У словi Фрипулья київський чудотворець зашифрував усе на свiтi - i Бога i чорта, i себе самого, i Всю Вiчну Картину Життя, i Вiчне Вiйсько, i Свiтле Майбутнє, i все-все-все у свiтi цьому i у Свiтi Тому, з одного боку весь страх смертний i всю муку пекельну, з iншого - Всю Благодать Безмежжя i всю Радiсть Життя, Радiсть Бога-Христа, Свiтлого Майбутнього i Його Царства-Не-Вiд-Свiту-Цього. Задумаємось, лише Сам Небесний Владика, Свята Трiйця, Бог-Христос може вiдкривати нам, простим смертним тi чи iншi фрагменти Свого Нескiнченного Тiла, тобто Вiчної Картини Життя i Себе Самого в цьому контекстi. Судячи за все Сам Небесний Владика хотiв нам про це черговий раз нагадати, нагадати вустами київського чудотворця, Благодатi Вiчностi i Безмежжя ради юродивого. Київський чудотворець помер, але у Небесного Владики, який смертiю смерть поправ i сущим у гробах життя дарував, як ми знаємо всi живi. Можемо сказати словами Святого Писання, що Небесний Владика прославив київського чудотворця у Собi, а Себе у київському чудотворцi. Звертаючись за помiччю до київського чудотворця чи просто його згадуючи, прославляючи чи промовляючи "Фрипулья!" ми так чи iнакше, явно чи не явно взиваємо не тiльки до київського чудотворця, але i до Самого Триєдиного Небесного Владики, Бога-Христа i Його Матерi, до Всього Безмежжя Його Благодатi i до Всiєї Караючої Сили Його Вiчного Вiйська, мусимо це чiтко розумiти. Дивний i многомилостивий, але разом з тим i страшний Бог у святих своїх, пам'ятаймо про це! Господи, помилуй! Мати Божа, київський чудотворче i всi святi, молiть Бога за нас грiшних! Вiйсько Боже - Вiйсько Вiчне! Благодать Божа, спасай козакiв! Фрипулья!