1 квiтня снiг пiд Варшавою
тихо жартує в бiженських вiкнах.
Сосни на вартi. Цiвкою млявою,
наче його пропонують у лiках,
тягнеться ранок; нiби дозована,
скапує кожна в легенi хвилина.
Затишно, тепло. I вже загратована
нiби в свiдомостi та Україна,
де вибухає, конає i мучиться
кожна доба, i туди не пропустять
нi волонтери дбайливi, нi вулиця,
що разом з iншими це передмiстя
в кокон з тонесеньких ниток заплутала -
нiде проїхати жодному танку -
все тут маленьке; але, як опудало,
чорна стовбичить вона на свiтанку,
клята вiйна! Вiдриває садистом
крильця метеликам-мрiям, регоче.
Злива з тих крил облiтає барвиста
i на землi ще благає, трiпоче...

1. 04. 2022