Масляк Петро. Чорнобильський синдром

По гуртожитку Академi§ наук ходить чоловiк, який пропонує аспiрантам одружитися зi своєю донькою. Вiн показує враженим хлопцям портрет надзвичайно привабливо§ дiвчини, справжньо§ красунi. В чому секрет його незвичайно§ поведiнки? Про це читачi довiдаються, прочитавши повiсть "Чорнобильський синдром".

Чорнобильський синдром

повiсть

Роздiл I. Радiй

Радiй Ковалюх просто був створений для того, щоб стати науковцем. По-перше, його батьки у свiй час закiнчили аспiрантуру Академi§ наук, де i познайомилися. По-друге, вони туди потрапили не випадково, так як ще зi шкiльно§ лави були щиро закоханi у фiзику. По-третє, ця §хня любов генетично передалася Радiю, який зовсiм не соромився свого "нелюдського" iменi, а навiть пишався ним. Однак, це була любов, як вияснилося пiзнiше, не до фiзики конкретно, а до науки взагалi.

По закiнченню аспiрантури батькiв "заслали" до Вiнницi у полiтехнiчний унiверситет, де вони працювали все життя доцентами. Єдиного сина вони назвали Радiєм, прививши йому любов до фiзики i певну зневагу до гуманiтарних дисциплiн. Ще в школi Радiй вирiшив, що вiн не повторить долю сво§х батькiв. Уже в 10-му класi вiн перемiг на обласнiй фiзичнiй олiмпiадi. Але на Республiканськiй олiмпiадi, яка вiдбувалася в Києвi наприкiнцi березня мiсяця, йому добре втерли носа, збивши пиху. Радiєва впевненiсть у власнiй генiальностi перевелася на пси. Вiн ледве "зачепився" за третє мiсце, зiткнувшись з конкуренцiєю дiйсно двох набагато сильнiших за нього хлопцiв. Один з них при§хав зi Львова, а iнший - з Харкова. Повернувшись додому Радiй не став рефлексувати i не на жарт взявся за роботу. З допомогою приладiв лабораторi§, де працював його батько, йому вдалося започаткувати цiлу серiю експериментiв, якi закiнчилися вдало. На цiй основi хлопець самотужки пiдготував наукову роботу, яку i подав на конкурс Мало§ академi§ наук. Там його робота дуже зацiкавила голову журi з фiзики, одного з вiдомих укра§нських вчених, який лише рiк тому повернувся на Батькiвщину з американського Стенфорда, де викладав цiлих 10 рокiв. Чотири днi Радiй провiв у Києвi i таки добився свого, посiвши омрiяне перше мiсце.

Програма III етапу Всеукра§нського конкурсу-захисту науково-дослiдницьких робiт учнiв - членiв Мало§ академi§ наук Укра§ни була доволi насиченою. Фiзико-математичне вiддiлення працювало з 13 по 16 квiтня. На урочистому вiдкриттi були присутнi мiнiстр освiти i науки, директор Iнституту теоретично§ фiзики Академi§ наук, ректор Ки§вського полiтехнiчного унiверситету i ще немало iнших вiдомих учених. Пiсля цього для конкурсантiв органiзували екскурсiю до Iнституту ядерно§ фiзики Академi§ наук Укра§ни. Ввечерi в кiмнатi готелю, де мешкало чотири конкурсанти з рiзних областей кра§ни Радiй сказав сво§м новим знайомим, що вiн при§хав лише за перемогою. - А ми за чим при§хали? - здивувалися на таку заяву його новi друзi. - Все одно я кращий, - заявив хлопець. - Можливо й так, - вiдповiв йому височенний хлопець з Полтави, - але подивимося. Попереду ще три днi.

На наступний день з 9-§ години до 13-§ манiвцi виконували контрольнi завдання з базово§ дисциплiни фiзики. Хоча вони були доволi складними, Радiй був упевнений в успiховi. I вiн не був розчарований. Уже о 13-й годинi вивiсили результати заочного конкурсу науково-дослiдницьких робiт. Хлопець посiв друге мiсце. "Чудово, - думав вiн, - я маю перемогти у виконаннi контрольних робiт, не допустивши жодно§ помилки, а завтра на захистi науково-дослiдницьких робiт достатньо буде посiсти мiсце не нижче третього i перемога менi гарантована. Так воно i вийшло. Радiй посiв абсолютне перше мiсце i отримав стипендiю Президента Укра§ни, золоту медаль, диплом першого ступеня, пiльги при вступi до вищих навчальних закладiв. Крiм того, на урочистому закриттi конкурсу йому вручили книгу "Теоретична механiка" вiдомого вченого з його дарчим пiдписом, дорогий мобiльний телефон i ноутбук. Наближалися вибори до Верховно§ Ради i спонсори один перед одним намагалися видiляти грошi на цiннi подарунки для конкурсантiв. Роз'§хавшись по всiй кра§нi останнi мали донести до електорату мiф про щедрiсть i любов до молодо§ змiни парламентських партiй. Цiлком задоволений собою повернувся Кобилюх до Вiнницi i тут раптом йому випала нагода попрацювати мiсяць в археологiчнiй експедицi§, яка розкопувала на Вiнниччинi заглиблене в тисячолiття мiсто Трипiльсько§ цивiлiзацi§. Цей випадок i визначив його подальшу долю. Радiй просто закохався в прадавню iсторiю Укра§ни, вiдкриваючи в нiй для себе все новi бiлi плями. В школi про таке на уроках iсторi§ §м нiчого не розповiдали. Вiн вирiшив стати видатним археологом i з цiєю метою вступити на iсторичний факультет Ки§вського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка.

-- "Я не буду таким безталанним невдахою, як мо§ батьки, - вирiшив Радiй, сидячи за столом на кухнi i приймаючи вiтання батька з матiр'ю з перемогою на конкурсi в столицi. - Якi вони запопадливi. Саме через те, що вiдчувають власний комплекс неповноцiнностi. Як менi §х жалко. Ця батькiвська жалюгiднiсть просто виводила хлопця з себе. Ну хiба можна бути такими "опущеними" перед сво§ми ж дiтьми? Так, нi в тебе тату, нi в мами таких досягнень у школi не було. Так, ви цiлком природно пишаєтеся мною, але в тому, що я став таким просто величезною є i ваша заслуга. I не лише тому, що ви дали менi хорошi гени, ви ще й правильно виховали мене i постiйно допомагали менi в моєму навчаннi у школi. Хiба не ви пiдтримували мене постiйно i розвiювали всi мо§ сумнiви стосовно власно§ спроможностi перемогти? Без вас я б так нiчого й не добився. Чому ж ви тодi передi мною так стелетеся? Нiяково i соромно. I зараз я знаю, що ви в душi не пiдтримуєте мого бажання стати не фiзиком, а археологом, але ви цього дуже делiкатно передi мною аж нiяк не показуєте".

Радiй поступив на iсторичний факультет Ки§вського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка i цiлий рiк крiм факультетсько§ стипендi§ отримував ще й стипендiю Президента Укра§ни. Це було досить доречно, так як батьки не могли йому допомагати на тому рiвнi, як допомагали батьки iншим студентам. Хлопець брав участь у роботi студентського наукового товариства, цiле лiто пропадав в археологiчних експедицiях i по закiнченню унiверситету отримав вiд кафедри рекомендацiю для вступу до аспiрантури. Однак, вiн не став вступати до аспiрантури унiверситету, а подався, як вiн вважав, до "крутiшо§" аспiрантури Академi§ наук. В головi засiла та екскурсiя до Iнституту археологi§ Академi§ наук, яку студентам-iсторикам випускного курсу унiверситету органiзували вже перед самими Державними iспитами. Ця академiчна установа просто зачарувала Радiя. Саме туди вiн i подав документи до аспiрантури. Його радо прийняли i хлопець поселився в одному з гуртожиткiв аспiрантiв у районi Кiбернетичного центру Академi§ наук. Гуртожиток знаходився на самiй околицi столицi i далi на пiвденний захiд простяглася суцiльна приватна забудова, яка складалася з сучасних будинкiв. Серед них височiли справжнi палаци. Особливо видiлялася своєю вибагливою i навiть химерною архiтектурою одна споруда. Ї§ хазя§ однозначно були "поведенi" на iсторi§ Давньо§ Грецi§. Через це весь двiр вкривали дивовижнi гроти з чудовими скульптурами давньогрецьких богiв, богинь i геро§в. "Пiд настрiй" аспiрант водив сюди на екскурсiю сво§х гостей.

- "Я буду жити в Києвi i нiкуди з цього мiста до кiнця сво§х днiв не по§ду, - думав хлопець. - Хiба що мене виселять звiдси примусово. Другого такого мiста у свiтi немає. Це найвеличнiше i найнещаснiше мiсто у свiтi. Мiсто-цвинтар, де просто пiд ногами у киян лежать цiлi цивiлiзацi§ i культури. Разом з тим це i святе мiсто, мiстичне мiсто Вiя, Чорнобильсько§ катастрофи, столиця праукра§нських держав впродовж багатьох тисячолiть. Не вигiдне географiчне положення, як пишуть пiдручники з географi§, визначили виникнення його на мапi свiту. Це мiсто iснувало завжди i нiхто нiколи, нiякий iсторик чи археолог не здатний буде визначити не те що рiк чи вiк, але й тисячолiття його заснування. Ки§в просто постiйно балансує мiж сво§м глибинним минулим i динамiзмом сьогодення. Разом з тим вiн спрямований у майбутнє. В мiстi все бiльше вiдчувається своєрiдна цивiлiзацiйна агресивнiсть. Тут наймилiшi моєму серцю люди, найпривабливiшi куточки, найсмачнiшi волоськi горiхи i яблука, найсмiшнiшi анекдоти. Але головне для мене в Києвi - це найгарнiшi в усьому свiтi жiнки. Я милуюся ними нинi i буду любуватися ними завжди в будь-якому вiцi".

Одного погожого осiннього дня хлопцi з §хньо§ кiмнати влаштували екскурсiю по масиву iндивiдуально§ забудови. Тут продовжувалося грандiозне за масштабом будiвництво. Аспiранти були просто шокованi невимушеною вибагливiстю архiтектури окремих будiвель i вiрогiдною цiною §х будiвництва i прикiнцевого облаштування. "Я теж буду мати такий будинок, - вирiшив про себе Радiй. - Або я стану видатним археологом, лауреатом Нобелiвсько§ премi§, або займуся бiзнесом. Але спочатку я закiнчу аспiрантуру i захищу дисертацiю".

Через рiк, приблизно в цю ж пору року, коли погода вже остаточно зiпсувалася i сiявся нудний холодний осiннiй дощ, Радiй повернувся з iнституту додому. Вiн скинув плаща i помiстив у закуток кiмнати свою парасольку. Хлопцi в кiмнатi щось жваво обговорювали.

-- Чому це ви такi збудженi? - здивовано звернувся аспiрант до сво§х зазвичай спокiйних i врiвноважених друзiв. Що трапилося?

-- Ти тут таке пропустив, хай йому грець, - засмiявся аспiрант Iнституту кiбернетики, - я й не уявляв собi, що таке можливе.

-- Ну i що ж таке незвичайне я пропустив? - примружив очi до сво§х товаришiв Радiй. - Ану викладайте негайно. А то я, зазвичай, дiйсно пропускаю повз себе найцiкавiше. То в гуртожиток до нас при§жджав Президент США, а я його вiзит просто проспав, то про§здив у вiдрядженнi забастовку, то по§хав до батькiв, коли тут трапилася бiйка зi студентами-кiбернетиками. Що прогуляв я на цей раз?

-- Вiзит Президента США в порiвняннi з цим просто дрiбницi, - продовжив Анатолiй, аспiрант Iнституту електромеханiки. - Саме зараз по гуртожитку ходить чоловiк i пропонує взяти за дружину його доньку. I до нас заходив. Я навiть в романах для домогосподарок про таке не читав.

-- А ти що, читаєш всi цi "мильнi" романи для знуджених домогосподарок? - щиро здивувався Роман. - Це на тебе зовсiм не схоже.

-- Та це я так, так би мовити до слова, про це сказав, - почав виправдовуватися Анатолiй.

-- Зачекайте, не треба вiдволiкатися вiд теми, це ж дiйсно екстраординарна подiя, - скрививши губи похитав головою Радiй. - Я теж про таке навiть i не чув. Невже ви справдi стверджуєте, що нещодавно нашу кiмнату вiдвiдав такий собi батько, який пропонував власну доньку в якостi призу комусь з вас? Може в нього великi проблеми з головою? Якщо, звичайно, ви не морочите менi "одне мiсце".

-- Про що ти говориш? - як завжди жестикулюючи продовжив розмову аспiрант Iнституту гiдробiологi§ Артур. - Все було зовсiм не так. Цей чоловiк абсолютно не видався нам божевiльним. Як на мене, то це доволi проста життєва ситуацiя, хоча i я теж про таке нiколи не чув.

-- Ну досить ходити манiвцями, - прикрикнув на товаришiв Радiй. - Я сьогоднi втомився, змерз i намок. Тут є хтось, хто здатний лапiдарно, чiтко i зрозумiло викласти менi сутнiсть тiє§ проблеми, яку ви так жваво обговорювали пiд час мого приходу. Довiряю Анатолiю.

-- Дякую за довiру, - посмiхнувся той. - Зовсiм коротко. До нашо§ кiмнати зайшов чоловiк, який показав нам фотографiю надзвичайно привабливо§ дiвчини, його доньки. Вона тiльки що закiнчила економiчний унiверситет, гарна господиня, вмiє все робити по господарству, шиє i в'яже, одна у батькiв, тут неподалiк у них розкiшний будинок, i його фотографiю цей чоловiк нам теж показав, але є один ганж, у цiє§ дiвчини немає однiє§ ноги. Втратила пiд час автомобiльно§ катастрофи. Вiн пропонує комусь з аспiрантiв нашого гуртожитку на нiй одружитися. Оце i все.

-- А ногу високо вiдрiзали? - запитав Радiй.

-- Нижче колiна. Вiн i про це сказав.

-- Ну i що ж ви? Нiхто з вас не згодився?

-- Та ну тебе. Хто ж на таке погодиться, - замахав на нього руками Артур. - У нас тут з дiвчатами такий вибiр, що не знаєш за яку братися, а нам пiдсовують калiку.

-- Ви щось хлопцi не розумiєте, - визвiрився Радiй. - Вам же не повiю пропонують, а дружину.

-- Ну ось ти i згоджуйся, раз такий добряк. Той чоловiк, напевно ще по поверхах ходить. Навряд, щоб хтось згодився, - перебив його Анатолiй.

Радiй вийшов до вестибулю i сiвши до крiсла почав дивитися якусь абсолютно маразматичну росiйську телевiзiйну передачу, яку показували "по ящику". В головi взагалi не було нiяких думок, справжня Торiчелева порожнина. I раптом з пам'ятi виринула та давня клятва, дана собi: я не буду таким невдахою, як мо§ батьки.

Аспiрант доволi довго чекав, так як гуртожиток був немаленький. Нарештi вiд сходiв праворуч вiд нього до немалого квадратного вестибулю почав спускатися чоловiк, якого йому змалювали його товаришi по кiмнатi. В руках вiн тримав якогось конверта. Вигляд у нього був розгублений, розчарований i пригнiчений. - "Напевно, безуспiшно, - подумав Радiй, пiдводячись". Вiн рушив назустрiч чоловiковi, перекриваючи йому дорогу до виходу.

-- Я аспiрант Iнститут археологi§ Радiй Ковалюх, - звернувся вiн до похнюпленого чоловiка, який уже збирався вислизнути у похмурий i дощовий осiннiй вечiр. Можна з вами порозмовляти? Я пропустив ваш вiзит до нашо§ кiмнати, так як лише щойно повернувся додому.

-- Слухаю вас, - якось втомлено i приречено вичавив з себе чоловiк. Було видно, що його вже давно охопила майже повна безвихiдь. Чоловiк зупинився, притискуючи до грудей конверта.

-- Давайте присядемо ось там у куточку, - запропонував Радiй. - Там нам нiхто не заважатиме.

Чоловiки сiли в крiсла бiля невеликого журнального столика. У вестибулi в цей час нiкого крiм чергово§, яка сидiла в iншому кiнцi цього великого примiщення, втупивши погляд в екран телевiзора, не було.

-- Менi хлопцi розповiли про вашi проблеми, - почав Радiй впiвголоса розмову. - Нiхто не пристав на вашу пропозицiю?

-- Нiхто. Я обiйшов всi кiмнати, де живуть чоловiки. Менi взялася допомогти чергова з номерами кiмнат, де живуть хлопцi, але нiчого путнього з того не вийшло. Не знаю як i повертатися додому. Дружина пiсля тiє§ злощасно§ катастрофи так i не прийшла до тями. Вже бiльше року, як померла. Залишилися ми вдвох у великому будинку з донею. А вона так переживає, я ж бачу. Ну що оце §й робити, що менi накажете чи порадите робити? Може ти зацiкавишся? Так нi, ти он який здоровий красунчик. Навiщо тобi дружина-iнвалiд? А тут у гуртожитку, як на зло, жодного чоловiка-iнвалiда немає.

-- Ну тут ви не правi, шановний, - Радiй скривив вуста у посмiшцi. - У цьому гуртожитку, повiрте менi, вистачає iнвалiдiв розумово§ працi. Звичайно, якщо прискiпливiше придивитися. Кожна робота має сво§ професiйнi захворювання. Не є винятком i заняття наукою.

Чоловiк вперше якось боязко посмiхнувся. Радiю стало зрозумiло, що це вiд природи дiєвий i веселий чоловiк, пригнiчений складними життєвими обставинами.

-- А могли б ви менi докладнiше розповiсти про свою доцю? - пiдняв очi до чоловiка аспiрант. - Я тiльки знаю про не§ зi слiв сво§х товаришiв. Чи дiйсно вона така, як ви §§ змалювали, чи це просто вiдповiдна до ситуацi§ рекламна кампанiя?

-- Вона ще краща.

Чоловiк засунув руку до конверта i витягнув звiдти декiлька великих фотографiй. На Радiя серед похмуро§ осенi нiби вiйнуло кiнцем травня. Кiнець травня, коли вiн народився, а також хотiв закохатися i вмерти, дiйсно був його улюбленою порою року. Дiвчина на фото посмiхалася, але якось чи то сумно, чи то несмiливо, чи може зраджено. Обличчя не було абсолютно правильним i симетричним. Але щось у ньому було таке, що примушувало Радiя невiдривно дивитися на цей фотопортрет. Це трапилося з ним вперше в життi i навiть примусило його сильно труснути головою, щоб скинути з себе якусь дивну ману.

-- Гарна вона дуже, має м'який поступливий характер, добру вдачу, чудова господиня, дружина §§ до всього привчила, а потiм покинула нас. А ось щастя бог не дав. Ну я пiшов. А то вона хвилюватися буде. Вона нiчого не знає про цей мiй сьогоднiшнiй вiзит до вас. Це менi на думку спало два днi тому, коли я про§здив повз ваш гуртожиток додому. I такi в мене надi§ i сподiвання виникли... Хай щастить. - Чоловiк пiдвiвся i рушив до дверей.

-- Зачекайте, - кинувся йому навздогiн Радiй. - А можна на вашу донечку якось подивитися зблизька i здалеку, але так, щоб вона про те, що я нею зацiкавився не здогадувалася. Ну ви самi розумiєте чому. До речi, як §§ iм'я?

-- Леся. Це ми вмить органiзуємо, - повеселiв чоловiк. - Мене звуть Валерiй Миколайович. У мене власна фiрма з виробництва металопластикових вiкон. За освiтою я iнженер-механiк. Матерiально наша родина дуже добре забезпечена. Ви ж §§ не образите?

-- А я Радiй. Ось таке незвичне iм'я. Просто батьки в мене науковцi-фiзики. Ось i вирiшили провести не менi експеримент. А щодо вашого останнього запитання, то ми ще нiчого з вами не вирiшили i нi про що не домовилися. Це в мене чисто спонтанне рiшення, яке в людей схожих на мене часто-густо буває доленосним. Мiй вчинок сьогоднi можна розглядати як якийсь порив, спалах надi§, порух душi, раптове затьмарення. Я взагалi то людина доволi стримана i навiть не розумiю, чому це я так з вами розбалакався. Це абсолютно щиро. Скажу ще вiдвертiше, менi зненацька спало на думку, а як це Леся з однiєю ногою зможе народжувати дiтей. Їй же тужитися, впиратися ногами у щось треба, як я це собi розумiю як фiзик, що не вiдбувся А в не§ однiє§ ноги немає.

-- Не проблема, хтось допоможе, потримає культю. Я сам собi не вiрю. Невже можливо, щоб такий чоловiк як ти, та погодився на мою пропозицiю? Може ти важко хворий? Чи ще якiсь iншi прихованi проблеми є? Ой, вибач менi, будь ласка, я так сподiвався на те, що хтось вiдгукнеться, а коли це трапилося одразу й запанiкував.

-- Це все можна виправдати незвичнiстю i неординарнiстю ситуацi§. Ви не знаєте як себе поводити, та й менi, признаюся, теж нiяково. Знаходжуся, так би мовити, не у сво§й тарiлцi. То як я зможу побачити вашу донечку? Щоб вона не здогадалася про нашi з вами прихованi вiд не§ намiри?

-- Я §§ умовив по§хати зi мною на вiдкриття найбiльшого в Європi гiпермаркету меблiв. Хочу зробити §й подарунок до дня народження. Лiжко з геве§ зi спецiальним матрацом. Можливо буде, дай боже, для вас двох.

-- Тепер абсолютно вiдверто хотiв би викласти мо§ власнi мотиви стосовно можливого одруження на вашiй доньцi. Ви ж самi бачите, що я не хворий i не божевiльний. Якщо вже я хворий, то який тодi стан здоров'я в усiх iнших. Я гну руками пiдкови.

-- Суто зовнi до тебе, хлопче, в цьому сенсi нiяких претензiй бути не може.

-- Ще одне, - подивився просто у вiчi батьковi Лесi Радiй. - Будучи студентом, а потiм i аспiрантом, я добряче тут у Києвi погуляв з дiвчатами. I щось менi донинi не трапилося жодно§, на якiй хотiлося б одружитися. Жодно§! Ось так. А я поставив собi у життi найвищу планку. Хочу стати i видатним ученим, i визначним бiзнесменом. В археологi§ є декiлька iмен, якi вписанi золотими лiтерами в §§ скрижалi. Хочу вiдкрити свою Трою. Як це зробив нiмець Шлiман. Вiн не був археологом за освiтою i це йому все життя заважало. Але вiн надзвичайно любив археологiю i задля органiзацi§ власно§ експедицi§ i розкопок став бiзнесменом. Заробив великi грошi i пустив §х на грандiознi науковi звершення. I став вiдомим на увесь свiт. Ось i я хочу вiдкрити саме в Укра§нi нову Трою, Нiневiю чи гробницю Тутанхамона. У нас є декiлька абсолютно не дослiджених районiв. Але для експедицi§ менi потрiбнi грошi. Великi грошi. Тут вашо§ фiрми з виробництва металопластикових вiкон не вистачить. У мене мають бути як мiнiмум сотнi мiльйонiв доларiв, а ще краще декiлька мiльярдiв. Хочу заснувати величезний приватний археологiчний музей Укра§ни. Я сам всього доб'юся i досягну. Але пройдуть роки, перш нiж я зможу побудувати собi в Києвi нормальне житло i заведу власний бiзнес. Менi дуже потрiбний для запланованого злету стартовий майданчик i надiйний тил. Ось його i повиннi забезпечити менi ви i ваша донька. Тил вдячний, люблячий, може навiть обожнюючий. Я абсолютно вiдвертий з вами. Сподiваюся, що сказане мною не шокує i не ображає вас. Тепер ваша черга. Нi, зачекайте ще хвилинку. Якщо до того ж менi ще й випаде щиро покохати вашу доньку. Я цього хотiв би найбiльше всього. Тепер ви.

-- Ну що ж, вiдвертiсть за вiдвертiсть. Я про такий варiант навiть не мрiяв. Думав, що може пристати на мою пропозицiю якийсь iнвалiд або вiдвертий невдаха, якому нiчого втрачати... Але щоб такий чоловiк як ти... Ну, не будемо далi город городити i товкти воду у ступi. Пропоную обмiнятися номерами мобiльних телефонiв i потiм здзвонимося вже безпосередньо перед вiдкриттям цього гiпермаркету. Згода?

-- Згода.

Чоловiки обмiнялися номерами власних мобiльних телефонiв i Радiй провiв Валерiя Миколайовича надвiр, де той сiв до машини. Аспiрант зауважив як дорогий мобiльник свого вiрогiдного тестя, так i не менш крутий його джип.

Радiй повернувся до своє§ кiмнати, де був зустрiнутий запитаннями i кепкуванням сво§х товаришiв. Вони запитували коли весiлля, а завжди некоректний фiзiолог Василь навiть натякнув, що вiн подарує на заручини унiкального протеза, якi почали випускати при §хнiй лабораторi§ пiдприємливi дiлки з Iзра§лю.

Молодий чоловiк теж не залишився в боргу, заявивши, що краще жiнцi мати протез ноги, нiж чоловiковi протез голови або члена.

- "Напевно, Валерiй Миколайович вдома все добре обмiркує i бiльше зi мною зв'язуватися не буде, - вирiшив Радiй. - Надто вже я невiдповiдний прийнятим суспiльною думкою стандартам нареченого дiвчини-iнвалiда. Одразу виникатимуть у людей думки, що щось тут не так i не те. Або я iмпотент, або людина, так би мовити, нетрадицiйно§ сексуально§ орiєнтацi§, або якийсь невдаха-утриманець з провiнцi§ без будь-яких принципiв за душею, котрий продався за грошi. А що ще можуть цi люди подумати? Що §м ще може пiдказати §хнiй життєвий досвiд? Кожен мiряє по собi. А, байдуже. Коли це я звертав увагу на те, що говорять про мене люди".

Однак вiн помилився. Пройшло декiлька днiв i Валерiй Миколайович зателефонував.

- Це Валерiй Миколайович, - представився вiн пiсля привiтання. - Ви не передумали вiдносно моє§ доньки?

Голос чоловiка звучав дуже напружено. Навiть через мобiльний зв'язок вiдчувалося його сильне хвилювання.

- Нi, я не передумав. Все те, про що ми домовлялися з вами при першiй зустрiчi, залишається в силi.

- Ну якщо так, то в цю суботу вiдбудеться урочисте вiдкриття нового меблевого гiпермаркету "Днiстер" на Великiй Окружнiй. Ми плануємо з Лесею при§хати туди на другу годину дня. Коли вже спаде весь цей ажiотаж з вiдкриттям. Ви зможете бути там у цей час?

- Добре, я буду о другiй годинi дня i чекатиму вас бiля головного входу. Я пройдуся за вами не викриваючи, що ми з вами знайомi, зайду з того чи iншого боку, а потiм вам зателефоную. Заперечень немає?

- Я не проти. До зустрiчi i нехай допоможе нам бог, - голос Валерiя Миколайовича вiбрував вiд хвилювання.

- До зустрiчi. На бога надiйся, а сам не плошай.

В суботу Радiй при§хав за пiвгодини до друго§ години i тинявся величезним примiщенням меблевого гiпермаркету, який за формою i величиною швидше нагадував ангар для величезних транспортних лiтакiв типу "Мрi§". Близько друго§ години вiн пiдiйшов до входу. Бiля нього знаходилося декiлька пустих стоянок для машин iнвалiдiв. Однак джип Валерiя Миколайовича там не припаркувався, а чекав, поки звiльниться мiсце, з якого вже ви§жджала шоста "Мазда". З боку водiя вiдчинилися дверi i звiдти доволi зграбно, як для iнвалiда, вийшла молода простоволоса дiвчина в строгiй куртцi i брюках. З боку пасажира вийшов §§ батько. Закривши автомобiль дiвчина, легко накульгуючи, взяла Валерiя Миколайовича пiд руку i вони доволi швидко рушили до будiвлi гiпермаркету. Радiй вiдступив у бiк вiд турнiкетiв, тримаючи в руках рекламний буклет. Повз нього похмурого листопадового дня пройшла весна, обдавши його пахощами квiтучих абрикосiв.

Радiй рушив за парою, яка i далi йшла пiд руку явно не просто швендяючи крамницею, а йдучи до яко§сь мети. Нею був вiддiл дорогих меблiв, а саме його пiдроздiл - лiжка. Радiй знав, що в день вiдкриття гiпермаркет пропонував дуже суттєвi знижки i аспiрант подумав про практичну жилку в характерi Валерiя Миколайовича. Але дуже скоро всiєю увагою хлопця заволодiла його донька. Вiн заходив з рiзних ракурсiв i бокiв, вiдзначаючи про себе то дуже довгу гарну шию дiвчини, то §§ високi груди, то стрункi трохи запишнi стегна Лесi. Прислухався вiн i до того, як i про що розмовляли батько i донька. В цiй розмовi вiдчувалася взаємна повага i любов, а також iнтелiгентнiсть та гарне виховання.

"Видно, покiйна мати добре попрацювала над своєю донькою, - подумав Радiй йдучи до виходу. - Якщо донька не була у змовi з батьком i це не був спектакль, спецiально розiграний для одного глядача, яким вiн сам i був, його рiшення познайомитися з дiвчиною виглядало цiлком обгрунтованим i виваженим. I не такий вже я й гидливий, щоб не змiг абстрагуватися вiд цiє§ штучним чином укорочено§ ноги, - мiркував вiн. - Хоча все може бути, обрiзана нога може виглядати як ласта або крiзь шкiру визирати кiстка. Хто його знає, що мене може чекати. Однак у душi вже зрiло рiшення все ж таки йти на знайомство з Лесею".

Настало ще похмурiше нiж вдень надвечiр'я i Радiй зателефонував Валерiю Миколайовичу.

- Я роздивився все що менi було потрiбно i прийняв рiшення познайомитися з вашою донькою з метою подальшого створення з нею родини. Якщо, звичайно, вона не буде проти. Зi свого боку буду старатися зробити все так, щоб цього не сталося. Однак, я все ще не придумав, якби це зробити так, щоб наше знайомство виглядало абсолютно природно, органiчно i в не§ не виникло нi найменшо§ пiдозри, що наша зустрiч є попередньо спланованим актом. У вас є думки на цей рахунок?

- Раз ви згодилися, я почну обмiрковувати, що нам робити далi. Потiм запропоную власнi мiркування i ми обговоримо декiлька варiантiв. Взагалi то, в мене вже є один. У Глевасi, вiсiмнадцять кiлометрiв по Одеськiй трасi, в нас є дача, яка побудована за декiлька рокiв до цього нашого мiського будинку. Леся §§ дуже любить. Можливо не стiльки §§, скiльки навколишнi перелiски i поля. А ось для §§ молодшо§ сестри я купив чудову, маленьку, але з усiма комунальними зручностями дачу по сусiдству.

- То в Лесi є сестра? Ви нiчого менi про не§ не говорили.

- Не турбуйся, синку, це не §§ рiдна сестра. Зведенючка. Донька сестри моє§ покiйно§ дружини. Вона жила ранiше з нами, так як матiр померла пiд час §§ народження. Натуся нiяких майнових прав у нашiй родинi не має. Та вони з Лесею одна одну недолюблюють. Нинi вона мешкає окремо. Несподiвано знайшовся §§ рiдний батько, який на старiсть вiдписав §й трикiмнатну квартиру з умовою, що вона буде його доглядати до смертi. Квартира ця в самому центрi Києва i нинi коштує величезнi грошi. То Натусi нiчого iншого не залишалося, як пере§хати вiд нас до свого генетичного батька.

- Ну добре, бог з нею, з цiєю сестрою, так що ви пропонуєте для нашого з Лесею знайомства?

- Ця невелика дача записана на мене. Про §§ купiвлю я нi Лесi, нi Натусi нiчого не говорив. Там ранiше жили однi дуже приємнi люди з якими ми багато рокiв були добрими сусiдами. Ти, синку, поселяєшся там, скажiмо в п'ятницю ввечерi, а в суботу вранцi на сусiдню дачу за§жджає Леся. Разом зi мною чи сама, як тобi краще.

- Краще з вами. А ви нас i познайомите i запросите мене до себе, скажiмо на шашлики. Ми познайомимося з вами через паркан чи на вулицi. Цi двi дачi сумiжнi, чи знаходяться через дорогу або через одну дачу одна вiд одно§?

- Дiлянки сумiжнi, є навiть хвiртка з однiє§ на iншу. Це ми зробили з колишнiми сусiдами, щоб ходити однi до одних у гостi.

- Ну ось i добре. Коли ви передасте менi ключi? Добре було б, якби ви мене завезли туди i показали, де ця дача знаходиться. Там мабуть в дачному кооперативi i охорона є?

- Так, є.

- Отже, треба i §х попередити, що я не якийсь там вламувач, а поселився на вашiй дачi з дозволу хазя§на.

- Може менi цю дачку переоформити на тебе?

- Про це ще рано говорити. Я хочу отримати все, а ви говорите про якусь там дачку, - засмiявся Радiй. - Добре, що у нас безлiмiт i можна говорити в мережi без обмежень. А то б я залишився без штанiв.

- Що ти за людина? - здивувався батько Лесi. - Так жартувати... Я тебе не розумiю.

- Сво§ мотиви я вам виклав абсолютно чiтко i чесно. Нiяких прихованих мотивiв у мене немає. Я не збираюся тру§ти вашу доньку i вас i таким чином заволодiти вашим майном. Менi вiд вас потрiбна любляча, або хоча б поважаюча мене родина, як стартовий майданчик мого подальшого життєвого успiху. Все. А те, що в мене iнодi проявляється мiй знаменитий сарказм i я можу вдало чи невдало пожартувати, так це просто фон. Мусимо ж ми з вами про щось гомонiти. Ще якiсь запитання з цiє§ проблеми є?

- Бiльше таких запитань я ставити не буду. Обiцяю.

- Ну ось i добре. Продовжимо. Коли ви дасте менi ключi вiд дачi i завезете мене туди i попередите охорону?

- Сьогоднi ти можеш? Скажiмо, так годинi о другiй. Поки ще видно.

- Я аспiрант стацiонару i тому можу планувати свiй час як завгодно. Ви за мною за§дете? Я буду в аспiрантському гуртожитку, працюватиму над черговою статтею.

