Романчук Алина Владимировна : другие произведения.

Двi людини в одному "Я"

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    "Так, як це перший лист, хочу написати попередження: мо§ думки можуть плутатися. Я можу помилятися в фактах чи часах. Менi важко тримати все в собi. Вибач." В цiй невеликiй iсторiј переплетенi думки трьох персонажiв: Я, Вона та кохання. Протягом усiх листiв йде боротьба: забути чи кохати? Багато плутанини, але ж в думках не так легко й розiбратися, правда ?
  Листи божевiлля.
  
  Двi людини в одному Я.
  
  Щоденник божевiльного кохання.
  
  
  Так, як це перший лист, хочу написати попередження: мо§ думки можуть плутатися. Я можу помилятися в фактах чи часах. Менi важко тримати все в собi. Вибач.
  1.
  
  Нове Я.
  
  Бiльшiсть днiв проходить повз нас, але є такi, що залишаються з нами назавжди. Можливо, це занадто старомодно, але я люблю колекцiонувати речi, якi пов*язанi з важливими для мене днями. Я буду збирати весь цей мотлох, щоб колись нагадати собi, що я теж була щаслива. Я хочу, щоб все, що я пишу збереглося i дiйшло ще до когось. Можливо, воно передасться вже пiсля мого iснування, але хтось це точно прочитає. Я хочу, щоб цей хтось був ти. Можливо, ти навiть знайдеш мою коробку, де я зберiгаю сво§ "скарби". Так, це смiшно, визнаю. Смiшно писати лист людинi, який ти хочеш вiдправити перед своєю смертю, а особливо коли тобi лише 18. Так, це так смiшно, що навiть хочеться плакати.
  Я буду творити.
  Я буду жити для цього.
  Менi це потрiбно.
  Ти це читатимеш. Ти будеш читати ще багато майбутнiх листiв. Я всi §х тобi вiдiшлю. Ти не будеш плакати, тому що я тобi забороняю. Це буде невелика кiлькiсть листiв. Мабуть, це божевiльна iдея, але я вирiшила, щ о моє життя не таке. Тож я хочу просто померти i залишити по собi цi листи. Я буду писати §х. Я вiрю тобi, вiрила, буду вiрити пiсля смертi. Двi версi§ подiй, почутi мною, нiяк не бажають зливатись в одну. Менi шкода, але мiй мозок бо§ться думати про це, тому що йому страшно за своє серце. Так, у нього є серце.
  Ти знаєш адресу. Ти не знаєш мене. Але ти бачив §§. Я стомилася. Я хочу спати.
  
  Колись Вона.
  
  Почуття... Що таке почуття для того, хто нiколи не кохав? Хто навiть не знає смаку кохання....Що це? Хотiла пiзнати, але серце обрало не того. Лише бiль, але тепер однi лиш голоси минулих почуттiв. Невже так все починається? Невже буває так холодно? Вiдчуваю, що немає вже тих сильних хвиль бурiю Хоча цунамi може завiтати щохвилини. Дивнi думки - дивнi моменти. Мене називають божевiльною, але що такого в тому, що я люблю розмовляти з собою про тебе? Лиш погляди очей. Настiльки сильно хочеться побачити душу, що колiр стає непомiтною прiрвою. Невидимi стiни занадто мiцнi. Я знаю, що вихiд тут, вiн дуже близько. Я знайду його. Я домовлюсь iз собою. Все проходить i це пройде. Чим бiльше слiв, тим менше почуттiв i думок. Iнодi це навiть лякає. Невже так буде з кожним? Чому люди так швидко набридають менi?? Я не хочу, щоб було так i з тобою. Чому немає сталостi в думках...Я трохи вже стомилася спиратися думками на всi цi знаки, що я бачу щодня. Хочу реальностi. Все це додає впевненостi, тримає на поверхнi, але не рятує. Життя не дарує дарункiв без докладання зусиль. Воно просто йде далi. Це нiби потяг, який нiколи не спиниться, доки хтось не ляже на колiю, не принесе жертву. Зроби особливу зупинку для себе. Ризикни. Я так i зробила, але результат вийшов неочiкуваний. Можливо, я знову бачу те, чого не iснує...а шкода, уява взяла верх... Бiль бiльше не вiзьме верх. Тепер одне Я буде чекати, а iнше Я вiднесе тебе на "кладовище" замерзлих почуттiв. Ось i моє вирiшення проблеми. Не даю певно§ вiдповiдi, i така невагомiсть менi подобається, адже ти вiльна. I все ж подумки можеш замiнити його, стати частиною його, належати йому. Дивно, але чудово. Так, нехай називають мене божевiльною, але жити я буду так, як вважаю за потрiбне.
  2.
  
