- Доброго дня, шановнi студенти! - гучний привiтний голос викладача долiтав до останнiх парт аудиторiї, за однiєю з яких сидiла Оленка. - Звуть мене Аркадiй Iванович Колосов i сьогоднi ми розпочинаємо вивчення такого предмету астрономiї, як астрофiзика. Всi ви, напевно, здогадалися, що основу її складають двi науки, а саме: астрономiя i фiзика...
"Третiй курс!... - думала дiвчина - Скiльки часу вже пройшло! Скiльки прослухано лекцiй, вiдвiдано практичних i лабораторних занять". Одногрупники Оленки часто жалiлись, що якби знали, що їх чекатиме, то нiколи не поступили б на факультет астрономiї. Звичайно, щоб бути астрономом, потрiбно не тiльки мати гарну пам"ять, а й вiдмiннi математичнi здiбностi. Як-не-як, а астрономiя - наука, яка вивчає не тiльки наявнiсть самих космiчних тiл, а й їх будову, принципи дiї i т.п. Хто думав, що це наука сама по собi, глибоко помилявся. Вона взаємодiє з багатьма iншими, серед яких, найбiльш важливi математика i фiзика.
Оленку ще з самого дитинства зацiкавило нiчне небо, всiяне зiрками. Будучи малою, вона часто фантазувала, придумувала iсторiї про iстот з iнших планет. Дорослiшаючи, дiвчина все бiльше дiзнавалася про космос iз книг та енциклопедiй. Її захоплювали картинки далеких галактик i туманностей, якi нагадували обриси деяких предметiв, тварин, а деколи, навiть мiфiчних iстот. Оленка годинами могла роздивлятися їх, дивуючись неповторнiй красi Всесвiту. Тодi дiвчина зрозумiла, що жити не може без астрономiї i вирiшила всерйоз зайнятися її вивченням.
Тепер, через два роки навчання, прагнення Оленки стали ще глибшими. Знання, якi вона отримувала, вiдкривали їй дверi у чарiвний свiт, названий "космос". Галактики, нейтроннi зiрки, квазари, темна енергiя... Для звичайної людини цi поняття здаються чимось неiснуючим. Але не для Оленки. Вона просто "схиблена на цьому", як називали її друзi.
- Пригадуючи вивчене в попереднi роки, - продовжував викладач - ми смiливо можемо сказати, що астрономiя - бездонна наука, так як i неосяжнi простори Всесвiту. Чим бiльше ми його пiзнаємо, тим бiльше загадок постає перед нами. Ви вже знаєте про такi роздiли, як астрометрiя та небесна механiка. Хто менi може двома реченнями розказати про них?
- Будь ласка, молодий чоловiче в третьому ряду. - вказав викладач.
Хлопець пiднявся i Оленка одразу впiзнала Андрiя.
- Астрометрiя - це роздiл астрономiї, - почав Ангел, - головним завданням якого є вивчення геометричних, кiнематичних та динамiчних властивостей небесних тiл.
- Небесна механiка вивчає принципи руху небесних тiл, застосовуючи закони механiки.
- Молодець! Все вiрно. Сiдай, будь ласка. Як я вже сказав, астрофiзика, яку ми сьогоднi починаємо вивчати, - це поєднання законiв астрономiї iз законами фiзики. Давайте запишемо визначення i далi будемо говорити.
Зашелестiли зошити, заклацали ручки.
- Готовi? Iтак... Астрофiзика - це наука на стику астрономiї i фiзики, яка вивчає фiзичнi процеси в астрономiчних об"єктах, таких, як зiрки, галактики i т.п.
- Вибачте, Аркадiю Iвановичу, я переб"ю Вас. - раптом вигукнув один студент - В мене є одне запитання.
- Будь ласка. - посмiхнувся викладач.
- А як же властивостi самого Всесвiту, його еволюцiя? Ми не будемо це вчити?
- А це, молодий чоловiче, предмет вивчення зовсiм iншої науки.
- Як? - здивувався студент - Адже фiзичнi процеси всерединi об"єктiв нерозривно пов"язанi iз самими властивостями Всесвiту, його появою i розширенням. Як ми можемо вчити одне, не вивчаючи разом iнше?
