Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Гулiвер i боса вiконтеса

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Гуллiвер, який знову став вiчним хлопчиком, здiйснює подвиги i показує свою мудрiсть i генiальнi вислiв. Разом з ним босонiж по гострому каменю тупотить вiконтеса, чиї бiднi, засмаглi нiжки з честю витримують суворе випробування.
  Гулiвер i боса вiконтеса
  АННОТАЦIЯ
  Гуллiвер, який знову став вiчним хлопчиком, здiйснює подвиги i показує свою мудрiсть i генiальнi вислiв. Разом з ним босонiж по гострому каменю тупотить вiконтеса, чиї бiднi, засмаглi нiжки з честю витримують суворе випробування.
  . РОЗДIЛ Љ 1.
  Колишнiй капiтан i прославлений мандрiвник, що став юним тiлом, прокинувся.
  I ось йому довелося знову тупотiти босими, дитячими нiжками по гострому каменю дороги в напрямку порту.
  Дiвчинка зi знатного роду взяла i злiзла зi свого єдинорога.
  I пойшла разом, знявши з себе прикрашенi коштовними камiнчиками сандалiї.
  При цьому вона помiтила:
  - Потрiбно щоб ступнi на ногах не ставали м'якими, а були якомога жорсткiшими i мiцнiшими!
  Хлопчик Гулiвер кивнув:
  - Це дуже мудре зауваження! Але якщо чесно говорити, у нас у Британiї бажання вiконтеси ходити босонiж, здалося б дуже дивним!
  Дiвчинка у вiдповiдь заспiвала:
  Вся земля теплом зiгрiта,
  I по нiй я бiжу босонiж.
  Я хочу, щоб було лiто,
  Не затягнеш у кучугури силомiць!
  Хлопчик-капiтан погодився:
  - Та влiтку набагато краще! Так приємно коли свiтить сонце, i переливаються у променях кучугури!
  Тут Гулiвер видужав:
  - Я хотiв сказати перлиннi росинки на травi!
  Дiвчинка засмiялася i заспiвала:
  - Роса, роса, роса, роса,
  Дзижчить як рiй оса!
  I одразу додала:
  - Нi! Це нi до села, нi до городу!
  Гулiвер погодився:
  - Та нi до села, нi до городу! Але в будь-якому випадку ми з тобою здорово, заспiвали.
  Дитячi нiжки хлопчика за нiч пiдбурили, i крокувати тепер було вже не так боляче, як учора.
  Настрiй також пiднявся.
  Гулiвер зазначив:
  - Ось справдi чого я не зрозумiю, навiщо вам раби?
  Вiконтеса зневажливо пирхнула:
  - А що тут незрозумiлого?
  Хлопчик серйозно зауважив:
  - Ви вiчнi дiти, адже у вас хороша витривалiсть - можете i самi працювати!
  Дiвчинка розсмiялася i прочiрикала:
  - Топни права нога,
  Махнi ручцi лiва.
  Добре на свiтi жити,
  Нiчого не роблячи!
  Гулiвер заперечив:
  - Нiчого не роблячи нудно!
  Вiконтеса хихiкнула i вiдзначила:
  - Виходили з хати,
  Здоров'янi жлоби...
  Хлопчик запитав:
  - Ну, i що з того?
  Дiвчинка вiдповiла:
  - Порубали всi дуби,
  На труни!
  I як вiзьме ця вiчна дитина i розсмiяється. Та це дуже здорово.
  Гулiвер спитав у вiконтеси:
  - А ви буваєте серйозною?
  Дiвчинка заспiвала:
  У жартiвливому королiвствi,
  Так давно повелося...
  Нiчого, як вiдомо -
  Не буває всерйоз!
  Хлопчик з усмiшкою вiдповiв:
  - Так, я це розумiю! Вiчне дитинство i в розумi, i в тiлi!
  Вiконтеса помiтила:
  - Буття визначає свiдомiсть!
  Гулiвер енергiйно кивнув своєю дитячою головкою:
  - Важко не погодиться! Ось зараз, я себе, принаймнi, фiзично вiдчуваю дуже добре i бадьоро. I навiть збитi пiдошви в дитячому тiлi так швидко грубiють, i стають мiцними та мозолистими, що вже не болять, а навпаки крокувати стало навiть приємно.
  Дiвчинка енергiйно кивнула i помiтила:
  - Я можу на цю тему заспiвати!
  Хлопчик-капiтан згiдно кивнув:
  - Звичайно ж, заспiвай! Ми будемо дуже радi!
  Вiконтеса з великим почуттям та задоволенням заспiвала;
  У свiтi новому дива,
  Немов це у кольорi казка...
  Тут така краса,
  Не знайти ваду указкою!
  
  Ну а якщо новий день,
  Над Землею настає...
  Значить нам вставати не лiньки,
  Круче у свiтi не буває!
  
  Буде у славi нове свiтло,
  Де дерева як цукерки.
  Станемо ми зустрiчати свiтанок,
  У вiчному щастя нашi дiтки!
  
  Настає нове столiття,
  Цей край такий чудовий...
  Буде щаслива людина -
  Проходячи шлях небезпечний!
  
  Так планета розквiтне -
  Скоро стане пишним раєм.
  Вiдкривай переможний рахунок,
  Буде свiт променистим травнем!
  
  До чого ж добре,
  Якщо сонце яскраво свiтить...
  Дятел свердлить долото,
  Всiм чудово на планетi!
  
  Як все весело у нас,
  Щастя повна долина...
  Буде вiр розквiту годину,
  Золота середина!
  
  Хто б зробив нашу долю,
  Дуже доблесним гарним...
  Якщо буде передiл,
  То ти стань бiльше сили!
  
  Не опустимо ми голову,
  Спину гордо випрямляючи...
  До млинця олiя, сир,
  Враз господиня додає!
  
  Так що буде щастя, знай,
  I свiтло з Iм'ям Сварога...
  Справжнiй стане рай,
  Помолилися люди Боговi!
  
  Господь дав одну вiдповiдь:
  Треба в радостi працювати...
  I тодi прийде привiт -
  Висвiтляться яскраво обличчя!
  
  Ось дiвчисько босонiж,
  Осiдлала черепаху...
  Треба врiже кулаком,
  Наганяючи масу страху!
  
  Де трапляється пожежа,
  Ну, а де багаття палає...
  Нищiвний удар,
  Ворог жорстокий нападає!
  
  Не вороговi ми не здамо,
  Такого вважай прагнення...
  Розправляє херувим,
  Крила та ворогам прощення!
  
  Скаже, скоро буде те,
  Що перемогою називають...
  Цирк буває Шапiто,
  I часом собаки гавкають!
  
  Скоро стане як у раю,
  Свiт весь зробимо красивим.
  Ладу я дякую -
  Златом свiтять херувими!
  Хлопчик Гуллiвер заляпав у долонi i з захопленням промовив:
  - До чого чарiвно! Оце поезiя! I голосок у дiвчинки просто диво!
  Дiвчинка скромно вiдповiла:
  - Це дар богiв! А взагалi, що подаровано, щось не цiнується!
  Хлопчик знову помiтив:
  -З цим важко не погодиться! Але в будь-якому випадку, ми не дiти з досвiду та життєвих знань!
  Вiконтеса посмiхнулася i запитала:
  - А ти можеш довести, що ти вже не дитина? Причому, саме з розуму та знань!
  Хлопчик Гулiвер кивнув:
  - Звичайно! Я це можу i, звичайно ж, хочу!
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i проревела:
  - Так давай, доведи прямо зараз!
  Хлопчик взявся з люттю i азартом викидати iз себе крилатi афоризми;
  Побачити супротивника перемогти наполовину, залишитися невидимим самому - перемогти повнiстю!
  Шампанське перемоги, розпивають лише на трьох воїнiв; доблестi, мужностi та честi. Втiм, на вiдмiну вiд людської гулянки, четвертий приятель - удача, аж нiяк не зайвий!
  З усiх неприємностей найнешкiдливiша смерть, бо вона нiколи не повторюється i пiсля неї гiрше не буває!
  На вiйнi гостро вiдчувається рутина вiд притуплення почуття небезпеки!
  Добре лiтати, коли париш над нiкчемами - куди злетiти вiд стусану пiд зад!
  Хто лiтає, використовуючи паливо гiрких людських слiз, пролетить у своїх солодких мрiях!
  Дотепна критика - краще за тупi славослiв'я!
  Людина нi за якi грошi не хоче потрапити в дiрку, за винятком Лона Венери! За це вiн готовий доплатити i навiть вiддати останнє!
  Впустити престиж не бояться тi, у кого нiколи не впаде гiднiсть!
  Хто не спiває в годину випробувань, завиє, коли зрозумiє, що страждав даремно!
  Мовою можна перемолоти все, крiм каменiв недорiкуватостi та каменю тупостi!
  Жiнка лань - добре, чоловiк олень - погано!
  Олень вiдрiзняється вiд лося, тим, що першого гальмує другий, а видобуток дiстається лисицi!
  Справжнiй воїн повинен мати вдачу звiра, але не iнтелект тварини!
  У свiтi вовкiв, на мiсце лева, зазвичай мiтять шакали!
  Хочеш, має мiцний удар, що укладає ворога, не бий, лежачи на диванi байдики!
  Найсильнiший удар, у кого патрiотизм не по барабану!
  Вiдбиваю з ворога, роблять тi, у кого мiзки не вiдбитi, а очi не залитi!
  Перемагати можна i числом, а користуватись плодами перемоги, тiльки вмiнням!
  Егоїст не бажає пасувати, обов'язково рятує перед проблемою!
  Атакуючи звичайно є ризик поразки, але зазнаючи атаки, ти вже програв!
  Не ходи хлопчина лiворуч, будеш у ямi, навiть якщо, по сутi, маєш рацiю!
  З косими руками не вiдкосиш, вiд старої з косою!
  Краще бути Остапом Бендером, нiж бiдним бовдуром!
  Хитрiсть не завжди збагачує, але нехитрость руйнує напевно!
  Лис у людськiй подобi, не завжди яскравий шубою, але завжди темний намiрами!
  Свiтла душа, як правило доводить тiло, до похоронної блiдостi!
  Осел може сидiти на тронi, але не змусить стати на колiна!
  Не той лев, хто голосно реве, а той, хто сильно кусає та мiцно б'є!
  Не треба палити будинок, борючись iз мишами. Не варто перетворювати країну на концтабiр - прагнучи перемогти корупцiю!
  Iнтуїцiя - це, звичайно, зрадник, але не в твоєму станi!
  Не бiйтеся розумного шахрая - бiйтеся чесного дурня!
  Хто славить тирана, заспiває пiвнем на нарах!
  Тиран як лев, навiть гладячи, кiгтями здирає м'ясо та шкiру!
  На вiйнi комфорт, як шоколад на салi, тiльки витрушує трупами!
  У церквi прийнято ставити свiчки, але вони навiть у найбiльшiй кiлькостi не в змозi загасити полум'я людських пристрастей!
  Можна мати крижане серце, стилу як проточна вода кров, але жага успiху в людини завжди буде спекотною!
  Поспiх у всьому веде до поганих наслiдкiв, окрiм спроби самогубства!
  Кожен народ може виграти конфлiкт, але перемогти у вiйнi можуть лише росiяни, то вони не прагнуть вигадати собi матерiальнi придбання!
  Феєрверк вiйни, це свято для всiх крiм трусiв, i загальна жалоба, за винятком останнiх дурнiв!
  Найчастiше плутаються саме прямi звивини!
  А виплутуються з неприємностей, звивини, чiтко розкладенi по полицях!
  Багато чухає язиком, той, у кого вiд порожнечi свербить у головi!
  Найкраще вкладення капiталу в труни твоїх супротивникiв, хоч воно нiколи не буває прямим!
  Армiя нiчого не виробляє, але окупає з лишком iнвестицiї за смiливого правителя!
  Коли перемагає чоловiк - наслiдок смерть та приниження! Коли жiнка - життя та насолода!
  Жiнки витрачають на свої перемоги бiльше, нiж усi армiї свiту, але зате беруть iз переможених контрибуцiю, що вiддається з значно бiльше полюванням!
  Жiнка на вiдмiну вiд армiї без обмундирування перемагає швидше!
  На вiдмiну вiд чоловiкiв для жiнки, справжня перемога досягається пiсля капiтуляцiї!
  На вiйнi, як у картах, треба вмiти вiдбитися, i на вiдмiну вiд них захiднi треба зберегти, а передати супротивниковi!
  Вiйна це покер, тiльки пiддивитися карту не шахрайство, а подвиг розвiдника!
  Воювати без хитрощiв, що сьорбати суп без ложки, тiльки ось ханжi чомусь обговорюють тiльки останнє!
  Чоловiки б'ються - їх швидше рознiмай! Якщо жiнки б'ються - краще в бiйку не вступай!
  На вiйнi все крутiше, нiж у мирному життi, крiм скошеного чола у начальства!
  Сила без добра, пiднiмає цивiлiзацiю, як повiшеного петля!
  Без вiдбиття чужої пики, не вiд'їси власну!
  Iшака б'ють завжди, але вбивають лише, коли вiн перестає приносити користь!
  Смiливий вбиває ворога, боягуз - раба!
  Iнiцiатива на вiйнi дорого варта, особливо привченому до дешевих шаблонiв противнику!
  Iстотам нижнього порядку часом власний негативний досвiд кориснiший, будь-якого позитивного настанови!
  Насущний хлiб поливають своїм потом, а святковий кров'ю своїх ворогiв!
  Коли полiтик багато меле мовою: виходить не мука, а мука!
  Коли правитель багато балакає, тiсто може вийти пишним, але швидко протухає!
  Чорне серце правителя, всю країну здатне посадити на сухарi!
  Полiтика вiд математики вiдрiзняється тим, що в математицi на нуль дiлити не можна, а в полiтицi дiлять суцiльнi нулi!
  Полiтик генiальний математик, але тiльки в однiй дiї - вiднiмання!
  Говорити можна про все, а засуджувати тiльки те, що приносить користь!
  Розмова без сенсу - балаканина, розмова зi змiстом - полемiка, розмова з користю - повчання, а найбiльший прибуток дає мовчання до мiсця!
  Тiльки малий розум бере нагору великою кiлькiстю!
  Двоє краще за одного, тiльки не в тому випадку, якщо це загиблi товаришi!
  Блаженний, хто вiрує, а хто не вiрує благ у двiйнi, то вiн має впевненiсть у власних силах i розумi!
  Погано коли немає гальм, ще гiрше, коли гальмуєш!
  Нi, страшний чорт як його малюють, але найгiрше малюнок ангела у виконаннi мазили!
  Звiрi живуть у лiсi - а озвiрiлi люди все перетворюють на гущавину!
  У царствi звiра - однi пiвнi та папуги, а орлiв переклали перину!
  Хороша конструкцiя iз запiзненням, ставати застарiлою, хороша людина, спiзнившись, стане ненависною!
  Смерть у бою породжує пара вiдваги та дуростi, якщо при цьому союз укласти з мудрiстю, то буде переможне життя!
  Все пiддається маскуванню, крiм власної дурницi!
  Все пiддається викриттю, крiм чужого розуму, яким ти живеш!
  Червона мова, краще засiб вiд пролиття червоної кровi!
  Найжорсткiший метал, це м'який свинець, з якого вiдливають кулi!
  Найнебезпечнiший свинець не той, що в кулях, а якщо вiн заливає мозок!
  Найкраще у свiтi це те, що нiколи не скажеш - гiрше бути не може!
  Що у свiтi погано, на вiйнi якраз, а пiсля перемоги краще не буває!
  Милосердя на вiйнi на вiдмiну вiд публiчної дiвки коштує дорожче, а задоволення дати не може!
  Тiльки людина по-справжньому пiднесена духом, не соромиться милостi до полеглих!
  Говорити можна про що завгодно, але базiкати тiльки у справi, тому що вiд порожньої балачки, суп виходить кривавим проносом!
  Мовчання золото, яке дає корозiю при замовчуваннi свавiлля!
  Слова срiбло, яке не дає згаснути джерелу живої води знання та iстини!
  Країна iз сильною авiацiєю нiколи не залишиться у прольотi!
  Найбiльше горе вiд мiзерної кiлькостi розуму!
  Вiд молока, що походить iз промахiв стрiльцiв, виростають лише дiти бiди та страждань!
  Фiзкультурна зарядка потрiбна, щоб батарея життя сiдала лише у твого опонента!
  Пiдколювати iнших, люблять володарi тупого розуму i носiї почуття гострої власної неповноцiнностi!
  Гострi язики, на вiдмiну вiд кинджала, разять, навiть через кольчугу тупизни!
  Добре казка каже, погано реальнiсть виконується!
  Все в свiтi добiгає кiнця, крiм людського iдiотизму та тваринної конкуренцiї!
  Життя дуже схоже на обручку, кiнець стражданням видно, але його нiколи не зможеш вiдчути!
  Все в свiтi добiгає кiнця, крiм людського iдiотизму та тваринної конкуренцiї!
  Життя дуже схоже на обручку, кiнець стражданням видно, але його нiколи не зможеш вiдчути!
  Влучне око найкраще дозволяє вiдкосити вiд призову в армiю покiйникiв!
  А влучне настанова не дозволить промахнутися повз дорогу, що веде точно до мети!
  У пеклi лише одна перевага над раєм, немає страху перед вигнанням!
  У християнському раю найнеприємнiше, що найкращого не захочеться й бажати!
  Христос єдине ягня, при якому зайчик набуває левових рис у вовчому свiтi!
  Вмирають лише тi, хто не зумiв убити у собi страху!
  Безсмертя знаходить той, у кому страх i не живе!
  Хто боїться великої кiлькостi противника, обрахується iз союзниками!
  Хвилина, витрачена на розвiдку, економить вiк життя та мить трiумфу!
  Хто не розбирає дороги, той надто часто не збере кiсток!
  Найбiльших збиткiв ворогу завдає той, хто не втрачає почуття мiри!
  Людина не знає заходiв у своїх амбiцiях, зате її завжди обмiрюють можливостi!
  Ось це Гулiвер видав - круто! I все буквально на одному подиху. Справдi, бувають генiальнi дiти, якщо у них вселилася душа дорослої людини.
  Дiвчинка-вiконтеса вiдзначила:
  - Та вiд цього можна i дахом рушать! Ось як ти складати вмiєш!
  Хлопчик-капiтан кивнув:
  - Та життя мене багато чого навчило! I в тому числi цiєї мудростi!
  Дiвчинка тодi запитала:
  - А чому ти не король у своїй країнi!
  Гулiвер засмiявся i вiдповiв:
  - Знаєш, менi якось не спадала на думку iдея битися за трон. Але якщо чесно говорити варто та подумати!
  Вiконтеса проспiвала:
  - У душi його вирує пристрасть,
  Потрiбна хлопчику лише влада!
  Гулiвер помiтив:
  - Якщо тисяча рокiв життя я вже маю, як i з'явилося здоров'я, то чому б i не помрiяти про владу!
  Дiвчинка наказала:
  - Врiжте йому батогом!
  Двоє хлопчикiв-стражiв взяли i обiгрiли Гулiвера по голому торсу. Той скрикнув.
  Вiконтеса зупинила бiйцiв:
  - Досить! Це для того, щоб вiн зрозумiв i знав своє мiсце! А його мiсце - мiсце раба!
  Хлопчик Гулiвер прохрипiв, струшуючи з себе крапельки поту на шкiрi, що лопнула:
  - Як не зрозумiти! Тут останнiй осел i то зрозумiє!
  Дiвчинка тупнула своєю маленькою, точеною нiжкою i пискнула:
  - А тепер спiвай! Доки я не сiла на коня!
  Хлопчик-капiтан заспiвав, долаючи небажання;
  Багато прийшло на По-батьковi бiд,
  Скiнчилося все колосальним розгромом.
  Радуйтеся лицарiв бiльше немає,
  Честь i хвала вашому дому!
  
  Я Гулiвер є великий боєць,
  Знайте, вмiю люто битися.
  Марс цей воїн добрий батько,
  I кладеня мiй захований у ранцi!
  
  Я по морозу бiжу босонiж,
  П'ятки кругляшки по снiгу мелькають...
  На доставлю фриця силомiць,
  Буде перемога в лютому травнi!
  
  З арбалетiв я оркiв крушу,
  Зрiзу разом дюжину гномiв...
  Треба я, троля за нiс укушу,
  Воїном знати став дуже веселим!
  
  Нi нiколи для хлопця такий,
  Свiтлана кiнець повiр менi, не настане...
  Буду я бiгати вiчно босий,
  Щоб перемоги не святкував Каїн!
  
  Батькiвщина наша свята країна,
  Не пошкодуємо, повiр до тебе життя...
  Хоч атакує народ Сатана -
  Буде, квiтуй дерево монархiзму!
  
  Слався Британiя доблесний край,
  У нiй найбiльша слава Вiтчизни...
  Правив колись святий Еномай,
  Нинi дiвчата б'ються з оркшизмом!
  
  Нi не поступимося вороговi нiколи,
  Нехай над планетою сонце сяє...
  Яскрава силi свiтить зiрка,
  Буде нам мiсце свiтле у раї!
  
  Бог Iсус повелитель всього,
  За людство злiсним розп'ятий...
  Дякуйте людям його,
  Будьте ви теж хоч трохи святi!
  
  Лицаря ось дiвка боса чекала,
  Лати шукала, що чистять до блиску...
  Видно, така Паллада-доля,
  Лицаря зустрiнь люблячи якщо чесно!
  
  Щастя я вiрю, подарує прогрес,
  Мертвi люди в науцi воскреснуть...
  Буде доступний будь-який знайте секс,
  Будемо в екстазi - колонки не трiснуть!
  Дiвчинка розсмiялася i погрозила пальчиком:
  - Ну, ти похабник! Адже ти забув, що тепер дитина. I будеш дитиною ще тисячу рокiв. Ти маєш навiть фору над нами. Колишнє життя не береться до уваги. У тебе ще попереду десять повних столiть, а в мене вiконтеси менше!
  Гулiвер з усмiшкою кивнув:
  - Я вам спiвчуваю!
  Дiвчинка буркнула:
  - Давай на цю тему говори чогось генiй!
  Гулiвер знову почав сипати крилатими виразами;
  Хочеш стати Богом не будь мавпою у звичцi наслiдувати нечистого!
  Не хочеш працювати як вiл, заробиш собi хомут на шию!
  Вiконтеса перервала:
  - Що менi розхотiлося слухати подiбну фiлософiю та афоризми! Краще, знову заспiвай щось веселе!
  Хлопчик-капiтан заспiвав з деяким небажанням. Складати сил не було i вiн виконав пiсню народну вiд росiйського бунтаря Стенька Разiна. Ну що ж - що на думку спало, те й заспiвав:
  Як по Волзi-рiцi, по широкiй
  Випливав гостроносий човен, Як на човнi веслярi завзятi, Козаки, хлопцi молодi
  .
  Не дивиться Стенька Разiн на царiвну, А дивиться на матiнку на Волгу. Чи за мене молодця не дрiмала, Козакiв моїм добром надiлила. Що нiчим тебе ще ми не дарували".
  Ходив Стенька Разiн
  В Астрахань-городТоргувати товаром.Стал воєводаВимагати подарунки.Пiднiс Стенька РазiнКамки хрущатi,Камки хрущатi -Парчi золотi.Стал воєводаВимагати шуби. , Стенька Разiн, Вiддай з плеча шубу! Вiддаси, так спасибi; Не вiддаси - повiшу Що в чистому полi На зеленому дубi, На зеленому дубi, Та в собачiй шубi "
  .
  Вiзьми собi шубу.Вiзьми собi шубу,Та не було б шуму ".
  Що не кiнський топ, не людська говiрка,
  Не труба трубача з поля чується, А погода свище, гуде, Свище, гуде, заливається. розбiйник лихий, ти розгульний буян, Ти сiдай на човни свої швидкi, Розпусти вiтрила полотнянi, Втечi по морю по синьому.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Дiвчинка, що топає босими, маленькими нiжками заплескала в долонi i прочирикала:
  - Як це чудово! Ти воiстину чудо-хлопчик! I навiщо тобi бути дорослим?
  Гулiвер з усмiшкою вiдповiв:
  - У тiлi хлопчаки я почуваюся як нiколи добре! I в мене дуже навiть бойовий та мажорний настрiй!
  I хлопчисько-капiтан як зашльопає своїми босими, маленькими, вкритими свiжою засмагою нiжками.
  Пiсля чого проспiвав:
  Першокласник, першокласник,
  У тебе сьогоднi свято...
  Година гарна i весела,
  Зустрiч перша зi школою!
  I Гулiвер пiдморгнув свiй бiлозубою посмiшкою. Ось у тi часи, коли б у тебе не дай Бог захворiв би зуб - така це була б мука! А тут чудово, ти навiчно дитина i буквально щасливий на всi сто - о, о, о!
  Ось це справдi смiшно. Ти все бiльше сприймаєш себе хлопчиком.
  Адже були дуже добрi часи. Ось як Гулiвер був у королiвствi чаклунiв, якi могли навiть викликати душi мертвих. Тодi навiть помирати стало нестрашно - отже, iншi душi є, i життя й пiсля смертi триває.
  Ось наскiльки так здорово.
  Хлопчик продовжував шльопати босими нiжками по дорiжцi i заспiвав, скелячи дитячi зубки;
  Добридень Мамо! Вже вкотре намагаюся написати тобi. Ось i зараз ти передi мною i начебто всi проблеми йдуть.
  
  По небу пливе мiсяць, на вулицi тиша,
  А в хатi не спить тiльки мама.
  I вночi тихенько дверi вiдчинить вона тобi,
  Повiр, що нiхто iнший, лише мама.
  I вночi тихенько дверi вiдчинить вона тобi,
  Повiр, що нiхто iнший, лише мама.
  
  I якщо коли-небудь нас полюбить хто-небудь,
  То сльози втре, зрозумiє - тiльки мама.
  I якщо колись вирушимо в далеку дорогу,
  То на нас чекатиме одна тiльки мама.
  I якщо колись вирушимо в далеку дорогу,
  То на нас чекатиме одна тiльки мама.
  
  Як ми маємо справи? Та якось усi розбрелися. Анька померла, а Стюарди розлучилися. Та якось все в метушнi справ. Мама! Ти чому мовчиш?
  
  По небу пливе мiсяць, на вулицi тиша,
  А в хатi не спить тiльки мама.
  I вночi тихенько дверi вiдчинить вона тобi,
  Повiр, що нiхто iнший, лише мама.
  
  Ось i цього разу нiчого не вийшло у мене з листом. Мамо, але я обов'язково напишу, обов'язково. Прости мене.
  
  I вночi тихенько дверi вiдчинить вона тобi,
  Повiр, що нiхто iнший, лише мама.
  I вночi тихенько дверi вiдчинить вона тобi,
  Повiр, що нiхто iнший, лише мама.
  Дiвчинка хихикнула i вiдзначила:
  - Такi вже справи... Ти про маму подумав. А ми не маємо нi мами, нi тата?
  Гулiвер здивувався:
  - Ого! А це як? Як ви з'являєтеся на свiт?
  Вiконтеса з усмiшкою вiдповiла:
  - У людей дiтей приносить лелека. А у нас казковий дракон. Тiльки у людей казка про лелеку лише вигадка для маленьких дiтей, а у нас справжнiй дракон. Оскiльки ми також смертнi, i нам треба час вiд часу поповнювати своє населення.
  Хлопчик-капiтан помiтив:
  - Тисяча рокiв життя - це так мало! Особливо якщо ти завжди повний сил i енергiї!
  Дiвчинка згiдно кивнула:
  - Хай пролетить миттєво! Не встигнеш i озирнутися! Хоча з iншого боку, швидше за все вас продадуть у каменоломнi, а там час iде дуже повiльно!
  Гулiвер узяв i заспiвав:
  - Про те, що праця мука,
  Взимку та навеснi...
  Лише виняток -
  Коли ти iз Сатаною!
  Вiконтеса спохмурнiла:
  - Ти ж такий завзятий християнин. А тепер уже i про Сатана згадав! Де твоя вiра!
  Гулiвер вiдповiв:
  - Я звичайно в Бога вiрю,
  I люблю Христа всiм серцем.
  Отримали ми втрату,
  Але зате має дверцята!
  Дiвчинка сердито тупнула босою, маленькою нiжкою i пискнула:
  - Давай заспiвай чогось фiлософ!
  Гулiвер знову взяв i заспiвав;
  Чуєте громовi гуркiт,
  Дике виття прокляття, плач i стогiн,
  Це настає час розплати -
  Бiй Армагеддон, бiй Армагеддон!
  Вiконтеса сердито тупнула, своєю маленькою, босою нiжкою i проревела:
  - Менi що такi пiснi не подобаються!
  Хлопчик-капiтан єхидно посмiхнувся:
  - Як не подобаються? Тодi сама i спiвай, якщо тебе моя музика не в кiстку!
  Вiконтеса вишкiрила зубки i гаркнула:
  -Ось вiзьму та заспiваю!
  I дiвчинка взяла й великим ентузiазмом заспiвала свої зубки бiлi, якi як слонова кiстка скеля;
  А ми ельфiмолки дiвчата лихi,
  Ми любимо, боротися на славу Вiтчизни...
  У нас бойова, нiг босих стихiя,
  I вiримо, збудуємо палаци ельфiнiзму!
  
  Немає нашої Ельфiї прекраснiшої країни,
  У нiй сонце народiв рахуй усього свiту...
  I нехай атакує орда Сатани,
  Ми зробимо щось крутiше за Шекспiра!
  
  Любiть ви Батькiвщину нашу вiкiв,
  Що в будiвлях вирощувала iсторiю нашу...
  Вiд найбiльших i пишних вiнкiв,
  Варили колись спартанську кашу!
  
  Не скинути Батькiвщину нашу на злам,
  Яке горде, просто святе...
  Коли ми клялися двоголовим орлом,
  А нинi серп iз молотом нам дороге!
  
  Ми вище небес у висоту здiймемося,
  До самого космосу даху пiднiмемо...
  Над нами могутнiй ширяє херувим,
  Таке велике слово - Ельфiя!
  
  Не буде кривава падати сльоза,
  I Ельф не топтати п'ятої басурманiв...
  Здiйсниться наша свята мрiя,
  Швидше вставайте хлопцi з диванiв!
  
  Безкрайнього космосу бурхливий простий,
  Таке прекрасне слово - Ельфiя,
  Ми винесемо вермахту злий вирок,
  I зробимо Батькiвщину нашу щасливiшою!
  
  Нехай буде Отче наше цвiсти,
  Як кущ кольору ягоди райського саду.
  Ми противника хвацько змiсти,
  Отримає хлопчик вiд Бога нагороду!
  
  Не вiрю, що буде з перемогою оркшизм,
  Крокувати Ельфскве загребаючи катками.
  Нехай править в Ельфiї святий ельфiнiзм,
  Дiвчата бiжать, так мелькаючи ногами!
  
  Не плачте подруги, що впали чоловiки,
  Усi мертвi волею Сварога воскреснуть...
  Кого заколи, хто впав вiд рушницi,
  Але всi ми билися по хороброму чесно!
  
  Не знаю навiщо у свiтi царює зло,
  До чого дав Господь силу супостатам...
  Ельфiї нерiдко в боях не щастило,
  Хоча немає смiливiшого у битву солдата!
  
  Ну що ельфiмолка ти хоробрий знай,
  Вмiєш боротися i дуже вiдважна...
  Сидить на престолi великий знай цар,
  Його ми обрали повiр не даремно!
  
  У Вiтчизнi нашiй фiалки квiти,
  Лiси смарагдовi, перли берiзок.
  Ельфiя прекрасна - вiнець краси,
  Хоч хоче Оркольф Батькiвщину вбити!
  
  Нi, ми ельфiмолки такi бiйцi,
  Що немає на планетi смiливiше i крутiше.
  Нехай нами пишаються i дiти, батьки,
  Розвiється хай над Батькiвщиною хмари!
  
  Не знаю, до чого дiвчата прийдемо,
  Чи зумiємо зробити Вiтчизну щасливою...
  Битися звикли ми гострим мечем,
  I ми перемагаємо, повiрте гарно!
  
  Не знає, противник наскiльки сильний,
  Дух ельфiв, прекрасного у вiрi народу...
  Ворогiв неодмiнно в бою розiб'ємо,
  Отримаємо нагороду святу свободу!
  
  Так знайте у Вiтчизнi щастя та мир,
  Його принесли на багнетах ельфiмолки...
  Тепер найсильнiший у нас херувiм,
  А нашi хлопцi ударом так спритнi!
  
  Минуть столiття, прийде ельфiнiзм,
  Усi загиблi у боротьбi воскреснуть тiлесно...
  I шлях вiчно вгору нi митi вниз,
  Нам навiть без краю всесвiт тiсний!
  Ось так гарно вiконтеса заспiвала, тупотiючи своїми дуже витонченими, дитячими нiжками. Гулiвер навiть пошкодував, що вона дiвчинка. Доросла дiвчина була б набагато привабливiшою. Особливо вигин п'яточки на пiдошвi.
  Ну хай навiть i так. Хлопчик-капiтан вiдповiв:
  - Ми так нiчого не робимо, а тiльки спiваємо та розважаємось!
  Дiвчинка буркнула:
  - Чий би голос спiвав, а твiй би сопiв!
  I настала пауза. Хлопчики, на якi перетворилися матроси, тепер гострими каменями ступали майже без болю. Дуже швидко босi пiдошви дiтей грубiють. Це справдi факт позитивний. I настрiй очевидно пiднiмається у висоту.
  Хлопчаки-раби навiть заспiвали;
  У променях денного сонця вогнем горить спина,
  Наглядач не дрiмає, i батiг йому вiрна.
  
  Я, цукор добуючи все життя з тростини,Не знав iншої нагороди, як палицею тумака.
  
  Як злодiй бiжу i ховаюся, трава не висока, Собак ще не чую, але це тiльки поки. На ранок мене схоплять, пiдвiсять у стовпа, А хлопчики-брати будуть дивитись з-пiд чола.
  
  Вже вiд спраги гину, води менi не бачити, Але цiлий день свободи хто зможе вiдiбрати!
  Пiсня, звичайно ж, не Бог знає яка. I оптимiзму не додає.
  Гулiвер з дитячою посмiшкою помiтив:
  - Ось такi повороти бувають у долi! Ось я йду i сам не знаю, куди. А попереду чекає... Ну, у своїх колишнiх пригодах якось бiльше було динамiки та iнтересу. А тут тiльки пiсеньки, i тупаєш собi наче робот заводний.
  Вiконтеса згiдно кивнула:
  - Тобi потрiбна динамiка? А що ж це можна!
  I дiвчинка дiстала з-за пояса батiг i давай їм лупцювати Гулiвера. Хлопчик завив вiд болю, i прохрипiв:
  - Я зовсiм не це мав на увазi!
  Вiконтеса засмiялася i вiдповiла:
  - А тебе ж виховувати треба! Може, розкажеш якусь веселу iсторiю?
  Хлопчик-капiтан кивнув i почав плести розповiдь:
  Iмператор Дiоклетiан вiдмовився вiд вiдходу вiд влади, бо розумiв, що без нього Римська Iмперiя не встоїть. Тим бiльше у Дiолектана з'явився Син i спадкоємець прозваний Юлiєм, як Цезар. Iмператор про правил ще до 320 року, зумiвши змiцнити колишню вiру Риму, модернiзувавши язичництво. Головним Богом став Юпiтер, якi виявляється ще й творив всесвiт.
  Також виникло i було змiцнено вчення i про рай, i про пекло. Тобто замiсть похмурого царства Аїда - було введено вчення про казкову iмперiю, де душi померлих одержують тiла, i живуть знову. Герої-воїни, зрозумiло, ще мають i наложниць i бенкетують. А iмператори мають там власнi держави. Ну i звiсно ж раби залишаються рабами. Але тi, якi слухаються панiв i себе добре ведуть - їм життя легше i краще i тiла дають молодi та здоровi пiсля смертi. А неслухняних рабiв i християн, дуже жорстоко мучать, i так катують по-звiрячому, що їм залишається тiльки плакати i каятися.
  Пiсля смертi Дiоклетiана його син Юлiй продовжив традицiї батька. I навiть зробив кiлька завойовницьких походiв - довiвши пiвденний кордон iмперiї до самої Iндiї.
  Так навiть виникла нова династiя Дiоклетiанiв. Яка забезпечила Риму стабiльнiсть та процвiтання. Християнство поступово згасало i зiйшло нанiвець. Справдi, казка про Христа поступово вийшла iз моди. Та й християни не могли довести, що вони хоч щось можуть i чогось вартi. I ось все йшло до забуття того, що багато хто вважав вiдгалуженням вiд Юдаїзму. Але в арабiв, якi ще були пiдкоренi Великим Римом, з'явився Магомед.
  На той час римляни пiдкорили вже Iндiю. Їхня iмперiя стала такою величезною, що їй важко керувати. У Європi римляни дiйшли до Вiсли. I пiдкорили майже всю Нiмеччину. I на пiвднi просуваючись уздовж Нiлу, пiдпорядкували Судан та Ефiопiю. Але науковий прогрес розвивався повiльно.
  I контролювати такi територiї iз єдиного центру виявилося дуже складно.
  Ну i арабiв тому, якi були бiднi та жили в пустелi дали спокiй.
  Так само як римляни не стали завойовувати слов'ян, якi надто далеко й у суворому клiматi живуть. I Китай, до якого теж повно i гiр, i рiчок, i пустель, а велике населення. I так Римська iмперiя велика i населенням, i територiєю. I особливо в Китай не хочеться iмператорам i лiзти.
  I в Африцi теж немає дорiг, комунiкацiй. Ну, а були ще через Атлантичний океан в Америку, то теж ще не доросли. Хоча окремi кораблi й запливають якнайдалi.
  Але пiд командуванням Магомета арабськi вiйська, пiдпорядкувавши саудiвську Аравiю, вторгаються в Римськi володiння.
  Але у римлян очевидно в багато разiв бiльше населення i вiйськ, нiж в арабiв.
  Однак вони розкиданi численними провiнцiями. А поки що арабськi вiйська в Палестинi. I з ними бореться римський намiсник Скорпiус, з п'ятьма легiонами та найманою арабською кiннотою. Але араби у вирiшальний момент битви перейшли на бiк Магомета та вдарили у тил римлянам.
  I сталася велика i кривава рiзанина.
  I запалали римськi провiнцiї. Але Магомет раптово помер. А з iнших провiнцiй пiдiйшли численнi та добре органiзованi вiйська. I араби були розбитi.
  А потiм їх взагалi пiдкорили. Але це все не пройшло даремно. I новий iмператор Риму Костянтин вирiшив щось запозичити з Корану. Є вiра у Всевишнього Бога, i заборона iнших богiв i божеств. Однак самi Римський iмператор був проголошений Особою Аллаха та Всевишнього Бога на Землi та матерiальному свiтi. Так виникла нова релiгiя типу Iсламу, але Римський лад.
  Зрозумiло, Намаз, Рамадан, заборона їсти свинину та пити вино, а також хадж у Мекку були скасованi - як непотрiбнi. Зате, зрозумiло, багатоженство само собою узаконено. Ну, а замiсть хаджу до Мекки - хаджу до Риму. Та й очевидно багато iншого.
  Жiнкам теж не забороняли ходити напiвголими. Натомiсть iншi релiгiї заборонили. У тому числi i Юдаїзм. I шанувати iнших богiв теж. Ранiше був головний Бог Юпiтер, якого зробили основним творцем всесвiту римляни, але й iншi боги залишалися об'єктом поклонiння. А тепер було запроваджено тотальну заборону.
  Так виник i оформився остаточний монотеїзм.
  Римська iмперiя продовжила свої територiальнi захоплення!
  Дiвчинка перервала:
  - Це, зрозумiло, цiкаво, але давай краще заспiваємо!
  Гулiвер глибоко зiтхнув i заспiвав;
  Як часто ми блукаємо
  I просто забуваємо,
  Що свiтом править метушня.
  Часом у кохання граємо,
  Грiхiв не помiчаємо,
  А в серцi бiль та порожнеча.
  
  Приспiв:
  Прийди до Iсуса i скажи:
  Я не можу так бiльше жити,
  Я бiльше не хочу грiшити
  Прости мене.
  Прийди до Iсуса i повiр,
  Що життя змiниться тепер
  I що свята кров Христа
  Врятує тебе.
  
  Господь простить будь-кого,
  Вiн зцiлить хворого,
  Наповнить серце добротою.
  Його любов свята
  Живе i перемагає,
  Приносить радiсть та спокiй.
  
  Приспiв:
  Прийди до Iсуса i скажи:
  Я не можу так бiльше жити,
  Я бiльше не хочу грiшити
  Прости мене.
  Прийди до Iсуса i повiр,
  Що життя змiниться тепер
  I що свята кров Христа
  Врятує тебе.
  Вiконтеса похмуро помiтила:
  - Пiсня якась у мистецькому планi не дуже! Можеш заспiвати про Христа, щось яскравiше й красивiше?
  Гулiвер знизав дитячими плечима i вiдповiв:
  - Тобi хочеться яскравого? Але хiба Iсус не яскраво, як сонце опiвднi на екваторi?
  Дiвчинка засмiялася i вiдповiла:
  - Ну, тодi спiвай ще, як ти можеш, якщо, звичайно ж, на щось та здатний.
  Хлопчик-капiтан з ентузiазмом заспiвав;
  Ти життя, Ти свiтло, любовi заповiт,
  Ти життя, Ти свiтло, любовi заповiт,
  
  У моє життя прийшов Ти, все наповнив свiтлом,
  Освiтив мене, дав менi,
  У мiсце болю радiсть, благодать спасiння,
  Тепер у заповiтi я,
  
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  
  Чую я Твiй голос, Ти поруч зi мною,
  Я в Твоїх руках, знаю,
  Нi Тебе дорожче, Ти моя нагорода,
  На вiки з тобою я...
  
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  
  Ти життя, Ти свiтло, любовi заповiт,
  Ти життя, Ти свiтло, любовi заповiт,
  
  З кожним днем сильнiший, бути з Тобою хочу,
  Лише Тобою одним, я Мiй Бог живу,
  Не перестану спiвати, буду для Тебе,
  Бiльше життя я люблю Тебе.
  З кожним днем сильнiший, бути з Тобою хочу,
  Лише Тобою одним, я Мiй Бог живу,
  Не перестану спiвати, буду для Тебе,
  Бiльше життя я люблю Тебе.
  
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Iсус Ти життя моє, Ти для мене повiтря та вода,
  Ти мiй всесвiт, славить Тебе душа моя.
  Вiконтеса почала плескати в долонi i прочирикала:
  - Ось так воно набагато краще! Ти справдi вмiєш добре спiвати мiй хлопчик!
  Гулiвер вклонився i вiдповiв:
  - Так! Я люблю Всевишнього Бога Iсуса Христа, i зрозумiло Пресвяту Богородицю!
  Дiвчинка з усмiшкою кивнула:
  - Це чудово! Ось заспiвай, будь ласка i про Пресвяту Богородицю, щоб було все яскраво та красиво!
  Хлопчик тупнув, босий, дитячою нiжкою i заспiвав;
  Свята, пречиста Дiва Марiя
  Народила Спасителя, дала нам свiтло.
  Але твої дiти зимою босi -
  I в брудних пiдвалах зустрiчаємо голодний свiтанок!
  
  Адже як вийшло, що свiт зло мучить,
  Що бiдних бiльше, нiж у злачних полях сарани.
  Що навiть вiд холоду мерзнуть рослини у травнi,
  Що звичайнiсiнька вiдповiдь - якщо ти жебрак то танцюй!
  
  Вiддати мiдний грiш багатим шкода,
  Хоча їхнiй мамон до меж пристойностi розбух...
  Їхнiй головний наставник над нами дубова палиця -
  Але гуркотом стане, коли проголосить голос пiвень!
  
  Господь наказав вам багатим дiлитися
  Щоб не було мертвих i плач не мучив Божий Слух.
  Хто слабкий допоможи - говорять з iкон добрi обличчя,
  Якщо ти милосердний - маяк у райський шлях не згас!
  
  Але багатьом мамон i душi та порятунки дорожчi,
  Вони кажуть, що за золото куплять святих!
  Запливла вiд жиру лихваря мерзенна пика
  А серце без миру - холодний гранiт!
  
  Що нам ваш бiль - мiзерний народ?
  У палацах ми й стогонiв не чуємо!
  Бажаєте притулок? Та вам буде притулок,
  Пiд тюремним на каторзi даху!
  
  Навiщо вiддавати вам, нам те,
  Що ми силомiць успiшно забрали?
  Ви були нiщо i назавжди нiщо,
  Не вам неба дали!
  
  Але смерть їм несподiвано прийшла,
  Як навчав Всемогутнiй Творець!
  Тепер вони там, де горить Сатана,
  Де скрипить i реве вiд страждань зрадник!
  
  Так що ви вирiшили Всевишнiй жартував -
  Говорячи, щедрий буде пiднесений?
  I що Iсус сам Творець втiли,
  Був, не правий кажучи, що з'їдять скарб злих мишей?
  
  Покайтеся, молитву Марiї прочитавши,
  I впавши на колiна i каючись - стогнучи!
  Коли перед тобою плаче дитя,
  I тремтить вiд холоду дiвчина боса!
  
  Вiзьми свiй тугий i скупий гаманець,
  Та грошенят вiдсипаючи з посмiшкою.
  Тодi Iсус Бог Любовi проведе,
  I не дасть звалитися вниз зi стежки хиткою!
  Дiвчинка заплескала своїми милими, дуже витонченими долоньками, вигукнувши:
  - Браво! Це чудесно!
  Гулiвер ця вiчна дитина запитала:
  - Може, i ти заспiваєш?
  Вiконтеса кивнула своєю свiтлою, як весняна кульбаба головкою i заспiвала:
  Ти бачиш лише те, що хочеш бачити.
  Але хiба життя може бути таким, яким ти його собi уявляєш?
  Твоє серце - крижана брила, i для мене воно закрите.
  Ти повнiстю поглинений насущними проблемами
  I витрачаєш життя на злобу та жалю.
  Твоє серце - крижана брила, i для мене воно закрите.
  Якби я змогла розтопити твоє серце,
  Ми б нiколи не розлучалися.
  Довiрся менi,
  Тiльки ти можеш виправити все.
  
  Безглуздо шукати винного.
  Знай, я теж страждаю.
  Якщо я тебе втрачу, моє серце буде розбите.
  Кохання немов птах, вона прагне свободи.
  Не дозволяй образам ковтати тебе зсередини.
  Твоє серце - крижана брила, i для мене воно закрите.
  
  Якби я змогла розтопити твоє серце,
  Ми б нiколи не розлучалися.
  Довiрся менi,
  Тiльки ти можеш виправити все.
  
  Ти бачиш лише те, що хочеш бачити.
  Але хiба життя може бути таким, яким ти його собi уявляєш?
  Твоє серце - крижана брила, i для мене воно закрите.
  
  Якби я змогла розтопити твоє серце,
  Ми б нiколи не розлучалися.
  Довiрся менi,
  Тiльки ти можеш виправити все.
  
  Якби я змогла розтопити твоє серце,
  Ми б нiколи не розлучалися.
  Довiрся менi,
  Тiльки ти можеш виправити все.
  
  Якби я змогла розтопити твоє серце.
  
  ДIВЧАТА-НIНДЗЯ ПРОТИ ТИРАНУСУ
  АННОТАЦIЯ
  Пригоди чотирьох босоногих дiвчат-нiндзя та їх вiчно юного гуру-демiурга, що надзвичайно захоплюють у протистояннi з владикою Тиранусом та iншими лиходiями всiх мастей.
  ПРОЛОГ
  Показували пригоди дуже гарних чотирьох войовниць, яких називали нiндзя. I вони мали вчителя - хлопчик рокiв тринадцяти-чотирнадцяти, дуже мускулистий. Причому вiн лише на вигляд пiдлiток, а насправдi якийсь язичницький бог, вигнаний з небес на Землю. I йому багато тисяч рокiв. Так що босоногий хлопчик навчає дiвчат-нiндзя.
  Що ж - це досить таки кумедно. Причому у хлопчика так i миготять голi, рожевi п'яти пiд час стрибкiв.
  А ось i противники дiвчат з'явилися. Два великi мутанти - один iз головою крокодила, а iнший лева. Вони видно щось затiяли погане. Ось, наприклад, вирiшили викрасти великий алмаз iз мiської скарбницi. Час дiї, приблизно, кiнець двадцятого столiття та технологiї у людей ще не такi крутi. А у цих мутантiв в руках лазернi автомати, а також спецiальне випромiнювання, що робить бiйцiв майже невидимими.
  I ось два мутанти - напiвлюди i наполовину тварини, що робить їх надзвичайно сильними, i мабуть навiть швидкими.
  Ось вони проникли до зали, де зберiгається дiамант. I як довбануть по системi сигналiзацiї та бронесклу. Вiд лазерного променя прозора броня, як вiзьме та лусне.
  Крокодил i лев кинулися до алмазу, схопили його i сховали у мiцний мiшок. Зрозумiло, спрацювала сигналiзацiя. У будiвлю вриваються полiцейськi.
  Але воїни-мутанти, як ударять iз лазерних автоматiв, що одразу десяток охоронцiв розрiзано, як промокашка ножицями. Пiсля цього лев i крокодил включили поле невидимостi.
  Але четвiрка дiвчат уже мчить на своїй гоночнiй машинi, що лiтає, на виручку. Їхнiй хлопчик-гуру зазвичай з'являється раптово, i у разi критичного моменту, або крайньої необхiдностi.
  Дiвчата з люттю спiвають:
  - Дуже часто бiда стукає у дверi,
  Але не складно повiрити в дiвчат крутих.
  Адже варто лише їх покликати -
  Друзi не треба довго чекати!
  Вони дуже швидко пересуваються своїм аеромобiлем.
  Одна з дiвчат - Наташа, у якої синє волосся, справжнiй технiчний генiй. I, зрозумiло, войовницi-нiндзя одягли спецiальнi окуляри, що дозволяють бачити, навiть за особливого, що спотворює рух фотонiв поле.
  Трупи вбитих полiцейських... Так, це бридко. I обваленi стiни музею. Потужна зброя у мутантiв iз вимiру Iгрек. Але, зрозумiло, вони не самi собою. Вони мають шеф, який теж з'являється далеко не завжди вiдразу.
  Дiвчата перекривають дорогу мутантам-злочинцям, якi вже готовi заскочити до порталу.
  Тi, зрозумiло, вiдкривають вогонь iз бластерiв-автоматiв. Дiвчата вiдстрибують убiк. Хоча це i виглядає, якось безглуздо - встигати вiдхилитися вiд лазера, який летить зi швидкiстю свiтла.
  Але кiно це i є кiно.
  Ось дiвчина з жовтим волоссям кидає босими пальчиками ноги обломом керамiки. I той потрапить до лазерного автомата, вибиваючи його з рук мутанта. А iнша дiвчинка кинула голою п'ятою кинджал, той пролетiв вище голови монстра, i влучив у трубу. Та луснула, лева обдало пором. Той вiд болю i несподiванки теж упустив свiй автомат.
  Дiвчата гаркнули:
  - Б'йтеся на рiвних!
  У вiдповiдь, мутант iз крокодилячою головою, як жбурне в них машину "Мерседес". Та пролетить, i дiвчата стрибають вище. I автомобiль проноситься пiд їхнiми босими ногами.
  Дiвчата миготять голими, рожевими п'ятами i стрiмко мчать на зближення з мутантами. I їхнi м'язи пiд засмаглою та пружною шкiрою перекочуються кулями.
  I тут з'являється вiн - ворог номер один, владика Тиранус у чорному бойовому костюмi та закритому шоломi. А значить, має бути неабиякий бiй. Дiвчата, зрозумiло, натренованi. Войовниця з червоним волоссям згадує, як їхнє гуру-хлопчик тримав свiчку пальцями босих, майже дитячих нiг. I вона пробувала її загасити.
  I пролетiла повз, врiзавшись у кам'яну стiну. Ось i зараз войовниця намагається рушити Тиранусу голою п'ятою в живiт, але вiн змiщується. I його лапа, як дряпне дiвчину босою пiдошвою.
  Та навiть ойкнула вiд болю.
  Наташа, дiвчисько з синiм волоссям, прочiрикала:
  - Дiвчата б'ються за метал, за метал,
  Сатана там править бал, там править бал!
  I теж атакувала Тирануса. Воїн у чорних обладунках поставив блок. Але дiвчисько, спробував рушити з боку колод крокодил-мутант.
  Проте войовниця ухилилася, i колода врiзалася у Тирануса.
  Той, отримавши тичок забiйної сили, впав i проревiв:
  - Iдiот!
  Дiвча з жовтим волоссям додала голою п'ятою в потилицю мутанту-леву i прочирикала:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Мутантiв замочимо у сортирi.
  Не вiрить вiтчизна сльозам,
  I рушимо Тирануса ми по мiзках!
  Дiвчина з червоним волоссям пискнула i зарядила колiном у пiдборiддя двоногого лева. I той брязнув зубами. I це виявилося, дуже забiйним попаданням.
  I ось звiр-мутант наступив на лазерний автомат, i випустився руйнiвної, незвичайної сили промiнь. Який потрапив на надраєну поверхню металу, вiдбився i лупнув прямо пiд хвiст крокодила.
  Той, як зареве вiд дикого болю.
  Тиранус, однак, схопився i перекинув одне з дiвчат-нiндзя через себе. Та налетiла на цегляну кладку, розкидавши вироби на рiзнi боки. Ось це було агресивне розбирання. Дiвча в бiкiнi злегка подряпало, i залишилися на бронзовiй шкiрi забитi мiсця.
  Вона одразу схопилася i зробила вертушку. I ось Тиранус отримав удар пiд лопатку i впав.
  Все б нiчого, але з порталу вискочила пара бойових роботiв. I в руках у них бластер.
  Наташа кинула в робота маленький, тоненький, круглий диск i, щойно встигла ухилитися вiд пострiлу з бластера. Диск потрапив роботу в око, i викликав коротке замикання, змусивши його вкритися павутинням iз блискавок.
  Дiвчина ж iз бiлим волоссям, стала на руки. I її боса, витончена нога жбурнула горошинку з вибухiвкою.
  Та потрапила великому роботу в кiбернетичну пащу. I як рвоне. Пара кiнцiвок кiбернетичного органiзму описала дугу i вдарила одна по леву, а друга по крокодилу. I так успiшно. Прямо по потилицi. I обидва громили-мутанта вирубалися мертво.
  Щоправда, Тиранус зумiв рушити дiвчину-нiндзя з жовтим волоссям по корпусу вбiк.
  I вона вiдлетiла подалi, i перекинулася кiлька разiв у польотi. Потiм, щоправда, пiднялася, але трохи важкувато.
  Тиранус рикнув: - Мяв i Гав, давайте б'йтеся. Але обидва мутанти - лев i крокодил з тiлами атлетiв, продовжували лежати нерухомо. I їхнi могутнi торси вагалися.
  Наташа з усмiшкою вiдповiла:
  - Тепер ти один, а нас четверо! Нарештi, з тобою буде покiнчено.
  Тиранус проревiв:
  - Четверо на одного, це нечесно! А дiвчата-нiндзя борються виключно чесно.
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям буркнула:
  - На це ти б'єш? Хiба сам чесний?
  Воїн у чорних обладунках помiтив:
  - Але я лиходiй, а ви, позитивнi героїнi! Хiба методи добра, пропорцiйнi способам досягнення мети у зла?
  Наташа згiдно кивнула:
  - Вiн правий! Я битимуся з ним вiч-на-вiч!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям заперечила:
  - Нi! З ним битися краще я - один на один!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям пискнула:
  - А чого це ти? Може, я тебе ще кращий i крутiший!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям запропонувала:
  - Може, кинемо жереб? А може, влаштуємо лiчилку?
  Наташа кивнула i спитала:
  - Камiнь, чи цегла?
  У цей момент спалах спалахнув. I з'явився сам хлопчик-гуру. Вiн був в одних шортах з дуже м'язистим i рельєфним торсом, але на вигляд йому рокiв не бiльше тринадцяти. Волосся свiтле з модною хлопчачою стрижкою. Пацан-демiург сердито тупнув босою, засмаглою, сильною ногою, так що трiснув асфальт, i дзвiнким голосом промовив:
  - Нi! У нас iз ним давнi рахунки! Воюємо вiч-на-вiч - ми з ним, як класичне добро i зло!
  Тиранус з посмiшкою, чорна маска розтяглася, кивнув:
  - Чудово! Буде дуже цiкавий бiй!
  Наташа з синiм волоссям iз розчаруванням вимовила:
  - Ви, як завжди, маєте рацiю сенсей! Але що нам залишається?
  Хлопчик-гуру вiдповiв:
  - А ви займiться ними!
  I вiн показав пальцем правої руки на все ще вiдкритий портал, з якого виходили бойовi роботи супротивника.
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям вiдзначила:
  - Ну, тепер уже все чесно! А дiвчата-войовницi б'ються гiдно.
  I всi чотири дiвчата взяли та витягли з поясiв на стегнах маленькi горошинки iз сильною вибухiвкою. Роботи перли з порталу, i в них були бластери. Дай їм волю, i вони зможуть поневолити, або знищити, а може, водночас i те, й iнше, землю!
  I ось красунi взяли i босими пальчиками своїх спритних нiг жбурнули цi горошинки. Тi, пролетiвши дугою, потрапили чотирьом передовим роботам прямо в шию. I як пiсля цього вiзьме та рвоне.
  Голови у кiборгiв вiдiрвало. Одна потрапила в робота, що йде позаду, i того капiтально закоротило.
  А тим часом, хлопчик-гуру та його супротивник весь у чорних латах, стали одне проти одного.
  Босоногий, з оголеним, дуже рельєфним торсом, дитина-сенс здавався несерйозним противником на тлi великого бiйця. Тиранус - це напiвлюдина та наполовину демон. I теж, здатний багато на що.
  Ось спочатку вiн узяв i випустив зi своїх чорних, довгих, у рукавичцi пальцiв блискавки сили. Вони спалахнули, мов коронний розряд в електромережi.
  Хлопчик-боєць пiдняв свою босу ногу, i блискавки сили разом згасли, нiби розряд пiшов пiд асфальт.
  Юний воїн кивнув:
  - Хочеш вiдповiдi?
  Тиранус оголив клинок, що свiтиться, сяючи червоним, як мак кольором, i вiдповiв:
  - Нехай поєдинок на мечах вирiшить, хто з нас має рацiю, а хто винен!
  Хлопчик-гуру у вiдповiдь оголив свiй власний меч, який свiтився блакитом, i з усмiшкою промовив:
  - Поєдинок на мечах не визначить нiчию правоту. Вiн тiльки покаже, хто з нас бiльш технiчний, спритний та кмiтливий!
  . РОЗДIЛ Љ 1.
  Тиранус зробив перший випад. Вiн провiв прийом потрiйного вiяла. I червоний меч описав дугу над свiтлою, гарною головою хлопця-сенсея. У вiдповiдь юний демiург стрибнув i подряпнув противник по бронi своїм блакитним мечем i спритно ухилився вiд випаду у вiдповiдь.
  Броня на Тиранусi задимилася, i пройшла смуга.
  Вiн буркнув:
  - Непогано, пацане!
  Хлопчик-гуру засмiявся i помiтив:
  - Я пам'ятаю, блукав своїми босими ногами пустелею Єгипту, коли там ще не було пiрамiд!
  Тиранус знову спробував атакувати, але хлопчик перескочив через промiнь меча i рушив воїну в чорних обладунках босою п'ятою в пiдборiддя. I вiд удару той похитнувся i впав на одне колiно.
  А тим часом, дiвчата-нiндзя воювали з роботами. Вони кидали в супротивника босими пальчиками своїх дуже спритних, наче лапки мавпочки нiг убивчi горошинки смертi. I цi подарунки анiгiляцiї потрапляли у супротивника з iнопланетного металу та розривали їх, викликаючи детонацiю.
  I машини розривалися на частини. У вiдповiдь випускалися променi, що свiтилися зеленим та жовтим свiтлом. Але войовницi-нiндзя вiдскакували вiд них, миготивши босими, засмаглими, точеними i напрочуд спритними ногами.
  Наташа в бою трохи змiнила тактику i жбурнула горошинку з вибухiвкою вище. Та описала дугу i влучила у покрiвлю. Та обрушилася вниз i протаранила наступаючих роботiв, одразу два десятки.
  Але з порталу виповз абордажний танк. А його так просто горошинкою iз вибухiвкою не вiзьмеш.
  Хлопчик-гуру продовжував боротися з Тиранусом. Вiн уже кiлька разiв дiстав його свiтловим мечем, сам не отримавши й подряпини. Проте воїна зла рятували чорного кольору обладунки вiд серйозних неприємностей.
  Хлопчик зазначив:
  - У тебе гарний зброярiв!
  Тиранус кивнув:
  - Гном робив цей обладунок!
  Юний гуру хихикнув i заспiвав:
  - Ми можемо все буквально пiдкорити,
  Зламати будь-яку армiю, граючи...
  Нехай не перерветься нашого життя нитка,
  Не станемо ми безмозким папугою!
  Бiй двох великих майстрiв продовжувався. Хлопчик був швидким i маленьким, i його гнучке тiло надзвичайно рухливе. М'язи юного воїна перекочувалися i струменiли, немов бриж на бурхливому морi.
  I вiн був швидше за Тиранус на порядок.
  Дiвчата-нiндзя намагалися хоч якось стримати робота-гiганта. Горошинки вибухiвки тривiально вiдскакували вiд бронi, якою був покритий велетенський танк та робот в одному флаконi. Спочатку вiн виповз, як танк, насилу протиснувшись через портал. А потiм узяв i пiднявся на зрiст, i з'явилася забiйна мiць.
  Дiвчата ледве встигали уникати лазерних пострiлiв подiбного, потужного робота з гарматами.
  I ось Наташа з усмiшкою вiдзначила, цмокнувши губами:
  - Так! Це черговий сюрприз вiд Гiпермозку! Сам Тиранус до цього не додумався б!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям взяла i кинула кинджал, намагаючись потрапити по катках. Але зброя вiдскочила вiд бронi, не зумiвши вклинитися.
  Войовниця заспiвала:
  Ах, надiйна у танка броня,
  Вiд того, хто має намiр кусатися.
  Але вона не зламає мене,
  Дiвка-нiндзя завжди зможе битися!
  Дiвчина з бiлим волоссям звернулася до Наташi:
  - Ну, зроби щось.
  Дiвчина з синiм волоссям запитала:
  - Ви цього хочете?
  У вiдповiдь промовистий смiшок. Тодi Наташа взяла i витягла зi свого пояса прилад розмiром iз сiрникову коробку. I босими пальчиками нiг налаштувала його на певну хвилю, прагнучи пiдiбрати потрiбне та забiйне випромiнювання. Але їй довелося вiдскочити, бо величезний термiнатор взяв i лупнув забiйною блискавкою. Та проробила вирву в асфальтi, причому глибоку.
  Наташа клацнула босими п'ятами i заспiвала:
  - Вiйна - це круто завжди,
  Вирує в небi весна.
  Минуть, я вiрю, року,
  Але ми молодi назавжди!
  I пiсля цього, вона послала в величезного термiнатора хвилю з вiрусом-хробаком. I пiшов цей гримучий електричний удав у схеми величезного робота-термiнатора, i того стало трясти.
  А хлопчик-гуру та Тиранус продовжували боротися. I їхнi свiтловi мечi так i миготiли i свiтилися яскравим полум'ям.
  Юний воїн нарештi змiг по-справжньому вкластися в удар, i його свiтловий меч вiдтяв пензель чорному воїну.
  То скрикнув:
  - Ось чорт, боляче!
  Хлопчик-гуру хихiкнув i зазначив:
  - Швидше вже ти чорт! А я, янгол!
  Тиранус посмiхнувся i помiтив:
  - Але ж ти не вб'єш беззбройного?
  Юний воїн кивнув:
  - Здавайся! Ми тебе засудимо, покараємо та помилуємо!
  Чорний воїн пiдняв свою лiву руку i раптом кинув горошинку. Спалахнула мiнiатюрна атомна бомба. I Тиранус зник.
  Хлопчик-гуру свиснув:
  - Ось так завжди! I як це, у нього виходить?
  Несподiвано ззаду пролунало:
  - Отримуй!
  Юний воїн ледве встиг вiдскочити. Стрiляли в нього крокодил та лев. I променi пробили робота, що вискочив назустрiч. Той детонував та вибухнув. I в рiзнi боки полетiли уламки. Один iз них потрапив хлопчику-гуру босою п'ятою. I той ойкнув.
  Але потiм юний воїн розвернувся i заспiвав:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За справу нiндзя.
  Ворогiв усiх розiб'ємо,
  В iм'я життя!
  I ось хлопчик-боєць, як зарядить босою п'ятою по скронi леву-мутанту, i той завалився, як пiдкошений.
  Противник крокодил розмахнувся шматком рейки i хотiв рушити пацана, але влучив собi по колiна i впав. Хлопчик-гуру посунув йому колiном по потилицi i вiдзначив:
  - Ви дуже довго стояли на моєму шляху!
  Наташа, яка кидком горошинки з вибухiвкою, вiдправила на брухт чергового мутанта, поправила:
  - На нашому шляху!
  I войовницi схопили пiд руки двох оглушених звiрiв-бандитiв.
  Хлопчик-гуру помiтив:
  - У полiцiю якщо ми їх здамо, то Тиранус зi своєю технiкою та роботами будь-яку в'язницю розламає та їх звiльнить:
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям припустила:
  - Давайте влаштуємо пастку для чорного лорда. Вiн кинеться рятувати мутантiв, i тут ми його й схопимо!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям помiтила:
  - Ця iдея дуже непогана! Але ось загвоздка, чи не почує Тиранус каверзи?
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям вiдзначила:
  - Тут є ще одна проблема. У полiцiї можуть розгубитись, якщо їм сунути мутантiв. Справдi, тварин тримають у звiринцях, а не в'язницi!
  Наташа прочирикала:
  Звiри до школи збирайтеся,
  Пiвник проспiвав давно...
  Як ви, правда, не намагайтеся,
  Не брикайтеся, не кусайтеся,
  Не допоможе все одно!
  Хлопчик-гуру рiшуче заявив:
  - Може, їх краще викинути до Тирануса?
  Наташа знизала плечима:
  - А це ще навiщо? Ми з ними стiльки поралися!
  Юний воїн зазначив:
  - Тому що цi кретини нашi старi знайомi, яких ми постiйно б'ємо. А так, Гiпермозок може створити мутантiв куди бiльш кмiтливих i спритних!
  Дiвчата-нiндзя розреготалися i прочiрикала:
  - Вiрю, з казкою люди не прощаються,
  I друзями вiрними назавжди залишаться!
  Пiсля чого вони взяли й своїми босими, витонченими, засмаглими, мускулистими, немов зiтканими зi сталевого дроту, ногами пiддали двох великих мутантiв-звiрiв, i тi пролетiли по дотичнiй траєкторiї та запурхнули в портал.
  Пiсля чого свiчення припинилося. П'ятеро воїнiв: чотири дiвчата та хлопчик, озирнулися.
  Дiвчина з червоним волоссям помiтила:
  - Було б треба...
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям перепитала:
  - Що, треба?
  Та вiдповiла:
  - Морозиво в шоколадi з'їсти! Це i смачно, i сердито!
  Дiвчата та хлопчик-гуру рушили вулицею. I почали спiвати з радiстю та захопленням:
  Меч свiтла, прогресу
  Кохання донесемо...
  Хоч свiт сповнений стресiв -
  Планету врятуємо!
  
  Нехай частка жахлива
  Смерть зла прийшла...
  Помри недаремно,
  Адже Батькiвщина наша жива!
  Тут хлопчик-гуру раптом згадав:
  - А ми ж забули найголовнiше - повернути викрадений алмаз!
  Наташа пискнула:
  - Так, це справдi наш прорахунок! Як можна так лопухнуться?
  Дiвчина з червоним волоссям запропонувала:
  - Може, ось так вiзьмемо i рвонемо в чужий вимiр?
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям заперечила:
  - Нi! Це вимагає надто великих витрат енергiї. Краще дiзнаємось, навiщо їм цей алмаз.
  Хлопчик-гуру кивнув:
  - Так! Просто так вони не вкрали. I пиляти на частини, щоби продавати, не будуть. Швидше за все, Тиранус захоче його використовувати як лiнзу, що фокусує, для потужної зброї.
  Наташа припустила:
  - Давайте тодi вiзьмемо i зробимо свiй власний фокус, щоб завдати попереджувального удару по вороговi!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям хихикнула i вiдзначила:
  - Штучний алмаз на роль фокусатора не годиться. Потрiбно використовувати лише природний. Адже так?
  Хлопчик-гуру кивнув:
  - Звичайно! Iнакше, навiщо Тиранусу викрадати природний, простiше зробити свiй, штучний.
  Наташа припустила:
  - У свiтi є ще одне лише мiсце, де зберiгається подiбний алмаз. Ось туди нам i слiд поткнутися!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям помiтила:
  - Там серйозна охорона. I що, ми їх усiх порубаємо на шматки?
  Хлопчик-гуру заперечив:
  - Нi! Так годиться. Ми не можемо опускатися до пограбування. Адже ми свiтла частина сили!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям прочирикала:
  - Ми здатнi на добро,
  Скрушуючи злi чари.
  Але, звичайно, все одно,
  Що розмiр алмазу малий!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям запропонувала:
  - Давайте, тодi попросимо той алмаз на якийсь час. Ну, гадаю, доби нам вистачить?
  Хлопчик-гуру пiдстрибнув i запропонував:
  - Можливий iнший варiант. Ми вiзьмемо i запропонуємо влаштувати конкурс на найкрутiшого героя-супермена, i переможцю дiстанеться право цiлий тиждень носити коштовнiсть на шиї. Так ми зможемо й добрi вчинки робити i видобути алмаз, не опускаючись до банального пограбування!
  Наталя засумнiвалася:
  - А чи погодяться влаштувати конкурс на таке? I цiлий тиждень довiряти носити камiнь стороннiй людинi, ризикуючи, що вона змиється?
  Юний воїн зазначив:
  - Ну, по-перше, кому ще не довiряти, як головного героя-супермена. А по-друге, банди в Токiо лютую зараз не менше, нiж у Нью-Йорку, i там будуть тiльки радi iдеї пiдчистити Авгiєвi стайнi!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям вiдзначила:
  - Це логiчно! Треба, справдi, спробувати! Тим бiльше, Токiо це найбiльше мiсто у свiтi, i цiкаво подивитися, як воно зараз виглядає!
  Наташа прочирикала:
  - Свiт нас поважати боїться,
  Подвигам дiвчат не злiчити числа,
  Нiндзя, як завжди, вмiють битися,
  Скiнчиться зима - прийде весна!
  Хлопчик-гуру повiдомив iз посмiшкою:
  - Нещодавно з'явилася така класна рiч, як iнтернет, i через нього ми надiшлемо свою iдею!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям запропонувала:
  - Давайте тодi, щоб легше було душi, вiзьмемо та нахулигаємо, як слiд!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям заперечила:
  - Ми ловимо хулiганiв, а не хулiганим самi!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям прочирикала:
  - Робити те, що зовсiм не належить,
  Це солодше, нiж морозиво!
  Хлопчик-сенсей кивнув i повiдомив:
  - Ось у мене є особливий модем, прямо зараз i вiдправимо!
  I вiн почав набирати цифри.
  У цей момент портал знову вiдкрився. Вискочив невеликий, але дуже рухливий танк. У нього, замiсть стовбура гармати, крутилися два довгi мечi.
  Наташа свиснула:
  - Фехтувальнi танки - це не ефективно, зате ефектно!
  Хлопчик-гуру зробив кумедну пику i заспiвав:
  - Три танкiсти випили по триста,
  А потiм випили по сто!
  Вiдтузили артилериста,
  Бо танк у бою нiщо!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям взяла i шпурнула горошинку по фехтувальному танку. Та пролетiла, але удар меча машини влучив горошинкою. I стався вибух. I нiчого вiстря навiть не подряпало, а вибух розвiяло.
  Наташа вiдзначила з усмiшкою, яка свiтилася, наче фари автомобiля у темну нiч:
  - Ого! Вiн не такий простий!
  Хлопчик-гуру пiдхопив босими пальчиками нiг, уламок штика лазерного автомата, що валявся на дорозi, вiд знищеного робота.
  I запустив його кидком ноги траєкторiєю. Той пролетiв i вдарив у дiжку з пивом. Вiд удару бочка перекинулася i хлюпнула пiнисту рiдину на фехтувальний танк. В результатi сталося забiйне замикання.
  Машину обдало пiнистою хвилею, блиснули блискавки, обплутавши павутинкою. I мечi з легованої сталi згорнулися в трубочку.
  Хлопчик-гуру пискнув:
  - Раз, два, три - прожектори протри,
  Чотири, вiсiм, п'ять - злих оркiв убивати!
  Наташа зазначила:
  - Ти справдi великий, сенсей!
  Юний воїн заперечив:
  - Нi! Всi ми по-своєму i великi, i нiкчемнi!
  Наташа заспiвала:
  Що людинi приборкати нiяк не можна,
  Своє прагнення стати Всевишнiм всемогутнiм.
  Щоб у свiтобудовi правила Земля,
  Ти повелитель-демiург над свiтом сущим!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям вiдзначила:
  - Так, цi пiсеньки просто принаднiсть! I тут уже не попреш, проти того, що людина розвивається семимильними кроками!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям вiдповiла:
  - А що таке сiм миль порiвняно з космiчними парсеками? Погодьтеся - мiзер!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям заспiвала:
  Земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi,
  Землю в iлюмiнаторi видно...
  Як син сумує за матiр, як син сумує за матiр,
  Сумуємо ми за землю, вона одна!
  А зiрки, проте,
  А зiрки, проте,
  Трохи ближче, але все також холоднi,
  I як годинник затемнення, i як годинник затемнення,
  Чекаємо на свiтло i земнi бачимо сни!
  Наташа хихикнула i заперечила:
  - А менi вже, ця планета, Земля набридла! Хочу перенестися у вимiр Iгрек. I там гарненько побуянити!
  Хлопчик-гуру посмiхнувся i вiдповiв:
  - На яких планетах, i в яких вимiрах я не побував. I таке бачив, що може буквально дах зiрвати iз петель. Тож у всесвiтi цiкавих мiсць багато!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям помiтила:
  З тисячi планет,
  Такої зеленої немає.
  З тисячi планет -
  Такої коханої немає!
  Наташа вiдзначила з усмiшкою:
  - Але погодься, куди цiкавiше, коли, наприклад, ти потрапляєш у свiт, де замiсть кисню найголовнiший елемент - фтор. I в цьому випадку еволюцiя повинна йти ще швидше!
  Хлопчик-гуру кивнув:
  - Є такi свiти, хоч i рiдкiснi. Але там можна пересуватися лише у бойовому костюмi, чи пiд прикриттям сильного силового поля!
  Портал знову вiдкрився. З нього вискочив ще один робот, схожий на кролика. Та дуже стрибучий! Як стрибне i перекинеться, випустивши з пащi вогненний пульсар!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям прочирикала:
  - Чарiвний кролик,
  Малює нулик!
  Хлопчик-гуру запитав у дiвчат:
  - Будемо його мочити, чи нехай живе!
  Наташа вiдзначила з смiхом:
  - Кумедний таки зайчик! Але що зробити, щоб вiн став добрим?
  Робочий кролик, що пiдскакує, несподiвано зробив довгий стрибок i перенiсся на iншу вулицю. А там уже гасали автомобiлi кiнця двадцятого столiття - теж досить пристойнi та швидкiснi, рiзних кольорiв.
  Дiвчата-нiндзя та хлопчик-гуру кинулися за ним. Вони полiзли крiзь будинки, щоб зрiзати шлях. I їхнi босi, чiпкi пальчики нiг чiплялися за стiни та карнизи, i дозволяли пересуватися через споруди.
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям вiдзначила:
  - Ось, справдi, кажуть мудрецi, якщо вовки ситi та вiвцi цiлi, отже, зменшилася кiлькiсть зайцiв!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям помiтила:
  - А чим кролики вiдрiзняються вiд зайцiв?
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям припустила:
  - Зайцi, бiльш засмаженi, спортивнi i в них менше жиру!
  Наташа заспiвала:
  Але якщо серце маєш зайця,
  Нехай навiть крила i за спиною.
  Злетiти вище та не намагайся.
  Сталевi крила тебе уроють!
  Ось вони перескочили на сусiдню вулицю. Кролик-робот викликав справжню пробку з автомобiлiв. I справа навiть реально дiйшла до зiткнень. А ще електронна тварюка, як вiзьме i вогнем iз пащi палає. I вухами своїми ослячими, як закрутить. Ось це дiйсно виявилося дуже здорово i круто.
  Наташа взяла i шпурнула в кролика-робота своєю босою, точеною ногою руйнiвну горошинку з вибухiвкою, яку робили самi войовницi за рецептами свого гуру.
  Але робот-кролик махнув своїми довгими i широкими вушками, i горошинка полетiла назад. I ледве не вразила насмерть Наташу та її товариш, рвонувши пiд їхнiми босими ногами з рожевими, круглими п'ятами.
  Хлопчик-гуру зазначив:
  - Ого! Виходить у нас проблема!
  Наташа заспiвала:
  Хоч не вирiшити нам усiх проблем,
  Не вирiшити всiх проблем.
  Але стане радiснiше всiм,
  Веселiше стане всiм!
  Дiвчина-нiндзя посмiхнулася i взяла, i спробувала накрити кролика-робота кидком убивчого кинджала. I той промчав, наче метеор. Але знову помах вухами просунутого робота i полiт зброї назад. I вже Наталцi доводиться тiкати та ухилятися. Але ось вона змогла вцiлiти i заспiвала:
  Пекельний заєць в лику смертi,
  Жертву чекає опiвночi...
  Вiрю, буде нам безсмертя,
  I отримає кролик у око!
  Хлопчик-гуру запропонував:
  - А якщо використати наш давнiй, але ефективний спосiб боротьби з особливо просунутими роботами?
  Наташа з посмiшкою запитала:
  - Це ще як?
  Юний воїн запропонував:
  - Ось узяти i засвистiти!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям заявила:
  - Тодi давайте все разом!
  Дiвчата та хлопчика сунули в рот свої босi пальчики нiг i як засвистять. I кiлька великих, мiських ворон втратили свiдомiсть вiд шоку i, непритомнiвши, кинулися вниз. I їхнi ударнi дзьоби, як узяли та таранили кролика. Той разом обплутався павутинням, заiскрив i вибухнув. Причому у польотi уламки кролика-термiнатора перетворилися на апетитнi та солодкi шоколадки.
  Хлопчик-гуру заспiвав, пiдхопивши босою ногою, апетитну цукерку:
  - Я шоколадний заєць,
  Я лагiдний мерзотник...
  Я солодкий на всi сто,
  О, о, о, о, о!
  Я шоколадний заєць,
  I губ твоїх торкаючись,
  Я таю так легко,
  О, о, о, о, о!
  Пiсля чого вiдкусив невелику частину. I тут же виплюнув, у горлi у хлопчика спалахнуло чимось найреальнiшим. I дуже навiть пекучим та агресивним вогнем.
  Наташа помiтила:
  - Не треба, як хлопчику маленькому пхати кожну смакота в рот!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям заспiвала:
  Звичайно фiнтиплюшкiни,
  Зовсiм не те, що Пушкiни.
  Але все-таки, змогли створити шедевр,
  I ти пацан-гуру - вперед не дрейф!
  Дiвчата почали витягувати людей iз пошкоджених машин. I одразу їх пробували лiкувати.
  Найефективнiший спосiб прискорити загоєння ран, це сунути босу пiдошву дiвочої ноги до обличчя пошкодженої людини, i щоб вона її поцiлувала.
  Тодi передається дуже колосальна i сильна енергiя зцiлення, радостi та енергетики цiлющої магiї.
  Хлопчик-гуру теж саме робив, пхав свої босi ноги для поцiлункiв, вибираючи представниць прекрасної статi.
  I одночасно, наспiвував, через носик:
  Дiвчата, дiвчата, дiвчата,
  Не стiйте боягузливо осторонь...
  А краще робiть справи,
  Щоб Батькiвщина ваша цвiла!
  Так, робота тут пiшла цiкава - взяли вiн роль лiкарiв. А в небi з'явився гелiкоптер. На ньому летiла телеведуча Вепрiн про Нiл. Вона була красива дiвчина, але при цьому, звичайно ж, у бiйцi їй до нiндзя далеко.
  Проте, дiвчата її кiлька разiв уже рятували та виручали.
  Наталка помахала їй рукою i заспiвала:
  Твердять нерозумнi про стреси,
  Стрес, як рукою...
  Вам знiмуть цiкавим фiльмом,
  За годину iнший!
  Вепрiн пискнула i кричала:
  - Привiт, бiйцi! Ви, бачу, такi стали крутi! I вже почали заряджати магiєю сили.
  Хлопчик-гуру помiтив:
  - Часом воскресити одного важче, нiж убити мiльйон, точнiше, навiть не часом, а майже завжди!
  Дiвчина-журналiст, коли гелiкоптер приземлився, зiстрибнула i пiдбiгла до юного воїна. Поцiлувала його в губи i сказала:
  Юний тiлом i душею,
  Хлопчик, ти зовсiм босий.
  Але розумом, вважай, гiгант,
  Мабуть, люди кажуть!
  Хлопчику-гуру заспiвав у вiдповiдь:
  Те, що люди кажуть,
  Нам не байдуже,
  Буде сильний результат -
  Якщо бити пристойно!
  
  ЧЕМБЕРЛЕН СТАЛIН ГIТЛЕР ЗАГОВОР
  АННОТАЦIЯ
  Друга свiтова вiйна не розпочалася. Британiя та Францiя дозволили Гiтлеру окупувати Польщу. Пiсля цього виникла тимчасова мирна пауза. Однак 23 лютого 1950 року Сталiн почав вiйну проти Японiї, прагнучи повернути назад пiвдень Сахалiну, та iншi землi втраченi ще за царських часiв. I почалася нова велика вiйна на Далекому сходi. Самураї завзято пручаються, а Гiтлер, його Третiй Рейх та iншi держави збирають сили, щоб ударити по СРСР.
  . РОЗДIЛ Љ 1.
  У прем'єра Британiї Чемберлена вистачило розуму не оголосити Нiмеччинi вiйну пiсля нападу на Польщу. Вермахт швидко розгромив вiйська Варшави i подiлив цю державу зi Сталiним. Через деякий час була вiйна СРСР та Фiнляндiї. Приблизно, як i реальної iсторiї. Потiм приєднання Прибалтики та Молдови. Пiсля чого нова радянська iмперiя стабiлiзувалася. Сталiн майже завершив збирання слов'янських земель. А Нiмеччина вже перевищила мiсця кордону 1914 року. I досягла дипломатичним шляхом, ще й повернення собi колонiї Намiбiї. Третiй Рейх змiцнiв, i Гiтлер був на пiку популярностi.
  Друга свiтова вiйна так i не запалала. У Нiмеччинi економiка переживала сильне зростання, i були збудованi заводи, у тому числi по автомобiлях. I Гiтлер навiть скасував майже всi антисемiтськi закони. Режим Третього Рейху переживав лiбералiзацiю.
  У СРСР теж начебто все добре. Третя п'ятирiчка була оголошена офiцiйно як завжди перевиконаною. Щоправда були проблеми iз сiльським господарством та продовольством.
  Сталiнський режим проводив полiтику стимулювання народжуваностi та забороняв аборти. Прирiст населення зростав. Четверта п'ятирiчка теж начебто перевиконувалася. Але жити краще не ставало у матерiальному планi. Занадто багато СРСР було вiйськової технiки. Мало того, Сталiн пiдтягнувши танкову сферу, зробив ставку на будiвництво великої кiлькостi великих надводних кораблiв, у тому числi i лiнкорiв.
  Та й пiшла нова велика чистка з репресiями. Її жертвами стали навiть Будьонний, Ворошилов, Тимошенко, Шапочников та iншi.
  Сталiн вирiшив, що настав час позбавлятися старої команди, зокрема й Молотова та Кагановича - надто багато знають. Розстрiляли також Берiю. А потiм i його наступника Сєрова. На мiсце висунувся дуже молодий Шелепiн.
  Сiмдесятирiччя Сталiн вiдзначали пишно i по всьому свiту. Все було б нiчого, але в СРСР знову масовi чищення та репресiї. Навiть цiлi народи зазнавали терору та геноциду. У Нiмеччинi, навпаки, лiбералiзацiя: навiть повернулася багатопартiйна система. А що? Все одно нацисти поза конкуренцiєю i легко виграють будь-якi вибори. Сам Гiтлер попри статус довiчного фюрера провiв всенароднi вибори президента Нiмеччини. Та ще з кiлькома кишеньковими альтернативними кандидатами. I, зрозумiло, виграв.
  Фюрер є авторитарним лiдером, але в пристойних рамках. I навiть скасував страту.
  Щоправда, й у нiмцiв є проблеми. Зокрема, демографiчна полiтика збiльшила нiмецьке населення. А територiя Третього Рейху є порiвняно невеликою i є проблеми з продовольством. Доводиться купувати. Поки щоправда в економiцi пiдйом, але хочеться колонiй.
  У свiтi поки що Британiя та Францiя зберiгають свої колонiї. I їм нових земель не треба - свої б переварити. А ось Гiтлер хоче розшити iмперiю, так густота населення в Нiмеччинi зростає i дiтей багато. I це породжує напругу. Зокрема, нiмцi хочуть, щоб i на Заходi повернулися до кордонiв 1914 року. А це означає, що Францiя та Данiя повиннi поступитися частиною своєї територiї.
  Сталiн теж, хоча радянська iмперiя i величезна, хоче довершити збирання. I особливо загострилися проблеми iз Японiєю. Зокрема, СРСР намагався дипломатичним шляхом повернути собi юний Сахалiн. Але Японiя упиралася. СРСР у воєнному вiдношеннi дуже сильний, i населення у нього чимало.
  I ось терпець Сталiна урвався. I 23 лютого 1950 року в день радянської армiї почалася вiйна проти Японiї. Треба сказати, що країна Вранiшнього Сонця побила царську Росiю, пiд час вiйни 1904-1905 року. I зрозумiло радянськi генерали та влада мрiяли про реванш.
  Так розпочалася нова велика вiйна. СРСР востаннє воював десять рокiв тому з Фiнляндiєю. Зумiв дещо здобути, але цiною великих втрат. I тепер знову намагався розширити територiю. I це було прокляттям цiєї iмперiї, що прагнула експансiї.
  Сталiн, якому вже рокiв сiмдесят, i має проблеми зi здоров'ям, хотiв нових завоювань. Хоча б повернути пiвденний Сахалiн i за бажання Курильської гряди. А також взяти пiд контроль Маньчжурiю та Порт-Артур.
  Бойовi дiї розпочалися з удару радянських вiйськ на Сахалiнi. Вiн не був раптовим, японцi змiцнилися, накопали траншей та окопiв.
  Але радянськi вiйська кинули у наступ танки. У тому числi й могутнiй IС-7. Ця машина важила сiмдесят вiсiм тонн i мала на озброєннi 130-мiлiметрову, довгоствольну гармату. I кулеметiв у неї було вiсiм.
  Оленка разом екiпажем дiвчаток боролася в цьому автомобiлi. Незважаючи на зиму, потужний двигун та обiгрiвач давали гарячу температуру. Так, що дiвчата роздяглися до бiкiнi, i билися босими.
  Машина йшла японськi позицiї. Танк мав похилу броню, i його башта обтiчної форми та невисока.
  У СРСР з'явилося тринадцять модифiкацiй КВ i деякi досягали ваги в двiстi тонн. Але потiм виникло i сiмейство IВ. Машин бiльш компактних, з нижчим силуетом, i вже не має такої кiлькостi стволiв. Тим не менш, i КВ серiю ще не знято з озброєння. IС-7 з'явився зовсiм недавно, i таких машин у Червоної Армiї лише кiлька.
  I як не сформувати екiпаж iз дiвчат, щоб було полiткоретно. Адже у червонiй iмперiї рiвноправнiсть.
  Агресором у разi виступив СРСР. Хоча МДБ i влаштувало провокацiю. Японiя зi США та Британiєю не воювала. Вони й так дуже довго ходили з Китаєм. Зрештою, абияк уклали перемир'я, i роздiлили сфери впливу. СРСР довелося боротися з сильною i численною японською армiєю та величезним флотом. Тому блiцкриг, який стався у реальнiй iсторiї 1945 року, був нереальним.
  Та й радянське командування, не маючи досвiду Другої свiтової вiйни, дiяло по-старому. Замiсть раптового удару, великими силами битви в Маньчжурiї почалися з дрiбних сутичок. I в японцiв була сильна i розвинена в iнженерному вiдношеннi оборони.
  Так що Сталiн влiз у затяжну та запеклу вiйну. Причому перекидати доводилося вiйська з європейської СРСР. Населення, звичайно ж, було бiльшим, нiж у реальнiй iсторiї, i на зразок ВВП теж бiльше. Але якiсть вiйськ та оперативного командування значно нижча.
  Багато чого у Червонiй Армiї морально застарiло. Хоча, зрозумiло, технiки i танкiв i лiтакiв i навiть кораблiв дуже багато. Але й флот ще недобудований. Лiнкори та великi авiаносцi так швидко як танки та лiтаки будувати неможливо.
  Але Сталiн, маючи проблеми зi здоров'ям та вiдзначивши, вже сiмдесят рокiв не хотiв вiдтягувати вiйну. Так мiг тривiально ще довше не протягнути. Але ж увiйти в iсторiю великим полководцем хочеться. Вiйна з Фiнляндiєю не була переконливою - надто багато втрат проти країни з населенням у три з половиною мiльйони. Ось Гiтлер справив з Польщею, куди бiльшою за населенням, за три тижнi з меншими втратами.
  Битва при Халхiн-Голi була битвою мiсцевого масштабу. I теж не зовсiм однозначна, оскiльки СРСР втратив лiтакiв та танкiв бiльше, нiж японцi.
  Сталiну хочеться взяти у Японiї реванш за поразки часiв царату. I показати себе дуже крутим. Але чи вдасться йому це? Економiчно СРСР, звичайно ж, сильнiший за Японiю. I населенням бiльше. Але флот поки що не добудований. У СРСР надто пiзно почали будувати великi надводнi кораблi. Оскiльки Сталiн побоювався нападу Гiтлера i бiльше розвивав сухопутну армiю.
  Але начебто б Гiтлер поводиться тихо. Справдi, в нього вже є територiальнi надбання та слава. А велика ложка рота дере. Тим бiльше що фюрер таки побоювався воювати з Францiєю, Британiєю, Бельгiєю та Голландiєю - вони могли Нiмеччину одними колонiальними дивiзiями задавити. У реальнiй iсторiї Третiй Рейх врятувало, що Гiтлер зумiв перемогти в темпi блiцу, всього за пiвтора мiсяцi. Але якби не було швидкої перемоги, то справа закiнчилася б швидше за все поразкою Третього Рейху.
  Як i СРСР, Гiтлер мiг перемогти в принципi в темпi блiцкригу, але затяжна вiйна виявилася згубною.
  Третiй Рейх в економiчному планi, щоправда, дуже сильний. I населення у нього велике i продовжує зростати.
  Гiтлер вирiшив поки що подивитися, як складуться справи у Сталiна у вiйнi з Японiєю. I якщо Червона армiя загрузне, то чим чорт не жартує, можна й напасти. У таємницi вже нiмецькi дипломати розпочали роботу. Зокрема, на боцi Нiмеччини може виступити Фiнляндiя. Фiни прагнуть повернути Виборг i iншi землi, завойованi в них Червоною Армiєю. I Румунiя теж прагне реваншу за анексовану Молдавiю, i частину Буковини.
  Цi країни охоче пiдтримають Нiмеччину у вiйнi проти СРСР. Складнiше з Болгарiєю та Югославiєю, де режими прогерманськi, але населення слов'янське, i не хоче вiйни з СРСР. В Угорщинi теж пронiмецький режим в обмiн на частину Галичини вона може приєднатися до антирадянської коалiцiї. Тим бiльше пiсля Хортi прийшов радикальнiший Салашi. У Словаччинi формально незалежний пронiмецький режим, але їхня армiя не надто сильна.
  Є ще Туреччина iз сильним впливом Нiмеччини. У реальнiй iсторiї вона у вiйну не вступила. Але тодi туркам загрожували бомбардування з боку Британiї та США. А тепер i Британiя, i Францiя, i США висловили одразу пiсля нападу Сталiна моральну пiдтримку Японiї. I Туреччина могла вступити у вiйну. Тим бiльше в першу свiтову, начебто Туреччина Росiї i не програла, i навiть Карпську область вiдвоювала. А чому б ще не скуштувати. А Туреччина - це все-таки чимало населення, хай навiть не надто якiсна армiя.
  Але найсильнiший за населенням, економiкою та армiєю союзник Третього Рейху - це Iталiя. Вона має колонiї в Африцi, у тому числi й захоплена Ефiопiя. Разом з колонiями в Iталiї населення можна порiвняти з самою Нiмеччиною. Тим паче режим Муссолiнi також стимулював зростання народжуваностi. Щоправда, сам Муссолiнi постарiв, одряхлiв, i не надто хотiв воювати.
  Тим бiльше в Iталiї не спiльного кордону з СРСР i їй, навiть якщо вона й отримає територiю в Росiї, не надто зручно нею управлятиме. I Муссолiнi вагається.
  Хоча в принципi вiн ще не такий уже й старий, молодший за Сталiна майже на чотири роки. I вiд iдеї створити Римську iмперiю досi не вiдмовився.
  Iншi союзники Третього Рейху це: Британiя, Францiя, США, якi самi воювати з СРСР не хочуть, але можуть у разi чого допомогти економiчно. Та й колонiальнi дивiзiї та добровольцiв вiдправити. Франко обiцяв допомогти добровольцями, та й Салазар може щось зробити. I Швецiя теж про реванш за колишнi поразки думає, i Норвегiя. Загалом проти СРСР може виступити цiла коалiцiя.
  I тут робота, звичайно, йде. Але багато залежатиме, як чинити опiр стане Японiя. Якщо вiйна затягнеться, то СРСР наваляться. А якщо пройде блiцкриг, то, можливо, i не ризикнуть.
  У всякому разi, першi днi вiйни є найбiльш вирiшальними. Така важлива зав'язка битви.
  I ось дiвчата на танку IС-7 йдуть в атаку. Вони увiмкнули обiгрiвач, i тепер босонiж i в бiкiнi.
  I їм так куди спритнiше i краще.
  I очевидно Оленка робить перший пострiл на ходу, за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Пiсля чого заспiвала:
  - Японiя, Японiя, Японiя,
  Велика країна,
  Має дух могутнiй самураїв,
  Вона нам знай у противники Всевишнiм, вже дана,
  Але ми її на частини пошматаємо!
  Стрiляти босими нiжками - це особлива тактика дiвчат-комсомолок.
  Ось i Анюта пальнула японцями за допомогою голої, круглої п'яти. I потрапила до гаубицi самураїв. Та перекинулася i покотилася, зi снiгового помосту.
  Дiвчина в радостi взяла i заспiвала:
  - Ми зметемо ворога одним ударом,
  Славу пiдтвердимо сталевим мечем.
  Босоногi дiвчата недарма,
  У трiски самураїв розiб'ємо!
  Ось i руда Алла також показує свiй агресивний пасаж. I ось вона взяла i натиснула червоним соском грудей на кнопку, випустивши снаряд зi 130-мiлiметрової зброї. Вiд точного влучення перекинулася японська гармата.
  I дiвчина прочирикала:
  - Я сама у свiтi крута,
  I вiчно дiвчисько боса!
  Дiвчина Марiя теж взяла i пальнула натиснувши голою п'ятою на важiль. I спрацювала пускова система. I рiзали по самураях кулемети. Марiя викосила супротивникiв i пискнула:
  - За новий комунiзм!
  I Олiмпiада теж пальнула, за допомогою полуничного соска грудей, що було дуже чудово.
  I цiлу шеренгу самураїв скосило. I таке виявилося надзвичайно круто та жорстоко.
  Олiмпiада вякнула:
  - Слава комунiзму! Слава!
  I знову дiвчата давай поливати вогником японцiв.
  А тим часом самураї впiймали хлопчика рокiв тринадцяти. Це була гарна, свiтловолоса дитина у червонiй краватцi.
  Спочатку його японцi роздiлили до трусiв, i босого, напiвголого погнали по снiгу. Хлопчик йшов пiдганяється прикладами. Його руки були пов'язанi ззаду, а босi, витонченi нiжки, залишали на снiгу гарнi слiди.
  Самураї хихикали та вiдпускали єхиднi жарти. Один iз них схопив хлопчика за босу ногу, провiв по ступнi долонею i проревiв:
  - Гарний красень!
  Пiсля чого шльопнув хлопчика долонею по дупi. Сергiйко почервонiв вiд сорому. Було дуже неприємно взимку ходити босонiж снiгом. Особливо коли крокувати доводиться довго i голi пiдошви навiть палають.
  Серьожка крокував снiгом, його дитячi нiжки стали, наче лапки гусака, червонi.
  Але хлопчик намагався тримати голову прямо. А голова у хлопчика свiтла та гарна.
  Голий торс Сережки обдував вiтер. Хлопчик крокував i з ентузiазмом заспiвав;
  Ми пiонери хоробрi бiйцi,
  Народженi та литi зi сталi...
  Пишаються нами дiди та батьки,
  I з нами дорогий товаришу Сталiн!
  
  Така наша чудова країна,
  Що подарувала комунiзм народам...
  Вона навiки Родом нам дана,
  У подарунок пролетарську волю!
  
  Та наша вiра у свiтлий зоряний шлях,
  Щоб злетiти в прагненнi вище -
  Наш росiйський дух повiрте не зiгнути,
  I якщо треба протаранити дахи!
  
  Так вiр Росiя Батькiвщина моя,
  Тебе фашизм повiк не здолає...
  Народи свiту дружна сiм'я,
  А з нами Сталiне, генiальний Ленiн!
  
  Ми породили мiцну родину,
  В якiй вiра, трiумфує правда...
  Сварога Бога зi Сталiним люблю -
  Я вiрю буде свiтлим наше завтра!
  
  Ми нову мить створимо,
  I свiт прекрасний просто побудуємо...
  Над нами золотокрилий херувим,
  I вiрю стане людина героєм!
  
  Вiтчизна наша процвiтатиме,
  Вона горда i просто велична.
  Отримаємо за перемогу просто п'ять,
  Така у Вiтчизни нашої слава!
  
  Господь поля та гори створив,
  Народилися у свiтi славнi хлопцi...
  У нас повно повiрте люди сил,
  Строчимо каскадом ми з автомата!
  
  У Росiї справа скромна у нас,
  Битися дiтям червоного розливу.
  Покажемо ми, звичайно, найвищий клас -
  Адже росiяни у боях непереможнi!
  
  Ми зможе справу грiзно завершити,
  Закiнчити те, що почав мудрий Ленiн...
  Нехай перетворитися хижак просто на дичину,
  На славу променистих поколiнь!
  
  Ми скоро вiрю полетимо на Марс,
  Збудуємо рай небесний на Венерi.
  Покажемо найвищий у свiтi клас,
  Не здолати нас смутку та химерi!
  
  Ось i Iм'я Роду щастя створимо,
  Побудуємо справу раю комунiзм...
  Господь Всевишнiй у слов'ян Єдин,
  Вiн сповнений знайте раю гуманiзму!
  
  Так вiра наша в Господа Христа,
  У всьому всесвiтi знаю не згасне...
  Адже з нами буде Лада до кiнця,
  Яка подарує знаю щастя!
  
  Як добре в Рiднiй Росiї жити,
  У нiй щастя безмежне минуле...
  Нi не перерветься життя вiрю нитку,
  А наше плем'я просто заводне!
  
  Як Iсуса за нашу Русь страждав,
  Як Бог Сварог мечi дарував сталевi.
  Адже Боги свiту це iдеал,
  В iм'я нашої матерi-Росiї!
  
  Так чому б не зiрвати зiрку,
  I пiдпорядкувати по праву свiтобудову...
  Я до Iсуса в радостi прийду,
  Адже наша справа праця та творення!
  
  Та нехай перемога славна прийде,
  Допоможе нам Богиня Лада...
  Вiдкриємо нескiнченний рахунок,
  За Батькiвщину боротися хоробро треба!
  
  Господь Сварог усiм людям щастя дасть,
  Подарує втiху та славу...
  Про це буде вiрш i свiтла оповiдь,
  За Русь та нашу Бiлу державу!
  Хлопчик тупав босими нiжками снiгом. I його слiди були невеликi, але дуже витонченi. I самураї на них дивилися дуже жадiбними очима.
  Але це хлопчик. Напiвголий i в трусиках, посинiлий вiд холоду.
  Його поводивши по морозу, вiдвели до теплої хати.
  Там уже без зайвих церемонiй взяли i пiднялися на дибу. Заломили ззаду руки та пiдтягли нагору.
  А потiм кат iз Японiї пiднiс до босих п'ят хлопчисько смолоскип. Запахло паленим м'ясом. Вогонь лизав голi пiдошви дитини. Серьожка заволав вiд нестерпного болю.
  Японець проревiв:
  - Говори щеня, якi у вашого командування плани?
  Хлопчик хоробро вiдповiв:
  - Не скажу!
  У вiдповiдь хлопчика стали бити колючим дротом.
  А в сусiднiй кiмнатi катували оголену дiвчину-комсомолку. Її лупили бiлим вiд жару сталевим ланцюгом.
  Але дiвчина не тiльки не плакала, не стогнала, а навiть спiвала;
   Пофарбований космос у темне, похмуре свiтло,
  I зiрки-крижинки потьмянiли на орбiтах...
  Менi хочеться кохання, у вiдповiдь я чую нi,
  Серця дiвчаток ущент розбитi!
  
  Ми любимо дуже хоробро воювати,
  За Батькiвщину дуже люто битися...
  Iспит у мужностi здамо знову,
  Я витязь свiтла - не з душею паяця!
  
  Коли ламали вермахт ми,
  Билися дiвчата хоробро пiд Москвою.
  Вiдбили рiй коричневої орди,
  Хоча супротивник у спорiдненостi iз Сатаною!
  
  Ми босi дiвчата на кучугуру,
  не стали супостата знай лякатися...
  I вилами фашиста прямо в бiк,
  Зiбравши гранати в купу зi шкiри ранця!
  
  Але що ж наша мужнiсть у всьому,
  Коли Меркурiй мiряли ногами.
  Будь-кого, хто нас розiб'ємо,
  Не тупцюють край, родимий чоботями!
  
  I славитися росiйська Земля,
  Ми людям шлях до всесвiту вказали...
  народу свiту все одна сiм'я -
  Побачимо скоро комунiзму дали!
  
  Хай можеш вiрити, або хоч не вiр,
  Але людина народжена творiнням сильним...
  Не здолає нашу дружбу звiр,
  Адже проти нас повiр вороги безсилi!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини святий,
  Я буду з будь-якою нечистю боротися...
  Дiвча по снiгу бiжить босий,
  немає навiть думки, щоб боягузливо здатися!
  
  Нас мiльйони запеклих бiйцiв,
  Якi у битвi єдинi...
  Прославимо вiру дiдiв та батькiв,
  Адже дiвчата у боях непереможнi!
  
  Сварог нам найгострiший у лайцi дав,
  Сказав дiвчата люто б'йтеся...
  Нехай втiлиться Божий iдеал,
  А перемiгши ви з сиротою дiлитеся!
  
  Хай буде наша у славi вiрю Русь,
  Яка у битвах без страху...
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Просочена хоч кров'ю вся сорочка!
  
  Та немає сумнiвiв - всiх ворогiв зметем,
  Ми народженi є плем'я велетнiв.
  Пiд прапором iз триколiрним кумачем,
  Нехай будуть люди у вiчностi єдинi!
  
  Ось нова епоха настає,
  Вiдкрилися людям космосу простори...
  Якихсь комах лихо б'є,
  Залишивши до бiса дурiсть, розмови!
  
  Та людина зовсiм повiр не воша,
  А той, хто завжди перемагати народився...
  Тому ти славний герб не чiпай,
  Хоча супротивник просто розлютився!
  
  Не будемо супостату поступатися,
  Нi на Землi, нi навiть у синьому небi...
  Ви запишiть пацани в зошит,
  Що зорелiт злетить як жвавий лебiдь!
  
  Що Землю дуже хоробро вiдстоимо,
  Такi знай ми хоробри дiвчата...
  Ось крила простягає херувим,
  У ньому Бога кинуто гранату!
  
  Нi нiколи дiвчат не зметуть,
  Нас не поставлять знайте на колiна.
  Як було ранiше Гiтлеру капут,
  Так стане у славi радiсть поколiнь!
  
  Коротше долетимо ми до зiрки,
  I будемо у свiтi Дiви, Орiона...
  Виконуватись великi мрiї,
  Порядок будуватимемо славний, новий!
  
  I час вiрю скоро я прийде,
  Коли загиблi в боях воскреснуть...
  Перемогу вiдкриємо нескiнченний рахунок,
  Отримає приз хто у бiйцi найчистiших!
  
  Людей у свiтi знаю примиримо,
  Єдиний: араб, iндус та православний...
  Усiх висвiтить Всевишнiй Пане,
  Та буде наша доля звичайно славна!
  
  Хай чекає на людей усiх щастя попереду,
  I вiчнiсть у славнiй радостi навiки...
  Закiнчиться провали i нулi,
  I зцiлятися слабкi, калiки!
  
  Ось буде людям щастя на вiки,
  Хоч мiльярди рокiв пройдуть у славi...
  Адже сила розуму людей мiцна,
  Ми народилися у космiчнiй державi!
  
  Всесвiт ми пiдкоримо жартома,
  Галактик траси до кiнця збудуємо...
  Пройдемося вакуум у коханнi крутячи,
  Прославимо Бога Iсуса Iм'я!
  
  I самi станемо зiрки враз творити,
  Збудуємо мiста довжиною в парсеки.
  Мисливець перетворитися скоро на дичину,
  А найвищими нехай будуть люди!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Бої з Японiєю тривали. Радянськi вiйська спромоглися прорвати передню лiнiю оборони. Але самураї завзято чинили опiр. Вони не хотiли здаватись i билися з великим фанатизмом. У боях брали участь навiть мiни-камiкадзе.
  Олена на своєму танку IС-7 та її екiпаж отримали вже безлiч влучень.
  Але забiйна гармата дiвчат працювала.
  Ось ще одна чергова гаубиця перекинулася.
  Анюта вiдзначила, ворушачи босими, точеними нiжками:
  - Це наш агресивний пасаж!
  Руда Алла вiдзначила:
  - Добре, що броня у нас товста та пiд великими нахилами. Iнакше було б галимо!
  Марiя пробулькала:
  - Та б'ються самураї що треба! Завтра 1 березня, а ми майже не просунулися. I це викликає досаду!
  Олiмпiада прошипiла, проспiвавши:
  Ось перша проталiна,
  Увi снi я бачу Сталiна...
  I трупами завалено,
  Моя рiдна Русь!
  Оленка хихикнула i помiтила:
  - Твоя пiсня без оптимiзму! А давайте щось веселiше i заводне заспiваємо!
  I дiвчата-комсомолки на танку дружно заспiвали, при цьому продовжуючи вести вогонь за допомогою босих пальчикiв нiжок i не забуваючи застосовувати ще й червонi соски грудей;
  
  
  
  Я дiвчина найсильнiша на свiтi,
  Яка народилася у чистотi...
  Немає мене прекраснiше на планетi-
  Ми будемо у процвiтаннi скрiзь!
  
  Нехай славиться Росiя всiх чудовiше,
  Країна, що пiдкорила цiлий свiт...
  Нехай одразу стане людям цiкавiше,
  Будь-який воїн справжнiй кумир!
  
  Я захищатиму країну святу,
  Де нашi пращури вiрте всiм сильнiшим...
  Дiзнайтесь люди дiвчину босу,
  Вона орлиця, а не горобець!
  
  Була я в минулому життi комсомолкою,
  Билася фашистiв лихо так крушачи...
  I голосок такий був дiвки дзвiнкий,
  I свiтла повiтряна душа!
  
  Билася пiд Москвою я дуже хоробро,
  У мороз було дiвчисько босонiж...
  I мiй натиск вважай такий ударний,
  Зламала фрицу пику кулаком!
  
  На славу Iсуса наш прапор,
  А також найбiльший Бог Сварог...
  На вiки Лада пресвята з нами,
  I найсвiтлiший у свiтi Бiлий Бог!
  
  Ми люди що народилися у свiт сонця,
  Ярило нас на подвиг надихнув...
  I пiсенька дiвчат бурхливо ллється,
  Ось крила простягає херувим!
  
  Стрiляла я з автомата влучно,
  Кидала нiжкою босою презент...
  Я кинула у фашиста свою сiтку,
  На вигляд трохи у дiвчинки рокiв!
  
  Войовниця я рахуй вiд Бога,
  Створила свiт, у якому краса...
  В iм'я найбiльшого Сварога,
  У душi красунi назрiває краса!
  
  Ми вiдстояли вiд фашистiв Кремль,
  Змогли всiх замочити рахуй за раз...
  Нi не настане у дiвчинкою дембель,
  I вражаємо фрицiв просто в око!
  
  В iм'я слави вiчної комунiзму,
  Я комсомолка боса билася...
  Ми знищимо зграї знай фашизму,
  Щоби сталь ворогам Русi не пiддалася!
  
  Пiд Сталiнградом дiвчата билися,
  Алелi як рубiн у них соски.
  Побачимо комунiзму скоро дали,
  Не знаючи печалi та туги!
  
  Ми найкращi у Вiтчизнi дiвчата,
  Я комсомолка гола майже...
  Але так трощила Рейх з автомата,
  Що нiмцi до нашої роти не пройшли!
  
  В iм'я променистої Росiї,
  Все вiрю буде дуже добре.
  Великий Iсус повiр мiсiя,
  Хоча стукає снарядiв долото!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини великої,
  Ми будемо злих фашистiв побiгти...
  Та зупинимо зграї орди дикої,
  Хоч у лютiй атацi злiсний тать!
  
  Нехай iм'я Iсуса сонцем свiтить,
  Хай мати Марiя дасть великий рай...
  Адже для Лади Всемогутньої ми дiти,
  I ти бiйся смiливо i дерзай!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини великої,
  Що подарувала комунiзм скрiзь...
  Святих з iкон сяють бачу лики,
  В однiй Єдинiй Господа сiм'ї!
  
  В iм'я всемогутнього Сварога,
  Спасителя Всевишнього Христа...
  Маємо бути як Бога Роду,
  На всiма Нескiнченного Творця!
  
  Так Русь пiднiме прапор над собою,
  Ми станемо всiх сильнiшими i мудрiшими...
  Хоч атакує Чингiсхан крутою,
  А ми дiвчата все-таки розумнiшi!
  
  Так говорю вам люди ви дерзайте,
  Служiть Росiйським вiрним нам Богам...
  I душi росiян у бою рятуйте,
  Хоча наносить пекельний рiй удар!
  
  Ми переможемо, я це твердо знаю,
  Зумiємо всiх фашистiв здолати...
  Не зламає бiйцiв Вiтчизни Каїн,
  I з ревом грiзним буде живий ведмiдь!
  
  Ми зробимо все дуже класно,
  Усiх фрицем i монголiв переможемо.
  Адже воювати з дiвчатами небезпечно,
  Народ Росiї знай непереможний!
  
  Покажемо всi ми грiзнi оскали,
  Зламаємо Чингiсхану ми роги...
  В iм'я нескiнченної Роду слави,
  Нехай буде дуже свiтла доля!
  
  Так ми красиво будемо дiвки битися,
  Покажемо найвищий у свiтi клас.
  Я воїн, i душа вiр не паяця...
  I за перемоги Бог Христа вiддасть!
  
  Ми розiб'ємо тумени Чингiсхана,
  На Калцi буде дiвчата у бою...
  Не встояти вiд пекельного удару,
  Я люблю Iсуса зi Сталiним!
  
  Так нарубаю ворогiв повiр без рахунку,
  Зможу їх наче мошок перемогти...
  У нас повiрте жорстка робота,
  Хоч життя тендiтне як шовку нитку!
  
  В iм'я Лади, Пресвятої Марiї,
  Що подарували юнiсть та кохання...
  Ми дiвки нiжками зовсiм босими,
  Затопчемо супостата в бруд та кров!
  
  Христос прийде, i мертвi воскреснуть,
  Перун, Ярило, Бiлий Бог, Сварог...
  Вони єдинi, знайте люди чесно,
  А над всесвiтом Всемогутнiй Рiд!
  
  Коротше вiчним буде наше щастя,
  Прекрасно i чудовою на вiки...
  I небо, i земля в могутнiй владi,
  I безсмертя, i молодiсть назавжди!
  Пiсля чого зi 150-мiлiметрової гаубицi потрапило прямо у сутичку вежi. IС-7 заклинило, i довелося воїнам розгортати танк iти на ремонт.
  А то дивишся остаточно його розполосують. Взагалi ставка Сталiна на блiцкриг проти Японiї провалилася. Бої набули затяжного та запеклого характеру.
  А японцi тим часом продовжували керувати та педалити.
  Ось, наприклад, одного з пiонерiв спiймали. Хлопчику лише рокiв дванадцять. I його почали бути гумовими шлангами по босих пiдошвах. Хлопчик ревiв i стогнав, але мовчав.
  Потiм до його дитячих ступнiв приклали смуги розпеченого до червоного залiза. Так що запахло смаженим. I цей запах був дуже апетитним.
  Дитина знепритомнiла вiд больового шоку.
  Але кати самураїв укололи йому голкою в дитячу шию. I хлопчик знову прийшов до тями.
  I йому нелюди стали ламати пальчики босих нiг за допомогою розпечених щипцiв.
  I знову дитина вiдключилася.
  Та чого тут тiльки не було. Хлопця продовжували катувати. Пiсля того як перестали ламати пальчики на дитячих ногах, японськi кати приступили до ребрiв.
  Ось так прямо i робили, ламали одне реберце за iншим. I буквально кiстки у пацана вивертало. I так це виявилося боляче.
  I ось одне реберце трiснуло, i зламалося пiд розпеченими щипцями, а потiм i iнше.
  I бiль такий, що хлопчик знову вiдключився вiд диких страждань.
  А самураї спiвали та смiялися. Так їм було весело.
  I дiвчину-комсомолку почали мучити. У цьому випадку приєднали електроди до лону Венери, заднього проходу, i червоним соскам грудей.
  Пiсля чого взяли та врубали струм. I пройшлися нiжним тiлом дiвчата електричнi розряди.
  I як вона страждала i здригалася. Наскiльки це все було дуже боляче. I тiло красунi буквально тряслося. Потiм їй сунули електроди i в рот. I знову пустили струм високої напруги. I стало капiтально iскрити дiвчинку.
  Ось це справдi був неймовiрний, дикий бiль. I як кричала змучена комсомолка.
  I її продовжували терзати з дикою люттю. Коли побачили, що струм дiвчину не бере, то пiднялися на дибу.
  Затиснули босi нiжки дiвчини в дубову колодку i добре закрiпили.
  Потiм почали вiшати на гачi гирi, розтягуючи оголену, мускулисту красуню.
  Дiвчата стогнала, але все одно не хотiла видавати вiйськових секретiв.
  Тодi японськi кати їй змастили босi пiдошви нiг олiєю, тож вони заблищали.
  I розпалили пiд ними багаття.
  Полум'я м'яко лизнуло дiвчинi босi, круглi, дуже спокусливi, рожевi п'яти.
  Проте красуня не зламалася. Навпаки, перестала стогнати. I великим ентузiазмом взяла i з глибоким почуттям заспiвала;
  Славитися Богиня пристрастi Лада,
  Той, хто створив покрив небес...
  Буде людям щедра нагорода,
  Бо Бог святий воскрес!
  
  Немає прекраснiших дочок Сварога,
  Що бiжать по снiгу босонiж...
  Будемо ми запазухою у Роду,
  Не топтати дiвчат чоботом!
  
  Адже в Росiї грiзнi дiвчата,
  Кожен хлопець воїн iз ясел...
  Голосок струмує такий дзвiнкий,
  Буде скручений у рiг кози лиходiй!
  
  За Вiтчизну ми будемо битися,
  Батькiвщина моя велика мати...
  Росiяни завжди вмiли битися,
  Проти них не встояти!
  
  За Росiю вiддавали серце,
  Буде вiрю славне життя...
  Ми вiдкриємо в космос незабаром дверцята,
  I знайдемо своє покликання!
  
  Нi гроза нехай зараз вирує,
  Але не здригнеться росiйська назавжди -
  Наш боєць перед лайкою не пасує,
  Нехай здiйсниться його мрiя!
  
  Наша сила з мудрiстю дiвчата,
  Ви такими правильно народилися...
  Будемо писати з автомата,
  Щоб тiльки вгору жодного разу вниз!
  
  Дай країнi ти новi ресурси
  Щоб вона цвiла як троянди пишний кущ...
  i в Iм'я Бога Iсуса
  Щоб не чути чорта злiсних хрускiт!
  
  На вiйнi всi люди це брати,
  Але при цьому слуги Сатани...
  Ми готовi їм вiдкрити обiйми,
  Щоб Боговi свiту всi вiрнi!
  
  Не поставив вермахт на колiна,
  Ми змогли у битвах встояти...
  З нами Сталiн i великий Ленiн,
  Запиши собi пацан скорiше у зошит!
  
  Зробимо ми Батькiвщину такою,
  Що вона сама збудує свiт...
  Хоч прийшла гроза сюди з косою,
  Наш Сварог великий пан!
  
  Ворог напав раптово та пiдступно,
  Був жахливий сорок перший рiк.
  Але бороли нашi дiди славно,
  Допомагає їм у битву Рiд!
  
  Для Росiї вiддамо ми серце,
  Зробимо свою країну сильнiшою.
  Вiдкриваючи в космос хоробро дверцята,
  Без особливих же вважай витiвок!
  
  Ось моя країна повiр свята,
  Вiдстоїмо ми витязi Москву...
  Дiвчина в кучугуру бiжить боса,
  Пробуджуючи давню мрiю!
  
  Нi, ми в боротьбi дiвки не зламалися,
  А боролися мужнiсть цiнуючи...
  I часом так жорстко дiвки билися,
  Набiгла повна пеня!
  
  Знай, нiхто нас росiян не придушить,
  Зможемо гори ми, жартома зрiвняти...
  Богу, присвячуючи свої душi,
  Ти складай iспити на п'ять!
  
  Бог Народився в часи лихi,
  Пiд Москвою, коли гримить гроза...
  Накрутила Лада наша милi,
  I нехай покапає сльоза!
  
  Благороднi росiйськi дiвчата,
  У кожної дiви пресвященний вигляд...
  Голосок такий повiрте дзвiнкий,
  I кулак до дiвок монолiт!
  
  Все в країнi я вiрю буде класно,
  Все я знаю пишно розквiт...
  Хоч часом воювати небезпечно,
  Ми вiдкриємо лайку повний рахунок!
  
  У сорок першому дружно встояли,
  Утримали лицарi Москву...
  Скоро будуть комунiзму дали,
  Я Батькiвщини прапор принесу!
  
  Сталiнград став грiзною стежкою,
  Де двi грiзнi зiйшлися...
  Дiвчина бореться босою,
  Її чоловiк, звичайно, комунiст!
  
  Там противник кинув було "Тигри",
  Але йому зовсiм не допомогло...
  Та дарма фюрер бубонiв гри,
  Ти планета тендiтне скло!
  
  Не давайте дiвчата ви блажи,
  Ми себе не смiємо розслаблювати.
  Ворог залишив дуже багато сажi,
  Все одно екзамен здаси на п'ять!
  
  Сталiнграда шлях звичайно славний,
  Це просто сонце над країною...
  Буде знищено злiсний Каїн,
  Вiн у геєннi разом iз Сатаною!
  
  Русь вона країна завжди свята,
  У нiй Перун та Iсус Христос...
  Хоч часом буває правда зла,
  Людина до щастя не доросла!
  
  Частка росiян воювати вмiло,
  I ворогiв Росiї перемагати...
  Хоч у фрицiв сила Люцифера,
  Але могутня наша стала рати!
  
  У комунiзмi свiту є порятунок,
  Щоб гори трупiв здолати...
  Не попросимо у ворогiв прощення,
  Хоч лютує ведмiдь!
  
  Бог Перун Вiн блискавки кидає,
  Дуже любить злiсних вражати...
  I сильнiше ми ворогiв буємо,
  Якщо тренується у бiй рать!
  
  Так Сварог великий свiтла воїн,
  Зможе зробити те, що не з руки...
  Будеш слави ти тодi гiдний,
  Росiйськi повiр не дурнi!
  
  Ось все в нашiй славi перебуває,
  Що чудово немов кольором травень.
  Буде мiсце полеглим людям у раї,
  Що кричали люто - банзай!
  
  Не стерпiти їм знайте приниження,
  Чи зможемо ми створити цiлком Едем...
  За Росiю буде фрицям помста,
  Хоч їм навiть допомагає Сем!
  
  Любувалися русичi заходом сонця,
  Що рубiном осяює шлях...
  Буде злим велика розплата,
  Нашу Русь домкратом не зiгнути!
  
  Захоплюватися ми крикливо,
  Влада великої Батькiвщини...
  Разом iз променистим колективом,
  Найкращої Лади iз синiв!
  
  Дiвчата бiжать взимку босi,
  Це їхня велика зiрка...
  Зайцi теж бiгають босi,
  З нами буде Лада назавжди!
  
  Бог створив iз атома планети,
  Створив простiр словом лише...
  Героїзму подвиги оспiванi,
  А противник отримує кукiль!
  
  Захоплення буде людиною,
  Щоб завжди боротися i мрiяти.
  Так з митi, до кiнця столiття -
  Щоб їм велику в боротьбi рать!
  
  Вдалинi сяють Сонця лики,
  I сяє веселка повiр...
  А противник просто дуже дикий,
  Натуральний вiн насправдi звiр!
  
  Є в країнi прекраснi дiвчата,
  Що вмiють перемагати ворогiв...
  Голосок у них звичайно дзвiнкий,
  Найкращих у свiтi iз синiв!
  
  Пропадати ми русичi не будемо,
  Наша правда вiриться у всьому...
  Адже у нас такi стануть суддi,
  У трiски терористiв розiб'ємо!
  
  Дiвчата нашi п'ятами сяють,
  З голого кольору троянди пiдошвою.
  I кучугури пiд ногами тануть,
  Жарко видно красi босiй!
  
  Проворкуйте славнi дiвчата,
  Зруйнувавши граючи ворога...
  Хоча струмок грає дуже дзвiнкий,
  Настає в полум'ї орда!
  
  Всi ми можемо зробити дуже круто,
  I здобути вiрнiсть у мрiї...
  А противник атакує тупо,
  Двинь йому мечем по бородi!
  
  Нашi знаю витязi зi сталi,
  Мiцнiше їх повiрте не знайти...
  По рогах фашистам мiцно дали,
  Хоч на вигляд не бiльше двадцяти!
  
  Дiвчата, якi смiються,
  Скалять зубки славою своєю...
  I очi у них такi блюдця,
  Голосок - променистий соловей!
  
  Тренування дiвчат крутi,
  I вони уявiть у боротьбi жах...
  Так красунi прямо заводнi,
  Хоч часом навив каламут!
  
  Свiт такий уявiть, люди будуть,
  Комунiзм народження вищих сил.
  I тебе красуня не засудить,
  Хоч буває людина дебiла!
  
  Ось iде вiйна вже зi сходу,
  Атакує пекельна орда...
  З нами сила вiр бiйця Сварога,
  Дiвчину хана залпом рознесла!
  
  Захопитися можна знаю кожним,
  Хто б'ється за Вiтчизну знай...
  I воїн народжений вiдважним,
  Потрапляючи пiсля смертi до раю!
  
  Ми зумiємо зробити Русь щасливою,
  Прославляючи Рода на вiки...
  Заради матiнки святої Росiї,
  Iз силою великого кулака!
  
  Батькiвщина моя повiр прекрасна,
  У заполяр'ї яблунi цвiтуть...
  Наш народ великий, православний,
  Втiлив у реальностi мрiю!
  
  Чи зможемо ми будь-яку зробити хмару,
  I ворога божевiльного розбити...
  Наш загiн бiйцiв такий летючий,
  Перетворює хижих гадiв на дичину!
  
  Ось у Росiї все таке круто,
  У нiй Творець серце доклав...
  Буде зруйнований садист Малюта,
  У мрiї пристойно буде сили!
  
  Ось Христос прийде i свiт воскресне,
  Будуть люди у славi на вiки...
  За Росiю ми б'ємося чесно,
  I сталева знай у нас руку!
  
  Захоплення викликають дiвки,
  Що здатнi космос пiдкорити...
  Розiрвуть вони будь-якi сiтки,
  Ланцюг для них лише шовку нитку!
  
  Нiколи ми вiрте не здамося,
  Нiколи не ляжемо пiд ворога.
  Якщо фюрер просто розлютився -
  Обламаємо ми йому роги!
  
  Людина ти станеш усiх сильнiшою,
  Зможеш край всесвiту пiдкорити...
  Не неси ти слабкий ахiнею,
  Нас слов'ян повiрте на злом!
  
  Чи стане з нами сила мiльйонiв,
  Ми доб'ємо противника повiр...
  Безлiч дiвчачих легiонiв,
  Дуже тiльки вражають у цiль!
  
  Ось уже перемога настає,
  Ми увiйшли з трiумфом знай у Берлiн...
  Хто загинув то в насолоду раю,
  I ширяє священний херувим!
  
  ЛУКАШЕНКО НЕ СТАВ ПРЕЗИДЕНТОМ
  АННОТАЦIЯ
  Кишенькова ЦВК вiдмовилася реєструвати Олександра Лукашенка кандидатом у президенти Бiлорусiї. I перемогу здобув В'ячеслав Кебич - прем'єр та фактичний глава Бiлорусiї. Iсторiя пiшла iнакше. У тому числi й Росiї, де президентом 1996 року став Володимир Вольфович Жириновський.
  . РОЗДIЛ Љ 1
  У Бiлорусiї також могло бути все по-iншому. Ось В'ячеслав Кебич фактичний правитель на той момент Бiлорусiї взяв та наказав заблокувати реєстрацiю Олександра Лукашенка. I це не спричинило масових хвилювань. Ну, одним кандидатам бiльше, iншим менше. В результатi у другий тур проти Кебiча вийшов Зенон Позняк. А у другому турi завдяки пiдтримцi Росiї, одiознiй репутацiї Зенона Позняка та його зайвого радикалiзму Кебич перемiг i став першим президентом Бiлорусiї.
  Сам Лукашенко так i не пiднявся нагору. Бiлорусь увiйшла до рублевої зони. I в нiй почала ходити росiйська валюта. З одного боку - це плюс, але з iншого, так само як i в Росiї, стали вiдбуватися затримки з виплатами пенсiї та зарплат, що призводило до певних колiзiй та хвилювань.
  Проте Кебич змiг зберегти й добрi стосунки iз Заходом. А Єльцин мав надiйного союзника, але не такого радикального. У Росiї перебiг iсторiї дещо змiнився. На вiдмiну вiд агресивного Лукашенка, Кебич вiдрадив Єльцину не воювати в Чечнi. I Єльцин не став туди вводити вiйська. А натомiсть зробив ставку на проросiйську опозицiю. Проте протистояння у Чечнi затяглося. I вона стала строкатою. Де дудаєвцi, де iншi сили.
  Хоч як дивно, але вiдсутнiсть вiйни на Кавказi пiшла на користь Володимиру Жириновському. ЛДПР залишилася основною та найпопулярнiшою опозицiйною силою Росiї. I основна боротьба на виборах президента розгорнулася мiж Жириновським та Єльциним. У принципi, подiбне могло б бути i в реальнiй iсторiї, якби Володимир Вольфович не пiдтримав би вiйну в Чечнi i, тим самим втративши значну частину протестного електорату.
  Та й ЗМI активно розкручували протистояння Єльцина та Жириновського. Багато було пiару, багато було пропаганди. Однак, на вiдмiну вiд реального протистояння: комунiсти проти Єльцина, де при владi були певнi пропагандистськi козирi, з Жириновським виявилося складнiше. Хоч iз нього й робили фашиста.
  Але в умовах розгулу злочинностi, бардаку, корупцiї та мафiї дуже багато росiян не вважали фашизм таким уже великим злом. Адже Велика Вiтчизняна Вiйна була давно, i це були не тi фашисти. Тодi були поганi нiмецькi фашисти, а зараз ймовiрно будуть найкращi свої росiяни. А в економiчному планi Адольф Гiтлер i справдi створив у Нiмеччинi диво.
  Тож Володимир Вольфович навiть якось пишався, що його порiвнюють iз Гiтлером, i намагався на цьому зiграти.
  У комунiстiв був ще й великий недолiк. Люди ще добре пам'ятали - порожнi полицi, тотальний дефiцит, картки та талони особливо часiв Горбачова. А Горбачовськi часи - начебто правлiння комунiстiв.
  Людям, особливо жiнкам, якi наполягали у чергах повернення до колишнiх, комунiстичних часiв не хотiлося. I це зiграло проти Зюганова. А за Гiтлера, особливо до вiйни, був капiталiзм, а отже, не було i порожнiх полиць. Та й сам Жириновський хоч багато робив популiстськi заяви, повернення до колишнiх часiв не обiцяв. А обiцяв насамперед порядок, задушити злочиннiсть, покiнчити з безробiттям. Адже Гiтлер у Нiмеччинi i злочиннiсть задушi, i з безробiттям покiнчив, i порядок навiв.
  Та ще за два мiсяцi i всю Європу завоював. Тобто, вмiло граючи та агiтуючи, можна своє порiвняння з Гiтлером i на користь звернути. Тож Єльцину довелося значно важче, нiж iз Зюгановим. Якщо останнiй викликав у багатьох антипатiю вже генетично - дефiцит i порожнi полицi, та ще сталiнськi репресiї. То фашизм навiть у ветеранiв вiйну далеко не у всiх викликав заперечення.
  Тим бiльше, це був як би наш росiйський фашизм. В економiцi справи йшли неважливо. I навiть без Чечнi Єльцин мав низький рейтинг. I країна вимирала, i був розгул бандитизму та злочинностi. Причому навiть бiльший, нiж у реальнiй iсторiї. Так вiйна в Чечнi призвела до низки обмежень свобод, якi знизили злочиннiсть, а ось її вiдсутнiсть у кримiнальному планi зробила лише гiршою.
  Тож у Жириновського виявилося значно бiльше козирiв, нiж у Зюганова.
  Слiд зазначити, що у реальної iсторiї Жириновський пiд час виборiв 1996 року з трiском провалився. Але головна причина його провалу була вiдсутнiсть натхнення i вiри в остаточну перемогу. А тут усе протистояння мiж ним та Єльциним, неяскравий Зюганов у тiнi, i Жириновський в ударi. А цей полiтик, коли в ударi справдi здатний творити чудеса. Тим бiльше, Жириновський ще молодий i сповнений сил.
  I вiд теледебатiв не бiгає, на вiдмiну вiд Зюганова, який i так боявся тинятися на екран.
  Крiм того, Жириновський навiть зовнi виглядав молодшим, i не лисим як Зюганов, i не сивим як Єльцин. I це теж вiдiгравало йому на користь.
  Зюганов хоч i молодша була на тринадцять рокiв, нiж Єльцин, але зовнi не справляв враження молодого та свiжого лiдера. А ось Жириновський був на п'ятнадцять рокiв молодший за Єльцин i зовнi зi своєю шаленою енергiєю здавався куди енергiйнiшим, i сильнiшим, нiж цей загнаний старий.
  I це впливало на перебiг виборiв.
  Тим не менш, третiм виходило, що буде Зюганов. Але кого йому пiдтримати у другому турi? З Єльциним конфронтацiя зайшла надто далеко. А Жириновський хоч i не комунiст, але лiвий i не антикомунiст. I обiцяє комунiстам портфелi.
  А Лебiдь недорiкуваний i тупий, так i не розкрутився. Тож вибори пройшли за iншим сценарiєм. Жириновський набрав у першому турi бiльше голосiв нiж Єльцин, а в другому отримав пiдтримку Зюганова. I в результатi Єльцин iз величезною рiзницею продув другий тур. Мало того, у другому турi, за Єльцина проголосувало менше, нiж у першому. I новим президентом Росiї став Володимир Жириновський. I це виявилося трiумфом Володимира Вольфовича.
  Проте всупереч очiкуванню курс Росiї не надто змiнився. Жириновський не став загострювати вiдносини iз Заходом. Продовжив iз невеликими поправками колишнi реформи. I навiть комунiсти в урядi йому не надто в цьому заважали.
  Щоправда, дещо змiнювалося. Бiльше стало мiлiцiї, яку перейменували на полiцiю, i жорсткiше боролися зi злочиннiстю.
  Зрештою, у 1999 роцi бойовики почали вторгнення в Дагестан, i Жириновський був змушений розпочати кавказьку вiйну. Хоча вiн цього й не хотiв.
  Навiть iз Югославiєю саме Жириновський переконав Мiлошевича не доводити справу до бомбардувань, а прийняти умови Заходу.
  В економiцi почалося, правда боязке зростання, i цiна на нафту почала пiднiматися.
  Вiйна у Чечнi це був шанс пiдняти свiй рейтинг i знову вибратися на другий термiн. Мало того Володимир Жириновський ще й пiдготував референдум, що скасовує обмеження на два термiни. I це його план авторитарного правлiння. I вiйна проти Чечнi пiшла жорстоко. Тим паче були теракти у Москвi та Волгодонську. Чим Жириновський розважливо та цинiчно скористався.
  В умовах вiйни вибратись на другий термiн було простiше i це пройшло з першого ж туру. I на референдумi два термiни скасували, залишивши без обмежень Жириновського. Ось так воно i сталося.
  У Бiлорусiї 1999 року теж закiнчилися першi п'ять рокiв В'ячеслава Кебича. В економiцi становище було не дуже добрим, але почалося якесь боязке зростання. Плюс пропаганда та адмiнiстративний ресурс. I Лукашенка знову до виборiв не допустили - є до чого чiплятися завжди.
  I Кебич переобрався, хай i важко. I знову проти нього був Зенон Позняк у другому турi. Таких вiдсоткiв як Лукашенко в реальнiй iсторiї Кебич не збирав. Але владу свою тримав твердо. У Бiлорусiї було прийнято 2000 року, нова, бiльш авторитарна конституцiя, i вiдбулося обнулення термiнiв президента Кебича.
  Жириновський окупував Чечню, але Росiї там довелося вести затяжну вiйну з партизанами.
  Проблема була в тому, що чеченцi вже звикли до фактичної незалежностi. Росiйськi вiйська до того ж зазнали великих втрат у ходi штурму Грозного. Щоправда Жириновський контролював ЗМI та зумiв уникнути падiння рейтингу та масових антивоєнних настроїв. I це також було плюсом його правлiння.
  Зростання цiн на нафту та газ, економiчне пiднесення загалом змiцнили владу диктатора. Вiн не продовжував собi термiну повноважень, але регулярно вигравав вибори президента. Якi вiдбувалися в один рiк iз американськими. Але без обмеження у два термiни. Зовнiшня полiтика Жириновського була обережною. Вiн був другим Гiтлером, а куди стриманiший i намагався пiдтримувати баланс сил. Але у 2014 роцi трапився Майдан, i вiн не встояв вiд спокуси повернути Росiї Крим. Однак, на вiдмiну вiд Путiна, Жириновський не став претендувати на бiльше, i його спецслужби не органiзували заколот на Донбасi.
  Навпаки, все було зроблено гранично акуратно. I справа обiйшлася порiвняно незначними санкцiями та легкою холодною вiйною. На тлi непогано скажемо так економiчного зростання.
  Але ось вибухнув коронавiрус. Кебич, який собi знову обнулив термiни, помер. I в Бiлорусiї вiдбулися новi вибори. Лукашенка на цей час уже забули, i з'явилися новi постатi. Владу отримав молодший прем'єр Колбаско, який став президентом.
  А незабаром i Росiя поринула у жалобу пiсля смертi Жириновського вiд коронавiрусу. I це також виявилося ударом по країнi.
  А тим часом талiби розпочали наступ на Таджикистан. Вони прорвали оборону та оточили росiйську базу. I розпочалася нова, афганська вiйна.
  I зрозумiло бойовi та красивi дiвчата, як завжди готовi боротися.
  Наташа дала чергу з автомата, зрiзуючи бiйцiв руху Талiбан. Потiм кинула босими пальчиками нiжок убивчої сили лимонку. Порвала на частини моджахедiв i проспiвала:
  - Ми мирнi люди, але наш бронепоїзд,
  До червоних меж встиг розiгнатися!
  За свiтле завтра ми битимемося!
  Давай цiлуватись!
  I войовниця розсмiялася на всю горлянку. Вона треба сказати така ось заводна.
  Зоя що строчила з автомата, i викошувала душманiв десятками, теж проторохтiла:
  - Майбутнє слава у нас,
  Ми покажемо найвищий клас!
  I босими пальчиками нiжок як жбурне вбивчий подарунок анiгiляцiї. Ось така вона скажемо там - бойова та агресивна баба. В якiй стiльки енергетики та сили.
  Августина прочирикала, з великим душевним натиском, i її мiдно-червоне волосся розвелося, наче це палала справжня комета. Дiвча взяла i агресивно прочирикала:
  - Слався наша Батькiвщина,
  Вище за всiх ти країн...
  Ми гiднi ордену,
  Крушимо Талiбан!
  I дiвчина теж взяла i босими пальчиками, своїх витончених, засмаглих нiжок шпурнула вбивчий подарунок смертi. Ось такi тут виявилися дуже агресивнi, жорсткi й босi дiвчата.
  I Свiтлана також у бою. I будує з автоматiв iз великою, вбивчою силою. Войовниця вона на висотi. Стрiляє влучно та точно.
  I її волосся наче бiле, свiже, снiг. I босi пальчики нiжок жбурляють убивчу силу подарунки анiгiляцiї.
  Свiтлана з посмiшкою заспiвала:
  - А човном править,
  Крiзь дощ та туман.
  Жорстокий та пiдступний -
  Боєць Талiбан!
  Ось такi треба сказати дiвчата здатнi гори перевернути. I дуже гарно здатнi вони битися. I скалять зубки, що сяють наче перлини.
  Ось це красунi. I ось Наташа оголила червоний сосок грудей i натиснула їм на кнопку базуки, знищуючи та розриваючи на частини талiбiв.
  Ось це справдi була агресивно-бойова вистава.
  А в небi борються штурмовики. На них сидять дуже гарнi дiвчата.
  Альбiна натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, посилаючи вбивчий розряд смертi, i проворкувала:
  - Дiвчата лiтають немов орлицi,
  Ми зумiємо захопити у бою столицю!
  Ось така вона скажемо така чарiвна блондинка.
  А Альвiна ще одне дiвчисько-блондинка в бiкiнi продовжує боротися. Ось вона натискає полуничним соском грудей на кнопку i вилiтає колосальної руйнiвної сили ракета. I вона як довбає по вiйськах талiбiв.
  Ось це дiвчата взяли та завелися. Вони дуже скажемо так - агресивнi та войовничi.
  Втiм, звичайно, ще й на танку дiвчата борються. Представницi прекрасної статi тут на висотi. I вони, звичайно ж, босонiж i в бiкiнi.
  Такi, скажiмо, чудовi кралi, що з ними нiхто не впорається. Вони якщо вже заведуть, то не вiдстануть.
  Єлизавета, борючись на танку i посилаючи вбивчу силу снаряди, за допомогою босих пальчикiв нiжок, заспiвала:
  Була така чудова країна,
  Звалася вона iмперiя порад.
  Зруйнував її пiдлий Сатана,
  Давно настав час закликати його вiдповiдь!
  
  У нiй правил Ленiн - просто iдеал,
  Який зробив Батькiвщину великою...
  I Сталiну правлiння передав...
  Той розтрощив пориви орди дикої!
  
  Хай буде наша Батькiвщина в кольорi,
  Берiзки, тополi, дуби, горобини...
  Я армiю фашизму рознесу -
  Адже росiяни у боях непереможнi!
  
  Росiя буде сонцем над Землею,
  Її променi та зiрки та комети...
  Ти станеш найкращою країною,
  У нiй героїзму подвиги оспiванi!
  
  СРСР, коли пишно цвiла,
  I вiв країну за руку до комунiзму.
  Але лисий розвалив його осел,
  Вiддавши на вiдкуп пiдла фашизму!
  
  Але вiрю нашу Русь не здолати,
  Вона як сонце над Землею сяє...
  Могутнiй росiйський, Бiлий Бог ведмiдь,
  I буде мiсце у благородному раї!
  
  Любите ви Росiю серцем усiм,
  Вона є наша Батькiвщина велика.
  Хоч роззявляє пащу на землю Сем,
  I атакує монстр тисячолiтнiй!
  
  Свiтлана наша свiтла зiрка,
  Що обiцяє щастя та свободу...
  Виконатись велика мрiя -
  Побудуємо комунiзм, повiр народу!
  
  Нiхто не зможе зруйнувати країну,
  Яку звуть, повiр Росiя...
  Ти прибери вiд влади Сатану -
  Христос прийде велика месiя!
  
  I з нами буде Лада назавжди,
  I комунiзм практичний збудуємо...
  Пройдуть столiття та хвилин року,
  Ми будемо iз справедливим самим строєм!
  
  Велика наша Батькiвщина мрiя,
  Свiт зробити найбурхливiшим i найкрасивiшим.
  У нас є гори, рiчки та лiси -
  Все буде дуже чистим, справедливим!
  
  Столиця наша Батькiвщина Москва,
  Але Київ, Мiнськ столицi теж будуть...
  Розгромлено монгольську орду,
  Нам перемогти допомiг Всевишнiй Боже!
  
  Нi, ви повiрте росiян не зламати,
  Єдинi стануть брати всi слов'яни.
  Мисливець перетворитися скоро на дичину,
  А ми бiйцi завжди повiр у ударi!
  Дiвчата в танку спiвали хором i їхнi голоси були такими променистими i буквально переливались, немов срiбнi дзвiночки.
  Ось це дiвчата - просто супер.
  Олена заспiвала з великим апломбом:
  - Все буде у нас дуже дiвчата круто,
  Ми зможемо до Марса легко залетiти.
  Нехай у кого в достатку валюта,
  А десь верещать, у дикому ревi ведмiдь!
  I Олена своїм червоним соском грудей як вiзьме i натисне на кнопку джойстика, i вилетить снаряд великої забiйної сили.
  Дiвча у вiдповiдь проспiває:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо за владу порад,
  I всiх ворогiв зiтремо, у боротьбi за це!
  I Катерина теж полуничним соском як всадить по кнопцi i давай поливати супротивникiв свинцевим дощем з кулеметiв. Саме їх викошуючи.
  При цьому дiвчина спiває:
  Давай увечерi, з тобою зустрiнемося,
  Будемо духiв усiх мочити.
  Давай увечерi, з тобою зустрiнемося,
  По-китайськи говорити!
  А потiм дiвчисько як вiзьме i натисне голою, круглою п'ятою на педаль. I спрацює щось дуже руйнiвне та забiйне. I на талiбiв обрушиться фугас колосальної сили.
  Ось пiсля чого дiвчата i прочiрiкають:
  - Слава, велика слава,
  Танки рвуться вперед.
  Велика буде держава,
  Коли загарчав народ!
  I войовниця як розсмiється.
  А потiм i Єфросинья вiзьме i рубиновим соском грудей, як натисне на кнопку джойстика. I величезна, колосальна руйнiвна мiць голчастого снаряда спрацює. Це коли снаряд пiд час вибуху в рiзнi боки розкидає голки. Що дуже ефективно i згубно.
  А потiм дiвчисько босi пальчики нiжок пустить у хiд.
  Ось вона бойова.
  За талiбiв дiвчата з Росiї взялися капiтально. Ось одна красуня теж застосувала червоний сосок грудей - це Веронiка. I вилетiв забiйної сили снаряд iз базуки.
  I розкидав на всi боки моджахедiв.
  Веронiка взяла та заспiвала:
  - Хай буде гол,
  Вперед динамо...
  На межi фол -
  Суцiльна рана!
  I войовниця босими пальчиками нiжок запускає лимонку. I та вибухає i розбиває моджахедiв.
  Алiса теж веде вогонь iз снайперської гвинтiвки. Вбиває душманiв, i водночас спiває:
  Немає мiцнiшої ратної сталi,
  Армiї сильнiше у всесвiтi не знайти.
  Рiчки кровi дiвки проливали,
  I iншого в них немає шляху!
  Анжелiка кинула босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату. Порвала дюжину моджахедiв i пискнула:
  - Все б можемо дiвчата лихi,
  I в мороз ходимо ми босi!
  Пiсля чого войовниця натиснула полуничним соском грудей на кнопку забiйної базуки.
  I випустила вбивчу силу презент анiгiляцiї. I багато талiбiв вбила.
  Анастасiя Вiдьмакова атакує моджахедiв iз повiтря. Надсилає зi штурмовика вбивчi подарунки смертi. I реактивнi ракети руйнуються на позицiї талiбiв. Багато мусульманський солдатiв вiд цього безпосередньо гине.
  При цьому дiвчина спiває;
  Країна, в якiй ти вiльний кожен,
  В якiй кожен Господь - пролетар.
  Ти перетворюєш на рубль i п'ятак,
  Взимку в кучугурах сонячний солярiй.
  
  У нiй комунiзму яскравий, червоний прапор -
  Який обiцяє нам безсмертя!
  Любов до Вiтчизни висловимо у вiршах -
  Назавжди буде щастя, в це вiрте!
  
  Вождi бувають рiзнi часом.
  Не кожен вождь, як мудрий Сталiн.
  Зате кожен iз нас завжди герой,
  Коли i розум i воля мiцнiшали!
  
  В останнiй мiсяць доблесної весни,
  Солдат вiйну закон узяв Прагу.
  Ми Батькiвщинi як ангели вiрнi,
  Наказ нам дано - назад боєць нi кроку!
  
  Коли смерть прийшла, тодi перехрестись,
  I Господевi лети до раю, де горобини....
  Надовго пiднесеться Дух наш вгору,
  Ми пiдкоримо могутнi вершини!
  
  Адже пiсля смертi знову життя рiчкою,
  У нiй ми пливемо як катер - метеора!
  Заклики Богородицi Святої,
  Не смiй терпiти розгрому та ганьби!
  
  Iмперiя, адже це Бога свiтло,
  Росiї наказав Всевишнiй правити!
  Нi знати кiнця щасливих будемо рокiв,
  Немає граней службi - пiдтягнiть ранець!
  
  Слов'яни разом це наш девiз -
  Будь людина покiрною царськiй владi!
  У театрi свiту повний сонм актрис,
  Ми пекельної агресiї розриваємо пасти!
  Акулiна Орлова, що вела бiй з iншого боку на бойовому штурмовику, довбала по вороговi босими пальчиками нiжок i прочирикала:
  - Цар Росiї не потрiбен - це зайвий дармоїд!
  I вишкiрить свої перлиннi зубки.
  Пiсля чого натисне рубiновим соском на кнопку, посилаючи колосальну руйнiвну силу ракети.
  I тi як обрушуватися на талiбiв iз забiйним розмахом.
  Акулiна взяла i заспiвала:
  Нас не здолає Сатана,
  Батькiвщина моя найкрасивiша на свiтi,
  Славитися красива країна....
  Будуть щасливi в нiй дорослi та дiти!
  
  Нехай у нiй пишно конвалiї цвiтуть,
  I пристойний гiмн грають херувими.
  Фюреру прийде капут,
  Росiяни у боях непереможнi!
  
  Комсомолки босi бiжать,
  Голою п'ятою тупотять по снiгу.
  Гiтлер ти на вигляд тiльки крут,
  Я тобi переїду на танку!
  
  Чи зможемо ми нацистiв здолати,
  Як завжди ми босонiж дiвчата...
  Найгрiзнiший витязь наш ведмiдь,
  Вiн замочить усiх iз автомата!
  
  Нi, ми дiвки дуже вже крутi,
  Усiх ворогiв буквально розриваємо...
  Нашi пазурi, зуби, кулаки...
  Ми побудуємо мiсце у чудовому раї!
  
  Вiрю, буде класний комунiзм,
  У ньому цвiте країна, повiр порад.
  I зникне сумний нацизм,
  Стануть, вiрю, подвиги оспiванi!
  
  Зацвiте, я вiрю бурхливо край,
  Вiд перемоги знову ми до перемоги...
  Перемоги японцiв Микола,
  Самурая за пiдлостi вiдповiсть!
  
  Не дамо себе ми нахилити,
  Зламаємо ворогiв одним ударом...
  Перетворитися нехай мисливець на дичину,
  Скрушували вермахт ми недарма!
  
  
  Нам здаватися вiрте не з руки,
  Росiяни завжди вмiли битися.
  Нагострили зi сталi ми багнети,
  Чи стане фюрер образом паяця!
  
  Ось яка Батькiвщина моя,
  У нiй гармонiйка росiйська грає...
  Всi народи дружна сiм'я,
  Авель трiумфує, а не Каїн!
  
  Скоро буде у славi СРСР,
  Хоч супротивник наш жорстокий, пiдступний...
  Ми покажемо доблестi приклад,
  Буде росiйських дух у боях уславлений!
  Маргарита Магнiтна теж вiзьме i кольори перестиглої полуницi соском на кнопку натисне. Вбивча ракета довбала по талiбах, знищуючи їх буквально десятками.
  Пiсля чого дiвчина заспiвала:
  - Ми нас маємо поважати боятися,
  Подвигам дiвчат не злiчити числа.
  Ми вмiємо дуже круто битися,
  Буде знищено Сатану!
  
  НЕ МИРИСЬ З ЛЮДОЇДОМ
  У листопадi 1941 року Гiтлер несподiвано запропонував Сталiну мир. Рiшення, яке видається малоймовiрним будь-кому, хто знайомий iз реальною ситуацiєю.
  Нiмцi, здається, ось-ось вiзьмуть Москву. I навiщо пропонувати у цiй ситуацiї свiт?
  Але Гiтлер, як вiдомо, мав дуже розвинену iнтуїцiю. I вiн вiдчув, що Москва взята, не буде. А якщо так, то саме час, коли Сталiн заляканий, запропонувати свiт. Природно в повному обсязi вiйськовi з цим погодилися, але Гiтлера була влада i авторитет.
  Тим бiльше, умови свiту обiцяли бути для нiмцiв вигiднi. Насправдi Україна переходить Нiмеччинi i разом з нею чорноземи i сiльське господарство, а також i Бiлорусь, i Прибалтика, i Смоленська область.
  Загалом Сталiн погодився вiддати все, що нiмцi вже встигли захопити.
  Севастополь вiдходив до нiмцiв. У вiдповiдь фрицi йшли з Московської областi. Ленiнград залишався за СРСР i проводив коридор. Нiмцi погодилися пiти з Ленiнградської областi, в обмiн на Ворошиловоградську область та Донецьку, якi нiмцi ще не зайняли цiлком.
  Загалом гiтлерiвцi отримав Донбас iз його вугiллям, металами та заводами, поклади бокситiв, та сiльськогосподарськi угiддя, весь Крим, i навiть частину пiвденного Дону. Нiмцi залишили Ленiнградську область, Московську, Тульську, частину Ржевську, Калiнiнську область. В обмiн на частину Донбасу, частина Дону з його багатими чорноземами та Севастополь. Фiни отримали собi Петрозаводськ i те, що встигли захопити. Розiйшлися полюбовно.
  Крiм того, СРСР зобов'язався постачати нафту за нижчими нiж ринковi цiни, i заплатити великий викуп за вiйськовополонених.
  Сталiн, побоюючись програти вiйну i втратити Москву, погодився i такi умови. На самому пiку успiхiв Вермахту.
  Ну, а Гiтлер, у якого чуття надприродне зрозумiв, що це найкращий варiант.
  Вiйна iз СРСР закiнчилася. Гiтлерiвцi насамперед почали перекидати вiйська до Африки. Тим бiльше що англiйцi почали наступ на Роммеля. Ну що ж? А фрицi взяли та висадили десант на Мальтi. Зрозумiло спочатку розбомбивши там англiйцiв.
  Далi звiсно штурм Гiбралтару. Гiтлер особисто зустрiвся iз Франком.
  Мовляв, ти бачив, наскiльки сильна Нiмеччина. Розбила СРСР. Взяла чотири мiльйони росiян у полон i багато тисяч танкiв. Для нас Iспанiя це як на картi мазок. Окупуємо, якщо не пропустиш вiйська. А якщо пропустиш, то можеш щось i в Африцi здобути. Тим бiльше, Британiя приречена i нiкуди не подiнеться!
  Франко, розумiючи, що Iспанiю можуть окупувати та шансiв немає, погодився.
  Штурм Гiбралтару пройшов успiшно i досить швидко. Цитадель впала. А потiм нiмцi вступили i до Екваторiальної Африки.
  Англiйцi зазнали величезних втрат. Їх захоплювали немов сосункiв.
  Роммель розбив Британiю в Лiвiї i розвинув наступ у Єгиптi. Захопив Олександрiю.
  Потiм вийшов та форсував Суецький Канал. Розвиваючи успiх, нiмцi захопили i Iрак, i Кувейт i весь Близький Схiд.
  Вермахт втратив на сходi не надто багато солдатiв та офiцерiв. I його вiйська були численнiшими i загартованiшими i краще навченi, нiж англiйськi i особливо колонiальнi сили.
  Англiйцi могли таке стримати i, безперечно, програвали. Без СРСР фрицям виходило воювати з Британiєю успiшно.
  Взагалi Британiя була приречена втратити свої колонiї. Її сухопутна армiя була надто слабка, i мала боєздатнiсть утримати колонiї, проти бiльш численних та дисциплiнованих вiйськ вермахту.
  А ставка на флот не дiяла. Пiсля падiння Гiбралтару та Мальти, утримати Африку стало неможливо. Ось Роммель та Суецький Канал перекрив. А навiть суходолом нiмцi б'ють англiйцiв в однi ворота. Пiсля вiйни з СРСР Вермахт став ще сильнiшим i впевненiшим у своїх силах, здобув великий бойовий досвiд.
  Так поступово завойовувалась i Африка. А через Iран нiмцi увiйшли до Iндiї. Там також мiсцевi сипаї не хотiли вмирати за Британiю. Взагалi, бiльше нiмцям заважали вiдстанi, вiдсутнiсть дорiг, розтягнутiсть комунiкацiй, проблеми з постачанням, нiж вiйська Британiї.
  США намагалися уникнути вiйни. Навiть скасували всi санкцiї щодо Японiї.
  Але все одно самураї напали на Перу-Харбор. Треба було убезпечити себе та захопити британськi володiння в Азiї. I японцi це зробили.
  Коротше кажучи, за сорок другий рiк та першу половину сорок третього захопили нiмцi з японцями Африку, Австралiю, всю Азiю. А у вереснi 1943 року пiшла висадка в Британiї. Пiсля очевидно масованих бомбардувань. Нiмцi застосував Ю-288, i Ю-188 та iншi машини.
  Втративши колонiї та виснажена пiдводною вiйною Британiя, не могла встояти.
  А нiмцi мали надто багато ресурсiв i особливо робочої сили. Вони буквально розбомбили всi мiста та заводи Англiї. I потiм, звичайно ж, висадка десанту та використання "Пантер", "Тигрiв", "Львiв" i навiть "Маусiв". Ну, зрозумiло, ще й плаваючих танкiв, i пiдводних машин.
  "Маус" встигли зробити до початку операцiї, i вiн навiть повоював. Але "Мауси", надто важкi.
  У боях вiдзначився екiпаж Герди на "Пантерi". Нiмцi пiсля захоплення Британiї якийсь час ще вели зi США. Вибили американцiв iз Iсландiї. Але з розтягнутостi комунiкацiй захопити Америку виявилося справою важкою. Все ж таки Атлантичний океан не жарт. Хiба що бомбили друга i рубалися на море.
  Нiмецькi пiдводнi човни розвинулися, у тому числi й на перекисi водню, i потопили майже весь американський флот.
  Втiм, США все одно захопити дуже важко. Вiйна затяглася, i нiмцi зрештою взяли i уклали мир.
  Пiсля того нiмцi повернули до СРСР.
  У 1945 роцi в серiю пiшли Е-50 та Е-75. Гiтлер заборонив виробництво окрiм невеликої серiї розвiдувальних машин, танкiв легше за п'ятдесят тонн.
  "Пантера" важила сорок чотири з половиною тонни. "Пантера"-2 вже п'ятдесят двi тонни. Е-50 уже потяг майже на шiстдесят п'ять тонн. Останнiй танк мав дуже пристойну лобову броню в 150-мiлiметрiв корпусу пiд нахилом в 45 градусiв, i в 185-мм лоб вежi, теж пiд нахилом. Гармату в 88-мiлiметрiв iз довжиною ствола в 100 ЕЛ. I 82-мiлiметри бронi бортiв, теж пiд нахилами. У поєднаннi з двигуном, який розганявся при форсуваннi до 1200 кiнських сил, дуже потужний середнiй танк.
  Плюс дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Ще важчий Е-75 вагою понад дев'яносто тонн. Цей танк вийшов не зовсiм вдалим. Гармата 128-мiлiметрiв менш скорострiльна, з меншою початковою швидкiстю снаряда i не мала переваг на близькiй дистанцiї порiвняно з 88-мiлiметровою Е-50.
  Лобова броня корпусу трохи краща за 160-мiлiметрiв пiд кутом в 45 градусiв. Втiм, бiльше не треба. Усi американськi гармати тримає, та й радянськi. Башта iз захисту чудова: 252 мiлiметри лоб, 160 мiлiметрiв борту та корми. Видно, що хоч є бiльш-менш надiйний захист вежi, особливо борт.
  Борт корпусу 120-мм, що прийнятно, плюс ще й можна екрани повiсити. Двигун, щоправда, слабенький у 900 кiнських сил. Загалом, звичайно, танк недоопрацьований, досить високий. Нагадує добряче порослий "Тигр"-2 зi подiбними проблемами.
  Обидвi нiмецькi машини недосконалi, але Е-50, звичайно, практичнiше.
  Ну та ще Е-100. Але дана машина ще важча i гiрша за ходовi якостi Е-75.
  Е-100 через велику масу випускався в незначних кiлькостях.
  А самi вiйськовi загалом схвалили Е-50.
  Навеснi 1946 року 20 квiтня в день народження фюрера нiмцi й рушили на СРСР.
  У них була велика кiлькiсть машин та технiки. Десятки тисяч танкiв рiзних версiй. СРСР теж мав поки що на озброєннi серiйний Т-34-85 та IС-2 та IС-3. Т-44 вийшов не зовсiм вдалим. А Т-54 ще не був готовий.
  Нiмцi у великих кiлькостях виробили Е-50 та Е-75.
  Сталiн заборонив пiсля втрати значної частини країни розробляти машини важче нiж сорок сiм тонн.
  Крiм великої кiлькостi Т-34-85, i трохи меншого IС-2 та IС-3, масово вироблялася СУ-100, яка була порiвняно простою та ефективною самохiдкою.
  Треба вiдзначити наймасовiший танк Т-34-85 мiг тiльки в борт пробити нiмецьку серiю Е-50, а Е-75, навiть збоку, був не по зубах, i пiд силу лише СУ-100 i то поблизу.
  Тож сили явно нерiвнi. Самi нiмецькi танки пробивали радянськi з великої вiдстанi. I тiльки в IС-3, був бiльш-менш задовiльний захист чола, та й верхньої частини.
  Ось нiмцi пруть по територiї СРСР.
  Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда у Е-50. Насвистують собi пiсеньки та ревуть.
  Ми всiх сумнiваємо баранячий рiг,
  За нас Всевишнiй буде Бог!
  I як вiзьмуть та пальнуть по супротивнику.
  Тридцятьчетвiрцi зiрвало вежу. Та бойовий екiпаж, нiчого не скажеш.
  Шарлота iз незадоволенням помiтила:
  - Все ж таки броня у нас не дуже. Супротивник може, i борт i зачепити!
  Христина зазначила:
  - Зате гармата точна, i забiйна! Тож одне компенсує iнше!
  Герда прошипiла:
  - Усiх розiрвемо!
  А тим часом i Наташа на СУ-100 зi своїм екiпажем проти фрицiв бореться.
  Олег Рибаченко виявився п'ятим членом екiпажу СУ-100 разом iз Наташкою, Зоєю, Августиною та Свiтланою.
  Дiвчата схвально закивали:
  - Ти є боєць, що супер!
  Наталя вистрiлила по супротивнику. Снаряд потрапив у чоло нiмецькiй машинi, пiшов у рикошет. Дiвчина сердито тупнула босою нiжкою. I перевiряла:
  - А тепер ти хлопчик! Ти начебто влучний?
  Олег кивнув головою. Адже вiн безсмертний хлопчик, отже, багато може. Ось попереду рухається нiмецька Е-75. Як його пробити?
  Хлопчик-генiй прикинув, прошепотiв снаряду:
  - Ми метал, однiєї кровi - ти i я!
  I розгорнув за допомогою своєї босої, дитячої нiжки прицiл i вистрiлив.
  Який не сильний нiмецький танк лобовою бронею, але якщо потрапити точно встик або поєднання силових лiнiй танк пiддається. I ось метал лопнув, i почав детонувати бойовий комплект.
  Олег Рибаченко пискнув:
  - Оце вищий клас!
  Наташка лоскотала хлопцевi босу п'яту i кивнула:
  - Стрiляй!
  Олег Рибаченко знову пальнув iз СУ-100. Били з великої дистанцiї, i тут 100 мм радянська гармата не брала новi нiмецькi танки: Е-50, i Е-75. Але ж хлопчик феноменальний. I в нього виходить вражати противника.
  Знову стрiляє хлопчик-термiнатор. I пробиває Е-50. Цей швидкiсний танк i його вразити треба обов'язково. А нiмцi все пруть i пруть.
  Ось стрiляє Зоя. I дуже влучно.
  Вражає супротивника у вежу. Далi знову палить Олег Рибаченко. Гармата за сто мiлiметрiв творить дива.
  Хлопчик-генiй реве:
  - Я вас порву! Я вас порву! Буде не до вподоби!
  I знову як пацан вiзьме i дуже влучно довбає. I реально супротивника порве.
  Пiсля чого видасть:
  - Я надзвуковий винищувач!
  I знову за допомогою босої нiжки вистрiлить.
  Пацана на вигляд лише дванадцять, але вiн дуже швидкий i феноменальний.
  Ось вистрiлила за допомогою босих пальцiв нiг та Августина.
  I дiвчина розбила Е-50.
  Нiмцi несуть вiдчутну шкоду. Але їхня лавина танкiв пiдходить все ближче i ближче. Ось i Е-100 у русi. Теж потужна броня, озброєння, та щитки.
  Але його дiвчата та хлопчик теж пробивають.
  Горить собi нiмецька машина та розривається на частини.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Слава Вiтчизнi святий,
  З люттю неземною!
  Знову хлопчик пальнув, рознiс фашиста i пiдморгнув дiвчаткам. I знову пацан стрiляє i трощить ворога.
  Бойовий скажемо прямо хлопчик. I довбане снарядом. I вже жертвою став "Тигр"-2 танк застарiлий, але потужний. Нiмецька "Пантера"-2 теж страждає вiд поразки. Адже вона сама Америку мало не пiдкорила.
  А зараз СРСР пресує.
  Олег Рибаченко ж стрiляє i точно б'є.
  I ось вони стали стрiляти по черзi i спiвають...
  Наташа лупнула босою нiжкою i проревела:
  - Ось вiд тайги...
  Зоя теж врiзала пальцями голих нiг i пискнула:
  - До Британських морiв.
  Августина теж довбанула снарядом i видала:
  - Червона армiя!
  Свiтлана босими пальчиками нiжок пустила снаряди та дала:
  - Усiх сильнiших!
  Олег Рибаченко довбанув, i видав:
  - I хай же Червона...
  Наташа пальнула i пискнула:
  - Стискає владно!
  Зоя також влiпила i гаркнула:
  - Свiй багнет мозолистою рукою!
  Августина довбала i проревела:
  - I ми повиннi...
  Свiтлана випустила забiйний заряд i в'янула:
  - Нестримно!
  Олег Рибаченко знову вистрiлив, смiючись:
  - Iти в останнiй...
  Наташа послала снаряд i проревела:
  - Смертний бiй!
  I дiвчата розiйшлися, гармата лупила, доки не скiнчилися снаряди.
  Так, Олег Рибаченко знову на вiйнi.
  Але Червоної армiї доводиться туго. Нiмцi просуваються. Вони мають бiльше технiки, бiльше числом пiхоти. А зi сходу лiзуть i японцi.
  Не встояти проти такої могутностi.
  Герда та її екiпаж бореться на Е-50. Нiмцi вже штурмують Воронеж. Бої киплять запеклi.
  Нiмецький танк з одного боку, як винищувач собi подiбних дуже хороший. Але в борт захищений слабко. I це його мiнус, так дiвчата мають бути пильнi.
  Досi багато випускається Т-34-85. Дана машина поки ще в серiйному виробництвi, i нiмецька 88-мiлiметрова гармата в 100ЕЛ збирає ряснi жнива з великої дистанцiї.
  Дедалi бiльше виробляється i СУ-100, якi самохiдкою простiше у виробництвi, нiж танк, але знаряддям сильнiше.
  Ось зараз натиснувши босими пальцями нiг на кнопку джойстика, Герда пробила радянське сушiння. На близькiй дистанцiї така машина може бути дуже небезпечною.
  Блондинка-термiнатор взяла та заспiвала:
  - Мої нерви не зi сталi,
  Ви мене зовсiм дiстали!
  А тут довбане з гармати Шарлота, i розкришила тридцятьчетвiрку.
  I великої дистанцiї дiстає зброю, яка робить дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Далi як пальне Крiстiна. I теж це зробить дуже влучно та точно. Розбила танк Червоної Армiї i пискнула:
  - Шалений вогонь! Сталiна урою!
  Потiм лупнула i Магда. Це точно зробила за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  I заспiвала:
  - На славу вiчної Вiтчизни!
  Пiсля чого дiвчина як розреготається.
  Нiмецька машина працює без збоїв.
  Ось її жертвою став IС-2, досить потужний та небезпечний танк, але слабко захищеним чолом вежi.
  Тiльки IС-3 в лоб має вiдносно непоганий захист, але цей танк поки що виробляється малими серiями. У нього надто складна форма вежi. Хоча IС-3 як показала бойова практика, хоч має шанс пiдiйти до машин серiї Е, на близьку дистанцiю.
  Тяжкiшi танки поки в СРСР не виробляються, i навiть їх розробка призупинена. Це, ясна рiч, створює проблему. У нiмцiв у серiї з легень лише САУ Е-25, але її виробництво майже заморожене. Хоча машинка i хороша.
  Лише два члени екiпажу та пiвтора метри висоти. Маленька з 75-мiлiметровою гарматою вiд "Пантери". Мисливець за радянськими машинами.
  Але фюрер волiє мiць. Навiть Е-50 поступово поступається Е-75, яка закрита з бортiв ще й щитками.
  Е-75 важко пробити навiть у борт. I нiмцi цим користуються у проривах...
  Двi нiмецькi льотчицi Альвiна та Альбiна вже встигли перевищити кiлькiсть збитих лiтакiв за триста i отримали: Лицарський хрест Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Дiвчата такi воїнки крутi та найкласнiшi у свiтi. Та хай поки що у Хаффмана i лiтакiв збитих бiльше, але вони, зате набагато красивiшi.
  I борються, як правило, тiльки в одному бiкiнi та босонiж.
  Альвiна збила зi свого МЕ-262 Х, з 30-мiлiметрових авiацiйних гармат, три радянськi лiтаки i прочирикала:
  - Я є свiточок анiгiляцiї!
  Альбiна, ведучи подiбний вогонь, пiдтвердила:
  - А ми суцiльне знищення:
  I ще чотири радянськi лiтаки зрiзала...
  Войовницi за настроєм дуже бойовi, зате постiйно посмiхаються.
  Дуже люблять чоловiкiв i працювати мовою. I це їм подобається. Такi бойовi красунi.
  Ось збили радянський ТУ-3, i рознесли на уламки... Це їхнє вогнезоре привiтання.
  Дiвчата, коротше кажучи, узвозу не дають. I Червона армiя вiд них одержує.
  Але ось з iншого боку Анастасiя та Мiрабела теж борються в одному бiкiнi та босонiж - набирають свої рахунки! Вони дiвки дуже агресивнi.
  I Анастасiя збила нiмецький лiтак i видала:
  - Я великий пiлот!
  Мiрабела звалила з гармати 37-мiлiметрiв нiмецьку машину i пискнула:
  - Я войовниця супер!
  Дiвчата i справдi все....
  Адже борються на застарiлих ЯК-9 Т, якi, природно, проти реактивних нiмецьких машин не тягнуть. Але примудряються красунi битися. I уникають того, щоб їх збивали.
  А чому? Бо босонiж вони й у бiкiнi. Тож їх нiяк не зрiзати.
  Вiйницi, як ми бачимо, розумiють, що таке гола шкiра.
  Анастасiя збила ще один нiмецький винищувач i пискнула:
  - За Батькiвщину!
  Мiрабела зрiзав НЕ-162 i проревела:
  - За Сталiна!
  Найнебезпечнiший нiмецький винищувач МЕ-262 Х, вiн має п'ять авiагармат, i величезну швидкiсть, стрiлоподiбнi крила, потужну броню.
  Легше збити НЕ-162 машину легку, дешеву, але дуже маневрену.
  Не зовсiм вдалим i нiмцiв виявився МЕ-1010, безперечно вiдмiнна за льотними характеристиками машина, але її крила змiнюють стрiлоподiбнiсть, i вимагає льотчикiв високої квалiфiкацiї. ТА-183, виявився практичнiшим, i теж надходить на фронт.
  Але Гiтлер бiльше подобається сильно захищений МЕ-262 Х, з потужним озброєнням.
  Поки що гвинтовi машини Люфтваффе ще не знято з виробництва. ТА-152 найвдалiша багатоцiльова машина, i МЕ-309 все ще в бою. Вони перевершують радянськi винищувачi у швидкостi та озброєннi. А Ю-488 хоч i гвинтова машина, але її радянськi Якi не можуть навiть наздогнати. Та навiть ЛА-7 бiльш досконалий поступається цiй машинi у швидкостi.
  А що робити проти реактивних бомбардувальникiв: Арадо, Ю-287 та iнших.
  Радянська авiацiя, не маючи реактивних лiтакiв, - слабка.
  Однак Анастасiя та Мiрабела все ще примудряють набирати i в таких умовах добрi рахунки.
  Ось вони повернулися, заправились i знову у бiй. Знову збивають нiмецькi машини. I роблять це iз великим ефектом.
  Нiхто не може в радянськiй авiацiї зрiвнятися з їхньою парою. Крiм того, дiвчата, щоб бути сильнiшими займаються сексом. I зазвичай вони завжди рiзнi чоловiки. А це таку силу дiвчаткам дає!
  Ось це один iз секретiв їхнього феноменального успiху.
  Дiвчата отримали вже по золотiй зiрцi героя СРСР, i пiдморгують один одному.
  Знову полетали, декого збили.
  Анастасiя зрiзала Ю-288, досить потужний бомбардувальник, зi своєї 37-мiлiметрової авiацiйної гармати.
  А Мiрабела збила реактивний Ю-287, теж використовуючи таку ж зброю 37-мiлiметрiв. Такi гармати дозволяли при феноменальнiй влучностi дiвчат вражати машини супротивника на вiдстанi. Хоча боєкомплект i був обмежений, i ти ризикуєш загинути.
  Дiвчата шльопають босими нiжками i спiвають:
  - Звiйтесь соколи орлами,
  Ми за Сталiна вперед!
  Наш успiх не за горами,
  Вiдкривай перемоги рахунок!
  Тож войовницi зрозумiлу справу фашистам узвозу не дадуть. I так урiжуть, що фюреру буде боляче.
  Анастасiя Вiдьмакова, зрозумiло, маневрує. ЯК-9 бiльше шестисот кiлометрiв, не вичавить, з важкою гарматою ще менше, але повертається.
  Дещо краще ЯК-3, який втiм, коштує дорожче, i вимагає якiсного дюралю. А СРСР багато територiї втратив. I ЯК-9 можна виробляти у величезних кiлькостях.
  Але за Третiм Рейхов, разом з Японiєю нiяк не наздогнати.
  Мiрабела збила МЕ-262 i заспiвала:
  - На славу Батькiвщини Росiї,
  Ми зробимо весь свiт щасливiшим!
  Анастасiя зрiзала чергового нiмця i пискнула:
  - Ось iм'я променистого кохання!
  I теж як прореве. I лупне по фрицю.
  Дiвчата очевидно дуже i дуже крутi.
  А нiмцi тим часом дедалi бiльше заглиблюються на територiю СРСР.
  Японцi теж лiзуть собi. I їх багато, i вони женуть перед собою китайцiв.
  Жовтi солдати пруть на прорив. I буквально закидають усi пiдступи трупами.
  Але їх так багато, що вони зрештою i прориваються.
  Японцi та їхня жовта рать, штурмують Хабаровськ. З втратами зовсiм не зважають.
  Але їх там зустрiчають радянськi дiвчата.
  Оленка та її команда.
  Дiвчата обороняють Хабаровськ. Шпурляють у противника босими нiжками гранати.
  I ще спiвають iз смiшком:
  - Ми славнi дiвчата,
  I розгром усi бiйцiв...
  Голосок такий дзвiнкий,
  У славi шалених батькiв!
  I знову летять кинутi босими нiжками красунь гранати.
  Оленка, як дасть чергу, викосивши китайцiв i, пискне:
  - Слава нашiй землi!
  Анюта кине пальцями босих нiг гранату i прореве:
  - В iм'я вищих сил!
  I теж манить забiйною чергою.
  Далi стрiляє Анжелiка. I теж босою ногою кидає гранату.
  I верещать:
  - За новi рубежi!
  А потiм ще й Марiя врiже. I теж зрiзала чергою жовтих бiйцiв, спiваючи:
  - Хвiст за хвiст! Око за око!
  I пiдморгне подругам.
  А далi Олiмпiада цiлий ящик iз вибухiвкою по самураях та китайцям жбурне.
  I прореве:
  - За славу Батькiвщини!
  I знову п'ятiрка винищує чужоземну рать.
  Але вже дуже багато китайцiв зiбрали японцi. Тi лiзуть та лiзуть. I цiлi кургани трупiв виростають.
  Оленка стрiляє, голою п'ятою кидає i верещить:
  - За Сталiна!
  Анют теж босою нiжкою гранату жбурне i буркне:
  - Вчителi!
  Анжелiка викине чергу. Кине босою нiжкою подарунок, i пискне:
  - За Ленiна!
  А потiм i Марiя як лупе по ворогу. I пальцями голих нiг запустить руйнацiю.
  Пiсля розлiтаються на всi боки китайцi.
  А потiм як Олiмпiада вiзьме та бочку з нiтроглiцерином загасить. I всiх замочить.
  I падають собi мiлiтаристи...
  Олег Рибаченко та його команда поки що борються за Тулу. Нiмцi намагаються оточити Москву. Мiсто Тула вже вiдображало натиск фрицiв у сорок першому.
  Але ворог зараз набагато сильнiший. I веде агресивний обстрiл. I бомби на Червону армiю сиплються, та iншi забiйнi сили.
  Дуже вже могутнiй супротивник. I кидають у бiй надто багато чорношкiрих бiйцiв, арабiв, iндусiв. I це, здається, не зупинити.
  Олег Рибаченко вистрiлив Є-75 i проспiвав:
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий.
  I пил як з килимiв,
  Ми вибиваємо з дорiг,
  I не зупиниться!
  I не змiнити ноги,
  Сяють нашi обличчя,
  Виблискують чоботи!
  I знову хлопчик пробиває гiтлерiвця з дистанцiї. Але сили й справдi нерiвнi.
  Хоча Тула й стоїть героїчно. А на пiвднi фашисти пiдходять до Сталiнграда.
  Але що вони гадають, що там переможуть?
  Олег Рибаченко знову стрiляє по гiтлерiвцях та спiває:
  I таке свавiлля
  Наповнило собою свiтобудову ...
  Людства сумна доля -
  Терпiти бiль, страждання!
  I знову хлопчика впали, i горить фашистський "Маус"-2, дуже грiзна машина.
  Наташа логiчно помiтила:
  - Проти нас нiякої сили не встоять!
  I пiдморгнула хлопчику.
  Далi лупнула i Зоя. Теж проревiвши:
  - За мiй доступ у перемозi!
  СУ-100 працює собi i не думає зупиняти обстрiл.
  Нiмцi поступово обходять Тулу. Вони мають багато сил, дуже багато пiхоти. I рухаються танки рiзних марок.
  Ось, наприклад, той самий "Лев"-2, дуже потужна машина: сто тонн важить i лобова броня в 300-мiлiметрiв пiд нахилом. Здається, нiщо не прошибить.
  А Олег Рибаченко все одно пробиває. Показує свiй найвищий клас - снайпера.
  I лупить собi, i лупить...
  Вiд гiтлерiвцiв однi уламки вiдлiтають. Але тi все одно не бажають пригальмувати.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Майбутнє за нами,
  Адже ми орли - джедаї!
  I знову хлопчисько витворяє конiки. I знову фашистам по п'ятака.
  А танковий екiпаж Герди вже у Сталiнградi. Тут такi агресивнi бої киплять.
  Герда стрiляючи, репетує:
  - Мiй органiзм залiзний!
  Шарлота натиснула на кнопки джойстика босими пальцями ноги i прочирикала:
  - Для бiйки такий корисний!
  I пiдморгнула напарницi.
  Далi лупнула ще й розбила тридцятьчетвiрку.
  Потiм дала пострiл i Христина. Розбила сушку Червоної армiї, i протарохтiла:
  - Шалена я дiвка! Усiх порву!
  А далi вже босою нiжкою пальнула й Магда.
  Дiвчата з Нiмеччини загалом добре просуваються. I розмазують ворога.
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Але їхню машину пiдбили в борт. Довелося зупинитися та ремонтувати.
  Герда примхливо помiтила:
  - Знову втрачаємо час!
  Шарлота потерла босою нiжкою поверхню бронi i прогарчала:
  - Ми помстимемося i переможемо!
  I пiсля чого взяла i вишкiрилася. I випустила iз перлинних зубiв сонячнi зайчики.
  Христина взяла та пропищала:
  - За Батькiвщину без порад!
  I теж босою п'ятою по бронi шльопає!
  Магда погодилася:
  - I без дурниць!
  Дiвчата поки що вирiшили зiграти в шахи. Пара на пару. I почали там будувати стратегiю.
  Гра справа цiкава. Але дiвчата сперечалися за кожним ходом i бодалися.
  Герда помiтила з оскалом зубiв:
  - Я буду найвищою аксiомою!
  I як розсмiється.
  Уявила свою тезку з казки Андерсена. Ось її зловили у лiсi розбiйники. Розiбрали карету, а в самої Герди забрали майже весь одяг та дорогi чобiтки. Так що Герда знову босонiж, i в дерюзi. Отак вона виглядала, а руки за спиною пов'язанi.
  Iде собi осiннiм холодним лiсом. Гола пiдошва вiдчуває кожен горбок, кожну шишечку, кожну гiлочку. Герда страшно i хочеться їсти.
  Вона навiть встигла видужати у палацi. А на осiннiй травi iнiй, нагадуючи холод, який вона ще нещодавно вiдчувала.
  Герда посмiхнулася... Подумала, що в казцi Андерсена явно не дiстає пiдсмажених п'ят. А це було б здорово!
  Танк полагодили швидко. Ушкодження невелике. Хоча потрапив у борт снаряд сто мiлiметрової гармати. Що може бути небезпечно.
  Шарлота натиснула босими пальцями нiг на кнопки джойстика, i заспiвала:
  - Я танк-винищувач,
  Серце горить...
  Гармата моя обитель!
  I снаряд розбив чергову тридцятьчетвiрку. Поки що саме Т-34-85 домiнує на полi бою. А важкi машини у Червонiй армiї вiдносно рiдкiснi.
  Але IС-3 з'явився. Має слабке мiсце: нижня частина корпусу. Лоб має великий кут нахилу. У нього форма: щуче рило. Але якщо потрапити в нижню частину чола, то вже не буде пощади.
  Магда за допомогою босих нiжок навела на супротивника гармату. I як улiпила, i полетiв снаряд.
  I радянська машина одержала пiд дих. Зiрвало з неї вежу i почали рватися снаряди.
  Герда вигукнула:
  - А ти влучна красуня!
  Магда проверещала, трясучи пишними грудьми:
  - Мене нiхто не зупинить!
  Шарлотта впевнено пiдтвердила:
  - I нiхто не переможе!
  Христина пискнула у вiдповiдь:
  - Злi вовчицi давлять ворогiв!
  Герда прогарчала:
  - Злi вовчицi - салют героям!
  Фашисти оточили Тулу та дiтям, разом iз четвiркою дiвчат доводиться прориватися з кiльця.
  Хлопчик, дiвчинка i дiвчата бiжать собi та кидають босими пальцями нiг гранати.
  А фашисти несуть шкоду i не можуть по них потрапити.
  Олег, ведучи вогонь, заспiвав:
  - В iм'я Батькiвщини священної,
  Нас не поставити навколiшки!
  Маргарита жбурнула босою нiжкою подарунок смертi i пискнула:
  - Нi! Чи не поставити нiколи!
  Наташа, стрiляючи та пiдстрибуючи, додала:
  - Нехай не прийде в наш дiм лихо!
  I теж босою нiжкою як запустить забiйну гранату.
  Далi вже Зоя вивернеться вiд уламка, i теж припустить босими пальцями нiжок, що крушить...
  I прореве:
  - Це буде супер!
  А далi Анжелiка пальне по супротивнику. Скосить його в дикiй лютi. I знову прореве:
  - Я шалена пила!
  I вiд голої п'яти полетить граната.
  А потiм уже Свiтлана, як вiзьме та боляче вдарить.
  Це, зрозумiло, дiвчата - що смерть приносить ворогам.
  Наташа, стрiляючи по супротивнику, пищить:
  - Нас нiхто не зупинить, нас навiть чорт не переможе!
  I летить вiд її босих нiжок, граната на дузi. I лупне, та так усе розкидає i, причому далеко.
  Дiвчата звичайно здатнi подолати територiю, що вражається. На пiвднi бої вирують у Сталiнградi, який Червона армiя тримає. Цiлою колосальних втрат японцi взяли Хабаровськ i наступають на Владивосток.
  Ну що ж там їх зустрiнуть тi, кому це треба.
  Анна Вiдьмакова пережила не дуже приємну церемонiю прощання зi своїм вiрним лiтаючим конем. Винищувач, який став рiдним Мiг-4, на якому було збито таку кiлькiсть нiмецьких лiтакiв, просто згорiв, пiд час авiоударiв японської армади, як, утiм, неабияка кiлькiсть iнших машин та кораблiв. Пiсля того як стерв'ятники з країни Вранiшнього сонця поклювали мiсто, Владивосток був сумним видовищем. Втiм, похорон загиблих пройшов по-воєнному скромно i досить швидко. Летчиця Вiдьмакова пiдпалила собi ноги, дiвочi ступнi вкрилися пухирями, i тому вона ходила босонiж, акуратно ступаючи на шкарпетки. Японцi поки не повторювали нальотiв, вони зосередили зусилля пiдтримку наступаючих фронтiв. Вiдьмакова обiйшла завал, його енергiйно розчищали, серед працюючих була велика кiлькiсть дiтей. Худне, босоноге, з почервонiлими на свiжому весняному сонечку личками, вiн розгрiбали обламану плитку, пiднiмали поваленi телеграфнi стовпи, просто мали вулицi.
  Старший над хлопчиками в пiонерськiй краватцi, але без сорочки (вона висiла окремо, мабуть хлопчаки берегли одяг), пiдбiг до льотчицi.
  - Працюємо ударними темпами товаришу майору, скоро буде все готове! Вулицю виметемо, буде гладкою як до вiйни!
  Вiдьмакова посмiхнулася i кинула йому цукерку:
  - На Вiзьми! Це наша радянська iз натурального шоколаду, а не американська отрута.
  Хлопчик задерикувато пiдморгнув:
  - А ми американцям нову клiкуху вигадали! Раз тепер вони разом з Гiтлером i Хiрохiто, то вони не янкi, а пiндоси!
  Дiвчина-майор схилилася перед хлопчиськом:
  - Як ти сказав, хто вони?
  Юний пiонер повторив:
  - Пiндоси! Так тепер ми соваємо янкi, що зрадили нас!
  Вiдьмакова погладила хлопця по головi, потiм її велика, сильна рука пройшлася худенькими з плечами, що проступали жилками, хлопчика. Пацан усмiхнувся у вiдповiдь: зубки бiленькi, i простяг свою мозолисту долоню. Майор потиснула хлопцевi руку i вiдповiла:
  - Треба запам'ятати назву! Але ж ми поки що не воюємо з Америкою, значить передчасно вигадувати прiзвиська!
  Хлопчик заперечив:
  - Американцi гiршi за японцiв i нiмцiв, бо волiють воювати чужими руками. Як не жорстокi бiйцi iмперiї Вранiшнього Сонця, їх хоробрiсть вiдома всiм!
  Вiдьмакова перервала:
  - Я вбиватиму цих смiливцiв! I якнайшвидше!
  Новий виконувач обов'язкiв гарнiзону Кротов, несподiвано пiдписав не цiлком логiчне розпорядження i вiдправив льотчицю-войовницю з групою морякiв до Хабаровська. Наказ був негайно, треба було вiдбивати наступ японських елементiв. Вiдьмакова звiсно розраховувала, що їй дадуть винищувач, але... А розпорядженнi фронту не було вiльних лiтакiв, а пiдкрiплення їхнього центру ще не прибули. Поїздка з Владивостока до Хабаровська зайняла трохи часу i майора буквально з рейок кинули в киплячу сутичку.
  Японцi намагалися обiйти добре укрiплене мiсто i взяти його в обручку. Войовниця ледве встигла разом iз автоматом заскочити в окоп, як розпочалася атака.
  Вiдьмака запитала прилеглого поруч iз нею капiтана Синiцина:
  - Отже, противник планує тактику Фрiдрiха чи точнiше генерала Ноги, обiйти укрiплення i всадити нам у тил.
  Капiтан похмуро буркнув:
  - Нехай спробує пiдпалити росiйському коневi хвiст! Так його садане копитцями, що мало не здасться!
  Летчиця-ас пожартувала:
  - Копита коня, мабуть, не зi сталi Круппа, а нашi радянськi!
  Її слова перервало виття снарядiв. Ось вона лежить у давно викопаному окопi, довкола Хабаровська взагалi знатна лiнiя укрiплень, загроза японського вторгнення iснує не перший рiк. Снаряди рвуться спереду i позаду окопiв, гуркоту вiд них багато. Взагалi знаменита японська шимоза створює багато гуркоту i диму. Войовниця дивиться без страху, навiть iз деякою байдужiстю. Вибухи снарядiв породжують, бруднi фонтани, один iз них викликав струс ґрунту. Значить, б'є зброю, з гарматної калiбру добрих трьохсот мiлiметрiв. Чути стогiн поранених... Крiзь канонаду вони здаються легкими випарами, якi здатнi вловити не кожне вухо. Ось льотчицю-войовницю присипало землею. Дiвчина втiм, чхнув, струхнув пил з рудих кiс:
  - Ось так завжди, якщо лежиш, то забруднишся! А якщо встала, тобi раз-два лiвої!
  Артпiдготовка виявилася короткою, можливо у японцiв не так вже й багато снарядiв. Почалася атака. Попереду їхало кiлька японських таких. Невеликi, зi злегка закругленим корпусом машинки. Наймасовiший танк iмперiї Вранiшнього Сонця: Чичиха. Вiдьмакова згадала його характеристики. Лобова броня 30-мiлiметрiв, гармата 47-мiлiметрiв, двигун дизельний 320 кiнських сил. Якщо не рахувати ходових якостей, в яких ця машинка не поступається Т-34, то вiн ще гiрший за нiмецький Т-3 зразка 1943 року. Його навiть на Далекому Сходi звуть, чiхай-но! Проте цариця полiв не танк, а саме пiхота. Ось спробуй, пiдступися до мiнних полiв. Як спiвається: де бронепоїзд не пройде, солдат iз гвинтiвкою проповзе.
  Гвинтiвки у японцiв скопiйовано з нiмецького маузера. Пiстолет-кулемети, здертi з вiдомого ще з першої свiтової вiйни "Шмайстера". Взагалi у скуйовджених, є тяга копiювати в iншого боку найкраще. Напевно японськi конструктори, що вже ведуть робота, на створенням гiбрида "Пантери" та Т-34!
  Японських танкiв трохи бiльше десятка i радянська артилерiя не поспiшати їх зустрiчати. Пiхота бiжить за ними пiдтюпцем, традицiйним густим ланцюжком. Самi солдати країни Вранiшнього Сонця одягненi у форму, що трохи вiддає жовтизною, пiд колiр степу хакi. Вiдьмакова дивиться на них, швидко прикидаючи чисельнiсть наступаючих. На око їх п'ять-шiсть тисяч, а росiян в окопах сидить, прикриваючи цю дiлянку фронту максимум тисяча. А озброєння. Далекосхiдна армiя оснащена залишковим принципом, i пiстолет-кулемети є тiльки в офiцерiв. Що ж вона майор, правда, без посади, зведена, до рiвня пересiчного.
  Капiтан Синiць (ще зовсiм молодий хлопець) спитав у Вiдьмакової.
  - А ви з нiмцями воювали?
  Дiвчина вiдповiла:
  - Нi! Я з ними цiлувалася!
  Капiтан раптом зблiд, помiтив:
  - А свiй перший труп ви пам'ятаєте!
  Вiдьмакова посмiхаючись, похитала головою:
  - Я льотчиця, i кого збила, того й сколотила, я не маю поняття трупiв! До речi, за всю Велику Вiтчизняну вiйну, мiй лiтак жодного разу не був збитий!
  Капiтан дещо незграбно свиснув:
  - Ти просто асс! А скiльки в тебе розмазаних нiмцiв!
  Вiдьмакова посмiхнулася ще ширше:
  - Пiсля двадцять п'ятого вручили зiрку героя! А лише двадцять вiсiм.
  Сiнiцин вигукнув:
  - У-ух! Ти просто майстер своєї справи!
  Дiвчина скромно вiдповiла:
  - Не треба робити героєм, того, хто просто чесно виконує свiй обов'язок. Зараз пiхота пiдiйде ближче i ми її зустрiнемо.
  Капiтан пересмикнув затвор важкого, вагою в десять кiлометрiв пiстолет-кулемета. Помацав собачку, пуск дуже тугий, приклад з вiддачею. Не зовсiм зручна махина, зате лупить... Щоправда з чуток, у нiмцiв уже з'явився потужнiший автомат, але хто його знає, чи не придумають радянськi конструктори, чогось кращого. Синiць не втримався вiд запитання:
  - А чому тебе таку класну льотчицю перевели до пiхоти?
  Вiдьмакова вiдповiла напiвжартома, також переклацнувши затором пiстолет-кулемета:
  -А я просто хотiла дiзнатися якого це сидiти пiд обстрiлом! Це було б класно!
  - I чобiтки ти мабуть втратила, якщо так поспiшала потрапити на передову!
  Вiдьмакова i справдi, намагаючись, щоб пухирi зiйшли швидше, ходила босою дiвчинкою. Хоча пiд час вiйни бiльшiсть жiнок i дiтей, хизувалися влiтку голими п'ятами, але серед офiцерiв це не було прийнято, особливо в громадських мiсцях. Але вiдьмаковi навiть подобалося так видiляти. Синiцину ж вона вiдповiла просто:
  - З метою економiї проти нас фактично весь капiталiстичний свiт. Адже чоботи зношуються, а це багато людей!
  Капiтан погодився, задерикувато пiдморгнувши:
  - У тебе дуже гарнi ноги! Можна менi їх погладити!
  Вiдьмакова погрозила пальчиком:
  - Не зараз! Потiм, якщо виживеш, я тебе на нiч зiгрiю.
  Сiнiцин округлив очi:
  - Ого, а ти швидка! Зазвичай баби довго ламаються!
  Вiдьмакова хотiла вiдповiсти, але почувся вибух японського танку, що йшов попереду, наскочив на мiну. Дiвча проспiвало:
  - Їхав Гiтлер машиною, пiдiрвався гад на мiнi! Розлетiвся на уламки - але ось тiльки мало толку!
  Пiдiрвався ще один японський танк, зупинившись, вiн повернув дуло i вiдкрив вогонь по радянських окопах. За ним рвонув i третiй. Втiм, японцi i не думали зупинятися. Вузькоокi огризалися: у них запрацювали кулемети, розмiщенi на напiвкруглих, рухливих вежах.
  Капiтан буркнув:
  - Оце чудово! Як на парадi йдуть! Оце армiя!
  Вiдьмакова взяла в руки гвинтiвку, благо вiдстань до пiхоти дозволяла i вистрiлила в японського офiцера. Вузькоокий завалився, з такою силою вiдкинувши гвинтiвку, що вона поралася багнетом у весняну траву. Iншi японцi продовжили бiг, тiльки злегка нахилили корпус, мабуть розраховуючи таким чином уникнути поразки, вiрнiше знизити його ймовiрнiсть. Аджемакова згадала, що саме таким чином навчають бiйцiв у квантудськiй армiї, хто не встигне вчасно нахилиться, б'ють бамбуковою палицею по головi. Здається i царевi-батюшцi, iроду гарненько рушили! Це вiн втiм про Миколу Другого. Тепер вони знову б'ються з Японiєю, i не на один, а на кiлька фронтiв. Втiм, у цьому є й свої переваги. Дiвча проспiвало:
  Прийде - повалений вермахт на порох,
  Наполеон розбитий непереможний!
  Не зможе ворог радянський прапор попрати,
  Коли народ та партiя - єдинi!
  Один за одним зупинилися пiдбитi японськi танки, але пiхоти, що наїли багнетами, стала бiгти ще швидше. Позицiї радянських вiйськ наїжачилися спалахами, заляскали гвинтiвки, що зрiдка перемежувалися з автоматними чергами. Вiдкрила вогонь i Вiдьмакова. Японцi, перезаряджаючи на ходу, палили з гвинтiвок. Вони кричали на всю горлянку:
  - Банзай! Рус здавайся!
  Кулi встромлялися в їхнi тушi, наче шомпол у манекени. Посипалася кiсткова потерть, змiшана з кров'ю. Втiм, бiльша частина куль, як i буває у битвi, йшла повз. Японцi перетнули мiнне поле, маленькi солдати були надто легкi, щоб їхнiй бiг детонував приготовленi танкам подарунки.
  Вiдьмакова вiдчувала на плечi жорстоку вiддачу автомата, при цьому бiйцi країни Сонця, що сходить, здавалися справжнiми монстрами. Їхнi iстеричнi крики ставали все сильнiшими й ближчими, жовтi неприємнi обличчя блищать вiд поту. Вiдьмакова намагається вкласти за раз якнайбiльше ворожих солдатiв. Дiвча як завжди гаряча, i стрiляє гнiздовим способом. Скiнчилася одна обойма, вставила iншу. Магазин занадто великий, круглий, його нелегко вклинювати в патронник. I знову вогонь, япошки летять шкереберть.
  Вiдьмакова розстрiляла другий боєкомплект, залишившись без боєприпасiв. А по вузькооких, що наступають, вже шерстять гранатами. Тi вiдповiдають кидками, тепер крикiв стогонiв набагато бiльше, падають i радянськi бiйцi. Уламок зрiзав крихiтне пасмо волосся на головi Вiдьмакови. Нерви дiвчата не витримують, i вона схоплюється i волає на всю горлянку:
  - За Батькiвщину, за Сталiна!
  Слiдом за нею кричать i iншi бiйцi, вискакуючи з укриття i трясучи багнетами. Радянськi солдати бiжать на зустрiч японцям, вступаючи у штиковий бiй.
  Вiдьмакова стрiмким ударом розтинає живiт найближчому "самураю". Той скрикує i намагається вiдповiсти та завалюється, як заколотий кабан. Дiвча iз задоволенням вигукує:
  - Росiйський футбол: Росiя - Японiя, два-нуль!
  I справдi ще один японець упав iз перерiзаним штик-ножем горлом. Ну, а третьому льотчиця-воїн всадила ногою в пах. Вузькоокий розтягнувся, а дiвчисько рухаючись по iнерцiї, встромляло вiстря супостату в око!
  -Отримуйте японцi! Що стояти бiля заслонцiв!
  Удар удару багнета, розпоров майору гiмнастерку, виступила кров, але дiвчину це не тiльки не збентежило, а й додало додаткової лютi.
  - Смерть Хiрохiто! - гаркнуло дiвчисько, її гомiлка врiзалася вузькоокому у скроню, причому дiвчина рухалася з такою стрiмкiстю, немов була пропелерiв, новiтнього винищувача.
  Японцi вiдступили, i навiть позадкували, а натхненна дiвчина перейшла в атаку, їй автомат крутився, немов палиця в руках велетня. Ось пiшов жорсткий удар прикладом по потилицi, надто вже запопадливого офiцера. Ганна видихнула:
  - Ось вам шахен-хаш!
  Але загалом росiйським доводилося нелегко. На боцi вузькооких п'ятиразова перевага, та й рiвень фiзичної пiдготовки у японцiв непоганий, крiм того проти них борються далеко не найкращi солдати СРСР. Природно пiд час такої важкої вiйни, на Далекий схiд вiдправляли призовникiв третьої категорiї, з найгiршими даними, або бiйцiв, якi отримали серйознi поранення у битвi з фашистами. Солдати падали, часом у одного росiйського сiдали десяток багнетiв, вони буквально колективно стiкали кров'ю, але билися як богатирi, i нiхто не просив пощади.
  Сiнiцин пробив багнетом японського офiцера, але й сам отримав вiстрям у бiк. Юнак звалив японця, що напав, ударом прикладу в груди, але кровище з боку лилося занадто вже рясно. А на хлопця кинулося одразу чотири самураї.
  Вiдважна Вiдьмакова кинулася на виручку, встромивши офiцеру багнет по лопатку, а iншого япошку збивши ударом ноги пiд колiно.
  - Тримайся Петруха! - притиснула вона.
  Той вiдбив вiдразу два спрямованих у груди багнета вiдповiв:
  - Я не Петро, а Аркадiй!
  Дiвча, що завалила чергового японця, прогарчала:
  - На вiйнi кожне iм'я, як клацання зведеного курка, не варто його зводити без пострiлу!
  Аркадiй злегка вiдступив i безжальний багнет розпоров йому щоку. Юнак проскулив, вiд нестерпного болю:
  - Мати Божа!
  Вiдьмакова заперечила:
  - Може я мати, але не Божа! А взагалi Бога нема, i не було!
  Аркадiй вiдступивши спиною до Анни, невиразно пробурмотiв:
  - I що пiсля смертi на нас чекає небуття?
  Дiвча негативно хитнула головою:
  - Нi! Комунiстична наука воскресить мертвих! А перших до нового життя повернуть тих, хто загинув у боях за Батькiвщину.
  Сiнiцин мотнув головою:
  - Дай Бог!
  Вiдьмакова уклавши чергового японця, верескнула:
  - Бога немає! Якщо вiн є, тодi треба визнати, що передбачуваний творець всесвiту садист! I йому подобається мучити творiння!
  У цей момент Аркадiю розпороли багнетом стегно, i вiн, щоб не впасти сперся на руду воїнку:
  - А я як мучаюся! Просто неймовiрно!
  П'яти-шестиразова перевага солдатiв сонця, що сходить, далася взнаки. Проти них кинулося пiвсотнi самураєм, махаючи багнетами, наче армiя дикобразiв. Аркадiй отримав пару уларiв багнетом у живiт, а потiм йому вибили око. Коли юнак упав, у нього вкололи разiв двадцять, змусивши затихнути назавжди. Цiкаво, що вiдчувала вiдлiтаючи його душа: здивування чи страх, а може неймовiрне полегшення покинувши в'язницю тiла.
  Вiдьмакова ж була наче зачарована. Звичайно, її гiмнастерка розсипалася на клаптики, сполосована багнетами. Войовниця виявилася оголеною, вкрита безлiччю подряпин, але жодного серйозного поранення самураї не змогли їй заподiяти! Вона билася i її оголенi груди з червоними сосками, тремтiли, немов у морi буйки. А голi кiсточки так i миготiли. Дiвчина була воiстину втiленням звiриної та еротичної могутностi. Її босi пiдошви стали червоними вiд кровi, вiд чого виникала асоцiацiя, з великою богинею руйнування та зла: Калi! Практично всi радянськi солдати вже були заколотi, бiй завершений, а лише у своїй блискучiй красi Афродiти, час вiд часу вражає нахабних вузькооких.
  Японський генерал Нугi з подивом дивився на це диво. Тут у нього промайнула якась думка. Наслiдував вiдданий тоненьким голосочком, недогодованого комарика наказ:
  - Накинути на неї мережу, взяти живу!
  У запасливих японцiв були й сiтi. Раптом доведеться взяти когось iз росiян живим. А мережа iдеально пiдходить для цього. Вiдразу десяток ловцiв накинули на дiвчину пута
  Вiдьмакова вiдбивалася, як могла, вона щосили, намагалася вивiльнитися. Але все марно, сумлiннi японцi робили мережу з розрахунку, що вона витримає слона. Дiвчисько капiтально спелена поволокли на руках. Зважаючи на всi тактичний успiх було досягнуто, тим бiльше, що цей напрямок не був прикритий, нi артилерiєю, нi кулеметами.
  Дiвчина згадувала гладкобрите обличчя, що полюбився їй Аркадiя, i свою крилату фразу:
  - На вiйнi кожне iм'я, як клацання зведеного курка, не варто його зводити без пострiлу!
  Виникла тривожна i неприємна думка, у не згладила, чи вона його! Адже це часто буває, тiльки-но полюбив людину i вона загинула!
  Японцi, судячи з усього, у цьому мiсцi зайняли погано прикритi окопи, продовжуючи обходити позицiї радянських вiйськ навколо Хабаровська. А її Вiдьмакову несуть у полон, а хоч нi вже везуть, занурили в заляпаний броньовичок, щоб вiдвезти ви тил. Машина допотопна, мабуть ще з першої свiтової, так непомiтно вiн бiгав за пiхотою. Швидкiсть приблизно 12 кiлометрiв на годину. Брр! Найперший у свiтi танк всюдихiд Прохорова важив не менше, але мав швидкiсть 40 кiлометрiв на годину на шосе та 25 на рокадi. Що ж з одного боку СРСР атакує все Європа, з iншого - значна частина Азiї. Дiвчина повернулася на бiк, мабуть виникла загроза вiдлежати спину. Як темно в цiй частинi броньовика, мабуть, у нiй розташований десантний вiддiл, або перевезення солдатiв. Добре б звичайно втекти, для початку позбавившись прутiв i мiцних мотузок. А як це зробити? У дiвчинки, зрозумiло, є навички, хоча доведеться повозитись, заодно стягнути наручники, i перепиляти ланцюжок до якого їй прив'язали за ногу. Але тут можуть цiлком пригодитися i мотузки. Робота нудна, але якщо повезуть на територiю Манчжурiї, то вона встигне. Дiвчина знiмала мотузки з вологої шкiри, пилила ланцюжок i водночас думала. Мда, проти радянської Росiї, склалася не жартiвлива коалiцiя: Причому найсерйознiший монстр це Нiмеччина. Країна iз передовою технологiєю сильними вiйськами. Ось, наприклад, вона чула про нового винищувача МЕ-309. Начебто такi вже лiтають. Точних даних про озброєння, вона не має, але з чуток у цього лiтака цiлих сiм! Вогневих точок. Це дуже серйозне озброєння, якщо врахувати, що у ЯК=9 їх всього двi, а на радянських винищувачах немає машини, яка мала бiльше трьох точок. Спробуй, здолай таких монстрiв! Ну i Фоккен-Вульф дуже серйозна машина, що перевершує радянськi лiтаки озброєнням, та ще й здатна нести майже двi тонни бомб. Вже наприкiнцi 1942 року у нього було на озброєннi двi 20-мiлiметровi гармати, i 4 13-мiлiметрових кулемета. Але начебто вже з'явився новий вид винищувача-штурмовика та бомбардувальника з двома 30-мiлiметровими та чотирма 20-мiлiметровими гарматами. Це був уже монстр, усiм монстрам монстр! А за чутками вже запущено у виробництво, винищувач лiтакiв iз вiсьма 30-мiлiметровими гарматами! Такого вовкулака спробуй здолай! Чим на це хочуть вiдповiсти радянськi конструктори? Вiдьмакова чула, що йдуть роботи над Яком-3. Їй про це розповiв куратор iз вiдомства Берiї. Начебто головною родзинкою лiтака стане менша вага конструкцiї, без додаткових моторiв та озброєнь. Маневренiсть звичайно добре, але хотiлося б зростання озброєностi! Адже в боксi звичайно легенький спортсмен у вазi пера, маневренiший за супертяж, але все одно майже напевно програє йому. Недарма ж iснують ваговi категорiї, а серед боксерiв професiоналiв найбiльше цiнується ударна мiць. Потрiбно посилити озброєння радянських лiтакiв, i лише тодi вермахт битиме... на рiвних? З другої половини 1942 року перевага Люфтваффе в повiтрi почала випаровуватися, навiть до березня 1943 року у СРСР виникла перевага, але... Зрада союзникiв змiнила баланс сил. Ух, ти Гiтлера вбито 13 березня, а зараз лише кiнець квiтня, а як серйозно змiнилося спiввiдношення сил. Так швидко, зi стратегiчно виграшного становища до стратегiчно майже програшного. Майже тому, що є ще надiя, що Нiмеччинi вдасться завдати поразки, перш нiж вона досягне стратегiчної та технологiчної переваги над СРСР. Зокрема, союзники можуть постачати фашистам у великих кiлькостях лiтаки, але нiмецьким льотчикам знадобиться час, щоб навчитися, ними керувати. Все ж таки є рiзниця в технологiях, панелi приладiв. Танки теж вимагають навчених екiпажiв, крiм того, ходовi якостi "Шеврона" в умовах росiйської зими не особливо хорошi. Автоматична гвинтiвка М-18... Непогана штучка, але у скорострiльностi поступається найкращим радянським моделям, щоправда, перевищуючи точно! Коротше кажучи, проблема проблема! Є ще правда знаменитi "Черчiллi" з могутнiм бронюванням, i хорошими ходовими якостями... Звичайно, з ними схоже теж доведеться битися. I чим довше триватиме вiйна, тим бiльше технiки отримуватимуть фашисти. Значить висновок простий, треба завдати нищiвної поразки Нiмеччини ще влiтку. Що стосується Японiї, найкраще обмежитися активною обороною та наносити контрудари, використовуючи якiсну перевагу в танках. Але знову-таки максимально економивши сили. Не втягуючись у затяжнi бої, та будуючи оборону на заздалегiдь пiдготовлених рубежах. Є ще шанс використати Червону Армiю Китаю, але на неї з усiх сил обрушився режим Чан Кашi. Тож поки що можна розраховувати на власнi сили. Коли наступати? Найкраще наприкiнцi травня, коли дороги остаточно пiдсохнуть, а до вiйськ прибуде поповнення. Сама Вiдьмакова перший свiй удар завдала б на орловському напрямку, а потiм у районi Харкова, щоб вибити нiмцiв з промислового Донбасу, а далi форсованим маршем, Україною, з ходу форсуючи Днiпро, i далi на Румунiю. Втiм, можна i на пiвнiч повернути звiльняти Бiлорусь i зайти в тил центрального угруповання. Iдея загалом хороша, правда i недолiки є, наступ на орловському напрямку найочевиднiший i фашисти на нього саме там чекатимуть. Змiцнення зламувати доведеться.
  . РОЗДIЛ Љ 3
  Тут звичайно стануть у нагодi i гармати, i "катюшi". Остання система справляє сильний, особливо моральний ефект. У будь-якому випадку потрiбно багато гармат i катюш, щоб закидати снарядами ворожу оборону. Взагалi досвiд першої свiтової вiйни показав, що обороняться легше, нiж наступати, i не вичерпай кайзерiвська Нiмеччина, свої сили весняним настанням 1918 року, вiйна могла тривати ще кiлька рокiв. А ось друга свiтова вiйна довела перевагу наступальної тактики над оборонною. Наприклад, швидкий розгром Польщi, i особливо разючий могутньої захiдної коалiцiї союзникiв. Фашисти розгромили вищу силу за пiвтора мiсяцi, просто обiйшовши неприступну лiнiю Мажино. Бої в Африцi, де спочатку переважаючi сили Iталiї були битi рiшучим ударом англiйцiв. А потiм Роммель розгромив у ходi стрiмкого наступу значно сильнiшi вiйська Британiї. Але й звичайно найяскравiший приклад СРСР, 1941 року, велика катастрофа могутньої армiї. I вiдповiдальнi наступальнi операцiї, що вибивають нiмецькi частини. Так що головне це вдарити самим, не чекаючи натиску нових нiмецьких танкiв. Затяжна вiйна на виснаження стає майже безперспективною, якщо звичайно радянськi вченi, не створять чудо-зброю! Останнє в принципi можливо, наприклад, вона чула, що теоретично можна створити бомбу, здатну знищити мiсто. Причому важитиме подiбна бомбошка, буде три-чотири тонни. Схоже на казку, але ... Ми народженi, щоб казку зробити буллю.
  Ще привабливiший шлях, це лазерна зброя, описана в Гiпреболоїдi iнженера Гарiна. Така рiч цiлком здатна знищити цiлу армiю танкiв, лiтакiв, кораблiв. Звичайно, створи подiбну зброю i не тiльки Третьому Рейху, а й зрадниками пiндосiв, усьому капiталiстичному свiту буде кiнець. А над планетою засяє свiтлий прапор комунiзму. Тiльки ось чомусь подiбна зброя не створена. Дзеркала не найкращий спосiб зiбрати енергiю горiння у єдиний потiк. Та й енергiї, щоб розрiзати кораблi потрiбно набагато бiльше. Хоча... якщо її сконцентрувати до тонкостi мiкрона, то цiлком реально рiзати лiтаки та лiнкори. Чудо-зброя, яка допоможе врятувати СРСР. А ось i ефект лазера, в iншому виглядi. Нарештi ланцюжок подався i вiн майже вiльний, а й уривки мотузки валяються.
  Вiдьмакова висловилася:
  - Терпiння i працю, якщо з тобою, ти не труп!
  Дiвчина пiдвелася, постукала босою нiжкою по покриттю. Жодної реакцiї. Вона постукала сильнiше. У вiдповiдь пролунала японською лайкою i жодною реакцiї. Тодi Вiдьмакова засмучена. I спiвала на весь голос, наче примадонна на ювiлейному вечорi:
  Орди вермахту дико бiсться,
  Гуркiт гармат i дзвiн мечiв!
  Пiднiмається дим до мiсяця,
  Спотворення з небес променiв!
  
  У вiках вiчних вiтчизна славитися,
  За Росiю я вiддам тiло!
  Я люблю тебе Русь-красуня,
  З нами цар усiх царiв Господь!
  
  Ох, ви гаї країни кучерявi,
  Шелестить дзвiн золотих осин!
  Брати-соколи православнi,
  Бог на подвиги рать надихнув!
  
  У днi холоднi чи теплi,
  Може з хмарою навiяє каламут!
  Ми фашистiв-свиней наче мiтлами,
  Щоб гидоту з лиця струсити!
  
  Нашiй партiї справа права,
  За радянський народ борись!
  Заспiвуємо ми пiсню браву,
  Думка орлом кинулася вгору!
  
  Сталiн у мудрий - iдеал правителя,
  Нас веде у грiзний смертний бiй!
  Прапор Батькiвщини пест переможця,
  Готовий сперечатися з Палладою-долею!
  
  Справи Ленiна буде вiчне,
  Ми збудуємо святий комунiзм!
  Вiр вчення людське,
  Зламає в безодню мороку фашизм!
  
  Вся планета як птах вiльна,
  У зiркам далеким, до свiтiв полетимо!
  Щось свiтле та благородне,
  Ми як скульптори створимо!
  
