Iсторiя , старезна мiстерiя...Такi сили не можливо
назвати, неможливо висловити,не можна уявити
.
В 1999 роцi маленький Джонi вперше зiштовхнувся лицем до лиця з невiдомим. Йому було всього девять рокiв коли вiн почав бачити нiчнi жахи. Нi не такi якi бачать всi дiти його вiку , нi , вiн прокидався кожної ночi вiд вiдчуття чиєїсь присутностi. Всi напевно знають це вiдчуття. Коли на тебе хтось дивится не клiпаючи i при тому не з добрими намiрами. Згадай це вiдчуття..вiдчуваєш бажання озирнутися? Але не всi це вiдчувають , так само як i не всi можуть вiдчути присутнiсть потайбiчного. Але цей свiт поруч. Вiн ховається за ширмою тонкого всесвiту , за границею вiдомого , поза сприйняттям людей. Якщо ти хоч раз вiдчував чи зiштовхувався з цим , знай - ти особливий , чи особлива. Цiнуй це , але не захоплюйся.
1
Джон лежав в своєму лiжку i мирно спав. Як i всi девятирiчнi хлопцi сьогоднi вiн досить набiгався i був стомлений. Випивши склянку молока i вiдчуваючи як гудуть його ноги , вiн подумав що сьогоднi вiн виспится i поплентався до своєї кiмнати. Коли його голова торкнулась подушки вiн заснув. О пiвночi почали вiдбуватися вже привичнi для нього речi. Коли годинник показав 00 00 ,темрява в кутку кiмнати ( саме та в якiй ти в дитинствi бачив монстрiв) згустилася , її можна було б навiть вiдчцти якщо осмiлитися пiдiйти.. З вiдти вийшла фiгура в чорному каптурi , яка з ледь чутним шелестом перемiщалася по пiдлозi. Зупинившись бiля лiжка воно , протягнуло руку i доторкнулася до лоба хлопчини який мiцно спав. Вiн доторку пальця нiчного гостя , дихання хлопця стало не рiвним , переривистим i хриплим. Джон дихав так нiби йому на груди поклали щось важке , i вiснi не бачив нiчого окрiм темряви яка його огортала i тягнула кудись до низу. Вiд пальця по лобi хлопця , по венах , розтiкалася чорна субстанцiя , яка на його бiлому обличчi виглядали як контраст на рентгенi . речовина струїлася по його венах , артерiях в усьому тiлi i збиралася в пульсуючий клубок з лiвої сторони його грудей. Потойбiчний прибулець стояв i дивився на те як його кров розтiкається по тiлу хлопця , руйнуючи його душу забираючи все свiтле , всю дитячу безгрiшнiсть яка в нього залишилася , але водночас дарує йому силу , силу яку матиме тiльки вiн , адже йому потрiбно багато чого зробити. Шарон буде задоволений його роботою , i пробачить Беовару його провину яку вiн спокутував вже тисячу рокiв. Беовар забрав пальця з тiла хлопця , i контури його судин почали поступово згасати , стаючи сiрими потiм ледь помiтними , аж доки не зникли зовсiм.
