Ти поглянь у вiкно - 
Мiсто вкутав туман.
I менi всеодно, 
Що це просто обман.
Бо все мiсто в диму, 
I у мо§м вiкнi
Картину бачу одну, 
Якiй рами тiснi. 
Бачу осенi прихiд
В наше мiсто жарке.
Тихий вересня хiд - 
Мiсто стало сумне. 
I задумалось наче, 
Зупинилось на мить.
Це помiтно, тим паче, 
Що воно все горить. 
Запалились у ньому
Не лише фонарi.
В цьому мiстi сумному
Є ще й iншi вогнi. 
Це багаття осiннi, 
Що тодi спалахнуть,
Як господарi пильнi
Урожай свiй зберуть.
З димом вогнищ розвiє 
Запах осенi й сни
Вiтерець. Вiн зумiє
Всi шляхи вiднайти. 
Принесе також вiтер
Цiй порi холоди.
Тож вдягни теплий свiтер
Й парасольку вiзьми.
А надворi побачиш 
Iще iншi вогнi.
I вони, розумiєш, 
Щодень все бiльш яснi. 
Не обпалять й не згаснуть, 
Доки час не мине.
Твоє серце зiгрiють, 
Коли холод прийде. 
Цi вогнi на деревах.
Не пропустиш §х, нi!
Вони грiють, так треба,
Серця всi сумнi. 
Бо коли засинає
Природа на час, 
Наче щось помирає.
Щось важливе для нас. 
I тодi багрянiють 
На деревах листки. 
Ти повiр, вони вмiють
Почуття пiднести. 
I яскравi всi барви, 
Що знайдеш восени, 
Вони дуже всi гарнi, 
Як §х хочеш знайти.