У промiннi лiхтарiв снiг срiблястий мерехтiв. I здавалось, що навколо взагалi усе казкове. На рукав снiжинка впала, я бажання загадала. Тишком я прошепотiла: "Щоб збулось чого хотiла". Лиш бажання проказала, есемеска завiтала. " Зiрку плекану свою я найбiльш за всiх люблю!" Прочитала й посмiхнулась, бо моє бажання збулось. "Лови вiдповiдь мою- я також тебе люблю!"