  Нове Я.
  
  Новий день принiс багато цiкавого. Сподiваюсь тобi теж цiкаво жити. Сьогоднi бачила тебе, коли ти приходив у магазин. Ти цiкавий, але занадто "сучасний". Я не знаю, що я в тобi знайшла. Мене називають божевiльною. Та сьогоднi дозволили вийти прогулятися. Ти цiкавий, але занадто передбачуваний. Ти бо§шся зробити боляче §й, i ти правий, §й буде боляче. Але ти все одно це зробиш, тому що вона збреше. Вона пiде на умови твоє§ гри, перелаштується на твою хвилю. Ти не помiтиш, що вона плакатиме ночами, а ти житимеш з усмiшкою далi. Нi, я передумала, тобi цього не можна читати. Менi шкода §§. Хоча це мабуть я.
  Скоро мене заберуть додому. Я перестану спостерiгати за тобою в магазинах та на вулицях. I ти помiтиш, що я зникла.
  
  
  Колись Вона.
  
  Головне не дати втомi виграти, щоб продовжувати дорогу. Щось занадто часто даю слабину. Я повинна бути сильною, тому що я - одна. За мене нiкому бути сильним. Потрiбно вчитися жити. Намагатися...хоча б так... хочеться посмiхатися , але щось легенько зжимає серце. Потрiбно поспiшати...з "кладовищем криги", тому що замерзнути можу вже я.
  Люблю дивувати iнших, але себе боюся.
  3.
  
  Нове Я.
  
  Кожен новий день починається так, нiби я знову жива. Менi не подобаються люди навколо мене, мене пригнiчує §хня велика кiлькiсть. У цьому всьому немає нiчого справжнього, все мертве та безнадiйне. Але вона так не вважає. Вона радiє життю i хоче, щоб я робила так само. А я не можу, тому що це дуже важко. Чому я повинна радiти, коли вона плаче?? Чому я повинна посмiхатися, коли вона не знає, що §й робити зi сво§ми днями? Коли вона не знає в що ще §й потрiбно "влiзти", щоб думки стали нормальними та спокiйними... Менi §§ шкода. Та мабуть це я. Мене називають божевiльною. Кажуть, що мене можна випускати до iнших лише тому, що я не приношу §м шкоди. Менi §х шкода. Жаль переповнює мене при думках про них. Вони вже не тi люди, яких я знала. Я §х вже не знаю. Вони мене забулися. Нiхто не знає скiльки часу пройшло. Мабуть декiлька рокiв з того часу, коли вона бачила його востаннє. Вiн сказав §й, що слабкiсть вбиває людей, що виняткiв не iснує. Так, це правда, але його слабкiсть вбила все живе, що в нiй було. Вiн виявився сильнiшим.
  Ну, от знову по мене прийшли. Чому так рано?? Я ще навiть не дочекалася, доки вiн пiде на роботу... Пробач менi. Менi правда шкода за все, що я не зробила. За все, що я не змогла зробити через страх. I вона цього вже нiколи не зробить.
  Нас стало двоє, але нам занадто тiсно. Тому вона поступається менi. Вона слабка. Я сильнiша, але мушу переживати все, що пережила вона. Я мушу любити його так, як i вона.
  
