Україна
Де напоєнi росою маки,
Де вмитi сонечком гаї,
Позолочене колосся злакiв,
И пiснi умiльцiв солов"їв.
Вiдiзвались в серденьку моєму
I почули вiдгук у душi.
Почуття знайшли свою взаємнiсть
I радiють свiту та красi...
Я горнусь до сонця и до неба
Наче в чарах бачу я себе.
I нiчого бiльш менi не треба
Я не хочу ранити тебе.
Ти безкрайня, мила Україно,
I не буде краще бiльш нi де.
I нiколи я тебе не кину,
I народ, де я знайшла себе.
Де калина i вербовi стани,
Колискова мамина сумна,
Де козацькi бравi отамани,
I де мальв насiяла вiйна.
Де сорочка, вишита матусею,
I ще пахне свiй, домашнiй хлiб,
Де все тихо розкажу бабусi,
А вона тихенько дасть совiт...