Мурашкин Михаил Георгиевич. Святе письмо

0x01 graphic

СВЯТЕ ПИСЬМО

Днiпро

Видано Храмом Споконвiчного знання Бога

2017

СВЯТЕ ПИСЬМО. - Днiпро: "Храм Споконвiчного знання Бога", 2017. - 58 с.

Святе Письмо - збiрка текстiв "Храма Споконвiчного знання Бога". В цю збiрку входить саме Святе Письмо, як текст який перекладений з пiктографiчного письма, а також тексти якi вiдображають фiлософiю i ритуал Храма.

Корисну медитативну практику можна знайти у Святому Письмi рiзних релiгiй. Важливий момент медитативної практики - це засвiдчення своїх спонукань.

Святе Письмо має технiку медитативної практики. Тому буде корисно широкому колу читачiв, якi цiкавляться релiгiйною культурою.

Усi права захищенi. Нiяка частина даної книги не може бути вiдтворена в якої б не було формi без письмового дозволу керiвництва "Храма Споконвiчного знання Бога".

No Храм Споконвiного

знання Бога, 2017

СВЯТЕ ПИСЬМО

_______________________

Не мiняй свiй стан.

Не вбивай живе.

Засвiдчуй свої спонукання.

Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде.

СВЯТЕ ПИСЬМО ведийцiв, русинiв, вогнепоклонникiв (язичникiв).

***

Не мiняй свiй стан. Ой, Див, Ладо!

Не вбивай живе. Ой, Жив, Жива, Живий!

Засвiдчуй свої спонукання. О Бог, Доля, Око!

Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде. О Ирiй, О ...!

***

Не мiняй свiй стан. О ...!

Не вбивай живе. О ...!

Засвiдчуй свої спонукання. О ...!

Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде. О ...!

Коментар СВЯТОГО ПИСЬМА "Храма Споконвiчного Знання Бога".

***

Не мiняй свiй природний стан духу, не приймай в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.

Не вбивай життя.

Засвiдчуй все, засвiдчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. I ти отримаєш життя вiчне, отримаєш безсмертя.

Передавай цi знання iншим. I життя вiчне буде.

***

Не мiняй свiй природний стан духу, не приймай в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює. Ой, Див, Ладо!

Не вбивай життя. Ой, Жив, Жива, Живий!

Засвiдчуй все, засвiдчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. I ти отримаєш життя вiчне, отримаєш безсмертя. О Бог, Доля, Око!

Передавай цi знання iншим. I життя вiчне буде. О Ирiй, О ...!

***

У арiїв, якi прийшли з Балтiйського моря в степи Пiвнiчного Причорномор'я, був патрiархат; i вони вклонялись Диву, дивленню, дивуванню, Богу яскравого неба угорi й у собi. В степах Пiвнiчного Причорномор'я у арiїв був матрiархат i там вклонялись Богинi Ладi, ладу. Степи багатi травами. Ними лiкувались. Але їх i вживали, щоб змiнити свiй природний стан духу, порушити рiвновагу i гармонiю Небесного Вогню i Небесної Води. I було явлення Бога, i було сказано: "Не мiняй свiй стан". Це розумiлось так що "не мiняй свiй природний стан духу, не приймай в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює". Тобто не порушуй рiвновагу в собi, рiвновагу Небесного Вогню i Небесної Води. Адже це не дає людинi можливiсть засвiдчувати свої спонукання.

Вiд того спiвають: "Ой, Див, Ладо!". Спiвають про їхню рiвновагу, гармонiю.

Люди займалися жертвоприношенням. Приносили в жертву тварин. Приносили в жертву живе. Але було явлення Бога, i було сказано: "Не вбивай живе". Це розумiлось так, що "не вбивай життя". Не вбивай також свої непотрiбнi, хибнi думки. Май до них теж жалiсть, жаль, жалобу, спiвчуття. Живи з ними. Але роби свою справу, а не ту, яку пiдказують тi хибнi думки. Адже вбивство порушує можливiсть людинi засвiдчувати свої спонукання, порушує шлях до Бога.

Тому спiвають: "Ой, Жив, Жива, Живий!". Спiвають про рiст живого, про жалiсть i спiвчуття до своїх хибних думок.

Люди не володiли собою. Упадали в гнiв, лютiсть. I було явлення Бога, i було сказано: "Засвiдчуй свої спонукання". Це розумiлось так, що "засвiдчуй все, засвiдчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. I ти отримаєш життя вiчне, отримаєш безсмертя". Засвiдчення може породити в людинi Бога, Долю, Долю-двiйника, яка охороняє вiд спокус. Це йде через Око: сльоза очищує.

Тому спiвають: "О Бог, Доля, Око!". Спiвають про шлях до стану життя вiчного, до стану безсмертя.

Ще було явлення Бога, i було сказано: "Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде". Це розумiлось так, що "Передавай цi знання iншим. I життя вiчне буде". Дехто пiшов у Ирiй, в теплу сонячну країну, де життя вiчне, безсмертя, пiшов передати цi знання. А там була зустрiч з iншими iменами Бога.

Тому спiвають: "О Ирiй, О ...!". I додають усiлякi iмена Бога: Вишнiй, Вiшну, Брахман, Ахурамазда, Будда, Дао, Єлохiм, Iєгове, Отець Небесний, Аллах, Сварог, Дажбог, Бiлобог, Чорнобог, Стрибог.

Передавати знання можна i собi як iншому. Адже Ирiй - це не тiльки тепла, сонячна країна, яка десь. Але це також тепла, сонячна країна у нас, в наших глибинах.

Заповiдi Бога неможливо виконати досконало.

"Не мiняй свiй стан". Можна не вживати речовини, якi змiнюють стан, не пити вино. Але стан може змiнити забруднене повiтря, забруднена вода, нервова напруга. Тому треба старатися, намагатися як тiльки можна не мiняти свiй стан.

"Не вбивай живе". Можна не вбивати людей i тварин, не вживати м'ясо i рибу. Але рослинна їжа теж жива. I коли ми вживаємо будь-яку їжу, в тому числi i рослинну, то вбиваємо живе. Якщо ми зовсiм не будемо їсти, то вб'ємо себе як живе. Тому треба старатися, намагатися як тiльки можна не вбивати живе.

"Засвiдчуй свої спонукання". Засвiдчувати свої спонукання кожну мить неможливо. Людина вiдволiкається у своїх думках, спокушається, зваблюється. I тодi вона не засвiдчує свої спонукання, перериває процес засвiдчення. Спокуса робить своє. Тому треба рано-вранцi, коли сонце тiльки пiднiмається, або коли воно над головою, поглиблено засвiдчувати свої спонукання, думки, почуття, тим самим очищуючись вiд усiляких спокус.

Засвiдчуй себе.

Спостерiгай себе.

Пильнуй себе.

Споглядай себе.

***

Прадавнi люди (арiї, у яких Всесвiт це Див, i арiї, у яких Всесвiт - Ладо), якi жили в степах Пiвнiчного Причорномор'я, вживали рiзнi трави, лiкувались ними.

Але вони вживали i трави, якi стимулюють, мiняють стан людини. Вживали скислий виноград, вiд якого - вино. I було явлення Бога, i було сказано: "Не мiняй свiй стан".

Прадавнi люди займалися жертвоприношенням, приносили в жертву тварин. I було явлення Бога, i було сказано: "Не вбивай живе".

Прадавнi люди не володiли собою, впадали в лютiсть, в гнiв. I було явлення Бога, i було сказано: "Засвiдчуй свої спонукання".

Ще було сказано: "Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде".

Прадавнi люди понесли цi знання туди, вiдкiля прилiтають ирицi. Ирицi прилiтають з Ирiю.

Ирiй - тепла, сонячна країна.

***

"Храм Споконвiчного знання Бога". Богослужiння в цьому храмi схоже на медитацiю. Тому людина, яка вперше потрапила до цього храму i не подiляє вчення, про яке тут говорять, все одно не втратить часу, тому що при богослужiннi вона фактично медитує. А медитацiя йде на користь. Символ "Храму Споконвiчного знання Бога" - восьмикутна зiрка. Восьмикутна зiрка - це фундамент храму. Восьмикутна зiрка - це символ Бога.

Але почали вживати i стимулюючi трави, якi змiнюють стан людини. Тодi було явлення Бога, i було сказано: "Не мiняй свiй стан".

Арiї займались жертвоприношенням. Вони приносили в жертву тварин. I тодi було явлення Бога, i було сказано: "Не вбивай живе".

Арiї не володiли собою. Вони упадали в гнiв, лютiсть. I тодi було явлення Бога, i було сказано: "Засвiдчуй свої спонукання".

Ще було сказано: "Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде".

Цi знання вiдображенi в пiктографiчному i рунiчному письмi Кам'яної Могили. Цi знання арiї понесли в теплу сонячну країну, звiдкiля прилiтають ирицi, тобто в Iндiю й Iран. Отже арiї вплинули на виникнення iндуїстських "Вед", i зороастрийської "Авести".

Послiдовники "Храму Споконвiчного знання Бога" спочатку повторюють самi знання, тобто повторюють: "Не мiняй свiй стан, не вбивай живе, засвiдчуй свої спонукання. Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде", пiсля чого протягом години, коли сонце в зенiтi, в тишi поглиблено засвiдчують свої спонукання. Послiдовники заглиблюються в себе i зливаються iз Всесвiтом, доторкаючись до Божественного. Проходить процес очищення i у людини з'являється можливiсть пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя. А це дає шанс пiсля свого земного життя мати Життя Вiчне, мати Безсмертя. Людина хоч раз у життi повина пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя.

Поглиблено засвiдчувати свої спонукання вiдразу не вдається. Людина вiдвертається. В головi з'являються рiзнi думки, якi вiдвертають, з'являються рiзнi почуття. В головi виникають думки. Але треба бути над думками, не йти за ними, дивитися, як вони з'являються i зникають, дивитися в те незмiнне в собi, звiдкiля виходять думки, змiнюючи одна одну. У людини може з'явитися Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя. А це - запорука того, що є шанс мати Життя Вiчне пiсля свого земного життя.

***

Був Вогонь i була Вода (жовте i синє), Сонце i Небесна Вода (дощ). Але була i рiвновага, гармонiя, коли свiтило Сонце i в той же час йшла Небесна Вода (йшов дощ, слiпий дощ). Ця рiвновага i гармонiя є Єдине, Бог, ПраБог, ПершоБог, ВсеБог, Всевiдо, Вишнiй, Всевишнiй. Ця гармонiя в людськiй душi, в людському дусi, як наслiдок того, коли вона засвiдчує свої спонукання, думки i почуття, засвiдчує свiт (медитацiя). Вiд того виникає Доля багатства, Доля щастя, тобто Бог.