  Колись Вона.
  
  Коли хочеться чогось нового i вже наче готовий зробити це, завжди з*являється хтось чи щось та нагадає про старе. I виникає питання: рушити чи залишити? Мабуть, це нове все ж переможе. Менi потрiбнi змiни для себе, для мого сьогодення, хоча б для впевненостi в собi. Залишити собi лише частину старо§ основи. Змiнити себе докорiнно не вийде, але завжди варто спробувати.
  Iнодi варто просто спiлкуватися i нiчого не очiкувати. Доля сама все вирiшить. Не завжди потрiбно все переробляти чи очiкувати ножа у спину. буває й так, що можна i повiрити. У мене вже велика колекцiя ножiв. Можу подарувати комусь на день народження, запитуйте. Але вiрити всеодно хочеться, до болi хочеться вiрити в щось краще, свiтле у нашому свiтi.
  "Згасає нiч, а день ще не настав".
  4.
  
  Нове Я.
  
  Тепер творити щось немає сенсу. Свiт божеволiє вiд шаленого тиску незрозумiлостi та цiкавостi. Мозок закипає вiд непотрiбно§ iнформацi§ та здає назад. Вiн намагається бiгти, але ти його тримаєш. Не вiдпускаєш. Дай §й жити. Дай §й жити вiльно, без тебе. Ось мiй внутрiшнiй конфлiкт. Тобi не можна §§ впускати до себе, а менi не можна спостерiгати за тобою. Адже я сама вбиваю §§. Вона заплуталася у сво§х думках, у сво§х снах та паралельних свiтах. Вона вже бiльше живе iлюзiями, нiж реальнiстю. Їй стає погано, але потiм буде краще, обiцяю. Я зроблю тобi боляче так само як i ти §й. Давай укладемо парi? Ти програєш, якщо я не дозволю §й кохати тебе. Ти нiчого не отримаєш та залишишся на самотi. Так, вона вже не буде тiєю, якою була, але ти знатимеш, що нiчого не тiкає безслiдно. Я змушу §§ втекти, навiть якщо вона не буде слухати мене. Ти станеш нiким для не§. Я §§ врятую. Це божевiлля, але вона слабка i виграю я. Лише закiнчи гру. I ти програєш. Ти втратиш, але не помiтиш цього. Пройдуть роки, можливо i десятки... Ї§ не стане, я §й допоможу. Буду лиш Я, друга, сильнiша частина. Все буде добре, але тобi не вистачатиме друга.
  
  Колись Вона.
  
  Що таке втома для сьогодення? Вона - рiзна. Але втома вiд почуттiв найвiдчутнiша, адже ти нiколи не зможеш вiдпочити та знайти правильну вiдповiдь. Тому ми налаштовуємось на фiзичний план. Пам*ятаю, що завжди писала про крик, який нiхто не чує. Напевне, це i була втома, яку нiкуди не могла вилити.
  Останнiм часом роблю багато дурниць, якi не можу пояснити. Чому я §х роблю? Тому, що я людина... i я втомилася так, що навiть плакати немає часу.
  Я хочу вiдпочити.
  Скоро буде радiсть. Ця втома змiниться iншою.
  Те, що так i не написала "На добранiч".
  Я просто людина, яка втомилася.
  
  
  
  5.
  
