* * *
Та, котра ходить iз тiнню котицi
Мружиться гостро-зелено на сонцi
I вишаманює рибу з криницi -
Буде вечеря синовi й донцi.
Ви не дивiться впритул на неї
Плетiть обереги iз псячої м'яти
Бо та, котра ходить iз тiнню котицi
На ваше задумала тiло змiняти.
Опiвночi рiвно приспiть свої вiкна,
Щоб тiнi - нi кроку. Втиснiть їх у лiжка.
Бо та, котра ходить iз тiнню котицi -
То дiдько - не кiшка.
14 травня, 2009
* * *
Мiй чоловiк робить сир.
Вiн чаклує - мольфар.
А значить на всiй землi - мир.
I Бог зiйде з хмар.
А я в тiлi тiста -
Ми злиплись перстами.
Менi в свiтлi тiсно
Хай нiч вже настане.
З годинником - зрада.
Не ждати вечерi
А я тому рада,
Походжу по стелi.
14 травня, 2009
* * *
Сталевi зуби сокирищ
Вгризались у жили деревам,
А старожили - курили,
Казали: видий, то так треба!
I лiс вже стояв сиротою:
Бездiтний, безптаховий, тихий.
Смереко, зробися стрiлою
Рятуй свiй прихисток дикий.
Але вже так близько той цокiт,
Той смертi залiзний шепiт
Сгорнулася кров смолою
I чорний в них виступив ще пiт.
Злягли камуфляжнi брили
З коронами крон аж до неба
А старожили курили,
Казали: видий, то так треба!
14 травня, 2009
* * *
Лежу пiд пальмою i стежу за колiбрi
Шiстсот ударiв на хвилину в мiнi-серцi
А хочеться, щоб травень - у верлiбрi,
I щоб - хрущi, якi не тi в Америцi.
До-до-ре-мi, додому ре-мi, мо-ре.
Вiдпило сонце воду у Прутi,
А океану сни вiщують горе,
Йому наснились кольори не тi.
До-до-мi, в домi мама миє посуд,
Бо були гостi, їли деруни.
То де, на картi той астрал, мiжпростiр,
В який входили б лише легшi сни.
Лежу пiд вишнею i стежу за хрущами
Мiй океан втопився у рiцi.
Бо в хатi свято i парфуми мами
Лиш спить колiбрi на моїй руцi.
15 травня, 2009
* * *
КОЛИСКОВА ДЛЯ МАРIЧКИ
Ангеле у кольорових панчохаг,
Помахай нiжками з моєї картини,
Щоби не плакала моя дитинка.
Не барись, бо час швидко плине.
А я тобi розфарбую крильця
I подарую гойдалку-павутинку
Помахай їй радiсними нiжками -
Звесели мою милу дитинку.
Вона виросте завтра i вiзьме
Iз шухляди мої олiвцi
I намалює свого ангела
З портретом мами у руцi.
17 травня, 2009
* * *
Татуювання у тата Iвана
Таке, як на скiфських передплiччах.
Вiн тут не вожак, не вожатий, не вождь,
Вiн просто полює за Нiччю.
Вiн денного свiтла не бачить але,
Не варто йому спiвчувати.
Бо ватра iз тiнями войну веде,
То мус вже на вартi стояти.
У тата Iвана немає дiтей,
Лиш символи на передплiччi.
Не йдiть, вiн нiколи не прийме гостей,
Як йде полювання за Нiччю.
17 травня, 2009
* * *
Якби так научитись прощати,
Як отой молодий чоловiк,
Що нажив лиш одного друга,
Кому йшов тридцять другий рiк.
А 12 сидiли поряд
I далекi такi були.
Лиш один не втиснувся в той ряд.
I пiд руки його повели.
Бо ж написано. Прочитайте!
Це вам довiдка, це вам - докiр.
Попроси добре свого друга
Не вiдмовить - у нього джокер.
А по третьому днi стане легше
Й ви пiднiмете келих за небо.
Вже минає година друга.
Повертання тебе до себе.
Якби так научитись прощати,
Як отой молодий чоловiк,
Що нажив лиш одного друга,
Кому йшов тридцять другий рiк.