***

Було Сонце. Його обожнювали. Були грiм i блискавка. Їх обожнювали. Обожнювали ясне сонячне небо, природу взагалi. I це був ПершоБог, або ПраБог, або ВсеБог, Всевiдо, Всевишнiй. А в цiлому - було Вище, i його нiяк не називали. Це доязичницька вiра.

Потiм з'явилося язичництво. Воно з'явилося, коли природнi явища були названi. Сонце стало ДажБогом. Дощ теж був ДажБогом (Пашник). Грiм i блискавка стали Перуном. Вiтер став Стрибогом.

Доязичницька вiра, коли обожнювали природу i її як вищу силу нiяк не називали. Людина через засвiдчення своїх спонукань, думок, почуттiв, через засвiдчення свiту проникала в глибини себе, знаходила там незмiннiсть, зливалася з тiєю незмiннiстю, зливалася з природою - ПершоБогом, або ПраБогом - i вiдчувала Стан Безсмертя. Стан Безсмертя був запорукою того, що пiсля життя на Землi може бути Життя Вiчне, без смертi, без страху. Бо в Станi Безсмертя вiдсутнiй який би то не було страх. Стан Безсмертя - це шанс мати безсмертя пiсля того, як помреш.

Джерела: Пашник Свiтовит Дмитрович. Руська Православна Вiра у питаннях i вiдповiдях. - Запорiжжя: Руське Православне Коло, 7519 (2011). - С. 36.

***

Бог (або Бiг, Бга, Бхага) спочатку не розумiвся як божество. Але Бог розумiвся за своєю суттю як Доля (Доля багатства, Доля щастя).

Бог розумiвся як Доля багатства, багатства як можливостi ховати недолiки. Коли ховаються недолiки, то це для людини багатство, бо приходить досконалiсть. Бог - досконалiсть.

***

Пiсенник

***

Вiд Дiда:

Боже. Ти кажеш: "Не мiняй свiй стан". Я не мiняю свiй природний стан Духу, не приймаю в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.

Але, Боже. Я не можу виконати Твiй заповiт досконало.

Я не п'ю вина, не вживаю речовини, якi можуть змiнити мiй стан. Але стан може змiнити забруднене повiтря, забруднена вода. Мiй стан може змiнити нервова напруга. Я старанно, як тiльки можна, намагаюсь не мiняти свiй стан.

Якщо я буду мiняти свiй стан i вживати те, що порушує рiвновагу, то порушиться засвiдчення моїх спонукань.

Вживання того, що порушує рiвновагу, порушує i засвiдчення.

Ой, Див, Ладо!

Боже. Ти кажеш: "Не вбивай живе". Я не вбиваю життя.

Але, Боже. Я не можу виконати Твiй заповiт досконало. Я не вбиваю людей. Не вбиваю тварин i не вживаю їх. Але рослинна їжа теж жива. I коли я вживаю будь-яку їжу, а отже i рослинну, то вбиваю живе. Якщо я зовсiм не буду їсти, то вб'ю себе як живе.

Я не їм бiльше, нiж треба, щоб менше вбивати живе.

Не вбиваю живе, а маю жаль, спiвчуття, вiд чого не порушується засвiдчення.

Маю жаль, спiвчуття до своїх думок, живу з ними. Жалiсть не порушує засвiдчення. Безжалiснiсть, неспiвчування порушують засвiдчення думок i почуттiв. Безжалiснiсть перериває засвiдчення.

Ой, Жив, Жива, Живий!

Боже. Ти кажеш: "Засвiдчуй свої спонукання". Я засвiдчую все, засвiдчую свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. I я отримаю життя вiчне, отримаю безсмертя. Вiрю в це.

Спостерiгаю за собою, за своїми думками i почуттями. Пильную. Пильно стежу за спокусами. Споглядаю їх у собi.

Але, Боже. Я не можу виконати Твiй заповiт досконало. Не можу увесь час засвiдчувати свої спонукання. Вiдволiкаюсь в своїх думках, спокушаюсь. I не засвiдчую свої спонукання.

Збираюся разом з iншими й поглиблено засвiдчую свої спонукання, очищуюсь вiд усiляких спокус.

У тишi поглиблено засвiдчую свої спонукання, думки, почуття. Заглиблююсь в себе i зливаюся iз Всесвiтом, з Тобою, Боже. Очищуюсь. З'являється можливiсть пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя. Пiсля земного життя буде життя вiчне, буде безсмертя. Вiрю у вiчне життя в потойбiчному свiтi, в Ирiї.

О Бог, Доля, Око!

Боже. Ти кажеш: "Передавай знання iншим i життя вiчне буде". Я передаю знання iншим i вiрю, що життя вiчне буде. Передавав знання навiть в Ирiй. Декiлька разiв завмирав, ходив туди, в Ирiй, в теплу сонячну країну, де птахи зимують. Вирiй за морем. Тому я завмер, пiшов за море, пiшов туди, звiдкiля прилiтають ирицi; i понiс iз собою Твої знання, Боже; знання про Тебе, Боже, про Род. Род - це Ти, Боже, це всi люди на Землi; весь людський рiд має в собi Тебе, Боже.

О Ирiй!

Славлю Тебе, Боже!

***

Не мiняй свiй стан! Боже, це Твiй прояв як Див, Ладо. Прояв як їх рiвновага в менi.

Боже! I я йду за Тобою. Я не мiняю свiй природний стан Духу, не приймаю в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.

Ой, Див, Ладо!

Боже. Тобою сказано: "Не мiняй свiй стан". До нас це приходить з розумiнням того, щоб не мiняти свiй природний стан Духу, не приймати в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює. Вiд того ми не п'ємо вина, не вживаємо речовини, якi можуть змiнити наш стан. Але Твiй заповiт, Боже, не можна виконати досконало. Стан може змiнити забруднене повiтря, забруднена вода. Стан може змiнити нервова напруга. Ми стараємося, намагаємось як тiльки можна не мiняти свiй стан.

Вiримо у вiчне життя в потойбiчному свiтi, в Ирiї.

Славимо Тебе, Боже!

***

Не вбивай живе! Боже, це Твiй прояв як Жив, Жива, Живий. I я йду за Тобою, Боже.

Я не вбиваю життя.

Жив! Жива!

Боже. Тобою сказано: "Не вбивай живе". До нас це приходить з розумiнням того, щоб не вбивати життя. Але це неможливо виконати досконало. Ми не вбиваємо людей i тварин. Дехто з нас навiть не вживає тих тварин м'ясо, не їсть рибу. Але, Боже, Твiй заповiт неможливо виконати досконало. Адже рослинна їжа теж жива. I коли ми вживаємо будь-яку їжу рослинну, то вбиваємо живе. Якщо ми зовсiм не будемо їсти, то ми вб'ємо себе як живе.

Ми не їмо бiльше, нiж треба, щоб менше вбивати живе.

Боже. Вiд Тебе звемо Твiй прояв, звемо Живу, звемо Жив, Живе.

Жив - Живий, Життя.

Жива - Життя.

Живець - сила життєдайна. Не вбиваємо цю силу.

Славимо Тебе, Боже!

***

Засвiдчуй свої спонукання! Боже, це Твiй прояв як Доля, як Око.

Я засвiдчую все, засвiдчую свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. I я отримаю життя вiчне, отримаю безсмертя. Вiрю в це.

Вiрю в Тебе, Боже.

Гей, Око Лада, Леле Ладове,

Гей, Око Ладове, нiч пропадає,

Бо Око Лада з води виходить.

Боже. Тобою сказано: "Засвiдчуй свої спонукання". До мене це приходить з розумiнням того, щоб засвiдчувати все, засвiдчувати свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись у своєму справжньому Я. I тодi я отримаю життя вiчне, отримаю безсмертя. Але Твою заповiдь, Боже, неможливо виконати досконало. Неможливо людинi увесь час засвiдчувати свої спонукання. Людина вiдволiкається у своїх думках, спокушається. I не засвiдчує свої спонукання. Спокуса робить своє.

Ми збираємося разом й поглиблено засвiдчуємо свої спонукання, очищуємось вiд усiляких спокус.

У тишi поглиблено засвiдчуємо свої спонукання, думки, почуття. Заглиблюючись в себе i зливаючись iз Всесвiтом, ми торкаємось Тебе, Боже. Ми очищуємось. У нас з'являється можливiсть пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя. Пiсля земного життя буде життя вiчне, буде безсмертя. Вiримо у вiчне життя в потойбiчному свiтi, в Ирiї.

Славимо Тебе, Боже!

***

Передавай знання iншим i життя вiчне буде! Боже, це Твiй прояв як Ирiй. Я передаю знання iншим - i життя вiчне буде.

Вирiй - це тепла країна, сонячна країна.

Боже. Тобою сказано: "Передавай знання iншим i життя вiчне буде". До нас це приходить з розумiнням того, щоб передавати цi знання навiть в Ирiй.

Для нас Ирiй - це тепла сонячна країна, де птахи зимують, де люди живуть пiсля смертi.

Вирiй за морем. Тому дехто з нас пiшов за море, пiшов туди, звiдкiля прилiтають ирицi; i понiс iз собою Твої знання, Боже; знання про Тебе, Боже, про Род понесли туди. Род - це Ти, Боже, це всi люди на Землi; весь людський рiд має в собi Тебе, Боже. Род - єдиний Бог у небесах, в глибинах наших небес. Род - є сам Бог. Род - Бог Життя, Долi, володар Вирiю, батько Бiлобога i Чорнобога. Род - ПершоБог, ВсеБог, Всевiдо, Вишнiй.

Славимо Тебе, Боже!

***

Боже! Ти Див, Дивлення в себе. Вiд того може бути Стан Живи, Життя Вiчного. А це - запорука можливостi насправдi мати Життя Вiчне.

Коли є Див, Дивлення в себе, то вiдкривається ясне сонячне небо в глибинах душi, вiдкривається Ирiй зi всiєю своєю райською могутнiстю; наче Тур.

Тур i я - одне. I тодi завмираєш, зливаючись iз Всесвiтом. А вiд того Ладо сама приходить.

Ой, Див, Ладо! Їх рiвновага - запорука Життя Вiчного.

Ой, Див, Ладо!

Славимо Тебе, Боже!

***

Боже. Кричу в своїх спiвах усiм людям, усьому Роду людському:

Не вбивай живе.

Ой, Див, Ладо, не вбивай, не вбивай.

Ой, Див, Жива, не вбивай, не вбивай.

Не вбивай життя.

Жив, Живий. Ти життя.

Славимо Тебе, Боже, Жив!

***

Боже. Молю у своїх спiвах усiх людей, увесь Рiд людський:

Не мiняй свiй стан,

Ой, Див, Див та Ладо,

Не мiняй, не мiняй.

Ой, Див, Див та Ладо,

Рiвновагу не втрачай.

Кажу кожному: "Не мiняй свiй природний стан духу, не приймай в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює".

Славлю Тебе, Боже!

***

Не мiняй свiй стан; i не вживай те, що порушить рiвновагу Вогню i Води в тобi. У рiвновазi Див i Ладо.

