Думаю в тi далекi часи у Великому Степу християни вiд нехристиян зовнi нiчим не вiдрiзнялися. В храми не ходили, святого Письма не читали, iкон у них могло не бути, могли i хрестiв на шиях не носити. Молились на схiд Сонця. Єдине що їх вiдрiзняло вiд нехристиян - причетнiсть до переказу про життя Бога-Спасителя, який став чоловiком, помер i воскрес, звiльнивши людей вiд рабства грiха i вiдкривши Життя Вiчне, пояснивши їм, що вони вiльнi люди по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй. Навряд чи археологiя зможе виявити рештки людей з таким свiтоглядом, але дуже можливо, що вони таки були в наших степах i саме в їхнiй спiльнотi, спiльнотi християн-степовикiв сходу Європи 1-10 ст. слiд шукати початки свiтогляду українського козацтва, людей вiльної України, яка потiм жила i розвивалась на степових кордонах Києво-Руської Держави, пережила Орду i породила Державу Вiйська Запорiзького i епоху коли "вся Україна покозачилась", а бiльшiсть християн Поднiпров'я почали самоназиватися козаками i людьми вiльної України, вiльними по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй...