Я сидiв на вiкнi i замислено втикав на те, як Росiелевський дракон ганяв на озерi зграю качок, а тi з диким вереском вiдлiтали кудись в район лiсу i вже не поверталися. А ящiрка робить успiхи... От би ще змусити його виловлювати наглу птицю i приносити до Анда в кухню... Я викинув бичок i потер голову. Хулi ж вона так болить?.. Чи то я бився об арматуру, чи то мене арматурою били?..
* * *
- Око Грифона... Нє, не хочу, - Ерiдан закривала i вiдкривала Вказiвник вже раз в двадцятий. - Що там далi?.. Кiготь Сфiнкса... Я що, якусь iстоту зiбрати маю?!
Дiвчина почала мучити бiдну книжку ще з бiльшим азартом. Черевики Джинна... Меч Зорi... Колба Смертi... Ерiдан скривилася i лупнула Вказiвником по столi. Почулося приглушене скавчання.
- Ну, i чого ти мявкаєш? Ща щось пiдберемо, не переживай.
Ерiдан покосилася на зв*яз ану, як палка ковбаси, пантеру i заржала. Вона витратила пiв ранку, щоб виловити вже злегка-сильно пiдзаїбавшу її тварину, коли та перебувала окремо вiд Росiелi. I тепер заняття дiвчини зводилось до того, щоб обрати такий свiт, куди можна було б викинути пантеру, не боячись, що хазяйка подасться туди i поверне свою улюбленицю на територiю замку.
Ерiдан пригрозила пантерi файєрболом i розкрила книгу. Але замiсть назви артефакту на сторiнцi акуратним готичним шрифтом було написано таке, вiд чого дiвчина впала в ступор.
Вказiвник закiнчився. Ви вичерпали запас наданих вам кредитiв на iснування.
Рiвно через сiм днiв Орден та всi його адепти-жителi-здобутки будуть перетворенi на єдину матерiю i переданi в користування Унiверсальним Алхiмiкам.
Попередити трансформацiю можна знайшовши Божественний Розум. Це вiдстрочить усунення Ордену на невизначений термiн.
Viva Kou
Ерiдан на автопiлотi дочитала послання i хотiла було закрити книжку, коли у всьому замку пролунав дзвiнок... Дiвчина передьорнула плечима, дiстала мобiльник, на дисплеї якого замiсть номера висвiтлився штрих код, i пiднесла його до вуха.
- Альо...
- Прочитали iнструкцiю? Два рази повторювати не буду, - єхидно оповiстив незнайомий жiночий голос, i в трубцi почулися короткi гудки.
- Що за iнструкцiя? - В головну залу влетiв нiчого не доганяючий Андрiан зi звисаючими з голови макаронами.
- Яка, на хрен, iнструкцiя? - Веном ледь не скотилася зi сходiв.
- Хто це дзвонив? - Зiкi здивовано дивилася на свiй мобiльний.
* * *
Коли я спустився в головну залу, там творилося щось нев*їбенне. Всi орденцi скупчились навколо Вказiвника i репетували дурним голосом.
- Народ... - поморщився я, тримаючись за голову, яка все ще нещадно розколювалась. Нуль реакцiї. На поверещати мазохiзму не вистачило, i я швиранув в компанiю канделябром. Мене помiтили...
- Сетс! Читай! - Хаул схопив мене за шкiрник i ткнув носом у Вказiвник. Я пробiг очима текст (для цього, правда, прийшлося концентрувати погляд ледь не переносицi, бо вiкiнг не потрудився мене вiдпустити) i зрозумiв, що нi чорта не зрозумiв.
- Ну, i що це за хрень?
- О-ось! - з розумним виглядом пiдняла палець Акарi. - Не зна-аєм...
- Ну, розберетесь - скажете, - хмикнув я, якимось чудом вирвавшись з мертвої хватки Хаула. Менi б зараз з кiлограм таблеток, щоб мозок перестав тиснути на череп... Я розлiгся на диванi i додав гучностi в плеєрi.