  I Росiя пiд червоним прапором,
  Немов райський Едем розквiтне!
  Справа Ленiна, воля Сталiна,
  Повели нас до звершень уперед!
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова, а також чотири легендарнi дiвчата вибралися з Тули та дiсталися Москви.
  Тепер становище столицi було найважчим. Нiмцi вже закiнчувалися її оточення, i залишався коридор, за тридцять-сорок кiлометрiв який ставав з кожним днем усе вже й уже.
  Шiстка вiйськових зайняла оборону на околицi Москви. Iшов запеклий штурм.
  Олег Рибаченко вiв вогонь i спiвав собi:
  - Майбутнє за нами!
  I хлопчик босою нiжкою жбурляє гранату i продовжує:
  - I ми будемо молодцi!
  Маргарита Коршунова стрiляє i верещить:
  - А я стану крутiшим за всiх!
  I босою нiжкою як жбурне забiйну гранату.
  I розкидає супротивникiв у рiзнi боки.
  А далi вже в бою Наташка, що i кулеметом нiмцiв викосить, i голою ногою презент смертi метне.
  Ось така ця баба.
  У сорок першому роцi Наталя витiкала з Брестської фортецi. Iшла Схiд. Новi туфлi швидко натерли ноги, i дiвчисько їх зняло i пiшло босонiж.
  Кiлька годин було нiчого, а потiм голi пiдошви стали свербiти. Ще за кiлька годин запалали i вже вибухали болем.
  Наташа не звикла, будучи москвичкою, ходити босою. I зрозумiло раз у раз занурювала в струмок.
  Та це виявилося тортурою для її нiжок. Але юна дiвчина швидко звикла.
  Потiм постiйно ходила боса, навiть снiгом, i тiльки в сильний мороз взувалася.
  Тепер Наташка б'ється, немов легендарна богиня.
  А ось i Зоя жбурляє босою нiжкою гранату, i реве:
  - Це взагалi дата супер!
  I дасть влучну чергу.
  I падають нiмцi та їхнi найманцi.
  А далi вогонь веде Анжелiка... I так дико влучно стрiляє.
  I вiд голої її ноги теж мчить граната.
  I розкидає найманцiв.
  Далi Свiтлана веде вогонь. I її боса нога таке викидає, що нiхто не в змозi встояти.
  I розкидає супротивникiв дуже далеко.
  I стрiляється i собi, i тисне ворогiв вибуховою хвилею.
  Ось такi дiвчата народилися в СРСР!
  Олег Рибаченко веде мiтки вогонь ворожою пiхотою, кидає дитячими ногами гранати автоматично. I водночас хлопчик складає собi.
  Вiталiй Кличко, зiткнувшись у конфлiктi з новим президентом України Зеленським, вирiшив пiти з посади мера Києва. Справдi, чого впертись i чiплятися за посаду. Найкраще вирiшити проблему.
  А, пiшовши з посади мера, Вiталiй Кличко вiдновив кар'єру. I вiдразу сенсацiя викликає на бiй Уайдера. Без жодних промiжних боїв! I це пiсля бiльш як восьми рокiв перерви.
  Уайдер, зрозумiло, погоджується. Виклик прийнятий!
  I настає момент iстини. З одного боку багаторазовий чемпiон свiту жодного разу не битий уже понад дванадцять рокiв. А з iншого боку, сорока дев'ятирiчний колишнiй мер Києва. Людина, яка може побити рекорд Хопiнса, але в спортивнiй формi якої є великi сумнiви.
  Справдi, багато хто вважав, що пiсля такої великої перерви йти одразу на Уайдера - це самогубство.
  Але Вiталiй Кличко, наче Роккi Бальбоа. Вирiшив вийти проти найсильнiшого нокаутера в надважкому. Денотей Уайдер - боксер, у якого падали всi його супротивники. Абсолютно все - у тому числi i Тайсон Ф'юрi!
  То що якщо у Вiталiя Кличка шанс?
  Але Вiталiй Кличко постiйно тренувався, пiдтримував форму, їздив на роботу велосипедом. I зрозумiло був не такий вже й поганий фiзично. I крiм того володiв, сталевим пiдборiддям.
  Ну, що ж Вiталiй Кличко братиме бiй, хай навiть фаворит i не вiн.
  Олег Рибаченко змiнив обойму кулемета. Очiкуванi бої з боксерами захоплюють.
  Ось i справдi, чому Вiталiю Кличку не повернутись на ринг i не спробувати побити рекорд Хопiнса?
  Це було б дуже сильною iдеєю.
  Хлопчик-термiнатор дав чергу i викосив ще кiлька десяткiв фашистiв.
  Пiсля чого хлопчик засмiявся i показав мову, промовивши:
  - Я є людина, що супер!
  Маргарита кинула босою нiжкою двi пов'язанi разом лимонки i пискнула:
  - Ти крутiший за будь-яку людину!
  Олег, продовжуючи стрiляти, мiркував.
  Вiталiй Кличко у сорок дев'ять рокiв справдi збирався побити рекорд Хопiнса. Вiн навiть на прес-конференцiї нагадав: "я говорив, що не збираюся бити рекорд Формана, але не казав, що нiчого про Хопiнса! Тож вiзьму та поб'ю його рекорд"!
  Однак якщо ще в те, що Хопiнс у сорок вiсiм рокiв i зможе завоювати звання чемпiона свiту, значна частина публiки бiльш-менш вiрила, але у Вiталiя Кличка у сорок дев'ять рокiв, вiри було набагато менше. У тому числi й через те, що його суперник дуже сильний.
  Такого панчера за всю iсторiю важкої ваги ще не було. Правда i Вайдер уже немолодий, але всi тридцять п'ять рокiв, це не сорок дев'ять.
  Вiталiй Кличко, втiм, оптимiзму явно не втрачає. Посилено тренується, набирає форми. I дуже радий, що скинув iз себе рутину крiсла мера Києва.
  Насправдi невелике щастя бути мером в Українi, де стiльки проблем.
  А ось за бiй з Уйадером Вiталiю Кличку запропонували дуже непоганi грошi. Так що, принаймнi, з гаманцем не помилився. Iм'я Вiталiй Кличко вiдоме.
  Злi язики навiть казали: що Уайдер одного разу вдарить, i Вiталiй Кличко сам ляже. А потiм отримає грошi, i писатиме мемуари, чи фантастику.
  А може, й у кiно знiметься.
  До речi, i Володимир Кличко захотiв побоксувати. Тiльки хитрий Володимир, вибрав собi суперника послабше серед регулярного чемпiона свiту. Але все одно як не крути - чемпiон i це круто!
  Але Денотей Уайдер як не крути - таки найкращий з найкращих!
  Але Вiталiй iз шаленою тренується. Вiн немов юнак дає на себе максимальнi навантаження. I провiв кiлька спарингiв, показавши вiдмiнну форму, i непогану витривалiсть. Нi, Вiталiй щось готовий. I вiн не просто так виходить на ринг.
  I справдi коли настав судний день, i зiйшлися разом найбiльший нокаутер Уайдер, найкращий суперваж у цьому вiдношеннi, i Вiталiй. Колишнiй мер Києва, якого вже всi списали з боксерської кар'єри. Але ось зiйшлися разом двi легендарнi особи.
  Вiталiй, який став чемпiоном свiту вперше ще в 1999 роцi. Подумати тiльки, як давно це було i минуло вже понад двадцять рокiв iз цiєї подiї.
  Та й Уайдер вже тримає свiй титул дуже довгий час. I теж близький до того, щоб побити рекорд Холмса, який найдовше утримував цей титул з моменту подiлу поясiв.
  I звичайно ж, якщо кого Уайдер i боїться, то не дiдуся Вiталiя. Справдi, не всi можуть бути Хокiнсами. Та й суперники у Хокiнса не такi потужнi як Уайдер!
  Але Вiталiй як претендент виходить на ринг. Тiло в нього все ще чудове i м'язисте, правда, волосся вже сивувате. Дiдусь Вiталiй, як його називають з повагою, чи з глузуванням. Але рельєф м'язiв як молодий.
  Вiталiй заявив, що вiн готовий. I навiть на нього ставки трохи зросли.
  Уайдер теж пiдсмажений, рельєфний, i в кiстках тонше, важить менше.
  Незважаючи на те, що це грiзний нокаутер, у нього є деякi проблеми iз захистом, не завжди вiн гарний у русi на ногах. Але досвiду боїв уже багато. За кiлькiстю поєдинкiв вiн уже зрiвнявся з Вiталiєм. I поки що не був переможений.
  Однак i Вiталiй Кличко програв свої два бою лише через травми та розтини. I також можна сказати не був битий.
  Але понад вiсiм рокiв перерви, i майже п'ятдесят рокiв. Якби Вiталiй був молодий, звичайно ж, у нього були б шанси. Але чи зможе вiн побити рекорд Хопiнса? Давид Хей, уже у тридцять п'ять рокiв став нульовим боксером.
  Але розмов йде багато i тiльки ринг покаже. Чи поб'є Вiталiй Кличко рекорд Хопiнса, чи його вiднесуть на ношах, як обiцяв Уайдер.
  Ось вiн виходить у масцi ворона. Високий, дуже сухий, навiть худий наче Кощiй.
  Пара боксер створювала йому серйознi проблеми на рингу. Це кубинець Острiкс, який вiв за очками, i бив нокаутера, i Тайсон Ф'юрi, який теж вiв за очками i зумiв звести поєдинок внiчию. Так що найбiльший нокаутер може i прогорiти.
  Але на користь Уайдера шанси майже один до десяти. Все ж надто великий у Вiталiя вiк i велика перерва в кар'єрi. Навiть його брат Володимир радив розiм'ятися iз парою мiцних середнякiв. Справдi, у Нiмеччинi Вiталiй Кличко мiг отримати бiльше грошей i в поєдинку з посереднiм боксером, чисто за рахунок свого гучного iменi.
  Адже Вiталiй вiдомий у всьому свiтi не тiльки як боксер, але ще й полiтик, i мер столицi, i герой майдану.
  Нi Вiталiю Кличку в будь-якому разi варто було подумати - чи варто поспiшати та перти проти подiбної гори.
  Але вибiр зроблено: Вiталiй Кличко не шукає легких шляхiв!
  Бiй вiдбувається в Америцi. Звучать гiмни США та України. Оголошуються послужнi списки. I, нарештi, звучить сигнал до бою.
  Багато хто хоче бачити видовища та кровi.
  Уайдер почав обережно, хоча можливо вiн i не правий. А раптом Вiталiй iржавий. Кличко-старший теж не поспiшає. Але видно вiдразу, що вiн легкий на ногах, пiдсмажений, мускулистий, i добре збалансував. Принаймнi того, що чекали багато хто: мовляв, вiдразу ж попливе, не трапилося.
  Впевнено Кличко працював джебом, тримав трохи вище, нiж зазвичай, ставив блоки.
  Першi два раунди пройшли спокiйно. А потiм Уайдер як це очiкували, багато пiдняв темп. Став активнiше нападати та атакувати. Але Вiталiй не розгубився. Блокував удар, зустрiчав лiвим джебом. I несподiвано пiд час рiзкого спруту, довбав правою рукою по корпусу. Уайдер зiгнувся вiд болю.
  Вiталiй провiв двiйку, i в другiй за свою кар'єру чемпiон свiту та найкращий нокаутер усiх часiв та народiв опинився на пiдлозi.
  Вiталiй усмiхнувся... А публiка заревiла вiд захоплення. Вiд старого Вiталiя такого не очiкували. Ось це так! Адже здається скоро п'ятдесят рокiв! I так ще рухатися та бити! Це треба вмiти!
  Уайдер пiдвiвся, але став задкувати назад. Вiталiй же неквапливо почав жалити його своїм джебом. I знову двiйка. I знову влучив. Нокаутер задкував.
  Насилу, але Уайдер дiстав до кiнця раунду. Потiм наступного вже Вiталiй працював першим номером. Але нiчого, все йшло за планом. Кiлька раундiв Уайдер задкував i виглядав безпорадно. Але у дев'ятому раундi знову вибухнув. I почали кидати удари пiшов уперед. I знову пропустив двiйку та впав. Другий нокдаун.
  Вiталiй посмiхається. Iде вперед. Уайдер невпевнено стоїть на ногах. Пропускає знову двiйку, не знайшовши протиотрути. I вiд чергового удару падає.
  Пiднiмається насилу, i суддя зупиняє бiй!
  Перемога! Вiталiю Кличку, тепер чемпiон свiту! I знову пояс його! Щоправда, вiн не абсолютний поки що, але вже на конi!
  Побив рекорд Хопiнса, i для супертяжiв Формана, став вчетверте чемпiоном свiту зрiвнявшись з Холiфiлдом.
  Уайдер очевидно кричить що бiй зупинили надто рано та потребує реваншу.
  Вiталiй каже, що рiшення продовжити кар'єру чи провести ще кiлька боїв ухвалить пiзнiше. Але йому всi кажуть: що вiн дуже гарний, ще кращий, нiж у молодостi, i треба продовжувати.
  Тим бiльше, поки що робити i нiчого. У Києвi iнший мер, до виборiв у раду та президента ще далеко, там чому i не побитися?
  За три наступнi бої Вiталiю пропонують цiлих сто мiльйонiв доларiв, i плюс ще вiдсоток вiд трансляцiй.
  Зрозумiло куш великий, i колишнiй мер Києва каже, що подумає.
  Насправдi вiн показав, що ще здатний на багато чого. То навiщо закопувати в землю талант? А головне, що робити все одно нiчого!
  Може, спробувати об'єднати всi пояси? Це було б так чудово!
  Вiталiй приймає пропозицiю та укладає контракт ще на три бої.
  I наступний його суперник... Ну звiсно Тайсон Ф'юрi! Ще жодного разу не битий, великий супертяж. Щоправда побував у нокдаунi вiд Уйдара i декого дрiбнiшого. I головне ще й кривдник його молодшого брата. Ну як з таким та не битися?
  Звичайно ж, новий бiй, i нечуваний гонорар, i чудове видовище.
  Олег Рибаченко знову стрiляє у нiмцiв та iноземних бiйцiв. Загалом нiмцiв справдi в пiхотi майже немає. Вони рухаються за танками Е-50 та Е-75. I намагаються не ризикувати.
  Ось десь подалi видно "Пантеру"-2. Цей танк, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, з'явився ще в сорок третьому роцi. А сама "Пантера" не була надто масовою. Та й "Пантер"-2 випущено хоч i чимало, але 1945 року, готуючись до вiйни з СРСР, нiмцi забили заводи танками Е-50 та Е-75.
  Незважаючи на всю практичнiсть легких самохiдок: Е-10 та Е-25 фюрер вiддав перевагу бiльш важким танкам. Насилу Гудерiан умовив зробити наймасовiшим швидкiсний Е-50. Фюрер бiльше любив Е-75, який вийшов не надто вдалим i важив тонн дев'яносто.
  Але зараз з'явилася модифiкацiя Е-75 М, з нижчим силуетом, легша i з потужним двигуном. Можливо, вона у майбутньому i стане наймасовiшою.
  Олег Рибаченко, наприклад, використовує хитру тактику. Бере та босою ногою жбурляє гранату в гусеницю Е-50. Танк через це повертається та стикається зi своїм колегою.
  I результат - два мастодонти горять.
  Олег тому що ми бачимо дуже хитрий.
  Отак вiн i зараз дiє, а нiмцi зазнають великих втрат. Нiжки моторнi у хлопчика. Добре бути таким як вiн, босоногим та красивим.
  Але взагалi в голову лiзуть думки про боксерiв. Наприклад, чому б i Денису Лебедєву не поновити кар'єру? Сорок рокiв не так уже й багато. Тим бiльше, основнi конкуренти з важкої ваги пiшли, i можна спробувати об'єднати пояси.
  Ось чого й справдi не варто робити, то це бути шiсткою у влади. Краще самому зайнятися шляхетним боксом або перейти в опозицiю.
  Ось типу того, як Сергiй Ковальов став мером Москви. Хоча це лише фантастика.
  А Денис Лебедєв мiг би чимось конструктивнiшим зайнятися. Тим бiльше йти з боксу ще небитим якось зарано. Справжнiй спортсмен має йти до кiнця.
  Володимир Кличко мiг би також повернутися. А ось деякi як Олександр Устинов уже тричi битi поспiль, не йдуть на вiдпочинок!
  Справдi богатирi - не люди, а просто зi сталi!
  Але ось уявiмо такий варiант, Путiн розбився в лiтаку, i в Росiї новi вибори президента.
  I що ми бачимо сьогоднi! Комунiсти не мають сильних кандидатур. Грудин оскандалився i до нього довiру пiдiрвано. Зюганов надто старий i всiм набрид, та й харизми мало. Сурайкiн на колишнiх виборах провалився. Iншi маловiдомi особи. Жириновський теж дуже старий i всiм набрид. Iншi у ЛДПР вiдомi мало. Кого ще можна з опозицiї рекомендувати? Андрiй Навальний сильний, але його до виборiв не допустять. Ксенiя Собчак - несерйозний кандидат. Демушкiн сидiв у в'язницi i не надто розкручений. Сидiв у в'язницi i Удальцов, хоча, можливо, вiн мiг, був за пiдтримки комунiстiв i виступити.
  Коротше кажучи, в опозицiї серйозних конкурентiв не видно. Так Медведєв, виконуючий обов'язки президента, все одно головний фаворит. I якщо в чому i буде iнтрига: другий тур чи одразу в першому.
  Враховуючи низький рейтинг Медведєва, i, швидше за все, велика кiлькiсть кандидатiв у президенти, то другий тур цiлком можливий.
  Однак у Медведєва буде дуже велика перевага в першому турi, i не дуже благообразний суперник у другому.
  Хоча може в останнiй момент з'явитися свiй Зеленський i сплутати всi карти!
  Олег Рибаченко знову кинув гранату, зiштовхнувши танки гiтлерiвцiв. Багато реву та артобстрiлiв.
  I земля постiйно злiтає, i горить просто в повiтрi. I перевертаються, плавлячись, уламки.
  Олег вимовляє:
  - Слава нашiй iмперiї!
  Маргарита, кинувши босою нiжкою забiйний подарунок, пискнула:
  -Героям велика слава!
  I знову дiвчинка голою п'ятою пiдкине лимонку.
  Сиплються фашисти, ох i сиплються.
  Нема їх нiяк, навiть вакуумною бомбою не зупиниш i не переможеш! Такi крутi тут войовницi, просто жах!
  Олег реве:
  - Наша перемога на священнiй вiйнi!
  Маргарита пiдтвердила:
  - З гарантiєю сто вiдсоткiв!
  I знову дiвчинка гранату кинула босою нiжкою.
  Нi, цi дiти просто так нiяк не здадуться.
  Олег Рибаченко проревiв:
  - За новий радянський порядок!
  Маргарита активно довбала чергою i пiдтвердила:
  - Банзай!
  Олег тим часом спробував далi писати. От Вiталiй проводить добровiльний захист проти Тайсона Ф'юрi. Тим часом у Володимира не менш цiкавий бiй iз Руїсом.
  Справдi, Руїс був чемпiоном свiту за трьома версiями. Там чому з ним бiй Володимиру за дуже великi грошi не провести? Тим бiльше зручний противник - значно нижчий на зрiст, i товстий. Володимир може розстрiлювати довгим джебами.
  Жаль упустив Кличка-молодший провести з ним бiй, поки той був чемпiоном свiту. А треба було б поворухнутися.
  I як Володимир ти до такого не здогадався?
  А чемпiон свiту за трьома версiями зараз Усик. Швидко дiстався, проте, до трону.
  I можливий об'єднавчий бiй iз Вiталiєм. Але це поки що лише прикидки.
  Вiталiю потрiбно пройти Тайсона Ф'юрi, та й реванш iз Вайдером викликає iнтерес. Та й iнших багато цiкавих бiйцiв. Той самий Ентонi Джошуа. З ним також битися було б дуже цiкаво. I теж помститися за брата.
  Вiталiй створив сенсацiю - перемiгши Уайдера. I що можна розвивати успiх.
  Чому б не стати першим боксером у свiтi, який виграв чемпiонський бiй уже пiсля п'ятдесяти рокiв? Це ранiше нiкому не вдавалося!
  Ех, Вiталiю! Неважливо, який ти був мер Києва, але зараз тебе вже без жодних сумнiвiв визнали великим чемпiоном свiту!
  Але перший, добровiльний захист титулу. Проти Вiталiя бiльший i довгорукий супротивник. Не такий грiзний нокаутер як Уайдер, зате технiчний, i спритний, з довгими руками. I теж поки що не битий, хоча його й упускали.
  Найголовнiше вiн перемiг ще зовсiм нестарого Володимира Кличка, що, безперечно, робить Тайсона Ф'юрi грiзним конкурентом.
  Ставки пiшли приблизно п'ятдесят п'ятдесят. Звiсно, перемога нокаутом над Уайдером вразила. Але тепер проти нього буде не рубака, а технiчний боєць, якого поки що нiхто не мiг пере боксувати. I найголовнiше переможець самого Володимира на свiтанку сил.
  А чи зможе Вiталiй у п'ятдесят рокiв iз таким технарем упоратися. Це вже двобiй iнтелектiв. Тим самим Уайдер явно Вiталiя недооцiнив i спробував взяти нахрапом. А тут таке вже не вийде.
  Ось обидва боксери готуються. Вiталiй як завжди серйозний та зосереджений. Вiн упевнений та спокiйний.
  Тайсон Ф'юрi теж готується. Вiн вищий за зростання Вiталiя, довший руками i намагатиметься цим користуватися.
  Але вже бiй пройде в Британiї, i платна трансляцiя.
  Тепер уже Тайсон Ф'юрi виходить першим. Вiн демонструє зовнiшню впевненiсть. Лисуватий, нескладний, i не дуже атлетичний. Якщо Вiталiю Кличку волосся пiдфарбувати, то не зрозумiєш, хто з них старший, хоча рiзниця у сiмнадцять рокiв у вiцi. Це ще не рекорд для чемпiонських боїв, але вже наближається до рекорду.
  Ну, може Вiталiй ще й поб'ється з кимось молодшим за Тайсона Ф'юрi.
  Ось виходить пiд грiзну музику й Вiталiй. Вони дивляться один на одного.
  Тайсон сутулитися i не виглядає вищим. У плечах Вiталiй, мабуть, i ширший. I головне у нього фiгура набагато красивiша, i м'язи рельєфнi.
  Ну, що ж звучать гiмни. Спочатку Британський, а потiм Український.
  Згодом обмiн поглядами.
  I ось звучить горн, перший раунд.
  Вiталiй кидає легкий джеб, що добре рухається. Тайсон намагається пiти. Але Вiталiй дуже спритний, i його удари рухаються по кострубатiй траєкторiї, досягають голови Тайсона Ф'юрi.
  Все йде, як i передбачали експерти. Вiталiй має чудову швидкiсть.
  I все встигає.
  Перший раунд вiн виграє... Далi хвилина вiдпочинку та другий раунд. Знову Ф'юрi не змiнює тактику. Вiн сподiвається на те, що Вiталiй втомиться.
  . РОЗДIЛ Љ 4.
  I знову невелика перевага у Кличка-старшого. Брати домiнують на рингу.
  Володимир тиждень тому технiчним нокаутом виграв у Руїса-молодшого.
  Ну, що ж бiй продовжується.
  Третiй раунд знову пiд диктування Вiталiя. Але в четвертому раундi Тайсон Ф'юрi несподiвано вибухає. Впадає вперед... I потрапляє на двiйку. I падає у нокдаун.
  А що вiн хотiв? Вiталiй напоготовi.
  Сяк-так Тайсон вiдстояв цей раунд до кiнця. Потiм знову пiшов одностороннiй бiй iз домiнуванням Вiталiя. Причому явно не поспiшав чемпiон свiту Кличко-старший.
  I ось пiсля восьми раундiв Тайсон Ф'юрi несподiвано знiмається. I оголошується перемога технiчним нокаутом через вiдмову продовжувати бiй.
  Таким чином, Вiталiй Кличко встановлює новий рекорд: перший в iсторiї боксу боєць, який захистив титул чемпiона свiту у п'ятдесят рокiв. I б'є ще одне досягнення Хопiнса.
  Що ж тепер вiн справдi реально Вiталiй став суперменом. I помстився за брата.
  Але наступний бiй це реванш з Уайдером. Обiцяють величезнi збори. Що ж можна провести двобiй i з ним, а потiм вийти i на Джошуа.
  А далi вже можна подумати i про об'єднавчий бiй iз Вусиком. Взагалi, Вiталiй Кличко в принципi хотiв би стати абсолютним чемпiоном свiту. I це бажання в нього дуже сильне.
  Олег Рибаченко посмiхається до своїх думок. Та таке можливе. Хлопчик скошує цiлу шеренгу фашистiв i вимовляє:
  - Люди пам'ятають тебе Кличку! Люди цiнують тебе Кличком! Люди жадають тебе Кличком! Повертайся скорiше Кличку!
  Хлопчик-генiй засмiявся своїй задерикуватiй пiсеньцi i знову як запустить саму забiйну з усiх гранат. I три танки гiтлерiвцiв зiткнуться.
  Незважаючи на героїчний опiр радянських вiйськ, гiтлерiвцi таки змогли взяти i перерiзати коридор, що з'єднує Москву з iншими частинами СРСР.
  Таким чином, столиця Росiї у повнiй блокадi. Так само як заблокований i Ленiнград.
  Сталiнград все ще чинить опiр. Нiмцi також штурмують на Кавказi мiста Грозний та Орджонiкiдзе. Ситуацiя є критичною. Особливо коли Москва стала повнiстю оточена.
  У нiй багато вiйськ i сотнi тисяч солдатiв в ополченнi. Але в боях дуже швидко витрачаються снаряди та патрони. Може, не вистачить боєприпасiв. I тодi столиця впаде. Та й запасiв продовольства не так уже й багато. Теж це скоро закiнчиться.
  А без Москви це вже буде iнша вiйна. I Сталiн це розумiє.
  Нинi вiн у Куйбишевi. Але пiсля того, як фашисти прорвалися до Волги, то й до лiнiї фронту i там недалеко.
  А плюс ще пресують i самураї. I бомбять, i незлiченною пiхотою лiзуть. Може й не вистачить сил.
  Сталiн це розумiє i намагається закулiсно домовитися з Японiєю про сепаратний свiт. Мовляв, навiть готовi вiддати Далекий Схiд та заплатити золотом контрибуцiю.
  Але Хiрохiто заявив: нам потрiбний весь Сибiр, до самого Уралу. На жаль, стiльки поступитися неможливо.
  Владивосток уже майже оточений. I взагалi все дуже стрiмко.
  Але деякi дiвчата-героїнi борються i не пiддаються фашистам та японським мiлiтаристам.
  Броньована, тюремна машина, в якiй їхала Вiдьмакова, що спiвала, зупинилася, почувся скрип дверей. Два японцi, один великий i товстий, iнший маленький i худий висунулися з миттю заслiпленого Анастасiю свiтла. Потiм дiвчина не довго думаючи, всадила одному з розмаху гомiлки бiля скронь, iншому обмотаним ланцюгом кулаком у щелепу. Хваленi вояки країни Сонця по смiшному завалилися в нокаут.
  Вiдьмакова навiть заспiвала:
  - Викликаю чоловiка дванадцятий раунд! Адже я жiнка супер та повний Атасс, i ворога вiдправляю у глибокий нокаут, демонструючи у битвi нестримний клас!
  Дiвчина пiдхопила японський автомат скопiйований зi "Шмайстера" i, переклавши затвором, кинулася до кабiни. Про туди вискочило ще три японцi, Вiдьмакова послала в них чергу, цiлi в голови i люто скалячись.
  - Що отримали дубинноголовi нелюди!
  Бронетранспортер виявився захоплений голою ледi воїни. Вiдьмакова гаркнула:
  Над нещасною Росiєю зависла,
  Пекельних монстрiв кипляча пiтьма!
  Окупант свою сокиру негоду,
  Заточив i рубай голову!
  Комунiст у битцi в пекло не пiшака,
  Нам не вiчно ходить ярмом!
  Перетворить Третiй Рейх на головнi,
  Ну а чеснiсть вiдзначить добром!
  Незважаючи на те, що їй було гидко, Вiдьмакова начепила на себе зняту з убитих японську вiйськову форму. Як це було неприємно, цi солдати давно не милися i моторошно смердiло. Дiвча-льотчиця провила:
  - Треба ж до такої мiри оскотиниться! Азiатчина але!
  Втiм, бронетранспортер легко завiвся i вирушив у пiвнiчному напрямку. Машина мала два кулемети калiбру 12-мiлiметрiв, так що при нагодi можна було вiдбити пiхотну атаку. Iнша рiч, що 20-мiлiметрова броня не витримала б i калiбр у 37-мiлiметрiв японських "гармат". Вiдьмакова подумала: як таки прихiд комунiстiв до влади змiнив Росiю. Якщо за царських часiв, японська армiя значно перевершувала росiйську в технiчному вiдношеннi, то тепер вiн навпаки вiдстає. Хоча не можна сказати, щоб у країнi Вранiшнього Сонця не заохочували науку. Обов'язкову середню освiту запровадили ще наприкiнцi ХIХ столiття. Щоправда, якiсть освiти в Японiї була не високою. Вони його скопiювали з прусської, педантичної до крайностi школи i трохи спростивши, так щоб один учитель пропускав через себе якнайбiльше учнiв, оскiльки освiчених людей не вистачало. В цiлому японцi наслiдували європейцiв, наприклад англiйцiв у появi форми кольору хакi, нiмцям у побудовi та вiйськовому статутi, американцям у формi та типажi вiйськового флоту, та системi роботи фiнансових установ. Правда були i своє, наприклад кодекс Бусiдо, знаменита вибухiвка шимоза (правда навряд чи вона була кращою за європейську). До середини дев'ятнадцятого столiття Японiя була вiдсталою середньовiчною країною, яка навiть не мала залiзниць, а на озброєннi гармати з ядрами. Вона була навiть архаїчнiшою нiж Туреччина чи Iран i тим бiльше царська Росiя. Як не дивно, але саме Америка допомогла Японiї вийти в люди i буквально змусивши, приєднається до цивiлiзованого свiту. Сучасний паровий крейсер iз розривними снарядами справив на вiдсталу Японiю сильне враження. Особливо коли вiн потопив кiлька вiтрильникiв, показавши повну безпораднiсть гармат iз ядрами.
  Можливо, американцi ще не раз пошкодують, що змусили Японiю вiдкрити свiтовi. Що виростили собi конкурента в Азiї, але тодi важко було повiрити, що за кiлька десятилiть країна Вранiшнього сонця пройде той шлях, що у Заходу зайняв столiття.
  Вiдьмакова їхала, шосе пропускаючи вперед вантажiвки з пiдкрiпленням, а також транспорту i мiркувала. Царський уряд ще за Олександра другого, вiрнiше навiть за Миколи першого виношувала плани приєднання Китаю до Росiї. Але Микола до якостi об'єкта експансiї обрав Турецьке спрямування. У принципi воно було зручнiшим. Але Францiя, яка ненавидить Росiю Британiя i перебуває пiд її впливом, заступилися за османiв. Вперше за чверть тисячолiття (з часiв 1612 гола) Росiя програла масштабну вiйну (окремi битви звичайно ж не в рахунок, маєте на увазi що майже чверть тисячолiття Росiя не програвала воєн в цiлому, до речi саме за Миколи першого досягнувши своєї максимальної, за площею величини). Причин було кiлька, найголовнiша перевага захiдних держав у технологiчному оснащеннi вiйськ. Пiсля того як Микола перший покiнчив самогубством, престол зайняв Олександр Другий: мабуть найосвiченiший i найерудованiший цар за всю iсторiю Росiї. Вiн розпочав масштабнi реформи, зазначив крiпацтво, при ньому почалося бурхливе зростання промисловостi, будiвництво залiзниць та електростанцiй! Але при цьому скасування крiпосного права вiдбулося за рахунок селян, багато було руйнувань, спалахнули бунти, особливо масовi у Польщi. Олександр зумiв просунути Росiю вперед, але фундаментальних проблем не вирiшив та ще продав Америцi за копiйки Аляску, а Гавайськi острови вiддав безкоштовно. Правда йому вдалося завдати поразки Туреччини, але iмперiя Османа була до цього моменту дуже слабка i її стрясали повстання. I втрати Росiї у вiйнi були непропорцiйно великi, довiвши, що росiйської армiї ще далеко досконалостi, попри реформування. Втiм, i за Суворова було не так усе однозначно, як про це пишуть у книгах. Перемоги давалися чималою цiною, i Катерина Друга, наприклад, пiд час другої росiйсько-турецької вiйни, обмежилася порiвняно скромними територiальними придбаннями, вiдмовившись навiть вiд претензiй, на Молдову. Хоча цi землi були населенi православними слов'янами i свого часу входили до Київської Русi. Взагалi, пiсля звiльнення Росiї вiд монголо-татарського ярма, було взято курс на повернення всiх споконвiчно-слов'янських земель. Зайняло це кiлька столiть, наприклад, Галичину вдалося повернути лише 1939 року, пiсля звiльнення вiд польського ярма. А мiсто Перемишль iз прилеглими землями, так i залишилося у угорцiв та словакiв.
  Вiдьмакова подивилася на шосе: рiзних машин не так i багато, ось японськi пiхотинцi крокують маршем. Населення у Японiї близько ста мiльйонiв, навiть бiльше нiж у Нiмеччинi, допризовна пiдготовка займає половину занять у школi. Вiйна з СРСР їм знахiдка, на вiдмiну вiд бою з США. Можна штампувати, все новi та новi дивiзiї.
  Велику спокусу дати чергу з двох своїх швидкострiльних кулеметiв, благо це можна зробити, керуючи ними за допомогою гiдроприводу з кабiни. Але правда тодi в неї буде трохи шансiв, щоб вибратися звiдси. Нi, все-таки краще зробити це ближче до лiнiї фронту чи вночi. Та нiби вже вечорiє... Тодi i вовки будуть ситi й вiвцi цiлими. Хоча нi, адже вона не вiвця.
  То що з Японiєю? Перша вiйна 1904-1905 року була програна, i одними полоненими Росiя втратила понад двiстi п'ятдесят тисяч солдатiв i офiцерiв. Хоча чисельна перевага мала царська армiя. Японiя ж полоненими втратила менше двох тисяч, була навiть заснована премiя сто золотих рублiв, за кожного полоненого жовтолицького солдата, i тисяча офiцера. Ця сторiнка iсторiї дуже неприємна для Росiї. Що найприкрiше всерединi країни багато хто бажав перемоги японцям. Наприклад, студенти московського унiверситету надiслали привiтання мiкадо у зв'язку з падiнням Порт-Артура. А скiльки всього було розкрадено: не перелiчиш!
  Вiдьмакова зменшила газ, що не налетiти на ще одну колону, що марширує. Дiвча вилаялося:
  - Ну, їх немов саранцi! Ускокатi тварюки!
  Вухо вже розрiзняло гуркiт канонади, лiнiя фронту наближалася. Летчиця прогарчала, а потiм заспiвала:
  Росiйський воїн вiд болю не стогне,
  Росiйський воїн японцiв трощить!
  А в нас нещасне горе,
  Здригнувся весь прогнутий щит!
  Дiвчина знову замовкла. У тiй вiйнi США та Британiя допомагали Японiї грошима та зброєю, зате не було фронту на заходi. Справдi країна Вранiшнього Сонця розраховувала, що Нiмеччина скористається моментом i нападе на Росiю. У принципi це було реально i вигiдно Нiмеччинi. Проти Росiї могла виступити i союзна Австро-Угорщина, з якою стикалися iнтереси Балканах. Могла також вступити у вiйну i Туреччина iсторично скривджена на Росiю, що ще перебуває пiд фiнансовим контролем Нiмеччини. Не виключено й вступ у вiйну Iталiї, яка входила до Потрiйного союзу та могла претендувати на багатi Українськi землi. У кожному разi царської Росiї було погано. Якщо навiть у союзi з Антантою вона програла, то вiйна на два фронти закiнчилася б катастрофою. Шанси на вступ до битви Францiї невеликi, тож на той момент Британiя була проти Росiї. Взагалi, звичайно, це великий прорахунок кайзера, який упустив такий шанс. Можливо, що пiсля початку першої свiтової вiйни, головний стратегiчний прорахунок, був наступ фрицiв на Бельгiю i Францiю. Можливо, почнi вони вторгнення всiма силами в Росiю, повторилася б ситуацiя з Польщею в 1939 роцi. На щастя, нiмцi виявилися зайво самовпевненими, обравши вiйну на два фронти.
  Вiдьмаковi на вiдмiну вiд багатьох спiввiтчизникiв пощастило: вона зумiла прочитати Майн Кайф та ще в першотворi. Звичайно, Гiтлер мав рацiю, коли говорив, треба було або бути разом iз Британiєю проти Росiї, або разом iз Росiєю, проти Британiї. I досить логiчно майбутнiй фюрер критикував тих, що намагався витягнути свiт, труп Бiсмарка.
  Гiтлер i справдi вiдкидав будь-яку можливiсть будь-якого союзу з Росiєю, особливо коли в нiй до влади, прийшли бiльшовики i вважав, що росiйськi землi мають стати нiмецькими колонiями.
  Отже, вiн був ворогом Росiї однозначно, а будь-який договiр для фюрера був простим шматком паперу. Тим бiльше що Сталiн iдiот, що пропустив такий сильний удар у вiдкрите пiдборiддя, хоча мав пiдготуватися до вiдображення удару i привести вiйська в бойову готовнiсть. Або що краще всадити самому! Нiмецька армiя теж була готова до наступального пориву радянської армiї. Їм би пройшлося дуже туго, ми могли просто оточити та знищити у казанах нiмецькi вiйська. А що то вiйна! А так iнiцiатива перейшла до вермахту. I потiк фронт iз заходу на Схiд. Незрозумiло, на що розраховував Сталiн? А Берiя сучий син. Вона його лисого добре знає. Ну, чому вiн не попередив Сталiна. Чому не вмовив вжити заходiв? Як таке вийшло? Адже нарком людина хитра i не кому не довiряла! Адже справдi були серйознi данi розвiдки, вiйська Третього Рейху пiдтягувалися до кордону, а кожна друга бабця пророкувала вiйну. Взагалi було вiдчуття, що насувається щось невблаганне, страшне!
  I тiльки Сталiн та його оточення били байдики, нiби навмисне бажаючи програти та занапастити мiльйони людей. Та й взагалi вусатий грузин не такий генiй... Семiнарiю не зумiв закiнчити, i як зiзнався їй Берiя, частенько випиває. А як почалася вiйна, взагалi загудiв... Ось i зараз проти Росiї озброївся весь свiт! I тут, звiсно, винна негнучка полiтика Сталiна. Зокрема, незважаючи на те, що фронт задихався вiд браку постачання, тисячi поїздiв були вiдкликанi для висилки чеченцiв до Казахстану. I це було зроблено пiд час вiйни, коли кожний вагон на рахунку! Через це до речi Майнштейну i вдалося незважаючи на значну чисельну перевагу радянської армiї, провести контрудар завдати поразки червоним вiйськам. Через нестачу ешелонiв, не було вчасно перекинуто пiдкрiплення, порушилося постачання радянських вiйськ, а внаслiдок цього наступ видихнувся. А будь зараз нашi вiйська в Києвi, а може бути i в Румунiї, Британiя та США може, i не ризикнули зрадити СРСР!
  Крiм того, хто трохи вбив Гiтлера? Тим самим пiдштовхнувши Третiй Рейх до нової агресiї? Швидше за все, це була операцiя пiд керiвництвом Берiї... Адже вiн свого часу придумав, як прикiнчити Троцького. Тодi втiм, це було викликано необхiднiстю уникнути розколу Iнтернацiоналу. Наразi це призвело до зворотного ефекту, вороги Росiї об'єдналися. Причому iсторичнi вороги! Її Вiдьмакову треба сказати саму дуже здивувало, що Черчiлль 24 червня виступив iз сенсацiйною промовою, оголосивши про пiдтримку СРСР. Дивно, що вiвця прийшла за союзом до вовка, якщо, звичайно, Британського лева можна порiвняти з вiвцею. Сталiн втiм, типовий вовчар! Тепер усе повернулося на круги своя, капiталiсти-демократи та капiталiсти-фашисти разом! Натомiсть комунiсти єдинi та чеснi, без компромiсiв iз совiстю! Може, саме цього i домагався Сталiн? У будь-якому разi сили ворогiв примножилися, i на сходi Японiя показала пащу. Але, загалом, хiд керiвництва країн Вранiшнього Сонця логiчний: треба заткнути горлянку вiйськовим незадоволеними величезними територiальними поступками i фактичною капiтуляцiєю, пообiцяли новi битви i землi. Якби США не ввели 24 липня санкцiї, вiрнiше блокаду проти Японiї, то, можливо, самураї вдарили б по СРСР, ще в серпнi не чекаючи зими! Японцi народ вiдважний i навряд чи їх зупинило б спогад про Халхiн-Голi, де, до речi, билися другоряднi вiйська, в тому числi i марiонетковi Маньчжурського iмператорського уряду!
  А це могло пiдставити пiд загрозу падiння Москву ... Хоча напевно Сталiн хотiв би вiддати весь Сибiр здачi Москви. Просто залишив би там прикриття, розраховуючи, що сувора зима тайгова не дасть японцям можливостi просунутися надто далеко i з'єднатися з нiмцями в районi Уралу або Поволжя.
  А потiм були б, звичайно, проблеми... Гiтлер провалився пiд Москвою i допустив прорахунок, оголосивши вiйну США, не зобов'язавши Японiю вiдповiсти взаємнiстю щодо СРСР. Гiтлер взагалi не вiдрiзнявся логiкою, своїм звiриним антисемiтизмом, налаштувавши проти себе основну фiнансову елiту i навiть Ватикан. Щоправда, це збiльшило його популярнiсть серед арабiв, але суттєвої допомоги вони корпусу Роммеля не надали.
  Броневик пiд'їхав до колишнього радянського кордону. Тут уже були деякi руйнування. Ось прикордонний стовп ще стирчить.
  I японськi пiхотинцi, а також кiлька легких танкеток iз 20-мiлiметровими автоматичними гарматами та двома кулеметами кожна. Проти китайської пiхоти, це може бути й непогана зброя, але проти Т-34... Щоправда, таких танкiв на Далекому Сходi мало, основнi сили скутi на заходi. Крiм того видно, ще пара бронемобiлiв i мiномети, що перевозяться на автомобiлях з вiдкритим верхом. Треба сказати, що непоганi мiномети, незважаючи на невеликий калiбр.
  Вiдьмакова завагалася: що робити? Японцiв багато, i треба, мабуть, потрiбно згортати, на путiвець. Чи може все-таки дати чергу за вузькоокими?
  Вже темнiє, хмари закрили небо, наближається дощ. Звичайно, можна ризикнути, тим бiльше як стовпилися японцi, пiхота стоїть, зiбрана в густi шеренги. Та тут їхнiй цiлий полк, солдатики жовторожi, досить неприємнi, їх i вбивати не шкода.
  Вiдьмакова перехрестилася, пробурмотiвши:
  - Дай Боже покласти самураїв побiльше!
  Два великокалiбернi - 12 мiлiметрiв кулеметiв хльоснули чергами по вузькооких тварях. Почалося тотальне побиття. Дiвча навiть проспiвала:
  Будемо до кiнця з ворогом боротися,
  Подвигам солдатiв - не злiчити числа!
  Росiяни завжди вмiли битися,
  Не пасуй коли прийшла бiда!
  12 - мм це великий i гострий патрон, вiн пробиває тiла наскрiзь, i часом кiлька японцiв за раз. Вiдьмакова керувала зброєю за допомогою гiдроприводiв, якi японцi запозичили з авiацiї. У першi секунди бiйцi iмперiї Вранiшнього сонця навiть не зрозумiли, що вiдбувається, i звiдки прийшла напасти. Вони просто падали, випускаючи з животiв та грудей цiвки кровi. Настiльки несподiваним було настання смертi в цьому такому на перший погляд безтурботному свiтi. Хоча нi, останнє твердження бiльше схоже на знущання.
  Вiдьмакова примудрилася викосити кiлька шеренг, як противник зреагував i почав розбiгатися. Летчиця продовжила стрiлянину, одночасно рухаючи броньовик, таким чином, щоб не потрапити пiд вогонь танкеток. Все ж таки авiацiйна гармата може i пробити, навiть таку броню. Втiм, це ще залежить вiд початкової швидкостi снаряда, на танкетках вiн таки бiльше, нiж у гармат винищувачiв.
  Поки льотчицi щастило, японцi не вiдразу розiбралися, хто їм посилає смерть, тим бiльше закапав весняний дощ, внаслiдок чого спалахи стали важко помiтнi. Напевно самураї подумали, що їх атакує загiн росiйський, що прорвався в тил, тому танкетки вiдкрили вогонь по кущах. Вiдьмакова, трощила японцiв i спiвала:
  Вiд далеких країв океану,
  Де склепiння здригнулося небес!
  Проносяться орди султана,
  Начебто антихрист воскрес!
  
  Вiйна нещадна, зла,
  Як шулiка спустилася на Русь!
  Земля моя в ранах сива,
  Врятуй матiр, я Богу молюся!
  
  Наскiльки жорстокий свiт, ось жах,
  Дитина впала i роздерта!
  Народили, його з болем тужась,
  Так злий вирiшив Громовержець!
  
  Ось Бог мiри в гнiвi не знає,
  Обрушив на рiд людського лиха!
  I кожен живе страждає,
  Лише горе рахує перемоги!
  
  Залита кров'ю Росiя,
  Наскiльки жорстокий ти Всевишнiй!
  Куди твоя подiлася мiсiя,
  Невже Христос - третiй, зайвий!
  
  Навiщо ти Ада та Єву,
  Вигнав за провину їхнього раю!
  Прийшов, править годину людожеру,
  З набiгом крутiше Мамая!
  
  Пролилися тут дiвчата сльози,
  Батькiв нiмцi забили!
  Вона босонiж, а морози,
  Суворi, всi рiчки застигли!
  
  Нiхто нас людей не шкодує,
  То мошки, то змiї нас жалять!
  Деколи виникає iдея,
  Що чаша страждань до краю!
  
  На Бога сподiватися марно,
  Адже йому звичайно не боляче!
  А жити краще погано та бiдно,
  Але ми тут сказали - годi!
  
  Прапори у нас комунiзму,
  А отже, без посилання на дядька!
  Терпiти немає сечi фашизму,
  Етик наш простий: до бiса вистачить!
  
  Надiя на руки в мозолях,
  На розум, що є в головi!
  Веде нас до звершень воля,
  Вмiння, запал у кулаку!
  
  I так, вiдмiрюючи кроками,
  До свободи та щастя свiй шлях!
  Ми червоними станемо богами,
  Не зможе нiхто нас зiгнути!
  Вiдьмакова спiвала i строчила з кулеметiв, розстрiлюй уже встиглих розбiгтися i залягти вузькооких. Але тут i їй зрадила удача, кiлька японських офiцерiв мабуть зрозумiли, в чому рiч i кинули по броньовику кiлька гранат. Вiдьмакова вiдчула здригання корпусу. Втiм, японськi гранати були осколковi i не пробили броню розраховану, мабуть, щоб тримати кулеметнi черги калiбру до 14 мiлiметрiв.
  Вiдьмакова хихикнула:
  - I ось упористому бою шалена куля-дура! Роз'їлася, порозумнiшала раптом i частiше била в цiль!
  У бронетранспортерi харчування кулеметiв стрiчкове. Це дає великий запас куль, крiм того, подається водяне охолодження, що дозволяє збiльшити тривалiсть стрiльби. Тому воїнка без церемонiй зрiзала японцiв, що кидали в неї гранати. Але, схоже, решта бiйцiв це помiтила. Знову полетiли гранати. Чувся гуркiт. Схоже, одна з гранат виявилася важкою близько кiлограма вагою та протитанкова. Японцiв вже постачали подiбними болванками. Проти "Шевронiв" та Т-34 слабо, але броньовик пробити можна! Крiзь пробитий борт Вiдьмакову обсипало пилюкою. Дiвча вилаялося:
  - Так Японiя маленька, але завдає великих неприємностей!
  Броневик замiв хiд, i пара уламкових гранат влетiла всередину, де вони й вибухнули.
  Уламки зачепили Вiдьмакова, розпоривши форму. До завершення спалахнув пробитий бензобак. Дiвча лаялася ще раз:
  - Не машина - генерал! Я б вас лайном обклав!
  Довелося, викосивши ще кiлька десяткiв вискочити з кабiни. Дiвчина це зробила непомiтно вiд японських солдатiв та поповзла. За себе вiн не турбувалася на нiй форма армiї країни Вранiшнього Сонця. А в темрявi та пiд дощем обличчя не надто розрiзниш. Тепер потрiбно зiйти з шосе i розчинитись у чагарнику.
  Дiвча повзло досить швидко i при цьому пару-трiйку разiв натикалася на трупи. Досить пробурмотiла:
  - Непогано я дала прикурити самураям! Тепер лишилося врятувати самiй!
  Войовниця пiрнула в кущi i, пiдвiвшись, попрямувала. Блазень з ними, може, не потраплять. Взагалi-то вона побилася пристойно i подумала що її подвигу: швидше за все не повiрять, iнакше можливо знати дали б ще одну зiрку героя!
  Взагалi дивна рiч вiйна, ось ти вбиваєш людей i це не просто нормально, а доблесть. Як до речi, сказано у Бiблiї - не вбив! Тим не менш, Бог наказав не просто вбити, а взагалi поголовно винищити амалiкян i дружин, i дiтей, i навiть худобу! Хоча навiть пiд час вiйни, винищення мирного населення вважається аморальною та пiдлою справою.
  Втiм, захiднi союзники бомбили не лише й не так вiйськовi об'єкти, як мирне населення. Почасти це викликано було низькою точнiстю, висотних бомбардувальникiв, що ускладнювало поразку суто вiйськових цiлей, але головне це була помста. Японiя також отримала прикурити вiд США. А вiдповiсти їм не було чим! Вони просто не мали лiтакiв такої дальностi, щоб дiстати янкi!
  Мабуть американцi визнали достатньою помсту за Перу-Харбор, або вiрнiше вища фiнансова елiта вирiшила вчинити прагматично, заразом i покiнчити з Червоною Армiєю Мао. У Японiї залишили Маньчжурiю як плацдарм для вiйни проти СРСР, i дали свободу рук проти Монголiї, а решта рук Чан Кай Ши! Тодi можна буде i весь Китай пiдгрiти. А країна Вранiшнього Сонця нехай, стiкає кров'ю у вiйнi з СРСР. Тут що найцiкавiше, напевно, i Японцi розраховують, перемiгши Росiю, знову поквитатися з Америкою, використовуючи допомогу Нiмеччини та США, думають вирвати Сибiр та iншi землi з виснаженої Японiї.
  Кожна зi сторiн думає, що надходило дуже спритно, тим бiльше, що Америка та Британiя отримали пiд свiй контроль величезнi територiї без жодного пострiлу. А iнакше їм довелося б довго i нудно їх вiдвойовувати, що зайняло б як мiнiмум кiлька рокiв, то це все-таки острови!
  Вiдьмакова крокувала, розраховуючи перетнути лiнiю фронту. Цiлком реально проскочити у розрив i прибитися до своїх. А може, навiть ще когось iз самураїв взяти в полон. Ну, це бiля найпередовiших позицiй радянської армiї. Адже iнакше тягнути буде тяжко.
  . РОЗДIЛ Љ 5.
  Так от для Свiтової олiгархiї: Нiмеччина та Європа пiд СРСР, це вважай втрачена зона впливу, i навiть загроза комунiстичної iмперiї, що посилилася, i подальшої експансiї бiльшовизму. А Росiї пiд Нiмеччиною, це розширення своїх сфер впливу та можливостi висмоктування всiх сокiв iз багатих Земель. Але справдi, що втратили французькi олiгархи програвши Нiмеччини: трохи довелося подiлитися з Гiтлером, але бiльшу частину багатства вони зберегли, i навiть полегшало експлуатувати робiтникiв - профспiлки нiмцi задавили. У що втратили олiгархи у Прибалтицi? Вважай весь капiтал, а хто не встиг утекти, то свободу чи життя! Приклад вражаючий! Тож нiчого дивного в цьому немає! I якби Гiтлер настiльки затятим антисемiтом, нiхто б, не став допомагати СРСР!
  Треба сказати однiєю з причин, чому Францiя порiвняно легко зламалася, був значно нижчим вiдсотком євреїв i населення в цiлому, i фiнансової елiтi. У Польщi, Британiї, США було зовсiм навпаки. Особливо в США, чим, до речi, i пояснюється, чому американцi, незважаючи на те, що на Америку не впала жодна бомба, були по вiдношенню до населення Нiмеччини, ще жорстокiшими, нiж англiйцi!
  Вишу, став марiонеткою пiд вермахтом, а Парижем нiмцi проїхалися, граючи на губних гармошках. Гiтлер почав готувати вторгнення до Англiї, не подбавши перевести економiку на вiйськовi рейки та використовувати ресурси пiдкореної Європи. Це йому дорого коштувало, як i бажання домовлятися з англами, з вiдмовою вiд антисемiтизму. Останнє, можливо, дозволило б фюреру розв'язати всi сили для вiйни проти СРСР i напасти ще в травнi. Щоправда, мир iз Британiєю мiг пiдштовхнути Сталiна до оголошення мобiлiзацiї. Вiн став би сигналом, що ворог уже бiля порога.
  Або не стати, i тодi можливо, це вплинуло б позицiю США щодо Японiї. Вони не стали б провокувати країну Вранiшнього Сонця, i могутня iмперiя могла вiдкрити другий фронт! Те, що й сталося зараз. Тiльки в гiршiй ситуацiї, коли армiя СРСР майже розгромлена, випуск озброєнь поки не налагоджений, i воювати, поки не навчилися!
  Нинi не сорок перший рiк - радянськi вiйська отримали бойовий досвiд, навчилися воювати та перемагати! Так що тепер їм не страшнi i важкi танки та лiтаки iз сiмома вогневими точками, на однiй машинi!
  Самотнiй японець стоїть бiля дерева. Так рядовий жовтенький бовдур.
  Вiдьмакова пiдскочила до нього ззаду. Смикнула голову вгору, а потiм крутнула... Коли рiзко смикаєш "котелок" ворога вгору, то м'язи шиї вже не можуть чинити ефективного опору i "качан" легко згортається!
  Ну що ж ще одним самураєм менше! Вiдьмакова виглядає веселою i задоволеною, навiть скеля зуби:
  - Японiї нiколи нас не завоювати! Тому що є такий боєць, як я!
  Справдi за iсторiю Русь змогли завоювати лише монголо-татари! Чому так сталося i чому велика слов'янська нацiя виявилася безпорадною, це звичайно загадка не для одного поколiння!
  Найголовнiша причина це феодальна роздробленiсть, коли кожен узяв собi надiл: курей завiв i в ньому сидiв, охороняючи свою долю: не при дiлi!
  Вiдьмакова вiдчула, що тiснi та незручнi японськi чоботи розтерли їй ноги. Летчиця вирiшила, що в даному випадку немає сенсу терпiти муку. Вона просто скинула тупоносi, стискають i давлять на пальчики "колодки". Вiдчула босими ступнями нiчну прохолоду, рiдну землю i вiдчула себе набагато бадьорiше! Додала кроку, i навiть почала трохи пiдстрибувати!
  Те, що росiяни роздiлилися, стало величезною трагедiєю слов'ян. На заходi їх пiдкорили Литва та Польща, а на сходi жорстокi татари. Втiм, ярмо не тривало вiчно: Москва до цього маленьке мiстечко почала рости i навiть перетворилася на свого роду невелику iмперiю. Збирачем руських земель став Iван Калита. Вiн був першим i не найщасливiшим, але головне першим! А як це звучить у бiльшовицькiй пiснi: краще бути мертвим - нiж другим!
  Сталiн не росiйська, у цьому його головний недолiк! Звiдси i недовiра титульної нацiї, i масовi нiчим не виправданi репресiї! Ось дай свинi роги, а чурцi царство!
  Чучмек на тронi та Русь у загонi!
  Ось, наприклад, i Тухачевський, i Єгоров були цiлком здiбнi маршали, що, можна сказати, i з приводу iнших репресованих командирiв! Не порiвняти з вусатою мавпою! Ось через неї ми й улипли!
  Втiм, справдi як це вийшло, що Сталiн зумiв стати повновладним правителем? Малограмотного грузина, зробили Богом!
  Росiйським народом має керувати росiйський цар! Романовi, до речi, майже не мали росiйської кровi i можливо, тому виродилися!
  Японiя теж мала своєрiдну форму правлiння, де сьогун був по сутi вищий за iмператора, а тому були деякi переваги, оскiльки менша ймовiрнiсть занапастити iмперiю через спадкоємця дурня. Протягом столiть японцi не вели завойовницьку вiйну, зате активно гризлися один з одним. Це вплинуло на менталiтет цiєї нацiї. Але в ХХ столiттi країна Вранiшнього Сонця завоювала бiльше землi, нiж Олександр Македонський! Тепер ось прийшла черга Росiї. Тiльки зараз не царськi часи, править велика комунiстична партiя, i найпередовiша i найдосконалiша економiчна та полiтична система у свiтi!
  Адже макова втiм, раптом замотала головою. У полiтичнiй системi, i в укладi управлiння, також не все правильно! Наприклад, народ не обирає главу держави внаслiдок альтернативного волевиявлення, а вiдбувається... Треба сказати, що створення ставки та надiлення її надзвичайними повноваженнями було не передбачено нi законодавством, нi конституцiєю. А з приводу здiбностей недоучив семiнариста, у неї особисто були великi сумнiви! Як втiм, i Берiї: людину хитру, але малоосвiчену з вкрай вузьким кругозiром та ерудицiєю!
  Але ось лiнiя фронту ще ближче попереду видно спалахи, а гуркiт став ще сильнiшим. Що ж час знайти мови i.... Вiдьмакова примiтила загiн японцiв, що переповзали. Тепер треба обережно, сiсти їм на хвiст. Приблизно в такому стилi, як вона атакувала Ю-188, вельми швидкохiдний бомбардувальник, який навiть нелегко наздогнати на стрiмкому Мiзi. Лаги до речi взагалi, не особливо маневренi i в цьому вiдношеннi не кращi за Фоккен-Вульфiв! Ну, ось самураї наближаються до окопу, вони схожi на таранiв, що пiдповзають до масляної калюжi. Багато японцiв, тут треба дiяти обережно... Ось i капiтан армiї країни Вранiшнього Сонця, морда як у бабака. Щось кричить, енергiйно розмахуючи кулаками та кинджалом.
  Вiдьмакова терпляче дочекавшись, коли самураї пiднялися в атаку, довбала йому прикладом по потилицi. Втiм, так розрахувавши удар, щоб "япопошка" не затьмарився вiдразу. А потiм дала чергу з пiстолет-кулемета, по японцям, що бiжать в атаку! Проорiв:
  - Хитрiсть на вiйнi як вiтрило на кораблi, але тiльки надує вона, а не її!
  Хлопчик Олег та дiвчинка Маргарита б'ються у Сталiнградi. Вони в цьому мiстi стоятимуть наче титани.
  Олег Рибаченко виглядав рокiв на дванадцять. I хлопчик жбурляє босою нiжкою гранату.
  Розкидає фашистiв i вимовляє:
  - Слава Великiй Батькiвщинi!
  Маргарита теж дає влучну чергу. Викошує фашистiв i спiває:
  - Слава Сталiну та сонцю комунiзму!
  Олег Рибаченко веде вогонь та додає:
  - Героям слава!
  Дiвчинка стрiляє, викошує фашистiв. Метає босою нiжкою гранату i пищить:
  - I Батькiвщинi великої слава на вiки!
  Таким чином, хлопчик i дiвчинка реально розiйшлися не на жарт. Вони стрiляють по фашистам та метають гранати.
  Боса нога хлопчика метає забiйний подарунок. Пацан з дикою люттю вимовляє:
  - Ми всiх терзаємо!
  Маргарита стрiляючи i скошуючи ворога, пищить:
  - I буде сiножат диявола!
  I дiвчинка босою нiжкою жбурляє подарунок смертi. Така ось войовниця, здатна реально цiлi вiйська викошувати.
  Хлопчик i дiвчинка борються у Сталiнградi. Вони справжнi богатирi. I витязi сповненi смiливого духу.
  А що Гiтлер думав, що пiсля катастрофи 1941 року росiяни нiчого не навчилися?
  А дулю тобi! Червона армiя готова протистояти монстрам iз серiї "Е", нехай вони вiдомi: Е-75 тонн за дев'яносто, а Е-100 тонн сто сорок. Вiд тайги до Британських морiв, Червона Армiя найсильнiша.
  Хлопчик i дiвчинка борються, так що фашистам дiстається вiд них наче скло вiд кувалди.
  Дiти безсмертнi та нiчого не бояться. Що для них цi фашисти? Черговi зайчики на затравку!
  Олег Рибаченко заспiвав iз ревом:
  - Ех, Гiтлер, ех Гiтлер, ти Гiтлер козел,
  Навiщо на Росiю полiз ти осел...
  Отримаєш вiд нас ти саме у п'ятак -
  Наткнешся на мiцний хлопчисько кулак!
  I ось м'язистий пацан кидає босою ногою гранату. I два нiмецькi танки Е-50 i Е-75 стикаються лобами i вибухають.
  Олег Рибаченко вимовляє iз захопленням:
  - Я юний боєць класу супер!
  I знову хлопчик дає чергу.
  А потiм стрiляє й дiвчинка. Вона б'є влучно, i прикладає мiцно. I при цьому спiває:
  - Усiх фашистiв зламаю, i Адольфу жир спущу!
  I знову дiвчисько в повному азартi винищення. Все стрiляє собi та стрiляє.
  А вiд босої нiжки знову летить граната. Вона вражає фашистiв. Розкидає наче кеглi вiд удару м'ячем.
  Маргарита спiває:
  - Сильний удар винятково влучний,
  На ринг вилiтає найкрутiший Повєткiн!
  Олег Рибаченко, ведучи вогонь, охоче пiдтвердив:
  - Гiдний Повєткiн екземпляр, i не бiгає вiд сильних супротивникiв!
  Пiсля чого хлопчик знову кидає босою ногою гранату i розбиває фашистiв, наче пляшки брукiвки.
  А як спритно такнi, у гiтлерiвцiв стикаються. А чого вони хотiли? Не треба було лiзти на СРСР.
  Одне тiльки Олегу Рибаченка прикро. США з нiмцями вже розв'язалися, а Росiї за них вiддувайся.
  Хлопчик, знову жбурнувши босою нiжкою гранату, заспiвав:
  - Не валяй дурня Америка,
  Вiддай нам Аляску тепер...
  Це наша земля на два береги.
  Недаремно ведмiдь - лютий звiр!
  I Олег Рибаченко знову дав чергу... Викосив фашистiв. I знову босi пальцi нiг хлопчаки стискають гранату i жбурляють її по супротивнику. Розкидають його у рiзнi боки.
  Пацан реве:
  - Слава Росiї!
  Маргарита знову кинула босою нiжкою гранату i пискнула:
  - За царя Миколу Другого!
  Хлопчик поправив дiвчинку:
  - Тут править Сталiн, а не Микола Другий!
  Маргарита охоче погодилася:
  - Так Сталiн! Який помирився з людожером!
  I дiвчинка знову кинула босою нiжкою забiйний подарунок.
  Олег Рибаченко логiчно зауважив:
  - СРСР потрiбна перепочинок! Хоча Третiй Рейх нею краще скористався!
  I дiти знову почали стрiляти.
  Нiмцi пiд Сталiнграда i в самому Сталiнградi отримали страшне пекло.
  Але насправдi з чим прийшли, з тим i йдуть.
  Точнiше вмирають. Бiй такий кривавий i святий правий.
  Олег Рибаченко правда в ходi битви думає, що всiх надто люди часом наївнi. То зi Сталiна генiя роблять, то взагалi iз Лукашенка. Для Бiлорусi двадцять першого столiття робити з колгоспника культ особистостi досить стрiмко. Час давно порозумнiшати.
  I вибрати нового, молодого, прогресивного лiдера. А не демонструвати рiвень iнтелекту немовляти у пiсочницi.
  Найкраще Лукашенко характеризує такий анекдот:
  Коли в Бiлорусiї все дорожчає, що найдешевше?
  Обiцянки президенту Лукашенку!
  А чому?
  Тому що вони нiчого не вартi!
  Соромно за бiлорусiв, якi все ще голосують за такого диктатора. Адже давно настав час порозумнiшати, i показати що вони народ Європа. Ось наприклад, у Росiї Путiн хоч зумiв завоювати собi повагу, приєднавши Крим без пострiлу.
  Але це через його феноменальне везiння. Успiхiв у Путiна багато. Наприклад, пощастило з тим, що пiд час вiзиту прем'єра Iзраїлю стався неприємний епiзод iз його дружиною у Києвi. I знову прояв феноменального везiння. Але ж так мало реальної вiддачi! А якби подiбне феноменальне везiння мав би цар Микола. Точнiше вiн його i отримав, вже до 1935 року Росiя половиною свiту опанувала.
  А що далi... Полiт у космос цар Микола намiтив на 28 травня 1935 року якраз на свiй день народження. Перший полiт за всю iсторiю людства росiйської дiвчини-космонавта.
  А в цьому свiтi, доки СРСР займається виживанням.
  Бої у Сталiнградi приблизно як у реальнiй iсторiї 1942 року. Тiльки цього разу ворог набагато сильнiший. I кiлькiстю за рахунок колонiальних вiйськ та технологiчно.
  У небi радянської Росiї особливо тяжко. Дуже багато сильних реактивних лiтакiв у фашистiв. I проти цього якось не так i просто встояти.
  Ось нiмецькi льотчицi Альбiна та Альвiна збирають собi рахунки. Вони у цiй справi великi фахiвцi.
  Як, наприклад, таких нiмецьких дiвчат у бiкiнi з голими ногами зупинити?
  Олег Рибаченко вiдчуває цих дiвчат.
  Кидає босими пальцями нiг ще одну гранату. Розкидає фашистiв на всi боки i вимовляє:
  - Велике серце Росiї!
  I хлопчик-термiнатор веде дуже агресивний вогонь. Кожна куля вражає цiль. А в атаку йдуть i араби, i чорношкiрi та iндуси. Налазить величезний натовп.
  Хлопчик-генiй босою ногою знову жбурляє гранату, зiштовхує два великi нiмецькi танки i полiт:
  Меч самурая з тобою,
  Серце i розум чистi.
  Смiливо в атаку веде
  Шлях краси!
  Маргарита, стрiляючи по супротивнику, взяла i пальнула по фашистам з базуки i пискнула:
  - Надзвичайна краса!
  I войовниця кинула босими пальчиками нiжок вельми руйнiвний подарунок смертi. Розфарбувала супротивникiв. Потiм знову пальцями голої ноги жбурнула знову дика руйнацiя. I два фашистськi танки взяло i зiткнулося. Навiть iскри та дим посипалися та повалили!
  Олег вигукнув:
  - Ось так вiчна дiвчинка молодець!
  Маргарита жбурнула босою нiжкою нову забiйну лимонку i пискнула:
  - Ми вiчнi дiти на чумацькому шляху!
  Хлопчик-термiнатор кивнув i сам продовжив бiй. Все йде за планом. Точнiше, поки що нормально. I на їхнiй дiлянцi фашисти не прорвуться.
  Так що гiтлерiвцi як не намагаються, а реально тiльки захлинуться своєю кров'ю.
  I їхнi танки перетворяться на металобрухт! I над планетою прапор Росiї сяятиме!
  Олег Рибаченко дiє iз великою енергiєю. Кидає босими ногами гранати та спiває:
  - Радiсть буде нам завжди,
  Буде свiтла мрiя...
  I настане краса -
  Забереться метушня!
  Хлопчик-генiй дiє з активнiстю, що з пропорцiйним напливу нiмцiв люттю.
  Маргарита дiє другим номером. Але босi нiжки дiвчинки гранати метають все активнiше та активнiше.
  I пiдпадають пiд її удари фашисти.
  Олег Рибаченко теж стрiляє... Але думки скачуть, повертаються до сьогодення. Тому, що є насправдi.
  Ось справдi бiлоруси начебто мають найбiльшу масу мозку в Європi, а дозволяють на себе вдягати хомут, зазнають диктатури особистостi.
  I був би хоч президент якимсь суперменом! А так колгоспник, та ще й без законного батька. I дозволяти стiльки рокiв їм собою понукати.
  I ще ще знаходяться недалекi люди, що за нього голосують.
  Та в Олега Рибаченка навiть склалися частушки.
  Скажiть менi друзi доки,
  Голосiв за батька Колi...
  Час Олега вам обрати -
  Щоб грошей бiльше отримувати!
  Так, звичайно ж, потрiбнi змiни i якнайшвидше. Справдi застiй, загрожує поганим наслiдкiв.
  Тим бiльше, що Лукашенко i сам не знає, чого хоче. То вiн правий, то лiвий. То капiталiзм йде, то соцiалiзму. I нормальної команди вiн не має. I своєї партiї немає й iдеологiї. Такий ось культ дуже посередньої та балакучої особистостi. Сталiн та Ленiн хоча б знали, чого хотiли! А цей диктатор? Не знає навiть - правий вiн чи лiвий!
  Нi, без iдеологiї та стiйкої партiї, стабiльностi у суспiльствi не буде.
  I просування вперед теж!
  Сталiн, на жаль, теж став символом терору та руйнування, перетворивши комунiзм на лякало.
  Оптимального правлiння не вийшло. А за Брежнєва був маразм - як можна було такого поставити главою СРСР. I в молодостi Брежнєв на iнтелектуала не тягнув, а в старостi впав у маразм. Та й загалом соромно глава держави не мiг двох слiв без папiрця зв'язати. Адже слiд було вмiти таке робити!
  Олег Рибаченко жбурнув босою нiжкою вбивчу подвiйну гранату i заспiвав:
  - Але жити як i ранiше,
  Але жити за Брежнєвом!
  Я нiмо, нiмо, не можу!
  I не жени завiрюху!
  Маргарита жбурнула босими пальчиками нiжок вибуховий пакет. Розкидала фашистiв наче яблука, якi струсили з гiлки.
  Дiвчинка заспiвала:
  - Яблунi у кольорi,
  Соловйов наспiви...
  Я до тебе прийду
  Будуть переспiви!
  Дiвчинка широко i слiпуче посмiхалася. Її зубки наче перлини, так сяють.
  Та ця пара чудово б'ється.
  Олег Рибаченко взяв i заспiвала:
  - Нашi зi сталлю кулаки,
  Пазурi, зуби та iкла...
  Так i жадають справжньої бiйки!
  I знову хлопчик-термiнатор дуже влучно палить. I вiд гiтлерiвцiв сиплються кривавi краплi.
  Нi, не буде пощади. Вороги захлинутися.
  А тим часом Наташка та її команда борються у Сухумi.
  Гiтлерiвцi штурмують узбережжя. Бiй звичайно дуже нерiвних
  Але ж дiвчата. Коли вони майже голенькi, це супер!
  Наташа кинула босою нiжкою гранату, викосила дюжину фашистiв i заспiвала:
  - Майбутнє у свiтi за нами,
  Адже ми дiвчата як джедаї!
  Зоя теж запустила босою нiжкою гранату. Розсiяла гiтлерiвцiв i впевнено пропищала:
  - Я те, що всiх зможе закопати у могилу!
  Далi веде вогонь Аврора. Теж дiвчина, яка колись б'є, то це вже зовсiм не удар мухи.
  Руда чортiвка взяла i продзижчала:
  - Я цвiту лисицi, i найбiльшої краси!
  I знову босою нiжкою вiзьме, i подарунок смертi викине! Ось це справдi дiвка, що треба.
  А тут ще й Свiтлана як довбане! I всiх розсiє i розкришить, немов у неї чорти з усього пекла вселилися.
  Та дiвчата тут, звичайно, з такого оскала зубiв, що будь-яку щелепу знесуть без проблем.
  А як треба, то й половину голови!
  Наташа стрiляє по супротивнику, i реве:
  - Я є така крута войовниця, що проти мене навiть бик не попрє! Я йому зламаю голову!
  Зоя впевнено пiдтвердила:
  - Зламаю i роги!
  I боса нiжка дiвчини кидає гранату. I два гiтлерiвськi танки як вiзьмуть i зiткнуться.
  А далi ось i Аврора як урiже. I теж босою нiжкою запустить вбивчу.
  I прореве:
  - Слава Сталiну нехай вiн порозумнiшає!
  Аврора i справдi зла. Якого це воювати на два фронти? Адже фактично це означає самогубство.
  I чого це Сталiн до такого довiв Росiю?
  Дiвчина знову босими пальчиками нiжок запустить забiйний подарунок смертi i пропище:
  - Слава новому вождевi!
  Ну i правильно! У Сталiна навiть чоло низьке. I це ознака невисокого iнтелекту.
  Свiтлана стрiляє собi. I босими нiжками кидає гранату. Розкидає супротивникiв. Винищує їх i верещить:
  - Слава росiйським богам!
  I знову голою п'ятою метне щось дуже руйнiвне.
  Дiвчата такого калiбру, що їх не вiзьмуть фрицi.
  Четвiрка дiвчат це величезна сила. I головне вони в одних трусиках.
  I це їм дає колосальну здатнiсть битися.
  Наталя веде вогонь. Рухають лавиннi африканськi воїни, навiть iндуси та араби.
  Нiмцi використовують їх як гарматне м'ясо. Без жодного жалю та жалю використовуючи у боях. I, зрозумiло, беруть числом.
  Сухумi вже вiдрiзали суходолом. I це дуже погано. Незабаром закiнчуються боєприпаси i доведеться вiдходити.
  Але поки що дiвчата все ще не хочуть поступатися. Вони мрiють про перемогу. Хоч сили та нерiвнi. А Москва оточена.
  Наташку це непокоїть. Вона кидає босою нiжкою гранату. Розриває ворогiв i спiває:
  - Якщо столицi стоятиме!
  Зоя теж жбурнула босою нiжкою вибух-пакет i пискнула:
  - Не висохне Росiї рiчка!
  I довбанула по супротивнику з усiх стволiв, саморобної безвiдкатки запеклiстю.
  I розбила пару танкiв.
  А ось зверху починають пресувати штурмовики.
  Ну i що з того, що вони реактивнi?
  Аврора пальнула з ракетницi. Збила нiмецьку машину. Змусила її впасти.
  Пiсля чого руда бестiя проворкувала:
  - Без кордонiв комунiзм!
  Далi Свiтлана почала вести вогонь. I викошувала чорних бiйцiв. А потiм як босою нiжкою жбурне лимонку.
  I прореве:
  - Слава новим богам!
  Наташа пальнула по супротивнику i пискнула:
  - Росiйським богам!
  I вiд кидка її босої нiжки, вибухає лiтак.
  Ось це дiвки-термiнатори. Якщо вже б'ються, то так що з ними нiкому не впоратися.
  Зоя теж кидає у супротивника те, що вбиває будь-яку силу. I таке, що розносить ворога. I войовниця, скелячи зубки, верещить:
  - Лiтаки в труну!
  I босi пальчики знову метають подарунок смертi.
  А потiм Аврора як запустить у ворога, лимонку. Вiзьме i прореве:
  - Майбутнє це за нами!
  Свiтлана, вискалив зубки, видала:
  - За комунiзм, i новi скоєння!
  I знову як кинув босою нiжкою гранату. I всiх повбиває. Ну якщо не всiх то частина точно.
  Фашисти полiзли в глечик. I в цьому їхня проблема. Ось видно самохiдку "Ягдтигр". Застарiла машина, але дуже забiйна. До неї пiдповзає хлопчик-пiонер. I пiдсовує мiну.
  I самохiдка тривiально вибухає.
  Хлопчик показує мову i спiває:
  - Вип'ємо за Батькiвщину, вип'ємо за Сталiна!
  Вип'ємо i знову наллємо!
  Гiтлера ми пiонери вб'ємо!
  Фашистам дiстається. Хоча й тяжко Червоної Армiї. Мiсто Грозне оточене гiтлерiвцями, але все ще борються в ньому бiй. Дiвчата тут на висотi.
  Ось Тамара б'ється. Вона в купальному костюмi та босонiж. Та й погода жарка i дiвчинi так спритнiше. Красуня веде вогонь. Босою нiжкою по фашистах запускає вибуховi пакети та спiває:
  - Гiтлер скоро цвяхи в труну отримає,
  Буде, як павук, горiти у вогнi.
  Будуть у пекло бiси мучити -
  Тих, хто поклонявся Сатанi!
  I знову вiд босої п'яти красунi летить дуже вбивча лимонка та розбиває фашистiв.
  Марiя зi смiшком вимовляє:
  - Гранати вбиватимуть!
  I ляскає Тамару по плечу. Двi дiвчини б'ються, а нагорi пробитий кулями Червоний прапор.
  Дiвчата босонiж i майже без одягу, але радянських мiсто здавати не мають намiру.
  Марiя заспiвала веселу пiсню. I при цьому вела жорстокий i вбивчий вогонь;
   Багато є людей великих,
  Чиї справи у вiках живуть, Багато є iмен великих, Що безсмертними звуть.
  
  Багато казкових героївЗберiг наспiв билин, Але простий з усiх героївI рiдний нам усiм - один.
  
  Серед гiр провiв вiн дитинство, За польотом птахiв стежив, Отримав вiд гiр у спадок Красу орлиних крил.
  
  Його iм'я, прогримiвши громом, Пронеслося за океан, Стало близьким i знайомим Пролетарiям всiх країн.
  
  На великiй землi Китаю,Дороге всiм серцям, Це iм'я сповiщаєФанзам - мир, кiнець - палацам.
  
  Сталiн - це щастя прапор, Людства свiтанок! Нехай живе коханий Сталiн Багато-багато довгих рокiв!
  Добре спiвали дiвчата. До Марiї Тамари приєдналася i Веронiка, i Вiкторiя.
  Усi чотири красунi в оточеннi, але як борються.
  Ось Марiя босою ногою кидає гранату та збиває нiмецький штурмовик. I пищить красуня:
  - Слава нашiй партiї!
  Веронiка теж босою нiжкою посилає подарунок смертi, i НЕ-162 збитий. I реве войовниця:
  - Слава, що вище за славу!
  . РОЗДIЛ Љ 6
  Вiкторiя, стрiляючи по супротивниках, i ведучи вогонь, загартуватися:
  - За майбутнi простори комунiзму!
  I четвiрка красунь, майже оголених i босонiж смiється.
  Вони такi дiвчата орлицi найвищого ладу.
  Мiрабела та Анастасiя i в небi борються. I теж фашистам мiзки вставляють.
  Мiрабела з посмiшкою, цвiрiнькає:
  У свiтi буде все чудово,
  Батькiвщину любите пристрасно!
  I знову босими пальцями нiг, через вiдчинене вiкно, як закине лимонку. I по фашистах довбає. Падає чергова збита машина.
  Оце фокус - треба так потрапити.
  Анастасiя зi смiшком вимовляє:
  - Ленiн би тебе похвалив!
  Мiрабела збили однiєю чергою пару нiмецьких машин i зауважила:
  - Сталiн без жодних сумнiвiв теж!
  Анастасiя зрiзала три гiтлерiвськi лiтаки i пiдтвердила:
  - Без жодного сумнiву!
  Дiвчата такi аси крутi. I найголовнiше красивi. У них жар i водночас холодний розрахунок.
  Мiрабела збиваючи черговий лiтак, помiтила:
  - Все у свiтi у нас щодо...
  Анастасiя хихикнула i сердито буркнула:
  - Без фiлософiї зайвої!
  I теж вiдчинила вiкно, i босою нiжкою жбурнула гранату. На цей раз МЕ-262 рознiсся.
  Мiрабела згiдно кивнула:
  - Це ти чудово зробила!
  Анастасiя, вишкiривши зубки, додала:
  - Що зробила, те зробила!
  I обидвi войовнички як розреготаються. I пiдморгнути один одному.
  Та героїзм вражаючий.
  Влiтку 1946 року запеклi битви розгорнулися за мiсто на Волзi. Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Олени Огурцової зайняв оборонну позицiю у руїнах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
  Сама Альона у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина, з сильними стегнами, тонкою талiєю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Альона воює вже бiльше двох рокiв i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах та забитих мiсцях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджає про близькiсть мiни, а сама мати-земля додає витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розжареного металу, чи гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Оленка тримає в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Лев", що поливає вулицi з кулеметiв.
  Поруч iз нею повзе Марiя. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви точать коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Марiї брудне, i довге... Трохи в'ється. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а великою головою, що здається.
  Але Марiя пережила вже багато. Встигла побувати i фашистському полонi, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Марiя стрiляє... Солдат Третього Рейху, у разi араб падає мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Оленка пiдсовує в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказує, що добре захищений танк зараз змiнює позицiю. "Лев" має 100-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс є тiльки у важких кевешок. Але гусеницi це мета. Головне позбавити машину рухливостi.
  Анюта дає чергу з автомата... Солдате, невiдомо якої нацiональностi падає. Нiмцi, пiдкоривши бiльшу частину схiдної пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та європейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв - якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i українськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Гiтлер пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Анюта спритно ухиляє вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Марiя вiдстрiлюється... Ще одна дiвчина Алла - дуже руда, вища за середнiй зрiст, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж вельми симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiєю, не по-жiночому широкими плечима, i високi груди.
  Алла веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси i крапельку їжi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Алла майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Алла кривить своє гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiзає атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через руїни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" i зовсiм не можуть проїхати...
  Як i передбачала Анюта, "Лев" проїхав трохи, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Анюта, наче змiйка прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан знову змушена вiдповзати. Нiмцi та їх сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому i добре укрiпленому мiстi.
  Марiя жбурляє гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриває руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
  Марiя з посмiшкою вимовляє:
  - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої керамiки.
  Алла теж обтрушує пил, зi своїми пружними, на повнi груди. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримає позицiї, хоча йде артобстрiл. I рвуть важкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зламає мужностi радянських героїнь.
  Ось Анюта бачить, як проповзає "Пантера". Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анюта почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями нiг та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежує мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Чи було нi дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикаєш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймаєш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, наче зграя диких бджiл уламки. Анюта шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi Господи!
  Дiвчина прискорює повзок i з розбiгу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддається. Нiмецький танк починає горiти, детонує бойовий комплект.
  Анюта з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривається в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагадує совок.
  Анюта, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi сяють волошки, вимовляє:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Алла дуже сексуальна у своїх чорних трусиках, i голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже вправне. Вона вмiє метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Алла залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Анюта.
  Красуня-капiтан, зрубавши фашиста, прочiрикала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Марiя пострiли, розкроїла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Анюта, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Марiя точно пальнув, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дiвчина Мотрена, теж дуже гарна, разом iз пiонером Сергiйком приготувала мiну на дротi. Вони удвох штовхнули її... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
  Бiлобрисий хлопчик Сергiй вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, вiд падаючої покрiвлi.
  Мотрона погладила хлопчика по шиї i сказала:
  - Ти дуже спритний!
  Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовiрно оглушливий рев.
  Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Мотрона з досадою вимовляє:
  - Все ще нас намагаються перелякати!
  Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Мотрона, росла м'язова дiвчина, з широкими стегнами та плечима - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час боїв у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Сережцi всього одинадцять рокiв, що худне вiд недоїдання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише шортах. Бiле вiд природи волосся, у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi, i в опiках, забитих мiсцях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
  Мотрона на його фонi здається великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому голод здавався зовсiм не позначився на її огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiляє з важкої протитанкової рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а от у гусеницi є шанс.
  I здоровенний "Лев" отримавши важку вибухiвку в ходову частину, став, нiби затятий курець пускати димок.
  Сергiй проспiвав з єхидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'їзду закурив! Вiн, звичайно, велику, неприємнiсть отримав!
  Мотрона, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячу фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдав фрицям суттєвої шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Анюта тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться закопуватись у землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Анюта тихо шепоче:
  - Мама тато вибач!
  Марiя кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
  Алла, розбиваючи прицiл фашистам, i поливаючи їх чергою, процiдила:
  - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Настав вибух i дуло "Тигру" покорiжило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Анюта прогугнявила через нiздрi:
  - Наша, вашiй не поступиться!
  Марiя зрубала кулею гiтлерiвського найманця i заспiвала:
  - А лиходiй не жартує! Руки ноги, вiн росiйським мотузками крутить! Зуби в саме серце встромляє... Вiтчизну до дна випиває!
  Анюта хихикнув, гаркнула:
  - Фюрер дико репетує, надривається!
  Марiя пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посмiхається!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнує цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближається. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Анюта бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiтає ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Алла жбурляє гранату, i люто вимовляє:
  - У глибокiй смертi - прощення немає!
  Пiсля чого дiвчина дає чергу з автомата. Швидко вiдкочується. Швидко пiд'їжджає порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає i не може повернутися.
  Алла свиснула, прошипiвши:
  - Ось це нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася i вистрiлила зi своєї потужнiшої зброї.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв та наелектролiзував атмосферу.
  Алла хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна труснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося язики вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, нiби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Анюта, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi просто плаче психушка!
  Марiя на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка спалахнула, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Анюта, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи на всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський осiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Марiя чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Алла знову метнула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Сергiйко розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопчик-пiонер проревiв:
  - Санта Клаус розриває пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив їх розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-2 втративши рiвновагу, зiткнувся зi "Левом". Ех, лева, де твоя грiзна назва?
  Анюта посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Серьожко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Пiонер завжди готовий!
  Дiвчина-капiтан знову почала цвяхувати. А Мотрона полоскотала Серьожцi вузьку ступню, яка вона в нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бiгати по згарищах.
  Марiя на розспiв, сказала:
  - Юнiсть це добре - старiсть це погано!
  Алла це не сумна рижуха погодилася:
  - Немає нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найогиднiший стан iз усiх можливих!
  I дiвчисько зробило стрибок iз переворотом. Їй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Алла взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступi хну.
  I що ж iз струнким моїм станом,
  Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
  Анюта блиснула очима, звалила нiмця попаданням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi є така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Мотрона поклала у катапульту новий заряд. Це щось на зразок гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнув:
  - Фрiц фас!
  I граната разом iз вибух-пакетом з усього розмаху пролетiла у позицiї Гiтлерiвцiв.
  Та не давався їм Сталiнград. Третiй мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вдається. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Анюта вистрiлила з пiстолета i прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори висвiтлили задимлений краєвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан прокричало:
  - Люблю я вбивати зло! I це найвище добро!
  Марiя лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Пограємо дикобраз!
  Алла вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Марiя грайливо заспiвала:
  - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
  Анюта, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
  Марiя люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Алла збиває камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз своєї потужної пащi. Гуркiт, i обвал.
  Алла, спльовуючи, вимовляє:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляє. I робить це напрочуд влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюється назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападає, ворогiв будемо люто бити!
  I Алла перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого дiвчата красивi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Катерина... Дуже красива дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимось зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельєфною. Одяг на нiй, тiльки лiфчик i трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувається по-особливому, немов бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Катерина стрiляє, i фашист отримує виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляє:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Алла зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
  Катерина заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Алла труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Катерина хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитися на нашу красу!
  Алла рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Катя хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Алла хихикнула:
  - I життя добру!
  Катерина побачивши, що нiмець падає, ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Алла як заспiває:
  - Чекає на перемогу! Чекає перемога... Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Анюта тепер виглядала набагато рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроїмо босi пальцi нiг. I засвистiла наче соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть по вбитих батьках.
  Анюта втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Але ж не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Анюта перехрестилася, i вистрiлила в того, хто намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiян фриця... У того випливло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Анюта точно вистрiлив, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiвало:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Марiя зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника звичайно вибiр зрозумiлий,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина, зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Алла, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Мотрона поправила Аллу:
  - Гострим, у бiк, а не в гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i труснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату, використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти немов черепаха, яку застав пожежу.
  Анюта заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкують i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Алла найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицiї радянських вiйськ i вбивати червоних воїнiв?
  . РОЗДIЛ Љ 7
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Аллу, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Алла знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелi!
  Анюту та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з гарних войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
  Марiя заспiвала з великим натхненням:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
  Алла, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправляємо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо почали реготати, а Сергiйко з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Алли!
  Мотрона, граючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадаєш. Щось крутiше!
  Вiдьмакова повернувшись iз передової, отримала термiновий виклик до Владивостока. Зазнавши величезних втрат i майже оточивши Хабаровськ( зв'язок iз цим мiстом пiдтримувалася через Амур), японцi зупинили свої вiйська для перегрупування та поповнення. Принаймнi сто мiльйонна Японiя з ще сiмдесятимiльйонною Манчжурiєю та Таїландом могли удосталь перекидати пiхоту. Деякому сенсi воювати з СРСР легше нiж США, тож для битви з останньою потрiбно багато дорогих кораблiв i зовсiм не дешевої авiацiї. А ось пiхоти з легкими та дешевими гвинтiвками та автоматами скопiйованi зi "Шмайстерiв" можна постачати у великих кiлькостях! Кожен японський хлопчик iз семи рокiв вмiє зiбрати та розiбрати автомат! Тiльки, звичайно, потрiбен час, щоб з острова на континент перекинути вiйська. А отримавши поповнення знову рушити углиб радянської територiї!
  Отримавши виклик, Вiдьмакова розраховувала, що нарештi отримає новий винищувач i битиметься в небi. До Владивостока дiвчину пiдвозили на "емцi". Льотчиця вiдчував себе подобою термiнатора. Попутником виявився сивий дiдок, незважаючи на солiдний вiк, що носив лише сержантськi нашивки.
  Вiн хвалькувато заявив:
  - Ех, ви молодь! А ви знаєте, що я ще за царських часiв з японцями воював!
  Вiдьмакова iз сумнiвом запитала:
  - Невже? А може, ти ще й хрест отримав?
  Дiд, трясучи сивою бородою, лаявся:
  - Немає нi хреста, нi медалей! Так рiк та три мiсяцi воював рядовим! А ти що думаєш, усi можуть звання та медалi здобувати? Особливо за царя, коли рядових не дуже шанували!
  Вiдьмакова погодилася:
  - Та за царя була станова нерiвнiсть! Але зараз iншi часи. До речi, як вам япошки! Чи сильний був противник?
  Старий вiдповiв, виблискуючи залiзними зубами:
  - Не слабкi, хоча будь наше командування розумнiшим, не вiддали Порт-Артур та Маньчжурiю! Не такий сильний вони ворог.
  Емка їхала повiльно, дорога була розбита бомбами та артилерiєю. Можна було побалакати.
  Вiдьмакова запитав трохи тихiше:
  - А нашi що були сильнiшi?
  Старий жваво нiби був заводною iграшкою, кiлька разiв кивнув:
  - У дечому так! Наприклад, у японцiв стрiльбищ проводитися разiв на двадцять бiльше, нiж у нас. Я ось перед вiдправкою на фронт, лише у трьох стрiльбищах брав участь. I то по п'ять пострiлiв кожен. Тим не менш, при перестрiлцi, не сказати щоб ми були гiршi за японцiв. I це при тому, що вони були у формi кольору хакi, а ми в бiлих шинелях. Звичайно пiсля того як ми отримали деякий вiйськовий досвiд. Здiбностей у ратнiй справi у японцiв набагато менше, нiж у нас, не дивлячись на бiльш тривалий вишкiл. Адже гвинтiвки в них б'ють куди точнiше, нiж наша палиця "Мостина".
  Вiдьмакова без застережень погодилася:
  - Так звичайно! У цьому ти маєш рацiю! Японцi вони, як i нiмцi, дуже багато уваги придiляють стройової пiдготовки.
  Старий похитав головою:
  - Навпаки! Не набагато менше, нiж у нас у царськiй армiї! Ну, якщо ще перед першою свiтовою вiйною, стали тренувати солдатiв краще, i хоч форму помiняли, то тодi... Не армiя, а суцiльна крокiстика!
  Вiдьмакова не без єдностi помiтила:
  - У нас перед вiйною, теж дуже багато уваги придiлялося ходiння на парадах! Мабуть, розумний вчитися на чужих помилках, дурень на своїх, хто взагалi не вчиться, хто?
  Дiд зауважив:
  - Вишкiл справа наживна! А ось iз постачанням у нас взагалi був повний завал. Нi гармат, нi патронiв! Голодували часто, солдати хворiли - лiкiв не було! Вмирало вiд тифу та iншої гидоти бiльше, нiж вiд японських куль. Така й була погана вiйна. Куропаткiн взагалi iдiот! Нi обхiдних маневрiв, нi маскування прямо кидав людей на траншеї пiд кулемети. Нас використовували як гарматне м'ясо. Скiнчилося все погано, розгромом. Я взагалi ледве ноги тягнув. Щоправда, тим, що полону уникнув, цiлком можу пишатися! Як пораненнями також!
  Дiвчина, цiкавлячись, запитала:
  - А самi японцi стали кращими чи гiршими! У планi своїх бойових якостей.
  Старий спочатку закурив самокрутку, i лише потiм вiдповiв:
  - Про це важко судити об'єктивно. Армiї змiнилися, з'явилися танки, авiацiя, пiстолет-кулемети. Кораблi в планi прогресу, не так сильно змiнилися, як втiм, i гармати. Але дурiсть командування залишилася колишньою, так прошляпити, напад на Владивосток!
  Вiдьмакова блиснула зеленими очима:
  - Цьому немає виправдання!
  Старий погодився:
  - I не може бути! Адже знали, що противник готує пiдлянку i не зреагувати, на це нiяк! Наче пiдставили. Адже перемир'я з пiндосами явна ознака того, що ось-ось настане сильний удар.
  Вiдьмакова хихикнула:
  - З пiндосами?
  Дiдок пiдтвердив:
  - Так зараз Америку i Британiю називають! Назва походить вiд слова "спiзнитися", тобто вкрасти. А це країни-паразити, країни-злодiї, що смокчуть кровi, у тих хто дурнiший i слабший!
  Летчиця кивнула рудою головкою:
  - Тут я згодна!
  Старий наполягав:
  - Погодься, що наше командування iдiоти, та ще й зрадники! Так пiдставити наш флот, гiрше пiндосiв!
  Вiдьмакова заперечила:
  - Може вони не думали, що японцi так швидко завдадуть удару. Взагалi Далекий схiд, був мiсцем вiдпочинку, i сюди влаштовувалися труси та ледарi. Адже в армiї не треба працювати як робiтнику чи колгоспнику в тилу, а отримуєш гарний пайок i платню. З iншого боку, i життям, служачи Далекому Сходi, не ризикуєш. Та рай для нероб i трусiв.
  Старий заперечив:
  - Не так вже й погано б'ються солдати та офiцери. Ось Хабаровськ, досi не здали.
  Вiдьмакова погодилася:
  - Росiйський воїн, особливий воїн! Але як говорив Брусилов: солдати у нас чудовi, офiцери добрi, генерали посереднi, а цар зовсiм поганий!
  Дiдок, невдоволено крекнув:
  - Якби у нас командувач не Куропаткiн, а Брусилов: ми б перемогли! На жаль, його затирали! Треба сказати, що за царя росiйськi генерали подрiбнiли: за Суворова була цiла плеяда видатних полководцiв! Втiм, Сталiн грузин, а як кажуть грузин жо...
  Вiдьмакова перервала дiдуся:
  - Обережнiше з такими висловлюваннями! Так можна i до спецiального вiддiлу потрапити! Втiм, для мене Сталiн аж нiяк не генiй! I, наприклад, пропущений лайн-панч у лютому це пiдтверджує! До речi, я чула, що на перше Травня радянська ППО в Москвi виявилася безпорадною i загинули багато тисяч радянських громадян!
  Старий зауважив:
  - Завдяки США та Британiї! Вони дали вермахту новi лiтаки! Та ще я чув, нiби мало мiсце масове шкiдництво, через яке Якi розвалювалися в повiтрi! Причому саме новенькi Якi!
  Вiдьмакова кивнула головкою:
  - Я про це чула! Справдi неподобство! Але, сподiваюся, винних покарають, а проблему виправлять!
  Дiдок кивнув, потiм раптом промовив:
  - Головна проблема у нас у головах! Свого роду совковий менталiтет! Спроба перетворити людину на гвинтик, на звичайного раба!
  Вiдьмакова не стала сперечатися. Вона замовкла, тупо дивлячись у вiкно. Тепер загроза поразки СРСР стала значно вiдчутнiшою. З'ясувалося, що навiть Москва не захищена вiд авiанальотiв. Принаймнi не має достатньо надiйного захисту, щоб витримати масований авiаналiт!
  Що ж вiйна переходить у дещо iншу стадiю... Правда в боях пiд Сталiнградом, у нiмцiв теж було панування в повiтрi, але воно не принесло омрiяної перемоги! Втiм, не така вже й переважна, була у фрицiв перевага! Адже на фронт регулярно надходили новi радянськi лiтаки! Але треба сказати рiвень бойової виучки у льотчикiв був дуже низький. Бiльшiсть новачкiв мала трохи бiльше 8 годин польотiв. Це великий мiнус, тим бiльше, що нiмцi зазвичай мають до 250 годин! Втiм, пiсля Сталiнграда нiмцi скоротили програму до 150, але ж зараз i з пальним стало набагато легше. Втiм поява великої кiлькостi нових лiтакiв i для фрицiв створить проблему.
  До речi, повiдомляли, що серед пiлотiв збитих бомбардувальникiв захоплено в полон кiлька громадян США. Що ж останнє, не стало несподiванкою! Льотчикiв на новi бомбардувальники у Люфтваффе не вистачає, от i знайшлися добровольцi!
  Цiкаво, а чим на це вiдповiсть радянське командування? Адже дiстати Берлiн нема чим? Далекi стратегiчнi бомбардувальники у СРСР не розроблялися, крiм П-8. Останнiй лiтак зi швидкiстю трохи бiльше 400 кiлометрiв на годину i створений у 1936 роцi явно застарiв. Крiм того, при ударi по Берлiну, вiн рухатиметься без повiтряного супроводу, i нiмцi можуть перехоплювати його своїми лiтаками. Адже в них вже з'явилися дуже непоганi радари, якi зафiксують рух лiтаючої маси до Берлiна. Та й потрiбен час, щоб випустити достатню кiлькiсть цих машин, для ударiв по Нiмеччинi. Нiмцi не слабка нацiя та люблять технiку! Ймовiрно, вони самi дисциплiнована i високоорганiзована нацiя в Європi чи навiть у свiтi! Перемогти поодинцi, а ще маючи, на другому фронтi, не слабку Японiю дуже складно.
  Найкраще, що можна зробити в цiй ситуацiї, це спробувати вбити клин мiж союзниками та Нiмеччиною. Тiльки як це зробити? Берiя їй уже доручав здiйснити подiбне використання, отриманий в американцiв есмiнець. Хороша могла вийти провокацiя, але Ганна не встигла.
  Начебто вона не винна - що ж не доля, але все одно гризе неприємний осад. Наче може бути, якби вона прибула на добу ранiше, все було б по-iншому!
  Втiм, i не виключено! Але вона прибула, щойно отримала наказ вiд Берiї!
  Взагалi Лаврентiй Палич майстер провокацiй. Японiя напала на Перу Харбор, не без його участi!
  Справа в тому, що в руки розвiдки країни Сонця, як би випадково потрапили документи, про плани США завдати серiї превентивних ударiв використовуючи авiаносцi, в тому числi i базуються на Перу-Харбор!
  Крiм того, американцi дурнi: вони провокували Японiю на вiйну, разом з Британiєю наклавши ембарго на постачання нафти та iншої сировини, а самi до вiйни не були готовi!
  Дiйсно США в 1941 роцi не мало, достатнiми силами, особливо в танках, для вiйни з Японiєю. У 1940 роцi у них було всього 400 танкiв, а iнформацiя про 1941 рiк секретна, але навряд чи i тодi їх було бiльше тисячi! Так що Америка злiзла у вiйну, будучи зовсiм неготовою! Ну, а Японiя теж не дуже озброїлася. Якщо танкiв у неї було близько двох з половиною тисяч, причому легень, то, наприклад, далекої авiацiї взагалi не було!
  Так США доблеснi льотчики країни Вранiшнього Сонця i не бомбили! А просто самi отримували в лич! А тепер уже вони вирiшили вiдiгратися на СРСР, розраховуючи насамперед на свою пiхоту, мрiючи повторити успiх часiв царя Миколи Другого!
  Вiдьмаковi стало нудно, i вона заспiвала:
  Як життя складне, Господи, на жаль,
  Ти сам одягнув терновий вiнок!
  Нi, не зносити менi голови,
  обiцяє проблеми день нам новий!
  
  Мрiї враз розлетiлися на порох,
  Жорстокий черв'як гризе зi пристрастю!
  I бiль, i скорбота в твоїх очах,
  Що приборкати, нiхто не має влади!
  
  Але що, Боже можеш ти,
  Як сам зiйшов на хрест Голгофи!
  Про щастя примарнi мрiї,
  Ревуть i стогнуть у плачi вдови!
  
  Нi, нiж Земля жахливiшого свiту,
  Ескiз вiйни вся кисть у кровi!
  Надривний пенi ефiру,
  Ти павутиння враз порви!
  
  А якщо хочеш життя моє,
  То кинь мене Господь у геєну!
  Ось все одно тебе люблю,
  У прогрес я вiрю у змiну!
  
  Я вiрю в те, що людина,
  Здатний, стати i чистiшим, вищим!
  Що скiнчиться страждань повiк,
  Нам стане, як брат Всевишнiй!
  
  Що ми будемо наказувати,
  У просторах зоряних кораблями!
  Що наша доблесна рать,
  Сильнiше Квазара засяє!
  
  Життя не згасне нiколи,
  I кожен буде людиною!
  Як нескiнченний промiнь року,
  З безмежним i блаженним вiком!
  
  Реальним стане комунiзм,
  Вiр, буде краще, нiж мрiяли!
  Прогрес вперед, вгору, а не вниз,
  Нехай радiсть буде - немає смутку!
  Вiдьмакова закiнчила пiсню i "Емка" нарештi в'їхала до Владивостока. Летчиця з цiкавiстю розглядала мiсто. Руйнiв у Владивостоцi помiтно побiльшало, деякi будiвлi димилися, на вулицях працювали команди гасiння, багато було пiдлiткiв, з лопатами, кирками, та iншим набором для лiквiдацiї пожеж.
  Дiдок помiтив:
  - За царя молодь теж працювала, але без усмiшок i ентузiазму! Хоча на голому ентузiазмi далеко не поїдеш!
  Вiдьмакова заперечила:
  - Якщо промисловiсть мотор економiки, то ентузiазм пальне з високим октановим числом!
  Старий радiсно кивнув:
  - Добре кажеш дiвчинка!
  "Емка" зупинилася бiля будiвлi комендатури i Вiдьмакова мало не бiгцем вискочила з неї. Дуже їй хотiлося знову опинитися на своєму крилатому скакунi.
  Дiвчина постукала до кабiнету, куди її направили на повiстку. Наслiдував сонний голос:
  - Увiйдiть!
  Вiдьмакова увiйшла, гордо розправивши плечi. У крiслi сидiв чоловiк у формi полковника НКВС. Такий лисуватий i неприємний тип. Вiн похмуро запитав льотчицю:
  - Iм'я прiзвище по батьковi!
  Дiвчина швидко вiдповiла:
  -Ганна Петрова Вiдьмакова!
  Полковник додав:
  - Вiйськове звання?
  - Майор ВПС та герой радянського союзу! - гордо заявила льотчиця.
  Полковник пiдняв трубку i коротко повiдомив:
  - Майор ВПС Вiдьмакова вже прибула!
  Потiм звернувся до дiвчини.
  - Ви як почуваєтеся? Сподiваюся здорова?
  Летчиця вишкiрила зуби:
  - Добре почуваюся! Готова битися як левиця!
  Полковник кивнув:
  - Чудово! Я гадаю, японцi це оцiнять!
  Почувся шум, тупiт чобiт, i до кабiнету вломилося шестеро рядових спiвробiтникiв особливого вiддiлу у супроводi, людину в особливiй формi. Вiн наказав:
  - Одягти наручники на цю кралю!
  Вiдьмакова розгубилася:
  - А це ще чого?
  Полковник гаркнув:
  - А того! Ви заарештовано громадянку Вiдьмакова! I будете вiдправленi до в'язницi!
  Людина в особливiй формi попередила:
  - Це баба дуже добре вмiє битися! Тож будьте пильнi!
  Вiдьмакова посмiхнулася:
  - Я не буду представникiв наших доблесних органiв правопорядку! Зателефонуйте Берiї i це непорозумiння разом, роз'яснити!
  Полковник зневажливо пирхнув:
  - Ось ще Берiю вiдволiкати! Вiдправте її до в'язницi, а слiдство розбереться!
  Вiдьма кивнула:
  - Я герой радянського союзу i слiдство, звичайно, розбереться, але з Берiєю було б швидше! Я хочу якнайшвидше опинитися за штурвалом лiтака!
  Полковник утiшив:
  - Пiд час вiйни нiхто довго не тягтиме! Введiть її!
  Вiдьмакова йшла, не чинячи опiр i, її лише злегка пiдштовхували дулами автоматiв укороченої моделi, якими почали оснащувати розвiдникiв. Потiм запхали в чорну вирву i повезли. Ганна Петрiвна була спокiйна, провини за собою вона не вiдчувала, та й НКВС напевно знають про її особливi стосунки з Берiєю, тож розберуться. Воно навiть цiкаво побувати у в'язницi. Справжнiй чоловiк має виростити сина, вiдслужити в армiї та вiдсидiти у в'язницi! Так, мабуть, i войовниця! У в'язницях багато вiдомих людей сидiли i Сталiн, i Ленiн, i Гiтлер!
  В'язниця розташовувалася не дуже далеко вiд комендатури, тож Вiдьмакову витягли i ввели у двiр. Там злiсно гарчали собаки, кам'янi стiни в'язницi побудованої ще вiсiмнадцятому столiттi, були похмурими i сiрими. Дiвчина вiдчула мимовiльне хвилювання, коли її ввели всередину i повели коридорами. Ось вiкно реєстратури: черговi питання:
  - Iм'я, прiзвище, по батьковi, стать!
  Потiм поворот на права у примiщення викладене плиткою. Там за столом сидiв офiцер у формi НКВС i шкiряним фартухом i з ним лiкар у бiлому халатi та двi жiнки середнього вiку натягують на руки тонкi, гумовi рукавички.
  Той, що супроводжував Вiдьмакову вартовий швидким, вiдпрацьованим рухом зняв з неї наручники. Офiцер скомандував:
  - Роздягайся!
  Вiдьмакова здивувалася:
  - Що?
  Офiцер спокiйно повторив:
  - Я сказав, роздягайся! Обшук та особистий огляд обов'язковi!
  Дiвчина почервонiла:
  - Але ж тут чоловiки!
  Офiцер iз фартухом гаркнув:
  - Тобi допомогти! А ну скидай ганчiр'я повiя!
  Вiдьмакова здригнулася, вона згадала, що та при помешканнi до в'язницi особистий огляд обов'язковий i почала знiмати одяг. Жiнки приймали її та ретельно промацували кожен шов. Залишившись в одних трусиках, Вiдьмакова збентежилася, але офiцер гаркнув:
  -I труси знiмай стерво! Обшук буде повним!
  Залишившись перед кiльком чоловiк скоєно голою (привiв її конвой стояв на мiсцi, готовий будь-якої митi вступити в бiй), дiвчинка знiяковiла i спробувала прикрити руками.
  Ту її мiцно врiзали палицею по сiдницях:
  - Руки по швах сука!
  Вiдьмакова прохрипiла, але стерпiла. Коли її одяг завершили промацувати, а чоботи розпороли, офiцер скомандував:
  - А тепер перевiрте їй саму!
  Жiнки-тюремницi почали з голови. Вони пальцями в рукавичках розтрiпали зачiску, потiм зазирнули у вуха, навiть використали якусь трубочку з лiхтариком. Вуха вiдтягували кiлька разiв, згинаючи та розгинали. Потiм подивилися в нiздрi:
  - Покашляйте, будь ласка! Ось так, сильнiше!
  Нiс дiвчинцi розiм'яли. Пiсля чого вiдбувся огляд рота. Це було зовсiм неприємно, грубi руки давили язик, раз у раз вiдтягували його, потiм смикали сильнiше, навiть мало не вiдiрвали.
  Офiцер подав голос:
  - Ретельнiше треба! Вона може бути шпигункою!
  Тюремницi стали тиснути пальцями на зуби, перевiряючи нi пломб, в яких могла бути прихована важлива iнформацiя. Вiдьмакова вiдчувала себе приниженою та обплюваною її героя СРСР обшукували як повiю, не пропускаючи нiчого. Потiм жiночi руки в рукавичках почали обмацувати голi груди дiвчини. Вони їй м'яли, мацали буквально кожен мiлiметр, просвiчували лiхтариком. Груди дiвчата i зрадницьки набрякли, а тюремницi тиснули все сильнiше, потiм прохрипiли:
  - Нi! Ось вона чиста!
  Далi обстежили пупок та пальцi рук. Пупок вiдтягували, теж крутили, потiм i прокололи голкою. Не менш ретельно обстежили пальцi рук.
  - А тепер гiнекологiчний обшук! - наказав офiцер.
  Тюремницi наказали:
  - Нахилиться i розсуньте ноги, будь ласка!
  Далi було найпринизливiше, коли рука тюремницi в рукавичцi, досить грубо увiйшла в лоно дiвчини. Вiдьмакова застогнала вiд болю та приниження. А рука жорстко ковупалася в печера, де жiнка зберiгає найцiннiший свiй скарб, вiд чого було i боляче, i лоскiтно. Дiвчина трохи смикалася, а офiцер хитро бурчав:
  - Перевiрте її якнайретельнiше! Адже саме в iнтимних мiсцях шпигунки зазвичай i ховають документи, а часом досить i маленької записочки, щоб дiзнатися важливу iнформацiю.
  Одну тюремницю змiнила iнша, пiсля чого обшук став ще болючiшим i грубiшим. Вiдьмакова зрозумiла, що її просто хочуть принизити, перетворивши обшук катування.
  Огляд заднього проходу був не менш грубим, та ще й використовувалася кишка, i велика клiзма. Мабуть, льотчицю i справдi пiдозрювали всерйоз. Пiсля цього перевiрка пальцiв, нiг та ступнiв здавалася дрiбницею.
  На цьому, втiм, не скiнчилося, офiцер наказав:
  - Тепер на рентген шлунка! Мало що вона могла проковтнути!
  Ну, це не так уже й боляче. Тут був присутнiй лiкар, вiн усе ретельно просвiчував, навiть серце та легенi. Нарештi дав вiдмашку:
  - Вона чиста i зовсiм здорова!
  Офiцер сердито буркнув:
  - Жаль ми її все одно розстрiляємо! Втiм, нехай поки що на роялi пограє!
  Летчиця, приголомшена приниженням, йшла покiрно як автомат. Вiдьмаковi вимазали руки фарбою i ретельно видавили на папiр. Потiм були рiзнi вимiрювання, фотографування в профiль, в анфас. Досить довго змусили стояти голою, переписуючи всi прикмети, шрами та родимки на тiлi. Пiсля чого її сполоснули в холодному душi, що, втiм, звично у СРСР як для ув'язнених їх видали тюремну робу.
  - На одягайся стерво!
  Роба була фактично рубищем, шитим з мiшковини та вишитим тюремним номером. Взуття дiвчинi не дали, мабуть визнавши її для ворогiв народу зайвою розкiшшю, i так ледве прикриту повели в камеру.
  Щойно пройшли масовi арешти, в'язниця була переповнена i гудiла. Вiдьмакову кинули в тiсну клiтку, де вже знаходилося бiльше сотнi жiнок переважно молодих дiвчат iз числа вiйськових та обслуги. Коли льотчицю завели в камеру, вона не могла зробити й кроку, в'язня захаращена вся пiдлога. У камерi було дуже темно, вiкно забили дошками, душно i сильно смердiло, мабуть, давно не виносили парашу.
  Дiвчата були напiвголi, а деякi взагалi голi, забрали одяг. Декiлька з них марили i просили пити. Вiдьмакова зупинилася запитавши:
  - Я не можу зробити й кроку! Куди менi йти!
  - Де привели там i стiй! - Наказала з темряви, мабуть, старша по камерi. - Тут нам мiсця нема.
  Вiдьмакова розумiючи, що це безглуздо, все ж таки запитала:
  - А за що вас дiвчата?
  Пролунали голоси:
  - Та ось 58 стаття, чи ще взагалi без звинувачення! А ти за що?
  Вiдьмакова зiстрила:
  - Та Берiю зґвалтувала!
  Почувся дружний смiх дiвчат i вигуки:
  - Та вона наша!
  Хто пискнув iз мороку:
  - Повiсити мало цього Берiю!
  Грiзний голос перервав:
  -Досить! I так уже чоловiкiв у дворi понад пiвтисячi розстрiляли! Нас також можуть вивести всiєю камерою на прогулянку!
  Вiдьмакова гаркнула:
  - Ну, нi, мене поведуть на розстрiл, я так не дамся!
  . РОЗДIЛ Љ 8
  Олег Рибаченко за свiтле завтра продовжував боротися разом iз дiвчинкою Маргаритою Коршуновою.
  Вони билися у Сталiнградi. Билися з усiєю колосальною мужнiстю. I не думали вiчнi дiти вiдступати та пiддаватися вороговi.
  Але сили були нерiвнi i фашисти поступово просувалися вперед. Але дуже повiльна i закидаючи пiдступи до будинкiв, i вулицi трупами найманцiв.
  Москва була оточена, але все ще боролася. I в нiй також були свої гарнi дiвчата. Якi воiстину богатирки.
  Олег Рибаченко та Маргарита вiдстрiлювалися у Сталiнградi. Одночасно хлопчик пробував, дещо i писати, по АI.
  Кандидата у президенти Бiлорусiї Олександра Лукашенка не попустили до виборiв. Причепилися до того, що Слов'янський собор вiдкликав пiдписи. В результатi кандидатiв було не шiсть, а п'ять. I основна боротьба розгорнулася мiж Зеноном Поздняком та Кебичем. Проросiйський i бiльш помiркований Кебич вийшов у другий тур iз невеликою перевагою. А потiм i з великою рiзницею перемiг антиросiйського Позняка.
  Лукашенко протестував, що його зняли незаконно. Але загалом, крiм шуму, нiчого не було.
  Кебiч перемiг дуже впевнено. I став першим бiлоруським президентом.
  Незабаром Бiлорусь увiйшла до рублевої зони. Ситуацiя в економiцi залишалася кризовою. Грошей не вистачало. Але країна була у рублевiй зонi.
  Кебiч запропонував процес iнтеграцiї iз Росiєю. Почалося зближення законiв, вiдкрилися кордони, об'єднувалася економiка. Створювалися наддержавнi органи.
  1999 року вiдбулися новi вибори президента Бiлорусiї. Економiка була у глибокiй кризi пiсля росiйського дефолту. Але дуже збiльшився вплив комунiстiв. Лукашенко з усiма посварився i власної партiї не створив, i був вiдтiснений iншими силами. Основна боротьба розгорнулася мiж Калякiним та Кебичем. Зенон Позняк на той час втратив популярнiсть. Як втiм, i БНФ загалом.
  Найсильнiшими стали комунiсти.
  У Росiї також трохи змiнилася iсторiя. Зюганов набрав президента трохи бiльше голосiв, хоч не зумiв перемогти. Лебiдь на кiлька мiсяцiв був довшим за секретаря Ради Безпеки. Але, загалом, це настiльки iстотно. Найголовнiша вiдмiннiсть - Черномирдiна не було вiдправлено у вiдставку. I внаслiдок цього залишався прем'єром навiть пiсля дефолту. Втiм, незважаючи на допомогу Черномирдiна все одно у другому турi програв, i президентом Бiлорусiї став Калякiн.
  А в Росiї пiсля вiдходу Єльцина в президенти пiшов Черномирдiн. Економiка Росiї вже перейшла в зрiст i Вiктор Степанович, хоч i з великими труднощами, за допомогою Жириновського, який посiв третє мiсце, здолав Зюганова.
  Таким чином, у Росiї президентом став Черномирдiн, секретарем ради безпеки та першим помiчником президента Жириновським. Путiн поки що залишався на других ролях. Зюганов голова опозицiї. Примаков досi мiнiстр закордонних справ.
  Отже, все йшло за планом. Калякiн продовжував процес iнтеграцiї, але ще не поєднуючись. Економiки пiшли на зрiст. Черномирдiн вiв вiйну у Чечнi. Перемовлявся iз Масхадовим. I зрештою домiгся там стабiльностi.
  Наступнi вибори Черномирдiн у Зюганова вже легко виграв. Калякiн також легко був обраний на другий термiн. Все йшло бiльш-менш спокiйно. Економiка Бiлорусiї пiднiмалася.
  Але Калякiн не пiшов на третiй термiн. Його наступником став колега Новiков.
  Не пiшов на третiй термiн i Черномирдiн. Черномирдiну успадкував Жириновський. Останнiй, звичайно ж, став значно помiрнiшим, але посилив тиск на Бiлорусь - вимагаючи приєднання до Росiї.
  Новик же упирався. Через що потрапив пiд санкцiї.
  Жириновський вирiзнявся бiльшою жорсткiстю i тиснув сильнiше... У результатi проросiйськi сили провели в Бiлорусi референдум, який збiгся з сильною економiчною кризою. I Бiлорусь увiйшла до складу Росiї. Що посилило антизахiднi настрої.
  У 2014 роцi Жириновський, скориставшись приводом майдану в Українi та повалення Януковича, ввiв вiйська. Українська армiя була небоєздатною i росiяни її знезброїли. Янукович та рада пiд дулами автоматiв оголосили про проведення референдуму. Росiя приєднала себе i цю республiку.
  Для того, щоб українцi менше бунтували, Жириновський перенiс столицю Росiї до Києва. I це вплинуло на результати референдуму. Сам Володимир Вольфович, на наступних виборах президента, був з трiумфом обраний на третiй термiн, скасувавши на референдумi всi обмеження.
  Олександр Лукашенко пiшов на пенсiю i канув у небуття. Путiн пропрацював на посадi голови ФСБ до 2012 року, доки не виповнилося шiстдесят рокiв. I Жириновський, який любив омолоджувати команду, не замiнив його на сорокарiчного здiбного офiцера. Молодшим став i губернатор Бiлорусiї, який замiнив Новика.
  Росiя, щоправда, потрапила пiд санкцiї Заходу, але були не надто суттєвими. Жириновський воював у Сирiї та Iраку. Створив для курдiв свою державу i загалом дiяв рiшучiше, нiж Володимир Путiн. Мало того, Росiя завдала ракетного удару по Саудiвськiй Аравiї i рiзко пiдняла цiни на нафту.
  Потiм почалася велика вiйна мiж Iраном та США. Що ще бiльше пiдняло цiни на нафту. А Росiя тим часом взяла та приєднала до себе Прибалтику та Молдову. А потiм, скориставшись смутою в Казахстанi пiсля вiдходу Назарбаєва, цю республiку включила у свiй обiг.
  Теж пройшов референдум, i Росiя отримала чергову губернiю.
  Поступово йшло вiдновлення СРСР.
  2020 року Жириновський оновив рекорд на виборах четвертого термiну президента Росiї. Поки що вiн йти не збирався.
  А Росiя рухалася Середньою Азiєю. В Узбекистанi, Таджикистанi, Киргизiї, Туркменiстанi - з'являлися росiйськi вiйська та проходили референдуми про приєднання до Росiї.
  Так країна i вiдновилася у колишнiх кордонах СРСР.
  Але Жириновському цього мало. I вiн без зайвих забобонiв зайняв вiйськами та Фiнляндiю. I там очевидно з майже стовiдсотковим результатом, провiвши референдум. I приєднуючи її до себе.
  Таким чином, Росiя повертала своє. Дещо погiршилися вiдносини з Китаєм через претензiї на Порт-Артур i виселення жовтих iз Сибiру.
  Але поки що Китай боявся проти Росiї i в'якнути.
  А ось в Алясцi пройшов вiйськовий переворот, i росiйськi вiйська зайняли її. I провели референдум щодо повернення до складу Росiї. Водночас Америка змушена була визнати недiйснiсть угоди про продаж Аляски Росiєю.
  Таким чином...
  Олег Рибаченко перервався i знову почав стрiляти.
  Хлопчик дав чергу, а потiм жбурнув гранату босою ногою. Розкидав фашистiв i прочитав:
  - Ми непереможнi!
  Маргарита теж всадила чергу, кинула пальцями голої ноги гранату, розкришила фрицiв i прокричала:
  - I завжди єдинi!
  Дiти билися дуже смiливо.
  Хлопчик знову полоснув по ворогах чергою. Шпурнув пальцями босих нiг у гусеницю гранату. В результатi два танки зiткнулися. Олег Рибаченко заспiвав:
  - Славься ти наша росiйська земля,
  В iм'я священної Росiї,
  Рiдна порад сiм'я!
  Дiвчинка знову жбурнула босою ногою гранату. Збила десяток фашистiв i заспiвала:
  - На горi стоїть корова,
  Будьте дiти ви здоровi!
  Хлопчик дав чергу, викосив фрицiв i прочирикав:
  - Батькiвщина в моєму серцi,
  На щастя вiдчинимо дверцята!
  I пiсля чого його дитяча нога кинула гранату. Вiн хлопець котрий є дiйсно смертоносний носiй знищення.
  Маргарита теж стрiла з колосальною влучнiстю.
  Дiвчинка взяла i заспiвала:
  - Нi, не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний-
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт розчавить змiїний!
  Дiвчинка, метаючи босою нiжкою гранати, взяла i прочирикала далi;
  Сталiн живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали смутку -
  У космос вiдчинили дверцята -
  Зiрки над нами сяяли!
  I дiвчинка засмiялася. Полоснула чергою по фашистам. Вибила їхнi лави i пискнула:
  Вiрю, весь свiт прокинеться -
  Буде кiнець фашизму...
  Яскраво сяятиме сонце,
  Шлях, осяявши комунiзму!
  I знову дiвчинка спритно жбурне босою нiжкою гранату. Зштовхуючи мiж собою гiтлерiвськi танки.
  Наташка теж бореться. У Сталiнградi дiвчата просто богатирi.
  I спiвають собi iз вiдвагою:
  - Батькiвщина моя - свiтобудов темрява,
  Зламати можу натиск злих ворогiв...
  Без тебе кохання не можу i дня,
  За тебе вiддати - життя своє готове!
  I Наташка кидає босою нiжкою гранату.
  Далi Зоя веде стрiлянину. Красива дiвчина в бiкiнi. Надасть чергу, викосить фашистiв.
  I потiм вiд її босої нiжки, як полетить забiйний подарунок.
  Зоя проспiвала, скелячи зубки:
  - Я люблю ворогiв трощити! Така дiвка!
  I знову красуня босими пальчиками нiжок запустить руйнацiю.
  А потiм веде вогонь i Аврора. Теж руда чортiвка як всадить по фашистам.
  I її босою нiжкою пущена граната, розмаже бiйцiв вермахту щебенем.
  Дiвчина пищить:
  - Тiлi, тилi, тралi, вали...
  Бити фашистiв менi по силi,
  Вiдмовлюся тепер навряд!
  I знову войовниця стрiляє влучно.
  Далi вогонь веде Свiтлана. I теж босими пальчиками нiжок кинула вибух-пакет.
  Та й дiсталося фрицям.
  Дiвчина прямо скажемо - войовниця-скеля.
  I як заспiває:
  - Славитися Русь над Землею,
  Будемо завжди ми з мрiєю!
  I чотири дiвчата фашистами та як врiжуть. Вони взагалi, що святi угодницi з батальйону ангелiв смертi. I фашистам у Сталiнградi дiстається.
  Але стає все важчим i важчим i важчим.
  Сталiнград поки що тримається, зате Сухiми фашисти змогли вже взяти. Тут ще й флот iз моря у гiтлерiвцiв сильний. У тому числi й трофейнi британськi кораблi.
  Вони буквально поранили все узбережжя. Та й турки з пiвдня наступають. Стає дуже стрiмко.
  Наташа зi своїми дiвчатами iз Сухiмi змогла перелетiти до Сталiнграда, захопивши нiмецький фанерний лiтак.
  I тепер також у Сталiнградi. Мовляв, це мiсто вам фашисти, як не намагайтеся не взяти.
  Наташа жбурляє босою нiжкою вбивчий подарунок, що розриває гiтлерiвцiв на рване м'ясо i спiває:
  - Наше життя буде прекрасним!
  Зоя, кинувши за допомогою босої нiжки гранату, додала, скелячи зубки:
  - Якщо, звiсно ж, ми переможемо!
  I дiвчина труснула червоними сосками.
  Аврора, ведучи вогонь, проревела:
  - I нехай славиться наша Вiтчизна!
  I теж босими пальцями нiг закине вбивчий подарунок. Розкришить супротивникiв, i пискне:
  - Слава Великiй Русi!
  А далi Свiтлана взяла i довбала чергу. Викроїла сотню гiтлерiвцiв. Потiм босою нiжкою запустила гранату i пискнула:
  - За нове свiтло науки та процвiтання!
  I чотири дiвчата знову б'ються, i не збираються опускати носики.
  Наталка двома босими нiжками пiдняла вибуховий пакет. I з усiх сил шпурнула в гiтлерiвський танк.
  Е-75 отримавши ушкодження, зупинився i задимив.
  Наташка заспiвала:
  - Смiялася Русь i плакала i спiвала,
  У всi вiки на те вона i Русь!
  Далi Зоя взяла та босими пальцями нiг запустила забiйний презент. I черговий танк гiтлерiвцiв зупинився пiдбитий.
  Зоя прочирикала:
  - Та майбутнє за нами!
  Слава Великої Росiї!
  Аврора довбанула з кулемета. Скосила масу фашистiв. А потiм агресивно промовила:
  - Слава героям СРСР!
  I вiд кидка її босої нiжки знову летить граната. Ось це руда дiвчина. Просто непереможний термiнатор.
  А Свiтлана як взялася, i розфарбувала гiтлерiвцiв. I пiдкосила їх неначе гострим сiножатею.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Славитися земля Росiї!
  I вiд кидка її босої нiжки така вбивча уламкова граната летить.
  Войовниця пискнула:
  - За радянську iмперiю!
  Наташа стрiляючи, вимовляє:
  - За найбiльшу з iмперiй!
  I знову вiд її босої нiжки летить, що вбиває фашистiв з великою гарантiєю.
  I дiвчина спiває:
  - Слава Батькiвщинi моїй -
  Росiї слава!
  Зоя теж кинула босою нiжкою гранату. Зрiзала масу гiтлерiвцiв i пропищала:
  - Великої Росiї - велика слава!
  I пiдморгнула своїм напарницям.
  Дiвчата очевидно майже голi. У бiкiнi, засмаглi, м'язистi, красивi, i фiгуристi.
  Як чарiвно виглядають дiвчата, коли майже голяка! I навiщо ще одяг!
  Далi Аврора активно стрiляє. I босою нiжкою як покине те, що вбиває гiтлерiвцiв.
  Пiсля чого заспiває:
  - За велику Вiтчизну!
  Свiтлана продовжила вогонь. Зрубала фашистiв i прочирикала:
  - За великi здобутки!
  I босою нiжкою як запустить гранату. I знову гiтлерiвцям стрiмко.
  Молодцi росiйськi дiвчата. Вони люди найвищого пiлотажу.
  А тут ще й льотчицi: Мiрабела та Анастасiя. Теж як влiплять фрицями.
  Та вiд таких дiвчат розбiгаються гiтлерiвськi орди.
  Вiйницi борються на ЯК-9. Машина начебто й застарiла. Але цiлком ефективна. Хоч у швидкостi та озброєннi поступається Люфтваффi.
  Тiльки одна 20-мiлiметрова гармата та кулемет у дiвчаток, проти МЕ-262 з п'ятьма 30-мiлiметровими гарматами.
  Але Мiрабела спритно маневрує, заходить у хвiст крилатому фашистському стерв'ятнику. I розстрiлює його. Пiдбиває метал, спалює ворога начисто.
  Пiсля чого Мiрабела заспiвала:
  - Все вище i вище та вище,
  Полiт лiтакiв як птахiв.
  Ми зносимо фашистськi дахи,
  I доблесть солдатiв поза межами!
  А ось i Анастасiя як вiзьме i довбає по фашистам. Адже вона дiвчина-термiнатор.
  Розкришить пики гiтлерiвським бандитам, i пискне:
  - За Русь прийде велика слава!
  I теж босими нiжками натисне на педалi. I падає черговий Мессершмiт.
  Дiвчата борються в одних лише трусиках. I їм дуже добре. Вони швидко пурхають на бiльш слабких двигунах. I уникають пострiлiв ворога.
  Мiрабела зрiзаючи фриця, пищить:
  - Немає ворони, вам нас не здолати!
  I знову войовниця виповзає на вбивчу дистанцiю.
  I падає нова гiтлерiвська машина.
  Дiвчина-босонiжка знає, що робить. I в неї все чудово виходить.
  Ось фашист намагається накрити войовницю з дистанцiї. А вона йде. I якимось дивом знову бiля хвоста супротивника.
  I збиває фриця, попискуючи:
  - Для росiян немає нiчого неможливого!
  I знову войовниця робить вiдчайдушний розворот. I чергова машина падає пронизана.
  Мiрабела прочирикала:
  - Воiстину свiт для Росiї створено!
  I знову як вивернеться. I як пiддасть вороговi!
  Анастасiя теж збиває нiмецьку машину i верещить:
  - Славиться вся наша земля, та не буде нам каверзи!
  I дiвчата дедалi бiльше розходяться!
  Що з ними може впоратися? Хiба що агресивний ураган!
  Точнiше й урагану їх не здолати!
  Наташка тим часом б'ється i спiває:
  - За Росiю ми битимемося!
  I теж босою нiжкою як запустить гранату вбивчого калiбру.
  I розмелотить гiтлерiвцiв у трiски з металу та кривавого м'яса.
  Зоя теж кине босою нiжкою вбивчу i розпечену i, пiдстрибнувши, видасть:
  - А за новий порядок комунiзму у всьому свiтi!
  I вишкiрить свої зубки.
  Аврора веде жорсткий вогонь. Стрiляє собi, косить фашистiв i пищить, скелячи зубки:
  - За досягнення прогресу!
  I вiд її босої ноги мчить те, що здатне розколошматити будь-яку перешкоду.
  А далi у бою Свiтлана. Така ось убивча дiвчина.
  I ще вона бiлявка. Як рубає по фашистам ... I далi летить вiд її босої нiжки вбивчий подарунок. Вiн розкришить гiтлерiвцiв, i оберне в диявольське полум'я.
  Дiвчата-термiнатори як прошиплять:
  - Славитися моє слово честi!
  Слово комсомольське!
  Вiйницi як пальнуть фашистами. I давай їх розстрiлювати наче скажених собак.
  Ось це дiвки-термiнатори! I трощать гiтлерiвцiв - ну й бiсовки!
  Наташа з пафосом сказала:
  - Ми боротимемося за соцiалiзм,
  За нашу радянську Росiю,
  За новий великий порядок!
  I знову вiд її босої нiжки летить смертоносний подарунок.
  Зоя дiє також досить енергiйно. Крушить фашистiв. I не дає їм узвозу. I босi її нiжки миготять, наче пропелер.
  Войовниця iз жаром вимовляє:
  - В iм'я священної Русi,
  Буде прославлена Росiя!
  I знову войовниця з повним азартом б'ється.
  Далi кидає босою нiжкою подарунок смертi та Аврора. Як розкидає на всi боки фашистiв. I вимовляє з люттю:
  - Я чемпiонка свiту з боксу!
  А потiм уже Свiтлана запустить убивчу та руйнiвну. I її боса нога така спритна.
  I войовниця прочирикала:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Фашистiв замочимо у сортирi -
  Не вiрить Вiтчизна сльоза,
  А злим олiгархам дамо по мiзках!
  . РОЗДIЛ Љ 9
  Беручи участь у важких битвах, Вiдьмакова майже не спала кiлька дiб, i тому, не дивлячись на крайню тiсноту у тюремному iзоляторi, задуху та сморiд, майже одразу ж заснула.
  Їй снилося, що вона опинилася в середньовiччi i очолила повстання невiльникiв, ставши свого роду Спартаком у спiдницi! Ось уже пiсля першого успiху вiдважна воїнка мускулиста дiвчинка зiбрала повстанцiв i запропонувала вибрати собi вождiв.
  Вiдьмакова, як i очiкувалося, стала головою вже немаленького загону, а своїм першим замом запропонувала могутнього богатиря Турана.
  I тут раби виявилися одностайними. Потiм обрали десятникiв. Десятична система найпростiша i вiдьмакова вирiшила, що не слiд нiчого ускладнювати.
  Озброївшись трофеями, i прихопивши равликiв тарганiв (у важкому снi пiдсвiдомiсть у Вiдьмакови розiгралася), вони рушили далi.
  Щоб змiцнити свiй авторитет i розiм'яти ноги Вiдьмакова йшла пiшки, рухаючись, наче кiшка. Потiм дiвчисько перейшло на бiг, вiдчуваючи пiдошвами босих нiг, дрiбнi, гострi камiнцi кам'янистої дороги. Але войовниця не звертала уваги на бiль, мало того вона випередила всiх. Як з'ясувалося не дарма. Троє ворогiв сидiли в засiдцi, i вони могли пiдняти передчасну тривогу. Вождь повстання вилiз на дерево i стрибнув на ворогiв зверху. Її рухи як танець гiбрида тигрiв i кобр, легкий вигук i затихли з вiдрубаними головами.
  - Ось так я ламаю опiр!
  Вiдьмакова не втрималася вiд гри на публiку, показам вiдсiченi голови рабам. У вiдповiдь почувся гомiн схвалення.
  Незабаром з'явилися й маєтки iз плантацiями. Рiзьбленi будинки справжнi палаци з прикрасами та статуями. Подекуди виднiлися фонтани. З однiєї статуї у виглядi Зевса з крилами метелика та пастями на животi, ногах i грудях: лупило сiм струменiв. Поля багатi, огряднi, подiбнi до золотистої бавовни, зерно з великими колосками, нуту та iншого. Там працювало безлiч рабiв. Тут були i чоловiки та жiнки, а також безлiч дiтей. Зрозумiло наглядачi, варти. Але загалом, звичайно рабiв набагато бiльше, причому з лопатами та мотиками.
  Вiдьмакова пiдняла поспiхом пошитий дiвчатами-невiльницями саморобний прапор: Iз зображенням Меча та мотики! Iншi раби кинулися в атаку.
  Тим часом на стовпах висiло кiлька рабiв та рабинь, їхнi руки та ноги були пробитi цвяхами. Схоже, цi дiти несправедливi: були приреченi на муки. Побачивши визволителiв, що наближаються, розп'ята дiвчина несподiвано сильним голосом закричала:
  - Настала вiдплата, бийте господарiв!
  Провiдниця Вiдьмакова, як завжди попереду. Її таргання равлик встав дибки i звалив вiдразу двох стражникiв. Iншi подалися назад, один вiд страху, навiть напоровся на власний спис. З пробитого черева вилiзли кишки. Дiвчина посмiхнулася:
  - Слабкi воїни, якщо скакуна злякалися!
  Милослава, що стала її зброєносцем, боролася праворуч, сокири в руках дiвчини, немов бритва вправного цирульника. Так хвацько зрiзає бiйцiв.
  Не поступався i Турану. Вiн запустив камiнь, що проломив стражниковi груди, i вступив у бiй. Було видно, що важка робота пiшла йому на користь, не м'язи жорна. Щоправда, Вiдьмакова рухався швидше.
  Раби кинули працювати, але в бiй поки не вступали. Мабуть, вони були розгубленi. Правда, той самий невгамовний хлопчисько, пiдскочивши до трудящих пацанiв, крикнув:
  - Ви труси! Хто за мною - той герой, хто без мене - той паршива свиня!
  Першими вiдгукнулися хлопцi. Вони кидалися на наглядачiв. Ось один хлопець рокiв чотирнадцяти так ударив мотикою свого опiкуна, що його голова розлетiлася як гарбуз. Це спрацювала, i iншi раби, навiть, як правило, скромнi та терплячi дiвчатка, кинулися у бiй.
  Тепер битва стала хаотичною, але чисельна перевага, а також розпач були на боцi невiльникiв. I вони, зрозумiло, брали нагору.
  Паса ось чого важко чекати вiд дiвчини, навчалася просто на очах. Зчепилася зi стражником, той почав її тiснити. Так вона його обдурила, вiдвела меч i вразила просто в шийку.
  - Ось це я називаю закускою! - зiстрила дiвчина. - Дивись не впийся!
  Перший маєток звiльнили швидко, загiн рiс просто на очах. Повстання поширювалося, подiбно до пожежi охоплюючи поля. Вiдьмакова скакала, вириваючись уперед. Назустрiч йому кидалися вершники, їм, як правило, дiставалося по саму макiвку. Але варта не здавалася. Особливо запекла битва була бiля семиструнного фонтану. Тут плантатори рушили у бiй кiнний резерв.
  Вiдважну Вiдьмакову оточили з усiх бокiв. Її виручала лише надзвичайна прудкiсть спецiально вiдгодованого тарганового равлика. Ось точний випад i падає розрубаний опонент. Тим не менш, дiвчину спочатку поранили в плече, потiм у живiт, а потiм ледь не вiдтяли ногу. Тодi Вiдьмакова почала метати крихiтнi кинджали. Гострi, як бритва, вони потрапляли в очi, iнодi в рот. Втiм, бiльшiсть воїнiв через спеку були напiвголi i для таких солдатiв досить пронизати груди. Декiлька вершникiв впало, але решта посилила натиск. Меч було стiльки, що вони в русi нагадували собою гребiнець. Так i сиплються з усiх бокiв.
  Але Милослава, Паса, Туран, iншi невiльники настигли вчасно. Врубавшись у ряди, вони йшли як ковзанка, видно як вiдлiтали трупи, а до них на допомогу з усiх сил поспiшали абияк озброєнi раби.
  Пiхота атакувала вершникiв, змученi невiльники, мстили за бiль та приниження.
  - Охопiть ворога обручку i не дайте пiти! - Командував Вiдьмакова.
  На її очах упав раб iз розсiченою головою, але за ним звалився десяток стражникiв.
  - Берiть числом! - наказала юна ватажка повстання.
  У бiй вступали дедалi новi невiльники. Було видно, як хлопчаки з розбiгу пiдiймалися на скакунiв, кидалися на вершникiв, i пускали в хiд зуби, застосовували загострене камiння.
  Раби здавалося, не знали страху, вони мстилися за довгi роки приниження, коли їх нiхто не рахував за людей. Крiм того, багато хто з них народився вiльним i ще не забув п'янкого аромату волi.
  Покiнчивши iз "кiнним" загоном, Вiдьмакова рушила далi. Останньою серйозною перешкодою на його шляху був зрубаний з великих дерев дитинець. Там засiла досить численна охорона.
  - Обшукайте маєтку та прихопiть сходи. - кричав вона. - Якщо цього недостатньо, виготовте їх самi.
  Невiльники поспiшно споруджували штурмовi пристрої.
  - Сходи мають бути широкими, що за раз по них могло пройти багато воїнiв. - вказувала Вiдьмакова.
  В iнших маєтках все ще вирувала рiзанина. Подекуди слуги перейшли на бiк повсталих, але в рядi випадкiв за звичкою чинили опiр. Наглядачiв перебили швидко - це далеко не найкрутiшi вояки. Останнiм оплотом ворожого опору стала дитинча. Вiдьмакова, як завжди, перша вилiзла на стiну. У нього кiлька разiв влучили стрiлою, але вiдбив смертельнi гостинцi щитом. Найближчий воїн отримав такий сильний удар, що хоча вiн i встиг парирувати, шкереберть полетiв зi стiни.
  Милослава зумiла пiдчепити стражника гаком, також скинувши супротивника. Бiла Паса вже одним своїм виглядом заворожила ворожих солдатiв. Поки вони дивилися на її груди, що бурхливо здiймалися, з спокусливими грудьми, дiвчина врiзала в пах ногами, а потiм рубанула. Вiдьмакова, видершись стiни рубала без жалю. Противник уже втратив бойовий дух, на стiну пiдбиралося дедалi бiльше рабiв. Вони проривалися, сходiв було багато, i сторожа не встигала їх вiдбити. У низу, щоправда, валялися вбитi i пораненi невiльники, без втрат штурм не обходився. Ось раб i стражник зчепилися разом i звалилися з пристойної висоти. Забитi, але залишалися, живi, продовжували один одного душити.
  Невгамовний хлопчик, Вiдьмакова забула, спитати його прiзвище, теж був на стiнi. Користуючись перевагою маленького зросту, вiн проскочив мiж ногами офiцера, потiм дав йому двома ногами в зад, одночасно врiзавши пiд колiна. Той полетiв, вперед наткнувшись на вила що тримав дорослий раб.
  - Ось так попався, що боляче кусався! - Хлопчик висунув свiй тонкий язичок, дратуючи варту.
  - Ах ти, змiєня босоп'ятий! - лаявся стоячий праворуч боєць i рубанув пацанчика мечем.
  Хлопчик i тут вiдхилився, плюнув iз люльки в око. Як вiдчайдушно заволав ворог, вийшовши з ладу. Пацаненок не став церемонитися i добив його мечем. Руки дитини, хоч i тонкi були жилисти i сильнi - загартованi тяжкою роботою.
  Iншi хлопчаки також виявляли натиск, билися як чорти, верещачи i лаючись, пiдбираючи вирази крутiше!
  Стiну вдалося очистити швидко, всерединi бiй трохи затягнувся, боячись помсти рабiв, господарi вiдчайдушно рубалися. Щоправда вiдрослi животи поганi помiчники у сутичцi з шаленими невiльниками.
  Головний господар, шейх Самума, спробував пiти через пiдземний хiд. Вiн прихопив iз собою мiшок iз камiнням та золотом. Може, вiн мав шанс, але пiдвела жадiбнiсть. Красива дiвчина Рахiта, та ще з мiдним кольором шкiри занадто велика спокуса.
  - I йди сука за мною! - шейх пiдхопив її за пишне волосся.
  - Не треба я сама пiду пане! - благала вона.
  - Не повiя! Менi подобається тебе тягати! - посмiхнувся садист-сановник.
  - Але ж це боляче! - Рабиня затремтiла голими нiжками.
  - Коли ми змиємося, я накажу тебе повiсити за волосся i пiдпалити вогником. - Шейх химерно облизнувся.
  - Ти звiр! Але я люблю, тебе повiр!
  Дiвчина притулилася до хазяїна, той сунув своє брудне рило до її чистого обличчя i заходився лизати. Тут рука Рахiти намацала на поясi шейха кинджал i з усього розмаху всадила його в набряклий живiт.
  - Ось тобi породження пiтьми.
  Шейх випустив мiшок i вiдпустив волосся. Його руки намагалися закрити глибоку дiрку, вивалювались кишки.
  - Твар! Єхидна! - гарчав вiн.
  - Нi! Я вчинила справедливо! Скiльки ти замучив дiвчат та чоловiкiв. Навiть дiтей садив на кiлок i прибивав цвяхами до стовпа. Це справедлива помста! - вигукнула дiвчинка.
  - Чортiвка!
  - Богиня! Ти мене викинув пороли! - Рабиня врiзала нiжкою по пухкому животу шейха, що спливає кров'ю.
  - Мало бив! - Хрипiв той.
  - А в менi тече дворянська кров! - блиснула зубками босонога рабиня.
  - Нiчого повiя! Вiйська придушать бунт, а тебе будуть так катувати, що я здаюся тобi ангелом! - Знайшов у собi сили проричати шейх.
  - А що в них фантазiя багатша за твою? - Дiвча показало мову.
  - На тебе вистачить! - Багач смикнувся i застогнав. - Боляче! Принеси менi мазi фацифi.
  - З якого дива? - Єхидно запитала дiвчина.
  - Я дам тобi цей мiшок iз золотом. - благав шейх.
  - Вiн i так мiй! Гаразд, тiльки через почуття милосердя, де мазь фацифi? - хитро посмiхнулося дiвчисько.
  - Шафу у формi лiтаючої корiвки знаєш? - Запинаючись, хрипiв багатiй.
  - Так! Я бачила, такий гарний з камiнцями.
  - Так от треба засунути руку в голову, i ти легко дiстанеш скриньку з маззю. Прийдеш до мене i змажеш. - бурмотiв, майже непритомний шейх.
  - Навiть негiдник заслуговує на медичну допомогу. Чекай мене!
  Дiвчина бiгцем помчала до кiмнати. Їй було начхати на багатiя, але така цiнна мазь дуже рiдкiсна i знадобитися повстанцям. А потiм вона видасть ненависного виродка повстанцям.
  Раби вже розбiглися по кiмнатах. Двоє з них побачили гарну напiвголу дiвчину. Здоровi хлопцi голоднi до жiночої ласки кинулися до неї. Дiвчина багато працювала, була мускулистою i тому легко вiдштовхнула нападника, сильними ногами, i крикнув:
  - Якщо ви бажаєте отримати грошей. То знайте там, у пiдвалi кукує агресивний тип, iз мiшком золота.
  - Ми не любимо агресiї! - iронiчно заперечили хлопцi.
  - Але вiн ще й багатий! - пiдкололо дiвчисько.
  - Тодi це краще, бiймося! Де пiдвал? - затараторили повсталi невiльники.
  - Ось там слiдуйте за моєю рукою! - Рабиня махнула правою рукою.
  Молодi, чорнi раби кинулися туди, де вказав її пест. Дiвчина посмiхнулася i забiгла до кiмнати. Обстановка була досить багатою, але безладною. А ось i сама лита iз золота шафка. Рахiта, не довго думаючи, сунула руку. Вона ковзнула всередину i в цей момент щелепа зiмкнулась.
  Красуня заверещала, гострi як леза бритви зуби зрiзали кисть.
  - Ой, як боляче! - закричала вона, потiм видавила. - Це так пiдло!
  Незважаючи на дикий бiль, дiвчина гарячково намагалася перев'язати кисть своєї руки. Вiдьмакова, чуючи жiночi крики, вирiшила, що когось ґвалтують, i швидко увiрвалася до кiмнати. Побачивши облиту кров'ю красуню, закричала:
  - Хто насмiлився це зробити?! Я натягну його гiднiсть на дупу! - У поривi гнiву войовниця могла бути грубiянкою.
  Сльози лилися з очей Рахiти, не стiльки навiть вiд болю до неї, багато разiв поротою рабинi не звикати, як вiд усвiдомлення, що тепер вона калiка.
  - Це вiн! - Дiвчина вказала на шафу.
  - Якщо так, то це жахливо! - Вiдьмакова з силою рубала по головi вискалену комаху. Вiд удару конструкцiя погнулась, м'якше золото надрубалося. Воїтелька продовжувала бити, поки не розмолотила шафку на уламки.
  Дiвчина помiтно зблiдла, до неї пiдскочила бiла Паса. Вона спритно наклала джгут, зупинивши кров. Вiдьмакова дiстала вiдтяту кисть, кiнцiвка зблiдла, але все ще була теплою.
  - Чудово! - Треба покликати Хiрова. Може вiн її збiльшить. - Войовниця голосно свиснула.
  Паса запитала:
  - Хто здивував тебе сюди руку сунути?
  - Саммо!
  - Що засунула сама? - здивувалася Вiдьмакова.
  - Нема цього виродка звуть Самума. - поправив дiвчисько.
  - Якщо так, то його треба четвертувати. - войовниця блиснула очима.
  - Вiн у пiдвалi i тяжко поранений. Ви встигнете його зловити. Якщо не здохне.
  Вiдьмакова спробувала втримати кисть, як раптом вона обернулася слизькою ящiркою, яка спробувала втекти. Не будь войовниця вiд народження такою вправнiстю, може, їй це й удалося. Тим бiльше, хто схопила вона не за хвiст, а за шию.
  - Ого, незвичайне диво. Потрiбно показати Хирову.
  Обличчя у пораненої дiвчини стало матовим, i вона знепритомнiла.
  Паса вчасно пiдхопила її:
  - Нервова дiвчина, але вродлива! Буде шкода, якщо вона залишиться калiкою.
  - Ну, це сподiваюся поправно. Тiльки ось Хiров, кудись пропустився, вiн обiцяв бути поряд зi мною. - Вiдьмакова невдоволено смикнула плечем.
  - Та тут я! - Чаклун вискочив з-за дверей. - Я вiдчуваю магiю.
  - А я тримаю її в руках! - огризнулася Вiдьмакова.
  - Що ж i це непогано! Це сумiш медузи та ящiрки, бачиш вона напiвпрозора, видно, як б'ється три серця. - посмiхнувся чаклун.
  - Що це вражає. Дiвчина втратила руку i замiсть неї ящiрна медуза. Думаю, незважаючи на всю спритнiсть подiбної тварюки - це не зовсiм рiвноцiнна замiна! - Войовниця аж нiяк не була схильна жартувати.
  - Зате одна з частин тiла може плавати, а це зовсiм непогано. Свого роду надздiбнiсть! - Чаклун хитро пiдморгнув.
  - У чому вона полягає, адже це iнвалiднiсть? - не зрозумiла Вiдьмакова.
  - Як сказати! Адже вже не просто тварина, а частина жiночого тiла. А керувати твариною складно. Тепер ця крихiтна ящiрка здатна стиснутися i проскочити в будь-яку щiлину або пролiзти через стiнку. Крiм того, її практично не видно, цей рiзновид на кшталт хамелеону. - почав пояснювати чародiй.
  - Пульсарно! - Вимовила, демонструючи наснагу Пасса. - Я не думала, що таке можливе. Вiдрубати кисть i змусити її шпигувати.
  - Буває, що поразка обiцяє, великi бiди, але це лише вiдображення майбутньої перемоги. - Помiтив чаклун.
  - Так що розчаровувати ти її не будеш? - уточнила Вiдьмакова.
  - Нi! У вiйнi перемогу приносить доблесть та гарна розвiдка. Щоб бити - треба спочатку побачити мету, а то вивихнеш кулак. Але щоб не сталося лиха рану треба залiкувати. - м'яко вiдповiв Хирово.
  - Погано дiвчинi бути калiкою. Адже це її спотворить! Можеш зробити, їй схожу на справжню кiнцiвку, людську руку? - поцiкавилася Вiдьмакова.
  - Я подумаю! Може, й зможу виправити. Взагалi бiльшiсть магiв набагато краще вбивають, нiж лiкують. - iз натиском пiдкреслив Хирово.
  - Я з цим згодна! Покалiчити може будь-який дурень, вилiкувати не кожен розумний. - Вiдьмакова для переконливостi навiть пiдкрутила пальцем бiля вiскi.
  - Багато грубих катiв - мало лiкарiв, що лiкують!
  Раби притягли господаря Самума, схоже, що вiн здох. Рахiта прийшла до тями, її личко скривилося вiд досади.
  - Знову вiн обдурив усiх! Пiшов, не заплативши по рахунках.
  - Я велю його повiсити! - заявила Вiдьмакова. - Нехай його труп стане попередженням для всiх, хто пiдлий i жадiбний. Жадiбна людина завжди щедра на сльози розчарування!
  - Це розумно! Але хто поверне менi руку? - Дiвчина була готова розплакатися.
  - Ось вiн! - зазначила ватажка повстання.
  Хиров вклонився, у руках спалахнув шнур.
  - Не журися! Тобi не бути калiкою. Тож Рахiта доведеться тобi стати великою шпигункою. Адже ти хочеш помститися всiм багатеньким i сильним у цiй iмперiї.
  - Зрозумiло. Не бути рабом, приниженим у пилюцi! - вигукнула дiвчина.
  - Так ось допоможеш нам! У цiй iмперiї погане управлiння, тож горбату систему виправить могила! - Чаклун випустив пучок енергiї з вказiвного пальця.
  - Дивно! Я бачу у тобi багато енергiї. I мудростi! Я готова приєднатись до вас! - вигукнула рабиня.
  - Тобi буде боляче, але ти зумiєш узяти гору! Без болю немає доблестi, без доблестi, перемоги! - заявив, демонструючи фiлософський склад розуму чародiй.
  - Я жiнка - отже, звикла терпiти. - кивнула Рахiта.
  - Коли не вистачить терпiння - допоможе спiв! - зiстрiв Хiров.
  Усi засмiялися. Вiдьмакова була у гарному настрої. Початок був переможним, а отже, не можна втрачати час. Насамперед необхiдно утворити з рабiв армiю, як вони розбiгуться. Тож народ як залiзо, доки не охолонув, надавай йому потрiбну форму. Дiвчина-войовниця вийшла на стiну, пiднялася на пiднесення i наказала, громовим голосом:
  - Трубити збирання зiбрати всiх!
  Паса запитала:
  - Жiнок теж?!
  - Так! Нам знадобиться кожен меч. Поспiшайте, але знайте, пограбувань не буде, все подiлимо порiвну.
  Збiр невiльникiв зайняв деякий час, довелося навiть застосувати батоги. Сама Вiдьмакова змушена була допомогти небагатьом iз тих, хто не втратив голову i приборкати грабунки. Дiвчина гарненько дала по вухах п'ять найзавзятiших бандитiв, одному навiть вiдсiкла голову. Крапельки кровi потрапили на обличчя, Вiдьмакова жадiбно їх злизала. Це подiяло. Загальний збiр влаштували у темрявi при свiтлi смолоскипiв. Звiльнених рабiв були тисячi, Вiдьмакова навiть на око прикинула, що не менше дванадцяти тисяч, щоправда серед них багато дiтей та жiнок.
  Вона виступала з найвищої вежi дитинця. Чаклун стояв з протилежного боку, вiн тримав пiд контролем все збiговисько. Невiльникiв жорстоко експлуатували, а слабких стратили чи забивали. Тож загалом, якщо брати фiзичнi параметри, вони виглядали непоганими бiйцями. Тiльки ось вишкiл їм необхiдний. Вiдьмакова виступила iз запальною промовою. Особливо наполегливо вона пояснювала необхiднiсть створення великої визвольної армiї.
  - Єднiсть, мужнiсть, безкорисливiсть - ключi до перемоги, свободи, щастя! Без дисциплiни немає армiї, а без армiї не здобути свободи! Праця зробила нас сильнiшою, помножена на думку дасть свободу, а разом з успiхом принесе щастя!
  Тож станемо єдиним цiлим i скинемо ланцюги! - ораторствувала войовниця.
  Раби висловлювали бурхливими криками схвалення! Лише один раб з безлiччю шрамiв i гордим виглядом мовчав. Його погляд висловлював крайню мiру зневаги.
  Вiдьмакова знову запропонувала обрати єдиного вождя повстання!
  - Командир як вершина пiрамiди - має бути тiльки один, iнакше навiть така мiцна конструкцiя впаде!
  Раби кричали:
  -Вiрно! Веди нас.
  -Ти Велика войовниця будеш нашим вождем! - Несподiвано зумiв перекричати всiх хлопчакiв.
  Це здивувало Вiдьмакову: як таке взагалi можливе. Вона придивилася уважнiше, в руках у дитини було щось схоже на духову трубу тiльки товщi. I за допомогою цього пристрою вiн гуркотiв.
  - Далеко пiде пацан! Як його звати? - спитала войовниця.
  - Дiку! Я спецiально впiзнавала. - пiдказала Паса.
  - Просте iм'я! - Вiдьмакова явно чекала на щось екзотичнiше.
  - Навiщо складнощi!
  -Оголошуємо голосування! - Оголосив чаклун. У нього був такий громовий голос, що завагалися пальми. - Хто за те, щоб вождем була воителька Вiдьмакова, пiднiмiть догори праву руку! Голосуйте за правду, свободу та честь! I ваше життя стане таким, що позаздрять боги! -
  Невiльники, охопленi ентузiазмом, майже одноголосно пiдняли свої правицi. Вони виглядали по-бойовому, а їхня одностайнiсть навела на думку, що, чи не застосував тут свої чари Хiров.
  Правда, хiба не його прихiд дав їм свободу i можливiсть вiдчути себе справжнiми людьми. Отже, воно закономiрно зустрiчати Вiдьмакову як дощ у посуху. Радiсть читалася на обличчях колишнiх невiльникiв. Це нагадувало пробудження.
  Тут за загального трiумфу, вперед вийшов могутнiй невiльник, рясно прикрашений шрамами. Вiн промовив своїм глибоким голосом.
  - Багато було i буде охочих привести до щастя. Але чи маєш ти на це моральне право?
  - Яке!? - Вiдьмакова оскала свою повну зубiв пащу. Бiцепси на оголених руках здулися.
  - Хто ти сама? Нащадок почесного роду, або простолюдина. А може навiть така ж рабиня, що бiгла, як Жисор. Вiн також багато обiцяв, а скiнчив життя на колi. I разом iз ним двадцять тисяч рабiв. - обрубав могутнiй невiльник.
  - Тут уже багато залежатиме вiд нас самих. У тебе я бачу шрами, ти, швидше за все, не народився рабом, я можу вiдрiзнити рани завданi батогом або мечем iз списами! - заявила Вiдьмакова.
  - Ти вгадала невiдомий менi войовничка! Я граф де Форса, нащадок грiзних королiв. А ти ти, чи знаєш, iм'я свого батька? - спитав знатний невiльник.
  - Знатнiсть роду має таке саме вiдношення до вiдваги, як довжина волосся до розуму! - Парирувала Вiдьмакова i тут же додала. -Нiяка доблесть предкiв не допоможе боягузовi!
  - Ти гарно кажеш. Наче ярмарковий блазень, а наскiльки в тебе хоробре серце? - Невiльник грiзно зсунув брови.
  - Ну, а ти, що герой! Граф, а мiрявся з рабською долею, де була твоя гордiсть i мужнiсть! - Вiдьмакова вже почала заводитися.
  - На це я мав свої причини. А якi, тобi знати не треба, менше знань - легше вмирати! Я викликаю тебе на смертний бiй, i якщо ти наважився не тiльки на словах, то приймеш виклик! - проревiв граф де Форса.
  - У цьому можеш не сумнiватися! - огризнулася войовниця.
  Раби розчистили арену. Вiдьмакова спустилася, перевiрила меч. Її противник став навпроти. У нього була своя зброя одразу два гостро заточенi мечi. Про всяк випадок войовниця дiстала через пазуху ще один меч.
  Граф де Форса був набагато вище вiдьмакова, значно ширше в плечах, правда не здавався таким м'язистим i рельєфним, дiвчина гiдна стати чемпiонкою свiту з фiтнесу. Тим не менш, жиру не було, а зв'язки сухожилля тугi, набряклi. Крiм того, у кожному русi вiдчувався величезний досвiд, а стрибуча хода говорила багато про що. На обличчя грала усмiшка, вона вже не була зневажливою, швидше спiвчутливою.
  - Ну i влипла ж ти дiвчисько! Тобi не позаздриш. - Граф показав їй кулак.
  - Чому ти такий самовпевнений? - Роздратування Вiдьмакови посилилося.
  - Я перемагав у багатьох сутичках та турнiрах. У своєму королiвствi я вважався одним iз найкращих бiйцiв, багато хто вважав мене навiть найкращим. - Форса, труснув схожими на два щити, що стояли поруч, м'язами грудей.
  - Це тому, що ти бився тiльки з знатi, а вони виродились i розжирiли. От якби зiйшовся з талановитим простолюдином, трохи лишилося тобi вiд слави! - впевнено вiдповiла Вiдьмакова.
  - Лай пес поки, по спинi не погуляла палиця, вiрнiше мiй меч! - До графа повернулася вся повнота гордовитостi.
  - Це дуже цiкаво! Клинок iз наймiцнiшої сталi iржавiє в руках базiка i труса! - Вiдьмакова не переставала сяяти красномовством.
  - Ну, це, швидше за все, ставитись до тебе, самко-бастарде! - гарчав Форса.
  - Може, вистачить фехтувати мовами, а застосуємо щось твердiше! - Вiдьмакова вiдтворила витончену вiсiмку.
  - Взаємно!
  Граф i ватажка повсталих, зiйшлися, вiч-на-вiч. Мечi рухалися стрiмко, били на повну силу. Вiд ударiв посипалися iскри, лунав дзвiн.
  Граф атакував кiлька разiв. Вiн спробував прийом подвiйна бочка, але Вiдьмакова вiдбила випади, зазначивши, що її знатного противника пристойна швидкiсть.
  - Що ти граєш!
  - На струнах смертi!
  Граф знову обрушив серiю ударiв, пробував складнi комбiнацiї. Вiдьмакова трохи вiдступила, провела контрвипад, трохи зачепивши противника за груди.
  Вона вивчала рухи досвiдченого воїна, не поспiшаючи вкласти. Граф посмiхнувся, в очах блиснуло:
  - Ти зовсiм не така проста! Може, навiть не зовсiм рабиня, хоча ходиш боса.
  - Я народилася вiльною та жила в лiсi! Моя шия нiколи не знала ярма. Немислимо пiдкоритися силi. Справдi вiльна людина пiдпорядковується трьом речам - розуму, любовi, Богу. Раб у душi пiдкорений - пристрастям, похотi, божим слугам! - гарно вiдповiла Вiдьмакова.
  - На рахунок останнього ти маєш рацiю! Саме ти по-справжньому маєш рацiю, цi жерцi та священики пiдставили мене! - Граф зробив подвiйне вiяло, потiм прийом "розкладачка", але не досяг успiху. - Менi буде приємно поговорити з тобою за кухлем вина, якщо, звичайно, я не вб'ю тебе.
  - Кухоль вина як океан - захопившись, втрачаєш пiд ногами ґрунт! - промовила войовниця.
  - Зате почуваєшся вiльнiше. А як на рахунок такого прийому.
  Вiн провiв тризуб, потiм метелика. У вiдповiдь Вiдьмакова врiзала сильнiше на зустрiч. Граф похитнувся, вiдступив. Потiм знову продовжилося змагання, Форса рухався нiби заведений, вiн зрозумiв, що його противниця надто сильна, щоб узяти її нахрапом. Тодi привчивши Ведьмакову до певної послiдовностi рухiв граф, несподiвано змiнив траєкторiю меча i потрапив дiвчинi по м'язистих, але разом iз жiночних грудей. Полилася кров, подряпина виявилася глибокою. Рана не зломила Вiдьмакова, але навiть навпаки надала їй сили. Дiвчина перейшла в наступ, мечi замиготiли, виконуючи химерний танець. I хоча з боку здавалося, що войовниця зовсiм втратила голову, i перебуває в лютi, але життя в лiсi i полювання з дитинства привчили зберiгати розум у найзапеклiшiй сутичцi. Графу було важко стримати подiбний натиск, вiн вiдступав, насилу парируючи. Вiдьмакова пiдловила момент, коли сановник-невiльник вiдсахнувся, наче врiзала йому пiд колiно. Удар припав у сухожилля i граф пiдкосився, його швидкiсть впала. Тодi дiвчина провела свiй власний прийом, вона сама його вигадала, назвавши дев'ятиголовим драконом. Тiльки добре пiдготовлений боєць мiг провести таке. Причому останнiй дев'ятий випад був практично чарiвним. Тут справа була в механiцi, вiдбиваючи атаку, надто послаблювалася, парируючи випади, пензель i тому останнiй випад добивав. Вперше войовниця провела прийом на досить майстерному та швидкому партнерi, i коли той охнув, впустивши меч, стало зрозумiло - новинка вдалася.
  Граф зблiд, вiн втратив силу.
  - Ти щаслива курва!
  - Та нi! Удача хитка як пiсок - лише працелюбнiсть зв'яже її цементом.
  Вiдьмакова знову поранила супротивника, але при цьому не глибоко - їй не хотiлося вбивати чи калiчити. Вдаривши ще раз, вона зробив випад, граф машинально парирував i, войовниця вибила ногою-дубиною меч. Раб-сановник виявився абсолютно беззбройним. Вiдьмакова вiдкинувши мечi, кинулася на ворога, i зробивши пiднiжку повалила графа. Її руки затиснули його кiнцiвку до замку.
  - Здаєшся? - Очi пантери блиснули.
  - Я граф здамся босоногiй рабинi!
  Вiдьмакова iз жаром заперечила:
  - Не рабинi, а борцю за праву справу! Ти сам був невiльником i зрозумiв що таке приниження, а вони ж iншi люди, нiчим не гiршi за нас. Тож спитай своє сумлiння!
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова билися на передовiй. Хлопчик i дiвчинка вже неабияк занудьгували вiд тривалої вiйни. Постiйно вбивати та стрiляти, теж набридає.
  Це як у грi. Одна й та сама стрiлялка рано чи пiзно набридне.
  Дiтям набридло вести вогонь i постiйно кидати босими нiжками гранати.
  Хлопчик дав чергу. Викосив фашистiв.
  I сказав:
  - Маєта!
  Дiвчинка кинула босими нiжками гранату. Розкидала фрицiв i проворкувала iз захопленням:
  - Будуть у нас новi, дуже великi перемоги!
  Але це вже набридає. Навiть те, що вiд кидка босих нiг хлопчика, гiтлерiвськi танки зiштовхують боками.
  Олег тодi почав складати.
  Ще одна альтернативна iсторiя. Зюганов не став голосувати за кандидатуру Степашина та три комунiстичнi фракцiї теж.
  Скiнчилося це розпуском Держдуми та достроковими виборами у вереснi 1999 року.
  Звiсно, комунiсти були сильнi як нiколи. I йшли на вибори, спираючись на досягнення уряду Примакова, де вiдiгравали помiтну роль. Блок "Єднiсть" ще створено. Путiн на посадi прем"єра не з'явився. А вторгнення бойовикiв у Дагестан тiльки додало голосiв лiвим i вбивало силу влади.
  Та взагалi влада виявилася дезорганiзованою. НДР ослабла, i розвалилася, а нової готової партiї не було. Та й Степашин, будучи призначеним прем'єром, не очолив партiї влади. А потiм Єльцин i зовсiм його звiльнив.
  Коротше кажучи, вибори до парламенту призвели до переконливої перемоги лiвих.
  Трiумф комунiстiв був вражаючим. Крiм того, блок Примакова-Лужкова не встиг розкрутитися. Але все ж таки зумiв разом з аграрiями пройти реєстрацiю. I посiв друге мiсце. Третiм було "Яблуко", яке непогано пiарили. Четверте мiсце зайняла ЛДПР. Але багато в чому через те, що пропрезидентськi канали цю партiю активно розкручували.
  А Єльцин навiть дав, точнiше, надав Жириновському звання генерала.
  Тож усе сталося за особливим сценарiєм.
  Опозицiя захопила у Держдумi владу. I Єльцин погодився пiти добровiльно, призначивши офiцiйно наступником Примакова. Зюганов же ставав прем'єром та правою рукою.
  Це загалом влаштував комунiстiв. I було, досягнуто компромiсу. Басаєва та Хаттаба видавили з Дагестану. Але в саму Чечню вiйська вводити не стали.
  Там незабаром спалахнула громадянська вiйна та подiл на кiлька угруповань.
  Росiя допомагала Масхадову та Кадирову. Примаков легко виграв вибори президента Росiї. Другим несподiвано став Жириновський - який не мав iнших конкурентiв у своєму електоратi, а лiберал Явлiнський йому не суперник.
  Олег Рибаченко перервав твiр. Нi, це не цiкаво. Знову вже пройдена тема, пiсля Примакова Зюганова, та вiдновлення СРСР. Набридло!
  Щось може бути бiльш цiкаво вигадати. Наприклад, про космос.
  Хлопчик почав вигадувати.
  Нова столиця Великої Росiйської iмперiї звалася Петроград-Галактик. Її заснували у сузiр'ї Стрiльця, майже у самому центрi галактики. I зiрки, i планети тут розташовувалися набагато густiше, нiж на околицi Чумацького шляху, де знайшла притулок бабуся Земля. Вiйська Захiдної Конфедерацiї були повнiстю вигнанi з ядра. Однак вiйна не пройшла безвiсти: тисячi планет були зруйнованi, вiд Землi залишилися лише спогади. Це стало головною причиною перенесення столицi у найбагатше та спокiйнiше мiсце галактики. Прорватися сюди дуже складно, тому навiть за умов тотальної космiчної вiйни, де лiнiя фронту - абстрактне поняття, а тил - умовнiсть, ядро стало основною росiйською базою та iндустрiальним оплотом. Столиця розрослася i повнiстю поглинула планету Кишиш, перетворившись на велетенський мегаполiс. Мiсто-гiгант здатне справити враження на будь-якого розумного iндивiда. Численнi лiтальнi апарати прорiзали фiолетове небо.
  Маршал Максим Трошев був викликаний до мiнiстра оборони, надмаршала Iгоря Рерiха. Майбутня зустрiч була ознакою рiзко збiльшеної активностi противника. Набридла всiм вiйна хижою лiйкою пожирала ресурси, на нiй гинули трильйони людей, i нiхто не мiг досягти бажаного успiху. Мiлiтаризацiя наклала вiдбиток на архiтектуру Петроград-Галактик. Величезнi хмарочоси стоять рiвними рядами, вони є клiтинами на шахiвницi мiста. Це мимоволi нагадало маршалу побудови космiчних армад. Пiд час останньої битви великi росiйськi зорельоти також зайняли свої позицiї, потiм раптово зламали лад, ударивши по ворожому флагману. Чiтко продумана битва переросла у звалище, деякi кораблi зiткнулися, вибухнувши у жахливо яскравих спалахах. Вакуум забарвився так, наче разом виверглися велетенськi вулкани i потекли вогнянi рiчки, потоки пекельного полум'я вийшли з берегiв, накривши руйнiвною хвилею. У хаотичнiй битвi успiх супроводжував армiю Великої Росiї, але перемога дiсталася надзвичайно дорогою цiною. Декiлька тисяч зорельотiв перетворилися на потоки елементарних частинок. Щоправда, ворог зазнав ще бiльших втрат. Росiяни вмiли битися, але конфедерацiя, що включала безлiч рас, люто огризалася, чинячи завзятий опiр.
  Головна проблема в тому, що центр конфедерацiї, розташований у галактицi Том, було дуже важко знищити. Давня цивiлiзацiя кленоподiбних дагов, що мiльйони рокiв жила в цьому скупченнi зiрок, звела неприступну фортецю, оточила себе потужною, насиченою пастками лiнiєю оборони.
  Щоб пробитися в цей космiчний "Маннергейм", не вистачить усiєї росiйської армiї. Поставити крапку у вiйнi було неможливо. Планети та системи багаторазово переходили з рук до рук. Маршал iз почуттям ностальгiї оглядав столицю. Гравiолети i фланери, що снували, були пофарбованi в захиснi кольори, всюди вiдчувалося подвiйне призначення лiтальних апаратiв. Деякi будiвлi формою скидалися на велетенськi танки або бойовi машини пiхоти з гусеницями замiсть пiд'їздiв. Забавно було спостерiгати, як з дула подiбного крилатого танка вивергався водоспад, блакитна i смарагдова вода вiдбивала чотири "сонця", граючи десятками вiдтiнкiв, а на самому стволi та крилах росли екзотичнi дерева та величезнi квiти, утворюючи дивовижнi висячi сади. Сучаснi, тiльки гiгантськi розмiри танки-хмарочоси, як правило, обтiчнi форми, озброєнi безлiччю гармат. Жити в таких будинках зручно та затишно, хоча у разi нападу на столицю аналогiчна будiвля за п'ять хвилин перетворювалася на потужну бойову одиницю. Перехожi всiх класiв, i навiть маленькi дiти, були у армiйськiй формi чи одягу рiзних воєнiзованих органiзацiй. Високо в стратосферi парили кiбер-мiни, що самонаводяться, зовнi вони нагадували барвистi кулi. Свiтила осяяли небесне склепiння, заливали гладкi дзеркальнi бульвари слiпучими променями. Максим Трошев був не звичний до подiбних надмiрностей.
  "Зiрки тут розташовуються дуже густо. I спекотно для мене".
  Маршал змахнув пiт з чола i ввiмкнув вентиляцiю. Подальший полiт пройшов без проблем, невдовзi здалася будiвля мiнiстерства оборони. Бiля входу стояло чотири бойовi машини. Колючi в присосках лучiари - тварини з нюхом у п'ятнадцять разiв сильнiшi за собачого - обступили Трошева. Циклопiчний палац надмаршала йшов глибоко пiд землю, в його товстих стiнах розташовувалися плазмовi гармати та каскаднi лазери. Нутрощi глибинного бункера вiдрiзнялися простотою - розкiш не заохочувалась. До цього Трошев бачив свого начальника лише тривимiрної проекцiї. Надмаршал був лiтнiм, досвiдченим воїном ста двадцяти рокiв. Довелося спускатись на швидкiсному лiфтi, проникнувши пiд землю на добрий десяток кiлометрiв.
  Минувши кордон елiтної охорони та бойових роботiв, маршал увiйшов до кабiнету, де плазмовий комп'ютер змоделював розгорнуту голограму галактики з позначками зосередження росiйських вiйськ та мiсцями передбачуваних ударiв супротивника. Поруч висiли дрiбнiшi голограми, були видно зображення iнших галактик. Контроль з них був суцiльним, мiж зiрок виднiлися вкраплення незалежних країн, населених розумними, часом дуже дивними расами. Трошев недовго вдивлявся в цю пишнiсть, йому треба було зробити ще одну доповiдь. Iгор Рерiх виглядав молодо, обличчя майже без зморшок, густе свiтле волосся. Здавалося, що йому жити i жити, але росiйська медицина в умовах воєнного часу не надто була зацiкавлена у продовженнi людського життя. Навпаки, швидка змiна поколiнь пiдганяла еволюцiю, була на користь безжальному селектору-вiйнi. Термiн життя був обмежений ста п'ятдесятьма роками. Навiть для елiти. Ну а народжуванiсть залишалася дуже високою, аборти тiльки для неповноцiнних дiтей, а протизаплiднi засоби забороненi. Надмаршал перевiв погляд на Трошева, що увiйшов.
  - А ось i ви, Максиме. Скиньте всi данi на комп'ютер, вiн опрацює та видасть рiшення. Що ви можете сказати про останнi подiї?
  - Конфедерати та їхнi союзники здобули непоганий урок. Чаша терезiв схиляється в наш бiк. За останнi десять виграно переважну бiльшiсть битв.
  Рерiх кивнув головою.
  - Я це знаю. Але союзники конфедератiв, даги помiтно активiзувалися. Вони починають становити серйозну загрозу.
  - Згоден.
  Рерiх переклацнув зображення на голограмi, i трохи збiльшив.
  - Перед вами галактика Смур. Тут є другий за величиною опорний пункт дагов. Саме сюди ми i завдамо основного удару. У разi успiху ми зумiємо виграти вiйну протягом сiмдесяти, щонайбiльше ста рокiв. А якщо не впораємося, вiйна затягнеться на багато столiть. Ви зарекомендували себе грамотним командиром, i тому я пропоную вам очолити операцiю "Сталевий молот". Зрозумiло?
  - Так точно, ваше превосходительство.
  Iгор спохмурнiв.
  -Навiщо такi титули. Звертайтеся просто: товариш надмаршал. Де ви цього нахопилися?
  Максимовi стало соромно.
  -Я, товариш надмаршал, навчався разом з Бiнга. Вони проповiдували старий iмперський стиль.
  - Ясно. Але тепер iмперiя iнша, голова спростив колишнi звичаї та процедури. Мало того, скоро буде змiна влади, i в нас буде новий старший брат i верховний головнокомандувач. Можливо, мене вiдправлять у вiдставку, а у разi успiху операцiї "Сталевий молот" призначать тебе на моє мiсце. Треба вчитися наперед, це величезна вiдповiдальнiсть.
  Маршал був у три з лишком рази молодший за Рерiха, i тому покровительственный тон був дуже доречний i викликав образи. Хоча ось-ось має статися змiна лiдера, а їх новий вождь буде молодшим за них обох. Звичайно, це буде найкращий.
  - Я готовий. Служу великiй Росiї!
  - Ну йди. Мої генерали присвятять тебе докладно.
  Вiддавши честь, маршал вийшов.
  Коридори бункера були забарвленi кольором хакi. Оперативний штаб розташовувався нижче. Численнi фотоннi та плазмовi комп'ютери у форсованому темпi обробляли iнформацiю, що стiкалася з рiзних точок метагалактики. Мала бути тривала рутинна робота, i маршал звiльнився лише через пiвтори години. Тепер на нього чекав затяжний гiперстрибок у сусiдню галактику. Там мають зiбратися величезнi сили, майже шоста частина росiйського космiчного флоту. Декiлька мiльйонiв зорельотiв. Пiсля того, як були налагодженi дрiбнi деталi, маршал пiднявся на поверхню. Глибинна прохолода змiнилася на сильний жар. Чотири свiтила зiбралися в зенiтi i, наїжачившись коронами, що безжально лижуть небо, виливали на планету потоки частинок. Каскади свiтла струменiли дзеркальними вулицями. Максим застрибнув у гравiоплан, усерединi було комфортно та прохолодно, рвонув до околиць. Вiн нiколи ранiше не був у Петроград-Галактицi, i йому хотiлося на власнi очi оглянути столицю, населену трьомастами мiльярдами жителiв. Вiн покинув вiйськовий сектор, i все змiнилося, повеселiшало. З'явилися будiвлi з оригiнальною композицiєю, вiн назвав би їх, мабуть, розкiшними - в них селилися представники привiлейованого класу. У ходi тотальної вiйни прошарок олiгархiв зменшився, але до кiнця його не знищили. Палаци були справжнiми витворами мистецтва. Один iз них нагадував середньовiчний замок, де замiсть зубiв парапету височiли пальми. Iнший стояв на тонких нiжках, а пiд ним тяглася автострада, вiн скидався на яскраво розфарбованого, у зiрочках, павука. Багато будинкiв, де жили люди переможнiше, також не викликали асоцiацiй з бараками, навпаки, сяяли значнi фасади, прикрашенi статуями вождiв та полководцiв минулих столiть. Не все ж таки зафарбовувати кольором хакi, подумав Трошев. Крiм того, чи не найбiльше густонаселене мiсто у всесвiтi повинно мати гарну архiтектуру. Особливо барвистим був туристичний сектор з рухомими дорiжками, з будiвлями, виконаними у формi велетенських троянд, а також тюльпанiв, що розпустилися i переплетених, нанизаних один на одного ромашок i химерно перемiшаних екзотичних звiрiв. Мабуть, цiкаво жити в ведмедi чи шаблезубому тигрi, це тiшить дiтей. Втiм, i дорослi бувають враженi, коли така конструкцiя рухається чи грає. Незабутнє враження на маршала справив дванадцятиголовий дракон, що обертався, з кожної пащi били рiзнокольоровi фонтани, пiдсвiченi неоном. Взагалi фонтанiв найхимернiших форм, що викидають на сотнi метрiв вгору рiзнокольоровi струменi було безлiч. А якi вони прекраснi, при свiтлi чотирьох сонцiв сплiтаючись у водяний орнамент, казкова, неповторна гра фарб. Дiти тут були веселi та красивi: строкатi одяги надавали їм подiбностi до казкових ельфiв. Тут були не лише люди, половину публiки складали iногалакти. Проте дiти чужих iз задоволенням грали з людськими хлопцями. Трошеву зустрiлися й розумнi рослини. Пишнi золотоголовi кульбаби з чотирма нiжками та двома тонкими ручками. У їхнiх малюкiв було лише двi нiжки, i золотi голiвки були густо посипанi смарагдовими плямами. Максим добре знав цю расу - Гапi, тристатевi рослиннi iстоти, миролюбнi, але волею доль втягнутi в тотальну мiжзоряну вiйну i природними союзниками Великої Росiї.
  Вистачало представникiв iнших рас - переважно нейтральнi держави та планети. Їм хотiлося глянути на неймовiрну столицю iмперiї. Тут вiйна здається далекою i нереальною, вона видалена на тисячi парсекiв i все-таки тривожне почуття не залишало маршала. У головi виникла думка, що на тих планетах, якi їм доведеться атакувати, теж живуть розумнi iстоти i цiлi мiльярди створiнь мислення загинуть. Буде пролито потоки кровi, зруйновано тисячi мiст та селищ. Але вiн маршал iмперiї, i має виконати свiй обов'язок.
  Помилувавшись туристичним центром, маршал наказав розгорнути гравiоплан i попрямував до промислових кварталiв. Будинки тут були трохи нижчi, простого планування. Заводи розташовувалися глибоко пiд землею.
  Щойно гравiоплан приземлився, до нього одразу кинулась зграйка босоногих хлопцiв iз ганчiрками та засобами для чищення. Худi обiрванцi в лахмiттi вже набридлого вицвiлого хакi, з великими рваними дiрками. Сильно засмаглi, майже чорнi. Схоже, що вiйна, що тривала, змушувала пiдтягувати пояси. У Трошева зародилося спiвчуття. Шофер, капiтан Лиса, не подiляв таких настроїв.
  - Ану, пацюки, геть звiдси! Маршал їде! - гаркнув вiн.
  Безпритульнi кинулися врозтiч, тiльки й видно було, як миготять бруднi п'яти. Тяжко ходити босонiж по поверхнi, розпеченiй вiдразу на чотирьох "сонцях", а бiднi дiти не знали, що таке взуття. Один з хлопчакiв, втiм, виявився смiливiшим за iнших i, розвернувшись, показав середнiй палець. Капiтан вихопив бластер i вистрiлив у зухвалого хлопця, вiн би вбив його, але маршал встиг в останнiй момент штовхнути капiтана пiд руку. Заряд пролетiв мимо, пройшовши в брукiвку вирву, уламки розплавленого каменю потрапили на голi ноги хлопчика, i той звалився на асфальт. Зусиллям волi майбутнiй воїн зумiв стримати крик i, терплячи бiль, здiйнявся. Максим приклав капiтана мiцним ляпасом.
  - Три доби на гауптвахтi. Смирно, руки по швах! - Грiзним тоном скомандував маршал - Дiти - наше надбання, i ми повиннi їх берегти, а не вбивати. Зрозумiв, нелюд?
  Лисиця простягнув руки по швах. Коротко кивнув головою.
  - Вiдповiдай за статутом.
  - Так точно.
  Максим перевiв погляд на хлопця. Вiн був свiтловолосий з симпатичною, лукавою фiзiономiєю, м'язистий. Пiд рваною майкою видно мiцний викладений шоколадними плитками прес.
  -Як тебе звати?
  - Янеш Ковальський! - на всю горлянку гаркнув обшар.
  - Я бачу в тобi завдатки сильного воїна. Хочеш вступити до училища iменi Жукова?
  Хлопчик зажурився.
  - Я радий, але мої батьки простi робiтники, i не зможуть оплатити моє навчання.
  Маршал усмiхнувся.
  - Тебе зарахують безкоштовно. Ти, як я бачу, фiзично мiцний, а очi говорять про розумовi здiбностi. Головне - вчися добре. Зараз важкi часи, але коли закiнчиться вiйна, навiть робiтники житимуть у добрих умовах.
  - Ворог буде розгромлений! Ми переможемо! - знову на все горло прокричав Янеш.
  - Тодi займи мiсце у строю, солдате. А для початку - у моїй машинi.
  Лисиця скривився. Хлопчик був брудний, i пiсля нього доведеться мити салон.
  Пiднявшись, гравiоплан попрямував до урядових кварталiв.
  Янеш, затамувавши подих, вивчав величезнi, з розкiшним оздобленням, будинки.
  - Нас не пускають у центральний сектор, а це так цiкаво.
  - Ще надивишся.
  I все ж таки маршал, рухомий почуттям спiвчуття, наказав пiдлетiти до туристичного центру. Хлопчик дивився на всi очi, буквально пожираючи побачене. Було помiтно, що йому хочеться вискочити з машини, пробiгтися рушiйним тротуаром, пiднятися на один iз дивовижних атракцiонiв.
  Зазвичай суворий Максим у цей день був, як нiколи, добрий i м'який.
  - Якщо хочеш, прокатайся на "горi радостi", i пiсля цього одразу до мене. Вiзьми грошi, бо не пустять.
  Маршал простяг папiрець.
  Янеш рвонув до атракцiонiв, але його зовнiшнiй вигляд надто вже впадав у вiчi.
  Бiля входу до космосу-нiндзя-залу його зупинили потужнi роботи.
  -Хлопче, ти погано одягнений, явно iз бiдняцьких кварталiв. Тебе слiд затримати та доставити у дiлянку.
  Хлопчик спробував змитися, але по ньому лупанули паралiзатором, заваливши на асфальт. Трошеву довелося вискочити з машини та йти розбиратися.
  - Заждiть цей курсант зi мною.
  Мiлiцiонери, що пiдтягнулися, зупинилися, дивлячись на маршала. Максим був у польовiй формi, зате яскраво на чотирьох сонцях виблискували золотом еполети воєначальника.
  Старший iз патрульних, лейтенант мiлiцiї, вiддав честь.
  - Вибачте, маршал, але iнструкцiя забороняє допускати жебракiв до центру, де ми приймаємо гостей з усiєї галактики.
  Максим i сам розумiв, що дав маху, випустивши обiрванця у такому респектабельному районi. Але демонструвати свою помилку не збирався.
  -Цей хлопчик - розвiдник. Вiн виконував завдання найвищого командування.
  Лейтенант кивнув головою i натиснув кнопку в пiстолетику. Янеш Ковальський сiпнувся i прийшов до тями. Маршал усмiхнувся i простяг руку. У цей момент четвiрка iногалактiв раптово наїжачилась променем. Зовнi iнопланетяни нагадували грубо обтесанi пнi з синьо-бурою корою, кiнцiвки у них були вузлуватi та кривi. Не встигли потвори вiдкрити вогонь, як Максим упав на покриття, витягаючи бластер. Вогнянi траси пройшли верхи, врiзалися в колоритну статую, розпорошивши на фотони мальовничий постамент. Трошев зрiзав двох нападникiв лазерним променем, два вцiлiлi iногалакти подалися в сторони. Одного з них також наздогнав невблаганний промiнь, а ось другий зумiв сховатися за виступом фасаду. Монстр палив одразу з трьох рук i, хоча Максим швидко перемiщався, його злегка зачепило - обпекло бiк i пошкодило праву руку. З приводу променi супротивника потрапили в атракцiон "шалений латаття". Настав вибух.
  Перед очима маршала пливло, але вiн з подивом побачив, як Янеш вирвав шматок плити i запустив у супротивника. Максим уразився нелюдської могутностi, прихованої в цьому кволому на вигляд пiдлiтку... Кидок виявився точним, прямо в ряд iз п'яти очей. Iстота сiпнулася i ступила, похитуючись, уперед. Цього виявилося достатньо, щоб влучний пострiл Максима обiрвав життя чудовиська.
  Сутичка закiнчилася швидко. Пiд час її мiлiцiонери навiть не намагалися вiдкрити вогонь. Маршал одразу звернув на це увагу.
  - Все найкраще бореться на фронтах, а в тилу, на вулицях мiст, вiдсиджуються труси.
  Вгодований лейтенант зблiд. Пiдiйшов до Максима.
  - Товаришу маршал, прошу прохання, але в них були важкi променемети, а в нас...
  - А це що! - Максим показав на бластер бiля патрульного пояса. - Мухобiйка? Жаль, мабуть, для тебе в столицi не знайдеться роботи. Сидiти без дiла не будеш, я намагатимусь, щоб тебе вiдправили на фронт.
  Пiдкликавши жестом хлопця, Максим допомiг йому застрибнути на борт гравiоплана, а потiм мiцно потиснув руку.
  -Ну, Ти орел. Я радий, що не помилився у тобi.
  Ковальський дружньо пiдморгнув, його голос звучав досить дзвiнко та радiсно.
  - Я всього зробив один вдалий кидок. Я мiг би...
  - Тобi буде можливiсть. Закiнчиш училище - i одразу в бiй. Попереду в тебе все життя, ще навоюєшся пiд зав'язку.
  - Вiйна - це чудово! - з ентузiазмом вигукнув хлопчик. - Я хочу негайно на фронт, взяти в руки лучемет...
  - Вiдразу не можна, тебе вб'ють у першiй же битвi. Спочатку отримай спецiальнiсть.
  Янеш ображено шморгнув носом. Вiн був упевнений у своїх силах, думав, що вiн i так багато вмiє, навiть стрiляти. Гравiоплан тим часом пролiтав над величезним парком Мiчурiна. Там росли велетенський дерева, iншi з них досягали заввишки кiлькох сотень метрiв. А плоди були настiльки величезнi, що, вививши середину, можна оселитися всерединi. Апетитно виглядали генетично модифiкованi ананаси iз золотистою шкiркою. Щоправда, всупереч очiкуванням, особливого захоплення у хлопця вони не викликали.
  - Я вже бував у таких лiсах. - пояснив Янеш. - На вiдмiну вiд центральних кварталiв, туди пускають усiх. Хоча пiшки i довго дiставатиметься.
  - Можливо! - промовив Максим. - I все ж помилуйся, якi тут рослини... Он гриб, пiд ним може вмiститися цiлий взвод.
  - Лише подоба великого мухомора. Вiн неїстiвний. Пам'ятаю, я цiлий мiшок iз вiдрiзаних шматкiв фруктiв набрав. Менi подобається паварара - тонка шкiрка, а смак просто чудовий. Iнжир проти ним нiщо. Потрiбно бути обережним, коли розрiзаєш. Може луснути, а там струмiнь як водоспад - знесе, не встигнеш i пiкнути. Фрукти тут дуже великi. Доводиться носити їх частинами в пластиковому мiшку, а це дуже незручно.
  Максим ляснув Янеша по плечу.
  - Не все вимiрюється їжею. Ось давай краще спустимося i нарвемо квiтiв.
  - Дiвчинi у подарунок! Чому б i нi!
  Руки хлопця потягнулися до штурвала. Капiтан Лиса зi злобою вдарив на пальцi.
  - Не чiпай штурвал, щеня.
  I тут же у вiдповiдь отримав вiд маршала чергову догану.
  - У тебе смiливостi вистачає лише битися з дитиною.
  - Винен, ваше превосходительство!
  Янеш не втримався вiд смiху.
  - Якщо хочеш, спробуй. - Дозволив Максим.
  - У мене є досвiд на симуляторах, - сказав Янеш.
  Без тiнi сумнiву чи страху Ковальський поклав руки на штурвал i спрямував машину вниз. Мабуть, вiн i справдi мав незвичайнi здiбностi. Гравiоплан пронiсся повз верхiвки велетенських дерев.
  Максим не втручався, дозволяючи хлопчику керувати лiтальним апаратом. Треба сказати, що зi своїм завданням той справлявся досить успiшно, лавiруючи мiж велетенських стволiв, вiн жодного разу не врiзався, демонструючи не за роками вiртуозну технiку. Втiм, якби й урiзався, не велике лихо, у гравiопланi досконала система безпеки. Нарештi вони сiли на галявинi, посипанiй невеликими, але казково прекрасними квiтами. Здавалося, що добрий чарiвник щедро розкидав коштовностi. В очах рябило вiд складної гами фарб, а дурманливий запах викликав невимовний захват.
  Янеш навiть свиснув вiд захоплення. Коли вони приземлилися, хлопчисько вискочив i почав зривати квiти, набираючи цiлого оберемка. Максим був холоднокровним, йому подобався ландшафт i, проте, щось викликало тривогу. Вiдчуття небезпеки. Минулий вогонь i воду маршал звик довiряти iнтуїцiї, вона рiдко пiдводила його. У принципi, у столицi великої iмперiї не повиннi бути небезпечнi для людини форми життя. Тут щось iнше. Максим поманив хлопця i тихенько прошепотiв на вухо:
  - Поруч iз нами вороги. Сховай квiти i пiдемо зi мною.
  Очi Янеша блиснули.
  - Я готовий.
  Залишивши букет у машинi пiд наглядом капiтана Лиса, Максим i Янеш рушили вглиб лiсу. Звичайно, слiд викликати вiйська i прочесати район. Але Максима захопив азарт. Янешем, зрозумiло, володiли романтичнi устремлiння, вiн уявляв себе вiйськовим розвiдником i тiшився з цього. Вони пробиралися джунглями, намагаючись не шумiти. Янеш примудрився обпекти голi ноги об пурпурову кропиву, але стримався, хоча шкiра до колiн покрилася великими пухирями.
  - Обережнiше, - прошепотiв Максим. - У лiсi в кожнiй травинцi прихована небезпека.
  - Тут потрiбен захисний камуфляж, - прошепотiв Янеш. Лахмiття ледве приховували тiло, по ногах щось повзало. Великi комахи, i це Янеш вивчив ще у школi, на цiй планетi людей не їдять. Найнебезпечнiшi види членистоногих були знищенi на генетичному рiвнi, ще не вистачало, щоб центр столицi став джерелом зарази або епiдемiї. Далi йшли мовчки. Раптом Максим завмер. Дрiбна живнiсть поводилася неспокiйно, наче її хтось злякав. Маршал узяв хлопця за руку i шепнув на вухо:
  - Попереду засiдка!
  Максим дiстав iз кишенi звукоуловлювач i ретельно прослухав прилеглу мiсцевiсть. Так i є, неподалiк залягло п'ятеро людських бiйцiв i приблизно стiльки ж iногалактiв. Що ж, при такому спiввiдношеннi сил краще не вступати у бiй, а оминути ворога стороною.
  Так вони й вчинили.
  Досвiдчений солдат i зелений хлопчик рухалися синхронно. Iти довелося через густi чагарники, по щиколотку потопаючи в мохах. Насилу маршал вирахував розрив у живому ланцюжку i зумiв проскочити в цьому мiсцi. ЇМ пощастило, нiхто з iногалактiв не мав звiриного чуття або феноменального слуху. Звукоуловитель вже мiг розрiзняти слова, що неголосно вимовляються.
  - Пане резиденте, ви вимагаєте вiд мене неможливого.
  У вiдповiдь голос, схожий на каркання.
  - А ви, генерале, звикли тiльки брати грошi, не вiдпрацьовуючи їх повною мiрою.
  Судячи з тембру, вiн належав негуманоїдної раси.
  - Вам заплатили пiвмiльйона, i що? Застарiла iнформацiя про супутникiв-шпигунiв.
  - Це не моя вина, - продовжував мляво виправдовуватися людський голос. - Така iнформацiя, в принципi, дуже швидко застарiває. Я не всесильний.
  - Це ми вiдразу зрозумiли, простiше сказати, ти слабкий. Коли справа дiйде до атаки системи "Кремль", вiд тебе i твоїх спiльникiв буде мало толку.
  Максим здригнувся. Невже справа дiйде до атаки наймогутнiшої лiнiї захисту, яка прикриває столицю та весь центр галактики? Система "Кремль", як стверджують її творцi, є неприступною i, проте, якщо вороги активiзувалися в самому серцi iмперiї - це наводить на сумнi роздуми.
  - Знай, людина, скоро ми застосуємо принципово нову зброю, i за її допомогою росiйськi зорельоти звернуться у пилюку, перш нiж вийдуть на дистанцiю поразки. Тодi наша армiя, подiбно до всепроникної гравiтацiйної хвилi, затопить росiйськi простори, пiдпорядкує iмперськi свiти.
  Максим вловив пригнiчений зiтхання, мабуть, зраднику подiбна перспектива була не дуже до душi. Тим не менш, вiн вiдповiв:
  - П'ята колона як нiколи активна, i ваше вторгнення пройде за планом.
  - Твоє завдання найближчим часом створити у столицi дюжину опорних пунктiв для наших ударних угруповань. Найманцi проникнуть сюди пiд виглядом туристiв, сховаються у лiсах, а потiм зiграють свою роль у генеральному ударi.
  - Так i буде.
  - I дивись, людина, якщо атака наших зорельотiв провалиться, тобi ж гiрше буде. Власна контррозвiдка розiрве на шматки, а страта буде повiльною та болiсною.
  Хоча Максим i не бачив, хто розмовляє, але був певен: СМЕРШ зумiє за голосом вирахувати зрадника.
  - Нам потрiбнi вiдомостi про всi останнi призначення у ворожiй верхiвцi. Все що знаєш.
  - За моїми даними, молодий маршал Максим Трошев, був призначений командувати зiрковим флотом у галактицi Смур. Точної iнформацiї про нього немає, але...
  - Все зрозумiло, росiяни саме там i готують великий наступ. Як завжди. Новий командувач - раптовий удар великими силами.
  Максим здригнувся, йому хотiлося кинутися вперед i задушити виродка. Операцiю поставлено пiд загрозу.
  - Думаю, так воно й є. Щодо iнших призначень...
  Зрадник перераховував довго i нудно, а в головi Максима вже склався план. По-перше, потрiбно непомiтно покинути це мiсце, а по-друге, термiново зв'язатися зi СМЕРШ. Там вони вирiшать, чи вiдразу знешкодити шпигунську мережу чи почекати. Адже виявленi зрадники не є небезпечними, i через них можна зливати дезiнформацiю. Головне - жодної самодiяльностi. Проте, хлопчисько, що досi спокiйно сидiв, ворухнувся, було помiтно, що юна енергiя б'є ключем.
  - Може, вдаримо по них iз лазера, пане маршал?
  - Нi, в жодному разi, - прошепотiв Максим. - Розвiдка на те i розвiдка, щоб збирати iнформацiю та повiдомляти її кому слiд. А порушиш наказ, я тебе особисто пристрелю.
  Маршал погрозливо пiдняв променемет.
  Янеш кивнув.
  - Накази не обговорюються.
  Максим пошкодував, що взяв хлопця iз собою. А раптом їхнiй шепiт почують... Тим часом у звуковловлювачi почувся писк, чужий знову заговорив.
  - Передай "Юпiтеру", що якщо вiн не допоможе нам, ми його можемо видати, пожертвувавши цим пiшаком. Тодi ваш Верховний розлютиться, а милосердя не входить до його недолiкiв.
  "Так, - подумав Максим - керiвник має бути жорстким". Колись i вiн входив до обраної тисячi, щоправда, шанс стати вождем, мав лише у разi раптової смертi правлячого диктатора. Тисячу вiдбирають щороку, а ротацiя верховної влади вiдбувається раз на тридцять рокiв. Але й цей шанс було втрачено. По-перше, характер Максима був надто м'який, по-друге, паранормальнi здiбностi, такi бурхливi в дитинствi, з вiком стали слабшати. Втiм, стати маршалом, коли тобi немає, i сорока... це про щось та й каже.
  - Не чiпайте "Юпiтера". Вiн ваша головна надiя. Без нього шанси на перемогу у вiйнi нiкчемнi.
  Iногалакт щось нерозбiрливо прокудахтав у вiдповiдь. Потiм членороздiльна промовив:
  - "Юпiтер" цiнний, коли активний. Через його бездiяльнiсть нашi вiйська зазнають надто багато втрат. Як би там не було, ти передаси йому нашi iнструкцiї. А поки що можеш iти.
  - Все, можна йти, - з полегшенням зiтхнув Максим. У цей момент, заперечуючи його слова, пролунав вибух. Почалася перестрiлка.
  - Ось чорт! Знову переробка...
  Маршал пригнувся, i в очах Янеша спалахнули радiснi iскорки.
  . РОЗДIЛ Љ 11
  - Ти кажеш совiсть! - рикнув гордовитий невiльник.
  - Щоб щастя належало всiм, а не жменьцi обраних. Заради цiєї святої справи я пiдняла свiй меч! - вигукнула Вiдьмакова.
  Граф був налаштований скептично:
  - Нi! Я вважаю, тобою рухає або образа, або прагнення влади! Були повстання рабiв, а кiнчалося це лише рiзаниною. Такi наслiдки будь-якого бунту.
  - Це буде не бунт, а революцiя. Найголовнiше вiдбудеться згодом, пiсля перемоги! - iз сильним натхненням вимовила войовниця.
  - Революцiя? Дивне слово, ти сама вигадала? - здивувався Форса.
  - Не зовсiм! Цей термiн назвав менi ангел увi снi. - натхненно врубала Вiдьмакова.
  - Ангел чи один iз чорних богiв! Вiщi сни лукави. - Засумнiвався граф.
  - У будь-якому випадку у тебе буде шанс змiнити життя людей на краще i самому стати кращим! Усi бiди походять з егоїзму, благоденство можливе лише спiльними зусиллями. Людина без колективу як вугiлля, без багаття, дає мало свiтла i швидко гасне! - Вивергала потiк красномовств Вiдьмакова.
  - Людину кажеш маєш бути в колективi. Але ж ти знаєш, що таке тваринна натура? - єхидно поцiкавився Форса.
  - I тваринi краще в чередi! Та й взагалi, якщо ти раб i не був викуплений, то знати вiд тебе вiдвернулася, на словах вiрнi друзi показали справжнє обличчя. Отже, саме час пошукати товаришiв у iншому середовищi. - Вже спокiйнiше запропонувала Вiдьмакова.
  Граф де Бора кiлька секунд помовчав, а потiм простяг руку:
  - Хоч я й не вiрю в кiнцевий успiх, але принаймнi мiй клинок нап'ється кров'ю.
  - Логiка не повинна служити iнстинктам - розум похотi! - промовила Вiдьмакова.
  - Ну, годi вистачить, мене повчати! Буде вiйна - буде й подвиг! - Граф почав обтирати з себе кров.
  - Ти досвiдчений i смiливий воїн, тебе маєш обрати командиром вiддiлення! - запропонувала войовниця.
  - Непогано, але не треба кожного воєначальника обирати. Має бути суворiший принцип єдиноначальностi. Ти обрана, ось ти i призначай! -Граф почав одягатися в кольчугу. Пара хлопчакiв кинулась йому на допомогу.
  - А вiльна конкуренцiя? - засумнiвалася Вiдьмакова.
  - Для армiї вона згубна! - вiдрiзав Форса. - Економiка кореневище з багатьох вiдросткiв, армiя єдиний стовбур!
  Вiдьмакова пiдколола:
  - Але частiше дубовий, причому не за силою та стiйкою, а рiвнем управлiння!
  Напiвголий хлопчик подав графовi меч. Той у вiдповiдь шльопнув його по кiстлявiй, не раз битiй спинi. Пацан, ойкнув i вiдскочив, смикаючи коричневими нiжками.
  Вiдьмакова рiшуче сказала:
  - Я формую п'ять легiонiв усiченого складу по двi з половиною солдати в кожному. Ти призначаєшся командувати третiм! А решту нехай оберуть раби!
  Остання пропозицiя викликала суперечки, що ледь не переходять у бiйки. Потiм i справдi трапилася бiйка, кiлька невiльникiв виявилося пораненим, i довелося втрутитися вiдьмаковi. Збивши з нiг найшвидших, вона кричала:
  - Досить валяти палицю! Переходимо до прямого призначення командирiв.
  Раби не досить бурчали, але коли войовниця винесла таку пропозицiю на голосування, дружно пiдняли руки.
  Тут очолив повстання Вiдьмаковi довелося попрацювати. Справдi, на око важко визначити гiдного i вiн постiйно ставив передбачуваним кандидатам питання. Нарештi легiонами пройшли призначення, але в дрiбнiшi вiддiлення, призначили тимчасових командирiв.
  - Коли пройдуть бої дивитимемося на виявлену воїнами доблесть та кмiтливiсть! - пояснила дiвчина.
  Один iз легiонiв складався суцiльно з дiтей та пiдлiткiв. Командувачем над ними Вiдьмакова поставила хлопчика Бiка. Хлопцi невдоволено заголосили:
  - Вiн ще надто маленький! Нам не потрiбна малявка. Поставте над нами найбiльшого та найсильнiшого.
  - I кого ви хочете?
  - Нудьгу! Вiн найдостойнiший!
  Вперед вийшов атлетично складений юнак, вiн був ще хлопчиськом, але вже високий, як дуб. Щоправда, обличчям здавалося тупим. Вiдьмакова, чудово знаючи, наскiльки важливий для командира розум, запитала:
  - Скiльки буде сiм вiсiм!
  Юнак подивився на неї i пробурмотiв:
  - Я не знаю! Головне м'язи та сила.
  Бiк гаркнув у гучномовець:
  - М'язи без мiзкiв, це жменька м'яса - якою плаче сковорiдка!
  - Ти клоп заткнися! Я знесу тобi щелепу! - проревiв юний богатир.
  - Хто не знає що сiм'ю вiсiм - п'ятдесят шiсть, навряд чи здатний потрапити кулаком далi за свiй нос! - Хлопчик показав йому мову.
  Юний громила гаркнув на всю горлянку:
  - Я тебе викликаю, битимемося до смертi!
  - Ти наслiдуєш мене як щур-мавпа! - зауважив граф де Форса. - Втiм, це єдиний гiдний вихiд.
  - З двох дуелянтiв один дурень, iнший негiдник! - помiтила Вiдьмакова. - Хоча хлопчикам корисна розминка.
  Бiк став навпроти свого ворога, рiзниця в зростаннi була велика, його опонент був важчий у п'ять разiв. Дитина з презирством вдивлялася в його рельєфнi м'язи, хлопчик був худий, але жилист. Його кругле личко корчило пики, в руках обертався меч.
  - Ну, як битимемося чи миритимемося! - зi знущанням, спитав вiн.
  - Та я тебе! - Атлет атакував хлопця. Вiн бив на розмах, його меч був довгий i важкий, видно було з числа дворучних. Бiк вiдхилився вiд удару, навiть не намагаючись парирувати, а просто стрибнув вище за траєкторiю i всадив мечем у перенiсся. Хлопчик бив лише з розрахунку - подряпати, але не вбити.
  Громила розлютився ще бiльше, вiн почав махати другим мечем. Тут навiть Буку довелося натиснути витiкаючи. Босi п'яти хлопчаки дрiбнiли, а за ними мчали леза. Несподiвано Бiк зупинився, в зубах його з'явилася трубка. Противник замахнувся сильнiше i кинувся стрибком коня, широко розставивши товстi руки. Криво посмiхнувшись, хлопчик плюнув, i щось дрiбне потрапило в обличчя атлета. Бiк пройшов боком повз леза, i навiть ударив голою п'ятою в груди суперника.
  Похитнувшись, могутнiй хлопець дико скрикнув, потiм ноги його ослабли i почав завалюватися.
  По армiї промайнуло дружне зiтхання, мало хто очiкував, що маленький хлопчик переможе велетня. Потiм радiсно закричали дiти, насамперед, зрозумiло, найменшi раби. Тим, хто менше й слабше приємно бачити, що й твiй головний начальник не великий. Тож навiть дитина щось може зробити для повстання.
  До поваленого атлета пiдбiгли раби, з них кiлька мiсцевих лiкарiв. На грубому з рiдкiсними волосинками обличчi юного богатиря розпливлася фiолетова пляма. Лiкар вимовив з подивом:
  - Базилiка! У нього встромилася голочка з отрутою, що паралiзує кiнцiвки.
  - Тимчасово! - заявив Бiк. - Потiм вiн очманiє. Нiчого не буде пам'ятати, свою ганьбу просто не помiтить.
  Вiдьмакова пiдiйшла до хлопчика:
  - Де ти навчився виготовляти отрути?
  - Нiде! Знайшов у одному з маєткiв. Багатi теж незадоволенi своїм становищем у суспiльствi. Ось i виготовляють усяку отруту. Якщо зiлля запечатане, не бiда, я знаю, як вiдчиняти замки! - Бiк хитро пiдморгнув Вiдьмаковi.
  - Звiдки? - запитала войовниця.
  - Один злодiй навчив! Вiн тимчасово виявився рабом, я був з ним в однiй парi, ми гарували, рубали лiс. Вiн менi розповiв, як вiдчиняти замки, навiть дещо показав. Подивився моєї пам'ятi, а потiм втiк. - Хлопчик хитро пiдморгнув.
  - А ти не пiшов за ним? - здивувалася Вiдьмакова.
  - Нi! Нас i так усiх за цю втечу вiдшмагали, а якби втiк ще й я, то кожного п'ятого розiп'яли б на стовпах. Двоє це вже змова. - пояснив жилавий хлопчик.
  - Варвари! Ну гаразд, якщо ти такий пам'ятливий, можливо, знайомство з Хировом буде тобi корисним. - запропонувала Вiдьмакова.
  - Не виключено! Я давно хочу стати найсильнiшим та найрозумнiшим! - Хлопчик показав кульку бiцепса.
  - Сильнiше i розумнiше за мене? - грайливо промовила войовниця.
  - Нi! Ти ж вождь! Але твоєю правою рукою, чому б i нi! - Бiк для бiльшої переконливостi став на руки.
  - Чим вище злетiла людина, тим бiльше вона незадоволена своїм становищем! - помiтила Вiдьмакова.
  - Люди не лiтають! Крила має лише той - чий розум не звик плазати! - Хлопчик показав не по роках розвинене мiркування.
  - Будуть i в нашiй армiї крила! Я обiцяю, що дещо придумаю. - Пообiцяла Вiдьмакова.
  - А я вiрю тобi старша сестра! Адже ти не лише вождь, а й сестра чи навiть мати нам. Ми житимемо однiєю родиною! - сказав Бiк.
  - Лiдер країни має бути людям братом, а не братаном! - Вождь нацiї - це насамперед слуга народу. Втiм, залишимо обмiн комплiментами, то зброю, яку прийняв ти, повиннi використовувати й iншi. Давай виготовимо трубки! - наказала Вiдьмакова.
  - Вони недостатньо далекобiйнi! - помiтила Паса. - Потрiбно вдосконалити.
  - Я вже думаю над цим, таки губи i щоки дають можливiсть бити на невелику дистанцiю. А от якщо що таке, що саме розширюється i б'є з силою. Якийсь мiнерал i трава. - Вiдьмакова вiдчула сильне уявне напруження.
  Хлопчик, видно, почув її слова:
  - Зробимо, пiдберемо елементи! Ми ще маємо час, багатьом рабам треба показати елементарнi прийоми вiйни.
  - Ти маєш рацiю, мiй молодший брат, у чому нам допоможе чаклун. Втiм, поки на нас не кинуто великих сил, треба атакувати. Втiм, ми маємо ретельно пiдготуватися. Найлегше знайти сухий камiнь в океанi, нiж винахiд, який не намагалися використовувати у вiйськових цiлях! - пiдвела пiдсумок Вiдьмакова.
  Адже день повстанцi провели у навчаннях, водночас Бiк вислав розвiдку.
  З мiста виступило вiйсько. Не дуже велике, але добре озброєне. Хлопчик розвiдник, що стрибає на дрiбнiшому таргану-рачку, навiть звернув увагу на одну безглуздiсть:
  - У воїнiв по п'ять мечiв, i вони ледве рухаються!
  - Так це добре! - заявив Бiк. - Точнiше навiть чудово, перш нiж вiн пiдiйдуть до нас, то вимотаються, вiд зайвої ваги.
  Вiдьмакова хитро вiдзначила:
  - Досвiдченi воїни казали, не бери зброї бiльше нiж п'ять пальцiв на правiй руцi. Ну, звичайно недурно, їхня дурiсть допоможе перемогти швидше. А поки нехай раби сплять пару годин. День у них був важким, а бiй не буде легким. Скiльки точно ворогiв солдатiв?
  - П'ять iз половиною тисяч. - впевнено промовив Бiк. - Це означає, якщо ми затиснемо їх усiх, то в мiстi залишиться не бiльше як п'ятсот людей.
  - Це цiлком розумно, треба буде зайти з усiх бокiв. Вночi вони нас атакувати не наважуватимуться, порiжуть своїх. Значить, стануть табором, щоб потiм рубати на свiтанку всiма силами. Може, навiть роздiлять вiйська з метою оточення. - припустила Вiдьмакова.
  Граф де Форса заперечив:
  - Я добре знаю звички, що панують у султанатi, ми з ними не раз воювали. Вночi вони пошлють до нашого табору кiлька шпигунiв iз золотими мiшечками. Вони спробують пiдкупити рабiв, а потiм вiдправлять їх на кiлок або в кращому разi вирвуть нiздрi.
  - Засилання шпигунiв давня тактика. - помiтила, розминаючи пальцi нiг Вiдьмакова. - Але ж вони не мають ковпакiв-невидимок, хлопчаки-вартовi такi спостережливi та хитрi, всiх їх зловлять. Крiм того, ми вдаримо по них трохи ближче до свiтанку. I раби краще виспяться i противник глибше провалитися в сон.
  - Логiчно! Я пiду перший в атаку! - промовив Бiк.
  - Треба буде зняти караульних, а це можна зробити за допомогою трубок, що стрiляють. - Вiдьмакова показала пристосування. - Тут нароблено подобу пiстону, трьох видiв трав, i олiї з карбiдом. Тiльки треба дiяти обережно, iнакше вiддача виб'є хлопчикам зуби. З собою вiзьмеш найкмiтливiших хлопчакiв.
  - Багато хто має досвiд набiгiв на сади та крадiжки. Хто народився вiльним, а не якiсь особливо домашнi невiльники крали у господарiв. - заспокоїв усiх Бiк. - Тож школу виживання пройшли.
  - Тим краще! Взагалi я думаю, вартових буде не надто багато. Адже хто ми для них? Раби, отже, тупi! Тупiсть ближче до покiрностi - жвавiсть розуму до лиходiйства.
  У розмову вступив чаклун Хiров:
  - У нас приблизно подвiйна або трохи бiльша перевага, але противник краще навчений i озброєний. Та й в армiї султанату жiнки служать лише в особистому легiонi безсмертних. Там їх шiсть тисяч найманцiв iз рiзних країн. У нас же в армiї буде багато жiнок, а вони за рiдкiсним винятком воїни слабшi за чоловiкiв.
  Тож кожну битву потрiбно ретельно планувати. Тим бiльше при першiй поразцi раби почнуть розбiгатися вiд нас.
  - Перемога як жiнка - приваблює блиском, але вiдлякує цiною! - знову блиснула дотепнiстю Вiдьмакова.
  - Чудово! Тепер я бачу, що план операцiї цiлком узгоджений. Залишилось лише уточнити деталi. Пiд час бою в лавах ворога почнеться панiка, i бiльшiсть солдатiв побiжить до мiста Жiту. - запропонував Хiров
  - Зрозумiло! Найбiльш сильний загiн рабiв, що вдарить з тилу, якраз з боку мiста. Можливо, його поведу я. - запропонував граф Форса.
  - Не можливо, а ти! - уточнив чаклун.
  - Крiм того, у нас є горщики з олiєю, а наказав приробити до них ґноти. Викинемо в табiр, посилимо панiку. - запропонувала Вiдьмакова.
  - I це теж розумно. - погодився чаклун. - Тiльки ви поки що мало таких зарядiв приготували.
  - Правильно! Вогонь бог вiйни i як iншi боги потребує уваги та жертв! Але нам не вистачило часу, щоб усе пiдготувати. - Вiдьмаковi й самiй стало соромно за свою розруху.
  - Наступного разу будете витонченiшими. А поки що й нам не заважало поспати. - Хиров без усякого вдавання позiхнув.
  Вiдьмакова кивнула:
  - У мене звiрина звичка, спати мало i чуйно, але нашi брати заслужили вiдпочинок.
  - Сон стратегiчна зброя, її брак причина втоми, яка в свою чергу зародок поразки. - помiтила Паса.
  Раби пiсля занять на свiжому повiтрi спали як убитi. Лише варти сидiли в засiдцi, готовi пiдняти тривогу. Мало що раптом полководець у противника виявиться далекогляднiшим. Втiм, обiйшлося, видно командир глави урядового легiону, темник Етiримон не хотiв, непередбачуваного нiчного бою. Крiм того, у темрявi рабовi легше втекти, а потiм їх лови. А так може вони просто здадуться, пiсля чого будуть тортури та страти. Темник Етiримон облизнув губи, особливо приємно знущатися з юних жiнок, ламати пальчики на ногах, пiдпалити волосся - дуже спокусливо.
  Поспiхом розкинувши намети, солдати провалилися в сон. Вартових було залишено не бiльше двох десяткiв. Перед сном Етиримон разом iз тисячниками влаштував гулянку, голi танцiвницi, трясли перед ними своєю красою. Було гарно та весело. Тисячники жбурляли в них кiстками, змушували приймати спокусливi пози. Потiм без жодного сорому оволодiли ними i, задовольнивши тваринну хiть, повалилися в п'яний сон.
  Їхня смерть пiдкрадалася непомiтно. Повстанцi пройшли лiсок, попереду пересувалася зграйка хлопчакiв. Бiк, притулившись до дерева, ховаючись у листi, побачив першого вартового.
  - Ось вiн смачненький сумує.
  Отрута була злегка вдосконалена i викликала моментальний паралiч. Попадання необов'язково в обличчя, адже воїни султанату, як правило, ходять без нiчого i лише груди прикритi панцирем i вартовий валяється.
  - Один є!
  З тилу рухається сама Вiдьмакова. Вона прибирає караульного без жодної стрiляючої трубки. Просто заходить зi спини та повертає шию.
  - Рух це життя! Тiльки не спiвай - за упокiй! I так сумно - у животi порожньо!
  Войовницi стало трохи смiшнiше. Дерева довкола високi, видно лiани. Поруч повзе кохана, i найтямущiшi хлопчаки-раби. Дорослi воїни важчi i тому вiдстають. Тяжкий звiр завжди створює бiльше шуму.
  Вiдьмакова прикiнчила по дорозi ще одного караульного, який саме смоктав кокосове пиво з фляги. Перед ними вiдкрився табiр.
  Не надто великий табiр, солдати спали, де в наметах, а де просто на густiй травi. Нiч тепла, не багато вартових позiхають, дивляться неуважно.
  Тут головне прибрати їх разом, щоби не встигли пiдняти тривогу. Краще для цього пiдходить лебедина зозуля, з її приємним голосом. Жодних пiдозр вона не викликає, навпаки її воркування чути майже безперервно, але якщо змiнити тональнiсть, можна вловити iнформацiю.
  Вiдьмакова так i робить. Йому вiдповiдають. Вартовi не реагують, що їм "пощастило", смерть виявилася легкою.
  - Один меч, як крапля дощу, впаде i розлетиться, а коли їх багато перемога народиться!
  Вiдьмакова почала рiзати сплячих. З одного боку це було не по лицарськи, але з iншого - перемога варта честi! Честь поняття вiдносне i має застосовуватися насамперед щодо своїх солдатiв!
  Насамперед прикiнчи тих, хто одягнений багатший, командирiв. Мечi, як правило, були складенi в окрему купу.
  Втiм, муки совiстi були не довгими, раби теж почали рiзанину i внаслiдок цього зчинилася тривога. Коли на тебе нападають уночi, панiка неминуча, тим бiльше, якщо хмарно, хмарна погода. Раби всi напiвголi та легко розрiзняють один одного, а воїни стикаються лобами, часто рубаються мiж собою. А дехто кричить:
  - Рятуйтесь!
  - Караул! Атакують демони!
  У разi панiки як нiколи важлива роль командира. Вiдьмакова знає це, i попрямувала до найголовнiшого намету.
  Етiримон ще напiвп'яний насилу продер очi. Взагалi хто п'є перед боєм - похмелюється у пекло.
  - Що трапилося! Чому мовчать труби! - кричав вiн.
  - Труби мовчать, бо спiвають клинки - сталь мiцнiша за мiдь! - крикнула Вiдьмакова. Вона стрибнула на Етиримона. Темник, звичайно, вмiло володiв мечем, але ще не зовсiм зiбрався, а м'язи Вiдьмакови чудово розiгрiтi. Вона провела шалену трiйку, її зафарбований хною меч був ледь помiтний у темрявi. Голова невдахи вельможi вiдлетiла.
  Вiдьмакова ударом ноги звалила тисячника, що кинувся на неї. Iншого командира зняла плювком iз трубки.
  - Що вовкулаки, не прокинулися!
  Знову чiткий удар меча, пронизаний ворог падає! Два тисячники намагаються зайти йому з тилу, але натикаються на танцiвницю. Та верещить, вiдбрикується. Вiдьмакова не втрачає моменту, вiн зрубує одного, закiнчує iншого. Ну, а вiйсько без командирiв, як череда овець без пастуха, один вовк якщо не з'їсть, то налякає!
  Тепер раби, що повстали, багато озброєних кийком, або в кращому випадку рогатиною, окрилилися. Дуже ефективною була тактика вп'ятьох кидатися на одного. Так простiше було звалити та затоптати.
  - Не давайте їм пiти! Пiдсiкайте ноги! - кричала через пiдсилювач голосу Вiдьмакова.
  Сонцеслава рубалася разом iз усiма. Як грали м'язи цiєї дiви. Недарма багато хто вважає розлючена жiнка страшнiша за демона. Ось i вона перерубала навпiл одного з воїнiв, а її клинок за iнерцiєю розрiзав горло офiцеру, що стоїть за ним . Сотники намагалися навести подiбнiсть до порядку, але швидко гинули. Крiм того, у султанатi робили все для того, що солдатiв забув, що таке iнiцiатива. Повстанцi у свою чергу досить спритно вiдтiснили вiйська султанату вiд равликiв тараканiв.
  - Не дайте їм сiсти на сiдло! - крикнула Сонцеслава.
  Паса додала:
  - Вогонь приструнiть скакунiв.
  Це допомогло, таргановi равлики вривалися до лав i сiяли додаткову панiку. В результатi, не знаючи, що робити багато бiйцiв, кинулися тiкати. Але саме це Вiдьмакова та раби чекали. Сутичка переросла у винищення та переслiдування.
  Войовниця примружила праве око, метнула три кинджали:
  - Не дамо їм пiти!
  Втеча скорiше дурiсть, нiж боягузтво! Адже найбiльше солдатiв гине не в сутичцi, а пiд час переслiдування!
  Бiк як дуже швидкий хлопчик, скочив на шию одному з офiцерiв, i поскакав на ньому:
  - Швидше тарган!
  Кинжал служив замiсть шпор, а бiдолаха навiть не намагався скинути.
  Вiдьмакова, помiтивши, це крикнула:
  - Вiйна схожа на гру в домiно, тiльки битi кiсточки вже не зiбрати - земля тримає!
  - Нiчого мої кiстки молодi, мiцнi! - Хлопчик зiскочив, рубанув по шиї. Пiсля чого вiн навiть додав ходу.
  Вiдьмакова спiткнулася об труп, валялося кiлька тiл, але дiва не впала, а перестрибнула через них. Потiм рубала мечами. Бойовий дух вiйськ, що билися проти них, випарувався, i тепер войовниця перетворилася на ката. Навiть з'явилася огида до кровi. Вiдьмакова закричала:
  - В iм'я честi! Хто кине зброю - житиме! Здавайтесь воїни султанату.
  Знайшлися тi, хто послухався наказу, але багато хто в розпачi продовжував бiгти, а дехто падав навколiшки.
  Ось, наприклад, Бiку здалися вiдразу десять потужних бiйцiв. Може, вони думали, що безпечнiше вручити свою долю дитинi. Хлопчик крикнув:
  - Падайте ниць!
  Воїни повалилися. Бiк босонiж пройшовся по їхнiх спинах, незважаючи на малу вагу дитини, солдати вiд страху стогнали. Тут хлопчиковi спало на думку, чи не справити в повалених ворогiв малу потребу. Але потiм вiдiгнала бридка спокуса, адже раби хочуть побудувати краще суспiльство, а не повторюють шлях своїх господарiв.
  - Гаразд, живiть - небо коптiть!
  Поступово битва сходила нанiвець! Хоча здається що рiзанина довга. Вiдьмакова натрапила на досить вправного воїна. Пiсля жорсткого обмiну випадами, вона все ж таки обеззброїла його, потiм оглушила.
  - Нам такi потрiбнi!
  На деяких накинули сiтi, такi не чинили опiр. Бiй майже закiнчився, лише втеча та переслiдування затягнулися. Вiдьмакова особисто керувала гонитвою, багатьох перебила, але винищити все вiйсько до останнього солдата вона не могла.
  Тим не менш, юна войовниця, кiлькома сотнями рабiв, на скакунах, зважилася на зухвалу авантюру, а саме з ходу захопити не готове до оборони мiсто.
  - Це буде сильним ходом. Не дамо вiдвести багатства, а головне увiрвемося на плечах.
  Кiлька десяткiв бiйцiв розбитої армiї, все ж таки встигло схопитися на равликiв тарганiв i пiдскакало до ворiт.
  Вiдкрили не вiдразу, була лайка. Коли брама опустилася, з-за лiсу вискочила Вiдьмакова з вершниками. Вона репетувала, використовуючи пристосування хлопчика:
  - Iм'ям великого султана Ерiфефа! До вас мчить потужне пiдкрiплення! Якщо ви бажаєте захистити мiсто, дозвольте воїнам зайняти своє мiсце на стiнах.
  Стражники спросоння зрозумiли не вiдразу, тим бiльше, що Вiдьмакова накинула на себе багате вбрання, яке вона стягнула з трупiв. Один шолом чого вартий, сяє як бурулька на сонцi, ну хтось вiдмовить настiльки знатному воєводi.
  А панове, бургомiстр, та iншi вельможi, звичайно, не спали, вони "дбали" про свiй народ!
  На невеликому пагорбi був розташований красивий з колонами та статуями палац, виконаний у сумiшi давньоримського та давньосхiдного стилю. Перед ним як це прийнято в цiй країнi величезна статуя султана Ерiфефа, з фонтаном, що вивергає з-за рота. У найбiльшiй залi було галасливо i весело, звучала музика - бенкет горою. Почеснi вельможi султанату влаштували сабантуй. У дорогих вишитих золотом тогах вони лежали на пишних подушках, на невисоких столах були нагромадження з блюд, вин i настоянок. Сотнi ламп сяяли на столах i стiнах. По всiй садибi i в колонадах миготiли численнi раби, рабинi, хлопчики-невiльники i солдати-тiлоохоронцi, що охороняли палац. Сановники потягли тости. Головний вельможа шейх дю Пустеморов завмер у обiймах двох оголених гетер. Вiн смикався i мукав як одержимий, нарештi звiльнився i прокричав.
  -А тепер настав час влаштувати гладiаторськi бої. I так нудно, немає кровi i вино не в душу.
  Пролунав горн, на арену зазивали бiйцiв. Згiдно з звичаєм першими повиннi битися найлегшi та молодшi за вiком воїни. Але шейху тiльки надiйшла партiя навчених рабинь, i хотiв поєднати розвагу двох видiв еротичну та криваву.
  У центрi мiнiатюрного Колiзею горiло багаття, смолоскипи, посиленi склом, давали досить яскраве свiтло з багряним вiдтiнком, бiлий гравiй блищав, надаючи подiуму веселого вигляду. Першим на сцену вибiгла мускулиста i струнка дiвчина в шкiряному поясi. Вона, як першокласний гiмнаст, зробила два сальто i пройшлася на руках. Потiм стала навпроти князя, завмер схрестивши меч i кинджал у такому озброєннi його називали мирмiлон. Не дивлячись на те, що дiвчинi можна було виступати на конкурсi краси, до чого вона має нiжну, оксамитову шкiру, свiтле волосся, вона вже мала широкий шрам на обличчi. Наступний стрибунець так само пройшовся на руках. Його озброєнням був тризуб та коротка мережа - ретiарiй. Зробивши розтяжку, вiн став навпроти супротивника. Це був хлопець майже хлопчик, ще безбородий з нiжним дiвочим обличчям, наявнiсть змiшаних пар надавало особливого еротизму дiї. Схоже, партнери давно знали друг i пiдморгували.
  - Що Каїска! Не думав, що ми так зустрiнемось! - сумно промовив хлопчик.
  - Ти був приємним хлопцем, але тепер твою душу вiдведуть до первiсного полум'я! - грубо вiдповiла дiвчинка.
  - Ну чому ти така жорстока! Адже ми ще незайманi, повиннi жити! - з боязкою надiєю вимовив юнак.
  - Це нам не допоможе! Рабiв зневажаю навiть боги!
  Тренування у школi гладiаторiв, були жорсткi i голих блискучих тiлах юних бiйцiв, видно шрами.
  Натовп пожвавiшав, укладали ставки, дикi крики пiдбадьорювали юних, явно не бажаючих битися гладiаторiв.
  Дружина шейха дiстала шкiряний мiшечок.
  - П'ятдесят золотом на Каїску! - блиснула вона великими зубами.
  -Почали! Подав сигнал шейх.
  Такi рiзнi i разом з тим тi, що мають багато спiльного, ратники зiйшлися, їхнi рухи були швидкими та хаотичними. Спочатку воїн iз тризубцем спробував накинути мережу, але схибив i його суперник, дико стрибнувши на нього, зумiв полоснути кинджалом по животу. Юнак вiдскочив i вдарив тризубом у груди, але лише злегка подряпав шкiру. Проте його маневр змусив вiдступити противника. Той вiдiйшов i притулився до сiтки, не даючи колись пiдiйти коханому гладiатору.
  - Ви чоловiки тупi! Значить, приреченi на поразку! - гордо сказала дiвчина.
  - Який народився! - Юнак виглядав знiяковiлим.
  Раптом ретiарiй з тризубом захопив рукою гравiй i жбурнув у обличчя. Маневр справив ефект, дiвчина заплющила очi, в ту ж секунду тризуб встромився їй в прес.
  Зойкнувши вiд болю, юна гладiаторка скорчилася, але встиг всадити лезо в плече. Ретiарiй загорлав i висмикнув зброю. Меч майнув, мов блискавка, ледве не пронизавши шию. Гладiатор вiдступив, йому розсiкло груди. Юнак застогнав вiд болю i випустив тризуб. Тодi суперник стрибнув на нього i кинув кинджал. Замах i був слабенький, i вiстря пробило м'якоть ноги. Ретiарiй скрикнув i впав, потiм пiдiбрав кинджал, спробував пiдвестися, в цей момент меч вразив його в шию. Вже втрачаючи свiдомiсть, вiн ударив мечем мирмiллона в сонячне сплетiння. Колись закохана пара (подiбно Ромео i Джульєттi) мертво повалилися на гравiй. П'яна публiка смiялася i залицяла. На арену вибiгли три похмурi, з низькими чолами i щелепами раба, що випирали, вони припалили розпеченим залiзом тiла програли, але отримали духовну свободу. Переконавшись, що вони мертвi, пiдробили їх ребрами за гаки i витягли зi сцени. Мiсце, де була кров, закидали вугiллям.
  -Вони пiдуть на корм комахою. - вишкiрила кiнськi зуби дружина шейха Деметра. - Шкода, що кiсточки замалi звiрi, залишаться голодними.
  -Нiчого буде м'ясо та кухарiв. Жаль, щоправда, пару з них могли вийти цiлком перспективнi атлети! - Рикнув шейх.
  - У твоєму лiжку? - єхидно довiдалася дiва.
  - А чому б i нi! Дiвчина симпатична, а хлопець мiг би дiстатись тобi. - Шейх був цiлком прогресивних поглядiв, вважаючи, що дружина цiлком може потiшити своє вгодоване тiло в юному невiльнику.
  - Дрiбний i тендiтний! У нас ще немає такої ж пари? - спитала Деметра.
  - На жаль, немає! Давай подивимося на молоду змiну, що нам прислали iз сусiдньої школи. - посмiхнувся шейх.
  - Може, краще нехай пiдростуть! Бо ми так переколемо всiх своїх полонених. - Несподiвано дружина вельможi виявила жалiсливiсть.
  - Звiстка про бунт рабiв надто радiсна i хочу вiдсвяткувати її за повною програмою. - Вельможа труснув животом.
  - Якщо, звичайно, Етимон, тебе не випередить! - пiдколола товстушка.
  - Така нiкчема! Тим краще прикiнчимо сьогоднi всiх гладiаторiв i позбавимо дурня видовища. Давай новачкiв! - Рикнув шейх.
  - Це не зовсiм новачки. - Деметра облизнулася
  Знову звучить гонг i на арену вибiгають хлопчаки-воїни. На вигляд їм рокiв чотирнадцять-п'ятнадцять, досить широкi плечi та груди. Як i попереднi бiйцi, вiн роблять сальто та бiжать на руках. Вже вибiгши на подiум, надягають озброєння, шоломи, грудний панцир щити та мечi. В одного клинок прямий, а в iншого вигнутий як шабля. Рельєфний прес вiдкрити i на ньому видно шрами. У хлопчака, що стоїть праворуч, загоїлися порiзи перетинають трьома лiнiями груди.
  Шкiра рясно змащена олiєю та блищить.
  Розпорядник оголошує.
  -На рингу виступають вiдомi бiйцi Фудорос iз кривою шаблею та Сафлоров iз прямим мечем. На рахунку Фудороса шiсть боїв у Сафлорова сiм. Усi їхнi суперники були або вбитi дома, або заколотi за рiшенням народу. Розпорядник пальцем вказав на присутнiх. Знову з'явилися охочi покластися на заклад. Шейх гаркнув.
  - сто золотих на Сафлорова.
  Ставки стрiмко укладали, вельможi лаялися. Двоє навiть побилися. Один хлюпнув келих вина, iнший ударив жирною нiжкою по обличчю. Гетери i сторожа кинулися заспокоювати публiку, що розбушувалася. Дружина шейх, владна, нахабна, товста гаркнула:
  -Вперед! Вбивайте!
  Гладiатори зiйшлися. Цього разу вони не поспiшали, перевiряючи один одного обережними ударами. Зiткнувшись, мечi, трохи iскрили, щити тремтiли. Ця обережнiсть не дуже подобалася публiцi, вона невдоволено вила, убiк бiйцiв летiли кiстки. Шейх, перекинув тацю, весь заляпався вином i варенням. Потiм плюнув i надривно просичав.
  -Якщо ви не битиметеся, я накажу вас пiдвiсити вгору ногами. Кiлька дикунiв, що напирають, "яничар" вибiгло на подiум, вони розмахували списами, демонструючи стусани у вiдкриту спину. Сафлоров перейшов у наступ, люто атакуючи, вiн ударив свого вiзавi ногою в колiно. Пiдлiток вiдступив, злегка вiдвiвши меч убiк, його супротивник рубанув по грудях. Погано пригвинчена пластина впала вниз. Наступний випад залишив глибоку мiтку на шкiрi, полилася густа кров. Фудорос вiдступився, один iз волохатих бiйцiв ударив його по ногах. А коли хлопчик завагався, Сафлоров з такою люттю вдарив у шолом, що, похитнувшись, звалився. Вiд струсу "каска" злетiла, оголивши бiлу голову з шишкою на лобi. Сафлоров приставив клинок, до грудей, що нервово здiймалися. Вiн скосив очi на "публiку".
  Чекав на знак. Коли бiльшiсть проводить по волоссю - це означає вбити, а злагоджує долонi у замок - помилувати.
  Проте милосердя не читалася у лютих обличчях. Практично всi, навiть жiнки та пiдлiтки провели долонею по горлу.
  -Смерть! Добий його!
  Дружина шейха знущально, гаркнула.
  - Вiн надто дешево вiдбувся. Вiддайте менi його на одну нiч.
  Сафлоров завагався, трохи натиснув на голi груди поваленого пiдлiтка, виступила крапелька кровi. Потiм у розпачi вiдкинув меч:
  -Я не можу! Вiн мiй друг.
  Шум разом перервався, настала труна тиша.
  -Що! -Розлюбив шейх. - Ти вiдмовляєшся вбити переможеного. У клiтку їх обох, пiсля будуть жахливi тортури на очах у всiєї гладiаторської школи.
  Воїни пiдскочили до Фудоросу, пляснули в обличчя води, а потiм що швидше прийшов до тями припалили розпеченим залiзом голу п'яту. Хлопчик скрикнув, пiдскочив i на його шию тут же накинули два аркани. Сафлоров спробував чинити опiр, вiн вiдбивався вiдразу вiд дюжини мечiв, страх надав йому сили. Але один iз стрiльцiв вразив стрiлою йому ногу. Вiд отрути юнака паралiзувало, але не вбило. Зв'язавши обох, їх замкнули у клiтку. Сафлорову всадили розпеченим прутом по ребрах, задимилася шкiра, який бачив хлопчисько стiйко перенiс уколи. Але мабуть катування двох непокiрних хлопцiв вiдклали на солодке.
  Дружина шейха сяяла очима:
  - Вони повиннi бути моїми чоловiками. Сам знаєш, що я винахiдлива.
  - Знаю, але тiльки дивися, я можу ревнувати. Хлопцi гарнi та вже можуть одружитися. - Вишкiрився шейх.
  - Швидше за все, навiть одруженi! Адже це найсильнiшi та найздоровiшi раби, якi мають плодитися! - пiдморгнула товстушка.
  - Гладiатори колiр неволi! От би i їхнiх дружин дiстати помучити. - посмiхнувся шейх.
  - Встигнемо! Ось, до речi, знову дiвчата.
  Тепер мали битися жiнки. Двi напiвоголенi дiви в одних пов'язках на стегнах вийшли на арену. Вони були скутi за шиї ланцюгом - не вiдiрвати один вiд одного. Зброя по два кинджали в кожнiй руцi. Ясно сутичка буде жорстокою i не надто довгою. Одна дiвчина була свiтлою iнша чорнява, обидвi з досить довгими гривами.
  -В бiй! - прогримiв громила.
  -Я не робитиму ставок! - гаркнула дружина шейха. - Це стало вже поганою прикметою.
  Бiдолашнi жiнки зiйшлися разом. Це було страшно, в однiєї практично вiдразу був розпорошений живiт, iнша поранена в груди. Продовжуючи рiзатись, дiвчата вiдбрикувались ногами, терзаючи своє тiло. Кровi лилося багато, i вони не могли пiти i розбiгтися. Нарештi одна з них вкрай порiзана впала на колiна. Чорновола засмiялася, намагаючись добити, тужнiше нарвалася на пiдступний удар з низу пiд ребро. Застогнавши, вона все ж таки змогла вдарити кривдницю по потилицi. Обидвi гарнi понiвеченi жiнки впали на гравiй, кiлька разiв трiпнулися, застигли. Кудлатi "яничари" пiдбiгли до них ткнули розпеченим залiзом. Дiвчата-войовниця не ворушилися.
  -Знову не одна ставка не зiграла. Обидвi мертвi.
  Публiка була розчарована, хоча бачити вбивство саме собою дуже приємно. Але поки що нiхто не виграв.
  У цiй ситуацiї лише новий бiй мiг урятувати справу. Легка розминка закiнчилася i настав час серйозних справ.
  На арену вимахнуло п'ятнадцять гладiаторiв у продiрявлених помаранчевих тунiках, на шламах по три чорнi пера. Вони були озброєнi короткими кривими мечами; у руках вони тримали невеликi квадратнi щити з опуклою поверхнею, голови захищенi шоломами без забрала. За цiєю групою вибiгли бiйцi в яскраво-червоних тунiках, те саме з короткими, зате прямими мечами, з маленьким круглим щитом i залiзним наручником, що прикривав праву руку, не захищену щитом i наколiнник, що захищає лiву ногу. Зелене пiр'я на слизьких шоломах доповнювало картину.
  Ставши навпроти один одного, вони вклонилися. Цього разу ставки полягали на набагато бiльшi суми, золото перетiкало з рук до рук.
  -Так бути не може, щоб їх усiх убили! - заявила дружина шейха. Хтось обов'язково переможе!
  - То роби ставку, це останнiй бiй. Бачиш, уже свiтає! - iз роздратуванням вимовив втомлений шейх.
  - Тодi це буде серйозно! Тисячу золотих драхм на червонi. - захрипiла товстуха.
  - А чому на них? - А чому їх? - Двiчi повторив, здивувавшись, вельможа.
  - Тому що очi злiшi!
  Розпорядник щось вигукнув. Пролунав надривний звук труби. Навiть смолоскипи заморгали, наче монстрам щось потрапило у вiчi.
  Розмови, шум, смiх, човкання припинилися: всi погляди були спрямованi на тих, хто бився. Перше зiткнення було жахливо: серед глухої тишi, що запанувала, рiзко пролунали удари мечiв по щитах. По аренi полетiло пiр'я, уламки шоломiв, шматки розбитих щитiв, а збудженi гладiатори, що важко дихали, завдавали один одному удару за ударом. Не минуло й трьох хвилин пiсля початку бою, а вже пролилася кров: четверо гладiаторiв корчилися в агонiї, а воюючi топтали їх ногами. Один iз тих, хто валявся, схопив партнера за ногу i повернув стопу. Той полетiв униз, розпоровши руку.
  Дружина князя ненаситна Деметра, кинула на ринг обгризену кiстку.
  - Червонi, якщо ви виграєте, я дам вам по келиху вина!
  Як часто буває, трапилося навпаки, найбiльшого бiйця з команди, за яку вболiвала Деметра, завалили. Вiдразу три мечi пробили широкi груди, а в руцi невдахого ватажка залишилася не вчасно пiдiбрана кiстка.
  Глядачi iз захопленням та напругою стежили за кривавими перипетiями бою. Вони кричали, як череда поранених бикiв. Мiсцева елiта несамовито, бiснувалася, пiдбадьорювала воякiв. Ряди гладiаторiв рiдшали, бiй розпадався на окремi сутички.
  У цей момент, коли сановна публiка насолоджувалась i вiдверто "балдела" лака кров, вiдважнi повстанцi перебили сонну варту. Побєдоносцев, разом iз жменею смiливцiв, зруйнувавши охоронцiв, першим увiрвався до палацу.
  Шум вiд наближення повстанцiв змусив перервати бiй. Вельможi, хитаючись, намагалися пiдiбрати мечi. Юна ватажка повстанцiв голосно крикнула:
  - Що я бачу! Ви вбиваєте один одного, на втiху негiдникам! Оживлим гадам не здатнi навiть пiдняти меч, так занадто заважають животи. Якщо у вас збереглася, хоч частка, гордостi рубайте, цю гидоту.
  Гладiатори наче чекали саме цього: кинулися на отарi.
  Раби-прислужники вiдскочили убiк, не бажаючи вмирати за ненависних господарiв, а хлопцi навiть заходилися кидати у сановникiв тацi та їжу.
  Деметра заволала:
  - Убийте їх усiх!
  Тут їй на голову обрушився кришталевий фужер, який вирубав стерву.
  Вiдьмакова була в гнiвi. Вiн рубала багатих громадян мiста, кромсаючи їхнє м'ясо.
  Це було не важко, але гидко. Поруч iз ним боролася постiйна супутниця Пасса. Бiк не вiдставав, а гладiатори мстилися своїм тюремникам.
  Похмурi раби, пiдняли на гак розпорядника, вони кричали:
  - Ми свої! Такi самi невiльники, як i ви!
  - То доведiть це мечем! - крикнула, так затремтiли свiчки на люстрах Вiдьмакова.
  Шейх спробував втекти, але Бiк поставив йому пiднiжку i вилив за комiр меду:
  - Ну, куди ти такий потрiбний. Без приправ.
  Сонцеслава одним махом зрубала голови одразу з двох вельмож, а колiном розтрощила щелепу третьому. Втiм, тут уже не було навiть подiбностi до бiйки, просто раби мстилися. Залишки варти розбiглися, а тi, хто бенкетував, навiть у кращiй формi не становили серйозної вiйськової сили. Їх перебили всiх, перш нiж Вiдьмакова остигнула. Лише головний шейх все ще живий, Бiк смикав його за волосся. Вiдьмакова вiдiгнав нахабного хлопця:
  - Це почесна особа. Може нам стати в нагодi!
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Нiмцi продовжували штурм Сталiнграда. Залишилося начебто зовсiм небагато, але пройти останнє було неймовiрно важко. Навiть масове використання "Штурмтигрiв" не допомагало. Хоча руйнування реактивнi бомбомети завдавали величезних. Ще одним засобом стали напалмовi бомби.
  Батальйон з дiвчат порiдшав, але красунi все ще билися. 20 жовтня повалив снiг, а красунi все босонiж. Залишають по бiлому покривалу витонченi слiди.
  Красивi дiвчата трохи повалялися в снiгу i стали чистiшими. Мотрона пiсля того, як полонили Серьожку, не знаходила собi мiсця. Ще б пак втратити такого розумного i красивого хлопчика. I що його чекало у фашистському полонi? Спочатку тортури, а потiм i смертна кара!
  Хлопчик i справдi був близьким до розстрiлу, але опинився у копальнях. Робота по шiстнадцятiй годинi на день, i мiзерна пайка, батiг наглядача чекала на Серьожку.
  Точнiше хлопчик уже каменоломнi, i працює там, наче iшак. Зате там пiд землею набагато теплiше, нiж на поверхнi. I воїнки, щоб не замерзнути, змушенi пiдскакувати, i бiгати. А дiвчата борються. Ось пре могутнiй танк "Лев". Зброя у нього 150-мiлiметрiв, бiльш ефективна i практична для битв у мiстi. Фрiци люблять цей танк, тому вiн добре захищений з рiзних бокiв.
  Трохи позаду повзає "Маус". Нiмецька машина пiд двiстi тонн теж озброїлася 150-мiлiметровою гарматою i сiмдесятп'яткою. Так куди практичнiше. Кiлькiсть кулеметiв зросла до чотирьох, i до танка так просто не пiдiбратися.
  Анюта, Марiя та Алла намагаються роздовбати мастодонта втрьох. Ретельно пiдбираються до нього.
  Анюта з наснагою заспiвала:
  - Як ми жили борючись, i смертi не боячись... Так i вiдтепер жити тобi i менi! I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi, в морськiй вiйнi та лютому вогнi! I в лютому, i в лютому вогнi!
  "Маус" був останньої модифiкацiї, з шiстьма кулеметами, два спаренi зi стовбурами, а чотири крутилися на шарнiрах.
  Марiя пiдповзла по снiгу, прошипiла:
  - Ми нiколи не здамося! Адже з нами Iсус Всевишнiй Бог!
  Дiвчина, пiдiбравшись ближче, шпурнула вибуховий пакет у гусеницю "Мауса". Гримнуло, пiд щитком, i луснула ковзанка.
  Дiвчата зрадiли кричали:
  - Отримуй фашист!
  Алла замахнулася i шпурнула уламкову гранату у фриця. Фашиста пiдкинуло вибуховою хвилею, разом iз ним вiдiрвало голови двом чорношкiрим бiйцям iз колонiальних вiйськ.
  Руда красуня просвистiла:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Анюта знову жбурнула вибуховий пакет... Цього разу не так вдало, потрапило по бронi, i розiрвалося на поверхнi сталевого панцира.
  Дiвчина в досадi сказала:
  - Ех, я мазила!
  I поповзла за новою порцiєю саморобної вибухiвки. Миготiли її червонi вiд холоду круглi п'яти. Майже голе дiвчисько, повзало по снiгу, трохи не по собi. Але терпимо. Тим бiльше, коли проходять артобстрiли снiг тане.
  Анюта навiть заспiвала:
  - Знаю, скоро згине холод,
  Струмок промчить дзвiнкий...
  I вже бiжать по калюжах -
  Босоногi дiвчата!
  Дiвчина стрiляє, i араб iз колонiальних вiйськ завалюється. Спроби противника дiяти невеликими групами призводять до серйозних втрат.
  Знову стрiляє уламковим коротка гармата "Мауса". Снаряди рвуться десь у диму. I багато розривiв...
  Нiмцi вже майже захопили Сталiнград... Залишилося зовсiм небагато. Але саме це i заважає вермахту застосовувати великi бомби та важку артилерiю. Фрiци пускали вперед iноземцiв, яких не шкода.
  Марiя вистрiлила з гвинтiвки. Фашистський найманець завалився i покотився по каменях руїн.
  Дiвчина потерла собi голi, з червоними сосками груди. Зовсiм вони войовницi обносилися - скачуть собi в одних трусах. Зате й попадань у них майже немає. Мабуть нагота, якось особливо захищає красунь. Раз вони здатнi вижити в подiбному пеклi!
  Алла струшує з себе сумiш снiгу та бруду, i знову стрiляє. Прямо в око потрапила чорношкiрому бiйцю. Влучна стерва нiчого не скажеш.
  Троє дiвчат знову наближаються до "Мауса". Важко пробити машину, яка має таку товсту броню, з усiх бокiв. Але войовницi сповненi оптимiзму. Якщо не можна пробити сам панцир, то чому б не вiдiрвати ствол.
  Алла, вiдкидаючи босими нiжками бруднi грудки, заспiвала:
  - Наша правда, наша правда... Немов сонечко променi! Буде свiтлим наше завтра, потечуть iз гiр струмки!
  Воїтельки вже давно озброїлися трофейними МР-44. Цi автомати вiдрiзняються великою дальнiстю бою. Красунi впевнено ведуть вогонь. Знову падають чорношкiрi. Вони пускають фонтанчики червоної кровi.
  Марiя стрiляючи, у неї на плечах i гвинтiвка та трофейний автомат, заспiвала:
  - Пiдступний павук ув'язнив своє жало,
  I п'є iз Росiї священну, росiйську кров!
  Йому супостату все мало i мало, вб'є той,
  Хто живить до Росiї кохання!
  До Росiї кохання!
  Дiвчина посилала кулi в рiзномасту "гвардiю", що лiзла зi щiлин. Красуня посмiхалася, її личко хоч i схудло, але зберегло красу i чарiвнiсть.
  Загалом у їхньому батальйонi всi дiвчата гарнi. Ось, наприклад, татарка Серафима. У неї батько татарин, але мати з Бiлорусiї, i вiд неї Серафима успадкувала волосся кольору стиглої пшеницi. Теж красиве дiвчисько, босонога, i майже гола. I веде вогонь iз трофейного автомата, короткими чергами. А на неї наповзають фашисти з iнших вiйськ.
  Серафима стрiляє досить влучно. Поруч iз нею лягла златоволоса Марiя. Обидвi дiвчата ведуть вогонь та спiвають.
  - Батькiвщина! - Почала Марiя...
  - I армiя! - продовжила, стрiляючи Серафима.
  Марiя прочирикала:
  - Це...
  Ведуча вогонь та вражаючи кольорових, Серафима повiдомила:
  - Два стовпи!
  Марiя посмiхаючись, цвiркнула:
  - На...
  Серафима пальнув, додала:
  - Яких...
  Марiя зрiзавши п'ятьох, продовжила:
  - Тримається!
  Серафима ведучи вогонь, козирнула:
  - Планета!
  Марiя пострiлюючи, цвiркнула:
  - Грудьми...
  Серафима пострiлюючи, промуркотiла:
  - Захистимо...
  Марiя розбила голову фашисту i видала:
  - Ми тебе.
  Серафима крою гiтлерiвцiв кулями, прошипiла:
  - Країна!
  Марiя посилаючи влучнi кулi, прочирикала:
  - Усiм.
  Серафима стрiляючи, все влучнiше додала:
  - Народом!
  Марiя вiдкидаючи з чола золоте, брудне волосся, заспiвала:
  - Рати...
  Серафима куля, i посилаючи пострiли, видала:
  - Твоя...
  Марiя влучила фашисту в горло, продовжила:
  - Зiгрiта!
  Татарка-блондинка, посилаючи пострiли, продовжила:
  - Хмари...
  Марiя точно стрiляючи, додала:
  - Прохолодь!
  Серафима скалячись, чирикнула:
  - Ну а...
  Марiя влучно вистрiливши, гаркнула:
  - Сонце!
  Серафима б'ючи чергами, шикнула:
  - Спека!
  Марiя зi смiшком продовжила:
  - Автомат...
  Серафима точно ведучи вогонь, гаркнула:
  - Натер...
  Марiя додала влучних пострiлiв:
  - Плечо...
  Серафима зi смiшком, додала:
  - Солдату!
  Марiя захоплено заспiвала, стрiляючи:
  - Викопаю...
  Серафима ведучи винищувальну стрiлянину, додала:
  - Могилу.
  Марiя зваливши африканця, продовжила:
  - Супостату!
  У дiвчат скiнчилися патрони. I вона змушенi були спритно бiгти в укриття. Постачання через Волгу сильно утруднене. Постiйнi бомбардування та обстрiли. Ось пливе рота пiдкрiплення з того берега.
  Навколо човнiв закипають фонтани бризок i осколкiв. У небi ревуть штурмовики. Ось залiтають i Фокке-Вульфи. I їх скидають бомби.
  Декiлька човнiв розкололося. Радянськi солдати тонуть i гинуть.
  Надто вже густий вогонь ворожої артилерiї.
  Навiть уночi фрицi усi тримають пiд обстрiлом. I гасають їх пiкiрувальники. У тому числi й дiдусь Ю-87. Хоча вже у серiю пiшли й реактивнi лiтаки.
  Ось легендарний радянський ЯК-9. Вiн бореться iз нiмецьким МЕ-309. Зiйшлися маневренiсть, проти швидкостi та озброєння. Нiмець намагається вразити радянську машину з першого заходу. Але йому це не вдається. Як у свою чергу прагнути зайти в хвiст, але гiтлерiвець iде за рахунок високої швидкостi.
  Швидший нiмець, з найсильнiшим озброєнням, проти маневренiшого росiйського. Але ось стрiмкий полiт, продовжується. Фашист використовує сiм вогневих точок проти семи, i зачiпає радянську машину. Та втрачає швидкiсть i починає падати.
  З неї виходять цiвки диму. I горить двигун...
  Що це вiйна! Важко протиставити такiй потужнiй у озброєннi машинi, як МЕ-309, у якiй сiм вогневих точок компенсують зайву вагу та гiршу маневренiсть.
  Велика швидкiсть дозволяє фашисту пiти у пiкiруваннi, а лоб у нiмецького винищувача броньований непогано.
  Анюта знову намагається пiдiрвати "Маус". Дiвчина ризикує життям. Вона i так вся подряпана, повзаючи голяка по укрiпленнях. Вся красуня в подряпинах та писугах. Але ось кидає гранату iз приробленим вибухом пакетом. Її навiть зачiпає чергою з кулемета. Дряпає красунi плече.
  Зате вибуховий пакет потрапив у дуло 150-мiлiметрової гармати. I нiмець отримав уже суттєве ушкодження. Насилу машина зрушується з мiсця, i вiдповзає в розташування своїх вiйськ, щоб зализувати рани.
  У небi з'являються Фокке-Вульфи та кiлька ТА-152. Вони розпочинають обстрiл радянських позицiй. З'явилася пара нових НЕ-183, штурмових реактивних машин. Цi стерв'ятники розвивали швидкiсть до восьмисот кiлометрiв на годину, i майже неможливо було потрапити.
  Дiвчата стрiляють у вiдповiдь нiмцям. Шанс зачепити противника завжди є, незважаючи на потужний захист штурмовикiв вiд наземного вогню.
  Анюта та Алла витягли трофейний Люфтфауст. Це зброя, що складається з дев'яти пов'язаних мiж собою безвiдкаток двадцять мiлiметрiв.
  Можна стрiляти, немов iз невеликої зенiтки.
  I войовницi наводять на супротивника. Плавно натискають на пуск... Обидвi красунi вперлися босими ногами щебiнь, вiдчуваючи плавну вiддачу.
  Фокке-Вульф iз шiстьма авiагарматами починає димитися - його черево розпорото.
  Дiвчата захоплено ревуть:
  - Шайбу! Шайбу! Гол!
  Iншi нiмецькi лiтаки починають кружляти над головами дiвчат. Красунi юркають у пiдземну ходу, ухиляючись вiд реактивних снарядiв Фокке-Вульфiв.
  Анютi прийшло вогником огрубiлу п'яту. Дiвчина пробурчала:
  - О пекельне полум'я!
  Пiдошва у дiвчинки вкрилася пухирями i болiсно занила. Хотiлося тицьнути в щось холодне.
  А на поверхнi розриви продовжуються. Шипить вiд полум'я снiг, розриваються руїни. Нiмцi заливають позицiї вогнем, але користi вiд цього зовсiм небагато. Войовницi поховалися, наче мишки в норки. Нехай собi прасують.
  Алла прошепотiла Анютi на вухо:
  - Думаю, що незабаром фашисти остаточно видихнуться. Сили у них багато, але в Сталiнградi вони не мають можливостi розвернутися!
  Дiвчина-блондинка гордо вiдповiла:
  - Ми тут, мов триста спартанцiв! Вiдбиваємо переважаючi сили противника!
  Руда Алла хихикнула i пiдморгнула дiвчинцi-напарницi:
  - I нас не обiйдеш!
  Коли дiвчата вибралися на поверхню, налiт закiнчився. З'явилися новi чорношкiрi пiхотинцi. Вони лiзли вперед, i дiвчатам довелося вiдкрити вогонь, змушуючи супротивника рити носом землю.
  Знову в бiй пiшли "Леви" та "Тигри". Нiмцi намагалися пресувати радянську армiю важкими танками. Раз у раз сипалися снаряди. Бiльш вразливий "Тигр" намагався не вiдриватися вiд своїх побудов. Гримкали i мiномети.
  Дiвчата стрiляли по нiмцях та їх найманцям. Вибивали супротивникiв. Алла та Анюта вели вогонь парами. З'являлися ворожi морди та осiдали. Потiм новий шар настає ворогiв.
  Дiвчата пiд час бою спiвали.
  Алла почала, ведучи пальбу:
  - Перед...
  Анюта стрiляючи, продовжила:
  - Тобою...
  Алла лупнув, додала:
  - Легiон...
  Анюта, зрiзавши трьох, шикнула:
  - Ворогiв...
  Алла цвяха супротивникiв, ляпнула:
  - Вони.
  Анюта, знiсши пiдлогу черепа арабу, продовжила:
  - Хочуть...
  Алла, крушивши ворога, продовжила:
  - Тебе...
  Анюта стрiляючи, прошипiла в лютi:
  - Скромсати...
  Алла, пробивши арабу череп, прогарчала:
  - Знищити...
  Анюта, продовжуючи цвяхити, прошипiла:
  - Але, ти...
  Алла, наче стрiляючи, свиснула:
  - Не бiйся...
  Анюта, зробивши точний пострiл, гаркнула:
  - Ворожих...
  Алла, пальнувши наче снайпера, продовжила:
  - Штиков...
  Анюта, палячи далi, гаркнула:
  - Здатна...
  Алла, не припиняючи пальби, прошипiла:
  - Сила...
  Анюта, люто ведучи вогонь, прогарчала, поправляючи подругу:
  - Смiливiсть...
  Алла в жорсткому екстазi, прострiливши голови африканцям, гаркнула:
  - Силу...
  Анюта, скачучи стрiляниною, шикнула:
  - Примножити...
  Алла, трясучи рудими кучерями, продовжила:
  - I супостатiв...
  Анюта, потрапивши арабу в живiт, видала:
  - Вiдразу...
  Алла, ведучи вогонь усе калiбрами, гаркнула:
  - Знищити...
  Дiвчата перевели подих. I пострiлявши ще трохи, прокричали:
  - Ми витязi снайперської гвинтiвки, голосок убивства дзвiнкий!
  Хвиля напiрних, колонiальних вiйськ дещо спала. Фашисти знову посунули вперед танки. З'явилися "Тигри"-2 зi своїми довгими дулами, i пускали снаряди по всьому, що встигали помiтити.
  "Тигр"-2 мав оригiнальну форму вежi та нахили броньових листiв з бортiв. Це його робило дещо живучим. Воїтельки знову обрали як мету гусеницi танка. Фашисту доводилося, як вужу на сковородi.
  Анюта кинула вибуховий пакет, зруйнувавши передню ковзанку "Тигра"-2 i заспiвала:
  - Я з гостинцем тебе зустрiла ... Мiсце в трунi звичайно намiтила!
  Алла прошипiла, iз задоволенням шпурнувши у фашиста великий, вибуховий пакет:
  - Але пасаране!
  I вiд вибуху довге дуло нiмецького танка скрутилося. I Королiвський тигр став повертати назад. Знову фашиста мiцно поранило. Алла взяла i гаркнула, кинувши босими пальцями ноги уламок скла:
  - Бути тобi в дубовiй трунi!
  Скло пролетiвши, потрапило прямо в горло iндусу, у складi колонiальних нiмецьких вiйськ.
  Анюта пiдморгнула напарницi i заспiвала:
  - Головою в цю дiжку окуну! Усiх окуну!
  Алла дала чергу з автомата. Нiмцi знову лягли пiд ударом. Дiвча прошипiло:
  - Ми можемо все! I перемагатимемо!
  Анюта пальнула з гвинтiвки i видала:
  - Чекає велика перемога! Нехай будуть у славi нашi дiди!
  Алла зробила сальто i прокотилася, крутячись як ялинка. Дiвчина пiдморгуючи пропела:
  - Мiстер успiх, куди ж ви... Мiстер успiх - фашистам смiх...
  Нiмецькi танки, не заощаджуючи снарядiв, посилили вогонь. Сипали свої розривнi презенти. I наближалися до радянських позицiй, намагаючись не допускати розривiв.
  Анюта, використовуючи дрiт, як їх навчав полонений Сергiйко, пiдтягла важку мiну. "Лев" неквапливо пiдповзав до радянських позицiй. Його 150-мiлiметрова зброя, раз у раз випльовувала снаряди. Дiвчата шипiли i пiдморгували.
  Анюта заспiвала:
  - Нiмцi-перцi, фашисти-нацисти... На вас чекає кiнець пацифiста!
  Алла з усмiшкою вiдзначила:
  - Пацифiзм... Навiть безглуздо говорити про пацифiзм, коли йдеться про гiтлерiвцiв!
  Анюта потрапила влучним пострiлом у перенiсся арабу з колонiальної гвардiї i прочирикала:
  - А вони в мисленнi калiки... I в ратнiй справi не такi вже й сильнi! Скоро ми їх взагалi з лиця планети Земля зiтремо!
  Алла дала чергову чергу, потерла голими грудьми про щебiнь i заспiвала:
  - Я росiйський витязь на колiна дикуни... Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця Землi!
  Руда красуня пiдморгнула, глянувши на небо. Там крутилися "рами", нiмецькi лiтаки-навiдники.
  Пiдповзав, раз у раз, застряючи в буреломi нiмецький "Лев". I його гармата постiйно плювалась.
  Анюта, перемiстивши мiну пiд гусеницю нiмецького танка, прошипiла:
  - За Сережку.
  Нiмець зупинився i знову пальнув. Снаряд розiрвався за спинами дiвчат.
  Анюта перевiряла:
  - Снаряди молоком, у кого мiзки немовляти!
  "Лев" якийсь час стояв. Толi нiмецький досвiдчений екiпаж вiдчув попереду небезпеку, чи хотiв витратити бойовий комплект. Але "Лев" деякий час простояв i плювався забiйними снарядами.
  Анюта зазначила, що нiмецький танк має досконалiшу гармату i стрiляє частiше, нiж КВ-2. I це, зрозумiло, робить цю машину набагато небезпечнiшою. Анюта перехрестилася i прошипiла:
  - Нехай обернуться безбожнi в пекло!
  Алла пальнув фашисту в сонячне сплетiння, i гаркнула:
  - Наша перемога неминуча! I скiнчиться все гаразд!
  Анюта теж зрiзала турка i заспiвала:
  - Хоч, здається, що незабаром життя перерветься, коли бiда стукає у свiй чорний рiг... Конi iржуть i кров ллється рiчкою, i знову земля йде з-пiд нiг!
  Алла, замочивши iранця, додала:
  - Але землi теж є свiй хранитель... I мiж зiрок протягнутi до нього... Незримi рятiвнi нитки, щоб Гiтлера заслати на Колиму!
  Дiвчата, ведучи вогонь, заспiвали в унiсон:
  - Зламаємо Адольфа, йому буде боляче! Я вiрю, фашизм переможемо! I в нашiй Росiї, з'явиться месiя, народiв усiх країн Пане!
  I воїнки продовжували стрiлянину. Але пiхота противника залягла, i почала стрiляти i жбурляти гранати. Фашистськi орди намагалися викурити дiвчат мiнометним вогнем. I кидаючи величезну кiлькiсть гранат.
  Алла фiлософськи помiтила:
  - Числом можна взяти на виборах, умiнням на виборах без вiйни!
  Анюта хихикнула i вiдзначила:
  - Вiйна це сфера, де якiсть б'є кiлькiсть, вибори, як правило, навпаки, i це анекдот!
  Вiйницi злегка вiдступили, надто вже густо сипалися гранати та їх уламки. Алла навiть перехопила ногою покинутий презент i шпурнула назад. Граната пролетiла та вдарила фашистiв по касках. I як рвоне...
  Наче десь детонувала ще одна зв'язка.
  Алла фiлософськи вiдзначила:
  - Удача - друге щастя, успiх третє, але перше вмiння!
  Анюта хихикнула i вставила:
  - Удача нагорода за смiливiсть, але не за нерозсудливiсть!
  Алла вибила око iндусу з колонiальної армiї i прошипiла:
  - Кому щастить, у того душа спiває!
  Анюта посмiхнулася i перевiряла:
  - Добре коли щастить, це означає, що Бог врятує!
  Дiвчата ще трохи гострили. Потiм нiмецький "Лев" таки рушив уперед, i пiдiрвався на мiнi. Гусениця наїхала на вибуховий пристрiй, i його порвало.
  Поранений "Лев" закрутився i встав...
  - Лев у мисленнi калiка, тигр джерело всяких бiд ... Цiкавiшої людини нiчого на свiтi немає!
  Анюта дала довгу чергу, якраз iноплемiнна рать пiднялася на штурм i заспiвала:
  Є у нас ракети лiтаки,
  Наймiцнiший росiйський у свiтi дух...
  За штурвалом найкращi пiлоти -
  Буде ворог розгромлений на порох i пух!
  "Лев", схоже, здорово пошкодився. Та й завмер, виплюнувши ще пару снарядiв.
  З'явилася спритна "Пантера". Втiм, вона побоювалася заглиблюватися в позицiї радянських вiйськ, а стала пострiлювати. Снаряди свистiли над головами дiвчат. I розбивали щебiнь та пожежi.
  Анюта приготувала для кидка гранату, готова пiдловити момент, коли фашистський танк наблизиться на доступну вiдстань. Але в "Пантерi" теж не дурнi сидять. Нiмцi стрiляли, укладаючи снаряди в шаховому порядку, намагаючись не пропустити жодного шматочка землi. I буквально вигрiбали кожен камiнчик.
  Алла, поплескавши себе по оголених грудях, помiтила:
  - Тактика у фрицiв ущербна... Чи багато вони так досягнуть?
  Анюта дотепно помiтила:
  - Курочка по зернятку клює, а набирає ваги куди швидше за свиню, яка заковтує великими шматками!
  "Пантера" зробила понад вiсiмдесят пострiлiв, i витративши боєкомплект, розгорнулася, попрямував назад у своє лiгво. На її мiсцi з'явився новий мастодонт "Штурмтiгр". Машина прикривала свiй широкий стовбур ковпачком. Видно таким чином, розраховуючи себе зберегти.
  "Штурмтигр", пальнув за позицiями радянських вiйськ з дистанцiї. Гримнув реактивний снаряд. Пiднялася вгору земля, i вогнезорий фонтан вилив струменi полум'я.
  Дiвчата ледве вцiлiли, їх добряче присипало. Анюту навiть трохи оглушило. Дiвчина раптом побачила себе на конi. I що вона командує дружиною, яка атакувала татарське вiйсько. А з нею на конях скачуть войовницi. Монголо-татари, не витримавши удару, вiдступають i тисячами гинуть пiд копитами.
  Анюта ж махає двома мечами i рубає ворогiв. Але бачення раптово перервалося.
  Алла врiзала своїй напарницi по щоках, струшує, промовляючи:
  - Ну все! Тепер вистачить тобi вiдлежуватись!
  Анюта сердито вiдповiла:
  - Я не вiдлежувалася, а боролася!
  Дiвчина люто схопилася i жбурнула гранату. Презент, пролетiвши, потрапив у дуло танку "Лев". Отримавши пошкодження, машина зморщила свiй важкий ствол.
  Анюта на всю горлянку вигукнула:
  - Я є витязь Русi!
  Алла дала чергу з автомата i прогарчала:
  - вiдповiв хлопчик, хмурячи брови,
  Хочу служити святiй Русi...
  Нехай проллється море кровi,
  Але Бог зможе нас врятувати!
  Анюта впала на щебiнь голим животом та грудьми. Саме вчасно, бо сотнi автоматних черг промайнули над її головою. Дiвчина показала мову i вимовила:
  - Безумство хоробрих солдатiв - паличка-виручалочка розумних генералiв!
  Алла погодилася:
  - Солдат хоробрий, генерал розважливий, супротивник пiдступний, успiх тiльки з мудрою вiдвагою солiдарний!
  Дiвчата знову вiдкрили вогонь i прочирикали солiдарно:
  Над ним ескадрильї
  Ревуть в унiсон,
  Адольф дурак сильний -
  Насаджує Содом!
  З'явився ще один броньований "Лев". Вiд нього вiдбiгла два солдати, судячи з смаглявих осiб - араби. Вони спробували накинути на гачок ланцюг, щоб витягнути розвинений танк iз поля бою.
  Алла та Анюта вистрiлили, одночасно уклавши технарiв. Воїтельки проспiвали:
  - Себе не губи та виручи товариша, iншим допоможи вийти з згарища!
  З'явилося троє чорношкiрих. Вони мчали з ланцюгом з усiх нiг, але теж були пристреленi дiвчатами. Причому Анюта зi рушницi стрiляла, натискаючи на собачку пальчиками босих нiг.
  I їй вдавалося вразити супротивникiв на рiдкiсть, немов у Робiна Гуда влучно.
  Алла помiтила:
  - Мiток не той, хто влучає успiшно, а хто промахується з невдачею!
  Анюта жбурнула босою ногою гранату i прошипiла:
  - Найвлучнiший iз зором кинджала може промахнутися, але повз мету проскочити непробачно гострому розуму!
  Граната потрапила до мiномету i почали рватися, детонуючи мiни.
  I важко нiмцям давався Сталiнград. Отримав вони у ньому жахливу цитадель смертi!
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  3 листопада нiмцi оточили Тихвiн, i бої розгорнулися у самому мiстi. Червона армiя поволi вiдступала. Бiльшiсть мiста Баку вже захоплено, радянськi вiйська вiдступають до острова. Єреван ще ледве тримається. Сталiнград на межi знищення.
  Але Сталiн наказав це мiсто не здавати. Бої розгорнулися за Астрахань. У цьому мiстi теж намагаються просунутись фрицi. Посилено бомбять усi пiдступи та руйнують iнфраструктуру.
  Наближається зима... I перебiг вiйни стає менш передбачуваним. Але Сталiнград, схоже, не втримати. Постачання через Волгу ускладнює льодостав i масованi бомбардування.
  4 листопада Тихвiн на дев'яносто вiдсоткiв було вже взято. А нiмцi пiдiйшли до фiнської територiї. Радянськi вiйська, зазнавши вiдчутних збиткiв, не могли зiбрати достатньо сил, щоб зупинити супротивника.
  Фiни та марiонетковi шведськi вiйська теж завдали на зустрiч удару. Використовували значнi сили.
  5 листопада нiмецька коалiцiя та фiнсько-скандинавськi вiйська з'єдналися. Так довкола Ленiнграда замкнулося подвiйне кiльце. Нова велика перемога Третього Рейху.
  6 листопада бої все ще продовжувалися на пiвнiчнiй дiлянцi. Гiтлерiвцi розширювали коридор. Обстановка склалася дуже важка. У Тихвiнi догоряли останнi рештки опору. Нiмцi обстрiляли балiстичними ракетами Єреван. Випустили три презенти. Заподiяли суттєвi руйнування з жертвами. Але остаточно нiчого не зламали.
  Мiсто Астрахань виявилося вiдрiзаним по сушi вiд решти, радянської територiї. Ситуацiя загострилася. Новi нiмецькi та англiйськi лiнкори обстрiляли Мурманськ. При обстрiлi загинув комендант гарнiзону та багато офiцерiв.
  Стало ще гiрше.
  А 7 листопада фашисти увiрвалися до Волхова, i остаточно придушили опором радянських вiйськ Тихвiнi. Таким чином, розрив iз Ленiнградом рiзко зрiс. Стало зрозумiло, що мiсто в блокадi навряд чи виживе.
  8 листопада пройшли нарештi довгоочiкуванi випробування танка "Лев"-2. Машина мала змiнену компунувальну схему. Двигун, трансмiсiя та коробка передач розташовувалися в одному мiсцi та спереду, а бойове вiддiлення ззаду.
  Машину енергiйними зусиллями нiмцi пiд керiвництвом Порше зробили на рiчницю путчу.
  Дiйсно завдяки нижчому силуету, при збереженнi озброєння та бронювання "Лева", вага машини знизилася до шiстдесяти тонн, при двигунi 1200 кiнських сил. Бойовi випробування показали, що вийшов цiлком прийнятний танк. Саме те, що треба!
  Поєднання хороших ходових та броньових якостей.
  Втiм, Фюрера це не задовольнило. Вiн вимагає посилити бронювання бортiв i корми, а також поставити 88-мiлiметрову гармату з довжиною ствола в 100 ЕЛ.
  Iншою машиною на випробуваннях став Е-100. Втiм, цей танк вийшов ще занадто важким: у 140 тонн, зате чудовим захистом з усiх ракурсiв i озброєнням "Мауса". Загалом серiя "Є" обiцяла стати вкрай перспективною. Нiмцi, як видно, даремно часу не втрачали.
  Був продемонстрований i танк "Барс" з двигуном в 1000 кiнських сил, машина втiм, здалася Гiтлеру мало захищеною.
  Показувалися на рiчницю та рiзноманiтнi лiтаки. Зокрема штурмовики та модифiкацiї МЕ-262. А також ТА-183. Цiлий парад технiки.
  Включно з потужними газометами, здатними зносити цiлi мiста та села.
  Тут i справдi продемонстрували дуже сильнi системи поразки.
  Пройшла випробування i "Пантера"-2 при вазi п'ятдесят тонн, вона мала лобову броню в 150-мiлiметрiв пiд нахилом, i гармату "Королiвського тигра". Бортова броня була 82 мiлiметри, пiд нахилом. Такий танк бiльш-менш влаштував Гiтлера, так був здатний протистояти тридцятьчетвiркам i в ближньому бою.
  Загалом фашисти зачесали звiринець.
  Пройшли й випробування винищувачiв "Гота", здатних розвивати швидкiсть у тисячу сто кiлометрiв на годину.
  Коротше кажучи, вiдперезалися.
  9 листопада впав Волхов. Ситуацiя досягла свого апогею. I знову радянськi танки намагалися контратакувати.
  Грiнгета застигла бiля гармати. "Черчiлль"-2 стояв навпроти радянських машин i випльовував бойовi припаси.
  Дочка лорда Джейн пiдраховувала влучення. Радянськi танки уповiльнювали свiй хiд, коли в'їжджали у рiв. I цим користувався нiмецький звiринець.
  Нiколетта взяла i заспiвала:
  - Англiйський воїн смертi не боїться,
  Пiд небом зоряним смерть нас не вiзьме!
  За лева з коронною буде хоробро битися,
  Я заряджу могутнiй кулемет!
  Малання схвально кивнула:
  - Це розкiшно! I ми також зарядимо!
  Гармата працювала дуже активно. Снаряди так i миготiли, наче сiрники залишаючи контури в повiтрi. Та енергiйнi попалися дiвчата. I головне влучнi.
  Ґрiнгета киваючи головою, послала снаряд на вежi тридцятьчетвiрки. Пробурчала:
  - Оце смерть! Вона до моїх ворогiв прийде! I знаю надалi, вона на ворогiв вусатих чекає!
  Нiколетта з посмiшкою промовила:
  - Вклонилися всi звiрi вусатому... Щоб йому провалитися проклятому!
  Грiнгета знову розреготалася, i вистрiлила, зашипiвши:
  - Мiй снаряд найвлучнiший. Ми обов'язково потрапимо!
  Нiколетта пiдняла вгору вказiвний палець i сказала:
  - Пiф, Паф - не влучив! Зайчик сiрий поскакав!
  Грiнґета ведучи вогонь, заспiвала:
  Кожен вибирає по собi,
  Жiнку, релiгiю, дорогу...
  Дияволу служити або пророку,
  Кожен вибирає по собi!
  Джейн похитала головою i заперечила:
  - Не зовсiм так! У дев'яносто дев'яти вiдсоткiв вiру людини визначає народження, а чи не знання. Ось ми належимо до англiканської церкви... А якщо розiбратися, на якiй пiдставi? Це що наш вибiр?
  Грiнгета хихикнула i помiтила:
  - Я особисто була у вiруючiй сiм'ї, але зараз дедалi бiльше схиляюся до атеїзму!
  Нiколетта хихикнула i показала мову:
  - Атеїзм... Це цiкаво!
  Малання фiлософськи вiдзначила:
  - I однаково вiддалено вiд усього! Коли Бога немає, i немає надприродних сил, то будь-яка релiгiя хибна!
  Грiнґета кивнула головою, охоче пiдтвердивши:
  - Це як у комунiстiв! Вони придумали, що це релiгiї - це лише фантазiї людей. I на цьому збудували доктрину!
  Малання скептично скривила губи:
  - I що на них чекає пiсля смертi?
  Грiнґета химерно посмiхнулася. Випустила снаряд, розкроївши корпус черговому радянському танку i вiдповiла:
  - Тут можна багато чого вигадати... Навiть воскресiння мертвих силами науки!
  Малання нагадала, посмiхаючись:
  - Читала я одну книгу про свiт майбутнього. Там уже є космiчна iмперiя. Нема смертi, старостi, хвороб. I зрозумiло голоду... Щоправда бiльшiсть населення немає роботи, але всiм вистачає.
  Наприклад, автомобiлi роздають безкоштовно. I є електроннi машини, за допомогою яких пiдтримують зв'язок iз усiм свiтом.
  Нiколетта цiлком серйозно помiтила:
  - Прогрес розвивається швидко. Ось поглянь на цi танки... Як вони просунулися i стали досконалiшими. Все ж таки "Черчiлль"-2, не порiвняти з "Матiльдою".
  Малання з цим погодилася:
  - Та просунулися танки... Це шик!
  Чергова атака радянських танкiв захлинулась, i настала перерва.
  10 та 11 листопада нiмцi проводили невеликi наступальнi операцiї, на пiвночi зрiзуючи кути.
  Радянськi вiйська намагалися контратакувати на пiвнiч вiд Сталiнграда, але не досягли особливого успiху. У мiстi трималися вже останнi будинки. Зруйнованi при цьому, вщент. Але поки що Сталiн наказав тримати до кiнця.
  Мiста Баку вже майже захоплено. Але нафтовi свердловини горять i помiж них розгорнулися бої. Бомбять нiмцi безперервно.
  Бої i в Астраханi на самому пiку...
  12 листопада турки здiйснили атаку на Єреван. Натиск виявився вiдбитим. Османи зазнали шкоди. Натомiсть знову вистрiлили фау. 13 листопада нiмцi зайняли останнi квартали Баку - оголосивши про взяття мiста. Тiльки на пiвостровi ще тривали бої, а небо було чорним вiд палаючих свердловин.
  14 листопада фашисти розпочали штурм Мурманська. Вони використовували артилерiю та авiацiю.
  Сталiнград був у вогнi, але перекинутi радянськi пiдкрiплення дозволяли ще триматися. Хоча лише за краєчок мiста i цiною колосальних втрат.
  Пiд час штурму Мурманська зiбралася велика армада лiнiйних кораблiв, пiдiйшли й авiаносцi. Мiсто пресували, наче катком iз плазми. I бомбили та обстрiлювали.
  15 листопада перейшли в рух фашистськi вiйська, атакуючи мiсто, єдиний незамерзаючий порт у Льодовитому океанi. У боях взяли участь "Мауси", i навiть танк "Щур", який фашисти хотiли випробувати на практицi.
  Втiм "Щур" дещо розчарувала. Вона спочатку просунулася, а потiм застрягла в кучугурах. I зупинилася на околицi мiста. Нiмцi виявилися не цiлком готовими до наступу. Але обстрiл не припинявся. 16 листопада фашисти практично завершили зачистку нафтових свердловин. Але частина пiвострова була їм недоступна, через пожежi, що розрослися, до сьомого неба.
  17 листопада гiтлерiвцi захопили останнiй рукав дельти Волги, i тим самим блокували Астрахань бiльш капiтально. Баку давно було вiдрiзаним.
  Штурму зазнав i Єреван. Мiсто на пагорбi, дуже зручне для оборони, але штурмувати його особливо танками важко.
  18 листопада радянськi вiйська знову спробували на мiцнiсть оборону фашистiв на пiвнiч вiд Сталiнграда. Це послабило тиск на те, що залишалося вiд року на Волзi, але коштувало вiдчутних втрат.
  19 листопада нiмцi зупинили через великi втрати штурм Мурманська.
  Таким чином, бiснуватий фюрер нiяк не мiг вирвати, численнi скалки зi своєї позицiї. Плани нацистiв покласти край СРСР до зими - провалилися.
  Найгiрше, що й Японiя, призупинила наступ через холоди i величезнi втрати в живiй силi. Єдине, самураї збiльшували випуск власних тридцятьчетверок та лiцензiйних "Пантер". I могли вже наступного лiта завдати неприємностей.
  20 листопада, нiмцi загасили частково пожежi, очистили бiльшу частину пiвострова.
  21 листопада радянськi вiйська знову атакували нiмцiв i, навiть вклини пiвнiчнiше Сталiнграда на кiлька кiлометрiв. Фашистам довелося послабити свiй тиск, i намагатися вiдновлювати позицiї.
  Бої як кажуть у таких випадках, просто на рiвнi фрейку!
  22 листопада фашисти спробували просунутися у районi Туркменiстану. I пройшовши десяток кiлометрiв, було зупинено. Але 23 листопада, ввiвши в бiй шахськi бригади, знову просунулися. Ситуацiя гранично загострилася у районi Середню Азiю.
  24 листопада на фронтах не вiдбулося суттєвих змiн.
  25 листопада фашисти вiдновили штурм Мурманська. Шпурнули у бiй новi частини. Але користi поки мало.
  Настало 26 листопада - одинадцять рокiв з виборiв до Рейхстагу, пiсля яких Гiтлера було призначено Рейхсканцлером.
  Вперше на фронт виявився перекинутий новий танк Е-100.
  Це була бойова практика подiбної машини.
  Танк виглядав досить довгим, майже плескатим. З нього стирчало довге дуло 128-мiлiметрової гармати. I лобова броня пiд кутом iз сорок п'ять градусiв. I сам нахилений iз бортiв.
  Танк Е-100 рухався завдяки новiтньому двигуну в 1500-кiнських сил, спритнiше нiж "Маус". I вiд нього вiдскакували снаряди.
  А всерединi машини з'явилася безжурна четвiрка Магда, Крiстiна, Герда та Шарлота.
  Дiвчата народили для фюрера дiтей, i залишили їх пiд наглядом особливих няньок з СС.
  I щойно прибули на фронт. Дiвчата дуже веселi. Вони скучили за баталiями. I тут якраз можливiсть проявити себе. Взяти нарештi цей пiвнiчний Севастополь.
  I затвердити панування Третього Рейху у Льодовитому океанi. Ось справдi, скiльки ще можна затягувати вiйну? А четвiрка думає: може з ними разом хоч щось змiнитися?
  Пiд Мурманськом не надто морозно - утеплює Гольфстрiм. Дiвчата налаштованi по-бойовому. У кожної народилася пара - хлопчик та дiвчинка! Тож можна й порадiти.
  Магда та Христина крутилися бiля гармат. Танк новий i керується досить легко. З бортiв його захищає 120-мм похилої бронi, плюс ще 50-мм щиток. Тож машину не пробити з усiх ракурсiв.
  Дiвчата насвистували пiсеньку. Їм у душi здорово.
  Герда з усмiшкою на бурштинових вустах помiтила:
  - Ось тепер у нас iз Гiтлером спiльне потомство. Ми є членами царської родини!
  Шарлота хихикнула, помiтивши:
  - А попереду - однi нулi!
  Танк "Е"-100 пiдходив до радянських позицiй. Все навколо було зруйновано настiльки, що пострiли з боку порад рiдкiснi, i, як правило, з легких гармат.
  Магда навела 128-мiлiметрову гармату i пальнула по радянськiй сорок п'ятi. Дiвчина медова блондинка заспiвала:
  - Я тигриця, i в мене оскал... I злий тигр усiх розiрвав!
  Радянська сорокап'ятка вiдкотилася, кiлька росiйських солдатiв було вбито.
  Магда промуркотiла немов кiшка:
  - Я супермен мiй метод простий... Я вiдгризу тим, хто з вовни хвiст! I пiсля чого дiвчина як почала реготати. Ну, прямо як буйнозмiшана богиня.
  Дiвки повiї Гiтлера розгойдували танк. I самi пiдскакували в машинi iз похилою бронею.
  Та ось войовницi повернули свою машину. Шарлотта ця красуня з волоссям кольору мiдi, як проспiває:
  - Цок, цок, цок... Катитись потiк! Кiннота нацистiв з'їла весь пiсок!
  I пiсля цього Шарлота як схоче... Навiть зубами забрязкала. А знову танк крутнувся. Нiмцi зiрвали паркан iз колючим дротом. Машина розмiрами з тиранозавра паскудно гарчала. А войовницi скалили свої милi та м'ясоїднi мордочки.
  Дiвчата винесли у собi та народили дiтей вiд Адольфа Гiтлера. А це вже дещо говорить. Гарнi мегери, але при цьому моральнi виродки. Ось розчавили радянського солдата, котрий потрапив пiд колеса. I вм'яли в ґрунт 76-мiлiметрову гармату. Проїхалися нею. Розплющили сталь. Воїтельки показали фiгурний пiлотаж. Снаряди здавалися невиннiшими за горох, у брязкальцi якого трясе дитина. Наступна гармата, яку розплющив Е-100, була 85-мiлiметрова.
  Магда хихикнула:
  - А ми давимо росiян, як клопiв!
  Христина поправила свою подругу:
  - Скорiше навiть як ведмедiв! А ведмiдь тварина велика!
  Руда Шарлота додала, скеля iкла:
  - I зубасте!
  Нiмецькi танки продиралися, крiзь мiськi лiнiї оборони. Радянськi вiйська билися дуже вперто. До рук зброю взяли всi. В ополченнi билися навiть десятилiтнi хлопчики. Чимало було й дiвчаток. Зiбралися всi мешканцi, але не вистачало зброї. Масовий героїзм виявлявся у всьому. Пiонери, використовуючи саморобну вибухiвку, або зв'язки гранат, пiдбиралися до гiтлерiвських танкiв, i кидалися пiд гусеницi - помираючи за Батькiвщину.
  Танк Е-100 зазнав кiлькох пошкоджень. Один з хлопчакiв зумiв проштовхнути важку мiну. Загинув сам, але зашкодив нiмецькiй машинi. Лопнув ковзанку, i злетiла частина гусеницi. Велика машина сповiльнилася. Потiм пара воїнiв кинула зв'язки гранат, розбиваючи товстi гусеницi.
  Е-100 пройшовши передню лiнiю, втратив рухливiсть.
  Герда навела шiсть кулеметiв i врубала їх, коли радянськi солдати спробувала контратакувати. Десятки росiян та представник iнших народiв Росiї, завалювалися, пробитi кулеметними кулями. Втiм, радянськi солдати бiгли вперед. Кидали гранати i гинули. Частина уламкiв долiтала, до Е-100, але кулемети працювали справно. А бiсова Герда така влучна. I її кулi майже не пролiтають задарма.
  I гинуть росiйськi солдатики...
  Христина палили зi скорострiльної 75-мiлiметрової гармати, осколковими снарядами, i палила зi спареного кулемета. Руда бестiя, розриваючи кулями радянських солдатiв, прошипiла:
  - Носiйка смертi я... Сам сатанi менi рудою є рiдня!
  Магда несмiливо помiтила:
  - Ну, не треба так. Сатана ворог Божий i приречений на вогняне озеро!
  Христина шльопнула босою нiжкою по металу i проревела:
  - А що озеро вогняне? Моє волосся, такi як полум'я!
  Герда з усмiшкою вiдзначила:
  - Сам фюрер вiдпустить нам будь-якi грiхи... Точнiше саме поняття грiха, по сутi, застарiле?
  Магда знизала плечима:
  - Хочете сказати, що поняття грiха застарiло...
  Герда знову врубала кулемети, придушуючи запеклу контратаку росiйських солдатiв. Кулi вбивали їх наче гостинцi з пекла. Дуже сильно захищений Е-100 у цiй модифiкацiї. Цiлих вiсiм кулеметiв, два спаренi з гарматами, а iншi керувалися шарнiрами. I луплять вони дуже сильно.
  Герда заревiла з усмiшкою:
  - Грiх, це i є основою iснування Третього Рейху! Наша релiгiя, це справдi є вiра звiрiв!
  Руда Христина, палячи з гармати i вбиваючи росiйських солдатiв, заспiвала:
  - Мiй ласкавий i нiжний звiр... Твої iкла люблю повiр! Мiй пекельний i iкластий звiр!
  Одна з радянських зенiток, знову примудрилася потрапити по катках i розбити їх. Е-100 остаточно зупинився. Магда, правда, покарала настирливу зенiтку, накривши її важким зарядом. Ну, гусеницi виявилися розбитими.
  Скривившись Герда, викликала буксир i попросила:
  - Витягнiть нас, будь ласка! Ми гинемо! Гусеницi розбитi!
  Вiдповiдь була негайно:
  - Буксир буде!
  Христина з посмiшкою заспiвала:
  - Ось цей хiд! Ворогiв у витрату!
  Магда вистрiлила по зброї, яку росiйськi солдати намагалися витягнути на пряме наведення. Рознесла ствол i розкидала в рiзнi боки радянських бiйцiв. Один iз солдатiв був розiрваний навпiл, i бився в агонiї.
  Блондинка-християнка перехрестилася, i пiднявши очi до неба благала:
  - Вибач менi Господи! За мимовiльне грiх та вбивство!
  Христина захихотiла i помiтила:
  - Нi так не можна! Ти маєш бути твердою як скеля! Стань скелею заради нас!
  Магда впевнено вiдповiла:
  - Скеля є тiльки одна - Iсус Христос!
  Руда дияволиця гаркнула:
  - Iсус був пацифiстом! А наша вiра та професiя вiйна!
  Танк Е-100 пiдхопили на буксир та потягли у бiк нiмецьких позицiй. Герда з посмiшкою снiжної королеви помiтила:
  - Ковзанки це найвразливiша частина танка. I iз цим треба боротися!
  Шарлота похитала головою:
  - Щитками повнiстю ковзанки не прикрити. Це не можливо, так частина гусениць все одно виявиться вiдкритими!
  Магда запропонувала:
  - А якщо зробити ковзанки маленькими та без пiддону?
  Руда дияволиця хихикнула i показала перлиннi зуби:
  - А як надати їм бiльшої швидкостi?
  Магда потерла голою пiдошвою по металу i запропонувала:
  - А якщо використати електродвигуни?
  Шарлота пiдтягнула живiт i покрутила шиєю:
  - Можливий варiант... I танки горiтимуть менше!
  Магда плаксиво сказала:
  - Ось коли ми потрапимо в пекло, то горiтиме, i горiтиме як смолоскипи!
  Руда чортiвка гаркнула:
  - Ну i що ж... I ангели створенi з яскравого полум'я! Будемо янголами!
  Христина взяла i оглушливо заспiвала:
  - Я не ангел, а просто чорт, але для людей я стала святою .... Отримайте вороги розрахунок, пiд тортуром болю такий неземний!
  Дiвчата замовкли... У небi крутилися штурмовики, i гуркотiла канонада. А бомби всi сипалися i сипалися... Наче справжнiй град руйнування та спустошення.
  Мурманськ горiв, i гинули люди. Нiмцi навiть запустили балiстичну ракету. Не надто ефективна зброя. Простiше скинути п'ятитонну бомбу з Ю-488 буде i точнiше i дешевше.
  Христина вискочила першою босонiж на снiг, коли танк вiдвели запасну стоянку. Там взялися фахiвцi за ремонт. Дiвчата ж перебралися до теплої хати. Влягли на матраци. Герда та Шарлотта почали грати в кишеньковi шахи.
  Магда та Христина стали робити прес, щоб животи були рельєфними, та не обвисали пiд час вагiтностi. Красивi до тремтiння в стегнах войовницi. Ще свiжi, але це вже жiнки, якi народили дiтей. I вмирати тепер не так вже й страшно - є кому продовжити рiд! Нехай навiть iз насiнням такого пiдонка як Гiтлер.
  Але дiвчат з батальйону СС "Тигрицi", фюрер це справдi щось на зразок Бога. Причому вже не язичницького божка, а чогось Всемогутнього та незбагненного у своїй генiальностi.
  Герда ж грала королiвський гамбiт та розвинула сильну атаку. Шарлота завзято захищалася. Iшов обмiн ударами. Але скiнчилося все взаємним винищенням i нiчиєю. Потiм почали грати у шахи, Магду та Крiстiна. А Шарлота та Герда почали робити прес i вiджиматися. Дiвчина активно пiдтримувала форму.
  Магда, граючи i тiснячи противницю, фiлософськи помiтила:
  - А все-таки дивно...
  Христина з безневинною посмiшкою на вустах запитала:
  - Що дивно?
  Блондинка-супермен вiдповiла:
  - Те, що бiлi - це кольори добра, але вiйну саме вони починають першi!
  Руда чортiвка рацiонально помiтила:
  - Але ж ми теж несемо добро... Але на Росiю бiльшовикiв напали першими!
  Магда у вiдповiдь iз сумним тоном заспiвала:
  - Але перед нами все цвiте, за нами все горить...
  Христина у вiдповiдь дзвiнким голосом додала:
  - Скилити не треба! З нами той, хто все за нас вирiшить!
  Герда продовжила спiвати:
  - Веселi, не похмурi повернемося додому - атлети бiлявi нагородою буде нам!
  Пiсля чого вся четвiрка розреготалася... З'явився пiдлiток, що прислужував, i роздав дiвчаткам бутерброди з маслом, сиром, ковбасою, а також сухофрукти. Дiвчата поїли, i їх у теплi розморило. Красунi задрiмали. Добре коли ти молодий i здоровий - легко йдеш у сон.
  Наступного дня 27 листопада, Е-100, виявився лише частково вiдновлений. Дiвчата не брали участi у наступi. Зате в одному бiкiнi, i босонiж по кучугурах влаштували пробiжку. На них дивилися, нiби на цокнутих, у мороз линули майже голяка. Але дiвчата це взагалi найвищий пiлотаж. Адже вони особливi люди майбутнього!
  Герда вирвалася вперед. А не так босонога дiвчинка Герда, що була у казцi Андерсена. Але теж мужня та загартована. I натомiсть стала природженою вбивцею. Швидке дiвчисько, з мiцними м'язами.
  Втiм, усi чотири дiвчата гарнi. Вони промчали швидким темпом пiвсотнi кiлометрiв i повернулися назад. Потiм зробили серiю вправ, поспiвали i похиталися. Трохи повправлялися у стрiльбi.
  Лише наступного дня танк Е-100 полагодили. Ну що ж, i це не так уже й погано. Тим бiльше що в цiй надважкiй машинi було оригiнальне розташування ковзанок, вiдмiнне вiд шахового порядку, що пiдвищувало ходовi якостi по снiгу, але створювало з незвички певнi проблеми ремонтникам. Хоча якраз монтувати Е-100 простiше, нiж "Тигр" чи "Пантеру".
  28 листопада гiтлерiвцi змогли трохи глибше прорватися у Мурманську. Але опiр радянських вiйськ просто незбагненний. I навiть шiстнадцятидюймовi снаряди лiнкорiв Британiї та Нiмеччини не могли зламати волю захисту.
  Але фашисти все одно просувалися. Танк Е-100 пройшов за день кiлька кварталiв, але знову пошкодив гусеницi. Але цього разу ремонт зайняв лише кiлька годин. 29 листопада дiвчата-термiнатори зiштовхнулися iз танком КВ-3. Радянська машина кiлька разiв потрапила до лобової бронi, але снаряди вiдлетiли вiд нахилу. Магда прошибла у вiдповiдь росiйський танк, змусивши його палати, наче купу складених смолоскипiв.
  Христина iз знущальною усмiшкою запитала напарницю:
  - А тобi що тих росiян зовсiм не шкода?
  Магда щиро вiдповiла:
  - Я всiх шкодую, навiть тих, хто недостойний жалю!
  I дiвчина тяжко зiтхнула, обернувши очi до неба. Воїтельки намагалися дiяти дедалi обережнiше. Щоб не вiдволiкатись на ремонт. Знаряддя 128-мiлiметрiв i 75 працювали немов iшаки. Але все одно танк отримував ушкодження.
  Ось одна зi стiн вибухнула i обрушувалася на машину. Подряпала i злегка пом'яла броню.
  30 листопада гiтлерiвцi ще бiльше просунулися. Мiсцями навiть вийшли до центру мiста. Але того ж дня, влучний пострiл сорокап'ятки, пошкодив дуло 128-мiлiметрової гармати, i дiвчата були змушенi знову встати на ремонт. Причому, мабуть, довша.
  Тодi четвiрка вирiшила замiсть танка битися, наче проста пiхота. Красунi намагалися вести бої, борючись в одному бiкiнi. Але в мороз дiвчата могли витримати лише кiлька годин у такому напiвголому виглядi, а потiм тiкали вiдiгрiватися.
  Герда заривалася в снiг, стрiляла з нового автомата МР-44, i вбивала росiйських солдатiв досить активно. Ось воно босонога дiвчинка, з бiлим волоссям, потрапила в голову полковнику Червоної армiї. I сказала:
  - Нi, я таки арiйка!
  Шарлота, яка просувалася з iншого боку, хихикнула:
  - Ти войовниця, яка приносить ворогам смерть. - Тут руда, голонога дiвка, пальнула в майора i потрапила йому просто пiд око. Досить вишкiрилася. - Ось бачиш, я стрiляю анiтрохи не гiрше!
  Герда дала чергу, прикiнчивши комсомолку, i капiтана росiйських вiйськ показала зубки стерва:
  - Та ти стрiляєш, а пилю! Наче бензопила!
  Шарлота метнула босими пальцями ноги уламок скла. Той догоди в шию лейтенанту росiйської армiї, i прочирикала:
  - А я ось, скельцями балуюся!
  Герда пробiгла снiгом, залишаючи босi, витонченi слiди. Вона мчала нахилившись. Потiм дiвчина-тигриця перекинулася i зробила сальто. Перекрутилася i посунула головою в пiдборiддя радянського солдата. Той виплюнув кров'ю. Герда здавила голими ногами горло i задушила росiянина.
  Руда дияволиця Шарлота душила пiонера. Ось якi гидкi та злi виявилися дiвчата.
  Магда теж убивала росiйських солдатiв, але не чiпала дiтей. Нi, на дитину вона руку нiколи не пiднiме. I взагалi пролиття кровi не приносило їй задоволення. Але все-таки вона тигриця з батальйону СС, i має виконувати наказ.
  Ось Христина кинула кинджал у хлопця, на вигляд рокiв дванадцяти. Вже жорстока. Нi, не повиннi дорослi вбивати дiтей!
  Магда перехрестилася i прошепотiла:
  - Вибач Господь! Ти ж це менi гидко, але вiйна є вiйна!
  I блондинка вистрiлила у росiйського снайпера, той упав, пробитий точним попаданням у перенiсся. На жаль, з'явилася уславлена четвiрка. Дiвчата спочатку вбивали англiйцiв та частково американцiв, але тепер взялися за
  росiян. Такi гримучi оскали Другої свiтової вiйни. Оскали якi показують самi що не наїсти реальнi, i гострi iкла!
  Христина потерла босою ногою по дереву, мерзляку все-таки i помiтила:
  - Бридко? А чого ви хочете вiд рудих вiдьом!
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Нiмцi поступово заморожували активнiсть. У тому числi й авiацiйну - причому вимушено через погiршення погодних умов. Виконати поставленi напередоднi завдання цiлком не вдалося. Щоправда, Кавказ практично захоплено. Бакинське нафтовище пiд контролем. СРСР втратив своє найбiльше джерело нафти. Щоправда, самi нiмцi ще змушенi витратити час на вiдновлення свердловин. Захоплено i Карелiю, Архангельськ, частину пiвнiчного узбережжя. Вiдрiзаний остаточно вiд зв'язку з рештою Росiї Ленiнград. Деякi iншi територiї захопленi у центрi. Половину Туркменiї теж окуповано. Японiя захопила цiлком Монголiю, i також вклинилася в Середню Азiю i частково створила плацдарми за Амуром, в Усурiйському краї. Щоправда, самураї досягли успiху трохи менше. Владивосток блокований повнiстю та його обстрiлюють.
  До Москви залишилося кiлометрiв за двiстi. I вже нiмцi можуть обстрiлювати столицю балiстичними ракетами та бомбардувати реактивною авiацiєю. Але взимку i в мороз Вермахт втратив можливостi проводити подальший наступ. Тим бiльше, колонiальнi вiйська: iндуси, африканцi, араби сильно мерзнуть. I втратили бiльшу частину боєздатностi. Грiх подiбною ситуацiєю не скористатися. Хоч Червона армiя i зазнала величезних втрат, i теж сильно виснажена.
  Дiйсно, генштаб прийняв рiшення, незважаючи на всi труднощi з постачанням i втратою Кавказу провести взимку кiлька великих, наступальних операцiй. Нехай поки фашисти взимку i носа не смiють висунути, але ми їх прищучим i задавимо.
  Або, принаймнi, змусимо битися в найгiрших погодних умовах.
  Василевський голова генерального штабу та заступник мiнiстра оборони цiлком логiчно, припустив, що СРСР не зможе виграти технологiчнi перегони у всiєї Європи та Африки з Азiєю на додачу.
  У цьому планi за зиму перевага супротивника, особливо в авiацiї, тiльки зросте. Так, звичайно, радянськi конструктори вже розробили i продовжують розробляти новi бiльш досконалi танки. Зокрема Т-34-85 з бiльшою вежею та потужною гарматою. Ну, а на пiдходi i IС-2 зi знаряддям у 122 - мiлiметри. Але й нiмцi не стоятимуть на мiсцi. Крiм того, навiть новi машини не досить хорошi, щоб побити "Лева" або якусь важку машину.
  Та й навряд чи вдасться тепер досягти чисельної переваги.
  Виступив i Вознесенський. Вiн також висловився за якнайшвидший наступ:
  - Пiсля втрати Кавказу, наша армiя вiдчуватиме найсильнiший дефiцит пального. Точнiше сказати, ми його вже й так вiдчуваємо повною мiрою. Однак у зимовий час денний перiод набагато менший, часто стоїть нельотна погода i витрати пального також скоротяться.
  Нарком Жданов теж поспiшив додати:
  - Крiм того нашi бiйцi та сапери пiдiрвали усi нафтовi свердловини на Кавказi. А це означає, що фрицi поки що не можуть скористатися нашою нафтою. Але з огляду на те, як швидко жорстокi фашисти вмiють все будувати та вiдновлювати, то вже навеснi в артерiї економiки Третього Рейху потече й Бакинська нафта.
  Сталiн пiдбив дискусiї пiдсумок:
  - Наприкiнцi грудня завдамо першого зимового удару. Питання лише де?
  Тут уже єдностей вiйськовi не мали. Жуков пропонував ударити у центрi та вiдкинути супротивника вiд Москви. Василевський припускав, що краще намацати слабке мiсце у Тихвiнi. Заодно i допомогти Ленiнграду, який подвiйне кiльце блокади може i не пережити.
  Рокоссовський висловився за наступ у напрямку Воронежа. Були iдеї атакувати нацистiв в Астраханi, або навiть пiд Архангельськом. Сталiн вислуховував усi зауваження, щось чиркав i думав.
  Думка вiдсунути супротивника вiд Москви виглядала спокусливою та напрошуючою. Однак саме в центрi фашисти зараз найсильнiшi та добре змiцнилися.
  Атакувати, форсуючи Волгу, здавалося нелогiчним, рiчка велика i повноводна, i перша фаза операцiї стане затяжною.
  Можливий варiант атаки мiж Доном та Волгою, але там уже нашi били, i нiмцi теж добре змiцнилися.
  Найбiльш логiчно виглядає iдея Василевського. На пiвночi нiмцi слабшi, та й у їхнiх вiйськ якось менше бойового досвiду. Тим бiльше й Тихвiн зайнятий нещодавно, нiмецькi вiйська розташувалися на виступi. Але цiлком можливо, i фрицi так мiркують.
  Дати всiма силами у напрямку Воронежа? У конфiгурацiї фронту утворився балкон, який було б дуже рацiонально спробувати пiдсiкти, немов косий осот.
  Ще деякi цiкавi думки це довбати пiд Архангельськом. З огляду на те, що пiдкрiплення фрицям доведеться перекидати морiв - рацiонально зерно i в цьому напрямку є.
  Хоча й самi свої вiйська постачати важко, тим бiльше, що пiдводний флот у фашистiв у морi тотально домiнує. Та й новi крейсери у гiтлерiвцiв входять до ладу. Начебто навiть ранiше затоплений лiнкор "Бiсмарк" вони майже побудували. Причому новий корабель має побити рекорднi розмiри та озброєння "Ямато".
  Хоча з iншого боку, навiщо фрицям лiнкори? Пустити всьому свiту у вiчi пил? Бiльше турбують данi про новi види озброєнь, що розробляються у Третьому Рейху. Особливо про ракети, i реактивну авiацiю, а це серйозно.
  Трохи завагавшись, Сталiн затвердив план: розпочати наступ на Тихвiнську область наприкiнцi грудня, а на початку сiчня помацати супротивника пiд Воронежем.
  В цiлому подiбне виглядало логiчним ... А тим часом вже призабута четвiрка дiвчат продовжувала своє геройство на Схiдному фронтi. Герда i Шарлота i Крiстiна, i Магда фон Зiнгер - пiсля паузи викликаної тим, що вони майже одночасно завагiтнiли; потiм народили здорових дiтей, повернулися на фронт.
  Погода стояла холодна, прилетiли красунi якраз двадцять п'ятого грудня. Йде снiг i накручує кучерики вiтер. Та й мiсце вони собi обрали не найтеплiше - просто пiд Ленiнград.
  Пiсля прибуття дiвчата в бiкiнi влаштували собi пробiжку по заметах. Справдi, справжнi арiйки повиннi показати, що їм не страшний нiякий, навiть лютий холод. Разом з ними бiг хлопчик-нiндзя, який прибув з Японiї, якого всi називали Карась.
  Цей хлопець прославився участю у спецiальних операцiях. Приємнi схiднi риси, разом зi свiтлим волоссям, успадкованим вiд невiдомого батька, робили хлопчика дуже гарним.
  Дiвчата навiть будували йому у вiдповiдь очi, хоча Карась, мабуть, їм поки що не пара. Але рельєф мускулатури, немов дрiт i бiжить, що за ним не наздогнати навiть цих загартованих i тих, що все зазнали тигриць.
  Дiвчата пiсля пологiв на тренувальнiй базi повнiстю вiдновили форму, але витримувати такий крижаний темп не кожному супермену дано.
  Христина, яка встигла, як i Магда, фон Зiнгер побитися з росiянами помiтила:
  - Морози та снiги їхнiй головний союзник. А так нiчим не крутiший за англiйцiв!
  Магда справедливо зауважила:
  - Я б так не сказала. Росiяни набагато сильнiшi та пiдроздiли практично нiколи не вiдходять назад!
  Шарлота зробивши сальто, пiд час пробiжки, хихикнувши, помiтила:
  - Але це скорiше їх слабкiсть, нiж плюс.... Я взагалi не розумiю таких методiв управлiння вiйськами, як створення загороджувальних загонiв i розстрiлiв командирiв вiдступаючих пiдроздiлiв.
  Босонога Герда сама, перевернувшись при бiгу i зробивши розтяжку, погодилася:
  - Звичайно - з-пiд палицi не вийде добрих вояк. - Тут дiвчисько-блондинка, правда, була змушена, скрипучи серце визнати. - Але добре росiяни воюють, якщо вже цiлих два з половиною роки протрималися. Нам би їхня живучiсть!
  Христина зневажливо пирхнула:
  - Нам кажеш?
  Герда хихикнула, помiтивши:
  - Ми ж елiта! Особливо Марсель!
  Найкращий ас усiх часiв i народiв, незважаючи на категоричну заборону Гiтлера, який хотiв, щоб цей символ непереможностi зосередився виключно на викладацькiй роботi - адже вiн все-таки генерал-лейтенант, все ж таки вирвався на фронт.
  Точнiше, фюрер милостиво дозволив йому повернутися, якщо буде нiмцям десь погано.
  Фашисти звiсно про всяк випадок змiцнювали оборону i готувалися до зими, але дуже сумнiвалися, що з росiйських знайдуться ресурси для масштабних наступальних акцiй.
  Проте розвiдка працювала. Тобто iнформацiя про наступ, що готується, з метою звiльнення Тихвiна все ж просочилася. Причому радянськi вiйська розпочали потужну артпiдготовку якраз на Рiздво.
  Лупили "Катюшi" i навiть кiлька перших реактивних пускових установок пiдвищеної потужностi "Андрюша". I гуркiт стояв вiд розривiв такий, що босоногi, напiвзамерзлi дiвчата вловили його.
  Благо слух у них чудовий i очi виблискують iскорками.
  Переглянувшись мiж собою дiвчата, дiйшли висновку:
  - Що ж тепер поб'ємося, як слiд!
  А хлопчик-нiндзя Карась повiдомив:
  - Моє завдання буде увiйти до Ленiнграда i там розвiдати. Ви надто гарнi для розвiдниць!
  Магда млосно нахилила вiї вiдповiвши:
  - I ти теж... А якщо росiянам здасться дивним, то твiй акцент?
  Карась логiчно зауважив:
  - Коли говориш росiйською мовою надто правильно, це в тобi набагато сильнiше видає iноземця. Принаймнi я побiг, а гарненько придавiть супостата на фланзi...
  Дiвчата помчали до свого танка. Вони ж танкiстки-випробувальницi. I вибрали собi, щось нове. Точнiше навiть одразу два танки-новачки, якi мають пройти обкатку на фронтi.
  А саме "Ласки", машини iз двома членами екiпажу дуже низьким силуетом. Найпершi моделi танкiв нового поколiння, де нiмцi i справдi серйозно зайнялися ущiльненням схеми компонування. I деякi цiкавi ноу-хау в управлiннi. Зокрема електрична трансмiсiя та розташування коробки передач, вмонтованої в мотор. А самi танкiсти парочка розташовувалися практично лежачи. При цьому трансмiсiю та двигун помiстили ззаду, а дiвчата зручно розташувалися на животах. I їхнi нiжки давили передачi та кнопки ззаду, а руки, навпаки, при перемиканнi рухалися зручно. Найлежаче сидiння зроблено на замовлення i копiює форму їх тiл. Башти правда немає - вийшла САУ, причому таке низеньке, що ковзанки розташованi назовнi.
  Звичайно, повертати не може гармата, але трохи обертатися здатна. Ну, а сам винищувач хвацько розвертається навколо своєї осi i компенсує тим самим вiдсутнiсть вежi.
  Магда пояснила дiвчаткам-напарницям:
  - Там без вежi танки отримують дешевшi та нижчi. Ось ми можемо регулювати висоту, опускаючи до 1,2 метрiв i пiднiмаючи до 1,5... Майже як партизани повземо-пластунськи.
  При вазi 12 тонн машина мала вiдмiнне лобове бронювання 82 - мiлiметри пiд кутом нахилу в 40 градусiв вiд горизонталi у верхнiй частинi. А нижня - зовсiм маленька. Борти захищенi гiрше в 60 мiлiметрiв, але ще прикривають самi ковзанки. Двигун у 400 кiнських сил забезпечує вiдмiннi ходовi якостi. Плюс ще розташування ковзанок i пiдвiска, дають можливiсть не тiльки знизити силует, але й також забезпечують прекрасну прохiднiсть по заметах.
  Як не крути, але важчий звiринець, починаючи з "Пантери", куди бiльш громiздкий i незграбний. А на кучугурах i зовсiм труновiй.
  Гердi, яка, розташувалася зi своєю давньою напарницею Шарлотою, i мимоволi вона вiдчувала дискомфорт у тiсному, компактному та довгастому ящику танка. Хоча звичайно, треба вiддати належне, що машина iз озброєнням Т-4 та найкращим бронювання вклалася у вагу 12 тонн. Блондинка-термiнатор помiтила:
  - Найкомфортнiшими танками, були "Тигр" та "Лев". У цiй машинi навiть нам дiвчатам важко повернуться.
  Шарлота заперечила:
  - Зате захист... Як у новiтньої "Пантери", що тiльки з Листопада i почала вступати у вiйська з 60-мiлiметровим корпусом.... Правда лоб закритий краще за нашого зi 120-мiлiметрiв, але в нього ще треба i потрапити. У такому вугiллi як у нас 85-мiлiметрова гармата дасть рикошет i при стрiльбi впритул.
  Герда почухала собi ногою за вушком, але вiд цього руху байдуже вперлася в похилий дах i помiтила:
  - У росiян нас попередили, чи можуть з'явитися танки з калiбром у 122 - мiлiметри. Розвiдка не спить!
  Шарлота впевнено вимовила, надуючи щоки i кривлячи в гнiвi рот:
  - Наша розвiдка як завжди на висотi. Тiльки нас замкнули в тiсному ящику.
  Новий двигун в 400 кiнських сил, як свiдчила iнструкцiя, мiг бути на короткий час форсований водометалонової або азотистої сумiшшю. У цьому випадку танк мiг кiлька хвилин промчати зi швидкiстю понад 100 кiлометрiв.
  Радянськi вiйська пiшли у прорив, перед цим зрешетивши всi траншеї та дзоти фашистiв. Але гiтлерiвцi бiльшiсть вiйськ вiдвели на другий i третiй рубiж. Пiсля чого спробували зустрiти пiхоту артилеристським вогнем, та кулеметними рядами.
  Попереду, ясна рiч, рухалися танки. Так як потужнiша Т-34-85, ще не надiйшла в масове виробництво, атакували дрiбнiшi i рухливiшi Т-34-76. Вони, не зважаючи на втрати, лiзли на лiнiю окопiв i користувалися своїми чудовими ходовими якостями на снiгу.
  А ось i нiмецькi машини намагаються вiдповiдати. Т-4 вже знято, з виробництва, але кiлька таких ще знаходяться в строю. Вони, як не дивно, краще рухаються по заметах, нiж новi монстри. Тим ще треба завести, щоб очистити снiг, що забився мiж ковзанками. Навiть смiшно як фрицi кип'ятять у казанах воду, а потiм ллють її на гусеницi, щоб зiйшла ця мерзенна кiрка.
  Навiть найкращий нiмецький танк "Лев" i то мучиться з подiбними катками. Правда в самих модифiкацiях вже французи це врахували, та й сама машина у них здатна i обставити тридцятьчетвiрку... Але це лише умовно кажучи так просто.
  Але пара нiмецьких танкiв таки зрушила... Але зате iншi як сказати... У топi! Щоправда, зi "Лева" крутi танкiсти намагаються бити по Т-34-76 з великої дистанцiї. Слiд зазначити, що з огляду на крихкiсть бронi бiля литої вежi радянської конструкцiї, шанс вразити, на жаль, є.
  Нестача легуючих елементiв настiльки гостра, що навiть 50-мiлiметровi знаряддя фрицiв небезпечнi. Втiм, вiд влучень маленької 37-мiлiметрової гармати теж трапляються обвали та осипання бронi, або корпус iз вежею виходять трiщинами.
  Вiдносна вразливiсть "тридцятьчетвiрки" призвела до того, що iдею переозброєння "Пантер" потужнiшою гарматою вiдклали до найкращих часiв. Або точнiше найгiрших - якщо до серiї пiдуть IС. Але поки що IС-1 не став масовою серiєю. Але на рахунок IС-2 iнформацiя вже просочилася. Оскiльки багато генералiв вже розумiли, що СРСР майже приречений, i не знаходили соромним зрадити за грошi Батькiвщину. Тож кiлькiсть шпигунiв, у тому числi й генштабi, значно зросла.
  Ось важка модифiкацiя "Лева" зi 128-мiлiметровою гарматою. Намагається довжиною лапою дотягнутися до тридцятьчетверок... Але спробуй потрап.
  Проте радянськi танкiсти вирiшують атакувати фрицiв самi. Нехай навiть з огляду на скорострiльнiсть знарядь вермахту це самогубно.
  Ось "Леву" вдалося вiдiрвати вежу i четверо друзiв полетiли голубами на той свiт... Але iншi танки ще активнiше пiдтискають... Ось нагострилися умiльцi якось форсувати дизельнi двигуни, що тi нехай на короткий час, але без будь-яких сумiшей розганяють танк до 70 км. Нехай двигун пiсля цього i ламається. Але тут в атаку йдуть запеклi хлопцi, у яких повернення не передбачено. Ну що ж? Якщо iнакше не можна жити, то забудь про виживання.
  I ось немов демон зi снiгового свiту, радянський танк, обравши собi найдорожчу жертву - таранить важкого та забiйного "Лева". Нiмецька машина тiльки-но почала виїжджати з ангари.
  Удар сильний, дуло радянської машини згинається. "Лев" досить низький i корпуси обох машин сплющуються. А потiм вибухає розташований попереду нiмецький двигун. I починається пожежа, i втеча гiтлерiвцiв через нижнiй люк.
  Не всi, звичайно, радянськi танки змогли прорватися на таранну дистанцiю. Знаряддя у фрицiв працюють i перемелюють. Але хто вдався, той i як урiже!
  Герда i Шарлота трохи випередили своїх подруг i опинилися в межах, коли вже видно радянськi машини. Що ж можна стрiляти, але краще наблизитися. З п'яти кiлометрiв, навiть тендiтну броню тридцятьчетвiрки проблемно взяти.
  Вогняна Шарлота фiлософськи помiтила:
  - Ось завжди так. Не можна лупити на вiдстанi!
  Герда заперечила:
  - Можна якщо обережно!
  Але поки що ситуацiя не змушувала вiдкривати вогонь з великих дистанцiй. Та й їх пофарбований у бiлий танк навряд чи хтось помiтить. А так добре йде машина. Нiхто не дорiкне ходовiй частинi.
  Та й хiд плавний. Радянськi машини теж непоганi i вже зламали першу лiнiю нiмецької оборони i прориваються через другу. А погода нельотна, пiднялася хуртовина, i численна авiацiя вермахту у вiдключеннi.
  Враховуючи чисельну слабкiсть червоної авiацiї, i найгострiший дефiцит пального, то кращої погоди i бути не може.
  Нехай фрицi ховаються. Ось уже деякi з них навiть бiлими ганчiрками почали розмахувати. Гiтлеру буде капут...
  Герда вистрiлила iз двох кiлометрiв. У принципi це ще поразка не напевно, але бачачи, скiльки нiмцiв росiяни встигли покалiчити, чого чекати. Тим бiльше тридцятьчетвiрки ще менш живучi, нiж на початку вiйни, а розробити новi родовища поки що не встигли. Так що...
  Блондинка-термiнатор дуже хвилювалася, коли натиснула на курок гармати. Вже вiдвикла вiд бойової стрiлянини - якщо не рахувати штурму Мурманська, хоча продовжувала i пiд час вагiтностi, а також перших мiсяцiв правлiння вправлятися в тирах та полiгонах. Але мабуть у бiкiнi i босий воювати легше, стаєш з машиною одним цiлим... Снаряд потрапив, i перекосив вежу... Нi, не спалахнув, але все одно змушений був зупинитися приятель. А тепер iншу жертву...
  Шарлота шепоче:
  - Хто звик за перемогу боротися. З нами разом у могилу зiйде... - Герда вистрiлила, i руда войовниця поправила. - Точнiше ми всi разом ворогiв зведемо до могили.
  Бiлоснiжка-термiнатор зло перебила:
  - Є, немає натхнення, не вiдволiкай пiсню!
  Шарлотта благаюче попросила:
  - Заспiвай сама! Адже ти така здатна!
  I Герда ведучи вогонь, заспiвала;
  Батькiвщина та армiя це два стовпи,
  На яких тримається планета!
  Грудьми захистимо тебе країна,
  Всiм народом твоя рать зiгрiта!
  
