Нiхто нiчого не забуде.
На цьому мiстi вiдбитки пальцiв
рашистських катiв - на кожному кроцi,
на мертвих обличчях, 
на зв'язаних людях, яких розстрiляли,
на братському цвинтарi, де закопали,
на спалених трупах жiнок i дiвчат,
яких не вдалося як слiд допалити,
на цiлеспрямованому геноцидi
великоi та волелюбної нацiї,
яка не скорилася i не скориться,
на цiй неосяжнiй могутнiй землi,
яка поглинає вiдразливо лави
потвор, що всiляку межу переходять
у злобi твариннiй, а потiм зникають,
немов не було їх.

Вiзитки, вiзитки
їх справжньоi сутi, слiди надпаскудства:
лайно, перемiшане з кров'ю, у школах,
тiла замiнованi, танковi треки,
впечатанi кiлька разiв в силуети,
обвуглене чорне залiзо, розтяжки,
снаряди, що не розiрвалися, гiльзи,
воронки, руїни... Не треба блукати
у чагарнику диких слiв, що не вартi
уваги найменшої: сотнi i сотнi
невинних за Стиксом указують мовчки
на iстину, тисячний натовп суворий,
найгiрше прокляття, яке може бути!

Найменшого шансу втiкти чи сховатись.

4.04.2022.