Альбатрос  (Charles Pierre Baudelaire)

Якщо у довгому шляху нудьга гризе матросiв,
щоб згаяти свiй час далеко вiд землi,
вони задля розваги ловлять альбатросiв, 
що супроводжують у морi кораблi.

I ось, коли царя повiтряних потокiв,
що легко зi штормами сперечався вiч на вiч,
кладуть на палубу, вiн крила свої довгi
незграбно тягне, наче зайву рiч.

Володар висоти! Яким ти став нескладним!
Яким смiшним ти став, пiдкорювач небес!
Хтось, дражнячи тебе, до дзьоба дим пускає,
кульгаючи, хтось перекривлює тебе.

Дивись поет. Це ти! Ти також без зусилля
долаєш буревiй серед безмежних кiл.
Але, як заважають велетенськi крила
внизу блукати, у юрбi, мiж жартiв дуракiв.