Притков Павел Александрович :
другие произведения.
13
Самиздат:
[
Регистрация
] [
Найти
] [
Рейтинги
] [
Обсуждения
] [
Новинки
] [
Обзоры
] [
Помощь
|
Техвопросы
]
Ссылки:
Оставить комментарий
© Copyright
Притков Павел Александрович
(
Cooks89@bk.ru
)
Размещен: 28/02/2007, изменен: 17/02/2009. 21k.
Статистика.
Глава
:
История
Ваша оценка:
не читать
очень плохо
плохо
посредственно
терпимо
не читал
нормально
хорошая книга
отличная книга
великолепно
шедевр
18:49 Cooks 11.05.06
Щоденник Машинiста
Пробач за все
я просто безнадiйно хворий
так склалося давно
життя дiагноз мiй
i я не прагну в ни з
а навпаки у гору
i саме завдяки цьому
я залишаюся живим
Слова:Шаленко Олександер
гурт "Вiчний Спокiй"
-1
Похмурiсть дня знову завiтала до голови Дена, роз'їдаючи усе його"Я".Вiн вже давно хотiв
знищити себе, але якось невистачало смiливостi це зробити. Одного разу це вже в нього майже
вийшло.Це трапилося на однiй з багатьох вечiрок ,що проводилися ним ще коли вiн вчився у
школi.Обкурившись "планом", пiсля того ,як його кинула дiвчина яку вiн Кохав два роки,вiн
вирiшив стрибнути зi свого балкону.I цiкаво те, що зупинила його та сама дiвчина яку вiн так
сильно Кохав. Пiсля його "майже самогубства" вiн усамiтнився i перестав з усiма розмовляти.
Можливо вiн боявся того ,що його почнуть ображати? Але нi, вiн боявся того що його друзi,
родичi та знайомi можуть зрадити йому.ТАК! вiн лiкувався у психiатра i, доречi, довго. Звiсно
вiн не довiряв йому i не слухався його порад,окрiм однiєї.Ця порада виявлялась у тому, що йому
потрiбно завести щоденник у якому вiн зможе записувати свої думки, почуття та все те що
йому хочеться сказати.
Щоденик вiн собi купив, але спочатку вiн неохоче туди писав.Завжди чогось не дописував,
приховував, лякався того,що щоденник може хтось прочитати, але через деякий час вiн вже
не мiг без нього.Вiн почав записувати туди все.Навiть його почуття вже передавалися на листи
паперу.З цим щодеником вiн навiть трохи змiнився як iз середини так ззовнi, але самотнiсть
вже не покине його.
Записи у Щоденнику вiн починав з того що спочатку ставив номер запису,дату та годину о
котрiй починав .Iнколи вони були дуже малi:лише декiлька слiв, а iнколи навпаки: дуже
великi.Подекуди заходили i до 20-ти сторiнок,але найбiльшою схожiстю мiж ними було те що
вiн завди починав запис з одних i тих самих слiв:"Життя в менi бажає вмерти...".Цi слова...
Одного разу з ним та його щоденником трапилося щось незвичайне i пояснити сам собi вiн не змiг
окрiм того що це якось змiнило його.
...
-2
З самого дитсадка Ден захоплювався потягами.В його кiмнатi завжди були залiзничнi дороги
по яким завжди їздили потяги. Навiть коли вiн став пiдлiтком вiн не покидав своє Кохання
до потягiв. Його мрiєю було те, що пiсля закiнчення школи пiде i вивчитися на машинiста.Вiн
уявляв собi те, як вiн сидить у кабiнi машинiста i бачить безлiч людей,машин,дерев та домiвок.
Уявляє i про те, як його серце починає однаково стукати з колесами потяга,як вiн додає швидкостi,
їдучи швидше нiж дме самий швидкий зимовий вiтер.Це все надихало його, що вiн починав
радiти життю, забуваючи про смерть.Вiн вважав що його професiєю життя стане професiя машинiстом.
