Весна прийшла, i все заквiтло,
Порозпускалися бруньки.
Весною завше свiтло-свiтло,
I сяють уночi зiрки.

Все просинається вiд сплячки,
Серця палають у вогнi,
Неначе хворий у гарячцi,
Душа метається в менi.

Вона до сонця стрiмко мчиться,
До казки, не ввi снi, а на яву,
I радiстю вона iскриться,
Як той промiнчик на снiгу.

Весною завжди розквiтають,
Як тi барвистiї квiтки,
Всi почуття. Й прекрасно сяють
Вiд серця нiжнiї казки.

Я завжди буду вiрити у чудо,
У тi прекраснi почуття,
У те, що завжди поруч буде
Казкове й радiсне життя.

Хтось скаже, що наївна,
А хтось - що я дитя.
А я просто щаслива
I вiрю в чудеса.