Рахно Константин Юрьевич : другие произведения.

КупIвля Молочного Посуду Як Вияв ЖIночоЇ ГосподарчоЇ МагIЇ

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Рахно Костянтин. КУПIВЛЯ МОЛОЧНОГО ПОСУДУ ЯК ВИЯВ ЖIНОЧОЇ ГОСПОДАРЧОЇ МАГIЇ // Етнiчна iсторiя народiв Європи: Збiрник наукових праць. - Київ: Київський нацiональний унiверситет iменi Тараса Шевченка, 2011. - Випуск 34. - С. 84-88.

  Стаття присвячена обрядодiї, яку здiйснювали українськi жiнки, купуючи глечики для молока. Вона була притаманна переважно для Середнього Полiсся, Подiлля, Буковини та Лемкiвщини. Семантико-палеонтологiчний аналiз показав, що йдеться про вияв архаїчної жiночої господарчої магiї, пов"язаний зi стародавнiми скотарськими традицiями цих регiонiв.
  Ключовi слова: гончар, гончарство, глинянi вироби, молочний посуд, глечики, пуп, замовляння, торкання, рука, ритуал, магiя, символика, традицiя.
  
  Молоко i молочнi продукти були одним iз основних продуктiв харчування українцiв ХIХ - першої половини ХХ столiття. Вживали молоко у свiжому та кислому виглядi, в переважнiй бiльшостi коров"яче, рiдше - козяче та овече. Доїли його в дiйницi або вiдерця, потiм процiджували й тримали у глечиках (гладущиках). Iз вiдстояного молока збирали вершки, з яких збивали масло, робили сметану. Споживали й кисле молоко - кисляк. Запаси кисляку йшли також на виготовлення сиру. Кисляк у глечиках вiдтоплювали, щоб вiддiлити сир вiд сироватки. Потiм сир вiдкидали на чисте полотно, клали пiд гнiт, щоб стiкала сироватка.
  Виготовлення й зберiгання молочних продуктiв належало до найдавнiших форм жiночого господарства. Важливе мiсце у ньому посiдав глиняний посуд, де зберiгали набiл. Тому саме жiнки проявляли особливий iнтерес до появи в селi гончаря, причому iнтерес не тiльки практичний. Жiноцтво придiляло вибору посуду пiд молоко i молочнi продукти особливу увагу: щоб молоко в ньому не скисало, а сметана вдавалася рясною i жирною, вiн мав бути зробленим за допомогою спецiальних магiчних прийомiв. Купiвля горщикiв i глечикiв для господарських потреб перетворювалася в оцiнку магiчних умiнь гончаря, якi полягали, серед iншого, у його здатностi впливати на молочне господарство.
  В українцiв Пряшiвщини у Словаччинi вiдомi оповiдi про вiдьмакiв, за порадою яких жiнки купували на ярмарку глинянi вироби. В однiй iз них, записанiй у селi Вапеник Свидницького округу, таким вiдьмаком ("босором") виступає хрещений батько героїнi:
  "Моя сестра била на ярмарку в Свиднику а купувала горнец, як то даколи били глиняни горцi, а нанашко бил босор та їй повiдал:
  - Дiтино, ти iшi горнец не знаш купити.
  - Та як мам купувати?
  - Дiтино - так... так... так... тiко руку вопхаш до горця. Жеби тiко верхлини било, тiко руку вопхаш до горця далеко.
  А з руком так до горця пхал. А сестра молода била невiста. Глиняний горнец купувала на молоко" 1.
  В iншiй бувальщинi, також записанiй у Вапенику, йдеться просто про чоловiка-вiдьмака:
  "Як оласки циґане ходили на шатрiвских возох, кочох, i перини мали, дiти г вожi мали, а дзбанки продавали. Єдна купувала дзбанок, а хлоп бил босорош, а гварит їй:
  - Ти iшi не знаш дзбанок собi купити. Руку вопхай до дзбанка а пообертай х дзбанку, жеби тiко верхлини било, як покаль тi рука гвойде, жебись пообертала.
  Як оласки циґане продавали дзбанки, а ґаздинi повiли, же слабий дзбанок, а циґан перевернул дзбанок, на нього стал, а повiл:
  - Смотьте, же є сильний, кедь я - метровий хлоп на нього станул, а шя не розбил.
