Марро Валерiй Романович : другие произведения.

Забавки в блазнiвському домi Комедiя

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Доля людини...


   Валерiй Марро
  
   З А Б А В К И
   В Б Л А З Н I В С Ь К О М У Д О М I

Трагiфарс

За мотивами комедi§

Карла Вiтлiнгера "Чи знаєте ви"Млечну путь"?

/" Людина з зiрки "/

КИЇВ - 2003

   Д I Й О В I О С О Б И:
   Ганс Кiфер - людина з зiрки Емма Фiшер - медична сестра /Грає одна актриса/
   Кетхен - колишня дружина Ганса Кiфера
   Гертруда - стара служниця Патера
   Паулiна - повiя

Штоль - лiкар психiатрично§ клiнiки / Грає один актор /

   Крумбауер - секретар магiстратури
   Густав Шон - Патер
   Сальваторе - господар бару.

Дiя вiдбувається в нашi днi.

  
  
  
  
  
  
  
  
   Перша дiя.
  
   Сцена перша.
  
   Лiкарський кабiнет. За розкритим вiкном виднiється зоряне небо. Праворуч - вхiднi дверi. До зали забiгає медсестра Емма Фiшер, в рожевому халатику, з папкою пiд пахвою, i квапливо зачиняє за собою дверi.
   ЕММА /утримуючи дверi, глядачам /. Допоможiть менi, будь ласка! За мною женуться! / Хтось намагається вiдкрити дверi, з силою смикаючи §§. / Вiн зараз увiрветься сюди! Чоловiки ... ну що ж ви? Потримайте дверi! / Спрямовуються через зал на сцену /Ви ж бачите - жiнка в небезпецi!
  
   З других дверей до зали вбiгає Л ю д и н а. У нього в руках пакунок з листкiв паперу.
  
   ЛЮДИНА / намагаючись наздогнати Емму /. Фрейлейн Фiшер! Зачекайте! Не бiйтеся мене! Я хочу вам щось сказати!
   ЕММА /тiкаючи, в жаху /. Не чiпайте мене! Санiтари! Доктор Штоль! Допоможi-iть...
   Обидва пiднiмаються на просценiум, зникають за лаштунками. ЕММА / вбiгаючи з-за лаштункiв на сцену /. Йдiть звiдси! Негайно йдiть! /Безладний стукiт. Кидається по кабiнету. / Боже мiй! Вiн зараз виламає дверi! .. /Схопила трубку телефону, набирає номер./ Доктор Штоль?.. Це я, Емма... З вашого кабiнету... Так, так, приходьте швидше! Будь ласка... Мене переслiдують! /Знову стукiт у дверi./ Чуєте?.. Не знаю. Якийсь хворий...
  
   Кладе слухавку, прислухається. Тиша. Пiдходить до дверей.
  
   Здається, пiшов ...
  
   Повертається до столу i розкладає принесенi в папцi рентгенiвськi знiмки. Входить доктор Ш т о л ь.
  
   ДОКТОР. Що тут сталося?
   ЕММА /квапливо /. Як добре, що ви прийшли! Уявляєте - я несла знiмки! Раптом чую за собою кроки: тук-тук! .. тук-тук! .. тук-тук!
   Озираюся - хворий! Я побiгла ... Вiн теж! Я в кабiнет, а вiн у дверi ось так: ту-ду! .. ту-ду-ду! .. Просто кошмар який-то ...
   ДОКТОР / смiється / Не можете звикнути до наших орiгiналiв, фрейлейн Фiшер?
   ЕММА. Але ж уже початок першого ночi! Як вiн опинився... у цьому коридорi?
   ДОКТОР. Саме це ви i повиннi були з'ясувати.
   ЕММА. Я злякалася ...
   ДОКТОР. Даремно. Ви медичний працiвник. Можливо, вiн хотiв вас про що-небудь попросити... / Намагається обiйняти Емму /.
   ЕММА /розгублено /. Я якось не подумала про це ... / Вислизає з обiймiв доктора /. Вибачте ... а, може бути, вiн ще там ... в коридорi?
   Вибiгає.
   ДОКТОР /слiдом Еммi, неголосно /. "Бути чи не бути - ось в чому питання ..." / Пiдходить до столу, бере рентгенiвськi знiмки /. Та-ак ... ясно: пухлина тисне на мозочок. Необхiдна трепанацiя... /Вiдклав у бiк знiмки. Потягується /. "Померти ... забутися ... i бачити сни?" /Позiхає /. О, нiмфа ... / Закрив очi, завмер. /
  
   У вiкнi з'являється голова Л ю д и н и. Деякий час вiн мовчки дивиться на доктора, Потiм неголосно свистить.
  
   ДОКТОР/вiдкриває очi, повертається /. Хто ви?
   ЛЮДИНА. Гамлет! "Чи достойно упокорюватися пiд ударами долi, чи потрiбно чинити опiр ...
   ДОКТОР / пiднiмається i йде до вiкна /. ... i в смертельному двобо§ з цiлим морем бiд покiнчити з ними?". Тримайтеся мiцнiше. Я допоможу вам ... / Знiмає трубку телефону /.
   ЛЮДИНА. Не хвилюйтеся! / Жестом просить доктора покласти трубку. / Я можу повернутися назад! / Робить рух, збираючись зникнути /.
   ДОКТОР. Не рухайтеся! / Поклав трубку /. Краще залазьте сюди. ЛЮДИНА. Ви не заперечуєте? Я хотiв тiльки запитати: чи не
   могли б ви придiлити менi кiлька хвилин? Якщо нi, то менi дуже шкода, що я потурбував вас. / Робить рух назад /.
   ДОКТОР / зупиняючи Людину/. Мене значно бiльше хвилює те, що ви висите тут, на шостому поверсi. Пiдвiконня може обiрватися...
   ЛЮДИНА. Вiн мiцний! Та й менi не вперше ...
  
   Доктор допомагає Людинi влiзти в кабiнет, вiдводить подалi вiд вiкна.
  
   ДОКТОР. Хвилиночку! / Повертається до вiкна /.
   ЛЮДИНА. Нi, нi, не закривайте, я скоро пiду!
   ДОКТОР / не одразу /. Добре! Але не забудьте - вихiд тут. / Має намiр вiдкрити дверi /.
   ЛЮДИНА. Доктор!? / Заносить ногу на пiдвiконня /.
  
   Пауза.
  
   ДОКТОР / повертається, садовить Людину на стiлець. Витримавши паузу /. Ну ... i чим я зобов'язаний такий приємнiй несподiванцi? ЛЮДИНА. Ви знаєте, хто я?
   ДОКТОР. Нi!
   ЛЮДИНА. Мене привезли до вас минулого лiта ... Так сталося, потрапив у халепу. / Торкається до чола /. Пролом черепа, травма ноги, хребта ... Саме ви приймали мене тодi!
   ДОКТОР / пiдходить /. Так, так ... пригадую. / Оглядає голову Людини /. Череп був пом'ятий, наче старий бак для смiття. Замiсть ноги - безформна закарлючка. Хребет по§хав у бiк, немов башта в Пiзi ... Надзвичайно цiкавий випадок! /Людина бiжить до вiкна. Навздогiн. / Але не будемо про це!
   ЛЮДИНА/зупинився /. Добре, не будемо ... / Повертається. / Скажiть, доктор, а що було потiм?
   ДОКТОР. Вас заштопали, друже. Непогана робота, судячи по тому, як виглядаєте зараз.
   ЛЮДИНА. Спасибi, доктор. /Оглядає себе /. Робота дiйсно хороша, можна навiть сказати - прекрасна! Але я питаю вас не про це. ДОКТОР. А про що?
   ЛЮДИНА. Що зробили ви потiм, пiсля операцi§?
   ДОКТОР. Не пам'ятаю. Швидше за все, вас направили до центру iнтенсивно§ терапi§.
   ЛЮДИНА. Нi, лiкарю: ви оголосили мене божевiльним.
   ДОКТОР. Я? Не може цього бути!
   ЛЮДИНА. Так, саме ви, доктор. / Старанно вимовляючи слова, пересувається по кабiнету, приймаючи потворнi пози i гримасуючи /. Травма-тична церебро-сте-нi-я на осно-вi яскраво вираже-них вегетативно-вазо-моторних вестiбо-лярних змiн ...
   ДОКТОР / насувається на Людину, в лютi /. Як потрапила до вас iсторiя хвороби?
   ЛЮДИНА/тiкаючи/. А як потрапив до вас я? Вночi всi вiкна зачиненi.
   ДОКТОР. Заходити потрiбно в дверi!
   ЛЮДИНА. У дверi? Ха-ха-ха ... / Глядачам /. "Не ходiть, люди, у вiкна, а ходiть, люди, у дверi! Менi до Глашкi на свiдашку не потрапити теперi!" / Повертається / Це занадто банально, доктор! / Падає плазом на стiл. Наспiвує, бовтаючи ногами. / Ля-ля, .. ля-ля-ля ...
   ДОКТОР / с обуренням /. Виходить, ви розгулюєте - де хочете? ЛЮДИНА. Виходить, що так! Ля-ля ... ля-ля-ля ...
   ДОКТОР. I витворяєте все, що вам заманеться?
   ЛЮДИНА. Тiльки коли виникає така необхiднiсть, доктор. Ля-ля ... ля-ля-ля ...
   ДОКТОР. Я в захватi вiд цiє§ новини! / Скидає Людину зi столу /. Але мушу зiзнатися: менi незрозумiло, яким чином вам вдається проникати ...
   ЛЮДИНА. Та це елементарно, доктор! Ви просто не все про мене знаєте. Хвилиночку!
   Ставить стiлець на стiл.
  
   ДОКТОР / з переляком /. Що ви робите?
   ЛЮДИНА. Хочу вiдповiсти на ваше запитання.
  
   Залiзає на стiл.
  
   ДОКТОР. Припинiть негайно! Це ж мiй робочий стiл!
   ЛЮДИНА. Я благаю вас, докторе - заспокойтесь! Iнакше я не зможу вам нiчого пояснити.
  
   Залiзає на стiлець.
  
   /Вказуючи вгору /. Бачите, скiльки там зiрок?
   ДОКТОР / спантеличений /. Так ... забагато ...
   ЛЮДИНА. Як красиво вони мерехтять, переливаються, немов манять нас до себе ... вiдчуваєте?
   ДОКТОР. Так, так ... деяким чином ... / Уважно стежить за дiями Людини /.
   ЛЮДИНА. Так ось, докторе: саме там, на однiй з цих найчарiвнiших зiрок я народився i вирiс. I лише потiм прибув на Землю. У-у ... у-у ...
   Iмiтує полiт.
   Опускає стiлець на пiдлогу.
  
   ДОКТОР/допомагаючи Людинi/. Обережно! Це ви скинули першу, робочу щабель двигуна... А тепер входите в щiльнi шари атмос- фери ... вгадав?
   ЧЕЛОВКК/ в захватi /. Все правильно, доктор! Ви ж бачите, як все навколо мене палає, гуде ... У-у ... у-у ... у-у...
  
   Зiскочив зi столу. Пробiг по кабiнету. Зупинився. Дивиться навколо себе.
  
   Як красиво ... пташки спiвають, небо блакитне ... Ой ... i чоловiчок! Такий симпатичний ... Привiт!
   ДОКТОР/приймаючи гру /. Привiт!
  
   Ручкаються.
  
   /Iмiтуючи полiт. / У-у ... у-у ... Це вражає! Виходить ... ви гумано§д?
   ЛЮДИНА. Саме так! Справжнiсiнький! А це ... / вказує на кабiнет/ мiй корабель! I ви зараз у мене в гостях.
   ДОКТОР. Так, так ... розумiю.
   ЛЮДИНА / пiдходить до вiкна /. Це - iлюмiнатор. Я бачив з нього багато цiкавого, коли подорожував по галактицi.
   ДОКТОР / дивиться у вiкно /. Згоден - вигляд просто дивовижний! Захоплює уяву ... / Бере зi столу рентгенiвськi знiмки. / Скажiть, будь ласка, - а ось це ... що?
   ЛЮДИНА. Мiй бортовий журнал. У ньому запис ведеться особливим способом - випромiнюванням бета-частинок. Я заношу туди сво§ спостереження.
   ДОКТОР. Ага ... ага ... розумiю. I можна буде, при нагодi, озна- йомитися з ними?
   ЛЮДИНА. Безумовно! Там є приголомшливi вiдкриття!!
   ДОКТОР / с зростаючою цiкавiстю /. Наприклад?
   ЛЮДИНА. На Юпiтерi, пiд шаром вiчно§ криги, я виявив живi мiкроорганiзми.
   ДОКТОР. Та що ви кажете?
   ЛЮДИНА. Так, так ... точно такi ж, як i у вас, на Землi. А це означає ...
   ДОКТОР / перебиває /. ... що там, на Юпiтерi, можливе бiологiчне життя ... вгадав?
   ЛЮДИНА. Так! Саме так, доктор! I це тiльки початок! Я стою на порозi небачених вiдкриттiв, якi потрясуть всесвiт... вже у най- ближчому часi!
   ДОКТОР. I у вас, напевно, є вже парочка... карколомних наукових гiпотез - чи не так?
   ЛЮДИНА/спокiйно /. Безумовно! Чому б не припустити, наприклад, що ми з вами є спадкоємцями зникло§ цивiлiзацi§ планети ... Юпiтер?
   ДОКТОР. Дiйсно - а чому б i нi? /З хитринкою./ Але ж, наскiльки менi вiдомо, ви народилися i виросли там ... / вказує вгору /, а не тут?
  
