Рачковский Ярослав Емельянович : другие произведения.

Польоти без пiлота (уривок)

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Повiтряна куля. Чи не кожен iз нас захоплюється цим витвором технiчного мистецтва, здатним здiйснити у вишуканий романтичний спосiб давню мрiю людини про полiт над землею. Водночас, мабуть, далеко не кожен iз нас знає, що полiт повiтряною кулею з пiлотом-професiоналом на борту вважається найбезпечнiшим в авiацiї, а її конструкцiя є найнадiйнiшою серед лiтальних апаратiв. Та якось повiтряна куля потрапила до рук сучасних авантюристiв...
  Ярослав Рачковський
  Польоти без пiлота
  Як тiльки сонячний диск пiднявся з-за горизонту, команда повiтряної кулi взялася до роботи. Тепловий аеростат треба було пiдготувати до чергового польоту з пасажирами. Цього разу долучитися до повiтроплавання виявили бажання двоє закоханих. Хлопець i дiвчина вже прибули до мiсця старту, яким слугувала галявина парку бiля старовинного замку, i зацiкавлено спостерiгали за злагодженими дiями трьох молодих членiв команди, що працювали швидко, але без поспiху. Роман як пiлот теплового аеростата контролював процес i зрiдка вносив певнi корективи у дiї Юрiя та Олександра.
  Передусiм старший в екiпажi зателефонував у мiсцевий пiдроздiл служби аеронавiгацiйного руху i пiдтвердив намiр здiйснити полiт, заявку на який було надiслано напередоднi. Далi Роман запустив угору метеозонд, тобто, кульку, заповнену гелiєм, щоб дiзнатися, куди дме вiтер на рiзних висотах. Пiсля цього величезну оболонку повiтряної кулi розклали на травi та прикрiпили до кошика i пальника. I майже вiдразу за допомогою вентилятора почалося нагнiтання в оболонку прохолодного ранкового повiтря. Коли воно частково наповнило кулю, пiлот запустив гучний пальник для нагрiвання повiтря i спрямував полум"я в отвiр оболонки. Куля стала досить стрiмко набирати свою основну форму i невдовзi вже прагнула змiнити горизонтальне положення на вертикальне. Команда не перешкоджала цьому, водночас акуратно та впевнено притримувала тепловий аеростат.
  Невдовзi пiдготовчi роботи були успiшно завершенi i настала урочиста мить, коли пiлот звернувся до молодої пари, яка з нетерпiнням i трепетом очiкувала старту:
  - Друзi, ласкаво просимо вас зайняти свої мiсця на борту повiтряної кулi та приготуватися до польоту!
  Хлопець i дiвчина пiдбiгли до кошика i зовсiм скоро опинилися у ньому. Роман обмiнявся з членами наземного екiпажу кiлькома фразами, вiддав команду про старт, увiмкнув пальник на бiльшу потужнiсть, Юрiй вiдв"язав линву, якою куля була прикрiплена до автомобiля, а Олександр вiдпустив гондолу, пiсля чого лiтальний апарат вiдiрвався вiд землi i став невпинно та плавно набирати висоту. Яскраве видовище початку польоту теплового аеростата на тлi древнього замку приємно вражало. У думках пасажири наче поверталися на кiлька столiть назад, коли вiдважнi першопрохiдцi робили важливi кроки на шляху до здiйснення дуже давньої мрiї людини про полiт над землею. I це були тiльки першi секунди польоту, а попереду на закоханих повiтроплавцiв очiкували ще дуже багато розкiшних вражень.
  У той час, коли куля пiднялася над селом Замковим на сотнi метрiв, сонце вже досить яскраво освiтлювало навколишню багату на рiзноманiтнi принади мiсцевiсть. Були тут i затишнi водойми, i височини, вкритi зеленню, i навiть стрiмкi скелi. Дiвчина дiстала зi сумочки камеру, увiмкнула її та стала фотографувати i знiмати на вiдео численнi мальовничi краєвиди. Не оминула увагою себе та коханого, зробивши на пам"ять кiлька колоритних селфi.
  - Хоча сьогоднi ранок досить прохолодний, та пiд час польоту це майже не вiдчувається, чи не так? - пасажир аеростата звернувся до своєї дiвчини.
