Тiло спрацювало ранiше нiж Латта, взагалi щось зрозумiла! Зупинившись, вона лиш усвiдомила, що стоїть на чотирюх, шерсть на хвостi здиблена, а сама вона шипить на якогось типа, що стирчить з кущiв.
-Ти хто? -крикнула вона.
-Я теж саме хочу у тебе запитати тебе.-вiдповiв.
-Я перша запитала- встаючи рiвно, настояла на своєму.
-Можеш мене звати Мелаш.
-Я Латта. Приємно познайомитись
-Ммм. Менi теж. Але що ти тут робиш?
-Яка тобi рiзниця?
-Велика. Знаєш, нечасто зустрiчаєш серед Мертвого Лiсу когось живого. Крiм того коли цей живий намагаєтся iсти плоди Подарунку Пекла.
-Плоди чого?
-Подарунка Пекла, однiєї з самих отруйних рослин, проти неї навiт протиотрути нема.
-Ясненько.- Латта поспiшно вiдiйшла вiд дерева.-А чому Мертвий Лiс? Вiн доволi живий i незасохлий, крiмтого шум чути, наврячче мерте таке шумне.
-А ти хочаб одну тварину бачила? Чи принаймi хоч один спiв пташки, чула?
Латта задумалась. Вона дiйсно нiкого небачила й нечула. Яле тодi звiдки шум? I якщо тут неможливо зустрiти живих, то що тут робить цей Мелаш? Останнє питання вона повторила в слух.
-А незабагато ти хочеш знати?
- Небiльшу чим ти.-з iронiєю добавила дiвчина.
-Ну гаразд,- якось занадто легко здався Мелаш. -Мене послали проходити Iспит.
-Який такий Iспит?
-У Моїй родинi, при доходженi до певного вiку, хлопець повинен пройти Iспит Мертвим Лiсом.
-Чим же у вашiй родинi дiти провинилися, що їх так нелюблять?
- З чого ти взяла???- Здаволось цо питання його сильно здивувало, принаймi щелепа поповзла вниз. -Це велика честь i довiра!!!
-Тому що, як я зрозумiла, це - Мертвий Лiс! Оскiльки ти несподiвався когось тут побачити, то сьюди по гриби неходять. А посилати своїх
дiтей туди де незнаєш чи вони виживуть по меншiй мiрi жорстоко.
-Але так ми доказуємо шо ми не дiти.
-Як хочеш,яб свою дитину на таке не послалаб.
-Його проходить тiльки члени моєї родини.
-Ну i вчому полягає це твоє завдання-iспит?
-А незабагато питань?Ну нехай,розкажу.
Мел,як собi його назвала Латта задумався прицому нахмуривши брови _ Знаєш,у цому лiсi дiйсно немає живих що тут живуть,ну хiбащо декiлька
дуже магiчних iстот,але їх у розрахунок не берем оскiлки про них останнiх рокiв 200 нiчого нечути.По легендi,людина чи нелюд який пройде через лiс i
залишится живим,може вважатися обраними або дотойними.Це означає що у Долi є справа для нього.Тому Доля i дарує якийсь подарунок,який i треба знайти у
цьому лiсi.Мiй прадiд знайшов Лати проти яких недiяла магiя.Мiй батько меч який веде за собою людей,брат-ножi якi не знають поразки,бо завжди попадають
в цiль.А я знайшов тебе.Правда я про таке нiколи нечув,але ти це перше що я знайшов за тижденьвiдколи тут.
-Стоп,стоп,стоп.По-перше що за магiя,магiчнi iстоти,По-друге що значить мене знайшов,яж всежтаки не рiч.
-Тому я i сумнiваюся!Крiм того дивно що ти нiчого не знаєш нi про магiю нi про iстот надiлених нею.Дивно i те щоя i досi визначити твоєї
раси.Я думав ти вервольф в частковiй трансформацiї,та її неможливо так довго утримвати,крiмтого ти не вiдповiдаєш на магiю кровi.
-Знову магiя!Що ти робив?Зачаровував мене?
-Нi,Я лише позвав рiдну кров,але твоя невiдiзвалася!-Мел затримав на Латтi погляд i здавалось впав у транс.
-Так значить ти вервольф?I що значить расу вiн не знає,Ти що расист?Яка тобi рiзниця?dd> -Неможе бути!!!-закричав Мел.
Латта перврво зглотнула,злякавшись Мела.
-Що неможе бути?запитала.
Ти,ти,я такогоще не бачив!У тебе аура така яскрава,але вона сама собi суперечить,вона показує що ти i людина i тварина i магiчна iстота i навiть
слабенький демург.-емоцiї так i перли з нього.
-А тепер спокiйно,i попорядку.-поморщилась Латта.