Не вбивай живе; не зменшуй живого. Росте Жива.

Засвiдчуй свої спонукання, споглядаючи спокуси. Будь Дивом у своєму Дивленнi. Зроняй сльозу, як зроняє Всевидяче Око. Споглядай спонукання i спокуси, як споглядає Сокiл. I душа, як двiйник твiй, стане Долею, зiллється з Богом. Бог - Доля.

Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде. Йди в теплу, сонячну країну, розповсюджуючи знання Бога. Вирiй - тепла, сонячна країна. Там життя вiчне. Вирiй в тобi, в твоїх глибинах. Засвiдчуй i споглядай в собi Ирiй.

Боже! Все це я кажу кожному, щоб кожен з Роду засвiдчував i споглядав свої глибини. На таке очищене мiсце приходиш Ти, Боже. Род - Бог.

Славлю Тебе, Боже!

***

Славте Бога! Схвалюй, душе моя, Бога!

Буду схвалювати Бога, поки я живий, спiвати Богу моєму, поки я iсную. Буду спiвати його проявам. То Око, Доля, Жива, Ладо, Див. Нема надiї на сильних цього свiту, на людей, якi заблукали у самих собi. Але вийде Дух Божий i повернеться до Всесвiту, i в той час зникнуть усi хибнi думки. Щасливий той, кому Бог вiдкриється i буде поряд.

***

Боже! Збав мене, Боже, вiд думки змiнити свiй стан, вжити те, що мiняє мiй стан. Те вiдхиляє мене вiд рiвноваги Дива i Лади, Вогню i Води.

Збав мене, Боже, вiд думки вбити щось живе, як це не породить бiльше живого. Адже росте Жива.

Збав мене, Боже, вiдволiкатися, спокушатися i не засвiдчувати свої спонукання, думки, почуття, не пильнувати за собою, не споглядати себе, не пробуджувати в собi Тебе, Боже, Долю, Всевидяче Око.

***

Боже!

Я, як твiй ясен Сокiл, на святеє небо, на Чорне море споглядаю.

Що на святому небi, на Чорному морi негаразд починає.

Я, як твiй ясен Сокiл, в свої глибини споглядаю

Засвiдчуючи спонукання. Життя вiд того вiчне маю.

Боже!

Маю надiю, маю надiю на можливостi, на можливостi життя вiчного. А це вже добро. Добро вiд Тебе, Боже. Славлю Тебе!

***

Боже. Ти Всевидяче Око. Ти Доля. Ти вiдкрився менi, Боже. Ти, як двiйник, поруч зi мною. Чи пiднiмусь я до неба - Ти там. Ляжу я в могилу - i там Ти. Понесусь я на крилах, наче Сокiл, перенесусь я через море - i там Ти поруч, i ведеш мене до життя вiчного, не даючи менi мiняти свiй стан i вживати вино, не даючи вбивати живе, якщо це не дає бiльше живого, а даючи можливiсть поглиблено засвiдчувати свої спонукання, думи, почуття, пильнуючи за собою, споглядаючи себе, вiд чого Ти, Боже, встаєш в менi, стаєш поруч бiля мене, як двiйник моєї душi. Цей двiйник у менi стає одним з тобою, Боже.

Славлю Тебе!

***

Боже. Я в дорозi чи я вiдпочиваю пiд деревом - Ти навколо мене. Десь в глибинах моєї душi Ти спiваєш:

Не мiняй свiй стан. Ой, Див, Ладо!

Не вбивай живе. Ой, Жив, Жива!

Засвiдчуй свої спонукання. Ой, Бог, Доля, Око!

Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде. Ой, Ирiй, Вирiй!

Як менi спiвати Бога, коли вживав те, що змiнює мiй стан, порушуючи рiвновагу Дива i Лади?

Як менi спiвати Бога, коли вбивав живе, зменшуючи живе, вбиваючи Живу?

Як менi спiвати Бога, коли я не засвiдчував, не спостерiгав, не споглядав, не пильнував спокуси? Не породжував Тебе бiля себе, Боже, не породжував Долю, Око.

Прости мене, Боже.

Тягнуся до Тебе.

***

Боже. Знаю. Щасливi тi, чий шлях без хиби, тi, хто йде знанням Бога: хто не вживає те, що мiняє стан, хто не вбиває живе, породжуючи бiльше живого, хто засвiдчує свої спонукання, не вiдволiкаючись, не спокушаючись на непотрiбне, хто передає знання Бога iншим задля життя вiчного.

Щасливi тi. То Щастя Бога. То Доля Щастя, яка вiд Бога.

***

Боже. Ти Ирiй. Ти його породив. Ти розкриваєшся в нас сонячним сяйвом, райським простором теплої сяючої країни, розкриваєшся Ирiєм.

Дехто з нас пiшов у ту сонячну, теплу країну, вiдкiля прилiтають птахи, прилiтають ирицi.

Пташки повертаються з Вирiю. Ми так i спiваємо:

Ой ти, соловейку, ти раннiй пташку,

Ой чого так рано iз вир'їчка вийшов?

Iншi пiдспiвують:

Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав.

Але сонячне сяйво теплої країни i в глибинах душi нашого Всесвiту, коли ми маємо прояв Бога. Ти в нас сонячним сяйвом, Боже.

Славимо тебе!

Боже. Ми передаємо твоє знання всюди. Дехто з нас пiшов його передати в Ирiй, в Тепличчину, вiдкiля повертаються пташки, ирицi.

Пташки повертаються з Вирiю, Ирiю...

Ой ти, соловейку, ти раннiй пташку,

Ой чого так рано iз вир'їчка вийшов?

Боже. Ти кажеш: "Передавай знання iншим i життя вiчне буде". Заради цього вiчного життя дехто з нас пiшов В Ирiй, В Тепличчину передавати Твої знання.

Ирiй в нас, в наших глибинах душi - сонячним сяйвом.

Славимо тебе, Боже!

В наших глибинах душi - тепла країна гарячого життєдайного сонця. В наших глибинах - потойбiчний свiт i вiра в невмирущiсть.

То вiд Тебе, Боже.

***

Боже. Вiд Тебе згори: "Засвiдчуй свої спонукання". Через це ми стаємо Всесвiтом.

Боже. Вiд Тебе Доля, частина, та частина, яка зветься Щастям.

Боже. Ти вiдкриваєшся в моїх глибинах, коли я засвiдчую свої спонукання, думки, почуття; коли я споглядаю свої спокуси, пильную за собою. Тодi ти поруч, Боже. Тодi душа моя як двiйник, а потiм: Ти є я.

Бог! Бог - Доля, Душа.

Бог! Доля - Душа.

Бог! Бог - Душа.

Бог! Бог - Дух.

Бог є Дух!

Ти поруч, Боже. Допомагаєш. I я не спокушаюсь. I я нi за ким не йду.

Не спокушаюсь.

Кричу всiм на свiтi: "Засвiдчуй все, засвiдчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. I ти отримаєш Життя Вiчне, отримаєш Безсмертя".

Слава Тобi, Боже!

***

Славте Бога!

Слав душе моя, Всевидяче Око. Буду славити Бога, поки я живий, поки рухаюсь, поки iсную. Нi на кого нема надiї.

Пробуджую в собi Око - i зникають хибнi думки.

Нема хибних думок - i настає Щастя, для тих, хто має надiю на спасiння.

Око творить iстинне, руйнуючи хибне.

Око вiдкриває очi.

Тiльки засвiдчуй свої спонукання, спостерiгай себе, пильно стеж за своїми спокусами. Споглядай їх. Будь стороннiм спостерiгачем. Як той Сокiл, споглядай.

Боже. Ти - спасiння.

Славлю Бога!

***

Бог пробуджує у вас свої прояви; пробуджує Дива, Ладу, Живу.

Обожнюйте Бога, адже вiн пiдштовхує вас не вживати те, що змiнить ваш стан i порушить рiвновагу Дива й Ладу, Вогню i Води у вас. Нерiвновага порушує засвiдчення нами думок i почуттiв наших.

Бог пiдштовхує вас не вбивати живе, мати жаль i спiвчуття, пробуджуючи у ваших глибинах Живу, Ладу, життєву силу. Безжалiснiсть порушує засвiдчення нами думок i почуттiв наших.

Бог пiдштовхує вас засвiдчувати свої спонукання, думки i почуття, пильнувати за собою вiдкриваючи його прояви у вас, Всевидяче Око у вас, Долю, Душу, Дух, Двiйника у вас, Сварога, Дажбога.

Засвiдчуйте. Це веде до Бога, до Життя Вiчного.

Бог пiдштовхує вас йти до Вирiю, йти в теплу, сонячну країну, яка у ваших глибинах. Вiдкривайте її. I йдiть туди. Там Рай, Щастя, там сам Бог. Вiдкрийте його в своїх глибинах.

***

Славте Бога з вершини свого Духа.

Славте Бога i всi його прояви: Див i Ладу - його Вогонь i Воду; Живу, Ладу - його життєдайну силу; славте Його Вирiй - Його сонячну, теплу країну.

Славте Його Небесний Вогонь i Воду, Його Див i Ладу.

Славте Його Живу.

Славте Його Вирiй.

Хай усi славять Бога. Адже Вiн пiдштовхує засвiдчувати свої спонукання, спостерiгати, споглядати i пильнувати за собою задля Життя Вiчного.

Славимо Його!

***

Славте Бога. Славте iм'я Бога, Всевидяче Око. Славте Око. Бо воно є добро. Вiд Нього - добро. Будемо засвiдчувати свої спонукання, думки, почуття. Будемо спостерiгати їх. I вiд того Бог може вiдкритися; може бути добро в життi.

Славимо Око!

***

Боже! Ти - Око. Ти зронило сльозу. Зi сльози почалося все, усi свiти. I почався шлях до Життя Вiчного.

Вклоняюсь Тобi, Боже!

Славлю Тебе, Боже!

Вранцi, засвiдчуючи свої спонукання, думки, почуття, я, як Ти, Боже, зронив сльозу. З цього в менi почали народжуватись свiти. Почалась боротьба за Життя Вiчне.

Боже, Ти - дороговказ!

Вклоняюсь Тобi, Боже!

Славлю Тебе, Боже!

***

Боже! Всевидяче Око! Ти зронило сльозу, кришталево чисту. З неї почалися усi свiти.

Боже. Я, як Ти, в тишi рано-вранцi, засвiдчуючи свої спонукання, думки, почуття, зронив сльозу. З неї почався мiй свiт, боротьба за Життя Вiчне.

Боже, Ти вказав менi шлях.

Славлю Тебе, Боже!

***

Боже. Коли сонце угорi, над головою, ми збираємось у Храмi, у тишi, i поглиблено засвiдчуємо свої спонукання, думки, почуття. Спостерiгаємо i пильнуємо себе. Споглядаємо себе.