  - Так, дiйсно, - погодилася вона, а пiсля нетривалої паузи запитала у пiлота, - цiкаво, а з чим це пов"язано?
  - Справа у тому, що повiтряна куля рухається зi швидкiстю вiтру, тож вiн не створює дискомфорту для тих, хто перебуває на її обладку, - охоче пояснив Роман i додав, - окрiм цього, тепло вiд полум"я пальника поширюється не тiльки в оболонку, але й у кошик, пiдтримуючи тут у ранковий i вечiрнiй час, коли зазвичай вiдбуваються польоти, комфортну температуру.
  - А чому кулi зазвичай запускають вранцi та ввечерi? - задав запитання юнак.
  - Справа у тому, що вдень теплої пори року значно пiдвищується сонячна активнiсть, яка формує через нерiвномiрне нагрiвання землi потужнi висхiднi та низхiднi потоки повiтря, а це робить полiт менш керованим. Натомiсть узимку польоти проводять протягом усього свiтлового дня.
  - То взимку повiтрянi кулi теж лiтають? - не приховувала подиву дiвчина.
  - Так, звiсно, тим паче, що польоти снiжної зимової пори мають свої родзинки. Особливо захопливо долати повiтрянi простори, коли довкола падає легкий снiг.
  ...Тепловий аеростат летiв все далi й далi, то трохи набираючи висоту, то дещо наближаючись до землi. У такий спосiб досвiдчений пiлот ловив повiтрянi потоки, якi дозволяли йому дещо змiнювати напрямок польоту та скеровувати кулю до мiсцини, де запланував зробити для своїх пасажирiв приємний i вишуканий сюрприз. Так от, невдовзi лiтальний апарат стрiмко здiйнявся над однiєю зi скель, пiсля чого став плавно опускатися над водною гладдю рiки з кам"янистими берегами. Повiтряне судно все знижувалося i знижувалося, а пасажири нiяк не могли второпати, що вiдбувається. Невдовзi до поверхнi рiчки залишилося метрiв двадцять, потiм десять, зрештою аеростат ефектно торкнувся водойми дном кошика i майже вiдразу рушив угору пiд радiснi вигуки юнака та дiвчини, тодiшнi щирi емоцiї яких важко передати словами. При цьому нiхто навiть нiг не намочив. Це була майстерна робота справжнього пiлота-вiртуоза.
  Несподiвана пригода пiд час польоту додала наснаги та адреналiну закоханiй парi i молодi люди, якi вiд старту трималися за руки та оглядали краєвиди, тепер зустрiлися поглядами та обiйнялися. Тодi хлопець зрозумiв, що саме час виголосити надзвичайно важливi слова, заради яких значною мiрою затiяв прогулянку повiтряною кулею зi своєю дiвчиною.
  - Кохана, - нiжно та з деяким хвилюванням у голосi звернувся до неї, - ранiше я багато говорив про свої почуття до тебе, але нiяк не мiг наважитися запропонувати тобi бути разом по-справжньому. Та сьогоднi романтична обстановка цього прекрасного польоту надихає мене на рiшучi вчинки i додає смiливостi сказати давно пiдготовленi слова - виходь за мене замiж!
  Пiсля цього закоханий дiстав iз кишенi червоний оксамитовий футляр, у якому був перстень, оздоблений коштовним камiнням, а пiлот непомiтно для дiвчини передав юнаку квiти, що були схованi ззовнi гондоли. Хлопець став на одне колiно, неквапливо наблизив подарунки до своєї коханої i став очiкувати на її вiдповiдь.
  Та довго чекати не довелося. Зворушена почутими словами кохання та натхненна екзотикою повiтроплавання дiвчина впевнено промовила:
  - Я згодна!
  Далi вона дозволила коханому одягнути їй перстень i взяла букет квiтiв. Зрозумiло, що невдовзi дiйшла черга до мiцного та тривалого поцiлунку. За усiм цим дiйством iз неприхованим задоволенням спостерiгав пiлот, який далеко не вперше долучався до таких визначальних для закоханих пар моментiв, при цьому не забуваючи за потреби збiльшувати вогонь у пальнику i слiдкувати за навiгацiйними приладами, щоб полiт i надалi тривав у безпечному та комфортному режимi.