- Добре, домовилися. Коли пiд'§жджатиму наберу тебе.

Радiй сидiв за столом у сво§й кiмнатi з увiмкнутою настiльною лампою. Цьогорiчна осiнь була напрочуд хмарна i дощова. Сiявся нудний i набридлий холодний дощ. У вiкна третього поверху перiодично стукала гiлка волоського горiха, який рiс за гуртожитком. На столi пролунала мелодiя телефонного дзвiнка i Радiй пiдняв мобiлку. Телефонував майбутнiй тесть. За п'ять хвилин вiн обiцяв бути пiд гуртожитком. Хлопець вимкнув настiльну лампу, склав аркушi паперу до кейсу i пiшов одягатися. Вибiр одягу в нього був зовсiм невеликим i аспiрант одягнув теплу куртку, бейсболку з цупко§ товсто§ тканини i черевики на товстiй гумовiй пiдошвi. Зазирнув до гаманця. Там бовталося двадцять шiсть гривень, не рахуючи копiйок.

- "Не густо, - подумав Радiй, йдучи до дверей. - Ось через це, якщо бути вiдвертим самим з собою, ти i пристав на пропозицiю Валерiя Миколайовича. Нiяких iнших прихованих мотивiв у тебе немає. Вiн згадав прiзвисько одного з олiгархiв - "зять". Ось i ти теж хочеш стати таким "зятем", - якось гiрко скривив вiн губи, спускаючись сходами гуртожитку до виходу. Ця калiка для тебе лише сходинка в кар'єрi. Потiм ти §§ кинеш i одружишся на якiйсь доньцi мультимiльйонера або мiльярдера. А ось там ти покажеш себе. Думаю, що я здатен задля досягнення мети навiть вимордувати всю родину цього нещасного олiгарха".

Радiй вiдчинив дверi гуртожитку, пропустив якесь гарненьке молодюсiньке незнайоме дiвча, яке напевно прийшло до когось у гостi i вийшов пiд дощ. Дiвчина загадково посмiхнулося Радiю. Джип Валерiя Миколайовича вже стояв на мiсцi. Хлопець вiдчинив дверi, подав руку Валерiю Миколайовичу, сiв до автомобiля i пристебнувся паском безпеки. Машина рушила по асфальтовiй дорозi, яка десь вiдсоткiв на сорок складалася з вибо§н, а також нашвидкуруч накладених на ямки латок з гудрону. Радiй невесело дивився перед собою на дорогу, думаючи про те, що цi латки для ходово§ частини машин є ще бiльше зло, нiж ямки.

- Леся працює на фiрмi мо§х друзiв адмiнiстратором, - почав розмову Валерiй Миколайович, маневруючи по вкрай розбитiй дорозi. - В мене не захотiла працювати, то я попросив друзiв, щоб вони взяли §§ до себе. Без нiяких поблажок з §хнього боку. З роботою вона повнiстю справляється, реально навiть виконує щоденно найбiльший обсяг робiт, серед усiх спiвробiтникiв. Вона сильна i горда людина. I разом з тим дуже добра.

- Я вже думаю, чи не переборщили ми з цiєю дачею? - сказав Радiй. - Навiщо такi складнощi. Ви могли б нас познайомити якось iнакше, простiше.

- Я не мiг вас просто так познайомити на вулицi чи ще деiнде. Вона б одразу зрозумiла, що все це мною чи нами пiдлаштоване i iнспiроване. I в не§ виник би внутрiшнiй спротив. А потiм, вiдверто кажучи, вона цiлком могла щиро покохати тебе i мучилася б вiд своє§ фiзично§ неповноцiнностi. На §§ думку ти б, зi сво§ми зовнiшнiми даними i iнтелектом, був би достойний набагато кращо§ партi§. Вона вже стiльки вистраждала у своєму такому недовгому життi, що я вже всього боюся.

- А хiба, якщо ми познайомимося на дачi, не буде те ж саме?

- По-перше, це не я вас звiв, а доля. По-друге, у вас буде набагато бiльше часу для звикання один до одного. По-третє, вона не зможе там ховатися зi своєю ногою, як це вона намагається робити в Києвi. Я про це все дуже багато думав. Може я й не правий, але що менi залишається робити. Одна надiя на твiй розум, такт i поряднiсть. Фактично я вимушений вiддати свою долю i долю своє§ дитини в тво§ руки. Я навiть не можу вiдправитися на той свiт до своє§ дружини. Як уявлю собi, що вона залишиться сама в цьому жорстокому свiтi... Одним словом, iдея запропонувати мою донечку аспiрантам вашого гуртожитку моя, менi i вiдповiдати за наслiдки §§ реалiзацi§. А ти щось менi сьогоднi не подобаєшся. Гризуть сумнiви i хочеш вiдмовитися?

- Сумнiви дiйсно є, але вiдмовлятися не збираюся. У шлюбному контрактi просто треба буде все так вiдпрацювати i виписати, щоб ви були абсолютно спокiйнi за долю своє§ Лесi за будь-яких обставин. Це щоб у мене не виникло з часом якихось спокус. Все таки я доволi сильно розбещений жiноцтвом. Вони липнуть до мене вже з чотирнадцяти рокiв. Хоча я й не Казанова, але як вiдомий французький актор Ален Делон просто дозволяв жiнкам любити себе, вiддаючи iнiцiативу до §хнiх рук. Це було приємно i необтяжливо.

- Ось зараз ми повернемо праворуч, пере§демо через залiзничнi колi§ i потiм ще кiлометрiв три он до того лiсу, що бовванiє на горизонтi.

Чоловiки за§хали до величезного скупчення дачних кооперативiв поряд iз селищем Глевахою кiлометрiв за 15 вiд Києва по Одеськiй трасi. Валерiй Миколайович пiд'§хав до сторожки в дачному кооперативi "Проектувальник" i представив Радiя охоронникам, сказавши §м, що вiн буде в нього знiмати дачу. Пiсля цiє§ процедури вони про§хали ще далi до самого соснового лiсу i зупинилися бiля велико§ ново§ триповерхово§ дачi, яка височiла серед негустого саду. Поряд стояла одноповерхова будiвля iншо§ дачi. Вона теж була новою чи то нещодавно вiдремонтованою.

- Обидвi дачi мають всi зручностi. Я вже тут був попередньо i включив газовi котли. У тебе, на вiдмiну вiд бiльшо§ дачi, є навiть пiдлога з пiдiгрiвом. Твоя дача лише зовнi виглядає не дуже презентабельно, порiвняно з моєю, але всерединi там навiть краще. Просто колишнi сусiди вважали, що §м на двох така велика дача, як у нас, не потрiбна. Та й скромний зовнiшнiй вигляд не так принаджує всiляких злодi§в. - Валерiй Миколайович простягнув ключi Радiю. - Котел працює автоматично, його займати не треба. Холодна, гаряча вода, душова кабiнка, є телевiзор, сауна, бiльярд. Треба проводити екскурсiю i iнструктаж чи сам розберешся? Бо менi вже треба §хати.

-- Справлюся сам. Ви будете з Лесею завтра?

-- Так.

-- Коли?

-- Годинi десь о дванадцятiй. Нехай вона виспиться пiсля напруженого робочого тижня. Потiм за§демо до гiпермаркету "Магелан" i купимо замаринованi для приготування шашлику шматки м'яса. Завтра синоптики обiцяють теплу i сонячну погоду. Ось в оцiй альтанцi з пiччю i будемо §х готувати. Там можна так цей комин розкочегарити, що хоч роздягайся до майки. Ну я по§хав. До завтра.

-- До побачення.

Радiй вийшов за обгороджену високим парканом дiлянку i побачив, як джип Валерiя Миколайовича стрибає по нерiвнiй дорозi садово-дачного кооперативу. Потiм вiн пройшовся безлюдними вулицями. Дачний сезон вже закiнчився, однак було видно, що на деяких дачах постiйно живуть люди. "Завтра, у вихiдний день, якщо погода буде сприятлива, людей тут стане бiльше, - подумав аспiрант, батьки якого у Вiнницi нiколи не мали дачi. Радiй вiдчинив дверi будинку i почав ходити його рiзними кiмнатами, зазираючи до кожно§ шпарини. Примiщення всерединi виявилося бiльшим, нiж ввижалося зовнi. Крiм того, пiд будинком по всьому його периметру, знаходився схожий на бетонований бункер льох. Там мiстився гараж на двi машини, бiльярдна i сауна. На першому поверсi були двi спальнi, велика кiмната, туалет, ванна з душовою кабiнкою i кухня. Радiй зазирнув до великого двокамерного холодильника, вiдмiтивши про себе, що вiн просто забитий найрiзноманiтнiшою §жею i напоями. Потiм вийшов на подвiр'я i зайшов через хвiртку на сусiдню дiлянку. Вона була теж iдеально декорована i облаштована. Дощ продовжував сiяти сво§ дрiбнi краплi i хлопець вимушений був повернутися до власно§ дачi. Вiн приготував собi вечерю, вiдкоркував пляшку австралiйського вина, взяв келих, наповнив його духмяним вином i пiшов з ним до бiльярдно§. Там, вiдпиваючи "австралiйця" аспiрант зiграв сам з собою декiлька партiй i потiм попростував до спальнi.

На другий день Радiй не валявся у лiжку довго. На новому мiсцi вiн зазвичай спав погано. Зробив зарядку, прийняв душ, приготував снiданок. Надворi дiйсно, як i обiцяв Валерiй Миколайович, рiзко потеплiло i розгодинилося. Тому аспiрант пiшов до альтанки, подивитися, де вони будуть готувати собi шашлики. Але вона була зачинена. Повернувшись до дачi вiн ще встиг зiграти декiлька партiй у бiльярд, а потiм подивившись на годинник вирiшив, що вже час виходити надвiр. Одягнув футболку, яка вигiдно пiдкреслювала рельєф його мускулистого тiла, зверху була куртка, яку вiн не застебнув. Довершували ансамбль джинси i черевики на товстiй протекторнiй пiдошвi, якi ще додавали до його 190 сантиметрiв зросту не менше трьох сантиметрiв додатково. Потiм вiн вийшов на подвiр'я, зауваживши, що джип Валерiя Миколайовича вже сто§ть бiля сусiдньо§ дачi. Побачивши його батько Лесi попростував до аспiранта, простягнув року вiтаючись. Дiвчини нiде не було видно.

-- Леся не при§хала? - запитав вiн у чоловiка тихим голосом.

-- Нi, є, - так же стиха вiдповiв той. - Зараз перевдягнеться у будинку i вийде до нас. Ми з тобою вже познайомилися, але хто такий ти є докладно я не знаю, будеш розказувати про це нам з нею разом сам.

З будинку вийшла Леся i здивовано подивилася на двох чоловiкiв, якi розмовляли через паркан.

- Доню, - звернувся до не§ батько, - виявляється, що з учорашнього дня у нас тут на дачi новий сусiд. У нього таке iм'я, що не забудеш - Радiй. Iди до нас, знайомся.

Дiвчина, очевидно стараючись мiнiмально накульгувати швидко, рушила до них. Намагаючись бути абсолютно органiчною у ходi вона не врахувала, що дверцята джипу вiдчиненi, зачепилася за них i впала. На §§ бiду штанина на нозi з протезом задерлася i його стало видно. Радiй миттю забiг до двору, випереджаючи Валерiя Миколайовича, який теж кинувся на допомогу. При цьому вiн просто перелетiв через невисокий паркан, демонструючи вiдмiнну фiзичну пiдготовку. Пiдбiг до дiвчини i не допомiг §й пiднятися, а просто взяв §§ на руки. У Лесi на очах стояли сльози i Радiєвi раптом страшенно схотiлося приголубити §§, погладити рукою по §§ русявiй голiвцi. Вiн опустив дiвчину на землю i посмiхаючись мовив.

-- Нiколи в життi менi не доводилося носити на руках таку гарну жiнку. Ви не забилися?

-- Дякую за допомогу, але я ще здатна пiдвестися i сама, хоча, як ви вже помiтили i без однiє§ ноги, - сказала Леся.

-- Так, помiтив, але про те, що в мене виникло грiховне бажання взяти вас на руки i поносити трохи, то це чиста правда. I менi навiть вдалося реалiзувати першу частину цього бажання.

Леся вперше з часу §хнього знайомства посмiхнулася. Вона з iнтересом подивилася на молодика, який §й теж приязно посмiхався.

- Я Радiй, якого не можна забути хоча б через рiдкiсне iм'я, а ви?

- А я Леся, яку теж важко забути. Людина без однiє§ ноги. Теж явище не дуже часте.

- Давайте забудемо про ту ногу. Уявимо собi, у крайньому разi в мене це дуже добре виходить, що вона на мiсцi. Наскiльки я вже встиг помiтити у вас, як у жiнки, вистачає всiляких iнших переваг, яких немає в iнших представниць прекрасно§ статi.

Леся зашарiлася i опустила очi.

- Скажiмо, таких чудових очей я ще не зустрiчав нi в кого.

Це була правда i Леся не могла закинути Радiю, що вiн нещирий.

- Доню, може все таки запросимо нашого сусiда до альтанки на шашлики? - звернувся Валерiй Миколайович до дiвчини. - Так чи iнакше, а нам треба познайомитися ближче, раз так вийшло, що вiн тепер житиме поруч з нами.

- Я не заперечую, якщо тiльки вiн вiзьметься за розпалювання отих намоклих на дощi стовбурiв плодових дерев, що §х спиляли цього року, пiдрiзаючи вiдмерлi i надто загущенi гiлки. А ось сховати цi дрова вiд негоди нiхто не здогадався, включаючи i мене. А тепер Радiй згадає нас незлим тихим словом, намагаючись запалити мокру деревину.

- Я радо вiзьмуся не лише за розпалювання, але й за приготування шашликiв. Хiба можна жiнкам доручати таку вiдповiдальну справу, - лукаво поглянув вiн на дiвчину. - А взагалi то, шашлики, приготовленi на вогнi стовбурiв плодових дерев найсмачнiшi. Вони не тримають жар так довго, як дуб, але дають чудовий нi з чим не зрiвняний присмак. Бiла акацiя теж непогана для цiє§ справи.

- Ви, напевно, Радiю, спецiалiст з приготування шашликiв? - втрутився в розмову Валерiй Петрович. - Хто ви за фахом, невже кухар?

- Нiколи не повiрите, аспiрант-археолог. Але в будь-якiй експедицi§ за шашлики вiдповiдаю тiльки я. Ще нiхто не скаржився. А до нас в експедицiю при§жджають рiзнi люди, iнодi доволi вiдомi, якi побували в рiзних кра§нах свiту.

- Ви що, справдi археолог? - не повiрили Леся.

- На наступне лiто запрошую до нас в експедицiю. Для археолога, як i для геолога, в його пошуках, потрiбний талiсман. Думаю, що така жiнка, як ви, Лесю, цiлком потягнете на талiсман не лише мiй особисто, але й усiє§ нашо§ експедицi§. Через вас я вiдкопаю нову пектораль i прославлю себе i Укра§ну, як Мозолевський, на увесь свiт. Але зараз, Лесю, благословiть мене на розпалювання цiє§ ватри. Жарти-жартами, але це ломаччя дiйсно страшенно сире. У вас тут випадково сухого спирту немає, бо в мене на дачi точно немає? - - "Чорт його знає, що там є, а чого немає, - подумав вiн".

- Зараз я принесу, - Валерiй Миколайович поспiшив вийти з альтанки.

- I як це ви опинилися на мiсцi наших давнiх сусiдiв? - запитала Леся. - Вони, щоправда, вже декiлька мiсяцiв казали менi, що хочуть продати дачу. Але ж вона не дешева. Що, аспiранти таку велику стипендiю отримують? - посмiхнулася вона.

- Не вони, а мо§ батьки-бiзнесмени. Тато з мамою живуть у Вiнницi. А менi тут придбали ось таке цiлком пристойне, як на мене, житло. До Києва ж зовсiм близько.

- А ось i сухий спирт, - Валерiй Миколайович повернувся, несучи в руках упаковку штучного палива.

- Тепер проблем у нас не буде, - запевнив Радiй.

Вiн уже склав дрова у мангалi i тепер припалював окремi таблетки сухого спирту i клав §х всередину купи стовбурiв i товстих гiлок плодових дерев. I дiйсно, дуже швидко вони загорiлися. Леся пiд час §хньо§ розмови вже начепила на шампури м'ясо. Всi стали чекати, поки прогорять дрова i можна приступати до готування шашликiв.

- В мене робота не дуже цiкава, постiйно з паперами i щоденно одне i те ж, а у вас мабуть набагато цiкавiше? - звернулася дiвчина до Радiя.

- Я б не сказав. Справжнi сенсацiйнi вiдкриття, про якi пишуть газети i при§жджає телебачення, трапляються доволi рiдко. А паперiв рiзних i у нас вистачає. Все треба зафiксувати i описати. Слово честi, археологiя одна з найнуднiших спецiальностей у свiтi. Але якщо в тебе є якась мрiя, якщо в душi горить нездоланна жага вiдкриття, коли життя осяяне метою зробити свiтове вiдкриття, якщо ти поклав на себе якусь мiсiю, вся маруднiсть буденно§ роботи вiдходить на другий план.

- Ви говорите так поетично тому, що у вас така мрiя є? - якось дивно подивилася на Радiя дiвчина.

- Є. Але я з вашого дозволу не хотiв би про не§ говорити нинi. Ми не настiльки добре знаємо один одного, щоб обговорювати такi речi. Можливо колись пiзнiше я розповiм вам про свою мрiю i чому саме я обрав археологiю, хоча батьки за освiтою фiзики i я в школi перемагав на фiзичних олiмпiадах i думав i собi стати видатним фiзиком i лауреатом Нобелiвсько§ премi§. Ось так. Не менше.

Коли шашлики були з'§денi, Радiй подякував сусiдам за запрошення i пiшов до себе. Вiн вирiшив не прискорювати подiй i тому тримався з Лесею хоча i привiтно, але доволi офiцiйно. Цiлий вечiр вiн програв у бiльярд. Цю гру вiн дуже любив, але можливiсть пограти в не§ випадала йому надзвичайно рiдко.

На наступний день вiн привiтався з сусiдами, але на подвiр'я до них не заходив. Вiн взявся обрiзати дерева в саду, потiм, коли знiс до купи гiлля, почав обкопувати кущi i дерева. Весь день вiн длубався в саду. Ввечерi до паркану пiдiйшов Валерiй Миколайович i запропонував забрати його вранцi до Києва, якщо йому треба до мiста. Хлопець радо погодився. - Iнiцiатива Лесi, стиха мовив §§ батько.

На ранок Радiй був готовий до по§здки i привiтно посмiхнувшись Лесi далi розповiдав у машинi анекдоти i рiзнi смiшнi випадки, якi трапляються в археологiчних експедицiях.

- Чому ти не запросив Лесю кудись разом пiти в Києвi, - це були першi слова з якими звернувся до нього Валерiй Миколайович, коли вiн зателефонував йому о десятiй годинi ранку. Думаю, вона в глибинi душi цього чекала.

- Вважаю, що ще рано. Я маю значний досвiд спiлкування з жiнками. Треба зачекати.

- Хочеш §§ помучити? I навiщо я тiльки з тобою зв'язався.

- Я розумiю вашi батькiвськi почуття, але давайте домовимося наступним чином, я роблю все так, як вважаю за потрiбне. Якщо, звичайно, ви все ще не передумали брати мене за зятя. Я дiю виключно в iнтересах Лесi i сво§х власних. Вашу мiсiю ви вже виконали, але лише наполовину. Ми з нею навiть номерами мобiльних телефонiв не обмiнялися. То як я §§ зможу кудись запросити. Прийдеться вам через тиждень знову по§хати на дачу. До речi, в мене в наступну суботу день народження. На цей раз я запрошу вас до себе в гостi. День народження справжнiй, не видуманий, так що я не зiбрався змiнювати своє рiшення.

- Добре, ми з Лесею при§демо в п'ятницю ввечерi.

- Тут ще одна проблема може виникнути. Менi на цiй дачi так сподобалося, що я переселився туди з гуртожитку. I ось учора до мене при§хала якась дiвчина, яка стверджувала, що вона сестра Лесi. В не§ є ключi вiд вашо§ дачi. Вона i до мене причепилася: хто я такий i що тут роблю. Я i "впарив" §й ту легенду, яку ми з вами розробили. Сьогоднi вона вже була тут вдруге. Схоже, що §§ зацiкавив саме я, а не осiннiй ландшафт дачних кооперативiв. Вона особа доволi безцеремонна i схоже звикла добиватися свого. А в не§, як ви мене попередили, нiяких майнових прав та ще й хворий батько на ши§. Розумiю, що в Лесино§ сестри життя не дуже веселе, але вона цiлком здатна попсувати всiм нам нерви, шукаючи собi пригод зi мною. Вона i в суботу може припхатися.

- Ну й нехай при§жджає. Хто §й може заборонити це зробити?

- Ну як знаєте.

Роздiл II. Сестра

В суботу в першiй половинi дня Валерiй Петрович з донькою при§хали на дачу. Одного погляду на Лесю було достатньо дуже досвiдченому з жiноцтвом Радiю, щоб зрозумiти - дiвчина щиро сподiвалася на §хню нову зустрiч i мабуть неусвiдомлено готувалася до не§. Це було видно для нього в усьому, §§ палаючих очах, одязi, духах, легенькому макiяжi. Вона страшенно старалася не накульгувати i це теж не залишилося не помiченим Радiєм. Бiдна дiвчина i не пiдозрювала, яку пастку приготував §й аспiрант, змовившись з §§ батьком. Радiй знав, якi почуття викликає вiн у жiнок, а Леся, позбавлена чоловiчо§ уваги через власну iнвалiднiсть, була для нього дуже легкою здобиччю.

Радiй поводився знову пiдкреслено чемно, але дещо офiцiйно i холодно. Йому було видно, що дiвчина розчарована. Це говорило про те, що десь глибоко в душi вона сподiвалася на iнше його вiдношення. Не думала про це, але тут, напевно, спрацьовувала жiноча пiдсвiдомiсть. Звикла до чоловiчого обожнювання в минулому, вона майже миттєво втратила його i це мимоволi викликало в не§ глибоко прихованi страждання. Як i ранiше дуже гарна дiвчина не просто нiби за порухом чарiвно§ палички якого злого чаклуна втратила надiю на справжнє щире кохання, але i десь дiлися всi залицяльники, якi не давали §й проходу до автомобiльно§ катастрофи. Тому поява молодого, високого, гарного аспiранта Академi§ наук на сусiднiй дачi мимоволi було сприйнято нею як певний добрий знак долi. Вона сама боялася признатися собi, що коли Радiй взяв §§ на руки, §§ заповнило таке внутрiшнє щастя, якого вона не вiдчувала в життi нiколи. Сильнi чоловiчi руки, як пушинку вiдiрвали §§ вiд пiдступно§ землi, на якiй вона ще зовсiм нещодавно лежала з вивернутою з протезу ногою, безпорадна i присоромлена. Цi руки були такими сильними i великими, що мiнiатюрна рука Лесi просто пурнула у величезнiй долонi Радiя, коли вони прощалися бiля гуртожитку вже в Києвi.

Привiтавшись з сусiдами Радiй повiдомив §м про свiй день народження i запросив до себе на другу годину дня.

- Буде досить скромно, але в мене майже ювiлей, - засмiявся вiн. - Двадцять п'ять рокiв стукнуло. Я вже страшенно старий, а все ще нiчого в цьому життi не зробив. Мене навiть охоплює вiдчай, - серйозно сказав вiн дiвчинi i §§ батьковi. - В мо§ роки деякi вiдомi люди вже були великими полководцями, робили генiальнi вiдкриття, ставали чемпiонами свiту i олiмпiйських iгор, видатними акторами. Їх знав увесь свiт. А я так i залишаюся нiким. Сумно.

- Ну чому ж ви не сказали, що у вас сьогоднi день народження, - забiдкалася Леся. - У нас же i подарунка нiякого немає.

- Сама ваша присутнiсть у такий день для мене буде подарунком. Бiльше менi нiчого й бажати. Ви хорошi, добрi люди i у вашiй, дорогi сусiди, компанi§ я вiдчуваю себе дуже комфортно.

- Доню, допоможи, будь ласка, Радiю, - звернувся до Лесi Валерiй Миколайович. - А я зараз по§ду за подарунком. - Нiяких вiдмов не приймаю, - пiдняв вiн руку, бачачи, що Радiй уже хотiв заперечити. - Я швидко.

Валерiй Миколайович сiв до свого джипу i вирушив на Глеваський ринок за подарунком для Радiя, залишивши хлопця i дiвчину самих. Аспiрант розумiв, що це вiн зробив спецiально, щоб залишити свою доньку з молодим чоловiком наодинцi.

- Ну що ж, розпочнемо? - звернувся до Лесi аспiрант. - Давай змикитимо щось разом. Я розумiю, що ти киянка, столична мешканка i напевно, як i я, готувати не вмiєш? Мо§ три страви i тво§ три, вже шiсть. Чи є, так би мовити, в твоєму репертуарi якiсь хоча б найпростiшi страви?

- В моєму, як ти сказав репертуарi, десятки рiзних страв, у тому числi є i вишуканi та святковi, - посмiхнулася Леся. - Диверсифiкацiя вашого напiвювiлейного столу напряму залежатиме вiд набору вiдповiдно§ сировини у вашому холодильнику. Я можу приготувати навiть кращi страви рiзних нацiональних кухонь. Скажiмо, грецьку мусаку, iталiйську лаза нью чи iспанську паелью.

- Про лазанью я чув, а про iншi нi, - щиро признався Радiй.

Леся полiзла до його холодильника i стала перебирати рiзнi упаковки.

- Типовий набiр неодруженого чоловiка, - констатувала вона. - Одна готова §жа. Будете пiдгодовувати нею нас з батьком, а я вимушена повернутися до своє§ дачi i взяти побiльше м'яса i рiзноманiтно§ зеленi та приправ. Пiшли зi мною. Допоможете принести все на вашу кухню. Вона оснащена кухонними приладами краще, нiж наша. Я подумала б, що §§ облаштовувала якась ваша жiнка, це не чоловiчий стиль, Але так воно i було. Все це залишилося вiд Марi§ Олександрiвни, яка була дуже гарною господинею. - Леся запитально подивилася на Радiя.

- Я напряму не контактував з попереднiми хазяями цiє§ дачi, не пiддався на провокацiю Лесi хлопець. Та й мо§ батьки, напевно, теж. Здається вони казали, що хотiли знайти для мене замiське житло через вiдповiдну посередницьку контору з продажу нерухомостi.

Лесина кухня сяяла неймовiрною чистотою. Все було на сво§х мiсцях.

- Я такого порядку на кухнi, коли людина не чекала на гостей, ще не бачив, - похвалив дiвчину Радiй. - Ось куди требе водити на екскурсiю мо§х друзiв по гуртожитку, якi є доволi неохайними людьми. Та i я, треба чесно визнати, сам такий же. Але менi соромно.

Дiвчина якось особливо зиркнула на аспiранта, нiби визначаючи чи щирий вiн, чи нi.

- Ну то що менi брати? - Радiй запитально подивився на дiвчину, - тут стiльки всього...

- Ось цю порiбрину, балик, ошийок, рiзноманiтну зелень я зараз покладу до пакета, ще тут є всiлякi спецi§, молоко, оливкова олiя, спецiальний хлiб для тостiв, вино з Iспанi§ i пиво з Нiмеччини. Ви цього всього один не донесете. Я буду допомагати.

- Тiльки за одних умов, - посмiхнувся Радiй, - ви все це триматимете в руках, а я вас нестиму на руках. Я справлюся.

- Я вже помiтила, - з легкою посмiшкою вiдповiла Леся. - Схоже було, що в ту мить вона була думками десь дуже далеко, згадуючи щось приємне, на яке в останнi роки §§ життя було так бiдне.

Хлопець i дiвчина взяли до рук пакунки i перейшли на подвiр'я сусiдньо§ дачi. На кухнi в Радiя Леся доволi професiйно розклала всi принесенi припаси, одягла фартуха i почала готувати святковий обiд. Аспiрант радо асистував §й, розповiдаючи рiзнi кумеднi випадки з життя §хнього гуртожитку i археологiчних експедицiй. Дiвчина почувалася щасливою. Вона розгорнула бурхливу дiяльнiсть. Всi чотири конфорки газово§ плити були зайнятi, приємний аромат замаринованого нею м'яса, яке готувалося в духовцi заполонив не лише кухню, але, мабуть, i все подвiр'я. Було вiдчутно, що двом молодим людям разом дуже комфортно i затишно. Вони навiть забули про Валерiя Миколайовича, який невдовзi з'явився на кухнi.

- А де ж подарунок? - запитала Леся.

- Секрет, вручу, коли сядемо за стiл. Бачу, що у вас пiдготовка до свята йде повним ходом, - повеселiв Валерiй Миколайович. - Моя допомога на кухнi потрiбна?

- Нi, тату. Я можу вiдпустити й iменинника. Не можна ж його так експлуатувати на його день народження. Пiдiть пограйте у бiльярд. Ти ж, тату, любиш цю гру.

- Та i я теж, - зiзнався Радiй. - Ходiмо, якщо Леся справиться сама.

Чоловiки пiшли до бiльярдно§, залишивши Лесю саму на завершальну стадiю приготування §жi.

- Ну як справи? - запитав Валерiй Миколайович, - беручи до рук кия.

- Поки що все йде так як ми й задумали, - вiдповiв йому Радiй, намащуючи свого кия крейдою. - Сподiваюся ви не купили менi чогось непристойно дорогого, нiби улюбленому зятевi? А то вийде доволi неприродно. Леся якась напружена, нiби пiдозрює щось. Не треба §й давати найменшого приводу. Хто розбиватиме пiрамiду?

- А я не знаю, як ти граєш.

- Нiчогенько собi, можу дати вам фору.

- Ось саме цього i не треба робити. Я постiйно тренуюся вдома. Граємо з Лесею. Вона сильний гравець i ми могли б влаштовувати в нас вдома справжнi турнiри.

- Приймається.

Чоловiки встигли провести лише одну партiю, яка сильно затяглася, так як нiхто не хотiв поступатися iншому. До бiльярдно§ зазирнула дiвчина i запросила §х до столу. Вiн був сервiрований найлiпшим чином у стилi двору гетьмана Мазепи, як пояснила чоловiкам Леся.

- А що, хiба такий стиль був? - запитав вражений Радiй. - Менi iсторику про нього нiчого невiдомо.

- Його вiдновила моя мама, - враз спохмурнiла дiвчина. - Так що у вас, тату, за подарунок, одразу перевела вона мову на iнше.

Той пройшов до сусiдньо§ кiмнати i винiс звiдти невелику гарно оформлену подарункову лупу.

- Я довго думав, щоб таке подарувати археологу, щоб воно було i гарне, i не дороге, ми один одного майже не знаємо, i мало для вашо§ професi§ практичний сенс. Нiчого iншого я не змiг знайти.

- Так, це дiйсно потрiбна не лише в експедицi§, але i в камеральний перiод рiч, - щиро зрадiв хлопець. Нерiдко треба роздивитися такi деталi знахiдки, якi неозброєним оком зовсiм не видно. Дуже дякую.

Чоловiки приязно потиснули один одному руки.

А вiд мене ось цей обiд як подарунок, - сказала Леся. - Я дуже старалася вгодити iмениннику. Може ви б хотiли запросити сво§х друз...

Леся не встигла договорити, так як вiдчинилися дверi кiмнати i до не§ увiйшла дуже гарна i зовсiм молода дiвчина, яку Радiй при першому §хньому знайомствi визначив як фiзичний антипод Лесi. Леся свiтловолоса, а ця чорнява, Леся довгобраза, а Вiта кругловида, Леся висока, а §§ посестра низькоросла. Об'єднувала зведенючок якась невловима гармонiйнiсть §хньо§ зовнiшностi. У Лесi §§ високий зрiст абсолютно не псував жiночностi §§ фiгури. Точно так же можна було сказати i про Вiту. Малий зрiст останньо§ при унiкально гармонiйному поєднання всiх частин тiла обiцяв §§ володарцi до старостi вигляд ранньо розквiтло§ розпусницi, якiй завжди залишиться чотирнадцять рокiв.

- Усiм доброго дня i смачного! - весело вигукнула Вiта. Вона без будь-яких церемонiй i знiяковiння взяла стiльця i присунула його до столу. - Приймете до своє§ компанi§? Представляти нас не треба, - застережливо пiдняла вона руку, бачачи, що Леся хоче щось сказати, - ми вже з Радiєм знайомi.

- Вiта в останнi днi при§здить на дачу до вас, - пояснив Радiй, бачачи здивування Лесi. - Я тут живу постiйно, а вона видно при§здить на вашу дачу у гостi.

- Ти ж §§ терпiти не могла, - здивувалася Леся.

- Але ж тодi у вас не було такого сусiда, - засмiялася Вiта. - I ти сюди зачастила в таку погоду теж думаю не просто так.

Радiй зиркнув на Лесю i побачив, що та почервонiла.

- У нашого сусiда сьогоднi день народження. Так вiн нас запросив, - пояснила вона ситуацiю. - А ти зайшла до кiмнати навiть без стуку. Як до себе додому. Щоправда ти такою завжди була.

- А ти завжди у нас була скромною, але свого теж не упустиш, хiба не так? Тiльки iншими методами. Такий стiл накрити. Хiба знайдеться у свiтi чоловiк, який усто§ть перед такими на§дками. Тим бiльше, такий великий, як Радiй. Йому треба багато споживати, щоб пiдтримувати життєздатнiсть свого могутнього органiзму. Ось вiн i шукає собi вправну кухарку.

- Вiта, ти щось говориш не те, - втрутився Радiй. - Якщо ти негайно не замовкнеш, я виставлю тебе за дверi. Ми тут зiбралися, щоб вiдзначати мiй день народження, а не сваритися i говорити замiсть тостiв всiлякi дурницi i бридоту. До речi, я тебе на свiй день народження не запрошував. I за стiл теж.

Дiвчина рвучко пiдвелася i хутко зникла за дверима.

- Ти надто круто повiвся з нею, - пожурив Радiя Валерiй Миколайович. - З гостями так не можна.

