Рыбаченко Олег Павлович
РозцвIт I Крах IмперIй-1

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Юридические услуги. Круглосуточно
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Цим твором вiдкривається нова серiя творiв: пiд загальною назвою "Розквiт i крах iмперiй". Новий фантастичний роман, написаний у жанрi супербойовика, розкриваючи тематику, майбутнiх вiдносин людей з представниками iнших цивiлiзацiй. Що чекає вiд зустрiчi з прибульцями: мир, дружба, зоряне братство чи жорстокi космiчнi вiйни.
  РОЗЦВIТ I КРАХ IМПЕРIЙ-1
  КНИГА ПЕРША
  АРМАГЕДДОН ЛЮЦИФЕРУ!
  Вступ
  Цим твором вiдкривається нова серiя творiв: пiд загальною назвою "Розквiт i крах iмперiй". Новий фантастичний роман, написаний у жанрi супербойовика, розкриваючи тематику, майбутнiх вiдносин людей з представниками iнших цивiлiзацiй. Що чекає вiд зустрiчi з прибульцями: мир, дружба, зоряне братство чи жорстокi космiчнi вiйни.
  АННОТАЦIЯ
  Недалеке майбутнє...
  Планета Земля зазнала страшної навали. Жахлива Iмперiя стелзанiв обрушила свою переважну мiць на тендiтну блакитну кулю, i важкi ланцюги рабства, здавалося, надовго скували все людство. Але партизанський рух не дивлячись на тотальний терор, не збирається складати зброю. Новою надiєю опору став Лев Ераскандер, i невелика група осiб, що розвивають у собi паранормальнi здiбностi. Виклик космiчної тиранiї кинуто. Шлях до перемоги важкий i довгий. Стелзани мають єдине походження з людьми пiшли значно далi за їх науково-технiчний розвиток, за допомогою завоювань створивши iмперiю, розмiри якої важко уявити. У них теж є спецвiйська з бiйцiв, якi мають надприродну силу. Iснує безлiч iнших, не менш кровожерливих iмперiй iномiрян, фiзiологiчно чужих людям. Починається масштабна космiчна вiйна, усерединi Стелзанату пiднiмає голову п'ята колона. Капризна Паллада надає людству шанс, а Ераскандеру та його друзям можливiсть отримати доступ практично до Всемогутностi. Але щоб взяти приз, потрiбно пройти: тисячi галактик, побувати в паралельних всесвiтах, вирiшити сотнi найскладнiших завдань.
  ПРОЛОГ
  Коли насувається така незлiченна армада, це страшно, здалеку здавалося, повзе багатобарвна туманнiсть. Причому кожна iскорка це демон, викликаний магiєю чаклуна-некроманта. Понад дванадцять з половиною мiльйонiв вiйськових космiчних судiв основних класiв, i нескiнченна дрiбна "комарильня", з урахуванням пiдкрiплень, що постiйно прибували, її чисельнiсть наближалася до двоустiв мiльйонiв. Фронт розтягнувся на пару парсекiв, у таких масштабах навiть флагманськi ультралiнкори виглядають як пiщинка в Сахарi.
  Насувається Генеральна битва: Стелзанат проти багатоликої "Коалiцiї порятунку", яка вирiшила замiсть постiйної тактики оборони, що вiчно спiзнюється, самiй завдати удару по флоту жорстокого агресора. Стiльки тут кораблiв, приголомшливим, хоча здебiльшого лише заважає ефективно боротися рiзноманiтнiстю. Ну, от наприклад зорелiт у виглядi клавесину або з довгими дулами замiсть струн арфа, а то й зовсiм контрабас iз вежею танка часiв Другої свiтової вiйни. Таке може i справляє враження на слабкодухих, але швидше здатне викликати смiх, нiж страх.
  Їхнi противники iмперiя, що претендує на роль вселенської держави. Великий Стелзанат, де все поставлено на службу вiйнi, головне гасло - ефективнiсть та доцiльнiсть. На вiдмiну вiд коалiцiї, зорельоти стелзанiв вiдрiзняються лише розмiрами. А форма практично та сама - дуже хижi на вигляд, глибоководнi риби. Може з єдиним винятком: скидаючi на товстi, що вiдрiзняють сталлю кинджали - грейфери.
  Зiрки в цiй частинi космосу не надто густо розкиданi по небу, зате колоритнi, своєрiднi у своїй свiтловiй гамi. Чомусь дивлячись на цi свiтила, виникає сумне почуття, нiби дивишся в очi ангелiв, що засуджують живi iстоти свiтобудови за їхню мерзенну, воiстину дикунську поведiнку.
  Армiя Стелзаната, не поспiшала вийти на зустрiч, лише окремi мобiльнi загони, стрiмко, користуючись перевагою в швидкостi, атакували супротивника, завдавали шкоди i йшли назад. У вiдповiдь їх намагалися зустрiчати загороджувальним вогнем, але бiльш спритнi i досконалим захистом стелзани, дiяли набагато ефективнiше. Рвалися як за детонацiї мiни, що здаються у космiчних масштабах дрiбнотою - крейсера i есмiнцi. Але вдалося звалити i велику дичину. Один iз величезних лiнкорiв коалiцiї виявився пiдбитим, вiн густо задимив, покоробився i на борту велетенського зорельоту наче пожежа в сухому лiсi спалахнула панiка.
  Iномiряни схожi на тушканчикiв тiльки з клешнями замiсть хвоста, в страху розбiгаються, при цьому несамовито верещачи i пiдстрибуючи. Мiж ними подаються дрiбнiшi типи, що скидаються на гiбриди ведмедiв i качок. Дзюби вiд дикого жаху кривляться, лунають кряки, розлiтаються, тут спалахуючи, пiр'я. Ось одна з ведмежих качок перекинулася нагору ногами, закрутивши головою в протипожежну трубку. Там їй прямо в глотку i хльоснуло пiною, живiт моментально роззуло i, пташина тушка луснула, розбризкавши кровi з залишками вихiдної чадом плотi.
  Тушканчики обживаються, прагнуть рятувальних модулiв, але, схоже, що система, яка дарує примарну надiю на виживання, безнадiйно пошкоджена. Їхнiй генерал Та-ка-та випускає iстеричний писк:
  - Про боги квадратури вселенського кола, по.
  Домовити не вдалося, суперполум'я накрило його невдалий превосходительство. Плоть розумного гризуна розсипалася на елементарнi частки.
  Лiнкор догорав, вираючи у вакуум бульбашки повiтря, що передаються, а потiм рвонув, розлетiвшись на безлiч осколкiв.
  Гiпермаршал Стелзаната Велика Дубина наказав:
  - Висунути вперед вiсiмсот п'ятдесят тисяч надфрегатiв, а також крутi грейфери. Прокотимося на ворожих спинах.
  Фрегати намагалися тримати лад, вишикувавшись окремими лiнiями. Ракетнi крейсера i грейфери разом iз винищувачами утворили подобу дрiбної мережi. Спочатку вони намагалися обстрiлювати супротивника на великiй дистанцiї, використовуючи вже не нову для всесвiту, але надзвичайно руйнiвну зброю: термокварковi ракети. Наче боксерська тактика великого панчера, пробивай довгий лiвий джеб i тримай партнера на дистанцiї. Кораблi коалiцiї позадкували, ар'єргардна частина зорельотiв рвалася вперед, намагаючись вчасно прорватися до поля битви. Стелзани використовуючи свою перевагу в органiзованостi i маневреностi, немов кинджалом пiдсiкали бiльш пухка побудова протистоїть їм сил. Серед iномирян, якi намагалися наступати, все зростали втрати.
  Двозiрковий красуня-генерал Лiра Велiмара на своєму швидкiсному грейферi. Це такий рiзновид бойового зорельоту, що на вiдмiну вiд звичайних крейсерiв у ньому замiсть гармат стоять антеннi випромiнювачi, при бойовому застосуваннi - кораблiв супротивника, що роз'їдають броню. Ось йдуть гравiоплазмовi хвилi, вакуумом. Чорний космос вiд їхнiх рухiв, що заливають простiр, фарбується, наче вода вiд пролитого бензину. Дiя дуже руйнiвна. Кривлять знаряддя тих, хто безуспiшно намагається їм опонувати iномiрян, викликають перешкоди в комп'ютерному наведеннi, або навiть при великiй iнтенсивностi викликають детонацiю в анiгiляцiйних запалах термокваркових ракет. Звездолети противника як риби пiд плiвкою машинного масла, деякi з них не з металу чи керамiки, а бiологiчного походження i цiлком реально корчать у найстрашнiших конвульсiях.
  Ось ще один iз лiнкорiв починає, палаючи розсипатися, немов величезний дiаметром завширшки протоки Ламанш корабель складений iз облитих бензином кiсточок домiно. Про втрати з числа зорельотiв дрiбнiше нiчого й казати. Коалiцiя iномирян явно пасує, мабуть новiтня зброя стелзанiв - гравiоплазма, що випускається, буквально шокувала космiчнi вiйська декiлькох сотень iмперiй.
  Генгiр Вовк керує вогнем, рухаючи у порядку пальцям долонi перед сканером. Зовнi стелзан генерал однiєї зiрки схожий на могутнього богатирського складання людини з обличчя юнака, найбiльше придатного для нацистського плаката - "справжнiй арiєць". Агресивно-красивий хлопець, але це зла краса - Люцифера. Стелзан сердито скалiться, завдаючи ударiв. Вiн вiдчуває розгубленiсть рiзномастного зброду, що зiбрався з кiлькох галактик. Ну, хай вони ще дужче зiб'ються в купу, посилять панiку. Коли в бiй вступлять основнi сили Пурпурного Сузiр'я, буде переможний, радiсний для одних i найсумнiший для iнших кiнець.
  Коалiцiя дiє дещо хаотично, замiсть органiзованої вiдсiчi, малозрозумiлi маневри, ось навiть два грос-лiнкори не дивлячись на космiчнi вiдстанi, заслiпивши, попливли назустрiч один одному, потiм з гуркотом, за допомогою гравiтацiйних хвиль, що болiсно вiддають у вухах бiйцiв, що близько перебували.
  Усерединi їх ламалися перегородки, змiнювалися бойовi вiддiлення, казармовi каюти, тренувальнi та розважальнi зали. Вiдбувалося це все зi швидкiстю припливу, досить швидко, щоб позбавити шансiв на порятунок, але все ж болiсно повiльно, даючи шанс мiльйонам живих iстот, що потрапили в пастку, вiдчути жахливий страх перед невблаганною смертю.
  Ось графиня раси Феє, дуже схожа на букетик фiалки з рожевими в золотистих завитушках жаб'ячими лапками, приймає болiсну смерть, сповiдаючись... Свiй бойовий випромiнювач. Голограма комп'ютера читає молитви та в ударному темпi вiдпускає грiхи. Така релiгiя це гламурної нацiї, твоя високотехнологiчна зброя виконує роль священика, так вважається лише кiбернетичний iнтелект, має достатню святiсть i непорочнiсть, щоб служити посередником мiж живим органiзмом та Всевишнiм Богом. Останнiми словами священика-випромiнювача стали:
  - Свiт не позбавлений принади, але в жертву Богу не приносять гидоту!
  Лiра Велiмара струнка i атлетична вiдвалу команди в особливому режимi, стиснутого мовного коду, що грає двояку роль. Щита, що шифрує вiд можливих прослуховування команди, i прискорює передачу розпоряджень, маготелепатичний iмпульс.
  Крейсери, есмiнцi, бригантини, i навiть одна космоматка, це пошкодженi або тотально знищенi її зорельотом суду. Лiра логiчно зазначає:
  - Вiдвага може компенсувати недостатню виучку, але нiколи виучка не компенсує вiдваги!
  Їхнiй грейфер вже майже до краю опустив термокваркову енергiю (поки що її застосування так не зовсiм) реактора i з тривогою чекає команди. Знищено вже багато сотень тисяч ворожих кораблiв основних класiв, битва вiдбувається на найширшому фронтi.
  Наказ вiдданий, вони поспiшили, органiзовано вiдступити, щоб знову зарядитися на вантажних станцiях - спецiальних контейнерах-звездолетах.
  А Гiпермаршал Велика дубина кинув у бiй новi сили:
  Зокрема, його особистий флагман ультра-лiнкор "Булава"
  Далi висунулися два iнших велетня "Верховний Туз" та "Червона правиця". Вони розгорталися десятками тисяч великих i маленьких знарядь та випромiнювачiв. Над ними мерехтiло кiлька захисних шарiв: гравiоматриця, магопросторовi поля (що пропускають матерiю лише в одному напрямку), силовий вiдбивач. Усi кiбернетичнi прилади працювали на пiдрiвневiй гiперплазмi, що надавало стiйкостi до перешкод. Одночасно йшли величезнi радари, якi самi створювали електронiцi противника єзуїтськi загвоздки.
  Посипалися виверження смертi... Три громади прагнули розiйтися ширше, щоб максимально ефективно винищувати противника. Вони практично невразливi, немов кульова блискавка, пролiтаючи, спалює тополиний пух, що пурхає в космосi, такого i їх смертоносний вплив на зорельоти iномiрян. Змушуючи їх у панiцi вiдступати. По вакууму розсiюються незлiченнi скидаючi на дитячi кольоровi пiгулки рятувальнi модулi. Стелзани поки не на них не звертають уваги, потiм можна буде добити. Вони теж несуть, щоправда, мiзерно малi проти противником втрати.
  Але при цьому на палаючих зорельотах немає штовханини i панiки. Евакуацiя проходить дуже злагоджено, немов це не живi органiзми, а бiороботи. Мало того ще нiби на глузування з смертi супроводжується бравими пiснями.
  А ось i грейфер Лiри Велимари: такий носiй, що виявився несподiваним по анiгiляцiйнiй потужностi, гравiтацiйної плазми. Зарядка пройшла вмить i знову в бiй.
  Зорелiт набирає, максимальний розгiн, Лiра навiть дотримується стабiлiзатора, щоб не впасти на спину. Ще дуже яскраве, довге i густе волосся майорить вiд потокiв зустрiчного повiтря.
  Важко повiрити, що цiй дiвчинцi-богатирцi вже стукнуло двiстi циклiв. Наскiльки у неї свiже i чисте обличчя, рухливе то з лютим виразом, то навпаки ангельським чи грайливим. Багато в неї за плечима битв, але нiколи здавалося, що вона вiд них не втомиться. Кожен новий бiй це щось особливе, зi своїм невимовним за красою та насиченiстю малюнком.
  Ось i зараз у них найновiша за принципом дiї зброя, проти якої вороговi навряд чи вдасться знайти ефективний захист, принаймнi до остаточної перемоги Стелзанату.
  Як безпорадний дредноут раси Тiзт. Ослiплий, що втрачає орiєнтири. Крутитися пущеним атлетом диском, що за кiлька хвилин його складовi розпорошилися по просторах галактики. Або чергова нещасна жертва, одразу три мiноносцiв, що гинуть в обiймах гравiоплазми, тремтять скидаючi на рибок кораблики як хлопчики.
  Генерал Володимир Крамар, коригуючи наведення випромiнювачiв (i не без успiху, вiд нового спопеленого крейсера залишилися лише моноблочнi палички), з жалем зазначив:
  - Вбити легко, воскресити важко, а без насильства прожити взагалi неможливо!
  Лiра, керуючи своєю зiрковим скакуном, розряджаючи черговий потiк руйнування, i дивлячись як перероблений з вантажного транспорту корабель, також обплутується плазмовою мережею.
  - Смерть як вiрна подруга, обов'язково прийде, але якщо ти хочеш довше погуляти з примхливим життям, доведи свою вiдданiсть розуму та вiдваги!
  Генгiр Вовк хрипко гаркнув, продовжуючи дотепну словесну чергу:
  - Дурням закони не писанi, зате санкцiї за їх порушення вони отримують i за тих розумних, хто цi закони писав!
  Органiзований опiр рiзнотипної армади зламано. Втеча в космiчних просторах подiбна навiть до гiрського обвалу, воно смерч накрив одвiрок мошкари, що збив i пiдхопив усiх разом... Почалося переслiдування. Немов зграя вовкiв жене стадо овець. Тiльки стелзани куди злi, нещаднiшi за вовкiв. Для них це навiть питання не виживання, а демонстрацiї незламної волi та безжальної лютi. Переслiдуй, мукай, не дай пiти. I хоч багато дiтей не дочекаються своїх батькiв (а тут зiбралися iстоти вiд одностатевих до дюжини статей), а матерi, батьки, нейтрали, своїх синiв, дочок i ще нема кого... Яка доблесть у подiбному вбивствi, коли навiть стрiлянина в курiпок потребує бiльше вмiння та напруження. Уламки затопили простiр i падають на свiтила, викликаючи коронарнi обурення, протуберанцi, плазмовi вихори. Окремi зiрки навiть змiнюють кольори, вiд безлiчi стороннiх предметiв, особливо жахливо, якщо згоряє живцем iстота, що має особистiсть, а особистiсть це цiлий свiт.
  Навiть вакуум може заплакати, вiд такого розгрому.
  Все припинилося раптово, наче й не починалося зовсiм. Армада флоту Пурпурного Сузiр'я застигла, а її супротивники разом зникли. Здавалося крила, i лапи космiчних стерв'ятникiв приклеїли до простору i не могли поворухнутися. I водночас нiхто не вiдчував жодного струсу чи поштовху. Все, що вiдбувалося, виходило за рамки звичайної фiзики.
  Лiра люто рикнула:
  - Це хто такий, крутий, що зумiв нас зупинити?
  Генгiр Вовк подивився з неприхованою ненавистю:
  - Не маю поняття... Це в принципi неможливо, хоча... - Генерал-стелзан понизивши голос, до шепоту явно злякавшись, його видавало нервове бiгання крижаними очима на всi боки, додав. - Але ось так зупинити мiльйони космiчних кораблiв можуть тiльки Зорги.
  Лiра спокiйно, навiть зневажливо вiдповiла:
  - Це, звичайно ж, прикро, але нiхто не може заборонити воювати живим особинам, а нам стелзанам перемагати!
  Крамар Розорвiров, демонстративно позiхнувши i кинувши собi в рот, подiбнiсть круто заправленого сендвiча, енергiйно жуючи, але при цьому цiлком виразним голосом пiдбив пiдсумок:
  -Недобитий ворог як не долечена хвороба - чекай на ускладнення!
  
  Глава 1
  Знову тут ллється кров рiкою,
  Противник твiй на вигляд крутий.
  Але не пiддашся ти йому -
  I монстра повернеш у пiтьму.
  Чорним оксамитом, бездонного небесного килима розкиданi блискучi уламки зiрок. Свiтила, що переливаються всiма квiтами веселки, так густо посiюють небесну сферу, що здається, нiби кiлька величезних сонцiв зiткнулися разом, вибухнули, розсипавшись слiпуче сяючою росою.
  Планета, що зависла мiж незлiченними зiрковими гiрляндами, виглядає маленькою, непомiтною точкою. Вона скидається на крихту бурого залiзняку серед алмазних розсипiв.
  На мiсцi гiгантського кратера, що утворився внаслiдок падiння анiгiляцiйної ракети, розташований Галактичний Колiзей. Високо над ним сяють настiльки величезнi яскравi проекцiї-голограми поєдинкiв, що проводяться, що за перебiгом єдиноборства можна неозброєним оком стежити з далекого космосу.
  У самому центрi грандiозного, багато прикрашеного стадiону, якраз i проходила прикувала до себе увагу мiльярдiв особин, безжальна i захоплююча сутичка гладiаторiв.
  Повалене, забризкане кров'ю тiло одного з них, безсило здригається.
  У головi - канонада, тебе нiби накрило вибуховою хвилею, яка розщепила плоть на молекули, що продовжують рватися, обпалюючи, начебто мiнiатюрними атомними бомбами спалахами. Зусилля волi, вiдчайдушна спроба зiбратися - i ось багряна пелена начебто повiльно осiдає, але не перестає кружляти перед очима. Марево нiби щупальцями чiпляється за навколишнiй простiр... Боляче, борошно в кожнiй клiтинi розтерзаного тiла.
  - Сiм вiсiм...
  Чується, приглушено, як крiзь щiльну завiсу, голос безпристрасного комп'ютера.
  - Дев'ять десять...
  Треба швидко встати, рiзко пiдвестися, iнакше настане кiнець. Але тiло паралiзоване. Крiзь густу червоно-димчасту iмлу невиразно видно противник. Це величезне триноге чудовисько - диплороїд. Вiн уже пiдняв свiй товстий i довгий гребiнь, готуючись iз колосальною силою обрушити лезо живої гiльйотини. Двi величезнi клешнi з бокiв хижо розкрилися, третя кiнцiвка довга, колюча скидаюча хвiст скорпiона, перебуваючи ззаду, нетерпляче дряпала покриття арени. З неприємної, горбистiй, у зелених бородавках морди, капала жовта, смердюча слина - шипляча i димна в повiтрi. Огидна виродка нависла над м'язистим, закривавленим людським тiлом.
  - Одинадцять дванадцять...
  Тепер слова стають болiсно оглушливими, як удари молота по барабанних перетинках. Комп'ютер вважає трохи повiльнiшим за стандартнi земнi заходи часу. Тринадцять - це вже нокаут.
  Рiшення народилося у частки секунди. Раптом, рiзко випрямляючи праву ногу, i використовуючи лiву як пружину, у несамовитому сказi вивернувшись як барс, людина завдала найсильнiшого лоукiка прямо по нервовому центру iнопланетного монстра - крем'яно-магнiєвому гiбриду краба i жаби. Удар був сильний, рiзкий i точний, до того ж збiгся iз зустрiчним рухом звiрюги. Монстр суб-космосу (промiжного довкiлля, здатний подорожувати мiж зiрками поповнюючись енергiєю електромагнiтних хвиль, але в населених свiтах хижак; не гидує пожиранням органiки всiх видiв) злегка осел, але не впав. Цей рiзновид диплороїдiв має кiлька нервових центрiв, що сильно вiдрiзняє їх вiд iнших тварин. Удар по найбiльшому їх викликав лише частковий паралiч.
  Противник монстра, незважаючи на широкi плечi та рельєфну мускулатуру, був дуже юний, майже хлопчик. Риси рум'яного обличчя тонкi, але виразнi. Якщо вони не спотворенi болем та люттю, то здаються наївними та нiжними. Коли вiн з'явився на аренi, трибунами навiть пройшов гул розчарування, наскiльки мирним i невинним пiдлiтком, виглядав чоловiк-гладiатор. Хоча зараз, це вже не хлопчик, а шалене звiрятко, очi вивергають таку ненависть, що здавалося, спопелять не гiрше ультралазера. Вiд завданого удару хлопець ледь не зламав ногу, але продовжував рухатися зi швидкiстю кiшки, хоч i трохи накульгував.
  Бiль не може зламати гепарда, вiн лише мобiлiзує, всi прихованi резерви юного органiзму, вводячи в подобу трансу!
  У головi хлопчаки нiби б'ють тисячi барабанiв, по венах i сухожиллях струменить, нестримна енергiя. Пройшла серiя потужних акцентованих ударiв по корпусу мастодонту. У вiдповiдь чудовисько розмахувало гострими в пiвцентнера вагою клешнями. Зазвичай у цих звiрiв реакцiя жонглерiв, але точний удар по нервовому вузлу сповiльнив її. Юний боєць, зробивши сальто, уникнув страшного гребеня i опинився за спиною монстра. Пiдставивши колiно i пропустивши руку з клешнею, юнак завдав по нiй удару лiктем, вклавши всю свою масу, i зробив рiзкий поворот корпусу. Почувся хрускiт зламаної кiнцiвки. Опинившись пiд неправильним кутом, клешня засмутилася, бризнула маленьким фонтанчиком, смердюча, жаб'ячого кольору кров. Хоча дотик рiдини, що вивергалася з тварюки, тривала всього мить, юний гладiатор вiдчув сильний опiк, на грудях i правiй руцi вмить здулися блiдо-червонi пухирi. Довелося вiдскочити та розiрвати дистанцiю. Звiр викинув больовий крик - сумiш реву лева, квакання жаби та шипiння гадюки. У лютiй лютi чудовисько рвонулося вперед - юнак, покритий сумiшшю кровi та поту, зробивши каскад сальто, вiдлетiв до броньованої сiтки. З розбiгу, вклавши всю свою вагу, монстр ударив гребенем, прагнучи пробити груди супротивника. Хлопець уникнув удару, i товстий гребiнь прошив наскрiзь металеву сiтку. Продовжуючи рухатися за iнерцiєю, породження космiчної пекла всадило свою кiнцiвку в наступну мережу з потужним зарядом струму. Вiд огорожi полетiли iскри, розряди пройшлися по тiлу мастодонту, запахло палаючим металом, i неймовiрно мерзенною палаючою органiкою. Будь-який земний звiр був би мертвий, але цей представник фауни вiдразу видно, що зовсiм iнша тiлесна структура. Чудовисько не змогло одразу вирвати свiй хобот - i була серiя стрiмких, як обертання лопатей пропелера, ударiв. Однак електростатичний заряд, з невеликим запiзненням подолавши опiр чужорiдної плотi, дуже боляче засадив юного бiйця. Вiдскочивши, стримавши крик, вiд болю, що рве пронизує кожну жилку i кiсточку, гладiатор завмер i, схрестивши на подряпаних грудях руки, почав медитувати стоячи. Його нерухомiсть на фонi звiра, що надсаджується, i публiки, що бушувала як шторм, здавалася незвичайною, немов у маленького бога, що опинився в пеклi.
  Хлопчик був спокiйний, як поверхня замерлого океану, вiн знав... Тiльки один прийом здатний вирубати такого монстра. Дуже сильний удар.
  Розiрвавши гребiнь на шматки кривавого м'яса, диплороїд стрибнув усiєю своєю масою на нахабну безволосу мавпу. Хiба можна дозволити якомусь невеликому примату здобути над собою перемогу. Зiбравши волю, сконцентрувавши всi чакри та енергiю в єдиний пучок, юнак завдав найсильнiшого удару в стрибку. Цей найдавнiший прийом Хаара-Марада, доступний небагатьом, здатний вбити i того, хто його завдає. Удар припав у вже повалений нервовий основний центр гiгантського бiйця. Його власна вага i швидкiсть збiльшили силу кiнетичної енергiї, i цього разу нервовий вузол був не просто розбитий - вiд струсу розiрвалося кiлька основних нервових стебел. Кристалло-металевий гiгант був остаточно паралiзований.
  Туша вiдлетiла в один бiк, юнак - в iнший.
  Кiбернетичний суддя низьким голосом вiдраховував:
  - Раз два три...
  Вiн рахував мовою стелзанiв.
  Обидва бiйцi лежали нерухомо, останнiм ударом юнак розтрощив монстра, але сам зламав ногу. Однак свiдомiсть не встигла до кiнця поникнути гладiатора, i атлетично складений хлопчик, перемагаючи бiль, пiдвiвся, пiднявши стиснутi в кулаки схрещенi руки (знак перемоги мовою жестiв Iмперiї стелзанiв).
  - Дванадцять!.. Тринадцять!.. Перемiг боєць, уродженець планети Земля - Лев Ераскандер. Його вiк 20 тубiльних рокiв чи 15 стандартних. Це дебютант на бiйцiвськiй аренi. Програв йому чемпiон галактичного сектора Iхенд-16 за версiєю SSK боїв без правил, учасник iз рейтингом 99:1:2 - Аскезам Верд Асонета, вiк якого 77 стандартних рокiв.
  Десь зверху спалахнула рiзнобарвна гра свiтла, розчиняючись у неймовiрних, що увiбрали в себе всю нескiнченну гаму космосу, калейдоскопiчних вiдтiнках веселки.
  Голограма, де показувався бiй, зросла до семи тисяч кiлометрiв над куполом колишнього старовинного театру. Юнак був цiкаве видовище. Обличчя у кровi. Зламана щелепа розпухла, нiс розплющений. Торс у синцях, опiках та подряпинах, багряна кров стiкає разом iз потом. Груди коливаються вiд напруги, кожен зiтхання вiддає сильним болем зламаних ребер. Кiсточки рук розбитi й опухли, одна нога зламана, а в другiй вибитий великий палець. Вигляд - немов тебе пропустили через м'ясорубку. Не за вiком опуклi м'язи грають як кульки ртутi. Їм поки що не вистачає маси, зате чудовий рельєф i глибока промальовка впадають у вiчi. Красень - нiчого не скажеш. Аполлон пiсля битви титанiв!
  Звучить оглушливий рев сотень мiльйонiв ковток, переважно це гуманоїднi iстоти з крильцями, хоботами та iншi. Вони видають безлiч звукiв - вiд низькочастотних до ультразвукових дiапазонiв. Пекельна какофонiя раптово переривається розмiреними громоподiбними звуками. Звучить гiмн найбiльшої Iмперiї стелзанiв. Музика глибока, виразна, грiзна. Хоча Лев i не любив окупацiйний гiмн, музика, змодельована гiперплазмовим комп'ютером та виконувана на тисячах музичних iнструментах, вражала уяву.
  З поваленої обмежено розумної тварини витекла цiла калюжа смердючої, отруйно-зеленої кровi. З рухомої дорiжки (колiр хакi) плавно зiскочили павукоподiбнi роботи-смiттярники, зiскребаючи розбиту протоплазму. Очевидно, тепер монстр був придатний лише вторинної переробки.
  До виснаженого юнака пiдбiгли чотири величезнi солдати в бойових костюмах. Вони нагадували величезних їжакiв iз ракетами i дулами замiсть голок (такий значний був у них арсенал).
  Губернатор Крос боягузливо сховався за їхнi широкi спини. Вiн, очевидно, був розгублений, вiн не очiкував, що "непереможний" мiсцевий чемпiон буде побитий якоюсь земною людиною. Його товстi руки тремтiли вiд хвилювання, коли вiн вручав ланцюг з медаллю у формi чудовиська, що нагадує казкового триголового дракона. Губернатор навiть щоб не торкнутися представника нiкчемної раси приматiв, при врученнi нагороди використовував рукавички з тоненькими висувними щупальцями, так i не вийшовши з прикриття неосяжних туш охоронцiв. А потiм Крос швиденько ретувався, заскочив у крилатий танк, злетiвши зi стрiмкiстю викинутого з далекобiйної гармати артилеристського снаряда.
  Направивши лазернi автомати, грiзнi воїни-стелзани вимагали залишити арену зоряного Колiзею. Хитаючи, юнак покинув поле битви. Покалiченi босi ноги залишали кривавi слiди на гiперпластиковому покриттi рингу. Кожен крок як по розпеченому вугiллю, вибухає болем, зв'язки розтягнутi, болiсно ниють усi кiсточки та жилки. Лев тихо прошепотiв:
  - Життя - зосередження страждань, смерть порятунок вiд них, але знайде задоволення в муцi боротьби - заслужить безсмертя!
  Намагаючись триматися прямо, вiн пройшов довгим викладеним з черепашок коридором, i численнi самки, схожi на земних дiвчат, кидали кольоровi кульки та рiзнокольоровi люмiнесцентнi квiти йому пiд ноги. Жiнки раси стелзанiв, як правило, дуже красивi, високi, фiгуристi, з модними зачiсками, прибраними шпильками у виглядi рiзних iнопланетних тварин усипаних дорогоцiнним камiнням. Деякi з них вiдпускали грайливi комплiменти, пiшли жартували i навiть зривали з себе одяг, нахабно заграючи та демонструючи спокусливi частини свого тiла. Без жодного сором'язливостi, виконуючи вiдверто званi рухи тiла, випускали жахливого голограми з комп-браслетiв або забезпеченою електронiкою сережок. Безсоромнi тигрицi, зовсiм позбавленi моральних принципiв, дiти гранично розбещеної цивiлiзацiї. Ераскандер хмурився, вiн немов у звiринцi, жодного людського погляду. Вiн навiть не здригався, коли на нього накидалися вiртуальнi тварюки, а псевдореальнi в кiлька рядiв iкла змикалися на тулубi або шиї. Вiд голограм вiддає озоном i лише трохи б'є слабким електричним розрядом. Самцям i самкам Стелзаната прикро, що людина не звертає уваги на моторошнi проекцiї, i вони пускали в хiд погрози та образи. Вiд того, щоб накинутися на гордого юнака, їх утримував лише сильний бар'єр, який забезпечує безпеку публiцi. Лише одна бiлява дiвчинка просто посмiхнулася, привiтно помахавши рукою. Лев здивувався, побачивши у поглядi iнопланетної дитини щось людське, на душi стало теплiше.
  Так були днi, коли батьки дарували радiсть дiтям, а вони у вiдповiдь смiялися, скелячи зубки, до того моменту, коли стелзани (ще як вони себе називають iмперiя Пурпурного сузiр'я - Стелзанат) нахабно i по-єзуїтськи окупували Землю. Втiм, сильний вiльний i у в'язницi; слабкий раб на тронi!
  На виходi Лева зустрiв Джовер Гермес, один iз помiчникiв губернатора Сонячної системи, що називається, як зiрка Лакер-iв-10001133 ПС-3 (ПС-3 позначає киснево-азотисту атмосферу, найпоширенiшу i придатну, як для людей, так i для стелзанiв) . Вiн усмiхається, його раб перевершив усi очiкування. А ось iншого чоловiчка - Фiгу Урлика - буквально трясе вiд злостi. Вiн просадив багато грошей, як останнiй iдiот. В лютi вiн скомандував:
  - Добийте негайно цього вакуумноголового щура.
  Його обрюзгла фiзiономiя затремтiла, незважаючи на всi досягнення медицини, пiсля згонки ваги Урлик знову страшенно потовстiшав, через свою патологiчну потяг до жирної i солодкої їжi. Хоча Джовер Гермес i не ризикнув поставити грошi на свого раба, але вiн, звичайно ж, не вiддасть юнака цьому боровi:
  - Ти забув, Урлику, що тепер це моя власнiсть, i менi вирiшувати - жити йому чи пiти анiгiляцiю!
  Урлик захрипiв, чотири жирнi пiдборiддя, тремтiли як желе, в яке потрапила жвава муха:
  - Вiн небезпечний, як гiперлазер з термопреонновою (надтермоядерна реакцiя на основi злиття преонiв) накачуванням. Де цей земний клоп мiг так добре навчитися битися? Напевно, вiн з числа членiв партизанського пiдпiлля. - Боров-стелзан розчепiрив слизькi вiд олiї (вiд i пiд час битви безперервно жер), пiдвищив тон. - I ти возитимеш його по всесвiту?
  Гермес рiшуче кивнув, його коротко стрижене волосся, трохи змiнили свiй колiр:
  - Так, це моє право. У нього чудовi задатки великого бiйця, на ньому можна заробити безодню грошей. Єдиноборства це такий бiзнес, де золотi яйця несуть саме пiвнi! - Стелзан-господар хитро пiдморгнув i наказав охоронi. - А тепер нехай його знерухомлять!
  Один iз бугристих вiд жахливо розвинених м'язiв верзил, вистрiлив хмарою пiни. Хлопець був моментально обплутаний, бiопена тиснула i душила наче кальмар. Хлопчик, задихаючись, упав, але був вiдразу грубо пiдхоплений роботами.
  - Вiдвезiть його в медичний центр i поставте на ноги, не пiдводячи з колiн! - гидко хихикнув своїм жартом Гермес.
  Хлопця грубо, наче полiно в пiч закинули в капсулу. Кiбернетичнi тварюки пискнули:
  - Тварина певної цiнностi занурена!
  Урлик, притупуючи чоботями, хрипко рикнув:
  - Забирайтеся звiдси, примат смердить! Людина створення, на яку навiть шкода анiгiляцiйного iмпульсу!
  Роботи-санiтари разом iз медичною коробкою безшумно пiшли.
  Гермес посмiхнувся, на його орлиному обличчi застигла хижа усмiшка:
  - Я завжди думав, що люди - нiкчемнi бiйцi, а зараз просто вражений. Навiть нашi хлопчики, народженi за природним процесом, без гормональної стимуляцiї у його вiцi не такi сильнi. Може, вiн i не людина?
  Урлик вишкiрився, вiн тихо свиснув i з задоволенням крякнув, вiдчувши в долонi зброю, що раптово трансформувалася. Пухкий кабан вiдразу ж став крутим вепрем; тримаючи в руках пятиствольний лучемет:
  - Ти знаєш, є закон про чистоту раси. Напiвкровок треба вбивати, щоб не опоганили наш вигляд. Кров легко пролити, ще легше зiпсувати, але майже неможливо зупинити кровопролиття, коли торкнуться честi нацiї!
  Гермес клацнув пальцями, в них виникла сигара, що скидалася на плямисту, кобру. Коли у блискучої цигарки-змiї розкривалася паща, з неї вилiтали кiльця або навiть вiсiмки сизого диму:
  - Фагiрам Шам знає, що робить. Можна, звичайно, перевiрити його генетичний код, але це нам нi до чого. Давай так, прибуток дiлимо навпiл. Вiн проста людина: раб-гладiатор. Так i оголошуватимемо, заробляючи великi грошi. I нiкому не кванта iнформацiї.
  - Контакт до контакту! - Урлик тут поспiшив погодитися, крутiсть здулася, наче м'ячик пiд колесом. I вiн уже розвернувся, щоб зiграти ретираду, а раптом завмер мимоволi пригнувшись вiд потоку вiтру.
  Просто над головами пролетiв виконаний у формi шестикутної пiрамiди зi злегка витягнутою лобовою частиною, блискучим променеметами фланер колонiальної полiцiї. За ним ще три кiнетичнi гравiоцикли у виглядi пiрань iз чотирма випромiнювачами-колесами замiсть плавникiв. Вони мчали настiльки низько, що мало не зачепили комерсантiв Iмперiї Пурпурного сузiр'я. Гермес, втiм, лише рикнув. - Пульсарна флора. Потiм схилився ближче до вуха Урлика, що стирчить, як локатор:
  - Так, стривай хлопець, накручувати колапси на п'яти! Звiсно, ще є iнформацiя. З планети Земля має надiйти нова партiя культурних цiнностей, тож час шукати клiєнтiв.
  - Знайдемо. У перетинчастокрилих мистецтво безволосих приматiв має великий попит. Мистецтва звiрiв, цiнують лише тварини!
  I два негiдники заржали iдiотським смiхом. Гермес врiзав ногою лимоннiй медузi, що поспiшає по своїх справах (гiбридний органiзм фрукта лимона i сухопутної медузи!), i проводивши її перелiт задоволеним поглядом, провiв:
  - Неповноцiнних особин повно, вони здатнi лише пити вино! А хто з них здатний на успiх? Такий розклад лише викликає смiх!
  Напарник кинув i пропустив у рот тiстечко, що вискочило з вуличного синтезатора - автоматика спрацювала на телепатичне прохання.
  Потiм комп-браслет на руцi в Урлика видав тривимiрну голограму - iкластий крилатий монстр показав щось виразним жестом. Жирне обличчя стелзану раптом витягнулося i, розвернувшись, багато вдягнений товстун безшумно пiшов.
  Гермес жестом покликав напiвголу мускулисту дiвчину, судячи з наколки (пронизаного мечем серцю з довгим номером на голому плечi), вона служила в антивiйськ - щось на зразок штрафбата в армiї Стелзаната. Дiва злетiла перед ним, виставивши, оголенi пишнi груди, з червоними, блискучими, як глянець сосками. Зi ступнiв її босих нiг ще не встигли зiйти пухирi, вiд традицiйного больового впливу, бiгу по розпеченiй добела металевiй дорiжцi, що прийнято в антивiйська Пурпурного сузiр'я. Покiрнiсть вбили капiтально i, зовнi юне дiвчисько (хоча втомленi отруйно-зеленi очi видавали куди солiднiший вiк) дивилася з вiдданiсть старого собаки.
  - Виконаю все, що скажеш король. Пiвгодини десять куламанiв. - Її довгий, рожевий язичок, призовно лизнув повними, атласними губами.
  - Якщо хочеш, щоб тобi скосили, термiн виконай ось це. - Гермес передав з комп-браслета (плазмовий комп'ютер iз численними функцiями: у тому числi здатний убити мiнi-лазером i пiдтримує зв'язок мiж зiрковими системами) коротким iмпульсом послання. Формi згустку гiперплазми, воно пiшло, на кшталт ручного годинника, що носила атлетично складена воїнка-повiя.
  - Ось час ночi кохання вiднесеш його пентагоному Бегдер раса хоффi! - На блискучiй голограмi майнула сумiш ведмедя та носорога з вухами слона. - Це його пика!
  - Буде виконано! - Дiвчина труснула масивними стегнами i злетiла в повiтря, керуючи польотом, вiдтягуючи шкарпетки та розставляючи пальцi рук.
  
  ***
  У цей час паралiзованого юнака було доставлено до медичного центру. Незважаючи на всi пошкодження, вiн був у свiдомостi. Думки змоченого хлопчика були зверненi до рiдної Землi.
  ...Його поневолена планета стогнала пiд кверлiловою (основний метал з якого роблять зорельоти загарбникiв у сотнi разiв мiцнiше за титан) п'ятою. Незадовго до свого вiдльоту в безмежнi дали космосу, вiн був свiдком варварської зачистки, внаслiдок якої загинули десятки тисяч людей, у тому числi його подруга Олена. За правлiння губернатора Фагiрама Шама землян переслiдували безпрецедентно жорстко, як нiколи ранiше. Будь-якого з тубiльцiв, хто намагався пiдiйти без перепустки, хоч би на п'ять миль до автотрас, безжально вбивали. I добре якщо швидко: бiльшiсть розпинали на хрестах у формi свастики, шестикiнцевих зiрок або садили на кiлок. З живих невiльникiв незалежно вiд вiку та статi здирали шкiру, або вiшали за волосся, розчиняли в кислотi, вiддавали на поживу мурахам-мутантам. Були й бiльш витонченi тортури за допомогою нанотехнологiй та рiзних вiртуалок. Людей розселили бараками, експлуатуючи, як тупих тварин. Практично всi великi мiста та промисловi центри були знищенi ще за завоювання планети. Пiсля обробки "чистими" анiгiляцiйними зарядами на Землi не залишилося жодного вiйськового об'єкта та жодного заводу. Пiд приводом того, що всi представники людства повиннi працювати, їх повнiстю позбавили механiзацiї, змушуючи майже все робити вручну. Частина рабiв використовувалася на будiвництво величезних декоративних споруд. У поодиноких навчальних закладах людей вчили лише елементарним знанням, лише на рiвнi початкової школи. Адже тупiсть ближче до покiрностi, а живий розум як вiльний птах рветься до волi. Недарма реакцiя завжди була проти того, щоб дати простому народу освiту. Культурнi скарби землян безсовiсно грабували, шедеври розсiювалися за iншими зiрковими системами. Самi талановитi майстри при цьому залишалися у положеннi ув'язнених концтаборiв, i їм було навiть гiрше, нiж тим, кого природа не надiлила талантом. Чому? Тому що робота на зношування стала прокляттям, iншi не настiльки здатнi могли iнодi й ухилятися за непотрiбнiстю. Тому представники людства волiли приховувати свої обдарування. Але їх все одно знаходили за допомогою iнтелектуальних сканерiв та детекторiв. Планета перетворювалася на одну суцiльну казарму, на колонiю найширшої космiчної iмперiї. Iз людством робили все, що хотiли. Найжахливiшими були фабрики смертi, де тiло вбитих, або що ще страшнiше за живих людей йшло на вторинну переробку.
  Жахливий спогад; розфарбована фiзiономiєю як сорока, у чорному костюмi з жовтими тупими шпильками стелзанку, з усього розмаху б'є його тодi зовсiм маленького хлопчика рукавичками по обличчю. Свистить розсiчене повiтря, запалi вiд недоїдання щоки обпалює вогнем, хочеться вiдповiсти, але тiло сковане невидимим полем, що давить лещатами. Тiльки не заплакати, не закричати, не показати що тобi страшно... Найстрашнiше тут не бiль, до якого ти звикаєш з дитинства, навiть не приниження, бо якась гордiсть може бути у раба, а той факт, що рукавички зробленi з натуральної людської шкiри. Тiєї самої шкiри, що живцем здерли з твоїх товаришiв!
  ... Лев прийшов до тями i застогнав, насилу повернувся, роботи спробували його заспокоїти, притримуючи своїми колючими, багатосуглобовими кiнцiвками. При цьому наче на глузування пораненому гладiатору, немов маленькому хлопчику, заспiвали тонюсенькими, механiчними голосками колискову. Хлопчик вiдчув образу, вiн уже встиг за своє недовге життя побувати в таких колотнечах, що психологiчно вiдчував себе аксакалом. Ераскандер шепнув набряклими, розбитими губами:
  - Випробування це ланцюги, що не дають зникнути надто легким думкам. Вантаж вiдповiдальностi важкий, але легковажнiсть призводить до ще тяжких наслiдкiв!
  Цiєї хвилини дверi самi собою вiдчинилися - хижа з голими щупальцями рослина вповзла в примiщення. Медкиборги, наче отримавши команду, розступилися. Жахливе породження iногалактичної флори нависло зловiсною хмарою, з його пiвметрових голок закапала пекуча отрута.
  Переборюючи бiль, Ераскандер вчасно схопився: фiолетова лапа гiгантського кактуса з несподiваною сприйняттю спробувала прошити пораненого юнака. Незважаючи на рани, Лев розлютився; для нього було очевидним, що рослина-кiлер виконує закладену програму. Хiрургiчний iнструмент закрутився зловiсним пропелером у руцi робота. Машина кинулася в атаку, розраховуючи добити ненависну людину. Ераскандер впав на спину i, використовуючи як важiль не зламану ногу, i здригаючись вiд нестерпного болю, перекинув через себе медкiборга. Рухливий кактус потрапив у лопатi безжальної машини, що обертаються. Шматки м'ясоїдної рослини, що розлетiлися, корчилися, стiкаючи жовтуватою рiдиною. Найкращий спосiб нейтралiзувати кiборга - шпурнути в нього iншого робота. Нехай тупi машини зламають одна одну.
  Згадали слова Гуру: "Використовуй кiнетичну енергiю противника. Бiль не заважає. Нехай страждання надасть тобi нових сил!"
  Почувся скрегiт металу, не бойовi роботи врiзалися, трохи пом'яли корпус i завмерли, намагаючись зорiєнтуватися. Пострiл iз променем ледь не знiс голову. Врятувало лише надлюдське чуття, що змусило звалитися на покриття.
  Медкiборгу пощастило набагато менше - його просто рознесло, розпеченi уламки додали юнаковi подряпин на обличчi та грудях, але це було вже не суттєво. Променi пропалили метал i пластик, пробивши солiдну дiрку. Вирвавши з металевої кiнцiвки, що вiдлетiла, рiжучий скальпель i пiдхопивши зi столу ще один хiрургiчний iнструмент, Лев запустив їх у бандита, що стрiляв. Хоча кидок був iнтуїтивним i наослiп, але, мабуть, попадання мало мiсце, оскiльки був дикий вереск, а потiм майнула товста туша.
  То був Урлик. Втiм, Ераскандер чекав на щось подiбне. Товстий примат йому нiчого не пробачив. Схопивши кiбернетичний у формi диска пульверизатор, Лев iз силою запустив його навздогiн. Удар прийшовся точно по свинячому заду, сильно розпорiв жирне м'ясо. Урлик заревiв i кулею влетiв у вiдчиненi дверi броньованого аеропланера.
  Схожа на сумiш "Мерседеса" та "Мига" машина круто злетiла в рожево-смарагдове небо, ледь не таранивши ромбовидний, на чотирьох нiжках, триколiрний хмарочос iз дюжиною драконiв на куполоподiбнiй покрiвлi. Дах прийшов у прискорений рух, барвиста кавалькада дивовижних монстрiв оберталася i переливалася у чарiвному свiтлi чотирьох свiтил.
  Ераскандер розвернувся, зламанi кiстки саднили, зi свiжих ран капала кров, залишки порiзаного хижого кактуса продовжували копошитися, дряпаючи колючками мiцний помаранчевий iз блакитним орнаментом пластик.
  - Шкода, що потрапив у зад, а не в потилицю. Тодi б свинячому гiбону не допомогла навiть реконструкцiя.
  На мiсце подiї вже прибули полiцейськi фланери, бойовi кiборги та слизовi аборигени-охоронцi. Недовго думаючи, повалили людину на пiдлогу, енергiйно приголубивши шоковими палицями. Вiд ураження ультраструму димiлася пружна шкiра гладiатора, а бiль був просто нестерпним - цей рiзновид електрики з гiперсвiтловою швидкiстю проноситися по нервових закiнченнях, вражаючи мозок, занурюючи свiдомiсть у пекельний кошмар.
  Ераскандер стерпiв, не видавши найменшого стогiн. Лише крапля поту, що скатилася з високого чола, i нелюдська напруга, що спалахнула в юних очах, показала, чого йому це коштувало.
  Нiчого вони ще заплатять, а кричати та крити матом, лише принижувати себе. Краще один раз вбити, нiж тисячу разiв проклясти! Поки ти слабкий тiлесно, укрiпися духом, щоб не впасти на дно покiрностi. Найстрашнiший це не той бiль, що вивернув тебе навиворiт, а той, що виявив пiд виворотом боягуза.
  Медицина в iмперiї високорозвинена: зламанi кiстки зростуться, шрами пiсля регенерацiї зникнуть безвiсти. Але хто зможе стерти невидимi i вiд цього ще болючi рубцi з людської душi?
  
  . Глава? 2
  Ти, людина, завжди мрiяла,
  У глибинах космосу знайти побратима,
  Ти думав, що прибулець "iдеал"...
  А вiн - чудовисько з пекла!
  Обстановка на планетi Земля сильно розжарилася.
  З приходом до влади нового режиму у Росiї почалося бурхливе вiдродження. Країна швидко повертала свої ранiше втраченi зони впливу. На противагу блоку САТО створили потужний схiдний блок, на чолi якого була Велика Росiя, її молодшими партнерами-сателiтами виступали Сiтай, Андiя та iншi країни. Небезпека прямого збройного конфлiкту мiж двома вiйськовими утвореннями зростала. Лише загроза застосування ядерної зброї стримувала наїдливi сталлю армади, вiд фатального кроку. Нова третя свiтова вiйна могла призвести до зникнення людства як бiологiчного виду. Це нiби дуель з такими смертоносними ракетними пiстолетами, що при пальбi рознесе i того, хто стрiляв, i жертву з секундантами.
  Кульмiнацiєю протистояння стало перше масове випробування ядерної зброї на Мiсяцi. Ситуацiя нагадувала туго стиснуту пружину.
  ***
  Зовнi столиця Великої Росiї Москва виглядала помпезно, i водночас досить мирно. Повiтря вiдрiзнялося незвичайною для мегаполiсу свiжiстю, електромобiлi прийшли на змiну двигунам внутрiшнього згоряння i робили набагато менше шуму. Дуже багато зеленi, дерева з усiх континентiв, навiть прищепленi до помiрного клiмату африканськi пальми. Першопрестольна розрослася, безлiч хмарочосiв та чудових будiвель найрiзноманiтнiших композицiй, клумби з екзотичними квiтами, фонтани, автобани. Чисте, доглянуте мiсто; безлiч прибраних смiються дiтей, навiть пiдозрюваних що вселенське вже занесло над ними меч.
  Росiйський астроном Валерiй Кривенко виявився першою людиною, яка помiтила рух незвичайних лiтаючих об'єктiв. Зазвичай стриманий професор кiлька разiв вигукнув:
  - Здiйснилося! Здiйснилося!
  Через надмiрну радiсть, коли вже нi про що крiм свого вiдкриття не думаєш, поспiшаючи повiдомити сенсацiйну рiч, замiсть виходу залетiв у шафу з жiночим одягом. Як багато можуть самки назбирати рiзної сукнi, що розтяпу-астронома ледь не задавило хутром, зразками рiзних тканин. Ось навiть пара великих флаконiв iз французькими духами розбилася об лисiю голову вченого чоловiка, ледь не ставши витонченою модифiкацiєю бiнарної зброї.
  На щастя для себе Кривенко встиг скинути iнформацiю з мобiльника в Iнтернет, перш нiж дружина обiгрiла його пластиковою качалкою по головi (вибивши з очей iнший болiсно-яскравий рiзновид зiрок). Iнформацiя розтеклася моментально i незабаром НЛО зафiксували всi станцiї спостереження свiту.
  Декiлька дельфiноподiбних предметiв раптово з'явилися через орбiту Плутона. Судячи з траєкторiї, вони рухалися iз центру Галактики. Швидкiсть їхнього руху наближалася до свiтлової, i, що цiкаво, вони мали геометрично правильнi форми. Начебто глибоководних риб iз симетричними плавниками, що чiтко видно сучасними приладами спостереження. Це дуже незвичайно для звичайних метеоритiв чи астероїдiв. Найлогiчнiше було припущення, що цi об'єкти мають штучне походження.
  Сенсацiйна новина незабаром облетiла всю планету. Данi про швидке наближення невiдомих лiтаючих апаратiв незабаром були пiдтвердженi майже всiма обсерваторiями планети Земля.
  Поступово уповiльнюючи швидкiсть, об'єкти досягли орбiти Марса та продовжували зближення. У всьому свiтi це викликало бурхливу реакцiю.
  У Москвi термiново зiбралася надзвичайна Рада безпеки. В галузi освоєння космосу Росiя вже помiтно випереджала Сполученi Штати Арметики. Хоча загалом людство копалося у пiсочницi, не освоївши навiть Сонячної системи. А поява брати по розуму викликала неоднозначнi почуття.
  ***
  Рада безпеки вiдкрилася вже за пiвнiч i протiкала дуже емоцiйно. Гаряча кава з шоколадом, яким пригощали свiтловолосi служницi, здавалася майже крижаною на тлi пристрастей. Першим слово взяв вiце-президент, маршал Геннадiй Полiканов.
  - Бойовi кораблi противника наблизилися до нашої територiї. Ми повиннi негайно атакувати їх за допомогою ядерної зброї. Якщо ми зволiкаємо, вони першими завдадуть удару - наслiдки будуть катастрофiчними. Сучасна вiйна протистояння двох суперпанчерiв, секунда зволiкання: глибокий нокаут, з якого нiколи не пiднятися! Голосую: не зволiкати та врiзати всiма готiвковими термоядерними бомбами та експериментальними анiгiляцiйним зарядом.
  Декiлька присутнiх генералiв дружно зааплодували на знак схвалення. Але Президент Росiї Олександр Медведєв плавно махнув долонею, всi затихли. Здоров'яний, мабуть, навiть страшний лiдер країни, який тремтить увесь свiт, заговорив своїм знаменитим надзвичайно низьким басом:
  - Я з повагою ставлюся до думки маршала, але з чого вiн узяв, що це саме вiйськовi зорельоти? Ми навiть не намагалися вступити з ними в контакт, а тут одразу такi екстремiстськi припущення. Нi, ми повиннi бути стриманi та обережнi як хiрург при операцiї. Пропоную: розпочати з ними мирнi переговори i з'ясувати, хто вони i що їм вiд нас потрiбно.
  - Пане президенте, якщо ми втратимо момент раптовостi, то вже буде пiзно. Бити треба на повну силу, поки ворог не готовий! - Маршал Полiканов майже кричав, вимовляючи цi слова i, тряс великими з гострими кiсточками кулаками.
  Медведєв чиє широке обличчя залишилося непроникним як маска єгипетського фараона, не пiдвищуючи тону, заперечив:
  - Менi краще знати, де i коли бити. Пiд моїм керiвництвом Росiя стала найсильнiшою державою землi, потiснивши США. I сталося це ще й тому, що я не просто сильний, компетентний, а ще й терплячий керiвник. Та й реальної сили прибульцiв ми не знаємо. Якщо вони змогли до нас долетiти, то їхнiй технологiчний рiвень значно вищий за наш. Адже лише чотири роки тому наш росiйський хлопець Iван Чорносливов вступив на поверхню Марса. Як знати може, порiвняно з iнопланетянами, у нас кам'яний вiк i печерна мораль. Надiшлiть їм радiосигнал, що ми готовi до контакту з ними.
  Мiнiстр зв'язку нещасний чоловiк у навушниках (вiн слухав главу держави, одночасно приймаючи поточнi повiдомлення з усiх точок планети), з маленькими хитрими прикритими дзеркальними окулярами очками, кивнув:
  - Так, пане президент. Ви є втiленням мудростi!
  Тiльки агресивний Полiкан наважився сперечатися з вождем. Хоча тон трохи зменшив, але все одно в ньому вiдчувалася погано прихована агресiя:
  - Я вважаю це не розумним. Цi iнопланетяни не просто так прилетiли, прооравши дистанцiю у тисячi свiтлових рокiв. Коли ви їх побачите, гадаю, жах пронизує Вас. Настав час оголосити вiйськовий стан.
  - Ось це правильно. Вiйськовий стан нiколи не завадить. - Медведєв, зробив пiвоберта своїм масивним корпусом титану i звернувся до голови адмiнiстрацiї. - Писульку з гарними словами ти менi сподiваюся, склав.
  Вогненно-рудий з маленькими дуже хитрими очима голова апарату пiдтвердив:
  - Так пан президент у нас готовi шаблони. Хочете агресивний, примирливий чи нейтральний варiант?
  Вождь нацiї пiсля секундної паузи, в ходi якої вiн злегка зiм'яв широкою, як лопата, долонею краєчок срiбного кубка (явна ознака нервозностi), вiдповiв:
  - Нейтральний.
  - Дозвольте наймудрiший! - Рудоволосий сановник увiмкнув, щоб зайвий раз вклониться главi держави. Потiм, не спускаючись у крiсло, зiгнувшись i простягнувши довгi руки, забив спритними пальцями по клавiатурi. Звернення пiшло, через величезний монiтор, яким вiдразу ж побiгли, табуном коней пущених у галоп, виконанi великими друкованими лiтерами рядки.
  I двометровий iз плечима важкоатлета президент країни почав зачитувати текст звернення до нацiї. Кiлька разiв Медведєв зупинявся i вимагав внести ту чи iншу змiну.
  - Лiдер нацiї не повинен бути медом, щоб його не розлизали, але полином вiд якого плюються, стати не личить!
  ***
  Майже вся Галактика була очищена вiд ворожих зорельотiв, а опорнi пункти планет-фортець знищено. Проте окремi загони iз зоряних кораблiв противника продовжували поодинокi вилазки. Напiврозбита iмперiя Гiворама все ще люто чинила опiр космiчному флоту могутньої iмперiї стелзанiв. Вже кiлька тисяч галактик повнiстю або частково лягли пiд магнiтний чобiт цiєї величезної iмперiї. Гiворамi залишалося роздiлити сумну долю пiдкорених та принижених рас.
  Ось i зараз група з п'яти зорельотiв переслiдувала невеликий корабель, що пiшов у гiперстрибок. Через невеликi розмiри вiн мiг просто сховатися на однiй з вiддалених планет або навiть приземлитися на одну з таємних баз супротивника. Ця галактика була однiєю з найдикiших i не дослiджених, немов чорна дiрка в цiй частинi нескiнченного космосу. Тому така дрiбниця, як планета Земля, не була навiть позначена на зiрковiй картi.
  Проте надчутлива пошукова апаратура зафiксувала iнтенсивнi радiохвилi, залишковi кванти ядерних випробувань, зокрема потоки нейтронiв штучного походження. I зорельоти, звичайно, пiшли на зближення. Яскравий спалах на поверхнi Мiсяця ще бiльшою мiрою привернув увагу бойової групи, i космiчнi кораблi остаточно змiнили курс. Невдовзi зрозумiли, що їх iнша, ранiше невiдома цивiлiзацiя.
  Командир зорельоту генерал Лiра Велiмара наказала, згiдно з яким потрiбно було вiдключити антирадарне поле i рухатися в напрямку Землi. Висока, дуже вродлива жiнка з цiкавiстю розглядала картини життя на блакитнiй планетi. Пара її заступникiв, теж генерали, уважно навiть з тривогою дивилися на нову пiднебесну, щойно вiдкритий свiт. Комп'ютер видав райдужну тривимiрну картину, потiм кiбернетичний пристрiй розшифрував численнi людськi мови. Найбiльше вражала генералiв, що бачили види, надзвичайна схожiсть людей на стелзанiв. Це викликало розгубленiсть, як вчинити з ними.
  Зiркольоти вже вийшли на орбiту Мiсяця, i було отримано вiд землян радiограма з чемним запрошенням: розпочати переговори. Зорянi воїни все ще вагалися. Звичайно, шифрована гравiтацiйна телеграма вже надiслана в центр, але поки що вона дiйде...
  Лiра вирiшила перервати очiкування, стиснула довгi пальцi правої руки в кулак блиснувши перснем з мiнiкомп'ютером усерединi. Її голосок звучав спiвуче, як черга автомата Шмейстер:
  - Я увiйду з нашими братами меншими у переговори. Нехай нас бачить вся планета i всiма каналами. Генгiр Вовк!
  Величезний генерал з обличчям злого ангела блиснув очима.
  - Роззброї людськi ракетнi станцiї на Мiсяцi! - рикнула фурiя.
  - Командир, вони можуть чинити опiр, спровокувавши конфлiкт. - Генгiр показав голографiчне зображення включеного плазмо-компу, здавалося, в ньому видно полiт кожного фотона, наскiльки чiтким було промальовування. Генерал їдко продовжуй. - Ядерна зброя немов мишеня, що стереже тигра в засiдцi!
  Велiмара тонко хихикнула, у її юному обличчi було стiльки розпусти та пороку, що й святий втратив, дивлячись на неї голову. Зiрковий генерал сказала скоромовкою:
  - Мишеня, звичайно, може стежити за танком-кiшкою, але лише щоб Мурка пограла з ним довше. Могутнiй воїн це такий музикант, що пiсля нього плачуть усi, навiть хто не хотiв аплодувати! Використовуй план "Розтин ампули", стандартна операцiя.
  - Квазарно(Чудово)! - Генгiр пiдвiвся в повiтрi i немов шулiка (тiльки без помахiв крил) рвонув до черева, де в повнiй бойовiй готовностi "дрiмали" десантнi машини.
  Декiлька винищувачiв класу "Нейтрiно" залишили зорелiт i, прикрившись маскувальним полем, рушили до поверхнi Мiсяця.
  ***
  Першим росiйським каналом виступав прем'єр-мiнiстр. Товстий у волохатих бородавках чоловiчок, на чому свiт стоїть, лаяв зiркових прибульцiв. Це була одiозна особистiсть, навiть самi росiяни не любили злодiйкуватого головного фiнансиста та економiста країни. У США, навпаки, прибульцiв всiляко хвалили, основний мотив - звiсно, бiльш розвинений розум має бути й гуманнiшим. Висловлювалися навiть теорiї у тому планi, що, нарештi, прибульцi покiнчать iз тоталiтарним диктаторськими режимами, насамперед у Росiї.
  Прем'єр Лисомордов знав, що Медведєв i Полiканов бояться братiв по розуму, i в угоду їм розпинався на всю холуйську спритнiсть, при цьому посилено пихкаючи при кожному словi:
  - Цi мокрицi, огиднi слимаки прилетiли сюди з метою - поневолити Росiю. Ми їх знищимо, розвiємо на атоми. Вони, навiть зовнi, такi поганi волохатие молюски, що вiд них прямо нудить. Такi виродки не вартi iснувати...
  Несподiвано промова справжнього виродка перервалася...
  На всiх телеекранах з'явилося зображення чудової жiнки. Її iдеально правильне обличчя осяяла перлинна посмiшка, очi свiтилися добротою та гiднiстю. Вiд земних жiнок-моделей вона вiдрiзнялася лише триколiрною райдужною оболонкою очей i слiпуче сяючою багатобарвною зачiскою. М'яким срiбним голосом зiркова сирена сказала:
  - Я рада вiтати вас, нашi добрi брати, жителi планети Земля. Я сподiваюся, що контакт мiж нами стане на користь обом расам. А тепер ми просимо дозволу приземлитися на вашiй дорогiй планетi.
  Кiбернетичнi пристрої перекладали все автоматично. Президент США вiдразу дав згоду, злегка вклонившись i пiднявши цилiндр:
  - Так, приземляйтесь у нас. Ми будемо дуже радi. Америка вiльна країна, i вас зустрiнуть щирим трiумфом!
  Медведєв, привiтно посмiхнувшись, хитнув головою. Гранично пом'якшивши свiй соковитий бас, вождь країни сказав:
  - Ми, в принципi, не проти, але ж ви, зiрковi пiонери, прибули з далеких глибин Космосу. Може, середовище нашої планети є отруйним для вас чи iснує теоретична можливiсть вже нам вiд вашої гiдної раси заразитися смертельними вiрусами?
  Iмпозантна Лiра дзвiнко засмiялася, маленька шпилька її чудесного волосся, у виглядi двох з гострими вiстрями блискавок палко блиснула:
  - Не бiйся, людино. Ми вже всi перевiрили, чи ваша земля цiлком придатна для нас. Ми роздiлимо групу бойових зорельотiв i висадимося на територiї двох найсильнiших держав планети. Готуйте урочисту зустрiч!
  ***
  На Мiсяцi розташовувалися двi бойовi станцiї США та Росiї. На кожнiй з них - по тридцять термоядерних ракет та п'ятдесят спiвробiтникiв. Начебто небагато, але чотириста п'ятдесяти мегатоннi заряди, встановленi на ракетах останнього поколiння, нагадували пiстолет, що завис у скронi, зi зведеним курком.
  Заблокувавши будь-яке спiлкування iз планетарним командуванням, Генгiр вийшов на зв'язок. Сталевим голосом могутнiй, широкий стелзан сказав:
  - Солдати планети Земля, щоб уникнути марних жертв з вашого боку, складiть зброю i видайте коди, iнакше, заради вашого блага, на славу нашого розуму, ми застосуємо насильство.
  - Ми не пiдкоримося iнопланетному диктату! - дружно вiдповiли командуючi генерали Лабутiн i Рокфеллер, якi ще кiлька хвилин тому дивилися один на одного як Ленiн на буржуазiю.
  Вовк похмуро блиснув очима вбивцi, голос став вiддавати металом ще сильнiше:
  - Не смiшiть мене, мавпи, ваша технiка примiтивна. Прогрес - це як гранули граду, чим швидкiсть вища, тим бiльше руйнувань, i лише вiтер розсудливостi здатний вiдiгнати хмари ненавистi, що несуть анiгiляцiю!
  Генерал увiмкнув квантовi генератори, що дестабiлiзують роботу всiх кiбернетичних та електричних агрегатiв. Замаскованi в невидиме для очей i досконалих радарiв покриття винищувачi десантували практично всю команду "Промiнь лазера".
  Бiйцi летiли, мов зграя диких бджiл-мутантiв, майже невидимих, але вiд цього ще страшнiших. Наздогнавши цiль, вони вп'ялися випромiнюваннями, що стирчать хоботами, в товстену броню. Погрозливо ричачи, (вiдчуття, нiби в мiсячнiй пустелi прокинулися бiсiвськi духи), бiйцi мiжгалактичного спецназу, розрiзавши променем обшивку бойових станцiй, стрiмко проникли всередину. В атацi брали участь кiлька маленьких безекiпажних танкiв, плескатої акулоподiбної форми. Вони безшумно ковзали над пiщаною поверхнею, наїжачившись дюжиною коротких стовбурiв. Такi машини легко могли пройти епiцентр ядерного вибуху та лiтати на короткi мiжзорянi дистанцiї. З широкого дула йшла ультрагравiтацiйна хвиля, що викривляє простiр i викликає панiчний страх у iстот бiлкової життєвої форми. Генгiр жорстко наказав:
  - Ваккумувати стерильно (без пролиття кровi)!
  Стелзанам вдалося за допомогою широкоформатних паралiзаторiв без втрат вiдключити практично всiх захисникiв обох мiсячних баз. Лише один арметиканський генерал немов випарувався, хоч гамма-сканери просвiтили всю станцiю. Громила-стелзан вишкiрився.
  - Схоже, що опромiнений шимпанзе в погонах пiшла в гiперповзок. Вiдскануйте поверхню.
  За п'ять миль вiд бази знайшли кинутий мiсяцехiд, а ще за милю - генерала арметиканської армiї, що вiдчайдушно втiкає. Генгiр хотiв показати свою молодецтво i легко, наче шулiка курчати наздогнав Яна Рокфеллера. Щоб генерал розумiв, з ким має справу, зiрковий Вовк вимкнув кiберкамуфляж - на срiблястiй мiсячнiй поверхнi проступив грiзний контур розлютованого гiганта. Рокфеллер у розпачi до краю стиснув собачку експериментального променемета, навiть кисть звело вiд моторошної напруги. Однак його людський лазерний автомат був занадто слабкий i не мiг навiть подряпати десантний бронекостюм прибульця. Гiгант легко вибив зброю i, виламавши руки, знешкодив арметиканця, що вiдчайдушно трiпочеться. Великий рот вишкiрився в отруйнiй усмiшцi, лакованi зуби стелзану набули синюшного вiдтiнку:
  - Погано бiгаєш, тварина. З такими даними тобi, слабодушний невiльник, не заробити на балiю з протеїном.
  Задихаючись вiд сумiшi страху та гнnbsp; Гермес посмiхнувся, на його орлиному обличчi застигла хижа усмiшка:
  Єва, генерал пробурмотiв:
  - Рано радiєш, зiрковий демон. Твiй зорелiт прямо зараз розлетиться на фотони, а коли прийде Бог Iсус, всiх вас космiчних бiсiв скине в геєну мук!
  - Хвора маячня вiдсталого примату. Вашi ракети паралiзованi! - Генгiр отруйно посмiхнувся.
  - Я наказав завдати удару ще до того, як ти, сатано, подав ультиматум. - Рокфеллер безуспiшно намагався розтиснути мертву хватку гiганта.
  Генерал-стелзан показавши пальцями коло, свиснувши:
  - Ти? Вакуум женеш! Без санкцiї уряду? Не вiрю. Ви чорнодирки, як пiна - дуже слабодушнi.
  - Я, як тiльки побачив на черевi вашого корабля семиголового дракона, одразу зрозумiв, що ви слуги диявола, i взяв усю вiдповiдальнiсть на себе. - Генерал нервово брязнув щелепою, вiн не мiг утримати свого тремтiння.
  - Покидьок опромiнений!
  Потужним ударом кулака Генгiр рознiс бронескло шолома iз зiрково-смугастою емблемою. Обличчя генерала посинiло, очi випали з орбiт. Вакуум блискавично висмоктав життєвi сили та душу. Вперше в земнiй iсторiї людина була вбита iнопланетним чудовиськом. Гiгант люто вивергав потоки лайки:
  - Вiн здох надто легко! Слабоумна безхвоста мавпа, з вакуумним мозком, з колапсом замiсть серця! Та рознесуть його на фотони, а потiм зберуть, i знову розпорошать по всесвiту! Решту катувати iз застосуванням нанотехнологiй, нехай подихають повiльно, благають про смерть як рятiвницi, нiхто не посмiє пiдняти проти нас свою кiнцiвку!
  ***
  Повiдомлення про невдалу арметиканську атаку з мiсячної бази лише втiшило Велiмару. Її посмiшка стала ще ширшою (аборигени - малорозвиненi слабаки). Голос звучав упевнено, як у природженої повелительки:
  - Земляни! Перш нiж ми висадимося, ви повиннi здати все ядерне озброєння та тотально роззброїтися. Не захочете добровiльно, демiлiтаризуємо вас силомiць, як це вже було зроблено на Мiсяцi. Так що вiддайте нам свою зброю, лаповухi та жирнi примати!
  Медведєв трохи важко пiдняв товстий кулак:
  - Нi, тiльки через мiй дулю.
  Лiра продовжувала посмiхатися, але її посмiшка тепер нагадувала оскал пантери:
  -Чому ти, труп, проти нашого приземлення?
  За довгi роки перебування при владi президент втратив почуття гумору. Вiн надто звик до пiдлабузництва, солодких арiй преси, тому буквально заревiв:
  - Я вам покажу труп! Ви що забули про ядерну зброю! Це наша земля. Ти, зiркова фурiя, i твої сутенери забирайтеся звiдси!
  Один iз генералiв рiзко втрутився, бойовий (змахуючи на зброю Бетмана з космiчного комiксу) випромiнювач, пiдкоряючись уявної командi, автоматично виник у його правiй руцi. У голосi стелзану звучала непiдробна образа:
  - Ми не експлуатували її сексуально, а просто приносили один одному задоволення, а посилати нас загрожує гiперзначними наслiдками. Не один трильйон таких, як ти, мiкроорганiзмiв, ми вже розщепили на кварки!
  Худий з орлиним носом маршал Полiканов вибухнув, слова полилися каскадом:
  - Я казав вам, що то злочинна банда! Зорянi паразити, яких потрiбно негайно випалити ядерною зброєю. Бачите, цi молокососи загрожують розкидати нас на кварки. Вони вже атакували нас на Мiсяцi. У них ще молоко на губах не обсохло. Я закликаю атакувати їх ракетами "Яструб-70"!
  Високий i великоваговий, як ведмiдь, президент поклав руку на погон не в мiру помiчника, що розбурхався, йому з великим зусиллям волi вдалося надати своєму голосу спокiй:
  - Я ще поки що президент i це моя прерогатива - застосовувати ядерну зброю чи нi. Владою Верховного головнокомандувача я обiцяю пробачити прибульцям, якi погарячiлися через свою молодiсть.
  - А ось тут ти помиляєшся, людино. Зовнiшнiсть оманлива, ми за життєвими циклами набагато старшi за тебе, сосунок! - Лiра кокетливо пiдморгнула i, не змiнюючи тону, продовжила - З вами вести переговори марно. Ми випустимо по Москвi заряд мiнiмальної потужностi, щоб ви зрозумiли, з ким зв'язалися. А щодо ваших ракет-хлопавок, то можете ще раз спробувати.
  Самка-стелзан повела як кобра пiд музику факiра талiєю i засмiялася крижаним, як передзвiн бурульок, смiхом, а волосся на головi почервонiло, спрацював емоцiйний iндикатор. Чудеса iногалактичної косметики: фарба змiнює колiр залежно вiд настрою. А настрiй у зоряної тигрицi вимагав кровi.
  Якби Медведєв кинувся благати i просити вибачення, то, можливо, йому i вдалося пом'якшити крижане серце космiчної Калi, але гордiсть вище за розум. Хоча все одно, адже богиня зла Калi не вiдає жалю. Можливо, краще загинути з гордо пiднятою головою, нiж паща ниць i все одно бути вбитим безжальним противником.
  Вголос же Медведєв сказав:
  - Давайте поговоримо по-людськи. Ми готовi до компромiсiв.
  - Свинячий примат! Я своїх рiшень не скасовую! Останнi секунди вашого свiту закiнчилися блакитний Вiнiпух! - Остання лайка Велiмаре пiдказав комп'ютер у формi браслета. Вiн стильно виглядав на сильнiй жилистiй, але при цьому витонченiй руцi космiчної амазонки.
  Президент буквально заревiв, вiддаючи наказ про ядерну атаку. Це чiтко видно на всiх монiторах та екранах: термоядернi ракети густим роєм летять до могутнiх мiжгалактичних зорельотiв. Їхнi тисячi. Вони залишають довгi вогнянi хвости, додатковi контейнери надають розгону до третьої космiчної швидкостi! Досить на будь-яку армаду. Здавалося, вони можуть змiсти всi перешкоди на своєму шляху. Пiдлетiв, страшне видовище - здається, навiть вiд вивергаючих реактивних струменiв, палає вакуум. Кинулися хижою зграєю до бойових кораблiв супротивника. Яке розчарування... Частина ракет збита гравiо-лазерами, частина застрягла у силовому полi.
  А ось пострiл у вiдповiдь навiть не видно для радарiв - позамежна стрiмкiша за випущений зiрка польоту фотона швидкiсть!
  Про напад Медведєв так i не встиг дiзнатися. Iнодi невiдомий останнiй акт милосердя Всевишнього.
  Гiперплазмова геєна поглинула Верховного головнокомандувача найсильнiшої армiї планети Земля. Мiльйони людей випарувалися, звернувшись до плазми, перш нiж змогли усвiдомити катастрофу.
  Гiгантський коричневий грибок пiднявся на висоту понад 500 кiлометрiв, а вибухова хвиля, облетiвши кiлька разiв земну кулю, вибила всi шибки навiть на територiї США. Вiд струсу пiднялися велетенськi хвилi цунамi. Бiльш нiж стометровий водяний вал накрив усi континенти, топлячи десятки тисяч суден. Лiнiї електропередач були виведенi з ладу, мiста занурилися в темряву, яка лише де-не-де переривається вогненними плямами пожеж.
  Вiдтепер на планетi Земля настала нова епоха. Година Дракона запанувала.
  . Роздiл 3
  Свiт ображений втiленням злостi,
  I поринув у морок небосхил!
  Пекло пекла прийшло до людей, щоб
  Торгував Армагеддон.
  Жахливий удар чинив прямо протилежну дiю.
  Замiсть капiтуляцiї земляни згуртувалися в єдиному благородному поривi; дати вiдсiч зiрковим поневолювачам. Навiть США, якi спочатку перебувають у солодких iлюзiях, оголосили про тотальну вiйну з iнопланетною iнтервенцiєю.
  У вiдповiдь на флагманському зорельотi було вирiшено розчавити, зламати опiр бунтiвної планети. Лiра Велiмара хижо блищала, люмiнесцентним, слiпучим очi оскалом.
  - Цi жалюгiднi примати знову будуть розсадженi по деревах, у клiтках iз колючого пластику. Ми придушимо i зiтремо з цiєї жалюгiдної брили каменю всi щурi нори земних клопiв.
  - Нехай буде так! Жалiсть є слабкiсть! - хором пiдтвердили офiцери.
  Богиня смертi викинула долоню вгору:
  - Квазарно! Смерч анiгiляцiї!
  ***
  Тим часом США вдалося частково вiдновити телекомунiкацiї. Президент ще великої держави (пiсля Росiї) Майкл Кюрi зачитував звернення до нацiї. Втiм, його вiдчужений погляд був звернений до неба, а не листочка паперу. Обличчя армекитанського змарнiло, на щоках, що провалилися, горiв нездоровий рум'янець. Тим не менш, у голосi вiдчувалося натхнення:
  - Ми, люди планети Земля, надто довго ворогували мiж собою, вбивали, обманювали, шкодили один одному. Але ось настав час, коли людство має забути свої чвари i згуртуватися в єдине цiле у священнiй боротьбi зi всесвiтом злом. Сили пекла прокинулися, настав час, передбачений в Апокалiпсисi про вогненний вихор, скинутий сатаною з неба. I цей важкий час, час суворого суду та жорстокого випробування вже настав. Всемогутнiй Господь допоможе нам вистояти у скрутну годину, вiн пiдтримає нас у прагненнi розгромити легiони смертi, посланi дияволом на грiшну землю!
  Зображення перервалося плазмовим спалахом.
  Коли заслiплююче заграва згасла, виникла розгнiвана зiркова фурiя. Вона метала громи та блискавки. Її довге волосся стало торчком, змiнюючи свiй колiр скаженим калейдоскопом:
  - Та як ти смiєш, жалюгiдний аборигене, порiвнювати нас, великих стелзанiв, з духами та слугами вашого епосу. Ми - найвища раса у всьому Гiпервсесвiтi. Саме ми - вид, обраний Богом для пiдкорення та завоювання всiх всесвiтiв!!!
  Космiчна гарпiя простягла вперед руку з довгими нiгтями, що вiддають потойбiчним свiтлом, створивши загрозливий жест:
  - На колiна! Або за хвилину вiд твоєї оболонки залишаться тiльки фотони, а твою душу вiчно мучать нашi драконiсти! Знай, мавпа у смокiнгу, що навiть смерть для вас буде нескiнченним рабством.
  Президент США, на вiдмiну вiд багатьох своїх попередникiв як справжнiй баптист, серйозно ставився до християнської вiри:
  - Якщо Всевишнiй вирiшить, що менi належить померти, то цього не минуло, але на колiна перед демонами я нiколи не стану.
  У гнiвi Лiра з усього розмаху вдарила кулаком генерала, що стояв поруч. Бурло в погонах похитнувся. Мегера пекла, немов кобра з придавленим хвостом прошипiла:
  - Перетворiть жалюгiдну громаду цього тубiльного царька на ядерне згарище. Цi двоногi рептилiї повиннi здохнути у жахливих муках. Я наказую застосувати план "С" - агресивне завоювання.
  Один iз генералiв дещо збентежено заперечив:
  - Без наказу iз центру не можна повнiстю винищувати живi види розумних органiзмiв.
  - А ми їх i не винищимо. - Ревела все голоснiше втiлення космiчної Калi. - Вбити їх усiх надто гуманно, хай пiд нашим глюконним захопленням працюють мiльярди рокiв. Пару, трiйку мiльярдiв залишимо для рабської працi. А тепер наказую - гiперплазма!
  Високi груди Велимари здибилися, зображений на комбiнезонi семиголовий дракон, здавалося, ожив. З розкритих пащ посипалися рожевi та зеленi iскри: спрацював кiбернетичний iндикатор.
  Президент США схрестив на грудях руки:
  - Ось вiн, знак Антихриста. Господи, дай менi сили померти гiдно. В твої руки передаю душу мою...
  Ракети тактичного рiвня летiли зi швидкiстю, близькою до свiтлового променя. Лiдер Арметики випарувався, щойно встигши закiнчити фразу.
  На мiсцi Гашингтона спалахнула яскрава шалена заграва свiтла, потiм виникла колосальна фiолетово-коричнева квiтка. Сiм гiперплазмових пелюсток вiдокремилися вiд слiпучого бутону, злетiвши в надхмарнi висоти. Вони протягом десяти секунд сяяли всiма кольорами веселки, а потiм, моментально потьмянiвши, обпали, залишивши лише велетенськi пурпурно-червонi iскри, що плавають у стратосферi.
  Миттю десятки мiльйонiв людей згорiли, розлiтаючись елементарними частинками. Тi, хто були подалi, слiпли та палали, як живi смолоскипи. Вогонь болiсно пожирав людське тiло. У людей облазила шкiра, зверталося в пилюку волосся, обвуглювалися черепи. Вибухова хвиля, як гармошкою, складала хмарочоси, живцем ховаючи багатьох, ще недавно таких живих i безтурботних iндивiдiв у розпечених бетонних могилах. Команда свiтловолосих напiвголих школярiв Техасу, ганяла м'яч, по них пройшла гравiохвиля, залишивши лише попелястi силуети на травi, що обгорiла. Бiдолашнi хлопчики, про що вони думали в останнiй момент: може, звали маму, або когось iз героїв кiно, незлiченних комп'ютерних iгор. Дiвчинка, що повертає з магазину з кошиком, пiшла на той свiт, посмiхаючись, не встигши навiть скрикнути. Дитина просто розлетiлася на фотони i лише дивом уцiлiла стрiчка бантика паморочилася в атмосферному вихорi. Люди, що сховалися в пiдземцi, бiлих i кольорових давило як мух пiд пресом, тих, хто в цей час летiв у лiтаку смерчi геєни закинули за межi стратосфери, а це ще гiрша i повiльнiша кончина ... , люди б'ються головою об алюмiнiєвi стiни, а очi вивалюються з орбiт. Здавалося, що мiльйони душ iз завиванням, несуться в небо, свiт перекинувся i можливо вперше люди вiдчули, що як тонка життєва нитка i наскiльки вони потребують один одного. Мати i дитина задихнулися пiд завалом, з такою силою притулившись один до одного, що їх вiдiрвати, не могли всi сили пекла.
  Удари слiдували й iншим мiсцям планети Земля. Головною метою було знищити всi великi промисловi центри, мiста, позбавити людство знань, гiдностi, вiдкинути первiсний стан, перетворити людей на тремтливе стадо. Людська технiка була безсилою, найсучаснiшi засоби ППО не могли навiть зреагувати на заряди, що несуть смерть усьому живому. Битва перетворилася на жорстоке, тотальне побиття, анiгiляцiйнi та термокварковi подарунки "щедро" лунали всiм континентам.
  За допомогою електронiки стелзани обирали найбiльш населенi райони земної поверхнi, реалiзуючи вже випробувану тактику гнiздового бомбометанiя. Милосердя на вiйнi доречно не бiльше нiж бiлий халат у шахтi! Найбiльша милiсть до ворога, нещаднiсть до себе при навчаннi мистецтва вiйни!
  Тим часом тисячi легких тактично-планетарних винищувачiв вже розпорошувалися по поверхнi, добиваючи вiйська, що вцiлiли, i, по можливостi, намагалися зберегти мирне населення для подальшої експлуатацiї.
  ***
  Як тiльки Олександр Медведєв наказав про початок вiйни, його вiце-президент Геннадiй Полiканов залишив Кремль. Вiдповiдно до iнструкцiї МО у разi початку ядерної вiйни президент та його заступник не повиннi перебувати в однiй будiвлi та ближче ста кiлометрiв один вiд одного. Маршал встиг через пiдземний надшвидкiсний вакуумний тунель залишити Москву i вцiлiти пiсля нанесення анiгiляцiйного i термокваркового удару. Тепер саме вiн мав очолити опiр космiчної агресiї, ставши Президентом i Верховним головнокомандувачем. Почесна, але жахливо важка ноша. Глибинi душi Полiканов завжди хотiв замiнити надто м'якого i неповороткого президента, але зараз почував себе титаном Атлантом, на якого звалили весь тягар небесного склепiння. Навiть у вiйськовому середовищi маршала вiдносили до яструбiв за його безжалiснiсть i безкомпромiснiсть, але в цiй ситуацiї вся його воля i рiшучiсть були марними. Цiлком невразливi зорельоти iнопланетної iмперiї безжально винищували вiйська найсильнiшої i доблеснiшої армiї на землi, не даючи найменшого шансу на гiдний опiр. Їхнi ракети, невеликi, навiть крихiтнi за розмiрами, невловимi за швидкiстю i грандiознi за руйнiвною силою, випiляли все, що людство створювало протягом багатьох столiть. Тому повiдомлення про появу тисяч невеликих, але дуже швидких лiтакiв потiшило нового президента.
  - Я наказую. Контратакувати противника, вибити сталеву камариллю з повiтряного простору Росiї! - намагаючись приховати в зiрваному голосi хрипоту, наказав вiн.
  - Є, товаришу президент!
  Маршал авiацiї Вадим Валуєв забрався в один iз експериментальних ударних апаратiв "Таран" iз шiстьма ядерними боєголовками на борту. Машина-звiр змушує тремтiти континенти. Нарештi вони зможуть завдати противнику хоч якусь шкоду. Настав:
  - Не зважаючи на жертви, збивати всi винищувачi прибульцiв!
  Невисокий, але мiцний Валуєв з хлопчачим азартом дивився на ворога. Звичайно, противник жахливий по силi, навiть надстiйкий винищувач "Таран-3" кидає, як пiр'їнка, вiд поривiв смертельних вихорiв, схвильованої гiперядерними ударами атмосфери. Але свiт нас має поважати боятися, подвигам солдатiв не порахувати числа! Росiяни завжди вмiли битися - буде знищено Сатану!
  - Ми зб'ємо ворожу пиху! - кричить, згадавши молодiсть маршал.
  - Немає пощади катам, - вiдповiв пiлот, що сидiв праворуч. - Викинемо зоряне погань!
  Льотчики були щирими у своїй ненавистi. Ще б пак, пейзаж, що знаходився пiд ними, був настiльки моторошний, що щемiло серце. Жоден жах, жоден блокбастер у стилi "Вiйна свiтiв" не змiг би передати i сотої частки болю, слiз i страждань, що вiдбуваються на поваленiй земнiй поверхнi. Нiде не було так страшно, навiть у Мечнi, коли над головою свистiли кулi, а чоботи хлюпали вiд липкої багряної рiдини. Нi тим бiльше в пiзнiших битвах в Арфiкi та Ферситськiй затоцi, де вiн i заслужив генеральськi, а потiм i маршальськi еполети.
  Звичайно, безглуздо стрiляти мегатонними зарядами по таких малих цiлях, але слона не проб'єш голубиним дробом.
  Валуєв, який бачив види, був вражений жахливiстю швидкiстю ворожої авiацiї. Тiльки з'явившись на горизонтi, вони через мiнi-секунду виринули впритул, ледь не таранячи в лоб. Пальцi трiшки встигли натиснути на кнопки. Маршал випустив усi шiсть ядерних зарядiв, побоюючись, що вiн уже не матиме шансiв на повторний пострiл. Не чекаючи команди, аналогiчно надiйшли й iншi пiлоти, випустивши тисячi звичайних i ядерних гостинцiв смертi. Однак гравiолазернi променi, якi виливали ворожi тактичнi винищувачi, легко збивали небагато ракет, що вцiлiли.
  Спроба вразити супротивника за допомогою своїх власних лучеметiв була приречена на провал. Iнтенсивнiсть лазерного вогню була недостатньою, щоб пробити невеликi силовi поля, що закривають винищувачi, а авiацiйнi гармати та ракети з комп'ютерним наведенням не тягнули навiть на дитячi iграшки-хлопавки. Тiльки пряме влучення стратегiчної термоядерної ракети могло знищити подiбну машину, але свiтловi променi, що наводяться комп'ютером, не пiдпускали до винищувачiв предмети, якi були бiльшими за гайковий болт.
  - Собаки, злi собаки! Я з вами ще розберусь! - у розпачi закричав Валуєв.
  Вiд крику заклало власнi вуха. Але, вочевидь, ворожий пiлот почув цей крик. З недбалостi немовляти, що трясе брязкальцем, вiн збив кiлька росiйських машин, причому стелзани, явно, знущалися, по-садистськи розтягуючи задоволення. Їхнi лазери, немов у глузування, виконували середньовiчне "четвертування" - спочатку вiдсiкали нiс, потiм хвiст i крила. Тих, хто встигав катапультуватись, ловили силовим "сачком", мабуть, для подальших експериментiв. А деяких льотчикiв пiдкидали та перекидали, наче це були тенiснi м'ячики. Стелзани як злi дiти, люблять дурiти, насолоджуючись муками. Генгiр Вовк випустив голограму зi своєю гарненькою пикою i з отруйною усмiшкою промовив:
  - Що розругався? Сподiваєшся на швидку смерть?
  Вадим струсив прилипшее вiд поту волосся i з такою люттю натиснув на пульт управлiння реактивним вогнем, що трiснув пластик, а титанова клавiатура прогнулась. Маршал видихнув:
  -Шакал!
  - Чудово! Мавпа вчиться грати на пiанiно. Я, Генгiр Вовк, покажу, як правильно грати! - У голосi стелзану не було злостi, швидше радiсть школяра, що розбив влучним пострiлом з рогатки, вiкно в кабiнетi директора.
  Жахлива конструкцiя пiрнула пiд праве крило i з майже невловимою швидкiстю закрутилася навколо маршальського лiтака. Нiколи ще Вадим не бачив такої стрiмкостi, вже не хотiлося боротись - руками не втримати торнадо. Залишалося кинути все й бiгти, стати молекулою та розчинитись у гарячому повiтрi. Врубавши граничну швидкiсть, у п'ятнадцять разiв вище за звук, прославлений маршал, прозваний Лисом атмосфери рвонув... Куди? Далi вiд цих...
  Винищувачi з семибарвною емблемою (прапор Iмперiї стелзанiв) затято накидалися на все, що рухалося та дихало. Навiть суперважкi атомнi танки i лiтаки, подiбно до метеликiв, згоряли в лазерних каскадних променях, якi випускали вiдносно невеликi одномiснi або двомiснi машини. Страшна форма цих крилатих монстрiв не мала аналогiв серед земних хижакiв. Це був осередок жаху, кошмару та шизоїдної гiперфобiї. Щоб посилити ефект, стелзани включили величезнi тривимiрнi голограми, що тисячоразово збiльшують розмiри винищувачiв, посилюючи страх, i пригнiчуючи психiку захисникiв планети Земля. Здавалося, що по небу повзуть такi тварюки, що придумати подiбну гидоту не в змозi, жоден режисер фiльму жахiв. Деякi кольоровi проекцiї були квазiматерiальними i буквально розкидали хмари.
  Маршал задихався вiд навантаження. Не має собi рiвних чудо-винищувач здригався вiд напруги. Машина димiла, вичавлюючи граничну швидкiсть. Генгiр непросто не вiдставав, вiн продовжував нарiзати кола, вiсiмки та багатокутники навколо росiйського лiтака, iз субсвiтлою швидкiстю розрiзаючи атмосферу та демонструючи фантастичну техногенну перевагу. Вiд найсильнiшого тертя навколо винищувача Пурпурного Сузiр'я виникла свiтлова коронка. Вадим заплющив очi: вогняне кiльце виїдало очi.
  - Краще убий мене, сволота. Досить знущатися!
  Вовк зареготав. Його було настiльки виразно чути, нiби стелзан говорив через рупор просто у вухо.
  - Смерть для тебе - це акт милосердя. А милосердя, як каже найбiльший iз найбiльших, не повинно перевищувати меж економiчної вигоди!
  Полум'яний переливистий мiхур вiдокремився вiд винищувача. Не дивлячись на те, що маршал йшов на першiй космiчнiй швидкостi, його машина одразу влетiла у вогненний центр, намертво зависнувши в невидимому павутиннi.
  Генгiр Вовк знову засмiявся, його задоволене обличчя пекельною проекцiєю розпливлося на лобовому склi. Валуєв хотiв заплющити очi, але повiки паралiзувало, хотiв плюнути, але слина застигла в горлi. Тепер вiн застиглими очима бачив одразу блаженну морду зовнi юного щасливого стелзану i страшну картину тотальної руйнацiї (вона була видна у всiх подробицях: тривимiрнi голограми показували її крупним планом у найдрiбнiших деталях). Прозорий кокон терзав душу, а електрошок i пекельний вогонь палив нутрощi. Однак у цей момент маршалу Валуєву стало не до свого болю, тому що не було бiльшого страждання, нiж дивитися на жахливi безчинства, якi творять загарбники на рiднiй планетi.
  Перед очима - перше бойове хрещення, кошмарний новорiчний штурм меченської столицi. Вiдчайдушна атака винi продажних генералiв перетворилася на пекло для найсильнiшої i доблеснiшої армiї свiту. Незбагненне приниження Великої нацiї перемагала незлiченнi орди, що прикривала грудьми народи всiєї планети. Вiн, тодi ще молодий лейтенантик, сховався пiд пiдбитим танком. Зверху капали краплi солярки, комбiнезон пробило в багатьох мiсцях, уражена осколками лiва нога перетворилася на багряне желе. Вуха оглухли i вже не сприймають розривiв вiд важких мiн, кров запеклася, на губах застиг свинцевий смак, тупим ниючим болем вiддають у ротi залишки розбитих зубiв. Тобi хочеться ревти вiд нестерпного болю, але треба вилазити з-пiд сталевої труни. А там, зовнi, заправляє сатанинський бал смерть, але брудно-бардовий снiг освiжає густо вкрите пухирями обличчя, а порив вiтру заспокоює обпаленi легенi. Потiм уже крiзь суцiльну пелену страждань з'являється думка, що там, пiд танком, знаходиться твiй тяжко поранений товариш, який болiсно гине, засмажений у ходячiй каструлi. I ти знову пiрнаєш в цю вогненну геєну, проповзаючи метри, що стали нескiнченними, корячись пiд лютою свинцевою зливою, хапаючи понiвеченими пальцями за жалюгiдну подобу розбитого бронежилета, i витягуєш стотонним тiло. Те, що залишилося вiд Сергiя, вдалося витягти, але його друг уже нiколи не прийде до тями, навiки залишившись безмовною калiкою...
  Рiчка пам'ятi обривається, згадуються лише окремi фрагменти важкої вiйськової кар'єри. Але все це меркне, як свiчка пiд час атомного вибуху...
  Яка страшна ця вiйна!
  Жахливi машини нестримно лютували, граючи, випаровуючи живе вiд малого до великого на своєму руйнiвному шляху. Невелика зграйка кiлерiв-лiтакiв атакувала секретну росiйську базу в Антарктидi, яка пiд командуванням генерала армiї Миколи Валуєва - рiдного брата Вадима. Микола ледве встиг вiддати останнi розпорядження. Природжений садист Генгiр Вовк спецiально вивiв на проекцiю зображення росiйських пiдземних комунiкацiй. Генерал Валуєв раптово побачив на екранi зображення Вагiма, що живцем палало в семикольоровому смолоскипi. Вiд тiла, що розсипає, вiдвалюються палаючi шматки, проступають почорнiлi кiстки. Картина крутiша за Ада Данте. Очi братiв на мить зустрiлися, зображення зависло майже впритул.
  - Не здавайся... - трохи чутно прошепотiв росiйський маршал. - Господь врятує...
  Суцiльне море вогню залило зображення.
  ***
  Мiнi-термокварковi снаряди (заснованi на процесi злиття кваркiв - у мiльйон з лишком разiв при аналогiчнiй вазi сильнiшi за водневу бомбу) при попаданнi при попаданнi в багатокiлометровий крижаний панцир викликали землетрус жахливої сили, так що весь континент розiйшовся густою пауною. З-пiд розломiв у земнiй корi полилися потоки розпеченої лави, залишки розколотого льоду випарувалися, викликавши найсильнiшi урагани та торнадо. Насуваючись з пiвденного пояса, потоки розпеченої пари топили кораблi, що дивом уцiлiли, як сiрники, ламали дерева, рiвняли, стирали в пiсок високi гори, а люди, що потрапили в анiгiляцiйнi вихори, зникали.
  ***
  У пiвнiчних регiонах тактичнi галактичнi винищувачi продовжували методичну зачистку, не роблячи особливих вiдмiнностей мiж вiйськовими та цивiльними цiлями. Встановленi ними найпотужнiшi кiбер-динамiки вивергали потоки жахливої музики, розривають барабаннi перетинки. Техногенна какофонiя ламала навiть найстiйкiшу психiчну конструкцiю. Генгiр сколив тигринi зуби, оглушливо муркотiв.
  - Як шкода, що земляни вмирають так стрiмко.
  Його напарниця десятизiрковий офiцер Ефа Ковалета додала:
  - Я навiть не встигаю, ворухнути пальцем, як виникають гори спотворених трупiв. Жаль їх дiток, вони не встигають усвiдомити, що таке смерть. Потрiбно спочатку вiдрiзати їм лазером пальчики на руках та ногах!
  Генерал-людожер провiв пальцем iз загостреним нiгтем по горлу:
  - Нiчого, хто вцiлiє, ми пустимо на взуття та плащi. Подивися, яка у них лощена шкiра, особливо у молодих жiнок.
  - Тут можна влаштувати пристойний санаторiй, iз гiперсафарi на безволосих приматiв. - дзвiнко в'янула, емоцiйно iскрячи зубками Ефа.
  - Я куплю собi дiлянку! Розрiжу мiсцевим самкам животи, посаджу на них своїх дiтей, хай покатаються на кишках! - Два канiбали з плазмо-компами та суперзброєю розреготалися.
  "Залiзний" маршал Геннадiй Полiканов буквально забився в iстерицi, безсила злiсть душила "нового" росiйського президента.
  - Прокляття! Невже ми такi безнадiйно слабкi? Вони просто випалюють нашi мiзки. Напевно, якби я вiрив у Бога, то неодмiнно почав просити про допомогу. Але я не вiрю в казки подiбного роду, як цей заокеанський клоун Майкл, i не молитимуся! Капiтуляцiї вiд мене ви, зiрковi монстри, все одно не дiждетеся!
  Раптом свiтло в глибинному бункерi на мить згасало, а потiм у навушниках почулося до огиди знайомий голос;
  - Росiяни, здайтеся! Ми пощадимо ваше життя всiм, хто добровiльно складе вашу мiзерну подобу зброї! Я гарантую покiрним особам життя та триразове харчування у трудовому профiлакторiї!
  Росiйський маршал зробив виразний жест, який посилає кудись подалi.
  - Росiяни нiколи не здаються! Ми битимемося до переможного кiнця або загинемо, стоячи з гордо пiднятою головою!!!
  Маршал уже трохи спокiйнiший, наказав.
  - Якщо вмирати, то з музикою! Увiмкнiть той гiмн, пiд мелодiю якого йшли в атаку та гинули нашi предки!
  Тим часом, зiркова Амазонка заходилася вiд радостi. Картини масових вбивств i руйнувань викликали бурхливе захоплення i невимовне блаженство. Особливо збуджувало i викликало шалений кайф те, що гинули люди, як двi краплi схожi на стелзанiв.
  - Хто ще у Всесвiтi може похвалитися таким щастям - вбивати собi подiбних?!
  Очевидно, у неї були проблеми iз психiкою. Тому що вид колосальних руйнувань та архiпелагiв iз обгорiлих трупiв уже не радував багатьох розсудливих загарбникiв. Адже земляни схожi на стелзанiв, наче брати меншi. Це, начебто, рання юнiсть їхньої раси. А заперечити боязко: це дурна гарпiя може i заряд всадити з плазмового променемета.
  Лiра, вже не вiдчуваючи гальм, повалила юного величезного офiцеришка, видавши крик.
  - Наказую всiм - приєднатися до нас! I включiть масштабнi, на всю пiдкорену планету голограми. Нехай всi примати, що залишилися живими, побачать, як нам квазарно!.. Буде Гiпертрах!
  Однак один iз зiркових генералiв Крамар Розорвiров рiзко обiрвав її слова.
  - Вiйна - це не публiчний будинок. Устань, обтрусися i одягнися!
  Зiркова Калi рвонулася до лазерного автомата. Але Крамар виявився швидше: семивiльна зброя вперлася в чоло, а два дули, подовживши, кольнули пишнi груди.
  Лiра люто, стiльки отрути не змогла б з себе викинути жодна кобра, прошипiла:
  - Тобi все одно настане кiнець. Ти будеш марно анiгiльований!
  Голi груди здiймалися, як айсберги пiд час шторму. Володiючи Велимара подiбною здатнiстю, вона б спопелила одним поглядом зухвалого "моралiста". Офiцери завмерли. Дуже рiдко трапляються зiткнення мiж генералами.
  Ефа Ковалета, пiдморгнувши правим оком, прошепотiла:
  -Який квазарний боєць, нiчого не боїться!
  Назрiвала дуель, смертельна без шансiв на поблажливiсть. Становище врятувало повiдомлення, зроблене комп'ютером.
  - У горах, якi земляни називають Уральськими, виявлено пiдземну атомну електростанцiю, а також цiлу мережу пiдземних комунiкацiй. Результати сканування свiдчать, що тут є командний пункт противника.
  ***
  Спалахнуло багатовимiрне голографiчне зображення. Мережа пiдземних комунiкацiй з точним промальовуванням найдрiбнiших деталей було видно чiтко, не даючи навiть найменших шансiв втекти.
  Генерали та офiцери вiдразу ж пожвавiшали.
  - Ось туди i треба завдати удару. Нашi ракети готовi.
  - Нi, не буде удару. Там ватажок мавпячої зграї - Полкан. Його треба взяти живим. Ми на ньому проводитимемо експерименти, випробовуючи болючi iзотопи, а потiм вiдправимо його опудало до музею. Гей, ви, чого дивилися? Готуйте посадку на поверхню. Ця планета вже пiд нами!
  Крамар вiдвiв свою грiзну зброю i, хоч в очах отаманiлої Лiри виразно виблискувала обiцянка швидкої смертi, смiливо промовив;
  - I не розраховуй! Вiйна не - Гiпертрах!
  - Пiсля битви зорiєнтуємось! - Голос Велимари трохи пом'якшав. - Покажи сам, на що придатний!
  Титанiчний, жахливий формою зорелiт, заливаючи все тотальним гiперплазмовим вогнем, кинувся хижим яструбом до роздертої поверхнi планети.
  Перший контакт двох мiжзоряних цивiлiзацiй вiдбувся.
  