  Хмари прохолоду, а свiтила спека,
  Автомат плече натер солдату!
  Назавжди вiтчизна ми з тобою,
  Вириємо могилу супостату!
  
  Та часом жорстокий фортуни лик,
  Куля намагається пробити нам серце!
  Трохи вiдступився i боєць загинув,
  Вiдкрий Господь герою дверцят!
  
  У небесах бездонних нам спокiй,
  Рай, блаженний воїновi не свiтить!
  Свiт на батькiвщинi ношу з собою,
  Плiд перемоги смакують нашi дiти!
  Герда поки спiвала, побила ще дев'ять танкiв, помiтно покращивши свiй рахунок.
  Тодi й Шарлотта заспiвала:
  Вабнi зорянi висоти,
  Ваблять у нескiнченнi дали!
  А нашi людей свiту думки,
  Мрiя про Iкаря, що летить!
  
  Мiй погляд невiдривний вiд неба,
  До сфери доторкнутися важко.
  Вiд перших гвинтiв Архiмеда
  Зворушили їх довго i нудно!
  Тут дiвчина не втрималася i почала сама наводити i палити... Радянськi танкiсти не звертали на пострiли уваги, хоча пiдключилася й самохiдка Магди. Все ж у завiрюху не сильно розглянеш, де, що i як б'є. Плюс ще обидва танки пiдсiли i стали майже невиразнi з кучугурою. Та й нова гармата була непомiтнiшою, i на кiнцi стояв глушник з вiдведенням вогника. Така ось найпiдступнiша машина вийшла у фрицiв.
  Карась який у цей момент завис iз боку, з азартом проспiвав:
  - Якщо жiнки б'ються - краще в бiйку не вступай!
  Ось здавалося, яку шкоду можуть завдати двi машинки всього по дванадцять тонн кожна? Однак у разi кадри вирiшують все. Дiвчата практично не промахувалися, хоч i не всi влучення виявлялися смертоносними. Три чи чотири похила броня тридцятьчетвiрок давала рикошет, приблизно десяток всаджень привели до пошкоджень рiзного ступеня машин, але з розряду тих, що легко виправити в полi. Але близько пiвсотнi поганої за якiстю бронi радянських машин постраждало серйозно.
  Ось, наприклад, командирську тридцятьчетвiрку почало рвати, коли детонував боєкомплект. Башту далеко вiдкинуло, а дуло згорнуло бубликом. Загинули та люди.
  Радянськi танкiсти iз запiзненням зрозумiли, що їх жалять i спробували контр атакувати.
  Дiвчатам-тигрицям, дуже тiсно, зате боєкомплект у 82 снаряди цiлком можна порiвняти з "Пантерою". Хоча боєприпаси упираються в нiс i про них дiвчата обдирають локтя. Але поки що є чим вистрiлити, а при зближеннi потрапити до росiян простiше.
  Герда дуже швидко хреститься i вiдправляючи ще один танк на металобрухт, шепоче:
  - Боже пробач! Це вiдважнi хлопцi, але хтось iз їхнiх командирiв круто збожеволiв!
  Шарлота помiтила iстерично прошепотiвши:
  - Якщо вони вийдуть нам у борт, то кiнець!
  Справдi тридцятьчетвiрки стрiляли на ходу, огорнулися димом, здригаючись вiд струсу. Звичайно їх попадання рiдкiснi, пострiли неточнi, але танк гуде.
  Лоб все-таки добре захищений i броня, як не крути високої якостi, цементована. А це означає, що поверхня пiдвищеної твердостi дає вiдмiнний, просто як стрибки кролика рикошет.
  Але все одно всерединi вiд цього стрiмко, все одно, що залiзти в барабан i по ньому лупитимуть важкими палицями.
  Щоправда, кабiна вiд влучень сильно нагрiлася, але коли ти в бiкiнi, це навiть приємно пiсля пiрнання в замети. Але куди неприємнiше, що радянський снаряд потрапив у правий фартух ковзанки. Це для ходових якостей машини, як скибочку пiд око. Хоча якщо врахувати що ковзанки не шаховi, а окремим вiзком, то танк ще може рухатися. Розвернутися та самим пiти. Ось це слiд робити ранiше. А так захист корми слабший. I кут нахилу менший. Якщо потрапить, то може й пробити. Не такi гармати у росiян слабенькi.
  Герда прошепотiла, знову випускаючи подарунок пекла їх напiвавтоматичної гармати:
  - Але пасаране!
  Хоча це слово, точнiше, девiз iспанських комунiстiв для нiмецьких воїниць-тигриць виглядає зовсiм не доречним. Адже гiтлерiвцi воювали на боцi Франка. Хоча часом солдати охоче переймають чужi прийоми.
  При стрiльбi Шарлота трохи повертала самохiдку "Ласку", розбивання снарядом правої ковзанки, створило їм проблему.
  Радянськi танки кучугурами мчали не так швидко як шосе, але все одно їх стрiмкi стрибки, заважали i прицiлу, i були швидкi.
  Ось снаряди сиплють практично впритул.
  I Герда палить на граничнiй швидкостi, обливаючись згодом. Похила броня
  в лоб дає рикошет, але якщо по них влуплять в упор по бортах...
  Шарлота прокричала:
  - I навiть якщо потраплю я в товщi пекла - до колиски не повернуся!
  Дiвчата стрiляю до кiнця, але снаряди проносяться з бортiв i встромляються ламаючи ковзанки. Броня трiскається i машина спалахує.
  Герда приймає рiшення:
  - Пiдриваємо машини i йдемо!
  Шарлота з надривом вигукує:
  - Хочеш кинути залiзо?
  Герда рiшуче вимовляє:
  - Є речi важливiшi за метал, наприклад кадри!
  Шарлота зриває невелику кiнокамеру i кричить:
  - Зате нашi подвиги будуть зафiксованi назавжди!
  Герда босими пальчиками повернула важiль, що приводить у дiю вибухiвку, здатну рознести на основи експериментальний танк. Дiвчинi-тигрицi було дуже шкода знищувати подiбний витвiр мистецтва, але куди подiнешся, якщо iнакше радянськi воїни, яким не вiдмовиш у хоробростi, захоплять унiкальнi технологiї.
  Тож пiдiрвали "Ласку" i пiрнули в кучугуру, щоб врятувати свої унiкальнi життя.
  Магда фон Зiнгер та Крiстiна теж не хотiли вiдступати i їхню машину розiрвали точнi влучення снарядiв. Ось така доля - нещадна Паллада будь-якої вiйни. Коли тобi доводиться йти, залишаючи своє серце. Адже дiвчата билися вправно, i встигли витратити практично весь боєкомплект. Але тепер їм довелося зариватися, наче змiям у кучугуру i там намагатися вiдсидiтися вiд невблаганних радянських гармат.
  Коли ти спiтнiла i в бiкiнi, то залiзти в глибини снiгу iдея не найприємнiша. Але хiба часто в нашому свiтi ти робиш те, що тобi приємно. У всякому разi, наприклад, вогник серйозно встиг Крiстiн, що стрiляє до кiнця, обпалити пiдошви, божественних нiжок. Але дiвчина вiд цього стала ще злiшою i кричала:
  - Честь i хоробрiсть на вагу не продаються!
  Магда, яку теж пiдпалило, ось навiть засмагла шкiра вкрилася пухирями, вигукнула:
  - Вогонь це жар, а не пожежа!
  Втiм, радянськi танки самi полегшили завдання. В лютi вони розстрiлювали покинутi "Ласки" без жалю, всаджуючи в розбитий метал багато десяткiв снарядiв. Заодно частина танкiстiв висунулася з люкiв i, немов каскад водоспаду, крила самi нiмецькi машини i тих, хто сидiв за кермом матом.
  Магда скривилася помiтивши:
  - Вони, бiльшовики, звiсно, хоробри, але вкрай безкультурнi!
  Христина, спльовуючи снiг, що лiз у рот, несподiвано проявила сувору справедливiсть:
  - А ти думаєш нашi воїни краще?
  Магда з приколом помiтила:
  - Звичайно ж, краще, якщо перемагаємо. Кавказ уже наш, далi до Москви всього кiлька сотень кiлометрiв... - I медова блондинка суворо вишкiрила довгi iкла. - Чи ти хочеш везти промови?
  Христина, яка, встигла вже надивитися всього i всякого тiльки пiдняла нiжкою фонтан снiгового пилу i хихикнула, вiдзначивши:
  - Часом мовчання є найстрашнiшим видом зради.
  Нiч, завiрюха та кучугури давали четвiрцi дiвчат хороший шанс на виживання.
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Тим бiльше супротивникам не спало на думку прочiсувати снiги i шукати в кучугурах голоногих чортiвок. Тож войовницi, закопавшись у снiжок, вiдсиджувалися, а радянськi танки рушили далi, розвиваючи прорив. Хоча бiльше сотнi машин так i залишилося валятися розбитими, перекошеними,
  в результатi дiя дiвчат-тигриць.
  Загалом радянськi вiйська в першi кiлька днiв досягли деяких успiхiв i зумiли помiтно вклинитися у ворожi побудови.
  Фрiци вiдiйшли до Тихвiна i постаралися закрiпитися в мiстi. Природно, будинки i житловi масиви, самi по собi вже досить серйозний захист вiд радянських вiйськ.
  Вiдважна четвiрка дiвчат-тигриць встигла вiдiйти до Тихвiна. Але їм довелося, взявши до рук пiстолет-кулемети обороняти мiсто. А для танкiстiв це не найприємнiше проведення часу.
  Шарлота, вiдстрiлюючись вiд пiхоти, що насiдала, вiдправляючи чергового червоного солдата на той свiт, висловилася:
  - Ну, хiба ми не чудовиська... А ще хочемо отримати скарб!
  Тихвiн зазнав серйозних руйнувань ще при захопленнi мiста нiмцями.
  Зараз же фрицi осiдлали на барикади та розраховували збудувати неприступну лiнiю оборони.
  Герда вiдкрила вогонь одиночними - слiд було берегти патрони. Радянськi вiйська втратили надто багато танкiв i тому в атаку пiшла пiхота.
  Звичайно ж, бронетранспортерiв радянських моделей не вистачало. Тому й перли солдатики на забiй. А їх зустрiчали кулемети та автомати. Четвiрка стрiляла непогано i спритно ховалась у барикадах.
  Герда уклавши чергового радянського воїна, заспiвала:
  - Нам треба ратний подвиг здiйснити - iнакше сенсу не отримаємо, жити!
  Бiй кипiли у всьому мiстi. А зверху вже сипалися бомби, тим бiльше, що погода помiтно покращала, i фрицi здобули фору.
  Герда в лютi метнула свої витонченими босими пальчиками кинджал i прокричала:
  - Наш бiй буде переможним, а iнакше не можна!
  Шарлота, не гiрше стрiляючи у вiдповiдь, додала:
  - Перемога одна, але велика!
  Герда зрiзавши короткою чергою кiлька бiйцiв, додала:
  - Але й поразка малим не буває!
  Радянськi самохiдки обстрiлювали Тихвiн, польова та облогова артилерiя пiдтяглася трохи згодом. Фрiци посилила оборону та авiацiйний пресинг. Радянськi вiйська стягували новi лiтаки.
  Поява легендарного Марселя рiзко змiнила спiввiдношення сили.
  Великий ас лiтав на МЕ-309, дуже потужнiй по озброєнню машинi. I буквально зметав усiх на своєму шляху. Навiть у радянськiй армiї спецiально попереджали, що подiбний монстр з'явився у повiтрi.
  Сам Марсель у жодному разi не вважав себе злим, а тим паче жорстоким людиною. Вiн вважав, що борючись iз Червоною армiєю, лише виконує свiй священний обов'язок перед Батькiвщиною. Тим бiльше, що багато фактiв про звiрства фашистiв йому не були вiдомi. Та й надто багато списувалося на вiйну.
  Але перший пiсля повернення бiй суперасса. Летять радянськi бомбардувальники, штурмовики та винищувачi. Вони хочуть дати жорстокий бiй наземним частинам вермахту. Але Марсель усе це бачить i ще з дистанцiї за п'ять-шiсть кiлометрiв вiдкриває вогонь, та ще й насвистуючи, через нiс.
  Радянськi машини та вiдважнi аси ще толком i не розгледiли супротивника, як їхнi лiтаки почали вибухати, а крила розсипатися. Марсель стрiляв, не цiлячись, а iнтуїтивно. Вiн нiби заздалегiдь знав, куди кожен льотчик полетить i спрямує своє крилате чудовисько. Так ось виходило, що юнак iз дитячим обличчям змiтає крилатi армади.
  Новий рiк хоч i морозний, але видався спекотним. Радянськi вiйська вiдчайдушно i, завзято атакуючи, намагалися взяти Тихвiн. Фрiци ж завзято захищалися, намагаючись утриматися у мiстi, де лежала артерiя, що живить неприступний Ленiнград. Крiм того, йшлося про престиж нiмецьких вiйськ, яким важко i соромно вiддавати великi мiста.
  Погода як на зло покращала i численнi бомбардувальники супротивника особливо масовий Ю-288, жалили позицiї радянських вiйськ i бомбили комунiкацiї.
  Радянський лiтак ЯК-9 та Лагг-5 сильно програвали противнику у озброєннi та швидкостi. Зокрема МЕ-309, немов дракон вибивав слабшi радянськi машини. Крiм того, нiмцi розробили тактику подвiйного веденого, яка дозволяла ефективно використовувати свою чисельну перевагу та знижувала деякi проблеми з маневренiстю у живучих, сильно озброєних, але важких нiмецьких машин новiтнiх Фокке та МЕ. Крiм того на фронтах стали з'являтися i реактивнi МЕ-262, правда, це машина поки що не цiлком технiчно надiйна, а також бiльш легка, маневрена i дешева модифiкацiя НЕ-162. Остання машина, була простiшою у виробництвi та технiчно надiйнiшою за реактивнi месершмiти. Але для її управлiння були потрiбнi льотчики досить високої квалiфiкацiї. Що дещо знецiнювало, такi позитивнi якостi даної розробки, як мала вага лiтака - всього 1,6 тонни в порожньому виглядi, дешевизну та технологiчнiсть виробництва та найкращу у свiтi маневренiсть.
  Але тi нiмецькi аси, що освоїли цю машину, марнували її похвали. Особливо досяг Хаффмана - льотчик номер два пiсля Марселя, що залишається недосяжним. Перевершивши, результат у 300 збитих машин Хаффман отримав високу нагороду Лицарський Хрест Залiзного Хреста, з дубовим листям, мечами та дiамантами. Його тактика зближуватиметься до мiнiмуму, а потiм бити i вiдлiтати назад - максимально зручна на НЕ-162. Так що Хаффман показав себе видатним майстром ближнього бою. Хоча результат Марселя в 3117 - збитих лiтакiв все ще недосяжний.
  Тим бiльше другого сiчня 1944 року цей льотчик-легенда з'явився в небi, все ж таки вламав Гiтлера, нагадавши, що нiмецьким вiйськам погано, а потужнiша нiмецька технiка явно пасує в снiгах. Отже, слiд забезпечувати повiтряне постачання оточеному Тихвiну, де осiли нiмецькi вiйська i бомбити всi пiдступи до мiста.
  Дiвчата-тигрицi стрiляли на землi, а суперас набирав рахунки на небi.
  Першого ж дня Марсель здiйснив шiсть вильотiв i збив бiльше сотнi радянських лiтакiв. Щоправда, 4 сiчня погода рiзко зiпсувалася... Пiднявся буран, а радянськi вiйська пiшли на штурм мiста.
  Чудова четвiрка дiвчат-термiнаторiв волiла битися разом - плiч-о-плiч. Такi неповторно красивi та смертоноснi. Вони змушенi були через холод все-таки накинути на себе камуфляж i битися у бiлому.
  На допомогу прибули i хлопчик-нiндзя Карась. Безстрашна дитина-термiнатор, не боявся холоду i бився в одних шортиках. Єдиним засобом зiгрiвання у нього був маскувальний крем, який зробив шоколадну вiд засмаги шкiру бiлої пiд снiг, який продовжував iти, засинаючи всi вулицi. Причому використовував у бою метальнi дуже тонкi металевi диски та меч-катану. Але, зрозумiло, i вiн стрiляв чудово, причому з трофейної зброї. Втiм, дiвчата також не промахувалися, використовуючи автоматичнi гвинтiвки.
  Така зброя купнiше пiстолетiв-кулеметiв, а головне надiйнiше. Втiм, автомати МН-44 нiмцiв, як правило, не пiдводили. До третьої зими добре налагоджена нiмецька вiйськова машина була готова. Зокрема навiть у хуртовину Фокке-Вульф i МЕ використовуючи пiдiгрiв, умудрялися завдавати радянським вiйськам болючих хоч i обмежених уколiв.
  Герда стрiляючи навскидку, намагаючись не дивитись у бiк, де падали радянськi солдати. Багато бiйцiв були дуже молоденькi сiмнадцяти-шiстнадцяти рокiв. Пiхоту набирали обвалами, пiдгортаючи усi ресурси. Справдi, багато виявилося втрачено.
  Але серед фрицiв повно iноземцiв. Зокрема, Швецiї, в якiй на недавнiх виборах перемогли нацисти, i ця марiонеткова територiя пiд контролем Третього Рейху. Ну, а вже двi дивiзiї та чотири бригади зi Швецiї прибули у ролi добровольцiв. У самiй країнi проходять мiтинги та масовi ходи з вимогою - вiйни. I носять портрети Гiтлера та Карла дванадцятого.
  Отже, вступ Швецiї в пряму вiйну питання часу. Iспанiя та Португалiя вже воюють, але посилають вiйська куди пiвденнiше. А зараз узимку вони взагалi намагаються забратися кудись за Кавказький хребет. Бразильський корпус мабуть готовий здiйснити стрибок, у Середню Азiю, де вже з новою силою спалахує рух басмачiв.
  Але це все деталi, що в Тихвiнi бореться i дивiзiй власiвцiв. Цi хлопцi б'ються зло, розумiючи, що на полонi на них чекають страшнi катування i неминуча петля. А що нiмцi? Втiм, не цукор! Їм теж доведеться несолодко, багато хто здохне в Сибiру, але все ж таки вiшати без розбору їх не будуть.
  Герда змiнивши обойму, i скошуючи одягнених у сiрi шинелi солдатiв - на всiх у росiян не вистачає маскувальних халатiв, уявила, що може чекати їх у разi полону... I посмiхнулася до можливої сексуальної, крутої пригоди. Щоправда потiм у Сибiру буде гiрше. Як цей мороз дiстає - вогнеметний жар i краще. Ось у пустелi вони швидко звикли до розжареного пiску i гасали босонiж, але тут так не вийшло. Через кiлька годин у бiкiнi по морозу, починало трясти i слiд було вiдiгрiватися в лазнi. Там їхнi юнаки з елiтного батальйону СС розiгрiвали тiла ударами ялинового вiника. Ну i не тiльки зрозумiло вiником - там хлопцi добiрнi красенi-арiйцi, те, що треба!
  Вони вже зовсiм втратили колишню сором'язливiсть, а може, навпаки, набули розкутостi мачо жiночої статi. Але зараз їм доводиться трохи вiдступати - радянськi пiхотинцi, завалюючи пiдступи трупами, пiдiйшли на занадто небезпечну близькiсть i стали закидати гранатами.
  Треба було розiрвати дистанцiю, щоб не потрапити пiд осколковий град.
  Магда отримала невелике розсiчення осколком i у вiдповiдь за три секунди випустила вiсiм куль. Радянськi солдати бiгли майже, не зриваючись, лише трохи пригнувшись i обойма знайшла собi жертви. Розрядила вiсiм патронiв та Христина. Агресивна руда дияволиця виразилася:
  - Безумству хоробрих, спiваємо ми пiсню!
  Але радянськi воїни, мабуть, вирiшили довести, що в цьому мудрiсть життя. Нiмецький штурмовий кулемет лупить щосили, а його пострiли немов iгноруються. Хоча солдати i падають, але тi, хто вцiлiв, продовжують бiгти i навiть гранати кидають майже впритул, хоча це можна робити i ранiше.
  Карась дуже спритно метає диски, одним зрiзуючи двох-трьох солдатiв. Потiм атакує своїм мечем, що розрубує автомати та гвинтiвки - легко, наче сiрники!
  Хлопчисько-нiндзя ще зовсiм малий, на вигляд одинадцять-дванадцять рокiв, але такий швидкий... У нього не встигають i потрапити, нi захиститися. Дитину виховували i тренували вiд самого народження, жбурляючи в немовля мечi, змушувала розплутувати i розрубувати стрiчки, занурюючи в крижану ополонку, нацьковуючи спецiально навчених кiшок. Ну i багато iншого, перетворюючи генетично обдарованого хлопчика на справжню машину смертi. Його мати нiндзя у двадцять п'ятому поколiннi, батько могутнiй сибiрський чародiй, та iдейний ворог радянської, "совкової" влади. Чудова генетика та тренування з магiєю - зробили хлопчика найкращим серед нiндзей. I звичайно iмператор Хiрохiто, щоб показати нiмцям, що не вони найкрутiшi надлюдини, а є i в Японiї крутi хлопцi вiдправив хлопчика на нiмецько-радянський фронт.
  I Карась (риба карась символiзує собою гордiсть та життєву стiйкiсть самурая!) виявився гiдним воїном.
  Ось, наприклад, вiн босими, трохи почервонiли вiд багатьох годин знаходження на лютому холодi пальчиками метає тонше волосся сталевий диск. А в руках одразу два мечi, щоб легше було рубати густi шеренги ворогiв. Який страшний це дитина-термiнатор, що може вперше радянськi воїни, будучи беззахисним пiд ударами мечiв i пусками дискiв, подалися назад зазнавши реального страху.
  Дiвчата ж змiнивши обойми почали проходити ще швидше, а точнiше i нiкуди.
  Трупи пiхотинцiв нагромаджувалися курганами. Вони майже одразу ж застигали на морозi, i по них пiдiймалися новi солдати. Ось так лiзли i її зважали на втрати. Але бiй вступав нiндзя i знову, нiби хвилi страху.
  Майже цiлодобово вирував вiдчайдушний напад. Радянськi вiйська цiною найбiльших втрат зайняли кiлька кварталiв, потiснивши нiмцiв на рядi рубежiв. Але слабка пiдтримка артилерiї - нiмецька авiацiя колишнi днi розбомбила залiзничнi колiї, позбавивши пiдвезення i дуже багато жертв серед частин, що наставали, змусили тимчасово призупинити рух пiхоти.
  Незважаючи на весь ризик такої тактики в бiй були кинутi танки. Потрiбно зламати супротивника пiд Тихвiном, поки фрицi, використовуючи свою перевагу в технiцi, не деблокують мiсто.
  I в цьому штурмi було прийнято досить ризиковане рiшення - використовувати танк IС-2. Машину спецiально розроблену як танк прориву. Оскiльки потужна зброя через низьку скорострiльнiсть i вiдносно слабку купчастiсть стрiлянини погано пiдходить для боротьби з чужими танками, зате можна їм успiшно громити неброньованi цiлi.
  Так, хоч танки у мiських умовах смертники, але треба проламувати позицiї хай навiть чолом.
  Першими рушу тридцятьчетвiрки. Щодо легких i невеликих машин, мчали вузькою колiєю... З дахiв на них посипалися гранати та пляшки iз запальною сумiшшю. Потiм вибухнули замаскованi баки з бензином та напалмом. Але великих втрат не зупиняли танкiстiв СРСР. Вони, втрачаючи сотнями машини, проривалися до центру мiста, i там вступали у завзятий обмiн ударами. Навiть ефективнi фаустпатрони, що розбивали тридцятьчетвiркам слабку бортову броню, не налякали радянського солдата.
  У бiй було кинуто вiдразу три танковi армiї. Сталiн навiть вирiшив вiдмовити вiд другого удару у напрямку Воронежа, заради рiшучої перемоги над Тихвiном та порятунку "Колиски революцiї". Нехай навiть пального видають за жорстким лiмiтом, на кiлька годин їзди на добу - Кавказька нафта втрачена, а на розробки нових родовищ потрiбен час та грошi, людськi ресурси яких радянськiй iмперiї пов'язаною вiйною на два фронти катастрофiчно не вистачає.
  Але Тихвiн це артерiя Ленiнграда i дороги життя, а головне це символ того, що радянськi вiйська можуть i вмiють перемагати численних i добре озброєних фашистiв. Так що цiною не постоїмо...
  Танк IС-2, виглядає переконливо - теж схожий на тридцятьчетвiрку, тiльки вежа ще сильнiше зсунута вперед. Звичайно сам ствол товстий i довгий, не порiвняти з Т-34-76, яка поки що домiнує на полi бою. За весь сiчень титанiчними зусиллями Т-34-85 буде випущено не бiльше сотнi.
  Щоправда впадає у вiчi вразливiсть чола вежi - плоскуватого i дуже товсто броньованого.
  Карась, який у танки кидав невеликi, але дуже потужнi розривнi гранати, пiдбiг до дiвчат i запропонував:
  - Давайте захопимо IС-2 i покатаємось на ньому?
  Магда пiдтримала iдею:
  - Звичайно ж, прокотимося! Ми скучили за рубкою.
  Герда попередила хлопця:
  - У цього танк цiлих чотири кулемети!
  Карась пiдморгнув дiвчатам помiтивши:
  - Так це добре. Скоро знову пiде на напад пiхота, а ви її покосите!
  Магда пiдштовхнула хлопця-нiндзя:
  - Поспiшай термiнатор!
  Рожевi п'ятки замиготiли як крильця комара, карате-пацан бiгав швидше за олiмпiйський чемпiон зi спринту. Для початку вiн жбурнув у грiзний IВ маленьку грудочку з димовухою-згортком. Спалахнула реакцiя, повалив густий дим. При цьому чорнi струменi розiйшлися в рiзнi боки, заслiпивши кулеметникiв.
  Зрубавши кiлька пiхотинцiв, Карась пролетiв як камiнь, випущений з балiсти i видерся на вежу. Спецiальним гаком пiдчепив люк i вiдкинув важку кришку. Далi вже все просто - пара помахiв двома мечами та п'ятеро членiв екiпажу важкого танка, розлучилися в головах. У слiд за ним заскочили i дiвчата, якi скинувши хутряний камуфляж, знову опинилися в бiкiнi. Що ж у танку пiд час руху тепло. Дизель у 520 кiнських сил непогано прогрiває метал. Та саму машину босi дiвочi пiдошви вiдчувають набагато краще, нiж через спецiальнi зимовi чоботи з ребристою пiдошвою iз синтетичного каучуку. Нiмецька iнтендант-служба врахувала досвiд суворих зим, i створило нову амунiцiю, при якiй ноги в мороз не так мерзнуть. А то справдi ганьба, фрицi забирали у мiсцевого населення валянки та натягували їх на себе. Або куталися в хутрянi хустки.
  Карась цмокнув на прощання Магду в губи i сказав:
  - Ну, це танк для вас! Я битимусь, де куди краще вмiю вбивати.
  Герда в захопленнi поцiлувала хлопчика в слизьку пружну п'яту i сказала:
  - Ти диво!
  Христина додала:
  - Еталон арiйця!
  - Я знаю! - Вимовив шибеник i вискочив на мороз одним стрибком iз напiввiдкритого люка... Потiм кришка в гуркотi впала... I дiвчата отримали можливiсть битися на зброї супротивника. А гармата справдi потужна. Сильнiше тiльки Лев-3, що зовсiм недавно з'явився, або як його ще називали "Королiвський Лев" з 128 - мiлiметровою гарматою. Але цей танк ще на фронтах у поодиноких екземплярах. Його показали пiд час святкування 8 листопада бiснуватому фюреру. Звичайно, поки що вiн ще не в серiї. Як i IС-2 проходить, свою першу обкатку.
  Ось поки навiть радянськi танкiсти не зробили жодного пострiлу, з гармати мабуть вибираючи собi мету напевно.
  Христина єхидно помiтила, повертаючи механiзм:
  - Ех, старi... Тут немає автоматики i все треба робити вручну...
  Герда яка у наведеннi собаку з'їла помiтила:
  - I прицiл галимий та оглядовiсть неважлива. Їм не надто добре наводити на цiль.
  Магда, торкаючись босою нiжкою передачi, i повертаючи коробку, помiтила:
  - I все ж таки в порiвняннi з тридцятьчетвiркою є деякий прогрес. Зокрема, перемикати передачi легше. У кабiнi тiсно, але бiльш-менш рухатися можна. Боєкомплект правда замалий. Двадцять вiсiм снарядiв...
  Герда логiчно помiтила:
  - Для стрiлянини по обмеженiй кiлькостi дзотiв може й вистачити, але для повноцiнного танкового бою явно недостатньо.
  Шарлота знайшла в танку i гарне:
  - Зате кулеметне озброєння на висотi! Чотири кулемети можуть забезпечити непоганий захист. А то дивилася я на цей "Маус" - у ньому лише двi "плювалки" на таку машину...
  Христина розганяючи двигун, пiдтвердила:
  - Саме так! Хiба це озброєння для такого тяжкого сто вiсiмдесят тонн танка?
  Магда, мов пантера, що завалила буйвола, ринула:
  - Курам на смiх!
  Дизельний двигун важко розганяє танк. Видно, що IС-2 шосе ще їде, але при бездорiжжi його змiщений вперед центр ваги позначиться. Але нiчого, поки можна розслабитися i вибирати собi гiдну мету.
  Магда вiдкрила вежу танка, щоб краще бачити довкола.
  А ось ще один IС-2, це гарна iдея застосувати такi танки масажнiше. За ним ще три IСа, але один з легшою 85-мiлiметровою гарматою. До речi найбiльш небезпечний, так здатний взяти машину в лоб, i б'є швидкострiльнiше...
  Магда вирiшила всадити з дистанцiї за два кiлометри. Наказала мiнорним тоном:
  - Стрiляти точно в лоб башти... I... Вам зрозумiло!
  Машина зупинилася, так плавнiсть ходу була нiяка, i Герда нарiкаючи на погану якiсть оптику, яку напевно шлiфували ненавченi пiдлiтки, навела стовбур. Дiвчата допомогли зарядити снаряд вагою пiвтора пуди. Войовниця-блондинка приклала до казенної частини щоку та постаралася вiдчути чужу машину. Адже вона нiколи ранiше не стрiляла з гармати, зразка 1931 року. Потужний, але морально застарiлий, з гострим, чутливим до рикошету снарядом. Взагалi знаряддя, звичайно, не планувалося для танкiв. Але мабуть розроблена в 1940 протитанкова модифiкацiя 107 - мiлiметрової зброї виявилася занадто ненадiйною i вiд неї змушенi були вiдмовитися. А тут треба в умови поганої видимостi з дистанцiї 2000 метрiв вразити цiль. Та й противнику важко буде вiдповiсти, i потрапити, але...
  Герда поцiлувала казенну частину гармати, швидко виглянула з люка, пiдчепила язиком жменю снiгу, проковтнула, вперлася голими п'ятами в важелi i... вистрiлила!
  Вiддало, тож закололо зап'ястя та iкри, i запахло димком.
  По довгiй дузi презент пролетiв i... IД-2, що йшов попереду, зупинився, задимив, а потiм почав рватися боєкомплект...
  Магда радiсно вiдповiла:
  - Ось ми їм дали! - I логiчно, точнiше алогiчно сплутавши поняття, додала. - Не людина фарбує зброю, а зброю!
  Герда рикнула:
  - Перезаряджайте!
  I дiвчата напружилися... Звичайно, тут їм не "Тигр", доводиться попiтнiти, але так вiн i веселiше, тим бiльше, що танк, що стоїть, швидко остигає. Залiзо хороший провiдник.
  Вдруге Герда вистрiлила швидше та впевненiше. IСи продовжували рухи, i мабуть там ще не розiбралися, звiдки б'ють гармати. Та й зупинятися над росiйському звичаї. Якщо є наказ... А другий снаряд уже впевнено лягає в цiль...
  Герда облизує губи i командує:
  - I третiй сюди...
  З великим запiзненням четвертий IС-1, вiдкрив на ходу вогонь... I як не дивно потрапив, хоча з такої дистанцiї з машини, що рухається, це майже неможливо, але кадри вирiшують все! Однак дистанцiя для 85-мiлiметрової зброї занадто велика, за межами пробивання. Але грюкнуло в вежi капiтально i, лобова броня прогнулась. Герда послала у вiдповiдь четвертий "лист-бандероль" вагою пiвтора пуда... Лоб танка IС-1 розколовся i високо в небо злетiли помаранчевi мови.
  Гарно борються дiвчата... Цього дня для них був успiх. Але можливостi радянської армiї не можна порiвняти.
  Незважаючи на всi зусилля фрицiв 13 сiчня цiною найбiльших зусиль колосальних втрат Тихвiн було взято... Окремi нiмецькi частини намагалися вирватися з оточення, їм назустрiч пробивали коридор - одразу шiсть нiмецьких дивiзiй iз добiрними танками "Лев" прагнучи врятувати героїчну оборону.
  Нiндзя-хлопчик i четвiрка дiвчат пробиралися окремим загоном у стилi трьох мушкетерiв. А саме де не виходило тихо обiйти з боєм i по трупах. Природно IС-2 довелося кинути, але по дорозi, зовсiм несподiвано натрапили теж на рiдкiсний танк Т-34-85, машинi, яка повинна замiнити застарiлий i недостатньо потужний в пробивнiй силi зброї Т-34-76.
  Машина мала подiбний корпус i ходову частину, але бiльша вежа з довгоствольною i товстою гарматою. Зброя трохи поступалася в пробивнiй силi "Пантере", як через нижчу початкову швидкiсть снаряда, так i якiсть боєприпасу. Але все ж таки рiзниця виглядала не переважною як 76 - мiлiметрiвкою.
  Для звичайного "Тигра" вже небезпечна, для "Лева" поки що немає - так 100 - мiлiметрiв у нього нахиленi. Хоча пiд певним ракурсом з'являвся шанс. Або в нижню частину корпусу, але ще гусеничнi щитки.
  Танк взяли на абордаж та очистили вiд екiпажу. Усерединi звичайно набризкало кровi. Сама машина дуже нова, але боєкомплект скромний - всього 35 снарядiв. Кабiна не надто простора, але краще за стару тридцятьчетвiрку.
  Герда звернула увагу:
  - А тут i командирська вежа є. Це означає, що у нас з'являється сильний конкурент. Тепер росiяни будуть не такi слiпi.
  Магда єхидно посмiхнулася i вiдзначила:
  - А росiяни i так непогано стрiляли, хай i з найгiршою оглядовiстю. Крiм того, вежа стала бiльше i в неї легше потрапити!
  Герда на це дзвiнко засмiялася:
  - Ну так! Це найбiльша проблема для наших танкiстiв i, мабуть, коронна перевага даного танка! Спробуй, потрап!
  Шарлотта заспiвала:
  - Раз, два, п'ять! Вийшов "Тигр" пострiляти!
  Христина пiдхопила:
  - На зустрiч Т-4, ноги вищi за руки ширшi!
  I ось вони помчали на танку, який рухався легше за IСа... Герда згадала, як вони з чотирьох кулеметiв лупили по радянськiй пiхотi. Косили пристойно, а росiяни навiть не зрозумiли, звiдки на них впала така напасть. Зате, вирушивши, полiзли в атаку, жбурляючи гранати... Пара штук не дивлячись на пристойну дистанцiю, долетiла розiрвавшись на вежi. Звичайно, для бронi в 100 i 90 мiлiметрiв IС це що слону дробинка, але неприємно гуде. Та й гусеницi можна посiкти.
  Тож довелося завести мотор i вiдступати. А потiм i набої закiнчилися. Чи не одну сотню вони червоних солдатiв скосили.
  Герду вражало таку зневагу до смертi радянських людей. У арабiв з їхнiми обiцянками гаремiв i перлiв палацiв такої самовiдданостi i близько не було. Адже це атеїсти - люди, якi не вiрять у потойбiчне життя i казки про райськi сади. I що спонукає їх так уперто битися, коли результат вiйну вже вирiшено наперед i це не бiльше, нiж лють приречених?
  Ось цього зрозумiти i збагнути неймовiрно важко.
  Хоча, звичайно, чимало серед росiйських зрадникiв. "Визвольна армiя" Власова за пiвроку iснування сформувала шiсть дивiзiй та дев'ять окремих бригад. Хоча звичайно зрозумiло, що бути солдатом Вермахта легше, нiж працювати по п'ятнадцять-шiстнадцять годин бiля верстата за набагато гiршу пайку, але все ж таки... Чомусь не видно на фронтах нiмецьких дивiзiй з колишнiх вiйськовополонених...
  Хоча втiм, у полонi нiмцiв мало, а радянських... Здається вже понад шiсть з половиною мiльйонiв. Може не так вже й багато власiвцiв, хоча багато полонених розiйшлися нацiональними дивiзiями та легiонами пiдконтрольними СС. Крiм того, частина росiян спрямована на формування дворян i монархiстiв.
  Але в будь-якому випадку, вони зумiли так взяти Тихвiн, незважаючи на покращення погоди та масованi бомбардування. Хоча й заплатили цiну неймовiрну.
  Герда отримала наказ i вистрiлила по тридцятьчетвiрцi з легшої вагової категорiї. Швидкострiльнiсть гармати вище, так що можна почуватися впевненiше. Раз, потiм другий, i на закiнчення третiй танк на звалище...
  Так треба акуратнiше. Iнакше їх тут прикриють у машини тiльки лобова броня вежi стала сильнiшою i товщою, а так майже колишнiй формат. Особливо корпус вразливий. Серед росiйських танкiстiв зустрiчаються умiльцi. Втiм, за такий рiдкiсний танк, як IС-2 чи IС-1, не посадять слабака. А тридцятьчетвiрки звичайного формату можуть бути i з простими бiйцями. Через прорiз командирської вежi вони виглядають немов морди конячок, з вусом дулом. Навiть якось i незручно за такими красунями робити прицiльний пострiл.
  Карась цього разу в вежi з дiвчатами, вiн вибрався служити їм провiдником i не може залишити дiвчат у казанi. Правда Магда логiчно помiтила:
  - Ми можемо i так виїхати, не стрiляючи i не провокуючи...
  Карась, по-дитячому скрививши мордочку, плаксиво заявив:
  - Нi - не стрiляючи, буде нецiкаво!
  Магда все ж попередила дiвчат:
  - Вiдкривати вогонь на поразку тiльки коли машин не бiльше трьох-чотирьох. Ми маємо цей новий танк обов'язково привести цiлим у свої частини.
  Герда погодилася:
  - Поки що цiєї новинки серед трофеїв немає, а значить, це нам ще знадобиться.
  Дiвчата-тигрицi продовжили полювання з помiрним ентузiазмом. Вони не надто досягли успiху, але ще сiм танкiв i п'ять вантажiвок у свiй актив записали. Одного разу довелося i побитися поза машиною, щоб захопити паливо для дозаправки.
  Коротше чотири пустотливi пустунки вибралися з казана, i мало не загинули вiд вогню своєї артилерiї. Виручив лише вчасно пiднятий прапор iз свастикою-павуком.
  Ось уже вони припиняють траншею i, навiть, знаходиться пара букетiв з паперовими квiтами, якi вручають воїнкам-героїням.
  Олег Рибаченко, якому набридло дивитися це знущальне кiно, прокричав:
  - Та чого ти мене все сук проклятих показуєш! Скiльки можна дивитися вбивство росiян!
  . РОЗДIЛ Љ 16.
  Вiйна це те, що давало шанс Джейн та її командi знайти себе у життi. Тож дiвчата охоче взяли участь у походi на схiд. А чому б i нi? Це i грошi, i слава.
  Радянський танковий арсенал не надто змiнився. Основний танк, як i ранiше, Т-34-85. Ходова частина та броня корпусу залишилися з сорокового року. Той же дизель у п'ятсот кiнських, тi ж 45 мiлiметрiв лобової бронi пiд нахилом. Бiльше слабкий захист бортiв корпусу, вразливих для нiмецьких фаустпатронiв.
  Тiльки вежу встановили бiльшу, з 90-мiлiметровою лобовою бронею, та 85-мiлiметровою гарматою. Танк, звичайно, застарiлий, i для нiмцiв зовсiм не небезпечний!
  Дiвчата їдуть машиною "Герiнг"-5, у пiзнiшiй модифiкацiї. Бортова броня доведена до 178 мiлiметрiв, а лобова до 250 пiд нахилом. Сам танк має газотурбiнний двигун i розганяє англiйцiв до 60 кiлометрiв на годину.
  Джейн запитала навiдницю Грiнґету:
  - Тобi добре видно?
  Войовниця-селянка впевнено вiдповiла:
  - Огляд тут чудова! Я все бачу!
  Малання хихикнула i гаркнула:
  - Давитимемо росiян!
  Матильда впевнено пiдтвердила:
  - Хай будемо!
  "Герiнг"-5 повертається, знаряддя випльовує снаряд. З радянської тридцятьчетвiрки зриває вежу. Дiвчата кричать вiд захоплення. Їм справдi здається, що все це здорово. А що радянськi танкiсти гинуть навiть тiшить.
  Джейн прочитала ласкавим голоском:
  - Ми всiх зiтремо в попiл ... I буде пiд нами Москва!
  Проте натрапивши на мiннi поля, нiмецькому танку доводиться зупинитися. Дуже щiльно змiцнилися росiяни. I безлiч протитанкових їжакiв. Артилерiя веде активний артобстрiл.
  Грiнгета в досадi вимовляє:
  - Ось так виходить ... Натрапили на жорсткий блок!
  Джейн iз показною впевненiстю вiдповiдає:
  - Нi не буває до ранку... Прорвемося опера!
  Нiмецька бойова машина дещо забуксувала. У небi з'явилися реактивнi штурмовики, а в хiд пiшли телетанки. Мабуть, намагалися зруйнувати мiннi поля.
  Керували машинами з вибухiвкою радiо. Використовувалися i пересувнi газомети. Вони буквально закидали позицiї Червоної армiї вогнем та полум'ям.
  Грiнгета iз незадоволенням вiдзначила:
  - На вiйнi стає все бiльше бруду, i дедалi менше доблестi!
  Джейн iз цим змушена була, погодитися:
  - Се ля вi! На жаль, ми якось програємо!
  Грiнґета поправила командира:
  - Скорiше не ми, а нашi супротивники! Нiчого зараз вийдемо з глухого кута, i буде бiй...
  Нiмецький танк пострiлював, хоча нiчого й не було видно. Джейн потерла свої босi нiжки одна об одну i заспiвала:
  - Нам не думати погано - пропадемо напевно! Вихiд є з лабiринту, з будь-якого глухого кута!
  Грiнгета прочирикала з посмiшкою:
  - Хто веселий той смiється...
  Хто хоче - той досягне...
  Хто шукає той завжди знайде!
  Малання, спiвуче i iскрячи зубками, додала:
  - Хто звик за перемогу боротися, з нами разом нехай заспiває!
  Кiлька годин тривала канонада, а потiм таки рушили нiмецькi танки далi. Їх зустрiчала радянська артилерiя, i протитанковi знаряддя рiзних калiбрiв. Втiм, вiдчувалося, що пробивної потужностi явно не вистачає. Нiмцi просувалися... Лише коли почали стрiляти 203-мiлiметровi гармати, то з'явилися першi пiдбитi машини фашистiв.
  Джейн невпевнено прошепотiла:
  - Господи ... Нехай мине мене чаша ця!
  Грiнґета впевнено сказала:
  - Двом смертям не бувати, однiєї не оминути! Так що будемо якщо що жити на тому свiтi!
  Малання пошепки запитала:
  - А яке воно те свiтло?
  Грiнгета не дуже впевнено сказала:
  - Думаю краще за наше!
  Малання у вiдповiдь прошепотiла:
  - Дай Боже слiпим очi вiдкрити i спини випрямити горбатим!
  Дiйсно Джейн задумалася, яким може бути те свiтло. Можливо, цей свiт ще iррацiональнiший i менш безпечний. Джейн прокрутила талiєю, i ворухнула стегнами i прочирикала:
  - Це дуже цiкавий варiант - загинути та потрапити на той свiт! Ось що нас там чекає? Чи зустрiнемо ми там тих, що були нам дороги на Землi, чи доведеться заводити нових друзiв?
  Грiнгета пересунула собачку босою нiжкою, i прошипiла:
  - Будуть новi вiки, буде змiна поколiнь... Але нiхто й нiколи не забуде iм'я Ленiна!
  I розреготалася, своїм трохи божевiльним смiхом. Вона войовниця-селянка активно перебирала босими, витонченими нiжками, i її пальчики грали.
  Ось упiймала в прицiл IС-3... Далеко правда. Не всякий потрапить, а якщо й потрапить, то снаряд, врiзавшись у щуче рило, може пiти в рикошет. Та дiвчина знала, що робила. Пальнула, i промуркотiла:
  - Берег туманiв, крушимо з заманом!
  Матильда додатково заспiвала:
  - I цей "Агдам", вип'ємо за дам! Супер мадам!
  Пострiл Грiнгети виявився точним. Снаряд потрапив у нижню частину лобової бронi вежi, прямо у щiлину. I справив руйнiвну дiю, не пiшовши в рикошет. Така ситуацiя, виникла. Точнiше, п'ять радянських танкiстiв загинули, майже вiдразу. А англiйки додали до свого списку злочину.
  Малання проревела, врубавши кулемети. Кiлька хлопчакiв-солдатiв хотiли пiдповзти до гiтлерiвського такну.
  - Але пасаране, не пiдходь пацан! - кричало симпатичне дiвчисько, i поливала кулеметними чергами, вiдважних пiонерiв.
  Джейн прочирикала, стукаючи голою п'ятою по бронi:
  - Ах, пацани, пацани, пацани ... Стали ви раптом неугоднi! Видно для цiєї проклятої землi, надто вже ви благороднi!
  I дiвчинi, дочцi лорда стало шкода цих босоногих, подряпаних, замурзаних хлопчакiв, яких пробивали безжальнi кулi. Як це все сумно та важко.
  Грiнґета знову вистрiлила, пробила самохiдку СУ-100, i прочирикала:
  - А коник побiжить здавати пляшки!
  Малання облизнула губи яскраво-червоним язиком, i потягла з пластмасової пляшки "Кока-колу", промовивши:
  - Звичайно ж нi! Дайте менi вина та пачку цигарок!
  Матильда, обережно просуваючи танк, прошипiла:
  - Цигарки це отрута.
  Джейн пiдхопив ритм i продовжила:
  - Правильно, люди кажуть!
  Грiнгета у вiдповiдь, пальне i прошипить:
  - Гiрше нiкотину немає!
  Малання хихикнула i рикнула:
  - У топку пачку цигарок!
  Матильда у вiдповiдь додав, чухаючи червоний сосок грудей:
  - Правильно, люди кажуть.
  Джейн закiнчила з усмiшкою, показавши мову:
  - Але я курю.
  Малання закiнчила з апломбом:
  - I дуже радий!
  Дiвчата засмiялися, показуючи свої довгi, вишневi мови. Джейн з усмiшкою помiтила:
  - Сигарета найрезультативнiший кiлер, особливо проти замовника!
  Маланья додала:
  - Цигарка як безшумна гвинтiвка, але вбивча i в руках дилетанта!
  Грiнґета, пальнула зi зброї i, помiтила з усмiшкою:
  - Сигарета найнадiйнiший снайпер, вбиває завжди!
  Матильда злегка сповiльнивши на бугрi танк, шикнула:
  - Цигарка гiрка на смак, але притягує сильнiше цукерок!
  Джейн важко зiтхнула, i пробелькотiла:
  - Цигарка як погана дiвка, тiльки розставання з нею куди болючiше!
  Грiнгета хихикнула, пальнула, i заревiла:
  - Сигарета на вiдмiну вiд гранати, коли кидаєш, продовжує життя!
  Дiвчата замовкли. Їхнiй танк знову забуксував, опинившись у ровi. Довелося вибиратись. Вiйницi трохи нервували. Радянська оборона дуже сильна.
  Джейн зауважив фiлософствуючи:
  - На вiйнi найкоротший шлях до мети обхiдний маневр, а чиста правда - пiдлий обман!
  Грiнґета, влучним пострiлом рознiсши радянську гармату, помiтила:
  - Обхiдним маневром найвiрогiднiше зрiзаєш шлях до мети!
  Малання врубала з кулемета i прочирикала:
  - Життя червоне, але залишає з червоною кров'ю!
  Матильда пiдбила своєрiдний пiдсумок:
  - На вiйнi життя втрачає цiну, але набуває змилу!
  Дiвчата продовжили вiйну. Вони стрiляли, i водночас складали на ходу афоризми.
  Джейн пальнула босою нiжкою, i впустила:
  - Вiйна як наречений, ласа на зраду, але не дає залежатися!
  Грiнґета вистрiлила i дотепно видала:
  - Вiйна це хтива жiнка у пожираннi чоловiчих тiл!
  Маланья у вiдповiдь прошипiла:
  - Вiйнi, як i любовi, пiдкоренi всi вiки, тiльки проведення часу не з приємних!
  Матильда вважала за потрiбне доповнити:
  - Вiйна як куртизанка обходиться дорого, мiнлива, але завжди залишає про себе героїчну пам'ять!
  Джейн повернула собачку, своїми витонченими, босими пальчиками i проворкувала:
  - На вiйнi не як увi снi, без сильних емоцiй не обiйтися!
  Грiнґета з усмiшкою пальнула i вiдповiла:
  - Свiт нудний i розслаблює, вiйна цiкава та збуджує!
  Матiльда, iз задоволенням потягуючи Колу, продовжила:
  - Вiйна це кров i пiт, удобрює сходи, що народжують мужнiсть!
  Малання хихикнула i помiтила:
  - Як не цiкавий процес вiйни, усiм хочеться кiнця!
  Джейн знову провела голими пальцями нiг по казеннiй частинi зброї, i заспiвала:
  - Вiйна не книга, її не захлопнеш, не сховаєш пiд подушку, лише забруднити теж можна!
  Грiнгета прочирикала з апломбом:
  - Вiйна це релiгiя: вимагає фанатизму, дисциплiни, беззаперечного пiдпорядкування, та її боги завжди смертнi!
  Малання тихо хихикнула i помiтила:
  - На вiйнi як у казино, ризик великий, а виграш недовгий!
  Матильда вишкiрилася i гаркнула:
  - Солдат смертний, слава забувається, трофеї зношуються, i лише причини почати бiйню за новою непереборною!
  Джейн тонко перевiряла:
  - Вбивця зневажаємо, якщо вiн не солдат на фронтi, злодюжка зневажаємо, якщо вiн мародер на полi лайки подвiйно!
  Грiнгета знову цвяхнула i прошипiла:
  - Солдат це лицар, у якого зброя мужнiсть i честь! Генерал барон, у якого вiнець: розважливiсть та розум!
  Малання з посмiшкою видала:
  - Солдат звучить гордо, рядовий зневажливо!
  Матильда дотепно вiдповiла:
  - Перший в атацi, може загинути, проте останнiм у пам'ятi не залишиться!
  Джейн з придихом проворкувала:
  - Краще бути першим у розподiлi трофеїв, нiж в атацi!
  Грiнгета з усмiшкою додала:
  - Вiйна як жiнка, тiльки укладає чоловiкiв, не ламаючись!
  Маланья з гiднiстю вiдповiла:
  - Жiнка, на вiдмiну вiд вiйни, не поспiшає вкласти чоловiка!
  Матильда зi смiшком заявила:
  - Вiйна, на вiдмiну вiд жiнки, нiколи не задовольняється кiлькiстю покладених чоловiкiв!
  Джейн знову повернула, важiль босими пальчиками i видала:
  -Вiйна найненаситнiша самка, їй завжди мало чоловiкiв, та й вiд жiнки не вiдмовиться!
  Грiнгета на це вважала за потрiбне, вiдтворити дотепний афоризм:
  - Жiнки не люблять воювати, але потяг укласти чоловiка не багатьом поступається кулi!
  Малання прошипiла немов кобра, вивергаючись свою рожеву мову:
  - Укласти чоловiка, може й мала куля, зробити щасливим, жiнка з великим серцем!
  Матильда додала з уїдливою усмiшкою:
  - Велике серце, часто веде в малiй користi!
  Дiвчата перестали обмiнюватися дотепними реплiками, i почали зосереджено стежити за полем бою. У небi гасали штурмовики ТА-311, якi обстрiлювали позицiї радянських вiйськ. Хоч повiльно, але коалiцiя Третього Рейху просувалася. I встигала трохи пiдкрiпитися, ковтаючи трупи.
  Дiвчата нудьгуючи, стали знову гострити афоризмами:
  Джейн проворкувала:
  - У вiйни не жiноче обличчя, зате кров мужикам вона пускає крутiше за дружину!
  Грiнґета вистрiлила, i просипiла:
  - Вiйна не приносить радостi, натомiсть задовольняє агресивнi iнстинкти!
  Маланья у вiдповiдь, свиснула:
  - Радiсть на вiйнi, трупи ворогiв лише в цiнi!
  Матильда, прокручуючи гусеницi, додала:
  - Вiйна це оранка поля: удобрюється трупами, зрошується кров, зате сходить перемогою!
  Джейн пальнула i промуркотiла у вiдповiдь:
  - Перемога вирощується на трупах та кровi, зате плоди приносить зi слабкою!
  Грiнґета вистрiлила, розбивши, немов камiнь скло, тридцятьчетвiрку, прошипiла:
  - Вiйна як квiтка-людожер, яскрава, плiтка i з поганим запахом!
  Малання протерла босою нiжкою педаль i в'янула:
  - Вiйна це мати прогресу та мачуха лiнощiв!
  Матильда вiзьме, i як прореве:
  - А на вiйнi життя солдата не в цiнi, а вiд генералiв i зовсiм збиток!
  Джейн провела ребром долонi собi по грудях i прочирикала:
  - Хочеш миру - вселяй страх, хочеш вiйни - викликай смiх!
  Грiнгета взяла i пальнула, направивши зброю босою нiжкою, проспiвавши:
  - Смiх не грiх, якщо ти не посмiховисько у ратнiй справi!
  Малання хихикнула, i прогарчала з успiхом:
  - Вiйна це як цирк, лише переможець смiється останнiм!
  Матильда провела танк, задавивши парочку пiонерiв, просипала:
  - На вiйнi як у цирку, тiльки килимний, неабиякий убивця!
  Дiвчата знову замовкли. Їм набридло жартувати. А взагалi вiйна не надто й гарно.
  Джейн у досадi подумала: поступилася Британiя нiмцям. Хоча скiльки земель англiйцi вибороли. А скiльки тiєї Нiмеччини! Британiя стала колосальною iмперiєю. Але не змогла переварити свої колонiї. Третiй Рейх перевершив могутнiстю англiв i ще полководцi виявилися набагато сильнiшими i здiбнiшими.
  I коли фашисти прийшли до Лондона, для Англiї iсторiя скiнчилася. Виникла нова iмперiя, з небаченою могутнiстю. У вiйськах якої служать багато народiв i країн. I що можна сказати: Третiй Рейха, розправивши крила, заглушив Британiю.
  А в сороковому роцi, пiдкоривши Францiю, Гiтлер великодушно запропонував свiт Черчиллю. I треба було його прийняти: здоровий глузд пiдказував, що нiчого вiд вiйни, навiть теоретично Британiя придбати не може, а от втратити. Гiтлер вiв повiтряну битву з Англiєю на пiвсили. З великим запiзненням перекинув вiйська до Африки. Пiшов на Радянський Союз. Але це лише вiдстрочило катастрофу.
  Нiмцi, використовуючи окупованi територiї, знайшли сили воювати на два фронти, Японiя впевнено била американцiв. А тут ще й Сталiн зрадив, уклавши перемир'я. Британiя впала на колiна i увiйшла до складу Третього Рейху.
  Безлiч перемог здобули Вермахту славу непереможностi. Джейн та її подруги охоче пiшли до гiтлерiвської армiї - на лов щастя та чинiв. I там частково досягли успiху.
  То що? Тепер вони мають двi Батькiвщини: Велика Нiмеччина, мала Британiя.
  Джейн потягла з горла "Кока-Колу" i прочирикала:
  - Любов i смерть, добро i зло... Що святе, що грiшне, вбивцям байдуже!
  Грiнгета заспiвала у вiдповiдь, надiславши черговий снаряд:
  - Кохання i смiти, нехай править зло, а вибрати, нам дано лише одне!
  Дiвчата трохи повеселiшали. Ну, справдi, скiльки можна, налаштовувати себе на мiнорний лад. Вони молодi, веселi, енергiйнi i досить щасливi. Стiльки воюють i жодної подряпини. Якщо не вважати, що об танк подряпаються.
  Малання жорстко помiтила:
  - Ех, треба було Черчiль прийняти пропозицiю Гесса, i вступити у вiйну з СРСР. Тодi ми б правили всiєю планетою, а пiд кiнець i Нiмеччину задавили б!
  Матильда iз захопленням заспiвала:
  - Хороша в бою Нiмеччина, лев Британський найкращий!
  Малання пiдтвердила:
  - Та наш лев iз Британiї найкращий!
  Джейн з усмiшкою промовила:
  - У нас ще є шанс! Ось помре Гiтлер, i Нiмецька iмперiя розпадеться!
  Грiнґета пальнула снарядом i частково погодилася:
  - Та розпадеться! Вони ж м'ясоїднi хижаки, тiльки чи буде нам вiд цього краще?
  Малання фiлософськи помiтила:
  - Єднiсть при жорсткому режимi, краще за бардак i розгильдяйство при м'якому!
  Матильда натиснула голими пiдошвами на педалi, i гаркнула:
  - Будемо i ми на Марсi! I поза сонячної системи!
  Джейн з усмiшкою Джоконди вiдповiла:
  - Спочатку потрiбно встановити єдиний режим на планетi Земля!
  Грiнгета, взяла i задерикувато заспiвала:
  - А ми такий режим, мiняти не дозволимо!
  Малання з дотепнiстю помiтила:
  - Але щоб з носом вас залишити, менi носа доводиться мiняти!
  Дiвчата як завжди щасливi. Ось їхнiй танк досягає першої лiнiї окоп. I розриває гусеницями землю. Вiйницi смiються.
  - Ми їх усiх передавимо!
  Одна з гармат застрягла мiж ковзанками, i танк зупинився. Дiвчата вилiзли з машини, все ж таки в танку тiсно i занадто жарко. А зовнi ризиковано, можна й обпектися.
  Воїтельки помчали, миготивши голими п'ятами, i спiваючи:
  - Ми жвавi дiвчата, гарнi подруги, ну, а по нiжках босих, нехай хльощуть, жваво ляки!
  Джейн бiгаючи, помiтила:
  - Ось ми i є космодесант!
  Малання з усмiшкою пiдтвердила:
  - I в космос, i в десант!
  А Грiнґета взяла й пройшлася на руках, завивала:
  - Я войовниця супер! Усiх сомну!
  Матильда у вiдповiдь взяла i прошипiла:
  - По краплях у фюрера отрута!
  Джейн хихикнув, заспiвала:
  - Удар сильний, i фюрер битий всесильний!
  Войовницi бiгли, ступаючи босими нiжками, уламками, розфарбованим, сильно пiдiгрiтим залiзом, рiзного роду балками, i побитими черепами.
  Джейн заспiвала:
  -Мене ти зрозумiєш ... Мене ти зрозумiєш ... Мене ти зрозумiєш, i краще за країну не знайдеш!
  Дiвчина приємно бiгти, своїми не надто огрубiлими нiжками, по шпильцi, i уламкам. Справдi, це велике задоволення.
  Грiнгета заспiвала:
  - Лiто, сонце свiтить високо.
  Малання пiдтримала пiсню:
  - Високо... Високо!
  Матiльда додала:
  - Лiто, нам до смертi далеко! Далеко!
  Вiйницi помiтно повеселiшали. Справдi, яке це задоволення ось так енергiйно рухатися i пiдскакувати.
  Джейн хихикнув, помiтила:
  - Смерть це умовнiсть, безслав'я абсолют!
  Грiнгета потерла одну босу нiжку об iншу i прошипiла:
  - Буде й у нас свято! I разом iз ним перемога!
  Малання скептично сказала:
  - Наша чи нiмецька?
  Матильда посмiхнулася i заспiвала:
  - Нас чекає смертельний вогонь...
  Джейн у вiдповiдь пiдхопила:
  - Але всiх безсилий вiн...
  Грiнгета провила пантерою:
  - У кожного є труна роздiльна...
  Малання взяла i, стрiляючи, прошипiла:
  - У могилу схлинув боша батальйон!
  Матильда проревела у вiдповiдь:
  - У могилу схлинув цiлий легiон!
  I дiвчата взяли i зам'яукали... Адже вони як стрункi конячки. А такi симпатичнi, нiжки голi, засмаглi.
  Джейн взяла i iз задоволенням прошипiла:
  - А я кобра! А я кобра! Зовсiм не ведмiдь!
  Грiнґета просичала у вiдповiдь:
  - А приємно кобре до хмари злетiти!
  I дiвчата як вiзьмуть i зiткнуться лобами. Iскри сиплються з очей, наче настає година!
  Малання взяла i прошипiла:
  - Гiтлер капут!
  Матильда її пiдтримала:
  - I Сталiн капут!
  Джейн потрясла стегнами i прощебетала:
  - Я воїн свiтла, на колiна дикуни... Усi хто з наклепом, я зношу з лиця Землi!
  Малання взяла i проревела:
  - А Гiтлер дурень, курить тютюн! Сiрники краде, вдома не ночує!
  Матильда хитро посмiхнулася i запитала:
  - А як ви вважаєте, у фюрера стоїть?
  Грiнгета пiддала босою нiжкою попелу, i ринула:
  - Звичайно ж нi! Йому зробимо вчотирьох, мине!
  Малання, захитавши очi, прошепотiла:
  - Про це дуже приємно, пульсуючий нефритовий стрижень тримати в ротi, i мацати язиком!
  Матильда шепнула з придихом:
  - А як це чудово! I все буде просто супер!
  Дiвчата пiдскакували все вище та вище. Але їхнiй танк вiдремонтували i довелося повертатися. Вiйницi залiзли назад, i прошипели:
  - Це наш танк! Вiн буде просто супер!
  Джейн раптом згадала казку про Робiн Гуда. Там маленький Джо, хлопчик потрапив до шерифа у полон. Хлопця катували: пiдняли на дибу, пiдсмажили п'яти.
  Коли полум'я лизало босу, огрубiлу пiдошву нiг хлопчика ... Джейн вiдчула тут збудження, i їй дуже захотiлося сексу. Ось до неї увiйшли. Особливо японський нiндзя Карась. Цей бiлобрисий хлопчик, такий гарний, i має дуже велику чоловiчу досконалiсть. I так приємно торкатися такої чистої i гладкої шкiри своїми грудьми.
  Джейн хотiла сунути пальчик мiж нiг, але знiяковiла i передумала. Хоча дiйсно, подiбна дiя, на диво приємна!
  Дочка лорда сказала:
  - У морськiй хвилi та лютому вогнi! I лютому, i лютому вогнi!
  Дiвчата знову рушили свiй Герiнг-5 на позицiї радянських вiйськ. Напевно i сам Сталiн неабияк психовав, дiзнавшись про просування фашистiв. Як тут не заневруватися. На тебе пре махiна, а вiдповiсти нема чим. Тридцятьчетвiркам, вiд серiї Е не вiдiб'єшся. А вiд пiрамiдальних АГiв тим паче.
  I Сталiн, мабуть, у шоцi. Хоч таргана закликай у свої радники. Нi звуку, нi сенсу, нi сплеску води! Видно отримаєш кранти!
  Джейн з усмiшкою помiтила:
  - А Сталiн, на вiдмiну вiд Черчiлля, завжди охоче приймав подачки вiд Гiтлера i йшов на свiт!
  Грiнґета iз наснагою заспiвала:
  - Скажiть, що таке свiт! Вони то вам дадуть вiдповiдь - сонце i вiтер!
  Малання з натхненням помiтила:
  - I у нас будуть мiцнi, здоровi дiти!
  Матильда хихикнула i шепнула:
  - Свiт не шахiвниця, i Гiтлер не король!
  Джейн поправила свою подругу:
  - Вiн вищий за короля! I ми його зметемо з планети!
  Грiнгета взяла i проревела:
  - Велич бриттiв, визнала планета! Ударом меча розтрощили фашизм!
  Малання захоплено додала:
  - Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту!
  Матильда з натхненням дiвчини, яка знайшла перше кохання, додала:
  - Я вiрю, збудуємо святий комунiзм!
  Джейн розреготавшись, помiтила:
  - А пiд керiвництвом нiмцiв i справдi, комунiзм можна збудувати!
  Грiнґета стукнулася чолом об казенник зброї, i заспiвала:
  - Ми комунiзм жартома, зараз збудуємо! I Сталiн буде нашим супер, i героєм!
  Маланья додала, уточнивши:
  - У трунi зрозумiло!
  Грiнґета охоче пiдтвердила:
  - Звичайно, в трунi!
  Джейн фiлософськи помiтила:
  - Як не великий цар, у труну пiде, як i псар!
  Грiнгета додала з єхидною усмiшкою:
  - Полiтик завжди бреше, тiльки вмирає по-справжньому!
  Малання клацнула босими пальчиками нiжок, i видала:
  - Безсмертя реальне, а смерть примарна!
  Матильда теж афоризмом видала:
  - Всi можуть королi, але втекти вiд труни в землi, не може, жоден, жоден король!
  Джейн прочитала:
  - Незабаром життя закiнчиться.
  Грiнгета з апломбом пiдтримала:
  - Скоро гримне крапка!
  Малання пострiли з кулеметiв по радянськiй пiхотi, i як прошипить:
  - Ой, маманю, матусю, пошкодуй синочка!
  Матильда, насилу стримуючи смiх, додала:
  - Адже йому лишилося жити, зовсiм нi денечка!
  Джейн фiлософськи розсудила:
  - Усi хочуть жити гарно, але вмирають гiдно лише одиницi!
  Грiнґета вiдповiла з посмiшкою:
  - Смерть обiцяє неприємностi, якщо тiльки вона не сяє променями подвигу!
  Малання прошипiла з лютим оскалом зубiв:
  - Хороша смерть краща за погане життя!
  Матильда з викликом кинула:
  - Добре бути Богом, на волi, погано чортом на зонi!
  Грiнгета з отруйною усмiшкою помiтила:
  - А снаряди у нас скiнчилися... Погодьтеся, це величезна трагедiя! Жодного презенту анiгiляцiї!
  Джейн зневажливо пирхнула:
  - Будуть новi презенти та iншi президенти!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Фрiдрiх у цей день 10 жовтня 1947 року як завжди хорт i невтомний, стрiмко мчав на повiтряному конi Ме-362. Хлопчик не вiдчував i тiнi втоми, надто вiн був збуджений, i, як i ранiше, стрiляв без промаху. Вночi, ремонтнi бригади, насамперед американськi ввели до ладу частину пошкодженої технiки. Зокрема "Паттони" знову закрутили гусеницями, крiм того кiлька сотень цих машин вступили в дiю, будучи перекинутою через океан, вже налагодженими залiзницями. Партизани, звичайно ж, намагалися, але в них виходило набагато гiрше, нiж зазвичай. На виборах українського Батьки перемiг Бандера, а у партизанських лавах зросла зрада та дезертирство. Плюс ще й командувач партизанським рухом Ворошилов злiг... А замiну йому вчасно не пiдiбрали... Таким чином постачання ударного мiжнародного угруповання фашистiв було цiлком задовiльним. Та вiдважнi пiдпiльники, i героїчнi диверсанти, часом досягали успiхiв, але не вище за тактичний рiвень. Крiм того поява нових союзникiв, що капiтулювали, викликало рiзке падiння вiри в перемогу СРСР, а це вело до того, що коливальнi елементи, вiдкрито або ще потай переходили на бiк фашистiв.
  Особливо збiльшилася кiлькiсть дезертирiв серед Червоної армiї Крайкова та Вiйсько Польського. Поляки, повiривши обiцянкам нацистiв i особливо - захiдних капiталiстiв, всерйоз розраховували створення великої iмперiї Сходi, з допомогою Росiї! Не всi звичайно, польськi комунiсти зберiгали вiрнiсть порадам, а ось решта полiтичних вiдтiнкiв... Особливо ненадiйнi лiберали... Так що польськi частини почали здаватися на Московськiй Дузi практичнi одразу з початку наступу... .
  Фрiдрiх зробив першу пару вильотiв сам, вiдриваючись вiд решти пiлотiв. Вiн бачив, що супротивник, уже не так щiльно зустрiчає нацистськi полчища вогнем, i мiнних загороджень майже не залишилося на шляху танкових клинiв. Але радянськi воїни боролися завзято. Пiхота не вiдкривала вогонь i намагалася, пiдпустивши впритул танки, пiдiрвати їм гусеницi або зв'язка гранат, або пiдпалити пляшками з горючою сумiшшю.
  Хлопчик-термiнатор в основному збiльшував рахунок за рахунок радянських знарядь. Причому стрiляючи з горизонтальної площини, уникаючи втрати часу пiкiрування. Щоправда, кiлька розташованих у засiдцi танкiв також виявилися знищеними. Авiацiя СРСР дiяла малоактивно. Вранцi з'явилися лише сiм лiтакiв У-2, потiм чотири Лагга. З ними загалом розмова у Фрiдрiх була коротка, легке натискання на гашетку ... I потiм як завжди!
  Придушивши вже ослаблi бойовi точки гiтлерiвськi танки, рушили далi по полю i на окопи ... Протитанковi рови i їжаки втiм, зустрiчалися i на цьому вже шостому i почасти п'ятому рубежi оборони (всього їх було вiсiм). Радянськi артилеристи нервували i починали стрiляти здалеку. Артилерiя фашистiв була безжальна, а авiацiя.... Поки як ковзанка, все кромсала. Ну, Фрiдрiх як завжди попереду всiх бiйший i крутiший. У побудовi вiйськ вiдбулися змiни, вперед вирвалися потужнi кулеметне озброєння "Паттони". Вимушене рiшення, щоб знизити втрати вiд пiхотинцiв-камiкадзе, якi жертвують собою, але не бажають здаватися.
  Третiй лiтако-вилiт Фрiдрiх робив уже зi своєю подругою Хельгою. Тут їм уперше зустрiлася бiльш-менш велика партiя радянських лiтакiв. Серед них були навiть п'ять Бр-3 (звiдки їх викопали). Як не дивно, але бомбардувальники СРСР повернули побачивши нiмцiв-асiв вiдразу ж назад, а винищувачi кинулися їм назустрiч.
  Фрiдрiх холоднокровно розстрiляв машини, що намагалися зблизитися. У тому числi й ас iз зiркою героя СРСР на фюзеляжi. Досвiдчений вояка, щоправда, намагався пiти у хмари, але проти такого монстра як Фрiдрiх Бiсмарк лише вийшло гiрше. Хлопчик-термiнатор не схибив, збив одразу тридцять шiсть винищувачiв i чотири штурмовики, врубавши, форсивши, кинувся за бомбардувальниками.
  Втiм, Фрiдрiх виявив, що його машина не так сильно мчить, i 740 розрахункових кiлометрiв i на форсованому моторi не вибиває. Причина зрозумiла, у Фрiдрiха замiнили 30-мiлiметровi гармати Мр-108, на Мр-103, якi з початковою швидкiсть снаряда в 960 - метрiв за секунду, куди ефективнiше пробивають дах танкiв i з дуже великої дистанцiї винищувачi противника, але майже в пiвтора рази важче i менше скорострiльнiстю 420 пострiлiв за хвилину (втiм Фрiдрiх взагалi волiв, впадаючи в транс лупити одиночними снарядами!). Та й боєкомплект до гармат був спецiально для Фрiдрiха збiльшений. Тож наздогнати бомбардувальники виявилося нелегкою справою. Декiлька юрких Не-362 випередили бравого, юного аса. Вони обрушилися як град на посiви, зминаючи та терзаючи радянськi машини. Причому Бр-3, як тихохiднiшi i погано озброєнi, стали легким видобутком льотчикiв-терористiв. Фрiдрiх встиг уже до кiнця бенкету, але дистанцiї ще закiнчив десяток, вибивши п'ятдесят. Втiм, свiй колишнiй рекорд двiстi п'ятдесят три машини хлопчаковi побити не вдалося.
  Фрiдрiх повернувся назад, з великим пiднесенням у душi. Адже вiн перемiг, i перемагає! А думки про свою зраду повнiстю пiшли. Юнак навiть сказав сам собi:
  - А до чого цi забобони! Батькiвщина там, де твої друзi та ростуть дiти! А СРСР це не Батькiвщина, а в'язниця народiв!
  Хельга почула цi слова, але, не зрозумiвши їх справжньої сутi, пiдтвердила:
  - Ти правий! I у нас скоро народяться дiти! Хоча, я не хочу, отримає живiт, поки ще триває така вiйна!
  Фрiдрiх хихикнув:
  - Це волi Всевишнього Бога залежить. Втiм, римський папа та низка митрополитiв на нашому боцi!
  Четвертий вилiт на штурмових, реактивних Фоккен-Вульфах-5 перетворився на полювання за гарматами, оскiльки танкiв попалася всього кiлька штук. Але справжнє випробування було ще попереду.
  П'ята гвардiйська танкова армiя Ротмiстрова завершила перетинку, що пiдсiкає, в район Червоногвардiйського. Втiм, досягти повної раптовостi не вдалося. Розвiдувальна авiацiя фашистiв зафiксувала рух великої маси танкiв, i гiтлерiвцi поспiшили вжити контрзаходи у вiдповiдь. На зустрiч дев'ятистам п'ятдесяти танкам та САУ посиленого резервами броньованого кулака Ротмiстрова вийшло близько п'яти сотень, есесiвських пiдроздiлiв 2 танкової армiї СС, а також двох сотень машин зi стратегiчного резерву. Зокрема бiй розгорнувся на полi бiля колгоспу Первомайський, де розташувалися на захопленому рубежi нiмецькi гренадери та гармати.
  Фрiдрiха та найкращих нiмецьких асiв викликали, щоб парирувати масований удар iз сушi та повiтря.
  Генерал-лейтенант Ротмiстрiв, герой Сталiнградської битви, виконував наказ, що виходить вiд самого Верховного головнокомандувача, щиро вiрив, що битва пiд Москвою ще не програно. У нього в руках була сила, теплилася надiя, що СРСР поверне собi загублене ранiше. Втiм, колона, рухаючись своїм ходом, добряче розтяглася. Почасти це було викликано прагненням уникнути розвiдувальних лiтакiв Третього Рейху, з iншою тривалiстю маршу, викликаного пошкодженням залiзничних колiй через вплив авiацiї противника.
  Удари важких бомбардувальникiв змусили великi танковi сили йти на сотнi кiлометрiв своїм ходом. Причому максимальним за швидкiстю маршем... Це з огляду на деяку неоднорiднiсть танкового парку в одних машин встигли замiнити фiльтри, в iнших навпаки, старi типи навiть недосконалої трансмiсiї пригальмовували дизельнi мотори.
  Через жорстокий i масований вплив авiацiї противника, п'ята ударна армiя розташовувалась досить далеко вiд лiнiї фронту i, це змусило йти цю сталеву ковзанку з вечора до ранку.
  Бiльш компактне угруповання фашистiв уже чекало Ротмiстрова. Поступаючись у загальнiй кiлькостi танкiв, гiтлерiвцi перевершували як: маючи приблизно пiвтори сотнi "Пантер"-5 i "Тигрiв"-5, i навiть пiвтора десятка "Герингiв" Л ( англiйських машин iз 17 футовими гарматами, приблизно рiвних по пробивної силi зброї "Пантери"), Е-50, АГ-50 та "Паттони". Винищувачi танкiв "Суперфердинанди" були ще на пiдходi.
  Звичайно, було б краще обрушитися на фашистiв скопом, але грiзний Жуков надто квапив Ротмiстрова, справедливо побоюючись, що гiтлерiвцi вживуть енергiйних контрзаходiв. Втiм, уже зробили....
  Але тут у радянської армiї був один козир - це серйозне авiацiйне прикриття... Лiтаки зняли i уральського напряму, i з резерву ставки, i кинули в бiй навiть навчальнi машини, а також технiку прямо з конвеєра. У цьому й полягав шанс на прорив правого флангу i тилу, що далеко вирвався вперед клину фашистiв.
  Генерал Гота, та iншi командири вже за попереднiх обговорень плану Московської операцiї, припускали, що Красногвардiйськ безумовно стане мiсцем танкового бою з бойовим резервом радянських армiй, отже треба мати план прикриття.
  Спецiальнi нiмецькi лiтаки, особливо Хе-362 стежили за повiтряним простором, так, що битва на Червоногвардiйському, мала стати найбiльшою не тiльки танковою, а й повiтряною битвою Другої свiтової вiйни!
  Фрiдрiх був викликаний битися з противником, вiн найкращий ас Люфтваффе, король повiтряних битв був символом перемоги Третього Рейху. А поряд, або майже поряд з ним праворуч, на штурмовiй, а значить, особливо потужнiй модифiкацiї Фоккен-Вульфа-5 мчала Хельга.
  Хлопчик навiть проспiвав:
  - На зорельотах мчимо хвилями! Пiняться кварки у вихорах ефiру!
  Хельга пiдтвердила:
  - Червонi тварюки, буде Хук вам! Дiтям пiдземного пекельного свiту!
  Фрiдрiх засмiявся i видав кохане:
  - Ну, вiд гвинта! Ангел смертi, тiльки свисни вiн з'явитися! Роздере всiм покидькам на часточки дупи!
  Хельга у вiдповiдь захихотiла:
  - Ну, ти дотепний!
  Фрiдрiха дещо турбувала зростання ваги його лiтака, зв'язку iз встановленням зброї далекого бою та збiльшення боєкомплекту. Адже снаряд 30-мiлiметрової гармати, втричi важчий, нiж у 20, а за силою, мабуть, в чотири рази потужнiшим, унiверсальна зброя пристосована розносити броню, як на поверхнi планети, так i в повiтрi! Юний ас навiть хотiв вiдмовитися вiд кулеметiв, зняти їх чотири великокалiбернi, але... Хельга перед вильотом заперечила:
  - Адже може дiйти й до ближнього бою. Краще цей козир зберегти...
  - Досить на Форс-Мажор та двох "стрiлялок"! - коротко обрубав Фрiдрiх. Для мене, що збити зблизька - цього вистачить. Взагалi я думаю кулеметне озброєння тут є надмiрне.
  Хельга весело хихикнула i ляснула хлопця по спинi:
  - Не всi, на жаль, такi непереможнi лицарi, як ти! Багато асiв, що ще починають, їм потрiбен бiльш щiльний вогонь, щоб напевно потрапити.
  Фрiдрiх цiлком резонно заперечив:
  - Таку дорогу машину, як МЕ-362 У не дадуть пiлоту-початкiвцю. Цей винищувач для асiв.
  Хельга замiсть вiдповiдi побiгла до свого винищувача-штурмовика, миготивши, голими, рожевими п'яточками. А що робити, пролунав сигнал екстреного виклику.
  Фрiдрiх загалом був задоволений тим, що зняв два крайнi кулемети, масивна машина стартувала легше, i швидкiсть додалася, а полегшення крил покращило маневренiсть. Хоча самi вогнянi точки були прикритi обтiчниками, їх зменшення помiтно додало i в аеродинамiцi машини. Хоча Ме-362 у планi аеродинамiчних якостей, поки не має собi рiвних серед поршневих машин, така унiверсальна конячка вiйни.
  Внизу миготять рiдкiснi дерева, поля... День спекотний i, схоже, боротися буде нелегко. Особливо росiянам, якi програють цю грандiозну битву. Ось лiворуч i трохи внизу летить зграя ворон... Велика зграя, причому деякi ворони дуже великi... Зловiсна ознака, ворони супроводжують усi вiйни, цього жорстокого, позбавленого сентиментальностi свiту. Як спiвав Боярський, у знаменитому мюзиклi:
  - Ну чому! Жити неможливо з розуму! Але чому - нас життя не вчить нi чого!
  Ось воно насильство, насильство та ще раз насильство! Жорстокiсть, жорстокiсть i ще раз жорстокiсть нацiї, що цементує!
  Зграя ворон здається нескiнченною, їх десятки, сотнi тисяч i каркають так, що навiть у герметично закритiй кабiнi чути. Фрiдрiх по рацiї запитав у Хельгi:
  - Може лупнем по них з кулеметiв?
  Дiвча-ас заперечила:
  - Не варто! Тут може бути кожен патрон на рахунку!
  Фрiдрiх хихикнув:
  - Що ж цiлком можливо! У короля пiд троном лежать у мiшку патрони.
  Через зграї стерв'ятникiв раптом вискочила перша партiя радянських лiтакiв. Їх першими зустрiли "Саламандри". Втрати були з обох бокiв, росiян полегло бiльше. Фрiдрiх вiдкрив вогонь iз запiзненням i збив лише вiсiм машин. Але все одно цей лихий початок. А ось пара нiмецьких "Саламандр"-3 виявилася збитою, а також Ме-262 незрозумiло як примудрився вирватися вперед усiх.
  Але головне було ще попереду. Зграя ворон скiнчилася, нiмецькi льотчики вискочили на простiр над Червоногвардiйським полем i почалося.
  Назустрiч нiмецькiй ескадрi кинулася цiла армiя, а тут i справдi була авiацiя з кiлькох повiтряних армiй СРСР. Величезна армада лiтакiв усiх видiв, але найбiльше саме Якiв i дещо менш Лаггов.
  Фрiдрiх вiдкрив вогонь iз дистанцiї понад шiсть кiлометрiв. Вiн знову поринув у потоки дикого трансу, коли ти не цiлишся, а пальцi все натискають автоматично. Коли вже немає мiркування, думок, тiло начебто твоє, але ти вже наче марiонетка невiдомих сил... А значить i плоть не твоя, а нею дух пекла - нечистих, злих сил...
  Ну, а головi хлопчика-термiнатора, вже який за раз зазвучала пiсня:
  У колi друзiв, але водночас самотнiй,
  У полонi страждань, сумних турбот!
  Наш свiт настiльки лайкою стомлений,
  Не видно нi роздолля, нi краси!
  Куди ти нас привiв - злий чорт лукавий?
  Коли злий демон армiєю крутить!
  Полювання нам звичайно ратної слави,
  Хоча душею я мерзенний паразит!
  
  Така порожнеча в згаслому дусi,
  Навколо трясовина не бачити шляху!
  I смертi, цей кiл безжалiснiй старiй,
  Що збирає данину у святiй Русi!
  
  Не блищить розумiння простий,
  Все в павутиннi, безмежнiй владi!
  Полювання жити в обителi земнiй,
  Вкушаючи з милою солодощi, радiсть, щастя!
  
  Але рок поправив сина на вiйну,
  Де забути довелося нам спокою!
  Не треба клясти за це Сатану,
  Ми самi не хотiли iншого!
  
  На лiтак розсiкаю вихор,
  Виконавши виверт, i прийом коронний!
  Боєць Вiтчизни вiрте не загинув,
  Зiграємо марш пiдонкам похоронний!
  
  Противник численний, сильний,
  Машини, винищувачi, ракети!
  Ми пекельний Вермахт у трiски рознесемо,
  Росiї будуть подвиги оспiванi!
  Прийде на Землю, вiрю комунiзм,
  Ми заживемо щасливо - твердо знаю!
  Розсиплеться кат людей - фашизм,
  Перемога буде у ласцi, свiтла Травня!
  
  Батькiвщина, стрiмкий полiт,
  Воно нам подарувало, життя святе!
  Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiває,
  Адже за неї я люто воюю!
  
  I час, вiрю свiтле, прийде,
  Вбивств не буде, старiсть у прiрву згине!
  Без краю розвиватиметься рiд,
  Верх прагне досягнень лiнiй!
  
  А щоб нам наблизити час;
  То треба як солдатiв Русi боротися!
  Щоб до всiх, хто не дебiл дiйшло,
  Що росiяни завжди вмiють битися!
  У головi Фрiдрiха звучала гарна патрiотична пiсня, а зрадницькi руки, i ноги робили прямо протилежне. А саме посилали снаряди до радянських лiтакiв усiх видiв та марок. Радянськi ж льотчики намагалися зблизитися i, затiяти звалище... Волька з ходу розстрiлявши понад пiвсотнi машин, зробив вiраж i пiшов вiд пострiлiв та спроби тарана ( цього камiкадзе, вiн зрiзав кулеметними короткими чергами). Потiм лiтак юного аса змiстився, i перебуваючи з бойовим трансом, хлопчик дав дуже з авiагармат. Дуже скосила цiлу низку радянських винищувачiв, що виринули з тилу.
  Тут Фрiдрiх сам ледь не таранився, але зумiв зiсковзнути в лiнiї вогню i продовжити винищення противникiв. Цього разу його жертвами стали двомоторнi "Пiшки". У головi хлопчики майнув афоризм (пiшаки теж не горiшки, майбутнi ферзi!). Хельга пискнула в рацiю:
  - Ой, люба матусю! Як тиснуть!
  Фрiдрiх, виконавши незавершену мертву петлю, з великої дистанцiї зрiзав радянськi винищувачi, якi намагаються зайти в тил Хельгi. Однi з них "Крамник" (Лагг-5), був з великою червоною зiркою на фюзеляжi ... Значить герой СРСР. Саме дiвчисько, на штурмовiй модифiкацiї Фоккен-Вульфа стрiляло по нiмцiв, що насуваються на позицiї, танка армiї Ротмiстрова. I била при цьому досить влучно, вдало пiкiруючи.
  Фрiдрiх поки бився з лiтаками супротивника, подумки подякувавши постачальникам, за збiльшення боєкомплекту. Вiн термiнатор-зрадник навiть у танк Т-34-85 примудрився всадити, причому обравши командирську (це видно по антенах, якi, не дивлячись на пил i дистанцiю, гострi очi Фрiдрiх легко розглянули!).
  Кришку люка пробило вiдразу три снаряди i, танк зупинився.
  Внизу також було спекотно, авангард п'ятої гвардiйської танкової армiї вже накотився на гренадерiв СС та частини другого корпусу.
  Першi радянськi машини скотилися в протитанковий рiв, i їхнiй хiд сповiльнився. Скорострiльнi гармати "Тигрiв"-5 та "Пантер"-5 обрушилися на них. Ось у чому, новi нiмецькi сильнi, то це бiй на дистанцiї, щоб отримати над ними перевагу, радянськi танки мали увiйти в ближнiй бiй. Влаштувати смiттєзвалище... Але ось тактично рiшення було неточним, рвати чистим полем де вирили рови, на зустрiч, якi чекають на "видобуток" машин. Та ще не навалитися при цьому гуртом?
  Щоправда, радянськi Iли, незважаючи на вiдчутнi втрати, все ж таки проривалися, як маленький боксер, що пiрнає пiд джем велетня, до ворожих танкiв, завдаючи шкоди, у тому числi й бомби малих розмiрiв. Щоправда, на деяких "Тиграх"-5 стояли зверху сiтки, але багато машин, нiмецька пiхота була змушена встановлювати захист буквально на ходу.
  Фрiдрiх подумав, що якби росiяни завдали бiльш концентрованого удару, у них були б куди вищi шанси на купу малу i вигiдний ближнiй бiй.
  Тарани з боку червоних льотчикiв тривали, але, наприклад, проти дуже крутих "Саламандр"-3, ця тактика не приносила очiкуваних плодiв. Втрати нiмецької авiацiї наростали, як утiм, ще бiльшою мiрою радянською. Але це вже був не нероздiлений бiй. Багато радянських пiлотiв мали пристойний досвiд, недарма вони прикривали Москву, так що фашистам неабияк дiставалося.
  Фрiдрiх чиє чуття загострилося неймовiрно, завжди уникав попадань i iнтуїтивно лупцював по найнебезпечнiших радянських винищувачах. Намагаючись вибити саме лiдерiв. У нього це виходило, i виходило без осiчок. У головi, мiж iншим, виникла порожнеча i вiдсутнiсть сприйняття битви як такої. Тiло реагувало, цiлi ловилися, промахiв не було. Кiлька разiв навiть дiставалося танкам.
  А безлiч сотнi, якщо не тисячi летальних апаратiв усiх видiв, так i майорiли, мелькали перед очима. Ось, наприклад Хаффман на своєму Не-362 ... Б'ється по особливому, швидкiсть, ривок реактивної машини, i летять на всi боки уламки ... А росiяни теж непогано .... Ось тiльки де Кожедуб, його пора б знеструмити ... Фрiдрiх рухається по мiнiмуму, не треба тепер вiражiв, економно бити, але тiльки, так трохи змiщуючись вiд поразок.
  Боєприпаси закiнчуються, як i паливо в баках, а з боку нiмецьких позицiй приходить значне пiдкрiплення. Саламандри, i навiть кiлька грiзних Ме-362 першими вступають у бiй, а за ними та решта гiтлерiвської комарильнi. Знову накат на накат... Радянськi лiтаки теж починають вiдходити. У них закiнчується пальне, та й втрати перевищили: всi мислимi та не мислимi межi. Фрiдрiх повертається i запитує Хельгу:
  - Все в порядку?
  Дiвчина вiдповiдає:
  - Лiтак на ходу! Я пiдбила шiсть танкiв, i один винищувач.
  Фрiдрiх свиснув:
  - Та ти за кiлькiстю знищених танкiв перевершила навiть мене. Я особисто знищив лише п'ять машин iз дулами!
  Хельга хихикнула:
  - А лiтакiв скiльки?
  - Лiтакiв? - У Фрiдрiха в головi майнули цифри ... - Рiвно триста один! Новий всесвiтнiй рекорд. Ось це та досягнення...
  Хельга вигукнула:
  - Та ти просто лицар! Нi, швидке божество руйнування. Сам великий Калi... Всесвiтнiй боєць!
  Фрiдрiх ввiчливо поправив:
  - Взагалi, коли це не бог, а богиня зла. Тобто жiнка, хоча в iндуїзмi дуже шановане та популярне божество. Їй збудовано безлiч храмiв, i пiдносять молитви.
  Хлопчик раптом помiтив, що сильно подряпав об важiль собi колiно. I вилаявся:
  - Ось, чорт забирай! Не варто було робити вiраж, на такiй рясно озброєнiй машинi.
  Хельга з занепокоєнням промовила:
  - А наступний вилiт у тебе без мене?
  Фрiдрiх охоче пiдтвердив:
  - Та твiй Фоккен ще заправлятимуть i заряджатимуть, а мiй уже стоїть готовенький. Тiльки не кажи, банально бережи себе!
  Хельга рiшуче заявила:
  - Нi! Моя порада тобi, дерись i бiйся якнайкраще... Якщо це взагалi можливо.
  Лiтаки сiли i Фрiдрiх помчав бiгом до наступної машини. Пiдiбрана комбiнацiя Ме-362 i штурмової F -490 була оптимальною для суперасса всiх часiв i народiв.
  Фрiдрiх, вiдчувши босими ногами, колкi шорсткi педалi Фоккен-Вульфа-4, почав вичавлювати швидкiсть, i пiдспiвувати:
  - Я лечу на лайку! Розтопчу на порох тварюка!
  Битва на Червоногвардiйську тривала. Крiм танкiв самої армiї Ротмiстрова, до поля бою настигли ще й пiвтораста радянських машин, знятих з пiвденного флангу та району Каширського радянського фронту. Щоправда, поки що прибула лише перша партiя машин. Радянська авiацiя також не думала здаватися, але поки що не була особливо активною.
  Фрiдрiх взявся за танки, використовуючи свої гармати спецiально створенi для цього. На його думку, калiбр 37 - мiлiметрiв поки що оптимально пiдходив для цiєї мети. Ось, наприклад, Рудель такими гарматами, без жодного бойового трансу, знищив, вiрнiше, що справедливiше, пiдбив 534 танки за всю вiйну. Адже була звичайна людина, а не Фрiдрiх який. Хлопчик згадав про те, як його батько говорив матерi, що комбiнований вплив на плiд дитини, що носиться в утробi, може крiм прояву феноменальних здiбностей у мiру статевого дозрiвання, перетворити сина в психопата ...
  Може його бойовий транс, i ця надсила воїна теж наслiдок впливу, природа якого йому не вiдома.
  Але ось йдуть танки, для льотчика, їхнi рухи здаються повiльними, а для Фрiдрiх тим паче. Юний ас почав лупити з горизонтальної площини навскiдку. Просто палить i лупить. Спалах свiтла, вiд невеликих вибухiв, пробитi наскрiзь люки. Багато машин при цьому спалахують, оскiльки бензобаки розмiщенi в бойовому вiддiленнi. I руйнацiя у Т-34 вiдлетiла як шпунтик рогатки дуло.
  Часто влучення снаряди викликало детонацiю боєприпасiв. А це у свою чергу...
  Фрiдрiх не думав про такi дрiбницi, вiн спостерiгав за картиною, коли зазнавши великих втрат i усвiдомивши марнiсть спроб, проривати, чим виритi ж радянським народом рови гвардiйськi танки рушили в обхiд.
  Але й тут на них чекав неприємний сюрприз. Два десятки "Суперфердинандiв", встигли пiдiйти. Вони, на жаль, були з сильнiшими ходовими якостями завдяки використанню американських моторiв.
  Радянськi машини йшли вiдкритим полем, а отже легендарнi винищувачi, могли бити вже з трьох кiлометрiв дистанцiї. Звичайно "Суперфердинанди" i промахувалися, але висока скорострiльнiсть зенiтних гармат, що дозволяла їм, лупцювати досить часто. Крiм того, поле було сильно перерите i переоране снарядами, i Т-34-85 не могли набрати швидкостi. Але вони все одно рухалися наче валу при виверженнi. А на допомогу "Фердинандам"-4 поспiшали "Пантери"-5 та крутi американськi "Вiдьми"-5, швидкiснi винищувачi танкiв.
  Фрiдрiх намагався вибивати (чисто пiдсвiдомо) командирiв. Навiть пальцi звело вiд напруги. I плоди були! Молодий термiнатор, а з горизонтальної проекцiї пiдбив сорок два танки Т-34, три КВ-с, i два Су-122. Моби i на три машини бiльше, але вiдволiкали, нальотом радянськi винищувачi, i головне штурмовики. За ними Фрiдрiх i став всаджувати i з авiагармати 37-мiлiметрiв, i двох 20-мiлiметрових (теж досить разючих, якщо точно потрапити у лiхтар або бензобак, або мотор).
  Усього двадцять сiм лiтакiв, i їх вiсiмнадцять Iлiв... Непогано, якщо зважити на важливiсть кожного танка, навiть пошкодженого в цiй запеклiй битвi... Ось кiлька Т-34-85 прискорилися, i таки прорвалися на ближню дистанцiю. Ось запалали слабоброньованi американськi "Вiдьми"-5.
  Фрiдрiх побачив штурмовик Ганса-Ульрiха Руделя. Це вже давно уславлений ас, схоже, теж вирiшив замiнити "Штуку", на сильнiший та швидкiснiший Фоккен-Вульф-5. Його емблема факел вiдома всiм. Вiн спитав Фрiдрiха:
  - Як справи ангел смертi!
  Хлопчик-термiнатор вiдповiв:
  - Справи в Гестапо, а в мене скоєння!
  Рудель запевнив:
  - I в мене непогано! Тiльки ось як тобi вдається так точно та швидко палити та ще й з горизонтальної площини?
  Хлопчисько-ас, смiючись, вiдповiв або навiть заспiвав:
  - Все неможливе можливо знаю точно! Знайти алмаз царiв Землi у проточнiй водi!
  - Нiчого я наприкiнцi дня до тридцятки наздожену! - Пообiцяв Рудель.
  Повернення, замiна лiтака, i знову вже рiдний Ме-362, лiтак, який не отримав якщо не брати до уваги кульових пробоїв на крилах, пошкоджень пiд керiвництвом Вольки. I звичайно ж танкова битва.
  На Красгвардiйському було спекотно. Колони п'ятої гвардiйської армiї та знятi з iнших фронтiв бригади пiдтяглися. До нiмцiв теж пiдповзли пiдкрiплення, зокрема й дюжина американських винищувачiв танкiв, нових М-18 з гарматами 110-мм. Цi машини не поступалися в забiйнiй силi гармат "Тиграм"-5, калiбр 105, i навiть краще побивали Т-34, оскiльки менш схильнi до рикошету. Сама гармата при цьому теж з переробленої американської зенiтки, а значить скорострiльна. Тiльки ось бронювання слабше за нiмецькi, але все - таки 186 - мiлiметрiв цiлком достатньо, щоб тримати снаряд в лоб. Тим бiльше, на ходу Т-34-85 дуже часто мажуть.
  Фрiдрiх ще на вiдстанi вiдчув цунамi наближення нової хвилi лiтакiв червоної армiї. А значить, поки не до танкiв, якi вже майже зчепилися в щiльну, ними нехай краще займуться штурмовики. Серед них до речi видно, дуже озброєнi та броньованi Не-329. Як штурмовики та винищувачi танкiв сильнi. Особливо з гарматами 88 мiлiметрiв Ра-44, якi пробивають не тiльки дах танка, а й у лоб. Тiльки ось у повiтряному бою, ця машина, м'яко кажучи, не така унiверсальна, як "робоча кобила" Фоккен-Вульф.
  Серед штурмовикiв Фрiдрiх побачив лiтак Хельгi. Ну, звичайно ж, знову в строю.
  Хлопчисько-термiнатор, по дорозi трохи знизившись, розкриємо три танки та САУ-76.
  - Буде уявлення у нас! Просто найвищий суперклас!
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  Хельга охоче вiдповiла:
  - Я тобi звiсно вiрю! Серце вiддала не звiровi! Буде дана тобi вiдповiдь - вiриш чи нi?
  Замiсть вiдповiдi Фрiдрiх почав палити з великої дистанцiї знизу... А потiм набираючи висоту.
  Радянських лiтакiв було досить багато, але все-таки менше нiж перший раз. Льотчики Люфтваффе почували себе цiлком впевнено, як першокласник набридлого однолiтка, який побив у незнайомiй йому школi, пiсля цього буквально переповнений силою.
  Радянськi пiлоти стали хитрiшими, i потрапивши пiд удари, тут же розбилися на групи, намагаючись вiдтягнути на себе нiмцiв. Фрiдрiх атакував їх, вилазячи на гiрку. Для нього втiм, вiдмова, супротивника вiд прямолiнiйної атаки лише полегшувала тактику. А ось iншi нiмецькi винищувачi полiзли у бiй.
  Фрiдрiх у досадi зазначив, що Не-362 його зазвичай випереджають. Але нiчого страшного, з великої дистанцiї за кiлька кiлометрiв, все одно нiхто зрубати не вмiє.
  А "Саламандри"-3 просто як дитячi паперовi лiтачки, стриб, стриб акулою по хвилях, i самi ж отримують...
  Фрiдрiх вибрав собi жертву, командирський лiтак, не встиг подумати, як ця машина збита. Хлопчик вивiв мораль:
  - Програвати на вiйнi на вiдмiну вiд спорту, можна один раз, виграєш на вiйнi на вiдмiну вiд гри нескiнченно! Втiм, фiгури з дошки злiтають тiльки у переможця, переможець ставить на дошку, навiть ранiше збитi бойовi одиницi!
  Втiм, бiйка вiдчувалася й у польових умовах. Наприклад, Вiттман вже досить запеклий танковий ас, бився на "Тигрi". Вiн разом iз навiдником теж досить часто промахувався, хоча танк i легко розвертався. Навiдник Шлейх ледве встигав стирати пiт з обличчя. У лоб цього сталевого монстра вже кiлька разiв потрапило, але поки обходилося рикошетом. Вiттман репетував на всю горлянку:
  - Пiдпускай їх ближче не нервуй, пли...
  Про стан людини в тих жахливих умовах говорили i враження учасника бою, заступник начальника штабу 31-й тбр, який нещодавно став Героєм Радянського Союзу Григорiй Пенежко. ... Перед уявними образами залишилися важкi картини... Стояв такий гуркiт, що перетинки давило, кров текла з вух. Суцiльний рев моторiв, брязкiт металу, гуркiт, вибухи снарядiв, дикий скрегiт залiза, що розривається... Вiд пострiлiв в упор згортало вежi, скручували гармати, лопалася броня, вибухали танки.
  Непробивний важкий "Паттон"-3 майже впритул намагалися взяти радянськi Т-34-85. Той огризався, екранована броня бугрилася. "Вiдьми"-4 прослизали i самi намагалися застосувати маневр. Наче це була кiнська армiя стародавнiх лицарiв, що ось-ось вразять один одного. Часто обидва танки палили впритул i пiдривали один одного.
  Вiд пострiлiв у бензобаки танки миттєво спалахували. Вiдчинялися люки, i танковi екiпажi намагалися вибратися назовнi. Григорiй побачив молодого лейтенанта, що наполовину згорiв, що повис на бронi. Поранений, вiн не мiг вибратися з люка. Так i загинув. Не було нiкого поряд, щоб допомогти йому. Солдати втратили вiдчуття часу, не вiдчували нi спраги, нi спеки, нi навiть ударiв у тiснiй кабiнi танка. Одна думка, одне прагнення - поки що живий, бий ворога. Радянськi танкiсти, що вибралися зi своїх розбитих машин, шукали на полi ворожi екiпажi, якi теж залишилися без технiки, i били їх з пiстолетiв, схоплювалися врукопашну.
  Зображення у стилi сюрреалiзму капiтана, який у якомусь несамовитостi залiз на броню пiдбитого нiмецького "Тигра"-5 i бив автоматом по люку, щоб "викурити" звiдти гiтлерiвцiв. Дуже, як смiливо дiяв командир танкової роти Черторизький. Вiн пiдбив крiзь вихори снарядiв, прорвавшись у борт ворожий "Тигр"-5, але й сам був пiдбитий. Вискочивши з машини, танкiсти загасили вогонь. I знову пiшли у бiй.
  Хельга вже останнiм снарядом пробила дах танка Григорiя Пенежка. Снаряд потрапив у бензобак, i все спалахнуло. Полум'я обпалило радянських танкiстiв, змусивши вискочити з люкiв. Але сам поранений Григорiй вискочити не встиг ... Вiн згоряв живцем розумiючи в натурi, що таке пекла ...
  Фрiдрiх бачачи, що ворожа авiацiя, вже порозумнiшала i намагається дiючи комбiновано вiдлiтати, сам атакував танки ... Вже справдi нiмцям доводилося туго, хоча в бiй вступили найбiльш сильно озброєнi англiйськi танки "Челленджери" (Екiпажi теж iз синiв Британiї i стрiляють на диво влучно). .
  Фрiдрiх сповнений демонiчної енергiї та азарту, вiн готовий поодинцi, змiсти все й усiх, хай навiть треба битися з цiлою танковою армiєю, а повiтряною тим бiльше. Але доводиться повертатися, паливо та боєприпаси закiнчуються, за це, вилiт, збивши п'ятдесят сiм лiтакiв i пiдбивши тридцять один танк i шiсть САУ, плюс ще два бронетранспортери, три "Катюшi", чотири "Андрюшi", машини, що намагалися виїхати в тил .
  Хельга помiтила:
  - У росiян є пiсня про жiнок у наших селищах! А у нас не тiльки баби бойовi, а й мужики, що треба!
  Фрiдрiх погодився:
  - Нашi чоловiки, що треба, але жiнки кращi!
  Хельга хитро заявила:
  - Жiнка перемагає, проливаючи сльози, чоловiк - змушуючи їх пролити!
  Фрiдрiх, скелячи зуби, помiтив:
  - Раз ми гостримо, значить все не так вже й погано на сьогоднiшнiй день!
  На черговий вилiт доводиться летiти одному... Ну, що ж раз так, то сумувати немає сенсу... Вже й спекотно ж у Фоккен-Вульфi з двигуном повiтряного охолодження. Дуже жарко, двигун, плюс сонце, плюс мало часу на охолодження. Сам Фрiдрiх навiть дивувався, як його ще не звалило за такого бузувiрського навантаження. Адже елементарно... все нутрощi виїдає...
  Радянськi танки капiтально порiдилися... Все ж таки до нiмцiв знову прибуло пiдкрiплення, i кинутi в бiй майже всi штурмовики... Але й Ротмiстрову пiдходять пiдкрiплення... Тi ж танки з iншого фронту.
  Натомiсть у повiтрi значно спокiйнiше, хоча й з'являються окремi партiї винищувачiв чи штурмовикiв.
  Фрiдрiх повторює колишню перевiрену тактику, вiн уже знає, що її вона не пiдведе. А нiмцi.
  Теж вiдбувається перегрупування, оскiльки бiльшiсть радянських танкiв вже знищено, можна спробувати атакувати самим... Вiттман похмуро зауважив:
  - Пiдбили вiсiм танкiв... Для одного дня добре, але для такого дня погано...
  Навiдник поправив:
  - Загалом дванадцять....
  Вiттман перебив:
  - Чотири знищенi машини, коли росiйськi лiзли, через глибокий протитанковий рiв - не береться до уваги! Це було просто. Та й боєкомплект слiд поповнити.
  Але радянськi танки знову кинулися вперед, коли їх особливо почали дiставати штурмовики. Зокрема Фрiдрiх, який розстрiляв п'ятдесят п'ять снарядiв, iз них сорок дев'ять танкiв Т-34 та шiсть САУ. I на це пiшло в нього п'ять з половиною хвилин... Отак бiй... Можна було звичайно й бiльше... Фрiдрiх подумав, а навiщо йому палити з двох гармат одночасно? I Однiєї цiлком вистачить... А поки що...
  На аеродромi його зустрiла Хельга, так жарко поцiлувала, в губи i прошепотiла:
  - Ось втiлення лицарства - Дон Кiхот!
  - Що ти сказала? - визвiрився Фрiдрiх.
  Дiвчина вiдразу одужала:
  - Вибач вовченя ... Я хотiла сказати Ланцелот!
  Хлопчисько-ас огризнувся:
  - Тодi iнша рiч! Адже Дон Кiхот, це пародiя на лицаря. Свого роду висмiюють безглузде лицарство i безкорисливе благородство!
  Хельга погодилася:
  - Я загалом розумiю це! Але...
  Фрiдрiх обiрвав дiвчисько:
  - По лiтаках живо!
  Радянськi танкiсти та льотчики, схоже, зробили останню спробу переламати хiд, що вкрай невдало протiкає битви. Генерал Гота як досвiдчений полководець, що вже досконально вивчив тактику росiян, не поспiшав атакувати, а навiть трохи подався назад, щоб на всi сто вiдсоткiв використати перевагу вогневої могутностi. Ну i звiсно ж у бронюваннi. Це тактика рослого боксера, який вiдступає перед коротуном, працює другим номером, але не дає низькорослому пiнчеру скоротити дистанцiю i отримати перевагу. Ну, а у Ротмiстрова iншого й виходу нема! Чи атакуй, чи помри! Останнє краще, хоча те й iнше цiлком може бути разом!
  Ну, Фрiдрiху доводиться битися i з авiацiєю... Теж бiй, i противник вiдважний...
  Але спочатку хлопчик-термiнатор розстрiляв п'ятнадцять атакуючих танкiв Т-34-85. Так ефiрно однiєю чергою...
  Хельга вигукнула:
  - Ти ж iмператор повiтря! Отак та прославитися Третiй Рейх!
  Фрiдрiх вiдповiв:
  - А вiн уже уславлений! I славити не треба!
  Хельга кричала:
  - А ти прослав його ще бiльше!
  - Постараюсь! - Рикнув Фрiдрiх.
  Вiн знову впав у ультрабойовий транс. У головi хлопчаки крутилися дивнi думки. Ось, наприклад, що буде з ним пiсля перемоги Третього Рейху? Звiсно, заступництво дружини iмператора забезпечить йому найвище становище, яке син стане спадкоємцем Великої Iмперiї. Захоплюючi перспективи! А росiяни, нарештi, навчатися порядку та дисциплiни, до якої їх привчити не мiг навiть Сталiн кривавий грузин.
  Хоча, звичайно ж, до перемоги ще далеко... А може взяти i повернути винищувач врiзавши фрицями. Отак перебити кiлька десяткiв фашистських машин i повернутися до СРСР героєм?
  Але ось чи допоможе йому це, якщо героїв вiйни, якi втекли з полону, розстрiлюють, а.... Сталiн взагалi нiкого не вiрить, сказав, що вiн не має сина Яковлєва! Тож вiн Фрiдрiх уже не може повернутися назад... Тим бiльше вже пiсля того, що вiн зробив... Бiгти в СРСР можна було одразу, коли йому лише дали "Штуку". Хлопчика б пробачили... Ну, може, в штрафнi батальйони вiдправили, а якби вiн ще й збив декого з гiтлерiвцiв... Та був у нього шанс повернутися... Але зараз, у СРСР його не пошкодують, надто вiн кривавим став....
  Фрiдрiх подумав, чому вiн не перебiг на бiк порад. Ну гаразд у Гiтлер-югент вступив, опинившись у центрi Берлiна, вiн тодi й не мав iншої можливостi для виживання. Але навiщо вiн убивав комiсарiв? Можна було просто вiдключити... Чому раптом у ньому прокинувся дикий звiр... Навiть не звiр, бо тварини як правило вбивають, щоб їсти чи через почуття голоду. Людина ж перетворила вбивство на забаву, ставши гiршою за тигра...
  Що з ним трапилося, що вбивство почало доставляти радiсть, а бажання пiднятися в Третьому Рейху, зробити кар'єру охопило всю сутнiсть? Хто вiн став... Чому в ньому зникло почуття патрiотизму i прихильностi до свого народу?
  Втiм, хiба в нього одного? Ось той самий генерал Власов чи Борис Олексiйович Смисловський. Ось теж дивна особистiсть, здавалося зразковим представником дворянського корпусу царської Росiї. I треба було йому перейти на бiк Гiтлера та iнших фашистiв. Офiцер Росiйської Iмператорської армiї, капiтан. Пiсля Громадянської вiйни був iнтернований до Польщi, потiм емiгрував до Нiмеччини. Вступив на службу до Нiмецької армiї. З 1928 по 1932 навчався на Вищих курсах при Вiйськовому вiдомствi (Академiї Генерального штабу) Рейхсверу. Пiд час Другої свiтової вiйни взяв активну участь у формуваннi росiйських добровольчих частин. Вважав, що нiмцi можуть сприяти вiдновленню Росiї: "Перемога Нiмецьких армiй має привести нас до Москви i поступово передати владу до наших рук. Нiмцям, навiть пiсля часткового розгрому радянської Росiї, довго доведеться воювати проти англосаксонського свiту. Час працюватиме на нашу користь i їм буде не до нас. Наше значення як союзника зростатиме, i ми отримаємо повну свободу полiтичної дiї".
  У головi хлопчаки пливло прочитане ранiше в Iнтернетi... Зовсiм випадково погляд пробiгся по сторiнцi довiдника - "пособники нацизму - ганьба нацiї!".
  Правда, при цьому нiколи не спiвпрацював з генералом А. А. Власовим, оскiльки не подiляв нi його погляди, нi його план дiй, проте особисто зустрiчався з ним тричi в основному за завданням нiмецького Генерального штабу.
  Фрiдрiх перервав свої думки... Вiсiмдесят три радянськi лiтаки були збитi, а останнi снаряди вже сiдають у танки, i вже можна повертатися... Ну й покидьок вiн... Як опустився... Кривава повiя! Очi одразу ж стали мокрими... По гладких хлопчачих щоках потекли солонi крапельки слiз... Як гiрко, хоч застрелились!
  Пiсля повернення вигляд втомленої, але веселої Хельги одразу ж пiдняв настрої, i вiн знову помчав у бiй... Адже вiн воїн! А значить, народжений перемагати, а чия нацiя слабша, з нею вiн не товаришує!
  Хельга раптом помiтила:
  - Ти що плакав?
  Фрiдрiх труснув головою:
  - Це вже в мене очi сльозяться вiд втоми! Яка битва! Я вже шосту добу не стуляю очей! Та й ранiше майже не спав!
  Хельга втiшила:
  - Ось котел зiмкнеться i ми трохи поспимо... Залишається трохи. Зовсiм трохи до перемоги!
  Полiт на Фоккен-Вульф-4, авiацiї противника не видно, а вiд танкiв вже мало що залишилося. Але й тi, що їсти, потрiбно добити.
  Хельга шепоче в рацiю:
  - Ну, давай їх! Отак викручуючи вiсiмку!
  Фрiдрiх хихикає:
  - Крутити вiсiм краще, нiж здобути шiсть на погони!
  Дiвча, вбивши машину з пiкiрування гаркнула:
  - Нi, тебе уявити шiсткою нiяк не можна. У тобi видно породу короля.
  Вiд п'ятої гвардiйської армiї залишилися рiжки та нiжки. Тепер уже й Гота наказав наступати, тим бiльше, що вже вечорiло, час перевалив далеко за вечерю i почала насуватися темрява.
  На полi битви залишилося понад тисячу ста пiдбитих i знищених радянських танкiв, i близько трьох сотень нiмецьких, що отримали тi чи iншi пошкодження. З них приблизно шiстдесят п'ять машин уже в жодному разi не пiдлягали вiдновленню.
  А Фрiдрiх, залишивши свою подругу спати на розкладачку, все ще лiтав. Цього разу його перенацiлили на придушення артилерiї. Вiдчайдушний марш Ротмiстова вiдвернув частину сил, армiї Майншейна i вони просунулися за день i вечiр не бiльше дванадцяти кiлометрiв. Настала нiч, але штурмовики досi працювали. Просто змiнилися пiлоти.
  Знову Фрiдрiх зiткнувся з нiчними бомбардувальниками У-2. Машини летiли майже в щiльну до землi - полiт, що голить. Вони мали б шанс при такому маскуваннi проскочити, але в цiй ситуацiї спрацювало диявольське чуття юного термiнатора.
  Крiм того, Фрiдрiх раптом стало дуже соромно за свої сльози, i вiн розлютився... Навiть погляд у хлопчика змiнився. I в головi помчали зовсiм iншi слова, iншi пiснi;
  Гнiв розтiкається по тiлу вогняною хвилею,
  Зрозумiти не можна таке дiло i що тепер зi мною!
  Ось пекла вiдкрила всю чорноту в душi,
  Хочу палацiв - менi мало з милою та раю в куренi!
  
  I як усе це вийшло, не знає навiть Бог,
  Я став зрадником пiддонком, але ось поки що здох!
  Вiд куди це одкровення, хто це породив,
  Черпаю у чашi натхнення - могутнiх сил!
  
  Нас Диявол у мережi волок, викинувши в коло порочне,
  Так вийшло, попався у мережi я!
  Але павутину розiрву, i Бога серцем я прийму,
  Не треба тiльки клясти небесний мiсяць!
  I це брати по зброї знаю точно!
  
  О дай менi шанс святий Господь,
  Моя натура, ти зрада i мерзота!
  Хотiв я тiло, врятувати лише тiло,
  А опинився в безоднi, де заснула мудрiсть!
  
  Фашист сказав: Ти служи нам.
  Отримаєш землi, грошi, титули зiзнання!
  Але вiдмов ти вiд душi,
  А це найгiрше на свiтi покарання!
  
  Але я слабак, потрапив в халепу,
  I погубив у собi живе, честь та совiсть!
  Нехай буде так, важкий факт,
  Адже не роман вийшов, просто повiсть!
  
  Що менi робити, дороги назад;
  Не залишилося й тепер хоч шиєю в петлю!
  Але бiс сказав, кiнчай бардак,
  Таку боягузтво я повiр нам, не приймаю!
  Фрiдрiх закiнчив цей "вокал", збиваючи "вушка" i тут вiдчув сильну втому... А що вже розцвiло, отже, настав новий день 11 липня. А вiн сiм дiб на ногах.
  Хлопчик пiсля посадки ледве встиг добiгти до лiжка i вiдразу впав;
  Сон виявився дуже напруженим... Фрiдрiх снився, що вiн студент i слухає лекцiю. Причому велетенського зростання викладач розповiдає її з таким натхненням i жаром, що мимоволi прислухаєшся. Там йдеться про давнього iсторичного ворога Росiї США. Схоже, в його Батькiвщинi вигадали нарештi гiдну зброю вiдплати;
  -Вам має бути вiдомо, що армiя Пентагону, задiяла свої найкращi ударнi сили у боротьбi з нашим прагненням пробити шлях до iнших свiтiв. Я надiслав телеграму до Натовських вiйськових, де заявив, що не збираюся захоплювати землю, що проводжу мирнi дослiдження, спрямованi на благо всього людства. Вони не почули моє послання, вони мiряють кожного за своєю сумнiвною та егоїстичною шкалою цiнностей. Цi пiдонки з манiєю величi гадають, що можуть керувати всiм людством. Думають що якщо у них манiакальна пристрасть до захоплення та руйнування, то й у iнших представникiв iнших свiтiв має бути така сама тваринна пристрасть.
  Промовець зробив паузу i вислухав щедру хвилю оплескiв. I Волька теж посилено плескав йому, хоч i не любив визнавати за собою авторитетiв. Ну, а могутнiй гiгант продовжив:
  - Я не звiр i не хижак, але я здатний i маю намiр захищатися, вiд моєї боротьби залежить благо моєї цивiлiзацiї, i якщо мої вороги, i вороги моєї цивiлiзацiї мають намiр напасти, то я маю намiр захищатися. Я знищу тих, хто стоїть мiж мною та свободою. Тих, хто вже майже поневолив людство, вважаючи себе вищою, не пiдсудною людям нацiєю чекає вiдплата. Групi олiгархiв я вже дав по п'ятаку, покажу їм приклад людини, здатної битися, а не лягати пiд сокиру як покiрна вiвця. Ми всi повиннi згуртуватися, бо це наша спiльна справа, бо й на Землi скоро нiчим дихатиме. Тепер до дiла. Для перемоги над Американським i Натовським флотом нам потрiбнi великi, не обмеженi запаси енергiї, принципово нова зброя, i вона має. Багатьом навiть найкращим iз вас воднева бомба здається межею досконалостi. Багато навiть найкращi з вас припускають, що немає iнших сильнiших способiв для отримання енергiї, за винятком може бути важко практично реалiзованої анiгiляцiї. Всiм вам вiдомi термоядернi реакцiї, злиття атомiв водню та утворення гелiю. Та й iнших елементiв аж до залiза. Термоядерний синтез дає свiтло зiркам упродовж мiльярдiв рокiв. I багатьом iз вас здається не можливим можливiсть здiйснення принципово нових реакцiй синтезу: практично не iснують у природi. Багато хто з вас сповнений стереотипних думок, що якщо реакцiї не iснує в природнiй природi, то вона не може iснувати в принципi. Яка абсурдна помилка, наука надцивiлiзацiй дає спосiб отримання гiгантських мас енергiї в масштабах та реакцiях, що не iснують у природi. Вам вже вiдомо iснування кваркiв: мiнi-частинок, з яких складаються елементарнi частки. Елементарних частинок навiть ваша наука виявила сотнi. Крiм них, що теж зафiксувала ваша наука, є частинки рiзних видiв, багато з яких видаються дивними, або навiть зайвими. Вас вражає рiзноманiття кваркiв, що важко пояснити звичайним логiчним шляхом. Ще зовсiм недавно вашi вченi вiдкрили частки званi преонами, частинки з яких складаються кварки, i до них вам не вдалося, як дiстатися i вивчити. Ну а витягти з ядра не те, що преони, навiть кварки вам поки що не вдалося. Ну а яку енергiю можна отримати за рахунок їхнього злиття чи розщеплення: незмiрну навiть у порiвняннi з термоядерною реакцiєю. Навiть при сучасному, досить низькому рiвнi земної науки є теоретичнi розрахунки, якi показують, що чим менше частка, тим бiльше енергiї вона витягує. Це свiдчить про те, що якби удаль опанувати таку енергiю, то тодi удаль отримати практично необмежене джерело енергоресурсiв. Однак не одному земному вченому так i не вдалий не тiльки вiдтворити реакцiю злиття мiкрочастинок, а й навiть витягти з ядра вiльного кварку.
  Навiть отримати вiльного, не пов'язаного кварку поки що не вдалiсть. У чому ж причина, що реакцiї з розриву або злиття надлегких частинок досi не вдається, не тiльки повторити, а й навiть зафiксувати в природi. Причина в тому: ось чому термоядерна реакцiя так утруднена, що її образно навiть називають богатир з дуже короткими руками. Для того, щоб викликати термоядерну реакцiю, потрiбна енергiя атомної бомби, для вибуху атомної потрiбнi звичайнi вибуховi речовини. Для того, щоб викликати реакцiю злиття кваркiв - мало реакцiї вибуху термоядерного заряду, його мощi не вистачає для реакцiї, ось чому в природi не зустрiчаються надважкi кварки. Вiдсутнiй промiжний ступiнь, ступiнь, який вiдокремлює та класифiкує реакцiї всерединi атомного синтезу. У термоядерному синтезi є щаблi одна за одною, якi йдуть по наростаючiй у планi енергiї, що видiляється. Реакцiєю, що видiляє набагато бiльше енергiї, нiж термоядерний вибух, i яка трапляється вкрай рiдко: це анiгiляцiйна реакцiя. Походить вона вiд зiткнення матерiї та антиматерiї. У природi вона зустрiчається рiдко, надто рiдко, тому що в реальному свiтi майже немає антиматерiї. Реакцiя анiгiляцiї рiдкiсна в природi, вiдсутня промiжна ступiнь мiж реакцiєю синтезу елементiв i термоядерною реакцiєю. Суть проблеми полягає в тому, що антиматерiя сама по собi iз простої матерiї не робиться. У межах нашої видимої системи ми її спостерiгати не можемо. Але якби ви перемiстилися в просторi i опинилися на стику всесвiтiв, на межi свiту та антисвiту, то ви б побачили, як протiкає процес анiгiляцiї у великих масштабах. Суть проблеми виявилася в отриманнi достатньої кiлькостi антиматерiї, тобто матерiї, яка не могла б iснувати у реальному свiтi. Вона постiйно входила б у зiткнення з реальною звичайною матерiєю, вона повинна була, анiгiлюватися або вибухати подiбно до того, як вибухають при дотику два окремо безпечних хiмiчних елементи. Протони, нейтрони, електрони, стикаючись з позитронами, антинейтронами, антиелектронами перетворювалися б на фотони, що неслися в рiзнi боки, та iншi частинки. Їхня швидкiсть розльоту колосальна i перевищує швидкiсть свiтла. I за масштабної анiгiляцiї частки переходять у надсвiтлу швидкiсть, вiддаляючись, друг вiд друга. Анти матерiю складно отримати простим шляхом шляхом розгону частинок на прискорювачах. Результат, одержаний таким шляхом, нiколи не виправдає витрат. I все ж таки експериментальним шляхом був знайдений ефективний спосiб отримання антиматерiї в солiдних масштабах. Суть його полягає в тому, що ймовiрнiсть отримання антиречовини, як i речовини, приблизно однакова, а це означає, що рiзниця мiж антиречовиною i звичайною речовиною не велика i потрiбно не так багато енергiї, щоб змiнити полярнiсть матерiї. Це можна зробити, використовуючи не таке вже сильне випромiнювання особливого поля та особливої хвилi за природою. Крiм кваркiв, преонiв, iснують креони, резони, форкони, рюмони, хородони, ромони та iн. Вiдкриття особливих хвиль зробило переворот у науцi та суспiльствi. Але чиє ж випромiнювання, якого рiвня могло змiнити вигляд матерiї, перевiвши в якiсно новий рiвень, змiнюючи властивостi речовини. Новий вид випромiнювання був вiдкритий для дослiдження здiбностей людини, його екстраординарних здiбностей. Ми Гiтлернатори ранiше за iншi нацiї та народи опанували екстра-здiбностi. Нове телепатичне випромiнювання проникало крiзь свинець i ще щiльнiшi твердi суперматерiали, що вже саме по собi вказувало про iншу систему та iнший дiапазон випромiнювань. Навiть за вашого рiвня науки i цивiлiзацiї є i створенi випромiнювання, що перевищують швидкiсть свiтла. З радiоактивних випромiнювань Альфа, Бета, Гамма вже Бета променi рухаються трохи бiльше швидкостi свiтла, а при випромiнюваннi Гамма-АС перевищення швидкостi свiтла становить майже в пiвтора рази. На планетi Земля вже експериментально вiдкрили випромiнювання хвилi Клекона та Дер, якi перевищують швидкiсть свiтла вдвiчi. Щоправда, поки що їх генерують у мiкродозах, навiть не пiдозрюючи про перспективи. Скажу бiльше мiж швидкiстю випромiнювання та його здатнiстю проникати крiзь матерiю, є безпосереднiй зв'язок. Чим коротший дiапазон хвилi, чим вище здатнiсть, що проникає, тим бiльш високу швидкiсть має випромiнювання. Гамма променi лише пройшовши сантиметр свинцю, послаблюються вдвiчi. Для випромiнювань клекона та Дер проникаюча здатнiсть ще вища. Випромiнювання екстра - дiапазону будь то аура, телепортацiя, телекiнез, телепатiя, кiберкiнез, тормокiнез, плазмокiнез, мають найвищу швидкiсть i все проникає дiапазон. Тобто саме в так званiй духовнiй надбудовi лежить ключ до управлiння свiтами, до оволодiння небаченими формами енергiї. Новi форми енергiї вiдкривають шлях до новiтнiх форм вимiрiв, вимiрiв мiкросвiту якi здатнi впровадитися i реалiзуватися в макросвiтi, перенiсши вимiри мiж мiкро-фундаментальними частинками в реальний свiт, так зване скочування простору. Новий вид енергiї дасть нову зброю, випустить Зет-56 променi i зламає в порошок армаду агресора. Я тепер мiг би детальнiше пояснити суть нової енергiї i докладно описати як вона виникає, а також ефект злиття, але нам уже передали ультиматум. Цi горили думають взяти нас на переляк, але навiть якщо ми капiтулюємо, то вiдмовитися вiд спокуси проорати острiв i вiдпрасувати його бомбами i залпами важких знарядь вони не в змозi. Якщо вiйськової акцiї не буде, то навiщо Янки зiбрали таку армаду, їм потрiбен акт залякування, приклад для всього свiту. Вiд мене залежить i ваше життя. Я викладу урок агресору, який вiн запам'ятає на все життя, i хто залишиться жити, той позаздрить мертвим!
  На цiй фразi сон Фрiдрiх перервався. Вiн судорожно розплющив очi. Перед ним стоячи Хельга i тримала в руках букетiв квiтiв, а в пальчиках босої, дiвочої нiжки була затиснута троянда, якою вона ласкаво лоскотала, босу, рожевеньку п'ятку хлопчика.
  - Ну що посипайся. Вже час обiдати!
  Фрiдрiх схопився й одразу ж втягнув живiт... Та вiн уже тиждень майже нiчого не їв. Тiльки пив розведений iз водою вiтамiнiзований шоколад. Хлопчик подивився на сонце i здивувався:
  - Дивно, я провалявся годин п'ять, а здається значно менше. Ось навiть найцiкавiшу лекцiю про нову зброю не встиг дослухати!
  Хельга хихикнула:
  - Про нову зброю? Та коли борються великi воїни, то найстарiша технiка дозволяє всiх перемагати. Але спочатку, спiваєш рибного супу. Парi дiвчаток, твоїх шанувальниць спецiально для тебе наварили. Покушаєш i новi сили прийдуть.
  Фрiдрiх iз задоволенням взявся за юшку, яка здалася йому смачною стравою на планетi Земля. Хлопчик спустошив казанок i вiдчув тяжкiсть у шлунку. Але незважаючи на це бадьоро схопився, i кинувся до машини.
  - Ну що Хельга, поб'ємося ще!
  Дiвчина грайливо вiдповiла:
  - Та ще й як!
  I ось надiйний кiнь Ме-362 разом iз нерозлучним супутником Фоккен-Вульфом-4, знову терзає гвинтами атмосферу. А що на вiйнi, як на вiйнi. Фрiдрiх спитав Хельгу:
  - А ось яке твоє улюблене заняття, окрiм як воювати?
  Дiвчина, тонко хихикнувши, вiдповiла:
  - Навiть сказати важко! Хоча знаєш. Я захоплювалася рiзьбленням по дереву. Такi ось красивi вiзерунки виходили... I ще пробувала писати фантастичнi оповiдання. Тiльки коли написала парочку, з мене всi почали смiятися. I так мене соромно стало, що я їх кинула писати. Знаєш, як це неприємно, коли над тобою смiються!
  Фрiдрiх погодився:
  - Так, я розумiю! Хоча зараз i перебуваю на вершинi слави! Але варто менi загинути i мене майже...
  Хельга перебила:
  - Нi! Повiр, не забудуть! Думаю твоїм iм'ям, назвуть повiтряну армiю, або якесь iз пiдкорених схiдних мiст. А може, i вулицю в Берлiнi!
  Фрiдрiх засмiявся:
  - Та ти мене втiшила!
  Хельга цiлком серйозно додала:
  - Може, навiть орден в авiацiї затвердять iз твоїм портретом. По-перше, у тебе таке миле обличчя, а по-друге, твiй результат, уже понад двадцять тисяч п'ятсот лiтакiв противника, навряд чи хтось зумiє перевершити!
  Фрiдрiх також цiлком серйозно заперечив:
  - Нi, можуть перевершити, якщо вiйна з СРСР дуже надовго затягнеться, або ще доведеться розбиратися iз вчорашнiми союзниками. Так все можливо... Але, в принципi, можна i на тисячу лiтакiв вийти! А що я можу i це!
  Розмова перервалася, попереду вилетiла невелика ескадрилья винищувачiв супротивника, а потiм довелося всерйоз взятися за гармати.
  Незважаючи на сильну втому i виснаженiсть гiтлерiвської армiї, перемога на Червоногвардiйському надихнула фрицiв i рiзноплемiнну зграю на новi подвиги.
  Фашисти не зважилися атакувати Москву, i вели наступ на розташоване на схiд вiд мiста Павловський Посад, i прилеглi до нього змiцнили райони.
  Радянськi солдати, а iнакше й не могли бити мужньо, але коридор мiж нiмецькими клинами надвечiр звузився настiльки, що вже прострiлювався наскрiзь.
  Фрiдрiху та Хельзi знову довелося взятися за танки, якi намагалися контратакувати та заткнути щiлину. I тут вони собi показав i добре. Юнаковi вдалося i в танках перевищити показник п'ятсот! А це взагалi досягнення ультракласу!
  Фрiдрiх i справдi вiдчував радiсть, що вiн такий крутий! Що вiн найкращий воїн усiх часiв та народiв, значить клас iз класiв! А яке йому бути всiх вищим i крутiшим! Фрiдрiх - це Вольф, отже вовк!
  Вже стемнiло, а битва все ще не згасала. Нiмецькi колони i з пiвночi, де рвалися полчища прославленого Роммеля, i з пiвдня, де пер Майнштейн, обклали мiсто Павловський Посад. Вже опiвночi, танки Готи i насамперед кiлька "Фердинандiв"-4, увiрвалися на околицю цього селища... Але змушенi були зупинитись. Тодi Гота наказав обходити найзавзятiшi вузли оборони. О другiй годинi ночi на схiд вiд Павловського Посаду, частини другого есесiвського корпусу та першого танкового теж iз СРСР, вийшли назустрiч, один одному. Так вночi на 12 жовтня 1947 року навколо Московського вiйськового угруповання зiмкнулося кiльце блокади!
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  Вранцi 13 жовтня 1947 року Фрiдрiх бився, як завжди самовiддано i вмiло. Його вiрний лiтаючий скакун рвався у висоту, а двигун, не дивлячись на те, що хлопчик неодноразово форсував його, працював без збоїв.
  Опiр радянських вiйськ помiтно ослаб... Гiтлерiвцi поки що не наважувалися наступати на перетворену на неприступну фортецю Москву, а просувалися у бiк сходу. У Павлiвському Посадi ще кипiли бої, фашистськi полководцi цiлком резонно вiдмовилися використовувати в межах мiста танки, кинувши на штурм румунiв, iталiйцiв, арабiв, iндусiв та iншi iноземнi частини.
  Фрiдрiх взяв участь у двох-трьох дрiбних повiтряних сутичках, i легко, зрiзав приблизно дюжину лiтакiв. Iншi цiлi були наземними: гармати, гаубицi, мiномети, катюшi i якщо пощастить танки.
  Останнi зустрiчалися не часто. Схоже, поради видихнулися. До полудня, коли парнiсть жовтня стала нестерпною, настав короткий затишок i Фрiдрiха або як його офiцiйно називали Фрiдрiх Великий Бiсмарк викликали до Смоленська.
  Юний ас-термiнатор виглядав дуже задоволеним та веселим. Фрiдрiховi хоч i було дуже гiрко i соромно за свою зраду, але перспектива отримання фашистських нагород радувала хлопця.
  Разом iз ним викликали й Хельгу. Дiвча також була збуджена i її перлиннi зубки iскрилися чарiвною посмiшкою пантери. Вона сказала:
  - Розумiєш хлопчик-вовк, ми перемогли росiян!
  Фрiдрiх у цьому випадку анiтрохи не подiляв оптимiзму:
  - Поки що це лише промiжний успiх та боротьби... Бої та битви лише набирають обертiв. Але початок i справдi, успiшно...
  Для нагородження було обрано будинки обкому ВКП. На величезнiй автостоянцi розташовувалося безлiч розкiшних автомобiлiв переважно американського виробництва.
  Справдi, в актовому залi були присутнi марiонетковi генерали з армiї США, Британської iмперiї, Канадського домiнiону. Був навiть один iз англiйських принцiв... Ну i звичайно ж сам Герман Герiнг та Адольф Гiтлер... Тiльки ось i це Фрiдрiха здивувало, що Маргарет з ним не було. Дивно, може просто, будучи вагiтною, це видатна, неповторна жiнка не хоче наражати на небезпеку своєї i отриманої вiд аса дитини ... Адже вiйна це зовсiм не жарт!
  А може їй не хочеться, за чоловiка спiлкуватися з новим фаворитом Гiтлера? Тут, загалом, усе можливо i прочитати, що на думцi жiнки красивої, як Афродiта, i пiдступної немов Гера, майже неможливо.
  Втiм, Фрiдрiх навiть радий цьому. Бракувало у присутностi фюрера пiддавати себе та її ризику видати свої емоцiї, мимовiльним жестом, чи не обдуманим словом. Адже рогатi чоловiки, особливо в особi владики напiвсвiту, дуже небезпечнi. Навiть для такого крутого хлопця, як Вiн - солдат номер один Третього Рейху!
  Бiльшiсть прибули на нагородження були льотчики - Герiнг сам ас, затятий шанувальник теорiї генерала Дуа - авiацiя бог вiйн, звичайно в першу чергу видiляв повiтрянi сили. Але були й танкiсти, у тому числi знаменитий Вiттман. I церемонiя нагородження розпочалася з лицарських хрестiв.
  Коли викликали Хельгу, дiвчина буквально скакала, наче конячка, постукуючи каблучками. Їй вручили лицарський хрест i спецiальний значок винищувача, танкiв... Понад це сам фюрер Адольф вручив дiвчинцi iменну шаблю з дiамантами, як найкращiй жiнцi, яка вiдзначилася в результатi боїв у Московськiй битвi.
  Вiттман отримав хрест у дубовим листям, мечами та дiамантам, Зiрку лицарський хрест iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами вручили i "малюковi" Хаффману. Здобув нагороду i американський ас у своїй незмiннiй ковбойцi.
  Фрiдрiха нагородили останнiм... Це було цiлком логiчно, так вiн був найкращим iз найкращих. Висока нагорода, Велика зiрка Лицарського хреста залiзного хреста, i дубовим листям, мечами та дiамантами, був вручений пiд грiзнi звуки нацистського гiмну. Крiм того, було вручено чотири значки, за чотириста, п'ятсот лiтакiв, i за чотириста, п'ятсот танкiв. Цi значки також були золотими, а п'ятисотки навiть iз крихiтними дiамантами.
  Гiтлер довго тряс руку Фрiдрiху i щось захоплено говорив... Хлопчик же пожирав очима знаменитий хрест. Дiаманти прикрашали платинове дубове листя, i рукоятки мечiв. У пам'ятi промайнула цифра, що навiть звичайних лицарських хрестiв iз дiамантами, таких орденiв було вручено лише двадцять сiм за всю вiйну. Ну, а на цей момент i менше... Вищий ступiнь нагороди, Лицарський хрест, де срiбне листя замiнено на золотi, поки не засновано.
  Втiм i на цьому нагородження не обмежилося. Гiтлер оголосив, що Фрiдрiху надали Звання майора-фельдмаршала ВПС i гвардiї СС, з врученням iменної зброї та премiї в мiльйон п'ятсот тисяч марок (вартiсть п'ятнадцяти новiтнiх "Пантер").
  Iменна зброя була така сама, як i подарована Хельзi шабля, з дамаської сталi, з рукояттю красиво прикрашеною дiамантами та смарагдами.
  Фрiдрiх не втримався вiд спокуси i кiлька разiв змахнув зброєю гiдним султана. Рукоятка була зручна, а шабля чудово збалансована, i для сильної хлоп'ячої руки здавалась легкою.
  Далi виступив американський генерал Манкурт, який увiйшов в iсторiю як автор крилатого виразу: нехай моя країна не має рацiї, але це моя країна!
  Крiм того, цей полководець прославився жахливою жорстокiстю, у тому числi i до вiйськовополонених.
  Манкурт жорстко заявив:
  - Росiйськi варвари захопили багато землi, створивши один величезний барак, у якому панує вiчний бардак. Скiльки їхнiй терористичний режим мучитиме шосту частину людства? Народи Росiї чекають звiльнення та приходу на їхню землю армiї вiльної Європи та США. А тому Америка докладе максимальних зусиль, щоб перемогти СРСР. Потiк нашої технiки та добровольцiв з усього свiту, посилюватиметься i зростатиме! (Бурхливi оплески). Усi країни свiту об'єдналися проти бiльшовицької зарази. З нами Господь Бог та небесна армiя. Наперед за перемогу!
  Слiдом за ним виступив англiєць i пiсля чого фюрер перервав офiцiйну частину церемонiї, оголосивши про початок балу. Вiдразу з'явилося безлiч дiвчат i жiнок готових скласти пару прославленим героям.
  Фрiдрiх хотiв вибрати як партнерку Хельгу, але та зненацька вiдмовилася - сказавши, що звичай не велить танцювати з напарницями, або напарниками з бойової зброї. Ну що ж хлопчисько вибрав iншу даму, тим бiльше, що тут усi жiнки гарнi - мабуть спецiально пiдбирали. Фрiдрiх посмiхався i легко танцював, але думки хлопця були про iнше.
  Ось вiн отримав високий орден i вже майор-фельдмаршал... Кар'єра йде по наростаючiй, а за кiлькiстю збитих лiтакiв i пiдбитих танкiв йому немає рiвних у свiтi! Начебто все добре, але чомусь на душi шкребуть кiшки... Але якщо взяти вiдомих дiячiв, наприклад Роберта Артруа, принца кровi з королiвської гiлки капетингiв. Адже вiн воював проти своєї батькiвщини Францiї i дещо не мучився, хоча на руках i була кров спiввiтчизникiв.
  А на боцi фашистiв воюють сотнi тисяч росiян. Навiть великий князь Кирило Романов офiцiйно заявив про пiдтримку схiдного походу та звiльнення вiтчизни вiд бiльшовикiв. Романови i то за нацистiв i країнами Заходу, що стоять за ними.
  Ну якщо уславленi князi, а Третiй Рейх i проти, Сталiна, то чого йому Фрiдрiху мучитися. Тим паче, можливо, в СРСР зовсiм не його предки живуть. А що, давайте мiркувати логiчно... Адже вже перебiг iсторiї серйозно змiнився. Тепер свiт нiколи не стане iншим, от i Московська битва порадами програна... А що це означає? А те що по-перше в свiтi, що змiнився, причому значно ймовiрнiсть, що його батьки (до речi народилися в рiзних мiстах) зустрiнуться i створять сiм'ю рiзко падає. Адже ще й тато з мамою в 1947 роцi не народилися... Значить i ймовiрнiсть зустрiчi двох дiдусiв, i двох бабусь буде ще менше!
  Плюс ще кожна дитина з погляду набору генiв неповторна i суто iндивiдуальна. А значить, якщо момент зачаття змiнитися хоча б на годину, або навiть десять хвилин, то це вже буде не вiн... Не Фрiдрiх з унiкальною особистiстю та набором генiв, а зовсiм iнший, можливо, навiть зовнi не схожий хлопчик.
  Тобто втручання попаданця в минуле за логiкою речей, має призвести до зникнення i самого порушника непорушних законiв часу... Тобто Фрiдрiх мав стати фаворитом у Гiтлера просто зникнути! I вiн, i його брат, i, можливо, батьки та iншi.
  Але коли юний ас живий, i сильний, здоровий як нiхто на це нещаснiй планетi, то може це минуле зовсiм не його свiту! Може це навiть не його всесвiт, якась паралельна свiтобудова, та ще й з вiдставанням у часi. Тобто вiн Фрiдрiх вбиває зовсiм не своїх предкiв, не рiдних спiввiтчизникiв, а чужих iндивiдiв, якi мають лише спiльну схожiсть iз абстрактним минулим хлопчика-термiнатора.
  А значить вiн, по сутi, i не зрадник - просто людина, на кшталт влучникiв iз рiзних фантастичних серiалiв, яка в минулому використовує знання сьогодення, та ще надiлена провидiнням неймовiрною силою. Ну, а якщо йому судилося мати надздiбностi, значить ними просто грiх не скористатися! Ну, оскiльки доля, сама правиця небесна направила його спочатку до Гiтлер-югента, потiм до Третого Рейху, то потрiбно докласти всiх зусиль, щоб зробити кар'єру. Добре бути майором-фельдмаршалом у чотирнадцять, хлопчачих рокiв, але у двадцять повноцiнним генералом, а то й фельдмаршалом краще. I як знати, може Третiй Рейх та Америку остаточно переварить, i тодi його син стане першим Всесвiтнiм диктатором!
  Тут раптово з'явилася так, на кого юнак найменше очiкував побачити: Євгенiя Порше... Висока, красива, мiцна, навiть якась трохи сiльська i напрочуд не аристократична для дочки одного з найбiльших магнатiв Третього Рейху.
  Щоправда, на вiдмiну вiд колишньої зустрiчi, дiвчина одягла дуже дорогi, з дiамантами, але при цьому прозорi привабливi, хоч при цьому й не дрiбнi нiжки.
  З-за високих пiдборiв i без того росла дiвчина здавалася майже велетнею. Сам Фрiдрiх звичайний i навiть менший за розмiрами пiдлiток для своїх рокiв, був її нижчим, приблизно на двадцять три, двадцять п'ять сантиметрiв, а з урахуванням каблукiв i бiльше.
  Фрiдрiх навiть знiяковiв, а раптом вiн так i не виросте бiльше, нiж ця дiвчина шести фунтiв росту (у кого вдалася її батько Порше, адже не велетень, хоча не вiдомо, яка була мати, i хто їй лазив пiд спiдницю!), буде над ним завжди височiти. Та вже краще вона, як i минулого разу ходила боса.
  Євгенiя втiм, дивилася на юного асса iз захопленням, i простягнувши руки поцiлувала його в губи:
  - Лицар ти мiй! Свiтло не земне!
  Фрiдрiх знiяковiв:
  - Да я....
  Євгенiя перервала:
  - Не потрiбно слiв! Ти заслужив похвальбу. I не тiльки як льотчик. - Дочка магната струснула зачiскою. - Подумати тiльки, у тебе просто фантастичний дар iнженера та конструктора. Такi iдеї пропонувати. Генiю! Вище Леонардо Давiнчi.
  Фрiдрiх пiдколов:
  - Ну так! Я згоден, що це художник не однiєї вiйни не виграв. Хоча його шедеври пiдкорили весь свiт!
  Вони почали танцювати. Євгенiя була так само красива, фiгуриста, але для Вольки виглядала завеликою ... А духи дурманливе пахли ... Хлопчик дивлячись на вирiз її розкiшних грудей вiдчув цiлком природне, для фiзично мiцного i розвиненого пiдлiтка бажання . Тим бiльше, що Хельга демонстративно вдавала, що нiчого не помiчає. Втiм, молодому поколiнню нiмцiв вселяли, що жiнцi вiдчувати i тим бiльше демонструвати ревнощi непристойно, а чоловiк, якщо вiн герой вiйни, навiть повинен змiнювати. Що покращувати породу! Як говорив Гiтлер: замiжнiй жiнцi не грiх народити дитину вiд iншого чоловiка, той має кращi фiзичнi данi, нiж чоловiк. Євгенiя втiм, цiлком серйозно запитала хлопця:
  - А ти де вчився, що так добре знаєш принципи управлiння танкiв та САУ, вигадуючи подiбнi до Ноу-Хау?
  Фрiдрiх не мiг i не хотiв говорити правду, причому малознайомiй дiвчинi, яка нехай навiть має батьком магната, що входить до першої десятки найбагатших людей Третього Рейху та улюбленця Гiтлера та Герiнга. Вiн вiдповiв ухильно:
  - Тут грають роль захоплення з дитинства... Рiзна наукова лiтература, бажання винаходити! Не обов'язково сидiти за партою, щоб створити щось слушне.
  Євгенiя кивнула:
  - Та я теж захоплююсь спортом, i одночасно гризу, або навiть жую гранiт науки... Проте хiба схожа мiсiс Поршне на кабiнетного пацюка?
  Фрiдрiх скеля вовчi зубки, пiдтвердив:
  - Та на щура, причому не тiльки кабiнетного, ти зовсiм не схожа! Швидше за все, навiть тебе можна порiвняти.
  Євгенiя попередила:
  - Тiльки з коровою не порiвнюй! Це досить мерзенний натяк!
  Фрiдрiх фiлософськи зауважив:
  - Хто б бикує не по дiлу, отримує ранг козла! Тож... У нас дурний пiшов базар.
  - Базар це сленг? - Здогадалася Євгенiя. - А взагалi у нiмецька мова начебто правильна, але якась... Надто вже правильна, точно розставленi наголоси, чiткi слова, натяг мови... I немає акценту, але вiдчувається, що щось не зовсiм рiдне саме в цiй правильностi...
  Фрiдрiх не подав вигляду, що хвилюється.
  - Ну, i що з цього? Може, пiдозрюєш, що радянський шпигун, i що росiяни пожертвували двадцять тисяч у мiсцi з американськими та пiвтисячю своїх незлiченних лiтакiв, щоб упровадити мене верхiвку Третього Рейху?
  Євгенiя похитала головою:
  - Нi, я так не думаю! Це було надто навiть для росiян. Хоч i є вiдома приказка: розумом Росiю не зрозумiти. Але менi здається iнше, може ти, як сказати ... Продукт генної iнженерiї СС. Чи свого роду людина майбутнього? Я читала науковi працi з генетики i знаю, що природу людини можна змiнити, полiпшити або погiршити штучним втручанням. А твої надлюдськi риси воїна... Це так...
  Замiсть вiдповiдi Фрiдрiх нахилив своїй подругi голову i палко поцiлував її в пишнi губи. Потiм промовив:
  - Не забивай собi гарну голову. Якщо ти боїшся, що вiд мене отримаєш дефектних дiтей, то повiр це не так! Взагалi може бути змiнена тема розмови.
  Євгенiя погодилася:
  -Та краще змiнити! Поговорити про танки... Зокрема головний оперативний штаб на чолi з Гудерiаном видав конкурсне завдання: два типи танкiв... Як би середнiй "Iмператорська пантера" з гарматою 88-мiлiметрiв Ел 100 або коротше бронебiйною, i лобовою похилою бронею не менше 250 мiлiметрiв i "Королiвський тигр" з гарматою калiбру 105 мiлiметрiв Ел100, з лобовою бронею не нижче 300... Причому вага першого танка не бiльше нiж п'ятдесят тонн, а другого 65.
  Фрiдрiх зневажливо, як лев перед ховрахом пирхнув:
  - А що хiба таке не реальне? Особливо враховуючи, що у вас стало набагато легше з дефiцитними матерiалами, а бомбардувальники союзникiв не спустошують землi Третього Рейху!
  Євгенiя зiтхнувши вiдповiла:
  - В принципi реально, але ми не встигли, вiрнiше не встигаємо виготовити прототип у металi у потрiбний термiн. Ти якось надто пiзно нам подав свої генiальнi Ноу-Хау. А Гiтлер хоче, щоб новi танки почали надходити на озброєння армiй Третього Рейху вже цього року.
  Юний ас здивувався:
  - А що потрiбно так багато часу на виготовлення прототипу?
  Дiвчина кивнула:
  - Чимало, особливо якщо модель принципово нова ... Тут як це по народному: гнатимеш - потрапиш в яр!
  Фрiдрiх подумав: звичайно є тут проблеми... Ось наприклад, радянськi конструктори стiльки рокiв мучилися зi створенням танка IС-10, або цiлих два роки возилися з Т-54. Причому цей танк проектували вже пiсля вiйни i маючи досвiд битв Другої свiтової. Крiм того, це була не принципово нова модель, а лише подальша еволюцiя Т-34. Ось, наприклад, Т-44 виявився не цiлком вдалим i його в бойовi дiї практично не використовували... Так що не варто чекати особливих чудес.
  Танк "Тигр" з огляду на вiдсутнiсть у нiмцiв досвiду зi створення машин подiбного типу (якщо звичайно не рахувати ходової частини, тут наприклад вже був створений пiд час першої свiтової вiйни 150-тонний "Колоссаль").
  Фрiдрiх помiтив:
  - Потрiбно проектувати на базi вже створеної Пантери-5, або АГ. Її ходова частина дозволяє, нести гармату не тiльки калiбру 88-мiлiметрiв, а й навiть 128, або гаубицi 150...
  Євгенiя хихикнула:
  - Але ж саме це ми робимо! Втiм, Порше вже має свiй "Королiвський тигр", правда з гармат калiбру 88-мiлiметрiв. Але, може, як промiжна модель зiйде i такою. Початкове завдання з бронювання в 250 мiлiметрiв у ньому виконано, хоча вага i досить велика 63 тонни. Натомiсть вежа з дуже великим кутом рацiонального нахилу бронi, витончена та обтiчна... Може й вдасться виграти промiжний конкурс, але надалi виникнуть проблеми. Але за твоїми Ноу-Хау можливе створення танка, що непробивається з усiх бокiв, що руйнує будь-яку оборону. Адже для машини прориву дуже важливо мати саме гарний захист бортiв, чим на жаль дуже довго не могла похвалитися "Пантера".
  Фрiдрiх помiтив:
  - Може, поки не чiпатимемо тему танкiв... Точнiше закiнчимо її обговорювати. Ми що старi професори або молодi хлопець i дiвчина.
  Євгенiя погодилася:
  - Ти як завжди маєш рацiю, погоримо про щось свiтське. Наприклад про Британський королiвський будинок.
  Фрiдрiх скривився:
  - Ну i тема! Хай прийде час вiд Вiнзор нiчого не залишиться. Чи ти думаєш, опанувавши Москву, нашi танки не зможуть, уже захоплений Лондон, стерти на порошок?
  Євгенiя блиснула зубками:
  - Ну, звiсно ж, зможуть!
  Пiсля балу, була знатна вечеря з самi розкiшними стравами, але без мiцних алкогольних напоїв. Нiчого мiцнiшого за шiсть градусiв. Ну, а потiм Фрiдрiх та Євгенiя, як i належить хлопцевi та дiвчинi пiшли в окремий номер.
  Хоча прийнято вважати, що високi блондинки не вiдрiзняються темпераментом, Євгенiя надзвичайно переконливо протягом кiлькох годин доводила протилежне. Ну, i Фрiдрiх скiнчено теж не вдарив у бруд обличчям. Так вони заснули, мiцно обнявшись.
  Хлопчику снилося, що вiн японський нiндзя, який отримав замовлення вiд росiйського царя Миколи Другого, вбити мiкадо, тобто iмператора.
  Фрiдрiху снилося, як вiн дерся по шорстких стiнах, пальцями рук i нiг чiпляючись на найменшу трiщину або щербинку. Хлопчик проник у палац, де почалася найжорстокiша сутичка.
  Юний нiндзя, як i зазвичай, рубав, колов, зносив з ворогiв голови... Сон був надто сумбурний, надто багато кровi, рубки, i мало сенсу. Плюс ще всюди стрибають голоногi дiвчата з мечами... Коротше кажучи...
  Проспати вдалося години три-чотири не бiльше.
  - Бiй у самому розпалi! Незамiнних людей не буває, крiм таких, як ти Фрiдрiх Бiсмарк.
  Хлопчик схопився i навiть не попрощавшись, поспiшив до найближчої злiтно-посадкової смуги.
  I як з'ясувалося, викликали його не дарма... Генерал армiї Рокоссовський отримав наказ вiд Сталiна, не чекаючи повного зосередження сил завдати удару по групi армiй Роммеля. У цьому випадку розрахунок будувався на тому, що нiмцi ще не встигли розгорнути свої вiйська для наступу на Воронiж. Тож був шанс виконати лоукiк розтягнутим флангом, виснаженим попереднiми боями нiмецьких вiйськ.
  Фрiдрiх змушений був сiсти на Фоккен-Вульф, причому не штурмової модифiкацiї, а звичайної моделi, iз чотирма двадцяти мiлiметровими гарматами та двома кулеметами. Тож через зайву поспiшнiсть хлопчик виявився без тiєї зброї, що так ефективно зарекомендувало для боротьби з танками. Щоправда, у нього були ще у фюзеляжi десятий бомбардувальник.
  У небi також було спекотно, з'явилися радянськi штурмовики та винищувачi Якi-9. Останнi машини втiм, через слабкий захист i живучiсть, були вразливi i на великiй дистанцiї для гармат 20-мiлiметрового калiбру. Фрiдрiх спочатку дав по рогах винищувачiв, якi, звичайно ж, випередили тихiшi Iли. Чотири авiацiйнi гармати, це сила... Першi двi дюжини якiв розсипалися, навiть без жодних хитрих заходiв у хвiст.
  Фрiдрiх не крутився, не маневрував, вiн просто, трохи змiщував авiагармати i вiбрував корпусом своєї масивної машини.
  Двадцять п'ять, двадцять шiсть, двадцять сiм... Без промаху, за зухвалими Яками, якi зазнають втрат, проте не згортають, а навiть намагаються набрати швидкiсть... Фрiдрiх навiть трохи здивувався тому, чому в радянськiй вiйськовiй лiтературi так принизили цю славну машину Фоккен -Вульф. Так вона виконує повний вiраж за 22 секунди проти 19, у Якiв (а в полегшенiй модифiкацiї Як навiть 17 секунд здатний це зробити!). Але Фрiдрiху i не потрiбно маневрувати, вiн, просто знизивши швидкiсть, летить їм на зустрiч. За одну секунду можна збити сiм-вiсiм машин.
  Час для Фрiдрiха в станi бойового трансу поплив моторошно повiльно, i вiн встигає, i подумати i розрядити свої боєкомплекти. У принципi прийнято вважати, що один навiть найумiлiший асс, включаючи навiть таких феноменiв як Рудель, не може серйозно вплинути на хiд вiйни. Ось у реальнiй iсторiї шiсть найкращих нiмецьких асiв знищили цiлу повiтряну армiю, але бiй за панування в атмосферi гiтлерiвцi безнадiйно програли.
  Але в даному випадку, кидати стiльки якiв в одному мiсцi проти над людиною загрожує ... Шiстдесят один винищувач збитий менше, нiж за одну хвилину. Просто так от крила вiдвалюються, або бронескло кабiн розбивається. Останнє ще гiрше, оскiльки льотчику в цьому випадку не врятуватися. А досвiдчених асiв i так уже трiшки в Червонiй Армiї залишилося.
  Серед збитих машин чотири належали гвардiйцям, якi збили понад п'ять лiтакiв... Тiльки знову це не допомогло, так Волька знав куди бити i як... Як з автомата мисливець збиває зграю гусей. Ось саме зграю, однiєю чергою, iнтуїтивно, чуттям визначаючи i спрямовуючи рухи стовбура, в потрiбну мету, коли жодна куля не пролiтає повз. Гуси, а в даному випадку радянськi лiтаки збиваються, причому там, де розбитi кабiни, i прошитими льотчиками ще деякий час летять прямо. А ось деякi крила втрачають...
  Фрiдрiх згадав тут фiльми про влучних американських ковбоїв, i знаменитий фiльм у головнiй ролi з Дi Капрiо - "Швидкий, але мертвий!". Але ось у тi часи ковбої США не знали, автоматичних кулеметiв, та швидкострiльних авiагармат. Iнакше б вони зрозумiли, яка це просто жахлива за силою руйнацiя зброя.
  Якi в найближчому оглядi закiнчилися i Фрiдрiх перейшов на Iли. Тут найкраще атакувати їх зверху, або iз задньої пiвсфери. Причому оптимально, було б також, не скорочуючи дистанцiю.
  Iнший спосiб це вiдстрiлити крихкiшi крила, на них бронi не повiсиш.
  Iл-2 прозваний горбатим. Пiсля того як у ньому встановили друге мiсце, для стрiльця, що захищав задню пiвсферу, збити подiбну машину для новачка стало складнiше, зате... Звичайно погiршилася аеродинамiка цього лiтака. Отже, з ними буде ще простiше...
  Логiчнiше було б Iлам розлiтатися в рiзнi боки, але система... Коротше почалося побиттям легендарних штурмовикiв. Втiм, приспiли вже й спритнi "Саламандри"-3. Вони також взялися за мули...
  Фрiдрiх навiть подумав, що вони могли б його випередити, зустрiвши якi ще на пiдходящi ... Хоча як знати ... Льотчики Люфтваффе не хоробри росiйськi воїни, i зазвичай в бiй поступаючись числом не вступають, але може крiм випадкiв, коли створюється занадто серйозна загроза сухопутним вiйськам .
  Втiм, Фрiдрiх теж проблем не вiдчуває... Бий з гармат в задню броньовану пiвсферу, або оббив крила - пiдсумок один. А як цi машини потiм вниз валятися, навiть слiд у повiтрi залишають... Немов смуги на спинi раба, що б'ється.
  Фрiдрiх збив тридцять сiм мулiв i ще прихопив двох "Пiшкiв". Знову сотка, хоча попереднiй рекорд сто один не побитий. Просто лiтакiв у ворога лишилося. Тепер тiльки бомби скинути i повернуться.
  Радянськi танки тепер йшли в атаку, без пiдтримки авiацiї, та й тим бiльше артилерiї. На них обрушилися штурмовики та бомбардувальники. На щастя для радянських танкiстiв вони могли використовувати ходовi якостi машин. Але кiлькiсть лiтакiв усiх видiв все зростала.
  Фрiдрiх скинув усi свої бомби та повернув на аеродром. Втiм, вiн встиг побачити Фоккен-Вульф-4 Руделя, знаменитого винищувача танкiв.
  Юний ас повернувся на свiй "рiдний" аеродром, де на нього чекав "Пегас-термiнатор" Ме-362.
  Фрiдрiх, посадивши Фоккен-Вульф, крикнув сусiдньому пiлотовi:
  - Бреше той, хто має нахабство стверджувати, нiби F -490 поганий винищувач. Немає поганих лiтакiв, є лише нiкудишнi пiлоти.
  Наступний вильот лiтака звiвся виключно до боротьби з танками. Поки що нiмцi не встигли вивести на зустрiч потужний бронь кулак, i навалилися лiтаками.
  Доблеснi радянськi танкiсти вже перетнули рвану лiнiю фронту i обрушилися на пiхотну частину, що складається з добровольцiв-арабiв.
  Мусульмани всупереч очiкуванням билися хоробро i не думали тiкати, але при цьому дiяли вкрай невмiло. Зокрема американська базука використовувалася якось не по-людськи, а тим бiльше гранати.
  Але й атака радянських частин видихалася. Фашистськi штурмовики зокрема застосовували численнi маленькi бомбардування, з кумулятивними зарядами, iдея, скопiйована з радянських конструкторiв, але з вмiлим втiленням. А ось наказ повiсити зверху мережу, радянськi танкiсти не отримали.
  А Фрiдрiх просто всаджував по дахах з авiагармат. Така ось найпростiша тактика. Пробей баштовий люк та твоя перемога. А скiльки машин можна ось так звалити, якщо бити iз горизонтальної площини...
  А швидкiсть танк не рятує, якщо боєць б'є iнтуїтивно, не цiлячись по наїтiю.
  Ось як симулятор з танками, тiльки в тебе режим бога, i кожен пострiл точний, а ти стрiляєш часто-часто...
  Ось число пiдбитих танкiв за п'ятдесят перевалило, так, що Рудель вiдпочиває... Але довелося вiдволiктися. З'явилися з боку "Вушка". Шiсть штук збито, а решта нехай трощать "Саламандри". Взагалi цi кукурудзянi пускати в бiй вдень, найчистiше самогубство.
  Танки важливiшi за...
  Повернення... Полiт на Фоккен-Вульфi-4, а поряд iз ним Хельга.
  Дiвча спитала його:
  - Ну, що тобi сподобалася Євгенiя?
  Фрiдрiх зневажливо пирхнув у рацiю:
  - А ти що заревновала?
  Дiвчина хихикнула:
  - Звичайно ж нi! Адже ми вiльнi, i так не в шлюбi. Тiльки цiкаво, хто краще у лiжку, я чи вона!
  Фрiдрiх iз жаром вiдповiв:
  - Звiсно ж, ти! Ти не така велика, i куди спритнiша!
  Хельга весело розреготалася:
  - А я iншого вiд тебе й не чекала! Але звичайно ж найкраще... Фу вiн щур конструкторський, а одна з дуже небагатьох жiнок нагороджених лицарським хрестом залiзного хреста!
  Фрiдрiх помiтив:
  - Думаю i дубове листя, у тебе не за горами!
  Бiй показав, що хлопчик був, мабуть, правий. Хельга впевнено молотила танками. Мабуть вона хотiла довести, що войовниця може бути крутiша за воїна. Хоча, звичайно, з Фрiдрiхом їй не зрiвнятися.
  Незабаром з'явилися й великi танковi колони з нiмецьких та американських машин. Особливо спритнi та пустотливi американськi винищувачi танкiв "Вiдьми"-3. Це було серйозно, тим бiльше, що радянськi машини вже були знищенi здебiльшого ударами з повiтря. Проблемною також виявилася i "Пантера"-5... Її довгоствольна скорострiльна гармата та непробивна лобова броня... Походом, що витримка почала вiдмовляти, екiпажам радянських танкiв. Деякi не слухаючи командирiв, повернули назад, намагаючись врятуватися з цього технотронного пекла.
  I знову повернення та вилiт, атака на танки...
  Вже опiвднi минув, вечорiє... Контратака Червоної армiї видихнулася. Їх iз Хельгою перенацiлили на напрям пiдтримки, групи нiмецьких армiй, що рухають до Рязанi. Водночас солдатiв Ватутiна, якi перебували в котлi, намагалися пiдтиснути...
  На схiд нiмцi, як i ранiше, просуваються повiльно. Тут їм заважає i стiйкiсть радянських вiйськ, i обороннi рубежi Степового фронту, навiть не такi щiльнi як пiдступах до Москвi.
  Втiм, гiтлерiвськi вiйська отримали бiльше змогу маневру, i Гот намагався такими колонами обходити основнi вузли оборони. Подекуди просування нiмецьких частин прискорилося.
  Фрiдрiх спитав Хельгу:
  - Ти не втомилася дiвчина моєї мрiї?
  Блондинка-воїн вiдповiла:
  - Радiсний настрiй проганяє втому, краще, нiж батiг корiв! Хоча втома замiсть молока виходить кривавим гноєм!
  Фрiдрiх погодився:
  - Тут уже не попреш проти iстини!
  Вночi юний продовжував полiт, незважаючи на те, що на небо набiгли хмари та полився дощ. Згiдно з нiмецькою вiйськовою доктриною, авiацiя використовувалася i придушення оборони на передньому краї... А на вiдмiну вiд сорок першого року, лiтакiв у Люфтваффе цiлком завдяки допомозi Пiндостану вистачало з надлишком.
  Фрiдрiх тепер атакував дзоти, а то й дрiбнiшi цiлi... Вночi бiй не вщухав, i радянськi вiйська переходили в контратаки. Нехай i крейди, i досить сумбурнi, але вiд цього не менш доблеснi.
  Вночi якщо не брати до уваги ескадрильї У-2, повiтряних цiлей не зустрiлося. А за дзотами вiдбомбили... Злегка.
  На ранок 15 жовтня 1947 року розгорiлася битва за мiстечко i водночас залiзничний вузол: Електросталь. Там було дуже жарко i, що головне, до Фрiдрiха приєдналася його нерозлучна подруга Хельга.
  - Ну, що великий лицар, напираємо ми на ворогiв?
  Фрiдрiх завзято вiдповiв:
  - Напирають бомжi бiля пивного кiоску, а ми перемагаємо. I ще як перемагаємо...
  Саме мiстечко Електросталь було пристойно укрiплене. У його захистi крiм армiйських частин брали участь i двi новi дивiзiї НКВС. Хоча вони загалом не були такою елiтною вiйськовою гвардiєю як СС, але на озброєння мали i артилерiю, i легкi танки.
  Гiтлерiвцi, у свою чергу, намагалися створити свiй власний котел... Обiйти цитадель, охопити клiщами...
  Тут, звичайно, авiапiдтримка вiдiграє чималу роль, особливо якщо розтягується горловина.
  Хельга, як i властиво дiвчинцi запевнила:
  - Перемога буде за нами! Готуй влiтку сани!
  Фрiдрiх погодився:
  - I не лише влiтку! Будемо використовувати важкi танки та авiаснаряди.
  Хлопчик подумав, що вони знову в армiї Майнштейна, але на Заходi бiльш вiдомий найпопулярнiший Роммель. Оскiльки пiд час битви юнак бiльше дiяв у трансi, ведений пекельним духом, то чому б йому не згадати про славнi подвиги цього полководця. Тим бiльше приємнiше згадувати про битих англiйцiв, нiж про повалених росiян!
  Роммель, дiйшовши до лiнiї Маррет, зрозумiв, що опинився в наполеонiвськiй "центральнiй позицiї" мiж двома ворожими армiями i тепер може завдати рiшучого удару розбити одну з них i лише пiсля цього розвернутися i зiткнутися з другою.
  Фрiдрiх хихикнув сам собi: Наполеон, хоч Лев Толстой у цьому сумнiвався, був, безсумнiвно, великим i полководцем i правителем. Особливо якщо дивитися на досягнення. Лише вiн їх не втримав. Гiтлер щодо цього, ще гiрше.... Але порiвняти фюрера iз Наполеоном у принципi можна!
  Талановитий полководець Роммель зрозумiв i дещо ще: американцi та французи пройшли далеко на схiд у центральний Тунiс i утримували Схiднi ущелини Дорсал при Фондуку, Фаїдi та Гафсi, прикриваючи ущелини Захiдних Дорсал у 60-70 милях на захiд.
  Виходило, що, якби iтало-нiмецькi вiйська захопили Фаїд i Гафсу а потiм рушили на захiд повз Ферiану i Кассерiна, вони могли вийти прямо до величезної американської бази постачання i до їхнього штабу в Тебессi. У Тебессi iтало-нiмецькi вiйська виявлялися далеко на заходi вiд лiнiї союзникiв у Тунiсi i практично на їх комунiкацiях. Варто було Роммелю, потiм повернути свої танки i направити їх на пiвнiч, до моря, в сотнi миль вiд цього мiсця, нiмцi могли б вiдрiзати всю армiю союзникiв у Тунiсi або змусити її забратися до Алжиру.
  Роздуми Фрiдрiха перервало, поява двох Лаггiв, що вирвалися з-за хмар... Цих у витрату... А потiм влучнi пострiли по гарматах... Тiльки вiн може так стрiляти... Ще чотири Яки... i їх тут же.... А тепер по "Катюшi" пли... Так щоб уламки на всi боки летiли... Ще одну реактивну пускову установку... Ось i Хельга збоку старається. Кричить йому:
  - Герой давай жорсткiше всаджувати!
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  Мiсiя Олега Рибаченка та Маргарити Коршунової у паралельному свiтi ще не закiнчилася.
  Нiмцi вели наступ у напрямку мiста Горький. Вони взяли його у повне кiльце оточення. Хлопчик та дiвчинка захищалися це велике мiсто.
  Цiлком оточена задихалася i Москва. Гiтлерiвцi подекуди вже прорвалися до Кремля. Становище столицi СРСР було майже безнадiйним. Наприкiнцi пiдходили снаряди московського гарнiзону. А з падiнням столицi це була б iнша вiйна.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова боролися за мiсто на Волзi.
  Хлопчик i дiвчинка, як завжди, налаштованi, по-бойовому.
  Ведуть вогонь i спiвають:
  Пiонери не здаються,
  Їх i тортури не лякають.
  Як орли вони б'ються,
  Вiдправляючи фрицiв у пекло!
  