   Смiється.
  
   ЛЮДИНА. Абсолютно правильно - там, на далекiй зiрцi туманного Орiона! Де вона, ця найдавнiша цивiлiзацiя, вiдродилася ... за мо§м припущенням, у своєму споконвiчному, первозданному виглядi!
   ДОКТОР. Ах, ось воно що ... Розумiю, розумiю ... Ну, а що ж вчинилося з цiєю найдавнiшою тут, на Землi?
   ЛЮДИНА. Судячи з усього - дивовижна, незбагненна метаморфоза, доктор!
   ДОКТОР. З глузду з'§хати можна - як цiкаво ... I яка саме? ЛЮДИНА. З'єднавшись з мiсцевими приматами, вона дала дивну поросль мутантiв гомо сапiєнсiв, подiбних до яких я не зустрiв бiльше на жоднiй з вiдомих менi галактичних планет.
  
   Пауза.
   Ритмiчна музика на барабанах з характерними ритуальними вигуками. Танець гумано§дiв i мутантiв - гомо сапiєнсiв.
  
   Але ми трохи вiдволiклися, доктор. Ось це / вказує на стiл / - еле-ктронний пульт управлiння.
   ДОКТОР / здивований /. Справдi?! От нiколи б не подумав... / Доторкається до столу. /
   ЛЮДИНА. Обережно! / Доктор вiдсмикнув руку. Вказуючи на стiл. / Вiн запрограмований на моє бiополе. Там, всерединi, знаходиться надчутливий електронний мозок!
   ДОКТОР/вражений /. Боже мiй! Якi таємницi ви менi вiдкриваєте. ЛЮДИНА. А ось це / пiдходить до стiльця / моє робоче крiсло пiлота.
   ДОКТОР/по-дитячому грайливо /. А можна в ньому посидiти? ЛЮДИНА. Так, так ... будь ласка!
   ДОКТОР / на стiльцi /. У-у ... у-у ... ту - ду - ду-у-у ... ту-ду-у ... Просто чудово! / Iмiтує полiт на кораблi /. Нiколи нiчого подiбного не вiдчував! У-у .. у-у ... ту-ду-у-у ...
   ЛЮДИНА/в захватi /. Я ж казав вам, доктор! Я ж казав-таке можна випробувати тiльки тут, на моєму кораблi - i нiде бiльше!
  
   Стрибає навколо столу.
  
   ДОКТОР / продовжуючи полiт /. Згоден з вами - нiде бiльше! У-у ... у-у ... ту-ду-у ... Але, в такому випадку, вам доведеться трохи потiснитися, мiй друже! У-у ... у-у ... ту-ду-у ...
   ЛЮДИНА. Що ви маєте на увазi, доктор?
   ДОКТОР/ жартома /. А. те, що наступного разу, можливо, i для мене знайдеться мiсце на цiй чудеснiй лiтаючо§ тарiлцi ... у-у ... у-у ...
   ЛЮДИНА/зупинився /. Давайте розмовляти серйозно, доктор! Ви прекрасно знаєте, що лiтаючих тарiлок не iснує. Що все це не
   бiльше, нiж маревнi фантазi§ людей з гiпертрофованою, хворою уявою!
   ДОКТОР/наступаючи /. Але, якщо я не помиляюся, саме ви казали менi весь час про цi самi тарiлки! Мордували весь персонаж вдень i
   вночi, доводячи, що ви не хто iнший, як прибулець з космосу! ЛЮДИНА / тiкаючи /. Так, доктор, ви маєте рацiю - мордував! Так,
   доктор, - доводив! Вдень i вночi! Але ж я мав на увазi зовсiм iнше!
  
   Вибiгає на просценiум. До зали.
  
   Я намагався лiкаря колись переконати,
   Що мрiю в небi, наче вiльний птах, лiтати.
   Менi замало нiг оцих i рук,
   Приший менi ще крила - ти ж хiрург!
   А лiкар вiдповiв спокiйно собi в вуса:
   Ти краще, мрiйник, не лiтай, а полiкуйся.
  
   / Повертається /. Часи змiнюються, доктор. Люди теж. Таке життя. I якщо я мрiяв колись про лiтаючi тарiлки, то тепер ... тепер, доктор, я насолоджуюся прогулянками ... по Чумацькому шляху.
   ДОКТОР. По Чумацькому шляху?
   ЛЮДИНА. Саме так, доктор. Я з'являюся там рано вранцi, коли ще не розвиднiлося ... Роса лягає на землю, як величезне крило метелика, а в повiтрi пахне м'ятою i першими ромашками. А навколо так тихо, що можна почути, як спiвають солов'§, вiтаючи наступаючий свiтанок. I ти один, як в перший день створення, вдихаєш нiчнi запахи, заколисаний передзвоном порожнiх бiдонiв ... дзень, дзень ... дзень-дзень-дзень ... дзень-дзень ...
  
   Засинає на пiдлозi.
  
   ДОКТОР / пiдходить /. Вибачте ... про якi бiдони ви тут говорили? / Будить Людину /.
   ЛЮДИНА / прокидається /. Бiдони? Якi бiдони?
   ДОКТОР. Дзень-дзень ... дзень-дзень-дзень ...
   ЛЮДИНА. Ах, бiдони .../ Потягується. / Про мо§, звичайно! / Пiднiмається /. Я вожу на вантажнiй машинi молоко в клiнiку. Щоранку, з сусiднiй молочно§ ферми. Чудове молоко: парне, тiльки що з-пiд корiвки. I нiяких тобi пестицидiв ...
   ДОКТОР / в лютi /. Вам довiрили водити вантажiвку?!
   ЛЮДИНА / тiкаючи /. Не вантажiвку, доктор! Не вантажiвку, а унiкальний космiчний модуль, про який я мрiяв усе життя! У-у ... у-у ...
  
   Пересувається по кабiнету, зображуючи полiт на кораблi.
  
   / Сiдає верхи на стiлець /. Так що тепер я не вiдчуваю себе нещасним: я §м, сплю, працюю, гуляю по галактицi. Але мене чомусь всi вважають ... / Стукає себе по лобi /. Але я не ... / Той самий жест /. Ви скажете, що навколо нас такi ... / Знову жест. / Хоча вони впевненi, що не такi ... / Повторює жест, регоче. / Але повiрте менi, ви маєте рацiю - вони дiйсно всi такi ... / Регiт. Пiднiмається i дiстає з внутрiшньо§ кишенi досить об'ємний згорток /. Ось ...
  
   Кладе пакунок на стiл.
  
   ДОКТОР. Що це?
   ЛЮДИНА. П'єса. Я вже мiсяць ношу §§ з собою.
   ДОКТОР. Ви хочете, щоб я прочитав це?
   ЛЮДИНА. Нi! Я хочу, щоб ви зiграли це. Разом зi мною. А так само всi тi, хто рiзав, пиляв, рубав, зашивав мене. Адже я вже, в деякому родi, як би суспiльний продукт. Тому i п'єсу ми повиннi зiграти самi, сво§ми силами.
   ДОКТОР. Тобто, як це зiграти?
   ЛЮДИНА, Як звичайно грають у театрi. Не вiдмовляйтеся, доктор! Я даю вам чудову можливiсть виправити свою помилку. Тобто, допомогти менi довести, що я не ... / Жест /.
   ДОКТОР / рiшуче /. Це неможливо!
   ЛЮДИНА. Чому?
   ДОКТОР. Я лiкар, зрозумiйте! Це зовсiм iнша професiя. Та у мене i немає акторського таланту!
   ЛЮДИНА "Бути чи не бути ... ось в чому питання ...?" Хто
   любить Шекспiра, той завжди знайде в серцi мiсце i для театру.
   ДОКТОР. Але шеф менi платить не за те, щоб я грав на сценi. ЛЮДИНА. Ви помиляєтеся, доктор, повiрте менi. Професор погодиться, коли прочитає мою комедiю, i дасть дозвiл на постановку.
   ДОКТОР / в подивi /. Що? Ви збираєтеся показати все це глядачам? ЛЮДИНА. Безумовно!
   ДОКТОР / бере зi столу п'єсу /. Ось це? / Насувається на Людину /.
   ЛЮДИНА / задкуючи /. Так!
   ДОКТОР. На сценi?
   ЛЮДИНА. Ну звичайно! Адже п'єси для того й пишуться, щоб §х могли побачити глядачi. Який сенс §х писати, якщо вони роками, десятилiттями припадають пилом на книжкових полицях i пiдвiконнях у драматургiв i завлiтiв?
   ДОКТОР / б'є згортком Людину/. Я тобi покажу п'єсу! Я тобi покажу глядачiв! Псих! .. Придурок! .. Дебiл! .. i т.д.
   ЛЮДИНА / захищаючись /. Ай-яй-яй ... Що ви робите, доктор? Припинiть! / Бiжить у зал /. Люди! Допоможiть менi! .. Будь ласка! .. / Глядачам. / Театр - це магiя! Чари! Життя зовсiм в iншому вимiрi. У театрi можна сказати те, чого не зможеш сказати нiякими словами. Адже в життi ми часто мовчимо, бо§мося вголос вимовити те, що думаємо. А думаємо ми багато про що! I все бачимо i розумiємо, що навколо ... Тiльки чомусь мовчимо, не говоримо про це! Або не хочемо ... А в театрi ... в театрi зовсiм iнше! Найтоншi вiдтiнки душi людини вiдкриваються глядачам, коли на сценi ... /На адресу докто ра/справжнiй талант! Попросимо! Попросимо доктора!
  
   Аплодисменты.
  
   ДОКТОР / виходить на просценiум /. Так, згоден. / На адресу Людини. / Талант - це потрясiння!
  
   Оплески.
  
   / Спускається в зал, пiдходить до Людини /. Але де ми §х вiзьмемо? Це ж така велика рiдкiсть - справжнiй талант! Тим бiльше, ви пропонуєте обiйтися сво§ми силами.
   ЛЮДИНА. О-о ... доктор, ви явно недооцiнюєте свiй контингент. / Таємниче /. Там / жест вгору / §х мало тому, що вони всi ... / вказує на зал / перебувають тут!
   ДОКТОР. Ну вже ... скажете таке. Хоча ... в чомусь ви, можливо, i мають рацiю. / Пiднiмається на сцену. Знiмає телефонну трубку /. Фрейлейн Фiшер? Це доктор Штоль. Зайдiть, будь ласка, до мене. / Кладе слухавку, шукає щось у кишенi, в столi /.
   ЛЮДИНА / з цiкавiстю, присiвши на стiлець /. Що ви шукаєте, доктор?
   ДОКТОР. Ручку... загубилася десь... / Продовжує пошук /, ЛЮДИНА. А вона у лiкаря Габермоля!
   ДОКТОР. Звiдки ви знаєте?
   ЛЮДИНА. Ви забули §§ вчора у нього в кабiнетi. Доктор Габермоль слiпий, як сич. Вiн засунув §§ до себе в стiл. Четвертий поверх, другий кабiнет, третя полиця справа.
   ДОКТОР. Створюється враження, що ви бачите крiзь стiни? ЛЮДИНА. Нiчого дивного, доктор: блукання вночi по таємничим астральним тунелям - улюблене заняття психiв - сновид. Адже вдень ми не належимо собi. Вдень нам промивають мозок, напихають транквiлiзаторами, заганяють пiд душ Шарко i вгамовують електрошоком. Зате вночi ... Вночi, доктор, ми йдемо далеко звiдси. Туди, де тiльки ми i нашi мрi§. I весь свiт стає нашим i ми розчиняємося в ньому ..
   Фонограма / етюд /.
  