Боже! Око! Ми, як Ти, зроняємо сльозу i пробуджуємо в собi свiти до Життя Вiчного.

Боже, Ти - наш дороговказ!

Славимо Тебе, Боже!

***

Око. Всевидяче Око. Ти зронило сльозу кришталево чисту. Ми тут всi у Храмi зроняємо сльозу, очищуємось в надiї, що наша сльоза також кришталево чиста, що з неї буде шлях до Життя Вiчного.

У тишi, поглиблено засвiдчуючи свої спонукання, думки й почуття, ми зроняємо сльозу, як Ти, Око. Вiримо, що з цього починається свiт Життя Вiчного.

Славимо Тебе, Всевидяче Око!

***

Око. Всевидяче Око. Ми зроняємо сльозу. Спиняємось, завмираємо, засвiдчуючи в собi глибини Всесвiту.

Спиняємось.

Завмираємо.

Поворушивши ногою чи рукою, смiємося у своїх глибинах. Вiд того всього стає смiшно.

Усмiхаємося.

Ми - Всесвiт. В наших глибинах Всесвiт. Зронена сльоза породила Всесвiт.

Око. Ти породило погляд Сокола, Сокола споглядаючого.

Славимо Тебе!

***

Дякувати буду Тобi, Око, всiм серцем своїм, перед усiлякими силами, якi бiля мене. Буду спiвати тобi, Око. Поклонюся в бiк Храму святостi Твоєї, Око, Боже. Буду дякувати тобi за милосердя Твоє, за iстину, яка вiдкрилася в менi вiд Тебе.

Око. Боже. Ти влив у душу мою бадьорiсть.

Боже. Дякувати тобi будуть усi люди на землi, всi, у кого влада. Бо велика слава Твоя, Боже. Бо Ти високо, а все - внизу. Все низько бачиться. Все що, нижче, нищиться. Вiд того, Боже, менi даються життєвi сили. Ти вiдкриваєш Ладу, Живу. Це спасає мене. Милосердя Твоє, Боже, у вiках!

Славимо Тебе, Боже!

***

Боже! Ти бачиш у менi, як я сiдаю, як встаю, бачиш все це здалеку. Чи йду я в дорозi; чи опочиваю пiд деревом, Ти - бiля мене. Охоплюєш мене. Охоронець. Охоронець вiд усiляких спокус.

Славлю Тебе!

***

Молодий пане, Бог тебе кличе,

Святий вечiр!

Бог тебе кличе, три долi дає.

Так ми спiваємо про Тебе, Боже, i про тi долi, якi Ти даєш.

А даєш Ти, Боже, тi долi багатства, якi ховають недолiки нашi, приховуючи всi нашi вади i хиби.

I ми стаємо Тобою, Боже, стаємо такi самi досконалi, як Ти, Безсмертнi.

Славимо Тебе, Боже!

***

А ми просо сiяли, сiяли,

Ой, Див, Ладо, сiяли, сiяли.

Так ми спiваємо про Тебе, Боже, про Твої прояви як Див i Ладо, про їх рiвновагу, тому що ми не вживаємо все те, що може порушити рiвновагу, що може змiнити наш стан. Не вживаємо те, що бадьорить, або заспокоює нас.

Ми не вживаємо вино i залишаємось у своїй сутностi задля життя вiчного, щоб нас прийняло те життя вiчне.

Вiд того бо нам i вiдкривається життя вiчне.

Вiримо в Тебе, Боже, йдемо за Тобою.

Ой, Див, Ладо!

Коли мiняєш свiй стан, то засвiдчення порушується i припиняється.

Ой, Див, Ладо!

***

Iшла Маруся на посад,

Стрiчав її Господь сам,

З долею щасливою,

З доброю годиною.

На всiлякi лади спiваємо, приймаючи всiлякого Бога, бо Вiн Один, Єдиний.

Iшла Маруся на посад,

Стрiчає її Господь сам;

То ж не Господь сам - Пречиста, -

Iз долею щасливою,

Iз доброю годиною.

I спiваємо ми так на усiлякi лади.

Доля щаслива i добра година через Живу, через той прояв Твiй, Боже, який зветься Жива.

Доля щаслива i добра година, коли не вбиваєш живе, коли ростиш, вирощуєш те живе.

Славимо Тебе, Боже!

Ти даєш долю щасливу.

Ти даєш добру годину.

Прояв Твiй - Жива.

Не треба навiть вбивати свої хибнi спонукання, думки i почуття. Треба засвiдчувати їх, спостерiгати i споглядати їх, пильнувати за ними. Хай собi йдуть в твоїй головi. Але ти не йдеш за ними, а робиш свою Божу справу.

Ой, Жив, Жива, Живий!

Коли вбиваєш живе, то засвiдчення порушується i припиняється.

Ой, Жив, Жива, Живий!

***

Гей, Око Лада, Леле Ладове,

Гей, Око Ладове, нiч пропадає,

Бо Око Лада з води виходить,

Ладове свято нам приносить.

Гей, Ладо! А ти, Перуне,

Отче над Ладом, гей, Перуне,

Дай дочекати, Ладе, Купала.

Так ми спiваємо про Тебе, Боже, про Твоє Око; про те Око, що зроняє сльозу i породжує свiти. Сльоза очищає.

Ми засвiдчуємо свої спонукання, думки i почуття, спостерiгаємо i споглядаємо їх, пильнуємо за ними, поки сльоза не покотиться по нашiй щоцi. Сльоза очищає.

Ми не йдемо за ними, за тими своїми спонуканнями, думками, почуттями. Ми їх свiдчимо, ми їх спостерiгаємо, ми їх споглядаємо, пильнуємо за ними i стаємо досконалими, як Ти, Боже, як Твоє Око, що зроняє сльозу i породжує свiти.

***

Ой ти, соловейку, ти раннiй пташку,

Ой чого так рано iз вир'їчка вийшов?

- Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав.

Так спiваємо ми про Тебе, Боже, про Ирiй, про Дажбога, як Твої прояви.

Ми передали Твої знання, Боже, в той Ирiй, в тi теплi сонячнi країни, де цi знання розповсюдились i ствердились задля життя вiчного.

Ирiй - це та тепла, сонячна країна, в якiй розповсюджене i стверджене Споконвiчне знання Бога задля безсмертя.

Славимо Тебе, Боже! Славимо Твої вiчнi знання, вiчнi заповiти!

О Ирiй! О Божий прояв!

***

Боже. Ти кажеш: "Не вбивай живе". Я так i роблю. Але захищаючись я вбиваю паразитiв. Я не вважаю їх живим. I я, захищаючи себе i тих хто зi мною, їх просто знищую. Вони скорочують життя. Вони висмоктують з мене кров i скорочують моє життя. Вони зменшують життя взагалi.

Я виконую Твiй заповiт, Боже. Вбиваю паразитiв. Вiд того життя взагалi квiтне. Це моя любов, Боже. Але я не вбиваю свої спонукання, думки i почуття, якi вiдсторонюють мене вiд Тебе, Боже. Я їх просто засвiдчую, спостерiгаю, споглядаю, пильную. I не йду за ними. Я йду за Тобою, Боже.

Я йду за Твоїми проявами, Боже.

Див, Ладо, Жив, Жива, Доля, Око, Дажбог, Перун, Купала, Ирiй. Все це Твої прояви, Боже. Йду за ними.

Славлю Тебе, Боже!

***

Боже. Людей-паразитiв вбиваю словом, Твоїм словом, Боже.

Минуле i майбутнє у мене тiльки мить. Є Ти, Боже, в дiйсностi.

Славлю Тебе, Боже!

Славлю Твої прояви, Боже! Див, Ладо, Жив, Жива, Доля, Око, Дажбог, Перун, Купала, Ирiй - це Твої прояви, Боже. Славлю їх. Вишнiй, Вiшну, Брахман, Ахурамазда, Будда, Дао, Єлохiм, Iєгова, Отець Небесний, Аллах, Сварог, Бiлобог, Чорнобог, Стрибог. Все це Твої прояви, Боже. Славлю їх!

***

Боже. Як би Тебе не назвали, то буде не зовсiм так. Ти неназваний.

Боже. Ти - Вищий, вище усiлякого розумiння, ширше усiлякого розумiння.

Ти - Вишнiй, Всевишнiй.

Славлю Тебе!

***

Бог. Тебе так звуть. Ти - в менi. Ти - в нас. I Тебе я не можу нiяк назвати. Бо Ти вище за усi назви.

Боже. Як Тебе тiльки не називають люди. I Бiг. I Бга. I Бхага. Але Ти вище, нiж якась назва. Ти Вищий. Хоча i ця назва не для Тебе. Бо Ти є все в нас.

Ти i Вищий i Вишнiй. I Ти поза всiм цим.

Славлю Тебе!

***

Боже. Твоя назва: ВсеБог, Всевiдо, Вишнiй, Всевишнiй. Людина у назвi хоче вiдбити Тебе в дiйсностi. Але Ти вище цього. Ти в глибинах. В глибинах мого духу. Я можу торкнутись Тебе, коли засвiдчую свої спонукання, свої думки, почуття, засвiдчую свiт. I народжуюсь до щастя, до багатства, яке ховає недолiки i розгортає досконалiсть.

Славлю Тебе, Боже! Ти - досконалiсть.

***

О Бог! Ти ПершоБог, ВсеБог, Всевiдо, Вишнiй, Всевишнiй. Зi своїх глибин Ти бачиш добро i зло, бачиш боротьбу БiлоБога i ЧорноБога. Ти бачиш, як Сварог пильнує, щоб ЧорноБог не здолав БiлоБога, щоб була надiя на життя вiчне у людей, життя без смертi, без страху.

О Бог! Ти ПершоБог, ВсеБог, Всевiдо, Вишнiй, Всевишнiй. Дай нам Долю багатства, щоб сховались недолiки i розквiтла досконалiсть. Дай нам Долю щастя, стан без смертi, без страху. Щоб i у нас була можливiсть на життя вiчне.

Славимо Тебе!

***

О Бог! Ти ВсеБог, Всевiдо, Вишнiй, Всевишнiй. Щиро вiримо у вiчне життя, у вiчне життя у всякому свiтi; i в цьому свiтi й у потойбiчному свiтi; у всякому свiтi.

Знаємо, що Ти даєш Долю, Долю багатства, коли ховаються недолiки i розгортається досконалiсть, даєш Долю щастя, даєш стан безсмертя, стан без страху. Тому ми збираємось разом i поглиблено засвiдчуємо свої спонукання, свої думки i почуття, засвiдчуємо свiт. I це для того, щоб мати хоча б щось подiбне до того, що даєш Ти, Боже, невпiзнаний.

Славимо Тебе!

***

Боже. Ти божество долi, щастя. Ти i БiлоБог, i ЧорноБог, i СтриБог, i ДажБог. Це все твої прояви.