Так, то була його доля, його захоплення з самого дитинства.Вiн i вступив у транспортний на
машинiста ,хоч батьки хотiли вiддати його вчитися на якогось там журналiста або юриста.
Iнститут в його життi був неважким.Хоч Дена i вважали там придурком та ботаном ,але нiхто
його не чiпав.Всi в iнститутi лякалися його сомотностi та тих почуттiв якi виникали в них
поряд з ним.З Деном нiхто нiколи не розмовляв та i вiн нiзким.Сидiв завжди за останньою партою
сам. Там усамiтнений вiн вчив.Вчив усе що було пов"язано з потягами.Поглиблювався у навчання
настiльки, що забував iнколи їсти,спати та митися , але одного вiн не забував.Вiн не забував
описувати всiй день у своєму ЩОденику.
Ден закiнчив iнститут з вiдзнакою та червоним дипломом у руках.Всереденi тiла вiн був
переповниний почуттями.Його так i розривало вiд радощiв, але ззовнi вiн все ж таки залишався
самотнiм та вiдокремлиним вiд iнших.Вiн iнколи лякався того, що в нього в серединi.
-3
...
-Привiт!
-Хай тобi.
-Прикинь, я сьогоднi закiнчив унiвер .
-О-О-о-о-О!!! Так я тебе вiтаю - ти тепер розумний.
-Дякую тобi.Знаєш я мiг би i закiнчити ще три роки тому екстерном ?
Я просто не зрозумiв це ранiше, пробач.
-Та нiчого.А я тобi давно радив закiнчити екстерном, а ти менi що казав, а?
"Я нехочу здавати так - це неприкольно, БЕ-БЕ-БЕ"
-Так було, незаперечую.Вибач, я тодi багато чого не розумiв.
-Зрозумiло, але що далi, а?
-Ну я не знаю? Треба влаштуватися кудись та заробляти грошi.
-Ти ж На машинiста вчився, так?
-Ну?
-Так iди i працюй машинiстом.Я чув зараз не вистачає машинiстiв до "тяг".
-Та,ну, я хотiв би працювати на якомусь вантажному потязi.А цi тупi пасажири
лише кумарять мене.
-Та що ти так...О! Там доречi гарно платять.
-ХММ... Люди? Я так ненавиджу коли їх багато.
-Ти що дурний!?Ти їх вигружаєш як вантаж i їдеш собi до iншої зупинки.А на
вантажний потяг спробуй влаштуватися.Навiть я тобi в цьому не допоможу.
-А мiг би !!!
-В мене нема таких зв"язкiв.
-Гаразд. Кажи як влаштуватися на "тягу"
-О!!! Так би одразу.
...
"
-4
Наступного дня Ден направився до мiсцевої контори працевлаштування.
В конторi було не багато людей, мабуть всi вже давно мали роботу.
За 4-ю "касою" сидiла жiнка приблизно 60 рокiв.По її очам можна
було дiзнатись,що вона вже бачила все.Такi замкнутi люди, як Ден,
не навiювали на її страх як на iнших людей.Вона була бiльш зайнята
тим щоб влаштувати кудись Дена нiж його проблемою життя. Ден не довiряв
їй вiн вважав, що вона вже давно напрацювалась у цьому життi.Недовiра-
це те що вiн мав до всiх людей.
Жiнка недовго поралася у документах i через 15 хвилин вже дала направлення
на роботу Машинiста Дену.Тепер за багато рокiв на його обличчi з"явилася легка
ледь помiтна усмiшка. Це було його маленька радiсть за мрiю. Тихенько вiн
промовив "дякую" панi i вийшов з будинку працевлаштування.
Ден намагався як найшвидше добратися до м. Т де було депо. Там вiн отримає
свою першу роботу.Роботу машенiста.У депо на нього довго дивилися.
Мабуть хотiли побачити його iз середини.Дiзнатися хто i що вiн.
Розкусити його, дiзнатися його страхи.Тобто робили звичайну деагностику на
психику.