   Ви запитаєте-чому ручка? Саме цiєю ручкою, доктор, i були напи- сани тi кiлька слiв, пiсля яких мене засадили сюди, в психушку. Сподiваюся ... тепер ви розумiєте, чому я тримаю в полi зору предмет, вiд якого так багато залежить у твоєму життi.
   ДОКТОР. I в цьому, я бачу, ви досить успiшнi. Але про що п'єса, ви можете сказати?
   ЛЮДИНА / хреститься /. Блаженнi - святi, сказав Христос. Я вiзьму §х до себе на небо... Про що п'єса? Це iсторiя життя однiє§ людини. Звичайна iсторiя, а може i нi ... Коли на тебе звалюються нещастя, вже не знаєш - куди йти, в якi дверi стукати? Але ж таких, як я, багато i кожен смиренно несе свiй хрест, сподiваючись на кращу долю. Можливо, моя п'єса i допоможе кому-небудь.
  
   Входить Емма.
  
   ЕММА / вражена /. Це що таке? Я розшукую його по всiх поверхах, а вiн сидить тут! Скажiть, доктор, як вiн до вас потрапив?
   ДОКТОР. Через вiкно, Емма.
   ЕММА / вкрай здивована /. Тобто... як це через вiкно?
   ДОКТОР. Саме так - через ось це вiкно. / Вiдводить Емму в сторону. / А тепер заспокойтеся i скажiть менi: вам доводилося коли-небудь грати на сценi?
   ЕММА. Вибачте, доктор, але я ... щось погано вас розумiю. Я мед- сестра, а не актриса - ви не забули про це?
   ДОКТОР. Нi, не забув. Я добре пам'ятаю, хто ви. Але справа в тому, Емма, що ось ... шановний автор ...
   ЕММА. Хто шановний автор? Ось цей?
   ДОКТОР. Так, Емма, ось цей! ... написав п'єсу ...
   ЕММА. Яку п'єсу, доктор? Вiн же писати не вмiє.
   ДОКТОР. Вмiє, Емма, вмiє, i навiть дуже добре ...
   ЕММА. Але вiн же псих, придурок ... про що ви говорите? ДОКТОР. Про те, Емма, що ось цей псих ... вибачте - шановний автор, Достоєвський, можна сказати, написав / бере зi столу згорток / ось цю п'єсу i просить нас з вами зiграти §§ на нашому вечорi.
   ЕММА. Доктор ... ви це серйозно?
   ДОКТОР. Цiлком!
   ЕММА. Ви не жартуєте?
   ДОКТОР. Нi!
   ЕММА. Тобто, ви хочете сказати, що те, що написав ось цей псих, ми з вами повиннi зiграти тут же, в будинку для божевiльних?
   ЛЮДИНА. А кого це ви вважаєте божевiльним?
   ЕММА. Принаймнi, не доктора Штоля i не себе!
   ДОКТОР. Ну все, все ... заспоко§лися! Це складне фiлософське питання, яке не дозволяє точно визначити: хто з нас божевiльний, а хто - нi! У мене багаторiчна практика, але менi досi важко провести межу мiж нормальними i ненормальними людьми.
   ЛЮДИНА. А менi взагалi нiколи не вдавалося це зробити! / Регоче, куражиться /.
   ЕММА / дивиться то на одного, то на iншого /. Вiдверто говорячi, тепер менi теж важко сказати, хто з нас ...
   ДОКТОР. Не поспiшайте з висновками, Емма. Спочатку прочитайте п'єсу.
   ЕММА. Не буду! / Тiкає /.
   ДОКТОР / наздоганяючи /. Куди ви?
   ЕММА / вириваючись /. Я пiду до професора!
   ДОКТОР. Не смiйте!
   ЕММА. Викинуся у вiкно!
   ДОКТОР. Припинiть! Вiзьмiть п'єсу!
   ЛЮДИНА / перегородивши шлях, грiзно /. Вiзьмiть!
  
   Пауза. Емма бере п'єсу.
  
   ДОКТОР. Це по-перше! По-друге: чи не знайдеться серед наших пацiєнтiв пару витiвникiв, схильних ... скажiмо так ...
   ЛЮДИНА / пiдказує / ... до мистецтва!
   ДОКТОР. Саме так! / Тисне Людинi руку /.
   ЕММА / вказуючи на п'єсу /. Ось до цього?
   ДОКТОР. До цього самого!
   ЕММА. А чому?
   ДОКТОР. Тому, Емма!
   ЛЮДИНА. Тому!
   Пауза.
  
   ЕММА. Ну добре, доктор ... якщо ви так наполягаєте, будь ласка! Цих у нас вистачає. / До зали /. Он вони, всi тут ... Брiтнi Спiрз з 27-§ ... привiт Брiтнi! .. Фред Меркюрi з 19-§ ... Фредiк, як справи? .. Шаляпiн з 7 - § ..
   ЛЮДИНА / пiдказує / ... Бенюк з 6-§ ...
   ЕММА ... з 13-§!!
   ЛЮДИНА. Бенюк з 6-§!
   ЕММА. Самi ви з 6-§! Його вже давно перевели в 13-у, до Мейєрхольда!
  
   Этюд /ссора/.
  
   ДОКТОР. Тихо! / Дочекавшись тишi /. От i добре, от i добре. / Еммi. / Вiдберiть серед них самих спритних i завтра вранцi ... годинок отак в одинадцять ...
   ЛЮДИНА. У десять!
   ДОКТОР. Згоден ... у дванадцять приведiть до мене.
   ЕММА. Добре, доктор. Постараюся. Завтра вранцi ... таких от / вказуючи на Людину / шурикiв привести до вас. Добро§ ночi!
  
   Швидко йде.
  
   ЛЮДИНА / бiжить слiдом /. Бай-бай ... фрейлейн Емма! / Повертається /. Отже, завтра вранцi я отримаю вiдповiдь?
   ДОКТОР / подаючи руку /. Безумовно ... на тому тижнi.
   ЛЮДИНА / розгублено /. Так довго?
   ДОКТОР / заспокоюючи /. Ну, не варто так турбуватися. Зрозумiйте: театр - це складний органiзм ... декорацi§, костюми, свiтло, музика, робота з акторами ... i т.i.
  
   Етюд-iмпровiзацiя.
  
   ЛЮДИНА / остаточно змарнiв /. Ну що ж ... я почекаю.
   Кидається до вiкна.
  
   ДОКТОР / зупиняє Людини, суворо /. Я ж сказав - дверi тут! I взагалi, якщо ви не припините цi дикi витiвки ...
   ЛЮДИНА/приречено/. Так, так ... знаю: дев'ятнадцяте вiддiлення.
   Виходить.
   Доктор дiстає флакон зi спиртом, ретельно протирає стiл, стiлець, пiдвiконня.
  
   ДОКТОР / протираючи руки /. П'єсу вiн написав ... астральний придурок.
  
   Телефонний дзвiнок.
  
   / Знiмає трубку /. Алло! .. Добрий вечiр, професор ... Спасибi, вже все спокiйно ... Так, заявився тут один ... Нi, безпечний. Написав щось на зразок комедi§ i хоче показати на нашому вечорi вiдпочинку ... Ви вважаєте ... це гарна думка? .. Прекрасна навiть? .. Нi, нi я повнiстю згоден з вами! .. Безумовно! Проведемо необхiдну ра ќ боту, пiдготуємося ... але щодо виписати з клiнiки ... Так, категорично проти - вiн все-таки зайшов до мене через вiкно. Так, саме так - через вiкно! .. Не хвилюйтеся, це бiльше не повториться ... Добро§ ночi! / Поклав трубку. Неголосно /. "Бути чи не бути ... ось в чому питання..."
  
   У вiкнi з'являється голова Л ю д и н и.
  
   ЛЮДИНА. Ку-ку! .. Ось ваша ручка, доктор.
   Пауза.
   Доктор кидається до вiкна. Етюд. Темно. Фонограма.
   Картина друга.
  
   Iнтермедiйна завiса. Запалюється свiт у залi. На просценiум виходить доктор Ш т о л ь з листком паперу в руцi.
   ДОКТОР. Шановнi панове! Перш нiж почати наш вечiр, дозвольте менi зробити кiлька оголошень вiд iменi дирекцi§ психiатрично§ клiнiки. Чергове богослужiння в нашiй парафi§ вiдбудеться завтра, о дев'ятiй ранку. А в недiлю, замiсть богослужiння, хворi отримають душ Шарко. Записали? Дякую. Тих, хто хоче взяти участь у шаховому турнiрi, прошу зайти пiслязавтра до лiкаря Шпiльмана для перевiрки. У п'ятницю у нас вiдбудеться виступ балерин нашого мунiципального театру. Ми запрошуємо всiх, включаючи хворих з першого i третього
   вiддiлень. / Глядачевi в першому ряду. / Доктор Габермоль, не забудьте перед цим дати вашим хворим заспокiйливе. Минулого разу вони вели себе дуже погано ... / Згортає лист i ховає в кишеню /.
   Тепер перейдемо до програми нашого вечора. Бiля входу до зали ви прочитали на афiшi: "Забавки в блазнiвському домi" ... Тихiше в заднiх рядах! Доктор Краузе, попросiть, будь ласка, вашiх пацiєнтiв не рипiти крiслами i не шумiти! Заспокойте §х: "Забавки в блазнiвському домi" - не про нас! У нас, в нашому домi, все в повному порядку ... i я сердечно дякую присутнiх за виявлену до нас довiру. / Оплески ./. Менi приємно так само вiдзначити, що серед пациентов нашо§ клiнiки з'явився талановитий драматург. А втiм, якщо судити з того, якi п'єси iдуть тепер у театрах, ми могли б мати се­ред наших пацiєнтiв значно бiльше авторiв... Та будьмо поки задоволенi тим, що є. Впевнений - такий блискучий почин послужить прикладом для багатьох учасникiв нашого вечора, i найближчим часом ми станемо свiдками небаченого розквiту свiтово§ театрально§ драматургi§! Ну, а тепер дозвольте представити вам нашого шановного автора. Прошу!
  
   Пауза.
  
   Смiливiше, смiливiше, тут всi сво§! / Витягає з-за лаштункiв Людину /. Я залишаю вас тут одного. / Людина намагається втекти /. Стiйте! Куди ви? / Повертає Людини на просценiум /. Нiяких ексцесiв не буде, запевняю вас! / Реагуючи на жести Людини /. Бiля пожежного крана чергує лiкар Мiхельсон. Вiн добрий, хороший чоловiк. У разi чого вiн прийде до вас на допомогу. Ну все, все, заспокойтеся ...
  
   Виходить за завiсу. Свiтло в залi гасне. Людина пiдходить ближче до рампи. Одягнений незвично. На головi ковпак, з якого стирчать в рiзнi боки антени, здиблене волосся.
  
   ЛЮДИНА. Добрий вечiр! Я трохи хвилююся ... це дуже помiтно? Ви, ймовiрно, теж хвилюєтеся? Це природно. Ми всi хвилюємося. I лiкар Габермоль ... Що, не хвилюєтеся? Хвилюєтеся, хвилюєтеся ... я ж бачу. I лiкар Мiхельсон, i доктор Краузе. А ... профеоссор - привiт! Ви ж теж хвилюєтеся. Тому що знаєте: вперше на цiй сценi я - автор п'єси / розкланюється /; вiн же - суспiльний продукт / поклони /; вiн
   же - людина, яка вийшла зi свого особистого "я", тобто гумано§д / поклони /; вiн же / пошепки / - хвора совiсть доктора. Тс-с ... / зазирає за кулiси, повертається /. Не будемо дратувати гусей. Давайте
   краще подивимося виставу. Запевняю вас - у нiй щось є. Принаймнi, що зазнав якийсь гумано§д, потрапивши сюди, на Землю, ви дiзнаєтеся.
   Можете навiть поплакати. Або посмiятися. Але тiльки не дуже вiрте тому, що побачите. Адже п'єсу написав не який-небудь знаменитий драмодел Зюскiн... д, а я - божевiльний!
  
   Регоче, куражиться. Зникає.
   Завiса пiднiмається. Магiстратура. За столом - секретар. Звук з селектора.
  
   СЕКРЕТАР/ натискає кнопку /. Слухаю!
   ЖIНОЧИЙ ГОЛОС. До вас вiдвiдувач, пане Крумбауер.
   СЕКРЕТАР. Нехай зайде!
  