  Минув ще якийсь час, молодi люди трохи заспокоїлися i стали розпитувати у Романа про рiзнi тонкощi повiтроплавання, зокрема про управлiння тепловим аеростатом, а також про очолювану ним команду, яка пiсля старту повiтряного судна зiбрала обладнання, склала його на причепi позашляховика, яким прибула до мiсця страту, та рушила у напрямку польоту кулi до орiєнтовного мiсця посадки.
  - До речi, коли я розповiдав удома, що збираюся летiти повiтряною кулею, цим дуже зацiкавилася моя сестра. Ймовiрно, що, почувши нашi враження вiд польоту, вона захоче вже найближчим часом спробувати також. Можливо, навiть наприкiнцi цього тижня чи на початку наступного. Чи це реально здiйснити? - вирiшив з"ясувати пасажир у пiлота.
  - Нi, у найближчi кiлька днiв полетiти нашим аеростатом не вдасться, тому що завтра я вирушаю за кордон на семiнар iз повiтроплавання.
  - А хтось iз хлопцiв з вашої команди не може замiнити вас?
  - Треба не забувати, що повiтряна куля - це офiцiйно зареєстрований лiтальний апарат, керувати яким має право тiльки особа, яка пройшла повний курс навчання у спецiалiзованiй школi, успiшно склала iспити та отримала свiдоцтво пiлота вiльного аеростата. У нашiй командi тiльки я маю таке свiдоцтво. Один iз членiв наземного екiпажу, якщо казати конкретно, мiй брат Юрiй, якось розпочав навчання у школi пiлотiв, але до складання iспитiв i отримання свiдоцтва справа тодi так i не дiйшла. Вiн просто перестав вiдвiдувати заняття, заявивши, що користi вiд них обмаль, а часу займають чимало та й коштiв загалом треба витратити досить багато. Звiсно, Юрко володiє певним обсягом теоретичних знань i певним практичним досвiдом, але, зважаючи на те, що полiт повiтряною кулею - це досить складний, дуже вiдповiдальний i контрольований авiацiйними службами процес, цього недостатньо, аби довiрити йому керування аеростатом. А iнший член екiпажу, Сашко, навiть не намагався вступити до цiєї школи, тому його кандидатуру з цього приводу навiть обговорювати не варто.
  Тим часом надходила пора найважливiшого та найвiдповiдальнiшого моменту польоту - приземлення. Роман, звiсно, вже деякий час пiдшуковував на поверхнi землi пiдходящий майданчик. I зрештою помiтив необроблене поле, розташоване неподалiк траси. Зв"язавшись за допомогою радiозв"язку з наземним екiпажем, пiлот повiдомив, де саме збирається приземлятися. До речi, пiд час польоту з обладку повiтряної кулi здебiльшого було видно автомобiль супроводу, у якому перебували Юрiй i Олександр.
  Опинившись над згаданим полем, Роман майже перестав додавати вогню в оболонку, на деякий час вiдкрив вентиляцiйний клапан i аеростат став потроху, але невпинно знижуватися. Коли до землi залишалося метрiв двадцять, команда пiдбору кулi вже була у потрiбному мiсцi, уважно спостерiгаючи за нею. Незначний вiтерець ледь-ледь вiдносив повiтряне судно у сторону, але процесу приземлення це не надто заважало. Зрештою хлопцi змогли вхопитися за кошик, але не вiдразу поставили аеростат на траву, а, притримуючи його у повiтрi, на висотi кiлькох десяткiв сантиметрiв, рушили у напрямку автомобiля, що стояв на узбiччi шосе i який не мiг пiд"їхати ближче через дуже нерiвний рельєф, а також через кущi та дерева обабiч траси. Подолавши таким чином метрiв тридцять, вони значно полегшили собi подальший процес перенесення складових кулi для завантаження у причеп.
