У душi, як в нетопленiй хатi
Холоднеча, з куткiв пустота
I хоч спогадiв є ще багато
Час, як вiтер, уже вимiта
А менi вже нiчого не треба
Все погасло, пов"яло мов цвiт
Я журюся, сумую без тебе
Мов на душу накладено гнiт.
I вона, як глибокая рана
Кровоточить, болить i щемить
Розлучились з тобою так рано
Промайнуло те щастя, як мить
Тiльки образ, твiй сонячно блисне
Так мине один i ще рiк
Тiльки серце, як обручем тисне
Не загоїться рана повiк.