Аннотация: Анализ статьи (Емелин В.А., Тхостов А.Ш. Вавилонская сеть: эрозия истинности и диффузия идентичности в пространстве интернета).
Дана стаття покликана на обґрунтування доцiльностi Iнтернету як засобу масової комунiкацiї, виокремлення основних проблем, пов"язаних з ним та наслiдки впровадження соцiальних мереж у призму життя.
Ще у давнi часи Платоном зачiпалося питання почуттєвого сприйняття свiту як божественного начала, котре заклало фундамент для розвитку свiту. З розвитком думки з"явився так званий "осучаснений варiант" Платонової науки: всесвiтня павутина (www), що виступає не лише як технiчний засiб комунiкацiї та пiзнання, але й певним розширенням, продуктом образностi людського мислення, новим видом реальностi, що, безсумнiвно, привертає увагу. На вiдмiну вiд бiблiотеки та агори, що мають чiтку структуровану та строгу систему, Iнтернет - це хаотична збiрка iнформацiї, яка i розвивається, як вегетативна рослина, випускаючи величезну кiлькiсть паросткiв, проте й самоанiгiлюється, пропонуючи суспiльству ненормативнi або й аморальнi принципи iснування суспiльства та свiту як такого (як природного, так i квазiприродного середовища.
Розглядаючи Iнтернет як парадигмальну структуру, необхiдно зазначити, що його найпомiтнiший недолiк - це унаслiдування вразливих сторiн непомiрно розширеного сховища, яке, неначе величезна бульбашка, зростає з кожним днем, але нiяк не лусне, що, можливо, призведе до iнформацiйної катастрофи, але протирiччя полягає у тому, що iснує безлiч нарiкань на те, що великий пласт iнформацiї, особливо, наукової, не читається взагалi! Для того, щоб привернути увагу суспiльства, створюються дайджести, короткi огляди, котрi, на думку видавництв, сприятимуть активнiшому читання як художньої, наукової, так i казуальної лiтератури, проте iснує проблема: стислiсть. Читаючи такi короткi екскурси на певну тему, ми завжди залишаємося задоволеними, бо основна iдея повнiстю розкрита. Перекази... Чистi перекази, що руйнують критичнiсть людського мислення, "зомбують" суспiльство викривленими думками, котрi можна iнтерпретувати самому, прочитавши першоджерело (це, як ми пам"ятаємо, i є завданням фiлософiї).
Неймовiрна кiлькiсть iнформацiї змушує людей користуватися пошуковими системами, якi, як вважає суспiльство, є аналогами каталогiв у бiблiотеках. Так, принцип, подiбний, проте вiдмiнностi очевиднi. По-перше, сам процес: бiблiотека надає каталог, i ми шукаємо потрiбнi книги, довiдники тощо: iснує фiзично-духовний контакт людини, роздiлений на два плани: фiзика власне самої книги як речi, що несе певну смислове навантаження, що, в свою чергу, породжує духовне та чуттєве сприйняття iнформацiї. Iнтернет наповнений синтетичнiстю та, здебiльшого, має прагматичне навантаження: зайшов - ввiв фразу - знайшов. На мою, думку, вiдсутня духовна складова, присутнiй лише матерiалiзм та бездумне, неосмислене поглинання iнформацiї мозком, iнодi й не усвiдомлене, зведене до автоматизму. По-друге, проблема якостi. У бiблiотецi, на мою думку, легше знайти щось дiйсно достойне уваги, на вiдмiну вiд всесвiтньої павутини, бо ми знову у глухому кутi: гiперпотiк iнформацiї, хаотичнiсть викладу, не пiдконтрольнiсть - ось чудовий рецепт Iнтернету. Iснують, звичайно, люди, у яких присутнє таке явище, як "позитивiстський прагматизм", але вони теж страждають вiд репримандiв прихильникiв популярного ("попси"). Яскравий приклад: дослiдження кiлькостi сторiнок у пошукових системах. У лiдерах: Iнтернет, грошi, секс, телефон, гра, азарт . Аутсайдери: Пушкiн, Шекспiр, щастя, життя. Яка точна картина свiту репрезентована у даному дослiдженнi: матерiалiзм превалює над творчiстю, намаганням побудувати щасливе та продуктивне суспiльство, здатне модернiзувати суспiльство за законами дiалектики.
Iнтернет, неначе Вавилонська бiблiотека, наповнений величезною кiлькiстю текстiв, мiльярди з яких доносять хибну думку або iнтерпретують першоджерело. З iншого боку, це явище розглядається як всесвiтнiй хаотичний симпозiум, що, на думку, суспiльства, дозволить об"єднати свiт за допомогою соцiальних мереж. Пропагується свобода слова, демократiя, але ми знову зустрiчаємо камiнь непорозумiння, брехнi, лицемiрства та "показухи", що доволi притаманна для сучасного суспiльства. Сучаснi користувачi соцiальних мереж, особливо блогери, виконують роль "псевдософiстiв": власна iнтерпретацiя реальностi, на вiдмiну вiд софiстичного аналiзу буття через думку, створення вiртуальних фантомiв, а не привидiв, одноманiтнiсть лицемiрства при софiстичнiй двозначностi, i, нарештi, викривлення реальностi, iррацiональне iнтерпретування життя, хоча софiсти користувалася логiчними "мудростями". "Софiсти-троллi" - дуже влучна назва. Подiбно чудовиськам вони викривляють реальнiсть, лише ускладнюючи життя та акцентуючи увагу на нiсенiтницi (збiльшення грудей у поп-зiрок чи зiрковi розлучення, не порушуючи питань про щастя, кохання, любов, пiзнання свiту, виокремлення цiнностей тощо).
Пiдсумовуючи вищесказане, хочу зазначити, що констатацiя явища Iнтернету не несе нiякого страху, але якщо ми почнемо, подiбно язичникам, поклонятися йому - вiдбудеться непоправне. Ми станемо аналогами Франкенштейна, нами будуть керувати та руйнувати iндивiдуальнiсть, котру потрiбно зберегти у цей нелегкий для свiту та планети Земля час...