Juan Ramon Jimenez

    Viento de amor

Por la cima del árbol iré
y te buscaré.

Por la cima del árbol he de ir,
por la cima del árbol has de venir,
por la cima del árbol verde
donde nada y todo se pierde.

Por la cima del árbol iré
y te encontraré.

En la cima del árbol se va
a la ventura que aún no está,
en la cima del árbol se viene
de la dicha que ya se tiene.

Por la cima del árbol iré
e te cojeré.

El viento la cambia de color
como el afán cambia el amor,
y a la luz de viento y afán
hojas y amor vienen y van.

Por la cima del árbol iré
y te perderé.

    ***

    Хуан Рамон Хименес

    Ветер любви

На вершины деревьев взлечу
и тебя поищу.

По вершинам мне вечно идти,
чтоб достичь твоего пути,
по зелёным кронам древесным,
вне канонов земных и небесных.

По вершинам деревьев пойду
и тебя найду.

Там, в вершинах, где всё иначе,
бросив сбывшуюся удачу,
мы уходим, уходим далече,
к нашей несостоявшейся встрече.

По вершинам к тебе устремлюсь
и тебя добьюсь.

Как ветер тонами листвы играет,
так пылкая жажда – любовь меняет.
В высверках ветра, порывом гонима,
любовь, как листья, неуловима.

По вершинам крон прошагаю
и тебя потеряю.

    ***

    Хуан Рамон Хiменес

    Вiтер кохання

Верховiттям дерев блукаю
i тебе шукаю.

Верховiттям мушу iти,
верховiттям прийдеш i ти,
верховiттям зелених таïн,
де нема нас, де Всесвiт маєм.

Верховiттям дерев порину
i тебе зустрiну.

В верховiттi до долi крокуєм,
якоï ще не iснує.
В верховiттi йдемо безустанно
вiд усталеного талану.

В верховiттi шлях осягну
i тебе збагну.

Вiд вiтру мiниться листяне вбрання,
так вiд жаги – мiнливе кохання.
У блиску вiтру й палкого пориву –
листя й любовi муар мерехтливий.

В верховiттi свiй шлях позначу
i тебе втрачу.