  Багато серед них героїв,
  Багато шалених хлопцiв...
  Якщо треба ходять строєм -
  Заряджаючи автомат!
  I ось хлопчик на вигляд рокiв дванадцяти, а насправдi пропалений ветеран, якому вже багато рокiв, Олег Рибаченко дав чергу, викосивши фашистiв.
  А потiм як кине босою нiжкою по вороговi гранату.
  I розкидає на всi боки фрицiв.
  Пiсля чого хлопчик проспiває:
  - Я росiйський воїн на колiна дикуни,
  Ворогiв Росiї, я кошторис з лиця землi!
  Маргарита ця дiвчинка-герой, теж як кине босою нiжкою забiйний подарунок смертi. Виб'є масу гiтлерiвцiв, i прочiркає:
  - За велику Русь!
  I знову як розреготається.
  Хлопчик i дiвчинка борються героїчно. Хоча вже вiйну майже програно. Нiмцi вже й Оренбург обклали, i скрiзь пiдiбгали, де тiльки могли Червону армiю.
  Точнiше, Оренбург уже давно взятий. Лише один замок там ще тримається. Гiтлерiвцi вже оточили й Уфу.
  Мало того, їхнi вiйська з пiвдня вже пiдходять до Казанi. Становище бiльш нiж критичне.
  А ситуацiю посилює ще й те, що зi сходу пруть самураї, i в Середнiй Азiї вони вже з'єдналися з нiмцями.
  Але вiдважнi дiти-попадцi борються. Вони вiрять у свою перемогу. Або принаймнi готовi померти з гордо пiднятою головою. Втiм, як це смерть? Вони ж безсмертнi!
  I лишаються вже багато рокiв дiтьми. А десь там iншi свiти та мiсiї.
  Олег дає черговий пострiл. Потiм кидок босими пальцями нiг гранати та спiває:
  - Сталiн буде з нами назавжди!
  Маргарита скосила фрицiв i пискнула:
  - Боже борони! Цього людожера до нас!
  I дiвчинка в гнiвi жбурнула босою нiжкою гранату.
  Олег Рибаченко досить логiчно зауважив:
  - Усi ми певною мiрою людожери!
  I хлопчик босими пальцями нiг жбурнув презент смертi.
  Маргарита з цим погодилася:
  - В якiйсь мiрi так!
  I теж босою нiжкою запустила забiйне, вiд чого двi нiмецькi машини зiткнулися разом.
  Олег Рибаченко вiв вогонь i думав, що становище СРСР, мабуть, уже безнадiйне i вести вiйну особливого сенсу немає. Ось вони даремно вбивають людей.
  Хлопчик жбурнув босою нiжкою двi гранати. Потрапив у гусеницю, нiмецькi танки серiї "Е" зiштовхнулися разом.
  Дитина-термiнатор заспiвала:
  - Коли прийде час,
  Ми будемо хоробро битися!
  Пiдйом бiйцiв з ранку -
  I доблесно боротися!
  Хлопчик i справдi був готовий рознести будь-яку армiю, в пару хвилин.
  Маргарита теж кинула босий ножний подарунок смертi i пискнула:
  - За Велику Русь!
  Дiти настiльки вiдважнi воїни, що проти них нiхто не зневажає. Адже вони такi крутi бiйцi.
  Хлопчик i дiвчинка, як завжди, в дикому азартi. I з ними вiдвага, честь та смiливiсть. Вони проти фашистiв б'ються наче титани. I зрозумiло ворог не пройде, там, де вони стоять наче скеля. Може, навiть i щось мiцнiше за скелю та монолiт.
  Маргарита, ведучи вогонь, сказала:
  -Будемо чемпiонами планети,
  Ми гiганти вищої школи!
  I дiвчинка знову як запустить босою, точеною нiжкою подаруночок смертi. I розмолотила супротивника.
  Ось це дiвчинка настiльки крута, не зможеш проти неї ти нiчого застосувати.
  Бо проти брухту немає прийому. Хоча, це не брухт, але щось ще бiльш забiйне та крутiше.
  Олег Рибаченко ведучи вогонь, просипiв:
  - Я не хлопчик, я суперхлопчик i буду найвищим на свiтi!
  I знову як кине босою нiжкою руйнiвний потiк вибухiвки. I знову два нiмецькi танки стикаються разом.
  Юний воїн налаштований дуже по-бойовому. Але вiдчуває, що тут уже батогом обуха не переб'єш. Хоча безвихiдних положень немає, як i непереможних противникiв теж.
  Хлопчисько згадав, як вiн до виборiв президента Бiлорусiї придумав частушки:
  Шостий раз слухати марення нецiкаво,
  I скiльки "батьку" вiрити не зрозумiю!
  Рай обiцяв побудувати Лукашенка -
  Але разом свiтла, ми йдемо у пiтьму!
  Так це було викликом системи та культу особистостi. Справдi, чому Європейська країна має терпiти диктатора, нiби у середнi вiки?
  Та й Сталiн теж диктатор i в цьому всесвiтi поступово спускає вiйну на поразку.
  Дiти-герої билися ще три доби. А тим часом гiтлерiвцi оточили Казань i взяли Уфу.
  Бої протiкали вже у самому Кремлi. Чотири дiвчата-вiдьми, билися з гiтлерiвцями використовуючи мечi та тоненькi диски для метання босими нiжками.
  Кремль сильно зруйнований обстрiлами "Штурмльвiв", "Штурмтигрiв", бомбардуваннями та величезними гарматами.
  Сам Сталiн, зрозумiло, поки що знаходиться в Свердловську. I становище СРСР виглядає практично безнадiйним. Але поки що над столицею Росiї завiється Червоний прапор, а отже, не все втрачено!
  Люди вiрять, що ось-ось настане перелом!
  Наташу рубає араба навпiл. Кидає босою нiжкою диск i пищить:
  - Слава безсмертнiй Вiтчизнi! Гiтлеру нас не зламати!
  Зоя теж рубала фашиста двома шаблями i прочирикала:
  - Нi, не зламати нас!
  Пiсля чого її боса нiжка жбурнула вбивчий диск по гiтлерiвцях.
  I пара чорношкiрих бiйцiв звалилася зi зруйнованої стiни Кремля.
  Далi вогонь вела Аврора. Вона стрiляла рiдко, але влучно. А потiм пускала в хiд шаблi. I вiд її босих пальчикiв нiжок летiли зiрочки та гострi тоненькi свастики.
  А ось i Свiтлана жбурне голою нiжкою гострий диск, i розпоре фрицi. Пiсля чого заспiває:
  - Коловрат, Євпатiй Коловрат - захисник Вiтчизни, Перуна солдатiв!
  Коловрат! Євпатiй Коловрат! Героїв Русi збирає на сполох!
  Тут вся четвiрка б'ється. Майже вся Москва вже взята, добiгли кiнця бойовi припаси. I росiйськi хлопцi та дiвчата гинуть. Але не здаються. Хоча скiльки вже часу триває облога.
  Дiвчата на Кремлiвськiй стiнi як б'ються. Немов богатирки. I незважаючи на грудень вони босонiж i в одному бiкiнi. Але не вiдчувають холоду. А навпаки, їх енергiя тiльки зростає.
  I вiд босих пальцiв нiг вiдлiтають гострi, дуже пласкi диски. Якi розривають iноземнi вiйська Вермахту.
  Вiйницi борються, наче богатирi вiйни. I з мiнiмумом одягу. Таких красунь не бентежать нi величезнi танки серiї Е та АГ, нi iншi страшнi винаходи гiтлерiвцiв.
  Нема дiвчини це те, що зможе перемогти будь-яку форму фашизму. Нехай навiть таку, досконалу як у цьому свiтi.
  Наташа рубала мечем, кинула босою нiжкою диск, зрiзаючи гiтлерiвцiв i, заспiвала:
  - Як добре в країнi радянськiй жити,
  I як чудово вермахт розтрощити!
  Зоя, провiвши млин шаблями, помiтила:
  - Вермахт аж надто сильний став! Ось ми вже Кремль боронимо!
  I дiвчина кинула босими пальчиками нiжок зiрочку вражаючу фрицiв.
  Пiсля чого заспiвала:
  - Це дике полювання на ворогiв!
  А тут ще в бою Аврора. Ну i дiвка руда та крута. На зимовому вiтрi її мiдно-червоне волосся майорить, наче бойовий прапор. Нi, така дiвчина нi перед ким не зiгнеться.
  I вiд кидка її босої нiжки, летить рiжучий плоть i кров, найгострiший диск.
  Вiн розрубує тiла супротивникiв. А Аврора кричить:
  - Я дiвчина суперкласу!
  А як у бою виглядає Свiтлана?
  Це блондинка-термiнатор просто диявольська пожежа, i торнадо анiгiляцiї.
  I теж вiд її босої нiжки летить убивчий сюрприз. I дiвчина на повних обертах у бiйцi.
  Уся четвiрка у бою. I їй не варто нi вiдступати, нi здаватись.
  Вони чотири вiдьми - просто супер! Справжнiй квартет знищення всього та всiх!
  Воїтельки триматимуть дiлянку оборони. Але Кремль великий i скрiзь не встояти. Сили дуже нерiвнi.
  Наташа помiтила з досадою:
  - Ми вбиваємо, а не перемагаємо!
  I дiвчина знову босою нiжкою кинула вбивчий заряд.
  Зоя логiчно помiтила, рубаючи супротивника:
  - Не можна все перемагати... Якщо не в комп'ютернiй грi!
  I дiвчина iз золотистим волоссям знову кинула диск смертi.
  Аврора, розрiзаючи супротивникiв шаблями, прочирикала:
  - Перемога, я вiрю, буде за нами! В iм'я Священної Росiї!
  I вiд кидка її босих нiжок летить подарунок руйнування.
  I падають розрiзанi гiтлерiвцi.
  А далi Свiтлана у бою. Розрiзає фашистiв своїми кидками. I дiє гранично, або навiть безмежно вправно. Її босi нiжки такi спритнi. I демонструють жахливе знищення.
  А пiсля чого дiвчина як заспiває:
  - Слава Вiтчизнi та новим свiтам!
  I знову вiд її босої нiжки летить сюрприз смертi.
  А тут у бою знову Наташа. I рубає фрицiв, проносячись немов комета. I кричить на всю горлянку:
  - Слава величезнiй Вiтчизнi!
  I її мечi злiтають наче газонокосарка.
  А дiвчина навiть спiває:
  - Славься Росiя як на вiки,
  Буде виконана наша мрiя!
  I дiвчисько босою п'ятою пiддало гострий бумеранг. I той перекрутився i зрiзав дюжину чорних i смаглявих голiв.
  Звiсно, вбивали дiвчата не нiмцiв, а колонiальнi частини, що використовувалися проти них. Але воїнкам навiть вiд цього тiльки крутiше.
  Вони блискучi i швидкi.
  Наталя знову рубає ворогiв. I вона босими нiжками, таке метне.
  I прореве:
  - Сталiн та слава!
  А далi - Зоя. Як випустить вбивче. I її босi пальцi нiжок послання смертi випльовують.
  А войовниця як прореве:
  - За таку Батькiвщину, як наша, померти не страшно!
  А тут Аврора теж вiзьме i вступить у бiй. I теж босими нiжками запустить бумеранг. I перекроїти ворогiв.
  Пiсля чого як заспiває:
  - За Русь радянську! Що правитиме над всесвiтом!
  А далi у бою Свiтлана. Теж дiвка, яку не зупинити i не гальмувати. Ось як вона б'ється. Просто вiд такої войовницi спасу нема!
  I босими нiжками вона кидає вбивчi посилки. I вона вбиває ворогiв без жалю.
  Хоча потiм може помолитись за них Ярилi. А може, й Перуну. Тяжко грiшникам пiсля смертi на них чекає царство Чорнобога! Але так по-своєму навiть цiкаво - вiйни точаться постiйно! I стiльки боїв! То що може бути й не варто надто гiрко оплакувати долю грiшникiв?
  Свiтланi навiть стало трохи смiшно: ось християнам не позаздриш - вони багатьох радощiв будуть позбавленi у вiчностi. Навiть те, що мали на планетi Земля.
  Ех, нещаснi грiшники! I ще нещаснiшi праведники!
  I дiвчина знову жбурляє презент смертi своєю точеною, босою нiжкою. Пiсля цього вимовляє:
  - Свiт буде наш! Слава Росiї!
  Наташа провела мечами потрiйного метелика i прочирикала:
  - Хай буде вiчна слава великої Росiї!
  I її босi нiжки як кинуть убивче i неповторне. Пiсля чого гола п'ята дiвчини потрапила в лоб чорношкiрому, i збила його зi стiни, i ще п'ятьох арабiв.
  Далi у бою Зоя. Вже її нiчим не зупинити. Вона бореться з гiтлерiвськими полчищами. I проводить потрiйний млин. Падають розрубанi нею бiйцi.
  Пiсля чого дiвчина вимовляє:
  - Вiчна Русь, буде зi Сварогом!
  I пiдморгує своїм напарницям.
  Далi у бою вже Аврора. Вона промайнула, мов пантера. Усiх зрiзала. I босими нiжками презент смертi запустила. Зрубала масу фашистiв i заспiвала:
  - За найвищу форму Вiтчизни!
  А потiм у битвi й Свiтлана. Як вона рубає ворогiв. I дiє дуже хвацько.
  Пiсля чого вiд її босої нiжки летить подарунок смертi. I зрiзає гiтлерiвцiв капiтально, наче бритва цирульника волосся.
  I дiвчина верещить:
  - Мiй вiк i моя правда! Слава Великiй Росiї!
  Та це четвiрка бореться воiстину героїчно. Але чотири босоногi та майже голi красунi другу свiтову вiйну виграти не в змозi. I ось упала i Москва.
  Дiвчата проривалися iз захопленої столицi, використовуючи i свої мечi, i покрив невидимостi.
  Вони взагалi дуже багато здатнi. Дiвчата найвищого почину, що не знайти їх вище та красивiше.
  А Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова йшли iз взятого мiста Горький.
  Фашисти, на жаль, майже всюди досягали успiху.
  Хлопчик i дiвчинка йшли i кидали на ходу босими нiжками голки, винищуючи фрицiв.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нi, не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народ дзвiнкий -
  Шепiт розчавить змiїний!
  
  Вiрю, весь свiт прокинеться -
  Буде кiнець фашизму...
  I засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  Маргарита кинула пальчиками босих нiжок кiлька голок i пiдтвердила:
  - Нi, не змеркне!
  I дала чергу з автомата, скосивши двi дюжини фашистiв.
  Такi ось це дiти. Крутi, непохитнi. Хоча справдi це не та вiйна. I доводиться їм тiкати.
  Пала Москва, упало мiсто Горький. Фашисти штурмують Казань. Це вже останнє радянське мiсто на Волзi. Опiр героїчний, але все бiльше i бiльше вiдчуття безнадiйностi.
  У гiтлерiвцiв з'явилися досконалiшi пiрамiдальнi танки iз серiї АГ, якi не може пробити жодної радянської зброї. А це треба сказати, дуже погано.
  Лише коли босi нiжки хлопчик та дiвчатка кидають гранати по гусеницях нiмецькi монстри стикаються. Але що може зробити лише одна пара, коли проти СРСР виступив практично весь свiт!
  Олег Рибаченко кинув босою нiжкою гранату, зiштовхнув лобами АГ-50 та АГ-75, пiсля чого сказав:
  - Якщо фортеця на дорозi,
  Ворог збудував...
  Потрiбно з тилу обiйти -
  Взяти її без пострiлу!
  Маргарита з цим погодилася:
  - Обман вiйнi це велика справа! Особливо якщо сили нерiвнi!
  Олег Рибаченко зауважив:
  - А грав стратегiю "Антанта". За рiвної зброї знищив сто чотирнадцять мiльйонiв ворожих солдатiв, а сам втратив лише нуль. Отже, за рахунок тактики можна боротися практично проти всього свiту!
  Маргарита з цим погодилася:
  - Цiлком можливо! I боротися та перемагати!
  Олег Рибаченко кинув босими пальчиками нiжок голки. Убив три десятки фашистiв i сказав:
  - Ми переможемо в iм'я Священної Росiї!
  Хлопчик i дiвчинка продовжили свiй бiг... На жаль, сили дiйсно надто вже нерiвнi.
  Казань руйнувалася усiма видами озброєнь. Сталiн наказав її утримувати до останньої краплi кровi. Але реально бойовий дух Червоної армiї пiсля падiння Москви надто надломився. Вмирати хотiлося всiм менше та менше. Та й гiтлерiвцi надто перевершують i числом, i озброєнням.
  А їхня реактивна авiацiя бомбить усi мiста та села, що фашисти ще не встигли окупувати.
  Перш нiж Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова дiсталися Казанi це мiсто впало.
  Була взята й Уфа. Так, незважаючи на сувору зиму, фашисти рухалися до Свердловська.
  Там була ставка Сталiна. А зi сходу лiзли самураї. Японцi також сильнi.
  Особливо небезпечнi у них войовницi - дiвчата-нiндзя. Незважаючи на сибiрську зиму, вони мчать босонiж по снiгу, а самi в одних купальниках. Таких войовниць навiть уявити страшно. Хоча вони i дуже красивi.
  Ось одна з них з синiм волоссям, iнша з жовтим, третя з червоним, четверта з бiлим.
  Такi ось найкрасивiшi вбивцi. Працюють одним мечами, i метають у пiхоту тоненькi диски чи чакри. А проти танкiв кидають вибухiвку нiндзя - розмiрами вона лише з горошинку, але найважчi радянськi танки пiдлiтають високо вгору, i розривають на частини.
  Навiть грiзний IС-7, дiвчатам-нiндзя не завада. Вони войовницi такого найвищого ладу, що проти них безсила i гвардiя.
  Ось дiвчина-нiндзя з синiм волоссям, жбурнула босими пальцями нiжок горошинку i одразу три радянськi танки, високо пiдлетiло вгору, i розiрвалося на запчастини.
  А тут ще й дiвчина i жовтим волоссям босою нiжкою жбурне горошинку. I знову радянськi машини летять у рiзнi боки, i розбиваються в коржики. Такi тут скажемо прямо войовницi - перед ними навiть найхоробрiший лицар робить страх.
  А ось у бою i дiвчина-нiндзя з червоним волоссям. Як кинув босими нiжками забiйну горошинку. I вiд її влучення, урвалась броня, величезного IС-12.
  Ось це дiвка-термiнатор.
  А далi дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям. Як вiзьме, i з усього розмаху всадить мечами по бiйцях Червоної армiї. Розрубає їх, i заспiває:
  - Я не жалюгiдна комашка, нiндзя, але не черепашка!
  I знову в бою всi чотири дiвчата-вбивцi.
  Вiйну Червона Армiя програє всiма фронтами. Але все ще намагається битися.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова бредуть зимовим снiгом. Вони бiднi дiти босонiж. Для безсмертних тiл мороз не такий вже й страшний. Захворiти чи щось застудити, вiдморозити цi супермени не можуть. Але все одно коли пiдходиш до Уралу, мороз неприємний i кусає голi п'яти дiтей.
  Олег сумно зауважив:
  - Не знаєш що гiрше - холод i голод, чи усвiдомлення, що твоя священна Батькiвщина програє!
  Маргарита цiлком логiчно зауважила:
  - Для нас холод i голод дрiбниця ... Але те, що ми програли фашистам - це взагалi-то погано!
  Олег iз цим погодився:
  - Та гiрше не буває! Взагалi, чому в паралельних всесвiтах Третiй Рейх зазвичай бiльше процвiтає, нiж у нашiй?
  Маргарита висловила логiчне припущення:
  - Тому фашисти дуже сильнi та органiзованi. А нам ще багато разiв щастило. Особливо зi Сталiнградом!
  Олег Рибаченко пiддав босою нiжкою снiжок i зауважив:
  - Та зi Сталiнградом нам дуже пощастило! Фрiцi самi по-дурному влiзли в капкан!
  Маргарита проворкувала:
  - Проби не потрапити в халепу,
  Щоб не заплутатися i не заблукати.
  Треба б на грiш зiбрати п'ятак,
  I вiрнiше заново народитися!
  Дiти по дорозi напали на загiн фашистiв. Перебили понад сотню солдатiв. Одного залишили у полонi. Маргарита змусили юнака цiлувати свої червонi вiд холоду, дуже пружнi пiдошви. Той це робив покiрно. I повiдомив, що нiмцi вже пiдходять до Свердловська та його оточують.
  Олег зауважив:
  - Дивно ми такi з тобою Марго швидше, але щось пересуваємося, наче простi люди чи навiть повiльнiше!
  Маргарита погодилася:
  - Потрапили у хвилю поразки! Мабуть у цьому всесвiтi все проти СРСР. Навiть природа та простiр!
  Олег тодi запропонував:
  - А якщо нам тривiально Гiтлера вбити?
  Маргарита негативно замотала головкою:
  - Гiпервiдьма нам такого наказу не давала! Тож обiйдемося без самодiяльностi. Крiм того, що це дасть?
  Олег Рибаченко впевнено вiдповiв:
  - Дуже багато! Тим бiльше фюрер, це i в Африцi фюрер!
  Маргарита запропонувала:
  - Давай поки битися на фронтi, а там, щодо Гiтлера подивимося! Як кажуть - поспiшай не поспiшаючи!
  Олег заспiвав:
  - Швидкiсть це добре, не зламайте долото... Чоловiк не дякував, i поспiшно здурiв!
  Хлопчик i дiвчинка побiгли з усiєї сили. I встигли домчати до Свердловська. I стали захищати мiсто, що штурмується фашистами.
  Атака йшла одна за одною.
  Дiти були босонiж. Маргарита в тунiку, а Олег Рибаченко - хлопчик у шортах. Але билися вони як справжнiсiнькi i незламнi герої.
  Олег кинув босими пальцями нiг голку, пробив фриця в горло i прочирикав:
  - Не поступимося нi п'ядi землi!
  Маргарита жбурнула босою нiжкою гранату i пропищала:
  -Не крапли, нi п'ядi, нi сантиметра!
  Хлопчик i дiвчинка билися в мороз. I з ними були iншi пiонери. I теж багато босих незважаючи на дикий холод. I якщо безсмертним хлопцям, дикий морозець не страшний, принаймнi пошкодити не в силi, то простим дiтям це досить небезпечно.
  Один босоногий пiонер, у якого навiть пальцi посинiли вiд холоду, застудив зуби, i в нього розпухла щелепа. Хлопчиковi дуже боляче. Але незважаючи на це, вiн люто бере зв'язку гранати, i кидає її пiд гiтлерiвський танк, i сам падає пробитий кулеметною чергою.
  Ось це вiдважний хлопчик.
  Або дiвчинка, чиї босi нiжки, як червонi маки, палають, пiдштовхує пiд гусеницi нiмецьких мастодонтiв мiну. Сама гине, з криком:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Дуже болiсно бути босими взимку, у Сибiру, коли ти не захищений безсмертною плоттю.
  Навiть Олегу та Маргаритi у лютi морози не так приємно бути напiвголими. Але вони посмiхаються i спiвають, бажаючи пiдбадьорити хлопцiв:
  - Ех, мороз, мороз, не мороз мене,
  Не мороз мене! Мого коня! Мого коня!
  Бєлогривого!
  Хлопчики та дiвчатка, трясучись червоними та синiми вiд лютого холоду нiжками, заспiвали:
  - Нас снiгу не зупинять! Нас мороз не переможе! Ми пiонери фрiцiв уроєм! Буде фашист мiцно битий!
  Добре б'ються дiти! Але надто вже нерiвнi сили. Сталiн з оточеного Свердловська утiк у Новосибiрськ. Однак до цього мiста зi Сходу вже наближаються японцi. Вони щось не бояться навiть морозу Сибiру.
  Хай iде вiйна до кiнця.
  Але пiонери не здаються. I навiть у скрутну годину дiти вiдважно спiвають;
  Ми пiонери дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Нашестя проклятого фашизму -
  На якого чекає лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi воїни Рiдної землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашої столицi,
  Обвал бомб без рахунку водоспад!
  Ми Батькiвщина навiть неба гарнiша -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч самi на зрiст та на жаль малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку дiлимо на трьох!
  Нехай полiцаї пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покарає їх люто!
  
  Що ми вирiшили? робити справу свiту -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так уже охолонув.
  Буває й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугуру!
  Але не мають страху, знайте дiти.
  Фашиста вганять смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрицiв мерзотних роту,
  А iншi труси пруть у бiгу!
  Ми крушимо як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемога досягнення, буде в травнi,
  Зараз пурга колючий, твердий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли розквiт!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, ту потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна країна!
  I гинуть iз посмiшками на вустах. Не знають дiти слабкостi... Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова боролися цiлий тиждень. Але Свердловськ упав. Частина гарнiзону здалася - вiдчуваючи безнадiйне становище. Лише пiонери вiдмовилися капiтулювати.
  I жменька вiдважних, босоногих хлопцiв пiшла на вiдчайдушний прорив. Вони бiгли по кучугурах, буквально синi вiд страшного холоду. I гинули пiд кулеметами та гарматами.
  Олег Рибаченко i Маргарита теж неабияк подряпалися, але таки вирвалися зi Свердловська. Пiсля чого рушили до Новосибiрська. Мороз, зима, довгi ночi.
  Хлопчик i дiвчинка тiкають собi, вони сумнi та дуже сердитi.
  Маргарита помiтила:
  - Могла б гiпервiдьма цьому свiту i допомогти! Бо перемагають фашисти! Ось уже справдi вселенська несправедливiсть!
  Олег Рибаченко пiдскочив вище, перекрутився у семиразовому сальто, i цiлком логiчно зауважив:
  - У свiтi взагалi мало справедливостi! Ось, наприклад, чому люди похилого вiку мучаться? Причому практично всi без винятку! А коли людина молода, вона i курить, i п'є, i навiть гiрше робить, i здорова! Де справедливiсть, що старi страждають?
  Маргарита з цим охоче погодилася:
  - Жодної справедливостi у свiтобудовi немає!
  Олег Рибаченко дещо наївно запитав:
  - I куди дивиться Бог?
  Маргарита, ця босонога дiвчинка в дiрявiй тунiцi, припустила:
  - Напевно, ми самi маємо стати як боги, щоб панувала у свiтi справедливiсть! У цьому полягає мудрiсть Творця!
  Олег Рибаченко впевнено пiдтвердив:
  - Вiрю я, що ми i мертвих воскресимо!
  Дiвчинка-термiнатор пiдтвердила:
  - Та я в це, звичайно ж, вiрю!
  Дiти добiгли до Новосибiрська та взяли участь в оборонi цього мiста.
  Билися в майже останньому великому мiстi пiд контролем Червоної Армiї.
  Сталiн уже вiв переговори з Гiтлером, погоджуючись на капiтуляцiю, якщо йому буде гарантовано особисту безпеку. Фюрер був готовий, особливо якщо заспокояться партизани.
  Японцi вже штурмували Новосибiрськ зi Сходу. Тож шансiв врятуватися практично не було. СРСР гинув.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова стрiляли по гiтлерiвцях, кидали босими нiжками гранати. I все ще на щось сподiвалися.
  Поруч iз ними були пiонери. У лютий мороз у Сибiру всi дiти були босонiж i в лiтнiй пiонерськiй формi з краватками. Вони вмирали як герої.
  Їхнi нiжки були як лапки гусей червонi, i пальчики синiли.
  Але пiонери не здавалися.
  Вони пiддадуться фашизму!
  Олег Рибаченко кинув босою хлопчачою ногою гранату. Зiткнув лобами вiдразу три нiмецькi танки i прошепотiв:
  - Вiрю я у перемогу!
  Маргарита теж кинула босими пальчиками забiйний презент i прочирикала:
  - Я теж вiрила, i вiритиму до кiнця!
  I вони билися за останнє, радянське мiсто з люттю розпачу. I все ж таки не збиралися згинатися.
  Олег Рибаченко, щоб пiдбадьорити майже смертельно заморожених дiтей-пiонерiв, з великим ентузiазмом заспiвав;
  Я юний воїн матiнки-Росiї,
  Країни могутньої, Батькiвщини всiх країн...
  Вiтчизни немає у всесвiтi знай красивiше,
  Пiд горном Сталiн краватку пов'язав!
  Бути пiонером - радiсть i покликання,
  Адже це означає, що ти слуга країни.
  I зможеш примножити свiтобудову -
  Зруйнувавши пiдступи пекла-сатани.
  Коли настало лiто в сорок першому,
  Для нас гримить червнева гроза...
  Ми не хочемо, щоб край став жебраком-бiдним,
  Для щастя вiр - Вiтчизна створена!
  З дiвчиськом ми фашистiв чекаємо в засiдцi,
  Добули перед цим автомат.
  I до Гiтлера божевiльного досадi,
  Успiшно б'є нацистiв наш загiн!
  Подружки босої нiжки огрубiли,
  Вже коле снiг пiд голою пiдошвою.
  Вiд холоду та губи посинiли,
  Але грiє нам душу вогонь святий!
  Ми б'ємо не знаючи, мiри супостатiв,
  Спокою вдень та вночi не даємо!
  Летять на ешелони у рiй гранати,
  А офiцерiв снайперською рушницею.
  Нiде фашистам не знайти опори,
  Наш пiонерський, доблесний загiн.
  Здатний, якщо потрiбно зрiзати гори,
  Ось танки Гiтлера, як свiчок, жар горять.
  Народ у поривi лютому згуртувався -
  За справедливiсть, мужнiсть та честь.
  I не знайдеться в морi штормiв рифу.
  Який нас змусив би просiсти!
  У Берлiн увiйшли, ми в комсомол вступаючи,
  Вiд топiв босоногих з дiвчатами весь свiт!
  Вдихаємо мед переможний у райському травнi,
  Тепер став вiчним, яскравий наш успiх!
  
  
  
  
  . ОЛЕКСАНДР ТРЕТIЙ ПРОЖИВ ШIСТЬДЕСЯТ вiсiм рокiв.
  Цар змiцнив iмперiю та економiчно. Не було бунтiв i революцiї, тож економiка була в постiйному зростаннi. I Росiя до першої свiтової вiйни та населення мала бiльше за рахунок нижчої смертностi та приєднання до себе пiвнiчних районiв Китаю та Кореї. I армiя була бiльшою. I з'явилися першi легкi танки в серiї та багато лiтакiв рiзних марок.
  На жаль, не дожила Олександр Третiй до трiумфу в першiй свiтовiй вiйнi, але це вже дiсталося Миколi Другому.
  Новий цар мав мiцний престол, iншу дружину, здорово спадкоємця, двiстi вiсiмдесят мiльйонiв населення, i два з половиною мiльйони солдатiв за штатами мирного часу.
  Так що воювати можна смiливо та вмiло! Крiм того, ще й у росiян є i танки з кулеметами легкi, але й тiльки-но з'явився i важкий. Його розробив син Менделєєва.
  Тож не зупинити царську армiю!
  Микола другий вступив у вiйну з нiмцями та австрiйцями... Росiйськi вiйська захопили Галичину, Буковину i завдали серiї поразки австрiйцям. Були битi спочатку у Схiднiй Пруссiї, але потiм взяли реванш i вiдрiзали Кенiгсберг. Союзники вiдтиснули нiмцiв вiд Парижа ... Росiйськi вiйська взяли Кракiв, i маючи чисельну перевагу, не дивлячись на зиму, продовжили наступ, пiдходячи до Будапешту. Нiмеччина запропонувала, бачачи, що справа пахне поразкою свiт на помiрних умовах.
  Нiмцi погодилися вiддати Росiї Клайпеду та частину земель у Польщi, а також виплатити контрибуцiю. Францiї повернули частину ранiше захопленої при Бiсмарку територiї та трохи Данiї.
  Австро-Угорщина поступилася Галичиною, частиною Буковини та Кракiв. Натомiсть iмперiя не розпалася. Росiя повернула собi землi слов'ян, усе, що колись входило до Київської Русi, i розширила царство Польське.
  Туреччина та Японiя у вiйну не встигли вступити, як i Iталiя. Тобто першої свiтової вiйни, по сутi, i не було. Так невелика сутичка. Микола Другий змiцнив свiй авторитет i правил потiм досить довго мирно.
  Росiя, щоправда, провела вiйну в Афганiстанi - остаточно подiливши його з Англiйцями. Потiм iз Британiєю роздiлили й Iран.
  Росiя таким чином розширила свої володiння. Але настала економiчна криза i Велика депресiя 1929 року ... У 1931 Японiя в союзi з Туреччиною почали вiйну проти царської Росiї. Але реально це було самогубством. Царський флот на Тихому океанi пiд командуванням Колчака розбив японцiв. А сухопутна армiя взагалi багаторазово була сильнiшою.
  Те саме можна сказати i про туркiв. Вони полiзли вочевидь проти того противника.
  Царська Росiя змогла висадити десант та захопити Японiю. А потiм росiйськi вiйська остаточно окупували Туреччину. Так закiнчилася епоха Османської iмперiї.
  А цар Микола Другий примножив свою славу та силу Росiї. Правив цей славетний iмператор до 1936 року i теж помер у шiстдесят вiсiм рокiв.
  Йому успадкував Олексiй Другий. Загалом цiлком здоровий чоловiк тридцяти двох вiд народження. Мати в нього була iнша, тож Олександр Третiй фатального шлюбу не допустив.
  Олексiй Другий завершив завоювання Саудiвської Аравiї подiливши її iз Британiєю.
  На престолi у Нiмеччинi до 1941 року правив Вiльгельм Другий. Цей монарх при владi був п'ятдесят один рiк! Задоволеного довго!
  Але на престолi його син Фердинанд. Гiтлером i пахне. Iнша iсторiя.
  Поки що панує свiт. Усi колонiї подiлили. Муссолiнi завоював Ефiопiю
  Бiльше дiлити нема чого... Британiя, щоправда, переживає не найкращi часи. I перебуває у кризi економiки.
  I ось Фердинанд запропонував Олексiю Другому подiлити колонiальнi володiння Францiї та Британiї. Мовляв, справдi скiльки можна на цi землi дивитися.
  Таким чином Муссолiнi, Фердинанд та Олексiй Другий сколотили свiй пакт.
  Але зрозумiло Росiя i до цього часу вже встигла завоювати практично весь Китай i стати найсильнiшим багато разiв i в економiцi, i у вiйськовiй сферi, i чисельностi населення.
  Цар Олексiй схвалив загалом таку пропозицiю i вирiшив i що разом вони й почнуть.
  Фердинанд уже був немолодий. I обережно.
  Проте 15 травня 1945 року почалася вiйна. Нiмцi рушили знову
  Проти Бельгiї...
  А царська армiя пiшла Британськими колонiями i рвонула Єгиптом.
  Росiя мала десять мiльйонiв солдатiв та п'ятсот дивiзiй, i впевнено
  Перемагала. Здавалося, нiхто її не зупинить.
  За два мiсяцi царська армiя захопила Iндiю, пiвдень Iрану, володiння англiйцiв у Саудiвськiй Аравiї, Єгипет, Судан, бiльшу частину Iндокитаю.
  Але нiмцi змогли лише Бельгiю окупувати, i на пiдступах до Парижа зупинено. У вiйну вступила Голландiя.
  Царська Росiя ще два мiсяцi захоплювала володiння Британiї в Азiї та добивала Iндонезiю. Потiм висадилася в Австралiї, просувалася Африкою.
  Нiмцi намагалися взяти Париж, але їхнiй штурм був вiдбитий. Проте вiйна програвалася. Iталiя теж вистачала африканськi володiння Британiї та Францiї.
  Лише п'ятий мiсяць царськi вiйська стали прибувати до Європи. Поки що бої кипiли i в Африцi та Австралiї, але вже добиваючи. Австро-Угорщина, сильно ослаблена втратою земель, також вступила у вiйну за коалiцiї.
  Нiмцi змогли захопити Голландiю. I покращили своє становище.
  Ще два мiсяцi царська Росiя завершувала захоплення Австралiї та Африки. I лише наприкiнцi листопада, якраз у мороз почався новий наступ нiмецько-росiйських вiйськ в обхiд Парижа.
  У разi сили вже були надто нерiвнi. Французько-англiйськi вiйська виявилися розбитими. А Париж оточений.
  А на новий рiк гарнiзон капiтулював... Далi царськi та нiмецькi вiйська захопили всю Францiю за три тижнi. Потiм почалися бомбардування Британiї... I всi колонiї захопили коалiцiю.
  Британiя у травнi 1946 року вже, будучи знекровленою та вибитою бомбами
  Капiтулювала.
  Так завершилася ще одна велика вiйна. Росiя майже всi колонiї забрала собi. Нiмеччина, що отримала порiвняно небагато, дещо прихопила Iталiя, символiчний шматок дiстався Австро-Угорщинi.
  Незважаючи на те, що нiмцi чекали великих колонiй, а отримали значно менше цiлком тiльки Марокко, зате Нiмеччина включила до свого складу: Бельгiю, Голландiю, i Францiю до Порт-де-Кале.
  Крiм того царська Росiя повернула нiмця Намiбiю i те, що їм ранiше належало.
  Коротше кажучи, абияк розiбралися i помирилися.
  Настав свiт ... У 1953 роцi в Росiї з'явилася атомна бомба, а через рiк i в Нiмеччинi. США отримали ядерну зброю 1960 року.
  Таким чином, виникла рiвновага страху.
  А 1955 року перший росiйський космонавт полетiв у космос, облетiвши навколо кулi. А 1961 року росiяни вступили на Мiсяць.
  А 1983 року на Марс! Американцi злiтали на Мiсяць у 1971 роцi, а нiмцi у 1984. Австро-Угорщина та Нiмеччина злилися в одну державу. Швецiя та Норвегiя увiйшли до складу Росiї з автономiєю та самоврядуванням.
  Iншi країни поступово втрачали свою незалежнiсть.
  У 1987 роцi гору росiйськi космонавти злiтали на Венеру. 1992 року на Меркурiй. А 1999 року на Плутон.
  Сонячна система була освоєна.
  З'явилися три ядернi iмперiї: Велика Нiмеччина, США i Велика Росiя.
  Олексiй другий теж помер у шiстдесят вiсiм рокiв у 1972 роцi. Йому успадкував син Олександр четвертий. Цьому царевi було в момент сходження на престол сорок один рiк. Як не дивно, але й Олександр четвертий прошив шiстдесят вiсiм рокiв i помер 1999 року. I на престол зiйшов його син Володимир Третiй. У 2013 роцi вiдсвяткували чотириста рокiв правлiння династiї Романових.
  Поки що Росiя твердо стоїть на ногах. Але у свiтi ще є Нiмеччина та США її конкуренти. Царська iмперiя разом з колонiями включає трохи бiльше половини свiтової територiї i бiльше двох третин свiтового населення. Росiя сильна, але поки що не єдина.
  Править Росiєю, Володимир третiй у 2019 роцi йому виповнилося шiстдесят сiм рокiв. Багато хто гадає - чи проживе вiн, як i колишнi царi шiстдесят вiсiм рокiв чи перерве цi дивнi збiги?!
  А поки що в Росiї розробляють антиядерну зброю. Зрозумiло не буде ядерної зброї, i Росiя цiлком упорається i з Нiмеччиною та США. У неї i населення бiльше, i солдатiв. I якiсть озброєнь краща!
  Але поки що ядерна зброя є, i все ще не завойовано. Але розробляють антиядерну зброю дуже активно, тож з'являються певнi шанси на перемогу.
  
  ПАДIННЯ ГIБРАЛТАРУ
  Iспанський диктатор Франко, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, дав згоду нiмецьким вiйськам атакувати англiйську фортецю Гiбралтар. В обмiн Iспанiя отримувала деякi Британськi та французькi землi в Африцi.
  Штурм пiд командування Майнштейна пройшов вночi з 25 листопада 1940 року по 26. Як з'ясувалося, англiйцi не цiлком виявилися готовими до подiбного вiйськового ходу i гiтлерiвцям вдалося захопити таку потужну фортецю з наскоку.
  Її падiння мало значнi змiни на хiд вiйни. Вермахт отримав можливiсть перекидати сили по найкоротшiй вiдстанi до Африки, а англiйцям було блоковано вхiд у Середземне море зi Сходу.
  Нiмецьке командування запровадило кiлька дивiзiй до екваторiальної Африки. Крiм того, корпус Роммеля був перекинутий до Лiвiї, на кiлька мiсяцiв ранiше реальностi.
  Англiйцi, у свою чергу, вiдмовилися вiд наступу проти iталiйцiв в Ефiопiї i стали посилювати свої позицiї в Єгиптi. Однак Роммель встиг випередити їх, i внаслiдок превентивного удару розбив колонiальнi вiйська, захопивши Олександрiю та Каїр. Становище Британiї в Африцi ускладнилося. Нiмцi вже вийшли до Суецького каналу та загрожували подальшим просуванням на Близький Схiд. Крiм того, з'явилася можливiсть просуватися i до Судану.
  Щоправда, не надто вдало складалися справи iталiйцiв у Грецiї, але пiдхiд додаткових сил iз Нiмеччини врятував становище.
  У Гiтлера з'явилася дилема: наступати на СРСР чи добити Британiю? Успiхи Вермахту в Африцi пiдштовхнули до другого рiшення - розв'язати руки на Заходi. Хоча вiйськовi приготування СРСР i вселяли фюреру побоювання.
  Червона армiя посилювалася, але нiмцi теж не сидiли, склавши руки. Випуск танкiв у 1941 роцi порiвняно з 1940 роком подвоївся, а авiацiї зрiс майже у два з половиною рази.
  Фашисти провели бомбардування та висадку десанту на Мальтi. Потiм Роммель прорвав оборону i на Суецькому каналi, i увiйшовши до повсталого проти британського панування Iраку. Нiмцi порiвняно легко пiдкорили i Кувейт, i весь Близький Схiд. Сталiн дотримувався вичiкувальної тактики. А Черчiлль уперто продовжував вiйну. Вермахт дiйшовши до Iрану, повернувся на Пiвдня Африки.
  Добiгав кiнця 1941 рiк. Випуск пiдводних човнiв збiльшувався, а Британiя втрачала колонiї. США поводилися пасивно. Але Японiя не могла сидiти, склавши руки i, завдала 7 грудня удару по Перу-Харбор. Почалася нова вiйна на Тихому океанi. I Гiтлеру довелося знову вiдмовитися вiд планiв наступу СРСР.
  Потрiбно допомогти японцям, захопити Iран та Iндiю, а також Пiвденну Африку. I головне саму Британiю. Тим бiльше, американськi бомбардувальники це не iграшка. Вони можуть заподiяти Третьому Рейху безлiч неприємностей. А найзручнiше завдавати бомбових ударiв саме з територiї Британiї.
  Отже, фюрер був змушений i в 1942 роцi вiдмовитися вiд iдей вторгнення на схiд.
  Ризик, що Сталiн сам вiдкриє фронт, iснував, але... Треба знати характер Сталiна. Дуже стриманий вiн у зовнiшнiй полiтицi. Вiйна з Фiнляндiєю зробила Червоного диктатора ще обережнiшим.
  Поки що СРСР накопичує сили. Чисельнiсть авiацiї на 1 сiчня 1942 досягла тридцяти двох тисяч машин, а танкiв, бiльше двадцяти п'яти тисяч, плюс ще три тисячi танкеток. Загалом Сталiн задумав завершити комплектування 20 механiзованих корпусiв, iз загальним числом танкiв в 32 тисячi машин, їх новiтнiх КВ рiзних марок i Т-34, в 16, 5 тисяч. Плюс ще йшла розробка танкiв Т-50, щоправда, машина виявилася легкою.
  Нiмцi, зiткнувшись iз "Матiльдою" та деякими крейсерними танками, а також маючи вiдомостi про те, що англiйцi розробляють важкi танки, теж почали майструвати своїх мастодонтiв. В першу чергу "Тигр" з 88-мiлiметровою гарматою, i бронею гарматою, що не пробивається, в 75-мiлiметрiв з довгим стовбуром.
  Вiдомостi про радянське танкобудування теж були. Танк КВ-2 марширували на першотравневому парадi на Червонiй площi, i 34 були деякi данi.
  У всякому разi, коли Шпеєр очолив iмперське мiнiстерство озброєнь та боєприпасiв, розробки в технiцi пiшли швидше. Гiтлеру захотiлося мати найкращi у свiтi танки, i важчi вагою. Але поки Нiмеччина СРСР явно поступалася. I числом машин та їх якiстю. У серпнi 1941 року розпочалося виробництво танка КВ-3. Машина вийшла досить важка 68 тонн, зате озброєна 107-мiлiметровою гарматою з початковою швидкiстю снаряда 800 метрiв за секунду. Це забезпечувало їй перевагу над "Тигром", якого, до речi, ще й не запустили в серiю.
  Ще потужнiшим виявився КВ-5 з вагою 125 тонн i двома гарматами. Щоправда, така важка машина створювала радянськiй армiї бiльше проблем, нiж користi. А в 1942 роцi на озброєння було прийнято варiант i КВ-4 вагою 107 тонн. СРСР мiг по праву пишатися своїми найважчими танками у свiтi, та й найпотужнiшими.
  Зате в авiацiї Нiмеччина розвинулася непогано. Ю-188, пiдiйшовши в серiю, розвивав швидкiсть порiвнянну з винищувачами. Пристойно виглядав i ДО-217. Активно розроблялися реактивнi лiтаки. Так Британiя була головною метою, то реактивним бомбардувальникам придiлялося набагато бiльше уваги, нiж у реальнiй iсторiї.
  Нiмцi активно використовували рабську працю. Ввозили з Африки величезну кiлькiсть негрiв. Чорношкiрi робiтники були слухняними, витривалими, але низькою квалiфiкацiєю. Їх використовували на допомiжних роботах.
  Але контролюючи Європу, нiмцi могли набрати достатньо кiлькостi та квалiфiкованої робочої сили.
  Шпеєр навiть вдалося вламати Гiтлера, не проводить поки програму знищення євреїв, а використовувати їх при виробництвi авiацiї i технiки.
  Ставку було зроблено повiтряний наступ проти Британiї та масовану пiдводну вiйну.
  Однак вступ до конфлiкту Америки, додав фрицям головного болю, i змусило рiзко збiльшити кiлькiсть вовчих зграй.
  Нiмеччина була змушена iз запiзненням розкручувати виробництво бомбардувальникiв та стратегiчної авiацiї. Насамперед Ю-288 та Ю-488 - з чотирма моторами. Але їх розробка та доведення до ладу вимагало часу. МЕ-109 модифiкацiї "Ф" в цiлому був гiдним опонентом для англiйських машин. Але розробка МЕ-209 зазнала невдачi, як i МЕ-210.
  Невдалим виявився i бомбардувальник ХЕ-177, що пiкiрує. Натомiсть Шпеєр вiдiграв кiлькiстю. Крiм того, Фокке-Вульф став найпотужнiшим по озброєнню винищувачем, компенсувавши деякi слабкостi МЕ-109. Та й льотна школа у нiмцiв виявилася кращою за англiйську i тим бiльше американську. У травнi 1942 року гiтлерiвцi захопили ПАР. А до Мадагаскару прибули американська ескадра. Битва пiд Мiдвей виявилася американцями програна: капiтан третього рангу, який так зiграв вирiшальну роль у цьому баталiї, виявився за iронiєю долi на Мадагаскарi. У США хотiли зберегти базу в Африцi та не давати фашистам розслабитись. Але це значно погiршило їхнє становище в Тихому океанi.
  Щоправда, i японцi дiяли не зовсiм на висотi. Битва за Гавайський архiпелаг затяглася.
  Фашисти отримали пiд свiй контроль Африку i величезнi запаси стратегiчної сировини, а також захопили Iндiю та Iран. Ресурси пiд контролем Третього Рейху величезнi, але їх треба перетравити.
  Повiтряна битва за Британiю не така однозначна. Постiйно збiльшуючи випуск лiтакiв, нiмцi пресингували, але тотального домiнування не було. Давалася взнаки i брак потужностi стратегiчної авiацiї, i допомога США, i то пiдводних човнiв недостатньо. Та й диво-торпеда, з якою зв'язувалося стiльки надiй, пiдкачала.
  Фюрер так i не наважився в 1942 здiйснити висадку в Британiї. Ставка була зроблена на посилення морської могутностi та пiдводного флоту. Заодно будувалися авiаносцi та лiнкори. Виробничих потужностей вистачало, але на все був потрiбен час.
  Балiстичнi ракети класу А також вимагали доведення. Натомiсть масово стали виготовлятися роботи-снаряди ФАУ-1. Вiдносно дешевi машини, на простому паливi, мали ту безперечну гiднiсть, що не потребували пiлотiв.
  Гiтлеру, отримавши доступ до необмежених природних ресурсiв i запасiв робочої сили, хотiв зберегти життя нiмецьких льотчикiв. ФАУ-1 як простi у виробництвi та безпiлотнi видалися оптимальним рiшенням. I тисячi таких роботiв-снарядiв обрушилися з осенi 1942 року на Лондон.
  Водночас нiмцi прискорили розробку реактивного бомбардувальника "Арадо" та балiстичних ракет.
  Сталiн продовжував вичiкувати i накопичувати сили. У 1942 роцi СРСР випустив п'ять з половиною тисяч нових танкiв КВ i Т-34 i близько тисячi старих марок, близько п'ятисот нових легких Т-50 i Т-60 i двiстi плаваючих. Посилився i лiтаковий парк - близько п'ятнадцяти тисяч нових та старих машин увiйшло до ладу. Навiть виник дефiцит льотчикiв. Виробництво "Катюш" зростало повiльно.
  Фашистська Нiмеччина випустила понад тридцять тисяч лiтакiв, але зазнала вiдчутних втрат у боях. Танкiв нiмцi випустили близько шести з половиною тисяч. Найбiльше Т-3 та нової модифiкацiї Т-4 з довгоствольною 75-мiлiметровою гарматою. Нових "Тигрiв" виготовлено трохи бiльше сотнi, а "Пантери" ще лише у досвiдчених екземплярах.
  Натомiсть у серiю став надходити автомат МР-44 конструкцiї Шмейстера. На вiдмiну вiд реальної iсторiї, не довелося розробляти автомат iз урахуванням дефiциту кольорових металiв. А це прискорило розробку простiшої штурмової гвинтiвки, з легованою сталлю.
  Тож у стрiлецькiй зброї нiмцi стали отримувати перевагу. Але їм теж потрiбен був час, щоб автомат переозброїв усi вiйська.
  А ось у пiдводному флотi, де випуск досяг сорока-п'ятдесяти субмарин на мiсяць, у нiмцiв справдi немає рiвних.
  З'явилися дуже швидкiснi пiдводнi човни на перекисi водню. Прискорилися роботи та в ядернiй програмi. Добре, що ресурсiв дуже багато. I навiть помилка нiмецьких фiзикiв, що графiт не пiдходить як сповiльнювач не виявилася катастрофiчною. Фабрик з виробництва важкої води збудували кiлька, зокрема й у Африцi.
  Тож не миттям, то катанням, але ядерний реактор у фашистiв запрацював у груднi 1942 року. Навiть дещо ранiше, нiж у американцiв. У них пiсля поразок на Тихому океанi почалися серйознi розбiрки. I фiнансування ядерної програми помiтно урiзали.
  Початок 1943 ознаменувалося оголошення Гiтлером Тотально Вiйни i введення на окупованих територiях загальної трудової повинностi. Масованi удари Фау-1 по Лондону не виправдали себе. Англiйцi навчилися частково вiдбивати такi удари, але нiмцi брали кiлькiстю.
  А ось пiдводна вiйна виявилася справдi згубною для Британiї. Випуск озброєнь на островi через нестачу сировини рiзко впав. Метрополiя опинилася на межi падiння. Крiм того, фашисти захопили Мадагаскар, а японцi разом з гiтлерiвцями вторглися в Австралiю i порiвняно швидко домоглися її капiтуляцiї.
  Хоча Сталiн i розумiв всю небезпеку вичiкувальної тактики, але залишався вiрним собi, не влазячи в бiйку. Нехай краще капiталiсти себе винищуть до кiнця. А ми дивитимемося...
  Але така тактика мала недолiки. Користуючись величезними ресурсами, Третiй Рейх уже готував вiйну i проти СРСР. Випуск танкiв у Третьому Рейху досяг у 1943 роцi в середньому 1200 машин на день плюс ще й триста п'ятдесят САУ. Причому самохiдки зовсiм слабкi. "Фердинанди", "Джмелi", "Ягдпантера". Враховуючи, що нiмцi майже не зазнавали втрат у танках, то у них поповнення панцвалi вiдбувалося вже вдвiчi швидше, нiж у Червоної армiї. I кiлькiсний розрив у технiцi на користь СРСР почав скорочуватися.
  У якiсному вiдношеннi, у фрицiв з'явився "Королiвський тигр" за вагою подiбний до КВ-3, за пробивною силою знаряддя навiть дещо перевершує за рахунок якостi снаряда та сильнiшим лобовим бронюванням. Ну, а надважкi радянськi КВ-5 i КВ-4 виявилися дуже технiчно ненадiйними, особливо їхня ходова частина. Тож бойове використання подiбних монстрiв опинилося пiд сумнiвом.
  А Сталiн ще наказав створити КВ-6 iз сiмома знаряддями та двома реактивними установками. Машину щось зробили. Але вона виявилася настiльки важкою та довгою, що її i на поїздi не провезеш, нi в бою не розгорнеш. Т-34-76 машина цiлком вдала, але слабша в лобовому бою, нiж "Пантера" або "Тигр". А КВ-1 i КВ-2 можна порiвняти з нiмцями за вагою, але в боданнi "Пантерам" i "Тиграм" поступаються. Нiмецький Т-4 зрiвнявся з тридцятьчетвiркою в бронюваннi i перевершив озброєння, оглядовiсть i оптику, i це при рiвнiй вазi, або навiть меншiй, якщо порiвнювати бiльш важкi модифiкацiї.
  Коротше фриця пiдтягнула i якiсть на висоту. А поява МЕ-309 та МЕ-262 дала перевагу i як авiацiя. Як i Ю-488, найкращий чотирьох моторний бомбардувальник. А за ними й реактивнi моделi. Такi як Ю-287 та "Арадо".
  У вереснi 1943 року гiтлерiвцi зрештою здiйснили успiшну висадку в Британiї. Пiсля двох тижневих боїв - Англiя капiтулювала. I хоча Черчiлль утiк у Канаду, результат вiйни у країнах здавався наперед вирiшеним.
  Рузвельт, втративши свого головного союзника i побоюючись зростаючої могутностi Третього Рейху, попросив миру.
  Гiтлер пiсля обговорень зi своїм оточенням поставив США умову: вiдмова вiд ядерної програми та визнання всiх завоювань Японiї та Третього Рейху. А також виведення вiйськ з Iсландiї, яку фрицi i так уже фактично обклали пiдводним флотом. Контроль Країни Вранiшнього Сонця над Гаями, де ще не припинялися бої. Крiм того, Гiтлер вимагав матерiальної компенсацiї для Третього Рейху та Японiї за всi руйнування, i вiйськовi витрати завданi США та Британiєю.
  Хоча умови мири i виявилися вкрай важкими, Рузвельту насилу вдалося продавити їх прийняття в конгресi та сенатi.
  Велику роль у поступливостi США вiдiграли натяки Сталiна, що не проти приєднатися до коалiцiї держав осi, i як мiнiмум готовий вiдвоювати Аляску.
  Перемiг американський прагматизм, що виявився вищим за ентузiазм i емоцiї. Крiм того, у нiмцiв ядерна програма розвивалася швидше, американською i це загрожує в майбутньому катастрофою.
  Перша фаза Другої свiтової вiйни завершилася. Але фюрер хотiв тепер покiнчити з СРСР.
  Несподiвано вичiкувальна тактика Сталiна та його вiрнiсть справi свiту у всьому свiтi зiграло зловiсний жарт. Проти Йосипа опинився Третiй Рейх i Японiя з усiма ресурсами Схiдної пiвкулi, включаючи i Австралiю, i деякi плацдарми i на Захiдному свiтлi.
  Країна Сонця, щоправда, ще не добила Китай, але цiлком могла вiдкрити i другий фронт. Гiтлер активно формував колонiальнi вiйська, i iноземнi легiони. Заодно зростав i випуск озброєнь.
  У першiй половинi 1944 року випуск танкiв та САУ у Третьому Рейху досяг i перевищив сто машин на день. Пантера-2 за рiвнем обiйшла всi радянськi машини. З'явився i досконалiший нiмецький танк "Лев", а невдовзi i "Королiвський лев".
  I головне серiйно розвинулася реактивна авiацiя. У вiдповiдь у СРСР у серiю пiшли танк Т-34-85 та IС-1 та IС-2, серiю КВ теж нiхто з виробництва не знiмав. Наймасовiшим серiйним танком Третього Рейху на 1944 стала "Пантера"-2, а СРСР Т-34-85. Бiльш важкi моделi випускалися значно - приблизно раз, у десять менших кiлькостях. I нiмцi не хотiли сильно гнати ваги при радянських дорогах i Сталiн став вiдчувати недовiру до серiї КВ, та й IСи вийшли надто сирими.
  Однак нiмецька "Пантера"-2 з 88-мiлiметровою гарматою калiбру 71 Л перевершувала Т-34-85 у бронебiйнiй силi гармати, у лобовому бронюваннi та трохи у бортовому, а також не поступалася у ходових якостях iз двигуном у 900 кiнських сил та вагою 47 тонн. Навiть коли вага нiмецького танка зросла до 50,2 тонн, i це виявилося не смертельно.
  А реактивної нiмецької авiацiї зовсiм не було гiдного опонента.
  Гiтлер вирiшив, що краще не тягнути гуму, i розпочав вiйну 22 червня 1944 року. Кинувши на СРСР триста п'ятдесят своїх та iноземних дивiзiй, i сто двадцять дивiзiй сателiтiв. На боцi Третього Рейху виступили Румунiя, Угорщина, Словаччина, Хорватiя, Фiнляндiя, Швецiя, Iталiя, Португалiя, Iспанiя, Болгарiя, Аргентина, Туреччина.
  Нiмцi також використовували у Вермахтi величезну кiлькiсть iноземцiв та хiвi. Загалом Третiй Рейх лише у першому ешелонi жбурнув у бiй дванадцять з половиною мiльйонiв солдатiв, з яких нiмцiв за нацiональнiстю не бiльше сорока вiдсоткiв. Сателiти додали ще мiльйони три. Загалом у першому ешелонi майже шiстнадцять мiльйонiв пiхоти, танкiв близько тридцяти трьох тисяч, лiтакiв понад п'ятдесят п'ять тисяч, гармат i мiнометiв близько двохсот п'ятдесяти.
  СРСР пiсля мобiлiзацiї розгорнув тринадцять iз половиною мiльйонiв солдатiв, але частину сил довелося тримати Далекому Сходi та внутрiшнiх округах. У першому ешелонi було вiсiм мiльйонiв солдатiв, близько тридцяти тисяч танкiв, майже сорок тисяч лiтакiв, близько двохсот тисяч гармат та мiнометiв.
  Таким чином на сторонi Третього Рейху є подвiйна перевага у пiхотi, та п'ятикратна у мобiльностi сили, у бiльш якiсному автоматi. Щоправда, СРСР багато кулеметiв, майже паритет.
  Рiзниця в танках не велика, але вiдсоток застарiлих машин у СРСР вищий, як i танкiв раннiх випускiв.
  Реактивна нiмецька авiацiя не має опонента, та й гвинтовi лiтаки у Третього Рейху бiльш швидкiснi i краще озброєнi. Щоправда, радянськi машини перевершують у горизонтальнiй маневреностi.
  В артилерiї та мiнометах найближче спiввiдношення сил до рiвностi. I кiлькостi та якостi.
  Правда флот у Третього Рейху особливо пiдводний, багаторазово сильнiший за радянський. Як i в Японiї.
  Крiм того, у гiтлерiвцiв є вже балiстичнi ракет класу А в серiйному виробництвi, i злетiли першi дисколети.
  Загалом фашисти будуть сильнiшими, i Сталiн цiлком резонно готував, хай i iз запiзненням оборону. Але багато чого не встигли. Лiнiя Сталiна виявилася недостатньо вiдновлена, а найголовнiше вiйська недостатньо навченi тримати оборону. Хоча їх вiдчайдушно перевчали.
  Лiнiя прикордонна Молотова, за три роки фори була в цiлому завершена, але розташовувалась надто близько до кордону, i не мала достатньої глибини. Крiм того, Сталiн наказав будувати i третiй ешелон за Днiпром, але й це було розпочато лише пiсля капiтуляцiї США.
  Щоправда, окрiм радянських вiйськ можна розраховувати на частини НКВС, чию чисельнiсть довели до мiльйона солдатiв i ополчення. Це близько чотирьох мiльйонiв людей лише у захiдних мiстах. Хоча звичайно їхня боєздатнiсть набагато гiрша, нiж регулярних частин.
  Нiмцi, як i реальної iсторiї, завдали основного удару в центрi, пiдсiкання Бiлостоцького виступу та Львiвського кулака. Найпершi днi боїв показали, що нiмцi, незважаючи на велику кiлькiсть iноземних пiдроздiлiв, ведуть наступ бiльш-менш злагоджено. А ось радянськi вiйська часто губляться.
  Крiм того, боєздатнiсть українських частин виявилася сумнiвною. Багато дезертирiв i тих, хто здався в полон у першi днi вiйни.
  Стримати супротивника у прикордонних битвах не вдалося. I тут Сталiн припустився помилки, заборонивши вiдхiд частин на основну лiнiю i вимагаючи виправити фронт. Помилка, щоправда, була виправлена, але iз запiзненням. Нiмцi змогли захопити Мiнськ вже 28 червня, проламавши лiнiю Сталiна у центрi.
  плутанина тiльки посилювалася. 30 червня траплялося очiкуване вступ у вiйну Японiї та її сателiтiв. Так про перекидання вiйськ з Далекого Сходу довелося поки що забути.
  Прорив нiмцiв у центрi все розширювався. Виник величезний пролом, який вiдчайдушно намагалися заткнути. Але фашисти просувалися i 16 липня увiрвалися до Смоленська.
  Кинувши в бiй усi готiвковi резерви, i ставлячи пiд рушницю ополченцiв Сталiн та Жуков змогли призупинити наступ фрицiв у центрi. Але Гiтлер повернув вiйська на пiвдень. Фашисти створили величезний котел у Києвi та захопили практично всю Україну.
  Блокували Ленiнград, вторглися до Криму. Хiд бойових дiй дуже сильно скидався на 1941 рiк, наче невiдступна карма. Але вiдмiнностi були досить iстотнi. СРСР 1941 року мав у своєму розпорядженнi деякi вiльнi резерви, а зараз усе було й так мобiлiзовано. I коли у жовтнi пройшов штурм, то з'ясувалося, що тримати оборону майже нема чим.
  Гiтлерiвцi до початку листопада 1944 року оточили Москву, змусивши Сталiна втекти до Куйбишева.
  Фашисти на вiдмiну вiд реальної iсторiї, мали значну чисельну перевагу. У них вистачило дивiзiй для обходу Москви з Пiвночi та пiвдня. А ось у радянських частин надто вже все розповзлося по рiзних напрямках.
  Реально в 1941 роцi Сталiн пiсля мобiлiзацiй отримав над Вермахтом перевагу в кiлькостi особового складу, а лiтакiв i танкiв у нього було вчетверо бiльше, нiж у Третього Рейху вiд початку вiйни. I зроблено за першi п'ять мiсяцiв вiйни технiки СРСР у реальнiй iсторiї бiльше.
  Але тепер i гiтлерiвцi всi козирi, на сторонi i кiлькiсть i якiстю озброєнь i особового складу. А у Червоної армiї тi ж болячки як i 1941 року. У тому числi не бажання українцiв, прибалтiв та багатьох малих народiв вмирати за радянський лад. Масовi зради та перебiг постраждалих вiд репресiй, розкулачених та iнших скривджених усiх мастей. У тому числi й iдейних ворогiв радянської влади.
  А те, що нiмцi ще й перемогли Захiд, лише збiльшує кiлькiсть зрадникiв.
  Тому не дивно, що Москва оточена, а нiмцi захопили Донбас, Воронеж та йдуть до Сталiнграда.
  Зима 1944 року на бiду не така морозна i снiжна як 1941. Москва втiм, героїчно протрималася до кiнця грудня 1944 року. Сталiнград загинув у сiчнi 1945 року, i бої за нього виявилися не надто тривалими. У лютому та на початку березня нiмцi та їхнi сателiти повнiстю захопили Кавказ та Бакинськi нафтовi свердловини.
  Далi наступ iшов Волгою. На Саратов, на Куйбишева, i далi Оренбург i Казань.
  Сталiн утiк у Свердловськ. У травнi впала Казань. Влiтку нiмцi та японцi продовжили рух у глибину Росiї. Опiр радянських вiйськ падало. 5 серпня 1945 року було взято Свердловськ. А 3 вересня 1945 року Сталiн нарештi погодився на капiтуляцiю. В обмiн на власне життя та свободу.
  Друга свiтова вiйна завершилась. Але свiт панував недовго. Провiвши випробування ядерної зброї, Гiтлер переконався у його феноменальнiй руйнiвнiй могутностi.
  Тепер виходило, що Японiя та США все ще стоять на шляху до свiтового панування Третього Рейху. I хоча фюрер завоював бiльше землi, нiж Чингiсхан, Олександр Македонський, Наполеон, iмператор Троян, i Сулейман Чудовий разом узятi, вiн вирiшив розгромити i Японiю.
  Через три роки пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни сто балiстичних, мiжконтинентальних ракет з потужними ядерними зарядами накрили разом країну Вранiшнього Сонця.
  А потiм почався наступ сухопутних частин Вермахту та флоту. Нiмцi порiвняно швидко захопили володiння Японiї в Азiї, а саму метрополiю зрiвняли iз землею атомними бомбами.
  Бiльше тривалий опiр чинили тихоокеанськi володiння Японiї. Але до червня 1949 року все було скiнчено. Тепер залишалося лише розгромити США. Тим бiльше, привiд був. Американцi всупереч угодi все ж таки розробляли ядерну зброю i провели її таємне випробування.
  Гiтлер розпочав вiйну 1 сiчня 1950 року, скинувши на новий рiк вiдразу триста ядерних ракет.
  Нищiвний ядерний удар знищив сто найбiльших американських мiст i вбив кiлька десяткiв мiльйонiв людей. Додалося ще один найбiльший злочин Адольфа Гiтлера до найдовшого списку, найодiознiших злочинiв.
  Потiм почалося вторгнення до Канади, i з пiвдня разом iз Латино-Американськими диктатурами. Американцi були ослабленi та шокованi, але билися вiдчайдушно. Вони розумiли, що поразка їм означає - лише рабство i повiльну, болiсну смерть.
  Тому це була найвiдчайдушнiша з усiх вiйни. I тривала вона ще бiльше року, змусивши Третiй Рейх скинути ще близько двох сотень ядерних зарядiв, i перетворити багато родючих земель на радiоактивну пустелю.
  Але мети все-таки досягнуто i останнiй противник Третього Рейху повалений. А за цим почався процес так званої свiтової глобалiзацiї. Єдиною свiтовою валютою стала нiмецька марка. Навiть формально незалежнi країни були зведенi до рiвня колонiй Третього Рейху, за збереження лише обмеженого мiсцевого самоврядування.
  Євреї та цигани були поставленi поза законом: їх вишукували та знищували. СС проводила масовi чистки, i лютувала. Настав справжнiй жах - година дракона. Або навiть точнiше, епоха. Фюрер будував справжню всесвiтню тоталiтарну iмперiю iз претензiєю космiчної експансiї.
  1959 року пiд час святкування сiмдесятирiччя фюрера вiдбулася офiцiйна коронацiя, всесвiтнiй плебiсцит - який узаконив титул суперiмператора. А коли Адольф Гiтлер помер у 1967 роцi, його титул та влада успадкував син.
  Планета Земля до цього часу вже заснувала поселення на Мiсяцi та на Марсi з Венерою, i активно готувалася до експансiї, до зовнiшнiх зоряних свiтiв... Фашисти хотiли вселенської iмперiї - побудови Зоряного Рейху, щоб занурити у кошмар усю свiтобудову.
  
  НОВI ПРИГОДИ ЛИЦАРIВ СОРОКА ОСТРОВIВ
  Дiмка розбив у трiски меч i приголомшено, блимаючи очима, стояв на вулицi. Його руки були в кровi i, що залишилося вiд меча закривавлено. Лунало виття сирени. Вулиця лiтнього мiста. I полiцейськi, що пiдбiгають. Слiд удар палицею по спинi. Димка ледве чутно вимовляє:
  - Здаюсь!
  Йому заводять руки назад i клацають наручники. Хлопчик вiдчуває бiль вiд металу, що ввiйшов у зап'ястя. Його везуть до фургончика - чорного ворона.
  Дiмка вiдчуває в собi сумiш гнiву та страху. Згадує колишнє. Острiв, де дiти билися за своє iснування на мечах. Дерев'яних, але коли хлопчика охоплює лють, що перетворюються на гостро вiдточену сталь. Там Дiмко i пробув пару з лишком мiсяцiв. Бився, бився, був поранений i сам поранив. Навiть особисто зарубав зрадника. Все було. I зрештою вони перемогли.
  Жаль тiльки дiти залишилися на зруйнованому кораблi. I йому вдалося вирватися лише зi своїм дiвчиськом. Пiсля таких пригод уже не надто країною здавалася в'язниця.
  Вiн ударив мечем хлопчика-хулiгана, i бачив його лежачим, i витекла калюжа кровi.
  Невже удар виявився смертельним? Так не пощастило, Дiмку, нiби було мало й до того пригод на його голову. А якщо вбив те, що? В'язниця? Вiдведуть його до брудної, смердючої камери до злочинцiв?
  I як вiн сяде? Йому лише чотирнадцять рокiв. Понад десять за законом дати не мають права. Може, все обiйдеться!?
  Надворi дев'яносто другий рiк. Час, коли так багато говорять про демократiю та свободу, але набирає сили бандитизм.
  Воронок зупинився i Дiмку вивели. Гарний, засмаглий хлопчисько з чорним волоссям, не виглядає бандитом, а скорiше жертвою зi скутими наручниками.
  Дiмку вiдвели майже вiдразу ж до слiдчого та прокурора.
  Посадили у крiсло.
  Слiдчий поставив кiлька чергових питань i вимовив з усмiшкою:
  - Поранений тобою хлопець при смертi! Тож моли Бога, щоб вiн не помер!
  Дiмка зiтхнувши вiдповiв:
  - Я не хотiв...
  Прокурор простяг папiр:
  - Оце явка з повинною. Пiдпишеш, будеш звiльнений пiд пiдписку до суду. А там з огляду на юний вiк та вiдсутнiсть приводiв у мiлiцiю, отримаєш умовно!
  Дiмка глянув на папiр i швидко прочитав, i заперечливо махнув головою:
  - Тут написано, що сам напав на компанiю пiдлiток. А вони якраз на мене насiдали!
  Слiдчий мав мишачу фiзiономiю, i густi брови, вiн пробулькал:
  - Пiдпиши, як ми тобi радимо! А iнакше загримiш у СIЗО. Зараз ми буквально забитi справами i сидiти тобi доведеться до суду дуже довго. А там у камерi три ряди нари на дошках, параша в кутку i пiвсотнi таких самих, як ти нервових, голодних хлопчикiв. Рiзного роду злочинцiв. I навiть якщо хлопчисько, якого ти поранив, залишиться живим, то слiдство триватиме рокiв зо три, а там ще рiк i суд! Найкращi роки життя проведеш у пеклi!
  Прокурор вiдповiдно кивнув i пiдтвердив:
  - Запобiжний захiд тобi або утримання пiд вартою, або пiдписка про невиїзд i тебе заберуть мама та тато. Вибiр за тобою! I повiр, колонiї для малолiток i так переповненi, i тобi радi будуть дати умовно. Але якщо ти з нами посваришся, то мiсце, напевно, знайдеться!
  Дiмка вiдчував, що слiдчий i прокурор не жартують. I справдi, можуть згноїти у в'язницi. Хоча з iншого боку, не факт, що випустять на волю, якщо вiн i пiдпише. Чи мало прикладiв, коли менти обманюють? Але головне в Дiмцi заговорило впертiсть, i норовливiсть, що яскраво проявилася пiсля перебування на островах смертi. I хлопчик рiшуче заявив:
  - Нi!
  Слiдчий жорстко рикнув:
  - Що нi?
  Дiмка жорстко заявив:
  - Я не пiдпишу! На мене напали, хотiли поранити ланцюгом i це була самооборона!
  Слiдчий ринув:
  - Ну добре! У СIЗО його, посидиш тиждень порозумнiшаєш!
  Прокурор кивнув, поставивши пiдпис:
  - Поки що на два мiсяцi тримання пiд вартою. Але, звичайно, можна звiльнити i ранiше!
  Слiдчий ринув:
  - Думаю, утримання пiд вартою пiде хлопцевi на користь!
  Дiмку вивели з кабiнету i повели до в'язницi. Брукали наручники, i ланцюг Хлопчишку треба було перейти лише через дорогу. Там його мали прийняти.
  Димка йшов ланцюгом ланцюгом прикутий до двох мiлiцiонерiв. Почувався дуже погано. В'язниця, камера, злi зеки. Та й улип вiн, вiдмовившись пiдписувати явку з повинною. Хоча, з iншого боку, пiсля цього не вiдчепишся.
  Дiмку вiдвели до чергової кiмнати. Iм'я, прiзвище, по-батьковi, цiннi речi при собi.
  Потiм шмон. Офiцер мiлiцiї та двi жiнки в бiлих халатах вiдвели хлопця до кiмнати з дзеркала та включили додатковi лампи. Настала команда:
  - Роздягайся!
  Дiмка зiтхнув - шмон! Тiльки цiкаво, чому жiнки? Хлопчик зняв джинси, майку, кеди, куртку. Залишився тiльки в одних трусах.
  Молода жiнка в бiлому халатi помiтила:
  - Вiн непогано складний!
  Офiцер гукнув:
  - I труси знiмай! Живо!
  Димка, згоряючи вiд збентеження, зняв їх. Мимоволi почервонiв i прикрився. Офiцер мiлiцiї крикнув:
  - Смирно! Руки зi швiв! Огляньте його уважнiше - це вбивця!
  Жiнка в бiлому халатi схожа на медсестру посмiхнулася i надягаючи тонкi, медичнi рукавички проворкувала.
  - Ми й не таких бачили! Розслабся хлопчик, тiтка тебе помацає!
  Вона почала огляд Дiмкиного тiла. Пройшлася по вiдрослому за час перебування на островах волоссю хлопчики. Обережно розчесала кожне пасмо в пошуках чогось зритого. Може, навiть грошей. Потiм посвiтила у вуха, i нiздрi хлопчики. Робила це уважно, наче сподiвалася щось знайти.
  Пiсля чого наказала покласти голову на отвiр, i вп'ялася руками в пiдборiддя. Просунула руку до рота. Дiмка вiдчув запах i смак гуми своєю язиком. Жiнка помацала за яснами, зубами, за щоками. Коли вона натиснула на корiнь язика, хлопчисько вiдчув напад блювоти. Та неприємно як. Рука просунулась до самих гланд, i стало важко дихати.
  Потiм нарештi жiнка надiслала її i посмiхнулася.
  - Нiчого нема!
  Офiцер скомандував:
  - Продовжуйте Ольга! Особистий огляд через особливу небезпеку суб'єкта має бути найретельнiшим!
  Жiнка в бiлому почала мацати Дiмку груди. Пiдняла руки i зазирнула пахви. I з несподiваною силою натиснула на пупок. Дiмка охнув...
  Пiсля чого жiнка зупинилася i запитала:
  - Ну, що тепер нехай вiн присiдає!
  Офiцер мiлiцiї рикнув:
  - Це не цiлком надiйно! Подивiться йому i в анальний отвiр!
  Жiнка в бiлому халатi мотнула головою:
  - Для цього потрiбен особливий дозвiл! Так само i для того щоб перевiрити iнтимнi мiсця хлопчика!
  Офiцер мляво скомандував:
  - Присiдай чортеня ...
  Дiмка з гiднiстю вiдповiв:
  - Я пацан!
  I почав легко присiдати. Присiв разiв з десять. Пiсля цього жiнки оглянули в нього ще пiдошви, i провiвши мiж пальцями нiг.
  Пiсля чого Дiмка опинився у наступному примiщеннi. Там iнший пацан, у тюремнiй робi стрижений пiд нулик з машинкою в руках, промовив:
  - Що новенького привели?
  Офiцер мiлiцiї вiдповiв:
  - Та й дуже хортого!
  Хлопчик хихикнув i помiтив:
  - А не такий вiн i страшний! Ну, сiдай у крiсло пiдстригу!
  Дiмка сiв. Неприємно все ж таки бути голим. А тут тебе ще як карника обстригають наголо. На додачу до всього машинка була тупуватою i стригтися було боляче. Густе, чорне волосся падало на пiдлогу. Ним тупотiли збитi черевики юного зека. Здавалося з кожним пасмом волосся йде частка безсмертної душi, i ти стаєш все менш i менш вiльним. Настрiй у Дiмки був пригнiчений. Попереду на нього чекала тюремна камера, i зустрiч iз малолiтнiми карними злочинцями.
  Втiм, своїх однолiткiв Дiмко нiколи не боявся. А пiсля загартування "Сорока островiв" вже й не страшно. Якщо що вiн битиметься. А в'язниця?
  Що ж є чергове випробування. Йому лише чотирнадцять рокiв i все життя попереду.
  
  
  ГIТЛЕР ДОВГI РУКИ
  АННОТАЦIЯ
  Тут показано, що зухвалiсть це друге щастя. I фюреру вдалося захопити не лише Британiю в 1940 роцi, а й за кiлька рокiв США. А це говорить про те, що рiшучiсть дає перемогу. Однак гарнi росiйськi дiвчата можуть розбити гiтлерiвськi орди!
  В iншому всесвiтi Гiтлер виявився бiльш рiшучим, i наказав захопити Британiю вiдразу пiсля капiтуляцiї Францiї. Водночас фюрер запровадив загальну вiйськову та трудову повиннiсть, у тому числi i на окупованих територiях. Нiмцi випустили значно бiльше лiтакiв, нiж у реальнiй iсторiї, та змогли придушити авiацiю Британiї. Потiм використовуючи як вiйськовий, а й торговий флот, гiтлерiвцi висадилися у метрополiї. Вони дiяли досить успiшно i захопили з ходу Лондон.
  Британiя впала, у нiй було поставлено пронiмецький уряд i цiлком законний, але симпатизуючий Гiтлеру король.
  Пiсля чого, зрозумiло, нiмцi пiдгребли пiд себе всi колонiї iмперiї лева i взяли їх пiд контроль.
  Напад на СРСР вiдбувся на рiк пiзнiше, але з потужнiшими танками, i величезною силою колонiй.
  Червона армiя вперто чинила опiр, але все одно поступово пiддавалася i вiдступала. Їй було важко стримати такого тиску. Тим бiльше, що Сталiн знову не вiдмобiлiзував армiю та потрапив пiд удар. Його ламали наче промокашку.
  А у бiй пiшли новi нiмецькi "Тигри". Вони як натиснули на радянськi позицiї, як дали... Червона армiя пiддалася, але билася вперто. Нiмцi були набагато сильнiшими.
  Але все одно Москву втримали. Пiсля чого фрицi повернули на пiвдень. Справжнiм кошмаром став Сталiнград.
  Мiсто на Волзi вперто трималося. Радянськi вiйська постiйно переходили в контратаки. Самi зазнавали втрат, а й вiдправляли на той свiт ворогiв.
  Противник, щоправда, брав кiлькiстю технiки та пiхоти. Кидав у бiй колонiальнi вiйська. Пантери буквально пригнiчували кiлькiстю. З'явився потужний танк "Лев". Ця машина не пробивалася з усiх кутiв та ракурсiв тридцятьчетвiрками.
  Бойове випробування показало ефективнiсть машини "Лев" у всiх боях, хоча гармата та надмiрної потужностi, а її скорострiльнiсть бажає бажати кращого. Як, втiм, i ходовi якостi.
  Але цей танк, непогано захищений з бортiв корми в умовах нестачi радянських гармат великої бронебiйностi, показав себе сильним у проривi.
  Нiмцi все ж таки взяли Сталiнград, i змогли захопити i Кавказ. Справдi, сили дуже нерiвнi. Багато дивiзiй з арабiв, африканцiв, iндусiв.
  Вони пруть на супротивника наче лавина. Радянськi вiйська не встигають вiдбиватися.
  Крiм того, у нiмцiв i в повiтрi велика перевага. Дуже багато лiтакiв. I дуже сильнi винищувачi.
  Зокрема Фокке-Вульф пригнiчував озброєнням та лобовою бронею - живуча машина iз сильним двигуном.
  Проти неї в СРСР не було рiвного у озброєннi та швидкостi опонента.
  Дуже серйозним бойовим конем виявився i МЕ-309. Теж висока швидкiсть. Три 30-мiлiметровi гармати та чотири кулемети. Не встояти проти такої сили.
  I нiмцi з iноземними полками всi просувалися i просувалися на схiд.
  
  
  У другiй половинi травня запеклi битви розгорнулися в Оренбурзi.
  Батальйон дiвчат порiдшав у ходi боїв за Сталiнград ступив у битву з фашистами в цьому мiстi, бiльш вiдомим знаменитою облогою Омеляна Пугачова.
  Оленка, яка командує батальйоном, посiла своє мiсце в окопi. Дiвчина-капiтан дуже гарна. За традицiєю, дiвчата в цьому батальйонi борються босоногi в одному бiкiнi. Так вони використовують магiю землi, яка дає особливий захист. I справдi дiвчата зазнають значно менше втрат, нiж iншi частини.
  Протриматися пiвроку до Сталiнграда не кожному дано.
  Поруч фiгуриста Марiя iз золотистим волоссям. Теж пройшов вогонь, воду та мiднi труби. Жорсткi випробування чекали дiвчат у самому пеклi Сталiнградського пекла. Вони вiдстояли й вижили. I магiя рiдної землi їм допомагала.
  Мабуть коли б'єшся майже голяка, кулi та уламки тебе практично не зачiпають.
  Марiя стрiляє по фашистам. Попереду нiмцi, щоб зберегти арiйську кров, за традицiєю, кидають чорношкiрих, арабiв, iндусiв та iнших iноземцiв. Кiлькiсть iноземцiв у Вермахтi постiйно зростає, i їх без жалю шпурляють у пекло.
  Ось падає вбитий Марiєю африканець. Дiвчина посилає йому повiтряний поцiлунок i вимовляє:
  - Менi шкода тебе! Ти гинеш зовсiм не тому, що цього хочеш!
  I знову дiвчина потрапляє з рушницi, цього разу в араба. Колонiальнi вiйська Вермахту прориваються. Вже тепло та комфортно. Фашисти намагаються впiймати пору року, коли все розквiтає, i сонячно. У небi ревуть штурмовики. Як новi реактивнi, їх кiлькiсть постiйно збiльшується, так i ТА-152, що змiнили застарiлi Фокке-Вульфи. Втiм, i останнi ще борються.
  Златоволоса Марiя вiдштовхнула босою, витонченою нiжкою шматок керамiки i прочирикала:
  - Земля моя вiд стогiн роздирає, кривавi вгодованi поля... Шкода немає мiсця полеглим у раї, однi лише в попелi, кружляють тополi.
  I знову вiд її пострiлу впав iндус. Та вбивати доводиться зiгнаних як гарматне м'ясо iноземцiв. А як же по iншому? Iнакше вони вб'ють тебе.
  Руда Алла. Вогнезарне дiвчисько, з довгим мiдно-червоним волоссям, яке розвiвається немов бойовий, пролетарський прапор. Дiвча боре не тiльки в бiкiнi, але навiть без лiфчика. Така, мовляв, вона крута. I теж стрiляє напрочуд влучно. Раз у раз падають вiд її пострiлiв з пробитими головами бiйцi.
  Потiм Алла босими пальцями нiг жбурляє гранату. Презент летить по зламанiй траєкторiї та потрапляє до натовпу арабiв. Лунає вибух... Декiлька понiвечених тiл, пiдкидається в повiтря!
  Алла кричить на всю горлянку:
  - Зробити хотiв праска - слон вийшов раптом!
  Анюта чарiвна блондиночка, засмагла, i дуже струнка, фiгуриста, середнього зросту, але чудово складена, теж пальнула. Догодила басурману в перенiсся i заспiвала:
  - Крила як у бджоли - замiсть вух квiти!
  Дiвчата ведуть вогонь дуже влучно i постiйно перемiщаються.
  Велика, i м'ясиста Мотрона, трохи одужала пiсля Сталiнграда. Теж красива дiвчина з широкими стегнами, але порiвняно вузькою талiєю. Вона пройшла це пекло, i втратила Серьожку. Вiдважний пiонер, який винаходить пастки для нiмцiв, потрапив у полон. Та не надто вдало вийшло.
  Але Мотрена пiдвела механiзм i пiд нiмецький танк зiсковзнула мiна. "Пантера"-2 зазнала пошкоджень i зупинилася, будучи серйозно ужаленою.
  У боях все ще беруть участь i "Мауси". Даний танк вiдрiзняється великою вагою та живучiстю. Але з'явилися i "Е"-100. Це машини не менш захищенi крутiшi. Б'ються i "Лев"-2, теж машина, добре захищена i легша, нiж попередники. Для "Лева" нiмцi частiше використовують зручнiшу для штурму мiст 150-мiлiметрову гармату. На деякi "Леви" ставлять i бомбомети.
  Але нiмцi танки просувають обережно, а наперед кидають пiхоту.
  Колонiальнi солдати рухаються вперед. Грає музика шаленого драйфу!
  Алла дає чергу з автомата... Солдатики падають i бризкає, немов розбитого лопатою кавуна кров.
  Руда вимовляє:
  - За Батькiвщину за Сталiна немає армiї сильнiшої! Боротьмося ми затято за щастя для людей! I Вождь наш крила сокола... Надiї дарує свiтло! Удар сталевого молота, нам осяяло свiтанок!
  Алла спiває та стрiляє. Вона справдi прекрасна. У неї засмаглi, золотаво-оливковi груди, зi стиглими полуницями соскiв. Яка апетитна це дiвчисько! Важко уявити щось бiльш вражаюче, i симпатичне. Хлопцi заглядаються на цю амазонку в одних тонких трусиках.
  Дiвчина-рижуха звалила п'ятьох iндусiв i заспiвала:
  - Буде час розвинеться космонавтика ... А для нас вiйна - висока романтика!
  I дiвчисько знову розреготалося... I знову вiдкрила свiй дивовижно i вражаюче влучний вогонь.
  Натрапивши на сильну оборону, нiмцi знову кидають у бiй штурмовики та бомбардувальники. Пiхота вiдринула, i на позицiї дiвчат сиплються снаряди та бомби.
  А з вiддалi працюють танки. Олена наказує:
  - Все сховатись у блiндажi!
  А сама залишається спостерiгати на поверхнi. Артпiдготовка у фашистiв потужна. А ще небезпечнiшi бомби. Деякi з них скидають такими монстрами як Ю-488, i найновiшим ТА-400. Падають бомби вагою дев'ять тонн i здатнi розбити блiндажi та змiцнення. Оленку вiд розриву пiдкинуло вибуховою хвилею, i вона дуже вдарилася босими п'ятами об купу камiння.
  Пiдошви обпалило. Але в iншому дiвчина-капiтан не зазнала пошкоджень. А найпотужнiшу бомбу скинуло, навiть вуха вiд гуркоту заклало. Нi, чого тiльки на свiтi не буває.
  Але дiвчата i справдi вiдрiзняються завидною виживання. Тодi як чоловiки - гинуть та гинуть!
  Оленка згадала як її пестив юнак Юлiй. Як цiлував їй живiт, нiжки, колiна, стегна i груди. До чого це приємно, коли тебе лапає молодий i симпатичний чоловiк, у якого зовсiм недавно стали пробиватися вусики. Але потiм Юлiй загинув у блiндажi, розплющений прямим попаданням бомби. I вiд нього навiть мокрого мiсця не лишилося.
  Хлопець пiшов у... куди? До раю, до пекла, до небуття? Але головне, що його зараз немає на землi. I Оленцi вiд цього дуже гiрко.
  От би вона взяла цього Гiтлера головою об пень. Скоро вже три роки триває вiйна. Фашисти вже штурмують Оренбурґ. Далеко прорвалися їхнi клiщi.
  Оленка вiдрiзнялася великою влюбливiстю та темпераментом. Вона зазвичай вiддавала перевагу молодим i навiть юним солдатам. I за першої ж можливостi заводила роман. Олена любила, коли її сильне, треноване тiло пестять, i чiпають симпатичнi чоловiки. Пiд час вiйни звичаї стали простiшими, i нiхто особливо косо не дивився на те, що офiцер Червоної Армiї пеститься з чоловiками.
  Оленка, наче кiшка, дуже любила погладжування та ласку. I для неї це найвища насолода. Особливо чутливi груди, нiжки, лоно, шийка.
  Але скiльки її коханцiв уже пiшло на свiт! Яка пiдступна та зла рiч вiйна. Хоча чоловiки до Оленки й липли. Ще б таки така красуня, вийшла всiм i обличчям i фiгурою i голосом.
  I взагалi, коли жiнка молода, вона найчастiше красива. Ось їхня п'ятiрка, що виє майже з початку вiйни - дуже симпатична... Чотири дiвчата свiтловолосi та одна руда. Як п'ятикутна зiрка. У яких пеклах вони не побували, але жодного разу не були серйозно пораненi. Хiба що подряпини траплялися.
  Зазвичай на Оленцi все гоилося як на собацi, i не залишалося шрамiв.
  От i зараз: бомби падають, снаряди рвуться, а їй хоч би хни! Так все дуже кумедно!
  Хоча нi... На вiйнi не до забав. I в її батальйонi теж часом гинуть дiвчата. Навiть босi нiжки для дiвчини не є гарантiєю безсмертя. А у Сталiнградi, у чоловiчих батальйонах, часто вибивались у трупи буквально все.
  Мiсто на Волзi покрив себе славою. Цiлих пiвроку у ньому стримували натиск гiтлерiвських орд. Нiмцi їхнi сателiти втратили в боях за Сталiнград близько мiльйона вбитих та поранених. Щоправда, бiльшiсть загиблих - були iноземцi!
  Фюрер навiв на Русь - ратi з усiх куточкiв Землi! Тут були навiть американськi найманцi переважно нiмецького походження. Багато iндусiв. Iндiя країна густонаселена, i фюрер наказав бiльш активно використовувати чоловiкiв як гарматне м'ясо. А жiнок-iндiанок брати до гаремiв. Фактичнi дозволялося мати кiлькох дружин у Третьому Рейху. Римський тато пiд дулами автоматiв видав цей дозвiл. I iншi церкви схвалили. Сам фюрер переглянув погляди на арiйську кров. Нiмцям дозволялося мати пiсля додаткового вiдбору: дружин слов'янок, європейок, арабок, iндiанок - за умови, що вони не матимуть фiзичних дефектiв i абсолютно здоровi. Заборонялися шлюби з негритянками, але не заборонялося використовувати африканок у борделях, але тiльки iз засобами запобiгання. Пiсля вiдбору дозволялися шлюби з японками, тайцями, кореянками.
  Але знов-таки вимоги були до краси, зовнiшнiх даних, здоров'я, вiдсутностi фiзичних дефектiв. Тепер роль родоводу знижувалася. У СС iноземних дивiзiй набагато бiльше, нiж, власне, нiмецьких. I вермахт поповнився iноземцями. Колонiальнi вiйська суцiльно складалися з аборигенiв i ними командували нiмцi.
  Фюрер перейняв органiзацiю вiйська у Чингiсхана, змiшуючи народи, i формуючи строкату рать.
  Звiсно, за таких умов СРСР поступово програвав вiйну на виснаження. Ця стратегiчна приреченiсть змушувала бути особливо винахiдливими. Але був несподiваний шанс: США, де вже зумiли придушити бунт африканцiв та представникiв латинської нацiональностi, активiзували роботи над атомною бомбою. I якщо протриматися ще деякий час, можливе перемир'я з Третiм Рейхом, поки йтиме вiйна зi США.
  А там може фашисти навоюються настiльки, що їм бiльше не захочеться битися. I тодi радянська Росiя вцiлiє.
  Ось бомбардування та масований артобстрiл закiнчився. I знову розпочинається штурм. Мiсто вже перетворено на руїни, не залишилося жодного цiлого будинку. На жаль, дуже жорсткий i сильний супротивник.
  Дiвчата вибираються на поверхню i зустрiчають пiхотинцiв, що набiгають, вогнем. Наповзають танки.
  Оленка застреливши iндуса, шепнула:
  - Дай Бог слiпим очi розплющити, i спини випрямити горбатим!
  Пiсля чого красуня переклала затвор. Знову прицiлилася, цвяхнула. Потрапила в араба i блиснула сапфiровими очима. Провела босою, зiгнутою, запиленою пiдошвою щебенем. Стало дiвчинцi трохи лоскiтно. Вона засмiялася. Стало веселiше. Знову красуня вистрiлила.
  Оленка вела вогонь i скелялася ... I потрапляла. Примушуючи противникiв зупинятися та завмирати. Противник у вiдповiдь вiдстрiлювався. Кидав гранати, i ревiв...
  Потiм знову з'явилися штурмовики. Їх було небагато, але летiли реактивнi машини, котрi викидали реактивнi ракети. Фашисти закидали позицiї дiвчат гранатами. Але голi, жiночi нiжки, наче захищали вiд поразки. I войовницi, поринаючи в обстрiл, виживали у вогнi.
  Рух ворожої пiхоти зупинився. Гiтлерiвцi намагалися викурити червоних, кидаючи ракети.
  Оленка сховалась у щiлину i прочирикала:
  - Але вiд тайги, до Британських морiв... Червона армiя найсильнiша!
  Руда Алла теж затиснулася в щiлину i уникала попадань вiд уламкiв. Красива дiвчина згадала як вона ще, будучи незграбним пiдлiтком, була за доносом заарештована.
  Запам'ятався обшук. Змусили юну заарештовану роздягнутися. Двi жiнки в рукавичках ретельно обмацали дiвчинку, нiс, вужi, рота, заглянули в iнтимнi мiсця. Як це було принизливо, соромно, боязко, страшно. Алла дуже боялася, коли її ввели до камери опинитися у компанiї iнших злочинцiв. Але в камерi опинилися такi ж як дiвчинки, майже всi дiти репресованих. I найстрашнiше не справдилося.
  Але в камерi сидiти було важко: тiсно, часто вривалися охоронцi. Били з найменшого приводу та без приводу. Особливо любила охорона бити дубинками дiвчаток по п'ятах. Не дивлячись на холод у камерах, дiвчаток тримали босими, i ноги опухали вiд постiйних ударiв.
  Ще однiєю напастю стали обшуки. Їх проводили кiлька разiв на день, i це було дуже болiсно, неприємно та принизливо.
  Годували мiзерно, на прогулянках пiдганяли батогами. Пiвроку Алла провела за ґратами, у постiйному приниженнi, знущаннях, пiдбоях, принизливих обшуках. I потiм уже за Берiї, її вiдправили до дитячої, трудової колонiї. Навiть без суду.
  Там Алла працювала з п'ятої ранку, до пiзнього вечора з iншими дiвчатками. Поки не почалася вiйна... I руде дiвча, що пiдросло, втекло на фронт. Зумiла це зробити, з десятком iнших дiвчат.
  Почалися її ратнi буднi. Але на вiйнi руда чортiвка почувала себе набагато краще, нiж у трудовiй колонiї. Над нею, як i ранiше, висiв тюремний термiн, i покарання за перемоги. Але Аллу вже нагороджену двома орденами - не чiпали.
  Дiвчина в колонiї багато випробувала. Навiть любов - хлопчаки жили в сусiдньому бараку, i незважаючи на формальну заборону - пробиралися до дiвчат. А вони, у свою чергу, бажали пiзнати заборонене. Але, принаймнi, це вiдразу сподобалося. Гаряча руда дiвка вiдчувала грiховну насолоду.
  Однак на вiйнi їй теж не щастило. Завжди пiсля заняття сексом, чоловiк чи юнак гинув у бою. На рудiй нiби було якесь прокляття. Причому без жодних виняткiв. Тому, незважаючи на красу, про Аллу промайнула погана слава i чоловiки почали уникати її.
  Руда чортiвка вiд нестачi чоловiчої уваги страждала. I знаходила захват, вбиваючи чоловiкiв. I вона знову стрiляла по супротивнику, i скелялася наче тигриця.
  Алла застрелила чорношкiрого i подумки представила його в полонi. Цiкаво було з таким високим i симпатичним чоловiком потiшитися. Взагалi грати активну роль iз чоловiком для рудої звично. Вона сильна та рiшуча жiнка. А те, що потiм чоловiка вб'ють? Ну i що вона любить рiзноманiтнiсть!
  У мирний час дiвчатам-комсомолкам сильно ввалили б за розбещенiсть, але пiд час вiйни звичаї стали значно вiльнiшими. Це мабуть наслiдок близькостi смертi, коли i особливий вiддiл на розпусту очi заплющує.
  Iнодi Аллi ставало соромно за свою розбещенiсть. Коли вона навiть демонстративно не одягає лiфчика i трясе голими грудьми. Згадувалася Марiя - релiгiйне дiвчисько, яке все ще незаймана. Хоча, напевно, вона найжiночнiша i найсексуальнiша в їхнiй п'ятiрцi. Точнiше приваблива, своєю ангельською невиннiстю.
  Втiм, Марiя дуже влучна, може, навiть феноменальна у своїй стрiльбi. Ось як вона точно вразила одразу двох арабiв однiєю кулею. I невинно посмiхнувшись, вимовляє:
  - Пробач Господи, але я служу Батькiвщинi!
  Марiя дуже гарна ... Вона трохи бентежиться, що змушена боротися в одному бiкiнi. Але це захищає вiд поразок. Що пiдтверджено практикою. Марiя розпочала вiйну ще, будучи дiвчинкою. За три роки вона пiдросла, але все ще здається струнким, незайманим, звичайного для дiвчинки зростання. Iншi члени четвiрки довшi, мускулiстiшi, а Мотрена i зовсiм корова - хоча i дуже сильна.
  Марiя стрiляє i згадує Серьожку. Бiдний хлопчик. Потрапив у полон. А це гiрше за смерть. Так спочатку на нього чекали тортури, потiм страту. I невiдомо, як до цього вiднесуться iншi.
  Марiя веде вогонь, пiдвелася на колiна, пальнула. Розтягнувся вбитий iндус, випустив калюжку кровi. Золотоволоса красуня вимовляє:
  - Ех... багато в тебе богiв, i нема раю!
  Марiя знову цвяхнула, потрапила i заспiвала:
  - Дякую за втрачений рай... Нi нам не нашим дiтям, нi онукам... Але тiльки звикнуть вони до оманливих звукiв!
  Марiя вела вогонь, вбиваючи фашистiв i, спiваючи:
  - Їхали, їхали, їхали - довго ми... Шлях вiд бiди до бiди, вiд вiйни до вiйни! Їхали, їхали, їхали - довго ми... Рвуться потоки орди, кривавої вiйни! Кривавiй вiйни!
  I дiвчина тиснеться щiльнiше в землю. А попереду вже наповзають "Леви". Ревуть нiмецькi танки, i тремтять стовбури.
  Марiя заплакала i помiтила:
  - Ось вона рухається смерть!
  Дiвча з золотим волоссям вистрiлило по бiйцю Червоної армiї, що пiдповзає до позицiй, з гвинтiвкою, до якої прилаштований оптичний прицiл.
  Подивилася, як iз голови смертельно пораненого супротивника бризнув фонтанчик кровi.
  Марiя прочирикала:
  - Снайпер ... Ти не правий!
  Алла гучно сказала:
  -Не суди по одягу, якщо не хочеш протягнути нiжки!
  Марiя труснула своїми витонченими, босими, засмаглими нiжками. Уявила, що юнак з обличчям ельфа проводить по пiдошвi долонею. Як це, мабуть, було б приємно.
  Але потiм сердито пирхнула:
  - Я всiх здолаю!
  Алла, яка сама була невiруючою, i розпусною, знущально вимовила:
  - I без Божої допомоги?
  Марiя пальнув, пискляво вiдповiла:
  - Нi з Божою допомогою!
  Алла блиснула перлинними зубками, i помiтила:
  - Але ж ваш Бог вчив: ударили по правiй щоцi - пiдстав лiву!
  Марiя вiдповiла не одразу. Зробила ще пару пострiлiв, зрубуючи фашистських марiонеток. I тихо сказала:
  - Але як чинити, пiсля того, як тебе вдарили i по лiвiй щоцi - Бог Iсус не говорить. А фашисти завдали по нашому народу безлiч ударiв!
  Алла заскакала. Шпурнула босою нiжкою гранату, пiднявши цiлий стовп пилу, i проревела:
  - Берлiн уже майже при нашiй владi... У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг! На всiй планетi буде мир та щастя... Про це розповiм у своїх вiршах!
  I руда дала чергу, зрiзавши цiлу шеренгу гiтлерiвцiв. Потiм знову ногою шпурнула гранатою.
  Вона дiвка сильна. У таборi її змушували вiд зорi до зорi перетягувати камiння, i Алла стала справжнiм суперменом. Ногами вона кидала гранату куди далi, нiж руками.
  Руда дуже любила пробiгтися голими пiдошвами вугiллям або снiжком. Їй приносило це задоволення.
  Алла взяла i проривала:
  - А в мене iнша пристрасть... Це влада, тiльки влада!
  Руда дияволиця дала чергу, розстрiлюючи фрицiв та їхнiх поплiчникiв, i ревела:
  - Не треба золота та грошей! А треба щоб передi мною... Стояли люди на колiнах, стояли люди на колiнах, по всiй земнiй поверхнi!
  Пiхота супротивника зупинилася. Рушили далi танки. Важкi машини "Лев", "Маус", "Е"-100, "Тигр"-2 - пускали снаряди. лютувала i "Пантера"-2. Позицiї горiли i кришилися, здiймалися в небо змiйки диму.
  Однiєю з дiвчат обпалило нiжки. Вона закричала, i вiдкрила вогонь довгими чергами. Iнший красунi осколком зрiзало лiфчик. У войовницi оголилися груди, i вони почервонiли. Мордочка дiвчинки стала червоною.
  "Маус" найважчий нiмецький танк, лупив iз гармат. I все руйнував своїм шляхом.
  Але войовницi вчасно вiдскакували. Адже вони такi спритнi. Алла жбурнула гранату в "Маус". Змусила замовкнути один iз нiмецьких кулеметiв.
  Руда взяла i завзято заспiвала:
  - Нехай бiжать незграбно - бронетанки калюжами...
  Пiсля чого дiвчина знову кинула босою нiжкою гранату, потрапила в iнший кулемет "Мауса", розбивши йому стовбур. Пiсля чого Алла як закричить:
  - Я богиня смертi, яку бояться Гiтлер!
  Нiмецький танк зупинився. Разом iз втратами кулеметiв танкiсти потратили левову частку впевненостi. I став "Маус", стрiляти з короткого ствола, почала обробляти руїни. Один з уламкiв потрапила Аллi по п'ятцi, обпiк витончений вигин дiвочої пiдошви.
  Красуня взяла i заспiвала:
  - Мене п'яти палить кат, i лунає плач!
  Марiя влучним пострiлом розбила "Маусу" оптичний прицiл. I потужний танк, затрусив, i став розвертатися. Зрозумiло куди майже двiстi тонн сталi, попруть наослiп. Тiльки тому, щоб урятуватися вiд бiльшої неприємностi.
  Потiм вступив "Лев"-2. Бiльш досконала машина намагається вибити вогнем 150-мiлiметрової гармати весь простiр попереду себе. Дiвчата у вiдповiдь показують фашисту носик.
  Марiя своєю точеною нiжкою кидає гранату. До танка презент не долiтає, зате вибиває пiхоту. Одному африканцю навiть вiдiрвало голову. Вона в касцi, прокрутилася, i впала прямо на цеглу.
  Золотоволосе дiвчисько заявило:
  - Все з волi Божої... Навiть промахи!
  Алла у вiдповiдь захоплено заспiвала:
  - Залежить все у свiтi є, вiд пiднебесної висоти... Але влучнiсть очей, але влучнiсть очей - вiд нас одних залежить!
  Марiя знову вистрiлила. Розбила оптичний прицiл "Льву" i рацiонально помiтила:
  - I влучнiсть дає Бог!
  Алла вишкiрилася, шльопнула голою нiжкою по розбитому склу. Вiдчула, як це приємно, коли гостре встромляється в босу пiдошву. I проревела:
  - У всьому потрiбна вправнiсть, загартування, тренування - iнакше благодатi не бачити!
  Марiя пальнула в живiт фашисту з дегенеративною фiзiономiєю i заспiвала:
  - А для фрицiв благодать - шкiру з черепа здирати! I жувати, жувати, жувати - теплим гноєм запивати!
  Алла скривила пику, пальнула... Розплющила голову i шепнула:
  - Яка в тебе не благочестива мова!
  Марiя зблiдла обличчям i прошепотiла:
  - Боже пробач менi грiшну!
  Алла засмiялася. Вона була цинiчною дiвчиною. I в дитячiй, трудовiй колонiї била тих, хто слабший за неї. А що руда - безсоромна. I захотiлося Аллi смикнути Марiю за її золотисту шевелюру. I не руками, ногами.
  I простягла Алла свою босу кiнцiвку до сусального волосся дiвчинки-християнки, i як схопить пальчикам за пасма, смикне.
  Марiя скрикує, i, повертаючись, вимовляє:
  - Ти що здурiла?
  Алла знущально вимовила:
  - Так Бог терпiв i вам велiв!
  Марiя погрозила кулаком:
  - Не богохульствуй стерво!
  Алла взяла у вiдповiдь i заспiвала:
  - А Бога знову роздирає смiх - яка справа Менi до всiх, а вам до мене!
  Марiя похитала головою i помiтила:
  - Ти ж ризикуєш щодня! I при цьому через хвилину маючи можливiсть потрапити в пекло, зухвало говориш i вимовляєш поганi мови!
  Руда скривилася. Схопила шматочок скла босими пальцями нiг i шпурнула собi в рот. Впiймала мовою. Розжувала скло, i недовго думаючи ковтнула, промовивши:
  - Пекло нас не наздожене!
  Марiя люто обертаючи очима, прогарчала:
  - Нiкуди не втечеш! Вогняна воша!
  Алла у вiдповiдь лише блиснула смарагдовими очима. I шпурнула у фашистiв гранату, промовивши:
  - Поки йде вiйна, забудемо про нашi розбiжностi!
  Марiя не зовсiм доречно сказала:
  - Богу Боговому, а кесаревi кесареве!
  Алла дала довгу чергу i доповнила:
  - А Гiтлеру диявольське!
  Марiя вiдкрила вогонь, збила ще кiлькох людей i подумала. Як це можна дiйти до такого падiння вдач, до якого дiйшов Гiтлер? Що за звiр у людськiй подобi? Той кривавий тиран, якого не знало людство з часiв Адама та Єви. I при цьому напрочуд щасливий. Може навiть найщасливiший i найуспiшнiший завойовник, за всю iсторiю людства.
  Але Росiя для фашизму виявилася твердим горiшком. Незабаром пiде i четвертий рiк вiйни на сходi. I гiтлерiвцi просуваються. Не надто швидко, але впевнено. Лише взимку Червона армiя спромоглася трохи притиснути фрицiв. А тепер ворог знову настає.
  Дiвчина влучно i дуже стрiляла. Втративши оптичнi прицiли танк "Лев", знову розвернувся i почав бiгти. I "Пантера"-2... Танк iз довгим i товстим стволом, та порiвняно маленькою вежею.
  Ефективнi машини. Яка пробивала майже будь-яких мастодонтiв. Тут уже Алла вiдзначилася, жбурляючи гранати своїми спокусливими ногами, i пошкодила ствол.
  Руда чортiвка блиснула очима кольору моря i прошипiла:
  - Я ламаю їм носи!
  Нiмець зi зламаним дулом розгортається. Гусеницi спритною машиною тремтять. Та зручну та ефективну тактику винайшли дiвчата. Лупити по стволах, ламаючи дуло гранатами, коли броня недоступна.
  А влучна Марiя точно стрiляє, немов вона справдi правнучка Робiн Гуда. I златоволоса красуня, вигукує:
  - Пiд приводом цiлей гуманiзму,
  Щоб рай збудувати на Землi...
  Гiтлер перейшов на шлях фашизму -
  Храм спорудив подонок Сатанi!
  I стрiляє, немов справжня свята винищування. Її гола, точена нiжка метає уламок скла, вразивши араба прямо в центр чола. I син пустелi, рефлекторно натискаючи на курок автомата, зрiзає дюжину своїх спiльникiв.
  Алла схвально помiтила:
  - А ти швидко вчишся! I прогресуєш просто на очах!
  Руда войовниця теж метнула, босими пальчиками клаптик скла i потрапила африканцю в око. Той вибухнув, упавши на зв'язку гранат. I десяток iнших бiйцiв полетiли на небо, чи пекло - як уже зважитися у справах!
  Алла прочiрикала:
  - Буде мiсцем злим пекло, хто зiрвав покрив ... I священний дiви меч - порубав ворогiв!
  I руденька чортiвка знову дала чергу, i прошипiла:
  - Буде вам труна, тiльки з попелу, i музика в жалобi!
  Марiя одразу двома нiжками жбурнула гранату, покалiчивши стовбур, грiзного танка "Е"-100.
  - На славу Господа Христа!
  У паралельному свiтобудовi СРСР довелося дуже туго. Але Гiтлер не добив Росiї. Його надто вже стривожили чутки про те, що США намагаються створити атомну бомбу. Точнiше навiть не чутки, а агентурнi повiдомлення, приховати якi було неможливо вiд потужної нiмецької розвiдки. А атомна бомба - страшна рiч, хоч дiстати Третiй Рейха через океан i не просто.
  Гiтлер запропонував перемир'я Сталiну, щоб з радiстю прийнято диктатором, який майже програв вiйну. Вiйська Третього Рейху полiзли на Америку з обох бокiв. I з боку Аргентини, i Канади. Нiмцi мали дуже багато вiйськ i їм ще допомагали японцi, що тиснули американцiв зi сходу. Кипiла жорстока битва.
  П'ятiрка дiвчат Оленка, Марiя, Алла, Анюта, Мотрона прибули до Америки битися добровольцями проти полчищ Третього Рейху. Усi п'ять дiвчат дуже гарнi та знають англiйську мову. Надiслати весь жiночий батальйон Сталiн вiдмовився, то це суперечило б умовам миру ув'язненого з фашисткою iмперiєю. СРСР потрiбно було за будь-яку цiну виграти час, поки нацисти атакують США.
  П'ятiрка дiвчат це добровольцi: минулi майже всю вiйну, вiд Бреста i Буга до Оренбурга. I вони борються iз гiтлерiвцями на iншому краю Землi у столицi Гондурасу.
  Тегусiгальпа один з основних опорних пунктiв оборони, в протистояннi в рiзномастiй ордою. Лiзли на рожен i японцi та азiатськi полчища. Самi нiмцi билися тiльки на танках, а пiхота суцiльно з неарiйських народiв. Вперед погнали азiатiв, чорношкiрих, арабiв.
  Оленка вистрiлила, зрiзавши двох африканцiв i, прочiрикала:
  - Просто орда Чингiсхана!
  Златоволоса Марiя зрубавши автоматною чергою трьох iндусiв, задерла до верху свої голi, засмаглi нiжки. I сказала:
  - Гарматне м'ясо перемелюємо!
  Уламок вiд гранати полетiв, i човпнув Марiю по голiй, круглiй п'ятцi. Дiвчата за традицiєю борються в бiкiнi та босими. I коли потрапляє гострим по огрубiлiй, дiвочiй пiдошвi це боляче.
  Красуня пiдморгнула i знову пальнув... Марiя дуже струнка, середнього зросту з iдеальною фiгуркою.
  Оленка на зрiст вище, у званнi майора, i навiть герой Радянського Союзу. Але теж майже голенька, ледве прикрита бiкiнi. Дуже засмагла, але волосся бiле. I стрiляє Оленка дуже влучно. I любить кидати босими нiжками гранати.
  Стрiляє вродлива Алла, збиває чергою чотирьох арабiв. Волосся в неї руде, точнiше мiдно-червоне, наче пролетарський прапор. I коли дмуть вiтри, це немов прапор революцiї. Дiвчина сяє своїми смарагдовими, немов зiрки очима. I жорстко змiтає ворогiв.
  Анюта теж бiлявка. I веде вогонь iз кулемета. Дiвчина вперлася босими нiжками i дала чергу. П'ятеро рiзномастих бiйцiв виявилися пiдкинутi, i вилетiли з грудей та животiв супостатiв, багрянi фонтанчики кровi.
  Анюта, облизуючи повнi губки, прочирикала:
  - Вiйна це повiтря для легень.
  Дiвчина лежачи, босою стопою жбурляє гранату. Лунають вибухи. Декiлька бойовикiв, вiдлiтають у рiзнi боки.
  Мотрона бiльша i м'ясиста дiвчина. Волосся у неї свiтло-русяве. Типова сiльська, молода кров з молоком баба. Дуже сильна фiзично та непогано стрiляє.
  Ось знову дає чергу. I падають убитi найманцi фашистiв.
  Мотрона стрiляючи, вимовляє:
  - Ладоньки, долоньки, де були? У бабусi! - Дiвчисько вистрiлило, уклавши трьох бородатих гiтлерiвських бойовикiв i, додала. - Що їли - кашку! Що пили? Бражку!
  Дiвчата тримають оборону. Вони не пускають уперед фашистiв. I ревуть дружнi пiснi:
  - Весь свiт насильства ми розриємо,
  Вщент, а потiм ...
  Ми новий, райський свiт збудуємо-
  Хто був нiким, той стане всiм!
  Оленка знову жбурляє босою нiжкою гранату. Вибухає пiхотинцiв, що наступають. Стає явно спекотнiше. Ось пiдповзає горезвiсний "Лев"-2. А поруч iз ним досконалiший Е-50. Вивергаються снаряди. Вiдiрвало голову чорношкiрому американцю, i вона вiдкотилася.
  Марiя наступив на дошку, що горiла, i її загартованi нiжки майже не вiдчули жару полум'я.
  Золотоволоса красуня вистрiлила i промуркотiла:
  - I хто зупинить потiк, кривавих рiчок, що збожеволiли...
  Марiя знову пальнула, збивши африканця з бронi Е-50 i прочирикала.
  - Промiнь з бластера всадить у скроню, у злому спалаху зник чоловiк!
  Дiвча вистрiлило знову. Майнула своєю босою, засмаглою, витонченою нiжкою в повiтрi. У її бiк полетiла граната. Красуня iз золотим волоссям спритно вiдбила гостинець, голою, майже не запиленою пiдошвою. Граната полетiла назад. Рвонула в лавах бойовикiв Третього Рейху. Здавалося, що з вантажiвки посипалися розбиваючись кавуни. Стiльки розтiкалося кровi.
  Марiя прочирикала:
  - Дiвчина iспит провалила, i рейх проклятий настала. Гiтлеру жити видно набридла, i його красуня хвацько з'їла!
  Алла теж войовниця не промах. Строчить собi з кулеметiв, i примовляє, розкидаючи трупи:
  - За маманю ложечку! За татку ложечку! А за Кобу черпачок! I в постiльку на бочок!
  Красуня з мiдно-червоним волоссям, запускає голенькою нiжкою, дерев'яний лiтачок. Той летить прямо до масивного нiмецького танка "Лев". Сiдати на дуло 105-мiлiметрової гармати i вибухає. Зброя виходить з ладу.
  Нiмець розвертається, i змушений ганебно втiкати. Алла, потираючи свою нiжку об уламок будiвлi, вимовляє:
  - Нема сили - потрiбен розум! Пiднiмати доведеться галас!
  I знову дiвчисько дуже влучно стрiляє. Руде волосся у неї як полум'я олiмпiйського смолоскипа. Приваблива дiвчина. В американськiй армiї вже встигла вiдзначитися, виявивши шалений темперамент. Особливо добре виходило заводити шашнi з афроамериканцями. З ними так незвичайно i красиво.
  Алла втiм знищує i чорношкiрих в армiї Третього Рейху. Що Нiмеччина всю Африку пiдкорила. Спробуй таку силу зупини.
  Е-50 найновiший танк, з газотурбiнним двигуном, i товстою як бортовою, так i лобовою бронею. Його неможливо взяти гранатою. Алла голою нiжкою жбурнула гостинець, збила кiлька пiхотинцiв i прочирикала:
  - Ех надiйна ти танка броня, вiд того хто має намiр кусатися ... Тiльки мiць у тебе знай ... ня, можеш тiльки сталевий кiнь брикатися!
  Анюта теж стрiляла дуже влучно. I волiла метати гранати ногами. Її босi пальчики закрутили ще й сталевий диск. Вiстря пролетiло, перерiзало горло, двом фашистським бойовикам. Тi впустили кулемет, i тепер густа черга великого калiбру полоснула по ланцюгах орди. Цiла шеренга iноземних бойовикiв набраних методом облав до армiї Третього Рейху.
  Анюта прочирикала:
  - Успiх - нагорода за смiливiсть! А пiснi доволi однiєї! Щоб тiльки про будинок спiвалося!
  Але поки що красуня не встигла скучити за домом. Хоча радянських добровольцiв у американськiй армiї дуже мало. Сталiн не хотiв свiтитись, щоб не дати потiм привiд Гiтлеру звинуватити Росiї у порушеннi умов "Солом'яного свiту".
  П'ятьох дiвчат - найкращих у жiночому батальйонi, попередили, що якщо потраплять у полон, то вiд них Батькiвщинi доведеться зректися. I дiвчата мають у цьому випадку косити про тривiальних найманцiв, яких найняли за грошi.
  I Анюта, i Олена, та iншi дiвчата розумiють, що у разi потрапляння в полон, на них чекають жахливi тортури. Тож вони вирiшили у будь-якому разi, живим фашистам не даватися.
  Над позицiями американських вiйськ пролiтають нiмецькi штурмовики. Не чекаючи, що в столицi Гондурасу їх зустрiне такий завзятий опiр, гiтлерiвцi дещо роздратованi.
  Реактивна штурмова авiацiя сильна. Летять ракети, працюють гармати.
  Гинуть американськi солдати. Мотронi теж потрапило уламком у м'ясисте плече. Виступила кров. Дiвчина-богатир витягав шматок стали зубами, виплюнула кров. А потiм знову лупнула з громiздкого пiстолет-кулемета. Падають iноземнi найманцi. Тут майже всi тубiльцi, тiльки командири у них нiмцi, та й то не завжди. Щоправда, на найсучаснiшому танку Е-50 екiпажi суцiльно нiмецькi. Машина вiдрiзняється пристойною швидкiстю та маневренiстю. Ну, це поки що не найдосконалiша модифiкацiя - важить сiмдесят п'ять тонн. Пiд гусеницями кришаться стiни. Зазвичай цей виготовляють у трьох варiантах з гарматою 105-мiлiметрiв, з знаряддям 180-мiлiметрiв штурмовим, i 400-мiлiметровим реактивним бомбометом.
  А кожнiй модифiкацiї своє завдання. Ось цей танк зi штурмовою зброєю, що найбiльш пiдходить для атак мiст. I його не так просто знищити. Мотрона хреститься, i вистачає босими пальцями, своєю великою, але витонченою, гарною формою ноги протитанкову гранату. Тепер потрiбно закинути презент прямо по дулi, щоб вивести зброю мастодонту з ладу. П'ять кулеметiв прикривають нiмецький, сучасний танк i до нього так просто не пiдiбратися.
  Мотрона дуже сильна, i її схожi на кiнськi стегна ноги метають гранату далеко. Але не завжди влучно. Принаймнi, щоб потрапити в таку мету, як стовбур 180-мiлiметрової гармати. Дiвчина-богатир має сумнiви. А раптом промаже.
  Ех був би з ними їхнiй давнiй напарник Олег Рибаченко, то цей вiдважний пiонер, щось та придумав би.
  Але хлопчик згинув у боях за Сталiнград. Дiвчата не знали його подальшої долi. Але доля пiонера-винахiдника справдi виявилася незавидною. Спочатку Олега Рибаченка по-звiрячому катували, намагаючись вирвати секрети. Пiсля катувань, одинадцятирiчний хлопчик потрапив на копальнi. Робота страшна i надзвичайно важка. Але радянський пiонер, маленький, але жилистий, виявився живучим.
  Зумiв вижити, i навiть через лабiринти шахт наважився на втечу. I Олегу Рибаченку таки вдалося вибратися. Хлопчик деякий час блукав Балканами, поки не пристав до мiсцевого партизанського загону. Там став зв'язковим та диверсантом.
  На Балканах все ще був досить розвинений партизанський рух. Почасти ще й тому, що окупацiйну службу несли iталiйцi, румуни, болгари, албанцi - якi не такi боєздатнi, як регулярнi частини Вермахту.
  Але партизанiв все одно гинули багато. Особливо вiд ударiв авiацiї. I патрiоти Югославiї змушенi ховатися у горах, лiсах, чи у кращому разi дрiбних селищах. Загинула вже велика кiлькiсть командирiв. Обстановку погiршував i пiдписаний iз СРСР свiт. Тепер на Балкани стали перебувати новi каральнi дивiзiї, якi влаштовували масовi облави та проводили зачистку мiсцевостi.
  Олегу Рибаченка доводилося разом iз партизанами забиратися дедалi глибше й далi в гори.
  Мотрона хоч не знала долi їхнього загального улюбленця, важко зiтхала. Потiм стиснула мiцнiше пальцями босих, дiвочих нiг гранату i з усiх сил шпурнула її по танку супротивника. Е-50 саме зробив пострiл, випустивши забiйний снаряд.
  Мотрону навiть струснуло, i вона впала на колiна. По головi стукнуло вирваним з брукiвки каменем, а босу п'яту обпекло розжареним металом. Дiвчина потерла собi приголомшену, голiвку, з запиленою шевелюрою.
  Граната пролетiла, ледь не торкнувшись ствола, i вдарила нахилене чоло машини. Прогримiв вибух... Але зрозумiло 250-мiлiметрiв лобової бронi, та ще й пiд нахилом пробити граната не в змозi.
  Мотрона врiзала кулаком у пилюку, пiднявши цiлу хмару пiску. Потiм проревела:
  - Забий, забий! Ти гол у ворота забий!
  Дiвчина постукала гомiлкою по потрiсканому асфальту. У мозолях п'яти застряг уламок. Шкiра на пiдошвах дiвчинки, була товстою наче у бегемота. Вона жила в бiднiй сiм'ї, i майже нiколи не взувалася з народження. Втiм, її нiжки вiд цього нiтрохи не здавалися грубими формою, а були засмаглi, витонченi, спокусливi.
  Мотрона, щоправда, трохи вiдлякувала чоловiкiв саженим ростом, i мiцними м'язами, а також кулаками з кiсточками, що випирають. Але характер у дiвчини-богатиря добрiший, а широкi стегна поєднувалися з порiвняно тонкою талiєю та рельєфним пресом. Тiльки в одязi через великi груди Мотрона могла здатися товстою. У бiкiнi вона наче грудаста спортсменка.
  Дiвчина в досадi метнула знову гранату, цього разу цiль в гусеницi. Але смертоносний подарунок потрапив у товстий, броньований щиток - прикриває ковзанки.
  Мотрона в досадi посунула себе кулаком у пiдборiддя. Через це в неї занила щелепа. I дiвчисько-богатир вилаялося:
  - Я кошу наче коса!
  Анюта теж спробувала вразити небезпечний танк, але кинута дiвочою ногою граната трохи не долетiла. I бiлявка почала пiдбиратися в машинi. Але ось з'явилося ще два танки - "Лев", i "Пантера"-2, вони обстрiлювали всi пiдступи з кулеметiв. Доводилося бути дуже обережними.
  Американський "Шерман" зробив попутку пiдiбратися до нiмецьких машин. Вiн мав шанс вразити "Пантеру"-2, тiльки в борт. Але нiмця не так просто обдурити. Тим бiльше, високий силует "Шермана" робить його помiтним з великої вiдстанi.
  "Пантера"-2 виплюнула снаряд, i потрапила прямо в лоб американця. Висока машина обломилася навпiл. I запалала, немов свiчка на Рiздво.
  Анюта в досадi сказала:
  - Ох, до чого у вас слабкi танки... Краще технiчнiше, станете ви янкi!
  А ось Оленка найдосвiдченiша войовниця, змогла пiдiбратися до "Пантери". Шпурнула гранату... I довге дуло нiмецької машини скрутилося в баранячий рiг.
  "Пантера"-2 танк, запущений у серiю в 1943 роцi. В останнiй масовiй модифiкацiї має лобову броню в 150-мiлiметрiв, бортову в 82-мiлiметра пiд нахилом, i 88-мiлiметровою гарматою довжиною стовбура в 71ЕЛ. З нового 1945 року, був знятий з виробництва на користь бiльш досконалої та краще захищеної моделi Е-50. Але поки що цей танк бореться. При вазi 51 тонну, машина має двигун 900 кiнських сил, що забезпечує їй хорошi ходовi якостi.
  Ось i зараз отримавши пошкодження "Пантера"-2, розгортається i йде. Оленка встигає жбурнути босою нiжкою ще одну гранату. Розбила ковзанки. I швидкiсть нiмецької машини помiтно сповiльнилася.
  Оленка вимовляє з радiсним виглядом:
  - Оце удар! Мiй удар - Божий дар!
  I дiвчина показала нiмцям носа. Але з Е-50 полилися кулеметнi черги. I кулi просвистели над бiленькою, трохи забрудненою шевелюрою Олени. Одна з куль навiть зрiзала пасмо волосся. Дiвчинi-майору навiть стало трохи делiкатно.
  Оленка прочирикала:
  - Якщо хочеш бути як слон, потрап бандит у дурдом!
  Дiвча пальчиками нiжки пiдняло своє зрiзане пасмо. Волосся у Оленки шовковисте, кольори перлiв, але трохи запилене. При цьому такi м'якi. Дiвчина провела ними своєю пiдошвою. Трохи лоскiтно i приємно.
  Оленцi згадалося, як її пестив хлопець. Теж почали його руки вiд пiдошв, пiднiмаючись вище до стегон, i найчутливiшого мiсця. Коли тебе гладить гарний юнак, це дуже приємно. Оленка його майже любила. Їй подобалася любовна гра, i збуджували дотик, м'язистого чоловiчого тiла. Але справжнього, романтичного кохання, коли божеволiєш з чоловiка, у Оленки не було. Вона вже багато хлопцiв змiнила. Багато її чоловiкiв загинули у боях.
  Навiть у цьому було прокляття вiйни. А тут в Америцi є мускулистi, чорнi хлопцi. I з ними все так незвично.
  Оленка вистрiлила, зняла чорношкiрого. Злегка пошкодувала хлопця-африканця. Вбила вона людину, яка бореться за чужi йому iнтереси. Адже нiмцi це расисти. Вони дивляться на негрiв, як у рабiв. Але при цьому й записують африканцiв до iноземних дивiзiй розбухлого Вермахту.
  Оленка босими пальцями нiг спорудила подобу фiги, i показала фашистам. Та нацiя нiмцiв, сама тут не несе шкоди. Танки надто товсту мають броню, щоб її пробити гранатою або базукою. Зате гинуть тубiльнi частини.
  Оленка жбурляє гранату в Е-50. Вона розмахнулася голою, засмаглою ногою, i метнула, провернувши стегна. I полетiла граната високою дугою. Босi пальчики нiг залишили у собi вiдчуття дотикiв металу. I потiм граната зiрвалася.
  Оленка шепоче:
  - Хай допоможе нам Бог!
  На дiвчисько подуло гарячим вiтром, наче торкнувся красень-чоловiк. Оленка читала книгу про Тарзана, i їй дуже хотiлося, щоб iз нею пограв саме цей чоловiк. Погладив би сильними руками груди.
  Граната потрапила в дуло, але вибухнула iз запiзненням, вiдлетiвши вiд металу. Уламки застукали, мов горошок по бронi. Залишилися тiльки подряпини!
  Оленка дiстала iншу гранату. Але побачила, що це протипiхотна. А протитанковi скiнчилися.
  Дiвчина загарчала вiд досади. Але щоб не гаяти час, вклала в босi пальчики. Розгорнула ногу, зiгнула тулуб, потiм розiгнула i шпурнула пiхотою.
  Пiвдюжини бойовикiв пiдлетiли вгору, наче кульки пiнг-понгу. У одного з них злетiли окуляри, i уламки пролетiли кiлькасот метрiв, пройшлися по спинi Оленки. Лiфчик лопнув, i гарнi груди дiвчини-майора оголилися.
  Дiвча машинально прикрила собi полунички соскiв. Але потiм зрозумiла, а кого їй боятися. I знову труснула автоматом. Дала чергу i трохи вiдступила назад.
  Американський пiхотинець вистрiлив iз базуки. Снаряд ударив нiмецький танк у похилий борт, але 160-мiлiметрiв бронi витримало, вiдбивши руйнiвну енергiю. Нiмець пальнув у вiдповiдь. Його знаряддя великого калiбру розкололо стiну.
  Оленка спробувала зав'язати бретельки лiфчика. Дiвчина подумала, що, мабуть, Зою Космодем'янську ганяли в одних трусах по морозу. Це в радянському фiльмi її зобразили в сорочцi або навiть на кшталт сукнi. Одна це лише данина святенництву. Насправдi фашисти, щоб бiльше принизити полонене дiвчисько, напевно, роздiлили її догола. Та й голодним нiмецьким солдатам напевно хотiлося побачити симпатичне та фiгуристе дiвчисько оголеною.
  Так що в реальнiй iсторiї дiвчина-героїня не могла прикрити свої груди, так руки були пов'язанi за спиною. Але вона не соромилася i дивилася гордо. Якого ходити по снiгу босонiж, Оленка знала добре. Вона була загартована, i любила стикатися голими пiдошвами зi снiгом. Оленцi це подобалося i приносило задоволення. Але це вже загартованої роками вiйни. А юнiй та мiськiй Зої, мабуть, це болiсно. Пiдошви немов джгут вугiлля.
  Оленка в досадi вiдкинула лiфчик i крикнула:
  - Сором буржуазне поняття! Радянська жiнка нiчого не боїться та не соромиться!
  Дiвчина знову стала цвяхувати з автомата, чи точнiше пiстолета кулемета. Метал нагрiвся, таки Гондурас це тропiки, там, у лютому буває дуже жарко. Пальцi рук у Оленки припiкає. Потрiбно викластися. Сьогоднi 23 лютого. День радянської армiї i це вимагає боротися з усiєю спокiйною i розсудливою люттю.
  Оленка зрубала кулями ще п'ятьох, i випадково обпекла собi щiчку об казенну частину автомата, що розжарилася. Неприємно звичайно, надувся пухир.
  Оленка вилаялася:
  - Ну, Боже, навiщо ти створив стiльки проблем менi та моїй країнi!
  Пухир свербiл... Щока у дiвчини це дуже чутливе мiсце. Дiвчисько намагалася знайти щось холодне, щоб прикласти до кульки, що здулася. Але спробуй знайти хоч щось прохолодне. У цьому розпеченому мiстi. Тим бiльше, що погода ясна, i вiяв пiвденний вiтер.
  Оленка явно не у своїй тарiлцi. Мотрона кидає гранату з великої дистанцiї, але знову невдало. А в небi вже мчать штурмовики. Нiмецькi машини мають сильну броню та високу швидкiсть.
  Реактивнi лiтаки налiтають хвилями, i немов пiдкошують смуги льону.
  Оленка сховалась у щiлину. Зверху спалахнули осколковi ракети. Дiвчина вiдчувала, як сипалися зверху з голками шматки щебеню. Залоскотало оголену шию. Закололо i соски красунi.
  Оленка прошепотiла:
  - Оце масаж ... Але не корсаж!
  Дiвчина вiдчувала, як стало болiсно свербiти її майже головi тiло. I так жарко, а реактивнi ракети, що рвуться, ще додають спеку. I це хiба лазня?
  Оленка згадала натуральну росiйську лазню, з ялиновими вiниками. Як дiвчисько тодi молотили.
  Такi ось екзотичнi виявилися вiдчуття.
  Оленка, щоб пiдбадьоритися, заспiвала:
  - Кохання та смерть! Добро i зло! Що святе, що грiшне! Зрозумiти нам судилося!
  Дiвча пiдвелося, струсило з себе весь цей налиплий бруд, i смiття.
  Оленка рикнула:
  - Ох, Гiтлер по рогах отримаєш!
  I дiвчина-майор випустила чергу по пiхотинцям, якi намагалися пiднятися для атаки. Декiлька набраних методом облави бойовикiв впали. Оленка витерла своє брудне обличчя, щипало очi. Войовниця сплюнула i перехрестилася.
  Знову вiдкрила вогонь iз автоматiв, бойовики наповзали. Шпурнула гранату босою ногою i руда Алла. Презент пiдстрибнув i вдарив по фашистах. Розiрвало десяток людей.
  Рижуха заспiвала:
  - У свiтi багато їсти гарного, тiльки снiгом порошило!
  I дiвчина вiдкрила вогонь iз пiстолет-кулемета, тiльки використовуючи не руки, а свої спритнi пальчики, босих нiжок.
  Алла стрiляла влучно i пiдвивала:
  -Удар! Удар! Ще удар! Ще удар i ось... Могутнiй демон, Божий дар, проводить апперкот!
  А руками дiвчинка метнула уламки скла. Вразила фашистiв i прочирикала:
  - А тим, хто не хоче жити у свiтi... Ми робимо їм харакiрi!
  Справдi з'явилися японцi. Цi вузькоокi бiйцi. Ну, як таким не зробити харакiрi.
  Розрядивши обойму пiстолет кулемета, Алла пiдхопила босими пальчиками гранату i шпурнула її у самураїв. Тi отримали презент, кiлька понiвечених японцiв, вiдлетiли в рiзнi боки.
  Алла висунула язик i пробелькотiла:
  - Я войовниця супер! А ворогом убила гiпер!
  У бiй пiшли китайцi, набранi японцями у захоплених районах пiднебесної iмперiї. Iшли воїни Китаю безстрашно, i дiвчата розрядивши пiстолет-кулемети, змушенi були задкувати.
  Марiя металу босими нiжками уламки штукатура та скла. Те саме робили й iншi дiвчата. Ставало дуже тяжко.
  З'явився "Штурмльов", потужна машина з реактивним бомбометом. Ось така як довбає - мало не здасться.
  Гримнув перший пострiл... Анюту, Аллу та Мотрену пiдкинуло вибуховою хвилею, наче фонтаном велетенського кита. Дiвчата пролетiли кiлька десяткiв метрiв, i шльопнули голими ногами прямо у вогонь.
  Звiдти дiвчата вискочили ошпаренi та пiдпаленi. Зашльопали голими пiдошвами по вуглинках.
  Алла прошипiла з досадою:
  - Бика спочатку пiд сокиру, а потiм смажать! А нас спочатку засмажили, а потiм пiд сокиру!
  I дiвчисько-комсомолка розсмiялася! Але потiм їй стало сумно. Згадалося, що її подруга опинилася в полонi. Нiмцi роздiлили юну дiвчину i почали пiдносити вогонь до оголених грудей. Такий страшний бiль. Дiвчина репетувала, а нiжна шкiра обвуглилася. Ось такi фашисти виявилися неправдивими. Вони навiть не ставили запитань, а до того розклали ще й багаття, пiд босими ногами полонянки. Комсомолка, зрештою, не винесла тортур i померла вiд болючого шоку.
  Алла, згадуючи подiбне, шльопала розпеченим вугiллям. Попереду її вирвалася Мотрона. У цiєї сiльської дiвки, шкiра дублена, та її паяльною лампою не взяти. Чим не дiвчисько-супермен? Мотрона бачить упущену вбитим американським солдатом базуку зi снарядом. Пiдхоплює її ногою, закидає на руки. I з усього розмаху всаджує.
  Снаряд летить i потрапляє до пiдневiльних китайцiв. Багато крикiв та стогонiв. Маса трупiв. I вiдiрваних кiнцiвок.
  Мотрона заспiвала давню пiсню:
  - I летiли додолу самураї! Пiд натиском стали i вогню!
  Дiвчата нарештi вибiгли з вугiлля. Їх витонченим, босим нiжкам дiсталося.
  Анюта, як найнiжнiша з них сiпалася i терла голi пiдошви, намагаючись вгамувати свербiж.
  Мотрона, яка бiгала з раннього дитинства босонiж снiгом, не звертала на таку дрiбницю уваги.
  Дiвчина-богатир заспiвала:
  - А ти уяви, що ми поринули в молоко парне. Нагорода ця справа наживна!
  I войовниця взяла ногою вiдколотий, причому вельми важкий шматок плитки. Ланцюгово тримаючи його босими, дiвочими пальцями, розкрутила i запустила у бiк супротивника. Троє китайцiв стали жертвами презенту смертi, їм розкришило голови.
  Алла з задоволеним виглядом вимовила, стрiляючи по вороговi:
  - Ми жiнки крутi!
  Анюта щоб трохи полегшити свербiж у спалених, точнiше пiдпалених ногах заспiвала:
  - Є жiнки у нашiй Вiтчизнi,
  Що ведуть, жартуючи лiтак....
  Для них честь дорожча i життя,
  Легко приб'є супостата!
  
  Вони народженi для перемоги,
  Щоб Русь на вiки прославляти!
  Адже нашi великi дiди -
  Для них збирав вiдразу рати!
  I Анюта застрочила з автомата. I робила це дуже вiртуозно. Щоб усi вiдчували - це войовниця вiд Бога! Якщо не вiд Всемогутнього, то вiд Марса точно!
  Оленка теж стрiляла. Разом з Марiєю вони змушенi були задкувати, пiдбираючи обойми у вбитих американських солдатiв. Дiвчата падали на спини та вiдстрiлювалися ногами - так у них краще виходило. I робили вони це влучно. Сумiш китайських та африканських вiйськ насувалась на дiвчат. I войовницi лупцювали.
  Оленка заспiвала:
  - Свiт не шахова дошка.
  Марiя пiдхопила цей пасаж, винищуючи жовтих та чорних найманцiв.
  - I постатi не круглий нуль!
  Оленка зрiзам шеренгу жовтих i чорних додала:
  - Нападає на нас туга!
  Марiя ведучи вогонь з влучнiстю Робiн Гуда, i прочирикала:
  - I кидається кiнь у вогонь!
  Дiвчата, вiдстрiлюючись, вiдступили за мiнне поле. Китайськi та африканськi бiйцi нарвались на гостинцi. Почали пiдриватися, їх пiдскакували розриваючи на частини, i криваве мiсиво.
  Декiлька танкiв "Пантера"-2 з'явилися на вiдстанi. Ведуть стрiлянину, i боятися поткнутися. Вперед висувається Лев-2, теж плюється вогником. А ось i вогнеметний танк "Носорiг", пускає слини, з пучками полум'я.
  Але найгрiзнiший це "Штурмльов". Його реактивний бомбомет не надто скорострiльний, але дуже руйнiвний.
  Оленка шепоче:
  - Росiяни, росiяни - не спокiйна доля! Ну, навiщо бути сильнiшим - нам потрiбна бiда!
  Справдi, вони борються далеко вiд Росiї. Але зрозумiло, що Вермахт, пiдкоривши США, повернеться, щоби дотиснути СРСР. I американцi для дiвчат такi милi та рiднi.
  Оленка знову цвяхить, вiд її попадань наче лопаються пiд лопатами гарбуза, голiв. Дiвчина отримує осколком по нiжцi. На гомiлки набухає порiз. Красуня хруснула кiсточкою i прочирикала:
  - Нi, не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт придавить змiїний!
  
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму...
  I засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  У цей момент Мотрона з усiх сил кинула гранату в "Штурмльов". I радянським дiвчатам нарештi пощастило. Броньований ковпачок вiдкинувся, радянський подарунок влетiв у дуло. На мить все завмерло. А потiм як рвонуло. Наче скинули атомну бомбу. I розкидалися нiмецькi танки в рiзнi боки.
  Гiтлерiвцi пресували. Iшла масована атака буквально по всiх напрямках. Та над Америкою згустiли червонi хмари. I буквально гуркотiло та штормило.
  Американськi вiйська наприкiнцi лютого на початку березня витiснили з Гондурасу. Бої перейшли на пiвдень Мексики. Знаменита четвiрка дiвчат змiнила танк, на найновiшу модифiкацiю Е-50. Машина i справдi ультрасучасна, керована джойстиками, порiвняно легка 65 тонн при двигунi 1550 кiнських сил.
  Броня лобова 250-мiлiметрiв, бортова 170, та ще й пiд iстотним нахилом. Але через це дiвчатам у танку дещо тiсно. Тут не так зручно як у "Тигрi"-2, так машина ущiльнилася i особливо компоновочна схема. Але тепер танк не пробити американським танкам, навiть при стрiльбi в борт в упор. Такий захист здатний витримати та пострiл IС-2.
  Дiвчата радiснi та машина йде цiлком спритно. Герда натискаючи на кнопки джойстика, вимовляє:
  - Оце машинка! Справдi шедевр!
  Шарлота у вiдповiдь зауважує:
  - Дуже вже борти похилi i люк вузький, майже немає верху. Таку машинку не пробити, але вона не зручна!
  Герда з натхненням помiтила:
  - Зате ефективна! I капiтально непробивна!
  Магда вiдповiла з усмiшкою:
  - Як ми бачимо, Бог заступається Нiмеччинi!
  Христина хихикнула i вiдповiла:
  - Перемоги здобуваємо ми самi! I в цьому є суть нашої стратегiї!
  Герда захоплено помiтила:
  - Ще недавно танк "Лев" нам здавався межею досконалостi. А зараз машина легша на двадцять п'ять тонн, перевершує "Лев" i в озброєннi, i в бронюваннi, i особливо в ходових якостях. Тож Америцi нас не зламати!
  Шарлота розреготалася i заявила:
  - Та не зламати! Ми всiх зламаємо!
  Ось у прицiлi у Магди з'явився "Шерман". Дiвчина послала снаряд просто в цiль. Розколола машину.
  Все ж таки треба визнати, що американцi в танкобудуваннi помiтно вiдстали. "Шерман" явно не тягне в боях, а "Першинг" лише трохи його краще. Тим бiльше "Першинги" з'явилися в серiї лише на початку сорок п'ятого року, i за своїми параметрами схожi на ранню модель "Пантери". Е-50 пробиває американцiв на дистанцiї понад п'ять кiлометрiв.
  Дiвчата дуже гордi такою перевагою своєї зброї. I насвистують пiсеньки.
  Магда знову стрiляє, пробиває, цього разу екранований "Шерман" i цвiрiнькає:
  - Розiгнали м'яч i помчали схопитися!
  Навiть екрани "Шерману" не допомогли. А нiмецький танк собi їде. Тисне гусеницями пiхотинцiв. Дiвчата насвистують пiсеньки на губних гармошках. Плюхає собi пiд ковзанками кров. Танк рухається досить швидко, у нього та гусеницi бiльш досконалi та прохiднi, при цьому порiвняно легкi.
  Дiвчата посвистують... Герда зауважує:
  - Мексика - це остання країна на шляху до США. Ми вже стiльки рiзних столиць взяли. I стiльки країн пiдкорили! Почали перше завоювання з Австрiї i тепер рухаємось на Мехiко! Наша вiйськова компанiя це славна компанiя!
  Христина логiчно вiдповiла:
  - Насамперед ми перевершуємо наших супротивникiв в органiзованостi. Невелика країна - це Нiмеччина. Нiмцi є найбiльш дисциплiнованим i високоорганiзованим народом свiту. Плюс ще тоталiтарний нацiонал-соцiалiстичний режим. Що теж додало нам сили та обмеженостi. - Дiвчина провела босою нiжкою, по легованiй бортовiй бронi корпусу та продовжила. - Потiм генiальнi обдарування наших полководцiв i насамперед Гiтлера. Ми розбили наших супротивникiв частинами. А потiм здобули i найкращу у свiтi технiку. Тож тепер на нас чекає попереду трiумф! А Третiй Рейх розкриває крила над свiтом!
  Шарлота рацiонально помiтила:
  - Найгiрше було взимку сорок другого року. Ми зазнали поразки в Африцi та пiд Москвою. Залишили Тихвiн i Ростов-на-Дону. I навiть Харкiв був захоплений порадами. А у вiйну проти нас вступили США. Ось тодi здавалося: що чаша терезiв хитнулася не на нашу користь i попереду замаячила прiрву. Але весна принесла нам новi перемоги. I з того часу все пiшло на нашу користь!
  Магда вистрiлила. Збила американську зброю i прочирикала:
  - Але все ж таки без втручання вищих сил, наша армiя не змогла б досягти таких успiхiв! Перемагаючи переважаючих ворогiв! У цьому є правиця Божа!
  
  Герда засмiявшись, вiдповiла:
  - Згодна, що Божа! Але не Бога: Авраама, Iсаака та Якова! А мабуть арiйського, єдиного та Всемогутнього Бога! Того, що створив всесвiт i своїм народом обрав нiмцiв!
  Шарлота кивнула i пiдтвердила:
  - Звичайно! Бог Iсаака не наш Бог! I якби євреї справдi були народом Божим, ми б не перемагали! А якщо так, то твоя Бiблiя Магда - це брехня! I настав час тобi вiдмовитися вiд християнства, на користь арiйського монотеїзму!
  Слова Шарлоти лунали, мов автоматнi черги.
  Христина додала:
  - I це скидається на зраду, бути християнкою. Адже виходить ти за пацифiзм - ударили тебе по правiй щоцi, пiдстав лiву!
  Герда вважала за потрiбне додати:
  -I вважаєш, що порятунок вiд юдеїв! А це взагалi - схоже на зраду!
  Магда несмiливо заперечила:
  - Я так не вважаю! Моя думка Бог один! I не єврейська, i не арiйська!
  Шарлота гаркнула у вiдповiдь:
  -Як це не арiйська! Тiльки арiйська i не менше того!
  Герда примирливо додала:
  - А ще й технiка! Ось iз чого ми починали? Мали у вереснi 1939 року лише шiсть танкових дивiзiй. I практично всi танки легкi, менш як двадцять тонн. Зараз у нас я сама не знаю, скiльки дивiзiй, а ми їдемо на найкращому танку у свiтi. Наша машина не має собi рiвних у озброєннi, у бронюваннi, ходових якостях i при цьому ще не позамежна за вагою.
  Я пам'ятаю випробування першого "Тигра", тодi на день народження Гiтлера 20 квiтня 1042 року.
  Дiвчина зробила паузу i, перевiвши подих, продовжила.
  - Тодi "Тигр" уже був найкращим танком свiту. Але його ходовi якостi не можна визнати задовiльними. Але гармата давала гарний бiй, а броня для того моменту цiлком влаштовувала. Та й сам танк добре розвертався, що компенсувало низьку швидкiсть обертання башти!
  А в сороковому роцi ми поступалися Францiї та Британiї як танки, i їх кiлькiсть. Але ж перемогли! У сорок першому роцi у СРСР були кращi танки Т-34 та КВ, нiж нашi, та в кiлька разiв бiльше машин! Але ми все одно перемогли! А мораль - технiка та розум! I дух важливий!
  Христина вiдзначила, потираючи об педаль голу п'яту:
  - Якщо ми з гiршими танками перемагали, то зараз переможемо! Звiсно, що нас було спочатку менше, нiж ворогiв. Тепер ми зiбрали орду! Що нам може стати на завадi виграти?
  Герда вiдповiла з усмiшкою:
  - Думаю, найголовнiшi труднощi позаду! У нас навiть у чисельностi тепер
  Перевага. Не думаю, що компанiя проти США зiткнеться iз проблемами.
  Шарлота логiчно помiтила:
  - Не вiрю в те, що в Америцi щось проти нас знайдеться! Її "Шерман", просто гарматне м'ясо, а "Першинг", лише трохи краще. Поки проти нашого танка, вони не мають знарядь!
  Герда вважала за потрiбне додати:
  - I в реактивнiй авiацiї у них нема чим наших соколiв крити. Причому маючи стiльки рабiв, i ми й числом не поступаємось янкi!
  Христина iз цим погодилася:
  - Устаткування у нас - вся Європа та частина СРСР. А робочих рук - половина свiту! Ми перевели нашi заводи на тризмiнний режим роботи i будуємо новi заводи! Американцi не зможуть дати нам асиметричної вiдповiдi за рахунок кiлькостi. У них немає тривiально такої великої кiлькостi робочих рук!
  Шарлота хихикнула i посунула колiном у крiсло, пробурчала:
  - Не буде у них симетрiї! - Дiвчина вистрiлила по Гранту i додала. - А якщо i стане випускатися технiка, то тiльки для набору бойових рахункiв нами!
  Магда несмiливо помiтила:
  - Але коли життя... Тобто життя вчить, що не треба вирiшального моменту розслаблятися!
  Герда з цим погодилася, i повернувши босими пальцями важiль, пробуркотiла:
  - А ми до кiнця зберiгаємо пильнiсть!
  Шарлота втягнула свiй рельєфний прес i нагадала:
  - Ми пройшли тривалий шлях... Вiд скромного Т-1 до гiганта Е-200. I це, звичайно, вiхи героїчного походу! Так само i наш танк нiколи не пiде на металом!
  Нарештi дiвчатам попалася цiла дюжина американських танкiв. Вiсiм "Шерманiв", два "Гранта" та два "Першiнги". Остання машина мала нижчий силует i не така помiтна. Потрапити у високий танк легше. Дiвчата стрiляли по черзi. Вони всi влучнi та з чудовою реакцiєю. Загартованi та навченi. Пройшли значну частину Другої свiтової вiйни i побували у рiзних країнах свiту. Це справдi дiвчата вищого класу.
  I "Шермани" почали першими вибухати. А вiдстань понад п'ять кiлометрiв. Американцi поки що їхню машину i дiстати не можуть.
  Стрiляючи, Герда вiдзначила:
  - Гармата у нас оптимальна! Пробиває все з дистанцiї реального бою i досить великий запас снарядiв. Ось 128-мiлiметрова буде гiрша.
  Магда з цим погодилася. Вистрiливши та розбивши "Шерман" дiвчина вимовила:
  - Запас снарядiв для такого калiбру є нижчим. Але в принципi i 88-мiлiметрова зброя, в принципi, непогана!
  Шарлотта пальнула i вставила:
  - Дивлячись ще навiщо!
  Герда жорстко гаркнула:
  - А цей "Шерман" та "Пантера" вiзьме. Думаю 75-мiлiметрова гармата з довгим хоботом, могла б їх i пошкодити!
  Христина вистрiлила, застосувавши голу ногу, i рикнула:
  - Та й запас снарядiв був би вищим!
  Магда теж пальнула, натискаючи на джойстик босими пальчиками. Останнiй "Шерман" осел. Наступний удар перевели на Гранди. Цей танк уже наскiльки застарiв i ще гiрше броньований, нiж "Шерман". Втiм, у Америки спочатку з танками було набагато гiрше, нiж у Нiмеччини. У сороковому роцi США мали лише 502 танки, та й то багато застарiлих. Але вже в сорок першому роцi американцi випустили понад три тисячi танкiв. I з'явився "Шерман". Що можна сказати про цю машину? За лобовим бронюванням вона навiть трохи перевершувала Т-34-76, i трохи поступалася в забiйнiй силi гармати. Та й у ходових якостях. Зате оптика i оглядовiсть набагато краща за радянськi.
  Потiм з'явився вже в сорок четвертому роцi "Шерман" М 4. Танк порiвнянний у бронюваннi та озброєннi з Т-34-85 i дещо поступається простий "Пантерi" i дуже "Пантерi"-2. Ще пiзнiше з'явився "Шерман" свiтлячок, з бiльш довгоствольною 17 - фунтовою гарматою. Ось цей танк перевершував радянський Т-34-85 у озброєннi, але був не надто масовим.
  Iснувала i екранування модифiкацiя "Шермана" з найгiршими ходовими якостями, важчого, але з бронею 152 - мiлiметри. Але теж не наймасовiша. Поки що нiмкенi траплялися лише стандартнi М4.
  Але "Грандами" покiнчено, i тепер порiвняно новий танк "Першинг".
  Герда запропонувала:
  - Давайте пiдiйдемо трохи ближче. У цього монстра броня може бути товщою!
  Шарлота зневажливо скривилася:
  - Не турбуйся! У нього всього 102 мiлiметри. Машина важить сорок двi тонни, але сильна пiшла вiд "Шермана"!
  Герда хихикнула i запропонувала:
  - Тодi стрiляємо!
  Магда простягла свою точену, босу нiжку. Скiльки рiзних гострих, колких каменiв, розпеченого пiску пустель, колючок джунглiв, снiгiв Росiї пiзнали її голi, пружнi, витонченi пiдошви. Натиснула довгими, рiвними з перламутровими нiгтиками пальчиками на кнопку джойстика.
  I випустила бронебiйний з урановим осердям снаряд. I прочирiкала з посмiшкою:
  - Хай буде вам свiтло!
  105-мiлiметрова гармата має величезну руйнiвну дiю. I "Першинг" втратив половину вежi.
  Герда струснула високим, пружним грудьми i помiтила:
  - На жаль, "Тигр" такого не мiг! У нього не вистачало ударної сили! Але все одно вiн краще, нiж "Шерман".
  Магда скептично помiтила:
  - Дивлячись який. Якщо на "Свiтлячок" навiсити екрани, то вiн буде не гiрший за "Тигру", в лоб захищений навiть краще!
  Герда сердито махнула головою нiжкою. Вистрiлила по танку. I добивши останнiй "Першинг" додала:
  - Наш "Тигр" все одно дорожчий, усiх цих захiдних екзотик, та росiйських збочень. Я вiрю в нашу перемогу, навiть iз танками Т-4, хай буде так!
  Дванадцять машин дiвчата переклацали наче насiння. В них навiть не вистрiлили. Аж надто велика вiдстань, для американських гармат.
  Дiвчата їдуть та посмiюються. Добре їм.
  Шарлота знову заводить знайому шарманку:
  - Нi, Магда! Тобi слiд раз i назавжди вiдмовитись вiд Християнства. Iнакше ти будеш потенцiйною зрадницею!
  Дiвчина iз золотистим волоссям заперечила:
  - Нi! Я вiддана Третьому Рейху, але й вiд Iсуса Христа не зречуся!
  Герда шльопнула голою пiдошвою свiй гарний, мускулистий ноги по бронi i помiтила:
  - А вiд Христа не слiд зрiкатися! Тiльки треба визнати, що вiн за тiлом був нiмець, а не єврей i все буде гаразд!
  Магда з усмiшкою вiдповiла:
  - Нiмець... Але як бути зi свiдченням Бiблiї?
  Герда жорстко заявила:
  - Потiм тобi Бiблiя! Якщо є Майн Каф!
  Магда заперечливо хитнула головою:
  - Майн Каф не божественне одкровення. А праця однiєї людини, хай навiть i видатної! Я ж вiрю тому, що походить вiд Бога!
  Тодi всi воятки хором крикнули:
  - Наш Бог - Адольф Гiтлер!
  Магда вiдважно вiдповiла:
  - Але ж не Гiтлер завоював i створив всесвiт!
  Герда сердито стукнула своєю круглою п'ятою по бронi i заявила:
  - А це вже нами не обговорюється! Хто створив свiтобудову, час покаже!
  Шарлота запропонувала:
  - Давайте дiвчата краще поставимо собi питання - що робитимемо пiсля вiйни?
  Христина посмiхнулася i припустила:
  - Пiдемо в бiзнес! Це найкраще, що ми можемо зробити!
  Герда вiдповiдно кивнула, своєю бiлою головою:
  - Звiсно, в бiзнес! Чи може бути знiматимемося в кiно?
  Магда посмiхнулася i запропонувала:
  - А що? Це непогане продовження кар'єри! Адже фiльми це чудово!
  Герда посмiхнулася, провела долонею своїм рельєфним пресом i помiтила:
  - А ти б когось зiграла? Ангела чи що?
  Магда з важким виглядом, сказала:
  - А чому б i нi? Адже в мене потрiбна зовнiшнiсть. Я б розповiла про Iсуса Христа всiм вiруючим! Це була б рятiвна рiч!
  Герда заперечливо замотала головою i роз'яснила:
  - У новiй арiйськiй релiгiї немає такого поняття, як порятунок. Насправдi суть наказу арiйцю служити Рейху. А рештi - пiдкорятися арiйцям! Тож ми не рятуємося, а пануємо!
  Христина це дiвчина з мiдним, але з домiшкою жовтизни волосся пiдтвердила:
  - Та ми пануємо i завойовуємо! У цьому свiтi ми у вiйськах Третього Рейху. У тому в нас буде своє вiйсько. I завойовуватимемо iншi всесвiти. Все в цьому свiтi щодо... Думаю i там буде вiйна, i бенкети, i маєтки! Поєднання насолоди свiтом, та захоплюючої гри у вiйну!
  Шарлота це дiвчина з мiдно-червоним волоссям, згiдно кивнула:
  - Звичайно! Бо справдi мирне життя нудне... Ми так звикли воювати, що для нас це стало хлiбом!
  Герда поправила напарницю:
  - Скорiше навiть повiтрям! Або водою змiшаною iз солодким вином!
  Магда сумно сказала:
  - Шкода... Iнодi на мене накочує хвиля жалю. Адже вбивати iнших це погано. Ми завдаємо бiль та страждання! Якого дiтям без батька!
  Герда похитала головою, помiтивши:
  - Усi ми ризикуємо! Але втiшся! Людина все одно смертна! I якщо подумати, чи так уже суттєвi тридцять-сорок рокiв у масштабах вiчностi? I вiчного життя!
  Магда зiтхнувши вiдповiла:
  - Ну, якщо фiлософськи дивитися, то так воно i є... Але реально маленьким дiтям вiд цього не легше!
  Шарлота струснувши мiдно-червоною шевелюрою, прошипiла:
  - Уяви, що вони недолюдини! Просто тварини i тобi полегшає!
  Магда, струсивши з вiй сльозинку, вiдповiла:
  - Але ж i тварин шкода! Ех ... у якому свiтi ми живемо! Все просто безжально! I править бал смерть!
  Шарлота з натиском сказала, пишучи на ходу:
  Нехай рiчки кровi
  Течуть по Землi,
  Нехай стогнуть вiд болю -
  Пожежi скрiзь!
  I нехай зла смерть,
  Править лютий бал,
  Вам усiм померти,
  Сатана вас до вiдповiдi покликав!
  Нехай вихор пожирає,
  Потiк людських тiл.
  Планета страждає
  Панує свавiлля!
  Герда перервав свою напарницю, прикривши голою нiжкою, її червоний рот. Блондинка-термiнатор вигукнула:
  - Ну, навiщо так песимiстично! Ось скiнчиться вiйна i планета зацвiте, як сад. Я думаю вже трохи лишилося. Америка це ще пiвроку, ну найбiльше рiк. Потiм додамо Росiю, i залишиться лише Японiя. Але це для нас справа недовга. Найбiльше, через три роки припиняться всi вiйни... I люди вже бiльше нiколи не вбиватимуть один одного!
  Христина уточнила:
  - У всякому разi на вiйнi... Думаю, настане час i дуже скоро, коли у свiтi залишиться тiльки одна iмперiя. I тодi, принаймнi, не буде воєн. I думаю завдяки розвитку сiльського господарства та iдеальної нiмецької органiзацiї за кiлька рокiв зникне i голод. Потiм усiм буде збудовано житло. - Дiвчина мiдно-жовтим волоссям i м'язистою, струнко i iдеально пропорцiйною фiгурою говорила iз захопленням. - Потiм розвинеться медицина i буде покiнчено iз хворобами. Ми полетимо в космос, будемо розселятися рiзними свiтами. Переможемо старiсть. Всi люди будуть молодими та красивими, наче казковi ельфи. А може, в космосi на нас чекають новi вiйни. Такi зiрковi iз трирукими прибульцями. I смiливо боротимемося за iдеї фашизму у всьому всесвiтi!
  Шарлота з променистою усмiшкою на вустах заспiвала:
  - За свiтле завтра ми битимемося... Давай цiлуватися!
  Магда вже оптимiстичнiше заявила:
  - Але так воно вже краще! Чи не вiчнi вiйни, а мирне творення!
  У цей момент машина наїхала на мiну. Танк струснуло. Лопнув ковзанку, i машина трохи сповiльнилася. Герда викликала по рацiї ремонтну бригаду. Пошкодження не позбавило танк ходових якостей, але трохи знизило швидкiсть. Тому ковзанку мають замiнити швидко. Тут розташування пiдвiски iнше - зручнiше для ремонту, нiж шаховий порядок характерний для "Тигрiв" та "Пантер".
  Тим бiльше, дiвчата iз задоволенням порозiм'ялися в джунглях. Чому не купуватись у рiчцi. Танк, звичайно, мiсце спекотне, навiть кондицiонер не справляється. Тут все ще пiвдень Мексики - тропiки, i у березнi досить спекотно. Але взагалi погода райська.
  Рiчка виявилася поруч i дiвчата поринули в неї. Крокодилiв можна не боятися. Тут iде вiйна, i вся живнiсть давно розбiглася. Вода тепла i в нiй приємно плавати. Дiвчата попливли i, Герда милуючись берегами джунглiв, помiтила:
  -Все-таки наш свiт не позбавлений краси! Ймовiрно, було б добре стати безсмертною наче горець, i все жити разом iз людством спостерiгаючи його розвиток. I полiтати космосом!
  Христина кивнула, серйозно промовивши:
  - Рай без грiха, вкрай нудний... Нi стан у казино програти, а ще краще виграти, не полювати. Та й вiйна захоплює...
  Шарлотта припустила:
  - Думаю, скоро винайдуть iгри, якi можна буде на екранi зображати - такi вiйськовi!
  Магда з усмiшкою помiтила:
  - Вам би все руйнувати!
  Христина взяла i заспiвала:
  - Руйнування це пристрасть ... Все одно яка влада!
  Герда хрипучи i пирхаючи, заспiвала:
  - Перед собою хочу бачити порожнечу! У нiй я побудую свiй замок, свою мрiю!
  Шарлота хихикнула i запропонувала:
  - Нi, це, звичайно, здорово воювати! Але ще краще перемагати!
  Христина вигукнула на все горло:
  - Сама правиця небесна допомагає Нiмеччинi. Наша арiйська вiра, наш неповторний монотеїзм! I те, що не вбиває нас, робить сильнiше!
  Герда хлюпнула водою i вiдповiла:
  - Так ми стали сильнiшими! Шкода тiльки натрапили на протитанкову мiну.
  Христина задумливо промовила:
  - А як захистити гусеницi?
  Герда знизала м'язистими плечима:
  - Не знаю...
  Шарлота рацiонально помiтила:
  - Вiд снарядiв їх захищають щитками, а вiд мiн... Хiба що робити з товщi, щоби не рвалися!
  Герда хитнула головою:
  - Тодi ходовi якостi через зростання ваги впадуть. Ось зробити б танк лiтаючим!
  Магда пiдтвердила:
  - Саме так! Щоб лiтав танк у повiтрi i не падав! I розвивав швидкостi п'ятсот миль на годину!
  Шарлота плескалася, повiдомила iнформацiю:
  - Я чула, що наш флот має особливi кораблi, якi лiтають трохи, не торкаючись води! I вони розвивають швидкiсть гвинтового винищувача i можуть перевозити десант, а також завойовувати панування на морi! Ось така авiацiя на морi зробить нас непереможними!
  Герда поправила свою напарницю:
  - А ми вже непереможнi! Це зробить нас супернепереможними!
  Шарлота обернулася на спину, забила голими, точеними нiжками в повiтрi i проворкувала:
  - Коли ми єдинi ми непереможнi! Ми дiвки арiйцi, у серцях своїх убивцi!
  I красуня пiрнула глибше у воду. Пропливла трохи в товщi. Плеснула по босих п'ятах подругам, i виринула. Пустила фонтан води, проворкувавши:
  - Ось гарна весна у тропiках! Вода немов парне молоко!
  Герда жартома заспiвала:
  - Африка жахлива так, так, так.... Африка небезпечна так, так, так! Не ходiть дiвчинки, до Африки гуляти!
  Красунi розреготалися. Ковзанка вже встигли помiняти - ремонтнi бригади на висотi. I дiвчата з усього розмаху заскочили до танка. Силует Е-50 досить низький i сама машина не надто помiтна. Войовницi врубали газотурбiнний двигун та за кiлька секунд набрали швидкiсть.
  Шарлота, танкiстка зi стажем, помiтила:
  - Все ж таки газотурбiнний двигун куди краще дизельного. Вiн i компактнiший, i розганяє танк швидше. У нашої машини - чудова маневренiсть!
  Герда жартома, заспiвала:
  - Був безтурботним i наївним, дiвки босий юний погляд... Все довкола здавалося дивним - триста рокiв тому!
  Христина з натхненням помiтила:
  - Нi! Наш командир вражає почуттям гумору... Хоча справдi здається з початку вiйни нiби минули сторiччя... - Дiвчина провела долонею по своїх високих, пружних грудях i продовжила. - У той же час часом ловиш себе на вiдчуттi, нiби це було вчора! Ех все-таки життя людей коротке i якось непомiтно минає!
  Герда люто помiтила:
  - Але ж ми не старi? У нас повно сили та енергiї! I наш шлях вiд перемоги до
  Перемоги!
  Магда вистелила по кулеметнiй вежi, знесла американський осередок, i проворкувала:
  - Та я вiрю в нашу перемогу... Тим бiльше зараз, коли у нас усi козирi. Але не ставитимемо воза попереду коня!
  Герда зiтхнувши, згадала:
  - Альберт... Я ось сумую за цим хлопчаком... Дивно закохатися в сопляка, хай навiть i рослого, з статурою Аполлона!
  Шарлота логiчно помiтила:
  - I менi Альберт сподобався. У ньому якась особлива краса. I взагалi пiдлiтки, коли у них ще фiзiономiї не вкрилися бородою, а риси обличчя не завершили формування - вiдрiзняються особливою красою. I головне вони ще не такi меркантильнi, люблять тебе, а не твої грошi!
  Христина рацiонально помiтила:
  - Ми всi чотири настiльки красивi, що чоловiки насамперед люблять нашi тiла. А скiльки ми маємо - це вже нашi прибутки!
  Герда логiчно сказала:
  - Бути жiнкою простiше! Помани собаки, i вiн сам схопиться в лiжко. Принаймнi поки що ти молода. То нiколи не залишишся без чоловiка. Їх приваблювати простiше простого. А ось чоловiковi, щоб укласти жiнку в лiжко, слiд постаратися.
  Шарлотта єхидно вiдповiла:
  - Адже не тебе... Ми не надто вибагливi!
  Герда негативно мотнула свiтлою головою:
  - Не зовсiм так! Я люблю чоловiкiв молодих, гарних, фiгуристих. I з ким потрапило не лягаю. Як правило, вибираю атлетично складених. Якийсь iз пузом навiть генерал мене не приваблює. А ми можемо обирати!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Ось повiї на панелi, вибирати не доводиться. I пузатого обслужить, i плешивого, i старого... Це, звичайно, мiнус її професiї!
  Герда серйозно вiдповiла:
  - Можна пiти в солдатський бордель... Тодi всi твої клiєнти будуть молодi та стрункi. I рiзноманiтнiсть i бiльш-менш привабливi... Я, наприклад, красивому чоловiковi нiколи не вiдмовляю!
  Христина хихикнула i проворкувала:
  - Так ... Рiзноманiтнiсть заводить! Секс вимагає рiзних страв та спецiй. Ми молодi баби i любимо молодих... Хочемо спортивних партнерiв iз м'язистими тiлами. А комусь доводиться мати справу з не такими вже й красивими чоловiками. Цим жiнкам можна лише поспiвчувати!
  Шарлотта заспiвала з надривом:
  - В раба чоловiка перетворює краса... I пiсля смертi вiр не знаходжу спокiй, я душу дияволу вiддам за нiч з тобою!
  Магда пальнула, американською самохiдкою "Вiдьма" i прочирикала:
  - Грiх, який цей наш секс поза шлюбом... Краще залишити хтивi думки!
  Шарлотта сердито вiдповiла:
  - I ти стогнала вiд оргазмiв не гiрше за нас ... Так не варто нюнi розводити ханжа.
  Нiмцi пруть собi проти США. Благо, їхнi руки у вiйнi з СРСР розв'язанi i нiхто не заважає наступати i перемагати. I багато у них великих героїв.
  Такий великий виявився Третiй Рейх.
  Вiйськова машина Вермахту просувалася Мексикою. Жорстокi бої, багато кровi та розбитого металу. Чимало зазнавали втрат та iноземнi частини Третього Рейху. Гiтлерiвцi наскiльки можна намагалися берегти арiйцiв. Кидали в бiй африканцiв, арабiв, iндусiв, китайцiв. Японцi також використовували бiльше кольорову рать. Це дещо знижувало темп просування. Самi нiмцi сидiли у важких танках. Фюрер розпорядився зняти з виробництва всi танки легше за п'ятдесят тонн, i перейти на новий зразок Е-50. А також використовувати у боях з американцями виключно важку бронетехнiку.
  Це дещо сповiльнило поступ нiмцiв Мексикою. Фрiци перекидали новiтнi танки, вели вогонь i використовували реактивнi штурмовики з посиленим бронюванням. Американцi котилися назад. Березень видався напруженим.
  Льотчик та суперас Фрiдрiх набирав окуляри. Хлопчик бився на новiтнiй модифiкацiї МЕ-262 "Х" i дуже впевнено покращував свої рахунки. При цьому вибиваючи i повiтрянi та наземнi цiлi. Поруч iз ним праворуч мчала Хельга. Теж подає надiю войовниця. Фрiдрiх вже став справжньою легендою, подiбною до фантастичного супермена.
  Ось i зараз хлопчик дає чергу з п'яти авiагармат. Вiдразу пiвсотнi американських лiтакiв вибухає. Їх розносить iз одного авiаснаряду. Iншi машини застигли в ступорi. Вони нiколи такого не бачили. А Фрiдрiх палить знову. I ще пiвсотнi американських стерв'ятникiв пiдiрвано. Це справдi справжнє диво. Хельга стрiляє, збиває чотири лiтаки, i шепоче хлопчику-асу:
  - Ти супермен найвищого рiвня!
  Американськi лiтаки намагаються розбiгтися, але третю чергу злизує ще половину сотнi. Влучнiсть у Фрiдрiха позамежна. Вiн справдi i надлюдина, i дитина. I сто п'ятдесят американських лiтакiв знищено. Хельга встигла збити п'ять машин, решта нiмецьких винищувачiв ще менша.
  Хлопчик вимовляє:
  - Курочка по зернятку клює, а набирає ваги бiльше, нiж свиня, що ковтає великими шматками.
  А тепер Фрiдрiх зайнявся наземними цiлями. Гертруда натискаючи голими нiжками на педалi, ледве встигає за хлопчиськом. Фрiдрiх обстрiлює танкову колону. Однiєю чергу з вертикального пiкiрування знищує: сiмнадцять танкiв "Шерман", вiсiм "Грандiв", чотири "Першинги", дев'ять самохiдок "Вiдьма", три "Великi Томи", та вiсiмнадцять транспортерiв. Всi цi машини пiдбитi та палають. Усерединi їх починає рватися бойовий комплект. I слiдує руйнацiя цiлої колони, буквально за кiлька секунд.
  Хельга, ця красуня-блондинка шльопає босими нiжками, вигукує:
  - Фрiдрiх то крутiший ас у нас, просто вiдбувається вищий клас!
  Хлопчик показує її нiс, i хихикає... Розвертає свiй МЕ-262 i знову шукає здобич. В нього розвинена iнтуїцiя. Ось майнула сiм "Мустангiв" у хмарах. I вiдразу виявилися збитi. Потiм хлопчик атакував колони. Став помсти всiх поспiль, розбивати й мотоцикли та транспортери. I нiхто не заперечує! Американцi просто винищуються.
  Дещо встигає прихопити i Хельга.
  Дiвчина бореться в одному бiкiнi. Це її кредо, так багато льотчиць роблять. I чому помiчено, що для жiнок, коли на них мiнiмум одягу смерть не приходить. Якось бiльш щасливi, i невразливi дiвчата, якi борються голоногi. I це феномен змушує льотчиць максимально роздягатися.
  Та й у спеку голяка приємнiше. Вже кiнець березня, i над Мексикою дуже жарко, а в лiтаку ще й двигун додає температуру.
  Хельга милується за вiражами хлопчика. Ось вiн знищує з одного заходу, ще двадцять чотири "Шермани" з них шiсть екранованих.
  Хлопчик виглядає найпересiчнiшим пацаном на вигляд рокiв тринадцяти-чотирнадцяти, але в ньому така феноменальна влучнiсть i сила. I жiнки липнуть до бiлобрисого хлопчика, наче голки до магнiту. Тим бiльше, Фрiдрiх вже генерал-полковник авiацiї.
  I нагороджений безлiччю орденiв. У тому числi i таким орденами, як Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Так само Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та чорними дiамантами. Зiркою Лицарського хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. Десятком звичайних Лицарських Хрестiв залiзного хреста з мечами та дiамантами. А також Великим Хрестом Залiзного Хреста. Золотi сережки з дiамантами i фiанiтами. Дiамантовою зiркою винищувача танкiв, Дiамантовою зiркою винищувача артилерiї та багатьом iншим.
  Щойно не нагороджували Фрiдрiха. Його рахунок знищених лiтакiв наближається до десяти тисяч. Пiсля досягнення десяти тисяч уже приготовлена нова нагорода: Зiрка Лицарського хреста Залiзного хреста, з платиновим листям, мечами та дiамантами. А також платиновий кубок Люфтваффе у дiамантах.
  Ось зараз Фрiдрiх знищує чергову колону танкiв. Потiм збиває недбалим рухом босої, хлопчачої ноги дев'ятнадцять американських лiтакiв, у тому числi два Б-29. Та вiн справдi неймовiрно крутий хлопчик.
  Фрiдрiх вимовляє не безперечну фразу:
  - Здiбнi хлопчики роблять бiльше вiдкриттiв, нiж генiальнi люди похилого вiку!
  I справдi, пiдлiток найкрутiший воїн свiту! А почав воювати, коли йому ще не було одинадцяти рокiв! Але час iде i хлопчик дорослiшає. Вiн найбiльший феномен. I щось у ньому є, особливо генетично, хоча вiн цiлком звичайного зростання для свого вiку, тiльки дуже мускулистий.
  Ось робить ще одну чергу... Збиває вiсiм "Аерокобр" та шiсть Р-51. Крутий пацан нiчого не скажеш. Потiм вибиває кiлька батарей, знищивши понад сiмдесят гармат. Ну, що ж настав час повертатися, поповнити пальне в баках i бойовий комплект!
  Хельга теж пiдбила двi гармати i, схоже, задоволена. Повертається Фрiдрiх iз колосальним придбанням. Радiсний такий хлопчик. Ще б вiн помiтно покращив собi рахунки. Майже вiдразу ж молодий ас пересiдає на iнший реактивний винищувач, не чекаючи коли заправлять його машину. А разом iз ним летить уже Гертруда. Теж чудова блондинка в бiкiнi.
  Фрiдрiх махає їй рукою i пiднiмає свою швидкiсну машину. Цей МЕ-262 здатний розганятись до 1200 кiлометрiв на годину.
  Божевiльна швидкiсть i при цьому сильна маневренiсть характернi для цих машин. Фрiдрiх стрiляє з дистанцiї по "Мустангам" - збиває вiсiм штук i додає ходу.
  Гертруда регоче:
  - Ну, ти й лицар! Я за тебе горою!
  Фрiдрiх смiється i показує мову i ревiв:
  - А мiстер суперзiрка! I менi пiдкоряються гори!
  I знову стрiляє, збиває дюжину машин. I знову хихикає... Гертруда помiчає з смiхом:
  - Ти, чого бояться навiть росiяни!
  Фрiдрiх пiдморгнув дiвчинi, хоча навряд чи вона його виразно бачить:
  - Я думаю, що найкрутiшi це американцi!
  Гертруда у вiдповiдь завиває:
  - Ти мачо! Ти мачо!
  Хлопчик хихикнув i прочiрикав:
  - Я супермачо!
  Гертруда прошипiла з домiшкою срiбних дзвiночкiв у голосi:
  - Герой, ти супергерой усiх комiксiв та всiх епох!
  Фрiдрiх дав чергу. Збив близько тридцяти лiтакiв, у тому числi п'ять бомбардувальникiв. Машини розсипалися в повiтрi, наче пiдпалене конфеттi. Хлопчик посмiхнувся i видав:
  - Але не росте кохання квiтка, без слави та успiху!
  Гертруда натиснула на важiль босою нiжкою, i прочирикала:
  - Кохання з вiйною панове, мене зловили в мережi! Вiйна уявiть нiсенiтницi не будь любовi на свiтi!
  Дiвчина збила, натиснувши на гашетку босими пальчиками лiтак ВПС США i продовжила.
  - Часом помiчниця у всьому, часом шкодить майстерно... I ми вiйну кличемо святою, i обзиваем мерзенної!
  Гертруда прочирикала i збила ще один лiтак. А хлопчик-термiнатор одразу п'ятнадцять!
  Фрiдрiх заспiвав iз натхненням:
  - Фюреру великому клянемося,
  Честь зберiгати i битися до кiнця.
  Тому що влада його як сонце,
  Бо точить меч країна!
  Дiвчина закинула свої голi нiжки, потiм пiдтягнула до своїх повних грудей колiна. Пiсля чого заспiвала:
  - Я люблю секс та героїв... Фюрер воскрес - усiх уроє!
  Фрiдрiх вкотре цвяхнув з дистанцiї. Збив дружним залпом авiагармат сорок лiтакiв.
  Хлопчик прочирикав:
  - А я Зевс та Посейдон в одному флаконi!
  Гертруда збила милостиво залишений їй суперасом лiтак i заспiвала:
  - А тепер Арес i Марс iз захопленням дивляться на нас... I видно їм до душi, що вiдбувається взагалi!
  Юний супермен просичав, збиваючи ще дюжину американських лiтакiв:
  - Я скачу, але я скачу iнакше, по камiнню, по калюжах, по росi...
  Гертруда всадила по американському штурмовику, використовуючи свою босу, витончену нiжку, прошипiвши:
  - Це любов! Звичайно кохання!
  Дiвчина струсила своїми високими, дуже спокусливими грудьми. У красунi не все виходило, але ось штурмовик спалахнув, i почав розвалюватися.
  Гертруда ласкаво прочирикала:
  - У моїх зiницях - нiчний жах... Один стрибок - один удар!
  А ось у небi знову лiтаки. Бiлорустий, симпатичний Фрiдрiх посилає чергу. Вибиває пару-трiйку дюжин машин i щебече:
  - Мiй таранний удар! Ми всiх ворогiв розiб'ємо та їх на частини порвемо!
  Гертруда збила залишений їй як втiшний приз винищувач i прочирикала:
  - Ноги вiдрiзали, труп розчленували, пiдлi янкi солдата вбили!
  Фрiдрiх хихикнув, згадав сильне, витончене тiло Гертруди, у дiвчини нi краплi жиру.
  Як приємно з такою обiйматись. Пацан рикнув:
  - Моя боротьба, це моя боротьба!
  I ось перейшов юний воїн на сухопутнi цiлi. Рушаються танки. Прут самохiдки. Хлопчик вiдкриває з дистанцiї вiяловий вогонь i пiдспiвує:
  - Ми соколами дивимося, орлами паримо... Ми у вогнi не тонемо, у водi не горимо!
  Хоча, напевно, останню фразу варто було заспiвати якраз навпаки. Але й у вогнi, в принципi, можна потонути, а водi згорiти.
  Фрiдрiховi згадалася iндичка на снiданок. Така, от запечена у золотiй фользi. А нiжки нагадують жiночi. У Люфтваффi багато льотчиць. Вони бiльшою виживання вiдрiзняються нiж чоловiки i вiдмiнно стрiляють. I ноги жiнок тренованi, сильнi, м'ясистi. Їх хочеться погладити, помацати, поскубати.
  Вiн Фрiдрiх уже генерал-полковник. Воїн, який зробив неймовiрну, казкову кар'єру. Феномен та генетичний мутант. Коротше кажучи - надлюдина!
  Фрiдрiх i сам розумiв свою роль. Вiн пiднявся в такому юному вiцi, щоб раз i назавжди довести - немає сили не пiдвладної арiйському генiю.
  Ось зараз спалив хлопчик цiлу колону. I полетiв далi. Адже вiн справжнiй орел.
  Гертруда потерла свою гладку, рожеву щiчку. Вона уявила, як Фрiдрiх цiлує її в груди. I червоний сосок вiдразу ж затвердiв. Ех, це воїн третього Рейху номер один. Воює немов цiла армiя. I не витрачає повз жодний авiаснаряд. Що навiть виглядає надприродно. Хоча чому тiльки виглядає надприродно i є!
  Хлопчик спочатку збив два десятки винищувачiв прикриття, потiм атакував чергову колону з танкiв та самохiдок. Один iз американських танкiв виглядав не зовсiм стандартно. Потрiбно запам'ятати, що за машина. Потiм з'явилися вантажiвки iз солдатами янкi. Та й вони отримають.
  Фрiдрiх проспiвав:
  - Я сiю смерть... На можна лише зi страхом подивитися... I померти!
  Гертруда погладила голою нiжкою педаль. Їй дуже хотiлося пробiгтися босонiж травою-мурашкою. А потiм впасти в обiйми хлопцiв. I щоб її цiлували та пестили.
  Цiкаво... Гертруда була iдейним фашистом. Вона почала воювати лише пiвроку тому, а до цього була у гiтлерiвськiй молодiжнiй органiзацiї та встигла пiдробити наглядачкою на вiйськовому заводi. За iноземними робiтниками треба було стежити i одночасно пiдганяти їх батогом.
  Дiвча знаходило задоволення в побиттях. Особливо любила бити хлопчикiв-пiдлiткiв по босих ногах.
  Ось i зараз вона уявила, а як було б приємно i дотепно, пiдсмажити босi круглi п'яти Фрiдрiху. Хлопчик-ас дуже гарний, а його нiжки, весь час такi чистi, тiльки засмаглi наче бронза. Але не брудняться, нi про бруд, нi про траву. Цiкаво, щоб вiдчув Фрiдрiх. Скрикнув би супергерой вiд болю, чи вдав би, що це дрiбниця?
  Гертруде подобалося мучити невiльникiв хлопчакiв. Вона також любила знущатися i з полонених. У льотнiй школi дiвчата не надто були перебiрливими у зв'язках. Але Гертруда виявилася дуже здiбною льотчицею. Все за пiвроку набрала собi рахунок на лицарський хрест залiзного хреста з дубовим листям, i отримало право лiтати разом iз генералом Фрiдрiхом.
  Хлопчик ще надто юний, щоб командувати, i це такий чисто формальний генерал. Зате воює як дюжина дивiзiй з добiрних асiв.
  Гертруда почувала себе на тлi Фрiдрiха незграбною. Ех, пiдсмажити б цьому хлопчику п'яти! I пiднести смолоскип до босих нiг юного красеня. Розжарити щипцi i лопати пальчики, почавши з мiзинця.
  Гертруда любила бавитися, кидаючи хлопчикам-рабам вугiлля пiд ноги. У цеху тепло, i працювали молодi невiльники завжди босими.
  I як вони, обпалюючись, смiшно пiдстрибували чи скрикували. Це було так чудово. I весело...
  I прутиком лупити по огрубiлих пiдошвах хлопчакiв-рабiв. Адже вона прекрасна наглядачка, жорстока, з садистськими нахилами. Їй також хотiлося помучити i свого гарненького кумира. Тим бiльше, вiн їй блондин-термiнатор нiчого не залишає.
  Гертруда взяла i проревела:
  - Я так замаялася бити тебе, москiта в сiтку не зловити!
  Фрiдрiх покiнчив iз вантажiвками. Перевiв вогонь на лiтаки супроводу та штурмовики Р-51. Остання машина досить грiзна, має цiлих вiсiм кулеметiв, i реактивнi снаряди. Але, звичайно, вона не порiвнянна з реактивним МЕ-262. Або навiть iз ХЕ-162, або тим бiльше ХЕ-262.
  Хлопчик вiв вогонь, перебуваючи у станi трансу.
  Вимiв понад вiсiмдесят лiтакiв, залишивши пару на розлучення Гертруде. Дiвчина дуже любить вести вогонь своїми спокусливими, засмаглими та м'язистими нiжками. Вони у неї особливi - витонченої форми, свiтло-шоколаднi.
  Дiвчата взагалi це пристрасть. Особливо в армiї, де вони мають спортивну грацiю i чарiвнiсть сили. Вони дiвчата, звичайно, вiзуально приємнi на вигляд, i просто блаженство вiдчуваєш, коли торкаєшся їх своєю пружною шкiрою.
  Фрiдрiх знову перевiв вогонь на укрiпленi смуги оборони США. Треба швидше покiнчити з янкi i нарештi дотиснути СРСР. Вiдомо, що стiйкiсть росiян набагато вище, нiж американцiв. Крiм того, в сорок першому роцi найкращi танки мали поради. Дивно, але Росiя пiд керiвництвом бiльшовикiв не деградувала, i виявилася вiдкинута у середнi вiки.
  Швидше навпаки, росiяни зробили значний стрибок вперед. I якби не було у нiмцiв такої сильної та досконалої органiзованостi, навряд чи вдалося б досягти успiху.
  Сам Фрiдрiх справдi був продуктом генетичних експериментiв фашистiв. Але подробицi хлопчику не вiдомi. Тiльки ясно, що вiдомство Гiммлера ще до приходу нацистiв до влади проводило таємнi експерименти iз залученням окультних сил. I чогось судячи з феномену Фрiдрiха досягло.
  Хлопчик розстрiлюючи чергову батарею, заспiвав:
  - Я не диявол, але для мене, але для мене мета стала святою! Я ангел, але Сатана вiдкрив менi шлях до слави земної!
  Пiсля чого його лiтак розгорнувся. Авiаснаряди закiнчилися, та й пальне слiд було поповнити. Переслiдування Фрiдрiх не побоювався, оскiльки його лiтак щонайменше на п'ятсот кiлометрiв на годину перевершує американськi машини.
  I що їм зможуть протиставити американцiв.
  Гертруда пiдбила пару вантажiвок та гармату, а також цистерну з пальним. Руде полум'я горить гарно. Дiвчина повеселiшала. Уявила, як вогонь лиже, кругленьку, рожеву п'яту хлопчику, розноситься запах паленого м'яса.
  Це звабливо. Ось навiть самiй войовницi захотiлося їсти. Гертруда прочирикала:
  - Раз, два - їсти хочемо! Вiдчиняй ширше дверi, а то кухарi з'їмо! - Крута войовниця з натхненням спiвала дитячу пiсеньку. - Кухарями закусимо, а черговими зап'ємо, всю їдальню зруйнуємо i посуд переб'ємо!
  Гертруде вiд цього дуже смiшно. Ось їхнi реактивнi винищувачi приземлилися.
  Фрiдрiх перебiгає з одного лiтака на iнший. А Гертруду мiняє Хельга.
  Знову хлопчик летить у бiй. Чим вiдрiзняються Хельга та Гертруда? Обидвi воїнки - натуральнi бiлявки. Обидвi спортивнi, сильнi та фiгуристi. Але риси обличчя у Хельги здаються нiжнiшими i жiночнiшими. Але також ця дiвчина любить стрiляти ногами.
  Фрiдрiх заспiвав, вiдчуваючи душевний пiдйом:
  - Дiвчата гарнi мої, чому ви любите нулi? Я ж ас цiлком результативний, i багато в чому херувiмо всесильний!
  Хельга у вiдповiдь гаркнула:
  - Нi, ти не нуль! Ти нескiнченнiсть!
  Хлопчик збиває пiвтора десятки американських лiтакiв i гарчить:
  - Такий бiль, такий бiль! Нiмеччина проти Америки п'ятнадцять нуль!
  Хельга пiдпустила ближче американський "Мустанг", вистрiлила, пiдбила i облизала собi губки, промовивши:
  - Два шматочки з ковбаски у мене лежали на столi!
  Фрiдрiх лупнув з великої дистанцiї, спитав одинадцять лiтакiв i прочiрикав:
  - Ти розповiдала казки, як сам Фауст у пеклi Сатанi!
  Хельга, схоже, образилася:
  - А ти менi нiчого не залишив! - Дiвчина примхливо заверещала. - Сам все злапав!
  Фрiдрiх вiдповiв iз глузуванням:
  - Ось такi ми всi чоловiки!
  Дiвчина плаксивим тоном заперечила:
  - Але ж ти ще хлопчик!
  Пацан-ас хихiкнув:
  - Хлопчиком не може бути генерал-полковник!
  Хельга взяла i заспiвала:
  - Ах, який ти чоловiк - генерал та полковник!
  Фрiдрiх продовжив стрiляння по повiтряних цiлях. Такий ас мiг би багато чого принести в битвi за повiтряну перевагу в Англiї. Але зараз не сороковий рiк, а сорок п'ятий. I Британiя чудесним чином вже повалена. Як таке сталося?
  Чому лев не встояв проти нiмецького вовка. Якi сили прокинулися у цьому свiтi? Трохи бiльше вдачливостi японцям та нiмцям змiнили хiд вiйни. I це те, що Вермахт мав дуже сильну органiзацiю. I Гiтлер несподiвано виявився видатним органiзатором та стратегом. Що цьому можна протиставити?
  Зараз у сорок п'ятому роцi надiя Америки - це її економiка та чимала кiлькiсть населення.
  Фрiдрiх пам'ятав свою боксерську кар'єру. Як змалку пiзнавав важке мистецтво виживання. А йому доводилося рости у казармi. Спочатку його недооцiнювали. Але хлопчик став сильним i, головне, дуже розумним боксером. Та й навчання йому давалося легко - вiн все схоплював буквально нальоту!
  Хлопчик вивчив кiлька мов, зокрема й росiйських. I хоча Фрiдрiх воював з Червоною Армiєю, та ще й демонструючи феноменальнi здiбностi, вiн поважав росiян. Вони були хоробрими i стiйкими, вмiлi бiйцi, i героїчно терпiли тортури.
  Сам Фрiдрiх неодноразово дивувався мужностi радянських солдатiв. Але свiй обов'язок виконував навiть надто добре. Хлопчик став якоюсь машиною знищення. I для нього це начебто захоплюючої гри. Лише iнодi серце починало щемити вiд нестерпної туги. I ця туга буквально завтракала в окремi моменти пацана-термiнатора, але потiм вiдступала. Фрiдрiх i сам часом не знав, чого вiн хотiв. Його кров не зовсiм бездоганна, i в ньому були росiйськi гени. Це й бентежило хлопця. Але з iншого боку, адже вiн уславлений ас Нiмеччини, i переможець! I може дуже далеко пiти!
  I вже пiшов до зоряних вершин.
  Ось зараз Фрiдрiх знову вiдкриває вогонь. Збиває тридцять п'ять лiтакiв, i з натхненням вимовляє:
  - Люблю хлюпатися в теплому морi, сидiти хлопчиськом на парканi! Хоч немає в кишенi та рубля - безцiнна молодiсть моя!
  Хельга з натхненням вiдповiла:
  - Але ж при цьому твiй досвiд унiкальний!
  Дiвчина добила милостиво наданий їй лiтак ВПС США, i прочирикала:
  - Оце бiй... Скоро буде сто нуль!
  Фрiдрiх iз променистою усмiшкою вiдповiв:
  - Та це справжнiй бiй. I буде незабаром тисяча - нуль!
  Хельга крутнула своїми голими ногами. Їй захотiлося стати дельфiном або косатка. Войовниця рикнула:
  - Я за виверт i новi можливостi! I стати хочу богинею!
  Фрiдрiх, збивши з великої вiдстанi чотири лiтаки, i додавши швидкостi, запитав:
  - А чому саме богинею? Може бути таки королевою?
  Хельга посмiхнулася i серйозно вiдповiла:
  - Богиня може робити що захоче, а на королiв накладено безлiч обмежень. Наприклад, босонiж i в бiкiнi, лiтаком не полiтаєш!
  Фрiдрiх нагадав:
  - Принц теж хотiв побiгати босонiж. Але Британською зимою це холодно. I як вiн не пiдхопив ангiну!
  Хельга з усмiшкою вiдповiла:
  - Але ж королi не хворiють... А ти теж схожий на хлопчика-короля!
  Фрiдрiх з натхненням сказав:
  - Я король насамперед неба, а не лише Британiї!
  Хельга заспiвала:
  - Наш король обранець небес, наш король iз попелу воскрес! Наш король посланець долi, наш король це лише ти!
  Фрiдрiх погрозив дiвчинi пальчиком i через рацiю вiдповiв:
  - З тобою можна i справдi збожеволiти!
  Хельга хотiла щось їдке вставити, але не спало на думку. Взагалi Фрiдрiх дуже кумедний i культурний хлопчик. Природжений воїн i водночас iз великою ерудицiєю. Просто дивуєшся як багато цей
  Гарненький пiдлiток знає. I дивувати не перестає.
  А хлопчик знову застрочив по лiтаючих об'єктах. Збив вiсiмнадцять лiтакiв, i прокукарекав:
  - Ку-ка-ре-ку! Я вас шпорами всiх янкi засiк!
  Хельга з благанням попросила:
  - Залиш менi про iмператора асiв!
  Фрiдрiх добродушно промовив:
  - Бери! Це ваше!
  Хельга з трьох черг, сильно нервуючи, збила два лiтаки. I облизала свої повнi губи. Нею жодного разу не потрапили. Гармати в нiмцiв були досконалiшi, здатнi вражати великий дистанцiї. I навiть бити по наземних цiлях.
  Фрiдрiх схвалив успiхи дiвчинки:
  - З такої дистанцiї ти лупиш дуже влучно. Але знаєш, щоб зберегти авiаснаряди, краще пiдпускай супротивника ближче.
  Хельга з досадою вiдповiла:
  - Але ж у тебе виходить!
  Хлопчик серйозно заявив:
  - Але ж феномен ... А ти просто гарна дiвчина!
  Хельга ображено вигукнула:
  - Нi! Я влучна!
  Фрiдрiх погодився з нею:
  - Для людини влучна!
  Дiвча хихикнула i запитала:
  - А ти що не людина?
  Хлопчик пострiлив, збив п'ять лiтакiв США i серйозно вiдповiв:
  - Нi, не людина!
  Хельга вдавано здивувалася:
  - I хто ж ти?
  Фрiдрiх серйозно вiдповiв:
  - Я надлюдина!
  Дiвчина-блондинка поспiшила погодитись:
  - Про це навiть не треба питати! Кожен твiй жест говорить про це!
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiв:
  - Бути унiкальним це означає накладати на себе величезний тягар!
  Хельга на це заперечила:
  - А я ось хотiла б бути унiкальною! Стати першою у свiтi красунею!
  Фрiдрiх цiлком щиро заявив:
  -А Ти i так принаднiсть!
  Дiвчина кокетливо сказала:
  - А як мiй нiс?
  Хлопчика чесно вiдповiв:
  - Гарний носик. Не великий не маленький, самий раз, трохи кирпатий i витончений!
  Хельга пiдняла свої босi ноги в обличчя, i запитала:
  - А як я сама?
  Фрiдрiх з усмiшкою повiдомив:
  - Чарiвнiсть! Блондинка у шоколадi! Я тебе люблю!
  Хельга iз сумнiвом вимовила:
  - А Гертруда?
  Хлопчик брязнув:
  - Що Гертруда?
  Хельга плаксиво помiтила:
  - Вона випадково, чи не гарнiша за мене?
  Фрiдрiх дипломатично сказав:
  - Ви обидвi гарнi та обидвi гiднi!
  Хельга логiчно заперечила:
  - Але ж абсолютно однакових осiб не буває!
  Фрiдрiх вистрiлив, збив ще тридцять лiтакiв i проспiвав:
  - Все неможливе, можливо в нашому свiтi... Такi дива часом блищать в ефiрi!
  Хельга трохи заспокоїлася i прочирикала:
  - Можливо у нашому свiтi. Але хотiлося б лише гарного!
  Фрiдрiх з натхненням повiдомив:
  - Нехай буде так!
  I перейшов на наземнi цiлi. Потрiбно придушити артилерiю, i молодий ас це зробить. I веде пальбу дуже точно. А може навiть i безмежно точно.
  Хельга спостерiгаючи за цим, вигукує:
  - Ну, ти i супермен - справжнiй мачо!
  Фрiдрiх вважав за потрiбне поправити дiвчинку:
  - Мачо це швидше за все втiлення звiриної сили ... А для мене характерний живий i розважливий розум!
  Хельга несподiвано запитала:
  - А ти з росiянами розмовляв?
  Фрiдрiх одразу вiдповiв:
  - Звичайно!
  Хельга з цiкавiстю запитала:
  - I якi ж вони?
  Хлопчик дав чергу, знищивши понад пiвсотнi гармат. А потiм вiдповiв:
  - Як сказати... Зовсiм недурнi. Багато в чому схожi на нас нiмцiв. А дiти у них практично всi вмiють писати та читати, знають iсторiю.
  Хельга хихикнув, уточнила:
  - То що їх не можна назвати недолюдами?
  Фрiдрiх рiшуче заявив:
  - Нi! Та й зовнi росiяни не такi вже й страшнi. Багато жiнок у них свiтловолосi, як i дiти. I можуть поводитися культурно. Крiм того, росiйськi витривалi i добре знають свою лiтературу та iсторiю.
  Хельга нагадала:
  - У сусiдньому авiаполку служать росiйськi льотчицi.
  Вiйна йде, i фрицi стискають навколо Америки обручку.
  Запеклi бої розгорнулися за столицю Мексики - Мехiко. П'ятiрка радянських дiвчат як завжди на висотi. I борються вони з невимовним героїзмом.
  Оленка веде вогонь з пiстолет-кулемета i спiває:
  - Ану пiсню нам пропой веселий вiтер, веселий вiтер...
  Падають скошенi нею iноземнi бiйцi, i звучить молодецьке, i задерикувате.
  Красива дiвчина Олена. Цiєї ночi вона зайнялася любов'ю з високим, чорношкiрим американцем. I вiдчула масу насолоди. Загалом американцi африканського походження досить кумеднi. Вони люблять розповiдати анекдоти про своїх президентiв. Зокрема Олена чудово розсмiялася анекдотом про Куллiджа.
  Йдуть президент США зi своєю дружиною пташиною фермою. Пiдходять до кiмнати з пiвнями. I дружина президента запитує:
  - А скiльки пiвень разiв обслуговує самок.
  Доглядач вiдповiдає:
  - Разiв дев'ять, а то й чотирнадцять!
  Мiсiс Кулiдж повертається до свого чоловiка i вимовляє:
  - Дивись як... А ти так не можеш!
  Ображений президент запитує у наглядача:
  - А вiн так iз однiєю самкою чи рiзними?
  Той охоче вiдповiдає:
  - Звiсно з рiзними!
  Президент iз задоволенням вимовляє:
  - Ну, з рiзними, i я також можу!
  Оленка довго смiялася з такого анекдоту, а потiм темпераментна блондинка оцiнила це в лiжку. Велика чоловiча досконалiсть приносить багато задоволення дiвчинi-майору. Пiсля чого почуваєшся бадьорою та сильною.
  Метаєш своїми босими нiжками гранату. I бачиш, як розкидаються тiла фашистiв. А пальчики нiжок у Оленки такi витонченi, точенi. Недарма чоловiк i пацани так люблять дивитись на її нижнi кiнцiвки.
  Оленка щебече:
  - В'ється музика! Музика, музика, музика... То сумом, то отрутою круша! Льється музика, музика, музика, вiд якої свiтлiшає душа!
  I знову дiвчина кидає ногою гранату. Вiн робить це i спритно i витончено.
  А ось Марiя веде вогонь iз автомата. Дiвчина теж дуже гарна та познайомилася з мiсцевими хлопцями. Але Марiя не з тих, хто поспiшає залiзти в лiжко. Можна просто спiлкуватися та поговорити.
  Або подивитися кiно... Марiя вперше побачила картину: "Вiднесенi вiтром", та ще й у кольорi. Фiльм тривав три години i дуже вразив. Все ж таки вмiють знiмати американцi.
  Дiвчина помiтила свого нового знайомого Джона Фрейзера.
  - У вас також є сильнi фiльми!
  Джон iз задоволеним виглядом усмiхнувся:
  - А що це вас вражає?
  Марiя чесно вiдповiла, човгаючи голою пiдошвою по пiску:
  - Взагалi, так... Я думала, капiталiсти не здатнi знiмати подiбнi фiльми.
  Джон пiдморгнув дiвчинцi i вiдповiв:
  - А я думав, що у вас фiльми усi пропаганда!
  Марiя з усмiшкою це пiдтвердила:
  - Та пропаганда! Але ж пропаганда правди!
  Джон з усмiшкою вiдповiв:
  - А якої правди?
  Марiя з пафосом вiдповiла:
  - Те, що в країнi порад найкраще життя для народу!
  Джон, цей свiтло-рудий хлопець помiтив:
  - Це в Америцi найкраще життя для народу. А ви наполовину захопленi Вермахтом!
  Марiя пiсля цих слiв вiдчула у собi гнiв. I спробувала дещо незграбно заперечити:
  - Не половину, а менше!
  Джон логiчно вiдповiв:
  - Якщо вiдрiзали не всю ногу, а половину, то це вже лихо. А ви фактично капiтулювали i платите Третьому Рейху - ганебну данину!
  Марiя поправила:
  - Не данина, а репарацiї...
  Джон рацiонально зауважив:
  - Що в лоба, що по лобi!
  Марiя в досадi помiтила:
  - I ви програєте Вермахту вiйну!
  Джон не надто впевнено заявив:
  - Але поки що ми б'ємося не на своїй територiї!
  Марiя показала мову....
  Потiм перейшли до iншої теми. Американець запитав:
  - Вам подобається танк "Шерман"?
  Марiя чесно вiдповiла:
  - Не дуже. Вiн надто високий. Та й гармата слабенька.
  Джон iз цим погодився:
  - Мабуть, досконалiший у нас "Першинг". Ми з новим танком пов'язуємо певнi сподiвання!
  Марiя вiдмахнулася:
  - Наш IС-2, мабуть, кращий. А нiмецький Е-50 взагалi перевершує цю американську конструкцiю. Не думаю, що ви можете щось найкраще сварганити.
  Джон образився:
  - Наша iнженерна думка сильна. У вас у росiян немає нiчого схожого на Б-29.
  Марiя впевнено вiдповiла:
  - Поки що нi, але скоро буде! I взагалi наша технiка стане найсильнiшою у свiтi. I це лише питання часу!
  Джон був налаштований скептично:
  - СРСР надто багато втратив. У вас немає сил вiдродити важку iндустрiю. Або розвинути технологiї. Тож вiдставання вiд нiмцiв не подолати!
  Марiя iз цим не погодилася:
  - Народ пiд керiвництвом партiї цього впорається. Я в цьому впевнена! I ми ще здобудемо перемоги!
  Джон байдуже вимовив:
  - Блажен, хто вiрує!
  Марiя впевнено заявила:
  - Вiра має бути заснована на розумних аргументах!
  Джон з видимим подивом запитав:
  - Ти не вiриш у Бога?
  Марiя знизала плечима:
  - Ранiше у дитинствi не вiрила i була пiонеркою. А зараз... Сама не знаю!
  Джон на це вiдповiв, розгрiбаючи пiсок чоботом:
  - А я в дитинствi вiрив, а зараз нi.
  I молодий чоловiк озирнувся. Вони розмовляли у блiндажi. Було тепло, i тьмяно свiтила лампочка. Справдi, настрiй у американця не мажорний. Нiмцi наступають i перемагають. Зважаючи на все, скоро прийдуть на територiю США. Танки у Третього Рейху явно сильнiшi за американськi. I це очевидна величезна проблема. I автомати нiмецькi кращi. Щойно багато iноземцiв у Вермахтi. Їхня боєздатнiсть буде нижчою за нiмецьку.
  Зате числом вони тиснуть. Що протиставити Нiмеччинi?
  Чи не вийде, чи доведеться воювати на своїй землi?
  Джон запитав Марiю:
  - А чому ти приїхала до нас? Невже вiд вiйни не втомилась?
  Дiвчина щиро вiдповiла:
  - I я! I мiй народ втомився вiд вiйни! I саме тому хочу, щоб до нас знову не прийшли фашисти!
  Джон не надто впевнено заявив:
  - Ми їх зупинимо! Принаймнi маємо зупинити! Наша Америка сильна i нас не поставити на колiна!
  Марiї подобався Джон. Але на вiдмiну вiд своїх подруг, вона не поспiшала займатися ледь познайомившись iз чоловiком коханням. Ось з них Алла, мабуть, найтемпераментнiша i не терпить сталостi. Завела собi кiлькох коханцiв. Такий має гарячий характер.
  Звичайно, комсомолцi такої бути не перестало, але коли йде вiйна, то дуже важко утримати бажання. Дуже вже ризик у боях на гормони дiє.
  Втiм, Алла непогано бореться. I також любить стрiляти ногами.
  Марiя ж скромнiша. Вона боїться за Джона - раптом загине.
  Потужнi, реактивнi штурмовики нiмцiв завдають серйозної шкоди вiйськам, що обороняються.
  Мехiко мiсто велике, гiрське i тут можна тримати оборону. Нiмцi це теж розумiють, i пiддаючи столицю бомбардуванням, i артобстрiлам, намагаються її обiйти.
  Анюта це чарiвна блондинка, зробила добру справу. Частувала мiсцевих дiтей. Вони також рiзнi. В основному чорноголовi, але є i свiтлi. Бiгають у лахмiттi, босi. Якщо й взуттi, то тiльки коли заходять до школи. Худенькi, але веселi.
  Анюта, дивлячись на них, думала, що все ж таки дитинство щаслива пора, у тому числi i своїм сприйняттям свiту. Коли ти здається собi безсмертним, тобi море по колiна. Навiть б'ються дiти по-особливому. Плеснули один одного i, посмiхаючись, розiйшлися. Не як у дорослих, якi довго тануть образу. Немає в дитинствi все iнакше. I навiть сонце свiтить яскравiше i повiтря м'якше.
  Анютi подобалося лiто. А тут майже завжди сонячно та тепло. Ех Мексика... А що чекатиме вас пiд гiтлерiвською окупацiєю? Змусять дiтей марширувати строєм та спiвати фашистськi гiмни?
  Щоправда i в СРСР дiти насамперед пiонери ходять строєм та спiвають пiсеньки.
  Це зовсiм не найстрашнiше. Але чи фашистськi нелюди не винищуватимуть дiтей у таборах?
  Гiтлерiвцi не гидували тортурами i не робили знижок на вiк. Одного хлопчика одинадцяти рокiв палили паяльною лампою, забивали розпеченi цвяхи в ступнi, ламали пальцi рук та нiг. Дiвчаток пiдвiшували до стелi за волосся, палили п'яти вогнем. Чого тiльки не витворювали нелюди. Анюта представляла весь свiт пiд контролем фашистiв. I їй ставало страшно.
  Але поки що справдi варварська машина Третього Рейху просувається, i захоплює все новi й новi землi. I не зупинитися, i не змiнити ноги... Сяють нашi обличчя, сяють чоботи!
  Особливо небезпечний новий танк Е-50, який не беруть американськi гармати, навiть впритул.
  Анюта хiба що дротом просовує мiну. Їй допомагає мiсцевий хлопчик Альберто. Такий бiлобрисенький у шортиках, дуже милий та спритних. Вiн нагадує колишнього улюбленця Серьожку. Той теж був таким моторним. Правда Альберто трохи темнiша за шкiру, i має бiльш довге, але свiтле як кудель волосся. А коли вiн усмiхається, мордочка стає такою милою.
  Ось зараз по колеса нiмецького Е-50 просунуто мiну. Лопається вiд вибуху гусениця. Нiмець отримує рану. Анюта щебече:
  - Ми викрутимо руки фашистам!
  Дiвча вiдкидається на спину i вiдповзає. Нiмець починає задкувати. Все ж подряпнуло його.
  Анюта згадує, як вона опинилася пiд окупацiєю. Початок вiйни сприйняли з великою тривогою. Хоча багато, особливо молодi, розраховували на швидку перемогу та звiльнення Європи. Дiвчина Анюта тодi була пiдлiтком i разом з iншими хлопцями пiдлягала евакуацiї.
  Але Анюта загубилася. Точнiше дiвчина надто довго збиралася i запiзнилася на вантажiвку. I дочекалася приходу фашистiв. Тодi красуня-комсомолка i зазнала страху. I рушила пiшки на схiд. Туфлi були новi. Дiвчина натерла ноги i змушена була зняти взуття. Пiшла босонiж. Шкiра на пiдошвi ще нiжна, не огрубiла. Спочатку лише трохи поколювало. Потiм стало пекти, i пiд кiнець ступнi збилися i запалали.
  Нiколи Анюта не думала, що ходiння босонiж може стати такою мукою. Навiть по травi стало боляче ступати, i всерединi у дiвчинки буквально вибухало.
  Якось вона доповзла до сiльської хати, її нiжки були закривавленi. Добродушна господиня вiдмила комсомолцi-пiдлiтку кiнцiвки. Бiль трохи вщух. Але ходила тепер Анюта насилу. Коли нiжки пiджили, вирушила в дорогу в постолах. Але при цьому намагалася деякий час ходити без взуття, щоби привчити пiдошви.
  Ступни у юної дiвчини, швидко огрубiли, i скоро вона стала, не бояться, нi сучкiв, нi шишечок у лiсi.
  Але шлях до лiнiї фронту видався довгим. У дiвчини ноги так загрубiли, що п'яти стали свербiти i трiскатися. I це також болiсно. Та й голодно було. Iкри нили, колiна хворiли вiд навантаження.
  Не найприємнiшi спогади. Але чи взагалi, що на вiйнi може бути приємним? На жаль, чомусь iз перших днiв Червона армiя задкувала. I навiть багато солдатiв тiкали. I цей процес нiяк не вдавалося зупинити.
  Поки що тiльки пiд Москвою вермахт повернули на порох.
  Тодi Анюта написала вiршi:
  Колись був повалений вермахт на порох,
  Наполеон розбитий непереможний.
  Не може ворог росiйський прапор попрати,
  Коли народ та партiя єдинi!
  З пiснею i йти веселiше, навiть коли в тебе вiдвалюються ноги. Крiм того, дiвчина-пiдлiток передавала листи пiдпiллю. Чим дуже пишалася.
  А ось тепер Анюта стрiляє по китайцях i точно потрапляє. Вбиває вузькооких, i хихикає:
  - Я Як винищувач мiй мотор горить ... Небо моя обитель!
  I знову куляє. Крута дiвчина. Шпурляє босою ногою уламок скла. Попадає прямо в око бойовику. Той падає та вмирає.
  А Анюта щебече:
  - Це не круто, а дуже круто!
  Дiвчинi весело, адже все виходить.
  Найсильнiша та найбiльша в їхнiй командi Мотрена любить голими ногами метати гранати. I їй вдається вразити пiхотинцiв. I навiть успiшно пошкодити дуло танка. Тепер нiмцевi доводиться йти.
  Мотрона з посмiшкою вимовляє:
  - А я доїла не лише корову, а й коня! Тим самим показавши, що я надлюдина!
  I дiвчисько знову пальнула, причому влучно. Збила трьох вузькооких, i прошипiла:
  - Я воїн класу супер!
  А якi м'ясистi стегна у Мотрони. Дiвчина обрала собi коханця вiдповiдно двометрового афроамериканця. I iз задоволенням зайнялася з ним любов'ю. Добре коли чоловiча досконалiсть завтовшки з руку дорослого чоловiка... Таке велике дiвчисько, як Мотрона, цiнувало великi розмiри. I дiвчина ревела вiд оргазму так, що втiк слухати цiлий полк. Ну i буйволиця!
  Але зараз головне вiйна. I дiвчина жбурляє своїми сильними ногами гранати. I навiть каменi та уламки. Мотре весело вiд цього. Хоча не все в життi й було так райдужно.
  Свого часу дiвчинка опинилася в колонiї за крадiжку п'яти колоскiв. Дуже їй їсти хотiлося. За що її й вiдправили до табору. Обрили наголо. А процедура обшуку взагалi стала шоком для дитини. Там її змусили працювати. Мотрона не цуралася роботи, i рубала лiс, благо здоров'я богатирське. Але мiзерної тюремної пайки не вистачало, i дiвчинка кидала до рота все поспiль. I черв'якiв, i комах, i листя дерев. Табiрне дерев'яне взуття було надто незручним, i Мотрена волiла працювати босонiж, навiть у мороз та на снiгу. Три роки дiвчинка провела у колонiї, але потiм її випустили, так вiдбулася за Берiї часткова лiбералiзацiя. Крiм того, Мотрона постiйно перевиконувала норму, що теж врахували.
  Насамперед пiсля колонiї-малолiтки, дiвчина, приїхавши, кинулася на кухню i вперше за довгi роки наїлася до вiдвалу. А в колонiї навiть посиленої ударної пайки великої дiвчинки було мало. Особливо Мотрену в колонiї нiхто не кривдив. Однолiтки побоювалися її неабиякої фiзичної сили та великих кулакiв. Мотрона добра душа, але якщо торкнутися, то рушить, що мало не здасться.
  У начальства дiвчинка була на доброму рахунку, слухняна, передовик виробництва, не вiдмовлялася вiд будь-якої, найважчої роботи. Нiколи не хворiла. Боса в сильний мороз працювала i не пiдхопила навiть нежить. Тiльки великi, витонченi нiжки червонiли, мов у гусака лапки, але залишалися теплими.
  Мотрона навiть бравiрувала, що понюхала зону, i трохи бiльше трьох рокiв провела на нарах. Мовляв, вона була i має судимiсть. Дав дитинi за колоски суддя рокiв iз десять. Але якщо потрiйну норму виконувати, то день триває за три. I Мотрона вийшла достроково. Так i йшла назад у казенному тюремному платтi, боса, засмагла, з коротким їжимом, свiтле, стрижене волосся. Симпатична, зi стрункою фiгурою та гарненьким обличчям.
  На неї озиралися люди. Мотрона в сiрiй тюремнiй сукнi, схудла, i стрижена дуже нагадувала черницю. Подiбнiсть ще бiльше зросла, коли Мотрона п'ятсот кiлометрiв, що залишилися до будинку, пройшла пiшки. Дуже їй хотiлося босими ногами потопати рiдну землю. А то в Сибiру, де вона була дещо iнакше.
  Пiсля обпалюючого снiгу, йти босонiж травою це вiдчувати блаженство. Пiсля прибуття будинком Мотрона дiзналася, що вона вагiтна. У цьому нiчого дивного. Дiвчина iз задоволенням крутила романи з охороною. Її зрiючому, богатирському органiзму хотiлося сексу. Але оскiльки хлопцiв iз охорони було з нею кiлька, хтось батько дитини Мотрона не знала.
  Але хлопчик рiс великим, здоровим, бiлобрисим та сильним. Нинi вiн уже може бути i пiонер. Можливо на фронтi.
  Мотрона не знала долi своєї дитини. Пiд час вiйни дiвчина намагалася не вагiтнiти, щоб не пропускати битви. Для цього спецiальна настойка є. Сама Мотрена вважала себе Православною Рiдновiркою. Така собi сумiш давнього росiйського язичництва i Православ'я. Спiлкувалася Мотрона з вiдьмами та чаклунами. Мала й сама чиннiсть.
  Чому нiмцi перемагають? Старша вiдьма сказала їй, що окультнi сили, хто перебувають на службi у Третього Рейху, зумiли пiдсунути Мойрам, золоту життєву нитку рiдкiсної, i мабуть навiть унiкальної удачi Гiтлеру. I що тепер фюрер набув феноменального щастя. Такого не було навiть у Чингiсхана, що давало Вермахту надзвичайну силу. I нiмецькi конструктори винаходили вдало, i фельдмаршали командували на висотi, а їхнiх супротивникiв виходило не дуже.
  Успiх, звичайно, має значення. Те, що Гiтлеру вдавалося перемагати переважаючi сили, багато в чому результат везiння. Частково закономiрного, оскiльки захiдної, та й почасти радянське командування не зовсiм розумiла, як правильно слiд вести сучаснi вiйни. Але i ланцюг сприятливих випадковостей для Третього Рейху давалася взнаки.
  У реальнiй iсторiї, якраз, з якого моменту навпаки везiння залишило Вермахт, i ряд дрiбниць став грати проти фашистiв. Це почалося зi знаменитої битви по Мiдвей. Тодi цiла ланцюг випадковостей призвела до поразки японцiв. Хоча Японiя в цiй битвi була сильнiшою i мала бiльш досвiдченi та краще навченi вiйська.
  Америка слiв немає - сильна економiчно. Але її армiя i флот не надто боєздатнi, не надто добре навченi та дисциплiнованi. Якiсть та досвiд були на сторонi Японiї. Частками країна Вранiшнього Сонця громила американський флот. I перемагала. Поки ланцюг випадковостей не привiв у Мiдвей. Пiсля цього успiх повнiстю залишив Японiю. I Америка перейшла в наступ, поступово беручи нагору.
  А тут як пояснила старша (на вигляд ще дуже нiчого!) вiдьма, зiграла роль, що Японiя союзниця Третього Рейху на чолi з Гiтлером. I частина успiху фюрера дiсталася самураям.
  Крiм того, з ймовiрнiстю в дев'яносто вiдсоткiв японцi мали в цiй битвi i так перемогти.
  Давалося взнаки те, що янкi бiльше здатнi торгувати, нiж воювати. Нiмцi, у свою чергу, природжена нацiя воїнiв, якi ще й економiку мали могутню. I поступово Вермахт, вбираючи iноземцiв i тубiльцiв усiх мастей, поповнюючись танками i авiацiєю, ставав сильнiшим. I перемагав з дедалi бiльшою легкiстю. Щось протиставити цьому iншi народи не могли.
  Мотрона запитала:
  - А як здолати Гiтлера?
  Вiдьма знизала плечима i чесно вiдповiла:
  - Якби могли, то давно самi б зробили... Але тут доводиться сперечатися з самою долею...
  Мотрона важко зiтхнула. I спитала ще раз:
  - А мене не вб'ють, якщо я пiду воювати за Америку?
  Вiдьма впевнено вiдповiла:
  - Уся ваша п'ятiрка знаходиться в руках небесної правицi. I її просто фашистам не знищити. Дерiсь i вiр у свою долю!
  Мотрона посмiхнулася i впевнено вiдповiла:
  - Я вiрю, що зможу боротися гiдно!
  I справдi дiвчина-богатир боролася як справжня левиця. Нiмцi, точнiше їх iноземнi воїни-раби отримували по перше число. I навiть iз гаком.
  Дiвчина заспiвала:
  - Як провалу, то обiцяла - синю хусточку зберегти!
  I знову вогонь, влучний i неймовiрно героїчний. Мотрона стрiляє та потрапляє. Падають iноземнi раби. Гiрше звичайно, коли рухаються танки. Нiмецька технiка не має собi рiвних. Ну i що! Росiяни звикли задовольнятися малим!
  Мотрона проспiвала:
  - Ми пiонери - дiти комунiзму!
  I знову влучно пальнула. П'ятiрка дiвчат працювала, i дiяла все енергiйнiше. I снаряди їх не брали.
  Але гинули американськi парубки. З неба зривалися штурмовики. Вони буквально обсипали позицiї американцiв реактивними снарядами. Працювали й гармати. Вiдповiдали наземним вогнем якось мляво.
  А коли почався обстрiл iз газометiв, то й зовсiм стало стрiмко. I небо наче лизали рудi язики полум'я.
  Дiвчат трохи пiдпалило, i вони сховалися в щiлини. Обстрiл посилювався. Бiли й нiмецькi самохiднi гаубицi. Сипалися бомби та ракети.
  Щоб пiдбадьорити подруг Альона заспiвала:
  - За кохання без сумнiву, б'ються новi поколiння! Хоч жорстокий дракона година, але для подвигу час вибрав нас!
  I Оленка пальнула, прицвзявши шпигуна, i знову стрибнула в щiлину. А зверху цiлий океан вогню i розлiтаються голковi уламки.
  Нiмцi застосовують для бомбардувань, дуже потужний лiтак ТА-400 iз шiстьма моторами. Така машина значно перевершує американськi моделi, у тому числi i за дальнiстю польоту. Дуже грiзна зброя. I бомби скидає, важкi iз кульковою начинкою. Якi розлiтаються на багато сотень метрiв.
  ТА-400 - це машина майже невразлива. Вона могутня з потужним оборонним озброєнням. Б-29 не зрiвняється з нею. I як гримнеться надбомба. Так стрясається, обвалюючись цiлий квартал. I така тут демонструється сила.
  Але Оленка смiливо вимовляє:
  -У папуасiв не буває зими, у росiйських безвихiдних ситуацiй!
  I справдi можлива дiвчина та права. Ось їхня п'ятiрка в пеклi, i лише отримує легкi опiки.
  Марiя ж вимовляє:
  - Надiя мiй комплекс земний.
  I вiдразу поправляє себе, рушивши кулаком у пiдборiддя:
  - Не комплекс, а компас!
  Дiвчата, незважаючи на щiльний вогонь досi живi. Алла навiть вимовляє на спiв:
  - Ниточкою, ниточкою, ходити я не бажаю! Вiдтепер червона вiйна жива!
  Але скiльки американських солдатiв загинуло вiд вогню гiтлерiвської артилерiї. Недарма в реальнiй iсторiї союзники не зважилися на вiдкриття фронту ранiше сорок четвертого.
  Бiльшiсть вiйськових експертiв вважає, що в цьому випадку десант США та Британiї був би скинутий у море. Причому, можливо, на хiд бойових дiй на сходi це практично не вплинуло.
  Але зараз американцi напевно прикро, що надто пасивно поводилися. Що дозволили пiдкорити всi англiйськi колонiї та саму Британiю. Що дали можливiсть фашистам вивести з ладу СРСР, а тепер змушенi боротися майже самотужки.
  I зараз питання в тому, чи Сталiн порушить умови солом'яного свiту? З погляду моралi напасти на Третiй Рейх зовсiм не грiх. Адже Гiтлер сам вiроломно порушив пакт про ненапад. Але з iншого боку, ще питання доцiльностi. Можливо, нiмцi, нахопивши територiї, i навоювавшись уже не перший рiк далi не пiдуть. А зараз чи варто їх провокувати.
  Тим бiльше, Америка може i сама вийти з вiйни, пiдступно пiдписавши перемир'я. А Трумен особистiсть ще темнiша i пiдступнiша за Рузвельт.
  Реактивнi ракети великої потужностi розпушують землю... Мехiко бомбардують. Але це ще не все. Нiмцi завдають ударiв i по американських мiстах. I насамперед по вiйськових заводах. Поки що не надто активно, так дається взнаки розтягнутiсть комунiкацiй, вiддаленiсть територiї США. I найважливiше потримати наступ своїх вiйськ.
  Але, наприклад, Торонто випустили чотири ракети А-10 керованi по радiо. Досить дорога атака, але принаймнi нiмцi показали, що здатнi вести вогонь з великої дистанцiї, i точно. Втiм, звичайно, вилiт ТА-400 коштує дешевше, нiж посилка такої ракети з дистанцiї тисячу кiлометрiв.
  Зате є пристрої здатнi виводити на навколоземну орбiту - супутники-шпигуни. До дня народження фюрера обiцяють здiйснити запуск супутника, здатного здiйснювати зйомки територiї США.
  Марiя обпекла свою босу, витончену нiжку. Навiть здулися пухирi. Як це зiзнатися неприємно. I навколо спека, i нема чим полегшити свербiж.
  Дiвчина спробувала уявити тих пiонерiв, яким нiмецькi кати за допомогою жаровнi смажили пiдошви.
  Їм, напевно, було ще болючiше. Але вони терпiли i не видавали болю нi криком, нi стогнам. А якщо й стогнали, то через скрегiт зубiв.
  Це героїзм пiонерiв, i вона не має стогнати. Дiвчина уявила, що її допитують фашисти. Пiдвiсили на дибi i припалили босу п'яту розпеченим залiзом. I вона замiсть стогiн чи крику смiється в обличчя.
  Марiя згадала прочитану в дитинствi книгу: "Звiробiй". Там коли мали катувати головного героя, той зiзнався, що навряд чи здатний подiбно до iндiанцiв спiвати дибки. Але коли спiваєш тобi й справдi легше.
  I Марiя повнозвучно заспiвала;
  Ти Батькiвщина моя чудова,
  Тобою пишається цiла планета.
  Росiя як єдина сiм'я,
  Хай будеш у небi в хорi оспiваний!
  
