Коли набридне каламуть
всiляка, що до серця ллється,
породжуючи стид i лють,
гляди, на помiч вiн несеться,
готовий недруга зiтнуть!

I хто зупинить вже його?
Яка неодолима зброя?
Нема такої. З одного
вiн робить тищу. Цього воя
хтозна чому, хтозна чого

забуть не може плем'я горде.
I рясно, як вночi зiрок,
його наступникiв, народе,
i клич веселий не замовк,
нестримний, як веснянi води.

Скачи скорiше, Богуне,
очолюй i вартуй, Iване!
Чергове лихо не мине
i по собi не перестане -
комонний янгол прожене!

18.04.2022.