20 травня, 2009
* * *
Четвертий мiсяць лiта допишу в календар.
Метеликом на квiтах п'є вересень нектар.
Стоять вiтри у сiнях,
У капелюхах з пiр'ям,
Немов дружби,що кличуть ґаздиню на весiлля.
А дощ пiшов купатись без дозволу на став,
Бо ж п'ятий мiсяць лiта,
Хоч й жовтень вже настав.
22 травня, 2009
* * *
Оленi з-за листя дивились зеленi,
Притрушенi мохом, пригущенi гаєм.
Зiрки потопились в небеснiй купелi,
Їх Бог акапельно у свiт проводжає.
Дим хмари приблуднi на нитку сторочить.
Я вийду на ґанок, плаксива, як свiчка,
В сорочцi полiв жито спати не хоче.
Крий коцом їх, нiчко,
I синiх оленiв у плямах лiхтарних,
Вечiрнiх, iз пролежнем свiтла на стегнах.
Або ж засрiблясти їх душi дощами,
I ноги їх - стебла.
23 травня, 2009
* * *
Дорога моя панi Провiнцiє,
Не розчесана ти хмарочосами.
Рiзнотрав'ям лише напарфумлена,
I з не модними довгими косами.
Ти на ґудзики-вiкна защеплена.
Пiд вуаллю, чи, може, - хустиною
Не робили вiд тебе нам щеплення
(то й хворiла, як була дитиною).
Я стою зазозулена, стишена,
I навiки зодноповерховлена,
На повiках подвiр'я залишена
Вiд проспектiв плечистих натомлена.
Дорога моя панi Провiнцiє,
Виглядай мя iз заходу сходiв,
Щоб тобою залилась по вiнця я
В пiдземеллi чужих переходiв.
23 травня, 2009
* * *
Старушенцiя, рокiв, напевно, пiд сто,
Згордувала паском безпеки
Її модне червоне феррарi-авто
Привезе до нiчної аптеки.
Вона тисне на газ - з нею вiтер-друган,
Їм кайфово в склерознiм повстаннi.
Лиш чого пiд сидiнням ховався наган?
Небезпечно ж в такому станi!
Тут не грачки - у неї серйозна мета,
Пов'язати аптекаря-вiя.
Бо чортяка, облуда, пекельна душа
Натякнув, що вона - повiя.
I продав валер'янку стару, як печаль,
Не придатну для магiї снiв.
Й свiтлофор-люцифер клав червону печать
Поспiшав, аж монокль зiпрiв.
Вона в гальма не вiрить - з дороги тiкай!
Бо на мiтлах - то кожен ас!
Третi пiвнi вже вiя вiдравили в рай
Тож аптекар назавжди згас.
А у неї є бомба, нунчаки i кайданки
Все пропало, бо бою нема.
Не пiзнав фармацевт, тiло вiдьми-коханки
Пiд келiшок сухого вина.
I в феррарi-автi, вщент зiм'ятiм, як мак,
Бо ж на мiтлах, то кожен би змiг.
Переможно спинився з цеглиною знак
Чи то доля, чи просто збiг?
Не годинник спинився - спiдометр стих.
I розгублено стрiлки розвiв.
Третi пiвнi сигналять на спомин про тих,
Хто по-людськи любитись не вмiв.
27 травня, 2009
* * *
Бог косить траву у саду с ґеорґiнами
I зве себе вуйком Василем,
А на краю свiту за вербами-стiнами
Сховалося сонце пiд брилем.
Це значить вже йдуть на вечiрню з проханнями,
У жертву несуть мексиканське кIно.
А Бог вiдповiсть: "Дожену iз останнiми,
Бо мус заготовити сiно!"
27 травня, 2009
* * *
В небi веселики - не журавлi
Станцюй менi танго на п'янiм столi.
Щоб точно, як дiти,
Немов на батутi,
Ми були високi, малi i розкутi.
Малюй менi губи малиновим соком
Спини мене тiнню i майже пiдскоком.
Я вилечу в вулицю з темряви блузки
Кульбабовi вiї вiдснiжу на друзки.