  
  Роздiл 4
  Краще померти з мечем гiдно,
  Вражено за доблесть i за честь,
  Чим жити, як худобу, гнану батогом у стiйло...
  У Росiї багато героїв славних є!
  На кожну людину, нiби хвиля прибою накочуються проблеми, великi i маленькi, що здаються дрiбними, а iншi навпаки своєю масою готовi розплющити свiдомiсть i розтоптати душу. У юнакiв-пiдлiткiв, як вiдомо, психiка влаштована так, що вони набагато схильнi драматизувати свої особистi переживання, забуваючи про проблеми глобальних. Навiть дрiбниця часом, немов ракова пухлина, швидко розростаючись, загрожує заповнити всi думки. Ось i чотирнадцятирiчний Володимир Тигров у момент, коли над планетою зависла сокира вселенського ката, занурений у себе; сильно засмучений останнiми подiями у школi. Його батько професiйний вiйськовий i зовсiм недавно переїхав на Урал до Свердловської областi, забравши свою сiм'ю iз собою. А новачкiв, та ще й з Москви, не дуже тут люблять. Ось у школi його i прописали: як слiд, побивши, розiрвавши одяг та затоптавши портфель. Нi, Тигров не слабак чи чмо, вiн умiв непогано для свого вiку битися. Але що ти один можеш зробити, коли проти тебе зграя у двадцять чоловiк. Єкатеринбург - мiсто, яке вважалося традицiйно кримiнальним, не дивлячись на жорсткi умови диктатури Медведєва. Навiть у школах iснували та активно паразитували свої банди. Вся область теж жила особливим, вiдмiнним вiд решти Росiї життям. У школах майже вiдкрито пили горiлку та курили, у пiдвалах та туалетах кололися, вiдеокамери спостереження нiколи не працювали, а полiцiя... Її боялися всi окрiм бандитiв. Володимир, виявився для кримiнальної субкультури надто правильним юнаком-активiстом, спортсменом, чудово навчався, а цього було достатньо для дикої ненавистi. Коли тебе щодня б'ють, цькують, якось не дуже хочеться мирно жити, навпаки хочеться всiх покарати. Моторошно хочеться...
  Як будь-який сильним характером хлопчисько Володимир мрiяв про помсту проти переважаючої та злої сили. Народився план - вкрасти у батька автомат (видно недарма в ньому текла кров потомствених вiйськових), що незабаром вiн i зумiв здiйснити. Зумiв зламати, продемонструвавши здiбностi хакера, кiбернетичний код домашнього сейфа, де зберiгалася зброя. Тут головне пам'ятати, специфiку штучного iнтелекту, пiдпорядкованого певним програмам, i позбавленого критичного сприйняття дiйсностi. Прихопивши з собою автомат розкладної системи "Лиса-3" i дещо обiймаючи, Володимир рiшучим кроком попрямував до школи. Серед занедбаного парку розкинулася велика в чотири поверхи будiвля, розрахована на три тисячi людей. Декiлька старшокласникiв курили "косячок", поруч iз ними затягувався i його головний кривдник, неформальний лiдер класу Сергiй по погонялу Понтовий. Володимир впевнено рушив до свого ворога. Як i припускав Тигров, ватажок iз криком "Шухер! Наших б'ють!" кинувся навтьоки. Кулак у Володьки завдяки тренуванням, не по-дитячому мiцний, так що пара синцiв Сергiю напевно дiстануться з гарантiєю. Щоправда, у Тигрова вся фiзiономiя рясно прикрашена свiжими синцями та саднами - натовпом можна i мамонта завалити. Старшокласники посмiхнулися i розступилися, бажаючи насолодитися кумедним видовищем.
  Ось iз шкiльного пiд'їзду висипала цiла зграйка хлопчакiв. Володимир не став зволiкати. Вихопивши захований пiд курткою невеликий скорострiльний автомат, Тигров вiдкрив вогонь по кривдникам, що бiгли до нього. Тi кинулися у рiзнi боки. Можливо, все б i обмежилося шумом, але поруч знаходилося багато автомобiлiв з дорослими справжнiсiнькими бандитами. Мабуть, мiсцевi мафiозi не знайшли кращого мiсця для кримiнального розбирання, нiж школа? 13. Гангстери вiдкрили стрiлянину у вiдповiдь. Автоматнi кулi пiдняли асфальт. Зробивши сальто, Володимир встиг сховатись за мармуровий обелiск. П'янi вiд наркоти бандити з ревом попрямували на штурм, не приймаючи маленького бiйця всерйоз, що, звичайно ж, було дарма. Гарячково змiнюючи обойми, юний термiнатор перебив пiвбанди та поранив ще приблизно двадцять озвiрiлих бойовикiв. Вцiлiлi розбiйники спробували розгорнути портативний мiномет - один пострiл мiг знести пiвбудинку. Хоча Тигров до цього стрiляв тiльки в тирi та в комп'ютерних iграх, дикий стрес i шалена лють надали його пострiлам надлюдську точнiсть. Мiномет вибухнув, iскромсавши найближчих бандитiв. Це все придушило опiр тих, хто залишився. У несамовитостi Володимир розрядив усi обойми, принесенi в ранцi, i лише пiсля цього припинив стрiлянину. Майже всi пострiли виявилися смертельними та результативними, тридцять дев'ять осiб (це були переважно мiсцевi мафiозi) перетворилися на трупи. Декiлька обдурених школярiв також стали жертвами розбирання. Вони копошилися i ревли, отримавши рiзного ступеня поранення. Убитих серед пацанiв не виявилося, лише дорослi бандити знайшли заслужену смерть. А ось iз значних кримiнальних авторитетiв було знищено одного великого наркодилера на прiзвисько Гадюка.
  Подивившись на вбитих, поранених i кров, Володимир схаменувся. Його бурхливо вирвало, та так, що з носа полилася червона, липка рiдина. Але саме вид власної кровi привiв до викиду кiнської дози адреналiну, хлопець кинув автомат i кинувся бiгти, з такою швидкiстю, що здавалося, що не переляканий хлопчик, а вихор, що ганяє спiралi пилу. Шок вiд такого розстрiлу виявився настiльки великим, що юнака не вiдразу спробували впiймати. Коли схаменулися, то передали прикмети, що надто перебiльшують його зростання i вiк.
  Володимиру Тигрову вдалося втекти в лiсистiй мiсцевостi. Через глобальне потеплiння клiмату осiнь була щедрою та лагiдною, було повно грибiв та ягiд. Звичайно, рано чи пiзно найзеленiшого з-помiж чи точнiше народних месникiв, безсумнiвно, виловили б полiцейськi. Але пiсля початку першої за всю iсторiю людства мiжзоряної вiйни стало не до таких дрiбниць.
  I ось покусаний комарами, голодний, за нiч замерзлий хлопчисько повiльно плентався вранiшньому лiсi. Вигляд у нього був жахливий. Шкiльна форма порвалася у кiлькох мiсцях, одного черевика був (втратив, рятуючись втечею). До того ж вiд подряпин про гiлки дерев, численнi корiння та шишок сильно болiла нога. А тут ще комарi заїдають. Мiсця укусiв нестерпно сверблять. "А може здатися? - промайнула в головi думка. - Мене, напевно, тодi вiдправлять до Москви в психлiкарню, а потiм - у спецколонiю. Про психлiки багато говорять, навiть неймовiрнi жахи розповiдають, але зате я буду живий. Нi, я ж стану. , схожий на гнилу рослину... I як менi тодi жити?.. Я просто iснуватиму... Нi... Може вiдразу в колонiю, в оточення бритоголових пiдлiткiв-злочинцiв, де його неминуче наздожене лапа мафiї, що карає, йому не вибачать кривавої розбiрки i вбивства. бандитiв I в цьому випадку пощастить, якщо просто прирiжуть, а можуть по-садистки опустити, вбиваючи кожну годину, повiльно й болiсно. довiчного ув'язнення i у виняткових випадках страти.Остання не так вже й страшно, (куля в скроню i ти на тому свiтi.) Хлопчик зачепив босою ногою гострий корч, мiж дитячими пальцями виступила кров. знання вже, по сутi, скiнчилося, не звернув уваги. Що на нього чекає на тому свiтi? Його батько не любив попiв, вважаючи їх за рвачами i хапугами, хоча зрiдка хрестився i ходив до церкви, ставлячи свiчки. Володимир поважав батька воїна та солдата. Сам мав досвiд вiртуальних воєн, комп'ютерна технiка у спецiальному, електронному шоломi, створювала майже абсолютну iлюзiю битви - незабутнi враження для хлопчика. Але там не можуть убити, тут ось у лiсi, де чути виття вовкiв смерть цiлком реальна.
  Придворнi завжди гiршi за царя! - казав тато. Володимир якось уважно прочитав Бiблiю та запитав у батюшки: чому православнi всупереч заборонi Бога поклоняються мощам та iконам? Чому Бог у Бiблiї лише святий, а патрiарх найсвятiший! Що проста людина нехай i надiлена саном, вище за Всевишнього Творця Всесвiту? У вiдповiдь священик гаркнув: треба вiрити, як заповiдане предками, а не шукати протирiч. Або ти хочеш, щоб тебе зрадили анафемi!
  Неприємний осад залишився, як трiщина у бронi вiри. А висновок, отриманий шляхом логiчних мiркувань елементарний: швидше за все, Бога взагалi немає, аж надто багато зла на Землi. Ось, наприклад, став би Всевишнiй створювати подiбну гидоту як комарi, причому такi великi сибiрськi вдвiчi бiльшi за європейськi. Навiщо йому треба так мучити людей? Особливо спотворювати жiнок - перетворюючи їх на таких бабусь, що й дивитися гидко. А хвороби, а бiль, втому якого вiдчувають навiть молодi та здоровi люди? Людина варта кращого: вона створила комп'ютери i майже в будь-якiй грi ти хоч маленький, але божок. Школа та життя, iгри та фiльми вчать, що у свiтi править сила. Може, мають рацiю буддисти з iдей еволюцiї духу. Рух ступенями самовдосконалення шляхом переселення душ iз нижчих свiтiв у вищi? У будь-якому випадку смерть краще нiж надовго опинитися серед звiрiв з людським обличчям. А якщо знайти вхiд у якийсь бункер i там сховатися? Тато щось казав менi про цi мiсця... Здається, десь тут мають бути секретнi входи. Треба спробувати!"
  На душi у Володимира стало трохи теплiше.
  Генерал зiркового флоту Лiра Велiмара одяглася у посилений командирський бойокостюм. Їй не терпiлося особисто очолити операцiю iз захоплення командного складу противника. А головне, воїнцi пекла хотiлося вбивати, вбивати ось так, вiч-на-вiч, не вiдаючи збентеження, прямо дивлячись в очi своїй жертвi.
  Воiстину: перемога як жiнка - приваблює блиском, але вiдлякує цiною!
  Ось i мiсто-мiльйонер Єкатеринбург, хоча, за мiрками жахливої iмперiї стелзанiв, це просте село. Жодного цiлого будинку... У центрi мiста зяє 20-кiлометровий кратер, усерединi якого все ще клекоче i пузириться розплавлена порода. Навiть пiдземнi комунiкацiї не рятують вiд настiльки нищiвних ударiв термокваркових бомб i нiтрозарялiв. з нестабiльностi процесу за великої маси. Околицi мiста та сусiднi селища також зруйнованi, лише де-не-де видно залишки будiвель. Мiж ними корчать у нестерпнiй агонiї, покалiченi обпаленi люди. Тi, хто залишився живими, виглядають ще сумнiшими i нещаснiшими, нiж мертвi, тому що їхнi страждання неможливо описати.
  Закутi у свої величезнi бойкостюми стелзани виглядають жахливо. Кожен боєкостюм забезпечений антигравом, фотонним двигуном, що дає можливiсть лiтати з цiлим арсеналом променевої та принцепс-плазмової зброї. Броня бойового скафандра здатна тримати протитанковi снаряди, а потужнi генератори створюють такi силовi поля, що, перебуваючи пiд їх прикриттям, можна нiчого не побоюватися, навiть 100 мегатонного термоядерного удару. Принцип роботи цього могутнього захисту - несучi руйнування частинки, зi свiтловою швидкiстю потрапивши фон з двовимiрним простором, нiби припиняють рух, втрачаючи масу спокою. Пiсля чого їх легко вiдкидає зустрiчне в тисячу перевищує швидкiсть фотона випромiнювання, що вiдображає. Щоправда, сам бойокостюм силове поле не генерує (обладнання все ще надто громiздке), i якщо вiдiрватися вiд фаланги, то можна й загинути.
  Тим не менш, стелзани дуже самовпевненi, а пущенi iз зорельоту променi вiдключили всю примiтивну кiбернетику супротивника, тому тепер безпорадного ворога можна взяти голими руками.
  Потужнi зенiтки раптово вистрибують iз замаскованих нiш на поверхню, намагаючись всадити 150-мiлiметровi снаряди в iнопланетних загарбникiв. Це вже не електронiка, а проста механiка.
  Стелзани реагують набагато швидше: гiперплазмовi iмпульси розносять артилерiю i тi, що ледве встигли вирватися зi стовбурiв, трасують осколково-фугаснi гостинцi. Лiра знущально пригрозила пальчиком:
  - Дурнi мавпи! На вас чекає обiд з вiдбивних у власному соку з гiперядерним пiдiгрiвом!
  Геннадiй Полiканов приготувався до останньої битви. Вiн уже й сам розумiв, що кiнець близький. З самого початку це була нерiвна сутичка непорiвнянних ресурсiв та технологiй. Планета Земля була безсилою, наче мурашник пiд гусеницями танка. Що в такiй ситуацiї лишалося зробити маршалу? Тiльки померти, але померти так, щоби нащадки з гордiстю згадували про загибель останнього президента Росiї. Хоча, можливо, казати не буде i кому.
  Товстi титановi дверi впали, розрiзанi променями бластерiв. До великої зали стратегiчного командування влетiла рожева кулька. Охоронцi та генерали спiшно стрибнули за броньованi щити. Тiльки президент Полiканiв залишився, гордо стояти, готовий прийняти смерть. Смерть, яка тепер здавалася лiками вiд усiх проблем, способом придушити нестерпний душевний бiль, що терзає кожну частинку виснаженого тiла. Зла стара з косою набула обрисiв казкової феї, а її крижане дихання нагадувало лагiдний вiтерець. Але райдужна кулька продовжувала спокiйно лежати, а потiм почулася мелодiя, що вiддалено нагадує дитячу колискову. Пiд мелодiйнi звуки спокiйної та чистої музики вiдбувався останнiй акт космiчної трагедiї. До зали плавно увiйшли iнопланетяни, потворнi, у громiздких бойкостюмах. Обвiшанi рiзнотипною зброєю зiрковi загарбники вiдкидали зловiснi тiнi, наче лютi демони у свiтлi портативних прожекторiв. У найяскравiшому вогняно-оранжевому оздобленнi була отаманша космiчних терористiв.
  Знайомий знущальний смiх розiрвав зловiсну тишу:
  - Ось вони, бравi, але жалюгiднi вояки вiдсталої планети голих приматiв! I ця мiзерна армiя ще щось намагається заперечити нашiй незламнiй силi! Вам приготовлена клiтина в мавпячому розплiднику.
  Зблiдлий Полiканов затремтiв вiд гнiву.
  - Ви просто...
  Але вiн не змiг домовити - не вистачало слiв, щоб висловити все своє ставлення до цих мерзенних зiркових монстрiв. Начальник охорони генерал-лейтенант зреагував швидше.
  - Вбийте їх! Кинджальний вогонь iз усiх видiв гармат!
  I за прибульцями було вiдкрито вiдчайдушний iстеричний вогонь. Кожен iз людей, що стрiляли, був щирий у своїй ненавистi до чудовиськ, що вбивають усе живе. Стрiляли з автоматiв, гранатометiв, великокалiберних кулеметiв i навiть експериментальних лазерних автоматiв. Але це було марно, як дитяча хлопушка проти танка " Гладiатор " . Силове поле легко вiдбивало бойовi людськi заряди. Вогонь у вiдповiдь недбалою хвилею спопелив бiйцiв, вiд яких залишилися лише палаючi скелети. Улюблений собака президента Енергiя (сумiш нiмецької вiвчарки та мастiффа) стрибнув у бiк броньованих силуетiв. Зелений промiнь, що розходиться широкою хвилею, обвуглив пса, на покриту пластиком залiзобетонну пiдлогу впав почорнiлий кiстяний каркас колись красивої тварини. Полiканов стрiляв одночасно з обох рук, розряджаючи 30-ряднi електромагнiтнi пiстолети з урановими сердечниками та плазмовим накачуванням. Коли патрони закiнчилися, вiн вiдкинув марнi iграшки i схрестив руки на грудях.
  Лiра наблизилася, продовжуючи смiятися.
  - Ну, що, Полкане, вiдгавкався? Тепер ти, останнiй iз росiйських генералiв, пiдеш iз нами. Повiдець i миска з юшкою чекають на тебе.
  Маршал-президент твердим голосом (хоча ця твердiсть i коштувала йому титанiчний зусиль) вiдповiв:
  - Так, ви сильнi своєю пекельною технiкою, тому й можете дозволити собi знущатися з того, хто все життя служив Росiї, пройшовши гарячi точки вiд Афгана, до Аравiйських пустель. Цiкаво, чого ви стоїте в чесному бою на рiвних з рiвною зброєю?
  - Набагато бiльше, нiж ти, примате, думаєш! Наша дитина голими руками задушить вашого генерала! - Велiмара зробила пальцями "козу". - Сосунок...
  - Якби ти була чоловiком, я змусив би тебе вiдповiсти за свої слова. - Маршал стиснув кулаки з такою силою, що кiсточки посинiли.
  - А це не має значення. Я - космiчний генерал, командир зiркової ударної групи. Значить, я - воїн. Ну, що, примате, не боїшся битися зi мною?
  Самка-стелзан блискавкою вислизнула з бойкостюму. Вона була зовсiм гола. Висока (два метри iз зайвим зростом), широкоплеча i мускулиста постать пiднялася над росiйським маршалом. Худорлявий i трохи нижчий за зростанням, нiж стелзанка Полiканов здався майже заморишем. Хоча на оголеному рельєфному станi Лiри Велимари не було нi краплi жиру, вона важила сто двадцять сiм кiлограм i по силi могла цiлком замiнити не одного великого колгоспного коня. Зневажливо кивнувши назад голову i випнувши розкiшнi груди, Лiра рушила на маршала. Полiканов пройшов чудову школу бойових мистецтв у армiйському спецназi та на рiзних спецкурсах. Вiн мав чорний пояс - четвертий дан по карате, а ненависть збiльшувала сили. Маршал, вклавши всю лють, завдав удару в сонячне сплетiння. Лiра трохи змiстилася. Удар припав у твердi плитки не по-жiночому потужного преса космiчної фурiї. Полiканову вдалося уникнути свiнгу правої, але швидкий, як блискавка, i важкий, як молот, удар колiном вiдкинув його до плямистих броньованих столiв. Рука лише трохи пом'якшила страшний поштовх бронзової кiнцiвки. Зоряна ледi стрибнула, дико вискочивши, всадила в груди вояки важку ногу. Маршал не встиг ухилитися, тому пара ребер зламалася, а рука, що блокує, зiгнулася дугою. Жахливий удар зверху розтрощив йому ключицю. Всi рухи космiчної тигрицi були настiльки швидкими, що володар чорного поясу не встигав вчасно зреагувати. До того ж сила ударiв Велимари була немов у шаленого мастодонта. Легко, як дитину, вона пiдняла на витягнуту руку 90-кiлограмового, знерухомленого Полiканова i знову залилася нестримним смiхом.
  - Ну, доблесна тварина, як тобi билася з дамою? Якщо хочеш iснувати, вилижи менi тигрицю. Тодi я гарантую тобi гарне харчування у зоопарку.
  Розкiшнi стегна хитнулися в хтивому русi, кораловий рот розкрився, рожевий язичок ворухнувся, наче злизуючи морозиво.
  Хлопчачий, але твердий голос перервав зiркову гетеру.
  - Заткнися, звiрюга, i вiдпусти маршала!
  Шалена фурiя розгорнулася. Свiтловолосий обiрваний юнак направив на неї важкий штурмовий автомат "Ведмiдь-9". Цей потужний засiб поразки всаджував дев'ять iз половиною тисяч розривних куль за хвилину, розсiюючи їх у шаховому порядку. Лiра вивчила всi основнi види земної зброї, i було зрозумiло, якщо вiдкриють вогонь, то в неї голою i вiдкритою не буде шансiв на порятунок, за всiєї живучостi генетично покращених стелзанiв. Напустивши на себе ангельський вигляд, вона повернулася до хлопчика, у свою чергу, не випускаючи президента з не по-жiночому м'язової руки.
  - Любий мiй хлопчику, ти такий розумниця. Похвально, що ти хочеш урятувати свого президента. Але подумай, навiщо вiн тобi, адже все одно його час добiг кiнця. Приєднуйся краще до нас.
  Лiра максимально розширила посмiшку. Її зуби блищали, як низка маленьких лампочок. Навiть їй, сталевiй ледi, було важко тримати майже центнер тренованих м'язiв та битих кiсток президента на витягнутiй руцi, тому вона притиснула його до свого тiла. Великi високi груди з яскраво-червоними сосками притулилися до обличчя Полiканова. Маршал раптом вiдчув у собi хтиве бажання, така розкiшна воителька, сильне тiло дихає пристрастю розумної хижачки. Довелося придушити зрадницький поклик плотi звичним для кадрового вiйськового зусиллям волi.
  Володимир Тигров насилу утримував штурмовий автомат-кулемет. На його обличчi текли струмки поту. Лише побоювання вбити свого маршала стримувало юнака вiд спокуси негайно вiдкрити вогонь.
  - Вiдпусти президента, погань!
  Велiмара засмiялася, але цього разу голоснiше i страшнiше.
  - Нi, я не дурна, щоб вiдпустити свiй щит. А якщо ти такий розумний, то сам кинеш зброю. Хоробрий хлопчику, ти не побоявся один проникнути в цей пiдземний бункер. Такi воїни нам потрiбнi. У людей тобi все одно нiчого робити, адже ти вбив кiлька людей, нехай нiкчемних, але належать твоєму вигляду. Що округлив очi, я бачила це у новинах. - сказала, ще неприємнiше скалячись Велiмара, помiтивши здивування хлопчика. - Ти став ворогом для своїх землян на цiй планетi. Ти - їхнiй ворог! А ми цiнуємо таких рiшучих бiйцiв, як ти. Ми включимо тебе до складу тубiльної полiцiї.
  - Нi, я не зраджу своєї Батькiвщини, навiть якщо потiм мене розстрiляють! Хто не втрачає Батькiвщину, той нiколи не втратить життя!
  Тигров буквально прокричав цей в iншiй не настiльки трагiчнiй обстановцi, мабуть, iншим пашлякам, що здалися, смiшним пафос. Руки зволiкали, вiн вiдчував, що скоро випустить зброю. Полiканов помiтив це i вирiшив допомогти.
  - Не бiйся, тебе нiхто не розстрiляє. Я, Президент Росiї, повiдомлю, що це була самооборона. Ти все правильно зробив, давно треба було розiбратися зi шкiльними бандитами та мiсцевими мафiозними кланами. А за те, що ти знищив наркобарона Гадюку-Китайчика, я нагороджую тебе орденом "Мужнiсть".
  Хлопчик важко задихав, його руки та ноги тремтiли вiд напруження. Ще трохи - i жахлива машина руйнування вислизне з тремтячих спiтнiлих пальцiв.
  Лiра зрозумiла це i зробила крок на зустрiч.
  - Ну, давай, малюку, акуратно опусти зброю.
  Юнак не став чекати, поки "Ведмiдь" вислизне з рук, i, ледь не впавши, натиснув кнопку пуску. Черги вдарили з ствола, що обертається. Трасуючi кулi розрiзали повiтря, але були вiдкинутi, натрапивши на прозору стiну.
  - Ти запiзнився! Молодцi, хлопцi, встигли закрити мене полем.
  Хлопця тут же схопили.
  - Не вбивайте його. Доставте на наш зорелiт! - наказала самка-генерал. Зiницi зоряної вiдьми стали бездонними, як чорна дiра.
  Хлопчина, зiрвавши з нього залишки одягу, i зруйнувавши ударом ребра, так що з-за рота вилетiв потiк кровi, запхали в броньовану коробку, спецiально зроблену для особливо небезпечних вiйськовополонених.
  Обличчя Лiри засяяло. Вона, вискалившись, вп'ялася пекучими очима в побите обличчя росiйського маршала.
  - Я б тебе просто з'їла. Ти програв, ти маєш це визнати. Ти довго i болiсно вмиратимеш у клiтцi нашого зоопарку, спостерiгаючи за тим, як залишки твого вигляду стануть меншими за тварин, нiкчемнiшими за худоби. Я ж стану королевою вашої жалюгiдної галактики, а ви все скинетесь в пекло антипростору!
  - Нi, цього не буде! Це ти, космiчна фурiя, програла i за кiлька секунд помреш. - Полiканов гикнув на останньому словi, з його зламаних кiсток капала кров.
  - Ти блефуєш, примате! - Лiра розтягла губи в неприродно широкiй, немов у Буратiно посмiшцi i злегка струснула маршала, через що розтрощенi кiстки ще дужче вп'ялися в рване м'ясо. - Я вилiкую тебе, зробивши особистим рабом, будеш нас пестити. - Погляд фурiї став ще бiльш важким, чоловiк-невiльник iграшка в руках, якого вони змусять виконувати всi свої спотворенi сексуальнi фантазiї, як це здорово.
  - Нi! Ми маємо анiгiляцiйний заряд! - Маршал ледь не знепритомнiв вiд болю.
  - Вся ваша кiбернетика мертва щеня! - Велiмара кинула на Полiканова поблажливо-зневажливий погляд.
  - Так, мертва, але можна пiдiрвати, запустивши програму вручну!
  ***
  Росiйський воїн смертi не боїться!
  Злий рок на полi бою не лякає!
  З ворогом за Русь святу битиметься.
  I навiть, вмираючи, переможе!
  Дуже яскравий спалах перервав слова Президента Росiї Геннадiя Полiканова. Найпотужнiша i найруйнiвнiша зброя з коли-небудь зробленого людством спрацювала. Гiгатони бiсiвської енергiї вирвалися на волю, поглинувши i людей iноземних загарбникiв, що вторглися. Вибухова хвиля вдарила в черево супротивника, що приземлився зорелiта. Цього разу зорелiт не був прикритий потужним силовим полем (через прагнення до економiї енергiї було включено лише мiнiмальне за силою захисне випромiнювання). Хвилi антиматерiї, що вирвалися, легко прошили слабкий захист i розкидали зорелiт на оплавленi уламки. Частина анiгiляцiйних бомб, що були в утробi, встигла детонувати - i спалахнуло ще кiлька яскравих спалахiв. Щоправда, при детонацiї заряди дiють в ослабленому варiантi, що трохи скоротило i так величезна кiлькiсть жертв. А термокваркова зброя за своїм принципом дiї така, що надзвичайно стiйка до будь-яких зовнiшнiх впливiв. Така ракета не вибухне, навiть у палаючiй термоядернiй геєннi сонячного черева.
  Генерал Генгiр Вовк побачив дiю заряду пiд час зачистки арфiканського континенту. Лiра наказала стерти негроїдну расу з лиця планети як саму неповноцiнну. Проти арфiканцiв застосували супергаз "Долерома-99". Швидко сiм разiв швидше за швидкiсть звуку, цей токсин, розповзаючись по поверхнi, швидко завершив зачистку мiсцевостi, щоб потiм безслiдно зникнути, розклавшись на безпечнi елементи.
  Звiстка про смерть Лiри Велимари викликала складнi почуття. З одного боку, ця примхлива зоряна гарпiя всiм набридла, замучила своїми примхами. З iншого боку, втрата цiлого зорельоту класу крейсер-флагман могла бути визнана надмiрною при завоюваннi вiдносно слаборозвиненої планети, та ще й без наказу з центру.
  Крамар Розiрвiров, зловтiшно скалячись, прошипiв.
  - Мабуть, у паралельному всесвiтi Лiру не чекає пiдвищення у званнi. Навряд великий iмператор буде задоволений! Треба термiново щось зробити. Насамперед, добити залишки людства та приховати слiди злочину.
  Генгiр Вовк з досадою прошипiв, очi мружились, рот кривився:
  - Менi так хотiлося випробувати на них нову програму кiбернетичних тортур, кажуть, вона дає чудовi результати. У нiй використовують дев'ять мiльйонiв точок на тiлах iногалактiв.
  Раптом на монiторi спалахнув напис: "У зв'язку з рiзким загостренням ситуацiї та необхiднiстю концентрацiї сил для вирiшальної битви з державою Дiн, наказ - припинити всi другоряднi операцiї i слiдувати в сектор Амор-976 пункт Дол-45-32-87 максимально стрiмко!"
  Генерал Крамар натхненно сказав:
  -Вiйна вiчна незаймана - не може закiнчити без кровi! Вiйна з жадiбною хваткою блудниця - нiколи дає перемогу задарма!
  Генгiр хрипко (зiрвав голос) рикнув:
  - Ну що ж вiдпульсарi (порвемо кiгтi!) з цiєї клоаки!
  Стелзани природженi солдати: не обговорювати, а виконувати їхнє кредо, тим бiльше i так на душi навiть цих загарбникiв вкрай бридко. Залишивши напiвживу планету, що кровоточить виразками, зорельоти пiшли в гiперстрибок.
  З населення планети Земля майже дванадцять мiльярдiв залишилося менше пiвтора мiльярда, включаючи поранених i покалiчених. Людський вигляд був вiдкинутий на столiття тому.
  Так вiдбулося перше знайомство мiж "розумними" свiтами.
  Роздiл 5
  Виблискує над нами небесна гладь,
  Вабнi висi тягнуть нас магнiтом.
  Нам хочеться жити i до планет лiтати.
  Але що можна зробити, коли ми розбитi?
  Пiсля розгрому iмперiї Дiн та настання тимчасового затишшя стелзани знову повернулися на Землю. Хоча в тiй частинi галактики, де знаходиться планета людей, було чимало планет, придатних для життя, всi цивiлiзованi свiти можна було перерахувати на пальцях однiєї руки. Недарма цю галактику називали первiсною зоною, вважали другорядним об'єктом експансiї та освоєння, хоча придатних для життя та експлуатацiї планет тут було не менше, нiж у будь-якому iншому секторi. Тому новина про iснування щодо розвиненої цивiлiзацiї, та ще й населеної iстотами, так схожими на стелзанiв, привернула серйозну увагу вищого керiвництва iмперiї. Той факт, що пiд час бойових дiй був втрачений один iз великих зорельотiв, ще бiльше збiльшив iнтерес до цiєї планети. Було ухвалено рiшення про м'який варiант колонiзацiї людства, про вiдмову вiд стратегiї тотального знищення.
  Коли з глибин космосу знову з'явилися ще бiльш численнi зорельоти наймогутнiшої у цiй частинi Всесвiту зiркової iмперiї, то людство вже не мав нi сил, нi бажання чинити опiр. Шаленi удари, завданi пiд час останнього нападу, паралiзували волю землян до опору. Багато хто хотiв тiльки одного - залишитися живим.
  Цього разу стелзани поводилися бiльш цивiлiзовано. Тi, що мають абсолютно подiбне походження, в той же час, будучи набагато досконалiшими, технiчно бiльш розвиненими, нiж люди, цi надантилюди могли виявляти гнучкiсть i хитрiсть.
  Незабаром на Землi було встановлено єдиний марiонетковий уряд, а банди мiсцевих сепаратистiв вiйська стелзанiв граючи розпорошили на фотони. I робилося це вже начебто на прохання аборигенних "полiцаїв". Мiж гiгантською зiрковою iмперiєю та крихiтною Сонячною системою було укладено торговi договори. Мiльярди та мiльярди куламанiв вкладалися у зруйновану земну економiку.
  Стелзани освоїли Венеру, Меркурiй, Юпiтер та iншi планети Сонячної системи. Були майже блискавично збудованi дороги, новi заводи, завезено новi культури, види фауни, покiнчено раз i назавжди з голодом та хворобами. Продажнi полiтики та газетярi всiляко вихваляли стелзанiв та їхнi поняття про доброту, обов'язок, любов i справедливiсть. Катастрофiчнi руйнування вiд першого контакту були списанi на божевiльну, сексуально стурбовану психопатку - Лiру Велiмару, яку посмертно розжалували рядовi солдати. Правда, зi збереженням орденiв (що за вiруваннями iмперiї Пурпурного Сузiр'я залишало непоганi шанси на продовження кар'єри в iншому всесвiтi, куди вирушають покiйники!). Коли остаточно з'ясувалося, що з усiх пiдкорених стелзанами народiв, саме земляни мають однакове iз загарбниками походження, спалахнула найсильнiша хвиля закоханостi мiж представниками двох свiтiв. Почали укладатися шлюби, народжуватися дiти. Здавалося, колишня ворожнеча буде забута i перед землянами вiдкриється новий свiт.
  "Медовий мiсяць" мiжзоряних вiдносин закiнчився раптово. Верховна рада вищої мудростi (так називалася центральний правлячий орган Стелзанату) змiнила закон. Наказом iмператора було запроваджено вiйськове правлiння, i було призначено опiки розвитку та заощадження генерал-губернатор. Потiк туристiв на Землю було зведено до мiнiмуму, а потiм було запроваджено наджорсткий вiзовий режим. Усi вигоди вiд спiвробiтництва з великою зiрковою iмперiєю виявилися одностороннiми.
  Ресурси сонячної системи збагачували лише iмперську скарбницю, а потiм i олiгархiв, що наплодилися в Стелзанатi. Втiм, те саме було i на всiх iнших планетах, поневолених нацiєю загарбникiв, якi вважали себе Єдиними Рiдними Дiтьми Всевишнього Бога, якi повиннi пiдкорити нескiнченну кiлькiсть рiзних свiтобудов. Стелзани завоювали загалом понад три тисячi галактик, розгромивши i поневоливши, майже п'ять мiльярдiв великих i дрiбних цивiлiзацiй. -Вiйна вiчна незаймана - не може кiнчити без кровi! Вiйна з жадiбною хваткою блудниця - нiколи дає перемогу задарма!
  вали трильйони зiркових систем i планет - у землян iз самого початку не було жодних шансiв встояти проти такої армади. А пiсля вiйни, яка була за мiрками пурпурових iмперцiв дрiбною тактичною сутичкою, залишалося сподiватися лише на милiсть переможця. Єдина сила в цiй частинi всесвiту, яку бояться i з якою змушенi вважатися гордi стелзани, - це Вселенська рада справедливостi та моралi. Це щось подiбне до гiгантської СуперООН, в якому домiнують i грають головну скрипку зорги. Тристатевi iстоти, найдавнiша цивiлiзацiя з мiльярдорiчної iсторiєю. Цi високорозвиненi брати по розуму не ведуть воєн, не прагнуть когось пiдкорити, а стежать за порядком у всесвiтi, i лише у разi нагальної потреби можуть застосувати силу. Їхня зброя та супертехнiка настiльки перевершують озброєння стелзанiв, що навiть вони: нахабнi та рiшучi не ризикують починати проти зоргiв вiйну. Довго зорi мовчали, не втручалися, мабуть, надто довго. Але коли стелзани перейшли останнi гранi свавiлля, цi важливi пацифiсти втрутилися у конфлiкт i розвели ворогуючi сторони. Територiя, захоплена до цього часу могутнiм Стелзанатом, була така величезна, що їм потрiбно було не одне поколiння для освоєння, асимiляцiї, повного пiдкорення свiтiв. Тому пiсля кiлькох невдалих сутичок без особливого опору прийняли новi правила мiжзоряного спiлкування. Зорги не заважали експлуатувати iншi раси, народу, але змушували дотримуватись декларацiї прав усiх розумних iстот. Вони домагалися гуманного ставлення до будь-якої розумної форми життя, незалежно вiд молюска це, ящiр, членистоногi або навiть крем'янi, магнiєвi та iншi утворення розумної матерiї. Не всi iстоти у всесвiтi мають бiлкову структуру, включаючи i зоргов, рiзноманiття форм життя безмежно велике, настiльки, що нiхто навiть не знає приблизної кiлькостi всiх видiв живої матерiї. Вони запровадили низку жорстких обмежень у правила експлуатацiї пiдкорених свiтiв, якi навiть гордi стелзани та iншi колонiальнi iмперiї побоювалися порушити. Серед зоргiв були свої герої та мiсiонери, свої священики, якi прагнули донести доброту, правду, жертовнiсть представникам iнших цивiлiзацiй. Серед них найбiльше прославився Дез iмер Конорадсон - найзнаменитiший з елiти зоргов. Вiн був багатий i порядний, як лицар у середньовiчних романах, дуже досвiдчений i надзвичайно розумний. Стелзани його боялися (пiд час нещодавньої iнспекцiї в системi Сiрмус вiн розкрив цiлий букет зловживань, допущених мiсцевою владою i досяг вiдставки колишнього губернатора та його спiльникiв). Тому був шанс, що вiн зможе полегшити долю людей. Хоча що дасть змiщення одного губернатора? Вже минула тисяча рокiв, як пiсля окупацiї планети змiнилося 29 губернаторiв, i цей був, можливо, найрозпуснiший i найжорстокiший, але й iншi теж були далеко не пайки - м'яких стелзанiв не буває! Тому таємна рада руху опору ухвалила рiшення надiслати старшому сенатору скаргу на надмiрну експлуатацiю населення планети Земля. Телеграфувати передачу мав юний боєць руху опору Лев Ераскандер. З поверхнi самої планети Земля це було практично неможливо.
  ***
  Велична панорама космосу та гiгантська тривимiрна карта-голограма галактики прикрашала тронний колосальний кабiнет за розмiрами палацу. У цiй величезнiй спорудi i був маршал-губернатор сонячної системи Фагiрам Шам. Нещодавно статус губернатора на цiй планетi був значно пiдвищений. Резиденцiя губернатора була у Тибетi, i палац було закрито з усiх бокiв величезними горами. Галактична фортеця-палац була вмурована у високогiрне плато i легко могла бути замаскована, ставши невиразною для вiзуального спостереження як з поверхнi Землi, так i з Космосу. Стелзани-олiгархи любили розкiш та пишнiсть. Зали палацу були оздобленi статуями рiзних героїв Стелзанату. Було багато намальованих роботами картин i зображень всяких рослин, переважно неземного походження, i навiть живописами реальних i мiфiчних iстот iнших планет.
  Як правило, зображено дуже барвисто у дiї, окремi картини складалися з мiкро-чiпiв та рухалися як у кiно. Багато залiв нагадували музеї. Там було безлiч предметiв планети Земля та рiзнi види зброї iнших свiтiв. Поруч знаходилися мечi та лазернi автомати, кам'янi сокири та бластери, плазмовi танки та пращi, невеликi зорельоти та пироги дикунiв. Вже зазвичай було прийнято поєднувати стилi, щоб пiдкреслити могутнiсть i всеосяжнiсть великої iмперiї Стелзанов. Сам губернатор любив змiнювати свiти i планети, стрибаючи розлюченою гадюкою, жирний гiббон змiнював пiвсотнi планет (в середньому, одну на два роки). Цей увалень не страждав на присутнiсть комплексiв або забобони. Першим указом вiн заборонив жителям Землi працювати на будь-яких заводах i фабриках, що не належать стелзанам, за непокору - смерть, i робiтникам i членам їхньої родини. Тим, хто без перепустки на кiлька кiлометрiв пiдходив до магiстралей чи вiйськових баз, вiдкривали вогонь на поразку, а на мiсцi порушника залишалася вирва сто метрiв у дiаметрi. Рабам, якi працюють на Венерi, взагалi не платили, а тих, хто заперечував, кидали у контейнери для смiття, розпорошуючи на окремi атоми. Iнодi смiху заради людей iз невеликим запасом кисню скидали у прозорих пакетиках на Сонцi. Та смерть була дуже повiльною i болiсною, першими витiкали очi, потiм обвуглювалася шкiра i волосся. З моменту викиду до загибелi часом проходив тиждень чи навiть бiльше. У мiру наближення до Сонця жар поступово посилювався, але не настiльки швидко, щоб людина знепритомнiла, не зазнавши всiєї гами негативних переживань. Для рiзноманiтностi часом поступали навпаки, поступово заморожуючи жертви. Застосовувалися i витонченiшi тортури, пiдказанi хворий фантазiєю. Бiльшiсть людей за борги продали у рабство чи у вiдпрацювання. Система експлуатацiї жорстка та агресивна, людина принижена до рiвня в'ючної тварини.
  ***
  Командувач окупацiйними сухопутними вiйськами двозiрковий генерал Герлок доповiдав про останнi подiї на планетi, що опiкувалася. Тут були дрiбнi сутички з партизанами, хоч на iнших планетах партизанської вiйни не було i не могло бути в принципi. Влада стелзанiв змiцнилася, i вiдкрита форма боротьби була скрiзь придушена. Губернатор, надувшись, сидiв, його масивна постать майже зливалася з чорним величезним крiслом. Крiсло було прикрашене дорогоцiнним камiнням i височiло над залом, як королiвський трон.
  Герлок Шену доповiдав звичайним тоном. Навiть мабуть лiнивим тоном:
  - Вони зробили спробу обстрiляти охоронний пiдроздiл роботiв-лiсорубiв. Їхнiй вогонь трохи пошкодив одного робота. З партизанiв п'ятеро вбито, двох поранено i двох захоплено в полон. Решту ми не стали переслiдувати, виконуючи вашу iнструкцiю. Усi нападники були у маскувальних костюмах, що захищають вiд iнфрачервоного фiксатора, та на повiтряних саморобних мотоциклах. Стрiлянина з бластерiв, судячи з усього контрабандних конструкцiй. Все б нiчого, але один пострiл пiдiрвав вагон iз пеновiрувальною нафтою. Вона розпорошилася i спалила цiлий ешелон зi свiжозрубаними деревами, в тому числi i надцiнною деревиною, яка не здатна швидко рости. Збитки перевищили 30 мiльйонiв куламанiв. Це вибиває нас iз графiка. А в iнших секторах все спокiйно.
  Фагiрам iстерично трясучись масивною щелепою, прогарчав:
  - Ну, ви знову припускаєте iстотних збиткiв, це вакуумно до чорнодирностi! Взагалi, якщо ми за допомогою технiки вiдстежуємо найменшi кроки нiкчемних повстанцiв, то безглуздо зазнавати таких збиткiв. Хто вiдповiдав за сектор Л-23?
  - Хекi Вейн! - коротко вiдповiв Герлок.
  Маршал-губернатор вже спокiйнiшим, мабуть, навiть лiнивим тоном додав:
  - Анiгiлювати всiх партизанiв, що брали участь у нападi. I ще тисячу з тих, що не брали участь, а також розiп'ять на деревах тридцять тисяч мирних жителiв, починаючи з п'ятирiчного вiку.
  - По одному за тисячу куламанiв? - спитав, злегка обгорнувши Герлок.
  Фагiрам Шам знову пiдвищить тон, один з його iклiв навiть вирiс у розмiрах i блиснув коронкою у виглядi акулої голови:
  - По одному за тисячу мало! Прибити живцем до дерев та залишити вмирати шiстдесят тисяч заручникiв. Земляни, як собаки, люблять цiпок i ланцюг! Найкраще страчувати самцiв, вони агресивнiшi, нiж мiсцевi самки.
  Герлок забелькотiв найулюбленiшим тоном, а його вказiвний палець автоматично тиснув на кнопки плазмо-компу:
  - Чудова думка. Чи може випробувати новий штамп мета-вiрусу, який винищить чоловiчий рiд на землi, а самок рабинь заплiднюватимемо за допомогою роботiв i за картками?
  Iкло губернатора повернувся до колишнiх розмiрiв, а голос до млявого тону:
  - Не треба! Самцi нам теж поки що потрiбнi, вони не такi жирнi i пружнi тiлом. Достав краще кiлька хлопчикiв-тубiльцiв симпатичнiше до мене в апартаменти! Їм все одно не вижити!
  - А якщо хтось iз рабiв ризикне i знiме розп'ятого спiввiтчизника? - Герлок брязнув подiбну банальщину вже чудово вiдчуваючи, якою буде вiдповiдь.
  Горилоподiбний Фагiрам труснув кулачищами, розмiрами з кавуни, i покритими ороговiлою, темно-сiрою шкiрою:
  - Тодi ми за одного знятого невiльника розiпнемо ще тисячу, немає десять тисяч. Крiм того, двадцять тисяч безволосих приматiв посадити на палю. Щоб усi бачили нашу мiць та безжалiснiсть. Нехай земляни тремтять з жахом.
  - У твоїх устах океан мудростi, розмiрами у всесвiт! - улесливо промовив генерал-пiдлабузник.
  Фагiрам глянув у високе рiзьблене вкрите сумiшшю смарагдiв та рубiнiв у золотiй рамi вiкно. Його скла, якщо дивитися пiд рiзними кутами, давали багаторазове збiльшення царського двору. На ньому як здiйснювалася розправа: дюжина хлопчикiв вiд дванадцяти, до чотирнадцяти рокiв пiддавалася порцi. Їх били вмоченими у фтористiй з домiшкою цiамiдину кислотою батогами. Це дозволяло швидше гоитися розтерзаної плотi. Хлопчаки при порцi самi повиннi були рахувати кiлькiсть ударiв, якщо катований збивався, то його починали пороть спочатку.
  - Це курсанти тубiльної полiцiї. Мабуть завинили по дрiбницях, то їх обробляють, без калiцтв. - пояснив, мружачи Герлок.
  Фагiраму було дуже приємно дивитися на коричневi м'язистi тiла, якi б'ють батогом хлопчакiв. З голих тiл капає кров, ось один iз хлопчикiв не витримав, скрикнув: отже, тепер його заткнуть до смертi.
  - Це дуже добре, люблю, коли завдають болю, особливо людським дiтям. Те, що вони схожi на стелзанiв, робить процес тортур набагато приємнiшим. З яким задоволенням я мучив би свого сина, але вiн шибеник, втiк вiд мене у вiддалений гарнiзон, на околицi безкрайньої iмперiї. - прогарчав надiлений абсолютною владою над людством садист.
  - Дiти вони так не вдячнi! Жодної поваги до батькiв. - охоче пiдтвердив, що так само мав негативний досвiд Герлок. Тупо втупившись, генерал додав. - Добре, що функцiї виховання потомства на себе взяла казарма, а архаїчнi сiмейнi цiнностi залишились у кам'яному вiцi!
  Величезний метелик пiдлетiв до понiвеченого хлопчиська, що знепритомнiв, сiв на спину. Почала кусати. Кругле личко та рельєфна фiгура сподобалися губернатору
  Фагiрам наказав у стелзанiв-катiв засвiтилися голограми на комп-браслетах:
  - Запри, i юшки радари!
  Громили в масках i плечима, на яких вистачить мiсця, щоб розвiсити бiлизну великої родини гаркнули:
  - Вуха на макiвцi пан!
  - Скiльки у нас курсантiв тубiльної полiцiї? - хрипким тоном довiдався маршал-губернатор.
  - Тiльки у столицi, п'ятсот тисяч. - Хором вiдповiли кати.
  - Тодi слухайте мiй наказ, прогнати їх усiх через лад. Нехай хлопчаки поруть хлопчакiв! А я дивитимусь. - Фагiрам тицьнув пальцiв у бiк юного, пораненого тiла. - А щодо цього хлопчика, то приведiть його до тями. Вiн буде пiдданий спецiальному кiбернетичному тортуру. Комп'ютер i мiкро-роботи заповнять стражданням кожну клiтинку. Я особисто регулюватиму порiг болю.
  Хлопчика пiдняли, вкололи стимулятора, вiн розплющив очi, труснув коротким їжачком свiтлого волосся. По-дитячому вiдчайдушно заволав:
  - Пощадiть! Я бiльше не буду!
  - Мовчи, ще додамо, тобою зараз займеться сам губернатор. - Пригрозили, по-звiрячому скалячись i блискаючи червоними кокардами кати.
  Фагiрам був задоволений, погладив своє величезне черево:
  - У мене є деякi мiркування щодо больового впливу, особливо якщо мiкро-роботи будуть терзати аорти, i впливати безпосередньо на нервовi закiнчення. Хоча з iншого боку немає нiчого кращого, нiж бити таку нiкчемнiсть як людина власною рукою.
  - Я з цим згоден! - Герлок надув щоки, i набув вигляду карикатурної величi. - Якщо хочете, можемо влаштувати велике полювання, iз загоном людей.
  Рило Фагiрама розтяглася в найсильнiшому блаженствi:
  - Обов'язково зробимо. Решту хлопчикiв врiжте ще додатково двiстi ударiв колючим ланцюгом по босих п'ятах i натякнiть, що я хочу почути їхнi крики. Для мене стогiн i плач найкраща музика.
  - Чи буде виконано, а що робити з Хекi? - Герлок простяг руку i напiвгола, чорна вiд засмаги, але при цьому свiтловолоса служниця подала йому келих свiжозвареного мiсцевого пива.
  - Хекi Вейна понизити у званнi та позбавити премiї за рiк. Я не проти гри у вiйну, але переплачувати за задоволення я не маю намiру. - Маршал-губернатор зробив паузу, i вже без жодного виразу промовив. - Це сподiваюся єдина погана новина?
  - Поки так. Але великi... - Герлок зам'явся i поперхнувся пивом, коричневi бризки потрапили в нiс, викликаючи неприємне лоскотання.
  - Знову, але? - Фагiмар одразу ж насторожився, навiть зробив кiлька крокiв рiзнобарвною, мармуровою плиткою пiдлоги.
  - Ходять чутки, що мiнiстерство кохання та правди готує iнспекцiю. Ну а у цього вiдомства не важливi стосунки з вашим родичем, головою Департаменту охорони трона, Геллером Велимара. Вони розкопають на Вас компромат. - Герлок явно хвилювався, бiльше турбуючись про власну шкуру. Закони Стелзанату суворi, а антивiйська по сутi мiлiтаризована пекла.
  - Це дрiбниця. Коли справа стосується землян, то сюди ставлять, особливо останнiм часом, гiршого губернатора. Чим бiльше порушень та зловживань владою, тим менша ймовiрнiсть усунення. Крадемо ще бiльше! Даєш понад план - вiдкат!
  Фагiрам зупинився, уперся кулаками в жирнi боки, зробив театральну паузу, потiм нiби громоподiбно бабахнув:
  - Це наказ!!! Супероргазм!
  Намiсник планети зареготав як божевiльний. Генерал скривився, вуха неприємно рiзав смiх, який на Землi буває тiльки у буйно схиблених. Посмiявшись до поросячого вереску, губернатор заспокоївся i заговорив серйознiше.
  - Технiчно знищення повстанцiв - справа кiлькох секунд. Ми, воїни непереможного Пурпурного Сузiр'я, просто можемо передавити всiх "комарiв", але не зробимо цього. По-перше, ця планета - справжня дiра, а вiйна з партизанами - єдина розвага. По-друге, це можливiсть усе списати на повстанцiв, i збитки, i нестачi. Головне, сам процес. Страх перед смертю довго мучить щурiв, збуджуючи азарт i увагу тих, хто з ними грає. А люди схожi на нас, що посилює кайф. - Громила-стелзан розвiв ширше руки i почав робити пальцями рухи, нiби при роздачi карткової колоди. - Починаємо гру, тож ходимо з трьох тузiв. Пiки - це негри, бубни - росiяни, черв'яки - ситайцi. Хто трефи? Хтось iз змiшаних рас. Час вибивати козирi! Два тузи крапленi, їх вивести з гри справу кiлькох хвилин.
  Фагiрам зробив паузу - схожий на яструба лiтаючий робот подав йому за допомогою лап, що подовжуються, липкими кiгтиками склянку з настоянкою отруйно-зеленого дурману, пропиликавши:
  - Ваш улюблений Секеке! Хто багато п'є - той весело живе!
  Маршала губернатор, тримаючи стаканчик у руках, знову гаркнув, та так що оббризкав собi дурнею асиметричне рило:
  - Де засiли росiяни та ватажок Горностаїв?
  Герлок розгублено забелькотiв:
  - Обчислення на комп'ютерi... Тож знайти - раз плюнути! Шкода, що ще є планети, якi не веденi i не фiксуються. Тому агенти повстанцiв минулого разу змогли зламати навiть банк та забрати готiвку. За нашої технiчної переваги - це неможливо. Значить, нас хтось зраджує...
  Фагiрам з ревом перервав:
  - Тому наказ, вирахувати його якнайшвидше! Кроком руш! Раз, два лiвий! З лихоманкою бiлою!
  Генерал, зовнi схожий на сильно накаченного величезного жителя планети Земля, рудуватий амбал; повернувся, скинувши руку в прощаннi. "Все ж цей маршал-губернатор iз сильним зрушенням, як i його баба, Лiра Велимара(Хоча та була зовнi куди симпатичнiша)! Може, тому його i перевели сюди з пiдвищенням?.."
  Оглушливий, як рев бiзона, крик обiрвав думки:
  - Стояти! Даю вказiвку провести випробування нової зброї вакуумної денгрезiї. Вакуумуйте повстанцiв, зрозумiло, дiйте акуратно. Призначаю нагороду за голову Iвана Горностаєва розмiром один мiльйон куламанiв. Здадуть його, i ми його опiкуватимемо. I ще, генерале, кубiзм зараз модний, особливо серед стелзанiв. Шукайте картини кубiстiв - це космiчної дiрки. Вони коштують сотнi мiльйонiв. Картини iз цiєї планети завжди високо цiнувалися. У центральнiй галактицi багато клiєнтiв.
  Герлок розгублено видихнув:
  - Так, ваше вищестояння! Але дуже багато було розкрадено до нас.
  Фагiрам у вiдповiдь труснув кулаком бiля самого носа свого пiдченого.
  - Нехай раби намалюють новi полотна. Тим, хто не здатний зрiжемо лазером пальцi, спочатку на ногах, потiм скальпуємо. Ну, а пiсля витончених знущань роздробимо i руки! Iди!
  Генерал вийшов.
  Розсувнi дверi безшумно зачинилися. На них сяяла емблема семиголової довгозубної подоби дракона. Супердракон був реальною i жахливо небезпечною твариною, яка живе в роях астероїдiв. За переказами цього рiдкiсного гiперплазмового звiра у вирiшальнiй битвi за владу вбив перший мiнiстр єдиного Стелзаната, який i заснував правлячу нинi династiю. Усерединi дверей була захована комп'ютерна система, з кожної пащi стирчав маленький стовбур плазмолазера, готовий вразити будь-якого, хто вчинив замах на губернатора. Два бойовi роботи у виглядi гриконiв, якi стали дибки утиканих ракетами, вiдстежували всi перемiщення бiля губернаторського трона.
  Фагiрам налив собi сумiш спирту з мiсцевим гашишем i, вiдкинувшись iз насолодою, слухав, як по-звiрячому калiчать хлопчакiв. Вiн знову почав iстерично смiятися, потiм натиснув на кнопку, до кiмнати увiйшло кiлька високих рабинь. Нещаснi дiвчата мали задовольняти брудну хiть манiяка!
  
  Роздiл 6
  У небi не тiльки жорстокiсть панує,
  Є доброта та справедливiсть!
  Отже, шлях для любовi вiдкритий,
  У ньому шляхетнiсть живе, а не милiсть!
  Зорги - одна з найбiльших цивiлiзацiй Всесвiту. Величезна могутня держава, що утворює всесвiтню раду та спiльноту незалежних галактик, виникла дуже давно, ще до iснування планети Земля. Коли Сонце було протозiркою i свiтило в ультрафiолетовому дiапазонi, а нинiшнi чорнi дiрки були яскравими зiрками, якi щедро дарували свiтло. Вже тодi зорги освоювали космiчний простiр, торгували, вели вiйни iз сусiдами, поступово розширюючи свiй простiр. Проте разом iз науково-технiчним прогресом розвивалася моральнiсть та мораль. Пропаганда вiйни i сама вiйна стали вважатися брудною, аморальною справою, вбивство - грiхом, заподiяння шкоди розумним iстотам - мерзенним злочином проти розуму.
  Поступово було сформовано нову галактичну спiльноту, до якої вступали лише на добровiльнiй основi. Iншi цивiлiзацiї могли залишатися незалежними. Вони, як i ранiше, час вiд часу вели мiж собою зорянi вiйни. Якщо навiть усерединi свого виду i то йде безжальна конкурентна боротьба, то що говорити про раси, якi не мають навiть загальної клiтинної структури. Але тепер, зазвичай, конфлiкти носили локальний характер, а до серйозної космiчної вiйни справа доходила рiдко, хоча окремi космiчнi iмперiї продовжували поступово розширюватися.
  Раптовий вихiд на свiтову орбiту нової цивiлiзацiї стелзанiв змiнив звичний перебiг речей. Застосовуючи найновiшi види озброєнь, збираючи союзникiв у коалiцiї, та був зраджуючи їх. Дiючи, де хитрiстю, де пiдступнiстю, стелзани стрiмко збiльшували свiй вплив, набухаючи, подiбно до снiгового кому. Пiдмiняючи пiд себе все новi й новi свiти, iмперiя ставала дедалi величезнiшою i жадiбнiшою. У ходi зiркових битв гуманоїди гинули спочатку мiльярдами, а зi зростанням масштабiв i завоювань - трильйонами, квадрильйонами. Багато мiльйонiв космiчних ракет, зiркових лiтакiв, мiжгалактичних зорельотiв воювали один з одним. Цiлi планети вибухали i розсiювалися у космосi, галактики буквально спустошувалися нестримним потоком анiгiляцiйної експансiї. За допомогою iнтриг, шпигунiв, зрадникiв стелзани сiяли конфлiкти та вiйни в iнших регiонах всесвiту. Наймали найманцiв, формували коалiцiї i продовжували розширюватися, вбираючи все новi свiти. Особливо жорстоко i затято поводилися стелзани по вiдношенню до зiркової республiки Дiн. Дiни, як i зорги, були тристатевими iстотами, i в обмiнi речовин не користувалися киснем. Хоча саме киснево-азотиста та киснево-гелева атмосфера була найпоширенiшою у всесвiтi. Така атмосфера для зоргов i дiнiв була надто активною, i без скафандрiв вони просто окислялися, болiсно вмираючи в отруйному для них середовищi. Стелзани вели винищувальну тотальну вiйну на повне знищення дiнiв, не шкодуючи навiть дiтей та зародкiв. Дiнов майже повнiстю знищили як вигляд. I тут втрутилися зорi. Переважна технiчна перевага та пара сильних урокiв вiйни повернуло стелзанiв до реальностi, зупинивши винищення цивiлiзацiї. Зорги прокинулися вiд сплячки i стали активнiше втручатися у вiйни, в криваво-фотоновi розбiрки мiж цивiлiзацiями. Дiнов було знищено близько вiсiмдесяти п'яти квадриллiонiв (Дика цифра, важко собi уявити таку кiлькiсть), це не враховуючи багатотрильйонного населення пiдконтрольним свiтам. Безумовно, завоювання Пурпурного Сузiр'я - найжорстокiша з усiх мiжгалактичних зоряних вiйн iсторiя Всесвiту. Бої поступово стихали, хоч i пiсля цього тривала експансiя. Стелзани зайняли понад три з половиною тисячi галактик, ставши наймогутнiшою iз зiркових iмперiй, пiдкоривши близько двадцяти мiльйонiв величезних зiркових держав, майже п'ять мiльярдiв цивiлiзацiй, захопивши понад чотирнадцять трильйонiв, придатних для життя свiтiв, i ще бiльшу кiлькiсть непридатних для життя, але вiдповiдних для експлуатацiї планет. Скiльки у своїй загинуло розумних iстот, не пiддається пiдрахунку. Iмперiя стелзанiв - Великий Стелзанат - стала найбiльшою з усiх мiжгалактичних iмперiй. Через активне втручання Вселенської ради справедливостi вiйни практично припинилися, залишилися лише дрiбнi прикордоннi страйки. Основний центр мiжгалактичної боротьби змiстився у сферу економiки, гострої конкуренцiї та агресивного промислово-комерцiйного шпигунства. Новi зiрковi системи став пiдкорювати не гiперлазер, а куламан (грошова валюта). Знову завойованi колонiї безжально експлуатувалися, головна мета - побiльше вичавити грошей та ресурсiв. Однак Вселенська рада справедливостi, як кому в горлi, встановила жорсткi правила експлуатацiї пiдкорених планет, обмеження застосування сили, пропорцiйнiсть права гуманоїдiв. Через колосальну технiчну перевагу стелзани та iншi зiрковi iмперiї не наважувалися вступати у вiйну з спiльнотою незалежних галактик i, стиснувши зуби, були змушенi грати за правилами. Ось тому ревiзiї Вселенської ради вони боялися набагато бiльше, нiж iнспекцiї своєї влади. Вiдносини мiж Вселенською радою справедливостi та iншими свiтами регулювалися рiзними договорами, що дозволяло вiдносну стабiльнiсть у цiй частинi Всесвiту. Дез iмер Конорадсон - старший сенатор та вищий iнспектор генерального конгресу славився своїм аналiтичним розумом, своєю феноменальною iнтуїцiєю та чiпкiстю, незбагненною поряднiстю та велетенською ерудицiєю. Вiк Деза iмер Конорадсон становив майже мiльйон земних рокiв. Досвiд багатьох тисячолiть в одному розумi. За такий довгий термiн можна навчитися розпiзнавати пастки, бачити хитру брехню, розкривати витонченi обмани. Звичайно, це створювало навколо Конорадсона могутню ауру довiри. В нього вiрили, як на месiю, i молилися на нього, як на Бога.
  ***
  Пiсля важкого бою та замаху, Лев Ераскандер напрочуд швидко вiдновлювався. Звичайно, новiтнi технологiї регенерацiї справили свою дiю, але все ж таки навiть для досвiдчених лiкарiв це було сюрпризом. Хлопчик пiдвiвся i з дивовижною легкiстю ходив просторою палатою. Пiдлога пiд голими пiдошвами була тепла дуже пружна, i на нiй можна пiдстрибувати, немов на батутi. Стiни самої палати були розфарбованi немов галявина, де гралися дитинчата раси Лiффi, кумеднi голови оленiв, тулуб леопардiв, лапи та хвосту тушканчикiв, тiльки з бiльш пишним пензликом на кiнцi.
  Вiддiлення тут не тюремне, гравiовiзор iз тривимiрною голограмою в кутку, свiже повiтря iз запахом трав, гiдролiжко та няня-робот у виглядi апельсина з павучими нiжками. Першою думкою його було: "А що коли втекти?" Залишити палату не подвиг Геракла вчинити, як i вiдключити кiбернетичну доглядальницю, але як позбутися рабського нашийника, i що ще складнiше вiд слiдкуючого пристрою, намертво вживленого в хребет. Якщо спробувати втекти, його зловять i, ймовiрно, лiквiдують. Iз замахом розiбралися, його не звинувачують, але й Урлика не зачепили, свiдчення раба в даному випадку не мають юридичної сили. Адже вiн ще не виконав завдання своєї партизанської групи, не зумiв переслати гравiограму Великому Зоргу. Тим самим вiн пiдводить товаришiв, пiдриваючи i без того тендiтну довiру. Але як вiн це зробить, якщо всi передавачi пiд контролем, а кожен його крок стежить за невтомним комп'ютером. Хлопчик у досадi пiдстрибнув, торкнувся рукою стелi з намальованим морським чудовиськом скорiше втiм, кумедним, нiж грiзним. Пiсля чого промовив:
  - Безвихiдних положень не буває, для того, у кого думки не виходять, через заднє мiсце! Жарт ненадовго розвеселив Лева, але потiм настрiй знову впав. Було вiд чого прийти до вiдчаю, але Фортуна - богиня примхлива i не завжди буває прихильною. Втiм, це прекрасна богиня любить молодих та сильних, якi не падають духом!
  Броньованi дверi палати розсунулися i в затишну, що раптом стала слiпучо-бiлою вiд потокiв дезiнфiкуючого випромiнювання, кiмнату увiйшла жiнка дивовижної краси. Молодiй людинi вона здалася казковою феєю. Висока, спортивна (два метри - стандартний розмiр для стелзанiв самок) i слiпуче красива з напрочуд милим i ласкавим обличчям. I це було досить незвичайно, тому що вiд стелзанiв завжди майорить агресiєю та нахабством. Вона поклала свою м'яку нiжну руку на плече хлопцю, м'яко подряпнувши шкiру люмiнесцентно яскравими нiгтями.
  - Мiй любий друже, ти вже став на ноги! А я боялася, що цей монстр залишить тебе назавжди калiкою.
  Її семикольорове волосся, що переливається, торкнулося мускулистої як складенi щитки грудей юнака, а запах найтонших духiв був одурманюючим, збуджуючим пристрасть. Лев не був дурнем i одразу зрозумiв, що цiй ласкавiй Цирцеї вiд нього треба, але, проте, запитав:
  - Вибачте, хто ви?
  Вона присунулася ближче, лизнула рожевим язичком хлопчика в гладкий лобик, i м'яко промовила дзвiнким голоском:
  - Я Венер Алламара, дочка мiсцевого губернатора, офiцер 9 зiрок, вiддiл комерцiйної розвiдки. Не бiйся, я не завдаю тобi шкоди. Пропоную просто вiдволiктися та проїхатись до мого особистого палацу. Повiр, вiн шикарний i прекрасний. Я покажу тобi багато такого, чого ти нiколи не бачив на своїй забутiй усiма Землi. Я її називаю планетою смутку.
  - Чому? - Лев спитав машинально, при цьому мимоволi червонiючи вiд вiдчуття пристрастi чудової дiви з титульної раси Великої зiркової iмперiї.
  - Сльози упускає Господь, бачачи як упала людина, бластер спалив людям плоть - сповнений страждання повiк! - З придихом i в риму промовила Венер i, обережно притримала, юнака, що п'явся, рукою. - А ви так схожi на нас. Хотiлося перевiрити лише грубою силою чи ще чимось!
  У Левi боролося пiдлiткове збентеження та природна настороженiсть по вiдношенню до всiх ненависних людств стелзанiв i природний поклик юного, здорового тiла. Голос хлопця видавав збентеження i сильну розгубленiсть:
  - Це дуже цiкаво, але на менi нашийник раба i пристрiй "Мертва хватка".
  Венер вимовила зневажливим тоном, немов мова йшла про суще дрiбницi:
  - Це не проблема. Нашийник легко вiдключити та зняти, коли знаєш усi його принципи роботи. А щодо твого слiдкуючого пристрою, то твiй номiнальний господар Джовер Гермес не заважатиме менi. - Стелзанка для бiльшої виразностi провела рубом долонi у повiтря. - Мiй магнат-батько може завдати йому гори крутих проблем.
  Зробивши наказовий жест, вона запросила слiдувати за нею. Що ж, упускати такий шанс було б грiшно... I не тiльки для себе, що заспокоювало совiсть...
  ***
  Броньований автолiтоплан плавно вiдiрвався вiд базальтового покриття i кинувся вгору. На Землi, де вiд старих будинкiв залишилися, у кращому разi, руїни, а з нових будiвель були лише бараки, вiйськовi бази та резиденцiя губернатора. Лев ще нiколи не бачив таких мiст. Гiгантськi хмарочоси, що йдуть на кiлометри заввишки. Вони здавались своїми верхiвками, рвуть фiолетовi та рожевi хмари цього свiту. У висотi носяться лiтальнi машини, вiд дисколетiв i краплеподiбних форм стелзанiв i рас гуманоїдного типу, до вкрай химерного дизайну тих видiв життя, що їм i близьку аналогiю не можна знайти на Землi. Кiлометровi рекламнi щити, велетенськi храми рiзним богам та iндивiдам. Висячi сади, що рухаються навколо будiвель, з найбiльш неймовiрними i дикими за формою рослинами, квiтами i живими мiнералами. Практично всi будинки були рiзнi за кольором та композицiєю. Стелзани дуже любили яскравi кольори, складне райдужне поєднання фарб, гру рiзноманiтних строкатих випромiнювань. Навiть численнi будинки, зведенi мiсцевим населенням ще до завоювання цiєї планети, були розфарбованi та розцвiченi пiд уподобання загарбникiв. Ераскандер також любив насиченi тони та складну чудову гру свiтла, це мiсто здавалося йому казково красивим. Особливо, якщо згадати понiвечену та принижену Землю. Тим часом Венер Алламара все тiснiше притискалася до нього, масажуючи руками оголене тiло. Хлопчик був майже голий, i мимоволi все сильнiше i сильнiше хвилювався, йому буквально хотiлося накинутися на гетеру, що сидiла поруч. Венер так само дедалi бiльше збуджувалася, випромiнюючи бажання.
  Хоча Леву не було навiть 19 циклiв (коментатор трохи завищив його вiк), вiн був не за вiком високий i мiцний. Зрiст майже метр дев'яносто, а вага пiд дев'яносто кiлограмiв без найменшого натяку на жир. Темно-бронзова засмага вiдтiняє дуже рельєфнi та глибокi м'язи, роблячи фiгуру ще привабливiшою. Вiн дуже сильний для свого вiку, що надає йому особливої неповторностi в чоловiчiй красi. У чому немає нiчого дивного, на Землi дiвчата божеволiли по могутньому хлопцевi з комплекцiєю Аполлона, але ще з юним обличчям, що зберiгає пiдлiткову округлiсть i гладеньку без жодного волосся шкiру. Волосся на головi при цьому густе, золотаво-свiтле, трохи хвилясте, що втiм, через коротку, модну у стелзанiв стрижки не так помiтно. А що люблять жiнки? Красу, силу, юнiсть i якщо пощастить ще розум. Треба врахувати, що у стелзанiв жiнка, яка активно знiмає чоловiка, - в порядку речей, то немає нiчого незвичайного. Рiвноправнiсть у ратнiй справi гранично зблизила i менталiтет у статевих вiдносинах, коли самець i самка це раси-агресора однаково, не знаючи сорому, хваляться своїми перемогами на любовному фронтi. Лев криво посмiхнувся, побачивши у виглядi жiночої, масивно-атлетичної фiгури хмарочос, дюжина величезних вiкон якого нагадували повнi дiвочi груди, сяючими немов зiрочки в небi сосками. Смiшнi конструкцiї у нацiї агресора. Безкрайня iмперiя з деякими елементами матрiархату. Скорiше дивно, що не вишикувалася цiла черга хтивих самок.
  Попереду височiло найвищу будiвлю в губернiї - Храм iмператора. Це була висока багатокупольна споруда. Куполи були найрiзноманiтнiших форм i кольорiв, якi сяяли яскраво. Усерединi святилища знаходився гiперплазмовий реактор, тому коли ставало темно, то висвiчувалася колосальна голограма з виглядом храму або виступаючого космiчного "суперцезаря". Минувши центральний храм великого iмператора. Вони вилетiли надвiр Вадкорозу. Ось i її палац - розкiшний, величезний, просто приголомшливий уяву, висотою майже кiлометр. Манера будiвлi дуже схожа на давньосхiдний стиль, тiльки розмальовка занадто строката, багатобарвна, зi свiтловими гiрляндами та фонтанами, що б'ють iз куполiв. А зверху голограма у виглядi блискучої заграви, в якiй можна розрiзнити контури зорельоту, що розколюється. Бiля входу кiлька роботiв-охоронцiв, дюжина полiцейських тубiльцiв (сумiш прямоходячих котiв з пишними норками). Начальник охорони палацу стелзан-офiцер привiтно посмiхнувся, простягнувши широку долоню.
  - А ти, синку, молодець! Справжнiй воїн Великого Стелзанату. Попроси нашу панi, вона доб'ється, i ти станеш солдатом, а якщо вiдзначишся, то отримаєш громадянство i будеш разом з нами управляти Всесвiтом.
  Венер зненацька суворим голосом перервала офiцера.
  - Не лiзь у чужi справи! Ви, армiйцi, прямо скажемо, у безтурботний час задарма поглинаєте протеїн, тодi як ми, екорозвiдка, завжди працюємо на батькiвщину. Можливе мирне iснування мiж свiтами, але нiколи мiж економiками.
  I знову привiтно посмiхнувшись, погладила Лева по мускулистiй засмаглiй спинi, пом'яла сильними пальцями, з гострими нiгтями, пружнi груди. М'язи твердi, серце б'ється рiвно.
  - Яка в тебе гладка шкiра, немов Самадорова мушля.
  Коли вони увiйшли в розкiшну краплену дорогоцiнними камiннями залу, Венер уже не могла впоратися з собою. Скинувши одяг, вона накинулася на хлопця. Її розкiшнi, як бутони червоних троянд, грудей набрякли i спокусливо манили. Стрункi золотисто-бронзовi ноги схрестились у спокусливому русi. Вона була худшою i сухiшою, нiж бiльшiсть жiнок великої iмперiї, i при цьому гарячою в лiжку. Ераскандер теж був не по роках сильним. Йому також, якщо зiзнатися, страшенно хотiлося поєднатися...
  Лев вiдчув себе вiтрильною яхтою, що рветься повним ходом вперед, i потрапила в шторм. Вiтер мiцнiшає, переходячи в шалений ураган, i по всьому могутньому юному тiлу, наче цунамi, пролiтають хвилi шаленої пристрастi. Причому кожен новий поштовх породжує ще потужнiший землетрус, вал наростає, а кожної клiтинi тiла хiба що обдає дорогоцiнними бризками щастя прибiй казкового блаженства. Кiлька годин юнак i жiнка кохали, переживши цiлий каскад почуттiв. Коли вони, наситившись i знесиленi, лежали на пишному килимi, їм було на диво приємно. Численнi рiзнокольоровi дзеркала пiд рiзними кутами освiтлювали простору, як гарний стадiон, зал. Коли закоханi люто блаженствували, сплiтаючи свої блискучi полiрованою бронзою тiла, дзеркала з усiх точок i дiапазонiв вiдбивали хвилеподiбнi рухи. Зiркова Афродiта з хтивим стоном повернулася, її обличчя випромiнювало щастя, мозолистi руки гладiатора-хлопчика масажували її точену нiжку, гладили мiж довгими витонченими пальчиками, лоскотали рожеву п'яточку, потiм пiднiмалися до розкiшних стегон. Венер пурхаючи в хмарах задоволення, з натхненням сказала:
  - Незрiвнянно! Ти просто чарiвник! Менi нiколи i нi з ким не було так добре. Ти такий сильний i нiжний, а нашi чоловiки не такi, як людина.
  Лев також цiлком щиро вiдповiв. Пiсля чергового пристрасного поцiлунку Венер у груди, вiд чого юне, сильне серце забилося сильнiше, пристрасть у загартованiй плотi прокинулася з новою силою. У вiдповiдь хлопець притягнув її за плечi до себе, язиком лизнув рубiновий бутончик соска, що зривається вiд хвилювання голосом тихо промовив:
  - Знаєш i ти не така, як жiнки Великого Стелзаната, у тобi стiльки нiжностi та доброти, нагадуєш казкову принцесу, i тебе хочеться врятувати. Вибач за прохання, але я хочу передати на Землю гравiограму, щоб мої батьки не хвилювалися. Все-таки ми в iншiй галактицi, на дистанцiї в сотнi тисяч свiтлових циклiв рокiв.
  Войовниця комерцiйної розвiдки дуже хотiла вiддячити чудовому хлопчиськовi несправедливо пригнобленої раси, тому вона радiсно вигукнула:
  - Прекрасно! Я маю сильну радiостанцiю з iндивiдуальним кодом, привiлей губернаторiв. Передавай що хочеш, а я тобi допоможу. Тiльки за це завтра ми знову кохаємося...
  Лев буквально розквiт у посмiшцi.
  - Якщо так, я згоден. Ти просто богиня Венера.
  - Хто? - Стелзана зобразила на обличчi здивування, хоч порiвняння з божеством їй було приємно.
  - Це богиня кохання та щастя на нашiй планетi. - Просто i легко вiдповiв Ераскандер i мимоволi опустив очi.
  - Квазарний вираз! Я колись приляжу на вашу планету. А ти поспiшай, надто довга вiдсутнiсть небезпечна для тебе. - Венер зненацька охолола, сама досить грубо пiдняла юнака за плече, навiть трохи вiдiрвавши його вiд пiдлоги.
  - Квазарне? Це вiд слова "квазар"? Напевно, це найбiльша зiрка у Всесвiтi, а я ще такий маленький, - грайливо, нiби не помiчаючи грубостi, вимовив Ераскандер.
  - Не треба, Лев! Мене влаштовують усi твої розмiри! - Стелзанка посмiхнулася сильнiше, ще раз жадiбно поцiлувала своїми медовими вустами в оксамитовi губи коханого, i зiтхнувши вiд жалю вiдпустила, хлопця.
  Ераскандеру було трохи нiяково, вiн не знав, хто його справжнi батьки, а збрехати вже начебто коханiй жiнцi, якось пiдло. Навiть якщо вона i воїн Пурпурного сузiр'я, iмперiєю у своїй жорстокостi та безпринципностi затьмарила всiх своїх попередникiв у всесвiтi. Не витрачаючи час на подальшi порожнi суперечки, юнак впевнено та швидко вiдправив гравiаграму. Це було досить просто, нескладний набiр кнопок. Потiм у супроводi своєї нової супутницi повернувся до лiтального апарату. По дорозi назад все здавалося величним i повiтряним. Численнi асамблеї дивовижних будiвель переливались радiсним свiтлом, заняття любов'ю надали яскравостi фарбам та свiжостi враженням.
  ***
  У палатi на нього чекав цiлий величезний кущ розкiшних квiтiв з дурманним запахом i живими пелюстками, що тремтiли. А також дивно шикарний стiл з екзотичними, навiть за мiрками зiркової iмперiї, наїдками. Тубiльний санiтар тепер так низько кланявся, що своїми довгими з блискучою шерстю вухами торкався пластикової пiдлоги. А суворий ескулап якось недобре пiдморгнув:
  - Тобi пощастило, хлопче! У тебе класна подружка. Скоро ти станеш вiльним!
  "Дай Бог! - подумав з сумом Лев. - Але щось не вiриться в таке легке та приємне щастя!"
  Потiм вiн раптом вiдчув якiсь не добрi хвилi думок: "Для них я лише раб, екзотична тварина".
  Хлопець вiдчув себе приниженим. Проклятi стелзани! Коли вiн вирветься на волю, вiн їм покаже, розпорошить, скiльки б їх не було квiнтильйонiв на фотони всю цю нацiю упирiв-садистiв! Тут згадалися слова Сенсея: "Коли сильний, здайся слабким. Коли слабий, здайся сильним. Коли ненавидиш, посмiхайся. Коли тебе переповнює гнiв - зменшуй тон! Хай удар буде, як блискавка! Нехай його побачать, коли вiн уже встиг вразити на смерть!"
  I знову кiбернетичнi передавачi увiмкнули гiмн Стелзаната. Щоправда, трохи змiнено. Але все одно це спорiднений пафосно-войовничий варiант. Чомусь цього разу було не так гидко вiд остогидлої музики безжальних окупантiв.
  Роздiл 7
  Якщо хочеш здобути перемогу,
  Ти на доброго дядька не став!
  Здолати зможеш сам свої бiди!
  А себе шанувати всiх змуси!
  Ось вона - рiдна планета зоргов. Величезна сфера, за розмiрами понад пiвмiльйона кiлометрiв у дiаметрi. Через надзвичайно низьку щiльнiсть ядра сила тяжiння становить лише 1,2 одиницi вiд земного. Усерединi планети металевий водень. На поверхнi найбiльше лiтiю, магнiю, калiю, алюмiнiю та iнших металiв. Крiм вiдомих на Землi, є загадковий елемент есенцум-4, есенцум-8 та ряд iнших легких металевих компонентiв, невiдомих на земнiй поверхнi, та й у сусiднiх галактиках також. Самi зорги мають бiлкову структуру, а складну, металеву. Вони складаються з рiзноманiтних легких та дуже активних металiв, частково рiдких, частково твердих. Щiльнiсть їх тiл приблизно як Н2О. Панорама будiвель досконала у своїй пишностi та своєрiдна. Вони не схожi нi на земнi, нi на стелзанiвськi будови. Кулi, банi, цилiндри, овали барвисто з'єднанi у величезнi кольоровi гiрлянди. Кулястi та цилiндричнi хмарочоси йдуть у висоту на десятки та сотнi кiлометрiв. Деякi будiвлi виконанi у формi екзотичних звiрiв з безлiччю кiнцiвок, клешнiв, щупалець та ще казна яких предметiв. Наприклад, будинок у виглядi гiбрида чотирьох черепах i ананасiв з головами ягуара при цьому поставленi, що зменшує до верху порядку один на одного. Особливо рiзноманiтнi споруди, побудованi союзними зоргам iногалактами, вони часом настiльки вигадливi, що сучаснi художники-авангардисти збожеволiли, намагаючись зрадити неймовiрну композицiю. Ось будинок, у формi якого змiшанi щупальця екскаваторiв-кальмарiв, ряду очей русалок з довгими вiями, свердел квiтiв, що закiнчуються бутонами, деталей кронштейна i голiв п'ятирогих носорогiв, з риб'ячою лускою. Важко собi навiть таке уявити, а є ще бiльш химернi, пишнi i для iнших чужинцiв божевiльнi. Лiтальнi апарати, в основному круглої форми, хоча деякi нагадують бутони квiтiв, стрiмко розсiкають вуглеводневу, метано-сiрководнево-хлорноїдрiєву атмосферу. Деякi найдосконалiшi машини моментально проскакують крiзь простiр, залишаючись невидимими. Iншi нейтралiзують тертя спецiальним випромiнюванням на частку наносекунди, що розкладає атоми на ромони (приблизно сьома ступiнь гiпер-мiнiчастини пiсля кваркiв!), а потiм матерiя автоматично збирається знову.
  Зазвичай на настiльки досконалих конструкцiях їздять самi зорги, що опанували таємницею нуль-переходу, i природою кiнепростору (те з чого складається те, що не є по сутi матерiя!) та його рiзновидiв. Сама атмосфера здалася б землянину трохи каламутною, немов через кiлометр густого туману, у висотi спалахують барвистi суцвiття блискавок - вiдбувається безпечний розряд енергiї. Дивний свiт яскравий i похмурий одночасно, але очi зоргов бачать i в гамма-дiапазонi, i в радiохвильовому, ультрафiолетовому та iнфрачервоному спектрах кольорiв. Ну, а спецiальнi крихiтнi кiбер-лiнзи надають таку можливiсть мешканцям iнших свiтiв.
  ***
  У великiй куполоподiбнiй залi з прозорим дахом старший сенатор Дез iмер Конорадсон переглядав гравiаграму, надiслану Левом Ераскандером. Зверху вiдкривався величний вигляд космiчних споруд, рiзних станцiй та супутникiв могутньої iмперiї Дiамантового Сузiр'я. Наприклад, була свого велетенська, багато прикрашена орнаментом гребiнець. Навколо її скидаючих на бурульки зубiв, лiтали зорельоти, при наближеннi їх форма моментально змiнювалася. Був наприклад космiчний корабель гiбрид самовару та бутону гладiолуса, став сумiш їжака та ромашки або перетворення блюдця з головою папуги та трьома крокодилячими хвостами, а самоскид iз крилами лебедя та головою жирафа. Тут також розташовувалися i рiзнi розважальнi центри, ресторани, казино, будинки щастя, атракцiони та багато iншого, чому аналогiю пiдiбрати не можна. Свого роду тут був синкретизм культур мiльйонiв цивiлiзацiй, що робило картину зоряного неба, надзвичайно строкатою, сповненою екзотикою чудес, коли бажання справити естетичне враження перевищувало рацiональний розрахунок.
  Ось чому багато зiркольотiв не були стандартної обтiчної форми, а їх конструктори намагалися висловити швидше дух свого вигляду, нiж досягти максимальних ходових якостей.
  Для зоргов це втiм, вже буденнiсть. Поруч iз Старшим парламентарiєм стояв його помiчник сенатор Бернард Пангон. Цей зорг грiзно височiв своєю триметровою тушею, майже квадратним тiлом iз шiстьма кiнцiвками. Говорив сенатор, низьким металевим голосом, подiбним до гри контрабасу.
  - Я думаю, що, незважаючи на зовнi правдоподiбнiсть, ймовiрнiсть пiдставки не можна повнiстю виключати. Цей губернатор змiнив 56 планет i має неважливу репутацiю. Однак пiдозрiлий анонiм не назвав себе, що завжди є сумнiвним. Та й той факт, що послання вiдправили з iншої галактики, дуже схожий на дивний хiд, позбавлений логiки. Це може бути зiткнення комерцiйних iнтересiв, особиста помста, якась давня образа. Краще надiслати туди комiсiю з професiйних експертiв, нiж летiти туди самому, а потiм стати притчею на всiх дiапазонах Метагалактики. Вам, старшому сенатору, не личить мчати майже через всю iмперiю за хибним викликом. Професiонали зроблять все краще та надiйнiше, нiж ми.
  Дез iмер Конорадсон, який мав так i титул герцога, вiдповiв тихим соковитим голосом. При цьому його обличчя, що фактично йде в плечi, було нерухомим як маска:
  - В основi я з тобою згоден. Але... По-перше, телеграма була адресована особисто менi, а не космiчному патрулю. По-друге, я давно хотiв подивитися на цю загадкову планету Земля.
  У голосi Бернарда Пангона звучало нудьга, змiшана з погордою. Але при цьому в ньому була переконлива сила. Здавалося навiть усипанi камiнчиками, що сяють у сто разiв яскравiше, нiж дiаманти, що лiтають в повiтрi рибки, енергiйно махають довгими зiтканими iз зiрок плавцями на знак схвалення.
  - Це звичайна стандартна планета з отруйним для нас киснем. Таких свiтiв мiльйони та мiльярди. На Сiрiусi живуть майже такi самi, тiльки бiльш вiдсталi двостатевi iстоти. Як i Землi, подiбна рослиннiсть. Мабуть, аборигени цiєї системи були бiльш вiдсталi технiчно, проте бiльш розвиненi морально. Це все один вид безволосих приматiв як люди, так i стелзани.
  Старший сенатор вимовив лагiдним тоном, поступово розпалюючись в ораторському поривi:
  - Ось саме, мiй друже, як стелзани. Те саме походження, той самий загiн, багато в чому схожа iсторiя, включаючи вiйни всерединi планети. А мешканцi Сiрiуса зовсiм не агресивнi, вони вiд травоїдного вигляду шимпанзе розвинулися. Хiба не цiкаво подивитися на рiдкiсний аналог - стелзани у минулому. Ми жили надто замкнуто, будучи щасливими у своїй фiзичнiй, психiчнiй та розумовiй досконалостi. Забували про те, що робиться навколо нас, думаючи, що розум та iнтелект йдуть квант у квант iз високою мораллю. Що психологiя дикуна з кам'яною сокирою не сумiсна з зiрковими iмперiями, мiжгалактичними перельотами, а загарбницькi iнстинкти - це лише атавiзм, навiяний спогадами про первородний голод. О, нi, не даремно нашi давнi фiлософи говорили, що немає нiчого страшнiшого за досконалу логiку, поставлену на службу низовинними пристрастями, i високий iнтелект, ведений iнстинктом тотальної руйнацiї. Коли стелзани винищували, давлячи наших братiв дiнiв та iнших розумних iстот, як комах, i переробляючи їх трупи на заводах смертi. Це вже були не твариннi iнстинкти, це було логiчно обґрунтоване знищення непотрiбних та потенцiйно небезпечних для цих кривавих завойовникiв видiв. Параноя вiчного страху та психозу, поєднана з холодним садизмом та моральним маразмом. I все це творили iстоти з високим рiвнем iнтелекту, нацiя, яка стала надцивiлiзацiєю. Це подвiйний урок на майбутнє. Може, колись i земляни досягнуть самостiйностi, скинувши кайданки своїх старших братiв. I менi б не хотiлося, щоб вони йшли пiдлим i, зрештою, згубним шляхом. Ця подорож потребують, насамперед, саме вони, незрiлi, духовно слабкi, що вбирають отруту огидного свiтогляду стелзанiв. Суть їхньої iдеологiї: "ти - нiщо, а твоя нацiя - все; перед iншими нацiями ти - все, бо вони - нiщо". Кожен стелзан - елементарна частка перед iмператором, кожен представник iншої раси - ще менша частка перед стелзаном. Нi, земляни мають розумiти, що до чого. Я вирiшив твердо. Їду! Хоча це рiвносильно сходження до пекла! Але хiба посланець Всевишньої справедливостi, боїться ступити на сушу, яку керує Сатана!
  Останнi слова великого зорга, жахливо грiзно гримiли важким металом. Здавалося, звучить сотня величезних мiдних труб. Величезний, майже круглий, зорг виставив шiсть своїх кiнцiвок iз дев'ятьма м'якими рухливими пальцями. Три масивнi ноги пiдтримували на вигляд незграбне, але дуже пружне i здатне змiнювати форму тiло. Конорадсон продовжив набагато спокiйнiше. Домашнi лiтаючi рибки, якi вiд енергiї рiдкометалевого оратора вже було, заметалися, як молекули в окропi також уповiльнили свiй рух, перейшовши в плавний танець. Ще одна свiйська тварина у виглядi десяти нанизаних кульок-полуничок з головою хом'ячка, ткнулася знатному зоргу в ногу i почала по котячому пеститися. Навiть можна було розрiзнити слова: "Я слухняна Сiльфа" А голос старшого сенатора продовжував звучати:
  - Нам багато вiдкрито та багато дано. I наш обов'язок дiлитися з тими, хто слiпий i злою долею обдiлений. Хоча ми не вбиваємо без потреби розумнi iстоти, навiть такi лютi i жорстокi види, як стелзани. Але iдеологiю пiтекантропа, в руках якого термо-кваркова, а на пiдходi i преонова бомба, ми маємо морально засудити. Самi стелзани повиннi зрозумiти, що є ще iншi поняття, крiм таких, як прагнення до вселенського панування, захоплення нових територiй, нехай навiть шляхом не прямих, а бiльш прихованих економiчних воєн. Суть одна й та сама, та й постiйнi вiйни вони не вели, якби не наш контроль. Я вiзьму iз собою вiсiм розумних iндивiдiв, а скiльки друзiв полетить iз тобою?
  Бернанд Пангон взяв на руки взяв на руки хом'ячка з тiлом їхнiх десяти полуничок. Останнi при погладжуваннi змiнювали кольори i витягали iз себе тиху, але дуже нiжну мелодiю. Одна з летких рибок сiла на долоню старшого сенатора, мiж пальцями Конорадсона виникла цукерка. Iстота з дорогоцiнною лусочкою чирикнула i почала злизувати насолоду.
  Пангон iз упевненою розслабленiстю промовив:
  - Я на один щабель нижче тебе за рангом i в сто разiв молодший. Менi вистачить двох. I ще вiзьму Цемекеля з дiнiв. Вiн великий фахiвець зi Стелзанiв. Однак пiсля поразки вiд термокваркової бомби довелося пересадити його мозок у тiло кiборга. Зовнi вiн не вiдрiзняється вiд роботiв, навiть мозок електронний (квантовий рiвень), збережена лише пам'ять та особистiсть. Вiн може нам дуже знадобитися.
  Старший сенатор пiдняв догору долоню, i дорогоцiнна рибка злетiла люстрi у виглядi планетної системи. Кульки планет, що дають, змiнили свою форму, як запрошуючи лiтуна здiйснити посадку. З погано прихованим жалем у голосi Конорадсон прогримiв:
  - Стелзанов, вiдповiдно до договору, доведеться сповiстити. Зрозумiло, що вони пiд будь-якими приводами намагатимуться затримати рух зорельота, що дасть їм час для пiдготовки до вiзиту та приховання слiдiв. Тож має бути важкий обмiн променевими залпами. Я сподiваюся, що переможе не найсильнiший, а найчеснiший. Той, хто править справу праву!
  ***
  Порiвняно невеликий космiчний лайнер, менш нiж за добу за людським вимiром, стартував з орбiти центральної планети великого зорга. Звичайний зорелiт без усяких химерних форм, краплеподiбний, що вiддає срiблястим вiдливом, здавався непримiтним на тлi громад демонструючих конструкторськi та художнi надмiрностi. Величезна багряно-рубинова зiрка зоргов Дарамарахадара посилала прощальний промiнь. Поруч iз цим свiтилом горiла iнша, вже штучна, волошково-смарагдове свiтило, що пiдтримує належний баланс на планетах, населених зоргами. Сiм рясно населених планет плавно кружляли навколо свiтил. Навколо них ковзали густi зiрковi грона неймовiрно барвистих спiралей зоряного свiту з мiльйонами високоорганiзованих планет. Кiлька мiльйонiв зiрок були штучно впорядкованi у химернi та гарнi постатi. А бiля входу в галактику великих зоргов на чорному оксамитовому полотнi безкрайнього космосу великi зiрки променисто висвiчували "Ласкаво просимо до раю!" Лiтери в алфавiтi зоргов нагадували силуети добрих казкових звiрят i були виднi неозброєним оком за сотнi свiтлових рокiв. Це справдi вражало. У рiзних сферах всесвiту залежно вiд випромiнювання та складу атмосфери виходили мiльярди кольорiв та квiнтильйони вiдтiнкiв. Описати пишноту неможливо бiдною людською мовою, але одного разу побачивши, ти вже нiколи не забудеш дивовижну картину свiту добра i свiтла.
  У спiвдружностi вiльних та незалежних галактик зникли такi поняття, як бiль, горе, хвороба, смерть, голод, несправедливiсть. Це є закономiрний етап цивiлiзованого розвитку.
  ***
  Космiчна битва була у самому розпалi.
  Сто двадцять сiм лiтакiв зоряного флоту стелзанiв проти ста тридцяти, приблизно рiвних iз озброєння, зорельотiв супротивника. Обтiчнi хижi форми кораблiв Стелзаната виглядали бiльш смертоносними, нiж величезнi та розпливчастi субмарини синхiв, мешканцiв Золотого сузiр'я. Спочатку треба було вибрати мiсце у просторi для вдалого початку битви. Поруч знаходилася величезна за свiтнiстю та масою у двадцять п'ять сонцiв зiрка Кiштинг. Щоб виграти битву, найкраще спробувати притиснути до неї зорельоти ворога.
  Обидва флоти маневрують, як обережнi боксери на рингу, що не поспiшають з обмiнами ударами, а намагаються промацати захист. Кораблi противника, важкi та масивнi, намагаються силовими полями притиснути до яскравої зiрки. У вiдблисках велетенського свiтила вiдбиваються на кiлькох рiвнях композицiї тiней вiд космiчних субмарин, що зрiдка скидають анiгiляцiйнi згустки. Зрозумiло, що синхи хочуть використати перевагу в масивностi, немов крилатими танками "Тигр" посiкти рухливого суперника. Воїни Пурпурного сузiр'я це чудово розумiють. Тому зорельоти стелзанiв йдуть нагору, якщо застосувати таке поняття в космосi. Командувач Вiл Дезумер холоднокровно керує битвою. Вiн киває своєму заступниковi Селенi Бiлцi:
  - Найкоротший шлях перемозi, звивистий маневр плутаючий розрахунок ворога!
  Блискуча п'ятиколiрна, хвилеподiбна зачiска красуня Селена з погонами чотиризiркового генерала, дзвiнким голоском типової Амазонки вiдповiла:
  - Заплутати супротивника, може тiльки клубок, змотаний хаотичними нитками на точному розрахунку!
  Недруги Сiнхи теж, навiть iз деякою iстерiєю прискорюються, їхнi зорельоти, здається, навiть танцюють вiд напруги. Немов жирнi жiнки танцюють при свiтлi велетенського багаття, так виглядає рух космiчних кораблiв Золотого сузiр'я. Тут 5-зiрковий генерал космiчного флоту наказує перервати прискорення i йти вгору за iнерцiєю. Селена воруша довгими вiями - вони звиваються як тонкi змiйки, шепоче:
  - Швидкiсть гарна скрiзь, крiм поспiшностi та старiння!
  Ворог ще бiльше прискорюється та отримує перевагу, все грiзно нависаючи зверху. Перевага все наростає. Ворог готовий обрушитися, подiбно до шулiки на зайця. У гравiоефiрi звучить неприємний писк:
  -Примати попалися!
  Бiлка та Дезумер дружно пiднiмають вгору середнiй палець... Раптом рiзкий поворот - i майже позбавленi iнерцiї (компенсацiя за допомогою геомагнiтних випромiнювань) зiрковi лiтаки стелзанiв мчать у зворотному напрямку, вниз, з розбiгу круговою орбiтою зближаючись iз зiркою. Противник розвертається, починаючи переслiдувати. Зiрки стелзанiв ледь не торкаються протуберанця, потiм летять над фотосферою зiрки. Незважаючи на захиснi поля, усерединi зорельотiв стає спекотно, краплi поту стiкають по напруженим бронзово-смаглявим особам. Кораблi противника теж пiшли на зближення з зiркою, що яскраво палала, тому в азартi переслiдування не помiтили, що пiлоти пурпурного сузiр'я встигли зайти їм у тил. Частина найшвидших зорельотiв прилетiла ранiше за iнших, використовуючи силу тяжiння величезної Кiштингу, що виявилося набагато стрiмкiшим, нiж очiкував противник. Наслiдували зосередженi удари лазерiв по ар'єргарду, вибухи пошкоджених зорельотiв, якi потрапили пiд зосереджений удар. Противник спробував розвернутися, але сила тяжiння грає проти нього. I поки вiн це робив, встигли пiдлетiти решта зорельотiв сузiр'я, синхронно обрушуючи на ворога всю свою вражаючу мiць. Тепер зорельоти противника змушенi прийняти бiй у нерiвних умовах, будучи притиснутими гравiтацiєю великої зiрки, втрачаючи швидкiсть i маневренiсть. Крiм того, силовi поля ворога, з'єднанi з установками гравiтацiї, також притискають супостата, змушуючи вiддавати багато енергiї силових щитiв на захист вiд випромiнювань гiгантського смертельного пекучого свiтила. Включивши до межi силовi поля, зорельоти космiчного флоту Пурпурного сузiр'я давили ворога, намагаючись зiштовхнути його на плазмову поверхню. Вiдбувався лютий обмiн ударами гравiо та мега лазерних променiв. Через близьку вiдстань i зчеплення полiв не можна було використовувати ракети i бомби, тому в хiд пiшли рiзноманiтнi озброєння лазерно-iмпульсного типу. У умовах битвою керують комп'ютери на флагманських зорельотах. У першу скрипку похоронної симфонiї стали грати еколазери, вiбропроменi, бластери, мазери та iншi види лучеметiв. Вони виплескували енергiю та потоки свiтла, породжуючи неймовiрно складнi рiзнокольоровi феєрверки. Зброя буквально викидала променi у формi вогняних куль, ножиць, трикутникiв, багатокутникiв, смужуючи простiр, руйнуючи матерiю. Тiльки фотоно-плазмовий комп'ютер мiг розiбратися у такiй какофонiї руйнiвного свiтла. Випромiнювання i гiперплазма злiталися в обiйми, намагаючись придушити один одного подiбно до шалених удавiв, що танцюють у вакуумi. Але на вiдмiну вiд цього виду плазунiв, удари палаючий розпеченої в квiнтильйони градусом субстанцiї, трощили конструкцiї в тисячi разiв перевершують за мiцнiстю Титан! Несподiвано стрiй стелзанiв змiнив градус, i вони обрушили всю силу плазмового вихору на командний корабель супротивника. Два стелзанiвськi зорельоти вибухнули, але велетенський флагман ворога теж детонував у променистий ком, подiбний до мiнi-наднової зiрки, i спалахнув жарким полум'ям i вiдразу погас. Звездолети членистоногого ворога, позбавленi головнокомандувача, перетворилися на боягузливу череду овець, що втратила пастуха. Подальший бiй перейшов у банальне побиття. Залишки космiчного флоту синхiв були просто скинутi силовими полями на синьо-фiолетову зiрку, де вони i як уривки промокашки згорiли в плазмовому випромiнюваннi, розпорошившись на фотони та кварки.
  Телепередачу перервали бурхливi оплески бiйцiв-стелзанiв, якi дивилися останнi новини iз зiркового кордону.
  Чулися трiумфальнi вигуки.
  - Хай живуть, великi воїни! Нiхто не може противитися волi грандiозного з найграндiознiшого Бога-iмператора!
  На зображеннi, створюваному колосальною блискучою тривимiрною проекцiєю, чiтко видно радiсних осiб членiв екiпажiв бойових кораблiв. Виконується гiмн зоряного флоту, чути вигуки трiумфу. Урочисто звучать вiтання вiд рiзних членiв командування та особисто вiд iмператора.
  ***
  Лев Ераскандер, який досi сидiв на мляво блискучому повiдку в рабському нашийнику, також пiдвiвся, бурхливо аплодуючи переможцям цiєї досить великої прикордонної битви. Величезний 6-зiрковий офiцер не пропустив нагоди пiдколоти.
  - Дивись, Джовер, твiй песик нам пiдлаює!
  Хлопчик не на жарт образився. Вiн на хвилину справдi забув, що у битвi перемогли стелзани, лютi окупанти Землi. Але як вони були схожi на людей, цi веселi хлопцi у бойкостюмах! Та й генетично стелзани набагато ближче до людей, нiж неприємнi мурашино-комаринi квазiгуманоїднi синхи.
  - Я аплодував не як собачка, а як людина! А це звучить гордо! Вашi хлопцi билися смiливо i гiдно, а не сидiли в тилу, як деякi. - Ераскандер труснув, жилавим, мiцно збитим кулаком.
  - Хто сидiв, макака? - Стелзан вишкiрився.
  - Ти! - безстрашно вигукнув юнак.
  Офiцер заревiв, схопившись товстими руками за бойовий бластер.
  - Дайте, я його вб'ю!
  Джовер Гермес вважав за потрiбне втрутитися.
  - Це не твiй раб, ти не маєш права його чiпати.
  - А ти що, дозволяєш, щоб мене гавкала вiркунська марадога! За зухвалiсть його треба вiдшмагати нейтронним хлистом, здерши м'ясо з ребер! - Величезний стелзан волав як ошпарений бегемот.
  - Це моя справа, як його покарати. - у голосi Гермеса вiдчувалася невпевненiсть.
  Лев вiдчував, як закипає агресiя, i тому зважився на вiдчайдушний крок.
  - Якщо ти чоловiк, а не боягуз, то бiйся зi мною чесно, голими руками!
  Всi офiцери дружно заплескали в долонi та засвистели. Iдея їм сподобалася. Багато хто бачив попереднiй бiй iз монстром, i їм було цiкаво, чи встоїть вiн проти добре навченого офiцера армiї стелзанiв. Сам офiцер хотiв, було сказати, що битися з домашньою твариною нижче за його гiднiсть, але погляди його колег говорили, що якщо вiн вiдмовиться, то втратить всю повагу. Звiсно, земна макака йому не суперник.
  - Я битимуся з цiєю твариною, але, якщо я її вб'ю, ти Гермес не отримаєш компенсацiї.
  - А якщо вiн тебе випарує? - хихикнув пихатий господар-стелзан.
  - Тодi я дам тобi тисячу куламанiв! - прогарчав лупанувши в повiтрi кулаком громила.
  - Гониш вакуум, хiба що твiй дух надiшле менi їх iз паралельного свiту! - Гермес вишкiрив пику в усмiшцi, а iншi солдати зареготали. Почулися хлопки долонi та вигуки:
  - Ми за нього доручимося!
  Двозiрковий генерал з носом шулiки i незграбним обличчям есесовця, гаркнув:
  - Робiть ставки, дракони!
  Офiцери вiдразу почали укладати парi. Деякi навiть скидали мундири, граючи масивними бiцепсами.
  Ктар Самаза, так звали 6-зiркового офiцера космiчного спецназу, став у бойову стiйку. Бiльшiсть солдатiв Стелзанату було вирощено за єдиним стандартом. Самцi зростом 210 сантиметрiв, вагою 150 кiлограм плюс мiнус двi одиницi, самки ж були зростом 200 сантиметрiв, а вагою 120 кiлограм плюс мiнус двi одиницi. Проте серед високого командного складу розбiжнiсть могла бути й бiльшою. Цей боєць був i вище, i важчим за середнiй стандарт. Скинувши мундир, вiн оголив жахливi м'язи. Вони величезними кулями перекочувалися пiд шкiрою.
  - Ти вже труп! Розiрву, як надлазери папiр!
  Юнак, який стояв перед ним, був i легшим, i меншим на зрiст, хоча для своїх рокiв теж не дуже маленький, десь 185 сантиметрiв i 80 кiлограм.
  Самаза люто атакував, використовуючи складну комбiнацiю ударiв як руками, так i ногами. Для своєї ваги вiн був напрочуд швидкий. Лев, щойно ухилившись, зумiв пiти i, зробивши сальто, врiзав противнику по вухо. Удар лише розлютив гiганта, i вiн примудрився ударом у вiдповiдь потрапити хлопчику в груди. На смагляво-бронзових грудях з'явився синець. До краю накачаний гормонами офiцер армiї Стелзаната був справжньою машиною смертi. Але й людський боєць не поступався йому. Менша вага забезпечувала бiльшу маневренiсть. I Ераскандер зробив ставку на догляди та раптовi контрудари. Як його противник не розмахувався, щоб пригорнути "комара" приклавши всю свою мiць, а бив коротко i рiзко, не забуваючи ставити блоки, завдати точного удару йому нiяк не вдавалося. Лев знову згадав слова Сенсея: "Привчи противника до однiєї серiї рухiв, вдай, що ти не здатний на бiльше. Коли вiн розслабиться, почне нехтувати захистом, завдай серiю нестандартних ударiв, врази больовi точки". Порада була мудра, i юнак намагався йому слiдувати. Ктар звiрiв прямо на очах, вiн, дiйсно, нехтував захистом, проте кiлька разiв йому вдалося по дотичнiй зачепити земного бiйця. Звичним зусиллям волi Лев придушив бiль, i коли ворог вкотре розкрився, вiн завдав несподiваного рiзкого зустрiчного удару. Потiм ще цiлу серiю акцентованих ударiв, стрiмких як лопатi рiзака газонокосарки. Противник був вражений i буквально зламаний в органiчний щебiнь.
  Один iз офiцерiв всадив у хлопця заряд iз паралiзатора, а то вiн би так зруйнував живi тканини супротивника, що вже не допомогла б навiть досконала технологiя регенерацiї. Юнака паралiзувало, а напiвмертвого офiцера вiдразу забрав робот-санiтар. Усiм стало страшно, адже якщо Ктар помре, то всiм їм влетить таке порушення вiйськового статуту. Адже вони дали дружне добро на фактичну дуель офiцера з нiкчемним рабом-гладiатором. Поспiшно розплатившись за ставками елiтарнi гуманоїди, вони залишили зал i квапливо розчинилися в безкрайньому розважальному палацi.
  Джовер Гермес забрав свого бiйця, зваливши байдуже тiло на плечi, i теж пiшов iз примiщення. Звичайно, справу замнуть, але, скiльки витрясуть "грошей" на хабарi. Побачивши, що Ераскандер вже прийшов до тями, бос рiзким рухом, скинув його на пiдлогу.
  - У тебе зiрвало голову? Ти не смiєш, то бити офiцера iмперiї!
  Лев безстрашно вiдповiв:
  - Якщо вiн справжнiй чоловiк, то й удари має отримувати справжнi, чоловiчi.
  Смiлива вiдповiдь сподобалася стелзану, що мав себе крутим.
  - Ти, звичайно, молодець, завалив такого могутнього бiйця. Будь ти моїм сином або хоча б з нашої раси, на тебе чекало б прекрасне майбутнє. Але ти раб вiд народження. Зрозумiй це! I не намагайся над нами взяти гору. Якщо будеш, слухняний, твiй статус буде пiдвищено.
  - Яка рiзниця! Це лише змiнить довжину повiдця! - скрививши обличчя, юнак зобразив вищий ступiнь зневаги.
  - Нi, є рiзниця! Якщо хочеш жити, ти зрозумiєш мене. Ми скоро полетимо до чорного сектору. Прошу, поводься як покiрний раб. Там надто небезпечно! - Гермес погрозив Леву пальцем, наче це був не грiзний воїн, а маленький хлопчик.
  
  Роздiл 8
  Не знаємо ми свого призначення,
  З ворогом боротися, чи в неволi жити!
  То невже наше поколiння
  Чи не зможе ярмо рабства розтрощити?
  Сiвши в величезну розкiшну машину, що скидається на акулу-Барракуду, Гермес i його раб помчали по найширшому проспекту, летячи зi швидкiстю гарного реактивного винищувача. Височенi будiвлi мелькали калейдоскопом.
  Лев знову з цiкавiстю вдивлявся в iмперське мiсто. Випуклi площею в квадратну милю рекламнi щити, що слiпуче виблискують найскладнiшою гамою найнеймовiрнiших кольорiв, наче били iнформацiєю по мiзках, що скидається через них. Багато рекламнi споруди випромiнювали й iншi дiапазони, що є далеко поза видимостi людини через спецкиберэкран аеромобiля, здатного передавати навiть гамма- i гера-хвилi тощо. Враження вражало i значно виходило за межi адекватного сприйняття. Люблять вони звiрi з волшебластерами себе рекламувати!
  Стилiстика будiвель i величезних хмарочосiв типова для стелзанiв, рiзнi, часом химернi, але геометрично правильнi форми, безлiч рiзноманiтних кольорiв та кутiв. Дивовижна рiзноманiтнiсть багатокiлометрових палацiв, хмарочосiв i, водночас, гармонiйнiсть. Кожен, навiть найбiднiший, представник виду стелзанiв мав рабiв та слуг-роботiв.
  Останнiм часом розплодилися колосальнi клани промисловцiв та олiгархiв. Колишня казармова система була заражена жирним нудотним духом капiталiзму i приватної власностi. З'явилися борделi, гетери, казино, бiржi та багато iншого. Незважаючи на жорстокi репресiї, практично всi чинушi та близькi до годiвницi брали хабарi, практикували вiдкати, тi, хто був винятком, ставали iзгоями. А це ознака того, що велика iмперiя ось-ось може потрапити у глибоку кризу. Столиця галактики Грейзiнар звичайно була бiльшою i розкiшною, але й цей мегаполiс вражав уяву людини.
  Лев милувався дивним виглядом, забувши про отриманi травми. Несподiваний крен, i вiн дуже стукнувся великим зламаним пальцем. В останньому бою вiн трохи помилився, не точно вдаривши, i зламав палець на правiй нозi. Стиснувши зуби, насилу вiн стримав бiль.
  Зненацька ландшафт змiнився. Аеромобiль припаркувався, нiби сплющившись об стiну i вони моментально опинилась у просторому готельному номерi. Помiрно розкiшним i вiдмiнним оглядом. Юнак з непiдробним здивуванням, сплеснув руками i вигукнув:
  - Ого! Та й швидка змiна декорацiй, немов монтаж у кiно!
  Джовер не втримався вiд єхидної посмiшки.
  - Так, боєць, ти ще тiльки почав по-справжньому впiзнавати технiчнi досягнення Великої iмперiї. I був не чорною дiркою в бiйцi, тiльки тепер тобi доведеться попрацювати набагато серйознiше, нiж ранiше.
  Незважаючи на грайливий тон господаря, у його тонi вiдчувалося зловiсне, i явно неприємне.
  - Це чому? - Ераскандер машинально увiбрав голову в плечi.
  Гермес вимовив розслаблений тоном, перебираючи пальцями правої руки брелок iз мiнiатюрним комп'ютером:
  - Нашi жiнки пронюхали, який ти гiгант великого сексу, i хочуть з тобою потiшитися. А це серйозно! Нашi жiнки дуже люблять секс. Я думаю, ти теж хочеш розважитися.
  - З усiма одразу!? - Голос Лева не висловлював ентузiазму, вiд постiльної роботи.
  - По черзi. Вiдразу кiлька самок, i лише за їхнiм бажанням. Ти добре любив Венер? - Джовер потер пальцем брелок, i спалахнуло велике голографiчне зображення. Це була восьмигранна фортеця, штурмована босоногими войовницями в коротеньких спiдницях, i крючковатыми мечами. Захисники виглядали як мильнi бульбашки з десятком тоненьких нiжок.
  - Я не був самцем-повiєю, а сам її захотiв! - сердито промовив Лев i дотепно додав. - Кохання це така гра, де третього не покличуть!
  - I цих треба захотiти. - Гермес погрозливо зрушив брови, чарiвник сам навiв десяток своїх дул на юного, невiльника. Хазяїн жорстко, але логiчно додав. - Жiнка найбажанiша з усiх здобич, i найстижнiша, коли видобуток пожирає мисливця!
  - А платитимуть вони тобi, як господаревi раба? - iронiчно посмiхнувся юнак.
  - Уяви, що це просто розвага для особистого задоволення. - Гермес примружив очi, голограма-кiнотеатр змiнилася, i тепер у великому готельному номерi нiби хлюпалися смарагдовi, з перловою пiною хвилi океану, три вiтрильнi кораблi вступили в абордажну сутичку. Робовласник Стелзан додав. - Не розумiєш свого щастя - людськi хлопчаки особливо такi юнi як ти, можуть лише мрiяти про таку карколомну пригоду.
  - За грошi? Це не розвага, а проституцiя. Без ганебного фiнансування я, може, й захотiв цiлий гарем, а за грошi впрягайся сам! - Леву було i прикро i соромно, вiн розумiв, що подiбна пропозицiя швидше принизлива, нiж приємна.
  Джовер заревiв, а з дул чарiвника посипалися густi снопи iскор. Стелзан надсаджувався потоком слiв:
  - Ну, людське вiдроддя, я здам тебе до Мiнiстерства любовi та життя, тодi зрозумiєш, яка кара за непокору! Так, за одного Урлика тебе мають розiбрати на запчастини! Милосердя до рабiв, так само недоречно, як бiлий халат у шахтi! Дерево iмперського процвiтання, вимагає поливання потiм, добривами трупами та пестицидiв з кровi та слiз!
  Лев Ераскандер покрутив пальцем бiля скронi, але побачивши задоволену усмiшку Гермеса, зрозумiв, що стелзан сприйняв подiбний жест, як похвальбу своєму дотепностi та iнтелекту. Хлопець спокiйно зауважив:
  - Бiль не такий страшний, вiн природний супутник всього, що живе. - Хлопчик безуспiшно спробував схопити долонькою одну абордажну шлюпку вiдходили вiд пiратської бригантини. Проекцiя - голограма давала зображення прозоре, що Гермес i навколишнє оточення були чудово видно, але при цьому завдяки спектральному нашаруванню реалiстичне, коли видно кожну деталь баталiї. Зокрема як привабливi чудовi оголенi самки-флiбустьєри (напевно стелзанки) i ердифiки, що б'ються з ними: iстоти з крокодилячими головами, лапами, хвостами лева, i фiгурами горил iз золотою кучерявою шерсткою. Але, звичайно, увагу приковували дiвчата-стелзанки. Пiд час бiйки, їх м'язистi тiла, блищали вiд поту, а принади в русi, були настiльки спокусливi, що фiзично сильний юнак вiдчув бажання, природний поклик плотi. Лев швидко додав. - Я твердо сказав, що не буду альфонсом, але якщо ти хочеш, я поговорю з вашими дамами. Це навiть цiкаво, тим бiльше на Землi ходять чутки, що стелзани зовсiм не старiють. - Ераскандер кинув погляд на мед, що лакає в кутку, таргана в черепашому панцирi i гусячою головою. Голодно ковтнув. - Непогано чи як на вашу думку квазарно, але зараз я маю бути у дочки мiсцевого губернатора.
  - Так, я знаю, вона менi вже заплатила, тож зараз я пiдвезу тебе до неї. - Гермес дуже гидко шморгнув носом, i з виглядом справжнього бариги пiдморгнув. - А ти симпатична iграшка!
  Лев з ненавистю глянув на Джовера.
  - Ми любимо один одного!
  Стелзан-господар зробив жест, у примiщення влетiв, кiбернетичний прислужник. Гермес рикнув:
  - Гарненько нагодуй раба! Йому знадобиться багато сил!
  Виконаний у виглядi дельфiна з гнучкими лiтаючими окремо плавцями (мабуть виконують у цьому випадку роль рук), робот випустив широкий, зелений потiк свiтла на Ераскандера i з подивом сказав:
  - Юний стелзан отримає повний набiр харчування для життєвих сил... - Харчовий автомат розгубився. - Це у вас така гра у рабство?
  Гермес зло гаркнув:
  - Так, а що не видно! Заткни пульсари в принцепс-плазму i виконуй наказ однозiркового генерала торгово-комерцiйних вiйськ!
  З утроби робота виникла протекцiя дiвчинки на танкових гусеницях замiсть нижньої частини тiла. Голограма, звернувшись до Лева солодкозвучним голоском, сказала:
  - Чого зволите славний воїн Непереможної iмперiї? Яку їжу!
  Джовер погрозив голограмi важким кулаком:
  - Вiн штрафник i не має права вибирати. Дай йому максимум активного протеїну, вiтамiнiв, i всього того, що дозволяє пройти гiдно годину. Годуй швидше!
  - Слухаюсь пан! - З плавникiв робота вилетiли стовпи бузкового свiтла, i вони насильно розсунули щелепу. У горлянку разом iз потоком випромiнювання полилося щось, iз приємним нiби згущеним молоком запахом.
  Але Лев не вiдчув смаку, тому що язик i рот, був притиснутий пружним силовим полем, i юному рабовi доводилося судомно ковтати, це подоба киселя. Глотцi було лоскiтно, зате в шлунку розтiкалося приємне тепло, а голоднi спазми змiнилися блаженним вiдчуттям ситостi. Тiльки одне погано, це не прийом їжi, а фактично заправлення стародавнього автомобiля iз примiтивними двигунами внутрiшнього згоряння.
  У головi у юнака майнула не зовсiм доречна думка, але чомусь тiло людини все ще заповнює енергiю таким тривiальним i неефективним процесом як окислення вуглеводнiв.
  "Заправка" пройшла швидко, а в ротi залишився неприємний металевий присмак, живiт злегка обтяжiв, зате по всьому тiлу заструїлася енергiя... Тонка смужка тканини на стегнах не могла приховати, збудження i мiць юнака Ераскандера, що переповнює.
  Гермес теж помiтив це i в його руках немов з повiтря виникло нейтронне батiг:
  - Ти хлопчисько-жеребець вже бачу готовий! Давай поїхали!
  Пiдлога у вiтальнi номера попливла сама собою i їх знову виштовхнуло в Аеромобiль. Гермес скомандував автопiлоту:
  - У палац номер 39-12-4!
  Машина рвонула вулицями велетенського мiста iмперiя. Одна з будiвель, виконана у виглядi старовини САУ з трьома товстими дулами, раптом зiщулилася i майже моментально пiшла пiд землю. Ераскандер раптом брязнув:
  - А чи чекає на мене Венер?
  - Зараз перевiримо! - Гермес, зробив авто-запит, натиснувши кнопку пiдтвердження, у вiдповiдь пискнуло байдужим голосом робота:
  - Господиню Алламару викликали iз секретною метою, найближчої доби не чекайте!
  Стелзан-господар грубо грюкнув хлопця по жорсткому м'язу плеча:
  - Тим краще! Гони вiдразу у Всепланетний Дiм Радостi та Блаженства!
  Автомобiль, що лiтає, моментально змiнив напрям, картини дивного мiста продовжували мелькати за прозорим пластиком. Попереду замаячив двокiлометровий яскраво-оранжевий павук iз двадцятьма чотирма розмальованими квiтковим орнаментом щупальцями, на вершинi сяяла семикольорова подоба тюльпана з пестиком, що снувався вгору-вниз. Величезна дракона паща механiчного членистоногого плавно розкрилася, пропускаючи повiтряну машину.
  - Ось ми й прилетiли!
  Джовер Гермес знову по-iдiотськи посмiхнувся i опинився в розкiшному скафандрi. Усерединi будiвлi мерехтiли тривимiрнi голограми, де рiзнi особини вiд стелзанiв до дивовижно рiзноманiтних iстот усiлякими найдикiшими i збоченими на погляд людини способами здiйснювали ритуал соїтiя. Тривимiрнi проекцiї рухалися, здавалися живими та яскравими. Тут були подоби жiночого кентавра та радiоактивних медуз. Нутрощi їхнього тiла при спаровуваннi спалахували мiнiатюрними ядерними вибухами. Деякi схожi на наркотичнi галюцинацiї художника-авангардиста особини, зображували у виглядi величезних голограм сiтiї з виверженням каскадiв блискавок або бризок гiперплазмової лави форми, що змiнює нальоту, i випромiнювання безмежного в рiзноманiтностi спектру. То бризки гiперплазми у виглядi триголових орлiв, потiм моментально як пластилiновi фiгурки перетворюються на метеликiв з безлiччю крилець, то це вже сумiш рибок i квiткових бутонiв, що розмахують пелюстками... А це зовсiм неймовiрно, невимовнi за формою тварюки здiйснюючи акт розмноження, пожирали з навколишнього середовища енергiю, змушували конденсуватися атмосферу i вона зливалася вниз потоками зливи, яка впала поверхню вiдразу починала шипiти i димитися.
  Лев ошелешено дивився i розгублено моргав... Це було за межею його уявлень, що й уявити осуднiй людинi в принципi неможливо. З вуст юнака зiрвався вислiв:
  - Людина може подумки уявити собi все - крiм кордону, за яким закiнчується безмежна людська дурiсть!
  Гермес на це не зреагував, вiн жадiбно вдивлявся в проекцiї, дихання стелзану почастiшало i стало важче.
  Гола височена дiва з семибарвною зачiскою та дванадцятивостим нейтронним хлистом випливла через голограму. Спочатку стелзанка здавалася величезною, але з кожним кроком, зменшувалася, доки не стала майже стандартного трохи вище двох метрiв розмiру. Вона крокувала, енергiйно обертаючи шикарними стегнами з ниткою, що висить на них тонкою слiпуче блискучою радiокамiнням. Туфлi на високих позолочених у камiнчиках пiдборах дзвiнко стукали по напiвдорогоцiнному покриттю.
  За нею рухалася iстота, що складається з семи огранених кульок з лапками за формою жаб'ячих, але на м'яких подушечках. Кульки переливалися, наче дорогоцiннi камiнцi пiд потоками кiлькох свiтил, а мордочка... Ну прямо Мiккi-Маус у давнину культова дитяча мультяшка. Стелзанка зупинилася, вишкiрила хижою пантерою великi, триколiрнi зубки. Її шикарнi очi iз зображенням семикiнцевої зiрки на райдужнiй оболонцi, завмерли на красеня Левi Ераскандерi.
  - Який квазарний юлiнг! З якого кварка ти його витяг?
  Гермес хитро примружився, пiдморгнувши (ось погана звичка бариги!) своїм правим, отруйно-фiолетовим оком:
  - Комерцiйна таємниця! Скажу за окрему платню!
  Величезна жiнка мускулистою рукою притягла рослого, зiтканого з литих м'язiв хлопця до себе. Її довгi нiгтi виблискували сумiшшю розпорошених сапфiрiв, смарагдiв та ультра-плутонiю.
  - Я тобi заплачу вiдсоток, як i домовлялися. Я вважаю, що абсолютно логiчно пiдняти плату за юнака. Вже понад тисячу триста самок сканували образ цього левеня. Вони його просто розшматують!
  Гермес обсмикнув собi язиком повнi губи:
  - Вiн мiцнiший, нiж ти думаєш! Витримає! А для мене є щось, щоб я тут не нудьгував?
  Господиня притону вибила i пальцiв снiп помаранчевого вогника i запитала, втягуючи витонченим з маленькою горбинкою носиком язика полум'я-дурману:
  - Вам самок рядових, офiцерiв чи з-помiж iногалактiв? Але секс iз небiлковими представниками iнших свiтiв протизаконний (та й може бути небезпечний!), це можливо лише за додаткову плату. На вибiр вiд гермафродитiв, до сорокаполих...
  Гермес недбало вiдмахнувся:
  - Краще з самками iнших галактик та тiлесних структур, свої вiчнi спаринг-партнерки вже набридли.
  Мультяшна мордочка схожого на уривок намиста з сукнi королеви звiрка, уткнулася юнаковi в гомiлку. Носик подовжився лопаткою, i потер витончено виступаючi, пiд темно-шоколадною шкiрою хлопчика жилки. Ераскандер муркнув, вiд приємного лоскоту, а шорстка лопаточка перейшла до рожевих, покритих запашним вiдштовхуючим пил i бруд маззю п'ята. Колiр блискучих кульок, чудової iстоти, став змiнюватися у бiк смарагдово-блакитної частини спектра.
  - Бажання клiєнта - закон. - Глава будинку пристрастi прикрикнула своїй кумеднiй улюбленицi. - Назад Алавалета, ти дарма думаєш, що цей хлопчисько найдобрiша душа. Перед тобою, насправдi, жахливе звiрятко, здатне в майбутньому стати одним iз найкращих воїнiв Безмежної iмперiї. - Потiм тон дiви з пафосно-пiднесеного змiнився на звичайнiсiнький i навiть нудний. - А ти, Левене, йди за мною!
  - Якщо все буде гаразд, я покажу тобi iмператорський палац у галактичнiй столицi Грейзiнарi, - ледь чутно прошепотiв Гермес.
  Взявшись за руки, Ераскандер та власниця притону зайшли за мозаїчну стiну. Звiдти пролунав жiночий смiх, i шарудiв одяг, що скидався. Поява юнака викликала рев. Кiлька оголених дiв кинулися до нього, вп'явшись iз жадiбнiстю голодних п'явок. Тiла; бронзо-коричнева людина i свiтлiшi стелзанок сплелися в клубок, вiн вiдчув, як у поривi пристрастi його сильно кусають за плече, а одразу троє пiкантно ароматних дiвочих вуст, намагаються зловити рота раба. Руки вчепилися в свiтле волосся хлопчиська, його осiдлали, завдаючи болю, довгi нiгтi вп'ялися в лопатки. Лев несамовито працював, подiбно до живої машини, але його розум був далеко...
  Юнак згадав мимохiдь видиму в будинку Венер Алламари - проекцiю iмператорської резиденцiї, розташованої в галактичнiй столицi. Колосальних розмiрiв будинок палацу iмператора було розцвiчено рiзнокольоровими вогнями найскладнiших форм i забарвлень, видiляючись величезною скелею на тлi. Вiддалена споруда скидалася на багаторазово збiльшений Кельнський собор, тiльки шпилi були кулястi, а блискучi куполи щось мали вiд палацiв китайських богдиханiв, тiльки набагато величнiших. Люмiнесцентне покриття, дорогоцiнне камiння, численнi статуї та форми справляли вражаюче враження. Оскiльки землян не пускали на iншi планети, то їм було важко уявити неймовiрно величезнi будiвлi iмператорських палацiв незрiвнянно вищих, нiж Гiмалайськi гори, i з казковим розфарбуванням, що складається з кольорових рослин та фантастичних тварин.
  Столиця галактики настiльки величезна, що суцiльний мегаполiс займає майже всю сушу великої планети. Навколо неї в атмосферi знаходиться незбагненне безлiч рiзнотипних зорельотiв. Скрiзь не слабшає рух мiльйонiв строкатих, сяючих фiгур. Здається, що у столицi галактики Грейзiнарi важко знайти злачне мiсце. Проте центр галактики тiсний. А до iншої планети Барадо всього п'ятдесят мiльйонiв кiлометрiв, але там є брудний гангстерський вiдсiк. В принципi, борделi та точки торгiвлi дурманом є i в столицi, але служба безпеки все це сильно придавила, тримаючи в пристойних рамках. А тут майже вiльна кримiнальна зона. Чому туди так поспiшав Гермес, поки що загадка. Але Лев, цар звiрiв, знав, що його завдання розкусити задум ворога-антигуманоїда. Цiкаво, чи пам'ятають його на Землi, чи пам'ятають людину, яка носить таке гучне iм'я - Лев?
  ***
  Губернатор нервово мiряв розгонистими кроками кабiнет, що, втiм, нагадувало прогулянку, оскiльки розмiр кiмнати був схожий на гарний олiмпiйський комплекс. Генерал Герлок слухняним песиком слiдував за ним. На ходу вiн читав свою доповiдь, у якiй не було нiчого нового. Командуючi секторами, а всього секторiв десять, перебували найвищою мiрою боєздатностi. Багато секторiв спецiалiзувалися на чомусь одному: сектор Меркурiя - на видобутку цiнних металiв (планета була багата на цi ресурси, а близькiсть Сонця полегшувала обробку цього виду сировини), сектор Венери - на постачаннi деревини (там суцiльнi лiси, густi джунглi), а також на постачаннi вуглеводневої сировини, сектор Юпiтера - на постачаннi вуглеводневих елементiв. Iншi планети менш вигiднi.
  Мiсяць має гарнiзон прикриття та космодром. Марс - найбiднiша планета - входить до складу мiсячного сектора. Зовнiшнє кiльце (Плутон i транс-Плутон) - найбiльший за бойовою силою сектор. Вiн пiдпорядковується безпосередньо Департаменту "Честь та Батькiвщина". Є й додатковий загiн, пiдпорядкований Мiнiстерству "Вiйни та Перемоги". Зовнiшнiй сектор має надлишковий захист на рiвнi столицi галактики, причиною чого є особливий статус цiєї планети, безпрецедентний для всiєї безмежної iмперiї. Командує захистом ультрамаршал Еророс. Вiн. Щоправда, ще займається охороною найближчих планет, але тут зосередженi великi сили iмперiї. Сам iмператор затвердив план надмiрного захисту цiєї планети.
  ***
  Фагiрам зупинився i швидко заговорив, чергуючи слова i рохкання:
  - Вiд зоргов до нас летить генеральний iнспектор Дез iмер Конорадсон. Вiн усiм вiдомий. Йому мiльйон рокiв. Тристатевий "металiст", явно, отримав донос. Становище критичне, щоправда, перти, йому майже через всю iмперiю. Значить, вдасться затримати його в польотi максимум. Але, якщо вiн прилетить, це може нам дорого коштувати, а проблема дуже проста, чи знайде вiн геноцид цих приматiв? Вiн має право викрити нас у порушеннi правил експлуатацiї.
  Маршал-губернатор зробив паузу, гордо схрестивши руки на грудях. Триголовий яструб випустив iскру з дзьоба, i кукурiкнув... Наслiдував жест "горили" i швидко-швидко засем'янив, гарячково перебираючи словами генерал Герлок:
  - Але вони дуже багато хочуть, на Землi, кажуть, не можна тримати бiльше тисячi солдатiв, на iнших дозволяють до десяти тисяч. Ми ж землян не винищили поголовно, iнакше все було б набагато простiше, як в iнших мiсцях, де ми повнiстю дематерiалiзували гуманоїдiв та розумних iстот у квадрильйонних кiлькостях. Як приємне повiтря вакуумно-стерильних планет. Однак, на жаль, нас можуть покарати найменшi й чорнодирнi зорги. Видно, доведеться перекидати вiйська на транс-Плутон. I переробити планету у показушний рай. Знайдемо краще партизанiв i покажемо землян, як худоби, не вартi жалю, що викликають огиду. Я розраховую на вас, найскладнiше - перебувати тут, на Землi.
  Слово взяв ультрамаршал Еророс, який прибув у зв'язку з такою екстраординарною справою. Вiн би вищий за званням, нiж Фагiрам Шам. Еророс був потужний, з гордо кирпатим носом, здавався майже юнаком, атлетично складений амбал, як i практично всi iншi представники цiєї войовничої раси:
  - Головна проблема - це нашi копальнi на Меркурiї, хоча планета i не була освоєна землянами, але вона знаходиться в їхнiй зiрковiй системi. Якщо спливе лiмiт, що безоплатний експорт перевищено вдесятеро i перевищує п'ятдесят вiдсоткiв, то буде проблема. Головне, звести до мiнiмуму спiлкування з тубiльцями. Це планета червоного рiвня захисту, нiхто не повинен знати iсторiю землян. I на Марсi, i на мiсяцi потрiбно навести лад, там є слiди перебування людей, а прати їх не можна без санкцiї Верховної ради найвищої мудростi. Ця система захищена спецуказом Святiшого iмператора. А Безкiнечний правитель не любить, коли його турбують за такими дрiбницями. У масштабах всесвiту подiбнi розробки дрiбниця. Тож слiди доведеться сховати у зовнiшньому кiльцi захисту. Має бути тотальна чистка. Знайте, що хоча зорги - високорозвинена цивiлiзацiя, вони схильнi до стереотипного мислення, їх можна обдурити, поводячи себе всупереч формальнiй логiцi. Наприклад, якщо обхiдний маневр найбiльш логiчний, то супротивник до нього i готується, а удар по прямiй лiнiї може бути несподiваним та ефективним. Iррацiональнi ходи здатнi потрясти супротивника. Треба максимально скоротити слiди геноциду та спровокувати заколот землян. Це зб'є з пантелику.
  Губернатор грубо перервав i заволав, нервово потираючи пiдбори по бархатистому мега-пластиковому покриттю. Голос був i справдi як у чокнутого:
  - Я розумiю логiку зоргов, але менi, щоб приховати слiди, потрiбнi конкретнi грошi та ресурси. Головна слабкiсть зоргов - це їхня поряднiсть. Нехай Рада любовi i правди допоможе менi обiйти закон, не порушуючи договору контролю над розвитком планети. Зiркольоти зовнiшнього кiльця мають взяти участь в операцiї "Регенерацiя", а витрата за рахунок Департаменту "Честь та Батькiвщина". А дав...
  - Нi, витрати понесе Мiнiстерство "Вiйни та Перемоги", а також Департамент милосердя i справедливостi, - перервав Фагiрама Еророс, промовивши фразу, ультрамаршал включив через кiльце-друк особливе поле, яке знизило чутнiсть вигукiв дикого губернатора.
  - Дiятимемо за запасним варiантом. Усi матерiальнi слiди будуть помiтнi, майстерно прихованi. Головне, звести до мiнiмуму знайомства зоргов з аборигенами. Цiлком можливо, що тут переслiдуються цiлi розвiдувального штибу. Дiзнавшись про слабкiсть землян, вони краще знатимуть i нашi слабкi й сильнi сторони. Тому влада над загальною координацiєю та опiкою резидента-зорга тимчасово переходить до ультрамаршала Урлика, тобто до мене. Найкращi фахiвцi з камуфляжу прибудуть iз галактичного центру. Дез iмер Конорадсон вилетить, дегазовано напившись, упiймавши пащею вакуумний колапс!
  Ультрамаршал випустив голограму двi голоногi воїнки, що наздоганяють бананову козу стрiмко промчали по залi, i наздогнавши заходилися рубати цей фрукт на дивовижнi шматки. Стелзани грубо захихотiли, особливо голосно реготали вартовi на вартi загрозливо атлетичнi в червоному бiкiнi дiви-катки. Їхнi оливковi груди, були великi як кавуни, талiї вiдносно вузькi, а стегна розкiшнi, пiд шкiрою войовниць перекочувалися м'язи, а обличчя класичнi правильнi, дуже гладкi, але злi, волосся сплетене в кiски. Амазонки iз космосу! Еророс легко додав:
  - Я займуся, для початку, обробкою аборигенiв, що насамперед працюють у центральному мiстi.
  Фагiр остаточно знайшов холоднокровнiсть, зупинився i повернувся навколо осi. Його бичачий голос, раптом знизив октаву щось тоненького шепоту. Чорношкiрий громила навiть зiгнувся i приклав долоню до рота:
  - Обговоримо деталi контроперацiї.
  ***
  Через пiвтори години транспросторовий комунiкатор почав гарячково випромiнювати кванти, вiддаючи розпорядження.
  ***
  Останнє, що пам'ятав Володимир Тигров, це яскравий спалах скаженого все пронизливого свiтла. Дикi кругообiги анiгiляцiйної плазми наскрiзь пропалили тiло юнака. Здавалося, кожна клiтина палала в багатомiльйоннiй геєннi. Це навiть не можна було назвати заслiпленням. Вогненний вихор наповнив усе, затопивши думки та свiдомiсть. Все тiло пожирало полум'я. В головi майнула думка, Чому вiн так довго вiдчуває бiль, адже плазма спалює i випаровує частинки тiла швидше, нiж больовий сигнал дiйде до мозку. "Невже я потрапив у пекло?" Вiд невимовного страху тiло засмикалося в шаленому ритмi. Начебто стало легше, палило вже не так сильно. Очi розплющилися, i вiн вiдчув рiжучий бiль вiд яскравих вiдблискiв слiпучого сяйва. Володимир знову заплющив очi. Як йому здалося, вiн лiг, розслабивши все тiло. Бiль вiд опiкiв i справдi вщухав, перетворившись незабаром на неприємний свербiж.
  Коли Тигров знову розплющив очi, вогняна заграва померкла, i крiзь розпливчасту серпанок став проступати малознайомий краєвид. Зiр швидко повертався в норму, очi чiткiше розрiзняли деталi навколишнього оточення. Те, що вiдкрилося погляду, заспокоювало. Величезнi дерева, що вiддалено нагадують товстi з дуже пишними верхiвками пальми, що ростуть поруч дрiбнiшi, але барвистiшi породи з квiтами i якимись екзотичними фруктами. Рослини були найхимернiшими формами, абсолютно не схожими на представникiв земної флори.
  Вiд подиву хлопчик зробив крок уперед, до дерев. Босi ноги торкнулися невисокої м'якої трави. Ласкава трава була, в основному, яскраво-зеленого кольору, але зустрiчалися пучки фiолетових, червоних, жовтих та яскраво-жовтогарячих рослин. Тут росли чудовi квiти, невеликi, але багатобарвнi. Деякi нагадували земнi букети, iншi вражали своєрiднiстю. Свiт виглядав спокiйним та чарiвно барвистим. Рiзнокольоровi метелики та срiбнi бабки, золотi жучки з рубiновими цятками, i жодного настирливого кровососа.
  - Мабуть, так виглядає рай! - вирвав iз себе крик здивування хлопчика.
  Повiтря було наповнене цiлим океаном чарiвних запахiв, що видiляються квiтами. Вiд цього аромату ставало весело i хотiлося смiятися. Бадьоро вставши, Тигров побрiв по травi. Значить, це рай, а якщо так, то вiн скоро зможе знайти iнших людей.
  Було дуже тепло, свiтило на небi здавалося величезним i заливало простiр своїми променями. Однак, у мiру того, як зовнiшнi враження ставали все бiльш звичними, i дивовижний пейзаж уже не так займав думки, стали виразнiше виявлятися фiзичнi вiдчуття. По-перше, сильно занила щелепа, вибита сильним ударом бравого стелзану-офiцера. По-друге, виникло почуття голоду. Останнiй раз вiн пiдкрiпився сухими пайками на уральськiй базi, ранiше три днi вiн взагалi не мав i крихти в ротi, крiм горiхiв вiд соснових шишок.
  Наскiльки разiв голу пiдошву хлопчака жорстко кусала на вигляд дуже красива, рiзнокольорова, але насправдi трава, що палить немов кропива. Ступнi вiд его сверблячки, як вiд осиних тиснув.
  Дивний рай, якщо вiн, як i ранiше, вiдчуває бiль. Щоправда, вiн не фахiвець у богослов'ї, але в раю болю немає. I як вiн чув, зникають усi тiлеснi ушкодження, отриманi за життя. А тут на тiлi видно синцi, сверблять комаринi укуси, бурчить голодний шлунок. Хлопчик пiдiйшов до струмка, сунуть туди подряпанi ноги, подивився на своє зображене.
  У дивовижно прозорiй водi було видно силует свiтловолосого, гарного, не дивлячись на синцi на обличчi хлопчика. Тiльки одна дивина, вiн наче сталь трохи менше i обличчя округлiло, ставши наївнiшим i дитячiшим. Суворiсть рис, що дорослiшають, помiтно пом'якшилася. Вiн нiби став на два-три роки молодшим.
  - Чудеса! - Вимовив, ляснувши по водi Тигрiв, що злегка вiддає йодом i морем. На личко покинули кришталевi крапельки води. - Я не думав, що в дитинство можна повернутись.
  Володимир був не за вiком розумним юнаком i розумiв, що пiсля такого вибуху не можна вцiлiти. Але якщо це iнше життя, то тут i не пекло, i не едем, а iнший свiт чи iнша планета.
  Це добре, щиро кажучи, навiть рай його не влаштовував. Нудно i надто спокiйно там, у житлi без грiха, а раз вiн в iншому свiтi, на нього чекають новi пригоди та подвиги. Вiн може стати героєм i врятувати цю планету, поки що невiдомо, вiд кого, але в космосi є i злi дракони, що вивергають потоки плазми, кривавi гоблiни з лазерними променями замiсть нiздрiв i пропелерами замiсть вух. Казковi ельфи з бластерами, злi дефи з гiперкварковою бомбою, термiнатори з вакууманiзатором i, звичайно, втiлення вселенського зла - Кощiй-Скелетон iз сотнею рук, у кожнiй з яких свiтловий меч i десятиствольний бластер, анiгiляцiйна ракета з комп'ютерним наведенням. Отже, завдання - знайти у вiдповiдь нову суперзброю. Як у квестi рухайся, шукай ключi та пiдказки. Найголовнiше, знайти людей або ельфiв з добрими гномами, здатних викувати чарiвний фотоновий меч, начарувати пояс мiжпросторового перемiщення з антигравiтацiйним захистом. Вирiшено, треба знайти розумних гуманоїдiв. Свiтило над головою було схоже на звичне Сонце, але воно було бiльше i свiтило набагато яскравiше. Хоча його променi були м'якшими, нiж у звичайному знайомому земному свiтилi, свiжа сонячна ванна була надмiрною, слабо засмагла шкiра швидко червонiла. Та й не годиться йому ходити голому. З великого листя можна спробувати спорудити якусь подобу одягу, а ось щодо їжi краще поки утриматися, адже це iнший свiт. Забратися на велику пальму було нелегким, Тигров кiлька разiв зривався, дряпаючись об шорстку поверхню ствола. Потiм йому, використовуючи пальцi рук, i босих, спритних нiжок, все ж таки вдалося видертися на вершину дерева. Очi буквально заливало потiм, а горло вже болiсно первило вiд спраги. Листя пальми виявилося надзвичайно мiцним, i вiдiрвати їх було не легкою справою. Хоча Тигров i не слабак, для свого вiку, але i не супермен, тим бiльше, що м'язи пiсля "омолодження" стали дрiбнiшими. Вiн з великими труднощами вiдiрвав кiлька листкiв i вже хотiв почати спуск, як дивний гул привернув його увагу.
  Декiлька фiгур на реактивних з хижо вискаленими мордами, мотоциклах зi швидкiстю блискавки промайнули мiж дерев. Володимир встиг помiтити їхнi грiзнi бойкостюми. Вони йому не сподобалися, десь вiн бачив таке. Точно! Бачив зовсiм недавно, перед вибухом у пiдземному бункерi. Отже, у цьому свiтi правлять цi зорянi паразити. I вiн вiдчув страх, болiсний, нав'язливий, льодовий вiд сколотих п'ят до кiнчикiв волосся. Гоблiни з пропелерами не лякали, це була казкова абстракцiя, а стелзани - люди зовнi та демони всерединi - викликали пiдсвiдомий тваринний жах. Тигрiв намертво прирiс до верхiвки пальми, якось не було сил змусити себе спуститися на розкiшну траву. Вiн нагадував кота, сильно пошарпаного собаками i побачив тигра. Зi страхом дуже важко впоратися.
  Роздiл 9
  Навколо панує зрада,
  Що просто сором i сором!
  Така обставина,
  Що нормою став обман!
  Будь-яка планета зiркової суперiмперiї має власну систему управлiння. Iз загальними характеристиками експлуатацiї незалежно вiд того, колонiя це або метрополiя. У кожнiй космiчнiй системi iснує своя категорiя зрадникiв, вiдморозкiв, якi покiрно прислуговують окупантам. Безумовно, є такi i на Землi тубiльнi колаборацiонiсти-полiцаї, якi активно спiвпрацюють iз окупацiйним режимом. Те, що залишилося вiд держав, було лiквiдовано ще на початку правлiння найбiльшої iмперiї. Армiї були повнiстю роззброєнi, атомну та будь-яку зброю масового ураження вилучено. Система влади була очищена та взята пiд тотальний контроль. Незважаючи на це, державне управлiння, хоч i в сильно покалiченому виглядi, частково збереглося. Над землянами ще залишалися мiсцевi чиновники, мiнiстри, генерали, блазнi-президенти, мунiципальна полiцiя. З огляду на мiжгалактичнi колонiальнi обмеження, а також особливий статус планети Земля роль самоврядування була вiдчутною, i контроль частково здiйснювався за допомогою генералiв-зрадникiв.
  Найбiльша шишка з них, голова планетарної мунiципальної полiцiї та президент Атлантики Рональд Даклiнтон. Цей напiвнегр-напiвiндiанець (Або ще термiн Самбо!) користувався особливим розташуванням Фагiрама Шама, вiн мав зiграти ключову роль в операцiї "Деза-3".
  Толстуватий генерал у парадному опереткового вигляду мундирi витягнувся у фронт, тремтячи перед генералом Пурпурного ока (так називали окупацiйнi пiдроздiли) Герлоком. Суворий погляд його превосходительства зi Стелзаната набув виразу кобри, готової до стрибка. Генералiшко-колаборацiонiст боязко зiщулився пiд важким свердлiнням.
  Герлок гарчав, як тигр, та ще й розмахував кулаками перед носом пiдлеглого тубiльця:
  - Тобi доручено, термiново зiбрати мунiципальну полiцiю та мобiлiзувати всiх вiрних нам людей. Треба показати планету веселою та щасливою iдилiєю. Головнi нашi вороги - це повстанцi, пiдлi вбивцi, яких ненавидить все мисляче населення планети Земля. Це смертоноснi бацили, що заражають i шкодять щасливому життю на вашiй планетi. - Генерал-стелзан театрально понизив голос, прикривши рота долонею. Чиста демонстрацiя, хоча спецiальне антизвукове поле навколишнє кабiнет сатрапа робило, це зовсiм не потрiбне.
  
