Та що сказати - красива, вiльна i вiдважная пташина,
Бо знаю, ти лiтаєш й маєш отi крила,
Тi крила, що здiймають ввишину,
У висоту - дзвiнку i нелегку.
Що ж побажати - без країв просторiв, 
Щоб не було на тебе птахоловiв,
I крила щоб мiцнi були й широкi,
Й чiтким твiй зiр, ясними твої очi.
Щоб сила i завзяття все були з тобою,
I кожна цiль щоб була здобиччю легкою.
Щоб простiр чистим був i бурi обминали,
А крила твої втоми щоб не знали.
Й як станеться, що кликнеш ти про допомогу,
То вiрний птах вiдразу прилетить тобi в пiдмогу.
I щоб ставав той птах з тобою в клин,
Бо жоден птах у свiтi не один.
I ще, щоб ти знiмала деколи тi крила,
Та й на землi була, бо ти - людина.
Даруй тепло i ласку, час близьким,
Тому, що є для тебе дорогим.
Бо найрiднiшi - все ж i найцiннiшi,
I незамiтно з ними пролiтають митi.
Тож люба пташко, будь в польотi, та не лiтай далеко,
Знай, що у гнiздi твоїм тебе завжди чекають мир й безпека.