Я дивилася на вiкно, яке плакало разом з дощем великими слiзьми i згадувала той день. Тодi теж за вiкном бушувала весняна злива. Дерева, одягненi в молоде зелене листя, трiпотiли в обiймах дощу, як нареченi в першу шлюбну нiч. Ледь розкритi квiти на гiллi хиталися в ритмi вiтру, намагаючись втриматися на мiсцi i не полетiти з ним десь далеко, щоб вiдчувши мить волi i насолоди, швидко зачахнути, не давши потомства. Як я розумiла їх. Менi теж хотiлося встати i полетiти ген за очi, вибiгти пiд косi променi дощу i танцювати, танцювати, танцювати... Крутитися в шаленому танцi пiд дощем, ловлячи його дотики i поцiлунки, танучи пiд його натиском i вiдроджуючись в вiдчуттях його теплоти i нiжностi, доступностi.
Тодi, три роки назад, я так i вчинила. Розумiючи,що це божевiлля, що це несамовите бажання може захопити мене цiлком i не вiдпустити вже нiколи, що свiт пiсля цього танцю вже нiколи не буде таким, як був досi. Але я не слухала слiв розуму. Я повнiстю вiддалася шаленому почуттю, прагненню, танцю.
О, я i досi пам"ятаю, як дощ сипонув менi в обличчя, щойно я вийшла з дверей. I я прийняла це його запрошення. Ми танцювали разом. Босонiж по мокрому асфальту, потiм по зеленiй, як очi свiту, травi, яка лоскотала мої ноги, намагаючись втримати, не вiдпустити, прив"язати до себе, до землi. А я смiялася i танцювала, не дозволяючи анi вiтру анi травi перемогти мене i моє серце. Ми були на рiвних. Бо помiж нас був Дощ. Перший весняний дощ. Той дощ, який приходить лише раз у життi, забирає в полон твоє серце i вiддає натомiсть почуття волi i спокою. Тi почуття, про якi люди забули, заховавшись за бетоннi стiни i одягнувши землю в асфальт.
Я танцювала.
А зараз я сиджу бiля вiкна, яке плаче вiд нiжних дотикiв дощу i дивлюся на двiр. На двiр, де танцює молода дiвчина. Танцює з дощем.
Ще не знаючи, що за все в свiтi доводиться платити. Ми самi собi придумали рамки i закони. I найголовнiший серед них той, що ти повинен заплатити. За все.
I за цей Танець теж. Я в свiй час вiддала свою плату. Тепер твоя черга, дiвчинко.
Я повiльно встала з крiсла i пiшла до дверей - зустрiчати нову Танцiвницю. Так само як i мене тодi, пiсля мого Танцю, зустрiли. За все в свiтi треба платити.