Коли тебе побачив - застигнув, пронизаний струмом
твого стану гнучкого, що серце моє розриває
Промайнула повз мене, залишивши запах парфуму..
але тебе залишити просто не зможу я, знаю.
Дожену i скажу: Чуєш, я украду тебе, кицю,
хай буденне минуле розвiється в сiрому попелi!
Так, у мене не вистачить грошей на чартер до Нiцци,
але нам буде добре у файному мiстi Крижополi.
Ми пошлемо у сраку отрутнi вогнi мегаполiсiв,
проженемо iз серця одвiчну цю грьобану тугу.
Надеремося напiвсолодким в кафе "Пролiсок",
всiм на заздрiсть станцюємо пристрасне бугi-вугi!
Ти забудеш манiрнiсть i всi витребеньки гламуру,
коли ми вiдчайдушно, розпластавшися по землi,
кохатимемо один одного у кущах за будинком культури
просто неба, в жагучому мiстi Крижополi.
I нам на хуй не треба якогось заморського раю
я i ти - юнi боги, яким стало тiсно в своєму Акрополi -
на свiтанку злетимо до райдужного небокраю,
де розпалює кригу бурштинове сонце Крижополя...
Та тебе не приваблює, бачу, моя романтика.
I ти кажеш: iди, вiдчепись, пiдзаборнику кончєний..
Все життя моє - декаданс iз причепленим збоку бантиком.
Де ж притулку шукати, скажи, божевiльний ти Боже мiй...
Хай душа моя сяє, немов би засвiчена плiвка.
Я березою розтриїбiщенською стою во полє.
Як умру - заховайте мiй труп на горищi п"ятиповерхiвки,
пiд прозорими хмарами небесного мiста Крижополя.