Пройшовши її Дена врахували до складу машинiстiв м. Т. Перша його змiна
повина була вiдбутися наступногож дня.Як i на всiх роботах у Дена був
перший мiсяц випробовувальний та навчальний. Його мали навчити як керувати
тим чим вiн усе своє життя захоплюється...парадокс...але буває
-5
Ранок для Дена наступив дуже рано приблизно о 3-й годинi, хоч змiна починалася
в 5.00.Прокинувся вiн заради того щоб якомого щвидще розпочати свiй робояий день.
Вiн марив своєю роботою.Добрався вiн туди на своєму старенкому, крихкому
велосипедi.Який розвалювався на маленьки частини.Цей велосипед був чимсь
схожий на ту романтику яку описували у книгах.Книгах якi вчили його самотностi
його життi.Дену невистачало зараз такої книжки.Саме у той момент коли вiн
чекав початку змiни.Хоча?!?Те за чим вiн спостерiгав теж мало на нього якийсь
вплив.Спостерiгав вiн за сонцем та його пробудженням.За тим як з сонцем
прокидається усе живе, а неживе вiдходить дути де є лише темнота.Так, це було
цiкаво! Просто спостерiгати.Вдихати ще не засмiчене людми повiтря.Вiдчувати як
воно потрапляє тобi в нiс та рухається до твоїх легень, наповнюючи киснем
кров.Усе це було РАЄм у який вiн вiрив.
Через деякий час на пiрон почали залазити химернi, страшнi та не виспанi люди.
Кожен з них мав своє життя, одне єдине.Яке проживав лише заради їжi та сворення
подiбних собi лядей. Ден був нетаким.Вiн вiдрiзнявся вiд iнших тим,що жив
заради смертi.
З появою лядей Ден направився до елктрички. Там його чекав головний машинiст, який
замiсть того щоб його навчати вiдправив Дена у хвiст тяги. Ден дивився щоб
нiхто не залазив на поручнi, що вирiзалися з хвiста тяги.Спостерiгаючи за цим вiн згадав
як сам залазив на них i тапроїджав близько 3-4 зупинок. Тодi вiн називав це мiсце
"КовБаСою".Але це були лише спогади, якi вже нiколи не стануть його реальнiстю.
Сидячi у хвостi вiн вiтчував лише Зло до усього живого, вiн ненавидiв тих кого
бачив на зупинках.Усi були йому огиднi, вiн хотiв блювати коли згадував тих людей.
-6
Одного разу,коли вони обмiнялися з головним машинiстом мiсцями, вiн помiтив одну дiвчину
вiд якої не вiяло злом, як вiд iнши,а навпаки вона випромiнювала свiтло.Це свiтло подоболося
йому, воно його зiгрiвало.Надавало життя.Вiн нiколи не вiдчував такого.Це було те що вiн так
давно шукав у людях.Вiн зацiкавився нею, та її красою....
Дiвчина завжди сiдала у перший вагон на зупинцi Н.,тодi вона вирушала до м.К. та зникала з
допитливих очей Дена.Але потiм вона знову з'ялялася з тунелю метро як саме досконале та чисте
в цому свiтi.Вона вибiгала з метро та бiгла до Його,так Саме до ЙОГО тяги туди у перший вагон,
туди де через тонкi дверi вiн мiг вiдчути її присутнiсть. Подекуди тяга навiть не рушала без неї.
Iнколи вiн помiчяв що вона посмiхається йому.Вiн радiв, радiв так як нiхто iнший.Може то було
нове кохання?Але нi-нi-нi вiн не повинен закохуватись, одного разу це вже привело його до
того ким вiн є зараз, ще одного болю вiн не витримає....................Машенiст не вмiє кохати
вiн вмiє лише ненавидiти, так лише ненавидiти........знову i знову.....
-7
-слухай червоний хочеш я росповiм тобi одну iсторiю.
-давай розповiдай,вона страшна,так Ден вона страшна.
