Дядько Федось - раб грiха, iдiот i богохульник чи справжнiй козак, воїн Христовий, святий i юродивий Христа ради?
Дядько Федось виростав у типовiй сiльськiй, українськiй, радянськiй православнiй сiм'ї i православному оточеннi. Змалечку чув розмови про Бога-Христа i Його Євангелiю, про Святу Трiйцю, про Матiр Божу, святих i мученикiв. Виростаючи, вiн як i iншi дiти у його вiцi почав це все осмислювати i переосмислювати, шукати вiдповiдi на тi питання, якi його цiкавили - про Бога, про Всесвiт Божий, про його мiсце у цьому Всесвiтi, про правду i кривду, про життя i смерть, про рабiв грiха i справжнiх козакiв. Зокрема бачив вiн i великий розрив мiж благодаттю євангельських iстин i грiшним життям навколо. Осмислюючи побачене i почуте на свiй лад, проводячи власнi пошуки дядько Федось серед iншого зацiкавився поняттям Безмежжя (Благодатного Безмежжя). Тут ми можемо зауважити, що безмежнiсть в часi i просторi це для вiруючих людей виключно властивiсть Бога i Його Царства, або тих чи iнших iстот i сутностей, якi з Ним пов'язанi. Тому, коли дядько Федось став говорити, що Безмежжя - це Вiн Сам, то тут можуть бути два варiанти, або дядько Федось був несповна розуму, коли таке говорив, або вiн поводився як юродивий Христа ради, адже вiдомо, що юродивi буває говорять вiд iменi Бога, доносячи таким чином людству те, що Бог попросив їх людству донести. Тобто ми маємо визнати одне з двох - або коли дядько Федось таке говорив вiн вiв себе як рiдкiсний богохульник, або вiн виявляв людству свою, Богом дану святiсть i прозорливiсть. Якщо ми згоднi з другим, маємо за цi слова славити дядька Федося як святого, з яким сподобився спiлкуватися Сам Бог i вiдкрити йому деякi зi Своїх Святих Таїн. Дивний Бог у святих своїх.
Так само можемо згадати слова дядька Федося сказанi ним якось, що Вiн - Безмежжя, що Христос це Вiн, що Вiн Фрипулья. Тут можна знову ж таки - або записати дядька Федося в грiшники i богохульники, або побачити святiсть дядька Федося в тому, що йому була явлена Свята Трiйця, яку вiн просто називав iншими словами - Бога-Отця вiн називав Безмежжям (Благодатним Безмежжям), Бог-Син, образ якого вiн намагався з Божою помiччю показати людям на собi це Людина Безмежжя, Людина пов'язана з Безмежжям i Бог-Дух, який дихає де схоче - це його славнозвiсна Фрипулья, яку ми, якщо вважаємо дядька Федося за Христового i Божого з повним правом можемо звати Фрипульєю Христовою.
Словом, хай кожен дасть сам вiдповiдь на це питання, як йому душа i совiсть пiдказують. А ми, усi тi, хто вiримо, що дядько Федось все таки святий, скажемо:
Господи, помилуй! Слава Отцю i Сину i Святому Духу! Мати Божа, дядьку Федосю i всi святi, молiть Бога за нас грiшних! Христова Фрипулья, спасай козакiв!