  - За найменший витiк iнформацiї слiдує покарання смертю через надзвичайнi муки. Вашi полiцейськi зажерлися, всi вони звiтуватимуть перед комп'ютером колонiального управлiння. Хоча й не всi люди окольцьованi i тримаються пiд контролем колонiального комп'ютера, настав час термiново начепити нашийники всiм без винятку землянам, принаймнi, в основних районах. За вами буде встановлено тотальне стеження.
  Генерал Рональд злегка вклонився, заважав непропорцiйно великий живiт, крiм того, вiн побоювався, що його зачеплять важким тичком.
  - Буде виконано, великий маршал, - улесливець навмисно завищив титул генерала. I тремтячи вiд страху, марiонетка додала.
  - Ми постараємося зробити все як треба вам та вашiй славнiй iмперiї, але люди є люди, їм треба неодмiнно заплатити колонiальними доларами, адже землянам заборонено мати вашi священнi куламани.
  - Ви отримаєте все, що ми вважаємо за потрiбне вам дати. А за провал ви вiдповiсте за повною програмою. Нiхто нi за чию спину не сховається, данi вам iнструкцiї мають бути негайно вивченi. Починайте виконання цього завдання. Решта отримають iнструкцiї загального призначення! - з оглушливим ревом вiдрiзав генерал Стелзаната.
  Коли розсувнi дверi вiдчинилися, "полiцай" несмiливо затуманив до виходу. Його чорне, типово папуаське обличчя мимоволi тремтiло. Жирне потрiйне пiдборiддя ходило мазутною хвилею. Не втримавшись. Генерал Герлок з усього розмаху врiзав ногою жирним задом голови планетарної полiцiї. Удар був добрий, що чорний борiв iз диким вереском вилетiв у коридор, пролетiвши добрих двадцять метрiв. Дорогою здоровенна туша врiзалася в золоту статую воїна Пурпурного сузiр'я. Статуя була вiдлита у традицiйному стилi: середньовiчнi лицарськi лати та ультрасучасний плазмамет, скинутий на плече. Просто розпирає вiд смiху! Дверi автоматично засунулися, залишивши поваленого i скигливого Даклiнтона в яскраво освiтленому коридорi, де його пiдхопила охорона.
  Воїн Пурпурного сузiр'я стримав смiх i задовiльно посмiхнувся. Вiн, як i бiльшiсть стелзанiв, не любив чорношкiрих та вузькооких. Звичайно, цей холуй поскаржиться Фагiраму, а губернатор, навпаки, найбiльше довiряє саме цим тваринам. На перший погляд, це не логiчно, адже саме чорношкiрi та жовтокоживi люди зазнали найбiльшої шкоди вiд агресiї стелзанiв. Рухаючись тваринною ненавистю, Лiра Велiмара встигла скинути на Землю геннi вiруси "ЗIЛКУЛ", особливо небезпечнi для пiвденних народiв. На вiдмiну вiд бомб i газiв цi вiруси заразили планету на довгi столiття. Внаслiдок їх застосування двi найплiднiшi людськi раси зменшилися до розмiрiв середньої європейської країни. Стелзани не боролися iз вiрусами. По-перше, расова теорiя про перевагу бiлих домiнувала i в них, хоча загалом через бiоiнженернi технологiї вся кров повнiстю перемiшалася. Та й дослiдження генiв показали абсурднiсть i марення будь-яких теорiй про расову генетичну перевагу. Iншою iдеєю було те, що європейськi народи мають погану репродуктивнiсть i земляни не зможуть вiдновити свою чисельнiсть. Але тут дали промах - руйнування економiки та падiння культурного рiвня призвели до зростання народжуваностi. Особливо плiдними виявилися найпокiрнiшi слов'янськi народи. А негри були набагато слухнянiшими i поводилися бiльш передбачувано. З iншого боку, надмiрне послух робить експлуатацiю планети справою надмiрно нудною i рутинною. А дрiбнi партизанськi вилазки розважають бiйцiв, прикрашаючи монотоннiсть окупацiйної служби.
  - Фагiрам тiльки посмiється з цього земного примату, - дуже смiшно його бити! - верещав гiббон у мундирi, потрясаючи мета-бластером, зброєю здатною випалити пiдлогу Європи. - Особливо коли одержав ногою пiд зад. Який вiн сальний, якщо його добре випарувати, то з жиру можна зварити чималу кiлькiсть вiдмiнного мила, а зi шкiри можна зробити чудовi рукавички або сумки. Натуральна людська шкiра дуже високо цiнується на чорному ринку iмперiї Пурпурного сузiр'я. Особливо її обожнюють жiнки. Якщо цей пiтекантроп здурить, вiн буде дуже радий натягнути його шкiру на абажур.
  Генерал вибiг на майданчик. Парочка майже голих дiвчат служниць отримала нейтронним бичем по голеньких, струнких нiжках. Загорiлу дiвочу шкiру розпоров потiк мiкрочастинок, капнула червона кров, запахло паленим, нещаснi тубiльцi завищали i, замiсть втекти, впали навколiшки i вигукнули:
  - Ми до ваших послуг королю!
  У реготi Герлока був цiлий водоспад отрути, надiйшло знущальне:
  - А ви вiзьмiть i повiсь... - I тут же рев пораненого кабана - Я не жартую! Пульсарнiшi повiї, пульсарнiшi!
  Чергове катування, що знущає, сама надягаєш собi на шию дротяну, але керовану кiбернетичними елементами петлю. Причому дрiт у разi не простий, а здатна " творчо " думати.
  Пiдтягує бiдних аборигенок за шию, примушуючи їх провиснути, тремтячи голенькими нiжками. Цей аркан дiє витончено, трохи подушить, а потiм, коли очi вистрибують iз орбiт, i у дiвчат вивалюються язики, трохи вiдпускає. I при цьому петля спiває:
  - Мiсяць, мiсяць, цвiтуть квiти! Петлi на шиї не вистачає для втiлення мрiї!
  Генерал Герлок завзято плескає у долонi, його антигравiтацiйнi чобiтки дозволяють сатрапу iномирянину при кожному кроцi високо вiдриватися вiд земної поверхнi. Стелзан наносить найпересiчнiшою еластичною палицею хльосткi удари по дiвочих п'ятах. У головi проноситься спогад про продаж великої партiї, свiжоздерне людської шкiри, купця з виду синхiв.
  Зазвичай подiбнi справи провертали за посередництва космiчного кримiнального картелю "Перiгей". Але в даному випадку синх хотiв уловити, солiдний куш, скупивши разом велику партiю волосся, кiсток i шкiри. Звичайно i Герлок вигiднiше, не дiлиться з зiрковою мафiєю.
  Прикритий сильним маскувальним полем транспортний есмiнець залишив земну атмосферу i рушив до розбитого тiньового поля астероїдiв, якi дрейфували бiля сузiр'я Альфа-Центавра.
  Бандитам це не сподобалося... I ось чотири бригантини на чолi з фрегатом пруться через чорний потiк.
  Кримiнальне угруповання хоче звести рахунки. Зiркольоти немов хижi риби, що мешкають на великих глибинах, свiтла зiрок при цьому в цiй частинi космосi майже не видно, що посилює схожiсть з пiдводною битвою. Короткi дула випромiнювачiв, розташованi практично з усiх бокiв - горезвiсна система "Їжак".
  Десятизiрковий офiцер Вiра Сколопендра, що пурхає безкрилим метеликом по праву руку Герлока, висловилася:
  - Розпустили ми мафiю чужинцiв своєю добротою! Коли серце наповнює милосердя - чомусь пустiє гаманець!
  Генерал був спокiйний, гiперплазмомет пiдкоряючись телепатичному наказу господаря, показав на голограмi райдужну картину бойового квесту. Загалом генерал припускав подiбну виверт космiчної мафiї.
  П'ятiрка кораблiв все ближче i ближче... Вони впевненi в силах i вже не ховаються, фрегат навiть викидає ракету, що розходиться ультраплазмовими плямами, потiм iншу.
  Вiра перевертаючись у повiтрi, виблискуючи рiдкометалевими чобiтками, єхидно, але без ознак страху запитує Герлока:
  - Вiдразу здамося чи хай нас спочатку зiб'ють?
  Генерал суворо i дуже впевнено наказав:
  - Слiдувати заздалегiдь визначеним курсом, противника iгнорувати, як обнулений вакуум!
  Стелзанка нервово хихикнула, погладила нiжно неначе улюбленого песика, який завис у повiтрi гiперплазмомет. Зброя ворухнула антенами i перевiряла:
  - Моя бойова мiць складає 30 мегаток, повний заряд! - I схожий на десятиствольний гiбрид круто накрученого пiстолета та пускової установки "Град" технiчний монстр проспiвав:
  - Ворогiв дуже багато, але наш шанс - покiнчити крутий! Велика дорога, скосити що убого - своєю надмогутньою рукою!
  Герлок ворухнув пальцем i гiперплазмомет сам заскочив йому в руку. Генерал пальнув пучком невинного свiтла в небойовому режимi. Виникло зображення оголених самок кiлькох рас, що виконують еротичний танець. Ще раз пальнув змусивши рiзновидних дiвчат мiж собою битися i заявив з виглядом переможця:
  - I що вони думають, що в мене й справдi антифотонна голова?
  Стелзан провiв рукою над сканером, почувся писк - чорний вакуум у межах кiлькох мiльйонiв миль раптом забарвився у фiолетовий як фiнгала пiд оком вiдтiнок. Звездолети ворога застигли, витяглися i за мить усi п'ять кораблiв зникли. Наче стерли кадр у кiнострiчцi. А фiолетовий колiр вакууму зблiд, потiм розчинився, немов поглинене сирим ґрунтом чорнило. Сколопендра пронизливо свиснула, i здивовано заморгала:
  - То як у вас так вийшло? - Як вiртуозно чисто анiгiльовано!
  Герлок з посмiшкою американського комерсанта, що впаює лохам непридатний товар, вiдповiв:
  - Зона колапсичного яру у просторi. Вони, чорнодирнi мафiозi, зараз в iншiй точцi свiтобудови.
  Десятизiрковий офiцер все ще не розумiла, крутила головою i мружилася, нiби таким чином можна розширити огляд. Голос м'язистої дiвчинки тремтiв:
  - Як так? Чому його немає на зiрковiй картi?
  Герлок понизив голос до шепоту, промовив:
  - Його можна закривати, то вiдкривати. Коли закрито невидно. - Перехопивши погляд пiдлеглої, генерал поквапливо додав. - Нi використовувати як зброю це можна тiльки в цьому мiсцi. Iнакше б ми отримали спосiб нейтралiзувати, навiть зоргов...
  Спогади перервалися. Герлока знову викликав обридлий губернатор Фагiрам.
  ***
  Могутня iмперiя стелзанiв має мiльярди космiчних зорельотiв найрiзноманiтнiших типiв. Вiд мiнiатюрних, розмiрами з ластiвку, але здатних лiтати мiж зiрками, безпiлотними розвiдниками ближньої дiї до гiгантських флагманiв-суперлiнкорiв, габаритами з гарним астероїдом. Вид озброєнь також надзвичайно багато. Це променемети всiх моделей та ракети рiзноманiтних конструкцiй, вакуаналiзатори, паралiзатори, вихорполi, плазмовипромiнювачi, чарiвнi бластери та багато iншого. Як часом може бути витончено руйнiвною фантазiя iномирян, дивуєш число смертоносних вiдкриттiв. Незлiченнi види озброєнь запозиченi у пiдкорених свiтiв, але багато i власних вiдкриттiв. Армiя, що пiдкорила мiльярди планет, вражає рiзноманiтнiстю свого арсеналу, проте вона абсолютно безсила проти єдиного зорельоту Спiвдружностi вiльних галактик.
  Втiм, логiка солдатiв Стелзаната: Був би привiд убити, а стовбур завжди сподiватись!
  Зоряному флоту Пурпурного сузiр'я, що незлiченному налiчує бiльше кораблiв, нiж пiщинок у пустелi Сахара доводиться змиритися з цим безрадiсним фактом. Для того щоб перетнути безкраї простори безкрайнього космосу, перелетiти з кiнця в кiнець велетенську iмперiю, кораблям флоту стелзанiв був потрiбний чималий час. Для зоргов цей перiод було вiдносно коротким - один гiперстрибок, що не перевищує доби, i привiт вам, молодшi земнi брати по розуму. Втiм, це не складно було передбачати, адже стелзани максимально затягували час. Численнi перевiрки та запити, дрiмуча бюрократiя, явно надумана тяганина та постiйнi затримки практично у кожному секторi мега-iмперiї. Все з очевидним намiром принизити iмперiю зоргов.
  Дез iмер Конорадсон переносив усi провокацiї та спроби приниження, стоїчно демонструючи спокiй спартанця( У Стародавнiй Спартi було прийнято посмiхатися пiд час прочуханки!). Коли чужi, зовсiм ще дикi дiти пустують, не личить аксакалу виходити з себе. Бернард Пангор сильно нервував i вiдкрито висловлював невдоволення iмперською бюрократiєю. Громовим голосом, схожим на брязкiт металорiзки, молодий зорг читав нотацiю, прагнучи скинути свої емоцiї.
  - Це зухвалий знущання над мислячими особистостями та здоровим глуздом. Що вони бажають собi показати. Нацiя, яка ще десять тисяч циклiв тому розпушувала землю мотиками, вважає себе повелителями всесвiту!
  Старший сенатор поводився завжди пiдкреслено спокiйно. Його глибокий голос був як океанський прибiй:
  - Це цiлком зрозумiло, мiй молодий друже. Хтось хоче пiднятись, принижуючи iнших, а також показуючи, що вiн затримав генерального iнспектора. Шавка гавкаючи на динозавра вiдчуває себе тигром. Завдання iнших, я вважаю, утримувати нас якнайдовше, щоб приховати всi слiди своїх пiдлих злочинiв проти розуму. Логiка цiлком характерна для двостатевих iстот.
  Вже знайомий полуничний хом'ячок тоненько пискнув: "Сiльфа не любить, Сiльфа хоче миру".
  Подовживши кiнцiвку i, обережно погладив обмежено розумну домашню тварину, Бернард вже трохи спокiйнiше запитав:
  - Дивно, чому так сильно поширений маразм та культ грубої сили в їхньому середовищi? Адже не тiльки стелзанам, а й iншим бiполярним iстотам властиве прагнення агресiї, захоплення i вiйн. Тi ж членистоногi синхи, ненабагато кращi за своїх хордових колег. У нас, тристатевих, немає такої жорстокостi.
  Конорадсон подивився на тридцяти двохвимiрну проекцiю гiпервiзора. Там йшла трансляцiя новин одразу двох з половиною тисяч мiсць. Незважаючи на накладення iнформацiйних потокiв, завдяки використанню дробових вимiрювань зображення не змiшувалися i їх можна було сприймати як окремо, так i все вiдразу. Старший сенатор, кинувши красиву цукерку звiрятку, що скидається на ялинкову прикрасу, вiдповiв:
  - У них iнша будова та абсолютно нетотожний перебiг еволюцiї, який вiдрiзняється вiд нашого розвитку бiльше, нiж вакуум вiд принцепс-плазми. Двопорожнина наклала вiдбиток на поведiнку та на природний вiдбiр. Взяти, наприклад, вiдносини самця та самки. Спочатку самець мiг запросто згвалтувати самку, i чим сильнiшою i агресивнiшою була ця тварина, тим бiльше шансiв у неї було вiдтворити собi подiбних. Це вело до того, що в потомствi гору брали найагресивнiшi i найжорстокiшi гени, отже, еволюцiя йшла мiлiтаристським шляхом. Сила, нахабство, агресiя зростали з поколiння до поколiння. Стелзани за допомогою ради, а потiм i супермiнiстерства з євгенiки поставили цей процес на науково-промислову основу. Та й розмножуються двостатевi примати надто швидко, за свого вiдносно короткого життя. Це також знижує цiннiсть життя кожного окремого iндивiда.
  Поки тварина казкової форми життя боролася з розбухаючою, пористою, нудотною цукеркою, Бернард переклацнув програму гiпервiзора, мабуть, вiн був зайнятий пошуком.
  - Але хiба стелзанам не вдалося досягти успiху в продовженнi життя? Вони вже не такi жовторотi. - пробасив контрабасом зорг.
  Конорадсон вистрiлив з подоби розкiшної, пiр'яної ручки в блискучу кольоровими кристалами шестикрилу з маленьким крокодилом головою метелика. З шестигранного золотистого, вкритого камiнцями вiстря, вилетiла крапелька, яка на льоту мiняла форми i переливалася райдужними вiдтiнками. Фiгурка немов Капiтошка з дитячого мультфiльму, заспiвала: "з'їж мене, страва я для тебе!". Крокодил метелик муркнув у вiдповiдь: "фiрма смак привiт". Голос старшого зорга став рiзкiшим:
  - Начебто приматам вдалася мрiя, вони змогли розшифрувати механiзм старiння, також їм вдалося перепрограмувати генетичну структуру. Але разом з тим вони рiзко прискорили зростання своїх бойових солдатiв, якi вирощували в iнкубаторах. Штампування населення йде все швидшими темпами i з'являється велика кiлькiсть живих машин смертi. Цi солдати через прискорювачi ростуть так швидко, що вони не мають дитинства. Фактично це не розумнi iндивiди. Стелзани пiшли шляхом спрямованої божевiльним розумом антиеволюцiї. Прогрес робить їх ще гiршим, сила збiльшує злiсть, породжуючи додатковi страждання.
  Бернард придивився до виставки бойової технiки Золотого сузiр'я - iмперiї Сiнхiв. Крокуючий у виглядi скорпiона з трьома дулами-жалами танк i трикутний штурмовик, демонстрували свою маневренiсть... Не те! Ось якiсь гусеницi, розмахуючи палицями, штурмують фортецю. Їх зустрiчають роботи щiльними залпами iз випромiнювачiв. Мохнатенькi iстоти вибухають, лопаючись як стиглi помiдори. Ось точним попаданням розносить i динозавра. Бернард голосно гарчить вiд обурення, знову перемикає i розлючено вимовляє:
  - А чому нам вдалося уникнути такого свавiлля?
  Крокодил метелику вiдкушує шматочки вiд багатобарвної "Капiтошки". Та пiсля кожного укусу приймає iншу форму i пищить: "хай навiть зуби випадають, хай зникне апетит, але банку меду з шоколадом нiхто нам з'їсти не заборонить". Старший Зорг вiдповiдає:
  - У нас все було по-iншому. По-перше, всi три статi були приблизно рiвнi за силою. I один iндивiд було примусити iнших до статевого акту, навiть виключно грубої силою. Так, якщо навiть двоє домовлялися зґвалтувати третю, то й у цьому випадку не можна було зачати дитину без осмисленої гармонiї. Не можуть у нас з'являтися дiти, всупереч нашому бажанню чи бажанню хоча б одного з трiйцi. Доводилося логiчно домовлятися, думати, думати. Доводити переваги цього союзу на генетичному рiвнi заради блага майбутнiх поколiнь. - Поки Конорадсон говорив ще одну iстоту, ящiрка з тулубом банана i прикрашена трьома рядами пелюсток червоного тюльпана, тицьнулася в розкiшний чобiт зорга. З взуття вийшли три рiдкометалевi кiнцiвки, вони ласкаво погладили тварину, по мордашi та пелюстках. Старший сенатор продовжував говорити. - Ми завжди жили дуже довго, а дiти у нас з'являлися i росли дуже повiльно. Значна тривалiсть життя дозволяла накопичити бiльше знань, досвiду та логiки. Невелика народжуванiсть давала менше приводу для воєн чи протиприродного канiбалiзму. Ми навчилися поважати i розумiти життя, визнаючи його нескiнченну цiннiсть для кожного мислячого iндивiда. На цьому мiцному фундаментi: доброта i справедливiсть спочивала, i на ньому завжди буде ґрунтуватися наша мораль. Сила без добра, пiднiмає цивiлiзацiю, як повiшеного петля!
  Роздiл 10
  Простiр все тремтить i палає -
  У битвах диких перепочинкiв немає!
  Сонм монстрiв атакує та стрiляє,
  Ти шалено куриш ворогам у вiдповiдь!
  Два гiпермаршали Генгiр Вовк i Крамар Розорвiров люто рубалися, використовуючи семиграннi ультрастабiльнi гiперплазмовi жердини - навчальну зброю, яка на долю секунди може стати бойовою. Рухи обох тисяча двохсотлiтнiх "дiдiв" були стрiмкi, iскри сипалися бурхливим водоспадом. Дзеркальнi стiни спаринг-залу багаторазово вiдбивали перемiщення гiпермаршалiв. Голi до пояса гiганти грали великими м'язами, що перекочували як хвилi цунамi, пiд свiтло-шоколадною шкiрою. Вони були титанами, вiд яких виходили хвилi агресiї, i блискавки розрядiв, наче вiд тризубцiв розлюченого Бога морiв Посейдона.
  - Ти програв, Генгiре, ти пропустив дев'ять ударiв, а сам завдав лише шiсть! - по-хлопчачому азартно i дзвiнко вигукнув Крамар.
  Величезний бiлобрисий Генгiр зi смiхом вiдповiв:
  - Нi, це я тебе дезiнтегрував, мiй лазер торкнувся тебе першим. У реальному бою ти був би вже мертвим.
  Крамар поблажливо посмiхнувся:
  - Це був би лише опiк. - Стелзан стрибнув, кiлька разiв перекрутившись у сальто задом наперед, на льоту пробасив. - Найкращий спосiб зупинення старостi постiйний рух тiла та кипiння думки! Може, ще розiмнемося, пропоную влаштувати спаринг iз голограмами.
  - Нi! - Генгiр рiшуче махнув головою. I довбав ногою шматок льоду. Кришталевi уламки, розсипалися кришталем - Я волiю живi мiшенi!
  - I я теж! - вигукнув гiпермаршал (кiлька мiльйонiв бойових зорельотiв iз мiльярдами солдатiв у пiдпорядкуваннi!) розiрвав.
  Генгiр ревучим як зграя тигрiв голосом, прочитав експромт:
  Нiчого нуднiшого немає свiту;
  Де панує спокiй та благодать!
  До чого спокiй охолонув,
  Краще життя своє в боях вiддати!
  Крамар Розорвiров дiстав восьмиствольний чарiвник, пiдкинувши його лiвою рукою, додав:
  - На шматочки гадiв розiрвати!
  - Поки не почалася вiйна, свої найкращi враження ми зможемо отримати лише у брудному секторi. - Помiтив, трохи стримуючи танець Генгiр Вовк.
  Зброя: в бластер вмонтований спецiальний чiп, що дає можливiсть розмовляти, заспiвало на пiдтвердження його слiв.
  - Тiльки страх нам дарує друзiв! Тiльки бiль спонукає працювати. Тому хочу все сильнiше, гiперплазмою в натовп розрядитися!
  Крамар погладив бластер:
  - Чудовi в тебе думки. Без вiдбиття чужої пики, не вiд'їси власну!
  Генгiр Вовк, скеляючи iкла, пiдтвердив:
  - Будь моя воля, я б усiх iногалактiв знищив. Надав всесвiту послугу!
  - I залишив нас без рабiв та розваг! - Крамар заперечливо мотнув головою. - Iшака б'ють завжди, але вбивають лише, коли вiн перестає приносити користь! Смiливий вбиває ворога, боягуз - раба!
  - Всесвiт великий i процес анiгiляцiї неповноцiнних вiчних! Ось-ось розпочнеться велика вiйна. - Генгiр мрiйливо закотив очi, що ледь леденять душу.
  - Краще давай зараз повеселимось! - Крамар блиснув натуральними, але вiдливаючими металом зубами.
  Двоє нерозлучних друзiв вибiгли iз зали i сiли в посилений аеропланер. Виконана у формi циклiчного танка, машина могла здiйснювати внутрiшньогалактичнi перельоти. Великий зорелiт залишився позаду. Здалеку багатомiльйонна ескадра Пурпурного сузiр'я нагадувала розсип багатоскладної геометрично правильної мозаїки. Окремi зорельоти видiлялися надзвичайно моторошним виглядом i астероїдними розмiрами.
  А ось i сам брудний сектор мiж двома планетами Гюрз та Фортка. Всюди химерними гiрляндами зависли численнi злачнi заклади. Вони ширяли прямо у вакуумi, одне з них, дуже схоже на величезного кальмара, iнодi вивергало з себе голограми - в них представники iногалактичних рас i форм життя робили малопристойнi рухи тiла.
  - Бордель, казино, дискотека - все, що потрiбно двом старим ветеранам! - з юнацьким азартом промовив Генгiр Вовк.
  - Повеселимося, скрутимо в рiжок простiр! - додав Крамар Розорвiров, розмахуючи променем.
  Стелзани поставили аеропланер на армiйськiй стоянцi, що охороняється i, включивши антиграви, помчали повiтряним коридором. Їх новi бойокостюми, що тiльки що надiйшли на озброєння, могли розвивати субсвiтлову швидкiсть, а при попаданнi легко витримували атомну бомбу, анiгiляцiйнi кулi, бiльшiсть видiв лазера. У польотi Генгiр Вовк виписував найскладнiшi пiруети. Їм опанував азарт, адже тут часто вiдбувалися несанкцiонованi вбивства. Прямо назустрiч йому летiв бегемот iз вiсьма вухами та крокодилячим хвостом. Генгiр таранив його, нахабно збивши силовим полем. Вiд потужного тичка iнопланетянин полетiв догори дригом, з усього розмаху просадив велетенський рекламний щит. Вiд удару пiшов яскравий спалах, а на мiсцi падiння розiйшлися трiщини. Частина рекламного екрану згасла. Маленькi, немов сороконiжки, роботи вибiгли на поверхню, поспiшно чинячи екран, скидаючи розкиданi останки невдахи бегемота.
  Генгiр розреготався. Пiдхопивши естафету, Крамар Розорвiров зробив мертву петлю i з усього розмаху врiзався у подобу великого ведмедя з чотирма змiїними головами. Вiд страшного удару розумна тварина вiдлетiла на сто метрiв, збивши ще двох представникiв iногалактичної фауни. Один iз них складався з радiоактивних елементiв, удар викликав ланцюгову реакцiю. Через кiлька секунд був невеликий вибух, надяскравий спалах, потiм пройшлася хвиля, розкидавши кiлька сотень лiтаючих мотоциклiв i iногалактiв, що ширяють на антигравах.
  - Та ти просто снайпер! - пiдморгнув Крамару Генгiр Вовк.
  Розiрвiров жорстко вiдбив уламок, що летить у його бiк, i вiдповiв:
  - Настав час змотуватися, зараз сюди налетить полiцiя. А ще, що найгiрше, може нагрянути пiдроздiл "Кохання та життя".
  Хоча варварське вбивство iногалактiв двом гiпермаршалам, звичайно, зiйде з рук, але навiщо гаяти час на пояснення з Департаментом кохання, жахливою спецслужбою Пурпурного сузiр'я.
  Розвернувшись, стелзани рвонули до химерного лабiринту з безлiччю ходiв i коридорiв. Дорогою Генгiр Вовк не змiг вiдмовити собi в задоволеннi пiдстрелити на льоту пару лохiв-гуманоїдiв. Йому було приємно дивитися на шматки м'яса, що розлiталися, i цiвки кровi, якi, скачуючись бiсеринками, парили у вакуумi. Минувши асамблею химерних споруд, стелзани домчали до будiвлi-кальмара. Ширина споруди була добрих двадцять миль. Бiля кожного входу стояли могутнi охоронцi, обвiшанi зброєю. Втiм, Генгiр та Крамар лише зневажливо посмiхнулися. "Гудзики" iногалактiв страшнi тiльки на вигляд, насправдi, їх озброєння застарiло. Цi моделi безсилi проти сучасних боєкостюмiв. Виставивши зброю, масивнi, як слони, сторожi пропищали мишачими голосами:
  - Плата за вхiд - сто куламанiв.
  Гiпермаршали переглянулись.
  - На мою думку, нам платити - у вакуум тьмяно... - позiхнув Генгiр.
  Крамар поблажливо кивнув:
  - Багато честi - злi вiстi! Слабкий платить золотом, сильний розплачується сталевим булатом!
  nbsp; ***
  У таких високопоставлених стелзанiв пiд рукою сильний бойовий арсенал. Їм навiть не треба вихоплювати зброю, достатньо надати кистi бойового становища, як вона сама вискакує майже зi швидкiстю свiтла. Миттєвiсть ока - i охорона паралiзована. Потiм за допомогою кiберпрограм стелзани легко зламали прикритi силовим полем дверi та нелегально проникли до пiдпiльного закладу. Пробiжка широкими звивистим орнаментом коридорами була веселою.
  Двоє нерозлучних друзiв прямували все далi i далi. Незабаром вони потрапили в велетенський завширшки в добру милю залу. Тут одночасно їли, пили, грали. Що тут скажеш, рiзноманiтнi форми життя, в iнших пащi кашалотiв, а вуха як вiтрила грот-щогли. Чимало було i стелзанiв. Представники стрижневої раси були найбiльш нахабними, безцеремонно зневажали будь-яку пристойнiсть. Крамар Розiрвiров м'ясоїдним поглядом оглядав столики.
  - Було непогано знайти багату батарейку та видавити з неї весь заряд.
  Генгiр пiдморгнув:
  - Я, здається, знаю, з кого можна вичавити куламани...
  Гнучкий, як змiя, круп'є безшумно пiдскочив до гiпермаршалiв. Два з п'яти очей змiнили свiй колiр iз зеленого на червоний. Служака казино залебезив лiвим голоском:
  - Доблеснi воїни Великого Стелзанату, якщо ви хочете зiграти, то я вам рекомендую мiльярдера Вiчихiнi Кала. Вiн дуже азартен, але, попереджаю, не любить шахраїв. Вiн тримає квазарну частину планети.
  Генгiр запально перебив:
  - Тотально! Люблю сильних супротивникiв!
  Десь неподалiк на сценi розпочався черговий стриптиз-марафон. Самцi та самки скидали камуфляж, виконували екзотичнi танцi та крутилися, наче заводнi ляльки. На стелi показували черговий бойовик, де весь час билися та стрiляли, винищуючи цiлi планети, катували раси всiх видiв.
  - Коли ми воювали. У нас було ультразiркове! Набагато крутiше. - Крамар зневажливо тицьнув пальцем у стелю.
  - Ще повоюємо. До нас надходять дуже обнадiйливi вiдомостi. - Генгiр Вовк висловився. - Мегапульсарний конфлiкт!
  Гангстер-мiльярдер Вiчихiнi Кала сидiв у парi з велетенським десятиногим кашалотом. Громила теж був iз галактичних мафiозi. На масивному плечi височiла ракетна установка (з такої великої дурницi в пору стрiляти по зiрковому крейсеру).
  - Що ви засмутилися, прiсноводнi рептилiї? Давай зiграємо по-крупному! - задерикувато скалячись лисиць, що нiби побачив жирних курей, запропонував Генгiр Вовк.
  Вiчихiнi пiдняв лапку.
  - А у вас є реактиви?
  - Само собою!
  Крамар показав семикольорову карту. У руцi Генгiра блиснула пачка асигнацiй, що переливаються.
  Кашалот просипiв:
  - Тодi, стелзани, у бiй! Ми можемо робити ставки!
  - Можеш заздалегiдь зняти штани!
  Вульгарний жарт Генгiра викликав iстеричний регiт у кашалота.
  "Дебiл, що вiзьмеш", - подумав Крамар.
  Розпочалася гра голографiчними ультрарадiоактивними картами. Цей рiзновид виконання ста карт називали "Iмперiя", вона вимагала не тiльки удачi, а й сильної пам'ятi разом з iнтелектом. Досвiдченi Гiпермаршали успiшно протистояли, що бачили види космiчним бандитам. Вiчихiнi Кала, що поступово перебуває пiд кайфом, впав в азарт i, постiйно пiдвищуючи ставки, довiв свiй програш до декiлькох мiльярдiв куламанiв. Стелзани в глибинi душi смiялися з неповноцiнних iногалактiв. Цi недорозвиненi iстоти приреченi бути дiйними коровами. Проте зоряна мафiя мала свої мiркування. Вiчихiнi зробив таємний знак i кашалот заволав:
  - Вiн шахраїв! Я бачив!
  Ревiння такого монстра пiдняло звукову хвилю по всьому залу. Сотнi бандитiв вiдразу оголили променемети та лазернi мечi, з усiх бокiв обступивши потужний iгровий столик.
  Генгiр захихотiв:
  - Я так i знав, що ти не витримаєш. Ви всi, дикелеси, такi.
  Крамар гаркнув:
  - Заплати те, що програв, чи помри!
  Гангстери забурчали, їм було смiшно. Стелзанов у цьому залi залишилося лише двоє, iншi, наситившись, перебралися до iнших примiщень. Проте гiпермаршали були спокiйнi. Їхня ультрасучасна зброя в якiсному вiдношеннi помiтно перевершувала все те, що було на руках всього цього зброду.
  - Ну, що, Крамаре, наша мрiя збулася. Буде розбирання!
  Стелзани дали дружний залп, викосивши пiвсотнi бандитiв. Однак у цей момент переливчастий напiвпрозорий ковпак накрив гiпермаршалiв. Генгiр вiдчайдушно смикнувся i мертвим жуком застиг у силовому полi. Крамар також не мiг поворухнутися. Гангстери заливалися неприємним рохканням. До зали повiльно влетiв двадцятидюймовий танк. Страшна конструкцiя зависла перед стелзанами. Потiм вежа розкрилася, з неї вилетiв десяток зовнi злих синхiв. Вони стали пiвколом, дивлячись на скутих бiйцiв Пурпурного сузiр'я.
  - Потворнi стелзани згорнутi в кокон!
  Довгi хоботки синхiв напружилися. Вiчихiнi простяг коряву кiнцiвку.
  - Ультрамаршал Вiзiра, ваше доручення виконане! Два гiпермаршали захопленi в полон. Тепер ви можете випатрати з них усi таємнi задуми та секрети.
  Ультрамаршал була дуже задоволена, її хоботок почервонiв i розбух. Комариний голосок терзав вуха.
  - Ти добре попрацював, Вiчi! Коли Пурпурна iмперiя буде розгромлена, твоя раса отримає привiлеї.
  Король гангстерiв прошипiв:
  - I право торгувати наркотиками?
  - Якщо платитимеш податок, то ви отримаєте i таку можливiсть... - Членистоногое нервово заляскало вушками.
  Ватажок радiсно ляснув широкими лапами. Кашалот iз десятьма кiнцiвками Кiнг-Конга шпурнув фонтанчиком iз нiздрiв, булькнувши: "Лiпота". Ультрамаршал зробила знак.
  - Зараз ми їх заморозимо, а потiм вiдправимо в нано-камеру, де пiддамо кiберкатуванням.
  Самка-синх пiдняла довгоствольний лучемет, тонка фаланга потяглася до синьої кнопки.
  У цей момент сталося те, чого найменше очiкували. Два невеликi монстри з оранжево-фiолетовими мордочками вiдкрили стрiлянину з лазерних пiстолетiв. Голова ультрамаршала була зрiзана вогненною бритвою. Вiдлетiвши, вона потрапила в широкий фужер, наповнений спиртовмiсним пiйлом. Масивний звiр перекинув фужер у рот, не жуючи, проковтнувши "котелок" невдаху членистоногого. Решта гангстерiв страшенно завила, монстри вдарили анiгiляцiйним виверженням i по них. Почалася катавасiя. Хтось кинув анiгiляцiйну гранату, метал випарувався. Градом посипалися розплавленi столи та стiльцi. Раптом Крамар вiдчув, що силовий кокон, що блокує їх, зник.
  - Ми вiльнi! Тотальне розблокування!
  Вихопивши десятиствольнi променемети, стелзани обрушили на рiзношерстих ворогiв справжнiй гiперплазмовий шквал. Двадцятиствольний танк синхiв, потрапивши пiд променi, затремтiв i розсипався на молекули, мабуть, членистоногi не додумалися до того, щоб активiзувати захисне поле. Вогонь у вiдповiдь частково гасився силовим захистом, але все ж таки його iнтенсивнiсть була занадто високою, що гiпермаршалам стало жарко. Тому Генгiр i Крамар почали активно перемiщатися, стрибаючи та ламаючи траєкторiю, використовуючи масивнi ультрапластиковi столи як прикриття. Вiсники смертi розтинали атмосферу, вбиваючи бандитiв сотнями. Тисячi стволiв гуркотiли разом, багато гангстерiв пiд шумок плескали своїх же спiльникiв. Влучними пострiлами Генгiр знищив Вiчихiнi. Кашалот протримався трохи довше, поки Крамар Разорвiров не обiйшов келвiрову в блискучих радiоактивних камiнчиках колону i всадив заряд, що розпоров масивну тушу. По залi зали лилися потоки кровi, що пузириться. Крамар кинув погляд на бiйцiв, якi врятували їх вiд жахливого полону. Вони рухалися, як зразковi солдати, явно знайомi з тактикою воїнiв Пурпурного сузiр'я.
  - Лихо б'ються "монстрики", наче мiнi-солдати, - сказав Генгiр, усаджуючи заряд iз плазмомета.
  - Мабуть, проходили спецпiдготовку. Можливо, це особливий загiн тубiльної полiцiї. Що за вид iстот, ти не знаєш? - дивуючись, спитав Розорвiров.
  - Вперше таких бачу. - Генгiр Вовк безуспiшно намагався витягнути iнформацiю з файлiв свого, подiбного до агресивного комп'ютера мозку.
  У цей момент промiнь зачепив одного з монстрiв. Химерна морда разом обпливла. Голова оголилася, i перед здивованими гiпермаршалами виникла почервонiла фiзiономiя свiтловолосого хлопчика. Крамар одразу впiзнав шибеника i випалив скоромовкою, продовжуючи посилати смертоноснi гостинцi. Ось i кашалота зiрвало голову, настiльки велику, що можна на нiй розмiстити цiлий оперний оркестр.
  - Це мiй правнук у сьомому поколiннi - Лихо Розорвiров. Йому сьогоднi виповнилося рiвно сiм циклiв. Священна дата нашої iмперiї! Я послав йому подарунок - робота з гарматою дроблячого вимiру простору.
  - А хто тодi другий? - прокричав Генгiр Вовк.
  Гiпермаршал Пурпурного сузiр'я не став ускладнювати себе, а просто вистрiлив випарником в екзотичну фiзiономiю загадкового звiра. Маска розпорошилася на атоми. Дiвчинка з семибарвною зачiскою закрила личко, але Генгiр своїм чiпким поглядом встиг її розгледiти.
  - Як ти посмiла, Ласка Марсом! Мiнi-солдатам, тим бiльше дiвчатам, не можна вiдвiдувати подiбнi заклади! Ти будеш покарана.
  Ласка ображено вiдповiла:
  - Якби ми не порушили заборону, то вас з'їли б синхи!
  - Нам вчитися все одно треба, - Пальнув так що, пара iногалактiв врiзалася в бутлi з пальним напоєм, вiд чого тварини i спалахнули, вставив Лихо. - Живi монстри цiкавiшi та практичнiшi голограм.
  Крамар, посилюючи гiперплазмовим потоком пожежу, вiд якої страшенно кричали їхнi противники (як з'ясувалося, пiд виглядом стелзанiв замаскувалися солдати синхiв, а спiввiтчизникiв, було лише кiлька одиниць помножених на нуль!) пiдтримав сина:
  - Мiнi-солдат має рацiю!
  Генгiр посмiхнувся, застосувавши гранату, що стрибає як ляпка. Вiн не вибухала, а розрiзу противникiв чужих рас, що траплялися на шляху.
  - Я гадаю, що нашим дiтям пiде на користь невелика вiйськова прогулянка.
  Гiпермаршали продовжили змiтати численних космiчних гангстерiв. Iнодi пiд удар потрапляли рiзномаснi плутани, стриптизерки, обслуговуючий персонал.
  Крамар розрiзав лазером змiєподiбного круп'я, помстячи таким чином навiднику синхiв. Бандити поступово консолiдували свiй вогонь, їхнi пострiли все частiше били в цiль, загибель кiлькох тисяч товаришiв додала лютi та гнiву. Але якщо Генгiр i Крамар були прикритi силовими полями, то мiнi-солдати лихо та Ласка були лише в камуфляжi та в легких дитячих бойкостюмах без iндивiдуальних силових полiв. Хоча цi хлопцi виявляли не дуже кмiтливiсть i смiливiсть, їх пострiли були точнi, рухи швидкi, але будь-якому везiння приходить кiнець.
  Один влучний пострiл розбив на уламки руку Лихо. Вiд болю та шоку пацан ледь не впустив променемет, лише нелюдське зусилля волi допомогло йому зiбратися i продовжити битву. Зi зрiзаної кiнцiвки почали падати крапельки кровi. У Ласку теж потрапили, тiльки в ногу. Дiвчинка впала i скрикнула вiд болю. Їй було дуже боляче, але якимось зусиллям волi вона придушила бiль i продовжила вiдчайдушну пальбу.
  - Нашi правнуки у небезпецi!
  Крамар Розорвiров пiдбiг i закрив силовим полем хлопчика Лихо.
  - Ми врятуємо своє потомство!
  Генгiр розвернувся, вiдстрiлюючись їхнiх обох рук. Вiн розширив силове поле, прикриваючи покалiчену Ласку. Дiвчинка, незважаючи на страшний бiль, вiдчайдушно прокричала.
  - Дiдусю, не треба! Я сама з ними впораюся!
  Лихо, у свою чергу, виринуло з-пiд силового поля, всадивши заряд черговому монстру.
  - Мiй славний предку, менi не потрiбний твiй захист! Я можу сам розвiяти потвор у мiжзоряний пил.
  Крамар iз пафосом сказав:
  - Ось вони, нашi дiти! Не бояться космiчного смiття!
  Генгiр розмахнувся, посилаючи променi смертi.
  - Нам потрiбно термiново передислокуватися. У мене є потужний термокварковий заряд. Накриємо їх усiх!
  - Логiчно!
  Обидва гiпермаршали, пiдхопивши своїх правнукiв, вирушили до зяючого проходу. Iнопланетнi гангстери посилили стрiлянину, силове поле вiбрувало, по обличчях стелзанiв стiкав пiт. Насилу вислизнувши, Крамар заблокував вхiд, а Генгiр Вовк дiстав iз ранця напiвпрозору ракету. Включив програму самонаведення i запустив у забитий монстрами зал.
  - Тепер нам час iти.
  Генгiр сховав у силовий кокон Ласку, Крамар також укрив Лихо. Дiти чинили опiр i намагалися вплутатися в бiй.
  - Ми солдати великої iмперiї, ми хочемо битися.
  Лихо примудрився вислизнути з силового захоплення та розрiзати каскадним променем шiстьох охоронцiв, представникiв рогатої раси Бабуш.
  - Ну, вiн у тебе хвацький!
  У голосi Генгiр Вовка чулася заздрiсть. У вiдповiдь Ласка засмикалася, явно, намагаючись порвати силове поле, хоча для цього потрiбна сила мiльярда слонiв.
  - I моя дiвчинка не гiрша!
  Гiпермаршал зняв силове прикриття, дозволивши правнучцi довбати по мiнi-катеру тубiльної полiцiї. Вбити представника iншої раси, особливо якщо вiн продався мафiї, - доблесть та подвиг для стелзану.
  - Генгiре, тiльки сильно не захоплюйся!
  Крамар пiдхопив Лихо i надiйно запакував у невидиму кольчугу.
  - Ось-ось рвоне, дивись, як би нас не зачепило!
  Поставивши силове поле на максимальну мiць, гiпермаршали з неймовiрною швидкiстю ковзали коридорами. Навiть невеликий мiнi-кварковий заряд може завдати величезних руйнувань.
  ***
  Жахливий вибух розколов надмiцну металеву конструкцiю. Гiперплазмовi круговертi з надсвiтловою швидкiстю пронеслися звивистими коридорами, рiвняючи кути i розпорошуючи на елементарнi частинки неприкритих нiчим iндивiдiв. Всепожираюча хвиля досягла i стелзанiв, ударивши по силовому полю, пiдхльостну i без того божевiльну швидкiсть. Гiпермаршали. Як пробка з-пiд шампанського разом iз дiтьми вилетiли з напiвзруйнованого "кальмара". Величезна будiвля дала трiщину i почала повiльно розколюватися, у трiщинi виникла невелика пожежа. Сiро-фiолетово-жовтi вогники пiдступно свiтилися у вакуумi, здавалося, що тлiє метал.
  Тисячi полiцейських машин, навiть кiлька десяткiв ударних армiйських у формi пiрань iз гарматною батареєю катерiв пiдлетiли до напiвзруйнованої споруди. Скорпiоноподiбнi пожежнi машини гарячково намагалися залити пiнопластом холодне полум'я.
  - Ми з тобою непогано повеселилися! - Генгiр Вовк прицмокнув вiд задоволення, зробивши важкi очi, наче перед ним оголилася принцеса.
  - За таку розвагу можна потрапити пiд суд. А потiм у камеру ультраболевого впливу. Там за допомогою нанотехнологiй швидко прочистять мозок.
  Крамар виразно покрутив пальцем бiля скронi.
  Генгiр захихотiв.
  - Сподiваюся, скоро почнеться мега-всесвiтня вiйна i всi втрати спишуть!
  - Поки вона почнеться, нас анiгiлюють мiльйон разiв!
  Крамар провiв долонею по горлу. Лихо посмiхнувся.
  - А як вони впiзнають?
  - Ти ще дурний мiнi-солдат! - гаркнув Генгiр Вовк. - Там всюди слiдкують пристрої, кiбер-записи, плазмо-компи!
  Дiвчинка Ласка хитро пiдморгнула.
  - А ми запустили бойовий кiбер-вiрус, вiн вивiв з ладу всi пристрої, що стежать у цьому будинку.
  - I, крiм того, зжер всю пам'ять мiсцевих комп'ютерiв! - Вставив Лихо.
  - Квазарно! Коли ви встигли? - у голосi Крамара прозирало здивування.
  - А як би iнакше ми проникли в цей будинок! У такi будинки мiнi-солдатiв не пускають. А ось стрiляти ми можемо не гiрше за дорослих, а нас закували i не дають розважатися!
  У голосi хлопчика вiдчувалась досада.
  - Все буде свого часу! Вашi тiла ще не дозрiли, вам рано на таке дивитись. Крiм того, куламани чи грошi треба берегти та примножувати, а тут повно хитрих шахраїв. За тисячу двiстi рокiв ми навчилися розпiзнавати багато пасток, а вам лише сiм циклiв i один удар серця.
  Генгiр клацнув Ласку по кирпатому носi. Дiвчинка сiпнулася, потiм хихикнула, показавши мову.
  - Дiду, коли нам буде за тисячу, ми, тобто, я стану Супергiперультрамаршалом!
  - Мрiяти не шкiдливо! А от якщо повзатимеш скрiзь, як козявка, то загинеш у паралельному всесвiтi i служитимеш в антивiйськах! - рикнув ветеран-громила.
  Ласка примхливо завила.
  - Не хочу в анти-вiйська! Там дуже боляче, щохвилини терзають струмом i гамма-променями.
  - Так от, слухай старших! Так i де ви взяли бойовий вiрус?
  Замiсть Ласки вiдповiв Лихо:
  - На полiгонi! Нас навчали спецпрограм вiртуальних воєн та проникнення до структури бойових роботiв.
  Гiпермаршал чиркнув пальцем у повiтря, кiлька неприємних, дрiбненьких комах разом випарувалося. Низький голос продовжив:
  - Це добре, що на практицi застосували закладене пiд час навчань. Мiнус, те, що ви порушуєте правила. Я не хочу мати проблем iз Супердепартаментом "Кохання та життя". Тому, або ти зараз даєш слово, що не будеш шурхати, де попало, або тебе тут же скинуть на зiрку.
  Лихо спочатку хотiв було перевести все жартома, але свердлюючий лазером погляд прадiда казав, що вiн не жартує. Генгiр також суворо подивився на дiвчинку.
  - I ти теж дай клятву, що бiльше нiколи не порушиш вiйськовий статут.
  Ласка вiдвела погляд убiк.
  Дiти ледь чутно прошепотiли.
  - Клянусь...
  Несподiвано Крамар змiнився на обличчi. На по-юнацькому гладкому лобi врубалася рiзка складка:
  - А якби не порушення статуту, нас би вже дезiнтегрували! Я знiмаю клятву, але ставлю одну умову. Якщо хочеш кудись намилитись або пiдтягнути кварки, поiнформуй мене.
  - I мене! - гримнув напарник.
  Генгiр також передумав:
  - Iнiцiатива на вiйнi дорого варта, особливо привченому до дешевих шаблонiв противнику! Тiльки попередьте нас заздалегiдь, якщо захочете побешкетувати!
  Знов заблищали спалахи вiд пострiлiв, кiлька гангстерiв-стерв'ятникiв, мабуть, вирiшили поживитися заблукалою парою стелзанiв з дiтьми. Вогонь у вiдповiдь був безжально точний. Лише один бандит був паралiзований, решту елементарно розвiяли на кварки. Голова найбiльшого, з п'ятьма рядами загнутих назад зубiв "динозавра", вiдлетiвши, зачепилась iклами за антену. Здавалося, що вона i пiсля смертi хоче перегризти гравiотитановий стрижень.
  Лихо вигукнув:
  - Шок це не по-нашому! Гiпершок - ось це по-нашому!
  - Так от, дiти-монстри... - Генгiр вказав на бранця: - Може, це простий грабiжник. А може й шпигун. Ми його прихопимо iз собою. Потiм я покажу вам, як треба допитувати таких покидькiв.
  - Ми вже катували електронного кiборга! - з усмiшкою похвалилася Ласка.
  - А живого можна залякати! - авторитетно промовив гiпермаршал Крамар.
  - Практика понад усе!
  Генгiр ласкаво поплескав по щоках Ласку. Рожеве личко стало червоним.
  Дiти весело засмiялися.
  Двоє нерозлучних друзiв обмiнялися рукостисканнями i майстерно, виконавши головоломний кульбiт, зникли за величезним салатово-яблучним свiтилом.
  У просторах брудного сектора iнодi продовжували пострiлювати.
  Роздiл 11
  Скiльки рiзних iстот,
  Стiльки й думок!
  Хочеться всiм розгадати
  Таємницю безкрайнiх небес!
  Це мрiя та завдання
  Усiх поколiнь...
  У пошуках сутностi метається бiс.
  Вiн хоче свiй план нав'язати.
  Але у пошуках iстини всiх вiдгалужень
  Тiльки Всевишня вiдповiдь може дати!
  Два доблеснi чоловiки продовжували фiлософську бесiду. Спокiйна мова статечних зоргов лилася срiбним струмком i, здавалося, нiжно огортала зiрки. Чобiт (виконує завдяки кiбернетичному принцепс-плазмовому чiпу безлiч функцiй) Конорадсона подовжив ще пару тонюсеньких як сiрники кiнцiвок i почав готувати, для звiрят коктейль з гiбридiв риби та фруктiв. По ходу додаючи сумiш овочiв та молюскiв, з рiзними видами меду, грибiв та кремiв. Вiд чого розносилося чудове пахощi, по всiй залi.
  Бернард увiмкнув, телепатичний режим перемикання, i тридцяти двох мiрна голограма перетворилася на iскристе марево. При цьому багаторiвневий мозок продовжував думати у рiзних дiапазонах. Йому було певно цiкаво, розмовляти з космiчним аксакалом:
  - Цiкаво, а чи є раси давнiшi за нас i бiльш розвиненi? Адже нам лише тридцять мiльярдiв рокiв. А в порiвняннi з вiком Всесвiту це зовсiм незначний час. З iншого боку, нам уже стiльки мiльярдiв рокiв i незрозумiло, чому ми так порiвняно мало знаємо Всесвiт? Немов дiти-дикуни у космiчнiй пiсочницi! I чому досi так багато туманного та незрозумiлого в теорiї свiтобудови?
  Конорадсон вiдповiв спокiйно, а тим часом його другий чобiт також допомагав приготувати страви для менших братiв нацiї мiсiонерiв. Виходить з взуття з безлiччю пальчикiв ручки, легко кришили i замiшували. Кумедна картина, чоботи, не злазячи з нiг, готують справжнiй бенкет, поєднувалася з досить серйозною, хоч i трохи абстрактною бесiдою:
  - О, ця тема давно хвилювала, i не лише нас. Ще з ранньої зорi цивiлiзацiї. Ще в тi далекi часи багатьох дослiдникiв дивувала неможливiсть зафiксувати багато зiркових об'єктiв, що й призвело до подiлу Всесвiту на видиму i невидиму частини. Як вам вiдомо, видиме i невидиме свiтло має масу спокою та вагу. Те саме справедливо i по вiдношенню до iнших елементарних частинок, що становлять основу макрокосму. За широко вiдомою теорiєю свiтобудови, фотони i електромагнiтнi хвилi випромiнюються вiд зiрок не по iдеально прямiй лiнiї, а по траекторiї, що злегка вiдхиляється. Гравiтацiя впливає на фотони, кожен з яких має масу, i траєкторiя, внаслiдок цього стає гiперболiчною. Фотон, пройшовши величезний шлях, зробивши велетенське коло завдовжки кiлька мiльярдiв свiтлових рокiв, повернеться назад у ту ж точку, звiдки вiн виходив. Тому ми бачимо лише малу частину всесвiту, решта її частин просто не доступна погляду. У свою чергу, фотони та електромагнiтнi хвилi вiддають свою енергiю численним полям, якi пронизують вакуум i кiнепростiр. Внаслiдок цього, енергiя збирається у багатопросторовi колапси.
  Бернард вiдвернувся вiд перемикання, робот-вчитель крiм Сiльфи та бананової ящiрки, вивiв ще кiлька рiзноманiтних iстот, з рiзних галактик. При цьому всi вони були миловиднi i ласкавi. Молодший зорг кинув фразу:
  - Так, це знає кожен школяр, але всесвiт функцiонує нескiнченно довго, а за довгi мегаквiнтильйони рокiв мали виникнути досконалiшi форми високорозвинених цивiлiзацiй, нiж наша.
  Конорадсон пiдняв одну зi своїх кiнцiвок, на неї сiла лiтаюча рибка з блакитними, дуже довгими i пишними плавцями.
  - О! Знаєш одна з причин того, що зiрки вiчнi, а планети немає! У паралельному всесвiтi трохи iншi закони, iншi вимiри, їх значно бiльше трьох стандартних. За вигнутими спiралями енергiя входить у колапси, де вона i акумулюється, готова знову виплеснутися назовнi. Вся та енергiя, що протягом мiльярдiв рокiв випромiнювалася в безкiнечний космос, через паралельний всесвiт та iншi вимiри повертається назад. Ось приклад, свiтило раптово охололо, перетворилося, залежно вiд розмiрiв, на нейтронну зiрку або на зразок чорної дiрки, а можливо, i на бiлого карлика. Нейтрони надщiльної зiрки переходять на нижнiй енергетичний рiвень. Потiм енергiя з паралельного мегавсесвiту змiнює енергетичний рiвень елементарних частинок, з яких складаються цi, здавалося, назавжди згаслi зiрки. I маленький щiльний карлик спалахує надновою зiркою, а старi планети згоряють. Свiжоспеченi свiти утворюються за новою формою. Застигають, цикл йде, повторюючись до нескiнченностi.
  Мiж трьома чобiтками Великого Зорга виникла смiття. Вони боролися за право приготування багатошарового мульти-бiсквiтного торта. Тонюсенькi кiнцiвки штовхали один одного i навiть сплелися в клубочок. Третiй рiдко-металевий чобiт наполягав: "зараз моя черга готувати торт, так справедливо". Iншi вперлися: "це комбiноване виробництво". Виповзаючих кiнцiвок ставало дедалi бiльше, i сплiтаючись вони виходили хвилями, що викликають викривлення повiтря. Робот-вчитель показуючи на це iншим домашнiм тваринам пискнув: "ось у даному випадку ми бачимо приклад того, як не треба вирiшувати подiбнi проблеми".
  Напiврозумнi тварини схвально попискували:
  - Суперечку вирiшують компромiсом, напролом пре лише дикун!
  Бернард поки що в це не втручався (iстот нижнього порядку часом власний негативний досвiд кориснiший, будь-якого позитивного настанови!), вiн вiв розмову:
  - Але якщо ми заздалегiдь можемо знати, коли зiрка згасне, а коли вистрiлить надяскравим спалахом, то для цього не смертельно. Та й де ж цивiлiзацiя з iсторiєю у квiнтильйони рокiв? Вони мають бути, якщо космос вiчний!
  Зорг це пiдтвердив, дуже впевненим, але без будь-якого вiдтiнку самолюбування тоном:
  - Колапси, як вiдомо. Рухаються по спiралi або схожому на спiраль маршруту в гiперпросторi та принцепс-вакуумi. Вони можуть входити один в одного i посилюватись або, навпаки, роздiлятися. Навiть колапсичнi викривлення не вiчнi, як i самi зiрки. Окремо жодна зiрка не може iснувати нескiнченно довго в обмеженому просторi. Вiчним є лише їх безлiч. А життя цивiлiзацiй набагато складнiше. Це тендiтнiша освiта, нiж природнi явища. Версiй може бути дуже багато, i ми на абсолютне знання не претендуємо. Ти багато чого й сам розумiєш. Зазначу, ми не прагнемо вiйн i захоплення всього всесвiту. Цивiлiзацiї розподiленi дуже нерiвномiрно, а багатьом з них просто не дано пiднятися вище за певний рiвень. За нашими свiтами лежить малонаселена територiя, вона нiби обрамляє мегагалактику. I рiзнi спроби проникнути в цю зону ведуть до тотальної смертi, яка винищує все живе. Хтось говорить про абсолютну надзброю, яку створила суперцивiлiзацiя, яка занапастила сама себе. Я в це не вiрю! Є вiчнi закони Всесвiту та розуму. Кожен iндивiд хоче стати Богом. А досягти рiвня богiв, абсолютно щасливих та просвiтлених, не в змозi. Життя та свiтобудова - це боротьба за нескiнченну досконалiсть. Тому будь-яка надцивiлiзацiя натикається на невизначений бар'єр i розпадається. Вона росте, як снiгова куля на поверхнi зiрки, щоб знову утворитися. Як кругообiг у природi: випав кристалiчний осад, розтанув, випарувався, знову випав. Є, мабуть, межа i у зоргов. Чомусь наростання надцивiлiзованої могутностi блокується. I це велика таємниця навiть для нас. Але в одному я переконаний, що науково-технiчний прогрес повинен супроводжуватися моральним зростанням, а iнакше це призведе до катастрофи.
  Немов на пiдтвердження його слiв боротьба мiж чобiтками, за право приготування їжi закiнчилася i кiнцiвки прийшли в синхронний рух. Пiдноси, на яких йшло приготування салатiв, гуляшiв та кулiнарних виробiв, тим часом змiнювали свої кольори та форми, запитуючи домашнiх тварин:
  - Який наш зовнiшнiй вигляд, вам найбiльше подобається?
  Тi у вiдповiдь пищали, щось не зовсiм розбiрливе. Сiльфа як найрозумнiша попросила:
  - Давайте у виглядi корони держави Науф.
  Пiднос перетворився на щось скоєне казкове. Свого роду накладення кiлькох рiзновидiв прикрас, у строкатому поєднаннi.
  Бернард у досадi висловився:
  -Я Вакуумноголовий! - Без переходу продовжуй тему. - I все ж, у геннiй iндустрiї ми досягли фактичної досконалостi. Усi небеснi перемiщення вже вiдомi, прорахованi заздалегiдь, i катастрофи не можуть наступати раптово.
  Конорадсон погодився, причому вираз обличчя став трохи збентеженим, як гiрського старця, що не зумiв вiдповiсти на просте запитання:
  - Так, не можуть. Але факт залишається фактом. Не знайомi нам давнiшi цивiлiзацiї. Може, генетичнi збої, може, безконтрольнi незбагненнi мутацiї, зовнiшнiй вплив. Можливо, головна загадка всесвiту саме в цьому полягає. Можливо, Всевишнiй Творець iснує, i навiть нам не дано зрозумiти Його думки.
  Домашнi тварини поводилися чинно, робот-учитель, змiнивши форму на яскравiшу, став запитувати їх:
  - Блажени миротворцi, бо вони... - Машина зробила паузу.
  Сiльфа брязнула першою:
  - Наслiдують всесвiт!
  Робот дзвiнким голоском вiдповiв:
  - Близько i все ж таки неточно! Давай ще.
  Тварина у виглядi динi з головою тушканчика та лапками-пелюстками вiдповiла:
  - Тому, що вони завжди мають рацiю!
  Робот змiнив переважне жовте забарвлення на червоне i заперечив:
  - По сутi, мабуть, але не зовсiм те!
  Незважаючи на уроки домашнiм тваринам, Бернард заявив:
  - Це безпредметна розмова, незбагненна таємниця свiтобудови. Тим бiльше вiра у Творця Всесвiту вже має на увазi наявнiсть у нього недосконалостi, оскiльки творiння страждає. Краще треба подумати про те, як виконати нашу мiсiю на планетi та в системi Лакер-IВ-10001133ПС-3, або, як кажуть тубiльцi, на планетi Земля та у Сонячнiй системi. Нам надягнуть темнi окуляри, накривши димовою оболонкою.
  Конорадсон зробив жест, правий чобiт, залишивши приготування, випустив сiточку, що свiтиться, крилатi рибки сiли на нiй i свiжоприготовленi прикрашенi квiточками пончики побiгли по осередках.
  - У мене величезний досвiд i колосальнi телепатичнi здiбностi, тож обдурити нас, незважаючи на всi їхнi вигадки, не вдасться. До того ж, завжди є маса незалежних джерел. - Старший зорг зробив паузу в прикрасах пончикiв, змiнилася структура кольору та додав. - Про деякi нашi здiбностi стелзани навiть не пiдозрюють.
  - Який хiд вiрогiднiший, iмiтацiя благополуччя чи ваше усунення фiзичним шляхом?
  Конорадсон логiчно вiдповiв:
  - Останнє виключено! Стелзани досить розумнi, щоб зрозумiти, що загибель Старшого сенатора спричинить таке розслiдування, що губернатора та його спiльникiв не просто знiмуть, а кримiнально покарають, зробивши крайньою точкою. Так прямолiнiйно вони не ризикуватимуть...
  Несподiваний сигнал тривоги обiрвав фразу мудрого зорга. Два дуже великi зорельоти невiдомої конструкцiї з'явилися на тридцяти тривимiрнiй голограмi. Вони на граничнiй, (навiть дивно, що nbsp; Крамар пiдхопив Лихо i надiйно запакував у невидиму кольчугу.
  так вже навчилися розганятися поза гiперпростором стелзани) швидкостi наближалися до зовсiм невеликого експедицiйного зорельоту зоргов. Корабель алмазного сузiр'я, втiм, усерединi незрiвнянно просторiший, нiж, здається зовнi, у ньому цiлий палац, де можна вiльно поселити населення солiдного селища. Навiть затриманий переконливою перевiркою, вiн би все одно встиг, якби у його господаря таке бажання, пiти в гiперстрибок. У гiпердрайвi зорелiт пронизує iншi вимiри, що своїм безлiччю робить квазiматерiальним майже будь-яку речовину, тому що в гiперпросторi не можна вести бойовi дiї. Всi космiчнi битви вiдбуваються вже пiсля виходу з гiперстрибка. Бiля здоровенних, традицiйно хижої форми зорельотiв крутився рiй дрiбнiших винищувачiв класу "Орлята" та "Фотон". Раптом усi дрiбнi стерв'ятники зникли в корпусах величезних космiчних субмарин, космiчнi грос-лiнкори наїжачилися силовими полями. Звичайно, малотоннажний зорелiт Старшого сенатора лише на вигляд здавався беззахисним. Зорги граючи могли збити кораблi противника чи пiти у форсований гiперстрибок. Звiрятка вiдчувши небезпеку, заверещали, а крилатi рибки залишивши трапезу попрямували до пишної, що грає чисто декоративну роль люстрi, облiпивши усипанi дорогоцiнними камiннями iєроглiфи лампочок.
  - Не варто реагувати! Нехай перший удар завдасть супротивник! - скомандував Дез iмер Конорадсон.
  Звездолети вийшли на дистанцiю прямої поразки та обрушили шалений водоспад гiперплазмових згусткiв енергiї. Гостинцi, що несуть у собi вибухову енергiю мiльярдiв атомних бомб спалахували i вiдразу гасли, потрапивши в транс-тимчасове ( здатнi змiнювати хiд перiоду) силове поле. Мультимегатоннi заряди здавалися невинними хлопушками, що виглядали не так загрозливо, як красиво. Дюжина винищувачiв, як чортик з табакерки, вискочила з утроби i приєдналася до безглуздої пальби. Це навiть трохи здивувало Старшого сенатора.
  - Невже нашi супротивники настiльки дурнi? У них у головi вакуум?
  Раптом зорельоти супротивника виконали вiраж, i з хижих черев вилетiли двосотметровi акулоподiбнi летальнi машини. Швидко розганяючись, тож навiть вакуум за ними вiдсвiчував помаранчевим маревом, мегаракети синхронно рвонули, ледь не долетiвши до непробивного силового поля. Вибух був настiльки сильний, що зорелiт зоргов зазнав сильного струсу. Численнi звiрятка виявилися збитими з нiг, деякi врiзалися в стiну, яка на їхнє щастя автоматично стала пружною i м'якою, мов батут. Але як цi тварини пищали вiд страху, а пара ананасових медуз навiть розплакалася в три струмки. Чулися крики невинних iстот:
  - Це суперруйнування, прийшли пекельнi драконiсти!
  Каскади елементарних частинок, розiрваних преонiв i кваркiв, вiдбившись вiд поля, породили спалах, подiбний до наднової зiрки. За своєю бойовою потужнiстю ракета могла розпорошити на фотони та розкидати по галактицi зiркове тiло розмiрами з планету Нептун. Вiдбитий потiк елементарних частинок досяг противника, вразивши зорельоти, що нападали. Один з них втратив керування i став, скаженою дзиґою обертатися навколо осi, летячи, немов вiд сильного удару футбольний м'яч. Якби вiн був хоч трохи ближче, вiд нього залишилися б однi кварки. Винищувачi були захищенi набагато гiрше, i їхнiм пiлотам пощастило лише в тому, що вони загинули, не встигнувши навiть злякатися, гiперплазма рухається в мiльйони разiв швидше за больовий iмпульс, залишаючи вiд тiла лише душу. Iнший корабель встиг перемiститися в безпечне мiсце, уникнувши удару кумулятивної хвилi.
  Iр Iмер Мiдель, капiтан зорельоту зоргов, зробив запит до Генерального iнспектора.
  - Вжити заходiв у вiдповiдь?
  - Не варто, вони своє все одно отримають... - Старший сенатор вимовив це без ентузiазму, як добрий батько, який карає пустотливу дитину.
  - Чудово!
  Великий зорг мав рацiю. Зорельоту, що втратив управлiння, не пощастило. Потрапивши у вакуумний штопор, вiн так i не зумiв налагодити управлiння, i був поглинений величезною зiркою. У фiолетовому заревi велетенського свiтила спалахнула смарагдова точка i тут же згасла, грос-лiнкор пiрнув у палаючi надра.
  Вцiлiлий зорелiт знову наблизився на бойову дистанцiю i вiдкрив шквальний вогонь з промiнь гармат, що несли загибель живому установок, наче перевiряючи терпiння екiпажу iнспектора. Видно було, як обертаються круглi вежi, густо втиканi гарматами та випромiнювачами. З найбiльшого дула вилетiла кособока вiсiмка гiперплазми, вона перемiщалася по зламанiй лiнiї. Долетiвши до невидимого бар'єру потiк енергiї, лопнув, розсипавшись на дрiбнi iскри. Переконавшись, що зорги на його стрiлянину не реагують, корабель помiняв дистанцiю i, розiгнавшись, пiшов у гiперстрибок, сховавшись за слiпуче яскравими гронами зiрок.
  - Щось не схоже на дiї галактичних флiбустьєрiв. Жахливо сильна зброя та великi бойовi субмарини класу флагман-лiнкор. Це серйозно! Схоже на провокацiю з боку флоту Пурпурного сузiр'я. - З погано прихованим хвилюванням помiтив капiтан. - Та й стрибнули вони якось швидко, немов найновiшi розробки двостатевих.
  - Правильно, Iр iмер Мiдель. Хоча у стелзанiв i є бойовики з каперським патентом для ековiн, але зазвичай це дрiбнiшi i маневренiшi зорельоти. У цих секторах немає диких пiратiв. На непiдконтрольне вiльне пiратство треба ще вмiти нарватися. Найголовнiше, це зброя, адже застосували абсолютно нову. Це термопреоновий заряд кумулятивної спрямованостi. Це новий крок у бойовiй технiцi. Тут було випробувано засiб, що ще не застосовується в практицi сучасних воєн. Противник заодно хотiв перевiрити на мiцнiсть силове поле нашого зорельоту. Можна було вiддати їм по заслугах, але я не чiпатиму нехай незрiлi, але все ж таки мислячi форми життя. - твердим тоном, закiнчив пафосну промову Старший сенатор.
  Капiтан вiдповiв спокiйно, але якщо прислухатися, то нотки пригнiченого роздратування були в металевому голосi загартованого зорга:
  - Звичайно, краще уникати зла i заподiяння страждання iншим iстотам, що мислять! Доки, однак, можна терпiти зло, жорстокiсть i пiдступнiсть двостатевих iстот! Ми ж маємо сили, щоб грiзною вiдповiддю вибити з бiлкових паразитiв агресивну пиху. Зло треба...
  Конорадсон перервав войовничу тираду капiтана:
  - Залиш! Зло не можна знищити злом. Вони ще бiльше запеклi, якщо проти них ми застосуємо їх власнi методи.
  - А як щодо нової зброї? Якщо вони й надалi так прогресуватимуть у створеннi нових засобiв знищення, то це наднебезпечно. Колись їх технологiї вийдуть на гiперрiвень, i навiть ми станемо безпорадними i не зможемо не тiльки їх зупинити, а й навiть захистити свої життя! Я навiть не думав, що нашi кораблi можуть зазнавати струсу вiд їхнiх хлопавок! - на пiдвищенiй нотi майже прокричав Мiдель.
  - Це мене теж непокоїть. Сподiваюся, мудрiсть пiдкаже нам вихiд. - Старший сенатор, м'яко додав. - А зараз мої вихованцi трохи розваг вам не завадять.
  Зорелiт знову пiшов у гiперстрибок. Простiр за обшивкою миттєво змерк. Густа чорнота спалахнула невимовними людськими словами квiтами i розiйшлася дивовижним сяйвом.
  ***
  А в iнших частинах безкрайнього космосу життя текло своєю, як завжди, неповторною чергою.
  ***
  - Так, ти, Левеня, звичайно, молодець, гарно вклав одного з найкращих офiцерiв галактичного корпусу. Але ти маєш розумiти, що цим пiдписав собi смертний вирок. У Мiнiстерствi "Правди та любовi" або "Кохання та життя" такi справи вирiшуються просто i без зволiкань.
  Джовер Гермес невесело посмiхнувся. Такого цiнного раба йому не хотiлося втрачати. Лев Ераскандер тихо сидiв, нахиливши свiтло-русяву голову. Вигляд у нього був найзмученiший, пiд очима з'явилися темнi кола, щоки впали, ноги, руки, боки i м'язистi груди вкрилися подряпинами, опiками та синцями. Цiлий тиждень вiн провiв у хтивому пеклi, ублажаючи ненависне плем'я, не маючи змоги перепочити хоча б на хвилину. Крiзь нього пройшли сотнi мускулистих, темпераментних жiнок iз великою сексуальною фантазiєю. Одна крута генеральша навiть палким кiнцем лазера припалила босi хлопчачi п'яти. Iншим мегерам сподобалося подiбне, i вони спробували на ньому i променi холоду, iншi види бойових випромiнювань. Тепер пухирi на пiдошвах нестерпно свербiли, i юнак, щоб угамувати свербiж сильнiше притискав їх до холодного металу. Секс був природною потребою юного, богатирського органiзму, але тут вiн став подiбнiстю до тортур, а пах нiби залили розплавленим металом. Хлопчику в даний момент, хотiлося, лише одного: скорiше впасти на будь-який лежак, нехай навiть утиканий цвяхами i потонути увi снi.
  Гермес був дуже задоволений i значним прибутком за продане тiло гладiатора, що стрiмко набирав популярнiсть, i приниженням невiльника, що став занадто крутим.
  - Я у твоїх почуттях теж орiєнтуюсь. Нашi дамочки з помаранчевого громадського будинку роздерли тебе, як самки тигрiв. Гаразд, тож ти нам досадив. Мало того, що людина б'є наших офiцерiв, а якщо вiн i в сексi нас перевершує, то це збожеволiє.
  Стелзан шахраюче пiдморгнув.
  - Добре, а тепер про дiло. На цiй планетi нам не можна залишатися. Особливо тобi, надто вiдомий став. Ми полетимо до центру Галактики, до так званого брудного зоряного сектору.
  Лев тут пожвавiшав i одразу пiдвiв голову:
  - Цiкаво, а що ми там робитимемо?
  Гермес уникнув прямої вiдповiдi:
  - У цьому районi повна концентрацiя нестелзаноїдних типiв, живих iстот. Багато хто з них напiвдикий, i ще не повнiстю асимiльований космiчною iмперiєю.
  - Це буде небезпечно! - У голосi Ераскандера звучала скорiше надiя, нiж тривога.
  - У нас буде зброя. Хоча тобi воно й не належить, адже ти не лише раб, а ще й державний злочинець. Можеш ти битися й одними голими руками! - Гермес простяг руку i келих з пахучою i пiнистою пiйлом залетiв йому в долоню, тихо пискнувши: iндекс дурману сто сiм.
  Лев тiльки похитав головою, кинув погляд пару бойових роботiв супроводу i надавши собi максимально смиренний вигляд, сказав:
  - Чи можна менi попрощатися з Венер Алламара?
  Гермес, вiдпивши добру половину, вiдштовхнув келих, що левiтує на гравiтацiйнiй подушцi. Той завис у повiтрi чiпнувши: "Будьте здоровi всю вiчнiсть пан". Пiсля чого хижа потер руки, пробулькав:
  - Звiсно! Вона на тебе давно чекає. У тебе є рiвно година, не бiльше. Тодi ми й рвонемо! Цього разу ми полетимо на вiйськовому зорельотi, якщо вона залишиться задоволеною. Я дозволю оглянути корабель у межах легального доступу. Якщо нi, то весь перелiт ти проведеш на ланцюзi.
  - Дякую за довiру.
  Стелзан уловив у словах невiльника iронiю:
  - Не розкидай, у тебе ще буде можливiсть показати iкла!
  I Гермес дружньо грюкнув по м'язистому обдертому, покусаному плечу Ераскандера.
  Роздiл 12
  Промiнь смертi у темрявi сяє,
  Космiчних монстрiв зiбрався натовп!
  Безжальний ворог на тебе нападає,
  Але, вiрю, не здригнеться героя рука!
  Джовер не дотримав слова. Пiдозрiлого юнака раба замкнули в силовiй камерi, посадивши на ланцюг.
  У самому корабельному казематi було досить прохолодно. Стандартнi дванадцять градусiв за земним вимiром, мало для землянина, що звикли до вiчного лiта. Втiм, стелзани використовували майже аналогiчну десяткову систему вимiрiв, що значно полегшувало орiєнтацiю спiлкування двох рас. Як i ранiше, Лев був голий, в однiй пов'язцi на стегнах, але вiн настiльки зрiднився з наготою, що навiть не звертав уваги на це. А ось стелзани, багато хто з яких жодного разу не бачили людей, вирячили його свої хижi, нахабнi очi.
  У камерi було темно, i, лежачи на голому металевому лiжку, Лев мерз, гострi шипи в корабельному карцерi кололи м'язисту спину хлопця. Зiскочити не можна було, бо руки й ноги скували тiсними затискачами, силових полiв. Хлопець мучився, повертався i аби вiдволiктися, спробував зосередитися на спогадах свого дитинства.
  Де вiн народився i хто його батьки, нiхто не знав. Згiдно з розповiдями прийомних батькiв, його несподiвано виявили у порожнiй до цього моменту дубовiй дитячiй люльцi. Де майбутнiй воїн лежав, вiрнiше, крутився як в'юн, будучи дуже спритним немовлям. За iронiєю долi, вiн опинився у хатинi єдиного на все село партизана Iвана Ераскандера. У момент його народження на грудях малюка виблискував малюнок з дуже красивим хижим звiром, на кшталт людського лева з крилами i шаблезубими iклами. Потiм начерк, що свiтиться, безслiдно зник, але по селу промайнула чутка, що вiн i є обраний, народжений Святим Духом месiя, якому належить врятувати планету. Деякий час нiхто не сприймав це всерйоз. Хлопчик, названий Левом, спокiйно жив, рiс, грав i таємно навчався давнiм забороненим мистецтвам рукопашного бою. Стелзани серйозно трансформували клiмат планети. Застосувавши гравiавакуумну установку "Трекотор" - одну з новiтнiх моделей викривлювачiв простору, вони змiстили орбiту Землi, досить пристойно зблизивши її iз Сонцем. Це змiнило клiмат у бiк значного потеплiння. Розтанули всi льодовики. Щоб уникнути затоплення величезних територiй, вченi та iнженери Пурпурного сузiр'я за допомогою мiкро-анiгiляцiйних вибухiв розширили та поглибили западини та жолоби у свiтовому океанi. Це було зроблено та прораховано за допомогою найпотужнiших комп'ютерiв настiльки точно та акуратно, що вдалося не лише уникнути затоплення величезних територiй, а й навiть змiнити циркуляцiю води. Кругообiг води в природi модифiкувався настiльки, що всi пустелi зникли, перетворившись на джунглi. Крiм того, гiдросфера циркулювала таким чином, що гаряча з екватора зливалася до полюсiв, а прохолодна з полюсiв рухалася до екватора. На всiй планетi встановився клiмат подiбний до африканського екваторiального поясу, а видобуток деревини став найприбутковiшим бiзнесом. Через селекцiйнi змiни низки порiд рослини практично цiлий рiк давали цiннi та поживнi плоди, нiж назавжди, здавалося, вирiшили проблему голоду. У цих умовах було багато вiльного часу i дуже мало розваг, не було комп'ютерiв з телевiзорами, що став на початку двадцять першого столiття загальним Iнтернетом. Тiльки окупацiйне радiо, яке мовить виключно пропаганду i дурнi пiснi, якiсь музичнi iнструменти. Та й найпростiшi фiзичнi iгри. Коротше людей доводили до тубiльного варварського рiвня. Його раннє босоноге дитинство було щасливим, без проблем та головного болю. Рухливий, раннiх рокiв надзвичайно сильний i винахiдливий Лев, що взяв прiзвище прийомного батька Ераскандер, був ватажком i заводилою, мiсцевою дiтлахами. Легко бути щасливим, коли не знаєш найкращого. Але незабаром вiдбулися подiї, що перервали iдилiю...
  Якi це подiї, Лев не встиг прокрутити у пам'ятi. У камеру впустили сильнодiючий сонний газ, i хлопчик провалився у прiрву глибокого сну.
  ***
  Коли зорелiт прилетiв до мiсця, вiн прокинувся. У головi було каламутно. Свiт навколо виглядав сiро та зловiсно. Було прохолодно, штучне покриття космопорту в iнеї, сипле мокрий снiг. Пiсля дрiмоти в металевiй коробцi било тремтiння, а сколота штрафним ложем спина неприємно нила. Щоправда, завданi самками невiльниковi-альфонсу подряпини, синцi та опiки встигли зiйти, органiзм батира вiдновлювався швидко, не залишаючи навiть найменших слiдiв. Щоб зiгрiтися, Лев додав крок, вперше вiн бачив снiгопад i був вражений: наскiльки мерзотними бувають природнi опади. На планетi Земля, теплi зливи, що збiгають потоками по засмаглiй шкiрi завжди в радiсть, тим бiльше, що вони нiколи не викликають повеней i не затяжнi. Швидко шльопавши босими ногами по студених покритих тонкою кiркою льоду калюжах, хлопчик майже бiг, пританцьовуючи подобу гопака. Як не дивно, але вiдчуття вiд льоду, що ламається пiд огрубiлою пiдошвою хлопця, було приємно-збуджуючим i, Лев намагався вдарити по кришталевiй кiрцi якомога сильнiше. Бризки обдали одного мало приємного суб'єкта зi свиноподiбним рилом, вухами слона i зеленою крокодилою шкiрою. Брудна вода забруднила незграбно сидiв мундир працiвника космiчного аеропорту. Звiр, розкинувши перетинчастi лапи, почав щось насвистувати. Якась лайка сильно зламана мовою Пурпурного сузiр'я.
  Джовер грiзно гаркнув, показавши на погони економiчного генерала.
  - Ти, мерзенна рептилiя, не смiй ображати стелзану та його вiрного слугу!
  Важкий кулак обрушився на гидку зелену морду. Удар був добрий, iстота похитнулася, але не встигла впасти. Швидкий лоугкiг гранично розвиненого Ераскандера, та ще з розворотом, зiм'яв фiзiономiю свиняче-слоно-крокодила. Туша плюхнулася в калюжу, а охорона, що стоїть вдалинi, весело засмiялася, показуючи пальцями на повалену образину, з розплющеною пикою. Буро-фiолетова кров стiкала в калюжу, розповсюджуючи рiзкий запах скипидару. Не затримуючись, Гермес i Лев сiли в заздалегiдь пiдготовлений фланер. Потiм стрiмко злетiли, злякавши плямистих комах.
  У секторi було якось по-особливому неспокiйно. В атмосферi лiтали рибнi ящiри з пуховими плавцями. Були й iстоти, схожi на вовкiв iз крилами кажана. Парили якiсь великi, завбiльшки iз зоряний винищувач триголовi орли. Пурхали гiгантськi бабки з голками великих їжакiв. Домiнували в основному напiвдикi негуманоїднi створiння. Звуки, що їх видавали, нагадували щось середнє мiж вовчим виєм i цоканням цикад. Деякi з них надто близько пiдлiтали до фланера, загрожуючи зiткненням.
  Джовер повернув важiль, i хвиля ультразвуку розiгнала збожеволiлих тварин. Тi з iстеричним вереском, а хто розумнiше вириваючись соковитими лайками, розлетiлися в рiзнi боки. Гермес прогарчав у вiдповiдь:
  - Неповноцiннi iногалакти ми вас запульсаримо!
  Цiкавлячи Лев, на партизанському сленгу запитав:
  - I де ми тут прикимаримо?
  Джовер тицьнув пальцем, з персня вилетiла голограма з покажчиком та написом: "У публiчному будинку".
  Ераскандер без особливого ентузiазму, подивився в далечiнь i заспокоївся - це не схоже на бордель. Колосальна багатокiлометрова будiвля iз суворими базальто-мармуровими стiнами чiтко видiлялася на непривiтному тлi. Споруда формою була схожа на середньовiчний замок з товстими зубами. Недалеко також виднiлася величезна, як скеля, прямокутна будiвля. Казарма для рабiв негуманоїдiв. Цей велетенський хмарочос дiставав до стратосфери. На даху розташовувався стартовий майданчик бойових зорельотiв. Навiть брудний сектор був напханий вiйськами Пурпурного сузiр'я, як булка з родзинками. Лев з подивом промовив:
  - Виглядає так архаїчно!
  Вмонтований у перстень Гермеса, що має вихiд на мiжгалактичний Прiнцепс-Iнтернет (що функцiонує в гiперпросторi, та векторах кiнепростору), через голограму видав iнформацiю.
  Ця споруда, є легендарний Чорний замок. Знамените мiсце, що надихнуло мiсцевих кiнематографiв на зйомки десяткiв фiльмiв та написання сотень кримiнальних бойовикiв та детективiв. У ньому вiдбувалися i битви лицарiв-iногалактiв на скакунах i в латах, довелося цим стiнам переживати набiги пiратiв, навала отруйних комах, що харчуються атмосферою. Сучаснiсть менш романтична; у найдавнiшому Чорному замку примостилася цiла мережа злачних закладiв i лiгво найбiльшого в галактицi гангстера Лучера, на прiзвисько Квазарний дракон. Символ кримiнального свiту бiльш нiж на двадцять п'ять миль вгризався в ґрунт i був понад шiсть миль заввишки, миль дванадцять завширшки. Його звели ще за багато тисячолiть, а може й мiльйони рокiв, до того моменту, коли стелзани "ощасливили" своєю окупацiєю цю галактику. Стiни будувалися за секретними рецептами зниклих видiв i були мiцними, майже як новi сплави, бойових, космiчних зорельотiв.
  Гермес крикнув голограмi:
  - Погасни! Нам це не потрiбне!
  Фланер приземлився на великий майданчик, буквально набитий лiтаючими машинами найрiзноманiтнiших, часом дикуватих i божевiльних химерних конструкцiй. Бiля зламаних рiзнокольорових конфiгурацiй копошилися тварюки, переважно негуманоїдного типу. Iстоти були рiзнокольоровi, строкатi, в лусочцi, пiр'ї, шипах, бронi з голками i лезами типу бритв, з присосками, рослинами, живими мiнералами i ще неймовiрно з чим, що не має аналогiв на Землi. Лев нiколи ще не бачив такого розмаїття космiчної фауни. Це викликало цiкавiсть та пiдсвiдому тривогу. Тут були представники рiзних типiв, структур та форм. Прозорi i у виглядi найтонших хробакiв, малесенькi та величезнi, бiльше слонiв. Зустрiчалися навiть аморфнi iстоти. Гiбриднi типи всiх мастей. Мiльярди самобутнiх планет... Трильйони рокiв хвилi еволюцiї, що йшла, породили незлiченну рiзноманiтнiсть видiв.
  Чорний замок був спецiально пристосований до багатьох мiжгалактичних типiв.
  Хоча лiтальний апарат м'яко сiв на темно-фiолетове покриття паркової зони, його трохи вразило, нiби знизу намагався вирватися полонений Зевсом Титан. Джовер i Ераскандер не звертаючи на це увагу, вийшли (вiрнiше юнак вискочив як гепард, а стелзан зiйшов солiдно в стилi стародавнього князя) i попрямували в один iз бiчних входiв у цей мiжгалактичний "готель".
  Дорогу раптово перегородили два слоноподiбнi швейцари з дюжиною рогiв, вони буквально загромадили прохiд своїми п'ятитонними тушами.
  - Яка раса? Вигляд? Особи? Запрошення є? Ваша мета вiзиту?
  В один голос, мов перевантаженi комоди, проскрипiли громили. Тушi "слонiв" були одягненi в камуфляж чорного кольору з бiлими пластiвцями. У лапах вони тримали десятиствольнi променети гарматного типу.
  - Я Урлик, по сленговiй прiзвисько Чермет. Це мiй особистий раб Лев Ераскандер, по сленгу Лев. Ось запрошення.
  Стражник незграбно взяв дискету. Таку маленьку дискету в могутнiй лапi з пiвметровими пальцями важко було втримати, але стражник мав навичку, спритно вставив її в кiбернетичного спостерiгача. Той вважав усю iнформацiю про особистостi. Спалахнула фiолетова лампочка вiльного допуску. Охоронцi неповоротко, навiть шиї затрiщали, кивнули, пропустивши вперед стелзану з рабом. Дверi з надмiцного сплаву безшумно вiдчинилися. Лев зробивши кiлька крокiв усередину, покриття всерединi було теплим i м'яким як жiноче тiло. Несподiвано рухомий пустотливою думкою, пацан обернувся i пiдморгнув вартi:
  - Охороняти своє добро накладно, а чуже клопiтно, якщо тобi не потрiбна варта, то ти зовсiм розорився!
  Рогатi мастодонти, тiльки ляскали великими, як раковини, очима. Гермес схопив мускулистого хлопця за кисть i потягнув:
  - Швидше нiжками!
  З коридорiв стародавнього вертепу, потягнуло сiрководнем i чимось ще смердючiшим. Поверхня покриття стала твердiшою i холоднiшою, на стiнах було видно намальованi пики упирiв рiзних типiв. Вiдчуття нiби художники-авангардисти змагалися, чий малюнок незабаром змусить заїкатися. А на довершення до всiх фарба пiдсвiчувала.
  Раптом пролунали потужнi вибухи, почалася безладна стрiлянина. Найскладнiшi форми життя поливали один одного залпами найрiзноманiтнiших систем та видiв. Чувся гучний голос, що несли смерть мегаватних снарядiв. Зiркольоти спалахували i розламувалися, трупи рiзношерстих розумних тварин моментально обвугливались, потрапляючи пiд смертоноснi променi бластерiв, еколазерiв та iнших типiв зброї. Лев бачив космiчний бiй завдяки разом, що спалахнув коридорi, замку п'яти голографiчним проекцiям. Бойовi кораблi Стелзанату, незважаючи на раптовiсть нападу, автоматично будували в систему "гнучкий ланцюг". Гармати величезних калiбрiв вивергали згустки анiгiляцiйних гостинцiв, якi мчачи по зламаним траєкторiям, впивалися в найближчi космiчнi субмарини звiринця. Ось, наприклад, однi з великих зорельотiв iномiрян почав розсипати, немов згорiлий картон. Леву здалося, що вiн бачить двоногих курчат з мавпячими лапками, що панiчно розбiгаються коридорами пiдбитого космiчного крейсера, якi без успiху намагаються уникнути хворобливого "поцiлунку", невблаганного полум'я. Рятувальнi модулi, немов кольоровi дитячi пiгулки вистрибували з пошкоджених кораблiв, що хаотично розкручувалися. Такою швидкою була плазморубка для всiх бойових моделей. Дивлячись на це, Джовер-Урлiк обомлiв вiд страху, адже вiн не був безстрашним кадровим вiйськовим. Пiсля чергового струсу, що пiдняв з пiдлоги колючий пил, економiчний генерал нарештi драпанув углиб вузького чорного коридору, освiтленого тьмяно-червоним свiтлом.
  На самому майданчику пролунало кiлька вибухiв, шматки м'яса та уламки металу долiтали до входу в коридор. Ераскандер встиг прилягти, але один з уламкiв все ж таки розсiк його бронзову шкiру, пройшовши по дотичнiй, а iнший зрiзав коротке пасмо бiлого волосся. Тiєї ж митi десяток значних фiгур з'явилися бiля входу. Швейцари-слонопотами вiдстрибнули убiк.
  У вхiд протиснулися горилоподiбнi шестирукi халiгари. Громили, озброєнi найпотужнiшими променями. Зорянi монстри в бронекостюмах зi знаками мунiципальної тубiльної полiцiї були густо заляпанi багатобарвною, пузирною кров'ю.
  Гермес не встиг далеко пiти. Пiдлога була надто слизька, i вона впала пiвторацентнеровою тушею. Тут, у вузькому коридорi, не було жодного шансу уникнути смертоносних променiв. Джовер зблiд i пiдняв руки. Це виглядало цiлком по-людськи. Однак вигляд у халiгарiв був найжорстокiший i огидно агресивний.
  Тiльки Лев не пiддався панiцi. Одна деталь зацiкавила його. У руках у "горил" були потужнi бойовi гравiо-лазернi установки важкого армiйського калiбру. А тим часом, солдатам мунiципальної полiцiї видавали на озброєння паралiзатори або гамма-пiстолети i, що дуже рiдко, бластер середнього калiбру зниженої потужностi. Носiння гравiо-лазерних променеметiв класу " Берд " та iнших важких армiйських озброєнь заборонялося пiд страхом болiсної смертi. Халiгарам, як пiдкоренiй расi довiряли лише слабкiшу зброю, хоча вони були наймасовiшою допомiжною силою iмперiї. Отже, їхня форма була пiдробленою. I це були або космiчнi гангстери, або шпигуни.
  Гермес задкував коридором, тремтячи вiд страху.
  - Стояти, членистоногi гади, iнакше вам загрожує повне знищення!
  Голос командира несподiвано виявився тонким i писклявим. Це пiдбадьорило Лева. Хлопець, намагаючись надати голосу догодливий тон.
  - Мiй господар зараз непритомнiє. Я повинен привести його до тями!
  Пiдхопивши Джовера за талiю, Ераскандер непомiтно дiстав iз-за пояса плазмометальник. I, не повертаючи голови, вистрiлив у зловiснi силуети супротивникiв. Шестируким "горилам" здавалося, що кумедний хлопчисько, що дикунно виглядав, всього лише пiдтримує свого пана, i хихикали. З нелюдською силою Лев змiг закинути свого господаря у вузьку щiлину, майже непомiтну у тьмяному свiтлi коридору. Вiн встиг зробити це синхронно, одночасно з пострiлом.
  Плазмометальник був заряджений мiнiатюрною анiгiляцiйною ракетою, i, хоча вони встигли сховатися в щiлину, вогняно-плазмовий ураган дiстав i стрiляли. Так як Лев застрибнув трохи пiзнiше i був зовсiм голий, вiн постраждав значно сильнiше. Полум'я обпалило обличчя, плечi, значну частину шкiри, частково пошкодивши волосся. Найяскравiший спалах заслiпив i тих, хто вiв шалену розбiрку на майданчику космопорту. Декого вбило, когось збило ударною хвилею. У багатьох органи зору просто вийшли з ладу. Стрiлянина змовкла.
  Вiд сильного удару Гермес знепритомнiв. Лев, навпаки, приземлився, мов кiшка. Застосована пекельна зброя була заборонена носити цивiльним особам Пурпурного сузiр'я. Його могли застосовувати лише офiцiйнi збройнi сили, та й то з низкою обмежень. За носiння такої зброї могли заарештувати. Ераскандер страшенно рознервувався, вiн зрозумiв, що перейшов усi межi закону. Скоро тут стане нестерпно тiсно вiд патрулiв Пурпурного сузiр'я. Вiдчай пiдказав вихiд, зваливши на плечi господаря (щоб його мiльярд столiть варили в гiперплазмi), хлопець рвонув по звивистому коридорi, який то звужувався, то розширювався. Вiн пробiг приблизно 60-70 метрiв. Щоб зникнути, йому потрiбно було знайти лiфт. Бiгти з такою тушею було вкрай нелегко для обпаленого всепожираючою субстанцiєю. Лев обливався потом, який роз'їдав i без того болючi опiки, ноги тремтiли. Вiн тримався лише величезним зусиллям волi. Вже майже втрачаючи свiдомiсть, Ераскандер пiдбiг до вiдчинених дверей лiфта, звiдти щойно вийшов лiсоподiбний чоловiчок. Вiн збоку, з байдужим виглядом пропустивши втiкачiв у кабiну. Напевно, подiбне видовище було звичним.
  Лев почав гарячково натискати на малозрозумiлi написи, нанесенi на кнопках. На стiнi пересувної кабiни, в яку влiз змучений хлопчик, виблискував екран монiтора, i можна було вибрати будь-який напрямок у безкрайньому лiфтовому лабiринтi. У пам'ятi спалахнув один iз старовинних анекдотiв. Злочинцi сiли в лiфт i зникли у невiдомому напрямку.
  Але в даному випадку це вже не хохма, а реальнiсть технологiй свiтiв з iсторiєю у багато мiльйонiв рокiв. На цьому лiфтi можна було проїхати десятки i навiть сотнi миль у глибинах ґрунту цiєї незвичайної планети. Пiдземними лабiринтами переходили мiж мiстами i навiть континентами. Бiльшiсть iз них було збудовано задовго до окупацiї стелзанами. Найдавнiшим ходам був далеко не один мiльйон рокiв. Вiд чорного замку виходила цiла пiдземна мережа. Сама планета з давнiх-давен славилася, як притулок для зiркових бандитiв усiх мастей i рас. Ця планета була гнiздом для негiдникiв, де закони були умовними. У цьому пiдземному свiтi з тисячами тисяч заплутаних чудеснiше заячих стежок ходiв було одне з найбiльших у цiй частинi Всесвiту лiгво космiчної мафiї. Планета Королора древнiша за Землю i куди бiльша за розмiрами. Вона набагато глибше охолола, нiж Земля. Багато секторiв i ходiв навiть не помiченi на картах спецслужб iмперiї.
  Лiфт сильно розiгнався. У розгубленостi Лев занадто часто перемикав параметри. Незабаром вони потрапили до незнайомого сектору. Ця зона здавалася порожньою та зловiсною. Але чи можна дорiкати цьому пораненого хлопця? Лiфт постiйно йшов зигзагами в сторони, рухаючись то по горизонталi, то по вертикалi, то по дiагоналi, плутаючи всi напрямки. Треба зупинитися, iнакше можна заїхати до пекла. Тiльки як зупинити цю коробку? Може натиснути на червону кнопку? Лiфт не зi старого раритету, а у стелзанiв теж червоного кольору кров, а гiрше вiд цього точно не буде.
  Лев Ераскандер вгамувавши тремтiння в покритих пухирями пальцях, швидко натиснув на червону кнопку.
  Роздiл 13
  Як могло статися, що прогрес
  Дав Землi iнший напрямок,
  А печерно-кам'яний регрес
  Вразив землян за мить?
  Вiдповiдь на це дуже проста!
  Дурного не важко обiбрати,
  Адже дикун до бунту не дорiс -
  Дурнями простiше керувати!
  Володимир Тигров, що забився в крону дерева, нагадував мавпу, залякану левами. У ролi левiв, очевидно, були солдати Пурпурного сузiр'я. Зробивши коло, вони розташувалися саме пiд тим деревом, де причаївся переляканий хлопчик. Десь вдалинi зазвучала велична музика, в цей же час i з'явилося кiлька гусеничних роботiв. На макiвцi кожного робота красувався закрiплений флагшток з великим прапором великої iмперiї. Це було яскраве семикольорове полотно червоно-оранжево-жовто-зелено-смарагдово-синього-фiолетового кольору. На кожнiй смузi було по сорок дев'ять блискучих зiрок. Адже стелзани вважали, що три кратнi ступенi сiмки символiзують нескiнченнiсть. Та й згiдно з релiгiєю Пурпурного сузiр'я, iснує сiм паралельних мега-всесвiтiв, з яких цей найменший i не органiзований. Перехiд до iнших всесвiтiв здiйснюється вже пiсля смертi, знаменуючи нове ще бiльш славне життя, i безмежну, жорстоку вiйну. Причому в цьому випадку сiм також не вважалася остаточним математичним числом, а скорiше символом великої множини.
  Гiмн заспокоїв Володимира, вiн раптом згадав, що не злякався вiдьми, космiчної Калi, Лiри Велимари, i що соромно людинi боятися нелюдiв iз бластерами. Тим бiльше, що президент Полiканов довiв, що стелзани смертнi, а отже, можуть бути переможенi. Сподiватися не шкiдливо, але втратити надiю найбiльш згубно! Коли гiмн стих, почулися незграбнi звуки пiснi.
  У яскравому свiтлi виразно було видно маршируюча колона. Судячи з росту та круглих усмiхнених осiб, це були дiти. Дуже засмаглi, до чорноти, наче африканськi негри, практично голi, лише з тонким сiрим шматком тканини навколо стегон. Нi дати, нi взяти, дикуни з племенi туба-спiдниця. Проте вони були вiдсталими дiтьми. Тубiльнi хлопцi, як раптом якимось сьомим почуттям усвiдомив Володимир Тигров, непогано знали географiю, любили вивчати iсторiю древнiх країн i континентiв, що згинули на шляху тотальної вiйни. Нехай, навiть пiдпiльно буквально ходячи по лезу бритви (донос мiсцевих полiцаїв та заборонене знання вас пустять на гудзики та сумки!), малюючи карти цвяхом на здертiй корi. Бiльшiсть iз них мали пряме свiтле волосся, частково вiд природи, частково вигорiле на сонцi. Густi шевелюри, але правда, надто запущенi, кудлатi як у хлопцiв-селян iз середньовiчних фресок. Та й фiзiономiї цiлком європейськi, без негроїдних рис, приємнi та веселi. Але найголовнiше, вони спiвали росiйською.
  
  Велике свiтло iмперiї,
  Усiм людям дарує щастя!
  У всесвiтi незмiрному,
  Вам не знайти чудовiше!
  
  Кистями дорогоцiнними,
  Вiд краю до краю!
  Розкинулася iмперiя,
  Могутня свята!
  
  Зiркою променистою,
  Шлях людям висвiтлює!
  Володiє силою головною,
  Планету боронить!
  
  Дiти спiвали i марширували як пiонери на лiнiйцi, намагаючись босими, покритими дрiбними саднами та забоями ногами чiтко карбувати крок, не збиваючись з маршового темпу. Подiбнiсть iз пiонерiєю додавали горнiсти та барабанщики. Барабани вибивали армiйський дрiб, горнистi час вiд часу трубили. Не було краваток, але їх вдало замiнювали червонi нашийники. У руках у хлопцiв були сокири, мотузки, пилки, iншi пристосування для валки лiсу. Звiсно, вони прийшли сюди не просто спiвати, а й працювати.
  Дерева рубали та тягали вручну, з технiки тут були лише вози та коно-гусеницi. Теж продукт генної iнженерiї, на кшталт волохатих, багатоногих коней, але набагато швидше i з природними сонячними батареями замiсть вовни. З погляду стелзанiв, механiзацiя працi не тiльки не потрiбна i навiть шкiдлива. Люди сильно розплодилися, їх навiть бiльше, нiж до початку агресiї, а роботи на всiх не вистачає. Ось бiльшiсть i займається рубкою лiсу, та ще й при цьому спiває. Проте лiси вже нарубали стiльки, що у найближчому оточеннi всi склади забитi. Тому багато лiсорубiв змушують йти на десятки кiлометрiв далi. Дiти працюють спокiйно, навiть iз деяким ентузiазмом. Вигляд у хлопцiв також цiлком здоровий, м'язи розвиненi, фiгури атлетичнi такi в їхньому вiцi у сучасного поколiння велика рiдкiсть. Немов це найкращi кадри з училища олiмпiйського резерву, що тягають парами великi колоди i хвацько, завдають ударiв сокирами по товстих стовбурах. Збалансована їжа, свiже повiтря, фiзичне навантаження давали такi чудовi результати. Мабуть, iншi сучасники Тигрова позаздрили б такому життю. Достатньо вмiти читати, знати таблицю множення та вмiти розписатися. Все що понад це - пiд суворою забороною, винятки робилися лише для окремих найзнатнiших посiбникiв окупацiйного режиму. Володимир, проте, дедалi бiльше злився. Як можна ось так спокiйно працювати на окупантiв, спiвати гiмни, якi славлять цих звiрiв? Йому було соромно i гiрко за своїх, а щоб спуститися - смiливостi не вистачало. Було спекотно, юнi роботяги, спiтнiли та їхнi чорнi тiла блищали, наче змащенi олiєю. Четверо солдатiв iз емблемою пурпурового ока (окупацiйнi сили), очевидно, нудьгували. Зазвичай вони не патрулювали лiсорубiв у спокiйних районах, довiряючи це полiцаям чи роботам охорони. Спекотно i справдi не було, так спецформа крiм захисних функцiй легкої бронi, ще й регулювала температуру середовища безпосередньо навколишнього тiла окупантiв. Треба якось розважитися. Але як? Звичайно, комп'ютернi iгри в браслетах або в самих променеметах, у них є, але це зовсiм не той шик! Знущатися з хлопцiв куди цiкавiше!
  Старший боєць з охорони росiйською скомандував:
  - Все, перерва! Гратимемо у футбол!
  Хлопчаки, звiсно, зрадiли. Акуратно (спробуй, вияви недбалiсть з такими жорстокими господарями!), склали по сортах iнструменти, потiм миготливими, босими, зеленувато-фiолетовими вiд трави п'яточками, кинулися збирати гiлочки. Юнi роботяги стали вже споруджувати з гiлок i пишного, великого листя численнi ворота. Так як пацанят було багато, то i команд має бути не менше дюжини. Старший за званням громила-окупант зупинив хлопцiв:
  - Ми гратимемо в iнший футбол, футбол нашої великої iмперiї. Ми четверо проти вас усiх. Та й м'яч у нас лише один. Ось вашi ворота, ось нашi. Завдання - забити м'яч за всяку цiну. Приступаємо!
  Будь-який, значить будь-хто. I стелзани почали бити дiтей. Пiд виглядом гри приємно вiдколошматити того, хто слабший. Особливо славно, якщо ти б'єш подiбного до себе. Пiвторацентнеровi громили калiчили дiтлахiв, ламали руки, ноги, ребра, i навiть розбивали голови. А коли хлопцi, об'єднавшись зграєю, наче дикуни мамонта завалили одного з наглядачiв-окупантiв, негiдники пустили в хiд зброю. Тiла дiтей кромсали трохи викривленi, то яскравiшi, то навпаки променi бластерiв, що тьмянiли на своїй траєкторiї. У повiтрi запахло паленим м'ясом, вихорився димок, розносилися повнi страждання стогiн вмираючих пацанiв.
  - Фашисти! Варвари! Садисти! - Iстеричним голоском пролунало з верхiвки.
  Забувши про свою безпеку, втративши iнстинкт самозбереження, Тигров спiшно спускався з дерева. Йому хотiлося розпорошити i безжальних катiв, i весь це надфашистський Стелзанат на кварки, розвiявши по всесвiту. Випередивши його, космiчнi звiрi врiзали лазером, пiдрубавши густу крону. Володимир зiрвався з перерубаного ствола. Впав з висоти в двадцять метрiв, вiн сильно забився. Коли Володимир прийшов до тями, його вже прикрутили дротом до пальми i з цiкавiстю розглядали. Старший наглядач був уже досить досвiдчений вояка, тому вiн з особливим iнтересом дивився на як снiг на голову бранця. Спокiйним тоном, у якому прозирала лише легка цiкавiсть, стелзан промовив, проводячи нiгтем по сколотiй пiдошвi хлопчика.
  - Звернiть увагу. У нього свiтла шкiра, помiтно потемнiла i навiть трохи пiдпалена на тубiльному сонцi. На його ногах ще нещодавно було взуття, а нiгтi акуратно пiдстригалися. Волосся теж не пiд нулiвку збривало, видно роботу перукаря. Кажу, це не мiсцевий абориген. Його не варто вбивати чи катувати, краще буде здати його у вiддiлення "Кохання та правди". Не наша ця справа загадки розгадувати.
  Громила в закривавленому дитячою кров'ю боєкостюмi все ж таки ризикнув заперечити:
  - Невже ми його не мучимо i позбавимо себе такого задоволення?
  - Якщо вiн важливий птах, то нам влетить за несанкцiонованi тортури. Краще спiймаємо i катуватимемо когось iз мiсцевих...
  Ватажок клацнув пультом управлiння, i гравiоцикли стелзанiв пiдлетiли до господарiв, нахилили кермо, нiби запрошуючи стелзанiв осiдлати "коней". Старший наглядач уже хотiв застрибнути на механiчного скакуна, але не втримався i все ж таки дiстав батiг.
  - Оживимо свiдомiсть бранця i трохи роздуваємося.
  Удар швидко повернув усю повноту вiдчуттiв все ще затуманеному насилу сприймає чужi слова, свiдомостi Володимира.
  Громила стелзан бив сильно, хлопчик трясся i навiть закричав вiд деяких ударiв, що розтинають шкiру. На тридцятому ударi Володимир знепритомнiв. Йому в обличчя хлюпнули холодною водою з подоби сифона.
  Коли юний бранець насилу розплющив очi, навпроти нього вже висiв прив'язаний темношкiрий хлопчик зi свiтлим волоссям i блакитними очима. Його катували досить примiтивно, по-дикунському вогнем iз саморобного смолоскипа. Мiсцевий пацан смикався, волав благим матом, його вже досить гарнi м'язи напружувалися в шаленому зусиллi, що навiть мотузка трiщала. Коли вiн вiд больового шоку знепритомнiв, нелюди розвеселилися. Балдели сини кошмарної iмперiї у своєму жахливо мерзенному, радiсному збудженнi.
  - Садисти, покидьки! - ледве чутно прошепотiв Тигров.
  Нарештi кати звернули увагу на нього.
  - Молись, бiла макака! Подивимося, чи зможеш ти промовчати, коли тобi пiдсмажать п'яти!
  Iзувер тицьнув палаюче полiно до голої ноги юнака. Полум'я хижо лизнула п'яту нещасного пiдлiтка, миттю здулися пухирi.
  Бiль був жахливий, лише ще сильнiше почуття ненавистi дозволило цього разу стримати крик.
  Однак це вже перевищило всi межi витривалостi людського органiзму, i Тигров цього разу надовго втратив здатнiсть вiдчувати кошмарну реальнiсть.
  ***
  Будь-яка, навiть найдовша подорож коли-небудь добiгає кiнця. Короткими, за масштабами Всесвiту i колосальними, за людськими поняттями, гiперстрибками зорелiт "Свобода i справедливiсть" невблаганно наближався до Землi. Бюрократiя iмперiї втратила залишки пристойностi, створюючи все новi та новi бар'єри шляхом руху зiркової iнспекцiї.
  ***
  На планетi Земля кипiли масовi приготування. Важливу роль грали державнi тубiльнi сили. Найбiльшi мiста i селища упорядковувалися. Населенню безкоштовно лунало гiдне вбрання, хоча б у великих селищах люди не повиннi нагадувати вiдсталих дикунiв. Ось це справдi було проблемою. Занадто мало фабрик з виробництва одягу, та й запаси на складах дуже малi. Можна, звичайно, послатися, що люди здичавiли, але тодi можуть у цьому звинуватити iмперську владу. З їжею проблем нiколи не було. Завдяки змiнi клiмату, установки фокусаторiв та дзеркал, на Землi практично була вiдсутня нiч, а генетично покращенi рослини давали врожай 6-8 разiв на рiк, i фрукти взагалi самi цiлий рiк валилися з дерев. Через це населення Землi надто вже розплодилося, зате його культурний рiвень рiзко впав. Без одягу звикли обходитися, їжа сама в рот, немов у народнiй казцi стрибає, про Iнтернет забули (його мiжгалактична, космiчна модифiкацiя загажена рiзними анiгiляцiйними програмами i вiрусами так, що подорож у кiнепросторi схожа на пробiжку по мiнному полю) та тубiльна олiгархiя. Та й гарний одяг їм лише з недавнього часу дозволили носити. Iнших привчали до думки, що вони лише робоча худоба.
  ***
  Командир елiтного спецзагону колаборацiонiстського спецназу "Альфа-стелз" полковник Iгор Родiонов швидким пружним кроком йшов площею Анж-Катуни. Колись на цьому мiсцi була Червона площа Москви. Столиця найсильнiшої, найширшої, наймогутнiшої i найбагатшої на землi Росiйської iмперiї була стерта з лиця Землi першим ударом анiгiляцiйних ракет. На її мiсцi тепер знаходилося напiвзруйноване величезне село. У минулi часи весь свiт тремтiв, дивлячись на грiзнi кремлiвськi стiни. Держава найсильнiша з найсильнiших - Велика iмперiя домiнувала на планетi, притиснувши своєю могутнiстю Сполученi штати Арметики та Сiтай, вiдкинувши цi країни з позицiй свiтових лiдерiв. А ось тепер... Де це колишня могутнiсть, напiвзабута iсторiя? На мiсцi столицi - однi хатини i не бiльше дюжини багатоповерхових будинкiв, що напiврозвалилися. Людство ще було єдиним, але роль Росiї свiтового лiдера i супердержави вимальовувалися дедалi чiткiше по синусоїдi. Росiйська iмперiя, що переживає численнi злети i падiння, вiдновила контроль над усiєю територiєю СРСР. Жорстока енергетична криза, що охопила планету Земля, дозволила накопичити грошi та ресурси для подальшої експансiї. Скориставшись тим, що армiя США по горло загрузла в затяжнiй вiйнi з iсламським свiтом, вiйська змiцнiлої Росiйської iмперiї допомогли арабам спочатку вигнати арметиканцiв з Терсидської затоки, потiм пiд приводом боротьби з тероризмом армiя Росiї взяла пiд контроль усi нафтовi родовища цього регiону. У результатi всi країни - вiд Iлжиру до Андiї - були скрiпленi пiд жорсткий патронаж нової великої iмперiї. Сiтай був змушений упокоритися з роллю молодшого вiйськового партнера Росiї. Економiка США впала у стан колапсу. Пiд шумок вдалося повернути контроль над Аляською, пiдiм'яти стару i не надто потрiбну Веропу. Щоправда, останнiми роками перед зiрковою агресiєю арметиканцi частково вiдновили свою могутнiсть, роблячи ставку на новi технологiї. Справа йшла до вiйни, але останнi вiйськовi розробки давали всi шанси на перемогу Росiї та Схiдного блоку. До свiтового панування було рукою подати. Але тепер воно розтоптане броньованим чоботом iз магнiтною пiдошвою.
  Полковник був росiянином за нацiональнiстю i чудово знав iсторiю своєї планети. У стелзанiв пiд контролем були трильйони свiтiв, їхня технологiчна перевага робила безглуздим i самогубним будь-яке повстання. Якби був хоч найменший шанс на перемогу, то Родiонов, не замислюючись, став би воювати за незалежнiсть та свободу своєї планети. Але комар не може пробити броню танка, i вiн, стиснувши зуби, пiдкорявся ненависним окупантам. Так, принаймнi вiн хоч щось може зробити для свого народу.
  Стелзани вирiшили вiдновити Кремль. Не знаючи, як виглядала ця цитадель до космiчної навали, губернатор задав абсолютно абсурднi параметри споруджуваної споруди. Оскiльки Москва була мiстом номер 1, краще вiдбудувати заново цей легендарний символ. Пiсля космiчного удару в Москвi не залишилося жодної цiлої будiвлi, а пiдземнi споруди були зiм'ятi вибуховою хвилею, подiбною до землетрусу потужнiстю в дванадцять балiв. З сильно перебiльшених легенд, Кремль будували майже десятикратно збiльшеному варiантi.
  Спочатку Фагiрам Шам i зовсiм хотiв побудувати вежi завбiльшки з Гiмалайськi гори, i радники ледве зумiли його вiдмовити, посилаючись на те, що вони просто не встигнуть впоратися до приїзду небезпечного гостя. У будiвництвi брали участь як робiтники, так i численна технiка. Людей зiгнали у багатомiльйонних кiлькостях. На всiх не вистачало баракiв. Бiльшiсть ночувало просто неба. Добре, що клiмат дозволяв спати на травi, а навколо огорожi зi стабiльних гiперплазмових променiв.
  На зустрiч летiли повiтрянi фланери. Вони були набитi новобранцями. Через змiщення Сонця та змiни в клiматi, шкiра веропейцiв потемнiла. Земляни стали набагато темнiшими за стелзани, ставши чорними або що рiдше темно-коричневими. Частина спiшно набраних призовникiв крокувала строєм (це вони з дитинства вмiли), але тiльки багато хто з них кульгав на обидвi ноги. Свiжоспеченi вояки, вперше в життi одягли чоботи та обмундирування. I ось вчорашнi пiдлiтки скеляться, намагаються розiгрувати з себе крутих хлопцiв, зарозумiло покриваючи тупою матюкою на простих трудiвникiв. Ще б вони тепер пiдмiтка раси панiв, а iншi люди лише мiзерне смiття, до якого в падлу торкнутися. Вони трясуть автоматами, вiдтворюючи образливi жести. "Треба їм зробити правильне навiювання!" - подумав голова спецназу.
  - Пане унтер-офiцер, дозвольте звернутися!
  Iгор повернув голову на знайомий голос.
  - А, це ти, мiй брате! Давно тебе не бачив... Ти, як лисиця, замiв усi слiди, рятуючись вiд нас!
  - А ти, жалюгiдний пес-полiцейський, таки не вистежив вовчу нору! - Була весела вiдповiдь.
  Брати мiцно обiйнялися. Потiм неспiшно обидва, бо були в полiцейськiй формi, пiшли гладкою, як полiроване дзеркало, базальтовою дорогою. Четвiрка сторожових тварин - носороги в бронi з лапами гепарду, а замiсть пащi мережа волохатих щупалець, пробiгла праворуч вiд маршируючої колони, цього разу жiночого тубiльного пiдроздiлу. Дiвчата були в коротких спiдницях iз ледве прикритими подобою тунiки пишними бюстами. Босi ножi маршували майже синхронно, шкарпетки витягувалися. Самi дiвчата виглядали дуже привабливо, переважно пишноволосi блондинки, з правильними рисами обличчя, майже iдеальними пропорцiями фiгурок (результат генетичних чисток, що проводяться окупацiйною владою!). Їхнi ножi, що не знали взуття, були витонченi i нi крапельки не деформованi босходженням, а спецiальна мазь вiдштовхувала пилу, залишаючи п'ятки дiвчат рожевими, точеними, згладжуючи i примушуючи сяяти як корали огрубiлу поверхню жiночої пiдошви. Тiльки шкiра за кiлька десяткiв поколiнь пiд безперервно даючими променями свiтилами набула кольору ебонiту, що у натуральних, з арiйськими чи слов'янськими рисами обличчя блондинок виглядало неприродно, навiть трохи лякаюче. Iгор, не вiдриваючи погляду вiд струнких дiвочих нiжок, ледве чути так, щоб могли вловити лише їхнi тренованi вуха, продукт вiдбору окупацiйного тубiльного спецназу сказав:
  - У мене немає часу на нiжнiсть, мiй брате! До нас, i цей слух достовiрний, їде генеральний iнспектор iз ради справедливостi. Легендарний Дез iмер Конорадсон. Ти чув про нього?
  Iван "Крушило", так звали брата - "Крушило" - поганяло, також тихо вiдповiв;
  - Ах ось воно що! Отже, тут такий шум i гам. А що ти про все це можеш сказати?
  - Зараз Фаг прикидається добрим, але це страшний звiр, бодлива плазмова воша, яка винищила сотнi мiльйонiв наших спiввiтчизникiв. Як тiльки iнспекцiя промине, вiн вбиватиме з потрiйною силою. Його треба зупинити, i ти маєш нам допомогти!
  Голова спецназу "Альфа-стелз" похмуро похитав головою. Голос Iгоря був сповнений болю:
  - У нас є гарна приказка. Ти добре проламав стiну, але що ти робитимеш у сусiднiй камерi? Вони всi однаковi, ми для них лише безволосi мавпи i не бiльше. У цiй боротьбi можна розраховувати лише на себе!
  - Тодi ти скинь ненависну форму та йди з нами в лiси! - голосно, на мить забувши обережнiсть, прошепотiв Iван.
  - I навiщо вести з ними театральну вiйну? Вашi автомати хiба орють... Проти бластерiв, лазерiв, лучеметiв, мазерiв, бойових роботiв? Та це все одно що гiпер-мастодонту дробинка! Навiть водневi бомби, яких у вас немає, - невиннi хлопавки проти їхнiх силових полiв. - Елiтний полковник, розвiв руками.
  - Головна сила - дух i люди! Матерiя може бути сильною, але справжнє всемогутнiсть має лише дух! - Пафосно, випнувши широкi груди, промовив Iван.
  Тварина з хвостом, що нагадує вiяло, прикрашене найкрасивiшими коштовними камiннями, але з тулубом тигра мирно паслося, пожираючи помаранчеву траву. Його паща була без зубiв, але дуже успiшно пожирала генетично модифiковану флору. Одночасно ця тварина викидала зi свого черева кругленькi кульки. I дiтлахи-раби пiдбирали їх, акуратно злагоджуючи в прозорi пакетики.
  Iгор Родiонов з сумом вимовив цiлу промову:
  - Гарно сказано, але це лише слова, якi сильно трясуть повiтря! А що люди? Був такий Керчi Керр - король спецназу, та Iван Козловський - голова найманцiв. Вони намагалися вести партизанську вiйну, використовуючи навченi вiйська. Зеленi берети... Кроповi берети... Стелзани били їх як курiпок, навiть у рукопашнiй сутичцi. Солдати Пурпурного сузiр'я перевершували спецназiвцiв. Реакцiя, швидкiсть, технiка, сила, габарити... Кожен iз них уклав по сотнi мiсцевих "Рембо". Генерал Мокiлi Велр убив їх голими руками, одразу обох вождiв партизанської вiйни. Як вiн сказав їм: "Даю шанс! Захищайтесь!" i нiби в глузування вручив їм у руки сталевi сокири! Кожен ваш крок вiдомий заздалегiдь, навiть маскувальнi халати були проданi вам iз прямого його вiдома, щоб вiйна була цiкавою. Це для них - проста розвага.
  Iван Родiонов у вiдповiдь мiцно стиснув кулаки, навiть кiсточки стали бiлими, в голосi росiйського партизана звучала насилу стримувана лють:
  - Нема чого зайвий раз нагадувати про наше безсилля. Ти краще допоможи змiсти бодай Фагiрама Шама. Потiм ми подивимося на ситуацiю, зберемо прихильникiв. Ти повинен нам допомогти, адже "Альфа-стелз" - це найкращий спецвiддiл Рональда Даклiнтона.
  Iгор вiдчував сильне збентеження. Йому навiть соромно було глянути братовi у вiчi. Чимось Родiонов нагадував сам собi цього травоїдного тигра з хвостом гламурного павича. Ось i вiн викидає коржики з медового молока, якi пiдбирають нелюди-окупанти. Але з iншого боку треба якось виправдатися:
  - А що ми реально зможемо зробити? Рон - це падаль i сволота. Вiн закладе стелзанам будь-кого, хто запропонує хоч якийсь варiант гiдного опору. Вся колаборацiонiстська верхiвка пiд ковпаком. Ми про них боїмося навiть погано подумати. Це, у буквальному значеннi слова. Вони можуть читати нашi думки за допомогою приладiв i робити це негласно. Коли вони включають, залишається тiльки металевий присмак у ротi. Ми дуже ризикуємо. Якщо я потраплю пiд пiдозру, то перевiрка загубить нас, а всi вiдомостi вичавлюють, наче сiк iз лимона.
  Iван розумно кивнув, по обличчю великого юнака пройшла тiнь, але схоже, що молодший, вiн ще не зневiрився у можливостях людства протистояти окупантам. Адже наприклад нiжна вода здатна сточити алмаз, а людина.
  - Потрiбно використати найменший шанс. Так, i щодо трупiв. Вони ж здирають iз людей шкiру, а з кiсток роблять статуетки, сувенiри, тарiлки та iншу дрiбницю... тут цiлий пiдпiльний бiзнес. Хiба можна з розумних iстот робити рукавички, куртки, сумки та iнше. З людського жиру варять мило, свiже м'ясо переробляють у протеїн, консерви, додають у багатошаровi пироги, продають iншим расам. Адже це жахливо, навiть волосся i нiгтi йдуть у переробку. Людину розбирають на елементарнi частки, одержуючи прибуток iз будь-якого органу. Ти хiба не знав, що цi гади створили цiлий завод, де проводять таємнi експерименти над людьми. Що вони творять - це таємниця. Але третiй Рейх, порiвняно з їхнiми справами та масштабами процесу, просто маленький пустун у порiвняннi з досвiдченим катом. I цей бiзнес поставлено на великий потiк. З нього має прибуток навiть скарбниця i центральна влада iмперiї... - Володимир зробив паузу, дiстав з кишенi цукерку, що сильно пахла м'ятою, i кинув її в рот. Пiсля цього продовжив. - Я вiрю, що зорги їм за це так конкретно i сильно ввалять, що одним губернатором вони не вiдбудуться. Дез iмер Коно... Та чорт iз його прiзвищем... Вiн має отримати докази, а коли говоритиме з аборигенами мають бути гнiвнi викриття, а не лише бравi вигуки про благоденство пiд зашморгом iмперiї. Мiльярди людей з нами. Усi сексоти працюють через страх або окупацiйнi долари. Стелзани не такi вже й крутi! Вони зажерлися, нас недооцiнюють, вважають гiршими за тупi тварини. Але ми - люди! I ми можемо дати їм здачу, вони не можуть передбачити всi ситуацiї. Ми зможемо їх знищити раптовими ходами та ударами.
  Iгор енергiйно мотнув у вiдповiдь головою:
  - Авжеж, вони теж не боги! Але я пiд променi не полезу! Все, що зможу, я спробую зробити. Ти формально входиш до загону мунiципальної полiцiї. А ми дуже довго балакаємо. Що ти їм скажеш, як поясниш нашу розмову?
  Iван, що цiлком зрозумiло, тут розгубився:
  - Тобто, як? Ми ще тiльки розпочали!
  Iгор спокiйно та iронiчною посмiшкою пояснив:
  - За допомогою одного ноу-хау я обрубав хвости. Справа в тому, що за наявностi тотального стеження тiльки голова спецназу може знайти спосiб вислизнути. Нехай Горностаєв зв'яжеться зi мною. Я допоможу йому доставити компромат на Фага. Але попереджаю, хай не довiряє своєму оточенню, там щонайменше два кроти, якi все доповiдають окупантам. Навiть його мiсцезнаходження давно вiдоме, його не вбивають тому, що вiн iдеальний цап-вiдбувайло. На нього списують усi надлишки та незапланованi витрати.
  Iван рiзким ударом черевика, що вiдливає на сонцi, скинув колюче слово кактус равлик i вiдповiв з не зовсiм доречною веселiстю:
  - Щодо цього все не так просто! Я сам не знаю, де ховається Горностаєв. Нiхто не знає, i не бачив його точного мiсцезнаходження, але вiн постiйно на зв'язку i дехто навiть думає, чи не дух керує ними. Адже ти забезпечиш мiсцеву безпеку, охорону, а також перекладачiв? - з надiєю промовив пiдпiльник.
  Iгор у цьому випадку не був цiлком упевнений, в обличчя повiяв вологий вiтер, через що можна було подумати, що блакитнi очi велетня-спецназiвця сльозяться.
  - Перекладачi пiд цiлодобовим наглядом, вони iзолювали вiд усiх, без винятку, землян. Але в будь-якiй системi знайдеться дiрка. Я сподiваюся, що такий досвiдчений iнспектор зумiє розiрвати штучно пов'язане павутиння. Згоден, Ванюшо?
  Боєць невидимого фронту, твердим голосом, справжнього революцiонера вiдповiв:
  - Я тiтцi вiрю, брате. Тому заради нашої матерi Землi постараємось спiльними зусиллями перемогти супротивника. Якщо ми загинемо, то нашi дiти продовжать боротьбу. Надiя вмирає останньою, людина не має надiї мертвою спочатку!
  Обидва брати потиснули один одному руки i, вiддавши честь, пiшли.
  Назустрiч Iвану-Крушилу друкувала крок ще одна колона зi свiжо покликаних пiдлiткiв. Вiддаючи машинально честь юнака, що цiлком зрозумiло, не вiдриваючись, дивилися на сильнi, стрункi дiвочi нiжки, що паралельно крокували Амазонок. Поруч iз колоною пролетiв фланер iз офiцером Пурпурного сузiр'я. Фланер формою була як орел, з вивернутими назад крилами, i трьома стовбурами замiсть дзьоба. Стелзан iз прозорої кабiни загрожував десятиствольним променеметом. А зверху машини, парила голограма, тварюки типу дракона, але настiльки при цьому огидного i жахливого, хто, коли повертав свої моторошнi голови дiвчини i хлопцi мимоволi скрикували. Хибному офiцеру мiсцевої полiцiї Iвану довелося разом з рештою свiдчити свою повагу йому жестом, дуже схожим на нацистське привiтання. Робiтники вiддавали честь трохи iнакше, схрестивши перед собою руки i мiцно стиснувши кулаки (це був знак готовностi працювати до останнього кванта енергiї).
  