- Я Вас чудово розумiю. - почав Аркадiй Iванович - Але спочатку Вам потрiбно вивчити процеси, якi здiйснюються всерединi невеликого об"єкта, припустимо, зiрки. Цим i займається астрофiзика. А тiльки тодi, об"єднуючи вивчене, говорити про Всесвiт в цiлому. Властивостi та еволюцiя Всесвiту є предметом вивчення зовсiм iншої науки - космологiї. Ви не можете починати з неї, оскiльки просто не знатимете про що читаєте. Так, як не дiзнавшись спочатку про роботу окремих вiддiлiв певного пiдприємства, Ви не зрозумiєте сутi роботи самого пiдприємства.
Студент кивнув головою в знак згоди.
Коли закiнчились заняття, Оленка поспiшно зiбрала речi й швидкою ходою попрямувала до виходу. Але тут дорогу їй заступив Ангел.
- Привiт, Андрiю! Менi дуже цiкаво. Навiть незчулася, як пройшли три лекцiї. А тобi сподобалось?
- Так, я теж в захватi. Нiколи не думав, що буде так цiкаво вчитися.
- Це правда? - здивувалась Оленка - Вибач, що я так емоцiйно виразилась. Просто я думала, що я одна така на нашому курсi, ботанiк. Мої знайомi вчаться тiльки для того, щоб просто закiнчити навчання i отримати диплом та смiються надi мною через те, що я засиджуюсь за пiдручниками допiзна.
Тут, повернувши голову, дiвчина ненароком зiткнулася поглядом з Хижаком. Той оглянув її i вiдвернувся. Андрiй прослiдкував за поглядом Оленки i теж помiтив колишнього друга. Дiвчина знiяковiло опустила очi.
- Менi досi не по собi через те, що я стала причиною вашої сварки.
- Ну що ти знову починаєш. - простогнав Ангел - Я ж сам сказав, що бiльше не хочу дружити з такою людиною, як вiн. Давай не будемо бiльше про це. - промовив Андрiй пiсля короткої паузи.
- Добре. - погодилась Оленка - Андрiю, менi треба йти. Я сьогоднi знову заступаю на змiну.
- Гаразд. А до якої ти працюєш?
- До восьмої. А що?
- О! Тодi просто чудово! - вигукнув хлопець - Я якраз сьогоднi збирався в планетарiй пiсля восьмої. Не хочеш зi мною сходити?
- В планетарiй? - дiвчина помiтно зрадiла - Я нiколи там не була, але так хотiла потрапити.
- От тепер i випала нагода. - посмiхнувся Ангел - Ти чула про комету Гiббса?
- Так, звичайно. Її ж якраз в цi днi добре видно.
- Так ось, я пропоную подивитися на неї ближче, з телескопу.
Вiднiсши чергове замовлення, Оленка, пританцьовуючи, вбiгла до кухнi ресторану.
- Подивiться-но ви тiльки на цю танцюристку! - смiючись пожартувала Христя.
Всi дружно закивали головами i загомонiли в знак згоди.
- Оленко, - звернулася до дiвчини Веронiка i, беручи її пiд руку, пiдвела до дальнього кутка - ти сьогоднi сама на себе не схожа. Давно не бачила тебе такою з тих пiр, як... Не будемо про це. - перебила сама себе Нiка - Скажи по секрету, що стало причиною того, що ти свiтишся, нiби сонце?
- Ох, Нiко. - промовила радiсно Оленка - Здiйснилася моя давня мрiя. Я сьогоднi йду в планетарiй!
- Чудово. I це все? - розчаровано сказала подруга - Я думала, все дiло в тому, що ти закохалася.
- Та нi... - Оленка враз засмутилася - Я думаю, пiсля того, що я пережила влiтку, я не скоро зможу знову вiддати комусь своє серце. Розумiю, що це несправедливо, але я не зможу довiряти iншим хлопцям через те, що мене зрадив один. Поки...
- Нiчого. - перебила Нiка - Як кажуть, всьому свiй час. Пройде певний перiод i ти одного прекрасного дня зустрiнеш свою долю. Того, з ким тобi судилося йти важкою дорогою життя. А поки... Насолоджуйся своєю свободою!