- Вона така набридлива. Видно §й у Києвi нудно i тому вона зачастила сюди. Сама нiчого не робить i менi не дає. На менi висить великий масив iнформацi§, який треба опрацювати пiсля лiтньо§ експедицi§. У мене доволi щiльний графiк. За рiк я маю закiнчувати один роздiл дисертацi§, щоб захиститися у визначений термiн. А Вiту такi тонкощi не обходять. Вона безцеремонно заходить до мене в кiмнату, навiть не постукавши i вiдволiкає мене вiд роботи. Вийти з процесу мить, а ось знову туди повернутися... Я вам би порадив помiняти замка на вхiдних дверях, раз уже у не§ є ключ.

- Хiба так можна робити? - здивувався Валерiй Миколайович. - Я так не можу. Але з нею поговорю.

- Це допоможе §й, як мертвому кадило, - засмiявся Радiй. - Впевнений, тiльки но ви по§дете, як вона знову буде тут. Та тут двадцять хвилин вiд Києва §хати. Ну добре, досить про вiдволiкаючi справи. Кажiть вже нарештi менi щось приємне. Слово для оголошення тосту надається мо§й чарiвнiй сусiдцi по дачi Лесi, нас з нею звела за цим столом невблаганна доля.

- Я вже звернула увагу, що ми з вами Радiю говоримо один одному то ви, то ти, тому я пропоную випити на брудершафт i остаточно перейти на ти. Це перше. А по друге, бажаю тобi, Радiю, якнайшвидше закiнчити дисертацiю, успiшно §§ захистити i стати вiдомим всьому свiтовi археологом.

- Дякую, Лесю, - Радiй торкнувся сво§м келихом келиха дiвчини. - Менi так затишно i привiтно у вашiй компанi§. Ви чудовi люди. Особливо це стало зрозумiлим пiсля того, як до цiє§ кiмнат увiйшла Вiта. Не даремно ж ученi стверджують, що все в цьому свiтi пiзнається i оцiнюються лише в порiвняннi.

Аспiрант почав §сти, зловивши на собi запитальний погляд Лесi.

- "Не мовчи ти, похвали §§, страви ж приготовленi нею дiйсно дуже смачнi, - подумав вiн, прожовуючи §жу".

Нарештi вiн наситився, витримав паузу i вже лише пiсля цього почав, посмiхаючись.

- Ти, Лесю, велика майстриня кулiнарного мистецтва. Що ми там §мо в експедицi§? Що самi собi приготуємо. Як можемо. Iнодi я думаю, що такий гурман як я, вiддав би все за те, щоб його пiсля важкого трудового дня зустрiчали такi чудовi страви, якi нам сьогоднi приготувала ваша донька, Валерiю Миколайовичу. Я вже думав, що серед киянок таких дiвчат давно немає. Виявляється, помилився.

Леся зашарiлася i запишалася, опустивши голову до тарiлки.

- А тепер слово для проголошення тосту на мою честь надається моєму доброму сусiдовi Валерiю Миколайовичу. Прошу вас.

Валерiй Миколайович пiдвiвся з чаркою у руцi.

- Саме за це я i хотiв би випити. Щоб ми були добрими сусiдами, допомагали один одному, чим зможемо. А тобi, Радiю, стати як видатним вченим-археологом, так i бiзнесменом, який органiзовуватиме великi археологiчнi експедицi§ i вiдкриватиме нам справжню iсторiю Укра§ни. Ту iсторiю, яку ми не знаємо, яку не знаємо не лише ми, але й увесь свiт.

Довго сидiли вони за столом, злегка вiдпиваючи чудове вино i вживаючи смачнi страви, якi приготувала дiвчина. Всiм §м було дуже затишно разом. Панувала якась така невимушена атмосфера, нiби всi вони знали, любили i довiряли один одному все своє життя. Але прийшов час розходитися. Завтра Валерiю Миколайовичу треба було §хати до Києва. Вiн забрав з собою i Лесю. Радiй засiв за обробку експедицiйних матерiалiв i за тиждень просунувся в цьому дуже далеко. Нiхто йому не заважав i не вiдволiкав вiд роботи. Але на наступну суботу на дачу знову прибула Вiта. На цей раз, постукавши у дверi, вона зайшла до хлопця в гостi.

- Привiт, академiку, - привiталася вона з порога. - Не чекав на мене? Думав, що вiдбрив мене назавжди? Я знаю, що ти замислив i куди намилився. Так, згодна, Леся добре готує, це в не§ не забереш, але навiщо тобi калiка? Раз батьки тобi купують ось таку дачу, то у вас грошi в родинi є. Значить хочеш продатися не за грошi, а за що ж тодi ще? Не за §§ ж знамениту грецьку мусаку, яку Леся готує так, що пальчики оближеш? Поясни менi сво§ мотиви i намiри.

- А тобi яке дiло? Хочеш, щоб я на цей раз тебе викинув за дверi? Це в мене дуже професiйно виходить.

- Не викинеш. Що я не бачу, як ти на мене дивишся. Ти б зараз мене зґвалтував на оцьому своєму столi просто на увiмкненому лептопi. Уявляєш, як би солодко було нам гратися на виконуючому програму комп'ютерi? Он як у тебе загорiлися очi. Сушиш собi голову наукою, а сам як бугай на прив'язi.

- Ти не бо§шся, що я тебе травмую? Ти така тендiтна, як семикласниця. Порву ж усю. Але ти говориш не як недосвiдчена дiвчинка, а саме як професiоналка. Я не помилився?

- Нi, мiй котику. Не помилився. Я дiйсно професiоналка. Жриця вишукано§ любовi в одному пiдпiльному китайському храмi кохання. Так би мовити, для вiпперсон.

- Нiколи про таке й не чув, - щиро здивувався Радiй.

- Зi мною i не про таке довiдаєшся, - запевнила його Вiта. - На годинку облиш свою археологiю i я викладу тобi основи iсторично§ китайсько§ сексуально§ традицi§. Давай сядемо на оцей диван i я розповiм тобi все по порядку. Ти ж iсторик-археолог, а тому повинен знати, що китайцi мають багатовiкову культурну традицi§ практично в усiх сферах людського життя.

- Звичайно, нам в унiверситетi викладали iсторiю Китаю, але еротичнi традицi§ чомусь майже повнiстю були опущенi.

- Сама величезна кiлькiсть китайцiв - гiгантське суспiльне iсторичне досягнення, яке грандiознiше за Велику китайську стiну i є очевидним доказом найбiльших у свiтi еротичних досягнень нацi§. Хiба не так?

- А дiйсно так, хоча я до цього нiколи над цiєю проблемою не замислювався, - посмiхнувся Радiй, всiдаючись на диванi. Комп'ютер вiн перевiв на режим пониженого енергоспоживання зi збереженням програми, яка на той час виконувалася.

- Культ народження дiтей дiйсно є однiєю з принципових основ китайсько§ культури, яка нараховує тисячолiття, - продовжила Вiта. - Я не є лише практичним посiбником до китайсько§ еротики. Я прослухала ґрунтовний курс цiє§ науки. I не посмiхайся, це дiйсно наука. Навiть саме поняття "життя" в китайськiй мовi практично зливається з поняттям "народження". Звiдси виходить, що справжньою людиною i особистiстю китаєць стає лише тодi, коли в нього з'являються дiти. Життя-народження в китайськiй культурi вiддавна є вищою iндивiдуальною цiннiстю. Навiть головний закон створення свiту, тобто Дао (Шлях) - в класичнiй китайськiй фiлософi§ визначається як той, що дає життя. Через це цим шляхом має йти кожна людина.

- Тепер я розумiю, що ти не така проста i прямолiнiйна, як здалася менi спочатку. Жiнки, як правило, не люблять всю цю фiлософiю.

- Ти ще не все знаєш про мене. Я володiю унiкальними знаннями в цiй сферi i здатна навчити чоловiка не лише фiлософi§ еротики, але i §§ технiцi. Китайський ерос доволi своєрiдно, а в дечому i абсолютно парадоксально, враховуючи сказане мною ранiше, поєднує культ народження дiтей з розробленою у даосизмi технiкою "повернення сiменi (цзин) назад". Все це робиться в момент, який передує його виверженню (еякуляцi§) з метою внутрiшнього посилення чоловiка i продовження його життя.

- I ти володiєш секретами тако§ технiки? Я чув, що китайцi нi кого з iноземцiв у них не посвячують.

- Це не зовсiм так. Треба належати до того рiдкiсного клану жiнок, якi здатнi реалiзувати цю технiку на практицi. I не думай, що для цього має бути лише певний фiзичний тип. Термiн "цзин", який я вжила, практично не можна перекласти укра§нською мовою. Це не чоловiче сiм'я в нашому розумiннi. Це поняття настiльки багатопланове, що включає до себе i жiноче сiм'я, i дух, як психiчний ефiр. "Цзин" фактично є таким собi своєрiдним поєднанням сексуально§ i психiчно§ енергi§.

- Вiдверто скажу, нiколи про таке й не чув. Дiйсно, тут не наука, а цiла область знань.

- Ну про "iнь" i "ян" ти, напевно, чув?

- Так, звичайно. Подiбнi уявлення до Китаю однозначно були занесенi з територi§ Укра§ни ще за Трипiльсько§ цивiлiзацi§. У нас в Iнститутi археологi§ зберiгається декiлька фрагментiв трипiльсько§ керамiки з цими значками.

- Вони є центральною iдеєю традицiйного китайського свiтогляду i означають не лише темне i свiтле, пасивне i активне, але i жiноче та чоловiче начала.

- Про це менi вiдомо. Я ж все таки iсторик i археолог.

- Не поспiшай, ви чоловiки в Укра§нi про себе нiчого не знаєте. Мо§ китайськi i тiбетськi вчителi стверджували, що укра§нцi належать до найдавнiшо§ нацi§ свiту. Лише у нас людська iстота вiдображається словом жiночого роду, тобто "людина", значить вона. В усiх iнших народiв це чоловiчий рiд. "Ман" у нiмцiв, "мен" у англiйцiв, "чєловєк" у росiян, "чловек" у полякiв. Навiть у давнiх римлян i то це "гомо", тобто вiн. Укра§нська нацiя сягає глибин матрiархату. Лише через тисячi рокiв людство перейшло до патрiархату. А тепер уяви собi, яка глибинна сексуальна енергiя накопичилася в укра§нських чоловiкiв за тисячолiття. Та ви просто собi цiни не знаєте.

- А ти, значить, знаєш?

- Я не лише знаю, але одна з небагатьох в Укра§нi, яка здатна вивiльнити цю буквально скажену сексуальну енергiю.

- Аж лячно якось стає.

- Саме тобi нiчого боятися. Тебе я обрала не випадково i чiпляюся до тебе не з доброго дива. Ти саме той, хто менi потрiбен, щоб вперше, можливо за тисячолiття, розкрити глибиннi можливостi укра§нського чоловiка i врятувати нашу нацiю вiд вимирання. Але тобi треба обрати не жiнку-калiку, а таку, яку виберу для тебе я. У вас буде з десяток дiтей, якi цю нещасну кра§ну нарештi перетворять на найпотужнiшу у свiтi. В основi будь-яко§, хай навiть державницько§ iде§, лежить невгамована сексуальна енергiя. I вона не пов'язана з целiбатом, або утриманням чоловiкiв вiд статевого життя. Можна мати як завгодно багато жiнок, але при цьому залишатися невгамовним.

- Ну нехай i так, але ти так до кiнця всього i не розповiла.

- Добре, продовжую. Iєроглiфи "iнь" i "ян" є основою китайсько§ еротологiчно§ термiнологi§. До речi, вони буквально означають i вiдповiднi статевi органи. Ще одна цiкава рiч, нiбито парадоксальним чином iєроглiф "iнь" здатен означати не лише жiночi, але й чоловiчi генiталi§. Напевно, це пов'язано з його незрозумiлою першiстю в парi з "ян". Якщо придивитися до цих знакiв ближче, то ми помiтимо, що в §х нiбито рiвноправностi, проглядає глибинна асиметрiя на користь другого, чоловiчого елемента.

- Треба буде прискiпливiше придивитися до цих значкiв на трипiльськiй керамiцi, - перебив §§ Радiй. - Тим бiльше, що Валерiй Миколайович на день мого народження подарував менi чудову лупу.

- Скромний подарунок, але зi смаком. Але слухай далi. Китайська еротологiя вважає можливим прямий матерiально-енергетичний обмiн мiж чоловiком i жiнкою, навiть §х повну або часткову трансформацiю один в одного.

- Трансексуалiзм?

- В певнiй мiрi так. Все це вiдповiдає найзагальнiшому свiтовому закону взаємо переходу "iнь" i "ян". Разом з тим у китайськiй еротицi iснує дуже чiтке розумiння того, що двi рiзнi статi є двома рiзними видами природи. Це нiби у європейськiй фiлософi§ єднiсть i боротьба протилежностей. Тому вони нерiдко наводять приклад взаємодi§ рiзних статей, як взаємодiю таких стихiй, скажiмо води i вогню. Контакт мiж двома статями в цьому сенсi зветься "суперництвом" i навiть "ворожнечею".

- Ну i в чому полягає таке суперництво? Мета то в обох одна, зачати дитину.

- Китайськi еротологи вважають, що це суперництво полягає в тому. що чоловiк шляхом володiння спецiальною технiкою сексуального контакту з жiнкою здатен отримати дуже велику користь для свого органiзму. При цьому вiн виступає в ролi своєрiдного сексуального вампiра, витягуючи з своє§ партнершi §§ життєвi сили i натомiсть зберiгаючи сво§.

- Хто ж першим з китайських чоловiкiв додумався до такого?

- Це були не чоловiки, а жiнки. Саме вони i зрадили свою стать, розповiвши чоловiкам про цей феномен. В даосизмi стверджується, що цю технiку китайськi жiнки передавали тисячолiттями лише вiд жiнки до жiнки. Але за два столiття до нашо§ ери знайшлася жiнка, яка передала секрет одному визначному в усiх сенсах китайському iмператору. То був ханський iмператор Войовничий. Напевно, вона бажала йому якомога бiльше прожити на свiтi, так як вiн дуже успiшно всiляко посилював китайську державу. Але все одно цi секрети не стали загальним надбанням. Як i знаменитi китайськi собаки, яких дозволялося вирощувати i володiти лише iмператору i його родинi.

- Якщо до нашо§ ери всi цi речi процвiтали, то що ж тодi вiдбувалося в Кита§ в цьому сенсi пiзнiше?

- А ось пiзнiше в епоху Сун в кра§нi запанувало неоконфуцiанство з його моралiзаторством i еротичнi трактати, якi були поширенi по всiй кра§нi в минулому почали зникати. Ще гiршi справи в цьому сенсi були за епохи Мiн в ХIУ-ХУII столiттях. А за часiв маньчжурсько§ династi§ Цiн в Китай почали активно проникати європейськi, захiднi традицi§. В тому числi i в еротичнiй сферi. Неоконфуцiанство наклалося на британське пуританство i витворилося таке суспiльство, де чоловiкам i жiнкам не те що цiлуватися, але й торкатися один одного руками на людях було заборонено.

- А потiм прийшли комунiсти i ще бiльше закрутили гайки.

- Це так, але глибинних народних традицiй не дано зруйнувати нiкому. В китайцiв вiддавна розрiзнялися кохання, любов, секс i шлюб, можна було мати декiлька дружин, велика сексуальна свобода для чоловiкiв у родинних взаємовiдносинах. Не застосовувалися юридичнi санкцi§ i до статевих збочень.

- Та це навiть у сусiднiх народiв доволi суттєво вiдрiзняється, - нагадав Радiй Вiтi. - Скажiмо в росiян є лише любов, а у нас чiтко розрiзняються любов i кохання. Дiйсно, рiзнi ж речi. Але для росiян, на вiдмiну вiд укра§нцiв, це все одне i те ж.

- В Стародавньому Кита§ сексуальний пiдтекст був присутнiй буквально в усьому. В кра§нi вважали, що практично всi дерева, квiти, трави, плоди, комахи, птахи, тварини в тiй чи iншiй мiрi можуть викликати в людини еротичнi асоцiацi§. Азалiя вiдображає жiночу принаднiсть, а баклажан схожий на чоловiчий фаллос, лотос, пiвонiя, нарцис, плоди сливи та iншi зображення викликають у китайцiв еротичнi фантазi§. Навiть гойдалка в цiй кра§нi може служити одним iз потужних еротичних символiв.

- Чи iснує рiзниця мiж китайським еротичним мистецтвом i скажiмо iндiйським i тибетським?

- Так. При всiй його натуралiстичностi воно позбавлене плотсько§ величi. Це пов'язано з тим, що в Кита§ не було культу людського тiла, "теплого i м'якого". Китайськi художники завжди вiдображали сутнiсть, а не зовнiшню форму. В китайськiй i особливо в японськiй мистецькiй традицi§ могли приховати за одягом i ширмою все, але лише не точку безпосереднього статевого контакту чоловiка i жiнки. Це перш за все шокувало європейцiв.

- На це я теж звернув увагу, розглядаючи такого сенсу iсторичнi китайськi i японськi картинки.

- Ти просто не все бачив. Для європейцiв не все показують. Щоб §х не шокувати ще бiльше. Жiнок нерiдко зображають так неприродно вивернутими пiд час статевого акту, що §х стає просто жалко. Це брутальний, "чоловiчий" секс, де жiнка має задовольняти всi забаганки свого сексуального партнера. При цьому чоловiк натренований, вмiлий, обiзнаний про особливостi жiночо§ природи бiльше за саму жiнку. Саме такому вмiнню я i хочу навчити тебе.

- Але ж чоловiки в Кита§ використовували не лише власнi знання, вмiння i навички, але й всiлякi пристосування: кульки, кiльця, пiдпруги, дзвiночки тощо. Знаю, що широко застосовувалися i застосовуються i всiлякi збуджуючi елiксири, трави, настоянки на рiзних органах тварин тощо.

- Так. Серед китайських сексуальних пристосувань найвiдомiшими i найефективнiшими є кiльця. Вони широко практикувалися i виготовлялися зазвичай iз нефриту, срiбла, слоново§ кiстки. Були вони з виступом i гачком. Ось таке кiльце саме з гачком є i в мене в сумцi. Якщо помiстити його бiля основи пенiса, воно запобiгає еяколяцi§ i одночасно пiдтримує ерекцiю.

- А навiщо потрiбен гачок? - Радiй спрагло облизнув губи, дивлячись на кiльце з гачком, яке Вiта витягла з сумки. Воно мiстилося в розписанiй iєроглiфами спецiальнiй пласкiй шкатулцi.

- Дякуючи цьому нехитрому пристрою вiдбувається паралельне збудження партнерiв. Як i це кiльце, в минулому вони дуже майстерно покривалися вишуканим узором. Таким чином, такi кiльця були цiлком самостiйними витворами декоративно-прикладного мистецтва. Багато музе§в свiту, в тому числi i в Укра§нi, виставляють такi кiльця як дуже цiннi експонати схiдного мистецтва.

- Ну що, в тебе все про цю китайську еротику i екзотику, чи ще щось залишилося "на коня", а то я вже впрiв вiд цього мистецтва?

- Зачекай ще трохи. В даосизмi в минулому вважали, що крiм тренувань i пристосувань, допомогти чоловiковi зберегти власну сутнiсть нерозтраченою має також статевi акти з багатьма жiнками за однiє§ безперервно§ ерекцi§. З часом я тобi це теж влаштую. Коли пройдеш у мене курс "молодого бiйця". Взагалi, полiгамiя була в Давньому Кита§ явищем цiлком нормальним i звичним. Але тут не треба передавати кутi меду. Китайцi вважали, що найкраще гратися втрьох. Двi жiнки i один чоловiк разом утворюють велике Одне. Саме найорганiчнiшим i повнiстю завершеним варiантом великого Одного i є Триєдине.

- Ти ще трошки тут побалакай в такому ж стилi i я тебе почну вивертати так, як зображено на тих китайських картинках. Буде в нас брутальний секс. В мене вже зрiє звiряче бажання зґвалтувати тебе просто на столi.

- Ще хвилинку. В китайськiй еротичнiй традицi§, з метою пiдвищення бажання i насолоди вiд сексу прийнято було, щоб хтось пiдглядав за ко§тусом. Пiдглядати можуть i чоловiки, i жiнки. Але особливо цiнується пiдглядання жiнок.

- Фу ти, боже ж ти мiй. Ти скоро закiнчиш, бо закiнчу я?

- Все, останнє. Ще один парадокс. У китайцiв в давнину при любовних сценах дiти не лише були присутнi, але й брали активну участь у процесi. Капець. Уже i я скоро закiнчу. Йдемо в душ, тiльки ти у себе, а я у себе, а потiм перейдемо до практичних занять на тво§й дачi.

Роздiл III. Чорнобильська зона

- А в тобi, котику, я не помилилася, - хтивим поглядом обвела Радiя Вiта. - Бiльш того, ти перевершив всi мо§ сподiвання. В тебе абсолютно мiцна, я б сказала якась броньована статева сфера. Нiяко§ передчасно§ еяколяцi§ нi за яких подразнюючих умов. Тобi не треба нiяких китайських кiлець. Щоб жiнка закiнчувала декiлька разiв, а чоловiк лише раз, такого я ще не чула. Але повiр менi, навiть при мо§й бурхливiй фантазi§, професiйних навичках i тво§й невгамовнiй чоловiчiй силi дуже скоро все це нам страшенно набридне. Все одно, я це вiдчуваю навiть власними Фаллопiєвими трубами, в тебе на першому мiсцi знаходиться iнша жiнка-коханка, тобто наука. Я ж не помилилася?

- Нi, не помилилася.

- Менi здається, що з тих iсторичних осiб, якi володiли страшною чоловiчою силою i якi описанi в рiзних iсторичних хронiках, ти найбiльше пiдходиш до Григорiя Распутiна. Саме за силою, а не за способом життя, уподобаннями, характером i iншими супутнiми речами. Думаю, що для Распутiна все iнше було лише тлом для його плотських утiх, а в тебе цi утiхи є тлом для твоє§ науки i взагалi тiє§ Вiфлеємсько§ зiрочки, яка осяває твоє життя. В тебе ж є життєва мрiя?

- Є.

- I це, звичайно не всеохоплююче кохання до жiнки. Хочеш стати великим. Хочеш, щоб жiнки як Гiтлеру, кричали, хай би навiть у глибинi душi, хочу дитину вiд фюрера. Нi скажи менi чесно, такi думки до тебе приходять?

- Досить вже про це. Краще розваж мене i розкажи про життя, в тому числi i сексуальне Распутiна. Так чи iнакше, але доля Росiйсько§ iмперi§ вирiшилася саме через нього. Купка бiльшовикiв, якi трусилися вiд страху, що §х переколють багнетами матроси, якщо вони виступлять, через цього авантюриста отримали величезну моральну перевагу. По столицi тодi скрiзь ходили плiтки про злочинний зв'язок царицi з цим сексуальним монстром. Це вже був край всьому. Кожен матрос бачив себе на його мiсцi. Бо коли така людина з самих низiв i з задрипано§ сибiрсько§ дєрєвнi могла мати царицю, то чому тодi не могли мати §§ вони. В одну мить впала завiса, яка вiддiляла небожителiв вiд простого народу. Iдоли були скинутi з постаменту i §х можна було топтати ногами.

- Ти сприймаєш цю людину як iсторик, але, напевно, в росiйськiй iсторi§ немає iншо§ тако§ фiгури, яка б не займаючи жодно§ нi високо§, нi низько§ посади в iмперi§ кидала б на §§ iсторичну долю таку густу тiнь жаху, розпусти i беззаконня. Але тут потрiбно починати здалеку, тобто безпосередньо з сексуальних походеньок цього монстра.

- Я нiколи не цiкавився цим питанням, хоча саме в Києвi на подвiр§ Михайлiвського золотоверхого монастиря Распутiн познайомився з дружинами братiв царя. Саме через них вiн i потрапив до царсько§ родини. Чи багато публiкацiй є з цього приводу?

- Я прочитала багато лiтератури, i росiйсько§, i англiйсько§, i нiмецько§, i французько§. Є книга i його доньки Марi§. Але вона, цiлком природно, всiляко виправдовує свого батька. Менi бiльше до вподоби спогади тодiшнього посла Францi§ в Росi§ Морiса Палеолога, а також вiдомих дiячiв того перiоду Пуришкевича i князя Юсупова. Останнiй брав безпосередню участь у вбивствi Распутiна. Iснують роботи i солiдних iсторикiв, наприклад англiйця Колiна У§льяма, письменника Р. Дж. Мiннi, французького академiка Жозефа Кесселя та iнших.

- Я як iсторик знаю, що ще пiд час коронацi§ Нiкалая II на пiдлогу впала головна регалiя - орден святого Андрея. Потiм на Хотинському полi, де новокоронованого iмператора мали вiтати люди, почалася тiснява пiд час яко§ загинуло понад двi тисячi осiб. Все це розглядалося як кепськi прикмети для долi росiйського царства.

- Всi цi дурницi хiба що для марновiрних людей. - посмiхнулася Вiта. - Особисто я вважаю, що вирiшальну роль в трагiчнiй долi царсько§ родини вiдiграли Распутiн i iмператриця. Якби не було Распутiна, не було б i Жовтневого перевороту. А якби не особливостi характеру царицi, шарлатан i розпусник Распутiн не змiг би стати на якийсь час фактичним правителем Росi§.

- Стосовно царицi я згоден. Вона була вкрай релiгiйна i налаштована мiстично в повсякденному життi. Вона народила пiдряд чотирьох доньок. А iмперi§ потрiбний був спадкоємець. Двiр не любив царицю. Це були люди корисливi, заздрiснi, розбещенi. Тонка душевна органiзацiя царицi викликали в них справжню ненависть. Цi люди навiть звинуватили iмператрицю, що будучи нiмкенею, вона спецiально не забезпечує Росiйську iмперiю спадкоємцем трону, забуваючи, що стать дитини визначається не матiр'ю, а батьком.

- Зачекай, але ж Алєксандра Фьодоровна була внучкою королеви Вiкторi§ i виховувалася при британському королiвському дворi.

- А кого це цiкавило, вона мала нiмецьку кров.

- От маразм, та Пьотр I був на 90 вiдсоткiв нiмець, а Катерина II на всi сто.

- Двiр сам складався переважно з людей не росiйського етнiчного походження, але §х турбувало швидше за все те, що мiстично налаштована цариця оточила себе всiлякими старцями, ясновидцями, шарлатанами, провидцями, мiстиками i просто шахраями.

- Врештi-решт, цариця довела себе до такого стану, що почала вiдчувати всi необхiднi ознаки чергово§ вагiтностi. Навiть придворний лiкар, оглянувши iмператрицю пiдтвердив §§ сподiвання, завiривши, що на цей раз народиться неодмiнно хлопчик. Але час проходив а дитина не народилася. Цiлий консилiум лiкарiв вимушений був констатувати, що це була несправжня вагiтнiсть iстеричного типу. Щось подiбне вже було у вiдомо§ iсторично§ особи Велико§ Британi§ королеви Марi§ "Криваво§".

- Ось скажи, як iсторик, ти знав, що у царсько§ родини був лiкар i одночасно духовний опiкун доктор Фiлiп? Родом з Францi§?

- А що тут дивного? Там всi лiкарi були iноземцi.

- Справа навiть не в тому. Доктор Фiлiп у Францi§ починав як помiчник м'ясника. Це вже потiм вiд "задєлався" лiкарем i ясновидцем. Саме вiн помираючи прошептав царицi, що пiсля нього прийде людина, яка незрiвнянно сильнiша за нього i §§ вустами буде говорити сам Бог. Так цей м'ясник Фiлiп вiдкрив дорогу Распутiну. А потiм вже велика княжна Милиця разом зi своєю сестрою Анастасiєю "вiдкрили" Распутiна в Києвi, де вiн на подвiр'§ Михайлiвського золотоверхого монастиря пиляв дрова i якого мiсцева укра§нська люднiсть називала "придуркуватим кацапом". Саме пiсля пере§зду до Петербургу Распутiн з "придуркуватого кацапа" перетворився на ясновидющого i пророка.

- Але ж вiн i ранiше був мiстиком, висловлював всiлякi пророцтва, ходив по росiйським дєрєвням з євангелiйними проповiдями, займавство чаклунством i виганяв бiсiв.

- Та який там рiвень був у росiйських угро-фiнських дєрєвнях. Фактично там панував мiстицизм, притаманний угро-фiнським племенам Росi§. А помножений на росiйську ж роспусту, яка панувала по селах i мiстах, вона i дала потрiбний ефект. За його розпутне життя його не раз жорстоко били i навiть не один раз за наказом властей привселюдно бичували батогом. Така людина не могла потрапити до царсько§ родини. Зовсiм iнша справа, коли вона опинилася там, прибувши з усипальницi одразу п'ятьох ки§вських князiв Михайлiвського золотоверхого монастиря зi святого Києва.

- Распутiну приписують, що в Царицинi вiн зґвалтував черницю, з яко§ взявся вигнати бiсiв, в Казанi вийшов з будинку розпусти, б'ючи паском голу повiю, яка бiгла перед ним, в Тобольську звабив дружину iнженера. Цьому списку скандальних дiянь Распутiна кiнця немає. Як така людина, не зважаючи на те, звiдки вона при§хала могла бути прийнята вищим свiтом столицi Росi§?

- Ти думаєш, що Санкт-Петербург того часу був "зразковим царським мiстом", - посмiхнулася Вiта. - Мiсто, куди прибув Распутiн було не стiльки "пiвнiчною Венецiєю", скiльки "Новим Содомом". Розпуста в ньому в найвитонченiших i найзбоченiший формах стала основним чинником життя. Саме тодi в суспiльствi виник широкий iнтерес до релiгiйно-мiстичного вчення укра§нки Блаватсько§, яка склалася пiд впливом iнду§зму, брахманiзму, буддизму i окультизму. Вся знать тiльки i говорила про реiнкарнацiю, карми, доктрини, гуру, спiритизм i таке iнше.

- Я навiть знаю, чому так вiдбувалося, - запевнив дiвчину Радiй.

- Наближалася катастрофа iмперi§ i люди намагалися заповнити страшенну порожнечу §хнього iснування хоча б чимось, що могло вдихнути в §хнє iснування бодай якийсь сенс i значення.

- А чим конкретно вони там в той час займалися? - запитав Радiй.

- Я думаю, що ми нинiшнi нiчого нового до всього цього вже додати не можемо, - знову посмiхнулася Вiта. - Придворнi дами тренували дихання по системi йогiв, займалися рiзними видами медитацi§, вiдвiдували лекцi§ з мiстики i псевдомiстики. Як i в нашi днi при§здили всiлякi лектори, якi просвiщали, як треба жити. А в цей час §хнi чоловiки знаходили собi розваги в найвибагливiших борделях.

- Не всi ж.

- Дiйсно, не всi, але бiльшiсть, то вже точно. Будинки розпусти були переповненi спецiально виписаними з Африки, Азi§, Пiвденно§ Америки дiвчатами. Серед них особливим попитом користувалися десятирiчнi. Були англiйки, француженки, нiмкенi, iндiйки й iндiанки, японки, арабки, китаянки. Процвiтали спецiальнi борделi з гомосексуалiзмом i трансвестизмом.

- Характерною ознакою занепаду саме i є загальний потяг до незвичайних видiв насолод, - пiдтвердив Радiй. - Так що твiй Распутiн потрапив саме туди, куди i хотiв.

- Ну добре. Досить вже про Распутiна, давай поговоримо про нас з тобою. Як ти подивишся на те, щоб нам з'§здити до таємного храму кохання, розташовуваному у сатанинському мiсцi всiє§ нашо§ планети? Це буде нове слово у наших сексуальних вiдносинах. Насолода на фонi свiдомого i пiдсвiдомого страху за власну чоловiчу силу. Як тобi така перспектива?

- Я не готовий вiдповiсти тобi, допоки не довiдаюся, де цей храм знаходиться.

- Не здогадуєшся?

- Нi?

- В Чорнобильськiй зонi.

- Та ну тебе! Не придурюйся.

- Слово честi. Саме в нiй.

- Ти мене намагаєшся розiграти. Не вийде.

- Сам побачиш, якщо згодишся по§хати.

- Але ж це небезпечно. Я читав, що пiд час Чорнобильсько§ катастрофи було викинуто в атмосферу 190 тонн радiоактивних речовин. Iншi небезпечнi для здоров'я речовини продовжували виходити з реактора в результатi пожежi, яка тривала майже два тижнi. Люди тут були опромiненi в 90 разiв бiльше, нiж при вибуховi атомно§ бомбi в Хiросiмi. Навiщо менi туди §хати, щоб погратися з тобою. Я ж буду постiйно вiдчувати стрес через страх за своє здоров'я, в тому числi i сексуальне. Що за божевiльна iдея.

- Не поспiшай з висновками. Так, ця катастрофа зробила практично неоцiненну шкоду довкiллю, але вона ж i створила унiкальний у свiтi полiгон для наукових дослiджень, а також створення ексклюзивного Укра§нського туристичного проекту, який не має аналогiв у свiтi.

- З усiм тобою сказаним можна погодитися, але до чого тут я? Не хочу я туди §хати нi за якi грошi.

- Ще раз прошу не поспiшай з висновками. Ти ж хочеш заробити великi грошi для проведення майбутнiх широкомасштабних археологiчних дослiджень територi§ Укра§ни, чи не так? Хочеш йти шляхом твого кумира Шлiмана?

- Так, про це я тобi розповiдав. Я, як i вiн колись, цього не приховую. Як на мене, то це цiлком законна, благородна мета у життi, яко§ не варто соромитися.

- Цiлком з тобою згiдна i тому пропоную тобi унiкальний полiгон для створення i бурхливого розвитку туристичного бiзнесу, який не має аналогiв у свiтi. Чорнобильська зона, або зона вiдчуження, поєднує в собi дику природу з густими лiсами, повноводними рiками, озерами. Покинутi людьми села i мiста, урбанiстичнi споруди, нездоланно манять туристiв своєю загадковiстю, невiдомiстю i якоюсь мiстичною диявольською силою.

- I з цим усiм теж важко не погодитися.