Ти все в моїх глибинах, вiдкiля розквiтає Всесвiт, коли я дивлюсь, коли дивлення моє над думками i почуттями, над моїми спонуканнями.

Славлю Тебе, Боже!

***

Боже. Славлю Тебе! I нiчого вiд Тебе не прошу. Бо коли Ти в менi розквiтаєш, то стаю я Всесвiтом, всемогутньою силою. Стаю єдиним з Тобою. Ти те багатство, яке ховає недолiки. I тодi я досконалий, як Ти.

Боже, славлю Тебе!

***

Боже. Ти Див, Дивування, Дивлення.

Ти кажеш: "Засвiдчуй свої спонукання".

Я засвiдчую свої спонукання.

Ми всi засвiдчуємо свої спонукання.

А Дивлення вiдкриває шлях до Тебе, до Життя Вiчного, до життя без смертi.

Славимо Тебе!

Ми кажемо кожному: "Засвiдчуй все, весь свiт, засвiдчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись у своєму справжньому Я. I ти отримаєш життя вiчне, отримаєш безсмертя".

Але ми не можемо самi увесь свiй час засвiдчувати, займатися Дивленням. Ми спокушаємось. Спокуса iнодi бере нас.

Боже, Див. Збери нас разом, щоб ми могли хоч одну годину поглиблено засвiдчувати, поглиблено зайнятися Дивленням. Одну годину, коли сонце угорi.

Збери нас. Спаси нас.

***

Боже. Тобi належить моя сутнiсть. Адже Ти засновник безмежностi в глибинах мого духа.

Хто може пiднятися на гору Бога?

Хто може стояти на Вищому?

Той, у кого руки чистi i серце не проти життя.

Славлю Тебе, Боже!

***

Боже. Якщо я буду йти по пустелi смертi, то нiяк все одно не убоюсь нi зла, нi смертi. Адже, Боже, Ти зi мною, поруч. Твої основи - як зернятко в моїх глибинах, заспокоюють мене, дають тишу. Цю тишу я пiдтримую, не вживаючи нiчого, що порушить в менi рiвновагу, рiвновагу мiж Вогняним i Водяним, мiж Дивом i Ладою. I вiд того не припиняю засвiдчення своїх спонукань. Цю тишу я пiдтримую жалiстю i спiвчуттям до живого, пробуджуючи в собi Жива. Вiд того не припиняю засвiдчувати свої спонукання.

Тиша в моїй душi вiд Тебе, Боже.

Славлю Тебе!

***

О Боже! Ти даєш Долю багатства. Ти сам є Доля багатства, багатства, яке ховає недолiки, даруючи досконалiсть, даруючи стан без усiлякого страху.

Боже. Ти даєш Долю щастя. Ти сам є Доля щастя. Ти занурюєш людину в це щастя як стан Життя Вiчного, як стан Безсмертя.

Славимо Тебе, Боже.

***

Боже. Ти в моїх глибинах розгортаєшся Всесвiтом. Ти Один Єдиний, та Доля багатства, яка ховає мої недолiки i розгортає досконалiсть, та Доля щастя, яка зветься життя вiчне, життя без смертi, без страху.

Славлю Тебе, Боже!

***

Боже, Всевидяче Око. Було засвiдчення спонукань, думок, почуттiв, засвiдчення свiту. I Ти зронило сльозу. Вiд сльози зродився Свiт, Новий Свiт, зродилися Свiти.

Боже, Всевидяче Око. Ти кажеш: "Засвiдчуй свої спонукання".

Я засвiдчую свої спонукання. Ми всi засвiдчуємо свої спонукання. У нас у всiх сльози течуть по щоках. Ми близькi до Долi Твого багатства, яке ховає недолiки i дає досконалiсть. Ми близькi до Долi Твого щастя, до стану Життя Вiчного, до Безсмертя.

Нам буде Життя Вiчне, коли ми помрем. Ми вiримо в це. I це - наше спасiння.

Боже, Всевидяче Око. Посилай нам сльози.

Славимо Тебе!

***

Боже, Всевидяче Око. У мене зiр гострий, як у Першоптаха, як у Сокола.

Боже, Всевидяче Око. Нема сльози. Дай сльозу. Дай вiдродитися в Долю Твого багатства i щастя. Дай вiдчути Життя Вiчне. Вiдчути Безсмертя.

Дай Долю багатства, що сховає недолiки, вiдродить досконалiсть, Твою досконалiсть, Боже. Дай вiдродитися в Долi Твого багатства.

Славлю Тебе!

***

Боже. Ти Око, Всевидяче Око. Ми зроняємо сльозу, спиняємось, завмираємо, засвiдчуючи в собi глибини Всесвiту.

Спиняємось...

Завмираємо...

Поворушивши ногою чи рукою, усмiхаємось у своїх глибинах. Вiд того всього стає смiшно.

Усмiхаємося.

Ми - Всесвiт. В наших глибинах Всесвiт.

Зронена сльоза породила Всесвiт.

Око. Всевидяче Око. Ти породило погляд Сокола.

Славимо Тебе!

***

Боже. Ти Око, Всевидяче Око. Ти зронило сльозу кришталево чисту.

Ми тут у Храмi зроняємо сльозу, очищуємось в надiї, що наша сльоза також кришталево чиста, що з неї буде шлях до Життя Вiчного.

У тишi поглиблено засвiдчуючи свої спонукання, думки i почуття, засвiдчуючи свiт, ми зроняємо сльозу, як Ти, Око.

Вiримо, що з цього починається свiт Життя Вiчного.

Славимо Тебе, Боже, Всевидяче Око!

***

Боже. Коли сонце угорi, над головою, ми збираємося у Храмi, в тишi й поглиблено засвiдчуємо свої спонукання, думки, почуття, засвiдчуємо свiт.

Боже. Ти Око, Всевидяче Око. Ми, як Ти, зроняємо сльозу i пробуджуємо у собi свiти, йдучи до Життя Вiчного.

Боже. Ти - наш дороговказ.

Славимо Тебе!

***

Боже. Ти Око, Всевидяче Око. Ти зронило сльозу кришталево чисту. З неї почались усi Свiти.

Боже. Я, як Ти, засвiдчуючи свої спонукання, думки i почуття, засвiдчуючи свiт, зронив сльозу. З неї почався мiй свiт, боротьба за життя вiчне.

Боже, Ти вказав менi шлях.

Славлю Тебе, Боже!

***

Боже. Ти Око, Всевидяче Око. Ти зронило сльозу. Зi сльози почалось усе, усi Свiти. I почався шлях до Життя Вiчного.

Вклоняюсь Тобi, Боже.

Славлю Тебе, Боже!

Уранцi, засвiдчуючи свої спонукання, думки i почуття, засвiдчуючи свiт, я, як Ти, Боже, зронив сльозу. З цього в менi почали народжуватись свiти. I почалась боротьба за Життя Вiчне.

Боже, Ти - дороговказ.

Вклоняюсь Тобi, Боже.

Славлю Тебе, Боже!

***

Бог пробуджує у вас свої прояви. Пробуджує Дива, Лада, Ладо, Жива, Живо.

Обожнюйте Бога, адже Вiн пiдштовхує вас не вживати те, що змiнить ваш стан i порушить рiвновагу Дива i Ладо у вас, порушить рiвновагу Вогню i Води у вас. Нерiвновага порушує свiдчення, засвiдчення спонукань.

Бог пiдштовхує вас не вбивати живе, мати жаль i спiвчуття, пробуджуючи у ваших глибинах Живу, Ладу, життєву силу. Безжалiснiсть порушує свiдчення, засвiдчення спонукань.

Бог пiдштовхує вас засвiдчувати свої спонукання, думки, почуття, засвiдчувати свiт i пильнувати за собою, вiдкриваючи у вас Всевидяче Око, Душу, Дух, Долю-Двiйника, ДажБога, Сварога, що веде до Життя Вiчного.

Бог пiдштовхує вас йти до Вирiю, йти в теплу, сонячну країну, яка у ваших глибинах. Вiдкрийте її. I пiдiть туди. Там рай, щастя, там сам Бог. Вiдкрийте його у своїх глибинах.

***

Славте Бога!

Слав, душе моя, Всевидяче Око.

Буду славити Бога, поки я живий, поки рухаюсь, поки iсную. Нi на кого нема надiї. Пробуджую у собi Око - i зникають хибнi думки.

Нема хибних думок - i настає щастя.

Настає щастя для тих, хто має надiю на спасiння. Око творить iстинне, руйнуючи оману, руйнуючи хибне. Око вiдкриває очi. Тiльки засвiдчуй свої спонукання, спостерiгай себе, пильно стеж за своїми спокусами, засвiдчуй свiт.

Славлю Бога!

Славить душа моя Всевидяче Око!

***

Славте Бога з гори свого Духа.

Славте Бога, його прояви Див i Ладо.

Славте його Небесний Вогонь i Воду.

Славте Його Вирiй - теплу сонячну країну.

Хай усi славять Бога. Адже Вiн пiдштовхує засвiдчувати свiт, засвiдчувати свої спонукання, пильнувати за собою задля життя вiчного.

Славимо Його!

***

Не вбивай живе! Боже, це Твiй прояв як Жива, Живо.

Дай прояв своєму жалю, спiвчуттям до усього живого, до своїх власних думок.

Ой, Жива!

Ой, Живо!

Це прояви Бога, який не затримує приємнi думки i не вiдсторонюється вiд поганих. А свiдчить їх.

Славлю Бога!

***

Боже. Тебе колись звали Див.

На тебе будуть казати Брахман, Ахура Мазда, Будда, Дао, Єлохiм, Iєгова, Отець Небесний, Аллах. Але Ти поза назвою. Ти в глибинах моїх, неназваний як вiдчуття Всесвiту Вiчного.

Славлю Тебе!

***

Боже. Ти вiдбираєш; вiдбираєш все хибне, потворне, iлюзорне, недобре, неiстинне. I залишається сама природа Твоя, Божественна природа.

У нас є Божественна природа, в наших глибинах. Вона залишається.

Ми багатi й щасливi.

***

Боже. Я мав Стан Життя Вiчного. Знаю. Це можливiсть мати стан життя без смертi й без страху пiсля того, як я пiду з цього свiту в потойбiчний, в Ирiй.

Iз вир'їчка солов'ї летять. То тепла сонячна країна. Дехто з нас пiшов туди, в Ирiй, в ту теплу сонячну країну пiшов; пiшов - вiдкiля солов'ї прилiтають. Я залишився тут, на цiй землi. Знаю, що Ирiй - то першоземля богiв i свiту. Вiн - в глибинах мого духу. Бо я мав Стан Життя Вiчного, стан життя без смертi.

Боже. Дай менi можливiсть знову пережити стан життя без смертi й страху. Хоча я i маю в собi слiд вiд такого стану i мене покинули всi бажання, а отже - i бажання мати Вище. Просто цiкаво, що таке буває за життя, за життя на цiй землi.