Замовила музика тишi пiв кварти
Чекай на любов, бо не йдуть тобi карти.
Лиш я в намальованих персточках-перлах
Якого ж то дiдька в тролейбус поперла?
28 травня, 2009
* * *
Твiй органний оргазм
Мiй оракул орлиний
Вiкна в ґратах прикрас,
Пальцi в кровi ожини.
Незапрошено йшов
Не на бiй i не в гостi
Слiд слiпиx пiдошов
На тiлеснiм помостi
В обважнiлiм пальтi,
Наче пам'ятник туї,
Твiй оракул менi
Мої вiршi диктує.
3 липня, 2009 рiк
* * *
Ти протилежнiсть лежиш навпроти
З бар'єром ковдри,
За муром снiв
Медове лiто стекло у соти,
Як вечiр скнiв.
Я протилежнiсть
Проте не проти
Протистоянь
Я про високе,
А ти про шпроти.
Я iнь - ти - ян.
5 жотня, 2009
* * *
На кронi ворони сидiли короною,
Як осiнь на зиму голила брови.
Гуде карнавал, ледь прикритий заслоною
I велетнiв звуть танцювати гноми.
На сiрiй канвi сонця око застуджене,
Чи може заплакане, або заклiпане
А тiло таке вiд дощiв перезбуджене
Лiкуй його свiтлом, карай його лiками.
Гiлляки старi снiгурiв наполохали
Розсипали порухом їх, мов намисто
Вечеряти з жовтнем, як спати iз ворогом
Лише ненавмисно.
16 жотня, 2009
* * *
Я стiкаю березовим соком
Отуди, де не судять за вчинки
Повернулись пташки до нас боком
У подольчику Долi дiвчинки
Але хай, бо i я до них - дупою
Усi дупла закрию на засувки.
Не спiвайте, я бiльше не слухаю -
Затiкаю в обiйми засухи.
17 жотня, 2009
* * *
Тебе вполює вночi росомаха
I затягне до себе в нору:
"Їжте-пийте, шановний невдахо,
Я найдужче нездалих люблю.
Надкуси це корiння цикорiю
I з дощiвки скуштуй ти вiдвару.
Упольованих вiдгороджено
Вiд хаосу людського базару."
Ти читатимеш їй без iстерики,
Про любов, перелюби i шлюби.
На десерт подадуть вам метеликiв.
Ти її поцiлуєш у губи.
Вона зiрве хутро те рукою,
Стане гарною i розкутою.
Покохатися б з нею такою
I запити життя цикутою.
17 жотня, 2009
* * *
Летить осiнь на дирижаблi
В почорнiлому срiблi небес.
Я начiсую листя на граблi,
I на це медитує мiй пес.
Ми пасемо траву, як отару,
Вона визрiє в теплих руках.
Пес благає не брати гiтару,
Вiн заплаче зi мною i так.
Лиш коли дим посивiє в косах
I запахне печально дощем,
Мого пса листопад запросить
Подрiмати пiд бурим кущем.
Йому дано вказiвку зверху
Корабель посадити на твердь.
Пес мiй дивиться сумно i зверхньо,
I цей погляд важкий, наче смерть.
Летить осiнь на дирижаблi
В почорнiлому срiблi небес.
Я хапаю прозорi зябри,
Медитую, як вчив мене пес.
21 жотня, 2009
* * *
Ви сiдайте собi на верблюда,
Бо лиш так тут у Вифлеєм.
Вам хронiчно бракує чуда?-
Ось перепустка в мiй Едем.
"Не пiдемо", - чомусь вiдмовляєтесь
"Епiдемiя грипу там!
Зiрка он як гарячково дряпає,
Небо мiсце готує хрестам."
I не йдете, i пальта знiмаєте -
На асфальтi загоїться слiд
Вашi ангели геть зiстарiлись
То i я вам вже бiльше не гiд.
З антресолiв вертеп та iкону
Покладете побожно на стiл
"Хлiба й солi царям, самогону!
I до дiдька i вiвцi, i вiл."
Аплодуйте, дiждалися чуда:
В яслах плаче маленький Iуда.
9 листопада, 2009
* * *
Серафим в сарафанчику-сарi
Їсть зефiр у ефiрних далях.
