Буває доля робить повороти,
Буває ми звертаєм не туди,
Не чуємо порад, не бачим знакiв, 
а потiм - не уникнути бiди.
Хто знає, як вона плете цi лабiринти,
Не знаємо й також куди пiти,
Але цей вибiр за тобою, друже,
Ось тут тобi не зможуть помогти.
На свiтi так багато зла повсюди,
Щовiрити не можна нiкому.
Свою довiру можна дати, обмiняти,
Але не спосiб це отримати чужу.
Задумайся, кому даєш кинжал ти?
Не завжди ця людина захистить, 
Так пiдло, в спину, може вона нiж всадити,
А ти, здавалось, вiрив їй хоч мить.
А пiд личиною ховалася гадюка, 
готова укусити нi за що.
Питання є: чи можна з чим боротись?
Боротись можна, та не виграє нiхто.
Є люди, якi вiрять у людей,
Сказать не можна, що усi поганi,
Бувають просто тi, кому байдуже, що з ким,
Є тi, хто все ще не забув моралi.
Є люди, в яких совiсть так далеко,
Шукати її марно, не знайдеш,
У деяких її ще можна пробудити,
Вона мала, i крапля в морi теж.
Буває, що струмок водоймой стане,
Так розростеться почуття вини,
А тi, хто втрачав друзiв друзiв вже ранiше,
Можливо втратив їх всiх назавжди.
Говорять, що боротись йти за дружбу,
Повиннi всi ми, як один iти,
Та знати треба, за яку потрiбно,
За чисту чи з вуаллю чистоти.
За маскою сховати можна i ненависть, 
I заздрiсть, гiркi сльози чи любов,
Та лиш тiєю дружбой можна звати,
Коли усi знiмають свiй покров.