  Вiтчизни гiмн, без гiркоти зберiгаємо,
  Сумнiви вiдкинувши гордо в пекло.
  Над нами золотокрилий херувим,
  Повернеться свiт i буде дуже свiтло!
  
  Творець Всемогутнiй наш Господь,
  Батькiвщини простори так розкинув...
  Хоча страждає в муках часто тiло,
  Але ми з Росiєю на вiки єдинi!
  
  Така наша Батькiвщина свята,
  Нi, духом мiцнiшим за росiйського солдата!
  Горить над нами яскрава зiрка.
  Ми зламаємо в боях супостата!
  
  Досягнемо променистих вершин,
  Над Марсом червоний прапор, жартома, пiднiмемо...
  Адже з нами Iсус Бог-велетень,
  Гербiв шiстнадцять - будуть iншi!
  
  Дiвча пiд Москвою з ворогом билася,
  Впевнено фашистiв перемагала...
  Але вiдвернувся бог вередливим Марс,
  I в полон вона нещасна потрапила!
  
  Водили босою дiвку по снiгу,
  Вогнем їй п'яти люто палили.
  У клiщах ламали голу ногу,
  I розпеченим ланцюгом мiцно били!
  
  Але винесла красуня натиск,
  Замучили дiвчисько у казематi...
  Фашист не вирвав навiть тихий стогiн,
  Посмертно комсомолка за нагороду!
  Iдуть запеклi бої, i ламають нiмцi та їхня коалiцiя американцiв з усiх бокiв.
  Бої у Мехiко трохи затяглися. Велике мiсто - одне з найбiльших у свiтi, розташоване в горах надто складна мета для захоплення. Тим бiльше, що американцi змiцнилися в Мехiко, i заздалегiдь створили базу i склади з боєприпасами в глибинних бункерах. I це дозволяло їм утримувати Мехiко навiть пiсля оточення столицi. Американцi теж не такi простi.
  Вони вважали, що нiмцi не ризикнуть просуватися на пiвнiч, маючи таке велике мiсто-цитадель у себе в тилу, i загрузнуть, намагаючись вирвати подiбну скалку з пащi.
  Фюрер справдi побоювався залишати позаду своїх вiйськ котел. Крiм того, нiмцi поповнювалися бiльш досконалими танками iз серiї Е, i хотiли замiнити свiй колись наймасовiший танк "Пантера"-2, на бiльш захищений i озброєний i не поступається в ходових якостях.
  У умовах перед керiвництвом Третього Рейху постало питання використання дисколетiв.
  Але проблема полягала в тому, що ламiнарний струмiнь, роблячи невразливими лiтальнi апарати, - не давала можливостi з них самих вести вогонь. Хiба що реально дисколет могли таранити лiтаки, використовуючи свою фантастичну швидкiсть i невразливiсть. Але бомбити з їхньою допомогою дуже важко або обстрiлювати, запускати ракети. Щоправда, можна i вiдключати ламiнарне поле, випустити заряди i потiм знову включити.
  Ще однiєю iдеєю було озброїти дисколiт гарматами, що вивергають теплове випромiнювання або лазери. Але це також потребувало часу.
  Принаймнi лiтаючi тарiлки потрiбно використовувати практично.
  13 квiтня два дисколети були вперше випробуванi у бою. Стартували лiтаючi тарiлки майже безшумно. Але було свiчення. Потiм помчали через Атлантичний океан до Мексики. Як з'ясувалося, ця зброя мала ще й величезний запас ходу.
  Але боротися їм було велено, лише над територiєю пiдконтрольною вермахту. Бо в жодному разi не можна давати iншим країнам технологiю зброї, яка настiльки випередила свiй час.
  Маргарет та Альбiна керували першим дисколетом за допомогою джойстика. Їхнiм завданням було поки що тiльки таранити американськi лiтаки, i великої кiлькостi членiв екiпажу не потрiбно.
  Чому дисколет довiрили дiвчатам? Тому що слабка стать бiльш щаслива в подiбних битвах. Вiдсоток втрат серед жiнок-льотчиць у кiлька разiв менший, нiж у чоловiкiв.
  Хоча взагалi Люфтваффе має дуже вигiдне спiввiдношення в збитку. Дається взнаки i перевага i бойовий вишкiл, i особливо не має рiвного опонента реактивна авiацiя.
  Маргарет та Альбiна летять з Європи до Мексики, зi швидкiстю приблизно в двi звуковi, але це в самому дисколiтi зовсiм не вiдчувається: наскiльки плавний хiд. Немов у поїздi їдеш.
  Маргарет з натхнення сказала:
  - Отакий чудовий у нас дисколет. Мов казкову зброю - не бере нi меч, нi гармата!
  Альбiна логiчно уточнила:
  - Швидше за космiчну зброю, як у прибульцiв.
  Маргарет тупаючи голими, мускулистими нiжками, заспiвала:
  - От би розщедритися i нагодувати прибульця! От би розщедритися, а вiн не мукає, не телиться!
  Альбiна заплескала в долонi i сказала:
  - Ось це справдi дотепна пiсенька. А я думала, ти тiльки вiйськовi маршi складати вмiєш!
  Маргарет у вiдповiдь вiдкинулася на пiдлогу. Зробила кiлька вiджимань. Вона за негласною традицiєю була у бiкiнi. Загалом у Люфтваффi, практично всi молодi жiнки та дiвчата перейшли на форму одягу в бiкiнi. У всякому разi, якщо дозволяли погоднi умови i не надто холодно. Вважалося, що тiло з мiнiмумом одягу краще контактує iз лiтаком. I льотчицi керують у цьому випадку вiртуозно.
  Практика пiдтвердила це. Навiть у холоди дiвчата намагалися максимально оголитися. Бiкiнi стали дуже модними.
  Так нiчого дивно, що дiвчата майже голi не було. I з їхнiми фiгурами - бiкiнi йдуть. Звичайно, в армiї всi жiнки тримають себе у формi, i у них гарнi постатi. Коли молода жiнка дає собi фiзичне навантаження, вона виглядатиме привабливо у вiдвертому виглядi. Крiм того, коли ходиш у бiкiнi, то свiже повiтря сприяє спалюванню жиру. I дiвчата такi стрункi та фiгуристi з рельєфним пресом.
  Звичайно, це краса, тiл молодих жiнок. Ноги, зрозумiло, босi, i голою пiдошвою краще вiдчуваєш машину, i навiть стаєш з нею одним цiлим.
  Може, тому такi гарнi юнi льотчицi, i набирають рахунки, майже не вмираючи.
  Хтозна, чи не тому Гiтлер здув у реальнiй iсторiї, що нехтував жiнками в армiї. Адже дiвчина в бiкiнi це особливий боєць. Їх любить удача, i вони дуже рiдко гинуть.
  Альбiна теж почала вiджиматися, помiтивши:
  - Коли рухаєшся, то набагато краще почуваєшся.
  Маргарет погодилася:
  - Рух це життя!
  Обидвi войовницi були бiлявками. Та дуже красивi. Ну, звичайно ж, не довiрять один iз перших дисколетiв у бойовiй модифiкацiї жiнкам без прекрасних рис.
  Все в них добре: i фiгури сповненi спортивної грацiї, i еротичної сили. I особи, молодi, свiжi, без жодної складочки, чи зморшки. I пишне, трохи кучеряве волосся.
  На таких дiвчатах юнаки зупиняють погляд i можуть дивитись годинами, i не вiдриваючись.
  Справдi неповторна, арiйська, спортивна краса.
  Альбiна стала на руки, i схрестила над головою свої стрункi, засмаглi ноги. Дисколiт йшов автопiлотом. Збити його було неможливо, так що дiвчата цiлком могли попустувати i розiм'ятися.
  Пiдлога бiля дивної машини була покрита м'яким, не пальним пластиком i шорстка.
  Маргарет пiшла за нею, обидвi дiвчата стояли на руках. I смикали зверху ногами. Наче крутили велосипед. Такi чарiвнi та неповторнi.
  Альбiна з усмiшкою промовила:
  - Я справжня арiйка, нещадна до ворогiв Рейху... Характер нордичний!
  Маргарет хихикнула i помiтила:
  - Але я люблю побешкетувати. Хоч теж справжня арiйка! Ех, до чого ж кумедна рiч вiйна!
  Альбiна, понизивши голос до шепоту, помiтила:
  - I все ж гадаю, не слiд нам залишати у себе в тилу росiян. Сталiн може вирушити вiд поразки та вдарити!
  Маргарет впевнено вiдповiла:
  - У нас вистачить сил для вiйни та два фронти! Ти знаєш, Вермахт уже налiчує понад тридцять п'ять мiльйонiв солдатiв. Здебiльшого iноземцiв. Навряд чи виснаженi росiяни зможуть зiбрати понад десять мiльйонiв. Адже є ще й Японiя.
  Альбiна згiдно кивнула, своєю бiлою як свiжий снiжок головкою:
  - Так це вiрно! Ми сильнi! Танк Е-50 що випускається серiйно, нарештi влаштував нашi вiйськових за всiма показниками!
  Маргарет хихикнула i вставила:
  - Танк? Ходять чутки, що хочуть зробити подiбну машину iз пластмаси!
  Альбiна скептично похитала головою:
  - Броня вийде слабкою... Хоча цiкава iдея для десантних операцiй!
  Маргарет помiтив з усмiшкою:
  - А наш дисколет зроблений iз титану. I досить мiцний, за всiх можливих колiзiй.
  Альбiна зiтхнувши помiтила:
  - Титан досить дорогий метал. Але думаю, скоро нашi конструктори створять сталь набагато мiцнiше!
  Маргарет шльопнула свої босi нiжки одна об одну:
  - Мої думки це табун коней!
  Альбiна хихiкнула i заявила:
  - А слон кращий! Вiн бiльший!
  Маргарет пiдскочила на руках, i ревла:
  - Жираф великий! Йому виднiше!
  Пiсля чого дiвчата взяли та шльопнули пiдошвами. Тож навiть гул пiшов. I посмiхнулися один одному.
  Альбiна промовила:
  - Нi з такими войовницями, як ми, нам навiть сотня Сталiних не страшна!
  Маргарет крутнулася на руках i прочирикала:
  - А чого сотня? Може бути одразу тисяча?
  Альбiна прокричала:
  - Нi мiльйон!
  Маргарет гукнула:
  - Або мiльярд i половиною!
  Альбiна гаркнула:
  - Або трильйон iз чвертю!
  Таке змагання виглядало смiшним та безглуздим. Але при цьому дуже забавним. Дiвчата зупинилися у своєму невинному трепi i почали вiджиматися.
  Маргарет подумала про своє минуле. Дiвчина iз досить знатної родини. Була вiдправлена у дуже нiжному вiцi до спецiальної школи. Там пройшла досить жорстка пiдготовка. Її й навчали та тренували фiзично. З одного боку, це робило дiвчинку сильнiше, а з iншого позбавило дитинства.
  Втiм, Маргарет швидко втягнулася. Крiм того, в школi були i гуртки, i розваги. Плавали красунi у басейнi, займалися гiмнастикою, робили шпагати.
  I вчилися, зокрема й рiзним мовам. Звичайно, їм викладали i математику, i фiзику, рiзних класикiв. У вiльний час Маргарет любила читати фантастику. Їй особливо подобався Жуль Верн. Його науковi вiдкриття поєднувалися iз цiкавими пригодами. Деякi види винаходiв досi не перевищено.
  Особливе враження справили снаряди, здатнi зруйнувати цiлий форт з одного пострiлу. Ось ця зброя могла б стати в нагодi в реальнiй вiйнi.
  Маргарет, коли почула напад Нiмеччини на Польщу, надихнулася. Нiмцi здобували одну перемогу над iншою i всi просто любили Гiтлера. Хоча спочатку ставлення у багатьох було стриманим. Але фюреру все вдавалося. У тому числi й економiцi. Бурхливе економiчне зростання, вiдродження армiї, повернення Рейнської зони та вугiльних басейнiв. Потiм безкровний аншлюс Австрiї. Трохи нiмцям помотав нерви конфлiкт навколо Чехословаччини. Але й тут пiшов Мюнхен.
  Пiсля чого здавалося, Нiмеччина досягла мирним шляхом всього. Навiть повернула Клайпедську область. Але почалася вiйна з Польщею, а через два днi i друга свiтова. Багатьом навiть дiвчаткам стало страшно. А раптом знову поразка? Але в три тижнi впала Польща, наступ на захiд Нiмеччини не почався i настав заспокоєння. Багато хто думав, що тепер уже буде свiт.
  Потiм стрiмкий наступ на Францiю. I пропаганда захоплено заявила: ми перемогли!
  А Маргарет було прикро: що вона не взяла участь у подiбному трiумфi. Але все не так просто. Вiйна затягувалась, Нiмеччина борючись, вбирала одну країну за iншою. I немов казковий богатир зрубала голови ворогам. I ось Маргарет потрапила на фронт. Як льотчиця. Вона пройшла льотне училище i опинилася в небi.
  Дiвча вiдразу ж почало набирати бiльше рахунку. Воювала з росiйськими льотчиками. Вiдразу зауважила певну слабкiсть радянських асiв - небажання вiдступати. Але це самогубно, коли борешся проти такого потужно озброєного лiтака, як МЕ-262.
  Маргарет знищувала радянськi лiтаки досить успiшно. Жалiсть їй не була вiдома, хоча себе вона жорстокою не вважала. I дiвчина билася в бiкiнi, навiть коли було холоднувато.
  I це допомагало у боротьбi. Жодного разу її лiтак не було збито, або навiть не зазнало серйозних пошкоджень. Хоча МЕ-262 взагалi дуже живуча машина.
  Маргарет заслужила собi Лицарський Хрест Залiзного Хреста. I цим, зрозумiло, пишалася. I тепер їй довiрили найдосконалiшу машину руйнування.
  Альбiна теж була льотчицею, з вiйськової родини. Теж мускулиста блондинка, нагороджена Лицарським хрестом, за рiзнi подвиги насамперед у небi. Але Альбiна трохи встигла повоювати й у пiхотi. Вона показала свiй клас та як снайпер.
  Обидвi дiвчата схожi, але й рiзнi, звичайно, обличчями. Але рельєфнi мускулатурою, дуже сильнi фiзично. Ось зараз вони вiджимаються, зробили кут i прочiрiкали:
  - Ми воїни великi, могутньої у свiт країни... А в чомусь дуже дикi та слуги сатани!
  Пiсля чого Альбiна хихикнула i заперечила:
  - А чому Сатани? А може, всемогутнього Бога?
  Маргарет кивнула:
  - Та якщо наша армiя має успiх, то без Бога не може бути iнакше!
  Альбiна поправила подругу:
  - Не без Бога, а з Богом! Всевишнiй любить сильних i нещадних! Арiйцi всiх задавлять!
  Маргарет iз захопленням вигукнула:
  - А у нас така технiка! Дисколети це диво!
  Альбiна, енергiйно роблячи кут, погодилася:
  - Так ... Вмiємо якщо захочемо!
  Маргарет логiчно уточнила:
  - I коли не хочемо, то теж умiємо! На нас пiдневiльнi вченi з половини свiту орють!
  Дiвчата стали робити кут набагато енергiйнiше. А їхня машина ковзала повiтрям. Вона нагадувала НЛО. Такий ось чудовий витвiр iнженерної думки. Щось таке, що створено понад технологiчний рiвень, що характерно для планети Земля. Крiм того, дисколет забезпечений, декiлькома ультрасучасними радарами. Почуло бi-бi-бi... сигнал тривоги!
  Дiвчата схопилися i пiдбiгли до екранiв огляду... Збiльшили зображення... Так воно є, попереду летiла дюжина американських "Мустангiв" та чотири "Аерокобри". Лiтаки США вирвалися через хмари. Мабуть, вони помiтили досить великий за розмiрами дисколет, або сканували його радаром. Хоча такi лiтаючi тарiлки на радарi практично i не видно. Зате в небi вони помiтнi з великої вiдстанi.
  Двi ескадрильї спробували атакувати дисколет. Маргарет натисканням на кнопки джойстика прискорилася. I пiшла на таран. Рiзко нiби кулак боксера у вазi пера, майнула лiтаюча тарiлка. I вдарила у американський винищувач. Немов алмазний рiзак об залiзо врiзався. Посипалися iскри, i ламiнарний струмiнь розкришив, на блискучу стружку лiтак.
  Альбiна, тримаючи джойстик босими пальчиками, спритно розгорнула дисколет, i знову таранила винищувач ВПС США. Той розсипався на шматки. А блондинка-термiнатор, продовжуючи рух, перемелювала один лiтальний апарат за iншим.
  Маргарет помiтила:
  - Ми їх перемо... Немов гумкою крейда!
  Альбiна хихiкнула i сказала:
  - У них немає шансiв!
  Дисколет рухалася у кiлька разiв швидше, нiж американськi лiтаки. I втекти вiд нього справдi не було шансiв. Тим бiльше, що маневренiсть у нiмецької машини просто феноменальна. Але зiткнувшись iз новою зброєю, американцi вчинили розумно: кинулися врозтiч. I довелося дiвчатам рiзко прискорити переслiдування.
  При попаданнi дисколету, починало гудiти, наче знiмають стружку. Знаменитий диск Бiлонцi всiх ламав, i коригав. I при цьому сам навiть не здригався.
  Дiвчата реготали, переслiдуючи ворога. Наздоганяли i плющили, розрiзали. Це нагадувало погоню шулiки за курчатами, а може бути й стрiмкiшим. I такий рiзак був просто, подiбний до меч-кладенцевi Iллi Муромця. Котрий усе зрубував... I майже все встигав, наздогнати i пригорнути.
  Дiвчата впивались i майже вискакували з крiсел, тримаючись руками та ногами за затискачi. I якось таки утримувалися. I могли продовжувати далi вести бiй.
  Але останнiй американський винищувач наздогнать. Дiвчата струсили з чола крапельки поту. I знову переключили дисколет на автопiлот. Альбiна, втягуючи у себе рельєфний живiт, запропонувала:
  - А може, поїмо?
  Маргарет погодилася:
  - Це гарна iдея!
  Вiйницi полiзли до холодильника. Альбiна натиснула пальцем ноги на кнопку. Вийшли два тюбики з поживною сумiшшю. Дiвчата обережно взяли їх у руки. Дрiбно нарiзана свинина з|iз| горохом i помiдорним соусом. На етикетцi у кожного тюбика кумедна свинка, i помiдор з гороховим стеблом.
  Дiвчата почали обережно смоктати, злегка натискаючи на тюбик. Маргарет помiтила:
  - Скоро ми вирушимо до космiчних свiтiв. Тодi, можливо, таке харчування даватимуть i космонавтам.
  Альбiна згiдно кивнула:
  - Так це було б здорово! Злiтати до iнших свiтiв, подивитися на сусiднi планети.
  Маргарет свиснула i мрiйливо промовила:
  - Так це дуже цiкаво. I як виглядають цi iнопланетяни? Напевно, схожi на людей. Або може бути мають вiдмiнностi?
  Альбiна знизала плечима i припустила:
  - Можливо, нам можуть зустрiтись ельфи. Вони зовнi схожi на людей, але походять не вiд мавпи, а вiд котiв. I тому вони мають гострi вушка i дуже милий вигляд.
  Маргарет з милою усмiшкою помiтила:
  - Кажуть, ельфи зовсiм не старiють!
  Альбiна згiдно кивнула:
  - Можливо ... Але краще б таке щастя людям!
  Маргарет посмоктала з тюбика. Проковтнула i висловилася:
  - Так ... Нiчого немає гiрше старостi! У цьому планi це просто бич Божий!
  Альбiна погладила свою голу ногу. Уявила поряд iз собою хлопця. Такого високого, м'язистого, подiбного до Аполлону. А може, й Гераклу. Потiм уявила, як вiн її гладить. Так, це було б чудово.
  Щоб потiм перейти до чогось серйознiшого. Щоб вiдчувати сильнi ласки i погладжування, гарячi поцiлунки грудей. Як сильнi чоловiчi губи пестять малиновий сосок. I як би хотiлося назавжди залишатися молодою та привабливою.
  Нiколи не старiти, бути вiчно юною, стрункою, спортивною!
  Альбiна з боязкою надiєю припустила:
  - Може, чогось винайдуть люди, щоби не старiти?
  Маргарет впевнено вiдповiла:
  - Рано чи пiзно, звичайно ж, старiсть буде переможена... Але питання чи доживемо ми до цього?
  Альбiна спробувала втiшити подругу:
  - Якщо арiйськiй науцi все пiд силу, то мине час, i зможуть воскресати мертвих. I тодi не буде мати значення, коли ми помремо!
  Маргарет з усмiшкою промовила:
  Будемо миром без зла насолоджуватися,
  Хоч повiрити часом у це складно.
  Дiти гратимуть i смiятимуться,
  I безсмертя досягнемо... можливо!
  Дiвчата потягли з тюбикiв. Нарiзане м'ясо, горох i томати, дуже смачне та поживне поєднання. Маргарет теж уявила собi свого майбутнього чоловiка. Такого накаченого та розумного, з високим чолом. Їй дуже подобався Спартак. Людина народжена бути правителем, чи великим полководцем виявився рабом. Щодо Спартака Маргарет прочитала роман одного iталiйського письменника. Вiдмiнний художнiй твiр, що не вiдiрватись.
  Щоправда, те, що Спартак був знатним фракiйським вождем, швидше за все, вигадка автора. Невiдомо, чи був Спартак фракiйцем. Вiн лише перебував у фракiйськiй секцiї. Про реальну iсторiю Спартака - вiдомостi мiзернi. Начебто вiн був вiльнонародженим. I навiть кажуть, служив легiонером у римськiй армiї. Потiм коли вiйна перейшла у Фракiю, то навiть дезертував i бився проти римлян. Знову був спiйманий i проданий до гладiаторiв.
  Тодi Спартаковi й прийшла на аренi слава. Але Спартак цiлком мiг бути й нiмцем. Маргарет представила себе в лiжку iз цим богатирем.
  Ось це чудово - такий чоловiк! Жiнки люблять качкiв. Маргарет подумала, що Спартак ще й незвичайний розумний. Здобував перемоги, над римлянами маючи досить погано органiзовану армiю з рабiв та бiдноти. Хоча нi, вождь гладiаторiв встановив сувору дисциплiну.
  Даремно на Спартака кидалися консули. Вiн завдавав їм одну поразку за iншою. Але зрештою далася взнаки зрада. I Спартака перемогли.
  Вiйна рабiв не закiнчилася перемогою. Що може бути i на краще. Перемiгши, раби б зруйнували Римську iмперiю, але чи змогли б вони запропонувати щось замiсть цього? Могло виникнути у цiй частинi планет вiдверте варварство. Тодi християнство не набуло б такої масовостi. Так не було б iмператора Костянтина, який запровадив подiбну релiгiю згори. А час об'єктивно був проти Християнства. Так виникало цiлком закономiрне питання: а ти доведи, що воскресiння Христа не казка?
  Померли або були страченi всi свiдки воскресiння та апостоли, потiм i учнi апостолiв. Звiсно, згодом вiра розмивалася. I лише обiцянки безсмертя було мало. Тим бiльше й iншi народи мали своє уявлення про рай. Взяти ж тих єгиптян. Вони мають цiлу науку про буття мертвих.
  А на питання про докази, то згодом це ставало дедалi бiльше питанням вiри. I чи сам вiрив Костянтин, у миролюбне християнство, провiвши майже все життя у вiйнах? Чи, може, все-таки його лякало небуття, i вiн хотiв хоч якоїсь посмертної надiї? Не вiдомо... Але не прийми офiцiйно влада Христа чи це було все це... Чи збереглися християни через двi тисячi рокiв?
  Втiм, це умовна iсторiя. Ось перемогли у цьому свiтi японцi пiд Мiдвей, а Гiтлер провiв низку сильних рiшень, зокрема набагато ранiше оголосив тотальну вiйну i став вести боротьбу за всi сили. I результат: нiмцi наступають по всiх напрямках. I досягли успiху на багатьох напрямках.
  Маргарет задумливо промовила:
  - Випадковостi як ланки в ланцюзi iсторiї, один збiй та повний розворот!
  Альбiна додала:
  - Все у свiтi випадково, особливо удача, а от неприємностей отримуєш закономiрно на повну!
  Маргарет взяла босими пальчиками тюбик, вивернула нiжку та натиснула. Трохи посмоктала м'ясо i помiтила:
  - Але ми якраз не отримуємо неприємностей, а перемагаємо! Так нема до чого песимiзм.
  Альбiна не стала заперечувати:
  - Добре пообiдати, погано бути переможеним, ще гiрше програти самому собi!
  Дiвчата замовкли. Пiсля їжi їх потягнуло на сон... I чому кiлька годин не поспати. Потiм уже не буде. У американцiв лiтакiв багато i вони постiйно дiставатимуть.
  Вiдкинувшись у крiслах дiвчата швидко, наче по командi поринули у сон. Їм снилося цiкаве... Он вони потрапили до якогось нового свiту. Iдуть собi дорогою. Навколо чагарники та джунглi.
  I раптом на зустрiч вибiгає хлопчисько. Такий бiлобрисий, м'язистий, в одних шортах. А за ним мчить величезний, мов бик вовк. Дiвчина зняли з плечей автомати i лупнули чергами. Вовка пробило. Вiн упав, захлинувшись у своїй кровi. Я рев звiра був такий неймовiрно моторошний. Немов лунав iз-за замогильної плити i нагадував сумiш позивних буйвола та павука.
  Хлопчик зупинився. Вiн дивився прямо з деяким подивом. На вигляд хлопцевi було тринадцять-чотирнадцять. Дуже миле обличчя з мужнiм пiдборiддям, красивi рельєфнi м'язи, прес плиточками. Волосся бiле, як снiг, злегка присипане жовтим, а шкiра смаглява вiд засмаги.
  Дуже миловидний пiдлiток, якого можна повiсити на плакат - справжнiй арiєць. Хiба що блакитнi очi надто вже добрi. А посмiшка перлова. Маргарет i Альбiна пiдiйшли до хлопця, хором запитала:
  - Вiтання! Ти хто?
  Хлопчик з усмiшкою вiдповiв:
  - Я король Матiуш! Країни рожевих туманiв.
  Альбiна хихикнула i помiтила:
  - Король... А чому босоногий?
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiв:
  - Я став жертвою перевороту. Маршал Коршунов захопив владу у королiвствi. А з мене зiрвали королiвську сукню, i напiвголого скинули на гелiкоптерi в джунглi, що кишать дикими звiрами!
  Маргарет хихикнула i простягла руку:
  - Ось як ваша величнiсть... Ну що ж, а ми можемо тобi допомогти?
  Король Матiуш розгублено знизав плечима:
  - Сумнiваюсь... Вас тiльки двоє, а там цiла армiя з гарматами та вертольотами!
  Альбiна, рiшуче тупнувши босою ногою, вiдповiла:
  -Доводилося нам i з армiями боротися! Нi, ми готовi битися за справедливу справу!
  Маргарет клацнула пальцями юного короля по носику:
  - Не бiйся ми з тобою!
  - Я й не боюся! - Хлопчик гордо розправив свої не надто широкi, з пучками жив плечi. I додав. - Ну, що ж, я думаю, треба йти до моїх пiдданих, вони пiдтримають короля.
  Альбiна озирнулася i запитала:
  - А куди йти...
  Маргарет озирнулася... Навколо з них були джунглi. Чимось амазонськi, що нагадують. Росли величезнi папоротi. Багато було дерев iз квiтами. Бутони були схожi на троянди, i петуньї - вiдрiзняючись яскравими, немов дитячi фломастери квiтами. Листя на деревах було велике, складної форми.
  Лiтали великi, наче альбатроси бабки, пурхали метелики з метровими крилами.
  Альбiна кинула погляд на небо i вигукнула:
  - Та тут три сонця!
  Маргарет пiдвела голову i проворкувала:
  - Ого! Це що iнша планета?
  Хлопчик-король Матiуш здивовано пiдняв брови:
  - Яка iнша планета?
  Маргарет знизала плечима i запитала:
  - Але ж це явно не Земля.
  Хлопчик хихикнув i вiдповiв:
  - То ви з Землi? З цiєї суворої планети, де все одно свiтило!
  Маргарет усмiхнулася i перепитала:
  - Ти знаєш землю?
  Юний король кивнув:
  - Звичайно! Наша цивiлiзацiя родом звiдти!
  Альбiна подивилася на хлопця уважнiше i промовила:
  - Так... Ти зовсiм як людина, тiльки гарна!
  Король Матiуш кивнув свiтлою головкою:
  - I ви теж дуже гарнi! Допоможiть повернути корону, i я зроблю своїми дружинами!
  Дiвчата засмiялися. Маргарет помiтила:
  - А чи не рано тобi одружитися?
  Хлопчик заперечливо мотнув головою:
  - Королi рано одружуються! У мене вже чотири дружини, буде з вами шiсть, не рахуючи гарему!
  Маргарет засмiялася ще голоснiше:
  - Так у тебе гарем є! Ну ти даєш!
  Матiуш надувши груди, вiдповiв:
  - А як королю без гарему? Це було б не престижно! Я монарх великої країни, ми вже запустили супутник у космос!
  Альбiна обняла хлопця за плечi i проворкувала:
  - Солоденький ти мiй ... Я i зараз не проти стати твоєю дружиною!
  Юний король поцiлував у вiдповiдь дiвчину в щоку, потiм у губи i проворкував:
  - Вiд тебе так смачно пахне... Така чудова ти...
  Олег Рибаченко, крiм перебування в цьому свiтi, де рубалися фашисти, ще в iншому свiтобудовi вiдзначився. Там, де йшла по-справжньому жорстока, i агресивна космiчна вiйна. Там хлопчик теж потрапив у своєрiдну колотнечу.
  А що доводилося вiдпрацьовувати безсмертя. Адже даром нiчого не дається. I працюй ти пацан. I будь воiстину без смертi та будь-яких крайнощiв.
  А друга свiтова вiйна у рiзних всесвiтах по-рiзному. I частiше ще гiрше, нiж було в реальнiй iсторiї, оскiльки Третiй Рейх дуже сильний. I його перемогли буквально дивом.
  Тож Олег Рибаченко у паралельному свiтi здiйснює подвиги.
  Штурм Москви i бiй за Ржев тривали. Використовуючи бомбомети i, одержуючи у вiдповiдь удари вiд радянської реактивної артилерiї, ворог просувався. Нiмцi намагалися взяти числом своєї незлiченної технiки та бомбардуванням, а також ракетним залпам.
  Просування вiдбувалося повiльно, випаленою землею. Радянськi люди билися наче витязi... Ржев став для фашистiв другим Сталiнградом. У боях за нього брали участь усi жителi.
  Невелика група пiонерiв утримувала будинок номер тринадцять на вулицi Ленiна. Хлопчики та дiвчатка пiдпускали фашистiв ближче й стрiляли з гвинтiвок просто в їхнi вишкiренi пащi. Або кидали у ворога гранати iз саморобною вибухiвкою. I тим самим вносили свiй внесок у перемогу.
  Ось одинадцятирiчний Ведмедик затих, його голова розбита уламком, ось дiвчинка Маша вбита кулею снайпера. Але решта хлопцiв бореться з не ослаблюваною завзятiстю. Пашка, наприклад, кинув, виклавши всi сили вибух пакет, пiд транспорт, змусивши, перекинуться машину з ворожими пiхотинцями. Але наближаються "Штурмтiгри" та "Штруммамонти" небезпечна зброя для атак у великих мiстах. Пашка i з ним ще два хлопчики, ризикуючи життям, тягнуть бочку iз сумiшшю двох рiдких реактивiв, що утворюють при злиттi потужну вибухiвку. Хлопцi напiвголi так забрудненi сажею, що їх на фонi, що вигорiв, майже не видно.
  Пашка тягне важко. Вiн дуже худий, схожий на висохлу мумiю з ребрами, що випирають слово лозини. Важко тягнути барило, але, на жаль, простi гранати безсилi проти "Штурммамонта" вагою сто п'ятдесят п'ять тонн, i без бойового комплекту. Двi iншi хлопчики ще худшi. Хоча їм всього по дев'ять рокiв, босi пiдошви ороговiли настiльки, що шарудять щебенем, наче наждачний папiр. Якоїсь митi канонада стала трохи тихiше i скрегiт мозолистих ступнiв, надривав вухо. Хлопцi принципово ходили цiлий рiк босонiж, i терпiли холоднечу, коли пальцi на ногах буквально синiли. Але як не дивно таке екстремальне загартування в спартанському стилi вело до того, що нiхто з хлопчакiв i дiвчат не хворiв.
  А враховуючи рiзкий дефiцит лiкiв та антибiотикiв, здоров'я вкрай важливо. А справдi, якщо цiлий рiк ходити з раннього дитинства в маячку i шортах, то простивати i хворiти на ангiну ти точно не будеш.
  Iнша рiч, що до голоду вiдрiзали вiд морозу звикнути не можна. А яке може бути харчування у майже повнiстю обложеному мiстi. Де єдина тоненька дорого прострiлюється практично наскрiзь.
  Пашка отримав кулю з плече, i стиснув зуби, прокусивши губу до кровi, щоб не застогнати. Нi, вiн не принесе фашистам такої радостi. Росiйський воїн вiд болю не стогне. Хлопчик смикнув дiжку, i прокричала на хлопцiв:
  - Рвiть пазурi, вам ще жити!
  Пацани зрозумiвши, що вони вже тут не потрiбнi, спритно вiдповзають. У них уже й колiна з локiтками ороговiли вiд повзань по щебеню, i теж шарудять. Добре, що в оглушливому гуркiтi це не чути.
  Пашка хреститися i з криком:
  - Служу СРСР!
  Пхає дiжку пiд гусеницi "Штурммамонта". Лунає гуркiт, що вибиває разом з кров'ю i пацана розриває на частини. Але гiтлерiвська машина не витримує розриву, розколовшись на частини. I летить широкий ствол бомбомета через обвалений шматок стiни.
  Пашка загинув, але його душа поринула в iншу свiтобудову. Сам Чорнобог проводив хлопчика в iнший всесвiт. Є таке велетенське кiльце Рододавця, туди переселяються душi померлих. I цi всесвiти вже не входять до системи Гiпервеєра, а є самостiйною системою. Особистiсть людини зберiгається i пам'ять теж, i далi вiн свiй життєвий опенькiв може застосувати в наступному свiтобудовi, де живуть iншi померлi поки що тiльки один раз. У разi повторної загибелi тiла душа перенесеться до наступного всесвiту, i людина житиме втретє... Якщо вона знову загине, то перенесення вiдбудеться в четверту. Бо Бог i Надбог Богiв Рододавець великий над безлiччю свiтобудов. I не буде кiнця мандрiвкам душi, поки людина не розвине до такого рiвня, що сама стане Богом-демiургом.
  Така, ось гiпереволюцiя духу. I люди поки що знаходяться на самому нижньому щаблi бiля самого пiднiжжя престолу, що веде до всемогутностi та задоволення всiх бажань. Рано чи пiзно кожна людина досягне своєї мети, пройшовши через безлiч народжень i смертей i накопичивши досвiд. На жаль, надiї тих, особливо ченцiв i мученикiв, якi постраждали в цьому життi, вони отримають рай, повний солодких фруктiв та ароматних квiтiв марнi. Тому Безкiнечний у своїй Гiпервсемогутностi Надтворець приготував для людей щось краще, нiж просто рай. Принаймнi для дiяльних особин. А тi, хто слабкий i менш енергiйний, можуть розраховувати виконання бiльш скромної мрiї. Зустрiч своїх рiдних i близьких, якi були дороги на Землi, або в iнших свiтах. I жити з ними щасливо у доброму свiтi: без воєн, голоду, хвороб, старостi та iнших напастей. Тiльки до подiбного раю доведеться крокувати жодне життя i жодне втiлення.
  I що насправдi людина пiсля серiї перероджень у руках, пiд контролем може бути така сила, що вона вже сама зможе вибирати собi форму щастя. Або дiяльного та насолоди у вiдносному спокої. А так може бути навiть магометанський рай з гаремом, наїдками та танцiвницями може так набриднути, що людина обере собi куди дiяльнiше простiше!
  Бо Бог заклав вiчнiсть у їхнi серця! I стала людина душею живою, i йде тiло на порох (в елементи землi!) з якого було створено, а дух до Бога який дав його! Дух людський це дихання Бога Богiв Рододавця. I душа безсмертна, бо у нiй частка Всевишнього Творця свiтобудов. I ми не є просто глина. Ми онуки Богiв-демiургiв та їхнi родичi, а не просто творiння. I заклав Господь вiчнiсть у їхнiх серцях. Тому що Всемогутнiй Надбог Рододавець i є вiчнiстю. I в кожнiй людинi частка Гiпервсемогутнього Божества, яку слiд розвивати в собi, в тому числi навчившись переносити страждання, бiль, смерть i чинити подвиги.
  Хлопчик-пiонер загинув, щоб втiлитись у принци у новому всесвiтi.
  Чорнобог показав дiвчатам-рейнджерам i це... Адже це рiдкiсне видовище того свiту, що вiдбувається потiм у Нескiнченному царствi мертвих.
  Пашка прокинувся в новому тiлi... Останнє, що пам'ятав хлопчик рокiв одинадцятої, це був сильний, рвучий жили, м'язи, кiстляве тiло бiль, а потiм легкiсть i блаженство, що настала. I миттєво спливла з-пiд босих хлопчачих нiг земля, яка перетворилася на маленьку срiблясту монетку i зникла за сяйвом найяскравiших зiрок. А потiм заграла симфонiя, щось неймовiрно величне.
  А зараз вона знову в тiлi, сповнена сил, бадьоростi зi здорового апетиту. Пашка, як i ранiше, хлопчисько, але вже не худий, табiрного вигляду як ранiше, а м'язистий, мiцний, а засмага на шкiрi не зовсiм людська, темно-золотава. Хлопчику помацав своє обличчя, немає начебто цiлком людське, з гладкою i чистою шкiрою, а на головi волосся - на дотик нiжне i шовковисте. Тiльки на зап'ястях якiсь дивнi браслети.
  Пацан ткнув у дорогоцiнний камiнь, i спалахнула голограма. З'явилося тривимiрне в кольорi зображення неймовiрно красивої дiвчини. Її срiблястий голосочок переливисто прочирикав:
  - О, ваша високiсть! Ваше народження вiдбулося i тому пiдводу у королiвствi пройде свято!
  I практичнi вiдразу пiсля її слiв у троннiй залi, де знаходився новонароджений хлопчик-покiйник, запалали яскравi барвистi вогники i забили снопи прожекторiв. Пашка виявився раптом винесений, нiби хвилею на величезний стадiон, де його з трiумфування зустрiв строкатий натовп. Хлопчик дивився навколо себе i плескав очима. У велетенському тронному залi, стояли, i статуї i крутилися вгорi, дуже химерної та барвистої форми люстри. I били рiзнокольоровi струменi фонтанiв.
  I взагалi сам палац був i футуристичним i давнiм одночасно.
  Переважна бiльшiсть публiки складали прекраснi юнаки та дiвчата, причому дiвчат було втричi бiльше. Крiм них була присутня невелика кiлькiсть iстот двох видiв. Дуже великi за два метри на зрiст схожi на горил, тiльки з вухами як крила кажанiв тварюки сизого та коричневого кольору. I трохи менший за помаранчевий i жовтий колiр особини схожi на лисиць, але з було мало.
  Крiм них у залi ще крутилися механiчнi чоловiчки, що на колiщатках розносять царську їжу та розкiшнi в барвистих обгортках напої.
  Пашка звернув увагу, що людей похилого вiку в залi практично не було, а так що iстоти хоч i схожi на людей, але якiсь надто вже яскравi золотистою шкiрою, а волосся, наче квiтковi пелюстки. Красива публiка, але надто. Та й вуха у них, не зовсiм людськi на розрiзаний навпiл бутон троянди схожi.
  Де вiн? Можливо рай? Останнiм часом Православ'я та пiонерiя зблизилися, i священики обiцяють тим, хто загинув за Вiтчизну щедрий рай.
  Може попи i, не брешуть? Вiн зараз уже не босоногий, забруднений сажею i весь подряпаний у битвах за Ржев хлопчисько. Нi, перед ними стоїть принц. Теж ще хлопчик, але в блискучий червоних чоботях прикрашених коштовними камiннями, в дуже розкiшному, хоч i дещо старомодному костюмi. На поясi сяє шпага, з рясно прикрашеним самоцвiтом ефесом. Навiть дивно: роботи, телебачення та одночасно замковий антураж.
  Одягнена, щоправда, публiка теж свого образно. Юнаки середньовiчних камзолах i в розкiшних чоботях, а дiвчата в кришталевих черевичках на високих пiдборах, i прозорих сукнях, що не приховують краси тiла.
  Перед принцем вибiгли двоє дiвчат, мабуть, служницi: так вони були босоногими в коротких бiлих суконях, i голим тросом, що ледве прикривав пишну груди тонкою смужкою блискучої тканини. Вони рясно розсипали рожевi пелюстки пiд пiдбори нового свiжого народженого принца.
  Пашка тепер царствена особа, а був голодним, худорлявим, безбожно забруднився пiонером. I почуття гордостi наповнює його душу. Чесне пiонерське - є виявляється справедливiсть.
  Дiвчина в царських шатах i юнак рокiв двадцяти i бiльше схожий на людину з'явилися на променистому престолi. Вони вiтали Пашку, той вiддав їм пiонерський салют.
  Юнак був у коронi i урочистим тоном промовив:
  - Ти той загиблий героїчним чином витязь, якого Боги визначили бути моїм спадкоємцем та правою рукою!
  Пашка на це скромно вiдповiв:
  - Не знаю вашої величностi. Сотнi та тисячi радянських людей впали не менш героїчно, нiж я! I вони я думаю, заслуговують не меншою мiрою на нагороду на небесах!
  Король цього свiту важливим тоном промовив:
  - Тут ми всi прожили одне життя i отримали iнше. Не завжди винагорода буває справедливою. Я теж був не з кращих офiцерiв царської армiї, а отримав титул короля. А ось одна з босоногих дiвчат - це сам батько Махна!
  Дiвчина-служниця за таких слiв огризнулася i випалила:
  -Натомiсть пiзнала задоволення недоступнi вам чоловiкам!
  Король жорстко вiдповiв:
  - Тобi рабиня Махна не дали слова! Прив'яжiть її до стовпа гоблiни, щоб вона отримала свою порцiю батогiв.
  Дiвчина схопили горили з перетинчастими в п'ять фаланг вухами i потягли до стовпа. Дiвча безуспiшно пробувала пручатися, але її жорстко обiгрiли батогом по стегнах. Пiсля чого вона вкусила гоблiна за лапу, але отримала тичок кулаком у пiдборiддя i обвисла, знепритомнiвши.
  Король задоволений, а Пашцi не зовсiм. Погано коли б'ю жiнку, навiть якщо це сам кривавий деспот i бандит Махна. Любить часом доля пожартувати з людини. Або точнiше Боги-демiурги. Мерзотники отримують часом посмертну вiдплату, але не завжди прямо. Хто може втiлитися в калiку, хто в раба чи рабиню. Але й сам його Величнiсть не ангел, а офiцер-гуляка Швiндер. Не гiрше за iнших офiцерiв, але й не краще. А пощастило, як у пiснi Висоцького дорости до монарха вже в другому життi. Щоправда, не одразу, а коли вбили колишнього короля. Ось з'явилися ранiше спiлi здiбностi.
  Пашка дивився i мовчав. Вiн уже почував себе не зовсiм щасливим. А не надто приємний голос монарха оголосив:
  - А цей тобi доведеться взяти участь у традицiйному при коронацiї принцiв ритуалi! Наразi вiдбудеться покарання великого, особливо небезпечного злочинця попереднього життя! Бо я вважаю, що грiхи мають отримати вiдплату!
  Почувся скрегiт, i пiдлога перед троном почав розсуватися. Звук був м'який, роботи змiтали пилюку, i пiднiмався в небо стрижень. З'явилося щось схоже на сталевий турнiк. Тiльки за руки був, закував до товстої перекладини хлопчик, а до його нiг прикута штанга. Руки були вивернутi з м'язистих плечей i, було видно, що вантаж завдавав пацану моторошний бiль.
  Зоя та Вiкторiя одразу ж впiзнали в цьому рельєфному м'язах хлопчаку Олега Рибаченка, i з виттям звернулися до Чорнобога:
  - Що ви робите темний?
  Король Гiпервселенського зла м'яко вiдповiв:
  - З вини цього хлопчика, ви не можете продовжити воювати у цьому всесвiтi та забезпечити перемогу СРСР! - Око Чорнобога стало суворiшим. - Погодьтеся цей досить серйозний злочин, що за нього i зварити живемо в олiї замало!
  Зоя благаючим тоном промовила:
  - Але ж це мимовiльний грiх найбiльший!
  Чорнобог молодецьким тоном вiдповiв:
  - За ненавмисно б'ють вiдчайдушно! Повiрте, з цим пацаном надiйшли ще дуже м'яко!
  Гоблiни стали з обох бокiв прив'язаного Олега. Хлопчик був зовсiм голий i м'язи здулися вiд ваги прикутої до нiг штанги. Пашка засумнiвавшись, запитав:
  - А в чому його провина?
  Король гордовито вiдповiв:
  - У тому, що через нього Радянська Росiя втратила свiй шанс на порятунок!
  Пашка тихо запитав у Олега Рибаченка:
  - Це правда!
  Розривається дибкою на частини хлопчисько проскреготiв зубами:
  - Так! Я винен!
  Наслiдував лаконiчний наказ монарха:
  - Бити!
  I гоблiни з усього розмаху врiзали ланцюгами по голiй спинi пацана. Шкiра лопнула, i обличчя Олега Рибаченка залилося червоним кольором. Але хлопчисько, стиснувши щелепу i здригнувшись, витримав i не вирвав крик. А гоблiни продовжили з холодною люттю полку. Вони лупили з усього розмаху, i впевнено розтинали у пацана шкуру.
  Пашка вiддав належне, незважаючи на дикий бiль, Олег Рибаченко не кричав, а лише тяжко дихав. Хоча тортури посилювалися. Ланцюги на пластиковiй рукоятi стали нагрiватися i червонiти. Так що тепер кожен новий удар не тiльки розсiкав шкiру, але й палив її в мiсцi м'ясом.
  По помешканню рознiсся сильний запах смаженого м'яса. Бiль був жахливий. У Олега вилазили очi з орбiт, а обличчя стало синiм, з горла текла кров, але все одно титанiчним зусиллям волi вiн стримував готовий вирватися з горлянки рев. Вiдчувалося, що цей хлопчик пройшов жорстоку. школу, зокрема й у свiтi зоряних, космiчних воєн. Олег уявляв собi, що його хлищу вiником у спекотнiй лазнi i ставало набагато легше.
  Розпеченi до бiлого ланцюга лупили i обпалили Рибаченка вiд шиї до самих п'ят, по яких з вiдмашкою врiзали гоблiни, але обпалений i поранений пацан все нiяк не хотiв втрачати свiдомiсть. Пашка дивився на це як заворожений. Йому було шкода однолiтка, майже ровесника, але з iншого боку з його вини СРСР, який i так ледве тримався, опинився на краю загибелi. Ну, чи можна таке реально прощати? Адже й сам Сталiн закликав виявляти безжалiснiсть до ворогiв. Тим бiльше, що пацан дуже мускулистий i зовсiм не виснажений, хоча не має i краплi надлишкового жиру.
  Значить, не пiзнав справжнього голоду, i це теж не викликає спiвчуття...
  Раптово вибуваючий барабаннi перетинки з орбiт гуркiт потряс палац. Стiна впала, i вибухова хвиля, що пройшла, розкидала, немов порожнi пляшки людей, пiдкинула торнадо трон... Все сталося немовби при найсильнiшому землетрусi, в ураганному темпi. I за мить з'явилися громили. Дуже схожi на гоблiнiв, тiльки не голi вовна, а мундири.
  Турник вiд струсу впав i поперечина зламалася. По-звiрячому надлишковий Рибаченко, який вкрився опiками, Олег упав на Пашку. Вся його хлопчиська-раба, що впав на принца, спина i груди, була спалена i розбита. Проте пацан ще тримався за свiдомiсть i шепнув пiонеру:
  - Ось у цьому наш шанс!
  I витяг з-за пояса Пашки посипаний алмазами пiстолет. Пальнул один раз собi наручники. Тi лопнули, потiм послiдували два пострiли по кайданах сковуючi ноги. Незважаючи на всю силу мук, Олег Рибаченко зберiг здатнiсть рухатися, а його ментальне сприйняття виявилося сильним як нiколи. У принца поясi висiв однi з найдосконалiших чарiвникiв королiвства.
  А гоблiни, що увiрвалися, своїх почуттiв i звiриних iнстинктiв не приховували. Вони прагнули знищити якомога бiльше живих iстот i палили абияк.
  Олег Рибаченко ледве встиг вiдштовхнути Пашку i на тому мiсцi, де щойно лежав хлопчик-принц, залишилася лише вирва шириною пiвметра i глибиною метр, а її краї димилися i iскрилися. Сам Рибаченко-молодший вiдкрив упевнений вогонь по супротивнику. Першi п'ять гоблiнiв-загарбникiв виявилися зрiзанi першою ж чергою.
  Пацан перевернувся i пiдхопив ногами вражений королем чарiвник, так прямо босими пальцями натиснув на кнопки. У космiчних свiтах Олег Рибаченко вже мав справу зi подiбними видами озброєння i тому дiяв дуже впевнено. Ще десяток гоблiнiв спрямувало свої душi до захмарних свiтiв вiд стрiлянини хлопчика з рук та з нiг.
  I взагалi спалахувала не жартiвлива битва. Готовi були бити значнi сили. Коли зчепилися мiж собою колишнi люди... Тiльки в iнших тiлах.
  Олег, стрiляючи й ухиляючись вiд гвоздодерiв супротивника, подумав: а хто цi гоблiни? Вони люди i якщо та якi злочини скоїли на планетi Земля? Гоблiни зазвичай у казках служили позначення зла i чогось тупого.
  Пацан-рейнджер пiдiбрав i викинутий убитим ельфiв, в якого втiлилася людина, що стала небiжчиком, променемет. I тепер почав стрiляти з обох рук.
  Досвiдчений Пашка витяг з-за пояса iнший чарiвник i почав палити в нових i нових вбiгаючих i атакуючих агресорiв.
  Ось з'явилася величезна, немов лiнкор лiтаюча тарiлка i з неї вискакували все новi гоблiни i лисицi, що рiдко зустрiчаються мiж ними. Втiм, крилоухi (гоблiни) що належали королiвству ельфiв, не соромлячись вели у вiдповiдь у своїх родичiв пальбу. Отже, обмiн ударами йшов у повний розмах.
  Олег Рибаченко, зараз був в ударi. Вiн давав черги з волшебластеров, укладаючи шеренгу за шеренгою чудовиськiв, що набираються. Однi гоблiни вiд вражаючих уколiв магоплазми обвугливались, iншi, потрапивши пiд гравiовипромiнювач, пускали зеленi i синi фонтанчики кровi. Але вiд цього ставало ще тiльки спекотнiше, i насувалися страхiтливi крилатi кинджали.
  По них у свою чергу лупили зенiтки з палацу. Усi небеса забарвилися до рiзi в очних яблуках пишним феєрверком.
  Олег Рибаченко агресивно висловився:
  Грiшна людина своє отримає,
  Буде, як павук горiти у вогнi,
  Адже це повiр важкий випадок -
  Грiшник поклонявся Сатанi!
  Втiм, поняття Сатани та Чорнобога зовсiм не тотожне. Сатана це бунтiвний ангел - творiння, Чорнобог вiчно iснуюча iпостась Рододавця. I в цьому полягає колосальна мiж ними рiзниця. Тим , що Чорнобог це Син i Частина Роду, а зовсiм не його ворог! Слово Сатана так i перекладається супротивником.
  Пашка влучив у гоблiна. Вiд того залишилися лише волохатi нижнi кiнцiвки. I взагалi ельфи вели вогонь набагато ефективнiше. А хто такий крилоухий? Горила i є!
  Пашка ледве уникнув поразки, але зумiв вiдскочити, хiба вiдчувши плечима жар. Трохи обвалилося дороге сукно камзола.
  Втiлений у дiвчину, Батька Махно теж бореться, i палить дуже влучно. Все ж таки недарма вiн вважається лихим отаманом. Як спiвається у пiснi. Завжди ми з вами разом тиснули басурман, i вiв хохлiв та росiян - єдиний отаман. Але потiм з отаманами трохи не пощастило! Але єдинi будемо ми - всiм чортам на зло!
  Олег Рибаченко викосив чергою сотню гоблiнiв, видав:
  -На вiйнi все дозволено, i все належить, тому, хто будь-кого може укласти!
  Пашка з цим погодився i почав палити ще частiше i, намагаючись виявляти схожу з цим понiвеченим, але не зламаним хлопцем, влучнiсть.
  Ельфи поступово консолiдувалися, i пiдтягували резерви. Бiй розгорнувся по все зруйнованому та обвугленому палацу.
  I знову з'явилася картина битв за Ржев. Перетворене на купу руїн мiсто не здавалося. Наташка, дiвчина-комсомолка, затиснувши в руках автомат, палила по фрицях. Красива дiвчина, була сильно забруднена i худа: шкiра та кiстки. Але обличчя з мужнiм пiдборiддям та великими синiми очима зберегло миловиднiсть. Наталiя вже не раз була поранена, але переносила "дряпання" на ногах. Її ситцева сукня не раз пiдiрвана i спiшно зашита виглядала, наче лахмiття у жебракiв. Додавали подiбностi з рушницею i босi, все в саднах i забитих мiсцях, хоча гарної, гармонiйної форми ноги войовницi-комсомолки, i полотняна сумка, де дiвчина ховала гранати iз запальною сумiшшю.
  Наташка дала чергу, розрядивши черговий рiжок. Це тiльки в кiно, є такi супермени, що однiєю чергою зрiзають десяток солдатiв. У реальному бою, дай Боже, щоб iз сотнi куль було б хоч одне точне влучення. Хлопчик-термiнатор Оле Рибаченко та дiвчата-рейнджери в даному випадку казковий виняток.
  Але ось Наталя припала до обваленої стiни i обережно виглядає з-за купи розбитої цегли. У мiстi стiльки завалiв та барикад, що гiтлерiвцi не можуть використовувати свої сильнi танки для прориву, i змушенi втягуватися у невигiдний для себе пiхотний бiй невеликими групами.
  Стоїть спека i майже всi войовницi з жiночого батальйону борються босонiж, i бруднi немов свинi. Але митися нiколи, а бруд допомагає маскуватися в обвугленому i палаючому Ржевi, а значить i виживати. Все ж таки лише в 1 сiчня 1943 року, союзники Третього Рейху виявилися вiдключенi. I нiмцi були змушенi залишити цей легендарний виступ. Як це сильно допомогло Червонiй армiї у битвах за Москву.
  Наталя знає це не гiрше за iнших. I тому спiває пiсеньку, щоб пiдняти всiм iншим войовницям багато хто з яких страждає вiд важких поранень настрiй;
  
  Свiт сповнений боротьби та страждань,
  Так уже повелося iз зародження вiкiв,
  Коли Авель упав i пiднявся Каїн,
  Лиходiй добуває армади вiнкiв!
  
  Така потреба пристала людинi,
  Щоб довгi роки жорстоко сумувати...
  I так повелося до кiнця вiку,
  Що хоробрим у нагороду лише ланцюги та жердина!
  
  Але мужностi вiрте, солдатiв не покине,
  Не видасть Всевишнiй нас Рiд -
  Як священнi росiйськi книги,
  Сварог Всемогутнiй на Землю прийде!
  
  Настане епоха - де люди щасливi,
  Де немає страждань i з верхом сума!
  
  Де вiчно в медi будуть фiнiки, сливи-
  А кожен отримає нагороду з розуму!
  
  Народ нашої, милої безмежної Росiї,
  Я наказую, як вiнок у лiтнiй день розквiтне...
  I стане тодi людство сильним,
  Вiдправимо до зiрок далеким похiд!
  
  Залишитися не можна на Землi колиски,
  Нас тягне магнiтом i космос...
  Недарма звiряючи креслення, ми тужили-
  I виставимо жорстко фортунi розрахунок!
  
  Наскiльки прекрасне вчення Рiдне,
  Що дав нам Всевишнiй через свої знання...
  I Батькiвщини нашої золоте кiльце,
  Окови ти злiсть, потреби розiрви!
  
  Вiтчизна побудує мрiю комунiзму,
  У нiй буде безкоштовно все - жадiбнiсть пiде!
  Для далеких квазарiв дорога туризму,
  I до синьої зiрки для дiтей прогулянка-полiт!
  Вiдспiвавши свою порцiю вiршiв, Наташка шпурнула запальну сумiш у Бойову машину пiхоти, яка намагалася пiдiбратися до неї. I нiмецький транспорт капiтально спалахнув, почав викручувати клуби чорного, рваного полум'я. Дiвчинi пощастило, що кришка люка виявилася вiдкритою. I фрицi, якi теж знемагали вiд спеки, виявили слабкiсть. А велика запальна пляшка їх i огорнула.
  Детонацiї не сталося, оскiльки самi ящики мав захист, але стрiчка снарядiв, заряджена в гармату, переклинилася i почала агресивно рватися. I з люка вилетiв вирваний труп гаупмана СС.
  Але ще один БМП влiпив з великокалiберних кулеметiв. Дiвчина-комсомолка встигла вiдскочити, але зате потрапило в її подругу, i п'ятирiчного хлопчика Колю, що пiдносив припаси. Бiдолашна дитина, що вiн робив у цiй лайцi? Допомагав усiма силами дорослим, намагався привести разом iз усiма Червону Армiю до перемоги! А зараз куля-дура розкроїла його свiтлу голiвку.
  Єдина втiха вiн не встиг зазнати болю.
  А ось Катерина Ярова вмирала куди болючiше. Їй кулi великого калiбру розiрвали груди та спину. I ти гинеш вiд оглушальних фаз страждань. Тебе наче обвили двi змiї. Одна розпечена як вогонь, друга холоднiша за смертельну кригу. I вони душать дiвчисько в пекельних конвульсiях. Катерина стогнала, i страждала. Її голi, запорошенi, у плямах кровi нiжки судорожно смикали, а босi пальцi пiдкидали щебiнь з обвугленим напалмом.
  Наташа пiдповзла до подруги i шепнула їй:
  - Тримайся! Незабаром буде iнша! Набагато найкраще життя!
  Тут дiвчина на мить уявила собi комунiзм. Царство де є абсолютно все. I всi мрiї здiйснюються як у казцi. I вона могла там зустрiти своїх загиблих пiд бомбами батькiв. Але, на жаль, казка брехня...
  На брудну та сiру вiд пилу гриву Наташi сиплеться вiдбитий пострiлами великокалiберного кулемета щебiнь. Жахливо, i моторошно. Але дiвчина не все одно шепоче:
  
  - Вiрю! Сподiваюся! Кохаю!
  I войовниця раптом рiзко схоплюється i кидає пляшку iз запальною сумiшшю, вклавши у цей порив усю свою ненависть. Бутель долiтає до БМП i розбивається на нiй. Але коли люк закритий, горiтиме машина всерединi чи нi тут шанси спiрнi. Кулеметна черга летить iз запiзненням, i Наталя встигає шмякнутися об землю i припасти до розколотого бетону. А на її подряпану майже голу спину сиплеться рiзне смiття.
  Раптом чується гуркiт, i кулеметнi пострiли замовкають. Це пiонер Лєшка зумiв пiдiбратися з установкою "Стрiла" - щось на кшталт удосконаленого радянськими конструкторами фаустпатрона. Одноразова зброя, але досить ефективна. I озброєний двома авiагарматами та чотирма кулеметами великого калiбру фашистський транспорт розламано. А пiонер хоч i малий на зрiст, але стрибок, i може тягти на собi "Стрiлу"-2. Ось зараз вiн повертається назад за новою, такою простою, безвiдкатною зброєю, яку цiлком можливо виробляти кустарним способом.
  А у свiтi Другої свiтової вiйни вiдбувалися крутi подiї.
  Джейн, Грiнгета, Маланья та новачок Матильда брали участь у висадцi на Кубу. Дiвчата їхали танком "Герiнг"-4. Це нова машина, створена з урахуванням еволюцiї "Черчiллей". Цей танк трохи полегшили, щоб пiдняти ходовi якостi. Вийшла машина вагою в п'ятдесят сiм тонн з 88-мiлiметровою гарматою та з бронею 152-мiлiметра пiд нахилом лоба, i 102 - мiлiметрiв пiд нахилами броня та корми. У захистi та озброєннi цей танк поступався Е-50, натомiсть мав двигун iз форсивом до 1200 кiнських сил. Газотурбiнних поки що на всi машини не вистачало. Все одно танк вийшов непоганий. За рiвнем захисту вiн у лоб не поступався Тигру-2, а в борт навiть перевершував.
  Якiсть цементованої бронi - вiдмiнна. Хоча танк сам собою недосконалий. Але маючи вагу "Тигра", має найкращий захист. I принаймнi з гарною швидкiстю.
  Джейн насвистує пiсеньку.
  Грiнгета тисне своїми голими ногами на педалi. Малання зауважує:
  - Кубинцi, схоже, зовсiм не хочуть воювати проти нас!
  Грiнгета хихикнув, вiдповiла:
  - Швидше, навiть вони вважають нас за своїх визволителiв. А що для Куби? Скорiше на неї дивляться, як на окупантiв.
  Джейн простягла свої босi, витонченi ноги. Танк мав великi нахили бортiв, що створювало деякi проблеми в роботi екiпажу, зате пiднiмало живучiсть машини. Лобова броня пiд кутом 45 градусiв, що дає великий рикошет. Зараз проти них вийшло два "Першинги". Вони вiдкрили вогонь.
  Грiнгета вперлася голими, засмаглими ногами в метал, i навела зброю.
  Один з американських снарядiв, потрапив у чоло танка. Це не смертельно, презент смертi пiшов у рикошет.
  Грiнґета вистрiлила, цiлячи в лоб вежi. У "Першингу" лобова броня за товщиною така, як у "Герiнга-4", а кут рацiонального нахилу навiть менший. Так що бiльш потужна 88-мiлiметрова зброя пробиває метал.
  Грiнгета вимовляє, облизуючи губи:
  - А снами дiзнатися - хто мiг потягатися ... Що школяревi битися з опорною шпаною!
  "Першинг" спалахнув. Почав рватися бойовий комплект. Потiм гримнуло, остаточно вiдiрвавши вежу.
  Грiнгета перевела зброю на iнший танк. Її зовсiм не бентежило, що її машина рухається i доводиться палити на ходу. У войовницi вже чималий досвiд. Попадала у тридцятьчетвiрки. А у них вежi меншi, нiж у "Першингiв".
  Сiльська дiвчина промуркотiла:
  - Я найкрасивiша i найсильнiша!
  Вона вже мала досвiд. Крiм того, "Першинги" стоять нерухомо, а значить, у них куди легше потрапити. Пробита башта обсипається наче скло.
  Маланья вимовляє з наспiвом:
  - Розлетиться на уламки - ти спробуй їх знайди!
  Матильда сказала:
  - Тiльки небо, лише вiтер, тiльки радiсть попереду!
  "Першинги" знищенi, i нiмецький танк знову мчить у бiй. Воїтельки навiть спiвають.
  Ось попереду батарея... Розвертають свiй танк, щоби прийняти снаряди в лоб i стрiляють.
  Грiнгета вимовляє, шльопаючи, босими, витонченими нiжками по бронi:
  - Я б'ю лише раз... Така смiлива!
  Малання додає:
  - I вмiла! Навiдниця вищий клас!
  Грiнгета додає:
  - Не в брову, а одразу в око!
  I вiдкриває вогонь на поразку. Вона не боїться ворожих гармат. Стрiляє напрочуд влучно. Загалом ця четвiрка чудова. Дiвчата з Британiї, що тепер стала частиною Третього Рейху з досить умовною автономiєю.
  Тепер триває завоювання Куби. Дуже точнi пострiли Грiнгети змушують замовкнути одну зброю за iншою. Батарея вiдчайдушно плюється, але виверження гармат поступово згасає.
  Джейн своєю босою ногою гладить Грiнгету по свiтлiй головцi i вимовляє:
  - Ось i треба тримати!
  I дочка лорда хихикає. Її голiй пiдошвi дуже лоскiтно, i напрочуд приємно вiд подiбних дотикiв. Немов по волокнистому полотну проходиш. А п'ята у дiвчини така, кругленька i спокуслива.
  Грiнгета лоскоче пiдошву своїм вказiвним пальцем, i ласкаво вимовляє:
  - Ти дуже гарне право... Але не вiдволiкай мене будь-ласка вiд стрiлянини.
  Джейн смiється у вiдповiдь. I грайливо цвiрiнькає:
  - А ти менi подобаєшся, подобаєшся, подобаєшся i, для мене на свiтi друга бiльше немає!
  Грiнґета зiтхнувши вiдповiла:
  - Я люблю хлопцiв... Хоча ти, звичайно ж, краса. Цiкаво як виглядав би твiй син?
  Джейн з усмiшкою гарпiї вiдповiла:
  - Думаю, вiн був би дуже гарним i, ти б його покохала б!
  Грiнгета покрутила стегнами, вона уявила собi, нiби до неї входить могутнiй чоловiк, з великою гiднiстю. Яка це насолода. Як приємно вiдчувати тяжкiсть Геракла, чи ще краще самiй скакати на ньому. Ех дочекатися паузи в боях i пiдскочити до чоловiкiв. Краще з СС, то хлопцi великi.
  Джейн теж мрiяла про ласка. З чоловiком, або з гарною дiвчиною чи не все одно. I те, й iнше по-своєму приємно. Ось цього багато хто не розумiє. Як це можна любити i тих, i тих. Втiм, Джейн звичайно не з тих жiнок, якi звуть повiями. Вона обожнюєш ласки та дотику сильних тiл до себе.
  Але батарея розгромлена. Танки Третього Рейху рвуться вперед. Початкiвець Матiльда зi здивуванням у голосi вимовляє:
  - А вiйна легша, нiж я думала... А ще боялася!
  Малання зi смiшком помiтила:
  - Найважче це iде бiй, а тобi треба сходити великим... Ось це справдi проблема.
  Матильда, яка не встигла ще звикнути до грубого солдатського гумору, гаркнула:
  - Чи не здається вам, що це надто вже пiшло?
  У вiдповiдь заспiвала Грiнгета:
  - Ми будуємо новий свiт i заперечуємо минуле... Зводячи на трон безглузде та вульгарне!
  Матильда втiшила:
  - Це вiрно помiчено... Ну хто такий Гiтлер? Син п'яницi та селянки, а ми змушенi йому пiдкорятися!
  Джейн вважала за потрiбне нагадати:
  - Чингiсхан теж був у молодостi рабом, i не вмiв читати i писати, а скiльки завоював... Iнодi удача любить пожартувати!
  Матильда зiтхнувши нагадала:
  - Ранiше я вiрила в Бога... А тепер у мене зникло всяке бажання вiрити в нього. Якщо Бог припускає подiбне, то який вiн тодi Бог?
  Грiнгета висловила припущення:
  - Може Бог є, але я виявляю злим? - Дiвчина-селянка потерла босими пальцями ноги собi кiнчик носа. - Дивлячись на наш свiт, у це можна легко повiрити. Що панує над нами щось зле i жорстоке!
  Матильда вiдповiдно кивнула i нагадала:
  - Найуспiшнiшi полководцi: Чингiсхан, Тамерлан, Гiтлер - були найжорстокiшими. У цьому полягає певний феномен!
  Грiнґета помiтила:
  - Народ це маса, а з масою треба поводитися як iз жiнкою, а жiнка охоче пiдкоряється силi. Жорстоко i справдi найбiльш ефективно!
  Джейн теж вважала за потрiбне нагадати:
  - Найжорстокiший турецький султан, i був найлютiшим правителем та успiшним завойовником. Османська iмперiя розмiрами не поступалася Римськiй, i вiдрiзнялася кровожернiстю.
  Малання стукнула босою нiжкою по бронi, i прогарчала:
  - Жорстокiсть, жорстокiсть i ще раз жорстокiсть - цементуюча нацiя!
  Грiнґета хихикнула i проворкувала:
  - Ми битимемося на землi, на небi навiть у вереснi... Та смiшно!
  Кубинськi частини не чинили опiр i здавалися. А американцiв по дорозi траплялося небагато.
  Дiвчата трохи в танку розмовляли.
  Матильда з сумним виглядом нагадала:
  - У першу свiтову вiйну ми перемогли нiмцiв. А зараз зазнаємо поразки за поразкою.
  Маланья поправила Матильду:
  - Вже не ми терпимо, а американцi.
  Грiнгета хихикнув, додала:
  - А хто такi американцi - наша колишня колонiя!
  Джейн засмiялася i помiтила:
  - Але дуже сильна колонiя, яка змогла вiдокремитися вiд iмперiї. Шкода, звичайно, але пiсля свiтової вiйни, формально здобувши перемогу, Британський лев не став сильнiшим. Нiмеччина ще до першої свiтової переживала бурхливе промислове зростання. А Гiтлер об'єднав силу капiталiзму iз силою тоталiтарної фашистської держави. I це дало результат!
  Грiнгета фiлософськи помiтила:
  - Демократiя програла тоталiтарнiй диктатурi!
  Джейн уточнила:
  - Не лише тоталiтарної, а ще й популярної диктатури. Гiтлер зумiв домогтися реальної пiдтримки як справами, так i пропагандою. Ми ж, звичайно, не досягли такого рiвня згуртування та єднання нацiї, як нiмцi. I, зрештою, не змогли утримати колонiї, особливо коли Сталiн нас зрадив.
  Малання припустила:
  - Для Черчiлля найкращий результат, точнiше найрацiональнiше рiшення було б пiти на мир iз Третiм Рейхом ще в липнi сорокового року. У цьому випадку ми б зберегли всi колонiї i сотнi тисяч життiв. А продовження вiйни було безумством.
  Джейн рацiонально внесла уточнення:
  - Безумством за будь-якого розкладу! Якби СРСР сам вступив у вiйну, то успiх росiян створював би в Європi червону iмперiю та смертельну загрозу Британiї. Зрозумiло, що комунiсти не зупинилися б на досягнутому. - Дiвчина помацала себе за груди, i потерла босою п'ятою об свiй прес, який став рiзкiшим вiд тренувань i продовжила лiкнеп. - Сталiн та його комунiзм схильнi до вiдвертого свiтового панування. I напали змiцнившись на нас. А якби перемiг Гiтлер, то у Третього Рейху з'явилися б ресурси для вiйни з нами. Так чи iнакше, воювати було безглуздо.
  Можливо, нiмцi пiсля свiту взагалi стали б перетравлювати захоплене ранiше, i нiкуди не пiшли б. А Черчiлль вчинив як вiдвертий iдiот!
  Матильда сильно стукнула голою нiжкою по бронi, прогарчавши:
  - Черчiлль справдi iдiот! I добре, що вiн не встиг утекти до Канади. Нехай мучить у в'язницi!
  Джейн люто блиснула очима:
  - Та хай помучиться! Вiн усю Британiю пiдставив!
  Малання пiсля невеликої паузи помiтила:
  - Хоча мир iз Нiмеччиною теж мiг створити деякi проблеми. Отримавши ресурси французьких та голландських колонiй та промисловий потенцiал Європи, нiмцi мали всi шанси задавити нашу економiку. Хоча це ще довгострокова перспектива. Втiм, Третiй Рейх i без вiйни швидко розвивався, i його потенцiал стрiмко зростав.
  Джейн з невеселою усмiшкою кивнула.
  - Жорсткий нiмецький режим. Втiлений порядок... Тоталiтарна безжальна держава. Воно без зайвої демократiї, дає чудеса! I в економiцi також!
  Малання на це заперечила:
  - Наша найдавнiша демократiя не заважала країнi розвиватися та стати великою. Ми мали з колонiями територiї бiльше, нiж iмперiя Чингiсхана. I при цьому парламент дiє не одне столiття, видаючи закони замiсть короля.
  Джейн хихикнув, помiтила:
  - А фюрер надав собi право видавати закони! Вiн у них наче iмператор!
  Малання поправила подругу:
  - Тепер i у нас! I ми пiд фюрером!
  Дiвчата засмутилися ... Джейн постаралася уявити собi, що було б укласти Черчiлль з Гiтлером свiт у липнi 1940 року. Нiмеччина погоджується на недоторканнiсть Британської iмперiї, i навiть вимагає повернення своїх колишнiх колонiй. Єдина умова - це оренда алмазних копiй у Намiбiї. Ну, це для англiйцiв не так уже й принизливо. Зате, що вже нiмцi захопили, стає їх по праву. Володiння Французiв в Африцi та Iндокитаї практично вся континентальна Європа входить у сферу впливу Третього Рейху. I голландськi колонiї також. Гiтлер отримав цiлком достатньо, щоб не воювати далi, а перетравлювати свої володiння. У нього тепер колонiй майже як у Британiї. А загальний рiвень розвитку економiки навiть вищий. Нiмеччина другою мiсцi, першому очевидно США. А СРСР завдяки жорстокiй сталiнськiй iндустрiалiзацiї вийшов на третє мiсце у свiтi. Вiйськовий потенцiал Росiйської iмперiї зростав. Слiд зазначити, що Сталiн розширив територiю з допомогою земель заходi, i тепер його населення наближалося до двоустам мiльйонам.
  Гiтлер, у якого тепер були розв'язанi руки, стояв перед вибором: почати вiйну в сорок першому роцi: щоб не дати росiйським пiдготуватися. Вiдкласти напад на СРСР i краще пiдготуватиметься самому. Тут, звичайно, у фрицiв був вибiр. Багато чого залежало вiд роботи розвiдок. Сталiну повiдомляли данi, що завищують нiмецький потенцiал. Гiтлер же мав применшене уявлення про сили Росiї.
  Але було очевидно: Сталiн переозброює армiю. З'явилися танки серiї КВ та Т-34, яким могли стати масовими. Виробляються серiйно новiтнi лiтаки, що майже не поступаються нiмецьким моделям. Розрахунок та чисельнiсть пiхоти, за рахунок загальної вiйськової повинностi.
  Нiмеччина теж переозброїла танки Т-3 бiльш потужну гармату. Збiльшила випуск Ю-88, запустила з серiю новi моделi МЕ-109 Ф. У авiацiї СРСР, перевищує числом, але поступається якiстю. У танках у росiйських двi тисячi машин сильнiшi за нiмецькi, а решта легких, але частина спритнiша буде. Теж сильнiший противник. I пiхоти добрати Сталiн може. Реально СРСР за потенцiалом не поступається Вермахту, а танках навiть сильнiше. Пiхоти у нiмцiв бiльше, лише за рахунок мобiлiзацiї. Якщо СРСР мобiлiзує вiйська, буде бiльше в нього.
  Знай, Гiтлер iстину, тричi подумав би - чи варто починати? Чи може краще нiмцям перевести економiку на вiйськовi рейки i використати потенцiал окупованих країн, отримати над ворогом перевагу? Особливо у танках?
  Фюрер, маючи територiї з урахуванням колонiй не менше СРСР i в теплiшому клiматi, а населення навiть бiльше, якщо вважати, кого вiн окупував...
  Був вибiр - готується. Формувати дивiзiї iз iноземцiв. Ставити до верстатiв негрiв та європейцiв.
  Ну, якби Гiтлер був мудрим полiтиком з гарною розвiдкою, то вiн би постарався, максимально збiльшивши випуск озброєнь - капiтально пiдготуватися.
  Але фюрер, швидше за все, напав би на СРСР сорок першого року. Вiн мав на три чи чотири тисячi втрачених у битвi з Британiєю лiтакiв бiльше. I танкiв за рахунок африканської дивiзiї, то п'ятсот, шiстсот штук бiльше.
  Та й Роммель рубався б на сходi. Пару зайвих танкових дивiзiй гiтлерiвцi мали б. Ну, може ще кiлька моторизованих i десяток пiхотних. Навряд чи самовпевнений фюрер зiбрав би бiльше зусиль.
  А Сталiн? Мав би стiльки, скiльки й мав ранiше. Йому Британiя взагалi до лiхтаря. Запитання, правда, в тому трапився б напад раптовим?
  Якщо як насправдi все одно пройшов тактичний удар по неготовим до оборони вiйськам, то могло все скластися для Росiї гiрше. Особливо якби наступ почався ще 15 травня 1941 року.
  Тодi б Москву взяли б ще до осiннього бездорiжжя. Зi сходу вдарила б Японiя... Шансiв у СРСР було б мало. Швидше за все, у сорок другому роцi вiйна i закiнчилася б захопленням основних районiв СРСР. Або якийсь час велася б напiвпартизанськими методами.
  Можливий варiант сепаратного свiту. Типу Москва зберiгається, але нiмцi отримують за Кавказ. Але це могло не влаштувати Гiтлера. Знаючи характер диктатора номер один, вiн, швидше за все, вiв би вiйну до самого Уралу, якщо не далi.
  Проте окупацiя СРСР вiдвернула б значнi сили Третього Рейху. Але частково це компенсували б мiсцевi полiцаї та iноземнi дивiзiї. А що потiм?
  Чи став би Гiтлер перетравлювати i СРСР? Можливо, якийсь час йому довелося б це робити. Поки що партизанський рух не зiйшов би до безпечного мiнiмуму, врiвноважений мiсцевими полiцейськими силами.
  А потiм? Чи не пiшов би Гiтлер на Британiю? Чи можна поставити запитання, а йому це треба?
  Земель уже бiльше, нiж у Британiї, навiть з урахуванням колонiй, але чому б не забрати собi все? А потiм не завоювати весь свiт. Спершу Британiя. Потiм разом iз Японiєю громимо США. А потiм i настає черга i самої Країни Сонця, що сходить.
  Спокуса стати всесвiтнiм диктатором дуже велика. Хоча звичайно, можливо, Гiтлер би i зупинився б. Але важко зупинитись, коли ти перемагаєш. I важко утриматися вiд нападу на Росiю, яка не думає про оборону, а прямолiнiйно готується до наступальної вiйни.
  Ну як можна вiрити Сталiну, якщо той навчає армiю, не обороняться, а наступатиме, i бити ворога на його територiї. Тут будь-хто б задумався.
  Справдi, чому думали у СРСР лише про настання? Чи готували самi агресiю?
  Тут було над чим замислитись i Гiтлеру, теж. Гарантiю безпеки Нiмеччини могла дати лише атомна бомба разом iз балiстичними ракетами як засобом доставки. Створити балiстичнi ракети нiмцi могли. Але для ядерної зброї потрiбно ще кiлька рокiв. А хто дасть гарантiю, що Сталiн вичiкуватиме? Тим бiльше, що контролює Європу i має колонiї, Нiмеччина економiчно сильнiша за СРСР.
  I зрозумiло, що Сталiн вiд зволiкання нiчого не виграє, тому технiчне змагання проти вчених усiєї Європи, спаяних залiзною нiмецькою дисциплiною, не надто перспективне.
  Тож ймовiрнiсть, що Сталiн почне першим - висока. Хоча, звичайно ж, напад на Третiй рейх це надто вже вiдповiдальне рiшення. Та ще й Японiя могла б вiдкрити другий фронт Далекому Сходi. Виходило з усiх поглядiв, Сталiну було невигiдно наступати Третiй Рейх. Але й вичiкування нiчого доброго не обiцяло. Тому що гiтлерiвцi, спираючись на ресурси Європи та колонiй, могли лiквiдувати головний козир Росiї - перевагу у танках.
  I в лiтаках також. А потiм розвинути реактивну авiацiю та отримувати вирiшальну якiсну перевагу в повiтрi. Так що не було у Сталiна резону надто тягнути. Але й зважитися на бiй поодинцi з усiєю Європою, плюс колонiї, та й ймовiрно ще й Японiєю... Майже самогубно. Оскiльки сумарна перевага супротивника в людських ресурсах i потенцiалi очевидна.
  Тут грають роль особливостi характеру. Але знаючи амбiцiї Гiтлера, логiчнiше, що той сам полiзе на Росiю, та ще в сорок першому роцi не займаючись довгим вичiкуванням. Та й самовпевненiсть фюрера всiм вiдома. Вiн без жодних сумнiвiв полiзе наче шалений бик на Росiю. I не зважатиме на реальне спiввiдношення сил. А може, навiть нiмцi i не знають, не мають поняття, з чим їм доведеться зiткнутися.
  Втiм, ймовiрнiсть перемоги Третього Рейху, особливо в союзi з Японiєю, дуже велика. Тим бiльше що Країнi Вранiшнього Сонця куди простiше зважитися, разом iз фашистами захопити Далекий Схiд, нiж воювати з могутньою Британiєю, та економiчно розвиненими США, за Тихоокеанськi колонiї.
  Зрозумiло, що Америка та Англiя сумарно настiльки перевершують самураїв, що вiйна проти них самогубна. А Третiй Рейх не допомагатиме. А що СРСР? Його придавлять нiмцi та їхнi сателiти. Крiм того, ще у вiйну вступить Туреччина, i не пов'язана вiйною з Британiєю Iталiя. Такi сили на Сталiна наваляться.
  Тут уже шанси слизькi встояти, навiть якщо Росiя i встигне перед нападом Нiмеччини, привести свої вiйська в бойову готовнiсть. Крiм того в реальнiй iсторiї, начебто встигла Червона армiя увiйти в бойовий стан. Та й раптовiсть удару вiдчули на собi тiльки тi сили, що були присунутi до кордону. I це очевидно менша частина Червоної армiї.
  А якщо врахувати, що в будь-якому разi Росiя до оборонної вiйни не готова...
  То перспективи Сталiна малювалися не райдужнi. Хiба якщо самому завдати превентивного удару. Враховуючи те, що вже Нiмеччина до оборони не готова. У цьому випадку розрахунок мiг би частково виправдатися. Але з будь-якого зрозумiло, що Британiя отримувала вiдстрочку. Можливо, СРСР напавши на Третiй Рейх першим, за рахунок раптовостi чогось i досяг. А потiм би вiйна затяглася. Оптимальний варiант: взаємна анiгiляцiя двох тиранiв. Та ще й Японiї, щоб та в'язнула сильнiше. На це можна будувати розрахунки.
  Як кажуть росiяни: два дурнi б'ються, розумний дивиться. Справдi, навiщо англiйцям втручатися? Нехай обидвi сторони себе гарненько вимотають. Битимуться до повної знемоги.
  Роздуми та мовчання дiвчат порушили появу перед ними трьох "Шерманiв". Високi американськi танки рухалися назустрiч "Герiнгу"-4. Зрозумiло, янкi не поганi i розумiли, що дуже важливо зблизитися з нiмецьким танком, або навiть зайти йому в борт. I розганяли свої машини до максимуму. Але у "Герiнга-4" гармата має довжину ствола в 100 ЕЛ, i може вражати з великої дистанцiї.
  Грiнґета вперлася голою ногою i вистрiлила. Добре потрапляти до "Шермана". Вiн такий високий та помiтний. Перший пострiл пристрiлювальний. Зате другий лiг просто в цiль... З "Шермана" зiрвало вежу, i машина, пройшовши за iнерцiєю, зупинилася i почала горiти.
  Джейн схвально сказала:
  - Наша влучнiсть не поступається арiйськiй!
  Грiнґета зневажливо пирхнула:
  - А я думаю, навiть перевершує! Ви ще й не таке бачили!
  Матильда, натискаючи голими нiжками на педалi, пропищала:
  - Багато з нiчого не вичавиш!
  Малання дотепнiше поправила:
  - Який сильний богатир, з каменю вiн не вичавить моря!
  Дiвчата дружно засмiялися. I стукнули одна одну пiдошвою в пiдошву.
  Грубi мозолi навiть трохи випустили iскор. Воїтельки були у дуже мажорному настрої.
  Грiнґета пальнула по другому танку, розколола машину на двi частини i сказала:
  - Молотом з волоського горiха!
  Матiльда, хихикнувши, видала:
  - У нас снаряд-молот, а у росiйських Молотiв...
  Маланья провела Грiнґете долонею по пiдошвi. Вiдчула її твердiсть i пружнiсть, помiтивши:
  - А ти бiгала вугiллям?
  Сiльська войовниця радiсно вiдповiла:
  - Так звичайно!
  Малання примружившись, запитала:
  - I як це?
  Грiнґета чесно вiдповiла:
  - Дуже приємно!
  Дiвчата на танку хором розреготалися. Та коли тобi пiдсмажують п'яти це дуже екзотичне.
  Джейн сказала:
  - Упаси Бог нас вiд упертостi Черчiлля!
  Грiнгета пiдбила третiй танк, i стукнула кулаком по казеннiй частинi зброї, сказала:
  - Дохлий Трумен вистачить!
  Справдi, пiсля смертi Рузвельта владу отримав за конституцiєю вiце-президент. Але вiйну це поки що не зупинило. Хоча американцi поки що нiчого не могли протиставити бойовому вишколу фрицiв, i якостi їхньої технiки.
  Ось, наприклад, "Шермани", навiть не вистрiлили, розумiючи, що це безнадiйно, i не проб'є броню.
  Малання весело заспiвала, розганяючи свiй танк:
  - Ви їдемо, їдемо, їдемо в далекi краї! Гарнi сусiди, веселi друзi!
  Матильда пiдхопила, настрiй у дiвчат i справдi був веселим.
  - Тра, та-та-та! Тра, та-та-та! Ми веземо iз собою кота! Чижика, собака, Петьку-забiяку, мавпу, папугу, ось компанiя така!
  Джейн закрила своєю босою, витонченою нiжкою, Матiльде рота. I сама пискнула реготом.
  I смiх безпосередньо продовжує життя. Американцi створили танк "Шерман", який можна порiвняти в лобовiй бронi та озброєннi з тридцятьчетвiрками i навiть найкращий в оглядовостi та оптицi, а також комфортнiше екiпажу. Але при цьому реально танк перетворився на чудову мету через свою висоту. I англiйцi цим жадiбно користувалися. Та й ходовi якостi у "Герiнга" виявилися кращими.
  Джейн знову уявила, як її гладить хлопець... I замуркотiла...
  По повiтрi гасали реактивнi нiмецькi штурмовики. Вже день хилився надвечiр. Сонце повiльно вмирало в рожевому заходi сонця. А завтра 9 травня. День, коли у реальнiй iсторiї капiтулювала фашистська Нiмеччина. Але зараз гiтлерiвцi на пiдйомi!
  Здаються на їхньому шляху не лише кубинцi, а й американцi. Цiла бригада чорношкiрих та мулатiв практично без бою викинула бiлий прапор.
  Дiвчата вилiзли з машини. Тим бiльше, потрiбно пiдзаправитися.
  Джейн за прикладом нiмкеня запропонувала:
  - Нехай цi кольоровi цiлують нам ноги!
  Матильда насупилась i помiтила:
  - А тобi не здається це некрасиво так принижувати людей?
  Дочка лорда нахабно помiтила:
  - Зате нам буде приємно!
  Матильда зневажливо пирхнула:
  - Вiд слинних ротiв? Упаси мене Боже!
  Грiнґета навпаки схвально кивнула:
  - Нехай! Менi сподобається!
  I сiльська дiвчина кричала:
  - На колiна i лижiть менi п'яти!
  Чорношкiрий офiцер упав ниць, i поцiлував босу ногу Грiнгети. За ним падали iншi воїни, покiрно цмокаючи у п'ятку та пiдошви дiвчат. Джейн весело хихотiла. Їй явно подобалася така пригода. I тим бiльше коли цiлують ноги дiвчат з ентузiазмом.
  Одна Матильда стояла осторонь i сердито дивилася своїми блакитними очима. Вона й справдi обурювалася. Нiмцi не лише позбавили Британiї її незалежностi, а ще й нав'язали варварськi звичаї. Точнiше самi англiйцi їх з ентузiазмом переймають.
  Здається їм, що тепер вони стали такими вже крутими та сильними. А насправдi - це ницiсть!
  Хоча, звичайно, Матильда розумiла, що є i в цьому особливий смак. Коли друга свiтова вiйна тiльки-но починалася, у Британiї панували настрої: ми нiмцiв закидаємо шапками. Навiювалася думка, що Нiмеччина зовсiм не такий небезпечний суперник як у першу свiтову вiйну, i що Гiтлер лише трепло.
  Розгром Францiї та англiйського експедицiйного корпусу став справжнiм шоком. I зайву самовпевненiсть змiнив страх. Можливо, прийми Черчiлль рiшення про мир, без територiальних поступок - народ Британiї зiтхнув iз полегшенням. Почалася вiйна, яка з самого початку мала нерiвний характер.
  Раптове рiшення фюрера, кинути орди Схiд, викликала новi надiї. Тодi бiльшiсть англiйцiв вболiвала за Росiю, i всi тремтiли, коли гiтлерiвцi пiдiйшли впритул до Москви. Кiнець осенi i початок зими породили в Британiї новi надiї. Завдали поразки корпусу Роммеля, нiмцi виявилися битi та вiдкинутi вiд Москви. США нарештi вступили у вiйну.
  Але вже взимку японцi здобули низку перемог, а навеснi стало ще гiрше. Почали по-новому програвати й росiяни. Роммель перейшов у контрнаступ. Падiння Толбука стало для всiх справжньою нацiональною трагедiєю. Десь з весни сорок другого року, нiмцi вхопили птаха удачi за хвiст.
  Британiя швидко втратила свої колонiї, а коли вiдбулася висадка десанту на саму метрополiю, то майже не чинила опору. Так закотилася англiйська зiрка та зiйшла нiмецька. Матильда пiшла до армiї. Їй не залишалося iншого вибору, як реалiзувати себе. А стояти бiля верстата робiтника - не хотiлося!
  Джейн набридло вiдчувати цiлування нiг, i вона почала бити вiйськовополонених. Сильнiша Грiнгета рушила кулаком так сильно, що зламала носа одному з офiцерiв. Руда Маланья тицьнула пiстолетом у живiт чорношкiрому, змусивши його зiгнутися. Пiсля чого дiвчата хором гаркнули, у всi горлянки:
  - Ми войовницi супер! I давай знову лупцювати бранцiв, ногами та прикладами.
  9 травня 1945 року капiтулював гарнiзон столицi Мексики. Американцi не витримали жорсткого пресингу та бомбардувань. Та й боєприпаси витрачалися швидко, а спроби налагодити постачання повiтрям зазнали краху.
  Вермахт записав до свого активу чергову столицю. Їхня кiлькiсть, захоплених головних мiст все наростала...
  Вiдважна четвiрка дiвчат на Е-50 просувалася пiвнiч до кордонiв США.
  Настрiй у красунь був мажорним. Вони рвалися у бiй i до вершин захмарних свiтiв.
  Поки танк їхав уже захопленою нiмцями територiєю, четвiрка вибралася з машини побiгла. А за штурвал посадили пiдлiтка Ганса.
  Нехай покатається. А вони дiвчата-войовницi пiдтримуватимуть форму.
  Герда пiдскакуючи по купах i лiанах, вiдчувала задоволення, чiпляючись своєю огрубiлою пiдошвою за нерiвностi землi.
  Дiвча-блондинка з усмiшкою помiтила:
  - Як добре бути дикуном... Це фiрмовий стиль - бiг босонiж i в бiкiнi!
  Шарлота iз цим погодилася:
  - Так мiнiмум одягу надає тiлу вiдчуття повної свободи. Взагалi добре бути дiвчиною. Така сила, i легкiсть у рухах. Ти стаєш дедалi витривалiшою!
  Магда на це помiтила:
  - Головне форму не втрачати! Ось нам пробiжка дуже корисна!
  Христина хихикнув, видала:
  - А я бiжу, по калюжах дорiжцi. Менi їсти не можна, спати не можна нi крихти!
  Шарлота хихикнула i вiдповiла:
  - Це непогано ти вигадуєш... Ех Магда не хоче з нами знову поговорити про релiгiю?
  Дiвчина iз золотим волоссям заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Не мечiть перли перед...
  Тут Магда зам'ялася, оскiльки продовження подруги цiлком закономiрно можуть вважати образою.
  Шарлота втiм, хихикнула знову i гаркнула:
  - А думала, що ти виправилася та визнала арiйський монотеїзм!
  Магда знизала плечима i перепитала:
  - Це як арiйська?
  Шарлота розвела руками:
  - А так... Без Трiйцi, з одним Богом!
  Герда пiдтвердила це:
  - Ось-ось ... Бог Один! Iсус не Бог, а лише один iз пророкiв-арiйцiв. Причому Євангелiє взагалi єврейська вигадка. Бiблiя також лише єврейський обман. А так нiякої Трiйцi нема. Є Один Бог-Творець всемогутнiй. Гiтлер його намiсник на Землi та Син, коханий i посланець. Найголовнiший i найвищий за всiх пророкiв. Ще є у Бога рiзного роду слуги та ангели, яких називають як би малими богами. Типу Тора, Овдiя та iнших. Це як би архангели у пiдпорядкуваннi Всевишнього. - Дiвчина пiдскочила, прокрутила сальто та продовжила. - Все загалом просто. Арiйський монотеїзм не хитромудрий. Нiмцi Богом обраний народ, i їм належить захопити i наказувати спочатку свiтом, а потiм i всесвiтом.
  Шарлота пiдтвердила:
  - Ось бачиш Магда. Як i зрозумiло!
  Христина помiтила:
  - Треба дещо уточнити?
  Шарлота посмiхнулася:
  - Що саме?
  Христина ляпнула:
  - А як щодо спасiння вiд грiха?
  Герда тут взяла слово i пояснила:
  - А в арiйськiй релiгiї немає поняття порятунку. Ми всi нiмцi, якщо зберiгаємо вiрнiсть фюреру i Третьому Рейху, буде врятовано i на тому свiтi панами. А iншi народи - нашi раби. Якщо нiмець змiнить фюреру, пiсля смертi стане рабом iнших арiйцiв. Народи не нiмецькi можуть отримати Нiмецьке громадянство за особливi нагороди. I теж матимуть собi рабiв. Все просто та логiчно!
  Христина додала:
  - I арiйцевi зовсiм не грiх зайнятися сексом. I арiйцi також. Фюрер говорив - краще завагiтнiти вiд героя-солдата, нiж вiд чоловiка, якщо вiн не герой!
  Магда брязнула:
  - Якби Японiя напала б на СРСР сорок першого, то ми ще до осенi взяли б Москву!
  Герда погрозила на бiгу Магдi пальцем:
  - Не ухиляйся... Хiба наша релiгiя арiйцiв не краща, нiж казки християн?
  Христина додала:
  - I в раю християнському не буде сексу! Подумай про це!
  Герда додала:
  - I грiха не буде взагалi... А це так нудно! Хоч вовком вий!
  Магда посмiхнулася i помiтила:
  - Це дивлячись, що вважати грiхом. У Бiблiї було десять заповiдей. Але не вбив, постiйно порушувалася. I за наказом Бога. Взагалi вбивати дiтей велике зло... Але Єлисей це зробив i з Божого схвалення. Отже... Отримує парадокс - грiх i зло не одне й те саме. I грiх це непокора Боговi!
  Христина знизала своїми м'язистими плечима i вiдповiла:
  - Так, виходить, зло iснуватиме i в Християнському раю? А просто не буде непокори Боговi? Отже, ми можемо брати участь у гладiаторських iграх та сексуальних оргiях? Тiльки сповiдуючи на словах до Господа любов?
  Магда похитала головою:
  - Я так не думаю ... Хоча звичайно, бентежить Єлисей, що вбив дiтей, якi подразнили його за плеш. Явно це з принципом: полюби свого ворога, не стикується!
  Христина логiчно помiтила:
  - А хто принципу полюби ворога свого, в здоровому глуздi слiд? Взагалi християнство це сумiш пацифiзму, i юдаїзму. Нам iз такою релiгiєю не по дорозi!
  Герда врiзавши голою ногою по чагарнику, додала:
  - I в жодному разi ми не будемо разом iз євреями! I бiблiя єврейська не потрiбна!
  Шарлота логiчно додала:
  - Немає сенсу нам вiрити у Бiблiю. Нiякого - нi серцем, нi розумом! Тому що ми арiйцi, а не насiння Авраама за обiтницею. Ми, звичайно, чужi Аврааму, i всьому тому, що породила Бiблiя. Наш монотеїзм арiйський i заперечує Авраамiзм! Єдине спiльне: це вiра у Вiчного, Всюдисущого, Всемогутнього Бога. Але на цьому все закiнчується!
  Магда iронiчно промовила:
  - Амiн ...
  Герда додала з посмiшкою:
  - Потрiбно запровадити арiйський монотеїзм повсюдно. I щось зробити типу обряду хрещення при прийняттi нової релiгiї. Щоб якщо ти вже хрестився, то став справжнiм гiтлерiвцем!
  Шарлотта припустила:
  - Може, це має стати якимсь символом. Коли собi свастику виколеш на лобi?
  Христина взяла i заспiвала:
  - Тiнь, тiнь, тiнь Люциферова тiнь, яскраво мерехтить у темрявi... Свастика Гiтлера на животi, свастика Гiтлера на животi!
  Герда сердито тицьнула напарницю ногою в стегно:
  - Не варто смiятися з наших символiв. Тим бiльше, свастика це рунiчний знак!
  Христина у вiдповiдь схопила Герду за босу ногу, i полоскотала п'ятку, промовивши:
  - Ой якi ми серйознi! Ти краще посмiйся!
  Дiвчина вправно вивернула свою витончену засмаглу нiжку i схопила босими пальцями за нiс руду мегеру. Та ойкнула, i вишкiрила зубки. Почала лоскотати Гердi, круглу п'яту.
  Блондинка-термiнатор гаркнула:
  - Не суй свої пальцi...
  Христина вiдiрвала ногу своєї напарницi та просипала:
  - Ти менi так носа зламаєш!
  Герда хихикнула i прочирикала:
  - Якщо хочеш зливу? Або коня у гриву!
  I воїнки, що зупинилися на мить, знову помчали, миготивши, трохи запиленими пофарбованими травою п'ята. Що й казати, без жодних сумнiвiв весела четвiрка зiбралася.
  Христина на бiгу припустила:
  - А як щодо того, щоб зiграти в мiста?
  Герда заперечливо труснула головою:
  - Не надто цiкаво! От би винайти справжнi, електроннi iгри!
  Шарлота розсунула на бiгу руки i повiдомила:
  - А що... Це було б чудово! Створити щось таке електронне та граюче на всю котушку.
  Магда пiдморгнула подругам i з усмiшкою промовила:
  - Людина вiд Творця отримала дар творiння. I ми люди навчилися багато винаходити. Там може нам слiд бути хоч трохи вдячним Творцевi!
  Шарлота зневажливо пирхнула, i помiтила:
  - А ми й так вдячнi! Ми ж арiйськi монотеїсти, i визнаємо Бога Батьком нiмецького народу!
  Герда пiдскакуючи нiби кiшка, вважала за потрiбне додати:
  - Але ось Бога Авраама, Iсаака та Якова, ми не визнаємо в жодному разi! Тож не варто нам нав'язувати чуже та неарiйське!
  Магда вiдчайдушно крикнула:
  - Я за Бога, а не за євреїв!
  Герда впевнено пiдтвердила:
  - I я теж за Бога! Але не за Бiблiєю, а за "Моєю Боротьбою". I не за євреїв, а за арiйцiв! А арiєць, це не просто той, хто походить нiмець. Арiєць це визнання духу!
  Магда заспiвала:
  - Смiливо товаришi в ногу,
  Духом змiцнiмо в боротьбi.
  На дальнє щастя дорогу -
  Грудьми прокладемо собi!
  Шарлота знущально промовила:
  - Посмоктай такi груди, про корову забудь!
  I дiвчата хором розреготалися. Їм справдi хотiлося зайнятися коханням. I щоб губи парубкiв обсипали червонi соски поцiлунками. I груди набухнуть, стане болiсно i приємно нити. I вiд цього так чудово.
  Герда дотепно заявила:
  - Секс згортає гори i ламає кораблi...
  Христина у вiдповiдь як вiзьме i заспiває:
  - Кораблi на дно йдуть iз якорями з вiтрилами... I тодi твоїми будуть золотi скринi. Золотi скринi! Кораблi лежать розбитi! Скринi стоять розкритi... Смарагди та рубiни розтiкаються дощем....
  I воятки хором заспiвали:
  - Якщо хочеш бути багатим, якщо хочеш бути щасливим... Залишайся фюрер iз нами! Будеш нашим королем! Будеш нашим королем!
  I дiвчата, розiгнавшись з усього розмаху, довбали в товсту лiану, що росте на їхньому шляху. Дерево трiснуло i зi скрипом розкололося. Воїтельки прокричали:
  - Одна помилка в мiзках заскок, i неминучий удар!
  Пiсля цього дiвчата закрутилися в каскадi сальто. Вони такi стрiмкi. Немов блискавки. I ще сяють смарагдовими очима. А очi в них i справдi, наче зiрочки горять. I, звичайно, проти таких слуг фюрера абсолютно нiхто не встоїть. А це дiвчата-мегери. I вбивали не лише американцiв, а й росiян, точнiше радянських.
  Герда згадувала свою пригоду в СРСР... Точнiше, як вони повеселись разом iз подругами.
  Четвiрка нiмецьких дiвчат у бiкiнi билася на "Тигрi". Усi чотири дiвчата дуже гарнi: три блондинки та руда. Зазвичай жiнки не билися в танкових екiпажах панцвалi, але це ж божевiльна iсторiя.
  Тут ти чи пан чи зник...
  Будь-який стороннiй спостерiгач бачив, як спритно дiвчата керують "Тигром" i наскiльки спокусливi їхнi босi нiжки, що натискають на важелi.
  Один iз таких не тривiальних епiзодiв Другої свiтової вiйни.
  Нiмецький "Тигр"-2 тихо бурчачи мотором, наближався до радянських позицiй. Гармати Червоної армiї поки що мовчали, пiдпускаючи машину ближче. Але й нiмцi не такi простi. Вiдкрили вогонь першими у русi. Благо шахове розташування ковзанок дозволяє нiмцям, використовуючи плавнiсть ходу стрiляти пiд час руху.
  I 88-мiлiметрова гармата потрапляє до радянської зброї. Зiр у рудої Шарлоти дуже гострий, плюс ще чудова оптика "Тигра" та чуття.
  
  Нiмецькi танки розстрiлюють радянськi позицiї, i намагаються спровокувати вогонь у вiдповiдь.
  Тут у них свої меркантильнi та пiдступнi розрахунки.
  Але, а Червона армiя нероздiленi презенти не ковтає. I радянськi знаряддя вiдкривають вогонь у вiдповiдь. Вiдбувається справжня дуель i обсипання снарядами. Нiмцi стрiляють досить влучно, але й радянськi знаряддя їх дiстають. Снаряди стукають по бронi "Тигра"... Дiвчатам при попаданнi закладає вуха. На щастя в їхнiй модифiкацiї сталевi листи вже мають нахил i вiдправляють снаряди в рикошет.
  Хоча, звичайно, не порiвняти з Е-50. Технiка вдосконалюється.
  А власна гармата стрiляє влучно на спалахи. А найголовнiше в небо пiднiмаються штурмовики: нiмецькi, англiйськi та закупленi в пiвцiни американськi. Вони накривають радянськi позицiї. З боку СРСР головний лiтак - це ЯК-9. Машина хороша, але їй не вистачає озброєностi, i ще значна кiлькiсть цих винищувачiв має масу важче еталонної. А значить i найгiршi льотнi характеристики.
  А нiмцi вже мають реактивнi машини.
  Декiлька радянських танкiв закопано в землю, але їхньої стрiлецької мощi не вистачає, щоб пробити нiмецьку броню.
  Ось такi небезпечнi фрицi були вже тодi.
  Руда скеля, а блондинка-командир реве:
  - Пiддай росiянам спеку!
  Танк "Тигр"-2 виготовлений у модифiкацiї F - iз похилим розташуванням броньових листiв. Це дозволяє йому тримати снаряди 76 i 85 мiлiметрових радянських знарядь, без серйозної шкоди для себе. Броня високої якостi - цементована.
  Небезпечнi машини були у фрицiв уже тодi.
  А дiвчата всерединi танка ще вищi за свої характери. Особливо руда навiдниця.
  Втiм i Магда боєць супер.
  А в небi йде битва. На боцi нiмцiв i продажних союзникiв велика чисельна i, мабуть, якiсна перевага. На боцi росiян - бiльше розпачу та лютi. Багато повiтряних таранiв. I це говорить про виняткову смiливiсть. I навiть нахабства, що межує з безумством.
  Але на жаль однiєї божевiльної хоробростi мало.
  Нiмцi просуваються вперед. Танки у них рiзнi. Є й "Шермани" з екранами важкої модифiкацiї, "Черчiлль" iз 152-мiлiметровою бронею та "Челленджер" iз класичною компонувальною схемою. I американський М-16 - важка машина. Лiзе ця кавалькада, на радянськi позицiї.
  Зiбралася всяка шушера, що налипла пiсля пiдкорення фашистам Британiї.
  Але й у Росiї гармат багато, i опiр виявляється завзятим.
  I навiдники та навiдницi навченi i сповненi героїзму.
  Втрати нiмцiв у мiру наближення до окопiв зростають. I фрицi вмиваються кров'ю.
  Кожен їх крок стоїть серйознi втрати.
  А дiвчата навiть човгають одна боса нiжка об iншу i спiвають пострiлюючи:
  - Третiй Рейх каже, не дрейф!
  - Ми орлицi-дияволицi i нам дуже добре...
  Пiднiмаючи вище верф!
  - Ми лiтаємо, немов птахи та ворогiв у мiшок!
  Пiсеньки не дуже зрозумiлi, але досить кумеднi. I пiднiмають настрiй фашистам, що вмивається кров.
  Нiмцi долають першу лiнiю оборони, але натикаються на мiни. I несуть вiдчутну шкоду. В основному вiд мiн страждає ходова частина. Найменше втрати збройової серiї.
  Танки в нацистського звiринця мають фундаментальний захист.
  Дiвча-блондинка, яка є командором, зауважує:
  - Все-таки неабияк отруйнi цi росiяни!
  Шарлота махає у вiдповiдь головою:
  - Гадюки... Але хоробрi!
  Блондиночка Магда, яка є водiєм, рапортує:
  - Пiдривiв немає! Ми можемо й надалi просуватися!
  Що ж до певної мiри це хороша новина.
  "Тигр" повзе повiльно. Дуже вже його гальмують рiзного роду протитанковi рови i їжаки. Вони влаштовують поступ у стилi повзка гусеницi.
  I це дає росiйським певну перепочинок. I так втрати Червоної Армiї дуже великi.
  А дiвчатам у бiкiнi не терпиться. У танку спекотно, та їх напiвоголенi тiла спiтнiли. Тут блондинка-командир Герда згадала зиму. Тодi фрицi катували двох пiонерiв та комсомолку.
  Спогади для пустотливої, босоногої Герди дуже цiкавi, хвилюючi i приємнi. Хоча iнший би вважав би це гидливим.
  Вона особисто зiрвала одяг iз хлопчикiв, якi не поспiшали роздягатися. Що вже саме собою приносить задоволення. Потiм в одних трусиках пiонерiв вигнали на мороз. Командир-дiвчинка Магда пiдганяла радянських пацанiв батогом. Один iз пiонерiв був уже високий хлопчик, рокiв тринадцяти.
  Симпатичний, свiтловолосий пацан, з рельєфною мускулатурою, звичайно гарний. Цiлком гiдний бути зображеним на плакатi з написом: "Iстинний, молодий арiєць".
  Коли вiн побачив напiвголу комсомолку, яку теж в одних трусиках вигнали на мороз, його чоловiча гiднiсть встала i виявилася досить великою.
  Хлопчик-пiонер навiть почервонiв вiд збентеження, але тiло пiдлiтка сильнiше за розум.
  У Герда пройшла хтива знемога. I її дуже захотiлося поєднатися з молодим чоловiком, та ще ворогом.
  Тим бiльше таким гарненьким i мускулистим.
  Поганявши пiонерiв хвилин п'ятнадцять по морозу, тож у хлопчакiв посинiли босi ноги, вона загнала їх назад у хату.
  Хлопцi незважаючи на муки трималися мужньо, i дивилися гордо.
  Там ухопила старшого та високого пiонера за босу ногу, i почала її розтирати. Потiм пiднiмалася руками все вище i вище, зiрвала бiлi трусики.
  Вона хоч i блондинка, але дуже темпераментна.
  I його досконалiсть опинилась у неї в ротi. А який це смак, у такого молоденького вiдсмоктувати, та ще й, якщо вiн твiй ворог. Пiонер Коля застогнав вiд збудження. Юний незайманий уперше був iз жiнкою. Пара молодих нiмецьких солдатiв пiдглядала у вiкно, але Гердi було на це начхати. Високий, свiтловолосий хлопчик тепер займав її. А пальцi з нiгтями дряпали сухе, жилисте тiло хлопця.
  Яка в нього чиста гладка шкiра, як пульсує нефритовий стрижень у ротi. Це найвищий смак для жiнки.
  Коли вiн скiнчив, Магда iз задоволенням проковтнула солодку манку. Потiм натягла на хлопчика труси i наказала:
  - Iди, мовляв шкет! Давай надвiр ти вже зiгрiвся!
  А що борг понад усе, потрiбно iстиною арiйцi катування довести до кiнця. А вона не знає жалю.
  I знову хлопчакiв повели на мороз. Коля залишав за собою босi слiди, а Магда йшла за ним i хтиво зiтхала. Її щiлина горiла вiд збудження, i так хотiлося чоловiчої ласки.
  А як спокусливi у хлопчика нiжки. Вони стали червоними на морозi, наче гусячi лапки.
  Не доводячи належного часу, вона повернула хлопчикiв назад. Поцiлувала Колю в холоднi губи i повалила хлопця. Зiрвала з нього труси, потiм почала м'яти гарячою рукою досконалiсть. Пiонер знову збудився вiд пристрасного натиску.
  Герда поцiлувала пацана в червонi вiд морозу ноги i босi ступнi. Той став вiд збентеження червоним.
  А потiм красуня осiдлала хлопця. Його нефритовий стрижень увiйшов у зволожений грот Венери, приносячи невимовне задоволення.
  
  Герда застогнала у русi, їй стало так добре. Усвiдомлення того, що вона займається сексом з хлопчиськом, та ще ворогом Третього Рейху викликало сильне збудження. I ось Герда забилась у крутому оргазмi.
  Нiкого не соромлячись ревела наче буйволиця.
  Так добре їй не було нi з ким! Вона отримала цiлу хвилю задоволення.
  Такого вона з нормальними чоловiками нiколи не вiдчувала.
  Iсторiя легкого флiрту для хлопчикiв закiнчилася трагiчно. Їх, зрештою, закатували до смертi. А вона втратила коханця Колю. Про що дуже шкодувала. Але борг є обов'язок. Через кiлька мiсяцiв полковник СС Клюге запитав у неї:
  - А чи добре тобi з пiонером було?
  Питання, звичайно, могло бути i небезпечним.
  Герда вiдповiла:
  - Дуже!
  I дiвчина навiть давила:
  - На все готова, щоби повторити вiдчуття.
  Клюзi недобро посмiхнувшись, вiдповiв:
  - Так ще є багато пiонерiв!
  Ну, цурбан йому не зрозумiти серця жiнки.
  Магда з жаром заперечила:
  - Але такий як Коля лише один!
  Щирiсть була непiдробною.
  I згадувала жилисте тiло коханця, займаючись сексом у снi.
  Може збуджує, що ти займаєшся любов'ю зi смертником.
  А ось зараз нiмцi вже подолали першу лiнiю оборони, залишивши розбитi танки та переламанi радянськi гармати.
  Хоча танки гiтлерiвцiв i ув'язали.
  Над зруйнованим бункером хтось встановив прапор iз свастикою.
  Ненависний у всьому свiтi павук розпростер свої лапи над земною кулею.
  А у небi, звучала симфонiя Вагнера, нiмецькi, англiйськi та американськi штурмовики заходили на чергове коло.
  Американцi поставили свою зброю у довгостроковий безвiдсотковий кредит. Таким чином, розраховували задобрити Гiтлера та його оточення. Але цим вони збирали на себе грозу. СРСР захопити не вдалося, але фрицi просунулися, завдали Червонiй Армiї колосальної шкоди.
  Звiсно, стало Росiї набагато гiрше. Але тепер американцям вилазила їхня поступливiсть боком.
  Настав вечiр... А потiм i нiч. Дiвчата набiгалися i просто пiд вiдкритим травневим небом заснули. Четвiрка красунь. Дiвчата якi вганяють у тремтiння одним своїм виглядом.
  Гердi, пiсля пробiжки наснився кошмар. Наче вона знову стала маленькою дiвчинкою. I поринула у моторошнi пригоди.
  З'явилася колись прочитана казка про Герду. Бiдолашна дiвчинка покинула квiтучий сад з вiчним лiтом i йде осiнньою холодною дорогою.
  Її босi нiжки ступають кам'янистою грядою. Втiм, голi пiдошви встигли огрубiти вже в саду i їм не так боляче. Але шлях далекий, нiжки збиваються, за кiлька десяткiв верст починають палати пiдошви i нити iкри. Дiвчинка просить милостиню, щоб їй дали хоч трохи поїсти та проситися на нiчлiг. Хтось подає дитинi, а хтось нi. Але пощастило: пустили на нiчлiг. Дiвчинка заснула на сiнi. I спить дуже мiцно, пiсля довгого шляху. Але вранцi приходити знову, взявши в добросердих господарiв край хлiба, вирушити в дорогу. А нiжки ще ниють пiсля довгого переходу, i босонiж йти холодно.
  Але швидка прохiдка зiгрiває дiвчисько. Босi нiжки червонiють, i трохи пече подряпану об камiння пiдошву. Дiвчинка терпить i долає втому, щоб вiдволiктися вiд ниття в ногах уважно оглядає навколишнє оточення. Вiн рухається дорогами Нiмеччини, у напрямку Францiї. Багато можна побачити цiкавого у цих густонаселених землях. Iнодi починає мряжити дрiбний осiннiй дощ. Герда дуже боїться застудитися.
  На нiй лише легка лiтня сукня.
  Але ось пiд час наступного ночiвлi жалiслива господиня її пожалiла i дала на дорогу теплу хутряну хустку. I Герда знову йде наступного дня. Нiжки спочатку кочнiють, але потiм вiдiгрiваються. Тiльки дзвенять кожною жилкою. Болiсно так ходити, але дiвчинка справляється, має мету, i вона її обов'язково досягне.
  А нiжки з кожним днем грубiють, обростають мозолями. Важко йти так. Кiлька разiв дiвчинка ночувала в стогу сiна, мерзла вночi, потiм вставала з ламанням кiсток. Але Герда вперто йшла далi, тiло розiгрiвалося i легшало. Дiвчинка жила милостиною. Це допомагало, хай i не регулярно, але приймати їжу, пiдтримувати сили.
  М'язи втомилися нулi щодня, але бiль притупився. Дитяче тiло швидко адаптувалося пiд навантаження, i тепер дiвчинка проходила за добу в середньому близько шiстдесяти верст i не падала вiд утоми. Її босi, збитi нiжки вкрилися твердою кiркою, i майже не вiдчували шпильки камiння та холоду. Дiвчинка йшла, долаючи страждання. Зими у Європi м'якi. Випадав часом мокрий снiг. Герда залишала на ньому босi слiди, не перериваючи кроку.
  Вона рухалася, наче заведена i поки не потрапила за допомогою ворона до палацу. Там вона попросила у принцеси та принца пару черевикiв та вiз, щоб i далi продовжувати розшукувати Кая. Але принцеса зi смiхом помiтила
  - Ти вже звикла ходити боса! Навiщо тобi черевики? Вони тiльки обтяжать твої нiжки! Краще йди як ранiше i швидше обiйдеш пiвсвiту.
  I довелося Гердi, знову тупотiти босонiж, так вона не зустрiла жодного спiвчуття. Але справдi босi ноги дiвчинки огрубiли, i шкiра на пiдошвах стала мiцнiшою, нiж у чобiт. I вона йшла, демонструючи незламну мужнiсть. Ось вона пройшла босонiж Нiмеччину i опинилася у Францiї. Мокрий снiг трамбувався пiд точеними ногами.
  Дiвчинка пiдiйшла до Парижа. Там вона зустрiла безпритульних дiтей. Таких же обiрваних та босоногих, як i вона. Дiвчинка знизала їм руки i обмiнялася новинами. Дiти всiх країн володiють мiжнародною мовою та розумiють одна одну. I Герда швидко потоваришувала з ними.
  Але дiти голоднi, i дiвчинка разом iз ними робить набiг на помiщицьку комору. Але з'являється полiцiя з кiлькома тренованими псами. Одна псина наздоганяє Герду i валить її з нiг. Полiцейський одягає на дiвчинку кайдани i веде її до в'язницi.
  Бiдолашна Герда, брязкаючи важкими, натираючи ноги кайданами, бреде до паризької в'язницi. Ще садять у Шатлi, в холодну, смердючу камеру, де разом сидять i маленькi дiвчатка, що попалися на крадiжках, i старшi жiнки, але практичнi всi молодi.
  Годують огидною бурдою та черствим хлiбом. Так провести у нелюдських умовах можна не один рiк.
  Але Герду викликають на допит. Мажуть п'яти маслом, i пообносять до босих нiг жаровню, що палає. Дiвчинка кричить вiд болю i втрачає свiдомiсть. А її змушують взяти вiн провину у вбивствi дворянина.
  Катування тривають кiлька днiв, дитину порають, пiдвiшують дибки, але Герда виявляє неймовiрну мужнiсть. Нiчого не зiзнається. I тодi до неї застосовую iспанськi чоботи.
  Дошки здавлюють дитячi ноги, а кат вбиває клини. Пiсля перших ударiв дiвчинка втрачає свiдомiсть. Але на неї ллють холодну воду, змушуючи прийти до тями. Потiм знову б'ють по дошках. Бiль просто жахливий. Герда хрипить i виходить диким криком.
  П'яний кат посмiхається.
  Дiзнавач повторює питання:
  - Ти вбила вiконта де Жузака?
  Герда зi стогоном вiдповiдає:
  - Нi!
  Дiзнавач кричить:
  - Кат, ще їй один клин! Толщi!
  I знову слiдує удар, вiд якого здригається все тiло дiвчинки. Сльози тiкають iз очей Герди, героїнi Андерсена дуже боляче, але вона не зiзнається.
  Дiзнавач кричить:
  - Та признайся нам! Це лише слова!
  Герда несподiвано знаходить у собi сили виразно вiдповiсти:
  - Слова як вiтер, крутять млин дає муку мудрим, i муку дурням!
  Ведучий допит кричить:
  - Ще два клини!
  I знову летить молот ... хрумтять кiсточки, дитячих нiжок, вiд больового шоку дитина знову втрачає свiдомiсть. Герду вiдром крижаної з пiдвалу води приводять до тями. I продовжують витончену i водночас незграбну тортуру. Ось у лещатах одночасно затискають, пальчики рук дiвчинки. Здавлюють лещата. Герда знову втрачає свiдомiсть. Цього разу надовго. Навiть вiдро води не може привести її до тями.
  Дiвчинка лежить у тортурi блiда i закривавлена.
  Друга свiтова вiйна тривала, йдучи своєю накатаною колiєю. Нiмцi просувалися до кордонiв США. Американцi вiдходили. Але головною операцiєю Третього Рейху стала висадка 15 травня у Канадi. Це ознаменувало вiдкриття другого пiвнiчного фронту проти США. У висадцi взяв участь перший експериментальний екраноплан, який перекинув роту жiночого батальйону СС Тигрицi. Бачили види i минулi всi гарячi крапки дiвчата закрiпилися на смузi. Американцi та канадцi спробували атакувати дiвчат. Мадлен, командувач батальйоном тигриць, Фруда, та деякi iншi дiвчата вже мали безлiч нагород. Христина та Магда служили в цьому батальйонi, i босонiж обiжали половину свiту. Вiд розпечених пустель до крижаних круч гiр.
  Але зараз цi дiвчата пiдпирають Америку з iншого боку. А Мадлен та її дiвчата закрiпилися на оборонному виступi i вiдбивають атаку.
  Вперед йдуть наймасовiшi i поки що не знятi з виробництва "Шермани".
  Високi американськi танки чимось нагадують поставленi вертикально праски. Вони рухаються майже безшумно, виставивши стовбури, i навiть трохи розгойдуючись.
  Велика, м'язова жiнка Мадлен вимовляє:
  - Ми не будемо боятися... Ми завжди битимемося!
  Вiйницi розгорнули фаустпатрони, покращену модифiкацiю. Здiбнi вражати на дистанцiї до кiлометра, i менш громiздкi.
  Мадлен стискає бiцепс. Вiн у неї дуже великий i рельєфний. Справжня жiнка-атлет. Шия у неї як у бика, руки, наче ноги дорослого чоловiка, тiльки шкiра чиста i гладка, а ноги, наче стегна коней. Мадлен дуже любить секс iз великими чоловiками. Любить колись досконалiсть значних розмiрiв. Ця жiнка дуже темпераментна, з приємним обличчям та пишним бюстом. Стегна розкiшнi, та порiвняно вузька талiя.
  Весь одяг у воительки-богатиря бiкiнi. Вузька смужка тканини практично не приховує кавуновi, засмаглi груди, а тоненькi трусики крупа.
  Мадлен має багато жорсткого м'яса, але практично немає жиру. Вона дивиться вперед своїми очима сапфiровими. Волосся бiле, з домiшкою рудого кольору. Але вона все-таки ближча до бiлявки. У руках тримає базуку, плавно натискає на гачок.
  Найближчий "Шерман" отримує собi смертельний презент прямо встик, мiж корпусом i вежею. Його дуло за iнерцiєю вiдлiтає i перевертається.
  Мадлен шепоче:
  - Точне попадання!
  Ставка нацiлює своє. Задирає босу, велику, але витончену ногу. I теж натискає на курок.
  I "Шерман", який отримав смертельне поранення, закружляв немов вiдправлений в нокаут боксер.
  Батальйоном тигриць промайнув зiтхання схвалення. Дiвчата застосували свою зброю. "Шермани" вiдкрили вогонь у вiдповiдь. Особливо небезпечнi тi машини, що озброєнi короткоствольними гаубицями. Вони посилають снаряди з великою, осколковою силою.
  Мадлен реве на всю горлянку:
  - Не бiйтеся дiвчини, орли-красунi, хай спiває про вас країна!
  I воїни хором вiдповiли:
  - I заспiває, мов бегемот! I ми братимемо бурульки в рот!
  У почуттi гумору у дiвчат явно прусська школа. I вони спiвали, стрiляючи.
  "Шермани" спалахували i переверталися. Рвалися, детонуючи снаряди, вiдривалися стволи. Розкочувалися, розбитi ковзанки. Технiка перетворювалася на вiдбивну. За танками йшла пiхота. Дiвчата-тигрицi зустрiчали її вогнем.
  А Мадлен пiдхопила гранату своєю босою нiжкою та запустила її прямо у танк. Пошкодила гусеницю та посiкла пiхотинцiв. Красива баба вона дуже здорова. Як метне, так гори трупiв.
  Фруда теж жбурнула гранату ногою, то вона летить далi, нiж вiд рук i помiтила:
  - Чингiсхан таки до Америки не доходив!
  Мадлен люто гаркнула:
  - Ми нiмцi вiдкрили Америку. I вона належатиме надовго нам!
  Танки США зупинилися, пропускаючи вперед пiхоту. Американськi солдати видно добряче прийняли вiскi, i не боялися смертi, лiзли напролом. А що смерть? П'яному та море по колiно!
  Мадлен як вiзьме i прокриче:
  - Але пасаране!
  Фруда ризикнула поправити командира:
  - Не варто! Так кричали проклятi iспанськi комунiсти!
  Мадлен жбурнула босою ногою гранату, i розсмiявшись, рикнула:
  - А менi подобаються комунiсти! Вони мають хребет!
  Мадлен знизала плечима, помiтивши:
  - Тупi фанатики...
  Мадлен заперечливо хитнула головою:
  - Нi, вони прагматичнi!
  Велика нiмкеня-командир знову метнула босими пальцями гранату i продовжила:
  - Вони вирiшили, що Бога нема!
  Фруда жбурнула ногою подарунок смертi, зазначивши:
  - Смiливi хлопцi!
  Мадлен вистрiлила з фаустпатрона i прогарчала:
  - А може, прагматики!
  Ставка трохи помовчала. Дiвчата стрiляли з базукiв та своїх фаустiв по танках, метали гранати. Все поле перед ними буквально захаращувалося розбитою американською технiкою. Мадлен дуже сильно метала гранати своїми голими ногами. I тi описували велику дугу. А пiд засмаглою, майже чорною шкiрою нiмкенi перекочувалися кульки м'язiв.
  I недаремно її ноги так далеко кидали гранати. Вiйна захоплювала Мадлен. Вона була схожа на росiйську лазню. Ось це справдi справжнiй кайф. Коли ти заходиш iз двома потужними, накаченими мужиками. I вони тебе б'ють з усього розмаху ялиновими гiлками. Коли шпарять сильнi хлопцi, i вкладаються в удари, це вганяє тебе на Еверест блаженства.
  I крутитися пара, немов золотi завитки, струмують повiтрям. Або в'ються невидимi змiйки.
  Мадлен це подобалося. А ще приємнiше, коли пiд босими ногами жаровня з вугiллям. Тодi ти по-справжньому балдiєш. На тебе ллють спирт, а потiм цю вогненну воду пiдпалюють.
  От i зараз Мадлен в азартi... I знову кидає голими ногами гранату. Пiхота супротивника захлинається в атацi. Особливо багато гине чорношкiрих воїнiв. Вони буквально завалюють, курганами трупiв усi пiдступи. Стогнуть тяжко пораненi солдати армiї США. Маса вбитих iз перекошеними обличчями.
  Мадлен прошепотiла:
  - Даремно ви американцi, допомагали Британiї.
  I дiвчина-богатир пожадливо посмiхнулася. Справдi, Америка вибрала не ту ставку. Хоча вiйну Третьому Рейху оголосили Францiя та Британiя. А сам Гiтлер оголосив вiйну США. Але рiшення фюрера не призвело до поразки Нiмеччини та її сателiтiв. Японiя розбила в морських боях Америку. I цим показавши, що економiчна мiць це ще не все.
  У небi йде запекла битва. Рубляться, i Марсель, i Хаффман. I найвiдомiший льотчик Третього Рейху Фрiдрiх. А з ним його напарниця Хельга. Як красиво вмiють боротися жiнки та ефективно. Набирають при цьому автоматично рахунки.
  Хельга вже збиває свою четверту сотню машин. А отже, їй належить Лицарський хрест Залiзного Хреста з дiамантами. I це дуже почесно для напiвголої дiвчини у бiкiнi.
  Хельга згадала, як вона кохала з Фрiдрiхом. Хлопчик просто принаднiсть. Ласкаве як кошеня. I з ним дуже приємно. I хочеться пеститися годинами. Пiдлiток дуже любить саме пестити дiвчат, що найприємнiше.
  Але Хельга збиває "Мустанг", потiм ще й "Аерокобру". Остання машина зi своєю 37-мiлiметровою гарматою може бути небезпечною. А що "Мустанг", наймасовiший винищувач ВПС США - зi своїми кулеметами. Вона проти МЕ-362, що промокатка проти титану. Абсолютно безпечнi кулемети.
  А ось "Аерокобра" здатна вжалити. Хельга цвiрiнькає збиваючи з дистанцiї ще один "Мустанг".
  - Я конячка, дуже солодка.... I мустанг пiде на смак!
  I натискає на гашетку, своїми босими, гострими як у античної статуї нiжками.
  А Фрiдрiх збиває за один бiй вiдразу сотню машин. Вiн не церемониться. Жодного промаху. Справжня машина смертi. Тут найважливiший етап операцiї та супер аса вiдкликали з пiвдня. Винивши сотню машин, хлопчик-термiнатор переносить вогонь на сушу. Там вiн демонструє свої надприроднi здiбностi.
  Фрiдрiх вимовляє:
  - Рахунок сто нуль у лiтаках, i сто двадцять нуль у танках!
  Бiльшiсть американських машин: "Шермани". Морально застарiлий танк виробляється у величезних кiлькостях. "Першинг" поки не замiнив, та й цей танк теж безнадiйно поступається нiмецьким Е-50.
  А тут ще в небi з'явилися лiтаючi тарiлки.
  Це взагалi безнадiя. Дисколети невразливi та стрiмкi, розрiзають у польотi американськi машини. Янки не витримують i витiкають. Плацдарми висадки дедалi розширюються.
  Мадлен та її дiвчата триматися. Їх пiдтримують реактивнi штурмовики з 88-мiлiметровими гарматами, якi вибивають з американцiв бойовий дух. Потужнi снаряди розколюють корпуси танкiв армiї США. Навiть уже вiскi не можуть затьмарити почуття страху. I воїни Америки, точнiше те, що вiд них залишилося, розвертаються.
  Мадлен регоче, промовивши:
  - У свiтi часом вiдчуваєш бiль, але краще чужий.
  Уламок снаряда потрапив дiвчинi-богатирю в п'яту. Але мiцнi мозолi войовницi вiдправили шматок металу до рикошету. Ось що означає справжня арiйська фортеця. Мадлен навiть замуркотiла вiд задоволення. То їй було приємно.
  Ще добре, коли лупиш собi по пiдошвах кропивою. Точнiше коли тобi б'ють по п'ятах сильнi чоловiки. Це заводило Мадлен. Ще добре, коли по огрубiлих ступнях б'ють гумовими палицями. Теж клас. Воїтельки знову жбурнула ногою гранату. Вискалювала кiнськi зуби. Вона гарна. Любить та поїсти!
  Ото взяти б, наприклад, i за раз з'їсти цiлого барана. Незважаючи на свою зовнiшню брутальнiсть Мадлен, iнодi дещо й читала. Наприклад, Дюма. Так їй дуже сподобався Портос. Теж з'їдав зараз цiлого барана. Ось це справдi був чоловiк хоч куди. I апетитом знатного вельможi. А баран ще й начинений ковбасами.
  Мадлен також могла випити цiле вiдро пива. Сильна дiвчина. Войовниця-богатир уявила собi. Бере вона вiдро зi срiбла. А в ньому добiрне баварське. I вона починає жадiбно пити. Ковтаючи захлинаючись. Пиво смачне. Ще добре пити томатний сiк iз молоком. I теж з вiдрами та цiлими бочками.
  Втiм, Мадлен доводилося i недоїдати, коли вона боролася в пустелi або в горах. А це болiсно для шлунка самки-богатиря. Адже вона така ненажерлива. I дуже любить м'ясо iз кров'ю.
  Мадлен знову кидає гранату ногою i занурюється в хтивi мрiї. Як вона пожирає жирне м'ясо та запиває пивом. Так от залпами. Ще добре їсти свинячий шашлик пiд червоне вино. I цмокати все це...
  Мадлен також любила тортури. Особливо їй подобалося катувати хлопчикiв. Це її справжня пристрасть. Бити пiонерiв по п'ятах палицями, i пiдпалювати тiла вогнем.
  Або ще обтирати нiжну, дитячу шкiру кислотою. Звичайно, найприємнiше мучити хлопчикiв. Але й дiвчат теж можна. I дорослих чоловiкiв. Ось людей похилого вiку катувати неприємно, так вони противнi i неестетичнi. Як старiсть псує людей, спотворюючи їх. Нi, краще мучити молоденьких.
  Мадлен згадала, як по морозу водили трьох пiонерiв. Пiдганяли їх батогами. Хлопчаки були зовсiм голi, так їм ще принизливiше. Мадлен теж лише в одному бiкiнi. Так кумедно. Жiнка-богатир ганяла хлопчикiв i гартувалася. Дивилася на їхнi босi слiди, порушувалася сама.
  Потiм, коли пiонери синiли вiд холоду, вiдводила їх назад у теплу хату, i зiгрiвала, швидко водячи смолоскипом по замерзлих тiлах.
  Мадлен це робила вiртуозно, залишаючи на шкiрi лише невеликi, рожевi пухирi, i змушуючи хлопчакiв кричати вiд болю. А їй це на радiсть!
  Особливо цiкаво проводити мовою полум'я чутливою п'ятою пiонера. Вона найбiльше охолола, i пiсля морозних кучугур, навiть не вiдчуває спочатку вогняних ласк. Але потiм хлопчик як починають кричати, бiль вiд перепадiв температур пекельний, i страждання нестерпними.
  Це набагато болючiше, нiж просто припекти п'яту розпеченим залiзом. I пiонери, ошалевши вiд нестерпного болю, вже готовi на все, щоб стало трохи легше.
  Мадлен вмiла розколювати катованих. Один iз її улюблених методiв - мiцно здавлювати яєчка, своїми лапами-клiщами. I тут найсильнiшi чоловiки непритомнiли вiд шоку.
  Ну i, звичайно ж, тортури струмом. Тут береш пiонера, i приєднуєш до нього електроди... Просто погано, поводиться жiнка-кат. I мучить, немов у самої на душi камiнь. Точнiша душа з титану, а серце кам'яне.
  Втiм, Мадлен дуже подобався процес тортури. Вона це любила робити. Адже завдавати болю iншому солодко.
  Ось вона фашистська мораль - безжальна та садистська!
  Американцi, зазнавши втрат, пiд ударами штурмовикiв вiдкотилися. Висаджуються тепер додатковi сили. Зокрема новий танк Е-5. Найлегша самохiдка iз серiї. Лише один член екiпажу. Гармата 75-мiлiметрiв i два кулемети. При цьому висота всього один метр, i товщина лобової бронi 80-мiлiметрiв пiд великим кутом нахилу.
  Танк здатний пробити в чоло "Шерман", або "Першинг", сам встояти вiд попадання снаряда в рикошет.
  Досконала самохiдка. I головне швидка, до ста кiлометрiв на годину розганяється. На неї поставлений газотурбiнний двигун у 400 кiнських сил.
  В однiй iз машин їде дiвчина Агна. Її iм'я означає цнотлива. I дiвчина бере участь у своїй першiй, бойовiй операцiї. Вона, зрозумiло, чудово навчена, але ще не нюхала пороху. Хвилюється страшно.
  Керує танком за допомогою джойстика. Ось їхнi машини розвертаються, рухаються на захiд. Добре, коли самохiдка така легка. Її скидають за допомогою модулiв або парашутiв.
  У польотi стає трохи страшно. Тiло твоє нiби стає невагомим. Ти лежиш животом на дерматинi. Танк тiсний, наче труна. Усього сiм тонн, а зброя перевершує в бронебiйностi "Шерман", а лобова за рахунок нахилу ефективнiше вiдбиває снаряди. Слiд зазначити, що й якiсть нiмецької цементованої сталi, на двадцять вiдсоткiв - вища за американську.
  Це заспокоює Агну. Не проб'ють її з першого заходу. Ось попереду робоча конячка армiї США. Цей "Шерман", танк Другої свiтової вiйни, один iз наймасовiших. В Америцi технологiю виробництва "Шерманiв" налагоджено. Цей танк штампують по сотнi машин на день. "Першинг", не настiльки масовий. I це зрозумiло, так у "Шермана" традицiйна схема компонування, для американського танкобудування. Коли трансмiсiя спереду, а двигун позаду. I танк вийшов високий. У серiї "Е" нiмцi ущiльнили схему компонування, i вийшов бiльш досконалий танк з низьким силуетом.
  Агна їде на моделi новiтньої. I в неї гармата сильна, з особливим снарядом, що стрiляє з розгоном, i ще з урановим сердечником. Тож можна курити з великої дистанцiї. Два кiлометри достатньо.
  Агна щоб не ризикувати на ходу б'є по "Шерману", що зупинився. Перший пострiл пристрiлювальний. Вона ще не настiльки досвiдчена щоб потрапляти з першого разу. А другий просто в центрi танка!
  Агна вперлася босими нiжками в стiни, i натиснула на джойстик. Американцi вiдкрили вогонь у вiдповiдь. Але потрапити до танка з таким низьким силуетом непросто.
  Юна дiвчина вимовляє:
  - О нiмецький Бог, Бог богiв захисти мене!
  I знову стрiляє... Хiд її танкiв плавних, крiм того гармата з гiдростабiлiзатором i палить точно. Та не дуже вдалий цей "Шерман". Стирчить, що його за сто верст видно. Недарма Агна знову влучає. I зближується.
  Найважче на вiйнi, це, мабуть, не втратити холоднокровнiсть. Готують войовниць дуже непогано. Але коли по тобi стрiляють, мимоволi психуєш. А раптом потрапить i броня не витримає?
  Але ось Агна знову палить i потрапляє. Її обличчя розпливається в посмiшцi. Набирати рахунки виявляється не так вже й складно, i головне це дуже приємний процес.
  Дiвчина з обличчя безневинного ягняти натискає на кнопку джойстика i робить пострiл. Ськеляє свою пику. На розспiв вимовляє:
  - Пiф! Паф! Я потрапила! Як зайчик поскакала!
  У цей момент грюкнуло... По нiмецькiй бронi ковзнув снаряд. I пiшов у рикошет. Нахил вiд горизонталi до сорока градусiв - досить великий, а сама броня дуже мiцна.
  Агна шльопнула босими пiдошвами, i прочирикала:
  - Як жилося нам колись... Лише на булку латка!
  Дiвчина знову вистрiлила. Подумала, що за кожен танк їй свiтить непогана сума грошей. Усi влучення фiксує апаратура, i видно крихiтних кадрах - потрапила чи нi. Звичайно, не завжди, точно вразити цiль - i знищити! Але в даному випадку це цiлком виправдовує себе!
  Агна знову цвяхнула. Збiльшила рахунок влученням. Дуже сильно сильно вражають бронебiйнi нiмецькi снаряди. У США втiм, теж є розробки, але вони поки що не надто ефективнi.
  Пiдкалiберний снаряд в американцiв дуже чутливий до рикошету. I зiсковзує з бронi.
  Агна знову палить. I шкодує, що їй не дiстався важчий танк. Там були б iншi дiвчини, хором спiвати веселiше. А може ще посадити пару юнакiв рокiв шiстнадцяти, щоб щетиною не кололи. Ех вона вже пiзнала тiлесне кохання - незважаючи на юнiсть.
  Мораль у Третьому Рейху досить вiльна. Вже впроваджується монотеїзм, без святенництва. Щоправда, за гомосексуалiзм вiдправляють до концтабору. Але гетеро заохочується.
  Навiть у жiночих пiдроздiлах потрiбно майже обов'язково сходити до альфонсу. Iнакше цiкавитимуться: чи не лесбiянка ти? Чи, може, ще гiрше - християнка?
  Поступово у Третьому Рейху видавлюють християнство. А нова мораль каже: жiнка має хотiти чоловiка, а чоловiк жiнку. I не обов'язково у шлюбi!
  Свого роду заохочення розпусти!
  Агна ще надто юна, вона iншої влади крiм гiтлерiвської i не знала. Але навiть її таке трохи шокує.
  Дiвчина стрiляє, i вже її у скарбничцi вже десять пiдбитих "Шерманiв" та одна "Вiдьма".
  Войовниця загартуватися i вимовляє:
  - Хто не актуальний, той не моральний!
  Добре в них пiшло... I танки Е-5, точнiше, не танки, а самохiдки рухаються далi.
  Агна не встигла повоювати у Росiї. I звичайно ж шкодувала, що народилася iз запiзненням. Вона й так потрапила на фронт ранiше, дуже поспiшала, аби встигнути повоювати. Серед нiмцiв була впевненiсть, що цей рiк вiйни стане останнiм. Або принаймнi зi США за рiк впораються. А на Росiю пiдуть чи нi, це ще питання.
  Агна хотiла навоюватись... Як кажуть мудрi: вiйна це повiтря для легень...
  А тепер вона пройшла свiй перший бiй. I мабуть залiзний хрест заслужила. I яка виявилася здатною.
  Зробить вiйськову кар'єру та отримає собi маєток iз рабами! Буде їх бити батогом.
  Агна хихикнула i заспiвала:
  - Все неможливе, можливо в нашому свiтi ... Стрiляти реально лише на рахунок, два на чотири!
  Войовниця пiдморгнула сама собi i прочирикала:
  - Ось я стала асом у першому ж бою... Пригнiчую класом - фюрера люблю!
  Їхнi спритнi танки рухаються далi. Ось попереду пiхота. А значить, стрiляти потрiбно з кулемета, i осколково-фугасними снарядами. Що ж, i це ефективно.
  Агна натискає на джойстик пальчиками нiжок. I обидва кулемети починають викошуватися пiхотинцiв. Видно чорнi бiйцi. Їхнi обличчя залилися кров'ю.
  Дiвча радiсно вимовляє:
  - Видно у вас скорботнi обличчя... А тому, що я вбивця!
  А кулемети працюють. Косять усiх поспiль. Декiлька мотоциклiв разом вибухають. I перевертаються у повiтрi. Розлiтаються на всi боки колеса, i залiзнi деталi. I ламається у буквальному значеннi слова метал.
  А коли горить сталь, це справдi моторошне полум'я.
  Кулемети штурмовi, i дуже рухливi, куди досконалiшi за колишнi.
  Агна цвiрiнькає:
  - На Землi та пiд землею, будемо правити з сатаною!
  I знову як влiпить... I транспортер спалахнув, нiби його перетворили на смолоскип. I безлiч убитих, цiлi завали трупiв. Американцi тiкають. Кидають пiстолет-кулемети та технiку.
  Агна розчiсує п'ятiрнею своє свiтле волосся i вимовляє:
  - Боягуз програє у хокей! А на нього вже чекає жокей!
  Агнi справдi зараз добре. Вiдчуваючи в собi садистський смак, дiвчина-термiнатор тисне пiхотинцiв, що тiкають. Адже вона дама з тiєї породи, що завжди примудряється перемогти... Нехай навiть i не маючи поки що досвiду.
  Воїтелька стрiляє з гармати. Саме "Шерман" потрапив у землю. Ну, i що з цього? Взяла та тривiально вiдiрвала йому вежу. Урановий сердечник це не жарт. Плюс ще до всього уран пiдпалює метал.
  Пiсля захоплення Африки у гiтлерiвцiв тепер уранових копалень багато. I фюрер навiть не надто поспiшає створити атомну бомбу. Його вiйська i так найкращi у свiтi.
  Ось як хвацько i стрiмко мчить Е-5. Тисне цiлими просiками пiхотинцiв. А здається що за танк? Вiд горщика - два вершки!
  Агна зi смiшком у голосi вимовляє:
  - У свiтi є двi проблеми: дурнi та дороги... У Нiмеччинi дороги найкращi у свiтi, а як на рахунок дурнiв?
  I дiвчисько смiється... Вона свою мету виконує....
  Фрiдрiх знову кружляє на реактивнiй машинi. П'ять авiагармат роблять по шiстнадцять пострiлiв. Вiсiмдесят американських лiтакiв, якi намагаються атакувати нiмецькi вiйська, що висадилися, вибухають.
  Хлопчисько-ас вимовляє:
  - Я те, що звуть - не кажи на нiч!
  Пiсля чого хлопчисько дає ще чергу i знищує ще тридцять машин. Роблячи все це з милою усмiшкою. I так недбало... Смертоносна дитина.
  Хельга захоплено вимовляє:
  - Ти супер! Мрiя поетiв!
  Фрiдрiх скромно вимовляє:
  - Скорiше так доречно говорити, про дiвчину! Хоча я й не поганий!
  Хельга спiвуче вимовляє:
  - Ти Фрiдрiх мiй кумир! Ти крутiший у всесвiтi i пiдкорюєш свiт!
  Хлопчик дає чергу. Збиває ще шiстнадцять лiтакiв супротивника i вимовляє:
  - У свiтi спека та снiгопад,
  Чесний бiдний - злий багатий!
  У всесвiтi випадок править -
  Заряджайте автомат!
  Пiсля чого хлопчик-термiнатор переходить на наземнi цiлi. Його авiагармати добре справляються i повiтряними мiшенями, i пробивають люки танкiв.
  Канадськi "Шермани". Одна з американських модифiкацiй. Сувора палає битва. Фрiдрiх захоплено вимовляє:
  - Я чудова людина!
  I дюжина "Шерманiв" розбита i палає, немов свiчки на рiздво. Потiм пацан знову робить захiд. Дiстається трьом великим самохiдками "Великий Том". Це, мабуть, найпотужнiша iз серiйних самохiдок. Бiльша тiльки Т-93.
  Фрiдрiх вимовляє, дивлячись на те, як розриваються пiдбитi машини:
  - Хлопчик бачить у мрiях автомат,
  Адже йому танк милiший за лiмузин...
  З народження розумiється розклад -
  У всесвiтi править грубiсть, сила!
  "Вiдьма" порiвняно легка американська самохiдка. Її значно простiше знищити. Хлопчисько-ас дав чергу, i аж двадцять п'ять самохiдок, що розiрвалися вiд детонацiй снарядiв.
  Хельга пiдбила лише три машини i вигукнула:
  - О лицар! Як ти крутий!
  Фрiдрiх напихався i сказав:
  - Круче мене тiльки яйця!
  Хельга iз захопленням додала:
  - А вище за зiрку!
  Фрiдрiх несподiвано знiяковiв i почервонiв. Збив з дистанцiї ще шiсть винищувачiв, i сказав:
  - Скромнiсть прикраса чоловiка!
  Хельга жорстко вiдповiла:
  - Але ти справдi другий нiмець!
  Фрiдрiх посмiхнувся i запитав:
  - Другий? А хто ж перший?
  Хельга захоплено вiдповiла:
  - Сам фюрер!
  Фрiдрiх насилу втримався вiд iронiї i замiсть гостроти промовив:
  - Перед фюрером я знiмаю кепку!
  I знову вистрiлив американськими лiтаками. На рiдкiсть, точнiше на унику влучний хлопчик.
  Хельга прочирикала, натискаючи на педалi голими нiжками:
  - Ти те, що зветься - народжений богами!
  Фрiдрiх, набувшись, вiдповiв:
  - Я хоч i не такий великий, як Геракл, але дуже сильний!
  Хельга охоче пiдтвердила:
  - Тобою пишатися усi Нiмеччина, а це бiльше половини свiту!
  Хлопчик збив ще п'ять лiтакiв i атакував "Першинги". Чотири американськi машини були схожi на ранню модель "Пантери". З досить довгими дулами i рухливими вежами, вони могли становити деяку небезпеку для легких нiмецьких танкiв. Потiм хлопець лупнув по вантажiвках. Знищив вiсiм цiлей, i шльопнув свiй босою ногою по педалi, спiкувала.
  Ну, це просто лихацтво... Ледь не пiшов у штопор. Але вирiвняв машину бiля землi.
  Хельга злякано вигукнула:
  - Ой! Та хiба ж так можна!
  Фрiдрiх зухвало вiдповiв:
  - Все можна, якщо обережно!
  Хельга розстрiляла зверху транспортер i гаркнула:
  - Твоє життя безцiнне! Не примушуй нас хапатися за серце!
  Хлопчик серйозно вiдповiв:
  - А я заговорений - мене не куля, не багнет не беруть! Тож дiвчинка не бiйся за мою шкуру! Краще подбай про те, щоб бiльше зiбрати трофеїв.
  Пацан вiдволiкся. З'явилася нова колона танкiв. То були застарiлi американськi М-16. Тяжкi машини по 55 тонн вагою, озброєнi двома гарматами. Цiль явно не надто цiнна. Напевно, американцi встигли пiдтягнути навiть те, що годилося лише металом.
  Фрiдрiх хотiв дати чергу, але Хельга заволала:
  - Цi сiмдесят п'яти мiлiметровi гармати зовсiм не небезпечнi для наших танкiв. Нехай хоч хтось iз наших сухопутних асiв запише собi у рахунки важкi машини.
  Фрiдрiх неохоче погодився:
  - Гаразд! Я не буду егоїстом! Нехай живуть!
  Хельга посмiхнулася i промуркотiла:
  - Як втiха, я скажу тобi, що це ненадовго!
  I справдi, через кiлька годин Агна поповнила свiй рахунок ще двома важкими танками. Незважаючи на вагу, американська машина майже не мала переваг у бронюваннi над "Шерманом". Ну, хiба що в бортах та кормi. Але лупили нiмцi без жодних церемонiй прямо в лоба.
  Фрiдрiх збив ще два десятки лiтакiв i повернувся назад, щоб пересiсти в новий винищувач, уже заправлений та заряджений. Нi юному термiнатору жодної секунди спокою. Весь у працях та у русi. Усiх винищує поголовно.
  Маленька машина смертi.
  Операцiя наступу в Канадi розвинулася досить успiшно. Нiмцi захопили кiлька плацдармiв. Потiм об'єднали в один великий.
  Далi наступ розвивалося дедалi стрiмкiше. Бої розгорталися з неймовiрною силою. Американцi намагалися нiмцiв скинути у море. Але в повiтрi, за рахунок якостi, домiнували Люфтваффе, а дисколети наводили просто панiчний жах на авiацiю. Бойовий дух у янкi справдi не дуже. Багато тисяч полонених з'явилися в першi ж днi. Слiд зазначити, як i командування не так на висотi.
  Взаємодiя мiж вiйськами налагоджена дуже погано.
  Часто американська артилерiя накриває своїх же. З канадцями безлiч розбiжностей.
  Погiршують ситуацiю та зради серед американського командування. Особливо осiб нiмецького походження. Не дуже хоч янкi битися за чужi землi.
  Потрiбно вiдзначити, що коли Е-50 став серiйним, то "Шерман" остаточно застарiв. З жодного ракурсу пробити нiмецький танк не здатний. Але "Першингiв" поки випускається мало. Та й вони небезпечнi лише при стрiльбi в борт в упор i пiдкалiберним снарядом. Але реально нiмецький танк гарантовано пробиває з п'яти кiлометрiв i "Першинг" та "Шерман". Просто зминає з дистанцiї.
  I жодних шансiв нема. У танках американцi помiтно вiдстали. В авiацiї поки що немає сильних i придатних до бойового використання реактивних винищувачiв.
  Наймасовiший винищувач "Мустанг" просто труна з крилами. Лише "Аерокобра" має шанс вжалити своєю 37-мiлiметровою гарматою. Реактивнi бомбардувальники ще тiльки розробляються. Що ще має Гiтлер? Звичайно, дисколети, яких поки що небагато, зате вони невразливi. Це очевидно колосальна проблема для США. Особливо моральна, тож невразливiсть подiбних машин народжує капiтулянськi настрої.
  Ну, кому хочеться вмирати, потрапивши пiд тотальне побиття. Нiмцi вже всiм навiюють страх.
  Але вiйна продовжується. Найголовнiша складнiсть це постачання вiйськ через океан. Добре ще, що є ланцюжок островiв. Але все одно нiмцям важко перекидати сили. Поставляти боєприпаси. Це уповiльнює просування у Канадi. Американцi теж сильнi, досить численнi, i вони мають багато технiки. Якби бiльше було бойового духу та органiзованостi, цiлком могли б скинути полчища Третього Рейху в море.
  Але смiливим, сприяє успiх, а сильним щастя. Плацдарм розширюється.
  30 травня 1945 року спустився перший, створений для бойового застосування танк Монстр. Машина мала дуже потужний бомбомет та чотири гаубицi. Втiм, вiйськовi експерти ставилися до такої бандури скептично. Можна просто скинути бомбу вагою в двадцять тонн, вже такi бомбардувальники, нiж вести через океан надтанк. Тим бiльше, маса така велика, i коштує машина дорого.
  Але особисто фюрер наполiг на запуску у виробництво "Монстру". Плюсом даної конструкцiї можна вважати досить велику дальнiсть стрiльби - до ста кiлометрiв, вiдносно задовiльний прохiднiсть, i товсте бронювання. Але загалом поки що виготовили лише один екземпляр.
  Вiд "Щури" взагалi вiдмовилися. Так простiше використовувати тривiальну батарею важких гармат, нiж стiльки возитися з танком. "Монстр" принаймнi вирiшував проблему перемiщення величезного в калiбр 1250 мiлiметрiв бомбомета. Деякi вiйськовi вважали, що чотири гаубицi не потрiбнi, i краще зробити танк легшим, з одним, але великим знаряддям.
  Але Гiтлера тягнуло до великих розмiрiв. "Монстра" встигли виготовити до термiну. Але поки що дана машина собi показала не надто впевнено. Ледве не застрягла пiд час висадки, але все обiйшлося.
  Цей супертанк, точнiше самохiдка i частково батарея, мiг бути атакований з повiтря. Тому навколо нього їхали спецiальнi зенiтнi самохiдки, i кружляли реактивнi лiтаки.
  Рухалася машина досить повiльно лише за 20 кiлометрiв на годину. I то рiвною мiсцевiстю. Е-300 на її тлi здавався майже спритним лисицем.
  Ляскають гусеницi i ревуть дизелi. Газотурбiннi двигуни для такого махiна ще не готовi. Але у будь-якому разi нiмцi можуть пишатися своїм шедевром - найважчим танком у свiтi. Спочатку на "Монстр" хотiли встановити "Дору". Але потiм вiйськовi експерти логiчно розсудили, що реактивний бомбомет буде набагато руйнiвнiшим за впливом.
  I що ж? Виправдалися всi очiкування! Дiйсно удари бомбомета нищiвнi.
  Головна навiдниця за традицiєю була дiвчиною. Так уже повелося. I зрозумiло майже гола в одному бiкiнi. Вже тепло, плюс ще в супертанцi жар вiд моторiв. I команда, що складається з дiвчат. Голоногi красунi, не старше тридцяти рокiв. Як жваво носяться мастодонтом.
  Глухо стукають по металу босi, дiвочi нiжки. Це дуже еротично. Пiдлiток Пiтер, що прислуговує, задивляється на дiвчаток. Уява малює всiлякi фантазiї. Наприклад, цiлування дiвчат та молодих жiнок у груди. Так хочеться провести язиком, по червоним, як бутончики троянд соскам.
  Пiтер вiдчуває, як його досконалiсть набухає, так що це помiтно. Хлопець червонiє. Намагається думати про щось iнше. Ось, наприклад, який у них чудовий танк. Найбiльша гусенична та й взагалi машина у свiтi. Вона б'є немов балiстична ракета, тiльки пострiл коштує дешевше.
  Хлопчик, не втримавшись, обережно торкнувся жiночої п'яти. Дiвчина подивилася на пiдлiтка з поблажливою усмiшкою. Юнак був гарненький, на вигляд близько п'ятнадцяти рокiв, i звичайно навiть приємно коли тебе торкається юний красень.
  I трохи лоскiтно... Дiвчина муркоче:
  - Погладь трохи!
  Пiтер дуже радий цьому. Яка нiжка. Точна, засмагла, iдеальна по чистотi шкiра, пальчики рiвнi, нiгтики блискучi. Плавний вигин п'яти з пружною шкiрою. Вона здається трохи шорсткою. Пiтер вiдчуває у собi сильне збудження. Йому справдi дуже хочеться. На жаль, пiдлiтковi гормони вони домiнують у свiдомостi.
  Хлопчик пiдтягує дiвочу ногу до своїх губ i починає цiлувати. На смак жiноча шкiра дуже приємна, запах здорового тiла красунi чудовий i збуджуючий. Ти жадiбно цiлуєш, обсипаючи пiдошву вiд пальчикiв, до вигину п'яти. I вiдчуває в собi насолоду. А досконалiсть набухнула так, що ось-ось лусне!
  Пiтер дуже хочеться сунути руку i полегшити себе, але соромно, незручно. Ех жiнки, як ви бажанi та недоступнi.
  Чується агресивний окрик:
  - Ельвiза ти не в борделi! Давай за роботу!
  Дiвчина обережно вириває нiжку з рук юнака i шепоче:
  - Увечерi зустрiнемось!
  Пiтер вдячно киває. Як важко буде дочекатися вечора. А велетенський супертанк уже вийшов на рiвнину, i рушив далi до лiнiї фронту. Машина мала безлiч гусениць, що закривали все дно. Прохiднiсть справдi задовiльна, яка не поступається важким нiмецьким танкам. Швидкостi дещо не вистачає. Але в майбутньому, коли дизелi замiнять газотурбiннi, швидкiсть рiзко зросте.
  Але все одно така махiна навiть зовнi здається справжньою черепахою i виглядає малорухливою.
  Декiлька дiвчат навiть зiстрибнуло, i помчало за танком бiгом. Пiдстрибуючи, войовницi скалили зубки, i спiвали:
  - Ми швидкi та швидкi, дiвчата до краси! I нашi нiжки швидкi та зубки такi гострi!
  Дiвчата пiдскакували та крутились. Дехто з них крутився в особливому сальто. Пролiтали, мов птахи.
  Пiтер кiлька днiв сидiв на сталi. А потiм зiскочив i помчав. Хлопчик теж був босонiж i в шортах. Без чобiт звичайно приємнiше тiкати. Особливо коли поряд дiвчата. А якi у них спинки, i стегна, i груди, i нiжки?
  Пiтер прокричав:
  - Слава Третьому Рейху!
  Дiвчата хором гаркнули:
  - Героям слава!
  Танк-гiгант подолав невеликий рiв. Дiвчата та хлопчик це просто перескочили. I скакали вони жваво. Гусеницi у "Монстру" вражали завтовшки, i їх зашкодити нiяк не вдавалося.
  Нагорi промайнуло кiлька нових Хе-262. Дуже швидкi машини. Мчать нiби шулiки, трохи навiть обдуває теплим повiтрям. Воїтельки спритнi, i спокусливi.
  Пiтер трохи незграбно вдарився, босою ногою об камiнь. Стало боляче. Хлопчик закульгав, i поспiшив пiднятися на платформу. Почав терти збитi пальцi. Не надто приємно.
  Але взагалi в Нiмеччинi жити не так легко. З сорок другого року економiка по-справжньому перейшла на вiйськовий лад. I все почало працювати на фронт. Виробництво лiтнього дитячого взуття практично припинилося. Хлопчику ставало досить туго, i в армiї, звичайно, ситнiше. А так дiти бiгали босими, до шкiл вiд морозiв до морозiв.
  Це в принципi терпимо i навiть приємно. Але восени чи ранньою весною, звичайно, задоволення менше. Доводилося до шкiл буквально тiкати. I пiдошви горiли, мов у вогнi. Особливо, коли випадав снiг.
  Пiтер це згадував... Потiм вiдiгрiваєш свої кiнцiвки, пiдтискуючи ноги. Потiм їж строго за нормою. Хоча пайка для нiмцiв i непогана. Тим бiльше, останнiм часом, коли з України пiшли багатi врожаї. I з Африки приходять банани та iншi фрукти.
  Голодновато було лише кiлька рокiв. Згодом Нiмеччина пiдгодувалася за рахунок захоплених територiй. Але в останнi роки все налагодилося i паяння вистачало сiм'ям з надлишком.
  Берлiн взагалi справляв враження ситого та багатого мiста. Було вже чимало нових будiвництв.
  Вiйна йшла, повернувши в успiшне русло, а робочої сили надлишок. Кожен нiмець мiг у кредит придбати собi раба. I цього чудово, на думку фашистiв. У Пiтера теж була особиста рабиня. З нею можна робити все, що захочеш. I чого тiльки не витворюєш з нею.
  Пiтер похмуро посмiхнувся. Висiкти дуже хочеться дiвоче тiло. Хлопчик задумався. Чи не завести йому гарем? Вже у Третьому Рейху це можна робити майже законно. А раби продаються на аукцiонах, чи можна придбати в кредит.
  Мати Пiтера прибрела двох хлопчакiв, майже задарма. Пацани були iндусами. I вони дуже мерзли, коли їм довелося босонiж працювати. А мати пiдганяла їх батогом. Один iз хлопчикiв потiм захворiв, i помер. Натомiсть мати взяла росiйського хлопчика. Вони витривалiшi, i витримують порiвняно м'яку нiмецьку зиму, без витрат на взуття та теплий одяг.
  Iнший iндус був iз гiрського селища i зумiв звикнути. Батько Пiтера помер на фронтi. Мати залишилася самотньою. Хлопцi поступово стали майже членами сiм'ї.
  Пiтер навiть грав iз ними... Поки не пiшов до армiї. Це гарна нагода заробити. I пощастило потрапити до компанiї до дiвчат, що обслуговують супертанк "Монстр". Звiсно, це престижно!
  Ось попереду женуть колону полонених. Американцi йдуть, опустивши голови. Настрою у них нiякого. Вони програли. Конвоїри пiдштовхують прикладами, i свистять батогами.
  Серед тих, хто здався, є ще зовсiм хлопчаки. Як i властиво пiдлiткам, вони багато посмiхаються, особливо побачивши бiжучих, майже голих, засмаглих дiвчат. Вiйницi освистують полонений, i кидають у них камiння. Пацани свистять у вiдповiдь. Ось такий взаємний обмiн люб'язностями.
  Пiтер дiстав з-за пояса пiстолет. Йому дуже хотiлося вистрiлити по бранцiв.
  Справдi колосальна спокуса. Ех, диявольська спокуса. Чи не знайти собi якусь не надто цiнну жертву?
  Пiтер ловить на прицiл старого, та ще й чорношкiрого. Такого не шкода. Хочеться хлопчику здiйснити перше в життi вбивство. Йому вже невдовзi п'ятнадцять рокiв, а вiн ще нiкого не вбив. Ось, наприклад, у Фрiдрiха, скiльки жертв, адже вiн не старший за Пiтера.
  Пiтер узяв i заспiвав:
  - Горе тому, хто битися,
  З нiмцем зi сталi в бою.
  Якщо противник розлютився -
  Я його гада вб'ю!
  I хлопчик стрiляє... Вiдстань для пiстолета досить велика. Пацан дуже побоювався, що промаже. I це буде ганьбою. Але сивий негр падає. Обличчя афроамериканця в кровi.
  Пiтер прогарчав:
  - Я вб'ю тебе Африка!
  I вишкiрився...
  Вбивство беззбройного вiйськовополоненого нi кого не хвилює. Наче розчавили таргана. Нiмцi продовжують гнати полонених, i насвистувати пiсеньки причому досить вульгарнi.
  Пiтер вiдчув себе дуже задоволеним собою. Вiн вистрiлив, i дуже навiть влучно i не схибив. Чим не стрiлець?! Потрапляє винятково точно! I ще в нього вистачило мужностi застрелити беззбройну людину. I це надихає найбiльше. Адже не кожен здатний на подiбне!
  Хлопчик зiскочив з супертанку i побiг за дiвчатами кричачи:
  - Бачили як його! А дуже точно!
  Головна навiдниця ласкаво вимовляє:
  - Молодець! Ти пiдростаєш як справжнiй арiєць! Але навчися вбивати не лише полонених, а й у бою!
  Пiтер у вiдповiдь прокричав:
  - Шторм i вiкiнг та сталевий меч!
  Та це здорово йому вийшло. Бiль у збитих пальцях ноги притупився i Пiтер тепер бiг за дiвчатами. Все ж таки вiйна це як мати рiдна. У нiй стiльки веселого.
  Ось, наприклад, Пiтер любив розважатися i в себе вдома. Зокрема запалюючи сiрники та пiдносячи їх до босих п'ят хлопчикiв-рабiв. Тi дико скрикували, i схоплювалися, несамовито обертаючи очима. У iндуса очi карi, а росiйськi блакитнi. Дивно це... Ще добре вставляти мiж пальцями нiг шматки газети та пiдпалювати. I це дуже боляче. Або хльоснути вночi змучений важкою роботою юних рабiв батогом.
  Пiтер увiбрав у себе звiринi iнстинкти справжнього фашиста. I сам ставав звiром.
  Гiтлер говорив: Землi почало загрожувати переселення. Нам потрiбно стiльки народу, скiльки необхiдне обслуговування нiмецьких панiв. Це й формувало нещадну мораль. I ставлення до iнших народiв - наче це недолюдини.
  Втiм, з iншого боку, тоталiтарний режим i хвалений нiмецький порядок давав ефект. Зростало виробництво i не лише вiйськове. Збiльшувався не лише випуск озброєнь, а й будувалися дороги, зводилися мiст, крутi аеродроми та мiста. Тож поки що не можна судити однозначно про цей режим. Певний ефект давався шляхом рабської працi та тоталiтарного режиму.
  Вiйна йшла, i iмперiя розвивалася, i наростала. I мiць та економiка.
  Пiтер бiг доволi довго... Поки не вiдчув утоми... Потiм вiдчинилося друге дихання.
  Час минав, i стало сонце хилитися до заходу сонця. Пiтер уже втомився капiтально. Вiн дивився на червоне сонце i думав коли нарештi скiнчитися цей день i можна буде пiти в жiночi обiйми. I так по пурхати ...
  Пiтер, щоб трохи вiдволiктися, намагався згадати розповiдi батька зi схiдного фронту. I iз захiдного теж. Батько встиг повоювати у Польщi, Бельгiї, Францiї та Росiї... I розпочалася вiйна досить успiшно. Багато хто боявся з нiмцiв, що буде як у першу свiтову. Але Гiтлер виявився мудрiшим i щасливiшим за Вiльгельма. Розбив ворогiв частинами. Нiмцi, втрачаючи трохи солдатiв, захопили i Польщу, а потiм i у Францiї, Бельгiї, Голландiї перемагали та трощили.
  Вiйна на сходi особливого страху нi в кого не викликала. Перемога йшла за перемогою. Але просувалися нiмцi все ж таки так швидко як планували. Ось уже всi термiни минули, а Росiя бореться. А згодом зимова катастрофа. Батько у Пiтера згинув у радянських кучугурах. Навiть тiла не знайшли. Пiтер невиразно сподiвався, що може його батько в полонi, i залишився живим. Але полонених обмiнювали двiчi. Поверталися iз Росiї. Багато хто став iнвалiдами. Щоправда, полонених порiвняно виявилося небагато. Батька серед них не було.
  Пiтер тодi був занадто малий, щоб потрапити на схiдний фронт. Але йому хотiлося помститися росiянам. Але до кiнця схiдної компанiї хлопчик не встиг. Пiдсумки її нiмцi не вважали звитяжними, хоча завоювання виявилися значними.
  Остаточно стемнiло... Супертанк зупинився. Дiвчатам треба було перекусити i лягти спати. Вечеря була швидка, стандартний пайок, шоколад, сушенi банани, в'ялене м'ясо.
  Пiтер пiдсiв поряд зi своєю знайомою. Вона пiдморгнула хлопчику. А чому не побавитись iз безбородим юнаком. Пiтер сидiв лише в шортах. Рельєфний, пiдсмажений, з чистою та засмаглою шкiрою. Приємно таке мацати. Дiвчина погладила Пiтера по м'язистих грудях. Хлопчик почав гладити її у вiдповiдь.
  Вони сплелися в обiймах i обсипали поцiлунками. Пiтер не був незайманим. Вiн ще в училищi отримає урок кохання у професiйної повiї. Зазвичай пiдлiткiв виховували у гетеросексуальному ключi. Враховуючи їхню гiперсексуальнiсть, жiнкам наказувалося вчити кохання з появою бажання. Пiтер знав уже як принести задоволення, i дiвчина скоро стала хтиво стогнати.
  Але коханням насолоджувалися не довго. Пролунав сигнал. Зброя повинна нарештi вистрiлити. I ось потужна гармата почала рухатися. Дiвчата гасали, перетягуючи лебiдкою снаряд.
  Супертанк "Монстр" заряджався бомбою вагою двадцять тонн. I приготувалася виплюнути у цiль. Зброю наводилося за допомогою радiо, а зверху "Рама"-5 вела корекцiю стрiлянини.
  Дiвчина-навiдниця перемикала данi на дисплеї. Зброя завмерла... Гармата нагадувала бугор, з широким жерлом. I ось як лупе трiскучий пострiл. Тряхнуло вiд вiддачi, i понiсся в небо вогняний стовп. Дiвчата навiть повалилися вiд вiддачi, але одразу ж схопилися.
  Разючий презент вiдлетiв високою дугою за лiнiю горизонту. Так гармата супертанка зробила свiй перший пострiл.
  Головна навiдниця сказала:
  - В даному випадку немає миру без вiйни i худа без добра! Ми використали свiй шанс.
  Снаряд пролетiв близько сотнi кiлометрiв прямою, i бiльше двохсот п'ятдесяти високою дугою. Його парабола прорвалася до стратосфери. I зайшла вниз пiд крайнiм кутом. Полiт зайняв кiлька хвилин i на укрiпленi позицiї американцiв обрушився справжнiй вогненний смерч. На сотнi метрiв все виявилося спресовано та зруйновано. Немов пройшлося вогнезоре цунамi. I для пари батальйонiв американської пiхоти, настав воiстину останнiй день.
  Дiвчинi ж потягували черговий ракетний снаряд найпотужнiшого бомбомета на планетi Земля. I готувалися обрушити цей багатотонний кулак на супротивника.
  Головна навiдниця потерла босими пальцями об металевий обруч i прочирикала:
  - Але не пiддайся ти йому, i монстра повернеш у пiтьму!
  Для заряджання потрiбно три хвилини. Досить багато, але зате i пострiл багаторазово сильнiший за будь-яку зброю свiту. I якщо лупне, то не те, що мало, i навiть середньо не здасться.
  Дiвчата дуже активнi. Слiд наведення, i розворот ствола. Пiтер уявляє собi на хвилину, що може реально статися з тими, хто пiдпадає пiд подiбну палицю Тора. I йому стає моторошно. Ось це майбутнiй удар. Що буквально планета здригнеться.
  I навiть коли летить снаряд-ракета страшно! I це здається вiсником смертi.
  Пiтер, навiть надихнувшись, заспiвав:
  - Машина смертi збожеволiла! Вона летить, не знаючи мети!
  Дiвча, що переспала щойно з хлопчиськом, продовжила:
  - Ми цього разу посмiхнулися! Пройшли бiлою смугою!
  I другий презент наздогнав свою мету. Вразив супротивникiв з такою силою розриву, що далеко на всi боки вiдлiтали кiнцiвки та уламки. На багато сотень кiлометрiв розлiталися разючi елементи за позицiями США.
  Iшов обстрiл оборонного рубежу. Американцям доводилося, як грiшникам у пеклi, якщо не гiрше.
  Небо i земля змiшалися, все палало i трiскало. Розколювалося вiд розривiв небо. По небу блищали.
  А дiвчата тягли й третю ракету. Мовляв, буде вам додаткова страва. Пiтер згадав про Фрiдрiха Великого. Його характернi косi атаки. Мiцно король дiставав i росiян i австрiйцiв. Звичайно, викладали їм обмежено, але що росiяни перемагали пруссакiв, не ховалося. Навiть навпаки пiдкреслювалося: раз сам Фрiдрiх Великий росiйським програвав, то наскiльки крутий Гiтлер, який дiйшов i взяв Оренбург. Щоправда, поки що не пiддалася Москва.
  Хлопчик пiдтягнув лебiдку, настав голою п'ятою на болт i вiдчув бiль. Добре було б одягти кросiвки, подумалося Пiтеру. Тiєї ночi наприкiнцi травня та в Канадi вже досить прохолодно. Ось у Мексицi вже спека. Втiм, там i взимку можна засмагати. А так босонiж пiдлiток збивав собi ноги.
  Пiтер, пiдловивши момент, поклав дiвчинцi руки на стегна. Та довже забурчала, i промовила:
  - Не зараз красень!
  Iнша дiвчина обiйняла Пiтера за торс. Погладила його м'язи. Помацала, безволосе, м'язисте тiло. I поцiлувала у гостру лопатку, вiдчувши губами шкiру. Перевiрила її на смак. Вiд хлопця пахло юнiстю.
  У Третьому Рейху не прийнято ховати iнстинкти. Якось навпаки, скромнi жiнки викликають зневагу. Що, мовляв, вчить нацизм - треба бути природнiшим, ближчим до природи. А значить, жiнка має любити чоловiкiв, i головне - рiзних. Шукати собi гiдних, сильних, розумних, гарних. А Пiтер справдi гарний i з рельєфними м'язами. Такого хочеться обiйняти i притиснути до себе, погладити та поцiлувати, а може зробити щось серйознiше.
  Ще одна ракета-снаряд прямувала до позицiй армiї США. Вона пролiтала по високiй дузi, наче вигиналася пантера, що складається з полум'я. I несло з собою безлiч могильних плит у вогнепальному варiантi.
  Пiтер гаркнув:
  - Це реально гамбiт труни!
  I хлопчик оглушливо голосно зареготав. Дiвчата повернулися до пацана, i почали лоскотати йому п'ята. Виглядало це все наче п'ять чи шiсть дiвок, знущаються з юнака. А Пiтер усе смiявся, i скалив собi зуби. Одна з красунь засунула йому в рот свiй червоний сосок. Юнак почав цiлувати i смоктати його.
  Пiтер знав, який це смак. Немов морозиво. Тип полуницi в шоколадi. Як приємна, немов медова бублик на смак жiноча шкiра. I її так жадiбно лижеш...
  Але дiвчата ще й лоскочуть i щипають. Що вже не так приємно. Втiм, слiдує грiзний окрик командира i красунi розбiгаються. Миготять їх рожевi пiдошви. I пiдскакують голi нiжки.
  А що дiятись з американського боку - типовий кошмар на вулицi палаючих в'язiв.
  Заряджають i четверту ракету у бомбомет. Така ось гра з кiсточками смертi. Воїтельки налаштованi на перемоги до кiнця. I прагнення успiху у серцi кожної iстиною арiйки.
  Заграла музика Вагнера, щоб дiвчатам було веселiше рухатися. Такий ось заскок iз симфонiєю. I четверту ракету встановлено. Готова, рвонути у велику висоту.
  А зверху виє ТА-500 - бомбардувальник iз вiсьма двигунами. Щось, що здається таким страшним, i неперевершеним. Хiба що тiльки дисколет справляє страшнiше враження.
  I чарiвне...
  А ось якраз i з'явилася лiтаюча тарiлка. Прослизнула, небом, немов сонячний зайчик. Оце швидкiсть. I мчить так наче це щось жахливо круте i космiчне.
  Пiтер навiть проспiвав, пишучи на ходу:
  Пiд приводом цiлей гуманiзм,
  Щоб рай збудувати на Землi...
  Фюрер перейшов на шлях фашизму,
  Храм спорудив кошмарний сатанi!
  I хлопчик пiсля крику простягнув провiд. У повiтря помчала четверта ракета. Вона розтинала атмосферу, i в повiтрi вiдчувався явний запах озону.
  А десь у небi дисколет таранив американський Б-29. Спопелив кошмарний лiтаючий мастодонт велику машину з крилами.
  Пiтер заспiвав:
  - Дивне почуття спокою - у минулому тебе вже немає. У майбутньому ти перетворений на нескiнченне свiтло!
  I справдi свiтла багато... I горить усе таким блакитним полум'ям. Дисколет таранив десяток лiтакiв i втiк за лiнiєю горизонту.
  Пiтер побiгла розкручувати черговий провiд. Нi, вiйна справдi чудово. Хоча уявляв її хлопчик дещо iнакше.
  А потiм пiсля перемоги їм дадуть землi та рабiв. Залежно вiд ратного внеску. Пiтер облизав собi губи. От би отримати цiлий гарем. Вiн би з ними натiшився б. Хоча й тут стiльки дiвок. Просто цiлий сераль.
  Ось у них iз матiр'ю ще й сестричка є. Вона пiдганяє рабiв батогом.
  Нiмцiв вчать, що саме вони є найвищою нацiєю. Але насправдi звичайно не все так просто. Ось росiйськi пацани дуже схожi на нiмецьких i зовсiм не тупi.
  Думаєш, яку роль вiдвести? На свiйську тварину вони не тягнуть. Але й рiвними вважати не слiд. Пiтер подумав, що до росiян можна ставитися як до молодших братiв. Вони непогано билися з армiєю Гiтлера i показали вiдвагу.
  Але й американцi завзятi. Ось зараз по янкi запускають п'ятий снаряд. Отже, вони мають досить сильну оборону, яку доводиться розбивати.
  Пiтер у повiтря махнув кулаком вiд досади. Йому б особисто хотiлося взяти в руки автомат стрiляти. А може ще краще, як давнину рубати мечем. Це дуже романтично - боротися холодною зброєю.
  Хлопчик узяв i заспiвав:
  Я згадав старовину - одразу на коня,
  В ходу мчить звiр нетерплячий.
  Я без Вiтчизни не мiг i дня,
  Хай буде батькiвщина моя всiх країн щасливiша!
  
  А в майбутньому галактики на нас чекають,
  Безкраї простори свiтобудови...
  Боєць нацизму дуже крутий,
  I пiдкоряться рейху всi створiння!
  Дiвчата чули пiсню i хором кричали:
  - Ось це воїн! Справжнiй мачо!
  Танковий екiпаж Герди вступив на територiю США. У знаменитий штат Техас. Мiсце вiдоме за крутими ковбоями та гангстерами. Тут опiр американцiв рiзко посилився, i розгорнулися жорстокi бої. Янки, опинившись на своїй територiї, билися вiдчайдушно. Становище Америки досить тяжке. Нiмецькi танки та авiацiя перевершують якiстю, i виробляються у величезних кiлькостях. А рiзношерста рать дуже навiть непогано бореться.
  Дiвчата обстрiлювали батарею. Основна американська гармата калiбру 76-мiлiметрiв для Е-50 зовсiм не небезпечна. Калiбр 90-мм для похилого чола теж. Могли постраждати лише гусеницi. Вiйницi стрiляли, як i зазвичай не промахуючись. I батарея замовкла.
  Герда протер скло далекометра i сказала:
  - Дуже непогано ми попрацювали. А тепер уперед на пiвнiч!
  Магда зi смутком у голосi помiтила:
  - Ось так робимо ми одну помилку за iншою. I це стало нашим своєрiдним прокляттям.
  Герда округлила очi трикутником i здивовано спитала:
  - А в чому це ми помиляємось... Все йде майже за планом. Мексика позаду, i тепер ми у США. I якщо на те пiшло, то такого ворога, як Америка, не можна залишати в тилу!
  Магда поспiшила уточнити:
  - Я маю на увазi помилки у духовному розумiннi слова. Ми слiпi та жебраки духом!
  Шарлота сердито гаркнула:
  - Здається, ми вже домовилися, що слiдуватимемо арiйському монотеїзму. А ти знову оновлюєш нiкому непотрiбну дискусiю.
  Христина запропонувала:
  - Давайте краще обговоримо творчiсть Дюма. Наприклад, граф Монтекрiсто особистiсть позитивна чи негативна?
  Магда твердим голосом вiдповiла:
  - Однозначно негативна!
  Христина спалахнула i заперечила:
  - А це ще чому?
  Магда логiчно помiтила:
  - Вiн не вмiє прощати!
  Шарлота гаркнула:
  - А що ми маємо прощати своїм ворогам?
  Магда труснула золотистим волоссям i помiтила:
  - Якщо не вмiти прощати, то насильство не зупинити!
  Герда вiдповiдно кивнула:
  - У цьому щось є... Але чи потрiбно зупиняти насильство?
  Шарлотта впевнено сказала:
  - На насильствi тримається свiт... Вулкан лютi ширяє з розмахом...
  Христина з натхненням пiдхопила:
  - Напруга вища сил... Пiзнається i з болем, i зi страхом!
  Герда заспiвала iз захопленням:
  -Тiльки страх нам дарує друзiв,
  Тiльки бiль спонукає працювати!
  Тому я хочу все сильнiше,
  Мiнометом в орду вибухне!
  Дiвчата замовкли. Рух "Шермана" вiдвернув їх. Один пострiл i танк США розколовся. I взагалi ця машина для нiмцiв зовсiм не є небезпечною.
  А ось i "Вiдьма", спробувала наблизитись, i теж знищена. Герда стрiляла, натискаючи на джойстик босими пальцями нiг.
  Така ось вона стало круте дiвчисько-термiнатор. Нiмецький танк проїхався, придушив кiлькох чорношкiрих, випустив цiвки кровi.
  Магда зiтхнувши помiтила:
  - Вiчно ми виявляємо жорстокiсть... А коли в серця вселитись милосердя?
  Шарлота на це вiдповiла:
  - А тодi, коли ми захопимо весь свiт! Це буде справжнiм трiумфом волi!
  Христина заспiвала iз захопленням:
  - Око за око, кров за кров... Несимося по колу - вбиваючи знову!
  Герда вишкiрила свої великi, наче перли яскравi зуби i прошипiла:
  - Жалостi не знаємо! I знати не хочемо!
  Магда знизала плечима i помiтила:
  - Вас не заперечиш... Але Бог засудить!
  Шарлота спокiйно помiтила:
  - I в Бiблiї євреї за наказом Бога вбивали. Тобто Всевишнiй не був пацифiстом. Але все ж таки набагато бiльше, до душi вчення - нiмцi є народ Божий. Це куди розумнiше здорове вчення, нiж бiблiйне!
  Магда заперечливо хитнула головою:
  - Ви нiчого не розумiєте.
  Христина логiчно помiтила:
  - Хто сильний, той i правий! Ми увiйшли до Техасу? Потiм будемо й у Нью-Йорку!
  Герда хихикнула i проворкувала:
  - Нам супроводжує успiх... Як спiвається у пiснi - при кожнiй невдачi, давати вмiйте здачi... Iнакше вам удачi не бачити!
  Дiвчата вiдволiклися. З неба їх спробував атакувати американський штурмовик Р-51. Це досить небезпечно, так у цього стерв'ятника реактивнi ракети. Магда вправно маневрувала. Дiвчата - кожна з них могли i танк водити i стрiляти, i точно потрапляти. Ракети пройшли повз, хоч i в небезпечнiй близькостi вiд машини. Штурмовик спiкував, але вдарили зенiтнi кулемети. Американський стерв'ятник отримав пробоїни i почав втрачати висоту.
  Хвiст задимився, вiдламувалися цiлi шматки металу, дерева та iншого.
  Герда прошипiла:
  - Ось так! Це вкотре доводить, хто має рацiю, а просто слабак!
  Магда помiтила:
  - I все одно наша удача залежить вiд Бога!
  Герда вигукнула:
  - Вiд арiйського Бога!
  Христина додала:
  - I вiд нашої спритностi... Або незручностi!
  Шарлота прошипiла:
  - А також через прапор, i гострi iкла космiчної сили!
  Танк знову рушив i був змушений стрiляти. З'явилися Гранди-2. Загалом танк схожий на "Шерман", але трохи легший i трохи вищий. Не найдосконалiша зброя, зате порiвняно дешева. Зрозумiло для нiмцiв невинна машина.
  Дiвчата стрiляли по черзi, розбиваючи корпуси "Грандiв". Тi огризалися, та їх снаряди зiсковзували з бронi нiмця. Е-50 працював як робот, демонструючи переважнi бойовi якостi.
  Шарлота проревела:
  - Удар сталевого молота, нам осяяло свiтанок!
  Герда автоматично стрiляла. I водночас згадувала красеня Ганса. Вони з ним зайнялися коханням, i було все супер! Ганс ще й розумний хлопець мiг розповiсти багато цiкавого. Наприклад, для рiзних пригод пiратiв.
  Герда сподобалася iсторiя принцеси, яка стала юнгою у пiратiв. А потiм знайшла скарби, але не почала їх витрачати на себе, а зiбрала армiю i стала завойовувати свiт.
  Звiсно, образ войовницi-полководця дуже вражаючий. Як його не розтиражувати. I не купити таку книгу, якби вона була надрукована. А також цiкавi й космiчнi битви. Ось, наприклад, фантазiя щодо завоювання рiзних зiркових свiтiв. Доблеснi арiйцi борються проти кентаврiв.
  Поки Герда згадувала кентаврiв, тобто "Грандiв" знищили. I нiмецький танк просувався далi. Але повiльно. Гусениця натрапила на радiокеровану досить потужну мiну, i вибухнула ковзанка, точнiше навiть кiлька ковзанок. Буквально лопнув метал i бризнуло гарячим. Герда вилаялася, i навiть штовхнула Магду ногою:
  - Ось вiн твiй Бог, що з нами робить!
  Золотовласка вiдповiла:
  - Не богохульствуй ...
  Дiвчата вже кiлька дiб майже не спали i доки мiняли ковзанки, взяли та заснули.
  Тут Гердi знову таке наснилося.
  Знову з'явилася у баченнi Герда. Дiвчинку зробили служницею знатного принца. Вона стала фрейлiною, її роздягли в шовку та оксамит. Повторилася iсторiя щодо Андерсена, тiльки трохи в iншому варiантi. Герда в перший день сильно натерла в нових чобiтках нiжки, i зрозумiла, що багатство не тiльки насолода. А в шовках спекотно в iталiйське лiто. А найвишуканiшi страви, не такi гарнi, коли в тебе повний шлунок.
  Не порiвняти з насолодою черствого хлiба з ключовою водою, якщо його ти їсти голодною.
  Крiм того, Гердi довелося вчитися iноземним мовам, гарним манерам, рiзного роду етикетам i наукам. А це зовсiм не так цiкаво, нiж вести життя бродяжки.
  Можна згадати, як принц мрiяв про роль жебрака.
  Герда намагалася звикнути, довго мучилася. Ось минув рiк. I вже здавалося, що вона втягнулася в цей виснажливий ритм життя фрейлiни.
  З тiстечками кожен день i дорогий одяг.
  Але в дзеркалi, перед яким вона виконувала церемонiю, раптом з'явився її названий братик Кай. Хлопчик зовсiм не вирiс, i не змiнився за довгi роки розлуки, тiльки став надто блiдим з нездоровою синьовою. У замку Снiгової Королеви вiн нiби заморозився, i все ще намагався скласти iз крижинок слово: "Вiчнiсть".
  Те, що могло дати йому свободу.
  Але, схоже, йому це не вдавалося. А якого це довгi роки сидiти в крижаному замку, навiть якщо ти не вiдчуваєш холоду?
  I навколо тебе лише бiлi ведмедi та крижанi статуї?
  Герда вiдчула, що її названий братик глибоко нещасний. Навколо тiльки криги та бiлi ведмедi, ти перебираєш блискучi як алмази крижинки. Навiть з урахуванням, що серце названого братика замерзло, все одно зрозумiло, що вiн глибоко нещасний.
  Може, навiть це нещастя ще в тисячу разiв гiрше, коли в тебе в грудях завмерла вода?
  Герда скрикнула, i зважилася втекти. Вона пiшла до своєї кiмнати. Чесно залишила чобiтки, дорогу сукню та тонку спiдню бiлизну. Одягла, своє колишнє, що перетворило на лахмiття, але дбайливо зберiгається сукню. Вона стала тiсною, i оголило нiжки вище колiн. Дiвчинка виросла, i їй на вигляд рокiв тринадцять, а на дiлi на десять рокiв бiльше. Скiльки часу минуло з того часу, як вона вирушила шукати свого названого брата? Вже рокiв тринадцять, якщо не бiльше.
  Герда трохи повагалася. Може взяти хоч би туфельки... Або пiти ошатною. Але це нечесно! I для волоцюги лахмiття якраз личить.
  Дiвчинка поцiлувала розп'яття i так босонiжкою вирушила на пошуки свого названого братика. Принаймнi, вона тепер знала, що вiн далеко на пiвночi. На шляху її зустрiла варта. Побачивши Герду босу, i в лахмiттi вони здивувалися:
  - Це ти фрейлiна? Що за вигляд у тебе?
  Герда збрехала:
  - Я прогнiвала свого принца, i вiн наказав менi йти на всi чотири сторони, в тих же лахмiттях, що й пiшла на служiння.
  Стражник жалiсно помiтив:
  - Ти собi всi ноги зiб'єш, дам як я тобi хоч пару черевикiв. Моя донька виросла з них, а тобi вони якраз будуть у пору!
  Нiжки у дiвчини i справдi такi точенi, красивi, i беззахиснi, що представивши їх на гострому каменi мимоволi вiдчуваєш почуття жалю.
  Герда скромно вiдповiла:
  - Я цього не заслужила... Залишiть собi чи продайте!
  Бородач похитав головою:
  - Ну вже немає! Дороги Iталiї надто суворi та кам'янистi для босих нiг дiвчинки. Тим бiльше, ти вже вiдвикла, вiд суворої поверхнi. Поки ще травень, i не скоро стане холодно, але на нiч я тобi дам i пухову хустку, щоби ту ховалася... Поки не знайдеш нових добрих господарiв!
  Дiвчинцi незручно вiдмовитись.
  - Спасибi тобi! - вiдповiла Герда.
  Вона взяла з собою шкiрянi, i майже не зношенi черевики - мабуть, дочка одягала їх тiльки у свята, i пухову, теж практично нову хустку. Подякувала м'якому серцю стражнику. Черевики справдi були зручнi, трохи бiльше розмiром, але нормальнi. У них було комфортно.
  Стражник дав ще на дорогу край хлiба, посмiхнувся i промовив:
  - Бережи черевики, i постарайся знайти собi пристойний будинок.
  Але тiльки-но повернувши за поворот, дiвчинка зняла черевики i повiсила їх на плече. Їй дуже хотiлося бути схожим на босонiж, вiдпочити вiд палацового взуття. Спочатку йти було приємно, дорожнiй пил лоскотав голi п'яти. Але потiм, позначилася довга вiдсутнiсть звички. Пiдошви у дiвчинки стали нiжнiшими i м'якшими, i вона незабаром вiдчула, шпильку камiнцiв i горiння.
  Незабаром кожен крок нагадував биття палицями по голих п'ятах.
  Але Герду, що встигла за своє вже не таке вже й коротке життя повисiти на дибi, це не збентежило. Зрештою, босонiж йти кам'янистою дорогою не так боляче, нiж коли п'яти смажить жаровня. Нехай навiть за рiк вона, дiвчинка-фрейлiна i знiжилася. Нiчого вона витримає.
  Герда стиснула зуби мiцнiше i додала кроку.
  До кiнця дня босi ноги у дiвчинки кровоточили, але вона не здалася i заснула в копицi сiна. А наступного дня знову вирушила кам'янистою дорогою.
  А роздертi пiдошви впивалися гострi каменi, завдаючи дiвчинцi страждання. Iнодi дiвчинка занурювала, розбитi ступнi у воду, i охолоджувала порiзанi ступнi.
  Герда не взяла з собою їжi, i їй довелося харчуватися милостиною. Симпатичнiй дiвчинцi в лахмiттi подавали охоче.
  Герда спочатку хотiла продати шкiрянi черевики або обмiняти на продовольство, а самої взути що простiше, але потiм вона передумала. Її нiжки дуже швидко огрубiли, заросла пiдошва мозолями, i черевикiв, особливо в теплу пору року не потребували. Натомiсть вона зустрiла двох маленьких хлопчикiв, якi буквально вмирали з голоду.
  Зовсiм худi хлопчаки, шкiра та кiстки, тiла ледь прикритi лахмiттям, босi ноги збитi.
  Дiвча нагодувала їх тим, що зiбрала в торбу, потiм продала в купецькiй крамницi звичайно з великою знижкою, майже новi черевики. Накупили їжi, i залишила хлопчакам, та ще й разом iз пуховою хусткою.
  Тi вперше за довгi роки наїлися.
  Звичайно, Герда повелася по-християнськи щедро. Тим бiльше стояло лiто, i вночi немає потреби вкривати хусткою. Але коли щедрi поля Iталiї закiнчилися, дiвчинка, що йшла на пiвнiч, опинилася в Альпах. А там вдень ще тепло, а вночi холодно. I села зустрiчаються набагато рiдше, доводиться голодувати.
  У голодної дiвчинки буквально викручуються кишки.
  Одного разу вдарив лiтнiй, гiрський заморозок i лахмiття примерзли. Дiвчинка сiпнулася i остаточно розiрвала собi сукню. Виявилася голою та беззахисною. Довелося, тримаючи на собi рванi, йти швидким кроком. Вночi голяка не заснеш - справжнє пекло. Герда не спала весь день i нiч, але на ранок спустилася трохи нижче й зiгрiлася, поспала. Потiм знову йшла всю нiч, i на обiд наступного дня вийшла до гiрського хутора.
  Дiвчинка вiд радостi закричала i почала розмахувати руками. У неї постать уже формувалася, i коли з'явилася людина, то Герда поспiшила притулитися руками.
  У вiдповiдь було:
  - Ух ти дикунка!
  Хазяїн погодився дати Гердi, простий i старий одяг, але натомiсть змусив цiлих два тижнi колоти дрова i носити воду вiдрами з коромислом.
  Плюс ще закласти накладаючи камiння дiрку в парканi.
  Дiвчинка вколювала до знемоги, i харчувалася лише черствим хлiбом кислим молоком. Господар запропонував їй залишитися, але Герда збрехала, сказавши, що робить паломництво. Неохоче гiрський кулак дав її якусь дiряву дерюгу, але хоч ти не гола. А на дорогу навiть шматка хлiба не кинув.
  I це дiвчинцi, у якої руки вкрилися мозолями вiд працi, i яка шугала на виродка до знемоги.
  Довелося Гердi йти з порожнiм животом. А в горах селища рiдкiснi, а самi Альпи великi, на верхiвках гiр навiть лiтом лежить снiг. Дiвчинка з голоду рвала траву, конюшину, розгризала ялиновi шишки. За десять днiв, вона заохочувала, що стала одна шкiра та кiстки. Навiть бiлку не втрималася i з'їла сирої.
  Не гидувала i смоктати бурульки, ризикуючи пiдхопити ангiну.
  Потiм знову натрапила на хутiр. Три днi важко працювала там, зате вiд'їлася, i трохи їй дали i на дорогу. Але найсильнiше у високогiр'ї дiставав нiчний холод. Дiвчинка спала вдень, на ночi тупала, босими, мозолистими нiжками гострим каменем. Iнодi вили вовки, кiлька разiв Герда зривалася в прiрву i мало не падала, але доля зберiгала її. Хоча чималий страх iти горами та вночi. I голодно...
  Щось на кшталт крижаного пекла.
  Коли Ганнiбал перебирався через Альпи до Iталiї, у нього померла половина вiйська та всi слони. А тут перехiд робить маленька, хай навiть роками i доросла дiвчинка.
  Її нiжки пiзнали i гостре камiння, i ламали кiрку льоду, i тiло знемагало, але все одно несло мужню героїню по вершинах.
  Коли Герда була вже на межi, їй потрапив на шлях ще один хутiр, i знову їжа. Господар виявився добрiшим i запропонував дiвчата кожушок i черевики, але Герда вiдмовилася, сказавши, що вона вже звикла до камiння та холоду, а босi ноги куди легше йдуть, нiж навантаженi в черевики. Хазяїн на дорогу дав цiлий мiшок їжi.
  Герда трохи повагалася, ступаючи голою пiдошвою на гостре камiння, але мозолям на вiстрi було навiть приємно.
  Звичайно, це обтяжило дiвчинку, але дозволило йти ще кiлька тижнiв, не зупиняючись. Високогiр'я добiгало кiнця, гори ставали дедалi нижче. I Герда перевалила через найважчу частину шляху: макiвку Альп.
  Босонiж, у легкому одязi зробити таке: це схоже на подвиг Геркулеса. А зробив усю дитину.
  Тепер вона опинилася у Швейцарiї, де трохи пом'якше, а хутори зустрiчаються частiше. Перехiд загартував Герду, а вона не застудилася в горах, i навiть не пiдхопила нежитi. Що ж Боги не люблять слабких духом, зате нагороджують сильних.
  I це говорить про героїзм i мужнiсть здатну перемолоти каменi.
  Герда все йшла i йшла, зупинялась у хуторах, працювала, iнодi спiвала. Бродяче життя для неї приємне i звичне. Днi стали йти швидше та важче. Доля поки що берегла дiвчинку вiд злих людей, розбiйникiв та ґвалтiвникiв. Все ж таки Герда вже не така й маленька, могла й залучити ґвалтiвникiв. Але поки що все обходилося.
  Одного разу, правда, на неї напав один розбiйник. Повалив, дiвчисько рушило його каменем головi. А потiм у несамовитостi забила до смертi.
  Ось дiвчинка минула i Швейцарiю, вступивши до Баварiї. Лiто вже перевалило макiвку, але на рiвнинi ще дуже тепло, навiть нiч. I дороги не такi кам'янистi. Iти було суцiльне задоволення. Селища траплялися часто, i з їжею проблем не було. Герда пiдробляючи, зiбрала собi якусь грiш, i оновила сукню на бiльш ошатну i нову. Але ходити волiла босонiж, тим бiльше що пiдошва стала твердiшою, нiж у чобiт.
  А без взуття ноги куди легшi та ходкiшi.
  Але час минав. Дiвчинка просувалася на пiвнiч. Лiто закiнчилося, i настала осiнь. Полилися холоднi дощi, а Герда опинилася на пiвночi Нiмеччини. Шлепала босими нiжками по стужених калюжах, вiдчуваючи невеликий холодок. Але Герда вже настiльки звична, що вирiшила не обзаводитися взуттям i шубкою, обмежившись лише однiєю вовняною хусткою. Вона знову волiла ночувати, тiльки вдень, а вночi тупотiти.
  Її босi нiжки ламали кiрку льоду, i мозолi на пiдошвi вiдчували майже блаженство.
  Ось вона минула i досить густонаселену пiвнiч Нiмеччини i вийшла до моря.
  Подивилася на хвилi, що хлюпалися i вдарялися в берег. Занурила у солону воду свої натрудженi нiжки. Поплескалася у водi, що здавалася майже теплою.
  Далi сушею йти нiкуди, а перепливти море не реально. Порiвняно неподалiк була рiдна Данiя. Дiвчинцi раптом захотiлося повернутися до рiдного Копенгагена. Може, ще жива її рiдна бабуся. Тим бiльше незрозумiло, як далi йти.
  Але Герда присiла на камiнчик бiля моря i, подумавши, вiдхилила думку про повернення. Якщо немає iншого виходу, то слiд знайти корабель, що йде на пiвнiч, дiйти до льодiв i рушити потiм до Пiвнiчного полюса. Бо, мабуть, замок снiгової королеви знаходиться саме там.
  
  Що ж вона якщо треба знайде i такий корабель, а поки що в порт.
  Тут справжня Герда прокинулася. Шарлота затрясла її за плече, нагадавши:
  - Вже давно вiдремонтували гусеницю, але нас не хотiли будити. Хто американцiв добиватиме?
  Герда вiдзначила спросоння:
  - Не бити, а добивати? Ось це самовпевненiсть!
  Христина заверещала:
  - А що ти ще сумнiваєшся?
  Герда труснула бiлою шевелюрою:
  - Нi! Якi можуть бути, в принципi, сумнiви! Що ми не пройшли в боях бiльшу частину свiту?
  Христина хихикнула:
  - Бiльшiсть свiту.... А коли буде все!
  Магда сердито вiдзначила:
  - Без Бога ми нiчого не досягнемо!
  Дiвчата хором кричали:
  - Досить! Жодного слова про релiгiю! Ми хочемо бути мирськими!
  I танк почав рухатися, наздоганяючи своїх товаришiв. Машина ковзала плавно. Газотурбiнний двигун штовхав легко, i танк розганявся на шосе пiд сiмдесят кiлометрiв.
  Але тут рокадою, звичайно, йшли повiльнiше. Герда з посмiшкою запитала подруг:
  - Цiкаво, як думаєте, Вашингтон доведеться брати штурмом чи Америка капiтулює ранiше?
  Шарлотта припустила:
  - Буде як у казцi!
  Герда посмiхнулася:
  - А це як у казцi?
  Шарлота пихато сказала:
  - Що далi, то страшнiше!
  Герда несподiвано промовила:
  - А менi снилося, нiби я стала маленькою дiвчинкою. Майже як героїня Андерсена, тiльки ще драматичнiша!
  Христина ласкаво помiтила:
  - Драматичнiше... Мда, а якби Андерсен написав про наш танк?
  Шарлотта енергiйно пiдтвердила:
  - Саме так! Типу того, що наш танк закохався в самохiдку, i вони посперечалися хто з них крутiший. Потiм самохiдку вiдправили на металом.
  Христина поправила:
  - А може, не тiльки самохiдку, а й танк... I вони стали роботами-термiнаторами в майбутньому. I замiсть гармат та кулеметiв носили бойовi бластери.
  Герда заспiвала:
  - Ранiше мерзли в окопах, стогнали дiди... А тепер гiперплазма - вершник долi!
  Христина пiдняла свої голi, дуже гарнi нiжки i помiтила:
  - Я б справила у палацi принци фурор... Та й ви теж!
  Герда погодилася у цьому:
  - У нас чарiвна четвiрка!
  Магда погладила ногу Христини, i пробурмотiла:
  - Та жiноче тiло гарне!
  Герда подивилася на Магду з пiдозрою:
  - А коли в тебе востаннє мужик був?
  Дiвча сердито вiдповiла:
  - Це ти знаєш!
  Шарлотта тут запропонувала:
  - Може, над полоненими знущаємось?
  Герда рацiонально помiтила:
  - Спершу їх треба захопити! I тодi буде у нас вирiшальна перемога! З тортурами та кров'ю!
  Шарлота, ця руда дияволиця вишкiрилася i прошипiла:
  - А я люблю кров!
  Танка, на якiй їхали красунi, вступив у бiй. Цього разу, на шляху стояли чотири "першинги". Дещо небезпечнiшi танки, палили частiше. Воїтельки зробили по черзi пострiли. Лише один снаряд потрапив до Е-50, а американськi танки замовкли. Бiй був коротким, за пiвхвилини. Встояти проти нiмецької гармати шансiв не було.
  Потiм з'явилися "Шермани". Дiвчата билися по них з дистанцiї. Вразили кiлька штук. Решту добили сусiди.
  Потiм нiмцi рушили далi. Застали батарею з покинутими гарматами. Але, як з'ясувалося не все так просто. Знаряддя, що кинули, виявилися камуфляжем, а через засiдку вiдкрили точний i руйнiвний вогонь.
  Дiвчата вiдповiли. Змусили замовкнути американцiв. Але броню їхнього танка кiлька разiв подряпнуло.
  Герда помiтила:
  - Будь у нас бiльше самовпевненостi i слабша броня, то довелося б справляти похорон!
  Магда сердито помiтила:
  - Але тодi б ви достеменно дiзналися - який у нас Бог!
  Герда жорстко вiдповiла:
  - У наступному життi, я стала б генералом, i отримала в командування армiю.
  Шарлота гаркнула:
  - А отримувала б одразу двi армiї!
  Христина хихикнув, додала:
  - А ви дрiб'язковi! Чому б не одразу чотири!
  Герда регочучи, помiтила:
  - Нi, краще вiдразу мiльярд, або трильйон!
  Дiвчата розреготалися, i навiть стукнулися лобами. Потiм їхнiй танк проїхав далi. Довелося пострiляти iз кулеметiв. Викосивши кiлька десяткiв американцiв. Тут билися американцi завзято. I бiлих прапорiв не викидали.
  З'явилися "Вiдьми", самохiдки не потужнi, але спритнi. Їхнi дiвчата розстрiлювали, отримавши, правда, пару влучень у себе.
  Одна з "Вiдьм" пiсля точного влучення навiть перекинулася. Дiвчата
  Проворкували:
  - Ми супер!
  I знову надiслали снаряди. Укладали надзвичайно точно.
  Поки що войовницi билися без страху. Але на шляху вони натрапили на батарею з важких 120-мiлiметрових гармат. Тут уже довелося маневрувати. Щоб Боже борони, не поцiлували їхнi смертельнi обiйми.
  Снаряди пролетiли майже поряд.
  Герда вiдкрила вогонь iз дистанцiї. Перша американська гармата замовкла.
  Потiм удар у другу, а потiм i в третю.
  Магда прошепотiла:
  - Хай допоможе нам Бог!
  Снаряд потрапив у верхню лобову плиту Е-50, але 250 мiлiметрiв пiд нахилом вiдобразили подарунок. А ось проти нiмецької гармати американцi не мали порятунку. Вiйна це бокс, але в даному випадку, у гiтлерiвцiв виявилися надто довгi руки.
  Шарлота зi смiшком помiтила:
  - Такi знаряддя... I як перетворилися нашвидкуруч!
  Герда з тривогою в голосi заперечила:
  - Такi великi гармати могли б i помiтити нашi штурмовики. Адже цей калiбр може бути для нас небезпечним, особливо якщо потрапить у борт!
  Христина проскулила:
  - У мене почесна постать, а у наших льотчикiв - халтура!
  Пальнула та 155-мiлiметрова гаубиця. Щоправда, її точнiсть для нiмецького танка замало. Такий ось громила, позбавлений координацiї. Противник, втiм, не муха! Та й висота у Е-50 близько двох метрiв - досить присадкуватий вийшов танк.
  Шарлота накрила гаубицю, навiвши гармати за допомогою джойстика, пальцями босих нiг, i ринула:
  - Я ось справдi супер!
  Христина вдавано позiхнула:
  - Твої комплiменти однаковi!
  Шарлота вiдповiдно кивнула:
  - Так! Ми показали рутинну технiку! Час переходити на аперкоти!
  Магда не втрималася, щоб брякнути:
  - З Божою допомогою природно!
  У першiй половинi червня вiйська Третього Рейху пiдiйшли до Торонто та оточили найбiльше мiсто Канади. Американцi намагалися зачепитися за велике населене пункт. I пiдтягували туди вiйська. Нiмцi ж за традицiєю оточили мiсто, намагаючись завдавати ударiв бiльш уразливим пунктам. Бої розгорнулися наймасштабнiшi за участю бiльш нiж по пiвтора мiльйона солдатiв з кожного боку. Американський пiстолет-кулемет поступався нiмецькiй штурмовiй гвинтiвцi особливо останнiм моделям МР-54, а решта технiки тим бiльше.
  Американцi не надто стiйкi у боях. Багато хто з них волiв ховатися в ходi артобстрiлiв або зовсiм здаватися - особливо потрапивши до казана.
  З нiмцями битися - треба не боятися! I не бояться цього радянськi солдати, а щодо американських виникли великi сумнiви. Проте американцi борються, i просуватися доводиться iз втратами для нiмцiв.
  Супертанк "Монстр" просувався до Торонто. Вiн мав тепер обстрiлювати укрiплене мiсто-фортецю. Головна навiдниця Адала дещо засмутилася через це. Тому що пiд час обстрiлу має загинути дуже багато мирних жителiв.
  Ця молода жiнка зовсiм не була злою. Але свiй обов'язок перед Третiм Рейхом розумiє, що готова виконати.
  Життя рiч складна. Адала не була чистокровною нiмкенею. У неї був росiйський батько, що, звичайно, псувало iмiдж. Але її мати офiцiйно стверджувала, що понесла Адалу вiд нiмця. Сама дiвчина вiд цих натякiв дуже комплексувала. Пiшла на схiдний фронт у сорок другому роцi, коли фюрер дозволив використати у бойових дiях i жiнок.
  Воювала якийсь час снайпером. Вiдрiзнялася влучнiстю, i добрими рахунками. Отримала залiзнi хрести першого та другого класу. Потiм хрест вiйськових заслуг у срiблi та золотi. А також хрест снайпера, спочатку у срiблi, потiм у золотi. Брала участь у штурмi Лондона. Потiм знову опинилася на схiдному фронтi. Завоювала собi звання одного з найкращих снайперiв Третього Рейху. Отримала хрест снайпер у золотi та з дiамантами, а також Лицарський Хрест Залiзного хреста.
  Була приставлена головною навiдницею та командиром супертанку "Монстр". Що дуже престижно.
  Адала, звичайно, навiдниця вищого класу. I була вмiлим та хитрим снайпером. А її рахунку чотири радянськi генерали, i понад сорок офiцерiв. До росiян Адала належала з повагою. Справдi чинили опiр вони завзято. Дiвчина, наприклад, брала участь у штурмi Севастополя. Бачила масовий героїзм радянських вiйськ. Потiм вона боролася на пiдступах Сталiнграда, й у самому Сталiнградi. Билася й англiйцями - теж серйозними, хоч i не такими, як росiйськi бiйцями.
  Адала уникла серйозних поранень, але кiлька разiв її злегка подряпали кулi та уламки. Тож ризик для життя був. Дiвчина загартувалась у боях, i зараз себе почувала майже тиловим щуром. Дiйсно "Монстр" зброя з великої дистанцiї та ще чотириста мiлiметрiв легованої бронi.
  Не надто себе доблесною в подiбному танку вiдчуваєш. А тут ще й стрiляй мiстом. Снайпер таки вбиває виключно вiйськових. А тут...
  Адала, вiддаючи наказ вистрiлити, прошепотiла:
  - Хай збереже Господь серця нашi в чистотi!
  Ось носиться Пiтер. Симпатичний хлопчик в одних лише шортах, що йде йому - рельєфному, засмаглому, з гарною фiгурою. Хлопчик красивий i багато дiвчат жадiбно дивляться на нього, а то й намагаються помацати. Адала на них суворо прикрикує, щоб не робили це надто вiдкрито. Та й затягти пiдлiтка можуть. Ще органiзм не дозрiв, тут п'ятнадцять здорових, повнозрiлих дiвчат. Нехай краще шукають дорослих чоловiкiв.
  Пiтер iз бiдної родини, йому, звичайно, прилаштується на супертанк величезний успiх. Тут i платять бiльше та порiвняно безпечно.
  Але коли пiдлiток застрелив полоненого, чорношкiрого старого, це викликало в Адали неприємний осад.
  Справдi не можна вбивати беззбройного, негарно це. Може, правда, що застрелили старого, це особисто менша втрата - не так шкода. Але все одно неприємно.
  Адала нiчого не сказала Пiтеру, але вирiшила, що при нагодi пiдлаштує хлопчику якусь лихо. А поки нехай працює... Адала уявила собi, як порають хлопця. Цiкаво чи вiн закричить?
  Дiвчина якось читала книгу про сина Стеньки Разiна.
  Хлопчик рокiв тринадцяти був заарештований разом iз батьком. Батька вiдомий бунтар, що пролив потоки кровi. Але син ще зовсiм дитина. Який з нього спитай.
  Але помiчник Корнила колишнього вiйськового отамана розцiнив iнакше. I запропонував хлопця допитати з пристрастю - а раптом знає, де знаходяться скарби батька.
  Сина Стеньки Разiна привели до тортур. Хлопчик намагався дивитися прямо i триматися гордо. Хоча всерединi було страшно. Розвiшанi тортури, палає камiн. Кати в червоних шоломiв.
  Самоса пiдiйшов до хлопця, простяг руку, труснув за комiр i грiзно спитав:
  - Розкажеш, де тятко ховав скарби, вiдпустимо на волю. Нi - катуватимемо!
  Син Стеньки Разiна Гришка вiдважно вiдповiв:
  - Я вам нiчого не скажу! I тобi тим бiльше!
  Самоса гаркнув:
  - Намагати шибеника!
  I особисто потягнув за комiр, зриваючи каптан з хлопця. Гришку роздiли, i потягли на дибу. Хлопчик вiдчайдушно намагався вiдбрикуватись. Але досвiдченi кати ударом по шиї знерухомили Гришку. Потiм закрiпили його руки ззаду i почали пiднiмати за мотузку. Хлопчик заскреготiв зубами. Кат схопив пацана за тулуб i труснув, провернув у суглобах. Грицько важко дихав, але стримав крик.
  Дяк, що диктує переписувачам, прогугняв:
  - Говори злодiй, де твiй тiтка ховав скарби.
  Хлопчик з презирством у голосi вiдповiв:
  - Навiть якби й знав, то не сказав би!
  Самоса наказав кату:
  - Бий! Десять ударiв iз береженням!
  Кат стабiльно завдав ударiв. Тiло Гришки здригалося. На десятому ударi катувальник завмер. I глянув на Самосу. Пiд час розправи хлопчик мовчав, закусивши губу.
  Дяк, прогугнявив:
  - Говори злодiй, де тiтка приховував скарби?
  Гришка крикнув:
  - Не скажу!
  Самоса гаркнув:
  - П'ять ударiв без заощадження!
  Кат обрушив на хлопчика удар iз розмаху, стрясаючи все тiло. Грицько скрикнув, але прикусив губу. Настав другий удар. Теж розгонистий та сильний. Гришка продовжував мовчати. I знову третiй удар, закапала кров iз розсiченої шкiри.
  Самоса похмуро дивився на те, як порають хлопця. Звiсно, синок мiг i не знати, де Стенька сховав скарб. I навiть, мабуть, справжнi скарби. Але слiд допитати хлопчика. I вирвати з нього таємницi.
  Пiсля п'ятого удару кров закапала активно.
  Дяк повторив запитання. Грицько мовчав.
  Самоса наказав:
  - Спали йому п'яту.
  Кат дiстав шмат розжареного залiза, i пiднiс його до босої пiдошви хлопчика. Той здригнувся, перекосився, та.... втратив свiдомiсть.
  Адала подумала, що Пiтера непогано було б пропустити через це, щоб вiн не вбивав беззбройних i старих. Погано вчинив Пiтер. А який би вiн був у реальному, контактному бою? Чи не збентежив би?
  Син Стеньки Разiна Гришка, до речi, знав, де заховано одне з батькiвських скарбiв, але мовчав. Його привели до тями, вилив вiдро крижаної води. Потiм Самоса наказав:
  - Припiйте залiзом i другу п'яту!
  Цього разу хлопчик не вiдключився, намагався смикатися, але босi ноги Гришки затиснутi в колодцi.
  Самоса прошипiв:
  - Ще п'ять батогiв, без береження!
  Пiсля п'ятого удару, свiтла голова хлопчиська метнулась, i Гришка знепритомнiв.
  Досвiдчений у катiвнiй справi дяк порадив:
  - Дай йому вiдiйти! Дитина все-таки ще вiдкинеться!
  Самоса суворо сказав:
  - Зняти цуценя! Обтерти горiлкою i покласти на лiжко... Нехай вiдiйде! Назавтра продовжимо тортуру!
  Гришку зняли з диби i протерли розсiчення, сумiшшю спирту та води. Хлопчик смикався: горiлка палить. Потiм Гришку дали гарячого бульйону, замкнули у натопленiй камерi. Але про всяк випадок прикували пацана за шию ланцюгом i дали заснути. Хлопчик спав на животi, лiжко було м'яким. На тортурах у катiв жертви часто вмирають, а Самоса хотiв знати, де Стенька приховав свої скарби.
  Давши Гришковi вiдiйти i поспати, наступного дня хлопчика знову притягли до катiвнi. Знову пiднялися на дибу. Вже розтягнутим суглобам Гришки поболiло. До нiг хлопчаки повiсили гирки. Щоб сильнiше розтягти м'язи. Потiм кат, усмiхаючись, пiднiс розпечене залiзо i приклав до грудей Грицька. Хлопчик заскреготiв зубами вiд дикого болю.
  Самоса проревiв:
  - Говори злодiй!
  Пахло паленим. Запах смаженого м'яса посилювався. Очi у Гришки вiд больового шоку перекосилися, i хлопчик знову знепритомнiв. Кат вiдiбрав залiзо вiд грудей i сказав:
  - Мiцний юнак...
  Самоса гаркнув:
  - Треба його розколоти... Жаровню до нiг!
  Кат змазав пiдошви хлопчика олiєю, i на вiдстанi розпалив жаровню. Вже пiдпаленим п'ятам було дуже боляче. Хлопчик важко дихав. Роняв сумiш поту та кровi, скреготiв зубами, але мовчав. Хоча це йому коштувало дорого. Зусилля були запеклi.
  Самоса люто гарчав:
  - Говоритимеш! Гей, заплечний бiй!
  Кат обрушив удари на Гришку. На десятому ударi голова хлопчика мляво мотнулася i завалилася. Прийшов до тями хлопчик не вiдразу, навiть пiсля того як на нього вилили вiдро води. Самоса вдарили Гришку по обличчю i наказав:
  - Ще бий!
  Дяк зауважив:
  - Подохне оголець.
  Самоса прогарчав:
  - Чорт! Знiмiть його з дибки! Завтра продовжимо!
  Гришку знову зняли з тортур i вiднесли до кiмнати. Хлопчик бився i смикався. Поринув у важкий, марний сон. Потiм прийшов до тями i заплакав. Але тiльки-но з'явився тюремник, замовк i зло подивився на нього. Той жбурнув пацану хлiба з квасом. Шансiв втекти у хлопця не було, тим бiльше його прикували за шию.
  Наступного дня Гришку катували трохи iнакше. Пiдняли в стелi, пiднявши руки на дибi, а потiм вiдпустили. Такий дикий бiль, що
  перериває дихання. Хлопця пiднiмали тричi, поки вiн не знепритомнiв.
  Пiсля чого кат знову бив батогом i припалив живiт розпеченим залiзом. Гарненько помучивши хлопця, його вiдпустили i вiдвели до камери. Нiчого досягти катам не вдалося.
  Наступного дня Гришку пiдняли на дибу, пiд босими ногами розпалили жаровню, а по спинi та сiдницях були розпеченим дротом. Хлопчик кiлька разiв протягом тортур втрачав свiдомiсть, але приходив до тями. Поки кати самi не втомилися, припинивши катування.
  Наступного дня хлопчика розтягли, i кат почали ламати пальцi нiг розпеченими щипцями, а також давити ребра. Грицько кiлька разiв скрикував, але вимоги щось сказати - вiдповiдав муканням.
  I знову отримував батогом.
  Минуло два тижнi. Дитяче тiло Гришки вже змучене тортурами. Бiль скрiзь. Нi залишилося, нi кровинки, нi жилки не зворушеним болем. Спочатку, коли його били, i палили, хотiлося кинутися i приглушити вибухи в тiлi. Але коли бiль охопило всю сутнiсть, вiн притупився.
  Самоса i сам бачив, що шанси вибити щось у Гришки тануть на очах. Кати спробували новий засiб. Знайшли борошно. Волосся у Гришки збрило, i стало капати на тем'я холодну воду. Катування жорстоке та ефективне. За кiлька годин здається, що у мозку вибухають бомби. Гришка майже ослiп та оглух. Вiн уже не чув слiв, якi вимовляють катом i Самосою.
  Тi здалися, знову потягли на дибу. Не розумiючи, що будь-яка бiль для хлопчика була лише втiхою - вiдволiкаючи вiд страшнiшої виразки в мозку.
  Вiд вогню та ударiв батогом посвiтлiло в очах.
  Гришка отямився i змiг розгледiти катiв. Ось катувальник пiдкладає гирки до колодки, в якiй затиснули хлопчику ноги. Бiль у руках i плечах стає сильнiшим, але вiн вiдволiкає вiд пекла в мiзках.
  Самоса реве на всю горлянку. Вiн сам рудий, з бородою:
  - Говори щеня, де батько ховав скарби!
  Гришка мотає головою. У вiдповiдь слiдує удар, що струсає тiло, луплять сильно. Iнший кат пiд босими ногами хлопчаки нагрiбає жар пiд дибою. Моторошно, але не так страшно.
  Ось стоїть Корнила, хрещений батько Стеньки Разiна та колишнiй вiйськовий отаман. Постарiлий, iз сивою бородою. У його поглядi є навiть подiбнiсть спiвчуття каченiй дитинi. Поруч стоїть боярин у бобровiй шапцi. Йому явно спекотно у тортурному примiщеннi. I на обличчi явний iнтерес до катування хлопчика. Катування триває. Гришка раптом вiдчув у собi приплив сил i заспiвав:
  Ти Разiн менi цар i батько,
  Пiдняв у раз народ проти ярма.
  Я вiрю, настане стражданням кiнець,
  Буде боярам, лише батоги i дуля!
  