-Так вона срашна,доречi я сам її вигадав.
-У-у-у-у так чього ти чекаеш дава виКладуй.
-Гаразд тушiть свiтло розпалюйте свiчки "Шоу прочинаеться"
ГмгГмгГМГМеееееЕ_ЕЕ---ЕЕЕЕ
Кiмната страху
Автор:
Ден Крiнков
Дверi вiдчинилися.i злий голос промовив "наступний!""Хто тут наступний"
Десь далеко в тiнi хтось промовив:"Я"
-хто-Я!!??
-я, Сергiй Г. я наступний.
-Ну так заходь Сiрьожа до мене в кабiнет зараз я буду робити тобi отну дуже цiкавену процедуру.
Через хвилину пiсля того як в кабiнет зайшов Сiрьожа окрiм крикiв вiд нього бiльше нiчього не чули.
Тепер черга впала на Дмитра.
Дмитро зайшов до кiмнати..... БIлий халат, червана вата та рожевий бинт, Кров,КРОВ,КРОВВВ.
-Сiдай Дмитрику на цей стiлець..Зараз ми подивимося що там у тебе...
............................................
-НI! Досить кумедностi, нехочу, я нехочу бiльше говорити...Бувай Червоний, я передумав росповiдати,
досить........Можливо колись розповiм....Тепер я хочу залишитися наодинцi, зникни...
-8
Цiлу нiч Ден не спав.Його голова болiла вiд тих думок якi виникали в нiй...Вiн
нiяк не мiг викинути з голови ту дiвчину iм'я якої вiн навiть i не знав.Вiн i не хотiв знати.
Йому знуву хотiлося побачити її,крусу. Але тi iншi думки вони хотiли вiдговорити його.
Переконати, що вана така сама як i iнщi, така ... огидна, зла, та яка зробить йому бiль.
-Вона нiчим не вiдрiзняється вiд iнших. ТАка сама сука як i iншi.ТА яка зпочатку закохує в
себе, а потiм знищує свого коханця. Вбиває в ньому останi краплi життя.
-НI! вона неможе бути такою, я знаю, я бачив це в її очах. Вона iнша, вона нiколи не зрадить моїм
почутям!.
-Ти слiпий. Ти навiть нiколи не розмовляв з нею.
-Я заговорю.
-ТИ слiпий. Ти бачиш лише те що хочеш. Ти створений для самотностi...
-Зникни, ЗНИИИКНИИИ!!!!!!! АгААРГгАРГАРгГАГГААА аАААА !!!!! Вiдчипись, ДОсить.!!!!
Тища.
-9,10
ЗА теплим лiтом настала Осiнь. Найкраща пора для Дена. О цiй порi жавжди йде дощь. Вiтер зорносить
вже старе опавше листя. Повiтря стає холоднiшим i все навколо набирає сiро-чорного кольору, його
улюбленого кольору. Найбiльше Дену подобалися Осiнi ночi. В них було шось загаткове,таємниче.
Це була єдина пора року коли його можна було побачити на вулицi. Вiн завжди виходив у ночi.
Так йому було спокiйнiше. Вiн дихав повiтрям осенi, там можна було вiдчути страх та смерть лiта.
Осiнь нагадувала йому стан розлагання лiта. Але найбiльше у цiх прогулянках вiн ненавидiв людей
якi об'єнувалися стаю з 4-8 чоловiк, так званi гоПи. Одного разу вiн не витримав...
-ей пiдар, в тебе нету сигарет бо пацанам надо покурiть,-промовив голомозе створiння до Дена.
-нема,-тихенько, майже шопотом промовив Ден.
-голоснiше пацанчiк, ми тут нiчього не чуємо.
-нема в менне нiяких цигарок.
-НЕту, так ти зараз нам купiш, а бо дивись зараз ми тебя тута вiдмудохаємо.