  А такий сильний бил циґан, дас метровий бил" 2.
  Згадана в цих спогадах особлива обрядодiя, притаманна для придбання молочного посуду, потребує аналiзу в позафольклорному контекстi з точки зору семантичної палеонтологiї. [с. 84]
  Її акцiональнi аналогiї зафiксованi на Лiвобережнiй Українi ще наприкiнцi ХIХ столiття. У Куп"янському повiтi на Харкiвщинi, купуючи новий глечик, його не брали за вiнця, а опускали всередину руку i пiдiймали, мацаючи, чи є на днi "пуп" - спецiально зроблене узвишшя, оскiльки наявнiсть цього "пупа", за повiр"ям, обiцяла хороший збiр сметани 3. Вiдомий вiн i на Правобережжi, зокрема на Середньому Полiссi. Так, у селi Рясно Ємельчицького району на Житомирщинi, "як покупають гладишку, то не беруть от так, зверху, а стромляють руку усередину, то вже сметани буде богато" 4. Такими ж дiями супроводжувалася купiвля глечикiв i на Подiллi. На Черкащинi, в селi Громи Уманського району, теж охоче купували гладущики, всерединi яких на денцi був "пупок". Казали, що сметана в ньому краще "сiдає". При цьому опускали руку в гладущик i примовляли: "Сметани - поки рукою дiстану, а сиру до дна, а сироватки нема" 5. У Бубнiвцi Гайсинського повiту на Вiнничинi, "як купує ладущика, не можна ставити на землю, кiлько може рукою засягнути всередину, тiльки засягне, та й питає, кiлько за цей ладущик - тiльки буде в ньому сметани, а гинша не знає, та спитає, кiлько за цей ладущик, i пiшла, а в гиншого ганчара купує, думає, той буде кращий, чи що" 6. Iснував i трохи вiдмiнний варiант купiвлi - iз замовлянням: "Як купує ладущика, то бере на руку, кiлько рукою засягне, i каже нишком: "До половини сметани, до половини сиру, а сироватки нима, бо з"їст дурна". I торгуваться - нi (як купує), ти взяла в руки, й казав гончар кiльки, то ти бери, не торгуйся, i на землю не клади; гинша торгується, вона думає, кiлька грошей виторгую, то це їй бiльше пользи буде" 7. Гончар iз села Ставки Летичiвського району на Хмельниччинi розповiдав, що глечики з "пупом" жiнки беруть бiльш охоче. Продаючи свої вироби на базарах, вiн неодноразово помiчав, що жiнки, пiдiйшовши до нього, щоб купити посуд, роблять дуже дивно, нiби вони "вiдьмачки". Вони спочатку присядуть над гладущиком, опустять туди човником пальцi правої руки так, щоб вони торкались "пупа", i починають тихо щось шептати. На думку гончаря, вони зверталися до "пупа", кажучи: "Давай бiльше сметани", "Давай бiльше масла" тощо. Потiм жiнки вставали, питали, скiльки коштує гладущик, i, зовсiм не торгуючись, його купували 8. На Буковинi жiнки, купуючи глинянi посудини для молока, теж брали їх так, щоб у них увiйшла рука 9.
  Дослiдники, спираючись на методику тлумачення символiв у психоаналiзi, висували припущення, що такi жести iмiтували акт заплiднення. Глечик, згiдно з їхнiм викладом, слугував символом жiночого начала, жiночого дiтородного органу, а рука - символом чоловiчого начала 10. Iз руками, зокрема з правою рукою, у стародавнiх традицiях дiйсно спiввiдносилося благотворне i заплiднююче чоловiче начало, вважалося, що кистi рук несуть чоловiчий заряд 11. Однак завжди малися на увазi руки чоловiчi, а цю акцiю при купiвлi посуду здiйснював не чоловiк, а жiнка, "пуп", якого торкалися, сам, натомiсть, асоцiювався у гончарiв iз чоловiчим началом 12, отже, потрiбнi бiльш переконливi витлумачення обрядодiї. Принципово iнакше її пояснення дає семантико-палеонтологiчний пiдхiд. Покладаючи руку на якусь рiч чи людину, їх пiдкорювали, ними користувалися, їх перетворювали на знаряддя. Саме так ритуально закрiплявся васалiтет. Manus injectio - це прийняття у володiння, жест набуття, яким накладали руку на певну матерiю, захоплювали її 13. Тому в слов"ян до урочистих домовленостей входило потискання руки, а торговельнi угоди включали в себе символiчну передачу речi з рук у руки, якою вони закрiплювалися 14. Людина в традицiйному суспiльствi не стiльки володiла речами, скiльки над ними владарювала, як над усiм, що складало її особу. Щоб розiрвати зв"язок мiж рiччю та її творцем, нейтралiзувати можливiсть шкiдливого впливу майстра на рiч, а натомiсть закрiпити вплив на вирiб людини, що купувала його, i здiйснювались спецiальнi ритуали. Так установлювався контакт господинi зi своєю власнiстю. Рука у стародавнiх культурах була символом захисту, покровительства, влади, панування й керування. Вона мiстила снагу, життєву силу. За її допомогою передавали фiзичну й духовну енергiю, надавали всемогутнiсть 15.