  Роздiл 14
  Як самотньо у темрявi -
  Зiркам холодним мерехтiти!
  I чому на Землi
  Правди не можна знайти?
  Здається, свiт наш загинув,
  Начебто закiнчився шлях...
  Але не тужи, брат-джигiт!
  У небi не можна потонути.
  Пiсля того, як Лев натиснув на червону кнопку, лiфт загальмував i, вiд'їхавши праворуч, зупинився. Неприємний голос мовою стелзанiв натужно запищав: "Включена система самознищення". I Лев почув, як почався зворотний вiдлiк:
  - Десять... Дев'ять... Вiсiм...
  Ераскандер чудово розумiв, що це означає, тому, пiдхопивши, як мiшок картоплi, тiло напарника, точнiше остогидлого господаря i спробував вибратися з лiфта. Дверi за законом пiдлостi заклинили, але стрес додав юнаковi додаткових сил. Вiн, з усiєю хлоп'ячою люттю пiднявши, розсунув упертi дверцята, деформувавши мiцну матерiю, ледве не вирвавши її з металевих крiплень.
  Страшне зусилля викликало спазми в м'язах, широкi груди здiймалися вiд напруги. Хлопець, борючись iз зрадливою знемогою, стрибнув уперед, тягнучи на плечi марну доважку.
  Втекти вiд вибухової хвилi все ж таки не вдалося...
  Гарячий вибуховий вал наздогнав Лева. Пролетiвши пiвтора десятки метрiв, Ераскандер врiзався в колону i знепритомнiв. Щоправда, його не накрило мороком. Зовнi хлопець повнiстю вiдключився, але в думках вiн поринув у якусь подобу сну.
  ... Як завжди звичайним сонячним ранком вiн зi своїми друзями носився лiсом. Вони любили грати у вiйну. Особливо популярною була вiйна людей та стелзанiв. Зброя в основному була з дерева, iнодi з фанери. Вони ще вважалися надто маленькими для фiзичних робiт, втiм, рабсили i без них вистачало...
  Майбутньому гладiатору Леву ще нещодавно виповнилося вiсiм рокiв-циклiв, а рiк на Землi через наближення орбiти до Сонця став коротшим на 50 дiб. Зовсiм ще по сутi дитини, яку нiхто не сприймає серйозно, але Вiн був не за вiком сильною i кмiтливою дитиною. У компанiї хлопчакiв, Лев, безсумнiвно, був визнаним лiдером, а в бiйцi мiг побити бiйця набагато старше, i бiльшого хлопця, нiж вiн сам. Та й до мистецтва рукопашного бою Ераскандер перейнявся з недитячою любов'ю та фанатизмом. Йому хотiлося бути, сильнiшим за всiх, розумнiшим за всiх, найкращим. Вiн не боявся прямо говорити, що коли виросте, вижене всiх стелзанiв iз планети Земля, а потiм збудує Зоряний корабель, вiрнiше навiть цiлу флотилiю i звiльнить iншi поневоленi свiти. Все це посилювало мiф, про нього як небесного посланця та месiю. Хоча в селi були прислужники Пурпурного Сузiр'я, навiть вони не поспiшали доповiдати вищому начальству. Ще, будучи малою дитиною Лев, свято повiрив у свою винятковiсть. Тому несподiвана поява в селi кiлькох високопоставлених осiб не сильно вразила його. Вони приїхали зi своїми нащадками. Дiти, надiленi владою спiвробiтникiв режиму, привернули до себе живу увагу. У руках у них була пластикова зброя, iграшкова i цiкава. Пiд час пострiлу вилiтали iскри, якi при попаданнi били струмом шкiру, i ще довго свiтилися на нiй. Одягненi в шорти, яскравi майки в ошатних сандалях вони рiзко видiлялися з майже голої сiльської голоти. Це надавало їм надмiрне нахабство, тим бiльше що на всю планету Земля було лише двi невеликi фабрики з виробництва дитячого одягу, iграшок i навiть багато дiтей високопоставлених посiбникiв окупантiв змушенi були ходити голими та босими. Лева це дратувало, вiн не любив зухвальцiв, а цi хлопцi поводилися як маленькi барчуки. Один iз них закричав, наслiдуючи свого батька генерала тубiльної полiцiї.
  -Гей, ви! Жалюгiднi сiльськi вiдморозки, встаньте козли на колiна! Бачите мої чоботи, хай ваш ватажок їх власноруч вилиже язиком.
  Яскраво-червонi чобiтки блиснули на сонцi, на цiй планетi вони коштували цiлий стан. Ераскандер не став бiльше терпiти, хоча їх i попередив i, що якщо вони хоч пальцем торкнуться, кого б iз дитячої елiти їм не уникнути вiдправки на фабрику вторинного використання. Про цю фабрику ходили страшнi легенди, звiдти нiхто ще не повертався. Говорили, що з людей роблять, гребiнцi, одяг, консерви та iнше. На людську шкiру i правду був не малий попит, її разом iз виробами з волосся та кiсток пiдприємливо реалiзовували на мiжгалактичних чорних ринках. Але Лев все ж таки не змiг стриматися:
  -Ти Маленький шакаленок. Твiй батько лиже дупу приматам стелзанам, а ти полижеш менi п'яти. - Хлопчик вказав на свої зеленi вiд трави й виколотi об колючки мозолистi ступнi. Руки та ноги, колiна, лiктi, гомiлки, i кулаки дитини були в саднах та забитих мiсцях. Вiн щодня з раннього ранку, якщо є поняття ранок при вiчному свiтлi, тренувався на деревах, збиваючи кору i ламаючи гiлки. Вiд цього його кiнцiвки були набитi, нагадуючи сталевi прути. Втiм, зовнi подряпаний Ераскандер i зовсiм був схожий на малолiтнього бандита, синьо-зеленi очi хлопчаки палають як у голодної пантери.
  У вiдповiдь пролунав пострiл, Лев встиг ухилитися i, спритно пiрнувши, йдучи вiд чергових пострiлiв, вдарив у стрибку свого супротивника. Потiм зробивши сальто, продовжив рух, немов Майкл Тайсон у своєму чарiвному натиску. Це простий, але ефективний тичок головою в пiдборiддя. Удар вiдключив набагато старшого, важкого i, мабуть, навiть товстого хлопчика, надутим черевцем. Син генерала впав, i тут же iншi дiти, друзi накинулися на паничiв. Тi засмучений вiд цiєї незбагненної лютi пальнули зi своїх "лякаток" i майже вiдразу потрапили пiд жорстокi удари. Їх били з усiєю дитячою безпосереднiстю та люттю. Коли маленькi пани вiдключилися, з них зняли одяг, забрали годинник, маленькi мобiльнi телефони та найголовнiшу зброю. Всiм було весело, дiти голосно смiялися, ляскали в долонi, тут були й дiвчатка з вiнками з чудових здебiльшого завезених з iнших планет квiтiв, були i зовсiм ще дiти. Не було лише дорослих, якi, втiм, своєю присутнiстю тiльки псували б iдилiю свободи та вседозволеностi. Дiти включали великi голограми крихiтних телефонiв.
  Один iз роздертих об колючки хлопчикiв сказав:
  -Це просто, ним навiть можна вiддавати команди голосом.
  Чорношкiра, але з бiлим волоссям на головi та однiй рванiй тунiцi дiвчинка здивувалася:
  - Та як цiкаво! Я хочу побачити блакитну фею!
  У вiдповiдь голограма заiскрила, i з'явилося зображення прекрасної дiвчини зi срiбними крилами бабки.
  - Я готова виконати три вашi бажання.
  - Клас! - промовила дiвчинка, струснувши головкою увiнчаною блискучим на Сонцi немов самоцвiтим вiнком. - Хочу торт iз морозивом та шоколадом у формi лицарського замку.
  - Як у стародавнього короля Артура. - пiдказав голопузий iз малюнком лiлового вовка на грудях хлопчика.
  - Зараз! - Фея майнула, моргнувши зображенням, i з'явилася, тримаючи в руках гламурний i разом з тим величний замок.
  - Передай його менi. - попросила дiвчинка. Голограма засунула їй барвисте у прапорах споруду. Дiвчурка схопила його руками, вони пройшли повз нього. Дiвчинка спробувала ще раз. Не вийшло. Вона бурхливо розплакалася, розтираючи кулачками гiркi сльози:
  - Знову обман. Брехливi стелзани! У них тiльки жорстокiсть справжня, а все гарне суцiльне пiдроблення!
  Нiжно гладячи по голiвцi, Лев її заспокоїв:
  - Це iлюзiї! Їх називають голограмами. Вони можуть показати все, що завгодно, немов у казцi. Не треба через них плакати. Може, краще подивимося братва фiльм?
  - Та покажи на кiно! - хором закричали дiти.
  Голограма у виглядi феї стала ще бiльшою i яскравiшою, а голосок гримiв як передзвiн срiбних дзвiночкiв.
  - Якi вам потрiбнi? Адже в мене мiльйон двiстi п'ятдесят тисяч колонiальних фiльмiв для рiзних рас.
  - Якiсь крутiшi й смiшнiшi! - Попросили, енергiйно пiдтоплюючи босонiж нiжками хлопцi.
  - Тут i iгри мають бути! - сказав, прийнявши суворий, зовсiм вже дорослий вигляд Ераскандер. - Я хочу хоч трохи розважитися i вам показати, наскiльки привабливим може бути прогрес!
  - А яку гру! - запитала iнша голограма, що прийняла вигляд прикрашеної трояндочками жаби iз золотою стрiлою.
  - Таку, щоб побитися i пострiляти! - голосно вигукнув Лев, а iнша хлопчина енергiйно зааплодувала на знак пiдтримки!
  - Тодi пропоную зiрковий патруль. - Обидвi голограми неприродно широко розтягли обличчя в посмiшках.
  - спалахнуло багатолике зображення. Лев Ераскандер швидко з хваткою вродженого воїна ставив питання як користуватися тим чи зброєю, переходити вiд рiвня до рiвня, iгровi роботи, через голограми йому вiдповiдали.
  Незабаром пацан поринув у хвилю iгор. Iншi дiти дивилися яскравi фантастичнi бойовики або приєднувалися до свого ватажка. Було весело, особливо Леву, який легко пройшов перший рiвень i хвацько рубався на другому. Iншим хлопцям було складнiше, вони не мали нi досвiду, нi хватки справжнього термiнатора властивого Ераскандеру.
  Один iз убитих ворогiв тримаючи в руках зрубану голову, заспiвав:
  - Даремна радiсть мiй герой - адже скоро буде о-о-о-е!
  Ераскандер перший вiдiйшов вiд ейфорiї, можливо пiд впливом цих двозначних слiв: що ж буде, коли їхнє хулiганство буде виявлено? Схоже, вiн взагалi забув про жорстоку реальнiсть... Вiдповiдь прийшла швидше, нiж вона встигла замислитися.
  -Людськi макаки, вам набридло жити! Зараз я з вами гратиму в рулетку випаровування!
  Голос, який це сказав, був дитячий, але неприродно гучний. Хлопцi одразу припинили галасувати. Той, хто промовив цi слова, не був страшним монстром. Перед ними стояв хлопчик з виду десяти, одинадцяти рокiв. Помiтно свiтлiший, i незрiвнянно м'язистiший, нiж iншi тубiльнi хлопцi. Навiть по одязi не сильно видiлявся, теж в одних шортах, босий, щоправда, у семикольоровiй кепцi та iз золотими в камiнчиках браслетами на руках. У руцi хлопця невеликий променемет, дуже схожий на iграшковий, i не по-дитячому суворий погляд свердливо-зелених очей. У очах дике бажання стрiляти, вбивати, ненависть так i пре з усiх щiлин. "Це їхня дитина! Дiти наших окупантiв" здогадався Лев. Вiн ще нiколи не бачив поблизу живого стелзану, а їхнi дiти та ще на окупованiй закритiй для контактiв планетi велика рiдкiсть. Хлопчик iз раси панiв не був страшним, навiть здавався комiчним у гнiвi, але вперше у юного ватажка бунтарiв-малолiток, так неприємно засмоктало пiд ложечкою.
  -Кого з вас роздерти в першу чергу! Вибирайте нiкчемнi люди! - Стелзаненок кинув погляд настiльки сповнений презирства, що здавалося, нiби невидимий кулак тицьнув тобi в обличчя.
  Одна з дiвчаток злякано скрикнула:
  -Це вiн! Окупант мiнi-есе.
  Пострiл iз лазера перерiзав навпiл iдилiчно босоногу з бiлими, як шерсть овечки кучерями малюка. Обличчя дiвчинки спотворилося вiд болю i, одразу ж розгладилася, невинна душенька покинула, пошматоване тiльце, кинувшись на небо до Iсуса. Дiти зчинили крик, не якi з них почали палити з iграшкових пiстолетикiв, iншi кинулися в атаку, намагаючись збити стелзаненку з нiг. Маленький воїн, рiзав хлопцiв променем, це було легко, легше, нiж пропалювати розжареною голкою тонкий шар олiї. Гравiолазер косив дiтлахiв десятками, а пострiли у вiдповiдь лише злегка заiскрили шкiру, збiльшивши лють хлопчика-карателя. Лев плазом шмякнувся на землю, уникаючи смертельних вогненних смуг кишенькового променему. Вiдкотився i, намацавши важкий камiнь, запустивши в супротивника. Точнiше юний боєць жбурнув одразу два разючi предмети перший у руку, другий у голову, iнтуїцiя пiдказала, що одного каменю може й не вистачити. I вiрно маленький стрiлець встиг збити променем лазера "подаруночок", що летить в голову, але другий, що летить по зламанiй траєкторiї, вдарив точно по руцi, вибивши променемет. Маленький каратель кинувся до кишенькового лазера, i вже майже встиг було схопити, як потужний удар ноги вiдкинув зброю убiк. Ераскандер став у бойову стiйку, його маленькi, але дуже рельєфнi м'язи пробiгли як морська бриж, перекочуючись пiд шоколадною, лише трохи свiтлiшою, нiж у своїх товаришiв шкiрою. Гнучкому тiлу Лева хотiлося сутички, що виступають сухожилля дитини, немов дрiт. Його супротивник зареготав, його дзвiнкий смiх лунав знущально.
  -Ти чоловiчок, хочеш битися зi мною голими руками. Я стелзан, великий воїн, наймогутнiшої iмперiї у нескiнченному всесвiтi. Я розiрву тебе порожнiми руками, вiдiб'ю всi органи ногами, розiб'ю твоє тiло на бiльйони осколкiв, розкидавши по всiй галактицi. Я, таких курчат як ти, вирубаю сотню, немає тисячi! I це без будь-якої суперзброї, про пекельну силу якої ви примати не маєте анi найменшого уявлення! - Рев хлопчик, також граючи своїми, бiльшими i не поступаються, в рельєфi землянину м'язами.
  -Скажи краще своє iм'я, щоб знати твою могилу. - вiдважно промовив Ераскандер i холоднокровно наступив босою дитячою, але мiцною ногою на палаючий вугiлля, що виникли на мiсцi спаленого вiд спорадичного влучення гравiолазером пня.
  -Тобi не буде могили. Бачиш цi браслети, вони тiльки ззовнi блищать як золото, а всерединi виготовленi з ваших кiсток. З твого черепа вирiжуть крокетну кулю, а кiсточки пiдуть на бiти! - Насаджувався син нацiї-поневолювача, якого дратував крижаний спокiй якогось примату.
  Лев, втративши терпiння (А може вирiшивши - краще один раз вдарити, нiж сто разiв лаяти!), рiзко всадив ногою цiль у сонячне сплетiння. Противник блокував удар i спробував увiгнати разючий у досить широку i м'язисту для такого нiжного вiку, шию землянина. Стелзан був вищий на зрiст, важчий i, мабуть, старший. Вiдчувалося чудова школа рукопашного бою, бойової пiдготовки вiд народження в кiберутробi. Противник був швидкий як блискавка, сильний як тигр, технiчний. Якби перед ним проста дитина, вiн би його вбив як муху, але Лев видно теж народився не вiвцею. Обидва бiйцi обмiнювалися серiєю шалених ударiв, били один одного, ставили блоки, рубалися руками ногами, головою. У хiд йшов i лiкоть, i колiно, всi прийоми та обмани. Лев зчепився з Тигром, загалом билося всього двi дитини, але здавалося, що б'ються двi стихiї. Лiд i полум'я, ангел i демон, Брама та Калi, Люцифер та Михайло. Обидва супротивники рухалися настiльки швидко, що уцiлiлi хлопцi не могли встежити за їхнiми рухами, настiльки бурхливою була сутичка. Потiм швидкiсть маленьких бiйцiв злегка впала, почала позначатися втома. Хоча технiка бою i в стелзанiв була незвичайною, враховуючи досвiд тисячолiтнiх воєн i з мiльярдами цивiлiзацiй, Лев сприймав її на iнтуїтивному рiвнi, немовби бойовi рухи були закладенi в самiй кровi. Його противник також здивувався настiльки стiйким опором. Адже Лiсер Варнос так звали хлопця з Пурпурного сузiр'я, був призером галактики серед хлопчикiв до десяти рокiв. А тут нова зiрка-ворог, раб людина нижча раса, а б'ється на рiвних з бiльш важким i досвiдченим супротивником.
  -Хто тебе вчив так битися?! - насилу переводячи подих, вигукнув Лiсер.
  -Людина мене вчив. Що вражений? Думав люди не повноцiннi тварини, не здатнi дати вам здачу. - Леву теж було дуже важко, але хлопчик намагався не втрачати темпу.
  -Я вб'ю тебе макака. Це справа принципу та честi моєї раси!
  Лiсер рiзко збiльшив швидкiсть, його вже вкрите синцями обличчя стало червоним вiд напруги. Вiн усаджував всю свою лють. Ераскандер зберiгав холоднокровнiсть "Злiсть твiй ворог, нехай лють спалить твого супротивника". Маленький стелзан теж десяток разiв дiстав його по обличчю, зламав кiлька ребер, по смаглявому тiлу хлопчаки розтiкалися синцi, капала кров.
  - Що пливеш примат! - зареготав малолiтнiй син пекла. Вiн посилив тиск i тепер все прагнув знайти вирiшальний удар, злегка послабивши захист. Вдавши, що вiн уже повнiстю видихнувся, Лев розкрився.
  Варнос всадив iз позамежною силою, кинувши всю масу тiла та групу м'язiв. Ераскандер пiрнув i лiктем точно влучив у основу шиї. Удар був сильним, до того ж пройшов на зустрiч, вразивши сонну артерiю. "Великий воїн" звалився мертво, вiд больового шоку зупинилося серце. Дiти, якi стояли поруч, дружно зааплодували. Наш росiйський хлопець завалив ненависного окупанта. На шортах поваленого супротивника було зображено ненависний семикольоровий прапор окупантiв. Лев, збреши шорти, розiрвав їх на дрiбнi шматочки, розкидавши убiк. Вся втома зiйшла, радiсть буквально вирувала в кожнiй клiтинi тiла:
  -Ось вона мерзенна слава iмперiї! Топчiть її уламки, скоро всi стелзани стануть такими ж гнилими трупами, як цей! - I вiн тицьнув ногою у закривавлене тiло противника, не звертаючи уваги на бiль у зламаних пальчиках (Опонент був гiдний стелзану!). Що було далi, Лев пам'ятав невиразно, в головi раптово потемнiло, м'язи схопила судома, його скрутило, кинувши на зiм'яту траву. Промiнь паралiзатора накрив його разом iз хлопцями. У подальших спогадах був бiль, дуже сильний бiль набагато сильнiший за нинiшнiй. Професiйнi кати по-звiрячому терзали дитяче тiло, вони нiчого не питали, не ставили запитань, їм не потрiбна була iнформацiя, його катували виключно з помсти. Йому мстили насамперед за те, що вiн людина посмiв пiдняти руку, i головне пiдняти успiшно на свого пана. Тому кати намагалися щосили. Вiдчуття болю було настiльки реальним i виразним, що Лев страху прокинувся, його било сильне тремтiння. Потiм вiн заспокоївся, та вiн поранений, але бiль вiд ран не дуже сильний. Взявши вiн непомiрний вантаж, вiн занурений у Вiдчуття страждань, як фiзичних, i моральних. Повний мук життєвий шлях давався взнаки. Вiд цього спогади першого бойового хрещення; Лев прийшов до тями, його било сильне тремтiння. Так, вiн поранений, але бiль можна зазнати. Хлопчик заспокоївся, взяв аптечку, адже його хазяїн завжди носив її на поясi. Ераскандер обробив рани, якi i без того стали гоїтися, також прийняв пару поживних пiгулок з пiдсилювачем м'язiв. Тiло знову налилося силою, юнак вiдчув бадьорiсть у тiлi. Iнстинкт пiдказував, що у пiдземному лабiринтi цiлком реально заблукати. Взявивши Гермеса на плечi, Лев пiшов тунелем, прагнучи дiстатися станцiї. Сiтка пiд ногами була холодною та колючою. На щастя, шкiра на ногах настiльки огрубiла, що на такi дрiбницi навiть не звертаєш уваги, а ось тiльки туша недруга на плечах - це серйозний тягар. Але чомусь Ераскандер не мiг змусити себе закинути ненависного господаря кудись подалi або що було ще краще, залишити в приреченому на самознищення лiфтi.
  Станцiя, яку вийшов юнак, була зовсiм безлюдною. Декiлька рiзнокольорових прожекторiв висвiтлювали сiро-фiолетовий майданчик. Тут також було життя. Смердюча купка смiття з рiзними деформованими i зiм'ятими ємностями. По нiй повзали комахи з тулубом у виглядi звичайної гральної гармошки та двома дюжинами тарганових лапок. Були жуки й супротивнiшi, розмiром з кiшку, що вiдливали гноєм i дуже товстими волохатими в виразках кiнцiвками.
  Ераскандер у стилi фiлософа епохи Вiдродження висловився:
  - Огидне завжди поряд, зате досконале вiчно недосяжне! Хто творить неподобство той негiдник, хто творить мерзенне, той злочинець... То все-таки хто тодi Бог-Творець?
  Один iз жукiв раптом пискнув у вiдповiдь:
  - Свiт створений творiнням!
  Лев усмiхнувся i привiтно махнув у вiдповiдь напiврозумному створiнню. Пiсля чого зробив кiлька крокiв, сiтка пiд ногами стала ще бiльш колкою, з неї стирчали дуже гострi голки, голi мозолистi пiдошви хлопчаки почали саднити. Це було добрим стимулом додати кроку, тим бiльше тиск на голки посилював додаткову вагу Гермеса. Вiд майданчика виходило кiлька коридорiв. З одного навiть чулися приглушенi звуки музики - якась сумiш важкого року та брязкоту танкових гусениць. Також вiддавало луною вiдбiйних молоткiв та собачого гавкоту. Можливо, тут була якась дискотека нестелзаноїдних iстот. Перспектива зустрiчi з натовпом не зовсiм розумної молодi, рiзномастною та рiзнотипною, до того ж, ймовiрно, накачаною розважальними препаратами, була не з приємних. Тим бiльше на стелзанiв дивилися, як на джерело всiх бiд i страждань. Iншi раси боялися i ненавидiли зоряних паразитiв, безжальних загарбникiв. А ця планета була збiговиськом негiдникiв з усiх куточкiв мега-галактики. Не те щоб Лев боявся, але ж у разi розбирання знову доведеться вбивати, чого йому не хотiлося. Тут у пiдземеллi iмперська влада на все дивиться крiзь пальцi, клоаку якою теж використовую у своїх цiлях. I все ж юнак вирiшив усе перевiрити i розвiдати... Навiть вилаяв себе за зайву сентиментальнiсть, адже вбивство, особливо диких видiв, не викликало докорiв сумлiння. Щоб не обмежувати себе, краще сховати свого формального власника. Вiн усе ще був непритомний, тому нехай краще спить. Увi снi стелзани швидше регенеруються, а рани у нього не смертельнi. Iдеальним мiсцем була пустотiла пiрамiда з обрубаною вершиною, поряд з нею стояла статуя неймовiрно жахливого монстра, може навiть мiсцевого бога. Лев без церемонiй шпурнув Гермеса, цього гордовитого генерала, немов пакет смiття в урну.
  Вiдразу ж сiтка пiд беззахисними ногами хлопчаки майже перестала колотися. Намагаючись ступати безшумно, Лев пружною ходою рушив на звук.
  План був простий. Знайти транспорт та вибратися звiдси. Може, й вдасться замiстити слiди. Фланера було взято на прокат пiд чуже iм'я, а кабiну вже встигли вимити мiнi-роботи. Ймовiрно, Мiнiстерство кримiнальної безпеки вже не вперше спостерiгає такi розбiрки, тому всi записи можуть "чудовим" чином зникнути. Ось цiкаво iнше. Краєм вуха вiн чув про секретнi ракети. Навiщо це потрiбно його господаревi? Може, поява "Горiлл" не випадковiсть?
  Хлопчик, звiсно, прихопив iз собою зброю, аптечку, синтетичну їжу. Ось тiльки кiбернетичний плащ-невидимка, що належить господаревi, на жаль, вийшов з ладу, перетворившись на марну ганчiрку. Лев рухався дуже обережно, як лисиця. А коридор раз у раз давав розгалуження. Освiтлення було дуже слабким, а часом i зовсiм пропадало, тому багато в чому доводилося орiєнтуватися на слух. А вiн у юного воїна загострений вiд природи та посилений тренуваннями. Щойно чути кроки, i спокiйне дихання привернули увагу. Ераскандер завмер...
  Чекати довелося не довго. Розпливчаста важкорозрiзна постать промайнула привидом. Лев напружив зiр, намагаючись розглянути невiдомого типу, у видимiй людському оку частини спектру, а й у iнших дiапазонах. То вже краще... Це був людиноподiбний суб'єкт. Крокує немов лисиця, крадучись, немов вiд когось ховаючись. Якщо це стелзан, то цiкаво, що вiн тут робить? Зазвичай це жорстокий i зухвалий вигляд ходить прямо i нiкого не боїться. Треба дiзнатися: у цьому випадку це сумiш цiкавостi та прагматизму... На глибинi в десятки кiлометрiв, коли довкола мiльйони чужих та ворожих видiв, навiть стелзан здається майже людиною. Об'єкт спостереження звернув у дуже вузький коридор, йому навiть довелося обернутися боком. Лев слiдував невiдступно, iнтуїцiя пiдказувала - буде дуже спекотно.
  ***
  Влада над планетою за фактом перейшла пiд контроль ультрамаршала Еророса. Фагiрам Шам виявився, по сутi, вiдсторонений вiд керування планетою. Мало того, глава зовнiшнього сектора безпосередньо вичитав його з приводу реконструкцiї Кремля.
  - Твої мiзки гiршi за мавпих! - репетував на всю горлянку (не стiльки вiд того, що був по-справжньому розгнiваний, скiльки, заради щоб якомога бiльше живих особин спостерiгали приниження противного губернатора!) Еророс. Де ти взяв iнформацiю про такi розмiри? Ще пiд час завдання перших ударiв практично вся територiя планети була вiдсканована. Ми маємо кiбернетичнi записи того, як виглядала практично вся планета до вiйни з нашою непереможною iмперiєю!
  Горилоподiбний Фагiрам горбився i кректав:
  - Це iнформацiя зоряного флоту Супердепартаменту "Вiйни та перемоги". Вона нам недоступна.
  Еророс грубо тицьнув довгим з висувним нiгтем пальцем губернаторовi в груди i, повчально пiдтримуючи громоподiбний тон, промовив:
  - Однак це є у комп'ютерному архiвi. Крiм того, у вас у накопичувачах є вся iнформацiя, списана з людської комп'ютерної мережi. Так що є всi вiдомостi з цiєї споруди. Ти - справжнiй дебiл! Важко було здогадатися, щоб залiзти у накопичувач? Недарма кажуть, що сплюснутий нiс та чорна шкiра - ознака кретинiзму! Iмбетиле, чорнодирна голова, як i твоя баба Велимара!
  Фагiрам, тут розпрямився i, закрутивши кулачищами, мало не кинувся в бiйку. Вiн заверещав у вiдповiдь як свиня, що гартує:
  - Може, ти i мого дядька, голову Департаменту охорони трона, в креатини запишеш?
  Еророс гаркнув у вiдповiдь, немов паля з гармати:
  - Через нього тебе любителiв хлопчикiв ще не викинули з посади. Нiби я не знаю, скiльки ти поклав у свою кишеню, торгуючи людською шкiрою та кiсткою!
  Обидва стелзани були готовi розiрвати один одного на шматки. Фагiрам Шам блиснув очима, але Еророс був старшим за званням, тому вiн поки що змирився.
  Властi, схоже, треба трохи пошкрябати свої ряди. Система колаборацiонiстського управлiння була спрощено десятковою. Вона корумпована забюрокрачена до крайностi, отже, слiд було її теж трохи пiдчистити, от наприклад, гарненько струсити мiсцевих посiбникiв.
  Рональд Даклiнтон змушений був боягузливо вiддавати честь i кланятися навiть пересiчному солдатовi з армiї Великого Стелзанату. Вiн панiчно боявся стелзанiв, як кролик боїться голодного вовка. Зате вiн мав можливiсть вiдвести душу на дрiбнiших посiбниках Пурпурного сузiр'я. В очах дрiбнотравчатих сошок вiн був начебто президента Землi i найбiльшим полiцейським чином. Хоч вiн i боявся окупантiв, але сама думка, що вони можуть пiти, кидала його й низка iнших колаборацiонiстiв у боягузливе тремтiння. Повстанцi ненавидiли тубiльних полiцаїв навiть бiльше, нiж iногалактичних прибульцiв. Шакал, що пiдбирає недоїдки, залишенi тигром, жалюгiдний i позбавлений чарiвностi сили та смертоносної поваги, яким надiляють великого хижака. Полiцаї були лояльнi до iмперiї, хоч i любили красти. Кiлька в науку заарештували i пiсля катувань стратили. Причому навiть не стали скидати на зiрки, вирiшивши, що надто багато честi. Вiддали перевагу грубо обтесаному кiлку, в чому полягало додатково приниження.
  Через подiбну кару нiби опустили посiбникiв-злодiїв. Iншим зробили суворе навiювання, пiдкрiплене добрими ударами статичної електрики. Все змiнилося, тупий страх марiонеток змiнився гарячковим збудженням. Так як мiсто, яке стало окупацiйною столицею iмперiї, було не пропорцiйно величезне, його вирiшили об'єднати з грандiозним туристичним комплексом. Цей комплекс був розрахований на прийом численних туристiв практично з усiєї iмперiї, дуже багато бажаючих подивитися єдину планету, де живуть бiологiчно схожi земляни. Пiсля закриття планети комплекс чудових будiвель i слiпучих палацiв почав занепадати. Наразi його оновлювали ударними темпами. Споруди набували блискучого з голочки вигляду. Колосальних розмiрiв готелi були прикрашенi численними архiтектурними ансамблями, якi за допомогою механiки легко рухалися.
  Частину тубiльного обслуговуючого персоналу поселили до химерно вигнутих будинкiв космотурцентру. Платити стали регулярно. Ранiше взагалi нiчого не платили, змушуючи працювати по-рабському пiд наглядом нещадних наглядачiв: роботiв чи ще гiрше мiсцевих полiцаїв. Усiх тубiльних трудовикiв одягли у яскравi святковi костюми. Садiвники та роботи-садiвники поспiшно, як тiсто на дрiжджах, вирощували квiти та дерева дивовижних розмiрiв та забарвлень. Лише рiзнокольорових i рiзноманiтних комплексiв-фонтанiв було понад п'ять тисяч, причому жодна конструкцiя не повторювалася. Тут дивним чином поєднувалося мистецтво рiзних планет та свiтiв. Iншi фонтани зображали батальнi сцени, рiзнi типи бойових зорельотiв, казково рiзноманiтних представникiв флори та фауни з усього всесвiту. Знайшлося серед них мiсце i мiсцевим богам - Зевсу, Нептуну, Тору, Перуну, Гераклу. Все буквально без перебiльшення виблискувало та блищало. Пiдсвiченi та пiдфарбованi струменi створювали незвичайний ефект. Вогнi будiвель сяяли, як вiдшлiфоване дорогоцiнне камiння. Це було справдi так: Синтетичнi самоцвiти пiдсвiчувалися зсередини, створюючи неймовiрне враження. Для посилення ефекту стояли дзеркала, що вiдбивали, i в темрявi це було настiльки чудово (технiчнi можливостi дозволяли розгорнути вiдбивачi таким чином, щоб настала штучна нiч!), що навiть ультрамаршал Еророс, що бачив види, виявився здивований:
  - Це, можливо, навiть неправильно. Будь-який вакуумноголовий зрозумiє, що це показуха.
  - Ти сам вiддав такий наказ, чорнодирна голова! - Єхидно скелячись, вiдпарував Фагiрам.
  Ультрамаршал холодним тоном вiдповiв:
  - Iз центру надiйшов наказ усе оновити. Зробити планету зразково-показовою, своєрiдною вiтриною. - Еророс раптом рiзко пiдвищив тональнiсть. - Причини наказу вас не торкаються! I Кремль, коли почали зводити мастодонтом, то й доведеться добудувати саме таким. Все одно зорги знають, що ми його давно знищили разом iз тубiльним президентом!
  - На жаль це тристатевi "металюги" дуже багато знають. Якби моя воля я б їх! - Фагiрам рефлекторно стиснув кулачище, розчавивши полуничну жабу. Мiж товстими, волохатими пальцями губернатора потекли тоненькi (двох кольорiв помаранчевого та зеленого) цiвки кровi.
  ***
  Гучнi, пiдкрiпленi насильством накази лунали по всiй планетi. У хiд пiшли рухливi роботи-будiвельники. Кiбер-робiтники рухалися, як мурахи. Живим iстотам давали сильнi стимулятори, щоб не знали втоми. Вiдновлювальнi роботи кипiли у всiх великих мiстах. Планетi надавався благополучний вигляд. Почалося полювання на партизанiв, якi все глибше забиралися до лiсiв. Пишнi з багатобарвним листям хащi покривали майже всю планету, багато дерев багаторазово перевершували баобаби, досягаючи сотень метрiв у висоту. Партизани любили ховатися у такi дерева, де дупло, як гiрська печера. Однак коли стелзани хотiли їх розшукати, то завжди знаходили, бо навiть спецкостюми були безсилi для гаммарадiаторiв чи пошукових магорадарiв. Багато партизанiв були змушенi згортати вiйну. Вони розчинялися серед мирного населення, яке сильно iз застосуванням новiтнiх полiцейських технологiй фiльтрували. Колонiальна система, що неабияк розбовталася, приводила себе в порядок.
  ***
  . РОЗДIЛ ? 15
  Клiтина залишиться клiтиною,
  Навiть у розкiшних кольорах!
  Частка марiонетки -
  Лише приниження та страх!
  