  Коли аеростат зупинився, пасажири залишили гондолу i щиро подякували усьому екiпажу за дуже приємний i захопливий полiт, який став для закоханих ще й дуже романтичним. Та на цьому рiзноманiтнi сюрпризи для хлопця та дiвчини не завершилися. Доки команда пiдбору поралася бiля кулi, пiлот урочисто звернувся до молодої пари, розпочавши традицiйну церемонiю набуття початкiвцями статусу повiтроплавця. Пiд час цiєї церемонiї Роман розповiв чимало цiкавого, зупинившись зокрема на найважливiших фактах з iсторiї повiтроплавання як за кордоном, так i на наших теренах. Далi вручив обом вишукано оформленi посвiдки повiтроплавця. Наприкiнцi ж зворушливого дiйства пiлот вiдкоркував пляшку шампанського, налив iгристий напiй у два бокали i запропонував щасливим закоханим. Вони вiд споживання не вiдмовилися.
  Невдовзi лiтальний апарат було складено та завантажено у причеп, пiсля чого екiпаж i пасажири разом рушили позашляховиком назад, до замкового парку. Там хлопець i дiвчина пересiли в автомобiль, яким прибули до мiсця старту, попрощалися з командою i поїхали. Минуло небагато часу i у гарному настрої залишили це мiсце також троє повiтроплавцiв - романтикiв i шукачiв пригод.
  ***
  У закордонне вiдрядження Роман вирушав наступного дня пiсля польоту з парою закоханих. Вирушав, звiсно, без повiтряної кулi. Обидва його аеростати, як i зазвичай, зберiгалися у просторому гаражi. До речi, вiдтодi як Роман почав займатися повiтроплаванням, це вперше вiн зiбрався їхати кудись на кiлька днiв, залишивши кулi вдома. Про них за потреби мав подбати його молодший брат Юрiй - людина весела та безтурботна, здатна на рiзноманiтнi ризикованi вчинки. Вiн, як i Роман, щиро захоплювався повiтроплаванням, але, на вiдмiну вiд нього, не намагався пiзнати усi тонкощi управлiння повiтряною кулею. Юрiй вважав, що вже знає та вмiє достатньо для того, аби вважатися справжнiм повiтроплавцем. Третiй член команди вiльного аеростата Олександр, який вiд дитинства товаришував iз Юрiєм, значною мiрою подiляв його не достатньо серйозний погляд на повiтроплавання. I обидва вони з нетерпiнням чекали тiєї митi, коли Роман нарештi поїде з дому, адже у них вже здавна було чимало планiв на той випадок, коли пiлот, залишивши кулi, кудись вирушить.
  Нарештi довгоочiкувана для наземного екiпажу мить настала. Роман i його дружина Iрина сiли у таксi, яке прибуло на виклик i яке невдовзi рушило у напрямку обласного центру, до мiсцевого аеропорту. I майже вiдразу радiснi вигуки рознеслися навколишнiми просторами. На честь довгоочiкуваної подiї було навiть вiдкрито пляшку горiлки. За нашвидкоруч органiзованим застiллям стали вирiшувати, з чого розпочати повiтрянi пригоди.
  - Куди полетимо насамперед? - запитав Олександр.
  - Як куди? Звiсно, до вiлли Свiтленкiв. Я вже не раз чув, що там, за суцiльним триметровим парканом, наче регулярно засмагає без купальника, прилiгши на газонi, Лiда. Може, вдасться зробити їй сюрприз, - Юрiй засмiявся, а потiм продовжив, - хоча сьогоднiшня спека далеко не найкраща погода для польоту, зате вiтерець зараз дуже легенький, тож ми мали б пiдняти кулю без особливих проблем.
  - А яку кулю вiзьмемо - стару чи нову?
  - Навiщо брати нову? З нею клопотiв значно бiльше. Вiзьмемо стару. Її цiлком достатньо. Газу в балонах ще трохи залишилося. Мало б вистачити, тим паче, що далеко летiти не збираємося.
  - До речi, я мiсце для старту вже давно там пригледiв.
  - Я теж.