Хулi вони так розпиздiлись? Перекрикують навiть black! Але тепер фiг виберешся до своєї кiмнати, бо розведуть полемiку про те, що користi з мене нiякої, i припряжуть до роботи. А от цього менi якраз не хочеться...
- Що ми знаємо про Божественний Розум? - поцiкавився Андрiан, видрапавшись на стiл.
- А нi хрена, - висловив думку бiльшостi я.
- Ну... Божественний aka Всесвiтнiй Розум - це легендарна Сила... - заговорила Росiель. - Його можливостi безмежнi. Через це колись, ще на зорi свiтостворення, наймогутнiшi маг роздiлили його на двi частини. З того часу цi половини реєнкарнують у звичайних людей.
- То нам треба шукати середньостатистичних челiв? - припухла Ерiдан. - Як?!
- Як завжди, - фиркнула Зiкi. - Он портал вiдкритий. Так що вперед.
- Ну, i хто йде? - Веном була явно не в дикому захопленнi вiд нависаючої перспективи.
- Ерiдан - бо добила Вказiвник, - категорично заявила Росiель. - Ну... i Сетсуна! Бо нi чорта не робить!
- Щазз! - одночасно зреагували ми з валькiрiєю. - Розбiглись!
Але, як не обiдно, нас нагло в портал закинули. Спочатку Ерiдан, а потiм, пiсля недовгих пручань, i мене...
* * *
- Бля-адь! - Я зi всьої дурi вгрiбся в ядерно-жовтий кiоск i сповз на асфальт. Повернусь в замок i так "подякую" цим активiстам, що за мiсяць не вилiкуються! Я потер голову, що мов дзвiн, гудiла i пiднявся на ноги. Так, де Ерiдан?.. Запхавши назад у вухо вилетiвший навушник, я оглянувся. Дiвчина валялася на перехрестi i лупилася з якимось чуваком, дуже схожим на iнквiзитора... Навколо сигналили машини, водiї яких ледве встигали вивернути кермо. Мало того, що Ерiдан може бути вбитою, так її ще й задавити можуть! Я хотiв було притормозити найбiльш пiдозрiлий опель силовою атакою, але в мене нiчого не вийшло... Ей, тiльки не кажiть менi, що Сила не дiє... Я покрутив головою, в надiї знайти хоч би щось, що могло б допомогти, i побачив двох нефорiв.
Хлопцi, приблизно одного зi мною вiку, стирчали бiля палатки з пирiжками i втикали на Ерiдан. Ну, вигляд здивування iнтернацiональний... Таким жестом користуються лише представники труе неформалiзму: виряченi очi, вiдпавша щелепа i один витягнутий навушник. I чого вони дивляться на валькiрiю так, нiби вона катається по дорозi просто вiд нема що робити?.. Я потер бiдного лоба, на якому досить швидко з"являлася шишка, i направився було допомагати Ерiдан, коли остаточно прифiгевшi нефори схилили голови один до одного. Мiж ними пройшов якийсь спалах, що супроводжувався енергетичною хвилею, i iнквiзитора вiдкинуло метра на три. Вiн прокотився по капоту якоїсь випадкової тойоти з такою силою, що з-пiд того вилетiв радiатор (а... звiдки я знаю, що таке радiатор? тойота? капот?). Ерiдан в повному ступорi пiдняла вiдлетiвший бампер, покрутила його в руках i ще раз подивилася на валявшогося у вiдрубi iнквiзитора.
- Альо, металiки. - З трохи шизанутою посмiшкою я пiдплив до хлопцiв. - Ви в курсi, що ви Божественний Розум?
- Га? - не змiнюючи виразу обличчя нефори перевели погляд на мене.
- Потiм поймете! - махнув рукою я i заштовхав їх у злегка дьорганий портал. - Ерiдан, давай рухайся! Тут нема лопати, щоб я знов пiдпирав прохiд!
Дiвчина з довiльною мордахою пнула iнквiзитора пiд зад i зникла у сяючому колi, так i не розлучившись зi своїм бампером. Ми опинились у своєму свiтi i ледь не налетiли на парочку, яка в повнiй, цiлковитiй прострацiї втикала на замок... Ну, i що тепер з ними робити?..