2
Джон їхав на новенькому велосипедi по дорозi яка вела до рампи , а голос з гучномовцiв казав : " панi та панове , зараз безстрашний Джонi виконає смертельний номер , вiн перепригне на своїй фурiї через яму битого скла павукiв та кропиви. О це просто неймовiрно... вiн починає набирати швидкiсть..." , наступнi слова заглушив рев публiки яка дивилася на нього. Вiн поглядом помiтив Сьюзан яка стола приживши руки до грудей , о , пiсля сьогоднiшнього вона не вiдмовить йому у походi в кiно. Вiн буде героєм. Натягнувши окуляри i поправивши плащ вiн осiдлав свою фурiю i помчався склоном вниз до рампи , i ось вiн вiдчув дивне вiдчуття , яке буває в районi пупка коли катаєшся на гiрках , i його фурiя здiйнялася у небо , вiн летiв в промiннi сонця через яму з ПАВУКАМИ i битим склом та кропивою. Вiн почув як публiка завмерла , навiть не дихала , вiн був на вершинi трiумфу. I ось вiн мав приземлитися на iншому кiнцi рампи , i все йшло як треба i побачення було вже в нього в руках , аж раптом земля зникла. Темрява огорнула всю землю , утворюючи воронку з чорного диму яка рiзко пiднялася утворюючи торнадо i проковтнула хлопця. Джон хотiв закричати але не змiг , його легенi нiби стиснуло невидимою рукою i вiн почав задихатися. Його лоб проткнула блискавка болю i бiль розливалася по його судинах проникаючи в самiсiньке серце. А голос в темрявi все повторював його iмя. Джонi...Джонi...Джонi...невидима фiгура почала рухатися на нього. Джонi її не бачив але вiдчував присутнiсть , i ось коли вiн вже був впевнений що його схоплять все стихло.
Хлопець застогнав i Беовар вiдiйшов на декiлька крокiв. В глибинi своєї свiдомостi вiн чув голос свого господаря. Якщо все вийшло то хлопець його побачить а тодi... а що тодi , невже вони не зустрiчалися ранiше? Але малий цього не пам'ятає , можливо це i на краще.
Джонi вiдкрив очi все ще намагаючись вiдiйти вiд свого жахливо сну. В панiцi вiн не мiг нiчого розгледiти в кiмнатi , вiн сiв на лiжко , протер очi , i повiльно , не дихаючи , лiг на мiсце. Перед ним стояла фiгура в чорному лахмiттi . у хлопця перехватило подих i вдруге його легенi не могли набрати повiтря. Вже майже рiк вiн вiдчував що вночi на нього хтось дивится ,вiн вiдчував чиюсь присутнiсть. Коли до нього повернувся голос вiн закричав , разом з криком зникло i оцiпенiння. Як i люба дитина вiн побiг в кiмнату до батькiв. Коли вiн бiг до дверей перед ним виникла фiгура i протягнула до нього руки. Не маючи сили зупинитися вiн заплющив очi i побiг просто в руки фiгури. Його нiби обсипало пiском , але таким гарячим нiби з самого пекла i з запахом гнилого мяса. Опинившись в коридорi вiн зумiв оглянутися фiгура розсипалася пилом i поступово зникала. В кiмнатi батькiв загорiлося свiтло , i стривожина мати вибiгла в коридор. Вiн не став розповiдати батькам , вже в сотий раз , що в кiмнатi хтось є , Джонi просто сказав що йому приснився страшний сон i через декiлька хвилин умовлянь йому дозволили спати в кiмнатi з батьками. Вiн знав що вiн дорослий щоб спати з батьками , але цiєї ночi в кiмнату вiн не повернется. На наступний день , одноголосно було прийняте рiшення про посвячення кiмнати. Видiння зникли так само як i поганi сни.
До п'ятнадцяти рокiв вiн був звичайною дитиною i мав звичнi iнтереси : машини серiали ( але не цi сопливi дiвчачi) дiвчата , та багато iншого , якщо цiкаво що саме спитайте в будь якого пiдлiтка вiн вiм розповiсть. Але було в нього улюблене мiсце , старе кладовище . там вiн почував себе краще та спокiйнiше , а побачивши передачу "битва екстрасенсiв" вирiшив спробувати. I дещо в нього виходило. Його безумно цiкавила темна магiя та спiретичнi сеанси. Дiставши потай вiд батькiв через iнтернет необхiдну лiтературу вiн почав практикуватися. Iнколи в нього щось виходило , ну , вiн нiби чув голоси. В шiстнадцять рокiв вiн вже достиг певних успiхiв у спiритизмi , але цього було замало. Якась невидима сила спонукала його робити щось бiльше i бiльше , вiн приносив жертви , поливав в iмя темного повелителя кров тварин , а темрява вiдповiдала йому взаємнiстю даючи змогу спiлкуватися з душами мертвих i дiзнаватися вiд них таємницi буття. Йому не спадало на думку що за все потрiбно платити , i розплата буде жахливою. Вiн був занадто самовпевненим , i з хлопчика якого всi любили вiн перетворився на хлопця якого боялися. Свiт мертвих замiнив йому свiт живих. I в свiтi мертвих , в свiтi смертi людських душ за ним з цiкавiстю спостерiгав Шарон.
