ВIДЬМА

Вiдьмо моя люба, чим приворожила?
Чим ти, чарiвнице, мене опоїла?
Може захопила свiтлими очами,
Що не дають спати довгими ночами?
Чи заворожила русими косами?..
Не знайти спокою попiд небесами.
А зараз ти кажеш, що й гадки не мала,
Що не змiрювалась... Тiльки серце вкрала.
Ще твоє дихання - приворотне зiлля,
Як тебе побачу, у серцi безсилля.
Чародiйко мила, вiдпусти на волю,
Дай здобути щастя у широкiм полi.
Як не знайду щастя, здобуду могилу,
Тiльки б вiдпустила вiдьма моя мила.

1992