  Володимир Тигров - у минулому простий росiйський школяр, потiм бунтар-вбивця, пiсля герой, прощений i нагороджений президентом Росiї, а зараз ув'язнений Суперзiркової iмперiї. Камера не була самотньою, разом iз ним сидiла ще дюжина хлопчикiв. Щоправда, було досить просторо, з невiдомого матерiалу, але щось на зразок пластику, вiдкиднi як у поїздi лiжка, з тонким м'яким покриттям нагорi. Як пояснили спiвкамерники тут, є цiлком сучасний фекалiоанiгiлятор. Тобто сортир, де пiсля натискання кнопки особливе випромiнювання дробить атоми, а потiм висмоктує всi вiдходи з кишечника.
  Цiлком сучасна в'язниця, з цiлодобовим вiдеоспостереженням i навiть iз тривимiрною проекцiєю, що дає рiзнi зображення. Еволюцiя телебачення. Є вiд чого з'їхати на даху. Особливо якщо тебе спочатку гарненько побили, потiм пiдсмажили примiтивним вогником, а перед цим у здавалося нескiнченно далекому минулому, випарували в анiгiляцiйнiй плазмi. Далi коли вiн прийшов до тями, хлопчика припалили по новiй, використовуючи тортур квазiбластер, але знову не розрахували iнтенсивностi, майже моментально зупинилося маленьке серце. На щастя у катiв виникла цiкавiсть, i вони професiйно повернули хлопця з того свiту, викликавши медичну капсулу. Пiсля тяжкого больового шоку його пiдлiкували (все-таки у стелзанiв чудова медицина), тому вiн швидко ожив, а вiд опiкiв другого ступеня не залишилося слiдiв. Схоже (тi кiлька годин, що Володимир був у вiдключеннi), його ретельно дослiдили й дiйшли висновку, що дивного, не схожого на iнших тубiльцiв хлопця, ще передчасно вбивати.
  А поки що Володимира помiстили до тюремного iзолятора центральної, планетарної в'язницi. Це, звичайно ж, краще, нiж потрапити за ґрати десь у провiнцiї. Звичайних для вступникiв новачкiв процедур: шмону, та iншого не було, тому що Тигрова вже обстежили i просканували до буквально кожної молекули та атома в медичному центрi. Заодно i склавши картотеку. Тому хлопчик отямився вже в камерi. На шиї був легенький, м'який, як шарф нашийник.
  Володимир, пiдвiвшись з лiжка, озирнувся... Камера виглядала по казенному суворо, стiни, стеля i пiдлога бiле слово снiг, вiкон взагалi не було. Ця глянсова бiлизна навiть пригнiчує, нi єдиної цятки, нi найменшої трiщини, занадто вже неживо. Лампочок не видно, але свiтло як вдень, хоч i не настiльки, щоб рiзало очi. I самi лiжка теж майже лiлейнi з легеньким лимонним вiдтiнком, а чорнi тiла мiсцевих ув'язнених-хлопчакiв, на цьому тлi виглядають дуже контрастно i лякаюче.
  Пацанов, мабуть, пiдбирали в кожну камеру приблизно одного вiку. Побачивши, що Тигров прийшов до тями, вони обережно навшпиньки наблизилися до нього. Хлопчик-попаданець вiдчув неприємне пiдсмоктування пiд ложечкою. Вiн новачок у камер iз злочинцями-малолiтками. Та й видок у пацанiв страшнуватий, мускулистi, чорношкiрi, тiльки наголо обритi голови, трохи свiтлiшi, та ще в деяких на тiлах опiки та шрами. При цьому весь одяг лише фiолетовi плавки з жовтим номером - як встиг помiтити спостережливий хлопчик однаковим i спереду i ззаду i ще такий же на передплiччях правої руки.
  Найбiльший з хлопцiв раптом усмiхнувся i простяг руку:
  - Моє поганяло Роккi. Можеш так знати. А в тебе новачок клiкуха як?
  Володимир чесно, не без гордостi вiдповiв:
  - Шкiльне - тигр, а блатного поки що немає, не встиг попарити нари.
  Роккi та iншi пацани посмiхалися ширше, їхнi обличчя не були страшними, слов'янськi чи тевтонськi, з правильними рисами. Не дегенеративнi, як часто зустрiчається серед малолiтнiх в'язнiв, а навпаки дитячi фiзiономiї були б дуже навiть симпатичнi, якби не чорна шкiра, i голенi голови.
  Володимир одразу про себе, зазначив, що ще жодного разу не зустрiчав пацанiв з будь-якими фiзичними вадами, чи негарними, неправильними фiгурами, рисами обличчя. Це, звичайно ж, цiкаво... Може, стелзани пiдчистили генофонд землян, зробили те, про що мрiяли фашисти - усунення фiзично неповноцiнних особин?
  Роккi перервав мовчання i перебiльшено лагiдним голосом запитав:
  - А ти сама по кровi людина?
  Тигров здивувався питанню, але вiдповiв чесно:
  - Звичайно, людина!
  Хлопчаки переглянулись... Роккi потер ногою по бiлому покриттю, стукнув пальцем об нiжку прикрiпленого до пiдлоги стiльця... Потис не за вiком широкими плечима (хлопець-богатир!) i дзвiнким голосом вiдповiв:
  - Ну-ну... Чи не свистиш ти... Аж надто шкiра свiтла... I чомусь не облисили, всупереч непохитним правилам. Нас ось на кожен другий день пiдбривають, нiби в кожнiй волосинцi захована ракета СС-50.
  Тут хлопець, що стоїть з ним, трохи сушi, але на пару сантиментiв вище (найвищий у камерi), прикривши рот долонею, зауважив:
  - Ти думаєш про це стелзан? - Хлопчик хихикнув. - Але це малоймовiрно, в камеру до людей садити...
  Роккi нетерплячим жестом перервав партнера. Навiть мало не сунув кулачок у нiс:
  - Досить! Нас добре бачать i кожних жест i будь-яке слово записують. Може його просто висвiтлили i зробили зачiску помоднiшою... Нас це не стосується.
  Високий хлопець кивнув i намагаючись не дивитись на новачка, ледь чутно прошепотiв:
  - Iграшка Фага...
  Останнi слова здалися Тигрову дуже зловiсними, i вiн спитав:
  - А що означає iграшка Фага?
  Роккi озирнувся, його немаленька голова з досить високим чолом, не поспiшаючи, поверталася на ледь не бичачiй шиї. Та потужний, не по роках кряжистий пацан, хоча зростанням i не вище Тигрова, що зменшився пiсля телепортацiї. На вигляд головорiз, з голеним черепом, на чорнiй шкiрi, багато шрамiв i опiкiв, як вiд тортур, так i бойових, але чистим блакитнi очi хлопчаки були добрi i дивилися зi спiвчуттям. Нахиливши до його вуха голову, майже невиразно прошепотiв:
  - Вiн використовує хлопчикiв як жiнок...
  Володимир здригнувся i як пiдкошений ляснувся на лiжко... Ну й ну... Тут i таке можливо, страшне мерзенне... Брр... Як вийти зi становища? Втекти з в'язницi?
  Але розвинути думки було колись, почувся механiчний голос, судячи з роздiльної вимови складiв, що належить не надто сучаснiй роботi:
  - Земляни, з камери на вихiд марш...
  У стiнi розсунувся широкий прохiд, хлопчаки рушили до нього, причому рефлекторно друкували крок, без нагадувань вишикувались по зросту в шеренгу. Тигров залишився сидiти. Ув'язненi пацани не гавкали, вони виглядали як дисциплiнованi солдати. Дивно...
  I тут Володимир побачив причину послуху. Хлопчик, який випадково штовхнув у спину товариша, раптом покосився, нашийник заiскрив, завдаючи сильного болю. Юний зек упав навколiшки...
  - Досить! - пролунала холодна команда. - Кроком руш!
  Несподiвано бiля входу виникла росла жiнка з семикольоровою зачiскою та коротким цiпком у руках. Вона крикнула, вказавши пальцiв на Тигрова.
  - А ти макака чого сидиш... Iди попрацюй у шахтi, цiлком здоровий хлопчисько... I голову раб опусти, з чого це ти не стрижений.
  Володимир рефлекторно вклонився. Жiнка здавалася величезною, i справдi за два метри, з плечима важкоатлета. А погляд взагалi природженої вбивцi. Працювати так, працювати... Адже вiн i нiколи не був ледарем, м'язи мiцнi, їздив у своєму минулому життi на змагання, так що витримає...
  Хоча цього й важко було очiкувати, робот несподiвано заперечив:
  - Його ще не допитали, доля пiд питанням... Нехай почекає у камерi.
  Стелзанка гаркнула:
  - У нас не вистачає раб сили... Iнакше б i цих полонених малолiток надзвичайно болiсно утилiзували за допомогу партизанам. А так їх ще тримаємо живими. - Наглядачка хльоснула гiперплазмовою батогом, безлiч зламаних блискавок вилетiла з трубки, полоснувши вiдразу всiх юних бранцiв по спинах. - Бiгом марш!
  Охнувши, пацани разом зiрвалися з мiсця, замиготiли свiтлими, на фонi чорних тiл п'ята, вони бiгли швидко, але все одно намагалася тримати по парадному в ногу, а в повiтрi виник легкий запах паленого i лоскоче нiздрi озону. Наглядачка хижо посмiхнулася:
  - Хорошi хлопчики... Здаються безневинними, але всi вони з партизанських банд, зв'язковi, розвiдники, диверсанти, бойовики... Їм пощастило потрапити в нашi лапи саме зараз...
  Стелзанка вдарила батогом ще раз, хоча в'язнi-малолiтки вже встигли повернути в бiчний коридор, щупальця, що свiтили, все одно наздогнали їх усiх разом, змусивши загiн знову скрикнути вiд болю. Здивований Тигров випалив:
  - Ось технiка...
  Наглядачка посмiхнулася i, зробивши до нього кiлька крокiв, схопила за волосся. Правда не надто жорстко, по-вороньї проворкувала:
  - А ти красень... Свiтленький такий, а брiвки навпаки чорнi... Не простий примат-хлопчик...
  Тигров спробував вiдштовхнути її руку, але тiльки зробив собi болючiше. Стелзанка провела по щоцi дитину кiнцем свого батога. Делiкатно i неприємно. Володимир вiдчував страх, агресивно красива жiнка дивилася на нього як голодний канiбал, це жахливо... Особливо якщо ти беззахисний, у свiтi де люди лише в'ючнi тварини. Тим не менше хлопчик раптом брязнув:
  - А за що Роккi сидить?
  Стелзанка, яка, насолоджувалася страхом i вже подумки представляла рiзнi види катувань, яким їй хотiлося пiддати симпатичного хлопчика, засмутивши вiд несподiваного питання машинально брякнула:
  - Вiн убив стелзану!
  Очi у Володимира радiсно спалахнули:
  - Отже, вас можна вбити! А я...
  Мiцна ляпас перервала його слова. Наглядачка видужала:
  - Нi, звичайно, особисто не вбив, iнакше йому б не жити. Але вiн очолював вiддiлення юних партизанiв, якi змогли вчинити напад та вбити одного нашого. Пораненi не рахуються, вони швидко вiдновилися. За одного стелзану ми вбиваємо, не менше мiльйона людей... Роккi поки що живий, але поїде Зорг i його так катуватимуть, що вiн забуде вiд болю навiть своє iм'я...
  Голос робота (i з чого машина, тут у в'язницi такий авторитет) перервав стелзанку:
  - Примата настав час погодувати...
  Наглядачка грубо штовхнула Тигрова на лiжко i розвернулася. Показала вгору кулак:
  - Доберуся до тебе бляшанка... - кинула зневажливий погляд на хлопця. - Нагодуйте його електроннi бовдури як i iнших зекiв.
  Почувся скрип. З пiдлоги, мов гадюка, вилiзла подоба шланга, вже iнший тоненький голосок промовив:
  - Сядьте прямо та приймiть калорiї.
  Тигров покiрно сiв i простягнув руки до цього гофрованого хоботу. Той несподiвано як стрибне, кiнець розширився, нiби капюшон кобри й цiлком накрив хлопцевi обличчя. Нiздрi стиснуло, стало нiчим дихати. Володимир судомно кашлянув, жорстка трубка в'їхала до рота, вперлася в небо. Даремно хлопчина намагався вiддерти її, матерiал рукотворної змiї був мiцнiший за титан. У рот полилося, щось на зразок киселя, але страшенно несмачного, майже неприємного... Щоб не захлинутися довелося ковтати. Горло неприємно лоскотало, зате в порожньому животi з'явилося вiдчуття наповнення. Годiвля, втiм, була коротка, маска зникла, а сам шланг швидко забрався пiд пiдлогу.
  Тигров знесилено впав на лiжко, його заправили як машину, заливши бак-шлунок, зате остаточно спустошивши душу. Вiн тепер арештант... Планета окупована... I можна тiльки так безсило лежати, простягнувши ноги. Чи може заснути забути вiд кошмару в сновидiннi?
  Але й цього йому не було. З'явилися вже двi панi, стара знайома i ще одна, менш масивна, i зовнiшня, молодша з пухким дiвочим обличчям. Молодка пiдморгнула Тигрову:
  - Тобi пощастило... Може обiйдеться без тортур.
  Володимиру пiсля цих слiв мало не погано. Хлопчик зблiд, але все-таки знайшов у собi сили встати i попрямувати на тремтячих, вiд страху нiжках за тюремницями. Але куди б вiн подiвся, адже старша наглядачка накинула йому на шию справжнє ласо. Але поводилися стелзанки досить коректно, сказали просто:
  - Iди за нами, i буде квазарно!
  Повели за собою крок у бiльш нiж двометрових тюремниць широкий. Володимиру довелося буквально тiкати, щоб устигнути за ними. Але нiчого, тiло слухається, слабкостi нема. Пiдлога ногами гладка, трохи тепла, босонiж по ньому зовсiм неважко. Але все одно коли довелося пiднiматися крутими сходинками, Тигров двiчi забив собi пальчики нiг. Хлопчика це навiть здивувало, чому така технiчно високорозвинена цивiлiзацiя в цiй спорудi не користується лiфтами. А то ось бiжиш так по сотнях стрiмчастих iз загостреними куточками сходинок, навiть його легке i сильне тiло починає долати втому. Особливо болiсно ниють iкри. А пiдйом затяжний, стелзанки бiжать все швидше i хлопчисько вiдстає, петля на шиї затягується... Знову чiпляєш великим пальцем ноги, червонi росинки кровi, розсипаючись, залишаються брусницею темно-стального поля....Бiльше юна тюремниця на мить зупинившись пiдхоплює закидає собi на плече. Її форма м'яка як оксамит, але все одно ось упиратися животом незручно. Тигрiв вiдчуває на спинi долоню та довгi гострi нiгтi. На щастя дiвчина мабуть не садистка, м'яко притримує, навiть погладжує...
  Володимир до перемiщення вже був пiдлiтком, звiсно, думав про дiвчат, навiть намагався крутити легкi романчики. Гарний, спортивний, вiдмiнник та активiст, вiн не був обiйдений увагою слабкої половини людства. Але зараз бiологiчний годинник вiдмотався назад, i органiзм ще не вiдчував фiзичної потреби, а суто емоцiйно було не до цього. Перспектива допиту у стелзанiв нацiї суперсадистiв налякала, мабуть, i Мальчиша-Кiбальчиша. Тим бiльше у знаменитому фiльмi, що пiсля тортур у нього й синочка на обличчi не розписали... Але чому вони дiйсно пiднiмаються таким архаїчним способом... Тренуються, чи що? А може, диверсiя партизанiв зiпсувала всi лiфти? При цiй думцi Тигрову полегшало. Стелзанка теж, мабуть, втомившись вiд бiгу, почала нiгтиками лоскотати Володимиру ще досить нiжну п'яточку, що не огрубiла вiд босоходiння.
  Спочатку це викликало смiх, а далi перейшло в подобу тортури, навiть очi у хлопчика заслiз. Але нарештi вони опинилися у верхньому вiдсiку, де звичайнi бiлi стiни тюремного сектора змiнила бонищенська розкiш. Красиво все, як в Ермiтажi, теж багато дзеркал. Юна стелзанка скинула з себе Тигрова i почала виправляти себе зачiску, i будувати в дзеркалi пики. Володимир при падiннi трохи забiй колiно, та й розчесана гострим нiгтиком лiва ступня дико свербiла. Тим не менш, вiн раптом вiдчув у собi душевнi сили триматися прямо i пiдняти вище голову. - Треба i вiн виявить стiйкiсть молодогвардiйця на фашистському допитi. Доведе i що хлопчик двадцять першого столiття не поступаються своїм однолiткам iз двадцятого! Старша наглядачка сердито штовхнула, його в спину i тут же притримала, щоб юний бранець не полетiв уперед, нiгтики вп'ялися в шкiру, виступила кров. Володимир, нетвердо тримаючись на ногах, спробував пожартувати:
  - Мотузка на шиї теж надiйна пiдтримка, причому без жодних умовностей!
  Наглядачка схопила Тигрова за пiдборiддя i пiдняла на витягнутiй руцi, легко вiдiрвавши вiд пiдлоги. Щелепа стиснула клiщами, а шию вивернула, голова була готова вiдiрватися, а ноги безпорадно бовталися. Володимир судомно схопився за кисть стелзанки, намагався розтиснути пальцi. Та розсмiялася:
  - Людське дитинча... Дурне жабенятко...
  Юна напарниця шепнула:
  - Досить, слiдчий i так зачекався.
  Старша тюремниця обережно поставила хлопця на ноги i наказала:
  - За мною i не звуку! Нiщо так не вкорочує життя як довга мова!
  Незабаром його ввели до кабiнету. Дверi лiгва товстi з позолоченого металу, прикрашенi втечами, що бiжать, тiльки замiсть квiткових бутонiв стирчали обтiчнi з хижо стирчать дулами вежi танкiв. Володимир машинально перехрестився: "нiщо у них смаки".
  Сам кабiнет зовсiм не нагадував собою середньовiчний катемат. Декiлька багато розмальованих ваз з квiтами, пара картин виконаних соковитими фарбами, в стилi епохи вiдродження, швидше заспокоюють з наїдками царського бенкету i ледве прикритими дiвчатами-прислужницями. Явно ручна робота, хоча мазкiв майже не видно - майстра. I ще величезне крiсло, прикрашене як трон перського шаха. На ньому сидiв дуже ввiчливий iнтелiгентний чоловiк у бiлому iз золотими зiрочками халатi. Вiн був гарненький, високий i широкоплечий, як i всi стелзани. Говорив вiн, мабуть, навiть надто правильною росiйською мовою, точно як у словнику наголошуючи, i шлiфуючи закiнчення, що найкраще видавало в ньому iноземця або точнiше iномирянина.
  Пiсля стандартних питань були бiльш докладнi розпитування. До голови, руками та нiг пiдключили датчики. Останнi подiї настiльки вразили Тигрова, що вiн нiчого не приховував. Тим бiльше, коли дядько в халатi ввiчливо попередив, що за кожну брехню кiборг даватиме електророзряд, безпечний для життя, але дуже болiсний.
  Слiдчий пiсля кiлькох чесних вiдповiдей, мабуть, серйозно здивувався. Його очi округлилися:
  - Ну, ти i женеш козявочка вакуум. Перемiститися на тисячу рокiв уперед та ще вцiлiти, вiд хвиль анiгiляцiйного випромiнювання, не може нiхто!
  Володимир опустив ногу i потер пiдошвою м'який, як пух килим. Розгублено вiдповiв:
  - Напевно так... Але вже вийшло, може в просторi є якiсь особливi, ранiше не вiдкритi вимiри, якi дозволяють за певних умов проскакувати через тимчасовi бар'єри.
  Слiдчий не став сперечатися або що було б для стелзану куди природнiше сваритися або кинеться бити беззахисного хлопчика. Замiсть цього вiн зробив витончений жест i вази, що стоїть лiворуч, раптом виросли руки i ноги, а гарний кущ наїжачився кривими голками i вогниками. Почувся писк:
  - Накажете катувати полоненого гранд-кат?
  Слiдчий замiсть вiдповiдi, пiдвiвся, пiшов до Тигрова, пiднявши хлопця за пiдборiддя:
  - Говори правду, звiдки ти чи пiзнаєш ранiше небачений бiль...
  Володимир, сильно потiючи i запинаючись вiд страху, пробурмотiв:
  - Клянуся я вам, все вже сказав...
  Слiдчий тут беззвучно засмiявся, вiдпустив хлопця. Коротко наказав:
  - У люкс-одиначку його! Звертатися ввiчливо!
  Допит несподiвано швидко i без тiлесних мук закiнчився, i хлопчика вiдвели двi колишнi наглядачки. Вони цього разу були вже не такi грубi i посадили юного в'язня в особливу капсулу самi сiли на всi боки. I погнали коридорами, наче машинки в атракцiонi... Тiльки куди швидше, що нiчого й не розглянеш, миготить, а тiло жорстко втискає в м'яке крiсло...
  Володимир не встиг, як слiд злякатися, вони зупинилися бiля дверей з сяючим як електронний циферблат номером, який зараз змiнився, коли до нього наглядачка повернула своє гарненьке й люте обличчя, i миттю вiдчинився широкий вхiд. Тигров втiм, здивувався не тому приводу, а через те, що, не вiдчув струс через таку рiзку зупинку.
  Самки-наглядачки витягли хлопця i, тримаючи в'язня пiд лiкотки, ввели в камеру...
  Люкс-одиначка справдi була як пристойний вiтальня; пара великих кiмнат i ванна кiмната, з водоймою на зразок жабника-басейну. Висять килими, картини i навiть акварiум iз такими казковими рибками за прозорою бронею... краса. Та й справдi готель, тiльки лiжка без бiлизни, мабуть, у стелзанiв воно вважалося зайвим. Старша наглядачка суворо промовила:
  - Нiчого не псуй малолiтнiй зек... Тут тобi не курорт, а так заохочення за лояльнiстю. Гравiовiзор ми тобi включити не дамо. У тiй камерi, де ти по ньому, лише виховнi уроки та нашi агiтки йдуть. Тому просто вiдпочивай тут, скоро знайдеться тобi заняття.
  Стелзанки вiддалилися, а Тигров обережно присiв на край широкого, схожого на надувний, що висить нi на чому, iз зображенням вiтрильних корабликiв, матрац лiжка. Задумався...
  У фантастичних творах РР. в його положеннi зазвичай або втiкає або йому приходять на допомогу сильнi союзники. Як кажуть, вистрибує з кущiв рояль... Своїм розумом, звичайно, врятуватися було б крутiше, але треба бути на пару порядкiв розумнiшими i сильнiшими за тюремникiв. А тут космiчна iмперiя, на тлi якої "Зорянi вiйни", як дитяча декорацiя...
  Втiм, потрапи Тигрiв i в середньовiчну в'язницю, то й тодi не факт, що вдалося б вибратися, не дивлячись на знання електронного двадцятого столiття. Хлопчика вiдкинувся на спину, лiжко було м'яким, теплим, i можна заснути на годинку...
  Розбудив хлопця прихiд служницi з тацею "тюремної" їжi. Невiльниця була пишноволосою бiлявкою, темно-шоколадного кольору шкiри в прикрашеному блискучими скельцями бiкiнi. Дуже фiгуриста, ввiчлива, наче перед нею не в'язень, а султан. А саму служницю супроводжували два робота. Вони були невеликi розмiром, як журавлi, зате крилатi i з цiлою дюжиною стволiв кожних.
  Володимир висловився:
  - Технiка компенсує вiдсутнiсть iнтелекту, лише за наявностi розуму який керує похороном невiгласа!
  Рабиня здивовано пiдняв густi, фiолетовi вiд хни брови, Тигров, задоволений виробленим ефектом, вiддав належне їжi. Годували його тут досить добре. Якщо не брати до уваги ананасiв i бананiв, то решта фруктiв, химерних форм, були абсолютно йому не знайомi, але, проте, дуже смачнi. Не знайомим i дуже оригiнальним до смаку, було навiть м'ясо, що для людини в епоху окупацiї розкiш.
  Невiльниця, тим часом опустившись на колiна, змастила нiжки хлопчика ароматним кремом i поцiлувала їх по три рази кожну. Володимир сильно знiяковiв i почервонiв. У камеру увiйшла iнша дiвчина i почала вмивати рожевою водою до колiн нiжки юному в'язню. Пiсля чого вже робот наказав:
  - Ведiть його до басейну. Вiдмийте його до блиску, нехай буде гарним. Сам губернатор матиме з ним розмову.
  Обличчя у невiльниць здригнулися, вони ледве втрималися вiд усмiшки.
  I ось новина так новина, сам губернатор хоче особисто з ним, ув'язненим Тигровим, поговорити.
  Миття кiлькох рiзнокольорових рiдин було недовгим, дiвчата хлопчики навiть не торкалися, а використовували схожi на шкiльний пенал коробочки. Сам Володимир вiдчував страх, перед майбутньою розмовою з чудовиськом, що самодержавно наказує цiлою планетою.
  Потiм обробка випромiнюванням, що очищає нутрощi, i хлопчик знову вiдчув у животi порожнечу i тупий голод. Потiм йому видали парадний одяг i повели до "царка" планетарного масштабу.
  Володимир нiколи за все своє життя, навiть у фантастичних блокбастерах, не бачив таких чудових та величезних палацiв. Туристичний комплекс приголомшував своєю розкiшшю та розмiрами. Все було дуже красиво, рiзноманiтно та ефектно. Стелзани любили розкiш. Їм подобалося будувати, створювати (особливо руками завойованих народiв!), як i руйнувати. Вони хотiли перевершити всi раси у Всесвiтi у ратнiй силi, а й у культурi.
  Хоча це часом у них висловлювалася дуже дико, i вкрай бридко!
  "Коли пiдкоренi народи Всесвiту будуть бачити нашi мiста, вони повиннi бути враженi величчю i красою цих пам'яток. На тлi нашої могутностi сильнiше буде видно нiкчемнiсть iнших". Приблизно так говорив один iз перших iмператорiв Стелзанату.
  Центральний палац був реконструйований i сяяв чудовим багатобарвним ореолом. Величезнi квiти ворушили пелюстками та листям, видiляючи найсильнiший аромат. Деякi з пелюсток представникiв генетично модифiкованої флори були суворими геометричними формами або зламаними лiнiями, на iнших же сяяв малюнки, якi як у перекладних картинках змiнювалися залежно вiд кута, пiд яким на них дивишся. Парили велетенськi ручнi метелики, вони рухалися в певному порядку, створюючи неповторний, немов поточний слiпучою строкатою рiчкою орнамент. У тронному залi сидiв сам маршал-губернатор. Зовнiшньо - типова горила, обличчя чорне, як у негра. Пересiчно людожерська харя зi сплюснутим носом. Прямо сказати, виродок, особливо на тлi класично правильних фiгур та фiзiономiй iнших стелзанiв. Вогонь в очах не обiцяв нiчого доброго.
  - Не бiйся, курча! Я не кусаюсь. Пiдведiть його ближче!
  Фагiрам говорив ласкаво, але очi горiли нездоровим iнтересом.
  Володимира пiдвели. Фагiрам з'їхав з трону, вiн був навiть вищий за звичайний стандарт i важив не менше двохсот кiлограм:
  - Прибулець iз минулого. Треба ж який цiкавий екземпляр! Хлопчику, мабуть, жарко, навiщо ви його так укутали?
  Охоронцi хотiли зiрвати офiцiйний костюм, спецiально одягнений для зустрiчi з губернатором. Володимир ухилився:
  - Не треба! я сам!
  Маршал-губернатор розiмлiв i навiть обслинив свої шiсть пiдборiддя, що тремтiли, як у в'ялого бульдога:
  - Яка гарненька мавпа, все робить добровiльно. Налийте йому вiлiкури. Вип'ємо за чисте чоловiче кохання.
  Охоронець ввiчливо пiднiс графин iз блакитною рiдиною та двома витонченими виточеними з натурального природного алмазу чарками. Чотири голоногi прислужницi серед тубiльцiв стали пiд музику виконувати складний танець. Пiд їхнiми сильними, кавового кольору нiжками, як у конфорцi, спалахували язички полум'я, ледве торкаючись рожевих дiвочих п'ят. Ну прямо золотоволосi iндiанки з храму Кама-Сутри. А вiд блакитної рiдини несло ацетоном i чимось ще бiльш огидним.
  В головi Тигрова раптом залунали бойовi труби, а по жилах потекла гаряча лава ненавистi, та скiльки ж можна терпiти! Ледве пiднос виявився поряд, Володимир схопив графiн i запустив збоченцю в голову. Фагiрам встиг парирувати раптовий удар, але, вiдволiкшись, пропустив найсильнiший тичок ногою в пах. Удар був точний, крiм того, перед вiзитом до губернатора Тигрова не змогли знайти вiдповiдних дитячих черевикiв, тому одягли на нього солдатський металевий камуфляж для мiнi-солдат Стелзанату, що додало удару твердостi та потужностi. Шкарпетка бойового взуття мiнi-солдат (дiтей стелзанiв, iз зачаття в iнкубаторiв, що числяться в строю, але ще школярами i дитсадками проходять всебiчну пiдготовку до включення в регулярнi бойовi частини) влаштований таким чином, що швидкому зiткненнi, руйнiвний ефект багаторазово зростає. Як би вистрiлюється ударна поверхня, що пробити i залiзобетон. Губернатор впав, втративши вiд больового шоку свiдомiсть. Охорона вiдкрила вогонь iз бластерiв. Як Тигрову вдалося уникнути смертельного пучка свiтла, вiн сам не пам'ятає. Якось нiби трансе, ухилився, прокатившись по дзеркальнiй пiдлозi. А ось слугу, що принiс Вiлiкур, розрiзало на частини. Звичайно, хлопця посягнув на життя, безсумнiвно, вбили (може Володимира врятувало, вiд негайної анiгiляцiї, лише властиве стелзанам бажання, не робити смерть противника занадто легкою), але трапилося не ймовiрне...
  Кiлька партизанiв змогли просочитися в палац, що гранично охороняється. Спочатку вони затесалися серед численних робiтникiв, потiм пройшли до головного лiгва окупантiв, як їхнi пiдсобники. Фагiрам полегшив завдання диверсантiв, вiдключивши внутрiшнє спостереження за палацом. Навiщо зайвим свiдкам спостерiгати збочення губернатора. Партизани влучними пострiлами вклали охоронцiв, потiм спробували вбити головного катувальника планети Земля. Однак цього разу успiх вiд них вiдвернувся. Навiть у несвiдомому станi Фагiрам зумiв натиснути на кнопку екстреної евакуацiї, i робот-рятувальник, пiдхопивши силовим захопленням обм'якшене тiло, покотив тушу через пiдземний коридор. Партизани були приреченi. Тому, коли почулося шипiння газу, трiйця месникiв одночасно, не змовляючись, пiдняла термодетонатор.
  Володимир пiдскочив до них.
  - Ви хочете померти?
  - Вже краще померти з мечем гiдно, нiж жити, як худобу, гнану батогом у стiйло, - пролунала дружна вiдповiдь бiйцiв.
  - Так, саме це сказав наш Президент.
  - А ми ж не росiяни, а ситайцi iз зулусом. Хоча у цiй справi з росiянами єдинi. Зустрiнемось у новому кращому свiтi!
  Гiперплазмовий спалах обiрвав слова патрiотiв. Зсередини палац був беззахисний. Силовi поля захищали його лише вiд зовнiшнiх впливiв, а частину охоронного обладнання та кiбернетики злодiя Фагiрам загнав на чорному ринку. Половина грандiозної споруди обрушилася вниз, вбивши чимало стелзанiв та ще бiльше тих, хто на них працював. Це були найбiльшi втрати стелзанiв за iсторiю окупацiї планети. Великi втрати були, напевно, лише вiд аналогiчного вчинку, здiйсненого виконувачем обов'язкiв президента маршалом Полiкановим.
  Роздiл 16
  Своїм могутнiм зоряним флотом -
  Свiти Всесвiту грiзно перемагаєш!
  I все, що було у космосi вiльним,
  Ти тiльки грубою силою зневажаєш!
  Коридор то звужувався, то розширювався, повiтря все бiльше вiддавало важким озоном. Людиноподiбний тип раптово зник, розчинившись у повiтрi. Попереду знаходився глухий кут, у нього й сиганув напiвпрозорий у маскувальному костюмi суб'єкт. Ераскандер шепнув:
  - Є двi речi на "С", вiд яких не можна втекти: совiсть i смерть! Щоправда, останню, на вiдмiну вiд першої, можна довго водити за нiс!
  Хлопець вагався недовго. Загадка, мабуть, була в тому, що глухий кут закривав вхiд у якусь секретну схованку або притулок. Можливо, ключ, що вiдчиняє дверi, був нацiлений на бiоструми мозку або хоча б на фiзичнi параметри iндивiда, тодi й сенсу не намагалося проникнути в пiдземну цитадель. Прокрастися туди, значить, засвiтитися, що дуже небезпечно i чревато надмiрно ризикнути своїм життям. Лев це розумiв, але не мiг i не хотiв зупинятися на пiвдорозi. Тим бiльше, хiба його життя не вiчний танець над прiрвою?
  Не бiйся сили - можна стати сильнiшим за сильний, не бiйся розуму - можна перехитрити i найрозумнiшого, але бiйся малодушностi - бо воно не дає застосувати найбiльшу силу i розум!
  Поверхня була слизька, без щiлин та кнопок, надмiцний метал, закритий силовим полем. Ераскандер хотiв вiдступити, але чим чорт не жартує, адже його шеф мав невеликий потужний надчутливий апарат. I Лев його теж прихопив iз собою. Це був новий шпигунський пристрiй, який мiг прослуховувати навiть через захиснi екрани. Юнак зробив спробу пiдключитися, притискав щiльнiше, намагався намацати тонше стiнку, але все безуспiшно. Захист вiд прослуховування був найпотужнiшим, а сам зал, який вiн прикривав, розташовувався десь за сто метрiв вiд цього мiсця. Сам собою факт встановлення найпотужнiшого захисту вказував на крайню важливiсть того, чим займалися в пiдземному примiщеннi. Коли ти ще такий молодий, це збуджує непереборну цiкавiсть. У головi майнула цiлком логiчна думка. Малоймовiрно, що цей вхiд увiйде лише один iндивiд. Треба дочекатися решти. Лев завмер збоку вперся голою, мускулистою як у ската спиною в гладку, трохи лощену стiну i ретельно прислухався.
  Незабаром справдi почулися ледь чутнi м'якi кроки. Хтось акуратно протискався вузьким коридором. Ераскандер усвiдомив, що може просто зiткнутися iз цим суб'єктом. Можна було, звичайно, просто всадити заряд iз бластера, але зараз краще пропустити супротивника. Нехай вiн спершу сам вiдкриє прохiд. Ймовiрно, що з променевого пострiлу спрацює сигналiзацiя. Пiдстрибнувши, спритний як профi-акробат хлопчисько завис, упираючись руками та ногами у стiнку вузького коридору. Чорна постать зовнi була людською, у химернiй масцi з чотирма рогами. Напевно, це стелзановець. Так подумав Лев. Чорний суб'єкт почав робити складнi рухи правою рукою, потiм додав паси лiвою. Стiна розсунулася подiбно до дверей лiфта. Ще мить - i противник пiрнув би в отвiр, але Лев встиг його випередити. Стрибок зверху i точний удар лiктем по шолом противника. Вiд потрясiння шолом злетiв, оголивши голову ворога. Хлопчик очiкував побачити щось гидке, але все ж таки людське обличчя воїна Пурпурного сузiр'я. Але натомiсть блиснули фосфоричнi очi рептилiї. Три очi зловiсно блищали в напiвтемрявi коридору. Хижа паща розкрилася, оголивши великi iкла. Довга шия раптово подовжилася, а сам звiр стрибнув подiбно до м'ясоїдної горили. Ераскандер ухилився i завдав зустрiчного удару ногою в щелепу. Загартована гомiлка пробила добре - кiлька зубiв вилетiли з величезної пащi умовно розумної рептилiї. Проте, помiсь змiї та примату продовжувала атаку. Лев легко вiдбив спроби тварюки розмашисто всадити з рук i нiг, але пропустив обпiкаючий ляпанець хвостом, покритим металевими голками. На м'язистiй, як складенi шитi груди, виступили краплi кровi. У вiдповiдь Ераскандер рiзко всадив кiлька разiв кулаками по мордi, провiвши стрiмку боксерську серiю. Хоча рухомий шиї i вдалося пом'якшити удари, проте звiр захитався. Юнак згадав пораду Сенсея: "Воюючи з коброю, роби так: однiєю рукою обманний рух, що вiдволiкає змiю, а другий наноси блискавичний удар в очi". Так вiн i зробив, вiдчуваючи як повiтря навколо стає щiльнiшим, i наростає дзвiн у вухах. Пальцi наче уткнулися в палкi вугiлля. Зiнки огидної, нiби плазуна, що вирвалася з Тартара, були розпеченi. Потiм вони буквально лопнули вогненною хлопушкою, а безжальний хвiст знову хлюпнув по ребрах. Рептилiя заверещала як стадо свиней. Фонтани чорнильно-синьої кровi лилися з пробитих очних ямок. Ще один точний укол рукою добив останнє око дивовижного монстра. Обпаленi пальцi хворiли, але не втратили рухливостi. Свого часу юнак вчився витягувати з вогнища шматки вугiлля, що свiтяться, тут правда субстанцiя гарячiша, але досвiд є. Лютий удар ногою з розвороту, потiм рух у стрибку - i голова противника обм'якла. Ераскандер, просто вчепившись у шию, почав покручувати голову iногалактичного плазуна. Хребцi хруснули. Нелюдським зусиллям, напружуючи всi м'язи рук, спини, преса хлопець вiдiрвав вiд тiла жахливу голову. Жили набрякли вiд напруги, по тiлу стiкав пiт, руки тремтiли. Ця сутичка з небаченим чудовиськом сильно вимотала хлопця. Коштувало не мало труднощiв перевести подих i обшукати монстра. Так як хвiст мiг бути отруйним, довелося вколоти собi антидот. З розiрваної артерiї чудовиська продовжував плескати струмок кровi, поширюючи гасовий запах. Руки та частково обличчя забрудненi липкою субстанцiєю. Не дивлячись на те, що було дуже гидко, слiд оглянути поваленого гада. За поясом у ворога висiла зброя (це був лучемет iз посиленим каскадом i щось модифiковане на принципi чаробластера) та цiлий арсенал маловiдомих пристроїв. З усього цього особливо видiлялася яскрава семикольорова картка. Її кольори постiйно змiнювалися, а кiбернетичною поверхнею перемiщалися зiрки. Можливо, що ця картка була своєрiдною перепусткою. Лев був розумним хлопцем i розумiв, що в такому виглядi його нiхто не пустить туди, куди прямував цей мерзенний тип. Довелося, хоча це було неймовiрно капосно, витягнути лускате тiло з бронекостюму, а на голову вдягнути огидну чорну маску. Бронекостюм був занадто великий, а маска бовталася на головi, наче порожня каструля. Ераскандер розумiв, що в нього найбезглуздiший вигляд, але все-таки розраховував на те, що тут усi звикли до рiзних видiв розумного життя i до дивностей у їхньому вбраннi та поведiнцi.
  Коли Лев увiйшов до коридору, той автоматично закрився. Не дивлячись на проблеми з пропорцiйнiстю бронекостюму та колишнi рани, юнак намагався триматися прямо i йти впевнено. Бiля входу була сильна охорона. Це були здоровеннi бiйцi у чорних маскувальних кiбернетичних комбiнезонах. На прив'язi вони тримали схожих на драконiв з отруйними шпильками та викрученими, наче шомпол довгими голками восьминогих тварин. Один з охоронцiв у масцi зробив знак, у вiдповiдь Лев простяг картку, що переливається. Охоронець засунув її в сканувальний пристрiй. Пауза несподiвано затяглася, чи комбiнацiя свiтлових сигналiв була надто складною, що потрiбен час для розшифровки, чи, таким чином, намагалися створити видимiсть психологiчного тиску. Юнак про себе зазначив: "Охорона, що зберiгає вiрнiсть лише золотому тiльцю, така сама марнотратнiсть як козел на городi повному зеленню!". Недбалим кидком перепустка була повернута назад, i безмовним знаком було запропоновано слiдувати далi.
  - Ось сюди, будь ласка! - пропищав якийсь блискучий тип, невизначеної постiйно мiнливої форми. Судячи з тональностi мови, це був робот.
  - Безпека дотримана, можете сiдати, - мульти-дроїд (кiбернетичний органiзм з структурою, що постiйно змiнюється) вказав на велике вишневого кольору крiсло.
  Тут було цiле збiговисько рiзноманiтних видiв космiчної фауни. Саме примiщення при цьому не вiдрiзнялося особливою помпезнiстю, хоча заздалегiдь приготовленi ложа, бути несхожими один на одного за розмiрами, i мали "Можливо, це змова чи якась злодiйська мiжгалактична сходка", - подумав Лев. Вiдчуття деякої нервозностi було, але не настiльки, щоб юний гладiатор поводився неприродно. Навпаки Лев Ераскандер гаркнув прислужливому роботу:
  - Келих медово-гусеничного пива з гадюшним сиропом!
  Крилатий кальмар iз майже миттєво вивернув келих iз смарагдовою та пiнячою рiдиною. Взагалi-то юнаковi не хотiв вливати в себе це пiйло, брякнув розраховуючи, що таке абсурдне замовлення, що розумiє накази, буквально машина виконати не зможе. Але чортос два! Тут видно було вiдмiнне обслуговування, розраховане на рiзнi види iномирян, у тому числi сиропу з гадюки... Лев небезпечно покосився на келих, але на щастя для юнака почався черговий виступ i, можна вдавши, що уважно слухаєш, поставити отруйне пiйло на стiйку прироблену до крiсла. Втiм, чому саме зробивши видимiсть, тут справдi було, що уважно послухати. Хлопчисько навiть округлив вiд здивування очi: "ну ось може таке трапитися, вiдчинив дверцята i потрапив у таке мiсце, що Буратiно iз золотим ключиком вiд заздростi вдавитися!".
  Оратор у масцi, швидше за все, був головою таємного мiжгалактичного вiча. Його низький голос гримiв, як Єрихонська труба.
  - Слово надається представнику великої республiканської iмперiї синхiв, Великому Золотому Сузiр'ю!
  На трибунi, раптово вискочивши як чорт їх батарейки, з'явилася комаха в рясно обвiшаному брязкальцями мундирi, причому здавалося занадто просторим i мiшкуватим для такого кволого тiла.
  Юнак зазначив у пам'ятi: членистоногi синхи створили за допомогою завоювань та пiдкупу величезну космiчну, колонiальну iмперiю. У цiй частинi галактичного надскоплення, вони є основними конкурентами стелзанiв у боротьбi за всесвiтнє панування.
  - Брати! Мої нiжнi крилатi та безкрилi брати! Менi давно хотiлося сказати вам ... - почав попискувати тонюсеньким голосом i розмахувати лапками комара i мурашки (i все ж таки бiльше вiд надокучливого кровососа) синх. - ми давно i довго перебували у ворожих взаєминах з нашими братами з розуму. Це помилка. Давно час усвiдомити нашу цiлiснiсть як єдиної спiльноти розумних рас та нацiй. Настав час згуртуватися i спiльно вирiшувати нашi спiльнi проблеми. Нам усiм заважають нашi спiльнi вороги - пiдступнi зорi. Iмперiя синхiв майже така ж могутня i велика, як iмперiя стелзанiв. Тому ми повиннi, об'єднавшись, розбити спiльних ворогiв - цих тристатевих металiстiв, що огорнули весь всесвiт липким павутинням тотального нагляду. Нам необхiдно своєчасно вирiшувати проблеми, що виникли... - Сановитий синх перервав свою енергiйну жестикуляцiю, витримав паузу, зриваючи оплески, цокання, свисти, прицмокування губами i навiть випускання полум'я i фонтанчикiв (у кожної раси свої способи висловлювати схвалення). - Проблеми, що негативно впливають на укладання союзу мiж нами, у тоталiтарно-авторитарному управлiннi сусiдньою iмперiєю. Нема парламенту, немає сенату. Абсолютна, спадкова монархiя з прикладним дорадчим та контролюючим органом гiперкомп'ютером, голосно названим Радою мудростi. А решта великих i важливих людей iмперiї фактично вiдсторонена вiд влади та прийняття глобальних рiшень. Свого роду гвинти вiд приводного механiзму в особi Надiмператора. У нас немає деспотiї, з найдавнiших часiв, принаймнi з моменту винаходу пороху, завжди була республiка, i вибори кращих iз кращих синхiв. I хiба це справа, що всi питання вирiшує один стелзан та величезна купа металу - набiр супермiкросхем та фотонних випромiнювачiв.
  Цього разу, особливо завзято аплодували стелзани. Їхнi темпераментнi самки навiть пiдстрибували вiд захоплення:
  - Хай живе республiка! Саме республiка - це i є ефективна форма правлiння!
  - Пора скинути пута рабства та почати керувати методами цивiлiзованої держави! - кричали найнестримнiшi представники Пурпурного сузiр'я. А одна з жiнок на знак повної свободи скинула з себе одяг, до нього приєдналися й iншi космiчнi фемiнiстки. Це було круто, Лев вiдчув у собi сильне збудження побачивши оголених, атлетичних, i при цьому сексуальних тiл самок Пурпурного Сузiр'я.
  - Сьогоднi ми стоїмо на порозi нової ери дружби, надiї та процвiтання. Ми досягнемо найдальшої зiрки космосу!
  Писк закiнчився, i зовнi квола фiгурка пурхнула.
  Наступна масивна чорна персона, мабуть, належала стелзану. Хоча може i не йому, так обличчя не видно. До речi, у жiнок в екстазi свободи стали вiдкритими груди, окрiм перетягнутих тонкою дорогоцiнною ниточкою соскiв, так само й стегна з одними намистами з дрiбних пiдсвiчених каменiв. А голенькi ножачки з глянсовими нiгточками, навiть пританцьовували на колючiй, мов аплiкатор пiдлозi. Майже всi на вiдвертiй демонстрацiї; крiм осiб прикритих рухомими, кожнi тридцять секунд мiняють вирази, рiдкокристалiчними масками. Голос наступного оратора, був басистий як у головного спiвочого стародавнього церковного хору:
  - Так, настав час змiнювати структуру влади. У нас повно союзникiв в iмперiї та за її межами. Незважаючи на всi репресiї та провокацiї, тотальне стеження та донесення, нам вдалося зiбрати потужну опозицiю правлячому режиму. Iмператор повинен виконувати нашу волю, волю найбагатших членiв та найдостойнiших олiгархiв великої iмперiї. Iнакше вiн не iмператор, а узурпатор! У Мiнiстерствi любовi та правди, як i спецслужб, що конкурують з ними, є нашi прихильники, тому ми можемо знищити iмператора. Цього разу змова вдасться, бо на нашому боцi контроль за центральним репресивно-наслiдковим апаратом. Є пiдтримка й iнших вiйськово-силових вiдомствах. Противник буде обкладений подiбно до дикого Вiмуру. - Бурхливi висловлювання захоплення живих iстот усiх рiзновидiв, один спалахнув вогнем так сильно, погрожуючи спалити iнших, що робот, що стежить за охороною, вiдразу ввiмкнув полум'яне випромiнювання, через яке повiяло холодом, i навiть моментально осел у дiаметрi тенiсного корту iнiй. Оратор поспiшив заспокоїти надмiрних оптимiстiв, його тон став тихiше i значно вкрадливiшим. - Але Департамент охорони трона та особиста гвардiя iмператора надто добре комплектується. Глава охорони трона - ворог Аверицiя. Ми не знаємо його позицiї, але вiн дуже хитрий (не дарма його називають Сет Велiмара) та з iмператорської родини. Якщо ми хочемо знищити ворога, нам знадобиться допомога неперевершених бiйцiв синхiв та iнших iмперiй та рас.
  Пролунав змiєподiбний рух, виповз ящероподiбний суб'єкт з рилом свиня-щура i п'ятьма семипалими клiщами за спиною. Це був представник Секiра - найбiльш закритий i самобутнiй з народiв мегагалактичного скупчення. Коли вiн вимовляв слова, у повiтрi вiд його носа виходив невеликий електророзряд, причому мiнiатюрна блискавка залежно вiд емоцiйного забарвлення суб'єкта змiнювала кольори:
  - Ми уважно вивчили план вашої планети-метрополiї та iмперського центру управлiння. Систему можна знешкодити та знищити, є така можливiсть. Нова зброя, створена космiчною лiгою, здатна вражати ворожi зорельоти зсередини. Менi потрiбна повна тотальна схема ворожої оборони, щоб перемогти флот та розгромити надпланетнi цiлi. - Колiр, що вивергається сокиром блискавок, став змiщуватися з помаранчевого на жовтий, а потiм до зеленого. А голос сумiшi рептилiї, ссавця та молюска став, куди хриплiшим. - Чи маєте ви точнi координати для атаки iмперського центру? Чи є солдати, здатнi атакувати систему Прiнцепс-перон? Також потрiбнi новi ракети тотального знищення! Нам потрiбнi технологiчнi параметри всiх бойових зорельотiв. Тодi ми зможемо скинути ненависну для всього всесвiту диктатуру!
  Негуманоїди висловлювали бурхливi знаки схвалення. У повiтрi не дивлячись на оперативне втручання охоронних роботiв, все сильнiше пахло паленом матерiєю, що розкладається вiд рiзних випромiнювань повiтрям. Реакцiя стелзанiв була бiльш нiж стримана. Ще чого захотiла ця неповноцiнна свиня. Видай йому всi вiйськовi секрети, щоб потiм вiн та iншi тварi захопили iмперiю, зробивши стелзанiв жалюгiдними рабами. О нi! Не для того стелзани затiяли цi збори, щоб ось так i вiдразу викласти всi секрети, пiдставивши тим самим себе пiд гамма-променi. Чужий розум може бути кращим за свiй, чужi землi привабливiшi за власнi, чужi грошi бажанiшi за свiй доход, але нiколи чужа влада не виглядає привабливiшою за власну! Хоча чужа влада в тому випадку краща за свою, якщо свої зовсiм i не свої, а тiльки для своїх своякiв!
  Слово взяв статний у золотiй масцi, воїн Пурпурного сузiр'я, вiн говорив, жестикулюючи виразно, але плавно, немов давньогрецький оратор:
  - На сьогоднiшнiй день нашим головним завданням є повалення тотальної диктатури тристатевих, якi обплутали гiпергравiтацiйним павутинням весь всесвiт. А для цього ми повиннi бути єдиними, а не витрачати сили та ресурси на зiткнення один з одним. Нас об'єднують... - його гучний голос раптово перервався.
  Дике виття сирени заглушило слова. З броньованої стелi посипалися пластикова та самокольорова оббивка. Щось гримнуло, i зеленувато-оранжеве свiтло згасло, зануривши збори в бездонну темряву...
  ***
  Пiсля безпрецедентного за масштабами теракту, скоєного в самому серцi окупацiйної столицi Землi, Фагiрам наказав знищити всiх партизанiв, включаючи i ватажка Iвана Горностаєва. Лише близькiсть мiжгалактичної перевiрки утримала стелзанiв вiд звичайної у таких випадках масової розправи над мирним населенням планети. Зазвичай за кожного вбитого стелзану вбивали по сто тисяч чоловiк i бiльше, доходячи до мiльйонiв. Причому намагаючись завдати бiльше мук страченим. Деякi способи масових катувань були простi й дешевi (наприклад, бiологiчна зброя, коли люди помирали вiд подiбностi прокази, що накривають строго певнi райони, що заздалегiдь намiчений технiчно оснащеним катом термiн). Почасти тому повстанцi волiли знищувати мiсцевих зрадникiв, бойових роботiв та склади iз сировиною. Тепер механiзм партизанської вiйни було запущено на повну котушку. Внаслiдок вибуху загинуло 97 стелзанiв та понад двi тисячi тубiльного обслуговуючого персоналу.
  - Як тiльки iнспекцiя завершиться, я накажу знищити мiльярд безволосих приматiв. Всевишнiй отримає щедру жертву! - волала тварина на посадi маршала-губернатора
  Проте, схоже, Iгор Родiонов був лише частково правий, коли казав, що кожен крок Горностаєва вiдомий спецслужбам. На даний момент жоден з численних iнформаторiв нiчого не знав про мiсцезнаходження iнсургенту ?1. Не знали про це та його соратники. Поки вiйська за допомогою найсучаснiших гамма-нейтрино сканерiв просвiчували лiси та гори, фiльтрували мiсцеве населення, голова повстанцiв спокiйно i навiть iз комфортом вiдпочивав у такому мiсцi iмперiї, де його найменше очiкували знайти. Не ховаючись, вiн жив у розкiшному сучасному туристичному центрi окупацiйної столицi. У цьому грандiозному комплексi можна було сховатися подiбно до мурахи в копицi сiна, а на випадок сканування у нього були пiдготовленi пiдробленi документи на ветерана мiжгалактичної вiйни Геруа Ольстера. Подарунком долi для бунтарiв стало те, що прославлений ветеран, потрапивши пiд розряд потокiв гiрродо-часток, збожеволiв. З поваги до колишнiх заслуг його не вiдправили достроково до паралельного всесвiту. Безумець чомусь не хотiв знову здобути розум у кращому, потойбiчному свiтi. Натомiсть вiн, як генерал шести зiрок, вибрав саме цю провiнцiйну планету. А оскiльки вiн був чокнутим, то уникав контактiв зi своїми побратимами, зате дуже любив людських самок, тому не склало великої працi зробити замiну. Тим бiльше, що Геруа навiть у шаленому станi, умiв вiдключати камери стеження, а сильна отрута або промiнь бластера, звалить i дуже живучого стелзану. Глава партизанiв змiнив обличчя за допомогою елементарної операцiї, а богатирський зрiст i могутня статура дозволяло йому скидатися на стелзан. Тож невловимий Горностаєв знайшов надiйний дах. Був ризик, що його можуть про всяк випадок тотально сканувати, чи зробити просвiтку плотi, але iншого вибору не було. Адже стелзани навiть у мертвих протягом деякого часу здатнi зчитувати iнформацiю з мозку, використовуючи кiбер-енцефалограму. Однак погано, що тепер вiн повнiстю блокований у мiстi, в якому оголошено стан облоги, тому у нього не було можливостi зв'язатися зi своїми товаришами. Стало нудно i тривожно, тим бiльше, що тривимiрний проектор i кiборнакопичувач вiдключили. Тепер над мiстом зависло потужне силове поле.
  Поява знайомого силуету в сiрому плащi змусила здригнутися. Середнього зросту в простому хiтонi з голеною головою людина зовнi нагадувала скромного буддiйського ченця. Але його виразнi очi з пронизливим поглядом i м'язистi жилавi руки говорили про неабиякий розум i силу зовнi вельми скромного суб'єкта. Рослий Горностаєв був бiльше на голову вище гуру, що ввiйшов, тому вiн i поспiшив встати, щоб хоч у цьому не вiдчувати себе ущербним перед майже казковим Сенсеєм. Голова повстанцiв, нервово озираючись, майже пошепки запитав гуру:
  - Я радий вас бачити, товаришу, але ви мене не перестаєте дивувати... Як ви могли проникнути крiзь тотальнi заслони полiцiї Пурпурного ока, напханими силовими полями та гамма-нейтрино скануванням.
  Сенсей з усмiшкою, i не знижуючи голосу, спокiйно вiдповiв:
  - Є те, чого не можна збагнути людинi, яка живе критерiями суто фiзичного свiту. Є те, що не пiдвладне простим матерiальним законам, те, що сильнiше за термопреоновi або навiть термокреоновi бомби.
  Горностаєв втомлено кивнув:
  - Ви маєте на увазi магiчну силу?
  Гуру випустив з вказiвного пальця яйце, яке миттєво перетворилося на курча. Жовтенький, пухнастий грудочок стрепенувся крильцями, i ось до високої, в барвистих фресках стелi здiйнявся гордий крече. Потужний птах, нiби винищувач перехоплювач вiдтворив коло i раптом рiзко впав у низ, звернувшись у колишнє яєчко, що застало в повiтрi.
  Сенсей дмухнув на нього i ось побiг i пишний букет iз багатого квiткового набору, так i залишився висiти в повiтрi. Горностаєв дивився на це диво не в змозi вимовити й слова. Гуру не пiдвищуючи тону, але трохи швидше вiдповiв:
  - Не магiчну, а духовну. Бо духовний розумний початок є базис, стрижень свiтобудови. Матерiя - це лише вторинне прояв цього свiту. Дух по-справжньому безсмертний i життєдайний, матерiя смертна i смертоносна!
  Голова повстанцiв пiдiйшов до букета i обережно доторкнувся до нiжної пелюстки, бiлої троянди. Вдихаючи приємний аромат, запитав:
  - Чому тодi духовне не панує над матерiальним?
  З долонi гуру вилетiв кинджал, впавши зброю, розсипалося на маленькi кульки, що майже вiдразу ж розсипалися:
  - Тому що грiховна фiзична оболонка тягне донизу. Плоть дурна, вона хоче обжерливостi, розпусти, задоволень та насолод, часто за рахунок iнших, а це породжує вiйни та суперництво. Йде пiдмiна понять, людина стає паразитом, що живе за рахунок iнших.
  Горностаєв зневажливо пирхнув, рефлекторно стиснув бутон:
  - Ну, ми поки що не паразити. Це стелзани паразитують, а наша мета - скинути iнопланетну диктатуру. Де ваша сила? Використовуйте її проти ворога!
  Букет зненацька зник, а з кулака голови бунтiвникiв упала кiлька прозорих крапельок. Сенсей пафосно вiдповiв:
  - Щоб стати вiльним, треба очистити свою душу. Треба пiднестися духом, щоб бути гiдними користуватися здобутою свободою. Дай вам можливiсть - i ви станете на шлях iмперiї, що пiдкорила вас. - Перехопивши вiдвертий позiхання Горностаєва, оратор у хiтонi змiнив тон на бiльш дiловий. - Але годi! Ти ще надто молодий, щоб усе це до кiнця зрозумiти. Тебе, мабуть, цiкавлять новини про зорельота Конорадсона. Так його затримують найбезсовiснiшим чином. Щодо нашого маленького друга, то Лев стоїть на порозi суттєвих змiн у своїй долi.
  Голова повстанцiв зробив кiлька швидких крокiв по кiмнатi, армiйське взуття було переведено в безшумний режим i, здавалося, що це блукає безтiлесна ознака:
  - Я чомусь не можу позбутися думки, що цей хлопець наш ворог. А ви хоч самi вiрите у легенду, що цей зiрковий хлопчик урятує Землю?
  Гуру подивився на пiдлогу, по ультрапластиковому килиму забiгали чорнi та бiлi мишi. Голос чарiвника був упевнений:
  - Я вiдчуваю та бачу людей. У цiй дитинi мiститься велика сила, вона має потенцiал, але в нiй також присутня i якась невiдома небезпека. У його кармi йде боротьба двох початкiв - добра та зла. Крiм того, у ньому вiдчувається щось невiдоме. Ось чому я не став вивчати його вищiй школi духовного мистецтва та впливу. Багато в ньому агресивностi, але немає терпiння. До того ж у ньому вiдчувається спрага помсти. Тiльки тi, хто досяг високого духовного рiвня розвитку, повиннi отримувати ключi до могутностi.
  Горностаєв огризнувся, його погляд став злiшим.
  - Як я зрозумiв, цей хлопець сильний. Можливо, якби ви вiдкрили йому шлях до сили, то це зробило б нас вiльними? Яка межа вашої сили?
  Сенсей трохи тихiше, нiж зазвичай вiдповiв:
  - Цього нiхто з iстот, якi живуть на цiй планетi, не знає. Наш великий вчитель Будда говорив, що у кожнiй людинi є частка Бога, i кожна людина здатна до Всемогутностi розвинути в собi цю частинку. Але якщо при цьому вiн є моральним злидням, ця сила створює демона. Демонiчне початок веде до руйнування та незлiченних лих.
  Горностаєв навпаки пiдвищив тон мови:
  - Все ж таки я не розумiю вас. Ви вмiєте телепортуватись. Так навчiть наших солдатiв, тодi Земля спалахне пiд ногами у загарбникiв.
  Гуру махнув долонею i, мишки зникли, на їхньому мiсцi, нiби в глузування залишився великий шматок дiрявого сиру:
  - Я не хочу, щоб наша планета згорiла. Так, у мене є причини для ненавистi, як i будь-який з вас. Бiльше тисячi рокiв тому я був лише пiдлiтком i бачив це страшне вторгнення. Коли спалах спалахнув у мiльйони разiв яскравiшим за сонце, менi обпалило обличчя, а очi, здавалося, лопнули. Я був слiпий, але згодом зiр до мене повернувся. I я пошкодував, що не лишився слiпим. Картина повставшого пекла... Видовище, що постало перед моїми очима, було незбагненно жахливим. Люди з обпаленої шкiри. Напiвживi скелети. Я бачив жменьки попелу вiд дiтей, чоловiкiв i жiнок, що кричали так, що закладало вуха. Бачив палаючi будинки. Все навколо було застелене хитиновим пилом. Над землею зчинилася буря. Хмари задушливого марева закрили сонце. Я спостерiгав те, що ранiше не бачив навiть у страшному снi. Почалася ядерна зима. Погода була божевiльною, коли я мало не захитався вiд холоду. Не можна було справити потребу, цiвка застигала бурулькою. Та ось пил розвiявся. Стало спекотнiше, нiж на екваторi. Трупи розкладалися i страшенно смердiли. Добре, що менi вдалося знайти респiратор. Потiм знову був снiжний буран. Iнстинктивно я прагнув перебратися ближче на пiвдень. На щастя для людства, ракети противника не дають тривалого радiоактивного зараження, а ядерна зима не тривала надто довго. Я зумiв, пройшовши смертоноснi болiсно-гiркi випробування, вижити i дiстатися Тибету. За понад тисячу рокiв я мав багато можливостей убити того чи iншого стелзану i менi було дуже важко з цим впоратися. Я хотiв руйнувати, випаровувати, рiзати, i лише школа кохання та смирення допомагала менi стримувати емоцiї. Не можна вбивати лише з помсти, навiть справедливої. Вбивство тiльки тодi може бути виправданим, якщо воно рятує вiд загибелi iнших.
  Горностаєв пiдскочив до столу i в гнiвi врiзав кулаком. Фужер з фруктовим морозивом пiдскочив i тоненько пискнув: "Вибачте ваше домiнування" (технологiчнi надмiрностi, i в столовому приладi була електронiка). Глава повстанцiв, забувши про обережнiсть, заревiв:
  - Це пишномовне виправдання боягузтво! Надто довго ви живете, щоб розлучатися зi звичним для вас життям! Потураєте Сатанi!
  Гуру простяг йому свою руку, в неї перемiстив шматок сиру:
  - Нi, я не боюсь смертi! Смерть зробить мене ще сильнiшим. А сила, якщо її занадто часто використовувати на руйнування, стане протилежнiстю добру. Ти визрiв за мiрками людей, але занадто молодий, щоб зрозумiти, коли можна застосувати силу, а коли - не можна. - Сенсей вклав у руку голови повстанцiв маленький пончик, який дивним чином обернувся маготворний сирок. - За свою безпеку не турбуйся! Я бачу, що в найближчi днi та тижнi, тiнi злих демонiв не торкнутися тебе. Цей пончик допоможе тобi у критичну хвилину. Хай прибуде з нами розумна, добра сила!
  I той, кого називали великим Сенсеєм, зник, миттєво розчинившись у повiтрi.
  - Якби я мав такi здiбностi, я б круто розрахувався з Фагiрамом i Ероросом. Викрав би їх, а потiм повiльно пiдсмажував на маленькому вогнi, вiдрiзаючи з живих стелзанiв шматочки м'яса. Можливо, в цей самий момент Фагiрам Шам їсть їжу з тарiлок, зроблених з кiсток його батькiв, а повiї з Пурпурного сузiр'я обмахують себе вiялами, сплетеними з людського волосся. Менi сунули, нiби знущаючись, цукровий пончик iз заклинань...
  Виродки, як вiн їх ненавидить! I стелзанiв i пишномовних пацифiстiв-моралiстiв...
  Iван Горностаєв з усього розмаху всадив кулаком у стiну iз сандалового дерева. Товста пружна стiна витримала лютий свiнг. У лютi глава повстанцiв продовжував завдавати важких ударiв. Йому здавалося, що кулак молотить чорну потворну фiзiономiю Фагiрама - ненависного нелюда-губернатора планети Земля.
  Потiм Горностаєв просив пiд ноги спробував розтоптати бiлий подарований гуру пончик. Але здавалося зазвичай кулiнарний вирiб, що вислизнув вiд непробивного армiйського чобота. Голову повстанцiв це як не дивно заспокоїло, i вiн простягнув долоню, намагаючись надати голосу м'якiсть, промовив:
  - Не бiйся, але... Бачити разом померлi вiд надiсланої гiперфашистами суперпрокази цiлi селища це... Нi! Менi Вiн ще цей Гуру наводив приклад Iсуса Христа, Творця Всесвiту, що терпить хрест i побої. Я йому на це вiдповiв: людина, що висмикнула їх стiльця гострий колючий цвях, куди бiльше заслуговує на повагу, нiж виявляє тупе терпiння шафи!
  Роздiл 17
  У космосi нiби горять
  Дикого монстра ока,
  Немов усiм нам кажуть,
  Що над свiтом вирує гроза!
  З рiзних кiнцiв великої iмперiї надходили дивнi та тривожнi повiдомлення. На околицях стали спостерiгатися великi скупчення зоряних армад бойових зорельотiв у складi держав, агресивно ворожих до пурпурового сузiр'я. Усерединi справи теж були не надто гладко. З'явилися невиразнi повiдомлення про бунтiвнi змови, зростала все бiльше i бiльше набираючи масштаби корупцiя. Почастiшали випадки вiдведення капiталiв в офшори, ухилення вiд сплати податкiв з боку економiчних генералiв та маршалiв-олiгархiв. Мирне iснування, що тривало, вело до поступового розкладання гiпертоталiтарної держави, до вiчного антагонiзму буржуазiї спраглих свобод i парламентаризму, лiбералiзацiї та ринку та абсолютної самодержавної монархiєю з репресивним полiцейським апаратом. Теоретично лише вiйськовий комунiзм мiг бути гармонiйним при тоталiтарнiй деспотiї, чиста командно-адмiнiстративна система. Проте епоха ековiйн не могла не породити ринковi вiдносини i новий клас капiталiстiв-товстосумiв, що бажає впливати на державну полiтику iмперiї. Тут уже деспот-iмператор здатний кожного з них розпорошити на фотони i не потрiбен. Не кажучи про те, що олiгархи не були власниками, а вважалися лише орендарями, без права щось передавати у спадок. Та й сiм'ї як такої у стелзанiв немає. Вся нацiя єдина сiм'я на чолi з батьком iмператором. Сувора армiйська пiрамiда... Мрiя Карла Марса та Троцького реалiзувалася у мегагалактичних масштабах. Причому марксизм у самому радикальному варiантi змiшаний iз нацизмом. Економiчнi та бойовi армiї, рiвноправнiсть жiнок та чоловiкiв, спiльнi чоловiки та дружини, зародки виношуються в iнкубаторах, кому народжуватися вирiшує департамент Євгенетики. З дитинства навчання воювати чи точнiше вбивати! Мета нацiї - влада на всiма свiтобудовами, до яких тiльки можна дотягнутися. Всi iншi нацiї - не бiльше, нiж паливо та робоча сила вiйськової машини. Ставлення - нормальна тварина до худоби набагато ласкавiша.
  Але Зорги своїм втручанням породили деяку лiбералiзацiю, що негативно позначається на стабiльностi полiтичної системи загалом. А вороги не сплять!
  Глава Департаменту охорони трона розглядав останнi данi з околиць iмперiї. Дивнi пересування та навiть зухвалi напади з боку супротивника.
  Мiнiстр Департаменту кохання та справедливостi також отримувала тривожнi вiдомостi, але на вустах амазонки-диволицi грала загадкова посмiшка. Такi дивнi пересування турбували її, але космiчна тигриця з волоссям кольору гiперплазмової пожежi вiдчувала радше захоплення, нiж тривогу. Звездолети найбiльших ворожих iмперiй поводилися агресивно, намагаючись пiдiйти якомога ближче до центру мегагалактичної держави. Не зрозумiле нахабство, особливо якщо врахувати, що у вiйськовому вiдношеннi Стелзанат останнiми роками став ще сильнiшим. Наполегливо ходили чутки, що iмператор готує нову вiйну. Хто не хоче увiйти до iсторiї найбiльшим iз найбiльших!
  Багаторукий слуга робот перервав роздуми.
  - О, великий супермiнiстр Гелара Бiтер! Вас викликають по спецзв'язку.
  Мiнiстр кохання та справедливостi легкими натисканнями довгих кiгтистих пальцiв запустила шестивимiрне зображення, де з хаотично розташованих преонiв та розпорошених гравiаволн кiбернетичний механiзм складав повiдомлення. Подiбнi шифрограми практично неможливо було прочитати без найскладнiшого шифра-ключа. Перш нiж почати прослуховувати гравiошифрограму, Гелара ледь помiтним натисканням клавiшi створила беззвучну непроникну для будь-якого прослуховування зону. Тепер дияволу не могли зафiксувати навiть свої конкуруючi спецслужби, бо майже будь-яка сучасна технiка була безсилою проти беззвучної зони. Тонюсенький голосок передав повiдомлення.
  - Наш зорелiтний флот не може пробитися у серце iмперiї. Швидкiсть пересування є недостатньою, щоб у заздалегiдь визначенi термiни вийти на ключовi позицiї. Справа може дiйти до передчасних зiткнень iз бойовим флотом iмперiї. Просимо очистити основнi магiстралi вiд вiйськ ворога!
  Гелара Бiтер вiдкинула велику кудлату палку, як сотня смолоскипiв голову, набравши похмурого вигляду, а великi зубки блиснули. А членистоноге продовжувало пищати.
  - Просимо передати нам усi коди та шифри ваших зорельотiв та бойових станцiй. Всю систему кiбернетичного управлiння, оповiщення та контролю.
  Завiдувач генерального Департаменту супермiнiстр стиснула кулаки так, що тi хруснули, а з нiгтiв злетiли iскорки. Дiва-демон пробурмотiла:
  - Це синхи та Лiга хочуть, щоб ми повнiстю роззброїлися. Ну добре! Ми їх все одно прокинемо i сплюснемо. Але невже вони не розумiють, що це неможливо зробити без голови Департаменту вiйни та миру. Така традицiя. Силовики гризуться одна з одною, а всi нитки в руках у iмператора. Є Департамент честi та права, мiнiстерство спокою та безпеки, Департамент охорони трона. Ще Кохання та нiжностi, теж добра стерва його очолює. I нiхто нiкому не довiряє. Усi стежать одне за одним. Знищити iмператора, скинувши династiю, - добра справа, але iмперiя може розсипатися i потрапити пiд окупацiю Не в зоргов просити допомоги! Має бути важке рiшення! Втiм, головне - це знищити iмператора, а потiм можна розiбратися i iз зовнiшнiм ворогом. Що ж вона зробить? Лише обмеженi заходи. Але пiсля усунення було б дуже непогано зiштовхнути синхiв i Космiчну лiгу з зоргами. Як цього досягти? У неї вогнезапної бестiї є i на це свiй план. А поки що треба вмовити iмператора запросити величезний зоряний флот зоргов у серцi iмперiї, нiбито для спiльного вiдбиття атаки Мiжгалактичної коалiцiї. Адже гiпергалактична вiйна - рiч дуже серйозна. А об'єднанi прикордоннi iмперiї, республiки, гiгантська iмперiя синхiв i багато тисяч цивiлiзацiй мають кiлькiсну перевагу. Якщо додати внутрiшнiх ворогiв та пiдкоренi свiти, то кiнцевий результат вiйни стає ще сумнiвнiшим. Департамент честi та права також має бути задiяний.
  Гелара Бiтер низькочастотним, але iстеричним тоном почала диктувати вiдповiдь... Закiнчивши, зняла зону i натиснула рожеву кнопку. Їй було дуже гидко i боязно, зрадити iмператора, здатного читати думки на вiдстанi i взагалi особистостi настiльки загадковою, що навiть вона жодного разу не бачила його обличчя ... Оголившись супермiнiстр поклала на ложi, її великi червонi соски блищали як полуниця, що вiнчає кульки золотаво- шоколадного морозива грудей. Якщо дуже рiдкiснi чоловiчi екземпляри це раси i могли дозволити собi виглядати некрасиво, всi жiнки вiдрiзнялися бездоганним складанням i литої мускулатурою. Жiнок у Стелзанатi на двадцять п'ять вiдсоткiв бiльше, нiж чоловiкiв (штучна формована електронiкою в iнкубаторi пропорцiя), що змушує самок бути активнiшим у пошуках партнерiв. Гелара раптом вiдчула сором, зрадити династiю, пiдставити самодержця, вчинити царевбивство... А четвiрка гарненьких юнакiв-ад'ютантiв, вже масажувала їй нiжки, почавши з спокусливих п'яток i пальчикiв, що вiдливають як мушля перламутром, пiдiймаючись вище, щоб красою дiвчини зривався один iз найголовнiших катiв гiпертоталiтарної iмперiї. Ось уже один iз цих хлопчакiв стелзанiв уткнувшись своїм ангельським обличчям, самозабутньо пестив лоно Венери, чарiвної муки, дивуючись несподiваної холодностi зазвичай такої темпераментної i ненаситної дiвчини. Запах запашного меду, тропiчних трав i ароматiв воiстину царської парфумерiї, що виходить вiд божественно прекрасної плотi Гелари, закружляв юнакам голови, пристрасть переповнювала, погрожуючи розiрвати їх, немов тисячi гарячих жеребцiв скакали по венах i жилках, що тремтiли.
  ***
  Внаслiдок потужного вибуху примiщення залило безпросвiтною морокою. Той факт, що примiщення знаходилося глибоко пiд ґрунтом планети, ще бiльше посилював страх. Здавалося, що темрява тисне стотисячним вантажем. Численнi голоси рiзних вiдтiнкiв вiд густого слонового, басистого бичачого реву до пронизливого тонкого писку москiту наповнили примiщення, створивши какофонiю звукiв. Можна було розрiзнити лише окремi реплiки.
  - Наш притулок виявлено!
  - Погрожує колапс!
  - Тотальний кiлдик!
  - Рятуйтесь, хто може!
  Зверху були новi бавовни i вибухи. Одна з перетинчастих iстот штовхнула Ераскандера пiд лiкоть, потiм сильно врiзала крилом по корпусу. Лев похитнувся, але встояв на ногах. Противник спробував розвинути атаку, iз зубастого дзьоба вивернулася лайка:
  - Безмозкий, чорнодирний пульсар!
  Розсердивши, схопивши за перетинчасте крило, вкрите слизькою, як у жаби, шкiрою, юнак, розвернувшись, перекинув через себе цю гадину. Кiнцiвка iномирянина вiд струсу хруснула, випустивши фонтан каламутно-жовтої кровi. Тварина вирубалося вiд больового шоку. Хтось iз напарникiв цiєї помiсi кажана та птеродактилю вiдкрив вогонь, заступаючись за напарника. Юнак теж взявся за захоплену зброю i, зробивши вiяловий розворот, пропустивши по праве плече плювок руйнiвної гiперплазми, вiдповiв влучним пострiлом, тим самим, зрiзавши крокодила летуна, який отямився з головою.
  У темрявi важко було взяти точний прицiл, i мульти-лазерний промiнь убив ще кiлька рiзновидiв, посиливши панiку. Останки iномирян розлiталися в рiзнi боки, деякi при зiткненнях рвалися немов гранати, уламками хiтинових покривiв, рiзного панцирiв, а то бойових обладункiв рiзнi, дедалi бiльшi пошкодження та калiцтва. Посипалися залпи з лучеметiв всiх конструкцiй, переважно фiолетовi i зеленi променi пронизали широке похмуре примiщення. Ще трохи - i "друзi" i "брати", якi щойно були присутнi на зборах, перестрiляли б один одного.
  Лев також усаджував розряд за розрядом. Його охопило збудження, бажання вбивати цих гадiв, молюскiв, губчастих, членистоногих та iнших типiв невiдомих земної зоологiї. Включно з iстотами з радiоактивних елементiв. Вони були ворогами людського роду. Їх треба було вбивати, як настирливих клопiв, комах, шалених собак. Вся напруга зникає, i вiдчувається захват боєм, бажання рiзати, палити, випаровувати. З спокоєм, дивлячись, як у напiвтемрявi, що освiтлюється променями бластерiв та iнших подiбних засобiв руйнування, копошаться останки потворних монстрiв. Але в такiй метушнi Лев мiг i сам нарватися на шалений свiтловий потiк смертельної iнтенсивностi. Хоча саме про це хлопчисько думав найменше, вiн почував себе безсмертним, здатним самому заподiяти бiль, цьому жорстокому, воiстину безжальному, побудованому на принципi виживає сильнiший, найпiдлiший i найлютiший... свiту створеному Всемогутнiм Садистом!
  Громовий голос, що загрожує розiрвати вушнi перетинки, повернув озвiрiлих бiйцiв до реальностi.
  - Припинiть вогонь! Це наша спiльна смерть! Всiм негайно перейти на зорелiт Куверотез!
  Як не дивно подiяло, стiльки в цьому голосi було тону iстоти народженого наказувати. Рiзноманiтнi iстоти кинулися врозтiч. Їх було близько трьох сотень. Ще приблизно стiльки, чи навiть трохи бiльше, залишилося лежати у розрiзаному та оплавленому виглядi.
  Лев пiшов за ними. Його трохи обпекло лазерним променем. Цей бiль не бозна-скiльки, але все ж остудила хлоп'ячий запал. Юний гладiатор iнстинктивно пристав до групи людиноподiбних iстот. Йому вдалося разом iз ними втиснутися у велику модифiкацiю лiфта. З колосальною швидкiстю, оскiльки це була вакуумна з геомагнiтною дорiжкою магiстраль, група людиноподiбних помчала нескiнченними коридорами пiдземного лабiринту. Зборище було не надто великим - двадцять iндивiдiв, але стомливо галасливим. Лев навiть дихаючи, зазначив:
  - Хоча гавкiт Моськи може лише розсмiшити слонiв, не варто пускати на смiх армiйську пiдготовку!
  Швидкiсть пiдземної карети в багато разiв перевищила звукову. У звичайному лiфтi це було б смертельно, а тут бiйцiв рятував гравiтрансформатор. У цьому лабiринтi була цiла павутина таких вакуумних коридорiв, що ними можна було проїхати всю планету до протилежного боку. Супутники Ераскандера були у чорному камуфляжi та химерних рогатих масках. Вони про щось шепотiлися, язик був гавкаючим як у шакалiв i шиплячими, наче виводок кобр. Потiм пiдземний транспорт помчав явно вгору гiперхмарочосом, розташованим в iншiй точцi планети, але Лев цього не знав. У юнака свербiли руки всадити з лучеметiв по даному зборищу якихось тварин, iномиряни добре, якщо стелзани ще краще - ненависнi всiєї людської раси цi нелюди-окупанти. А вони вже мчали вгору велетенською спорудою, часiв, коли на землi ще не народився i дiдусь першого правителя Єгипту.
  Такий гiгантський хмарочос мiг виходити в стратосферу, а звiдти зорельоти практично вiдразу йшли в швидкий гiперстрибок. Це вигiдно, якщо хочеш втекти вiд переслiдування, та й iз практичної точки зору також. У подiбнiй будiвлi були i магазини, i медичнi центри та цiла iндустрiя розваги. Кабiна, мов шалена, вислизнула на поверхню гiгантської, в тридцять квадратних кiлометрiв, даху, що служив заразом i космопортом. З швидкiстю блискавки рогатi чоловiчки сиганули в готовий до вильоту зорелiт, що вiддалено скидався на симбiоз моркви та лампи.
  У момент пробiжки пахнуло холодом вакууму i рiзко здавило подих. На щастя, Леву не звикати до екстриму та високогiрного середовища. Хоч без респiратора це i тортури, все ж таки вдалося застрибнути в утробу космолайнера, до того ж не впасти в такому громiздкому костюмi. Двоногий гадюшник замовк. Без розмов всi посiдали в аеродинамiчнi крiсла. На космолiнгу та у стелзанiвському перекладi прозвучали слова:
  - Перед вiдльотом одягнiть спецскафандри та пройдiть iдентифiкацiю особи. На вас чекають вашi господарi!
  Iстота, що вимовляла цi слова, на стелзана вкрай мало скидалася. Швидше за все, це був мiхур або тонконогий кулястий павук. На сутi був прозорий трохи затемнений скафандр. Голосок гнусуватий, схожий на скрип iржавих дверей. Фiгури iнших iстот, аж нiяк не красенiв, також виявилися далеко ще не людськими. Це були створення гуманоїдного типу, яких можна було переплутати з людьми лише за умов метушнi. Єдине загальне - це рогатi шоломи та чорнильне забарвлення плащi.
  Лев краєм вуха почув, що цей одяг так званих мисливцiв-бандитiв, рiзновид космiчної мафiї. Серед них видiлявся один дивний тип, який швидко перебирав лапками та крутився дзиґою. Зорелiт злегка струснуло, почувся реактивний гуркiт, що завиває.
  - Усiм лягти на покриття! Iдемо в екстрений гiперстрибок! - заверещало звiрятко.
  Прискорення швидко виросло, i хоча антиграв майже все нейтралiзував, вiдчуття були не з числа приємних. Переборюючи опiр зростання сили тяжiння, Лев кинувся до люка. Його рух нагадував трiпотiння мухи в клеї. У зовнiшнiй стiнi тим часом спалахнуло екрановане зображення.
  Десятки зорельотiв рiзних конструкцiй вели безладну стрiлянину одна в одну. Численнi гiрлянди зiрок спалахували рiзнокольоровими феєрверками, каскад лазерних променiв справляв неповторне враження. Йшла справжня космiчна баталiя. Спалахували найпотужнiшi ракети. Декiлька зорельотiв уже розлетiлися на шматки, потрапивши пiд смертоноснi заряди. Зважаючи на все, тi бойовi кораблi, що атакують єдиним строєм i дiють злагоджено, є зорельоти Пурпурного сузiр'я.
  У цей час корпус корабля здригнувся вiд вибуху, що стався поруч. Зорелiт явно намагався пiти з сектора обстрiлу, вирватися з кiльця загонiв, що воювали. Рiзко зросли навантаження. Корабель маневрував, розганяючись до того максимуму, якого можна було досягти.
  Обидвi угруповання, що ведуть бiй, були цiлою армiєю. Бої йшли практично по всьому периметру цiєї зiркової системи. На себе звертала увагу хаотичнiсть у дiях коалiцiйних сил, що протистоять стелзанам. Противники були незiбранi, у них, очевидно, не було єдиного командування. Зважаючи на все, сюди явно не усвiдомлюючи серйознiсть битви з армiєю Стелзаната, злетiлися рiзнi за типами ескадри. Рiзношерстi цивiлiзацiї виявилися зосередженi для суто тактичних цiлей. Вони вражали скорiше кiлькiстю, нiж бойовою майстернiстю.
  Ось, наприклад, два застарiлi крейсери i перероблений пiд броненосець транспорт зiткнулися лобами, закрутившись у плазмовому смерчi. Подiбнi на барракуди, тiльки куди страшнiше зорельоти-лiнкори стелзанiв виконували пiдсiкання. Вони дуже вмiло розподiлили ролi, перемелюючи iногалактичний фарш. Спiввiдношення втрат було просто катастрофiчним для негуманоїдiв (тридцять одного на користь стелзанiв). Щоправда, чисельностi iномiряни мали значну перевагу. Численнi рiзномаснi ескадри просто вражали уяву. Можна було подумати, що почалася свiтова вiйна. Смарагдовi намисто сузiр'їв освiтлювалися рубiновими спалахами анiгiляцiйних та термокваркових ракет. Роздiлившись на три групи, зорельоти Пурпурного сузiр'я вмiло тиснули на змiшану армаду ворожих субмарин. Юний гладiатор несподiвано бачив бiй цiлком i барвисто, хоча для решти стрибаючих голограм з оглядових сканерiв давали вкрай невиразну картину. Хлопчику здавалося, що вiн вiдкриває для себе новi вимiри, а мозок перетворився i на велетенський приймач iнформацiї.
  Корабель, на якому вiдлiтав Ераскандер, не мав жодного бажання вступати в битву. Залишалося лише спостерiгати за казково чудовим видовищем. Деякi з негуманоїдних зорельотiв були незвичайними конструкцiями i використовували нестандартну зброю. Окремi залпи з лучеметiв вилися трикутниками, синусоїдами, спiралями, вiсiмками тощо, зачiпаючи свої ж зорельоти. Акробатичнi пiруети кораблiв здавались немислимими. При зiткненнi уламки розлiталися на мiльйони кiлометрiв.
  - Нi бiса собi технiка руйнування. Вперше таке бачу! - Лев спостерiгав за канонадою i через тривимiрнi голограми, i ще панорамним оглядом сприйняття простору, що вiдкрило вiкна. Видно було, як розсипаються уявнi крихiтними мiни, в битву вступили антиесмiнцi, що використовують мережi зi стабiльної гiперплазми, здатнi пропалювати як броню так силове поле. Нова технiка стелзанiв, коли гiперплазма (шостий, сьомий стан матерiї, що включає в себе бiльше трьох вимiрювань, з частинки перемiщують багаторазово вище швидкостi свiтла.), домiшується з поки що крихiтними (бiльше генерувати ще не навчилися) принцепс-плазми.
  Ця суперматерiя (принцепс - перекладається перший, головний) має обмежений розум i здатна розрiзняти свої та чужi кораблi.
  Тим не менш, результат битви все ще не зрозумiлий, так подолавши смугу гравiтацiйних ярiв, i плазмових ям вистрибували новi зорельоти синхiв. Пiратський корабель, незважаючи на вiдчайдушнi спроби пiлотiв, нiяк не мiг набрати швидкiсть i вийти в безпечний сектор космосу. Був суттєвий ризик потрапити пiд удар жахливої сили, що розпорошує матерiю на кварки.
  Найманцi розсипалися по поверхнi нижньої пiдлоги, чiпляючись за шорстку поверхню. Їх смикало з боку в бiк, антиграв лише частково гасив iнерцiю.
  - Ми гинемо! Ультрапульсарна анiгiляцiя! - Забувши про гiднiсть, кричали вони, що ще недавно були такими розв'язними волоцюги космосу.
  Синхiв зiбралася цiла армада, здавалося, що чаша терезiв ось-ось хитнеться в їхнiй бiк. Лев навiть з iронiєю прошепотiв:
  - Мене жодного разу не кусали комахи, зате боляче поранили люди iз серцями крокодилiв, iнстинктом пiранiї! Можна легко лити крокодилячi сльози, вити вовком, трiщати сорокою, але вiдвагу лева виховати можна лише копiткою роботою!
  З правого флангу з'явилися двi синьо-фiолетовi гострокутнi пiрамiди зорельотiв флоту Пурпурного серця, так називали добiрнi гвардiйськi частини Пурпурного сузiр'я. Вони буквально розiрвали безформну масу космольотiв негуманоїдного супротивника. Один з гвардiйських флагманiв випустив заряд, що довбали в гiператомному дiапазонi. Удар i спалах спалили та розкидали багато десяткiв тисяч зорельотiв iнших свiтiв, розпорошивши в рiзнi точки простору. Навiть велетенськi флагмани синхiв близькi розмiру до Мiсяця з мiльярдами солдатiв, здебiльшого бойових роботiв, були зметенi як смiття гiперплазмовим мiтлою, миттєво спопелившись. Як миттєво все змiнилося, смерть танцювала мiж зiрок гопак. Видно детонував або особливо сильний термокварковий або навiть новий термопреонновий заряд. Свiтловi хвилi та ультрарухи надсвiтлових частинок рубанули по корпусу зорельоту. Слабке захисне поле врятувало лише вiд негайного випаровування. Освiтлення моментально згасло, i зорелiт закрутило в лютому сингулярному вихорi. Простiр стиснувся тугою пружиною i вдарив Лева по мiзках. Потiм був провал, немов у жахливому колапсi з гiпергравiтацiєю...
  На мить у головi, що розколювалася вiд жахливого навантаження, промайнуло бачення... Пронизуючий до кiсток холод, рудуватий вiд кiптяви снiг, металевий присмак у ротi i кров, що стiкає з вуха. Руки ззаду мiцно пов'язанi, а на схудлу шию накинутий дрiт.
  Вiн i ще кiлька скручених пiонерiв крокують пiд конвоєм на вершину пагорба. З бокiв високi гiтлерiвцi в зеленувато-сiрих шинелях, вдалинi шибениця, а як немов смолоскип майорить криваво-червоне з бiлим кружком i павутинням посерединi нацистський прапор. Серед пiдлiткiв, що ведуть на страту, двi дiвчинки. Побитi не менше хлопчакiв, нiжнi лички розпухали вiд побоїв, сукнi на спинах розпороти i просочилися кров вiд твердих вад батогами. Лев i сам вiдчуває як болiсно шкрябає ниє його побита спина i сильне печiння голих пiдошв вiд морозних кучугур. Всi пiонери не дивлячись на сильний холод, (навiть гiтлерiвцi кутаються в вовнянi хустки i обв'язали ноги в ковдри), досконало боси, залишають за собою красивi слiди, що на срiблястiй порошi покрила кришталево-крижану скоринку. I ведуть їх уже кiлька кiлометрiв, пальцi нiжок посинiли вiд холоду, а зуби вiдбивають барабанний дрiб. Шибеницi все ближче i ближче, iстерично насаджуються собаки-людожери. Зiгнанi до шибениць люди, якiсь зморщенi, потворнi та жалюгiднi iстерично скрикують i хрестяться.
  Ось вони вже пiднiмаються по сходах ешафоту, ступаючи босими ногами, що задубiли вiд того льоду, Лев несподiвано вiдчув огрубiлими пiдошвами блаженне тепло. Тут на його шию, що стала худою через останнi голоднi днi, начепили краватку з колючого дроту. Гострi кiнцi вп'ялися в шкiру, кат зростом за два метри потягнув петлю вгору, рiзкий бiль i задушення.
  Бачення до кiнця не переривається, видно як повiльно гiтлерiвцi душать ледве прикритих лахмiттям, але з яскраво-червоними краватками товаришiв... I в той же час частини сприймаєш i дiйснiсть, що оточує тебе.
  Почувся рiжучий писк. Жахлива сила вiдiрвала тiла вiд пiдлоги i з усього розмаху врiзала в стелю. Не зважаючи на помутнiлу свiдомiсть, Ераскандер зумiв iнстинктивно згрупуватися та амортизувати удар. Iншi з загону посипалися на пiдлогу, як горох на залiзо. Вiск наповнив простiр. Потiм знову були ривки з боку в бiк, вiд стелi до пiдлоги i назад. Тiла рiзнотипних iндивiдiв, як камiнчики в брязкальцi, що стрясається розлюченим карапузом, стрибали туди-сюди. Зорелiт шпурляло з боку в бiк, усерединi субмарини зламалася перегородка. Задушливий запах сiрчистого газу i хлору привiв Лева до тями. Бачення страти часiв Великої Великої Вiтчизняної остаточно зникло. Це було так страшно! Нiколи не забути, як дiвчата здавленi в петлi смикали маленькими, точеними посинiлими й розпухлими вiд морозу нiжками, а видовище в аварiйному червоно-жовтогарячому свiтлi також нагадувало кошмарний сон. Все примiщення було забризкане рiзнобарвною кров'ю численних найманцiв, набраних з усього мiжгалактичного скупчення.
  - Всiм одягти бойкостюми вiдкритого бою! - продзвенiв трохи ослаблий голос комп'ютера-автопiлота.
  Можливо, спрацювала аварiйна схема. Цiкава iдея, але як вони планують влiзти до бойкостюмiв у такiй чехардi. Коли стеля i пiдлога постiйно мiняються мiсцями... То тьмяне свiтло, то темрява, що переривається iскрами вiд зiткнень...А пiдлога слизька i смердюча вiд липкої кровi...
  Вивертаючись, Ераскандеру вдалося просунутися в люк аварiйного виходу, втративши маску. Повiтря несподiвано ущiльнилося, а потiм i зовсiм стало густим, як вода. Лев не мiг зiтхнути, кожен рух вимагає титанiчних зусиль, вже на автопiлотi вдалося "осiдлати" кнопки. Вiн ще жодного разу не одягав важкого армiйського бойкостюму, але його пальцi працювали в автономному режимi, обмацуючи простiр свiдомiстю. Наступної митi його тiло вдягнулося в бойовий скафандр з повним арсеналом ультрасучасної зброї. Хлопець завмер у нерухомому становищi. Новi досi небаченi вiдчуття наповнили кожну частинку тiла. Це було нi на що не схоже вiдчуття сили, великої та незбагненної.
  Тим часом, був ще один удар...
  Чорний простiр розколовся яскравим коронним розрядом слiпучих блискавок. Найпотужнiший вибух затопив весь фон почуттiв та емоцiй, погасивши свiдомiсть.
  Роздiл 18
  Вiйною негiдники погрожують знову,
  Як видно, задира нема!
  Ворог хоче на мiцнiсть тебе випробувати,
  Але мети своєї не досягне!
  Зорелiт з неофiцiйною назвою "Зiрка життя" (таку просту назву йому дали пригнобленi iстоти Всесвiту) знову затримали, а потiм пiд приводом секретностi взагалi завернули в якийсь iнший побiчний зiрковий сектор.
  Старший сенатор тим часом уважно розглядав карту земної кулi, показану в тривимiрному дiапазонi, з можливiстю автоматично збiльшувати дiлянки планети. Малюнок континентiв iстотно змiнився через "окультурення" чиновниками Пурпурного Сузiр'я, що планують асимiляцiю, придбавши спiралеподiбний полегшуючий циркуляцiю мають суто практичне використання океанiчних течiй.
  - Коли цi iстоти були незалежними та вiльними, вони створили культурний унiкальний ландшафт. Досить довго вони розвивалися самостiйно, поза iншими планетами i цивiлiзацiями, породивши самобутню культуру, незвичайну та унiкальну.
  Глибокий голос великого зорга був спокiйний, як морська хвиля у ясний день. Крилатi рибки з золотими плавцями дуже повiльно кружляли над ним, при цьому прагнучи вiдтворити в польотi подобу шестигранного латаття.
  Юлiнiй iмер Сiд, помiчник Генерального iнспектора, кинувши поживну плиточку взятим у полiт домашнiм звiрям, пробашив:
  - А що в нiй незвичайного? Я знаю багато iнших самобутнiх i набагато дивнiших цивiлiзацiй. Ще сто тисяч циклiв тому, я пам'ятаю, був шум через кузнякiв, фтородишних iстот, мовляв били рекорди за темпами науково-технiчного розвитку, скоро всiх поневолять i обженуть. - Величезне рiдкометалеве виробництво зробило трьома верхнiми кiнцiвками "сонечко" I що? Вони винищили себе, знищили життя на своїй планетi.
  Покинута вниз плиточка несподiвано роздiлилася на багато десяткiв частин у виглядi гiбридiв бубликiв i зайчикiв, шимпанзе i лимонiв, бiлочок i бананiв, такi барвистi їстiвнi iграшки. Сiльфа тоненько пискнула i заспiвала, iншi звiрята пiдхопили:
  - Як добре прилягти на траву i щось смачне вм'яти. Влаштувати в лазнi перепарку та самок молодих покликати! Поїсти здобненьких ватрушок, i на баянi пограти! Ах шоколад та мед iграшок! Вiдповiдь ти здав на п'ять п'ять!
  Вiд чобiт Старшого зорга простяглися тонюсенькi ручки, дивом з'явилася дев'ятиструнна у формi семигранної зiрочки балалайка, а сам сенатор промовив:
  - Ти не зовсiм точний. Вони, можливо, i не найагресивнiшi у всесвiтi, i киснево-азотна атмосфера досить пересiчна, хоча киснево-гелiєва найпоширенiша. Просто унiкальна їхня рiзноманiтнiсть культур та релiгiй. Для однiєї планети та одного виду це цiлком надзвичайне явище. Хоча конкретна iнформацiя про планету i засекречена, того, що ми знаємо, вже достатньо. Вкрай рiдко буває така неповторна рiзноманiтнiсть рас i культур в межах одного виду обмеженого маленькою кулькою, що пливе елiпсом у вакуумi. Багато рiзних країн, нацiй та народiв iз сильним нацiональним та релiгiйним почуттям. А iсторiя вiйн iз найрiзноманiтнiшими приводами! Релiгiйнi конфлiкти! Мiжвидова, расова конкуренцiя вражає! Де на iншiй планетi зустрiнеш стiльки нацiй та релiгiй, та ще й так фанатично переконаних у своїй правотi?
  Юлiнiй пiдморгнув своєму головному убору. Шапка роздiлившись на частини за кiлькiстю домашнiх тварин, стала їм показувати по голограмi барвистi, мальованi мультфiльми, причому кожному звiрятку рiзне кiно. Таким чином представники iногалактичної фауни могли i їсти та розважатися. Але Юлiнiй iмер Сiд незважаючи на посмiшки в одразу дюжина на животi, вiдповiв досить суворим тоном:
  - Герифори-плутонiки теж двостатевi iстоти, якi тiльки дихають газоподiбним плутонiєм. Вони майже винищили себе у вiйнах. Вони теж вiрили у свою винятковiсть, поки їх не розпорошили на атоми ще винятковiшi стелзани.
  Конорадсон похитав своєю раз у раз хоч i без поспiху мiнливої форми головою:
  - Це не зовсiм те. Вони мали двi-три держави. А у землян навiть у космiчну епоху панувала роздробленiсть, характерна лише доiндустрiальних планет. Вони не мали єдиної релiгiї, та й зараз її теж немає. Рiзноманiтнiсть культiв вражає, а деякi з вiрувань унiкально неповторнi.
  Юлiнiй трохи вiдiрвався в повiтрi, i його рукавичка почала пускати багатовимiрнi проекцiї, намагаючись розважити не тiльки крилатих рибок, а й летючих помiдорiв з головками мультяшного Мауса. Тi хихикали й вищали вiд захоплення, а мова йшла сама собою:
  - У стелзанiв єдину та центральну релiгiю ввiв їх перший iмператор - Рикаючий вогонь Великий, засновник сучасної династiї. Вiн, звичайно, непересiчна особистiсть, дуже ефективний полководець, що випереджає свiй час, вселенська винахiдливiсть, у спiлкуваннi зi своїми соратниками. Верх демагогiї та зваблення. Вони "зграя зоряних драконiв" захопили тотальну владу i змоделювали новий монотеїзм, поневоливши не тiльки плоть, а й душу.
  Старший сенатор начебто погодився, але далеко не повнiстю, Сiльфа як найрозумнiша пискнула: "тiлесне рабство веде до втрати життя, духовне безсмертя", зорг же довгого вiдповiв:
  - Це вiрно, але в них до цього була дуже схожа i переважно панiвна релiгiя. Їхнi колишнi погляди не змiнили сутi, лише злегка еволюцiонувавши i моделювавшись вiдповiдно до вимоги часу. А все iнше було проголошено сатанинською єрессю. Зокрема, еволюцiя - це доля для неповноцiнних рас, а самi стелзани зробленi за образом i подобою Всевишнього Бога, тому їм вiддано всi нескiнченнi сiм небес, що включають безлiч гiпервсесвiтiв. У землян негаразд. У них одне й те саме одкровення тлумачиться по-рiзному. Багато землякiв вiрили, i досi вiрять, що вiд однiєї коми залежить отримання порятунку та вiчного життя. Один склад вирiшує, де тобi уготована вiчнiсть у нескiнченних муках чи блаженство в раю. Три основнi релiгiї розбитi на течiї, безлiч дрiбнiших вiрувань вели боротьбу на цiй крихiтнiй кулi. У людей "три" - це магiчне число, як i у нас тристатевих, хоча це начебто й не зовсiм логiчно.
  Юлiнiй без особливого ентузiазму заперечив:
  - У багатьох свiтах це число також є культовим. Три вимiри, три особи, три основнi стани у звичайних життєвих умовах первiсних планет. Видiляють також три основнi сегменти Всесвiту - час, матерiя та простiр. Двопорожнина - це неприродна мутацiя i потворнiсть. Що Ви знайшли найпривабливiшим у релiгiї землян?
  Старший сенатор теж пiдвiвся в повiтрi на висоту стiльця, крилатi мультяшнi помiдори, потекли, мов гусеницi городньо-садових тракторiв, виблискуючи рiзнобарвними, як у казкових метеликiв, крильцями. Голос металевого аксакала став ще нижче тоном:
  - Я дещо знаю про цю планету. У них, на мiй погляд, найкраща рання гiлка - буддизм, незважаючи на те, що ця вiра зародилася в темнi вiки i вона сповнена розумного початку. З них найпрогресивнiша гiлка Конфуцiя. Вiн правильно говорив: "Якщо ми не навчилися розпiзнавати життя, як ми можемо навчитися розумiти смерть". Тут прихована мудрiсть Будди: "Не робiть iз мене Бога, а вдосконалюйтеся самi! Живи в добрi та свiтi, виховуй у собi волю, копи мудрiсть i знання, бо пiзнання здатне дати тобi безсмертя i щастя. Не сподiвайся на богiв. Кожна людина повинна сама. у собi виховувати якостi Бога". Це було прогресивно, а всi слабкi люди та слаборозвиненi свiти вiрили у надприроднi сили, що вони захищають їх i можуть вирiшити всi проблеми. Ось чому багато свiтiв так легко здаються загарбникам, беручи їх за ангелiв. У давнину люди мали мудрi iндивiди - Буда, Платон, Конфуцiй.
  Конорадсон зробив паузу, крилатi золотоперi рибки i помiдори-метелики заходилися ловити музичнi iнструменти, що видерли рукавички i головнi убори зоргов. Потiм лiтаючий звiринець почав грати вiдразу кiлька мелодiй. Причому музика лягала таким чином, що в жодному разi не змiшувалася, а було навiть гармонiйно. Старший сенатор зауважив:
  - Якi вони кумеднi у своєму вiчному дитячому розумiннi свiту, але повернемося до нашої розмови. Iнша концесiя - наймолодша з основних релiгiй, але й динамiчна для кiнця двадцятого початок двадцять першого столiття. До моменту вторгнення пекельної армiї Стелзанату. Це Iслам, що означає покiрнiсть. Монотеїзм. Єдиний бог - Аллах. Один пророк - Магомед. Правовiрнi справами завойовують рай iз прекрасними гурiями, а нечестивi, тобто iншi, йдуть надовго в пекло, у вiчнi муки. Взагалi, саме страх перед смертю i створив усi цi iлюзiї. Iндивiди мають батькiв i роблять батька на небi, вони бояться смертi та вигадують безсмертнi душi, пекло та рай.
  Цього разу Юлiнiй не приховував презирства у своєму тонi:
  - Типово для решти цивiлiзацiй. Нiчого незвичайного. У стелзанiв є свiй Всевишнiй Господь i близька iдея про сiм високоенергетичних мегавсесвiтiв, куди потрапляють великi воїни i тi, хто служить iмператору. Вони серйозно стверджують, що їм дана влада над усiма паралельними свiтами та всесвiтами. Що тiльки вони, стелзани, створенi за образом та подобою Всемогутнього Творця Всесвiту, а iншi типи та раси вiдбрунькувались вiд слизу чи потокiв гiперплазми. Вони у кращому разi повиннi бути рабами або потрапити пiд тотальне знищення. Так, будь-хто, хто має мiзки, може засумнiватися в їхнiй релiгiї.
  Старший сенатор милуючись на гру оркестрiв, що лiтають у повiтрi, кивнув:
  - Очевидно, вищий i єдиний розум, що створив гiпервсесвiт, не може бути нi жорстоким, нi несправедливим. Усi боги створенi за образом i подобою самих iндивiдiв. Вони ж є iстоти рiзних свiтiв i приписують своїм богам власнi риси характеру. Гнiв, жорстокiсть, норовливiсть, непостiйнiсть, а також нелогiчнiсть вчинкiв. Багато хто з них, за своєю суттю, язичники, i на все дивляться з позицiї сили. Нагороджуючи своїх богiв могутньою мускулатурою, але даючи їм свої тупi мiзки.
  Юлiнiй змiнив баян скидаючої на дорогоцiннi намисто Сильфи, а пушену арфу, i тональнiсть звучання стала бiльш мелодiйною. У досвiдченого Зорга виникла цiкава думка i вiн поспiшив подiлитися нею з колегою:
  - Це правильне зауваження, Дез, але про що я подумав. Я чув вашу розмову з нашим молодшим колегою Бернардом Патоном. Я маю одну думку. Може, легенди про Бога, це супернадцивiлiзацiя з iсторiєю в багато квiнтильйонiв рокiв? I вони ще iснують, хоча зовнi себе майже не виявляють. Хоча якщо подумати проявляй себе гiперрозум, помiтили б ми це?
  - Тобто ти не думаєш, що фiнiш будь-якої цивiлiзацiї - небуття. - запитав трохи сплющивши своє гнучке як пластилiн тiло Старший сенатор.
  Вiд чобота Юлiнiя вилетiло кiлька крихiтних енергетичних згусткiв, нальоту вони раптом виросли, перетворившись на чепурнi машинки, такi якими зазвичай люблять грати маленькi, юркi дiти. Ну, а обмежено розумнi тварини тут же накинулися на подарунки i почали з азартом пiдростаючого поколiння розважатися. Звiрята-iномирцi тиснули на найпростiшi керма управлiння лапками i крутилися на чудових екстравагантних машинках. Вони нагадували хаотичне перемiщення вражає барвистiстю розмальовки кульок у барабанi лотереї. Помiчник Старшого сенатора з жаром сказав:
  - Звичайно, нi - неiснування в принципi немислиме! Просто спадкоємцi гiперцивiлiзацiй, i я згоден з теорiєю стелзанiв, мешкають в iнших мегавсесвiтах з бiльш високим енергетичним рiвнем та великою кiлькiстю вимiрiв. Може навiть вони настiльки розвинулися, що здатнi творити iншi свiти, всесвiти, вимiри. А наш всесвiт - це тiнь, слабка хмарка в нескiнченнiй спорудi безкрайнього макрокосму. Можливо, що наш всесвiт, в порiвняннi з незлiченною безлiччю iнших свiтобудов, нескiнченно менше ромокола (десятої за ступенем фундаментальностi частинки пiсля кварку, i теж не межа вiдповiдно до теорiї "нескiнченної матрьошки").
  Конорадсон з розчуленням дивився на iгри таких милих i кумедних iстот... Грають безтурботнi, наївнi, що живуть у цiлому свiтi з добрими господарями. Права Сiльфа найрозумнiша з них, багато дивилася рiзних фiльмiв, та й циклiв її вже сотень вiсiм (у зоргов цикл у пiвтора рази довше за земний рiк!). Так що ця красуня вже багато знає, здатна грати у вiртуалцi, досить складнi виконання аж до стратегiй. Тема ж порушена лише вдвiчi молодшим, безсумнiвно теж побачивши всяке i ерудованим колегою не надто оригiнально, але представляє особливий iнтерес, оскiльки в нiй прихована поки що не розгадана навiть мудрими зоргами таємниця.
  - Не новою теорiєю була думка, що, досягаючи надрiвня, суперцивiлiзацiї перемiщалися в iншi гiпервсесвiти i навiть створювали новi свiти та сфери, найнезвичайнiших i немислимих для нас конструкцiй. Бо тут, у цьому всесвiтi, що не оперився, треба давати певну свободу мирам та iндивiдам. Є теорiя, що i зорги можуть дозрiти i переселитися в гiпермегавсесвiт, де їх можливостi незмiрно зростуть, але до колишнього всесвiту вже не буде жодної справи. - Старший на пару секунд склав шiсть своїх рук навхрест (Символ жалю про форс-мажору!) - Вона продовжить народжувати iншi цивiлiзацiї, литиметься кров i пануватиме бiль. На жаль, боги, як правило, злi або байдужi. Зате Гiпереволюцiя при всiй своїй безжалiсностi чудовий наставник. Але це вже настiльки абстрактна розмова, повна чистої фантастики, що я пропоную її вiдкласти. А поки що краще подумаємо про наших молодших братiв iз планети Земля.
  Юлiнiй розважливо вiдповiв:
  - Я зчитую методом телепатичного сканування iнформацiю про iндуїзм та рекарнацiю, про подiбнi фiлософiї. Нiчого незвичайного. Все це багато разiв повторювалося на мiльярдах iнших планет. Менi вже пiвмiльйона циклiв, i я бачив надто багато. Землянам навряд нас здивувати, адже важко знайти щось нове.
  Конорадсон послав телепатичний iмпульс, який змiнив дизайн машинок на яких каталися i розважалися звiрятка.
  - А ось i нi. Є ще одна дивна та надзвичайна концесiя. Це є основна планетарна релiгiя Землi. Християнство - найзагадковiша та надзвичайне вiросповiдання у всесвiтi. Це масова релiгiя, яку ще до звiрячої агресiї флоту пiд командуванням Лiри Велимари сповiдували найвищi i цивiлiзованi державнi утворення цiєї планети. Ця релiгiя вчила любов навiть до ворогiв.
  Старший сенатор зробив багатозначну паузу. Сильфа пiдлетiла до нього, вона водночас i каталася i грала, показала цифри пiдсумку щойно пройденої мiсiї. "Новий рекорд" пискнула розкiшна тварина. Конорадсон кинув їй дратiвливий фужер, що казна-звiдки виник, прикрашеним квiтами i ягодами морозивом. Юлiнiй iмер Сiд вставив своє слово.
  - Добре, але й це не нове... По-моєму, ви теж у багато прихильник такого вчення.
  Старший сенатор цього разу емоцiйнiше, нiж зазвичай вигукнув:
  - А за це вмирали! Без страху та жалю, йшли на найжорстокiшi тортури.
  - Юлiнiй перебив.
  - що також не є унiкальним. Фанатикiв вистачало скрiзь та за всiх часiв.
  Дез вдав, що не помiтив нетактовностi:
  - Але є одне унiкальне. Їхнiй символ вiри - хрест!
  Перший помiчник Старшого сенатора парирував у стилi професiйного тенiсиста:
  - Хрест, як суб'єкт поклонiння, дуже поширений серед теплокровних, бо вiд тертя двох перехрещених палиць виходить вогонь!
  Конорадсон змiнив тональнiсть мови на спокiйнiшу, мабуть, навiть вкрадливу.
  - Нi, у них це iнше... Хрест - це ...
  Сигнал тривоги прорiзав простiр, розiрвавши фiлософський диспут. Небезпека типу Х-сто! Зорелiт з усiх бокiв оточують тисячi бойових кораблiв невiдомих супротивникiв!
  - Яка система попередження? - безпристрасно запитав Старший сенатор.
  Капiтан телепатичною скоромовкою випалив:
  - Ми вже були в курсi! Нас не просто так сюди завернули, безперечно, примiтивно злапана пастка, але це не флот стелзанiв. Це бойовi зорельоти синхiв та сотень iнших цивiлiзацiй. Ця конфiгурацiя космiчних субмарин не викликає сумнiвiв. Їхнi тисячi, десятки тисяч... Вони синхронно рухаються з усiх бокiв. Така армада знаходиться у межах iмперiї, але далеко вiд зовнiшнiх кордонiв. Напевно, що стелзани заразом iз ними. Тодi цим усе пояснюється.
  Старший сенатор цiлком резонно засумнiвався:
  - Виключено те, що вони встигли зiбратися спецiально заради нас та ще за такий короткий термiн. Тут пахне зрадою. Цим хлопцям, мабуть, не до нас.
  Капiтан iнспекцiйного зорельоту Дiамантового Сузiр'я, наводячи бойовi системи в готовнiсть, не без iронiї припустив:
  - А чи не дати їм шансу? Можливо, вони хочуть дiстати нашi технологiї чи вперше в iсторiї збити хоч один наш зорелiт. На чисельнiсть розраховують.
  - Даремно! Хоча мiзерний вiрус може подолати гiпермастодонду, розплодившись до квiнтильйонiв. - Конорадсон послав телеiмпульс домашнiм тваринам (не панiкуйте повтору струсу ми не допустимо!), тi стали кружляти немов кiльця удава, що намагається ввести в гiпнотичний транс.
  Капiтан Мiдель без найменшої тiнi хвилювання сказав:
  - Вони дали залп, адже ракет багато тисяч. Ми ще надто далеко поза зоною ураження їх лучеметiв.
  Крилатi рибки та метелики-помiдори стали виявляти нервознiсть. Вони все частiше стикалися i вiдскакували одна вiд одної, немов молекули газу. Але шкоди не завдавали, то автоматична система покрила їх захисним коконом. Мало того, звiряткам навiть було приємно вiд зiткнень i вони з ентузiазмом поринули в цю забаву. Сильфа як найрозумнiша перевiряла у риму:
  Перед тобою легiон ворогiв,
  Рiзних тварин темрява велика множин!
  Але бiльше бiд йде вiд дурнiв,
  Тупих порад, усiляких нiкчем!
  Конорадсон приземлився на пiдлогу i наказав:
  - Наше силове поле витримає всi їхнi найсучаснiшi види озброєнь. Зберiгайте холоднокровнiсть i скануйте, про всяк випадок, заряди.
  У руках Юлiнiя виникло вiдразу три волшебластера (священної зброї зоргов, подiбну поки що безуспiшно намагалися створити iншi цивiлiзацiї, але поки що домагалися лише приватних успiхiв. Втiм, були системи i з такою назвою, але це лише жалюгiдна пародiя на волшебластер), досвiдчений iнспектор запропонував:
  - Все буде як завжди зроблено акуратно, але може краще пiти у гiперстрибок.
  Старший сенатор у разi вiдповiв iз резоном аксакала:
  - Нi, хай зрозумiють всю безглуздiсть своєї атаки. Навiщо тiкати, давати привiд лопатися вiд гордостi. Трансчасовi захиснi поля витримують будь-яку атаку.
  Бернард, що вилетiв iз сусiдньої зали, вигукнув:
  - I без зайвого пацифiзму!
  ***
  Тисячi, десятки тисяч ракет та снарядiв летiли з усiх точок простору. Здавалося, це африканськi бджоли розлютилися i кинулися всiєю зграєю на самотнього подорожнього, що потривожив їх спокiй. Частина ракет мала систему самонаведення, але значна кiлькiсть летiла прямолiнiйно i некеровано. Деякi мчали по спiралi або складнiших траєкторiях, подiляючись пiд час польоту, ускладнюючи застосування контрракет. Зорелiт Зоргов немов оповитий срiблясто-прозорим коконом, i вiдважно кинувся назустрiч супротивниковi. Силове захисне поле приймало i легко вiдбивало удари. Бiльшiсть ракет навiть не змогла вибухнути, частина була вiдкинута, а частина вибухнула на зовнiшнiй сторонi, розсипавшись гарними феєрверками. Спалахи трильйонiв фотоблиць та вiдбитих частинок заповнили простiр. Кiлька сотень ракет, вiдбившись або пролетiвши повз, кинулися до нападника зоряного флоту. Лучемети зустрiли їх плазмовими трасами, але частина ракет прорвалася, таранивши i скинувши вогненну геєну космiчнi кораблi iномiрян. Зорельотiв було так багато, що вони ледве уникали зiткнення, прагнучи увiйти в сектор, який можна досягти для ефективного лазерного вогню. Частину кораблiв з числа найбiльших, класу лiнкор i грос-броненосець, все ж таки дали повторний залп. Цього разу збитки та втрати через зближення космоармад були значно суттєвiшими. Пролунали вибухи i серйознi руйнування навiть на великих субмаринах. В одному з космiчних дредноутiв Лiги свiтiв детонував боєкомплектом... Гiперплазмова куля моментально розбухла, розкидавши на фотони кiлька катерiв супроводу... За такої густоти поразки навiть сильнi поля не давали стовiдсоткового захисту. В лютi зорельоти вiдкрили шалений вогонь iз променеметiв та плазмометiв, але не досягли зони ефективної анiгiляцiї. Рiзнокольоровi променi, пересiкаючись i збиваючись, вивергали потоки частинок, створюючи неповторну гаму чудової гри свiтла. Коли в плазмовi та ще бiльш згубнi гiперплазмовi струменi потрапляли уламки зорельотiв, спалахували потоки велетенських феєрверкiв, розсипаючись вогниками по вакууму.
  - Вони iонiзують один одного. Цi типи втратили контроль над розумом, i тепер не зупиняться, доки не розмiтять себе на фотони. Краще пiти в гiперстрибок, - З вiдчутним жалем у своєму соковитому басистому голосi промовив Старший сенатор.
  Бернард спокiйно, з напускною байдужiстю вiдповiв:
  - Нi, нехай вони отримають суворий урок у настанову нащадкам, але якщо ваша високосвiтлiсть хоче, то ми будь-якої митi готовi пiти в гiперпростiр.
  Капiтан зорельоту Гур iмер Мiдель був ще надто молодий, а в глибинi душi сам би не проти застосувати могутню зброю зорельота.
  По обличчю Дез iмера пройшла хвиля, подiбна до рiдкої сталi.
  - Скiльки урокiв їм не давай, толку не буде! Але дозволити губити себе цим мiкроорганiзмам, я не стану.
  Зорелiт пiшов в iнший гiперпростiр, раптово зникши з екранiв. Але кiлька великокалiберних мегалазерiв встигли вдарити по його захисному транс-часовому полю i, вiдбившись, вразити найближчi зорельоти коалiцiї. Коли сотнi рiзноманiтних i напiвдиких, у моральному планi, цивiлiзацiй скупчуються в одному мiсцi, готовi розiрвати супротивника, який раптом зникає, то їхня природна реакцiя зганяти нереалiзовану лють один на одному. Як зграя вовкiв, упустивши буйвола, вони вчепилися в свої ж ковтки. Один зi зорельотiв-флагманiв, що стрiляли, належав антикаперськiй службi синхiв, а вiдбитий лазером суперпромiнь розрiзав зорелiт пiратського iмператора Гера Фарiзхежарамала, який сильно вирвався вперед. Це була ультрасучасна експериментальна зброя, тому зорелiт пiрата згорiв моментально в гiперплазмовому спалаху. Розлюченi соратники вiдкрили вогонь у вiдповiдь. Космiчнi судна зiркових флiбустьєрiв i найманцiв стали стрiляти по полiцейських та армiйських зорельотах. Почалася нестримна вакханалiя та страшна мiжгалактична м'ясорубка.
  Раси i види стали з'ясовувати стосунки один з одним, нагадуючи всi мислимi та немислимi образи. Звездолети вибухали сотнями та тисячами. Спочатку битву вели роздiльнi угруповання, потiм сформувалися двi основнi - синхи i їх сателiта, а сотнi iнших цивiлiзацiй приєдналися разом iз найманцями i корсарами.
  Багато цивiлiзацiй були незадоволенi експансiєю синхiв, їхньою жадiбнiстю та непереборною тягою до наживи. Безмежна продажнiсть i любов до грошей увiйшли до численних прислiв'їв та анекдотiв, зрозумiлих без перекладу будь-якiй формi життя. Згадали також, що пiд час активної вiйни синхи пiд шумок самi загребли та окупували багато свiтiв.
  Обидвi групи билися настiльки затято, що зупинка баталiї могла бути лише одна - остаточне винищення однiєї зi сторiн. Звездолети буквально збивались один з одним, таранячи на субсвiтловiй швидкостi. Сiнхи були краще озброєнi та органiзованi, на противагу їхнiм супротивникам було бiльше. Кiлькiсна перевага компенсувала якiсний мiнус. До зони бою пiдтягувалися дедалi новi сили. Десятки, сотнi тисяч машин рубали та плавили один одного. У бою використовувалися ракети, торпеди, вiброракети, кульовi вогнi, лазери, мазери, вакуумнi бомби, дестабiлiзатори простору, вихровi бомби, слiпогази, короннi плазмовi розряди та променемети рiзних типiв. Подекуди використовувалися мережi, металевi кулi та хмари предметiв, нейтронне випромiнювання та iншi найекзотичнiшi види iнопланетного озброєння.
  Обидвi сторони нiби розлютилися. Пiрати йшли на таран, намагаючись взяти на абордаж, незважаючи на субсвiтлову швидкiсть. У ближньому бою якiсна перевага "комариних коробок" рiзко знижувалася. Подiбно до того, як каратист втрачає ударну мiць у в'язкiй боротьбi. Ось стазу п'ять велетенських грос-лiнкорiв запалало, розсипалося, а ще три, не дивлячись на смертельний ризик, було взято на абордаж.
  Зорянi корсари вдиралися у вiдсiки, заливаючи супротивника шквальним вогнем. Сiнхи вiдповiдали, намагаючись влаштовувати засiдки i розбити супротивника частинами. У боях брали участь роботи, багато хто з них вибухав, захаращуючи коридори.
  Ватажок пiратiв Жера Сiнджа, прорвався до командирського пункту i влаштував безжальне розбирання.
  - Що комахи! Не нюхали палаючого вакууму, i плазми, що спiває, так насититесь нею!
  Зорелiт, що втратив управлiння, вiдкрив вогонь по кораблях Золотого сузiр'я.
  Пара найближчих крейсерiв розсипалося як скло пiд ударом ломика. Здавалося, синхам кiнець, їх усе бiльше тiснили, прагнучи загнати кормою до палких зiрок, не даючи розiрвати дистанцiю.
  Iнший отаман космiчних пiратiв вiчний суперник Жера Сiнжа - Касс Фан напiврiдкою медузою заповз у бойокостюм, що нагадує ракетний мiнi-крейсер.
  - Слухайте мене, рептилiї! Маневренiсть членистоногих впала! На абордаж!
  Космiчний галеон на повну мiць врубав силову липучку, саморобне поле. Кiлька секунд судно каперiв палало непробивним ореолом. На великiй швидкостi корсарський корабель врiзався у флагманський лiнкор Золотого сузiр'я, розсунувши силове поле. Потужнi лазери пропалили товсту броню. Тисячi флiбустьєрiв одним кидком увiрвалися в пробитi дiрки. Касс страшенно поспiшав, через пiвхвилини перевантаженi реактори рвонуть, i у пiратiв лише один шанс - захопити лiнкор чи померти. Корсари рубалися i стрiлялися з люттю приречених. Неготовi до ближнього бою синхи вiдступали, заливаючи отруйно-трав'янистою кров'ю вузькi коридори. Один iз допомiжних реакторiв величезного зорельоту рвонув... Фтородичний пiрат кинув у плазму мiнi-варкову гранату. Галеон флiбустьєрiв також здетонував, посиливши руйнiвний ефект. Лiнкор Золотого сузiр'я почав розсипатися на шматки, як картковий будиночок, що завис у невагомостi.
  Жерра Сiнжа величезний десятиногий ящiр, прорипiв:
  - Треба було купити собi зорелiт новiший, у тих же синхiв, а не спускати всю здобич! Тепер майбутнє буде за мною!
  Корсарськi кораблi посилили натиск, вiдчайдушно давлячи камариллю, що переросла. Несподiвано картина бою рiзко змiнилася. У тилу з'явилися зорельоти iншої величезної ескадри, що повнiстю складається з синхiв. Почалося жорстоке побиття рiзновидної коалiцiї. У цьому союзi були навiть свiти з внутрiшнiм устроєм, дуже схожим на феодалiзм, навiть на рабовласництво та первiснообщинну формацiю. Iншим формам управлiння не можна було пiдiбрати земнi аналоги. Краще озброєнi i синхи, якi перебувають пiд єдиним командуванням, перехопили iнiцiативу i методично почали випаровувати своїх супротивникiв. Десятки тисяч зорельотiв продовжували вибухати, у багатьох уламках продовжували копошитися бiйцi нещодавно утвореної лiги. Жерра Сiнжа збентежив: його величезний бойокостюм уже димився вiд перенапруги.
  - Змотуємо плазму братва! - крикнув розгублений ватажок. Вiн спробував забрати захоплений лiнкор синхiв. Iншi космiчнi флiбустьєри, зрозумiвши, що на них чекає, пiшли на вiдчайдушний прорив i, втративши бiльшу частину кораблiв, розвiялися в безмежнiй зорянiй безоднi. Навiть величезний грос-лiкор Жера Синжа втiм, був збитий (на нього обрушила удар дюжина посудин аналогiчного класу), i ледве встиг вискочити на рятувальному катерi. Вiн втратив майже всiх своїх товаришiв.
  - Браткiв багато, а життя одне! - бурмотiв пiрат. Частина флоту синхiв зробила безуспiшну спробу переслiдування. Решта рiзнолiкої армади поступово знищувалась, розпадаючись на окремi уламки, таючи, як талий снiг пiд яскравим лiтнiм сонцем. Грандiозна баталiя з безлiччю вогнiв кольору смарагдiв, рубiнiв, сапфiрiв, алмазiв поступово згасала, стискаючись до осередкового опору та осередкових переслiдувань.
  Флот стелзанiв, що знаходився неподалiк, нерухомо спостерiгав за битвою, нiби це була чужа територiя.
  ***
  Капiтан зоргов уважно спостерiгав iз гiперсканера. Вiн давав можливiсть добре бачити з гiперпростору.
  - Часом цi тварюки перевершують самi себе в шизоїстицi, але ця битва - шедевр маразму. Хто i для чого зiбрав племена псевдорозумних? - Бернард зробив затяжку з трубки з розрядом гiперструму (гiперток - на порядок бiльш високий рiвень електрики при якому потоки наделектронiв рухаються в мiльйони разiв швидше за свiтлову швидкiсть, i багаторазово сильнiший iмпульс, i рухаються в безлiчi iнших вимiрювань), потужний розряд надав зоргу сил, його переповнила енергiя, а поверхня плотi засяяла як чоботи начищенi ваксою.
  Старший сенатор, викинувши з двох вказiвних пальцiв колоритнi чотки, звiрятка всiх мастей почали ловити чудовi подарунки. Чувся писки та дзвiнкi крики. Лише Сiльфа застигши на мiсцi, її лiтаюча машинка зависла немов НЛО, а тварина будучи полiморфною, змiнила форму ставши на вигляд як танкетка часiв ВМВ. Та ще й пискнула: "Назрiває велика вiйна! Бачу знову над всесвiтом вихори запеклих атак!". Конорадсон зробивши їй знак, мовляв, усе буде чудово, серйозно i розважливо промовив:
  - Очевидно, це наслiдки змови проти Пурпурної корони! Чи, можливо, вони готують спiльну свiтову вiйну? Цiлком можливо, що навiть проти нашої раси! Варiантiв багато, i ми зобов'язанi поiнформувати Вищу Верховну Полiтичну Раду. I ще, хоча трансчасове поле не вразливе для їх видiв озброєнь, треба врахувати, як би цi двостатевi не вигадали якусь принципово нову зброю. Нам треба бути пильними i, бажано, мати пару бойових зорельотiв для пiдстрахування. Пiшли запит до Спiвдружностi вiльних галактик. А поки що продовжимо шлях до Землi. Тут, в основному, рентгенiвськi та гама випромiнюючi зiрки, тому краще швидше увiйти до густонаселених районiв мегагалактики. А ще краще, в ту галактику, де знаходиться пункт призначення. Треба поспiшати, доки не вибухнула мiжгалактична вiйна!
  - Є, Ваша високосвiтлiсть! - Хором гаркнули iншi зорi.
  Невидимий для ока, але з колосальним викидом енергiї спалах - i зорелiт миттєво перемiстився у просторi.
  Роздiл 19
  Чужа планета... Чужа земля...
  I що, людина, ти забув у цьому свiтi?
  З цього пекла так просто не можна
  Смiття вимести, нiби в квартирi!
  Але якщо тобi розум дано i натиск,
  Не будеш ти боятися монстрiв,
  Вiзьми в руки плазми разючу сокиру,
  Щоб смiливо з ворогом порахуватись!
  У головi щось спалахувало, наче вибухали спалахи вогникiв. На груди тиснула велика вага, здавалося, що тiло знаходиться на великiй глибинi. Лев поворухнувся, потiм, рiзко зiбравши всi сили, схопився i розплющив очi. Цього й не слiд було робити...
  Вiн був похований пiд товстим шаром сумiшi пiску та залишкiв зорельоту. В очi спалахнуло полум'я, i Ераскандер знову вiдключився...
  Юнак прийшов до тями через пару годин. Йому насилу вдалося вибратися з-пiд уламкiв.
  - Нiчого собi запульсарив!
  Хлопчик не втримався вiд людського здивування, вираженого у формi прийнятої у стелзанiв. Пейзаж i справдi нагадував марення хворого на шизофренiю.
  Джунглi з поверхнею з прямокутних фiгур пiску, що рухається, рослиннiсть червоно-фiолетова, сонце величезне зелене, а небо, навпаки, жовте. Атмосфера, очевидно, киснево-гелiєва. Було дуже спекотно. Свiтило незважаючи на колосальнi розмiри, не яскравiшi за земний мiсяць (її Ераскандер бачив у пiдпiльному кiнозалi i кiлька разiв пiд час профiлактичного ремонту свiтлових вiдбивачiв).
  Їхнiй зорелiт врiзався в досить високу гору. З неї цiлком мiг бути непоганий огляд, хоча дерева настiльки величезнi, що на їхньому тлi навiть баобаби здавалися карликовими рослинами. Дивно, чи планета цiлком придатна для життя, а де ж тодi гуманоїди чи їхнi мiста? Усюди пустельний дикий пейзаж i дерева висотою бiльше кiлометра, бархани пiскiв, що рухаються, рослини кристалоподiбних форм. Крона у дерев густа, з лiанами, з величезними квiтами i дзеркально блискучим листям, придатним для старту винищувачiв. Одна з колосальних рослин колоритно блиснула, ворухнувши багатошаровою восьмикутною квiткою, листочками якої промайнула вся мульти-райдужна палiтра. I це дуже дивно! Абсолютна безмовнiсть, тиша важка, зловiсна. Нi птахiв, нi звiрiв, нi комах.
  Ераскандер струснув:
  - Найбiльш схильний до впливу середовища, той у кого сiм п'ятниць на тижнi!
  Досить фiлософiї час дiяти! Головне зараз, знайти зброю, адже боєкостюм буквально розвалився вiд удару, хоч, мабуть, саме це й урятувало йому життя. Зорелiт частково вцiлiв, там має бути зброя та, можливо, живi напарники. Тi, що летiли в зорельотi, не могли дуже далеко вiдiйти вiд планетарної системи столицi галактики, тому надiслати сигнал або гравiаграму не складе труднощiв. Якщо курс зорельоту був запеленгований, то вiйськовi експерти легко зрозумiють, що це був ворожий каперський корабель, i тодi життя втiкача-хлопчака буде закiнчено у страшних муках. Правда, на ньому був рабський нашийник, але можна вигадати iсторiю з насильницьким викраденням. Але ось чи повiрять у неї, чи навiть захочуть витрачати час на розбiр долi нiкчемного раба-людини. А ще вiн знає про змову, це суттєво, але що толку - з нього вичавлять правдиву iнформацiю, а потiм лiквiдують. Кому потрiбен зайвий свiдок та ще й людина. Ситуацiя була дуже складна, як кажуть у людей: без пляшки не розiбратися. Велика частина зорельоту ще димиться, струмки чомусь викликають асоцiацiю з лампою Аладдiна.
  - От би знайти менi чарiвного джина! - сказав Ераскандер. - Iнакше доведеться згадати другу казку: про Робiнзона Крузо. Тiльки острiвець надто великий як амбiцiї iмператора i гарячий, наче губи Венера.
  Лев рiшуче увiйшов до пошкодженої частини корабля. Все зруйновано оплавлено. Розплавлений метал, пластик, страшний сморiд, повно трупiв, обвуглених як недопалки. Металева пiдлога ще дуже гаряча i обпалює босi, безволосi, з чистою шкiрою i рiвними як у дитини пальчиками, але сильнi, красивим прорiзом дротiв-сухожил ноги хлопчика-раба. Доводиться пiдстрибувати, щоб пiдiбрати розкидану зброю. Так, треба знайти амунiцiю. Передавачi через їхню важливiсть забезпечувалися спецстабiлiзаторами i мали посилене захисне покриття, тому був шанс, що особливо важливому в бойових умовах устаткуванню вдалося вцiлiти.
  Ераскандер свого часу добре вивчив iнструкцiї, тому легко розгорнув ящик з кнопками i почав набирати код.
  Тут голос на сумiшi космолiнгiв та мови стелзанiв перевiряв загрозу:
  - Пiднiми кiнцiвки, гад!
  Тип iз круглим тiлом, у скафандрi, той самий ватажок найманської зграї направив на Лева чотири руки з променеметами, а ще однiєю тримався за перегородку, шоста рука була перебита, висiла безвольним батогом. Скафандр, зважаючи на все, її акуратно заморозив.
  - Кидай зброю, ти, стелзанiвський виродок, недоросток! А тепер повернися i вiдiйди вiд передавача.
  Юнак вiдiйшов, обережно ступаючи гарячим пiском, скоса поглядаючи на цього павука, очi якого, напрочуд великi i широкi, розташовувалися з обох бокiв. Ймовiрно, вiн, як i комаха, бачить багаторiвневими картинками. Це не синiх, але теж паскудна тварюка, швидше за все "фторик". Сiнхи набагато стрункiшi i дихають киснево-гелiєвою атмосферою, а в азотистому середовищi вони без апаратiв помирають вiд кесонного ураження. А цi типи живуть i вступають у метаболiзм на фтор. Вони самотнi i ворожi. Фтор - елемент дуже рiдкiсний i агресивний, тому подiбним суб'єктам доводиться на переважнiй бiльшостi планет ходити в мiцних скафандрах.
  Павук щось набрав, потiм пронизливо i водночас скрипуче перевiряв своєю мовою.
  Ераскандер вирiшив, що краще вiдключити його. Пiдчепивши ногою уламок, не звертаючи уваги на сильне печiння розпеченого металу, хлопчик запустив його в голову, а руками кинув два плоскi кинджали чакри, якi прилипли до мокрих вiд поту кистей (фторик їх не помiтив). Ворог зреагував як кiношний ковбой, але хлопцевi стрiмко стрибнувши убiк, вдалося уникнути поразки променями. Противник частково вiдбив атаку, але найгострiша чакра потрапила в спайку скафандра, пошкодивши поверхню. Променi посилених бластерiв випарували перегородку, пробивши гiгантськi дiрки в обшивцi. Зробивши сальто, Лев запустив з пiдлоги важкий шматок металу, пiдхопивши заразом один iз лучеметiв. Стрiляючи на ходу, юний термiнатор зумiв знищити всi п'ять здорових кiнцiвок i навiть про всяк випадок зламану шосту лапу. Противнику все ж таки вдалося по дотичнiй злегка обпекти шкiру. Мабуть, скафандр при пошкодженнi сам, пiдкоряючись рятувальнiй програмi, вiдсiкав пошкодженi кiнцiвки, забезпечуючи герметичнiсть. Фтор, випливаючи з дiрок, буквально димився в атмосферi, вступаючи в екзотермiчну реакцiю з киснем. Його тут багато, а тиск у два рази бiльший за земний.
  Лев грiзно прокричав, намагаючись наслiдувати окрики офiцерiв Пурпурного сузiр'я.
  - I не думай, членистоногий, ворухнутися, а то голова розлетиться!
  Павук у скафандрi витрiщив очi.
  - Я лише викликав своїх друзiв по дирфокоду. Не смiй мене чiпати, iнакше вони тебе дезiнтегрують.
  Лев трохи розгубився. Думка, начебто, здорова, тiльки сумнiвно, що вiн встиг передати в такому короткому повiдомленнi точнi координати сектора i планети, а навiть якщо й наздогнав хвост стрiмкої комети-часу, то пiсля такої баталiї навряд чи його поплiчникам захочеться шукати цю планету.
  - Ти хоч сам знаєш, де ми? - Лев грiзно зсунув брови, i пограв загостреним бiцепсом правої руки.
  - Вони знають, запеленгують i знайдуть. А на тобi випробуватиме експериментальнi знаряддя тортур - Єхидничала фториста тварюка.
  - Так, чорта з два, ти їм потрiбний! - юнак покрутив пальцiв бiля скронi. - Баласт на дно, капiтановi все одно!
  Членистонога iстота спотворила в гримасi мордочка:
  - Даремно, на цьому зорельотi є щось цiкаве для нас усiх, i синхи це знають.
  - Що у вас? - Запитуючи Лев одночасно оглядав примiщення, резонно вважаючи що у диких стерв'ятникiв космосу знайдеться чим поживити.
  - Дурний стелзан, ти ще такий малий! - Поблажливiсть у тонi "фторика" виглядала явно фальшиво.
  Хлопець машинально пiднявся на шкарпетки i розправив собi досить широкi, атлетичнi плечi. Прогнусував штучним басом:
  - Я досить великий, щоб убити тебе! Ти втратиш життя! А кiнцiвки це дрiбниця, адже їх можна регенерувати чи вживити клонованi частини тiла.
  Iномирянин почав хитрувати:
  - Якщо вб'єш мене, взагалi нiчого не впiзнаєш. А якщо поводитимешся добре, гарантують хлопчик тiлесне iснування.
  - Не тобi, комахи, диктувати менi умови!
  Вже не на жарт розсердившись, Лев у гнiвi пiдскочив до супротивника, збираючись розквасити морду, що скидається на осину. Цього йому не слiд було робити. У черевi павукоподiбного був захований сюрприз - електронитка з розрядом, що паралiзує противника, що стрiляє без допомоги кiнцiвок. Вилетiвши зi швидкiстю близькою до свiтлової, кiбернетична кобра пробила хлопця наскрiзь.
  - Ти повалений, жалюгiдний примат! Тепер ти мiй!
  М'язи звело дикою судомою, але загартований життям хлопчик не втрачав свiдомiсть. Дiя розряду була аналогiчна поразцi найдавнiшою отрутою кураре.
  Павук головою примудрився перевести передавач на звукове керування, одержуючи можливiсть голосу вiддавати команди.
  - Тепер тебе розберуть на частини, по-звiрячому катуватимуть, i ти сам молитимеш про швидку смерть!
  Павук завмер i притиснувся до перегородки. Йому теж було дуже важко, i вiн упав у напiвсон.
  ***
  Час йшов... Перед думкою Ераскандера проносилися спогади. Ось вiн ще новачок дивом вирвався з пiдземних копалень, проводить свiй перший спаринг. Сенсей, чиє справжнє iм'я таємниця, але мiж собою його ще називають Йода, за одним iз улюблених партизанських пiдпiльних фiльмом. Гуру посмiхається, зуби здоровi, великi, бiлi, а око нiколи не видно. У всякому разi, жодного разу Ераскандер так i не побачив верхньої частини обличчя, цього чарiвника. I Сенсей зовсiм не такий добрий, як деякi вважають, перш нiж прийняти в коло обраних адептiв, вiдчуває хлопчика-раба, що втiк, на мiцнiсть. Лев переживає сильне хвилювання, перший противник набагато старший i бiльший у два рази, причому цей адепт пройшов вiдмiнну школу бойових мистецтв, яка не знає потурань. Ось вiн бритоголовий, вузькоокий iз завидною мускулатурою пiд чорною шкiрою, i червоним з бiлим орнаментом поясом, що складає весь одяг послушника-ченця. Ераскандер завжди легко перемагав i однолiткiв, не пасував перед старшими хлопцями. Бiйцi молодшої групи в одних бiлих поясах, не вiдриваючись, дивляться на них i укладають парi. Серед них пiшла чутка, що Лев завалив стелзану, а тому незважаючи на малий зрiст i вiк Зiрковий хлопчик фаворит.
  Але пекло оголець не чекав вiд людини такої швидкостi, одразу ж пропустив стрiмкий i сильний удар у пiдборiддя, брязнули зуби, але свiдомiсть не вiдключилася, навпаки Лев рефлекторно пробив ногою на зустрiч, зачепивши колiно.
  Хоча противник професiйно не тримав на переднiй кiнцiвцi силу тяжiння, то хльостка вiдповiдь вiдчув похитнувшись. Хлопчика-раба переповнювала злiсть, i вiн кинувся на свого вiзавi. Той спробував зловити дилетанта, але Лев, не звертаючи уваги на бiль у вилицi, зарядив юнаковi-послушнику гомiлки в печiнку. Той охає, з-за рота вилiтають згустки кровi, падає i слiд удар, що добиває, в голову. Щелепа лопається, наче просо з порваного мiшка сиплються вибитi зуби. Iншi послушники ахкають, повалений хлопчиськом якого ще й пiдлiтком назвати рано один iз найсильнiших бiйцiв iз числа учнiв. Звучить горн - кiнець сутички. Але Ераскандер на взводi, вiн би й надалi наносив серiю ударiв, поки кiстяк опонента не розсипався в криваве борошно. Невидима рука вiдкидає його та звучить голос Сенсея; рiдкiсний випадок "Йода" емоцiйний:
  - Досить Левеня. Ти вмiєш битися, керувати тiлом, але навчися наказувати i емоцiями! Не роби своїм союзником гнiв, не черпай сили з ненавистi. Бо Бог є любов! Зло агресивнiше, але незрiвнянно слабше добра!
  Лев не повiрив:
  - Це ще чому! Хiба диктат стелзанiв не свiдчить про протилежне?
  Сенсей логiчно вiдповiв:
  - Нi! Про силу творення свiдчить, що факт всесвiт буквально кишить розумним життям. Значить життєдайний початок домiнує у всiх свiтобудовах!
  З'явився палючий бiль у всьому тiлi, звичайно борошно, зате говорило про поступове ослаблення паралiчу. Що тепер робити?.. Хлопчик намагався пригадати слова великого гуру. Так, гуру та Сенсей володiли магiчною силою, вмiли подумки пересувати предмети, впливаючи на матерiю. Це вмiння стало б у нагодi i йому, але нiхто не вчив його прийомам вищої духовної сили, посилаючись на юний вiк. А може з самого початку Лев здався йому надто агресивним, який чудово освоює найскладнiшi прийоми єдиноборства, але не надто старанний при всiх своїх здiбностях у пiзнаннi фiлософiї - просвiтлiння!
  Тим часом павук ожив. Вiн щоразу набирав код, посилаючи гравiохвилi в ефiр.
  Несподiване виття, i стукiт перервали дiї павука. Звуки були гучнi та дивнi. Стук, якесь завивання, скрегiт величезними кiстками по металу. Температура почала пiдвищуватися, а скрегiт посилився. Павук вiдчайдушно заревiв. У цей момент один iз закривавлених пiратiв зумiв прийти до тями i пiдвестися. Видно, це була порода з посиленою живучiстю та феноменальною регенерацiєю. Павук скомандував.
  - Тримай на прицiлi примату!
  Потiм вiн кинувся до виходу i знову схопився назад.
  - Схоже, нам кiнець! Визволи його вiд мук! Нi, почекай...
  Волосатий, як ведмiдь гризли, з головою крокодила, зоряний корсар дiстав здоровенний тесак i, прийнявши стiйку, занiс ножа над Ераскандером.
  - Вiдсiки спочатку руки, а потiм той орган, яким найбiльше дорожать дурнi стелзани!
  Який механiзм тут спрацював, невiдомо, чи тiльки юнак вiдчув небувале вiдчуття. Йому здалося, що вiн здатний утримати смертоносну зброю не руками, а всiм тiлом. Пiрат розгубився, бо величезний тесак, викутий з архiкалестка (матерiалу у вiсiмнадцять разiв твердiший за алмаз) завмер у повiтрi, немов застигши в рiдкому металi. У розпачi найманець схопив нiж двома руками i щосили натиснув на рукоять. Лев вiдчув всю лють пiрата i водночас свою силу. Рiзко змiнивши кут нахилу, вiн пропустив вперед клинок супротивника, зробивши обманний круг, i лезо перетнуло ворога. Роздiлившись на двi половинки, потворний монстр звалився на пiдлогу. Ераскандер вiдчув найбiльше пiднесення.
  "Вийшло!"
  Лев зрозумiв, що може мати феноменальну духовну силу.
  Паралiч зник, i вiн легко пiдсiк свого супротивника, а лучемет пiд впливом лише однiєї думки сам опинився в його руках.
  Комаха, що фородить, заверещало:
  - Не стрiляй! Тобi нема куди подiтися примат! Мої друзi незабаром прилетять сюди! Проклятий стелзан!
  Промiнь бластера перервав його крики, розрiзавши павуку черепну коробку. Повiтря в примiщеннi задимилося, перетворюючись на задушливий окис фтору. Лев поспiшив вистрибнути з вiдсiку, що перетворився на газову камеру.
  Зовнi долинали дивнi завивання.
  Надворi панував дикий хаос, подiбний до нашестя демонiв з пекла. Навколо кишали гiгантськi, схожi на драконiв-тиранозаврiв тварюки. Але земним плазунам, до них ще, ой як далеко, цi були на зрiст кiлька сотень метрiв. Крiм них шалено носилися ще й комахи з рилами, як nbsp; ковшi екскаваторiв, плямистi багатобарвнi змiї завдовжки пiвкiлометра з вогненним диханням. У повiтрi пурхали гiгантськi метелики, мабуть, не хiтинової структури. На щастя, цим монстрам явно не до зруйнованого металевого уламка. Крила метеликiв переливались i слiпуче сяяли на сонцi. Свiтило стало набагато яскравiше, а його променi припiкали голу смагляво-бронзову шкiру юнака. Лев, не дивлячись на рiзь в очах, все ж таки встиг звернути увагу, що свiтил стало два. Можливо, цим i пояснювалися разючi змiни у навколишньому середовищi. Нова зiрка балу втричi бiльша за дiаметр, нiж земне сонце, i вивергалося жахливо iнтенсивним смарагдовим свiтлом. Температура повiтря перевалила далеко за сотню градусiв, при падiннi на ґрунт крапельки поту загрозливо шипiли. Ймовiрно, цi тварюки з появою другого свiтила виповзають iз пiдземель.
  Ераскандер спостерiгав небачене для людини видовище. Велетенськi тварюки вилазили прямо з ґрунту, виринаючи, пiднiмаючи хвилю зелено-фiолетових пiскiв, розриваючи ґрунт. Мабуть, так свiтить сонце на Меркурiї. Можливо, це свiтило ось-ось стане ще яскравiше. Добре, що зелене свiтло пом'якшує атаку на органи зору. Лев розгубився: у такiй обстановцi вiн, мов у пастцi. Одна надiя на "визволителiв", якi легко можуть стати катами.
  Температура продовжувала пiднiматися, завдаючи страждань...
  Мiцний хлопчик, обливаючись згодом, забiг назад у помешкання. Там продовжував клубочитись задушливий дим фторного оксиду. Продiрявлений труп валявся на пiдлозi. Його краще позбутися, списавши, у разi чого, на зовнiшнiх тварин.
  Ераскандер швидко закопав труп у пiсок, а в цей момент його помiтив один iз дивовижних монстрiв. З його гiгантської пащi, що нагадує печеру, спалахнув фонтан полум'я. Здiйснивши пристойний для такої гравiтацiї стрибок, Лев вийшов iз зони вогняного валу. Потiм розворот i потрiйне сальто з вiдходом з-пiд потоку вогню, пущеного чудовиськом навздогiн. Вогонь палив дуже сильно, плавлячи пiсок. Розвернувшись, юнак пальнув по вороговi з променем прямо по вискаленiй мордi. Промiнь лазера частково розрiзав хижу пащу противника. Звiр пiдстрибнув, помчавши вгору. Хоча лучемет i рубав противника на максимумi, розрiзана плоть звiра тут же зросталася, нiби була зроблена з рiдкого намагнiченого металу.
  Температура повiтря вже вийшла на двiстi градусiв, а монстри ставали активнiшими. Лев заскочив усередину зорельоту у пошуках бiльш потужної та ефективної зброї. Босi ноги хлопчаки танцювали на сковорiдцi, настiльки розпеченiй, наче пiд нею вивергався вулкан. У мозолистi, спiтнiлi руки потрапила гравiоружье з плазмовим зарядом. Громiздка зброя, але забiйна сила колосальна, плазмовi заряди вибухають, як бомба. Через прицiл видно червону самонавiдну пляму. Пострiл - плазма точно вдарила в вишкiрену морду, пролунав потужний вибух, слiпучий спалах, як вiд невеликої водневої бомби. Звiра розпорошило на кварки. В азартi юнак почав курити по iнших велетенський чудовисько. Навiщо? Просто було дуже жарко, i мозок не мiг придушити агресiю. Гiгантськi монстри спалахували i вибухали, їхнi останки падали на поверхню планети, розтiкаючись ртутними кульками. Гравiоплазмова зброя стрiляла, як кулемет. Бiльшiсть монстрiв полегла пiд розрядами.
  Але потiм сталося щось нерозумне...
  Дрiбнi кульки прямо на очах почали скочуватися в шматочки, з яких знову створювалися велетенськi чудовиська, як двi краплi схожi на свої колишнi образи, тiльки ще страшнiшого вигляду. Гiгантськi метелики знову злiтали в атмосферу, наганяючи крильми гарячу хвилю. Якими б не були тупими чи дивними цi iстоти, але вони все ж таки зрозумiли, звiдки йде стрiлянина, тож кинулися на штурм покрученого корпусу. Заряди з гравiоплазмової рушницi на якийсь час стримували монстрiв, але все має межу. Та й розряди добiгли кiнця.
  Отвори, що бiснуються, обклали бiйця з усiх бокiв
  Навколо затятi оскали, дикi Вiзги, божевiльне виття, в тому числi в ультра-дiапазонi, що терзає вуха. Найжахливiше це потоки вивергаючого вогню, що затопив весь простiр. Довелося знову сховатись у корпус корабля. Просто дивно, що хлопця не спалило живцем. Але в цей день його сили набули нелюдської стiйкостi. Тварини теж мали феноменальну силу. Вони рвали надмiцний корпус зорельота, його броньовану обшивку, як картонну коробку.
  Температура повiтря вже зашкалила за триста градусiв. Плоть почала обвугливатись, а свiдомiсть все почала сприймати у переривчасто-екранному виглядi. Вискаленi пащi... Атмосфера, перенасичена киснем... Вiд усього цього звичайна людина давно вже померла б. Леву просто пощастило, що раптово вiдкритi здiбностi пiдтримували життя та свiдомiсть у змученому тiлi. Юнаковi було не по собi. Бачачи розпеченi вивергаючi полум'я пащi, у хлопчика майнули думки про смерть - загадково i надзвичайно яскравою природою.
  - Я не хочу вмирати! Тiльки залишаючись живими, я зможу допомогти людству! - крикнув Ераскандер i захлинувся повiтряною хвилею, що обпалює. Мовою здулися пухирi, легенi здавила судома.
  Смерть... Що за нею? Вiн уперше подумав про неї, коли його мучили в пiдвалi Мiнiстерства кохання та правди, але тодi вiн був надто малий. Релiгiя стелзанiв вчить, що пiсля смертi iндивiд, народжений воїном Пурпурного сузiр'я, перемiщається та вiдроджується в iнший всесвiт. Там вiн продовжує воювати i служити iмперiї, його особистiсть та пам'ять зберiгаються, а iншi типи пiсля смертi стають рабами iмперiї. Точно юнак не пам'ятав, та й не так сильно був знайомий iз їхньою культурою. А де йому бути, адже вiн людина? Мабуть, раб завжди завжди пiд ярмом.
  Однак це дитяча дурiсть, у всьому покладатися на стелзанiв! Може, мають рацiю люди, особливо християни...
  Останнi перегородки руйнуються, жар, подiбно до хижого звiра, пожирає плоть. Ось воно пекло, де палає i мучиться кожна частка тiла. I все-таки мудре вчення, i слово вiри у землян, хоч i позбавлене й незначної частки привабливостi.
  Вже краєм ока Лев побачив, як небо темнiє, а з повiтря сиплються бiлi та синi кульки, якi, падаючи вниз, вибухають i лопаються. У головi залунав дзвiн... Потiм розпечене залiзо встромилося в тiло, зануривши простiр у непроглядну темряву променисто слiпучого полум'я...
  Роздiл 20
  Пiдлий, жорстокий каратель
  Завзято iмперiї служить!
  Ну а на дiлi зрадник -
  Низький i жалюгiдний прислужник!
  В iншiй точцi безкрайнього космiчного простору на далекiй Землi завершувалися останнi приготування до вiзиту iнспектора. За чутками, до прибуття зорельоту залишалися лiченi днi. Робочу силу та колонiальний апарат трясло, наче смертельно хворого у лихоманцi.
  ***
  На планету (i це стало сенсацiєю) прибули особисто: державний радник дев'ятнадцятого класу, куратор сектора, заступник гiпергубернатора та галактичний гiпергубернатор двадцятого класу. Цi радники були вищими за рангом Фагiрама Шама. Тому їх зустрiли як високих гостей, як репетируючи вiзит Старшого сенатора з незбагненно стародавньої, хоч мабуть переживає застiй цивiлiзацiї.
  Здавалося, що всю планету вiдмили суперочисником. Все буквально сяяло i iскрилося на сонце, що вiчно сяє. Вночi Землю висвiтлювали дзеркала iз тонкого дзеркального гiберфану. Здавалося, що сонце взагалi не заходить. Багато людей забули, як виглядає зоряне небо. Покриття дорiг змiнили, заливши поверхню надмiцним лаком, а ландшафт навiть пiдфарбували люмiнесцентною фарбою, вирiвняли та пiдмазали дерева. Навiть уздовж путiвцiв розбили клумби, а бiля них - фонтани. Все було гiгантським за розмiрами, дивовижними формами i кольорами. Стелзани, як метелики, любили все яскраве та велике. Величезнi квiти красиво виглядали разом iз асамблеями скульптур. Вони виблискували смарагдами, червонiли рубiнами, синiми сапфiрами, золотилися яскравiше за найчистiше золото.
  Пiдлабузнi служителi суперiмперiї перестаралися, прилизавши i прикрасивши планету до неправдоподiбностi.
  Аеродром, де мав приземлитися високий гiсть, вислали килимами, пишнi настiльки - довгi ноги потопають по колiно, а тканина i малюнки, що не в казцi сказати, нi пером описати, теж було занадто. Такого привiлею з етикету гiдний лише сам гiпергубернатор i чиновники класом вище. Фагiрам старався не дарма. Крiм того, це дозволяло списати багатомiльярднi вкраденi суми.
  Курируючий вiдновлювальнi роботи ультрамаршал Еророс спочатку заперечував. Але натяки на брак завзяття i на фiнансовi махiнацiї збили з нього спритнiсть. Вiн також мав колосальний прибуток вiд пiдпiльної торгiвлi людською шкiрою, кiстками та iншими частинами тiла. Особливо великi суми платили синхи, можливо через те, що людська шкiра така схожа на аналогiчний покрив стелзанiв. Можна було прибрехати перед самкою що зняв її з найлютiшого вигляду у всесвiтi.
  Вiдразу з двох вiдомств "Вiйни та перемоги" та "Кохання i справедливостi" прибули директиви, що посилюють владу губернатора i розширюють його повноваження, остаточно заплутавши ситуацiю.
  Формально ультрамаршал Еророс пiдпорядковувався Департаменту охорони трона, незважаючи на те, що Земля була жахливо далеко вiд метрополiї. Через що i виникли правовi колiзiї та дублювання функцiй.
  Але в тому, що необхiдно провести святковий парад з нагоди прибуття високих гостей консенсус був досягнутий досить швидко, хоч i не обiйшлося без суперечок. Фагiрам хвалькувато заявив:
  - У нас чим справити враження на високих гостей! Парад буде гiдним...
  Трiйця i справдi з'явилося на величезному зорельотi, жахливому формою, немов подвiйна касатка з головами гострих кинджалiв. Щоправда, в останнiй момент з'ясувалося, що гiпергубернатор та його чарiвна заступниця вiдклали вiзит через невiдкладнi справи в iншiй частинi галактики. За те з радником прибули двi його секретарки. Рослi самки в пурпурових шкiряних костюмах багато прикрашених срiблястими та рубiновими шипами з жахливим малюнком.
  Разом радником вони з гуркотом ступали в повiтрi, рухаючись невидимим оком трапом. Сам радник був атлетично складний, але на вiдмiну вiд iнших стелзанiв дуже масивний. Його м'язи були гiпертрофованi немов карикатура з журналу культуриста. Скафандр у вельможi прозорий до попереку, мабуть великий чин хотiв демонстрацiєю м'язiв справити враження на тубiльцiв.
  А особливою повiтряною дорiжкою проходив парад. Першими летiли одномiснi винищувачi ударного флоту. Наймасовiша модель у виглядi хижого напiвпрозорого з вихiдними тонкими дулами випромiнювачiв ската, далi конструкцiя немов яструб зi стрiлоподiбними крилами. За ними двох i тримiснi машини, теж схожi дизайном, але бiльшими.
  Але бiльш екзотично виглядали танки, що ширяли над поверхнею. Вони були схожi на аналогiчнi земнi машини початку двадцять першого столiття, але ще бiльш сплюснутi з акулячими плавцями по бортах. Природно лiтаючi, тому що всi бойовi конструкцiї Стелзанату були пристосованi до бойових дiй у рiзних площинах.
  Танки все ж таки дещо вiдрiзнялися i за розмiром i дизайном. Рознило i озброєння, включаючи новi штурмовi гiперлазернi гармати.
  Технiка текла в повiтрi наче кiлька дуже довгих удавiв. Великi машини ширяли окремою колоною намагаючись пiдходити за типами, дрiбнiшi навколо них, облiтаючи навколо, так що навiть здавалося, що рукотворнi, механiчнi рослини-хуртовини обплiтають товстiшi, але також стовбури, що рухаються.
  Своєрiдно виглядали й гравiоцикли, ними стелзани виконували фiгури вищого пiлотажу, рухаючись, то задом наперед, демонструючи нальоту траєкторiї як багатокутникiв, чи ще складнiших фiгур. Незабаром i до цього "хоровода" приєдналися й iншi машини. Зокрема штурмовi катери скидають на вигнутий як крило чайки кiвш екскаватора, тiльки замiсть зубiв несуть анiгiляцiю стовбури рiзних знарядь. Смертоноснi апарати розмальованi пiд земний камуфляж i змiнюють забарвлення в автоматичному режимi, що посилювало враження у аборигенiв. Незважаючи на зовнiшню незграбнiсть, цi потужнi машини в польотi виконували маневри "гармошка", "вiяло", а потiм їх рухи стали зовсiм непередбачуванi i стрiмкi, немов м'ячики в вiртуозами, що пiдкидаються жонглерами.
  Були тут i величезнi крокуючi роботи... Зважаючи на низьку бойову ефективнiсть, вiн перебував на озброєннi армiї Великого Стелзанату, але їх демонстрували як трофейну зброю, захоплену в iнших, зламаних Пурпурним Сузiр'ям цивiлiзацiй.
  Кiбернетичнi монстри висотою до пiвтора кiлометра вражають, здається навiть чiпляють легенькi куповi хмари. На вигляд робот, що крокує, - типовий клiщ з пусковими установками, вiд його лап здригається земля. Пiдскакують камiнчики... Дерева трясуть немов ворсинки в щiтцi, а квiти на гiлках брязкiтують важкими, бронзовими дзвiночками.
  А ось i дисколет, теж багатi за класифiкацiєю, i рухаються по-рiзному то кидаючись на бiк, то крутячись у повiтрi юлою. У повiтрi ширяють i пусковi установки мiнiатюрних ракет... На вигляд вони як пiдноси у виглядi риби, а зi спини, вистрибують, а потiм ховаються голки ракет.
  На цьому тлi тубiльнi пiхотинцi, що марширують, виглядають майже шкода. Правда їм пошили ошатну форму, лакованi чобiтки так i сяють на сонцях. Солдати мiцнi, стрункi, молодi. Попереду вже зовсiм ще хлопцi барабанщики та трубачi. Вони в шортиках, у вишитих у виглядi картин звiряток гольфами i тiльки вироблених на фабриках сандаликах, теж з блискучою, глянсовою шкiрою. Сорочки бiлi як кудель, але впоперек семикольорова смуга прапора Пурпурового Сузiр'я.
  Хлопчаки дуже гордi своїм вбранням, i особливо кепочками з козирками, головними уборами прикрили волосся, що вигорiло на сонцях. Вони тепер в одязi як панове, та iншi тубiльнi пацанята - голопузя босота мiцно їм заздрить. Хоча з незвички не так вже й комфортно в параднiй сукнi, як їм було голяка i босонiж, стрибаючи загартованими пiдошвами по гарячих колючих камiнчиках або м'якої лоскочучої п'яточки генетично модифiкованої травинцi.
  Жiноча полiцiя ще чепурнiша, наче тубiльнi дiвчата зiбралися на бал. Бiльшiсть з них вiддали перевагу освiтленню шкiри, до свiтлої бронзи, i тим вони стилi ще бiльш симпатичнi. Тим бiльше що чорна шкiра, не гармонiйна для слов'янських або арiйських рис обличчя, з блакитними, смарагдовими очима, переважно бiлим або золотистим волоссям.
  Дiвчатами з тубiльних вiйськ видали було чудовi туфельки на високих пiдборах, але маршовий крок перетворився на елементарне борошно. Тому взуття злегка модифiкували, i каблучок змiнював розмiри, полегшуючи крок, а тканина, що торкалася шкiри, була м'якою, пiдтримуючи комфортний температурний баланс.
  Пiхота Стелзанов звичайно ж лiтала, їх форма до певної iнтенсивностi дозволяла тримати рiзнi вражаючi впливи. Навiть пряме попадання крилатої ракети типу "Томагавк" могло в кращому разi лише трохи струснути подiбного легкого окупацiйного вояка.
  Найцiкавiшими учасниками параду виявилися кавалеристи. Не на конях звичайно: багатонiжки-лiфiкаки, щось бродi гiбрида гусеницi та верблюда. Дуже швидкi, гоночний автомобiль обженуть. Наїзники та наїзницi з прапорами, зброєю у тому числi й холодною.
  Але ось i на конях є вiйська... Цi скакуни дуже гарнi, теж генетично покращенi, а на них вершницi прикрашенi стрiчками та квiтами. Костюми як древнiх росiйських княгинь на полюваннi, деякi дiвчата i в шубках з розкiшного хутра. Навiть обличчя спiтнiли вiд поту, але амазонки не скаржаться, хоч температура як на екваторi опiвднi, а вони в такому одязi, що i для Сибiру далекого двадцятого столiття в розпал зими тепленько.
  Великi дресированi ведмедi розфарбованi пiд усi кольори веселки крокують на двох лапах строєм i майже точно в ногу. При цьому грають на рiзних музичних iнструментах: балалайках, контрабасах, барабанах, вiолончелi i навiть на скрипках. Причому дуже складно... Хлопчики та дiвчатка з-помiж прислуги носяться миготливими стрибучими кросiвками, кидають їм ласощi та подають напої. Особливо жадiбно ведмедi змокають приготовлену за давньоруськими рецептами горiлку. Кросiвки в дiтей вiком немає простi, вони нейтралiзують бiльшу частину сили тяжкостi дозволяючи високо пiдстрибувати, i навiть кiлька секунд зависати у повiтрi.
  Показують рiзнi номери та iншi тварини, як серед традицiйної для планети Земля форм фауни, так i з iнших екзотичних свiтiв. Ось наприклад чого варта тварина з плитковою бронею i лiтаюча за допомогою керованої гравiтацiї i багато розписаних крилець лише коригувальних полiт.
  Парад був гiдним i Державний радник Шахрай Кiдала з явним небажанням все ж таки був змушений схвалити:
  - Є на що подивитися! Це не сама вакуумна дiра у всесвiтi.
  ***
  Зал засiдання був переповнений. Там зiбралися численнi чиновники з рiзних кiнцiв галактики. На них багато прикрашенi мундири, в руках трясуться променемети рiзних конструкцiй. Здоровi, масивнi, з готовими порвати форму м'язами, самцi i самки з лютими поглядами скорпiонiв у людськiй подобi, схвально скрикувала, i цiлком по-людськи плескали в долонi.
  Державний радник говорив. Вiн говорив з пафосом, то надуваючи, то навпаки злегка здув груди:
  - На нас лежить вiдповiдальнiсть перед державою. Нам, чесно кажучи, начхати на це чудовисько Деза Конорадсона. Головне, жодна таємниця не має пiти з цiєї планети. Вам зрозумiло, що я маю на увазi? Є претензiї до мiсцевої влади. На всiх, я наголошую, на всiх планетах ватажки iнсургентiв-повстанцiв вiдомi та знищенi або давно працюють пiд ковпаком спецслужб. А тут головний ватажок терористiв Горностаїв i Принц-зiрка (чиї особи навiть не встановлено!) досi не виявлено. Це сором на всю галактику! Ватажка знає вся планета, але про нього не вiдає Служба безпеки. I це при посиленому мiсцевому гарнiзонi, чиє озброєння ми щойно бачили, за могутньої шпигунської мережi, колосальної армiї прикриття. Однi нашi супутники з далекої орбiти здатнi фiксувати одразу всю площу планети, бачачи найменшi деталi, аж до мiкроба.
  Стелзани слухали мовчки, у деяких очi нервово бiгали, побоюючись зачепитися поглядом за високу, прикрашену статуями грацiозних, але при цьому й моторошних неземних виглядом звiрiв трибуну. Радник говорив незважаючи на весь пафос спокiйним тоном, але раптом вибухнув ведмежим риком:
  - Ганьба! Я не зазнаю цього! Даю три доби на пошук i впiймання лиходiя, ватажка мiкробiв! Особисто вручаю нагороду за його голову! У разi провалу всiх знищу, анiгiлюю, розпорошу на преони!
  Зi всього розмаху громила всадив пудовою лапою по трибунi. Виточена iз цiльного смарагду склянка з вигородою пiдскочила i, впавши на бiк, пролилася на мундир сановника дев'ятнадцятого класу.
  - Ну i витiвка! - невдоволено буркнув Еророс. - Зазвичай так не роблять чини такого калiбру! Витримка сильного, найкраще стримує азарт безсилої лютi ворога!
  Радник Кiдала, продовжував сiдати:
  - Примати з фекалiями в головi, ви думаєте, що це не сором, коли вибухають центральний палац у самому центрi колонiальної столицi. Жодна з цих мавп не має пiдiйти i близько до резиденцiї. Де охороннi сканери, що фiксують присутнiсть мiнiваркових зарядiв, просвiтлення захисними полями всiх тубiльцiв, що вколюють в особливо охоронюваних або просто важливих об'єктiв. У металмедузi буде гiперплазмова анiгiляцiя вам, за таку недбалiсть, i загибель особин найвищої раси у Всесвiтi!
  Еророс i самому було соромно. Та технiчнi можливостi такої колосальної iмперiї, дозволили крутiше будь-якого рентгена, висвiтлити разом тiла робiтникiв на величезнiй площi виключивши можливiсть понести до палацу, навiть макове зернятко всерединi зуба, але... Фагiрам загнав на чорному ринку, бiльшу частину дефiцитних деталей гiперсканерiв, в результатi тi майже нiчого й не бачили. Губернатор гордовито заявляв, що цiлком достатньо елементарного просвiтлення, все одно цi дикуни надто примiтивнi, для високотехнологiчних пiдривних гостинцiв. А виявилось немає все тривiально; термодетонатор диверсанти пронесли в шлунку ... Теж нова технологiя для терористiв, коли полiморфний предмет легко заповзає диверсанту всередину i також швидко витягується ... Сучасна рiч, навряд чи її могли кустарним способом виготовити самi партизани, як i мiнi-термокваркових заряд. Значить або чорний ринок - мафiя безсмертна, або навiть постаралися синхи i з ними, забезпечивши землян, щоб послабити свого основного конкурента.
  Почулася пронизлива як вереск ошпареної в окропi тещi трель дзвiнка...
  - Що ще?! - Дико гаркнув радник.
  - Важливе повiдомлення вiд гiперультрамаршалу. - оголосив низьким голосом охоронний з п'ятнадцятьма гарматами робот.
  Секретарка агресивно струснувши в зал кулаком, голосно вигукнула:
  - Не спокушайтеся, оргвисновкiв вам не уникнути!
  - Я зараз дам вiдповiдь! - Кидала, розкришив у своїй широкiй лапi смарагдовий кубок. - Але на вас чекає пульсарний промив!
  Високий, але трохи товстий тип повернувся i почав щось надривно кричати в напiвпрозорий апарат, поданий роботом. Стелзановець-сановник гарчав i вив. Це було схоже на вереск свинi. Потiм вiн звитяжно подивився на оточуючих - його вигляд виражав дику радiсть.
  - Цей ртутний слимакiв Дез до нас не їде, вiрнiше вiн затриманий. Вiн довго сидiтиме, поки йтимуть розгляди. Ха-ха-ха!
  Вiн пiдняв угору товстi, як двi колоди, руки, схрестивши хрест на хрест. Це був знак, що позначає перемогу чи "вiкторiю" у Пурпурному сузiр'ї.
  - Тепер планету можна випарувати, зруйнувати та спалити. Обмежувач зiрвано i все дозволено!
  Еророс не витримав:
  - Це наша планета i її охороняє особистий наказ iмператора. А ось у питаннях екстраординарних заходiв я - господар. I наказ про знищення Землi може лише сам iмператор!
  - Заарештуйте ультрамаршала Еророса! Заарештуйте цього рядового штрафника, не зволiкаючи! - кидала шалено забарабанив пiдборами по пiдлозi.
  Ультрамаршал схопився за ультрабластер. Губернатор Фагiрам недбало кивнув охоронi, мовляв, спокiйнiше, та й сам вимовив крадливим тоном:
  - Можна й заарештувати, але розжалувати ультрамаршал має право лише голова Департаменту охорони трона. А планету справдi не можна знищити без санкцiї iмператора. Всiм добре вiдомо, що iмператор не любить, коли порушують його iнструкцiї.
  Можна було подумати, що губернатор мiсцевої планети авторитетнiший за галактичний гiпергубернатор, але лютий вереск припинився.
  - Мабуть, я надто погарячкував. Поки що планету не будемо знищувати. А цього Ероса пiд арешт!
  - Ваша височина, це все дрiбниця! На нас чекають iншi гостi, якщо ви зволите їх прийняти. - знущально посмiхаючись прокудахтав Фагiрам.
  Здавалося, що цей звiр мав вибухнути, але вiн також машинально, мов чужим голосом, вiдповiв:
  - Я прийму їх! Засiдання оголошується закритим!
  Радник розвернувся i, перебiльшено голосно тупаючи чоботями мармурово-кораловим покриттям, гордо випнувши груди, пiшов до виходу.
  - У нього чоботи пiдкованi гiперзолотом (метал за цiннiстю в двадцять п'ять тисяч разiв перевершує червоне золото!), можу битися об заклад!
  Ультрамаршал Урлик Еророс подумки плюнув у спину сановнику.
  - Я доповiм у центр, що такi неврiвноваженi типи ганьблять владу. Напевно цей високопоставлений мудак наркоман.
  Це воїн Пурпурного сузiр'я сказав про себе.
  Коли радник вийшов, заграв гiмн Iмперiї великого Стелзанату.
  На виходi вiце-гiпергубернатора зустрiчали солдати, що вишикувалися в колони, i бойовi роботи. Лазернi автомати та плазмовi променемети виблискували на сонцi. Радник iз надзвичайною спритнiстю для своєї двохсот п'ятдесяти кiлограмової тушi заскочив у броньований закритий фланер i пiдлетiв до свого зорельоту. Обидвi секретарки волiли використовувати гравiоцикли. Величезний космiчний корабель без зайвих прощальних слiз вiдбув у невiдомому напрямку. Еророс висловився:
  - Можна все в життi зганьбити, не можна тiльки жити поганкою!
  Здавалося, можна розслабитися, але через кiлька годин ультрамаршал отримав повiдомлення. То був сигнал тривоги максимально високого рiвня небезпеки.
  - Зафiксовано появу з боку зовнiшнього сектора iз мiжгалактичного простору величезної флотилiї невiдомих бойових зорельотiв. У тому числi навiть флагманськi гiперлiнкори. По всьому сектору введено автоматичну тривогу. Противник перемiщається до нашої планети. На його боцi переважна перевага. Якщо ворог не сповiльнить рух, зiткнення вiдбудеться через двi з половиною години.
  - А де сили зовнiшнього сектору охорони галактики? - похмуро, вiдчуваючи пiдробку, спитав Орлик Еророс.
  Через кiлька секунд була пiсклива вiдповiдь:
  - Вони постiйно заявляють, що їхнi сили нiчого не бачать. Загалом iз цiєї спiральної дiлянки галактики всi вiйськовi зорельоти видаленi.
  - А як сусiднi планети? Їхнi гарнiзони повiдомленi? - Ультрамаршалу здалося, що його начинки провалюються в гравiтацiйний колапс.
  Тут уже вiдповiв знайомий жiночий голос генерала Сiми, дiва випалила як iз автоматної черги скоромовкою:
  - Вони не мають достатньо сильного прикриття. А у нас є нова iнформацiя, ще тривожнiша iнформацiя. Кiлькiсть зорельотiв вже досягає багатьох сотень тисяч, а рiзнотипний тоннаж i конструкцiї однозначно говорять про їхнє iногалактичне походження. Є навiть лiнкори дiаметром майже рiвним так добре нам знайомому Мiсяцю, з немов ватяними бортами. А деякi моделi страшенно химернi, навiть гравiорадари передають, лише зламанi пучки лiнiй, що свiтяться.
  Еророс нестримно свиснув:
  - Схоже на зорельоти синхiв та тисяч iнших зiркових цивiлiзацiй. Це дуже серйозно! Невже це нова мiжгалактична вiйна?
  Iнша дiвчинка-генерал висловилася:
  - Таке абсолютно неможливе без цiлого виводу гризунiв у вiйськовiй верхiвцi, адже наша галактика ще далеко не прикордонна.
  Ультрамаршал вiдчайдушно гаркнув:
  - Тут явна зрада! Це ви мали на увазi Фай Швидка? Цi мокрицi не могли пропустити без зради та хабарiв такi великi сили!
  Самки-генерали хором пiдтвердили:
  - Зрада Стелзанату! Треба термiново надiслати екстрену шифрограму до Департаменту охорони трона. Нас нахабно зрадили зрадники в самому серцi iмперiї.
  Орлик поспiшно набрав клавiатуру, на кiборгекранi спалахнув код i стоп! Широкий монiтор несподiвано згас...
  - Зовнiшнiй супутник гiперзв'язку знищений залпами iз планети транс-Плутон.
  Безпристрасно доповiв комп'ютер.
  - Ввести дублюючу систему!
  - Система виведена iз пiдпорядкування зовнiшнього сектора. Вона прямо пiдпорядкована губернатору Фагiраму Шаму. Вас тим часом викликає сам Фагiрам Шам. - вiд тарабанив автомат.
  Спалахнула тривимiрна проекцiя ублюдочного жирного вугiльно-чорного обличчя.
  - Привiт мiй друг! Ти, бачу, в шоцi! Протри очi i струснися. Влада тепер належить сильним. А ти слабкий, як медуза кинута на палаючий пiсок пустелi. Повна тобi ляска, але я добрий i вiдходливий. Фагiрам готовий зберегти твоє жалюгiдне життя, якщо ти i твої зорельоти складете зброю i мирно зустрiнете гостей. Ти присягнеш на вiрнiсть нової влади i, можливо, збережеш посаду. Вибирай! Життя або смерть...
  Голова ультрамаршала напружено запрацювала. Служба у спецвiйсках привчила до холоднокровностi та прагматизму.
  Що робити у такiй ситуацiї? Нерозумно загинути просто так, без користi справи? Хитрiсть мати перемоги, якщо за неї ще й кавалер щасливого випадку!
  - Я готовий пiдкоритися i виконувати накази вищого керiвництва. Нехай наказ, оформить найвища влада! - рикнув Еророс, розумiючи, що вiдразу не можна тремтiти лапками до верху.
  - Не висловлюй алогiзми. Краще вiддай наказ про здачу зброї та вiтай переможцiв! - Насилу стримуючи смiшки, заявив маршал-губернатор.
  - Неможливо вiтати. Офiцери не зрозумiють. Максимум, почесна капiтуляцiя. - Ультрамаршал глянув на монiтор i свиснув. - Та їх тут цiлi мiльйони, навiть багато мiльйонiв бойових зорельотiв усiх мастей!
  - Гаразд, хай капiтулують i дозволять нашим гостям приземлитися на планети. Це нас влаштує! - Фагiрам лiниво позiхнув.
  - Є! Я вiддам наказ! - Еророс на секунду завагався.
  - "Фотонь" молекула! - немов на сонного хлопчика-раба гукнув губернатор-пiтекантроп.
  ***
  Вiдшлiфувавши привiтання, Орлик розвернувся i почав виводити наказ. В принципi, можна було вiддати команду i жестом через сканер, але система паролiв i блокувань так часто змiнювалася, що було визнано економiчно доцiльнiше використовувати давнiй спосiб передачi iнформацiї. Крiм того, можливий варiант важкого поранення, коли наказ доводиться вiддавати рiзними частинами тiла або звуком, а ще краще - телепатичним iмпульсом.
  - Я знав, що ти тямущий хлопець!
  Iдiотська посмiшка перекосила чорнильне обличчя дядька Фага. За мiрками стелзанiв губернатор був справжнiм виродком, та й людським теж - горила i те фотогенiчнiше. I голосочок гiрший за шипiння гадюшника в трясовинi.
  - Я знав, що ми зрозумiємо одне одного. Наразi ескадри увiйдуть у ваш сектор.
  - Краще в пащу дракона! - пробурмотiв Еророс.
  ***
  Через деякий час у простiр Сонячної системи виникли численнi групи iнопланетних зорельотiв. Ескадрилья кораблiв Пурпурного сузiр'я шанобливо розступилася перед незлiченними iногалактичними армадами.
  I ось почеснi гостi рiзних забарвлень спускаються на землю. Так як зорельотiв занадто багато, переважна бiльшiсть iз них просто зависають у просторi, а то чого доброго зiб'ють планету з орбiти. А на Землю десантується мала частина свiтової фауни на найлегших кораблях та десантних капсулах. Деякi монстри стрибають прямо з орбiти. Висаджуються гiпержахи в iндивiдуальних бойкостюмах, спецiально пристосованих для битв у вiдкритому космосi. Тут повно рiзних iстот: членистоногi, медузоподiбнi, плазуни, червоподiбнi, металевi, кремнiєвi, кальцiєвi, фторнi. Навiть радiоактивнi види на основi урану, Плутона, радiю та багатьох iнших елементiв. Розмаїття форм вражало. Щоправда, iстоти з радiоактивних елементiв були, як кажуть, умовно розумнi. Однак цi живi органiзми були здатнi боротися.
  nbsp; А ось i дисколети, теж багатi за класифiкацiєю, i рухаються по-рiзному то кидаючись на бiк, то крутячись у повiтрi юлою. У повiтрi ширяють i пусковi установки мiнiатюрних ракет... На вигляд вони як пiдноси у виглядi риби, а зi спини, вистрибують, а потiм ховаються голки ракет.
  Їх зустрiчали численна тубiльна полiцiя та зiгнанi до груп аборигени-трудовики. Все одно, одягу на всiх багатьох сотень мiльйонiв не вистачало, тому переважна бiльшiсть тубiльцiв, як i ранiше, ходили голяка, нерiдко i без пов'язкiв на стегнах, нiж земляни схожi на справжнiх дикунiв.
  Iнопланетнi створення висаджувалися у рiзних, заздалегiдь намiчених точках Землi. Тому їх могли бачити мiльярди людей. Видовище справдi було приголомшливим. Особливо, якщо врахувати, що багато землян навiть стелзанiв живцем не бачили. Тих людей, якi удостоїлися честi бачити iншi свiти, можна на пальцях перерахувати. Рiзнобарвнi створiння, вкритi пiр'ям, лускою, шипами, голками, гачками, лезами, слизом, панцирями, голою шкiрою, бронею, вогненною плазмою та iншою дивовижною мерзотнiстю. Частина iнопланетян була в герметичних скафандрах, iншi були обвiшанi зброєю так густо, що їх самих не видно було за цими купами стрiлялок мислимих i немислимих конструкцiй. Бiльшiсть людей, особливо дiти, виражали бурхливе захоплення, веселячись, смiючись i танцюючи. Слiд зазначити, що дiтей та пiдлiткiв Землi було навiть бiльше, нiж дорослих особин. Наслiдок високої народжуваностi та генетичних вiрусiв, що викошують старше поколiння. Лiтнi люди розумнiшi за молодь, але працюють гiрше. Таких рабiв мати не рацiонально. За допомогою керованої бiологiчної зброї генотип практично всього людства змiнений таким чином, пiдневiльне населення перестало старiти, i навiть бороди на обличчях стали рiдкiсним явищем аномальним вiдхиленням (як, наприклад, до окупацiї ними були шiсть пальцiв або сiамськi близнюки!). Але довгого життя люди не отримали, адже чим бiльше тобi рокiв, тим звичайно знань iз досвiдом додається... А розумний раб це погано. Ще римляни говорили - тупiсть ближча до покiрностi, жвавiсть розуму до лиходiйства!
  Тож дорослi особини помирали в промiжку шiстдесят-сiмдесят рокiв, без болю увi снi. I це звичайно ж везiння. Деяким людям з-помiж мiсцевих прислужникiв могли як заохочення i продовжити нiкчемне земне iснування. Але iснували технологiї, якi робили смерть тубiльцiв надзвичайно болiсною, караючи таким чином за надмiрну норовливiсть i допомогу партизанам!
  Iнопланетнi створення про щось плескали мiж собою. Iншi робили жести у вiдповiдь привiтання. Величезна кiлькiсть аборигенiв-людей було зiгнано до Центрального космопорту, де вони мали дружно вiтати "почесних гостей".
  Декiлька прибульцiв видiлилися в окрему групу. Судячи з регалiй, це були ватажки мiжгалактичного зброду. Вони перегукувались мiж собою, про щось капосно цвiрiнькаючи.
  Ультрамаршал Еророс, не втримавшись, сплюнув, як це огидно.
  Державний радник зi своїми кралями виник нiби чортик iз табакерки. Немов вiдлiт на зорельотi був якоюсь хитромудрою виставою, а насправдi вони й не покидали Землю.
  Втiм, Орлик цiлком резонно розсудив, що це могли вiдвалити двiйники, тим бiльше, що дiвчата чомусь затрималися i наздоганяли сановника на гравiоциклах хоч i паслися разом iз шефом. Мiг бути й iнший варiант, використовуючи розлад планетарного захисту повернутися на невидимому розвiдувальному модулi. I ще безлiч рiзних способiв обвести його навколо пальця.
  Як би там не було почесний вельможа i маршал-губернатор вийшли зустрiчати дорогих гостей.
  За покриттям космопорту було розстелено заздалегiдь приготовленi розкiшнi в дорогоцiнному камiннi килими та їх кiлькiсть навiть додалася. Сотнi тисяч босоногих смугленьких дiтей iз рiзнокольоровими прапорцями в руках вишикувалися у квадрати. По черзi пiднiмаючи тi чи iншi прапори, вони показували написи привiтання. Ця дiя, безумовно, репетирувалась заздалегiдь.
  Мовою стелзанiв можна було прочитати такi написи: "Ласкаво просимо до нас!", "Ми належимо тобi!", "Володи нами, о, найбiльший!", "Слава iмператору - повелителю всього Всесвiту!"
  Один iз галактичних командирiв був настiльки величезний, що своєю з дев'ятьма фалангами в присосках кiнцiвкою легко схопив за пояс i пiдняв радника, вiтаючи його таким своєрiдним способом. Здавлений радник, загорлавши нелюдським голосом, почав вiдбрикуватись.
  Серед охоронцiв, з-помiж стелзанiв, виник рух, блиснули променемети. Фагiрам жестом зупинив охорону.
  - Спокiйно, ситуацiя пiд контролем!
  Гiгант, що вдвiчi перевищує розмiр великого слона, акуратно поставив на мiсце сановника. Той почав кудахтати i, заїкаючись вiд страху, перевiряв:
  - Я вiтаю вас, мої доблеснi союзники i чудовi друзi. Давайте пройдемо до нашого тронного залу.
  Почулося схвальне рохкання i каркання. Потiм процесiя рiзномастних типiв рушила вперед за зрадником-губернатором.
  Ультрамаршал Еророс дивився на топке видовище з гнiвом, що ледве приховувався. Стадо псевдорозумних iстот так розлючено друкувало крок, що примудрилося порвати мiцну напiвметалеву тканину килима. I цим паразитам довелося шанувати?
  ***
  Резервний тронний зал (старий ще не вiдновили) був величезний.
  Однак до нього входили новi командири зорельотiв. Чимало їх кiлькiсть скидалося габаритами i пиками на динозаврiв. Хоча були й такi, що були схожi розмiрами на невелику кiшку, а також безлiч гiбридних форм, яким i вiддалену аналогiю серед земних iстот не знайдеш.
  Зал заповнювався до краю. Зорянi вояки стикалися один з одним, верещачи i дряпаючись. Сяк-так, насилу, вдалося вiдновити якусь подобу порядку.
  Першим слово взяв Фагiрам. Збоку могло здатися, що вiн раптом став ватажком Галактики.
  Мова загалом була плутанною та банальною. Суть зводилася до необхiдностi вести священну вiйну до знищення i повалення ненависного режиму стелзанiв. Цiй нацiї космiчних паразитiв, зоряних упирiв, мертвою хваткою тих, хто вчепився в артерiї розумного галактичного життя. Демагогiчнi висловлювання викликали бурхливi крики, вереск, ревiння численної публiки. Бiльшiсть з них навiть не розумiла, про що йдеться, зате волала i тупотiла просто за компанiю.
  Потiм на трибуну вийшов комаховий представник синхiв. Посмикуючи нерозвиненими крильцями, синих намагався пищати в мiкрофон, перекриваючи гвалт, пiднятий побратимами по розуму. Декiлька монстрiв люто рвалися до трибуни, прагнучи взяти слово першими. Солдати iз синхiв намагалися їх утримати, але були затоптанi багатотонними тушами. Спроба стягнути "комара" з трибуни виявилася невдалою. Охорона увiмкнула силове поле, вiдкинувши мастодонтiв. Тушi вiдлетiли з великим прискоренням, розкидавши та побивши iнших умовно розумних суб'єктiв. Почалася тиснява, блиснули свiтловi клинки ближнього бою, наїжачилися променемети. Здавалося, що ось-ось почнеться бiйня.
  Громовий голос, посилений репродукторами, перекрив якофонiчний гвалт. Кiлькома галактичними мовами з рiзними звуковими хвилями голос став закликати до спокою.
  - Не час влаштовувати мiж братами сум'яття, коли ми зiбралися разом у спiльний похiд свiту. Зберiгайте сили для вирiшальної вiйни. Давайте дамо слово командиру синхiв, представнику Золотого сузiр'я. У нього найбiльша ескадра бойових кораблiв. Потiм виступатимуть iншi.
  Гвалт трохи затих. Настала вiдносна мовчанка. Монстри про щось шепотiли. Їхнiй шепiт був схожий на скрип скла, коли його дере собача лапа.
  Сiнх почав щось свербiти в мiкрофон, вiн хвилювався, вiд чого тонкий голос комахи здавався ще противнiшим. Пiсля стали виступати iншi бабки-суб'єкти. Загалом полемiка розгорнулася з приводу - чи нападати на центр Галактики чи одразу, не гаючи часу, йти в серце iмперiї. Дехто почав наполягати на пограбуваннi та руйнуваннях планет, що зустрiнуться на шляху. Особливо старалися космiчнi пiрати. Вони настирливо репетували у тисячi ковток, вимагаючи свою частку. Ситуацiя знову почала виходити з-пiд контролю. Тим бiльше, що в одному залi зiбралися мiльйони рiзноманiтних життєвих форм. Лагiднiстю їх нiхто не вiдрiзнявся. Хтось iз командирiв обов'язково почав би стрiляти, адже бiснуватих вистачало. Потiм уже рiзанина могла покотитися подiбно до гiрського обвалу. Один iз бунтiвникiв натиснув кнопку бластера, але лазерний промiнь, посланий комп'ютером, його моментально випарував. Кiлька променiв ударило у вiдповiдь. Потiм зверху рубануло паралiзатором, заваливши кiлька сотень монстрiв. Як не дивно, це застосування насильства трохи заспокоїло натовп.
  - Оскiльки ми всi виконуємо заздалегiдь узгоджений план, то поки що грабувати, i вбивати не будемо, - заявив отаман синхiв, який знову вийшов на трибуну.
  - Ця територiя добровiльно прийняла нас. Ми повиннi дотримуватись правил.
  У вiдповiдь знову пролунали дикi завивання i рев незлiченної кiлькостi ковток.
  - Правила є правила! Багато хто з вас сам пiдписав подiбнi декларацiї. Будьте цивiлiзованими iстотами, а не збиранням мiкроорганiзмiв.
  - Досить! - гаркнув Фагiрам i крутнув над головою, що переливається фоном парасолькою, що вiдбиває променi. - Усiм давати висловлюватися ми не будемо. Iнакше чухати мовами доведеться мiсяцями. Виступить сотня найбiльших командирiв по три стандартнi хвилини. Потiм усi на вiдпочинок!
  Шум протесту посилився, досягнувши урагану. Зверху знову рубанули паралiзатори. Частина звiринця завалилася мертво, але решта пiдняла ще бiльший бедлам...
  Роздiл 21
  На вибiр важко нам зважитися.
  Але треба все одно вирiшувати!
  Можна на пiдлостi пуститися,
  I цим свою честь продати!
  Войскам та спецслужбам Пурпурного сузiр'я вдалося знищити майже всi партизанськi загони. Колишнi часи, коли з партизанами грали в "кiшки-мишки", минули. Тепер їх видавлювали всюди.
  Вiдомий командир Сергiй Сусанiн (його ще називали чорною пантерою) iз залишками бойового загону зумiв все ж таки втекти вiд переслiдувачiв. Мiсце, де вiн iз товаришами залiг на дно, було вибрано дуже хитро. То справдi був центральний склад деревини. Тут зiбралося лiси на багато мiльярдiв кубометрiв. Занадто багато на Землi вирубувалося цiєї цiнної сировини, що постiйно вiдтворюється, щоб зайняти все зростаюче населення роботою. У лiсоруби було записано мiльярди людей. Самi лiси росли дуже швидко. Новi генетично покращенi породи та клiмат дозволяли добувати деревину ударними темпами. Хоча склад був добре захищений вiд ударiв iз зовнiшнього боку та диверсiй, партизанам вдалося просочитися разом iз численною продукцiєю та лiсорубами. Так як у цьому величезному схронi вже багато рокiв не було терактiв, нiкому i на думку не спало його просканувати. Тому партизани й сидiли в деревних норах, як жуки короїди, не смiючи висунути носа. Втiм, саме примiщення було настiльки величезним, що в ньому реально можна було заблукати i блукати до кiнця свiту. Кора в деяких дерев була їстiвною, що принаймнi гарантувало порятунок вiд голодної смертi. Зате бiйцям загрожувала загибель вiд нудьги та неробства. На щастя, на чергування знову заступив зв'язковий, тiсно пов'язаний iз рухом опору, Марат Родiонов. Це був один iз братiв голови групи "Альфа-стелз". I, що втiшно, вiн принiс радiсну звiстку. Їм потрiбно було провернути нову операцiю.
  - У нас з'явилася унiкальна можливiсть впровадити свою людину до лав армiї Пурпурного сузiр'я. - Свiтлий з легким руденьким вiдтiнком нерiвного волосся, жилистий пiдлiток Марат машинально так сильно знизив голос, що начальнику партизанiв довелося майже впритул наблизити вухо до його тонких губ. - Одна з юних представниць окупацiйної армiї прийде сюди з метою вивчення порiд дерев, якi ростуть на нашiй планетi. Науковий iнтерес, якщо можна так висловитись. Так ось її треба акуратно пiдмiнити. Дiвчина, яка замiсть неї заступить, дуже схожа. Вона вже прибула до вас вiдпрацьованим каналом. Тiльки змiнiть дiвчинi одяг.
  Командир не витримав, зусиллям волi стримуючи гнiв, що рветься, пробурчав:
  - Тут все не так просто. А як же розпiзнавальнi кристали? Вони вiдразу вiдсканують замiну.
  Хлопчик зробив хитре обличчя i хихикнув:
  - А тут все набагато елементарнiше, нiж здається! Кристали розпiзнавання є у вiйськових та осiб економiчної армiї, що зробило їх набагато доступнiшими для придбання на чорному ринку. Тут усе вже заздалегiдь пiдготовлено. I мова не видасть, дiвчинка чудово володiє складом загарбникiв. Є, щоправда, ризик повного iндивiдуального сканування, але це ризик виправданий, веди нам багато часу i не потрiбно. Виконуйте наказ Горностаєва!
  - Iз задоволенням! - Бородатий командир недобре посмiхнувся.
  - Тодi сьогоднi за двi години. А поки що знайомтеся з її двiйником. Вона дуже сильна i добре б'ється. Ну, тримайтеся тут. До скорого побачення! - Голографiчне зображення, чорненького в шортиках хлопчика зблiд зникло. У повiтрi залишився лише слабкий запах озону.
  Раптом кора товстої колоди лопнула i з легкiстю ласки звiдти випурхнула напiвголе оливково-бронзове дiвчисько. Вона була дуже стрункою, не по роках м'язистою i росла. Її волосся виблискувало модною для самок Пурпурного сузiр'я семикольоровою гамою, що переливається. Зробивши потрiйне сальто, дiвчина розкинула руки, а потiм схрестила їх.
  - Браво! Круто! Квазарно! - закричали молодики-партизани.
  Ватажок насупився.
  - Спритно, але знай, мала, це смертельна гра.
  - Я її зроблю бездоганно! - Дiвчина посмiхнулася i пiдстрибнула ще вище, її тiло кiлька разiв прокрутилося пропелером у повiтрi, а сама акробатка дуже спритно схопилася босими нiжками за колоду, таким чином зависнувши в горизонтальному положеннi. Її м'язи напружилися i через це ще чiткiше проступив рiзкий рельєф.
  - Усiм зайняти бойовi позицiї.
  "Якi в неї красивi м'язистi нiжки i iдеально правильнi груди..." - ватажок придушив бажання, що раптово виникло, хоча звичаї на землi стали простiше, залишки колишньої культури все ще давали про себе знати. Але вони вже так давно не бачили жiнок... Серед людей усе ще iснувала консервативна думка, що дiвчатам не слiд ризикувати, борючись у партизанських загонах, i вiйна суто чоловiча справа.
  Командир також зазначив:
  - Ну, до чого в неї рiзко промальованi м'язи, навiть у найсильнiших хлопцiв такий рельєф рiдко коли побачиш.
  Дiйсно, хоч люди й стали генетично кращими, так невiльник має бути досить сильним, витривалим i живучим, щоб виконувати важку роботу, але через мiркування безпеки та гордостi людину не зробили рiвним за силою стелзану. Раса Пурпурного сузiр'я в переважнiй бiльшостi, вiдрiзнялася, нiби не має шкiри литою сталлю рельєфу м'язiв.
  Усi зайняли заздалегiдь вiдведенi мiсця...
  ***
  За двi години з'явилася iнша дiвчина...
  Так, вони дуже схожi, навiть одягом, вiрнiше майже повною її вiдсутнiстю. Для Лабiдо Карамади, яка нещодавно прибула сюди, ця нечесана планета була надто дикою та спекотною. Тому вона i прийшла сюди майже гола, босонiж, прикрашена браслетами з дорогоцiнних i неземного походження каменiв. Втiм, як приємно коли голу шкiру пестить сонечко, а оголенi дiвочi ступнi легенько поколюючи, лоскочуть травинки, гiлочки, шишечки. Лише на поясi у неї висiв легкий жiночий бластер, а на руцi - сумiш годинника, комп'ютера, сканера та телефону.
  - Брр! Скiльки дерев! Можна побудувати палац квазарнi губернаторського! - сказала, широко розкинувши руки i округливши кораловий рот агресивна хижа красуня.
  Дiвчинка-партизанка, посмiхаючись, плавно вийшла їй на зустрiч. Пiднявши руку вгору, вона вiтала її салютом, характерним для руху iмперських юлiнгiв-пiонерiв, пiдкорювачiв мегагалактики.
  - Я рада тебе бачити, сестро моя. Тобi, я бачу, цiкавi цi тубiльнi рослини?
  - Як видно i тобi, коли ти сюди забралася. - Як i тобi, коли ти сюди забралася! - Лабiдо пiдкинула нiжкою уламок кори i спритно спiймала його губками, взявшись енергiйно жувати.
  - Я прийшла не через шишок, менi просто подобається гуляти однiй, зображуючи з себе дикунку. Набридли цi дурнi аборигени. - Дiвчина-партизанка, як хоботом, слон ворухнула носиком.
  - Вони, хоч i дурнi, але дуже кумеднi i ще не встигли менi набриднути. Дивно... Я не можу зрозумiти, менi здається, що я десь тебе вже бачила. - Стелзанка заморгала, намагаючись знайти у своєму подiбному до комп'ютера мозку потрiбний файл.
  Юна партизанка майже без розбiгу зробила у повiтрi чотириразове сальто i приземлилася майже впритул до Лабiдо.
  - Так, ти мене бачила на нашiй центральнiй планетi Стелз.
  Та зневажливо пирхнула:
  - Нi! А наша центральна планета називається iнакше. Ти що тубiльця?
  - А хiба у тубiльок буває таке прекрасне волосся з таким чудовим запахом. Понюхай!
  Карамада машинально занурила обличчя у семикольоровi хвилi волосяного покриву землянки i вiдразу отримала удар колiном у сонячне сплетiння. Наступної митi партизанка зiрвала пояс зi зброєю i вiдкинула вбiк, ставши в бойову стiйку. Мабуть, вона хотiла битися на рiвних. Командир, однак, не схвалював театральних ефектiв i влучним пострiлом з бластера перебив браслет, який утримує кiбергодинник.
  - Руки вгору! Один рух - i я стрiляю!
  Подальше було просто. Тiльки браслет годинника довелося помiняти. Один iз солдатiв пожертвував трофеєм. Коли двiйник лiбiдо Карамади зник, можна було зайнятися оригiналом.
  Самку з армiї ненависних окупантiв мiцно пов'язали трофейним дротом.
  Цiкаво скiльки їй циклiв? Тринадцять чи дванадцять? Але оскiльки стелзани ростуть швидше i бiльше людей, то зростанням вона була значно вищою за середню дорослу жiнку. Та й постать цiлком розвинена та атлетична, з мускулатурою, сухою i поки що не надмiрною.
  Шкода, що доведеться лiквiдувати таку гарну дiвчину, але нiчого не вдiєш. Iншого виходу немає! Вiйна це найцiкавiша гра, кiлькiсть учасникiв необмежена, але постiйно скорочується!
  