Твiй лендровер засохне в Сахарi,
Коли я перепишу Стендаля
У твоїм ейфорiйнiм поверненнi
Замазурно-зефiрного гриму
Розмалюю безбожника генiя
I назву його Серафимом.
21 листопада, 2009
* * *
Ти - запах достиглого кольору
В колонiї райдужних дуг.
Маркуєш свою територiї
Ти свiтовi бiльше не друг.
Замруть перелiтнi вiконницi
У бiльмах зашклених балконiв
Залиш менi прiснi iкони цi
Їх приспiв приспи на долонi.
А потiм потiшений порухом
Порви павутиння i подиви.
Ти - завтра прожитої осенi,
Якiй мої сни перешкодили.
21 листопада, 2009
* * *
Ходою ще незрадженої жiнки
Зайде зима у сквер, як у каплицю
В осквeрнену оголенiсть каштанiв
Кидає свою зiм'яту спiдницю.
I снiгурi, як хвойди розмальованi,
Червоною помадою калини.
У хвойних хутрах кимось хижо схованi,
Щоб кiсточки плювати нам на спини.
22 листопада, 2009
* * *
Вiтер трусить хмару, мов килим
Й душi снiжнi валяться донизу
Хмарочос вдягнув, як шалик дим,
Чи фiранку, що жила з карнизом.
Моє мiсто вперто ждало свята,
Вперше недопостивши з суботи.
В безапостольних гiлляко-ґратах
Грiли грудень завiконнi коти.
23 листопада, 2009
* * *
Моє iм"я пiд лiтрами дощу,
Я ж виписана вся з маленьких лiтер.
Вiддай менi мiй голос вiтер -
Вiдлуння я вже не переживу.
Вiднинi всi провiтрено дiрки
В твоїх кишенях, повних перелазiв
I заповiт нашкрябаний в екстазi
Вiдправлено по поштi на зiрки.
A ти, поменшаний до слави й слова "нi" ,
Затиснутий навiк у тир-квартиру.
Дуель не вийшла - дощ заходить з тилу.
Я ж - на плаву,
Бо мiсяць на кормi.
23 листопада, 2009
* * *
Я у ваннi пливу
Пароплавoвим кролем
Мiж ґумових качок,
Акул
I дельфiнiв.
В мої ласти
Залiз морелюбний кролик.
(Менi завжди везло
На фанатикiв-звiрiв.)
Мiй вухатий Колумбе,
на хвилi-хвилинi
Не хвилюйся за мене,
Я в хаосi своя!
Спить на клумбi
Акула в просоленiй слинi
Вона м"яса не їсть -
Їй смакує лиш соя.
Тiльки тягне на дно
Усi бульбашки милi,
I дельфiнiв
Ґумових,
З пищалками в пузиках
В поколiнних стихiях
Усi ми безсилi,
Як безнотова музика.
Nov 27, 2009
* * *
Дорога вдягає моноклi калюж
Й покушує мої тоненькi обцаси
Хоч зовсiм не гадина - так лише - вуж,
Ревнує мене до великої траси.
Мiй велик мене промiняв на табун
Я навiть не встигла його розсiдлати
Дорого, мене ти хотiла спитати?
Лише не про них, це сьогоднi - табу.
Я пiшки додому, без зайвих колiс,
Без колiй i безвiсти втрачених стежок
До мене пан вечiр, у пазуху лiз
У простiй сорочцi без зiр i мережок.
Ти вужчаєш, вуже, вже майжє черв'як.
I ноги мої, як у бузька червонi.
Iще не прохмелений холод-пияк
Розтрiпує мої нечесанi скронi.
27 листопада, 2009
* * *
Cej tramvaj jide u zoopark
Povnyj zajciv, kroliv i shynshyl
* * *
Пiд парасолею альтанки
Грав вiтер з вербами у шахи,
Хто програє - скидає лахи
I йде до вересня в коханки.
28 листопада, 2009
* * *
Сатурне, привiт,
Не знiмай капелюха,
Не треба, старий,
Ми з тобою не родичi.