Боже, славлю Тебе!

***

Боже. Як тебе тiльки не називали. I Бог. I Бiг. I Бга. I Бхага.

Але Ти в менi; Ти в нас. I Тебе я не можу нiяк назвати.

Боже. Ти Вищий, анiж якась назва.

Ти Вищий! Хоча i ця назва не для Тебе. I тут люди кажуть по-рiзному. На тебе кажуть Вишнiй. Потiм ведiйцi будуть казати Вiшну. Хоча Ти поза усiлякими назвами. А ранiше Тебе звали Див як Денне Сяюче Небо. А потiм Ти став птахом, що вiщує нещастя. Хоча Ти даєш Долю Щастя. Ти був Небом, а став птахом. То - люди, то людськi перевертання.

Але Ти - в глибинах Духа.

Бог є Дух. Бог є Доля багатства, яке ховає недолiки i дає досконалiсть.

Славимо Тебе, Боже!

***

Боже. Ти Доля, Доля щастя. Ти сяйво, свiтло в моїй душi. Коли сонце i зiрки на небi згаснуть, то свiтло в моїй душi залишиться. То Ти.

Боже. Ти Доля, Доля багатства. Ти ховаєш недолiки мої i я стаю досконалим, як Ти, Боже.

Славлю Тебе, Боже!

***

Боже. Ти кажеш: "Засвiдчуй свої спонукання".

Я засвiдчую все, засвiдчую свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись у своєму справжньому Я. I я отримаю життя вiчне, без смертi й страху. Адже вiд того Ти вiдкриваєшся в менi, Боже, вiдкриваєшся як Доля. Тодi Доля бiля мене, мiй Двiйник. Спасiння зi мною.

Славлю Тебе, Боже!

Тодi я, як Першоптах, як Сокiл залишаюсь стороннiм спостерiгачем усiляких руйнацiй в моєму Всесвiтi.

Тодi я й спiваю:

Ой на Чорному морi, на бiлому каменi,

Ой там сидить ясен сокiл -

Низенько голову склонив,

Та жалiбненько квилить-проквиляє,

Та на святеє небо, на Чорне море споглядає,

Що на святому небi,

На Чорному морi негаразд починає.

Отже i я споглядаю. Споглядаю за своїми спонуканнями, за своїми думками i почуттями. Споглядаю за свiтом.

I то Ти, Боже, в менi вiдкриваєшся.

Славлю Тебе, Боже!

***

Боже. Ти ПершоБог. Ти почав усе живе.

Ти даєш Долю.

Та не винна тому доля,

А все винна твоя воля.

Бо що заробляєш,

Та й те пропиваєш.

Так ми спiваємо i не мiняємо свiй стан, не вживаємо те, що змiнює стан, те, що порушує рiвновагу i припиняє свiдчення, спостереження, пильнування, споглядання.

Див i Ладо у рiвновазi.

Славимо Тебе, Боже!

***

Роди, Боже, на всякого Долю!

Так спiваємо ми про ту Долю, яку даєш Ти, Боже.

Ту Долю, яка завжди поруч, завжди бiля нас; вiд того i вливає у нас сили.

Роди, Боже!

Славимо Тебе!

***

Боже. Ти ПершоБог. Ти створив Вирiй.

Ти Род. Адже Ти обiймаєш всiх людей. Ти обiймаєш усiх, кому боляче, бо вони будуть мати Стан Щастя, Стан Життя Вiчного, Життя Без Смертi, як Ти.

Як Ти, Щастем будуть.

Славимо Тебе, Боже!

***

Принципи "Братерства Всiх"

***

Не мiняй свiй стан. Не вбивай живе. Засвiдчуй свої спонукання. Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде.

Не мiняй свiй природний стан духу, не приймай в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.

Не вбивай життя.

Передавай цi знання iншим. I життя вiчне буде.

"Братерство Всiх". Чотири принципи "Братерства Всiх": 1. Сповiдальний: Дотримування "СПОКОНВIЧНИХ ЗНАНЬ БОГА", вiддзеркалюючих глобальнi (загальнолюдськi) принципи й цiнностi. 2. Матерiально-економiчний: Науково-технiчнi розробки i їх втiлення задля вирiшення глобальних (загальнолюдських) проблем. 3. Полiтичний: Обмеження приватної власностi на землю та нерухомiсть згiдно з санiтарно-гiгiєнiчними та екологiчними нормами, виробленими колегiально. 4. Морально-етичний: Безкорислива допомога людям, якi вирiшують глобальнi (загальнолюдськi) проблеми; i в першу чергу - членам "Братерства Всiх".

Фiлософiя i ритуал "Храма Споконвiчного знання Бога".

***

У Доведизмi (Доязичництвi) Бог не названий. Це Те, що вище за назву; вища сила. Але коли кажеш "Вищий", коли кажеш "Бог, або Вищий", то це вже язичництво.

Все добро.

***

Новi релiгiї - це забутi старi. Просто робиться акцент на важливому. Так, корисну медитативну практику можна знайти у Святому Письмi рiзних релiгiй. Важливий момент медитативної практики - це засвiдчення своїх спонукань. Засвiдчення руйнує попереднi структури свiдомостi (С.С. Аверинцев). Руйнацiя йде тих структур свiдомостi, якi вже застарiли, вiджили своє. Через цю руйнацiю застарiлих структур свiдомостi людина може оновлюватись. Засвiдчення своїх спонукань в рiзних формах мають i Веда, i Авеста, i Трипiтака, i Дао де цзiн, i Тора, i Бiблiя, i Коран. У Ведах, а це "Рiгведа", мова йде про таку характеристику засвiдчення, як пильнiсть (Ригведа). Про ту саму пильнiсть говорить i "Авеста" (Авеста). Буддистське Святе Письмо "Трипiтака" має багато посилань на мiстичну практику отримання вищих станiв свiдомостi. Так, її складова частина за назвою "Дхаммапада" говорить про ту саму практичну дiю - пильнiсть (Дхаммапада). В даосизмi, який представлений Святим Письмом "Дао де цзiн", мiстична практика - це та сама пильнiсть як засвiдчення вiдсторонено споглядального характеру, коли людина дивиться на все збоку, коли вона обачна (Дао дэ цзин). В "Торi" iудаїзму мова йде про процес засвiдчення, де засвiдчує сам Бог, коли його Дух, Дух Всесильного буяє над водою (Тора). Через це можна розумiти, що тут мова йде про певний стан як Стан Бога, коли вiн засвiдчує, вiдсторонюючись вiд усього. В християнствi, в його мiстичнiй практицi, теж акцент робиться на такiй характеристицi засвiдчення, як пильнiсть, коли рекомендують спостерiгати за собою (Библия). В "Коранi" мусульман ми також зустрiчаємо процес засвiдчення (Коран).

У цьому напрямку цiкавий досвiд "Храму Споконвiчного знання Бога", де акцент робиться на засвiдченнi. Богослужiння в цьому храмi схоже на медитацiю. Тому людина, яка вперше потрапила в цей храм i не подiляє вчення, про яке тут мовиться, не подiляє, тому що розумiє свiт по-iншому, все одно не втратить час, тому що при богослужiннi вона фактично медитує. А медитацiя йде на користь. Людина вiдчуває гармонiю в своїй душi, заспокоєння вiд процесу засвiдчення.

"Храм Споконвiчного знання Бога" - це вiсiм каменiв, якi розкладенi по колу, як це робили адепти ще за часiв доязичництва, за часiв Кам'яної Могили. Ще до язичникiв людина робила коло з восьми каменiв i проводила богослужiння в час, коли сонце в зенiтi, над головою, опiвднi. Символ цього храму - восьмикутна зiрка. Восьмикутна зiрка є фундаментом храму. Восьмикутна зiрка - це не просто символ сонця. Це символ ясного сонячного неба. Тому на богослужiння збираються тодi, коли сонце над головою, опiвднi.

Восьмикутна зiрка символiзує Божественне, Бога, вищий стан свiдомостi, Стан Бога. Бог - це Доля Щастя. Доля Щастя - це є Сонячний всесвiт Духа, Сонячний стан Духа, Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя.

Послiдовники "Храму Споконвiчного знання Бога" сповiдують цi знання. Споконвiчнi знання Бога - це "Не мiняй свiй стан, не вбивай живе, засвiдчуй свої спонукання. Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде". Послiдовники цього знання розумiють, що досконало виконати цi Споконвiчнi знання Бога неможливо. Наприклад, "Не мiняй свiй стан". Це не можна виконати досконало. Можна не мiняти свiй стан i не пити алкоголь, не палити, не вживати наркотичних речовин. Але стан можуть змiнити забруднене повiтря, забруднена вода, стрес. Тому треба старатися, намагатися як тiльки можна не мiняти свiй стан. Другий приклад: "Не вбивай живе". Це теж неможливо виконати досконало. Можна не вбивати людей i тварин. Можна стати вегетарiанцем i не вживати м'ясо i рибу. Але досконало виконати цей заповiт теж неможливо. Це тому що рослинна їжа теж жива. I коли ми вживаємо будь-яку їжу, в тому числi й рослинну, то вбиваємо живе. Якщо ми зовсiм не будемо їсти, то ми вб'ємо себе як живе. Може, треба не переїдати, щоб хоч менше вбивати живе? Третю заповiдь "Засвiдчуй свої спонукання" теж неможливо виконати досконало. Неможливо людинi увесь час засвiдчувати свої спонукання. Людина вiдволiкається у своїх думках, спокушається. I це - нормально. Але тодi вона не засвiдчує свої спонукання. Спокуса робить своє. Тому послiдовники "Храму Споконвiчного знання Бога" збираються у храмi, тобто розкладають вiсiм камiнцiв по колу; i опiвднi протягом години поглиблено засвiдчують свої спонукання, тим самим очищуючись вiд усiляких спокус. Це i є богослужiння. Послiдовники "Храму Споконвiчного знання Бога" спочатку три рази повторюють самi "Споконвiчнi знання Бога", тобто повторюють: "Не мiняй свiй стан, не вбивай живе, засвiдчуй свої спонукання. Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде", пiсля чого протягом однiєї години, коли сонце в зенiтi, в тишi поглиблено засвiдчують свої спонукання. Послiдовники заглиблюються в себе i зливаються iз Всесвiтом, доторкаючись до Божественного. Проходить процес очищення i у людини з'являється можливiсть пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя. А це дає шанс пiсля свого земного життя мати життя вiчне, мати безсмертя. Людина хоч раз у життi повинна пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя.

Поглиблено засвiдчувати свої спонукання вiдразу не вдається. Людина вiдволiкається. В головi з'являються рiзнi думки, якi вiдволiкають, з'являються рiзнi почуття. Тому для початкiвцiв рекомендують зосереджуватися на символi восьмикутної зiрки, займаться дивленням. Можна зосередитись на своєму диханнi, поступово уповiльнюючи його, видихаючи повiтря. В головi виникають думки. Але треба бути над думками, дивитися, як вони з'являються i зникають, дивитися в те незмiнне в собi, звiдкiля виходять думки, змiнюючи одна одну. У людини може з'явитися стан життя вiчного, стан безсмертя. А це - запорука того, що є шанс мати життя вiчне пiсля свого земного життя.