2
Шарон - демон вищого розряду , полководець легiонiв Темного Янгола , один з найхитрiших демонiв спостерiгав за хлопцем. З мометну їх зустрiчi пройшло вже чотирнадцять рокiв , зараз хлопцевi шiстнадцять а вiн вже занадто самовпевнений , але це Шарону й було потрiбно. Коли Джонатан вперше побачив Шарона йому було всього навсього два роки. Вiн маленьким лежав в своєму лiжечку. З розмов батькiв вiн розумiв що повинно трапися щось грандiозне. Його охайно вдягли , весь день з ним гралися i всi були щасливi i смiялися - його мали хрестити . дiло в тому що Джон був хворобливим , майже все своє дитинство вiн не покидав лiкарнi , в нього була лейкемiя , i вiд всiх препаратiв в нього ослаб iмунiтет. Але хвала медицинi недуг вiдступив , в нього вiдросло волосся , i ось його мали хрестити перед господом , перед Янголом Життя. Але в тей день янгол життя не дивився в його сторону , як завжди вiн був зайнятий. Всi гостi вийшли з кiмнати де лежав маленький Джонi. Вiн почав засинати , але хотiв побачити свого друга. Коли йому здалося що вiн от от засне , до нього заговорили. Але то не був приємний , спiвучий голос його янгола. Голос був сипучим як пiсок i моторошним. - Джонi , сьогоднi я пограюся з тобою , - сказав демон . вiн навмисно говорив приємним гоосом аби не злякати хлопця. - Мене звати Беовар , я той хто дарує вибiр. Я знаю ти розумiєш мене , в тобi ще залишилася пам'ять попереднiх життiв. Я дам тобi вибiр. Демон вирвав розетку i вiдшвирнув її в сторону. - твоя хвороба не зникла друже, вона зачаїлася , - демон говорив голосом сповненим жалю , - вона немов хижак в засiдцi вичiкує пiдходящого моменту. Вiн рукою вирвав проводи зрозетки i пiдвiсив їх над лiжечком дитини. З сторони це виглядало нiби проводи ожили i неначе змiї повзли до дитини. Але нiхто не бачив.-все залежить вiд того коли i як ти хочеш померти. В муках , - вiн вiдтягнув дроти, - чи зараз , швидко i безболiсно, - вiн опустив дроти. - вибирай. Хлопчик лежав i дивився темними очима на прибульця. Вiн звичайно зрозумiв все що йому сказали , але не усвiдомлював сказаного йому. Вiн хотiв гратися. Щось сказавши вiн потягнувся до дротiв. Вiн просто грався. Коли його ручка доторкнулася до дроту свiт розкололо навпiл. По всiм канонам вiн здiйснив самогубство , до тогож вiн не був хрещеним. Вiн був мертвий двi хвилини , але в свiтii мертвих це - вiчнiсть. Його душа направилася до пекла , де його чекав Шарон.