- Але ж у свiтi постiйно пiдвищується попит на екстремальнi i альтернативнi види туризму серед активно§ молодi та людей творчих професiй. Таких як науковцi, художники, стилiсти, викладачi, фотографи, письменники, музиканти тощо. Крiм того, скрiзь у цьому бiзнесi страшна конкуренцiя, а я пропоную тобi поки що абсолютно безконкурентне середовище. Хiба не так?

- Ну добре, ти кого хочеш переконаєш. Але ж як ми туди потрапимо. Нас же в зону просто так не пустять. Напевно, потрiбний якiсь документи, перепустки i таке iнше?

- Так. Якщо §хати безпосередньо з Києва, то нам не оминути КПП "Дитятки". Розшифровую, що КПП - це контрольно-пропускний пункт. Вiн служить своєрiдними "воротами" до всiє§ 30-ти кiлометрово§ зони вiдчуження. Як я вже помiтила там доволi ретельно перевiряють всi необхiднi документи. До них належать усiлякi iндивiдуальнi i груповi дозволи на перевезення людей i вантажiв, вiдрядження тощо. Просто так до зони з цього боку ти не потрапиш.

- А хто менi такий дозвiл дасть i на яких пiдставах?

- А нам нiякого дозволу i не треба. Ми потрапимо до зони не по головнiй трасi, а за§демо в не§ з заходу, з Житомирсько§ областi. Сама атомна станцiя розташована поблизу мертвого мiста Прип'ять за 18 кiлометрiв вiд колишнього районного центу Чорнобиль. Вiд кордону з Бiлорусiєю §§ вiддiляє лише 16 кiлометрiв. Вiд Києва - 110 кiлометрiв. Площа зони немаленька, аж 1600 квадратних кiлометрiв. Це практично неконтрольована територiя.

- Лiси там вирубанi?

- Навпаки. Залiсненiсть зони перевищує 60%. Це така собi важко прохiдна Гiлея, де через практичну вiдсутнiсть людей вiдбуваються небувалi в Європi та мабуть i на всiй нашiй планетi унiкальнi природнi процеси. Внаслiдок накопичення радiоактивного пилу на рослинах i в зниженнях рельєфу пересування цiєю територiєю є небезпечним для здоров'я людей.

- А диких тварин там багато?

- В Чорнобильськiй зонi велика кiлькiсть покинутих людьми населених пунктiв. Вона все бiльше заростають i через це витворилися донинi не баченi природно-антропогеновi структури, якi стали прихистком для багатьох тварин i птахiв.

- А конкретнiше.

- Цiлi популяцi§ диких котiв, вовки, лисицi, борсуки, косулi, лосi, кабани, бобри, бiлки, постiйно зростає кiлькiсний i видовий склад птахiв, всi види рiчково§ риби, яка зустрiчається в Укра§нi.

- Мабуть всi з двома головами i трьома хвостами?

- Не зовсiм так. З перiоду катастрофи вже змiнилося декiлька поколiнь рiзних тварин. Тому §хнi популяцi§ доволi добре пристосувалися до радiоактивного забруднення. Кажуть, що на багатьох з них радiацiя вiдбилася позитивним чином. Вони в бiльшостi випадкiв є повнiстю здоровими i за власними розмiрами бiльшими, нiж представники цих же видiв на незабруднених територiях кра§ни. Хоча причина цього можливо не стiльки у впливовi радiацi§, скiльки в тому, що в зонi немає людей, багато §жi i наявний чудовий прихисток.

- Рибу, напевно, §сти не можна. Це ж стосується i м'яса рiзних тварин.

- Це дiйсно так. Їсти можна, але не рекомендується.

- А який у зонi загальний радiацiйний фон? - запитав Радiй.

- Середнiй фон тут 60 мiкрорентген на годину. Допустима доза складає 32 мiкрорентгена на хвилину. Смертельна доза - 400 рентген.

- А диференцiацiя радiацi§ в рiзних частинах зони значна?

- Кажуть, що так. Велика частина зони взагалi заборонена для вiдвiдування будь-ким, тим бiльше туристами, якi мають дозвiл знаходитися там, оскiльки це стратегiчний об'єкт i деякi його дiлянки вкрай небезпечнi для життя людей.

- I ти говориш, що в таке мiсце по§дуть туристи, та ще й iноземнi, та ще й грошi за такий, як ти сказала, екстремальний туризм будуть платити. Та це ми §м повиннi платити за те, що вони виявилися такими дурнями.

- Ти надто поспiшаєш з висновками. Таких людей, якi згоднi потрапити до найзагадковiшо§ зони планети будуть мiльйони. Вже є. А за вiдповiдним чином органiзовано§ рекламно§ кампанi§ буде ще бiльше. Набагато бiльше. Не встигатимеш задовольняти бажаючих.

- Може я надто великий скептик. Але в мене великi сумнiви, що якщо нам i випаде створити вiдповiдну фiрму i навiть провести адекватну рекламну кампанiю у США i Захiднiй Європi хтось побажає при§хати до Чорнобиля.

- А якщо я тобi скажу, що там iнкогнiто перебувало немало визначних бiзнесменiв i полiтикiв свiту, яких я навчала основам китайського i тантричного iндiйського сексу, що ти не це скажеш?

- Хвилинку, але ти нiчого менi не розповiдала про тантричний iндiйський секс. Невже для осягнення його азiв треба пхатися з США аж у Чорнобильську зону. Про те, що тантрик у Iндi§ може все, навiть лiтати по повiтрю без мотора i крил нам в унiверситетi на лекцiях про Iндiю i §§ культуру розповiдали. Молода жiнка-доцент навiть натякнула нам, що i в сексi вони можуть усе. Але ми подумали, що це такi ж мiфи i легенди, як i §хнi перемiщення в просторi i часi.

- Просто не хочу, щоб ти мене сприймав як прочитану книгу. Знайдемо час i для тантричного сексу.

- Може не треба вiдкладати на майбутнє? Я вже готовий.

- Але я не готова. Одначе продовжимо про твiй чи наш майбутнiй бiзнес. Ти щось чув про ефект гри?

- Нi.

- У нас в Укра§нi є декiлька мiстичних точок, територiй, де вiдбулися подi§, якi вплинули на долю всього людства.

- Наприклад?

- Скажiмо, та ж Чорнобильська зона. Або ставка Гiтлера на Вiнниччинi з мiстичною назвою "Вервольф". Якщо це розкрутити, то тут можна органiзувати найбагатшi у свiтi казино, де початковi ставки будуть, умовно кажучи не нижче 100 тисяч доларiв. Крiм того, видаватимуться вiдповiднi, завiренi сертифiкати, що ти вiдвiдав Чорнобильську зону чи побував у ставцi Гiтлера.

- Так що таке ефект гри?

- Це коли людина здатна програти певну, значну суму грошей в певному мiсцi з мiстичною, сатанинською, доленосною репутацiєю. I чим ця репутацiя є жахливiшою, тим легше люди розстаються з власними грошима.

- Зачекай, я таких мiсць тобi в Укра§нi як iсторик можу назвати ще кiлька. Наприклад, найбiльше у свiтi пiдземне мiсто, яке тягнеться вiд Вишгорода до Канева впродовж бiльш як 150 км по високому правому березi Днiпра. Або Холодний яр, або столиця давнього свiту мiсто Гелон на Полтавщинi з 40-ка кiлометровими подвiйними оборонними валами. Можна ще згадати знаменитого Мазоха у Львовi, який є "засновником" мазохiзму. Може ще щось з часом згадаю.

- Ось бачиш, та тут можна заробити сотнi мiльйонiв доларiв, провести археологiчнi розкопки, зробити генiальнi вiдкриття i таким чином створити ще багато туристичних об'єктiв. Чи може я не права?

- Права, права. Але чому тодi ти пропонуєш почати саме з Чорнобильсько§ зони?

- Котику, я вже домовилася з декiлькома бiзнесменами з рiзних кра§н свiту про початок §§ освоєння. Але я сама не потягну. Буду i далi обслуговувати §х у зонi, а ти займешся бiзнесом. Треба прискорити твiй захист. Це я теж беру на себе. В тебе є окремi роздiли дисертацi§ в комп'ютерi?

- Так.

- В прискореному режимi редагуй §х, виводь на принтер i неси до шефа. Хто вiн у тебе? Настiльки вiд нього залежить, щоб ти захистився, скажiмо, за два мiсяцi?

- Вiд нього все залежить. Вiн голова ради з захисту дисертацiй i експерт ВАКу. Як вiн скаже, так i буде.

- Добре, завтра ж нас познайомиш. Якщо вiн не сконає пiд час мого сеансу сексотерапi§, через два мiсяцi станеш кандидатом наук i почнемо розкручувати рекреацiйно-туристичний бiзнес. Заперечень немає?

- В тебе все просто i ясно. В життi так не буває.

- В життi, в природi, в суспiльствi все саме i є до межi просто i ясно. Якщо тобi щось незрозумiле з того, що тобi пропонує хтось, значить вiн намагається тебе обдурити. У тому, що я тобi пропоную тобi щось неясно?

- Все зрозумiло. Тiльки не знаю, чи вийде задумане втiлити в життя, чи нi.

- Ну то вже iнша справа. Але ти з Лесею не одружуйся. А то менi §§, або §й мене прийдеться вбити.

- Що ти тiльки таке видумуєш? Про те, що ти Лесю можеш вбити, холоднокровно продумавши кожну деталь цього злочину, я ще можу повiрити, але щоб Леся вбила тебе...

- За певних умов вона i тебе знищить, якщо вiдчує, що ти §§ збираєшся кинути.

- Леся зовсiм не така.

- А яка ж тодi вона по твоєму? Яка я, знову ж таки, на твою думку?

- Не знаю, не думав над цим.

- Ну добре, я тобi скажу, - серйозно з наголосом на двох словах мовила Вiта. - Я класична жiнка-повiя. Вiд природи, а не тому, що мене нею зробили життєвi обставини. А ось Леся жiнка-мати, жiнка-господиня i жiнка-повiя в однiй особi. Так би мовити три в однiй. Вона i за дiтьми кiстьми ляже, i будеш в не§ нагодований i вiдпрасований, i лiтератури з рiзно§ сексуально§ тематики, думаю, вона прочитала не менше за мене.

- А в не§ чоловiкiв багато було?

- Та нiкого в не§ не було. Так, були всiлякi залицяльники, якi §й створювали вiдповiдний антураж, але вона нi з ким з них так i не зблизилася. Ось вона тебе, так би мовити покуштує, вiдмiтить про себе, хто ти такий i буде намагатися перетворити тебе на таке собi родинне божество. А спробуєш пручатися, пожалкуєш. Що вона iнвалiд, це я тобi так, зi зла сказала. Вона жiнка вамп, у самому глибинному розумiннi цього слова. Вона вип'є з тебе всi соки заради дiтей, родини i тебе самого. Будеш ти в не§ i успiшним бiзнесменом i генiальним, вiдомим на увесь свiт ученим. На менше вона не згодна.

- Ну i що ж тут поганого, коли я сам цього прагну?

- Будь-яка людина має право на людську слабкiсть i помилку. В тебе такого права не буде. Вiдповiдати таким високим стандартам кожний день не кожному до снаги.

- Їй богу, менi веселiше було слухати тебе, коли ти говорила про рiвнi радiацi§ в Чорнобильськiй зонi i про радiоактивний пил.

- Тодi продовжимо. Туристичним потенцiалом Чорнобиля, який ми маємо використати є демонiчнiсть i знанiсть цiє§ мiсцевостi в усьому свiтi, а також велика територiя з покинутими мiстами, селищами i комунiкацiями. Саме вони i манять туристiв своєю незвичнiстю i загадковiстю. Є рiчка, але купатися в нiй не можна, є риба, але вживати §§ у §жу не можна. В той же час можна застосовувати спортивне рибальство, випускаючи рибу назад у водойми, можна замальовувати i фотографувати незвичнi покинутi антропогеннi ландшафти.

- А якi в зонi основнi об'єкти туризму?

- До них належать мiста Прип'ять i Чорнобиль, деякi села, сама атомна станцiя i цвинтарi технiки.

- I що хiба в Чорнобилi є якiсь туристичнi об'єкти? Це ж звичайний колишнiй радянський районний центр. Вони всi такi сiрi i невиразнi.

- Тут я з тобою можу згодитися. Але нинi там постiйно проживає близько трьох тисяч чоловiк: транспортники, кухарi, вченi, медики, пожежники тощо. Iндустрiя розваг вiдсутня повнiстю. Є лише продуктовий магазин з горiлкою. Ось вона i є тут головною розвагою. А ось по дорозi з Чорнобиля на атомну станцiю з'являються таємничi землянi вали. Вони вже можуть приваблювати увагу туристiв. Це величезнi могильники радiоактивних вiдходiв. В одному з них поховане цiле село з технiкою, домашнiми тваринами i всiм iншим.

- Значить, Чорнобиль з туристичних об'єктiв поки що викреслюємо. Хоча одна назва чого варта. Це ж теж всесвiтньовiдомий туристичний ресурс. Ти згодна зi мною?

- Не заперечую, але головним туристичним ресурсом є мiсто Прип'ять.

- Знаєш, Вiтусю, я звернув увагу, що пiсля Чорнобильсько§ катастрофи на всiх географiчних картах мiсто Прип'ять так i продовжують позначати, як населений пункт з кiлькiстю жителiв понад 50 тисяч осiб, а Чорнобиль - близько 20 тисяч. Що за маразм?

- Згодна, саме маразм.

- А що є головними об'єктами туризму в Прип'ятi?

- Все мiсто-привид є унiкальним у свiтi туристичним ресурсом. Але є там i один просто таки мiстичний об'єкт. Це величезне, заввишки 63 метри колесо огляду. Стакери зняли з нього робочу частину i тепер при сильному вiтрi воно починає крутитися, породжуючи мiстичнi фантазi§ у туристiв.

- Що ще там є?

- У мiстi дуже добре розвинена каналiзацiйна мережа, яка вже нинi є принадою для дигерiв-ектремалiв, якi блукають в комунiкацiях в пошуку таємних ходiв i залiв. Оце один iз майбутнiх головних туристичних продуктiв для твоє§ фiрми.

- А ти багато знаєш дигерiв? - запитав Радiй.

- Знаю найкращого в Києвi однозначно, а можливо одного з кращих не лише в Укра§нi, але й в усьому свiтi.

- Звiдки така впевненiсть?

- Цей хлопець знайшов у Прип'ятi надзвичайно цiкаве пiдземелля, яке i послужило матерiально-технiчною базою для реалiзацi§ iде§ створення в Чорнобильськiй зонi над дорогого вишуканого пiдземного еротичного святилища.

- Це так коректно ти називаєш ваш бордель?

- Справедливостi ради, а не задля пiдвищення власного реноме вимушена констатувати, що це не бордель. Функцiя борделю там є вторинною.

- Ну нехай i так, але розповiдай далi, а то зупинилася на найцiкавiшому мiсцi.

- Так ось, цей пiдземний бункер виявився чимось на зразок вiнницького "Вервольфа". Є думка, що його побудовано на замовлення КДБ ще за радянських часiв. Думаю, що такi речi споруджувалися одночасно з масовим будiвництвом мiста i атомно§ станцi§ i тому нi в кого нiяко§ пiдозри не викликало.

- I що цей бункер виявився порожнiм?

- Зовсiм нi, там стояли якiсь прилади невiдомого призначення. Все це ми викинули. Закопали в лiсi. Схоже, що нинiшня укра§нська влада про iснування цього об'єкту нiчого донинi не знає.

- Яке ж призначення цих захованих у пiдземелля приладiв? - замислився Радiй. - Хоча стривай, у 1996 роцi один вiдомий фiзик висловив припущення, що четвертий блок Чорнобильсько§ АЕС був зруйнований не внаслiдок вибуху, а через дуже точно спрямований i сфокусований локальний землетрус силою 3-4 бали. Якщо це так, то тодi в Прип'ятi варто шукати ще два або три таких бункери.

- Це дуже продуктивна iдея. Можливо ти i правий. Там стояли дивнi установки, про призначення яких iнженер, який облаштовував цей бункер для VIP персон нiчого вiрогiдного так i не спромiгся сказати. А це дуже хороший iнженер.

- Ну i що ж там є, крiм тих таємничих установок?

- Цей бункер є повнiстю автономною системою. Вода холодна i гаряча, свiтло, каналiзацiя, система очищення повiтря тощо. Все зроблене на найвищому iнженерному рiвнi. Довелося лише все всерединi обробити "пiд горiх" за сучасними вимогами зручностей i комфорту. Сантехнiка найкраща, дорогi породи дерева. Є навiть сходи з сандалового дерева. Примiщення просто величезне, я думаю що туди вiльно помiститься знаменитий собор Петра i Павла в Римi. Крiм того, безлiч невеликих пiдсобних примiщень, що вельми доречно в нашому бiзнесi.

- Може то був стратегiчний командний пункт на випадок ядерно§ вiйни? - висловив припущення Радiй. - Але чому його зробили пiд самою атомною станцiєю, яка планувалася ледь не найбiльшою у свiтi, для мене не зрозумiло.

- Але оце твоє припущення про наявнiсть у мiстi декiлькох таких бункерiв надзвичайно конструктивне. Скажу своєму японцевi, мiстеровi Танацi, що це твоя iдея. Нехай видiлить грошi на пошуки.

- А що ви зробили з тим дигером, який вiдкрив вам це пiдземелля? Лiквiдували, як небажаного свiдка?

- Таке скажеш. Заплатили йому великi грошi як за роботу, так i за те, щоб вiн мовчав. Одразу по§хав вiдпочивати на найдорожчий курорт. У нього грошi довго нiколи не затримуються. Як прийшли, так i пiшли.

- А в тому бункерi ти ж не одна жриця вишуканого кохання для людей, якi вже в цьому життя покуштували все можливе i тому §м не вистачає для повноти життя лише Чорнобиля?

- Так, я там не одна, але одна iз кращих. Я була розписана наперед уже на цiлих два роки. Але тут знайшовся той японець i вирiшив, що я маю належати лише йому. Це у нас не просто дорого, а дуже дорого.

- Замовлення приймаються iндивiдуально i заздалегiдь?

- Так, але крiм мене ще лише одна дiвчина, яка постiйно приписана до одного клiєнта, хоча вiн з'являється в Укра§нi всього раз чи два на рiк. У мене дуже багато вiльного часу, тому я вчуся на факультетi мiжнародних вiдносин Гуманiтарного унiверситету. Треба знати мови, чим бiльше, тим краще, розумiтися на звичаях рiзних народiв, дипломатичному етикетi. Я маю бути цiкавою для клiєнта не лише в сексуальному планi.

- Виписуй того дигера знову, а як колишнiй генiальний фiзик, який не вiдбувся, спробую намалювати схему вiрогiдного знаходження iнших бункерiв. Тiльки менi треба визначити джiпiеснi координати цього вашого любовного гнiздечка. Завезеш мене туди?

- Поясни докладнiше, навiщо це потрiбно? Ти ж нас не закладеш?

- Не говори дурниць. Навiщо це менi потрiбно? Ти поки що нiчого дурного не запропонувала, як на мене, а з розумними i дiєвими людьми менi по дорозi.

- Добре, але звiдки ти взяв, що таких бункерiв там декiлька?

- Я вже тобi казав, що §х має бути або три, або найвiрогiднiше чотири. Поданi iмпульси треба було сфокусувати в однiй точцi, а для цього необхiдно було, щоб вони одночасно вийшли з рiзних точок, рiвновiддалених вiд четвертого реактора. В будь-якi справi головне iдея, гiпотеза, а все iнше - справа технiки, знань, умiнь i навичок. Цього всього навчити можна, а ось вмiння висувати логiчно обумовленi гiпотези, це вже творчiсть генiя. Людину має осяяти зсередини.

- Тебе вже осяяло.

- Так, але якщо моя генiальна здогадка правильна, то це золоте дно. Можна буде органiзувати, i то дуже дешево, декiлька казино свiтового рiвня. Ти ж казала, що туди можна вмiстити цiлий римський собор i що там безлiч всiляких пiдсобних примiщень.

- Саме так.

- А хто дасть грошi? Цей твiй японець? Що вiн за людина?

- Реально вiн належить до найвпливовiших людей свiту. Має великий вплив на уряд Японi§ i конгрес США. Мiльярдер.

- I вiн у тебе в кишенi?

- Не можна говорити так буквально. Але для мене вiн ладен зробити все, що я забажаю. Я постiйно вчуся i самовдосконалююся. Менi дуже допомагає те, що я закiнчила спортивну школу по класу художньо§ гiмнастики. Я навiть знаю, як зробити так, щоб власником цiє§ фiрми став ти, чоловiк моє§ сестри.

- Твоє§ сестри? Тобто, Лесi? Але ж ти казала, щоб я на нiй не одружувався.

- Я тебе перевiряла, як це роблять професiйнi психологи. Треба, Радiю, треба. Скiльки рокiв я ще зможу бути витребувана як гейша i жриця кохання в цьому нашому еротичному храмi? А далi що менi накажеш робити? Сидiти в трикiмнатнiй ки§вськiй квартирi пiсля смертi батька i чекати, поки по мене при§де принц на срiбному конi? Такi як Леся давно вже всiх принцiв розiбрали, а менi дiстанеться алкоголiк, iмпотент та ще й забiяка, який битиме свою дружину просто так. Скiльки таких жiнок i таких родин траплялися менi на життєвому шляху. Почитай класичну свiтову лiтературу, чим зазвичай закiнчують свiй життєвий шлях такi жiнки, як я. Я такого життя i такого кiнця собi не хочу. Я надто розумна для нього.

- Менi здається, що я починаю розумiти, хто врештi-решт органiзував всi цi подi§ i яка роль належить менi. Розповiдай далi, менi цiкаво буде дiзнатися чи правий я у сво§х припущеннях.

- Я жiнка-аналiтик. В мене просто на ходу виникають рiзнi варiанти вирiшення тiє§ чи iншо§ проблеми. Завжди серед них перемагає найбiльш логiчно вмотивованiший. Ти, Леся i я - це той трикутник, "що лiкар прописав". Ти здатний заробити грошi i для утримання вашо§ з Лесею родини i для утримання мене. Я знаю, що ти вдячний i мене дурити не будеш. Нi, не так. Ти просто дуже розумний i я потрiбна тобi зараз i буду потрiбна в майбутньому. Хоча б як iнтелектуальний спаринг-партнер i сексуальна вiддушина, коли набридне дружина. Дякуючи менi ваше з Лесею кохання постiйно оновлюватиметься, набуваючи все нових, соковитiших барв.

- Дiйсно, дуже приваблива перспектива, - посмiхнувся Радiй.

- Бачу, як у тебе загорiлися очi. Бути чоловiком моє§ сестри надзвичайно вигiдно. Це просто знахiдка. Через це нiхто не буде пiдозрювати нас з тобою в якихось нестатутних стосунках. Родичi ж.

- Скажи, це твоя iдея послати Валерiя Миколайовича до нашого гуртожитку?

- Правильно микитиш, аспiранте! А чия ж iще? Хоча на такий результат я i не сподiвалася. Розраховувала на такого собi замученого наукою, слабенького хлопця з якимись помiрними фiзичними вадами. Але такого? Видно тебе життя надто вже сильно притисло.

- Не бiльше, нiж iнших аспiрантiв-провiнцiалiв, якi мають в Києвi лише тимчасове лiжко-мiсце, щодня проходячи повз палаци нуворишiв, якi в столицi мають усе. Просто я людина, яка здатна на неординарний вчинок, який може змiнити все §§ життя. Менi був потрiбний стартовий манданчик, пiдвернувся шанс i я його не упустив, як iншi.

- Батько розповiдав менi, що ти намагався бути з ним максимально вiдвертим.

- То може i Леся в курсi?

- Нi, вона нiчого про цi справи не знає. Вона нещасна i дуже хороша людина. Але ми завжди з нею не ладили. Є якась психологiчна несумiснiсть мiж нами. Тому я старалася не заради не§. В цiй справi переслiдую власнi iнтереси, якi в данному випадку цiлком спiвпали з iнтересами Валерiя Миколайовича i моє§ сестрички. Ось i все.

- Леся менi подобається, - продовжив розмову Радiй, - i не лише як людина, але й як жiнка. Навiщо я потрiбний Валерiю Миколайовичу, я розумiю, але ти можеш собi знайти тут в Києвi багатого чоловiка, окрутити його, одружитися з ним пiд шлюбний контракт i жити без турбот. Навiщо, все таки, потрiбен обовязково аспiрант?

- Ти, напевно, думаєш, як i абсолютна бiльшiсть людей у нашiй кра§нi, що свiтом правлять грошi? Це брехня i облуда. Свiтом правлять iде§ i iдеологи. Всi iншi люди з грошима i владою є лише §хнiми марiонетками, виконуючи волю людей-мислителiв, як цi грошi i владу здобути i утримати. Самi вони нiчого не знають i не розумiють. А ти саме таким iдеологом i є. Я про тебе вже стiльки знаю. Твiй шеф про тво§ аналiтичнi i креативнi здiбностi дуже високо§ думки саме в сенсi iдеологi§. Вiн думає, що в тобi дуже рiдкiсно для науковця органiчно поєднується фiзичний i математичний тип мислення з гуманiтарним.

- Мабуть ти права! Один мислитель сучасностi сказав, що тi люди, якi володiють знаннями i iдеями надто ледачi, щоб §х впроваджувати в життя, а реформатори такими знаннями не володiють. Але настає час коли знання i воля об'єднуються i тодi свiт швидко рине вперед. Стосовно нашого з тобою локального випадку так i вiдбулося.

- I я тiє§ ж думки.

- I звiдки ти все це знаєш? Мiй шеф дуже вiдома у сво§й науковiй сферi людина не лише в Укра§нi, але й усьому свiтi. З ним так просто про такi речi не поговориш. Стривай... Невже ти i з ним була жрицею кохання? Не встояв перед такою спокусою дiдуган. Ну i ну.

- Твiй шеф можна сказати знаменита серед iсторикiв i археологiв усього свiту людина. Вiн дуже впливовий i в сенсi прискорено§ органiзацi§ твого захисту може все. Менi, точнiше нам усiм треба, щоб ти швидше захистився i взявся за виконання намiченого. Швиденько доводиш свою дисертацiю до формально§ готовностi, я маю на увазi те, що необхiдно §§ зброшурувати, i виходиш на захист. Я вже про все домовилася. Автореферат шеф для тебе вже пише.

- Шеф пише для мене автореферат? Не вiрю. Як це тобi вдалося зробити?

- Не думай, що для мене все це просто. Як чоловiк твiй шеф доволi бридкий. Особливо вiдразлива ця його стареча слина... Та й слiдкувати треба, щоб вiн вiд перенапруження не вiддав боговi душу. Пiсля твого захисту, будь ласка.

- Але ж вiн завжди говорить, що для нього чiтке дотримання законiв i науково§ етики понад усе. Що ти з ним зробила?

- Вiн, бiдний, за все своє життя нiколи не мав справи зi справжньою жiнкою-повiєю. Заявив, що хоче на менi одружитися.

- Зовсiм вижив з ума-розуму старий. А як ти представила йому мене? Не як коханця, сподiваюся?

- Що ти таке говориш. Хiба забув уже, що ти чоловiк моє§ сестри. Буде через тебе переказувати менi вiтання. Щоб був готовий.

- Шеф так любить чiтке дотримання всiх законiв i правил, завжди приводить приклад англiйського законодавства. Воно дiйсно є найоб'ємнiшим i найконсервативнiшим у свiтi: складається iз 4000 законодавчих актiв, 30 тисяч прецедентiв i 99 томiв юридично§ лiтератури.

- Уявляю собi, скiльки там всiлякого застарiлого мотлоху, - посмiхнулася Вiта.

- Ти абсолютно права, - i собi посмiхнувся Радiй. - Тому британцi, самi того не вiдаючи, постiйно вступають у конфлiкт з столiття тому написаними законами.

- I звiдки ти про це тiльки знаєш, - здивувалася дiвчина. - Ти ж не юрист.

- А менi все iнтересує. Щоб бути цiкавим для людей, в тому числi i для жiнок, треба багато знати. Я навiть знаю, що закони Велико§ Британi§ донинi забороняють британцям ласувати солодкими пирогами на рiздво або дефiлювати у сiрих костюмах у недiлю в Шотландi§. Ось так. Або ще закон там забороняє прогулянку у скверах Лондона з коровами, вiвцями i свиньми. За це передбачений чималий штраф. Щоправда за останнi бiльш як 100 рокiв за таке правопорушення нiкого не оштрафували. Просто в наш час нiхто не гуляє по вулицях столицi з коровами i вiвцями.

- Ну Велика Британiя кра§на давняя i з давнiм законодавством. Крiм того, британцi вiдомi сво§м консерватизмом i не схильнi щось змiнювати, навiть якщо воно вже давно застарiло. Не думаю, що подiбне можливе в кра§нах молодих, скажiмо США.

- Ти помиляєшся, - знову посмiхнувся Радiй. - I в цiй кра§нi теж немало застарiлих законiв. Там дуже багато мiсцевих смiшних законодавчих актiв. Так у Фiладельфi§ на схiдному узбережжi заборонено по недiлях приймати ванну. В Лос-Анжелесi не можна цiлувати жiнок пiд час спектаклiв i стрiляти пассажирам трамва§в з вiкон по кролях. У мiстi Абiлiнi штат Техас штраф можуть накласти на чоловiка, який пiдморгує, багатозначно покашлює, свистить вiдповiдним чином i взагалi будь-яким iншим способом намагається загравати з жiнками.

- Боже, що ж бiдним американцям робити? Як познайомитися з жiнкою, яка §м сподобалася?

- Не поспiшай. У Пiвнiчнiй Каролiнi за такi дi§ взагалi можна отримати до двох рокiв в'язницi.

- Та не може такого бути!

- Може. В штатi Массачусетс, будь-хто, який поцiлує десять раз дiвчину в громадському мiсцi має на нiй одружитися.

- Маразм!

- А ось в Калiфорнi§ для того, щоб поставити мишоловку, потрiбен дозвiл на полювання. Як тобi таке?

- Не знаю, що й казати.

- А ось у мiстi Спокан штраф може бути накладений на того, хто вивiсив сушитися чоловiчу i жiночу бiлизну на однiй мотузцi.

- Щось я вже зголоднiла.

- Ось i стосовно цього є вже аргентинський закон, який забороняє судити людину, яка викрала §жу, будучи голодною.

- Ну добре. Пiсля твого одруження з Лесею ми з тобою по§демо до Чорнобильсько§ зони i я все там тобi покажу i розповiм безпосередньо на мiсцi.

Роздiл IУ. Монголiя

- Є можливiсть по§хати в експедицiю до Монголi§, - сказав науковий керiвник Радiя академiк Залiзняк. - Кандидатська дисертацiя тобою успiшно захищена, треба братися за написання докторсько§. Тобi пропонується не просто закордонне вiдрядження з метою доволi радикально§ змiни обстановки. Монголiя в археологiчному вiдношеннi належить до найменш дослiджених держав свiту. Знаю, що ти одружився i в мiру сво§х сил волiв би допомогти. Американцi видiлили дуже великi грошi на дослiдження цiє§ кра§ни. Ходять чутки, що вони щось там побачили зi свого новiтнього супутника-зонда. Зараз тобi грошi не завадять. Але ж тут не лише грошi, але й абсолютно вiдповiдна часовi можливiсть професiйного зростання на новому для тебе археологiчному матерiалi, i навiть цiлком реальний шанс пошукати в монгольських степах слiди наших трипiльцiв. Сiм з половиною тисяч рокiв тому ця наша найдавнiша у свiтi цивiлiзацiя пережила демографiчний вибух. Вони почали масово переселятися по всiй Євразi§. Якщо трипiльцi дiйшли до Японi§ i нинi там живуть "як тi, що прийшли з неба", то §хня дорога до Японських островiв цiлком могла проходити через Монголiю. Якщо тобi повезе i ти дiйсно щось вiдкопаєш, докторська дисертацiя в тебе в кишенi. Це була б свiтова археологiчна сенсацiя, бомба. Став би вiдомим на увесь свiт археологом. Ну як тобi моя пропозицiя? Та й очолювати експедицiю буде нинi найвiдомiший археолог у свiтi Дуглас Колiнз. Познайомишся з ним, потренуєшся з англiйсько§.

- Дуже дякую. Така по§здка для мене просто знахiдка. Експедицiйнi труднощi в такiй вiддаленiй i екзотичнiй кра§нi, якою донинi є Монголiя менi лише на користь. Коли треба вiд'§жджати? А попрацювати в однiй експедицi§ з лауреатом Нобелiвсько§ премi§ Колiнзом є мрiєю для всiх археологiв нашо§ планети.

- Вже сьогоднi треба починати оформлення вiдповiдних документiв. Закордонний паспорт в тебе ж є?

- Так, є.

- Ну тодi йди до президi§ Академi§ наук. Ти §деш не один вiд Укра§ни i там вам всiм взялися оформити вiзи. Бажаю успiхiв. Привiт сестрi твоє§ дружини Вiтi, - Залiзняк зобразив на обвислому обличчi свою фiрмову посмiшку бульдога.

- "Ну i Вiта, - думав Радiй, §дучи до президi§ Академi§ наук. Взялася, як завжди, влаштовувати менi приємнi сюрпризи. Хоча б зателефонувала попередньо. А може воно i краще. Дiйсно, у не§ вийшов для мене класний подарунок. Скоро опинюся у США на стажуваннi у Колiнза. Якщо, звичайно, в мене вийде йому сподобатися".

Бiля президi§ на стоянцi автомобiлiв бовванiла "Тойота" Вiти. Радiй обiйшов §§ з рiзних бокiв i переконався, що це дiйсно машина сестри дружини.

-- "Що вона тут може робити? - здивовано подумав Радiй, рухаючись до дверей старовинно§ будiвлi".

У вестибулi в зручному крiслi елегантно розвалилася Вiта, лукаво посмiхаючись археологу, який причиняв за собою дверi.

- Привiт, красунчику, - пiдвелася вона назустрiч Радiю. Вони поцiлувалися. - Що ти тут робиш? - не зовсiм привiтно звернувся до своє§ родички молодик. Мене стережеш?

- Та ось захотiлося за грошi американцiв з'§здити до Монголi§, - з серйозною мiною вiдповiла Вiта. Ти так багато i цiкаво розповiдав про всiлякi пригоди в археологiчних експедицiях, що я просто не могла втриматися.