  Важливим моментом при цьому виступало те, що жiноча рука була нiчим не прикритою, голою, адже оголення тiла належало до магiчних засобiв першої ваги. В українцiв воно практикувалося у хлiборобськiй магiї, в народнiй медицинi, у чаклунськiй практицi та езотеричних ритуалах, в календарних i оказiйних обрядах, особливо тих, якi мали стосунок до господарчої дiяльностi жiноцтва 16. I справа тут не в психоаналiтично потрактованiй тiлесностi як онтологiчному чинниковi, що визначає сутнiсть буття людини. Часткова чи повна нагота виконавицi дуже часто була передумовою магiчних манiпуляцiй. "Потвердження сьому ми [с. 85]бачимо в таких обрядах, де магiчна сила дiї збiльшується навiть вiд часткового роздягання. В сих обрядах навiть окремiй якiйсь частинi голого тiла приписується певний вплив на речi, подiбний до впливу цiлого голого тiла в обрядах з повним роздяганням. Так напр. прибуток з молока зростає, коли жiнка доїть корову пiдтикавши сорочку вище пояса. Подiбно як впливає на якiсть молока, коли корову доїть цiлком гола гуцулка на Юрiя. Вiдкривання певних частин тiла для змiцнення магiчної сили якоїсь дiї дуже часто ускладняється ще дотиком вiдкритої части тiла до об"єкту, на який треба вплинути. Такий характер має практика при посадi капусти на Полiссю: посадивши розсаду i умнявши ямку коло рослини, жiнка придушує її голим колiном, що має вплинути на рiст i якiсть капусти" 17. Це чари еманацiєю вiдкритого жiночого тiла, якi спиралися на мiфологiчну iдею всеохоплюючої жiночої продуктивностi. Оголення було покликане визволити вiтальнi сили людини й природи, зробити людське тiло могутнiм засобом магiчного впливу на природу. Так само й глиняний посуд в обрядах купiвлi мусив уперше вступити у контакт iз рукою як оголеним тiлом жiнки. "Спiльна риса що їх об"єднує - се вiра в магiчну активну силу людського тiла, творчу або агресивну, i можемо зразу-ж таки додати - власне жiночого тiла" 18. Торкання дна глечика було актом контактної магiї, торкнутися - означало закрiпити владу, примусити служити тiльки собi, зарядити своєю енергiєю чи передати силу, як при рукопокладаннi 19. Рука була каналом, через який ця сила передавалася з тiла або отримувалася 20. Тому доторку рукою у народних вiруваннях взагалi приписувалася магiчна дiя 21.
  У народному чаклунствi та знахарствi мають вiдповiдностi i магiчнi формули, якi використовувалися при купiвлi молочного посуду. Так, наприклад, майже тотожна формула: "Поки нiж сажаю, поти смитану збiраю, а сир - до дна, а сироватки нима", у селi Жерденiвцi того ж Гайсинського повiту на Схiдному Подiллi входила до складу замовляння, яке читали, копаючи зiлля для лiкування корiв 22. Заклинання, що спрямовувалося на корову як безпосереднього виробника молока, так само мало на метi збiльшити кiлькiсть збору сметани й сиру. Отже, вербальний супровiд купiвлi теж був виявом жiночої господарчої магiї.