3
Душа не знає вiку , так само як i не знає форми. Але має свiй колiр. Душа Джонi була чорною , але досить в чорнотi спалахувало слiпуче сяйво. Вiн стояв посеред темряви перебуваючи в снi. Вiн чекав вироку. Шарон помiтив хлопця вiдразу, i майже миттєво в його мозку зявився план. Шарон пiдiйшов до неприкаяної душi i поцiлував її в центр лоба , тим самим даруючи хлопцю очi якi бачитимуть , i вуха якi почують , i мiтячи його навiки вiкiв. I ось вiн спостерiгав за ним i розумiв що не помилився. Вiн повернув хлопця в свiт живих , вилiкувавши його вiд хвороби.. Пiсля того як Беовар за прощення вiдкрив хлопцевi розум , їх зв'язок став мiцнiшим. Хлопець спiлкувався з мертвими , чув голоси , бачив вiщi сни - бо це дозволив Шарон. Вiн робив його таким сильним бо йому набридло чекати поки збудется пророцтво згiдно з яким вiн виведе армiю свого повелителя в свiт людей i почнется битва мiж одвiчними ворогами - силами свiтла i темряви , за кожну душу людства. Битва мiж Богом i його першим янголом , який розгледiв всю потворнiсть i мерзотнiсть людей , янголом якого було скинуто в самiсiньке пекло i заковано в тисяцi пут, який чекав свого часу щоб звiльнитися. Скоро .
Шарон iнодi сам , час вiд часу спiлкувався з хлопцем. Спочатку просто декiлька фраз , потiм речення. Далi вiн вже без страху нашiптував хлопцю вiдповiдi на питання якi той шукав. Йому не подобалося прогинатися пiд цим хлопчиною , але вiн мусив. Вiн розповiдав йому про ритуали чорної магiї , декiлька разiв являвся йому в виглядi тiнi яка видiлялася на фонi iнших. Всi цi манiпуляцiї змiцнювали їх єдинство. Робили їх одним цiлим. Хлопець набирав могутнiсть як темний маг. Все йшло по плану.
Минали роки i Джон ставав все сильнiшим. Вiн з вiдзнакою закiнчив економiчний унiверситет , але продовжував займатися своєю улюбленою спавою. Це приносило йому непоганий прибуток. Вiн допомагав людям , за чималi грошi , знайти вiдповiдi на свої запитання. Навiть допомагав знайти полiцiї зниклих людей , i не разу не помилився з їх мiсцем знаходження. Його тiло покривали символiки древнiх( йому їх у снi показали духи) якi допомагали зi встановленням контакту. На пiдлозi його кiмнати була зображена перевернута пентаграма яка також пiдсилювала контакт. Були деякi заклинання якi вiн не знав , вiн просто сiдав i нiби впадав в транс , а руки самi по собi робили рухи а губи говорили слова мовою якою вiн не володiв i не розумiв. Як вiн потiм дiзнався це була мова древнiх - тi хто були з самого початку всього часу , але потiм зникли адже немає нiчого вiчного , окрiм душi. Таких ритуалiв було багато , i вiн не розумiв чому вiн їх робить. Вiн знав що мусить бо так треба , але чому i кому треба не знав. Десь глибоко в свiдомостi вiн припускав пiдозри про те що вiн не господар свого життя i душi. Цим вiн i займався , офiцiйної роботи в нього не було. Вiн намагався працювати по спецiальностi, але з цього нiчого не виходило. Люди нiби вiдчували що в ньому щось є i сторонилися його. До свого тридцяти рiччя вiн став багатою людиною , яка набула собi дурної слави. вiн розумiв що його заняття не чистять його душу.