   Входить Л ю д и н а, злегка кульгаючи. Зупинився бiля дверей.
  
   ЛЮДИНА. Добрий вечiр!
   СЕКРЕТАР / кинувши побiжний погляд /. Якщо щодо роботи, то ви помилилися адресою. Зараз звiльняють, а не наймають.
  
   Людина мовчить.
   / Переглядаючи папери /. Зайдiть краще в школу. Це тут, через дорогу. Там директор - душевна жiнка. Молода. Поговорiть з нею... Можливо, одну-двi ночi переночуете, А там, дивись, i робота знайдеться... / Починає писати /. Тiльки не кажiть, що це я вам пiд- сказав про ночiвлю ...
   Людина мовчить.
  
   / Нетерпляче /. Треба йти зараз, тому, що буде пiзно! / Пише /. У мене тут магiстратура, а не благодiйний заклад.
   ЛЮДИНА / тихо /. Це я ...
   СЕКРЕТАР. Хто "я"?
   ЛЮДИНА. Ганс! Пам'ятаєте?
   СЕКРЕТАР. Нi.
   ЛЮДИНА. Ви що, справдi не впiзнаєте мене? Десять рокiв не так вже й багато.
   СЕКРЕТАР / пiднiмається, пiдходить ближче /. Ганс Кiфер?
   ЛЮДИНА. Що з тобою, Дятел? Ти дивишся на мене так, нiби бачиш вперше у життi.
   СЕКРЕТАР. Не може бути ... Ганс ... друже ... виходить ... виходить, ти живий?! / Обмацує його руки, плечi /. Невже це справдi ти? / Веде
   Людини до столу /. Навiть не вiриться! Голова йде обертом, коли
   воскресають ось так, без попередження... Сiдай, братан! Ти, напевно, втомився з дороги ...
  
   Викочує сервiрувальний стiл з напоями, закусками.
  
   ЛЮДИНА / сiдає /. Є трохи ... I ноги, i голова ... Хотiв побачити знову своє мiсто ... / Дивиться навколо /, офiс, де я колись був не останнiм ... СЕКРЕТАР / сервiруючи стiл /. Послухай ... але як тобi вдалося? ЛЮДИНА. Дуже просто! Щоранку я казав собi: "Є життя i є смерть. Що таке життя - ти знаєш, що таке смерть - ще нi. Тому залишайся краще жити, це надiйнiше ".
   СЕКРЕТАР. I цього було достатньо?
   ЛЮДИНА. Як бачиш!
   СЕКРЕТАР. Неймовiрно ... / Наливає /. Вип'єш трохи?
   ЛЮДИНА. Iз задоволенням! За твоє здоров'я!
   СЕКРЕТАР. За твоє!
  
   Пьють.
  
   Ти давно при§хав?
   ЛЮДИНА, Тiльки-но.
   СЕКРЕТАР. Прямо з вокзалу?
   ЛЮДИНА. Не зовсiм. Я побував на нашiй дiлянцi, щоб подивитись - чи все на мiсцi?
   СЕКРЕТАР. Багато змiн, чи не так?
   ЛЮДИНА. Коли дивишся зверху - нi. Пiдходиш ближче - i бачиш - все навколо нове, незнайоме, тiльки тi ж самi яблунi на алеях бiля входу.
   СЕКРЕТАР. Так, це правда ... А потiм ти прийшов прямо сюди? ЛЮДИНА. Нi, зайшов на кладовище.
   СЕКРЕТАР / помовчавши /. Виходить, ти вже бачив ...
   ЛЮДИНА. Бачив ... Бiдний старий.
   СЕКРЕТАР. Вiд туги за тобою ... Красивий надгробок, правда?
   ЛЮДИНА. Ще б пак ... Ось така брила на його грудях.
   СЕКРЕТАР. З iталiйського мармуру. Твiй батько заслужив ... А пiсля кладовища ти бiльше нiде не затримувався?
   ЛЮДИНА. Затримувався.
   СЕКРЕТАР. Де?
   ЛЮДИНА. Перед сво§м надгробком.
  
   Пауза.
  
   Навiщо ви це зробили?
   СЕКРЕТАР / не одразу /. Для порядку. / Наливає /. Випий ... тобi треба пiдкрiпитися.
  
   Встає, вiдходить вiд столу. Пауза.
  
   ЛЮДИНА. Значить, ви не сподiвалися бiльше побачити мене? СЕКРЕТАР. Однозначно.
   ЛЮДИНА. А Кетхен? Як вона?
   СЕКРЕТАР. Живе потроху. З трьома дiточками ...
  
   Пауза.
  
   Вона чекала, сподiвалася ... Але десять рокiв, сам розумiєш ... ЛЮДИНА. Розумiю.
   Пауза.
  
   СЕКРЕТАР. Ти трохи запiзнився. Братва стала розсудливою, пiшла в бiзнес, полiтику ...
   ЛЮДИНА. Знаю.
   СЕКРЕТАР. Тим краще. / Наливає /. А що ти збираєшся робити?
   ЛЮДИНА. Жити. Мiй будинок, сподiваюся, ще цiлий?
   СЕКРЕТАР. Цiлий ... Але дома', Ганс, як жiнки' - не чекають. ЛЮДИНА. Що ти хочеш сказати, Дятел?
   СЕКРЕТАР. Знаєш, старий ... у твоєму будинку, крiм Кетхен, ще дiтлахи ... Ти, сподiваюся, не виженеш §х на вулицю?
   ЛЮДИНА. Не вижену ... / Пауза /. Ну що ж ... тодi займуся господарством. / Пiднiмається, ходить по офiсу /. У мене ж тут, Неда-далеко, дача в лiсi. I поруч - невелике поле ... спадок вiд матерi. Знаєш ... бiля рiчки?
   СЕКРЕТАР. Так, знаю. / Помовчавши /. А що ти збираєшся з ним робити?
   ЛЮДИНА. Посаджу що-небудь. Соняшники, наприклад.
   СЕКРЕТАР / смiється /. Ти божевiльний ... Для горобцiв?
   ЛЮДИНА. А я з дитинства люблю соняшники. Ми грали з тобою там колись ... пам'ятаєш?
   СЕКРЕТАР. Пам'ятаю. Грали ... i не раз. Там пройшло наше дитинство. / Повертається до столу. Наливає /. Але тепер цього поля немає! ЛЮДИНА. Чому?
   СЕКРЕТАР. Я посадив там зелень. / Залпом випиває /.
   ЛЮДИНА / здивований /. Ти?
   СЕКРЕТАР. Так, я! А ти хотiв, щоб земля стояла порожня?
   ЛЮДИНА. Нi, чому ж ... Просто я чомусь не подумав, що хто-небудь ще, крiм нас iз батьком, може там господарювати.
  
   Пауза.
  
   СЕКРЕТАР. Накатимо ще?.. Скажи, а як у тебе з баблом? ЛЮДИНА. Є небагато. А що?
   СЕКРЕТАР. Я мiг би тобi пiдкинути ... як старому дружбану.
   ЛЮДИНА. Ти?
   СЕКРЕТАР. Так, я.
   ЛЮДИНА. Не треба.
  
   Пауза.
   СЕКРЕТАР. Круто! Мало хто може так вiдповiсти ... / Пауза. / До речi, поки я не забув: ти зустрiв кого-небудь зi старих знайомих?
   ЛЮДИНА. Зi старих - нiкого.
   СЕКРЕТАР. Тим краще ... А тепер знаєш, що тобi потрiбно зробити? Побути тут до темряви i потiм повернутися на вокзал. Але так, щоб тебе нiхто не бачив.
   ЛЮДИНА. Нiхто не бачив?
   СЕКРЕТАР. Так, саме так! Переночуєш в готелi, а я пораджуся з шефом i по утрянi повiдомлю тобi, що ми вирiшили?
   ЛЮДИНА. Почекай, брат ... а при чому тут шеф?
   СЕКРЕТАР / рiзко /Слухай, Циркуль! Або ти прикидаєшся, в натурi, або справдi не доганяєш?
   ЛЮДИНА. Не доганяю.
   СЕКРЕТАР. Ти помер чи нi?
   ЛЮДИНА. На пам'ятнику - помер.
   СЕКРЕТАР. Ти думаєш, твоє iм'я випадково туди вбили?
   ЛЮДИНА. Думаю, що нi.
   СЕКРЕТАР. I правильно думаєш! Тому що знаєш - проблему Кiфера, злинялого десять рокiв тому, потрiбно було вирiшувати. Рано чи пiзно. I ми §§ вирiшили. Красиво вирiшили - погодься? I допомогли, мiж iншим, не тiльки собi, але й тобi!
   ЛЮДИНА / з подивом /. Допомогли менi? Чим?
   СЕКРЕТАР. А тим, братан, що тебе бiльше немає! Не iснує в природi. А немає людини - немає проблем! Ти -небiжчик! I не просто небiжчик: ти почесний, шановний небiжчик! А знаєш чому? Тому, що всi тво§ бабки затерли мерiя. Так, ось ця сама мерiя! I частина §х пiшла на вiдкриття притулку для бомжiв i ремонт мiського храму. Так що перед Гансом Кiфером тепер кожна бродяжка в мiстi з повагою знiмає капелюх. Перед небiжчиком Кiфером, не перед живим ... Ось таке сьогоднi у нас життя, братан. А ти менi тут пургу гониш: до чого тут шеф? не доганяю ...
  
   Пауза.
  
   ЛЮДИНА. Так, зарив ти мене капiтально, Дятел. Спасибi!
  
   Пауза.
  
   Але буває, що й мертвi виходять з могил!
   СЕКРЕТАР / смiється /. Нi. Людина вмирає один раз! I назавжди! /Змiнивши тон /. Ти що ... хочеш наплювати на всi нашi закони, придурок?
   ЛЮДИНА / насуваючись /. Я хочу, щоб ви з шефом повернули мене до життя. Реально! Заберiть натомiсть все, менi нiчого не треба. Ти чуєш, виродок: менi бiльше вiд вас нiчого не треба!
  
   Грубо штовхає Секретаря. Той падає. Людина пiдходить до столу, наливає.
   П'є. Пауза.
  
   СЕКРЕТАР. Ти хорошi хлопець, Ганс / Пiднiмається /. Хочеш ще? / Наливає /. Правда, гарна? Мертвого пiднiме з могили ... / Смiється, Випиває /. А тепер слухай. Я розповiм тобi одну, дуже цiкаву казку ... Колись у нашому мiстi жив принц. Свiтлий, блакитноокий. З дитинства багато читав, любив зiрки i мрiяв полетiти на iншу планету. Йому чомусь здавалося, що тут, на землi, люди живуть нудно i неiн ќ цiкаво, i що там, на зiрцi, жити можна зовсiм по-iншому ... Словом, це був не принц, а якийсь дивний вундеркiнд - фiлософ. Час йшов. Принц вирiс, посту-пив до iнституту. I сталося так, що одного разу вiн з'явився тут, серед браткiв. Розповiв про себе, свою мрiю. Братки тут же посадили його за комп'ютер - i що ж? У принца дiйсно виявилися прекраснi мiзки! Прямо не принц, а настою ќ щий комп'ютерний генiй! Довго не думаючи, братки запропонували йому по ќ мрiяти разом. Про iншого життя! Принц з радiстю погодився, i з тих пiр стало у них все з'являтися, як у казцi: дачi, машини, слава, грошi, багато грошей. Дуже багато ... Тобто почалася та сама райське життя, про яку принц i мрiяв колись ... I все було б добре, але одного разу принц прорахувався, зробив неправильний крок i впав у прiрву. Разом з ним впали туди та iншi. Тi, хто йшов за ним, ве ќ рiл йому, I казка скiнчилася, в один день, в одну мить. I все зникло: дачi, слава, грошi, жiнки - все! Нiби й не було §х нiколи. Ось такий сумний вийшов у нашо§ казки кiнець ...
   Пауза.
  
   / Пiдходить до столу /. Ти перестав мислити, Циркуль! Ти не хочеш зрозумiти: поки ти лежав там, зализуючи сво§ рани, тут дещо трапилось. Тут вже iнше життя, Циркуль: iншi люди, час, поняття - тут все iнше! I банкують сьогоднi вже iншi! I добре банкують. Однi "зеро", суцiльнi "зеро"! Але ти не хочеш цього бачити. Ти уперся, як бик: вiддайте менi це! повернiть менi те! Та немає в тебе нiчого розумiєш -
   нi! I бути не може! Тому що немає тебе самого! Тобi залишили тiльки те, що вiдняти вже не могли - могилу i напис на чорному мармурi - Ганс Кiфер!
   Пауза.
  
