Неосвітлена дорога в темноті...
Немає ні відблиску світла...
Іду тихенько нею в самоті,
І з кожним кроком меншає тепла.
Холодна і колюча пустка в серці
Штовхає іти прямо, навпростець.
Та не дає лишатися на місці
Ще ледь відчутний, теплий вітерець.
Це легкий подих всіх тих мрій,
Які не хочуть серце покидати назащо,
Які живуть ще сповнені надій
І не дають робити казна-що.