даказом цього стала одна подiя. Йому було двадцять рокiв , вiн йшов додому , а шлях проходив повз мiський собор. З навчання додому вiн завжди ходив по одному i тому самому маршруту : повз собор та через парк. Ходячи з дня в день бiля храму Божого вiн вiдчував що в ньому щось змiнюється. В його нутрi все бунтувало а свiдомiсть заповнювало вiдчуття лютi. Спочатку це було щось на кшталт роздратування , тупi люди поклоняються тупому божеству яке для них нiчого не робить. З часом цi вiдчуття заповнила лють. Вiн ненавидiв всiх "божих овечок" , якi тiльки те й могли що на колiнах стояти i вiдкривати роти щось випрошуючи. Якби його воля... Третього вересня двi тисячi дванадцятого року сталася подiя , яка закарбувалася в його памятi i змусила змiнити свiй маршрут. Стояв теплий осiннiй день вiн повертався з навчання , коли до собору залишалося п'ятсот метрiв його охватила вже звична лють. З кожним кроком вона ставала все сильнiшою. Але було дещо нове. Почуття вiдрази i страху переповнювали його. Вiн не мiг зрозумiти що з ним коїться i що викликає цi емоцiї. Вiн порiвнявся з собором i пiдняв голову. Першим що вiн побачив був хрест кий стояв на самiсiнькiй верхiвцi куполу , за ним свiтило сонце. Раптовий спалах болю пронизав його голову , вiн взявся за голову i почав пальцями розтирати скронi , все ще стоючи напроти собору. Страх все посилювався , свiтло било йому в очi викликаючи нестерпний бiль. Але вiн все таки знову подивився на хреста , напевно йому здалося , але вiн мусив пересвiдчитися , але йому не здалося. Вiд бачив що свiтло сонця ставало все яскравiшим i яскравiшим , нiби хтось додавав напруги. На тлi сонця чiтко було виднi контури хреста. На ньому висiла людська фiгура. Час зупинився.
Фiгура на хрестi стiкала кров'ю , та корчилася вiд болю. Але було ще дещо. За хрестом вiдкрився новий простiр i звiдти долинали крики болю. Джон озирнувся навколо , все завмерло люди i машини зупинилися немов пiд час якогось флешмобу , його годинник також зупинився. Вiн знову подивився на небо. Весь горизонт займали списи якi були встромленi в землю нiби коли на яких вкорчилися фiгури з крилами. Крiзь лежали тiла , напевно колись прекрасних , а зараз понiвечених янголiв i поряд тiла чорних , потворних створiнь , кров яких була чорною як смола. Помираючий демон з надiєю протягнув свою лапу в сторону Джона , з його грудей лялася кров , вiн намагався повзти , але через декiлька секунд помер .Джон цього не бачив вiн дивився навколо широко розплющеними очима. Скрiзь була кров. В тому що то була кров сумнiвiв не виникало , що ще може текти з ран. Вона була кольору чистого весiннього неба. Тi що залишились живими шукали i зцiлювали поранених. Джон нiби зачарований спостерiгав за цiєю картиною. Ландшафт змiнився поки вiд дивився на поле бранi. Небо опустилося додолу i вiн тепер стояв на вкритiй кров'ю землi. Його мiсто зникло. Джон помiтив в далинi гору яка полого пiдiймалася. Провiвши поглядом до вершини вiн побачив яскраве свiтло , яке спостерiгало за ним. Вiн впав на колiна i заричав немов собака. Йому було боляче , але погляду вiдвести вiн не мiг. На його рик повернув голову янгол i пiшов до нього на ходу дiстаючи свою зброю. Високий i стрункий , свiтловолосий янгол вiд якого вiяло холодною чистотою , пiдiйшов до хлопця що ричав i корчився на землi дивлячись чорними очима на свiтло. Джон бачив янгола але не мiг ворухнутися , вiн не впiзнав свого янгола з яким вiн грався в дитинствi , але той впiзнав його. Вiн вiдчув жалобу по ще однiй втраченiй душi , i злiсть на свого ворога який вочевидь знаходився в тiлi хлопця , i яким вiн ставав. Але вбити його вiн не мiг , янголи не забирають життя , вiн сховав свою зброю.
-тобi не мiсце тут , шахерн(одержимий в мовi древнiх), повертайся до пекла , - його голос був нiжним але вiдчувалася в ньому лють, - повертайся до свого господаря i передай йому що вiйну йому не виграти нiколи. На загиблого воїна свiтла препадае десяток темряви. Вам нас не здолати.