  Селянин, робiтник зараз пiд ярмом,
  Задавлений боярством простий пролетар...
  Але вiрю, що всiх кровососiв зметем,
  Заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй!
  
  Адже в кожному дворi стогне жертва бояр,
  Скрiзь є коли та диба.
  Вони навiть гiрше вважай басурман,
  Намагаються, в муцi дергай!
  
  Але Разiн у битвах пройшов,
  Всi потрiбнi долонi та стежки.
  З перемогою козак наш вiльний прийшов,
  Щоб рвати усi боярськi попи!
  
  Нi, знайте, сумнiви повiрте в нас,
  Адже ми за народ, без сумнiву.
  Тепер настає прозрiння година,
  На славу iнших поколiнь...
  
  Ти Разiн свободи i честi - ватажок,
  Пройшовся нашою Росiєю ...
  Хочу, щоб ти став для нас государ,
  А краще за всесвiтню месiю!
  
  Нехай буде, тодi справедливiсть повiр,
  Надовго настане промiнь свiтла.
  I буде роздертий деспота звiр,
  Зумiємо дочекатися свiтанку!
  
  Битва йде пiд Симбiрськом - боротьба,
  Ми в лютi буйнi воїни знайте!
  I стати переможцем вiрю доля,
  Прошу по мiзках барам дайте!
  
  Хоч Разiн геройськи у битву загинув,
  Але у вiчностi лик його святий...
  Адже вiн без сумнiву витязь, джигiт,
  I буде, ти вiр Кремль у мить взятий!
  
  Закiнчитися рабство та ярмо бояр,
  I сонце зiйде над планетою.
  Навiки зникнуть страждання, обман,
  А Разiн у поемах оспiваний!
  Поки хлопчик спiвав, усi кати, i "публiка" завмерши, слухали. Але на останнiх словах Самоса вибухнув i заволав на все горло:
  - Бий! Забий його!
  Кат обрушив на хлопця лютi удари. Вже втрачаючи свiдомiсть, Грицько прошепотiв:
  - Чи буде народ Росiї вiльним!
  Окровавленого хлопчика зняли з дибки i вiднесли. Самоса витер пiт з чола i прошипiв:
  - Досить! Годi з нас! Четвертувати гаденя та справу з кiнцем!
  Корнила невпевнено промовив:
  - А чи правильно це дитину четвертувати? Та ще публiчно? Чи може придушити його в камерi?
  Самоса прогарчав, стукаючи по пiдлозi пiдборами:
  - Нi! Страти! I публiчно - чвертуванням!
  Боярин пiдтвердив, стискаючи кулак:
  - Нехай буде так! Стверджую смертний вирок!
  Самоса зловтiшно посмiхнувся:
  - Четвертують Гришку! Усi разинське насiння виведемо!
  Тут Адала вiдволiклася. Вона змушена вiддавати команду стрiляти. I по Торонто б'є ракета бомбомета вагою двадцять тонн. Несе собi смерть та жах. Адала проводжає вогненний хвiст своїм розгубленим поглядом.
  Ох краще б вона була льотчицею. Як це здорово та романтично. Ось така льотчиця-нальотчиця.
  В небi дуже здорово. Дiвчина нахилила голову i почала згадувати хоч щось хороше. Але на думку нiчого не спадало. Крiм повiстi про сина Стеньки Разiна.
  Хлопчик лежав на лiжку, i крутячись увi снi марив. Тяжко спати, коли все твоє тiло поранене, а виразки ще й роз'їденi сiллю та горiлкою. Останнi п'ятнадцять днiв - суцiльна мука. Катування ночами та важка маячня вдень.
  Хлопчиковi мрiяв його батько. Могутнiй i сильний Степан пiдбадьорив сина:
  - Тримайся хлопець! Народ пам'ятатиме про тебе, як ти прийняв смерть!
  Гришка в мареннi вiдповiв:
  - А що на мене чекає смерть?
  Степан впевнено заявив:
  - Наше майбутнє туман. I не вiдомо, що чекає попереду. Але твої останнi хвилини у життi будуть найважливiшими. Не знiмайся! Збережи мужнiсть!
  Гришка не зовсiм впевнено вiдповiв:
  - Я буду твердим... Але ти батю... Невже наша справа загинула?
  Степан заявив громовим голосом:
  - Ну вже немає! Мене можуть страчувати, але прийде iнший Разiн, а за ним ще Разiн i нiчого з цим нашi вороги не зможуть зробити! Будуть новi столiття, буде змiна поколiнь... Але за Разiним прийде, володар бурi Ленiн!
  Гришка, теж здобувши впевненiсть, заявив:
  - Вiрю, ти ще повернешся!
  Хлопчик опритомнiв. Тiло тупо нинуло i шкiра саднила. Почувся скрегiт у дверi i в камеру зайшов кат.
  Великий катувальник ласкавим тоном сказав:
  - Здорово Грицько!
  Хлопчик, раптом вiдчувши в собi сили, вiдповiв:
  - Кати не вiтають, щоб ти здох!
  Мучитель добродушно кивнув:
  - А ти смiливе щеня. Рiзних я бачив i перемучив... Але такого, як ти не бачив! Такий маленький, а справжнiй кремiнь!
  Грицько скромно вiдповiв:
  - У мене дух мого батька!
  Кат з усмiшкою запропонував:
  - Давай укласти угоду ...
  Хлопчик звякнув ланцюгом, i знайшов у собi сили пiдвестися з лiжка i сiсти. Гришка з цiкавiстю запитав:
  - А яку угоду?
  Кат пошепки запропонував:
  - Давай ти менi розкажеш, де знаходиться скарб твого батька, а я... Я знiму нашийник i винесу тебе в мiшку на волю.
  Гришка на мить завагався. Справдi, якщо обдурити ката. Сказати йому хибне мiсце, а самому скористатися моментом та втекти. Зберегти собi життя та залишити ворогiв iз носом? Спокуса була велика. Але згадався хлопчику батько. Хитрiстю та обманом купити собi життя? Нi, вiн має гiдно померти на ешафотi!
  Гришка труснув свiй голеною, в саднах i шишках головою:
  - Нi!
  Мучитель усмiхнувся i помiтив:
  - Завтра тебе страчують! Це точно... Катування вже не буде, а iнших до страти немає готових!
  Гришка здригнувся, але вiдважно вiдповiв:
  - Ну, страчують... Усi ми смертнi!
  Кат з усмiшкою додав:
  - Тебе не просто обезголовлять! А кинуть на колесо! Вiдрубають спочатку руки, потiм ноги, i лише потiм голову. Ти цього хочеш?
  Хлопчик здригнувся, став блiдiшим, i пробурмотiв:
  - Якщо доля така... Постараюся тiльки прийняти смерть гiдно!
  Кат усмiхнувся i помiтив:
  - Твого батька вже вiдвезли до Москви. Там ще мучать крутiше тим тебе. А далi чекає також колесо з четвертуванням. А тебе... Шкода що стратять! Ти мiцний хлопчик, i непогано було б ще помучити тебе!
  Гришка жорстко вiдповiв:
  - На тому свiтi, тебе мучать!
  Кат покинув камеру. А Гришка обернувся, стукнув кулаком себе в пiдборiддя. Вiддалося болем у розтягнутих на дибi жилах. Може, дарма вiн так? Слiд виявити розсудливiсть, i обдурити ката. А попереду, на нього чекає...
  Хлопець насилу пiдняв i подивився на свою вкриту писугами та опiками руку? Невже її вiдтячуть? Грицько глянув на свою ногу. Теж вся побита, пiдошви спаленi, пальцi зламанi. Але зiйти на ешафот все одно вiн, мабуть, зможе. I йому вiдсiчуть i ноги, i руки, i нарештi голову. А потiм душа вiдлетить на небо.
  Вiн ще дитина, i не встиг нагрiшити. Пройшов випробування вогнем та батогом. Швидше за все, попереду чекає заслужений рай, або в гiршому випадку коротке перебування в чистилищi. Цiкаво, чи запросять йому священика для сповiдi? Втiм, це вже не має значення. Гришка не вiдчував грiхiв i не боявся тепер неминучої зустрiчi з Богом. А в раю добре, чудовий сад, де вiчне лiто, а ангели грають на арфах. Чим не мiсце, заслужене для хлопчика, який перенiс найжорстокiшi катування?
  Це краще, нiж висiти на дибi, коли тобi шкiру розриває батiг i ламають пальцi розпеченим залiзом. Там ти вже назавжди залишишся хлопчиком i будеш вiчно юним i здоровим.
  Почулося брязкiт дверей. З'явилася дiвчина з тацею, i два вартовi, а також Самоса. Нелюд посмiхнувшись, повiдомив:
  - Останнiй раз у життi спiваєш гарненько щеня! Корнила щедрий! А там тобi руки та ноги обрубають!
  Гришка жорстко вiдповiв:
  - I тобi буде покарання... Не на Землi, то на небi!
  Самоса гаркнув:
  - Цуценя! Подивимося, як ти закричеш на колесi!
  Гришка мужньо сказав:
  - Смерть часом дарує безсмертя, а зраду забуття!
  Самоса сердито грюкнувши дверима, пiшов. Залишився лише кат. Грицька майже привiтно кивнув йому:
  - Ось якi бенкети справляємо! I вмирати не захочеш!
  Кат з хитрим виглядом запитав у хлопчика:
  - А про свою душу ти не думав?
  Гришка чесно вiдповiв:
  - Я не вiдчуваю за собою грiхiв, щоб каятись.
  Кат на це кивнув:
  - Ну, радуйся оголець. Заодно випий чарку вина. Мабуть першу у своєму життi.
  Гришка взявся, їсти гусака. Пiсля тюремної баланди їжа здавалася напрочуд смачною. Хлопчику жувати було трохи боляче, але м'ясо здавалося солодким. I ковталося активно.
  Кат зауважив:
  - Якби не твiй хрещений дiд Корнила, ти не отримав би таких бенкетiв.
  Гришка iз серйозним виглядом запитав:
  - А чого вiн хоче?
  Мучитель чесно вiдповiв:
  - Отримати скарби Степана. Iнакше б вiн i не ворухнувся б.
  Гришка байдужим тоном вiдповiв:
  - Нехай скарби лежать у землi. I послужать майбутнiм повстанням!
  Кат захоплено промовив:
  - Ну, ти й орел! Справжнiй воїн! Ну, що ж бажаю тобi успiху!
  I катувальник покинув хлопця. Гришка обтяжiв пiсля їжi та чарки мiцного вина. Очi зiмкнулися, i хлопчик поринув у сон. Йому снилися бої, i рiзноманiтнi подiї. Наче вiн казковий лицар, який рубає тисячi бiйцiв.
  Махне на право - вулиця, лiворуч провулок!
  I потiм лiтає на драконi. Немов казковий богатир...
  На ранок Грушку розбудили. Хлопчик уперше гарненько виспався i вiдчув себе бадьорiше. Його пiдняли кати. Надягли на поранене тiло, дерюгу. I пiдняли, повели на страту. Гришка бачив у свiтанку фарбу, i гострi списи.
  Хлопчик iшов у залозах, що було незручно. Його вивели надвiр. Босими, скалiченими ногами хлопчика було важко ступати на каменi. Але Грицько стиснувши зуби терпiв, i намагався триматися прямо. Хоча кожен крок спалених ступнiв давався з болем. Вiн так i вийшов на майдан.
  Люди побачили хлопчика. Голеного, всього в саднах i синцях, з босими спаленими ногами, схудлого.
  Гришка скорiше вселяв жалiсть, нiж ненависть. Багато хто, особливо жiнки, спiвчутливо зiтхали.
  Хлопчик пiдморгнув їм i сказав:
  - Мовляв, де наша, не пропадала!
  I рушив далi. Особливого страху був. Гришка був упевнений, що вiн не заслужив собi пекла. А рай куди кращий за земне, жорстоко iснування.
  Мiсце страти оточували добiрнi, московськi стрiльцi. Багато охорони та господарських козакiв. Здавалося, що страчують не дитину, а державного злочинця космiчних масштабiв.
  Хлопчик нетвердо, хитаючись, залiз по драбинцi, ступаючи обпаленими ногами, по дубових дошках.
  На пласi блищала величезна, заточена сокира. Проходжувався масивний кат у червоному балахонi. Стояло колесо, призначене для четвертування.
  Грицько перехрестився. Рухати руками, щоправда, боляче.
  Глашатай почав зачитувати звинувачення:
  - Цей син Стеньки Разiн Гришка, винен: у приховуваннi скарбiв, органiзацiї загонiв бунтарiв, у стратах i пограбуваннях бояр, у насильствi жiнки тощо. Тому засуджується до четвертування на колесi та вiчної анафеми. Нехай буде виконано вирок.
  Гришка здригнувся, але лишився стояти на мiсцi i триматися прямо. Дяк прошипiв:
  - Ну що злодiй готовий покаятися перед народом?
  Гришка подумав. Та є йому в чомусь каятися. Хлопчик поклонився i сказав:
  - Вибачте донськi козаки. Винен перед вами, що не звiльнив вас вiд ярма боярського.
  Самоса вiдчайдушно заволав:
  - Страти його швидше!
  До хлопця кинулися помiчники ката. Грицько, долаючи бiль у руках, сам зiрвав собi дерюгу. Перед народом вiдкрилися виразки та рани, завданi катами. Потiм Грицьку заломили руки й кинули на колесо.
  Кат занiс над хлопцем сокиру. "Зараз почнеться": подумав Грицько.
  Але в цей момент пролунав горн i глашатай оголосив:
  - Царська милiсть! Виду дитинства Григорiя, смертна кара замiнюється продажем у рабство! Нехай буде так!
  Хлопця пiдняли з ешафоту, i вiдповiв у примiщення. Для Гришка почалося нове життя.
  Торонто виявилося досить твердим горiшком. Фашисти, оточивши мiсто, та уникаючи зайвих втрат, методично руйнували його артилерiєю та авiацiєю. Великi надiї покладалися i п'яту колону всерединi США. Швидшим i успiшнiшим виявився штурм Октави. Столиця Канади впала пiсля трьох днiв боїв. Гiтлерiвцi 22 червня 1945 року пiдiйшли до пiвнiчного кордону США.
  Таким чином, Америка опинилася у положеннi повного стратегiчного затиску. I вибратися з нього дуже складно. Фашисти вiдсвяткували п'ятирiччя капiтуляцiї Францiї, чотири роки моменту нападу на СРСР, i два роки пiсля вiдновлення схiдної операцiї.
  Таким чином, фюрер знову зi своїм звiринцем вiдзначився святом та гладiаторськими боями.
  У Берлiнi було вiдбудовано Колiзей на п'ятсот тисяч мiсць. I зiбралося багато народу. Стадiон воiстину переповнений. I ще вiн мiг закриватися на зиму скляним, висувним куполом. Фюрер i його почет сидiли в крiслах, а перед ними були накритi столи з наїдками. I звiринець бенкетував.
  Гiтлеру продемонстрували новий танк Е-400, вагою пiд п'ятсот тонн. Машина мала на озброєннi двi гармати 105-мiлiметрiв калiбру, i бомбомет 650-мiлiметрiв, а також дванадцять кулеметiв. Потужна машина з похилою бронею в 300-мiлiметрiв чола i 250-мiлiметрiв бортiв справила сильне враження на генералiтет. Танк був справдi майстром на всi руки.
  На нього встановили газотурбiнний двигун iз рекордною в 3000 - кiнських сил потужнiстю. I всiм, хто бачив це присадкуватий танк, ставало страшно. Хоча машина сильно скидалася на черепаху. Але зi стовбурами - довгими протитанковими гарматами, та широкою та бiльш короткою бомбометою.
  Машину обстрiляли iз гармат, показавши сильний захист. Однак залiзницею таку важку широку i довгу бандуру перевозити важко.
  На це вказав Гудерiан. Найбiльший танковий стратег припустив:
  - Я думаю краще заборонити розробки машин важче за двiстi тонн. Iнакше їх практично неможливо буде перевести навiть у спецiальних вагонах.
  Майнштейн погодився з Гудерiаном:
  - Надто вже важкий танк, великий тягар. Загалом Е-50 цiлком влаштовує вiйськових. Краще цю машину робити i в штурмовiй модифiкацiї, нiж винаходити подiбних гiбридiв-гiгантiв.
  Фюрер щось пробурчав не надто виразне. Взагалi, Гiтлер не любив, коли ставили пiд сумнiв його генiй. Останнiм часом втiм i славослiв'я стали набридати. Але в цьому випадку фашистський диктатор любив величезнi танки. I не хотiв йти назад.
  Адольф твердо сказав:
  - У серiї Е-400 бути, а нашi iнженери вирiшать проблему перевезення!
  Потiм пiшов огляд штурмового карабiна МР0-55 iз пiдвищеною пробивною кулею. Що також сподобалося Гiтлеру. Як i швидкiснi бронетранспортери. Там взагалi передбачалося пересадити всю пiхоту.
  Фюрер втiм, любив танковi прориви. Не обiйшлося без обговорень комп'ютерiв. Проект нової електронної машини на транзисторах обiцяв стати бiльш ефективною та компактною.
  Конструктор пообiцяв, що скоро комп'ютер зможе зiграти у шахи.
  Гiтлеру ця iдея сподобалася. Сам фюрер у вiльний час захопився цiєю грою, i в нього непогано виходило. Наполеон теж любив шахи i порiвнював реальнi битви з шахами. Ось зараз фюрер розраховував загнати американцiв у цугцванг. I поки що це виходило. Найпотужнiша економiка свiту не могла протистояти об'єднанiй Європi та ресурсам колонiй.
  Високим був i кiлькiсний показник випущеної технiки.
  Бiснуватий фюрер втiм, вiдволiкся на арену. Вийшли гарнi дiвчата, щоб боротися. I як на них не подивитись.
  Гiтлер милувався напiвоголеними, м'язистими тiлами дiвчат, i уявляв себе у фантазiї ельфом. Добре бути представником цього народу - ельфи не старiють та живуть тисячi рокiв. Набагато сильнiше i швидше людей, i вiдрiзняються велелюбнiстю. Оце раса!
  Фюрер ляснув у долонi i сказав:
  - I не друг i не ворог, а ельф!
  Дiвчата тим часом збилися, i почали рубатися шаблями та мечами. Вже звичне для фюрера видовище.
  А Гiтлеру хочеться битви iз драконом. Щоб боротися iз дванадцятиголовим ящером. I вiдсiкати йому голови використовуючи лазер.
  Фюрера явно цiкавила лазерна зброя. I недарма. Адже тепловi променi можна використовувати для стрiльби з тарiлок, що лiтають. I вiд них не буде спасiння.
  Фюреру згадався фiльм, де Стелла та Альбiна лiтали на дисколiтi iз застосуванням променiв смертi. Там все вийшло дуже здорово. Один пострiл i одразу двi сотнi американських лiтакiв охопленi полум'ям. Потiм знову стрiлянина. Чудова можливiсть для бойової звитяги. А дiвчата-льотчицi такi гарнi... Так i хочеться таку помацати за нiжку, чи груди.
  А на аренi дiвчата падають, i ламаються пробитi мечами. Як це жорстоко!
  Фюреру самому стало трохи стрiмко. Гине краса. Адже жiнку приємно помучити i зґвалтувати, нiж убити.
  Ось однiй iз дiвчаток вiдрубали руку, i вона впала, стiкаючи кров'ю. Її добивають ударом гострого меча. Гiтлер навiть пiдскакує вiд захоплення. I муркоче:
  - Оце розгiн! Хай буде гол!
  Гiмлер пiдхоплює:
  - Хай буде гол!
  Фюрер повернувся до головного ката Третього Рейху i запитав:
  - А як щодо євреїв?
  Гiммлер з радiсним виглядом вiдповiв:
  - Вони працюють на нас мiй фюрер! У тому числi й шарашках! Ми змусили євреїв впрягатися в нашу економiку!
  Фюрер на це проревiв:
  - Стежте, щоб вони не розмножувалися! I не поєднувалися з iншими народами!
  Гiммлер улесливо сказав:
  - Так точно мiй фюрер!
  Гiтлер вiдмахнувся. Йому пригадався сон на нiч. Якийсь кошмарний та фантастичний.
  Наче вiн лiтав на зорельотi, i... Їх переслiдували космiчнi пiрати. Цiла зграя. Поруч iз фюрером були чотири дiвчата у бiкiнi. I ще цiла команда разом iз ельфом.
  Противник невблаганно наближався. Вiн нагадував привид зi свiту кошмарних снiв.
  Гiтлер увi снi був чаклуном точнiше магом. Вiн приготував iмпровiзоване зiлля, будучи готовим зустрiти супостата в багнети. Його чарiвна паличка вiбрувала в руках: здавалося тоненький голосок, пищить: небезпека, небезпека, небезпека!
  Адольфа охопили натхнення, iмпровiзуючи, щоб перемогти. Юнак-фюрер швидко розмiшав зiлля з невiдомим складом ранiше. Подув на нього.
  Майже вiдразу, поруч iз ними з'явилися зображення трьох кораблiв. Вони пiдiйшли майже впритул.
  Ельф скомандував:
  - По найбiльшому, плазмовиверження!
  Контр-есмiнець вдарив iз усiх гармат. Вилетiв бурхливий вихор руйнування. Дистанцiя була майже граничною, головному зорельоту мало бути не солодко. Але чаклун Джерран i тут встиг поставити своєрiдний захист. В результатi чого, вся мiць залпу припала по бригантинi, що мчалася праворуч.
  Вiд потужного удару зорелiт покоробило, вiн зiм'явся i рвонув, як гумовий м'ячик, притиснутий колесом вантажiвки. Тiльки уламки розлетiлися подалi, обсипаючи попiл палаючим вугiллям.
  Фюрер свиснув:
  - Ось це так! Потужнiсть ударної сили, та не в ту щелепу!
  Красивi дiвчата навколо бiснуватого Адова захихотiли.
  Христина вiдповiла:
  - Тепер нам не уникнути бiйки.
  Дiвчина босонiж помчала незручним переходом у бiк шлюзiв, два "вiнфери" бовталися з боку в бiк. Коли Христина вдарила, один iз зразкiв озброєнь пискнув:
  - Моя мiцнiсть використана на три та двi сотi вiдсотки.
  - Мовчи автомат! - крикнула на нього дiвчина-термiнатор. - Ще й не таке буде.
  Красуня пролетiла, кiлька разiв перекинувшись. Рух сповiльнився, ельф переключив гравiоарматизатори на посилений режим, що застосовується при посадцi на планети-гiганти, нейтроннi зiрки i недостатньо потужнi, чорнi дiрки.
  Тепер середа навколо неї стала в'язкою i, долаючи подiбне желе, вона протиснулася до потрiбного мiсця бiля арматури.
  - Бiй є бiй, i з цим нiчого не вдiєш.
  Три групи дiвчат зайняли свої мiсця вздовж стiни, готуючись до жорстокого зiткнення. Про що вони гадають? Адже бiльшiсть з них живе останнi хвилини, чекає кривавий бiй з безжальним i вмiлим противником.
  Пiрати не дають пощади!
  Христина подумки помолилася Абсолюту, що породив безлiч богiв i релiгiй. Дiвчина стрибнула на пiдлогу, i не встигла впертися ногами в крiплення, як було потрясiння, величезний зорелiт повнiстю засмоктало в колапс. То справдi був моментальний процес, коли зсувається кожна молекула тiла.
  Шарлота i Герда, що летiли за нею слiдом, ударилися в борт з таким трiском, що якби не було захисту, дiвчат розмазало б по бронi. А так, вони вiдлетiли назад, рази чотири стрибнувши як кульки пiнг-понгу. Христина легко пiдняла їх i, зупинивши рух, промовила:
  - Не здумайте спати, подруги! Серйозна справа якраз починається!
  Дiвчата хором вiдповiли:
  - Є командир!
  Прозвучала команда ельфа:
  - Приступити до висунення.
  Противник був неподалiк, через мить, праворуч вiд Крiстiни з леденячим душу вереском вилетiв зрiзаний квадрат i, на мить, штамп блиснув оплавленою кромкою.
  - Кидок у пащу лева! - Скомандувала Крiстiна i стрибнула отвiр, вона нiби пiрнула в пекельне полум'я.
  Незважаючи на темряву, прилади в шоломах дозволяли вiдмiнно бачити пiратiв, що стовпилися. З вiнфера вилетiли шматки плазми, зброя сама вибирала цiлi, знiмаючи ворогiв. Христина, як досвiдчений боєць, не вiдчувала не найменшого вагання. Ось один iз пiратiв потрапив пiд удар її твердої ноги, тiло мавпи хруснуло, розлетiлися кiстки.
  Два вiнфери вивергали пишнi довжелезнi смолоскипи, а також рубали iмпульсами, що пробивали наскрiзь броню. Магда i Шарлота летiли за нею слiдом, вони, немов iз лiйок, поливали шматочками матерiї розпеченої до мiльярдiв градусiв.
  Зовнi нiжнi красунi, в бою зовсiм змiнилися, нагадуючи виснаження пекла.
  - Стережiться, нелюди! - кричали дiвчата.
  Христина перелетiла повiтрям, залишивши за собою гору трупiв, минула коридор, як вiдразу нарвалася на абордажний танк. Броньований жук зустрiв дiвчину щiльним вогнем. Та мить, що знадобилася машинi, щоб упiзнати чужого та навести гармати, врятувала Христинi життя. Дiвчина пiшла убiк, встигла вiдхилитися й Магда. А ось Шарлотi не пощастило. Потужний розряд плазми перемолов дiвчину разом iз боєкостюмом. Декiлька подруг, що летять за нею, також отримали поранення.
  Дiвчата впали, у кого була обпалена рука, а в iншої нога.
  Проте красунi спрацювали автоматично, всадивши з вейдеместера. Заряд, що самонаводиться, вибрав мiсце на стику, пробивши рухливу броню танка.
  Масивний жук опух, дула гармат згорнулися.
  Христина пiдтвердила:
  - Чудово, дiвчатка.
  На неї рушив членистоногий штурмовий робот, вiн бив iз гравiо-лазерiв.
  Рахунок йшов буквально на секунди. Нирнувши пiд згубну хвилю простору, що рiжеться, Крiстiна всадила розряд у колiнне зчленування робота, перебивши три кiнцiвки. Бойова машина завалилася, вистрiливши в стелю, вгризаючись у броньованi стiни.
  - Золотоволоса, обережнiша. - заволала одна з дiвок.
  Дiвчата ззаду вистрiлили з вейдеместера, змусивши зупинитися танк, що висунувся з заднього проходу. Той задимив, але не припинив вогонь, Христина розгорнулася, i вiдразу потрапила пiд обстрiл, промiнь потрапив у спину i збив її, ледь не зламавши кiстки.
  Дiвчина-термiнатор зробила сальто, на ходу збивши панель, i пролетiвши, вдарила супротивника гiперплазмовим мечем у груди, ламаючи прилади.
  Робот рiзко смикнувся i забився в конвульсiях, променi дезiнтегрованої зброї били по своїх пiратах, що пробували прорватися з бокового коридору. Ще один робот був повалений на бiк, нахилившись, з нього, немов кров, випливала рiдина, якою пройшлися вогники, що плавили метал.
  Адольф Гiтлер проривався iз сусiдньої камери. Вiн смiливо атакував танк заклинанням. Машина сiпнулася, схеми розжарилися, i вона повернула назад, обрушивши шалений смерч на пiратiв. Взагалi, цей прийом був розрахований на тварин, що збожеволiли, а не кiборгiв, але цього разу спрацював. Можливо, це викликано тим, що схема була надто проста, а може, за умов стресу чарiвнi сили Генрi виросли.
  Ельф Бекiнгем скомандував:
  - Краснова, пiдколупнi супротивника з тилу, занадто велика щiльнiсть вогню, з третього рiвня не прорвалися.
  - Слухаю! - Христина зрозумiла, що виникла затримка. - Зараз прорвусь.
  Дiвчина покинула гранату, та, керована чiпом, кiлька разiв вiдскочила вiд стiн, рвонувши, вибила ще чотирьох пiратiв. - Замiтано! - крикнула зрадiла дiвчина, облизавши кров iз розбитих губ.
  Її зустрiли вогнем, з-за рогу бiчної галереї. Довелося залягти, i тут у її напрямi застрибали гранати. Дiвчина ледве встигла їх збити, стрiляючи на знижку, керуючись iнстинктом.
  Гранати рвонули, засипавши плазмовими осколками своїх. Навiть Христина вiдчула палкий жар.
  Хтось дав залп фiтегроба. Переливистi гiперплазмовi бульбашки пройшлися коридором, пiдсмаживши солдатiв супротивника. Було зруйновано ще один штурмовий робот, обвалився танк.
  Тим часом, Магда та Гертруда пiдрiзали повiтроочиснi колони, внаслiдок чого запалав фтор, сильно рвонуло, обваливши корсарiв.
  Дiвчата навiть зойкнули.
  Разом iз бойовими товаришами, Христина кинулася вперед, перекинувшись, звалила ногами черепаху з облiзлим панцирем. Ще кiлька пiратiв випалив танк, пiдпорядкований бiснуватому фюреру.
  Христина розрiзала променем корсара i стрибнула далi, пролетiла, розстрiлюючи роботiв, що заплуталися.
  - Що, металюги, не солодко вам?
  Ельф-генерал заявив:
  - Дiйте з пiдкатом, використовуючи "крутелку".
  У камеру влетiла розкручена установка, пролунали вибухи, розлетiлися слюда та м'ясо.
  Крiстiна струсила з боєкостюма уламки, ззаду до неї пiдлетiв Адольф, вiн замiсть зброї крутив чарiвною паличкою, виймаючи хвилi.
  - Що, граєшся? - запитала його дiвчина.
  Фюрер пробулькал:
  - Я думаю, треба пiднятися до технологiчної зали.
  Христина зневажливо пирхнула:
  - Що ж, єдина твоя логiчна пропозицiя останнiм часом.
  Вони продовжили рух, розстрiлюючи всiх на своєму шляху.
  Вейдеместери, що застосовували дiвчата, зносили супротивника разом iз перегородками, технологiчними вузлами, генераторами, трофейними, якi не встигли знайти ринок збуту, статуями, золотими ванними, за якими намагалися сховатися пiрати.
  Тут уже Христина, несподiвано, схопилася у рукопашну з богинею Астартою.
  Грiзна войовниця кинула гранату, та виявилася збита, прорвалася впритул, розмахуючи мечем. Почалася сутичка двох, дуже досвiдчених, фехтувальникiв.
  - Не втручайся, Адольфе. - крикнула дiвчина юнаковi. - Я сама спробую з нею впоратися!
  - I ви також! - сказала майор-богиня флiбустьєрiв.
  Коли б'ються двоє вправних чоловiкiв - це шторм, але коли борються вмiлi жiнки - це торнадо!
  Христина вiдразу зрозумiла, що її противниця навчена всiм основним прийомам, i здолати її буде непросто. Астарта спочатку намагалася взяти наскоком, але невдача не остудила запалу. Дiвчина раптом вдала, що вiдступилася, пiдставила правий бiк. Свiтлана не купилася на це! Вона лише позначила випад i рiзко вдарила супротивницю у лiвий. У цей момент та, рефлекторно, намагалася зловити свою вiзавi i залишила бiк без захисту. Рiзкий укол вирвав у неї шмат м'яса, дiвчина втратила швидкiсть, i ноги пiдiгнулися.
  Поранення знизило бойовi якостi Астарти, її рухи стали повiльнiшими. Ось Христина здiйснила обвiдний маневр, а потiм легко зрiзала кисть. У вiдповiдь Астарта примудрилася вдарити її головою, але це було останнiм успiхом. Наступним помахом Свiтлана знесла їй голову.
  - Браво! - заявив фюрер. - Вищий клас.
  - Ти ще не все бачив.
  Рукопашнi сутички спалахували кiлька разiв. Часом пускали в хiд навiть зуби. Дiвчата, добре натренованi, дiяли, як правило, в єдинiй командi, в рукопашнiй билися парами чи трiйками. Це давало їм перевагу у битвi з рiзношерстою зграєю. Крiм того, давалася взнаки бiоiнженерiя, штучний вiдбiр генiв в iнкубаторах.
  Та й ще, що не маловажно, пiрати явно злякалися. Нiколи їм ще не доводилося битися з сильним ворогом, який не боїться, нi абордажних танкiв, нi роботiв, нi прокльонiв чаклунiв. А коли з чимось стикаєшся вперше, настає розгубленiсть.
  Пiрати вiдступали, задкували, деякi репетували як одержимi, iншi раптом починали психовати, i стрiляти у своїх роботiв. Мабуть магiчнi експерименти бiснуватого Адольфа їх доконали.
  Солдати космiчної Нiмеччини щоразу обрушували шквальний вогонь i застосовували мечi.
  Непогано дiяв, навiть їжачок. Маленький i прудкий, вiн досить спритно метал гранати. Та й стрiляв не погано.
  Дiвчата пiдтяглися, у реальному бою реакцiя загострилася. Вони билися краще, нiж у численних вiртуалках, де їх натаскували з дитинства. Втiм, бажання вижити за всяку цiну, щоб потiм вiдтворити потомство, домiнувало. Крiм того, весь рiзноманiтний арсенал, у тому числi просторовi липучки, використовувався на всi сто вiдсоткiв. Навiть Адольф, що не зовсiм звично для нього, застосував їх. Вiн скачав у зубну пасту трьох пiратiв, потiм знову застосував чарiвну паличку. В один з моментiв, в знаряддя чаклунства потрапив уламок, перебивши навпiл. Але Адольф одним заклинанням вiдновив паличку:
  - Нi! Будь-яка магiя, тодi чогось варте, якщо вмiє захищатися. Найважче захистити свою душу вiд пiдлостi в собi самому! - додав юнак-фюрер.
  Знову з палички вилетiв магiчний струмок, що обрушився на електроннi мiзки. Зокрема вiн вiдключив кiлька субпросторових пасток.
  Стелла сильно пошкодила собi ногу, але продовжувала битися.
  Втрати з обох бокiв, особливо для пiратiв, були величезнi. Загинули та дiвчата, Христина майже з усiма познайомилася лише вчора, але кожна втрата вiддавалася болем. Багато дiвчат билися, навiть отримавши калiцтва. Пiрати, все ж таки недарма наводили жах на цiлу галактику, важко було боротися i з абордажними танками.
  Ось один iз них, найпотужнiший i найсучаснiший, заїхав у тил i прикiнчив одразу п'ять дiвчат, а їжачка розрiзав навпiл. Адольф зупинив його вiдчайдушним заклинанням, потiм повернув проти ворога. Його душа розривалася вiд страждання, одна з дiвчат свого часу розсмiшила його серiєю ультрасучасних анекдотiв зi свiту роботiв. Тепер, мертва бiдолаха, а вiн так i не навчився воскресати мертвих. У цей момент юний чарiвник-фюрер i зiткнувся зi своєю найбiльшою проблемою.
  Чаклун Джерран з вогненною шаблею став на його шляху.
  - У тебе малюк, я бачу, якась особлива неповторна магiя. Може, перейдеш на наш бiк? Лiга свiтiв пекла щедро нагородить тебе, грошима, а може навiть подарує тобi цiлий свiт, населений покiрними рабами.
  - А чому не одразу галактику? - спитав, жартома Адольф.
  Чарiвник не зрозумiв гумору:
  - Я впевнений, що з твоїми здiбностями створення власної iмперiї - це лише питання часу. Так що не виключено навiть галактику.
  - Але мабуть без тебе! - Фюрер послав промiнь у чарiвника.
  Той легко вiдбив його i вдарив сам, та так, що на Гiтлера, хоч вiн i встиг вiдскочити, спалахнув одяг. Перевернувшись, фюрер, зовсiм не чарiвний, збив полум'я.
  - Що отримав? Не будь таким самовпевненим, Адольфе.
  Фюрер здивувався:
  - А де ти знаєш моє iм'я?
  У вiдповiдь смiшок:
  - Такi могутнi чаклуни, як я, всi знають!
  Вiн знову кинувся на юнака-фюрера. Той ухилився вiд кинутого пульсара, випустив промiнь, з палички вилетiла змiя. Вона зависла в повiтрi i, пiд смiх чаклуна, розсипалася.
  - А ти не знайомий з гiперхвильовою магiєю, слабак. Тому з тобою так легко можна впоратися. Ну чим менi тебе ще порадувати?
  Адольф стрибнув на троля, намагаючись виконати, як його вчили, пiдсiчку i був вiдкинутий. Тодi юнак-фюрер прочитав заклинання: зверху впало кiлька бурульок, що викликало у чаклуна зневажливу усмiшку.
  - I це все, на що ти здатен? А як щодо цього? - Чарiвник промимрив закляття, i послав зелену хвилю.
  Навколо Адольфа здiйнявся дим, i з'явилися кiльця. Юнак-фюрер спробував вiдстрибнути, а його стиснули обiйми плямистих пiтонiв. Вони скували хлопця як ланцюга i почали душити. Юнак-фюрер застогнав:
  - Вбивця!
  Чарiвник захихотiв:
  - Так, я ураган анiгiляцiї. Поклянися, що станеш моїм учнем, i я вiдпущу тебе.
  - Нiколи! - вiдповiв бiснуватий Гiтлер, всупереч iнстинкту самозбереження.
  - Тодi отримуй! - прошипiв чаклун.
  На фюрера обрушився потiк бiсiвської енергiї, вiн терзав i рвав кожну клiтину його тiла. Було дуже боляче, так боляче, що хотiлося вити вовком. Немов iз тебе шар за шаром знiмають шкiру i заливають розпеченим залiзом.
  - Ну, а тепер ти мене слухатимешся? - спитав жахливим голосом Джерран. - Або!
  - Нi нiколи! - З останнiх сил промовив фюрер. - Служiння злу загубить душу, що важливiше за тiло.
  Злий троль розреготався:
  - Дурне служiння менi це єдиний спосiб врятувати нещасну душу. Ось тепер я скидаю її в геєнну. Пiсля того, як твоє тiло згорить, я вiдправлю тебе в таке мiсце, де всi казки людей про пекло здадуться солодкими мрiями. Тремтiти, нещасний.
  Адольф виплюнув iз себе:
  - Дурнi погрози!
  Пролунав оглушливий рев:
  - Тодi палай!
  Полум'я охопило Гiтлера, i навiть почала злазити шкiра. Вiн уже хотiв просити пощади, нi, я не готовий померти. А може, пiдсвiдомо прозирала думка, раптом вдасться в майбутньому переграти безжального ворога.
  Потiк води погасив полум'я, i фюрер звiльнився, залишившись у лахмiттi, якi ледве покривали густо вкрите пухирями тiло. Перед ним з'явився ельф Бекiнгем. Навколо генерала космiчної Нiмеччини сяяло сяйво, i вiн усмiхався.
  Поблажливим тоном вiн сказав:
  - Це ти Джерран, хочеш, мабуть, образити дитину?
  У вiдповiдь пролунав iржавий хрип:
  - Не лiзь у нашу розбiрку, ельфе! Iнакше тобi доведеться дуже погано.
  Представник гламурного народу скеля перловi зубки вiдповiв:
  - Ти бачу, навiть витончено лаятися не можеш. Якийсь жалюгiдний белькiт немовляти замiсть погроз.
  Троль блиснув iклами:
  - Я розпилю тебе на атоми по галактицi, а душу спресую в чорну дiрку, натягну шкiру на квазар.
  - Трохи краще! - Ельф рубанув пульсаром. Троль, похитнувшись, насилу парирував його, на щоцi виник опiк.
  - А ти сильний! - Фiзiономiя троля перекосилася, як маска породження пiтьми. - Але я не слабкий. На, отримуй!
  Чаклун послав гостинець, який ельф пiдкинув нагору колiном, i послав з вивертом назад.
  - Нi, ти мене не вразив! - вiдповiв Бекiнгем. Вiн глянув на Смiта, який пiдiбрав чарiвну паличку, намагався вдарити. - Не треба мiй друг, йди, допоможи моїм товаришам. Цей тип витратив вже надто багато енергiї, i я з ним впораюся сам.
  - Ти надто самовпевнений, а як щодо цього! - Пальцi троля виросли, i з них почали виростати фантоми. Це були рiзного типу виродки, потужнi динозаври та бойовi машини.
  - Чудово, проведемо бiй! - Рука ельфа встала вiялом, з-пiд неї почали викидатися каскади сильних громил. Фантоми зiйшлися разом i почалася битва титанiв, якi демонстрували небувалу мiць.
  Чаша терезiв у магiчнiй битвi вагалася з боку в бiк, чулося виття i несамовитi крики.
  Напiвголий Адольф рухався як сомнамбула, вiн бачив численнi трупи та фрагменти тiл, а також пошкодженi механiзми. Це надавало сили, i вiн пробивався вглиб технiчних поверхiв.
  Нехай обпалить кошмар мене диханням
  Клянуся, тебе вiтчизна не зраджу!
  Плоть рветься, переповнена стражданням
  Але не зазнає духу солдата сором!
  Склався короткий вiрш у головi бiснуватого фюрера. Попереду боролася Крiстiна, яка стала для нього справдi нiжною та коханою.
  Ще б вона виносила для нього дитину, одну з тих, хто має шанс стати спадкоємцем Третього Рейху.
  Дiвчина йшла все далi i далi, стрiляючи праворуч i лiворуч. Вона на повну користувалася трофейною зброєю, використовуючи навiть ноги. На взуттi було таке пристосування, яке приводило в дiю щупальця, коли рухалися пальцi нiг.
  А це було зручно при застосуваннi захопленої зброї. Найважчим було, коли гинули супутницi, Христина над кожним трупом, часто, над ледь помiтними останками, упускала сльозу.
  Загинула бешкетна, завжди жива Гертруда. Вiд неї залишилися лише ноги. Гердi пощастило трохи бiльше, у неї була лише велика дiрка в животi, i посiкло уламками одне з сердець, отже, залишалися шанси на виживання.
  Чудакуватiй казкарцi-християнцi Магдi знесли голову, а також плечовий суглоб. Щоправда, дехто втрачав лише частину тiла, i була надiя на їх вiдновлення.
  Невже не можна було виявити ескадру ранiше i знищити однiєю термопреонновою бомбою. Скiльки б у цьому випадку дiвчат залишилися живими. Невже, ельф не мiг так вчинити? А фюреру, що здається, вона Христина готова зненавидiти цього хлопця.
  Бої на територiї США продовжувалися. Знаменита четвiрка: Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда вже пройшли Техас i вступили до Лузiани. 30 червня досить спекотний день. Американцi чинили опiр дуже завзято i навiть намагалися контратакувати.
  Дiвчата зупинили свiй танк i стали цiлитися по черзi. Вони були такi чарiвнi. А попереду перли "Шермани" та "Першинги".
  Герда взяла i заспiвала, стрiляючи:
  - Чорний...
  Шарлотта пальнула i продовжила:
  - Терор!
  Христина лупнула снарядом, зрiзала вежу "Шерману" i продовжила:
  - Чорний...
  Магда знесла "Першингу" вежу i ринула:
  - Терор!
  Герда знову всадила снаряд i пропиляла:
  - У битвi...
  Шарлота влiпивши, промуркотiла:
  - За Армагеддон!
  Христина всадить снарядом i як прокриче:
  - На дзвiницi.
  Магда вистрiлила влучно i додала:
  - Ворогiв!
  Герда знову лупнула i прошипiла:
  - Хрест...
  Шарлота випустивши снаряд, гаркнула:
  - Переверни!
  I дiвчата хором розреготалися своїм жартом. Вони справдi спiвачки, вищого класу.
  А стрiлки-гросмейстери! I як влучно куляють. I так точно, наче снайпери екстра-класу.
  Герда ось стрiляючи, спiває:
  - Хочеться...
  Шарлота ведучи вогонь, продовжує:
  - Хлопцям...
  Христина б'є, вигукує:
  - Дiвчата!
  Магда, стрiляючи та скошуючи "Шерман", продовжує:
  - Просто...
  Герда ведучи вогонь, всаджує словами:
  - При обiйняти ...
  Шарлота випустив снаряд, муркоче:
  - Приголубити!
  Христина, теж пальнув, цвiркнула:
  - Нове...
  Магда вистрiливши, додала:
  - Кiно....
  Герда стрiляючи, продовжила:
  - Подивитися....
  Шарлота, ведучи вогонь, додала:
  - В космос...
  Христина з дотепно кинула:
  - На килимi...
  Магда, випустивши снаряд, лайкнула:
  - Полетiти!
  Герда пальнув, проревела:
  - Куртки...
  Шарлота вистрiливши, додала:
  - В полосочку...
  Христина рубала снарядом i шикнула:
  - В клiтинку...
  Магда випустила презент i лайкнула:
  - Штани!
  Герда проревела, випускаючи снаряди:
  - До....
  Шарлота натискаючи на джойстик, промуркотiла:
  - Вранцi...
  Христина, б'ючи снарядом, гаркнула:
  - З дiвчатами...
  Магда енергiйно пiдтвердила:
  - Гуляють...
  Герда прошипiла стрiляючи:
  - Пацани!
  Шарлотта знову проспiвала6
  - До ранку...
  Христина продовжила:
  - З дiвчатами...
  Магда прокричала:
  - Гуляють...
  Герда як гаркне:
  - Пацани!
  Атака "Шерманiв" закiнчилася, майже всi танки перебитi, а решта кинулися втiкати. А нiмцi ревуть вiд радостi.
  Герда рацiонально помiтила:
  - Виходить те, що... Ми засмажили хвости янкi!
  Шарлота з деякою часткою досади в голосi, сказала:
  - А росiяни, мабуть, радiють з того, що ми боремося з американцями не на життя, а на смерть.
  Христина з усмiшкою помiтила:
  - Сталiн може вдарити нам у спину!
  Магда зiтхнувши пiдтвердила:
  - Якщо серйозно, то на це є шанс!
  Герда знизала своїми м'язистими плечима i помiтила:
  - Що на мене, то я взагалi не думаю, щоб Сталiн був таким смiливим, щоб уплутатися з нами в бiйку. I для нас, куди краще, спочатку пiдкорити Америку, i Британiю, нiж нападати на СРСР.
  Шарлота iз цим погодилася:
  - Справдi, набагато краще не вести вiйну на два фронти. А що Британiя, вона була б прихлопнута.
  Герда серйозно сказала:
  - Ой, дiвчатка, я навiть АI розповiдь на цю тему написала.
  Шарлотта серйозно запропонувала напарницi:
  - Ну, шануй!
  I Герда перейшла до викладу;
  . Iснує безлiч паралельних, складених немов вiяло свiтобудов-всесвiтiв. Ось в однiй з них Гiтлер, вирiшив не починати вiйну з СРСР в 1941 роцi . Справдi, не можна починати вiйну з величезною радянською iмперiєю, маючи в тилу Британiю. Тим бiльше i в Майн Каф майбутнiй фюрер писав, що головна причина поразки Нiмеччини в першiй свiтовiй вiйнi - те, що довелося битися на два фронти.
  Крiм того, Гiтлер вчасно згадав пророцтво Вольфа Мессiнга, про те, що фюреру судилося програти i зламати хребет на сходi.
  Був, зробив висновок: вести вiйну до пiдкорення Британiї. Тим бiльше, що антинiмецький заколот у Югославiї, навiв, що план Барбаросса довелося вiдкласти на кiнець червня. Отже, могло й не вистачити часу на те, щоб захопити Москву та основнi райони СРСР до зими. А взимку нiмцi, що очевидно навiть самовпевненому фюреру, воювати не готовi.
  Крiм того захоплення Криту, коштувало нiмцям великих втрат у десантних вiйськах, i фюрер загорiвся великою ненавистю до Британiї, вирiшивши з нею покiнчити в першу чергу.
  Вплинув i доповiдь вiйськового аташе, який на першотравневому парадi побачив новi радянськi танки: Т-34 i КВ-2. Останнiй танк iз 152 мiлiметровою гарматою справив сильне враження на всiх присутнiх нiмцiв. Гiтлер, трохи подумавши, наказав прискорити роботу над створенням важких танкiв. З'явилася цiла серiя проектiв великих машин. I до створення масової танкової кавалькади, вiйну з СРСР краще i не розпочинати. Нiмцi вже у травнi перекинули до Лiвiї ще три танковi дивiзiї. На початку червня Роммель розпочав штурм Толбука i пiсля трьох днiв боїв захопив цю цитадель.
  Пiсля чого нiмцi перейшли у наступ i в Єгиптi. Англiйцi було неможливо протистояти переважаючим силам вермахту. Нiмцi були сильнiшими i числом, i органiзованiстю. Крiм того британськi колонiальнi вiйська не надто й хотiли битися. Їхнiй бойовий дух був низький i падав дедалi бiльше.
  Вже у липнi нiмцi захопили Єгипет. Форсували Суецький канал i увiйшли до Палестини. Англiйцi бiгли... В Iраку спалахнуло повстання, i нiмцi увiйшли туди майже без бою. Незабаром упав i весь Близький схiд... Серпень та вересень нiмцi займали мiста та площi. I їм протистояла не радянська бойова машина, а нечисленнi англiйськi вiйська, не надто дисциплiнованi та схильнi битися колонiальнi сили, i примiтивнi пiдроздiли арабiв.
  Гiтлер захопив великi територiї. Наприкiнцi вересня було взято i Гiбралтар. Франко, бачачи, що англiйцi посипалися, i побоюючись, окупацiї гiтлерiвцями дав згоду на пропуск нiмецьких вiйськ. Штурм виявився швидкоплинним. Нiмцi провели його вмiло й органiзовано, а сама фортеця не надто готова.
  Пiсля цього нiмцi майже без опору зайняли французькi володiння в Африцi. Благо вiйська тепер можна перекидати по найкоротшiй вiдстанi.
  Взимку Гiтлер почав великий наступ у Суданi та Ефiопiї, а також почав просуватися на пiвдень Африки. Пiсля деяких вагань фюрер розсудив: якщо вже брати чорний континент, то цiлком. Тим бiльше, у англiйцiв немає сил, щоб утримати свої володiння. Головна важкiсть для нiмцiв не англiйськi вiйська поступаються фашистам i числом, i боєздатнiстю, а розтягнутiсть комунiкацiй, проблеми з постачанням, i вiдсутнiсть в Африцi необхiдних дорiг.
  Але нiмцi з їхньою жорсткою тоталiтарною системою показали чудову органiзованiсть та здатнiсть пересуватися на величезнi вiдстанi. Так що i в СРСР фашистiв пiдвели не безкраї простори - адже Африка ще бiльше по територiї та населенню нiж Росiя, а саме завзятий i фанатичний опiр Червоної армiї.
  Ну i звiсно в Африцi не буває зими.
  У груднi Японiя таки напала на Перу-Харбор. Зрозумiло було, що США все одно не дозволять самураям проковтнути Британськi колонiї в Азiї та на Тихому океанi. I тому Японiя змушена була послабити Америку раптовим ударом. I це їм вдалося. Пройшла серiя успiшних операцiй в Азiї. У березнi Гiтлер побоюючись, що Японiя його випередить, вторгся до Iрану, i звiдти нiмцi прорвалися до Iндiї. Зрозумiло, що двiстi п'ятдесят нiмецьких дивiзiй бiльш нiж достатньо, щоб захопити майже беззахисну Iндiю та технiчно вiдсталий Iран.
  Гiтлер, звичайно ж, перекидаючи все новi й новi сили до Африки та Iндiї, дуже ризикував - Сталiн мiг розпочати визвольний похiд на Європу.
  Але Червона армiя поки що не поспiшала. Вождь усiх часiв i народiв нагромаджував сили, але не прагнув вступити в бiйку першим. Мабуть, Сталiн i хотiв брати вiн вiдповiдальнiсть за велику вiйну. Та й фiнська компанiя не вселяла оптимiзму.
  Тому хоча нiмецькi вiйська i розходилися з Європи, Азiї та Африки, Сталiн не поспiшав цим скористатися. Слiд зазначити також, що чисельнiсть Вермахту постiйно зростала. Втрати нiмцiв при великих захоплення були невеликi, а промислове виробництво зростало за рахунок iноземних робiтникiв. Крiм того Вермахт поповнювали хiвi та рiзнi колонiальнi формування.
  Нiмцi замiнили iноземцями свої будiвельнi батальйони, шоферiв, тиловi частини, обоз та iнше. В армiю призивалися дедалi молодшi солдати. Навiть пiд рушницю ставили сiмнадцятирiчних, i солдатiв старшого вiку.
  Вермахт збiльшував кiлькiсть дивiзiй, а вiдсоток iноземцiв у ньому стрiмко зростав. Швидко зростав i випуск озброєнь. У серiю пiшов новий танк "Тигр", як найранiший з важких машин, що розробляються.
  У травнi 1942 вермахт вступив у ПАР, до цього пройшовши з боями тисячi кiлометрiв. У червнi впав Мадагаскар... Не пощастило американцям, якi програли у цьому свiтобудовi битву пiд Мiдвей. Панування у Тихому океанi перейшло Японiї. А Третiй Рейх пiдкрiпивши себе колонiями вiд Бiрми, Iндiї до ПАР i далi, у кiлька разiв збiльшив випуск лiтакiв, ведучи повiтряний наступ на Британiю. У нiмцiв з'явилися новi потужнi бомбардувальники Ю-188 та ДО-217. I вони пресували Британiю, давлячи i числом, i якiстю.
  Англiйцi, навпаки втративши колонiї, i зiткнувшись з пiдводною вiйною, знизили випуск авiацiї та iншої технiки. Гiтлерiвцi пресували. I наприкiнцi серпня вiдбулася висадка десанту. У боях взяли участь новi нiмецькi танки "Тигр". Бої в Англiї тривали трохи бiльше двох тижнiв i закiнчилися капiтуляцiєю.
  Пiсля чого нiмцi поставили свiй марiонетковий уряд i нового цiлком законного короля Англiї. Сама Британiя стала протекторатом Третього Рейху. Її флот майже повнiстю перейшов на бiк Нiмеччини.
  Сталiн не наважився вдарити по вороговi пiд час висадки десанту. Та й мiж Нiмеччиною та СРСР дiяв пакт про ненапад. Крiм того, дуже вже сильною стала фашистська держава.
  Черчiлль утiк до Канади i спробував за допомогою США продовжити боротьбу. Але Гiтлер був налаштований рiшуче. Настала операцiя "Iкар", з висадкою в Iсландiї. Остання точка, звiдки американським лiтакам можна досягти Третього Рейху - захоплена.
  Пiсля чого почалося перекидання сил i на Гренландiю. 1943 пройшов у морських битвах. У Третього Рейху з'явилися пiдводнi човни на перекисi водню, якi перемiщалися зi швидкiстю до 35 вузлiв на годину, i наздоганяли американськi кораблi.
  Вiйну США оголосила Аргентина, i нiмцi почали накопичувати там свої вiйська.
  Гiтлерiвцi за два днi окупували Швейцарiю, i за сiм днiв Швецiю повнiстю взяли пiд контроль Європу.
  Виявилася захопленою i Австралiя, щоправда, вторгнення здiйснилося разом з Японiєю.
  Навеснi 1944 року Нiмеччина, накопичивши велику кiлькiсть десантних суден, висадилася в Канадi. Одночасно нiмецькi та японськi вiйська вступили до Мексики. Вiйну США оголосили Бразилiя, Венесуела, Чилi та iншi держави. Почалося наступ на Америку з обох бокiв. У нiмцiв з'явився основний танк "Пантера"-2 "Шерман", який значно перевершував озброєння, бронювання та ходовi якостi. А реактивна нiмецька авiацiя просто не мала собi рiвних.
  Якiсна перевага нiмецьких реактивних винищувачiв: МЕ-262, НЕ-162, МЕ-163 над американцями була переважною. Не кажучи про те, що з'явилися i нiмецькi реактивнi бомбардувальники "Арадо", i найкращий гвинтовий Ю-488, i грiзний ТА-400 iз шiстьма двигунами. Нiмцi мали перевагу над США у броньовiй технiцi, яка посилилася з появою танкiв серiї "Е". Особливо вдалим виявився "Е"-25, машина з бойовими якостями броней можна порiвняти з "Пантерою"-2, але куди легша i спритнiша з нижчим силуетом i похилою бронею.
  А США мали на озброєннi високi "Шермани", ще архаїчнiшi "Гранди". Вони не могли пробити основний нiмецький танк "Пантеру-2" у лоб навiть поблизу. А бортова броня "Пантери"-2 була в 82 мiлiметри пiд нахилом, i давала рикошет, в трьох чвертях влучення.
  Нiмецький автомат МР-44 також перевершував американськi пiстолет-кулемети та автоматичнi гвинтiвки.
  Нiмцi в ходi боїв використовували виштурмованi колонiальнi вiйська та iноземнi дивiзiї. Чисельнiсть Вермахту перевищила шестисот дивiзiй. У наступi брали участь i важкi танки "Тигр"-2, досконалiший "Тигр"-3, "Лев", i компактнiший "Лев"-2, грiзний "Е"-100, та "Маус"-2.
  До кiнця сорок четвертого року - з'явився i "Е"-50 машина, що помiтно перевершує в бронюваннi "Пантеру"-2 i з сильнiшим двигуном.
  До серiї надiйшли також i пiдземнi танки, якi використовували землерийнi машини.
  Ця зброя справляла сильний моральний вплив на американцiв. У повiтрi з'явилися i Ю-287 потужнiшi i найнебезпечнiшi реактивнi бомбардувальники та новiтнi модифiкацiї МЕ-262 зi стрiлоподiбними крилами. А також новiтнi МЕ-1010 та ТА-183 винищили нового поколiння.
  З'явився i бiльш досконалий автомат МР-54 з бiльшою точнiстю та дальнiстю стрiлянини та легшi.
  Якiсна перевага гiтлерiвських сил далася взнаки, американський фронт обвалився. Фашисти наступали в усiх напрямках. Протиставити щось цьому американцi виявилися не в змозi. Їхнiй реактивний винищувач F -2 виявився невдалим i мав льотнi характеристики ще гiрше, нiж "Мустанг".
  А гвинтовi винищувачi навiть у принципi було неможливо зрiвнятися з реактивними нiмецькими стерв'ятниками. Та й аси Люфтваффе виявилися краще пiдготовленими. Багато хто з них хвацько набирав рахунки.
  Процвiтали i танкiсти. Особливо Вiттман, вiн бився на рiзних танках пiд кiнець вiйни на бiльш досконалому "Тигр"-3. Пiд фiнiш сорок четвертого року у нiмцiв з'явився 100-тонний "Королiвський лев", з двигуном 1800 кiнських сил i 410-мiлiметровим реактивним бомбометом.
  Ефективна зброя проти довготривалих укрiплень та будiвель. I головне практично непробивне для всiх протитанкових засобiв США.
  Нiмцi постiйно додавали у технiцi. "Е"-50 досяг рiвня захисту непробивного для американської гармати 90-мiлiметрiв з усiх ракурсiв.
  Удосконалювалися i нiмецькi бронетранспортери, особливо у бронi. Фрiцi створили Люфтфауст, i досконалiший фаустпатрон здатний пробивати танки з дистанцiї бiльше кiлометра.
  А "Першинг" з'явився лише в сорок п'ятому роцi, коли нiмецькi вiйська вже захопили Мексику, Канаду та бiльшу частину Америки.
  2 лютого 1945 року США капiтулювали перед Нiмеччиною та Японiєю. Вiйська держав осi пiдiйшли до Нью-Йорка та Вашингтона - шансiв вже не було.
  Капiтуляцiя призвела до окупацiї Америки i захоплення її ресурсiв. Тепер увесь свiт складався виключно з Третього Рейху з колонiями та його союзниками. У СРСР залишився єдиний сателiт: Монголiя. Таким чином склалася вкрай небезпечна ситуацiя.
  Ставало очевидним, що, незважаючи на зовнi дружнi стосунки Третiй Рейх та Росiя ось-ось зiйдуться у смертельнiй сутичцi.
  Сталiн так i не наважився напасти на Нiмеччину, коли та боролася з Британiєю та США. Дружнiй нейтралiтет допомiг Гiтлеру розгромити та пiдкорити собi Захiд. Але тепер з'ясувалося, що Третiй Рейх має й на Росiю. Та й СРСР зi своєю комунiстичною iдеологiєю становив потенцiйну загрозу нацiонал-соцiалiзму.
  Гiтлер збирав сили для нищiвного удару. Вермахт став численним, налiчуючи до тисячi повнокровних дивiзiй, близько тридцяти мiльйонiв солдатiв, у тому числi етнiчних нiмцiв було менше третини. Це була величезна мiць, добре оснащена технiкою, iз новiтнiми танками серiї "Е", якi активно випускалися замiсть менш досконалих "Пантер" та "Тигрiв". Та й "Пантера"-2 залишалася грiзною машиною.
  Однак основним нiмецьким танком стала модифiкацiя "Е"-50 вагою шiстдесят п'ять тонн, i бiльш товстою бортовою та кормовою бронею та оснащена 105-мiлiметровою гарматою, з довжиною ствола 100ЕЛ. Ця машина мала стати противагою радянської серiї КВ.
  Сталiн теж захопився важкими машинами. У серпнi 1941 року почалося серiйне виробництво КВ-3 машини зi 107-мiлiметровою довгоствольною гарматою. Через пару мiсяцiв у серiю пiшов i танк КВ-5 з двома гарматами 107-мiлiметрiв i 76-мiлiметровою вагою 100 тонн i лобовою бронею 170-мiлiметрiв. Вже в сорок другому роцi в серiю пiшла КВ-4, вагою 107 тонн та лобовою бронею 180-мiлiметрiв та подiбним озброєнням.
  Сталiн захоплювався великими конструкцiями. КВ-6 став машиною з двома гарматами в 152-мiлiметри гаубиця, i 107-мiлiметрiв протитанкова гармата. Машина важила понад 150 тонн. На неї ставилося вiдразу два двигуни по 600 кiнських сил. КВ-7 мав аналогiчне озброєння, але ще товстiшу броню в 200 мiлiметрiв i обтяжiв до 180 тонн. У сорок третьому роцi в серiю надiйшов i КВ-8 зi знаряддями 152 i 122 мiлiметри вагою двiстi тонн.
  Але надважкi танки виявилися не найкращими. Занадто велика вага створювала проблеми з перевезеннями та ходовими якостями. Особливо iз прохiднiстю машин. Крiм того, для серiї КВ був характерний такий недолiк як розташування бронi, без кутiв рацiонального нахилу, що дещо знецiнювало вiдмiнний захист танка.
  Але СРСР на вiдмiну Третього Рейху не вiв вiйн. Вiйна з Фiнляндiєю виявилася останньою. I не було можливостi обкатати практично технiку. А Сталiн, маючи велику владу, приймав одноосiбнi рiшення, з приводу того, яку технiку ставити на озброєння. А вождевi дуже подобалися важкi машини.
  Нiмцi використовували великi танки на практицi. Досвiд бойових дiй показав, що танк важчий за сiмдесят тонн, занадто великим ставати гемороєм особливо при транспортуваннi, щоб його виробляти для бойових дiй серiйно.
  Найкращi конструктори з усього свiту створили нарештi машину, яка задовольняла вимогам вiйськових про захист, i водночас її можна було перевозити та використовувати. Такою машиною i стала "Е"-50. Лобова її броня доведена до 250-мiлiметрiв пiд рацiональним нахилом, а бортiв та корми - 160-мiлiметрiв.
  Танк вийшов, присадкуватий i дуже довгим стволом. Нарештi, то нiмцi та їхнi раби створили бiльш-менш задовiльний автомобiль. А у СРСР виникли деякi проблеми. Особливо iз основним танком.
  Серiя КВ набула розвитку екстенсивним шляхом: бiльше ваги, бiльше озброєнь, бiльше калiбр. I вона, зрозумiло, не могла стати головним танком.
  На роль наймасовiшого танка претендував Т-34. Порiвняно простий у виробництвi, вiн мiг узяти своєю кiлькiстю. Машина iз дрiбними модернiзацiями розгортала масове виробництво. Але в сорок третьому роцi, коли у нiмцiв з'явився серiйний, успiшно показавшись себе в боях, основний танк "Пантера" - фрицi виявилися масовим танком, який сильнiший. А незабаром i "Пантера"-2 iз сильним бронюванням i довгоствольною 88-мiлiметровою гарматою, стало зрозумiло, що Т-34 дрiбнуватий.
  Iснували рiзнi iдеї...Включаючи та створення принципово нового танка, Т-44, та модернiзацiї колишнього. Сталiн був захоплений розвитком важких машин i трохи прохолодно ставився до середнiх та легких. Але Т-34 була гарною своєю масовiстю. Ставало ясно, що протистояти Третьому Рейху, який проковтнув стiльки країн кiлькiстю, серiя КВ не може. I народився компромiсний варiант: Т-34-85, коли в основному танку змiнили лише вежу.
  Це дозволило зберегти масове виробництво, але калiбр 85-мiлiметрiв все одно був недостатнiм для того, щоб пробити в лоб наймасовiший нiмецький танк "Пантеру"-2.
  Про пiзнiше Е-50 i говорити нема чого. Наприкiнцi сорок четвертого року з'явилася СУ-100 як винищувач танкiв. Але вона поступалася "Пантере"-2. На початку сорок п'ятого року нiмцi зняли "Пантери" та "Тигри", зупинивши вибiр на обтяженiй модифiкацiї "Е"-50, як танку, що перевершує всiх своїх опонентiв. Ця машина могла пробивати в лоб i важкi КВ, i решта радянських машин. Залишився в серiї лише "Лев"-2, i "Королiвський лев", але їх передбачалося замiнити унiфiкованою серiєю "Е".
  Нiмцi мали перевагу над СРСР у чисельностi та якостi. Крiм того, зi сходу готувалася завдати свого удару i Японiї.
  Сталiн у вiдсутностi повних вiдомостей про танковий потенцiал противника. Але СРСР мав 60 тисяч танкiв, в ста двадцяти дивiзiях, крiм ще броньованих машин при пiхотi. У тому числi сорок тисяч новi 35 тисяч тридцятьчетверок, i п'ять тисяч рiзних машин КВ. Плюс вiдносно невелика кiлькiсть самохiдок лише кiлька тисяч. В основному СУ-100 та СУ-152.
  Сили, звичайно, чималi. Але фашисти, спираючись на потенцiал половини свiту, наштампували безлiч танкiв. На них працювали заводи усiєї Європи, а також в Африцi, Азiї, Канадi, США, Австралiї... Вважай цiлий свiт...
  Чисельнiсть нiмецького танкового парку зростала шаленими темпами. Особливо пiсля капiтуляцiї Америки. При цьому фашисти насамперед напирали на серiю "Е", особливо "Е"-50. Данi машини, були технологiчнiшi за "Пантер", i ефективнiшi.
  Навеснi сорок п'ятого випуск танкiв досяг п'яти тисяч на мiсяць, i бiльшiсть машин можна зарахувати до важких. До 1 червня 1945 року гiтлерiвцi мали близько дев'яноста тисяч танкiв. З них проти СРСР було перекинуто сiмдесят п'ять тисяч. Ще понад десять тисяч машин розгорнули сателiти Нiмеччини: Туреччина, Румунiя, Хорватiя, Словенiя, Iталiя, Угорщина, Фiнляндiя, Iспанiя, Португалiя, країни Латинської Америки.
  Проти них СРСР у Європейськiй частинi розгорнув сорок п'ять тисяч танкiв та самохiдок. Спiввiдношення сил було майже удвiчi гiрше для Росiї, а важких танках разiв вiсiм. Щоправда, машини у сателiтiв були слабшими, i екiпажi гiрше навченi, але вони погоди не робили.
  Частина радянських танкiв перебувала у Сибiру та Далекому Сходi i їм протистояла Японiя з її сателiтами та колонiями. У Країни сонця, що сходить, розгорнуто понад тридцять тисяч танкiв, щоправда, в основному середнiх.
  Частково також лiцензiйна iз нiмецьких зразкiв "Пантера"-2.
  В авiацiї спiввiдношення сил для СРСР ще гiрше. Третiй Рейх розвинув реактивну зграю. Сiмдесяти тисячам радянських лiтакiв протистоїть понад двiстi тисяч нiмецьких i ста тисяч японських машин. Якщо додати ще й бойовий досвiд, спiввiдношення сил просто катастрофiчне. СРСР мав, щоправда, непоганi винищувачi та бомбардувальники, але в нього не було реактивної авiацiї.
  А гвинтовий лiтак не може зрiвнятися з реактивним стерв'ятником, у льотних характеристиках навiть теоретично.
  У пiхотi Вермахт розгорнув у першому ешелонi проти СРСР п'ятнадцять мiльйонiв своїх солдатiв та п'ять мiльйонiв сателiтiв. Усього двадцять мiльйонiв. I це ще не всi вiйська. Японiя розгорнула п'ятнадцять мiльйонiв лише у першому ешелонi.
  СРСР мав одинадцять мiльйонiв солдатiв, поступаючись коалiцiї бiльш нiж тричi. Бiльше збiльшити кiлькiсть вiйськ було неможливо, оскiльки могла обвалитися економiка. I так Сталiн наростив з 1 вересня 1939 Червону армiю в п'ять з половиною разiв. Найгiрше було ще й те, що держави осi не досягли свого максимуму чисельностi i могли й надалi нарощувати потенцiал.
  Артилерiя в СРСР дуже потужна, особливо протитанкова i мiнометна, але ... Все ж таки масовий калiбр в 76-мiлiметрiв вже безнадiйно застарiв, а 45 - мiлiметрiв тим бiльше. Занадто багато дрiбноти, а справжнiх протитанкових стволiв важкого калiбру обмаль буде. Якщо брати важку артилерiю, то тут у нiмцiв переважна перевага в числi.
  Реактивна артилерiя в СРСР через вiдсутнiсть бойового застосування, розвинена не надто сильно. Фрiци на практицi розвинули газомети та реактивнi ракети бомбометiв. Автомати у фашистiв досконалiшi. Багато частин отримали багатий бойовий досвiд. Вiйська пройшлися у всьому свiтi.
  У Червоної армiї пiсля Фiнляндiї практики реальних битв не було. Звiсно ж, це суттєвий мiнус.
  Коротше кажучи, Сталiн не має iлюзiй, не дивлячись на всi зусилля партiї i тоталiтарного режиму ворог набагато сильнiший. I у флотi, очевидно спiввiдношення сил набагато гiрше для СРСР, нiж у iншому. Адже воювати в разi чого доведеться, рахуй з рештою свiту. I з ресурсами решти свiту, маючи шосту частину сушi, i двiстi мiльйонiв населення.
  Так уже вийшло... Сталiн не влiз у бiйку, у тридцять дев'ятому роцi, коли нiмцi витратили боєкомплект, пройшовши Польщу. У сороковому роцi, коли фашисти рвалися до Парижа, оголивши собi тили. I сорок перший рiк не став знаком визвольного походу, хоча фрицi полiзли до Африки та Азiї. Та й потiм, скiльки можливостей було завдати нищiвного удару фашизму.
  I ось тепер... Тепер уже гiтлерiвцi готовi до вторгнення. I над країною зависла пекельна сила сокира. Потрiбно було б знайти вихiд. Але який?
  Сталiн не знаходив собi вiдповiдi. Щоб уникнути вiйни, вiн був готовий на будь-якi поступки країнам осi. Посилав ешелони майже задарма iз сировиною та хлiбом, знижував цiни, пропонував оренду нафтових свердловин, чи подарунки золотом.
  Але Гiтлер мовчав ... Майже нiчого не вимагав, але тiльки нарощував сили на кордонах. Комплектував танковi армади, збiльшував кiлькiсть авiадивiзiй. Готувався до раптового удару... Може, й не зовсiм раптового.
  Зрозумiло фюрер боявся СРСР, i хотiв стерти бiльшовизм iз Землi. Але що йому протиставити? Фашизм небезпечно посилився. Треба було придумати щось особливе та сильне. Сталiн розраховував на атомну бомбу, але для цього потрiбно ще як мiнiмум кiлька рокiв. Не говорячи про те, що потрiбнi засоби доставки, щоб подолати реактивну авiацiю Люфтваффе.
  Все частiше i частiше нiмецькi лiтаки порушували повiтряний простiр СРСР. Їх заборонялося збивати, щоби не провокувати фашистiв на вторгнення. А останнiм часом з'явилися повiдомлення, про таємничi лiтаючi тарiлки, що перемiщаються просто в неймовiрнiй швидкiстю i здатнi раптово зникати.
  Сталiн видав секретне розпорядження розiбратися iз цим, але в жодному разi не давати фашистам приводу для удару.
  Поки Герда плела свою розповiдь, нiмецький танк йшов рокадою. Iнодi Магда вiдкривала вогонь. Потiм довелося зробити паузу та поповнити бойовий комплект. Нiмецька машина вiдрiзнялася великою живучiстю. Декiлька в неї потрапляли, але снаряди вiдскакували наче горох. I нiчого суттєвого, крiм легких подряпин не могли заподiяти бронi.
  Коли Герда закiнчила свою працю Шарлота помiтила:
  - Ну що ж? Це не погано! Але тепер слiд написати найголовнiше це вiйну iз СРСР!
  Герда урочисто пообiцяла:
  - I це буде! Хоча за такого спiввiдношення сил, напевно, i так зрозумiло хто переможе!
  Шарлота iз сумнiвом помiтила:
  - Це вiд письменника залежить! Гарний писака може так вигадати, що найнеймовiрно правдоподiбним вважатися буде.
  Христина логiчно додала:
  - I найголовнiше, це фантазiя... Особливо якщо писати про космос!
  Герда заспiвала з усмiшкою:
  - Африка небезпечна так, так, так... А вiйська Антанти нiсенiтниця! Не ходiть дiти пiд ударом США!
  Магда знову проканювала:
  - А про найголовнiше - Всевишнього ви й забули!
  Герда у вiдповiдь прогарчала:
  - Ну нi, це ми знаємо!
  Магда гарно заспiвала:
  Швидше розкайся перед Всевишнiм,
  А iнакше Вельзевул зжере...
  Стань навколiшки перед Богом Вищим,
  Нехай у серце Iсус твоє прийде!
  Герда на це теж спiвуче вiдповiла:
  Фюрер живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали смутку.
  У космос вiдчинили дверцята,
  Зiрки над нами сяяли!
  Магда стиснувши кулаки рiшуче заявила:
  - Все одно Мiй Iсус головнiший за вашого фюрера. Тому що Iсус Бог, а фюрер лише людина!
  Гарнiзон Торонто точнiше, те, що вiн залишився - капiтулював. Величезний супертанк "Монстр" рушив своїм ходом на пiвдень. Вiйськ Третього Рейху ставало дедалi бiльше. Вони перехльостували Канаду, i вже вступали до пiвнiчних штатiв Америки.
  Янки, несучи шкоду, вiдступали. Частина з них, особливо африканцi, за першої ж можливостi дезертувала.
  Адала разом з iншими дiвчатами спустилася з супертанку i перейшла на бiг. З ними бiг i Пiтер. Хлопчик був веселий, йому подобалося в командi з дiвчатами.
  Якi вони всi гарнi, молодi та у бiкiнi. Виблискують босими п'яточками. Миготять м'язистими, засмаглими iкрами. Чудова красуня.
  Хлопчику згадалася пiсенька i вiн заспiвав:
  - Красунi, красунi, красунi - кабаре... Ви створенi лише для розваги... Улюбленi до гробу у своїй святiй країнi, i вам не пiдвладнi любовi до мук!
  Дiвчата теж милуються, гарним, мускулистим пiдлiтком. Їм хочеться погладити хлопчика, приголубити, поцiлувати. Цiлком природне бажання, побачивши гарненького юнака. Молодим дiвчатам добре, вони грайливi та пiдскакують. Намагаються ступати босими нiжками там де колко, щоб був масаж.
  Ведуть колону полонених. Дiвчата хихикають i кидаються в невiльникiв камiнням. Пiтер показав вiйськовополоненим мову, i крикнув:
  - Горе переможеним!
  Тi лише понуро схиляють голови. Справдi горе. Хто б мiг подумати, що до США прийдуть фашисти. Рузвельт за бажання мiг би зупинити Гiтлера, не допустивши Мюнхена. Але американцi розсудили iнакше. Взагалi, для Америки була характерна стримана полiтика, i бажання вступати у вiйну. А тепер її тиснуть фашисти.
  Повз дiвчат проїхала "Пантера"-2. Це танк уже застарiлий, але все одно набагато сильнiший, нiж "Шермани" та "Першинги". Та вершинi вежi сидiло дiвча в бiкiнi, i тримало над головою прапор iз свастикою. Такий ось червоний прапор, з бiлим кружальцем i чорним павуком усерединi.
  Машина промчала, брязкаючи гусеницями. Пiтер прочiрикав:
  - Раз, два, три... Ворог шалений помри!
  Пацану весело... Але водночас i тривожно. Ось, наприклад, увi снi вiн бачив учора Сталiна.
  Посивiвши та постарiлий Верховний головнокомандувач обговорював у ставцi важливу доповiдь. Василевський повiдомив Голову ДКО.
  - Ми здатнi протягом тижня розгорнути одночасно до семи мiльйонiв солдатiв i офiцерiв, близько двадцяти п'яти тисяч танкiв i САУ, i тридцяти тисяч лiтакiв. Плюс сто тисяч знарядь та мiнометiв, це колосальнi сили.
  Жуков дещо скептично зауважив:
  - Здебiльшого це танк Т-34-85. Машина, що помiтно поступається нiмецьким зразкам. Крiм того, з найгiршою якiстю бронi. З авiацiї у нас домiнує ЯК-9, який поступається нiмецьким, реактивним лiтакам. - Легендарний маршал розвiв руками. - Чесно кажучи, не маючи якiсної переваги у технiцi - кiлькiстю не вiзьмеш!
  Сталiн попит у Абакумова:
  - Скiльки нiмцi триматиме сил проти нас на сходi?
  Глава СМЕРША неохоче вiдповiв:
  - Власне Вермахт три з половиною мiльйони, плюс ще близько пiвтора мiльйона мiсцевi полiцейськi частини, та мiльйон сателiтiв. Танкiв близько десяти тисяч, але вони перевершують у бойових якостях нашi. А авiацiї у Третього Рейху з надлишком вистачає. У боях беруть участь дисколети, яких неможливо збити. - Абакумов розвiв руками та додав. - Шанси перемогти супротивника, який сильно окопав, у найкоротшi термiни мала, а пiдкрiплення вiн перекинути може швидко. Чисельнiсть Вермахту постiйно зростає i перевищує тридцять п'ять мiльйонiв. Адже є ще й Японiя з колонiями.
  Сталiн зробив кiлька крокiв просторим кабiнетом, i трохи розгублено помiтив:
  - Але може напад, наш єдиний шанс... Поки супротивник пов'язаний Америкою.
  Молотов обережно припустив:
  - Якщо впаде Америка, то у нас взагалi не буде шансiв...
  Вождь iз цим погодився:
  - Правильно! Але є ймовiрнiсть, що Гiтлер на нас не пiде! У цьому випадку шанси вижити зберiгаються!
  Вознесенський нагадав:
  - Ми ведемо роботи над Т-54 товариш Сталiн. Це може бути дуже перспективний танк.
  Вождь похитав головою:
  - Розрахунковi параметри кажуть, що машина вагою тридцять шiсть тонн, не може мати лобову броню товщу за двiстi мiлiметрiв. А нiмецька його все одно проб'є. А 100-мiлiметрова гармата в жодному разi не достатня.
  Вознесенський з усмiшкою вiдповiв:
  - Є рiзнi пропозицiї. Наприклад, створити важкий танк. Або збiльшити товщину лобової бронi за рахунок бортової. Але ми працюємо товариш Сталiн. I якщо чесно говорити, нашi конструктори вже багато чого досягли. Зокрема IС-4 з лобовою бронею 250-мiлiметрiв обiцяє стати шедевром нашого танкобудування.
  Верховний головнокомандувач сердито зауважив:
  - Нам потрiбна серйозна зброя зараз, а не в майбутньому! Ви це знаєте?
  Вознесенський смiливо вiдповiв:
  - Все, що дозволяють нам можливостi, ми робимо. Але маючи лише половину Росiї, дуже важко протистояти майже всьому свiту.
  Молотов досить смiливо пiдтвердив:
  - Так! Дуже нерiвнi сили товариш Сталiн. I ми ще творимо чудеса!
  Вождь трохи пом'якшав, i запропонував:
  - Давайте розслабимося i вип'ємо... Що це ви такi сумнi!
  З'явилися двi дiвчини в коротких спiдницях i з голими ногами. Вони поставили пляшки з червоним вином i вiдкланялися сильними цього свiту.
  Берiя прицмокнувши губами, гаркнув:
  - Хiба вони не принаднiсть товаришу Сталiну?
  Вождь згiдно кивнув:
  - Звичайно ж, краса ... Дiвчатам йде босоногость, особливо влiтку.
  Сталiн трохи налив собi вина. Випив i вимовив з добродушною усмiшкою:
  - Якби жiнок було бiльше в армiї, ми б так сильно не вiдступили б!
  Берiя кивнув i пробурмотiв:
  - То вип'ємо за Батькiвщину! Вип'ємо за Сталiна! Вип'ємо i знову наллємо!
  Вождь сiв у крiсло i задумливо промовив:
  - А якщо все ж таки фашизм переможе, у масштабах планети... Що чекає людство.
  Молотов улесливо вiдповiв:
  - Думаю, щось страшне!
  Жуков розсудливо помiтив:
  - Кому страшно, а кому й непогано буде!
  Сталiн згiдно кивнув:
  - Так... Це всесвiтнiй уряд. Те, про що мрiяли комунiсти. Але Гiтлер зробить усе по-своєму. Буде епоха фашизму. - Вождь кивнув, висока бiлява дiвчина линула йому вина в келих. Сталiн продовжив. - Тодi у свiтi встановиться новий порядок. Справдi, буде жорсткий тоталiтарний режим, але зникнуть вiйни, злочиннiсть, голод, заворушення, тероризм... Буде все як i при нас, тiльки нiмцi опиняться у привiлейованому становищi. I буде...
  Сталiн ляснув у долонi...
  Берiя зауважив:
  - Але для нас це буде загибель товариша Сталiна. Чи думаєте ви фюрер зробить нас намiсниками в Росiї?
  Вождь серйозно вiдповiв:
  - А цього не можна виключати! Начебто наша розвiдка доносила, що Гiтлер сказав, що найкращий намiсник Росiї - Сталiн!
  Оточення зааплодувало... Але справжнього захоплення нiхто не висловлював. Ще б пак i Гiтлера, i Сталiна навiсити на шию народу. Або Наполеона.
  Сам голова ДКО, з повагою ставився до Наполеона. Почасти мiж людиною з трикутником та Гiтлером була схожiсть. Але бiснуватий фюрер виявився щасливiшим.
  Сталiн, звичайно ж, не раз стратив себе через те, що пропустив раптовий напад Нiмеччини, що призвело до сумних наслiдкiв. Хоча справдi вiдомостi надходили. Та й сам Верховний мав деякi види на Європу та готувався до вiйни.
  СРСР у червнi сорок першого року мав двадцять п'ять тисяч танкiв та танкеток, i приблизно стiльки ж лiтакiв. У Гiтлера такої сили не було. Принаймнi, як згодом встановила радянська розвiдка. Так Сталiн i справдi готувався дуже активно. Чисельнiсть Червоної Армiї досягла п'ять iз половиною мiльйонiв i продовжувала зростати. Приблизно вчетверо було бiльше у СРСР танкiв i лiтакiв, нiж у Вермахту, i вдвiчi бiльше за артилерiю.
  Тiльки мобiльностi нiмецькi вiйська мали перевагу. Та й гвинтiвка Маузера стрiляла точнiше, нiж Мосiна.
  Сталiн, звичайно, мав перебiльшенi данi про чисельнiсть Вермахту. I їм вiрив, що так надто легко i швидко фашисти захопили Європу. Знай, Сталiн, що Гiтлер такий слабкий, то напав би першим. Але виявилася обережнiсть надмiрна.
  Крiм того, Червона Армiя майже зовсiм не навчена оборонятися. Ось це й справдi дебiлiзм - самому не нападай, але армiю вчи виключно наступу. Сталiн сам потiм лаяв i себе, i своє оточення. Але мабуть масовi чистки вiдбили у вiйськових та й цивiльних усiляку iнiцiативу. Нiхто не хотiв брати на себе вiдповiдальнiсть та сперечатися з вождем.
  Якщо вчать тiльки наступу - значить так воно i треба! А то сам Сталiн не надто поспiшає, наступати, це й не враховувалося.
  Та вождь вдавався мрiям про свiтове панування, i подумки уявляв собi похiд на Європу. Але бити по такому сильному противнику, як Вермахт... Вiн не самогубець! Запитуючи сам себе, Сталiн вiдповiдав: що, швидше за все, вiн би перший не напав.
  Нi, якби хоча б вiйна з Францiєю затягнулася, i Нiмеччина виявилася б ослабленою, то не виключено, що й наважився б Сталiн на удар. Але пiсля того, як вся Європа опинилася пiд фашистами. Але тодi тим непростiше, що Сталiн не наказав готувати армiю до оборони. Це й коштувало втрати кадрової армiї у сорок першому роцi. А потiм уже СРСР не встигав розгорнути сили.
  Вождь iнодi навiть ловив на собi думку, а чи не пустити кулю в лоба? Але це страшно, адже попереду могло чекати натуральне пекло. Взаємини з Богом у вождя складнi. З одного боку, Сталiн люто в атеїстичному ключi на публiцi не висловлювався. Але дозволяв це робити iншим. Було створено тридцятi роки, союз войовничих безбожникiв, руйнувалися храми, вибухали церкви. Особисто сам Сталiн давав установку - поприти попiв. I їх притискали, тиснули, переслiдували.
  Сталiн, принаймнi, не заважав розгулу безбожностi, i навiть заохочував це.
  Але коли почалася вiйна, точнiше, коли Червона Армiя стала зазнавати поразки за поразкою, Сталiн почав шалено на колiнах молитися. I вiдбивати поклони. Союз войовничих безбожникiв було розпущено, переслiдування церкви тимчасово припинилися. Навiть iкони стали використовуватись для захисту Москви вiд авiанальотiв.
  Втiм, на людях Сталiн вважав за краще мовчати. Не говорив нiкому: чи вiрить вiн, чи не вiрить. Чи не вiдвiдував храмiв, при людях не хрестився. Так що... Душегуб таки товариш Сталiн. Багато народу занапастив, багато розстрiляв i згноїв у таборах. I з Богом йому слiд миритися.
  Сталiн таки хотiв, щоб його вождя всiх народiв шанували як Божество. I всюди ставив собi пам'ятники, вiшав портрети, чи, у разi, дозволяв заохочувати свiй культ особистостi. Хоча чого лицемiрити перед собою. Подобалося це Сталiну i заслуговувало на схвалення. А як подивиться Бог, те, що вождь себе коханого зробив об'єктом поклонiння.
  А як друга заповiдь - не сотвори собi кумира? Адже створив Сталiн iз себе культ!
  Може тому Росiя й терпить вiд Бога покарання? I чи не може виграти вiйну, чи навiть перевести її на бiльш успiшний шлях?
  Сталiн сам собi вирiшив, що вiн таки таємно сповiдує свої грiхи священиковi.
  А поки що наказав:
  - Збирати будемо сили! А вам усiм напружуватися вдвiчi бiльше, нiж ранiше!
  Пiсля чого вождь вiдпустив своїх сатрапiв... Задумався...
  Танк Т-34 був, безперечно, вдалою машиною. Як не дивно, але саме розстрiляний генерал армiї Павлов був практично хрещеним батьком цiєї машини, який зробив багато для її застосування. Сам Сталiн схилявся до розвитку серiї БТ, колiсно-гусеничного танка. Його висока швидкiсть полонила вождя. Але бойовi дiї в Манчжурiї та у Фiнляндiї показали безпораднiсть цiєї серiї у бездорiжжi.
  I був створений танк iз гарною прохiднiстю, щодо потужною гарматою, i для свого часу непогано захищений. Щоправда оглядовiсть тридцятьчетвiрки залишала бажати кращого. Але танк показав свою ефективнiсть та перевагу над нiмецькими машинами. Поки що не з'явилася "Пантера".
  Створити нову машину в умовах воєнного часу вкрай складно, а тридцятьчетвiрки дрiбнi проти великих кiшок. Ось i зараз йдеться про танк Т-54, але Е-50 з такою малою вагою нiяк не перевершити.
  Сталiн важко зiтхнув. Народився вiн у бiднiй родинi п'яницi-шевця. I нiхто не думав, що зможе пiднятися так високо. Але пощастило, знайшов священик, що оцiнив здiбностi Джугашвiлi та взяв його у духовне училище, а потiм у семiнарiю. Але нелегко доводилось. Сталiн був похмурим характером, не компаньйон за духом, вiдрiзнявся замкнутiсть. I семiнаристи його не любили, часто лупцювали. Сталiн намагався давати решти, але не вiдрiзнявся мiцним здоров'ям, i в нього погано дiяла лiва рука.
  Не надто Сталiн любив Бога, вважаючи себе обдiленим та скривдженим. Але мрiяв про кар'єру священика, старанно вчився. А оскiльки з хлопцями йому грати стрiмко, то придiляючи весь час навчанню став пiднiматися. Спочатку восьмий учень, потiм п'ятий... Росiйська Православна церква за царя мала величезну владу i авторитет - чим не кар'єра?
  Але згодом Сталiна захопили революцiонери. Це може один iз вчинкiв серця, а не розуму. А серцем Сталiн дедалi охолонював до релiгiї. Йому подобався саме грiх. Хотiлося i жiнок, i випити, i курити! I в пост поїсти жирної свинини, запиваючи її червоним вином. Не вiдчував Сталiн i любовi до Бога, оскiльки почував себе скривдженим, людьми. Ну чому Йосипа, бо всi не люблять? Особливо однолiтки?
  Сталiн був iзгоєм, революцiонери теж iзгої. Борцi проти сильних цього свiту... I потягла Йосипа серцем до них. Хоча розум казав: залишайся в семiнарiї, на тебе чекає прекрасна церковна кар'єра. Тим бiльше що Сталiн все ж таки вмiв за бажання i гарно говорити. Але серце, образа на Бога i сильних свiту цього виявилося головнiшим.
  Так Сталiн, не закiнчивши семiнарiю, пiшов у революцiйну боротьбу. Хоча якась успiшна революцiя може бути в Росiї? Але впрягся в роботу. Став набувати авторитету. Але бачачи, що туго йде процес пiд час арешту, вирiшив прийняти пропозицiю стати iнформатором царської охоронки. В принципi, у Коби тодi iншого виходу i не було. Його посадили до в'язницi, i обiцяли тримати там довго, та й стiльки цих iнформаторiв тодi розлучилося.
  Сталiн погодився, i його кар'єра пiшла на зрiст. Познайомився iз Ленiним. Не надто сподобався йому це плешивий iнтелiгент, але iнтуїцiя пiдказала - за Ленiним майбутнє. Так Сталiн i став людиною дiї. Займався пограбуваннями, на користь партiї, влаштовував повстання, страйки. I це сходило з рук - адже вiн iнформатор. Посилали на Вологду i звiдти вiн Сталiн постiйно втiкав. Поки, нарештi, вождь зовсiм не набрид, i його не заслали на чотири роки в суворiшi мiсця. Була у Росiї невелика революцiя, що призвела до створення думи. Сталiн навiть тодi почав замислюватися про легальну полiтичну кар'єру: пройти до депутатiв чи мiнiстрiв.
  Початок першої свiтової вiйни був сприйнятий бiльшовиками з надiєю, що, мовляв, незабаром розхитається. I вийшло! Вiйна йшла зi змiнним успiхом, але пiсля Брусилiвського прориву здавалося, що незабаром Росiя переможе. Отже i самодержавство змiцниться. Але в лютому стався переворот, монархiя впала, i для бiльшовикiв настав золотий час.
  Ленiн виявився набагато здатнiшим органiзатором, нiж про нього думали, плюс ще зумiв залучити Троцького. Останнього Сталiн майже вiдразу ж зненавидiв. Але Троцький був корисним... Революцiя пройшла дуже швидко. Хоча Зiнов'єв i Каменєв її мало не зiрвали. Але на щастя Керенський не вiдрiзнявся рiшучiстю та розумом.
  Революцiя пройшла дуже швидко та успiшно, майже без втрат. Бiльшовикам сприяв успiх. А Сталiн майже вiдразу став одним iз перших.
  Далi була громадянська вiйна. Успiхи та поразки. Величезну роль перемозi бiльшовикiв зiграв Троцький. А пiсля замаху та поранення в шию Ленiн серйозно захворiв, i почав поступово втрачати владу. Помер за пiдозрiлих обставин Свердлов. У Троцького з'явилися наполеонiвськi амбiцiї. Тут уже Сталiну довелося напружитись. Похiд на Польщу провалився i всесвiтньої революцiї не вийшло.
  Сталiн перестав думати та згадувати. Як вiн зумiв здолати Троцького та iнших, це давно вiдомо та описано рiзними авторами на Заходi.
  Бiльше цiкавить, як вивернутись iз нинiшньої ситуацiї, на даний момент.
  Все ж таки рацiональнiше було ризикнути i почати вiйну проти Нiмеччини, поки вона скута Америкою. Але наважитися на це надзвичайно складно. Сталiн давно помiчав у себе цю певну скутiсть. Чи справдi накинутися на дракона? Для цього треба бути Ланцелотом. А Сталiн вважав за краще обережнiсть.
  I була надiя, а Гiтлер це що треба? Може, й справдi все обiйдеться?
  Все ж таки Нiмеччина нахопила собi територiї стiльки, що її важко i переварити, i освоїти. Що їм потрiбно вiд Росiї, коли жирнi шматки захопленi, i скоро будуть освоєнi. Є i Україна, i Кавказ, i Бiлорусь, i багато iншого, включаючи i Туркменiю з бiльшою частиною Узбекистану.
  Вождь, щоб вiдволiктися вiд надзвичайно тривожних думок, почав записувати афоризми;
   Дзвiн монет милозвучнiший за пустодзвiн софiстики, щоправда, останню зазвичай розводять, щоб почути першу!
  Блондинка це завжди свiтла головка, тiльки, як правило, лише в буквальному значеннi слова!
  Якщо темне волосся не ознака розуму, то свiтле тим бiльше не може стати критерiєм дуростi!
  У поганiй посудинi хорошого вина не зберiгають, а пiд потворною зовнiшнiстю великого розуму не ховають!
  Дозволяють дубити собi шкуру, тi, хто має дубовi голови i шкурний егоїзм!
  Хто не враховує всiх реальностей, пiдраховує трофеї лише у мрiях!
  Хто багато засiдає, той просiдає в болотi словоблуддя!
  Хто багато плескає язиком, буде пошарпаний ураганом породженим бурею втрачених можливостей!
  Можливостi є завжди, тiльки реалiзовувати їх неможливо, за нездiйсненних амбiцiй!
  Видна зовнiшнiсть гарна на парадi, у бою найкраща зовнiшнiсть повна невидимiсть!
  Лiтературнi роялi найлегше ремонтувати, коли вони з кущiв невiгластва витягнутi, на твердий ґрунт здорового глузду, а пiд рукою надiйнi iнструменти винахiдливостi, вигадки, фантазiї!
  Прекрасно все те, що до перемоги веде - взяти нагору над ворогом, а рояли не в рахунок!
  У природи немає поганої погоди, має тiльки дiтей, якi хочуть покращити клiмат i пасинки, для яких у свiтi взагалi немає нiчого хорошого!
  Пасинок у природи той, що не визнавати спорiдненiсть зi творцем свiтобудови, а вважає себе чужорiдним рабом!
  Тож вип'ємо за те, щоб нашi родичi могли всi, а у наших недругiв виходило лише завдавати шкоди самi собi!
  Не можна залякати вiдразу всiх, але можна довести до шаленого жаху кожного окремо!
  Найбiльше створює нових проблем не бажання створювати щось нове, вирiшальне проблематику старого!
  Велика вага того чи iншого виду озброєння говорить про легковажнiсть суджень, тих хто його замовив!
  Вбиває не зброю, а той, хто з неї стрiляє, але дає осiчку, найчастiше сам iнструмент смертi, тому що вiдмова вiд вбивства завжди найвiрнiше рiшення для того, хто стрiляв!
  Коли людина людинi вовк - це ще не так страшно, нiж коли ми один одному шакали!
  Хто поспiшає, той завжди спiзнюється, а хто не поспiшає взагалi доходить до мети!
  Хоча поодинцi швидкiсть i не дає перемогу, за її вiдсутностi вороги виривають успiх у тебе!
  Чому багато кухарiв псують кашу, бо стадо може лише витоптати шедевр зi своєю мiзерною творчою самостiйнiстю!
  Коли дивуєш противника, то завжди отримуєш над ним перевагу, за винятком разючої дуростi i приголомшливого недоумкуватостi!
  Коли дивуєш противника, то завжди отримуєш над ним перевагу, за винятком разючої дуростi i приголомшливого недоумкуватостi!
  Збiднення руки дає, цiлком може мати мiсце, якщо вимагач, що бере, не скупий на хитрiсть!
  Чим легша перемога, тим важче зрозумiти, чому так легко вийшло i взагалi неможливо збагнути, яка напасть завадила, тобi отримати вгору набагато ранiше!
  Сiль Моралi в тому, що без неї легко перемагати, але ще легше i занапастити плоди перемоги!
  Довгi та злi язики зазвичай у тих, у кого руки короткi на добрi дiяння!
  Властивiсть короткого розуму - розводити довгi дискусiї i недоумкувату демагогiю!
  Сатана завжди виграш, тому що немає добра, без злих наслiдкiв його застосування!
  Хто спiзнюється на лайку, може прогуляти лише парад перемоги!
  Та потрапити в халепу, найпростiше, хто як просо розсипає можливостi для своїх ворогiв!
  Падiння духу, як i падiння барометра, веде до шторму, але лише на наших землях!
  А душевний пiдйом вiдкидає ураган вторгнення, похльос будь-якого антициклону!
  Хто поганословить, буде дуже погано вiдчувати, вiдповiдаючи за мерзеннi слова!
  Перший млинець може пiти грудкою, через поспiшнiсть, але решта в горлянку не входить саме з надмiрної повiльностi за столом!
  Щоб комар не пiдточив носа, потрiбно не втрачати вiд кровi гостроту реакцiї та розуму!
  Гострий розум на вiдмiну гострого багнета, не коле того хто з його допомогою сидить на престолi!
  Чим бiльше ворогiв тупих, як дубiв, тим бiльше буде хтось дубових трун!
  Пiдставити щоку ганьбу, але ще бiльшого осуду заслуговує той хто, вiдмовився пiдставити плече товаришу, що потрапив у бiду!
  Розумних людей не так i багато, але мудра влада примудряється їх розставити таким чином, що вони тiльки заважають один одному!
  Хто багато гавкає, але повiльно бiгає, дуже швидко добiжить до собачого життя!
  Собаче життя - це гарантiя тiльки ланцюга та нашийника, а будка i пайка, тiльки зумiлим, вигiдно збути вовчий квиток та освiжити песий запах!
  Сила має поєднуватися з мораллю, мораль з добротою, доброта з мудрiстю, а мудрiсть iз передбаченням!
  Фiнiшує останнiм, хто перший у роздачi обiцянок!
  Не горить у вогнi, хто не тоне в лайнi, навiть маючи вагу iнтелектуального самородка!
  Швидко вирiшити проблему можна лише без поспiшностi!
  Генiальнiсть сумiсна з лиходiйством, тiльки досконалим з добрими цiлями та добрими наслiдками!
  Недооцiнюють друзiв набагато частiше, нiж ворогiв, але й каятися в цьому доводиться анiтрохи не рiдше!
  Хто мислить заднiм мiсцем, завжди лишається з носом!
  Сльози радостi завжди змiшанi з гiркотою, тiльки останньою завжди бiльше в тих, що хихотiв над наполегливою працею!
  Сльози бувають крокодилячi, але смiятися вiд щастя, не дано крокодилячому серцю!
  Спустивши з молотка земнi багатства, не збереш скарбiв на небi, так Господар-Бог не пiднесе слуг iз невисокою практичною кмiтливiстю!
  Мiсце зустрiчi не можна змiнити зi смертю, але можна пiдiбрати куди пристойнiший пейзаж останнього побачення пiдмiсячного свiту!
  Про безпосереднiсть розуму, судять не за коштами досягнення мети, а через що залишилися пiсля ще досягнення!
  Тим, що не по зубах, можна набитий живiт, але не можна наситись!
  Хто не має iклiв, найчастiше отримує по зубах!
  Беззуба армiя може уникнути зубодробної прочухана, але безмозкий полiтик отримає в зуби, навiть при самiй iкластiй армадi!
  Можна уславитися розумним вiдмовчуючись, тiльки за винятком того випадку коли треба дати вiдповiдь, тому завiв розмову мовою гармат!
  Граючи в мовчанку можна зберегти життя, але зробити його бiльшим, нiж жалюгiдне iснування можна лише, по-розумному дiлячись своєю думкою!
  Мовчання вважають золотом лише тi, що перехворiли золотушною ситтю канаркового мови!
  Всi фiнiшi для нас бажанi, крiм кiнця доброго, тiльки проблема в тому, що до хорошого кiнця прийти майже неможливо, а кiнець хорошому майже неминучий!
  Нiщо не встоїть перед невинною красою, окрiм потворного бажання сидiти на тронi розпусти!
  Красою можна заробляти благодать, але не можна розплачуватись за грiхи!
  Спину показують тiльки тi, кому не терпiтись залишитися з носом!
  Гаряче серце може розтопити будь-який льодовик байдужостi, але без холодного розуму потiк, що виник, неможливо повернути в конструктивне русло!
  Революцiя як крутий окрiп, до нього тягнешся пiсля холоднечi реакцiї, а потiм волаєш вiд опiкiв!
  Люди завжди дивують, але при цьому чудес не буває!
  Чудеса в решетi, виходять боком, якщо в тебе однi заднi думки!
  Раптовiсть на вiйнi, як вiтрило на яхтi, тiльки не така помiтна!
  Якщо застали солдата зненацька, значить, боєць у спостереженнi поганий!
  Точнiсть ввiчливiсть не королiв, а тих солдатiв хто стовбурами мушкетiв пiдтримують їхнiй трон!
  Можна коли панує свiт прикрашати своє серце незабудками милосердя, але коли вирує хаос вiйни, тiльки шипастi троянди нещадностi, оберiгають душу вiд пожирання!
  Краще копати окоп, нiж копати собi могилу, але якщо закопати талант i кмiтливiсть, то тебе закопають i в найглибшiй траншеї!
  Пiддавши спиртного легше нестись в атаку, але забiгти пiд кутом сорок можна лише могильну яму!
  П'яний гiрший вiд тупої колоди, останнiм можна пiдперти дверi, зачинити дiр, а п'яниця вже сама наскрiзна дiрка, зломщик дверей, та ще й вiдбудує тупизного полiна в скалах!
  Похвальба вiдрiзняється вiд лестощiв тим, що за першу не розраховують отримати втiшної нагороди, а за останню нагороди похвальбою!
  Людство росте розумом, добрячи пороками, як троянда гноєм!
  Лiнь стимулює розвиток технiки, шкiдливi звички - медицини та бiоiнженерiю, розпуста i хiть iнформатики, а агресивнiсть все разом узяте, виводить на рiвень, що багаторазово перевищує природнi потреби!
  Лiнь тiльки дає стимул прогресу, а щоб його реально вести потрiбну працю, яка перекриє природнi потреби не тiльки ледащо!
  Лiнь не виправдання пустим неробством, але вона створює такi проблеми, що нiколи не зможеш вiдпочити на свято!
  Лiнь тiльки дає стимул прогресу, а щоб його реально вести потрiбну працю, яка перекриє природнi потреби не тiльки ледащо!
  Лiнь не виправдання пустим неробством, але вона створює такi проблеми, що нiколи не зможеш вiдпочити на свято!
  Хто задкує назад - думаючи зберегти життя, заплямує себе смертельною ганьбою!
  Втiкаючи можна зберегти iснування, але не можна вберегти життя!
  Героїчно атакуючи часом втрачаєш iснування, але набуваєш безсмертя!
  Благородство не завжди вроджене, але завжди набуте через втрати!
  Зрадник холоп i в княжому одязi, слуга Вiтчизни князь i в звання холопа!
  Хто багато бенкетує у свiтi перед вiйною, мало отримає приводiв бенкетувати за ратними успiхами!
  Терпiння все перетруть, крiм честолюбних помислiв незнищенних амбiцiй!
  Пiднесений духом нiколи не опуститися навколiшки - пiднесений дух нiколи зiйде в пекло, а високому розуму завжди - чужi ницi пристрастi!
  Числом можна воювати, кiлькiстю перемогти, але лише вмiнням утримати перемогу та мистецтвом скористатися її плодами!
  Сильному пацану краще, таким як вiн, є, i здаватися, сильному дорослому, завжди краще здаватися не таким, як вiн є!
  Але в будь-якому разi правителю краще нiколи не здаватися слабким - навiть якщо його головна сила в обманi!
  Шалено геройствуючи солдатiв, не робить дурницi - дурiсть робить командир, посилаючи солдатiв туди, де геройство ставати божевiльним!
  Можна на цiле коло, обiгнати у змаганнi, можна скруглити капiтал у дiловiй угодi, але не можна досягти успiху, коли округлений живiт, i стало плоскою кмiтливiсть!
  Це має бути у кожного воїна мати велике серце, але малий страх i величезне почуття вiдповiдальностi!
  Два ведмедi не живуть одному барлозi, зате двi моралi вiдмiнно уживаються в однiй людинi з мисленням хижака!
  Тигр у засiдцi небезпечний поки не згорне iклами, а людина безпорадна поки не блисне яскравою вигадкою!
  Втомлюються всi, здаються втоми тiльки ледарi, не кидають росинок поту лише померлi!
  Можна вважатися переможцями-варварами, але це краще, нiж бути балакунами Варварами, що програли!
  Мужнiсть як нiжка стiльця; добре, коли поєднується з умiнням та розрахунком, а якщо до неї додати удачi, то перемога закрiпитися на мiцному фундаментi!
  Мужнiсть добре - мужоложство погане!
  Перемога вимагає пiдготовки, але готуватися можна не до самої Вiкторiї, а до того плану, що дає надiю її забезпечити!
  Поправляти можна перекошений будинок, пiдiрване здоров'я, але репутацiю, що похитнулася, вiдновлюють не правки, а радикальна перебудова стилю життя!
  СРСР намагалися перебудувати, не завдаючи незручностей мешканцям, а в результатi всi зручностi без причини засмутилися!
  Християнство з вiри проти воєн, але найбiльше виють пiд прапорами християнської вiри!
  Свiт непередбачуваний до банальностi, але тривiально прораховується!
  Кров людська не вода - час вiд часу не тухне, вiд поливу врожай вигоряє, спрагу лише розпалює, але все одно все одно рiд людський проливає!
  Чекати на успiх важко, а реально дочекатися лише проблем!
  Якщо чекати з моря погоди, дочекаєшся урагану неприємностей i торнадо невдач!
  Мова м'яз невеликий, але творить великi справи, малою кiлькiстю слiв, сказаних великими людьми!
  Гвинт можна закрутити на лiтаку i без пального iз запалюванням, але людина без бойового запалу може тiльки скрутитися!
  Народжений орлом завжди лiтає, а безкрилий тiльки залiтає!
  Можна силою волi виховати в собi лева, але душа зайчика, виходить, через безвiльну розбещенiсть, її не можна виправити без особистого бажання!
  Коли народнi сили не вдається зв'язати в мiцний вiник, виходить труна i дiрка рабська пiдстилка!
  Безпечнiше поцiлувати тисячу разiв на чоло акулу, нiж один раз показати росiйському воїновi тил!
  Якщо нiкудишнiй тил, не допоможе ратний запал! Ну а якщо запал немає - тил пiде вороговi в обiд!
  Красномовство полководця нiчого не варте без сiрих шинелiв слухаючих його солдатiв! Але без мiцної приправи червоних та соковитих слiв не зварити супу переможного бенкету!
  У дурня мовчання i справдi як фiлософський камiнь надає цiннiсть золота налитiй свинцем мовi!
  Вiйна це як змагання з важкої атлетики, якщо вагу не дотиснуть - приз не вручають, якщо ворог не добитий - переможний гiмн не грають!
  Якщо у правителя немає пiднесених помислiв, його iмперiя злетить у повiтря!
  Правитель завжди повинен дивитися на вершину, але надмiрне витання у хмарах пускає на вiтер земне благоденство!
  Падальники на жаль завжди встигають вчасно, а голуби прилiтають не до мiсця!
  Котлету роблять з того, хто не може змiшати у фарш своїх ворогiв! А фарш замiсити може лише той, хто має мозок не котлета!
  Синяк пiд оком не додасть освiтлення в кiмнатi, але здатний дати свiтло в темрявi впертої тупизни!
  Коли кажуть, давай, закуримо товаришу, вiд виразу давай повiсимося - є тiльки одна вiдмiннiсть - спосiб самогубства куди болiснiше i небезпечнiше для оточуючих!
  Можна вiдсидiти термiн до свободи, але не можна вiдсидiтись за свободу!
  У поганiй посудинi не зберiгають гарного вина, а в брудному тiлi немає розумних думок!
  Наслiдування вважається мавпячим рефлексом, але насправдi саме люди бiльшою мiрою схили втрачати iндивiдуальнiсть i дотримуватися принципу - як усi!
  Реальнi генiї як золотi крихти в пiску, блищать яскраво, але в промивання потрапляють у першу чергу!
  Найчастiше тирани промивають народний пiсок iз золотими крупинками генiїв, для того щоб прибрати i вимити все, що цiннiше бруду!
  Наша особиста думка як бiнокль - свої недолiки дивимось у зворотний розворот, чужi максимально перебiльшуємо, а якщо треба провести аналiз скла завжди встигають запiтнiти вiд тупоумства, тяжкостi на пiдйом!
  Людям бiльше властиво не сiяти не добре, вiчне, а посiяти добро i назавжди!
  Знайти веселi пригоди i справдi схожi на подвиги Геракла, то пригоди на дупу приходять, навiть коли ти вiд них усiма силами намагаєшся пiти!
  На останнiй фразi Сталiн остаточно вимотався, i морально, i фiзично. Плеснув у крiсло i захропiв.
  Ось такий дивовижний сон побачив Пiтер. I це здавалося страшним та цiкавим.
  А супертанк "Монстр" уже перетнув пiвнiчний кордон США, ступаючи територiєю, країни свободи. Багато гусениць впивалося в землю, залишаючи глибокi борозни. Це було символом фашистської лапи, яка вчепилась у горло американськiй свободi. Але найстрашнiше сталося, коли "Монстр" зупинився, i забрязкали механiзми ствола. Жахлива зброя почала наводитися на цiль. Дiвчата мчали, миготивши своїми, засмаглими, мускулистими, босими нiжками. I розвернувся ствол.
  Адала примостилася i натиснула кнопку джойстика.
  I виплюнувся важкий, двадцяти тонний снаряд. Вiн полетiв у бiк одного з американських мiст.
  Пiтер гаркнув:
  - Настав час еге, перiод нинi здоровий! Круша фальшивих вождiв та справжнiх злодiїв!
  А в небi пролiтають дисколети, атакуючи собою лiтаки США. Американцям i справдi гiрше нiкуди, така на них пре сила. I головне протиставити натиску можна лише власну мужнiсть. Частина американцiв бореться героїчно, але чорношкiрi, i частина жовтих просто тiкають. Або здаються, падаючи навколiшки.
  Пiтер побачив у натовпi полонених жiнок, i не стерпiв. Погрожуючи автоматом, наказав їм цiлувати свої хлопчачi, босi ноги.
  Жiнки неохоче цмокали i морщилися. Нога у пiдлiтка ще безволоса, гарна, засмагла, але курна. Та й принизливо ось так це робити на колiнах. Але доводиться, бо iнакше по очах бачать, що пристрелять. А Пiтер дивиться дуже зло. Хотiлося взагалi на них накинутись, але стороннiх соромно. Ну, що вiн їх досить принизив. I що вони невдоволенi, морщаться? Хiба вiн не пацан гарний? Ну, чого вони так дивляться букою? Може їм засунути в рот, свою вже неабияку досконалiсть? Жаль тiльки навколо багато народу.
  Пацана окрикують i змушую тягнути провiд. Супертанк "Монстр" знову стрiляє. Випльовує нагору, такий потужний заряд-ракету. I летить та по небу, несучи в собi загибель i руйнацiю цiлого кварталу.
  Повз проповзає Е-100, танк iз двома гарматами, потужний i досить швидкiсний. Спробуй до такого сунься. Нiмецька машина теж стрiляє, помiтивши "Шерман", що прослизнув. З дистанцiї потрапити не надто просто. Але знаряддя 128-мiлiметрiв зенiтне i скорострiльне, потрапляє добре.
  I як знесло "Шерману" гору. Як залишився цей танк без своєї половини. А нiмцi буквально ревуть вiд захоплення. Ось попереду американське мiсто.
  Мiсцевi полiцейськi кланяються в пояс, i падають навколiшки благаючи про пощаду.
  Бiльшiсть мiсцевих жителiв розбiглася i поховалась. I лише цiкавi хлопчаки дивляться на нiмецькi танки без страху. А навiть iз деякою цiкавiстю.
  Одна з нiмок дiстала батiг i почала бити американських хлопчикiв по голих ногах. Тi верещать i вiдскакують. Але все одно дивляться i не тiкають. Дехто навiть щось спiває.
  Пiтер, вiдчувши в собi ентузiазм проспiвав рядки, що сильно скидаються на слова майбутнього радянського барда:
  - Я не люблю себе, коли трушу...
  Прикро менi, коли невинних б'ють!
  Я не люблю, коли менi лiзуть у душу,
  Тим бiльше, коли у неї плюють!
  Сильна пiсня нiчого не скажеш! А тим часом п'ятiрка радянських дiвчат займала позицiї в американськiй оборонi. Дiвчата були готовi або перемогти чи померти. Тому вони й спiвали з величезним ентузiазмом, пишучи на ходу;
  Моя священна, велика Росiя,
  Поля iз злата, срiблом луки.
  Ось дiаманти землю зрошили,
  Добiрнi перли росiйськi снiги!
  
  Ти Батькiвщина моя найдорожче,
  Дзвiнить, стрiляючи треллю соловей.
  Не треба спочивати солдатiв на ложi,
  Коли увiрвався шалений лиходiй!
  
  Ось вермахт у дикому ревi настає,
  Вогнем палає росiйська Земля.
  Вiйська Росiї дуже швидко тануть,
  I бомбою знищено родину!
  
  Але Батькiвщина хоч длань ворога жорстока,
  Не хоче супостату поступатися.
  Отримає фюрер, вiрю скоро у око,
  Бо загартувалась у сталi рать!
  
  Ось пiд Москвою зiмкнули ми редути,
  I стиснувши зуби, б'ємося за країну.
  Успiхи фрицiв знаю, просто дутi,
  Хоч Гiтлер закликає сатану!
  
  Ми будемо перемагати фашистiв лихо,
  Хоч сила у нацистiв велика...
  Але ось мчить танк радянський тихо,
  I надирає фюреру боки!
  
  Молотимо фрицiв, пiд Москвою зрубуючи,
  Башки та вежi танкам як овес.
  I вiрю, що настане час травня,
  Коли, до Берлiна солдат свiй прапор принiс!
  
  Тодi свiт буде на щастя комунiзму,
  У ньому кожен воїн просто з ясел.
  Ми кинемо у прiрву воїнiв фашизму,
  Орду будь-яку витязь наш розбий!
  
  Нам скiльки жити зозуля нагадала,
  Не дуже актуальне це питання.
  Оскiльки життя шкода завжди так мало,
  Надiї воскресить людей Христос!
  
  Але я в науку комунiзму вiрю,
  Що пiдкоримо простори свiтобудови!
  Вiдкинемо в безодню купу забобонiв,
  Воскреснути люди, iншi створiння!
  Липень 1945 року. П'ятiрка дiвчаток Оленка, Марiя, Алла, Анюта, Мотрона бореться у Фiладельфiї. Це найбiльше мiсто на пiвночi США свого роду ключовий вузол американської оборони. Вiйська Третього Рейху наступають, погрожуючи захопити найбагатшу державу свiту. А потiм вони неминуче обрушуватимуться на СРСР. I буде тодi дуже погано.
  Командир батальйону Оленка, у своїй звичайнiй формi: босонога та в одному бiкiнi.
  Дiвчина стрiляє з базуки, нiмецьким танком Е-25. Це легша i маневренiша машина, в нiй можна знайти вразливе мiсце. I потрапляє в борт, змушує нiмця крутитись. Пiсля чого Оленка дає чергу з автомата, скошує п'ятьох iндусiв з армiї Третього Рейху. Вимовляє з усмiшкою:
  - Вони не пройдуть!
  I жбурляє ногами гранату. Знову розлiтаються уламки, маса втрат, i вiдiрваних голiв. Оленка бореться не вперше. Має послужний список вiд самого Бреста. I войовниця сповнена сил та рiшучостi вистояти, до кiнця. Поруч помирає з розiрваним животом афроамериканець. Це справдi страшне видовище. Чорношкiрий корчиться i з нього виходить дух.
  Оленка захоплено вимовляє:
  - Двiчi не вмирати! Нiщо нас у життi не може, вибити з сiдла!
  I знову кидає босими нiжками гранату.
  Золотоволоса Марiя теж тут як тут. I жбурляє гранати ногами. Вона дiвчина дуже гарна i зовнi тендiтна, але дуже спритна. Падають убитi араби iз колонiальних вiйськ Третього Рейху. Ось по бородатiй особi одного з них розтiкається червона пляма.
  Марiя заспiвала iз захопленням:
  - Є на свiтi квiтка, червона, червона... Олiмпiйська казка прощай!
  I знову її витонченi, босi нiжки у русi. Метають гранату i вражають противникiв. Немов кропиву зрiзає коса. А дiвчина метає. Вона блискуча.
  Чого тiльки на вiйнi не довелося пережити Марiї. I цього вона нiколи не забуде. I того як у полонi її хлестали оголеним дротом по спинi та п'ятах. I як припiкали запальничкою пiдошву. I найстрашнiше, коли змучену тортурами Марiю вели на розстрiл. Обпаленими ногами дiвчина, майже дiвчинка ступала по мерзлих грудках землi. Її босим, покритим пухирцям ногам, було дуже боляче. Однi нiмецький художник попросив затримати Марiю. Мабуть, йому дуже хотiлося написати картину: "босу дiвчину ведуть на розстрiл". Бiдолашну Марiю ганяли по колу, змушували завмирати у мальовничiй позi. А на нiй адже лише легка, висаджена сукня, вкрита плямами кровi. Нiмець нахилявся над нею, хапав рукою за ногу i змушував вигинати обпаленi пальцi - щоб виглядало мальовничiше. I Марiя змушена була, стукаючи зубами стояти нерухомо. I пiдошви навiть примiряли. Потiм її пiдхльоснули батогом i знову погнали до рову. Потiм Марiя подумки молилася Всевишньому i попрощалася з рiдними. Вона зграя стукає зубами вiд холоду страху. Крижаний осiннiй вiтер розвiвав її золоте волосся. Сукня дуже коротенька, вiдкривала розбитi обпаленi колiна, покритi пухирями, i слiдами вiд дроту ноги. Вся дiвчина була в саднах, синцях, синцях. Її били i гумовою палицею i по головi, i по п'ятах! Уся спина сполосована батогами та дротом. Сукня вирвана, крiзь лахмiття, видно побите тiло. Але Марiя намагається прямо триматися.
  Вона прийме смерть i не попросить пощади!
  Зiбравшись iз силами, дiвчина кричить:
  - Хай живе Батькiвщина!
  I у неї стрiляють. Дiвча падає... Вона не знала, що це хибний розстрiл. I впала на кучугуру, втративши вiд нервового напруження свiдомiсть. Потiм пiшли знову тортури. Але один iз катiв-полiцаїв, хотiв потiшитися, точнiше згвалтувати її, так i в змученому виглядi Марiя залишалася красунею. Громила не боявся, що пiсля тяжких тортур жертва чинитиме опiр, i вiднiс її в затишне мiстечко. Там уже збирався опанувати її, але лють надала Марiї сили. Вона не шкодуючи обпаленої п'яти з такою люттю завдала удару в пах, i догодила точно, що полiцай вiдключився вiд больового шоку.
  Душевне хвилювання додало Марiї сили. Забравши у полiцая два пiстолети, майже гола, поранена дiвчина пiшла на прориви. Їй вдалося, користуючись, раптовiсть застрелити чотирьох сторожiв i вирватися за ворота в'язницi.
  Потiм вона тiкала боса i снiгом. Ноги замерзли i нiчого не вiдчували. На щастя господар пустив дiвчисько в хату, i дав вiдiгрiтися. Нiжки у Марiї почервонiли, як гусячi лапки, i страшенно хворiли. Але, на щастя, обiйшлося без вiдморожень.
  Дiвчина отримала теплий одяг i оговталася до партизан. А потiм перейшла лiнiю фронту. Але пам'ятаючи свою втечу, намагалася тепер якнайбiльше часу проводити босонiж, i обходитися без взуття навiть узимку.
  Влiтку майже голою приємно, тим бiльше, що в Америцi ця пора року теплiша, нiж у Росiї.
  I ще Марiя навчилася дуже далеко кидати нiжками гранати. Це одна з переваг ходiння дiвчини босонiж. Пальцями нiг можна метати i ножi, i гранати, i гострi уламки, шматки керамiки i металу. Тобто дуже багато можна робити своїми витонченими нiжками. Навiть стрiляти з автомата. У їхньому батальйонi дiвчата все борються виключно босими.
  Лише у лютий мороз красунi можуть обернути нiжки целофаном, або змастити жирком та спиртом.
  Марiя стрiляє та блищить.
  Руда Алла. Теж дуже влучна i сильна войовниця. У неї таке мiдно-червоне волосся, воно, майорячи за вiтром, нагадує прапор революцiї. Красива дiвчина i дуже темпераментна. Навiть дуже. Вже мала секс iз безлiччю чоловiкiв. Навiть кохалася з трьома, чотирма одночасно. Їй дуже подобалося.
  I хто засудить Аллу? Адже вона чудовий боєць, i не терпить у коханнi сталостi. Це її кредо. Ось зараз дiвчина метає босими пальцями ноги уламок скла. Той пролiтає i потрапляє по горлу африканцю з армiї Рейху i встромляється арабу в потилицю. Багато лiзе набраних облавами солдатiв Третього Рейху. Колонiальнi частини дуже численнi. Вони захльостують Америку.
  Алла хихикає. Вона жорстка, сидiла в колонiї-малолiтцi. I там набралася жорстокiсть та хорт. При цьому i у в'язницi дiвчинка нiколи не опускалася до того, щоб кривдити слабих. Втiм, хто за Сталiна тiльки не сидiв. I Оленка теж побувала, хай i недовго у дитячiй, трудовiй колонiї. Але не завадило їй дослужитися до майора та здобути зiрку героя СРСР.
  Алла знову стрiляє. Потiм запускає босою нiжкою гранату. Так летить по зламанiй траєкторiї i потрапляє в дуло танка. Руда войовниця хихикає:
  - Я взагалi дiвчина-супер! I на вiйнi та в лiжку!
  Пiсля чого вогняна чортiвка пiдпалила сiрниками шматочок гуми i поповзла до нiмецького танка Е-50. I рудого чортiвника виникла шалена думка: захопити гiтлерiвський танк.
  Пiдхопивши шматочок гуми пальцями босої ноги, шпурнула його прямо у вiдкрите дуло. I через пiвхвилини люк танка Е-50 розкрився, i з'явилися нiмцi, що тiкають.
  Алла пристрелила фрiцiв з пiстолета, а одного прикiнчила осколком керамiки, теж метнувши своєю точеною, спокусливою ногою. Пiсля чого свиснула подругам:
  - Марiя та Анюта за мною!
  I три голоногi, в одному бiкiнi дiвчата, миготивши круглими, запиленими п'ята помчали в танк. Його висота трохи бiльше двох метрiв i красунi легко заскочили всередину. Окопалися в машинi. I засвистiли.
  Анюта, ця чарiвна бiлявка, помiтила:
  - Класна машина, така в нiй чудова оптика та оглядовiсть!
  Марiя ще зазначила:
  - I цим вони керують танком.
  Дiвчина взяла до рук джойстик. Натиснула кнопку. Башта бiля машини закрутилася.
  Алла, вискалившись, кивнула:
  - Та зручна машина, нашiй тридцятьчетвiрцi до неї на жаль далеко!
  Марiя з виглядом знавця повiдомила:
  - Звичайно... Тут гармата калiбру 105-мiлiметрiв, а у нашого IС-2 бiльше.
  Алла кивнула i помiтила:
  - Зате ствол у нiмцiв довший. I початкова швидкiсть снаряда значно вища, нiж у нас.
  Марiя принюхуючись до запаху паленої гуми, хихикнула:
  - Спритно ти викурила їх... Мов тарганiв!
  Алла з усмiшкою гаркнула:
  - Прийоми знати треба! Але вам це сподобалося?
  Анюта кивнула i ляснула нiжкою по металу:
  - Без сумнiву!
  I дiвчата розреготалися. Трохи перевiрили джойстик. Марiя посiла мiсце водiя, Алла стала навiдницею, а Анюта осiдлала кулемети. Пiсля чого захоплений росiйськими дiвчатами нiмецький танк почав рухатися. Його ствол був готовий викинути масу смертi.
  Алла ця руда чортiвка завзято заспiвала:
  - Машина смертi збожеволiла! Вона летить, ламаючи цiль! Ми цього разу посмiхнулися, пiшли бiлою смугою!
  I вогняна войовниця спiймала до прицiлу "Пантеру"-2. Взяла та вистрiлила. Забiйний снаряд iз сердечником iз збiдненого урану прошив майже наскрiзь "Пантеру", i викликав детонацiю снарядiв. Дiвчата хором завили, ревучи:
  - Ми великi та супер войовницi! Усiх зiтремо!
  I Алла знову вистрiлила по танку "Лев". Вишкiрила собi зубки. Згадалося як у дитячiй, трудовiй колонiї її пороли. Та там сiкли за найменшу провину. I це боляче! Сiчуть дiвчаток, i треба самiй рахувати удари. Якщо помилишся пороть по новому, поки не втратиш свiдомiсть. Часто дiвчат стiбають особливо влiтку кропивою по п'ятах. Потiм на обпаленi пiдошви важко ступати. Вiддаються пухирi на ступнях дiвчаток болем.
  Вiдчуваючи злiсть, Алла стрiляє у "Тигр"-3. Пробиває броню i загартується. Вона успiшна войовниця. I знає, по чому фунт лиха. Найнебезпечнiший танк це очевидно Е-50. Ось машина намагається розпiзнати, звiдки б'ють по нiмцях. Алла вицiлює найуразливiше мiсце у стику вежi. Влучно наводить, лоскоче сама собi п'яту об гострий кут. Потiм стрiляє. Снаряд викидається зi швидкiстю понад 1300 метрiв за секунду. I потрапляє прямо встик.
  Алла пiдскакує, вигукуючи:
  - Готово!
  Анюта пiдтверджує:
  - Їсти подано!
  Нiмецький танк починає горiти, яке снаряди детонують. По всьому полю розлiтаються уламки.
  Марiя спiває:
  - Нiч по небу розмела, зорянi уламки. Приготував Третiй Рейх, похмуру нудну труну. Хтось видно забив бак на барахолцi. А комусь куля покотила просто в лоба!
  Алла стала наводити ствол на танк "Лев"-2 i завила:
  - Лоб та труна!
  I пальнула по масивнiй, але морально застарiлiй нiмецькiй машинi. Броня "Лева", луснула, мов скло пiд каменем. I нiмецька машина почала знову рвати бойовим комплектом.
  Анюта ляснула босими нiжками i прокричала:
  - Оце наша, держава Раша!
  Дiвчина iз золотим волоссям прочирикала, давлячи гусеницями нiмцiв та їх iноземних холуїв:
  - Просто Марiя! I я месiя!
  Алла знову пальнула, цього разу по Е-25 i прошипiла:
  - Нi, не будуть золотими гори, їх посрiб снаряд "Аврори"!
  Анюта вiдкрила вогонь iз кулеметiв. Їх у Е-50 цiлих п'ять, один зварений зi стволом. I луплять вони сильно. Викошують тубiльнi вiйська Третього рейху, наче серп колосся.
  Дiвчина-блондинка вимовляє:
  - Я хоч i не хлопчисько, але дiвчисько-ведмедик!
  I знову палить i надзвичайно влучно. Стiльки трупiв гiтлерiвської швалi. Хоча не все тут шваль. Багато зокрема iндусiв. Гiтлер набирає колонiальнi вiйська, посилаючи їх у забiй. В Iндiї багато народу, на всiх роботи немає. Так i давай всiх чоловiкiв переводити на гарматне м'ясо. Багато i африканцiв, i арабiв.
  Є серед тих, хто б'ється, i колишнi радянськi громадяни. Їх також направили на бiйню. Кого силомiць, а хто пiшов i добровiльно. А що проти Америки воювати радянськi завжди радi?
  Алла стрiляє, пробиває черговий фашистський танк i вимовляє:
  - Я те, що приходить Гiтлеру у кошмарах.
  Марiя така нiжна i зовнi тендiтна, тисне нацистiв гусеницями. У неї немає жалостi. Пам'ятати дiвчина як гiтлерiвець проводив язиком полум'я, її голими, витонченими пiдошвами, принюхуючись до запаху паленого м'яса. I як потiм по опiках, били гумовими палицями. Тиснути, давати, i ще раз давити таких фашистiв треба.
  Е-50 танк спритнi, з широкими гусеницями, i їм тиснути ворогiв Росiї набагато зручнiше. Шкода, що немає їхнього батальйону цiлком. Не можна, щоб нiмцi пронюхали про радянських добровольцiв. Ось i дiвчата тiльки п'ятьох борються.
  Олена знову з базуки, вибираючи нiмецькi танки полегше. А Мотрена разом iз напарником Генрi Смiтом - простим, але кмiтливим американським хлопчиськом пiдсовує мiни пiд гусеницi.
  У нiмцiв танкiв багато, i вони без них зазвичай не починають атаки.
  Ось Алла пiдбила, точнiше смертельно поранила ще один Е-50. Успiшно працюють дiвчата. Але слiд бути обережнiшим. Ось з'явився "Королiвський лев". Ця машина має триста мiлiметрiв лобової бронi, i 210-мiлiметрову гармату, якою можна стрiляти i танками, i неброньованими цiлями. Така зброя Е-50 прошибить.
  Тут Марiя пускає танк в обхiд, щоб вийти на борт, де броня мiлiметрiв за двiстi i її легше пробити.
  Дорогою дiвчина тисне рiзноманiтних фашистiв, а Анюта строчить з кулеметiв.
  Марiя шепоче:
  - Вибач нам Мати Богородиця якщо що!
  А Алла, не чекаючи виходу на борт, при зближеннi стрiляє встик i вiстря кута. I потрапляє достеменно. Пробиває наскрiзь метал, i "Королiвський лев", начитає димитися i детонувати як i iншi, ранiше пiдбитi дiвчатами танки.
  Алла з посмiшкою заспiвала:
  - Любо, братцi, любо! Любо брати жити! З Сталiним генсеком не доводиться тужити!
  До лобової бронi потрапить снаряд. Це жалить своєю 88-мiлiметровою гарматою Е-25. Але презент ковзнув по бронi.
  Алла вiдповiдає, пронизує ворожу машину, наче голка олiя. Пiсля цього огнезарная чортiвка вимовляє:
  - Шторм, та меч вiкiнга!
  Анюта розряди з кулемета, додає:
  - Грiм i блискавка!
  Марiя задавила гусеницями полковника, ринула:
  - Кiсточки, зiрочки - сиплються в ряд!
  Знову їхнiй танк стрiляє. На цей раз по Е-50. Тут звичайно потрiбне мистецтво, щоб пробити 250 мiлiметрiв лобової бронi пiд кутом 45 градусiв.
  А ось i Е-100 грiзна машина, але застарiлої моделi. Але все одно її 128-мiлiметрова гармата небезпечна. А лобова броня трохи слабша, нiж у Е-50.
  Алла фiлософськи зауважує:
  - Ось що означає стара модель!
  Марiя сердито перебиває:
  - Все одно треба маневрувати, щоби не потрапили! Адже сто двадцять вiсiм мiлiметрiв.
  I дiвчина помчала, ухиляючись вiд снарядiв вагою двадцять вiсiм кiлограм. I ось Алла знову пальнула по Е-100 у застарiлiй модифiкацiї. Нiмецьку машину почало рвати на частини. I розривати на сталевi уламки.
  I як детонують снаряди?
  Анюта, стрiляючи з кулеметiв, промовила:
  - Вклав всю силу лютi в удар... Поправивши небо, що похитнув зiрки!
  Марiя розчавила вiдразу дюжину фашистiв i прочирикала:
  - Тисни на газ! Давай мiй хлопчик - тисни на газ!
  Алла хихикнула i помiтила:
  - Та приємно, мабуть, завалитися разом iз хлопчиком. I посмакати йому ...
  Марiя спалахнула в гнiвi:
  -Яка ж ти вульгарна Алла!
  Вогняна диявола хихикнула:
  - Я люблю гострити! Не приймай близько до серця!
  Марiя продовжуючи тиснути ненависних фашистiв, заспiвала:
  - Серце моє... Добре дiвоче серце! Серце моє, я так хочу на свiтi жити!
  I войовниця придушила ще не один десяток. А Алла пальнула по черговому Е-50, спiваючи:
  - А його фiгурку змiряв оком, i коли вiн оголосив менi шах.
  Анюта лупнула з кулеметiв i додала:
  - Оголила бiцепс ненароком! Я дiвчисько зовсiм не хiляк!
  Алла випустила снаряд по "Пантерi"-2 легко проламавши її борт i прочирикала:
  - I миттю в танку стало тихiше!
  Анюта продовжила ричати:
  - Фрiцi будуть незабаром не в раю!
  Алла лупнула по танку "Лев", i проревела:
  - Видно супостатам не до фiшок!
  Анюта, викосивши цiлу шеренгу, прошипiла:
  - I хвалений горезвiсний Гiтлер...
  Алла як пiсля це лупне по Е-25 i видасть:
  - Тут же виявився не в раю!
  Анюта логiчно помiтила:
  - Ми двiчi повторили не в раю! Це у пiснi називається - тавтологiя!
  Алла у вiдповiдь як вiзьме i прореве:
  - Народна демократiя це як? Це коли Гiтлер отримує у п'ятак!
  Анюта щиро сказала:
  - Та й Сталiн не дуже! Прошляпив нiмецький удар! А пiсля катастрофи сорок першого року ми так i не зумiли вiдiйти!
  Алла лупнув з гармати, з цим погодилася:
  - Та в сорок першому роцi ми втратили майже всю кадрову армiю. Вiд такої шкоди вирушити майже неможливо. Та й Гiтлер зумiв мобiлiзувати всi ресурси окупованої Європи та частини СРСР. А англiйцi виявилися надзвичайно слабкими!
  Анюта дала їх п'ять кулеметiв чергу. Викосили пiвсотнi iноземцiв. I прочирикала:
  - Ми всiх у всесвiтi гарнiшi!
  Алла вiдповiдно кивнула i пiсля пострiлу помiтила:
  - Жiноче тiло красиве та естетичне! У цьому планi, ми вiнець краси!
  Анюта взяла i заспiвала з великим натхненням:
  - Менi скрiзь видно Твою кисть,
  Створив без меж свiтобудови,
  Подарував всьому всесвiту ти життя,
  Втiлюючи святi бажання!
  
  Бог Всевишнiй вiнець краси,
  Розпалює в мрiях моє серце.
  Це думки мої та мрiї -
  До небес прочинив ангел дверцята!
  
  Я люблю Тебе Святий Отець,
  За мене Ти вiддав Вiрний Сина!
  Променистий алмазiв вiнець -
  I любов до тебе Бог не охолола!
  
  Ти Безмежний нам даруєш друзiв,
  Заохочує без лiнощiв працювати...
  Тому я хочу все сильнiше,
  Всемогутньому Боговi молитися!
  
  Все у Всесвiтi йде вiд Отця,
  I його Вседержителя Сина...
  Ти Всевишнiй Господь краса,
  Свiтобудови, центр та вершина!
  
  Є в тобi Всемогутня стати,
  I кохання що не знає межi...
  На колiнах псалом прочитати,
  Окрили ми скоро як птахи!
  
  Весь всесвiт стане як рай,
  Розквiтне мiжпланетне щастя.
  I ти смiливо хлопчись дерзай -
  Присвятивши Iсусу дiю!
  
  I коли Всемогутнiй прийде,
  На Землi стане краще Едему...
  Бог Христос нас до спасiння веде,
  Буде веселкою дня атмосфера!
  
  Тому вчить Бог - не грiши,
  Якщо слабкий, Всемогутнiй допоможе...
  I покайся скорiше поспiши,
  Проповiдуй - не парься на ложi!
  Хороша пiсня, особливо якщо пiд неї вести стрiлянину, нiмецькими танками. Алла пiдспiвувала та стрiляла. Вогняна чортiвка, у своєму вiруваннi схилялася до язичництва. Її приваблювала магiя, рiзне чаклунство. I не надто їй подобався монотеїзм.
  Але руда гарпiя все одно пiдспiвувала та стрiляла. А що Iсус? Теж сильний Бог!
  А ось до вiйни вчили, що Бога немає! Алла пострiла, пробила чергову, морально застарiлу "Пантеру-2", i прочирикала:
  - Та був час, коли нам говорила цiлком серйозно, що Бог це всього лише iлюзiя!
  Марiя енергiйно похитала головою, i розчавши ще кiлькох фашистiв, вiдповiла:
  - Нi Всевишнiй, не може бути iлюзiєю, тим бiльше є питання - звiдки узявся всесвiт!?
  Анюта стрiляючи, обсипаючи гiтлерiвцiв кулями, вважала за потрiбне додати:
  - Крiм того, фiзики вже встановили, що всесвiт складається з майже нiчого. I що всю нашу Землю можна стиснути наче яблуко!
  Марiя вважала за потрiбне продовжуючи тиснути фашистiв, додати:
  - I ще встановлено, що Всесвiт розширюється. Так що, швидше за все, колись вона була розмiрами з атом водню! Ви уявляєте, з чого все виникло!
  Алла, продовжуючи розбивати танки, рацiонально заперечила:
  - Якщо ви вважаєте, що Всесвiт виник вiд вибуху, то... То тим самим вимовляйте вкрай абсурдну рiч!
  Анюта рацiонально i розважливо помiтила, наводячи кулемети своїми босими, витонченими нiжками:
  - Я саме тому й кажу, що Бог є! Вiд вибуху на складi металобрухту було виникнути танк Т-34, i вiд вибухiв кваркiв не сформувалися б зiрки. Саме iснування людини....
  Марiя задавивши ще зграю гiтлерiвцiв, додала:
  - спростовує iснування другого закону термодинамiки. Ми практично бачимо постiйне ускладнення, а другий закон термодинамiки веде до смертi! I спрощення!
  Анюта, керуючи кулеметами, за допомогою босих пальцiв нiжок, додала:
  - Це закон спадання ентропiї. Тобто загальної теплової смертi! Тож слiд визнати, чи другого закону термодинамiки не iснує, чи що Всевишнiй Бог, який пiдтримує порядок!
  Алла, яка теж у науцi не профан, рацiонально помiтила:
  - А як же теорiя нерiвноважної термодинамiки? Вона пояснює чому другий закон термодинамiки не прямолiнiйний!
  Анюта хихикнула i з смiхом помiтила, цвяхи фашистiв:
  - А чи це не є порожньою грою розуму?
  Марiя теж хихикнула, але вважала за потрiбне помiтити:
  - Але як, наприклад, пояснити iснування Бога? Як Вiн з'явився?
  Алла рикнула i, вискалившись, пiдтвердила:
  - Саме так! Як ви це поясните?
  Анюта неквапом висловила припущення:
  - Але ж атеїзм теж вимагає вiри без пояснення? Звiдки, наприклад, взялася матерiя?
  Алла пiдбила черговий танк "Лев" i припустила:
  - Матерiя вiчна та iснувала завжди!
  Анюта з натиском у голосi промовила:
  - А як вона могла iснувати завжди? Адже це теж вимагає вiри!
  Алла логiчно парирувала:
  - Також як вимагає вiри та iснування передвiчно Всевишнього!
  Анюта логiчно помiтила:
  - Але Всевишнiй мiг породити людину i всесвiт. А як безособова матерiя могла породити розумне!
  Алла пiдбила ще один танк, на цей раз Е-50 i висловилася:
  - Теорiя еволюцiї могла б пояснити перехiд вiд простого до складного. I просте могло еволюцiйним шляхом спричинити складне. А як абсолютне неiснування, вiдразу породило нескiнченно всемогутнiй розум.
  Анюта, стрiляючи по фашистах, впевнено вiдповiла:
  - А Бога нiчого не породило! Всевишнiй iснував завжди! I це аксiома! Так я згiдна. - Дiвчина викосила кiлька десяткiв нацистiв i продовжила. - А альтернатива вимагає ще бiльше вiри! Уявити iснування завжди безособистiсної енергiї та матерiї та простору, що виникли з чого? Теж iз неiснування! I знову потрiбна вiра, щоб зрозумiти подiбну абсурднiсть! Тобто атеїсти мають повний клин! Все має першопричину. Але десь має першопричина закiнчитися? - Дiвчина натиснула босими пальцями нiжок на кнопки джойстикiв, розстрiлюючи фашистську погань. I продовжила. - Якщо шукати пошуки першопричин спочатку, то з атеїзму ми уткнемося зрештою в неiснування. Але неiснування чи абсолютна порожнеча, хiба могли хоч щось та породити? А якщо початкову причину бачити у Всевишньому Богу, то всi проблеми вирiшуються самi собою. I iснування людської цивiлiзацiї, i розуму, i бiологiчного життя та планет iз зiрками. А атеїстичнi уявлення, все одно в пошуку першопричини наголошують на необхiдностi приймати вiрою. Але подальше пояснення, що життя на Землi, i людська цивiлiзацiя є результатом випадку, вимагає набагато бiльше вiри i припущень, нiж вiра у Всевишнього Бога.
  Алла знову вистрiлила, розбила Е-50 i з їдою запитала:
  - Ну припустимо ти мене переконала... Але чому, я маю вiрити саме в Бiблiйного Бога, а не Рода? У слов'янську версiю Всемогутнього!
  Анюта свиснула, пострiляла i трохи подумавши, вiдповiла:
  - Тому, що Бiблiя, хай навiть багатьом з них i не подобається, що її писали євреї, хоч якесь має обґрунтування у своїй Божественностi. Хоча б навiть узяти пророцтва. А Рiдновiрство... Чи багато цих рiдновiрцiв? Якщо вони мають свою давню Бiблiю? I менi серцем хотiлося б, щоб обраним Богом народом були б росiяни, а не євреї, щоб Росiя, а не Iзраїль були царством Господа. - Дiвчина розвела руками, i натискаючи босими пальчиками свiй спокусливих засмаглих нiжок на кнопки джойстика додала. - Але бачиш, немає у нас такої книги як Бiблiя. I немає навiть достовiрних джерел у тому, у що вiрили нашi предки до прийняття Християнства. У цьому й проблема, що за всiх недолiкiв Бiблiї, iншi альтернативи вимагають ще бiльше вiри, i сумнiвнi щодо Богоодухової.
  Алла, розбивши влучним влучення "Ягдтигр"-2, висловила припущення:
  - А якщо Всевишнiй не вважав за потрiбне, взагалi давати про себе одкровення. I всi книги про Бога в однаково рiвних умовах... - Руда чортiвка посмiхнулася i, пiдморгнувши подругам, додала. - Тобто все це чисто людське.
  Анюта зробила паузу у стрiльбi, щоб дати охолонути кулеметам i з сумнiвом запитала:
  - Ти думаєш, Всевишнiй мiг приховати знання i пустити свiт на самоплив?
  Алла цiлком рацiонально помiтила:
  - Подивися на наш свiт! Гiтлерiвцi взяли Оренбург, штурмують Фiладельфiю, стоять пiд Москвою та оточили Ленiнград. Дивлячись на це, я думаю не важко повiрити, що Всевишнiй Бог пустив наш свiт на самоплив. Мовляв, борсайтеся самi, а я подивлюсь!
  Анюта важко зiтхнула i погодилася:
  - Та що фашисти захопили бiльшу половину свiту... Це жах! Але може це кара свiту за грiхи та зневiру!
  Алла блиснула очима, випустила ще один снаряд i помiтила:
  - Але це зайвий раз говорить про те... Що в Бога, який вiдповiдає на нашi молитви, можна вiрити лише вiрою!
  Анюта сердито заперечила:
  - Але ми живi i не калiки ... Так що не грiши Богу Алла.
  На пiвднi нiмецькi вiйська штурмували найбiльшу базу США у Майямi.
  Най легендарнiша четвiрка красунь боролася на танку Е-50. Ось вони рознесли в трiски на сталевi уламки батарею iз зенiтних гармат.
  Герда обсмикаючись, сказала:
  -Заради мистецтва йдуть на добровiльнi жертви виконавцi, заради вiйськового мистецтва змушують жертвувати слухачiв!
  Шарлота розчiсуючи свою мiдно-червону шевелюру босою ногою, помiтила:
  - Вiйна захоплюючий процес! Ми й надалi беремо мiсто за мiстом, населений пункт за населеним пунктом - поки що всю Америку i не знищимо.
  Христина мрiйливо сказала:
  - От зараз би порося з ананасами... Набридла суха пайка!
  Магда розважливо помiтила:
  - То це наш пост! Не переймайся!
  Христина захихотiла. Їй дуже хотiлося, щоб два чи три хлопцi її разом стали б мацати i гладити. А вона б руда й мускулиста, верещала б як свинка. Як приємно коли чоловiчi руки проходяться по пальчиках, гомiлках i кiсточках. Коли лоскочуть юнаки тобi п'яточку, i обсипають поцiлунками витонченi нiжки.
  Христина навiть потерла собi помiж нiг. До чого порушують такi думки. Як хочеться секс.
  Магда, дивлячись на свою руду напарницю, прочирикала:
  - Гони вiд себе хтивi думки! Будь строга сама до себе!
  Христина терла босою пiдошвою по металу i, урчачи:
  - Ех ти християнська ханжа! Як ти не розумiєш голосу плотi!
  Христина мерехтiли чоловiки. Безлiч молодих, гарних, мускулистих, якi хватають її руками, а потiм починається... А що тут такого? Мрiють же мужики про гареми? А чому б їй не завести свiй чоловiчий гарем? I влаштувати оргiю.
  Герда пострiла по 240-мiлiметровiй американськiй гаубицi i блиснувши очима, гаркнула:
  - Будьте обережнiшими! Такий великий снаряд i для нас небезпечний!
  Христина сiпаючись, сказала:
  - Ех, добре б пересiсти на "Шурмльов". Ось цей танк, точнiше, мастодонт якщо б'є так б'є!
  Герда провела своєю босою нiжкою, прикритою лише вузькою смужкою тканини, груди Христини. У тiєї миттєво затвердiли соски, i дiвчина хтиво застогнала.
  Герда хихикнула i вiдповiла:
  - Нам треба буде всiм чотирьом сходити до чоловiкiв! Розслабимося та влаштуємо повальну оргiю!
  Христина хихикнула i помiтила:
  - Та сексу якось дуже вже хочеться! Хоча зовсiм недавно я була одразу з трьома хлопцями... Плоть стає все бiльш ненаситною!
  Герда хихикнула, i вистрiливши, прочiрикала:
  - Дiвчатам потрiбнi хлопцi, адже з ними так приємно! Особливо коли ти працюєш ротом iз великою чоловiчою досконалiстю.
  I бiла войовниця розреготалася. Облизнула червонi губи рожевим язичком. Уявила собi великий, як банан льодяник. Як її спритний язик облизує, солодку, смачну, збуджуюче тiло, що пахне.
  Герда хитнула головою. Пiд час бою не варто вдаватися до еротичних фантазiй. Краще стрiляти та цвяхувати.
  Магда псує настрiй:
  - Якщо вдаватися до бажання плотi, то потрапиш прямо в пекло. А так вже будуть такi тортури...
  Шарлота хтиво простогнала, вигинаючись м'язистим тiлом з високим грудьми:
  - Катування! Ого, коли тебе плескають батогом або кропивою, то це дуже приємно!
  Герда хихикнула i сказала:
  - Вам тортури тортурами, а батогом б'ють серйозно!
  Магда навела за допомогою джойстика ствол. Спiймала закопаний у землю "Шерман" iз подовженою гарматою. Пальнула красуня. Немов шоколадку зламала. Свiтиться американський танк. А потiм нова мета: "Першинг". I на нього наводиш i точно палить. I зриваєш буквально вежу.
  Магда вимовляє, вразивши американський танк:
  - Не варто думати про хлопцiв. Слiд воювати... А голос хтивостi та заглушить розрив снаряда!
  Герда згiдно кивнула. Погладила сама себе по нiжцi, уявила, що її пестить Ганс. Це високий i м'язистий хлопчик, такий схожий на плакатного арiйця. Це було б так добре!
  Пiсля чого дiвчина пальнула по "Вiдьмi". I розкришила їй борт. I розколола машину практично навпiл. Пiсля чого красуня лупнула ще й по дзоту - розбила його. Навiть обсипалася мармурова крихта.
  Пiсля чого дiвчина прочирикала:
  - Сокирка навпiл, а на лобi залишився шрам!
  I як розсмiяється... Показує свiй язичок, такий рожевий i спритний.
  А потiм уже Христина босими пальчиками натискає на кнопки джойстика, розбиваючи, на щебiнь "Великого Тома".
  I так влучно палить ця вогняна, темпераментна дияволиця. Точнi пострiли у поєднаннi з несамовитою грацiєю.
  Шарлота з усмiшкою вимовляє:
  - Ось як жiнки утримують мужика: iталiйка тiлом, американка дiлом, француженка грацiєю, а росiйська парторганiзацiєю!
  Христина впевнено заявила:
  - Краще коли чоловiки рiзнi... Так набагато приємнiше та цiкавiше. I мiняти коханцiв, як рукавички!
  Герда як вiзьме i заспiває:
  - Пiдземелля чоловiк, i в дурдомi дружина, чоловiк об'ївся груш, а дружина сатана!
  I знову дiвчата регочуть. Потiм почали стикатися босими нiжками, та так, що iскри з-пiд пiдошв сиплються. I хихикають красунi. Шарлота ось теж пальнула натискаючи пальчиками нiжок з джойстика, i прочирикала.
  - Герда, Герда, Герда! Нечиста сила! I звiдки з'явилася Герда ти! Герда, Герда - має стати гарною! Сам сатана у цiєї краси!
  I обидвi дiвчата з усього розмаху зiткнулися головами. I як посиплються iскри.
  Пiсля чого дiвчата хором кричали:
  - Над нами екскадрильї ревуть в унiсон! Один дурень сильний - насаджує Содом!
  I войовницi знову з усього розмаху як стукнутися головами. Їм справдi до червоностi весело. I про красунi ревуть вiд захоплення! I спiвають немов розбiйницi:
  - Любо сестри, любо, любо сестри жити... З нацистським фюрером не доводиться тужити! Любо сестри, любо, любо сестри... Пiд Майями хвацько будемо янкi ми трощити!
  Весело дiвчатам, нiчого не скажеш. Вже кiлька штатiв пiд контролем вермахту. I фашисти наступають, танки у фрицiв, звичайно ж, вищий клас!
  А войовницi спiвають на всi горлянки:
  - Усi тi хто проти нас, тi покiйницi... А за нас пiдуть усi розбiйники!
  Красунi хором вигукнули:
  - Страшно - капут!
  Вiйницям, схоже, це дуже подобалося. Адже вони такi гарнi, м'язистi, а наприкiнцi липня спека, i сильнi дiвочi тiла блищать вiд поту. Христина тисне гусеницями американцiв i насвистує собi пiсеньку. Iз захопленим тоном:
  - Ти запиши собi в зошит, на кожну сторiнку... Не треба втрачати голову, а янкi просто розiгнати!
  I хихикає собi дiвчисько, скеля собi зубки, i пiдморгує. Кому - це Дияволу.
  Герда стрiляючи, згадала один iз прочитаних фантастичних романiв. У ньому сатана з'явився до будинку професора пiд виглядом прекрасного юнака. I розповiдь про тi проблеми, що виникли у пеклi. Та через чоловiчкiв, що пожирають позитивну ентропiю, виникло порушення порядку випадковостей i пекла i справдi став нагадувати кошмар. А так було непогане собi мiстечко. Там грiшники справляли собi бенкети, будучи молодими та красивими.
  I вiчно свiтило лагiдне, червоне сонце. А тут таке почалося... Недарма, порiвнювали пекло з клоакою. А насправдi були там суцiльнi задоволення та розваги.
  Герда взяла i завзято заспiвала:
  - Вогняною водою наповнюй склянку,
  Разом iз Сатаною - вип'ємо за метал!
  I красуня-блондинка як лупе з гармати. I потрапила в американський штурмовик Р-51, що низько летить. А що ж, спритна бiсова!
  Герда пожадливо посмiхнулася. Адже був у американцiв шанс разом iз нiмцями роздiлити Росiю. А тепер їм самим доведеться лягти пiд Гiтлера. А для них це неприємно. Дiзнається тодi практичний американець, що таке нiмецька дисциплiна. I йому це лише на користь буде.
  Герда заспiвала:
  Грiзно ширяє над планетою,
  Третього Рейху орел...
  У пiснях народу оспiваний,
  Знову вiн велич знайшов!
  I дiвчатам вiд цього стало набагато легше i смiшнiше. А були воїнки найвищого класу. Втiм, воювати їм i справдi дуже легко. I перемагати, здатнi, без особливих проблем. Ось зараз буквально роздовбали батарею.
  Потiм придушили солдатiв США гусеницями i з азартом хихикали, показували мови. I шльопали один одного голими нiжками. Крутили головами на сильних шиях. Посмiхалися...
  Магда лише трохи в мiнорному тонi, помiтила:
  - Що робити в пеклi? Тiльки накручувати чортам хвости!
  Пiсля чого дiвчата розреготалися вже, тож i поза танка чути. Такi ось вони пустотливi та веселi. Це войовницi, яких i чорт не бере.
  Вермахт усе глибше й глибше заходив у Майямi. Просувався справжнiсiнький ковзанок зi сталi полум'я. I гримiла технiка, брязкали гусеницi. Танки у Нiмеччини сильнi i не мають собi рiвних за рiвнем машин. I цим фрицi украй пишаються. Дуже навiть надутi фельдмаршали ходять. Е-50 не тiльки вiдмiнно захищений товщиною бронi, але й у нього листи похилi.
  Спробуй такого вiзьми. I противники нiмцiв американцi нiчого з фашистами вдiяти не можуть.
  Чорношкiрi солдати здаються та дезертують першими. Їм не дуже хочеться воювати за США. Американцi нiмецького походження переходять на бiк Вермахту. Тiльки євреї розумiючи, що їм пощади не будуть боротися до кiнця. Стiйкiсть виявляють i китайцi, i американцi англiйського походження. Латинос поводяться по-рiзному. Деякi не хочуть боротися з союзниками, Нiмеччиною: Бразилiєю, Аргентиною та iншими, але деякi досить завзятi. Загалом американцi демонструють вiдносну стiйкiсть i просуватися доводиться з боями. Хоча й полонених багато - рахунок пiшов на мiльйони.
  Слiд зазначити, що в американцiв дуже багато "Шерманiв". Цей порiвняно простий у виробництвi танк, багато в чому подiбний до радянського Т-34, тiльки вищий, i дещо гiрший з бронюванням бортiв. Що втiм, не суттєво враховуючи, наскiльки сильнi нiмецькi гармати.
  Натомiсть рахунки фрици набирають активно. Цiла плеяда нiмецьких танкiстiв набрала величезну кiлькiсть пiдбитих машин. Чудово працюють i аси. Окрiм Фрiдрiха Бiсмарка, який поза конкуренцiєю, другим iде Марсель. Непоганий i Хаффман. Але його люблять менше, за те, що цей ас часто пошкоджує i нiмецькi лiтаки. Манера бою Хаффмана атакувати на зближеннi, звичайно ж, збiльшує ризик ураження уламками збитих лiтакiв. Марсель i Фрiдрiх вважають за краще дiяти на дистанцiї.
  Вони були снайперами, дуже ефективними та результативними.
  Рудель теж дуже почесний ас, другий винищувач танкiв пiсля Фрiдрiха. Дуже мужня людина цей Рудель. Не раз був збитий, поранений, але залишався у строю.
  Загалом слiд визнати, що майстернiсть Люфтваффе на величезнiй висотi. I що програють нiмцям американцi у повiтрi у чисту. А наймасовiший американський винищувач "Мустанг" абсолютно безпорадний у повiтрi.
  Герда взяла босими пальцями ноги за паличку льодяник i, смоктаючи його, задумливо промовила:
  - Ось цiкаво ... Америку ми переможемо без жодних сумнiвiв. Але невже Японiя отримає стiльки землi?
  Шарлота з люттю в голосi промовила:
  - Нi! Не бувати цьому! Ми не вiддамо вузькооким половина свiту!
  Христина хихикнула, стукнула круглою п'ятою по бронi i гаркнула:
  - Розмажемо їх як росiян та американцiв!
  Магда м'якшим тоном помiтила:
  - Але вони нам здорово допомогли у вiйнi з росiянами та американцями. Нам не слiд вiдгукуватися про Японiю зневажливо!
  Шарлота блиснула очима i прошипiла:
  - Ми ставимося до iнших, тому що вони заслуговують! I Японiя не виняток!
  Герда примирливо помiтила:
  - Нi, звичайно, потрiбно вiддати належне внеску Японiї у Другу свiтову вiйну. Особливо у битвi проти США. Вони перебили багатьох американцiв i потопили бiльшу частину флоту. Тим самим убезпечивши i нас!
  Христина зневажливо пирхнула:
  - Якби Японiя напала на СРСР у сорок першому, давно було б взято Москва. А так затягнулася вiйна понад будь-яку реальну тривалiсть.
  Шарлота, ця руда дияволиця згiдно кивнула:
  - Та вже шостий рiк вiйни добiгає кiнця. I не видно нi кiнця, нi краю цiєї бiйнi! I нам слiд ставати важкувато.
  Герда перекинулася на живiт, натиснула ногою на кнопку джойстика, пiдбивши черговий "Шерман" i проворкувала:
  - Але ми iншого життя i не знаємо... Так чи варто бажати iншого!
  Магда розважливо сказала:
  - Кiлькiсть країн у свiтi вичерпна. Значить радiсно чи пiзно буде мир, i разом iз ним прийде i щастя для людей.
  Шарлота, ця руда чортiвка зневажливо пирхнула:
  - А хiба не у вiйнi щастя?
  Магда похитала головою:
  - Яке може бути щастя у вбивствi людей? У руйнуваннi, насильствi та горi?
  Шарлота знизала плечима i вiдзначила:
  - Коли я була маленькою дiвчинкою, то дуже любила грати у вiйну, i бити палицею кропиву. Щось є у всiх нас людях, що тягнеться до руйнування. I знищення поганого!
  Христина заспiвала, пiдскакуючи танком:
  - Пекла вельми жахлива ... Пекло кошмарнiше найжахливiших снiв ... Але грiшити ми любимо дуже пристрасно, це кредо всiх долi синiв!
  Шарлота розтягнуто додала:
  - I дочок теж... У всьому треба знати мiру, в тому числi й про грiх!
  Герда розважливо сказала:
  - Грiх це як перець у супi. Занадто багато погано - обпалює рота, але зовсiм без нього це прiсно i несмачно!
  Магда зiтхнувши помiтила:
  - Але грiх вiн i втомлює! Хiба не так?
  Герда посмiхнулася i вiдповiла:
  - Бiг теж стомлює, але корисний для здоров'я... Треба оздоровлювати органiзм.
  Шарлота вiдволiклася i послала снаряд до "Першингу". Адже вона воїнка дуже влучна. I їй є що показати iншим. Пiдбила американський танк, i прочирикала:
  - Я войовниця супер i тричi гiпер!
  Пiсля чого красуня кинула в рот трофейну жуйку, i надула цiлу бульбашку.
  Герда хитро помiтила:
  - Жуйка у США набагато краща, нiж танки!
  Христина взяла i заспiвала:
  - Насильство трощить сталь, але злостi влада не вiчно! А ти душею мiцнiше стали! Коли тверда рука, i цiлi людянi! Ти можеш розтрощити насильства стань!
  Магда у вiдповiдь заспiвала:
  Свiтло наше Боже осяяло,
  Вiра в Господа Христа...
  I в каяттi вiдкрила -
  Нашi бурхливi серця!
  I дiвчина iз золотавим волоссям влучно вистрiлила. Надiсланий нею снаряд розбив американську машину.
  А ось уже вилазять з-пiд руїн янкi. Вони здаються. Поклали руки на шиї i тремтять вiд страху. Висячi бiлi прапори. Одна з батарей не поспiшає пiдняти руки.
  Герда наводить зброю та стрiляє. Точно посилаючи снаряд по снаряд. Дуже влучне дiвчисько. Стрiляє по черзi та Магда. Що не крути - натуральна блондинка ... Талiя тонка, висока грудинка. Знає де у чоловiка вiдшукати заначку... Але захотiлося змiн - купила пачку фарби!
  I смiшно дiвчатам, вони тепер стали такими крутими.
  Герда взяла i заспiвала:
  - А в танках йдуть - дiвчата лихi...
  Сталева стихiя, залiзна стихiя!
  Шарлота вистрiливши по "Вiдьмi", заспiвала:
  - Якщо хочеш бути здоровим - загартуйся ... Потрiбен танк без гальм - не соромся!
  I вся четвiрка дiвчат як вiзьме та зарогоче. Христина, посмiхнувшись, сказала:
  - Жiнка з чотирма чоловiками, це чудово!
  Герда пiдтвердила:
  - Що бiльше коханцiв, то краще! Адже ми гiтлерiвцi, а значить поза буржуазною мораллю!
  Шарлота сердито сказала:
  - Мораль, вiд слова бруднити!
  Христина хихикнула i помiтила:
  - Ми дикi дiвчата! Просто дикунки!
  Герда з гордим виглядом сказала:
  - Але кожна з нас винесла пiд серцем дитину фюреру!
  Магда вiдповiла з люттю:
  - Не варто так опускатися до рiвня тварин!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Ми не просто тварини, а левицi!
  Христина уточнила, трясучи стегнами:
  - I навiть дияволицi! Тож наша нацистська мораль воiстину диявольська та жорстока!
  Герда з посмiшкою взяла i заспiвала:
  Нiч перед боєм, навiть героям,
  Страшно у темрявi.
  Горить пентограма iз стародавнього храму,
  Боже дай менi сили... Щоб не потрапити до могил!
  Христина з усмiшкою Джоконди зауважила:
  - А я хотiла б стати безсмертною як фiльмi горець... Перепробувати мiльярд чоловiкiв, i трильйон гоблiнiв, i секстильйон ельфiв!
  Герда замуркотiла i сказала:
  - Ельфи... Вони такi гарнi та пахнули квiтами та медом. Як би хотiлося з ними зайнятися коханням. Це таке дике задоволення.
  Христина хихикнула i процiдила:
  - Ельфи - це солодка мрiя... У раба чоловiка звертає краса! I пiсля смертi їм не знайти спокiй... Бо в пекла дiвки з Сатаною!
  Шарлота взяла i захоплено заспiвала:
  - Вогненною водою наповнюй склянку... Полум'я палитиме i рубатиме метал!
  I дiвчата разом як заржуть ... Вони зовсiм не слабкi! Красивi та крутi дiвчата!
  Герда взяла i заспiвала iз захопленням:
  - Смерть не бiйся ти, страху не тримайся... Адже без правоти нема чого й жити!
  У вiдповiдь Магда пострiли, надiславши снаряд прямо в центр i, заспiвала:
  - На небеснiй перекличцi, на небеснiй перекличцi... Там я буду я! I сподiваюся мої милi друзi!
  Христина, це золотаво-руда дияволиця прочирикала:
  - А в раю, чи буде у мене секстильйон коханцiв-ельфiв?
  Магда з усмiшкою вiдповiв:
  - А в недiлю не виходять замiж i не одружуються, а перебувають подiбно до ангелiв на небесах. А ви чортiвки мабуть спарюватиметеся у вiчностi з демонами!
  Христина засмiялася i помiтила:
  - Але ж це дуже круто! Уявляєш, якi у них великi члени! Так i взагалi...
  Герда заспiвала у вiдповiдь:
  - Рейх будує новий свiт,
  I заперечує минуле...
  Зводячи на трон -
  Безглузде i вульгарне!
  I красунi з голими ногами, i майже оголеними, мускулистими, засмаглими тiлами розреготалися.
  Шарлота хруснувши пальцями куркулiв, прошипiла:
  Грукали розриви...
  Скiнчилась благодать
  Досить показувати спини,
  Час ворогiв убивати!
  Але зараз виявився не зовсiм час. Американцi продовжували здаватися, судячи з усього Майямi, стало наступним за рахунком узятим мiстом.
  Викидалися бiлi прапори. Виходили полоненi. Коли Герда вискочила з танка, вона навмисне занурила свою босу ногу в калюжi машинного масла. Вiдразу до нiжок бiлявої красунi налипла бруд, пiсок, пил. Далi вже за традицiєю полоненi змушенi були цiлувати бруднi пiдошви дiвчиська, що смердять машинним маслом.
  Так вчинили й iншi красунi. Мовляв, нехай полоненим, цiлування босих нiг не буде у кайф. Нехай собi повзають та нюхають. I злизують язиками бруд i пил.
  Шарлота взяла босими пальцями ноги чорноокого американця за носа. Сильно стиснула. Змусила полоненого прокричати. I потiм стукнула п'ятою в чоло, набивши шишку. Вiйськовополонений впав i втратив свiдомiсть.
  Шарлотта єхидно заспiвала:
  - Я справжня дiвчина-кобра, i вам не буде пiд нами добра!
  Пiсля чого Герда наслiдував її приклад. Також стиснула носи босими пальцями, i смикнула, ледве не вiдiрвавши носа, i рушивши в пiдборiддя п'ят. Ламна щелепа.
  Потiм також вчинила i Христина. Вона дуже мiцно схопила за носа свого вiзавi, i навiть пролила кров, розриваючи нiздрi.
  Магда в азартi теж змушувала полонених цiлувати собi запорошенi, в машинному маслi нiжки, але потiм трохи вирушила i помiтила:
  - Це вульгарно та жорстоко!
  Шарлотта єхидно додала:
  - I ще не по-християнськи!
  Магда вiдповiдно кивнула:
  - Воiстину так! Не по-християнськи ми поводимося!
  Руда дияволиця рикнула у вiдповiдь:
  - I ти теж! Так що не суперечити нам!
  Серед полонених виявились i скаути-пiдлiтки. Христина пiдiйшла до них i знущально промовила:
  - Хочете покуштувати жiночого тiла?
  Пацани кидали на майже голу, дуже гарну дiвчину голоднi та збентеженi погляди. Багато хто з них у спеку боровся лише в одних шортах, i вкрився шоколадною засмагою. Герда пiдскочила до шмаркачiв i, трясучись, автоматом проревела:
  - На колiна!
  Тi разом упали. Пiсля чого дiвчата знову цього разу скаутiв змусили цiлувати їхнi нiжки. У пацанiв навiть рипiв пiсок на зубах, але вони терпiли, i не наважувалися заперечувати.
  Герда як прореве на всю горлянку:
  - Я Кiнг-Конг.
  А Христина зняла лiфчик, i оголила цiлком свої високi з червоними сосками груди. I стала пхати її всiм хлопчакам поспiль. Мовляв, цiлуйте.
  Пацани червонiли вiд збентеження, але слухняно цiлували. Що вони вiдчували? Сумiш страху та бажання. Молодi чоловiки збуджувалися вiд вигляду напiвголих дiвчат, вiд їх дотикiв. Подобалося таке i Христинi.
  Голi груди i Герда. У неї вона теж висока, повна, з червоними сосками, немов полуниця.
  Шарлота пiшла за ними, показавши свою спокусливi тiлеса. Тiльки Магда вiдвернулася. Їй це здавалося соромно i пiшло.
  Взагалi втрачаєш на вiйнi стiльки людського. А нацистська мораль взагалi перетворює людей на тварину. Однi, як вовки, iншi як вiвцi.
  Але з iншого боку залiзна дисциплiна, органiзованiсть, нещаднiсть у досягненнi цiлей - творять дива!
  Ось як швидко танк Е-50 став серiйним. Хiба таке, наприклад, пiд силу американцям, якi все ще штампують "Шермани", якi й проти Т-4 були слабкi.
  Але якiсь дiвчата дикi. Вони нагородженi багатьма орденами за свої вiйськовi заслуги, поводяться так. Примушують пацанiв цiлувати себе в грудях, ногах i стегнах. Хiба так можна? Яка це мораль? Та ще нiмецькi та iноземнi солдати на це дивляться i крутять пальцем бiля скронi. Мовляв, подивiться якi у нас баби!
  Ось-ось i спарюватись прямо на очах у всiх почнуть!
  Магда закричала на всю горлянку:
  - Нi! Не смiйте так! Будьте людьми!
  Герда у вiдповiдь закричала:
  - Не заважай нам вчити пацанiв!
  Магда пiдскочила до неї, вiдкинула кiлькох пiдлiткiв i гаркнула:
  - Ви що осатанiли?! Досить уже виставляти на посмiховисько армiю Третього Рейху!
  Шарлота зненацька знiяковiла i помiтила:
  - Може, ми й справдi перегинаємо цiпок? Потрiбно виявляти помiркованiсть та акуратнiсть!
  Христина вiдмахнулась i провизжавши:
  - Не заважай, не чiпай мене, добре насолоджуватися. Вони хлопчики такi гарнi, а пахне вiд них солодкою молодiстю!
  Герда озирнувшись, прошипiла:
  - Давайте з ними, потiм побалакаємо. Не на очах усього вiйська це робити! А ми ще матимемо час для iгор!
  Христина в досадi промичала:
  - Потiм? Потiм не той кайф, як на очах у всiх! А це круто!
  Знаменита четвiрка, що стала живою легендою: Герда, Шарлота, Крiстiна i Магда на своєму поки що найкращому у свiтi танку Е-50 продовжувала просуватися на пiвнiч. Вермахт уже оточував Атланту. Становище Америки швидко погiршувалося.
  Проте танковi битви продовжувалися. Дiвчата вiдбивали чергову, наполегливу атаку "Шерманiв" та "Першингiв". Додався i новий танк "Вашингтон", тiльки поки всього кiлька штук. Але ця машина була дещо небезпечнiша. Довжина ствола 90-мiлiметрової гармати зросла до 73 ЕЛ, перевищивши за потужнiстю "Тигр"-2, що за наявностi досконалiшого снаряда, дозволяло пробивати Е-50 в борт. Щоправда, двигун для нового танка не був готовий тi самi 500 кiнських сил при вазi п'ятдесят сiм тонн i лобовiй бронi в 152 мiлiметри.
  Магда пробила таку машину з дистанцiї за два кiлометри i, помiтила:
  - Удосконалюється супротивник iз явним запiзненням! I такий незграбний танк у нього вийшов!
  Герда хихикнула i провела босою нiжкою по педалi машини, проворкувавши:
  - Ну, це нам на щастя! I взагалi ми вже так заглибилися в цю iмперiю капiталiзму. Скоро США впадуть!
  Шарлота, ця руда дияволиця прошипiла:
  - I буде влада над свiтом!
  Христина охолодила запал своєї подруги:
  - Не дуже тiшся! Є ще й СРСР. А це країна з бiльшими можливостями!
  Герда свиснула. Натиснула на джойстик i, рознiсши "Шерман" помiтила:
  - У росiян нiколи не буде такої потужної технiки, як у нас. I головне їм уже не зрiвнятися кiлькiстю! Так що вище нiс i хост тримай трубою! Знай, що Третiй Рейх завжди iз тобою!
  Магда посмiхнулася i ледь чутно промовила:
  - А Iсус завжди зi мною!
  Герда поправила подругу:
  - Арiйський Iсусе!
  Магда з цим погодилася:
  - Нехай арiйський, але всемогутнiй Син Божий!
  Христина з посмiшкою проворкувала:
  - Хай буде з нами арiйська сила! Всiх переможемо i досягнемо безсмертя!
  Магда знову вистрiлила. Вона палила напрочуд точно. Поки що в США не зняли з виробництва "Шерман", i не дивлячись на серпень 1945 року не обзавелися атомною бомбою. Так що становище американцiв було середнiм мiж надзвичайно важким i абсолютно безнадiйним. А може вже навiть ближче до абсолютно безнадiйного.
  Герда згадувала i як вони воювали на 90-тонному танку, "Лев", що поступається Е-50 i в озброєннi та бронi. Розвинулася технiка у Нiмеччини. I не має собi рiвних. Усього шiстдесят п'ять тонн, а який захист. Ех, про що ще мрiяти фрицям? Хiба що про те, що з будь-якого ракурсу пробити неможливо!
  Герда запитала Магди:
  - От скажи менi краще, якої форми має бути танк, щоб його не пробили з будь-якого ракурсу?
  Дiвчина-християнка з усмiшкою вiдповiла:
  - За формою єгипетської пiрамiди, тiльки бiльш витягнутою та плескатою.
  Герда взяла в руки олiвець, перекинула його, спiймавши босими пальцями нiг. Акуратно накидала на стiнi малюнок i помiтила:
  - Ось такий чи що?
  Магда вiдповiдно кивнула:
  - Так! Типу цього!
  Шарлота свиснула i помiтила:
  - А просто! Але справдi снаряд iде в рикошет пiд будь-яким ракурсом!
  Герда серйозно сказала:
  - Потрiбно подiлитися цiєю думкою з нашими конструкторами. Тодi вийде надзвичайно сильний танк. З iдеальним захистом!
  Магда знизала плечима, помiтивши:
  - Це не зовсiм взагалi наша справа!
  Герда у вiдповiдь похитала головою:
  - Горе байдужим до своєї країни!
  Христина помiтила:
  - Та ми самi й вiдправимо! Колективно вiд усiєї четвiрки! Нехай Порше чи хтось там ще допрацюють нашу iдею!
  Герда з посмiшкою, що сяє яскравiше за перли, погодилася:
  - Так воно й буде! Славу подiлимо, як i годиться на всiх!
  Магда тихо вiдповiла:
  - Робiть як хочете! Я особисто не жадiбна!
  Герда з натхненням промовила:
  - Адже жадiбнiсть це почуття людей неповноцiнних! Вони слабкi на розум, їх навiть шкода бiдних!
  I войовниця зiрвала пострiлом вежу "Першiнг". Загалом контратака американцiв захлинулась. Бiй завершився досить успiшно для Вермахту. Фрiци майже не понесли. Втрат... Вечерiло. I сонце схилялося до рубiнового заходу сонця. Атланта обiцяла стати твердим горiшком, оскiльки була великим мiстом.
  Зрозумiло, що великi населенi пункти найважче й брати. Щоправда, фашисти, як правило, волiли оточувати i робити ставку на змор.
  На шляху дiвчата побачили самохiдку "Великий Том". Досить потужний щоб бути небезпечним. Пiдбили її... Без особливих проблем.
  Потiм, коли вже зовсiм стемнiло, зупинилися i закусили. Спробували заодно й американської "Кока-Коли" та сендвiча. Герда випила цiлих два лiтри i помiтила:
  - Вона пiднiмає настрiй не гiрше за шнапс!
  Шарлота перепитала:
  - Хто вона?
  Герда посмiхнулася i вiдповiла:
  - "Кока Кола"!
  Руда дияволиця посмiхнулася:
  - О! Це напiй богiв! Типу лимонаду, тiльки краще!
  Христина хихикнула i заперечила:
  - Ай! Найкраще натуральна кава! Але не перед сном!
  Магда вiдзначила:
  - А горiлку пити грiх!
  Герда вiдмахнулася, босою ногою:
  - Знаю! Горе тому, хто готує мiцний напiй!
  Дiвчата ночували бiля гусениць танк, нарвавши трохи лопухiв як пiдстилку. I так вони кiлька ночей недосипали. Темп просування був високий. А опiр досить сильний.
  Герда мабуть перебрала з "Кока-Колою", навряд чи слiд вливати таку велику дозу шипучого напою. Тож дiвчинi з волоссям кольору бiлого снiгу наснився найнатуральнiший кошмар. Не варто стiльки пити шипучки.
  Герду закували у важкi кайдани i кинули її в найтемнiше i найсуворiше пiдземелля Шатле. Навколо повзали огиднi тварюки, а дiвчину атакували щури. Вона була змушена вiдбиватися ланцюгами та кайданами, i нiяк не могла заснути.
  За її босi п'яти постiйно кусали великi щури, i було дуже гидко i боляче.
  За вбивство тюремного офiцера належала страта. Але начальник Шатле втративши свого улюбленого офiцера, наказав пiддати Герду найжорстокiшим катуванням.
  - Це зухвале дiвчисько за все вiдповiсть!
  I ось до пiдземелля увiйшли кати i потягли дiвчину в пiдвал для катувань. Герда майже не чинила опiр. Вона розумiла, що приречена на смерть. Єдине їй хотiлося зберегти мужнiсть i гiднiсть пiд час страти та попереднiх тортур. З Герди зiрвали одяг i голу пiдняли на дибу. А босi дiвчачi ноги затиснули в колодки.
  Кат з усього розмаху б'є її батогом по голiй спинi. Дiвчина стиснула щелепу i витримала удар, i хоч шкiра луснула, навiть не скрикнула. Потiм катувальник повiсив до нiг дiвчинки важкi гирi. Затрiщали суглоби, що виверталися з плечей. Голе тiло Герди вкрилося пiтом, i дiвчина зчепила собi зуби так що розкусила до кровi губу.
  Адже вона справжня арiйка i повинна переносити катування максимально мужньо.
  Iнший кат дiстав з камiна розпечений пук дроту i почав хльоснути дiвчину по спинi. Третiй катувальник запалив пiд босими ногами дiвча вогонь. Полум'я почало лоскотати голу, не страждає на плоскостопiсть пiдошву дiвчинки. Набитi за роки ходiння босонiж, мозолi потрiскували.
  Ступнi дiвчини смажилися, але наполегливо чинили опiр. Мозолi на пiдошвi, що видiла, пузирилися.
  Один кат нагрiбав жар пiд дибу, iнший лупив розпеченим дротом, третiй вiшав на колодку, що скувала голi нiжки Герди гiрки. Катування було багатоплановим. I бiль виявився настiльки сильним, що жилиста дiвчина закричала. А потiм зомлiла. На неї лили крижану воду i знову приступали до допиту. Четвертий кат почав курити дiвочi груди, розпеченими клiщами.
  Викручував розпеченим залiзом червоний сосок.
  Герда надзвичайним зусиллям волi спромоглася, стримати крики i навiть видавила з себе мученську посмiшку. Її катували одразу з чотирьох сторiн. Чи не задавили запитань, не вимагали визнання, просто мстилися за вбивство офiцера.
  Били батогом i дiвочим лоном.
  Один iз катувальникiв помiтив:
  - У неї ще мають залишитись сили, щоб зiйти на ешафот! Адже є такий звичай!
  Пiдiйшов лiкар, помацав мученiй дiвчинцi пульс i сказав:
  - Досить!
  Кат посмiхнувся i помiтив:
  - А я ще тiльки увiйшов у смак!
  Втрату вкотре свiдомiсть Герду зняли з диби i витерли розтерзане тiло спиртом. Потiм вiдвели в загальне примiщення Шатле. Щоб схопленi дiвчата та жiнки могли спостерiгати за тим, що буває iз вбивцями офiцерiв. Герду прикували ланцюгами до хреста та залишили стояти пiд загальний огляд.
  Втiм, нiхто iз ув'язнених не сказав навiть лайливого слова. Вони любили Герду. А вбитий їй офiцер був виродком пекла.
  Наступного дня тортури продовжились. Дiвчину вiдшмагали розпеченим ланцюгом, i червоними вiд жару щипцями зламали всi пальцi на ногах. Пiдiбгали й п'яти, вигинали на дибi руки та ноги. Герда кiлька разiв знепритомнiла. Кати були професiонали, а дiвчина вiд природи мiцна, i вони вмiло розподiляли сили.
  Ломали пальчики на ногах, дуже повiльно, зi смаком i впиваючись своєю жорстокiстю.
  Герду мучили щодня протягом двох тижнiв, не залишивши на тiлi жодної цiлої дiлянки шкiри. Потiм знайшли нове катування. Зголили волосся i на стрижений череп капали по краплi холодну воду. За кiлька годин у головi Герди наче вибухали бомби. Садили дiвчину i на сiдло, розриваючи лоно Венери шпильками, i пiдпалюючи вогником, волосся на лобку.
  Водили в анальний отвiр свердло, тож навiть капала кров.
  Герда змучилася капiтально, i була вже на межi божевiлля. Як раптом прибула ухвала вiдвести її до суду.
  Це хоч якась розрядка.
  Дiвчина постала перед суддями, бритоголова, все в саднах, синцях i опiках. Але їй вистачило сил стояти i намагатися триматися прямо. Колишня красуня здавалася страшною, жахливою пiсля тортур, але не зламаною.
  Суддя прокричав:
  - На колiна!
  Суд вiдбувався швидко, без зайвих церемонiй. Заслухали свiдчення солдатiв, опитали свiдкiв. Згадали колишню справу щодо вбивства Вiконт, на який Герда не дала свiдчень. I засудили як вiдьму та подвiйну вбивцю до спалювання на багаттi!
  Причому палити її повиннi повiльно частинами!
  Герда слухала вирок, мовчки, а потiм зомлiла. Так їй здавалося, закiнчилося життя.
  По залi пролунало зiтхання спiвчуття.
  Дiвчину вiдвели до камери смертникiв, i залишили скутою у колодцi. Там вона мала провести останнi години життя.
  Поодинцi дiвчина була позбавлена навiть того втiхи, що було в словах спiвчуття спiвкамерниць.
  Але з'явилася дочка ката. Вона була в скромнiй сiрiй сукнi i принесла великий кошик з яблуками. Спiвчутливо подивилася на вивчену Герду i сказала:
  - Хочеш врятуватися вiд страти?
  Дiвчина кивнула головою. I дочка ката вiдповiла:
  - Ось одне з цих яблучок молодильне! - Вона вказала плiд, що вiдрiзняється надзвичайною яскравiстю i соковитiстю, наче великий рубiн. - З'їж його i знову станеш маленькою дiвчинкою. Я винесу тебе з кошика, i ми втечемо з цього царства.
  З'явився такий шанс!
  Герда втомлено кивнула. Насилу, бiльшiсть зубiв було вибито внаслiдок тортур, зжувала яблуко. I справдi почала зменшуватися, ставши на вигляд дiвчинкою рокiв шести-семи. Її руки, нiжки та голова легко вийшли з колодок. Дочка ката сховала Герду в кошик i винесла з камери. Вона поспiшала покинути Шатле, доки полонянки не схопилися. I дiвчина втекла з поклажею.
  Велика жертва з її боку.
  Дочка ката вирушила з Гердою в дорогу, на пiвдень Францiї, розраховуючи там загубитися. Вона йшла в шкiряних черевиках, Герда босонiж тупала поруч iз нею. Але потiм вiд кам'янистої дороги у дiвчини розвалилося взуття i воно ледве ступало закривавленими ногами. Гердi було трохи легше, так вона спочатку мала огрубiлi пiдошви, видно, незважаючи на сильне омолодження тiло дiвчинки зберiгало спогади про минулi випробування.
  Як вона бродила босонiж кам'янистими дорогами Європи, пройшовши вiд Копенгагена до Парижа. Побувавши заразом i в Берлiнi, i у Вiднi.
  Дочка ката вважалася iз заможної сiм'ї i зазвичай носила взуття, як це заведено у не бiдних Паризьких сiмей. I її дiвоча пiдошва не мала звички до камiння, гальки, кам'янистої французької дороги. Але дiвчина, розбивши ноги в кров, виявляла мужнiсть i не скаржилася. Герда на привалi цiлувала її нiжки в закривавленi ступнi, i бiль стихав, дочка ката засинала.
  Сама Герда була дуже вдячна їй за спасiння.
  Поступово її ноги гоїлися i покривалися твердою кiркою. Дочка ката обносилася i жила милостиною, на Гердi теж залишилися самi лахмiття. На зиму дiвчина та дiвчинка перебралися до Iталiї. Там не буває морозiв, i бiльш-менш терпимо. Але їхнє життя стало життям волоцюг. Тобто дуже тяжкою та голодною. I просвiту у цьому життi не бачилося. Дочка ката була миловидною, але зовсiм не красунею i зовсiм схудла, стала тростинкою.
  Типова, брудна обiрванка.
  А ось Герда пiдростаючи стала дуже красивою дiвчинкою, i її краса з кожним роком розквiтала. I ось її помiтив один iз знатних хлопчикiв i наказав взяти босоногу з волоссям бiлiше за снiг жебрачку собi на служiння.
  Але то вже iнша iсторiя. Герда тут раптом вiдчув натхнення i накидала вiрш;
  Герда Кая шукала боса,
  За кучугурами суворими брела...
  Адже душа в неї золота,
  Як снiжок променистий бiла!
  
  Знайти нареченого не зумiла,
  I потрапила до фашистiв у повний...
  Ох, нещасна дiвчинка Герда,
  Якого ж терпiти таку ганьбу!
  
  Кати приготували дибу,
  Розклавши пiд ногами багаття...
  Смажать дiвчинку, неначе як рибу,
  Але знай духом вона як орел!
  
  I терпiла великi страждання,
  Катувань i тортур не злiчити...
  Обклали нещасну данину,
  Щоб змусити дiвчинку ревти!
  
  Ноги босi полум'ям лижуть,
  Батогу дiвчину люто б'ють!
  Тут пiд куполом у строгому Парижi,
  На багаття Герду у робi ведуть!
  
  Катування жорсткi дiвчинка терпить,
  I смiється в обличчя катам...
  Нi, вона не попросить про смерть-
  Випробування їй по плечах!
  
  Може витримати тортури лихi,
  Ти ж у терпiннi iдеал...
  Народилася наша Герда в Росiї,
  Православ'я серцем прийнявши!
  
  Хоч ламають їй кiстки клiщами,
  Вiстрям колють бiлi груди...
  I босими на вугiлля ногами,
  Ставлять Герду, то бiль - не зiтхнути!
  
  На багаття гордо сходить дiвчисько,
  Хоч обличчя все в кровi, синцях...
  Розсмiялася вiд радiсть дзвiнко,
  Хоч i руки та ноги в ланцюгах!
  
  I здавалося, немає порятунку,
  Ката лапа палить багаття.
  Попросила у Бога прощення-
  Хоч вогонь мови до неї простяг!
  
  Лиже тiло несамовито полум'я,
  I Герда стогне вiд болю, кричить...
  Але в душi все одно майорить прапор,
  I на серцi редут-монолiт!
  
  Буде пам'ятник дiвчинцi свiтла,
  I Росiя свою згадає дочку...
  Герда смiлива буде оспiвана,
  Стане день i розвiється нiч!
  Тут Герда й справдi прокинулася, вдарившись головою об гусеницю. У досадi заревiла:
  - О Боже! Що за маячня я приснила! I я зовсiм не народилася у Росiї!
  Магда, яка вже не спала, вiдповiла:
  - А менi теж кошмари знятися! Наче мене кинули в котел, а пiд нього чорти дрова пiдкидають... - Блондинка iз золотавим вiдтiнком волосся важко зiтхнула i помiтила. - Може, ця Кола впливає?
  Герда заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Це ми надто багато народу замочили, ось нас совiсть i мучить! Насправдi не слiд бути такими катами!
  Магда прочирикала:
  - Свiт ... Ех, не знаю як тобi, а менi набридла вiйна!
  Герда заперечливо хитнув головою i заспiвала:
  -Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий.
  Тиснути як комарiв,
  З усiх щiлин кутiв.
  
  I не зупиниться,
  I не змiнити ноги.
  Сяють нашi обличчя -
  Виблискують чоботи!
  Магда хихикнула i провела долонькою по своїй пiдошвi, помiтивши:
  - Але ж ми такi босонiжки... Без чобiт!
  Прокинулися й обидвi рудi. Мiдно-червона Шарлота, i золотаво-мiдна Крiстiна. Вiйницi зробили зарядку i трохи пiдбадьорилися. Атланта була оточена. I тепер танк рухався далi.
  Американське мiсто обстрiлювали "Штурмльви", та рiзнi модифiкацiї танка Е. Працювали й газомети. Гiтлерiвська машина дiяла, як завжди налагоджено, без помiтних збоїв.
  Шарлота на ходу чистила зуби i верещала:
  - Ось ми нiмцi все ж таки є найобдарованiший народ на Землi. Такi ми маємо технологiчнi розробки. I хто зрiвняється з нами!
  Христина вiдповiла:
  - Америка вже буде пройдений етап! А попереду нас чекають Москва та Токiо!
  Герда кинула в рот жуйку i спитала у подруг:
  - А коли США капiтулюють?
  Магда вiдповiла одразу:
  - Коли Бог дасть!
  Христина припустила:
  - Думаю у вереснi! Для американцiв продовження вiйни, буде нестерпним!
  Шарлота хихикнула i, вдаривши ногою борт танка, вимовила:
  - Буде мiсто на Венерi, i селище на Марсi! А поки що нам слiд пiдкорити нашу нещасну планету!
  Христина на це заперечила:
  - Скоро наша планета стане найщасливiшою у всесвiтi!
  Магда з цим погодилася:
  - Нехай буде так!
  I всi чотири дiвчата дружно вдарилися лобами. Це все виглядало до чортикiв кумедно. Хоч i комiчно. Воїтельки знову вiдкрили вогонь. Цього разу американською батареєю. Вони стрiляли без особливого азарту, просто виконуючи роботу.
  Герда дозволяла Магдi вести вогонь самiй. I все ще моргала очима. Ух, та й сон у неї був, таке сильне враження вiд тортур. I взагалi iм'я їй надали. Одразу ж викликає асоцiацiю iз казкою Андерсена. А Гердi якраз не надто подобалася героїня снiгової королеви. Занадто вона дурна i непрактична. Чи стала б справжня арiйка так вбиватися по неприємному хлопчику?
  Магда швидше мрiяла про свiтове панування, нiж про всякi дуростi. I їй самiй хотiлося швидше вiдшмагати хлопчика, нiж врятувати.
  Потiм дiвчина згадала Атланта, по одному з американських фiльмiв. Причому, здається, навiть фiльм був кольоровий. Там брали в облогу це мiсто, i була громадянська вiйна в США. I драматичнi розвивалися подiї. Але зараз, звичайно, видно для Америки це ще квiточки. Ягiдки попереду.
  Ось як вони розстрiлюють батарею армiї янкi.
  Герда з усмiшкою тигрицi помiтила:
  - Ось так ми розбираємося з ворогами Третього Рейху! I нiхто не зможе чинити опiр волi фюрера!
  Магда хотiла сказати про Бога, але передумала. Кого вона дурить. Ставши вбивцею та повiєю, вона вже давно не християнка. Але в душi її неприємно б'є. Що буде? Якщо вона помре i постане перед Богом. Чим виправдається?
  Хоча, звичайно, можна сказати самiй собi, що реальний Бог не Бiблiйний, а арiйський. I цим втiшитися. Що, мовляв, арiйський Бог простить їм за вiрну службу i розпусту, i непокору законам честi. А там ще й нагорода на них чекатиме.
  Магда зiтхнула, i вiдчула спустошення. Хто вона така? Серiйний вбивця!
  Герда ж, навпаки, почувала себе вкрай впевнено. Мовляв, вона переможе... I Третiй Рейх перемагає...
  Батарею американцiв розгорнуто, i Е-50 продовжує проїжджати далi.
  Шарлота з посмiшкою вимовляє:
  - Та добре ми йдемо... Тiльки ось незрозумiло, чого чекати народу. У свiтi стiльки бардаку та хаосу. А ми несемо лад. Але на якому мiсцi опиняться американцi?
  Христина з усмiшкою вiдповiв:
  - Це залежить вiд їхнього європейського корiння. Тi, що вiд нiмцiв будуть вищими, а вiд решти нижчими. Негри, звичайно ж, виявляться нижчою ланкою. Так ось виявиться приблизний розклад. I що ви вважаєте, що це несправедливо?
  Шарлота похитала головою i помiтила:
  - У такiй iмперiї буде багато незадоволених. Нерiвнiсть буде пiдточувати зсередини!
  Герда жорстко заперечила:
  - А iнакше й не можна! Який тодi сенс нам воювати!
  Шарлота вiдповiдно кивнула:
  - Не гармати замiсть олiї, а гармати заради олiї!
  Магда помiтила з усмiшкою:
  - Найкраща єднiсть у Христi Iсусi. Це те, що може всiх об'єднати та згуртувати пiд добротою.
  Христина заперечливо похитала головою:
  - На добротi далеко не поїдеш! Потрiбно виявляти жорсткiсть! I в управлiннi насамперед.
  Герда з цим погодилася:
  - Гiтлер жорсткий правитель i водночас ефективний! Його жорсткiсть багато в чому сприяла здобуткам в економiцi та вiйськовiй сферi!
  Магда логiчно помiтила:
  - Так i Всевишнiй Бог у Бiблiї дуже жорсткий. Ви не можете сказати, що вiн м'якотiлий!
  Герда хихикнула. А Христина помiтила:
  - Та твердий Бог у Бiблiї, але... Не на боцi арiйцiв!
  Шарлота помiтила з усмiшкою:
  - А хто заволодiє владою над свiтом... Того i буде правда на вiки!
  Христина з посмiшкою заспiвала:
  На небi єдине сонце сяє,
  Планетою править - єдиний пахан!
  Адже сила завжди на землi перемагає,
  В арiйському зашморгу - народи всiх країн!
  I дiвочий звiринець захихотiв.
  А грiзний танк Е-50 почав трощити снарядами дот. Ось i "Шерман" завалений мiшками з пiском потрапив пiд удар. I йому проламали корпус одним снарядом.
  Герда взяла i заспiвала:
  - Будь зi мною, пiсню спiвай, веселитись Кока-кола!
  I дiвчина як захоче... I потягла пластмасову пляшку "Коли" тримаючи її пальцями нiг, i вливаючи пухирчасту рiдину, собi в глотку.
  Воїтельки дуже задоволенi своїми трофеями, i ще ревуть на всi горлянки:
  - Ми лицарi супер! Ми всiх зiтремо!
  I давай плескати голими нiжками. Такi чудовi дiвчата. I веселi.
  Шарлотта завзято заспiвала:
  - Але якщо чесно казати! Усiх винищуємо поголовно!
  Герда у вiдповiдь прочирикала:
  -Не може бути, не може!
  Христина в'якнула:
  - Адольф скажи!
  Магда додала до риму:
  - Так, безумовно!
  I войовницi закiнчили розгром дзоту. Потiм їхнiй танк рушив далi. I красунi стукали нiжками i ревли:
  - Хайль фюрер, веди нас у бiй... Штурмовик одягає каску, наша революцiя - нiч довгих ножiв - свiт розфарбує у коричневу фарбу!
  I дiвчата знову головами стукiт, i iскри сиплються з очей, настає нова година.
  Герда взяла i заспiвала:
  - Винось готовенького, гоп-стоп, гоп-стоп, хто на новенького? Хто на новенького? Хто на новенького?
  Магда вiдповiла з усмiшкою:
  - Нашi перемоги лише наслiдок того, що Бог нас любить!
  Шарлота гаркнула у вiдповiдь:
  - Не будь ти такою наївною.... Боги вермахту дуже сильнi, але допомагають не слабким. Якщо ви справi Рейху вiрнi - створiть свiтову державу!
  Дiвчина з червоним волоссям взяла i сунула босу нiжку в казенну частину. Свербiла гола, огрубiла пiдошва. I потiм красуня взяла i прочирикала:
  - Бiй це мить мiж минулим i майбутнiм, саме вiн називається життя!
  П'ятiрка вiдважних дiвчат билася в Чикаго. Оленка, Марiя, Анюта, Алла та Мотрена. Росiйськi воїнки зачарованi i незламнi вели бойовi дiї.
  Стрiляли у нiмецьких найманцiв i водночас перемовлялися.
  Оленка помiтила з невеселею посмiшкою:
  - Програє Америцi вiйну.
  Марiя збила представника колонiальних вiйськ, зауважила:
  - А я i не розраховувала на стiйкiсть янкi. Це може створити нам згодом проблеми.
  Анюта хихикнула i помiтила:
  - Проблеми в нас уже були... Не хотiлося б їхнього повторення. I дiвчина потерла босою ногою об розбитий щебiнь та скинутi уламки камiння.
  Алла висловила думку:
  - Нiмцi у вiйнi з нами зганьбили свiй порох. - Дiвчина вистрiлила, зрiзавши кулею бiйця Третього Рейху i продовжила. - Їм знову ламати iкла об гранiт нашої армiї не надто посмiхається.
  Мотрона припустила з посмiшкою:
  - Давайте тодi перестрiляємо стiльки нiмцiв, щоб їм не кортiло б до нас потикатися!
  Оленка заперечливо похитала головою:
  - Тут не нiмцi, а тубiльцi, зiбранi з половини свiту. Проти нас взагалi щось фасмогоричне.
  Анюта хихикнула i заспiвала:
  - Ех, хвiст i луска! Не впiймав я нiчого!
  Руда Алла люто помiтила:
  - А чому ти про себе в чоловiчому родi? Так i безглуздо i страшенно некрасиво!
  Анюта знову вистрiлила i з усмiшкою промовила:
  - Був такий король Матiуш... Так його у радянському фiльмi дiвчинка грала!
  Алла люто помiтила:
  - Що в лоба, що по лобi!
  Матюша взяла i заспiвала:
  -Ех, хлопчики, та ви грабiжники, гаманцi, накат i просто гаманцi. Ми любили долари, зуби золотi! Ранiше були фраєри, а тепер блатнi!
  Руда Алла хихикнула i заявила:
  - Я ось була у в'язницi i знаю, що по чому!
  Матюша гордо випростала плечi i прогарчала:
  - I я тупцювала зону! Ось цими босими та сильними ногами!
  Алла заспiвала iз захопленням:
  - Десь на Камi, де не знаємо самi... Десь на Камi матiнки рiчки! Не дiстати руками, не дiстати ногами, босими дiвочими ногами!
  I войовницi вiдкрили вогонь iз автоматiв. Викосили неабияку кiлькiсть колонiальних бiйцiв.
  Красунi знали свою справу. I якщо лупили, то з величезним ентузiазмом.
  Оленка заспiвала:
  - На далеких пiдступах Вiтчизни,
  щебечуть голосно солов'ї.
  Не пошкодує дiва життя,
  зброю нiжкою наведи!
  I войовниця-офiцер захихотiла. I навела босою нiжкою базуку. I влучно пострiлу. Поранений Е-50, правда, не втратив рухливостi, а продовжував наповзати.
  Алла заспiвала iз захопленням:
  - Ти служиш окрасою столу... Чикаго...
  Тебе повiр, як першокласника б'ють...
  I скоро фюрера як вазу розiб'ють,
  I буде фрицям у КПЗ притулок!
  Анюта хихикнула i заспiвала:
  - Чикаго, Чикаго, Чикаго... Стати повiєю та з посмiшкою на панель! Чикаго, Чикаго, Чикаго, вiдкриємо на щастя, кулеметною треллю у дверi!
  Марiя взяла i заспiвала:
  - Я воїн є супер! Ну та супертяж я! I всiх повбивають!
  Хоча така мирна та тендiтна дiвчина.
  I стрiляє п'ятiрка чудово. Усiх пiдстригає поголовно. I укладає немов сiножат. А дiвчата верещать i кричать:
  - Червона армiя ура! Фюрер геть iз двору!
  I знову стрiлянина, i безлiч трупiв!
  Марiя облизнула губи i помiтила:
  - А якою я таки стала дикою! Просто жах! Куди подiлося моє християнське милосердя!
  Алла хихикнула i вiдповiла:
  - А де нашi бiльшовицькi цiнностi!
  Оленка взяла i заспiвала iз захопленням. Перед цим зрiзала однiєю чергою десятьох i прочирикала:
  - Немає жалостi в менi i не просто!
  Я не люблю насильства та безсилля!
  Хочу вбити тих, хто розiп'яв Христа!
  Дiвча вимовляла з великим апломбом i шльопала босою нiжкою по руїнах. Воїтельки лупили. Як завжди вони були майже голi, в одному бiкiнi i дуже сексуальнi.
  Алла взагалi волiла кохатися з трьома-чотирма чоловiками одночасно, i це було її стилем. Взагалi всi люди лайно, то чому не поводитися як тварина?
  Алла прочирикала, ведучи вогонь:
  - Я вiдьма i прекраснiшої професiї немає!
  Войовниця рудого кольору крутила талiєю. I розгойдувала пишнi стегна. Вона i справдi зразок чарiвностi та сили. Така дiвчина, що здатна прати фашистiв дивiзiями, наче олiвець гумкою.
  Алла, загартована життям дiвчисько. I їй особливо нiчого бояться. Фiладельфiя впала. I вони вибиралися з оточення, мало не загинули. Але магiя зберiгає дiвчат вiд смертi та ран.
  I їх нiхто не зупинить i нiщо не переможе! Алла реве на всю горлянку:
  - Крик вiдплати, над мечами вiдбувається бiй,
  Свято смертi з катами та кривавий прибiй!
  Анюта пiдтримала подругу пiдспiвуючи:
  - Пiвнiчний вiтер на абордаж, Вiкiнг бiля моря диявольський страж! Усiх фашистiв порвемо! I Адольфа вб'ємо!
  Оленка лупнув босою ногою гранату в танк, вiдкинулася i, заспiвала:
  - Всiх уб'ємо та порвемо!
  Мотрона, наче ведмедиця заревiла:
  - За Сережку помстимось!
  I всi дiвчата хором вигукнули:
  - За Серьожку вирвемо фашистам яйця!
  Пiсля чого войовницi вишкiрили зуби. I продовжили палити, як нi в чому не бувало. У них холоднокровнiсть пiтонiв, або зубастих змiй.
  Войки з голими ногами, виглядали вбивчо сексуально.
  Мотрона згадала, як у таборi до них прибiгали до барака хлопчики. I це приємнi спогади. Ех, були в дiвчат розваги. Приємно коли юнi чоловiки мацають тiло та гладять груди.
  Найгiрше в таборi це те, що треба рано вставати. I якщо повеселишся гарненько вночi, то з ранку i вдень сил зовсiм немає. Iнодi занадто велелюбнi дiвчата засипали прямо в поле. I це теж часом сходило з рук.
  Дiвчата тримали оборону. Але американцi, якi боролися навколо них, поступово просiдали, i задкували.
  Олена з тривогою помiтила:
  - Скоро ми опинимося в оточеннi.
  Анюта з усмiшкою хихикнула:
  - Але тодi нам точно не доведеться вiдступати!
  Алла вишкiрила зуби, зрiзу трьох iндусiв i прошипiла:
  - Нехай вiчно мiй друг прикриває менi спину, як у цьому останньому бою!
  Марiя розгладила своє золоте, але запилене волосся, проворкувавши:
  - Багато є рiзних дверей! Але ми люди, якi рока вiрнiшi!
  Дiвчата почали кидати по черзi гранати босими нiжками. Олена подумала. Ех, мало таких як вона виявилася сорок першим, i тому довелося вiдступати до Москви. Але настане час i Червона Армiя все вiзьме Берлiн.
  З Америкою чи без Америки, але буде перемога комунiзму. Не може бути, щоб фашизм трiумфував.
  Вiйницi продовжували вiдважно боротися, i в їхнiх очах горiла рiшучiсть i жадоба до перемоги.
  Анюта впевнено сказала:
  - Наш росiйський дух є найсильнiшим у свiтi!
  Мотрона охоче пiдтвердила:
  - Хай буде саме так!
  Марiя прочирикала:
  - Хай допоможе нам Богородицi покрив!
  I всi п'ять дiвчат хором вигукнули:
  - Є сакура у кожнiй квартирi, а фрицям мечем харакiрi!
  I пiсля цього воїнки стали метати гранати голими ногами ще iнтенсивнiше.
  Олена з посмiшкою запитала Марiю:
  - Ти в Бога вiриш?
  Золотоволоса войовниця щиро вiдповiла:
  - Уяви собi так!
  Олена похитала головою:
  - Комсомолцi та комунiсту не стало в це вiрити!
  Марiя з усмiшкою заявила:
  - А навiщо тодi Сталiн наказав облетiти Москву з iконою, якщо не вiрив?
  Олена знизала плечима i помiтила:
  - Може, це чисто психологiчно, щоби пiдтримати тих, хто вiрить?
  Марiя перехрестилася i помiтила:
  - Нас теж бережуть вiд куль найвищi сили! Стiльки людей довкола нас гине, а ми ще живi!
  Олена розреготалася i вiдповiла:
  - Щось справдi є...
  Руда Алла з пiдозрою помiтила:
  - А чи не причетнi радянськi спецслужби до того, що Гiтлер таки повернув на США?
  Альона жбурнула босими пальцями нiг у фашистiв гранату i заперечила:
  - Думаю, що нi... Хоча...
  Марiя логiчно помiтила:
  - Фашистський восьминiг загрожує пiдiбрати ще й ресурси Америки. Що нам це потрiбне?
  Алла взяла i глузливо заспiвала:
  - Ти скажи, ти скажи, що тi треба, що треба! Може дам, може дам, що ти хочеш!
  Олена хихикнула i прочiрикала:
  - Ми битимемося тут... А там буде видно!
  Дiвчата поки що боролися. А їхнiй Серьожка виходив уже не один на рiк у каменоломнях. Хлопчик вижив i навiть пiдрiс. Його тiло стало сухим, жилистим, витривалим. За два роки каменоломень хлопчик iз дитини став пiдлiтком. I значно посилився.
  Одна з нiмецьких наглядачок почала придивлятися до нього. I навiть закрутила iз симпатичним хлопчиком роман. Стала годувати, i вивчати, як приносити задоволення жiнцi.
  Таким чином, у Серьожки з'явився шанс на втечу. А поки що хлопчик на посиленому харчуваннi, з великим фiзичним навантаженням додавав у м'язовiй масi.
  I пiзнавав кохання дорослої, досить симпатичної жiнки. Не так йому й погано тепер було. Звичне тiло вiд непосильної роботи майже не втомлювалося, а батогом вже практично не били.
  Мотрона найбiльше сумувала за полоненим у Сталiнградi хлопчиком. Справдi величезна втрата. Втратити таку талановиту дитину. I не вiдомо, що краще: смерть чи подiбнi тортури!
  Мотрона згадала, як її саму в НКВС били гумовими кийками по голих п'ятах. Що й казати, приємного мало. I нелюди цi чекiсти. Били дiвчинцi палицями босими п'ятами, заради свого задоволення. Їм то особливо визнання i не потрiбнi, тому що спiймали селянку з колосками на мiсцi злочину.
  А один ще в пiдошвi дiвчинки пiднiс запальничку, i руде полум'я лизало огрубiлу п'яту. Боляче, звичайно.
  Але Серьожку допитували гiтлерiвцi значно жорстокiше. Їм треба було вибити iнформацiю. I чого тiльки не куштували. Щоправда, не скалiчили.
  Сергiй поки живий i мрiє про втечу. Настрiй псують повiдомлення про все новi та новi перемоги фашистiв. Цього разу на Заходi. I вже США на межi знищення.
  Серьожка розумiє, що поламавши США гiтлерiвцi повернуть до все ще не взятої Москви. А це загрожує катастрофою Росiї.
  Сергiйко подумав, що краще б йому ще пiдсмажили б п'яти жаровнiв, нiж слухати, постiйно про перемоги Третього Рейху.
  Ех, таланить же фашистам. Мабуть на їхньому боцi всi темнi сили.
  Сережка прочирикав:
  -Знай, Батькiвщино, я так тебе люблю,
  У всьому всесвiтi немає тебе прекраснiшого...
  Росiю не розтягнуть по рублю,
  Всiм поколiнням буде мир та щастя!
  Сергiйко згадав, як вiн надривався в першi днi i тижнi. По-звiрячому хворiла кожна кровинка i кожна жилка, поки хлопчик не втягнувся. Виявляє дитячий органiзм дуже витривалий, i може тягати вагу бiльшу, нiж сам.
  Сергiйко поклявся, що виживе, щоб мстити фашистам. I що їхнiй горезвiсний Новий порядок буде скинутий!
  Хлопчик працюючи, згадав повiсть Купрiна: "Бiлий пудель". Там був хлопчик, його тезка. Теж напiвголодний, босий ходив кам'янистими стежками. Але якщо здоровому хлопчику, ходити босонiж по гiрських кручах легко, то напевно дiдуся що з ним ходив, було важче.
  Сережцi якось наснився сон. Те, що трапилося трохи пiзнiше того моменту, як хлопчисько-циркач повернув назад викраденого пуделя.
  Звiсно, їм це з рук не зiйшло. Багата дама пiдняла на ноги полiцiю. I циркачiв упiймали. Уклали в острог. Комендант наказав:
  - Випорiть гарненько цю пару!
  Сережку i дiдуся роздягли i поклали на козли. Стали бити батогами. Дiд кректав i мовчав. Серьожка, стиснувши зуби, намагався стримати крики. Але було дуже боляче.
  Нарештi коли спина перетворилася на криваве мiсиво, дiдусь та хлопчик знепритомнiли.
  Сережка отямився вiд вiдра холодної води. Його спина палала. Важко було поворухнутися. А над дiдом схилився фельдшер. Людина в сiрому халатi байдуже вимовила:
  - вiдкинувся старий!
  Лютий офiцер жорстко наказав:
  - То закопайте його на тюремному цвинтарi. А щеня в пiдвал, утримувати в кайданах, до суду!
  Сережку пiдняли за волосся, i так голяка i побитого повели у двiр до коваля. Хлопчику було дуже соромно та боляче. Його закували у метал. Навiть обпалили розпеченим залiзом. Сережки важко волок важкi кайдани. Його голого, з вимушеним спиною, замкнули в холодному пiдвалi. Там пищали щури, i повзали мерзеннi тварюки. Так що мука у хлопчика продовжилася.
  Сергiй здригнувся, кiлька разiв по ньому пробiг щур. Заснути було неможливо. Хлопчика до того ж не годували, не дали навiть води. Видно офiцер отримав особливу винагороду вiд господинi, щоб максимально жорстоко провчити циркачiв.
  Сережцi дуже хотiлося пити, i хлопчик, щоб було, легше торкався язиком до сирих стiн. Кiлька годин пацан мучився, вiд холоду i кусаючий кровососiв, але потiм все ж таки втратив свiдомiсть, забувшись у важкому снi.
  Хлопця розбудили ударом батоги, i прямо в залозах потягли до суду.
  Опинившись надворi, пiсля холодного пiдвалу Сергiй вiдчув певну подобу блаженство. На нього вилили кiлька веред води, змивши бруд, i кровососiв. Потiм видали якiсь короткi штани, щоб прикрити сором i погнали до суду.
  Сергiй пересувався важко, i сильно накульгував. Зi зламаної спини капала кров.
  Суддя виявився людиною похилого вiку. Кинув презирливий погляд на хлопця, поцiкавився в чому його вина.
  Офiцер улесливо вiдповiв:
  - повiв дуже дорого i породистого пса у графiв, плюс ще напав на двiрника!
  Суддя лiниво запитав:
  - Паспорт є?
  Офiцер заперечливо мотнув головою:
  - Нiяк нi!
  Суддя монотонно промовив:
  - Примовляю хлопця, як його там.
  Офiцер пiдказав:
  - Сергiю ваша величнiсть!
  Суддя продовжив:
  - Хлопця Серьошку, до ув'язнення до притулку тюремного типу, до повнолiття. А також до сотнi ударiв батогом! Публiчно, у присутностi народу! Нехай буде так!
  I суддя стукнув дерев'яним молотком!
  Офiцер посмiхнувся i помiтив:
  - Ми його вже пороли ... Втiм, у вiдрогу хлопця, до шмагання?
  Суддя кивнув:
  - Та порка буде завтра! А поки нехай посидить у камерi!
  Хлопця тицьнули багнетом у потилицю i конвоїр прикрикнув:
  - Iди!
  Сережцi довелося тягнутися в кайданах. I кiлька верст. Тяжкi ланцюги натирали руки i ноги, хлопчику, який ослаблений поркою це важко. I хлопець ледве волочився. А його пiдганяли, i поколювали багнетами мiж лопаток.
  Якось голодний, змучений, мучений жадобою хлопчисько дiстався мiської в'язницi. Там його зустрiли дещо благодушнiше. Зняли кайдани, потiм знову вивили води i вiдправили голити голову. Хлопчик почував себе дуже погано. Голiли волосся гострою бритвою. Це неприємно, шкiра на головi роздряпалася. Без мила голили пiд холодною водою. Болюча процедура. Потiм хлопця повели до в'язницi. Усерединi смердiло. Але все ж таки не в пiдземеллi, трохи теплiше. Наглядач наказав: - У дитяче його!
  Сергiй вiдчув полегшення. Та й без кайданiв трохи веселiше. Його заштовхнули до камери. Там була цiла дюжина хлопчакiв вiд десяти до п'ятнадцяти рокiв. Усi стриженi, в лахмiттi, майже всi босонiж, крiм старшого, що був у розбитих чоботях.
  Старший подивився на Сергiя. Худенький, але жилавий хлопчик, зi свiжовиголеною головою, i посiченою спиною. В одних лише шортах. Мозолистi, вiд довгого ходiння босонiж ноги, засмагла шкiра, свiжi слiди вiд кайданiв.
  Хлопчик сказав цедя:
  - Ти грабiжник?
  Сергiйко чесно вiдповiв:
  - Нi! Я циркач!
  Старший хлопчик, що трохи скидався на цигана, прошипiв:
  - Можеш, пройтися на руках!
  Сергiйко, просто вiдповiв:
  - Можу!
  Старший пробулькал:
  - Так пройди!
  Серьожка важко зiтхнув:
  - Я втомився, i можу зробити лише кiлька крокiв!
  Циган гаркнув:
  - Роби!
  Хлопчик узяв i став на руки. Трохи кружляла вiд голоду, спраги, побоїв i втоми голова.
  Але Сергiй знайшов собi сили пройтися по руках, i люто зробив сальто.
  Циган схвально кивнув i промовив:
  - Сiдай зi мною!
  Сергiйко сiв. У нього вiдвалювалися ноги, пiсля шляху в важких кайданах. Циган привiтно посмiхнувся, дiстав шматок хлiба та сала з цибулею.
  Запропонував:
  - Спiваєш!
  Сергiй облизнувся i попросив:
  - I води ще!
  Циган усмiхнувся:
  - Вода є! Пий, спiваєш!
  Сергiй узяв у руки глечик i попив води. Вона була теплою, i не надто свiжою. Але хлопчик жадiбно випив майже весь глечик. Потiм поїв сала, цибулi та хлiба.
  Вiдчув себе краще. Циган запитав:
  - А за що ти потрапив сюди?
  Iншi хлопчаки загомонiли:
  - Та розкажи нам!
  Серьожка почав усе так розповiдати. Хлопцi уважно слухали, запитували. Потiм, коли Сергiйко скiнчив, циган помiтив:
  - Та жорстокi люди... Але з тюремного притулку можна втекти.
  Сергiйко знизав худими плечима i спитав:
  - А як там?
  Циган охоче вiдповiв:
  - Погано! Годують, щоб тiльки не померли з року, хлiб, вода, гидка каша. Працюєш по чотирнадцяту годину на день. Б'ють навiть за косий погляд, порають щотижня. Нi, туди краще не потрапляти. Гiрше тiльки каторга, i то не скрiзь!
  Серьожка важко зiтхнув i помiтив:
  - Втекти? Це можна! А чи тут втекти реально?
  Циган озирнувся i вiдповiв:
  - Це в'язниця... Мiська в'язниця i тут важко бiгти, якщо не настане щасливий випадок. З притулку втекти буде легше.
  Почувся стукiт, у в'язницi роздавали їжу. Це була недоварена каша та черствий хлiб. Сергiй ще не втратив апетиту i поїв несмачну тюремну пайку. Їли за спiльним столом.
  Потiм хлопцi розсiлися по кутках. Залiзли на солому, тi, що старшi рiзалися в карти на щелбани та фофани. Потiм Сергiйко показав кiлька фокусiв iз картами, чим розважив хлопцiв. Пiсля цього молодi в'язнi лягли спати.
  Попереду, на Сережку чекала тiльки порка. На соломi спати було майже комфортно, якщо врахувати що хлопчик, часто ночував просто неба, i в холоди, то в камерi майже комфортно. Хлопцi жили дружно, i не було тих, з кого знущаються.
  А на ранок Сергiя чекало не радiсне пробудження. Сто ударiв батогiв не жарт, та ще й публiчно.
  Хлопця знову закували в кайдани. I повели на майдан. Поролi не лише його, а ще й трьох хлопцiв.
  Зiбрався народ. Кого пригнали, кому захотiлося подивитись на цiкаве видовище.
  Першим пороли пацана рокiв чотирнадцяти. З нього зiрвали лахмiття i розклали на козлах. Закрiпили руки та ноги. I кат у вiйськовiй формi дiстав, вимочений у водi крутий i клацнув у повiтрi. Хлопчик розкладений на козлах здригнувся.
  Кат приклався, а глашатай оголосив:
  - Двадцять п'ять ударiв батогом!
  На засмаглу спину хлопця обрушився удар. З першого ж батога, луснула шкiра i полилася кров. Сiчуть хлопчика на совiсть. Червонi смужки накладаються на шкiру, потiм стають суцiльними. Хлопчик не витримав i репетував, волав благим матом i смикався. На останньому ударi хлопець знепритомнiв.
  Натовп схвально шумiв, i люди показували пальцями. I погрожували додати ще.
  Потiм дiйшла черга до Серьожки. Хлопчик був тiльки в шортах, i з нього зiрвали їх. Зовсiм голому соромно, у натовпi багато жiнок та дiвчаток.
  Вони вказують пальцями. I галасують.
  Сережцi приєднали босi ноги до зашморгу, i руки верками, щоб хлопчик не зiскочив i не втiк.
  Кат узяв у руки батiг, ще раз клацнув у повiтрi. Глашатай оголосив:
  - Ув'язненому Сергiю сотню ударiв батогом по спинi! I ще двадцять п'ять ударiв цiпком по п'ятах.
  Мучитель узяв у руки важку палицю, зважив її на руцi i промовив:
  - Спочатку по п'ятах, iнакше пiсля шмагання вiн уже нiчого не вiдчуватиме.
  Сергiйко мужньо стиснув зуби, вiн був готовий перенести все стоїчно.
  Кат завдав свого першого удару. Хлопчик вiдчув, що вогняний вал нiби пройшовся вiд босої п'яти до потилицi. Крик виривався з горла, але хлопчик зумiв стриматись.
  Другий удар по огрубiлiй, мозолистiй ступнi хлопчика був ще болючiшим. Сергiй тяжко видихнув, з очей мимоволi виступили сльози.
  Кат врiзав утретє, нiби вiдбиваючи внутрiшнi органи.
  Хлопчик важко дихав. З нього капав пiт. I знову був удар. Кат лупив професiйно, без злостi та лютi, i обачливо. Сергiй же вирiшив терпiти через всi сили. Потрiбно триматися i вiн триматиметься. Нi стогна, нi крику.
  Хлопчику доводилося ходити босонiж снiгом, спати на морозi, робити дуже болючi гiмнастичнi вправи. I вiн мiг терпiти бузувiрськi удари, стримуючи крики.
  Кат бив обачливо, щоб жертва не вiдключилася. Коли вiн скiнчив, пiдошви хлопчики набрякли i посинiли.
  Потiм почалося найголовнiше, шмагання спини. Щоб не запороти хлопчика до смертi, катуваль лупив обачливо, розмiрено, розподiляючи удари по всiй шкiрi спини та сiдницям хлопця.
  Пiсля п'ят уже бiль сприймався приглушено. Удари йшли по старих порiзах.
  Щоб вiдволiктися вiд болю, Сергiйко згадував. Як циркачка Наташа навчала його рiзним трюкам. То була молода жiнка, професiоналка. Деякий час вона, втративши роботу, тусувалася разом iз шарманником i хлопчиком. Але потiм одному з багатiїв полюбилася гарна та струнка жiнка. Вiн узяв її собi в служницi, i хлопчисько з дiдом залишилися самi. I вiд цього погiршало. Набагато їм удвох подавали, i неохоче пускали. Наташа була симпатичною, з талiєю дiвчини, та приємним обличчям. Ходила, як Серьожа, боса до самих морозiв, i сiдала на горизонтальний шпагат.
  Багатьом трюкам вона навчила хлопчика.
  Жаль, що довелося з нею розлучитися. Але у неї своє життя, у них iз дiдом своє.
  А тепер вiн втратив i дiда та пуделя. А попереду чекає на тюремний притулок. Де дуже стрiмко.
  Хлопчик мимоволi заплакав... I на останньому, сотому ударi вiдключився...
  Отаке бачення було у Серьожки. Не надто веселе. Та сумна доля чекала на хлопця i дiда. Недарма повiсть Купрiна виявилася короткою.
  Ну, визволив хлопчик пуделя i що далi? А далi що втеча?
  Серьожка почув, як його кличе нiмкеня-наглядачка. Вона велика, ще молода. I ось зараз почнеться ... Хлопчик вiдчуває в собi що йому i гидко i хочеться. Iнстинкт юного чоловiка та честь радянського пiонера. Все це бореться у ньому.
  А п'ятiрка продовжує битися у Чикаго. Вони красунi, i дуже веселi безжурнi. На жаль, серця на вiйнi грубiють. Скiльки вже коханцiв загинуло бiля четвiрки.
  Але дiвчина не сумує i смiються, коли черговий їхнiй супротивник вирушає до предкiв.
  Оленка вимовляє з посмiшкою:
  - Ех, вiйна... ти нам просто рiдна мати! Ми перемагали всiх i, перемагатимемо, я в це вiрю!
  Алла заспiвала з люттю:
  - I знову продовжується бiй,
  I серцю тривожно у грудях...
  I Ленiн такий молодий,
  I юний жовтень попереду!
  Марiя заспiвала по-iншому:
  - Ми повиннi братися злитися в єдиний потiк,
  Серце, розум i почуття до Iсуса направити...
  Щоб Боже великий, спастися нам допомiг,
  I на вiки вiкiв, славитимемо Господа!
  Дiвча з волоссям кольору кульбаби дала чергу. I посмiхнулася, їй стало весело. Та чого тiльки вони не примудряються писати. I збивати супротивникiв Росiї.
  Нехай навiть на територiї США. I дiвчатам дуже i дуже навiть весело.
  Оленка видихнула повiтря i сказала:
  - Буде i на нашiй вулицi свято - день перемоги!
  Алла згiдно з пiдтвердила:
  - Та неодмiнно буде!
  Тим часом англiйський танковий екiпаж бився на Герiнгу-4. Джейн, Грiнгета, Матильда, Маланья - гарна четвiрка, дiвчат iз Туманного Альбiону боролася з американцем. Пiсля падiння Атланти вже значна частина США опинилася пiд нiмецькою окупацiєю. Американцi намагалися огризатися, але у них виходило не найкращим чином.
  Вiйськова машина фрицiв рухалася з пiвдня пiвнiч. Чотири дiвчата-англiйки боролися в одному бiкiнi, засiвши у потужному броньованому танку.
  Грiнґета пробивши броню "Шермана", з широкою посмiшкою на вустах прочирикала:
  - У всьому свiтi багато є брехнi! Але воїни творять правду!
  Джейн iз широкою посмiшкою пробурчала:
  - Сильний полiтик для битви народжений,
  Страх це слабкiсть i тому, хто злякався, вже переможено!
  Малання помiтила:
  - Янки ми зараз додамо! Бо сила за нами!
  Матильда заспiвала iз захопленням:
  - Вiдьма, вiдьма, вiдьма - нечиста сила! I звiдки вiдьма, ти з'явилася!
  Грiнгета у вiдповiдь пiдтримала порив:
  - Вiдьма, вiдьма, вiдьма - ти маєш бути красивою! I я в полонi цiєї краси!
  Джейн погрозила напарницi босою нiжкою:
  - Лесбiянство, це теж грiх!
  Грiнґета зiтхнувши помiтила:
  - Але чисте, гладке, жiноче тiло куди приємнiше, нiж волохатi, смердючi чоловiки!
  Малання хихикнула i помiтила:
  -Справдi жiноче тiло куди приємнiше! Це безперечний факт! I взагалi, ми як шоколад!
  Грiнгета влучним пострiлом розбила "Першинг" i iз задоволенням заспiвала:
  - Я шоколадний заєць, я ласкавий мерзотник i солодкий на всi сто... Хо, хо, хо! Люблю чоловiкiв красенiв, i не люблю засранцiв, їх суну в колесо... Хо, хо, хо!
  Постукуючи босими, точеними нiжками Малання заспiвала:
  - Дiвчата бувають рiзними... Синiми, бiлими, червоними... I все одно хочеться, на палицi закрутитися!
  Джейн хихикнула i схвально кивнула:
  - Та секс це чудово! Давайте його бiльше, i крутiше!
  Грiнгета знову пальнула, по "Шерману" i помiтила:
  - Черчiлль, як не крути, пiдставив нас... I тепер ми пiд Нiмеччиною!
  Джейн у вiдповiдь агресивно прошипiла, стукаючи одну свою голу, засмаглу колiна об iншу:
  - Нехай вишкiрившись короною,
  Пiднiме Британський лев виття!
  Батькiвщинi не бути пiдкореною,
  Наш Черчiлль найкрутiший!
  I дiвчата дружно стукнулися головами, i з очей посипалися iскри. Адже вони дiвчата такi крутi, i симпатичнi.
  Англiйський i одночасно Нiмецький танк дещо поступається в бронюваннi Е-50, i трохи важчий, зате гармата однакова. Вiйницi не особливо комплексують iз цього приводу. Вони ж такi красивi i велелюбнi!
  Джейн дотепне дiвчисько до надзвичайностi. I так агресивне виражається.
  Грiнгета навiть заспiвала з усмiшкою:
  - Воїтельки ми та дочки рiдної землi!
  Дiвчата виявилися надзвичайно задоволеними. Рахунки набиралися. Тут добре, не так спекотно, як на Кубi. Фашисти пiдкорили непотоплюваний авiаносець бiля берегiв США. Знову вiйськова машина Третього Рейху виявилася iдеальною та обробленою за вищим розрядом.
  I її шестернi крутилися дуже ефективно.
  Поєднання лютi, жорстокостi, просунутих технологiй, тоталiтаризму, дисциплiни та найкращих вчених свiту, давало чудовi результати.
  Грiнгета збивши i розколошмативши "Вiдьму", зауважила:
  - Все ж таки таким рiвнем органiзованостi, як нiмцi ми не володiємо. Та й гнила демократiя заважає ефективному управлiнню!
  Джейн поскребла голою п'ятою об педаль i погодилася:
  - Демократiя i справдi, скорiше слабкiсть, нiж сила! На жаль, ми вiд цього безперечно страждаємо!
  Грiнгета з люттю помiтила:
  - Ну, до бiса ридання! Чим бiльше страждання, тим вищий дар!
  I войовниця-селянка послала снаряд до самого центру, грiзного танка "Вашингтон". I протаранила небезпечну машину.
  Англiйки почували себе впевнено. Джейн кохалася з великим нiмцем, i отримала масу задоволення. Та секс це здорово. I хочеться його знов i знов i з рiзними чоловiками. Адже це так заводить.
  А ось Грiнгета, зайнялася коханням з одним хлопчиськом. Причому, здається, це японець, але бiлобрисий i дуже мускулистий.
  Красивий такий пацан. Iм'я його невiдоме, але прiзвисько Карась. I вiн належить до касти нiндзя. Добiрний воїн, який зiграв важливу роль ще пiд час битви пiд Мiдвей. I справжнiй спартанець.
  Джейн позаздрила Грiнгете, яка зумiла пiдчепити такого героя. Карась показав себе i в боях з американцями та росiянами. Небезпечний тип. Але моторошно гарний, i такi у нього рельєфнi м'язи, наче брижi на водi.
  Ех, добре б до такого тiла доторкнутися своїми малиновими сосками i потертися.
  А Карась i справдi багатьма подвигами вiдзначився, ось один iз епiзодiв;
  А ось i японцi наступали, щоправда, самураям вдалося здобути фору, теж завдяки тактичнiй раптовостi. Мабуть, радянськi командири виявилися надто самовпевненими, мабуть недооцiнивши супротивника. Але ворог зовсiм не простий. I численний пiхотою.
  Але найнебезпечнiша зброя японцiв: нiндзя. I ось загiн дiвчат-войовниць, чарiвних японок разом iз хлопчиком Карасем вступив у росiйськi простори. Першим зухвалим актом, нiндзей стала атака Транссибу. Вони зумiли зруйнувати значну частину залiзничного полотна та пiдiрвати кiлька поїздiв iз радянськими вiйськами. Дуже зухвалi цi нiндзя, вiн здатнi повзати по стiнах, володiють гiпнозом, стрибають з великої висоти, i рухаються набагато швидше за звичайних смертних.
  Ну, хто запiдозрить у невинному циганському таборi: загiн найкращих воїнiв свiту. А нiндзя здатнi разом перевтiлюватися. I творити найреальнiшi дива.
  А ось двом дiвчатам, одна з них, незважаючи на японське походження, натуральна блондинка, iнша руда - доручили викрасти Жукова.
  Сталiн цiлком логiчно призначив головнокомандувачем схiдним фронтом генерала армiї, який має досвiд Халхiн-Гола. Але нiндзi як завжди напоготовi i прагнути перехопити iнiцiативу.
  Дiвчата шльопали кам'янистою дорогою, в скромних селянських сукнях, не обтяжуючи нiжки взуттям. Вони красивi, i нiхто не запiдозрить у них японок, оскiльки риси обличчя дiвчат майже європейськi. А риси обличчя нiжнi, милi i навiть майже наївнi. Пiд ситцевими сукнями не видно занадто розвиненi для жiнок м'язи, а трохи широкi плечi типовi для селян звичних до важкої роботи, як i кiлька огрубiлi руки з сильною шиєю. Дiвчата несуть на собi мiшки iз зерном i чистою росiйською мовою спiвають;
  Поля, моря, вся росiйська земля,
  Люблю Вiтчизни чудовi простори...
  Народи Батькiвщини єдина сiм'я,
  Як срiбляться, блиском гори!
  
