Зiбрання краєзнавчого музею мiста Яготин. На фото зображений грiшний красний козак Павло Петрович Бобир-Бохановський (?-1918), трудовий i бойовий - дворянин села Ничипорiвки. У 1908 роцi приймав у себе в гостях Михайла Коцюбинського (українського письменника, нащадка старих козацько-християнських родiв Поднiпров'я, батька одного з органiзаторiв Красно-Козачого Корпусу Української Республiки Юрiя Коцюбинського), з яким приятелював i листувався так само як i з Євгеном Чикаленком. Колишнiй народоволець, ослiп у тюрмi, де сидiв за участь у вбивствi генерала Стрельнiкова. Ще варто додати, що Павло Петрович є прямим нащадком останнього писаря Яготинської сотнi Переяславського полку часiв лiквiдацiї Гетьманщини, що вiн серед простих трудових i бойових козакiв-християн Яготинщини залишив по собi швидше добру пам'ять, а також що вiн приймав участь у вихованнi i життєвiй долi наступного поколiння людей Небесного Владики i Вiчного Вiйська на Яготинщинi (виконуючи там чином свiй обов'язок i вiддаючи борг свого роду i своїх дiдiв-прадiдiв), простих i грiшних красних козакiв вiльної України i святої Русi, трудових i бойових, вiльних людей по волi Божiй, а не царський чи панськiй першої половини 20 ст., серед них брата мого прадiда Кузьми Бублика (1901-1925) i його односельця i далекого родича Iвана Козуба. Царство небесне i вiчна пам'ять Павлу Петровичу i всiм людям його непростої епохи. Вiйсько Боже - Вiйсько Вiчне. Сонце Правди, помилуй нас грiшних!