У символi восьмикутної зiрки є символи ОМ iндуїзму, що сповiдує "Веди", вогонь зороастризму, що сповiдує "Авесту", колесо дхарми буддизму, що сповiдує "Трипiтаку", iнь i ян даосизму, що сповiдує "Дао де цзiн", шестикутна зiрка iудаїзму, що сповiдує "Тору", хрест християн, якi сповiдують "Бiблiю", пiвмiсяць iз зiркою мусульман, якi сповiдують "Коран". У кожному Святому Письмi: Ведах, Авестi, Трипiтацi, Дао де цзiн, Торi, Бiблiї, Коранi є Споконвiчнi знання Бога. Тому послiдовники "Храму Споконвiчного знання Бога" сприймають все це Святе Письмо як продовження Споконвiчних знань Бога. Самi "Споконвiчнi знання Бога" вiдображенi в пiктограмах, в пiктографiчному i рунiчному письмi Кам'яної Могили. Арiї, якi йшли вiд Балтiйського моря на пiвдень, спочатку прийшли в степи Пiвнiчного Причорномор'я, де i розташована Кам'яна Могила. Це було шiсть тисяч рокiв тому. Шiсть тисяч рокiв тому була заснована перша арiйська культура. В степах Пiвнiчного Причорномор'я трави були високi, рiзноманiтнi. Цими травами лiкувались. Їх вживали. Але почали вживати i наркотичнi трави. Тодi було явлення Бога, i було сказано: "Не мiняй свiй стан". Арiї займалися жертвоприношенням. Вони приносили в жертву людину, тварину. Потiм приносили в жертву коня як найдорожче. I тодi було явлення Бога, i було сказано: "Не вбивай живе". Арiї не володiли собою. Вони впадали в гнiв, лютiсть, шалену розгнiванiсть. I тодi було явлення Бога, i було сказано: "Засвiдчуй свої спонукання". Цi знання були вiдображенi в пiктографiчному i рунiчному письмi Кам'яної Могили. Цi знання арiї понесли далi на пiвдень, звiдкiля прилiтають ирицi. На пiвднi був Ирiй, Рай. Саме звiдтiля прилiтали ирицi. Арiї пiшли далi на пiвдень, в Ирiй. То Вирiй. Вони прийшли в Iндiю й Iран. Слово "Iран" означає Арiй. Арiї вплинули на виникнення iндуських "Вед", а також на виникнення зороастрiйської "Авести". З iндуїзму виник буддизм i Святе Письмо "Трипiтака". Буддизм вплинув на китайський даосизм, що сповiдує Святе Письмо "Дао де цзiн". Зороастризм вплинув на iудаїзм, що сповiдує Святе Письмо "Тору". З iудаїзму виникло християнство, що сповiдує Святе Письмо "Бiблiю". Iудаїзм i християнство вплинули на виникнення iсламу, що сповiдує Святе Письмо "Коран". "Храм Споконвiчного знання Бога" приймає всi цi Святi Писання. I Веди. I Авесту. I Трипiтаку. I Дао де цзiн. I Тору. I Бiблiю. I Коран. У всьому цьому Святому Письмi є Споконвiчнi знання Бога. Все це Святе Письмо є продовженням "Споконвiчного знання Бога".

Висновки. Засвiдчення своїх спонукань, в рiзних формах, як медитативної практики, фiксують i Веда, i Авеста, i Трипiтака, i Дао де цзiн, i Тора, i Бiблiя, i Коран. Тобто фiксує Святе Письмо рiзних релiгiйних напрямкiв. А "Храм Споконвiчного знання Бога", що практикує засвiдчення, може бути прикладом того, що подiбнiсть у рiзному релiгiйно-мiстичному досвiдi може орiєнтувати на мирне розв'язання тих чи iнших життєвих проблем, якi виникають в рiзних релiгiйних конфесiях. Подiбнiсть ми бачимо в процесi засвiдчення як невiд'ємну частину медитативної практики, яка пронизує Святе Письмо рiзних релiгiй. Подiбнiсть зближує.

Лiтература: Аверинцев С.С. Мистика // Новая философская энциклопедия. - В 4 т. - Т.2. - М.: Мысль, 2010. - С. 579; Авеста // Авеста в русских переводах (1861-1996). - СПб.: Журнал "Нева" - РХГИ, 1997. - С. 312-313; Библия. - М.: Издание Московской патриархии, 1988. - С. 1112; Дао дэ цзин // Люйши чуньцю (Вёсны и осени господина Люя) - М.: Мысль, 2001. - С. 464-465; Дхаммапада. - М.: ООО "Издательский дом "София", 2005. - С. 29-35; Коран. - М.: Издательско-полиграфическая фирма "АНС-Принт" Ассоциации "Новый стиль", 1990. - С. 187; Ригведа: Мандалы I-IV. - М.: Наука, 1989. - С. 292. Тора. - М.: 5765 - 2005. - С. 1-53.

***

Всiм народам вiдкривався Бог. Це в природi людини. Але факт розповсюдження Божественного знання з територiї Пiвнiчного Причорномор'я є.

Ирицi - це птахи, якi повертаються з теплого краю.

Ирiй - це теплий, сонячний край. Одного разу частина арiїв пiшла в той теплий, сонячний край, звiдкiля повертаються ирицi. Пiшла i понесла з собою Божественне знання: "Не мiняй свiй стан. Не вбивай живе. Засвiдчуй свої спонукання".

***

Бог - це Доля. Спочатку саме слово "Бог" мало значення "Доля" (В.В. Иванов, В.Н. Топоров), надiляюче Долею (Українська народна обрядова поезiя).

Бог є Щаслива Доля. Але тут щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе (А.А. Потебня). Коли на людину напало щастя як певний Вищий Стан Духу, Стан Свiдомостi, то вiд того з'являється Двiйник, або Доля, або Бог, Стан Бога. То Двiйник-Охоронець вiд усiлякої бiди, недолi. I тодi смерть здається неможливiстю (В. Джемс).

Щаслива Доля сама нападає. Це спонтанний процес. Але щоб ця спонтаннiсть проявилася, людинi необхiдно робити зусилля. Людина має досягти успiху самостiйно (Є. Боженко). Пильно засвiдчувати свої спонукання, думки, почуття, залишаючись собою, не втрачаючи себе. А втрачати себе треба тiльки заради життя вiчного.

Лiтература: Боженко Є. Доля // 100 найвiдомiших образiв української мiфологiї. - К.: Автограф, Книжковий дiм "Орфей", 2007, - С. 47; Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - С-Пб.: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306; Иванов В.В., Топоров В.Н. Доля // Мифы народов мира: Энциклопедия. - В 2т. - Т.1. - М.: Советская энциклопедия, 1991. - С. 391; Потебня А.А. О Доле и сродных с нею существах // Слово и миф. - М.: Правда, 1989. - С. 496; Українська народна обрядова поезiя. - К.: Школа, 2006. - С. 10.

***

Род, Родючiсть, Сила Росту - це цiнностi й Божество первинної iндоєвропейської, або арiйської культури, яка виникла шiсть тисяч рокiв тому в степах Пiвнiчного Причорномор'я.

З такою цiннiстю, як Сила Росту приходить розумiння Бога як припинення неправильного росту, або Щаслива Доля, Щаслива Доля як медитативний стан гармонiї i рiвноваги протилежностей - Небесного вогняного сонця i Небесної прохолодої води, як яскравого Неба (Див) i Ладу (Ладо). Бог, Щаслива Доля - спонтаннiсть. Тут щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе (А.А. Потебня).

Лiтература: Потебня А.А. О Доле и сродных с нею существах // Слово и миф. - М.: Правда, 1989. - С. 496.

***

Треба вмiти втрачати себе заради служiння; i не втрачати себе, не розпилювати себе на дрiб'язкове, заради служiння, служiння життю вiчному, заради життя вiчного.

***

Бог - це Доля; це те, що дає Долю, Долю Щастя, Стан Щастя, стан, коли в гармонiї, в рiвновазi протилежностi вогняного i водяного, вогню i води. I це основа, яка породжує.

Гармонiя-рiвновага вогню i води - це ототожнюватись i розототожнюватись, втрачати себе заради життя вiчного i не втрачати себе, бути собою заради життя вiчного.

Заради сили росту. Адже життя - вiд сили росту. Основна цiннiсть - це сила росту.

Коли в гармонiї i рiвновазi вогонь сонця i вода небесна (дощ), то все росте. Ця гармонiя, ця рiвновага припиняє i неправильний рiст. Вогонь ототожнення може породжувати неправильний рiст. Але коли є водяне розототожнення, то є гармонiя i рiвновага, а отже є i рiст правильний.

Гармонiя i рiвновага протилежностей (вогонь-вода) - це певний Стан Щастя, Стан Бога, Стан Безсмертя, медитативний стан.

***

Коли сонце зверху, то ототожнення, втрата себе заради життя вiчного, екстаз, вогонь. I для гармонiї, для рiвноваги одну годину треба медитувати, щоб було розототожнення, щоб не втрачати себе, щоб бути собою, в енстазi, бути небесною водою заради життя вiчного; розототожнення вiд усього iншого.

Втрачати себе, i не втрачати себе (розпоряджатися собою, бути собою). Це повинно бути в рiвновазi, в гармонiї.

Щоб був правильний рiст, а не рiст пухлини, повинна бути рiвновага вогню сонця i води небесної (дощу), ототожнення i розототожнення, ек-стазу i ен-стазу (медитацiї), бхактi й джнанi, втрачання себе i невтрачання себе, коли людина є, розпоряджається собою, вiдчуває себе, є собою. Правильний рiст - це коли жовте вогню сонця i синє води неба в рiвновазi, в гармонiї. Рiвновага i гармонiя протилежностей i є Бог, Породжуюча Сила, яка дає Долю Щастя.

***

Людина має важку долю, стикається з труднощами. I за компенсацiйними механiзмами виникає щастя. Щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе (А.А. Потебня). Вiд чого? А компенсацiя труднощiв. Але потрiбна напружена праця.

Лiтература: Потебня А.А. О Доле и сродных с нею существах // Слово и миф. - М.: Правда, 1989. - С. 496.

***

Бог - то Щаслива Доля, коли я як є в цьому свiтi. Коли я засвiдчую думки, свої спонукання, що б'ють.

***

"Не мiняй свiй стан.

Не вбивай живе.

Засвiдчуй свої спонукання".

Це веде до певного стану свiдомостi. Це Стан Безсмертя, Стан Життя Вiчного.