   ЛЮДИНА / тихо /. А якщо б я був не Ганс Кiфер?
   СЕКРЕТАР. Ти - Кiфер? Ти народився Гансом Кiфером i помер Кiфером! / З iншого iнтонацiєю /. Послухай, Ганс, не дурiй! Будь людиною, §дь звiдси швидше ... куди-небудь подалi. Свiт великий, знайдеш собi мiсце, де багато веселих людей, грає музика, сонце свiтить ... а? / Вiдходить /. Ну на хрiна тобi ця бодяга? Зрозумiй - ти випав з обойми. Назавжди! I назад дороги немає - ти ж знаєш це краще за мене ...
  
   Пауза.
  
   ЛЮДИНА / дiстає з кишенi документ i показує секретаревi /. Поглянь! СЕКРЕТАР. Що це?
   ЛЮДИНА. Моє посвiдчення.
   СЕКРЕТАР / читає /. Йоганн Шварц? .. Але ти ж ... Ганс Кiфер! ЛЮДИНА. Був колись. А тепер, як бачиш ...
  
   Пауза.
  
   СЕКРЕТАР. Стривай! Я все зрозумiв: ти вкрав цi документи у по ќ койнiка? ЛЮДИНА. Якщо ви вкрали в мене все моє, чому б менi ... СЕКРЕТАР. Так, так ... I, судячи з усього, у тебе немає iнших до ќ ментiв.
   ЛЮДИНА. Нi ... Нi!
   СЕКРЕТАР. Ну тодi ... тодi все в порядку, братан!
   ЛЮДИНА. Я радий, що ти, нарештi, зрозумiв мене.
   СЕКРЕТАР. Так! Я вiдмiнно зрозумiлий тебе, Циркуль! Ти дiйсно не Ганс Кiфер. I ти нiколи не був Гансом ... тому що ти аферист! Пройдисвiт! Злочинець! Тебе потрiбно негайно здати в полiцiю!! ЛЮДИНА. Слухай, Дятел, ти випадково не з'§хав з розуму?
   СЕКРЕТАР. Я для вас не Дятел! Я секретар магiстрату! А ви - авантюрист! Ви задумали дуже хитру комбiнацiю, але ваш номер не пройшов! Ви помилилися адресою. Iдiть звiдси геть!
  
   Входит К е т х е н.
  
   КЕТХЕН. Що трапилося, пан Крумбауер?
   СЕКРЕТАР, Нiчого! Ви тут не потрiбнi!
  
   Пытается выпроводить Кетхен из кабинета.
  
   ЛЮДИНА. Кетхен!
   ЕТХЕН / побачивши /. Боже мiй!.. Ганс?!
  
   Довга пауза. Секретар, постоявши в нерiшучостi, вiдходить до столу.
  
   ЛЮДИНА. Кетхен ... моя бiдна Кетхен ... / Наближається /. КЕТХЕН / йде назустрiч /. Як я чекала тебе, як чекала ...
  
   Обiйми.
  
   ЛЮДИНА. Я не мiг, Кетхен, не мав права. Там, де я був ... КЕТХЕН / перериває /. Я не знаю, де ти був! I не хочу знати. / Пауза, обiйми. / Як я мрiяла про цю хвилину, як чекала §§ ... / Обiйми. Вiдсторонилася. / Але я хочу знати iнше, Ганс: чому ви зробили це? Навiщо ви влаштували тодi цю моторошну бiйню? Чого вам не вистачало? У вас же все було! Все - грошi, багатство, слава ... Як ви не могли зрозумiти, що цi розбiрки безглуздi, що вони не принесуть нiчого, крiм нещасть ...
  
   Плаче.
  
   ЛЮДИНА. Заспокойся, Кетхен. Не згадуй про це. Все одно вже нiчого не повернеш, не змiниш ... Але ти повинна знати: я не винен у тому, що сталося.
   КЕТХЕН. Ти не винен? А хто? Скажи менi - хто винен?
   ЛЮДИНА. Не знаю. Життя. / Вiдходить /. Сьогоднi я весь ранок провiв на кладовищi ... Скiльки там лежить хлопцiв - молодих, красивих. Я пiдходив до кожного з них i просив вибачення ... Цiла алея крутих стел i безглуздо загублених життiв ... Ось чому я по§хав тодi, Кетхен. КЕТХЕН. А я? Ти забув про мене, Ганс! Хiба моє життя ти не загубив? Адже я була твоєю дружиною, молодою дружиною, зовсiм ще дiвчиськом! Я повiрила тобi, пiшла за тобою i хотiла йти до кiнця, що б з тобою не трапилося! А ти ... ти зник вночi, потайки, нiчого менi не
   сказавши. Навiть не написавши записки. Чому? Чому ти так зробив?
   ЛЮДИНА. Я не мiг ризикувати тобою, Кетхен. Я занадто тебе любив. I
   всi цi роки я думав тiльки про тебе, повiр! Про тебе одну ... / Падає на колiна /. Прости мене, Кетхен! За всi! Я принiс тобi багато горя ... Скажи ... скажи менi тiльки одне, Кетхен: ти щаслива?
   КЕТХЕН / не одразу /. У мене троє дiтей, Ганс.
   ЛЮДИНА. Це не вiдповiдь, Кетхен. Я питаю - ти щаслива?
  
   Кетхен мовчить.
  
   Ти не хочеш говорити ... / рух в сторону Секретаря / при ньому? КЕТХЕН / наближаючись до Секретаря /. П'ять рокiв тому ви пока- зали менi свiдоцтво про смерть Ганса ... Сказали, що отримали повiдомлення ... Навiщо?
   СЕКРЕТАР /в сторонi, бiля столу /. Але хто мiг подумати? Стiльки рокiв ...
   КЕТХЕН / напружено /. Навiщо ти це зробив, Дятел?
   СЕКРЕТАР. Це не я ... вiрнiше, не я сам.
   КЕТХЕН. А хто?
   СЕКРЕТАР. Всi так вирiшили. Всi, хто залишився. Хто не хотiв бiльше вiйни.
   КЕТХЕН / насуваючись /. Я чекала десять рокiв. Чекала б ще п'ять ... десять ... все життя. До смертi. Ти чуєш, Дятел - до смертi! / Кричить /. Навiщо, навiщо ти це зробив?
  
   Б'є Крумбауера.
  
   ЛЮДИНА / вiдводить Кетхен в сторону /. Не питай його, Кетхен ... Нехай краще скаже, як вiн зробив з мене небiжчика, щоб удобрити
   мною моє власне поле.
  
   Пауза.
  
   СЕКРЕТАР / вiдходячи вiд столу, з ненавистю /. Так, зробив. Зробив! I тепер нiхто не доведе, що ти не небiжчик! .. Нi Ганса Кiфера! Нi! Де вiн? Ау-у ... Кiфер, де ти? .. Вiн давно вже згнив! I ми не дозволимо йому смердiти тут, у нашому мiстi! Попроси в нього посвiдчення про ќ вiрний, Кетхен! Нехай покаже! Нехай доведе, що вiн Ганс Кiфер! Ага!
   Нi? .. Покидьок! Аферист! Жени його геть, Кетхен! Жени! Iнакше цей смердячий труп забере у тебе будинок i ти, дурепа, пiдеш з дiтьми по свiту!
   Пауза.
  
   КЕТХЕН / переводить погляд на Кiфера /. Скажи, Ганс, що це не правда ... що це не так ...
  
   Людина мовчить.
  
   Цього не може бути ... я ж знаю тебе - ти не такий!
  
   Людина мовчить.
  
   КЕТХЕН / в розпачi /. Ну не мовчи ж, Ганс! Скажи хоч що-небудь ... чуєш?
   Людина мовчить.
  
   КЕТХЕН / вiдступаючи до дверей /. Будьте ви проклятi з вашими законами, грошима, розбiрками ... Ненавиджу вас всiх! Ненавиджу!! ..
   Вибiгає.
  
   ЛЮДИНА / кидається слiдом /. Кетхен!?
  
   Повертається, пiдходить до секретаря. Деякий час вони мовчки дивляться в очi один одному.
  
   СЕКРЕТАР/ в бiк дверей /. Наступний!
  
   Затемнення.
   Картина третя.
  
   Iнтермедiйно§ завiсу. На просценiум виходить Л ю д и н а. Знову на ньому дивний костюм i ковпак з антеною на головi.
  
   ЛЮДИНА / в зал /. Як ви, сподiваюся, зрозумiли - мо§ колишнi дружки вчинили зi мною ... скажiмо так .... не дуже! Але що зробиш: таке в нас смiшна життя - сьогоднi тебе пiдносять до небес, а завтра ... Але як же менi бути? Як жити далi? Погодитися з тим, що я госпо- дин "Нiхто"? Залишитися назавжди живим небiжчиком? Нi ...
   Чутно звуки органу.
  
   Я вирiшив зайти до старого патер Густава Шону Вiн знав мене ще з дитинства, любив, як сина ... Тому вже хто-хто, а вiн менi точно допоможе ... правда?
  
   Iде. Вiдкривається завiса. Церковний вiвтар. Розп'яття Iсуса Христа, перед яким сто§ть Л ю д и н а. Вiн молиться. Тихо грає орган. Входить П а т е р. Деякий час дивиться на Л ю д и н у.
  
   ПАТЕР. Ти кликав мене, син мiй?
   ЛЮДИНА / пiдходить /. Так, святий отець. / Цiлує руку Патеру./
   ПАТЕР. Що тебе турбує?
   ЛЮДИНА. Допоможiть менi, святий отець. Мене охопив розпач. ПАТЕР. На те є воля Господня. Нас оточує вiдчай. Усюди, де б ми не знаходилися. Але ми не повиннi вдаватися до нього, син мiй. ЛЮДИНА. Так, святий отче, це так. Але я побував у рiзних краях i часто бачив на обличчях людей безроздiльну скорботу. Тепер вона увiйшла i в моє серце ... Ви пiзнаєте мене?
   ПАТЕР. Тiльки господь дiзнається всiх.
   ЛЮДИНА. Але люди теж повиннi пiзнавати один одного. Придивiться - я Ганс!.. Ганс Кiфер!
  
   Пауза.
  
   ПАТЕО. Ганс Кiфер? .. Але я ж вiдслужив по ньому заупокiйну месу.
   ЛЮДИНА. I все-таки я живий! Допоможiть менi, святий отець! Скажiть людям, що я дiйсно Ганс Кiфер. Вам повiрять! Повернiть менi моє iм'я!
   ПАТЕР. Це можуть зробити тiльки влада i закон, син мiй. А я служу Богу i не можу свiдчити в мирських справах.
   ЛЮДИНА. Але ви ж були мо§м духовним наставником, святий отець! Навчили мене першо§ молитви, призвели до всевишнього. Адже мене можна впiзнати! Можна! .. Я тiльки що розмовляв з Гертрудою, вашою старою служницею. Вона вiдразу впiзнала мене!.. Я зараз покличу §§ ... / Iде до дверей, кличе /. Гертруда! .. Гертруда! .. Iдiть сюди ...
  
   Поспiшно входить Г о р т р у д а. Йде до Патера.
  
   ГЕРТРУДА. Бачили нашу радiсть, пан Патер? Наш Гансик повер- нувся! Наш Гансик, наш маленький хлопчик ... Менi вже три ночi сниться, що я пасу бiлого баранчика. Це на щастя ... I що ви тепер скажете, пане Патер? Ось вiн, наш Гансик, майже зовсiм не змiнився. Тiльки трохи кульгає. А скiльки вiн пережив, бiдолаха? Зате тепер, слава богу / хреститься / вдома. Господь наш врятував його вiд усiх напастей / хреститься /. Господь ...
   ПАТЕР/ перебиває /. Не згадуй, сестра, iм'я Господа нашого всує ...
   ЛЮДИНА. Ви чули, святий отець! Гертруда згадала мене, Ганса! ГЕРТРУДА. Так, так, звичайно, пан Патер! I ви повиннi його пам'ятати! Наш Гансик! Радiсть наша ... Пам'ятаєте, скiльки вiн хворiв, коли був дитиною? Ви йому книжки носили. А коли вiн одужав, вiдразу двI шибки у вашому вiкнi розбив ... з рогатки! Пам'ятайте, пане Патер?.. А ми вже оплакували його, нашого хлопчика, i месу по ньому вiдслужили. Але тепер, слава богу, все буде добре ... У вас, пане Патер, i грошики цiлi, усi, до копiєчки ... якi ми за його лiс виручили. Господь знав, що вони йому знадобляться, тому й приберiг §х ... / Раптом сплеснула руками /. А Кетхен? Бiдна Кетхен? Що тепер
   вона буде робити?.. / Голосить. / Як чекала вона тебе, Гансик, як чекала ... Скiльки свiчок поставила тут за спасiння душi твоє§ ...
   ПАТЕР/ перериває /. Iди, Гертруда. Залиш нас з Гансом одних,
   перед обличчям Господа Бога.
  
