Де колодязь з живою водою,
Де по пояс зелена трава,
Я туди попрямую з тобою,
Я без тебе не буду сама.

I отою живою водою
Покроплю свiй затьмарений свiт,
Щоб себе вiдчувати живою,
Щоб не чути вiдлуння копит.

Як розпечене серце занурю
У холодну розпливчату мить,
То вiдчую - минула вже буря,
У в душi запанує блакить.