  Жiнка своєю рукою проводила манiпуляцiї iз низом, дном глечика, сферою темною i небезпечною 23. Обрядодiї були покликанi закрiпити її владу над тим, що мiститиметься й утворюватиметься в обмеженiй ємностi посудини. Недаремно дiвчину в оповiдцi навчає поводженню з глиняним посудом саме її хрещений батько-вiдьмак, тобто опiкун, що первiсно представляв материнський рiд по вiдношенню до дитини 24. До нього слiд було завжди звертатися за допомогою. У мiфологiї тих народiв, де скотарство було основою життєзабезпечення, худоба була найбiльшим надбанням людей, головним джерелом продовольства й найвищою суспiльною цiннiстю, а молоко дуже цiнувалося. Воно слугувало символом прилучення родини, роду, а насамперед жiнок-господинь до верховних божеств, до вiчної плодючої сили космосу. Iснував зв"язок мiж споживанням молока, родом матерi, чередою, що йому належала, i родовою магiєю. Приготування молочних продуктiв було родинною таємницею, що свято зберiгалася. Їх утворювалося бiльше, за уявленнями скотарiв, завдяки контакту iз сакральним. Посуд для них у ритуальнiй практицi слугував наочним речовим утiленням багатства й суспiльного статусу. Iлюструючи iдею процвiтання роду, вмiстилища молочних продуктiв слугували одночасно його запорукою. Їхнiй вмiст у ходi обрядiв надiлявся, на думку носiїв традицiйної культури, особливою силою, яка надавала щастя й плодючiсть. Надзвичайно високий семiотичний статус посуду для молочних продуктiв у ритуалi зберiгався i в повсякденнiй практицi. Причетнiсть цих речей до категорiй макрокосму пiдтверджувалося їхнiм становищем у мiкрокосмi житлового простору. Розташування посуду у житлi спiвпадало з точками максимальної сакральностi, надiленими здатнiстю позначати ту частину мiфологiчного простору, де сконцентрованi творчi потенцiї природи. Ставлення до молока й молочних продуктiв як до культурних цiнностей, як до ознак приналежностi до роду, знакiв спорiдненостi надавало їхнiм вмiстилищам особливого статусу. Вони опосередковували контакт людської спiльноти з надприродним, магiчним. Будучи елементом надзвичайно мiсткої картини добробуту людського роду, посудина для молочних продуктiв слугувала своєрiдним iндикатором природного достатку i пов"язаного з ним достатку родини. Посуд-вмiстилище молочних продуктiв, фiгуруючи в сакральних текстах, утiлював складний знаковий комплекс ритуально-мiфологiчного характеру. Обряди з його використанням пов"язували мiж собою[с. 86] цiлий ряд явищ i понять. Iз посудом для молока спiввiдносилися iдеї сакральної чистоти й манiфестацiї iснуючих суспiльних вiдносин, iдеї прилучення до верховних божеств, небесної сфери i космiчних джерел життя. Молочний посуд був символом безперервностi людського роду та пов"язувався iз центром унiверсальної космiчної структури, вселенським джерелом чистоти, благодатi й життя 25. Судячи з етнографiчних даних, такi ж уявлення були властивi й українцям. Тому за глечик для молока, як i за посуд, задiяний у деяких календарних обрядах, не торгувалися - його купiвля мала бути добровiльною пожертвою надiленому магiчними умiннями гончаревi задля того, щоб краще збиралася сметана 26. Небажаним було i його контактування iз землею.
  В українських звичаях, пов"язаних iз купiвлею глиняного посуду, i супутнiх їм оповiдях чiтко проглядається зв"язок iз вiдьмуванням. Вимоги не торгуватися, не ставити посуд на землю - характернi магiчнi прийоми, особливо поширенi в практицi замовляння, знахарства, чаклування. Саме чаклуни i знахарi добували необхiдний iнвентар та сировину з примовками й обрядами. У бiльшостi випадкiв цi магiчнi дiї, що в сукупностi, безумовно, мали високий символiчний статус, були притаманнi для купiвлi глечикiв - посуду для молока, який цiлком i повнiстю вiдносився до жiночої сфери господарчої дiяльностi. На рiвнi прагматики вони спрямовувалися на забезпечення приготування молочних продуктiв. Унаслiдок таких обрядодiй мало знiматися бiльше сметани, вiдтоплюватися бiльше сиру. Їхнє знання виглядало навiть необхiдною умовою соцiалiзацiї жiнки. Люди, що зналися на цих дiях, зараховувалися до вiдьом, вiдьмакiв, яким вiдомi таємницi всього унiверсуму природного iснуючого. Вiдповiдно iснувало й особливе свiтобачення, яке проявлялося у ставленнi до задiяного в молочному господарствi глиняного посуду. Територiальне поширення цих звичаїв, у свою чергу, наводить на думку про їхнiй зв"язок зi скотарськими племенами Подiлля, Буковини й Закарпаття доби ранньої бронзи, розселення яких сягало Середнього Полiсся, а поодинокi культурнi впливи простежуються й на Лiвобережжi.