А це шанс мати життя вiчне пiсля смертi. Це запорука того, що буде безсмертя пiсля смертi.

***

Поглиблено засвiдчувати свої думки, почуття, спонукання - це засвiдчити i свої основи, тi, якi за цими думками, почуттями, спонуканнями.

Заглибитись у себе - це заглибитись в первинний свiт i водночас - останнiй свiт майбутнього.

***

РЕЛIГIЙНА СВОБОДА I АБСОЛЮТ БОЖЕСТВЕННОГО (на прикладi "Храму Споконвiчного Знання Бога").

Релiгiйну свободу i Абсолют Божественного можна вважати протилежностями. Релiгiйна свобода - це змiни. В релiгiї змiнюються ритуал, догми, спосiб життя. Були католицизм i православ'я, а виник протестантизм. Одне i те саме Святе Письмо, а трактування рiзнi. На нових трактуваннях виникають i новi релiгiї. Це релiгiйна свобода. Але наскiльки можна змiнювати розумiння Святого Письма? Адже Абсолют Божественного незмiнний. Це Абсолют. I Бог Один, Єдиний.

Релiгiйнi конфесiї конкурують мiж собою. Заповiдi Мойсея у Торi майже дослiвно спiвпадають iз заповiдями Будди у Трипiтацi. Хоча деякi iудеї скажуть, що буддизм - це зовсiм не релiгiя, i там нема Бога. В Бiблiї є висловлювання проти язичникiв. Хоча Абсолют Божественного був i у них. Бог був i до написання Тори, до написання Бiблiї. Йде конкуренцiя. Йде конкуренцiя за людськi уми, за людський розум. В людський мозок вкладаються певнi iдеологiї. Але треба примирювати людей.

Абсолют Божественного як незмiнне виник в Пiвнiчному Причорномор'ї.

Як це було?

Прадавнi люди (арiї, у яких Всесвiт - це Див, i арiї, у яких Всесвiт - Ладо), якi жили в степах Пiвнiчного Причорномор'я, вживали рiзнi трави, лiкувались ними. Але вони вживали i трави, якi стимулюють, мiняють стан людини. Вживали прокислий виноград, вiд якого вино. I було явлення Бога, i було сказано: "Не мiняй свiй стан".

Прадавнi люди не володiли собою, впадали в лютiсть, у гнiв. I було явлення Бога, i було сказано: "Засвiдчуй свої спонукання".

Ще було сказано: "Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде".

Прадавнi люди понесли цi знання туди, вiдкiля прилiтають ирицi. Ирицi прилiтають iз Ирiю.

Ирiй - тепла, сонячна країна.

"Храм Споконвiчного знання Бога" сповiдує первиннi слова Бога, якi є у всiлякому Святому Письмi.

"Храм Споконвiчного знання Бога". Богослужiння у цьому храмi схоже на медитацiю. Тому людина, яка вперше потрапила в цей храм i не подiляє вчення, про яке тут говорять, все одно не втратить час, тому що при богослужiннi вона фактично медитує. А медитацiя йде на користь. Символ "Храму Споконвiчного знання Бога" - восьмикутна зiрка. Восьмикутна зiрка - це фундамент храму. Восьмикутна зiрка - це символ Бога.

Арiї йшли вiд Балтiйського моря на пiвдень в степи Пiвнiчного Причорномор'я. В степах Пiвнiчного Причорномор'я трава була висока, рiзноманiтна. Цими травами лiкувались. Їх вживали. Але почали вживати i стимулюючi трави, якi змiнюють стан людини. Тодi було явлення Бога, i було сказано: "Не мiняй свiй стан". Арiї займались жертвоприношенням. Вони приносили в жертву тварин. I тодi було явлення Бога, i було сказано: "Не вбивай живе". Арiї не володiли собою. Вони упадали в гнiв, лютiсть. I тодi було явлення Бога, i було сказано: "Засвiдчуй свої спонукання". Ще було сказано: "Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде". Цi знання вiдображенi в пiктографiчному i рунiчному письмi Кам'яної Могили. Цi знання арiї понесли в теплу сонячну країну, звiдкiля прилiтають ирицi, тобто в Iндiю й Iран. Отже арiї вплинули на виникнення iндуїстських "Вед", i зороастрийської "Авести".

Споконвiчнi знання Бога - це "Не мiняй свiй стан, не вбивай живе, засвiдчуй свої спонукання. Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде". Досконало це виконати неможливо. Наприклад, заповiдь "Засвiдчуй свої спонукання". Неможливо людинi увесь час засвiдчувати свої спонукання. Людина вiдволiкається в своїх думках, спокушається. I не засвiдчує свої спонукання. Тому послiдовники "Храму Споконвiчного знання Бога" збираються у храмi опiвднi й поглиблено засвiдчують свої спонукання, тим самим очищуючись вiд усiляких спокус. Це i є богослужiння. Послiдовники "Храму Споконвiчного знання Бога" спочатку повторюють самi знання, тобто повторюють: "Не мiняй свiй стан, не вбивай живе, засвiдчуй свої спонукання. Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде", пiсля чого протягом години, коли сонце у зенiтi, в тишi поглиблено засвiдчують свої спонукання. Послiдовники заглиблюються в себе i зливаються iз Всесвiтом, доторкаючись до Божественного. Проходить процес очищення i у людини з'являється можливiсть пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя. А це дає шанс пiсля свого земного життя мати Життя Вiчне, мати Безсмертя. Людина хоч раз у життi повина пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя.

Iндо-iранськi народи використовують термiн "baga", а слов'янськi - "бог" для означення "багатства", та його подателя - "бога" (А. Гейштор). Про те, що це за багатство, долю якого дає Бог, нам показує Рiгведа.

Рiгведа говорить про долю багатства, яке приховує недостачу (Ригведа). А це не матерiальне багатство. Це певний стан душi, Стан Духа як багатство. Бог - це сила, яка надiляє людину певним станом, Вищим станом як багатством. Тут мова йде про стан людини. Цей стан ховає недостачу, нестачу, недолiк, людськi недолiки, компенсує цi недолiки. Людинi приноситься доля як багатство, яке приховує недолiки, приховує через переживання Вищого, Вищого стану, де цi недолiки ховаються. Цей особливий, Вищий стан позначається як "Бог", як "Вище". В релiгiйному мiстицизмi цей стан значиться як "Стан Безсмертя".

Слово "Бог" вiд слова "Бхага". Бхага - наглядає над появою думок практичного, дiлового характеру, думок про розподiл багатства. Наглядання - це i є багатство, це i є якоюсь мiрою "Стан Бога".

"Стан Безсмертя" - це компенсаторна реакцiя на страх смертi. Страх смертi ж з'являється в розвитку особистостi (у 15 рокiв - у хлопцiв) разом з виникненням самосвiдомостi (Дидье Жюлиа). Але з'являється й компенсаторна реакцiя на страх смертi. В нормальному станi компенсацiя несвiдома, тобто вона впливає на свiдому дiяльнiсть, регулює її несвiдомо (Карл Юнг). I у людини виникає "Стан Безсмертя" як несвiдома компенсацiя страху смертi. Виникає вiдчуття безсмертя, усвiдомлення вiчного життя (Антти Ревонсуо). Смерть уявляється неможливiстю (Вильям Джемс). I це не переконання, що ми будемо жити вiчно, а усвiдомлення, що це так i є (W. James). I абсолютно нема страху нi перед чим (М.Г. Мурашкин). "Стан Безсмертя" як компенсацiя страху смертi приходить як позачасове (Джидду Кришнамурти). Це екстатичнi спалахи, якi уявляються, що лежать по той бiк часу (Корлисс Ламонт).

У психицi людини багато того, що незрозумiло вiдкiля виникає. Незрозумiло, вiдкiля взявся прекрасний настрiй пiсля глибокої скорботи (Карл Ясперс). Незрозумiло, вiдкiля взявся "Стан Безсмертя" пiсля страху смертi.

Джерела: Гейштор А. Слов'янська мiфологiя. - К.: ТОВ "Видавництво КЛIО", 2015. - С. 49-69; Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - СПб.: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306; Дидье Жюлиа. Философский словарь. - М.: Междунар. отношения, 2000. - С. 406; Кришнамурти Д. Записные книжки. - М.: Разум /Мир Кришнамурти, 1999. - С. 112-237; Ламонт К. Иллюзия бессмертия. - М.: Политиздат, 1984. - С. 250; Мурашкин М.Г. Записи 2000 года. - Днiпропетровськ: СIЧ, 2006. - С. 127-132; Ревонсуо А. Психология сознания. - СПб.: Питер, 2013. - С. 288-305; Ригведа: Мандалы I-IV. - М.: Наука, 1989. - С. 258; Юнг К. Психологические типы. - СПб.: Ювента, М.: Издат. фирма "Прогресс-Универс", 1995. - С. 532; Ясперс К. Общая психопатология. - М.: Практика, 1997. - С. 150-483; James W. The varieties of religious experience. - New York: Longman, Green, 1902. - P. 389.

***

Змiст

СВЯТЕ ПИСЬМО...........................................4

СВЯТЕ ПИСЬМО ведийцiв, русинiв, вогне-

поклонникiв (язичникiв)..................................5

Коментар СВЯТОГО ПИСЬМА "Храма

Споконвiчного Знання Бога"............................6

Пiсенник.....................................................13

Принципи "Братерства Всiх"..........................41

Фiлософiя i ритуал "Храма Споконвiчного знання Бога"...............................................................42

СВЯТЕ ПИСЬМО. - Днiпро: "Храм Споконвiчного знання Бога", 2017. - 46 с.

No Храм Споконвiного

знання Бога, 2017

Видання Храма Споконвiчного знання Бога

СВЯТЕ ПИСЬМО

Формат 60х84 1/16. Папiр офсетний. Гарнiтура Times. Друк рiзографiчний. Умовн. друк. арк. 1,86.

Наклад 5000 прим. Зам. N0_96

Видано та вiддруковано

Храмом Споконвiчного знання Бога.

м. Днiпро.

- 30 -

Оставить комментарий © Copyright Мурашкин Михаил Георгиевич (smeu1@rambler.ru ; smotrytskyy@gmx.de) Размещен: 10/02/2018, изменен: 10/02/2018. 89k. Статистика. Сборник рассказов: Религия КНИГИ Иллюстрации/приложения: 1 шт. Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Святе Письмо - збiрка текстiв "Храма Споконвiчного знання Бога". В цю збiрку входить саме Святе Письмо, як текст який перекладений з пiктографiчного письма, а також тексти якi вiдображають фiлософiю i ритуал Храма. Корисну медитативну практику можна знайти у Святому Письмi рiзних релiгiй. Важливий момент медитативної практики - це засвiдчення своїх спонукань. Святе Письмо має технiку медитативної практики. Тому буде корисно широкому колу читачiв, якi цiкавляться релiгiйною культурою.

Мурашкин Михаил Георгиевич : другие произведения.

Святе письмо