"Брат сказав тушити..."
Всяк у нас в життi буває,
Не судiть суворо все -
Та дитя багато знає,
Хоч воно iще мале!
Знає: ми - брати i сестри,
Знає слухати кого.
Та скажiть, якої нести,
Розум отакий в його?!
Вiн i знає, що пожежа,
То не iграшки, то жах,
Що не має вона межi
I летить, як вiльний птах.
Iнструктаж вiд брата слуха
Хлопчик мАленький Тарас,
Як ота пожежа буха,
Що бiду несла не раз:
"Вогнегасник - це вже дiло,
Ти вiзьми се до ума,
Користуйся ним умiло:
Був вогонь - i вже нема!"
Так i наче зрозумiло:
Те нажав, та два, та раз;
Голова щоб не болiла...
Та не так, як ми, Тарас...
А на другий день понти -
Вiн надiв панаму,
Натягнув собi штани,
Iнформує маму.
Вiн-то знає, що тушити
Треба. Та не знає
Що робити, де робити -
Бо ж вогню немає!
Ну то й каже (вiн не винний),
Щоб хату спалити.
- Та навiщо?! - мама сину.
- Брат сказав тушити...