I гоп вже майже нанiс короний удар лiвою,як усвiдомив те що на нього з звiрячою дикiстю нападає
його противник. Лох якого вiн хотiв розвести. Ден вчипився зубами в шию свого супротивника. Вiн почав
перегризати сону артерiю свого ворога, давати волю теплiй кровi.
Побачивши це iншi гопи почали бити його ногами по ниркам, але чим бiльше вони його били, тим сильнiше
Ден перекусував шию головного гопа. Через деякий час шкiра гопа не витримала i з неї вискочила кров.
Така тепла i така приємна. Пiсля такого жахiття iншi гопи в мить розбiглися.Ден в свою чергу пiднявся
над тiлом, витер рукою закровавленнi гупи i направився до себе додому. По дорозi вiн нiчого про скоєне
й не думав. Лиш потiм коли вiн повернувся додму почав вiдмивати кров своєї жертви. Ви гадаєте що
потiм Ден спокiйно пiшов спати, нi!!! Просидiв у ванiй кiмнатi до самого ранку. Вiн лише сидiв.
Сидiв i дивився в стiнку.Вiн ненавидiв всiх, вiн невадив себе.Вiн немiг бiльше терпiти цього,цього
страшеного болю.Болю який виникав в його серцi.Ден знав що вiн завжди буде таким,самотнiм,
вiдгалудженим вiд iнших.Йому хотiлося кричати,кидатися чимось,вбивати.Найбiльше йому хотiлося вмерти.
Просто зникнути з цього свiту.Назавжди зникнути,вмерти. Бiльше вiн не мiг цого стримувати Смерть.Йому
хотiлося вмерти,здохнути, бути гнилим трупом.
-Досить я не можу бiльше терпiти..НЕНАВИДЖУУ я ненавиджу вас всiх
-ВИ ВСI ОГИДНI
-Прошу Смерть якщо ти справдi iснуєш зАбири мене, бо я не хочу бiльше страждати
-Я НЕ хочу жити
-Я не можу жити.
-Я хочу ВМЕРТИ,ВМЕРТИТВМЕРТИВМЕРТИВВВВВМММММЕРРРТТИИИИИИИ!!!!!!!!!!!!
-здохнути, здохнути,здохнути. (Останiй день, "бiльше кохання не iсує в менi НАВIКИ""тепер тобi
весело, приємно??? Приємно вбивати, знищювати, все те що було.я невавиджу тебе i водночас
кохаю..."-30.11.2006 23:20)
Його зрушила з мiсця лише думка про роботу та дiвчина яку вiн хотiв ще разок побачити.Можливо лише
це незрозумiле почуття вiдкладувало його самогубство.
-11
Його день ненавистi. В цей день вiн був сам не свiй. Його щось рiзало зi середини. Ден знав що бiльше
болю вiн не витримає. Вiн вже не мiг жити з цим.
Змiна почалася з того що Ден пiв дня караулив хвiст тяги.Потiм пiсля обiду вони з головним машенiстом
помiннялися мiсцями.Тепер Ден був головним машенiстом.Вiн був розлючений, пригадував те що трапилося
учьора, знав що його обов'язково знайдуть. Вiн не може бути ув'язненим. Вiн може бути тiльки вiльним.
Все до мiста Н. все було без змiн. Тi самi люди,не митi й огиднi,вiн не любив людей.Ден вмирав зi
середини. Вiн гадав що його фея з мiста Н. врятує його, але склалося навпаки.
Коли вiн пiдїжав до платформи вiн побачив її в обiймах iншого, i вiн не витримав. Ден пролетiв бiля
перону, розiгнав потяг до максимальної швиткостi. Ден знав що пiсля мiста Н. завжди йде рiзкий
поворот влiво i те що на цiй,максимальнiй, швиткостi потяг не вiйде у поворот.
Вiн закрив очi i промовив лише:
-Бувай свiт...
-12
Пiсля аварiї в протоколi було записано те, що окрiп машенiста бiльшенiхто не загинув.Також було
знайдено маленькiй червоний щоденник в якому останiй запис виглядав так:
"-Пробач.