- Ти §деш в експедицiю до Монголi§? - не повiрив Радiй. - Кинь мене розiгрувати.

- Ось дивись, - Вiта простягла чоловiковi сво§ папери. Ти тiльки будеш оформлятисяю а в мене вже всi папери в порядку.

- Господи, та як так може бути? Ти ж не маєш нiяко§ адекватно§ нi освiти, нi квалiфiкацi§. Та й нiколи не працювала в Академi§ наук.

- А ось тепер працюю. Я молодший науковий спiвробiтник. I на вiдмiну вiд тебе твiй шеф мене дуже цiнить. Тому i вiдправляє нас з тобою, а сам залишається у Києвi. Ось так. Для нашо§ Академi§ видiлений лiмiт - два чоловiки. Їдеш ти, а там Колiнз, вiн, кажуть, такий сухар, що всi тво§ мрi§ про якесь наукове чи людське наближення до нього полетять шкереберть. А менi дуже цiкаво чи зможу я розворушити вогонь i в такiй людинi. Просто якийсь спортивний iнтерес в менi виник.

- То ти хочеш його спокусити, як i мого шефа?

- Вгадав. У нього брат конгресмен i мультимiльйонер. Крiм уряду i вiн видiляє грошi. так що це буде розкiшна експедицiя, яка тобi i не снилася. Очiкується при§зд i конгресмена. Спочатку декiлька днiв експедицiя буде працювати в об'єднаному режимi задля притирки §§ учасникiв з рiзних кра§н. А пiсля цього §§ роздiлять на декiлька частин i вiдправлять в рiзнi райони Монголi§. Пiдозрюю, що тебе зашлють туди, де нiчого цiкавого немає. А ось я сподiваюся по§хати в Монгольський Алтай разом з Колiнзом.

- Господи, що ж це таке? Як це називається?

- Я називаю це Чорнобильський синдромом. Кажуть, що невеликi дози радiацi§ кориснi для органiзму, так як не лише стимулюють його iмунну систему, але й розвивають кмiтливiсть i дiєвiсть. Ось i я думаю i дiю.

Все вiдбулося точно так, як змалювала йому Вiта. Фактично для Радiя це була туристична по§здка. Їхня частина експедицi§ просто моталася степами i напiвпустелями кра§ни, знайомлячись з побутом монголiв.

Через декiлька днiв Радiй уже був в Улан-Баторi, столицi Монголi§. Звiдси вiн вирушив у складi мiжнародно§ експедицi§ на пiвдень кра§ни. Європеєць, який хоча б раз потрапив до Монголi§ привезе додому у власнiй пам'ятi цiлий яскравий букет вражень, якими вiн буде дiлитися з друзями i знайомими все своє життя. Цим щоденним враженням немає кiнця i краю, але Радiй, як учений, що звик все розкладати по поличках, групувати i класифiкувати одразу видiлив для себе декiлька основних. До них неодмiнно мали б увiйти i увiйшли своєрiднi монгольськi кумис i юрта, дивна i кумедна рудувато-зелена тваринка монгольських степiв тарбаган, зовсiм не схоже на укра§нське дивовижне соковите помаранчево-синє передзахiдне небо, яке викликало в Радiя справжнє захоплення. Але все разом узяте перевершив знаменитий монгольський чай. Аспiрант читав про дивовижний тiбетський чай, але монгольський гарячий напiй перевершив всi його сподiвання.

Кумис смакував майже всiм європейським землякам Радiя. Не було в них заперечень i проти юрти. Всi сходилися на тому, що це просто iдеальне житло для степовикiв-кочiвникiв. Помаранчево-синє небо пiсля заходу сонця теж нi в кого нiяких негативних емоцiй не викликало, ним захоплювалися буквально всi. А ось з чаєм виникли проблеми...

Стосовно оцiнки смакових якостей гарячого напою з мiсцевою назвою "суутай цай", що в буквальному перекладi на укра§нську означає "чай з молоком", оцiнки укра§нських археологiв розiйшлися дiаметрально. Однi його хвалили, iншi лаяли. Хоча i тi, i iншi були згоднi з тим, що цей чай бiльше схожий на нашу зупу, як називав суп кандидат iсторичних наук зi Львова.

Уже на третiй тиждень свого перебування в Монголi§ Радiй зрозумiв, що в монгольськiй кухнi iснує доволi умовна межа мiж §жею i питвом. Робота була доволi важка, перш за все фiзично. Вiдiрванi вiд звичного мiського середовища, навiть досвiдченi польовики спершу вiдчували себе незатишно в безмежному, позбавленому дорiг, будiвель i елементарних зручностей безкрайньому степу. I тут на виручку §м прийшов айран. Так звуть тут монгольський кумис. Достатньо було випити пiвтора-два лiтри його чудодiйного напою i можна було бiльше нiчого не §сти протягом дня. Радiй звернув увагу, що цей напiй слугує для монголiв справжньою панацеєю. Особливо дiєвим вiн був вiд неминучих в таких умовах кишкових i легеневих хвороб. Його в Монголi§ пили постiйно, це навiть був святковий i весiльний напiй. Крiм того, для наших археологiв особливо важливим було те, що вiн чудово втамовував спрагу i за калорiйнiстю мiг замiнити одразу декiлька страв.

Особисто Радiю монгольський чай смакував. Його не цiкавили постiйнi суперечки про те, чим вiн насправдi є: це страва чи напiй. Чим бiльше компонентiв вiн мiстив, тим для хлопця було краще. Крiм води, чаю i молока монголи клали туди сiль, добре просмажене борошно, яке було ними ж промелене з дикого ячменю або проса. Особливо подобалися укра§нському аспiранту чай, який мiстив зерна пiдсмаженого риса. Вiн мав нi на що до того ним не куштоване присмак. Але понад усе цiнив вiн монгольський чай, який мiстив кiстковий мозок барана i дрiбнi шматочки баранячого курдюка. Чай з вершками, розтертим на борошно в'яленим м'ясом i навiть пельменями, який вважався тут делiкатесним, для Радiя не був таким смачним.

Радiя, як iсторика i археолога, особливо зацiкавило, чому саме в монголiв витворився такий дивний чай. Бо ж його не було не те що в Європi, про такий чай не чули нi в сусiдньому Кита§, нi в сусiднiй Середнiй Азi§. Напевно, це було пов'язано з кочовим способом життя монголiв. Цю свою здогадку вiн не раз пiдтвердив пiд час власних експедицiйних дослiджень. Вкрай змученi безкiнечними монгольським шляхами, археологи зупиняли машину бiля юрити, яка раптово з'являлася перед ними десь iз-за чергового пагорба. Зупинятися нiби й не було причини. Себе виправдовували i тi, що люблять монгольський чай, i тi, якi його ненавидять, що треба лише трiшки перепочити i розпитати в мiсцевих аборигенiв про дорогу. Але глибоко в душi всi сподiвалися на традицiйну степову гостиннiсть хазя§в. I вона §х дiйсно нiколи не пiдвела. Ця тисячолiтня традицiя донинi живе i перемагає в Монголi§. Гостя необхiдно неодмiнно почастувати всiм, чим багата юрта.

Зустрiч гостя в монголiв обставлений цiлою низкою обов'язкових ритуалiв. Все починається з вiтання, де строго визначенi слова, якi має говорити хазя§н, а якi гостi. Останнi мають пильнувати, щоб заходячи в юрту не спiткнутися об порiг. Погана прикмета. Радiй i його товаришi вже знали, що §м треба пройти в юртi за годинниковою стрiлкою до почесного мiсця, яким є найвiддаленiше вiд входу, але навпроти нього. Пiсля того, як гостi розсядуться починається обмiн тютюнницями. Укра§нцi спецiально такi собi завели, при§хавши до цiє§ кра§ни. Кожен має нюхнути тютюн iз тютюнницi iншого.

Однак не це є головним у ритуалi прийому гостей. Поки гостi освоюються в юртi хазяйка вже готує чай. Саме вiн i є основою-основ традицiйно§ степово§ гостинностi. Здавна у монголiв навiть побутує своєрiдна одиниця часу, яка пов'язана з необхiдними затратами часу на приготування чаю. Поки закипає чай на маленькому низенькому столику вже розставленi масло, збитi вершки, м'який i твердий сир, пiдсмажене борошно.

Радiй всi цi компоненти всипав до пiали, вкинув масло i розмiшав вмiст пальцем. Вiн випив двi пiали i не вiдмовився вiд третьо§. Вiдчуття було таке, нiби вiн добряче i смачно пообiдав. Пiсля цього всi складнощi подальшого шляху виглядали несерйозними.

Археолог, мабуть через невгамовну жадобу нових знань i тягу до вiдкриття нового почав вивчати харчовий рацiон монголiв, який визначався способом §хнього життя i природними умовами i ресурсами §хнього краю. Вiн не без пiдстав вважав, що i його трипiльцi теж §ли те, що було притаманне лiсостепу i степу Укра§ни, де вони жили впродовж тисячолiть.

Впродовж тисячолiть монголи §ли м'ясо i пили молоко. Це визначало кочове скотарство, яким вони займалися, а його дали цьому народовi мiсцевi специфiчнi природнi умови сухого континентального степу i напiвпустелi. Вiн звернув увагу, що молоко переважно не пили, а §ли молочнi продукти, м'який i твердий сир, масло, сметану, вершки. Збитi вершки §ли з просмаженим борошном або змiшаними з рiзними ягодами. Вiн нарахував не один десяток молочних страв.

Не мiг звикнути аспiрант-археолог до мiсцевого способу приготування м'яса. Яловичину, конину чи улюблену баранину монголи лише трохи проварювали. У Радiя болiли ясна i вiн вiдчував тяжкiсть у шлунку пiсля такого прийому §жi. Але iнакше тут просто не готували. Вiн розумiв навiщо так роблять. Зуби в усiх монголiв з дитинства дуже бiлi i здоровi. Ще б пак, пiсля таких вправ з майже сирим м'ясом. Крiм того, напiвсире м'ясо мiстить багато потрiбних органiзмовi вiтамiнiв i гормонiв. Мiсцевi жителi просто майстри обгризати м'ясо з кiсток так, що вони виглядають як вiдшлiфованi.

Радiя, як iсторика i археолога, найбiльше вразила технологiя приготування страви з назвою "боодог". Вiн знав, що точно так, тiльки з кенгуру чи вомбата §§ готують аборигени в Австралi§. Напевно, це був вiдгомiн, своєрiднi тiнi забутих предкiв у народу, який колись не був кочiвником. Краще пропеченого i нiжнiшого м'яса, нiж у боодозi вiн ще нiколи не §в. Аспiрант нiколи не пропускав можливостi самому взяти участь у приготуваннi цiє§ страви i "привiз" §§ до Києва. Для приготування "боодогу" беруть молоденького добре вгодованого цапка або степового бабака тарбагана. Все починається з дуже майстерного вiдокремлення голови вiд тулуба тварини. Пiсля цього з не меншою майстернiстю через горло витягують тельбухи i кiстки. Через горловий отвiр всередину помiщають розпечене на вогнi камiння i горловину ретельно зав'язують. Потiм кладуть тушу на вугiлля. Коли печеня дiйде до потрiбно§ кондицi§, тушу розрiзають, намагаючись не пролити жодно§ краплi дорогоцiнного, надзвичайно смачного бульйону. Його вичерпують фiлiжанками, пiдсолюють i з видимою насолодою п'ють.

При такому способi приготування м'ясо не лише надзвичайно нiжне, яке "можна §сти губами", але ще й має чудовий аромат. Радiй зi сво§ми друзями винайшов модернiзований варiант приготування боодога уже по тому, як повернувся до Укра§ни. Вони купили молодого цапа, зарiзали його, здерли шкiру, вiдокремили м'ясо вiд кiсток. Радiй взяв заздалегiдь приготовлену герметичну алюмiнiєву флягу-бiдон на 56 лiтрiв, яку використовують для транспортування молока з ферм. Забивши §§ м'ясом i спецiями, вiн з хлопцями закинув туди розпечене камiння i почав з ними качати ногами цю мiсткiсть по землi. Всерединi щось загрозливо шкварчало i кипiло. Здавалося, що кришку бiдона ось-ось зiрве. Але хвилин за десять всерединi мiсткостi все затихло i Радiй поставив §§ на вогонь багаття, яке вже догорало. Ще через двадцять хвилин кожен тримав в однiй руцi фiлiжанку з бульйоном, а в iншiй соковитий i духмяний шматок м'яса.

Роздiл У. Архiварiус

- Менi треба §хати до Вiнницi, - звернувся до Лесi Радiй, повернувшись з роботи додому. Виписав вiдрядження для роботи в мiсцевому архiвi. Попрацюю два тижнi i поживу у батькiв. А то вони скаржаться i ображаються, що рiдко в них буваю.

- Коханий, хiба це обов'язково одразу пiсля захисту кандидатсько§ дисертацi§ сiдати за докторську? - мовила Леся, притуляючись до чоловiка. - Можна ж взяти хоча б мiсячну вiдпустку i по§хати кудись вiдпочити. Ти ж лише нещодавно повернувся з вiдрядження до Монголi§.

- Добре, зiронько, - згодився чоловiк. - По§здка до Монголi§ менi у фаховому сенсi майже нiчого не дала. Всi мо§ сподiвання на якiсь вiдкриття чи хоча б простий пошук якихось артефактiв абсолютно не справдилися. Обiцяю тобi, що пiсля мого повернення ми по§демо з тобою кудись вiдпочивати. Наш сiмейний бiзнес добре розвивається, завдяки органiзаторському таланту твоє§ сестри. Можемо дозволити собi по§хати кудись за кордон десь тижня на два. Не заперечуєш?

- Це тобi треба вiдпочити, а я повному порядку. По§деш сам, я щось не добре себе почуваю.

- Може якiсь ускладнення у вагiтностi. - затурбувався Радiй. - Я вiдмiню своє вiдрядження.

- Не варто. Я вже консультувалася у лiкаря, вiн запевнив, що вагiтнiсть проходить абсолютно нормально, але зараз вiдбувається адаптацiя мого органiзму до нового для нього стану i тому я тимчасово вiдчуватиму деяку знемогу. Але резус конфлiкту в нас з плодом немає, так як ми з тобою належимо не лише до однiє§ нацi§, але й однiє§ расово§ пiдгрупи.

- Це дуже добре, я буду тобi телефонувати щоденно вранцi i ввечерi. Але якщо виникнуть якiсь проблеми, негайно викликай лiкаря i телефонуй менi. Саме в такiй послiдовностi. Згода?

- Добре, коханий.

Леся зiбрала чоловiковi невеличку валiзу, пам'ятаючи, що вiн не любить нi довгих проводiв, нi великих сумок. Лише найнеобхiднiше. Вранцi наступного дня Радiй поцiлував дружину i по§хав експрес-електричкою пiдвищено§ комфортностi до Вiнницi.

Батьки були дуже радi зустрiтися з сином. Радiя чекала його дитяча кiмната, де молодому чоловiковi була вiдома кожна деталь. Влаштувавшись вiн вiдправився до обласного архiву. В останньому працювали переважно жiнки середнього i старшого вiку, якi здавалися вкритi сiрим пилом, так як i папки з документами.

- В мене є iнформацiя, що у вашому архiвi можуть зберiгатися документи з часiв нiмецько§ окупацi§ пiд час Друго§ свiтово§ вiйни, - звернувся вiн до середнього вiку симпатично§ жiночки, яка завiдувала архiвом. - Я археолог з Iнституту археологi§ Академi§ наук Радiй Ковалюх. Нещодавно захистив кандидатську дисертацiю, кандидат iсторичних наук. Нiмецькою мовою володiю досконало, - вiн випередив можливе запитання головного архiварiуса.

-- А що може зацiкавити столичного археолога серед нiмецьких документiв часiв окупацi§? - запитала жiнка, здивовано дивлячись на ки§вського iсторика.

-- В мене є непiдтвердженi данi про те, що пiд час вiйни нiмецькi археологи проводили на Вiнниччинi розкопки i нiбито §м вдалося вiдкопати тут щось таке... Що саме я не знаю. Але ходять чутки, що Вiнниця була обрана зовсiм не випадково для будiвництва тут ставки Гiтлера "Вервольф". Нiбито, в археологiчному, iсторичному сенсi, звичайно, нiмцi неждано i негадано для себе самих вiдкрили тут своєрiдний пуп Землi. Вам щось про це вiдомо? Можливо це просто якiсь фантазi§ романтично налаштованих учених-iсторикiв.

- Нiчого про таке не чула, але в природному сенсi Вiнниччина дiйсно є своєрiдними пупом нашо§ планети. I знаєте, може не випадково, про це написали саме нiмецькi вченi. В нашому Немировi, на §хню думку, найкращi у свiтi природно-клiматичнi умови для життя i господарсько§ дiяльностi людини, а геологи, знову ж таки нiмецькi, виявили, що Вiнниччина ледь не єдина територiя нашо§ планети, яка нiколи не затоплювалася водами морiв. Таким чином, вона, напевно, слугувала для рослин, тварин i людей таким собi своєрiдними Ноєвим ковчегом.

- Знаєте, я вам дуже вдячний, - щиро посмiхнувся Радiй. - Ви вселили в мене надiю, що моя по§здка до Вiнницi не буде марною i я знайду у вашому архiвi щось таке надзвичайно сенсацiйне.

- Не заперечую. Де ви влаштувалися у нашому мiстi? Моя допомога не потрiбна?

- Нi, дякую. Я тут народився i в цьому мiстi донинi живуть мо§ батьки. Так що з житлом у мене все в порядку, мiсто я знаю, як сво§ п'ять пальцiв, тут у мене залишилося немало друзiв i знайомих.

- Тодi до справи. Свiтлано, виклич до мене, будь ласка, Ткачука, - звернулася керiвниця архiву до секретарки. - А ви, земляче, поки що зачекайте в кабiнетi. То яку школу ви закiнчили у Вiнницi?

Через декiлька хвилин до кабiнету несмiливо зазирнув зовсiм молодий хлопчина.

- Викликали, Агато Юрi§вно?

- Заходь, Колю, потрiбна твоя допомога. Ось цей молодий чоловiк, до речi, наш земляк, при§хав у вiдрядження зi столичного Iнституту археологi§. Його цiкавлять документи з нiмецького архiву часiв Друго§ свiтово§ вiйни. Нiмецьку вiн, як i ти, знає. Нехай вiн сам тобi все пояснить. Домовилися?

- Добре, пiшли, - звернувся вiн до Ковалюха. - Цей архiв не дуже великий. У вас вiдрядження на скiльки днiв?

- Давай спочатку познайомимося, - зупинив хлопця археолог. - Я Радiй, а ти, як я чув, Юрiй. Що менi треба. Шукаю якiсь слiди i зачiпки, якi можливо виведуть мене на якiсь iншi архiви, хай у Росi§, Нiмеччинi чи Австрi§ про археологiчнi розкопки нiмецьких учених на Вiнниччинi пiд час вiйни. Цiкавлять мене i дослiдження нiмецьких геологiв i географiв у нашiй областi в цей час. Тобi нiчого не траплялося?

- Та цей архiв зовсiм не розiбраний i навiть не систематизований.

- I що, хiба з ним ранiше нiхто не працював?

- Я працюю тут лише пiвроку i за моє§ пам'ятi нiхто ним не цiкавився.

- Чому?

- Не вистачає нi людей, нi коштiв. Зарплати тут у нас маленькi, робота з багаторiчним пилом загрожує здоров'ю i професiйними хронiчними захворюваннями. Тому бажаючих у нас працювати практично немає. Я ось тут просто перекантовуюся, так як не змiг поступити на навчання до ВНЗ за державним замовленням. А на платне навчання у батькiв грошей немає.

- Я так зрозумiв, що ти менi нiчим не допоможеш. Не хотiлося б працювати наослiп, шукаючи скрiзь i нiде. А до тебе хто тут працював?

- Такий собi одинокий чоловiк. Вiн все життя тут пропрацював i пiвроку тому пiшов на пенсiю. Тепер пiдторговує у центрi мiста, продаючи цигарки. Я можу вас познайомити.

- Можна це зробити не вiдкладаючи до довго§ шухляди? Ми ж у центрi Вiнницi зараз i знаходимося.

- Добре, пiшли.

Молодi люди вийшли з примiщення архiву i пройшли далi вулицею. Попереду бовванiв якийсь висушений лiтнiй чоловiк, який сидiв на розкладному стiльчику. Бiля нього на ящику з пiд яблук лежав кейс в якому знаходилися акуратно розкладенi пачки цигарок рiзних найменувань i сортiв.

- Iване Яковичу, - звернувся до нього Юрiй, - ось цей чоловiк з Києва цiкавиться нiмецьким архiвом часiв Друго§ свiтово§. Вiн кандидат наук з Iнституту археологi§ Академi§ наук. Документи в нього в порядку i наша керiвниця попросила мене йому допомогти. Але ви ж самi знаєте. Я працюю в архiвi всього лише пiвроку.

- Я Радiй, - назвав себе археолог, - народився i вирiс у Вiнницi, мене цiкавлять якiсь нiмецькi документи про археологiчнi розкопки, якi проводили нiмецькi вченi на Вiнниччинi пiд час окупацi§. Хотiв би також довiдатися про геологiчнi дослiдження областi пiд час окупацi§, якщо, звичайно, щось подiбне в той час здiйснювалося. Це лише мо§ здогадки i iнту§цiя. Ви такi документи зустрiчали?

- Архiв так i залишився не до кiнця опрацьованим. Я не встиг. Але документи, якi вас цiкавлять, я дiйсно зустрiчав. Не читав i не вникав у сутнiсть, але такi документи однозначно є. Щось вони на Вiнниччинi шукали. Цiлеспрямовано шукали, не просто так, а системно i систематично. Бiльше нiчого сказати не можу. Може вам пощастить бiльше.

- А хтось ними до мене цiкавився? - запитав Радiй. - За час вашо§ роботи.

- Всього одна людина, журналiст з Києва два роки тому. Вiн там щось знайшов, бо аж пiдскакував вiд радостi. Зробив декiлька ксерокопiй документiв i швиденько вiдбув додому. Але бiльше я його не бачив. Хоча читав у газетi якiйсь, уже не пам'ятаю, що вiн невдовзi загинув у Києвi. Нiбито хтось його застрелив на квартирi. Темна справа. Мабуть щось таке вiдкопав на когось або шантажував якогось боса мафi§. Бог його знає. В наш час журналiстика є небезпечною спецiальнiстю. Однак, це до археологi§ нiякого вiдношення не має. Я вам теж нiчим не допоможу. У вас на скiльки днiв вiдрядження?

- На два тижнi.

- Якщо повезе, то справитеся. Коли нi, прийдеться при§жджати ще раз. Думаю, що для повного опрацювання цього нiмецького архiву за всiма правилами, потрiбно не менше мiсяця. Бажаю успiхiв.

- Дуже дякую.

Чоловiк рушили назад i Радiй попросив Юрiя просто означити йому мiсце, де знаходився нiмецький архiв, а далi залишити його i займатися сво§ми справами. Той так i вчинив i вже за пiвгодини ки§вський науковець почав розбирати архiвнi справи за всiма канонами, як вчили його в унiверситетi. З сьогоднiшнього дня, з митi, коли вiн переговорив зi старим архiварiусом його цiкавили вже не одна, а двi речi, що хотiли знайти чи може й вiдшукали на Вiнниччинi нiмцi, i що шукав i знайшовши так радiв ки§вський журналiст, який несподiвано загинув за нез'ясованих обставин. I те i iнше вiн доволi швидко вияснив. Вклавшись в один тиждень. Дуже задоволений собою вiн зателефонував Лесi i сказав, що своє завдання вiн виконав i перевиконав, все що хотiв знайти знайшов i тепер тиждень буде працювати в батькiв на дачi, яка вимагала термiнового його втручання для ремонту, пофарбування пiдлоги i головне перекриття даху, який тiк.

- "Через тиждень я по§ду до Києва, попередньо обмiркувавши ситуацiю, що складається через отриману в нiмецькому архiвi iнформацiю, i переговорю зi сво§м iнтелектуальним спаринг-партнером Вiтою. Чоловiки мислять стратегiчно, жiнки тактично. Так вже влашт оване життя, що жоден тип мислення без доповнення iншим не є повноцiнним. Тому розумний чоловiк завжди радиться з розумною жiнкою, а розумна жiнка з розумним чоловiком. Так як ми кревно зацiкавленi в життi i процвiтаннi один одного, я не боюся, що Вiта спецiально запропонує щось для мене шкiдливе чи небезпечне".

- Ти маєш зрозумiти, що маєш справу зi страшною органiзацiєю, яка лише декларує себе як полiтична сила, сила iдеологiчна. Ну скажи менi, будь-ласка як учений-iсторик: чи є, чи була коли-небудь в iсторi§ будь-яко§ кра§ни свiту комунiстична партiя, яка б у парламентi створила коалiцiю з партiєю олiгархiчного капiталу. Хiба за всiма сво§ми iдеологiчними настановами така партiя не має всiма наявними в не§ способами i методами боротися з великим капiталом?

- Звичайно, що має. I як це я сам не звернув на це увагу. Ти розумна дiвчинка.

- Дякую за комплiмент, але все це я говорю лише для того, щоб ти зрозумiв, що це не тiльки не комунiстична партiя, але й не партiя в класичному розумiннi цього слова. Це просто банда, яка працює пiд вивiскою партi§.

- Ну i чим вона займається? Я щось не чув, щоб у §хнього керiвника Юденка були заводи i банки.

- Ну й на§вний же ти, до речi, як i бiльшiсть укра§нцiв. Цi заводи i банки, шахти i нафтовi свердловини, "для дурних" просто записанi на його дiтей i онукiв. А в нього самого бiзнес набагато страшнiший.

- Що ти маєш на увазi?

- У нашому еротичному храмi можна почути таке, що доводиться вуха затуляти. Скажiмо, що тобi вiдомо про торгiвлю в Укра§нi людськими органами для трансплантацi§?

- Нiчого не вiдомо.

- Щаслива людина. Саме Юденко i займається цим. Йому в одному селi Ки§всько§ областi належить вся земля. А на нiй працюють батраки з рiзних областей Укра§ни. I час вiд часу дехто з них пропадає. Знаєш, є такi люди, якi не мають родичiв, або давно вже втратили з ними зв'язок. Юденко спiвпрацює в цiй царинi з мо§м японським покровителем Танакою. Органи вiдправляються за кордон.

- Цiкава археологiя у нас виходить, - криво посмiхнувся Радiй. - Викладай, що тобi вiдомо.

- В Чорнобильськiй зонi, так би мовити пiдпiльно, проживають тисячi людей. Цi люди втратили зв'язок з близькими i про §хню долю нiхто нiчого не знає i не цiкавиться. Це величезний банк органiв свiтового значення. Тим бiльше, що цi органи в умовах пiдвищено§ радiацi§ характеризуються пiдвищеною втратою iмунiтету, що для пересадки до генетично iншого органiзму, є те, як ти кажеш, "що лiкар прописав".

- I що є якiсь факти? Чи це просто тво§ припущення. Не думаю, що Танака i Юденко з тобою дiляться такою iнформацiю, хай навiть у найiнтимнiшi миттєвостi вашого спiлкування в храмi кохання.

- Будь ласка, цим лiтом один фермер iз сусiднього району з Юденкiвськими плантацiями пiсля роботи на полi повертався через лiс додому. Цей вечiр йому назавжди врiзався у пам'ять. Вiн знав у цьому лiску кожне дерево, кожний квадратний метр поверхнi. I коли вiн наштовхнувся на щось, що нагадувало могилу, це зацiкавило його. Тим бiльше, що вранцi, коли вiн йшов на поле, цього горбика не було. Фермер був цiкавий, пiшов додому, взяв лопату i почав копати. Дуже швидко наштовхнувся на тiло. Викликав мiлiцiю.

- Ну то й що? Когось убили в Києвi i закопали в лiсi.

- Не поспiшай. З тiла було вирiзано органи. Саме тi, якi є у клiєнтiв "найпопулярнiшими". Через декiлька днiв тракторист неподалiк у полезахиснiй лiсосмузi знайшов iншу могилу. I в нiй знаходилося тiло чоловiка з видаленими внутрiшнiми органами.

- Ну це вже серйозно.

- Пiдняли на ноги всю мiлiцiю. Вона влаштувала суцiльне прочiсування мiсцевостi в районi i було знайдено бiльше 25 тiл з видаленими органами. Хтось натиснув куди треба i подальшi пошуки моментально припинилися.

- От сволота!

- Саме ця сволота i знайшла для власно§ "вiдмазки" цапа вiдбувайла. Ним став душевно хворий шизофренiк, який признався у тому. що всiх цих людей саме вiн i убив, а §хнi нутрощi з'§в. Ось так. I не вдавився. Його заховали до спецiально§ психiатрично§ лiкарнi.

- То може так i було?

- У цього нiбито психiчно хворого мiлiцiя вилучила спецiальний медичний атлас. В квартирi був вiдповiдний морозильник. Злочинця перiодично вiдвiдував якийсь таємничий фургон, якого так i не вдалося вiдшукати.

- Звiдки ти про це знаєш?

- Газети треба хоча б iнколи читати.

- Там скiльки всiляко§ дурнi друкують.

- Треба вмiти читати мiж рядками. Найгуманнiша медицина за грошi користується послугами вбивць-мафiозi.

- Я згодний, що з кожним роком медицина робить все приголомшливiшi успiхи в царинi операцiй по пересадцi органiв. I старiючих мiльйонерiв, якi не хочуть помирати, бо життя в них дуже хороше, з кожним роком стає все бiльше.

- Нинi Танака все активнiше спiвпрацює з Гонконгом, або як його в наш час називають китайцi Сянганом.

- За логiкою речей, iнформацiя про пiдпiльну поставку органiв для трансплантацi§ мала б охоронятися строгiше, нiж данi про маршрути контрабандних поставок наркотикiв, - спохмурнiв Радiй.

- Так воно i є, - пiдтвердила висновок археолога Вiта. - Мене Танака возив до Гонконгу. Для мене це було мiсто з яскраво вираженою схiдною екзотикою, а для нього полiгон, де строгi закони парадоксально поєднуються з засиллям злочинних китайських угрупувань "трiад". Я навiть знаю назви тих угрупувань, з якими мiй японський покровитель спiвпрацює. Це "Будинок на водi", "14 К", "Повага i справедливiсть". Якщо ранiше вони займалися поширенням наркотикiв, iндустрiєю сексуальних розваг i гральним бiзнесом, то нинi все активнiше торгують органами для трансплантацi§. I цю iдею §м подав саме Танака.

- Це вiн сам тобi таке сказав?

- А менi нiчого i говорити не треба. Я здатна сама до аналiзу, синтезу i навiть того, що вчать у вашiй аспiрантурi, тобто iндукцi§ i дедукцi§. Просто Танака першим зрозумiв, що вiдкривається нова сфера дiяльностi. I в Гонконзi, i в Укра§нi.

- Я чув, що на свiтовому ринку дають неймовiрнi грошi в першу чергу за очi, суглоби i нирки. Це дiйсно так? - запитав Радiй.

- Абсолютно точно. Ось Танака i знайшов донорiв спочатку на численних джонках i сампанах "плавучого мiста" i в перенаселених кварталах Коулуна, де люди з материкового Китаю буквально живуть один на одному i де життя нiчого не варте.

- Я чув, що батьки торгують сво§ми дiтьми.

- Так. Молодих дiвчат примушують робити масаж клiєнтам. Особливим попитом користуються слiпi масажистки.

- Чому так?

- У них нiжнiшi пальцi. Вiдсутнiсть зору передає iншому органу вiдчуття, тобто дотику, додаткову енергiю i чутливiсть. Через це деякi батьки уже при народженнi ослiпляють сво§х дiтей, щоб мати заробiток на них, коли вони пiдростуть.

- Я щось про таке чув. Але зараз не згадаю подробиць.

- А в Танаки голова працює як комп'ютер. Вiн не тiльки органiзував мiжнародний пiдпiльний синдикат з поставки органiв для трансплантацi§, але й пiшов далi.

- Куди вже далi? - здивовано звiв брови Радiй.

- Виявилося, що не всi "деталi" людського органiзму придатнi для трансплантацi§ у законсервованому виглядi. Крiм того, доставляти за кордон такий "товар" через митнi бар'єри вельми складно. Ось Танака i додумався проводити "ремонт" клiєнта просто на мiсцi. А глобалiзацiя i реактивна авiацiя дозволяє привозити людей практично з будь-яко§ точки свiту. Тому в деяких кра§нах вiн побудував чудовi клiнiки, мiсткiсть яких значно перевищує мiсцевi потреби. I кричить на увесь свiт, який вiн благодiйник.

- Нiколи б не подумав, якби ти не розповiла.

- Танака йде далi. Вiн нiколи не зупиняється на досягнутому. Iноземцi лягають на операцi§ пiд придуманими прiзвищами, а вiртуози-хiрурги прилiтають проводити операцi§ з Європи i США як "туристи". Нiхто не пiдкопається.

- Якийсь злий генiй!

- Людина, яка просто невичерпна на всiлякi знахiдки i "примочки". Менi здається, що i ти такий. Просто ти не спрямований на зло. Свiдомо чи пiдсвiдомо його уникаєш. Але з часом можеш втратити такий iмунiтет. Менi Танака говорив, що i вiн в молодостi займався, i то дуже винахiдливо, лише легальним бiзнесом i був дуже помiркованим i вимогливим, в цьому сенсi, в першу чергу до себе.

- То ти думаєш, що i з часом можу стати таким?

- Ну ось скажи менi, Радiю, в тебе ж уже з'явилися iде§ як можна диверсифiкувати бiзнес Танаки? Хiба не так? Я ж тебе вже знаю. Iде§ в тебе виникають буквально з будь-якого приводу i навiть без такого. Щоб ти порадив робити Танацi робити далi? Просто так, заради прикладу.

- Добре. Давай у продовження того, що ти менi сказала я викладу тобi, щоб я порадив би Танацi робити далi.

- Слухаю тебе.