-Крiм того ти ще i емпат,слабенький та всеж,радостiМела не було меж!
-Поясни будьласка.
-Ти з ще з невiдомої раси!-обрадував-Крiм того розумної.А я перший хто познайомився с тобою,бо iнакше я про тебе чи про твоїх родичiв
щось чув.Там вiстi просто дуже швидко розходятся.Ти просто неуявляєш яка ти унiкальна.А ану почекай!-iз виглядом божевiльного ученого побiг до Латти
з якимось кристалом у руках.
Перша її думка була тiкати,але вона стрималась.
-Вiзьми його в руки!-попроси.Кристал в його руках мяко свiтився фiолетовим.Красиво-подумала Латта i взяла кристал.Рiзкий спалах свiтла
що ослiплював i сяяв усiма барвами веселки.Мить,i замiсть кристала у руках Латти,навколо падав порох та iскрився-наймовiрно!-здавалось що щелепу вiн сьогоднi
таки загубить,-я сподiвався просто на iскринку що показало б що у тебе магiчнi задатки.Навiть у мого учителя цей кристал просто сяяв,але цеж самий мiцний i чутливий
кристал.Менi навiть вчитель завидував адже кристалiв скрионiту практично не iснує.Ти просто подарунок для мене!!!
-Скiльки раз казати,ти мене не сприймай як рiч!!!
-Добре.-Пiдозрiло скоро згодився.
-Ну i куди збираєшся?- невинно запитав Мел.
-Незнаю.-"А дiйсно куди"-подумала Латта- А ти куди?
-Я поперше вийду з лiсу,а тодi буду добиратися додому.Мiж iншим моя дорога до проходить через декiлька досить великих мiст можливо тобi туда треба?
Iдея виявилась непоганою Латтi,добратися до людей,та не питляючи по лiсу виведуть чуть не за руку.
-Гаразд,але ти б немiг позичити менi трохи одягу,ато в цих лапухах далеко не зайдеш.Нащастя,у Мела найшлася запасна пара вбрання.
Правдаштани прийшлося пiдвязати i закатати штанини i на превеликий жаль не було запасного взуття.Тепер Латта красувалась у темно-зелених штанах вiлного покрою.
Кремовiй сорочцi та такогош кольору желетцi.Зразуш стало набагато теплiше.Ато Латта починала зябнути.
-Але як же та рiч що ти маєш знайти?
-А нiяк,нам з лiсу з лiсу вибиратися ще днiв з 3.Може за цей час щось i знайдуЮну що,рушаємо.
-Давай!
Iти вдвом лiсом було весело.Незважаючи на те що вони далi не зустрiчали нiчого живого,стежина прямо вилась дружелюбством.Крiзь крони дерев
пробиралося промiння,що сонячними зайчиками стрибало по листю.Це створювало таке видовище,що проти волi пiдвищувало настрiй.
Через деякий час шлунок знову нагадав за себе голосним бурчанням.Латта згадала що сьогоднi ще нiчого не їла,оскiльки память її пiдвела,то
можливо i бiльше.Мел обернувшись на бурчання тiлки усмiхнувся i запропонував перекусити що дуже гаряче пiдтримала Латта.З своєї здавалося невеликої торбинки,
Мел витяг кусень хлiба i копчення.На що Латта накинулась з надзвичайною швидкiстю.Коли перший голод пройшов Латта запитала:-а звiдки у тебе такий свiжий хлiб,
Якщо ти вже тиждень у лiсi?
-Простi чари для зберiгання.
-Невже так просто.Сказав два слова i все готово?
-Нi,не так просто.НАш свiт наповнений магiєю.Ми можемо її використовувати але для цього треба вмiти це робити.Навчитися не так важко,але треба для цього
мати задатки i час.Нашi тiла можуть накопичувати магiю.Це звется магiчний резерв.Чим бiльше тренуєшся тим бiльший у тебе резерв.Можливiсть накопичення,
або фактична кiлькiсть магiї у тiлi i може,точнiше мiг показувати мiй кристал.Проте некожен може накопичувати у собi магiю,тому тих хто може
i називають магами-тi що несуть магiю.Що цiкаво твiй резерв майже безкiнченний.Вiд половини цьої магiї яб згорiв як смола у вогнi,а тобi хоть би хни.
Тож тепер як я тобi все розказав,вiдповiнь.Хто ти?I звiдки ти така взялася?
-Як я вже казала-я Латта,бiльше сказати не можу,бо просто не знаю.Я нiчого не памятаю крiм того як проснулась у травi у цьому лiсi.-Трохи
змучилась,- призналася дiвчина.
-Це усе робить ще цiкавiшим.-задумавшись вiдповiв Мел.