   Хреститься
  
   Гертруда. Ну слава богу! / Кiферу /. Пан Патер згадав тебе, Гансик. Тепер все буде добре. / Хрестить Ганса /. Ось побачиш - все буде добре ...
  
   Виходить.
  
   Патер / помовчавши /. Так, я згадав тебе, сину мiй. Але твоє повер ќ нення принесло менi i радiсть i горе. ЛЮДИНА / вражений /. I горе?! ПАТЕР. Так, син мiй ... Всi ми грiшнi перед Господом Богом. / Хреститься /. Але є грiхи, яким немає прощення. I такий грiх ти вже взяв на свою душу.
   ЛЮДИНА / в розпачi /. Взяв грiх? Але що я зробив, святий отче? Що?! Ви ж пробачили колись всi мо§ грiхи, а нових я не робив!
   ПАТЕР. Син мiй! З твоєю появою дружина твоя стала двомужнєю. Цього грiха §й не пробачать нi закон, нi церква ...
  
   Хрестить Кiфера. Повiльно йде. Пауза. Звучить орган.
  
   ЛЮДИНА / В розпачi /.
  
   Та я ж не вмер ще, люди! Я живий!
   Як залишок життя пройти менi, не знаю!
   Поглянь з небес, о, Боже, я волаю!
   До тебе я звертаюсь, отрок твiй!
  
   Танець Кiфера.
  
   Затемнення.
  
   Д I Я Д Р У Г А
   Картина четверта.
   Звучить фонограма. Iнтермедiйна завiса. На просценiум виходить Л ю д и н а.
   Слоник цей, великий, добрий,
   Гуляти раденький!
   У нього великi вушка,
   А очi маленькi.
  
   Iде в зал.
  
   Бродить слоник по лiсах,
   Вiрить слоник в чудеса
   I в добро на свiтi ...
   Не ображайте слоника, дiти.
  
   / На сходинках просценiума /. Отже, пан Патер повiв себе, на жаль, зовсiм не так, як я розраховував: мирськiй грiх вiн поклав на мою душу, а мо§ грошики забрав собi. Я опинився на вулицi. Один. Без копiйки в кишенi ... Потрiбно було термiново вирiшувати - що робити далi: перетворитися на бездомного бродягу або спробувати влаштуватися на роботу? Я вибрав друге ... i був тут же заарештований.
   Поднимается на сцену.
   Йоган Шварц, чи§ документи я надав полiсменам, виявився досвiдченим шахраєм, якого давно вже розшукувала полiцiя. Розумiючи, що залишки сво§х днiв можу провести за гратами, я розповiв охоронцям порядку всю правду ... ну, що нiяко§ я не Йоган Шварц, а справжнiсiнький Ганс Кiфер, який жив колись у цьому мiстi, мавсiм'ю, будинок ... Думаєте, вони повiрили? Нiчого подiбного! Пред'явивши менi виписку з ритуально§ книги про те, що справжнiй Ганс Кiфер вже п'ять рокiв значиться небiжчиком на мiському кладовищi, вони направили справу до суду, який винiс рiшення: "Людина без пам'ятi". Все! Я бiльше не iснував Порожнеча. Уявляєте: замiсть людини - нiчого. Якийсь гумано§д без iменi, без будинку, без сiм'§, без минулого ... Всю нiч я ходив по мiсту, дивився на зiрки. Вони
   були такi яскравi, чистi. I ось тодi, вночi, я вперше подумав: якщо менi
   немає мiсця на цьому свiтi, потрiбно знайти собi iнший ... яку-небудь маленьку зiрку. Розумiєте?.. / Дивиться за завiсу /. Я вам розповiдаю про це, щоб ви не нудьгували, поки лiкар i фрейлiн Фiшер мiняють
   костюми i гримуються, перетворюючись в iнших персонажiв ... До
   речi, як вам сподобалася Фрейлiн Фiшер? Можу сказати по секрету, що менi особисто ... / Дивиться за завiсу. / Вибачте, вже все готово. Цю сцену я писав з особливим задоволенням i зараз ви зрозумiєте -
   чому? Дiя вiдбувається в барi. Господаря звуть Сальваторе. Кумедний
   тип: веселун, грає на гiтарi. У нього все уперемiш: любов, до авантюр, спiвчуття до людей, вiдверта розпуста ... Отже, перед вами нiчний бар шановного пана Сальваторе!
  
   Iде.
   Вiдкривається завiса. Бар. З обох сторiн столи для вiдвiдувачiв. Посерединi - невелика естрада, бiля не§ - Сальваторе, з величезними вусами. В руках у нього гiтара. На естрадi Паулiна. Вона напiвроздягнена. Спiває / вiршi i музика Валерiя Марро /.
  
   Таверну, що край Севiль§,
   Кожен в окрузi знає.
   Там п'ють манзанiлью досхочу, I музика не стихає.
   Кружляють пари,
   Нiжно дзвенять гiтари
   I трохи стомлена iспанка
   Пiсню спiває свою.
   Хто в свiтi наймилiший? Паулiна!
   Вiдважний i смiливiший?
   Паулiна!
   Дзвiнкiше хто смiється? Паулiна!
   Вiд кого суму ти не жди?
   Вiд Паулiни завжди!
  
   Та кабальєро знатний
   Якось перервав гулянку. Перстень фамiльний за любов Запропонував iспанцi.
   Та Паулiна
   Дзвiнко лише смiялась,
   I, нi хвилини не вагаясь, Вiдповiдь дала таку:
   В свiтi хто наймилiший? Паулiна!
   Вiдважний i смiлив1ший?
   Паулiна!
   Двiнкiше хто смiється?
   Паулiна!
   Вiд кого згоди ти не жди?
   Вiд Паулiни завжди!
  
   САЛЬВАТОРЕ /командует/. Танцуй, баста коси!
  
   Играет.
   Паулина танцует.
  
   Спить вже давно Севiлья,
   Зiрки у небi сяють.
   Лише в тавернi до зорi,
   Музика не вщухає.
   Кружляють пари,
   Нiжно дзвенять гiтари,
   I трохи стомлена iспанка
   Пiсню спiває свою.
   В свiтi хто наймилiший?
   Паулiна!
   Вiдважний i смiливiший?
   Паулiна!
   Дзвiнкiше хто смiється?
   Паулiна!
   Вiд кого спокою не жди?
   Вiд Паулiни завжди!
   !
   САЛЬВАТОРЕ/командує/. Стриптиз!.. Жаги бiльше... сакра мадонна!
   Грає.
  
   Паулiна, танцюючи, починає роздягатися. Iз залу на сцену пiднiмається Л ю д и н а. Зупинився бiля входу. Вигляд у нього жалюгiдний, вiн тремтить вiд холоду. Паулiна скрикує вiд несподiванки i, прикрившись одягом, тiкає. Сальваторе, рiзко обiрвавши гру, обертається.
  
   Якого бiса? Там написано, що закрито!
   ЛЮДИНА/несмiливо /. Чи не знайдеться у вас трохи §жi? САЛЬВАТОРЕ / в лютi /. Їжi! Їжi! Їжi! Цiлий день у мене просять §жi! Ти думаєш, §жа падає сюди з неба? Або вночi §§ приносить в мiшку домовий?
   ЛЮДИНА. Вибачте ...
   Хоче пiти.
  
   САЛЬВАТОРЕ/ схопивши Людину /. Куди? Куди, корпо дi бакко! Моя щедоость - це мiй хрест! Якщо я до сих пiр не маю пристойного рахунку в банку, то це з-за таких, як ти, жебракiв! / Б'є Людину/. Банда ледарiв! / Б'е. / Тiльки й знають, що цiлий день жеруть! Жеруть! Жеруть! Почекай...
  
   Iде. Пауза.
  
   ПАУЛIНА/виходить з-за ширми /. Сiдай. Чого сто§ш?
  
   Людина сiдає до столу. Уважно дивиться на Паулiну.
  
   Чого витрiщився?
   ЛЮДИНА. Там твоє фото? / Киває у бiк дверей /. На афiшi?
   ПАУЛIНА. А що?
   ЛЮДИНА. Красиво ...
   ПАУЛIНА. Нiколи голих баб не бачив?
   ЛЮДИНА. Давно.
   ПАУЛIНА. Сидiв?
   ЛЮДИНА. Вiдпочивав. На курортi.
   ПАУЛIНА. Воно й видно ... Грабiж? Вбивство?
   ЛЮДИНА. Гiрше. Самогубство ... Як тебе звуть?
   ПАУЛIНА. Паулiна. А тебе?
   ЛЮДИНА. Не знаю ...
  
   Входить Сальваторе з пiдносом, на якому тарiлка з супом i хлiб.
  
   САЛЬВАТОРЕ. Паулiно, там тебе питають.
   ПАУЛIНА. Хто?
   САЛЬВАТОРЕ. Твiй улюблений клiент. / Регоче /.
   ПАУЛIНА/ роздратовано /. Знову цей самець з Майамi. Та пiшов вiн ... Нехай приходить увечерi, кобель хренов!
   Виходить.
  
   Сальваторе / ставить тацю на стiл /. Давай! Навалюйся! О, мамма мiя...
   ЛЮДИНА /коливається /. У мене немає грошей.
   САЛЬВАТОРЕ. А ти думаєш, що я прийняв тебе за мiльйонера? Або ти хочеш, щоб я тебе попросив? Став перед тобою на колiна?.. Їж, дурень!
   ЛЮДИНА. Спасибi.
   З жадiбнiстю §сть. Пауза.
  
   САЛЬВАТОРЕ/iз спiвчуттям/. Немає роботи?
   ЛЮДИНА. Угу ...
   САЛЬВАТОРЕ. Маєш спецiальнiсть?
   ЛЮДИНА. Угу ... Але у мене немає документiв.
  
   Їсть.
  
   САЛЬВАТОРЕ. А де вони? Ти що ... §х з'§в?
  
   Регоче.
  
   ЛЮДИНА. Це довга iсторiя.
   САЛЬВАТОРЕ. Розкажи.
   ЛЮДИНА. Не зараз ...
   Їсть.
   САЛЬВАТОРЕ. А чому ти так багато §си? Чим швидше ти §си, тим швидше закiнчиш. А чим швидше закiнчиш, тим швидше знову захочеш §сти... Потрiбно вмiти продовжувати задоволення, насолоду. Продовжувати ... розумiєш?
   Людина, припинивши §сти, дiстає з кишенi аркуш паперу.
  
   ЛЮДИНА / простягаючи листок /. Погляньте!
   САЛЬВАТОРЕ. Що це?
   ЛЮДИНА. Там все написано.
   САЛЬВАТОРЕ/ бере листок, читає /. Припини, баста коси! Ти не Йоганн Шварц. Я добре знаю Йоганна. Вiн працював у мене... розумiєш?
   ЛЮДИНА / пiднiмається /. Спасибi!
   САЛЬВАТОРЕ. Куди тебе, до бiса, несе?
   ЛЮДИНА. Яка рiзниця ...
   САЛЬВАТОРЕ/перегородивши шлях/. Почекай! Пiти ти завжди встигнеш ...
  
   Садовить Людину.
  
   / Вказуючи на листок /. Тут написано - у тебе немає пам'ятi. Скажи, що це значить?
   ЛЮДИНА/помовчавши /. Це значить, що я §§ втратив. САЛЬВАТОРЕ. Тобто ... як це втратив?
   ЛЮДИНА. Та так: йшов - i втратив! / Стукає пальцем по головi /. Порожньо! Нiчого не пам'ятаю, нiкого не знаю ... навiть самого себе.
   САЛВАТОРЕ/ пiднiмається /. Дитя! Бамбiно! Сам господь бог привiв тебе до Сальваторе!
  
   Хреститься.
  
   Людина без пам'ятi! Це ж золоте дно у нашi часи!
  
   Веде Людину до iншого столу. Саджає.
  
