З життя святого Сергiя з Радонiжа, людини, яка власним прикладом долучилася до розвитку багатьох корисних справ i суспiльних рухiв по всiй святiй Русi (а значить i майбутнiй, ще на той час не явленiй свiту вiльнiй Українi, як однiй з її проявiв-iпостасей), зокрема до поширення вiри в Трисвятого Бога-Спасителя i Його Боже Царство, безмежну святу Русь (а отже i вiльну, iстинну Україну), розвитку освiти i науки, зокрема науки добродiйства, працелюбства i гуртожитку, трудового християнства-козацтва i богоспасенних спiльножитнiх гуртожиткiв-монастирiв по всiй Русi. Деякi люди саме iз святого Сергiя починають вести iсторiю повномасштабного, багатогранного i рiзнопланового явлення всьому свiту з древнiх i святих земель Великої Скiфiї-Тартарiї-Росiї вселенської святої Русi i її людей (а отже i iсторiю вiльної України), iсторiю святоруського i вiльноукраїнського трудового, працелюбного козацтва-християнства, а також iсторiю науки вселенського, святоруського i вiльноукраїнського комунального (спiльножитiйного, гуртожитного, общежитiйного) народовладдя, науки потрiбної для всiх людей святої Русi, вiльної України i всього свiту, особливо в нинiшню епоху, епоху явлення людству нових форм i проявiв вселенського гуртожитку в т.ч. у виглядi глобального суспiльства i глобалiзацiї:
"Коли вiн посланий був батьком своїм шукати скотину, вiн побачив чорноризця на полi пiд дубом стоявшого i молившогося. Коли дiд закiнчив молитися, вiн звернувся до Варфоломiя: "Що хочеш, дитя?" Пiдлiток йому сказав: "Душа прагне знати грамоту. Вчусь я грамотi, але не можу її здолати. Святий Отче, помолись, щоб змiг я навчитися грамотi". I вiдповiв йому старець: "Про грамоту, дитя, не журись: з цього дня дарує тобi Господь знання грамоти". З того часу вiн добре знав грамоту."
святий дiду Сергiю, заступнику святої Русi i вiльної України, вчителiв, добродiйникiв i працелюбiв, людей гуртожитку i всього трудового козацтва, моли Бога за нас!