Оленка посмiхнулася.
- Дякую тобi. Ти завжди, як нiхто iнший, пiдтримуєш мене. Ранiше була i Оксана... Не знаю, як я могла бути такою слiпою i не помiчати деталей.
- Так. Годi сумувати. - знову перебила Нiка - Значить, ти сьогоднi йдеш в планетарiй? З чого б це? Ти часто говорила, що мрiяла там побувати, але так i не наважилася сходити. А тепер раптом, в тебе виявилась вiльна годинка.
- Та я б так i не наважилась, якби не одна людина. Точнiше сказати, один...
- О-о-о! - здивувалася Нiка - Я так i знала, що без цього не обiйшлося. Розказуй швидше. Хто вiн? Я його знаю?
- Звичайно знаєш. - вiдповiла Оленка - Це Ангел.
Нiка ахнула.
- Але мiж нами нiчого такого. - поспiшила запевнити подругу дiвчина - Ми просто друзi.
- Друзi? - перепитала Нiка, скриваючи посмiшку - I з яких пiр?
- З тих самих... Я тобi розповiдала.
- Ах, так, так... - задумливо промовила подруга - I що вiн? Просто друг?
- Ага. - пiдтвердила Оленка - Бiдненький, йому теж випало вiд долi. Так що, вiн, як i я зараз просто не бажає заводити романтичнi стосунки.
- О! Так вiн з тобою подiлився?
- Так, того ж вечора. Йому потрiбно було виговоритись.
- I ти виявилась пiд рукою? - iронiчно продовжила Нiка.
- Ну навiщо ти так? Йому справдi було важко.
- Ну все. Мовчу-мовчу.
Оленка вийшла з ресторану i одразу помiтила Ангела. Та його важко було не помiтити. Високий свiтлоокий блондин рiзко видiлявся з натовпу. "Якби вiн був моїм кавалером, я б нiколи його не зрадила... Стоп!" - зупинила сама себе Оленка - "Що за думки лiзуть у голову? Мiй кавалер? З якого дива?"
Тут Ангел нарештi кинув погляд на Оленку i його обличчя засяяло посмiшкою.
- Привiт, Оленко! А я вже зачекався.
- Привiт! Зачекався? - Оленка поглянула на годинник на руцi - Всього десять хвилин на дев"яту. О котрiй ти пiдiйшов?
- Я вже тут стою хвилин двадцять.
- Двадцять хвилин? - здивовано вигукнула Оленка - Чому ж так рано? Я казала, що звiльнюся пiсля восьмої.
- Я вирiшив прийти ранiше. Не мiг дочекатися зустрiчi з тобою. - ласкаво промовив Ангел.
"Не мiг дочекатися зустрiчi з тобою... - повторила про себе Оленка - Яке було б щастя, якби їх сказала iнша людина в iнший час".
- Менi так нiяково, що я змусила тебе чекати. Якби я знала, що ти будеш тут ранiше...
- Не вибачайся. - перебив її хлопець - Ну що, готова йти?
- Так, з радiстю. - посмiхнулася Оленка i вони покрокували по вулицi.
- Iтак, якi враження вiд побаченого? - поцiкавився Ангел, щойно вони вийшли з планетарiю.
- Я просто в захватi! - захоплено промовила дiвчина - Здiйснилася одна з моїх мрiй. Я побувала в планетарiї! I побачила в телескопi не що iнше, як комету Гiббса! Нiколи я ще не почувала себе такою щасливою! Дякую тобi, Андрiю, дуже-дуже! - з цими словами Оленка не втрималася, кинулась хлопцевi на шию i поцiлувала у щоку.
Андрiй напружився, але рук дiвчини не розiмкнув. Пройшло кiлька секунд, перш нiж до Оленки дiйшло, що вона зробила. Дiвчина боязко вiдсторонилась вiд хлопця i почервонiла.
- Вибач... будь ласка... я... не знаю, що на мене найшло... просто я дуже щаслива... i... не втрималась.
- Все нормально. - поспiшив запевнити дiвчину Ангел. - Ходiмо, а то надворi похолоднiшало.