На спомин простого i грiшного українського трудового i бойового козака Кузьми Бублика i його численних побратимiв, людей Вiчного Вiйська Божого, козакiв iнтернацiональної Красної Орди, Робоче-Християнського Вiйська Сонця Правди 20 ст, грiшних, але вiльних людей по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй, людей всякої вiри, мови i самоназви, всякого роду i племенi Землi Пiднебесної:
Ой пiшов козак у Степ, за Правду стояти...
З душогубом насмерть битись, людей захищати...
Ой вернувся козак з Степу, за Правду стояти,
Iз панами насмерть битись, людей визволяти...
Бережи козакiв Боже, Сонце Правди нам свiти,
Щоб пiзнати Його мiг ти, треба багато пройти!
Пiднiмайся Вiчний Вiтер, пiднiмайся Ураган,
Покажи Ти душогубам, Хто Козак i Отаман!
Як не хочеш козаченьку ти безславно погибать,
Мусиш Правду Божу Вiчну, Прапор Красний пiднiмать!