Доброї пам'ятi Кузьми Павловича Бублика (1901-1925), старшого i улюбленого брата мого дiда Якова, Якова Павловича Бублика (1905-1999), який був подався в революцiю i там i загинув:
Дiти Степу позабутi, де тепер вас Вiтер носить? Дiти Степу нескоримi, може вам прокльонiв досить? Ви багато натворили - й благодатного й лихого й врештi-решт навiки стали людьми Вiйська Степового... Дiти Степу, дiти грiшнi, та по своєму успiшнi... Пом'янiмо їх в молитвi, Вiйська Вiчного людей, Степу Божого дiтей, що життя своє вiддали, щоби мирно жити нам, хай Господь Бог їх простить й з ними нас всiх захистить...