Я жив колись в твоєму серцi
немов бридкий цвiркун у скрипцi
а ти в менi не угавала
мов скрипка в серцi цвiркуна

Як сумно згадувати щастя
серед базiк незрозумiлих
i тiл що ковзають безглуздо
на простирадлах по ночах

Симфонiя стає етюдом
i публiки не видно в залi
та й що б тепер тобi заграв я
що ти б вiдповiла менi

Я вiдчуваю тебе поряд
i нiмотою захлинаюсь
ти оливом залила скрипку
в якiй бридкий цвiркун селився
яка бринiла в серцi цвiркуна


05.02.2024.