Вiн розправив крила i змахнув ними. Джона обдало крижаним вiтром , вiтер пронизував його неначе леза ножiв , вiн вiдчував цей бiль , вiн почав кричати i з криком зникло оцiпенiння яке скувало його коли вiн поглянув нагору. Джон встав , йому було боляче , з його очей струменiла чорна рiдина , але вiн цього не помiчав , його охоплювала лють. Вiн зробив крок до янгола мрiючи про те щоб вбити його. Янгол лише посмiхнувся i подув на нього. Бiль посилилася i Джона ураганим потоком вiтру понесло назад.
Шарон посмiхався , хлопець майже готовий. МАЙЖЕ.
Джон з криком сахнувся вiд прохожого який з пiдозрою подивися на нього. Оглянулося декiлька людей. Вiн стояв не розумiючи де знаходится , а коли дiйшло поспiшив додому. Вiн досi вiдчував на собi погляд свiтла. Прийшовши додому вiн почав молитися своєму боговi. Церкви вiн обходив стороною , будь яке розпяття викликало бiль , нiби дивитися на потужне свiтло.
Минали роки , майстернiсть Джона зростала , i сумнiви Шарона потроху зникали. Минуло десять рокiв , за якi в життi Джонi , вже чоловiка , нiчого не змiнилося. Тiльки для нього десять рокiв тривали всi сто. Вiн мiг заприсягнутися що час грає проти нього , в невiдомiй йому вiйнi.
Люди з ним не вiтались , друзiв не було , не було нiкого кому вiн був потрiбен. Вiн був сам по собi , i з самотнiстю справлявся як мiг - алкоголь , наркотики , повiї , все що зтирало з душi проблиски добра i вiри. Коли йому виповнився тридцять один рiк його звичне життя обiрвалося. Вiн прокинувся як завжди в сiм ранку i пiшов по каву. Було тридцять перше жовтня , i йому придстояв важкий день - було безлiч зустрiчей з родичами мертвих якi хотiли дiзнатися де їх рiднi , i декiлька замовлень на смерть. Прои згадцi про останне вiн посмiхнувся. День минув важко як вiн i думав. Але було ще одне дiло , згадка про ке розпеченою шпицею пропалювала сiру речовину його мозку. Причому по вiдчуттям це була не метафора. Шарон дочекався свого часу. Вiн це вiдчув i його переповнило вiдчуття трiумфу. Вiн дав хлопцю надпотужний поштовх. Вiн навiть боявся що вб'є хлопця , але дарма. Весь день вiн очiкував вирiшального ходу.
Джон вiдчув пекучий бiль. Вперше про контакт говорили таким чином. Про те що з ним хочуть вийти на контак вiн не сумнiвався. Вiн почув голос який промовив "сьогоднi опiвночi" i чекав на цей момент. Пiв дванадцятої вiн розставив свiчки i почав готувати iншi знаряддя , якi саме вiн дiзнавався просто глянувши на них , єдине що його насторожило так це його жертовний нiж. Але треба так треба , вiн розумiв що сперечатися нетреба. Здогадка про те що вiн пiшак в чиїйсь грi знову промайнула в його свiдомоснi. Опiвночi вiн розпочав медитацiю щоб впасти в транс i вiдкрити свiй розум для вищих сил. Вiн перебував в просторi буз часу i звуку , без добра i зла , видкривши свiй мозок i чекаючи наступних вказiвок. Вiн нiколи не бачив спiврозмовника вiн чув ьiльки голос. Можливо це й стало причиною по якiй вiн зайшов так далеко.