   ЛЮДИНА / недовiрливо /. Ви думаєте?
   САЛВАТОРЕ. Вiн ще питає ... Чому наше життя таке важке? Тому, що ми всi пам'ятаємо! Розумiєш? Всi - тут! / Торкається до чола /. I коли нас про що-небудь запитують - ми повиннi вiдповiдати. На всi питання! А ти нiчого не пам'ятаєш! Нiчого не знаєш! Нi за що не вiдповiдаєш! Краса! Ходиш i насолоджуєшся своє§, нiчого не пам'ятаючою, свободою! .. Ми розбагатiємо ... розумiєш ти, пер бако! Ми станемо з тобою найбагатшими людьми в цьому окрузi! У цiй кра§нi! I нiхто нас не зупинить, бо ти сильнiший держави! полiцi§! Ти сильнiший за всiх у свiтi!!.. Нiкуди ти не пiдеш! Вiдпочивай! Переночуєш сьогоднi у мене.
  
   Наливає.
   ЛЮДИНА. Ви серйозно?
   САЛЬВАТОРЕ. Ти будеш спати на перинi! У теплi! Будеш бачити чудовi сни! .. А вранцi я тебе знову нагодую, дам вина ... Ну як?
   ЛЮДИНА. Не знаю, як вас i дякувати ...
   САЛВАТОРЕ. Не поспiшай, баста коси ... Сальваторе нiчого не робить задарма. Сальваторе хоче тобi допомогти! Дуже хоче! Але вiн не хоче, щоб полiцiя бачила нас разом.
   ЛЮДИНА. Чому? Сальваторе. О, мамма мiа! Замовкни! I нiколи нi про що не питай! Сальваторе говорить тобi про прибутки! Дуже великi прибутки! А для цього ти повинен навчитися мовчати! /Знизивши голос/. Завтра до мене прийде один мiй друг. Хороший друг...
   Кращий з друзiв! Ти отримаєш пакет, не дуже великий, не дуже маленький, не дуже важкий, не дуже легенький. I вiднесеш його за адресою, яку тобi дадуть.
   ЛЮДИНА. А що в пакетi?
   САЛЬВАТОРЕ/роздратовано /. Макарони ... маслини ... чай "Принцеса Нурi". Не знаю! .. Якщо у тебе запитають, ти теж нiчого не знаєш. Звiдки цей пакет, хто тобi його дав, куди ти його несеш - ти нiчого не знаєш! У тебе немає пам'ятi! Замiсть пам'ятi - довiдка ... А коли вiднесеш пакет, куди слiд, отримаєш штуку баксiв!.. Згоден?
   ЛЮДИНА. Це несерйозно...
   САЛВАТОРЕ/вибухає /. Римський Папа не може бути серйознiше! Штуку баксiв! Навiть двi! I таку роботу ти будеш мати щотижня. День попрацював, шiсть вiдпочиваєш. Непогана життя ... а?
   ЛЮДИНА. Нi! Я хочу справжньо§ роботи.
  
   Стукiт у дверi.
  
   САЛЬВАТОРЕ/кричить /. Закрито! Нiкого немає! /Людинi/. Слухай мене, амiго. Ти втратив пам'ять - бенiссiмо, прекрасно! Але яку ти маєш користь вiд цього? Ще день, два - i життя розчавить тебе, разiтре по асфальту, як дощового хробака ... З порожнiм гаманцем, з порожньою головою, без документiв ти не людина - ти нiщо, порка Мадонна! Подумай.
  
   Стукiт у дверi,
  
   САЛЬВАТОРЕ/кричить /. Вам же сказали - тут нiкого немає! Абсолют- но! Iдiть звiдси ... / Людинi /. Все навпаки, сакра мадонна! Їм кажуть забирайтеся - вони не йдуть! Тобi кажуть сиди - ти не хочеш! Потрiбно мати залiзну голову, мамма мiа ... Скажи хоч менi - звiдки ти взявся? ЛЮДИНА/невизначено/. Не має значення.
   САЛЬВАТОРЕ. Але ж до того, як ти вирiшив стати Йоганном Шварцем, ти все-таки десь був?
   ЛЮДИНА. Був.
   САЛЬВАТОРЕ. Де?
   ЛЮДИНА/показує на стелю/. Там ...
   САЛЬВАТОРЕ/недовiрливо/. На горищi?
   ЛЮДИНА. Вище.
   САЛЬВАТОРЕ. Ти був льотчиком?
   ЛЮДИНА. Значно вище.
   САЛЬВАТОРЕ. А! Розумiю. Ти впав до нас з неба. /Смiється/. ПЮДИНА/пiсля паузи/. Так... з зiрки...
   САЛЬВАТОРЕ/ весело /. Мамма мiа! З зiрки! Ось воно що ... Скажу тобi вiдверто, амiго: я даремно марную з тобою час. Втрачаю клiєнтiв, грошi! Боюся, що втрачу розум, тому що ти Фолле, божевiльний!.. /Вiдвернувся /.
   ЛЮДИНА. Не сердься ... / З розташуванням. / Моя iсторiя дiйсно не зовсiм звичайна. Але, мабуть, моя зiрка - це єдине, що допомагає менi жити сьогоднi.
   САЛЬВАТОРЕ. Вiн ще, до того ж, сентиментальний... Я теж колись вiрив, що у мене є зiрка.
   ЛЮДИНА. Невже?
   САЛЬВАТОРЕ. Що ... не схоже? /Помовчавши/. Ось тобi хочеться заробляти грошi чесною працею. Салваторе це вже спробував. I Сальваторе каже тобi - це неможливо! Свiт - це прохiдний двiр, де повно покидькiв. А люди - свинi, бруднi, смердючi свинi I бiльшого вони не заслуговують!
   ЛЮДИНА. Ви помиляєтеся. Люди - це найкраще з того, що змогла створити природа. Просто вони повиннi жити не так, як живуть. По-iншому.
   САЛЬВАТОРЕ. Ти хочеш зробити людей кращими, нiж вони є?
   Ти свята людина! Мicсiонер! Пророк! .. Тепер я розумiю, чому ти вiдмовляєшся вiд моє§ пропозицi§. Адже тiльки пророкам не потрiбнi грошi! / Смiється /. Посидь i подумай! Добре подумай!
  
   Пiднiмається.
  
   А я поки збiгаю в пiдвал, принесу вино ... Особливе! "Кастелло д'Арженто "... для мiссiонера! Ха-ха-ха ...
  
   Виходить. Помовчавши, Людина дiстає з кишенi штанiв кiлька монет. Кладе §х на стiл, перераховує. Входить П а у л i н а.
  
   ПАУЛIНА. О, я бачу, ти з грошима?
   ЛЮДИНА. Досить, щоб заплатити за хлiб.
   ПАУЛIНА/бере порожню склянку/. Вино? Сальваторе пригощав тебе вином? Цiкаво, що ти йому тут наговорив?
   ЛЮДИНА. Нiчого.
   ПАУЛIНА. А вiн тобi?
   ЛЮДИНА. Обiцяв.
   ПАУЛIНА. Що?
   ЛЮДИНА. Щасливе життя ...
   ПАУЛIНА. I ти погодився?
   ЛЮДИНА. Нi ... Треба подумати.
   ПАУЛIНА/ озирається, пошепки /. Ти знову хочеш у тюрму? ЛЮДИНА. А що?
   ПАУЛIНА. Нiчого! Я не хочу, щоб ти знову сiв... Ти симпатичнийний!
   ЛЮДИНА. Ти теж. Але коли в кишенi лише кiлька монет, життя здається вже не такою рожевою, як колись у дитинствi...
   ПАУЛIНА /пiдходить зовсiм близько/. А ти романтик... Милий, смiшний романтик. Скажи - ти можеш сьогоднi залишитися?
   ЛЮДИНА. Не знаю.
   ПАУДIНА. Не прикидайся! Я ж бачу, що я тобi подобаюся! Я це вiдчуваю ...
  
   Притискається до нього.
  
   ЛЮДИНА/розгублено/. Що ти робиш? Паулiна?
  
   Раптом обiймає i пристрасно цiлує §§. За мить Паулiна виривається, дає йому ляпас i вибiгає. Завiса закривається. На поосценiум вибiгає Емма, слiдом за нею Людина.
  
   ЛЮДИНА. Паулiно, фрейлейн Фiшер ... Емма ...
   ЕММА. Не пiдходьте до мене!
   ЛЮДИНА. Ви нагородили мене ляпасом i ще ображаєтеся?
   ЕММА. Як ви посмiли так цiлувати мене? Присмокталися, як п'явка!
   ЛЮДИНА. А ви? Чому ви так притулилися до мене? ЕММА. За п'єсою Паулiна притискається в цьому мiсцi до Людини з зiрки.
   ЛЮДИНА. Правильно! I за п'єсою, саме в цьому мiсцi, Людина цiлує Паулiну.
   ЕММА. На сценi так не цiлують!
   ЛЮДИНА. I так не притискаються!
   ЕММА. Ви просто нахаба! Скористалися моментом! ЛЮДИНА. Я просто ... просто не мiг не зробити цього! Невже ви не розумiєте?
   ЗММА. Ах ... ось як? Тодi я бiльше не граю!
   Вибiгає.
  
   ЛЮДИНА / бiжить за нею /. Паулiно!.. Фрейлейн Емма!.. Емма!...
   САЛЬВАТОРЕ/з'являється на просценiум, в костюмi Доктора. Люди нi/. Стiй! Куди? А моє вино? "Кастелло д" Арженто "! Для кого я дiставав його з старовинного, холодного льоху? Для себе, чи що?
  
   Пiдбiгає до Людини, хапає його за руку, веде на середину просценiума.
  
   Давай, амiго, вип'ємо!
  
   Дiстає з кишенi стакан, наливає.
  
   ЛЮДИНА. Вибачте, але я ... /намагається пiти /.
   САЛЬВАТОРЕ. Почекай! Слова - це погань! Непотреб! Жалюгiдне смiття! Вони вже давно в цьому свiтi нiчого не означають. Ми розкидаємося ними з ранку до вечора, прикриваючи сво§ убогi, продажнi душi. Тому, коли бачиш у склянцi таке вино, амiго, знай - його потрiбно пити мовчки. Тому що саме в ньому - iстина! Iстина, яко§ нiколи не буває в словах!.. Ну, до дна!
  
   П'ють.
  
   Добре ... А? Немов у раю, сакра мадонна ... У такi хвилини знову закохуєшся в життя, немов у прекрасну незнайомку, побачену випадко- во рано вранцi на березi блакитного моря ...
   ЛЮДИНА / рiшуче /. Вибачте, доктор, але у мене в п'єсi цього немає!
   САЛЬВАТОРЕ. Так ... згоден. Мене трохи занесло. Вибачте. Знаєте ... багато роботи, втомлюєшся ...
   ЛЮДИНА. Нiчого! У вас непогано вийшло ... А тепер зосередьтеся: Сальваторе робить черговий пiдступний хiд! Вiн посилає Кiфера ...
   ЕММА / в костюмi Паулiни, визирає з-за завiси /. Ах, ось вони де, голубчики? / Виходить на просценiум /. Стоять собi, винце попи- ють. А я там бiгаю по вiддiленню, божеволiю, що робити далi, не знаю ...
   ДОКТОР. Даремно хвилюєтесь, Емма. Легка iмпровiзацiя завжди прикрашає виставу. Крiм того, з нами поруч автор. От ми його i запитаємо ...
   ЛЮДИНА. Я благаю вас, доктор, продовжуйте: пiдступний Сальваторе посилає нещасного Ганса Кiфера ...
   ДОКТОР. Стривайте! Не поспiшайте! Дайте вiдповiдь менi спочатку на одне питання: ви впевненi, що те, що ми з вами тут ... зображуємо, подобається нашим глядачам?
   ЛЮДИНА. Не знаю ... Я намагався писати про все, як воно є. Нiчого не вигадував.
   ДОКТОР. I поцiлунок теж?
   ЛЮДИНА. Це вийшло випадково!
   ЕММА / швидко /. Не вiрте йому, доктор Штоль, вiн зробив це спе- цiально!
   ЛЮДИНА. Нi, нi, повiрте, це справдi вийшло ... якось само собою. Хоча ... якщо сказати вiдверто, я б не заперечував, щоб саме такою мiзансценою закiнчувалася попередня картина.
   ЕММА. Нахаба! / Вiдвернулася /.
  
   Пауза .
  