  
  1. Записала письменниця й фольклористка, доктор фiлософiї Надiя Вархол 6 липня 1996 року в селi Вапеник Свидницького округу вiд Олени Рiшко, 1928 р.н. Архiв Словесного фольклору Словацького нацiонального музею - Музею української культури в Свиднику, iнв. номер 16 764.
  2. Записала Надiя Вархол 13 грудня 2000 року в селi Вапеник Свидницького округу вiд Олени Рiшко, 1928 р.н. Архiв Словесного фольклору Словацького нацiонального музею - Музею української культури в Свиднику, iнв. номер 18 022.
  3. Щ[елоковская] В[арвара]. Пища и питье крестьян-малоросов с некоторыми относящимися сюда обычаями, повериями и приметами // Этнографическое обозрение. - СПб., 1899. - Љ 1-2. - С. 273.
  4. Топорков А.Л. Гончарство: мифология и ремесло // Фольклор и этнография: У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. - Л., 1984. - С. 47.
  5. Коека Микола. Гончарство сiл Громи i Томашiвка Уманського району Черкаської области // Українське Гончарство: Нацiональний культурологiчний щорiчник. За рiк 1994. - Опiшне, 1995. - Книга 2. - С. 147.
  6. Шульгина Лiдiя. Ганчарство в с. Бубнiвцi на Подiллi // Матерiяли до етнологiї. - К., 1929. - Т. II. - С. 169.
  7. Шульгина Лiдiя. Вказ. праця. - С. 169.
  8. Бобринский Александр. О двух символах плодородия на украинской керамике // Українське гончарство: Науковий збiрник за минулi лiта. - Київ-Опiшне, 1993. - Книга 1. - С. 124.
  9. Gorovei Artur. Credinţi şi superstiţii ale poporului român. - Bucureşti, 1915. - P. 243; Gorovei Artur. Credinţi şi superstiţii ale poporului român. - Bucureşti, 1995. - P. 175.
  10. Пошивайло Олесь. Етнографiя українського гончарства: Лiвобережна Україна. - К., 1993. - С. 230.
  11. Оранская Т.И. Производные корня dakş в индоарийских языках // Древняя Индия: Язык. Культура. Текст. - М., 1985. - С. 62; Никитина М.И. Древняя корейская поэзия в связи с ритуалом и мифом. - М., 1981. - С. 80-81, 83, 89, 247, 256, 259.
  12. Бобринский Александр. Указ. соч. - С. 123-124.
  13. Кайуа Роже. Миф и человек. Человек и сакральное. - М., 2003. - С. 215; Chevalier Jean, Gheerbrant Alain. Rječnik simbola: Mitovi, sni, običaji, geste, oblici, likovi, boje, brojevi. - Zagreb, 1987. - S. 570; Павлов-Сильванский Н.П. Символизм в древнем русском праве // Журнал Министерства народного просвещения. - СПб., 1905. - [с. 87]Июнь. - Часть CCCLIX. - С. 362; Ле Гофф Жак, Трюон Николя. История тела в средние века. - М., 2008. - С. 157.
  14. Павлов-Сильванский Н.П. Указ. соч. - С. 351-353.
  15. Ле Гофф Жак, Трюон Николя. Указ.соч. - С. 157; Керлот Хуан Эдуардо. Словарь символов. - М., 1994. - С. 443; Chevalier Jean, Gheerbrant Alain. Op. cit. - S. 567-570; Лич Эдмунд. Культура и коммуникация: Логика взаимосвязи символов. К использованию структурного анализа в социальной антропологии. - М., 2001. - С. 66; 28, с. 374, 377; Serrano Miguel. "Por el Hombre que Vendra". - Santiago, 1991. - P. 218; Тресиддер Дж. Словарь символов. - М., 1999. - С. 312-313, 315.