  Я дiвчина крокую босонiж,
  Оскiльки тепла земля Росiї...
  А якщо треба врiжу кулаком,
  Траву як перли свiтлом оросили!
  
  Прагну вперто в полi знайте я,
  Рухи для мене зараз втiха...
  Менi Лада знайте близька рiдня,
  I за богiв боротися хоробро треба!
  
  Як добре по камiнчиках ступати,
  Лоскоче гострим пiдошву приємно...
  Природа ставить дурним п'ять,
  I у свiтi все уявiть неосяжно!
  
  Дiйдемо, ми скоро вiрю до Москви,
  Побачимо i будiвлi Ленiнграда.
  А якщо немає i рубля на жаль,
  То заробити в потi його треба!
  Дiвчата спiвали так добре, що хлопчик Троячок, що бiжить за ними, заслухався i пiдскочив до них.
  Пляскаючи в долонi, молодий пiонер сказав:
  - Ви так чудово спiваєте... А iнтернацiонал можете?
  Дiвчата-нiндзя хором заспiвали:
  - Вставай прокляттям затаврований...
  Весь свiт голодних та рабiв!
  Кипить наш розум обурений,
  На смертний бiй iти готовий!
  Хлопчик почав пiдспiвувати їм, трохи пiдскакуючи. Руденька дiвчина-нiндзя не втрималася i спритно спiймала пальцями нiжок овода. Пiдозрительно подивилася на хлопчика, але щось схоже нiчого не помiтив. Звичайний пiонер у коротеньких штанцях, смугленький вiд засмаги, що вигорiли як пшеницi волоссям. Навряд це росiйський розвiдник. Щоправда, поводиться пiдозрiло безтурботно. Адже вiйна та японцi наступають. Чи не є його веселою напускною?
  I руда бестiя невловимим рухом руки торкнулася стриженої потилицi пiонера. Хлопчик упав, задерши до верху сизi вiд пилу п'яти, кiлька разiв смикнувся i затих. Жодних слiдiв вiд удару не залишилося. Неначе просто пiонер знепритомнiв.
  Бiленька дiвчина-нiндзя iз сумнiвом, вона була трохи м'якшою за характер, запитала:
  - Навiщо ти так? Бiдолашний хлопчик можливо чистий.
  Руда жорстко вiдповiла:
  - Не можна ризикувати! Сама пам'ятай наш кодекс нiндзя: чудово все те, що до перемоги веде, взяти вгору над ворогом, ну а кошти не береться до уваги!
  Блондинка кивнула:
  - I Хiрохiто сказав, не зупиняйтеся перед насильством.
  Руда дияволиця додала:
  - Причому, не дивлячись хтось перед тобою: дiвчинка чи хлопчик! Тож жорстокiсть, жорстокiсть, i ще раз жорстокiсть - цементуюча нацiя!
  I войовниця пiдстрибнула, нальоту збивши ворону. Лихо крутить ногами ця чарiвниця.
  Багато чого навчають нiндзей. Її в дитинствi в них кидають або штовхаються кульки, щоб навчити як слiд вiдбиватися та пiдтримувати рiвновагу. Дiвчата здатнi промчати з великою швидкiстю по топi, i свої витонченими нiжками розкидати вугiлля або танцювати на розжареному залозi. Войовницi, по сутi, втiлення гарної сили, а надiйшли дуже гидко. Справдi, що може бути огиднiше вбити беззахисну дитину лише на пiдставi невиразної пiдозри, що може донести радянському командуванню.
  Але нiндзя за своїм менталiтетом: це насамперед убивця. Ще будучи хлопчиком чи дiвчинкою, боєць нiндзя має голими руками вбити тигра чи вовка. А в момент посвяти нiндзя проходить цiлий лабiринт з пастками, тренажерами, списами, розплавленим свинцем, що ллється, i безлiччю тварин. Ще малими дiтьми цi дiвчатка билися з хлопчиками не так на життя, але в смерть. I не лише кулаками, а й зброєю.
  За допомогою спецiальних секретних зелий нiндзя вмiли зцiлювати рани, так що не залишалося навiть шрамiв. Тому на вигляд нiколи не скажеш, що цим дiвчатам розтинали на спарингах половину обличчя, або вiдсiкали пальцi, або навiть кистi. Нiндзя володiли чудовою технiкою вiдновлення. Саме завдяки їм перша росiйсько-японська вiйна закiнчилася перемогою Японiї.
  А зараз красунi-термiнатори вже пiдходили до полку особливого призначення, в оточеннi якого й розташовувався штаб Далекосхiдного особливого округу.
  Дiвчат солдати зустрiли привiтаннями. Вони ж у вiдповiдь будували їм посмiшки. Воїтельки володiли й сильною навiюваннями. Вольф Мессiнг вдався б вiд заздростi, якби знав, на що нiндзя здатнi.
  Воїнка-блондинка, яку звали Нi Сан, пiдскочила до офiцера особливого вiддiлу, що їх пiдозрiло оглядає. I жадiбно поцiлувала полковника охорони у губи.
  Той розслабився, i розплився в посмiшцi, проворкувавши:
  - Що вам треба?
  Блондинка-термiнатор вiдповiла:
  - Ми маємо термiнове донесення до Георгiя Костянтиновича... Ти хочеш нас негайно доставити до нього.
  Нi Сан пiд час поцiлунку натиснула на сонну артерiю послаблюючу волю. Тепер у мозку моментально сформувалася зона рапорту. Полковник, розпливаючись в посмiшцi, сказав:
  - У них термiнове повiдомлення генераловi. Я доставлю їх до Жукова.
  Руда дияволиця Ню Сан( Обидвi дiвчата сестри, але з рiзними батьками!), проворкувала:
  - Ти добре служиш своєму генераловi. За це на тебе чекає нагорода!
  Дiвчата попрямували за полковником. Той iшов уперед нiби ведене ляльководом марiонетка. Нi Сана зробив жест, i молодий солдат упав перед нею навколiшки. Добре насолоджуватися владою. Ню Сам повторила рух своєї сестри i юнак поцiлував її чисту незважаючи на двадцять верст босого ходу по кам'янистiй дорозi ступню.
  Втiм, йому цього й хотiлося, дуже гарнi дiвчата нiндзя. Їхня таємна органiзацiя навiть володiла секретом полiпшення своєї зовнiшностi, i змiни рис обличчя. Саме тому японки так схожi на дуже красивих, з невинними личками слов'янок.
  Будiвля, в якiй розташовувався Жуков: старовинна фортеця, зведена ще монголами, з дуже товстими стiнами. Звiсно, Георгiй Костянтинович подбав про свою охорону.
  Тiльки коли крокують дiвчата-монстри дорiжкою, i перед ними витягуються в варту солдати, користi вiд такого захисту, на жаль немає. Сама фортеця як архiтектурна пам'ятка представляє певний iнтерес. I з неї нелегко вибити вiйська, що засiли.
  Полковник веде дiвчат прямо до генерала армiї. I якось усi без особливих розмов його пропускають. Тiльки бiля самого входу до кабiнету секретарки та двоє амбалiв перегородили дорогу та вимагали документiв. Обидвi воїнки, дивлячись своїми наївними i раптом стали маслянистими очима, прощебетали:
  - Ви дуже гарнi хлопцi, але вам не вистачає жiночої ласки!
  Великi хлопцi взагалi, як правило, сексуально стурбованi, i чим сильнiша мускулатура, тим бiльше у них бажання зайнятися любов'ю та рiвня тестостерону в кровi. А дiвчата моментально осiдали їхню свiдомiсть i ввели в голови iдеї фiкс. Крiм того, якщо натиснути на шию, то навiть найстiйкiша до гiпнозу людина втратить силу волi i пiддасться впливу навiювання.
  Амбали розм'якли, я секретарка отримала вiд рудої п'ятою в пiдборiддя, i обсiла зi зламаною шиєю. Мабуть, Ню Сан вирiшила не церемонитися, а вирiшити проблему максимально просто.
  У кабiнi був Жуков та його штаб iз восьми генералiв. Обговорювали поточну ситуацiю. А вона виявилася тяжкою. Тiльки в першому ешелонi наступали чотири мiльйони добре навчених та вiдважних японських пiхотинцiв. I японцi вмiло використовували свою чисельну перевагу. Танковий парк у країни Вранiшнього Сонця слабкий, але й у СРСР кращi танки знаходяться на Заходi зокрема КВ i Т-34, а тут в основному залишилася дрiбниця.
  Сталiн частину найбiльш боєздатних пiдроздiлiв вже зняв iз Далекого Сходу, перекидаючи їх у Захiд. Та й договiр з Японiєю про нейтралiтет притупив пильнiсть командування. Чомусь, Сталiн проiгнорував усi повiдомлення про агресiю, що готується з боку Японiї. I в результатi вийшов розвал фронту в першi ж днi боїв. Владивосток уже оточений, i Примор'я втрачено, взято з ходу Хабаровськ, i Улан-Батор.
  На щастя, повноводна рiчка Амур сповiльнила просування самурайських частин. Але японцi розвивали наступ в обхiд Амура через Монголiю. Їм вдалося завдати удару i з боку мiста Манчжурiї, захопивши прикордонне селище, теж рiзанувши в обхiд Амура i цього разу Монголiї. Таким чином, утворилася критична ситуацiя. Щоб виправити становище, тепер слiд було зняти частину сил iз захiдного напрямку i поспiшно перекидати на Далекий Схiд. А це потребувало часу.
  Мабуть, японцi i розраховували на розтягнутiсть радянських комунiкацiй, i свої можливостi у використаннi сухопутної армiї. Як нiяк, але населення Японiї перевищило сто мiльйонiв, крiм колонiй у Китаї та Кореї. Так що вони могли виставити сухопутну армiю, яку можна порiвняти з СРСР, або з можливостями Третього Рейху.
  Жага реваншу на Халхiн-Гол домiнувала в настроях Країни Вранiшнього сонця. I нiщо не хотiло компромiсу щодо вiдносин СРСР.
  Крiм того, Хiрохiто розраховував, що Гiтлер скористається моментом i вiдновить перерваний на вiйну з Британiєю свiй антибiльшовицький похiд. I що доб'є СРСР.
  Фюрер, звичайно ж, комунiстiв ненавидiв, але в цiй ситуацiї вважав для себе важливiшим розв'язатися з Британiєю i уникнути вiйни на два фронти. Успiхи нiмцiв у Лiвiї, де впав Толбук, розгром бази на Мальтi i наступ у Єгиптi давали шанс, на те, що з Британiєю буде швидко покiнчено, i Лев виявиться приструнним до свiту. А й тодi iз заходу рушити могутнi бронетанковi орди Вермахту.
  На це i розраховують самураї, а також свою власну вiдвагу i сильну авiацiю, численний i досвiдчений флот.
  Зараз i Жуков i Сталiн у скрутi. Чи не небезпечно зняти вiйська iз заходу та перекинути їх на схiд. Можливо з цим почекати. Чи не спровокує таке ослаблення сил Гiтлера? З iншого боку, i успiхи Японiї можуть стати ще бiльшою спокусою для фрицiв та провокацiєю.
  Дiвчата-нiндзя принаймнi сильний аргумент у будь-якiй вiйнi. Ось i зараз вони з ввiчливим поклоном входять до кабiнету, де засiдають генерали i лагiдно вимовляють:
  - Кому з вас молочка парного?
  Жуков здивовано вилупився i промовив:
  - Звiдки ви взялися такi красунi?
  Руда дияволиця спiвуче з мiсцевим сибiрським акцентом проспiвала:
  - Нас покличе в лайку добрий, мудрий Сталiн, а замiсть серця полум'яний мотор!
  Блондинка-термiнатор пiдтвердила:
  - Все вище i вище i вище... Прагнути полiт наших птахiв! I в кожному пропелерi дихає - спокiй наших кордонiв!
  Руденька красуня витончено i стрiмко перемiстилася, її рухи важко вловити простому смертному. Настав традицiйний поцiлунок смертi. I Жуков поплив у хтивих мрiях. Послiдував наказ грiзного генерала армiї:
  - А зараз панове все в джип, i обговорюватимемо вiйськовi плани на лонi природи.
  Генерал-полковник Штерн, чиї заслуги у перемозi на японцями в Маньчжурiї були не менше жуковських спробував заперечити:
  - Але ж це не та зручно...
  Блондинка-диява поцiлувала Штерна в губи, давячи на нервове закiнчення, примовляючи:
  - Нi, любий мiй... Адже ти хочеш зайнятися зi мною любов'ю?
  Штерн видавив iз себе:
  - Так, звичайно ж, так!
  Руда дияволиця пiдморгнула iншим:
  - А ви хлопцi? Адже зiзнайтеся найбiльше хочете на лоно природи з дiвчатами та шашликом. Так давайте швидше поки що свiтло i свiтло!
  Зрозумiло, жоден чоловiк не змiг встояти вiд такої спокусливої пропозицiї. Не кажучи про гiпноз. А гiпноз у нiндзей дуже сильний, просто як воднева бомба. Вiн навiть буває без словесним. Коли ти присипляєш, зайшовши без зброї в клiтку могутнього тигра уссурiйського, або дикого бiлого ведмедя. А зрозумiло людину.
  Нiндзя дуже сильнi i мають рiвноправнiсть: жiнок навiть трохи бiльше, нiж чоловiкiв, щоб мiж самцями не виникло рiзанини.
  Генерали зовсiм не схожi на загальмованих зомбi. Вони широко посмiхаються, i дуже задоволенi майбутнiм гульбом. Адже попереду на них чекають ласки найкращих жiнок на свiтi.
  I навiть оркестр на лоно природи прихопили, щоби було веселiше. Тож комусь вiйна, а комусь i на радiсть. Тiльки радiсть на вiйнi, як правило, є iлюзорною. Жуков, який пройшов i громадянську та першу свiтову вiйну розумiв це як нiхто iнший. Свого роду це хибне уявлення про шалену радiсть мародерства i полкових повiй. Але як це все привабливо.
  I Руда бестiя пеститься з Жуковим. Вона взагалi за своєю природою хтива, i дуже любить чоловiкiв. Ну, як це можна вiдмовитися вiд занять коханням з найуславленiшим на той момент росiйським полководцем. Нi вона собi цього нiколи не пробачить. А блондинка-термiнатор осiдлала Штерна. За голову цього генерала призначено дуже високу нагороду, так що не можна упускати можливiсть з ним хоч трохи та повеселитись. Адже це так збуджує заняття Еросом iз чудовиськом.
  А що їх супроводжує цiла рота конвою так це дрiбниця. Солдати вип'ють отруєного вина з бочки, i вже нiколи не прокинутися.
  Руда разом iз Жуковим уже прийняла чарочку та спiває:
  - I знову продовжується бiй,
  I серцю тривожно у грудях!
  I Ленiн такий молодий,
  I юний жовтень попереду!
  I Льонi такий молодий,
  I юний жовтень попереду!
  Дiвчина-рижуха дуже театрально запалила босими пальчиками сiрник, i почала розкурювати цигарку, використовуючи голу та засмаглу нiжку. Красиво та незвичайно це виглядало. Генерали дружно покрякували, i дивилися, на всi зенки. А войовницi розгойдувалися, i перекидали з босої нiжки на нiжку запалену сигару. Як i всi справжнi спортсменки, вони не переносили на дух тютюну.
  Але ось пограти з папироскою запросто...
  I прикласти запалену сигару до босої, круглої п'яти, яка не боїться розпеченого вугiлля.
  Мiсце для пiкнiка вибрано з коханням. Прекраснi види з гiр, чудово i сонячно, поруч чистий струмок. Ось i пару свинок з собою прихопили, можна буде поласувати свининою. Дiвчатам прямо скажемо добре, вони дозволяють себе лапати чоловiчим рукам i навiть знаходять задоволення. Взагалi воїнкам властива агресивнiсть у сексi та життi.
  Вони навiть стали потроху спiвати романси.
  Немає нiчого прекраснiшого за кохання,
  Вона як Сонце яскраво людям свiтить.
  Буває, будують рейтинг на кровi,
  I гинуть у муках, навiть дiти!
  
  Такий часом жорстокий править рок,
  Коли злий нелюд люто перемагає...
  Нехай буде милосердним лютий Бог,
  Вiд пекла, тих, хто любить, знай, рятує!
  
  Все вiрю, стане у свiтi добре,
  I люди полетять стрiлою до Марса.
  Хоч у всесвiтi дуже важко,
  Але навчися базiкати повiр ти червоно!
  
  Такий у нас я вiрю, буде мир,
  Ми комунiзм, жартома, люблячи збудуємо!
  Адже Сталiн для мене повiр кумир,
  Маршувати змусить дружнiм устроєм!
  
  У Росiї кожен витязь велетень,
  Нехай навiть носить краватку пiонерську.
  Для нас Господь повiр, завжди єдиний,
  А Сатани оскал жахливо звiрячий!
  
  О Батькiвщина моя священна,
  Люблю тебе дуже сильно!
  Менi люди все прекрасна сiм'я,
  Нехай зробить Всевишнiй, нас всесильним!
  
  Нехай завзято править свiтом краса,
  I дiвчина любитиме солдата...
  Де Iсус сяє чистота,
  А дияволовi прийде, повiр розплата!
  
  Берлiн вiльним стане вiд ворогiв,
  Японiя пiде пiд прапором червоним.
  Поема буде з моїх вiршiв -
  Нехай не буде ця праця марною!
  
  Загинув твiй син, не плач рiдна мати,
  Прийде час, красенем воскресне...
  Одним настав час вмирати,
  Iншi в раї спiвають пiсню!
  
  Завiтам будьте Сталiна вiрнi,
  Тодi життя стане вiчним i щасливим.
  Виконаються в реальностi мрiї-
  Несуть на крилах у вiчнiсть херувими!
  А кiлька нiндзей: як чоловiкiв, так i жiнок, так i хлопчик Карась, уже збирається до пiкнiка. Їм тепер залишилося зовсiм небагато, здiйснити захоплення i тодi...
  Але мабуть хтось iз особливого вiддiлу вiдчув недобре, i вiдправив за Жуковим цiлий полк особливого призначення. Їдуть танки, зокрема i Т-34, i навiть транспортери. Вертольотiв поки що немає - не створено подiбний вид технiки у 1942 роцi.
  Ну, що раз буде бiй, будуть у ньому i нiндзя.
  Пiдводник пiднiмає арбалет i випускає стрiлу з вибухiвкою. На перший погляд, невеликий арбалетний болт, всього з одним кiлограмом вибухiвки. Але в ньому мiститься велика сила руйнування. Так тiльки одна горошина в грам, сумiшi придуманої нiндзя здатна перевернути танк чи транспортер. А тут як рвоне, та ще й у самiй ущелинi.
  Гуркiт, розрив i кiлька танкiв були похованi пiд уламками. Почалася шалена стрiлянина i нiндзя йдуть в атаку. Поїти радянських солдатiв не вдалося, i босоногi дiвчата-термiнатори пускають у хiд традицiйнiшу зброю. Ось летять гострi голки з отрутою. Красунi розкидають їх вiялом, i вiд одного помаху полегла цiла дюжина солдатiв.
  Потiм войовницi пускають кинджали та ложки, використовуючи для кидка свої голi ноги.
  Почалася круговерть. Симпатичнi босоногi войовницi стали гарпiями смертi. Влаштували танець, що виконують пiрати на шибеницi.
  Руда рушила офiцеровi п'ятою в чоло, проломила череп i заспiвала:
  - Я не жалюгiдна комашка...
  Бiленька тварюка знесла ударом гомiлки голову, продовжила:
  - Супернiндзя не дурня!
  I войовницi хором зарядили ногами, пiдкинувши вище вiдразу трьох солдатiв поревiвши:
  - Прихованi таланти - гав, гав!
  I пiсля цього заiскрили очима. А нiндзя з арбалетiв вели обстрiл радянських вiйськ. Тi не могли навiть висунутися. Танки пiдбивалися i горiли, а ось IЛ-2, що з'явився, вiдразу ж i вибухнув, отримавши легку стрiлу.
  Та це Японiя, її страшна таємна армiя, якiй немає рiвних. Ось i воїнки знищують солдатiв, кидаючи босими, витонченими нiжками гострi голки, i змушуючи солдатiв падати, i вмираючи в муках.
  Бiй iде за спадаючою. Вцiлiлi солдати з конвойної роти вiдчувають такий страх, що рятують втечею, а генерали разом iз Жуковим покiрно прямують голоногiми, мускулистими дiвчатами.
  Полк особливого призначення, зазнавши вiдчутної шкоди, викликав пiдкрiплення. Але поки вони дiстануться, загiн нiндзей встигне втекти. Дюжина IЛ-2, правда, намагається атакувати з неба, але їх зустрiчають дощем арбалетних болтiв i стрiл. Першi шiсть IЛ-2 збитi за секунду, ще через пiвтори вибухнули iншi. Дуже скорострiльнi i влучнi стрiлки цi нiндзя. Цiлi тисячолiття iснує i вдосконалюється їхня таємна майстернiсть.
  Вони вмiють дуже багато. I їхнi здiбностi у ратнiй справi просто фантастичнi. Ось ватажок нiндзей Накасоне посилає по високiй траєкторiї арбалетний болт. Вiн не може бачити мети, але невеликий заряд потрапляє точно в люк КВ-2, i пробивши його змушує рватися бойовий комплект. Тобто здiбностi у нiндзей бiльш нiж фантастичнi.
  I не дивно, що десяток подiбних воїнiв, здатнi втiкати цiлi армiї. Ще один танковий радянський полк потрапив пiд обстрiл та зупинився. Танки проти стрiл не тягли. Броня лопалася пiд ударами, а японськi воїни лише смiялися. Адже це нiндзя - воїни майбутнього, для яких немає нiчого неможливого.
  А обидвi милi войовницi вже прив'язали генералiв до сiдла скакунiв. Їх доставлять до Японiї. Проте невеликий допит проведуть самi нiндзя пiд час поїздки, i всi без винятку вивiдають.
  Або, принаймнi, все потрiбне i не надто потрiбне!
  Конi у ниндзей особливi, розвивають швидкiсть вищу, нiж у гепардiв. Тож спробуй їх наздожени. Втiм, нова спроба атакувати IЛ-2 та ПЕ-2 призводить лише до втрат серед радянських вiйськ. Дуже сильнi цi японцi. У них як то кажуть: є почуття дистанцiї. Не промахуються, а арбалети б'ють до десяти миль. Там вони трохи iнший принцип працює, нiж тривiальне натяг. I також великий секрет воїнiв нiндзя.
  Проте є певнi правила... Нiндзi не були частиною японської, владної системи. Тому не з'явилися на Халхiн-Гол. А воюють вони зазвичай або за грошi, або коли торкнуться особистої честi. Тож захоплення Жукова та його штабу проплачено, i не факт, що воїни-невидимки погодяться взяти участь у наступнiй операцiї. Є свiй кодекс честi, який забороняє робити послуги владi Японiї безкорисливо. Iнакше б i вiд Америки нiчого не лишилося.
  Проте рудiй войовниця та її бiлобрисiй подрузi надзвичайно сподобалося воювати. I вона хоче продовження бенкету. А скiльки всього нiндзей? Не бiльше двох сотень, це суспiльство таємне i вибирає в учнi лише найздiбнiших i не завжди японцiв. Щоправда, у будь-якому разi якась домiшка японської кровi має бути у кожному варiантi, i потрiбнi особливi заслуги.
  Їхня органiзацiя допомогла взяти Порт-Артур, оволодiвши горою Висока, тим самим занапастивши росiйський флот. Але зараз слово за Хiрохiто. Вiн має обдарувати нiндзей орденами та золотом.
  А в Росiї, особливо в Сибiру, багато золота та алмазiв. Тож у разi успiху буде чим обдаровувати i надалi.
  Але Нi Сан, i Ню Сан вирiшили воювати безкоштовно, заради Великої Японiї.
  Сталiн, дiзнавшись про викрадення, Георгiй Костянтиновича Жукова i всього його штабу розлютився i влаштував iстерику. Навiть на Берiю посипався попiл з трубки - мовляв, ти не недодивився лисий чорт.
  Лаврентiй виправдовувався:
  - Це нiндзя про величезний. Їхнi здiбностi набагато перевершують людськi!
  Сталiн визвiрився на голову таємної полiцiї:
  - Так що? Виходить, що вони можуть i мене викрасти?
  Берiя улесливо витягнувся i прохрипiв:
  - Нiяк немає ваша величнiсть! Ми завжди на вартi!
  Сталiн пригрозив наркому внутрiшнiх справ кулаком.
  - Дивися Лаврентiй... Зi мною що станеться, тобi голову вiдiрву!
  Глава таємної полiцiї радiсно заспiвав, росiйську народну пiсню:
  - Я вiдчайдушним народився. I вiдчайдушним помру! Якщо зламаю голову, я бараню прив'яжу!
  Верховний головнокомандувач пiдтримав Берiю:
  - Опа, опа ... Боляче мови солодкi, вийдемо скоро з дурдому - буде все гаразд!
  Втрата Жукова - це велика втрата. I з його захопленням виникла фронтах дезiнтеграцiя. Новим командувачем Далекосхiдних вiйськ Сталiн призначив свого улюбленця Ворошилова. Потрiбно дати тому реабiлiтувати себе за фiнську компанiю.
  Але подiбне призначення виявилося мало вдалим. Ворошилов багато кричав, тупав ногами, але дiяв сумбурно та непрофесiйно. Зокрема вiн вводив вiйська в бiй частинами, i дозволяв японцям використовувати свою чисельну перевагу досить ефективно. Крiм того танки самураїв при всiй своїй легкостi виявилися рухливими i прохiдними, чого не скажеш про КВ, i колiсно-гусеничних радянських машин.
  Як з'ясувалося танк названий на честь Клима Ворошилова мав не меншi недолiки, нiж сам харизматичний, але надто вже старомодний i оперативно-тактичний план бездарний маршал.
  Часто i Сталiн приймав не найвиваженiшi рiшення, розраховуючи бiльше на своє чуття, нiж поради фахiвцiв. Японцi змогли висадити десант захопити практично всю Камчатку. Крiм самого очевидно Петропавловська-Камчатського. Але це мiсто, як i Владивосток у повнiй блокадi. Мало того самураї, просуваючись на пiвнiч, уже пiдходили i до Магадана.
  Таким чином, схiдний фронт всупереч розрахункам, i надмiрної самовпевненостi радянського командування продовжував просiдати.
  Не тiшили справи й у союзникiв. Точнiше, у головного союзника Британiї, так США поки що у вiйну вступати не хотiли i зi зростанням успiхiв у вермахту їхнє бажання лише слабшало.
  Шелленберг приймав у себе Даллеса. Голова департаменту таємної полiцiї США виглядав, нiби побитий собака. Жодного лиску i колишньої впевненостi.
  Ще б пак, Америка вже втратила бiльше половини своєї територiї i котилася в прiрву. Насправдi нi економiчний потенцiал, нi вiддаленiсть вiд Європи, нi океани США не рятували. I все, як кажуть, летiло в тартар.
  Даллес, зiгнувшись у три смертi, пробурмотiв:
  - Ми погоджуємось на будь-якi умови свiту, якщо в них не буде слова: капiтуляцiя!
  Шелленберг хихикнув i примхливо помiтив:
  - I заради помилкової гордостi ви готовi й надалi наражати США на жахливi страждання?
  Даллес важко зiтхнув. Встановилася гнiтюча пауза. Потiм представник Америки спробував сказати бiльш м'яким тоном:
  - Ми готовi на будь-якi умови миру з фактичною капiтуляцiєю лише без її формального оформлення!
  Шелленберг криво посмiхнувся i помiтив:
  - Фюрер наполягає на капiтуляцiї! Це його неодмiнна умова! А Адольф Гiтлер, як правило, вкрай неохоче змiнює рiшення!
  Даллес знизав плечима i тихо спитав:
  - А особисту безпеку для олiгархiв та Трумена ви гарантуєте?
  Шелленберг посмiхнувся i нагадав:
  - Свого часу Трумен сказав: якщо перемагатиме Нiмеччина - допомагатимемо Росiї, якщо перемагатимемо Росiя - допомагатимемо Нiмеччинi.... I нехай вони вбивають один одного якнайдовше! Тобто Трумен неабиякий мерзотник! А нам потрiбнi, мерзотники!
  Даллес вiдповiдно кивнув:
  - Я спробую умовити Трумена i решту здатися на милiсть переможця! Що ж до решти... То тут як уже вийде! Тобто хочу сказати, що ми готовi прийняти нiмецьке пiдданство!
  Шелленберг суворо зауважив:
  - Пiдданство великої Нiмеччини ще варто заслужити!
  Даллес зiщулився i запитав:
  - А що хiба дiловим людям США не знайдеться мiсця у новому всесвiтньому порядку?
  Шелленберг досить вiдверто повiдомив:
  - Чому ж? Знайдеться! Ви станете додатком економiки Третього Рейху.
  I будете чимось на кшталт колонiальної буржуазiї.
  Даллес логiчно зауважив:
  - Якщо багатства буде збережено, то за вас капiталiсти охоче пiдпишуться!
  Шелленберг посмiхнувся i додав:
  - Ви зможете продовжувати робочий день i жорсткiше експлуатувати робiтникiв.
  Настала пауза. Увiйшли двi дiвчини-слов'янки. Вони були лише прозорi блузки, i коротенькi спiдницi, босоногi. Принесли велику срiбну посудину з вином, смаженого гусака, нарiзаної свинини з гарнiром.
  Шелленберг запропонував закусити. I водночас поклав руку на голу, засмаглу колiна служницi. Та трохи знiяковiла, але не стала пручатися.
  Iнша дiвчина, пiдкоряючись знаку Шелленберга, присiла з Даллесом. Американець вдав, що не помiчає. Шеф Нiмецької розвiдки гладив, голу, засмаглу, мускулисту ногу дiвчинки, i промуркотiв помiтив:
  - I проституцiя у вас стане легальною, не треба буде побоюватися полiцiї вдач. I з дiвчатами можна буде без страху ... Тiльки от блакитним доведеться туго!
  Даллес лаконiчно вiдповiв:
  - Я не блакитний!
  Шелленберг посмiхнувся i запропонував:
  - То помацай її! Вона рабиня i не має права вiдмовити!
  Даллес потиснули i помiтив:
  - Може, це звучить старомодно, але я не бабець!
  Шелленберг похитав головою:
  - А даремно ... Такого задоволення себе позбавляєш! Бути бабником, це величезне щастя!
  Даллес подивився на дiвчину. Бiлява, струнка, фiгуриста. Блузка не приховувала обрисiв грудей та спокусливого тiла. Ноги голi, старанно вимитi, пiдошви трохи припали, але дуже витонченi. Дiвчина яку дуже хочеться попестити i помацати.
  Але Даллес був професiйним розвiдником, i вмiв себе контролювати. Тим бiльше, не факт, що його не сфотографують.
  Шелленберг полiз руками дiвчинi-прислужницi на груди. Та забурчала вiд задоволення. Їй видно подобалося, коли молодий чоловiк i симпатичний лапає бюст. Або вона вправно вдавала. А Шелленберг зовсiм не соромився.
  Даллес коротко повiдомив:
  - Понад двiстi американських дивiзiй розгромлено i полонено. Але ще ми маємо в своєму розпорядженнi ще сто п'ятдесят дивiзiй i ополченцiв. Поки що Америка боротиметься... У Нью-Йорку сильний вплив євреїв. Саме євреї та залежнi вiд них хочуть битися до кiнця. Тож... Ну ще й комунiсти, хочуть бiйки!
  Шелленберг хитро пiдморгнув:
  - Я чув, що у вас п'ятiрка дiвчат з'явилася з Росiї. Якi борються дуже добре. Про них складають легенди.
  Даллес з усмiшкою вiдповiв:
  - I про вашого Фрiдрiха, а також знамениту четвiрку складаються легенди. Насправдi реальнiсть та мрiї часто розходяться!
  Шелленберг вiдповiдно кивнув:
  - Постарайтеся, щоб цi дiвчата потрапили в полон живими!
  Даллес кивнув:
  - Принесемо вам це задоволення!
  Пiсля цього Шелленберг i Даллес розлучилися. Бiльше говорити не було про що.
  Шелленберг накинувся на дiвчат, задовольняючи тваринну пристрасть iз делiкатнiстю кабана пiд час тiчки. Вони верещали як свинки.
  Сам Гiтлер тим часом розважався черговим гладiаторським боєм.
  Билися дiвчата по чотири з кожного боку. Войовницi були в одних трусиках, змащенi олiєю, засмаглi.
  Дiвчата обмiнювалися ударами, а пiд їхнi босi ноги кидали вугiлля. Фюрер спостерiгав за цим разом iз трьома повiями, яких рефлекторно пестив. Не надто здатний бути чоловiком, фюрер знаходив задоволення в кровi та тортурах. Особливо йому подобалося катувати гарних жiнок.
  I Гiтлер цим займався, iз садистським самозабуттям. I ось одна з дiвчат, що впала пробита мечами. Їй чорношкiрi воїни припалили п'яту смолоскипом. Дiвчина сiпнулася, i затихла назавжди. Таким чином, для фашистiв це була розвага.
  Фюрер же дещо вiдволiкся вiд битви. Вiн задумався.
  Коли ще нацист номер один писав "Моя боротьба", то усвiдомлював, що найсерйознiшим противником для Нiмеччини буде США. I хотiв уникнути подiбної вiйни. Спочатку Гiтлер схилявся до думки навалитися СРСР коалiцiєю. Нiмеччина, природно Польща, Iталiя, бажано Британiя, добре б Японiя. Можливо, навiть пiдключення Францiї, Угорщини, Румунiї та iнших країн.
  Сам фюрер ще не дуже вiрив у нiмецьку силу, що Нiмеччину судилося стати гегемоном. Так що його плани були скромнiшими: поживитися порiвняно слабким у двадцятi роки СРСР, i отримати там частину земель.
  Хоча спочатку слiд було захопити владу в Нiмеччинi. Вибори 1928 року не дали фашистам i трьох вiдсоткiв голосiв. Здавалося, влада це лише мрiя. Але потiм чудеса органiзованостi нацистiв, допомога спонсорiв, ораторськi здiбностi Гiтлера призвели до майже закономiрного результату. Гiтлер перемiг... Хоча висiв на межi провалу.
  I перевершив очiкування виборцiв. Фюрер навiть не обiцяв, що потiм зумiв виконати. I елiта вважала, що свiтове панування неможливо.
  Фюрер мав успiхи, якi частково пояснювалися страхом перед комунiзмом, та СРСР. Нiмеччину хотiли використати проти бiльшовизму. Були й iншi мабуть мiркування. Нiмцi тягатимуть каштани з вогню, а iншi дивнi подiлять видобуток. Фюрер зумiв навiяти iншим таку думку. Тому й зумiв i зайняти демiлiтаризовану зону, i навiть здiйснити аншлюс Австрiї. А потiм був трiумф у Мюнхенi. Судети стали Нiмецьким, а трохи пiзнiше повернулася Клайпеда.
  Фюрер дещо впав в ейфорiю, напевно, за бiльш здорового глузду слiд було не поспiшати з окупацiєю Чехiї. Навiщо так принижувати союзникiв? Але прорахувався. Потiм i з Польщею не сталося. Тут насамперед озброїлися євреї, вони вимагали припинити закрутку гайок у Нiмеччинi. I знову фюрер прорахувався, влаштувавши нiч кришталевих ножiв.
  Перспективи для Нiмеччини складалися поганi. Маючи всього дев'яносто дивiзiй, з них лише шiсть легких танкових, вступити у вiйну з бiльшою частиною свiту.
  Навiть проти Польщi нiмцi виглядали дещо слабкими. Бракувало боєприпасiв та бомб. Нiмеччина до вiйни не надто готова. Тому фюрер вирiшив прийняти пропозицiю Сталiна про пакт. Хоча спочатку мав зовсiм iншi плани.
  Взагалi, може бути фюрер не так генiальний, як удачливий. Ось рiшення напасти на Польщу мало колосальний ризик. Сто десять французьких та англiйських дивiзiй просто б зiм'яли двадцять три нiмецькi на Заходi.
  Але цього не сталося. Щаслива зiрка свiтила Нiмеччину. Сталося диво, союзники згаяли момент. Польща була розбита якраз у такi термiни, наскiльки вистачало у нiмцiв боєприпасiв. Потiм союзники дали Нiмеччинi кiлька мiсяцiв, щоб пiдготуватися.
  Пощастило нiмцям, i коли розпочалася вiйна з Фiнляндiєю. Сталiн не зумiв досягти швидкого успiху, i ув'язнення. З'явилися сподiвання свiт. Багато хто давив на Гiтлера, i пропонував обмежитися малим. А саме вiдновити кордони чотирнадцятого року на сходi i дати Польщi видимiсть незалежностi.
  Навiть союзники натякали, що можуть повернутись до питання про колонiї.
  Але фюрер зрештою все вiдкинув, i почав вести рiшучу вiйну. Однiєї доби чинила опiр Данiя, швидко i з мiнiмумом втрат захоплена Норвегiя.
  А потiм ще й найкрутiше, чудовий розгром переважаючих сил коалiцiї. Чотири мiльйони полонених, трофеї ста п'ятдесят дивiзiй. Блискучий план Майнштейна та Гiтлера. I рiдкiсний успiх, нiмцi реально могли програти. У союзникiв було вдвiчi бiльше танкiв, бiльше пiхоти та артилерiї.
  Але висока в небi зiрка опiкувалася Третьим Рейхом ... Правда з Британiєю не залагодилося. Нi миру, нi перемоги! Повiтряний наступ провалився. Гiтлер i сам розумiв свою особисту вiдповiдальнiсть. Треба було i випуск лiтакiв збiльшити, i мирнi мiста не бомбити, i командувати краще.
  Не все було зроблено в органiзацiю висадки. А шанс на перемогу мав. Ламанш не надто велика протока, його i плоту здолати можна. Вияви тодi фюрер повноту енергiї та органiзованостi, ще в сороковому роцi впала б Британiя. I це прискорило б закiнчення Другої свiтової вiйни.
  Але фюрер, на жаль, тодi виявився не на висотi. Втратив натхнення генiальних осяянь, i його щаслива зiрка потьмянiла.
  Потiм Гiтлера почав турбувати СРСР. Явно вiйськовi приготування Сталiна було неможливо викликати тривоги. Стiльки танкiв, iншої технiки, гармати, лiтаки. Все це турбувало фюрера.
  Тому замiсть рiшучої вiйни з Британiєю, i наступу в Африцi, слiдували половинчастi заходи. I тут фюрер припускався помилок. Треба було максимально розкрутити випуск озброєнь. ЗКВ точно повiдомила, що для захоплення СРСР потрiбно тридцять шiсть танкових дивiзiй. А було видiлено лише шiстнадцять. План "Барбаросса", найчистiшої води авантюра: нападати, маючи вчетверо менше танкiв i лiтакiв, це смертельно небезпечно.
  Але Гiтлер врахував те що, що Червона Армiя мало навчена оборонятися. I її вчили лише бити ворога на його територiї. I що ж? Розрахунок справдився! Неготовi до оборони радянськi вiйська потрапляли до котлiв, i їх трощили, ламали. Гнали полонених. Але мало було у нiмцiв сил. Навiть штурмовикiв не вистачало. Бiплани й те кидали у бiй.
  Дiйшли до Москви, захопили Донбас, блокували Ленiнград. Але взяти столицю не вистачило сил, та й проклята зима завадила. Бензин на вугiллi, через морози, розкладався на вогнетривкi фракцiї. I отримали нiмцi по зубах!
  А тут ще й Японiя вступила у вiйну iз США. Довелося її пiдтримати. I Роммелю в Африцi хвiст прищемили. Така невдала вийшла зима сорок першого, сорок другого року. Але... Зате японцi досягли ряду великих успiхiв. I весна принесла Вермахту новi перемоги. А головне вiн Гiтлер вiдчув у собi нове натхнення i став чудовим органiзатором. Зумiв до межi мобiлiзувати Нiмеччину та окупованi територiї та збiльшити випуск озброєнь.
  I з того часу стало все налагоджуватися. Ось зараз i Америка падає до нiг Третього Рейху.
  Гiтлер подав знак... Тепер боролися хлопцi. Теж в одних пов'язках на стегнах. I кривавий такий поєдинок.
  Фюрер не любив надто довго розмiрковувати. Вiн незабаром стане королем свiту. Нi Наполеон, нi Чингiсхан, нi Тамерлан не досягали таких успiхiв. Це не було до Гiтлера i навряд чи буде пiсля нього! Творилося найреальнiше диво.
  Хлопчикам пiдсипали пiд босi ноги вугiлля. Щоб їм було болючiше. Пацани страждали, а Гiтлер насолоджувався стражданнями. Дуже приємно, коли лупиш хлопчикiв батогом. I фюрер посмiювався, i скалив iкла вампiра. Багато народу вiн перемучив i пересадив. А як була спалена живцем.
  Гiтлер особисто палив хлопчакiв i дiвчаток вогнем. Вiн любив пiдносити запалений смолоскип до оголених грудей дiвчат. Проводити полум'ям по круглих жiночих п'ятах.
  Використовувати найнелюдськiшi тортури. I чого тiльки Гiтлер не застосовував... I вогонь i розпечений, колючий дрiт, i червонi ланцюги вiд жару.
  Найчудовiшi тортури... Коли гарних дiвчат палять живцем... I все це подобалося манiяку з короткими вусиками.
  Гiтлер любив процес тортури ... Йому надзвичайно подобалося заганяти дiвчатам розпеченi голки пiд нiгтi, особливо нiг. I ламати пальчики розпеченими щипцями.
  З Гiтлера знущалися в Нiмеччинi, чимало принижень довелося майбутньому фюреру пережити i пiд час бродяжного життя у Вiднi. Це зробило його дуже холодним та жорстоким. Точнiше не холодним, а агресивно жорстоким. У Гiтлерi було стiльки злостi, що буквально зашкалювало вiд ненавистi.
  Це дозволяло фюреру контролювати бойовикiв. Найрозв'язнiшi штурмовики слухалися Гiтлера, так вiдчували його магнетизм i приголомшливу ненависть.
  Гiтлер пригнiчував своєю пекельною енергетикою. Недарма навiть Сталiн боявся фюрера. Боявся i шанував його.
  Гiтлер справдi спiлкувався з пекельними духами, що дали йому неймовiрну силу. Народ пiдкорявся фюреру. Пiдкорялися i вiйська, i крила удачi. Перемоги йшли одна за одною. Трiумфи, яких не знав i Чингiсхан. Навiть Австралiя i та стала нiмецькою колонiєю. I безлiч провiнцiй.
  Гiтлер знизав плечима - куди йти пiсля США? Добити СРСР? Чи врiзати Японiєю? Країна Вранiшнього Сонця захопила надто багато земель. Але з iншого боку, не можна було поки що без допомоги Японiї. А так фюрер, надто дозволив розроститися своєму вузькоокому союзнику. Гiтлер навiть захрюкав вiд досади: ну чому вiн так опростоволосився? Чи дозволив Японiї захопити стiльки земель? З iншого боку, саме вiдкриття другого фронту з Японiєю змусило Сталiна пiти на перемир'я, яке дозволило розчавити Британiю.
  Таким чином, замiсть вiйни на два фронти фюрер переключився виключно на Британiю. I зумiв її пiдкорити в найкоротший термiн. Так що у Сталiна навiть не виникло спокуси скористатися моментом, i лупнути в спину.
  Проте сто двадцять добiрних дивiзiй Третього Рейху все ще стоять на сходi, готовi стримати сталiнський напад.
  Фюрер дозволив однiй iз дiвчат взяти нефритовий, пульсуючий стрижень у рот. I вiдчув блаженство. Як прекрасне i чисте жiноче тiло. Його так приємно пестити, мацати, погладжувати. I цiлувати прямо в малиновi соски.
  Фюрер цiлує дiвчину прямо в груди, i лиже її бюст язиком. Як це солодко. I смачнi вийшли дiвчата. Яка приємна на смак шкiра юних жiнок.
  А коли їх пiдсмажують, то й зовсiм пахне смаженою бараниною, чи свининкою. Фюрер хоч i був вегетарiанцем, i iнодi дозволяв з'їсти собi жiночу грудинку. Або йому кришили людське м'ясо до салату. Непогано їсти жiноче тiло, або м'язистих хлопчикiв. Але Гiтлер дозволяв собi такi делiкатеси лише у свята: бо м'ясо шкiдливе.
  Любив фюрер та банани, з ананасами. Все це надзвичайно смачно.
  А ще, звичайно, катувати жiнок за допомогою розтяжки. Вiшати красунь на дибу, закрiплювати босi нiжки у колодки, а потiм прикрiплювати гирi. Доки тiла не порвуться. Жорстоко це, звичайно, але й ефективно. Так можна катувати, все красунь.
  Ще цiкаво, це ганяти дiвчат голяка по снiгу. Взагалi улюблене нiмецьке катування - холодом! Так цiкаво дивитися, як синiють у дiвчат пальчики вiд холоду. I наскiльки це для них болiсно. Катування взагалi, для Гiтлера найвища насолода.
  Особливо кумедно, коли босi дiвчата спочатку бiгають снiгом, а потiм їх есесiвцi розпеченим дротом пiдганяють по вугiллю. I дiвчата голими ступнями з морозу, до розпеченої печi!
  Фюрер захихотiв i сказав:
  - Я люблю мучити i катувати! Люблю завдавати бiль! А з цього хай живуть тортури!
  Хлопчикiв теж мучити любив Гiтлер. Особливо полонених пiонерiв. Тут була iнтрига, закричає хлопчик вiд болю чи нi. Пiонери зазвичай намагалися стримувати крики з стисканням зубiв. Фюрер любив пiдносити смолоскип до грудей, пiдпалювати пахви, смажити хлопчикам п'яти. Або пiдносити полум'я до обличчя. Вогонь дуже пекуча i хвороблива рiч, так що зазвичай хлопчаки не витримували i починали репетувати. Але зустрiчалися i завзятi пiонери, якi втрачали вiд больового шоку свiдомiсть, але мовчали.
  Тут фюрер дуже захотiлося помучити такого пiонера. I Гiтлер наказав:
  - Доставити сюди когось iз полонених росiйських партизанiв!
  Незважаючи на те, що Сталiн наказав не вести партизанську вiйну, частина фанатикiв продовжувала опiр, нехай i не там масово як ранiше. I пiонери перебували.
  Знаючи смаки фюрера, йому доставили хлопця рокiв тринадцяти. Бiлобрисого, вже битого на допитах.
  Хлопчика роздягли, i двi високi панi вивернули йому руки, закинули вiяло i пiднялися на дибу. Одна з них iз задоволенням заспiвала долонею по зламанiй спинi пiонера, i прицмокнувши губами вiдповiла:
  - А хлопчисько мiг би менi зiгрiвати лiжко!
  Гiтлер хихiкнув i вiдповiв:
  - Якщо лишиться живий, я тобi його подарую! Втiм, останнє малоймовiрне.
  Пiонер стиснув мiцнiше щелепи, i з ненавистю дивився на фюрера та його повiю.
  Хлопчик уже встиг повисiти на дибi. Його били батогом, i гумовою палицею по голих п'ятах. Щоправда, поки що вогонь як ще не пробував. Фюрер почав iз малого. Увiмкнув запальничку i провiв полум'ям по гладких грудях хлопчика.
  Той стиснув зуби сильнiше i смикнувся. На засмаглому тiлi здулися пухирi.
  Фюрер росiйською пiдкреслено ласкаво вимовив:
  - Скажи, що Сталiн лайно, i я тебе не мучитиму!
  Пiонер рiшуче промовив:
  - Нi!
  Гiтлер посмiхнувся, i взяв у руки смолоскип. Пiднiс до босих нiг хлопчиська. Пiонер задерся сильнiше, з грудей виривався крик. Як це боляче. Але титанiчним зусиллям хлопчик стримався.
  Фюреру набридло смажити хлопчику п'яти, i понiс смолоскип до паху. Тут уже бiль перевищив усi межi, i пiонер знепритомнiв вiд больового шоку.
  Гiтлер вiдклав факел i промовив розчарованим тоном:
  - Якi вони росiяни таки стiйкi! Я просто вражений!
  Дiвчата-кати запитали у фюрера:
  - Привести його до себе!?
  Гiтлер кивнув i помiтив:
  - Тепер його розчинятимемо живцем у кислотi! Я помщу пiонерiї за непокiрнiсть!
  Голого хлопчика привели до тями, повiсили на ланцюг, i стали повiльно занурювати, у кислоту. Пiонер вiдчув дикий бiль вiд плотi, що розчиняється, але замiсть благання про пощаду, хлопчик заспiвав;
  Свята буде Батькiвщина моя,
  Вона священний край для пiонера.
  Загiн моя улюблена сiм'я,
  Хай це людям буде всiм прикладом!
  
  На славу нашої Батькiвщини святої,
  Ми пiонери клятву брали...
  Нехай Гiтлер i в союзi iз Сатаною,
  Але ж пiд Москвою йому ми мiцно дали!
  
  Ми пiонери, Батькiвщини сини,
  Великої нашої матерi-вiтчизни.
  I будемо до кiнця країнi вiрнi,
  У великiй справi будiвництвi комунiзму!
  
  Я хлопчик, напiвголий i босий,
  Пiшов у розвiдку, по снiгах суворим.
  I смерть з косою летить передi мною,
  Погрожує скувати в залiзнi пута!
  
  Але пiдiрвав я мiст фашистам, знай,
  Вiдправив пiд укiс їхнi ешелони.
  I вiрю, у всесвiтi буде рай,
  Побудуємо комунiзму новий замок!
  
  Але ось трапилося, в жахливий полон потрапив,
  Мене по п'ятах, мiцно фрицi били...
  На спину заливав кат напалм,
  По животу зло палицями лупили!
  
  Вогонь фашист пiдступний застосував,
  Палив жорстоко все худе тiло.
  Тримався пiонер з останнiх сил,
  Його катували кати вмiло!
  
  Але нiчого хлопчика не сказав,
  Не видав вiн фашистам росiйської таємницi.
  I скiльки його фюрер не катував,
  Вiн показав надзвичайний упор!
  
  Тодi шпурнули хлопця в кислоту,
  I частинами хлопчика розчиняли...
  Але висловив пацан на чистоту,
  Що скоро комунiзму дали!
  
  Що скоро наш солдат до Берлiна прийде,
  Поставить фрицям дуже жирно крапку.
  I фюрера Бог до смертi приб'є,
  I весь звiринець, оптом поодинцi!
  
  А я загину в тортурах, пiонер,
  Iншого не залишив рок менi вибiр.
  Але покажу рештi приклад,
  I витримаю без стогiн, вiрю дибу!
  
  Потiм прийде Всесильний Iсус,
  Все воскресить до крайнього колiна.
  Єдинi стануть i казах i рус,
  Великi настануть змiни!
  На останньому словi наполовину розчинений хлопчик знову знепритомнiв.
  Фюрер посмiхнувся i пiдморгнув своє кралi:
  - Схоже, йому не доведеться тобi зiгрiвати лiжко... Розчинили!
  Та байдуже вiдповiла:
  - Iншого знайдемо... А що лишилося вiд цього пустимо на мило!
  Фюрер наказав:
  - Зробiть iз черепа хлопчика чудовий кубок! А поки я пiду i трохи зневажаюсь з друзями!
  Компанiю фюрер становило кiлька людей. У тому числi i конструктор Порше. Це видатний майстер повiдомив фюрера:
  - Дiвчата-легенда пiдказали нам чудову iдею, над якою зараз працюють найкращi конструкторськi уми Третього Рейху.
  Фюрер пожвавiшав:
  - Яку iдею?
  Порше повiдомив iз посмiшкою:
  - Такого танка, який буде невразливий пiд час стрiльби з усiх ракурсiв. Це буде щось подiбне до дива, або пiрамiдi Хеопса!
  Фюрер жорстко вiдповiв:
  - Сподiваюся, втiлення в метал, не змусить на себе довго чекати! Ну а ми сильнi зараз i без пiрамiдальних танкiв!
  Порше з цим погодився:
  - Та ми сильний мiй фюрер!
  Гiммлер зауважив:
  - Випуск озброєнь зрiс настiльки, що його, мабуть, доведеться скорочувати. Америка скоро здохне, а на Росiю нам стiльки лiтакiв i особливо кораблiв не знадобиться!
  Фюрер свиснув i сказав:
  - Красунi, красунi, красунi кабаре... Ви створенi лише для розваг!
  Пiсля чого, Гiтлер запустив шкiрою банана по танцюючому перед ними напiвголому дiвчиськовi. Шкiрка потрапила стриптизерцi в зад, i та промуркотiла у вiдповiдь.
  Фюрер прошипiв крiзь зуби.
  - Нi, я ще далекий вiд контролю над усiм свiтом. Є ще Японiя. А для вiйни з нею знадобляться кораблi! I ми маємо бути до цього готовi!
  Гудерiан з усмiшкою помiтив:
  - У Японiї вже непогано, виходить, копiювати нашi танки, особливо Пантеру-2. Це, звичайно, не Е-50, але теж серйозний танк. Так що нам знадобляться машини нового поколiння!
  Фюрер проревiв на всю горлянку:
  - Нам потрiбний новий танк! Ми битимемося, i повиннi битися!
  Майнштейн у вiдповiдь проревiв:
  - Будемо, битися дуже жорстоко... Поки що весь свiт не пiдкоримо!
  Гiтлер вибухнув тривалим монологом:
  - Ось iз чого починали ми... Прийшли до влади у зруйнованiй країнi. Яка була урiзана i Нiмеччина буквально вимирала. Але, розпочавши з малого, ми змогли збiльшити територiї Третього Рейху в тридцять разiв. Ми стали дуже сильними. У тридцять третьому роцi ми не мали жодного танка. А зараз у нас десятки тисяч найкращих у свiтi танкiв. У нас не було жодного бойового лiтака, а зараз нашi армади закривають сонце. I немає їм рiвних.
  Ми почали з нуля, i в гонцi озброєнь пiдкорили бiльшу частину свiту. I зробили те, що здається казкою та дивом. I те, що потiм не повторити, i чого не було до нас... I чого тiльки не було в iсторiї Нiмеччини. Але такої честi та слави не було нiколи!
  А в майбутньому, коли весь свiт буде пiд нами, настане епоха зоряних воєн i наших перемог уже в космосi. I цих перемог буде незлiченна кiлькiсть! Ми перемагали вчора, ми перемагаємо сьогоднi та перемагатимемо завтра!
  Попереду ще багато боїв! Будуть битви, такi крутi, що тiльки нiмцi можуть їх пройти! I будуть перемоги сонце, що затьмарюють! Нехай буде так... У США ми зiткнулися з найпотужнiшою економiкою. Iз країною, яка претендувала на роль майстернi свiту. I змогли її перемогти! Наша мiць настiльки велика, що її достатньо для пiдкорення цiєї планети. Але нашi вченi продовжують створювати всю нову та небезпечнiшу зброю. Ми пiдкоримо весь свiт... I буде так! Весь свiт буде нами пiдкорений i нiхто нас нiколи не зупинить!
  Четвiрка воїнок Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда просувалися з пiвдня на Вашингтон.
  По дорозi до американської столицi, зустрiчався все бiльш запеклий опiр.
  Нiмецький Е-50 вже отримав безлiч попадань i був весь у шрамах i подряпинах. Машина з боями пройшла пристойний шлях. Дiвчата теж добряче вимоталися.
  Але близькiсть перемоги манила красунь.
  Герда помiтила з милою посмiшкою воїнки-блондинки:
  - Ми вже стiльки випробували у цьому життi! Чи буде в нiй ще щось подiбне?
  Магда, скромно опустивши очi, вiдповiла:
  - На все воля Всевишнього! Прийде час i ми згадуватимемо свої колишнi подвиги. Може з тугою, а може й з гордiстю!
  Шарлотта рiшуче заявила:
  - Ну, я тоскувати в жодному разi не буду! Нашi подвиги дуже славетнi!
  Христина заспiвала:
  - Славна Батькiвщина, безславна потвора!
  Герда прочирикала:
  - Вiрю, буде у нас ще свято!
  Шарлота зневажливо пирхнула i помiтила:
  - А у нас на вiйнi i так, щодня - свято!
  Магда вистрiлила... Шерман переломився навпiл, i запалав. Дiвчина прочирикала:
  - Вiйна це повiтря для легкого... Але краще наповнювати його молитвою!
  Герда люто вiдповiла:
  - У тебе про моя красуня - хтива плоть! Не молитися, а тiльки гавкати привчив тебе лише Господь!
  Дiвчата засмiялися, їхнiй смiх був досить веселим. Магда прострiлила "Першинг" i повеселiшала. Американцi здавали. До Вашингтона залишалося всього кiлометрiв за двiстi. Їхнiй танк мiг би по шосе пройти за три години. Але танкам не варто вiдриватися вiд пiхоти. Хоч пiхота i була моторизована. Але гнали багато мiльйонiв найманцiв, яких використовували немов гарматне м'ясо.
  Герда вистрiлила i прочирикала:
  - Але вiдгукуюсь голосам, i в бiй жорстокий рвусь!
  Дiвчата вели вогонь... Шарлота, пила тримав пальцями нiг "Колу", i шипiла:
  - Всi ми пратимемо, i iспит складатимемо на п'ять!
  Дiвчата трохи вiдiрвалися вiд своїх та потрапили пiд вогонь 105-мiлiметрових зенiток. Їх обстрiлювали, i на лобову похилу броню обрушилися снаряди.
  Герда у вiдповiдь взяла i заспiвала:
  - Тут у нас тумани та дощi! Тут у нас холоднi розквiти! А коли стрiляєш прут нулi, подвиги дiвочi оспiванi!
  I войовницi проскулили з надривом:
  - Надiя, наш компас земний,
  Успiх, нагороди за смiливiсть...
  А пiснi досить однiєї,
  Щоб тiльки про будинок у нiй спiвалося!
  Шарлота облизнула червонi губи i сказала:
  - А собi такий маєток вiдбудую! У ньому будуть палаци iз колонами! I б'ють у повiтря фонтани!
  Христина хихикнула i помiтила:
  - Ах, фонтани, фонтани, фонтани! Їм, жартома своє серце, вiддай! Ах, фонтани, фонтани, фонтани! Розквiтне в бiлих яблуках край!
  Нiмецький танк розмiрено розстрiлював американську, зенiтну батарею. Дiвчата не поспiшали та впевнено тримали удари. Воїтельки наче кульки шоколадного морозива. Усi роблять, i все встигають. I б'ють, б'ють, б'ють...
  Герда навiть взяла i заспiвала, високо надриваючи горлянку;
  Принцеса про замiжжя мрiяла,
  Але вимоги були високi.
  Такий перед дiйшла до iдеалу,
  Що отримували принци всi стусани!
  
  Нiхто принцесi не полюбився,
  Нiхто їй iдеалом i не став...
  I йшли в жалобу цi принци,
  Принцесi серце знай суцiльний метал!
  
  Але ось один загарбник виявився,
  Пiшов у вiдповiдь iз принцесою на вiйну.
  I люто з її полицями бився,
  Покликавши до союзу напевно Сатану!
  
  Принцеса програла цю битву,
  I потрапила в дуже сумний полон.
  Таку одержав долi палiтру,
  Бажання дуже бурхливих змiн!
  
  Дiвчата повели тодi до в'язницi,
  На шию начепивши сталевий ланцюг.
  I стали сiкти красуню-молодку,
  Принцеса в плач i почала ревти!
  
  Вона була в шовках, зараз у лахмiттi,
  Зiрвали туфлi - дiвка босонiж.
  Її ганяють - знемогла плоттю,
  Орлицю в клiтку заманили силомiць!
  
  Про скiльки потрiбно пережити страждань,
  Такi муки дiвцi зазнати...
  За розкiш, ситiсть - це вiдплата,
  Вовчиця виє i реве ведмiдь!
  
  Принцеса в рудниках тепер страждає,
  Майже гола, боса взимку.
  На жаль, злий трiумфує у свiтi Каїн,
  А диявол знущався з душi!
  
  Свiт, неначе пекло, похмурий i непроглядний,
  На копальнях ти камочки волоч...
  Розмiрний порядок та неспiшний,
  Тягаєш плити ти i цеглини!
  
  У вiдчаї наглядачевi вiддалася,
  I примудрилася з шахти втекти.
  До загибелi була тiльки трохи,
  Але прокинулась Бога благодать!
  
  Повстання пiдняла та принцеса,
  Раби, селяни разом за неї...
  I стало дуже цiкаво,
  Всiм набридло жалюгiдне бути!
  
  Зiбралося багато тисяч обурених,
  I розтрощили армiю орди...
  Ставай народ прокляттям затаврований,
  Щоб не сталося найгiршої, знай бiди!
  
  Пiшли на штурм, палац монарха взяли,
  I колишнiй нелюд став тепер у полонi!
  Такi рока скачуть видно гранi,
  Принцеса реалiзує свою мрiю!
  
  Тиран на рудники зараз направлений,
  А колишня рабиня у палацi...
  Не наступити знову на цi граблi,
  Мрiє королева про вiнець!
  
  Вибрала собi чоловiка з народу,
  З ним повiнчалася, освятивши шлюбом...
  Не має значення родоводу породи,
  Найважливiше почуття лiктя в колектив!
  
  У них народилися дiти та щасливим,
  Тут виявився цiєї пари шлюб.
  Сильнi нащадки, i цiлком гарнi,
  Бажаємо та iншим щоб було так!
  
  В iмперiї панувала справедливiсть,
  Дiлився золотом там будь-який багатiй.
  Ви також зробите людям милiсть,
  Щоб не чути гiркий, дитячий плач!
  Спiвали дiвчата чудово, i їхнi голоси такi пронизливi та дзвiнки, немов трель дзвiночка. I лунала воiстину Божественна композицiя.
  I йшли, пiднявши руки тисячi американцiв, що здалися. Вони падали навколiшки перед дiвчатами, i безглуздо, розгублено посмiхалися.
  Вiйницi вибралися з танка. Дiвчата, за традицiєю, пропонували для поцiлункiв свої босi ноги, i слiпуче загартувалися. Ось це тигрицi.
  Шарлотта заспiвала, трохи гарчачи:
  Група кровi на рукавi,
  Мiй порядковий номер на рукавi!
  Побажай менi удачi в бою,
  Побажай менi удачi!
  Христина пiдтвердила спiви, тупаючи босими нiжками, затискаючи солдатам пальцями носи:
  - За кожної невдачi, давати вмiйте здачi! Iнакше вам удачi не бачити!
  I дiвчата так оглушливо реготали, що буквально перекошували роти, i зносила черепи у солдатiв.
  Iнодi красунi оголи груди i запрошували солдатiв поцiлувати. I тi цмокали войовниць.
  Серед тих, хто здався, виявилися i хлопчики за колонiї неповнолiтнiх. Вони буквально пожирали очима майже голих дiвчат-войовниць. Герда у вiдповiдь наказала хлопцям лягти на спину i задерти ноги. А потiм почала лупити їх палицями по голих п'ятах.
  Хлопчики скрикували вiд болю. До страти приєдналися Шарлота, Христина i навiть Магда. Дiвчата працювали гумовими палицями на совiсть. Примушували кричати хлопчакiв, i тi вiдчайдушно смикалися. Бити палицями босим п'ятам хлопчикiв, для тигриць приємно.
  Але мабуть Герда здалося цього мало, i вона взяла до рук смолоскип. Мовляв, горе переможеним. А в повiтрi рознiсся запах паленого м'яса. Втiм, дiвчата намагалися палити хлопчикам ноги, щоб не покалiчити.
  Грала музика, били барабани.
  Магда вiдмовилася брати в руки смолоскип i почервонiвши, вiдповiла:
  - Нi! Так таки дуже пiдло!
  Герда хихикнула i спiвуче перевiряла:
  - А хто не пiдлий? А хто не пiдлий? Та той, хто жiнки нiколи не бачив!
  Шарлота пiдсмажуючи п'яти малолiтнiм в'язням, помiтила:
  - Це все злочинцi! Їх не так уже й шкода!
  Войовницi разом захихикали... I продовжили смажити хлопчикам ноги.
  А тим часом Фрiдрiх воював у небi. Проти нього, вийшла пара нових американських винищувачiв iз 50-мiлiметровими гарматами. Але звичайно хлопчика-термiнатора це не збентежило. I пацан-кiлер накрила американцiв дистанцiї, показавши, що їхнi гармати зовсiм йому до лiхтаря.
  Фрiдрiх взагалi насолоджувався битвою.
  Хлопчик-генерал ревiв у рацiю:
  - Виходжу на тотальне знищення!
  Коротка черга i п'ятдесят американських лiтакiв вибухнули. Немов хтось розкидав по небу хлопавки. А хлопчисько взяв i прочiрикав:
  - Я справжнiй нiндзя! I всiх порубаю!
  I знову дав залп, збивши цього разу сiмдесят лiтакiв. I вишкiрив перлиннi зубки.
  Хельга летiла праворуч вiд хлопчика i смiючись, промовила:
  - Ти справжнiй демон лайки! Я за тебе горою!
  Фрiдрiх розреготався. Пацан-термiнатор врубав авiагармати, збивши ще двадцять чотири лiтаки, а потiм перевiв стрiлянину на наземнi цiлi.
  Основну танкову мiць, як i ранiше, становив "Шерман", ймовiрно, це був наймасовiший танк у свiтi. Американцi вiдчайдушно без особливої надiї намагалися взяти кiлькiстю.
  Фрiдрiх проспiвав:
  - На зорельотах i лiтаках! Вiйсько наше непереможне!
  Шермани розколювалися з вибухом. Крiм них з'явилася i самохiдка iз 155-мiлiметровою гарматою, здатна створити певнi проблеми нiмецьким танкам.
  Фрiдрiх пробив верхню кришку, танка i проспiвав:
  - Я буду таки великим чемпiоном!
  Хельга щиро вiдповiла:
  - А ти вже є великий чемпiон! I нiхто не має на твiй рахунок сумнiвiв!
  Хлопчик свиснув i вiдповiв:
  - Та нiхто вже... А ви в цьому впевненi?
  Хельга у вiдповiдь прошипiла:
  - На iншiй галактицi, на стиглому континентi!
  Фрiдрiх знищив чергою вiсiмнадцять машин. Змусив палати американськi танки, i з усмiшкою запитав Хельгу:
  - А що ти хотiла цим сказати?
  Войовниця-блондинка вiдповiла:
  - Те, що ти є справжнiм суперменом!
  Фрiдрiх розправив собi чубок i вiдповiв:
  - Я супермен i немає iнших проблем!
  Хельга хихикнула, пiдбила "Шерман" i прочирикала:
  - Жодних iнших проблем!
  Фрiдрiх переключився на колону "Першингiв", спiваючи:
  - Не врятують тебе не ноги! Не лихi конi!
  Хельга лупнула по самохiдцi "Вiдьма" i прошелестiла:
  - Бережись! Бережись! Бережись!
  Фрiдрiх лупнув по самохiдцi "Мангуст" i гаркнув:
  - Жартувати не станемо!
  Хельга продовжила вогонь, спiваючи:
  - Пiд землею тебе знайдемо!
  Фрiдрiх, розстрiлявши однiєю чергою ще п'ятнадцять машин, додав:
  - З води дiстанемо!
  Хельга продовжуючи бити, в'якала:
  - На частини розiрвемо!
  Фрiдрiх, продовжуючи цвяхувати, пiдтвердив:
  - На частини розiрвемо!
  Хельга навiть почала пiдскакувати на крiслi, ревучи:
  - На частини розiрвемо!
  Боєприпаси закiнчилися i реактивнi лiтаки полетiли назад. Потрiбно дозаправитися та наповнити комплект.
  Армiя Третього Рейху, дедалi ближче пiдходила до Вашингтона. Одночасно проривалися й японцi.
  Нiндзя-вiтязь Карась, вважав за краще працювати мечем. Вiн пiдкрадався безшумно, до американських позицiй i влаштовував рубку. Хлопчисько-нiндзя взагалi став грiзним воїном. I всiх винищував поголовно. Його катана легко рубав i метал.
  Карась дiяв як завжди агресивно та наполегливо. Його випади без виняткiв смертельнi. Крiм меча, хлопчик використовував i отруйнi голки, i метал гостро оточений диски.
  З ним разом дiяла пара дiвчат-нiндзя, якi допомагали хлопчику винищувати американцiв.
  Ось їхня трiада, увiрвалася всередину форту i рушила коридорами. Там вони винищували американських воїнiв.
  Карась, зрубавши офiцера, прошипiв:
  - Я витязь та кандидат у Боги!
  Японка-нiндзя вiдповiла:
  - Ти сама досконалiсть! Але й ми крутi!
  I дiвчина зрубала одним помахом двох американських солдатiв!
  Карась продовжив рух, провiв млин, i зрiзав одразу п'ятьох, прочiрiкавши:
  - Оце клас!
  Iнша японка-нiндзя зрубала трьох, помiтивши:
  - Це нашi здобутки!
  Карась продовжував рубати, бризкатися кров'ю i ревти:
  - Я дикий жах, що летить на крилах ночi!
  Японка, зрiзавши двох, шикнула:
  - Ми просто невидимки!
  Карась узяв, жбурнув босими пальцями хлопчачих нiг, гостро оточенi диски, зрубавши сiмох, i заспiвав:
  - Вимкни свою свiдомiсть!
  Дiвчина-нiндзя рубанула i пiдтвердила:
  - Я не хочу розумiння!
  Карась зрубав мечами, провiвши потрiйного метелика, шiстьох i додав:
  - Скiльки ми раз переконувалися.
  Iнша дiвчина-нiндзя, провiвши вертушку, додала:
  - Падали, але пiднiмалися!
  Карась, рубаючи американцiв як капусту, заспiвав:
  - За кохання без сумнiву!
  Дiвчина-нiндзя прочирикала:
  - Б'ються новi...
  Iнша босонога красуня пiдтвердила:
  - Поколiння!
  Карась зрiзав кiлька людей, i прошипiв:
  - Роздави, розтрощи зараз!
  Дiвчина-нiндзя метнула пальцями босих нiг диски i заспiвала:
  - Ти ж не один! Славна нинi година!
  Карась почав рухатися ще швидше. I гарчав, наче тигреня:
  - Славна нинi година! Руби прямо в око!
  Дiвчина-нiндзя вмочила босi ноги в кров i залишила витонченi слiди на бетонi. Красивi та стрункi були войовницi.
  I спiвали, з надривом:
  - Моє поколiння жере експрес!
  Карась зрубав п'ятьох i продовжив:
  - А також робить прогрес!
  Дiвчата-нiндзя закiнчила ще кiлька американцiв, i прочирикала:
  - Вибiр є у мене!
  Iнша красуня, рубаючи, додала:
  - Мiй лiхтарик, мрiї радiсть кожного дня!
  Карась хихiкнув i круша супостатiв заявив:
  - Я буду тим, що не можна пiзнати простим смертним!
  Так трiада зачищала форт... Вона залишала масу трупiв. А дiвчата ще й спокусливi слiди.
  Японка-нiндзя заспiвала:
  - Грубо та сильно....
  Iнша красуня пiдтвердила:
  - Хтось всесильний!
  I дiвчата знову розреготалися.
  Карась, випустивши голки, проколов одразу дюжину американських солдатiв, прошипiв:
  - Вiдгуркотiли розриви!
  Дiвчина-нiндзя зi смiшком пiдтвердила:
  - Скiнчилась благодать!
  Iнша красуня смiючись додала:
  - Досить показувати спини!
  Карась, зрубуючи натовпами, пiдтвердив риком:
  - Час ворогiв убивати!
  Дiвчата-нiндзя хором вигукнули:
  - Час ворогiв убивати!
  I як розсмiяються, на повну горлянку! Вони такi променистi та неповторнi. У кожнiй з них є щось особливе i неповторне.
  Карась прогарчав на всю горлянку:
  - Коли ми єдинi ми непереможнi!
  I знову нiндзi прориваються. Залишають по собi купи трупiв. Така ось у них сувора школа. А вмiють невидимi воїни дуже багато. Адже це Японiя, країна великої культури.
  Хлопчик-нiндзя заспiвала:
  - Харакiрi.... Це на вас чекає! Взяти вгору над ворогом, ну, а кошти не береться до уваги!
  I знову хлопчисько регоче! Йому справдi весело до колiкiв. I хочеться боротися та перемагати!
  Двi дiвчини та хлопчик увiйшли до командного пункту. Без зайвих церемонiй закiнчили двох генералiв. Третiй упав навколiшки, i кинувся цiлувати босi ноги дiвчатам. Тi його коротко допитали. Той заприсягся, що накаже здатися форту.
  Але Карась похитала головою:
  - У нас i так забагато полонених! Потрiбно трохи вашу чисельнiсть скоротити.
  I трiада знову рушила коридорами. Вони рубали всiх без жодного жалю i з азартом мисливцiв.
  Карась узяв, зрубав чоловiк дев'ять, i заспiвав:
  - Чорний снiг, червоний лiд.
  Дiвчина-нiндзя пiдтвердила:
  - На палаючiй землi ...
  Iнша красуня пiдтвердила:
  - Вiддаємо ми всi сатанi!
  Карась як вiзьме i прокриче:
  - Ха-ха-ха! Кривавий фюрер! Буде розрiзано будь-який бюргер!
  Дiвчина-нiндзя зрiзала кiлька солдатiв i заспiвала:
  - Нехай тi бюргери гладшають ... Нехай не влiзуть i в штани!
  Iнша красуня пiдтримала пасаж:
  - Хай запишуться до євреїв!
  Карась випустив голки i прочирикав:
  - Аби не було вiйни!
  I дiвчата вiзьмуть i розсмiяються. Вони такi кумеднi в чорному кiмоно, i з голими до колiн ногами!
  Трiумвiрат рухався коридорами. Дiвчата iнодi перехопили гранати, що кидаються, i жбурляли їх назад своїми босими пальчиками нiжок.
  Рух трiйки це що надзвичайно швидкий. I при цьому безлiч трупiв. I не зупиниться.
  Карась прошипiв з усмiшкою:
  - Я гуляю, де бажаю...
  Нiндзя-дiвчина, рубаючи людське м'ясо, додала:
  - А iншим не дозволяю!
  Iнша красуня прочирикала:
  - I спiвають у свiтлi дня...
  Карась, зрубуючи все поспiль, гаркнув:
  -Птахи тiльки для мене!
  Нiндзя-дiвчина, зрубуючи американцiв, що невдало потрапили пiд лезо, ринула:
  - Красу я обожнюю!
  Iнша нiндзя-красуня прошипiла:
  - Трон квiтами оточую!
  Карась єхидно прошипiв, пускаючи гострi леза:
  - Милих янкi я люблю!
  Дiвчата хором вiдповiли:
  - I тому давлю!
  Трiумвiрат продовжував рух. Красунi наспiвували, i гарчали на пiвголоса. Їхнi рухи ставали все стрiмкiшими. Вони рухалися, наче вирвалися з Тартару духи.
  Карась ревiв на всю горлянку:
  - УРА ура! Я всiх посiчу!
  Дiвчина-нiндзя заспiвала:
  - Якщо займатимешся грабунком, тiкатимеш тобi доведеться голяка!
  I на пiдтвердження цих слiв, дiвчинка оголила свої груди. Адже вона i справдi надзвичайно красива. I хочеться в червоний сосок цмокнути.
  Дiвчата рухалися, i кидали босими нiжками заточенi диски. Багатьох зрубували, кого розтинали мечами. I йшли з надзвичайним трiумфом. Валялися на шляху вiдтятi голови, i дiвчата їх пiдкидали своїми витонченими, голими нiжками.
  Карась завзято заспiвав:
  - Я чорний лицар, i справжнiй нiндзя!
  Пiсля чого хлопчик зрубав ще п'ятьох солдатiв армiї США, i розмахався крутiшими мечами.
  Дiвчата оглушливо ревiли:
  - Ми з тобою! Пiсню спiвай, ми могутнi дiвчата!
  I рубка йшла все iнтенсивнiше та iнтенсивнiше! Справдi цим дiвчатам палець у рот не клади! I вiдкусять, i обсмокчуть!
  Хлопчисько з-помiж барабанщикiв, перетрусив i став на колiна. Дiвчина-нiндзя дозволила йому поцiлувати свою голу пiдошву, а потiм узяла i все одно вiдтяла голову. Пiдкинула її своєю босою ногою i перевiряла:
  - Я войовниця класу супер... I буду крутiшим за самого Марса!
  Карась пiдскочив, зрубав вiсьмох американських солдатiв i проревiв:
  - А я буду крутiший за Мiккi-Мауса!
  Дiвчина-нiндзя хихикнула, вiдкинувши своєю голою нiжкою каску, заспiвала:
  - Футбол! Футбол! Хай живе футбол!
  Iнша дiвчина-нiндзя рубанув, помiтила:
  - А я вiддаю перевагу волейболу!
  I воїнки разом розреготалися... Покази зуби та iкла. Дуже дотепний трiумвiрат. А як тут не мати почуття гумору, якщо нiндзей ще дiтьми вводять у клiтку з тиграми, i не дають при цьому зброї. А там ти силою думки змушуєш звiра вiдмовитись вiд агресiї.
  Карась прочирикав, рубаючи кiстки та м'ясо:
  - Я тигр, а не кiт, у менi зараз живiт, що робить iз вбивством аперкот!
  Дiвчина-нiндзя прочирикала:
  - Iз вбивством аперкот, чи навпаки!
  Вiйницi з усього розмаху врiзали п'ятами по сталевих дверях. Метал урвався, вiдкриваючи їм дорогу. Красунi просвистели через нiздрi:
  - Ану кидок на Марс!
  I знову просування, крiзь плоть i кров... Маса трупiв та поранених. I не зупинить дiвчат, нi що...
  Карась з посмiшкою, розрубавши майора навпiл, прошепотiв:
  - Долi не раз шепнемо...
  Дiвчина-нiндзя, рубанувши по-своєму, пiдтвердила:
  - Долi шепочемо...
  Карась, розреготавшись, додав:
  - Мерсi боку! Кинжал у боцi!
  I на пiдтвердження його слiв програла музика... I вискочив бойовий робот. Одна з американських новинок, зроблена на гусеницях iз чотирма кулеметами машина. Нiндзi ледве встигли схопитися на стелю, як застрочив черги, i був пробитий, буквально весь простiр.
  Карась прошипiв у досадi:
  - Клянусь iмператором... Це якась дикiсть!
  Дiвчина-нiндзя тихенько заспiвала:
  - Був час епохи нестерпно слiзним... Коли предки людей порахувати не могли в небi зiрки!
  Пiсля чого дiвчата та хлопчик кинули босими нiжками в робота гострi диски. Машина зупинилася i з неї повалив дим. Проповзши по стелi, трiумвiрат шпурнув по горошку з вибухiвкою в тисячу разiв перевершує по вибуховiй потужностi тротил, i рознесли дюжину замаскованих кулеметiв.
  Карась з посмiшкою проспiвав:
  - Я бачу, що ми, гiднi сини! I слуги сатани!
  Пiсля цього трiумвiрат фактично завершив зачистку форту. Дiвчата i хлопчисько, вiдкоркували дiжку з квасом, i занапастили його. Ковтнули i проревiли.
  - Ми нiндзя i прекраснiшого покликання немає!
  Дiвчина з червоно-чорним волоссям помiтила:
  - На вiйнi всяке трапляється ... Але у свiтi потрiбно часом i знати мiру!
  Карась усмiхнувся i раптом спитав:
  - А якщо нам все-таки судилося зiткнутися з Нiмеччиною, то як ми вчинимо?
  Дiвчата хором вiдповiли:
  - За законами карми! Як вона велить, так ми i воюватимемо! I якщо що, визначить бiк шлях-до!
  Чудова четвiрка Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда брали участь у штурмi Вашингтона. Адже це дiвчата в бiкiнi та красунi. Їхнiй танк розбирав одну батарею за iншою. Чудове оформлення найпрестижнiшої зброї.
  Герда пострiлюючи по янкi, заспiвала:
  - Може...
  Шарлотта пальнула i продовжила:
  - Ми...
  Христина цвяхнула i видала:
  - Образили....
  Магда послала снаряд, прочiрiкавши:
  - Когось...
  Герда розбила 240-мiлiметрову гаубицю i видала:
  - Даремно!
  Шарлота лупнув продовжила на розспiв:
  - Скинули...
  Христина, натиснувши на гашетку, пискнула:
  - Шiстнадцять....
  Магда, хихикаючи, додала:
  - Мегатонн ...
  Герда у вiдповiдь пискнула на всю горлянку:
  - Ось...
  Шарлотта пальнула i видала:
  - Валить...
  Христина послала снаряд i продовжила:
  - Дим.
  Магда випустила снаряд i пискнула:
  - Горить...
  Герда випустила презент, розбивши САУ "Оборотень" i продзижчала:
  - Земля!
  Шарлота знову випустила снаряд i в'янула:
  - Де...
  Христина огризнулася снарядом, пропищавши:
  - Стояв...
  Магда додала снаряд i шикнула:
  - Бiлий...
  Герда босою нiжкою навела гармату, довбала, i перевiряла:
  - Будинок!
  I воїнки розреготалися. Шарлота вирiшила знову заспiвати, у своєму бадьорому стилi:
  - Ось...
  Христина пальнула i продовжила:
  - Вже...
  Магда цвяхнула i видала, перл:
  - Валить...
  Герда випустила презент смертi, i прочирикала:
  - Дим...
  Шарлота випустила те, що несе руйнування i прошипiла:
  - Горить...
  Христина вдарила снарядом i заспiвала:
  - Земля...
  Магда послала вiстря снаряда i в'янула:
  - Де...
  Герда випустила снаряд i додала:
  - Стояв...
  Шарлота вжалила снарядом:
  - Колись...
  I Христина, надiславши снаряд п'ятою, агресивно закiнчила:
  - Вашингтон!
  Магда додала стрiляючи:
  - Вашингтон!
  Герда вiдправивши гостинець смертi, пiдспiла:
  - Вашингтон!
  Шарлота випустивши снаряд самохiдкою "Медуза", додала:
  - Бiдолашний...
  Христина лупнула снарядом i додала:
  - Мiй...
  Магда теж послала снаряд доспiвом:
  - Герой...
  Герда знову пальнула, прогарчавши:
  - Вашингтон!
  Христина, стрiляючи, продовжила спiв:
  - Вашингтон...
  Магда додала, метаючи вогнезарнi презенти:
  - Бiдолашний...
  Герда б'ючи по противнику, рикнула:
  - Мiй...
  Шарлота ведучи вогонь, продовжила:
  - Герой...
  Христина зi смiшком видала:
  - Вашингтон!
  I дiвчата синхронно, наче медузи пiд час полювання, засмiялися.
  Пiсля чого воїнки стали обстрiлювати бункер. Американцi огризалися, демонструючи свою непохитну мужнiсть. За столицю билися завзято. Тут були формування мають командирами одних євреїв. I це посилювало опiр.
  Нiмецький танк отримав вiд гармат супротивника безлiч попадань. Лопнуло навiть кiлька ковзанок. Дiвчатам довелося вiдвести машину та стати на ремонт. Завзятий опiр в Американськiй столицi не був несподiваним.
  Передбачалося, що США якраз таки чинитимуть саме тут найбiльший опiр. Тим бiльше з усiєї Америки, до Нью-Йорка та Вашингтона стягнулися євреї, озброївши i жiнок i дiтей.
  Схильний до капiтуляцiї Трумен був змушений тiкати, i причаїться. Нiмцi поки обстрiлювали i бомбили столицю США, намагаючись розгризти i цей горiх.
  Наставала осiнь, i ставало все прохолоднiше. Дiвчатам, втiм, не холодно i в бiкiнi.
  Пiд час перерви вони зняли юнакiв рокiв шiстнадцяти, i разом з ними вляглися, пестячи один одного i попиваючи "Колу". Герда зняла лiфчик i дозволяла двом молодцям цiлувати себе в червонi бутони соскiв. Точнiше сама їх заохочувала, тому що це дуже приємно сильнiй дiвчинi. Iншi вчинили також, взявши собi по парi. Навiть релiгiйна Магда пом'якшала. Приємно коли до тебе торкаються молодi, оголенi тiла м'язистих воїнiв.
  Герда посмiхнулася, i пiдморгнула бiлявцi iз золотистим волоссям:
  - А тобi я бачу подобається, коли по сосках язиком проводять хлопчаки. А як це поєднується з твоєю релiгiйною мораллю?
  Магда вiдповiла з навмисною веселiстю:
  - Не згрiшиш - не покаєшся... Не покаєшся - не врятуєшся!
  Шарлота хихикнула i заспiвала:
  - Згрiши i покайся! Покайся i знову грiши! Покаяння за грiх, для спасiння душi!
  I полила Кока-коли на соски. Юнаки стали лизати груди iнтенсивнiше. Шарлота випустила хтиве зiтхання. Їй, мабуть, це надзвичайно подобалося.
  Христина логiчно помiтила:
  - Ось упаде Вашингтон... I що США пiсля цього хiба не капiтулюють?
  Герда вiдчуваючи поцiлунки в груди, припустила:
  - Звичайно капiтулують... Але треба перемолоти єврейськi пiдроздiли, якi будуть боротися фанатично. А пiсля цього ми вiзьмемося за СРСР.
  Магда, скривившись, помiтила:
  - До зими ми розпочати наступ у Росiї не встигнемо! Шкода... Може, доведеться чекати ще до травня?
  Шарлота показала дулю i помiтила:
  - Ну i що? Наведемо за цей час справи на своїх маєтках. Не весь час воювати, треба заразом i господарством зайнятися!
  Герда погодилася з цим:
  - Та про мирний час варто подумати... Грошей у нас тепер - кури не клюють. Землю ще й у Америцi отримаємо. Тож роботи i мирної - край непочатий!
  Христина вишкiрила зуби, добре, коли по соску крутиться язик юнака i прошипiла:
  - А собi плантацiї, генетично модифiкованою продукцiєю, засiю!
  Будуть кавуни розмiрами з бочки, а яблука з кавуни!
  Магда хихикнула i, показавши мову, прочирикала:
  - Ми смертельнi медузи, такi схожi на кавуни!
  Христина посмiхнулася, i поцiлувала юнака у щiчку. Пiсля чого промуркотiла:
  - Економiка та полiтика прагнуть глобалiзацiї. Якраз по Кауцькому: єдина гегемонiя та управлiння свiтом! Коли утворюється новий порядок!
  Герда запропонувала:
  - Можна буде бавовною торгувати. Тут у США гарнi бавовнянi плантацiї.
  Шарлота уявила собi i розсмiялася:
  - Це бiля хатини дядька Тома... Та в цiй книзi активно працювали негри. Вони йшли на плантаторiв. Шкода, що кiнець виявився поганим... - Дiвчата важко зiтхнувши, помiтила. - Єву шкода. Гарна, свiтла дiвчинка. З неї могла вийти непогана воителька.
  Христина закрутила головою i заперечила:
  - Вона надто м'яка для гарної войовницi. Справжня дiвчинка має бути жорсткою та агресивною!
  Герда у вiдповiдь заспiвала:
  Виблискують у небосхилi херувими,
  Прийшла iнша у небi бачу владу...
  Ридає Герда гiрко вiд образи -
  Навiщо на свiт дiвчиськом народилася!
  Христина струсила золотисто-рудою шевелюрою i помiтила:
  - Але жiнкою бути краще, нiж чоловiком. Наприклад, жiночий оргазм набагато тривалiший i сильнiший!
  Герда кивнула з посмiшкою медузи Горгони:
  - Та сильнiше! Нехай хлопцi займуться чимось серйознiшим! На жаль, таке бажання прокинулося.
  I почулися хтивi охи, зiтхання ... переходять у вереск хтивих самок.
  Але довго насолодитися каскадом оргазмiв дiвчатам не судилося. Довелося знову йти воювати. Точнiше їхати танком. Його броню вже й так прикрашали численнi шрами.
  Вашингтон не здавався. Бiй йшов за кожний квартал, i навiть за кожну хату. Опiр виявився завзятим i в'язким.
  Герда стрiляючи по батареї, заспiвала:
  - Америка...
  Шарлотта пальнула i продовжила:
  -Америка ...
  Христина випустила снаряд i видала:
  -Збагнув ...
  Магда цвяхнула босою нiжкою i додала:
  - Її...
  Герда послала гостинець i рубанула:
  - Прогрес!
  Шарлота припустила слова, дотепно снарядами:
  - Куди...
  Христина випустила боєприпас та видала:
  - Не...
  Магда довбанула снарядом, шикнула:
  - Кинеш...
  Герда рiзала сокирою артилерiї:
  - Погляду...
  Шарлота надiслала презент i огризнулася:
  - Робочим...
  Христина, посилаючи снаряд, додала:
  - Немає...
  Магда, викидаючи боєприпаси, продовжила:
  - Мiсць...
  Герда знову послала снаряд i шикнула:
  - Послуги...
  Шарлота надiславши презент, благо боєприпаси поповнили:
  - проституцiї.
  Христина вислала снаряд i пiддавила словами:
  - Громадський....
  Магда як прореве на всю горлянку:
  - Будинок...
  Герда прошипiла змiйкою:
  - Будинок...
  Шарлота викинувши смертельний пострiл, видала:
  - Набитий...
  Христина, надiславши сталеву болванку, додала:
  - А...
  Магда у вiдповiдь лупнув, пискнула:
  - Перед...
  Герда випустила снаряд i прошипiла:
  - Ним...
  Шарлотта пальнула i видала:
  - На...
  Христина вивернула снаряд, зачепила:
  - Вулицю...
  Герда прочирикала, стрiляючи:
  - Всi...
  Шарлота прошипiла, каркаючи вороною:
  - Черга...
  Христина видала iз запалом:
  - Варто...
  Магда прошила, наче голка олiю "Шерман" i продовжила:
  - Але...
  Герда стрiляючи, видала перл:
  - Нарештi...
  Шарлота ведучи вогонь, продовжила:
  - Вiн...
  Христина продовжуючи, стрiляти видала:
  - В будинку...
  Магда лупнула i прошипiла:
  - На...
  Герда випустила грудку смертi i гаркнула:
  - Жiнку...
  Шарлотта пальнула, i видала перл:
  - Дивиться...
  Христина цвяхнула i пискнула:
  - А...
  Магда рiзала снарядом i видала:
  - Жiнка...
  Герда вiддубасила снарядом, прошипiвши:
  - У...
  Шарлота запустили фугасну коси, гаркнувши:
  - Лiжка...
  Христина зашипiла, стрiляючи:
  - Вже...
  Магда послала снаряд i сором'язливо, пропищала:
  - Гола...
  Христина послала ще один забiйний витвiр мистецтва, гаркнувши:
  - Лежить...
  Дiвчата розреготалися, їм справдi було весело подiбне писати.
  Потiм вони, стрiляючи, стали складати щось бiльш пристойне i героїчне. I квартету дiвчат, непогано виходило:
  Нехай союз сердець скує, мiцнiше стали,
  Отряхнем з клинкiв наплив кривавого пилу!
  I очi в сльозах, як зiрочки виблискували,
  Будь зi мною назавжди: пристрасно говорили!
  
  Ми назавжди з тобою, золота мрiя -
  Дiва блиску мiсяця та широких припливiв.
  Пiд знаменням святого Iсуса Христа
  Пiднесе в небi грiзний хор херувимiв!
  
  Будемо пристрастi вино променисте пити,
  I малюнок всесвiту подарує художник.
  До чого ти тонка - життя хлипає нитку -
  Хоче Диявол любов до кiнця знищити!
  
  Витязь меч оголив - закликаючи Христа:
  Щоб у свiтi панував гармонiйний зв'язок....
  I Марiя несе - Божества чистота -
  Вiр, не дасть нам Господь у безоднi пекла пропасти!
  
  Але надiї твої - сам ти носиш у собi...
  Адже для Бога не можна людину плекати!
  Кожен буде з нас до вух у срiблi,
  Полетить у небеса перли з оксамитом лебiдь!
  
  Тiльки в тому випадку - якщо в битвi ти впав,
  За Вiтчизну твою, що дорожча за всесвiт...
  I тодi нам не страшний вилитий напалм.
  Слабка лицарiв свiтла - буде нетлiнною!
  
  У свiтi жити добре, тiльки нудно часом,
  I женуть людей злiсний голод i холод...
  Нам доводиться бути пiд Горою-Сатаною,
  I тобi пощастить, якщо серцем ти молодий!
  
  У свiтобудову iншому - пiсля смертi увiйшовши:
  Ти побачиш таке, що ахнеш iз усмiшкою!
  Хоч по тiлi ти станеш немов дитя -
  Але зрозумiєш без проблем, що бувало помилкою!
  
  Досвiд колишнiх боїв - нагодi повiр,
  У них пiзнаєш ти раю з кровi насолоду.
  Принижуєш порядок, де вив дикий звiр-
  I отримаєш принцесу дружиною нагороду!
  
  I тодi за престол i подальшим стежкам,
  По кiльцю свiтобудов доведеться крутитися!
  Я нащадкам своїм звiстку тодi передам -
  Краще треба повiр для успiху вчитися!
  
  Богом можна стати - це класне питання,
  Людина за подобою Божою створена.
  I хоча вiн ще до Божества не дорiс...
  Пiд нами у нас жваво стрибають зiрку!
  
  Дасть, наука повiр - сили потужнi нам,
  Тому що з знань, звеємо ми канати.
  I нехай згрiшив - справа минула Хам,
  Але ж у нас для ворогiв атом зробив гранати!
  
  Ось всесвiт грань позначила - знай,
  А за нею пiдуть свiтобудови каскадом.
  I звершення без рахунку - є справжнiй рай,
  За який битися лицарям треба!
  Дiвчата справдi заспiвали непогано, заразом розгромили ряд батарей i дзотiв. Самi отримували, дряпани та попадання...
  Довелося зробити коротку паузу для поповнення боєкомплекту. Як кажуть iншi мудрецi - з огидних дiвчаток роблять вiдбивнi котлети.
  Христина та Магда знову зiграли у шахи. Руда дiвчина iз золотистим вiдливом, все хотiла виграти у медової блондинки. Гра проходила в гостро атакуючiй манерi. Магда знову зумiла перехопити iнiцiативу i отримати матерiальну перевагу.
  Дограти не встигли, знову бiй, та гарячий бiй. Втiм, якраз iз неба полив дощ. Видимiсть погiршилася. Фашистам доводилося дискомфортно.
  Герда з посмiшкою пальнула, взяла i заспiвала:
  - Дощ...
  Шарлота пiдтримуючи войовницю, пальнула пiдспiвуючи:
  - Босонiж...
  Христина, влiпивши снарядом, продовжила:
  - По...
  Магда врiзавши, проворкувала:
  - Землi...
  Герда зашипiла, блискаючи очима i видала:
  - Пройшов...
  Шарлота довбанула снаряд i гаркнула:
  - Промочив...
  Христина випустила смертi i шикнула:
  - Дiвчатам...
  Магда пальнула розпеченим i видала:
  - Око ...
  Герда стрiляючи без перерви, продовжила:
  - Якщо...
  Шарлота запустивши снаряд, прошипiла:
  - Ясний ...
  Христина вистрiлила i продовжила, скелячи зуби:
  - День...
  Магда лупнула, i проскрипiла:
  - Це...
  Герда влiпила снарядом i верещала:
  - Добре...
  Шарлота випустивши презент смертi, ринула:
  - А...
  Крiстiна огризнулася снарядом i заверещала:
  - Коли...
  Магда заверещала як дзиґа, ревучи:
  - Навпаки....
  Герда продзижчала, випускаючи снаряди:
  - Погано...
  Шарлота випускаючи гостинцi анiгiляцiї, заспiвала:
  - Якщо...
  Христина, посилаючи смерть, шикнула:
  - Пiснi...
  Магда, люто вискалившись, в'янула:
  - Спiвати...
  Герда з шипiння, i пiдстрибування стрiляючи, лупнула:
  - Це...
  Шарлота випльовуючи снаряди, видавила:
  - Добре...
  Христина взяла i прошипiла:
  - А...
  Магда просичала, посилаючи снаряди:
  - Коли...
  Герда видала з оскалом iклiв:
  - Навпаки...
  Шарлота виплюнула черговий снаряд i в'янула:
  - Сумно...
  Герда знову пальнула, i видала:
  - Якщо...
  Шарлота ви вiдповiдь, проревела:
  - Злiсний ...
  Христина гавкаючим тоном i паля, видала:
  - Ти...
  Магда просифонила з оскалом i паля:
  - То...
  Герда виплюнула порцiю смертей i в'якнула:
  - Завжди...
  Шарлота запустивши потiк снарядiв:
  - Легко...
  Христина, пiдспiвуючи, продовжила:
  - А...
  Магда, шипаючи i стрiляючи, видала:
  - Навпаки...
  Герда заревла на всю горлянку:
  - Важко...
  I знову пройшов пiдступний приспiв.
  Шарлота стрiляючи, пробурчала:
  - Якщо...
  Христина, ведучи вогонь, видала:
  - Злiсний ...
  Магда, вискалюючи зуби, продовжила:
  - Ти...
  Герда з шипiнням вирвала з горла:
  - То...
  Шарлотта з величезною люттю продовжила:
  - Завжди...
  Христина, ведучи пальбу, видала:
  - Легко...
  Магда виправила шарм, хихикаючи:
  - А...
  Шарлота випустила смерть, вякнула:
  - Коли...
  Герда люто промимiла:
  - Навпаки...
  Христина, випустивши смерть, проревела:
  - Важко...
  Магда коротко пiдняла босу ногу, i перевiрила:
  - I...
  Герда як промичить на всю горлянку:
  - Занудно!
  Пiсля чого дiвчата зробили паузу... Знову поповнювали боєкомплект. А що гармата у них скорострiльна, а бiй дуже iнтенсивний.
  Дiвчата поки бавилися i скалили свої променистi зубки. Яка прекрасна ця земля i схожа на рай. Ти на нiй просто дерзай. Або випий одеколону.
  Герда i Шарлота почали грати в дурня. Вони дуже спритно тримали карти босими пальцями, тасували голими нiжками. Це виглядало, наче величезний шедевр.
  Христина дуже хитра, не стала догравати вже програну партiю, а тут же запропонувала нову. Магда не стала зi своєю напарницею сперечатися. Адже вона теж войовниця не з останнiх... Але не вiдрiзняється норовливiстю.
  Христина дещо урiзноманiтнила дебютний репертуар, i пiшла з Д2-Д4. Магда у вiдповiдь застосувала Староiндiйський захист. А Крiстiна варiант чотирьох пiшакiв. Пiшла дуже запекла боротьба. I якась перевага, швидше за все, була у бiлих. Вже Магда почала замислюватися, i шукати виходу з делiкатного становища.
  Партiю вiдклали i знову бiй... Тут уже було спекотно. Батарея нових 120-мiлiметрових протитанкових гармат, здатна зблизька пробити i Е-50 в лоб.
  Початкова швидкiсть снарядiв 1050 - метрiв за секунду. Так що з великим запiзненням з'явилися у американцiв бiльш-менш задовiльнi гармати. Щоправда, сам танк до серiї поки не надiйшов, дiяли лише гармати.
  Не наближаючись, дiвчата приступили до їх розстрiлу.
  Герда паля з дистанцiї, все ж таки помiтила:
  - Американцi явно прогресують. Це їхнiй фiрмовий знак: все робити iз запiзненням. Адже з таким потенцiалом, вони б давно, могли б перекувати репетування на мечi.
  Шарлотта заспiвала, звиваючись торсом, i трясучись рудими кучерями:
  - Диявол! Диявол! Диявол врятуй! Хтось, хтось нас покарав! Дай нам, дай їм у руки мечi, проти янкi, янкi-орди!
  Магда, зруйнувавши американську зброю, з усмiшкою принцеси вимовила:
  - Та нiчого страшного... Наш вищий клас у будь-якiй битвi позначиться... Ми завжди перемагали, переможемо й зараз!
  Христина шльопнула босою нiжкою по бронi i заспiвала:
  - Ахтун, Ахтун... Фоейр, Фоейр!
  Чудова, англiйська четвiрка: Джейн, Грiнгета, Маланья, Матiльда штурмували Нью-Йорк. Вiйницi билися на присадкуватому танку "Герiнг"-4. Машина була еволюцiєю "Черчiлля". Дещо поступаючись у бронюваннi i трохи важче, нiж Е-50, але iз подiбним озброєнням.
  Випускався танк на англiйських заводах, що у Британiї стала протекторатом Третє Рейху.
  Джейн вистрiлила по американськiй гарматi i прочирикала:
  - Ми великий електорат... Розiб'ємо протекторат!
  Грiнґета поправила свою напарницю:
  - Не розiб'ємо, а розвинемо... Ми станемо сильнiшими!
  Грiнґета вистрiлила, розбила американську зброю i фiлософськи помiтила:
  - Все що не вбиває, те робить нас сильнiшим!
  Малання хихикнула, i вигукнула:
  - Банальна iстина, але вiриться важко!
  Матильда, задавивши гусеницями пару солдатiв, помiтила:
  - Можливо, що iстина i має бути банальною. Наприклад, Сонце жовтого кольору, у чому можна переконатися, поглянувши на небо.
  Джейн дуже широко розтягла губи, оголивши зубки.
  Дала Грiнґете вистрiлити, i прочирикала:
  - А Сонце скорiше навiть бiле. Просто небо затримує синi променi та виходить жовтий вiдтiнок.
  Матильда хихикнула i помiтила:
  - А ти така розумна... Спритно зауважила: що це лише iлюзiя жовтого кольору!
  Грiнґета знову вистрiлила, розбила дзот i прочирикала:
  - Все у нашому свiтi iлюзорно... Тiльки вбивають по-справжньому!
  Малання врiзали з кулеметiв, i жартома, а може i не жартома, перевiряла:
  - А може, i смерть це iлюзiя! Адже душа безсмертна, i мабуть щодо формування особистостi - первинна!
  Грiнґета знову вистрiлила i заспiвала:
  - Хоч тiло без душi не тiло, але як слабка душа, без тiла!
  Джейн вiдчула у собi лiрично пiдйом i стрiляючи заспiвала. А подруги стали їй поспiвати.
  Воїтелька-аристократка розпочала:
  - Могутнiй...
  Грiнґета продовжила, влiпивши снарядом:
  -Танк ...
  Малання пострiлюючи, видала:
  - Веде...
  Матильда випустила смертоносний подарунок, прочирикала:
  - Вогонь!
  Джейн стрiляючи, i скелячи немов великi перли зуби, гаркнула:
  -I ...
  Грiнгета прошипiла, розмахуючи руками:
  - Крушить...
  Малання пальнув, видала:
  - Усiх...
  Матильда, давлячи бiйцiв гусеницями, прошипiла:
  - Пiдряд!
  Джейн прочiрiкавши, продовжила:
  - На...
  Грiнґета пальнула, шипаючи коброю:
  - Вид...
  Малання, ведучи вогонь, продовжила:
  - Боєць...
  Матiльда пальцями босих нiг лупнула, i видала:
  - Цiлком ...
  Джейн хихикнула, i дала прикурити:
  - Крутий ...
  Грiнґета знову вистрiлила, i шикнула:
  - Нехай...
  Малання всадила снаряд, видавши:
  - Буде...
  Матильда протаранила снарядом метал, i дала:
  - Результат!
  Джейн продовжуючи вести вогонь, прочирикала:
  - А...
  Грiнґета пальнув, пiдтримала:
  - Якщо...
  Малання випустила снаряд i вирвала слово:
  - "Тигр" ...
  Матильда з шипiнням вимовила:
  - У...
  Джейн агресивно закiнчила:
  - Пiде...
  Грiнгета впала, продовжила:
  - I...
  Малання агресивно видала, стрiляниною:
  - Буде...
  Матильда з напором додала:
  - У...
  Джейн хихикнула, скелячи зуби:
  - Нас...
  Грiнґета пустила блискавку з очей, видавши:
  - Стрiляти...
  Малання продовжила:
  - Його...
  Матильда видала з ревом:
  - Наш...
  Джейн пiддала словами:
  - Черчiлль...
  Грiнґета проскулила, стрiляючи:
  - Розiб'є!
  Малання агресивно прошипiла:
  -Iспит ...
  Матильда, давлячи гусеницями, видала:
  - Здасть....
  Джейн оскалившись, сказала:
  - На....
  Грiнґета прокричала на всю горлянку, пославши перед цим снаряд:
  - П'ять!
  I дiвчата хором розреготалися... Бiй був досить спекотний. Працювали американськi зенiтки. Лобова броня в 230 мiлiметрiв все-таки витримувала влучення.
  Але певний ризик був. Тим бiльше до кiнця вiйни в США стали виробляти дуже бронебiйнi пiдкалiбернi снаряди з вольфрамовим сердечником. А це небезпечно.
  Джейн тицьнула босою нiжкою плече Грiнгети i прошепотiла:
  - Будь ласка, не промахуйся!
  Та процiдила:
  - Чий би бластер верещав, а ваш мовчав би!
  I вистрiлила, розносячи батарею.
  Матильда, яка була водiєм, наголосила:
  - Маневром можна знизити ймовiрнiсть влучення.
  Дiвчина роздавала трьох полiцейських США, на всi боки бризнули червонi струменi, i посипалися кiсточки. Потiм продовжила:
  - Тут як у атракцiонi смертi!
  Грiнгета розбила чергову зенiтку i заспiвала:
  - Орди вермахту, люто шаленiють, а ми дiти сталевого мiсяця!
  Джейн простягла голу нiжку, вiдключала радiо i запропонувала дiвчатам:
  - Давайте заспiваємо щось веселе...
  Грiнгета отруйно посмiхнувшись, запропонувала:
  - Про фюрера?
  Джейн енергiйно кивнула:
  - Так!
  Матильда пiдтримала iдею:
  - Правильно! Нас нiхто не чує!
  Джейн з радiстю заспiвала, стрiляючи:
  - Ах...
  Грiнґета пiдхопила, з ентузiазмом стрiляючи:
  - Фюрер...
  Малання жорстко вiдповiла, гарчачи:
  - Ти...
  Матильда, давлячи солдатiв, продовжила:
  - Фюрер...
  Джейн видавила iз себе заряд ентузiазму:
  - Козел!
  Грiнґета ведучи вогонь, продовжила:
  - Навiщо....
  Малання стрiляючи, видала:
  -Проти ...
  Матильда давянула гусеницями, i просипiла:
  - Англiв...
  Джейн повна ентузiазму продовжила:
  - Полiз...
  Грiнгета прошипiвши, заревiла:
  - Ти....
  Малання вишкiрила iкла, i гаркнула:
  - Вiслюк...
  Матильда далi, стала ревти:
  - Отримаєш...
  Джейн зi смiхом, ледь не давлячись, продовжила:
  - Вiд...
  Грiнґета вистрiлила i видала:
  - Ти...
  Маланья пiдтримала ентузiазм:
  - Конкретно...
  Матильда прошелестiла словами:
  - У...
  Джейн, люто всадивши чергою, гаркнула:
  - П'ятаку!
  Грiнґета ведучи вогонь, продовжила:
  - Нарвешся ...
  Малання агресивно пiдхопила:
  - На...
  Матильда у вiдповiдь голосно вякнула:
  - Мiцний...
  Джейн пiдтримала з ентузiазмом:
  - Англiйська...
  Грiнгета надiслала смертельний презент i видала:
  - Кулак!
  Малання продовжила спiвати:
  - У...
  Матильда видала, розчавивши гусеницями зенiтку:
  - Нас...
  Джейн спiваючи, продовжила:
  - Кулемети...
  Грiнґета прошипiла, цвяха:
  - I...
  Малання продовжила зi скрипом:
  - Танки...
  Матильда пiдвила:
  - У...
  Джейн прогарчала:
  -Нас ...
  Грiнгета прошипiла на всю горлянку:
  -А ...
  Малання з ентузiазмом продовжила:
  - Ти...
  Матильда проревела як буйвол:
  - З...
  Джейн iз криком пропищала:
  - Автоматом...
  Грiнґета промуркотiла, скелячи зубки:
  - Тремтиш...
  Малання зi злобою видала:
  - Педераст!
  Матильда продовжила спiвати:
  - Зарiжемо...
  Джейн прочирикала, тупаючи босими нiжками:
  - Тебе...
  Грiнгета прочирикала, з ентузiазмом стрiляючи:
  - Наче...
  Малання шикнула, i показала iскри iз зубiв:
  - Козла ...
  Матильда продзижчала, давлячи iнших:
  - I...
  Джейн пiдтримала ентузiазм:
  - Спалять....
  Грiнґета видав iз злобою:
  - Блакитного...
  Малання прошипiла поганою коброю:
  - До...
  Матильда з люттю додала:
  - Тла ...
  I дiвчата хором, в унiсон дозрiли:
  - Вогонь, вогонь, вогонь... Агонiя!
  Боєприпаси закiнчилися, та дозаправитися не заважало. Довелося вiдвести трохи танк назад. I викликати бригаду постачання радiо. Дiвчата трохи перепочили.
  Джейн потерла своєю босою нiжкою об броню танка. Красива дiвчина, зi свiтлим, трохи золотавим волоссям. Така спокуслива i аристократична одночасно.
  Її краса, це краса фiзично загартованої принцеси. Джейн стрiляла i представляла хлопця. Такого ось рельєфного, гарного, м'язистого, натурального блондина iз засмаглою шкiрою. Щоб вiн її пестив ... язиком! Джейн усмiхнулася, ех добре, коли ти любиш секс. А є жiнки, котрi цього не люблять. Вони, мабуть, дуже нещаснi у шлюбi. Хоча кохатися з одним чоловiком набридає. Хочеться рiзноманiтностi. Хочеться нових вражень та пригод. I шукати нових мужикiв, щоб один одного був гарнiшим! Крiм того, Джейн дуже сподобалися чорношкiрi коханцi. Це романтично зайнятися коханням iз кольоровим. I дуже приємно, коли шкiра чорна, а ти про неї треш червоними сосками. А соски набухають i стають твердiшими. I вже тебе починає трясти хтива хвиля. Джейн ледь не сунула собi руку мiж нiг, як їй захотiлося чоловiка. Але за подруг посоромилася.
  А як хотiлося, щоб пульсуючий нефритовий стрижень увiйшов у зволожений грот Венери.
  Але голову стало хилити до сну, i дiвчина задрiмавши приснила собi таке;
  Ось ми й прилетiли!
  Джовер Гермес знову по-iдiотськи посмiхнувся i опинився в розкiшному скафандрi. Усерединi будiвлi мерехтiли тривимiрнi голограми, де рiзнi особини вiд стелзанiв до дивовижно рiзноманiтних iстот усiлякими найдикiшими i збоченими на погляд людини способами здiйснювали ритуал соїтiя. Тривимiрнi проекцiї рухалися, здавалися живими та яскравими. Тут були подоби жiночого кентавра та радiоактивних медуз. Нутрощi їхнього тiла при спаровуваннi спалахували мiнiатюрними ядерними вибухами. Деякi схожi на наркотичнi галюцинацiї художника-авангардиста особини, зображували у виглядi величезних голограм сiтiї з виверженням каскадiв блискавок або бризок гiперплазмової лави форми, що змiнює нальоту, i випромiнювання безмежного в рiзноманiтностi спектру. То бризки гiперплазми у виглядi триголових орлiв, потiм моментально як пластилiновi фiгурки перетворюються на метеликiв з безлiччю крилець, то це вже сумiш рибок i квiткових бутонiв, що розмахують пелюстками... А це зовсiм неймовiрно, невимовнi за формою тварюки здiйснюючи акт розмноження, пожирали з навколишнього середовища енергiю, змушували конденсуватися атмосферу i вона зливалася вниз потоками зливи, яка впала поверхню вiдразу починала шипiти i димитися.
  Лев ошелешено дивився i розгублено моргав... Це було за межею його уявлень, що й уявити осуднiй людинi в принципi неможливо. З вуст юнака зiрвався вислiв:
  - Людина може подумки уявити собi все - крiм кордону, за яким закiнчується безмежна людська дурiсть!
  Гермес на це не зреагував, вiн жадiбно вдивлявся в проекцiї, дихання стелзану почастiшало i стало важче.
  Гола височена дiва з семибарвною зачiскою та дванадцятивостим нейтронним хлистом випливла через голограму. Спочатку стелзанка здавалася величезною, але з кожним кроком, зменшувалася, доки не стала майже стандартного трохи вище двох метрiв розмiру. Вона крокувала, енергiйно обертаючи шикарними стегнами з ниткою, що висить на них тонкою слiпуче блискучою радiокамiнням. Туфлi на високих позолочених у камiнчиках пiдборах дзвiнко стукали по напiвдорогоцiнному покриттю.
  За нею рухалася iстота, що складається з семи огранених кульок з лапками за формою жаб'ячих, але на м'яких подушечках. Кульки переливалися, наче дорогоцiннi камiнцi пiд потоками кiлькох свiтил, а мордочка... Ну прямо Мiккi-Маус у давнину культова дитяча мультяшка. Стелзанка зупинилася, вишкiрила хижою пантерою великi, триколiрнi зубки. Її шикарнi очi iз зображенням семикiнцевої зiрки на райдужнiй оболонцi, завмерли на красеня Левi Ераскандерi.
  - Який квазарний юлiнг! З якого кварка ти його витяг?
  Гермес хитро примружився, пiдморгнувши (ось погана звичка бариги!) своїм правим, отруйно-фiолетовим оком:
  - Комерцiйна таємниця! Скажу за окрему платню!
  Величезна жiнка мускулистою рукою притягла рослого, зiтканого з литих м'язiв хлопця до себе. Її довгi нiгтi виблискували сумiшшю розпорошених сапфiрiв, смарагдiв та ультра-плутонiю.
  - Я тобi заплачу вiдсоток, як i домовлялися. Я вважаю, що абсолютно логiчно пiдняти плату за юнака. Вже понад тисячу триста самок сканували образ цього левеня. Вони його просто розшматують!
  Гермес обсмикнув собi язиком повнi губи:
  - Вiн мiцнiший, нiж ти думаєш! Витримає! А для мене є щось, щоб я тут не нудьгував?
  Господиня притону вибила i пальцiв снiп помаранчевого вогника i запитала, втягуючи витонченим з маленькою горбинкою носиком язика полум'я-дурману:
  - Вам самок рядових, офiцерiв чи з-помiж iногалактiв? Але секс iз небiлковими представниками iнших свiтiв протизаконний (та й може бути небезпечний!), це можливо лише за додаткову плату. На вибiр вiд гермафродитiв, до сорокаполих...
  Гермес недбало вiдмахнувся:
  - Краще з самками iнших галактик та тiлесних структур, свої вiчнi спаринг-партнерки вже набридли.
  Мультяшна мордочка схожого на уривок намиста з сукнi королеви звiрка, уткнулася юнаковi в гомiлку. Носик подовжився лопаткою, i потер витончено виступаючi, пiд темно-шоколадною шкiрою хлопчика жилки. Ераскандер муркнув, вiд приємного лоскоту, а шорстка лопаточка перейшла до рожевих, покритих запашним вiдштовхуючим пил i бруд маззю п'ята. Колiр блискучих кульок, чудової iстоти, став змiнюватися у бiк смарагдово-блакитної частини спектра.
  - Бажання клiєнта - закон. - Глава будинку пристрастi прикрикнула своїй кумеднiй улюбленицi. - Назад Алавалета, ти дарма думаєш, що цей хлопчисько найдобрiша душа. Перед тобою, насправдi, жахливе звiрятко, здатне в майбутньому стати одним iз найкращих воїнiв Безмежної iмперiї. - Потiм тон дiви з пафосно-пiднесеного змiнився на звичайнiсiнький i навiть нудний. - А ти, Левене, йди за мною!
  - Якщо все буде гаразд, я покажу тобi iмператорський палац у галактичнiй столицi Грейзiнарi, - ледь чутно прошепотiв Гермес.
  Взявшись за руки, Ераскандер та власниця притону зайшли за мозаїчну стiну. Звiдти пролунав жiночий смiх, i шарудiв одяг, що скидався. Поява юнака викликала рев. Кiлька оголених дiв кинулися до нього, вп'явшись iз жадiбнiстю голодних п'явок. Тiла; бронзо-коричнева людина i свiтлiшi стелзанок сплелися в клубок, вiн вiдчув, як у поривi пристрастi його сильно кусають за плече, а одразу троє пiкантно ароматних дiвочих вуст, намагаються зловити рота раба. Руки вчепилися в свiтле волосся хлопчиська, його осiдлали, завдаючи болю, довгi нiгтi вп'ялися в лопатки. Лев несамовито працював, подiбно до живої машини, але його розум був далеко...
  Джейн прокинулася вiд шльопання по голiй пiдошвi долонею.
  Грiнґета прошипiла напарницi, точнiше командиру:
  - Ну а тепер знову в бiй!
  Джейн хихикнула, i помiтила:
  - Я на тобi як на вiйнi, а на вiйнi як на тобi...
  Малання ця кулеметниця пiдтримала:
  - Закiнчено бiй, i з радiстю йду додому!
  Матильда мрiйливо сказала:
  - От би мати собi маєток! I на ньому рабiв!
  Грiнгета хихикнула, i лукаво промовила:
  - А чого тiльки один маєток? Може краще цiлий всесвiт iз рабами?
  Джейн хихикнула. Їй захотiлося негритянського тiла. Щоб тискали та пестили. Ех, не всi розумiють жiнок. Чому їх так тягне до африканцiв?
  Малання стала поливати з кулеметiв - благо боєкомплект поповнився, i прочирикала:
  - Легкий "Буммер", класний "Буммер" - смарагдовi вогнi... Цей "Буммер", син Фортуни, якщо можеш наздожени!
  Матильда додала швидкостi... Дiвчата почали трощити черговий за рахунок дзот.
  Джейн прочитала:
  - Ти...
  Грiнґета з ентузiазмом пiдхопила:
  - А...
  Малання прогарчала, скелячи зубки:
  - Знаєш...
  Матильда з люттю продовжила:
  - Наш...
  Джейн просвистiла, пославши, натиснувши босими пальчиком на джойстик снаряд:
  - Народ!
  Грiнгета заспiвала з апломбом:
  - Любить...
  Малання як вигукне:
  - Водень!
  Матильда промовила:
  - Даєш водневу бомбу!
  Джейн похитала своєю золотистою головкою, i заспiвала:
  - Ох сама не вiрю я... У цi забобони!
  Грiнгета почала методично розстрiлювати батарею з гаубиць. Вона це робила холоднокровно, але спiваючи:
  - Я довбаю як дятел ... I трохи навiть здурiв!
  Малання зрiзала пару десяткiв пiхотинцiв кулеметами, i проревела:
  - Магiя Скелетона!
  Матильда, просуваючи танк, взяла i заспiвала:
  - Чести, не маючи, свiтла країна! Вiдданiше за Кощiя немає iстоти!
  Войовницi хихикали, i Джейн знову заспiвала:
  = Нiмеччина...
  Грiнґета з ентузiазмом пiдхопила:
  - Це...
  Малання агресивно додала:
  - Усього...
  Матильда вправила слово:
  - Лише...
  Джейн жорстко закiнчила:
  - Мазок...
  Грiнґета ведучи вогонь, прочiрикала:
  - Кiнець...
  Малання прошипiла з люттю:
  - Прийде...
  Матильда прокудахтала:
  - Свiтла ...
  Джейн перевiряла з апломбом:
  - Вам...
  Грiнгета агресивно в'янула:
  -Кулю ...
  Малання наче здута шина зашипiла:
  - У...
  Давлячи всiх поспiль, Матiльда в'янула:
  - Скроню!
  I дiвчата схрестили свої голi нiжки. Вони виглядали так чудово i спокусливо.
  Джейн прочитала:
  - Буде...
  Грiнґета охоче її, продовжуючи цвяхувати:
  - Фюреру ...
  Малання прошипiла з лють пантери:
  - Петля...
  Матильда зi смiхом продовжила:
  - Сталiн...
  Джейн рiзанула голосом iволги:
  - Чорт...
  Грiнгета зашипiла з дотепнiстю, та ще й розбивши важку гаубицю:
  - На...
  Малання охоче пiдхопила розклад:
  - Два...
  Матильда шикнула наче пантера:
  - Рубля!
  Пiсля чого остання гармата замовкла. Вже дев'яносто вiдсоткiв Нью-Йорка захоплено фашистами. I хто сказав, що нiмцiв надто мало, щоб керувати свiтом? Принаймнi свiт проковтнути вони можуть. Знову здаються тисячi американцiв у полон. I тiльки частини, що складаються з євреїв, вiддають перевагу смертi капiтуляцiї.
  Пiсля падiння Нью-Йорка та Вашингтона, 25 жовтня 1945 року, США капiтулювали. Так виявилася перегорнута ще одна сторiнка Другої свiтової вiйни.
  Американська армiя роззброювалася, i мiльйони солдатiв та ополченцiв йшли до таборiв.
  Гiтлер трiумфував... 30 жовтня 1945 року фюрер вiдвiдав Вашингтон, i виступив на руїнах Бiлого дому.
  Промова диктатора номер один була як завжди яскрава i запам'ятовується. Нiмцi аплодували, а американцi стояли навколiшки. Впала найбагатша держава свiту. Великий трiумф.
  Гiтлер розпорядився пiдготувати свято на Кiпрi та органiзувати цiлу серiю гладiаторських боїв.
  Одночасно нiмцi почали зганяти євреїв у гетто i встановлювати новий порядок. Третiй Рейх розпочав перетравлення Америки.
  Одночасно йшло нагородження тих, хто вiдзначився. А таких виявилося дуже багато.
  Суперас, i справжня зiрка Фрiдрiх отримав спецiально створений день його орден: Велика Зiрка, Лицарського хреста залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та Дiамантами. Вище була заснована лише одна нагорода: Велика Зiрка, Лицарського хреста, Залiзного хреста, з платиновим дубовим листям, мечами та Дiамантами.
  Нагородили також iнших. Джейн отримала Лицарський Хрест iз дубовим листям, а її подруги просто по Лицарському Хресту. Чудова четвiрка отримала в нагороду: Лицарськi Хрести, з дубовим листям, мечами та дiамантами, причому вони вже мали такi нагороди. Плюс ще золотi iз дiамантами хрести винищувачiв танкiв.
  Ганс Фойєр, отримав Лицарський Хрест Залiзного хреста з дубовим листям та мечами.
  Непогано для людини, у якої мати єврейка, а батько норвежець. А сам оголосив себе нiмцем у десятому колiнi. Ганс коханець Герда, та ще кiлькох дiвчат. Дуже красивий, бiлобрисий юнак. Зовсiм несхожий на єврея, а скорiше плакатний арiєць.
  Гертруда i Стелла, цi войовницi, що билися на дисколiтi, теж отримав золотим хрестом ратних заслуг. I по лицарському хресту залiзного хреста з дубовим листям. Але їх нагородили бiльше, нiж списки знищених лiтакiв. Дисколети невразливi, але й самi вести обстрiл не могли. Вони тiльки таранили благо швидкiсть у п'ять-шiсть разiв бiльше звукової, лiтаки. Ну, ще могли випустити радiокеровану ракету за наземними цiлими.
  Поки що дисколет не став грiзною зброєю, хоча його невразливiсть мала сильний моральний вплив на ворогiв. Але дорога штучка.
  Летчицi Маргарет i Хельга, отримали Лицарськi хрести Залiзного хреста, з дубовим листям, мечами та дiамантами. Це за чудовi рахунки збитих лiтакiв та красу чарiвних блондинок.
  Здобув нагороду: Лицарський хрест, i Ден, i ще дубове листя Вольф.
  Карась був нагороджений як японцями, так i нiмцями. Йому вручили Залiзний хрест першого класу, i iменний годинник вiд Майнштейна. Основнi нагороди хлопчик-нiндзя отримав вiд iмператора Хiрохiто. Звичайно, й iншi воїни-нiндзя були обдарованi. Японiя зробила свiй внесок у завоювання Америки.
  Багато хто отримав нагороди та грошi. Радiсть i трiумфування охопило весь Третiй Рейх.
  Танк Е-50 показав чудовi бойовi якостi i був визнаний найкращим у свiтi. Нiмцi знову видали свiй менталiтет.
  А 8 листопада 1945 року був запущений на навколоземну орбiту перший штучний супутник iз вiдеокамерою.
  Сам фюрер поки що зазначав, ювiлей з Мюнхенського путчу на Кiпрi в Колiзеї.
  Кров на гладiаторських поєдинках лилася рiкою. Як завжди було багато оргiй та обжирань. Нiмцi буквально шаленiли з жиру.
  Тим часом Сталiн, вiдзначивши свято революцiї 7 листопада, зiбрав ДКО.
  Потрiбно було обговорити проблеми. Тепер у Гiтлера руки розв'язанi. I чи не пiде вона далi на Росiю. Щоб добити бiльшовицьку iмперiю.
  Молотов, виступаючи, зауважив:
  - Зараз Третiй Рейх став сильним як нiколи! Його можливостi чудовi! Справдi, нiмецький танк Е-50 показав собi недосяжним для американцiв. I реактивна авiацiя Третього Рейху не має собi рiвних!
  Сталiн перебив Молотова:
  - Коротше кажучи, ми приреченi?
  Нарком закордонних справ заперечив:
  - Думаю, немає товариша Сталiна. Ваш генiй та незламна воля радянських людей обов'язково приведуть нас до перемоги!
  Сталiн кiлька разiв ляснув у долонi. I помiтив з усмiшкою:
  - Думаєте, мiй генiй компенсує вашу неквапливiсть?
  Вознесенський з образою в голосi сказав:
  - Ми намагаємося з усiх сил товариш Сталiн. Але є межi можливостей людини! Танкiв Т-34-85 випущено вже стiльки, що не вистачає на них екiпажiв!
  Жуков сердито зауважив:
  - Головне не кiлькiсть, а якiсть! Т-34-85 вразливий навiть для легень Е-5, а його гармата не проб'є Е-50 навiть у борт i в упор! Фактично тридцятьчетвiрка морально та фактично застарiла. А нова змiна Т-54 не готова ... I якщо чесно говорити, теж недостатня, щоб пробити ворога!
  Вознесенський впевненим тоном заявив:
  - Ми всi робимо, щоб Т-54 якнайшвидше надiйшов у виробництво. Але слiд зробити танк i вiдносно легким, i добре захищеним i таким, що має пристойне озброєння. Усього одразу досягти важко. Ми намагаємось i конструктори працюють у три змiни!
  Сталiн жорстко зауважив:
  - Скiльки таких старателiв у таборах вошi годують! Та й загалом я розчарований вами. Досi не створено задовiльного реактивного винищувача, i ЯК-9, як i ранiше, в серiйному виробництвi!
  Конструктор Яковлєв соромлячись, сказав:
  - Ця машина дуже хороша товариш Сталiн ...
  Верховний головнокомандувач перебив:
  - Непогана кажеш? Та нiмецькi винищувачi вдвiчi швидше! I озброєння - одна авiагармата... Просто курям на смiх такий винищувач. Це просто конячка зi зламаними копитами!
  Яковлєв знайшов у собi смiливiсть заперечити:
  - Ви не правi товариш Сталiн. Як-9 дуже маневрена машина, i практично ефективна. Та й проста у виробництвi, дешева. Ми були б дуже здивованi, якби знайшлася найкраща.
  Сталiн вiдмахнувся кулаком i помiтив:
  - Числом тут фашистiв не вiзьмеш! У них зараз рахуй увесь свiт пiд п'ятою. Ми все одно не зможемо виграти у них змагання у кiлькостi. Так що залишається досягти якiсної переваги. I тут нам потрiбен дешевий та практичний реактивний винищувач, який перевершує нiмецькi аналоги. I ви повиннi цього досягти, iнакше я вас розстрiляю!
  Останнiми словами Сталiн перейшов у крик. I стукнув кулаком по столу. Настала важка пауза.
  Кабiнет Сталiна був обставлений картинами, де кольоровим маслом на полотно намальованi портрети рiзних полководцiв i царiв.
  Тут Суворов, i Кутузов, i Брусилов. Також Петро Перший, Iван Грозний, Дмитро Донський, Iван Калита, Фрунзе, Багратiон. Досить цiкава добiрка. З'явився новий портрет: великого князя Василя Третього. Цей iмператор був батьком Iвана Грозного. Хоча й не настiльки вiдомим, як його уславлений син.
  Сталiн рiдко бував у гарному настрої. Втративши пiд час вiйни iз Третiм Рейхом значну частину радянської iмперiї, вiн побоювався, що фашисти знову прийдуть. Вiйна зi США виявилася не надто затяжною, щоб дати вiдстрочку та можливiсть... Ну, наприклад, створити атомну бомбу i захиститися вiд фашистiв.
  Як тут погодитеся не запсихувати. Напевно, взимку фашисти не сунуться, але наступного лiта: чекай на непроханих гостей! I це, зрозумiло, зовсiм не тiшить. А турбує... Сталiн уже старий, сили та здоров'я не тi. Протистояти фашистам буде дуже важко, i навiть швидше неможливо. Чим вiдповiсти на мiць гiтлерiвцiв.
  Вознесенський як найсмiливiший порушив паузу, i повiдомив:
  - На парадi ви бачили товариш Сталiн наш досвiдчений зразок IС-4. Ми справилися та зробили новий танк тiльки до свята. Машина має 250 мм лобової бронi. I 170 мiлiметрiв бортiв. При вазi в 60 тонн, отримана машина здатна тримати, удари 88-мiлiметрової нiмецької гармати. Ми спромоглися зробити той танк що ви захотiли товариш Сталiн.
  Вождь похмуро помiтив:
  - Але нiмецька 105-мiлiметрова гармата Е-50 все одно проб'є IС-2 у чоло. Коли 122-мiлiметрова гармата даного танка, нiмця в лобову броню не протаранить! Ви так i не зробили машини перевершує нiмецькi параметри.
  Вознесенський урочисто пообiцяв:
  - Незабаром буде готовий IС-7, цей танк зi 130-мiлiметровою гарматою перевершить IС-4 у озброєннi та лобовому бронюваннi. I ми зможемо тодi досягти багато чого. Пробувати лобову броню фашистського мастодонту!
  Сталiн трохи пом'якшав i запитав:
  - А скiльки буде важити цей танк?
  Вознесенський впевнено вiдповiв:
  - Шiстдесят вiсiм тонн. Порiвняно небагато, як Тигр-2. Ми не знаємо точно, скiльки пробиває нiмецька гармата 105-мм довжиною ствола в 100ЕЛ. Але приблизно якщо снаряд має подiбнi до пiдкалiберних характеристики, то... Швидкiсть у 1300 метрiв забезпечить бронепробивнiсть, у 300-мiлiметрiв пiд нахилом у шiстдесят градусiв з дистанцiї в 1000-метрiв...
  Вознесенський завагався i через п'ять хвилин вiдповiв:
  - Нi, мабуть, IС-7 все-таки поступатиметься нiмецькому танку в бронебiйностi зброї, i не зможе перевершити при боданнi.
  Сталiн запитав:
  - А чому? Такий великий калiбр, але бронебiйнiсть менша за нiмецьку?
  Вознесенський зiтхнув i вiдповiв:
  - Якiсть снаряда у нiмця краща, як i початкова швидкiсть. У цьому планi навiть 88-мiлiметрова гармата нiмцiв, дещо сильнiша в бронебiйностi, на малiй дистанцiї нiж 130-мiлiметрова наша.
  Сталiн хруснув кiсточками i заявив:
  - Потрiбно якiсть снаряда покращувати! Ви над цим попрацюєте! А то скiльки можна гнати калiбр...
  Берiя улесливо запропонував:
  - Можна поставити на танк гармату 203-мiлiметрового калiбру. I вона ворогiв буквально змiтатиме!
  Сталiн скептично заперечив:
  - Вага збiльшиться, скорострiльнiсть знизиться, не конструктивний вийде пiдхiд!
  Берiя розвiвши руками, помiтив:
  - Але iнакше ми нiмця не проб'ємо в лоба... Тим бiльше, IС-7 досить важкий танк, i дорогий. А у нас не так багато ресурсiв, щоб розкидатись машинами.
  Сталiн стукнув кулаком по столу, i гаркнув:
  - IС-11 має стати танком з 203-мiлiметровою зброєю. Але менi потрiбний IС-10, який стане унiверсальним. I чия вага не перевищить п'ятдесят тонн. Це зрозумiло?
  Вознесенський безпорадно розвiв руками:
  - Найменша вага погiршить захист товариш Сталiн...
  Вождь запропонував:
  - А ви зробiть лоб у триста мiлiметрiв, i пiд нахилом як у IС-3, а бортову броню набагато слабше... I на рахунок гармати подумайте.
  Вознесенський зауважив:
  - Можна спробувати... Створити машину лише захищену в лоба? Ну, це теж сенс!
  Берiя тут несподiвано запропонував:
  - Давайте всiх конструкторiв до таборiв вiдправимо. Може тодi щось придатне i створять?
  Сталiн засмiявся i весело вiдзначив:
  - А що... Чудова iдея! У таборах їм буде менше спокус!
  Але ви повиннi зробити новi танки! Такi, щоб Третiй Рейх iз ними й близько не стояв!
  Вознесенський чергово вiдповiв:
  - Докладемо всiх зусиль!
  Берiя охоче вимовив:
  - Ми всiх вчених заарештуємо! Нехай трудяться пiд кийками вертуха!
  Сталiн проревiв:
  - I лiтаки у нас мають бути найкращi у свiтi, а також ракети! Хай буде так, бо я так сказав!
  Народний комiсар внутрiшнiх справ пiдхопив:
  - Слово генiя закон!
  Сталiн дещо самокритично зауважив:
  - Все ж таки дарма я не напав, на Нiмеччину, поки вони були зайнятi зi США та Канадою. Це велика помилка!
  Жуков вiдразу запропонував:
  - Чи може вдарити зараз? Поки що вiйська противника не перекинутi?
  Сталiн негативно махнув сивою головою:
  - Я не вiзьму на себе таку вiдповiдальнiсть! I наш народ також не вiзьме! Ми не агресори! Ми вiдстоюємо мир та боремося за справу миру! Даєш лiга роззброєння!
  Василевський тривожно помiтив:
  - Якщо вони на нас полiзуть, то буде вже пiзно... А поняття превентивна вiйна нiхто не скасовував.
  Сталiн важко зiтхнув. Налив собi з пляшки вина, випив цiлу склянку i сказав:
  - Превентивна вiйна... Ну може просунемося кiлька сотень кiлометрiв i будемо зупинено. Ранiше треба було бити! А зараз, будемо розраховувати, що нiмцi та японцi трохи вгамують свої апетити.
  Берiя подав голос, прошепотiв:
  - А якщо товариш Сталiн... Зштовхнути Японiю та Третiй Рейх лобами?
  Вождь посмiхнувся i помiтив:
  - Це був би чудовий варiант... Але як його досягти?
  Нарком внутрiшнiх справ повiдомив:
  - Є у нас п'ятiрка дiвчат, що пройшли всю вiйну, i боролися в Америцi. Чи може їм доручити операцiю?
  Сталiн посмiхнувся в вуса i прохрипiв:
  - Ти цих маєш на увазi? Оленку та її команду?
  Берiя енергiйно кивнув головою:
  - Та саме їх!
  Сталiн примружився i запитав:
  - Що вони, на твою думку, можуть зробити?
  Нарком внутрiшнiх справ почухав потилицю i запропонував:
  - Ну, в нiндзей переодягтися, i напасти на нiмецьку базу! Може, спрацює!
  Сталiн почухав потилицю i вiдповiв подумавши:
  - Поки не поспiшай! Якщо нiмцi не пiдуть на нас, то така провокацiя є ризикованою. Тим бiльше, дiвчата зовсiм несхожi на японок. Можеш накликати вiйну i на нас. Але якщо таки Гiтлер нападе, то... Думаю, втрачати не буде чого!
  Берiя згiдно кивнув:
  - Так точно товариш Сталiн! Дiвчата це наш бронепоїзд запасною дорогою!
  Вождь усiх часiв та народiв стомлено кивнув:
  - Ну добре! Ми вже головне обговорили! Головне це щоб був свiт! Вiйна набридла всiм!
  Оточення без особливого ентузiазму залишило кабiнет тирана. Вождь усiх часiв i народiв був не в дусi. Хоча трохи на душi свiтлiше стало. Справдi, якби зiштовхнути лобами Третiй Рейх та Японiю було б чудово! Це давало шанс. Можливо, в цьому випадку вистачило б часу, щоб придбати атомну бомбу. Хоча сама по собi витiвка виглядала авантюрою i вимагала ще як мiнiмум п'ять рокiв.
  Тут Сталiн раптом вiдчув натхнення i викликав секретарку. Увiйшла юна, струнка дiвчина, з чорним волоссям, зiбраним у кiску. Вона вклонилася вождевi.
  Сталiн суворим голосом наказав:
  - Давай друкуй! Я диктуватиму, а ти мої мудрi думки на машинку.
  Дiвчина сiла i пiд диктовку вождя затарабанила;
   Чеснiсть у вiйнi хороша, коли ти не халтуриш на вченнi, але коли прийде лайка, хитрiсть смiливо застосовуй!
  Мочитися в сортирi може будь-хто, замочити лиходiя здатний лише той, хто нiколи не дозволить засадити себе бiля парашi!
  Шторм нашестя на Вiтчизну приходить тому правителю, що надто довго чекає з моря погоди!
  Особисте не повинно суперечити громадському, за винятком, коли йдеться про помилки натовпу, якого не можна i не знати суспiльством!
  Хто тихо ставить суспiльство над особистим, покладе в гаманець дзвiн готiвки!
  I снiговику в пустелi солодше, нiж тому, хто береться мокра справа, без палкої впевненостi у своїй холоднокровностi!
  Рiдкiсний успiх за рахунок дуростi противника, не замiнить систематичне використання тренованого розуму!
  Промахнутися i в битвi можна не раз, але тiльки коли повз цiль не проноситься єдине бажання, влучно потрапити в мирне мiсце!
  Попадають в халепу, хто прострочує час прийняття рiшень, i робить, не обмiрковуючи ходи, коли i серп йде повз прос!
  Ось працю зробив iз мавпи людини, а боротьба, працю та знання зроблять iз людини демiурга!
  Зло це iнший бiк медалi добра, без якого нагорода втрачає обсяг та вагу!
  Штурхатися з тими хто поруч властиво глухим куткам, але для того зiштовхнути чужинцiв слiд мати найгострiшу кмiтливiсть!
  Якщо хочеш звести кiнцi з кiнцями, зведи бiйку тих, хто намагається звести з тобою рахунки!
  Велика ложка рот дере, вiд малого пузо з голоду витрiщає, а якраз не уникнути мороки боротьби з надмiрною вагою!
  З усiм важко розлучатися, крiм зайвих кiлограмiв ваги i вiд них порятунок не з легких!
  Як легко залетiти, i наскiльки важко пiднятися вгору!
  Крила для зльоту є й у стерв'ятникiв, але щоб пiднятися духом, слiд окрилятися не думками падальникiв!
  Якщо холоднокровно пурхати лише для виживання, то станеш метеликом на снiгу!
  Друзi пiзнають у бiдi, а вороги, на жаль, завжди до неї доводять!
  Героїзм може виправити помилку, але нiколи не виправдає розгильдяйства!
  Промовистiсть правителя, як бiла гарячка алкаша, переслiдує одну мету одурманитися i вiдвести вiд реальностi!
  Куля чудовий виховний метод, тiльки вiд частоти застосування ефективнiсть впливу падає! Часто мазати впаде авторитет, а влучиш, доведеться виховувати зомбi!
  Релiгiя опускає гордої людини до рiвня тварини - надаючи вибiр мiж вiвцею та козлом! А сильний бiк будь-якої релiгiї, що на вiдмiну вiд атеїзму, у тебе є хоч тварина, але вибiр!
  Свинець сприяє травленню, особливо якщо пiгулка у формi патрона! А чому? Нiколи не нарiкаєш на вiдсутнiсть апетиту!
  Черепаша психологiя не сприяє довгому життю, тому що черепашими темпами не викрадешся за стрiмкiстю, що дає довголiття!
  Не все, то золото, що блищить, але все, що заслiплює ворога безцiнно!
  Мавпа це предок людини, поведiнка якого не можна поставити за приклад нащадкам!
  Хто з вовками може жити, то не буде сумно вити!
  Лев цар звiрiв, але людський раб здирає його шкуру!
  Вiйна це кiно, колективної режисури, iндивiдуального виконання, масового прокату та гарнованих зборiв!
  Хороший полководець алхiмiк, що переливає свинцевi кулi вiйни, у золотi монети репарацiй!
  Ганебно гине лише той, хто вже помер для гiдного життя в душi! А якщо смерть гiдна, то це вже безсмертя, а значить реальне життя!
  На Бога сподiваються тi, хто погано у справах аж нiяк не чортiвської труднощi та диявольської складностi!
  На великий стрибок iнтелекту здатний лише той, хто вмiє приборкати, стрибки думок!
  На вiйнi все старе як свiт, тiльки неприємностi завжди новi, а технiка застарiла!
  Приголомшити можна лише того, у кого в головi замороженi кульки!
  Стрiляти вмiють i жебраки в пiд'їздах, а вразити цiль здатнi багатi на ратну звитягу!
  Всадити кулаком може i дурень, але змусити просадити те, що розумний ворог тримає в кулаку, може лише справжнiй генiй!
  Недолiти залпiв по вороговi ще не привiд, злiтати з петель кришки казанка з киплячим розумом!
  Програш завжди обертає виграшем, якщо ти витягуєш з нього урок, i викидаєш при поразцi, що не пiддається обiгу!
  Програти сильному, iнодi пробачливо, програтися вiд безсилля власної волi - завжди ганьба!
  Найсерйознiша рiч у побутi, це брак найсерйознiших речей для життя!
  Фантазiя людини не має меж, можливостi, по сутi, теж, а задоволення все одно не буде через безмежнiсть амбiцiй i обмеженiсть скромностi домагань!
  Прогрес для людства, звичайно, добре, але якщо при цьому вiн служить особисто тобi, то ще краще!
  Найбiльший злочин - це вiдсутнiсть злочинiв, бо, не приступаючи межу, ти завжди залишатимешся на одному не найкращому мiсцi!
  Наука сильна i може все, але проти слабкої волi користувача вся її мiць безсила!
  Хто до славної Русi з мечем прийде, якщо не ляже в землю, втече мечений ганьбою!
  Iнодi в малiй поступливостi прихованi колосальнi амбiцiї, як могутня мускулатура приховує рельєф пiд час розслаблюючого вiдпочинку!
  У життi є мiсце для подвигу, але не завжди для героїзму!
  Люблю воювати, ненавиджу вiйну, не цiную свiт, але хочу пiдкорити його!
  Великi розмiри м'язiв не завжди є ознакою малого розуму, але великi розмiри технiки завжди свiдчать про гiгантське зазнайство!
  Можна стати суперменом, не вiдходячи вiд екрану, але тiльки в передсмертному глюку, не сходячи з дивану!
  Жорстокiсть до iнших гiркоту гiрчицi, жорстокiсть до себе теж не цукор, але м'яке ставлення до власних слабкостей, навiть медову рiчку перетворює на стихiйне лихо!
  Справа битви тютюн, якщо влаштовувати перекури пiд час бою, i язиком передбиття забувши, що ти не в казцi!
  Неприємностi приходять самi собою, тiльки вони не кiшки, а скаженi собаки!
  Розлютитися може будь-який дурень, а перебитися тiльки той, що досить розумний, щоб досягти задоволення амбiцiй!
  Не в кожнiй квартирi грошi лежать, зате господар самої жебрачної халупи може здобути вiдмичку до маєтку!
  Вогонь у серцях не гасне нiколи, але у того, хто сам у душi зiрка!
  Спокусившись гiркою пляшкою, сам залiзеш у пляшку, де гiрко!
  Вовка можна довго годувати на повiдку, але не можна пiдгодовувати, якщо повiдець дозволяє тебе схопити!
  Крутити можна чоловiком, хоча того кого тiльки крутять, а не розкручують чоловiком назвати не можна!
  Себе дозволяють потрошити, тiльки тi, хто трухляв душею, i мораллю м'ясник!
  Ворон символ мудростi, але зовсiм не того, чий труп прилетiв вiн клювати!
  Загиблий з вiдвагою не схильний до тлiну, боягуз уцiлiлий смердить гiрше трупа!
  З бруду виростають прекраснi троянди, коли свiтить Сонце прагнення свiтла, а в тепличних, без струсу умовах, навiть у медi заводяться черви!
  Лiнуються всi, але лiньки виходить боком, тому хто його вiдлежав, не бажаючи повертатися!
  Лiнь двигун прогресу, тiльки не у тих, хто полiнувався до втрати амбiцiй!
  Немає великих проблем, є лише малi люди, якi беруться до їх вирiшення!
  Велика людина не створює дрiбних проблем ворогам!
  Справжня велич задовольняється малим, але лише в похвальбi, а не домаганнях!
  -Свiтло вiйськової науки веде людей у темряву могили, пiд слiпучi розриви снарядiв!
  Вiйна заняття не для слабкодухих, зате дарує шанс назавжди заспокоїтися будь-якому психопату!
  Вiдданий слуга, не Боговi - Сатана!
  Вовк санiтар лiсу з людьми, що опустилися до рiвня тварин, але без головного лiкаря волкодава "швидка допомога" весь час приходитиме нi до тих!
  Забудь про погане "молоко" у стрiльбi, якщо хочеш не забути про парного молока дiтлахiв!
  Хто не вмiє плазати i вгору дивиться, у того козирок не заслiпить очi!
  Для кого армiя надто дорога, той продешевить зi своєю роллю пiд окупацiєю!
  Генiй на посулi, як король на стiльцi!
  Ось саме як король на стiльцi, а не тронi, бо обiцянка, без реалiзацiї, це лише стiлець - каналiзацiї!
  Людина може бути обдарованою у всьому, але лише одне нам дається не природою, а вихованням - здатнiсть принести в жертву людям свiй егоїзм!
  Гострий багнет краще гострого слова, останнє жалю залишає, як правило, лише незримi шрами!
  Прогрес звичайно важка праця, але найважче тим, хто не хоче обтяжувати себе науково-технiчним розвитком!
  Мудрий ворон може дати пораду, але не тому, кого вiн уже клює!
  Змiя вражають у голову, а армiя зазнає поразки, втративши полководця, або що буває набагато частiше, взагалi її не маючи!
  Голова ця рiч, яку часто втрачають, але тiльки не тi, хто її тримають могутнiх плечах!
  Вовки не гавкають, вiслюки не лiтають, а ось собачитися i розлютувати людина здатна, без зусиль!
  Хто, простоюючи, чекає, поки рак на горi не свисне, той сам стане навколiшки i раком!
  Вмерти може кожен солдат, а дати дуба, тiльки дубовий солдафон!
  Нападати, звичайно, спокуса, але вiдпадати доводиться надмiрним злетом, що спокусився!
  Ми ходимо за життя п'ятами по лезу ножа, але рiжучий кинжал, на жаль, закiнчується тiльки зi зривом у прiрву небуття!
  Той, хто кривдить слабких, вже знесилив розумом i посилив свою нiкчемнiсть!
  Часто люди говорять дурницi, коли нема чого сказати, але ще частiше їх роблять, коли дiяння розумнiшi хоч i є, але позбавленi легкостi дурного втiлення!
  Хороший хiд, її часом завжди поганий - вiдмiнний хiд iз запiзненням завжди поразка!
  Воювати можна з гарною країною, торгувати з ким завгодно, але, на жаль, нi
  Можливостi виявити милосердя навiть до гiдних поки що не здобуто перемоги!
  Багато ворогiв це багато трун, тiльки якщо ти з мiцнiстю дуба, i зi кмiтливiстю лисиця!
  Розкомандуватися може й осел, командувати, здатний лише лев!
  На обiд противник дичину, треба рiвня досягти! Але, якщо сам обiд - значить, класу зовсiм немає!
  Точнiсть ввiчливiсть королiв i знаряддя куртуазностi тих претендує на роль короля!
  Життя без пригод не варто нiчого, а без можливостi їх робити життя ставати i зовсiм негативним баластом!
  Як легко ж люди навчаються жорстокостi, i як болiсно важко пiдняти їх на той рiвень пiдготовки, щоб вони могли уникнути жорстокостi щодо себе та захистити вiд жорстокостей iнших!
  Жаль це почуття, що вiдмирає в процесi еволюцiї i прищеплює в процесi виховання, проте не можна виховати заперечення того, що допомагає вижити!
  Велике невiгластво виглядає страшним, але не є небезпечним, якщо воно не твоє!
  Чудеса в нашому життi приходять до того, хто не клює сонно носом, зате тримає нiс за вiтром i дива не чекає!
  Немає неможливого для людини, якщо що не виходить, лише тому, що частка тварини, ще не до кiнця вiдтiснила людянiсть знання i майстерностi!
  Хто вирiшив, що вiн скiнчив справу i може пiти, ризикує назавжди залишитися на рiвнi мавра i не знайти Дездемону!
  Мавром можна бути плоттю, але не можна уникати вiдповiдальностi, залишаючись з бiлою репутацiєю!
  Життя не кiно, але бере платню за кожен сеанс!
  Кiно не життя, але сценарiй реального буття несе завжди бiльше за iнтригу!
  - Сценарiй будь-якого передбачає несподiвану кiнцiвку, але, на вiдмiну вiд реального життя, тiльки передбачає!
  Фiнал у життi завжди несподiваний, навiть якщо ти його зачекався, а в кiно передбачуваний, навiть якщо чекаєш iз нетерпiнням!
  Фiнiш у кiно завжди призводить до того, що ти встаєш, покидаючи крiсло, а в життi, що шанобливо встають iншi, бо вже покинув своє мiсце пiд сонцем!
  Вогню в нашому свiтi повно, так, на жаль, не любовної пристрастi!
  Засвiтити гнiв людинi легко, а добрi пориви в душi тiльки тлiють!
  Коли праведний гнiв горить добре, погано - коли в гнiвi вигоряє праведнiсть!
  Дiстаються шишки, хто без норми їсть пампушки!
  Вiйна завжди бруд, але вiдмiнно вiдмиває смердючi пiдлiстю доходи!
  В гору пiде, хто з гори без страху сигане, але калiцтво не знайде, i забої обiйде!
  Скiнчитися погано не може для тих, у кого не закiнчується оптимiзм та гарний настрiй!
  Хто очистився вiд пiни в душi, зможе вiдсвяткувати чисту перемогу, пiнистим шампанським!
  Блиск часто буває порожнiм, крiм тих випадкiв, коли палахкотить пiдiрваний тобою супостат!
  Вiдвага завжди на користь справi, тiльки якщо вона божевiльна лише у сприйняттi противника!
  Втiм, чого на свiтi не буває, але тiльки сокирою нiхто не пiдперезається, зате замiсть краватки Столипiна вiн завжди зажадав!
  Не кожен народжений пернатим, але кожен здатний виховати птаха великого польоту!
  У свiтi багато пiни, але мало можливостi вiдмити сумлiння!
  Ситий письменник як лежень-iшак, його творчiсть вiддає гниллю залежалої соломи!
  Фортецi беруть смiливi, але утримують мiцно завойоване лише з умiлим iнтелектом!
  Сльози твого жаху, як бензин двигун, що пiдливається, згоряння нахабства супостата, але якщо вони спалахнуть вогнем лютi, вiд моторiв загарбникiв залишиться лише iстеричний рев!
  Не клюй пiд час бою носом, то тiльки один нiс у тебе i лишиться, для оранки землi!
  Вихор у рухах м'язiв та технiцi перемiщень веде до перемоги, але мiзки пiшли вихором, для поразки навiть зусиль вiд супостату не знадобиться!
  Перукар вiйни, що обрiзає життєвi пагони, на вiдмiну вiд пересiчного цирульника, нiколи не залишиться без роботи i з порожнiм мамоном!
  Людина, на вiдмiну вiд члена, стояти не повинна, так iнакше вона перестає бути членом команди переможцiв!
  Пси добре гавкають при гризнi, але зовсiм поганi, коли потрiбно витребувати свiй шматок видобутку!
  У бою життя як у кiно, перед очима рябить вiд кадрiв, тiльки цi кадри на щастя, мають лише чорно-бiлу кмiтливiсть!
  Страх вiдчувають мiльйони, невiдомий вiн одиницям, але мiльйони вiд жаху зводить до нуля, а один справжнiй смiливець пiдкорить нескiнченнiсть!
  Як часто до порятунку коли не до втiхи не вистачає тiєї митi, що витратив згубну розвагу!
  З усiх бокiв можна бути гарною людиною, але для репутацiї мерзотника достатньо i невеликої цятки з одного боку!
  I небiжчики не заспокояться, то спокою немає у свiтобудовi повного руху!
  Бiль прекрасний, коли корисний i жахливий, коли шкiдливий!
  Без шансiв потрапити пiд роздачу тому, хто боягузливий i тупий на додачу!
  Для того й мертвому припарку, щоб у пеклi не стало надто жарко!
  Навiть людина з левиним серцем, назавжди може скласти крила, якщо його нерiшучiсть заборона у безкрилiй раковинi!
  Слово було на початку, але цей початок настiльки вiддалений, що справ часом зовсiм не доходить!
  Селяни кiстка Вiтчизни, робочi кров, бiзнесмени - мозок! Одне не може бути без iншого!
  Вiйна це, що буває у важкому та дорослому кiно, але легкiсть лише в тому, що доступна до перегляду та дiтям до того ж!
  
  
  
  
  
  ВЕЛИКИЙ ЦАР ВАСИЛЬ ТРЕТIЙ
  Втiм, Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова перемiстилися незабаром в iншу iсторiю.
  Вiйсько Василя Третього обложило Казань. Командував, щоправда, не сам цар, яке брат Дмитро.
  Iшов 1506 рiк, перший повний рiк правлiння Василя Третього - значно змiцнив Московiю i посилив централiзацiю правителя. Щоправда, не надто багато того, хто завоював, але зате має величезнi амбiцiї!
  I ось Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова вирiшили допомогти росiйському великому князю, i навiть певною мiрою й iмператору взяти мiсто та столицю ханства.
  Безсмертнi хлопчик i дiвчинка пiшли на штурм Казанi, розмахуючи шаблями. Вони рубалися немов богатирi. Будучи безсмертними дiти рухалися швидше за гепарди. А босими пальцями нiг запускали заздалегiдь приготованi гострi диски, що вражали татар прямо в горло.
  Олег i Маргарита стрiмко мчали, i злетiвши на стiну провели млини, зрубавши по п'ять-шiсть татарських бiйцiв.
  Потiм почали рiзати супротивникiв i запускати, збиваючи по дюжинi нукерiв.
  I тi падали та завалювалися.
  Хлопчик i дiвчинка билися немов титани. Вони вiдрiзнялися спритнi, а мечi робили за секунду п'ятнадцять помахiв. I так вони рубали супротивника. I дiтей та зброю було особливе: мечi та шаблi одночасно i рубали вони практично будь-який метал та плоть.
  Олег провiв великого метелика, зрiзав вiдразу дюжину супротивникiв i проревiв:
  - Я величезний моторолер!
  I знову хлопчик у шаленiй атацi.
  А ось i дiвчинка метає босими пальчиками нiжок гранату i пищить:
  - Наша Батькiвщина славна, Рiдновiрна, Православна! I татар ми зумiємо побити, i Казанню пiд Руссю бути!
  I знову юнi безсмертнi воїни атакують. I борються з лютим шаленством. У них дикий каскад iдей та шаленої енергiї.
  Молода пара в атацi. I падають пiд їхнiми ударами татарськi воїни. А бiйцям, якi отримали безсмертя i вiдпрацьовують своє вiчне життя дуже весело.
  Олег, зрiзавши татарина, проревiв:
  - Сотнi, за сотнею, полк за полком! Росiйськi витязi рубають мечем! Вiрю, перемога скоро прийде! Ми вiдкриваємо славний рахунок!
  Маргарита кинула босими пальцями нiжок гостро вiдточений диск i заспiвала:
  - Коловрат! Євпатiй Коловрат!
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик теж метнув диск босою, дитячою, але дуже сильною ногою i заспiвав:
  - Захисник Вiтчизни! Перунiв солдатiв!
  Маргарита, продовжуючи рубати, заспiвала:
  - Коловрат! Євпатiй Коловрат!
  Хлопчик, зрубуючи ворогiв, прошипiв:
  - Героїв Русi збирає на сполох!
  Отак героїчнi дiти й борються - великi богатирi! У них азарту та сили, на цiлий легiон.
  А може, i на десять легiонiв! Дивлячись на них пiдбадьорилися й iншi воїни, i почали перехльостувати через стiни Казанi.
  Олег, розрубуючи татар, проревiв:
  - За царя Василя Третього!
  I як покине гостро вiдточений диск, як зрiже десяток супротивникiв Русi.
  I знову прокрутить метелика, а за ним млин. Зрубуючи за раз цiлу дюжину. А потiм хлопчик як вiзьме, i голою п'ятою рушить хана в пiдборiддя.
  Той полетить i плюхнеться прямо в котел з киплячою смолою.
  Олег Рибаченко прокричав:
  - Ну, тебе до бiса!
  Маргарита взяла i босими пальчиками бумеранг нiжок, зрiзала п'ятьох нукерiв i проревела:
  - Славься Вiтчизна царя Василя!
  Олег Рибаченко захоплено пiдтвердив:
  - Слався свята Росiя!
  Маргарита рубаючи татар, прошипiла:
  - Це ще не Росiя, а Московiя!
  Ось уже значну частину стiни захоплено росiйськими воїнами. Вони вже проникають у саме мiсто.
  Великий князь Василь виявився дещо у тiнi через свого великого сина Iвана Грозного.
  Але в реальнiй iсторiї йому Казань не пiдкорилася. А тепер дiти переписують, i додають те, що не вдалося росiйським предкам.
  Олег Рибаченко зрубав одним ударом чотири голови. Потiм хлопчик жбурнув босими пальцями нiг бумеранг. Зрубав ще семеро бiйцiв i верещав:
  - У труну увiгнали абияк, а найсильнiший вовкулак,
  Хотiв менi шию прокусити, але виявився сам як дичина!
  I юний воїн як схочеться...
  Маргарита прокрутила гвинт i пискнула:
  - Я кобра готова до стрибка!
  I знову запустить босими пальчиками нiжок забiйний бумеранг. Дiвчинка, що й казати, немов крута богиня.
  Ось уже бiльшiсть Казанi захоплена. Вiдважнi дiти штурмують палац верховного хана. Вони сповненi сказу i дикого азарту. Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова - дiти-термiнатори. I кожен їхнiй помах, а махають вони дуже часто - це новi трупи!
  Олег Рибаченко, борючись, зауважив:
  - А це битва може багато помiняти!
  Маргарита погодилася:
  - Iван Грозний пiдкорив Казань! А тепер її пiдкорить i його дядько Дмитро!
  Хлопчик кинув босими пальцями нiг бумеранг. Перерiзав горло п'ятьом татарам i гаркнув:
  - За велику Русь та небо слов'ян!
  Маргарита впевнено пiдтвердила:
  - За Велику iмперiю!
  I дiвчинка теж кинула босими пальцями нiжок гостро вiдточене лезо.
  I перерiзала масу нукерiв, а когось i порубала. Ось така красуня бойова.
  Ось справдi Маргарита крута. Заради безсмертя погодилася стати дiвчинкою, вiдмовившись вiд дорослого тiла, та бути проданою в рабство. Але зате таку набула надлюдської сили! I це повiрте, ясна рiч i для неї супер!
  Дiвчинка бореться, i хлопчик бореться, а вороги падають. Вони розрубанi та ослабленi.
  Ось i вiдважнi дiти прориваються до тронної зали, де знаходиться Казанський хан.
  Той намагається пiти, але хлопчисько кидає босою ногою зiрочку i пробиває хану потилицю. Той пробитий падає, i вмирає.
  Потiм дiти-рейнджери винищують iнших татар. Втiм, останнi втративши свого повелителя, кидають зброю i здаються.
  Ось i впала Казань. Тепер Росiя стала на цi землi. Великий князь Московiї Василь частину татар поселив у Росiю, а частину росiян поселив у Казань.
  Потiм взагалi стало краще. Новий росiйський Великий князь був обраний i Великим князем Литовським. Зiйшов на престол...
  Зрозумiло чому - перемога над Казанню всiх дуже вразила. I зрозумiли, що Русь, дуже сильна!
  I дiти-рейнджери тут постаралися. Взяли та розбили армiю основного конкурента Великого князя Василя Третього. А самому претенденту взяли та знесли безсмертнi хлопчик та дiвчинка голову.
  Причому зробили це, дружно метнувши босими нiжками диски, при цьому прокричавши:
  - Слов'яни мають бути єдиними! Будемо всi непереможнi!
  I пiдскочивши i зарубавши гетьмана, дiти вигукнули:
  - Ми воїни нової ери та крутої формацiї!
  Пiсля цього полоненi цiлували босi слiди нiг дiтей, залишенi ними на свiжому снiжку. А це погодьтеся дуже круто!
  А потiм i похiд на Астрахань. Ось як одна перемога тягне за собою iншi.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова разом iз цим великим князем рушили i до Астраханi.
  Хлопчик i дiвчинка штурмували це велике мiсто. Вони боролися, знову прибувши до росiйської армiї через коридор часу.
  I знову рубалися, i кидали босими пальцями нiжок бумерангу. Тут уже пiшло все набагато легше. I армiєю командував сам Василь Третiй. I мiць його була велика. Прибули й вiйська Великого князiвства Литовського. Вони штурмували це мiсто.
  А дiти-термiнатори рубалися i кидали бумеранги, диски, зiрочки. Олег Рибаченко навiть покинув пару гранат.
  Босими нiжками дiти також метали гострi зiрочки, i тоненькi, але здатнi за раз перерiзати кiлька ковток диски.
  А їхнi нiжки справдi здiйснення спритностi, i швидкої i навiть дикої сили.
  А як дiвчинка босими пальцями бумеранг метне, то ворогам святої Московської Русi це буде зовсiм не мед!
  Дiти-термiнатори хором прокричали:
  - Слава Василю Третьому найбiльшому з росiйських царiв!
  I знову велика перемога Росiйського царства.
  Василь Третiй коронувався на титул царя i був офiцiйно визнаний iмператором. Його iмперiя стала величезною. Росiяни також почали проникати й у Сибiр. А Кримське ханство навiть визнало себе васалом Росiї.
  Пiсля вигнання митрополита, Василь Третiй зобов'язав нового владику церкви змiнити догмати та дозволити багатоженство. Почасти це було спричинено приєднанням Казанi, Астраханi та iнших iсламських земель.
  Сам Василь Третiй вiдразу одружився з литовською князiвнею Глинською та татарською Тамарою. А потiм ще й на четвертiй дiвчинi.
  Дозволив Синод мати росiянам по чотири дружини. I цим багато князiв користувалися.
  Вiйна з Польщею завершилася завоюванням ... Росiйська армiя була сильна, i набагато численнiша. Так Олег та Маргарита допомогли. А з цими дiтьми-термiнаторами жоден суперник не страшний.
  I став Василь Третiй та королем Польським. Iмперiя змiцнилася. Але на престо Османської iмперiї прийшов Сулейман Чудовий. I цей iмператор завоював Угорщину. Обложував вiн i Вiдень.
  Але Кримське ханство порвало з Росiєю. I пiшов новий похiд. Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова теж за наказом гiпервсемогутньої вiдьми-богинi i тут вiдзначилися. Зрозумiло пiд час штурму Перекопа. Тут найсильнiша частина оборони кримських татар. Але ж i дiти: Олег i Маргарита дуже крутi!
  I як помчать, i як понесуться! I як рубатимуть татар. I з яким диким ентузiазмом за це вiзьмуться.
  I хлопчик метнув босими пальчиками нiжок зiрочку, i та зрiзала одразу шiстьох татар.
  А дiвчинка кидком зiрочки збила п'ятьох. Ось такi бойовi виявились дiти.
  Олег та Маргарита розчистили частину стiни. Крiм того, попрацювала i артилерiя. Маса руйнувань була заподiяна татарам. Ось i Кримське ханство впало.
  Потiм була битва з армiєю Сулеймана Чудового. Цього разу цьому в реальнiй iсторiї великому султановi не пощастило. Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова не лише перебили масу туркiв, а й взяли султана у полон.
  Росiя змусила туркiв пiти iз Балкан. I сама заснувала там свої фортецi. I вiдiбрала також Стамбул. Знову виник Константинополь.
  Василь Третiй тимчасово зупинився. Потрiбно було перетравлювати завоювання. Лiвонiя погодилася платити росiйським данину, i без вiйни поступилася володiнням Нарву.
  Василь Третiй навiть у 1535 роцi наказав будувати у гирлi Неви мiсто-порт. Щось на кшталт Петербурга Петра Першого. Щоправда, столицю Василь перенiс якраз до Константинополя.
  У 1537 р. росiяни захопили Виборг i змiцнили себе з пiвночi вiд шведiв, розбивши їх вщент.
  Пiд час штурму Виборга знову вiдзначилися Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова.
  Хлопчик i дiвчинка природно перескочили через порiг часу i взяли участь у штурмi.
  Ось Олег кинув босими нiжками бумеранг, вибив десяток супротивникiв i заспiвав:
  - Слава Росiї та її царю Василю Третьому!
  Маргарита теж метнула босими пальцями нiжок щось забiйне i смiливо видала:
  - За Русь святу та царицю неземну!
  Пiсля чого хлопчик i дiвчинка так розiйшлися, що цiлу просiку з трупiв шведiв прорубали.
  У 1540-1541 росiйськi вiйська захопили у туркiв ще й Малу Азiю. А 1545 року i ще Месопотамiю та Палестину. У 1547 у березнi, цар, у вiцi ледве виповнившись шiстдесят вiсiм рокiв, помер. Його правлiння в сорок два роки виявилося i тривалим i дуже щасливим iз безлiччю завоювань для Росiї.
  Василя Третього було названо Василем Великим. А на престолi опинився молодий, але вже за мiрками Русi повнолiтнiй Iван Васильович.
  I оскiльки Василь Третiй прожив довше, нiж у реальнiй iсторiї, вдалося уникнути боярської смути.
  Iван Васильович, спочатку вирiшив повнiстю пiдкорити собi Лiвонiю, вiйна 1550 року виявилася успiшною. Потужна росiйська артилерiя всiх змiтала, i швидко було захоплено майже всi мiста.
  Звiсно, дiти-термiнатори Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова взяли участь у боях.
  Вони босими, дитячими нiжками так завзято кидали все гостре i колюче, що лiвонськi вiйська гинули у величезних кiлькостях.
  Мало того, дiти ще з гармат влучно стрiляють i так влучно.
  Олег хлопчик-термiнатор пальнув i метнув босими нiжками забiйний презент.
  Розкидав супротивникiв i пискнув:
  - Я втiлення руйнування!
  I хлопчисько схочеться i прореве:
  - Я син великого вiдродження!
  Маргарита, ця крута дiвчинка, теж босими пальчиками нiжок запустить забiйне, i пискне:
  - Я дочка великих богинь анiгiляцiї!
  I знову дiти смiються та скалять зубки. А потiм так злетять на фортецю. I так усiх порубають. У них не мечi, а просто пропелери. I винищують лiвонцiв та iнших солдатiв найманого вiйська без жалостi.
  Хлопчик i дiвчинка все босонiж, навiть по снiгу. I їм безсмертним дiтям, подiбне, навiть подобається!
  А чому б i нi? За чим взуття тим дiтям, якi мають тiла швидше, нiж у будь-якого звiра, i зрозумiло не можуть пробачити чи захворiти.
  Потiм Iван Грозний воював у Єгиптi. Пiдкоривши за кiлька рокiв всю пiвнiч Африки, включаючи i Марокко. Далi було захоплено i Аравiйський пiвострiв.
  Нiмеччина була роздроблена, Австрiя слабка, Iспанiя та iншi країни зайнятi вiйнами.
  Царська Росiя рухалася Iраном до Iндiї. До 1590 Iндiя була захоплена. Iван Грозний дожив до шiстдесяти восьми рокiв i помер 1598 року. I йому успадкував Iван П'ятий. Росiя продовжила експансiю на схiд та захоплення Китаю. Хоча вiйна видалася дольною затяжною та важкою.
  Щоб завоювати Китай, знадобилося три вiйни.
  Навiть участь у боях Олега Рибаченка та Маргарити Коршунової не одразу забезпечила перемогу.
  Та й дiти билися епiзодами. Набiжать собi, порубають китайцiв i знову вiдбiжать.
  Звичайно, хлопчик i дiвчинка дiяли дуже активно та ефективно. I босими пальцями нiжок активно метали гострi зiрочки, диски та бумеранги.
  Олег Рибаченко зарубав особисто китайського мiнiстра оборони. А потiм як кине хлоп'ячою нiжкою гранату. Так одразу двi дюжини жовтих воїнiв на той свiт, промовивши:
  - Слава Русi, яка вiчно у вiках вказує шлях всесвiту!
  I дiвчинка Маргарита як вiзьме i босою нiжкою запустить бумеранг який забiйний, що крутiше нiкуди.
  I розгромивши супротивникiв, дiвчисько пискне:
  - За таку Русь, ти бiйся i не лякайся!
  I хлопчик iз дiвчинкою почали махати ще iнтенсивнiше.
  Iван п'ятий помер у 1620 роцi, i його справу продовжив син Iван шостий. Пiсля завзятих воєн у 1640 роцi Китай був остаточно пiдкорений.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова стали бiльш активно з'являтися у рiзних мiсцях битв та битв.
  А потiм хлопчик Олег кинув бумеранг i знiс голову китайському iмператору. I сам став героєм!
  А дiвчинка Маргарита босою нiжкою кинула гранату i вибили цiлий штаб супротивникiв.
  I звичайно ж завдяки цим безсмертним дiтям i було здобуто найбiльшу з перемог Росiйської iмперiї!
  А пiсля перемоги над Китаєм Московської Русi вже нiхто практично не страшний! I росiян уже нiхто не зупинить i не переможе! Вони вже пройшли точку не вороття!
  I Росiя укрiпилася як велика iмперiя. Iван Шостий ще десять рокiв правил, поки не захопив Корею i бiльшу частину Iндокитаю.
  Пiсля нього на престо зiйшов Олександр Перший. Новий цар продовжив колишнiй курс на завоювання. Iндокитай був повнiстю пiдкорений, i росiйськi кораблi висадилися в Австралiї та почали освоювати цей континент. Крiм того росiяни ще ранiше увiйшли в Аляску i просувалися Канадою ... Тут вони вже стикалися з Францiєю, хто знайшла нарештi при Людовiку чотирнадцятому стабiльнiсть i процвiтання, i Англiєю, що швидко набирає обертiв.
  Крiм того, Росiя продовжувала освоювати Африку i зiткнулася i там з протидiєю з Британiєю. Швецiя також посилилася i спробувала атакувати Росiю.
  Але росiйськi вiйська були напоготовi, а Британiя та Францiя не виступили разом. I вiйська Олександра першого пiдкорили цю державу.
  Звичайно ж, i Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова взяли у цьому участь.
  Босоногi дiти метали диски, i рубали довгими, спецiального загартування мечами.
  Вони такi крутi та чарiвнi.
  Олег Рибаченко метнув босими пальцями хлопчачих нiг гостру зiрочку, збив десяток шведiв i заспiвав:
  - За славу священної Русi!
  Дiвчинка Маргарита теж жбурнула босими нiжками смертельний предмет i прошипiла:
  - За велич непереможного Рода!
  I дiти дружно як стрибнуть i вдарять голими п'ятами шведського воєводи у груди.
  Той пролетiв i збив ще дюжину ворожих солдатiв.
  Пiсля смертi Олександра першого в 1675 роцi на престол зiйшов цар Олексiй Перший син Олександра. Зазвичай престолонаслiдування йшло за старшинством синiв, i далi онукiв вiд старшого сина. Так заснував ще Василь Третiй, щоб потiм не було боротьби за престол. Iз сильною централiзацiєю.
  Олексiй перший зiткнувся iз Францiєю в Америцi, а з Британiєю в Африцi.
  Росiйськi вiйська тим часом вступили й у нiмецькi землi. Захоплення йшло досить успiшно, оскiльки князiвства роздробленi. Переважаючi числом росiйськi полки захопили i Iталiю. Пiсля чого був похiд на Францiю. Царство Людовiка Короля-Сонця безславно закiнчилося. Росiйськi та iноземнi полки взяли Францiю.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова знову вiдзначилися.
  Дiти билися мечами i метали диски у ворожих солдатiв. Перебили масу воїнiв.
  Хлопчик кинув босою ногою в ворога зiрочку, i проревiв:
  - Я є воїн супермен!
  Дiвчинка теж босими пальцями нiг жбурнула забiйний диск i просвистiла:
  - А я втiлення чудового космосу!
  I як покаже свою довгу мову! А потiм як дасть голою п'ятою до носа французькому графу. У того лоба трiсну.
  А Олег Рибаченко пронесеться, наче пекельний метеор, i пара дюжин французiв взяла i полегла. А потiм хлопчик як довбає iз захопленої гармати картеччю.
  I покладе масу бiйцiв. Тi корчать вiд болю i вмирають!
  А дiти-термiнатори мчать собi i всiх зрубують, немов вони самi ангели смертi та стрiмкiшi за гепарди.
  Британiя абияк вiдбилася на морi i попросила свiту. Росiя продовжила експансiю в Америцi Її вiйська захопили всi англiйськi та французькi колонiї i дiйшли до Мексики.
  Завершилося пiдкорення Африки та Австралiї.
  Тепер залишилася незайнятою лише Iспанiя та її колонiї та Португалiя з колонiями.
  Але ця вiйна вже була для Петра Першого, який отримав владу в 1700 роцi. Новий цар не Романов, а Рюрикович, скориставшись приводом як напад на росiйських купцiв, ввiв вiйська до Iспанiї та Португалiї.
  Цi країни вже занепадали i були швидко розгромленi. Росiйськi вiйська також стали пiдкорювати колонiї. Вони були i численнiшими i краще оснащенi та озброєнi. У росiйськiй армiї був уже бездимний порох i фугаснi снаряди, i бойовi дирижаблi. З'явилися й навiть танки. I першi броньовi поїзди. Якi справляли враження на противникiв.
  Виникли в росiйськiй армiї та першi кулемети.
  Але й тут Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова не могли не вiдзначитися. Їм треба воювати та своє безсмертя вiдпрацьовувати.
  Ось хлопчик знову кине гранату босою нiжкою. I розiрве на шматки супротивникiв. Пiсля чого проспiваний:
  - В iм'я тiєї Росiї, що пiдкорює весь свiт та серця людей!
  Дiвчинка теж як кине босою ноженькою, невелику, але сильну за розривною силою бомбу. Порве iспанцiв i пискне:
  - За таке, щоб було щастя людям усiм завжди!
  I дiти, метаючи босими нiжками презенти смертi, заспiвали:
  - Нехай будуть вiчно юними i нашi свiтлi роки!
  I пiсля цього як заряд чимось неабияк забiйним. А шаблями ну так махають.
  Що кров ллється рiчкою, i вся земля йде з-пiд нiг!
  Оце дiти! Ну просто супермени з босими нiжками, якi майже голi i в спеку i в мороз.
  Зате такi визначнi бiйцi! Найвищої марки та класу! Ось рубають собi та винищують супротивникiв!
  Хлопчик i дiвчинка, наче Архангели найдикiшої анiгiляцiї, яким немає перешкод i перешкод на шляху до нових перемог та звершень.
  По дорозi їх здаються мiста, i жителi виходять, i цiлу вiдбитки босих нiг безсмертних та великих дiтей.
  Iспанiя та Португалiя разом iз колонiями були пiдкоренi досить швидко. I залишилася лише одна Британiя.
  Але в 1725 вiйська Петра Першого висадилися i на нiй.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова як завжди попереду всiх. Дiти безсмертнi та перескакують у часi.
  Ведуть вогонь iз кулеметiв, i кидають босими пальцями нiг забiйнi гранати.
  Розривають англiйцiв та iнших воїнiв.
  Олег реве, стрiляючи та викошуючи:
  - Ми воїни космiчного братства!
  Дiвчинка Маргарита кинула босими пальчиками нiжок гранату, i просичала:
  - I переможемо всiх без сумнiву!
  Пiсля чого дiвчина босою п'ятою так врiзала герцогу Бекiнгему, що зламала йому шию!
  Захопили Лондон та остаточно завершили завоювання свiту.
  Так виникла єдина iмперiя. Петро Перший помер у 1735 роцi, i на трон зiйшов його онук Петро Другий. Ще молодий, але розумний i твердий iмператор. Росiї посилювала централiзацiю, будувалися заводи та дороги. З'явилися аероплани, i дедалi активнiше простягалися залiзницi.
  Петро Другий правил досить довго та стабiльно. 1790 року йому успадкував Петро Третiй. Країна була процвiтаючою, i все мирною. Ось уже пiшли розмови про космiчну експансiю.
  I в 1817 вiдбувся перший полiт людини в космос. У 1820 царем став Олександр Другий. Новий цар хотiв бурхливiшого розвитку космосу i освоєння простору.
  1825 року вiдбувся перший полiт на Мiсяць. А 1845 року росiйськi кораблi злiтали на Марс. А 1847 року на Венеру. У 1850 роцi на Меркурiй, а наступного на супутники Юпiтера. На найдальшу планету Плутон росiйськi космонавти вступили 1860 року.
  Так йшло освоєння сонячної системи. А 1917 року вiдбувся перший полiт за межi сонячної системи. Декiлька великих зорельотiв вирушили до Альфа-Центавра.
  А 1921 року i до Сiрiуса... Там, до речi, виявили дещо вiдносно нормальних планет. Через сорок рокiв з'явилися i першi кораблi, що лiтають iз надсвiтловою швидкiстю.
  А у 2017 роцi вперше росiйський космонавт долетiв до краю галактики.
  Це було взагалi чудово.
  У 2030 роцi була винайдена машина часу... I людство перейшло на iнший, бiльш високий рiвень розвитку. Нехай навiть не на престолi, все ще сидять Рюриковичi, i править людською iмперiєю абсолютна монархiя.
  IВАН ГРОЗНИЙ I ПОПАДАЧI
  Iван Грозний не був отруєний у 1584 роцi, i все-таки одружився з англiйською принцесою. Росiя та Британiя уклали договiр та отримали росiйськi допомогу та союз.
  У Сибiру йшла вiйна, i було засновано новi росiйськi мiста, зокрема i Тобольськ.
  1590 року в Iвана Грозного та англiйки народився син Олександр.
  А потiм у 1591 роцi почалася вiйна зi Швецiєю, яку Росiя вела разом iз Польщею. Так склалася зручна ситуацiя.
  I росiйське вiйсько на чолi з воєводою Скопiним-Шуйським обложило Нарву.
  Тут Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова - безсмертнi хлопчик та дiвчинка вирiшили допомогти росiйському вiйську. У реальнiй iсторiї така облога була, але за царя Федора. I росiяни змогли лише Iван-мiсто взяти. А тут поки що править Iван Васильович. Ну що ж хлопчика та дiвчисько в АI готовi собi виявити. Якщо припустимо в якомусь всесвiтi i Iван Грозний прожив бiльше. Ну що ж? Ще одна мiсiя!
  Хлопчик та дiвчинка взяли участь у штурмi. Вони бiжать попереду всього вiйська. Мчати швидше за гепарди. А за плечима рюкзаки з гостро вiдточеними дисками.
  Дiти-термiнатори атакують. Метають з дистанцiї босими нiжками диски та спiвають собi:
  - Велич матiнки Росiї,
  Воно в серцях i просто душi ...
  Ми Рода всемогутнього просили,
  Мати з коханим рай ось у куренi!
  Маргарита метнула диск, збила шiстьох шведiв i промуркотiла:
  - Я дiвчина супер!
  Насправдi Маргарит вже в момент перетворення сорок рокiв. I вона дуже боялася стати старою, потворною та незграбною. I одразу ж погодити заради вiчної молодостi стати дiвчинкою рокiв, дванадцяти i пiти на невiдомий термiн у рабство. А також вiдпрацьовувати своє безсмертя, беручи участь у рiзних месiях.
  Натомiсть у неї, як i в Олега Рибаченка, особливе тiло, з надлюдськими здiбностями. I позамежними швидкостями.
  Це начебто на вигляд ще дiти, але такi надзвичайно сильнi та швидкi, i вже досвiдченi бiйцi.
  Як метнуть диски, так противники i падають. I не куля, нi ядро їх не беруть!
  Дiти-термiнатори добiгли до стiни, легко видерлися, i давай рубати своїми довгими мечами супротивникiв. I рубають як - п'ятнадцять, двадцять помахiв за хвилину.
  Олег Рибаченко метнувши хлопчачою ногою диск, проревiв:
  - За горбом кують сокири!
  Маргарита босою нiжкою дiвчинки запустила теж диски, зрiзавши десяток ворогiв i заспiвала:
  - Буйнi голови сiч!
  Хлопчик кинув босими пальцями диск, зрубав мечами натовп i з азартом проскулив:
  - Але ж iноземцям кольчугою дзвенить!
  Маргарита прожурчала словами:
  - Росiйська мова!
  Олег Рибаченко рубаючи шведiв, i метаючи босими ногами диски, заспiвав:
  - Нас топче плем'я орди!
  Маргарита, теж кромса шведiв i метаючи босими нiжками смертельнi гармати, заспiвала:
  - Нас гне ярмо басурман!
  Олег Рибаченко продовжуючи рубати, видав:
  - Але в наших жилах вирує...
  Маргарита, розрубуючи та метаючи босими нiжками диски, пiдтвердила:
  - Небо слов'ян!
  Хлопчик, жбурляючи диски i реве, прокричав:
  - I вiд чудських берегiв!
  Дiвчинка, продовжуючи метати босими нiжками диски, проревела:
  - До крижаної Колими!
  Олег, метнувши босою хлопчачою нiжкою, пошипiв:
  - Все це наша земля!
  Маргарита, теж запустивши бумеранг, видала:
  - Все це ми!
  Хлопчик i дiвчинка винищували ворогiв сотнями, та й iншi росiйськi воїни пiдтягнулися за ними, переливаючись за стiни. Нарва хиталася. I її падiння ставало тепер неминучим.
  Дiти-термiнатори, це зовсiм не жарт. Це те, що незбагненно середнiм умам.
  Це безсмертнi воїни. Вони йдуть собi i винищують супротивника, то ударами мечiв, то помахами босих нiг, вiд яких летять гострi диски. I вибивають супротивникiв, наче тарганiв.
  Олег же продовжує наступати з усiєю своєю дикою стрiмкiстю.
  Ось у росiйськiй iсторiї найтривалiшим було правлiння Iвана Грозного, i воно одним iз найславетнiших було i одночасно кривавих.
  Останню i головну вiйну в Лiвонiї цар програв. I зараз хотiв вiдiгратися.
  Тим бiльше Росiя та Польща одночасно ведуть вiйну, що набагато зручнiше.
  I дiти-термiнатори при справi ... Ось уже бiльшiсть стiн захоплена росiйськими воїнами.
  I хлопцi прориваються до центрального замку, закидаючи супротивника за допомогою босих нiжок лезами.
  Олег збиваючи шведiв десятками, кричить:
  - Слава царевi Iвановi!
  Маргарита, зрубуючи ворогiв, пищить:
  - Великої Росiї велика слава!
  Хлопчик i дiвчинка такi ось крутi та хорти воїни. Скрушують усiх пiдряд i ворогiв вганяють у пекло. Рубають собi, i так вiдчайдушно i з шаленою рубають. Їх нiхто не зупинить i нiхто не переможе!
  Хлопчик iз дiвчиськом тиснуть ворога, хлопчик iз дiвчиськом - салют героям!
  Олег Рибаченко кинувши босою, дитячою ногою диск, закiнчив головного воєводу, пiсля чого шведи почали кидати зброю.
  Нарва впала, i росiяни змiцнилися на морi... А поляки взяли в облогу Ревель.
  Росiйськi вiйська рушили до Виборгу.
  Iван Грозний все ще на тронi, i росiйська армiя спаяна залiзною дисциплiною сильна i багато оснащена. Дорогою Олег та Маргарита взяли участь у штурмi кiлькох мiст.
  Хлопчик i дiвчинка як завжди кидали диски, насамперед ногами i рубали мечами.
  Олег зрубав головного шведського найманця i ще купу солдатiв, пiсля чого промовив:
  - Ворогам не здобути над нами перемоги!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Ми не станемо навколiшки!
  Росiйське вiйсько пiдiйшло Виборгу. Це ключова фортеця. Воєвода Скопiн-Шуйський пiшов на штурм пiсля короткої артпiдготовки.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова як завжди попереду та вiдчайдушно рубаються.
  Вони встилаю собi дорогу трупами.
  Олег Рибаченко метнуло босою нiжкою бомбу i, проревiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  Маргарита, запустивши забiйне, видала:
  - I нiхто не переможе!
  Дiти-монстри вигукнули хором:
  - Грiзнi вовки трощать ворогiв! I не треба зайвих слiв!
  Хлопчик i дiвчинка рубали з неймовiрною швидкiстю. Вони легко дерлися на будь-якi стiни, i прорубували будь-якi колони. Дiяли хлопцi стрiмко та величезним натиском.
  Олег, розрiзаючи супротивникiв, заспiвав:
  - Ми витязi великого сонця!
  Маргарита з дикою активнiстю, руйнуючи ворогiв, видала:
  - I великого зоряного неба!
  I дiти знову гранати пустять у хiд... I потiм диски та зiрочки. Так рубають ворога. З таким шаленим натиском, i азартом.
  Олег збив зi стiни шведського графа i проревiв:
  - Наша буде перемога!
  Маргарита, рубаючи супротивника, пiдтвердила:
  - Слава полеглим героям!
  Хлопчик i дiвчинка знову прискорилися i кришили ворога з великою iнтенсивнiстю. I їхнi мечi, наче крила комарiв.
  Дiти дiяв не по-дитячому круто. I головне швидко, i без жодних пауз.
  Що не помах, то точний удар та поразка ворога.
  Олег, рубаючи шведiв, заспiвав:
  - Бабах! Бух! Бах!
  Маргарита, рубаючи найманцiв, доспiла:
  - Не кочегари ми, не теслярi, але гiрких жалю немає!
  Хлопчик-термiнатор, рубаючи супротивника, доповнив:
  - А ми монтажники-висотники та з висоти, вам шолом привiт!
  I юнi воїни як розiйшлися, i почали рухатися, немов стрибки, що стрибають, пiнг-понгу.
  Ось i Олег зарубав коменданта Виборга. А Маргарита закiнчила двох супротивникiв у баронському титулi.
  Ще одна фортеця впала... Шведи, зрозумiло, поки що не просили пощади. Вiдбулася вирiшальна битва.
  Росiяни були трохи менше, але вони зайняли зручну позицiю. А Маргарита та Олег з диким розлюченiстю врубалися у ворогiв. I даючи їх перерубувати i розбивати в котлети. I дiяли хлопцi, звичайно ж, бiльш нiж успiшно.
  Так рубали цих шведiв, що з тих вiдлiтали лише кривавi огризки м'яса.
  Олег Рибаченко заспiвав, кинувши босими пальцями нiг бумеранг, який перерiзав ковтки дюжинi шведiв:
  - I бачу серйозного! Увi снi Iвана Грозного!
  Маргарита, теж зрубуючи, всiх i молотя, пiдтвердила:
  - Земля в Сибiру роздана - тобi рiдна Русь!
  I босою нiжкою, як запустить бумеранг... I рiзнi боки вiдлiтають трупи ворогiв.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Ех, хвiст, луска!
  I кинувши босою нiжкою гранату, додав:
  - Замочу я тисяч сто!
  Маргарита, теж розрубуючи супротивникiв, видала:
  -Я багатьох супостатiв порубала!
  I теж босою нiжкою як вiзьме i запустить забiйне. I пiдстрибне ще вiд захоплення.
  I голою п'ятою дасть шведському маркiзу в пiдборiддя. Той пролетить i пару дюжин iз коней змете.
  Хлопчик i дiвчинка, дуже активнi та агресивнi особи. Вони трощать ворога з диким шаленством. Не збираючись сповiльнюватись i хоч якось приструнити противника.
  I шведи несуть колосальну шкоду. Ось їхня армiя вже здригнулася. I не витримавши дикого пресингу, пiддалася i втекла.
  Почалося переслiдування.
  Та таке, що нiхто його зупинити не в змозi.
  Хлопчик i дiвчинка мчати собi i кричать:
  - Слава героям, що ламають стiни!
  Олег як прокрутить млин i видасть:
  - Слава героям!
  Маргарита зробила метелика, теж замочивши масу ворогiв, видала:
  - I нам самим слава!
  Хлопчик i дiвчинка з таким сказом б'ються. I не збираються нi на мить зупинятися.
  Нi, вони рухаються все швидше та швидше. Їхнi думки теж скачуть, немов у зайчикiв.
  Ось i головний шведський воєвода. Олег Рибаченко кидає босою ногою гранату та розносить полководця на частини. Все тепер уже шведiв не зупинити.
  Росiйськi вiйська женуть їх i переслiдують. Але це ще не все. Ось тепер Iван Грозний вирiшив всю Швецiю завоювати. Раз у нього є такi вiдважнi юнаки.
  Маргарита та Олег отримали дворянськi титули i тепер рушили далi до Стокгольма.
  Хлопчик i дiвчинка бiжать собi попереду, рубають супротивникiв i ревуть:
  - Слава нашiй Вiтчизнi, Слава царевi Iвановi!
  I такi ось хлопцi азартнi. I настiльки непередбачуванi та найкрутiшi.
  Одна за одною трапляються їм назустрiч фортецi. I дiти беруть їх iз наскоку. Звичайно як завжди кидаючи босими пальцями нiг бумеранги та диски. I рубаючи шведiв поспiль. Немов квашену капусту. I ще одна iмперiя падає.
  Ось дiти-термiнатори вже у Стокгольмi. I падає зiрваний шведський прапор. I сам король спiйманий арканом i його почет перебитий. Росiйськi вiйська беруть Стокгольм на напад. Хоча головну роботу вже зробили хлопчик та дiвчинка.
  Так у такий спосiб дiти-рейнджери виконали чергову мiсiю. Принаймнi проти Швецiї. Цар Iван Васильович став ще й шведським королем.
  Поляки взяли Ревель i теж посилилися. Тимчасово настало перемир'я... Росiя отримала доступ до морiв. Навiть почало будуватися в гирлi Неви мiсто.
  Одночасно росiйськi загони дедалi активнiше проникали до Сибiру. Вже немолодий Iван Грозний поки що утримувався вiд великої вiйни з Польщею. Хоча ситуацiя i розпалювалася.
  Крiм того, все ще активними були Кримськi татари. У 1591 роцi було вбито царевича Дмитра. А 1598 року померли майже одночасно i спадкоємець Федот та Iван Грозний. А царем став восьмирiчний син Iвана Грозного Олександр Перший. За нього регентом виявився Борис Годунов.
  1601 року спалахнула вiйна мiж Росiєю та Польщею, яка проходила на тлi великих неврожаїв. Поляки взяли в облогу Смоленськ.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова брали участь у вiдображеннi штурму. Ляхи зазнали великих втрат i вiдступили. Росiйське вiйсько на чолi з Басмановим обложило в 1602 Полоцьк i взяло його. Пiд час штурму вiдзначилися Олег та Маргарита. Хлопчик i дiвчинка як завжди ефективно дiяли i мечами та босими нiжками. Потiм росiйська армiя взяла ще й Вiтебськ та Оршу, i воювала з вiйськом польського короля.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова найпершими врубалися у вiйсько ляхiв. I билися з колосальним розлюченiстю.
  Хлопчик жбурнув диск, зрiзав голови ляхам i прокричав:
  - Я є боєць класу супер!
  I як рубане млином.
  Маргарита теж крутиться. Розмаже противника мечами, i видасть:
  - Я ще класом вищий!
  I босою нiжкою як запустить бумеранг i срубає ворогiв.
  Ось це дiвки такi крутi. Вони справжнiй оскал тигриць. А ось хлопчики ще небезпечнiшi та сильнiшi.
  Рубають собi ворогiв. I спiвають:
  - Звiйтесь багаттями синi ночi,
  Ми пiонери дiти робiтникiв...
  Наближається ера свiтлих рокiв -
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Та добре бути у вiчному дитинствi. Коли ти вiчно юний i вiчно босий. I нiхто не в змозi зупинити натиск i натиск диких дiтей. Який народився, щоб казку зробити буллю.
  I борються, бо... Справжнi богатирi.
  I ось воїни юнi безсмертними тiлами прориваються до польського короля. Зрубали трьох гетьманiв, i летить пущений Олегом Рибаченком бумеранг. I Сигiзмунд падає вбитий.
  Заодно Маргарита розтрощила i сильним ударом сина короля Владислава.
  Таким чином, Рiч Посполита обезголовлена. А росiйськi вiйська продовжують рухатися.
  Поляки програють. Рать Басманова бере одне мiсто за iншим. Взято Мiнськ, Слуцьк, та Вiльно. У всiх цих мiстах попереду всiх борються вiдважнi дiти.
  Якi не знають нi жалю, нi пощади. А якщо перемагають, то перемагають упевнено.
  Олег Рибаченко супостатiв, сказав:
  - Ми дiти не химери!
  Маргарита метнула босою нiжкою бомбу, розриваючи ворогiв, додала:
  - Апостоли нової ери!
  Коротше кажучи, зiбрався сейм i бiльшiстю голосiв, визнали королем Польщi та Великим князем Литовським Олександра першого царя Росiї.
  Тож син Iвана Грозного та англiйської королеви великим став.
  Потiм був похiд разом з австрiйцями проти туркiв. Такий ось звитяжний i з великими завоюваннями. Росiяни взяли Стамбул i хотiли рухатися далi.
  При штурмi Стамбула, зрозумiло, дiти-термiнатори вiдзначилися i змогли взяти в полон султана. Османська iмперiя розпалася i протягом десяти рокiв росiйськi вiйська завойовували її околицi. Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова скакали за часом, i лише у вирiшальних битвах брали участь.
  Пiсля пiдкорення Османської iмперiї були захопленi ще Судан i Марокко. А потiм i Iран, i Пакистан iз Афганiстаном.
  Олександр Перший запровадив багатоженство. Щоб таким чином зблизити Християнство та Iслам i скасував незрозумiлий людям догмат про Трiйцю. Росiяни отримали право мати чотири дружини.
  Дещо змiнилося Православ'я, визнавши Магомета посланцем Аллаха та пророком.
  При цьому бiльшiсть постiв було скасовано, i релiгiя стала менш обтяжливою.
  Все йшло добре. Росiя невдовзi 1640 року пiдкорила й Iндiю... Росiяни ввiйшли до Аляски, i залiзли в Тихий океан. Рухалися Африкою.
  Iмперiя Олександра Першого стала великою. I почалася 1650 року вiйна з Китаєм. Маньчжур намагалися утримати територiю.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова знову у битвi. I як вони рубаються - наче великi термiнатори.
  З Китаєм вiйна мала серйозну. I вiчнi дiти це розумiли.
  Ось вiдбувається бiй. Армiя Китаю величезна. Але й росiйська набрана з багатьох народiв немаленька.
  Йде бiй i жорсткий обмiн ударами. Дiти-монстри викошують китайцiв.
  Кидають босими пальцями нiг голки та диски.
  I вибивають жовтих бiйцiв сотнями.
  А самi рубаються собi, i збивають супротивникiв шаблями. Дiють при цьому украй агресивно.
  Не зовнiшнi дiти, а просто мачо. Просто нищiвнi у безсмертних удари. Трушать усiх поспiль i ворогiв вiдправляють у пекло.
  Олег, рубаючи супостатiв, спiває:
  - Нас атаки не лякають!
  Маргарита, метаючи гострi диски, пищить:
  - Злих покладемо всiх пiдряд!
  I лють у хлопчика та дiвчинки заводна.
  Вони косять супротивникiв i спiвають собi...
  Пiсенька з одного вiйськового театру - другий свiтовий, але цiлком доречний;
  Славиться велика Росiя,
  Найпрекраснiша країна...
  Зiрки чорний оксамит оросили,
  Батькiвщина променем осяяна!
  
  Скiльки є у Батькiвщинi героїв,
  Кожен витязь воїн-велетень...
  Армiя крокує дружним ладом,
  Адже у нас народ завжди єдиний!
  
  Сталiну великому клянемося,
  Честь зберiгати i битися до кiнця,
  Тому що влада його як Сонце,
  Бо Боже свiтло країна!
  
  Чи стане наша Батькiвщина прекрасною,
  З велетенським духом наш народ...
  Ми б'ємося просто, навiть класно,
  I фашистський вермахт розiб'є!
  
  Комсомолки босi б'ються,
  Хоч щипає п'яти їм мороз.
  I очi у нас як блюдця,
  Почервонiв вiд холоду дiвки нiс!
  
  Любимо з хлопцями ми грається,
  Дуже у нас жаркi тiла.
  I такi досконало особи,
  Нас у славi мати народила!
  
  За Росiю ми б'ємося з фрицем,
  Перемагаємо шалених ворогiв.
  Я така дiвка-майстриня,
  Не знайти мабуть навiть слiв!
  
  Станемо ми крутими тi дiвчата,
  Збираємо лихо автомат...
  Голосок такий у кралi дзвiнкий,
  Не сприймає найдикiший мат!
  
  Є в дiвчатах лють лиха,
  Що її нiяк не перерахувати.
  Ми побачимо мiсце у чудовому раї,
  I вас терзатиме Русi ведмiдь!
  
  Ми красивi дiвчата такi,
  Що краще у всесвiтi не знайти...
  На славу нашої Батькiвщини-Росiї,
  Хоч нам на вигляд не бiльше двадцяти!
  
  Знай, на вiйнi дiвчата молодшають,
  Вони бiжать по снiгу босонiж.
  I прапори над Вiтчизною червоно лунають,
  I рушить комсомолка кулаком!
  
  Не зможе здолати фашист лукавий,
  Яким би не був просто вiн крутим.
  Ми дiвчата у велич головної слави,
  Пiд цим небом яскравим, блакитним!
  
  Ми зробимо iмперiю щасливiшою,
  Її велич поразка країн...
  Велич без берегiв Росiї,
  Припиняємо безкрайнiй океан!
  
  Так ми дiвчата вогнемет разючий,
  Здатнi орди вермахту спалити.
  У нас натиск повiрте справжнiй,
  Фашистiв будемо дуже мiцно бити!
  
  Коли прийдемо до Берлiна ми комсомолки,
  Примусимо фрiцiв нiжки цiлувати.
  I не допоможуть нацi навiть орки,
  Ти запиши ми класнi у зошит!
  I ось уже розбитi китайцi тiкають. I їх переслiдує росiйська армiя.
  Олександр Перший встиг завоювати Китай, але також помер у шiстдесят вiсiм рокiв у 1658 роцi, як i його батько Iван Грозний. Такий дивний збiг: вiк Тамерлана. Теж до речi великого полководця та завойовника.
  Пiсля того, як правили два таких великих царя, якi стiльки завоювали, новий правитель, Iван П'ятий теж не слабкий. Вiн син Олександра i став царем у сорок рокiв. Продовжив вiйну Сходi. Пiдкорили росiяни при ньому Iндокитай i Корею, дiйшли до Сiнгапуру... Просувалися й далi Африкою i Австралiєю... Теж успiшний цар... I помер як не дивно теж у шiстдесят вiсiм рокiв у 1686 роцi. Йому успадкував син Олександр другий.
  Новому царевi було рокiв тридцять п'ять... За нього росiяни дiйшли до мису Доброї надiї, i висадилися у Австралiї та Нової Зеландiї. Зайняли Канаду та зiткнулися з французами. Олександр другий також завоював i Iталiю, i Нiмеччину, поки Англiя та Францiя, та Iспанiї та Португалiя гризлися один з одним.
  Дуже успiшний цар загинув 1714 року. Вiн правив двадцять вiсiм рокiв i весь плiдний.
  Його син Петро Перший прийшов до влади в двадцять чотири роки.
  Новий цар завоював Францiю, Iспанiю, Португалiю i пiдтиснув Британiю. Росiяни також за нього пiдкорили всю Америку.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова. Допомагали Петру пiд час битви з Францiєю. Пiд час штурму Парижа.
  Як завжди, цi дiти були з мечами, i кидали босими пальцями голки та диски. Дуже круто билися.
  Допомагали штурмувати Мадрид та Лiсабон. Теж захопили цi землi. I дiяли надзвичайно успiшно. I теж розрубали безлiч ворогiв.
  Коротше кажучи, весь свiт скорився Росiї, окрiм Британiї. Петро Найбiльший правил, до 1758 року, i теж помер у шiстдесят вiсiм, такий дивний збiг. Або низка збiгiв.
  Йому успадкував онук Петро Другий молодий хлопець рокiв вiсiмнадцяти. Вiн завершив у 1770 роцi завоювання, атакував до Британiї.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова востаннє брали участь у цьому паралельному свiтобудовi у боях.
  Порубали масу англiйцiв, багатьох скосили зiрочками. I полонили Британського монарха.
  Вiйна закiнчилася... I дiти-термiнатори завершили мiсiю. Що ж було дуже весело i цiкаво.
  
  ПIД ДЮКЕРОМ НЕ ВIДСТАНОВИЛИСЯ
  Гiтлер не зупинив нiмецькi танковi дивiзiї пiд Дюкером, i в результатi чого сталося таке - англiйцi виявилися повнiстю розгромленi i, в полон потрапило кiлька сотень тисяч солдатiв iмперiї Лева.
  У цих умовах у вiдставку пiшли i Чемберлен, i Черчiлль разом.
  Новий прем'єр був шокований пiсля капiтуляцiї Францiї на досить вигiдний для битої Британiї свiт.
  Англiйцi лише повертали Нiмеччинi Намiбiю, яка була їхньою колонiєю, а Туреччини Iрак i Палестину. Тiльки те, повернувши, що захопили пiд час першої свiтової вiйни. В iншому розiйшлися полюбовно. Обмiняли полонених - всiх на всiх, i Британiя дала нiмцям повну свободу рук на сходi, i визнала, що Третiй Рейх i так вже завоював.
  Ну, звичайно, Гiтлер, розв'язавши собi руки з Британiєю, почав готувати похiд на схiд.
  Нiмцi змогли трохи бiльше зiбрати танкiв за рахунок Роммеля в Африцi якого туди не направили дивiзiй у Францiї. Крiм того, завдяки вiдсутностi бомбардувань Британiї ще на одну дивiзiю зробили танкiв побiльше. Лiтакiв взагалi нiмцi отримали значно бiльше. Зокрема заощадивши вiдразу три тисячi машин, якi в реальнiй iсторiї були збитi над Британiєю, плюс ще машини Середземного моря, i прикриття на Заходi та Норвегiї. Таким чином, Вермахт зiбрав танкiв приблизно на тисячу бiльше, нiж реальної iсторiї, а лiтакiв на п'ять тисяч бiльше - подвоївши їхню кiлькiсть порiвняно з реальною iсторiєю. Бiльше було у нiмцiв, ясна рiч, i пiхоти за рахунок Африки, Францiї, Норвегiї та iнших земель. Десь половину мiльйона своєї та на половину мiльйона сателiтiв.
  Набагато сильнiший i флот - особливо iталiйський. Так Муссолiнi мiг видiлити для вiйни з Росiєю вже набагато бiльше вiйська. Хоча, звичайно, якiстю iталiйськi частини не дуже.
  Але все ж таки зайвий мiльйон солдатiв, тисяча танкiв, п'ять тисяч лiтакiв, десять тисяч гармат i мiнометiв це, зрозумiло сила.
  Плюс ще нiмцi розраховували на Туреччину та Японiю. Якi загалом пiдтвердили, що хочуть завдати свого удару.
  У Грецiї Iталiя здобула перемогу, оскiльки змогла використати проти еллiнiв бiльше вiйськ, не воюючи з англiйцями в Африцi. Та й нiмцi допомогли авiацiєю, яка не була абстрактна. Плюс ще пiдкуп грецьких командирiв.
  У Югославiї не сталося заколоту. I нiмцi напали на СРСР трохи ранiше за 30 травня. Вони хотiли напасти ще ранiше 15 травня, але надто дощова видалася весни, плюс ще доукомплектували танковi дивiзiї.
  А СРСР виявився, як завжди, не готовий. Сталiн дуже не хотiв воювати з Третiм Рейхом, причому в альтернативнiй iсторiї ще бiльше, нiж у реальнiй, то у нiмцiв руки розв'язанi. Так не хотiв Сталiн вiйни, що опинився з армiєю, яка не мобiлiзована i не приведена в бойову готовнiсть.
  I нiмцi, як i в реальнiй iсторiї, рвонули вперед. I навiть успiшнiше, так у них куди бiльше сил, особливо в повiтрi. I це позначалося пiд час вiйни.
  Японiя до того ж пiдтягнула вiйська до Манчжурiї, i трохи охолонула iдеї вiйни з Британiєю та США. Все це дивнi сильнi i поки що у свiтi з Третiм Рейхом. А ось СРСР здавався набагато слабшим.
  Пiсля падiння Смоленська i особливо катастрофи пiд Києвом, де радянськi вiйська потрапили в оточення, японцi таки вдарили по радянських вiйськах.
  I наступ на Москву розпочався ранiше, нiж у реальнiй iсторiї майже на пiвтора мiсяцi. Нiмцi швидше змогли провести поворот вiйськ на пiвдень та розгром пiвденної частини Червоної армiї.
  В результатi столицю змогли оточити ще наприкiнцi вересня. Сталiн очевидно втiк до Куйбишева. А нiмцi наступали на Донбасi i змогли увiрватися до Сталiнграда, а до цього захопити Курськ та Воронеж. А тут ще й Туреччина вступила у вiйну.
  Стало туго зовсiм. I зради набагато бiльше. Ось i Власов здав Рязань i перейшов на бiк нiмцiв.
  Москва трималася до кiнця грудня, але нарештi впала. Нiмцi змогли до кiнця року захопити практично весь Кавказ, а в Криму тримався лише Севастополь.
  Ленiнград опинився в тотальнiй блокадi i вмирав з голоду. Нiмцi замкнули подвiйне кiльце.
  Сталiн спробував розпочати переговори про мир. Але Гiтлер вiдмовився i заявив, що прийме лише беззастережну капiтуляцiю.
  Радянське керiвництво намагалося у Куйбишевi хоч щось налагодити. Але Червона армiя розбiгалася. Трохи вiдпочивши, нiмцi в березнi 1942 рушили вздовж Волги, i рiчку Урал, i далi до Уралу.
  Радянськi вiйська чинили опiр слабкувато. Сильно впав бойовий дух. I навiть драконiвськi заходи, масовi розстрiли не допомагали. I вбивають особисто солдати та офiцери. I особливого пiдйому не видно. Все частiше та частiше здаються.
  Взагалi, коли Москва впала, зрозумiло, багато хто вважав, що вiйна вже програна, i вмирати не дуже хотiлося. Пригнiченi, виявилися люди.
  I ось до кiнця квiтня нiмцi дiйшли до Казанi i взяли Уральськ, штурмуючи Оренбург.
  А проривалися нiмцi i Середньою Азiєю, тут вони тиснули капiтально.
  У травнi жорстокi бої розгорнулися за Душанбе. Нiмцi намагалися змiцнитись у Середнiй Азiї.
  Оленка та її команда опинилися на найсуворiшiй дiлянцi. I боронили радянське мiсто. Незважаючи на травень, тут було трохи прохолоднiше за гори i дув свiжий вiтер з пiвночi. Втiм, навiть узимку, тут не було снiгового покриву.
  Дiвчата вiдстрiлювалися вiд фашистiв та їхнiх iноземних найманцiв.
  Оленка стрiляла з ППШ i насвистувала пiсеньку.
  - Горами, долинами, ходять шуба i каптан!
  Босонога руда Алла додала:
  - I тара-рам!
  Дiвчина жбурнула босою ногою гранату, i труснула мiдно-червоними кучерями. Красива ця войовниця.
  Але й iншi не гiршi. Ось Анюта метнула подарунок босими пальцями, i прошипiла:
  - А дiвчина супер!
  Вистрiлила, зваливши нiмця та златокудра Марiя. Теж дiвчисько дуже гарне i красиве. I знову метнула гранату витонченою, босою ногою.
  Не вiдступає, i велика, фiгуриста, чарiвна Мотрона. Вона здатна далеко метати гранати своїми ногами. I тi перелiтають, i гасають складною траєкторiєю.
  Оленка заспiвала, жбурляючи невелику, але руйнiвну гранату, своєю точеною голою ногою:
  - Зате ми робимо ракети...
  Анюта iз запалом потримала:
  - I перекрили Єнiсей!
  Алла кинула босою нiжкою гранату i верескнула:
  - А в областi великого балету...
  Марiя знову запустила презент, використовуючи голу нижню кiнцiвку, спiваючи:
  - Ми попереду всiєї планети!
  Мотрона своєю великою, але дуже гарною та гармонiйною нiжкою запустила гранату i прогарчала:
  - Сонце...
  Оленка теж пальнула в найманця-iндуса i прошипiла:
  -Блискає.
  Анюта вистрiлила, збила араба i прошипiла:
  - Рiчка.
  Марiя довбала кулю, i видала:
  - Срiблятися...
  Маруся збила чорношкiрого бiйця i видала:
  - Вийшов...
  Оленка цвяхнула i заспiвала:
  - З...
  Анюта жбурнула гранату босою, витонченою нiжкою, продовжила:
  - Храма...
  Алла дала чергу, зрiзавши кiлька людей, просипала:
  - Народ!
  Марiя пальнула i видала:
  - Свято...
  Маруся iз задоволенням вiдтягнулася, шпурнула нiжкою гранату, що давно не знала взуття, i видала:
  - Престольний...
  Оленка взяла i прошипiла:
  - У козачiй.
  Анюта, з ревом ведучи вогонь, додала:
  - Станицi...
  Алла з шипiнням кобри, стрiляючи, промовила:
  - Мирний...
  Марiя пальнула i видала:
  - Тринадцятий...
  Маруся на велику дистанцiю кинула гранату i вишкiрилася:
  - Рiк!
  Оленка iз захопленням заспiвала, зрiзавши трьох арабiв:
  - Ластiвки...
  Анюта вистрiлила, укладаючи фашистiв:
  - Кружлять...
  Алла пальнула, прошипiвши:
  - Сонечко...
  Марiя цвяхнула, спiваючи:
  - Свiтить...
  Маруся знову метнула босою, точеною нiжкою гранату додала:
  - У бiлому...
  Оленка всадила кулю i видала:
  - Сади...
  Анюта з ревом прошипiла:
  - Як...
  Алла всадила кулю i шикнула:
  - Снiгу!
  Марiя пальнула i видала:
  - I...
  Маруся послала кулю, прошипiвши:
  - Веселяться...
  Оленка вистрiлила, прочiрiкавши:
  - Як...
  Анюта цвяхнула, видавши:
  - Малi...
  Алла iз захопленням продовжила:
  - Дiти!
  Марiя послала кулю i продовжила:
  - Скачуть...
  Маруся дала коротку чергу, видавши:
  - Козаки.
  Оленка лупнула, кинула гранату босою ногою, i гаркнула:
  - У колi!
  Анюта вистрiлила, i прочирикала:
  - Ех-ма!
  Вогнезарна Алла послала кулю i проревела:
  -Лiто...
  Марiя жбурнула гранату босою ногою i гаркнула:
  - Не зима!
  Маруся вистрiлила, i знову верещала:
  -Ех-ма!
  Оленка цвяхнула, i проревела:
  -Щоб...
  Алла кинула босою ногою гранату i видала:
  -Грошей...
  Марiя прошипiла iз захопленням, впала з автомата:
  -темрява...
  Маруся босими пальцями запустила уламок скла, перерiзала кiлька ковток i шикнула:
  -Кубань-рiчка
  Алла пiдспiла, вистрiливши:
  - i Дон-рiчка,
  Марiя взяла i заспiвала, стрiляючи:
  - Гуляй...
  Маруся, з ревом жбурляючи босими пальчиками цвях, продовжила:
  - козак...
  Оленка вистрiлив i гаркнула:
  - гуляй...
  Анюта лупнула i продовжила:
  - Бувай...
  Вогняна Алла вистрiлила, i шикнула:
  -Ех-ма!
  Марiя лупнула i в'янула:
  -Лiто...
  Маруся взяла i прошипiла iз захопленням, палячи:
  - не зима...
  Оленка вистрiлила i в'якнула:
  - Ех-ма!
  Анюта довбала i видала:
  -Горе...
  Алла вистрiлила i прошипiла:
  - Вiд розуму,
  Марiя послала кулю, прямо в лоб i шахнула:
  -Всi...
  Маруся знову запустила босою ногою гранату i в'янула:
  - вiдберуть...
  Оленка з люттю вимовила:
  - у козака...
  Анюта, дико стрiляючи, прошипiла:
  - Ну...
  Вогняна Алла жбурнула босими пальцями гранату, видавши:
  -А ...
  Марiя цвяхнула i проревiвши:
  -Бувай...
  Маруся знову метнула подарунок, провiзжавши:
  - Гуляй...
  Оленка, з ревом паля, вiдповiла:
  - Бувай...
  Оленка, зрiзуючи найманцiв, заспiвала:
  -У!
  Анюта, зрубуючи фашистiв, видала:
  -А!
  Вогняна Алла прошипiла:
  -У!
  Марiя наче цвяхнула, i в'якнула:
  - А!
  Маруся кинула, босими пальцями уламок керамiки i в'янула:
  -Тихо ...
  Оленка теж жбурнула босою ногою подарунок:
  - козачки...
  Анюта взяла i прочирикала, стрiляючи:
  -Ведуть...
  Вогняна Алла зруба чорношкiрого, вякнувши:
  -розмови...
  Марiя ведучи пальбу, продовжила:
  -Добре...
  Маруся люто вiдповiв, пославши ногою вогняний каскад:
  -стоять...
  Оленка цвяха, iз захопленням продовжила:
  -старi люди...
  Анюта, люто стрiляючи, прочiрикала:
  -I...
  Алла кинула босою ногою гранату, проверещала:
  -Невтямки ...
  Марiя з усмiшкою послала гранату, видавши:
  -Їм...
  Маруся прошипiла з люттю, голою ногою метаючи гранату:
  -Що...
  Оленка, кидаючи голими нiжками презенти, видала:
  -Скiнчать...
  Анюта вистрiлила, i дуже влучно вразила:
  -Швидко ...
  Алла з отруйною усмiшкою жбурнула тягар смертi, i вякнула:
  -Вiльнi...
  Марiя кинула гранату, i пробурчала:
  -цi...
  Маруся босими пальцями закрутила уламок скла, гаркнувши:
  -Деньки ...
  Оленка, шльопавши босими нiжками, люто процокала:
  -Мир...
  Анюта, ведучи вогонь, вякнула:
  -назвуть...
  Алла вiдчайдушно прошипiла, стрiляючи:
  -Цей...
  Марiя пострiлюючи, гаркнула:
  -дурним...
  Маруся гавкнула, метнувши гранату:
  -i...
  Оленка надiслала презент смертi:
  -старим...
  Анюта прошипiла з великою люттю, скосивши пару набраних нiмцями iндусiв:
  -Всi...
  Алла з ревом, i закручуючи зброю, продовжила:
  -Скажуть ...
  Марiя кинула босими пальцями гранату i видала:
  -Треба ...
  Мотрона в'якнула, цвяха:
  -На злом ...
  Оленка взяла i прочирикала, стрiляючи:
  - I...
  Анюта провiщала, ведучи вогонь:
  -Марною...
  Вогняна Алла кинула гранату, прогарчавши:
  -папером...
  Марiя запустивши бумеранг своїми босими пальцями, видала:
  -стануть...
  Мотрона голою п'ятою вiдбила гранату i заспiвала на всю горлянку:
  -Грошi...
  Оленка прошипiла з натиском, цвяха:
  -С...
  Анюта, люто жбурляючи презент, видала:
  - двоголовим...
  Вогняна Алла, пiдкинувши послання смертi, вбивши дюжину арабiв, iз захопленням пiдтвердила:
  -орлом...
  Марiя знову кинула гранату i в екстазi заспiвала:
  -Динi ...
  Мотрона, пiдкинувши на огрубiлiй п'ятi презент смертi, у нестямi продовжила:
  -кавуни...
  Оленка, люто запускаючи презент знищення, видала:
  -пшеничнi...
  Вогняна Алла, шипаючи, передала:
  -Булки...
  Марiя в екстазi, запустила гранату i видала:
  -Щедрий ...
  Мотрона презентом анiгiляцiї, змолола десяток бiйцiв, i прокудахтала: заможний...
  Оленка послала панчерський лайк, голенькою, спокусливою нiжкою, i видала:
  -Край...
  Анюта в лютi прошипiла, посилаючи послання анiгiляцiї:
  -I...
  Алла, шаленно ведучи вогонь, видала:
  -на...
  Марiя надiславши чергову кулю, продзижчала:
  -Престоле...
  Мотрона цвяхнула, послала голою ногою, подарунок смертi, проревiвши:
  -Сидить ...
  Оленка, люто випустивши кулю, прошипiла:
  -В...
  Анюта кинула босою ногою гранату i в'янула:
  - Петербурзi...
  Алла взяла на всю горлянку прошипiла:
  -Батюшка...
  Марiя босою п'ятою надiслала невеликий вибух-пакет, видавши:
  -Царю...
  Мотрона стрiляючи, охоче пiдтвердила:
  -Микола.
  Оленка почала шипiти немов кобра, пострiлюючи, i верещала:
  -Важко...
  Анюта кинула голою, засмаглою нiжкою гранату i в'янула:
  -Повiрити...
  Марiя пальнула i видала:
  -що.
  Мотрона цвяхнула, потiм пiдкинула босою п'ятою подарунок, провiзжавши:
  -Швидко ...
  Оленка видала, з лють левицi стрiляючи:
  -запляше
  Анюта луплячи, давянула:
  -Червоний...
  Вогняна Алла жорстко видала:
  - сiмнадцятий...
  Марiя iз захопленням i набираючи обертiв у стрiльбi, продовжила:
  -Рiк ...
  Мотрона знову кинула босою ногою гранату i в'янула:
  - Знають...
  Оленка прошипiла iз захопленим екстазом:
  -лише...
  Анюта в дикому нестямi, жбурнула, голою нiжкою гранату, i пискнула:
  -на...
  Вогняна Алла прочирикала, пiдкидаючи подарунок анiгiляцiї:
  -Небi ...
  Марiя iз захопленням гарпiї-термiнатора, пров'якала:
  -ангели
  Мотрона, запустивши босою ногою велич смертi, прошипiла:
  - вашi...
  Оленка запустила голою нижньою кiнцiвкою гранату i видала:
  -Що...
  Анюта знову бадьорила презентом анiгiляцiї, прокудахтала:
  -Вас ...
  Алла руда дияволиця, заспiвала:
  -Станичники...
  Маруся видала з апломбом, кидаючи босою ногою гранату:
  - Чекає ...
  Оленка знову запустила гранату, i захищаючи Душанбе, заспiвала:
  -Ех-ма!
  Анюта агресивно пiдтримала, голою ногою i витонченими пальчиками метнула кинджал, проревiвши:
  -Лiто...
  Вогняна дияволиця з азартом цвяхнула, i вiдповiла:
  - не зима,
  Марiя випустивши кулю, люто видала:
  -Ех-ма!
  Мотрона подала гранату босою ногою, i прошипiла:
  -Щоб...
  Оленка знову вистрiлила, збила китайця, i заверещала:
  -Грошей...
  Анюта агресивно розрядила автомат, i пальнула по ворогах, зашипiвши:
  -темрява...
  Марiя кинула босою ногою гранату i прошипiла:
  - Кубань-рiчка...
  Мотрона прошипiла, i жбурнувши гостинець смертi, видала:
  - I...
  Оленка взяла i прокудахтала з натиском:
  -Дон-рiчка...
  Анюта визжала на все горло:
  -Гуляй ...
  Марiя жбурнула голою нiжкою гранату i в'янула:
  -козак...
  Мотрона знову пальнула, збила двох чорношкiрих, просипала:
  - гуляй...
  Оленка випустила кулю, вийшла iз захопленням промовивши:
  - Бувай...
  Анюта проревела, наче бiлуга i видала:
  - Ех-ма!
  Руда Алла стрiляючи, продовжила:
  -Лiто...
  Марiя iз захопленим екстазом, помiтила:
  - не зима...
  Мотрона на всю горлянку як гаркне, запустивши перед цим голою нiжкою великий вибух пакет:
  - Ех-ма!
  Оленка iз захопленням промовила, кидаючи гранату використовуючи голу п'яту:
  -Горе...
  Анюта стрiляючи i викошуючи, гаркнула:
  - вiд...
  Вогняна Алла продовжила:
  - Розуму ...
  Марiя пострiлюючи, взяла та видала:
  -Всi...
  Мотрона, ведучи вогонь, прошипiла коброю, потрапляючи:
  - вiдберуть...
  Оленка просичала з натиском, потрапляючи:
  - У...
  Анюта, стрiляючи, люто видала:
  - козака...
  Вогняна Алла кинула ще одну гранату, i верещала:
  -Ну ...
  Марiя жорстко в'янула:
  -А ...
  Мотрона жбурнула босою ногою гранату, i гаркнула:
  -Бувай...
  Оленка, знову використовуючи босi пальцi, жбурнула лимонку, прокричавши:
  - гуляй...
  Анюта продзижчала, мов оса, i кидаючи голою ногою гранату, видала:
  -Бувай...
  Марiя з натиском, випустивши чергу, гаркнула:
  - Ну...
  Мотрона, кинувши гранату подалi, i прокудахтавши, проревела:
  - А...
  Оленка жорстко вiдповiла, вiдфутболивши, подарунок якого жбурнули, на неї найманцi нiжкою:
  - Бувай...
  Анюта в'янула, пiдскочивши босою ногою гранату:
  - Гуляй...
  Алла зашпурнула подалi презент, своєю голою нiжкою, вякнула:
  - Бувай!
  I дiвчата розреготалися хором... Нi, не дається нiмцям Душанбе. Хоча кинуто значнi сили iноземної пiхоти. Iндусам, африканцям, арабам важко воювати взимку, i поетом гiтлерiвцi направили їх до Середньої Азiї. Тут їх використовують, як гарматне м'ясо. I посилають на забiй. З'явилося нове мiсто, яке чинило запеклий опiр: Душанбе.
  Нiмцi бомбили радянськi позицiї, використовуючи важкi бомби та напалм. Вели вогонь iз САУ та гаубиць, пiдтягували газомети. I навiть використали бомби вагою до десяти тонн. Ламали Росiю об п'яте колiно.
  Душанбе перетворився на руїни, якi буквально стрiляли впритул.
  Оленка босонога, в одних лише трусиках, пишучи на ходу, заспiвала;
  Я воїн нашої Матiнки-Росiї,
  Проста дiвка, боса завжди...
  Часом ворони бридко голосили,
  Але вiрю, що здiйсниться мрiя!
  