Ти чорним дiркам не залiплював вуха
I галас галактик
Здичiє таки вночi
Сього дня кумедно i метеоритно
Кометнi хвости заплiтати у дреди
З Чумацького Шляху чувак-менестрель
Вдягнувся у бриль i роззув свої кеди.
Бо їсть його вiчна космiчна тривога
Комiчно... Бо Сонце, то кульчик у вусi у Бога.
28 листопада, 2009
* * *
Ти керпатий кумир петеушникiв
В прокундеринiм куривi кучерiв
Я, мов гола стою без навушникiв,
Усi мої думки перекрученi.
Ти не палиш, то й я не спалахую
Лиш нахмарюсь у хутро хурделицi,
Хай пiдгузники повенi скрапують
У веселково-бензиновi вилицi.
Стоїмо безпiсеннi, безпальтовi
У мотельних шпакiвнях похованi.
Базальтовi
* * *
Я iду записатись в титани,
Або навiть у донни Кiхоти
Хоч нi спису нема, нi катани,
Я, мов Дракула, вдень без роботи.
Осiнь Лiто б'є ядрами яблук
В алябастрi застиглих ранетiв.
Нiч-тарантула грiє язву
В липких сiтях твоїх секретiв.
В екзекуцiї куцих образ
Я iз катом зiграю у карти,
Вiдпустивши всiх хворих на сказ,
Пiдкупивши начальника варти.
Але ти не впiзнав моїх слуг
I спустив п'яних псiв на карету.
Я тобi вже назавжди не друг.
Утiкай вiд мого арбалету.
16 грудня, 2009
* * *
Вiдпускаю нiчних свiтлякiв -
Вони очi слiпого лiсу
Мене тричi пославши до бiса -
Вiдхрестився, аж холод зiпрiв.
На зелених мундирах смерек
Висне срiбна медалька Венери
Я чiпляю зiрки на шпалери
I кидаю вовкам чебурек.
19 грудня, 2009
Я б кошари усi кочовi
Позбирала в подiл, чи у кошик.
* * *
Душi нiчних сорочок
Ключем вiдлiтають у рай
В туманах, порослих плющем,
Їх голi колiна купай.
А потiм у вiчко дерева,
Як у вiчнiм двернiм дуплi
Пiдглядатиме протяг, стерво,
I сльозитиме очi менi.
Бо я знов без цукерки в кишенi,
Безпорадна i кисла пiд гримом,
Вiддираючи кола з мiшенi
Оживаю вночi пiлiгримом.
22 грудня, 2009
* * *
... i рiч не в тiм, що у намулi -
Ця рiчка в повiнь втратить цноту.
Жре хмара повню - Ти ж - на мулi
Зайдеш у сонця позолоту.
Без нiмбу, навiть без неону
Засвiтлиш рвану ранку рану
Луна проходить крiзь iкону
Шкода, що ти не з мого клану.
29 грудня, 2009
* * *
Ламайте списи об тупi колiна -
У писанцi псується ген грифона
Iз рота неба не вода, а пiна
З морського пива,
Як розсiл солона.
Якби ти вуса мав - колов би менi губи
I присягав усiм моїм знаменам
У кублах мiст без нас нiчнiють клуби -
Самотньо шльондрам i порядним менам.
Але той птах iз тiлом лево-змiя
Не вигрiтий пiд лампою гiрлянди,
Бо кличе темiнь свого вуйка Вiя
Полiкувати третiм пiвням гланди.
Якби ти вуса мав - я б мусiла мовчати
Про писанку, прикочену з Афону
Руками цими, з поцiлунком м'яти,
Куйовджу гривку дитятка грифона.
* * *
Теплi груди серпневого саду -
Виноградно-обвислi коралi
Нiч трактує безсоння, як зраду -
Ти тримайся вiд неї подалi.
Чи впритул, до завершення справи,
До кiнця i початку свiтла
Iз горнятка небесної кави
Пили ранок бруньки на мiтлах.
14 сiчня, 2010
* * *
В перелiтних ключах петеушникiв
Мiж зупинок трамваїв й тролейбусiв
Я, мов гола стою без навушникiв,
Нерозгаданих вулицi ребусiв
В рукавичках гнiздяться запахи,
Твоїх рук бездоганнi пестощi
Так лiниво у порухи запханi
Як в туманому пилi слiпi дощi.
