Пересичанский Юрий Михайлович : другие произведения.

Розради Танатоса. Пам'яті матері

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:

Так зараз стало зрозуміло, що печаль - 
Насправді радість, адже знаю, не назавжди
Розлука з тим, хто відійшов з цього життя:
І в тім поблажливість відразливого "завтра".

Ні, не назавжди мерзлої землі об гроб
Заупокійне гомінке відлуння смерті - 
Пекельний світу поцейбічного галоп,
Що гупає зсередини у груди замість серця.

Ні, не назавжди,
           бо побачимось,
                     зустрінемося,
                               знаю...
Хоч знаю й те, що смерть, 
             вона насправді не для того,
                                хто вже пішов,
          а лиш для того, хто залишився
Ждати,
   страждати - горе...

Коли вже не до логік у хмільних висотах
Отерплих з болю і безсоння стратосфер,
Мов на безводді риба, крик хапаєш ротом - 
Німий (о - ката насолода!) крик завмер - 
Забракло кисню слів і сліз в аортах
Органного ридання!
               Всесвіт
                    вмер?...

Пора, я знаю, вже пора додому,
Грудневий вечір швидко так летить.
І якось тут на цвинтарі бездонно
Підземний подзвін жалю стугонить.
Горбочок мерзлої землі скрутився,
Благально пригорнув до себе хрест.
Пора іти, бо й справді забарився,
До лави цвинтарної мов примерз.
І ноги затекли, немов колоди,
Й судоми вже розчахують немов.
Так холодно, неначе захололи
Думки - ні слова з жодної із мов
Ніяк не можу зараз пригадати.
І руки - як примерзли до колін,
А треба ж хоч одну із них підняти,
Утерти щоб струмки пекучі сліз, 
                           а втім...
А втім, нехай собі,
        бо вже попримерзали
                до щік, і до повік,
                      до вік, довік, навік...       
                                     ...Навік...

Галерний наче раб, навік прикутий
До веслування в океані сліз - 
Бажання з головою вглиб пірнути,
На саме дно! Доплив...
                Доповз...
                    Доліз...
Солодкий біль - тонути і тонути
Всім співчуттям, 
              жалям
                 напереріз!...

А знаєте, мамо, щоранку вони прилітали,
До нашої хати, горобчики ваші, що ви
Голодних їх зерням і хлібцем щодня годували - 
Пташині бенкети буяли у нас щозими.
Ви знаєте, мамо, я їм в годівничку підсипав
І зерня, і крихіт - та їсти не стали вони:
Сиділи, сиділи тихенько у нас на березі - 
І гайда, знялись, покружляли й гайнули кудись...
Я потім їх бачив у вас тут на цвинтарі, мамо:
У вас над могилкою там нависає гілля
Калини - на ній тих горобчиків зграйка, впізнали
Ви, мабуть, їх, мамо?..
             З моєї руки вони не їдять.
Ви, мамо, скажіть їм,
              не скривджу я їх...

Пора додому вже, пора. Бо вітер
Замерзлими сльозами закружляв.
Дерев благально здійнялися віти,
Але не втримають вони навал:
Нависла пагуба погроз нічної
Задушної надгробної плити.
О, всесвіту безжалісний надгробок,
Гробниця, усипальня... Знов завив
(Чи з того, може, світу?) пес бездомний - 
Простяг своє кудлате співчуття - 
Так, брате, ниє безпритульна доля
Під серцем у твого й мого життя.
І повз які б я не пройшов пишноти  - 
Завжди, завжди проходитиму повз
Могилоньки зіщулений клубочок
З пригорнутим до серденька хрестом...
Пора, пора вже йти додому.
Хоча ніхто мене й не жде.
Та, може, вдасться хоч під ранок
Заснути...

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"