  16. Грушевська Катерина. З примiтивного господарства. Кiлька завважень про засоби жiночої господарчої магiї у зв"язку з найстаршими формами жiночого господарства // Первiсне громадянство та його пережитки на Українi. Примiтивна культура та її пережитки на Українi, соцiяльна преiсторiя, народня творчiсть в соцiологiчному освiтленню. Науковий щорiчник. - К., 1927. - Випуски 1-3. - С. 10-17; Кагаров Євген. Форми та елементи народньої обрядовости // Первiсне громадянство та його пережитки на Українi. Примiтивна культура та її пережитки на Українi, соцiяльна преiсторiя, народня творчiсть та її соцiологiчнi пiдстави. Науковий щорiчник. - К., 1928. - Випуск 1. - С. 33-34; Чернишов Василь. Оголення при чаклуваннi // Там само. - Випуски 2-3. - С. 211-213; Потушняк Федор. Нагота при ворожiню // Лiтературна недiля Подкарпатского общества наук. - Унгвар, 1942. - Р. III. - С. 113-115; Гуменна Докiя. Благослови, мати: Казка-есей. - Нью-Йорк, 1966. - С. 211-212.
  17. Грушевська Катерина. Вказ. праця. - С. 18-19.
  18. Грушевська Катерина. Вказ. праця. - С. 9.
  19. Бидерман Ганс. Энциклопедия символов. - Москва: Республика, 1996. - С. 227; Купер Дж. Энциклопедия символов. - М., 1995. - С. 259, 279; Кайуа Роже. Указ. соч. - С. 213.
  20. Cunningham Scott. Wicca: A Guide for the Solitary Practioner. - Woodbury, 2007. - P. 44, 92.
  21. Попов Г. Русская народно-бытовая медицина: По материалам этнографического бюро князя В.Н. Тенишева. - СПб., 1903. - С. 35.
  22. [Иващенко П.С.] Следы языческих верований в южно-русских шептаньях (по неизданным материалам). Реферат П.С. Иващенко. - Б.м., б.г. - С. 27.
  23. Свешникова Т.Н., Цивьян Т.В. К функциям посуды в восточнороманском фольклоре // Этническая история восточных романцев: Древность и средние века. - М., 1979. - С. 173, 178.
  24. Косвен М.О. Кто такой крестный отец // Советская этнография. - М., 1963. - Љ 3. - C. 107; Голан Ариэль. Миф и символ. - М., 1993. - С. 217.
  25. Львова Э.Л., Октябрьская И.В., Сагалаев А.М., Усманова М.С. Традиционное мировоззрение тюрков Южной Сибири. Пространство и время. Вещный мир. - Новосибирск, 1988. - С. 123, 125-134; Рэдклифф-Браун Альфред Реджинальд. Структура и функция в примитивном обществе. Очерки и лекции. - М., 2001. - С. 36; Эванс-Причард Эдвард Э. Нуэры: Описание способов жизнеобеспечения и политических институтов одного из нилотских народов. - М., 1985. - С. 26-34.
  26. Сосенко Ксенофонт. Культурно-iсторична постать староукраїнських свят Рiздва i Щедрого Вечера. - Львiв, 1928. - С. 97, 133.
  
  Статья посвящена обрядовому действию, которое осуществляли украинские женщины, покупая кувшины для молока. Оно было характерно преимущественно для Среднего Полесья, Подолья, Буковины и Лемковщины. Семантико-палеонтологический анализ показал, что речь идет о проявлении архаической женской хозяйственной магии, связанной со старинными скотоводческими традициями этих регионов.
  Ключевые слова: гончар, гончарство, глиняные изделия, молочная посуда, кувшины, пуп, заговор, прикосновенье, рука, ритуал, магия, символика, традиция.
  
  The article is devoted to the ritual operation, what was made by the Ukrainian women, buying milk jugs. It was peculiar predominantly to the Middle Polissya, Podillya, Bukovyna, and Lemko Regions. Its semantic and palaeontological analysis has shown, that the matter concerns the manifestation of the archaic female household magic, connected with the ancient cattle-breeding traditions of these regions. Key words: potter, pottery, earthenware, milk crockery, jugs, navel, incantations, touch, hand, ritual, magic, symbolism, tradition. [с. 88]
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"