  
  Один з високих юнакiв-партизан не втримався, торкнувся витонченої свiтло-коричневої ноги дiвчини. Мозолиста рука лiсоруба пройшлася по кiсточцi, спустилася до рожевої трохи запиленої стопи, помацала пальчики. Дiвчина пiдморгнула йому:
  - Ну чому так боязко, ти такий гарний, чорненький зi свiтлим волоссям.
  Хлопчик щиро посмiхнувся у вiдповiдь:
  - I ти теж диво, нiгтики пальчикiв вiдливають як перли.
  Iнший хлопець простяг руку до грудей, вiд доторку та миттєво набрякла. Пишне погруддя красунi нагадувало викладене гiркою медово-пломбiрне морозиво з налитими вишеньками сосками. Дiвчина пробурчала:
  - Смiливiше хлопчики, я хочу вiдчути вашу ласку.
  Молодi чоловiки майже пiдлiтки кидали на неї голоднi погляди, здоровi органiзми вимагали сексу. Навiть сам командир Пантера вiдчув у стегнах жар. Вiн через досить рiдкiсну в сучасному свiтi густу i вже з сивиною бороду, здається на тлi цих молодикiв (хоча деякi тiльки зовнi хлопчаки) майже старим. А дiвчина так приваблює, особливо свiтлiша, нiж тубiльця, глянсова, немов позолочена шкiра, великi великi перли зуби призовно розкритого рота. Голос Лабiдо став млосним, з придихом.
  - Давайте побавтеся зi мною, потiм вiдпустiть, я про вас нiчого не скажу.
  Дiвчина пром'яукала вiд захоплення, коли руки обхопили її мускулистi стегна, а найбiльший двометровий партизан з ще рiденькою борiдкою, вiрнiше гарматою став стягувати тканину, що ледве прикривала принадну плоть.
  - Я подарую вам прiрву насолоди i сама отримаю казкове задоволення. - У голосi стелзанки не було й краплi вдавання. Бути зґвалтованою звiрами-партизанами так романтично, а аромат вугiльно-чорних м'язистих, давно не митих чоловiчих тiл сильно збуджує. Її колишнi партнери так сильно не вражали, завдяки бiоiнженерiї стелзани майже повнiстю позбавленi запахiв, на вiйнi це зайве.
  - Швидше можете навiть одразу по двоє. - Лабiдо призовно пiдморгуючи, облизнула по-котячому губки.
  Пантера вибухнув, презирство перемогло тваринний порив:
  - Назад! Не будемо втрачати свою людську гiднiсть iз цiєю повiєю. Хiба не бачите, до чого це розбещена раса, позбавлена залишкiв честi та совiстi. Звiрячi iнстинкти i пожадливiсть у такiй юнiй голiвцi, а яка вона буде, коли виросте?
  Дiвчина не була боягузом. Гаркнула голосом сильно розгнiваної повелительки:
  - Я вже доросла руйнiвниця та повноцiнний воїн - зрозумiв слимака! Вирвавшись, я висмикну по волосинках твою бороду, потiм пущу гниле м'ясо на собачi консерви! - Стелзанка проревела ще голоснiше, м'язи пiд шкiрою перекочувалися кулями, намагаючись прорвати мiцний, як якiрний ланцюг дрiт. - А ви, чого хлопчики стоїте, скрутiть його, дайте нам i ми з подругами доставимо вам океан блаженства, не рахуючи грошей, земель i рабiв з рабинями в нагороду!
  Командир вимовив насилу надавши суворому голосу холоднiсть:
  - Бачите нi грама каяття. Її може чекати лише смерть. Причому вона не буде легкою. Я вiдстрiлю їй спочатку руки, а потiм ноги.
  Хлопцi подалися назад. В їхнiх очах читалося жаль, позбутися такого задоволення. Але суперечити гарячому i швидкому на розправу Пантерi, нiхто не наважувався. Стелзанка рвалася так вiдчайдушно, що пiд зробленим iз супермiцного сплаву дротом роздерлася шкiра i виступила дуже яскрава червона кров. А товстi дiаметром метр колода, до якої її прив'язали, вже трiщало, покриваючись маленькими трiщинами. Партизани напружилися, дiстаючи зброю, побоюючись, що набагато сильнiша, нiж людина чужорiдна вiдьма, вирветься на волю, кинувшись гепардом на них.
  Ватажок, перевiвши на мiнiмальну мiць, прицiлив бластер.
  Раптом чиясь рука лягла йому на плече.
  - Заспокойся, Вiкторе Ведiамiдовичу!
  Грiзний командир розгубився. Його справжнє iм'я було таємницею, що вiн приховував навiть вiд Горностаєва. А його зброя, хоча нiхто до неї не здавався, вмить закрився запобiжником. Навiть розлючена тигриця Лабiдо, заспокоїлася, завмерши, бугрячи напруженими м'язами.
  - Ти хто? - вилупився Пантера.
  Фiгура у сiрому хiтонi була дивно знайомою.
  - Можеш кликати мене Гуру чи Сенсей... - Голос був як океанський прибiй у безвiтряну погоду, у ньому поєднувалися сила та м'якiсть.
  -Та я його дiзнався - це вiн великий Сенсей. - З тремтiнням у голосi прошепотiв другий чоловiк у загонi Антонов.
  - Добре, Сенсею, можеш йти у своїх справах... - Пантера неохоче вiдважив легкий уклiн i спробував зняти бластер iз запобiжника.
  - Нi, ти її не вб'єш! - Голос гуру з невидимим поглядом i вольовим, чисто поголеним пiдборiддям став жорсткiшим.
  Командир продовжуючи боротися з неслухняним бластером, що раптом став, розрядився цiлою чергою слiв:
  - Ти що здурiв, старий? Стелзани - природженi вбивцi. Мого брата по-звiрячому катували, здерли з живого шкiру i, посипавши радiоактивною сiллю, повiсили пiд палючим промiнням сонця, змусивши дивитися на це все село. Вiн корчився i вмирав у страшних муках. А солдати смiялися з нього та iнших повiшених, а їх було бiльше сотнi. Коли вони стихли, їх навiть заборонили поховати. Тих, хто посмiв не послухатися, вiшали поруч, причому пiддягаючи гаком ребра. А мою матiр та п'ятьох дiтей живцем розчинили в кислотi, вiрнiше те, що вiд них залишилося пiсля тортур. А моїх...
  Сенсей сумно посмiхнувся, його зуби були напрочуд бiлими i свiжими жодної цятки, не дивлячись на бiльш, нiж тисячолiтнiй вiк їхнього власника. I голос гуру несподiвано помолодшав:
  - Досить, все одно тебе не переконати, але по-своєму ти маєш рацiю. Але нашiй планетi загрожують як вiйська Пурпурного сузiр'я. З тисяч галактик злетiлися загарбники всiх мастей. Вулкан зла вирвався на волю i загрожує затопити i пожерти весь всесвiт. Нам усiм доведеться об'єднатися, навiть зi стелзанами, щоб воювати разом проти спiльного вселенського зла. А це дiвчисько лише маленький, але важливий камiнчик у зiрковiй мозаїцi. Кожна людина подiбна до пiщинки в пустелi, але на вiдмiну вiд найбiльшої пустелi має межi, у цiєї пiщинки немає меж самовдосконалення! - Гуру недбало хитнув головою. - Вибач Вiктор, поговоримо пiзнiше!
  Витончений жест рукою, i надмiцний дрiт лопнув, а через секунду Сенсей та дiвчина зникли.
  Ризикуючи видати себе, командир всадив заряд у те мiсце, де щойно лежала стелзанка. Перехрестившись, смачно вилаявся:
  - Краще я поєднаю свою шию з петлею, нiж об'єднаюся разом зi стелзанами хай навiть проти самого Сатани!
  ***
  У момент, коли здавалося, що виварюється все нутро, а легенi буквально вигоряють, втягуючи живе полум'я, коли розпеченi потоки перегрiтого повiтря продувають, припiкаючи кожну частинку змученого тiла, паралiзуючи конвульсiйнi рухи перенапружених м'язiв. Вiдчуття, що нагадує перебування сумiшi лави та окропу на великiй глибинi в районi виверження вулкана. Потiм стало зненацька легше. Бiль почав зникати, з'явилася дивовижна легкiсть. Так, саме це i вiдчув Лев Ераскандер, коли його дух став залишати обвуглене тiло.
  ... Ось вiн вiдривається вiд поверхнi i починає бачити подiї, нiби збоку. Видно залишки розламаного оплавленого зорельоту. Кишать незлiченними зграями величезнi рiзномаснi типи чудовиськ. У свiтлi колосальної фiолетово-смарагдової зiрки вони такi особливi яскравi з променистим переливом. Зовсiм не страшнi, навпаки, казково гарнi у своїх кольорах. Пiдкоряючись незбагненно непереборнiй силi, душа продовжувала пiднiматися нагору. Барвистi монстри на поверхнi швидко зменшувалися. Дух входить у стратосферу. Ось видно всю планету, рожево-жовту, спочатку величезну, потiм стрiмко зменшується обсягом. Ось вона завбiльшки з круглий стiл, ось з колесо пендофона, ось з футбольний м'яч, потiм з тенiсний м'ячик i пiсля - менше макового зернятка. Миготять все новi й новi галактики, неймовiрнi скупчення зоряних уламкiв та розсипiв. Душу всмоктує в тунель, i вона летить, коридором миготять яскравi семикольоровi смужки на чорному тлi.
  "Куди я несусь?
  Попереду тунелю з'явилося все яскраве свiтло, що наростало за iнтенсивнiстю. За державно-iмперською єдиною та непорушною релiгiєю Пурпурного сузiр'я пiсля смертi стелзан йде на суд, де вiн, вiдповiдно до справ чи вiйськової звитяги, потрапляє на перше небо, вiрнiше в наступний гiпервсесвiт. Там вiн втiлюється в плотi, отримуючи ранг залежно вiд того, як вiн ревно та вiрно служив Стелзанату, iмператору та народу. Релiгiя говорила, що Великий i Всевишнiй Бог вiддав стелзанам весь всесвiт у вiчне володiння, а iншi раси на поневолення. Виправдано все, що сприяє завоюванню Всесвiту. Подвиги на фронтах та в тилу. Героїзм сприяють отриманню вищого статусу в новому мегавсесвiтi, а це найголовнiше. Великою доблестю вважалося загинути в бою, особливо проявивши самопожертву, забравши за своє життя тисячi життiв ворогiв. Є й iншi, ще бiльш високоорганiзованi всесвiти з великою кiлькiстю вимiрiв i нескiнченними розмiрами, тому честолюбний стелзан може розраховувати на вiчне просування кар'єрними сходами. А ось куди йдуть iмператори? Невже для кожного з них приготовлений свiй Мегавсесвiт? Але Лев людина, тому не зобов'язаний вiрити в подiбну нiсенiтницю.
  "А куди потраплю я?" - збентежено подумав Ераскандер.
  Як людина i раб, вiн повинен i в наступному життi залишатися невiльником, i це в кращому разi. Якщо його не захочуть мати знаряддя працi, що говорить, то тодi йому загрожує вогненна яма i мiсце вiчних тортур для неповноцiнних iстот.
  Озноб бере по шкiрi, хоча шкiри вже немає. Адже Сенсей казав, що стелзани i люди походять вiд загального предка того, що породив i крикливих, кошлатих мавп. Був ще й великий Гуру, якого могли бачити лише вибранi. Вiн, кажуть, вiдкрив секрет безсмертя та велику могутнiсть. Тодi чому, якщо вiн такий всемогутнiй, йому не вигнати з планети цих кровососiв?
  Наприкiнцi тунелю Лев виплив на залите яскравим свiтлом передмiстя. Поруч розташовувався колосальних розмiрiв блискучий палац, мабуть, храм небесного правосуддя. Двоє громив з блискучими крилами, мабуть, ангели, заломили йому руки за спину i ввели в зал суду.
  Зал був величезний, стеля губилася в хмарах. Грiзний голос суддi, величезного, як гора Еверест, i блискучого, як сонце, прогримiв тисячею громiв.
  - Ти не солдат! Ти не боєць! Ти не стелзан! Ти - людина, мерзенне створiння, мерзенна пародiя на велику расу. Ти - пiдлий бунтар, який ненавидить своїх законних господарiв i хоче їх усiх знищити. Ти не будеш рабом, тебе не хочуть мати навiть рабом. Iди в пекло i гори там вiчно в страшних муках разом з усiма ворогами Пурпурного сузiр'я. Воїни найбiльшої нацiї у всiх нескiнченних гiпервсесвiтах, бiйцi iдеальної раси, обраної Всевишнiм, пiдкорять безмежну свiтобудову!
  Пiд ногами з'явилися язики полум'я. Вони дуже боляче припiкали босi ступнi хлопчика.
  - Невже знову вогонь! Я бiльше не можу!
  Лев затрусився. Вiн готовий був впасти на колiна i розплакатися немов дитина.
  У цей момент зображення суддi зникло...
  ***
  ... Хтось люто тряс юнака за плече. Розплющивши очi, колишнiй гладiатор побачив паскудне обличчя синха з комариним хоботком. Пiсля вогненної геєни його сплюснута з рiдким волосиком харя здалася обличчям доброї феї. Жахлива марення була настiльки реальною, що досi хворiли ноги i тряслися руки.
  - Пiднiмайся! Процес твоєї регенерацiї закiнчено!
  Дивитися було ще боляче, навiть не дуже яскраве свiтло рiзало очi. Розпливається зображення, як, наприклад, коли ти гiрко плачеш. Лев кiлька разiв клiпнув, стало чiткiше. Примiщення, судячи з обстановки, - регенерацiйна камера. Прилади незрозумiлого призначення, щупальця, що вiдливають блакитною стiною. Кiлька ящикiв з антенами, що архаїчно виглядають. Поруч iз синхом у жовтому халатi стояло ще кiлька комахоподiбних типiв iз променеметами напоготовi та пара здоровенних груїдiв однiєї з найгiрших цивiлiзацiй. Видно, вони були теж у скрутi. Великi та великоваговi груїди тримали у своїх розплющених лапах багатоствольнi променемети, взявши пiдозрiлого хлопця на мушку. Страху не було, навiщо тодi регенерувати, щоб потiм одразу вбити. Iстота з хоботком запищала.
  - Як ти потрапив у той зорелiт, Лев? Що ти робив на планетi Вогняної трясовини; Попереду тунелю з'явилося все яскраве свiтло, що наростало за iнтенсивнiстю. За державно-iмперською єдиною та непорушною релiгiєю Пурпурного сузiр'я пiсля смертi стелзан йде на суд, де вiн, вiдповiдно до справ чи вiйськової звитяги, потрапляє на перше небо, вiрнiше в наступний гiпервсесвiт. Там вiн втiлюється в плотi, отримуючи ранг залежно вiд того, як вiн ревно та вiрно служив Стелзанату, iмператору та народу. Релiгiя говорила, що Великий i Всевишнiй Бог вiддав стелзанам весь всесвiт у вiчне володiння, а iншi раси на поневолення. Виправдано все, що сприяє завоюванню Всесвiту. Подвиги на фронтах та в тилу. Героїзм сприяють отриманню вищого статусу в новому мегавсесвiтi, а це найголовнiше. Великою доблестю вважалося загинути в бою, особливо проявивши самопожертву, забравши за своє життя тисячi життiв ворогiв. Є й iншi, ще бiльш високоорганiзованi всесвiти з великою кiлькiстю вимiрiв i нескiнченними розмiрами, тому честолюбний стелзан може розраховувати на вiчне просування кар'єрними сходами. А ось куди йдуть iмператори? Невже для кожного з них приготовлений свiй Мегавсесвiт? Але Лев людина, тому не зобов'язаний вiрити в подiбну нiсенiтницю.
  ы?
  Вигляд синха в жовтому халатi був трохи комiчний. Цiкаво, звiдки знає його iм'я?
  - Я там виявився випадково, виконуючи вiдповiдальне доручення. Так сам несподiвано й потрапив у цю чортову катавасiю. - Ераскандер майже не брехав.
  - Якщо ти маєш на увазi той мiкрофiльм, то це така дрiбниця, що через неї не слiд було нестись за тисячi парсекiв. Якби не випадковiсть, ще двi-три одиницi часу, то ти став би непридатним для регенерацiї.
  Пауза... Юнак подумав: "що ще мiкрофiльм, може його господар Гермес хотiв, щось злити з секретiв iмперiї?".
  - А де "фторик?" - несподiвано запитав представник членистоногих.
  - Загинув смертю хоробрих. Його проковтнули чудовиська, зануривши в черево пекла. - Лев чисто по-людськи знизав наче перетягнутими пучками дроту плечима.
  Сiнх нервово смикав залишками перетинчастих крил, що атрофувалися в процесi еволюцiї.
  - Ти лише раб, i примат зараз нам не потрiбен. Ми можемо тебе лiквiдувати. Однак ми можемо дати тобi шанс на виживання i навiть на винагороду, дуже солiдну нагороду для жебрака безправного невiльника.
  Лев раптом зрозумiв, що членистоногий не жартує. Зайвий свiдок їм не потрiбен, а загравати перед анiгiляцiєю сенсу немає - синхи за рiдкiсним винятком не садистi, хоч i безжальнi у досягненнi. Але пропозицiя може бути цiкавою. Мурашиний комар пiдiйшов до столика, що стоїть бiля стiни, утиканого клавiатурою i важелями. Вiн посилав якiсь шифросповiдомлення, а потiм отримував вiдповiдi.
  Дверi розсунулися, увiйшов ще один членистоногий. Його мундир виблискував золотом i фiолетовим камiнням, а на грудях сяяв червоний шестикутник. Видно, це був високий ранг, аналогiчний до ультрамаршалу.
  "Скiльки минуло часу? У них, видно, всюди шпигуни i їх дуже багато. Напевно, i особистiсть мою вони легко з'ясували?"
  Ераскандер зiщулився, пiсля опiкiв било легке озноб.
  "Слiдiв перебування у залi може i не бути, а от логiчно розрахувати можна, що завгодно".
  Сiнх одягнув вiдеоокуляри i вiдкинувся на надмiрно величезному для такого кволого тiла крiслi. Мабуть, переглядав новини. Потiм зняв їх i пiдкреслено чемно звернувся до полоненого раба.
  - Так ось ми тобi, наш маленький друже, даємо доручення. Спочатку повернися до свого господаря Гермеса. Вiн має щось передати, а ми скажемо, де отримати додаткову iнформацiю. Це, втiм, не так важливо. - Голос комахи змiнив тональнiсть, видавши неприховану зневагу. - За куламани у нас i так повно iнформаторiв, от тiльки на всiх не вистачає валюти. Доводиться, крiм грошей, годувати обiцянками, що не завжди спрацьовує, зате вигiднiше. Наше головне завдання полягає в тому, щоб зв'язатися i увiйти в контакт iз твоїм другом i нашим спiльним знайомим Дез iмер Конорадсоном, цим великим зором.
  "Оце так! Звiдки вiн це знає?" - промайнуло в головi Лева.
  Мабуть, син помiтив подив.
  - Так, ми знаємо дитинча. - Писк став гучнiшим i гидкiшим. - Невже ти думав, що так просто взяв та спокусив стелзанку, а потiм вiдправив гравiаграму? Ваша служба безпеки повнiстю блокує всi сигнали, що йдуть у цей сектор всесвiту, навiть нашi фахiвцi не всi можуть, що вони можуть. Послання блокували та запеленгували. Потiм Фагiрам Шам сам надiслав послання вiд твого iменi. Вiн має сильну лапу в Департаментi охорони трона. Ми всi заздалегiдь розрахували, адже то була його iдея, а не твоя.
  - Значить, це ви мене використали вiд початку до кiнця? - Округливши очi, Лев тихенько засвистiв.
  - Нi, не повного стеження, iнакше ми не вляпалися б, у непотрiбну битву з флотом Пурпурного сузiр'я. - Сiнх пом'якшив тон, i заговорив вiдвертiше. Раса членистоногих вважала стрiмкою справою порожню брехню. Так можна приховати вiдомостi, влаштувати велику i хитру дезiнформацiю. Але брехати без нагальної потреби - негiдно жителя величезної iмперiї Золотого Сузiр'я. Емоцiйна мова тривала:
  - Фагiрам - лише порожня лялька. Ти людина ворог стелзанiв! I людина великої лiтери з визначними для вашої раси даними. Пам'ятаєш, як ти, зовсiм хлопчиськом, завалив монстра в Колiзеї. Ми запам'ятали й iншi твої подвиги. Пацан убив "фторика", не сперечися ми це вирахували. Одним виродком менше, адже вiн не синiй. Лев послав донесення великому Зоргу, i вiн тобi довiрятиме.
  - Маю сумнiв, що одного дрiбного повiдомлення буде достатньо для довiри. - Ераскандер пiдвiвся, блакитнi стiни вже здавалося, пiддавлювали юнака.
  - Якщо нi, то тим гiрше тобi! Тодi ми лiквiдуємо примату. - Сiнх вимовляв з дедалi бiльшим натиском. - Ти повинен доповiдати про кожен крок старшого сенатора, бути його слугою та тiнню. Ми стежитимемо за тобою.
  - Що ж, план хороший, але надто поспiшний. - Лев сердито труснув головою.
  - Не надто, а оптимальний. Ти раб, а твiй господар подарує тебе Дезу як хорошого перекладача, адже ти здiбний хлопчина. Гермес i Фагiр так високо вiдгукувалися про тебе. - Сiнх тицьнув лапкою гору. - Вони вакуумнi дурнi, не бачать тигра у кошенятi! Прикинься лояльним для них, а сам працюй на нас. У твоєму кiстковому мозку, як i ранiше, сидить мiкрочiп, але вже перепрограмований. Вони тебе вбити не можуть, а ми можемо i вбити, i вiдстежувати кожен крок. А коли Стелзанат зникне, захоплений нашою iмперiєю, ми вiдключимо чiп. Станеш вiльником! Прозоро!?
  - Куди прозорiше! - Лев зобразив подобу посмiшки.
  - Тодi виконуй. Ми тебе перекинемо до твого господаря. Надалi будеш через нього i через нашу зв'язкову отримувати iнструкцiї. - До синху пiдлетiв робот i передав комахi стаканчик iз желе. Тварина опустила туди хоботок.
  Лева розбирало цiкавiсть:
  - Зв'язкову? А хто вона?
  - Одна гарна дiвчинка. - перехопивши здивований погляд юнака, син вiдразу ж додав. Оскiльки хоботок був занурений у желе, то голос звучав булькаюче. - Нi, це не Венер. Звичайно, вона ця багатенька стелзанка може постачати нам за грошi корисну iнформацiю, але її перемiщення на Землю викличе зайвi пересуди. Дiвча буде з числа юлiнгiв (молодий солдат i офiцерiв не вище однiєї зiрки!). Вiдчуваю, що ти хочеш спитати про нагороду. Вiдповiдаю, що рабовi грошi зараз не потрiбнi, а ти одержиш свободу пiсля розгрому iмперiї. Золоте сузiр'я, як нас називають, цiнує корисних агентiв. Отодi й будуть грошi! А може навiть маєток iз невiльниками, з яких можна як хочеш знущатися! Все, ведiть його! Вiн i так знає достатньо.
  До села мовчазний ультрамаршал синхiв сухо пискнув:
  - Надягнiть знову на нього нашийник раба!
  Чотирирукi груїди заломили кистi рук, звiвши разом лiктi, потiм безцеремонно виштовхнули за дверi.
  Коли юнака забрали, синьок задзвенiла тонким писком.
  -Вiн такий цiкавий я б його просто з'їла! Шкода, що їхня кров така небезпечна, всi стелзани огиднi, а цей найотруйнiший. Його думки не скануються, ну гаразд йому нiкуди бiгти, вiн у нас на зашморгу.
  Роздiл 22
  Людинi хочеться чистоти,
  Хочеться мудрих та свiтлих iдей!
  Свiт (в iдеалi) - вiнець краси,
  Тiльки, звiсно, для добрих людей!
  Не вийшло... Жорстокий, злий рок...
  Править свiй бал якась мерзота!
  Будь милосердний, Всевишнiй Бог,
  Не дай людинi у прiрву провалля!
  Вiск, рев, цокання заповнили примiщення. Частина звiринця, очевидно, виходила з-пiд контролю. Маршал синхiв був розгублений. Фагiрам, мерзенний тип, що зазвичай впадає в гнiв через всяку дрiбницю, навпаки, продовжував залишатися спокiйним. На крайнiй край, гарматнi паралiзатори накриють цiлком примiщення i вiдключать усiх, навiть радiоактивних суб'єктiв, недарма ж найкращi iнженери зводили цей зал.
  Шум знову став затихати, мабуть, все ж таки здоровий глузд брав верх або пiрати зрозумiли, що їх, у разi чого, можуть i лiквiдувати. Але мови вже не вийшло, i багато хто був радi скорiше вибратися з примiщення-пастки, щоб розслабитись у загулi перед важкими вирiшальними боями. Коли "мамонти" повалили iз зали, що стоїть на стремi динозавроподiбний басовитим голосом, свербляче перекручуючи мову стелзанiв, примудрився запитати.
  - А що це за "Великий iмператор", якого так славлять маленькi невiльники?
  Стоячий охоронець, хоч i був на вигляд стелзаном, насправдi клон, що ще зовсiм недавно вийшов з iнкубатора, вирощений на штучних гормонах. Вiн - гора м'язiв, а розум п'ятимiсячного немовля - заможним голосом вiдповiв:
  - Це наш Великий iмператор, йому належить весь всесвiт.
  - Тодi, мiкроорганiзми, отримуйте плазму! - З пащi громили-iномирянина вилетiло кiлька отруйно-зелених клубiв диму, що залишали сильний сморiд.
  Багатоствольнi променемети i плазмомети iномiрян разом викинули потоки смертоносної енергiї. Вони встромилися в багатобарвний квадрат, де ошатнi iз заплетеними у волоссi квiтками та стрiчками дiти все ще продовжували махати прапорцями. Вибухи - i на мiсцi, де виступала дитина, залишилися однi вирви з купами трупiв, що димляться. Залишивши прапорцi, хлопчики i дiвчатка, кинулися врозтiч, багато хто з них був поранений i обпалений. Нiхто не встиг помiтити, звiдки пролунав пострiл у вiдповiдь. Заряд був випущений дуже точно, потрапивши в контрольний стабiлiзатор, що регулює коефiцiєнт розряду в плазмовому генераторi - пристрої, що живить арсенал монстра. Генератор перейшов у форсований режим, перетворюючись на анiгiляцiйну бомбу. Десятиметровий тиранадроїд встиг зiрвати з себе пекельну машину i шпурнути в натовп, але це вже не врятувало його. Генератор вибухнув, знищивши монстра, а заразом спалив i розкидавши на елементарнi частинки тисячi рiзномастих, умовно розумних iстот. Нерви у мiжгалактичних бiйцiв були на межi, а цей вибух зiрвав останнi гальма.
  Почалося взаємне форсоване побиття.
  Iнопланетнi створення рiзали одне одного, плавлячи i спалюючи з усiх видiв озброєння. Якщо зважити на те, що битва вiдбувалася на вiдкритому повiтрi, то зрозумiло, що будь-який пострiл знаходив собi безлiч жертв. За кiлька секунд було перебито бiльшу частину дорогих "гостей" i зруйновано значну частину комплексу. Вiд ударiв найпотужнiших зарядiв величезнi й малi тiла розлiталися на осколки, що димилися. Спалахнуло полум'я, що охопило чудовi квiти та дерева. Частина покалiчених монстрiв копошилася, окремi вiдрiзанi кiнцiвки продовжували трiпатися i битися в конвульсiях. Багатокольоровi фонтани кровi розпливлися по килиму та травi. У деяких iстот кров легко спалахувала в кисневому середовищi, тому багато хто спалахував рiзнобарвним вогнем. Iншi iстоти прагнули тiкати, поширюючи навколо себе шалене полум'я. Монстри, що складаються з радiоактивних елементiв, пропалювали килими i навiть кришили гранiтний камiнь, а ментоплазмовий вогонь пожирав надмiцний метал. Полум'я з променiв i плазми, напевно, тривало б до повного винищення всiх противникiв, а потiм у справу вплуталися б зорельоти, iскромсавши поганою енергiєю тотального руйнування весь простiр у сонячнiй системi i навколо неї.
  На щастя, стелзани встигли включити паралiзуюче поле. Еророс першим наказав заодно закрити i простiр силовим щитом. Це був прагматичний крок, якщо розпочнеться велика бiйня поблизу планети Земля, то вiд усiєї Сонячної системи не залишиться стабiльних атомних ядер. А за це, навiть якщо вiн i втече, iмператор може страчувати, причому настiльки нелюдським способом, що краще вiдразу вибити собi мiзки.
  Земля має iснувати! Нехай ультрамаршалу i безмежно остогидла ця дiрки!
  Грабувати, але не вбивати! Тим не менш, великої кiлькостi спопелених i розрiзаних цiлком достатньо, щоб пiдiрвати ситуацiю! На територiї площею в кiлька квадратних кiлометрiв суцiльнi руйнування острова вогнем, безлiч мертвих iндивiдiв, вiд бiльшостi навiть не залишилося трупiв, у кращому разi смердючий пил i шматки, що димляться. Ультрамаршал був зовнi спокiйний, а на душi терлися слоно-їжаки. Вiн опинився мiж променевим каскадом та вiдбивачем. З одного боку, спiвучасники у зрадi iмперiї, а з iншого - Фагiрам та його численнi спiльники. Зрозумiло, що зрада заразила найвищi вимiри влади i просто одним попередженням ситуацiю не вирiшити. Ще може виявитися, що головний резидент ворожий всю iнформацiю з самих верхiв збирає. Вiд роздумiв вiдволiк важке зiтхання юного офiцера-ад'ютанта, що стоїть позаду.
  Урлик Еророс рiзко обернувся i зненацька м'яким тоном звернувся до юнака.
  - Ти, я бачу, зiтхаєш. Може, тебе лякає вид трупiв i кровi?
  Вiд'ємно змахнувши рукою, ад'ютант вiдповiв:
  - Нi, навпаки, я шкодую, що не можу без вашого наказу всадити заряд максимальної потужностi в цей гадюшник. Мало, фотонно мало трупiв... - Стелзан несамовито вигукнув. - Як би я хотiв порубати весь цей звiринець!
  - Так, але твоє обличчя було чимось засмучене. Iншi нашi солдати радiють, дивлячись на бiйню. - Еророс автоматично вiдчув пiдозру, i напружився. Гiперплазмомет ультрамаршала навiть подовжив дулища, показав голограму у виглядi потоку з рiзнокольорових знакiв оклику.
  - Мене страшно засмучує iнше. Ми тепер зрадники нашої Великої iмперiї? Це жахливо! Тих, хто зраджує Пурпурне сузiр'я та iмператора, пiсля покарання та страти чекає на ультравсесвiт висновок у гiперплазмовий реактор. Там зрадникiв зазнають безперервного бомбардування больовими квантами. Там ми зазнаємо такого рiвня болю, який недоступний у цьому всесвiтi. Бiль пронизує всi клiтини тiла, не залишивши вiльної молекули. I найстрашнiше, що не буде нi сну, нi вiдпочинку, нi мiсця перевести подих.
  Еророс видавивши зневажливу усмiшку (хоча i сам страшенно нервував, навiть вивертало вiд страху кишки!), з навмисною недбалiстю кинув:
  - Тебе лякають страждання? Соромно, соромно до колапсу воїну Пурпурного сузiр'я боятися болю. А якщо тебе катуватимуть вороги, ти хiба зламаєшся?
  Молодий стелзан випнувши груди з пафосом сказав:
  - Нi, я не боюся болю. Але одна рiч, терпiти муки вiд ворогiв день, мiсяць, знаючи, що вони рано чи пiзно закiнчаться. Iнша рiч, страждати за зраду, отримувати кару Всевишнього, Всемогутнього Бога i мучитися мiльярди мiльярдiв рокiв. У цьому всесвiтi гiперплазма спалює вiдразу, а там, у больовому архiварiантi, палить до нескiнченностi. Лише одна надiя на ласку Великого iмператора.
  Ультрамаршал ударом ноги вiдкинув вкриту пухирцями ящiрцi, а його гiперплазмовипромiнювач навiть викинув промiнь, що спаплюгає, анiгiлював паскудну iстоту. Пiсля цього Еророс приховуючи iронiю, сказав:
  - Так, iмператор добрий. Я впевнений, що вiн врахує обставини нашого здавання. Не бiйтеся, ми ще знайдемо спосiб завдати смертельного удару вороговi.
  - Краще загинути, нiж зрадити бездiяльнiстю. Може, атакуємо їх, поки що сум'яття. - запропонував блиснувши очима юний офiцер.
  - Нереально, у нас весь зв'язок блокований. Досить пояснень, елементарно виконуй накази командирiв! - суворо гукнув Еророс.
  - Абсолютно! - Офiцер вiддав честь, розвернувся i здибав.
  - Хочете вижити та врятувати особистостi, довiртеся менi! Я завжди буду вiрний своїй iмперськiй Батькiвщинi.
  Ультрамаршал почав знову вiддавати накази, якщо буде зоряна битва, треба хоча б уберегти столицю. А земляни все одно розплодяться. Пiд час вторгнення було знищено 90% людства, а зараз їх бiльше, нiж пiд час нападу. Якщо iз 40 мiльярдiв виживе тисяча, то знову 40 мiльярдiв буде через 300-400 рокiв. У цьому вiдносно невеликому для стелзанiв вiцi, у нього, звичайно, будуть незлiченнi любовнi зв'язки. За умови виживання так у посмертне iснування в iншому свiтобудовi не особливо вiриться. А все зруйноване будується ще швидше. Йому й самому хотiлося вiйни, вже минула тисяча рокiв вiдсутностi масштабних бойових дiй, мало залишилося ветеранiв тих славних лiт швидкого розширення космiчної iмперiї. Навiть не старiючи багато хто з них, через що припиняли свiй життєвий шлях, iномиряни єхидно шепотiлися - зiпсована вбивствами карма. Але Еророс подiбним не збентежити. Це так цiкаво та романтично - одним натисканням кнопки анiгiлювати тисячi, мiльйони, мiльярди розумних паразитiв, що наповнюють всесвiт. Треба будь-що вийти на самого iмператора, тодi, може, саме йому довiрять каральну експедицiю проти синхiв, хоча це вже буде масштабна вiйна.
  А ось i Фагiрам. Його чорна спiтнiла фiзiономiя злегка тремтить.
  - Ти щось дуже веселий. Це, можливо, провокацiя твоїх людей?
  - Квазаре, не проковтнеш! Нiхто з моїх людей не заступатиметься за тубiльцiв. - впевненим тоном iз сяючими очима промовив Еророс.
  - Та НУ! А я пам'ятаю, як ти позбавив смертної кари того, кого називали зiрковим хлопчиком, який назавжди покалiчив сина державного радника. Не при менi це було, бо я порушив би твiй наказ. Що за дивна м'якiсть? - Фагiрам надав своєї неприємної фiзiономiї пiдозрiлий вираз.
  - На те були свої причини. - Просто обiрвав, даючи своїм зрозумiти, що вiн не висловлюватиметься на цю тему Еророс. - I взагалi, навiщо ви дражнили цих негiдникiв, зiбраних з усiх свiтових смiттєзвалищ!
  - Це тупа мiсцева влада переборщила. Вони репетирували зустрiч iз iмператором. Знали б ви, якi вакуумноголовi цi земляни. - Надув собi щоки губернатор, крутнувши пальцем бiля скронi.
  Ультрамаршал логiчно вiдповiв:
  - Тупiсть раба, це плюс, а розум мiнус! - Озирнувшись, додав. - Герлок де? Вiн вжив заходiв екстреної оборони?
  - Я теж вiддав необхiднi накази, наскiльки дозволяють ресурси. Ми готовi до оборони. Я доручаю вам, маршал, розпочати переговори. - несподiвано пiдiбрав Фагiрам.
  - По-перше, ультрамаршал, а по-друге, це робити краще за вас. Ви сюди їх запросили, вони вас знають краще, особливо синхи. Давно їх програмуєте? - Еророс пiдозрiло примружився.
  - Добре! Якщо ти такий боягуз, я сам розберуся з ними.
  Залишивши запитання без вiдповiдi, маршал-губернатор вилетiв, як щур iз палаючого будинку, i помчав до зорельоту. Однак якщо синхи ще зберiгали подiбнiсть до дисциплiни, iншi зiрковi стерв'ятники увiйшли в стан iстеричного трансу. Зорелiт Фагiрама атакували, щойно вiн залишив атмосферу планети Земля. На щастя, а може, на жаль (краще мерзотник би здох!), Це були лише дрiбнi винищувачi. Отримавши ушкодження, корабель пiшов пiд захист флоту синхiв. Буйнi космiчнi флiбустьєри, втративши низку своїх основних отаманiв, були сповненi рiшучостi атакувати планету. Проте зорельоти Золотого сузiр'я перегородили шлях на свою законну територiю. Сiнхи були набагато сильнiшими за зборища пiратiв i найманцiв усiх мастей. Їхнiй флот був набагато краще озброєний, що стосується ескадр iнших свiтiв, то вони вагалися. Капери та бандити репетували, погрожували всiма мовами, поливаючи один одного злими словами у всiх дiапазонах. Але в бiй iти не наважувалися. Було ясно, що будь-яке звалище знищить переважна бiльшiсть космiчних кораблiв разом iз пасажирами.
  Обидвi сторони завмерли у напруженому очiкуваннi, мiльйони зорельотiв були готовi будь-якої митi випустити квiнтильйони ват смертоносної енергiї.
  Застигли в небi космосу лихi звiрi,
  Хоча якийсь розум начебто й є!
  Але технiки могутнiсть йде на злi цiлi,
  Отримає перевагу пiдступнiсть, а не честь!
  ***
  Простiр залитий переливистим полум'ям, яке щомитi змiнює кольори.
  Пекельний вогонь, що спалахує i пожирає всi нутрощi, руйнує плоть. Вулкан випалює все, що є живого всерединi. Як це все знайоме! Але цього разу, можливо, пекло справжнє?! Терпiння - i ось бiль стихає. Володимир вiдкрив повiки. Йому здалося, що вiн бачить зоряне небо. Вiд несподiванки заплющив очi, а потiм знову з зусиллям вiдкрив їх. Так, справдi, вiн бачить дивовижний зiрковий килим. Неземного походження, надзвичайно густо всипаного дорогоцiнними гiрляндами, свiтив небосхилу. Десятки тисяч найяскравiших зiрок злiплять i приголомшують уяву. Саме тiло, здавалося, ширяло у вакуумi, не вiдчуваючи опори. Небачене видовище настiльки вразило хлопця, що вiн знепритомнiв, вiдключившись вiд реальностi.
  Коли здатнiсть мислити знову до нього повернулася, вiн мiг контролювати емоцiї. Пiд ним знову був твердий ґрунт, вiн насилу встав на ноги.
  Видовище, що постало перед ним, було не для людей зi слабкими нервами. Спочатку хлопчик подумав, що божеволiє. Величне мiсто, столиця галактики Диназакура постала у всiй своїй дикiй красi. Розкiшнi багатокiлометровi хмарочоси, велетенськi храми, неймовiрно гiгантськi статуї, каскади садiв i фонтанiв, пристроїв, що свiтяться, колосальнi рекламнi щити, на яких могло помiститися пiвсотнi олiмпiйських стадiонiв та багато iншого. Якщо додати мiльйони рiзнотипних барвисто-екстравагантних лiтальних апаратiв, то для чотирнадцятирiчного хлопчика початку ХХI столiття це було вже понад усяку межу.
  I все ж страху не було. Було надзвичайне збудження, i навiть невимовний захват у виглядi такого неймовiрно барвистого пишноти, створеного руками розумних iстот. Все в цьому мегаполiсi було грандiозно та чарiвно. На небi свiтилося кiлька зiрок. Найяскравiша рожево-жовта зiрка, двi зеленi, одна синя i двi майже невидимi вишнево-сапфiровi, що природно при такому iнтенсивному освiтленнi. Проте, незважаючи на сильне свiтло, очi не рiзало i не було спекотно. Температура дуже приємна, дме легенький прохолодний вiтерець.
  Хлопчик попрямував семиколiрним тротуаром, тротуаром, обрамленим квiтами, статуями, багатобарвними мигалками, кристально полiрованою плиткою. Босi, дитячi пiдошви вiдчували дуже гладку, навiть мабуть слизьку, як лiд, що дає люмiнесценцiю, але на щастя не надто гарячу поверхню.
  Все в цьому футуристичному мiстi, було дзеркально-блискучим i слiпуче чудовим, навiть утилiзатори смiття були виконанi у формi екзотичних тварин i птахiв. Вони розкривали пащi i чемно дякували, коли їм кидали смiття. Коли Володимир скинув з ноги оплавлений i покороблений черевик мiнi-солдата, з тротуару немов це водна гладь вистрибнула смiття-птах. Вiн був з головою орлицi, але пропорцiйно великим дзьобом, тулубом смугастого баклажану, обрамленого трьома порядками пишних пелюсток. Кожен ряд вiдрiзнявся за кольором i формою пагонiв, а крила взагалi мали рухливе як вiдеоролик забарвлення. Пернате i одночасно квiткове смiття проковтнуло взуття, що стало непридатним для носiння, мелодiйно прочирикав:
  - Себе у сумнiвах мучити немає у нас причина! У всьому всесвiтi немає вiдчайдушних хлопцiв! Кидають смiття справжнi чоловiки - стелзан чужого убий! Стелзан чужого убий!
  Володимир розгублено помахав "смiттярницi-примадонi" рукою i видав:
  - Найдивовижнiше в людинi, що її не дивує феєричне, але вражає банальне!
  Втiм дивно, що надмiцне вiйськове взуття розплавилося, а сам вiн не отримав, навiть дрiбних опiкiв. Втiм, одяг начебто надто не постраждав, хоча розкiшний комбiнезон було втрачено. Але дещо збереглося, i йому не так соромно йти мiстом у ошатнiй майцi та шортиках, нормальному одязi для хлопчика в спеку.
  Хоча Володимир i бентежився своїх босих нiг, вкрай недоречних у столицi, де кожна статуя, машина, фонтан, композицiя, та чи iнша споруда блищала розкiшшю, що приголомшувала. Як жебрак в урядовому кварталi Санкт-Петербурга, мимоволi червонiєш коли хтось наближається до тебе.
  Пiшоходiв на вулицях у цей момент небагато, в основному це були дiти. Оскiльки це один iз центральних секторiв мегаполiсу, тут селилися iменитi стелзани. Якраз був перiод коли мiнi-солдатам надають короткi канiкули, що пiзнати хоч трохи життя без виснажливої муштри, дати вiдчути радостi дитинства. Крiм того цей невеликий порiвняно з казарменним перiодом промiжок вiдпустки, був свого роду заохоченням, за успiхи у навчаннi та бойовiй пiдготовцi.
  Хоч трохи можливостi розпоряджатися часом на свiй розсуд - це щастя! Ось саме тому вид необразливих хлопцiв, що смiються, багато з яких, радiсно граючи, навiть злiтали в повiтря, робили сальто, крутилися дзиґою випускаючи калейдоскопiчнi голограми, надавав чарiвному мiсту чудовий iдилiчний вигляд.
  Тигрову хотiлося пiдiйти до них i поставити кiлька запитань, але вiн боявся. Боявся, що мирнi, прекраснi, як ельфи, хлопчики та дiвчатка у своїх блискучих костюмах можуть виявитися не такими миролюбними, як здається на перший погляд. Тим бiльше, що для людей зазвичай не властиво; навiть дiвчатка грали у явно вiйськовi iгри. Щоправда, схоже, що розгорталися казковi та типу анiме-фентазi, а не техногеннi битви. Окремi голографiчнi проекцiї були великi i настiльки яскравi деталi, що правдоподiбно вiдтворюють. Що здавалося i справдi раптом десь у повiтрi виникають казковi замки, фортецi та будинки, а потiм i зникають.
  Приголомшений побаченим хлопчик усе йшов i йшов, продовжуючи розглядати мiсто. Якi приголомшливi дерева та велетенськi в десятки i сотнi метрiв квiти з фонтанами та тваринами, що лiтають, висять на кришталевих балконах, переливаючись на сонцi мультиказковою гамою. На пелюстках квiтiв виникають постiйно змiнюючись рiзнi картинки, що рухаються, найчастiше єдиноборства рiзних iномирян, або битви в ретро-стилi.
  "Можливо, це силовi поля! - подумав хлопчик, потираючи вiскi, мозок був готовий закипiти вiд великої кiлькостi вражень. - Тут кiлька свiтил, така гра свiтла i фарб невiдтворна на нашiй планетi! Якi дивнi форми набувають у них творiння розуму!"
  Ось одна з кулястих будiвель висiла на семи нiжках, окантованих листочками, обрамлених дорогоцiнним камiнням, розфарбована кожна пiд колiр прапора стелзанiв. Iнша споруда була виконана у формi семикiнцевої зiрки i повiльно оберталася навколо своєї осi. Iншi будiвлi нагадували новорiчнi ялинки, торти з вогняними смолоскипами i бурхливими багатобарвними водоспадами, гiгантськими потоками, що йдуть у стратосферу. Деякi велетенськi фонтани у формi рiзноманiтних iногалактичних у дорогоцiнному каменi чудовиськ вивергали розплавлений метал i дивовижнi гази, пiдсвiченi лазерними променями.
  У нижнiх поверхах розкiшних будiвель було повно барвистих входiв i виходiв з назвами, що висвiчуються на екранах. I що дивно, всi назви абсолютно зрозумiлi, ресторани, магазини, розважальнi центри всiх рiвнiв та видiв, рiзноманiтнi послуги. Це нагадувало багаторазово збiльшений i бiльш розкiшний Центральний президентський проспект Москви. Тигров був тодi ще зовсiм маленьким, пам'ятав невиразно i тепер, буквально, пожирав очима слiпучу iмперську пишнiсть. Звичайно, багато тут не мало аналогiв на землi. Ну, який людський конструктор розташує головою вниз шпилi, банi та басейни з барвистими iстотами та невимовно грiзними монстрами. Навiть страшно дивитися, здається, що все ось-ось звалиться на голову.
  Одна з дiвчаток-ельфiв пролетiла над ним, злегка зачепивши блискучим черевичком. Володимир трохи похитнувся, вiн уже й так втомився, пройшов кiлька миль пiшки.
  - Ти, напевно, давно не їв, зоряний воїн, - срiбним дзвiночком продзвенiла дiвчинка-янголятко.
  Дорiжки, що рухаються, якщо тут i були, то їх, явно, вiдключили. Мабуть, в ультрамегаполiсi далекого майбутнього надмiрно дбали про фiзичну форму. Поверхня стала бiльш шорсткою i голi ступнi почали саднiти i свербiти. Володимиру, справдi, дуже хотiлося їсти, адже за вiдчуттями вiн нiби вже не перший голодний день, якщо не рахувати того...
  Але хто може знати, скiльки часу вiн провiв у вiдключеннi...
  На вулицi повно барвистих автоматiв: "Пора пiдкрiпитися!".
  Володимир вирiшує:
  - Двом смертям не бути, а з порожнiм черевом не життя!
  Варто було тiльки пiдiйти до автомата, як одразу виникла тривимiрна проекцiя прекрасної семибарвної дiвчини з крильцями. На мовi, яка здалася росiйською, дивна нiмфа вимовила:
  - Чого хоче маленький, але смiливий пiдкорювач Всесвiту?
  - Поїсти! - чесно промовив Тигров у блакитних очах хлопчика читався голодний блиск.
  - Набiр iз ста п'ятнадцяти мiльйонiв продуктiв до ваших послуг. - прочирикала казкова фея, додавши розмiру крильцям.
  - Тодi морозиво "Кремль", лимонад, сiк, тiстечко та шоколад. - забелькотiв зрадований шибеник.
  - А яких видiв? Конкретизуйте замовлення! - Дiвчат стало двi i вони неприродно велико скелялися.
  - Все одно, аби було смачно. - розгублено пробурмотiв Тигров, безпорадно розвiвши руками.
  - Максимально смачно? Вiдповiдно до наймасовiшого стандарту? - Мабуть, кiбернетичнiй прислугi вже не раз доводилося стикатися з клiєнтами, якi не розумiють, чого їм хочеться.
  - Так! - полегшено випали Володимир.
  - Пiднiмiть руки, дивiться прямо. Або дiстаньте вашу особисту iнденфiкацiйну картку, мiнi-солдат. - Хором виголосили голографiчнi нiмфетки.
  Хлопчик пiдняв обидвi руки. Мигнуло неяскраве жовте свiтло, мабуть, його вiдсканували.
  - У картотецi ваша особа не значиться, у вас немає персональної вiйськової картки, тому вас не можна обслужити. - пискнули дiвчата i тут же забарвилися багряним кольором, схрестили руки у заборонному жестi стелзанiв.
  Володимир поспiшно вiдiйшов вiд автомата, п'яти пекло буквально. Тут, схоже, технотронний розпiзнавальний комунiзм. Тигров сiв на химерний будуар, застигши сильно згорбившись i пiдперши пiдборiддя долонями. Задумався... Майбутнє малювалося в похмурих тонах. Вiн зовсiм один в iншiй галактицi, в оточеннi iномирян, тварюкiв що гiрше за самих хижих, диких звiрiв. I на думку нiяк не може спасти якась рятiвна iдея. Олiверу Твiсту i то було краще в Лондонi, там хоч такi ж люди, як i сам безпритульний втiкач. А тут куди вiн пiде? Чи може самому здатися розраховуючи на милiсть у в'язницi? Там хоч погодують, нехай i таким принизливим чином, через шланг.
  - Чому ти зажурився, фотоне? Що я бачу, облизуєшся. Здається, ти хочеш увiгнати принцепс-плазми в шлунок?
  Незнайомий хлопчик у блискучому одязi простягнув, посмiхаючись, руку. Як це по-людськи! Обличчя стелзаненка кругле дитяче, зовсiм не зле, йому в рекламi з правильного харчування знiматися, тiльки тисне долоню занадто сильно. Лоб високий, волосся свiтле, широко розставленi блакитнi очi. Щоправда, засмагла жилиста рука, мов зi сталi, здатна зламати кiстку. Володимир насилу стримав себе, не подавши вигляду, що йому дуже боляче, рука стиснута немов у катiвних лещатах.
  - Так, я хочу їсти!
  - Ти, мабуть, з вiддалених колонiй, тебе сильно обпалило, та й вигляд у тебе обдертий, дивний. - промовив iз часткою спiвчуття в голосi юний стелзан.
  Володимир кинув розгублених; На щастя, стелзани встигли включити паралiзуюче поле. Еророс першим наказав заодно закрити i простiр силовим щитом. Це був прагматичний крок, якщо розпочнеться велика бiйня поблизу планети Земля, то вiд усiєї Сонячної системи не залишиться стабiльних атомних ядер. А за це, навiть якщо вiн i втече, iмператор може страчувати, причому настiльки нелюдським способом, що краще вiдразу вибити собi мiзки.
  ий погляд на себе. Одяг i самим мiсцями вже почав тлiти, а шкiра почервонiла облазила. Толi вiд мiсцевих випромiнювання, або запiзнiла реакцiя на вибух. Тигров вiдчув крижаний холодок усерединi живота i тремтячим голосом промовив.
  - Вгадав, я був у епiцентрi термозаряду.
  - Я з граничною швидкiстю вiзьму їжу, потiм розкажеш. - Пацан бiг нiби в прискоренiй кiнозйомцi, не торкаючись чобiтками майстерно виробленого покриття проспекту.
  Чому Володимир вiдчув довiру до цього дитинчати стелзанiв, важко пояснити. Може, юнi роки i стрес далися взнаки. Повернувшись новий друган шпурнув йому кiлька рожевих, до мук, що апетитно пахли бутонiв. Володька почав розповiдати нiчого не приховуючи, накипiло, хотiлося вилити душу.
  Хлопчик-стелзан слухав уважно. Зростанням вiн був, як Тигров, а рокiв йому, мабуть, було ще менше. Пiд час розмови на його вродливому обличчi весь час грала чиста посмiшка. Правда зуби у дитини раси-войовникiв при цьому вже дуже великi, бiлiшi за снiг, вiд них вiдбивалися сонячними зайчиками променi декiлькох свiтил. Їжа, взята в автоматi, виявилася надмiрно смачною, вона перезбуджувала рецептори i замiсть насичення розпалювала апетит.
  Коли Володимир вимовившись, замовк, юний стелзан розважливо промовив:
  - Так, це схоже на диво, але тут тобi не вижити. Тебе швидко обчислять, тим бiльше що кожної доби проходить комп'ютерна перевiрка всiх особистостей. Кiлька днiв тому, зовсiм поруч, була така "плазморубка", зорельоти рвалися, як за суперфеєрверку. Навiть iз поверхнi було видно, як роздертi кораблi розцвiтали небо. Добре, що головний "чадильник" зайшов за лiнiю.
  Дитина-стелзан вказала на центральну зiрку Вiмуру.
  - Тепер у нас все стало набагато суворiшим, тотальний перевiрочний режим. Та й ранiше контроль був серйозним. Напевно, навiть цей автомат, як i iншi, пов'язаний iз Департаментом кохання та справедливостi.
  - То у вас таємна полiцiя зветься? - Володимир скривився в посмiшцi, наскiльки смiшно звучало поняття кохання у нацiї, на тлi яких фашисти дитсадкових пустунь.
  - Так, їх кiлька департаментiв, i всi говорять про кохання. - Хлопчик звiв разом брови i погляд став суворiшим. - Наче знущання з здорового глузду. Навiть мiй батько, економiчний генерал четвертого рангу, побоюється цих вiддiлiв. Давай, швидше йди. Я тебе проведу.
  - Пiзно! От ви й попалися, голубчики! - пророкотали як рев зграї гiєн голосу.
  Кiлька броньованих фiгур наче привиди матерiалiзувалися в повiтрi.
  - На колiна та руки вгору!
  Тигров, було, смикнувся, i вiдразу отримав заряд паралiзатором. Свiдомiсть вiдключилося.
  ***
  Прокинувся вiн лише в кабiнетi слiдчого. Питання виявилися стандартними, не надто детальними, хоч без зайвих загроз детектив говорив незмiнно ласкавим тоном, зате на тiлi допитуваного знаходилися схожi на скорпiонiв датчики. Якщо хлопчик намагався збрехати, включався больовий заряд, причому куди болючiший, нiж пересiчний струм. Жалячи в нервовi закiнчення "скорпiони", одночасно видавали за допомогою голограми вiдсоток правдивостi.
  Незважаючи на моторошне враження вiд рвучких на частини клiтин тiла (гучнi крики придушувало силове поле, що гасило звуковi хвилi) Володимиру все ж таки стало цiкаво, яким чином виходить вiдсоток правдивостi i хiба можуть взагалi бути рiзнi частки брехнi i правди. Хоча чому б i нi? Адже є людське поняття; свята брехня i напiвправда гiрша за всяку брехню.
  Пiсля допиту його замкнули у герметичнiй камерi з кiбернетичним контролем. У голови спецвiддiлу Департаменту кохання та правди Вiлi Бокра не виникло гарячого бажання вникати чи дослiджувати цiкавий феномен перемiщення. Пiдвищення по службi за це не свiтить, та ще дивишся вiдправлять у вiдрядження на таку дiрку як планета Земля. Були серйознi пiдстави вважати, що краще позбавитися небажаного свiдка. Як? Вбити, а труп розiбрати на запчастини. Шкiру та кiстки продати на "чорному" ринку, як людськi, а от щодо внутрiшнiх органiв - проблема. Вони однаковi, але у стелзанiв усi частини тiла покращенi за допомогою бiоiнженерiї. Нi, цi органи не будуть повноцiнно працювати, хiба що знайти iдiотiв, але в цьому випадку метал не варто обробки. Крiм того, у стелзанiв i так все само вiдростає, через гiперактивнiсть стовбурових клiтин. Помiчниця подала iдею:
  - Навiщо нам упускати прибуток, зайвi куламани не завадять. Є один тип, який давно хотiв купити у нас стелзаненка.
  - Хто? - Чинуша скосив пiдборiддя убiк, голос знизився до змiїного шепоту. - Може, Гiлесе?
  - Та вiн! - Дiвчина випустила iскорку з-пiд нафарбованих радiоактивними iзотопами нiгтiв.
  Стелзан зневажливо сплюнув, повернувши сканер-браслет убiк:
  - Огидна сумiш жука та примату.
  - Зате вiн настiльки багатий, що купив почесне громадянство Пурпурного сузiр'я. - Помiчниця тонко хихикнула. - Навiть нашi гарячi самки, до нього в ложi стрибають.
  - Добре, але з урахуванням ризику, заламаємо цiну у багаторазовому розмiрi. - Чинуша зробивши багато значної паузи, додав. - Якщо погодиться, це буде лише початком.
  - Шантаж? Звiсно, ми зробимо квантовi записи. - Стелзанка випустила з персня крихiтну, менше макового зернятка мушку, та зробила безшумну вiсiмку в повiтрi, пискнувши: "Всi системи сканування, запису та прослуховування, готовi до функцiонування.
  - Я здогадуюсь, навiщо вiн йому потрiбний. Можна неабияк "надути м'язи" на цiй справi. - Чиновник кинув у рот цукерку з домiшкою дурницi.
  Ось так швидко i наважилася доля людської дитини.
  ***
  Справдi, незважаючи на амурнi успiхи у стелзанок волохатий дворукий жук з мавпою пикою Гiлес справляв вiдразливе враження. Навiть розкiшний мундир здавався безглуздо натягнутим на огидне волохатий опудало. Коли Володимира в пакувальному конвертi притягли до вiддаленої вiлли, хлопчик, буквально, здригався вiд страху. Гiлес дивився зi спокiйним iнтересом. Вiн вiдчував, що дитина його боїться i побоюється саме насильства. Липкий гидкий голос продзижчав над вухом.
  - Ти, я бачу, тремтиш, маленький стелзан. Не бiйся! Твiй найбiльший страх я прибережу пiд кiнець. Проклятий недоносок расу, що витримує, загарбникiв! Ти повинен вiдповiсти за всi свої грiхи i за грiхи твоїх родичiв, що виснажують плазму смертi.
  Тигров здригнувся.
  - Але ж я не стелзан, а чоло...
  Вуха, що закладає, рев обiрвав фразу.
  - Ти, стелзане, брехливий щур! Мене попередили, що ти макака любиш дiставати господарiв та з психiкою у тебе проблеми. Все, ти мiй, i я на тобi вiдiграюся за свою знищену рiдню. Для початку ти вiдчуєш, як бути рабом, потiм ми нарощуватимемо твої страждання. Виведiть його i надягнiть нашийник.
  Тигрова вiдвели, а потiм вiдправили на iмiтацiю рабського барака. Там, пiд палючими променями сонця, змушували розбивати i перетягувати на ношах або вiзках камiння, при цьому смужуючи болючими розрядами. Видно, Гiлес не вирiзнявся великою уявою або був надто захоплений бiзнесом, але на бiльше, нiж змусити виконувати важку практично безглузду, для такого високого техногенного рiвня роботу фантазiї не вистачало. Хоча i це було досить болiсно, махати 12 годин киркою або бити по каменях кувалдою за такої спеки.
  Потiм йти в порожнiй барак по гострих розпечених камiнчиках, що терзають босi дитячi нiжки. У першу ж годину голi пiдошви розбило в кров, а бiль був нiби вiд присунутої вугiльної жаровнi. Шкiрi не облiзла лише тому, що один iз напарникiв-рабiв милосердно дав змаститися захисним кремом. Вiн навiть шепнув йому:
  - Ти занадто слабкий, для стелзану, напевно, твоя раса така пiдкорена як i наша. А зовнiшня схожiсть iз мерзенними загарбниками знущання примхливої матерi-еволюцiї.
  Володимир сумно кивнув:
  - Та пожартувала над нами природа, або Бог, якщо звичайно Всевишнi ще не наклав на себе руки через муки совiстi, за таке жахливо кероване свiтобудову.
  Спати довелося на голих нарах, коли все тiло гуде пiсля електрошокових розрядiв, нанесених бездушним роботом, а поруч дрiмають iстоти схожi на дитинчат добре вiдомих по комп'ютерних ярмах оркiв. Тiльки замiсть шерстi у юних iномирян невiльникiв слизька риб'яча луска, вiд дотику до якої приємно охолоджуються вкритi пухирями пiдошви хлопчики. Незважаючи на скиглення в порожньому шлунку: весь рацiон харчування одна амiнокислотна таблетка, в царство мрiй провалюєшся майже миттєво. Але сон пiсля важкого дня стислий, що не встигаєш вiдновити сили, прокидаючись вiд кiборга, що виходять з батога, викривлених п'яти рiзних кольорiв блискавок.
  Все це жахливо! Хочеться вбити, закинути у лоно найпекучого квазара членистоногу мавпу!
  ***
  Пiсля акту продажу полiцейський генерал четвертого "Х" класу був у чудовому настрої. I все-таки вiн даремно розслабився.
  Буквально, за кiлька годин, група захоплення увiрвалася до кабiнету, скрутивши дводушного служителя закону. Пiсля недавньої битви були захопленi цiннi трофеї, що не двозначно вказують на зв'язок генерала Вiлi Бокра з розвiдкою синхiв. I колишнiй кат перетворився на жертву, повною мiрою випробувавши на собi те, що протягом столiть цей мучитель iз таким смаком пробував на iнших живих сутностях.
  Роздiл 23
  Невже честi
  у небi не знайти?
  Серце прагне помсти,
  щоб свiт врятувати!
  Пiсля того, як довелося дати згоду працювати на Золоте сузiр'я, настрiй у Лева Ераскандера був паршивим. Хоча з iншого боку iдея пограти у шпигунiв дуже приваблива. Йому доводилося дивитися фiльми, знятi на Землi до вторгнення. Серед них серiал про Штiрлiца також виявився досить захоплюючим, не дивлячись на вiдсутнiсть, бiйок, битв, або анiмацiйних спецефектiв. Щось є цiкаве в подiбних iнтелектуальних iграх, коли ти носиш маску, прикидаєшся зовсiм не тим, ким є насправдi.
  Погано iнше, тепер вiн з усiх бокiв прив'язаний до анiгiляцiйного пiдривника. Будь-який необережний рух та ...
  Краще про це не думати. Та й правильно сказав його Гуру: хто не ризикує аж нiяк не факт, що уникне впитися до блювоти кров'ю, зате з гарантiєю не пригубить шампанського!
  Хоча планета-гангстер i обкладена з усiх бокiв зорельотами, завжди знайдеться спосiб проникнути навiть пiд час стану облоги. Для такого перекидання зв'язковий синхiв наказав використовувати великовантажний трейлер. Зазвичай це гiгантськi керованi роботами субмарини. Вони летять у гiперпросторi по усiченому напiвторавекторному колапсу, це дозволяє економити енергiю, але вбиває органiчнi форми життя. Тут, правда, гiперстрибок займе невеликий час. На малiй дистанцiї є шанс вижити, щоправда, ризикуючи жорстоко покалiчитися.
  Комахоподiбний офiцер продовжував нав'язливо дзижчати над вухом:
  - Ти будеш у маскувальному спецскафандрi, це допоможе при поверхневому скануваннi та не дасть замерзнути у вакуумнiй температурi вантажного вiдсiку. Потiм пiсля вивантаження перейдеш у мiсце, вiдоме, як великий рожевий замок. Там ти таємно затаїшся, чекаючи на Гермеса. Потiм ви легальним шляхом повернетесь до Землi.
  - А якщо космопорт пiд сильною охороною? - Ераскандер, задумливо подивився на голограму показує космiчнi перегони.
  - Цi питання ти сам маєш вирiшити. - посмiхнувся, пiдкручуючи хоботок синiх. - А в рожевому замку буде своя вiдбивна стiна. I нiжнi, пристраснi панi на стременi.
  Лев трохи напружився, не дуже щиро промовив:
  - Я далi роль альфонсу грати не маю намiру. Чи вистачить, може, й Гермес прийде, вiдчувши потяг до хлопчикiв?
  Комаха продзижчала з вiдтiнком холодка та явної нудьги:
  - Ти знаєш, у вас приматiв свої звичаї. Ось у нас сильна стать самки, а у вас - часто чисто формально - самцi. А зорги i зовсiм генетичнi виродки.
  Далi сперечатися було безглуздо. Навантаження пройшло без подiй. Перевезений вантаж у разi не особливо цiнний. Отже, можна в них закопатись i розслабитися. Хлопчик так i зробив, у спецiальному скафандрi комфортно кимарити i на металевих ящиках iз завантаженою сировиною. Всемогутнiй бог сну Морфей накинув покривало, наглухо вимкнувши вiдчуття.
  Тим часом тiльки-но вантажний транспорт залишив базу, так у повiтрi запахло гiперплазмою. З рiзних точок почали з'являтися бойовi зорельоти Iмперського флоту. Сiнхи переоцiнили роль хабарiв. Вони всерйоз вважали, що пiдкуп цiлої низки генералiв гарантує безпечну стоянку майже в центрi галактики. Проте система багаторазового дублювання систем безпеки, наявнiсть паралельних структур, а також пiдлiсть i безпринципнiсть уже пiдкуплених чиновникiв зводила нанiвець всю систему маскування.
  У нападi на систему брали участь багато хто з пiдкуплених генералiв. Хiба слово, дане розумною комахою, чогось варте? Отримай завдаток i кинь, а своєї таємної полiцiї скажеш, що була тонко пiдлаштована вiчному супернику пастка.
  Ось вони бойовi кораблi Пурпурного Сузiр'я, один хижий видок яких змушує трiпотiти трильйони населених систем свiтобудови.
  Командував ударною атакою ультрамаршал Дiґґер Вiолето. Цей жорстокий, хитрий сановник, отримавши великий хабар, одразу передав iнформацiю супермiнiстровi "Вiйни та перемоги", а також Департаменту охорони трону. Це добрий спосiб вiдмитися i одночасно збагатитися за рахунок членистоногих "лохiв". Флот синхiв величезний, а центральна база ще з часiв Великої вiйни. Треба чимало потрудитися, щоб вирвати цю задубiлу пухлину. Притупляючи пильнiсть комах, Дiгер послав вiтальну гравiаграму.
  - Брати, радiйте! Нашi зорельоти прилетiли, щоб разом з вами боротися за святу справу, за свiтлi iдеали демократiї!
  Цей прийом дав змогу пiдвести впритул сили i вiдкрити шквальний повний вогонь. Десятки тисяч бойових кораблiв були зметенi в першi секунди бою. Стелзани мiцно захопили iнiцiативу. I все-таки результат битви вирiшився не вiдразу, хоча центральний флагман-суперлiнкор i був знищений, розстрiляний майже впритул синхронними залпами, командувача на ньому не виявилося.
  Використовуючи свою чисельну перевагу, синхи намагалися налагодити оборону, не нехтуючи контратаками. Втрати з обох бокiв були взаємно величезними. Результат бою мiг викликати серйознi сумнiви. Але хитрий ультрамаршал завжди мав на руках джокери. Так як вантажнi зорельоти, крiм роботiв, керуються i коригуючими iмпульсами, радiоiнженери Пурпурного сузiр'я розгорнули перевантажений лайнер. Мiнерали, якi намагалися вiдправити синхи, були не такi простi. З цiєї сировини при злиттi з iншим iнгредiєнтом виникала подiбнiсть до посиленої модифiкацiї антиматерiї. Враховуючи колосальнi розмiри двох транспортних субмарин, при катастрофi такого масштабу мав вiдбутися вибух, еквiвалентний потужностi термопроєновiй бомбi. Преонновi ракети ще тiльки почали надходити на озброєння армiї Пурпурного сузiр'я. А єдиний заснований на принципi злиття преонiв (що звiльняє незбагненно потужний компактно укладений у гiперструнах мiжпреонновий iмпульс) заряд на превеликий жаль стратегiв Пурпурного Сузiр'я вже використаний у попереднiй битвi. Тому в цьому випадку доводилося використати їх замiнник. Розсувнi силовi поля працювали в такий спосiб, що пропускали транспорт у автоматичному режимi. А в сум'яттi бою нiхто не спромiгся перепрограмувати щити, що прикривають величезний космопорт. I ось слiдство, два гiганти зiткнулися, вивiльнивши енергiю сотень мiльярдiв Хiросiм. Базу буквально розметало, майже розколовши планету. Вихiд iз ладу потужної фортецi, загибель командувача, руйнування кiбернетичного контролю зробили свою справу. У низцi вцiлiлих зорельотiв Золотого сузiр'я почалася панiка. Сiнхам здалося, що знову були застосованi жахливi Преонновi заряди, а отже, треба втекти вiд неминучого знищення. Крiм того, вiд планети вiдвалився солiдний у чверть маси уламок. Це стало вже надмiрно, бачити свiт, що розколюється на частини величезний дiаметром у пiвтора Сатурна. На поверхнi уламка, що нiби розтiкається з розбитого термометра ртуть, розбiгалися переляканi iномиряни. Багатьох iз них перевертало вибуховою хвилею, або кружляло в палаючому вихорi.
  Пам'ять про те, як дiють такi боєголовки, була надто свiжа. Тому й металися простором i тiкали зорельоти синхiв. Панiка позбавила їх можливостi гiдно боротися.
  Ось на лiнкорi троє переляканих комах замiсть рятувальної капсули з криком:
  - Та прибуде з нами принцепс-плазма! - Залетiли до утилiзацiйної камери, де їм миттєво розклало на окремi елементарнi, вiдправивши потiк у переробку гiперядерного реактора.
  Серед тих, хто гинув, були iндивiди i симпатичнiшi. Наприклад офiцер з раси Аффека, що нагадує головою в хвостиком гiрськолиста, а тулуб як три складенi разом бутони Айстри. Ось вона тiкаючи вiд жару натрапила на гострий штир вiдламаної обшивки. Її пробило наскрiзь i красуня наче метелик на голцi болiсно вмирала, не в силах уникнути особливого породженого гiперплазмою вогню. Це полум'я в процесi екзотермiчної реакцiї частково використовує енергiю внутрiшньоядерних та внутрiшньокваркових зв'язкiв, через що палає навiть те, що в принципi не може горiти, тим бiльше в умовах вакууму.
  Самка тристатевої згадує свою сiм'ю - самця i нейтралу, а так разом вiдтворених нащадкiв. Що з ними - трiада впала, горе, страждання, смерть! Квiтковий горностай через силу шепоче:
  - Пробач Всевишнiй Трiумвiрат... Не дотримувалася всього набору ритуалiв. Але сказано та загиблий бою любимо Всевишнiми Богами...
  Плоть горить, i вже немає сил кричати, шепотiти, свiдомiсть повiльно йде, душа ж покидаючи попiл, що залишився вiд тiла, чимось на зразок невидимої очi голови киває на прощання:
  - Вiрю в iншому Всесвiтi все буде набагато справедливiше i краще!
  Охопленi тваринним жахом iномиряни гинули пiд невблаганними ударами кораблiв нещадного супротивника. Звездолети злiтали на повiтря, як металевi бульбашки, що лопнули, обдаючи простiр вогняними бризками. Окремi розплавленi кульки металу притягуючись один до одного складали в своєрiднi, блискучi намисто i пурхали потiм у космосi.
  Самка-генерал з Пурпурного Сузiр'я отруйно резюмувала:
  - Красу ми обожнюємо, синхiв на намиста перетворюємо! Прикраси у нас - запульсаримо вищий клас!
  Зорелiтами носилися тварюки всiх мастей, наприклад схожi на перетинчастих мамонтiв мукiвики, затоптували в гiпертитан мало спритних синхiв. Тi вiдповiдали їм залпами гравiолазерiв. Метал палав все сильнiше, по ньому проходили потоками вогнянi хвилi, змушуючи жертви верещати та пiдстрибувати.
  Небагатьом, дуже багатьом вдалося врятуватися втечею. Дехто примудрився, пiшовши в гiперстрибок, залетiти до центрiв густо розкиданих небесних свiтил. Опинившись усерединi бурхливої плазми, кораблi випаровувалися, перш нiж їх господарi встигали збагнути, що припустилися фатальної помилки.
  ***
  Пiд час цих бурхливих подiй Ераскандер мiцно спав, не знаючи того, що його транспорт невблаганно мчить до смертоносного колапсу. Виснажливi переживання останньої доби наклали свiй вiдбиток на сновидiннi. Йому снився жах...
  Ось вiн знову помiщений у похмуре пiдземелля пiдземного бункера для особливо небезпечних злочинцiв. Спочатку за справу взялися тубiльнi кати. Вони катують i мучать незграбно. Традицiйна, стародавня диба, де з важким тягарем прив'язаним до нiг пiдiймаються нагору, викручуючи руки i плечi, смикають ламаючи суглоби. Потiм розпалюють вогонь, пiдсмажуючи хлопцевi огрубiлi п'яти, палячи до кiстки ступнi, припiкають розпеченим батогом болючi точки на тiлi. Це дуже боляче, запах паленого м'яса заповнює примiщення, i на цьому фонi удари загостреного дроту, що розсiкає шкiру, ледве вiдчутнi. Потiм кати намагаються розтягнути на дибi, вивертаючи зв'язки. Та йому звичайно боляче, але крiм болю переповнює ненависть та злiсть. Коли катувальнi мiняли кут нахилу на дибi, Лев вивернувшись зумiв, не шкодуючи скалiченої, в багряних пухирях ноги врiзати одному з катувальникiв у щелепу. Удар був добрий i з тупого квадратного рота вилетiв десяток зубiв. В лютi кати його з усього розмаху лупили розпеченими прутами, зламали i викрутили всi ребра. Iнший би хлопчик давно помер, а вiн залишився живим. Кати продовжували його терзати, сипали на рани та опiки сiль та перець, пропускали через тiло електричнi розряди, вiд сильного струму курився димок, заганяли пiд нiгтi розпеченi голки. Занурювали в розплавлену олiю та крижану воду, кололи психотропнi препарати, що не дають знепритомнiти, i больову сироватку, застосовували й iншi види тортур добре вiдомi на Землi. Та вони завдавали болю, але не могли зламати, не могли вирвати з хлопця потрiбнi слова. Коли крiзь суцiльний болючий туман, що блищав, долинали слова.
  -Людина скажи ти менше мiкроба. Скажи ти раб стелзанiв, вони твої боги. Скажи, що готовий поцiлувати несучий анiгiляцiю орган своїх господарiв, i тодi всi цi муки негайно припиняться.
  У вiдповiдь на це семирiчний Лев Ераскандер плював в обличчя катам i отримував зустрiчнi удари. Це, звичайно, не могло влаштувати колонiальну владу Великого Стелзанату. Син високопоставленого чиновника генерала класу-4х, був настiльки тяжко покалiчений, що мiг вести лише рослинне iснування, i людину мало просто вбити, треба ще й зламати. Село, де проживав Лев, вже було знищено, всiх жителiв села незалежно вiд вiку та статi зазнали катування та болiсної страти. Людей любили розпинати на семикiнцевих зiрках, де вони вмирали повiльно та болiсно. Деяким вигадали i бiльш витончену кару скидання, у прозорому пакетi на Сонцi. Тодi людина повiльно протягом декiлькох днiв згоряла вiд перегрiвання. Використовувалися й iншi способи розправи, як повiльно перемiщеннi в космiчний вакуум нас у спецiальних лiфтах... Типова для Стелзанату тактика терору, залякати i правити довiвши пiдкоренi раси до тваринного жаху. Цього раба треба обламати за всяку цiну. Ось i батько понiвеченого хлопчика iз головою вiддiлу тубiльного вiддiлу Любовi та Правди. Стрункий великий генерал зi злiсно-орлиним обличчям, у супроводi теж здорового i ще товстiшого голови карателiв. Дивлячись на роздерте тiло дитини, стелзан поблажливо засмiявся.
  -Ви всi види людських тортур використовували?
  Начальник тубiльних катiв - прищавий ожирiлий iндiанець, поправив неандертальця, що з'їхали зi своєї голови, головний прилад, з кiлькома рудуватими пом'ятими пiр'ям, втомлено пробашив:
  -Я думаю все король.
  -А зуби до ясна свердлили? - зневажливо пирхнув генерал.
  -Нi, забули, але вибили та зламали щелепу. Можемо i досвiдчити те, що залишилося. - Кати застрягли щипцями, що закоптiли вiд полум'я, заревiли механiчнi свердла.
  -Заткнися, лоботомований примат. Ти свою справу зробив. - потягнувши своїм бульдожим носом повiтря i вiдчувши сильний запах паленого катуваль-кат iз подивом брякнув. - I як вiн у вас ще не помер?
  -Живучи гад. I його гумове тiло, а рани вiдновлюються на очах.
  -Тiло може роздерти будь-який примiтивний дикун, головне занапастити випалити душу. А це вам не дано. Ось помилуйтеся генералом на вбивцю вашого сина, тiльки, будь ласка, бiльше не бийте його. Все одно додати болю ви йому вже не зможете, а ваш важкий удар може її взагалi припинити. - Глава мучiв подивився з таким благодушним виглядом, нiби йшлося про випiчку торта.
  -А й не збираюся бруднитись про цю медузу, але коли ми його закинемо в кiбернетичну пекло, менi б хотiлося першим завдати по ньому удару. - Погляд генерала Стелзаната буквально витiкав отрутою.
  -Чудово я вам довiряю, його запульсарити! - катувальник знущально немов урка готовий всадити в жертву пiку, пiдморгнув. - Так що малюк радуйся, ти пiзнаєш найпотаємнiшi глибини кошмару та болю.
  Пiдхопивши понiвеченого хлопчика, кати поволокли його коридором. По дорозi вони кiлька разiв наступали на обпаленi понiвеченi ноги, зламанi пальчики, намагаючись завдати додаткових страждань. Спустившись на лiфтi вниз, вони увiйшли в примiщення, що особливо охороняється. Так його помiсти в скафандр, приєднавши до голови спецiальнi датчики.
  Професiонал-катувальник Пурпурного Сузiр'я пiдморгнув генералу.
  -Тепер ваш хiд колега, врiжте йому.
  -Я вам не колега, моє завдання воювати зi озброєним ворогом, ризикуючи загинути самому, а не мучити безпораднi жертви. Цей слимакiв виняток iз правил.
  Я завдаю йому особливого болю.
  Спочатку Ераскандер нiчого не мiг розгледiти, була непроглядна, що давить темрява, а потiм... Щось загуркотiло як сумiш симфонiї Вагнера та похоронного маршу. Хлопчик побачив армади зорельотiв Пурпурного Сузiр'я. Тi, що скидають на породження галюцинацiй наркома в перiод ломок, жахливi кораблi обрушили страшний удар по планетi. Вiн бачив здiйснення пекла, причому одночасно в безлiчi проекцiй, як руйнувалися багатоповерховi будинки, як живцем горiли дiти. Як кричали i бiснувалися ослiплi обпаленi матерi, копошилися наполовину перетворенi на скелетики залишки ледь живих людей. Потiм його власне рiдне село, тi хлопцi та дiвчата з ким вiн ще недавно грав у свої дитячi iгри. Солдат розбивають чоботями дитячi головки, а з старших зривають одяг i починають гвалтувати збочено i жорстоко. Вагiтних жiнок лупили ногами розбиваючи живiт, або тиснули кверлiловою маєтком пiранiї та танкiв з дулами у виглядi голiв кобри. I Лев не тiльки бачив i чув, запах паленого м'яса, кривавого поту буквально забивав нiздрi. У ротi вiдчувався криваво-металевий присмак, а коли один iз карателiв врiзав чоботом по обличчю, голову пiдкинуло вiд пронизливого болю. Не в силах бiльше витримати такий Лев закричав, i кинувся назустрiч неймовiрно бузувiрським ворогам. Йому хотiлося одного вбивати, вбивати їх усiх, знайти i вбити всi трильйони i квiнтильйони цих двоногих паразитiв, якi зганьбили всесвiт. Вбити, вдарити, випад, свiнг, спалити, спалити!
  -Я їх ненавиджу! Я вас ненавиджу! Я хочу вашої смертi! Помрiть! Помрiть! Анiгiлюйтеся!
  
  ***
  Увi снi Лев так конвульсивно смикав кiнцiвками, що примудрився зiрватися з мiсця i, смикаючись, вилетiти в дверi екстреного скидання небезпечних предметiв. Його костюм автоматично включився у режим виходу у вiдкритий космос. Як таке взагалi могло статися, чому не спрацювала охоронна кiбернетична програма? У пiвснi юнак машинально набрав просту комбiнацiю вiдчинення дверей. Перебуваючи в такому станi, вiн сам не замислюючись вистрибнув у прохiд. Його, природно, навiть iз прискоренням наче пробку шампанського викинуло в чужий i холодний космос. Маленька пiщинка, хлопчисько, що носить космiчнi течiї в нескiнченну безодню зоряного океану.
  Невагомiсть - дивний незбагненний стан. Щось схоже вiдчуваєш лише увi снi, коли ширяєш пiд уявними хмарами. А навколо тебе вакуум i величезнi намисто вогненно-палаючих свiтил. Яскраве свiтло десяткiв тисяч зiрок, не ослаблених атмосферою. Хоча скафандр i забезпечений свiтлофiльтрами, густо усiянi променистi кулi заслiплюють очi, викликаючи сильнi вiдблиски. Скафандр, щоправда, з-помiж автоматiв, керованих пiд час польоту у вiдкритому просторi.
  Повернувшись, хлопчик побачив картину грандiозної битви. Хоча без оптичного пiдсилювача навiть великi зорельоти здаються крихiтними мошками, що свiтяться, все одно картина грандiозної космiчної битви зачаровує. Зоролети, що здаються маленькими через велику дистанцiю, поливають один одного смертоносними зарядами, здатними спопеляти цiлi мiста, i навiть планети. Вони спалахують мiльйонами рiзнокольорових вогнiв рiзної яскравостi i величини, якi постiйно стрибають i носяться по простору. Потiм слiдує вибух, два транспорти зiткнулися. Самого вибуху ще не видно. Свiтловi хвилi не встигли дiйти, а удар гравiтацiйної хвилi вже вiдчутний. Вiн розкидає бойовi кораблi. Вiдчувається навiть, як у скафандрi плющиться тiло, нiби по ньому вдарив хвостом справжнiй кашалот.
  Лев вiдчув, як його нiби важкою палицею вiдкинуло вбiк, як по головi щось садануло. Вiн вiдчув сильне потрясiння, схоже на стан цiлковитої "вiдключення", проте його свiдомiсть повнiстю не згасла. З великим все наростаючим прискоренням хлопчик мчав у колапстичному кидку. Плоть плющило, Ераскандер майже не дихав, ледь не розчавлений прискоренням у багато сотень Джi. Свiдомiсть каламутилася, але вперто не вiдключалася, немов канатоходець, що тримається одна рукою, i не дає собi зiрватися в морок небуття.
  Поступово до нього почали доходити свiтловi хвилi планетарної катастрофи. Спекельне свiтло на кiлька секунд затьмарило зiрки, заливши мегаплазмовими розрядами вакуум. Слабке захисне покриття скафандра лише частково послабило удар. На шкiрi вiдразу виникли пухирi та опiки, завдаючи вiдчутного болю при кожному русi. У вакуумi можна майже нескiнченно довго лiтати в одному напрямку, ризикуючи згодом хвацько вкотити в гравiтацiйне поле однiєї зi численних зiрок.
  Ераскандер вiдчайдушно намагався за допомогою гвiвiо-фотонних мiнiатюрних двигунiв скафандра вийти в пiку та розвернутися до якоїсь населеної планети, благо їх тут, як грибiв пiсля дощу. Однак, схоже, що обладнання скафандра пошкодилося пiд час спалаху, i вiн не може вирватися з мiцних обiймiв вакууму. Можна безпорадно смикати руками i ногами, крутитися з боку на бiк, але тут, у безповiтряному просторi, навiть найсильнiша людина здається безпорадним немовлям.
  Минула година, потiм ще кiлька годин.
  Вже хотiлося їсти та пити.
  Зрозумiло, що якщо його нiхто не пiдбере, то вiн так може витати в космосi столiттями, перетворившись на крижану брилу. Ще варiант, потрапити в орбiту зiрки, а це полiт завдовжки мiльйони рокiв. Передавач також не працює. Що ж, доведеться вмирати! Нi, вiн не може ось так просто взяти i померти, бездарно замерзнути у крижаному вакуумi. Згадалася порада Сенсея: "Коли ти в безпорадному станi, тобi на допомогу має прийти сила. Пам'ятай, не сильнi емоцiї чи гнiв, не ненависть, а спокiй, мир i медитацiя повиннi вiдкрити чакри, наповнити тiло чарiвною енергiєю. Сила розуму дасть могутнiсть, здатна зробити багато добрих справ, а гнiв, ненависть, пожадливiсть обертають енергiю на руйнування i загибель".
  Гуру як завжди правий. Так, добре б розслабитися та помедитувати. Але як це зробити, якщо його переповнює ненависть та злiсть. Може, лють допоможе прокинутися суперкосмiчнiй силi.
  Адже коли вiн вперше вiдчув страшний гнiв i приплив ранiше не веденої скаженої енергiї, трапилося диво: кiбернетична тривимiрна реальнiсть впала, розсипавшись на уламки. Жахливi вiртуальнi монстри буквально на очах зiщулилися i згасли. Його накрило хвилею мороку, який час вiд часу розсiкався вогняними iскорками. Потiм вiн отямився. Обличчя катiв були розгубленi, багаторазово продубльований комп'ютер повнiстю вийшов з ладу, немов усерединi вибухнув маленький термозаряд або пробушував супермогутнiй вiрус. Але Ераскандер уже тодi зрозумiв, що це його сказ спалило всi мiкросхеми та фотоновi каскаднi вiдбивачi вiртуального пекла, а отже, можна вбивати не лише тiлом. Схоже, що Сенсей знав це i не дуже хотiв навчати його магiчного мистецтва.
  Тепер вiн зосередить свiй гнiв, ненависть потече жилами - i всi чакри вiдкриються. Раз Сенсей мiг перемiщатися, телепортуючись у просторi, отже, i в нього це вийде!
  Лев Ераскандер сконцентрував лють. Вiн уявляв весь цей космос, катiв, стелзанiв, зрадникiв колаборацiонiстiв, потворних хижих iногалактичних монстрiв. Намагався вiдчути надтонку матерiю простору, промацати вакуум, вiдчути iншi вимiри. Концентруючись, треба забути про тiло, уявити, що тiла немає. Деякi з учнiв Сенсея та Гуру вже намагалися перемiщати предмети. Вiн сам чув, що має могутню силу i що не зможе цiлеспрямовано керувати нею. Брешуть! Потiк дикої лютi обдав його, тiло рiзко смикнулося. Вийшло! Вiн здатний подумки керувати польотом. А тепер розвинути швидкiсть - i швидше до найближчої планети. Хлопчик, однак, забув, що це таки космос, що вiдстанi тут величезнi, не порiвнянi з земними масштабами. Це не на Землi пролетiти сто метрiв, вразивши уяву простакiв! Навiть найдосвiдченiшi з Гуру розумiють, чим загрожує непiдготовлене прискорення, а тим бiльше не контрольоване використання паранормальної сили. Прискорення слабко компенсувалося мiнiгравцем. Цей скафандр створений задля мiжзоряних перельотiв. Все розганяючись i розганяючись, Лев перевищив межу мiцностi свого органiзму i мало розгерметизував скафандр. Прискорення перевищило три тисячi Джi та паралiзувало дихання, перервавши приплив кровi до мозку. Цього разу думки та почуття перервали свiй стрiмкий бiг. Здавалося, багатотонний танк звалився на голову, зiм'явши розумове сприйняття.
  Коли тобi вiдкрилася сила,
  Зумiй тримати її в руках!
  Щоб тебе не пiдкорила
  Та темрява, що сiє смерть та страх!
  Роздiл 24
  У сильного завжди безсилий винен,
  А тому, якщо хочеш жити вiльно,
  Крiпи свою мускулатуру, брате,
  При цьому роблячи благородно!
  У межах сонячної системи та в її околицях у повнiй бойовiй готовностi застигли десятки мiльйонiв бойових зорельотiв. Зависнувши в просторi, вони чекали лише приводу, щоб зчепитися i кинутися в схватку.
  Але приводу не було.
  Нiхто не виявився настiльки божевiльним, щоб просто так ризикнути на самогубну сутичку. Усi завмерли. Здавалося, що ситуацiя поступово розряджається. Пiрати, однак, втративши безлiч своїх отаманiв, не хотiли йти з порожнiми руками. Частина каперiв, свого часу перебувала, на службi iмперiї Пурпурного сузiр'я, беручи активну участь в ековiйнах. Цi пiрати знали, що настiльки багатий центр галактики з його густими планетарними утвореннями, багато з яких були ще недавно дикими, а тепер стали активними постачальниками ресурсiв. Хоча це i ласий шматок, але тому що тут чатує могутнiй зоряний флот Стелзаната, i немає домовленостi, хто пропустить пiратiв до серця галактики, а потикатися смертельно небезпечно. У рiзнобiй пiрати вимагали вiд Фагiрама пропуску своїх кораблiв, наче губернатор Землi наказував усiєю галактикою. Так, навiть гiпергубернатор не мав права на самостiйне зняття вiйськ цiлої галактики - подiбнi рiшення узгоджувалися з департаментом "Вiйни та Перемоги". Лаянка ставала все бiльш агресивною, частина каперських командирiв вступила в переговори з вiйськовими субмаринами iнших свiтiв. Там теж був найрiзноманiтнiший склад бойових команд та командирiв. Багато з них були мiсцевими абсолютними царями, i їм було навiть нижче за гiднiсть у переговори з неблагородними особами. Iншi самi горiли жагою помсти, особливо тi, у кого загинув хтось iз родичiв, а бажання збагатитися та пограбувати було практично у всiх. Ну, звичайно, у похiд пiшли найбiльш агресивнi представники цивiлiзацiй у цiй частинi всесвiту. Розсудливi створiння не клюнули на подiбну авантюру. Сiнхи, очевидно, вагалися. Без пiдтримки iнших свiтiв вiйна зi Стелзанатом загрожує неминучою поразкою, навiть зрада i пiдкуп верхiв не дає гарантiї перемоги. А тримати у вуздi цi рiзнокалiбернi племена майже неможливо.
  Поступово все бiльша частина ватажкiв iногалактичних армад схилялася до удару по центру галактики. Так, це зривало початковий план синхронного удару по столицi Пурпурного сузiр'я, але все ж таки було кращим варiантом, нiж чергова мiжусобна м'ясорубка. Центральний головнокомандувач синхiв супергросс-адмiрал Лiбарадор Вiр наказав.
  - У зв'язку з одностайною думкою наших братiв i нас персонально, першого удару буде завдано по мiсцевому центру проживання цих мерзенних приматiв.
  Мiльйони трiумфальних гравiограм показали, що подiбне рiшення прийшлося всiм до смаку:
  - Ми полетимо вперед i центр галактики буде вiдданий вам на повне пограбування.
  Знову одноголосне схвалення.
  - Вилiтаємо негайно!
  Це влаштувало всiх, навiть Фагiрама, який, вже неабияк злякавшись, прийняв порцiю допiнгу.
  Супергроссадмiрал був задоволений. Звичайно, можуть бути незапланованi сутички з армiєю стелзанiв, але їх набагато бiльше, i, зрозумiло, вони зiтруть в порошок цих паразитiв. Ранiше вважалося, що стелзани вмiють воювати, не вмiючи торгувати. Значить їх можна задавити економiчно. Реально виявилося, що навiть у ековiйнах вони сильнiшi, страшенно хитрi примати. I єдиний реальний шлях - прикiнчити їх силою зброї. Тому армади бойових кораблiв пiсля короткої перебудови пiшли у гiперстрибок.
  Декiлька пiратських зорельотiв затрималося, флiбустьєри були злi i хотiли зiрвати хоч на комусь злiсть. Найкраще на цю роль пiдходили беззахиснi та слабкi жителi планети Земля. Коли пастух недоступний, гнiв зганяють на вiвцях. Кiлька десяткiв невеликих ракет було випущено по найбiльш вiддалених вiд Тибету селищах земної кулi. Частина ракет була збита з поверхнi лазерами, а частина все ж таки досягла густонаселених районiв, спалахнувши велетенськими вогненними кулями. Не один десяток мiльйонiв нi в чому винних людей, вкотре знищений чи покалiчений. Здавалося, що у вакуумi космосу стогнуть вивергнутi пекельним каскадом душi. Тiнi людей не можуть знайти собi спокою.
  ***
  Але даремно корсари вважали, що їм все легко зiйде з рук.
  Вiдстежувальна апаратура зафiксувала групу людей, якi стрiляли, записавши данi i направивши в накопичувач. Незважаючи на строгий наказ, бойовi наземнi установки дали залп у вiдповiдь. Два кораблi були знищенi на мiсцi, а один iз зорельотiв, хоч i уникнув прямого влучення, збився з курсу. Вiдiйшовши в гiперстрибок, вiн влетiв у центр Сонця, де, потрапивши в багатомiльйонну температуру ядра, розлетiвся на окремi фотони. Решта космiчних розбiйникiв встигла пiти в гiперпростiр, безпечний для звичайних зарядiв.
  Полiт рiзномастної армади до центру галактики має зайняти лише кiлька дiб.
  ***
  Поки орди загарбникiв прямують до серця галактики, юна розвiдниця, не гаючи часу, ретельно вивчає вiйськову технiку Пурпурного сузiр'я. Вона ще досить молода, щоб її цiкавiсть здалася надмiрно пiдозрiлою, але все ж треба бути обережним. Звездолети зсередини обставленi скромно по казарменному, але повно яскравих зображень. Особливо стелзани люблять малювати картини зiркових чи мiфiчних баталiй. Це їхнiй стиль. Види озброєнь дуже рiзноманiтнi. Основний принцип дiї променевої та гiперплазмової. Звiсно, налагодити виробництво подiбної зброї кустарним способом неможливо. Рiзнi типи гармат, пускових установок, екранних випромiнювачiв, силових полiв, скривачiв вакууму.
  Дiвча дуже хотiлося дiзнатися також бiльше про своїх окупантiв, не збуджуючи зайвих пiдозр незнанням елементарних речей. Ось вона i блукала довгими вузькими коридорами бойового крейсера-флагмана. Згадала бачений у партизанiв знятий на початку двадцять першого столiття серiал про подiбнi кораблi. Тут це виглядає якось багатшим i футуристичним. Численнi картини нас стiна коридорiв рухаються, немов вiдеозображення, бойовi роботи розважаються iграми голограм. Гарно, цiкаво, i страшнувато, видно, наскiльки далеко просунулась їхня цивiлiзацiя в технiчному планi. Флагман був величезний, екiпаж як населення невеликого мiста. Могутнiй зорелiт розмiром iз кулю дiаметром понад три кiлометри. Є практично всi зручностi та розваги. Ось тiльки великий ризик себе бездарно провалити, повзаючи козявкою по кораблю.
  - Ей ти! Як тебе там! Чого бовтаєшся без дiла? - рiзкий i хрипкий голос перервав тривожнi думки.
  Дiвчина обернулася. Нi, судячи з погонiв, це був економiчний фахiвець ще зовсiм юнак. Боятися не треба, але розкрутити розмову можна.
  - Я Лабiдо Карамада.
  - Я бачу, у тебе це на голограмi комп-браслету написано. Але чого в тебе такий втрачений вигляд? - Хлопець дивився швидше зi спiвчуттям, нiж iз пiдозрою.
  - У мене виникли проблеми, пiд час останньої сутички на цiй чортовiй планетi я потрапила пiд невiдоме поле, втративши дуже багато пам'ятi. - страждаючим тоном промовила Олена, для переконливостi схрестивши на грудях руки.
  - То хай тебе реабiлiтують нашi бiореконструктори. - запропонував, усмiхаючись юнак.
  - Це дуже важко зробити. Випромiнювання створене далекими чужими свiтами. Багато потрiбно часу, щоб вiдновитись пiсля такої травми. - Лабiдо важко зiтхнула, опустивши голову.
  Стелзан усмiхнувся. Його погляд був добрий та iнтелiгентний.
  - Зайдемо до мене, поговоримо. Ти кажеш, невiдомi випромiнювання, хвилi iнших рас? Я сам зараз над цим працюю.
  Кiмната, куди вони зайшли, нагадувала сумiш тривимiрної кiнозали та ультрасучасної лабораторiї. Сидiння та пiдлога вкритi дзеркальним пластиком, а зверху свiтиться тривимiрна проекцiя зiркової iмперiї у традицiйному семикольоровому обрамленнi.
  - Так це цiкаво. Ти була в цей момент зачинена силовим полем? - запитав свiтловолосий атлетично складений хлопець.
  - Нi не була. Хiба це має значення? - Лабiдо мимоволi напружилася.
  - Звичайно, те, що називають силовим полем, змiнило стратегiю воєн по всьому всесвiту. Колись у давнину було два шляхи захисту, броня та зустрiчний перехоплення удару. Послiдовнiсть не пам'ятаю, але створенi термоядернi ракети змiнювали усi. Вони й призвели до створення єдиної всепланетної iмперiї. Силовi поля створено паралельно з першими анiгiляцiйними зарядами. Проте частину знань ми успадкували з iнших рас, зокрема термокваркову бомбу. Для захисту вiд снарядiв заснованих на процесi злиття кваркiв, тобто в мiльйони разiв сильнiше за ядернi довелося створювати принципово новi види захисту. - Стелзан випалював скоромовкою i кинув собi в рот шматок виконаної у виглядi гоночного автомобiля жуйки.
  - А як вони працюють? - Розвiдницi стало по-справжньому цiкаво.
  - Якщо говорити простiше, то у вакуумi iснує безлiч полiв, однi у пасивному станi, iншi активнi залежно вiд стану вакууму. Звiсно, поля пронизують матерiю, а реакцiя впливає властивостi цих полiв. При бомбардуваннi певними видами випромiнювань ряд пасивних полiв стає активним, змiнюючи властивiсть матерiї. Пiсля серiї дослiджень вдалося пiдiбрати вiдносно оптимальнi пропорцiї силового впливу. Але, звiсно, силовий захист не iдеальний. Зокрема, чим активнiший потiк енергiї, тим важче його нейтралiзувати. Особливо складною проблемою став гравiолазер. Сам його принцип комбiнацiя руйнiвностi i всеосяжностi гравiтацiї з куди бiльшою силою в десятку з сорокового ступеня разу ступеня електромагнiтних взаємодiй зробив подiбну зброю... - Хлопець поперхнувся жуйкою i замовк.
  - Так, звичайно, адже зорельоти збивають. - Лабiдо до свого сорому не дуже зрозумiла, що пояснював їй електронний хробак.
  - Звичайно, снаряди теж удосконалюються, ми зокрема працювали над ракетами, якi самi посилають зустрiчне випромiнювання, що пробиває захист. Ми стелзани за космiчними мiрками ще надто молодi, тому не все виходить - Юнак уже став спокiйнiшим, мабуть йому вже не раз доводилося балакати про це.
  - Так я зрозумiла. Але ми все ж таки перемагали iншi раси та iмперiї з їхньою багатомiльйонною iсторiєю. - Олена безневинно посмiхнулася, немов головна заслуга у перемогах Стелзаната належала її.
  - Так. Перемагали. Але зорги мають секрет непробивного силового поля, його навiть називають трансчасовим. Його принципи є загадкою для наших вчених, але я маю припущення. Замiсть стандартних шести або навiть дванадцяти у найновiших наших розробках, зорги використовують усi тридцять шiсть вимiрiв. Я чув, вони навiть примудрилися поринути у паралельнi всесвiти. - Технар розвiв руками.
  - Вони все одно дурнi створiння, не здатнi правильно використати досвiд мiльярдiв рокiв еволюцiї. Натомiсть у нас, стелзанiв, є великий iмператор, i вiн їх знищить! - Лабiдо надала собi лютого вигляду i затрясла кулаками.
  - Так, iмператор, воля i дуже скоро чудотехнiка. Нашi кiбернетичнi пристрої розрахували, що в промiжку вiд 100 до 1000 рокiв ми технологiчно обженемо цих тристатевих металiстiв, розпорошимо їх на преони i погодуємо весь всесвiт. - Юнак теж труснув кулаком. Пара роботiв, що рiзалися в зiрковi стратегiї, перервалася i погасивши голограми витяглося в струнку.
  - Довго чекати! - Розвiдниця навiть демонстративно позiхнула.
  - Чому довго? Навiть у цьому всесвiтi ми будемо молодi i сильнi, а якщо загинемо, то в наступнiй сферi буде набагато цiкавiше. Я, особисто, насилу можу уявити повсякденне життя в 12 або 36 вимiрах, а там вони будуть йти за наростаючою складнiстю. - Зеленi очi технаря-стелзану збуджено блищали.
  - Але ми можемо заплутатися, заблукати в такому багатовимiрному свiтi. - зiтхнула Лабiдо-Олена.
  - Не бiйся, колись i в нас були вакуумноголовi дурнi, що не вiрили в нашi можливостi лiтати та пiдкорювати iншi свiти. Був первiсний час, моторошний, дрiмучий час, коли ми жили на однiй планетi. Воюючи один з одним кийками та стрiлами. Цей кошмар бiльше нiколи не повториться, всi нескiнченнi всесвiти будуть нашi! - юнак вигукнув з ентузiазмом схрестивши над головою руки з розгорнутими долонями.
  - А що тепер? - холодно запитала Лабiдо.
  Розмовляючи цiкава пара пiдiйшла до не зовсiм звичайної статуї, хлопець зробив дивний жест i в повiтрi завило два вiддалено схожi на мотоциклетнi шоломи.
  - А тепер я покажу тобi маленьку новинку, те, що дано бачити не всякому двоногому. Хмаримо себе в "плазмо-комп", давай одягнемо вiртуальнi шоломи i поринемо в новий свiт.
  З запалом виразно дивлячись на дiвчину, промовив юнак.
  - Шоломи? Вони ж закриють лише обличчя! - вигукнула розвiдниця, iз запiзненням зрозумiвши, що брязнула дурiсть.
  - Нi, ти, я бачу, неабияк опромiнилася, мозок, i тiло не вiдчують рiзницi. Давай за сигналом. Раз два три!
  Начепивши шолом, Лабiдо вiдчула, що провалюється в бузковий туман бездонної криницi. Тiло стало невагомим i попливло у дзеркальному просторi, навколо заблищали густi букети рiзнокольорових зiрок. Здавалося, кожна клiтина органiзму розчиняється в безкрайньому вiртуальному космосi. Вона нiби збоку спостерiгала за своєю тiлесною оболонкою, а її тiло розвалювалося. Кожна частина розбухала, як велетенський мiхур i вибухала тисячами кольорових ракет. Шалена заграва змiшалася з густими гiрляндами зiрок, закриваючи видимiсть. Здавалося, що тiло перетворилося, субатомнi зв'язку впали, розiрвавши межi реальностi. Калейдоскопiчне змiщення спектра злилося в суцiльне заграва, а замiсть зiрок i полум'яних спалахiв посипалися гори запалених i пiдривних асигнацiй, куламанiв, дирiнарiв, грокiв та iн. Асигнацiї довбали, уривки падали на голову i продовжували вибухати, зловiснi вогники. Потiм купюри перетворилися на мерзенних огидних змiй. Цiлий океан слизових i задушливих смердючих гадiв заповнив мiжзоряний простiр. Захаращувавши всi сторони огляду, придавивши тягучою масою, задушуючи дихання. Дiвчинi стало по-справжньому страшно, якi потворнi з огидними кривими зубами тварi, верещали i шипiли з усiх бокiв. Отрута, що капає, обпалювала нiжну шкiру, а сморiд буквально розривала нутрощi. Раптовий промiнь свiтла розрiзав простiр, вогненна кулька виникла бiля її обличчя. Мелодiйний жiночий голос промовив:
  - Вам належить зробити вибiр зброї!
  Поява кульки допомогла Лжекарамадi прийти до тями, i вона закричала в гнiвi.
  - Я не граю в цi безглуздi iгри. Може, з ясел знайдете клiєнтiв, хай приповзуть сюди побавитись iз черв'ячками!
  - Ну ти даєш! Якiсь у тебе дивнi термiни! Ти використовуєш своєрiдний сленг? Це лише перший етап гри, варiант самонавчання бiйцiв ударної гвардiї. На кожному рiвнi йде битва та змiна супротивникiв. Бiль не справжнiй, не бiйся. - Бадьоро наче голос ранкового радiо звучало з кульки.
  - У вас усi iгри на смертi збудованi? Стрiляти? Вибухати? Розчиняти? Вакумувати? Зафотонувати! - Розвiдниця була настiльки розвинена, що забула про обережнiсть.
  - А ти хочеш не вiйськову тему? Тодi вибирай: економiка, логiка, наука. - Голос безпристрасного робота став ще лагiднiшим.
  - Я хочу обiцяного багатовимiрного свiту. Де вашi дванадцять вимiрiв? - рикнула, потрясаючи кулачками Олена.
  - Це є, але лише у найвищих рiвнях. - Цього разу кулька, змiнивши форму на трикутник, говорила голосом юнака. - Ти не маєш уявлення, як перемiщатися в тривимiрному вiртуальному просторi, а багатовимiрна свiтобудова подiбна до тисяч найскладнiших лабiринтiв, з'єднаних в однiй точцi.
  - Якщо ти джентльмен, то вiзьми мене за руку i проведи багатовимiрним свiтом. - Наполягала розгублене, i разом з тим рухоме цiкавiстю дiвчисько.
  - Постараюсь, але тебе розiрве за найменшого вiдхилення. Тут до того ж не справжнiй багатовимiрний простiр, а лише вiдображення наших теоретичних уявлень, як має все це виглядати в дванадцятимiрному всесвiтi. - Трикутник подовжився i став виглядати, наче реактивний винищувач кiнця ХХ столiття.
  - Я цiлком готова. - Олена навiть скинула руку в пiонерському салютi.
  - Добре! Починаємо!
  Змiї розсипалися на дрiбнi срiблястi кульки, якi раптово випарувалися, як снiжинки на розпеченiй сковородi. I вона опинилася на прозорому майданчику з квадратиками, схожими на клiтки шахiвницi. Смiшне пухнасте звiрятко, схоже на сумiш бiлки i жовтого Чебурашки, виникло буквально з нiчого. З його симпатичної мордочки то висовувався, то забирався хоботок. Хвостатий Чебурашка м'яко торкнувся своїм хоботком до нiжного обличчя дiвчини. Цей дотик був невинним та приємним. Лабiдо провела рукою по м'якiй вовнi звiрятка.
  - Який ти кумедний, люба! Ти набагато приємнiший за цих канiбалiв i гадiв, що заполонили простiр.
  - Так, я згоден! Дiйсно, я симпатичнiше, нiж похiднi покидьки свiтобудови, що заповнюють весь всесвiт.
  Голос був трохи тоншим, але, безперечно, це був той самий дослiдник-стелзан. Лабiдо навiть його iменi не знала.
  Насилу стримавшись, дiвчина вiдштовхнула звiрятко.
  - Я здогадувалась, що ти збоченець, але вже навiть...
  Слова застрягли мовою.
  - Яке може бути тут збочення? Ми особи протилежних статей. I що природно, те не злочинно! - Рикнув звiрятко i додав. - Секс смолоскип життя, кому кохання не до лiхтаря!
  - Перестань! Заспокой свiй вiртуальний iнтерес! - в'якнула Лабiдо i спробувала вiдштовхнути тварину долонькою.
  - Гаразд, те, що ти бачиш, це лише iлюзiя, створена твоїм мозком. Образ дуже типовий, вiн нагадує стародавнього дитячого героя. Тiльки чому вiн у тебе цiлком жовтий iз бiлим кiнчиком на хвостi? Зазвичай це звiрятко семикольорове. - здивувався юнак у виглядi чебурашки.
  - Може цей колiр найяскравiший? - невпевнено припустила Лабiдо-Олена.
  -Можливо, але я не маю права показувати тобi багатовимiрний простiр. У тебе немає допуску. - Мордочка звiрка стала серйозною.
  - Я думаю, нiхто не впiзнає. - Дiвча безпорадно розвела руками. У вiртуальному повiтрi летiло щось подiбне до помаранчевого подорожника, запахло лiсом.
  - Дiзнаються, якщо я не зiтру це з пам'ятi накопичувача. Але за бiльш прискiпливої перевiрки слiди будуть розкритi. Я багатьом ризикую. - Звiрятко приклав до товстих кремового кольору губок волохатий палець.
  - Так, я зрозумiла, ти хочеш оплати. - Олена знизала плечима. Цiлком природно, що в цьому свiтобудовi нiчого задарма не дається.
  - Незалежно вiд емоцiй ти отримаєш насолоду. - хихикнув Чебурашка. Наче на пiдтвердження його слова на пiдлозi почали проростати троянди. - Це само собою, але є ще дещо. Ти маєш вiдкрити свiй розум, дати менi його на сканування iнформацiї.
  - Нiколи цього не буде. - Олена труснула своєю пишною шевелюрою.
  - Тодi не побачиш iнших вимiрiв! - юнак казав таким тоном, немов умовляв маленьку дiвчинку з'їсти ложечку кашi.
  - Ти не залишаєш менi вибору. - Дiвча-розвiдниця опустила голову.
  - Вибiр є завжди!
  Дiвчина трохи замислилася. Мабуть, цей стелзан щось запiдозрив, раз виявляє подiбний iнтерес до її думок та пам'ятi. А якщо донесе командуванню, її тотально перевiрять. Вихiд iз гри бiльш нiж пiдозрiлий, може, варто спробувати?
  - Ти казав менi, що ти вчений iнтелектуал? Чи менi здалося? - єхидно довiдалося дiвчисько-розвiдниця.
  - Так, але не лише казав. Я офiцер науково-технiчного фронту. Мої параметри техноiнтелекту великi. - Перед юною партизанкою виник вiртуальний образ, що скидається на мiфiчну чудовисько Мiнотавра. У цьому монстр явно прагнув перебути свiй давньогрецький зразок.
  - Так давай перекинемося в якусь гру. Менi, наприклад, дуже сподобалися людськi шахи. Зiграємо, i переможець отримає все та виконає будь-яке бажання партнера. - сказала Олена, при цьому застрибнувши квiтковий листок, що миттєво виник прямо в повiтрi.
  - Ти хочеш грати у жалюгiднi iгри дрiбних тубiльцiв? Цей примiтив? 64 клiтини та 32 фiгури? - Мiнотавр знову змiнив форму, начепивши на собi великi окуляри та вiдростивши вуха у формi алебард. -Я пропоную тобi нашу гру, давню та iнтелектуальну. Згодна, дiвчисько, грати чи вийдеш iз уявної реальностi?
  - Я згодна, тiльки поясни правила! - Олена почувала себе дедалi дискомфортнiше.
  - Приступимо!
  Вiртуальний простiр закружляв у шаленому рiзноперому вихорi.
  ***
  Вихiд до центру галактики зайняв набагато менше часу, нiж передбачалося згiдно з попереднiми розрахунками. За якимись досi незрозумiлими законами фiзики рух тих самих зорельотiв на те саме вiдстань часом займає рiзний час, iнодi рiзниця мiж розрахунковим i реальним, бiльш нiж iстотна. Цей досi нерозгаданий ефект конвергенцiї простору може вирiшальним чином вплинути на результат космiчної вiйни.
  Командир ударної ескадри синхiв Гiлер Забанна навiть зрадiла, що розграбування центральних планет займе менше часу, i вони в цьому випадку встигнуть завдати заздалегiдь запланованого удару по метрополiї. Цi бiлковi примати - знущання з розумної форми життя. Цiкаво буде спустошити, винищити планети, заселенi безволосими мавпами, якi уявили себе богами. Офiцiйна релiгiя синхiв - атеїзм з домiшкою мiстицизму - вважає, що вiра в богiв - це доля розумово вiдсталих iндивiдiв.
  Нещодавно отримана гравiаграма повiдомила, що пiдступнi стелзани, хоч i отримали грошi, все одно напали, вигубивши понад два мiльйони зорельотiв та понад п'ять мiльярдiв бiйцiв Золотого сузiр'я.
  Просто перед ними лежить найближча населена планета. Настав час випробувати на нiй ударну мiць бойових субмарин. Центр галактики досить багатий на придатнi життя планетами, але у ньому майже були вiдсутнi розумнi форми життя. Тому центральнi планети майже заселенi переселенцями, стелзанами i найбiльш зручними для експлуатацiї поневоленими расами.
  Величезна зелена з великими червоними плямами зiрка, обрамлена дюжиною планет рiзної величини, завдяки чудовiй гравiоскануючiй моделi огляду, видно дуже чiтко. Вiдтворена в об'ємному кiбернетичному зображеннi система видається крихкою та беззахисною. Це перша мета, треба добре розiгрiтися. Найшвидшi пiрати рвонули, намагаючись першими прорватися до видобутку, щоб грабувати i вбивати.
  Забанна з усiєю наскiльки була здатна люттю, пропищала:
  - Ракети пiдвищеної дальностi до бою! Бiйте найбiльшою планетою! Нехай стелзани захлинуться в гiперплазмовiй блювотинi! - I сiдаючи ще сильнiше, додала. - Розлетяться фотонами по галактицi.
  Несмiливий голос все ж таки спробував заперечити.
  - Може, краще завдати вибiркового удару, конфiскувати багатий видобуток?
  - Нi, виродок! Ви, самцi, любите лише грошi. Я ж хочу напитися кровi цих розумово вiдсталих макак. - Писк ультрамаршала став настiльки пронизливим, що кришталевий фужер, що тримала в руцi статуя комаха-героя, покрився трiщинами, i луснув, як розбитий молотом шматок чола. Один i ад'ютант навiть впав на спину вiд страху. Маршал Кух все ж таки вiдповiв iстеричцi:
  - Це ж планета Лiмаксер, тут мешкають тубiльцi, Лiми. Стелзани розосередженi супутниками.
  - Квазар їм пiд хвiст. Знайшли, кого шкодувати. Черговi мохначi! - їла як пластинка подряпана iржавою голкою ультрамаршал. Ще крильця так i тремтiли. - Давно час секвеструвати всесвiт вiд неповноцiнних видiв. Бiйте з великої дистанцiї. Можливо, там є прикриття!
  З зорельотiв вилетiло кiлька тисяч безпiлотних боєголовок, що самонаводяться, з кiбернетичною програмою вiдстеження мети. Не встигли боєголовки вийти на орбiту найвiддаленiшої планети, як на них обрушилася густа мережа лазерних променiв. На льоту ракети засмикалися, ламаючи траєкторiї польоту, прагнучи збити прицiльнiсть i концентрацiю свiтлових потокiв. У свою чергу, стелзани запустили мiнiракети, i густi хмари металевих кульок, прагнучи пошкодити механiзми пiрань, що летять. Майже всi заряди було знищено, так i не досягнувши планети. Лише кiлька iз двох тисяч ракет змогли долетiти до поверхнi.
  Багато мешканцiв цього густонаселеного свiту навiть не встигли злякатися. Розпечений на мiльярди градусiв плазмовий вихор розкидав тiла на елементарнi частки. Тi, хто знаходився подалi вiд епiцентру вибуху, гинули набагато болючiше. Зовнi безневиннi iстоти, схожi на курчат з руками i тулубом шестипалих мавп Лiми, потрапивши пiд смертоносне випромiнювання, спалахували подiбно до свiчок на тортi. Зелене полум'я пожирало нiжнi, як тополиний пух, пiр'їнки, змушуючи тубiльцiв корчитися i подiбно до м'ячикiв пiнг-понгу пiдстрибувати в болiснiй агонiї. При вторгненнi армади Пурпурного сузiр'я тубiльцi не чинили опiр, тому й уникли серйозних руйнувань.
  Багато високих багатоярусних зi своєрiдною архiтектурою будiвлi так i залишилися стояти. Аборигени самi повiсили семикольоровi прапори окупантiв i намагалися поводитися максимально слухняно. Проте навiть така поведiнка не рятувала вiд вбивств та знущань iз боку загарбникiв. I, проте, тiльки тепер на планетi настав по-справжньому судний день. Барвистi багатокутнi хмарочоси спочатку спалахували, як снопи соломи, просоченi бензином, потiм складалися ударною хвилею, розлiтаючись гiгантськими вогняними кулями на сотнi кiлометрiв. Вiйськовi бази стелзанiв, закритi потужними силовими полями, практично не постраждали, а ось сотнi мiльйонiв пухнастих розумних звiрят нiколи вже не побачать дивовижного свiтанку з неповторною гамою зеленувато-червоного "Сонця". I все ж таки перший удар не зумiв знищити всi населенi пункти, тому шалений командир паскудних членистоногих вимагає повторити удар.
  Однак тут через комп'ютер було передано гравiограму. Супергубернатор галактики вимагає негайно забратися з пiдконтрольного Стелзанам сектора, iнакше буде застосована вся вражаюча мiць зоряного флоту.
  Гiлер Забанна вишкiрилася, її хоботок пiднявся вгору, а голосок став пронизливо високим.
  - Облiзлий примат наважується нам загрожувати! У них розуму менше, нiж у личинок. Ваккуумуємо їхню центральну планету з цим парнокопитним гiбоном. Форсований кидок прямо до центру! Атака на адмiнiстративну планету Цукарим! Цих "пушистикiв" доб'ємо, дезiнтегруємо трохи пiзнiше, у нас десятки мiльйонiв кораблiв, ми зiтремо у преони всю галактику вiд хмари до ядра!
  Багатолика армада кинулася вперед своїми незлiченними силами. Зорельотiв було так багато, що вони розтяглися фронтом об'ємом кiлька парсекiв у висоту та ширину. Частина субмарин пiд керiвництвом пiратiв, зламавши лад, кинулась до найближчих систем. Гiлер та її заступник Комалос безпристрасно дивилися на монiтор. Самець був трохи нижчий i щiльнiший з коротеньким хоботком, вiн уважно стежив за збiльшеним тривимiрним зображенням. Так, самки трохи краще вмiли битися, нiж самцi, але iнтелект все одно у чоловiчої статi вищий. I фiнансова влада належить саме їм, а жiнки лише стрiляти та вмiють. Ось i зараз, у бiйку рветься Гiлер, а план битви має? Адже у разi серйозної битви можна розраховувати лише на флот Золотого сузiр'я та двох-трьох вiрних союзникiв, решта битиметься хаотично.
  На екранi спалахують зеленi точки тривоги. З мiсця випливають кораблi противника. Стелзани виходять на бойовi позицiї синхронно, немов у iгровiй космiчнiй стратегiї. Їх багато, надто багато! Жахливi армади жахливих форм. Скiльки крапок, що свiтяться! Комп'ютер видає цифри. Ого, рахунок пiшов на мiльйони. Вони не чекали цього, нiхто не чекав! Забанна нервозно посмикуючи правим крилом, поглянула на об'ємне зображення космосу:
  - Виповзають хребетнi iз чорних дiрок. Нинi нашi мухобойки розчистять простiр.
  - Не варто поспiшати. Противник, здається, сильнiший, нiж ми думали. Треба термiново перебудуватися, якщо вiн вдарить по слабких рiзнотипних корiннях впала, розсипавшись на уламки. Жахливi вiртуальнi монстри буквально на очах зiщулилися i згасли. Його накрило хвилею мороку, який час вiд часу розсiкався вогняними iскорками. Потiм вiн отямився. Обличчя катiв були розгубленi, багаторазово продубльований комп'ютер повнiстю вийшов з ладу, немов усерединi вибухнув маленький термозаряд або пробушував супермогутнiй вiрус. Але Ераскандер уже тодi зрозумiв, що це його сказ спалило всi мiкросхеми та фотоновi каскаднi вiдбивачi вiртуального пекла, а отже, можна вбивати не лише тiлом. Схоже, що Сенсей знав це i не дуже хотiв навчати його магiчного мистецтва.
  Аблям iнших цивiлiзацiй, ми можемо потрапити в капкан-мiхур. - З навмисною лiнощами в голосi промовив надмаршал Комалос.
  - Все одно нас бiльше! I ми маємо негайно атакувати! - Не хотiла слухати Гiлер.
  - Нi, якщо рахувати тiльки нашi зорельоти, то вже не бiльше, а озброєння у приматiв досконалiше за наше. - У тонi Комалоса вже почали проступати нотки тривоги.
  - Якщо ми вдаримо першими, то й iншi повзучi сателiти приєднаються до атаки. - заперечила примхлива самка-сiнх.
  - Це не стовiдсоткова дiя. Навпаки, висiтимуть i дивитимуться. Як ми винищуємо один одного. Нехай стелзани першими завдадуть удару. Вони обрушаться на фланги, що складаються з iногалактичних пiдроздiлiв, тим самим змусять боротися iншi iмперiї. - Надмаршал як завжди логiчний, а тембр голосу безтурботний. Невеликий розмiрами з папуги плямистий метелик присiв на плече Комалоса чирикнув: "Сiм чорнодирних б'ються, пульсарнорозумний радiє!".
  - Тодi, може, краще вiдступити, хай самi себе переб'ють iнтелектуальнi протоплазми. - Ультрамаршал скрутила хоботок кермо.
  - Краще трохи вiдчепимо, а то вони кинуться бiгти при першому ударi безволосих горил. Якось їх багато, нашi експерти прорахувалися з оцiнкою бойового потенцiалу. - Надмаршал погладив метелика з головою вiслюка. Той знову видав: "Хто рахує багато i мало в морду б'є, вiчно недорахований у нього дохiд"
  - Не лякай! - вiдринула Гiлер.
  Дiйсно, навiть у цьому другорядному вiддiленнi iмперiї не припинялися роботи з пiдготовки до тотальної мiжзоряної вiйни. По всiй неосяжнiй багатогалактичнiй державi будувалися i споруджувалися бойовi кораблi, удосконалювалися технологiї, формувалися дивiзiї та корпуси. Майже на кожнiй планетi були виробництва, заводи, що працюють на вiйну.
  Звездолеты Пурпурного сузiр'я перебудовувалися на льоту, посилюючи фланги, збираючись, перекинувши противника, затиснути флот синхiв у лещата. Частина субмарин, особливо пiратських, явно сповiльнила хiд. Було видно, що войовничий дух космiчних флiбустьєрiв видихся побачивши таку грiзну армаду. Десятки мiльйонiв зорельотiв iз мiльярдами бiйцiв невблаганно зближуються. Гармати та заряди готовi шматувати i винищувати все живе. Стелзани першими вiдкривають вогонь на поразку, кiлька тисяч легких кораблiв з слiпучими спалахами i розбiжнiстю гравiюохвиль, що б'ють по вухах, розпорошуються на кварки. Кожен залп незлiченного зоряного рою викидає енергiю, здатну пiдiрвати Сонце. Як завжди зорельоти Пурпурного сузiр'я стрiмкi та рiшучi, рухи точнi, ретельно вiдпрацьованi у численних варiантах. Що проти них численний, але погано органiзований зброд, зiбраний з усiх частин галактичного надскоплення.
  Бiй ще не почався, а вони вже змiшалися, зруйнувавши координацiю, заважаючи один одному вести ефективний вогонь. А тепер класика космiчних битв! Одночасний вихiд практично всiх кораблiв на дистанцiю поразки та максимально можливе виверження частинок невгамовної енергiї, що тотально випаровують матерiю. Ще секунда - i мiльярди розумних iстот перервуть iснування у цьому всесвiтi.
  Хоботок ультрамаршала Гiлер Забанни здувся вiд збудження, закапала отруйно-рожева слина. Кров... Яка вона солодка, як збуджує! Неймовiрне почуття, коли порожнечу заливають потоки кровi та слiпуче полум'я багатоквiнтильйонної гiперплазми. Колись дуже давно їхнi предки були легшими та меншими. Вони лiтали без допомоги антигравiтацiйних поясiв. Їли м'ясо та любили кров, без неї не могли народжуватися дiти. Живи, вiчно крилатий синх! Усi iншi тварини паразити нехай помруть, нехай загине все неповноцiнне живе.
  - Що ти зволiкаєш, пали все без залишку! - Розноситися мiльйонами космiчних кораблiв.
  Але немає! Не видно спалахiв, i не летять вихори фотонiв вакуумом. Усi зорельоти завмерли, застигли у просторi. Здавалося, що час зупинився.
  Гiлер видала (голосочок помiтно ослаб) iстеричний писк:
  - Що за гальмування? Вакуум залили липучкою!
  Бiльш холоднокровний Комалос не переставав вiдстежувати показання всiх навiгацiйних приладiв.
  - Це неймовiрно, але ми теж завмерли у вакуумi! Наш зорелiт i всi iншi зорельоти немов придушенi найпотужнiшим силовим полем. Ми не можемо зрушити навiть на ширину хоботка.
  - Включити абсолютний гiперрiвень розгону! Зламати поле! - Вже не репетувала, а швидше хрипiв Гiлер.
  - Так, марно. Я вже вивчав подiбний феномен, так можна тiльки зорелiт розплющити. - Комалос вiдчайдушно махнув хоботком.
  - А ти що? Знаєш усi новинки стелзанiв? - недовiрливо ухнула ультрамаршал.
  Плямистий метелик заспiвав: "все неможливе, можливо знаю точно, i Всемогутнiм Богом стануть синхи термiново". I отримав хворобливе клацання в нiс, став тихенько плакати. Незважаючи на цю уявну iстерiю, Надмаршал сказав:
  - Нi! Це захоплення застосували не примати. Цi обезьяни грубi й жорстокi, вони б нас усiх давно зiм'яли. Ось, глянь, вже передали нам послання. Хочеш, вгадаю, хто!
  Гiлер прикро вiдмахнулася:
  - Сама вже здогадалася! Проклятi зорги! Краще вакуумуватися або випаруватися в плазмi, нiж мати справу з ними. Бути переможеним, гiршим, нiж мертвим!
  Громовий голос перервав антимонiї:
  - каже Дез iмер Конорадсон. Ваша вiйна закiнчилась. Досить себе поводити як анiгiляцiйнi канiбали. Бiльше в цiй галактицi не перерветься жодне життя. Зачохлить променемети, дотримуйтесь мiжгалактичних угод.
  - Нiколи!
  Сiнхи завищали хором. Гiлер ледь чутно продзижчала.
  - Рано радiєш, бляшанко! Як тiльки ти полетиш, ми повернемось!
  Потiм голосно додала:
  - Пiдключити усi резерви, двигуни на повну потужнiсть. Усiєю ескадрою, а нас мiльйони, ми маємо порвати вакуумну павутину!
  Квiнтильйони ват енергiї вступили в невидиму, але вiд цього ще бiльш жорстоку боротьбу у просторi, що усеяла зiрками. По вакууму розiйшлися ледь помiтнi свiтловi хвилi.
  Роздiл 25
  Якщо стало тiсно чи мало мiсця,
  Нехай вирує вихрем плазмовий вогонь.
  Вчини жорстоко, як можливо рiзко,
  Тiльки беззбройних нiколи не чiпай!
  Тигрiв страшенно страждав. Особливо важкими були першi днi.
  Не вiдрiзняючись великою фантазiєю, членистонога горила Гiлес дiяла методами найпримiтивнiших цивiлiзацiй. Удари батогами та багатогодинна робота на змор, до втрати свiдомостi. Потiм цебро крижаної води з домiшкою переохолодженого урану. Потiм за наказом бабокої мавпи вирiшили спробувати дибу з вогником. Катування примiтивне, але здатне довести катованого до шаленого вереску. Його прямо розпирало вiд задоволення, що огидне черево роздувалося, наче куля, коли маленький безволосий щур кричить, як одержимий, а потiм затихає в цiлковитiй вiдключцi.
  Все б добре, але пiсля такого катування надовго втрачається здатнiсть ходити i працювати.
  Хлопчика поклали на ношi, тi, влетiвши в повiтря, доставили жертву манiяка. Обпалило так, що звичайної мазi, що регенерує, виявилося недостатньо, навiть довелося викликати лiкаря.
  Рожевий лiкар з десятьма руками-присосками, одягнений у червоний комбiнезон, страждав вiд спеки. Гаряче повiтря з надлишковим киснем обпiкало вологу нiжну шкiру розумного молюска. Щоб не так палило, лiкар одягнув на себе захисний комбiнезон.
  - Дивись, щось це звiрятко довго не може прийти до тями.
  Гiлес навiть заскрипiв вiд лютi.
  Представник цивiлiзацiї Восьмиродiв одразу звернув увагу на жахливi опiки, якi покривали все роздерте тiло хлопчика. Вiн прицмокуючи губами, сказав моральнiй та фiзичнiй потворi Гiлесу:
  - А що ви хотiли! Вогонь - найстрашнiша рiч у всьому всесвiтi. Має опiки сьомого рiвня, близькi до критичної поразки. Плюс, ще сильне виснаження вiд голоду та надмiрних фiзичних навантажень.
  - Ну, цей виродок повинен, на моє бажання, пройти всi види тортур i мук. От би ти менi й допомiг урiзноманiтнити арсенал. Я просто забув, як максимально болiсно катувати приматiв. - Членистонога мавпа стала дряпати лапами лаковану поверхню столу.
  - Я - лiкар, а не кат. Краще зайди до полiцейського департаменту - там тебе навчать. - Надивившись за довге життя на рiзних дивакiв, лiкар розумiв, що найкориснiше тут читати мораль. Та й не тiльки марна, але ще й небезпечна справа.
  - Там є iнформацiя, але вона стосується лише тортур iнших рас та народiв. - затремтiв вiями Гiлес.
  - А ти думаєш, що вони не мають ворогiв усерединi своєї раси? Гаразд, тобi слiд звернутися до гангстерiв. Я особисто тiльки можу вилiкувати. - Лiкар-молюск усiм своїм виглядом дав зрозумiти, що вiн таких методiв помсти не схвалює.
  - Ось i вилiкуй, вiднови його, зроби повну регенерацiю. Бажано максимально швидко. - Гiлес почав постукувати хвостом. У головi вже з'явилося уявлення як вiн мучить цього недалекого добренького лiкарку.
  - Багато треба буде заплатити за форсування регенерацiї. - Молюс не хотiв упускати вигоди.
  - Та заплачу я. Ти менi ще препарат дай, щоб вiн так швидко не вирубувався, а довше трiпався в полум'ї. - Гiлес жук-мавпа пiдiбгав хвiст.
  - Вогонь зроби менше, адже не дракона смажиш. - Лiкар почав сканувати на плазмо-комп численнi пошкодження хлопчика. Вколов стимулятора стовбурових клiтин та антишокового препарату. З кейса лiкаря вискочив робот, вiн почав розбризкувати блакитно-смарагдову пiну.
  - Не однiєї розумної поради! - Гiлес, почав набирати номер, викликаючи своїх подружок - дам легкої поведiнки. До речi, як не дивно, але саме стелзанки найменш накладнi для гаманця. Мабуть, втомившись вiд своїх бездоганно красивих чоловiкiв, усiх як на пiдбiр литих качкiв, їм хочеться офiгенного сексу з садистом-виродком.
  ***
  Коли Тигров прийшов до тями, голова була ясною, бiль зник. До моменту, коли його пiдняли на дибу, тiло було змучене так, що бiль був скрiзь. Не залишилося не кровинки, нi жилки не зворушеної тотальним борошном, що стало. Шкiра безжально спалена сонцем навiть захисний крем допомагав лише частково, ноги - розбитi у кров. Рани роз'їла люмiнесцентна сiль, яку вдосталь густими хмарами пiднiмали вiтри. Все вже настiльки просочилося болем i стражданням, що коли його охопило бурхливе полум'я, вiн був тiльки радий, чекаючи кiнця катування. Вже не вперше його пестив вогонь, пронизуючи до кiсток, i щоразу це тягло за собою якiсь змiни...
  Але що ж це? Болю немає, опiкiв немає. Вiн лежить у чистому бiлому лiжку пiд м'якою ковдрою. Може це вже рай? А може вiн у себе вдома? А все, що сталося, просто жахливий сон? Як добре, коли нiчого не болить!.. Можна легко схопитися на ноги i вибiгти з цiєї просторої свiтлої кiмнатки. Надто вже ошатна: вся в яскравих кольорах. I це чомусь турбує...
  Володька зi швидкiстю ласки вислизнув за дверi. Потоки вогняного свiтла заслiпили очi. Замружившись, хлопчик кинувся тiкати. Розпечений, блискучий, як розбите скло, зеленувато-фiолетовий пiсок обпалив босi п'яти, змусивши пiдстрибувати. Не зважаючи на це, Тигров галопом помчав пустелею. Вiн зрозумiв, що його турбувало. Знову нав'язлива семикольорова гама, коли квiти повторюють малюнок iмперського прапора. Нiколи ще Володька не мчав у такому шаленому темпi. "Який тут пекучий пiсок, навiть у каменоломнi не було так боляче..."
  Удар паралiзатором накрив хлопчика. Вiн звалився животом на поверхню, що обпалює. Шкiра тут же вкрилася пухирями, правда, борошно через дiю паралiзуючих променiв було ледь вiдчутним. Бугриста брила з акулею пащею схилилася над ним.
  - Що, звiрятко, втекти хотiв? - прошипiла чудовисько, страшенно перекручуючи слова.
  Потiм монстр, пiдхопивши напiвнепритомного хлопчика, потягнув його до колишньої переносної палати-камери. Його довгий, товстий, як колода, хвiст залишав за собою звивистий слiд. Видно, частки солi реагували на контакт iз жирною шкiрою жахливого мандрiвника, i на зеленувато-фiолетовому пiску проступили рожевi цятки. Виродок важив не менше тонни. Хлопчика вiн безцеремонно жбурнув, наче кошеня, пiсля чого замкнув дверi.
  Тигрiв не мiг навiть поворухнутися, вiн лежав прямо до стiни. Крiм квiтiв, тут була зображена дивна для госпiталю тема.
  Прекраснi, як херувимчики, у найяскравiших одязi дiти, хлопчики i дiвчатка, якi безжально лупцювали з лучеметiв iнопланетними iстотами. Причому половина iстот або стояла на колiнах, або тяглася ниць. Стелзанята посмiхалися такими добрими, веселими посмiшками, що їхнi обличчя свiтилися вiд щастя, наче вони вiдчували величезне блаженство. Багатокольорова кров, що випливає їх убитих iнопланетних iстот, зливалася в райдужний струмок, що тече у напрямку пурпурово-жовтогарячого "Сонця".
  Хлопчик вiдчував, як по животу поповзли болiснi спазми. Якби не був його шлунок порожнiм, як серце лихваря чи автора це бiсiвської картини, вся пiдлога була б заблевана. Як треба оскотинитися, щоби малювати таку непотребнiсть. Незважаючи на паралiч, Володимир продовжував звиватися, смикаючи понiвеченими обпаленими кiнцiвками.
  Почувся слоновий тупiт. Громила з шумом уповз у кiмнату, гострi шипи-гребнi дряпнули дзеркальну стелю.
  - Ти ще не заспокоївся, баритовий молюск? Отримай подаруночок!
  Такий удар мiг подрiбнити гранiт. На щастя, тварина злегка промахнулася, i хлопчика зачепила побiжно. Металева пiдлога злегка прогнулась, а хлопець вiдключився, згаснувши в солодкiй темрявi.
  ***
  Пробудження було подiбне до кошмару. Огидна членистонога мавпа знову скалила рило, а його новий хвостатий помiчник-велетень викручував суглоби, сiпаючи на дибу. Кiстки хрумтiли, руки виривалися з плечей.
  - Що, макака, ласти палить? Знатимеш, як грати в наздоганялки.
  Багатобарвний вогонь обпалив шкiру, запахло паленим м'ясом. Багатостраждальнi ступнi дитини, знову їх лиже жорстоке полум'я. Гiлес навiть облизнувся, його роздвоєний змiїний язичок торкнувся вкритої бiсеринками шкiри хлопчика.
  - Гарний! З тебе вийде чудова вiдбивна. Тебе колись їли живцем? Я буду їсти тебе шматочок за шматочком, не даючи свiдомостi вимкнутись.
  Дикий крик сам вирвався iз грудей. Якимось дивом, може, завдяки ненавистi, хлопцевi вдалося його припинити. Щелепи стиснулися так, що зубна емаль мало не трiснула. "Чому всi муки так люблять вогонь?.."
  Вiдсутнiсть крикiв привела комаху мавпу в сказ. Видавши дикий вереск, вiн схопив розпечений прут, тицьнув Володимиру мiж худими, гострими, як топiрцi, лопатками. Тигров вiдчув велике жало, i з вiдчаєм приреченого плюнув у вiдповiдь. Прут спалахнув сильнiше, палаючи ще спекотнiше. I тут нiби в доброму, ковбойському вестернi спалахнула блискавка. Точний пострiл iз променемета розкидав помаранчево-зеленi мiзки волохата-хiтинського звiра. Iнший пострiл звалив бугристого динозавра. Вже падаючи, за iнерцiєю, Гiлес встиг пройтися розпеченим елетрицтвом прутом по ребрах, залишивши на шкiрi борозну.
  В очах Володi помутнiло вiд болю. Все було немов у жовтому туманi, але Тигров встиг розглянути рятiвника. Свiтловолосий хлопчик з ангельськими рисами обличчя, в блискучому, як золото, костюмi нагадував розлюченого Амура. Його невеличкий лучемет здавався iграшковим i невинним. Випустивши з променевої зброї кiлька коротких потокiв свiтла, вiн пропалив товстий дрiт. Володимир упав спиною на велике полум'я, проте, перекинувшись через голову, одразу вилетiв iз нього.
  Хлопчисько, що прибув на допомогу, допомiг звiльнитися вiд затискачiв, що скували кiнцiвки. Незважаючи на муку, покритий пухирями невiльник Тигров впiзнав свого рятiвника. Так, як не дивно, це був той самий хлопчик-стелзан, з яким вони зустрiлися у столицi Галактики.
  - Чорт ангел, я просто вражений, ти - немов "Бiлий плащ". - висловився Володимир.
  Херувимчик з променеметом задзвенiв срiблястим смiхом.
  - Ти маєш на увазi Гудрi, героя-рятiвника, переможця злих духiв антиматерiї? То вiн менi в пiдкови не годиться. Пора йти в камуфляж, iнакше сюди цiла прорва волохатих мурах збiжиться!
  Тигров схопився на ноги, нелюдський бiль пронизав усе тiло. Тiльки гордiсть i небажання показати слабкiсть перед представником окупацiйної раси змусила втриматися на ногах. Iнодi стрес пригнiчує найсильнiшу муку. Зробивши пару крокiв i дивом зберiгши рiвновагу, врятований пацан простяг руку ельфоподiбному рятiвнику. Той потис її, причому зробив це природно, як проста земна людина.
  - Дивно... Ви теж тиснете руки на знак дружби та довiри? -Володимир запитав, насилу утримуючи рiвновагу
  Юний стелзан вiдповiв:
  - Так, людина. Якщо рука вiдкрита - вона без зброї. А двi руки - це знак великої довiри. Ти ж покритий пухирями, а не хничеш вiд болю, значить, ти - справжнiй воїн!
  Хлопчик iз раси-воїнiв проспiвав:
  Зоряний воїн вiд болю не стогне,
  Навiть катування його не лякає!
  Вiн i в чорнiй дiрi не втопиться,
  У плазмi зiрок його дух не згорить!
  Хлопчик простяг обидвi руки, схрестивши хрест. Вони поєднали долонi на знак вiчної дружби та вiрностi.
  У цей момент бугриста скеля, що лежала нерухомо, раптово ожила. Прострiлений лазером монстр вивернувся у дикому стрибку. Вже на льоту його паща розкрилася, оголивши не лише кiлька рядiв найгострiших зубiв, а й чотири iкла (раптово виросли шабель кривавого кольору). Величезна туша збила друзiв з нiг, розкидавши в сторони подiбно до того, як чавунна куля розкидає кеглi. Умовно розумний монстр кинувся добивати дитину-стелзану, вважаючи її найбiльш небезпечною.
  Маленький воїн Пурпурного сузiр'я встиг вiдстрибнути убiк. Iкла монстра пробили обшивку iз надмiцної пластмаси, а кiгтиста лапа злегка пройшлася по ребрах. Хоча це були лише подряпини, але пояс зi зброєю лопнув i був досить швидко пiднятий громилою. Розвернувшись, звiр з незбагненною для такої тушi спритнiстю знову рубанув iклами (вони вже виросли до розмiрiв бивнiв iмператорського мастодонту). Стелзан був спритний, як мавпа, i уникав ударiв, але успiх вiдвернувся вiд нього, i найгострiшi напiвалмазнi бивнi пробили ногу дитини, намертво прицвiвши до пiдлоги. Монстр саданув кiгтистою лапою, ледь не розпорiв хлопчику живiт, лише рiзкий ривок убiк дозволив уникнути смертi. Ще удар, що ламає кiстки! Ось паща вже розкрилася... Вона величезна... Цей бегемот може заковтнути хлопця цiлком. Величезна паща сочиться смердючою слиною.
  Раптом вона рветься, як промокашка, а пострiл iз бластера розрiзає її навпiл. Чудовисько настiльки захопилося битвою зi стелзаном, вважаючи людину не вартою своєї уваги, за що дорого i поплатилося. Тигров пiдхопив упущену зброю i, натиснувши на курок кишенькового променемета, акуратно розрiзав iногалактичну чудовисько. Кров била фонтаном, а потiм спалахнула iскристим вогнем i вiдразу знову згасла.
  Закривавлена дитина схопилася на ноги i похитнулася, не дивлячись на рану, вона все ж таки зберегла рiвновагу. Зараз, коли з маленького солдата капала червона кров, а на обличчi красувався синець, його бiла усмiшка здавалася ще свiтлiшою i щирою. Пара за вiком мiцних i великих зубiв була вибита. I тому цей грiзний хлопчик здавався лише першокласником, що нахулiганив. Вiн знову, хоч i озираючись на всi боки, простяг руку.
  - Ти врятував мене вiд смертi, як я тебе. Вiдтепер ми вважаємося братами зi зброї. Мiй видобуток - це твiй видобуток. Мiй трофей - твiй трофей.
  - Добре. Тодi i мiй видобуток - це твiй видобуток, мiй трофей - твiй трофей. - вiдповiв у стилi Мауглi Володимир.
  - Тепер ми зробимо собi уколи з унiверсальної аптечки, регенеруємось i заберемося їх цiєї дiрки.
  Виконанi променем гравiолазера з крихiтного пiстолетика зi складним дулом уколи зняли бiль та надали сил. Ступаючи обгорiлими ступнями по розжареному пiску, Тигров нiчого не вiдчував, немов у нього були протези. А ось сили та швидкостi додалося дуже помiтно. Пiдiйшовши до мiнiатюрного винищувача, вiн не втримався питання.
  - А чому порятунок життя так цiнується у вас? Хiба в паралельному всесвiтi не краще?
  - Це мiй особистий вибiр. Головне, це честь, а чи не життя. Крiм того, у боях ми маємо дбати про цiннiсть життя, тодi й у новiй сферi ми матимемо повноцiнне iснування. Адже, коли ти зберiгаєш своє життя, ти зберiгаєш можливiсть знищити бiльше ворогiв твоєї раси. - Цiлком логiчно пояснив Володимиру новий друг з безнадiйно ворожої раси.
  - Дивись! Новi супротивники! Але ми маємо променемети! - показав сяючий вiд щастя, звiльнений з полону хлопчик.
  - Правильно, людина, але не витрачай дуже багато зарядiв. Це дитяча зброя, у нiй мало енергiї для реальних битв. - без особливого ентузiазму вимовив стелзан
  - Ви що з ними грали? - здивувався Володимир.
  - Так, це з навчальних iгор. Кожен стелзан має з дитинства володiти зброєю. Однак не бiйся, їх неможливо вбити стелзану. П'ять мiнi-циклiв - i ми заскочимо у винищувач "Фотон". - Хлопчик втiм, першим же пострiлом, що рознiс атакуючу, показав, що його зброя б'є не гiрше за найсучаснiшу авiагармату двадцять першого столiття.
  Тигров був настiльки роздратований i злий, що стрiляв у огидних гадiв iз садистським запеклiстю. Виправдовуючи прiзвище, в ньому прокинувся дух бенгальського тигра-людожера. Втiм, рiзномаснi тубiльцi вiдкрили вогонь у вiдповiдь. Щоправда, палило лише п'ять монстрiв, рештi, мабуть, не дозволялося мати зброю. Володимир цвяхував дуже добре i влучно, давався взнаки багатий досвiд комп'ютерних iгор з електронними пiстолетами. Стелзан стрiляв ще краще, а от аборигени не тягли навiть на рiвень бiйця стройбату. Залишивши вбитих, решта зграя розбiглася. Виття i ревiння, наче шакали, обпаленi вогнеметом.
  Пошарпанi друзi заскочили в мiнi-зiрколiт тактичної дiї. Винищувач "Нейтрино-фотон" був невидимий на пустельному фонi (маскувальне покриття зливалося iз зеленувато-фiолетовим пiском). Тiльки на борту пiсля зльоту Володимир здогадався запитати:
  - Ми вже стiльки часу разом, рятували один одного, боролися з ворогом, разом отримували рани, а я досi не знаю твого iменi.
  - Так, ти маєш рацiю, брате. - Стелзан простяг ще раз руку. - Мене звуть Лихо Розорвiров. А тебе?
  - Володимир Тигров, а по батьковi Олександров.
  - Володимир - той, хто володiє свiтом, а Тигр - символ вiйни. Це по-нашому. - Лихо мiцно ляснув нового друга по плечу.
  Тигров звалився в крiсла, але був вiдразу повернуто назад антигравiтацiйним полем. Чухаючи забите худеньке плече хлопчик вiдповiдь.
  - I в тебе також. Лихо розiрвати... Лихий розривник...
  - Ну, розривати - це по-дикунському. Краще вже рiзати, випаровувати. Вища доблесть i цiль у життi - безжально вбивати ворогiв своєї раси, служити вiрно i чесно iмперiї. - З пафосом плакатного радянського пiонера промовив Розорвiров.
  - Так, я згоден. Але ж ваша iмперiя - наш ворог? - примружився намагаючись дивитися без страху запитав Тигров.
  - Нi, ми вашi старшi брати розумнi. Старшi, але брати... I якби моя воля, я б вас вирiвняв у правах. Ви здатнi на подвиг. А втiм є iдея! Нехай своє слово скаже зброя!
  Вигукнув хлопчик-термiнатор. Володимир кинув несамовитий погляд на випромiнювач, що в ньому було вiд дитячого, повiтряного пiстолета, заряд судячи з глибоких вирв, то залишав у пустелi, мiг пробити немов промокашку i новiтнiй Росiйський танк Т-100.
  - Як? Хiба вона не сказала? - запитав вiн розгублено.
  - Нi. Воно послухалося тебе, але є один нюанс. Цiєю зброєю не можна завдати серйозної шкоди нашiй расi. Якщо ти воїн, то тобi це не страшно, перевiр на руцi. - Лихо блиснув у бойовому запалi зубами.
  - Нi, на головi! - У колишнього юного бранця вселився бiс.
  Тигров приставив лучемет до скронi та вистрiлив. Лихо смикнувся, але не встиг перехопити руку Володимира. Вогник трохи обпалив шкiру стриженої майже наголо голови, з'явився червонуватий опiк. Розiрвав вирвав лучемет, потiм обережно його повернув. Зброя випустивши маленьку голограму з чорним лицарем озброєним сокирою, тихенько пискнуло: "Попадання кут 87...". Юного землянина це здивувало. Бойовики, де пiстолети розмовляли, вiн уже бачив, та не тiльки бойовики.
  - Ти що з розуму косої параболи стартував у гiперстрибок. Тобi могло знести голову. Я ж пожартував.
  - А я не жартував. Тепер ми на рiвнi. - вигукнув хлопчик i додав. - Хочеш бути на рiвнi з Богом у силi, перевершити Всевишнього у вiдвазi!
  - Так, на рiвних, ось тобi двi мої руки. Втiм, Всевишнiй за своєю природою в принципi не може померти i зникнути, так що твоя аналогiя не доречна. - Лихо керуючи машиною за допомогою маленького на антенi джойстика промовив. - Зараз ми здiйснимо посадку в крейсер. А ти думав, що летiв на "Фотонi" дитячiй машинi в iншу галактику? - Хлопчик весело хихикнув. Та нi не так. - Тут нещодавно були бої, тож ми тебе замаскуємо пiд нашого брата.
  - Гарна думка, а якщо знову перевiрять сiткiвку? - залякався Тигров. Знову бути поданим якомусь чужоземцевi манiяку йому нiяк не посмiхалося.
  - А ти можеш бути з далекого сектору, адже у нас трильйони планет пiд контролем. Я поговорив би зi своїм батьком iди навiть iз прадiдом Гiпермаршалом, i вiн зробив би тобi потрiбнi документи для абсолютної безпеки. - Голос Лихо був певен, а погляд чистий.
  - Як менi хочеться тобi вiрити... - зiтхнув Володимир.
  - Навiщо менi ризикувати життям? Щоб потiм зрадити? Не бачу у цьому логiки. Присягаюсь тобi, ми брати назавжди! - Лихо для переконливостi стукнув кулаком у прозору броню.
  Потiм недбалим кидком передав Тигрову велику у виглядi матрьошки, але в одязi панку цукерку. Та сама попросилася до рота. Голодний хлопчик iз задоволенням її гриз. Смак був солодший за мед, i приємнiший за пористий шоколад. Дивна рiч, яку йому ще не доводилося їсти на землi. Втiм Володимир проковтнув кулiнарний вирiб надто швидко, не встигнувши як слiд насолодитися смаком. Видно цукерка була дуже калорiйною, тому що усохлi м'язи одразу стали бiльшими, а обличчя вже не нагадувало в'язня фашистського концтабору.
  Мiнiатюрний винищувач легким метеликом пурхнув у черево велетенського крейсера-флагмана.
  ***
  Коли Лев Ераскандер прийшов до тями, йому здалося, що вiн збожеволiв. Аж надто безглузда iстота схилилася над ним. Нiс морквиною, три вуха вiялом, руки-ласти, зелена шкiра в червоних i жовтих цятках, що утворюють хитромудрi вiзерунки. Це був нiби герой дитячого комiксу. Звичайно, не здивуєш його нiчим, але було щось особливе дурашливе у виразi мордочки дивовижного звiра. А коли iстота заговорила, то її мова зовсiм виявилася дивною.
  - Так, безволоса рептилiя прокинулася. Якi дурнi представники вашої раси - нi мiзкiв, нi сили м'язiв. Iнвалiди покалiченого свiтобудови, вiрусна форма понiвеченої матерiї. Що можна сказати про послiд протоплазми - iнтелекту, що розпадається.
  Лев буквально гаркнув:
  - Так, ти хто такий, ряжений клоун, що зневажаєш нашу расу?
  Iстота пiдстрибнула i вишкiрила кривi фiолетовi зубки:
  - Я найбiльший генiй у всесвiтi, який знає всi таємницi свiтобудови та сили духу, який керує матерiєю.
  - Псих ти покiнчений iз гiпертрофованим сумнiвом дутої жаби. - рикнув юнак.
  Лев спробував схопитися, але надмiцний дрiт мiцно стягнув кiсточки i руки.
  Звiр захихотiв огидним, як квакання пустельної жаби, смiшком.
  - Дзе, дзе, дзе! Ось бачиш, м'язової сили в тебе немає i мiзкiв теж, коли трапився так бездарно в нашi сiтi.
  Хлопчик напружив усi свої м'язи, тонкий дрiт дуже врiзався в шкiру. Рiзнокольоровi вiяловi вушка незрозумiлої iстоти затремтiли, немов крила метелика.
  - Ну, що, чоловiче, примат недорозвинений, не можеш порвати навiть таку тонку павутинку? Хiба твоя порожня голова тобi нiчого не пiдкаже?
  Лютiсть хвилею накотила на Ераскандера, м'язи рiзко стиснулися, а потiм, як пружина, розчалися в ривку - вiн порвав дрiт, що намертво стягнув кiнцiвки. Хоча дрiт i був тонким, але на ньому можна було спокiйно повiсити слона. З-пiд шкiри бризнула кров, а мiцнi самi м'язи, що не поступаються у твердостi дроту, ледь не лопнули. В лютi Лев стрибнув до звiрятка, той був настiльки вражений, що не встиг зреагувати. Вдаривши колiном, юний термiнатор збив його на пiдлогу та схопив руками за вкрите колючками горло. Колючки не могли захистити iстоту, бо натренованим рухом юний боєць зiм'яв захист i зiмкнув пальцi у мертвому замку. Єдине, що врятувало вiялових вiд негайної смертi, так це зляканий благаючий погляд. Ця iстота виглядала так безглуздо, так смiшно i необразливо, що зникло бажання вбивати. Задихаючись, звiрятко пропищав:
  - О, великий воїн блискучої людської раси! Я був дав неправильну оцiнку тобi. Ти такий розумний, сильний... I взагалi, ви найкрасивiшi та найсексуальнiшi!
  Лев продовжував тримати його за горло. Досвiд навчив його не довiряти улесливим фразам. Якщо його вiдпустити, то не зрозумiло, чим це закiнчиться.
  - Кажи, гад, де я зараз перебуваю?
  - У позитивних друзiв. - пискнув тварюка.
  - Ти мене за iдiота тримаєш? Позитивнi друзi дротом не прив'язують.
  Ераскандер стиснув горло пальцями, звiрятко забився, руки-ласти спробували розтиснути пальцi. Видно, сил у космiчного "Вiяла-Чебурашки" не вистачало, мордочка набула бузкового вiдтiнку. Лев трохи послабив хватку.
  - Я присягаюся, ми позитивнi. Тут на зорельотi знаходиться твоя знайома Венера.
  - Що? Венера тут? - Ераскандер анiтрохи не здивувався, вже звик до чудес.
  - Так, тут, i, гадаю, вона нас бачить.
  - Навiщо тодi мене прикрутили дротом?
  Тварина забелькотiла, наче перелякана мультяшка:
  - Тому що вона не одна. Тут ще її начальник. Вона також чотиризiрковий генерал комерцiйної розвiдки. Це Дiна Розаленда.
  - Ще одна хтива самка? Чи вона боїться мене? - посмiхнувся Лев, вiдчуваючи зростаюче бажання, юного, фiзично досконалого органiзму.
  - Притримай язичок молокосос!
  Громовий голос, посилений кiбернетикою та акустикою, затопив зал, ударивши хвилею по вухах. Лев ледве встиг розкрити рота, уникаючи таким чином розриву вушних перетинок. А от "Веєру-Чебурашку" не пощастило, видно слух у нього був надмiрно тонкий i не розрахований на подiбнi звуковi удари. Звiрятко вiдключився, вирубавшись намертво, лише барвистi вушка рефлекторно трiпалися, подiбно до того, як сiпаються крильця у насадженого на голку метелика.
  Стiни перетворилися на дзеркала, спалахнув слiпучий спалах i вiдразу троє iстот вистрибнув з-пiд пiдлоги. Заграв гiмн Пурпурного Сузiр'я, багатобарвнi прожектори вiдтворили традицiйну семикольорову свiтлову гаму. Кольори перемiшувалися, потiм вiдтворювали складнi постатi пiруети, батальнi сцени.
  -Ну, що чоловiчок? Бачиш цих бiйцiв, це твоя смерть. Все могло обiйтися, лежав би тихо, а тепер тебе спочатку покалiчять. - гуркотiв голосище.
  Троє громил закружляли в дикому танцi. Один iз них сильно нагадував перегодованого анаболiками карикатурно м'язистого стелзану-амбала. Iнший був схожий на величезного восьмикльошного краба, червоний панцир iз шипами, огидна морда вовка. Третiй сумiш сороконiжки та скорпiона, голова крокодиля з пащi капає смердюча кислота. Навiть броньована пiдлога почала вiд неї димитися. Лев про себе зазначив що, мабуть, скорпiоно-крокодилова-сороконошка небезпечнiша за решту гадiв. Коли тобi всього лише вiсiмнадцять циклiв, (Цикл - це куди менше нiж роки на старiй Матiнцi-Землi), а перед тобою великi псевдорозумнi монстри, то злякатися не грiх. Але за своє умовно коротке життя юнак уже набачився такого, що не бачив причин страху. Пiдстрибнувши, вiн став у бойову стiйку, рельєфнi м'язи напружився; - Нi, ми вашi старшi брати розумнi. Старшi, але брати... I якби моя воля, я б вас вирiвняв у правах. Ви здатнi на подвиг. А втiм є iдея! Нехай своє слово скаже зброя!
  лися. Пiд знежиреною шкiрою, було видно кожну жилку, м'язи перекочувалися як розплавлена сталь, що заливає потрiбну форму. Лев вiдчув лють. Змуси гнiв i страх працювати на себе, спали в пекельнiй чашi ненавистi своїх ворогiв. Ераскандер був готовий до бою, а коли всi три супротивники синхронно кинулися на нього, вiн легким стрибком стрибнув за їхнi спини. Лев уже в польотi п'ятою врiзав по потилицi гладiатора-стелзану. Той видно просто не очiкував такої швидкостi та нахабства, точний удар звалив тушу на пiдлогу. Два iнших бiйцi були сильнi i швидкi, але, трохи запiзнювалися з атакою. З розвороту Лев дав ногою мiцну пайку восьмирукому крабу. Удар був добрий, хiтиновий покрив трiснув, але шипи панцира встромилися в босу п'яту юнака. Вiд постiйного ходiння босонiж ноги у хлопця змiцнiли i огрубiли подiбно до титанових прутiв, але навiть йому було боляче. Тому Лев вирiшив помiняти тактику i просто обламати клешнi. Якби противник був один, це зайняло б не бiльше хвилини. Сороконiжка, виявилася спритнiшою. Рiзкий стрибок, i вона зачепила Ераскандера, кiлька рожевих кислотних крапель обпалили шкiру. Лев ухилився i провiв коронний прийом ногою в щелепу. Десяток зубiв вилетiло, розсипавшись на покриття. Скорпiонiста сороконiжка, обм'якла, i Ераскандер обрушився на краба. Хоча цьому монстру i вдалося кiлька разiв подряпнути йому по шкiрi, три клешнi були зламанi, загартованi кулаки били не слабше за кiнцiвки. Потiм Лев зумiв спритно пiдпiрнути пiд черево бiйця i просто перекинути молюски через себе. В результатi кидка, обидва монстри зiткнулися. Пiдстрибнувши Лев, ударив краба в спайку панцира, iнтуїтивно вибравши найуразливiше мiсце i проламав кiстяк. У цей момент його накрив промiнь кiнепаралiзатора. Вояка Пурпурного сузiр'я, чия потилиця опух вiд удару прийшов до тями i вистрiлив з мiнiатюрного майстерно захованого випромiнювача гравiоток, що викидає, особливий рiзновид електрики вiд вiдключає всi електромагнiтнi iмпульси в будь-якому тiлi. Навiть прикритих захистом кiбернетичних органiзмiв. Юний боєць перестав вiдчувати своє тiло, впавши на слизьку, в рiзнокольоровiй смердючiй кровi пiдлогу. Скорпiонова сороконiжка вчепилася мертвою хваткою, почала рвати груди Ераскандеру, полетiли шматки закривавленої шкiри. Стелзан у свою чергу бив ногами в пах i по ребрах. Леву було дуже боляче, а дати здачi чи навiть поворухнутися не було жодної можливостi. Вiдштовхнувши багатоногого напарника, садист-стелзан неквапом дiстав iз-за пластикового пояса нiж, що спалахнув яскравим променем при натисканнi кнопки.
  - Тепер я тобi покажу! - Повна зневаги дубильна усмiшка. - Спiватимеш сопрано в церковному хорi!
  Лев здригнувся, по тiлу пройшла судома, кинджал був свiтловим i мiг розрiзати будь-який метал. I раптом його осяяла думка. Коли немає тiла, використовуй розум. Ти це можеш, ще раз повтори - можеш! Випусти як пса з ланцюга, викинь ненависть, зруш простiр, уяви свiтлове лезо в його животi. Кинжал змiнив напрям i настiльки стрiмко встромився в живiт бiйця, що той навiть не встиг зреагувати. Потiм лезо пройшлося вздовж тiла, розрiзавши противника на двi половини, що димляться. У повiтрi запахло паленим м'ясом. Iнше нападало потворне багатоногого створення спочатку завмерло, а потiм рвонулося, намагаючись врятуватися втечею. Лазерний меч пронизав i крокодило-сороконiжку. З артерiй чудовиська било вiдразу кiлька потокiв кровi, через складнiший обмiн речовин, кров мала кiлька кольорiв залежно вiд артерiї. Восьмирукий краб був уже напiвмертвим, i удар, що добиває його, швидше став уже актом милосердя.
  - Здiйснилося!
  Ледве чутно прошепотiв Ераскандер. По тiлу знову пройшла болiсна розриваюча жила судома, проте стало легше, вiн навiть змiг злегка поворухнути руками. Паралiч проходив на подив швидко i вже через хвилину, забризканий багатобарвним дивовижним забарвленням, хлопчик-атлет, рiзко схопився на ноги.
  - Ти просто чудовий, мiй великий воїн. Ти гiдний моєї любовi!
  Тут же з-пiд покриття пiдлоги, як за чарiвним заклинанням, з'явилося багато пiд стиль гротескної пародiї на стиль Бароко лiжко. Грiзна генеральша Дiна Розаленда вибiгла до зали. Вона була оголеною. На вигляд молода гладка жiнка, з красивими правильними рисами обличчя та бездоганною фiгурою. Втiм, усi самки Пурпурного сузiр'я не мали фiзичних вад i здавалися молодими, на вигляд не бiльше двадцяти п'яти рокiв. Адже Дiнi було вже за чотириста, божевiльний для жiнки вiк. Вона була навiть бiльша i вища за середнiй стандарт Стелзанату. За людськими мiрками її мускулатура здавалася надмiрно розвиненою, i опуклими, не цiлком придатними для жiночої статi, пружнi груди з червоними сосками дивували бездоганною формою. А руки з битками набрякли горою, товщиною з людське стегно, м'язи немов гарматнi ядра перекочуються пiд темно-бронзовою шкiрою. Бiльшiсть стелзанiв самцiв звикла бачити в самках чи напарникiв по зброї чи робочих коней, їх широкi атлетичнi плечi з мускулатурою Геракла нiкого не бентежили. Вiд її тiла виходив збуджуючий жар, розкiшнi шириною з пивну дiжку стегна згиналися в привабливому русi. Вона зробила крок, стрибнула на нього i вiдразу отримала колiном у сонячне сплетiння, Ераскандер мiцно всадив їй, вклавши всю свою злiсть. Але м'язи ще повнiстю вiдiйшли вiд дiї паралiзатора, i удар тому був смертельний. Проте вiдключив корову вагою кiлька центнерiв капiтально, свiдомiсть теплиться, а тiло поворухнутися не може.
  - Що, подобаються пов'язанi хлопчики, любиш знущатися, спробуй це сама.
  Шпурнувши важку Розаленду на лiжко, вiн дуже грубо прикрутив її дротом.
  - Знайди собi скорпiона-сороконiжку, це для тебе.
  Навряд чи на мiсцi Лева хтось вчинив би iнакше, аж надто екзотична i пiдла партнерка його домагалася. Хоч i грали пiдлiтковi болiсно невгамовнi гормони. Залишаючи бiйцiвську залу, Ераскандер махнув рукою i крикнув "Цирцеї" на прощання:
  - Тисячу безоднотонн тобi в хтиву свердловину!
  Не дивлячись на те, що розсувнi дверi зачинялися за допомогою цифрового коду, i складних комбiнацiй Ераскандер його зламав, дiючи на пiдсвiдомому рiвнi, i пiшов уперед довгим коридором. Його вигляд був бiльш нiж дивним, але видно бiйцi цього зорельота чудово знали звичаї своєї отаманшi, яка любила садомазохiстський секс. У неї це було, мабуть, навiть на межi божевiлля, тому лише зрiдка вiдпускали жарти. Судячи з розмiрiв це, був флагманський зорелiт, десь на десять кiлометрiв за диметр. Може вiн його, i пройшов би до самого краю, але чийсь лагiдний голос гукнув юнака.
  - Лев ти вже встиг мене забути!
  Ераскандер рiзко обернувся. Погляд хлопчика був холодний, а в голосi лунав докiр.
  - Нi, не забув. А ти вважаєш, що вчинила порядно та чесно?
  Десятизiркова офiцерка комерцiйної розвiдки, сором'язливо опустивши очi, тихо промовила. У голосi стiльки смутку, що мимоволi довiришся:
  - Я не мав iншого вибору. Все дуже заплуталося, але повiр, я тебе щиро кохала, i кохаю досi.
  - Тож так нас пiдставила? - сердито буркнув, зсунувши брови Лев.
  Венер вiдповiла без зайвих хитрощiв, з пiдкупною простою в тонi чистого, переливистого голосу:
  - Не я, то знайшли б iншу виконавицю. Проте тепер у тебе з'явилася реальна можливiсть допомогти своїй планетi. Адже Старший сенатор Зорг полегшить долю твоєї раси.
  Смарагдово-фiалковi очi Венер зволожилися, перлина сльозинка скла по вiях.
  - Мiй дорогий хлопчик, я так за тобою сумувала. Слухай я знайшла спосiб позбавити тебе...
  Вона недомовила i мiцно обняла Лева, м'яко погладжуючи, їхнi губи зiйшлися в поцiлунку. Як вона прекрасна, її волосся таке багатобарвне м'яке, як шовк приємно лоскотало обличчя i простiр навколо зникло, провалившись у вир люборостного гiпервсесвiту!
  Роздiл 26
  Настане час i промiнь свободи
  Своєю свiтлою силою Землю осяє!
  Зiтхнуть, вiльно скинувши ланцюг народи,
  Знай людина простiр всесвiту пiдкорить!
  I будуть онуки, згадувати не вiрячи...
  Невже ми були пiд пекельною п'ятою!
  Носили в страху люди знаки злого звiра,
  Ходiть краще у вiрi чистiй та святiй!
  