Шарон вiдчув готовнiсть Джона до контакту i зосередився - треба зробити все вчасно. Вiн також вiдкрив свiй розум , але на вiдмiну вiд чоловiка вiн зберiгав свою зовнiшнiсть i могутнiсть. вiн вичiкував моменту щоб перестрибнути. Одержимим мiг бути будь хто , але для такого демона як Шарон потрiбна особлива людина. Вiн сподiвався що чоловiк достатньо готовий для цього. Залишалося чекати влучного моменту. I ось цей момент настав. Шарон проник в свiдомiсть чоловiка розбиваючи її на шматки , на дрiбнi осколки скала.
Джон чув якийсь шепiт , в мозку проносилися тисячi зображень якi вiн не встигав роздивитися , вiн був нiби радiприймач , ловив все що мiг. Голоси почали затухати i Джон був готовий почути чийсь голос який так вимагав контакту. Але замiсть голосу прийшов бiль.
Шарон проник в тiло чоловiка , i розпочав ритуал проникнення. Вiн мiг просто бути гостем в тiлi , але йому потрiбен повний контроль. Не гаючи часу вiн прийнявся за справу.
Пекучий бiль пронизав мозок Джона i вiн вiдчув що втрачає свiдомiсть. Нi. Йому здалося що вiн втрачає життя. Крiзь помутнiвше сприйняття вiн почув що знову говорить мовою древнiх , але не своїм голосом як завжди голос був iншим... якщо це взагалi можна назвати голосом. Це був голос самого пекла. Вперше в життi йому стало страшно. Але вiн не мiг нiчого вдiяти , вiн просто спостерiгач. Голос все говорив i говорив , а руки робили потрiбнi рухи. Це продовжувалося не довго , але для Джона пройшла цiла вiчнiсть. Голос стих його рука взяла ножа.
Шарон закiнчив ритуал проникнення. Чоловiк навiть не пручався. Так вiн його дiйсно пiдготовив , вiн був його найкращим учнем...його найкращою марiонеткою . вiн взяв ножа i промовив "Тан арг нахт дiор", що означало "кров та тiло мертвого стане живою" i зроби розрiз на кистi Джона. Кров що полилася в чашу в центрi пентаграми засвiтилася червоним, а потiм стала чорною як смола i запарила таким же чорним паром. Шарон пiднiс чашу до губ i вiдпив.
Джон який спостерiгав за усим нiби в кiно побачив як його кров лється в чашу , як вона мiняє колiр , як її пiдносять ло губ i роблять ковток. Рiдина нiби обпалила йому горло i всi внутрощi. Настала темрява. Тiло Джона впало на пiдлогу. Рана на руцi була загоєна , чоловiк не дихав.
Шарон стояв посеред простору свiдомостi Джона i дивився на його душу. Тiло це храм , храм Джона просто жалкий. Тусклi ледь помiтнi промiнi свiтла ледь пробивалися через чорноту. Вiн вперше бачив таку душу. Вiн добре попрацював. Тепер хiд за чоловiком.
Джон не просто втратив свiдомiсть , вiн втратив своє "Я". Вiн нiби лялька якiй обрiзали мотузки якими керували i якi тримали його. Вiн лежав усвiдомлюючи свою нiкчемнiсть , i розумiв що назад вороття немає. Вiн знав що вiн зробив , вiн впустив в себе демона. Джонi вiдкрив очi. Перед ним стояло створiння високе та худе очi якого свiтилися пекельним вогнем , а рот був вишкiрений в переможному оскалi. Це був Шарон , головний демон , про нього йому розповiдали душi , давно ще коли вiн був дитиною. До нього дiйшов задум демона. Звичайно вiн хотiв прорватися в цей свiт. Але вiн цього не допустить. . нiби читаючи думки чоловiка демон посмiхнувся i розчинився в навколишнiй темрявi. Джон сiв в просторi своєї свiдомостi. Нi, вийти вiн йому не дозволить. I зробить вiн це не через любов до людства. Нi . його обманули , нiхто не має право обманювати Джона Смiта. Вiн напружив усю свою свiдомiсть усе своє єство i направив його проти Шарона.