  Завантаживши аеростат на причеп, друзi рушили позашляховиком до згаданої вище вiлли, у якiй зокрема мешкала їхня колишня однокласниця, i за кiлька хвилин вже пiд"їжджали до цiєї садиби. Невдовзi Юрiй зупинив автомобiль на узлiссi, де була дiлянка, вiльна вiд високих насаджень, за розмiрами пiдходяща для того, щоб спочатку розкласти там повiтряну кулю, а потiм пiднятися на її обладку. Робота йшла жваво. Добре, що нiхто не вiдволiкав, адже вiдповiдати на запитання потенцiйних перехожих щодо мети польоту жоден iз хлопцiв бажання не мав.
  Легенький вiтерець дув саме у бiк вiлли, тож друзi не мали особливих сумнiвiв у тому, що їх затiя буде реалiзована. Коли усi пiдготовчi роботи завершили, обидва зайняли мiсця у кошику, прихопивши зi собою бiнокль. Юрiй збiльшив вогонь у пальнику, температура повiтря в оболонцi стала пiднiматися i досить скоро тепловий аеростат вiдiрвався вiд землi. Повiтряне судно, набираючи висоту, дiйсно рушило у сторону триметрового паркану i незабаром перед повiтроплавцями вiдкрилися володiння Свiтленкiв. Спочатку нiкого на просторiй територiї садиби вони не помiтили, та коли куля минула триповерховий вишукано оздоблений будинок, хлопцi побачили, що на чималiй вiдстанi вiд них, у шезлонгу бiля вiдкритого басейну, дiйсно засмагає якась дiвчина.
  - Yes, - радiсно, але не надто голосно висловився Юрко i ще раз ввiмкнув пальник на бiльшу потужнiсть.
  - Wow, - задоволено додав Сашко.
  - Пальник найближчим часом бiльше не чiпатиму, а то вона може почути i сюрприз не вийде. Куля потроху наближається до басейну i водночас потроху знижується. Коли будемо недалеко вiд неї, я ефектно додам вогню, щоб привернути її увагу, пiсля чого ми чемно привiтаємося, а далi вже дiятимемо за ситуацiєю.
  Хоча вiтерець ще трохи стишився, та аеростат, який летiв на висотi у кiлька десяткiв метрiв, все ж встиг значно наблизитися до вiдпочивальницi, яка лежала на животi i не помiчала його. У цей час у кошику намагалися з"ясувати, чи одягнена хоч у щось дiвчина у шезлонгу. Олександр, який активно використовував бiнокль, запевняв, що на нiй є щось схоже на мiкробiкiнi чи купальник-стрiнги, а Юрiй висловлював сумнiв щодо цього. Грунтовно дослiджуючи це питання, повiтроплавцi не помiтили, що надворi вже встановився майже повний штиль, i куля, яка практично припинила поступальний рух i перебувала ледь не над вiдпочивальницею, стала рухатися майже виключно по вертикалi наче йшла на посадку.
  Враз почувся збентежений голос Олександра:
  - Юрко, але ж це не Лiда.
  - А хто? - виконувач обов"язкiв пiлота був не менш збентежений.
  - Поняття не маю. У Лiди довге русяве волосся, а тут засмагає коротко пiдстрижена брюнетка. Як я ранiше не помiтив?
  Пiсля короткої паузи Юрiй зазначив:
  - Я вже здогадуюсь, хто там прилiг. Це, мабуть, Жанна - тiтка Лiди. Доки хлопцi приглядалися до привабливої тридцятип"ятирiчної жiнки, повiтряне судно знизилося ще бiльше. Нарештi Юрiй вiдволiкся вiд вiдпочивальницi i майже вiдразу зрозумiв, що вони опинилися у дуже делiкатнiй ситуацiї. З однiєї сторони треба було якомога швидше та значно збiльшувати вогонь у пальнику, щоб куля повернулася на попереднi висоти, адже в iншому випадку секунд через десять вона приземлилась би поряд iз Жанною, а це у плани хлопцiв не входило. З iншої сторони, гучна робота пальника обов"язково привернула б увагу жiнки i тодi треба було б пояснювати, що вони тут роблять. Багато часу на роздуми не було i Юрiй обрав один iз варiантiв - вiдкрив клапан пальника на значно бiльшу
  
  Полный вариант книги - https://andronum.com/product/rachkovskiy-yaroslav-poloti-bez-pilota/
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"