  Iван Горностаєв вiдчував певне сум'яття та розгубленiсть. Несподiвана навала рiзноплемiнних космiчних троглотитарiв i дивнi незрозумiлi маневри зiркових флотiв могли спантеличити будь-кого. З одного боку це начебто добре. Навiть чудово; в Пурпурнiй Iмперiї криза i усобиця, а з iншого не потрапити б в халепу. Хоч, здається, що гiрше бути не може, але варто поглянути на цi морди, страшнi пазурi, iкла та плавцi, i вже окупанти стелзани здаються рiдними. Вiд розвiдницi поки що жодних нових вiдомостей. Начебто непогане дiвчисько надзвичайно сильне навiть для чоловiка, смiливе, рiшуче, навiть жорстоке, проте є на її рахунок не малi сумнiви. Останнiй удар вже з боку iногалактичної зграї коштував не один десяток мiльйонiв жертв. Людське життя знецiнилося, жахливо вiдчувати себе безпорадними та слабкими. У такий момент майбутня зустрiч iз Сенсеєм рятiвна вiддушина, вiд тривожної самотностi. Тим бiльше, що Гуру прийде не один.
  Як завжди, прибуття телепортом Сенсея або Гуру було раптовим. Приблизно пiвсекунди слабкого свiчення i вiдразу в повiтрi з'явилися знайомi силуети. Один у сiрому плащi, другий iз сивою головою та довгою, кучерявою бородою, що велика рiдкiсть на нинiшнiй Землi. I в одязi бiлого кольору. Горностаєв шанобливо схилився перед головою забороненої об'єднаної Православної та Католицької церкви. Вже тiльки за носiння стародавнього срiбного в камiнчиках, хреста належала болiсна смертна кара в мiсцi з усiма родичами до сьомого колiна. З усiх релiгiй планети Земля стелзани найбiльше побоювалися християнства. На iнших планетах хрест як рунiчний чи культовий символ дуже поширений, i нiхто його не забороняв. Земля є винятком з правил. Хоч i недолюблював Горностаїв цих пацифiстiв, але якщо стелзани їх так ненавидять, то чогось космiчнi фашисти бояться?
  -Я радий вiтати вас святий отець Петро Андрiй Другий. Що привело вас, сюди спонукавши сунути голову в пащу тигру. - чемно промовив голова повстанцiв.
  -У пащу, не вiрне зауваження. Космiчний дракон проковтнув усю планету i третину зiрок на додачу, отже, ми всi давно в утробi. Я прийшов вам сказати, що близька вже година нашого викуплення i звiльнення вiд страждань. - Промовив соковитим ялиновим басом його Святiсть.
  -А як позбутися? Якщо ми навiть повстанемо нас знищать як вид, якщо не стелзани так iншi виродки! - З жаром i разом з тим з вiдчаєм промовив Горностаєв.
  Петро Андрiй чемно сказав:
  -Скажи менi брат, яка найзабороненiша з усiх книг, що коли-небудь написанi на нашiй планетi?
  -Пiд номер першим стоїть Бiблiя. - коротко вiдповiв глава опору.
  -Так i чому вона заборонена!
  -Думаю тому, що вона мала найбiльший наклад до окупацiї. Стелзани мислили прямолiнiйно, як кiборги насамперед заборонити наймасовiше з лiтературних творiв. Це логiчно та правильно. - з упевненим тоном всезнайки промовив Горностаєв.
  -Це логiчно, але не правильно. Вони заборонили Бiблiю тому, що це Слово i одкровення Всемогутнього Бога руйнує хибнi єретичнi вигадки релiгiї Стелзанату. Це їхнiй ганебний стовп. - Священик навiть перехрестилося перед собою повiтря. Сенсей кивнув на пiдтвердження, але поки що мовчав.
  Горностаєв природно було так легко погодитися:
  -Ви знаєте гуру. Я читав цю книгу. Може, я дурний, але це бiльше на фантазi скидається, нiж на наукову картину свiтобудови. Людей, як сказано з глини, лiплять i Сонце словом зупиняють.
  Його святiсть говорив спокiйно i без непотрiбного в такiй аудиторiї пафосу:
  -Нi, брат ти докорiнно не правий. Не можна, по-перше, все розумiти буквально, а по-друге, це сама наукова книга особливо для свого часу. Бiблiя багато чому вчить, починаючи вiд того, що Земля кругла i крутиться навколо осi, закiнчуючи тим, як знайти безсмертя, ставши рiвними царям. Довго можна перераховувати божественнi iстини, вiдкритi священною книгою.
  Горностаєву тепер стало цiкаво:
  -Менi зараз досить самотньо. Я можу i послухати, я не читав її цiлком, тiльки кiлька сторiнок, за якi цiлком могли стерти в пилюку цiле селище цi пурпуровi дияволята. Що каже ця Книга про майбутнє?
  Андрiй Петро витрiщивши очi вже пошепки, нiби повiдомляючи надзвичайно важливу вiйськову таємницю, промовив:
  -Що людина грiха буде знищена.
  Горностаєв розчаровано випалив:
  -Людину i так уже майже знищили. Що ви розповiли не потрiбно читати в найдавнiшому рукописi, досить просто зробити два кроки до автостради!
  Святiший Отець почав терпляче пояснювати:
  -Не просто людина, мається на увазi тут моє ти непокiрливе чадо. - Патрiарх спробував погладити Горностаєва по головi, але той вiдсахнувся i подивився з ненавистю. Тодi служитель церкви продовжив цiлком серйозним тоном. - Тисячi рокiв тому навiть повiтряна куля вважалася дивом, а в Бiблiї сказано. Навiть якщо ти подiбно до орла злетиш вище гiр i помiж зiрок зв'єш гнiздо твоє, то й звiдти я скину тебе.
  Горностаєва це зацiкавило:
  -Точно так? Де про це сказано?
  -Ось дивись!
  Петро Андрiй простягнув старовинну Бiблiю, розгорнув на закладцi. Вiрш пiдкреслили червоним олiвцем i навiть поставили знак оклику.
  Горностаєв свиснув:
  -Та я бачу. Вражаюче звичайно, але це не про стелзани.
  Патрiарх лукаво посмiхнувся, повчально промовив:
  -А ти знаєш, однiєю з наших мов, а саме нiмецькою: Стелз означає зiрка. Це не просто збiг.
  Горностаєв не став сперечатися. Вiн уважно подивився на велику Книгу, на обкладинку прикрашену перлами та позолотою. Сторiнки трохи запилилися i вже пiдтлiли. Шрифт виявився великим, не зовсiм таким, як сучасна мова, а з ятями, твердими знаками на кiнцi. Мабуть, це одна з найперших книг iз синодальним перекладом. Давнiсть твору справляє враження, здається, що у Священному писаннi можна знайти вiдповiдi всi питання.
  -Я ще не зрозумiв, що на нас чекає? - Вимовив, погладжуючи золотi, майже не потьмянiлi книги пластини Горностаїв.
  Святiший отець з поблажливим виглядом, мудрого старця, що розмовляє з хлопчиком, сказав:
  -Ось прочитай брат Одкровення Iоанна та книгу пророцтв Даниїла. Читай вдумливо, неквапливо i сам зрозумiєш, що до чого, потiм прочитай молитву. - Тут патрiарх видужав. - Нема найкращого вшанування молитви i перед читанням Священного писання, чотири рази накласти на себе хресне знамення.
  Горностаєв iз раптовою жорсткiстю сказав:
  -Я не вмiю молитися i не вiрю в Бога. Як говорив Плеханов Бог, це вигадка, шкiдлива iлюзiя, що сковує розум. А Ленiн - релiгiя для народу наркотик, тiльки ламання просвiтлює свiдомiсть!
  Святiший отець iз жаром почав вимовляти мову, завiвшись немов священик напутнiй бiйцiв перед битвою:
  -Плеханов, Ленiн та йому подiбнi нехристи, створили найкривавiший режим Землi. Бо Бог сковував не розум, а їхнi твариннi iнстинкти, пристрасть до похотi та руйнувань до садистських катувань. До чого призвела жалюгiдна спроба людей обiйтися без Всевишнього Господа, тiльки до множення страждань. Iлюзiя - це вiдсутнiсть Бога, i життя за диявольським сценарiєм. Ось стелзани, думаєте, це випадковiсть, що вони так схожi на нас? Вони дiйшли до краю зла та єресi. Жодна справжня релiгiя не зводила вбивство до рiвня вищої чесноти. Навiть Землi майже всi релiгiї прагнули добра. А тут у їхньому Стелзанатi головне побiльше вбивати, терзати, катувати i завзято служити iмперiї. Усi всесвiти пiд ними, iншi iстоти створенi для знищення чи кращому випадку принизливого рабства. - Андрiй Петро все сильнiше заводився, вже тряс кулаками наче професiйний боксер, який вийшов на бiй. - Це їхня гординя, яка така не знає мiри Сатанинська гординя, що згубила Диявола! Ось вiн їхнiй герб семиголовий дракон Апокалiпсису. Сiм кольорiв веселки, семикiнцева зiрка, сiм разiв сiм. Люблять вони цей символ, згадайте їхнiй герб, саме сiм богохульних голiв та десятьма лапами та крилами. Ми можемо докладнiше зупинитися на тлумаченнi одкровення Iоанна, або нi книга Даниїла i навiть ти одержимий духом непокори, переконаєшся, що все, що вiдбувається зараз, було передбачено тисячолiття тому!
  Священик тут поперхнувся i закашляв... Вiн справдi виглядав старим i старим, справляючи неприємне враження на Горностаєва, воїна, що звикли бачити людей молодими, здоровими, повними сил. Навiть трохи згорблений табiр святого отця, i густа мережа зморшок дещо коробила голову повстанцiв. Цiкаво як глава Християнської церкви зумiв уникнути впливу бойових вiрусiв та випромiнювань, що дарують омолодження. Ось вiн Горностаєв, знає, що йому залишилося ще рокiв десять-п'ятнадцять, щоб потiм раптово померти у розквiтi сил. Якщо, звичайно, якимось чином не змiнити вплив бiологiчної зброї - що в принципi можливо.
  Ось йому Горностаєву вже давно набридло перебувати у палацi, що перевершує Пiтерський Ермiтаж розкiшшю та пишнотою. Однi дорогоцiннi каменi, нехай i синтезованi, але виблискують яскравiше за справжнi, та й свiтлових вiдтiнкiв дають побiльше природний. А якi цiкавi малюнки камiннями виходять, сумiш анiме, космiчних боїв, красивих рослин, середньовiчних битв i багато iншого. Стелзани безбожно заважали всi стилi з рiзних баталiй, еротика, а часто й садистська порнографiя з безлiччю iномирян була незмiнною супутницею батальних сцен, викладених коштовностями. Однак стомлює i часом нудить вiд такого пишноти. Хотiлося дiї, реальної бiйки з расою яких можна назвати скорiше гiпертваринами, нiж надлюдиною... Хоча, звичайно, при нагодi є можливiсть повоювати у вiртуалцi, або навiть тубiльнi раби можуть влаштувати баталiю.
  Гуру, що до цього сидiв не рухливо, встав навiть злегка зависнувши над пiдлогою, чемно вклонившись.
  -Я теж поважаю священне писання. На жаль, у мене дуже мало часу Старший сенатор Зоргов та наш друг Дез вже на шляху до нас. Краще буде, якщо я зустрiнуся з ним особисто. На жаль, мiй товариш не зможе без мене здiйснити телепортацiю.
  Вiдкашлявшись голос Святiшого Отця знову набув сили:
  -Невже, то це горить? Я давно не викладав своїх поглядiв. Мало людей читало Писання, а знали та розумiли ще менше.
  Гуру сумно нахилив голову i погодився:
  -Погано, навiть дуже погано, коли немає вiри. Християнство - найсвiтлiше вчення на Землi. У ньому головне, це принцип полюби свого ворога. Все, що побудоване на коханнi, унiкальне. Є подiбне i у Будди, але в нього людське, а в Християнствi божественне.
  Горностаєв пiдвищив голос, перебивши ораторiв.
  -Багато я не зрозумiв, це правда, але чув, що ваш Бог говорив: вдарили по правiй щоцi пiдстав лiву.
  Глава повстанцiв бачачи хто патрiарх знiяковiв, почав ораторствувати сам:
  -Ми вже бiльше тисячi рокiв, пiдставляємо спини та щоки, а що толку? Суцiльна Толстовщина. Ось iде чи летить стелзан, це пересiчна iсторiя. Вдарив людину по обличчю, той не вiдповiв. Каратель ударив ще, всадив пiд дих, дiстав батiг i почала бити нейтронами. Вiн його катує, а людина не вiдповiдає. Стоїть навколiшки i просить пощади. А що толку, його битимуть, доки не заб'ють на смерть, i хiба це зробило, кого не краще! Не отримавши вiдсiчi зло нахабнiть! Що толку в непротивленнi зла насильству, якщо будь-яку поступку i потурання собi, жорстка людина тлумачить як слабкiсть!
  Андрiй Петро гаряче заперечив:
  -Мiж iншим, людина не дає здачi стелзану не через вчення Толстого або Iсуса Христа, а тому, що боїться. Так може просто поб'є i вiдпустить, а якщо вiдповiси, болiсна смерть у мiсцi з рiднею. А буде можливiсть, вiн би преонову ракету на них скинув, не пощадив i дiтей Стелзанату. Це глухий кут, кров за кров, зло за зло. Бо тiльки росте негатив, зло не знищує себе, лише породжує нове. Як знати, якби всi люди поводилися Християнськи, то й стелзани можливо дивлячись на нас здобули б духовну чистоту. А то вся рiзниця, всi поводяться як дикуни, тiльки у людей томагавк, а стелзани використовують найсучаснiшу бомбу.
  Гуру провiв рукою повiтрям, з'явився барвистий ромб, що вiддає жаром. Сенсей заявив з виглядом спокiйного жалю, його голос став нижче:
  -Договоримо трохи пiзнiше брати. Коли зорелiт Зорга та його кораблi бойового супроводу увiйдуть до сонячної системи. Тому що трансчасовi поля змiнять конгруентнiсть простору. Можуть виникнути серйознi проблеми з телепортацiєю, ми залишаємося хвилини.
  Горностаєв нетерпляче буркнув:
  -Добре, я хотiв би прочитати до кiнця, цю книгу, залиште її менi.
  Святiший Отець заперечливо похитав головою:
  -Цей екземпляр дуже цiнний. Вiн є однiєю з найдавнiших Бiблiй, маючи надприродну силу. - Патрiарх витяг з-за пояса, що на кшталт мiнiатюрного калькулятора. Вiзьми сучасний варiант. Ось цю кишенькову електронну книжечку - у нiй не лише Бiблiї, а й церковне передання, а також апокрифи Православних, Католикiв i навiть протестантiв. Молитовники рiзних конфесiй, працi довгого ряду богословiв усiх часiв, включаючи тих, хто претендував на роль пророкiв: Рассел, Олена Уайт. - Священик приклав палець до губ i закивав. - Цих краще не читати - брехня, хоча для загального розвитку теж цiкаво. Потiм я тебе детальнiше ознайомлю з великою i чистою Християнською вiрою, як її правильно розумiє церква, яка зберегла Вiд Петра, Павла, Андрiї, Якова першоапостольську спадкоємнiсть. Нехай прибуде з нами Бог, хто створив усе.
  Глава повстанцiв машинально промовив. - Амiнь! - I не до мiсця грубо додав. - Мати твою!
  Святiший Отець мабуть не зрозумiв i олiйним тоном додав:
  - I на славу Пречистої Богородицi у Повiки та Повiки вiкiв!
  Перш нiж посланцi зникли, Горностаєв теж пiднесеним тоном промовив:
  -Якщо Пурпурнi iмперцi заборонили цю книгу пiд номером 1, то не просто. Отже, вона можлива i проповiдує iстину. Але як я можу полюбити свого ворога, немислимо!
  -Однак може бути в цьому i є справжня сила? - Хором вимовили Гуру i Святiший Отець.
  
  Звездолети Зоргов тим часом вийшли з гiперстрибка. Важко повiрити, але всупереч усiм законам фiзики, вони примудрилися притягнути з собою кiлька сотень мiльйонiв зiркових кораблiв рiзних цивiлiзацiй, причому окремi монстри, що лiтають, налiчували у себе на борту солдатiв i бойових робот бiльше, нiж усi армiї свiту на Планетi Земля разом узятi! Невелика ескадрилья Зоргов цього разу складалася з бойових ультрасучасних зорельотiв, їхня бойова сумарна мiць давала незрiвнянну технiчну та вiйськову перевагу. Спроба силою розiрвати силовi поля призвела до того, що кiлька десяткiв тисяч космiчних субмарин, наповнених бiйцями рiзношерстими, зiм'ялися в безформнi маси. Рештi довелося змиритися з невидимою i жахливо жорсткою упряжкою. У цiй частинi космосу настала тимчасова стабiльнiсть, що пiдтримується вищою силою. Довгоочiкуване побачення iз Землею нарештi вiдбулося. Навiть зовнi незворушнi зорги були трохи схвильованi. Старший сенатор iз цiкавiстю розглядав планету.
  -Судячи з усього, стелзани постаралися почистити вiтрину. Але як вони дурнi, навiть немовлятi зрозумiло, що бiльшiсть будiвель тiльки нещодавно збудованi. Думаю, на нас чекає серйозне розбирання.
  -Ми теж так вважаємо.
  Майже синхронно вiдповiли помiчники та космiчний корабель "Зiрка життя" приземлився.
  
  Володимир Тигров напрочуд швидко порозумiвся з численними хлопцями, якi снують у ошатному дитячому секторi зорельоту. Може, все було, бо це були дiти. Точнiше не все так просто. Зовнi незважаючи на генетично закладену агресивнiсть, мiнi-стелзани поводилися ввiчливо та коректно. За легендою, Тигров втратив пам'ять пiсля того, як його накрило вiброполi синхiв. Це було прийнятне пояснення, тим бiльше, що Володимир дуже швидко освоїв вiйськовi та казковi у жанрi бойового фентазi гри стелзанят. Кожен хлопчик чи дiвчинка з народження були зарахованi до Армiї, вiдрiзнялися лише сфери бойових дiй, зони застосування талантiв: вiйськовий фронт, економiчний, i найпрестижнiший науковий. Проблемою земного хлопця стала фiзична перевага мiнi-воїнiв Пурпурного сузiр'я. Через чудеса бiоiнженерiї та ультрасучасної фармакологiї звичайнiсiнькi дiти показували такi результати, що цiлком могли брати участь у дорослiй людськiй Олiмпiадi, забравши медалi всiх видiв i з усiх видiв спорту. Звичайно, тут уже не уникнути знущань.
  Тигрiв iз захопленням палив iз iграшкового променемета по вiртуальних зорельотах, тi гасали по простору фактично погасивши iнерцiю, як раптом вiдчув сильний удар по плечу. Коли вiн обернувся, перед ним стояло двоє хлопцiв з нього на зрiст, але молодше. Вони нагадували злих Амурчикiв, з iдеально правильними зовнi привiтними обличчями, в блискучому бiлому одязi з сiмома блискавками на грудях. Настав удар у сонячне сплетiння i Володимир впав, ловлячи повiтря ротом.
  -Та дивiться на нього хiба це воїн. Це молюск без панцира, неповноцiнний дегенеративний тип. - задзвенiли стелзанята.
  Маленький "воїн", що стоїть праворуч, без сорому рушив йому ногою в живiт. Боєць, що стоїть лiворуч, додав прикладом променемета.
  -Це ганьба, навiть тридцять разiв не змiг пiдтягнутися з однiєю маленькою гиркою. Мiй однорiчний брат i то його сильнiший. Вiн пiдлягає лiквiдацiї.
  Вони хотiли продовжити побиття, Тигров примудрився викрутитися i вдарити ногою в пах, що надмiру захопився мiнi-карателю. Той упав, удар був точний i нанесений назустрiч супротивниковi. Другий злякався i вiдкрив вогонь iз променемета. Щоправда, з нього дитячої модифiкацiї вилiтало лише свiтло, що злегка обпалює. У цей момент хтось добряче врiзав йому по руцi. Пурпуровий хлопчик здивувався i випустив зброю, розгублено промовив, побачивши неформального лiдера загону:
  -Лiхо, будь ласка, пiди, ми самi розберемося.
  Розiрвiров схопив хулiганистого хлопця за вухо i потяг праворуч, змушуючи ойкати вiд болю. Якщо правильно тиснути на нервовi закiнчення, то ти стаєш безпорадною як новонароджена дитина:
  -Нi, це я з вами розберуся. Чому б'єте свого брата, коли нас з усiх бокiв обклали ворожi монстри iногалактичнi.
  -Це не наш брат. Занадто слабкий. - їжа юний стелзан, безуспiшно намагаючись ослаблими м'язами звiльниться вiд хватки Лихо. Той цiлком логiчно, спокiйним тоном пояснив:
  -Вiн же потрапив пiд випромiнювання i поки що хворий. Ви маєте пiдтримати свого товариша.
  Однак хлопчик-бойовик теж не ликом шитий:
  -А Ти впевнений, що вiн наш товариш. Зверни увагу, бачиш легку подряпину, вiн її одержав два днi тому.
  -I що? - Лихо вiдразу зрозумiв, що його приятель має на увазi, але прикинувся "шафою", з метою бiльш тотальної розвiдки особистостi.
  -Вона ще не зникла. У нас, уже через пару годин, не залишилося б i слiду вiд такої дрiбницi чи навiть значно глибшого розрiзу. - заявив заспокоївшись приятель. Лихо його вiдпустив, а голограма дитячого променему показала жест у стилi "носик Буратiно".
  -Я тобi кажу, вiн хворий та травмований.
  -Так нехай його, огляне лiкар, та вилiкують вiд дистрофiї. - Пацан розпрямившись набув серйозного вигляду i став чiтким голосом, наслiдуючи iнтонацiї iнструкторiв-роботiв роз'яснювати. -Думаєш, я елементарних правил не знаю. Якщо пiдозрiле - доноси командирам, якщо злочинне припинення сам чи повiдоми начальство. Тут є ультрапульсарний нонсенс. Якщо в нього пригнiчена функцiя стовбурових клiтин, вiн потребує справжнього стацiонарного лiкування.
  -Вирiшимо цю проблему розумник. - похмуро вiдповiв Лихо.
  -Вже вирiшили.
  Пiднявшись Тигров, зробив обманний рух i, спiймавши на нього свого супротивника, змiнивши врiзав складеними пiком пальцями оголеному до пояса стелзану-хлопчику в сонячне сплетiння. Удар прийшовся встик плиток, що викликають асоцiацiю з активною бронею танка преса. Мiнi-боєць упав, судорожно хапаючи ротом повiтря.
  -I Де твоя сила. Сильним бути непогано, що й казати, але повиннi ще й кульки варити. - гордо вимовив Володимир спльовуючи кров з розбитих губ, кiлька зубiв у нього було вибито, на пiдлогу обличчя розпливлися синцi, але вигляд все одно задоволений.
  -Якi кульки? Це що нова зброя чи м'язовий пiдсилювач? - зi здивуванням спитав Лихо i розгублено додав. - Дивно, що ти вирубав, не повинно так бути. Адже вiн набагато швидше за тебе з незрiвнянно кращою реакцiєю.
  -Головiй треба працювати! - буркнув Тигров. Хлопчик-людина так само був здивований своїми успiхами. Адже в спарингу стелзани рухалися швидше за земнi гепарди, i їхнi дiти могли вирубати Тайсона навiть у кращi роки цього легендарного, який став символом свiтових єдиноборств бiйця. Справдi, звiдки його руки стали такими стрiмкими, ось навiть пальцi рук опухли вiд ударiв.
  -А Ти його не головою стукнув? Не розумiй буквально, я просто вимовляю слова. - теж пiдтримав грайливий тон Лихо.
  -Жартуєш, значить. - Володимир весело пiдморгнув.
  Хлопчик зробив кiлька крокiв i захитався, щонайменше вiсiм ребер встигли зламати молодi сини раси жорстоких, космiчних загарбникiв. I колiна забили, сильно розпухла. А в ротi солено вiд кровi, язик непомiтно вiдчуває уламки розбитих зубiв, щелепа трiснула. I з носа юшка тече - хочеш чхнути, а страшно. Мм-так обробили його капiтально, у його не настiльки просунутий час як мiнiмум пара мiсяцiв лiкарнi була б забезпечена. I здається ще й нирку вiдбили, печiнка наче вакуумною бомбою рве. I взагалi такий страшний бiль скрiзь, що дихати важко, ноги пiдкошуються.
  Лихо боєць добре навчений кiбернетичними програмами оцiнювати стан як ворога, так i бойових товаришiв вiзуально вiдразу все зрозумiв:
  -Мiж iншим, тобi не заважає пiдкачатися, наростивши параметри. Ходiмо в лабораторiю, не повинен наш брат-воїн поступатися iншим у фiзичнiй силi. - I бачачи як важко стояти по-звiрячому побитому Тигрову, додав. - А заразом зцiлити ушкодження.
  Доступ до лабораторiї тим бiльше на вiйськовому зорельотi був не такий i простий, але тут пiшли старi зв'язки. Адже рiвнiсть серед мiнi-солдат чисто формальна, тим бiльше у них є свої малолiтнi командири, хай i не настiльки повноважнi як у дорослiших товаришiв.
  Володимира прийняв лiкар у блакитному халатi в оточеннi мiнi-санiтарiв та мiнi-санiтарок з числа стажистiв. Завдяки селекцiї та гормональним препаратам навiть дiти практично не хворiли на iнфекцiї та iншi звичайнi для людей захворювання. Головне завдання госпiталiв було форсоване повернення солдатiв у бойовий лад. Природно iснувала широка фармакологiя зi штучного стимулювання фiзичних i психiчних можливостей. Пропозицiя пiдлiкувати виснаженого брата не викликала подиву, тiльки заплати, адже це не бойове викликане поразкою у битвах зцiлення.
  Тигрова посадили у спецiальну камерну сферу та приєднали крапельницi, дроти та сканери. Почався процес вiдновлення. Включили електростимуляцiю волокон та скидання в кров ультра-анаболiкiв. У хiд пiшли новi препарати та досягнення генної iнженерiї. Усе це мало пiдняти можливостi Тигрова рiвня характерного для стелзанiв його передбачуваного вiку. (Треба сказати що пiсля всiх перемiщень хлопчик зменшився i виглядав не старше одинадцяти-дванадцяти рокiв - чому загадка, сам Володимир навiть подумав, що може час вкрав у нього два-три роки фiзичного розвитку як компенсацiю такого казкового перекидання?). Звичайно, варто було б поцiкавитися, звiдки у Лiхо грошi i чому вiн привiв свого пiдопiчного до лабораторiї, за рангом це мають зробити старшi за званням. Але батько Лихо не тiльки був генералом, вiн був ще й олiгархом, казково багатою людиною, а тому хлопчику багато прощалося. Тим бiльше що нiчого поганого вони не робили, лише пiдкачували мiнi-солдата iмперiї. Володимир поринув у стан трансу, процес посилення вимагав часу.
  Звичайно, привабливо пiднятися на їхнiй рiвень фiзичного потенцiалу, активiзацiя дiї стовбурових клiтин на генетичному рiвнi, це вже можливiсть швидкої та повної самостiйної регенерацiї. У такiй солодкiй напiвдрiм йшов годинник. Свiдомiсть поринала у глибокий сон. Причому в умовах тотального клiтинного та надклiтинного оновлення це були дуже приємнi мрiї. Снилася рiдна планета, така барвиста, бiлi гори, смарагдовi поля. I вiн летить над її чудовими просторами. Навколо маленькi казковi ельфи, з багатобарвними крильцями, пiд ним його рiдне мiсто - столиця Москва. Великий Кремль з баштами та блискучими зiрками. Який був щасливий час, там його рiдний клас, де вiн навчався до перекладу батька на Урал. Друзi, подруги, вiн приземлився, i вони привiтно махають руками. Ось виходить Олiмпiйський Ведмедик i поряд йде вже знайомий маршал Полiканов, який сильно скидається на вовка з нового сто годин серiалу "Ну постривай!" з дiю героїв у космосi. Багато квiтiв i всi щасливi. Поруч iз ним приземляється його друг Лихо Розорвiров, вiн тисне всiм руки i каже:
  - Ми любимо вас - нашi брати по розуму, ми завжди були i будемо i будемо нашими друзями. Давайте їсти цукерки та пити квас. Подивiться на небо.
  Усi скинули погляд. Величезна барвиста покладена у складне поєднання кольорiв та орнаментiв цукерка пливла небом. Поряд з нею по небеснiй гладi ковзали дрiбнiшi частування, вони зливалися в семикольорову гаму.
  Володимир чує неприємно знайомий, не дивлячись на всю мелодiйнiсть голос: "Вибачте менi люди!".
  Хлопчик кидає погляд униз i мало не давиться вiд подиву. На колiнах в одних плавках стоїть до болю знайома пекельна Лiра Велiмара. Вiн схилила голову, семикольорове волосся прибрано в косу, вираз красивого жiночого обличчя набула дивної лагiдностi. Люта завойовниця щоразу згинає м'язисту спину в глибокому поклонi i молиться:
  - Господи, допоможи i пробач менi грiшну.
  Маршал Полiканов плескає розпусницю батогом, примовляючи:
  - Iстину кажеш дочка пекла, але пiзно каєшся!
  Володимиру набридає на це дивитись, i вiн знову звертає погляд на небо. Там i справдi все цiкавiше.
  Наприклад величезнi гори бiльше нiж еверести морозива, втиканi ягодами, шоколадками, бутончиками їстiвних квiтiв. Або прямо з хмара стiкає смугаста паста, згущене молоко, шоколаднi коктейлi з блискучими нiби дорогоцiнними камiнцями цукатами. А тiстечка якiсь - у виглядi казкових вiтрильникiв на яких плавають принцеси та султани. А ось i торти прикрашенi звiрятками, завитками, прапорцями, яскраво блискучими та апетитними рибками. Деякi кулiнарнi вироби навiть викидають iз себе струменi фонтанiв, що переливаються на декiлькох сонцях, або викидають феєрверки багатобарвних iскор. А ще лiтають повiтрям герої рiзних мультфiльмiв, - дiвчатка зi стрiчками рiзних американських i японських анiме. Iншi нудотно-гламурнi мультяшки. Ось наприклад Понка з "Качиних iсторiй", на мiсцi зi своїм другом нiндзя-мамонтеноком з росiйського мульти-серiалу. Вони вiдламують шматочки вiд тортикiв i перекидаються ними наче жонглери.
  Так все при цьому чудово, нiби ти потрапив до раю - яким його представляють маленькi дiти, що живуть у ситiй країнi. Де всi щасливi та мрiї збуваються, нiкому навiть у головi не може прийти, що в принципi можливе iснування проблем та горе.
  Вiн i не помiтив, як раптом померло свiтло, i страшний гуркiт струсонув зорелiт. Сон миттєво перетворився, цукерки перетворилися на ракети, тiстечка на бойовi кораблi, торти на середньовiчнi фортецi-в'язницi, а добрi ельфи на злiсних вампiренiв. Друг Лихо вчепився iклами в горлянку, його очi горiли полум'ям пекла. Олiмпiйський ведмедик перетворився на величезного гоблiна з акулею пащею та хвостом тиранозавра. Паща дикого монстра розкрилася, прямо на очах виросли iкла бiльше схожi на ядернi боєголовки. Лiра Велiмара схопилася з колiн, в руках гарпiї легендарнi чарiвники, вона вiдкриває вогонь i грiзний маршал Полiканов звертається в ... амебу з кашкетом, що безглуздо стирчить на димливiй слизу.
  Гримнули гiперядернi вибухи, розжаривши простiр, свiтло знову вп'ялося пекучою лавою в мiзки. Тигров рвонувся i випав iз камери. Повернення у реальнiсть було кошмарним.
  Оглушливi розриви продовжували звучати i наяву, йшла не жартiвлива космiчна битва, i могутнi ракети потрапили до корпусу флагмана. Вибухова хвиля накотила на зорелiт, i його сильним чином струснуло. Видно здетонували заряди, до примiщення увiрвалася ультраплазмова хмара. Частини, що горять, обпалили шкiру. Тигров стрибнув i врiзався у щось м'яке, вогненна геєна спалахнула знову. Останнiм часом вогонь вже не лякав Тигрова i вiн не зробив спроби ухилитися чи втекти. Раз я потрапив у вихор шаленого, значить, знову перемiщаюся, плам'я мене не вб'є. Гiперплазмовий потiк пройшов ще раз i вiрш. Нi болю, нi навiть шкiрi, що садить, в обличчя подуло чимось теплим, сильно пахло тропiчними рослинами.
  Тигров, що до цього заплющив очi, смiливо вiдкрив їх. Перед ним були густi жовто-золотистi джунглi. Це не ймовiрно, вiн знову перемiстився, значить працює, незбагненний розумом ефект. Хтось стогнав пiд ногами, Володимир явно стояв на живому тiлi. Стогiн здався знайомим, схоже, йому пощастило i тепер не буде самотньо у цьому незнайомому свiтi.
  РОЗДIЛ ? 27
  
  Нiжний квiтки пелюсток
  Ми лише на початку шляху...
  Нехай цей свiт i жорстокий
  Треба вперто йти.
  Джунглi були не надто густi, крiзь золотистi та помаранчевi пелюстки просвiчувало подвiйне свiтило. Одна зiрка червона як мак, друга синя волошкового кольору. Свiтила були великими, але палили не дуже сильно, свiтло, випромiнюване ними, було м'яке i приємне. Повалений добряче обгорiлий приятель не легко пiдвiвся, ноги пiдкошувалися, i вiн змушений був схопитися за лiану. Волосся злегка обгорiло, на обличчi красувалися пухирi та синцi. Лихо часто моргав, видно гравiяхвиля сильно потрясла мiнi-солдата. Нарештi хлопчику вдалося вгамувати тремтiння, i вiн вимовив.
  -Ти, Теж тут. - Розiрви тричi швидко прокрутив нiби вона була на гвинтах навколо сеюя шию. - Радуйся, ми померли i перенеслися до паралельного мега-всесвiту! Наш зорелiт розiрвало, i ми на новому рiвнi iснування. Незабаром пролунає сигнал збору, мiнi-бiйцiв сформують до загонiв.
  -Тобi я бачу, не терпиться знову отримати, гарний заряд гiперплазми? - Тигров незважаючи на не надто яснi їхнi теперiшнi перспективи не втримався вiд усмiшки.
  -Ти що, тут у всесвiтi все наше, iншi раси будуть знищенi. - рiшуче промовив мiнi-солдат. - Якщо ти з нами наш брат, бери зброю i готуйся до битви.
  Розiрвiров простяг iграшковий променемет. Тигров узяв його, вiдчувши, як зручно лягла рукоять. Зброя це важлива рiч, хоча iнодi й надмiрно балакуча. Але як не дивно, саме дитячi бластери всiх видiв найчастiше мовчазнi, крiм особливих випадкiв. Ну це зрозумiло, нiчого майбутнiх солдатiв балувати. Клiмат тут непоганий, у тiлi начебто повно енергiї. Ось тiльки проблема - куди вирушити? Хлопчик був спантеличений сказав:
  -Я так думаю. Швидше за все, нас закинуло в пустельний район, не виключено дикого свiту, отже краще пiднятися на вершину i оглянути мiсцевiсть.
  -Гарна думка.- Пiдтримав Розорвiров i рушив ногою на кшталт земного мухомора. Грибок виявився еластичний i замiсть того, щоб розсипати, вiдстрибнув наче м'ячик.
  Вилiзти на вершину виявилося не таким легким, як спочатку здавалося справою. Лихо не вiдiйшов вiд потрясiння, м'язи послабило вплив випромiнювань, а Тигров поки що не вiдчував реальних наслiдкiв м'язового накачування скоєної в бiокамерi. Начебто сили в собi нiби багато, а на дiлi... Це як кураж людини, що випила, гори готовий згорнути i на горбику спотикаєшся. Якось вдалося подолати близько вiсiмдесяти метрiв до вершини дерева. Порода невiдома, але начебто гiбрида сосни, пальми, а кора стовбура з рiдкiсними гiлочками, як дах покритий черепицею.
  З висоти вiдкрився цiкавий краєвид. Ззаду шелестiло дерево-гора, колосальне, i гiллясте, як старший брат баобаба. Десь вдалинi була галявина, i на нiй паслися пухкi iстоти з тулубом слонiв i головою динозаврiв. Цим втiм, не здивуєш мiнi-воїнiв, але ось несподiванка, бiля самої лiнiї горизонту виднiлися ледь помiтнi банi башт.
  Володимир мало не впав з крони:
  - Бачиш, цей свiт населений, тут є розумне життя. - зрадовано вигукнув хлопчик.
  Юний стелзан не приховуючи тепер трiумфування, вiдповiв!
  -Бачу - ультраквазарно! I Гiперзiрково! Швидше за все, це одна з тубiльних колонiй пiд нашим контролем у паралельному Гiга-всесвiтi.
  -Навряд чи. Швидше проте iнше, ми не померли i це наш колишнiй всесвiт. - не цiлком упевнено припустив Володимир.
  -Як не померли. Не можна вцiлiти за такого вибуху, це всупереч фiзичним законам. Якщо ми тут означає, вже мертвi. Загибель у бою честь та слава, Я тебе люблю Стелз - Супердержава! - заспiвав розпалений назрiлими пригодами Лихо.
  -Мiж iншим ти дещо забув. У новому всесвiтi має бути шiсть чи дванадцять вимiрiв, а їх тут тiльки поки що лише три. - Володимир навiть тицьнув пальцiв у небо, нiби так було переконливiше.
  -Це лише на нашому рiвнi сприйняття, ми просто не вiдчуваємо рiзницi. Мозок i тiло, думає що три, хоч їх уже шiсть. Дивись якi можливостi нам це дасть. - лихо скривився лобик, спробував напружити м'язи. Незадоволено як тигреня, що втратило видобуток, гаркнув. - Архiдемон з роздери, щось рухатися боляче.
  -Ще б так попало! - Володимир i сам вiдчував поступово слабшаючий свербiж у тiлi. Схожий на те, що виникає, коли ти iнтенсивно тренуєшся пiсля тривалої перерви. Хлопчик раптом звучно крикне, енергiйно вказуючи рукою i тицяючи вказiвним пальцем - Ось подивися там пастух!
  -Де? - Лихо примружився, його гострий зiр ще не вiдновився пiсля такого гiперпришка з геєни.
  Справдi, на тваринi вiддалено схожiй на єдинорога сидiв пастушок, юнак рокiв п'ятнадцяти. Найцiкавiше, що вiн нагадував стелзана, та й одягнений для пастуха досить пристойно. Щось у його образi було знайоме. Тигров намагався згадати.
  -Та це ковбой - янкi. Дивися ми, немов у тимчасову дiрку провалилися. - видав людський хлопчисько-поданець.
  -Не бовтай нiсенiтницi. Це наш хлопець тут видно iнша мода. - заперечив йому стелзан.
  -А Де його променемет? - посмiхнувся Володимир.
  -Сiнхи з'їли. - Мiнi-солдат рiзко струснувся, пограв м'язами преса, торкнувся голими покритими крейдою пухирями i кiптявою п'ятами своєї потилицi. - Гаразд, я пiшов до нього.
  Вiдчувши себе куди бадьорiше, нiж Розорвiров, спритно зiстрибнув, розмахуючи руками таким чином, щоб падiння було трохи повiльнiше. Приземлився ловче десантника i бiгцем помчав до стада. Тигров повторив за ним, майже не вiдчувши при приземленнi струсу. Його сила стрiмко зростала, хлопчик-попаданець не вiдставав, йому теж було цiкаво. Коли вони вибiгли на галявину, пастушок спочатку не звернув на них особливу увагу. А коли Лихо схопив єдинорога за поводи, то навiть гордовито крикнув.
  - Вiдвалiть, обiрванцi, за милостинею ступайте в мiсто, там свято може бути, що не будь, подадуть.
  Мiнi-воїн Пурпурного сузiр'я не вiдрiзнявся лагiдною вдачею, фраза його образила. Щоправда, вигляд у обох хлопчакiв i справдi був босяцький, та й вiд не змитої кiптяви замурзаний, наче креслять. Лють надала сили, i Лихо буквально скинула юнака на землю. Той впав, але, мабуть, маючи бiйцiвський досвiд, не розгубився i схопився, спробував дiстати кинджал. Лихо на перший погляд пальчиком легенько вдарив його в перенiсся, а Тигров заломив руку. Хлопець обм'як, закапала кров i щось забелькотiв.
  -Говори виразнiше. Який слабкий, гнилi м'язи. Нi, ти не наш солдат! - гаркнув Розорвiров i зробив страшне обличчя.
  -Не вбивайте мене. Я дам вам пару грошей. - задихаючись вимовив полонений пастух.
  -Нам не потрiбнi твої грошi, та ще й такi дрiбнi. Говори ти хто! - Розiрвiров зробив пальцями вилку, i мало не тицьнув нею у вiчi.
  -Я елiтний пастух, он i моя танко-тигриця бiжить сюди. Вiдпустiть мене чи вона розiрве вас.
  Напiвлегендарна танко-тигриця вистрибнула на галявину. Це був звiр розмiрами з тиранозавра. Величезний Тигр у смугастiй лускатiй бронi, iз двометровими iклами iз шiстьма лапами ковшами. А паща з сiмома рядами зубiв просто сухопутний кашалот.
  I Лихо та Тигрiв вистрiлили одночасно, суто iнстинктивно. Вже стрiляючи, обидва хлопчики перевели променемети майже на максимальну потужнiсть. Смугастий динозавр впав, видавши передсмертний рев. Гуркiт був такий, що з дерев посипалися шишки та фрукти. Юний пастух схопився, i ураганним галопом понiсши геть.
  Мiнi-стелзан зупинив схопивши за руку того, хто кинувся, було навздогiн Тигрова.
  -Не треба. Це примiтивне плем'я. Зараз буде, як у вiдео-кiберi вони вiзьмуть нас за богiв та прийдуть урочистою процесiєю. - лихо говорив упевнено. Тим бiльше, що йому вже доводилося нехай i стислому виглядi переглядати вiртуалку, поведiнку серед примiтивних рас. Стань богом i тодi переможеш.
  -А може, порахують за демонiв, i потягнуть на багаття. От найкраще скажи, наскiльки у нас вистачить зарядiв? - Володимир серйозно стурбувався.
  -Не знаю, ми їх давно не заряджали. Приблизно думаю на середнiй бiй по двадцять кiлiкул, на максимум потужностi бiй вдвiчi менший. - промовив Лихо, нервово покручуючи свiй випромiнювач.
  - Хоча це бiльше години, якщо перевести на земний час, ми влипли! - висловився Тигров. - Здаватися слабким хитрiсть, бути слабаком реально - iдiотизм!
  Лихо автоматично пiдняв спочатку одну, потiм другу ногу i не зрозумiвши алегорiї:
  -Поки Нi, помиляєшся, грунт чудово тримає нас на поверхнi.
  -Це у переносному значеннi. - Володимир часом дивувався, до чого цi iстоти за частку секунди витягають корiнь iз двадцятизначного числа бувають тупi.
  -Зрозумiло ваш людський сленг. У нас також буває схоже, своєрiднi жаргони особливо на периферiї. - Хлопчик-стелзан не втримався вiд хвастощiв, втiм не перебiльшивши i на фотон. - Уявляєш, яка у нас величезна держава, вiд одного краю до iншого свiт iде мiльйон циклiв.
  -Так! Це якщо порiвнювати iз Землею, вiн її за секунду 8 разiв оббiгає. - без тiнi заздрощiв вiдповiв Володимир.
  -У нас майже однаковi секунди, теж розрахунок по удару спокiйного серця, ось тiльки iншi цикли аналогiчнi вашим годинникам, десятковi хвилин. Земляни, чому ви все так ускладнюєте? Перейшли на кiлькiсть пальцiв рук та нiг, це так природно! - Лихо кинув Володимиру витягнуту з-за пояса живильну ампулу, формою як кубик, розмiром iз грецький горiшок. - Вiзьми, тобi це дуже треба!
  -Бо у нас було багато країн та народiв. Я думаю краще пiти до них на зустрiч, якщо ми тiкатимемо, це тiльки надихне переслiдувачiв. - Ампула сама з легким лоскотом всмокталася в долоню. По руцi стало розтiкатися тепле i приємне, що поступово переходить на тiло. Лихо перехопивши погляд Володимира, пояснив:
  - Сумiш амiнокислот та бiо-аннаболикiв, пiсля нещодавньої модернiзацiї тобi необхiдна. Здається, тебе встигли повнiстю переробити до нападу невiдомого ворога. Так принаймнi - перетворення сто вiдсоткiв оголосив медичний гiперплазмовий комп'ютер.
  Хлопчик ще раз озирнувся, шия у нього оберталася i нахилялася пiд будь-яким кутом, наче у гутаперчевої ляльки. Мабуть вiн усе наважився:
  -Звичайно, пiдемо на зустрiч. Врiжемо гадам, що пародують нашу расу.
  Вони вибралися на стежку i бадьоро попрямували в той бiк, де виднiлися куполи. Незабаром, як i очiкувалося, обидва вийшли на широку дорогу. Почувся стукiт копит i звуки бойового рогу. На зустрiч вилетiла цiла кавалькада грiзних вершникiв. Тут їх було цiле вiйсько, багато на конях, iншi на оленях, а ось однорогiв було тiльки два, i сидiли на них, судячи з багатого оздоблення, були знатнi вельможi. Оленi були дуже великi з трьома гiлками рогiв i шiстьма копитами, на них нагромаджувалися важкоброньованi лицарi. Частина мала блискучi обладунки, частина воронi, iншi лати й зовсiм вугiльнi чорнi зловiснi на тлi рогатих шоломiв та хижих емблем. А ось конi були цiлком земнi гарнi стрункi, на них скакали в галоп воїни з легким озброєнням, у бiльшостi арбалети та луки. Звичайно, легкi воїни становили чотири п'ятi загони. А всього тут було понад п'ятсот вершникiв. Крiм них у самому хвостi плелися троє товстунiв у пишних червоних мантiях, на вкрай розгодованих сизих козлах. Вершники не звернули на хлопцiв уваги, що для них босоногi обiрванцi. У Лихо магнiтнi космiчнi сандалики випарувалися в гiперплазмi, а Тигров був майже голий пiсля барокамери. Вершники могли їх стоптати, навiть не попередивши. Мiнi-Стелзан привчений спочатку стрiляти, а потiм думати врiзав по лицарям свiтловим променем. Оленiв розрiзало на частини, тварини забилися в конвульсiях. Деякi лицарi впали, декому перерiзало чи переламало ноги. Володимир теж вiдкрив вогонь рухомий скорiше нервовим збудженням, нiж холодним розрахунком. Загiн розсипався, легкi воїни зiскочили з коней, багато хто, навiть кинувши зброю, тiкав.
  -Вийшло цi дикуни нас боятися. Кожен стелзан - це бог для iншого свiту.
  Лихо стрибнув i, схопившись на круп поваленого коня, закричав на всю горлянку.
  -На колiна. Ми боги прийшли сюди, щоб правити цим свiтом! Хто не з нами той проти нас!
  Висока i велика людина в червонiй мантiї велично слiз у трирогого цапа. Крiм оксамитової червоної мантiї на його грудях була вишита золотом у перловому обрамленнi свастика, символ вищої мудростi та влади.
  -Ти не бог, Ти просто маленький демон, жалюгiдний вампiрен, безсилий проти культу Солло.
  -А ти з павуком на грудях отримай божественною блискавкою.
  Лихо всадив заряд з променемета, чекаючи того, що сивий чоловiчок розлетиться на шматки, що димляться. Однак промiнь, ударивши в груди, лише породив iскристу хмару, характерну для дитячих iгор. Лихо несамовито продовжував стрiляти.
  -Що диявол. Твої блискавки безсилi проти божественної сили верховного жерця Солло.
  Кiлька лучникiв дали залп, довгi стрiли ледь не потрапили до мiнi-солдата, а одна трохи подряпала шкiру. Тигров першим зрозумiвши, що справу приймає не сприятливий, оборот схопив свого напарника за руку i рiзким ривком потяг за собою. Той спробував вiдбиватись.
  -Що за ганьбу тiкати?
  -Це не втеча, це тактичний маневр. Змiна ландшафту бою. - серйозно пожартував Тигров.
  -На вiдкритiй мiсцевостi їх легше випаровувати. - гаркнув юний стелзан.
  -Ти Що ще не зрозумiв. Чому твiй промiнь його не розрiзав. - пояснював на бiгу Володимир.
  -Може магiя чи дефект зi зброєю? - припустив Лихо.
  -Я вперше бачу, щоб магiя захищала вiд лазерного променя. А щодо дефекту можна перевiрити на моєму.
  На ходу, розвернувшись, хлопчисько-попаданець, послав заряд у найближчого лучника. Свiтловий потiк потрапив прямо в обличчя, мабуть заслiпивши бiйця, змусивши впустити арбалет, але цим все й обмежилося. Череп не лопнув, пiдсмаженi мiзки не розплескалися.
  -Бачиш, тепер ти зрозумiв. Вони це ви чи ми, тому мiнi-комп'ютер, у наших бойових iграшках розпiзнаючи їх, видає вiтальний салют. - пояснив Тигров.
  -Демони антисвiту. Очевидно, це вашi, нашi не такi примiтивнi дикуни. - парирував Лихо.
  -А може навпаки вашi. Мова у них ваша Пурпурна iмперiя. - зауважив Володимир.
  -А де ж ти людина вивчила так добре нашу мову? Говориш на ньому так, звичайно крiм лiжка, немов народився в метрополiї. - пiдозрiло примружився стрибаючий через купи мiнi-солдат.
  -Не знаю, може це пов'язано iз феноменом перемiщення. - Тигрову i самому було не все зрозумiло.
  Хлопцi бiгли швидко (хоча в стовiдсотковiй формi могли б бути ще швидшими) i у них були пристойнi шанси вiдiрватися вiд навiть доброзичливих переслiдувачiв, але незнайомий iнопланетний лiс багатий на сюрпризи. Здавалося пiд ногами м'яка жовто-червона трава пухнаста як мох, i на тобi гострiша, як жало вiкудри, колючка впивається в голу п'яту. Лихо пiдкосило, видно хижа рослина виробляла найсильнiший паралiзатор. Ноги повнiстю вiдключилися, лише руки злегка посмикувались у судомних рухах. Тигрову довелося звалити свого товариша на плечi. Швидкiсть одразу впала, переслiдувачi частково - бiльшiсть на добрих конях, частково пiше, останнi втiм вiдстали, почали наздоганяти втiкачiв. Володимир влучно вiдстрiлювався, променi цiлком справлялися кiньми i навiть могли зрiзати вершника, якщо в того вистачило розуму сховатися за конем. У принципi система розпiзнавання свiй-чужий бачила у рiзних дiапазонах, але термо-кварковий вибух iз перемiщенням знизив її чутливiсть. Якщо стрiлець посилав стрiлу в цiль, ховаючись за деревом, то пострiл у вiдповiдь цiлком мiг знести i дерево, i стрiлка. Хлопець усаджував заряди, вони перерубували стовбури, великi дерева з гуркотом валилися, iнодi притискаючи бiйцiв. Тi, кого перерiзав промiнь, уявляли страшне видовище, обпаленi фрагменти тiла трохи димiли. Тигрова засипали стрiлами, поки йому щастило, обходилося подряпинами, шкiра стала мiцнiшою i часто рикошетила вiстря, крiм того, рятували товстi стовбури дерев, якi заважали прицiлу.
  Лихо простогнав, у сина агресивної iмперiї було благородне серце та почуття товариства:
  -Кинь мене, Володимире. Я тiльки тягар, без мене ти можеш пiти!
  -Нi, ми з тобою брати по зброї. Поклялися жити i битися в мiсцi, значить разом, приймемо смерть. - з пафосом вимовив людський хлопчик.
  -Не Логiчно. Якщо загинемо обоє, нема кому буде мститися ворогам. - Вимовив непiдробно страждаючи Лихо, обличчя мiнi-солдата стало бузковим вiд дiї рослинної отрути.
  -Я вiрю, у нас є шанс.
  Лучники невдовзi зрозумiли, що найбезпечнiше стрiляти з вiдкритого мiсця, не ховаючись. Незабаром одна з довгих покращених гарт стрiл пробила бiцепс руки. До того ж заряд гiперплазмової батареї вичерпався куди швидше, нiж дозволяла сподiватися невисока iнтенсивнiсть анiгiляцiйних потокiв, що вивергаються. Навiть дитяча зброя Стелзаната могла бути використана в боях, на максимальнiй потужностi здатна потопити найбiльший i найсучаснiший лiнкор двадцять першого столiття. Тепер стрiли летiли хмарами. Ухилятися не було сенсу i Тигрiв, просто кинувся тiкати. Тяжко бiгти з товаришем на плечах. Кiннi лучники наближалися Пара-трiйка стрiл все ж таки потрапила, вразивши напiвнепритомного Лихо. Потiм ще одна стрiла влучила Володимиру мiж ребер (били зi спецiальних з чотирма тятивами арбалетiв, розрахованих на пробивання важких лицарських обладункiв, звичайно скорострiльнiсть такої зброї слабша, через туго натягування краника, зате забiйна мiць). Це вже кiнець, хлопець захитався вiд болю, зупинившись. Декiлька великих гострих стрiл тут же потрапила до нього, i до безпорадного товариша. Стояти нерухомо значить вiрна смерть, Тигров перемагаючи бiль, рвонув у напрямку величезного дерева, подiбно до гори, що височiє над iншими. Може в цьому деревi є дупло, i вiн зможе так втекти вiд переслiдувачiв. Перед цим монстром рослинного свiту простягався чистий лужок з прекрасними не бачених забарвлень i форм квiтами. А який дивовижний запах, що дурманить, видавали цi неземнi рослини.
  Ось тiльки прикриття з них не важливо бiгти доводиться практично вiдкритою мiсцевiстю. Лучники, пристрiлявшись, б'ють напевно. Обидва хлопчики пораненi, якби вони були людьми, то вже давно померли, рятує мiцнiсть i живучiсть надлюдських тiл. Але межа є всьому, Тигров вiдчуває, що втрачає свiдомiсть, а навколо прекрасна природа, у такiй красi хочеться жити, а не вмирати.
  Через кривавий туман, що затуманює очi, крiзь гулкий шум нiби морського прибою, коли важкi хвилi б'ють прямо по темi, чувся неприємний i тонкий, як комариний писк, голос верховного жерця.
  -Припинiть стрiляти. Демони не повиннi померти так легко, жорстока ритуальна кара чекає на них.
  Володимир добiгає до ствола i падає вперед, йому здається, що падiння триває вiчно.
  
  Занурюючись у хвилю хтивостi Лев, вiдключився вiд дiйсностi. Як їм обом було добре i приємно м'який шовк волосся лоскоче обличчя, а чоловiче бажання переповнює тiло. Вийшовши в закрите дзеркальне примiщення, вони займалися тим, що давно мрiяли. У хтивому медi хмарного океану вивергалися вулкани, пiднiмаючи вгору смарагдово-сапфiровi хвилi. Вони викидалися берег iз золотавим пiском, де червоними, перламутровими черепашками виблискували кiнчики жiночих грудей. А торнадо пiднiмається вулканами, шалено бушувало в наростаючому темпi. I раптом нiби налетiв з пiвночi смерч, вулкани заснули, а хвилi скував холодний лiд, що дає пiдступний вiдблиск. Пiсля того, як першi емоцiї минули, Ераскандер раптом вiдчув страшну ворожiсть i грубо вiдштовхнув Венер.
  -Що Алламара, що Велiмара. Два крила однiєї гiлки! Чому ти зрадила мене, використовую як iграшку? Ти сама придумала, сплела павутиння мишоловки для Великого Зорга.
  Вiд поштовху Венер впала, але не розсердилася, а навпаки кинулася на колiна i погладжувала, юнаковi мускулисту, з бронзовою, чистою як у мармурової статуї шкiрою ногу:
  -Нi не я. Я була лише фотоном у багатокаскадному вiдбивачi. Це навiть не iдея губернатора. Ти Левеня не для розуму чорнорожого дегенерату.
  -А тебе це не виправдовує. - Ераскандер дивився з холодком, але ногу не вiдсмикував. Венер нiби нiкчемна рабиня став цiлувати ангельському хлопчику ступнi. Причому робила це пристрасно, забувши про всяку гордiсть, не представниця найбiльшою у всесвiтi нацiї, а полонянка пiд п'ятою узурпатора.
  -Я не виправдовуюсь моя любов i вiрнiсть. Скажу навiть бiльше, якби тебе не захотiли використати, то вже давно б лiквiдували.
  -Хто головний замовник, центр мозкових квантiв? - примружився Лев.
  -Глава департаменту охорони трону брат Велiмари. - Венер кривенько посмiхнулася. - Що страшно? У вас на планетi їм дiтей лякають.
  -Це вже перебiр. Бiльше ми не можемо зустрiчатись. Розлучаємося i кiнець стосункам. - зневажливо пирхнув юнак.
  -Нi не треба Лев, я щиро люблю тебе. - Поцiлунки стали спекотнiшими.
  -Не Мене ти любиш, а задоволення. - Юний воїн, втiм, i сам їх любив, не бажаючи вiдштовхувати красуню.
  -Нi правда, Лев. Справа не в цьому, це набагато вище. - Венер пилась у нього п'явкою
  -Чи може спис стати вищим! Iди геть ти вже довела своє кохання. - Лев знайшов у собi сили, скинути велелюбну прилипалу.
  Горда стелзанка без жодного вдавання заплакала.
  -Лев я люблю тебе i в мене є найвагомiший доказ твоєї любовi.
  -Та у нас Землi зазвичай це великий живiт. - пiдколов Ераскандер.
  Венер чисто по-жiночому вловила сенс.
  - Мiй коханий якщо ти маєш на увазi вiдтворення потомства, то ти маєш рацiю. - Iз театральним придиханням додала. - Я зачала вiд тебе хлопчика та дiвчинку, якi мають незабаром народитися.
  -Де вони у тебе пiд серцем? - Лев глянув на шоколадний, рельєфний як сталева сiтка прес дiвчинки-войовницi.
  -В iнкубаторi, як i всi нашi дiти. - Венер почала скоромовкою пояснювати. - Дитинi заборонено i надто небезпечно носити у собi, травми стреси, вiйни. Та й народжувати по первiсному боляче. Там у бiокомп'ютерi, особливiй кiбернетичнiй утробi це оптимально та безпечно. Оптимальний розвиток зародка, причому швидшими темпами, нiж це зробила б природа. - У голосi офiцера комерцiйної розвiдки стало ще бiльше спеки. - Пам'ятаєш нашу останню зустрiч, ти тодi сам сказав, що вiдчуваєш себе смертником, i що хотiв би мати продовжувачiв своєї справи вже у цьому всесвiтi.
  -Як тобi вдалося залишити плiд в iнкубаторi, адже нашим расам не можна мати спiльних дiтей? - Ераскандер загалом не надто приголомшив подiбну звiстку. Вiн iнтуїтивно вiдчував, що буде щось схоже. Навiть пiдозрював, що потомством вiд нього обзавелася далеко не лише прекрасна Венера.
  -Спочатку я хотiла просто дати хабар, але потiм несподiвано це не знадобилося. - Алламара широко й доволi усмiхалася. - Пiд час аналiзу та сканування зародкiв з'ясувалося, що у нас з тобою чудова генетика та визначнi здiбностi... Особливо у тебе - надлюдино! Цi дiти будуть генiями у вiйськовому мистецтвi та стратегiї. У нас чудова сумiснiсть, навiть гiперлiкар здивувався, вiн дуже жваво поцiкавився особистiстю батька. У нас розумiєш головне генетична сумiснiсть i якiсть дiтей, а умовнiсть лише для розподiлу майна i то тут все вiдносно. Жiнка, що зачала вiд героя, сама є героїнею! Я збрехала, що це надто вiдомий воїн, i щоб уникнути зайвих питань пожертвувала до їхнього фонду, без документацiї зрозумiло.
  -Вони в iнкубаторi видно набагато швидше розвиваються? - Лев уже давно знав, що стелзани навiть народжуються не по-людськи, але, звичайно ж, подробицi для землянина таємниця за сiмома печатками та зiрковими системами.
  -Так, значно швидше i скоро народяться. - Венер блискуча ерудицiй додала. - На землi до нашого прильоту це зайняло б цiлий цикл, а зараз пiсля покращення вашого роду - третина циклу.
  -I що далi? - Ераскандер вимовив це холодним тоном. Вiн аж нiяк не вважав, що людей окупанти покращили. Хоча звичайно перiод вагiтностi i виношування плода скоротився - рабинi з животом працюють гiрше, суто прагматичний пiдхiд, як i перемога на старiстю.
  Венер почала з жаром пояснювати.
  -Левеня, ти сам знаєш, як тiльки дитина виходить з iнкубатора дуже скоро стає мiнi-солдатом. Їх виховують, виростуть, навчать вiдповiдно до генетичних нахилiв. Самi батьки в процесi виховання зазвичай не беруть участi, та бiльшiсть iз нас навiть зовсiм не цiкавляться потомством, часом жодного разу i не глянувши на чада. Приблизно двi вiдсотки часу всього казарменного циклу, припадати на вiдпустку, хоча тут по-рiзному. У нащадкiв олiгархiв, героїв i бiльше буває можуть за бажання батькiв отримати привiлеї. Ну, а тi хто з плебесу, а таких бiльшiсть - взагалi, крiм казарми, нiчого не бачать. - перехопивши розгнiваний погляд Лева Венер додала. - Але там теж є свої розважальнi програми та чудова рiзнобiчна освiта з фiзичним розвитком. - Войовниця -стелзанка iз жаром сказала. - Думаю, вони стануть великими стелзанами, - твої дiти пiдкорятимуть, i правитимуть Всесвiту.
  -Я не це мав на увазi, говорячи про продовження справи ... - Поступово вiдтаюючи, сказав Ераскандер. - Взагалi в гуманному двадцять першому столiттi нашої планети, фiлософи сказали, як стелзани нелюди позбавляють дiтей дитинства, загнавши з пелюшок у казарми...
  Венер хотiла, було заперечити, як броньованi дверi розлетiлися, будучи розпиляними гравiолазером. Гарпiя Дiна та дюжина громiл-бойовикiв обвiшаних зброєю з'явилися у дверях. А ззаду ще швидко повзла пара-трiйка безекiпажних абордажних, корабельних танкiв. Лев iронiчно засмiявся.
  -Я ж iншого й не очiкував. Що хочеш ласки?
  Зле обличчя Розаленди миттєво пiдiбрало, розпливлося в найширшiй посмiшцi. Бойкостюма моментально злетiв, оголивши жахливi принади.
  -Та мiй маленький воїн. Ти крутий справжнiй Танко-тигр.
  -Тигра чи лева краще не смикати за вуса чи...
  Лев вiдчув, як повiтря густiє, i чисто iнстинктивно вiдштовхнув перешкоду, подумки уявивши, що штовхнув силове поле. Це спрацювало, i горили-стелзани завалилися, наче дерева пiд торнадо, два великi прикритi потужним силовим полем танки перекинулися, а третiй намертво прилип до стелi.
  .Ераскандер пiдскочив до генеральшi. Незважаючи на два центнери ваги, її талiя вiдносно струнка, прес випирав батареями, а рельєф професiйних високих людей-культуристiв на пiку формi. Тяжка, але спортивна статура, по-своєму дуже красивої жiнки, що розмiняла п'яте столiття. Звичайно, не любив вiн її, навiть страшно до такого монстра доторкнутися, але хотiлося по-своєму помститися Алламарi. Ось змусити дводушну офiцерку ревнувати i мучитися, полюбивши на її очах Дiну. Та природно не тiльки не чинила опiр, але сама жадiбно вчепилася в нього. Коли блудодiйства закiнчилися, Венер була сильно збуджена, i радiсно хихотiла:
  -Квазарно! Ти чудовий супергiпермен наш малюк. Тепер займися чудовим коханням зi мною.
  Хлопець плюнув, i, розвернувшись, пiшов геть.
  З цими стелзанами можна з'їхати з глузду, як не огрубiли люди, все ж навряд чи вони вважали б таку поведiнку нормою. Особливо пуританськi часи довоєннi часи.
  -З нього треба зняти нашийник раба. Такий прекрасний юнак гiдний бути вписаним у нашу непереможну армiю. - крикнула чотиризiрковий генерал.
  Дiна, пишна з iгристими пiд бронзовою шкiрою м'язами буйволицi була йому гидка. Лев хотiв було послати її подалi, але хiба можна вижити, керуючись лише голими емоцiями. Не можна упускати такий шанс.
  -Я вже давно довiв свою готовнiсть та здатнiсть до вiйни! - з пафосом вигукнув Ераскандер.
  -Чудово, ультразоряно, чудово, квазарно! - Дiна поманила пальцем прислужника. - Фломантер тебе звiльнить.
  Вже знайома тривуха iстота несмiливо наблизилася до Ераскандеру. Вiдчувалося, що всесвiтнiй генiй його панiчно боїться.
  Тремтячими ластами Фломантер набрав код, щось провернув, i зняв нашийник.
  -От i все. - I єхидно додав. - Напевно, ти не думав, то буде так просто!
  -А Слiдкує пристрiй? - Лев вдав, що пропустив шпильку.
  Вуха звiрята заляскали. Писк зляканий, що творить дива Ераскандер вселяє жах, навiть у присутностi генерала.
  - Потiм може бути. Воно дуже складне...
  Дiна громовим голосом обриває його:
  -Тепер ти воїн Пурпурного сузiр'я з випробувальним термiном, до повної асимiляцiї!
  Оскiльки Лев був ще дуже молодий, його визначили до базової пiдготовчої групи ударного спецназу. У пiдготовчiй школi бiйцiв посилено натаскували, використовуючи найсучаснiшi методи, i важкi для проходження смуги перешкод, спаринги, кiбер-навчання у рiзних середовищах. Хоча Ераскандера представили як корiнного жителя iмперiї стелзанiв, чутка про те, що вiн лише колишнiй раб поширився з шокуючою швидкiстю. Щоправда, молодi стелзани, що тренуються з ним, боялися зачiпати Лева. Надто загрозливою була репутацiя у могутнього Земного термiнатора. До того ж у всiх спарингах, по сутi, вiн демонстрував бойову майстернiсть найвищого класу. Поряд iз розумом i чарiвнiстю це створювало навколо нього таку свiтлу ауру довiри та авторитету, що незабаром Лев став неформальним лiдером пiдготовчої бригади. Це, звiсно, не всiм подобалося. Особливо дратувало, що вiн перемагав на будь-яких жорстоких бойових курсах, у будь-якому середовищi i так легко, як Тигр кошенят. Колишнiй лiдер молодi Гiрим Фiша, зi своїми спiльниками та деякими солдатами бiльш зрiлого вiку вирiшив поставити новачка на мiсце. Влаштувати "темну" на стелзанiвський лад: побити та принизити. Зроблено все було дуже просто, тридцять п'ять бiйцiв з холодною та променевою зброєю зiбралися у спаринг-залi. Там вони з нетерпiнням чекали на юного вiдмiнника бойової пiдготовки. Коли Лев увiйшов, на нього одразу накинулися, прагнучи покалiчити. Незважаючи на чисельну перевагу супротивникiв, Ераскандер успiшно вiдбивався i навiть проводив зустрiчнi удари. По ходу вiн постiйно перемiщався, пускаючи в хiд, штанги, диски, гантелi, кидки, метальнi кинджали, пружиннi кастети. При цьому вiн намагався уникнути вбивства, хоча йому дуже хотiлося покарати цих недоумкiв. Спроба вразити Лева з паралiзатора спочатку не мала успiху, навпаки пострiли вiдключили тих, хто на нього нападав. I все ж таки не може везти нескiнченно, що завоювали мiльярди населених свiт стелзани безперечно непоганi солдати. Пiсля того як юнака накрив розряд, вони навалилися i почали його бити. Били, абияк, у тому числi й важкими металевими предметами. Лев намагався застосувати розумову силу, але в нього цього разу нiчого не вийшло. Телекiнетичний вогник згас, а удари зросли у силi. У якийсь момент Ераскандер знепритомнiв. Йому здалося, що його душа покидає тiло, i вiн бачить цю бiйку, нiби збоку. Ось вiн лежить закривавлений i не рухливий, його б'ють ногами, б'ють грифами штангу. Знайоме навiть на Землi видовище, коли натовп бить одного хлопця, що нерухомо лежить. Лев хоче вдарити або вбити когось iз них, але його нова сутнiсть безтiлесна i кулаки проходять крiзь стелзанiв подiбно до голограми в повiтрi. Лев напружує залишки свiдомостi i йому чується знайомий голос Дiни.
  -Так пан Ультрамаршал. Вся гiперескадра має побудуватися в бойовий порядок, i бути готовою до гiперстрибка в район галактики Дiлiгарiдо, проте це велика дистанцiя.
  -Ваша справа не мiркувати, а виконувати наказ, цiєю гiпер-ескадрою командую я. - Слiд суха вiдповiдь. Секунда пауза i продовження кулеметної скоромовки - А щодо дистанцiї, то настав ефект дев'яти порядкового вакуумного вихору. Це змiнює конгруентнiсть простору, даючи можливiсть перемiститися одним гiперстрибком. Менi не треба пояснювати перевагу такої фори!
  -Я вiддам наказ про приведення моєї пiдконтрольної могутньої ескадри до бойової готовностi. - гаркнула могутня генеральша:
  Ультрамаршал сухим тоном породжував:
  - Усiх iнших генералiв я сповiстив. Послухай, це вiрно, що у вас ховається раб Ераскандер.
  -Так, ми його включили до бойової десантної групи вiн чудовий боєць... Гiпер! - На останньому словi Дiна пiдвищила тон i додала тихiше. - Гермес трясе купчою хоче його забрати.
  -Вiн занадто дрiбна сошка. Скажи що пiзно, пiшли в гiперстрибок i вже недоступнi, а шлях взагалi сам стежить за своєю власнiстю. - Голос ультрамаршала став суворiшим.
  -Вiн занадто нахабно хитає права. Вакуумний законник! - ляснула зубами генеральша.
  -Оголосiть бойову тотальну готовнiсть iз мобiлiзацiєю навiть мiнi-солдат. I постарайтеся, щоб цього раба не вбили. А Гермес якщо нахабнiтиме, то нагадайте йому: в умовах вiйськового стану можливi нещаснi випадки.
  -Я зрозумiла наказ, цього чудового юнака не вб'ють. Гермеса при нагодi пiд арешт або ...
  Ультрамаршал гавкаючим тоном перебив:
  -Виконуйте перемiщення, настав час завдати удару вiдплати. Гермеса поки не чiпати, має впливову рiдню.
  - Правильно сказав iмператор: спорiдненi почуття як iржавий ланцюг, сковують вiдвагу, отруюють честь, поганять обов'язок! - видала афоризм жiнка-бегемот.
  Коли зв'язок перервався, Лев завис у здивуваннi. Чому їм дрiбним рабом зацiкавився навiть ультрагросмаршал. А якщо послухати i його думки. Як приємно лiтати, вiн знав, що тiльки найвищi з гуру (яких на Землi практично не залишилося) здатнi так легко i вiльно перемiщатися в духовнiй оболонцi. При проходженнi обшивки флагмана, хлопчик вiдчув лише легке щирiсть, нiби трохи вдарило статичною електрикою. Який величний вигляд вiдкривався пiсля виходу до вiдкритого космосу. Мiльйони зiркових кораблiв найрiзноманiтнiших конструкцiй та грiзних форм велично пливли у просторi. Навколо свiтилася рiзнокольорова мозаїка зiрок, усiм здавалося, було небо в алмазах, рубiнах, сапфiрах, смарагдах, топазах та агатах. Але милуватися нiколи i вiн влетiв у найбiльший флагман-грослiнкор. Зорелiт титан. Келєлвiровий їжак не менше 300 кiлометрiв у дiаметрi. Вiйськовий зорелiт споряджений тисячами жахливих знарядь здатних у частки секунди спалювати цiлi планети. У центральнiй кабiнi корабля ультрагросмаршал вiв переговори у режимi гiпергравiаграми.
  -Так про великий. Все буде зроблено.
  -Дивися, ти сильно зав'язаний у цiй справi, спробуєш ухилити i тобi кiнець. - Немов кобра шипiв незнайомий, абсолютно позбавлений людяностi голос.
  -Я на все готовий. - нервовим тоном заявив сановник.
  -А тепер слухай додаткову iнструкцiю...
  Що за iнструкцiя Лев не почув. Примiщення раптово померкло, i вiн майже миттєво, нiби душу всмоктав найпотужнiший пилосос, знову опинився в добряче покалiченому тiлi. Голова розколювалася, деякi ребра були зламанi.
  Коли Дiна натиснула кнопку, про перехiд до граничного похiдного режиму, у примiщеннях спалахнули рожевi вогники. Бiйцi машинально припинили побиття. Потiм найбiльший з них оговтався до п'ятизiркового офiцера старшого в командi катувальникiв.
  -Продовжувати виховний процес, або...
  -Все вистачить, вiн своє отримав. - обiрвав командир.
  Гiрим Фаша теж вирiшив вставити своє слово.
  -Ми його вже достатньо провчили, капiтально вiдпульсаривши. А взагалi вiн чудовий хлопець, тiльки надто нахабний, це чудовий солдат. Вiн буде чудовим бiйцем. Якщо, звичайно, не скрутить шию в гравiтацiйному колапсi.
  -Так!
  Офiцер трохи пiдморгнув.
  -У ньому є потенцiал великого бiйця. Тiльки для раба вiн надто високо задирав пiдборiддя. I запам'ятайте стелзани мiж собою, нiколи не смикнуться. У нас або тренувальний спаринг, або виховний процес. Вколiть йому стимулятор, такi хлопцi дуже швидко повертаються до ладу.
  Опам'ятавшись Лев, раптом вiдчув, що матерiальнi предмети знову починають його слухатися, здоровенний металевий млинець вiдiрвався вiд пiдлоги, i Ераскандер ледь не розмазав їм голову Гiрiму. Однак накачаний стелзан-пiдлiток привiтно посмiхнувся i простяг руку.
  -Забудемо минуле адже ми в однiй командi.
  Як Леву хотiлося послати всю їхню команду в надра квазара, i накрити млинцем, але раптом зрозумiв, що не може так змiнити правило. Вдарити нишком простягнуту руку, значить принизити свою планету, показавши пiдлу сутнiсть. Ераскандер гордо промовчав i не простяг своєї. Млинець iз гуркотом упав на покриття.
  Фаша посмiхнувся.
  -Як ти це робиш. Ну гаразд, потiм поговоримо, коли всi охолонуть, он п'ятьох бiйцiв довелося в регенерацiйну палату вести. Ти просто дракон антивсесвiту.
  Гiрим бiгом покинув зал, вiн вiдчував злiсть Лева кожною клiткою смугло-бронзової шкiри.
  
  РОЗДIЛ ? 28
  
  Пронизаний космосу простори
  Тобi кохання не набридне!
  Через неї згорнеш ти гори
  Знайдеш чудових багато мiсць.
  
  Пiсля того, як екстрений сигнал тривоги, перервав гру в момент кульмiнацiї, Лабiдо вже бiльше не зустрiчала свого випадкового вченого. Видно командування вирiшило, що в неї дуже багато вiльного часу, i її перевели на курси посиленого бойового тренування. Пiдготовка до вiйни взагалi нiколи не припинялася, бо ратна праця найголовнiша може бути єдиною метою iснування кожного Стелзана. Вiйна плодить героїв, а мир лише хабарникiв та зрадникiв. На курсах пiдвищення боєздатностi змушували проходити всi можливi бойовi ситуацiї. Бої у вакуумi, у невагомостi, у желеподiбному середовищi, у рiдинах рiзної щiльностi. Доводилося битися в умовах мiнливих змiн, коливань гравiтацiї, свiтлових i радiо-потоках, площин простору i так далi. Рiзноманiтнiсть надто стомлива для детального перерахування. Були варiанти бойових дiй у багатовимiрному просторi, у розпеченiй лавi та чорнiй дiрi. Обмежувач був лише у витратах навчання, тому вiддавалася перевага максимально дешевим формам бойової гарту. Природно вiртуальнi стрiлялки та жорсткi спаринги найдешевшi. Спаринги проходили своєрiдно, їх змушували роздягатися (хоча з практичної точки зору - дурiсть, нiхто не пiде в реальний бiй без вiйськового спецкостюму!), i абсолютно голими дiвами битися один з одним. Бої мали чи тематичний характер, чи навпаки перемогти без правил. Тiльки одна умова, не вбий до кiнця. Коли однiй дiвчинцi Олена в жорстокому вибило око, її жертва тiльки радiсно посмiхалася. А потiм пiсля швидкого вiдновлення навiть хвалилася цим. Пiсля будь-якого спарингу зi зброєю або просто руками залишалися синцi подряпини, iнодi й переломи. Якось Оленi навiть зрубали пензель. Культя нiби в окропi, але коли приставили назад, медичний робот врубав спецiальне поле, що нiби клеїло клiтини i кiстки, то пальцi знову заворушилися майже вiдразу, а через пiвгодини вже нi найменшого слiду поранення. Навiть шкiра залишилася гладкою, помiрно-бронзового кольору, без бiлих смужок чи шрамiв, як це було в людей. Дрiбних ушкоджень навiть не оглядали, вони проходили самi. Добре, що у стелзанiв такi феноменальнi здiбностi до регенерацiї.
  Ось тепер їм знову влаштували спаринг, битися одна з одною на розпеченiй сковородi. Температура по ходу бою все зростатиме. Вони вийшли на ринг, це щось подiбне до акварiума, крiзь прозорi стiнки видно iншi хлопцi та дiвчата, яких вивели на прожарку. Її партнерка приблизно однакового зростання, близька i за вагою i силою, пари майстерно побранi, причому частина пар змiшанi, хлопцi проти дiвчат. Виє сирена сигнал до бою. Поверхня гаряча, але поки що терпима. Обидвi дiвчата практично одразу входять у повний контакт. Вони надто добре знають один одного i тому не лiзуть на безглуздий обмiн ударами, а стрибають, маневрують, намагаючись на дистанцiї, дiстати один одного. Покриття рингу швидко розжарюється, витонченi босi дiвочi п'яти припiкає. Дикi стрибки стають все вищими, а удари все рiзкiшими i запеклiшими. Краплi поту зловiсно шиплять, падаючи на поверхню, що стрiмко червонiє. Обидвi молодi самки борються як богинi смертi. Немов зiйшлися лава та лiд, плазма з рiдким азотом. Зневiрившись, пробити один одного прямими ударами вони зчепилися в клубок, що конвульсивно сiпався, пустили в хiд нiгтi i зуби.
  Олена вперше вiдчула на смак шкiру ненависних окупантiв, мовою кров лютої стелзанки. Здається солодкуватим i з кислинкою немов сiк стиглої сливи. Сама шкiра мiцна, наче луската кольчуга, але Олени щелепи i зуби мiцнiшi за акульих. Напарниця жорстоко вiдповiдає їй. Дiвчата падають на бiк. Розпечене в багато тисяч градусiв покриття буквально спалює плоть. Як надривно верещать бiднi дiвчата, пiдлога, що вже почала розм'якшуватися з невiдомого Олена металу, обпалила обом войовницям i стегна i боки i груди. Навiть повiтря почало пiдсвiчувати стрiмко iонiзуючись вiд жахливого жару. У Лабiдо-Олени майнула шалена думка: "А що коїться в iнших акварiумах?" Добре ще, що вони звуконепроникнi, iнакше гул би стояв такий, мов у жерло вулкана, разом запхали мiльйони звiринцiв. Ультрамаршал Еророс, що стежить за навчаннями, байдужим тоном вiддає команду.
  -Все припинiть, на сьогоднi вистачить. Остання перевiрка!
  В акварiум полився рiдкий гелiй, супершок вирубує свiдомiсть перехiд звiрячого жару, до жахливого холоду. Пари вiд випаровувань як пробка iз шампанського викидають понiвеченi наполовину пiдсмаженi тiла. Навiть йому стало зрозумiло, що вiн вихопив край. Злiсть ось до чого вона доводить, хочеться її зiрвати, проводячи бузувiрськi вчення. В iншому це скрiзь є, всiх стелзанiв навчають варварською жорстоко, на межi смертельних наслiдкiв. Де зараз цей Дез iмер? Щоб його iм'я вiчно проклинали поневоленi нащадки, зорги ще стогнатимуть пiд стелзанами. Цей "металюга" вже на Землi, i безжально наводить лад. Мабуть, не уникнути його смертної кари, як вiн влип, хоча його звинувачувати нi в чому, адже вiн попередив Великого iмператора. Та найбiльший мудрий, правильно сказав.
  -Iмперiя гине, свiт її розкладає, щоб врятувати нацiю треба розпочати нову свiтову вiйну.
  Або як говорив перший iмператор.
  -Свiт, який триває бiльше року, шкiдливий для армiї, свiт, який триває бiльше поколiння, шкiдливий для нацiї. Свiт, що триває довше столiття, є смертельним для цивiлiзацiї!
  Гравiополь вагається, злегка викрививши свiтло. Малолучемет Еророса схожий на моторошно накручений пiстолет iз вiсьма дулами, вилiз iз гiперпластикової кобури. "Завiвся" вiд невидимого припливу i пищить подобу пiсеньки:
  - Приємно жити серед вогню та плазми, коли вiд вибуху вакуум трясе! Зазнаємо моторошних оргазмiв, кидок смертельним випадом вперед!
  Ультрамаршал погладив зброю:
  - А ти помру, правильно, що тебе забезпечили гiперплазмовим процесором. Натомiсть економiя на клоунах.
  - Якщо хочете, я можу вам програти будь-яку з двохсот двадцяти п'яти мiльйонiв мелодiй iз семи тисяч держав. - Або iгри у мене сто десять мiльйонiв шiстсот тисяч "стрiлялок", "стратегiй", еротичних квестiв.
  Ультрамаршал перервав:
  -Все поки вистачить, якщо ми на силовому приколi, краще розслабимося. Завтра ж оголошуємо сезон ХХХ, хлопцi заслужили на радiсть та вiдпочинок. А з тобою дорога моя машинка зiграємо.
  Промiнь за допомогою мiнiатюрного антиграва пiднявся в повiтря, i випустив величезну голограму. Еророс поринув у вiртуальну битву, вона допомагала вiдволiктися вiд тривожних думок. Крiм того, в нiй можна напружити не лише мiзки, а й могутнє тiло. Зокрема, частина голограм i ця новинка випускає гравiтацiйну хвилю, iмiтуючи сильний удар. Можуть вони також боротися, тиснути i пестити. Щоправда при цьому пiдвищується витрата енергiї, але завжди можна пiдзарядити.
  Пiсля регенерацiї та надзвичайно довгого сну ЛжеЛабiдо Карамада була як нiколи свiжа i сповнена сил. Ось тiльки щось ненормальне було у її вiдчуттях. Щось горiло всерединi, вiдчувався вже призабутий голос плотi. А коли вони вишикувалися в традицiйну колону, внутрiшнiй свербiж став майже нестерпним. Багато дiвчат вiдчували те саме почуття, i лише дисциплiна не давала їм розпустити руки. Їх як завжди виводили оголеними, щоб було видно кожен м'яз, i кожне пошкодження заподiяне пiд час бойових навчань. Були, щоправда, бої й у рiзнi за модифiкацiєю бойкостюмах, але це вже рiдше, незважаючи на велику практичну цiннiсть саме це рiзновиди вiйськових навчань.
  Два командири в ранзi десяти-зiркових офiцерiв здоровенний самець i масивна немов буйволиця самка вийшли зачитувати iнструкцiї:
  -Ви вже дорослi дiвча i вам я думаю не треба пояснювати, що таке секс. Тепер ви повиннi боротися на сексуальному фронтi. Що ви змокли, i вашi бойовi частини вже сверблять!? Розслабтеся служба в армiї суцiльна насолода, спочатку отримуєте задоволення, б'ючи один одного, а тепер тiлесна прихильнiсть. Зараз розiб'ємо вас на пари. Спарюватиметеся в iм'я величi Суперiмперiї.
  Практично всi дiвчата зрадiли, звичайно, набагато приємнiше любити хлопцiв, нiж мiсити та ще на розпечених скороварках. Тим бiльше що препарати, що пригнiчують сексуальнiсть, перестали надходити в кров, а випромiнювання особливого дiапазону придушувати бажання. Адже статева холоднiсть для стелзанiв не збагнене поняття, вiрнiше хвороба. Першi пари мали пройти у довiльному порядку, як вкаже командир, потiм були можливi комбiнацiї. Секс-iнструктор вибирав подружжя для першого акту примiтивно просто за зростанням.
  Оленi було так гидко i соромно, що вона навiть щiльно заплющила очi, намагалася уявити, що все це лише поганий сон. Нi бувати цьому нiколи. Адже не можна ось так прямо на очах у всiх цiлим полком i пiд яскравим освiтленням займатися Цим... Тим, що є справою iнтимною, романтичною, про що творять поети вiршi, спiвають гарнi пiснi. Так опошляти любов, перетворювати її на те що... Навiть дикi звiрi не ведуть себе так безпардонно, грубо, а це раса тримає пiд повним контролем бiльше трьох з половиною тисяч галактик, що покiнчила з усiма хворобами (може окрiм психiчних!), в буквальному значеннi слова надцивiлiзацiя.
  Гучний окрик перериває думки, пекучи дотик грубих рук до тiла, сором i борошно, пробудження раптового бажання. Олена вже нiчого не розумiла, втратила вiдчуття реальностi. Її генетично досконале тiло, реагувало само поринувши мерзотно блаженство, а розум ... Розум не мiг пручатися, бо iнше означало видати себе i приректи не тiльки свою душу i тiло на незбагненно жахливi страждання в руках катiв, але й поховати своїм провалом, можна єдиний примарний шанс звiльнити планету вiд загарбникiв.
  Так нехай вирує торнадо вiд гiперядерних бом, що рвуться, здiймають велетенськi цунамi в океанi пристрастей i емоцiй. I вона поскаче хвилями, злiтаючи на дев'ятий вал хтивостi, борючись i, блаженствую i щоразу, душевний бiль вiддається насолодою зрадницької плотi. Немов мiльйони пульсарiв проносяться i проносять по жилах, трiпочуться в такт безлiчi сердець, потоки астероїдiв, що хаотично зiштовхуються, надновими зiрками, що рвуться спалахами, в артерiях i венах. Команда:
  - А тепер змiна партнерiв! Ну, ви як термопреонновi бомби! - Вже й не чути, за ґвалтом "зоопарку", це вгадується само собою. А у головi звучить пiсня;
  Людина у всесвiтi лише мандрiвник-
  Захист нас вiд бiд про святої херувим!
  Дух страждає тепер я вигнанець.
  Iсуса в серцях вiрю, ми збережемо!
  
  Якщо пекло на Землi, немає блаженства,
  Тому що знай люди - єдина плоть.
  Хочеш ти здобути досконалiсть?
  Шлях єдиний треба ближнiм страждаючи допомогти!
  
  Зiркольоти розрiзали космос -
  Семиголовий з'явився на Землю дракон!
  Ось гримить на планетi гiмн грiзний,
  Гiперядерним смерчем будинок росiйський спалений!
  
  Попiл, трупи - живого немає мiсця,
  Хто не помер вiд болю жахливого, реве!
  Пiд вiнець йшла з коханим наречена,
  Але не медовий нашестя рiк!
  
  Тi, хто вижив раби - хробак мiзерний,
  Приниженню людському не видно кiнця!
  Але знай, рветься нiж хвацько з пiхви -
  Помста палає, веде в бiй бiйця!
  
  У ворогiв гiпербластери, бомби,
  Термокварковий спалахнув напалм...
  Мати Марiя, яка народила Бога,
  Допоможи втримати цей удар!
  
  Переможемо, у це вiримо ми свято,
  Русь пiднiмемо з пороху, з колiн!
  Нi сильнiше Вiтчизни солдата -
  Буде час крутих змiн!
  
  Ось тодi зло зникне назавжди,
  А Господь благодать добрим дасть -
  Стане легкою дорогою чумацька,
  Щастя, мир i любов щогодини!
  Коли хтивий кошмар закiнчився, як мить минула цiлу добу, несамовитої оргiї. Байдужий голос машини вiдправив усiх спати. Дiвчина була сумною i злою, вiдчуваючи себе кiнченою повiєю. Може вiдiбрати лучемет i всадити за начальниками заряд ультраплазми, але так вона себе розкриє, проваливши завдання партизанського центру. Хоча втiм, чому їй стратити, тiло зганьблене, але душа не поневолена.
  Не можна назвати грiхом принесення плотi в жертву, заради мети - спасiння всього людства. Перед завданням Святiший Патрiарх Усiєї Землi Андрiй Петро сповiдуючи заявив, пiсля причастя, осiняючи хрестом: Господь, Бог i Спаситель Наш вiдпускає тобi всi вiльнi чи мимовiльнi грiхи зробленi в iм'я Батькiвщини та перемоги над ордами Диявола!
  Цiль виправдовує кошти, як казав - вождь свiтового пролетарiату Володимир Iллiч Ленiн!
  На планетах, що пливуть у вiчностi
  Забобони людей убогi,
  Що вдiєш, людством,
  Правлять дурницi, а не боги!
  
  Хоча Тигрову здавалося, що вiн нескiнченно довго падає у прiрву, насправдi тривало кiлька секунд. Хлопчик швидко прийшов до тями, вiдчувши укол. Зовсiм не схожий вiд арбалетного болта, що стирчить, в ключицi. Йому вдалося, завалившись за край дупла, випасти з поля зору ворожих стрiльцiв, та й бiль вiд уколу був iнший, розтiкався жар, але не болiсний, а цього разу приємний. Багряна iмла перед очима розвiялася швидко, наче протерли спiтнiле скло. Перед ними сидiла невелика, широкоплеча дiвчинка зi шприцом у руцi та валiзкою медичної служби. Ось кого вiн найменше очiкував побачити. За плечима мiнi-амазонки був невеликий багатоствольний лучемет, волосся семикольорове. Вiн уже її десь бачив?
  -Це ти Лихо! - Дiвчинка вколола променевим шприцом лiлову субстанцiю, а сильною рукою досить спритно висмикувала стрiли та арбалетнi болти.
  -Обережнiше сестричка. Вiн може померти вiд такого натиску. - попередив Володимир.
  Милачка обернулася, хитро, наче маленька хулiганка вже встигла напакостити, усмiхнулася, непропорцiйно великим зубками:
  -А, це ти Тигр iз невiдомої галактики. Висмикни з себе стрiли, не бiйся, я вколола тобi "Рiдегейнер", що дає блискавичну регенерацiю, ти вже як новий.
  Тигрiв не став сперечатися, i несподiвано дуже легко висмикнув стрiли, болти, з трикутними та квадратними наконечниками. Лихо теж дуже швидко пiдвiвся, на диво не залишилося жодних слiдiв.
  Схоже, навiть маленький Стелзан вразився такому швидкому вiдновленню:
  -Що за диво, Ласка ти, маленька чарiвниця?
  -Нi, Лихо це просто "Рiдегейнер" експериментальний препарат моментальної регенерацiї. - посмiхнулася юна войовниця, струснула пишним волоссям, з запахом дорогих парфумiв, що виходив вiд нього.
  -Чому його широко не використовують. - здивувався Розорвiров. Йому навiть було прикро, що його давня подруга знає, про що цiкавий Лихо ще не чув.
  Дiвча без зайвих, нiкому не потрiбних антимонiй вiдповiла:
  -У нього є побiчнi ефекти, тiльки в такому екстреному випадку, як ця ситуацiя можна пiти на ризик.
  -Прекрасно! Мiнi-санiтарка. А зброя ще маєш? - Хлопчисько-стелзан прокрутився в дуплi, взявши в руку стрiлу, почав по-дитячому гризти наконечник.
  -Є дещо. - Войовниця сказала це таким тоном, нiби насправдi в неї нiчого суттєвого i немає.
  -Дай нам! - вигукнув розлючений Лихо, перекусивши зубами держаки стрiли.
  -Нi! Я сама його застосую у наших спiльних iнтересах. - Вже куди впевненiше вимовило семикольорове дiвчисько.
  -А Якщо ми заберемо силою. - лихо стиснув кулаки i крикнув приятелю. - Хапай її за ноги тигр!
  Дiвчинка вiдразу вихопила невеликий з маленькими кнопочками пiстолет.
  -Не смикай це гамма-випромiнювач. Вiн унiверсальний, не те що дитячi на бластер! Саме вбиває все живе.
  Лихо заспокоївся, тим бiльше, що вiн став, видно i стрiла, пущена лучником, ледь не влучила в голову. Рухомий азартом мiнi-солдат вистрибнув iз дупла, загорлавши страшним голосом:
  -Жалюгiднi смертнi створiння ви посмiли пiдняти руку на дiтей бога!
  Тигров теж перескочивши, великим стрибком через голову товариша, приєднав свiй голос, що теж став пiсля бiоiнженерної модифiкацiї, дуже гучним:
  - Нечестивi на вас чекає болiсна смерть у реакторi, ви посмiли напасти на богiв!
  Майже всi воїни впали навколiшки. Вигляд абсолютно неушкоджених майже неприкритих одягом до моторошних м'язистих хлопчакiв, якi будучи утиканими стрiлами i арбалетними болтами, що рвуть плiт. Залишився стояти лише Верховний жрець культу Солло. У червоному балахонi зi свастикою вiн був бiльше схожий на нацистського ката, нiж на священика.
  -Демони, хочете залякати нас своїми iлюзiями. У вас немає сили вбивати, значить, ви не дiти бога!
  -А Ти хочеш померти? - гримнув, мiцно стиснувши кулаки Лихо.
  -Так, якщо ви дiти верховного бога Раварра, нехай ваш батько вб'є мене. - Тряхнувши потрiйним пiдборiддям верескливо вигукнув понтифiк.
  Тигров пiдняв руку, розчепiривши пальцi, промовив.
  -Великий отче накарай лиходiя.
  Лихо додав, намагаючись кричати голоснiше i вертикально пiднявши праву ногу з чотирма мiж пальцями стрiлами:
  -Нехай його душа вiдiйде в антисвiт разом iз блювотиною. nbsp;
  Iронiчна посмiшка язичницького священика вiдразу змiнилася подивом, i через секунду його почало нестримно рвати. Жрець почервонiв, його очi випали з очних ямок, шкiра стала в'ялою осiда, як кора згнилого пня буквально на очах пошарпаного, але збiльшеного загону. До них встигло пiдiйти ще кiлька сотень воїнiв. Виплюнувши з синюшною кров'ю i коричневою жовчю нутрощi, глава культу зневiрився. Всi воїни та знатнi вельможi впавши на колiна дружно заволали, просячи пощади.
  Ще недавно гордi i гордовитi принижено повзали на черевi, намагаючись поцiлувати ноги. Лихо просто врiзав ногою по мордах, Тигров теж не став лiберальнiцювати.
  -Не смiйте нас торкатися ганебнi смертнi.
  Гидкi вiдступили, слово взяв багато одягнений вельможа. Його голос був спiвач, вiдчувався страх, що погано приховувався:
  -О! Великi дiти верховного бога Раварра, нехай святиться iм'я його. Чи не вшануєте погостювати у палацi великого герцога Дiзона де Падье. Вас приймуть як королiв, вiрнiше, як богiв.
  Лихо з вродженою гордiстю рикнув:
  -Не занадто ти багато просиш проiгнорований зiрками черв'як. Нехай сам герцог прийде до нас iз поклоном, а поки що ми просто оглянемо мiсто. - Голос юного воїна став злим. - I чого не кланяєшся?
  Вельможа почав вiдбивати поклони, з жаром Iвана Грозного пiд час покаяння:
  -Добре, про великi. Найбiльшi з найбiльших! Зараз вам подадуть ношi.
  -Ми пiдемо самi. - несподiвано заявив Тигров. Втiм хлопчисько брякнув це не через скромнiсть, а через енергiю, що переповнює тiло, коли сидiння на помстi борошно.
  -Так -Тихо вставив Лихо. I одразу ж оглушливо голосно додав.
  -Тiльки царськi ношi нас влаштують. Ласка, вилазь, трохи пройдемося. Гей, смертнi вiтайте нашу найсвятiшу сестру.
  Дiвча-стелзанка Ласка вийшла.
  На вигляд гарнiй войовницi було рокiв одинадцять-дванадцять, на дiлi лише сiм. При перемiщеннi її форма практично не постраждала, i зухвало сяяла на "Сонцях". Її семикольорова зачiска з пишним спадаючим хвилям волоссям (найпрактичнiшi для бою коси з вплетеними одноатомними голками Марсiв розпустила) виглядала весь ефектно, маленька фея з нiби iграшковим лучеметом i гамма-пiстолетом. Семиголовий, десятикрилий дракон, вiдсвiчував на поверхнi медичного дипломата, залежно вiд точки огляду, дракон змiнював фарби, вiд червоного до фiолетового кольору, а також розкривав i закривав пащi. Видно чепурно по парадному одягнена Ласка бiльше пiдходила на роль дочки бога, нiж її все ще бруднi як чортика брати по зброї. Ось тому слуги, що спiшно прибiгли, саме пiд її ноги кидали великi i дрiбнi свiжозiрванi пелюстки квiтiв. Так було в цьому свiтi прийнято зустрiчати богiв та царiв.
  -Ви не правильно виконуєте ритуал!
  Дзвiнкий i теж дуже сильний голос "богинi" змусив усiх знову впасти на колiна. А дiвчисько вiдчуваючи п'янкий смак влади, над тобою подiбними iндивiдами завелося:
  -Пелюстки повиннi бути семи рiзних кольорiв i їх треба сипати пiд ноги не тiльки менi, а й моїм братам. Iнакше купол небес розколеться, i всепожираюча лава проковтне вас! Вогонь метеорiв, урагани семи мега-галактик, виверження квiнтильйону суперантимирiв перетворить все на ультрапекулярний гiперколапс!
  Лихо несподiвано виявив етичнiсть, зовсiм до речi не властиву воїнам Стелзанату:
  -Ласка не треба їх так лякати, вони й так уже збагнули. Богинь прикрашає скромнiсть.
  -Тобi не здається, що це блюзнiрськи зображувати з себе богiв. - припустив Володимир, обережно наступаючи на квiтковi iз сильним ароматом пелюстки.
  Розiрви з пелюшок (Це метафора, насправдi бiологiчно i фiзiологiчно вдосконаленi немовлята стелзанiв не потребують пелюшок, памперсiв, горщикiв!) заученим пафосом сказав:
  -Це цiлком по-нашому, бо на iнших планетах стелзан, - є бог цього свiту. Куди ступила нога нашого воїна, там лишається мiсце для вiчного поклонiння. Так, що Тигр нас ще пiдвищать у званнi та дадуть офiцерськi зiрки за придбання нової колонiї. Дивися, вже принесли царськi ношi.
  Справдi величезнi в пору слона носилки-колесницi, запряженi вже знайомими зубастими мастодонтами, здалися з величезних ворiт. Мiсто оточувала висока стiна, центральний вхiд обрамляли чотири вежi. Зрозумiло, прикрашенi чимось на кшталт грифонiв тiльки замiсть переднiх лап трипалi клiщi, а на головах ще й роги. З ними як друга особа пар, цiлком органiчно виглядали русалочки з позолоченими крильцями метеликiв.
  Мiсто дуже непогано захищене. Стiна була досить широкою, пара "КАМАЗiв", як зазначив Тигров, могла легко проїхати нею. Втiм, середньовiчне селище видно дуже розрослося, i половина будiвель була позбавлена захисту. Будинки були збудованi скорiше в стилi Реверансу або пiзнього бароко, лише мала частина завдань нагадувала класичнi середньовiчнi споруди. Мiсто виявилося велике, i мабуть багате. Тисячi легких солдатiв i лицарiв у блискучiй бронi та пишно прикрашених шоломах уже встигли побудуватися, урочисто зустрiчаючи нових богiв. Навiть музикантiв встигли зiгнати, музика нагадувала Британський гiмн. Одночасно пiдтягувався i простий народ.
  -Вам краще сiсти на ношi, поруч зi мною, а то вигляд у вас зовсiм не божественний. - пошепки запропонувала юна воителька.
  Лихо, не втримавшись, смикнув дiвчинку за волосся. Ласка спритно вихопила випромiнювач, блиснула смарагдово-сапфiровими очима. Усмiхнувшись, упоравшись iз приступом гнiву, швидко сховала.
  -Ви хлопчики дуже нестерпнi i не логiчнi. Адже я дбаю про нашу спiльну безпеку.
  -Давай краще сядемо друг, на сьогоднi вже набiгалися, краще проїдемо з комфортом. - запропонував Володя, йому й теж не подобалося, що на нього кидають позбавленi всякої частки шанобливостi погляди, напевно, беручи за раба. Дiйсно в одних почорнiлих плавках, i кiптяви, босоногi, з сухою мускулатурою хлопчаки були неначе невiльники або в кращому разi найнижчi демонiчнi слуги шанованих богiв. Втiм, варто було тiльки перехопити грiзний погляд когось iз хлопчакiв, як слiдували поклони та благословення. Зрозумiло, раби так не можуть дивитися...
  Коли "божественнi" дiти вмостилися, то пiд звуки вiтального маршу мастодонти знову рушили по всiй дорозi. Мостова була гладко виметена, будинки гарнi у барвистих вiзерунках. Люди бiльш менш одягненi пристойно, для доiндустрiальної епохи цiлком благополучна обстановка. Якщо для гордовитого Лихо, цей град i здавався дикунською дiркою. То для Володимира вiн був цiкавим та своєрiдним свiтом. Найбiльше це мiсто нагадувало стару частину Петербурга. Дивного мiста-музею, який подарував Росiї стiльки видатних талантiв: iмперський i лiберальний одночасно. У Тигрiв з очей виступили сльози, вiн згадав свою загублену планету. До старих часiв повернення немає, а майбутнє туман: порожнiй шлунок, подерта кишеня. Згадалася давня пiсня: дай Бог бути богом хоч трохи, але бути не можна трохи розiп'ятим! Або ще краще: людину стiльки разiв розпинали, що їй не грiшно, бути хоч трохи Богом! А що можна сказати про своїх напарникiв? Його новi друзi - дiти ворога людства номер один, наївнi та жорстокi одночасно.
  У кожнiй дитинi сидить ангел i бiс. Вони цiлком i досить мирно вживаються в однiй голiвцi. Ось вiн сам хто: душа метушиться, i немає в нiй спокою. Володимир вiдчував себе цiлком дорослим, багато переживань морально старили. Тим не менш, щоб вiдволiктися вiн сказав:
  -Чудове мiсто епохи вiдродження.
  -Примiтив, жодного лiтального апарату. Чи є у них зброя променевого, гiперядерного, магоядерного чи хоча б ядерного принципу? - уїдливо промовив Лихо.
  -Сподiваюсь, що нi. - щиро промовив Тигров. Пояснювати чому вiн сподiвається це зайве.
  -Тодi ми їх навчимо робити нову зброю та лiтати до зiрок. - Розiрвав спокiйно колупав арбалетним болтом, у своїх дуже мiцних здатних прокусити титан зубах.
  -Що б навчити треба самим це вмiти. - З неприхованим скепсисом промовив Тигров. - От нехай краще Ласка скаже, що за побiчний ефект є у цього надрегенератора "Рiдегейнер".
  Юна воїнка зробивши розумне обличчя почала тараторити:
  -Ну, як ви знаєте у кожного виду озброєнь, є свої плюси та мiнуси. Наприклад, гамма-випромiнювач дозволяє фiзично знищити ворога, зберiгши матерiальнi цiнностi. Є й проблема чим вище проникаюча здатнiсть променiв, тим менше руйнувань вони виробляють у живих тканинах. У цiй зброї, випромiнювання значно нейтральнiше до неорганiки, i одночасно бiльш агресивне до живої органiки. - Тут дiвчинка як заведеться i давай куляти скоромовкою. - Преони, з яких складаються кварки, мають певну структуру зв'язку мiж собою, що як структурує їх колосальнi iмпульси. У свою чергу подiбна гiперструна не дає розвалу ядру, i є стрижнем електромагнiтних зв'язкiв в атомi. Iмпульс преону та зв'язкiв мiж ними надзвичайно великий, як i швидкiсть руху цiєї частки. Тiльки вона прихована в особливому десятивимiрному просторi, такiй мiнi-гiперструнi. У нiй це фантастична багаторазово перевищує свiтлову швидкiсть суперкрихiтної частки з колосальним iмпульсом настiльки помiтна. Одна якщо перевести струну з десятимiрного стану в тривимiрне, крихiтна частка преон набуде гiпершвидкостi, що настiльки перевищує свiтлову, що це призведе до миттєвого розпаду надшвидкiсної кульки. Виникне безлiч iнших частинок, iз меншою швидкiстю, але бiльшою масою. Свого роду вiдбудеться народження гiперплазми, здатної виявляти рiзноманiтнi властивостi. Як за швидкiстю поширення, так i за масою особливого шостого стану матерiї.
  -Розумiю, ти хочеш здатися розумною дiвчинкою, але будь простiше. - перебив Володимир. Хлопчисько, тiльки зовнi здавався ровесником стелзанам, а насправдi вдвiчi старше i його дратувала манера фактично "першокласникiв" будувати iз себе великих генiїв.
  -Добре скажу коротко, це препарат регенерацiї впливає на генетику i рiзко уповiльнює i навiть припиняє процес фiзичного дорослiшання, статевого дозрiвання та зростання. Тобто, якщо його постiйно застосовувати, ви нiколи не виростете. - Вже без образникiв закiнчила воїнцю
  -А якщо цей препарат давати дорослим? - Володi стало цiкаво.
  -Тодi дорослi зменшуватимуться у розмiрах, ставши зовнi схожими на дiтей. Зростатимуть у мiнус.
  -Зрозумiло, ось чому його i не застосовують у вiйськах. - Тигров вже маючи досвiд зменшення зовсiм не був у захватi вiд цього
  -А я ось i не згоден з такою полiтикою, нiж мiнi-солдати гiршi за дорослi особини. У рукопашнiй сутичцi вони виграють за рахунок ваги, а у стрiльбi ми виграємо за рахунок розмiру.
  - Зробивши як йому здалося вiдкриття свiтового масштабу дуже задоволений собою Лихо засмiявся.
  -Це правильно помiчено, так що ми назавжди залишимося дiтьми? - Володимир стривожився.
  -Немає лише на рiк чи два, i то якщо ... - Ласка знiяковiла
  -Що якщо? - Хлопчики загострили вуха.
  -Досягнення нашої науки великi... - Воїтелька запнулося i кинула навколо себе невпевнений погляд. Занадто багато чужих, тисячi воїнiв здатних будь-якої митi їх покiрних зiгнулися в поклонi рабiв звернутися до безжалiсного супротивника.
  -Так, а що ми знаємо? - перервав роздуми дiвчинки Володимир
  -Я знаю двадцять одну тисячу триста двадцять п'ять способiв знищення живої особини, це рекорд для мого вiку. - похвалилася войовниця, до неї одразу повернулася вся зухвала впевненiсть.
  - Краще б ти знала хоч один спосiб оживити, таки кандидат у боги. - резонно вiдзначив Володя.
  - Пам'ятаєш переказ, наш Всевишнiй Бог спершу вбив, i лише потiм воскресив грiшну душу. - Марсов стукнула чобiтком по руцi одне з надто жвавих багатих городян, якi намагалися торкнутися богинi. Рука вiд удару одразу ж посинiла опухнувши i городянин звалився навколiшки: Боги пробачте менi грiшного.
  Тигров зiтхнув:
  - Завжди так! Хочеш хлiба в рот, а отримуєш кинджал у серцi!
  - Фiлософ! - вiдповiла Ласка i додала. - Хто не хоче нарiзати видобуток собi сам, то не мине бути зарiзаним iншим!
  Носилки тим часом пiдiйшли до палацу-замку герцога. Це була величезна будiвля, яка вражала розмiрами, з високими стометровими вежами, що прикривали пiдходи до споруди. Крiм звичайних вершникiв та лицарiв, замок охороняло кiлька знайомих видiв танко-тигрiв, i ящiрнi слони з лучниками. Були й бойовi колiсницi, катапульти, навiть пусковi установки на кшталт катюшу з голками на пружинах. Ось чого не було так це вогнепальної зброї. На вежах замку красувалася свастика, на куполах храмiв вона теж була вдосталь. Тигрiв почував себе не затишно тим бiльше, що на оксамитовому килимi, який постелили дорогим гостям, теж красувалися триколiрнi свастики. Лихо єхидно пожартував:
  -Мабуть вони моляться членистоногим, дивись як їхнiй символ, схожий на чотирипалого павука.
  -По-моєму цей символ був би набагато доречнiшим для вашої iмперiї. - логiчно вiдповiв Володимир.
  -Нашiй, правильнiше сказати... Адже ти вже стелзан мiнi-солдат. Запам'ятай раз i назавжди - павук не наш символ. Семиголовий дракон, що вивергає багатомiльйонну плазму, це основний варiант нашого герба. А всього є сiм варiантiв герба, i таємний герб Пурпурної корони, Великого iмператора. - додав закотивши очi Лихо
  - Який герб? - Тигрову стало цiкаво.
  -Я сказав таємний, його навiть мiй славетний прадiд не знає! - вiдмахнувся Розорвiров.
  - I мiй також! - додала жмурячись Ласка.
  Архiкардинал та герцог тим часом уважно спостерiгали за процесiєю. Мабуть, дiти головного бога їх не вразили.
  -Якщо дiвчинку в блискучому одязi безглуздий народ i може прийняти за богиню, то це просто босi обiрванцi. - гаркнув герцог.
  -Тим не менш, вони скидали блискавки, i виявилися невразливими для стрiл, навiть пробивають найпотужнiшi обладунки. - заперечив князь церкви i тихо додав. - А щодо одягу, то боги зазвичай ходять напiвголi, наприклад Вiтра, або Адстрата. Небожителям начхати на нашi забобони.
  Пiсля паузи архiкардинал ледве чутно додав.
  -У демонiв теж є сила. Не простi вони люди. Прикинемось поки друзями. А я особисто повiдомлю Архипапу - головного жерця нашого свiту. Потiм на бенкетi пiдсиплемо їм отруту. Потiм спишемо на змовникiв, якщо боги їм все одно не зашкодить, а самозванцiв треба вбити.
  -Нi вже це мiй замок. Не поспiшай їх вбивати, навiть якщо це вороги, то вони лише дiти. Може, будуть для нас кориснi. Юнiсть наївна, старiсть пiдступна! - логiчно помiтив сановник.
  - Сильний дурень, може принести бiльше користi, нiж слабкий розумник, але кiнець у будь-якому разi один. - Архiкардинал замовк. Їм була приготовлена ще одна правда зовсiм нехитра пастка.
  Хлопцi впевнено крокували пухнастим килимом, коли на них кинулися Танко-Тигри.
  Один iз лучеметiв був уже розряджений, а двоє iнших спрацювали, на льоту розрiзавши шаблезубих хижакiв. Лише одному вдалося дострибнути до дiтей, подряпнувши лапою руку маленькому стелзану. На шкiрi виступила крапелька кровi, крихiтна дрiбничка, яку нiхто й не помiтив. Лише один Архiкардинал, який уважно розглядав кандидатiв богiв у секретну пiдзорну трубу, звернув на це увагу. Значить вони все ж таки не боги. Втiм, вiн нiколи й не вiрив у богiв. Настане час i їм не уникнути багаття!
  