- Органiзувати широку мережу лiкарень i притулкiв для початкуючих наркоманiв. Вiдбирати туди людей пiсля вiдповiдних аналiзiв i перевiрки, чи повнiстю вони втратили зв'язок зi своєю рiднею. Пiсля цього бажаючих позбавитися вiд смертельно§ наркотично§ залежностi, помiщають у закритий пансiонат, який має всi ознаки в'язницi. Пiсля цього §х дiйсно лiкують, дають пiгулки, якi виводять з органiзму шкiдливi "шлаки". Практикується також спецiальна оздоровча дiєта. А купленi продажнi засоби ЗМI прославляють Танаку, як благодiйника, борця з наркоманiєю i мафiєю.

- Та тобi не треба чекати i старостi. Ти однозначно переплюнеш i самого Танаку.

- Дякую за похмурий комплiмент, менi не приємно, що ти так думаєш. Але ти ж сама просила мене щось видати для прикладу. А тепер з усього мною сказаного робиш такi далекосяжнi висновки. Не буду продовжувати.

- Ну не ображайся, дуже прошу. Може в тебе ще є якiсь iде§ з цього приводу.

- Будь ласка. Треба розширювати фронт робiт i смiливiше виходити на ринки Латинсько§ Америки i Африки. Чому цей японець зациклився на сво§й Азi§?

- А вiн на однiй Азi§ й не зациклився. Ось уже й до Укра§ни добрався. Справа в тому, що через так звану полiткоректнiсть волiють не говорити, що пересадити органи вiд негра до бiлого чи навпаки не можна. Несумiснi вони. Тому для багатих європейцiв i євро-американцiв органи трансплантати вiд укра§нцiв пiдходять якнайкраще. Ось i це Танака зрозумiв найпершим. До речi, вiн зараз знаходиться в Києвi.

- Я його розумiю. Укра§на є однiєю з найкорумпованiших кра§н свiту i тому саме в таких державах бiзнес твого японського благодiйника має всi можливостi для власного розвитку i розквiту. А в Японi§ вiн би швидко загримiв до в'язницi. I його мiльярди не допомогли б.

- Ти правий. Тому вiн все частiше i при§жджає до нас.

- Ну добре, бог з тим тво§м Танакою. Що нам робити з Юденком? Керiвник комунiстично§ партi§ i мультимiльйонер. Немає тут логiки, але §§ у нашому життi геть i шукати. Все одно знайдуться iдiоти, якi будуть голосувати i за нього i за його партiю. Те, що вiн убиває людей i торгує §хнiми органами ми нiяк не зможемо довести. Та й з Танокою вiн пов'язаний. А ось про те, що його батько в часи нiмецько§ окупацi§ очолював нiмецьку зондеркоманду, яка допомагала нiмцям щось там шукати i дуже вiрогiдно вони потрiбне §м таки знайшли на Вiнниччинi, це вiд нього, як комунiста має вiдвернути людей. Втратить вiн депутатську фракцiю в парламентi i вiдповiдно депутатський iмунiтет. Пiсля цього можна вiдкривати карну справу.

- Через це вже вбили одного журналiста, який розкопав цю справу. Ти хочеш бути наступним?

- Треба зробити все дуже розумно, щоб Юденко опинився перед дилемою, або вiддати нам сво§ мiльйони i почати все спочатку, або втратити взагалi все i назавжди. Завтра буде передвиборна прес-конференцiя Юденка i комунiстично§ партi§, як на мене саме сьогоднi треба почати свiй шантаж. Ти йдеш до нього i пропонуєш угоду. Бiльше ми не бачимося i зустрiчаємося лише на прес-конференцi§. Якщо ти, примiром, будеш потирати мочку правого вуха, я починаю сво§ публiчнi звинувачення. Якщо ти потираєш праву нижню повiку, то у мене вiдбiй.

- Що це в тебе за жестикуляцiя така?

- А потирання мочки вуха що означає?

- П'ять рiзних значень у рiзних народiв. Для iспанця, грека, iталiйця i мальтiйця вiн буде образливим, а ось португалець залишиться задоволеним.

- Мабуть i доторкнутися до нижньо§ повiки теж має якийсь прихований сенс?

- Так, якщо поблизу опиниться житель Саудiвсько§ Аравi§, вiн вважатиме, що ви називаєте його дурнем, а представниця прекрасно§ статi з Латинсько§ Америки подумає, що ви намагаєтеся з нею флiртувати.

Назавтра Вiта просто зателефонувала Радiю i сказала, що всiм §хнiм домовленостям стосовно прес-конференцi§ повний вiдбiй.

- Треба зустрiтися сьогоднi. Є важлива iнформацiя, - продовжила дiвчина.

- Де i коли? - запитав Радiй.

- Негайно у скверi на Прорiзнiй.

Радiй не витрачаючи часу моментально сiв у машину i по§хав у центр мiста. Вiта вже чекала його, сидячи за столиком кав'ярнi, який стояв у тiнi просто на тротуарi.

- З тобою хоче зустрiтися мiстер Танака, - стурбовано заговорила вона, коли вони привiталися i Радiй вмостився на незручному i малому для нього стiльцi поряд з дiвчиною. Вiн розкритикував твiй план щодо Юденка, назвав тебе авантюристом, але тут же пiдтвердив, що твоя iнформацiя для нього дуже корисна. I ось тут я йому i запропонувала твiй план стосовно органiзацi§ донорсько§ мережi з молодих початкуючих наркоманiв. Вiн §§ пiдтримав i хоче завтра в другiй половинi дня зустрiтися з тобою. Думаю, що сьогоднi i завтра в першiй половинi дня нас перевiрятимуть, чи дiйсно я є сестрою твоє§ дружини. Якщо це пiдтвердиться я отримаю дозвiл на твою зустрiч з Танакою i iнформацiю про §§ час i мiсце.

- Вiдверто кажучи, саме на це я i сподiвався. Я маю на увазi те, що ти побiжиш радитися з Танакою.

- Що не мiг просто попросити мене?

- Ти б не пiшла. Знаю тебе. Розмiрковувала б мiсяцями, зважувала б усе до останнього. Знав, що ти i до Юденка не пiдеш. Щоб тебе вбили, як того журналiста. Це ж очевидно. Але i мене ти вже вивчила. Розумiєш, що сво§ iде§ я не вiддаю i не позичаю, а продаю. В мене §х стiльки... Ще парочку Танацi викладу, для його зацiкавлення, а потiм, якщо вiн дiйсно такий, яким ти для мене його змалювала, вiн мiй. Я стану його мозковим центром не лише в Укра§нi, але й в усьому свiтi.

- Надто самовпевнено з твого боку.

- Ти не все знаєш. Я вже створив з колишнiх аспiрантiв "тимчасовий творчий колектив". Команда Нагваля. Думаю, що i Танака до такого не допетрав. При цьому люди готовi працювати за нашi укра§нськi грошi, тобто дуже дешево. Укра§нцi не цiнять нi свого iнтелекту, нi своє§ працi. Так §х виховували всiлякi загарбники впродовж усiх останнiх столiть. Генiальнiсть задуманого мною полягає в тому, що я розробив методику того, як люди будуть працювати над тим, кiнцевого сенсу чого вони не розумiють i мета роботи для них не буде доводитися. Нiхто про донорськi органи чи iншу якусь злочинну дiяльнiсть говорити не буде. Вона працюватимуть над вирiшенням конкретних реальних завдань, а §х результати будуть мною вкупi з Танакою використовуватися зовсiм у iншiй сферi дiяльностi.

- Поясни, не зрозумiла.

- Пояснюю на конкретному прикладi. Команда Нагваля, примiром, розроблятиме нiбито проект нового адмiнiстративно-територiального устрою Укра§ни, а насправдi створюватиме територiальну мережу поширення наркотикiв. З центрами, логiстичними напрямками, iдеальною територiєю i простором для управлiння. Ось так. Це лише один iз прикладiв, а так дiяти можна в усьому. Про це знатимемо лише ми з Танакою. Всi iншi не втаємниченi. Вони нiчого не знають i не вiдають. Хiба не генiально?

- Дiйсно, тебе якомога швидше треба знайомити з Танакою. Як твоя англiйська?

- Вiльно володiю. Думаю, що краще за твого Танаку.

- Тодi я домовляюся про конкретнi термiни i мiсце зустрiчi.

Роздiл УI. Мiстер Танака

Наступного дня, рiвно о 12 годинi Радiю зателефонувала Вiта i призначила зустрiч з Танакою на дачi §§ дядька о 18 годинi.

- Тiльки поводься з ним з усiєю можливою повагою, - наголосила вона. - Вiн самурай i походить з давнього шляхетного роду Японi§. До цього роду сво§м корiнням сягає не лише японська армiя i полiцiя, торгово-промислова, наукова i лiтературна елiта, але й злочинний свiт. Перед тим як стати мафiєю, частина самура§в вимушено вийшла з кланiв, якi надто розрослися. Предок Танаки став привiлейованим iзгоєм суспiльства, перетворившись на бродника-самурая. Їх в тогочаснiй Японi§ звали ренiнами.

- Це вiн тобi розповiв?

- Щось вiн, щось сама прочитала.

- А чого менi перед ним стелитися. Я i сам походжу з роду укра§нсько§ шляхти, козацько§ старшини. Мiй далекий предок ще у 1725 роцi був сотником однiє§ з козацьких сотень Миргородського полку на Лiвобережжi. I в Укра§нi питома вага козацтва, як вiйськово-шляхетно§ верстви населення, була найвищою у свiтi. Вищою навiть за питому вагу самура§в у Японi§. У деяких кра§нах вона складала до шосто§ частини всього населення. А у нас на окремих територiях в певний перiод фактично все населення покозачилося. Це просто факт. Але про нього у нас чомусь всi мовчать. А ось я в нашому аспiрантському гуртожитку провiв дослiдження i виявив, що практично всi аспiранти-укра§нцi походять вiд укра§нсько§ шляхти. Генетика. В минулi вiки шляхтою ставали якiсь видатнi люди. Видатнi своєю фiзичною силою, розумом, органiзаторськими здiбностями. Все це по чоловiчiй лiнi§ передавалося на вiки. А тепер §хнi нащадки в Укра§нi складають реальну елiту нацi§.

- Все одно, ти молодший, а це у схiдних кра§нах вимагає обов'язково§ пошани перед старшим. Такi у них звича§. Ти §х не виправиш.

- А чому це я повинен враховувати в Укра§нi §хнi звича§, а не вони нашi? Який це дурень завiв у нас такi порядки?

- Дурень не дурень, але ти будь розумнiшим i вислови Танацi всю можливу повагу.

- Добре, домовилися. Як ми будемо добиратися?

- На машинi Танаки. Спочатку вiн за§де за мною, а потiм ми заберемо тебе.

Через годину до вiлли тестя Радiя, де той мешкав, пiд'§хав величезний броньований японський джип. Звiдти випурхнула Вiта. Вона вiдкрила для молодого чоловiка дверi, показуючи, де вiн має сiсти. Радiй сiв i привiтався з доволi моложавим бадьорим i усмiхненим японцем невизначеного вiку. Радiй спочатку вiддав iнiцiативу японцю, як вiтатися i починати знайомство, а потiм коротко розповiв про iсторiю свого незвичного iменi. Японець приязно посмiхався.

- Мене дуже зацiкавили вашi iде§, - м'яко вимовляючи слова, звернувся Танака до Радiя. - Вiта попередила мене, що у вас вони не останнi. Це дiйсно так?

- Вона не помилилася. В мене багато iдей i головне є iдея, як використати iнтелектуальний потенцiал Академi§ наук Укра§ни для розробки наших спiльних проектiв як у мо§й кра§нi, так i по всьому свiтовi. Пропоную об'єднати вашi капiтали i органiзаторськi здiбностi з мо§ми iдеями.

Танака по схiдному доволi барвисто вiдповiв, що вiн згоден на пропозицiю Радiя. Вiн лише хотiв би обговорити i прийняти до вiдома i виконання певнi умови §хнього усного контракту. В цей час машина пiд'§хала до дачi Валерiй Миколайовича. Водiй витягнув великий пакунок з §жею i понiс його разом з Вiтою на кухню. Там на них уже чекали Леся i Валерiй Миколайович. Потiм водiй залишився в машинi, не виходячи з не§.

- "Гарний вишкiл, - подумав Радiй, дивлячись на машину Танаки. - Водiй не лише знає своє мiсце, але й стереже машину, щоб до не§, боронь боже, не причепили яко§сь вибухiвки. Та й Валерiй Миколайович, попереджений Вiтою, теж не показується, щоб не заважати нашiй з Танакою розмовi".

Радiй провiв японця до чудово§ альтанки i вони почали розмовляти, чекаючи, поки Леся з Вiтою приготують §м §жу.

- Думаю, що Вiта немало розповiдала вам про мене, але я майже нiчого не знаю про вас. Це не проста цiкавiсть, якщо ми стаємо партнерами, я цiлком природно хотiв би знати про вас бiльше. Такий пiдхiд прийнятний для вас? Я вас не образив? - шанобливо мовив Радiй до Танаки.

- Зовсiм нi. Я цiлком розумiю вiдмiни наших цивiлiзацiй. У дитинствi я взагалi нiчого не чув про Укра§ну i укра§нцiв. А тепер навiть знайшов у наших нацiй деякi спiльнi риси. Вас це не дивує?

- Нi, я сам про це думав. Наприклад у сусiднiй Росi§ один дворянин був на 120 чоловiк населення. У Японi§ ж самураями був кожен десятий. У нас у окремi вiки практично все населення Схiдно§ i Центрально§ Укра§ни перетворилося на козакiв, самура§в по вашому. Захiдна ж Укра§на служила таким собi генетичним розплiдником укра§нцiв, якi потiм переселялися до центрально§ i схiдно§ частини кра§ни i там ставали козаками. В Центрi i на Сходi постiйно точилася вiйна i без Заходу нацiя б просто зникла.

- Я про це не знав, - здивовано протягнув Танака. - Хiба таке можливе. А хто ж тодi землю обробляв?

- Лицарi-козаки i обробляли, озброєнi до зубiв. Просто iншого виходу не було, Укра§на в той час була з усiх бокiв оточена ворогами, чого в Японi§ нiколи не було. З пiвнiчного заходу насiдали поляки, з пiвнiчного сходу росiяни, а з пiвдня турки. Не було iншого виходу. Або пропасти чи перетворитися на рабiв, або всiм стати кшатрiями, тобто во§нами. Навiть жiнкам. I я теж походжу з дуже давнього козацького роду.

- Менi треба буде взятися за вивчення iсторi§ Укра§ни, - похитав головою Танака, iнакше я вас так нiколи i не зрозумiю.

- Я взагалi сумнiваюся, щоб ми один одного до кiнця зрозумiли, - посмiхнувся Радiй. - Але може воно для нашого спiвробiтництва i краще.

- Розповiм вам один випадок, який трапився зi мною у США, - продовжив розмову Танака. - Я тодi був зовсiм молодий i отримав запрошення вiд одного американця до нього додому. Був страшенно голодний i тут американець мене спитав, може я хочу §сти? Якщо так, то ми зараз по§мо. Будучи японцем на таке пряме запитання я не мiг так само прямо вiдповiсти, що я голодний. Це означало б для мене втратити обличчя. Тому я вiдповiв, що §сти не хочу. Ну раз так, то я не буду до вас бiльше чiплятися, вiдповiв американець. I примусив мене пожалкувати, що я вiдмовився. Я вiдчував себе не просто голодним, а нещасним. Я зберiг обличчя в очах американця, але втратив його у сво§х очах. Японець нiколи б не став запитувати iноземця, голодний вiн чи нi, а просто вгостив би його. Це один маленький приклад наших ментальних вiдмiнностей.

- Цiкаве спостереження, але я розпитувати вас про ваш апетит не буду. Вчиню як iстинний японець.

Танака весело i дещо лукаво посмiхнувся Радiю. Було видно, що укра§нець йому подобається.

- Я чув, що вашi козаки мали ще одну близьку до самура§в особливiсть. Вони теж вибривали, як i самура§, голови i залишали чуб. Щоправда самура§ заплiтали це довге волосся в косичку.

- Так, це дiйсно так. Але як цi самура§ ставали iзгоями?

- Японська мафiя пишається тим, що §§ витоки походять вiд бiдних дворян-самура§в або як §х у нас називають ронiнiв. Нащадки багатодiтних батькiв-шляхтичiв вони нерiдко з майна мали лише меча i право його носити. За ними зберiгався привiлей голити лоб i тiм'я, заплiтати довгий чуб у косичку i наклеювати §§ на шкiру голови.

- У нас теж багатi козаки були рiдкiстю.

- Оцi бiднi самура§ склали кiстяк i японсько§ iнтелiгенцi§. I нинi багато поважних професорiв унiверситетiв, лiтераторiв, художникiв зберiгають у сво§х кабiнетах i майстернях родиннi мечi iз важко§ сталi, загорнутi в брунатного кольору шовк. З притумленою десь глибоко гордiстю вони показують його iноземним гостям. Колись цими мечами було зрубано немало голiв i спорото багато животiв шляхти, яка робила собi харакiрi. В минулому самура§ не любили тримати сво§ мечi без дiла. Я знаю одного лауреата Нобелiвсько§ премi§, який тримає вдома родинний меч семисотрiчно§ давнини.

- Але ж не всi самура§ стали письменниками i вченими.

- Правильно. Друга частина шляхти, яка походила з найзавзятiших пiвденних кланiв була кревно пов'язана з тими, якi прийшли до влади пiсля революцi§ Мейдзi, створила кiстяк армi§, полiцi§ або стала займатися приватним пiдприємництвом.

- А звiдки ж тодi взялися якудза?

- Були i такi, якi не тiльки збiднiли, але й опустилися. Вони вже не голили голови. Цi самура§ не стриглися взагалi i не голилися. Це була справжня кара небесна для тих, хто з ними зустрiчався. Особливо тодi, коли вони збивалися в злочиннi згра§. Вона займалися грабунками i розбiйництвом.

- Але ж донинi у свiтi i Японi§ дехто розглядає §х як своєрiдних Робiнiв Гудiв.

- Iнколи вони навiть захищали селян вiд iнших грабiжникiв, що i послужило доволi живучiй легендi про §хню безкорисливiсть.

- Менi не зрозумiло, як цi неорганiзованi згра§ грабiжникiв змогли витворити надзвичайно високоорганiзовану нинiшню японську мафiю?

- Японцi люди церемонiй. Згра§ грабiжникiв-самура§в фактично жили за тими ж законами, що i клани законослухняних самура§в. Це чiтке пiдпорядкування молодших старшим, жорстка дисциплiна, до дрiбниць дотримання кодексу дворянсько§ честi Бусiдо. В нинiшнiй японськiй мафi§ цi звича§ самура§в i §хня церемонi§ свято виконуються.

- Ви знаєте, мiстере Танака, я немало прочитав про Японiю i японцiв, але ваша розповiдь вiдкриває менi цю кра§ну заново.

- Ви були в Японi§?

- Нi, не був.

- Через декiлька днiв я §ду на Батькiвщину, пропоную вам по§хати зi мною. Ви не проти?

- Так, з радiстю прийму ваше запрошення, я тепер вiльний художник.

- Домовилися. Всi формальностi залагоджу я. У вас є iноземний паспорт?

- Так.

- Тодi передасте його Вiтi. Про все iнше потурбуються мо§ помiчники. Ви мiй гiсть. Запам'ятайте цi слова: ви гiсть мiстера Iва§ Танаки. В деяких кра§нах, особливо в Японi§, це магiчнi слова.

- Дякую. Однак, менi зовсiм нiчого не вiдомо про гангстерськi ритуали в Японi§. Ви могли б менi про них розповiсти, якщо це, звичайно, не секрет.

- Для вас не секрет. Цi церемонi§ нагадують i вiдомi дi§ в нацiональних видах бойових мистецтв i сценiчну практику театру Кабукi. I не дивно, вони мають спiльне корiння. Люди урочисто i незворушно сидять на пiдлозi в чорних кiмоно. Потiм вони б'ють загальнi поклони, пiднiмаючи i опускаючи руки. Майже i усiх §х на лiвiй руцi, як i у мене, ви вже звернули увагу, немає фаланги мiзинця. Вони самi обрубали собi палець на знак вiрностi бандi при вступi до не§. Як члени якогось клубу цi чоловiки платять щомiсячнi внески. Якщо внески не надходять впродовж трьох мiсяцiв §х виключають з членiв банди.

- А як вони йдуть до мiсця церемонi§?

- Тут теж церемонiя, - посмiхнувся Танака. - Якудза рухається по солом'янiй пiдлозi не вiдриваючи вiд не§ сво§х нiг в традицiйних бiлих шкарпетках з вiдокремленим великим пальцем.

- А що означає татуювання в якудзи?

- Цей звичай теж взятий вiд середньовiчних самура§в. Вони покривають своє тiло рiзнокольоровим тату. Цьому звичаю тисячi рокiв i походить вiн, як i однi з предкiв японцiв з Океанi§. Татуювання в минулому мало магiчне значення i мало оберiгати людину вiд злих духiв. Але в нас є i iндоєвропейська кров, яка генетично пов'язує нас з укра§нцями. Дехто вважає, що залишками цих народiв, якi прийшли з вашо§ кра§ни, є айни з острова Хоккайдо.

- Я бачив фотографi§ оголених членiв якудзи i у них на тiлi нанесено щось таке, що нагадує розмальовки старовинно§ порцеляни. Iнодi це сцени бойового самурайського життя або поєдинок орла з тигром.

- Ви правильно пiдмiтили, - схвально мовив Танака, - татуювання якудзи в Японi§ немає нiчого спiльного з вульгарним татуюванням, яке я бачив на тiлах, наприклад, росiйських мафiозi.

- А який ви клан презентуєте?

- Ямагутi-гумi. Його засновником був не самурай, а син рибалки з острова Сiкоку Сюнкiтi Ямагутi. Це вiдбулося ще на початку першо§ свiтово§ вiйни. В той час самура§в в Японi§ вже не називали самураями, а лише "якудза". Це означає погана людина, бита карта. Ямагутi був видатний органiзатор. Впродовж багатьох рокiв вiд §здив кра§ною як артист i викладач популярного тодi в Японi§ розмовного жанру. При цьому вiн вербував все нових членiв банди i формував дочiрнi §§ фiлi§. Потiм органiзацiєю керували його сини i онуки. Нарештi до влади прийшов я.

До альтанки пiдiйшла Вiта. Вона повiдомила, що приготування §жi закiнчилося i запросила чоловiкiв пройти на вiдкриту терасу, де вже накритий стiл. Тут вона познайомила Танаку з Валерiєм Миколайовичем i Лесею. Очi Танаки все бачили, а розум все аналiзував. Радiй одразу зрозумiв, що Танака вiдмiтив про себе iнвалiднiсть Лесi.

- Автомобiльна катастрофа, - стиха сказав Радiй нахилившись до японця, коли жiнки вiдправилися на кухню за черговими стравами.

- До одруження чи пiсля? - так же стиха запитав Танака.

- До, - вiдповiв Радiй.

Який висновок зробив японець з отримано§ iнформацi§ Радiю не було вiдомо. На столi панували виключно укра§нськi страви. В тарiлках парував як завжди чудовий борщ, зварений Лесею. Сметана, пампушки з пахучою олiєю i часником довершували i так досконалу страву вишукано§ укра§нсько§ кухнi. Було видно, що Танацi борщ у Лесиному виконання дуже сподобався.

- Борщ зварений особисто моєю дружиною з усiєю повагою до вас. Вона дуже старалася вам угодити, - не забув нагадати Радiй.

Перш нiж перейти до дерунiв з свiжим салом, часником i сметаною Танака висловив своє захоплення дружиною Радiя i §§ кулiнарним здiбностям. Деруни йому теж дуже сподобалися. Нарештi подали вереники з сиром i родзинками, а також узвар з сухофруктiв. Радiй крадькома спостерiгав за Танакою. Було очевидно, що японцевi подобається не лише §жа, але i стримане, люб'язне i сердечне товариство укра§нцiв, де вiдчувалася щира турбота i любов людей один до одного. Вiн зовсiм не вiдчував себе чужим, що для цiє§ завжди зiбрано§, стримано§ i обережно§ людини було рiдкiсним явищем.

- Я запросив вашого чоловiка до Японi§, - звернувся Танака до Лесi. - Ваш чоловiк видатний археолог i я буду щасливим познайомити його з вченими-iсториками нашо§ кра§ни.

Обiд було завершено чудовим натуральним вином власного виробництва одного винороба з мiста Ямполя Вiнницько§ областi. Вино теж дуже сподобалося японцевi. Пiсля його завершення Танака вiдбув з Вiтою до Києва.

- Це вчений з японсько§ академi§ наук? - запитала Леся в Радiя, коли вони провели гостей.

- Так, кохана, - вiдповiв чоловiк, голублячи дружину. - Дякую тобi за чудовий обiд.

- Вiта запропонувала приготувати щось японське, але я була проти. Японське наш гiсть по§сть i в себе вдома. А в Укра§нi його цiкавлять укра§нськi страви. Хiба не так?

- Так, зiронько, - Радiй закохано подивився на молоду дружину. - Ти як завжди права. Вiта взяла мiй iноземний паспорт. Мiстер Танака дуже вiдомий в Японi§ вчений. Вiн обiцяв дуже швидко залагодити всi формальностi.

- Але ж це дуже дорого, летiти до Японi§ i назад. Ми ж зiбралися економити грошi. щоб вкладати в розширення нашо§ справи.

- Не хвилюйся. Я по§ду до Японi§ за урядовою програмою наукового обмiну. Ї§ фiнансує японська сторона, так що нам не треба буде витрачати жодно§ гривнi. Я вже домовився з дирекцiєю нашого iнституту. Такi контакти у нас дуже вiтаються. Буде чим звiтувати дирекцi§ наприкiнцi року.

Через два днi Радiй вже летiв з Танакою до Японi§. В Токiо йому надали невелику квартиру в багатоповерховому будинку i навiть видiлили машину. Саме остання показала молодому науковцевi всю впливовiсть Танаки в цiй кра§нi.

Одного дня Радiй вiв свою машину вузькою вуличкою Токiо i в дзеркало заднього огляду зауважив дорогу срiблясто-бiлу машину, яка §хала як хотiла явно не за правилами, але всi iншi машину покiрно поступалися §й дорогою. Дорогий автомобiль рiзко обiгнав Радiя i хотiв уже шмигнути праворуч в iншу вулицю, але тут попереду загорiлося червоне свiтло. Передня машина рiзко загальмувала. Прийшлося застосувати екстрене гальмування i Радiю. При цьому його автомобiль легенько стукнув по бамперу срiблясто-бiле диво технiки.

Радiй вийшов з машини i рушив вперед. Назустрiч йому з першого автомобiля з великим досто§нством повагом вилiз здоровило-молодик майже такого зросту як i укра§нець у бiлому костюмi i чорнiй сорочцi. Волосся в чоловiка було коротко пiдстрижене. Риси обличчя грубi i неприємнi. Вiн сердито окинув очима могутню постать Радiя i пiдiйшов до заднього бампера свого автомобiля. Виявилося, що практично нiяких пошкоджень немає, але молодик продовжував видивлятися §х. Не знайшовши нiчого вiн капризно заявив доволi пристойною англiйською, що в нього вiд удару Радiєво§ машини розболiлася голова i вiн вимагає грошово§ компенсацi§.

- Тодi давайте викличемо полiцiю нехай вона розбирається, хто правий, а хто винуватий, - запропонував Радiй.

- Полiцiю викликати не варто, самi розберемося, - продовжив молодик продовжуючи оглядати свою машину. - А, дивись, - радiсно сказав вiн. - Вiд удару твого автомобiля в мене трiснуло скло червоно§ фари. Прийдеться помiняти його за твiй рахунок.

Радiй i японець сiли до сво§х автомобiлiв i по§хали до найближчо§ АЗС. Поява срiблясто-бiлого автомобiля на автозаправцi спричинила справжню метушню. Декiлька чоловiкiв в блакитних комбiнезонах кинулися до не§. Дебелий молодик щось коротка сказав i навколо машини закипiла робота.

Поряд була кав'ярня i японець запропонував зайти випити кави, поки триватиме ремонт його автомобiля. Офiцiантка поставила перед чоловiками каву. При цьому вона якось перелякано подивилася на Радiєвого спiврозмовника.

Спокiйне неповажне вiдношення Радiя "завело" громилу.

- Та ти знаєш хто я такий? - грiзно запитав вiн в укра§нця. - Я член Ямагутi-гумi.

Гангстер витягнув розкiшну вiзитiвку. На одному §§ боцi ро§лися iєроглiфи, а на iншому боцi золотими лiтерами було виведено англiйською, що Масахiса Кен є членом банди. Нiчого подiбного в Європi, Штатах чи навiть у Латинськiй Америцi не можна було собi навiть уявити.

- "Людина посеред бiлого дня в цивiлiзованiй демократичнiй кра§нi, яка посiдає провiднi мiсця в свiтовiй економiцi вiдверто визнає себе бандитом, та ще й пишається з цього. Що пишається видно з усього §§ зовнiшнього вигляду. Та й судячи з реакцi§ iнших людей суспiльство сприймає цi його претензi§. Напевно, я так нiколи i не зрозумiю японцiв. Я чув, що мафiя навiть сплачує податки як будь-яка iнша японська корпорацiя, скажiмо та яка випускає автомобiлi "Субару". В Японi§ якудза налiчує 120 тисяч членiв, але про нею не знiмають фiльми, як про американську мафiю з §§ хрещеними батьками i iншими вiдомими всiм атрибутами. А американська мафiя налiчує лише 20 тисяч осiб. Та й населення США майже втричi бiльше нiж у Японi§".

- Я особистий гiсть мiстера Iва§ Танаки, - раптом неочiкувано для самого себе мовив Радiй. - Я Радiй Ковалюх, - укра§нець простягнув враженому японцю свою вiзитiвку. - Можете вияснити в його секретаря.

Обличчя мафiозо витягнулося. Здавалося, що його очi ось-ось вилiзуть з орбiт. Вiн поклонився i рiзко пiдвiвся з-за столу.

- Ремонт за мiй рахунок, мiстере, вибачте будь-ласка за мою невправнiсть в управлiннi автомобiлем, - швидко забелькотiв бандит вiд хвилювання плутаючи японськi i англiйськi слова.

Радiй ледь не розреготався, але в останню мить згадав, що мафiозо i так вже втратив обличчя, а нестриманiсть укра§нця взагалi могла призвести до трагiчних для Iва§ наслiдкiв. Для Радiя була притаманна швидка адаптацiя до будь-яких умов i тому вiн i сам пiдвiвся i поклонився, зберiгаючи на обличчi абсолютно незворушний, нейтральний вираз.

Ввечерi Радiєвi зателефонували i запросили його на зустрiч з Танакою. На квартиру Радiя зазирнув проводжаючий, який i доставив його в центр столицi Японi§. Археолог сподiвався, що його завезуть до якогось хмарочоса, де розмiщений офiс Танаки на фасадi якого великими iєроглiфами i по-англiйському буде написано, що тут знаходиться керiвництво банди Ямагутi-гумi. Але його чекало чергове здивування.

Серед чисельних японських, китайських, грецьких i корейських ресторанiв притулився непрезентабельний гараж. Зварений з листового залiза вiн мiсцями проржавiв. Сам би Радiй не те що вночi але i вдень нiколи б не знайшов його в лабiринтi будинкiв. Тихо, майже беззвучно вiдчинилися дверi гаража. Далi так же тихо вiдчинилися iншi дверi, якi вели до пiдвалу. Тут, в яскраво освiтленiй вiтальнi, оббитiй червоним оксамитом Радiя зустрiчали низькими поклонами дуже гарнi дiвчата, вбранi в довгi вечiрнi сукнi. Кожна з них мала на собi сукню iншого кольору i фасону. Цi жiнки могли все. Для цього §х готували рокам. Вони могли пiдтримати будь-яку бесiду, розумiли i вiдчували гумор, були чудовими офiцiантками, професiйно танцювали, робили квалiфiкований масаж i, звичайно, були готовi надати клiєнту будь-яку iншу, але теж не менш квалiфiковану послугу.

Всi цi жiнки були службовцями нiчного клубу, створеного для однiє§ людини. Однiє§ людини i §§ дорогих гостей. Сюди Танака при§здить вiдпочити, перемовитися наодинцi з кимось дуже йому потрiбним i шанованим. Тут знаходиться його допомiжний штаб. Головний, офiцiйний, знаходиться в iншому мiсцi. Якщо тебе запросили "в гараж" це сигнал, що тобi довiряють i сподiваються на те, що ти нiколи не пiдведеш хазя§на. Звiдси Танака телефонує багатьом високопоставленим особам.

Пiсля виконання всiх традицiйних японських церемонiй привiтання гостя Танака запросив укра§нського археолога до невеликого кабiнету, де вони залишилися вдвох. Спочатку розмова точилася про життя-буття Радiя в Японi§ i його першi враження, а потiм непомiтно Танака перейшов до iдей Радiя стосовно розвитку бiзнесу японця в Укра§нi.

- Вiта менi сказала, що вона поiнформувала вас в загальних рисах про характер мого бiзнесу в вашiй кра§нi. Виклала менi вона i деякi вашi спонтаннi мiркування стосовно його розвитку, в тому числi i в глобальному масштабi. Менi дуже потрiбнi люди мислячi неординарно, творчо. На жаль, ми-азiати в основному не здатнi до творчостi на генетичному рiвнi. Наслiдувати ж ми можемо генiально. Тому i купуємо в європейцiв i американцiв стiльки всiляких патентiв на вiдкриття. Чув я i про вашi з Вiтою спаринг-рольовi iгри. Це теж правильний пiдхiд. Чоловiки i жiнки мають вiд природи рiзнi типи мислення. Чоловiки мислять стратегiчно, жiнки - тактично. Жоден тип мислення сам по собi без iншого не є продуктивним. Розумний чоловiк питає поради в розумно§ жiнки, а розумна жiнка питає поради в розумного чоловiка.

- Абсолютно з вами згоден, - хитнув головою Радiй, згадуючи свою розмову на цю тему з Вiтою. - В мене є декiлька вельми простих способiв активiзацi§ власного мислення. Один iз них полягає в простому руховi пiшки в мiсцевостях з вiдносно чистим повiтрям. Мозок збагачується киснем i виникають новi нетривiальнi iде§. Простiше-простого, але не всiм вiн вiдомий, та й характер роботи бiльшостi людей не дає §м можливостi так робити. Так як я "вiльний-художник", то маю можливiсть користуватися цим методом. Допомагає менi також хороший секс. Дружина для нього не годиться. Менi треба просто грубо зґвалтувати жiнку. Добре прочищає мiзки. Про iншi методи волiв би не говорити. I так сказав може лишнє.

