Воно здається простим для сприйняття, надихаючим, легким за формою, неймовiрно затишним, помiрно емоцiйним, духовно насиченим, але...
Час спливає, i у багатьох реципiєнтiв виникає запитання, як перетворити буденнiсть на щось святкове, життєрадiсне, магiчне.
Поп-арт - це жанр сучасного мистецтва, який став дуже наближеним до класики. Романтизацiя буденного, iсторична достовiрнiсть, провокативний гумор, яскравi кольори, незвичнi ергономiчнi та чуттєвi форми - все це i є поп-арт.
Цей жанр проявляється не тiльки в образотворчому мистецтвi. Скульптура та аудiоперформанси, певною мiрою деякi моноспектаклi та iншi театральнi замальовки належать до цiєї категорiї.
Поп-арт - це тепло i холод водночас. Вiн теплий, як першi романтичнi побачення дещо iдеалiзованих героїв та героїнь з 1950-х, i вiн холодний, як iндустрiальнi квартали Детройту. Вiн простий, як реклама розчинного супу, i складний, як виробничi драми.
Може виникнути запитання, чим поп-арт вiдрiзняється вiд соцреалiзму. Можливо, провiднi експерти скажуть по-iншому, але моя версiя полягає в наступному: це великий цивiлiзацiйний розрив мiж свiтами.
В соцреалiзмi домiнує суспiльство, в поп-артi - окрема индивiдуальнiсть на тлi дихотомiї "творчiсть-споживання". В соцреалiзмi переважає естетика гурту, об'єднання людей, колективiзму, трудових подвигiв та моральної звитяги, а в поп-артi шануються яскравiсть, грайливiсть, але й стриманiсть, мiнiмалiзм, i саме людина, її особистий споживацький вибiр, екзистенцiйна самотнiсть на тлi бурхливого iндустрiального розвитку захiдного свiту, розмаїття барв, звукiв, форм, шуму великих мiст, стає центральною фiгурою.
Поп-арт корелює з постмодернiзмом (хоч i оптимiстичнiший за нього), з неодадаїзмом (звiдси вкраплення абстрактного гумору), з чарiвною, яскравою, зворушливою вiтальнiстю експресiонiзму (але без його кричущої драматизацiї довкiлля).
Поп-арт - це також гра цитат та уособлень, виняткова чутливiсть авторiв до кольорiв, лiнiй, мiстична природнiсть простих та доступних художнiх сюжетiв, спроба одухотворити матерiальне та надати нових барв кожному дню.
В цьому жанрi любов, легкiсть, ажурнiсть лiнiй та пульсацiя вiдтiнкiв надають ще бiльше творчої свободи митцевi, i в багатьох випадках художнi роботи говорять яскравiше за слова.
Аби збагнути поп-арт, потрiбно бути молодим душею й водночас вiдкритим до експериментiв. Свiдомiсть реципiєнтiв, занурюючись в океани базових кольорiв, торкаючись чарiвних у своїй локальностi сюжетiв, оновлюється та отримує ще одне народження.
На тлi цих робiт, таких як Roy Lichtenstein/Claus Oldenburgh та низка iнших зоряних iмен, виринають краса та складнiсть цивiлiзацiї, багатство кольорiв та життєвi iдеали й жарти, романи й суперечки, радiсть i сум - все це не може не надихати. Вивчаючи естетику поп-арту, ми розкриваємо таємницi епохи.