Багата Україна на красних козакiв. Представники моєї численної родини. Брат мого прадiда Якова, український бойовий красний козак Василь Павлович Бублик (22.03.1912-22.06.1966). Уродженець села Капустинцi Пирятинського повiту Полтавської губернiї Росiйської iмперiї (нинi Яготинський район Київської областi). Нащадок i родич полтавських мужикiв, самозваних козакiв з дiда-прадiда, корiнних козацько-християнських родiв краю, людей рiзних покликань i сословiй, людей рiзних самоназв, в т.ч. самоназв "християнин", "козак", "мужик", "малорос", "руський", "українець", "людина" i т.д. в смислi "грiшних, але вiльних людей по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй". В 1930х служив у кавалерiйськiй школi у мiстi Тамбов (Росiйська Федерацiя). Пройшов всю Велику Вiтчизняну Вiйну. Був сильно покалiчений. Пiсля вiйни проживав у Тамбовi. Бог забрав його до себе у досить незвичний спосiб. В 1966 роцi 22 червня Василь Бублик плавав у рiчцi, його схопила судорога i вiн потонув. Царство небесне i вiчна пам'ять красному козаку. Господи, помилуй!
Два фото. 17.04.1936 i 15.02.1946 року. Як молодий i здоровий хлопець перетворився на скалiченого ветерана-фронтовика. Царство небесне i вiчна пам'ять. Сонце Правди, спаси нас грiшних!