15 сiчня, 2010
* * *
Вдруге
У четвертому вимiрi Ви менi:
"Хай, Мерi"
Ви не дiвуля, ви - Дiва."
Видiння...
Лиш без сватiв бiла баба весiльна
Погляд хова у букет бузини.
Пузо важке, декороване косами,
З комина косо стирчали дими,
Удекольте надвертепними осами
Сипали снами нащадки зими.
Стислася тиша зiрками набряклими,
Бiлi перейми розбухли в снiгах.
Бачила Hiч нас безпомiчно вкляклими
Й мiсяця срiбло стелила на дах.
17 сiчня, 2010.
* * *
З борщу повиловлюєш зорi пальцями,
Бо Мiсяця миска щерблена всерединi.
I Сонця каблучка зробилася п'яльцями
I злодiй-сусiд у пiжамi краде динi.
Бо Пiсня Пiсень, то лиш приспiв для жайвора.
То вам не любов якась, то божi любощi!
Вечеряє хмарами прiсно стара гора
I топляться зорi в прозорiй, як нiч душi.
А ми iз сусiдом вишнiвки нацiдимо
Закусимо динями сни перекошенi,
Бо в Пiсню Пiсень ми нiколи не в'їдемо,
Тому в небуття ми разом незапрошенi.
21 сiчня, 2010
* * *
Простирадла тiкали вiд мене,
Так безтактно збиваючи з нiг.
Ти ховав у пальтi цикламени
I у каву кидав перший снiг.
Але ж я не просила з вершками!
(Наче Вiдень не вiдав про це).
Простирадло лягло помiж нами
I наморщило бiле лице.
21 сiчня, 2010
* * *
З'єднавши лiнiї в слова,
Зiжмякуєш мапу моєї долонi.
Я випливла з тишi заледве жива,
Провиснувши з вечора на телефонi.
Ключем журавлиним вiдчиниш вiкно
I День переспить з перелiтнiми птахами.
Я бачила снiв чорно-бiле кiно
Вiдзняте на тiнi безтiлими лахами.
I лiнiю Долi на Неба плечi,
Докреслену грубо
Чорнилом чорницi.
Сплели хмарочоси з димiв колачi.
Чи косу з черешень
Воронi-черницi?
Я нанiч стуляю квiткам кулаки,
Твоїх хiромантiв вигонюю з клумби
На мантiї рук вiддурiють дiрки
В агонiю птиць пiд мелодiю румби.
* * *
Заплющило море повiки вiтрил
I бочки iз ромом пливуть за медузами
З вiдверто вузькими безрибними шлюзами
Край берега горбиться в пирiй i пил.
Розкурює люльку маяк перекошений
Ослiплий вiд сонця, зануджений штилем.
Ти знову пiдеш на нiчлiг незапрошений
З кiлiшком вини у сiм футiв пiд кiлем.
30 сiчня, 2010
* * *
В сонця пательнi
З пустельного тiста хати.
Випекло лiто засмаглi колiна камелiй
Всiм подорожнiм назустрiч лиш чорнi коти,
Вигнанi в свiт iз горищ i покинутих келiй.
Свiт завусатився,
Свiтлий, як Бог-старожил,
Жваво крокуючи в крокуснi барви сходу.
Викрутив пробки дрiбнiших зiркових свiтил,
Вiльний вiд збоїв в системi чи генного коду.
Ти йдеш один крiзь смарагдову тiнь свiтлякiв
Теплу, як виссанi маминi груди.
Ти не з поетiв, напевно, i не з воякiв.
Свiт тебе бачив, коли ти звертав у НIКУДИ.
1 лютого, 2010
* * *
Ти казав: "То нiякий не град -
Небо губить молочнi зуби."
Я закутаюсь в нiч, як в халат,
Виробництва Кубанi чи Куби.
Ми складали iз кубикiв снiг,
Вечiр був безпардонно розкутий
Ти в гамак, як у човен залiг,
I вiдчалив зi мною у Кути.
26 березня, 2010