Для мене суржик це звичайна людська мова, примiтною особливiстю якої є сумiш складових з рiзних мов. Якщо хочете це моя рiдна мова, мова моїх родичiв, землякiв i близьких менi людей, сама добра, щира, проста, людяна i вiльна. Те, що вам здається що я говорю українською чи росiйською ще нiчого не значить. З таким самим успiхом можете вважати, що я говорю суржиком, який просто в силу моєї освiченостi часом може нагадувати лiтературнi українську чи росiйську, до яких ви звикли. Для мене суржик це i є первiсна, загальнолюдська мова, яка об'єднує у собi всi нацiональнi дiалекти свiту i яка нiколи не зникне. Коли ви в моїй присутностi вiдкрито зневажаєте суржик - це ображає мої почуття i любов до нього, можна сказати любов до моєї рiдної мови, любов до людей, якi говорять на суржику. Ваше право вважати суржик чужою вам мовою, але якщо суржик для вас чужа мова - навiщо ви її зневажаєте? Чому ви не зневажаєте англiйську, яка виникла як суржик старогерманської, латини i французької тощо? Чи росiйську, яка виникла як суржик староруської, татарської, польської, нiмецької, латини, грецької, французької i iнших мов? Зрозумiйте мене правильно - для мене суржик це звичайна собi мова, яка у вустах однiєї людини може звучати надзвичайно пречудово i милозвучно i виражати все що тiльки можна виразити i навпаки в устах iнших людей може звучати огидно. Але значно бiльш неприємно бачити людей, якi самостверджуються на нивi боротьби з суржиком. Життєвий досвiд менi каже, що цi люди часто нi самi не знають, що таке справжнє вiльнодумство i людянiсть, нi iншим не дають їх виражати. У кожної людини є його рiдна, властива йому мова - хай виражається на нiй як йому подобається. Але навiщо забороняти iншим це робити? Глузувати з них? Втовкмачувати їм, що вони говорять "неправильно" не даючи їм таким чином вiльно виражати себе i те, що у них на душi? I з козаками те саме - для мене козак це вiльна людина по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй, всi люди в якiйсь мiрi є козаками вiд народження, а деякi крiм того є козаками в силу того шляху, який обирають чи на який натрапляють у життi. Цiлком собi допускаю, що у iнших людей може бути iнше бачення козацтва - але навiщо глузувати з такого, з мого бачення козацтва? Бачення козацтва моїх дiдiв i прадiдiв, закрiпачених i розкрiпачених козакiв Полтавщини? Словом, Боже бережи нас, простих i грiшних трудових козакiв-християн вiльної України i святої Русi, вiльних людей по волi Твоїй, а не царськiй чи панськiй, не дай пропасти нi нам нi нашому вольному язичiю вовiки вiкiв!