   ДОКТОР. Так, так, припустимо ... Менi ця сцена теж, мiж iншим, сподобалася: щось є в нiй тепле, людське ... Так, все це так, але ... де
   ж фiнал п'єси? / Людинi /. У вашо§ п'єси немає гiдного фiналу, шановний авторе. Подальша доля Ганса Кiфера зависла в повiтрi.
   Глядач так i не дiзнався - чим обернулися для нещасного гумано§да всi
   цi болiснi ходiння по земним колам пекла?
   ЛЮДИНА. Вибачте, доктор, але це неправда! У мо§й п'єсi є чудова сцена Паулiни i Кiфера, яка дає вiдповiдь на всi вашi запитання. Але ви чомусь раптом взяли й завели виставу зовсiм в iнший бiк ...
   ДОКТОР. I правильно зробив! У нас тут не майданчик для еротичних нiчних шоу, а лiкувальний заклад, iменований в народi як "психушка". Це занадто вiдверта сцена, нашi пацiєнти можуть не ви- тримати, занадто збудитись, зламати стiльцi... Загалом, я лiкар i повинен довести хворого... вибачте - вашого головного героя, до нормального фiналу. Я дозволив собi дописати п'єсу. /Вiдносить за кулiсу вино, повертається з папкою в руках /. От вашi ролi. / Передає Людинi i Емi зошити /. Зараз поставлять декорацi§ мого кабiнету. А ви, фрейлiн Емма, тим часом переодягнiться.
   ЕММА I ЛЮДИНА / одночасно, перебиваючи один одного /.
   Почекайте, доктор, як же так? Ми не зможемо грати! Ми не знаємо жодно§ вашо§ реплiки... Хiба так можна? Ви порушили авторськi права ... ми зганьбимося перед глядачами i т. iн.
  
   ДОКТОР / витримавши паузу, владно/. Всi йдуть!
  
   Мить тишi. Потiм знову обуренi голоси Еми i Кiфера.
  
   Всi йдуть! ... Вам - сюди! / Вказує Еммi на правий портал /, а вам - сюди! / Вказує Кiферу на лiвий портал /.
  
   Дочекавшись, поки Емма i Кiфер покинуть просценiум, ховається в прорiзi iнтермедiйно§ завiси. На просценiум повертається Л ю д и н а.
  
   ЛЮДИНА / вказуючи на зображення на iнтермедiйно§ завiсi /. Це я! / Переходить до зображення на iншiй сторонi завiси /. Це - також я ... Се лявi! / Iде. /
  
   Картина пятая.
  
   Вiдкривається завiса.
  
   Кабiнет доктора Ш т о л я. Вiн розглядає документи, наспiвуючи мелодiю пiсеньки "Паулiна".
  
   ДОКТОР / встав, йде на просценiум /. Не погано! Коли б кожен з нас мiг почати своє життя спочатку ... я б неодмiнно став актором. Ранiше менi нiколи нiхто не аплодував, а сьогоднi ...
  
   Повертається до столу, знiмає телефонну трубку.
  
   Друге вiддiлення? Каже доктор Штоль. Надiшлiть до мене Ганса Кiфера. /Кладе слухавку, посмiхається/. Напевно, вiн зовсiм не очiкував тако§ щасливо§ розв'язки ... i все тому, що написав п'єсу. /Iде
   на авансцену /. Може бути, i менi взятися за драматургiю i
   цiлувати жiнок на сценi... а?
  
   Вбiгає Л ю д i н а. В руках у нього зошит.
  
   ЛЮДИНА/ збуджено /. Доктор, я цю роль грати не буду! Такий фiнал мене не влаштовує! / Кладе зошит на стiл /.
   ДОКТОР. У вас є iнший?
   ЛЮДИНА. Так, є! Вiрнiше, вiн був, але ж ви...
   ДОКТОР / перериває /. Все! Не будемо бiльше про це! / Дивиться на годинник. / Згiдно розпорядку клiнiки, ми повиннi закiнчити виставу через десять хвилин. /Повертає Людинi зошит./ По-перше, поздоовляю вас з великим успiхом!
   ЛЮДИНА / дивиться в зошит /. На сценi?
   ДОКТОР / бадьоро /. Нi, в життi! Тепер ви вже й де-факто i де-юре Ганс Кiфер. I нiхто нiколи бiльше не буде сумнiватися у ваших розумових здiбностях. Ну хiба що театральнi критики ... але на них, право, не варто звертати уваги. / Дiстає з кишенi ручку, грайливо. / "Ось ваша ручка, доктор ..." - Пам'ятаєте? / Смiється. / Ось тут... /бере зi столу листки / всi необхiднi документи. I зараз я §х пiдпишу, у вас на очах ... цiє§ само§ ручкою, що зiпсувала вам колись життя.
  
   Пiдписує.
  
   Все! Ви вже виписанi з клiнiки.
   ЛЮДИНА / заглядає в зошит /. Виписаний? Куди?
   ДОКТОР. Куди завгодно, друже мiй! Ви вiльнi! / Заглядає в зошит. / Уявляєте, як це чудово - бути абсолютно незалежною, вiльною людиною. Знайдете собi тепленьке мiстечко, займетеся улюбленою справою, заведете сiм'ю, бджiл на пасiцi ... двi-три дитинки ... / Наспiвує /. "Баю-бай, баю-бай, спи малюк мiй, засинай ..." Нове життя! Iдiть i насолоджуйтеся ним знову, як колись у юностi! / Заглядає в зошит /. Ось вiн ... той щасливий фiнал, заради якого я... трiшки змiнив вашу п'єсу!
  
   Пауза.
  
   ЛЮДИНА/ кладе зошит на стiл /. Отже, я ... повинен звiдси пiти?
   ДОКТОР / вiдсуваючи свiй зошит /. Ну звичайно! Вас це не радуе? ЛЮДИНА/помовчавши /. А хто буде §здити по Чумацькому шляху?
  
   Невелика пауза.
  
   ДОКТОР/посмiхаючись /. Ви маєте на увазi ... молочну вантажiвку? О, не хвилюйтеся! Знайдемо кого-небудь серед тих, хто одужує. ЛЮДИНА/с занепокоєнням/. А моя зiрка, доктор? Хто буде турбуватися про не§? Вона така маленька, беззахисна ...
   ДОКТОР / рiзко /. Досить про зорi! Перед вами нове життя! Думайте краще, як його влаштувати!
   ЛЮДИНА/ пiднiмається /. Ну от знову ... скриплять цикади. Ви чуєте? / Сумно / А. колесо про§хало поруч ...
  
   Велика пауза. Доктор нахиляється до Людини, пильно вдивляється йому в очi. Несподiвано Людина починає голосно гавкати.
  
   ДОКТОР. Ганс?.. Ганс Кiфер?.. Не смiйте так вести себе!
  
   Людина, продовжуючи гавкати, кидається на Доктора.
  
   /Тiкаючи /. Ганс! Ганс Кiфер! Припинiть! Що ви робите .. / Схопив телефонну трубку /. Алло? .. Фрейлейн Емма? .. Негайно йдiть до мене!
  
   Кладе слухавку, виходить на авансцену. До зали.
  
   Бiдолаха ... Тут вже нiщо не допоможе ... /З сумною усмiшкою /. Нi, мабуть, я не буду займатися драматургiєю...
  
   Входить Е м м а з зошитом в руках. Людина накидається на Емму.
  
   ЕММА / тiкаючи, з жахом /. Боже! .. Доктор! .. Ганс! Не смiйте
   цього робити! .. Доктор?!
   ДОКТОР / намагається допомогти Еммi /. Спокiйно, Емма! Спокiйно! / Забирає у не§ зошит, кладе на стiл /.
   ЕММА. Який жах! .. Але вiн же тiльки що був здоровим! Зовсiм здоровим!
   ДОКТОР. Вiзьмiть себе в руки, фрейлейн Фiшер! Ви медичний працiвник!
   ЕММА / крiзь сльози /.Так, медичний... А, по-вашому, медичний працiвник не людина? Бездушна колода? / Плаче /.
  
   Людина виє, зупинившись посеред кабiнету.
  
   ДОКТОР/схопившись за голову /. Божевiлля якесь ... Фрейлейн Емма, доглянете за ним. Я повинен порадитися з професором.
   Швидко виходить. Людина припиняє виття, пiднiмається.
  
   ЛЮДИНА/пiдiйшовши до Емми /. Це, напевно, була для мене найважча роль ... вибачте.
  
   Йде до зали.
  
   ЕММА/приголомшена /. Роль?.. Ви грали роль?.. Та як ви посмiли? Це все жахливо, безсердечно ...
  
   Плаче.
  
   ЛЮДИНА/в залi, вийшовши з образу/. А що менi залишалося робити? Повертатися у свiт, де не можна почути нi слова правди? Де грають долями людей так само звично i легко, як надягають улюблене
   пальто i цiлують дiтей, йдучи на роботу? Повернутися знову в це
   диявольське колесо, де все одно не зможеш бути людиною?.. Нi вже, звiльнiть, звiльнiть ...
  
   Йде до виходу.
  
   ЕММА/слiдом /. Ви вирiшили залишитися тут? У божевiльнi? Але ви ж хотiли звiдси пiти!
   ЛЮДИНА/зупинився /. Так, хотiв. Дуже хотiв! Це було мрiєю всього мого життя. Але тепер ... тепер я просто не знаю, що менi робити!
  
   Пiднiмається на сцену, пiдходить до Емми.
  
   Розумiєте - не знаю! Я не бачу виходу ... Хоча ... якщо чесно, в нашiй останнiй сценi менi здалося, що вихiд все-таки є ...
  
   Танець - мрiя.
  
   ЕММА / спохопилася /. Нi, нi, це неможливо! Вiрнiше, можливо, але тiльки у виставi!.. Вибачте, я совсем заплуталась...
  
   Пауза. Фонограма.
  
   ЛЮДИНА. Цикади ... знову скриплять цикади ...
   ЕММА/ здивовано /. Де?
   ЛЮДИНА. Не знаю. Напевно, тут ... або, може... тут?
  
   Шукають цикади, перегукуючись звуками. Гра.
  
   Дивiться - а он колесо!
   ЕММА. Знову те кляте колесо ...
  
   Смiються. Гра з колесом.
  
   /Збуджено /. Якщо б я мiг ... якщо б я мiг повернутися на свою зiрку ... Емма! Якщо б я мiг ...
  
   Тiкає.
  
   ЕММА / бiжить слiдом /. Ганс? Куди ви? Зупинiться ...
  
   Раптово гасне свiтло. Запалюється. Знову гасне i знову запалюється. Входить доктор Ш т о л ь, знiмає трубку телефону.
  
   ДОКТОР. Алло! Щитова? Що там у вас вiдбувається?.. Що? Знову Кiфер?.. Закрився у пiдвалi?.. Так ось, передайте йому вiд мене
   привiт i скажiть: якщо вiн зараз же не припинить хулiганити, я вiдправлю його ... Нi, не на зiрку, а в дев'ятнадцяте вiддiлення... Так, так... в дев'ятнадцяте! I надовго!
  
   Кладе слухавку. Йде на просценiум.
   Опускається iнтермедiйна завiса. У залi запалюється свiтло.
  
   /Глядачам/. Шановнi друзi! У зв'язку з раптово виниклою надзвичайною ситуацiєю прошу вас негайно покинути зал. В якостi компенсацi§ за зайве хвилювання вам на вечерю будуть виданi здобнi булочки з кремом. Запевняю вас: цей новоявлений драмодел бiльше нiколи не з'явиться в моєму кабiнетi ... хiба що в супроводi санiтарiв.
  
   До зали забiгає радiсна Емма.
  
   ЕММА/пiднiмаючись на сцену /. Доктор! Доктор! Це просто неймовiрно - Ганс Кiфер знову лiзе у вiкно!
  
   Свiтло на просценiумi гасне. Звучать сучаснi ритми. Вiдкривається завiса. Танець Доктора /у гамiвнiй сорочцi /, Емми i Кiфера / в костюмах лiкарiв./
  
   Уклiн.
   З а в i с а.
  
   Музика Валерiя Марро. Фонограма вистави i минусовка пiснi "Паулiна" є / див. на сайтi нижче /.
   2003 Ки§в
   Марро /Безрук/ Валерiй Романович.
   E-mail: marro-teatr@mail.ru
   marro.valery@ya.ru
   Тел: 38044 430-9838д.
   Моб: 3 8067 9006390
   Сайт: http://lekin.jimdo.com
   http://www. marro-valery.narod.ru
   http://www.lib.ru: "Самиздат"
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   26
  
  
   25
  
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"