Очi чоловiка вiдкрилися , але вони не були очима людини. Вони були повнiстю чорнi , лише зрачки горiли червоним.
Шарон розпочав другий етап ритуалу. Вiн вiдчував жалкi спроби чоловiка чинити йому супротив. Вiн продовжив захоплювати тiло хлопця. Захопити контроль на декiлька годин чи днiв це запросто , але тут потрiбен тотальний контроль. Шарон подвоїв свої зусилля.
Тiло чоловiка сiло на пiдлозi. В його рухах було щось зловiсне.
Джон намагався чинити супротив. Вiн хотiв повернути собi тiло , повернути контроль над ним але це було вище його сил. Вiн зупинився. Що далi? Що йому робити? Вiн знав це спочатку , але не хотiв в цьому зiзнаватися.. Напруживши свiдомiсть вiн побачив очима демона нiж. Зброю вiн знайшов. Тепер контроль.
Шарон закiнчив свiй ритуал. Тепер гру треба вести дуже тонко , щоб Джон нiчого не зрозумiв. Вiн послабив контроль , а потiм знову його посилив, але не настiльки сильно як ранiше. Як вiн гадав це допоможе чоловiку повiрити в свої сили i продовжити боротьбу. I так i сталося вiн вiдчув як Джон подвоїв силу супротиву. Шарон послабляючи хватку заглянув в свiдомiсть чоловiка. I прошептав "я повинен себе вбити це мiй єдиний шанс". Натиск на долю секунди зупинився а потiм посилився. Шарон послабив контроль i лiва рука чоловiка взяла ножа. "молодчина , саме лiва" подумав вiн.
Джон вiдчув як послабився контроль над тiлом , подвоїв зусилля , також вiн вiдчув як контроль повернувся , але не настiльки сильний як ранiше. Контроль все слабшав i слабшав. В нього в головi промайнула думка " я повинен себе вбити це єдиний вихiд" , вiн з нею погодився. Цей сучий син не отримає свого нiколи. Але чи його це думка? А що якщо... вiн вiдчув як його натиск слабшає i продовжив боротьбу. Аж ось контроль майже понiстю зник i вiн лiвою рукою схватив ножа. Без коливань вiн вiгнав лезо собi в серце , ясно вiдчуваючи як воно проштрихує його. Вiн витягнув ножа i його тiло повалилося набiк. Єдине що вiн почув так це переможний крик Шарона. Але чому? Вiн очiкував почути крик лютi , можливо болю але не радостi. На це питання вiдповiдi вiн не отримав. Темрява окутала його немов саван i потягнуло до низу. Душа Джона Смiта поповнила ряди армiї Шарона.
Шарон побачив як рука хватає нiж i вiдчув полегшення , все було як треба. Звiсно , якщо вiн вбив би себе вiн пролив би свою кров i тiло вмерло б, а так пролилася кров хлопця яка стала його кров'ю а його кров стала кров'ю хлопця , тобто вбиваючи себе вiн залишив Шарона рiвноправним власником свого тiла , проливши кров демона на землю живих. Ти самим впускаючи його в цей свiт. Вiн засмiявся.
Тiло в кiмнатi впало на iнший бiк , з рани замiсть кровi полилася чорна як смола субстанцiя що клубилася як дим по пiдлозi. З рiдини повстала фiгура чоловiка в чорному з нелюдськими рисами обличчя : чорними очима та ротом повним гострих iкол , який був вищiрений в оскалi. Але черти оличчя змiнилися i в кiмнатi стояв чорнявий чоловiк середнього вiку , в чорному костюмi. Вiн посмiхався оголюючи ряд гострих iкол - це залишилося незмiнним , але менш помiтним.
В центрi пекла з тiла Янгола Смертi впали пута i вiн вiдрив очi. Повсюду чулися крики воїнiв готових вийти в бiй. Час битви настав.