Танака засмiявся.

- Ви доволi оригiнальний чоловiк. Щоб мiзки прочищав секс я про таке не чув. Але сьогоднi ви матимете можливiсть добряче прочистити свiй розумовий апарат. Ви ж ще не мали за коханок японок?

- Дiйсно, не мав. Але всi вони такi тендiтнi. Напевно з ними треба бути досить делiкатним. Щоб я ще когось не травмував.

- Нiчого страшного. Ми вам знайдемо таку, що прочистить вам всi система вашого могутнього органiзму. Але про це потiм. Щоб ви хотiли порадити менi в Укра§нi?

- Ви вiдкриваєте на моє iм'я в нашiй державi фiрму i фiнансуєте повнiстю всi мо§ божевiльнi прожекти, якi в мене вже є i якi виникнуть в мене завтра, а може й сьогоднi. Якщо, звичайно, та дiвчина дiйсно така хороша, як ви §§ змальовуєте. Менi десять вiдсоткiв вiд прибутку i платня виконавчого директора компанi§.

- Менi потрiбна конкретика. Що ви збираєтеся робити на початковому етапi становлення i розвитку вашо§, тобто нашо§ фiрми?

- На етапi становлення тiльки легальний бiзнес, - Радiй зробив паузу, - який буде слугувати прикриттям для бiзнесу нелегального. Я розумiю, що ви менi довiряєте i в основному через сестру моє§ дружини. Вона служить нiби запорукою того, що я вас не зраджу. Але я вас не зраджу тому, що це менi вигiдно. Розумiю я i те, що ви запросили мене до Японi§ для того, щоб я, так би мовити на мiсцi переконався, яка ви могутнє людина. Я переконався. Я хочу бути вашим щирим другом i помiчником. Це для мене велика честь, що така людина як ви звернула свою увагу на мене. Я буду всiляко намагатися виправдати ваше високе довiр'я.

- Чим буде займатися наша фiрма?

- Пропоную розвивати в Укра§нi рекреацiйно-туристичний бiзнес свiтового масштабу.

- А якi для цього у вас є ресурси. Це ж не Єгипет i не Туреччина. Лише декiлька мiсяцiв улiтку, а потiм мертвий сезон. Я на таке не пiду.

- Про Укра§ну майже нiчого не знають не лише японцi, але й самi укра§нцi. Я впевнений. що у нас ви спiлкувалися переважно зi специфiчним контингентом людей, якi, напевно, нiчого про Укра§ну не могли розповiсти i нiяких нових iдей вам не запропонували. Такий рiвень §хнього iнтелектуального розвитку. Якби це було б iнакше, ви б не звернулися до мене. Хiба не так?

- Вимушений з вами згодитися. Що ви можете запропонувати?

- Особисто я готовий подавати вам iде§ в будь-якiй сферi вашо§ дiяльностi, включаючи транспортування i продаж наркотикiв i пошук донорiв для трансплантацi§ органiв, але нi я особисто, нi наша фiрма цими справами не має займатися. Повторюю, тiльки легальний бiзнес. Нелегальний бiзнес я матиму право вибирати. Вiд нього я аж нiяк не вiдмовляюся.

- Це правда, що ви вночi iнколи бачите пророчi кольоровi сни? - здивовано запитав Танака. - Про це менi говорила Вiта. Якщо це дiйсно так, то таких людей у свiтi можна перелiчити на пальцях однiє§ руки i менi дуже пощастило, що я з вами зустрiвся.

- Так, це дiйсно так, - запевнив японця Радiй. - Я з роками поступово вивчав i дослiджував сам себе, власнi особливостi. Тепер навчився концентрувати свою увагу на якомусь об'єктi, процесi чи явищi i через певний час вночi все це в мене прокручується нiби в кiно, але далi за часову точку сьогодення. Цi об'єкти, процеси i явища увi снi починають виглядати так, нiби вже вони знаходяться в майбутньому, а не теперiшньому часi. Ось i все Дуже просто. Iнодi я думаю, що такого ж ефекту, який у менi закладений вiд природи можна добитися i шляхом багаторiчних цiлеспрямованих тренувань.

- Вимушений погодитися на вашi вимоги, - захитав головою очевидно вражений Танака.

- Тодi пропоную вiдправити в Чорнобильську зону декiлькох ки§вських дiгерiв для пошуку ще двох-трьох величезних пiдземних бункерiв в одному з яких ви й органiзували еротичний храм. У них ми обладнаємо найдорожчi у свiтi казино i центр екстремального туризму свiтового значення. Якщо буде вiднайдено ще й третiй бункер, його можна перетворити на кiностудiю, де будуть знiматися вiдповiдного штибу кiнофiльми. Всiм учасникам гри, туристам i акторам видаватимуться спецiальнi сертифiкати про те, що вони вiдвiдали сатанинське мiсце свiту i отримали стiльки то рентген радiацiйного опромiнення.

- Вашi пропозицi§ можуть бути прийнятi пiсля вiдповiдного опрацювання експертами, - сказав Танака. - Це все?

- Це тiльки початок, - посмiхнувся Радiй. - Наступне що треба зробити, це послати археологiв-дiгерiв для дослiдження найбiльшого у свiт пiдземного мiста, яке простяглося на 150 кiлометрiв вiд Вишгорода до Канева по високому правому берегу Днiпра. Там є пiдземне житло, опалення, церкви з золотими iконостасами. Вiта ж вас водила по пiдземних печерах Києва?

- Так, я вiдвiдав ближнi печери Києво-Печерсько§ Лаври. Ви хочете сказати, що цi ходи простяглися на цiлих 150 кiлометрiв?

- Як мiнiмум. Вашi грошi, i я як археолог знайду вiдповiдних людей i розроблю прийнятну методику дослiдження i туристичного облаштування пiдземного мiста. Ви забезпечите галасливу рекламу по всьому свiту.

- Якщо таке мiсто дiйсно iснує, то туристичний успiх йому гарантований.

- Далi треба дослiдити i використати для розвитку туризму ставку Гiтлера пiд Вiнницею "Вервольф". Зiбрати до купи всi документи, що збереглися, свiдчення людей, довiдатися, що шукали там пiд час вiйни нiмецькi археологи. Щось же вони у Вiнницькiй областi шукали i видно знайшли, раз ставка керiвника "Тисячолiтнього рейху" була збудована саме там, а не в якомусь iншому мiсцi, скажiмо в Нiмеччинi, Австрi§, Францi§ чи Прибалтицi. В цьому сатанинському мiсцi аж проситься створення ще одного казино свiтового значення з найвищими ставками i сертифiкатами для вiдвiдувачiв.

- I ця iдея приймається мною до розгляду.

- Отже всi це, так би мовити, всепогоднi проекти на будь-яку пору року. Просто §х можна диверсифiкувати влiтку по§здками на море, а взимку мандрiвками на укра§нськi гiрськолижнi курорти. Але ось ще один проект на будь-яку пору року в Укра§нi. В нас вiдкритi унiкальнi за власним хiмiчним складом, лiкувальними властивостями i i обсягом лiкувальнi мiнеральнi води. В наш екологiчно несприятливий час у людей найбiльше страждають рiзнi фiльтруючi органи. Я маю на увазi печiнку, нирки, шлунково-кишковий тракт. У наступний ваш при§зд до Укра§ни я буду готовий влаштувати вам екскурсiю по основних бальнеологiчних курортах моє§ держави. Щоб ви самi пересвiдчилися в §х чисельностi, рiзноманiтностi, майже повсюдному розмiщеннi i цiлющiй силi.

- Згоден фiнансувати i цю нашу по§здку.

- Чудово. В свiтi постiйно зростають i захворювання опорно-рухового апарату людини. Остеоходроз i навiть остеопороз стали справжнiм бичем божим для людства. I тут Укра§на володiє найбiльшими у свiтi запасами лiкувальних грязей або пело§дiв. Ви самi можете дати завдання вашим експертам перевiрити правильнiсть мого твердження. А крiм того озокерит, сопковi грязi грязьових вулканiв, сапропелi i навiть таємничий кiл. Та такого потенцiалу розвитку вiдповiдно§ лiкувально§ бази бiльше нiде у свiтi немає.

- Завтра ж експерти отримають вiдповiдне завдання, - сказав Танака. - Що ще не все? - лукаво посмiхнувся вiн, бачачи, що Радiй готовий продовжувати. - В мене не вистачить грошей на всi вашi проекти.

- Добре, тодi останнiй, - i собi посмiхнувся укра§нець. - Ви не були в Карпатах? Це такi гори в Укра§нi.

- Ще не був, - вiдповiв японець.

- Тодi вам треба влаштувати туди екскурсiю. Взагалi то, я пропоную взяти нам з вами вдвох рюкзака i пройтися однiєю унiкальною природною стежкою цього краю. Це прочистить вам i менi нашi розумовi апарати на цiлий рiк. В цих горах є все: чистi рiчки з фореллю i чудовi лiкувальнi мiнеральнi води, вузькоколiйнi залiзничнi магiстралi i лiкувальнi грязi, озера з кришталево чистою водою i гiрськолижнi бази, старовиннi мiста i мальовничi села. Вважаю, що вам варто кинути туди грошi i системно i систематично перетворити Карпати на свiтовий рекреацiйно-туристичний центр. З цього можна i починати.

- А як там з екологiчною ситуацiєю, - прискiпався до Радiя Танака. - Чи сприятиме вона розвитку туристичного бiзнесу?

- Саме в цьому регiонi Укра§ни екологiчна ситуацiя найсприятливiша. Можете послати власних експертiв, якщо менi не довiряєте. Можете взяти для нашо§ мандрiвки хоча б лiчильник Гейгера.

- Добре, домовилися. Я найму у вас i нас незалежних експертiв.

- Я цiлком пiдтримую вашу недовiрливiсть, Вона абсолютно виправдана, - посмiхнувся Радiй. - Коли iсторики i геополiтики нарештi зроблять розтин забальзамованого трупа Радянського Союзу, а також росiйського комунiзму i iмперiалiзму вони неодмiнно прийдуть до висновку, що смерть настала внаслiдок екоциду. Жодна за всю iсторiю людства промислова цивiлiзацiя так системно i систематично не отруювала свою землю, повiтря, воду i народ.

- Згоден з вами, - продовжив Танака, - Дiйсно, жодна кра§на свiту так голосно не заявляла про постiйнi зусилля з покращення охорони здоров'я i захисту природи i при цьому так цинiчно i цiлеспрямовано §х знищувала.

- Все це вiдбувалося через утопiчнi амбiцi§ росiйського радянського iмперiалiзму, манiю погонi за чудесами, характерною для росiян як нацi§, - пояснив Радiй.

- А ось менi мо§ радники пропонують вкладати грошi не в сумнiвний проект розвитку Укра§ни, а в освоєння Свiтового океану. Як вам такий проект? Та у нас-японцiв i iншого виходу немає, ми практично повнiстю вичерпали територiальний ресурс розвитку нашо§ нацi§. Уже нинi одна з мо§х компанiй збудувала декiлька центрiв розваг у будинках, якi не пiднiмаються в небо, а опускаються сво§ми поверхами в морську глибiнь. Щоправда таке будiвництво обходиться менi доволi дорого. Але i iншого виходу я не бачу. Хiба що переселяти японцiв на iншi планети. I такi проекти є, - посмiхнувся Танака, - але нинi цiна реалiзацi§ подiбних проектiв i менi не пiд силу. А що ви думаєте з цього приводу?

- Ну що тут скажеш. Понад 71 вiдсоток нашо§ планети зайнято водами Свiтового океану, - задумливо мовив Радiй. - Через це здавалося б вашi експерти правi. Тим бiльше, що людина завжди жила на водi i бiля води i пропозицi§ ваших радникiв не мiстять нiчого нового. У китайському Сянганi, у Європi бiльш вiдомому пiд назвою Гонконг, понад 50 тис. осiб постiйно мешкає на водi. Вони народжуються, живуть i помирають на човнах-джонках. А плавучi городи в Бiрмi, в Кашмiрi, в минулому в iмперi§ ацтекiв. Люди плетуть з лози плоти, навозять на них землю i висаджують овочi. Коли вони дозрiвають цей город просто транспортують по водi до ринку. Ось i все. Є проект "Кориолiс", використання Гольфстрiму для виробництва електроенергi§. Можу назвати i багато iнших проектiв використання Свiтового океану.

- Так ви вважаєте, що менi i далi слiд працювати в цьому напрямку?

- Тiльки на рiвнi експериментально§ перевiрки окремих iдей. По-моєму, це тактичнi дi§. Перемогу дає стратегiя. А стратегiя це саме i є реалiзацiя геостратегiчних проектiв в Укра§нi i не лише суто бiзнесових.

- Що ви маєте на увазi? - стрепенувся Танака.

- Ки§в, Укра§на - це геостратегiчний могильник Росiйсько§ iмперi§ у будь-яких §§ проявах. Тому матерiально i всiляко iнакше пiдтримуючи антиiмперiалiстичнi, антиросiйськi сили в Укра§нi ви сприяєте вирiшенню головного стратегiчного завдання, яке сто§ть перед Японiєю.

- Не зрозумiв, пояснiть свою думку. - недовiрливо мовив Танака.

- Я цiлком розумiю i виправдовую вашу недовiрливiсть, - продовжив Радiй. - Справа в тому, що мабуть нiхто як в Укра§нi, так i в Японi§ не розумiє, що стратегiчнi iнтереси наших таких вiддалених держав спiвпадають. Обом державам геостратегiчно вигiдно, щоб Росiйська iмперiя рухнула i раз i назавжди зникла з полiтично§ карти свiту, як це трапилося з з усiма без винятку iмперiями до не§, в тому числi i з Японською iмперiєю, а також з укра§нською iмперiєю Ки§вською Руссю.

- Ну й що це нам дасть? Я готовий вкладати грошi лише в реалiстичнi проекти. Нехай навiть вони будуть приносити дивiденди лише в майбутньому.

- Розпад Росi§ дасть укра§нцям об'єднати в одне цiле всi укра§нськi етнiчнi землi, абсолютно бiльша частина яких знаходиться нинi в складi Росiйсько§ iмперi§. А Японiя отримає Сахалiн, Курильськi острови i Камчатку. Протягом лише декiлькох рокiв японцi перетворять цю занехаяну i спустошену росiянами землю на справжнiй рай. Чи може я не правий? Заперечте менi. Але чинники розпаду Росi§, а отже i вирiшення японських територiальних проблем знаходяться не в Росi§, i тим бiльше не в Японi§, а в Укра§нi. Ну i в Кита§, звичайно. Тому вам уже нинi необхiдно пiдписати з китайцями секретну угоду, новий пакт Молотова-Рiбентропа про майбутнє розмежування сфер впливу в Сибiру i на Далекому Сходi.

- Чому про це менi нiколи не говорили мо§ радники? - щиро здивувався Танака. - Те, що я потрапив до Укра§ни i зустрiвся з вами є чистою випадковiстю. Ви могли б розробити менi проект дезiнтеграцi§ Росi§ через Укра§ну?

- Звичайно, в мене вiн уже є. В 90-тi роки ХХ столiття, один укра§нський кардiолог i мислитель Микола Амосов казав, що хоча вiн i є етнiчним росiянином, але як людина схильна до аналiзу вiн розумiє, що Укра§нi треба якомога далi триматися вiд Росi§. Теж саме стосується i Росi§. Порятунок Росi§ в тому, щоб якомога далi триматися вiд Укра§ни. Але росiяни цього не розумiють i тому самi себе знищують.

- А який ваш прогноз?

- Один генiальний фiлософ сказав, що не проблема передбачити те, що буде завтра, найбiльша проблема розiбратися в тому. що вiдбувається сьогоднi. Росiяни абсолютно не розумiють того, що вiдбуваються з §хньою iмперiєю в наш час. Iнакше б вони давно пiшли з Кавказу i з Сибiру, а з європейською частиною Росi§ в надшвидкому темпi вступили б до ЄС i НАТО. А так як вони цього не розумiють, то втратять i Поволжя, бо почнуть чухатися в сво§й улюбленiй манерi лише тодi, коли вже буде пiзно.

Роздiл УII. Новоявлений пророк

- Менi потрiбна людина, яка реально здатна пророкувати майбутнє, - звернувся до Вiти Радiй. - Хочу почати нову справу, грандiозний проект, але при всiх мо§х аналiтичних здiбностях i багатствi на найрiзноманiтнiшi iде§ i пророчi кольоровi сни, я генетично не здатен передбачити бiльш-менш вiддалене майбутнє. Моя парафiя декiлька мiсяцiв. Я знаю, що такi люди є, якi здатнi передбачати майбутнє на багато рокiв i десятилiть наперед. Їх цим нагородила природа i тодi вони вiдчувають наближення майбутнiх подiй або ж вони мають вiдповiдний склад розуму, який дозволяє §м проникати за межi сучасного у майбутнє. Зрозумiло, що менi потрiбна не гадалка на картах i не тi люди, якi видурюють грошi у легковiрних "лохiв", зазираючи до магiчних кришталевих куль чи дивлячись на залишки кави у фiлiжанцi. Чи є у нас в Укра§нi чи Києвi людина, яка є науковцем, але займається не лише , так би мовити, чистою наукою, але й складає науково обґрунтованi пророцтва?

- Так, я знаю про iснування тако§ людини. Вiн академiк однiє§ з академiй наук, доктор наук, професор. Науковець, педагог, поет, проза§к, публiцист, футуролог, громадський дiяч. Я бачила i чула його виступи як мiнiмум на десяти телевiзiйних каналах, а також на багатьох радiоканалах, зокрема на радiо "Ера", радiо "Свобода", Бi-Бi-Сi i таке iнше. Декiлька рокiв на радiо "Свобода" зiбралася цiла купа хлопцiв з Штатiв i Iзра§ля, якi присвятили цiлу програму розвiнчанню цього чоловiка, називаючи його "новоявленим лжепророком".

- Ну це вже серйозно. I чим вiн цим людям так насолив? - посмiхнувся Радiй. - Видно вiн сказав правду, iншо§ причини я не бачу.

- Так. Цей академiк-пророк опублiкував у Лондонi одну статтю, де пророкував дуже неприємну долю Iзра§лю, США i Росi§. До речi, за десять рокiв до того, як це сталося, вiн з точнiстю до року спрогнозував прихiд до влади у США афроамериканця i вiдзначив цю подiю, як вiху у початку занепаду i розпаду цiє§ кра§ни. Його ще потiм звинувачували у тому. що нiбито за його сценарiєм, який був в одному з його пророцтв, терористи атакували вежi-близнюки в Нью-Йорку в 2001 роцi.

- А де можна прочитати його твори?

- Найдоступнiшi вони на сайтах Укра§нського центру i росiйського "Самиздата".

- Сьогоднi ж увечерi займуся цим. А якi його науковi досягнення?

- Вiн розробив якусь дуже оригiнальну економiчну теорiю, яка йде в розрiз з усiма нинi iснуючими. Має опублiкованi пiдручники i навчальнi посiбники в США, Бразилi§, Росi§, Францi§, Кита§ i iнших кра§нах.

- Чому ж я донинi про таку людину нiчого не чув? - здивувався Радiй.

- I ти ще дивуєшся? - i собi здивувалася Вiта. - Та його в чому тiльки не звинувачували. То вiн юдофоб, то вiн русофоб, то вiн не любить американцiв чи арабiв. Я читала, що його пiдозрюють навiть i в тому, що вiн не любить Укра§ну.

- Ну це класична доля людей, якi пишуть не на замовлення, а намагаються бути об'єктивними. Їх нiхто не любить. Не даремно ж кажуть, що правда очi коле. Цей чоловiк нам найбiльше пiдiйде. Як його прiзвище?

- Олексiй Пицяк.

- Так вiн не єврей, судячи з прiзвища.

- Етнiчний укра§нець з давнього козацького старшинського роду.

- Щось ти надто багато про нього знаєш. I вiн у тебе був?

- Це моя доля обслуговувати видатних людей нашого часу. Вiн взагалi то дуже весела i комунiкабельна людина. Може висмiяти сво§х опонентiв так, що нiхто радий не буде. Його запросили на радiо "Свобода", щоб вiн вiдповiв на звинувачення у антисемiтизмi. То знаєш, що вiн сказав?

- Не чув.

- Вiн вiдповiв, що у полiтологi§ i футурологi§ працює таким собi лiкарем, який ставить дiагноз кра§нам, народам, органiзацiям i конкретним людям. Якщо цей дiагноз комусь не подобається, то це аж нiяк не означає, що вiн не любить свого пацiєнта. Уявiть собi таку ситуацiю, далi говорив Пицяк, що ви прийшли до лiкаря, вiн послухав вас i поставив дiагноз: хворе серце. Якщо не почнете термiнове лiкування i не змiните свiй образ життя, дуже швидко помрете. А пацiєнт i вiдповiдає, ви лiкарю антисемiт. Хiба ви не знаєте, що я єврей. Хiба можна ставити такий дiагноз єврею? Так може вчиняти лише людина, яка щиро ненавидить євре§в. Хiба це не маразм?

- Дiйсно, дуже влучна вiдповiдь. Проста i наскiльки дохiдлива, що i §жаку зрозумiло. А хто вiн як людина?

- Безумовно, що Олексiй Пицяк увiйде в iсторiю як найгрiзнiший маг початку ХХI столiття. Вiн приєднався до Ордену Золотого Сходу Сонця, таємного товариства, в 1995 роцi. Однак, пiзнiше його звiдти вигнали за звинуваченням у знищеннi з допомогою магi§ верховного жреця цього товариства Iвана Завiзiона. Нiбито вiн наслав на нього цiлу армiю злобних демонiв, яка очолювалася самим Вельзевулом.

- Оце такими речами займався чи займається цей академiк i професор? Фантастика. Як на мене, то це чисто§ води маразм. Злi демони, Вельзевул. Що за дурня собача. Такого я ще не чув. Давай далi.

- Пiсля того, як його витурили з цього ордена вiн заснував власне товариство "Ргентiум Аструм" i дуже скоро став на чолi укра§нського вiддiлення поведено§ на сексi нiмецько§ окультно§ групи Орден Тамплiєрiв Сходу, в секрети i таємницi якого вiн нiбито був посвячений.

- Не про це, будь ласка. Все це нагадує легенди i мiфи, якi розповiдають про себе всiлякi гадалки i чаклуни, щоб видурювати грошi у людей, якi потрапили до складно§, а то i трагiчно§ життєво§ ситуацi§. Що вiн за людина? - нiяк не мiг заспоко§тися Радiй.

- Пицяк являє собою той надзвичайно рiдкiсний тип людини, чий авторитет з роками лише зростає. Вiн уже стає культовою фiгурою серед молодi. Можливо, найяскравiшою особливiстю його характеру є повне нехтування нормами. Напевно саме це i лежить в основi його чарiвностi. Йому вдається одночасно грати роль морального анархiста i бунтаря проти буржуазного суспiльства. Вiн здатен кинути виклик будь-якiй кампанi§, яка ведеться в засобах масово§ iнформацi§, надзвичайно влучно i саркастично висмiявши когось з правителiв. Вiн з таким презирством ставиться до укра§нсько§ судово§ системи, що користується талiсманами, щоб схилити рiшення суду на свою користь.

- А про що вiн пише сво§ прозовi i поетичнi твори? - знову запитав Вiту Радiй.

- Поезiя i проза Пицяка насичена зловiсними алюзiями. Я б сказала навiть так, що в кожному рядку приховано потужний сексуальний заряд. Вiн любить ходити вулицями Києва попередньо намастивши тiло якимись магiчними ароматичними речовинами. Цiкаво, що вони дiйсно якимось чином дiють на жiнок, так як вони постiйно буквально штурмують дверi його спальнi.

- Чим далi, тим цiкавiше. Що ж це за тип такий?

- Деякi ритуали його ордена носять жорстокий i навiть кривавий характер. Пицяк рекомендує сво§м послiдовникам, щоб кожен раз, коли вони промовляють слово "я", вони робили на руцi надрiз бритвою. Таким чином його учнi мали поступово втратити вiдчуття власно§ iндивiдуальностi. Пицяк вважає, що найвищим сенсом i метою iснування людини є чи то має бути намагання знищити власне его.

- А за кордон його дiяльнiсть не поширюється?

- Поширюється. На початку нашого столiття вiн заснував у Польщi знамените Абатство Телема. Однак скоро польська влада довiдалася, що там вiдбуваються вельми сумнiвнi обряди i оргi§. Через три роки його вислали з Польщi. Але в цiй кра§нi нинi iснують немало його послiдовникiв i кiлькiсть §х постiйно зростає.

- Скiльки йому рокiв?

- Трудно сказати. Виглядає вiн десь рокiв на 50, але дехто стверджує, що йому всi 70. Один час його носило по всiй Європi. Їздив вiн i до США. I скрiзь виникали фiлi§ його ордена.

- Так це про нього нещодавно писали газети всього свiту, коли одночасно i цiлком синхронно в рiзних кра§нах зiбралися натовпи людей, якi волали гiмни на честь бога язичникiв "Iо Пан! Iо Пан, Пан, Пан!, Iо Пан!". Правда там називалося iнше iм'я i прiзвище §хнього наставника.

- Правильно ти пiдмiтив. Цих iмен i прiзвищ у нього безлiч. Вибирай будь-яке. Яке бiльше подобається. Але справжнє його iмя i прiзвище Олексiй Пицяк. Вiн ще й картини малює.

- Дiйсно всебiчно обдарована людина, - похитав головою Радiй. - I кого вiн малює? Оголених жiнок?

- Ну навiщо ж так примiтивно, - образилася Вiта. - Хоча в нього є i мiй портрет, як ти вже здогадався "в чому мати народила". Вiн малює все i всiх: вiд натюрмортiв до власних автопортретiв. I саме тут його талант провидця знайшов своє втiлення. Вiн намалював декiлька власних портретiв. Так би мовити, в динамiцi. До речi, останнiй пророчий автопортрет змальовує старця, якому 108 рокiв i який лежить у лiжку, чекаючи, коли за ним прийде смерть. Моторошно дивитися на деякi з них.

- В чому ж там така страшна незвичнiсть?

- Це нiби такий собi портрет Дорiана Грея. На перших автопортретах його обличчя спокiйне i диявольськи прекрасне. З роками в наступних автопортретах плоть його обличчя постiйно висушується i з сатанинсько§ маски виблискують два ока, в яких горить вогонь влади. До речi, деякi сво§ опуси вiн пiдписує "Антихрист".

- В тебе є його телефон?

- Так.

- Можеш зателефонувати просто зараз?

- Я телефонуватиму на мобiльний. Їх у нього декiлька. Для мене великою честю є те, що менi довiрено номер саме того з них, який завжди при ньому. По iнших вiн вiдсортовує людей по трьох категорiях. Декому взагалi може нiколи не перетелефонувати.

Вона взяла свiй мобiльний телефон i почала набирати номер телефону, який був занотований у §§ записнiй книжцi пiд якимось шифром. Їй вiдповiли.

- Пане Олексiю? Це Вiта телефонує. Як ваше здоров'я? Мене ще згадуєте, чи вже забули? Згадуєте? Менi приємно. Навiть так! Дуже дякую. Бiля мене знаходиться один молодий чоловiк, який дуже хотiв би з вами зустрiтися. Можна? Ще раз дякую за ваше: якщо вiд тебе кицюню, то можна. Я дуже цiную вашу довiру. I зi мною можна зустрiтися теж. Я завжди рада зустрiчi з вами. Чому? Та ви зовсiм не старий. Дай боже, щоб сучаснi молодики були в такому функцiональному станi, як ви. Але знайомство з вами - це своєрiдна причетнiсть до iсторi§. Добре, я даю йому трубку.

Вiта простягла мобiльний телефон Радiю i той дуже швидко домовився з Пицяком про зустрiч. Вона мала вiдбутися на дачi академiка в Конча-Заспi. Радiй попрохав про аудiєнцiю якомога швидше, так як мусив §хати в закордонне вiдрядження. Пицяк згодився i попрощавшись з Вiтою, Ковалюх через хвилин сорок уже пiд'§жджав до триповерхово§ вiлли, яка була захована вiд людських очей у дубовий пралiс. Розсувнi ворота розчинилися i автомобiль Радiя про§хав до будинку з двома розкiшними клумбами бiля широких вхiдних дверей. З них назустрiч Ковалюху вийшов високий стрункий лiтнiй чоловiк з рисами обличчя, якi нiколи не забуваються. Але не вони притягували погляд у першу чергу. Страшнi чорнi очi дiйсно палали невгасимим вогнем влади. Якщо ти подивився цiй людинi просто в очi виникав якийсь дивний, навiть надприродний ефект. Навiть дуже сильна в психологiчному сенсi людина опинялася в якомусь владному колi цiє§ людини, ставала загiпнотизованою i зомбованою. Радiй трiпнув головою i вiдчуваючи на собi насмiшкуватий погляд Пицяка рушив з ним до будинку. Чоловiки пройшли до вiтальнi, де мiж крiслами вже було накрито маленького столика. Широким жестом Пицяк запросив свого вiдвiдувача сiдати i почав наливати до фiлiжанок чай.

- Як до§хали? Складностей з орiєнтацiєю на мiсцевостi не було? - запитав Пицяк свого вiдвiдувача явно натренованим для впливу на спiвбесiдника голосом.

- Я добре орiєнтуюся в просторi i часi, - i собi посмiхнувся Радiй, - не знiчуючись пiд прискiпливим поглядом хазя§на.

- Не дивуйтеся, що я вас так розглядаю, - став серйозним Пицяк. - Ви презентуєте собою особливий i рiдкiсний тип людей, якi здатнi вивищитися над загалом. Бiльшiсть таких людей так нiколи й не зможуть скористатися сво§ми властивостями i особливостями, для цього, як кажуть iндуси, потрiбний гуру. Якщо це вас зацiкавило, таким гуру для вас можу стати я. Колись менi повезло в життi i в мене з'явився подiбний гуру. Але за рiвнем освiти i взагалi розумiння життя я його незрiвнянно перевищую. Яка у вас освiта?

- Я закiнчив аспiрантуру Академi§ наук, археолог, кандидат iсторичних наук. Крiм того, був одним з переможцiв республiканських конкурсiв з фiзики. Ще в старших класах середньо§ загальноосвiтньо§ школи.

- Ну що ж солiдний доробок. Ви б могли пiти далi за мене. Знання фiзики, навiть не так, схильнiсть до точних наук на фонi гуманiтарно§ освiти це дорогого варте. Пийте, будь ласка, чай. Мiй особистий рецепт. Не приховую, там мiститься доволi сильний статевий стимулятор. Так що можете вiдмовитися. Дружина у вас є?

- Так.

- Молодша за вас?

- Так, на декiлька рокiв.

- Ось ви §§ i порадуєте, а може i навпаки. Я не знаю §§ темпераменту. Процес буде тривати цiлу нiч. Як кажуть, без просипу. Хоча насправдi все саме навпаки. Без засинання. Не бiйтеся. Завтра ж вихiдний день. Та й смак чаю просто неймовiрно привабливий. Зробiть хоча б один ковток.

Радiй вiдпив з фiлiжанки i дiйсно одразу звернув увагу на неймовiрну смакоту напою. Пряний i доволi гострий аромат поєднувався в ньому з надзвичайно комплексним нiжним смаком.

- Тут присутнi квiти баобабу, а також цiла смакова гама саме аборигенних укра§нських трав. Мало хто в нас знає, що шишки хмелю, якi використовують у виготовленнi пива мiстять жiночi рослиннi статевi гормони. Вони неодмiнно пригнiчують чоловiчу потенцiю. Тому той, хто багато п'є пива навiть зовнi починає нагадувати жiнку. Так само є рослини, якi мiстять у собi дуже сильнi чоловiчi рослиннi гормони. Ось я i зробив iз них такий собi коктейль Молотова, - вiн посмiхнувся, але посмiшка мало допомагала очам, якi пломенiли сатанинським вогнем. - Не проблема завести чоловiка будь-якого вiку, щоб вiн не злазив з жiнки цiлу нiч, головне, щоб витримав його органiзм у цiлому, а не лише статева сфера. А то такий дiдуган просто сконає верхи на молодицi. Тому я треную увесь свiй органiзм, йдучи на побачення з жiнкою, а не лише накачуюся вiагрою i iншими стимулюючими статеву сферу речовинами.

- Я бачу, що у всi вашiй дiяльностi секс вiдiграє не останню роль.

- Правильно, абсолютно правильно. Просто в людському органiзмi за звичайних умов не iснує нiчого iншого мобiлiзуючого всi сили i вiдкриваючого всi потенцiйнi можливостi людини крiм сексу. Це просто, так би мовити, голий факт. Ось якби ви захотiли стати великою в усьому людиною, то вам неодмiнно потрiбен був би гуру. Скажiмо я. Якщо вивчати бiографi§ деяких вiдомих людей то ви побачите, що нiби торкаєтеся чогось надприродного. Незрозумiлi вчинки, парадоксальнi висловлювання, якесь абсолютне сексуальне розкрiпачення.

- Я не проти, щоб ви стали мо§м гуру, - спокiйно i серйозно мовив Радiй.

- Iз всiє§ доволi значно§ кiлькостi чоловiкiв i жiнок, на яких зiйшло просвiтлення, лише декiльком вдалося пройти весь шлях самостiйно. Можливо ви теж належите до §х числа. Але це дуже важкий шлях, кожний крок якого сповнений рiзними ускладненнями i муками. Щоб цей шлях був приємнiший, вам потрiбна людина, яка вестиме вас за руку, людина, яка вже пройшла цей шлях до вас.

- А в чому полягає головна складнiсть такого шляху? - запитав Ковалюх свого спiвбесiдника.

- Просвiтлений учитель знає всi пастки, якi пiдстерiгають на шляху до самопiзнання. Але навiть не це головне. Я можу визначити на якому рiвнi пiзнання знаходиться учень. Вам треба отримати те знання, яке є основою будь-якого iншого знання на Землi, а це надзвичайно важко.

- Так, в мене вже були думки про можливiсть i навiть науково обґрунтовану логiчнiсть такого первинного Знання, - пiдтвердив сказане магом Радiй.

