Мiй дiд Iван Гончаренко (1923-2011), рiдний дядько блаженного Феодосiя, київського чудотворця, простий i життєрадiсний український трудовий козак i робочий християнин, уродженець села Княжичi Броварського району, випускник КНУ iм. Т.Г.Шевченка по спецiальностi "українська мова i лiтература", чийого батька, дядька i двоюрiдного брата вбили в Княжичах в 1943 роцi нiмцi, а другого дядька в Гоголевi - червонi партизани в тому ж таки 1943 роцi. Дiд Iван, який в 1943 роцi протягом одного дня тричi пiд смертю ходив. Дiд Iван якого якщо б не було, то не було б i мене. Дiд Iван, який не раз жартував i посмiхався, але коли згадував вiйну чи голодовку - ставав сумним, мовчазним i похмурим. Так от дiд Iван казав так. Сталiн i його люди - iроди i душогуби. Але хоч вони iроди i душогуби - ви не маєте права їх сильно лаяти. Бо ви тодi не жили. Вони iроди i душогуби, але разом з тим зупинили iнших, ще бiльших iродiв i душогубiв. Менi цi слова запам'яталися на все життя. Царство небесне i вiчна пам'ять простому українському козаку Iвану, свiдку тої страшної епохи. Господи, помилуй нас грiшних!