  Нове Я
  
  Мене дратує цей свiт. I ти навiть не можеш уявити як сильно я починаю ненавидiти його. Тепер все ще бiльше змiшується. Сьогоденнi проблеми та §§ внутрiшнє божевiлля не дозволяють спокiйно думати та вирiшувати цi проблеми. Постiйно крутиться голова. Я постiйно шукаю якогось морального та фiзичного вiдпочинку. Що-небудь аби перемкнутися на iнший план. Дайте менi пульт, щоб змiнити канал. Але його не має, просто не iснує у природi. Це з розряду фантастики. I доводиться сидiти на цiй хвилi, i слухати все це, ба...навiть брати у цьому участь. Все стало не таким. I повiтря, неначе, стало важчим. Менi ще нiколи не було так важко дихати та розумiти навколишнiй свiт. Я знаю, що менi потрiбно - стабiльнiсть, яко§ нiколи не буде, тому що все досягати потрiбно самому. I вже цей один факт породжує в менi панiку. Я обiцяла §й, що не дозволю страждати, але ... Вона САМА обирає собi дорогу i нiкого не запитує. А все, що §й потрiбно, це прислухатися до iнших. Хоч один раз! Чому Вона вiдразу каже "Нi"... Чому?!!
  Тут немає вiдповiдi, i нiколи не буде.
  Потрiбно глибше вдихнути та забути про цей свiт. Тут погано. Там краще. Коли вже Вона пiде...? Я хочу спокою та стабiльностi.
  
  Колись Вона
  
  Тяжко зробити вибiр мiж добром i злом, коли невпевнений де i що. Бачиш докази, але є на противагу §м звичка, яку важко переступити. Не знаю, що вибрати. Ще не знаю. Не хочу бути як всi, але i сама не знаю чого хочу. Тим бiльше, що його слова в деякiй мiрi є принизливими. Тут вже не дозволено вести себе як дитина i смiх § недозволеною розкiшшю. А так не хочеться бути серйозною.
  
  "...вера умирает после смерти человека".
  Кiно теж має певний вплив i не завжди негативний.
  Розмови нi про що i зобов*язують нi до чого. Iстина. Ї§ не проведеш. Я в не§ вiрю, а бiльшiсть не розумiє.
  
  Все ще хочу, щоб це закiнчилось або почалося. Хочу руху. Хочу зелене свiтло, але все ще люблю червоний.
  
   З*явилося питання: " Чи не занадто захопилася?". Дивно. Це вперше. Таке враження, нiби чогось не бачу. Може й так. Боюся, щоб "тi" слова не стали правдою. Але ж зараз картини стали такими справжнiми. I вiдповiдь майже завжди - "так".
   Поки що буду вiрити.
  
  6.
  
  Нове Я
  
  Ти хоч щось у цьому свiтi розумiєш?
  Тiльки скажи менi правду, тому що для мене це все залишається велетенською загадкою, яку навiть мiй хворий мозок не в змозi вiдгадати. Шкода, що все так закiнчується - нi вiдповiдей, нi запитань.
  На даний час я знаю лише одне - Вона належить йому, але не менi. I ще один цiкавий факт : вiн не належить §й, вiн все ще в полонi минулого кохання чи то було лише захоплення...? Як вiн сказав, вона нiколи не була подругою... Це вже багато означає. Нiхто нiколи не знає, якi саме слова принесуть шкоду чи який текст переверне все та спотворить сьогодення.
  Це мiй щоденник, це щоденник §§ кохання. Вона вже не в змозi написати його сама, та я зроблю це замiсть не§.
  Вона стала слабкою, адже сили покидають §§. Вiра в нього меншає з кожним днем. Таке життя, i тут нiчого не вдiєш - це слова слабко§ та жалюгiдно§ людини. Я знаю таких людей. У нас завжди є вихiд, навiть якщо для цього потрiбно буде копати собi могилу, вихiд завжди був, є i буде. Ось наше життя. Я буду одна чи з кимось, вже не знаю, але жити буду - це точно. Мiй свiт може змiнюватись, але житиме вiн довго та постiйно. Меланхолiя, сентиментальнiсть та старомоднiсть буде жити в ньому, тому що це i Є МОЄ ЖИТТЯ.
  Вона не змiниться. Я залишу §§ тут, з ним. Нехай насолоджується життям з ним. Можливо колись я навiть порадiю за не§. У них все буде добре. Я в це не вiрю, а от вона вiрить, та ще й як вiрить!
  Не знаю, яким буде кiнець, та вiн буде, тiльки нiхто не знає, де закiнчиться та дорога, що зветься життям.
  
