Києвоцентризм - свiтогляд i iдеологiя, яка структурує свiтобудову таким чином, щоб Київ, Мати Городiв Руських (Українських) знаходився у центрi свiту. Києвоцентризм вiдiграв важливе значення у формуваннi українського народу, тобто спiльноти русинiв Поднiпров'я (Київщини) самоназв християнин, русин, козак, руський i українець.
Противагою києвоцентризму в iсторiї племен i народiв Русi виступає москвоцентризм, який ставить у центр свiтобудови Москву (Другий Київ i Третiй Рим), свiтогляд, навколо якого сформувався росiйський народ, русини Московщини, вiдомi русинам Поднiпров'я також як москвини (москалi), люди самоназв християнин, русин, козак i руський.
Питаннями взаємодiї Русi Київської i Московської (Старої i Нової за висловом Пантелеймона Кулiша) цiкавилися мислителi, релiгiйнi, культурнi i громадськi дiячi Київщини i Московщини рiзних епох. В т.ч. преподобний Сергiй з Радонiжжя, з яким пов'язують артикулювання Русi (України) як Неосяжного Творчого Простору Бога-Троїцi i Його людей ("Русь як Обитель Святої Троїцi"), iдея яка здобула серед iншого своє вираження у виглядi прийняття тризуба князя Володимира у якостi герба України, знака який у рiзних дослiдникiв має рiзнi тлумачення, серед яких - знак Бога-Троїцi i отже знак Його людей i Його Творчого Простору.