- Я думаю, що перше ознайомлення з таким Знанням вiдбулося у вас без будь-яко§ допомоги збоку, лише дякуючи живому намаганню знайти iстину власним розумом, сво§ми немалими силами. Але не кожна людина здатна правильно оцiнити власнi сили. Чи траплялося коли-небудь з вами щось таке, яке ви донинi не можете пояснити з науково§ точки зору?

- Так, траплялося. Одного разу ще в дитинствi я був у бабусi у Вiнницькiй областi влiтку сам на березi ставка. I раптом навколо мене почало поширюватися якесь незрозумiле бiле свiтло. При цьому я немов був у самому центрi цього свiтла, нiби я його випромiнював. Я про це все нiкому не розповiдав, навiть бабусi. Звичайно, що я не ставав на колiна i не молився. Але донинi я не можу пояснити цього феноменального явища. Що то було?

- Iндiйськi мудрецi, так званi "рiшi" говорять про iснування особливо§ життєво§ сили, так звано§ "кундалiнi". Вона набито знаходиться в "чакрi", спецiальному нервовому центрi в районi хребта. Всього таких "чакр" сiм. Кожнiй з них вiдповiдає точка, до яко§ простягаються вiд спинного мозку нервовi вузли. Кожна чакра вiдповiдає за власну тiлесну функцiю: травлення, серцеву дiяльнiсть, секс i таке iнше. Вважають, що кундалiнi активiзуються в чакрах при медитацi§.

- То виходить, що я просто мимоволi якимось чином задiяв у собi чакру, яка вiдповiдає, так би мовити, за якусь пророчу функцiю людини?

- Не виключена можливiсть. Нормальна середня людина зазвичай живе в нижнiх трьох чакрах, якi приводять у дiю травний процес i статеву систему. I лише медитацiя здатна пiдняти кундалiнi до рiвня вищих центрiв - наповнити серце любов'ю до Бога, надати можливiсть спiлкуватися з ним, дозволити очам побачити його. Найвище просвiтлiння людинi дарує вершинна чакра, яка знаходиться на макiвцi §§ голови.

- То виходить, що шляхом медитацi§ я можу зупинити сходження кундалiнi на третiй знизу чакрi, яка викликає до життя статевi центри i стати статевим гiгантом? Чи не так?

- Абсолютно так. Ви все розумiєте правильно. I те, що на вас "находить", тобто Вiта говорила, що ви або стимулюєте штучно свiй мозок за власною методикою, або до вас пророчi думки i iде§ приходять пiд час сну говорить менi, що ви пiд мо§м керiвництвом i з моєю допомогою станете справжнiм пророком i реальним, кажучи науково, футурологом.

- I якiй кiлькостi людей я можу бути потрiбним i корисним? - запитав Радiй.

- Будь-яка людина живучи серед iнших людей, тим чи iншим чином впливає на них i в свою чергу вiдчуває на собi змiнюючий вплив iнших людей. Рiзниця в сенсi вашого запитання полягає в тому. що бiльшiсть людей впливає на дуже обмежену кiлькiсть людей i така ж обмежена кiлькiсть людей впливає на них у зворотньому напрямку. Лише зовсiм незначна кiлькiсть обраних людей впливає на сотнi тисяч i мiльйони людей. Ще менша §х кiлькiсть є не кшатрiями-правителями, а брахманами-iдеологами. До останнiх i повиннi належати ви пiсля завершення нашо§ з вами спiльно§ роботи. Так це правда, що менi про вас розповiла Вiта? Я маю на увазi вашу методику стимуляцi§ власно§ розумово§ дiяльностi.

- Я вiд вас нiчого не збираюся приховувати. Iде§ до мене приходять або в процесi швидко§ ходи в екологiчно чистiй мiсцевостi, або пiд час сну. Якщо я задiюю для iнтелектуально§ активiзацi§ швидкий рух, то по-перше, я не повинен бiгти, тобто в процесi мого пересування має бути вiдсутнiй елемент польоту, по-друге, я повинен рухатися в швидкому темпi аж до виникнення в мене м'язово§ ейфорi§. Пiсля цього мене вiдвiдують декiлька iдей, iнодi дiйсно генiальних. Вночi менi без будь-яко§ системи можуть снитися пророчi кольоровi сни. Я прокидаюся i кидаюся до столу, так як якщо я §х одразу не запишу, то цi видiння можуть бiльше нiколи до мене не прийти. Нiколи! Спочатку це дуже непоко§ло i навiть лякало мою дружину. Але згодом вона зрозумiла, що я не божевiльний i нiяких неприємних наслiдкiв для дiтей, не§ i самого мене вiд цих нiчних мо§х наскокiв на письмовий стiл немає.

- Ви ще зовсiм молода людина, а чи хвилює i тривожить вас проблема власного безсмертя? Як показує мiй життєвий i професiйний досвiд, майже немає людей, якi б цим не переймалися. Що ви взагалi думаєте про цю проблему. Не буду приховувати, але це надзвичайно важливо для людей, якi хотiли б займатися дiяльнiстю, що впливала б на долю власно§ кра§ни i нацi§. В позитивному сенсi, звичайно. Справа в тому, що у випадку з Укра§ною добра для не§ i укра§нцiв можна добитися лише сiючи зло для деяких iнших народiв i кра§н. Це просто незаперечний факт.

- Я готовий. - коротко вiдповiв Радiй.

- Великi люди передають власну нервово-психiчну енергiю мiльйонам людей. Для цього треба навчитися концентрувати в собi §§ величезну кiлькiсть. Це нелегко, але в цьому криється §х безсмертя. Це ж якою неймовiрно великою i сильною енергiєю треба володiти, щоб "нагодувати" нею мiльйони людей? Велика людина помирає, але розпочата чи продовжена нею духовна справа вже не помре нiколи. Вона не може зникнути, але лише трансформуватися. I я не знаю, в кому бiльше величi, чи в людинi, яка виявилася максимально близькою до iстини i тому дала людству "залiзобетонний" iмпульс для розвитку, дуже слабо здатний до змiн, чи та людина, яка залишила по собi людям своє диверсифiковане послання, яке з роками i столiттями розростеться як крона величезного дуба.

- Так, я згоден з цим, - захитав головою Радiй. - Велика, духовно обдарована людина, нехай навiть вона померла багато столiть тому, продовжує сво§ми iдеями, висунутими за життя, брати участь у еволюцi§ людства i удосконаленнi суспiльства.

- Твоє iндивiдуальне життя, якщо ти прагнеш безсмертя не як людина релiгiйна чи мiстична, а серйозний науковець, пiсля твоє§ фiзично§ смертi, перейде в сотнi тисяч i мiльйони особистостей, фiзичне життя яких тiльки починається або продовжується.

- Насправдi в духовностi, на мою думку, - продовжив розмову з чаклуном Радiй, - немає нiякого мiстичного сенсу. В наш час духовнiсть не що iнше, не бiльше i не менше, як поняття, що носить цiлком наукову назву "iнформацiя". На вiдмiну вiд речовини i енергi§ iнформацiя не є матерiальною субстанцiєю. Але вона, як i душа людини, вiд них невiдривна i невiддiльна. Тiло є носiєм душi. Iнформацiя, як i душа, виникає, виробляється, передається, вiдтворюється, втрачається або помирає в результатi матерiальних процесiв.

- Не зовсiм з вами згоден, - заперечив чаклун. - Душа людини i iнформацiя не одне i теж. А що вiдбувається, коли ми з вами дивимося стару кiнокартину, зняту генiальним режисером в якiй зайнятий талановитий актор? У нас буря емоцiй, цiла гама переживань, ми не скоро заспокоюємося. Але ж i режисер i кiноактор давно вже померли, однак §хня робота впливає на нас i донинi. А Джоконда Леонардо да Вiнчi, а наскальнi малюнки людей кам'яного вiку, а Велика китайська стiна.

- Буду з вами абсолютно вiдвертий, - подивився просто в очi Пицяку Радiй. - Мене турбує доля сестри моє§ дружини Вiти. - Я вважаю, що §й потрiбний чоловiк. Їй пора одружуватися. Я хотiв би, що б це було не якесь ледащо, яке лише видурювало б грошi в не§ i мене, а сильний, дiєвий, чесний чоловiк, який би змiг стати мо§м партнером у бiзнесi. Але де таку людину знайдеш? Я не знаю, як це технологiчно органiзувати. Бо як показує мiй життєвий досвiд такi жiнки як Вiта врештi-решт одружуються на чоловiках, якi є справжнiм лайном. Я думаю, мабуть небезпiдставно, що якщо така людина, яку я вам змалював, затешеться до нашо§ родини вона буде здатна зруйнувати все створене нами i пiдвести не лише всiх нас, але i наших партнерiв, якi нам довiряють. Чи не так?

- А ви глибша i розумнiша людина, яка намагається нiчого не пускати на самоплив, нiж я вас собi уявляв, - злегка посмiхнувся Пицяк. - Я можу вам допомогти порадою, бо вважаю, що ви абсолютно правi i починаєте дiяти абсолютно вчасно. Крiм того, Вiта принесла менi дуже приємнi вiдчуття i переживання, за що я §й буду довiку вдячний.

- Так що ви порадите?

- У вас є фiрма, де працюють десятки людей. Я не помилився?

- Так ви абсолютно точно поiнформованi.

- Зважаючи на вашi дiловi якостi i вмiння передбачити розвиток економiчно§ кон'юнктури на найближчий перiод ваша фiрма мала б постiйно розширюватися i диверсифiкуватися.

- I це правильно, - пiдтвердив Ковалюх.

- Зараз в економiцi криза i багато молодих, перспективних, професiйних чоловiкiв знаходяться без роботи або хотiли б помiняти §§ на бiльш престижну i високооплачувану. Це ж правда?

- Свята правда.

- Оголосiть конкурс, так би мовити на замiщення вакантно§ престижно§ з високою платнею посади у вашiй фiрмi. Включiть до комiсi§, яка прийматиме рiшення по конкретних кандидатурах Вiту. З висновками i остаточним вердиктом не поспiшайте. Нехай пройдуть навiть мiсяцi. Але врештi-решт ви вiдберете неодруженого, гарного, високого, спортивного, розумного, професiйного i порядного хлопця чи чоловiка, який пiдiйде вашiй родичцi як чоловiк, а вам як майбутнiй партнер по бiзнесу на якого можна буде абсолютно покластися. Ну як вам така пропозицiя?

- Дивуюся, як така, здавалося б очевидна iдея не прийшла в голову менi. Дуже вам вдячний i сьогоднi ж дам розпорядження про оголошення вiдповiдного конкурсу. А сам тим часом переговорю з Вiтою. Думаю, що i вона не буде проти.

Роздiл УIII. Конкурс

- Я вирiшив, що тобi саме час одружитися, - звернувся Радiй до Вiти. - Радився про це з Пицяком. Вiн каже, що вчиняю правильно i дуже вчасно. Як ти вiдносишся до тако§ правдиво§ iнiцiативи з мого боку? Я тебе не образив?

- Не розумно було б ображатися на людину, яка щиро бажає тобi добра, - абсолютно спокiйно сприйняла заяву Радiя Вiта. - Але як все це органiзувати так би мовити технологiчно. Чи може в тебе є якийсь таємничий незнайомець, який випадково побачивши мене раптово закохався i не може без мене жити. Я й сама про це все частiше починаю подумувати. Зараз я займаюся практично постiйно органiзацiєю i подальшим просуванням нашого бiзнесу i тут менi не вистачає 24 годин доби. За таких умов, а також враховуючи моє минуле, де я можу познайомитися з чоловiком мого вiку, коли маю справу майже виключно зi старими пердунами або одруженими чоловiками.

- Я отримав дуже гарну i продуктивну iдею вiд твого мага i чарiвника. Вiн пропонує органiзувати в нашiй фiрмi конкурс на замiщення престижно§ i грошовито§ посади. Я i ти складатимемо конкурсну комiсiю. Зробимо оголошення в газетах i Iнтернетi. Встановимо обмеження, скажiмо до конкурсного розгляду приймаються неодруженi чоловiки у вiцi до 30 рокiв. Будуть приходити рiзнi люди, ми з ними розмовлятимемо, проглядатимемо §хнє резюме, посадимо людину бiля телефону, яка телефонуватиме в тi мiсця, де вони працювали ранiше i вияснятиме, чому вони звiдти пiшли i чи справлялися з роботою. Одним словом займатимемося нормальною роботою з добором i розстановкою кадрiв на фiрмi. А самi тим часом матимемо на увазi не лиш це, але ще й те, чи сподобалася ця людина тобi. Коли ж ми приймемо на роботу розумного, дiєвого, порядного, гарного молодого чоловiка, який тобi запав у душу, далi то вже твоя робота. Думаю нiкуди вiн вiд нас не дiнеться i буде тво§м. Закохається i одружиться. Згодна?

- Бачиш, а по твоєму обличчю я бачила, що ти йшов на зустрiч з Пицяком зi значною долею скептицизму. Чи може я не права?

- Як завжди ти права, - посмiхнувся Радiй, - в той час як Вiта була абсолютно серйозною i навiть сумною.

- Дякую тобi, що встигаєш думати не лише про бiзнес i свою родину, але й про мене, - знову якось засмучено сказала Вiта.

- А ти хiба не належиш до нашо§ родини? Все таки ти дуже близька кревна родичка моє§ дружини.

- Твоє§ кохано§ дружини, я ж бачу з якою нiжнiстю ти донинi на не§ дивишся.

- Нiчого, я думаю, що разом ми знайдемо для тебе чоловiка, який зможе належним чином оцiнити i твою красу та розум.

- Не знаю, чи може в принципi щось гарне вийти з технологiчно§ органiзацi§ шлюбу i тим бiльше кохання.

- Що ти таке говориш, - обурився Радiй. - А хто послав до мого гуртожитку батька Лесi? Хiба то була не твоя технологiчна iдея. А як все гарно i щасливо для нас з твоєю сестрою вийшло. Сама ж визнаєш, що ми один одного кохаємо. То чому таке ж не може вiдбутися з тобою?

- Леся ж не була повiєю, як я. Такий ґандж може стати на завадi щасливому родинному життю.

- Але ж у Лесi теж є фiзична вада, хiба не так? I у свiдомостi бiльшостi людей це непереборна завада на шляху до щасливого шлюбу i справжнього кохання.

- Ти правий. Я не подумала.

- Все залежатиме вiд тебе, вiд того якою ти будеш з ним. А не вiд того, ким ти була у своєму минулому життi. Згодься зi мною.

- Добре. Ти правий. Давай влаштовувати конкурс.

- Давай вияснимо, що ми хочемо отримати, тобто яку людину. Ну, зрозумiло, це має бути, знаючи тво§ уподобання, високий мiцний шатен, але не схожий на ковбасу "качок", симпатичний, стрункий з гумором, може палити цигарки, це тобi не заважає, дiловий, але, так би мовити, людина, яка не вiдкидає повнiстю медитацiю i всякi такi iншi духовнi штучки. Вiрно я змалював твого майбутнього чоловiка.

- Так, в основному правильно. Все iнше є лише деталями. Але як ми вияснимо його вiдношення, скажiмо, до йоги?

- В шiстдесятi роки ХХ столiття в епоху хiпi, багато елементiв схiдно§ культури увiйшли в моду на заходi: йога, буддизм, камасутра. Саме тодi захiдний європейський свiт познайомився i з медитацiєю. Вiдсторонення вiд дiйсностi, занурення в себе, повне розслаблення, транс, - все це в повнiй мiрi вiдповiдало фiлософi§ хiпi. Втеча вiд суспiльства, вiдмова вiд його цiнностей, чому сприяла медитацiя, стали одним з символiв руху хiпi. Я розумiю, що твоє спiлкування з мiстером Танакою i iншими представниками Сходу даром для тебе не пройшло.

- Для людей притаманно перебiльшувати. Я намагаюся уникати будь-яких крайнощiв у будь-чому, - сказала Вiта пригладжуючи своє пишне волосся. - З десятирiччями медитацiя обросла легендами про власнi чудодiйнi можливостi. Через це iз звичайного психотерапевтичного засобу вона перетворилася на таку собi всесвiтню панацею вiд людських бiд i нещасть. З'явилися люди, якi серйозно стверджують, що медитацiя є всесвiтнiм iнструментом для змiни психологiчного виду планети. Не бiльше i не менше.

- А в цiлому як тобi пропозицiя пана Пицяка? - Ти мабуть з обожнюванням вiдносишся до цiє§ людини?

- Пропозицiя дуже хороша i актуальна, але нiякого обожнювання в мене стосовно цiє§ людини немає, - абсолютно спокiйно i щиро сказала Вiта. - Ну як можна серйозно сприймати людину, яка заявляє, що здатний спрогнозувати, що трапиться в сто двадцятому столiттi. З таким же успiхом в часи неолiту можна було передбачити появу мобiльних телефонiв.

- Чому ж ти тодi послала мене до цього мага?

- Ти отримав дуже конструктивну пораду. Хiба не так? Пицяк володiє цiлком науково обґрунтованим гiпнотичним даром, даним йому природою. Крiм того, вiн абсолютно цiлеспрямовано удосконалював сво§ данi природою можливостi i особливостi. Його не можна слухати довго. Вiн сидить з якимось предметом у руцi, часто-густо це червоно-брунатна троянда, якою злегка покачує сюди-туди. Поки iнтонацiя його голосу то пiднiмається, то опускається, логiка у його спiвбесiдника i слухача вiдступає. Варто послухати його годину i повiриш у що завгодно. Слухач загiпнотизований.

- Так може його включити до складу нашо§ конкурсно§ комiсi§?

- Не треба цього робити. Я сама здатна вияснити, чи легко пiддається гiпнотичному впливу якась людина чи нi. Нам потрiбний чоловiк, який би за будь-яких умов не втрачав самовладання i в якого б пiд дiєю гiпнозу не можна було б видурити нашi грошi.

- А на якi кошти iснує наш чудовий Пицяк? В нього недешевий будинок у престижному мiсцi.

- Вiн вiдомий як гуру Трансцендентально§ медитацi§, яка обiцяє людинi (звичайно ж за певну плату) внутрiшню гармонiю. В нього пiд Києвом є ще один великий маєток. Пицяк по§здив по рiзних кра§нах i скрiзь мав успiх, особливо у США. Там вiн i заробив свiй основний капiтал. Тепер вiн зайнятий наступом на ринок Схiдноєвропейських кра§н, впроваджуючи нiрвану в якостi товару масового попиту.

- I це дiйсно має попит? - здивувався Радiй. - В ХХI столiттi в це важко повiрити.

- Може ти черговий раз здивуєшся, але нинi трансцендентною медитацiєю займаються вiд суднобудiвних магнатiв у Японi§ до релiгiйних дiячiв у Iранi, вiд конгресменiв у Вашингтонi до феесбешникiв у Москвi. Вiн без роботи i грошей не залишиться нiколи. Але давай ближче до нашо§ проблеми. Я вироблю власнi критерi§, яким має вiдповiдати претендент на мою руку i серце, а ти запропонуєш, скажiмо завтра, критерi§, яким має вiдповiдати претендент на високе звання твого дiлового партнера.

- Чудово. Тодi давай завтра вранцi це питання остаточно i узгодимо.

Наступного дня Вiта представила Радiєвi сво§ вимоги у виглядi таблицi. Там було все, навiть ймовiрний зрiст i вага претендента.

- Стоп, а як ми будемо визначати його зрiст. Кожен раз вставати менi i мiрятися з ним зростом. Виглядатиме несолiдно, - заперечив Радiй.

- Вставати тобi не треба. Он я повiсила на шляху претендентiв на посаду легеньку прозору завiсу на висотi одного метра вiсiмдесяти п'яти сантиметрiв. Ось не нижче цього зросту вiн i має бути. Там є ще риска на десять сентиментiв вгору. Вищих за цю вiдмiтку ми також вiдсiюємо.

- Ну ти й молодець, - здивовано похитав головою Радiй.

Перший день не дав нiяких результатiв. До обiду пройшло бiльше десятка бажаючих посiсти вельми вигiдну посаду, але жоден з них вiн не вiдповiдав високим критерiям, якi виставили §м Вiта i Радiй. Не було таких i пiсля обiду. Теж саме чекало комiсiю i на наступний день.

- Так я занехаю всю роботу, - звернувся Радiй до Вiти. - Треба щось придумати iнше.

- Треба змiнювати методику нашо§ роботи. - згодилася з ним Вiта. - Ти йди працюй, а я продовжуватиму спiвбесiду з конкурсантами. Якщо раптом виявлю когось, на мою думку достойного, одразу запрошу тебе. Якщо тебе в офiсi в той час не буде, попрошу претендента зайти наступного дня. Думаю, що в цьому сенсi проблем у нас не буде.

- Добре, тодi я пiшов.

Протягом наступного тижня Вiта переглянула i порозмовляла з десятками молодих людей, але жодний з них пiд тi чисельнi критерi§ не пiдiйшов. Дiвчина сама собi не признавалася, що на рiвнi пiдсвiдомостi чекала чогось такого... Щоб як струмом вдарило. Щоб вже без спiвбесiди i всiляких надуманих критерi§в саме §§ серце визначило, що це вiн.

Лише на третьому тижнi таке нарештi сталося. До офiсу зайшов молодик вiком так десь 27-28 рокiв. Зрiст приблизно 192 сантиметри, вага стрункого спортивного тiла десь до 95 кiлограмiв. Насмiшкуватi жовтi котячi очi свiтилися на правильному, трохи жорсткуватому обличчi з породистим великим абсолютно рiвним носом. Молодий чоловiк спокiйно сiв навпроти Вiти, хоча та вiд хвилювання забула запропонувати йому крiсло.

- Мирослав Хижняк, - назвав хлопець своє iмя i прiзвище.

- Дуже приємно, - мимоволi вихопилося у Вiти, якiй не вдавалося приховати свого замилування молодою людиною. Приязна усмiшка осяяла доволi виразне обличчя юнака, абсолютно знищивши його суворiсть. "Ця людина може бути коли треба дуже вимогливою i навiть жорстокою, але до тих, кого вона любить i поважає, цей молодий чоловiк завжди ставитиметься дуже нiжно i приязно, - подумала дiвчина. - В цьому сенсi це саме та людина, яка нам потрiбна. Але чи має вiн вiдповiднi професiйнi i дiловi якостi. Пора запрошувати Радiя". На §§ радiсть Радiй знаходився саме в цей час у офiсi i вiн вiдразу ж прийшов.

Привiтавшись з Хижняком Ковалюх теж вiдзначив вiдмiннi фiзичнi якостi i форму хлопця. Звернув вiн увагу i на те, що крiзь вiдкритий комiр його тенiски назовнi просилося чорне кучеряве волосся на грудях. "Добре розвинутi вториннi чоловiчi ознаки, - вирiшив вiн за тi короткi секунди, коли два чоловiки вiталися.

- Зважаючи на ваше резюме, ви встигли попрацювати в найрiзноманiтнiших фiрмах. Чому ви не обрали собi якийсь один стабiльний напрямок? - звернувся до претендента на посаду Радiй. - Ось тут я бачу, що ви скрiзь працювали близько двох рокiв. Фiрма "Каменяр" i свiтового масштабу "Авiс", шоколадна "Корона" i автомобiльна "Вiнер".

- Хотiлося спробувати себе в рiзних напрямках господарсько§ дiяльностi. Це усвiдомленi дi§, я йшов з фiрми, коли менi пропонували пiдвищення. Це говорило про те, що я вже розiбрався доволi глибоко в §§ роботi i для мене там не було вже майже нiчого цiкавого, - щиро вiдповiв Мирослав.

- Але ж ви точно так же можете вчинити i з нашою фiрмою, хiба не так? - мовив дещо ображено Ковалюх.

- Цiлком можливо, що я вчиню саме так, - знову щиро вiдповiв Хижняк. - Все залежить вiд того, яку роботу я буду виконувати, а головне чи буде вона достатньо для мене творчою i самостiйною. Менi дуже важливо, за власною ментальнiстю, мати можливiсть самостiйно приймати рiшення i нести за §х реалiзацiю особисту персональну вiдповiдальнiсть.

- Якщо ми зупинимося на вашiй кандидатурi, то у вас буде тримiсячний випробувальний термiн. Якщо ви справитеся, ми можемо запропонувати вам саме таку роботу, яка вас влаштовуватиме на довготермiновий перiод. Ми порадимося i сьогоднi ж увечерi вам зателефонуємо. До побачення.

- У вас у резюме записано, що ви зараз здобуваєте третю вищу освiту заочно. Що це за освiта? - зупинила жестом Мирослава Вiта, який уже почав вставати з крiсла.

- Наймоднiша нинi освiта, яка готує господарських управлiнцiв. Вiдкрився такий собi унiверситет вищих менеджерiв, про який мало хто знає. Студентiв там мало, але плату за навчання вони беруть дуже високу. Саме через ту платню, яку ви пропонуєте, я i прийшов до вас. Я мiг би за не§ не лише нормально жити, але й вкладати значнi кошти у власну освiту. Я можу йти?

- Так, бiльше запитань у нашо§ комiсi§ немає.

- Ну i що ти думаєш? - пильно подивився на дiвчину Радiй, коли за Мирославом зачинилися дверi.

- У мене таке вiдчуття, що це саме той, хто нам потрiбен. Особисто менi вiн дуже симпатичний як чоловiк, - мрiйливо протягнула Вiта. - Щось у ньому є таке... Вона бiльше нiчого не сказала, але було видно, що §§ уява вражена.

- З моє§ точки зору вiн теж може пiдiйти нам за всiма параметрами, - згодився Радiй. - Щирий, дiловий, знає чого хоче i не приховує цього, бо нiчого злочинного чи навiть просто некоректного в його бажаннях немає. Ну i крiм того, звернув увагу я й на те, як вiн дивився на тебе. Ти його однозначно зацiкавила, але не як член комiсi§, вiд яко§ залежить його доля, а саме як жiнка. Запропонована Пицяком технологiя твого одруження може виявитися доволi успiшною. Як ти думаєш?

- Я теж помiтила його зацiкавленiсть у цьому сенсi. Але наскiльки це може бути серйозним, побачимо.

- Може йому через деякий перiод, коли ми узнаємо цього хлопця ближче взяти i розкрити сво§ карти?

- Побачимо. Зараз ще рано про це говорити. Думаю, що варто почекати години двi i можна йому телефонувати, що його беремо.

- А вiн тебе зацiкавив бiльше, нiж ти хочеш менi показати. Такий поспiх не характерний для тебе.

Через три години Мирослав знову був у офiсi родинно§ компанi§ Радiя. Вiн почав оформляти документи, щоб отримати омрiяну як виявилося не лише ним посаду. А вже через мiсяць до Радiя зателефонував Пицяк. Вiн запросив його до себе у найближчу суботу.

-- Прихопiть з собою i Вiту, - запропонував вiн. - Має вiдбутися важлива розмова.

В суботу Радiй разом з Вiтою близько 12 години дня пiд'§хали до садиби Пицяка. Ворота автоматично вiдчинилися i джип Радiя прослiдував до самого будинку. На ганку §х чекав, саркастично посмiхаючись, господар. Вiн провiв гостей на вiдкриту терасу, де було накрито невеликий круглий стiл. На ньому стояли фiлiжанки i бовванiла гiрка якогось вишуканого печива.

- Вас не здивувало моє нагальне запрошення? - поставив чемне запитання Пицяк. - Пропоную ще один мiй шедевр - чай по-пицякiвському. Неземна насолода. До речi, без видимих наслiдкiв для статево§ сфери, але в цiлому надзвичайно посилює iмунну систему людини. Щиро рекомендую.

Пицяк почав розливати чай по фiлiжанках i його гостi з видимим задоволенням почали сьорбати гарячий напiй. Всi мовчали.

-- Не буду далi зволiкати, - продовжив розмову хазя§н. - Минуло§ ночi менi було видiння. З передбачення майбутнього. Цi видiння ще жодного разу мене не пiдвели. Думаю, що так буде i цього разу.

-- Ну i чого ж нам чекати? - запитав, жуючи печиво Радiй.

-- На жаль, нiчого хорошого, - розвiв руками Пицяк. - Ви самi бачите, що вiдбувається нинi в нашiй кра§нi i у свiтi в цiлому. Все це є репетицiєю майбутнього Апокалiпсису. На свiт у цiлому i на Укра§ну, зокрема, насувається гостра циклiчна цивiлiзацiйна криза. Вона, як це бувало завжди, супроводжуватиметься рiзними природними катаклiзмами. Уже зараз нашу планету переслiдують незвичнi потопи, посухи, екстремальнi пiдвищення температури, зростання рiвня Свiтового океану, магнiтнi полюси Землi рушили у дрейф, який з кожним днем прискорюється, починають "дурiти" Гольфстрiм i Ель-Нiньо.

-- I чим це загрожує безпосередньо нам? - з тривогою запитала Вiта.

-- Ми знаходимося напередоднi "переформатування" не лише суспiльства, але й природи, - доброзичливо продовжив маг. - Все старе, пострадянське, вiджиле, наскрiзь прогниле буде невблаганно знищене iсторiєю. Будуть знищенi i провiдники та реалiзатори збанкрутiлих iдей, традицiй, ментальностi. Тим бiльше, що всi вони, як це завжди бувало, вже давно засвiтилися i самi склали на себе так званi "розстрiльнi списки".

-- I коли всi цi вашi катаклiктичнi пророцтва мають здiйснитися? - не зовсiм коректно втупився гострим поглядом у Пицяка Радiй. - I що ви нам накажете робити?

-- У нас з вами залишилося лише два роки. Я вважаю, що цього часу цiлком достатньо, щоб пiдготуватися до того, що нас чекає. Пiсля закiнчення цього термiну великi мiста перетворяться на справжнi пастки для людей, якi в них живуть. Системи життєзабезпечення перестануть працювати, а транспортнi магiстралi будуть паралiзованi. Стiльниковий зв'язок буде заблокований. Автономнi системи водо- i теплопостачання у великих мiстах у виглядi печей i криниць вiдсутнi. Продовжiть мо§ пророцтва, Радiю, якщо зможете, - невесело сказав Пицяк.

-- Будь ласка, - пiдхопив молодик передбачення мага. - Здичавiлi тварини, цiлi хмари пацюкiв, iнфекцiйнi хвороби, повне знецiнення грошей. Мародери, вбивцi, ґвалтiвники, грабiжники вiзьмуть владу у великих мiстах. Найцiннiшою рiччю стане "пан Кольт".

-- Правильно, мiй молодий друже, - посмiхнувся Пицяк. - Вiддаленi вiд мiст райони сiльсько§ мiсцевостi з автономними системами життєзабезпечення отримають безперечну перевагу. Найбiльше шансiв для виживання буде в аграрних областях Захiдно§ Укра§ни, де люди звикли допомагати один одному. Нацiоналiсти запропонують людям задля виживання строго i жорстко органiзовану замкнуту систему, яка буде прийнята всiма. Преференцi§ отримають i добре внутрiшньо органiзованi протестантськi громади, якi рушать з мiст у сiльську мiсцевiсть.

-- А тепер знову ти, Радiю, - заохотив молодика маг. - Продовж, будь ласка, за мене.

-- Уже зовсiм не важко, входжу у роль пророка i футуролога, - сказав Радiй, черговий раз доливаючи собi i Вiтi чаю до фiлiжанок. - У Захiднiй i Центральнiй Укра§нi буде сформована потужна армiя, яка зупинить навалу до нашо§ держави голодних грабiжникiв, убивць i ґвалтiвникiв з Росi§, як це вже було у 1920-21 роках та у 1932-33 роках минулого столiття.

-- А тепер чекаю вiд вас самих рекомендацi§, що ж нам робити, - звернувся маг до сво§х гостей.

-- У нас є база в Чорнобильськiй зонi, ви там бували, - почала Вiта. - Цiлком автономна система. Там все є, щоб пересидiти всi цi пророкованi вами катаклiзми. Не думаю, що в цю зону масово ринуть якiсь люди. там немає чого робити. А про iснування там бази знають одиницi. Та й то практично нiхто не вiдає, де вона розмiщена точно i як в не§ потрапити. Можна пройти просто над нею i нiчого не помiтити. Хiба я не права?

-- Це в тебе говорить так званий Чорнобильський синдром, - похитав головою Пицяк. - Цей синдром характерний для всiх людей, якi пережили реально чи вiртуально якусь катастрофу. Треба тiкати не вiд людей, а до людей. Сво§х людей. Якi допоможуть, пiдтримають, об'єднаними зусиллями не дадуть пропасти. А що таке Чорнобильська зона? Символ смертi, а не виживання. А що думаєш ти, Радiю?

-- Я вважаю, що нам треба поступово переводити свiй бiзнес до Iвано-Франкiвська, створюючи там власну базу виживання. Думаю, саме це мiсто стане найбезпечнiшим пiд час вселенського Апокалiпсису. Там сформується уряд Укра§ни, звiдси рушить на схiд армiя, яка витiснить з нашо§ землi голодних зайд-грабiжникiв.

-- Правильно мiркуєш, хлопче, - поплескав по плечах Радiя Пицяк. - Не забудьте забрати i мене з собою.

Увiмкнуте радiо, яке передавало легку естрадну музику минулого столiття раптом перервало §§ трансляцiю. Схвильований голос диктора повiдомив, що почалося стрiмке перемiщення земно§ кори i земляни завтра ж вiдчують рiзкi погоднi змiни. Поки ж що варто спостерiгати за незвичним перемiщенням Сонця по небосхилу.

-- Ну i що ви скажете на такий розвиток подiй? Ви його передбачали? Що таке вiдбувається? Майже ж миттєво все вiдбулося. А ви казали два роки.

-- Дорогий мiй Радiю, - раптом розчулився Пицяк. Справа в тому, що ти сприймаєш данi подi§ як кiнець, а я як початок. Хоча справжнiй початок кiнця вiдбувся у квiтнi 1986 року. I започаткований вiн був Чорнобильською катастрофою. Тодi i вiдбулося перше зрушення земно§ кори, осi i магнiтних полюсiв. Тепер це просто Чорнобильський синдром.

Оставить комментарий © Copyright Масляк Петро (petro_maslyak@ukr.net) Размещен: 30/01/2011, изменен: 30/01/2011. 254k. Статистика. Статья: Проза Скачать FB2		Ваша оценка:

Масляк Петро : другие произведения.

Чорнобильський синдром