  
  Колись Вона
  
  Життя,як новорiчнi вогники...
  Згасають i знову палають...
  Не можу думати, не можу зробити вибiр, тому що не знаю чи вiн правильний... не знаю, якi питання потрiбно задавати. Я роблю боляче, але чому менi хочеться плакати? Адже вiн - нiхто. Є важливiша людина. Iнодi думаю, що краще нiкого, якщо не вiн. В той же час, можу взагалi сама залишитись - страшно. Хочу сховатися вiд свiту, та я не дитина: Свiт вирiс i змiнився без мене.
  Життя?!!
  Я тебе питаю!!!
  Чому не може бути так, як Я хочу??!!!
  Допоможи менi...
  Я просто хочу бути щасливою. I все.
  
  З ним.
  
  
  7.
  Нове Я
  
  Жоден ранок н може таким як попереднiй.
  Вiн - унiкальний. Його середовищем є те, що наповнює нашi думки та дає нам право вдихнути чисте повiтря ще раз, щоб прожити ще один цiлий день. Не думаю, що це лише звичайний день. Нi. Цей день я назву кiнцем, кiнцем §§ початку. Зiзнаюся, я хотiла його знищити, але граючись Вона вiддала себе йому, то ж тепер справою знищення займеться Вона. Я вже не маю тут нiяких прав. Не я вже правлю балом та не я розважаю гостей. Перед тим як я вiддам Вам останнiй уклiн, дозволь ще дещо додати.
  Свiт не крутиться навколо тебе. Ти не є його центр. I свiт не крутиться навколо не§. Ви - лише кола навколо свiту. Ця система стара як свiт, просто зараз §й дають iншi назви i те, що зветься генiальнiстю, насправдi так просто та легко, що це скаже будь-яка дитина. Ось в цьому i полягає наша проблема: ми все життя намагаємось винайти велосипед чи колесо. Кому що бiльш пасує... Ти розповiв §й про схему життя, але дивлячись на тебе зi сторони Вона розумiє, що тобi начхати на не§...можливо занадто яскраве вираження сво§х думок, але ти не даєш §й зрозумiти, що Вона тобi потрiбна. Ти не помiчаєш сво§х помилок, зате бачиш §х у iнших. Ти признаєш лише тi помилки, якi помiтив, бiльш нiчого. В деякiй мiрi менi вас обох шкода, тому що я знаю ваш кiнець.
  
  Колись Вона
  
  Коли починається день?
  Коли вiн закiнчується?!!
  Нiхто цього не знає та нiколи не дасть на це вiдповiдь. У кожного сво§ мiрки цього свiту. Це таємниця кожного, хто живе. Я не хочу, щоб вiн закiнчувався i щоб починався теж. Потрiбно вiдшукати золоту середину, яко§ взагалi в природi не iснує, але пошуки просто необхiднi. Зрештою, постiйний пошук - це i суть всього нашого життя. Ми не такi як всi iншi. Iнодi ми змiнюємось не в кращу сторону, але змiни все ж присутнi.
  Не так давно я зрозумiла, що мiй основний страх - це падiння, тому що я боюсь високих будiвель, менi страшно падати.
  Я загубилась, признаю. Але ще не має того, хто вкаже менi вiрну дорогу.
  Вiн не та людина, яка направить на не§. Вiн лише розповiдає про не§ i усмiхається, це не те, що потрiбно для життя.
  Зiзнаюсь, що тут iснує велика рiзниця мiж мо§ми думками, а все тому, що я знову змiнила план. Все завжди змiнюю в останнiй час, та стирати попереднє просто не маю права.
  Апатiя, меланхолiя.... Не моє.
  Усмiшка, радiсть .... Стане мо§м.
  Нiяких слiз, лише щастя та впевненiсть.
  Я вiддам йому все, але нiчого не отримаю. Я знаю це. Кiнець вже вирiшений i не мною.
  Давай забудемо все i почнемо жити.
  
  
  P.S.
  
  
  Прощавай, §§ бiльше не має.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"