  РОЗДIЛ ? 29
  
  Ти хочеш нести щось свiтле у свiт...
  Але важко пробити похмурий холод лiд!
  Наповнений кошмаром свiтовий ефiр
  I лише любов нашi душi врятує!
  
  З нагоди явища трьох богiв влаштували урочистий бенкет. У величезнiй залi зiбралося близько двох тисяч гостей. Хоча минуло не так багато часу, звiстка поширилася так швидко, що багато знатнi дворяни i лицарi встигли прибути. Для нових почесних гостей вiдвели спецiальнi царськi ложi на вершинi довжелезного столу, який спускався з верху в низ. Ближче за всiх до дiтей верховного бога сидiв у триколiрному одязi Архiкардинал, трохи нижче за його варварськи розкiшно одягнений здоровенний як носорiг герцог. Стiл розходився таким чином, що прямо в серединi була сцена, i можна було бенкетувати, насолоджуючись дивовижним видовищем. Гучала музика, а зверху час вiд часу падали квiти з дурманним запахом.
  Гостям запропонували найвишуканiшi золотi в дорогоцiнних камiнчиках кубки, наповненi фiолетового кольору, що дивно пахне елем.
  -Бенкет хороший, але нас можуть отруїти. - Лихо говорив у пiвголоса, при цьому уважно стежачи за слугами та служницями, що розносять страви.
  Ласка заперечливо хитнула рiзнобарвною головкою.
  -Нi, не отруять, у мене є аналiзатор. Нинi вони подають нам вiтамiнiзований напiй iз 37% концентрацiєю етилового спирту.
  -Це ж реагент! - насторожився Лихо.
  -Вiн мало токсичний, викликає легку ейфорiю, слабкий наркотичний напiй. - вiдповiла протиприродно ерудоване дiвчисько. Лихо радiсно вiдзначив:
  -Я хочу злегка раз координуватися, злетiти з ядра, без iстотної шкоди здоров'ю.
  -Яка шкода! Ось вiд їхньої їжi, можливо, збитки, вона не збалансована, велика кiлькiсть важких жирiв, без комбiнацiї вiтамiнiв. А як щодо бацил неминучих у приготуваннi, тут не стерильно. - Маленький аналiзатор у комп-браслетi дiвчинки, завантажував iнформацiю шляхом безконтактного сканування, i видавав її телепатичним методом.
  Володимир посмiхнувся i промовив:
  -Для їхнього рiвня розвитку досить чисто, руки вимитим милом є золотi столовi прилади. У середньовiчних романах лицарi взагалi не милися i їли брудними лапами, де була антисанiтарiя. I при цьому вони гнули пiдкови та жили до ста рокiв, зберiгаючи до старостi всi зуби.
  -На нас усi дивляться, осушимо кубки до дна! - прошепотiв Лихо.
  Тигров спробував заперечити.
  -Ми ще занадто малi, щоб пити спиртне у такiй великiй концентрацiї.
  -Знову дурiсть. Нiколи стелзан не скаже, що вiн малий. За великого iмператора!
  Лихо спустошив кубок, як першокласний алкаш, iз пiвстолiтнiм стажем.
  Володимир з подивом побачив, що i Ласка осушила свiй. Довелося йому пити приємно-солодку рiдину, дивно, але спирт абсолютно не вiдчувається. Наступний кубок був виконаний у формi морди танко-тигра iз рубiнами замiсть очей. Золотисто-жовта рiдина в ньому трохи пiнилися.
  -Цей кубок нехай буде випитий на честь жовтого бога Киричулi.
  Жовтий ель легко потiк у горло. Iнший кубок мав форму дракона, обрамленого рубiнами. Рiдина виявилася червоною.
  Тост був на честь червоного бога Солло. Сам Архiкардинал проголосив ритуал, а червонi скельця пересунулися на люстрi, осяявши примiщення дивовижним червоним кольором.
  Рiдина майже рiвна по фортецi горiлцi мала дурну дiю. Сам Архiкардинал з подивом спостерiгав воiстину божественну спрагу мiнi-прибульцiв. Лихо перший злетiв на пульсар, стрибнув на стiл i, розмахуючи променем, закричав.
  -Чому ми маємо пити за Солло, цього самозванця.
  У бенкетних дворян очi полiзли з орбiт. Багато хто вже був п'яний, i бачили всяке, але щоб один бог називав самозванцем iншого. Характерний п'яний гадаєш вiрш. Архiкардинал спробував розрядити обстановку.
  -Солло бог червоного свiтила права рука вашого батька. Ви п'єте їх як рiвний за рiвного.
  -Це я рiвний Солло? Та хто уподiбниться менi!?! - юного стелзану понесло.
  -Але ж ти сам запропонував випити за iмператора, а вiн трохи нижче за Солло. - Архiкардинал був не у своїй тарiлцi.
  -За якогось iмператора? - витрiщив очi не зовсiм уже тямлячи одурманений Лихо.
  -За нашого Фiлiгiра 4.
  -А я за нашого iмператора великого Пурпурного сузiр'я. Чия iмперiя оперiзує i зневажає весь всесвiт! - У хлопця-термiнтора свiдомiсть замутiло i гальма вiдмовили.
  -Про що мова. Всесвiт це куля, оточена обертається навколо його небосхилом. - У повному вiдповiдностi з догмами випалив архiкардинал.
  Для Лихо це вже було надто, i розлючений хлопчик навiв променевiч на психiчно неповноцiнного єретика в триколiрнiй мантiї. Тигрiв так окосiв, що дивлячись на стелю, дивився на люстру, що робила оберти. Таких великих свiтильникiв, та ще й у формi свастики вiн жодного разу не бачив. Йому здалося, що це не свiчки горять, а йде колона смолоскипiв-штурмовикiв. Вороги! Пальцi рефлекторно натиснули кнопку. Пострiл з променем збив люстру, обрушившись униз, вона пробила стiл, а масло, розплескавшись, спалахнуло яскравiше за бензин. Почалося звалище, i панiка: багато забобонних панiв прийняли це за гнiв богiв. Мiнi-солдат Пурпурного сузiр'я тим часом схопив Архiкардинала за шию, i рiзко струснувши, виволок на середину столу.
  - Говори сволота, хто головний бог, а то вб'ю.
  Сила у пальцях хлопчика була страшною.
  -Ти, звичайно, про великий i мудрий.
  -Та я i ще мої друзi Тигрiв та Ласка! - Лихо однiєю рукою пiдняв над собою тушу вагою за цейтнер.
  Тигров рiзко скочив на стiл i встиг ударити ногою в голову одного з особистих охоронцiв намiсника тата, Архiкардиналу. Видно фармакологiя не пройшла даремно сила дуже зросла, i хребець шиї переломився. Герцог Дiзон де Пардьє навiть цмокнув вiд захоплення.
  -Божественно, ось це боєць.
  Чому вiн так сказав, видно щось телепатичне заклинило мозок. Ласка, у якої заклепки теж неабияк розм'якшилися, перевiряла.
  -Я володарка всiх всесвiтiв i вищих свiтiв наказую, всiм бити один одного. Прямо при нас.
  Подiбна заява викликала шок. Хоча воля богiв закон. Засмiявшись, герцог скомандував, запросiть гетер. Розслабтеся великих богiв. Вiд потрiйного елю гримучої вибухової сумiшi наркоти з алкоголем Тигрова нудило i вiн, покинувши зал, блював у золоту тацю. Коли повернувся, там уже творилася чортiвня. Лихо видно ще не дiйшов рiвня розвитку, коли хтиво кидаються на жiнок, i просто бив ногами тих, хто пiдвернувся пiд гарячу руку. Жiнок терзали, на голi нiжки сипали вугiлля, ламали щипцями пальцi. Йому було дуже весело.
  -Дивись Тигр, як катують тварин. Ха-ХА-Ха супербалдеж, або як кажуть дорослi Гiпертрах!
  Велика грудаста шльондра плюхнулася перед живим утiленням божества. Здригаючись вiд реготу, Лихо стрибнув на торт, розчавив його босими ногами, вимазавшись кремом, пiдбiг до жiнки.
  - Хочеш розваги. Знаєш, що таке магiчна бiоплазма повелителя всесвiту. - Вiн широко розставив руки. - Я найсильнiший! Я найрозумнiший! Я найвищий бог!
  - Згодна найбiльший! - Її руки потяглися до зоряно-смугастих вiд напоїв та кулiнарних виробiв нiг. Лихо вдарив батогом по головi. Її звабливо ворушиться язик нагадував жало очкової змiї. Вiн торкнувся густо змащених пастилою та кремом п'ят живого бога. Лихо продовжував її бити, розриваючи батогом тунiку, та цiлувала ноги, кожен пальчик хлопчика i говорила:
  - Хай прибуде на менi благодать божа! Чарiвне тiло зробить мене молодшим.
  Ласка, схоже, теж готова зiграти роль маленького ката. Вона лупила i жiнок i чоловiкiв, ганяючи їх за допомогою смолоскипа. Усi забрудненi в крем, жир, пiдливу, соуси. Лихо став метати, вилки прагнучи заподiяти якнайбiльше болю.
  - Воїн Стелзаната сурмить грiзний марш, звiряча розплата людський фарш! - заспiвав юний стелзан, грюкнувши дiвчину обличчям у блюдо з коричневою iкрою. Протверезiлому Володимиру раптом стало гидко i страшно. Ну не повинно бути такого, це гiрше за худобу, навiть тварини так себе не поводять. Говорити марно, лише один вихiд.
  -Все вистачить люди, ви перейшли усi межi. Благочестя почуття iнтимне та святе припинiть не повiльно бити один одного!
  Пострiл з променем пробив стелю, посипалися мармуровi каменi. Тигров палив на всю мiць розряду, страшний лазерний промiнь вирiзав величезнi дiрки, обрушуючи тоннi плити на людей, що зкотилися. Оргiя перервалася, багатьох поховало за бенкетним столом. Прекрасна смерть, щойно ви на вершинi блаженства, ловлячи вихори колективного божевiлля, i раптом важкий гранiт кришить череп. Позолоченi статуї богiв, нiмф, воїнiв, оголених дiв, що стоять на даху, провалилися, вниз обрушившись, руйнуючи залiзо i плоть. Частина лицарiв розбiглася, частина впала навколiшки i просила пощади. Багатьох забило, але вбитих було небагато. Лихо та Ласка встигли вiдскочити вбiк, камiння порозбивали судини з вина, розлите масло спалахнуло, спалахнули столи з чорного дерева. Мiнi-солдати Пурпурного сузiр'я були приголомшенi, стояли, похнюпившись, явно не розумiючи як реагувати, на подiбний оборот подiй. Лихо весь блищав вiд розлитої олiї, вiн мабуть встиг зiткнутися з бочкою, де зберiгалася прозора рiдина, що символiзує Верховного бога Раввару. Герцог зберiгав спартанський спокiй.
  -Я розумiю мораль культура ваше право...
  -Ти вже дiстав мене, мораль придумана ворогами нацiї, щоб ослабити i скувати нас. Гидкий смертний, примiтивний черв'як-примат!
  Лихо стрибнув назустрiч герцогу i, не розрахувавши сили, потрапив у вогняний струмок. Вогонь охопив хлопця, перетворивши на живий смолоскип. Маленький божок схопив герцога за горло, i, мабуть, не дивлячись на ведмежу шию, задушив би сановника, але Тигров встиг усадити зi шпiца-пiстолета заряд. Благо мед-дипломат можна вiдкрити i без коду, якщо ти схожий на стелзан. Лихо випустив герцога i завалився у дрiмому снi. Ласка не чинила опiр, видно дитячий органiзм i так перевантажився. У мiсце крайнього збудження настала сомнамбулiчна тупiсть.
  -Боги втомилися, де наша опочивальня?
  Пара зляканих слуг виросла як з-пiд землi.
  -Ми вкажемо вам найрозкiшнiше ложе з усiх можливих про найбiльшi!
  Вже на автопiлотi Тигрiв тягнучи свого товариша, i мiнi-сестру, що хитається, дотягнувся до покоїв. Потiм вони впали, немов вiд удару кийком, правда Володимир встиг засунути засув на важких дверях. Але хiба дверi перешкоди, їх можна було взяти голими руками.
  Архiкардинал запропонував герцогу саме це зробити:
  -Ваше яскраво-сяйво переконалося, що це за боги та дiти Всевишнього. Хiба не видно, що чокнутi демони, настав час їх скрутити, поки вони безпораднi як мокрицi.
  -Я сам схиляюся до такої думки. Маленький диявол, як по-звiрячому болить горло, але хто зi смертних ризикне їх заарештувати? - Герцог закашляв, спльовуючи кров.
  -Заколоти треба таємно цих чудовиськ, є у нас потрiбнi карнi злочинцi, залiзуть через потаємний лаз i кiнець. - Для переконливостi Архiкардинал провiв рубом долонi собi по горлу.
  -От ти i вирiшуй їхню проблему, а якщо вони все ж таки безсмертнi боги? - Герцог i справдi сумнiвався, що такi маленькi пальчики можуть так тиснути у простих смертних.
  -Вони ж були п'янi, i я бачив пухирi на шкiрi, вогонь хiба може обпекти дiтей Раварра. Вибачте герцога. - Князь церкви повернувся у протилежний бiк. - Що трапилося, що за знаки ви даєте?
  Чоловiк у чорному балахонi показав складний символ, сигнал термiнового виклику.
  - Говори швидше, менi треба покiнчити з демонами Ада.
  -Вас викликає надстроково Архипапа. Щодо богiв нiчого не робити, то це наказ. - випалив сторожовий чернець.
  -Що треба не чiпати, дiтей пекла? - Отримавши пiдтвердження Архiкардинал погодився. - Добре я корюся татовi. Коли у нескiнченного Яркосiяння бути?
  -Завтра. Вам великий понтифiк надiслав щура-летуна. На ньому ти швидко домчиш до мети.
  Уточнив посланець у чорному.
  -Так Архипапа як завжди добрий до мене i всiм нам! - Князь церкви з деяким жалем додав. Усi операцiї скасовується. Поки я у великого понтифiка, цi самозванцi житимуть. Продовжуйте надавати їм божественнi почестi!
  Архiкардинал, прихопивши легкий багаж, поспiшно вийшов на палацовий дворик. Там уже плескав крилами щуро-летун. Тварина, що скидається на кажан з орлиним дзьобом i з тридцятиметровим розмахом крил.
  Кардинал подумав про себе.
  - Вiдомо, що тато дуже хитрий. Навiщо йому потрiбнi демони, хоче ще бiльшої влади чи має бiльш вагомi причини. Ходять наполегливi чутки, що верховний понтифiк серйозно шукає те, що допоможе стати йому богом, справжнiм Богом з великої лiтери!
  .................................................. .................................................. ...............................
  Хоча стати калiкою внаслiдок тiлесних ушкоджень неможливо Лев Ераскандер був страшенно злий. Кожна клiтина, кожен м'яз його тiла клекотiла силою принцепс-плазмового дракона i жадала реваншу. Тим часом мiльйони бойових зорельотiв вишиковувалися ударний порядок i запасали енергiю для безпрецедентно величезного гiперстрибка. На мiжгалактичних субмаринах панувала радiсне пожвавлення близькiсть битв, надихала бiйцiв. Вперше за майже тисячу рокiв стелзани мають провести масштабну вiйськову операцiю на територiї супротивника, а отже недарма їх iз раннього дитинства, навантажували позамежними тренуваннями. Ераскандер вирiшив не вiдкладати помсту в накопичувач, хто знає пiсля зiркової кампанiї чи ти, чи твiй супротивник можуть припинити тiлесне iснування. Гiрим Фiша якраз закiнчував пiдготовку, в принципi i так уже все готове, як на порозi з'явився розлючений Лев.
  -Гей, ти шакальний молюск повернися, швидше, не годиться менi бити тебе по хребту.
  Фiша посмiхнувся i простяг руку.
  -Все закiнчено, зам'яли Лев. Має бути вiйна, а в бою всi ми брати i не повиннi згадувати старi конфлiкти.
  Ераскандер з брязкотом ляснув по простягнутiй кiнцiвцi.
  -Я спочатку врiжу тобi, а потiм ми забудемо i станемо братами по зброї.
  Вiд рiзкого удару рука онiмiла i Гiрим люто кинувся в рукопашну. Вiн був старший i важчий за Ераскандера, прекрасний боєць, швидкий як Тигр лютий немов Вепр. Але загартований у боях юний воїн iз планети Земля був явно вищим за клас. Вiн рухався як блискавка, разом з ефективнiстю променемета. Пара точних ударiв i Фiша лежав на металевому покриттi. Юнак - стелзан смикнувся в болiсних конвульсiях, ловлячи ротом гелiокисневу атмосферу примiщення зорельоту. Усi ребра зламанi, отже, як мiнiмум на кiлька годин бойову одиницю виведено з ладу. Друзi Гiрiма звичайно не залишаються в боргу, але цього разу Лев уже настiльки був захоплений бурею дикого гнiву, що цю стихiю вже стало неможливо приборкати. Всадив ногою у пiдборiддя, супротивник навiть не встигає зреагувати, така швидкiсть ураганного руху. Iнша нога б'є в колiнну фiлiжанку. Потiм рукою в шию, лiктем у скроню, колiном у пах. I все це в надмiрному швидкiсному режимi. Це вже не просто технiка, тут згадуються слова Гуру та оповiдання учнiв бойової школи Тибету. Входиш у стан гiпертрансу, магiчної сили, i ти вже поза цим фiзичним свiтом, у станi марадака-вiс доступний тiльки великим майстрам. Коли швидкiсть перемiщення твого тiла виходить за межi людських можливостей. I не тiльки для недосконалих людських рефлексiв, навiть генетично досконалi стелзани не встигають зреагувати, i всi двадцять накачаних юнакiв поваленi супертермiнатором. Великi хлопцi нерухомо лежать паралiзованi в напiвсмертельнiй комi. Лев зупинився, яке невiдоме ранiше вiдчуття сили переповнює тiло.
  Вiн дедалi бiльше стає великим майстром, бойових мистецтв вiдкриваючи могутнiсть невiдомої енергiї. Пострiл iз гравiо-паралiзатора перервав усi вiдчуття, опустивши Гуру на покриття. М'язи скрутило в нестерпних спазмах розривають зв'язки, стиснувши сталевим обручем дихання. Декiлька офiцерiв пiдбiгли до поваленого юнака, i поспiхом рушили по ребрах, потягли до карцера. Рештами спiшно зайнялися лiкарi. Вояки були з тяжкими травмами, але не були вбитi на щастя для Лева. У тому випадку за законами воєнного часу не уникнути болiсної страти. Вколо стимулятор, щоб бiль вiдчувалася багаторазово гострiше, дисциплiнарнi службовцi приступили до катування. По поверхнi камери пройшли iскорки, вдарили електростатикою, заряд був сильний, запахло паленим. Коли електрика проходить по нервових закiнченнях, це звичайно боляче. Проте, командувач катувальниками дев'ятизiрковий офiцер Лога залишився незадоволений.
  -Треба урiзноманiтнити тортури. Дайте чергування гарячої сумiшi, потiм холодної.
  Помiчник ката намагається заперечити.
  -Що це дасть, вони на навчаннях вже звикли до екстремального перепаду температур, та й струмом їх не здивуєш. Всi вони спробували, навiть радiоактивне больове випромiнювання з фазою, що чергується.
  -Коли готуєш екстремалiв, особливо їх групу, треба ретельнiше пiдбирати арсенал тортур. Може кiно спробувати безконтактний вплив на психiку. - Лога i сам був спантеличений.
  -Цей хлопець не дуже досвiдчений, може щось виб'ємо в планi шокового впливу. Але є ще коричневий промiнь. Вiн занурює кожного у своє iндивiдуальне пекло. - затараторив помiчник.
  Через чотири доби в мозку вiдбуваються незворотнi процеси, i навiть найстiйкiший солдат перетворюється на боягузливого iдiота.
  -Краще поки що виконаємо чергування, а iдiотом тобi i ставати не треба! - Зiстряв катувальник.
  Вогнеметна струмiнь обпалила шкiру, просмаживши мiкрохвильовими променями все тiло. Звичайний вогонь не в змозi викликати такi сильнi та яскравi вiдчуття. Здавалося, розжарилися навiть кiстки, i плавиться мозок, облазить шкiра, прикипає кров, а з рота валить дим. Кожна клiтка у вогнi бомбардувалася квантами, i бiль наростав, температура полум'я все зростала. Коли iнтенсивнiсть розжареного на тканини перевищила рiвень свiдомого сприйняття, вичерпавши потенцiал страждань, вiдразу всi частки тiла пронизав холод. Мороз скував усi нутрощi, стрiмко застигала кров, згортаючись у кригу. Серце примерзло, зрiджене повiтря заливало легенi, перериваючи дихання, сатанинський холод був страшнiший за ураган смертi. Потiм знову повторення вогонь, крига, плазма, рiдкий гелiй. Все на рiвнi хвильових випромiнювань. До цього звикаєш i вже не так страшно. Тут згадалися важкi дитячi роки, тодi, коли вiн зламав комп'ютер-каратель, кати були шокованi. Вони викликали цiлу роту бiйцiв, зв'язали та кинули до камери. Якийсь час його не катували, тому вiн просто глибоко до рiвня глибокого сну заснув. Коли прокинулися рани, затяглися i не хворiли, зламанi кiстки зрослися. Ушкодження закрилися, а потiм просто безвiсти зникли, тiльки болiсно хотiлося їсти. Кати були настiльки враженi зцiленням, що виконали його прохання, нагодувавши маленького в'язня. Те, що сталося далi, було зовсiм не зрозумiло, бiльше вже не катували, а за такий тяжкий злочин лише заслали працювати у каменоломнi. А це дрiбниця, багато хто там працював без усякої провини. Адже працювати заслали не на урановi копальнi, де ув'язненi до болiсної смертi не бачать сонця, а у вiдкритий гранiтний кар'єр. Звичайно, там було гiрше, нiж у лiсi, робота на знос до 18 годин на добу, їжа аби не померла з голоду, а побиття звичайний порядок речей. Навiть якщо ти слухняний, то все одно свою порцiю батогiв обов'язково отримаєш. Тупi кiбернетичнi наглядачi, ще гiршi мiсцевi тубiльцi-садисти. Чимало людей, особливо дiтей, помирало на таких важких роботах, звичайно, вiн вижив i навiть примудрився втекти. Чи не iшак, щоб терпiти ярмо.
  Спогади перервалися, в камерi засвiтилося рожеве свiтло. Почулася тиха музика. Приємний жiночий голос промовив:
  -Як вiн чудово тримається цей маленький воїн iз легованого кверлила. Досить навчати витривалостi милий хлопчик, вивести його.
  Лева привели, голос вiн дiзнався вiдразу, Дiна Розаленда лагiдно посмiхалася:
  - Мiй Левеня, та ти справжнiй герой. Один впорався з двадцятьма найкращими хлопцями. А що ви iдiоти? Навiщо так опромiнювати хлопчика Супер-солдата!
  Офiцер-катувальник спробував заперечити.
  -Ми досвiдченi професiонали. Хвильовi тортури абсолютно безпечнi для потенцiї. Швидше, може, стимулюючий ефект.
  -Домiнуюче! Може випробувати вас, пiдняти вашi можливостi. - хихикнула Генерал.
  -Як вважаєте за доцiльне! - Кати гаркнувши, витяглися.
  -Година перебування в контрастнiй променевiй ваннi! Не заперечуйте, а то додам термiн. - Дiна стала суворою, посмiшка перетворилася на оскал.
  -А це може бути навiть приємно.
  Великий мучитель не втримався вiд плоскої гостроти.
  -Потроїмо час задоволення. Може почастувати вас коричневим променем.
  Кату так хотiлося брякнути i попросити семикольорового випромiнювання, що вiн навiть запхав у свою пащу два важкi кулаки.
  -Хто ж не хоче побалдети вiд суперкайфу! - почулося невиразне мукання.
  -От i чудово мовчи! I ви також!
  I вона залишивши штатних катiв, привiтно пiдморгнула Ераскандеру:
  - Ти герой у нас вмiють цiнувати сильних та смiливих солдатiв. У тебе стiльки енергiї, сил паранормальних здiбностей, що ми вирiшили правильно їх використовувати.
  -З тобою у щури-тигри зiграти. - Жорстко пожартував юнак.
  -Фу, Який ти грубий варвар. Я вирiшила тебе призначити командиром розвiдувального загону. Ти природжений лiдер, а твої здiбностi послужать на благо iмперiї! - з пафосом вигукнула генерал.
  -Серйозно? Це велика честь для мене!
  У словах Лева прослизнула iронiя, але Дiна вдала, що прийняла все буквально.
  -Але ти маєш виправдати цю честь та статус тимчасового офiцера. У такому вiцi не багато цього удостоювалися, особливо з огляду на те, що ти не стелзан.
  -Ось саме, всi вашi закони... - Лев не знайшов яскравої метафори i замовк. Дiна навпаки вимовила цiлу промову.
  -Зараз ми вже летимо у напрямку iмперiї синхiв. Там будуть серйознi бої, а ти з твоєю енергiєю здiйсниш славнi подвиги, якi дадуть новi можливостi. Крiм того, маю план, ми можемо тебе оформити як мого рiдного сина. Ти станеш повнокровним стелзаном i в майбутньому зможеш претендувати на будь-якi посади. Подумай, був рабом, а станеш Ультра-гiпер-грос-понад-маршалом. Той, хто вирубав наодинцi двадцять не кволих бiйцiв, цiлком здатний на це. Загалом я вперше бачу бiйця такого найвищого класу. Як знати, може мене згадають як матiр найбiльшого воїна Стелзаната.
  Перспектива приваблива, Лев не був дурнем, щоб вiдкидати таку пропозицiю з ходу. Потрiбно вчепитися в нього мертвою хваткою. Зрештою, вiн може й не людина, всi знають, що вiн зiрковий хлопчик, який кометою впав з неба.
  Розумний має все передбачити.
  -Я ж раб, у мене в хребтi стежить пристрiй. Якщо господар мене просто уб'є.
  Дiна вишкiрилася, але вже по-доброму з iронiєю:
  -Який пристрiй може система Гiлi-вастор? Пам'ятаєш того, кого ти назвав метеликом-чебурашком. Цей iногалактичний чудило, майстер технотронної справи. Генiй зi зрушеною психiкою та слабкою волею. Поки ти був непритомний, вiн все акуратно вилучив. У разi чого твiй господар i та кусача шльондра з гнойового сузiр'я Сiнхов отримають лише пару семирiвневих матiв. Може вiдправити Фломастера до твоєї групи? Нi, ти небезпечний як термопреоннова бомба, ще вб'єш цiнного працiвника.
  -Не такий я садист, терорист. Думаю, спрацюємось. - байдуже промовив Лев. Якому й справдi було вже байдуже.
  -А Кохання в тобi є? Ти такий гарний i холодний справжнiй кверлив пiд гелiєм. - Погляд Дiни став дуже важким i вона потягла до хлопця руки. Ераскандер грубо вiдштовхнув м'ясистi кiнцiвки.
  -Соромись ти тепер моя мати, що подумають про нас бiйцi.
  -З точки зору генетики не бажано, але ми захищенi вiд непотрiбних генних комбiнацiй. Гаразд, матiр'ю стане Венер. - Дiна мимоволi стала червонiти, втративши командирський запал.
  -Вона теж мене любить. А я особисто вiддаю перевагу молодшим дiвчатам. Гуд-Бай - дама Бальзакiвського вiку! - Хлопець випалив, йому здавалася красивою, але не цiлком зрозумiлою фразу.
  -Знову людський сленг. Божевiльний хлопчик, а божевiлля заразно, у самої їде дах. - Дiна навiть позадкувала назад.
  Тим часом багатомiльйонна армада набирала швидкiсть i була вже готова пробити дiрку у тривимiрному свiтi, пiшовши у звичний гiперпростiр, коли їй на зустрiч вилетiла велика бойова ескадра супротивника. Точнiше це була погано органiзована кавалькада рiзнотипних зорельотiв. Їх було понад дев'ять мiльйонiв, але при цьому кiстяк становили кораблi явно застарiлих типiв, i, судячи з усього появи такої величезної кiлькостi зорельотiв Пурпурного сузiр'я, стало для них цiлковитою несподiванкою. Немов зграя вовкiв замiсть овець натрапила на танкову дивiзiю. Звездолети стелзанiв легко перебудувалися в атакуючий режим. Тим часом кораблi противника явно намагалися розвернутися та пiти, не прийнявши бою. У момент початку сутички Ераскандер ще знаходився поряд з Розалендою. Знайомий, чутний у короткий перiод поза тiлесним iснуванням голос ультрагросмаршала, вiддав дивний наказ.
  -Припинiть їхнє переслiдування, не втрачайте даремно час, виконуйте початковий наказ.
  Лев не витримав, гаркнув у кiберпередавач:
  -Ти Що здурiв. Якщо залишимо цих клопiв, вони пограбують галактику. Не повiльно завдати удару форми подвiйнi клiщi. Це займе хвилин двадцять, без серйозних втрат, а якщо рвонути термопреоновою ракетою, то вистачить пiвхвилини. Розряд, правда не вартий мети.
  Ультрагроссмаршал "надпульсарно" очманiв:
  -Хто це такий?
  -Я Лев i ти мене знаєш. Як офiцер Великої iмперiї я маю виконати свiй обов'язок i атакувати супротивника. Згоднi! - Ераскандер говорив голосно та впевнено, без iстеричних ноток.
  Ультрагросмаршал машинально вiдповiв.
  -Згоден.
  Ультрамаршал Гурса витрiщив очi.
  -Ви що здурiли, де субординацiя.
  -Атакуйте, за планом подвiйнi клiщi. Це божевiлля, але вiн має рацiю, не можна залишати сектор на розтерзання розбiйникiв, нас просто страчують. - наказав головний сановник.
  -Чудово! Вiйна це найцiкавiша гра, в якiй не слiд пропускати ходи, i давати партнеровi думати! - вистрiлив фразою Лев.
  -Краще змахнути фiгури з дошки! - В'якнули далеко з-за спини.
  Багаторазово переважаючi i чисельно (меншою мiрою) i технологiчно (в бiльшiй) сили Пурпурного сузiр'я атакували густий рiй зорельотiв противника. Почалося побиття страшної космiчної бiйнi. Кораблi вибухали, розлiталися на уламки, розпорошуючись на кварки. Було видно, що рiзномасна зграя неспроможна вчинити органiзований опiр. Спроба зграї кинутися в розсипну цього разу виявилася безуспiшною величезний флот Стелзанату, блокував усi шляхи вiдходу. Ось велетенський лiнкор покрився безлiччю пробоїн, трiснувши розвалився на частини. Пiд синхронним ударом стелзанiв, крейсера, лiнкори, есмiнцi, мiноносцi викошувалися тисячами. Залишалося йти на прорив чи загинути у нерiвнiй сутичцi. А ось можливостi здатися не було, через обмежений час битва йшла на повне знищення. Грандiозне видовище, променисто прекрасне яскраве i жахливе водночас. Людська мова надто бiдна i не має земних аналогiв, щоб гiдно i докладно описати чудову гру вогнiв, зоряних фарб, гравiтацiйних спiралей, що викривляють простiр у свiтловi потоки.
  - Ось так гади! Зрозумiли, що таке грабiж! - прокричав Лев Ераскандер. - Тепер вмиєтеся гiперплазмою. - Юнак пролетiв, повз бойовi черепаховi роботи, особисто пiдскочив до важкої зброї. В лютi вiн послав заряд, i потрапив у реактор броненосця, змусивши його розколотися. Потiм супермен Лев, який пiдсiв на термокваркового коня, збив ще не менше двох дюжин кораблiв. Коли вони накривалися вражаючою хвилею, поля, що прозивають вакуум рiзної фiзичної природи, тряслися, i розпаленому юнаковi здавалося, що його потилицю обдуває протяг.
  При кожному попаданнi хлопчик вигукував:
  - Шок це по-нашому, у труну це по-вашому!
  Очi надлюдини вiд спалахiв не слiпило, але все одно через надмiрне достаток мiльярдiв великих, дрiбних i середнiх вiдблискiв, коли кожної секунди розряджалося енергiї еквiвалентної трильйонам атомних бомб скинутих на Хiросiму трохи та глючить. Втiм у станi гiпертрансу, який зовсiм не заважає усвiдомлювати дiйснiсть, Лев цiлить аж нiяк не очима, якимось ще невiдомим людськiй науцi восьмим почуттям.
  А над гарматним розрахунком летить корабельний апельсиновий метелик (жива тварюка типу гарного папуги), завбiльшки трохи бiльше ворони i не без гарностi пiдспiвує:
  Могутнiй стелзан у засiдцi чекає,
  Направивши в небо радар!
  I якщо противник на нас iде,
  Його змiтає удар!
  Захоплена битвою Дiна, знайшла час, щоб пiдбiгти юному воїновi. Поклавши йому своїм важкi ручищi на плечi, захоплено промовила:
  - Ти б'єш краще за комп'ютер. Таке вiдчуття, що бачиш супротивника наскрiзь. Як тобi вдається пропалювати силовi поля?
  - Я бачу трiщини в матричному захистi та прошиваю їх. До того ж менi навiть не треба цiлитися. - вiдповiв, продовжуючи з влучнiстю Робiн Гуда посилати анiгiляцiйнi згустки Ераскандер.
  - Квазарно ти мiй хлопець! - Дiна поцiлувала Лева в засос, притулилася могутнiм тiлом. Той вiдсунув її:
  - Не треба лобизуватися, ти менi заважаєш стрiляти!
  Юнак всаджував шматки гiперплазми, i особливi рiзновиди ракет, причому так вдало, що пiдбитий зорелiт цього разу, перероблений з транспорту, грос-есмiнець повернувся, зiткнувшись з крейсером. Вiд удару крейсер втратив хiд, i швидше було знищено, а есмiнець остаточно розвалився.
  - Так тримати! - Хлопчисько-термiнатор пiдняв угору палець.
  За двадцять хвилин цiлком вдалося вкластися, трохи знадобилося часу для знищення цих особин. Та й взагалi космiчнi бої за своєю природою швидкоплиннi. Тiльки один, найдосконалiший зорелiт супротивника був узятий на абордаж пiсля полону, невидимий сачком силового поля.
  Юний воїн не встиг особисто взяти участь у захопленнi лiнкору. Але переглядаючи телевiзiйнi голограми захопився, чiткостi та бездоганної злагодженостi дiй штурмових загонiв Пурпурного Сузiр'я. Втiм, рацiональнiсть аж нiяк не заважала прояву iнiцiативи та вiйськової кмiтливостi.
  Взятий трофей ретельно дослiджують, вченi великого Стелзаната вичавлять максимум iз захопленого призу.
  Лев Ераскандер не втомлювався дивуватися з того, як стрiмко стелзани вiдновлюють пошкодженi судна. Деякi виглядали зовсiм погано, нагадуючи понiвеченi кулi та трикутники, їх форми деформувалися i колись грiзнi машини викликали лише жалiсть. Iншi зберегли загрозливi змiни, але були поцяткованi сотнями пробоїн з рваними оплавленими краями. Десятки тисяч роботiв-ремонтникiв у формi крилатих восьминогiв облiпили кiлька сотень кораблiв. Бризало триколiрне ультра-плазмове зварювання, гнучкi щупальця викидали розплавлений метал, що моментально застигає пiд студеним випромiнюванням. Буквально на очах покалiченi зорельоти, набули колишнього вигляду: блискучий агресивною новизною. Усього з урахуванням бойової перебудови та зачистки простору затримка з гiперстрибком склала трохи бiльше години. Здавалося дрiбниця, але дрiбниць у космосi не буває. Все що не трапляється, впливає на перебiг всесвiтньої iсторiї. Коли мiжгалактична рiзанина закiнчилася, Дiна знову викликала Ераскандера до командного пункту. Вона з благаючим тоном промовила:
  -Ти, звичайно, дракон антисвiту, але не можна так зухвало розмовляти з верховним командиром. Як вiн тебе не випарував, примхливе чудовисько. Тепер ти офiцер, постарайся дотримуватись дисциплiни, я прошу тебе, нi кого не вбивай, без причин обумовлених статутом. Пiдроздiл невеликий, бiйцi новачки, дуже молодi, але з дуже непоганими даними. Ми будемо в чужому незнайомому секторi, будь-який необережний хiд смертельно небезпечний.
  -Я все зрозумiв, але я особисто не думаю, що така велика армiя могла проникнути майже в центр iмперiї випадково. Крiм того, ти звернула увагу на те, що серед цих зорельотiв не було кораблiв синхiв. - Лев останнi слова особливо наголосив на стурбованiй iнтонацiєю голосу.
  -Що з цього? - У Дiни заворушились у тривозi великi, але не позбавленi витонченостi вуха.
  -Ми пiдемо, а їх флот вдарить по оголеному сектору.- Висловив логiчне припущення Лев.
  -Але i ми вдаримо по їхньому сузiр'ю. - Велика войовниця, набула битки футбольними мечами, i перекотила пiд шкiрою.
  -А Ти впевнена, що нам не приготували пастку. Чому ультрагросмаршал не захотiв одразу вдарити по зорельотах супротивника. Може тому, що на нас уже чекають, а засiдка розрахована щогодини та секунди. Подумай сама. - припустив Ераскандер.
  -Вiн наш командир i це звинувачення випромiнює зраду. - уловивши у поглядi Лева злий вогник, додала. - Хоча я, мабуть, повiдомлю куди треба.
  -Тiльки не в Департамент Охорони Трона, його голова i є головним зрадником. Надiйнiше в мiнiстерствi Воїни та Перемоги, хоч i там зрадникiв повно. - натхненно промовив Ераскандер.
  -Ти кажеш жахливi речi. - Дiна зiщулилася, але сперечатися не стала.
  -Як iнакше пояснити таке не контрольоване пересування супротивника, майже в центрi iмперiї. - Таке i такими колосальними масами неможливо здiйснити без зради! - Юний воїн, зсунувши брови i подивився з-пiд чола.
  -Тотально правильно! Ось якби вдалося дiстатися Великого Iмператора. Адже вiн - Понад - Стелзан.
  Лев пiдморгнув, який це Надстелзан, якщо не бачить, що його iмперiя валиться в пекло. Щоправда, з чого це вiн раптом став переживати, нiби йдеться про власну Батькiвщину. Дивно це...
  Армада тим часом почала рухатися, розганяючись у мiжгалактичний гiперстрибок.
  РОЗДIЛ ? 30
  
  Хочеш отримати над усiма перевагу?
  То потрiбна для влади тверда рука,
  Щоб показати, галактикам могутнiсть
  I залишитися правити на вiки!
  
  Добре, коли прокинувся пiсля бурхливої пиятики i в тебе нi чого не болить. Ще краще, коли немає похмiлля, якщо ти бадьорий i свiжий, то це вже добре. Модифiкований органiзм нейтралiзував усi отрути проклятого алкоголю. Людина б так легко не вiдбулася: горiлка найнебезпечнiший кiлер, але вбиває на жаль не лише замовника. Тим не менш, морально Володимир Тигров почував себе неважливо, сильнi докори совiстi мучили душу. Знову вiн зiрвався, i з його вини загинули люди. Коли вбиваєш всякого роду монстрiв, навiть розумних, не вiдчуваєш нi роздумiв, нi мук, а тут хоч дрiмучi, але подiбнi до тебе створiння. Потрiбно швидше пересуватись, коли ти в русi думки не так тиснуть. Лихо теж зовнi був бадьорий i свiжий, на душi в нього було радiсно, приємно почуватися богом. Ось уже слуги посипають попереду тебе багатобарвнi пелюстки, що м'яко шарудять пiд ногами, навiть гордi лицарi низько кланяються. Як славно коли iншi перед тобою принижуються i особливо приємна робота собi подiбного.
  -Ей ти! Консервна банка!
  Лицар у дорогому одязi та надраєних латах здригнувся i впав на колiна. Злякався, що маленький божок i справдi оберне його бляшанку. Хлопчик задерши вище нiс прогугнявив:
  -Хто тут у вас найголовнiший.
  -Архiкардинал, а за ним герцог. - трусливо забелькотiв лицар.
  Лихо легко пiдняв лицаря за залiзний комiр i крикнув
  -Виклич до мене Архи!
  -Не можна Вiн полетiв до Архипапи. - У лицаря вiд страху пiдкосилися ноги, але хлопчик-термiнатор легко тримав, броньовано здоров'я на витягнутiй руцi.
  -Це хто! - Погордливо недбало нiби йшлося про дворнягу запитав юний воїн.
  -Верховний понтифiк усього свiту! - видавив iз себе ратник.
  -Тодi нехай сам понтифiк прибуде сюди! - Лихо притупнув босою, засмаглою ногою.
  -Я думаю, вiн з радiстю прийме ваше запрошення, великий i променистий! - Обличчя лицаря розпливлося в посмiшцi.
  Розiрвiров дiстав з-за пояса ратника кинджал i зi смаком вiдкусив вiстря. Той мало не знепритомнiв, спостерiгаючи потiм, як самозваний бог слово ковбасу жує загартований клинок. А ось зброєносець молодший i зовсiм втратив свiдомiсть.
  Архiкардинал i справдi був у Архипапи. З висоти польоту лiтуна найбiльше мiсто планети являло собою величне видовище. Величезнi будинки, палаци, храми, i найвище на пагорбi Всевишнiй планетарний храм, поруч особистий палац верховного понтифiка. Будiвля храму височiла на кiлометр, що є колосальним для такої епохи. У ясну погоду, а погода тут майже завжди сонячна, тому вогнянi шпилi зi свастикою видно на двiстi миль. Чотири основнi куполи, кожен на честь окремого бога, обрамляв десяток статуй крилатих титанiв. Все чудово розкiшно, багато, i зi смаком. Сам Архiпапа був високий похилого вiку, в розкiшнiй триколiрнiй мантiї, усiянiй дорогоцiнними свастиками. Папська корона оздоблена суцiльними дiамантами. Дiамант - камiнь верховного бога Раварри. Величний жест понтифiк вказав на крiсло. Архiкардинал сiв заздалегiдь поцiлувавши руку його Яркосвятiйству.
  -Ти бачив дiтей верховного бога син мiй?
  Архiпапа не любив церемонiй i вважав за краще одразу хапати дракона за шипи.
  -Докладна iнформацiя Яскравiший, я бачив їх у всiх подробицях. - Архiкардинал вклонився нижче.
  -I якi вони iз себе дiти бога? - Верховному понтифiку було дуже цiкаво.
  -Зовнi виглядають як дiти рокiв одинадцять, дванадцять. Хлопчики напiвголi оливково-бронзовi, неймовiрно мускулiсти, агресивнi, коротшi за дикуни дикунами. Дiвчинка одягнена незвичайно, схожа на казкову фею в блискучому одязi. У руках у неї скринька з живописом семиголового дракона, i волосся семисвiтiв на зразок веселки. - Дiловим тоном перераховував князь церкви.
  -Дракон говориш семиголовий, а крил скiльки? - Архiпапа взяв зi столу в золотiй оправi, прикрашенi смарагдами окуляри i почав гортати товсту книгу.
  -Десять про великий. - коротко вiдповiв Архiкардинал.
  -Це дуже цiкаво. Якi здiбностi виявляли?
  -Випускали з трубок у руках разючий вогонь та блискавки. Зруйнували частину палацу, вбили бiльше сотнi людей, у тому числi верховного жерця культу Солло. Справжнi демони. - Тон архiкардиналу був такий, що не зрозумiєш, чи захоплюється вiн, чи навпаки сповнений обурення.
  -Чи вiрна iнформацiя про їхнє безсмертя? - Архiпапа був стурбований.
  -Коли їх вразили стрiли, вони не померли, шкiра вкрилася шипами дикобраза, але вони ожили, не залишивши слiдiв поразки. Проте, мабуть, смертнi. Кров ллється з них, а вогонь обпалює шкiру.
  Не зовсiм впевнено i трохи запинаючись, промовив князь церкви.
  -Ти знаєш, за легендами навiть боги плачуть та проливають кров. Головне це, щоб не шрамiв. - Архiпапа вiдтягнув на кiнчик довгого носа окуляри. - Говориш чи думаєш це демони?
  -Точно не люди нашого свiту! - На цей раз тон був впевненим.
  Архiпапа звернув млинець i спритно вмочив у мед. Недбало махнув рукою, жбурнувши дитинча танко-тигра подачку. Той розкрив пащу, спiймавши на льоту солодку кульку.
  -Навiть демонiв i чудовиськ можна спокусити, обдурити, спокусити. - Понтифiк уже тихiше додав. - Про що говорить золота легенда?
  -Про те, що нашi предки жили на небесах i були вигнанi злими демонами у цей свiт. - машинально сказав Архiкардинал.
  -Правильно, а будь-яка легенда має в основi реальнi подiї. - безапеляцiйним тоном, повiльно гортаючи книгу, промовив Архипапа.
  -Згiдний ясносвятiший не цiлому, але якою мiрою легенди, безумовно, здатнi вiдобразити реальнiсть. - Архiкардиналу вже хотiлося перервати розмову i пiдкрiпитися келихом солодкого Еля. Вчора вiн також перебрав, голова трiщить, стан поганий, незважаючи на випитий перед вильотом кухоль фiнiкової настоянки. Зазвичай князь церкви знав собi мiру, але прибуття дiтей-богiв сплутало йому всi карти й капiтально пiдняло нерви. Адже такого нiхто не знав i не мiг передбачити.
  -Наш родовiд перебування на цiй планетi обмежений, трохи бiльше 1450 циклiв. Це мiсто Гiдiємма було найпершим. А отже, був час коли нашi предки жили в iншому свiтi. Все логiчно. Ось вони боги свiтила, здаються норовливими i примхливими, але насправдi теж мають складнi цикли свого руху. - олiйним тоном вимовляв Архiпапа, смикнув за важiль. У зал вбiгла прислужлива невiльниця в коротенькiй спiдницi i голонога. Швидко поставила тацю з їжею, напоями, спецiями i низенько вклонилася. Пiсля чого свiтловолоса дiвчина, пiдкоряючись грiзному погляду понтифiка, пiшла. Струнка з iдеальною фiгурою, вона здавалася янголятком, коли черниця втiкала, спокусливо, миготивши начисто вiдмитими ступнями, що стали шорсткими вiд частих покарань батогом. Невинне личко було пiсним та сумним.
  Монашки цього свiту, теж вели нелегке трудове життя, але на вiдмiну вiд колишнiх земних одягалися подiбно до античних рабин - ледве прикриваючи груди i стегна. Крiм того, дуже часто служительок культу змушували займатися проституцiєю при храмах, поповнюючи таким чином церковну скарбницю i догоджаючи тим чи iншим богам.
  -Так великий, свiтила пiдпорядкованi. - Архiкардинал сказав це щоб заповнити навколишню його порожнечу. У золотий кубок вже заздалегiдь було налито вино i церковний вельможа обережно i почала поглинати напiй, що вiддає медами та спецiями.
  А голос Архипапи став суворiшим:
  -А Люди. Це непокiрне i пихате плем'я. Ось є настiльки популярний останнiм часом iмператор Чирiзхан. Зухвалий тип, не хоче платити дев'ятiй частки доходу верховному богу. А якщо його вiдлучити вiд церкви, то може кинути вiйська на штурм. Вiн шукає приводу для вiйни, навiть твiй герцог хитрує, i заграє з цим бунтарем. А уяви, що буде, якщо цих дiтей уб'ють, Чирiзхан та iншi виступлять проти нас. Прекрасний привiд, щоб стати королем не тiльки за назвою!
  -А якщо цi самозванi боги самi пiднiмуть заколот, зухвалi вони, дуже примхливi? - Архiкардинал висловив власну приховану думку, задоволенням вiдзначаючи, що тяжкiсть i головний бiль вiдступають, а настрiй пiднiмається.
  -Дiти що з них вiзьмеш, пiдiграй їм, не зли без причин. Використовуй їх недосвiдченiсть i властиве нiжному вiку уразливiсть та зарозумiлiсть. Бiльше їм лестощiв, частiше хвали. Їм це сподобається. Iмператор любить солодку лестощi має iнтелект мухи, а так сморкачiв, розум ненабагато вищий. Коротше, потураючи самозваним богам i це буде тобi, а точнiше нашому культу тiльки на благо! - Архiпапа раптово змiнив тему. Сам узяв у руки кубок, але пив дрiбними ковтками, що зовсiм не заважало йому розмовляти. - Все це як не дивно дрiбницi, iнше хвилює мене. Як просуваються пошуки ключа Всевишнiх Богiв?
  -О великий, дуже важко шукати те, про що ми не маємо навiть уявлення. Багато хто навiть сумнiвається... - Архiкардинал без особливого ентузiазму взявся за обговорення цiєї проблеми.
  -У чому, хто заперечує авторитет святої церкви? - зрушив сивi брови понтифiк.
  -У слух бояться, але в думках, гадаю, є розлад. - Князь церкви почуття розкутiсть пiсля опохмел брякнув, короткою промовою. - Та я думаю, варто витрачати час на те, що є казкою. Особливо зараз, коли опозицiя церкви як нiколи сильна, а Чирiзхан, треба вiддати йому належне з-помiж великих правителiв. Вiн має реальнi шанси вперше в iсторiї, нашого свiту повалити клерикалiв!
  -Хочеш слуга, я покажу тобi диво, i зрозумiєш, що скепсис тут абсолютно не доречний. - пролунав спокiйний голос понтифiка.
  Архiпапа пiдiйшов до вiвтаря i невловимим рухом натиснув кiлька крапок.
  Спалахнула яскрава тривимiрна проекцiя. З вуст Архiкардиналу пролунав здивований вигук. Голографiчне зображення було настiльки реальним, що здавалося до нього можна доторкнутися. Спочатку пропливли густi грона зiрок, потiм з'явилося зображення кулi, що свiтиться. Ось i ця куля видно i зсередини, правда дуже важко розглянути подробицi. I ось з'являється дивна iстота, силуетом схожа на людину, але сяючу настiльки яскравою семикольоровою гамою, що її обличчя неможливо розглянути. Прибулець, повернувшись i виблискуючи все яскравiшими, i яскравiшими потоками свiтла, буквально випалюючи очi, повнозвучним голосом промовив.
  -Силою безмежно величезною...
  Той, що прихована в безоднi бездонної,
  Зможе лише той опанувати!
  Хто крiзь простiр та час
  Стане, не щурячи дивитися!
  Потiм вiн блиснув як тисяча блискавок i зник! Як вiн вражає, всi легенди тьмянiють перед реальнiстю. До чого слiпучий силует у семикольоровiй гамi, яскравiше свiтив небесних сяючий. Архiкардинал вражено дивився, часто моргаючи вiд вiдблискiв в очах (вiн майже нiчого не бачив) нервово смикаючи окантовану алмазним листям свастику.
  -Що це? - видавив iз себе хрип.
  -Це, з неба впало, як болiд чи зiрка. Знайшли мої далекi пращури, коробку i той знак, що у мене на шиї. Була там дiжка з металу небаченого i дошка зi знаками таємними. - спiвучим тоном промовив Архипапа.
  -I Де це дощечка? - Архiкардинал струсив сльози, що мимоволi ллються з почервонiлих вiд свiтла очей.
  -Зникла разом з бочкою, нi хто її бiльше не бачив. - Понтифiк вимовив це тоном, сповненим смутку та щирого жалю. Зробив пару обережних ковткiв iз кубка.
  -Чи не про неї, ходили чутки, що нiби у iмператора Децибела бачили блискучi скрижалi зi знаками небаченими? - з невеликою надiєю вимовив архiкардинал.
  -Може! Все може бути на цьому свiтi, але Великий Децибел пiдкорювач пiвнiчних i пiвденних язичникiв хотiв отримати силу i безсмертя. Що сталося - загинув, не знайшовши могутностi, не кожному дано прочитати написане богами, а тим бiльше зрiвнятися з ними. - Архiпапа навiть погрожував вказiвним пальцем своєму соратнику. Той, вдавши, що приймає це за жарт. Та й цiкавiсть у нього викликало зовсiм iнше:
  -Дивно все це, навiть якщо у нього є сила, навiщо її комусь просто так давати. Боги нiчого не дарують, безоплатно.
  -Не думаю я, що вiн бог у нашому розумiннi, хоча легенди вигаданi моїми попередниками свiдчать, нiби цей чоловiк говорив, що здатний навiть iншi свiти творити. Може, й прибрiхують тiльки, немає в нас певнiших даних. Моя думка це нiби мають квазiбожественну могутнiсть. - Архiпапа поставив кубок на мiсце i взяв до рук вкриту подобою шоколаду вафлю.
  -У цих двох хлопчакiв, короткi штани, теж райдужнi, де не покрила цих жовтих нерях кiптяву, i...
  -Та бачиш, на коробцi дракон зображений, тiльки голiв у нього десять. - перервав Архипапа.
  -Значить цi дiти i цей блискучий з одного народу! - Незрозумiло чому зрадiв Архiкардинал.
  -Нi, навряд, ти що не помiтив що у цього бога шiсть кiнцiвок, i набагато довша голова. Нi, це iнший нелюдський вiнbsp; -Що це дасть, вони на навчаннях вже звикли до екстремального перепаду температур, та й струмом їх не здивуєш. Всi вони спробували, навiть радiоактивне больове випромiнювання з фазою, що чергується.
  д, але цi хлопцi теж з'явилися з iншого свiту, i можуть допомогти нам знайти ключ до оволодiння безмежною силою. Є документи доступнi тiльки нам, я знаю, що люди можуть перемiщатися мiж свiтами та одним рухом руки звертати мiста та гори до попелу. - Архiпапа навiть пiдвiвся вiд ентузiазму.
  -Я теж про це здогадувався, о Великий Пресвятий отче! - Архiкардинал пiдвiвся, вклонившись повелителю. Вираз очей понтифiка раптом став холодати, це явна ознака, що аудiєнцiя закiнчена i не варто зловживати часом найвпливовiшого i найпочеснiшого повелителя планети.
  -Я сам особисто прийму їх, надай їм почестi богiв. Повiр, провидiння є!
  Вклонившись iз обов'язковим торканням кулаком пiдлоги ще раз, Архiкардинал покинув дзеркально розкiшну залу, перед очима все ще болiсно виблискували семибарвнi вiдблиски.
  ________________________________________________
  Командир тубiльного загону Альфа-Стелз, Iгор Родiонов, тим часом приймав i передавав чергове шифрування, отримане вiд розвiдницi на прiзвисько "Бiлка".
  Iгор вважав цю кличку невдалою.
  -Уже краще її називати кiшкою, я давно пiдозрював, що вона закiнчена повiя. - грубо сказав, швидко оглянувши шифрограму спецназiвець, який щойно отримав еполети колонiального генерала.
  Офiцер Iван, що стояв поруч, глянув на брата з докором.
  -Тобi легко казати. А ти знаєш, що якщо дiвчина у цих котячих приматiв вiдмовляється вiд сексу, це вважається вiдхиленням вiд норми. Значить або рожева, або хвора, не можна через печернi забобони провалити такого цiнного агента.
  -А що толку, в цьому шпигунцi. Нiчого конкретного не передає, зброї не дiстала i навiть шифрограму надiслала вже пiсля прибуття на орбiту. - скривився Iгор
  -Розвiдник потрiбен завжди. Ми, наприклад, завдяки таємним шпигунам, змогли пiдiрвати палац Фагiрама i вижити самi. Рано чи пiзно вона отримає доступ до новiтнiх технологiй i тодi... - Iван зробив жест, що означає - вам кранти!
  -Що тодi ми все одно нiчого не реалiзуємо. - безнадiйно махнув рукою командир елiтного спецназу. Ось цей Конорадсон тристатевий, полетить, i все повернеться на свої кола, максимум видадуть сто мiльйонне, останнє Зорговське попередження. Не буде Фага, прибуде Крага. Як у в'язницi камерi, скiльки не переставляй лiжка, камера не стане ширшою.
  -Але я думаю, ти не промiнеш розташувати лiжко подалi вiд парашi! - Блесну дотепнiстю зовнi сiльський хлопчина Iван.
  -Не якби ти моїм братом, я б тебе ... - Величезний Iгор i справдi виглядав страшнувато, особливо якщо поряд не було стелзанiв.
  -Що мене. - Iван широко посмiхнувся. В даний момент, коли на планетi з iнспекцiєю Великий Зорг, та ще маленькою, але технологiчно пригнiчує ескадрильєю супроводу, будь-яке стеження за ними стало абсолютно неможливим i брати впевнено розмовляли на повний голос. - Мiж iншим, ми як нiколи близькi до незалежностi. Думаєш численнi мiльйони iногалактичних кораблiв просто так на пiкнiк, сюди розважатися прилетiли. Iмперiя близька до розпаду, вона ось-ось звалиться. Тодi нiкому й не знадобиться наша околична планета. Поки тигри вiдгризатимуть один одному хвости, заєць зробить ноги. Тисячi рокiв ми розвивалися самостiйно, без старших братiв з божевiлля. Знову станемо, самостiйнi та вiльнi, хай усе повернеться на круги своя.
  -Мрiяти марна трата часу. I ще, навiть якщо ми знайдемо незалежнiсть, хто керуватиме планетою - нiкчемний президент Даклiнтон? - Iгор скривився.
  -Нi! Повстанцi на чолi з Горностаєвим. - впевнено промовив Iван.
  -Чортiв Парсек! У Даклiнтона колонiальна армiя та гори зброї, а у Горностаєва тiльки жменя прихильникiв, її роздавлять як гнойовий коржик. - Погляд командира стали по-справжньому лютим.
  -Якщо ти перейдеш на бiк повстанцiв, то й iншi частини пiдуть за тобою! - Iван з надiйною глянув на рiдного брата.
  -Вiрно, у мене найсильнiша частина Тубiльної армiї, i менi бути новим вождем планети! - твердо промовив голова спецназу. Уловивши в поглядi брата докор додав. - Нi, я не буду узурпатором, чи створювати монархiю. Ми сформуємо ЦК пiд моїм контролем та найкращi люди, у тому числi Горностаїв увiйдуть туди - правитимуть колективно. Ми всi разом звернемо гори i скачаємо в трубочку небо.
  -Смiшно. Я ось згадав стародавню частушку. - Iван гарно у простонародному стилi заспiвав.
  Все на свiтi вiдбувається,
  За велiнням ЦеКу.
  Сонце сходить i заходить,
  За велiнням ЦеКу.
  Все навколо росте,
  За велiнням ЦеКу.
  У космос кораблi лiтають,
  За велiнням ЦеКу.
  На вiйну йдуть солдати,
  За велiнням ЦеКу.
  Видають нам усi зарплати,
  За велiнням ЦеКу.
  Бомби сиплються, ракети,
  За велiнням ЦеКу.
  Задирають хвiст комети,
  За велiнням ЦеКу.
  Грiм гримить, земля трясеться,
  За велiнням Цека
  Навiть жiнка ... смiється,
  За велiнням ЦеКу!
  Вперше за довгий час суворий командир Альфа-Стелз щиро розсмiявся.
  -Та це смiшно, а якщо серйозно. У нас теж якось проходили навчання зi спарювання бойових одиниць. Вони теж розвели наших солдатiв i жiнок, i змушували їх злягатися, одразу всiх в одному мiсцi. Хто не згоден, лазером рiзали навпiл. Також шукали аномалiї, вимiрювали коефiцiєнти оргазму, потiм оголосили про свою абсолютну генетичну перевагу над людством.
  Iван покрутив пальцем бiля скронi:
  -Кожному своє, а ти сам, колись, мав секс з їхнiми самками?
  Iгор iз жаром у голосi вiдповiв:
  -Кiлька разiв, звичайно ж було. Вони звичайно страшенно привабливi баби i дуже гарячi, але... Дуже вже люблять познущатися з людей, можуть пiдсмажити, зламати, покусати, вiдрiзати. Вигаляють над людишками, як тiльки дозволяє фантазiя. Добре ще, що за рангом служби менi заборонено з ними спарюватись, iнакше не уникнути калiцтва чи смертi... А в мрiях приємно, а головне справедливо, особливо якщо стелзанку по сутi гарненьку "обезьянку" зв'язати i взяти в руки нейтронний батiг... - Тут командир спецназу звернув увагу: тихо грає гарна мелодiя. Кинув погляд на свiй комп-браслет, який носив як за старих часiв ручний годинник. - Мабуть, нас викликають, блимає сигнал, кажи швидше, що ця дiвчинка нам передала?
  -Те, що її зорелiт перекидають в iншу галактику, i видно це її останнє повiдомлення, вона буде поза досяжнiстю прийому. А ще вона вiрить, що її зiрковий хлопчик-месiя живий та сподiвається його розшукати. - попередив Iван, викидаючи з тюбика пасту, яка в повiтрi перетворювалася на фiгурки кумедних звiрят.
  -А ти сам у це вiриш? - Iгор насупився.
  -Я думаю, що ти остерiгаєшся конкурента у боротьбi за земний трон. Сподiваєшся, що вiн загубиться у космосi. Серця закоханих найкращий компас. - Брат говорив i, жартома й серйозно. Загалом, якщо що хороше станеться, месiя могла б згуртувати людство... Хоча бiльшiсть людей про нього взагалi не знає. Тим бiльше, у здатнiсть однiєї людини радикально все змiнити, зовсiм не вiриться.
  Iван схрестив два пальцi.
  -Знаєш у скiльки разiв їхня iмперiя бiльша за планету Земля.
  -Нi! - чесно вiдповiв Iгор.
  Iван пальцями показав нулик. Два брати оглушливо, як слони, що трубили в хоботи, розреготалися.
  
  "Лжелабiдо" теж весело глузувала, при повiдомленнi, що їм належить битися. Скромнiй дiвчинi, яка отримала релiгiйне виховання, вже неабияк набридли i садомазохiстськi вчення, i сексуальнi експерименти. Точнiше навпаки фiзично (яка безсоромна зрадниця бiоiнженерним способом модифiкована плоть) це навiть дедалi бiльше подобалося. Коли партнери рiзнi або їх одразу кiлька, це незвичайно i створює неповторну палiтру оргазму. От тiльки совiсть мучить, не можна так по тваринi знущатися над святими почуттями. Почуття грiха, жахливе i болiсне, не дає їй спокою. Пiд час коротких снiв мрiє пекло, де Олена, одержуючи жорстоке покарання, приносить покаяння Всевишньому Боговi. На щастя у стелзанiв, треба вiддати належне, чудово органiзованих i пiдготовлених солдатiв забороненi будь-якi дiї армiї, що знижують боєздатнiсть, а значить, пiд час бойових дiй буде набагато спокiйнiше. Хоча б у планi проклятої совiстi!
  
  Архiпапа ще не знав, що величезна армiя Чирiзхана вже в походi. Давно грiзний Iмператор нагромаджував сили, а приводом для виступу, стало пiдступне полону правнука i прямого спадкоємця iншого великого Iмператора Децибела. Децибел був справжньою легендою, i з права його спадкоємцi могли претендувати значної частини великих церковних земель. Архiгерцог Дулупула де Грант жахливо багатий нащадок жерцiв, явно хотiв догодити Архипапi. Вiн думав, що загроза зречення зупинить вторгнення, але Чиризхан вже не боявся, вiн був готовий кинути виклик Гiдеємському престолу, що розжирiв. Його численнi вiйська довелося роздiлити на двадцять частин, iнакше дороги були б повнiстю забитi. Крiм того, особливо розбивали дороги "танки середньовiччя" Тирано-мамонти, вагою до вiсiмдесяти тонн, з чотирма бойовими вежами, що обертаються, на лускатих спинах. Жахливi iстоти мають п'ять закруглених рогiв, здатних ламати ворота подiбно до тарана. Армiя була рiзномастною з численними пiдроздiлами. В очах буквально рябило вiд незлiченних прапорiв та гербiв. Мiсцевi жителi або розбiгалися, або вiтали колони, що марширували. Першою серйозною перешкодою на їхньому шляху став сiрий замок барона Тухкара. Це була справжня фортеця, практично неприступна з високими вежами та товстеними стiнами, розташована на пагорбi, що ще бiльше ускладнювало штурм цитаделi. Ймовiрно, рацiональнiшим було обiйти споруду стороною, але командувач граф Друвам де Кiр розсудив, що скарби барона вартi жертв. Фортеця взялися обстрiлювати з переносних катапульт. Тяжкiшi заводнi балiсти, вступили в бiй трохи пiзнiше. Вогнянi заряди, влiтали в замок, живцем спалюючи мешканцiв. Тяжкi каменi розбивалися об базальтовi стiни, лише злегка дряпаючи поверхню. Вдалося, щоправда, збити кiлька настiнних зубiв. Деякi iз захисникiв замку вже були вбитi, iншi важко понiвеченi. За допомогою Тирано-мамонтiв i Аллозаврiв вдалося пiдтягнути настiльки потужнi машини руйнування, що їх ефект не багатьом поступався найдосконалiшiй артилерiї. Окремi валуни важили до половини тонни, гуркiт вiд їхнього падiння тряс стiни сiрого замку. Вогонь у вiдповiдь захисникiв, у тому числi i арбалетами, припав в основному по легких загонах пiхоти. Гострi болти, що обертаються в польотi, розривали тiла невдалих солдатiв на частини. Навiть металевi щити не були достатньо надiйним захистом. Втiм, необхiднiсть туго затягувати одразу чотири, а то й вiсiм тятиви арбалетiв, негативно впливала на скорострiльнiсть, але збiльшувала дальнiсть iз пробивною силою заряду. Залишивши купу трупiв, пiхотинцi вiдiйшли пiд прикриття з суцiльних товстих щитiв. Тим часом безжальний обстрiл продовжувався. Мабуть граф, Дуван мав надiю гранично вимотати супротивника, перед вирiшальним штурмом. Ймовiрно, цей розрахунок мiг виправдатися, але захисники вкинули несподiваний джокер. Пацюк-летун iз солiдним запасом горючих речовин високо пiднявся над замком. Потiм рiзко спiкував, i сидiв на чудовисько малорослий, але сильний, безперечно, дуже досвiдчений боєць у синiй масцi, скинув горщики з вогненною сумiшшю. Удар що, безперечно логiчно, завдано по скупченням горючих матерiалiв. Обози спалахнули, потужно рвонули, детонувавши багатократерним вулканом. Вогнянi сумiшi обпалили i солдатiв, i Тирано-мамонтiв iз Аллозаврами. Жахливi тварини гасали, немов вогненний смерч, топчучи всiх, хто траплявся на шляху. Багато воїнiв згоряли живцем, обвуглившись у розпечених латах. Кiнне важкоброньоване вiйсько постраждало найбiльше. Незграбнi лицарi звалювалися з тварин, що шаленiли, їх заливало шаленим вогнем, а громiздкi панцирi не давали пiднятися. Жахлива болiсна смерть у сталевiй каструлi чекала на прославлену бойову елiту. Винуватець катастрофи теж не втiк вiд вiдплати. Летун був, як їжачок утиканий стрiлами, причому деякi з них були отруєнi. Падiння перетинчастої птицi, монстра розмiрами з гарний бомбардувальник було барвистим. Залишивши димовий хвiст, чудовисько з гуркотом врiзалося в кам'яну гряду. Водень, що знаходиться в груднiй клiтцi та животi летуна - птеродактилю вибухнув. Здавалося, лопнув дирижабль, залишки м'яса, що димить, потрапили в ряди лучникiв, збiльшуючи жертви. Втiм, сам вершник встиг зiскочити i навiть, користуючись метушнi пiрнути в гущавину наметiв. Тим часом ворота замку вiдчинилися, добiрна кавалерiя налетiла на солдатiв, що впали в панiку. Попереду на величезному єдинорозi був сам барон Тухкара. Величезний у блискучих позолочених латах вiн був величний i страшний. Його загартований меч рубав залiзо наче картон. Видно було, що цей воїн поспiшає поквитатися з Графом Дуваном. Барон був у дикiй лютi, уламок валуна вбив його дочку, розколовши семирiчної дiвчинцi голову. Залитий кров'ю труп дитини так i стояв перед очима Тухкара, збiльшуючи силу i без того важких ударiв. Рубаючи сталевий лiс, графа оточили добiрнi лицарi, вiн все ж таки зумiв прорватися до головного супротивника.
  -Ти Чорний граф, вiдповиш за все!
  -Ти Бiлий труп, сядеш на кiлок!
  Вони були гiднi один одного. Їхнi мечi схрестилися. Барон був важчим i сильнiшим, Граф майстернiший i швидший. Проте вже першим ударом барон розрубав майстерно викутий щит iз емблемою танко-тигра. Дуван все ж таки зумiв ударити єдинорога в голову. Рiг злегка пом'якшив удар, i все ж таки дивний звiр похитнувся i почав завалюватися. В лютi, мстячи за бiль, завданий його улюбленцю, барон однiєю рукою схопив графа i жбурнув його додолу. Битва в пiшому строю не залишала шансiв, i безжальний меч розрубав шолом i голову супротивника. Мозки, що розлетiлися, заляпали спiтнiле обличчя Тухкара. Бачачи, що їхнiй ватажок повалений, iншi воїни втратили i без того похитнувся дух i втекли. Невеликий, але грiзний загороджений сталлю загiн слiдував по п'ятах втiкачiв. Однак радiсть смiливцiв була передчасною могутньою Тирано-мамонт кинувся назустрiч. Першим був збитий барон, одна з шести нiг чудовиська зiм'яла його разом iз латами. Частина iнших воїнiв, була розчавлена, або кинута тiкати. Лучники з веж вели вбивчий вогонь, а частина солдатiв, що тiкають, бачачи, що чаша терезiв хитнулася назад, повернула коней i оленiв. Свiжi сили вступили в бiй, i все вирiшувало не доблесть воїнiв, якi чисельнiсть. Армiя графа була незрiвнянно численнiша, незабаром всi лицарi, що взяли участь у вилазцi, були вбитi. Пiсля загибелi графа командування на себе взяв його син вiконт Бор де Кiр. Цей хлопець, не гаючи часу, дав сигнал до негайного штурму. Тирано-мамонти пiшли на таран. Броньованi ворота тремтiли вiд надважких ударiв, а воїни всiх мастей полiзли на штурм. Штурмуючi були настiльки збудженi, що не звертали уваги на розплавлену смолу, камiння та стрiли. Втрати були величезнi, а вони всi лiзли та лiзли. Задавлюючи числом, бiйцi брали вежу за вежею. Стiни стали слизькими вiд смоли та кровi. Нарештi звалилися окованi легованою сталлю ворота, у замок рушили мародери. Бiй переростав у рiзанину, уцiлiлi захисники намагалися огризатися. Особливо запеклий опiр був над входом у храм верховного бога Раварра. Великi, спортивно складенi жерцi, вiдчайдушно рубалися, прикриваючи вхiд у споруду. Через вузькiсть коридору нападники не могли використовувати свою чисельну перевагу, i купа порубаних тiл зростала. Бачачи запеклу завзятiсть захисникiв, Бор ламаним голосом наказав.
  -Запальними зарядами! Вогонь!
  Досвiдчений воєвода Азур спробував заперечити.
  -Там у храмi великi скарби, вогонь їм зашкодить.
  -Тодi бийте точно по проходу, а загориться сильнiше, загасимо. - Юний воїн уже мав досвiд штурмiв, i його обличчя сяяло вiд щастя, зеленi очi палали азартом. Ось воно романтичне захоплення битвою.
  Пострiли набули ефекту, залишивши сокири, обпаленi та заслiпленi жерцi та ченцi, розбiглися. Частина сподiвалася загубитися у великих лабiринтах храмового пiдземелля. У найбiльшому замку почалося повальне мародерство та примус. Воїни накидалися на жiнок, по-звiрячому ґвалтували, наситившись, розпорювали животи, вiдрiзали груди та вуха. Вважалося звитягою, мати колекцiю засушених вух. Чимало народу втекло пiд захист цiєї цитаделi. Грудних дiтей вiдбирали у матерiв i кидали у вогонь, не щадили i старших.
  Вiконт Бор де Кiр, увiйшов у раж; репетував i тряс кулаками.
  -Убийте їх усiх, нiкого не шкодуйте, нехай душа мого батька нап'ється кров'ю, перш нiж полетить у небеса. Знищте всi сусiднi селища, не шкодуючи васалiв барона. Вся мiсцевiсть буде залита вогнем та кров'ю, навiть тварини не отримають пощади.
  Тим часом воїни притягли оглушену в сутичцi старшу дочку барона Ельвiру. Бор з цiкавiстю дивився, як солдати зiрвали з неї дорогий, вишитий золотом одяг, туфельки з камiнчиками, сережки, коштовностi складаючи все в загальну купу.
  -Яка у неї бездоганна постать, а груди як морозиво з аметистом.
  Юний вiконт зiстрибнув з коня, вигляд прекрасної жертви збуджував крутiше, нiж пролита кров.
  -Давайте вилийте цебро води їй на голову. Жертва особливо прекрасна, коли тремтить i пручається. Яка в неї нiжна та гладка шкiра, атлас у золотi!
  Хтива рука пройшлася по животу, далi вище погладивши чутливi червонi соски оксамитових, золотисто-бронзових грудей, пiсля чого грубо вчепилася в iнтимне мiсце!
  Пiсля того як крижаний водоспад, обрушився на голову, дiвчина прийшла до тями, i рiзко схопившись, кинулася бiгти. Майстерний воїн зробив пiдсiчку, вона впала. Здавалося, на землi лежить лань, на яку зверху стрибнув титулований вовк-сатир. Дочка барона i син графа, зчепилися як кiшка з собакою, люто борючись, баронеса навiть пустила в хiд зубки, але вiконт виявився сильнiшим. На очах кiлькох тисяч бiйцiв вiдбувалося огидне дiйство, воїни посмiювалися i пiдбадьорювали порадами. Коли вiконт пiдвiвся, його спiтнiле обличчя було роздерте, але при цьому розчулено задоволеним. Пiсля важкої боротьби язик ледве повертався.
  -Хороша, маленька тигриця. А ви чого дивилися! Руки геть!
  Останнiй вигук був пронизливий i голосний.
  Кiлька офiцерiв-тисячникiв поспiшно вiдсмикнули руки вiд спокусливого видобутку.
  -Моя краля, вам не дiстанеться, принаймнi зараз. Вiдправити в мiй особистий намет! А для вас є робота, звести навколо замку частокiл, i на кожен кiлок поставити вiдрубану голову. Нехай увесь свiт дiзнається, з ким має справу.
  -А що король з нашими загиблими воїнами робити? - Насилу переводячи подих, спитав рясно забруднений кров з плямами кiптяви на панцирi помiчник.
  -Як зазвичай палити трупи, вчинивши гiднi почестi. Сiм'ї отримають компенсацiю. Що ще, де син цього виродка барона? - Погляд юнака став ще злiшим.
  -Шукаємо! - Помiчник струсив блискучою вiд кровi сокирою.
  -Знайдете, не вбивайте вiдразу! - Воїн зло тицьнув вмираючого бiйця, чужої армiї своїм кованим загартованим срiблом чобiтком. Змусивши бiдолаху затихнути. - Мiй батько нещодавно купив дуже рiдкiсного Марiйського ката, зазнаємо його навичок.
  Воїни кинулися виконувати наказ свого нового сюзерена. На найвищий кiлок була пiднята велика, як гарбуз, голова поваленого барона.
  Вiконт плюнув убiк i зловiсно прокричав нестiйким ламаним голосом:
  -Цей замок надто маленький, тому ми й убили мало. Наступне мiсто на пiвмiльйона, ось там розiйдемося як слiд. Батько ти будеш, задоволений, твiй рiд увiйде в iсторiю як найкривавiший i найгордiший. Клянуся я нiколи не скажу такого жалюгiдного слова: милу!
  
  РОЗДIЛ ? 31
  
  У цьому загадковому свiтi небезпечному,
  Прихованi в темрявi, ключi щастя.
  Якщо не хочеш жити так марно
  Меч вiд могутностi ти знайди!
  
  Звездолети увiйшли до гiпердрайфу. Ось вiн стрибок у легендарному гiперпросторi, незбагненний для давньої людської фiзики. Уявiть собi мишку, яка годинами бреде по скрученому в спiраль шлангу, варто прогризти оболонку, i шлях зрiзається в сотнi разiв. Аналогiчний процес вiдбувається у момент виходу iз стандартних трьох вимiрiв до iнших вимiрiв коїться з iншими фiзичними законами. I чому властивостi гiперпростору часом змiнюються, швидкiсть перемiщення багаторазово зростає або падає, поки принаймнi для стелзанiв це нерозгадана таємниця свiтобудови. Коли мiльярди навчених i загартованих бiйцiв, якi вiд мiнi-солдат навчилися натискати на променемет ранiше, нiж ходити, до ветеранiв ще першої супервiйни, за частки секунди долають дистанцiї у свiтловi роки. Пiд час гiпердрайфу, особливо пiд час колапсичного розгону та гальмування життя всерединi кораблiв завмирає, застигаючи крижаною масою. Перед тим як залягти в лiжка, що амортизують, Лев Ераскандер прочитав стандартний iнструктаж. Бiйцi були нещодавно покликанi з мiнi- солдатiв, вiком ще молодше Лева, але з них справдi мали вираженi паранормальнi здiбностi. В iнших лише дуже слабкi задатки. Як не дивно, навiть за такого високого рiвня науки i технiки, природа надлюдських здiбностей була вкрай мало вивчена. Може в техногенну епоху, їх роль в ультрасучасних вiйнах недооцiнювали, або це було те, чого не можна зважувати на терезах i вимiрювати приладами.
  У всякому разi, стелзани з такими можливостями велика рiдкiсть i Лев небезпiдставно подумав, що в майбутнiй операцiї їм вiдведена аж нiяк не тилова роль. Нiколи ще флот Пурпурного Сузiр'я не заглиблювався так далеко у найбiльшому гiперстрибку. Золоте сузiр'я синхiв буде розпорошено на кварки. Нi, вiн не стане фотоном, а тим бiльше нейтрино у випромiнюваннi Квазара, попереду новi понад будь-яку фантазiю бої i свiжi захоплюючi дух - Суперпригоди!
  _____________________________________________________________
  Пiсля свого повернення Архiкардинал не застав "богiв". Тигров зумiв умовити Лихо i Ласку покинути палац, щоб оглянути околицi. Як засiб пересування їм запропонували священних трирогих козлiв. Хоча козли були великими на зразок хороших коней i набагато симпатичнiшi за земних побратимiв, цей варiант був, вiдкинутий, а як вид пересування, одноголосно обрали красивих i швидких єдинорогiв.
  Планета була не зовсiм звичайною - пальми та папоротi, листянi та хвойнi дерева були розфарбованi в жовто-червону свiтлову гаму i лише зрiдка синьо-блакитну. Мiсто було велике i багате навiть за сучасними мiрками, приблизно на пiвмiльйона з гаком мешканцiв. Здавалося, що всерединi мiських стiн взагалi немає бiдноти, навiть дiти були прилизанi i акуратнi, в черевиках i сандалях незважаючи на теплу погоду.
  Пiсля того, як мiськi стiни зникли за горизонтом, ландшафт змiнився. Замiсть рiвних мощених дорiг, каменi та пил, безлiч дерев'яних будинкiв та бiдно одягнених людей. Специфiчний, вiдносно слабкий запах гною, змiшувався з приємним запахом вiд свiжоспечених коржiв та смаженого м'яса. Типове велике село, нещодавно пройшов дощ, i босоногi напiводягненi дiтлахи шльопають по калюжах, здiймаючи каламутнi бризки. Вдалинi по пишному лузi мiрно пливе дюжина великих кулястих синьо-червоних тварин. Кожен звiр на десяти волохатих нiжках, заввишки п'ять метрiв: мабуть мiсцевий аналог корови. I зважаючи на все, це дуже легкi тварюки, свiжий вiтерець злегка колихає їхнi тушi. Посерединi села стоїть храм iз золотим куполом i свастикою, що сяє на двох "сонцях". Володимир i його друзi, якi виїхали без супроводжуючих, встигли вiдмахати неабияку вiдстань, тому жрець природно не знав "богiв" в обличчя з подивом витрiщився на них. Все ж таки Тигров хотiв подивитися на храм зсередини. Там були легкi сутiнки, безлiч великих кольорових свiчок i чотири основнi статуї за кiлькiстю богiв.
  Лихо був байдужий, цей свiт примiтивний i його нема чим здивувати, Володимир i Ласка навпаки розглядали церкву з непiдробним iнтересом. Тим бiльше, несподiваним було те, що вiн закричав.
  -Дивiться, це ж ми!
  I вiрно, на однiй iз язичницьких iкон був зображений чотирирукий верховний бог Раварра та троє його дiтей. Два хлопчики i дiвчинка, дуже схожi на людських дитинчат, тiльки волосся у всiх трьох свiтилося райдужною гамою.
  -Так хлопчики. Я бачу себе, а ви, схоже, самозванцi! - вигукнула Ласка. Дiвчатка-стелзанки до повнолiття взагалi не мали права носити якусь iншу зачiску окрiм розфарбованої пiд колiр веселки та прапора Стелзанату, а хлопчакам заборонялося, крiм випадкiв коли це потрiбно для маскування фарбується. Пiсля посвяти в юлiнги, правила вiльнiше, залежно вiд статусу стелзану. Правда пiд час канiкул могли бути деякi тимчасовi поблажки, але з обов'язковим поверненням пiсля їх закiнчення до стандарту.
  Ззаду щось загуркотiло. Хлопцi озирнулися, товстий жрець знепритомнiв, впавши з кафедри, розбив при цьому три посудини з дурманливою речовиною. Це було ще пiвбiди, кiлька свiчок впало на пролиту ароматну сумiш. Мабуть цей дурман за складом скидався на одеколон, все запалало яскравим полум'ям. Дiти поспiшно вибiгли з храму, почалася пожежа. Однороги галопували набагато швидше за скакових коней, цього разу навiть Лихо не хотiв повернутися до мiста. Зупинилися, пролетiвши миль двадцять, i рiч не тiльки в страху. Поїздка верхи на конi, а тим бiльше на єдинорозi рiдкiсне щастя, i вона захоплювала дiтей. Плюс ще Лiхо хотiв поборотися у цьому екзотичному видi спорту. Змагання затяглося, тiльки коли єдинороги гранично вимоталися, стрибки закiнчилися, причому першою завалилася Ласка, вона була важчою у своєму не тiльки красивому, але практично непробивному одязi, а також медичною валiзкою. Вирiшили залишити загнаних тварин, а далi йти пiшки. Дорога була пряма, кам'яниста. Юнi влучники шльопали, а гострi камiнцi приємно лоскотали пружнi пiдошви. Володимир навiть навмисне вибирав якомога бiльшу поверхню, щоб масажувало ступнi, з непробивною шкiрою. Хлопцi вели порожню розмову, а потiм на ходу навiть перекинулися вiйськово-економiчної стратегiї мульти-чiпi випромiнювачiв, що сидiла. Приблизно через пару годин або трохи довше, знову з'явилося велике селище. Щось на зразок величезного села, на жовтому зi скошеною пишною травою лугу чимала, голонога ватага майже чорних вiд засмаги, але бiлоголових хлопцiв ганяла м'яч, граючи у щось схоже на футбол. Було, як i ранiше, дуже свiтло i нiби стало ще спекотнiше.
  -Тут, мабуть, iнший клiмат, коли ми виїхали, там було градусiв, двадцять п'ять, а тут усi тридцять. - Помiтив, уже встиг звикнути до дещо прохолоднiшої температури зорельотiв Стелзаната Володимир.
  -Вiрно, i справдi стало спекотнiше. - Лихо тицьнув пальцiв вгору. - Подивися на небо, начебто нова свiтла точка з'явилася.
  -НЛО у цьому свiтi? - здивувався, хоча особливо дивуватися нема чому Володимир.
  -Все може бути. Ходiмо, поп'ємо води i пограємо з їхнiми примiтивними дiтьми. Покажемо надновий гiпердрайф. - запропонував скеля зуби Лихо.
  Гра вiдрiзнялася вiд звичайного футболу, поштовхами, захопленнями i звалищами, що виникають. Начебто регбi, американський футбол, на середньовiчнiй планетi тiльки саморобними воротами б'ють ногами. Цiкаво, як свою планету називають аборигени?
  Ласка трохи вiдстала, збирала мiсцевi розкiшнi квiти у складний вiнок, i коли вони пiдiйшли до поля, нiхто не звернув на них уваги. Мало чим вони вiдрiзнялися вiд мiсцевих, теж засмаглi смагляво-бронзовi. Тут тубiльцi не такi чорнi як на Землi, температура повiтря зазвичай нижча, правда яскраво-жовтий як ювелiрне золото тло поля веде до того, що здалеку їх сприймаєш набагато темнiшими, нiж вони є насправдi.
  -Гей, ви гравцi, ми хочемо зарезервувати чергу. - крикнув Лихо
  Хлопчаки перервали гру. Чужаки їм не сподобалися.
  -Чого вам треба! Ми вже маємо повний набiр! Забирайтеся!
  -Ми хочемо забити цапа!
  Вставив Тигров i махнув кулаком.
  Почулися поганий вереск. Козел священна тварина, про що, звiсно ж, влучники не знали.
  -Вони богохульствуют!
  Лихо полiз у амбiцiю.
  -Я сам бог i це ви богохульники, на колiна ганебнi!
  Вже на кого Лихо з приятелем i був схожий, може, на пугало, але точно не на бога. Замурзанi майже голi хлопчаки, навiть семикольоровi шорти вкрилися пилом. Не дивно i на тлi сiльських дiтей вони здаються маленькими бомжиками. А тут уже не зовсiм дрiмуче середньовiччя, швидше за ретроградний виток розвитку нацiї, що колись боролася космiчнi простори. Отже, навiть сiльськi бiдняки за звичаєм i законом повиннi дотримуватися чистоти.
  Хлопцiв було близько п'ятдесяти, сили бiльш нiж рiвнi. Проте, вже завдаючи першого удару Тигрiв, вiдчув звiрину силу. Перебування в бiокамерi не пройшло даремно, геннi препарати та бiологiчнi модифiкатори додали сили та швидкостi. Звичайно, дiти, що нападали на них, нiчого не знали, про бiоiнженерiю, мiнi-солдатiв, про мiжгалактичне мистецтво рукопашного бою. Бiй перерiс у побиття. Пересуваючись, маневруючи, хлопчаки-термiнатори перемагали. Це нагадувало кiношний бойовик - "Карате, проти макiвар". Навiть кiстки стали мiцнiшими, i удари ефектнiшi. Рука, нога, лiкоть, голова, все чому вчили, знадобилося. Володимир заради бешкетування пiдстрибнув, двоє хлопчакiв зiткнулися лобами, та так що впали мертво.
  - Вам ще в брязкальця грати. - знущався Тигром.
  Лихо схвалив:
  - Класний хiд!
  Коли половина дiтей уже отримала своє, iншi кинулися врозтiч. Залишився лише один десятирiчний або трохи старший за хлопчика. Тигров насилу втримав Розорвiрова, видно Лихо все ще не дiстався до повного задоволення.
  -Вiн уже здався. Не будь дикуном!
  -Нехай менi цiлує ноги i лиже кулаки. Я Бог! - кричав юний стелзан.
  -Ти вже рушив, божевiльний будинок, по тобi плаче. Маля вставай з колiн тебе нiхто не скривдить!
  Дитина встала, пiд оком красувався значний синець.
  -Це ви великi, дiти верховного бога Раварра. - з тремтiнням у голосi промовив пацан.
  -Вгадав смертний, ми посланцi небес! - Лихо надувся i випнув груди.
  -Вибачте нас. Просто ви, такi схожi на рабiв-утiкачiв. - пролепетав хлопець.
  Володимир засмiявся, оскалив зуби, що стали куди бiльшими i мiцнiшими.
  -Я i сам розумiю, що вид у нас не божественний, зате кулаки демонiв.
  -Нi, кулаки богiв, а вид демонiв. Моє iм'я Лихо, краще за мене не будити! Смерть тому хто насмiлився розсердити! - юний стелзан без розбiгу стрибком з мiсця вiдтворив семиразове сальто. Це вражало тим бiльше синхронно хлопчик шпурнув вгору кiлька брукiв i приземлившись, розкол камiння на льоту ударяючи ногами.
  -Я згоден з вами. - стоячи на колiнах пацан вклонився.
  -Може, у тебе є цiнна iнформацiя.
  Розiрвiров визвiрився, iмiтуючи больовий допит. Хлопчик злякано пропищав:
  -Ви, напевно, прийшли для того, щоб прочитати священну таблицю. Так свiдчить древнє переказ!
  Хоча Лихо вперше почув про таблицю, виду не подав:
  -Правильно, ми саме її шукаємо, де вона.
  -Я не знаю! - Дитина готова була розплакатися вiд страху.
  -А хто знає!? - примружився, навiть змiнивши уявним наказ колiр райдужної оболонки ока Розорвiров.
  - Ходять чутки, що знає принц Алiмар, правнук великого Децибела. - охоче вiдповiв хлопчик.
  -Веди нас до нього! - гаркнув Лихо.
  -Я боюся, вiн у полонi у нашого архiгерцога, з мене велять здерти шкiру за зраду сановнику.
  Ласка пiдкралася не помiтно, її личко свiтилося лукавством.
  -Ваш "Архi" хоче дозволити богiв, раз Алiмар у нього в полонi?
  -Але кажуть, що вже почалася вiйна. - Не зовсiм до мiсця ляпнув юний бранець.
  -Правильно, а письмена можуть прочитати чи основнi боги чи дiти Раварра. Простим смертним не дано. - впевнено заявили Ласка.
  -Ти Чи читаєш думки велика богиня? - Хлопчик заспокоївся.
  -Чортовськи, просто диявольськи я розумна дiвчинка! - рикнула симпатична i водночас страшна Ласка. - Тепер лишилося прочитати думки Алiмара.
  -Прочитаємо. Веди нас до замку, не бiйся, ми захистимо тебе. - Розiрвiров наказав настiльки впевненим тоном, що полонений хлопчик уже без суперечок рушив уперед. Йому доводилося тiкати, оскiльки новi господарi посилено пiдштовхували молодого провiдника. Незважаючи на нiжний вiк босi пiдошви сiльського, напевно загартованого суворим життям хлопця вже ороговiли i вiн безстрашно летiв нещодавно наваленим колючим графом, що ще не встиг вiдшлiфуватися, колесами возiв i кiнцiвками мiсцевих плазунiв.
  Замок i мiсто Архiгерцога Дулупула де Гранта були величезним володiнням. А найвища вежа в мiстi "Гнiздо Летуна", що йшла бiльш нiж на кiлометр у небеса i її величезна золота п'ятнадцятиметрова свастика, нагадувала зловiсне, павукоподiбне "Сонце". Царило мурашине пожвавлення i це природно, звичайно звiстка про початок вiйни вже встигла привести в рух народнi маси. Ворота були зачиненi, всiх, хто в'їжджав i входить, ретельно перевiряли. Однак частина стiни була незавершеною, вирiшили саме цим шляхом пробратися до мiста.
  Хлопчик чиє iм'я було Семiк, вважав за потрiбне попередити нових товаришiв. Пiсля довжиною i iнтенсивною для людини пробiжцi зазвичай його голос звучав невиразно, через важке дихання.
  -Тут дуже багато варти, вона оточила недобудованi стiни, але є шанс майже непомiтно пробратися до мiста.
  -Як, приспати варту? - спитав Лихо.
  -Погляньте уважнiше на стiну!
  Справдi, на нiй копошилися майже голi люди. Їх пiдганяли наглядачi у кольчугах, безжальними ударами довгих бичiв. Мабуть, невiльники спiшно добудовували високу i товсту стiну, молодого мiста.
  -Геть там, де дiти працюють, знаходиться мiй старший брат. - вказав Семiк.
  Лихо грубо перервав.
  -Що вiн там забув. Думаєш, ми його звiльнимо?
  -Нi, я не прошу цього, ще чотири роки i його опустять. За борги, його здали в рабство батьки, так багато хто робить. Вiйни вже давно не було, дiтей у всiх багато з кожного особливий податок i вiддають в оренду, щоб розплатитися. - пояснював хлопчик.
  -Що нам до цього! - розiрвав презирливо скривив губи.
  -Ми ще дiти, але мiцнi, а в них термiнова робота не вистачає людей, адже почалася вiйна. Я i один iз вас попрацюємо одну змiну, а решту пустять стражник у мiсто. Якщо за цей час решта повернуться, то тимчасових трудяг вiдпустять додому. - Семiк благаюче подивився на Розорвiрова, якого вiн вважав головним, незважаючи на всю ошатнiсть i представництво Ласки.
  Лихо вишкiрився.
  -Схоже, нас тримають за iмбецилiв. Краще прорвемося з боєм, хiба немає iншого способу перекинутися через стiну.
  -Досить вбивати. Я попрацюю разом з ним, а ви поки проникнете в мiсто. Ми й так уже в цьому свiтi наруйнували до-чортикiв, треба хоч щось корисне зробити. - встряв Володимир.
  -Ось як, йди, працюй, альтруїст, святоша мокроносий. Зрозумiло, чому ви люди нашi раби. - лихо навiть махнув кулаком ледь не торкнувшись обличчя приятеля.
  Тигров хотiв його вдарити, але стримався:
  - Слабкiсть людей це i моя слабкiсть!
  - Може, воюєш зi мною, адже ти тепер сильний! - лихо знову крутнув кулаком бiля носа Володимир.
  - Нi! - Хлопчик iз Землi був твердий. - Я зав'язав iз насильством!
  Справдi, де вони не пройдуть усюди проблеми, треба хоч якось заспокоїти совiсть. Дозволилося надзвичайно очевидно. Глава варти не обдурив, залишивши двох, пропустив Лихо i Ласку в мiсто, хоча остання виглядала дуже помiтно. Грубо помацавши рельєфнi м'язи Тигрова, багато одягнений здоровань задоволено шморгнув:
  -Як камiнь, мабуть сильний, загартований хлопець. Якщо добре працюватимеш, не будемо тебе бити.
  Хоча Семiк був теж крiпаком, порiвняно зi скульптурно-рельєфним Володимиром, здавався майже увальнем. Тигров працював з ентузiазмом, мабуть, навiть iз зайвою запопадливiстю. Через нього батоги перепадали й iншим рабам, бо вони здавалися лежнями. Коли повели на обiд, то змусили ретельно помитися в струмку, гiгiєна понад усе. Годували вiдносно непогано, клiмат майже екваторiально м'який, земля як пух. Урожай знiмати можна цiлий рiк, мабуть, навiть надвиробництво сiльськогосподарської продукцiї.
  -Це i мiй брат. - прошепотiв Семiк.
  М'язистий чотирнадцятирiчний хлопець зi стомленим не за вiком сумним з великим синцем пiд оком обличчям пiдняв коротко острижену голову. Здивувався:
  -Ти Що тут робиш?
  -Найнялися на пiдробiток братик. - посмiхнувся Семiк.
  -Ви iдiоти, вас затаврують i будуть тримати до повнолiття i то якщо не закортить потреба в рабах. На пiвднi з'явилося нове царство, де охоче купують нас. - Хлопчик понизив голос i майже пошепки промовив. - Вкрай рiдко тимчасовi невiльники пiсля закiнчення повертаються назад. Зазвичай їм ставлять у провину, що недостатньо працювали, або зухвало господарям, або навiть невиконання трудової норми, яку визначають за бажанням господарiв. I термiн нараховується за новою, а то й зовсiм назавжди в ярмо.
  Iнший хлопчик пiдтвердив, показавши слiди прочуханки на широкiй спинi:
  - Ось це i на вас чекає.
  -Не хвилюйся, ми якщо що, втечемо i звiльнимо всiх вас. - промовив на пiвголоса Володимир.
  -Дитячий белькiт, бачиш трикутник на плечi, це тавро тимчасового раба. Провести ще одну межу, i ти раб на вiки. - Хлопець тихо додав. - Тут ще не саме пекло, свiже повiтря, нормальна їжа, а робота хоч i важка, але ми до неї привченi майже вiд народження. Витримуємо та можемо жити довго. - У голосi хлопчаки проступили нотки страху - А якщо переведуть у копальнi, де моторошний сморiд вiд смолоскипiв i випорожнень, а мiсцях глибше отруйнi випаровування, то найсильнiший i живучий невiльник бiльше двох рокiв нiколи, не протримається, бiльшiсть помирає в першi тижнi i мiсяцi , так що для поповнення вибулих вiдправляють у копальнi неслухняних рабiв. I до речi у дiтей там шанс виявитися вищим, нiж у дорослих, дуже маленьким легше пересуватися або штовхати вiзок по вузьких шахтах i штольнях.
  Хоча Тигров i розумiв, що цей хлопчик правий, але був цiлком спокiйний. У членистоногою мавпи-садиста, рабство було важче, нiж на поверхнi, а в рудниках i шахтах з їхнiми лабiринтами рiзних ходiв i нiр, вiн iм'я надлюдськi здiбностi завжди зможе звiльнитися вiд кайданiв, i пiти. Звiдки впевненiсть? Гiперплазмовий комп'ютер як на жорсткий диск записав йому в мозок програму орiєнтацiї у рiзних пiдземеллях та найхитрiших лабiринтах.
  Коли їм випалювали тавра, бiль вiдчувався, ослаблено, нiби в заморозку, Володимир навiть не скривився, а ось свiжоспечений невiльник Семiк скрикнув, неприємно коли шкiру гладять розпеченим залiзом. Для нього змiна явно затяглася, його змусили працювати i в наступну чергу, причому на найважчiй дiлянцi. Нагорода за трудовий iнтерес, право на понаднормову роботу i сумiш дармової, пiдгнилий овочевої та фруктової бурди, яку за такого щедрого клiмату i так не куди подiти. I лише коли на короткий час усi свiтила зникли за обрiєм, дозволили трохи поспати. Iншi дiти-раби зловтiшалися, де знайти ще такого дурня, сам влiз у важке ярмо. Тигров, проте, навпаки вiдчував себе щасливим, навiть удари батогом були для нього втiхою. Тяжко гаруючи, вiн чинив обряд спокути за численнi вбивства, немає просто доброму вiд природи серцем пацану, нести все це в душi. I якщо м'язи злегка тремтiли вiд втоми, порада почувала себе набагато спокiйнiше.
  Лихо та Ласка тим часом обмiрковували штурм смугастого чорно-червоного палацу архiгерцога. Лобова атака була надто ризикованою, тут однiєї варти кiлька тисяч бiйцiв. А в самому мiстi вiйськ понад сто тисяч, не рахуючи бойових монстрiв.
  -Один винищувач i всiх в антисвiт. - хихикнула Марсов.
  Лихо то стискав, то розтискав кулаки.
  -Може використовувати свiй божественний авторитет.
  -А як ми їм доведемо? Знову дозволимо себе втикати стрiлами. Телебачення тут немає, а тобi дикун вони не повiрять! - Ласка не доречно показала мову.
  -А Ти вже така крута. Якби у нас було силове поле, i важкi променемети, ми б усi дванадцять веж зрiзали променями. Втiм, у нас ще є заряд, з гуркотом лупанем i вони розбiгуться. - Лихо був налаштований дуже по-бойовому.
  -Ти iонiзувався. Це велике мiсто, якщо ефект дикунського страху та панiки не спрацює, нас зацькують як щурiв. - Логiчно помiтило дiвчисько.
  -Що ти радиш, вiдступити та здатися? - Лихо всiм своїм виглядом показав крайнiй ступiнь зневаги.
  - Нi. Розвiдати та знайти вразливi точки.
  На вулицях великого мiста було багато народу. Тут видно, бiльше бiдноти та бруду нiж у першому мiстi. Дивишся, бачиш жебраки, калiки, хворi, втiм це є в будь-якому населеному пунктi, тiльки тут набагато сильнiше, впадає у вiчi. Хоча в цьому свiтi все ж таки старiють не так помiтно i кидають у вiчi, як у земному середньовiччi. Вказує вплив стародавнiх генетичних модифiкацiй людських. Але воно з поколiння в поколiння слабшає, i на жаль видно плачевнi результати деградацiй. Вказавши на зморщених, згорблених старих Лихо, не втримався i голосно промовив:
  -Яка потворнiсть. Зiм'ятi опудало жалюгiдна пародiя на велику расу. Ну, ти сама подивися, хiба нашi жiнки дозволять собi так потворно виглядати.
  -Лiхо це атавiзм, примiтивний рiвень дегенерацiї. - Ласцi i самiй було дуже гидко на цю гидоту дивитися.
  -Що ти говориш? - скривився, не зрозумiвши Лихо.
  -Вiн не має нашої покращеної генетики, з надрегенерацiєю. Тому безволосi примати покалiченi та пом'ятi. Поспiвчувати старим дикунам. - поблажливо заявила стелзнака.
  -Такi потвори, не мають права бути схожими на нашу величезну нацiю. Коли ми прорвемося до своїх братiв, цю вiдсталу планету буде зачищено! - Лихо знову став сiдати на кiн, кажучи непробачно голосно.
  Їхнi малозрозумiлi вигуки привернули увагу людей. Почулися голоси обурення. Хтось прокричав.
  -Божевiльнi юродивi!
  -Навiщо ти привернув увагу! Краще анiгiлюємося. Виходь на рiвень камуфляжу. - крикнула Ласка, забувши, що замаскуватися, може тiльки вона одна.
  Лихо проте не знайшов нiчого кращого, як врiзати ногою з розвороту найближчому вартовому. Удар припав у груди i злегка оглушив дитинку. А ось мiнi-солдату не пощастило, його гола п'ята потрапила в гострий шип, що стирчить iз нагрудника. Бiль злегка протверезив Розорвiрова, i вiн встиг щукою юркнути в натовп. Оскiльки стражник не одразу зчинив крик, дiти встигли пiти на безпечну вiдстань. Ласка злегка заїхала у вухо своєму приятелю.
  -Постiйно лiзеш на рожен, тебе треба здати в рабство. Хочеш, щоб ми безславно загинули.
  -Цих примiтивних тварин, ми ще маємо побоюватися! - Хлопчик був дуже злий.
  -Краще подумай як проникнути в замок та пiдземне вузолище. Нам Лихо, доведеться спускатися саме в пiдземелля, не стануть в'язнiв утримувати в царських покоях. - Ласка вказала пальцем униз. I тихо не зовсiм доречно ласкавим тоном, додала:
  -Розбудемо одяг та документи. Пройдемо як слуги чи гостi. Потiм загубимося в коридорах та вниз, для наших навичок це реально. У мене є мiнi-комп'ютер, я його в аптечцi ношу, сам знаєш стандартний набiр, прорахуємо на ньому правила вiйни та хитростi.
  Однак мiнiатюрний кiбернетичний пристрiй не подавав ознак життя. Лучемети також на нулi, виглядом пiдсiли, витрачаючи ультраструм на непотрiбнi iгри. Ех легковажне дитинство!
  -Плазмодракон менi в щелепу, доведеться дiяти на свiй страх та ризик.
  Перша спроба була на диво примiтивною по виконанню, пара ударiв у малолюдному мiсцi по головi i дiти, що пiдходили за розмiрами, були нейтралiзованi. Однак, схоже, це були слуги найнижчого рангу, i гидлива Ласка вимагала дезiнфiкувати одяг. Лихо, зрештою, плюнув i заявив, що цей план не годиться i краще, проникнути в замок нелегально. Завдання ускладнювало те, що окрiм численної охорони пiдступи до палацу охороняли Танко-Тигри та дрiбнiшi Бульд-лемури.
  -Срежем кiлька рокiв лазером, почнеться панiка i пiд шумок пролiземо в замок.
  -У нас тiльки один заряджений лучемет, а перебування тут може затягнутися, витрачати на тварин останнiй козир. - заперечила Ласка.
  -Нi, у тебе є ще гамма-пiстолет. Наскiльки пострiлiв у нього заряд? - примружився Лихо.
  -Цей може писати дуже довго. Не знаю точно, можливо кiлька годин найфорсованiшого вогню i в десятки разiв бiльше спокiйного. З точки зору енерговитрат, гамма-зброя багаторазово перевершує в економiчностi лазерну i трохи гравiо-лазерну. - заявила Ласка.
  -Вiддай його менi! Вирубаємо сторожових тварин, а людей обдурити не завдання! - Запропонував Розiрвати
  Ласка не стала заперечувати. Вирiшено, що оптимальним варiантом буде вести вогонь з дахiв. Слiд вибрати позицiю, невидиму з високих майже стометрових стiн замку та ще вищих веж. Розiрвiров висловив iдею.
  -Добре, обзавестися мотузками. Володимир розповiдав, що таким чином у давнину арканили ворогiв.
  -Я знаю, завантажений у мозок iнструктаж - ведення бойових дiй з використанням пiдручних засобiв в умовах вiдсутностi сучасної штатної зброї. - механiчно сказала Ласка.
  -А кидати петлю, ти вмiєш? - скривився Лихо.
  -Мене не вчили! - чесно вiдповiла дiвчинка.
  -Мене теж, яка помилка! - Хлопчик насупився.
  -Нам всього по сiм циклiв. Ми й не повиннi, всi вмiти у примiтивних бойових дiях. - Ласка струснулась.
  -Добре, згоден, не все вiдразу. По кiльцях кидати я вмiю, не суттєва рiзниця. - Лихо в одному стрибку, зiрвав дахи мотузку.
  -Я теж вмiю, може, закинемо на зуб стiни? - запропонувала войовниця, без хитрих витiвок добуючи собi аркан.
  -Спочатку усунемо монстрiв.
  Посiвши позицiю, Лихо вiдкрив вогонь на поразку. Гамма випромiнювання привело Танко-тигрiв на сказ. Зазвичай слухнянi звiрi розбiглися мiстом. З пащ текли кривавi слини, гарна п'ятиколiрна смугаста шкiра вкрилася бульбашками, i шматками падала з величезних м'язистих тiл. У мiстi почалася страшна панiка, великi та дрiбнi звiрi рвали людей сотнями. На придушення розлючених тварин було кинуто тисячi лицарiв, закутих у важку броню. Величезнi тварини з шаблями-кликами кидалися на лицарiв, розриваючи i терзаючи як людей, так лосiв та оленiв. Зазвичай закутi у важку броню воїни надавали перевагу бiльш потужним лосям. У бою роги непогана пiдмога. Два лицарi в позолочених латах були меншi за iншi, але на єдинорогах. Зважаючи на все це, були дуже знатнi дворяни.
  -Дивися Лихо. Якi вони маленькi, певне, принци. I лати якраз нам за розмiром. Дай ласо, ми їх зааркано. - запропонувала зрадiла несподiваним везiнням Ласка.
  -Променисто! Виберемо момент, коли їх втратить iз виду. - Лиха пiдкрадався нiби iндiанець.
  Довго чекати не довелося. Один iз поранених Бульдо-лемурiв, зумiв, обламавши спис i перекусивши переднi ноги єдинорогу. Маленький позолочений воїн упав, а його товариш спiшився i спробував витягти товариша. Iншi були надто захопленi сутичкою. Величезний Танко-тигр, незважаючи на те, що кiлька копiй проткнуло його тушу, пiдстрибнув i, обламавши списи, повалив найближчих лицарiв. Iншi дружно накинулися на розлютовану чудовисько. У цей час навiть не враженi випромiнюванням Танко-Тигри кинулися в бiй залученi дурманним запахом кровi, тому момент був пiдходящим. Самовпевненому Лихо накинути ласо вдалося лише з третьої спроби, а Ласка впоралася з другою. Лицарi були досить важкi i мотузки трiщали, рiзали шкiру, але на щастя вдалося все ж таки затягнути полонених на дах. Розiрвiров рiзко вдарив щiльного лицаря по обличчю, пишний чудернацький шолом злетiв, вiдкривши лисiючу голову.
  -Дивися це не принци, а дорослi коротуна, та ще з потворними вiниками на обличчi! - розчаровано рикнув мiнi-солдат.
  -Типовi карлики, ми це вивчали у роздiлi клiнiчнi аномалiї. - гидливо плюнула на бранцiв дiвчинка.
  Другий коротун-лицар кинувся в атаку. Ласка з не дiвочою силою вдарила ногою в пах. Хоча там i стояла металева пластина, нападник зупинився i скрючився надто чутливе мiсце та сильний удар. Противник Розорвiрова був лише трохи оглушений i на автопiлотi спробував заколоти зухвалого хлопчика кинджалом. Удар пальцями в очi, паралiзував нападника лицаря. Потiм точне влучення в шию остаточно вивело його з ладу. Ласка дзвiнко крикнула.
  -Не допомагай менi, цей мiй тренажер.
  Коротун пискливо як неналаштована скрипка завив.
  -Маленька погань, мiй меч тебе прикiнчить!
  Дiвчинка метеликом запурхала по даху, спритно ухиляючись вiд меча низенького лицаря. Потiм мiнi-боєць у спiдницi перейшла у контрнаступ. Її удари були подiбнi до стрибкiв пантери. У карлика злетiв шолом i пролунав хрускiт зламаних шийних хребцiв.
  -Погодься красиво!
  Юна войовниця заспiвала;
  Пурпурне сузiр'я Всесвiту дарує щастя,
  у безкрайньому свiтобудовi вам не знайти прекраснiше!
  Лихо перебив подругу;
  -Одягаємо лати i на єдинорогiв. Вони мають герб, отже, цi малорослi козли, титулованi!
  Через пiвгодини переодягнутi в шикарнi лати дiти мiнi-солдати вже були у розкiшному палацi. Тут панували надзвичайнi пожвавлення, всюди снували лицарi, воїни, озброєнi слуги. У головному тронному залi також було повно людей - переважно знатних вельмож. А ось i сам Архiгерцог де Грант, пихатий дитинка з довжелезною вогненно-рудою бородою, вкритий коштовностями як королiвська ювелiрна крамниця.
  -Граф лiвий Камi та Правий Цамi. Я радий вас бачити! Сподiваюся, ви привели свої вiйська? Чирiзхан погрожує всiм нам.
  Наслiдуючи писклявий голос колишнього власника обладункiв, Ласка вiдповiла:
  -Звiсно. Ми оголосили тотальний заклик. Якими є останнi новини з бойового фронту?
  -Граф, де ви нахопилися таких вчених слiв. Не дуже хорошi, вже є першi суттєвi втрати, багато феодали вагаються. - вiдверто заявив Архiгерцог.
  -I ми теж у сумнiвi. - заявив iмiтуючи карликовий неприємний тембр голосу Лихо. - Чому почалася вiйна?
  -Ну, полон Алiмара де Децибела лише привiд. Ви це знаєте, Чирiзхан хоче влади над усiм свiтом. - впевнено заявив Архiгерцог.
  -Вважаю, не велика рiзниця мiж вами. Покажiть нам, через кого почалася вiйна. - Лихо як i властиво крутим хлопчикам одразу взяв бика за роги.
  -Навiщо вам це? - насторожився Архiгерцог.
  Ласка втрутилася розмова, по-дитячому нехитро ляпнув:
  -Елементарно цiкаво. Хто цей iндивiд, що став антипозитроном розбрату?
  Герцог пiдозрiло глянув на гостей. Йому не подобалася подiбна цiкавiсть, i дуже вченi слова. Може, вони теж хочуть знайти скрижалi? Замовляють зуби, косять пiд дурнiв, або мудрецiв, що з'їхали з глузду. А якщо й так, то без Архипапи їм нiчого не прочитати.
  -Якщо хочете, я вас проведу до гостя. Треба бути обережними iз запитами, але панове дайте лицарське слово та клятву на свастицi - що ваша рать приєднатися до моєї армiї. - Де Гранд не подав вигляду, що в чомусь запiдозрив гостей.
  - Потiм, слово лицаря коштує дуже дорого, щоб розкидатися. Можу лише дати гарантiю, мобiльнi бiоплазмовi сполуки Камi та Цамi на тебе не нападуть! - Згадуючи кiбернетичний вiдеоролик ляпнув Лихо.
  Як дивно виражаються. Може, у них шоломи заклинили. Тим краще божевiльнi не такi небезпечнi.
  У пiдземеллi лiлового Замку архiгерцогський кат висловлював вiдверте невдоволення. Його товстi руки тремтiли, i кулаки стискалися i розтискалися:
  -На якiй пiдставi ви пан кардинал його забрали?
  -Є наказ Великого i Пресвятого Гiдеєммського Архипапи. Бачиш священну буллу. - Кардинал уже втретє пхав свиток пергаменту з печаткою пiд нiс тупуватий на вигляд катувальнику.
  -Це моя жертва, наше право ... - М'ясисте з похилим лобом горили обличчя амбала-ката невдоволено тремтiло. Маленькi очi висловлювали досаду.
  -Що ти мелеш, ти всього лише iнструмент дiзнання, знай своє мiсце, якщо не хочеш сам стати жертвою. - Кардинал, худорлявий i високий на зразок злого Дон Кiхота, отруйно шипiв, i будував страшну пику.
  -Ви хоча б повiдомили де Гранта. - знiтився масивний громила.
  -Немає потреби, раз є булла i право ордену вогненної свастики. Що за ступа у тебе в руках димиться? - Кардиналу гидливо зморщився, вiд неприємного запаху гару.
  -Це я Алi гостинець приготував, гарячих вугiльцiв. - брязнув Амбал, iз серйозним тоном.
  -Урод, розумово вiдсталий примат, Алiмар принц кровi, а вiд вугiлля залишаються пухирi. - Кардинал не на жарт розлютився. - Ти видно хочеш, щоб усi бачили слiди твоїх допитiв, створити нам новi проблеми?
  -Я у своїй справi фахiвець, хоч i не вмiю нi читати нi писати. - Велетень з животом до якого можна було б запхати цiлком барана гордо вимовив. Ось крiм традицiйних методiв та безслiдних тортур, я таку машину винайшов. Краса!
  Грубий стукiт у товстi дверi перервав розголошення катувальника-професiонала. Архiгерцог, два лжеграфи та дюжина охоронцiв увiйшли задушливе мармурове примiщення. Кардинал, що скидав на богомола в триколiрнiй мантiї вищого божества i свастикою на ланцюжку, здався Лихо дуже комiчним. Ще б дорослi мали бути зацiкавленими великими i мускулистими, а козяча борода атавiзм дикуна. Жирний, неосяжний кат iз п'ятьма тремтячими, щетинистими пiдборiддями нагадував бiйця Суммо. Пузо катувальника покривав червоний, шкiряний фартух, а руки товщi стегна буйвола i аж нiяк не з одного сала.
  -Де в'язень? - без зайвих передмов крикнув нахабний Лихо.
  Тупа пика катувальника скривилася, хоча в принципi кривити настiльки дегенеративної фiзiономiї далi нiкуди.
  -З'їли! - Настала безглузда вiдповiдь.
  Вловивши загрозливий жест, кат спiшно видужав:
  -Забрали святi отцi! Вiдвезли до Архiпапи до Гiдеємма.
  -Наздогнати i зупинити, повернути! - Лихо наказував так, нiби вони i є реальним правителем планети.
  Кардинал зневажливо пирхнув:
  -Пiзно. Його вивели через пiдземний хiд, i посадили на пацюка-летуна. Швидше за нього нiхто не може лiтати.
  -Дурностi будь-який iмперський винищувач в мiльйон разiв швидше за ваш птеродактиль. - гаркнула Ласка i зробила крок уперед.
  Тряхнувши животом, кат зморщив найсолодшу фiзiономiю:
  -Ви я бачу вченi люди, i зможете гiдно оцiнити мiй винахiд машину дiзнання.
  -Навряд нас здивує, але це цiкаво. Та герцог ми поїдемо до вашого Архипапи, бiдне нещасне мiсто Гiдеєм дiстанеться йому. - вишкiрився барсом, що втiм пiд забралом зовсiм непомiтно, а значить i позбавлено сенсу Лихо.
  У сусiдньому примiщеннi пахло кров'ю, перцем, паленим м'ясом. Кряжистi помiчники в червоних балахонах зловiсно шепотiли. Щось середнє мiж ткацьким верстатом та веретеном - займало центр примiщення.
  -Ось тут просто, третя шерсть, i пергамент спайується на цi кульки. А потiм, з'єднуючись голками, i iскри сиплються. Якщо двi голки в язик встромити, а ще двi у вуха i покрутити ручку, то очi вилiзуть i загоряться як лампочки. Особливо гарно свiтяться у темрявi, сльози капають, iскрять, приголомшливi вiдчуття i жодних слiдiв. Ха-Ха-Ха! - Кат реготав, нiби й справдi смiшнiше нiчого й бути не може.
  -Примiтивний електрошокер на електростатичному принципi. Тертя накопичує заряд на найпростiшому конденсаторi у виглядi кульок. -Вставила вчена Ласка.
  Мучитель ласкаво з отрутою в голосi промовив:
  -Може, знiмiть шоломи мiлорди-поклони. Тут спекотно, дибу зовсiм недавно розiгрiвали
  -Нi, нам не жарко. - Рикнув Лихо, хоч насправдi й справдi, в обладунках парило як у саунi.
  Архiгерцог пiдiйшов до кату, тупа голена фiзiономiя була пiдозрiло хитра i люб'язна.
  -Що ти приховуєш кат?
  Той спокiйно та дуже плавно повернув важiль на веретенi.
  Лихо та Ласка, раптово вiдчули, що пiд ними немає статi. Сила гравiтацiї понесла їх униз. Чисто рефлекторно мiнi-стелзан встиг шпурнути короткий меч у товстий живiт ката. Меч пробив здоровене пузо в тому самому мiсцi, де пiд фартухом (вiн одразу ж луснув) красувалася наколка десятирукий краб родовий герб архiгерцога. Фонтан густої кровi заляпав костюм та обличчя вельможi. Мучитель хрипiв, насилу видавлюючи слова та багрянi бульбашки. Голос можна було розiбрати на превелику силу:
  -Я впiзнав їх, здогадався iнстинктом досвiдченого дiзнавача. Це дiти-демони, про якi ти чув. Жаль, не доведеться менi, дивитися в сяючi i блискучi вiд болю i струму очi, катуючи таких солоденьких пташенят.
  Дулупула де Град стара кричати якомога голоснiше скомандував:
  -Трубiть на сполох, варту в пiдземний тунель. Боги та демони вiд падiння на гранiт не вмирають!
  Над замком залунали великi мiднi горни i почувся тупiт безлiчi рицарiв i ратникiв, що бiжили, простiше. Кат швидко слабшав. Кардинал, щось скоромовкою лопотав, упущений смолоскип пiдпалив парчову тогу Архiгерцога, змусивши несамовито верещати вiд дикого болю вельможу. Пiд звуки безладної пiснi шеренги бiйцiв спускалися до пiдземелля. Було видно, що вони спiвають швидше вiд страху, все ще побоюючись невiдомих демонiв, нiж надлишок бойового ентузiазму;
  Вiтер розвiє сизий туман,
  Ангел розколе фортецю злих хмар!
  У полi залитий ратною кров'ю курган,
  Лайка висвiтлює рожевий промiнь.
  
  Мила плаче в скорботi чоло,
  Пальцi плетуть машинально вiнець.
  Будемо ми, разом стане свiтло,
  Нашим стражданням незабаром кiнець!
  
  Батькiвщину наше свiтло осяяло,
  Дружно билися загиблий - живий,
  Боже вiддай нам лютi, сил.
  Ми переможемо, захистимо рiдний край!
  
  Вiримо повернутися брати з вiйни,
  Хоч обiйшлася нам дорогою цiною.
  Адже перед богами всi ми рiвнi,
  Обов'язок виконувати - перед великою країною!
  Далi буде....
  Коментарi, якi можна пропустити чи посмiятися над своєрiдним гумором;
  -У Супербойовику з кожною серiєю, чим далi, нiж крутiше!
  -I Коли мене вб'ють?
  -Ти Безсмертний! Житимеш, доки збори не впадуть!
  "Останнiй герой" Арнольд Шварценеггер.
  _________________________________________________________
  -Чому розпався СРСР?
  -Там Не було сексу!
  -Отже, у Пурпурного сузiр'я є майбутнє!
  
  -Яка рiзниця мiж лiтературною зiркою та тiєю, що на небi?
  -Та, що лiтературну зiрку можна погасити простим каменем!
  
  -Яка рiзниця мiж письменником-початкiвцем i знаменитим?
  -Початкiвець хоче створити найкраще у свiтi творiння, а той, хто має популярнiсть, то за яке платять грошi!
  З сайту вiдгукiв про Романа "Армагеддон Люцифера!"
  Все ще тiльки починається твiр, тiльки набирає розгiн, динамiку крутостi, попереду новi неймовiрнi фантастичнi пригоди навiть для фантастики. Раптовi непередбачуванi повороти сюжету. Грандiозна битва вiдбуватиметься по всьому всесвiту та в iнших нескiнченних гiпер-мега-всесвiтах. У масштабах безпрецедентних для людської фантастики! Поспiшайте придбати продовження серiалу - новий роман "Вiдмичка пекла!" Вас надалi чекають неповторнi вiдчуття!
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"