  Я в комсомол голодна вступала,
  Майже гола перла на мороз.
  Але скину, знай фашиста з п'єдесталу,
  Вранцi Адольфу його довгий нiс!
  
  Нi повiр дiвчину-комсомолку,
  Не зможе у всесвiтi приборкати...
  I голосок тут лунає дзвiнкий,
  Пiднялася нагору Вiтчизни нашої рати!
  
  За Батькiвщину Велику Росiю,
  Дерiсь, прошу без страху пiонер...
  Хоча поля знай, кров'ю оросили,
  Але покажи, ти зробиш приклад!
  
  Для комсомолки небо - це щастя,
  Немає для дiвчинки жодних турбот...
  Все буде в її гордiй, славнiй владi,
  А фюрер прийде долi аборт!
  
  Але час жорстко - Гiтлер настає,
  Вiн може навiть страшний перемогти...
  Ракети щедро з бомба кидає,
  Здатний перетворити солдатiв усiх на дичину!
  
  Але дiвчата повiр, не знають страху,
  Кидок гранати босою ногою.
  Вона гола - спалена сорочка,
  Воює в рахунок не знаючою ордою!
  
  У комсомолки немає - слова вистачить,
  Вона не знає слова - не можу!
  I розбiгуться фрицi, немов татi,
  Коли дiвчисько розпрямить ногу!
  
  Та напiвголою битися на морозi,
  Таке дiвчисько знай, повiр надiл...
  Вона колiр у битвах пишної троянди,
  I фрицiв замочить, як i хотiв!
  
  Войовниця "Тигр", жартома, пiдбила,
  Його спалила в попiл як напалм.
  I отримав Адольф фашистський у рило,
  Марно на Росiю фриц напав!
  
  Що робитимемо, воїни не знають,
  Коли ж мирна година до Землi прийде...
  Але комсомолки босi кивають,
  I вiдкривають усiм звершенням рахунок!
  
  Вони хочуть всього самим досягти,
  Для комсомолок райських гущiв немає...
  Хоча благословлять з iкони обличчя,
  Чи не Люциферу будемо на обiд!
  
  Вiдбили вiд Москви набiр бандитiв,
  Хоч Третiй Рейх без жодних слiв - могутнiй...
  Ми переб'ємо на танках паразитiв,
  I темряву розрiже Сонця яскравий промiнь!
  
  А по кучугурах босий пробiгтися,
  Зовсiм дiвчинцi знай не важко.
  Нас не лякає полум'я кольору глянцю,
  Хоча нас таке знай, лягло!
  
  Союз порад - Батькiвщина велика,
  У нiй кожен воїн-вiтязь iз ясел...
  З пелюшок у хлопчика чути рики,
  I ти орду та супостатiв бий!
  Пiсля того, як фашисти влiтку зайняли i Урал з'єднавшись з японцями. Сталiн та його команда пiшли у лiси, i оголосили партизанську вiйну. А фюрер став формувати дивiзiї iз мiсцевих сил. Зокрема, Росiйська Визвольна армiя Власова використовувалася проти партизанiв. I деякi монархiчнi формування. Крiм того Iмператора Володимира Третього було запрошено на роль принца, номiнального спiвправителя фюреру.
  Але саме суто номiнального.
  Поки що Нiмеччина зовнi заспокоїлася. Нiмцi захопили колонiї Францiї, Голландiї та росiйських земель. З Британiєю був почесний свiт, США поки що не висувалися i мають проблеми всерединi країни i з економiкою.
  Проте помiтно ускладнилися стосунки з Японiєю. Та окупувала Iндокитай, який нiмцi вважали за свою колонiю. I ще згадали фашисти захопленi японцями нiмецькi володiння пiд час Першої свiтової вiйни. Мовляв, чи не час їх повернути? Все ж таки нечесно ви вчинили.
  Поки що суть i справа стосунки розпалювалися. Тим бiльше, що японцi дедалi активнiше воювали у Китаї. I просувалися жовтою територiєю.
  Нiмцi пiдкопили сила, формуючи iноземнi дивiзiї, пiд командуванням арiйцiв.
  Обзавелися новими танками: "Тигр", "Пантера", "Лев" та "Маус". Втiм, останнiй танк надто вже виявився важким, i вiйськовi фахiвцi його забракували.
  Нiмцi почали тиснути на Японiю, вимагаючи територiальних поступок. Самураї упиралися. В результатi 20 квiтня 1944 року спалахнула нова вiйна. Нiмцi атакували японцiв, i почали їх тiснити.
  Бої показали слабкiсть японських сухопутних сил, але й одночасно "Пантера" цiлком практичний танк i досить ефективний. А ще краще "Пантера"-2 iз посиленим захистом бортiв.
  Японцi зазнавали поразки за поразкою i вiдступали. У боях брали участь радянськi дiвчата. Вони впевнено билися.
  А ось i п'ятiрка дiвчат-комсомолок на висотi у битвi з японцями.
  Оленка, Анюта, Алла, Марiя, i Мотрена борються наче левицi. Стрiляють метають босими, точеними нiжками гранати, трясуть оголеними грудьми.
  I водночас ще й спiвають;
  Немає прекраснiшої за Батькiвщину Росiї,
  Тiєї держави кращої у свiтi немає...
  Зiрки чорний оксамит оросили,
  Посилають витяям привiт!
  
  Комсомолки теж люблять битися,
  I бiгти в бiкiнi босонiж,
  По кучугурах з голою п'ятою мчати,
  Щоб урiзати фрицям кулаком!
  
  Немає країни дорожче у всесвiтi,
  Чим Вiтчизна свiтла моя...
  Своєю силою у битвах незмiнною,
  Мiцне наша росiйська сiм'я!
  
  Ми з мечем рубалися Православним,
  А тепер за нами комунiзм...
  Наш народ став у всесвiтi славним,
  I скинуть у прiрву злий фашизм!
  
  Скiльки є у Вiтчизнi героїв,
  У битвi i немовля та старий...
  По Берлiну ми пройдемося строєм,
  Наша вiра мiцний монолiт!
  
  Iсус знай, нами керує,
  Вiн великий, росiйський, бiлий Бог!
  Буде знищено злiсний Каїн,
  Помолись, щоб Рiд Святий допомiг!
  
  Всi ми можемо, багато вмiємо,
  Нам будь-яка справа пiд силу...
  Не неси нацист ти ахiнею,
  У небо я птахом полечу!
  
  З нами сила потужного Сварога,
  I святого Господа Христа...
  Попросiть вiчностi у Бога,
  Будьте вiрнi Роду до кiнця!
  
  Наш прекрасний Бог Святий, Всевишнiй,
  Що вибрав Росiю, як вiнець...
  За нього знесемо, якщо треба даху,
  Назавжди в серцях Ти Рiд Батько!
  
  Попросiть у Лади ти удачi,
  Нехай подарує юнаковi кохання...
  Якщо треба дати зумiємо здачi,
  Адже гаряча у нас кров!
  
  Створимо простори свiтобудови,
  Вище зiрок ми русичi злетимо...
  Нехай зникнути назавжди страждання,
  Адже Бог у нас єдиний!
  
  Ми за Рода станемо все горою,
  I в Iм'я свiтлого Христа...
  Фюрера волохатого урою,
  Вiра наша мiцна та чиста!
  
  Так побудуємо справу комунiзму,
  Будемо найвищим у Вiтчизнi знай...
  Зламаємо ярмо повiр фашизму,
  I настане у всесвiтi рай!
  
  Дай нам Бога стати м'язами сильнiшими,
  I змiцнiти тiлом i душею.
  Нема у свiтi воїнiв потужнiша,
  Зламаємо ворога сталевою рукою!
  
  Воскресить усiх Бiлий Бог, повiрте,
  Тому не страшно вмирати.
  Розлетяться по кутах всi чорти,
  Комунiзм повiрте не попрати!
  
  I в Iм'я Роду, ми билися,
  Вiв нас Сталiн у битву велетень,
  Комунiзму бачимо скоро дали,
  I єдинi росiйська та грузин!
  
  Станемо разом бiсiв усiх сильнiших,
  Рiд подарує силу, щастя нам...
  I не буде на радiсть довше,
  Те, що я вiдкрив вам шлях до вiршiв!
  Коротше кажучи, Японiї реально кранти. Вона програє вiйни без жодних шансiв.
  "Пантера"-2 набирає очки собi без зайвих проблем. Вона є танком класу супер. Бойовi випробування показали, що ця машина здатна тримати влучення японських гармат з усiх ракурсiв.
  I в цьому танку зрозумiло Герда, Шарлота, Христина та Магда. Бойова четвiрка дiвчат.
  I вони активно стрiляють японцями. Попадання вiдбуваються з монотоннiстю забивання цвяхiв.
  Герда натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, щебече:
  - Я войовниця з нового раю!
  Шарлота ведучи вогонь, вишкiрилася i проревела:
  - А я з космiчних глибин!
  Христина, продовжуючи стрiляти, скелячись, вiдповiла:
  - I немає нiкого, хто б мене зупинив!
  Магда пальнула i агресивно видала:
  - Я войовниця з пекельного спектру!
  I дiвчата винищували без жодної жалю японцiв. Вони дiяли iз пiдвищеною агресивнiстю. Їхнi рухи i стрiмкiсть вражаючi.
  А самi босонiж i в бiкiнi. Такi ось дiвчата-рейнджери. Ось навiть японцi починають здаватися.
  I фрицi почали висаджувати в самiй метрополiї. Вони дiяли з надзвичайною ефективнiстю. У боях взяв участь i багатоцiльовий ТА-152, який показав собi сильнiше, нiж Фокке-Вульф.
  Б'ються двi дiвчини: Альбiна та Альвiна.
  Чарiвнi нiмкенi обидвi блондинки. I як врiжуть з лiтакiв японцями.
  Альбiна дала чергу, збила цiлу дюжину лiтакiв i проревела:
  - Я така крута дiвчина!
  Альвiна теж пальнула, вразила десяток супротивникiв i пискнула:
  - А просто левиця!
  I обидвi дiвчини у тотальному ударi!
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова допомагають вермахту брати Токiо. Виконують наказ супервiдьми. Та й взагалi що робити? Не будеш ти сидiти, склавши руки i стежити за ходом вiйни.
  Хлопчик та дiвчинка не змогли переламати хiд вiйни. Тож їм, виявилось, тепер просто махай мечами.
  Вони рубають самураїв i кидають босими нiжками гранати.
  Олег Рибаченко зрубав десяток японцiв i сказав:
  - На кордонi хмари ходять похмурi.
  Маргарита, крушивши ворогiв мечами, продовжила:
  - Край суворий тишею обiйнятий!
  I жбурнула босою нiжкою гранату.
  Олег продовжував атакувати супротивника, жбурнув босими пальцями нiг забiйний презент, проревiв:
  - Бiля високих берегiв Амура!
  Маргарита, продовжуючи вести вогонь, i жбурляючи своїми голими, засмаглими нiжками, вивела:
  - Плутократи з косами стоять!
  I як дiвчинка розреготається. I вiзьме та врiже по самураях...
  Дiти-термiнатори розiйшлися не на жарт. Насамкiнець вони навiть узяли в полон самого мiкадо.
  Юнi воїни билися шалено. I босими нiжками гранати кидали, i з автоматiв строчили.
  А коли з'явилися нiндзя, то хлопчик метнув у них пальчиками нiг зiрочку та збив п'ятьох.
  А дiвчина теж босою нiжкою метнула забiйне i звалила шiстьох i заспiвала:
  - За велич Батькiвщини.
  А потiм дiти-монстри порубали буквально всю охорону.
  I здобули за це з рук фюрера нагороди. Причому можна було й вищi дати, враховуючи, що в полонi самi iмператор Японiї.
  Хлопцi отримали Лицарський Хрест Залiзного хреста з дубовим листям. Що саме собою досить почесно.
  Фюрер на прощання поцiлував Маргариту в щiчку i сказав:
  - Ви справжнi арiйцi! Можете служити в моїй армiї!
  Дiти-монстри вигукнули:
  - Радi намагатися служити справi миру та процвiтання людства!
  А самi насилу втрималися вiд спокуси, задуши фюрера пальцями босих нiг. Але вiдьма їм дала установку - якщо СРСР захоплений, то хай уже нiмцi об'єднують свiт.
  Справдi, фюрер вирiшив: що зупинятися не слiд. I оголосив вiйну Британiї.
  Нiмцi до цього часу 1945 р. обзавелися сильною реактивною авiацiєю i в них з'явилися танки серiї Е. Новi машини були досконалiшими i компактнiшими нiж колишнi. Особливо вдалим виявився Е-75 розроблений за новiтньою для нiмецького танкобудування схемою - двигун та трансмiсiя разом iз поперечним розташуванням.
  Е-75 виявився добре захищений у лоб: 200-мiлiметрiв верх корпусу та 160-мiлiметрiв низ, пiд кутами в 45 градусiв. Борта корпусу 120-мiлiметрiв пiд нахилами плюс ще щитки в 50-мiлiметрiв, а вежа 252-мiлiметра лоба пiд нахилом у шiстдесят градусiв, i 165-мiлiметрiв борту пiд нахилами подвiйного рiвня як у "Тигрi"-2 тiльки ще бiльше, так як башта помiтно нижче.
  Е-75 порiвняно з "Тигром"-2 був майже на метр нижчим, але довшим i ширшим, а броня набагато товщi i бiльш нахилена. Вага при цьому зросла лише сiмдесяти п'ять тонн, що за двигуна в 1250 кiнських сил забезпечувало кращi ходовi якостi, нiж у "Тигр"-2. Нова нiмецька машина краще маскувалася, мала бiльш надiйну та легку трансмiсiю, i потужнiшу гармату двох, точнiше навiть чотирьох видiв.
  Перша найлегша для винищення танкiв: 88-мiлiметрiв 100ЕЛ, iдеальна гармата для стрiльби по мiшеням, гроза англiйських машин. Бiльш потужна, але також для винищення танкiв 105-мiлiметрiв 100 ЕЛ, що вражає з великої дистанцiї, навiть "Черчiллi" i здатна пробити в лоб "Тортiллу". I бiльш зручна та ефективна для стрiльби як за неброньованими цiлями, так i танками 128-мiлiметрова 55 ЕЛ калiбру зенiтка. I ще бiльшого калiбру, ближче до штурмової 150-мiлiметрової гармати, втiм, здатна стрiляти i по танках.
  Е-75 машина перевершує всi англiйськi та американськi моделi i тiльки рiдкiсний танк "Тортiлла" має шанс поблизу пробити нiмця в борт.
  Але вiсiмдесятитонна "Тортiлла" не масова машина, i тому ж самохiдка i важить тонн вiсiмдесят при двигунi 600 кiнських сил. Так їх лише двадцять штук випущено.
  Таким чином, що отримав прiоритет i став у 1945 роцi найвипускнiшим Е-75, реально майже невразливий. А надто багато танкiв нiмцям i не треба було. Так англiйськi танковi вiйська слабкi. Е-10 та Е-25 легкi та швидкiснi самохiдки чудово воювали у джунглях. Тож... Нiмцi вели наступ до Iндiї i без особливих били колонiальнi вiйська англiйцiв та американцiв.
  У реальнiй iсторiї їх легко розбили слабшi, а тут уже кудись до них вермахту.
  США 1945 року бомбу не створили. Взагалi практично у всiх всесвiтах американцi дану зброю створювали значно пiзнiше. Просто дуже не пощастило СРСР реальнiй iсторiї, що США так вийшло.
  Взагалi явно iснує якась особлива сила, що обвалює всi iмперiї, що досягають могутностi.
  Як це було i царською Росiєю, яка втратила свiй шанс на свiтову гегемонiю, так i з СРСР, так останнiм часом i зi США. Та мабуть i Китай чекатимуть неприємностей, коли вiн стане надто сильним. Але видно супервiдьма якраз i намагається об'єднати людство у рiзних свiтобудовах.
  Ось нiмцi зараз захоплюють Iндiю i просуваються разом iз турками Єгиптом. Вони перемагають без особливих зусиль. I їхня головна проблема - це розтягнутiсть комунiкацiй, постачання, вiдсутнiсть у багатьох мiсцях дорiг.
  Дiвчата-нiмкенi очевидно борються скрiзь де тiльки можуть i не можуть.
  Шелла та Маргарет розбили англiйцiв в Олександрiї, пiдбили понад десять танкiв. I тепер на своєму Е-50 мчати рiчкою Нiл i вже борються в Суданi.
  У них танк це покращена "Пантера", з бронею по товщинi як у "Тигра"-2 тiльки з великими нахилами. Сама машина значно нижча за "Пантери" з маленькою вежею, i компонування дуже щiльне. Шелла, Маргарет та Еллi у цiй машинi - екiпаж скорочено до трьох осiб. Це також суттєва економiя простору. Вага машини, таким чином, не перевищила 50 тонн, а на озброєннi гармата 88-мiлiметрiв на 100 ЕЛ довжиною ствола. Зброя дуже точна i робить дванадцять пострiлiв хвилину. Крiм того, порiвняно з "Тигром"-2 ще 50-мiлiметрiв щиткiв висить по бортах, тож нiмецьку машину так просто не проб'єш. А двигун її на 1200 кiнських сил для форсування.
  Троє дiвчат їдуть собi i, побачивши "Черчiлль", влучно стрiляють. I англiйського танка одна перевага - хороша лобова броня. Але гармата слабка, i для нiмецької машини не небезпечна. Навiть для Е-50, яка за рахунок щиткiв набагато краще захищена нiж "Тигр"-2, або тим бiльше колишня "Пантера".
  Шелла ведучи вогонь, розбивши з дистанцiї "Шерман", помiтила:
  - Ось ми ведемо вогонь собi... А що далi за всiх нас чекає?
  Маргарет вiдповiла:
  - Влада над свiтом!
  Еллi пальнула по "Черчiллю" i заспiвала:
  - А в мене iнша пристрасть, це влада, лише влада!
  I дiвчата в бiкiнi рознесли черговий англiйський танк, спiваючи:
  - Не треба золота та грошей! А треба щоб передi мною стояли люди на колiнах!
  I Шелла знову натиснула босими нiжками на кнопки джойстика, вражаючи супротивника i ревучи:
  - Стояли люди на колiнах! По всiй земнiй поверхнi!
  Продовжували воїнки вести вогонь. Але англiйськi танки скiнчилися, а колонiальнi вiйська почали здаватися.
  Тим часом фюрер за порадою Майнштейна вирiшив здiйснити зухвалу авантюру: у груднi 1945 нiмцi зухвало висадилися в Британiї. Цього зiзнатися, нiхто не чекав! У цьому випадку подiбне рiшення виявилося продиктованим розрахунком, що вночi виживатиметься навiть краще.
  А холодна вода - це не перешкода.
  I як довбали мiцно нiмцi.
  Танковий екiпаж Герди повернувся з Iндiї. Незважаючи на холод зими, дiвчата билися босонiж i в бiкiнi.
  А ось їхнiй танк Е-75 працює собi. Дiвчата щойно висадилися i борються в найважчий момент, вiдбиваючи атаку танкiв, якi хочуть їх скинути в море.
  Герда обрала зброю 88-мiлiметрiв на 100 ЕЛ. Воно досить бронебiйне i на нього є велика кiлькiсть снарядiв. Працюють дiвчата, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика i винищуючи англiйцiв. I при цьому ще й спiвають:
  - А великий Рейх, вам сказав - не дрейф,
  Всiх ми розб'ємо, гори вкотре згорнемо!
  Герда вистрiлила, натиснувши босою нiжкою на кнопку джойстика i, перевiряючи, з оскалом:
  - Третьому Рейху слава!
  Шарлота теж вистрiлила, використовуючи босi пальчики нiжок i, пискнула, скелячи зубки, розбивши "Черчiлль":
  - I нашiй армiї слава!
  Натиснула босими пальцями нiжок i Христина на кнопки джойстика, вразила англiйську машину i заревiла:
  - I нам також слава!
  Далi босими ногами натиснула й Магда. Розкришила супротивника, розбила "Шерман" i видала:
  - I нашому духу слава!
  Дiвчата працювали та винищували англiйськi танки.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова теж билися. Вiдьма гiпервсемогуча наказала, тож треба виконувати. Орав за своє безсмертя.
  Хлопчик i дiвчинка жбурляли босими нiжками гранати i викошували з автоматiв пiхоту.
  Ось хлопчик Олег кинув гранату, розбив гусеницю англiйськiй машинi. Та обернулася i зiштовхнулася зi своєю сусiдкою. I обидва танки вибухнули.
  Хлопчик прорепетував:
  - Батькiвщина нашої слава!
  Маргарита Коршунова теж жбурнула за допомогою босих пальцiв нiжок гранату, розбила гусеницi "Черчiллю". Той iз розвороту зiткнувся iз "Шерманом". Обидва танки спалахнули, i запалали немов свiчки.
  Дiвчинка гаркнула:
  - Слава Вiтчизнi та смерть ворогам!
  Олег Рибаченко знову кинув босими нiжками одразу двi гранати. Тi вразили гусеницi, i одразу чотири танки зiткнулися разом. Одним iз них виявилася "Тортiлла". I навiть такого мастодонту почало рвати на частини.
  Хлопчик пискнув:
  - За змiни у свiтi!
  Маргарита Коршунова також дала чергу. Викосила англiйцiв. Шпурнула босими пальчиками нiжок гранати i проревела:
  - За новий справедливий порядок!
  Вiд її кидка зiткнулися вiдразу двi машини i дiвчисько розсмiялося.
  Олег теж жбурнув босою нiжкою забiйнi презенти i дотепно зауважив:
  - А який порядок ти маєш на увазi?
  Вiд кидка мальки двi машини англiйцiв зiткнулися.
  Маргарита, босими пальчиками запустила подарунок смертi, зiштовхнула двi машини i вiдповiла:
  - Не за нiмецьку точно! Але, на жаль, добре хоч вiдьма не змусила нас воювати проти своїх!
  Олег Рибаченко взяв i босою нiжкою жбурнув гранату, зiштовхнув потраплянням у гусеницi "Першинг" та "Черчiлль", пiсля чого проревiв:
  - Я супертермiнатор!
  I як хлопчик розсмiяється!
  Дiти монстри заразом i пiхоту викошували, давали черги. I кожна куля лягала точно в цiль.
  Англiйцi явно вимотувалися. А гарнi та безсмертнi дiти голими нiжками посилали посилки знищення. I трощили собi Британiю.
  А в небi боролися дуже гарнi, голоногi й у бiкiнi дiвчата: Альбiна та Альвiна. За короткий час дiвчата вже збили кожне понад триста лiтакiв, отримавши Лицарський Хрест Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Але зараз обидвi красунi вже близькi до цифри в чотириста машин. I тодi на них чекає ще вища нагорода: Лицарський Хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Альбiна збиває англiйську машину, крутить собi та спiває:
  - У морськiй хвилi та лютому вогнi!
  Пiсля чого одна черга 30-мiлiметрових гармат свого Ме-262 "Х" збила ще п'ять лiтакiв i шикнула:
  - I в лютому, i в лютому вогнi!
  Альвiна натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика. Зрiзала вудами авiагармат англiйськi лiтаки, i проревела в нестямi:
  - I подвиг здiйснити!
  I сiм лiтакiв розлетiлися на шматки i на уламки рванi.
  Альбiна знову розвернулась, i знову як лупне, зрiзала чотири лiтаки супротивника i провизжала:
  - Для цього i слiд пожити!
  I знову натисне на кнопку джойстика босими нiжками.
  Альвiна теж влiпила противнику. Розкромсала лiтаки i проревела:
  - Для нової вiри тисячолiть!
  Пiсля чого збила ще три лiтаки британських ВПС.
  Дiвчата у цьому бою перевищили результат у чотириста збитих машин. I вийшли на новий рiвень.
  Їх нагородили: Лицарськими Хрестами залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  А сам Лондон був пiд ударами. Нiмцi не дали себе скинути та оточили англiйську столицю.
  А в Африцi в спеку боролися Шелла, Маргарет та Еллi. Троє дiвчат взяли в полон англiйського генерала. I змусили його цiлувати собi босi, трохи позеленiлi вiд трави витонченi нiжки.
  Шелла, i Маргарет i Еллi потiм почали ґвалтувати полонених. Просто роздягали їх i потiм каталися на пульсуючих нефритових стрижнях. I це їм дуже подобалось.
  Потiм дiвчата влаштували полювання i залюбки з'їли антилоп класу Гну. I пiсля чого скакали собi як дикуни.
  А Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова мчали Бекiнгемським палацом. Вони винищували автоматними чергами та кидками гранат за допомогою босих нiжок супротивника.
  I обидва воїни спiвали собi:
  - Ми боремося у стилi суперменiв!
  При цьому дiти ще й викидали босими пальцями та зiрочки, якi вражали охорону палацу та гвардiю. Олег зрiзав кидком бумеранга пiвтора десятки гвардiйцiв i проревiв:
  - За армiю космiчної доби!
  Маргарита теж запустила босою нiжкою дiвчинки бумеранг, зрубала десяток супротивникiв i гаркнула:
  - За новi крутi справи!
  I хлопчик, i дiвчинка прорвалися до тронної зали. Там вони цi дiти-термiнатори розкидали охоронцiв Черчiлля. А прем'єром знову обрали пiсля ганебного миру iз Нiмеччиною цього дiяча.
  Пiсля чого дiти голими п'ятами саданули Черчiлля у пiдборiддя. Той завалився мертво.
  Таким чином прем'єр Британiї та Верховний головнокомандувач опинився у полонi.
  Олег Рибаченко метнув босою нiжкою, гостро оточений диск, зрiзав вiсiм гвардiйцiв i помiтив:
  - Робимо не будь-яку справу!
  Маргарита теж запустила босими пальчиками спритних нiжок бумеранг i проревела:
  - Але робимо це добре!
  Столиця Британiї впала, i сам Англiя капiтулювала. Так перекинулася чергова сторiнка вже третьої свiтової вiйни. Щоправда, попереду ще залишалися США, i слiд було перескочити через океан. Ну гаразд, хлопцi ще допоможуть.
  Нiмцi вже в сiчнi 1946 висадилися в Iсландiї. Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова за полон особистого ворога Гiтлера Вiлсона Черчiлля були нагородженi орденами Лицарський Хрест Залiзного хреста зi срiбним листям, мечами та дiамантами. I плюс ще золотим хрестом вiйськових нагород з дiамантами. Що ж дiтей щедро наголосили.
  Але вони тепер в Iсландiї. Олег Рибаченко в одних шортиках, а Маргарита Коршунова у новiй тунiцi. I дiти, зрозумiло босонiж. I метають собi зiрочки та гранати.
  I сiчневi морози безсмертних хлопцiв не бентежать. Винищують собi хлопчик i дiвчинка противникiв. I косять їх iз автоматiв.
  I знову бумеранги босими ногами кидають.
  Олег вимовляє:
  - Наша партiя сильна!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою диск, пищить:
  - Може й не наша, але сильна!
  I дiвчинка як лупне з автомата.... I потiм гранату пiддасть голою п'ятою.
  Пiсля чого дiти ще сильнiше за американцiв винищують.
  Iсландiя впала.
  Потiм нiмцi зайняли i Гренландiю i перейшли на Канаду. Там вони вже куди активнiше дiяли.
  У Канадi Олег та Маргарита билися на узбережжi та вiдбивали атаку американцiв. Зумiли вiдобразити тиск. I знову у наступi. Армiя США вiдступає. I не зупинити марш бойових хлопцiв.
  Герда також зi своїм екiпажем просувається. Її танк Е-75 дещо модернiзували, встановивши газотурбiнний двигун у 1500 кiнських сил. Танк тепер став швидшим... Дещо покращилася i якiсть бронi.
  А в американцiв нiчого путнього i немає. Тiльки високий, безнадiйно застарiлий "Шерман" i трохи кращий за "Першинг". А цi танки нiмецьким не суперники.
  Щоправда, намагалися запустити в серiйне виробництво Т-93, вагою якраз у дев'яносто три тонни, i лобовою бронею в 305-мiлiметрiв, що єдиний має захист, навiть не танк, а САУ. Але не дуже виходило. Втiм, нiмецька машина з урановим осердям пробивала i її зi 105-мiлiметрової гармати 100 ЕЛ з невеликої дистанцiї.
  Герда пробила "Шерман" i проскулила:
  - Це навiть трохи нудно!
  Шарлотта за допомогою босих пальчикiв нiжок натиснула на кнопку джойстика i поревiла:
  - I буде весь i дуже круто!
  Розбила дiвчина "Першинг".
  А потiм вистрiлила i Христина. Пробила американський "Грант", i проревела:
  - За новий лад у свiтi!
  Далi пальнула i Магда. Теж босою нiжкою i видала:
  - За змiни на краще!
  I ще один американський танк горить.
  Ось уже американцi здаються. Налагоджують зброю. I дiвчина голi, запорошенi пiдошви цiлують.
  Торонто взято. Розвиваючи успiх дiвчинки i вермахт вже входять на територiю США.
  Частина вiйськ пройшла через Аляску. Вони захопили Канаду i бiля противника вже зi сходу.
  Тож склалася критична ситуацiя. Нiмцi та їхнi iноземнi полчища рухаються територiєю Америки. Все дуже жорстко та небезпечно.
  П'ятiрка дiвчат Оленка, Марiя, Алла, Анюта, Мотрона прибули до Америки битися добровольцями проти полчищ Третього Рейху. Усi п'ять дiвчат дуже гарнi та знають англiйську мову. Надiслати весь жiночий батальйон Сталiн вiдмовився, то це суперечило б умовам миру ув'язненого з фашисткою iмперiєю. СРСР потрiбно було за будь-яку цiну виграти час, поки нацисти атакують США.
  П'ятiрка дiвчат це добровольцi: минулi майже всю вiйну, вiд Бреста i Буга до Оренбурга. I вони борються iз гiтлерiвцями на iншому краю Землi у столицi Гондурасу.
  Тегусiгальпа один з основних опорних пунктiв оборони, в протистояннi в рiзномастiй ордою. Лiзли на рожен i японцi та азiатськi полчища. Самi нiмцi билися тiльки на танках, а пiхота суцiльно з неарiйських народiв. Вперед погнали азiатiв, чорношкiрих, арабiв.
  Оленка вистрiлила, зрiзавши двох африканцiв i, прочiрикала:
  - Просто орда Чингiсхана!
  Златоволоса Марiя зрубавши автоматною чергою трьох iндусiв, задерла до верху свої голi, засмаглi нiжки. I сказала:
  - Гарматне м'ясо перемелюємо!
  Уламок вiд гранати полетiв, i човпнув Марiю по голiй, круглiй п'ятцi. Дiвчата за традицiєю борються в бiкiнi та босими. I коли потрапляє гострим по огрубiлiй, дiвочiй пiдошвi це боляче.
  Красуня пiдморгнула i знову пальнув... Марiя дуже струнка, середнього зросту з iдеальною фiгуркою.
  Оленка на зрiст вище, у званнi майора, i навiть герой Радянського Союзу. Але теж майже голенька, ледве прикрита бiкiнi. Дуже засмагла, але волосся бiле. I стрiляє Оленка дуже влучно. I любить кидати босими нiжками гранати.
  Стрiляє вродлива Алла, збиває чергою чотирьох арабiв. Волосся в неї руде, точнiше мiдно-червоне, наче пролетарський прапор. I коли дмуть вiтри, це немов прапор революцiї. Дiвчина сяє своїми смарагдовими, немов зiрки очима. I жорстко змiтає ворогiв.
  Анюта теж бiлявка. I веде вогонь iз кулемета. Дiвчина вперлася босими нiжками i дала чергу. П'ятеро рiзномастих бiйцiв виявилися пiдкинутi, i вилетiли з грудей та животiв супостатiв, багрянi фонтанчики кровi.
  Анюта, облизуючи повнi губки, прочирикала:
  - Вiйна це повiтря для легень.
  Дiвчина лежачи, босою стопою жбурляє гранату. Лунають вибухи. Декiлька бойовикiв, вiдлiтають у рiзнi боки.
  Мотрона бiльша i м'ясиста дiвчина. Волосся у неї свiтло-русяве. Типова сiльська, молода кров з молоком баба. Дуже сильна фiзично та непогано стрiляє.
  Ось знову дає чергу. I падають убитi найманцi фашистiв.
  Мотрона стрiляючи, вимовляє:
  - Ладоньки, долоньки, де були? У бабусi! - Дiвчисько вистрiлило, уклавши трьох бородатих гiтлерiвських бойовикiв i, додала. - Що їли - кашку! Що пили? Бражку!
  Дiвчата тримають оборону. Вони не пускають уперед фашистiв. I ревуть дружнi пiснi:
  - Весь свiт насильства ми розриємо,
  Вщент, а потiм ...
  Ми новий, райський свiт збудуємо-
  Хто був нiким, той стане всiм!
  Оленка знову жбурляє босою нiжкою гранату. Вибухає пiхотинцiв, що наступають. Стає явно спекотнiше. Ось пiдповзає горезвiсний "Лев"-2. А поруч iз ним досконалiший Е-50. Вивергаються снаряди. Вiдiрвало голову чорношкiрому американцю, i вона вiдкотилася.
  Марiя наступив на дошку, що горiла, i її загартованi нiжки майже не вiдчули жару полум'я.
  Золотоволоса красуня вистрiлила i промуркотiла:
  - I хто зупинить потiк, кривавих рiчок, що збожеволiли...
  Марiя знову пальнула, збивши африканця з бронi Е-50 i прочирикала.
  - Промiнь з бластера всадить у скроню, у злому спалаху зник чоловiк!
  Дiвча вистрiлило знову. Майнула своєю босою, засмаглою, витонченою нiжкою в повiтрi. У її бiк полетiла граната. Красуня iз золотим волоссям спритно вiдбила гостинець, голою, майже не запиленою пiдошвою. Граната полетiла назад. Рвонула в лавах бойовикiв Третього Рейху. Здавалося, що з вантажiвки посипалися розбиваючись кавуни. Стiльки розтiкалося кровi.
  Марiя прочирикала:
  - Дiвчина iспит провалила, i рейх проклятий настала. Гiтлеру жити видно набридла, i його красуня хвацько з'їла!
  Алла теж войовниця не промах. Строчить собi з кулеметiв, i примовляє, розкидаючи трупи:
  - За маманю ложечку! За татку ложечку! А за Кобу черпачок! I в постiльку на бочок!
  Красуня з мiдно-червоним волоссям, запускає голенькою нiжкою, дерев'яний лiтачок. Той летить прямо до масивного нiмецького танка "Лев". Сiдати на дуло 105-мiлiметрової гармати i вибухає. Зброя виходить з ладу.
  Нiмець розвертається, i змушений ганебно втiкати. Алла, потираючи свою нiжку об уламок будiвлi, вимовляє:
  - Нема сили - потрiбен розум! Пiднiмати доведеться галас!
  I знову дiвчисько дуже влучно стрiляє. Руде волосся у неї як полум'я олiмпiйського смолоскипа. Приваблива дiвчина. В американськiй армiї вже встигла вiдзначитися, виявивши шалений темперамент. Особливо добре виходило заводити шашнi з афроамериканцями. З ними так незвичайно i красиво.
  Алла втiм знищує i чорношкiрих в армiї Третього Рейху. Що Нiмеччина всю Африку пiдкорила. Спробуй таку силу зупини.
  Е-50 найновiший танк, з газотурбiнним двигуном, i товстою як бортовою, так i лобовою бронею. Його неможливо взяти гранатою. Алла голою нiжкою жбурнула гостинець, збила кiлька пiхотинцiв i прочирикала:
  - Ех надiйна ти танка броня, вiд того хто має намiр кусатися ... Тiльки мiць у тебе знай ... ня, можеш тiльки сталевий кiнь брикатися!
  Анюта теж стрiляла дуже влучно. I волiла метати гранати ногами. Її босi пальчики закрутили ще й сталевий диск. Вiстря пролетiло, перерiзало горло, двом фашистським бойовикам. Тi впустили кулемет, i тепер густа черга великого калiбру полоснула по ланцюгах орди. Цiла шеренга iноземних бойовикiв набраних методом облав до армiї Третього Рейху.
  Анюта прочирикала:
  - Успiх - нагорода за смiливiсть! А пiснi доволi однiєї! Щоб тiльки про будинок спiвалося!
  Але поки що красуня не встигла скучити за домом. Хоча радянських добровольцiв у американськiй армiї дуже мало. Сталiн не хотiв свiтитись, щоб не дати потiм привiд Гiтлеру звинуватити Росiї у порушеннi умов "Солом'яного свiту".
  П'ятьох дiвчат - найкращих у жiночому батальйонi, попередили, що якщо потраплять у полон, то вiд них Батькiвщинi доведеться зректися. I дiвчата мають у цьому випадку косити про тривiальних найманцiв, яких найняли за грошi.
  I Анюта, i Олена, та iншi дiвчата розумiють, що у разi потрапляння в полон, на них чекають жахливi тортури. Тож вони вирiшили у будь-якому разi, живим фашистам не даватися.
  Над позицiями американських вiйськ пролiтають нiмецькi штурмовики. Не чекаючи, що в столицi Гондурасу їх зустрiне такий завзятий опiр, гiтлерiвцi дещо роздратованi.
  Реактивна штурмова авiацiя сильна. Летять ракети, працюють гармати.
  Гинуть американськi солдати. Мотронi теж потрапило уламком у м'ясисте плече. Виступила кров. Дiвчина-богатир витягав шматок стали зубами, виплюнула кров. А потiм знову лупнула з громiздкого пiстолет-кулемета. Падають iноземнi найманцi. Тут майже всi тубiльцi, тiльки командири у них нiмцi, та й то не завжди. Щоправда, на найсучаснiшому танку Е-50 екiпажi суцiльно нiмецькi. Машина вiдрiзняється пристойною швидкiстю та маневренiстю. Ну, це поки що не найдосконалiша модифiкацiя - важить сiмдесят п'ять тонн. Пiд гусеницями кришаться стiни. Зазвичай цей виготовляють у трьох варiантах з гарматою 105-мiлiметрiв, з знаряддям 180-мiлiметрiв штурмовим, i 400-мiлiметровим реактивним бомбометом.
  А кожнiй модифiкацiї своє завдання. Ось цей танк зi штурмовою зброєю, що найбiльш пiдходить для атак мiст. I його не так просто знищити. Мотрона хреститься, i вистачає босими пальцями, своєю великою, але витонченою, гарною формою ноги протитанкову гранату. Тепер потрiбно закинути презент прямо по дулi, щоб вивести зброю мастодонту з ладу. П'ять кулеметiв прикривають нiмецький, сучасний танк i до нього так просто не пiдiбратися.
  Мотрона дуже сильна, i її схожi на кiнськi стегна ноги метають гранату далеко. Але не завжди влучно. Принаймнi, щоб потрапити в таку мету, як стовбур 180-мiлiметрової гармати. Дiвчина-богатир має сумнiви. А раптом промаже.
  Ех був би з ними їхнiй давнiй напарник Сергiйко, то цей вiдважний пiонер, що-небудь та придумав би.
  Але хлопчик згинув у боях за Сталiнград. Дiвчата не знали його подальшої долi. Але доля пiонера-винахiдника справдi виявилася незавидною. Спочатку Серьожку по-звiрячому катували, намагаючись вирвати секрети. Пiсля катувань, одинадцятирiчний хлопчик потрапив на копальнi. Робота страшна i надзвичайно важка. Але радянський пiонер, маленький, але жилистий, виявився живучим.
  Зумiв вижити, i навiть через лабiринти шахт наважився на втечу. I Серьожцi таки вдалося вибратися. Хлопчик деякий час блукав Балканами, поки не пристав до мiсцевого партизанського загону. Там став зв'язковим та диверсантом.
  На Балканах все ще був досить розвинений партизанський рух. Почасти ще й тому, що окупацiйну службу несли iталiйцi, румуни, болгари, албанцi - якi не такi боєздатнi, як регулярнi частини Вермахту.
  Але партизанiв все одно гинули багато. Особливо вiд ударiв авiацiї. I патрiоти Югославiї змушенi ховатися у горах, лiсах, чи у кращому разi дрiбних селищах. Загинула вже велика кiлькiсть командирiв. Обстановку погiршував i пiдписаний iз СРСР свiт. Тепер на Балкани стали перебувати новi каральнi дивiзiї, якi влаштовували масовi облави та проводили зачистку мiсцевостi.
  Сергiю доводилося разом iз партизанами забиратися дедалi глибше й далi в гори.
  Мотрона хоч не знала долi їхнього загального улюбленця, важко зiтхала. Потiм стиснула мiцнiше пальцями босих, дiвочих нiг гранату i з усiх сил шпурнула її по танку супротивника. Е-50 саме зробив пострiл, випустивши забiйний снаряд.
  Мотрону навiть струснуло, i вона впала на колiна. По головi стукнуло вирваним з брукiвки каменем, а босу п'яту обпекло розжареним металом. Дiвчина потерла собi приголомшену, голiвку, з запиленою шевелюрою.
  Граната пролетiла, ледь не торкнувшись ствола, i вдарила нахилене чоло машини. Прогримiв вибух... Але зрозумiло 250-мiлiметрiв лобової бронi, та ще й пiд нахилом пробити граната не в змозi.
  Мотрона врiзала кулаком у пилюку, пiднявши цiлу хмару пiску. Потiм проревела:
  - Забий, забий! Ти гол у ворота забий!
  Дiвчина постукала гомiлкою по потрiсканому асфальту. У мозолях п'яти застряг уламок. Шкiра на пiдошвах дiвчинки, була товстою наче у бегемота. Вона жила в бiднiй сiм'ї, i майже нiколи не взувалася з народження. Втiм, її нiжки вiд цього нiтрохи не здавалися грубими формою, а були засмаглi, витонченi, спокусливi.
  Мотрона, щоправда, трохи вiдлякувала чоловiкiв саженим ростом, i мiцними м'язами, а також кулаками з кiсточками, що випирають. Але характер у дiвчини-богатиря добрiший, а широкi стегна поєднувалися з порiвняно тонкою талiєю та рельєфним пресом. Тiльки в одязi через великi груди Мотрона могла здатися товстою. У бiкiнi вона наче грудаста спортсменка.
  Дiвчина в досадi метнула знову гранату, цього разу цiль в гусеницi. Але смертоносний подарунок потрапив у товстий, броньований щиток - прикриває ковзанки.
  Мотрона в досадi посунула себе кулаком у пiдборiддя. Через це в неї занила щелепа. I дiвчисько-богатир вилаялося:
  - Я кошу наче коса!
  Анюта теж спробувала вразити небезпечний танк, але кинута дiвочою ногою граната трохи не долетiла. I бiлявка почала пiдбиратися в машинi. Але ось з'явилося ще два танки - "Лев", i "Пантера"-2, вони обстрiлювали всi пiдступи з кулеметiв. Доводилося бути дуже обережними.
  Американський "Шерман" спробував пiдiбратися до нiмецьких машин. Вiн мав шанс вразити "Пантеру"-2, тiльки в борт. Але нiмця не так просто обдурити. Тим бiльше, високий силует "Шермана" робить його помiтним з великої вiдстанi.
  "Пантера"-2 виплюнула снаряд, i потрапила прямо в лоб американця. Висока машина обломилася навпiл. I запалала, немов свiчка на Рiздво.
  Анюта в досадi сказала:
  - Ох, до чого у вас слабкi танки... Краще технiчнiше, станете ви янкi!
  А ось Оленка найдосвiдченiша войовниця, змогла пiдiбратися до "Пантери". Шпурнула гранату... I довге дуло нiмецької машини скрутилося в баранячий рiг.
  "Пантера"-2 танк, запущений у серiю в 1943 роцi. В останнiй масовiй модифiкацiї має лобову броню в 150-мiлiметрiв, бортову в 82-мiлiметра пiд нахилом, i 88-мiлiметровою гарматою довжиною стовбура в 71ЕЛ. З нового 1945 року, був знятий з виробництва на користь бiльш досконалої та краще захищеної моделi Е-50. Але поки що цей танк бореться. При вазi 51 тонну, машина має двигун 900 кiнських сил, що забезпечує їй хорошi ходовi якостi.
  Ось i зараз отримавши пошкодження "Пантера"-2, розгортається i йде. Оленка встигає жбурнути босою нiжкою ще одну гранату. Розбила ковзанки. I швидкiсть нiмецької машини помiтно сповiльнилася.
  Оленка вимовляє з радiсним виглядом:
  - Оце удар! Мiй удар - Божий дар!
  I дiвчина показала нiмцям носа. Але з Е-50 полилися кулеметнi черги. I кулi просвистели над бiленькою, трохи забрудненою шевелюрою Олени. Одна з куль навiть зрiзала пасмо волосся. Дiвчинi-майору навiть стало трохи делiкатно.
  Оленка прочирикала:
  - Якщо хочеш бути як слон, потрап бандит у дурдом!
  Дiвча пальчиками нiжки пiдняло своє зрiзане пасмо. Волосся у Оленки шовковисте, кольори перлiв, але трохи запилене. При цьому такi м'якi. Дiвчина провела ними своєю пiдошвою. Трохи лоскiтно i приємно.
  Оленцi згадалося, як її пестив хлопець. Теж почали його руки вiд пiдошв, пiднiмаючись вище до стегон, i найчутливiшого мiсця. Коли тебе гладить гарний юнак, це дуже приємно. Оленка його майже любила. Їй подобалася любовна гра, i збуджували дотик, м'язистого чоловiчого тiла. Але справжнього, романтичного кохання, коли божеволiєш з чоловiка, у Оленки не було. Вона вже багато хлопцiв змiнила. Багато її чоловiкiв загинули у боях.
  Навiть у цьому було прокляття вiйни. А тут в Америцi є мускулистi, чорнi хлопцi. I з ними все так незвично.
  Оленка вистрiлила, зняла чорношкiрого. Злегка пошкодувала хлопця-африканця. Вбила вона людину, яка бореться за чужi йому iнтереси. Адже нiмцi це расисти. Вони дивляться на негрiв, як у рабiв. Але при цьому й записують африканцiв до iноземних дивiзiй розбухлого Вермахту.
  Оленка босими пальцями нiг спорудила подобу фiги, i показала фашистам. Та нацiя нiмцiв, сама тут не несе шкоди. Танки надто товсту мають броню, щоб її пробити гранатою або базукою. Зате гинуть тубiльнi частини.
  Оленка жбурляє гранату в Е-50. Вона розмахнулася голою, засмаглою ногою, i метнула, провернувши стегна. I полетiла граната високою дугою. Босi пальчики нiг залишили у собi вiдчуття дотикiв металу. I потiм граната зiрвалася.
  Оленка шепоче:
  - Хай допоможе нам Бог!
  На дiвчисько подуло гарячим вiтром, наче торкнувся красень-чоловiк. Оленка читала книгу про Тарзана, i їй дуже хотiлося, щоб iз нею пограв саме цей чоловiк. Погладив би сильними руками груди.
  Граната потрапила в дуло, але вибухнула iз запiзненням, вiдлетiвши вiд металу. Уламки застукали, мов горошок по бронi. Залишилися тiльки подряпини!
  Оленка дiстала iншу гранату. Але побачила, що це протипiхотна. А протитанковi скiнчилися.
  Дiвчина загарчала вiд досади. Але щоб не гаяти час, вклала в босi пальчики. Розгорнула ногу, зiгнула тулуб, потiм розiгнула i шпурнула пiхотою.
  Пiвдюжини бойовикiв пiдлетiли вгору, наче кульки пiнг-понгу. У одного з них злетiли окуляри, i уламки пролетiли кiлькасот метрiв, пройшлися по спинi Оленки. Лiфчик лопнув, i гарнi груди дiвчини-майора оголилися.
  Дiвча машинально прикрила собi полунички соскiв. Але потiм зрозумiла, а кого їй боятися. I знову труснула автоматом. Дала чергу i трохи вiдступила назад.
  Американський пiхотинець вистрiлив iз базуки. Снаряд ударив нiмецький танк у похилий борт, але 160-мiлiметрiв бронi витримало, вiдбивши руйнiвну енергiю. Нiмець пальнув у вiдповiдь. Його знаряддя великого калiбру розкололо стiну.
  Оленка спробувала зав'язати бретельки лiфчика. Дiвчина подумала, що, мабуть, Зою Космодем'янську ганяли в одних трусах по морозу. Це в радянському фiльмi її зобразили в сорочцi або навiть на кшталт сукнi. Одна це лише данина святенництву. Насправдi фашисти, щоб бiльше принизити полонене дiвчисько, напевно, роздiлили її догола. Та й голодним нiмецьким солдатам напевно хотiлося побачити симпатичне та фiгуристе дiвчисько оголеною.
  Так що в реальнiй iсторiї дiвчина-героїня не могла прикрити свої груди, так руки були пов'язанi за спиною. Але вона не соромилася i дивилася гордо. Якого ходити по снiгу босонiж, Оленка знала добре. Вона була загартована, i любила стикатися голими пiдошвами зi снiгом. Оленцi це подобалося i приносило задоволення. Але це вже загартованої роками вiйни. А юнiй та мiськiй Зої, мабуть, це болiсно. Пiдошви немов джгут вугiлля.
  Оленка в досадi вiдкинула лiфчик i крикнула:
  - Сором буржуазне поняття! Радянська жiнка нiчого не боїться та не соромиться!
  Дiвчина знову стала цвяхувати з автомата, чи точнiше пiстолета кулемета. Метал нагрiвся, таки Гондурас це тропiки, там, у лютому буває дуже жарко. Пальцi рук у Оленки припiкає. Потрiбно викластися. Сьогоднi 23 лютого. День радянської армiї i це вимагає боротися з усiєю спокiйною i розсудливою люттю.
  Оленка зрубала кулями ще п'ятьох, i випадково обпекла собi щiчку об казенну частину автомата, що розжарилася. Неприємно звичайно, надувся пухир.
  Оленка вилаялася:
  - Ну, Боже, навiщо ти створив стiльки проблем менi та моїй країнi!
  Пухир свербiл... Щока у дiвчини це дуже чутливе мiсце. Дiвчисько намагалася знайти щось холодне, щоб прикласти до кульки, що здулася. Але спробуй знайти хоч щось прохолодне. У цьому розпеченому мiстi. Тим бiльше, що погода ясна, i вiяв пiвденний вiтер.
  Оленка явно не у своїй тарiлцi. Мотрона кидає гранату з великої дистанцiї, але знову невдало. А в небi вже мчать штурмовики. Нiмецькi машини мають сильну броню та високу швидкiсть.
  Реактивнi лiтаки налiтають хвилями, i немов пiдкошують смуги льону.
  Оленка сховалась у щiлину. Зверху спалахнули осколковi ракети. Дiвчина вiдчувала, як сипалися зверху з голками шматки щебеню. Залоскотало оголену шию. Закололо i соски красунi.
  Оленка прошепотiла:
  - Оце масаж ... Але не корсаж!
  Дiвчина вiдчувала, як стало болiсно свербiти її майже головi тiло. I так жарко, а реактивнi ракети, що рвуться, ще додають спеку. I це хiба лазня?
  Оленка згадала натуральну росiйську лазню, з ялиновими вiниками. Як дiвчисько тодi молотили.
  Такi ось екзотичнi виявилися вiдчуття.
  Оленка, щоб пiдбадьоритися, заспiвала:
  - Кохання та смерть! Добро i зло! Що святе, що грiшне! Зрозумiти нам судилося!
  Дiвча пiдвелося, струсило з себе весь цей налиплий бруд, i смiття.
  Оленка рикнула:
  - Ох, Гiтлер по рогах отримаєш!
  I дiвчина-майор випустила чергу по пiхотинцям, якi намагалися пiднятися для атаки. Декiлька набраних методом облави бойовикiв впали. Оленка витерла своє брудне обличчя, щипало очi. Войовниця сплюнула i перехрестилася.
  Знову вiдкрила вогонь iз автоматiв, бойовики наповзали. Шпурнула гранату босою ногою i руда Алла. Презент пiдстрибнув i вдарив по фашистах. Розiрвало десяток людей.
  Рижуха заспiвала:
  - У свiтi багато їсти гарного, тiльки снiгом порошило!
  I дiвчина вiдкрила вогонь iз пiстолет-кулемета, тiльки використовуючи не руки, а свої спритнi пальчики, босих нiжок.
  Алла стрiляла влучно i пiдвивала:
  -Удар! Удар! Ще удар! Ще удар i ось... Могутнiй демон, Божий дар, проводить апперкот!
  А руками дiвчинка метнула уламки скла. Вразила фашистiв i прочирикала:
  - А тим, хто не хоче жити у свiтi... Ми робимо їм харакiрi!
  Справдi з'явилися японцi. Цi вузькоокi бiйцi. Ну, як таким не зробити харакiрi.
  Розрядивши обойму пiстолет кулемета, Алла пiдхопила босими пальчиками гранату i шпурнула її у самураїв. Тi отримали презент, кiлька понiвечених японцiв, вiдлетiли в рiзнi боки.
  Алла висунула язик i пробелькотiла:
  - Я войовниця супер! А ворогом убила гiпер!
  У бiй пiшли китайцi, набранi японцями у захоплених районах пiднебесної iмперiї. Iшли воїни Китаю безстрашно, i дiвчата розрядивши пiстолет-кулемети, змушенi були задкувати.
  Марiя металу босими нiжками уламки штукатура та скла. Те саме робили й iншi дiвчата. Ставало дуже тяжко.
  З'явився "Штурмльов", потужна машина з реактивним бомбометом. Ось така як довбає - мало не здасться.
  Гримнув перший пострiл... Анюту, Аллу та Мотрену пiдкинуло вибуховою хвилею, наче фонтаном велетенського кита. Дiвчата пролетiли кiлька десяткiв метрiв, i шльопнули голими ногами прямо у вогонь.
  Звiдти дiвчата вискочили ошпаренi та пiдпаленi. Зашльопали голими пiдошвами по вуглинках.
  Алла прошипiла з досадою:
  - Бика спочатку пiд сокиру, а потiм смажать! А нас спочатку засмажили, а потiм пiд сокиру!
  I дiвчисько-комсомолка розсмiялася! Але потiм їй стало сумно. Згадалося, що її подруга опинилася в полонi. Нiмцi роздiлили юну дiвчину i почали пiдносити вогонь до оголених грудей. Такий страшний бiль. Дiвчина репетувала, а нiжна шкiра обвуглилася. Ось такi фашисти виявилися неправдивими. Вони навiть не ставили запитань, а до того розклали ще й багаття, пiд босими ногами полонянки. Комсомолка, зрештою, не винесла тортур i померла вiд болючого шоку.
  Алла, згадуючи подiбне, шльопала розпеченим вугiллям. Попереду її вирвалася Мотрона. У цiєї сiльської дiвки, шкiра дублена, та її паяльною лампою не взяти. Чим не дiвчисько-супермен? Мотрона бачить упущену вбитим американським солдатом базуку зi снарядом. Пiдхоплює її ногою, закидає на руки. I з усього розмаху всаджує.
  Снаряд летить i потрапляє до пiдневiльних китайцiв. Багато крикiв та стогонiв. Маса трупiв. I вiдiрваних кiнцiвок.
  Мотрона заспiвала давню пiсню:
  - I летiли додолу самураї! Пiд натиском стали i вогню!
  Дiвчата нарештi вибiгли з вугiлля. Їх витонченим, босим нiжкам дiсталося.
  Анюта, як найнiжнiша з них сiпалася i терла голi пiдошви, намагаючись вгамувати свербiж.
  Мотрона, яка бiгала з раннього дитинства босонiж снiгом, не звертала на таку дрiбницю уваги.
  Дiвчина-богатир заспiвала:
  - А ти уяви, що ми поринули в молоко парне. Нагорода ця справа наживна!
  I войовниця взяла ногою вiдколотий, причому вельми важкий шматок плитки. Ланцюгово тримаючи його босими, дiвочими пальцями, розкрутила i запустила у бiк супротивника. Троє китайцiв стали жертвами презенту смертi, їм розкришило голови.
  Алла з задоволеним виглядом вимовила, стрiляючи по вороговi:
  - Ми жiнки крутi!
  Анюта щоб трохи полегшити свербiж у спалених, точнiше пiдпалених ногах заспiвала:
  - Є жiнки у нашiй Вiтчизнi,
  Що ведуть, жартуючи лiтак....
  Для них честь дорожча i життя,
  Легко приб'є супостата!
  
  Вони народженi для перемоги,
  Щоб Русь на вiки прославляти!
  Адже нашi великi дiди -
  Для них збирав вiдразу рати!
  I Анюта застрочила з автомата. I робила це дуже вiртуозно. Щоб усi вiдчували - це войовниця вiд Бога! Якщо не вiд Всемогутнього, то вiд Марса точно!
  Оленка теж стрiляла. Разом з Марiєю вони змушенi були задкувати, пiдбираючи обойми у вбитих американських солдатiв. Дiвчата падали на спини та вiдстрiлювалися ногами - так у них краще виходило. I робили вони це влучно. Сумiш китайських та африканських вiйськ насувалась на дiвчат. I войовницi лупцювали.
  Оленка заспiвала:
  - Свiт не шахова дошка.
  Марiя пiдхопила цей пасаж, винищуючи жовтих та чорних найманцiв.
  - I постатi не круглий нуль!
  Оленка зрiзам шеренгу жовтих i чорних додала:
  - Нападає на нас туга!
  Марiя ведучи вогонь з влучнiстю Робiн Гуда, i прочирикала:
  - I кидається кiнь у вогонь!
  Дiвчата, вiдстрiлюючись, вiдступили за мiнне поле. Китайськi та африканськi бiйцi нарвались на гостинцi. Почали пiдриватися, їх пiдскакували розриваючи на частини, i криваве мiсиво.
  Декiлька танкiв "Пантера"-2 з'явилися на вiдстанi. Ведуть стрiлянину, i боятися поткнутися. Вперед висувається Лев-2, теж плюється вогником. А ось i вогнеметний танк "Носорiг", пускає слини, з пучками полум'я.
  Але найгрiзнiший це "Штурмльов". Його реактивний бомбомет не надто скорострiльний, але дуже руйнiвний.
  Оленка шепоче:
  - Росiяни, росiяни - не спокiйна доля! Ну, навiщо бути сильнiшим - нам потрiбна бiда!
  Справдi, вони борються далеко вiд Росiї. Але зрозумiло, що Вермахт, пiдкоривши США, повернеться, щоби дотиснути СРСР. I американцi для дiвчат такi милi та рiднi.
  Оленка знову цвяхить, вiд її попадань наче лопаються пiд лопатами гарбуза, голiв. Дiвчина отримує осколком по нiжцi. На гомiлки набухає порiз. Красуня хруснула кiсточкою i прочирикала:
  - Нi, не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт придавить змiїний!
  
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму...
  I засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  У цей момент Мотрона з усiх сил кинула гранату в "Штурмльов". I радянським дiвчатам нарештi пощастило. Броньований ковпачок вiдкинувся, радянський подарунок влетiв у дуло. На мить все завмерло. А потiм як рвонуло. Наче скинули атомну бомбу. I розкидалися нiмецькi танки в рiзнi боки.
  А в небi Альбiна та Альвiна набирають рахунки.
  Вони вже збили понад п'ятсот лiтакiв. За що отримали нагороду - Лицарський Хрест Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. I перемогли дiвчата найкращих асiв США.
  I ось вони знову в небi i збивають дуже хвацько.
  I американцi пiднiмають лапки вгору. Такого їхнiй слабкий, iнертний опiр.
  Альбiна взяла i заспiвала з апломбом:
  - Не сплю i бачу чудеса!
  I босими пальчиками нiжок натиснувши кнопку джойстика дiвчина збиває десяток лiтакiв противника.
  Альвiна теж влучно стрiляє. Зминає дюжину ворогiв i агресивно пищить, скелячи зуби:
  - Я така шалена лють!
  I теж босi пальчики нiжок пускає у хiд. Ну i дiвка.
  I знову вкотре падають збитi лiтаки американцiв. Та тут такий тиск, що не залишити...
  I Олег Рибаченко з Маргаритою Коршуновою тiкають собi та винищують ворога. Дiють хлопчик та дiвчинка злагоджено, та енергiйно. А босi нiжки так i метають зiрочки та гранати.
  Ось такi дiти... Диво, що й Америцi проти них не встояти. Де вони там перемога.
  Ось гiтлерiвськi вiйська штурмують Нью-Йорк та Вашингтон. Та бої течуть дуже агресивнi.
  Б'ються Шелла, Маргарет, Еллi на новому танку АГ-50 тiльки, що тiльки надiйшли в серiю. Це пiрамiдальна машина i практично непробивна з усiх ракурсiв.
  Шелла за допомогою босих пальцiв нiжок наводить собi гармату i стрiляє. Розбиває фашисту броню i пищить собi, немов павiан:
  - Я дiвчина, що броня мiцнiша за титан!
  Палить i Маргарет, пробиває супротивника i репетує на всю горлянку:
  - Я, так народилася, така панi, що минає в коробку всiх ворогiв!
  I Еллi вiзьме i врiже, нацiливши за допомогою босих пальчикiв нiжок, розбила "Шерман" i, пискне:
  - Я войовниця супервеликого класу!
  Дiвчата чудовi тут. А їхнi дiї дуже агресивнi.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова взяли в полон американського президента Трумена.
  Вони перебили масу охоронцiв цього лiдера. I, звiсно, метали своїми босими, дитячими нiжками зiрочки. I потiм приволокли, на мотузку. Маргарита навiть змусила американського президента поцiлувати її голi, курнi, круглi п'яти. Президент покiрно цiлував.
  З його полоненням США капiтулював.
  Так завершилася велика вiйна. Потiм нiмцi ще вели наступ на Латинську Америку, i Австралiю, збираючи всi землi. Але це було вже не так суттєво.
  А Оленка та її команда все ж таки виконали заводну пiсеньку, щоб не втрачати оптимiзму;
  Батькiвщина у нас одна Росiя,
  Найкраще на свiтi країн...
  Сталiн це найвища месiя,
  I справдi є iдеал!
  
  Хоч часом зазнав вiн поразки,
  I не раз бував i мiцно битий.
  Нi, не буде фюреру прощення,
  Стань, розчавлений мерзенний паразит!
  
  Скiльки у Батькiвщини героїв,
  Кожен воїн просто велетень...
  Армiя крокує грiзним строєм,
  Адже народ i цар у нас єдиний!
  
  Є свiт, де Росiя щасливiша,
  Там, де втримався Микола...
  Жiнки у нас повiр красивiша,
  За країну бiйся i дерзай!
  
  Не стерпiти нам брати приниження,
  Проти фрицiв станемо все горою.
  Не потерпимо бiльше образи -
  Зламаємо ворога сталевою рукою!
  
  За Росiю ми битимемося,
  Будемо дуже славно воювати.
  Нехай гранати розпирають ранцi,
  Знай, непереможна росiйська рать!
  
  У Батькiвщинi будь-яка справа свята,
  Безмежним здається кохання...
  Дiвчата йдуть пiд автоматом,
  Скрушуючи вогнезарним плоть!
  
  Так що хлопцi Батькiвщинi служить,
  Втiлюючи у свiт кохання мрiю...
  Життя сплелося з дуже тонкої нитки,
  Треба буде, гори згортаю!
  
  
  РОММЕЛЬ ЗАМIСТЬ ГIТЛЕРА
  Олег Рибаченко нарештi отримав завдання. Разом iз Маргаритою його направили на другу свiтову вiйну.
  Гiтлера було вбито у березнi 1943 року внаслiдок вибуху закладеної в його лiтак бомби. До речi, у реальнiй iсторiї ця бомба так i не вибухнула.
  Але в альтернативнiй спрацювала... Фюрер загинув. Новим верховним головнокомандувачем став Роммель. Вiн найпопулярнiший серед фельдмаршалiв. Крiм того, Герiнг був змушений подiлитися владою з Гiммлером, Геббельсом i Шпеєром.
  Роммель як рiвновiддалена постать всiх влаштував на посадi верховного головнокомандувача та стратега. Вiйна з союзниками тривала. Роммель швидко евакуював вiйська з Африки, i йому вдалося це зробити досить вдало. I зiбрав сили на Сицилiї.
  Нiмцi також зайняли оборону на Курськiй дузi та ґрунтовно змiцнили орловський напрямок.
  Роммель як генiальний стратег передбачав, що основний удар пiде по Сицилiї, i там посилив нiмецькi вiйська. Тим паче на схiдному фронтi панував затишшя.
  У Сицилiї 5 липня була спроба висадки. Але вона виявилася невдалою. Нiмцi були готовi, i вони мали бiльше сил, нiж у реальної iсторiї. Включаючи до речi, евакуйованi з Африки дивiзiї.
  Союзники зазнали величезних втрат i були скинутi в море. У полон потрапило понад п'ятдесят тисяч англiйських та американських солдатiв.
  Сталiн розпочав наступ 5 серпня. Вiдразу на двох напрямках Орловському та Харкiвському. Але нiмцi були цiлком готовi.
  Бої показали гiднiсть "Пантери" в оборонi - швидкострiльна, точна та бронебiйна гармата з гарним лобовим захистом. А ненадiйна трансмiсiя не так страшно, коли танк стрiляє через засiдку.
  Непогано показали себе i "Тигри" та "Фердинанди". Вони в оборонi теж сильнiшi за напад. До речi, в реальнiй iсторiї 37 "Фердинандiв" iз 89 були втраченi на мiнних полях. А в оборонi нiмцi могли їх використати бiльш ефективно. Тим бiльше з лобовою бронею 200-мiлiметрiв.
  Роммель показав себе видатним стратегом. Який правильно передбачав та вгадав, куди обрушить удари ворог.
  А "Пантера" показала, що коли фронт надiйно прикритий, i малорухливий - це iдеальний винищувач танкiв, який робить 15 пострiлiв за хвилину, i пробиває тридцятьчетвiрки 2000 метрiв. Звичайно ж, нiмцi виявилися неслабкими в оборонi.
  I спромоглися тримати позицiї.
  А тут ще й танковий екiпаж Герди себе чудово показав. Вперше дiвчата на "Пантерi" взяли участь у боях та показали себе непогано.
  Герда пiдбила радянську машину i пискнула:
  - Я є термiнатор смертi!
  Потiм пальнула Шарлота, збила тридцятьчетвiрку i пискнула:
  - Я теж зазнаю руйнування!
  Далi вистрiлила Христина. Розкроїла супротивника i в'якнула:
  - Нiколи ми не змиримося!
  Наступний пострiл, по черзi Магда, i ця дiвчина пискнула:
  - Наш шалений натиск!
  Дiвчата вже мали досвiд випробування технiки. Тож їх особливо нiчим не збентежиш. Вони з "Пантери", на випробуваннях з вiдстанi кiлометр потрапляли прямо в блюдце снарядом.
  Так у жiнки часом влучнiсть може бути феноменальнiшою за чоловiкiв.
  Ось зараз їхнiй танк просто стоїть i по росiйських машинах стрiляє. I вибиває їх немов мухобiйка килимок.
  Герда знову пiдбила радянську тридцятьчетвiрку i пискнула:
  - Вовчиця я Третього Рейху!
  Пальнула i Шарлота, збивши танк Червоної армiї, видала:
  - Я теж не щи лаптем сьорбаю!
  Далi зрiзала радянську машину Христина, i пропищала:
  - Чудова дiвка я!
  I потiм пальне златоволоса Магда. Розкриє росiйський танк i прореве:
  - Я термiнатор iз мене веселий!
  Чотири дiвчата вiдбивають атаку. Герда знову пiдбила радянську машину i пискнула:
  - Червоний туз!
  Шарлота знову зарядила по супротивнику, вразила тридцятьчетвiрку i видала:
  - Голова як кавун!
  Лупанули i Христина. Скосила росiйський танк i пискнула:
  - Справжнiй терор!
  Магда, ведучи вогонь, збила машину Червоної армiї та видала:
  - У пекло злодiй!
  Дiвчата за один бiй пiдбили тридцять два радянськi танки i перекрили всi колишнi рекорди. А що в них вiсiмдесят снарядiв. А радянськi танкiсти вiдважно перли напролом.
  Але за такої скорострiльностi - 15 пострiлiв за хвилину, i дальнiсть поразки "Пантери" встигали вiдбити самогубнi атаки, не даючи шансiв зайти в борт чи таранити.
  Нiмцi змогли встояти в оборонi. Лише в окремих мiсцях радянськi вiйська трохи вклинилися. Бої затяглися до глибокої осенi i, Червона армiя спромоглася цiною величезних втрат просунутися не бiльше п'ятнадцяти кiлометрiв у глибину.
  Генiй Роммеля показав, що нiмцi цiлком здатнi вести активну оборону та позицiйну вiйну.
  Союзники, битi в Сицилiї, поки що лише бомбили. Але й на це Роммель та Шпеєр знайшли чудову вiдповiдь: реактивний винищувач Не-162. Машина перевершувала за льотними характеристиками МЕ-262 i була вчетверо легше, набагато дешевше i простiше у виробництвi. Недаремно її назвали - народний винищувач.
  Сконструйована за три мiсяцi машина 6 жовтня 1943 р. пiднялася в повiтря. I для противникiв Нiмеччини у повiтрi настали чорнi днi.
  Не-162 керувався легко, був маневреним i не вимагав високої квалiфiкацiї вiд пiлотiв.
  А Роммель поки що оборонявся. Нiмцi вчасно посилили свої вiйська пiд Ленiнградом i вiдобразили там зимовий наступ. Знову вiдбили атаки пiд Орлом та Харковом. Встояли й у центрi, не давши взяти Смоленськ.
  Зиму фрицю змогли цього разу провести без серйозної шкоди для себе. А потiм навеснi взяли та рушили там, де найменше їх i чекали - у Карелiї. I почала обминати Мурманськ. Одночасно фашисти взяли i стали готуватися до вiдображення атаки союзникiв i у Францiї. Обстановка розпалювалася.
  I справдi майже всю Карелiю захопили фашисти. А потiм розпочалася висадка у Нормандiї, а Олег Рибаченко тим часом.
   Вже стало зовсiм темно , i стояла тепла , судячи по клiмату українська нiч .
  Маргарита прокинулася трохи ранiше i сидiла на навпочiпки . Лiтнiй дощ посилювався , _ дiти поспiшили приховати пiд деревом .
  Голови вже перестали кружляти i Олег невизначено сказав :
  - Ну як ?
  Маргарита захоплено вiдповiла :
  - Ти просто генiй !
  Рибаченка надув собi широку груди i гордо сказав :
  - А що ти думала ! Моя машинка працює !
  Дiвчинка обурено вигукнула :
  - Так краще б вона взагалi ... не iснувала ! Що ми тепер буде робити ?
  Олег струсив з волосся воду i щиро вiдповiв :
  - А що зазвичай в такий ситуацiї влучники роблять ? Будемо здiйснювати подвиги !
  Хлопчик пошарив у себе за кишенею i обурено вигукнув :
  - Так я пiстолет упустив ... Але нiчого зроблю собi новий !
  Маргарита обурено сказала :
  - Так зробиш ... Тут тобi не двадцять перший столiття ! Спробуй з дерева виточи зорелiт !
  Олег жорстко рикнув в вiдповiдь :
  - Зараз не середнi столiття ! Що треба зробити , то i зроблю ! I взагалi ми тепер попаданцы , а це звучить гордо !
  Дiвчинка з захопленням вiдповiла :
  - Так зрозумiло попаданцы ! Тiльки в вiдмiнностi вiд казки Усе суворiше i куди прозаїчнiше !
  Хлопчик - вундеркiнд впевнено заявив в iронiчний формi :
  - Про том що свiтло вчення , взимку i навеснi ... Стверджую без винятки всiєю нечисти лiсовий !
  Маргарита схвально пiдтвердила :
  - Так почуття гумору тебе не покинуло ! I це може бути i є головне !
  Олег Рибаченка вiдповiв в плакатному стилi :
  - А головнi автори справи такого ! Компартiя , Ленiн , Радянська влада !
  Дiвчинка розреготалася ... А лiтнiй дощ посилився . Дерево прикривала вiд струмiнь дуже погано . Хлопцi незабаром промокли до нитки . А сушитися то де .
  Дощ втiм , раптово припинився , подуло прохолодним вiтерцем . Щоб зiгрiтися дiти рушили по лiсу . Дорогi кросiвки хлюпали , i Олег зняв їх , а також шкарпетки залишившись босонiж .
  Маргарита налякано помiтила :
  - Ти так застудишся !
  Хлопчик впевнено заявив :
  - Я нiколи не застуджувався ! I взагалi босонiж ходити однiєї задоволення . Пройтися i ти ! Тут не Москва , нiхто пальцем у скроня крутити не стане !
  Дiвчинка негативно матнула головою :
  - Ноги в темно поб'єш ! Я вже як - небудь переб'юся !
  Хлопцi рушили по нiчному лiсу . Олег йшов попереду : босi ноги легенi . А те , що гола пiдошва вiдчуває кожен горбок , шишечку , гiлочку , навiть доставляє задоволення . Дiвча цього не розумiє , i вiдстає в своїх хлюпаючих кросiвках .
  Тут Маргарита трохи iнша, i набагато знiженiша, нiж та дiвчинка, що працювала в каменоломнях. Ну що ж, буває. Напевно, вiдiграють роль певнi хронометричнi зрушення.
   Хлопчик повертається i намагається пiдбадьорити :
  - Дай не тужися ! Скоро вийдемо до людям !
  Маргарита примхливо вигукує :
  - Так вже i скоро !
  Дiвчинка кiлька товстувата , мабуть , повна , i втомлюється куди швидше , спортивного хлопчик . Але кросiвки зняти категорично вiдмовляється .
  - Нi ! У лiс босонiж не ходять ! Пропореш ноги !
  Хлопчик негативно мотнув головою :
  - Нiсенiтниця ! Я скiльки не босячив нi раз не порiзався ! I навiть восени це здорово накручувати в лiсу милi . Скинь колодки i тобi стане легше !
  Дiвчинка жорстко заперечила :
  - Нi ! Я не жебрак , а знатного роду ! Ти бiгай немов оборвищ раз так тобi подобається .
  Хлопчик насупився i рикнув :
  - У нiжок ! I шльопай як панi !
  Маргарита промовчала ... Пройшло кiлька годин i вже зовсiм розквiтло . Навiть стало припiкати сонце . Повна i не така спортивна , як Олег дiвчинка остаточно видихнулася i присiла вiдпочити . Бiльше звичний до навантаженням хлопчик сiв поряд з нiй неохоче . Почухав сверблячу п'яту о кору . Присвиснув :
  - Так ти не Герда !
  Маргарита в вiдповiдь проскулила :
  - Я втомилася , я є хочу ! А у тебе хоч якась _ _ ковбаса залишилася ?
  Хлопчик пошарив по кишень . Витяг купюру в п'ятсот рублiв i _ п'ятдесят доларiв , а також копiйчану дрiбниця i стiльниковий телефон з мiнiатюрної вiдеокамерою . Нахмурився ...
  У другом кишенi виявилася лише пачка жуйки . Пацан взяв часточку собi i запропонував Маргарите . Дiвчинка вiдмовилася :
  - У мене своя є !
  I теж кинула шматочок в рот . Але жуйка голод не вгамовує . Тiльки розпалює апетит . Дiти сидiли деяке час , мовчки . А потiм Маргарита спитала :
  - Ну , генiй , як ти Гадаєшь нас нагодувати ?
   Пацан впевнено вiдповiв :
  - Лiто все - таки . Знайдемо гриби , ягоди , половим рибу , розпалимо багаття ...
  Дiвчинка скривилася i спитала :
  - А у тебе запальничка є ?
  Олег розгублено вiдповiв :
  - Нi , я ж не курю !
  Маргарита хихiкнула , помiтивши :
  - Я теж ... Але iнодi бувають обставини , коли i поганi звички кориснi .
  Хлопчик кивнув i помiтив :
  - Будинки у мене запальничка є ... Але в Москвi вiд її користi ...
  Пацан смикнувся i рiшуче сказав :
  - вiдпочили i пiшли далi !
  Дiвчинка неохоче пiднялася i шмикнула носиком :
  - Пiшли !
  Юнi влучники знову рушили по лiсу . Олег до своєму сорому не дуже знав , як потрiбно орiєнтуватися . А компасу у дiтей не було . Так що вони конкретно запутали . Добре , що ще лiто i спека . I так не занадто страшно . Заодно набрели на галявину чорницi . Встали на карачки i почали ласувати солодкою ягодою .
  Маргарита , вгамувавши початковий голод , розсмiялася :
  - Ось бачиш у тебе чорний рот ! Ти немов породистий пес з характером !
  Олег впевнено вiдповiв :
  - Не пропадемо ! У нас сподiваюся , мiцнi шлунки _ _ пронос не пройме !
  Дiти наїлися ягодами i знову вирушили в шлях . Сонце перевалило зенiт i стало дуже спекотно . У кросiвках ноги прелi , i Маргарита нарештi зважилася _ _ їх зняти . Але з незвички босонiж йти дуже колко . Дiвчинка настала на гiлку , ойкнула i присiла на пеньок . Начепила взуття назад i проревела :
  - Ну i лiс , повний сюрпризiв !
  Хлопчик неохоче пiдтвердив :
  - Звичайно ... Тут не курорт ! Але i краса якась _ _ є ...
  Крокуючи по лiсi , дiвчинка запитала Олега :
  - А як б ти допомагав б Червоної Армiї ?
  Хлопчик почухав верхiвку i рацiонально вiдповiв :
  - Я б ... Запропонував б їм для початку технологiю Т -54. Такий танк мiг б прискорити закiнчення другий свiтовий вiйни .
  Дiвчинка не зовсiм погодилася :
  - Думаєш , ти , знаючи пристрiй танка лише в загальних рисах змiг б їм допомогти ?
  Олег Рибаченка образився на це :
  - Не в загальних , я взагалi про танки багато знаю , в том числi i про активну броню !
  Дiвчинка хихiкнула в вiдповiдь :
  - Ну , тодi , давай краще вiдразу технологiю Т -90, та тодi захопимо весь свiт !
  Пацан почухав потилицю i зiзнався :
  - Читав я про один серiал , про влучникiв в сорок другий рiк з двадцять першого столiття . Так вони i спорудили спрощену Модель Т -54, запустивши його в виробництво ще до битви пiд Сталiнградом . I в результатi чого СРСР перемiг куди швидше , нiж в реальностi i з великим ефектом . на рахунок iнших iдей то ... Можна спробувати i щось _ _ бiльше складне - наприклад систему залпового вогню " Смерч ". Але занадто далеко технологiчно розбiгатися не треба !
  Маргарита з цим охоче погодилася :
  - Не захоплюйся ... А то ще i лазерне зброя зробити зажадають !
  Через деяке час дiвчинка знову присiла вiдпочити . Час летiло якось _ _ непомiтно . Знову стемнiло , i довелося ночувати пiд вiдкритим небом . Але ночi в кiнцi червня короткi i теплi . I судячи по породам дерев , це десь _ _ на Українi , з бiльше теплим клiматом . Так спати можна, можливо цiлком .
  Олегу Рибаченка наснилося , що вiн один такий хлопчик - юнга на дiвочим кораблi . I дiвчата ганяють його туди - сюди . Нi хвилини спокою . Так ще хочуть помацати м'язисте тiло хлопчики , пощипати . Не велика радiсть .
  Виспатися не дають , пiднiмають в рань , i в руки швабру - драй i без того блискучу палубу .
  А потiм ще додумалися дiвчата посилати прибирати дим з труби . Так чим ? Брезентом ! Це i зовсiм схоже на знущання . Але пацан кинувся виконувати це доручення . Брезент вiд диму надувся , i Олега понесло над морськими хвилями в бiк Австралiї .
  Хлопчик в розпачi заспiвав ;
  Я був простим дитиною в країнi царський ,
  Батько мiй землю пану орав ...
  Але жив в мрiях о лицарствi гусарському ,
  I палицею смiливо в бiйцi син махав !
  
  Потiм на флот втiк я малолiткою ,
  Менi на корабель перепустка видав князь ...
  Не цукор служба , ви повiрте дiтки ,
  там потрiбно мiцно взятися не впасти !
  
  Годували бiдно , але зате поролi ,
  за п'ятам палиця - хлопчик для биття !
  Нi , не хотiв такий дитина частки ,
  Хотiв свободи , юнак Iлля !
  
  Мрiяв , я також вiрте о багатства ,
  Хотiв оголець босий чоботи ...
  Але нi на море , ви повiрте братва ,
  Усе що маю - спустять за борги !
  
  Але ось трапилася , нам попався капер ,
  Був бiй нерiвний , потерпiли ми ...
  I виявився я в пiратськiй лапi ,
  А це немов в пекле Сатани !
  
  Поролi довго , кiшкою - семихвiсткою ,
  Потiм босим ногам прийшов вогонь ...
  Пiрати били юнгу дуже жорстко ,
  Хотiлося їм сильнiше зробити бiль !
  
  Хлопчик мiцно в тортурi цей тримався ,
  Нi стогiн , плачучи , навiть не зiтхнув ...
  Вiн справжнiй витязь виявився ,
  Тягнув , знай лямку як впертий мул !
  
  I капiтан пiратiв здивувався ,
  Ти людина , схоже , бачу наш ...
  I присвiтили флiбустьєрiв особи ,
  Такий у юнги з'явився шанс !
  
  Вiн став пiратом по морям суворим ,
  I теж в битвах топить кораблi ...
  Тепер почин є у хлопчики новий ,
  Вчися , намагайся - щоб не замiли !
  
  Пiрат звичайно хлопець злодiйкуватий ,
  Але шанує закони братства як канон ...
  Для пустослiв'я навiть сухуватий ,
  Зате влаштує з криками розгiн !
  
  Хлопчик вирiс i _ обрiс багатством ,
  Зумiв знайти собi наречену враз ...
  Авторитетом користується у братства ,
  У якийсь _ _ мiрi вiн i Бог i князь !
  
  Але ось удача вiдвернулася дико ,
  Потрапив пiрат материй в моторошний полон ...
  Пiзнав на шкiрi , що таке лихо ,
  Вiн зрозумiв , що таке свавiлля !
  
  на дибi твердо богатир тримався ,
  I нiкого не видав , не сказав ...
  Хоча йому обiцяли навiть царство ,
  I обiцянок нескiнченний вал !
  
  Вели потiм в ланцюгах до ешафота ,
  там приготував меч великий кат ...
  Така видно у нього робота ,
  Одним ударом голови зрубати !
  
  Всiм на прощання витязь вклонився ,
  Сказав : пробач , якщо винен ...
  Помах сокири - обрубок покотився ,
  Душа пiрата полетiла в пекло !
  Сонце вже свiтило високо i хлопчик бадьоро схопився . Дiвчинка пiднялася неохоче . Голоднi дiти рушили по лiсу . Маргарита накульгувала , натерла ноги , болiсно нулi i iкри , _ яких зiбралася молочна кислота . Дуже хотiлося є .
  Хлопчик вiдчував себе бадьорiше , i впевнено шльопав босими нiжками по травi , то i справа , вириваючись вперед , то повертаючись до дiвчинцi .
  Але голод дошкуляв i його . Ось хлопцi знову виявилися на чорничний поляни . Поїли без всякого ентузiазму . Без хлiба i м'яса чорниця не могла задовольнити голоднi шлунки . Потiм знову рушили ...
  Хоча кросiвки i м'якi , але довго ходиш в них натираєш ноги . Дiвчинка зняла взуття i спробувала йти босонiж . Хлопчик йшов попереду , i вiдкидав палицею шишки , суки , гiлки . А Маргарита намагалася ступати по м'якою травi . Але Усе одно пiдошви через деяке час стали палати .
  Дiвчинка присiла , i тодi Олег запропонував :
  - Сiдай менi на спину ! Понесу !
  Маргарита засумнiвалася :
  - А надовго чи у тебе досить сил , нести товстушку ?
  Олег чесно вiдповiв :
  - Не знаю ... Але ти худнеш прямо на очах !
  Дiйсно вiд вiдсутностi їжi дiвчинка стала худнути . Так i мiцний м'язистий хлопчик , поступово пiдсихав . Тягати вантаж за спиною не просто , але вiн все - таки спортсмен . I повинен винести тягар .
  Через пару годин їзда Олег здався i присiв . Тодi спонукається совiстю Маргарита пiшла сама . Її пiдошви були червоними i подряпаними . Але дiвчинка деяке час трималася на силi волi .
  Потiм хлопцi набрели на кущi ожини . Небагато поповзали i поїли .
  Пожираючи ожину , Маргарита помiтила :
  - Невже це нескiнченний лiс ?
  Хлопчик негативно мотнув головою :
  - Я так не думаю ... Швидше всього ми просто виявилися не в самому кращому мiсцi .
  Маргарита зневажливо фиркнула :
  - I просто заблукали ... Ось вона твоя генiальнiсть !
  Олег рацiонально помiтив :
  - А знати Усе в принципi неможливо !
  Пiсля чого хлопчик рiшуче став i вiдповiв :
  - Пiшли ! Може , нарвемося на партизанiв !
  Дiвчинка не весело хихiкнула :
  - Свiжо переказ , але вiритися з працею ...
  Iти i в самому справi можна, можливо до нескiнченностi в лiсу блукати по тим ж самим дорогам . Коли стемнiло , дiти знову залiзли на лопухи . Дощ не було i ночi українськi тепли .
  Олег Рибаченка приснив собi продовження ... Ось вiн юнга потрапляє на американський корабель ... Його виловлюють i запитують :
  - Ти росiйська !
  Олег гордо вiдповiдає :
  - Я росiйська юнга !
  Американцi смiються i для початку вирiшують вiдшмагати хлопчика кiшкою - семихвiсткою . У снi удари не настiльки болючi i пацан терпить .
  Потiм йому припiкають цигарки до грудей i вимагають розповiсти о планах командування _ _ б хлопчик , здатний щось _ _ знати .
  Потiм вставляють пальцi в дверний отвiр i стискають тисками . Але нiякi тортури не допомагають . Олег Рибаченка мовчить як партизанiв . I тодi його викликає сам адмiрал .
  Дивиться з пiдозрою на прикутого наручником , хлопчика з вимушеної спиною , з покритими пухирями долонями , i пiдошвами нiг , але сам намагається здаватися ласкавими i вкрадливо вимовляє :
  - Хочеш велосипед , а ?
  Олег Рибаченка дивиться з умисним байдужiстю .
  Адмiрал додає з усмiшкою :
  - А моторолер ?
  Хлопчик зневажливо пирхнув :
  - Так мало !
  Адмiрал обурено пiдняв брови i спитав :
  - Ну , а автомобiль " Форд " . ти такий маленький , а у тебе цiлий " Форд ".
  Олег Рибаченка без тiнi iронiї запропонував :
  - А може тодi вiдразу " Кадилак "? Чого дрiбнитися ?
  Адмiрал зробив вигляд , що не зрозумiв iронiї i сказав :
  - Два " Кадилаки " та " Форд " у додачу !
  Хлопчик iронiчно додав :
  - А також ключ вiд квартири , де грошi лежать !
  Адмiрал пiдтвердив з апломбом :
  - Два ключа _ _ трьох квартир , де дуже великi грошi лежать !
  Олег Рибаченка хихiкнув i помiтив :
  - Так обiцянки у вас ... Ну добре , я покажу вам , де i в якому мiсцi можна, можливо атакувати росiйська флот i досягти перемоги !
  Адмiрал зрадовано сплеснув руками i наказав :
  - Несiть знатний вечеря ! Хлопчик Усе розповiв !
  Пiсля голоду добре поїсти вишуканих страв . Хлопчик наївся до вiдвалу , а потiм розповiв , _ якому мiсцi краще всього пройти американської ескадрi .
  - Тодi ви виявитеся в тилу адмiрала Трошева i розплющте його як монету .
  Американець досить потирав руки ...
  Хлопчик ж попросив журнал i зробив кiлька нарисiв , як йти i рухатися далi .
  Що ж американський флот на всiх парах рвонув до заздалегiдь приготовленою пастцi . А Олег Рибаченка сiв на лiжко ... До ньому пiдiйшла вихляючи стегнами жiнка . Вона безсоромно накинулась на пацана .
  Напевно , таким чином , адмiрал хотiв висловити юнге подяка . Або навпаки бiльше забруднити !
  Час во снi йде швидко , i ось американська ескадра в квадратi Диявола . Що ж хотiли янкi туди увiйти , так i отримають по заслуг ! Ось вона вiдправна точна намiчена вiдважним хлопчиком .
  Раптово море спiнилося ... Пiднялися вгору величезнi хвилi , поглинаючи американськi крейсера i лiнкори . Причому трапилося це в кiлька секунд . Усе затопило , наче в банку з пивом . Пiсля чого i скiнчилося час в вiчностi для ескадри Шаленого Дiка .
  I кораблi пiшли в царство Нептуна ...
  Ось надав Олег перед морським царем . Той монарх був величезним з риб'ячим хвостом i золотий лускою . Струснув тризубцем i проревiв :
  - Ти хто такий ?
  Олег пiдскочив , шльопнувши обпаленої в жаровнi ногою i , вiдповiв :
  - Я юнга росiйської флоту !
   Нептун рикнув i спитав :
  - Перли добувати вмiєш ?
  Хлопчик усмiхнувся i зухвало вiдповiв :
  - Вмiю , але для вас не буду !
  Нептун стукнув тризубцем i заволав во всю горлянку :
  - Акули вiрнi слуги мої ... Порвати зухвалого Олежку !
  Хлопчик стиснув кулаки i став вiдбиватися вiд насiдаючих барракуд . Тi лiзли немов голоднi пси . Але пацан їх зустрiчав мiцними ударами , вiдправляючи в нокаут . Але акул Усе бiльше i бiльше .... Хлопчик - юнга знемагає ...
  Вже розквiтло . Маргарита спить , i шкода будити гарну дiвчинку . Вона i в самому справi схудла , i вiд чого личко стало бiльше милим , червоним вiд свiжого засмаги . Пацан вiдчув в собi подоба закоханостi . Може Бувай приблизно таке , як Тома Сойєра до Беккi .
  Бiдна дiвчинка голодує . А її нiжки , такi подряпанi , нiжнi , не звичнi до грубою поверхнi . Чимось _ _ вона нагадувала Герду , хiба що бiльше розпещену . А тепер потрапила во часи , де життя не малина .
  Велика Вiтчизняна Вiйна самий суворий перiод життя за СРСР . А вiн вундеркiнд застряг в лiсу , i не може нiчим допомогти Червоної армiї . Дурно це все ... До чого ж безглуздо !
  Хлопчик трохи посидiв , дочекався , коли Маргарита прокинеться i простягнувши їй руку спитав :
  - I чого тобi хочеться ?
  Дiвчинка чесно вiдповiв :
  - Є ... I ще поспати !
  Олег Рибаченка рiшуче струснув кулаком :
  - Досить ! Треба йти ! Може сьогоднi нам пощастить !
  Маргарита зробила кiлька невпевнених крокiв босими нiжками по травi . Подивилася на кросiвки , потiм на пухирi i заявила :
  - Спробую , я трохи так пройтися ! У мене досить волi !
  Хлопчик попередив :
  - Я буду дивитися , щоб ти не вкололася !
  Дiвчинка з посмiшкою , на червоному вiд свiжого засмага особi , вiдповiла :
  - Я постараюся , щоб йти швидко !
  Дiти попрямували по лiсу ... Спочатку йти Маргарите було дуже важко . Але дiвчинка дуже горда i трималася на самолюбство . Потiм коли м'язи розiгрiлися , бiль в ногах i спинi затихла , стало легше . Зате голод дiставав Усе сильнiше . Щоправда , знову попався чорничник . Але ягоди голод вже не задовольняли . Хлопчик запропонував :
  - Треба знайти рiчку i половити риби !
  Маргарита важко зiтхнула :
  - Гарна це iдея !
  Але на рiчку вийти нiяк не вдавалося , тiльки траплялися на шляхи потiчки . Дiвчинка незабаром видихнулася , i хлопчику знову довелося тягати її на спинi . Потiм обмити пораненi нiжки дiвчинцi в холодною водi ....
  Маргарита щоб вiдволiктися запитала хлопчика :
  - А як ти думаєш , наша Червона армiя буде наступати проти фрiцiв , або нi ?
  Олег Рибаченка обурився :
  - Як це нi ? У том i складається кредо радянських озброєних сил , щоб бити ворога на його територiї . Ми народженi , наступати i буде просуватися чого б це не коштувало . - Хлопчик в досадi рушив себе кулаком по вилицi .
  - Ось я , наприклад , просто лох . Не можу нiяк вивести тебе з лiси .
  Маргарита уточнила , хлюпнув воду нiжкою :
  - I себе теж ... Ми так з голоду помремо , якщо будемо повзати !
  Хлопчик важко зiтхнув i брязнув :
  - Нашi кiстки знайдуть через кiлька столiть ...
  Пiсля чого вони знову рушили по лiсi ... Час йшло Усе швидше , i ось знову стемнiло ... Олег здивувався , що ще не чути вою вовкiв . Але видно це був спокiйний лiс . Тiльки пару раз чувся в вiддаленнi рев моторiв гвинтових лiтакiв . Але навiть гукати їх було малокорисно .
  Ну, що ж дiвчинцi пощастило. Втiм, вона рухалася повiльно. Дуже сильно нили ноги та спина... Скупчилися кислоти.
  Бачачи її стан, Олег запропонував:
  - Може, я сам пiду? А ти вiдпочинеш!
  Дiвчинка рiшуче хитнула головою:
  - Нi, ходiмо разом! Я сильна!
  I не зважаючи на сильний бiль, Маргарита рушила далi. Щоб пiдтримати настрiй Олег заспiвав;
  Iду по узлiссю з дiвчиськом своїм,
  На менi краватка червона - навколо все красиво...
  Щебече срiбною трiллю струмок,
  Нехай стане все у свiтi - кохання справедливо!
  
  Але бомби впали, вибухнув лiсок,
  Фашист настає, горять усi дерева...
  Де рiчка дзюрчала - палає пiсок,
  I стали нещаснi дiти мiшенню!
  
  Прийшли окупанти i нам важко,
  Так важко хлопцi, без скоринки хлiба.
  Вiд човна залишився - уламок, весло,
  А скiльки стерв'ятникiв - нема навiть неба!
  
  З подругою пiдпiльники стали тепер,
  Iдемо по дорогах холодним босi.
  Погрожує супостат, немов лютий звiр,
  Але люди довкола теж вiрю рiднi!
  
  Нехай пiд укiс пiонер ешелон,
  I "Тигри" згорiли як смолоскип у кошмарi...
  Фашизм ви повiрте, на злам приречений,
  З дiвчиськом вiдважно воюємо ми в парi!
  
  Ось бiй полiцаям ми дали хвацький,
  Повiр автомат по плечу, не важкий.
  Навiки дiвчинка я буду з тобою,
  Побудуємо ми свiт - променистий та новий!
  
  У ньому буде чудово всiм людям, повiр,
  Молитвою до Христа дiти ми припадаємо...
  Нам храм замiнює величезна ялина,
  Пiд нею добре, нiби ти зараз у раї!
  
  Прийшло визволення i росiйський солдат,
  Вдарив фашистом багнетом дуже мiцно.
  Пiдняли з подругою ми автомат,
  I стали по нiмцях бити дуже влучно!
  
  Тепер з пiснею грозною прем на Берлiн,
  Настане в Нiмеччинi теж свобода.
  Стрiмко ми з парашутом летимо,
  Воїни дiти святого народу!
  Олег i Маргарита, злегка пiдбадьорившись пiснею, крокували лiсом. Як на зло їм нiхто не траплявся. Немов усi жителi давно померли. А погода змiнилася, налетiла хмара i пролився дощ.
  Хлопцi зашльопали по калюжах. Настрiй зiпсувався. Стiльки часу у лiсi, а кiнця краю йому й не видно. Ось так ти й мари немов слiпе кошеня.
  Маргарита нарештi не витримала, її нiжки пiдкосилися i дiвчинка пробурчала:
  - Я в розпачi! Скiльки можна ось так тинятися!
  Хлопчик вiдповiв глибоко зiтхнувши:
  - Мабуть, дуже довго. Це як не крути жорстоке та безлюдне мiсце.
  Маргарита проскулила:
  - Жорстоке для нас... Так пiдставитися, i пiдлетiти... I ти не мiг свою машину часу налаштувати!
  Хлопчик важко зiтхнув i неохоче вiдповiв:
  - Я й сам не сподiвався, що вона вибухне. Але так уже вийшло.
  Дiвчинка з гнiвом промовила:
  - Щоб ти здох!
  Декiлька годин пiсля цього хлопцi не розмовляли. Трохи поїли ягiд. Почуття голоду трохи притупляло втому. Нiжки у Маргарити стали покриватися мозолями, що повiльно формують. Це дозволяло легше переносити дорогу. Але зате дуже свербiли пiдошви. Вiд ягiд уже почали хворiти животи. Очевидно, шлунок вимагав хлiба i чогось ще.
  Та й нудно без комп'ютерiв та iншого. Деякий час дiти ще могли дивитися фiльми по стiльниковому, але сiли акумулятори. Пiсля чого стало по-справжньому самотньо.
  Незважаючи на лiто та вiдсутнiсть хижакiв, краєвид довкола здавався сумним та сумним. I взагалi якось стало стрiмко.
  Олег пробував знову заспiвати, але слова на думку не йшли... А час iде.
  Вже темнiє. Видно знову доведеться спати голодними просто неба. А це страшно. Хлопчику хочеться чогось iншого. Але дiвчинка вже вимкнулася. I доводиться лягти самому, занурившись у сон.
  Поки вони бовталися без толку, почалася висадка десанту в Нормандiї. У нiмцiв з'явилася бiльш практична i дешева самохiдка Е-10, яка мала вагу вдвiчi меншу i висоту нiж Т-4, але при рiвному озброєннi, кращому захистi i значно бiльшiй рухливостi. Маленька Е-10 могла вiдмiнно з невеликої дистанцiї пробивати "Шермани", i сама була малопомiтною, що дуже важливо в умовах, коли у противника так багато бомбардувальникiв.
  Е-10 показала себе на практицi вiдмiнною САУ та головне дешевою та простою у виробництвi. Її силует був настiльки низьким, хто гусеницi повнiстю покривали борти, надаючи додатковий захист. Великий кут рацiонального нахилу бронi при товщинi 80-мiлiметрiв давала рикошет проти бiльшостi гармат. Навiть IС-2 не завжди пробивав таку машину в лоба.
  САУ Е-10 у практичному вiдношеннi показала себе на великiй висотi через малу висоту. I, звичайно ж, сприяла перемозi в Норвегiї. Поряд iз легким винищувачем Не-162 та бомбардувальником "Арадо". Танк Т-4 був знятий з виробництва як застарiлий i поступається за всiма статтями Е-10. Бої показали також непоганий потенцiал "Пантери". "Тигр"-2 не вступив у серiю, як i "Маус", натомiсть з'явилася "Пантера"-2. Легша, нiж "Тигр"-2, вона була рiвною по озброєнню i небагатьом поступалася в бронi. Втiм, i цей танк замiнила САУ Е-25, рiвна в озброєннi, але бiльш легка, рухлива i проста у виробництвi. Причому, мабуть, краще захищена.
  У Нормандiї союзники були розбитi, втративши понад пiвмiльйона одними полоненими.
  Влiтку радянськi вiйська наступали в центрi, але змогли просунутися лише на двадцять кiлометрiв. Нiмцi робили найсильнiшими свою третю лiнiю оборони, а двi першi вiдводили сили, дозволяючи сотнi тисяч снарядiв сипати марно.
  Там їм вдавалося стримувати Червону армiю i завдавати їй величезної шкоди.
  Восени нiмцi нарештi змогли штурмом взяти Гiбралтар. Франко все ж таки поступився тиском Роммеля, який загрожував наступом. Крiм того, пiдводний нiмецький флот посилився. З'явилися субмарини, що працюють на перекисi водню. А замiсть надто затратної ракетної програми - реактивнi бомбардувальники, i самохiдки Е. "Пантера-2" так i не розкрутилися у виробництвi, як i "Тигр"-2 та "Маус", похованi в зародку. Е-25 стала самохiдкою з лобовою бронею 120-мiлiметрiв пiд кутом нахилу в 45-градусiв, бортiв 82-мiлiметра, плюс ще й гусеницi. Двигуном 850 кiнських сил розташованим поперечно з трансмiсiєю, i вагою тридцять тонн. При озброєннi 88-мiлiметрiв в 71ЕЛ довжиною ствола.
  Така машина, висотою пiвтора метра чудово виконувала всi завдання i швидко поверталася. Зрозумiло, iншi танки стали непотрiбними, включаючи дурну фантазiю Гiтлера: Маус.
  Е-25 у боях перемагала i IС-2, i всi iншi моделi, i показала себе чи не iдеальною самохiдкою всiх часiв та народiв. Потужний двигун i порiвняльна мала вага, дозволяли вiшати на борти ще й щитки в 90-мiлiметрiв, що робила машину непробивною навiть збоку для СУ-100, IС-2 не кажучи про легшi машини.
  Нiмцi впевнено билися з переважаючими танковими силами, i тримали фронт Сходi. А на Заходi фашисти проникли в Марокко i рушили Африкою.
  Роммель рацiонально розсудив, що краще поки що на сходi не наступати, а прихопити Африку i Перську затоку. Тим паче була надiя на перемир'я зi Сталiним.
  Дiйсно, пiсля сiчневої спроби наступу в центрi. I великих втрат Червоної Армiї та пiд Ленiнградом, Сталiн почав промацувати ґрунт для свiту. Але погоджувався лише на нульовий варiант. А Роммель запропонував перемир'я на три роки.
  Хитрий Сталiн, пiсля вагань, все ж таки вирiшив дати згоду. Нехай капiталiсти один одного винищують. А вiн вiдпочине та пiдкопить сили.
  Роммель також розраховував, що за три роки зможе розбити ворога на заходi, а потiм i пiдкорити СРСР.
  Так що обидвi лисицi хитрi та розважливi.
  Олег Рибаченко тим часом разом iз Маргаритою зайнявся партизанською вiйною.
  Хлопчик та дiвчинка атакували вночi нiмецький гарнiзон. I дали йому бiй. Перестрiляли пару дюжин фашистiв i повернулися до лiсу. Потiм довго бродили i кружляли, плутаючи слiди.
  Але загалом їхня акцiя виявилася не зовсiм вдалою. Гiтлерiвцi у вiдповiдь спалили село та розстрiляли мiсцевих мешканцiв.
  Тут мимоволi подумаєш - чи варто партизанити?
  Олег Рибаченко та Маргарита деякий час пiсля цього збирали у лiсi гриби та ягоди, i не висовувалися.
  Потiм все ж таки подалi вiд населених пунктiв атакували колону. Пiдбили бак iз бензином i вбили дюжину фрицiв. У вiдповiдь нiмцi знову вiшали людей.
  Гiтлерiвцi на всi акцiї партизанiв вiдповiдали розстрiлами, шибеницями та тортурами. Спецiально попереджаючи, що за диверсiї та напади вiдповiсть мiсцеве населення.
  Це, звичайно, стримувало порив. I Олега Рибаченка та Маргарити Коршунової вiдпало бажання партизанити.
  I хлопчик iз дiвчинкою тривiально нудьгували.
  Хлопчик навiть написав гумореску;
  Жахливий гуркiт струсонув планету Туханай - одну з найбагатших у Великiй колонiальнiй iмперiї основним людством. Нескiнченна низка хмарочосiв перетворилася на радiоактивний попiл вiд падiння страшної ракети. Небосхил прорiзала вогненна зламана лiнiя, що складається з жахливих зорельотiв.
  -Земляни здавайтеся!
  Пролунала єдина вимога, а слiдом за ним пролунав новий пострiл. Цього разу не було вибуху, поверхня планети спучилась i пройшла хвилями. Все живе миттєво перетворилося на потерть з елементарних частинок. Так було вiдкрито нову сторiнку в людськiй iсторiї - Епоха Космiчних воєн!
  Хиже полум'я тотальної мiжзоряної вiйни
  Пекельним багаттям палить свiту найтоншу нитку!
  I над планетою зависла зла сокира сатани
  Викуй захист iнакше на свiтi не жити!
  Сонячна система виявилася битком забита численними зорельотами, якi занадто навантаженi нещасними бiженцями, що впали в прострацiю. Новi нелюдськi агресори, не знали жалю, застосовуючи тактику анiгiльованого вакууму. Досi нi хто не бачив агресорiв поблизу, не була вiдома навiть їхня тiлесна структура, i все це породжувало жахливi чутки. Говорили про те, що прибульцi їдять живцем дiтей, посипаючи їх радiоактивними iзотопами, а також заливають розплавленим свинцем жiночi утроби, доводячи розпарене м'ясо до потрiбної кондицiї. У умовах було прийнято єдине можливе рiшення: оголосити тотальну мобiлiзацiю, запровадити карткову систему, перевiвши всю людську економiку вiйськовi рейки. Заводи виробництва нової зброї працювали цiлодобово, блакитне небо вкрилося смогом, вже було до екологiї. Надзвичайна рада безпеки ЛОКС - лiги об'єднаних космiчних систем щоразу збиралася на засiдання, з напругою стежачи за перебiгом оборонних робiт. Останнi збори були найтривожнiшими, зiрковi розвiдники донесли, що незлiченнi армади противника обклали Сонячну систему i, мабуть, чекають останнього сигналу для вирiшального кидка.
  Ультра-маршал Дiк Фенiкс - страшенно нервував, у його промовi звучали iстеричнi нотки. Його гостре пiдборiддя на орлиному обличчi ходило ходуном, а вiд Гаванської сигари вiдламався запалений огарок, залишивши на мундирi пiдступно тлiючу пляму.
  -Настав судний час! Збуваються найдавнiшi пророцтва про кiнець свiту. Темряви тем ядерних субмарин ощетинилися суперсучасною зброєю оточили нашу систему. Нам залишилося тiльки помолитися i прийняти гiдну смерть!
  -Я не згоден з Фенiкс!
  Пролунав спокiйний голос Верховного космiчного координатора.
  -Ми не повиннi, ось так подавшись хвилинної слабкостi, визнати абсолютно неминучою свою загибель.
  Не дивлячись на те, що це було нахабним порушення субординацiї, ультра-маршал перебив Координатора.
  -Я як професiйний вiйськовий заявляю - у нас немає жодного шансу, Арнольд дивися в обличчя фактам. Ворожих зорельотiв мiльярди! I багато хто з них бiльший за Мiсяць, не кажучи вже про зброю, практика однозначно каже: у вiйськово-космiчнiй сферi вони багаторазово обiгнали нас.
  Стриманий гул схвалення пронiсся по залi. У це не хотiлося вiрити, але, схоже, що Фенiкс правий. Вантажний лiдер насилу пiдвiвся, розправивши широкi плечi, вiд безсонних ночей Арнольда Шварканегера хитало, повiки набрякли, але низький голос був твердий i вселяв упевненiсть.
  -Давайте вислухаємо Верховного економiчного координатора. Вiн обiцяв продемонструвати новiтню зброю, створену найкращими вченими нашої планети.
  Цього разу хор голiв був швидшим.
  -Хай продемонструє! Ми їм ще покажемо гадам!
  На трибуну, що пливе, злетiв не дуже давно призначений на роль голови ВПК хлопчисько в шортах Олег Рибаченко. Його голос був радiсним, очi блищали, здавалося, що вiн присутнiй на весiллi, а не на можливому останньому засiданнi - поради ЛОКС.
  -От цi непередбачуванi росiяни, вiн радiє пiд час вселенського горя!
  Почувся сердитий шепiт ультра-маршала, злiсно згорнули вузькi очi.
  По iнший бiк сонячної системи, в росiянина вп'ялися не менш настороженi прилади розпiзнавання матерiї, встановленi дивними iстотами, що зловiсно блискучими в порожнечi.
  -У землянина пiднесене позитивно заряджене емоцiйне тло! - пропищав голосок у гамма-дiапазонi.
  У вiдповiдь пролунало верещання в якому вiдчувалося легке занепокоєння:
  -Можливо, нiкчемним людям вдалося створити небезпечне озброєння iнакше як пояснити, що вiн, цей босоногий пацан так активно позитивно заряджений.
  Пiшла вiдповiдь передача iнформацiї, але вже бета-хвилями.
  -Я вважаю краще пiдключити до перегляду цiєї передачi всiх наших бiйцiв. Нехай знають, чого слiд очiкувати непередбачено небезпечних форм життя.
  Гамма-променi передали чергову порцiю iнформацiї. Напiвпрозорi iстоти, що постiйно переливаються, висiли прямо у вакуумi, вони постiйно iскрилися вiд процесiв стабiльного термоядерного синтезу, тiла постiйно змiнювали форми. То горiли зiрками, то лататтям, то медузами, нагадуючи живий пластилiн.
  -Бiлкова форма життя, занадто слабка i недосконала. Пропищав миловидний монстр. Отже, вона має бути носiєм розуму. Винищуючи нежиттєздатних носiїв iнтелекту, ми вiдновлюємо гармонiю свiтобудови, порушену слiпим перебiгом хаотичної еволюцiї.
  Щоб надати цiй iнформацiї бiльшу вагу, вона була випущена в дiапазонi Альфа-хвиль.
  Босоногий хлопчик у шортах Олег Рибаченко продовжував емоцiйне мовлення, вказуючи руками на тривимiрну проекцiю, де за допомогою комп'ютерної графiки вiдтворювалися новi лiтальнi апарати.
  Його голос був дитячим i дзвiнким, бiлi зубки загартувалися:
  -Ось цi пусковi установки викидають термо-рюмоннi ракети, здатнi одним залпом спопелити кiлька сонячних систем. А з цих радiодул виходять гiперхвилi, що дозволяють викривляти простiр, використовуючи їх можна просто взяти i скрутити ворожi субмарини на кшталт гармошки, потiм розвiяти в пил. Ось це кульове вiдгалуження, створює надпотужнi силовi поля, непробивнi для будь-якої зброї, навiть для терморюмоних бомб.
  У економiчного координатора хлопчика Олежки вже котився градом пiт, перерахування нових видiв чудо-зброї, зайняло биту годину.
  -А ось це мої найулюбленiшi, кидки через час. Чудь зрушив час у минуле i розбитi зорельоти, якi тут же вiдновлюються. Ну, а якщо противника зрушити в минуле, то його солдати засядуть на дитсадковi горщики, а кораблi перетворяться на тi елементи, з яких були побудованi.
  Остання фраза була, була зустрiнута стриманим смiхом i несмiливими оплесками. Фенiкс зберiг скептичний вираз орлиного обличчя.
  -I коли це ви встигли зробити стiльки вiдкриттiв? Це суперечить логiцi та абсолютно неможливо.
  Хлопчик у шортах тупнув босою ногою:
  -Для людської науки - можливо, все i ви це скоро побачите!
  Цього разу оплески були гучнiшими. Ультра-маршал трохи знiяковiв, чуття пiдказувало, що його надувають. Уважно вдивляючись у обвiшанi фiнтифлюшками зорельоти, Дiк Фенiкс: раптом простягнув пазуристий палець, штовхнувши його химерну конструкцiю.
  Почулося здивоване ревiння:
  -А це що за вас болти i величезнi крiплення - теж суперзброя?
  У вiдповiдь дзвiнкий голос пацана-координатора прочитав:
  -На цей раз, нi! Але ви самi помiркуєте, коли почнеться грандiозна космiчна битва, то рватимуться мiльярди надпотужних зарядiв i що буде в результатi цього?
  Почулося здивоване:
  -Ну не знаю?
  Хлопчик-генiй прорепетував:
  -Буде сильним чином трясти небо. I для того, щоб нашi зорельоти не впали, ми добре прикрутимо їх болтами до небесного склепiння.
  Цього разу подiбна заява зустрiла громовий смiх. Один лише ультра-маршал ще бiльше насупився.
  -I це вся, що ви могли придумати?
  Хлопчик продовжував, енергiйно муркотiти:
  -Нi, не бiйтеся не всi. У нас приготовленi вiдмiннi ковзани та титановi ключки, щоб легше було ганяти по небу, поверхню ковзанiв зi штучних алмазiв.
  Смiх став набагато гучнiшим, захиталися люстри - випоєнi у формi гербiв основних держав.
  -Яка незвичайна iнформацiя походить вiд землянина! Мiй позитивний заряд рiзко пiдвищується. - Попливли у просторi гамма-хвилi.
  -Мiй теж! Це так приємно!
  Iстота залилася рожево-перламутровою фарбою. Яскравiсть кольорiв зростала.
  -Але ж ви зганьбили трубами все небо, ковзани погано їздять по бруду.
  Полiз у погану дискусiю Фенiкс. Росiйський хлопчик у шортах усмiхнувся вiдполiрованою посмiшкою:
  -Ми вже приготували кiлька мiжзоряних танкерiв та рiдким милом та зубним порошком. Подивiться на мої зуби, ви скоро побачите небо в дiамантах.
  Верховний координатор не втримавшись, зареготав на всю кiнську горлянку. Одна з люстр не витримала i впала в пишний вишитий перлами та золотом килим.
  -А Що я вам казав! Ось що означає ненадiйне крiплення, але ми, крiм болтiв i штативiв, передбачили класну липучку.
  -Смiх перейшов у дикий регiт, навiть ультра-маршал продемонстрував не дуже силу легень.
  Iнопланетнi iстоти тим часом виблискували яскравiше зiрок, людськi очi одразу б заслiпли, глянувши на цi вогнянi каскади. Альфа-Бета-Гамма - та iншi види випромiнювань заповнили весь вакуум. Усерединi ворожих субмарин, вже неможливо було розiбрати жодної осмисленої думки. Домiнувала лише одна емоцiя - почуття дикого захоплення та шаленого кайфу.
  Трохи заспокоївшись, Ультра-маршал спитав.
  -А якщо на нас з верху зваляться ворожi кораблi, у них немає шурупiв та липучок.
  Променистий хлопчик Олег Рибаченко ще бiльше розширив посмiшку.
  -На це у мене знайдеться ось це.
  I вiн дiстав тенiсну ракетку i труснув нею, тримаючи босими пальчиками своїх дитячих нiг:
  -А у мене.
  Ультра-маршал пролiз тремтячими руками в дипломат, i з невеликим трудом витяг розкладний сачок, для лову метеликiв.
  -А Думаю у мене бiльше!
  Ураган смiху перейшов усi граничнi гранi, люди просто повалилися на пiдлогу, курчачись у хтивих судомах.
  У космiчному просторi спостерiгався справжнiй дурдом, потоки яскравого випромiнювання стали настiльки iнтенсивними, що бойовi кораблi просвiчувало зсередини.
  -На голову одягнiть каски! Тодi на вас звалиться тарiлка з прибульцями - ви засмiєтеся i втечете!
  Захлинаючись, вставив своє слово Арнольд. Перебираючи руками як прибитий жук, вiн все ж таки примудрився доповзти до вiтрини i витягнути музейну релiквiю - першу литу на Землi есесiвську каску.
  Остання фраза домогла всiх, сприйняття деякий час просто вiдключилося. Коли, нарештi, представники влади прийшли до тями, на нiчному небi розiгралася справжня вистава, найграндiознiший за всю iсторiю планети феєрверк, що залив шаленою загравою нiчне небо.
  -Пояснiть, що це таке!
  Верховний координатор по-дитячому тицьнув пальцем угору.
  -А нiчого особливого - вiдповiв Олег Рибаченко.
  -Космос смiється!
  -Небеса трiумфують! - продовжив Дiк Фенiкс.
  -Вакуум скелiться - закiнчив Арнольд Шварканегер.
  На мерехтливих уламках, що плавають у вакуумi, зависла самотня напiвпрозора iстота. Судячи з розмiрiв, воно було нещодавно народженою дитиною i блищало всiма кольорами веселки.
  -Якi все ж таки класнi створення цi бiлковi! Вони принесли нам незабутню радiсть i вже цим вартi, iснувати! - пропищало воно. Радiсна звiстка у всiх дiапазонах рознеслася просторами безкрайнього всесвiту!
  Пiсля такого твору Олега Рибаченка та Маргариту Коршунову перекинуло на якийсь час вперед. Щоб їм задарма не втрачати миттєвостей.
  Нехай навiть цi хлопцi та безсмертнi.
  А тим часом Роммель вiв черговий переможний наступ на заходi. Влiтку та восени сорок п'ятого року нiмцi захопили всю пiвнiч Африки та Близький схiд. У них була бiльш досконала технiка, i значно вищою якiстю загартованi в боях вiйська. I англiйцi та американцi безнадiйно програвали Вермахту. А в груднi 1945 року, незважаючи на зиму, Роммель здiйснив зухвалу висадку в Британiї, i за десять днiв раптовим ударом пiдкорив метрополiю. А за зиму потiм виявилася захоплена i вся Африка та Iндiя.
  Успiшнiше билися на Тихому океанi японцi, якi змогли перехопити висадку американцiв на Фiлiппiнах. I потопити їх авiаносцi та лiнкори.
  Пiсля чого Нiмеччина та Японiя з'єдналися. У Британiї було сформовано пронiмецький уряд на чолi з прем'єром Мослi, i поставлений король, що симпатизує Гiтлеру. Бiльшiсть англiйського флоту було взято пiд контроль нiмцями. А навеснi фашисти та японцi захопили ще й Австралiю, а влiтку 1946 року й Гавайський архiпелаг. Спроби американцiв створити атомну бомбу зазнали фiаско. I нiмцi повнiстю взяли пiд контроль море, зайнявши i Iсландiї, i Гренландiї, пiдiйшовши до Канади. А восени 1946 року розпочалася й висадка на Канаду. А що хотiли американцi?
  Без СРСР, який у перемир'ї з Нiмеччиною, вести переможну вiйну - неможливо!
  Нiмцi взимку також висадилися на Кубi. У них з'явилася нова грiзна зброя - дисколети, що розвивають швидкiсть до п'яти-шести звукових та невразливi для стрiлецького вогню.
  Тож Америку активно пiдкоряли. I вiд цього ставало тiльки веселiше i бiльше азарту.
  Нiмцi пiд командування генiального Роммеля здобували одну перемогу за iншою!
  Взимку захопили повнiстю Канаду, а навеснi 1947 року приступили до атаки на США. I зупинити фашистiв було неможливо. Американцi билися до 7 серпня не впав Вашингтон. А 9 серпня США взяли та капiтулювали.
  Так завершилася безславно ця битва. У нiмцiв з'явилися в ходi вiйни пiрамiдальнi танки, яким не було рiвних i вони були непробивнi з усiх ракурсiв.
  А в американцiв нiчого кращого, нiж "Першинг", не з'явилося. I вони безнадiйно злили вiйну, не отримавши атомної бомби.
  Тепер у Роммеля розв'язалися руки для вiйни проти СРСР. Деякий час нiмцi та японцi втiм, перетравлювали вже завойоване.
  У Сталiна з'явився винищувач МIГ-15 та Т-54. Але створити вдалий важкий танк не вдалося. IС-4 випускався невеликими серiями, i, безумовно, програвав нiмецькiй пiрамiдальнiй серiї РЕ. Наймасовiшим став РЕ-50, який важив лише п'ятдесят тонн, мав двох членiв екiпажу та броню у 250-мiлiметрiв з усiх ракурсiв пiд великими нахилами, та 105-мiлiметрову гармату високого тиску.
  Цей танк особливо в бортовому та кормовому захистi значно перевершував радянський Т-54 i пробивав його з великої дистанцiї в лоб. Росiйська машина не могла пробити нiмця з жодного ракурсу. Як i IВ-4. Тiльки IС-7 мiг ще створити проблеми, але цей танк так i не пiшов у серiю.
  Невдачi iз важкими машинами сильно розчарували Сталiна. У всякому разi, нiмецька п'ятдесяти тонна машина, з газотурбiнним двигуном у 1800 кiнських сил i забiйною гарматою в 1700 метрiв початковою швидкiстю снаряда, залишалася непробивною та невразливою. IС-10 теж виявився недостатньо озброєним. Тодi Сталiн наказав розробити надважкий IС-11 з гармат калiбру в 203 мiлiметри. Така зброя з великою довжиною ствола могла пробивати нiмецькi танки. Але... Вага танка перевищила сто тонн, щоби вже неприйнятно.
  Тож i ця машина не пiшла в серiю. Окрiм IС-10 масових важких танкiв не спостерiгалося. I багато випустили Т-54, машини, яка, зрештою, нiмцям не перешкода.
  Пiсля смертi Сталiн 5 березня 1953 року Роммель вирiшив, користуючись сум'яттям у радянському керiвництвi та неминучiй боротьбi за владу напасти на Росiю. I ось 1 травня 1953 року вермахт перетнув кордони СРСР. I розпочалася нова вiйна.
  А в СРСР i справдi нема єдностi. Голова ради мiнiстрiв Маленков, Нарком внутрiшнiх справ та мiнiстерства державної безпеки Берiя, мiнiстр закордонних справ Молотов, секретар ЦК Микита Хрущов, мiнiстр оборони Василевський. Така ось строката компанiя. Колективний посiбник.
  I нiхто не головний... А нiмецькi танки РЕ-50 дуже швидкi та непробивнi. Вони оптимальнi за своїми характеристиками. I важче не треба, i якщо легше, то лише для розвiдки.
  А Т-54, на жаль, недостатнiй, з усiх поглядiв. I захисту, i озброєння та ходових якостей.
  У всякому разi, нiмцi набагато сильнiшi i в повiтрi, i по сушi. За кiлька днiв нiмцi вже дiйшли до Тули.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова: тримали оборону у цьому мiстi, знову перекинутi туди вiдьмою.
  Хлопчик та дiвчинка билися в оборонi.
  Хлопчик Олег жбурнув босою ногою гранату i заспiвав:
  - Хто звик за Вiтчизну боротися...
  Маргарита ця дiвчинка, теж кинула босими пальчиками нiг, забiйний презент i проревела:
  - З нами разом нехай заспiває!
  Олег Рибаченко ведучи, вогонь i кидаючи, босими нiжками видав:
  - Хто веселий той смiється!
  Маргарита стрiляючи, i босими пальцями нiг метаючи лимонки, i скелячи зубки, пiдтвердила:
  - Хто хоче, той доб'ється!
  Хлопчик i дiвчинка хором вигукнули:
  - Хто шукає той завжди знайде!
  Хлопцi боролися з вермахтом дуже смiливо. I кидали босими нiжками забiйнi гранати.
  Олег Рибаченко зрiзав супротивника i пискнув:
  - За нову Русь!
  Маргарита кинула босими пальчиками нiжок смерть i пiдтвердила, скелячись:
  - Бiйся i не лякайся!
  Дiти воiстину втiлення агресивностi та лютi. Так б'ються - витязi вiйни.
  Олег Рибаченко подумав: ось вони зараз борються за Тулу. Але чи встоїть Росiя проти такої колосальної могутностi? А зi сходу настають самураї.
  А у вiйськах Роммеля повно найманцiв з усiх країн свiту. Точнiше набраних шляхом облав iноземцiв.
  Ось Олег Рибаченко зрiзає чорношкiрих бiйцiв. I досить скеля зуби i реве:
  - Я є особистiсть, що реально супер!
  I знову як лупне... А кинута босою нiжкою хлопчика граната рве фашистiв.
  Маргарита теж стрiляє i верещить:
  - Буде перемога!
  I теж босими пальчиками нiжок жбурляє забiйний подарунок смертi, розкидаючи ворогiв.
  Хлопчик i дiвчинка в повному азартi i переможнi. Строкують собi по супротивнику. I викошують цiлi ряди ворогiв.
  Олег Рибаченко кричить:
  - Ворог не пройде!
  I жбурляє босою ногою гранату.
  Маргарита пiдтверджує таке. Веде пальбу, i реве:
  - Ворогу смерть!
  I знову вся ця пара стрiляє та посилає вбивчi презенти. Розкришила супротивника i вишкiрилася. I веде собi вогонь, вкрай влучно.
  Жодна куля не пропадає задарма. Воїни юного на вигляд вiку, трощать ворога. I викошують противникiв, наче забiйною косою.
  Хлопчик, жбурляючи босою ногою гранату, пищить:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  Маргарита пiдтверджує:
  - За Русь-матiнку!
  I теж босою ногою, як запустить гранату. I розкидає супротивникiв.
  Пiсля цього хлопчик i дiвчинка почали складати, ведучи вогонь i кидаючи босими нiжками гранати, рiзнi афоризми;
  У полiтика солодка мова тече i пiд лежачий камiнь гiрких проблем!
  Вiд солодких промов полiтика сильно гiрчить не тiльки язик!
  Не будь надто розумним, здунеш!
  Хороша пропаганда обдурить, не лише з мозком болванки!
  Людина в полiтицi вовк, у бiзнесi лисиця, але все одно її обставляють як оленя!
  Полiтик зазвичай наслiдує лисицю, але гармата з обличчя змиває солов'їною треллю!
  На вiйнi, як в оперi, тiльки вбитi не фальшивлять!
  Дубова голова, мiцного становища не забезпечить!
  Полiтик любить метал у голосi та iржу у вчинках!
  Полiтик i повiя та сутенер в одному флаконi!
  Виборцi не вiрять полiтикам, але однаково вiддають свiй голос на вiру!
  Релiгiя - це бiзнес, в якому немає довiри, але є вiра!
  Навiщо полiтик так багато хреститись? Тож йому легше знайти ваш гаманець!
  Полiтик це кишеньковий злодiй, що пише для себе закони!
  Найчеснiший полiтик - це хто бреше лише з потреби!
  Мова для полiтика це знаряддя виробництва, тiльки ефективнiсть працi лише до своєї кишенi!
  Невелика мова, але багато балакає!
  Тисяча слiв коштують менше одного удару, а мiльйон обiцянок одного виконання!
  Найчастiше рак свистить, нiж полiтик виконує передвиборчi обiцянки!
  Чого не може Всемогутнiй Бог? Наобiцяти бiльше, анiж полiтик!
  Людинi рота дано, щоб їсти, а полiтику, щоб заробляти на їжу!
  Полiтик хитрий як чорт i вдягає маску ангела!
  Навiщо людинi руки - щоб трудитись! А полiтику лапи дано щоб хапати!
  Як не солодка мова в полiтика, життя вiд її виливу тiльки гiрше!
  У Бога днiв багато, а полiтик має сiм п'ятниць на тижнi!
  У ката завжди багато роботи, а полiтика слiв!
  Полiтик мрiє про владу, як повiя про секс i теж крутить задом!
  У полiтицi немає друзiв, немає сестер i брати, але є братки!
  Чого хоче полiтик найбiльше: померти президентом та жити богом!
  Не вiрте вовкам у овечiй шкiрцi - пiдете на дублянку!
  На виборах багато котiв у мiшку, але ще бiльше вовкiв у овечих шкурах!
  У полiтика мова солодка, що спричиняє дiабет розчарування!
  Не хочеш орати як мул, не будь ослом!
  Немає бiльшої дурницi, нiж повiрити в полiтику, але й вибори iгнорувати розумною iдеєю не назвеш!
  На вiдмiну вiд тоталiзатора, який вiддав голос фавориту - завжди буде розчарований!
  Немає в полiтицi бiльше негiдника, тим того, в чию чеснiсть повiрили!
  Хто любить ходити на вибори, любить локшину на вухах!
  Локшею на вухах, що вiшають полiтики - голод не приховати!
  Не вiр у обiцянки, але на вибори ходи!
  Хто не вiрить у Бога, то й у Гаррi Поттера не повiрить!
  Полiтик як казковий дiд Мороз, тому насправдi в квартирах холодно!
  Не люби локшину на вухах - краще харчуватимешся!
  Полiтик гарчить вовком, наслiдуючи лисицю!
  Найхитрiша лисиця хвостом юлить на престолi!
  У свiтi багато хитрих лисиць i ще бiльше дурних ворон!
  Не робiть Бога з бiса, i чесної людини з полiтика!
  Чим вище гора обiцянок полiтика, тим нижчим вiн вважає ваш розум!
  Не давай обдурити себе полiтику, голосуй за того, хто не фаворит!
  На виборах люди вiддають голоси, а у банку грошi, але в останньому випадку хоч є шанс на прибуток!
  Не будь у полiтицi зайцем - лисиця спустить шкуру!
  Лисиця не найсильнiший звiр, але найкраще здирає три шкури!
  Iдучи на вибори, пам'ятай, немає чесних полiтикiв, але є власна честь!
  Обiцяти полiтик може i багато, але вушка потрiбно на верхiвки!
  Найчастiше голодують у кого багато локшини на вухах!
  Полiтик рветься на трон як муха до меду i теж приносить заразу!
  Не будь ослом, не голосуй за лисицю!
  Лис найрозумнiший звiр, але в арифметицi життя може лише забирати i дiлити!
  Яскравий полiтик схожий на лисицю, але видає себе за лева!
  Лис може гарчати як лев i блияти як вiвця, але звички у нього вовчi!
  Бувають бiлi ворони, та не буває чистих полiтикiв!
  Навiщо полiтику голова? Щоб нею їсти!
  Навiщо коровi баян? А навiщо полiтику совiсть!
  У всiх полiтикiв вовчий апетит, але немає бажання бичому орати!
  На левове мiсце завжди мiтить справжня лисиця!
  Локшина на вухах малоїстiвна, зате безкоштовна!
  Безкоштовний сир тiльки в мишоловцi, а безкоштовна локшина, тiльки на вухах!
  Хороший полiтик надує муху до слона, посереднiй, тiльки надує!
  Полiцiя б'ється, а полiтик обманює!
  Тиран вiшає локшину на вуха, разом iз мотузкою на шиї!
  Дипломатiя - це мистецтво недоговорiв, заради договору!
  Май дубинку, але не дубовi мiзки!
  Голова чавунна, часто дає слабину!
  Сильний завжди добрий дипломат, але йому краще без дипломатiї!
  Полiтик домовився, якщо не домовився!
  Навiть лисиць спускають шкiру в когось погляд орла i серця лева!
  Людина завжди незадоволена життям, але вмирати не скаже що досить!
  Хто обiцяє виборцям рай, швидше вiдправить їх у труну!
  Не роби з мухи слона, а з полiтика чесної людини!
  Хочеш досягти успiху в полiтицi, забудь про совiстi та честь, але не забувай про пiдлiсть та лестощi!
  Полiтик будує собi надiйну фортецю з тих, у кого дубова голова!
  Виборець ти не вiр, знай будь-який полiтик звiр!
  Полiтик, як горiлка, хоч солодкий, але голова обов'язково заболить!
  Нiмцi все ж оточили i взяли Тулу. На пiвденному фронтi вони прорвалися до Сталiнграда, але цього разу змогли захопити мiсто Сталiн з ходу. Надто вже швидкi у бiйцiв Роммеля танки. А Москва опинилася у щiльному кiльцi.
  Нiмцi та його рiзномаснi орди вiдразу взяли Рязань. I замкнули блокаду.
  Олег Рибаченко та Маргарита опинилися в оточенiй столицi СРСР.
  Та не весело вiчним дiтям. Бороть собi, а Москву бомбять i руйнують.
  Хлопчик жбурнув босою ногою гранату, збив кiлька арабiв i помiтив:
  -Широка країна моя рiдна!
  Дiвчинка теж кинула босими пальчиками смерть, розкидала супротивникiв i верескнула, пiдбиваючи пiдсумок:
  - А вiдступати нема куди!
  Дiти билися як тигренята. I вибивали нiмцiв та їхнiх найманцiв активно. Але все одно, що можуть зробити хлопчик i дiвчинка проти таких нерiвних сил?
  Але бiй продовжувався... Хлопчик i дiвчинка ще якийсь час билися.
  Але потiм знову перемiстилися... Мабуть, щоби не затягувати безглузду агонiю. Вони опинилися бiля Юлiя Цезаря. I врятували його вiд замаху в сенатi. А що дiти ж крутi та безсмертнi. Порубали сенаторiв у капусту. I по вiдсiкали їм голови. А в кого i жбурнули гранату, вiдiрвавши кiнцiвки.
  Коротше кажучи, Цезар залишився живим. I правив ще рокiв з двадцять. А потiм на престол зiйшов його i син Клеопатри.
  Коротше кажучи, встановилася стала династiя Цезарiв. I Стародавнiй Рим продовжував стабiльно зростати i розширюватися. Поки не дiйшов до Китаю, проковтнувши i його. Виникла всесвiтня iмперiя, яка перейшла через океан. Прогрес розвивався швидше, нiж реальної iсторiї, а християнство та iслам так i залишилися крихiтними сектами. Римляни вийшли в космос i пiдкорили Сонячну Систему.
  А далi полетiли до зiрок. Єдиною релiгiєю став науковий атеїзм та культ Цезаря та його нащадкiв.
  Хлопчик i дiвчинка для цього лише дали пару черг з автомата, жбурнули чотири гранати i попрацювали мечами. Усi п'ять хвилин стрiлянини, i вся iсторiя людства змiнилася капiтально. Ось так буває.
  А на фронтах Другої свiтової вiйни нiмцi взяли Москву i дiйшли до Уралу. А Сибiр захопила Японiя.
  Так Роммель пiдкорив бiльшу частину свiту, за пару iз половиною мiсяцiв захопивши СРСР.
  Але цi iсторiя воєн ще закiнчилася. 1 травня 1957 року Роммель напав i Японiю. Настала остання iсторiя людства вiйна. Самураї значно поступалися Третьому Рейху як технiка i безнадiйно програвали. Але вiйна тривала бiльше року, поки, нарештi, пiсля ядерних ударiв по метрополiї Японiя не впала.
  Закiнчилася епоха роз'єднаного свiту, i Роммель став всесвiтнiм диктатором.
  Пройшов референдум 1 травня 1959 року i була заснована монархiя. Роммелю успадкував
  його син, i заснувалася династiя. Всесвiтня династiя та космiчна експансiя.
  Єдина iмперiя навела лад на планетi Земля. Навiть в Африцi до кожного села була прокладена дорога, i збудованi акуратнi, гiднi будинки. Сiльське господарство розвинулося i з голодом покiнчено назавжди. А народжуванiсть пiд контролем. Все як кажуть чин чином.
  Сонячна система освоюється, i вже летять люди до iнших зiрок. I Роммель увiйшов в iсторiю як найбiльша особистiсть та легенда! I ось питання, а чому Гiтлера не замочили ранiше? Було б набагато краще!
  
  
  
  
  ПУГАЧIВ ЦАР РОСIЇ
  Омелян Пугачов тримав в облозi Оренбург. Справи у повстанцiв пiшли не надто добре. Царськi полки наближалися. Не хотiв самозваний цар знiмати облогу з Оренбурга, а й роздiляти вiйська ризиковано. У реальнiй iсторiї повстанцi все-таки роздiлилися i були битi частинами. Спочатку пiд Татищево, а потiм пiд Бiлоозерськом. Це рiшення виявилося помилковим.
  Але хлопчик Олег Рибаченко прибув у табiр до Омеляна Пугачова. Незважаючи на те, ще лежали снiги, i був кiнець лютого - хлопчик був босонiж i шортиках.
  Його привели до Омеляна Пугачова. Хлопчик iшов упевнено. Босонiж пробiгтися снiгом радше задоволення, нiж тортури. Тим бiльше у безсмертному тiлi.
  Хлопчик запропонував Омеляну Пугачову план:
  - Давайте вiзьмемо форму царських солдатiв, а в нас такої форми чимало, переодягнемо повстанцiв та козакiв. Розiграємо бiй - типу стрiлянини. А потiм поженемо в мiсто полонених пугачiвцiв. Вони подумають, що це царськi вiйська i пропустять нас у змiцнення, а там ми на них i нападемо!
  Омелян Пугачов схвалив:
  - Ну, ти оголець даєш! Та й голова! Жалую тобi звання осавула!
  Олег вклонився i вiдповiв, спiваючи з усмiшкою:
  - Осавуле, осавуле, що ти кинув коня! Пристрелити не пiднялася рука!
  Козачий цар кивнув i вiдповiв:
  - Ти будеш при менi ад'ютантом! Тобi впорають форму та чобiтки!
  Олег скромно зауважив:
  - А босонiж спритнiше! I я не надто мерзну з голим торсом!
  Омелян Пугачов став. Вiн був середнього зросту, широкий у плечах, i хоча Олег був висотою в стандартного хлопчика рокiв дванадцяти в двадцять першому столiттi, тобто в пiвтора метри, цар козакiв був вищий за ненабагато. Для цього часу Олег був уже пiдлiтком i мiг воювати на рiвних з дорослими i бути офiцером.
  Омелян наказав...
  - Ну що дуже потай готуйте цю провокацiю!
  I наукове слово як спритно повернув.
  Козаки готувалися... Виставили варти, щоб жодна жива душа не впiзнала. I готувалася хитра пастка.
  А ось противник поки що насувався, але ще був деякий час, невеликi загони повстанцiв його атакували. Точнiше досить численнi, але не надто органiзованi натовпи.
  У Омеляна Пугачова було пiд Оренбургом майже двадцять тисяч боєздатного вiйська. У реальнiй iсторiї воно було подiлено. Десять тисяч пугачiвцiв боролися проти семи тисяч царських вiйськ пiд Татищого. Ворог перевершував армiю Пугачова у гарматах та кiлькостi рушниць, а також в органiзованостi. Але перемога далася дорогою цiною! Крiм того, i сам Пугачов вчинив не дуже хоробро, покинувши поле бою, ще до закiнчення бою.
  Наразi у пугачiвцiв з'являвся iсторичний шанс на гучну перемогу.
  Ось вони переодягли у форму понад двi тисячi добiрних бiйцiв. Змусили їх поголитися. А що мундири ношенi, то це природно. I багато iншого. Були у пугачiвцiв i прапори в ранiше захоплених битвах, барабани та iнше.
  Виставу планувалося розiграти як за нотами. У Омеляна було в Бердi майже сотня гармат, щоправда, половина їх не важливi. Але пальбу влаштувати є чим.
  Щоб мати видимiсть справжньої битви. Поки що у Пугачова не все так погано. Половина уральських заводiв пiд його контролем. Челябiнськ поки що пугацький, пiд Уфою сидить мiцно Чiка. Поки що кiнець лютого, i кiнець вiйни не ясний, i сили Голiцина далеко вiд Оренбурга. А в реальнiй iсторiї через мiсяць буде битва пiд Татищево, i в ньому поразка мужицької армiї. Яке призведе до масового дезертирства повстанцiв.
  Олег, як i ранiше, босоногий i в шортах вiддає накази i дає поради. Його майже чорного вiд засмаги, але бiлявого хлопчика слухаються бородатi дядьки.
  Ось уже повстанцi починають стрiлянину. Грукають гармати, випльовуються подарунки смертi ... Гуляє справжнє знищення.
  Олег скеляє зуби i реве:
  - Слава нашiй Батькiвщинi святiй! Буде поколiння поетiв! Омелян великий, дорогий - стануть твої подвиги оспiванi!
  I пiднiмаються вгору клуби диму. Iмiтацiя йде неабиякої битви. Тут, звичайно, треба показати все переконливо. Тим бiльше в облозi, зрозумiло, на звiльнення чекають!
  Палять звичайно ж у неодружену, щоб зберегти ядра i картеч. I порох використовують гiрше.
  Омелян Пугачов ще досить сильний, щоб узяти Оренбург - але мiцна фортеця! I тут потрiбна хитрiсть.
  Воїни та козаки загалом готовi... Понад двi тисячi переодягнених пiхотинцiв i кiнних, i понад три тисячi нiбито полонених. Достатньо, щоб раптово захопити мiсто.
  Олег iшов попереду полонених. Вiд довго бiгання босонiж лютневим снiгом, його хлопчачi нiжки злегка задубiлi. Тим бiльше вiн звик уже до спеки. Але нiчого, не вiдмерзнуть у безсмертного хлопчика пальцi.
  А так виходило дуже здорово.
  Олег посмiхається, залишає босi слiди над бiлим тлом. Це виглядає зворушливо. Кiлька хлопчакiв iз селянських сiмей теж пробiглися босонiж. Вони досить загартованi, хоча в снiг зазвичай ходять у постолах.
  Ось i йде ця рать, що розбила пугачiвцiв до Оренбурга. I навiть спiвають марш.
  Справдi, обман простий, але ефективний. Перед ними вiдчиняють ворота, i армада пугачiвцiв входить до головного мiста цього краю. Видно там занадто впевненi, що тупе чоловiк нiчого не розумiє, i його розбили.
  Ось повстанцi втягнулися цiлком. Слiдує сигнал, i вони кидаються на захисникiв.
  Олег шаблею зрубує у стрибку одразу двох офiцерiв. I хлопчисько вiдчайдушно кричить:
  - Здавайтесь! З нами законний цар!
  Захисникiв розгублено. Солдати майже не чинять опору. Воюють переважно офiцери, купецьке ополчення, багатi козаки.
  Бiй iде жорсткий, але осередковий. До мiста вриваються новi полки. I козаки, i мужики з кольями, i татари з башкирами. Жорстка йде битва.
  Олег Рибаченко теж рубає i кричить:
  - Здавайтесь! Буде вам усiм милiсть, багато грошей та свобода!
  Видно, що сили захисникiв швидко зменшуються, як бажання битися. Навiть офiцери здаються. Не хоч помирати i козаки.
  Матюшi Борону, Олег перерiзав горло, кинувши босими пальцями нiг кинджал.
  Битва майже одразу ж затихла. Купцi падали навколiшки i просили милостi. Приволокли i губернатор iз нiмцiв, i коменданта фортецi. Їх Омелян Пугачов наказав повiсити.
  Полонених солдатiв призводили до присяги, офiцерам запропонували вибiр: чи служiння царю Петру Третьому, чи страту. Роздiлилися приблизно навпiл. Частина була страчена. Частина присягнула Омеляну.
  У самому мiстi була захоплена багата скарбниця, багато цiнного, а також майже дев'яносто гармат, i великi запаси, пороху, бомб, ядер.
  Колосальна фортеця нарештi пiсля тривалої облоги впала. Армiя Пугачова помiтно поповнилася. I тепер можна було йти в Татищево i дати бiй переважаючими силами Голiцину.
  А сам Олег вирушив до Чiки на допомогу. Слiд зарубати Мiхельсона, щоб не дати тому розбити повстанцiв пiд Уфою.
  Хлопчик бiг босонiж у шортах снiгом. До нього приєдналася Маргарита. Дiвчинка була однiєю тунiкою, i зрозумiло також без взуття. Красива, з золотистим кучерявим, щоправда, курним вiд роботи в каменоломнях волоссям.
  Маргарита гарна, але ще дитина.
  Олег спитав її:
  - Ти була ще не стара жiнка... Не шкодуєш, що стала дiвчинкою на довгий час!
  Маргарита вiдповiла з усмiшкою:
  - I ти був нестарий, а став хлопчиком практично назавжди! За безсмертя треба платити, i ця плата не надмiрна!
  Олег iз цим погодився:
  - Рабство на якийсь час, а вiчне життя назавжди! Крiм того, ми такi швидкi, що нам не потрiбнi конi!
  Маргарита засмiялася i помiтила:
  - Звичайно! Ми швидше, нiж породистi жеребцi бiгаємо. Безсмертне тiло воно особливе, i в ньому комфортнiше в каменоломнях, пiд батогом наглядача, нiж у нормальному тiлi на перинi!
  Олег Рибаченко згiдно кивнув:
  - З цим не посперечаєшся! То ж житимемо вiчно!
  I дiти-термiнатори додали ходу. Олег, звичайно, був дуже задоволений. Вiн великий пацан.
  Хоча часом у душу закрадалися сумнiви: чи можна вбивати офiцерiв росiйської армiї? Швидше за все це неправильно! Але завдання вiдьми слiд виконувати. Вона змiнила iсторiю Росiї, i подарувала вiчне, безсмертне тiло, нехай навiть дитяче, але надзвичайно сильне i швидке. I за це слiд платити та служити.
  I як знати може бути у разi перемоги Пугачова, Росiя лише виграє?
  Хлопчик i дiвчинка приблизно знали, де знаходиться загiн царських вiйськ, до якого повинен прибути Мiхельсон.
  Чика пiд Уфою має дванадцять тисяч органiзованого вiйська. I вiн був близький до того, щоб взяти це мiсто, але двiчi йому не вистачало трохи удачi та дисциплiни.
  Звичайно, у Мiхельсона в кiлька разiв менше сил, але в реальнiй iсторiї вiн все одно перемiг. Тож... Потрiбно це дуже талановитого полководця захопити чи вбити.
  А далi буде видно. Без Мiхельсона, мабуть, вiйська на Чiку i не рушать. А там, у Олега Рибаченка, склався план. Розбити Голiцина i йти на Уфу. Взяти це мiсто, надiслати пiдкрiплення на Урал i в Сибiр, а самому рухатися на Казань. Тодi повстанцi матимуть перевагу.
  I битиму вiйська царицi частинами. Крiм того в будь-якiй революцiї, є такi ефекти, чим бiльше перемог, тим бiльше прихильникiв, i слабший опiр противника.
  Тож з кожним кроком повстання буде лише сильнiшим. Олег був у цьому певний.
  I Маргарита, дiвчинка що бiгає, швидше за скакового коня, з ним, i вони разом ворогiв порубають.
  Юнi воїни посiли мiсце у засiдцi. Мiхельсон iз невеликим загоном супроводу мав прибути до свого полку. Тут на нього вже чекали дiти-термiнатори.
  Олег та Маргарита, розмахуючи шаблями, атакували ескорт. Зрубали кiлька гусар вiдразу. Iншi намагалися стрiляти, але кулi не потрапляли безсмертних дiтей. А тi рубали ворогiв з лютою люттю. А Олег Рибаченко навiть кидав, гострi диски пальцями нiг. I Маргарита так пробувала босими нiжками i в неї виходило.
  Хлопчик i дiвчинка без зайвих церемонiй перебили супротивника. Мiхельсон намагався поскакати, але Олег i Маргарита його наздогнали. Вони звалили Мiхельсона та зв'язали.
  Олег узяв на плечi пiдполковника i понiс його до Чiки на суд.
  Безсмертнi дiти розпорошили i поклали пiвсотнi гусар, показавши, що в обмiн на вiчне дитинство отримали дуже крутi здiбностi.
  Олег, тягнучи на плечах Мiхельсона, зауважив:
  - Який я, однак, дужий став!
  Маргарита помiтила:
  - Та це ще раз пiдтверджує, що ми не помилилися вибором! А безсмертя варто вiдпрацювати!
  Олег iз цим погодився:
  - Воювати куди цiкавiше, нiж iшачити у каменоломнях. Там у цьому тiлi не важко, але нудно!
  Маргарита погодилася:
  - Рутiна вбиває!
  У таборi Чiкi двоє босоногих дiтей, вiрнiше за мiрками цього часу, коли люди дрiбнiшi за трохи пiдлiткiв, не викликали великих пiдозр. Якщо ви по снiгу босi - значить бiднi, та на боцi мужицького царя.
  Чика нагородив за полоненого Мiхельсона, видавши дiтям по iмперiалу - п'ятнадцять золотих рублiв.
  Самому Мiхельсону запропонували: або служи царевi чи шибениця!
  Мiхельсон вiддав перевагу петлi. Але Олег запропонував дати цьому полководцю подумати. Адже повiсити завжди встигнуть. А Мiхельсон може бути дуже корисним.
  Чiка погодився:
  - Час терпить!
  Олег також запропонував:
  - Треба поки що царський полк без командира його захопити! Щоб убезпечити себе.
  Чiка погодився:
  - Куй залiзо поки гаряче!
  I повстанцi атакували царськi вiйська. Напали вночi, Олег та Маргарита акуратно зняли вартових.
  Бiй був порiвняно швидкоплинним. Олег, покинувши саморобний вiд зламаної коси диск, убив полковника, який виконував обов'язки командира, а без нього бойовий дух упав. Крiм того, повстанцiв було надто багато, i це тиснуло на психiку солдатiв, та й багатьох офiцерiв.
  Та й хто знає, може це справжнiй цар Петро Третiй. А в нього легiтимнiсть вища за Катерину Другу.
  Бiльшiсть полку опинилася в полонi. Захопленi гармати та рушницi.
  Повна перемога, неготова до вiдбиття атаки вiйська.
  I звичайно ж трiумф Чiкi.
  Але звичайно дiти бiжать назад до Пугачова. Йому належить битися проти семи тисяч вiйська, у тому числi двох тисяч кiннотникiв князя Голiцина. Пугачов звичайно численнiший, але в нього вiйсько рiзношерсте. Багато колишнiх солдатiв, якi ненадiйнi, погано озброєного та навченого селянства, татар i башкир та калмикiв.
  Найсильнiше ядро - це яєцькi козаки. Але це козацтво не найчисленнiше. Є ще й iлецькi козаки, i оренбурзькi та iншi.
  Вони вже пiдбiгають до фортецi Татищева, де зiбралася чимала армiя мужицького царя.
  Омелян Пугачов сам об'їжджає позицiї на бiлому конi. Олег Рибаченко уважно дивиться на цього вождя. Омелян Пугачов має вигляд короля. Зростання приблизно середнє, але на конi вiн, здається вище через короткi ноги i широкi плечi. Фiзично вождь повстанцiв сильний. Видно було, як вiн рубає, i сила удару в бою.
  Загалом на роль отамана вiн цiлком пiдходить. А на роль царя? Не виключено, що також.
  Армiя Пугачова велика. З iлецького захисту прибув ще каторжник Хлопуша, зiбравши ще пiвтори тисячi народу. Тепер у Омеляна понад двадцять тисяч бiйцiв. Їм навiть у фортецi важко розмiститися. Вважай утричi бiльше вiйська, нiж у Голiцина, i ще продовжують прибувати.
  I гармат у Пугачова бiльше вдвiчi. Запасiв пороху та ядер досить багато.
  Битися можна... Але армiя рiзношерста. Тут i мужики з рогатинами, i башкири, i татари, i калмики, i киргизи та казахи. А також багато колишнiх солдатiв iз рiзних гарнiзонiв, якi не цiлком надiйнi. Є й уральськi робiтники та сибiрськi стрiлки. Козаки - найголовнiше ядро вiйська.
  Велика армiя, але занадто строката. Частина солдатiв та офiцерiв захоплена зовсiм недавно в Оренбурзi.
  Деякi частини з мужичi, якi можна використовувати тiльки в рукопашнiй сутичцi. I орда азiатiв, якi не надто дисциплiнованi, i часто не знають росiйської мови.
  Отже, формально маючи значно бiльше вiйська i навiть гармат, Омелян Пугачов поступається супротивниковi якiстю бойової сили. Так що результат битви зовсiм не такий уже i зрозумiлий, як здається, якщо виходити з суто формального спiввiдношення сил.
  Олег Рибаченко це розумiє. Напевно, таке зрозумiло i Пугачову. Чика перемiг, тому застав супротивника зненацька. А в реальнiй iсторiї якраз перемiг Мiхельсон, який змiг атакувати на випередження численнiшу армiю Чикi.
  Що ось зараз робити? Фортеця непогано змiцнили, i облили водою, зробивши крижаними та слизькими схили. Але в оборонi довго не просидиш.
  Олег запропонував Омеляну:
  - Давайте цар-батюшка ворогiв самi атакуємо!
  Омелян логiчно зауважив:
  - А нас, не накриють гарматами?
  Олег запропонував:
  - Я Маргаритою розвiдаю супротивника, i ми вдаримо саме там, де вiн найменше чекатиме!
  Мужицький цар схвалив:
  - Це гарна iдея!
  I Олег, з Маргаритою прихопивши рюкзак iз гранатами, i по парi гострих шабель попрямували до супротивника.
  Дiти бiгли майже голяка, хлопчик у шортиках, а дiвчинка в тунiку. Олег згадав "Спартака" Яна. Там був також хлопчик Гiта. I жiнка в рванiй тунiцi, танцiвниця, що обгорiла на сонцi. Хлопчик був дуже непокiрливим. Напевно, не спадковий раб. Може, його захопили в полон. Потiм пригнали до Iталiї, подiли та виставили на торг. Хоча невiрне Гiта, раз був бронзовий вiд засмаги, то, швидше за все, i гнали його на торг роздягненим. I йшов вiн такий голенький, босими ногами ступаючи кам'янистими дорогами Iталiї. Його голi пiдошви палали, лили лили. Але хлопчисько не опускав голову.
  I покупець почав мацати хлопчика, його розвиненi вiд природи м'язи, видно, балдея вiд гладкої шкiри. А потiм полiз брудними пальцями до рота. I Гiта не витримав i його вкусив.
  Пiсля чого виникла бiйка. Так Гiта, це був хлопчик, якого Олег сам був, прийняв за Спартака у дитинствi. Але нi, все-таки персонаж другорядний.
  Цiкаво, а якби Гiту римляни все ж таки вирiшили б катувати? Адже полонених рабiв допитують пiд тортурами?
  I розпечене залiзо торкнулося б босої п'яти хлопчика-раба. Гiта завив i повторив те саме:
  - Раби розбiгаються, i воювати не хочуть!
  Йому припалили для симетрiї другу п'яту та вiдпустили. Хлопчик же змушений ступати на шкарпетки, i йому дуже боляче. Але Гiта все одно зумiв втекти пiд час заварювання.
  Можливо, хлопчик ще до цього попрацював у каменоломнях. Тягав важкi каменi, обливався потiм, надривно дихав. Його стьобала батiг наглядача. Дуже важко в першi днi роботи, коли тобi свiтло не милий. А потiм ти звикаєш. Важке стає звичним, а звичне легким. Але все одно багато рабiв помирають. А Гiта перетворився на маленького вовченя.
  Олег подумав, що можливо хлопчик у книзi "Спартак", потрапив у полон пiсля розгрому повстанцiв. I оскiльки вiн ще дитина, його вiдправили закутого в кайдани на рудники. Щоб вiн там повiльно вмирав. Або пiддали тортурам, палили мускулисте тiло хлопчика розпеченим лозиною. Потiм сипали на опiки сiль, i ламали пальцi на босих ногах молодого невiльника. Вивертали суглоби. Усi дiзнавались, де Спартак сховав золото. Гiта мовчить, стиснувши зуби. Його пiднiмають нагору i опускають рiзко натягнувши мотузку.
  I жили трiщать вiд дикого болю. I хлопчик втрачає свiдомiсть. Його обливають крижаною водою, приводять до тями. I лiкар мацає пульс, щоб визначити, чи можна продовжувати тортури, чи потрiбно дати мученому вiдпочити, щоб потiм знову терзати юне тiло.
  Гiту катують жорстоко та довго. Сиплють на рани перець, б'ють розпеченим дротом, колють голками в нервовi закiнчення, а пiд босими ногами хлопчика палає багаття. I кат нагрiбає жар пiд дибою. I сильний запах паленого, i витягують кожну жилку.
  I ось розпечене залiзо стосується голих грудей хлопчика, i той вiд дикого болю втрачається свiдомiсть. Його знову обливають водою i проводять у собi. Кат стискає яєчка щипцями, хлопчик перешивається вiд диких страждань, i знову вимикається.
  Гiта пiд тортурами... Хтось донiс, що це улюбленець Спартака, i знає, де той закопав скарб. I римляни катують... У хлопчика не залишилося жодної цiлої не спаленої нi розполосованої дiлянки шкiри. Але вiн мовчить. I римляни вражаються його стiйкiстю.
  На тортурах є дружина Красса. Вона жадiбно дивиться як красивого та бiлобрисого хлопчика мучать. Це збуджує. I ось вона наказала пiсля чергової тортури привести Гiту до себе i покласти на ложе. Дуже вже їй хочеться самої ним зайнятися.
  Ще досить молода та сильна жiнка поскакала на чоловiчiй досконалостi юного раба. Гiта вперше став чоловiком. Потiм йому довелося лизати язиком її лоно. Що трохи гидко, але теж незвично.
  I ось дружина Красса наказала припинити тортури, i хлопчика, який уже пiдрiс повстання, що трохи пiдрiс, стали годувати краще. А вона з ним кохалася.
  Рани та опiки на Гiтi загоїлися як на собацi. I змiцнiвши, хлопчисько завив хтиву дружину Красса, i втiк з її маєтку. Пiсля чого ховався в горах, i сколотив там свою зграю з рабiв-утiкачiв. Зрештою все скiнчилося добре. Красс помер пiд час вiйни. А Гiта пристав до Юлiя Цезаря, i зробив непогану кар'єру, одружився i мав купу дiтей. А доля Спартака невiдома. Тiло щось не знайшли. I чи загинув чи врятувався, раби не знали.
  Але вiрили що, звiсно ж, їхнiй викупитель живий.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова: колишнi дорослi, а тепер вiчнi, безсмертнi дiти, пiдiйшли до стану Голiцина. Цiлих три генерали тут. I вiйська знято з росiйсько-шведського кордону.
  Поки царська Росiя воює iз Туреччиною, повстанцям спокiйнiше. Якщо розбити Голiцина, то пугачiвцi зможуть остаточно захопити iнiцiативу. I навiть зайняти Самару.
  Олег i Маргарита обiйшли вартових... Iде снiг, i не надто добре видно.
  Хлопчисько подумав, що можливо їм прикiнчити трьох генералiв i полковника Бiбiкова, обезголовивши царську армiю. Але зробити це важко.
  Хлопчик i дiвчинка ступають обережно снiгом. Намагаються не залишати слiдiв. Адже вони ще дiти. Акуратно пiдходять до обозiв. Гармати десь розташувалися окремо. Армiя у походi. Морозiв уже сильних немає - березень. Але ще снiги лежать собi. Босi нiжки юних воїнiв майже не вiдчувають холоду, особливо у русi. Вони швидко звикають до холоднечi.
  Втiм, багато дiтей i без надздiбностей, бiгають босонiж по снiгу, особливо в цi суворi часи.
  Олег подумав, що давно вже не дивився телевiзор i не грав на комп'ютерi. I що без iгор якось стрiмко.
  Хлопцi пiдiбралися до обозу, i Маргарита запропонувала:
  - А якщо пiдпалити склади з порохом?
  Олег насупився i запитав:
  - Думаєш, це гарна iдея?
  Дiвчинка логiчно помiтила:
  - Без пороху, армiя не армiя!
  Олег згiдно кивнув:
  - Що ж спробуємо!
  I хлопчик у шортиках рвонув до обозiв. Вони разом iз дiвчинкою, поклали ударами шабель трьох вартових i використовуючи кремiнь, пiдклавши сiно, пiдпалили обоз, з порохом.
  Запалало, i стало пiднiматися в небо чорна хмара. Порох почав рватися.
  Хлопчик i дiвчисько причаїлися в таборi. Пiднялася панiка. Вискочив i Голiцин iз двома генералами. Вiн цей князь несамовито репетував i показував пальцями.
  Олег метнув босими пальцями нiг диск, i той, просвистiвши, встромився точно в шию Голiцину. Князь, розкинувши руки, впав. До нього кинувся генерал Мансуров. Але вже використовуючи босi пальчики нiжок, застосувала зброю Маргарита. I другий командувач звалився.
  Третiм був Фейрман, який бився з повстанцями разом iз генералом Каром. З ними полковник Бiбiков - родич генерал-аншефа Бiбiкова. Їх можна гострим зором безсмертних дiтей розглянути погонами, незважаючи на снiгопад.
  Олег i Маргарита знову метнули босими пальцями нiг диски - їхнi безсмертнi тiла мали таку здатнiсть, типу героїв комiксiв.
  I обоє начальникiв убито, знесено голови.
  Пiсля чого хлопчик-термiнатор та дiвчинка-рейнджер почали метати диски в офiцерiв. Коли пiсля загибелi командирiв почалася панiка, всiм здавалося, що на табiр напали пугачiвцi.
  Втiм, двоє дiтей це теж колосальна сила. I вони вбивають офiцерiв, метаючи гостро вiдточенi диски. I розбивають їм горло, лопаються артерiї та вени.
  Дiтей важко розпiзнати в снiгопадi, i вони добре маскуються в заметах.
  А ось царським вiйськам доводиться нелегко. Олег Рибаченко метаючи диски, вимовляє:
  - Слава великої Росiї!
  I знову летить кинутий босими пальцями нiг хлопця диск.
  Маргарит теж саме робить, жбурляє босими пальцями гостро вiдточений пристрiй i агресивно завиває:
  - За Омеляна Пугачова!
  I вони цi дiти дуже активно та ефективно працюють. Рублять i шаблями. I офiцерiв обирають.
  Олег Рибаченко спiває:
  - Бiлi вовки збиваються у зграю!
  Маргарита, метаючи босими пальцями нiг у супротивникiв диски, спiває:
  - Тiльки тодi виживе рiд!
  Хлопчик, продовжуючи накручувати, косить ворога:
  - Слабкi гинуть, їх убивають!
  Дiвчинка, метаючи диски та вбиваючи офiцерiв, шипить:
  - Очищаючи священну кров!
  Юнi воїни дiють дуже рiзноманiтно, кидають у ворогiв та гранати.
  У цей момент на табiр налiтає кавалерiя повстанцiв. Виявляється Омелян Пугачов вирiшив напасти першим i рушив за дiтьми свою численну кiнноту.
  I удар виявився раптовим i в самий час. Ступняки обсипалися солдатами стрiлами, козаки рубали шаблями, кiннi мужики садили на рогатини.
  Волю царської армiї було пiдiрвано, а командирiв убито. Ось Омелян Пугачов особисто розтинає шаблею останнього полковника i кричить:
  - Дiточки мої, чи ви визнаєте законного государя?
  Сотнi солдатiв i навiть багато офiцерiв падають на колiна i кричать:
  - Визнаємо! Ще як визнаємо!
  Опiр падає. Пiхота здається майже повнiстю, крiм деяких офiцерiв. Дещо довше пручається кавалерiя. У ньому багато дворян. Але кавалеристи iз простих людей теж кидають зброю.
  Олег i Маргарита рубають вершникiв шаблями, i кидають босими пальцями нiг гострi диски, i пищать:
  - Народ великий у всi часи,
  Народ великий - у славi Петра!
  I ще хлопчик, i дiвчинка активнiше рубають та метають. Артилерiю вже захоплено. I по вершниках як урiжуть картеччю. Тi валяться десятками. Йде тотальне побиття.
  Олег заспiвала з оскалом:
  - Цар великий Петро перший, будь завжди для нас прикладом!
  I теж вiзьме, i рубане двома шаблями, одразу зрiзавши голови п'ятьом.
  Маргарит зрiзаючи супротивникiв, прочiрикала:
  - Мої голоси, i я краса!
  I теж як вiзьме та рубане.
  Хлопчик i дiвчинка просто втiлення анiгiляцiї. I працюють, наче електричнi коси.
  Ось падає черговий офiцер... Звучить гучний голос Омеляна Пугачова:
  - Хто служитиме менi, той отримає нагороду, а решта загине.
  Ось уже й мужики з косами наспiли. А вони непогано проти кавалерiї б'ються. I рiдшають кiннi потоки.
  Вцiлiлi вершники теж здаються. Бiй знову виграний... Пугачов трiумфує!
  Ось уже ведуть полонених i приводять до присяги. Солдати, зазвичай, самозванцю кланяються. Офiцери по-рiзному. Хтось вибирає петлю, а хтось присягає новому царевi. Тим бiльше, хто знає, може i справжнiй монарх.
  Вигляд у Омеляна Пугачова дуже наказовий. Видно що це дитинка, що звикли командувати. I перед ним схиляються буквально усi.
  Пiсля того як повеселi тих, хто вiдмовився прийняти присягу, Омелян зробив ревiзiю.
  Гармат виявилося захоплено сiмдесят п'ять - що на той час багато. I набрали стiльки вiйська Голiцина по фортець. Ядра i картеч теж на мiсцi, а ось пороху бiльшiсть згорiла. Але це не бiда.
  Полонених понад п'ять з половиною тисяч. Розрослася армiя.
  Цар мужикiв присвоїв Олегу звання полковника за його подвиги i осавула Маргарите.
  I завiтав ще й триста карбованцiв.
  Та непогану кар'єру продовжив хлопчик. Можна так i до фельдмаршала дорости.
  I Омелян спершу дав бенкет...
  I на бенкетi обговорювали питання, що робити далi. Загалом слiд було змiцнити свої тили. Обов'язково взяти Уфу, i до цього i Верхояїцьку мiцнiсть яка ще трималася. Також вiдправити пiдкрiплення пiд Кунгур та Бiлобородову. I зайняти усi уральськi заводи. Обзавiвшись артилерiєю та припасами, а також рушницями.
  Загалом отамани iз цим погодилися. А пiсля взяття Уфи йти до Казанi.
  Iнше питання, що робити з яєцьким мiстом? Брати штурмом, чи поки що залишити в блокадi?
  Омелян Пугачов хотiв поки що трохи побути зi своєю юною дружиною Устинню, i взявши частину кiнноти вiдбули до мiста. А командувачем тимчасово залишався отаман Овчиннiков. Вiн мав iти до Вернехнеяїцької фортецi, заодно збираючи сили степовикiв. Пiдкрiплення вирушали на Урал. Передбачалося навiть узяти i Тобольськ. Збиралися значнi сили.
  Цар козакiв iз кiннотою поскакав до Яїцька. Як не крути, але це мiсто символiчне. Але найбiльше Омеляну хотiлося зробити собi спадкоємця престолу. Як-не-як, а вiйна є вiйна. I якщо уб'ють, то хоч буде, кому продовжити рiд.
  Олег та Маргарита разом iз основною армiєю, яка рухається до Верхньояїцької фортецi.
  Хлопчик i дiвчинка бiжать собi та дуже веселi...
  Навiть дотеплять на шляху.
  Обмiнюються афоризмами;
  Олег вимовляє, пiдскакуючи, а Маргарита у вiдповiдь;
  Цар сильний не короною, а коронацiєю успiху!
  Людина не вовк, але ще бiльше потребує зграї!
  Пий, але не напивайся, а якщо напився, то не трапляйся!
  Мова тирана медова, наче липучка для мух!
  Хто клює на солодкi промови, той i розумом, як муха!
  Тиран гiркий справами, але солодкий промовами!
  Хто не хоче миру, не побачить бенкету!
  Людина тiльки тодi велика, якщо не розмiнює себе на мале!
  Будь терплячим, але не будь терплячим!
  Хочеш здобути козирi, не будь валетом!
  Один удар, краще тисячi прокльонiв, а одна ляпас - сотнi погладжувань!
  Король, що роздягає пiдданих, завжди голий!
  Взувають зазвичай, щоб роздягнути!
  Крадучи, наповнюєш кишенi, але спустошуєш душу!
  Тиран любить владу, але ненавидить того, над ким панує!
  Кат професiя часом необхiдна, але людина з головою нелюба!
  Тирана можна вбити, але не можна обiлити!
  Людина любить червоне слово, але часом вiдригується кров'ю!
  Хто дивиться у минуле, той завжди спiзнюється!
  Майбутнє у туманi, але не за горами!
  Не плюй у минуле, заплюють у майбутньому!
  Тиран, по сутi вампiр, у нього i мова червона!
  Якщо зловживати солодким сном, то життя не буде медом!
  Солодкi сни, ведуть до гiркого пробудження!
  Занадто часто виливаючи з вуст мед, ти приваблюєш до себе ведмедiв!
  Тиран любить кров i червонi промови, але завжди прагнути обелiння!
  Люди бояться змiн, але iснуюче становище нiколи не влаштовує!
  Хочеш стати Богом, не вибирай наставником примату!
  Вiвцям потрiбний мудрий пастух, а не дурний баран!
  Святе мiсце порожнiм не буває, зате святiсть може бути порожньою!
  Людина, як i Бог, творець, i як чорт, що створює собi проблеми!
  Тиран, як оса, має жало, але окрилити не може навiть самого себе!
  Полiтик - це лисиця, не будьте виборцi воронами, якi втрачають насущний хлiб!
  Будь людина хоч сiм п'ядей на лобi, але твердолобiсть зробить з неї макаку!
  У Бога є все, людина не має почуття мiри!
  Легко молитись, важко вимолити!
  Мати фантазiю добре - бути мрiйником погано!
  Маючи силу Бога, не спускайся до амбiцiй примату!
  Мавпа наслiдує, людина творчо переймає!
  Майбутнє не за високими горами, а за великими справами!
  Юнiсть у серцi вiчна, ну а старiсть нудна!
  Не крути як лисиця хвостом, краще груди тримай колесом!
  На вiйнi дозрiвають чоловiки, але не можна вбивати без причини!
  Вiйна зменшить здоров'я, але додасть розуму!
  Золотi монети мають жовтизну державної зради!
  Кат теж має серце, але з твердiстю точила для сокири!
  Воювати, не вмирати, можна й повiк зачекати!
  Бог у кожному серцi, але не в кожнiй головi!
  Великi амбiцiї зменшують щастя!
  Хто забагато хоче, має мiцнiсть мiхура!
  Iмперiя як будинок, при будiвництвi потрiбне кохання та розрахунок, iнакше дах кров'ю потече!
  Хорошого, завжди мало, тiльки обжиратися не варто!
  Вигiдно бути багатим, неприємно, тiльки коли всi тебе доять!
  Хочеш бути сильним, не ослабляй розум!
  М'язи вiд скорочення стає сильнiшими, а чиновницький апарат ефективнiшим!
  Полiтики люблять працювати мовою, особливо за столом!
  Немає бiльшого брехуна, нiж полiтик, фанатично переконаний у власнiй правотi!
  Бог створив жiнку для чоловiка, але Сатана додав ще тещу!
  Злодiй повинен сидiти у в'язницi, але найбiльший злодюга отримує престол!
  Хто вкрав грiш злочинець, хто мiльярд, великий фiнансист!
  З черствою душею не нагодуєш свiжим хлiбом голодних!
  Чим бiльше вкрав, що менше покарання, тiльки на тому свiтi!
  Не пускати на самоплив, це не означає тримати у зашморгу!
  Банк може пiдтримати, але як петля повiшеного!
  Хто не має опори, того притискають до стiни!
  Точнiсть ввiчливiсть королiв, але особливо влучно вражають королiвськi блазнi!
  Полiтик часто жартує, але рiдко говорить правду!
  Блазень любить рiзати правду, але часто ризикує бути зарiзаним!
  Хто любить горiлку, ненавидить своє здоров'я та розум!
  Горiлка прозора, але туманить мозок!
  П'яне море по колiно, але й сам вiн завжди на колiнах!
  Вибирай на тверезу голову, не п'янiючи вiд солодкого вина iз вуст полiтикiв!
  Голосуючи за переможця на виборах, завжди будеш розчарований, голосу за того, хто програв, завжди розчарований!
  Кого не оберуть, завжди буде почуття помилки та досади!
  Голосуючий за одного i того ж полiтика, як скрипаль брязкає на однiй струнi!
  Полiтикiв на тронi треба мiняти, не факт, що нова страва краща, але в будь-якому випадку свiжа!
  Голосуйте за молодих, самi станете молодшими, якщо не тiлом, то новою справою!
  Хто довго сидить на тронi, стає гемороєм для пiдданих!
  Як не колючи багнети, але найдовше тирану вдається просидiти саме на них!
  Мудрий тиран не посадить ворогiв бiльше, нiж обдурить друзiв!
  Хто вiддає честь тирану, ходитиме вiчно строєм!
  Демократiя хороша для розумних, середня для дурних, але тиранiя прекрасна лише тирана!
  Дiти трохи злагодили афоризмiв. Потiм атакували невеликий загiн гусарiв. Частина порубала, а потiм полонили.
  Верхньояїцька фортеця. Дуже потужна цитадель i, незважаючи на оточення повстанцями, так i не взята.
  Дiти пiдбiгають до неї, на шляху ще трохи написали афоризмiв.
  Тиран завжди слабкий командою: вовк любить овець i трясеться перед левами!
  Священик бреше заради правди, полiтик заради зиску, а п'яниця заради склянки!
  Удача не завжди приходить за справедливiстю та стараннiстю, але завжди йде за недбайливiстю та лiнощами!
  Добре мати силу слона, гiршу його спритнiсть, ще гiршу мудрiсть, а зовсiм погано ожирiння!
  Все у свiтi вiдносно, крiм того, що людина це пуп свiту!
  Бажання досягти сили Бога не повинно поєднуватися з мораллю горили!
  Вченi розвивають прогрес, але стимулюють лiнощi!
  Хочеш бути здоровим бiгай, не хочеш, щоб покалiчили - тiкай!
  Сила людини в умi, а слабкiсть у мовi!
  Полiтик як плiд, чим яскравiший, тим отруйнiший!
  Полiтик схожий на удаву, тiльки куди частiше роззявляє пащу i ковтає!
  У тирана багато хитрощiв, але мало порядностi!
  Хочеш стати вищим за Бога, опустишся нижче козявки!
  Нiхто не вiчний, навiть боги живуть, тiльки доки iснує людство!
  Полiтики хочуть завжди правити, але пахати їм не хочеться навiть кiлька хвилин!
  Полiтикам не довiряй, i дверi на мiцнiсть перевiряй!
  Однак, не все, то золото, що блищить, але все блискуче можна обернути золотим потоком у свою кишеню!
  I один у полi воїн, коли має багато вiдваги!
  Витримка сильного, найкраще стримує азарт безсилої лютi ворога!
  Можна все в життi зганьбити, не можна тiльки жити поганкою!
  Хитрiсть мати перемоги, якщо за неї ще й кавалер щасливого випадку!
  Вiйна вiчна незаймана - не може закiнчити без кровi!
  Вiйна з жадiбною хваткою блудниця - нiколи дає перемогу задарма!
  Кожна людина подiбна до пiщинки в пустелi, але на вiдмiну вiд найбiльшої пустелi має межi, у цiєї пiщинки немає меж самовдосконалення!
  Коли боги смiються, смертнi плачуть, коли смiх богiв стає громовим, кiнець слабких труновим!
  Найдосконалiша технiка, безсила при примiтивному її використаннi та витонченiй бездiяльностi!
  Що може зiрвати з петель зiрковий килим? Астероїд людського тупоумства!
  Без батога репресiй неможливий стрибок до досягнень, що несуть звiльнення всьому людству!
  Чим крутiше "наворот" мiзкiв, тим сильнiше їх викручує форс-мажор!
  Жебрак не той, хто бос тiлом, а хто не бос духом!
  Нелюбов до сексу, породжує нездорову мораль!
  Гумор на похоронi доречний, як бальне плаття в окопi!
  Хто б'є байдики, не досягне успiху, хто розбиває iлюзiї, досягає iстини! Переможець завжди правий, навiть якщо успiх досягнутий лiвими прийомами!
  Найкращий подарунок вiд ворога, коли вiн вручає могутнiсть iдiоту!
  Хто терпить хомут, нiколи не стане коханим жiнками жеребцем!
  Свобода приваблива подвiйно, тому, хто зумiв поневолити власне почуття лiнощiв i безвiдповiдальностi!
  Хто часто недооцiнює можливiсть ворога дати решту, i можливiсть потиснути цiнну перемогу отримувати буде рiдко!
  Хто любить плюватися, того плюва справа змусити обгадатись!
  Про Бога можна багато говорити безплiдних фраз, але дiянь корисних буде вiд цього з гугулькиного носа, що не виросте вiд поливання рiкою словоблуддя!
  Переможцiв судять за здобутками та трофеями ... програли просто судять! У переможця суддя свiтовий, у того, хто програв кримiнальний! Можна поставити пiд сумнiв цiннiсть та потребу перемоги, але поразка завжди i безперечно нiкому не приносить користi!
  Користь поразки лише в тому, що вона вчить вивчати уроки i рости посiву успiху вiд пролитих слiз гiрких помилок!
  Хочеш обдурити ворога, будь i друзям загадкою!
  Якщо задум полководця ворога подiбний до розкритої книги, то її сторiнки неминуче забруднюють кровi твоїх товаришiв!
  Хлопчик i дiвчисько все ще гострили, оглядаючи при цьому сильну фортецю.
  Переможцi, судять самi, поєднуючи в собi i прокурора та адвоката, тiльки вирок таки виносять не вони, а iсторiя!
  Чим хитрiсть простiше, нiж складнiше ворога виплутатися з наслiдкiв її застосування!
  Момент удару, як нота в мелодiї, продзвенить трохи ранiше чи пiзнiше, i буде фальш! Тiльки навiть свисту розчарованої публiки не почути з могили!
  Коли знаєш, хто твiй ворог, то й друзiв у бiдi пiзнавати не доведеться!
  Не втрачай iнiцiативу, втратиш солодкий мед перемоги, i здобудеш гiркоту втрати! Коли боксер похитнувся, його треба бити ще сильнiше, iнакше у самого пiдкосяться кiнцiвки!
  Пливе противник, вiтер анiгiляцiї йому в вiтрило!
  Хто, попливши в бою, потоне в калюжi i згорить!
  Брудне диво, як мильна пiна, щипає очi, але тiльки не вороговi!
  Смiттєва трава росте добре, коли погано зi зменшенням тупих забобонiв садiвникiв!
  Найприємнiший навчальний процес - це секс! I головне, нiхто не вiдмовиться вiд повторного перездачi!
  Секс єдиний предмет, де кожен прагнути, поставити бiльше колiв!
  Загальне мiж сексом та навчанням, що трiйка краща за двiйки!
  А тiльки тверда кол-одиниця найзадовiльнiша оцiнка!
  Хто стоїть, коли треба наступати, то не встоїть i до могили спати!
  Мат викидає той, хто по життю завжди в патовому положеннi!
  Ходить першим iз козирiв, той лише посмiховисько людей!
  Хто хоче встигнути до роздачi нагород, той має сам щедро розсилати гостинцi у виглядi тумакiв!
  Вакуум не лусне, Сонечко не пукне!
  Куля не дура, а дурень той, що стрiляючи, повз б'є!
  Хто людям вiдмовляє у допомозi, той даремно витрачає час вiдпущений Господом на викуплення грiхiв i покаяння!
  Смерть нiколи не забуває, хай навiть зрiдка забудькуватих!
  Сильний воїн навiть один приносить бiльше користi, нiж зграя слабакiв, подiбно до того, як один гострий серп сiче цiле поле колоскiв!
  Але iнодi i серед колоскiв слабкої ратi можна серпу-батиру наткнутися брукiвка неприємного виключення!
  Якщо мир, то щедрий бенкет, якщо вiйна, то нехай переможна чаша вина!
  Хто незграбний у ратнiй справi, незграбний труп у лiжку!
  - Гарний воїн рiвно настiльки шпигун - наскiльки це допомагає вишити та перемогти! Гарний шпигун настiльки воїн, настiльки це не заважає вбивати i уникнути програшу!
  Пропасти в запалi сутички легко, коли втрачаєш холоднокровнiсть вчень!
  Перемагати можна i грубою силою, але без тонкої дипломатiї не втримаєш плодiв перемоги!
  На вiйнi є двi проблеми, знайти ворога, що сховав, i уникнути спокуси самому закопатися головою в пiсок!
  Не сiдай жебрак у царську карету, не тобi тисячi з дибою до вiдповiдi!
  Жорстокiсть потрiбна, щоб був результат - ворога не шкодуй, як би не був вiн слабкий!
  Краще не впiзнавши зайвого вижити, нiж загинути, пiзнавши те, що все одно тобi не стане необхiдним!
  Людина все любить складати до купи, крiм тих неприємностей, про якi готова забути! Втiм, найчастiше неприємностi навалюються купою саме на забудькуватих!
  Коли кажуть подобається, не треба поспiшати, одразу вирiшити, бо може горло подавиться!
  Програвати теж треба вмiти, але особливо необхiдно не вмiти програвати!
  Атака як попутний вiтер у вiтрилi, тiльки посилившись, ламає чужi щогли!
  Капiтуляцiєю не купиш життя, а ганебне iснування i так вам подарують задарма!
  Хто жорстокий з людьми, сам стане кисельним желе чортами, що пожираються в пеклi!
  Влучний льотчик-снайпер, найчастiше промахується, при посадцi на найширший аеродром пекла!
  Напад завжди ефективнiший за захист, тому що морда вiд кулака поганий блок!
  Швидко йде до успiху, хто не зволiкає давати здачi!
  Безглуздiше i даремно забирають час розваги, але якщо на них немає часу, плата за корисне дiяння вже перевищує розумнi межi!
  Усього безглуздiше у життi розваги, але без розваги i життя не має сенсу!
  Пастир повинен розумiти овець, але не думати по-овечому!
  Правитель має бути своїм для блага пiдданих, але чужим для слабкостей та забобонiв натовпу!
  Падають усi - пiднiмаються лише пiднесенi духовно!
  Хто снаряди не рахує, той у битву пролiтає!
  Кожен пострiл на пiдрахунку, бiля удачi знати в пошанi!
  Дитинство це як дебют у шахiвницi формує гру в цiлому, але на вiдмiну вiд шахiв, кожному хочеться повернутися i нiколи бiльше не виходити з дебюту!
  Холод не страшний, якщо серце палає, а в головi панує крижаний спокiй!
  Можна вижити, заморозивши проблеми, чи емоцiї, але не можна жити, якщо охолонули почуття!
  Шакал може перемогти тигра, якщо той шакалiт у бою, тигрит у виборi супротивника!
  Хлопчик i дiвчинка перестали сипати афоризмами.
  Вони, однак, отримали наказ вiдьми, щось зробити i тимчасово покинули цей час.
  Олег Рибаченко опинився пiд час битви з фашистами у паралельному свiтi, там, де росiянам найважче.
  Маргарита поруч iз ним, теж дiвчинка готова боротися з фашистами.
  Дiти деякий час готуються до битви. Вони i пiонер та пiонерка.
  Якого це вiдчувати себе iз червоними краватками на шиї.
  А босонiж вже звичне i навiть приємне... Треба пiдготуватися до вiдбиття атаки фашистiв та їхнiх спiльникiв.
  У тому числi й американцiв. Що ж потрiбно бути готовими? Знати що сили нерiвнi i потрiбна кмiтливiсть.
  Дiти готуються, i риють пастки, i щось спiшно винаходять.
  Олег та Маргарита у природному свiтi, i їх сприймають як своїх.
  Хлопчик готує гiтлерiвцям рiзнi сюрпризи. З iншими дiтьми весело.
  Цiлком вiльно себе вони разом iз Маргаритою вiдчувають у компанiї жiнок та хлопцiв.
  Олег навiть дотепно зауважив:
  Героїзм немає вiку, а подвиг дарує юнiсть душi!
  Маргарита погодилася:
  - Рокiв для подвигу нiколи не буває мало, а столiть спогадiв завжди багато!
  Хлопчик допомагав, дiвчина готується до вiдображення оборони. Потрiбно битися.
  Ось-ось фашисти налетять. Щоправда, Маргарита несподiвано покинула позицiї. Оскiльки вона дiвчинка, її вiдправили за лiнiю фронту як зв'язкову.
  Дiвчатка все ж таки викликають менше пiдозр, нiж хлопчики. Тим бiльше Маргарита свiтловолоса та її обличчя викликає пiдвищену довiру.
  
  Тут переважно дiвчата-войовницi. Їм простягають руку допомоги пiонери, поки на полях затишшя та хлопцi з гостроносими дiвчатами самi випросилися допомагати старшим братам. Працюють вони навiть дуже завзято, намагаючись зробити бiльше, не розраховуючи дитячi сили. Ось як страшно в них вени набрякли i рiзко, наче мiдний дрiт вилiзли жили на засмаглих мозолистих руках i босих, так жорстоко, що хочеться плакати, збитих ногах дiтей-героїв. При цьому вони ще вмудряються, i спiвати;
  Батькiвщина моя - це Сталiнград,
  У нiй квiтiв дурман - дiамант роси!
  Буде, вiрю я - радiсний парад,
  У свiтi без вiйни - райської краси!
  
  Чи стане людина - людинi брат,
  До кожного прийде дiвчина-мрiя...
  Якщо тяжко сам ти винен,
  Буде повною вод солодка рiчка!
  
  Сунув рило фриц - скеляти свiй оскал,
  Вiн фашист реве - замочу всiх вас!
  Але у вiдповiдь його чатував удар -
  Ми вмiємо бити без великих прикрас!
  
  Пiонер вiддав нам великий салют.
  Показав, що вiн справжнiй тигр!
  I тепер бiйцi фрицiв мiцно б'ють,
  Скiнчився для нас час дитячих iгор!
  
  Сам Господь Христос наказав жартома -
  Буде вам доля - втiлення мрiй!
  Людина в серцях - вона всього дитя,
  Скорбота в його душi як вiнок з троянд!
  
  Краплинки дощу - перли є морськi,
  Вiддзеркалення в них, зiрок, що в небесах!
  Погрожує смерть - гострою нам косою,
  А пiдступний вовк - при кiстках у лiсах!
  
  Але знай пiонер - краватка це кров,
  Тiльки червоний колiр - святiсть на вiки!
  Принесе Сварог - нам повiр любов,
  Благодать небес - знайте велика!
  
  По Берлiну ми босоногий крок,
  Пiонер веде тисячi бiйцiв!
  А противник став - пiд ярмом iшак,
  Усьому Всесвiту свiтло - наших молодцiв!
  Дiвча Олена доповнила короткою фразою;
  У небi тривожно горять,
  Злий Люфтваффе очi!
  Немов вони говорячи -
  Знову над свiтом гроза!
  А гроза i справдi насувається, навiть сонце, що спускається до горизонту, затягує сумiш хмар i їдкого кусаючого ока диму.
  Чути вiддалений гул танкiв, що наближаються, i в небi дзижчать лiтаки. Спочатку зависають знаменитi рами, а за ним з'являються реактивнi стерв'ятники "Арадо"-8. Небезпечнi бомбардувальники багатоцiльового використання. Або дуже маневренi Ю-287 iз крилами зворотної стрiлоподiбностi. I вже гуркотять могутнi, облоговi знаряддя. Вiд попадань фугасних снарядiв високо в небо злiтають, груди землi та розплавленого дерну. А ще страшнiше випущенi з "Арадо-супер" потужнi некерованi ракети, що розривають окопи... А далi з'являються штурмовики Фокке-Вульф, здатнi пригладити будь-яку оборону. Ось вона починається баталiя. Майор, досвiдчений незважаючи на молодiсть, Андрiй Матросов тримає в руках трофейний з крутою оптикою бiнокль, спостерiгаючи за наближенням сталевої фашистської лавини. Гiтлерiвцiв багато, i вони надзвичайно сильнi. Навiть пiхота на колесах та бронниках, уникаючи обстрiлiв зi стрiлецької зброї. Пiонерiв-трудяг намагаються прогнати в тил, але вони не хочуть йти i просять до рук гвинтiвки, щоб битися.
  Зброї на всiх не вистачає, хоча мiсцева лиха i хорт дiтвора притягла, мисливськi рушницi i навiть спортивнi луки. Синьоокий та свiтловолосий хлопчик Олег Рибаченко навiть виготовив пращу, начинену саморобними з оригiнальною начинкою гранатами. Адже вiн сильний винахiдник. I сама праща не проста, а з багатьох стовбурiв - справжня "Катюша" у дерев'яному виконаннi пiонерськими руками. Хлопцi-новатори варили вибухiвку кустарним способом, i виготовляли навiть якiсь зенiтнi пристосування. Усi хочуть вiдважно битися та перемогти. А не вийде померти з останньою думкою про Священну та Незамiнну Батькiвщину.
  Майор Андрiй Матросов наказує:
  - Без команди вогню не вiдчиняти!
  Дiйсно у них на весь батальйон всього три ще довоєннi випуски "сорокап'ятки" (Усю нову зброю термiново перекидають на Московський напрямок, тут тiльки те, що вдалося викроїти за залишковим принципом), а значить шанс лише в тому, щоб пiдпустити фрицiв ближче.
  Попереду, як це заведено у гiтлерiвцiв найзахищенiшi машини; танки "Королiвський тигр", "Лев" та САУ "Фердинанд"-2 iз 128 - мiлiметровою гарматою. Типова тактика ще з середньовiччя, пускати в вiстря клину найсильнiших i фактурних лицарiв. I не можна сказати, щоб нiмцi були поганими вояками. Навiть якось загальноприйнято вважати нiмцiв природженими воїнами. I неперевершеними технарями руйнування. Ось їхнi дiтища - машини, яких навiть у борт може пробити лише калiбр щонайменше 85-мiлiметрового. "Фердинанд"-128 припав до смаку новому виконувачу обов'язкiв фюрера Герiнгу, i випуск цiєї машини було поставлено на потiк. Причому не лише в модифiкацiї винищувача танкiв, а й зi штурмовою зброєю. Щоправда, виробництво танкiв прориву ще тiльки розкручується. Вони повиннi дати дорогу легшим машинам i трохи вiд основної маси пiхотi, що вiдстає.
  Легковi автомобiлi та мотоцикли нацистiв раз у раз пригальмовують, побоюючись вирватися попереду....
  А ось босоногий хлопчик-пiонер Олег Рибаченко доводить, що вони недаремно тут залишились. Спочатку лупнула виготовлена друзями-пiонерами за кресленнями генiальної дитини праща. Вона виявилася достатньо в даному випадку далекобiйною, кумулятивнi вибуховi пакети, наче ковзани крижинки, розкололи броню i видавили розбитi тiла гiтлерiвцiв зi сплющеними касками та скрученими автоматами. А для бiльш важких машин є гармати i крутiше! Дефiцитна протитанкова мiна, обмазана саморобним клеєм, а зверху робить її непомiтний дерн за допомогою дроту перемiщається мiж пнiв, прямо пiд гусеницю "Королiвського Лева". Це танк навiть виглядає дуже страшно, така велика 128-мiлiметрова гармата, а на вежi з двох бокiв намальованi хижi, розлюченi морди. Мабуть, нiмцi так розраховують залякати радянських солдатiв.
  Сталевi плити гусеницi зi скреготом лягають на смертоносний подарунок. Вибух здається не надто сильним, але гусеницю зриває, i гiтлерiвський танк починає димiти як труба i з несподiваною для такого монстра швидкiсть - крутитися величезною вежею зi стволом-колодою.
  Iншi, хлопчаки-пiонери використовують схожi пристрої, а також вибухiвку власного походження звареного за новаторським рецептом Рибаченка Олега. Якщо нiмецька пiхота трусить, а танки i САУ пруть попереду беззахиснi, то буде їм за це покарання.
  Ось, наприклад, важкий "Фердинанд"-128 найкраще накрити з катапульти, тому що 200 мiлiметрову броню не пробити нiчим. А слабший дах вiн iз гарантiєю вiзьме. Тим паче генiальний Рибаченко вигадав, як зробити вибух спрямованим. Для цього достатньо застосувати пристрiй зi звичайної лампочки розжарювання. Тодi вакуум засмоктить вибухову хвилю, i вся енергiя пiде в одну точку. Ця iнновацiя поряд з особливою, звареною з домiшкою трав та сушених грибiв вибухiвка дозволяє i при невеликому вибуховому пакетi чинити серйознi руйнування. А хлопчаки та дiвчата використовують найпересiчнiшi, лише трьома тятивами луки та рогатки для стрiльби по сталевих тварях вермахту. Ось i "Королiвського тигра" розбило гусеницi i вiн - хижак, отримавши поранення, надривно затрiщав мотором та викинув практично наослiп снаряд.
  Знаменитий "Оборотень", з низьким силуетом та сильним бронюванням, виглядає плескатою черепахою. Це САУ ще недавно з'явилося на радянсько-нiмецькому фронтi. Через гарнi ходовi якостi, пробивну на пристойну дистанцiю гаубицi-гармати i живучiсть у бою "Оборотень" одразу ж став притчею мовами.
  Але ось гусеницi у нього все-таки звичайнi, хоч i широкi... Втiм, ще краще пiдiрвати днище машини та змусити її випльовувати свої начинки запчастинами.
  Тодi це вже черепаха, яку скинув iз вершини гори могутнiй, росiйський орел. З якої вилазять розбитi кишки та виповзають перемеленi кiсточки убiєнних членiв гiтлерiвського екiпажу.
  Любов Маркiвна вважає за краще лупити в "Королiвського Тигра" з пiдствольного гранатомета - цiль гусеницi, причому щоб танка втратив здатнiсть рухатися, слiд розбити привiд ковзанок. Блондинка-комсомолка з трохи синiючим волоссям, що звивається кучерями, перекрутила зброю в руках i гаркнула:
  - Самi попечетеся в коровай до обiду!
  Ось черговий пiдбитий "Оборотень" наче пiратський фрегат зi зламаним кермом уже сповзає убiк. Тикає бронею i стикається з "Королiвським Тигром". I обидва сталевi на гусеницях труни, починають палати, а через кiлька миттєвостей вибухати через детонуючий боєкомплект. Пара легких транспортiв перевертається через розрив, i кулемети захлинулися, засипаючи патронами та гiльзами самi себе. Потiм цi зрiзанi трупи перевертаються.
  Алеся Муравйова, яка щойно змусила перевернутися "Пантеру", що вистрибнула вперед, теж спритно розкроївши ковзанку, гарно висловилася:
  - Сила не в м'язах лежачих, а мiзках де немає мишей шарудять!
  Любов Маркiвна перезаряджає гранатомет i, зважуючи його на руках, стривожена. Боєкомплект малий, а ворог сильний, але все ж таки не втрачаючи оптимiзму, вимовляє:
  - Дубова голова i чавунне мiркування - ознака зрубаного в бою гнилого пня!
  I додає:
  -Навiть тiлом дуб, з укороченим мiркуванням, лише пень, пiд чужим сiдалищем!
  Ось уже чортова дюжина тiльки тяжкої ваги машин зупинилася. Тi, що чадуть старими вулканами розбитi i, безпораднi танки - зовсiм не страшнi. Дракон втратив голи i його броньована шкура розiйдеться на сувенiри.
  Але за ними пруть решта, особливо численнi бронники. Пiонери-герої в захватi, вони не розбiгатимуться... Ось САУ "Фердинанд"-128 додає ходу i... Валиться з великим трiском у замасковану яму. Хобот стовбура зламаний, i тiльки широченi гусеницi зверху стирчать i безпорадно ворушаться. А за ним зiрвалася спритна "Пантера". Її потворне з надмiрної довжини дулище скривилося i всерединi його, як рвоне бронебiйний снаряд. А саму вежу потiм як зiрве... Немов невидима жiноча нiжка, агресивно всадила по м'ячу. Одного з величезних нiмецьких танкiстiв порвало навпiл... Вiдлетiв чобiт iз вензелем iз двох срiблястих блискавок - характерних для СС. Впав за метр вiд Олега Рибаченка. Хлопчик-пiонер пiдхопив його i помiтив:
  - Нагодi для самовару, а нам загартованим юним ленiнцям - взуття рвати нiчого. - I з риком наслiдуючи дорослого, додав. - Будемо краще рвати танки!
  Ось ще один сюрприз i звичайної рейки зiрвався чавунний горщик, що штовхав парами, в палаючiй пихою i як довбане, разом запаливши цiлих три транспорти.
  Алеся Муравйова, чиє золоте волосся не тьмянiє вiд пилу - крикнула:
  - Але пассаран( гасло iспанських комунiстiв, що стало легендарним - вони не пройдуть!)!
  Пiонерки трiумфують i, незважаючи на весь трагiзм ситуацiї смiються. Подекуди у викопаних ямах прихована саморобна вибухiвка. Її роблять дiдiвським, кустарним способом. Звичайно, трохи слабший за динамiт, але для того щоб вивести з ладу ходову частину цiлком вистачає. I крiм цього босоногий хлопчик-генiй Олег Рибаченко придумав спосiб робити руйнiвну сумiш зi звичайної тирси, гною та сiна. Це дешево та сердито! А як рвоне, то й у Нобеля око викотилося б вiд подиву!
  Фрiци зазнають тяжких втрат, бронетранспортери провалюються, деякi проходять небезпечнi зони, але їх зустрiчають, метаючи гранати та вибуховi пакети.
  Тут навiть пiонери небезпечнiшi за дорослих. Оскiльки догадливими, юними бiйцям спорудженi маленькi паровi балiсти, що шпурляють смертоноснi "презенти" зi швидкiстю близької кулеметної. Сам принцип поршневий, але двигун крутить лопатi катапульт, що викидають iз великою початковою швидкiстю презенти смертi. Вони викидають спецiальний пакетики з перегоночного деревного спирту змiшаний з саморобним вибуховими речовинами - майже рiвними за забiйною силою нiтроглiцерину.
  При попаданнi бiльш тонка броня гiтлерiвських транспортiв пiддається, змушуючи спалахувати екiпажi блакитним полум'ям. Збожеволiвши вiд болю, фрицi несамовито кричать i розбiгаються з перекошеними вiд жаху обличчями.
  Деякi з них навiть кидають технiку.
  Жаль тiльки, що ворогiв дуже багато, схоже, головний удар фон Бок вирiшив завдати тут. Зазнаючи вiдчутних втрат - деякi транспорту переважно американського чи французького випуску - заливаючи все кулеметним вогнем, пiдходять до окопiв.
  I натикаються на їжаки... Олена тим часом легко, наводить сорокап'ятку. У лоб звичайно "Королiвського тигра" i навiть покращену "Пантеру", а тим бiльше "Королiвську пантеру" не вiзьмеш, а ось борти можна i спробувати. Тим бiльше, що "Пантера" в борту слабенька, зате за рахунок швидкостi намагається прорватися швидше... Ось як луплять нiмецькi кулемети, намагаючись перелякати. Про бронетранспортери нема чого й говорити. Усiх виродкiв прошибут i змусять ще харкати кров'ю пiдлогам з розпеченим металом!
  Любов Маркiвна, кидаючи в гусеницю гранату, кричить:
  - Ми соколами склюємо гiєн!
  У знаряддi малого калiбру багато переваг над великим - скорострiльнiсть, легкiсть у маскуваннi. I цiлi вони вмiють обирати.
  Ось навiть хвалений i здавалося надiйно захищений вiд гармат малого калiбру "Королiвський лев" - машина, що стала для росiйських кошмаром на Саратовськiй дузi, може бути вражена, якщо точно влiпити встик башти та корпусу з борту. Там його найслабше мiсце. I якщо потрапить у бойове укладання, то... Погано фрицям доведеться!
  Алеся Муравйова їм кричить:
  - Буде вам ще Сталiнград! I в сто разiв гiрший вiд Сталiнграда!
  Гiтлерiвцi огризаються, люто немов гiєни. I серед радянських хлопцiв є вбитi та пораненi. Особливо трагiчно, коли гинуть юнi, тiльки що почали жити бiйцi. Ось зовсiм ще маленька, але вiдважна дiвчинка-пiонерка, насилу пiднявши вибуховий пакет, кидається з ним пiд гусеницi середнього танка Т-4 "Л" (ще зберiгся в строю цей виродок! Так зi збiльшеною масою i, сильнiшим мотором). Жаль дiвчинку, але вона ненавидить фашизм сильнiше, нiж любить життя. Пiонерка твердо знає, що її вчинок героїчний i Господь Iсус з радiстю вiдчинить дверi раю померлим за Батькiвщину. Потворна коробка з довгим, але тонким з величезної маски стовбуром пiдскакує вгору i з неї зриває квадратну вежу.
  А бiйцi опенькiв кидають гранати, ось по мотоциклах, що пiдповзають на розправу, стали цвяхити майстерно замаскованi кулемети. I голови гiтлерiвських солдатiв лопаються, наче збитi градом стиглi вишнi. А кровi розтiкається ще бiльше, нiж соку вiд розчавлених соковитих ягiд.
  Напiвголий Олег Рибаченко хлопчик-винахiдник свиснув через нiздрi.
  - Час збирати камiння у того, що й секунду не кидає на вiтер!
  Вiн уже не вперше, вiдчував на фашистах свої штучки. Ось, наприклад, двигуни машин всмоктують для моторiв повiтря, а є туди, потрапить сумiш градульованого вугiлля i кiлька змiшаних дуже їдких i колючих трав з порошковим детонатором?
  А бензобаки великих мотоциклiв вибухають, викидаючи потоки шаленого вогню. Таке вiдчуття, що вiдбувається бунт пекельних джинiв. Ось кiлька бронетранспортерiв також приєднуються до своїх невдалих колег. I вiд них на сотнi метрiв розлiтаються уламки бронi, якi знаходять себе все новi й новi жертви.
  Оленка, наводячи на "Оборотня" цiлить у нижню частину корпусу. Туди важко потрапити, але в цьому єдиний шанс пробити безжальну самохiдку. Плавний рух пальця, а потiм поворот.
  Гармата дає м'яку вiддачу i фашистська машина розколюється навпiл. А зiрваний червоний прапорець iз чорною свастикою на тлi бiлого падає у кривавий бруд.
  Оленка шепоче мудрi думки:
  - Справедливiсть вимагає жертв, благодiйнiсть пожертвувань, а успiх правої справи жертовностi!
  Алеся Муравйова долучаючи важкою гранатою в борт "Пантери" додає:
  - Тiльки неминучi жертви на вiйнi допоможуть уникнути невблаганних пожертв капiтуляцiї!
  Олег Рибаченко, випустивши з балiсти чергову пилову хмару, що змусила надривно кашляти, а потiм вiд цього ж кашлю вибухати i лопатися мотори прокричав:
  - Здачу треба давати супостату, але не можна вiддаватися зi здаванням вороговi!
  Розворот, дiвчина-артилерист упирається голими, пригожими нiжками, щоб краще вiдчувати бiоритми Землi, i подих трави пiдошвами i знову стрiляє, вражаючи точно встик пiдступний Т-4.
  Красуня-комсомолка посмiхається i кричить:
  - Iди дiдок у пекло!
  I тут якраз двох радянських сивочолих дiдусiв зрiзало кулеметною чергою. I вони закривавленi завалися в улоговину. Ще один обмотаний зв'язкою гранат дiд впав пiд гусеницi танка "Пантери". На прощання вiн вигукнув:
  - Слава Сталiну!
  Альошка Муравйова з натиском продовжила:
  - Героям слава!
  Любов Маркова, кидаючи гранату своєю дуже гнучкою ногою, оглушливо вигукнула:
  - Мертвим честь!
  Олег Рибаченко, бiлозубо скелячись, додав:
  - А розумним, за життя шана!
  Справдi спробуй протистояти такому сили. Ось, наприклад, тут хiба що "Королiвського Мауса" поки що немає - вiдносної новий танк, а як стати i "Леопард" на балi Е-25. Зате прет "Шерман"... У цьому випадку чомусь американських та англiйських танкiв небагато, хоча якраз фон Бок отримав iноземної технiки у великiй кiлькостi... Винахiдливий хлопчик Олешка подумав, що, мабуть, виникли проблеми з освоєнням екiпажами чи постачанням.
  Зате перевернути "Шерман" значно простiше... Наїжджає висока колимага на глиняний горщик iз вибуховою сумiшшю i... Саме потужний струс перекидає добре броньованого гаденя.
  А за ним другий американський танк скошується, слово веде пекельну спокусу коноплi пiд ударом серпа. У третiй за iнерцiєю ударяється у пошкоджених колег i теж повалений дутий гусеницi задирає нагору.
  Хлопчик-генiй Олег кричить:
  - Так тримати, та ще й натиснути!
  Ось справдi росiйська сила богатирська!
  Пiсля повернення потрiбно виправдати свою довгу вiдсутнiсть.
  I спочатку взяли мови. Спiймали арканом одного з офiцерiв фортецi i зв'язавши притягли до штабу.
  Мужицький цар, мабуть, знав певний секрет, як дитину зробити молодiй жiнцi та своїй дружинi швидко, i на дуже жвавому конi встиг повернутися. Артилерiя застрягла в весняному снiгу, i поки вiйсько не поспiшало, без вогняного бою штурмувати неабияких розмiрiв фортецю.
  Омелян Пугачов грiзно запитав полоненого:
  - Хто я? За кого шанує?
  Полонений зухвало вiдповiв:
  - Ти злодiй та самозванець!
  Козачий цар сухо промовив:
  - Повiсити!
  Щербатов запропонував:
  - А може допитати iз пристрастю?
  Пугачов буркнув:
  - Дiйте!
  Полоненого офiцера потягли до тортури. Втiм, що вiн мiг знати? Хiба де ховають армiйську скарбницю. А може, й пiдземний хiд вказати!
  Втiм, тортури так собi....
  У Пугачова понад двiстi гарних гармат, i вона, звичайно ж, хоче вирiшити справу обстрiлом, а не просто лiзти на штурм. А далi Уфа та похiд на Казань.
  Колишнього каторжника Хлопуша вiдправлено з натовпом i гарматами на Урал. Справ ще в царя повно.
  Пiдтягнувши артилерiю, армiя Пугачова розпочала обстрiл. Грукали важкi гармати. Били ядра i вивергали силу гармати.
  Ось уже обвалилися двi стiни... I пугачiвцi пiшли на штурм. Сили були нерiвнi i гарнiзон майже не чинив опiр. Тiльки офiцери i то не всi намагалися стрiляти та рубатись. Олег Рибаченко знiс полковнику та капiтану голови. Солдати покидали зброю перед вищим ворогом i впали на колiна.
  Пугачов здобув чергову, порiвняно просту перемогу i рушив далi. Вiйсько його швидко росло, хоча багато бруду коли тануть снiги. Взагалi зволiкання пiд Оренбургом давалося взнаки.
  Однак падiння цього губернського центру пiдняло авторитет Пугачова, i йому тепер приєднувалися ще охочiше. Особливо багато набiгло степовикiв.
  I величезна орда, i незлiченна кiннота. Багато тисяч бiйцiв, тiльки в самого Омеляна Iвановича понад тридцять тисяч, а плюс ще п'ятнадцять тисяч у Чики та iнших полководцiв мужицького царя.
  Сам Пугачов побував у Яїцькому мiстечку, в солодких обiймах своєї молодої дружини Устинiї. Вiн зробив їй дитину, бажано сина. Тому що потрiбен спадкоємець, мало що може статися на вiйнi. Вiд шаленої кулi чи ядра нiхто не гарантований. А так є кому продовжити рiд. Втiм, у Пугачова вже є дiти i вiд колишньої дружини Софiї.
  У самому Яїцькому мiстечку козаки сидять мiцно. Спробу супротивника вирватися було вiдбито. У полон потрапило кiлька бiйцiв, якi пiдтвердили, що у фортецi голод, i вона скоро здасться чи вимре. Тож штурмувати немає сенсу.
  I Омелян без особливого жалю, на своєму жвавому породистому конi покинув мiсто.
  Повстанцi мiцно сидiли у Челябiнську. Командуючий сибiрським корпусом Деколонг, дiзнавшись про падiння Оренбурга, поспiшно вiдступив вiд мiста. Вiн взагалi був боягуз, покинувши цей центр, коли його оточили бунтiвники.
  Хоча при цьому саме Деколонг завдав у реальнiй iсторiї поразки Пугачову, i навiть застав його зненацька. Армiя мужицького царя тодi втратила чотири тисячi вбитих i стiльки ж полонених. Але зараз Деколонг вiдступає, а його солдати дедалi частiше дезертують.
  Але поки Кунгур обороняється мiцно, i щоб швидше взяти це мiсто, що має важливе стратегiчне значення, Омелян Пугачов вiдправив до нього полковника Олега Рибаченка та осавула Маргариту Коршунову.
  Хлопчик i дiвчинка як завжди бiжать по весняному снiгу, що тане, босонiж, i майже неодягнутi.
  Вони швидше, нiж найшвидшi конi, пущенi в галоп, i головне витривалiшi. Можуть бiгти багато годин, не зменшуючи темп, i нi тiнi втоми - тiла безсмертнi, а отже, невразливi.
  Олег Рибаченко, звичайно, сумнiвався, чи правильно це допомагати Пугачову, але своє вiчне, невразливе тiло треба вiдпрацювати. Нехай навiть Катерина Друга була й непоганою царицею.
  Багато завоювала, зокрема Крим та Бiлорусь iз частиною України.
  Але як знати, можливо, переможи Омелян, то Росiя ще бiльшого досягне.
  Хоча це для iмперiї потрясiння можна порiвняти з жовтневим переворотом Ленiн i наступною громадянською вiйною. Що мало вони вже росiйського народу порубали? На жаль, оскали громадянської вiйни.
  Олег Рибаченко разом iз Маргаритою бiжить до Кунгур i думає собi.
  Все ж, звичайно ж, дуже багато залежить вiд везiння, i успiх будь-якого навiть середнього правителя може зробити великим.
  I що Микола Другий за своїми здiбностями та талантом, явно перевершував Володимира Путiна. Але в останнього була феноменальна удача, яка не поступається Чингiсхану.
  Одне везiння тягне за собою iнше i навпаки. Хлопчик-термiнатор бiг i думав.
  Ось, наприклад, затримання Салмана Радуєва, та ще напередоднi виборiв президента Росiї, дуже малоймовiрна подiя. Ну справдi якiсь на це шанси, тим бiльше йдеться про рiдкiсне вiдморожування. Жодного вiдомого ватажка бойовикiв потiм захопити живими в полон не вдалося. Усi загинули. Причому Шамiль Басаєв швидше випадково. Справдi, якщо маршрут руху терориста номер один був вiдомий так добре, що пiд нього заклали мiну, то що заважало, його просто накрити ударом з повiтря? Це було б набагато надiйнiше! Чи навiть вiдключити газом i потiм влаштувати велике шоу iз суду над Басаєвим?
  Нi, швидше за все, Путiну пощастило i в цьому випадку, тож Шамiль Басаєв загинув випадково.
  Але припустимо Салман Радуєв, гине при затриманнi, або зовсiм уникає пастки. Путiн недобирає кiлька вiдсоткiв голосiв, i вибори вiдбуваються у два тури. Це вже поразка безперечного лiдера i трiумф Зюганова.
  I невiдомо ще як би склався другий тур. Принаймнi протестнi електорати складалися б, i Путiн навряд чи перемiг би надто переконливо. Але головне, що iнавгурацiя вiдбулася б на мiсяць пiзнiше. I Путiн не встиг би запропонувати на веснянiй сесiї реформу Ради Федерацiй. А восени проти нього склалася б уже неабияка коалiцiя опозицiйних сил.
  Комунiсти, аграрiї, УПС, ОВР, Яблуко мали б бiльшiсть i блокували б реформу Ради Федерацiй. А також виступили б проти нацiоналiзацiї НТВ.
  Повторилася б, як i з Єльциним, жорстка конфронтацiя думи та чинного президента. А в таких умовах у Путiна могло б не вистачити рiшучостi заарештувати Ходорковського, i завдати сильного удару по комунiстам i УПС та Яблуко. Мало того усунення iсторiї, на дуже багато впливає. I трохи змiнися ситуацiя, то й теракту 11 вересня не було б. А тодi Путiн влiз би у вiйну в Афганiстанi, i не виключено, що протримався б лише один термiн.
  I пiшов би хвалений диктатор, обпльований i з нульовим рейтингом, як i Єльцин.
  Ось так буває часом вiд невеликої випадковостi. Але ж у того ж Миколи Другого не загинув адмiрал Макаров, була б перемога над Японiєю. А потiм i весь Китай став би, безумовно, росiйським! А потiм i Нiмеччина з Австро-Угорщиною були б переможенi.
  Та це видно, як одна невдача тягне за собою iншу.
  Дiти-термiнатори бiгли, човгаючи босими ногами по снiгу. I Олег Рибаченко вiдчуваючи натхнення, з ентузiазмом почав спiвати, пишучи на ходу;
  Ми боремося за кращу долю,
  Щоб народу став жити легше.
  I зламаємо прокляту орду,
  Щоб було супостатiв злих менше!
  
  Над нами золотокрилий херувим,
  На славу нашої матерi-Росiї...
  Народ Русi повiр непереможний,
  I зробить усiх на Землi красивiшими!
  
  За Батькiвщину боротися нам дано,
  Велич Батькiвщини захищаючи...
  I життя часом просто кiно,
  Хоча має бути вiддзеркаленням раю!
  
  Досягти потрiбно людям всiм до мрiї,
  Розумного повiрте комунiзму...
  Щоб було бiльше щастя Землi,
  I не настали пожежi реваншизму!
  
  Наш цар великий генiй Пугачов,
  Пiдняв селян вiн на боротьбу святу.
  Будь-яка справа буде по плечу,
  I дiвчину люби пацан босу!
  
  Ми станемо навiть риса сильнiшою,
  Коли науки зрушимо горизонти.
  Розплющений пiд копитами лиходiй,
  Хоч хлюпає кров iз порваної аорти!
  
  Так справа наша праве друзi,
  Ми зможемо зробити Батькiвщини щасливiшими...
  Народи вiрте всi одна сiм'я,
  Великої променистої Росiї!
  
  Дивiться люди хоробро в обрiй,
  Нехай не закриють небо злi хмари.
  Ворогу поставимо ми переможний рахунок,
  I будеш, витязь у боротьбi ти щасливий!
  
  Не знаю я такого слова боягуз,
  Ми росiяни зовсiм не поступаємося.
  У нас Сварог є Бiлий Iсус,
  I вiчно буде насолоджуватися травнем!
  
  Дiвчата i хлопчики в хоровод,
  Ми дiвки босоногi вступаємо.
  Адже за нас всемогутнiй Боже Рiд,
  Не будь пацан безмозким папугою!
  
  I Ленiн нас на битву надихнув,
  Благословив на подвиг мудрий Сталiн.
  Розправить крила потужний херувiм,
  А нашi м'язи просто зi сталi!
  
  Величнiсть Вiтчизни буде в тому,
  Що ми такi воїни у Бога?
  Ось славу пiдтвердимо сталевим мечем,
  Який щит кували у Сварога!
  
  Коротше будь Господу вiрнi,
  На славу променистої Росiї ...
  Ми просто знайте витязi орли,
  За нами Бiлий Бог Христос-месiя!
  Дiти спiвали чудово, у них такi повнозвучнi та чистi голоси. I при цьому сильнi, чудовi наче опера. Декiлька вовкiв спробувало переслiдувати хлопцiв, але вони швидко вiдстали. Надто вже стрiмко мчать безсмертнi хлопцi. Вони не знають слабкостi, або сумнiвiв. Хоча нi, останнє мабуть вiдомо. У самому Олег Рибаченко дуже сумнiвався, чи варто мiняти Катерину, але здiбного, але малограмотного козака. Втiм, блазень iз ним. Дiти щоб вiдволiктися, так шлях далекий, стали набiгу складати крилатi афоризми. I робили це дуже мудро та красиво.
  Оце дiти;
  Вiйна схожа на гру в домiно, тiльки битi кiсточки вже не зiбрати - земля тримає!
   Удача нагорода за смiливiсть i покарання за необачнiсть!
  Бук сильний, осел упертий, лев благородний, а лисиця хитра, але люди на всi руки майстра!
  Тиран любить iнтригувати, але не любить iнтриг на виборах!
  Полiтик любить правити, але любить правильно працювати!
  Щоб зайняти левове мiсце треба бути лисицею до мiсця!
  Не будь ослом - надеруть вуха!
  Людина не муха, але теж ласий на солодку мову!
  Добре мати чавуннi кулаки - гiрше за дубову голову!
  Найаморальнiший полiтик - любить читати мораль!
  Мед iз вуст полiтика викликає корозiю сталевого плуга!
  Не вiйна погана, а поразка погана!
  Вiйна не приносить радостi, проте перемога приносить трофеї!
  Тиран часто солодкозвучний, але життя за нього не мед!
  На високий престол пiднiмаються за допомогою низовинних прийомiв!
  Чим вищий пост, тим нижчий спосiб отримання!
  Солодка мова полiтика, що вирує гiркоту розчарування!
  Прямолiнiйнiсть полководця - виходить боком!
  Наймiцнiше становище має той, у кого дубова голова!
  Взувають, щоб залишити голим!
  Полiтик занадто багато базiкає, а великi справи робляться мовчки!
  Лис обхитрить i лева, але не нагодує i мишеня!
  Диктатор хоче бути орлом, безкрилий у мрiях!
  Для чоловiка грошi, як молоко у корови, вiд скнаростi скисають, вiд щедростi пропадають!
  Обiцяє легко, це правда, це так! Але зате, наскiльки виконує все потiм!
  Полiтика з дубовою головою очiкує на участь полiна!
  Чим бiльше злодiй, тим менше покарання!
  Полiтик не гидує нiчим, крiм життя сумлiння!
  У полiтика совiсть мала, зате гiгантськi амбiцiї!
  Переслiдування перетворює воїна на ката, труса на смiливця, скромного на зухвальця!
  Фантастика - змагання безглуздя i абсурду! При цьому немає бiльш наукового та логiчного жанру!
  На вiйнi як в оперi - кожен спiває своє, тiльки суфлер може бути шпигуном!
  Сучаснi жiнки прощають чоловiковi все - окрiм бiдностi!
  Знаєш, чим шпигуни вiдрiзняються вiд розвiдникiв?
  Знаю! У нас однi розвiдники - у iноземцiв суцiльнi шпигуни!
  З чим краще порожньою головою чи порожнiм гаманцем? Звичайно, з порожньою головою - не так помiтно!
  Розум - найкращий збирач багатств!
  Розум i успiх: закохана пара - народжують успiх, багатство, становище, але швидко розходяться!
  Гордим чоловiкам легше слухати поради, коли їх дає жiнка - якщо це не дружина!
  Мудра дружина - вартує цiлого стану! А заповзятлива дружина може його вiдсудити!
  Хто цiнує в людинi особистiсть, а хто готiвку!
  Людство можуть занапастити двi речi - комп'ютери та комп'ютерники. Першi атрофують розум, другi цим не зможуть скористатися!
  На вiйнi та граната товаришу!
  Взагалi граната, яка розповiдає анекдоти, це як яйце Фаберже, використане для колки горiхiв!
  Талант, як i душу: неможливо вiдiбрати, але можна занапастити!
  Помста не варта честi - вiдплата порядностi!
  Заздрiсть зародок злочину, користь полив, неробство-пiдживлення!
  Лiнь - найгiрше з усiх злочинiв!
  Краще померти з мечем гiдно - нiж жити вiл гнаний батогом у стiйло!
  На вiйнi вiдвага здатна побити хитрiсть, але хитрощi нiколи не побити вiдвагу!
  Вiйна життя робить жахливим, а смерть гiдною i прекрасною!
  Скромнiсть для полководця якiсть рiдкiсна, але вiд цього ще цiннiша!
  - Шакав спiвзвучно слову кал!
  У лева над шакалом лише одна перевага - можливiсть гiдно померти!
  Технiка - кат доблестi!
  - Але ж не так! Насправдi, чим вищий рiвень технiки, чим бiльшого розуму та винахiдливостi потрiбно на полi бою!
  Де починаються iнтереси Батькiвщини, закiнчується особисте благополуччя!
  Свобода має поєднуватися з дисциплiною. Анархiя - антипод свободи!
  Ланцюга пам'ять - найкращий наставник! Взагалi мечем можна здобути свободу, але тiльки за допомогою розуму її можна втримати!
  - Коли сильний воїн iншого врятує, за це не потрiбна особлива шана!
  Адже доблесть коли в серцi твоєму горить, на захист рабiв ти пiднiмеш свiй щит!
  Пiдлiсть пiдонка не виправдання чесному, тому що наявнiсть бруду не виправдовує бруднулю!
  Кохання нiколи не обходиться дешево - особливо якщо платять не гаманцем, а душею!
  Єдине, що може виправдати пролиту кров, якщо в результатi перестають литися сльози!
  Хто служить за грошi, нiколи не зможуть зрiвнятися в бою з тими, ким рухає хоробре серце та прагнення свободи!
  Сльозинка дитини тим i небезпечна, що перетворюється на бурхливий потiк, що змиває цивiлiзацiї!
  Посада командира це не зайва пайка, а додаткова вiдповiдальнiсть та тяжка ноша!
  Невiдомо що важливiше - нагодувати всiх голодних чи втерти сльозу однiй дитинi!
  Золото м'якше стали, але вiрнiше вражає серце!
  Чи не зброя робить сильним солдата, а солдат зброя!
  Дiйсно тривала розмова з автоматом, що призводить до того, що починає стрiляти у вусi!
  Секс це найруйнiвнiша зброя, особливо небезпечна своєю доступнiстю!
  Ефективнiсть будь-якої зброї залежить вiд обраної жертви, а в сексi - тим бiльше!
  Секс це найгуманнiша зброя, на вiдмiну вiд iншого смертоносного, вiн дарує життя!
  Кохання рiдко вбиває, але часто ранить!
  Хто довго дивиться на голi груди, забуває обриси герба!
  Краще велосипед iз педалями, нiж Мерседес без мотора!
  Стара зброя це як милиця, надiйна, але жодного маневру!
  Пiшки не швидше, але дешевше - особливо заощадиш на лiкарях!
  Грошi подiбнi до проносного - з ними людини залишають чеснiсть i хоробрiсть!
  Краще втратити день на розвiдку, анiж померти за секунду!
  На вiйнi поспiх - у могилу пробiжка!
  Бiльшiсть ув'язнених набагато свiтлiша за душу i чистiше серцем, нiж тi, хто їх охороняє! Не може ланцюг бути моральнiшим за в'язня!
  Мале тiло, як гострий нiж, тiльки точцi не пiддається!
  Жiночi сльози кращi за перли, кожна крапля - золота монета!
  Кам'яна сокира та атомна енергiя повиннi додаватися до доброго серця!
  Не треба соромитися бiдностi, якщо в тебе багата душа та золоте серце!
  Прогрес покриває забобони!
  Точнiсть ввiчливiсть кiлера та нахабство кредитора!
  Один вартовий коштує не бiльше за городнiй ляк!
  На вiйнi командира завалити - рiвносильно перемогти!
  Недобитий ворог як не долечена хвороба - чекай на ускладнення!
  Шляхетна мудрiсть, як дороге вино - її краще ховати вiд нижчих!
  Якщо впустив двi монети, пiдбери насамперед не ту що бiльше, а ту що дорожче! А решту вiддай жебракам!
  Поразка завжди горе, якщо тiльки на замiну не дати грошей море!
  Загинути вiд руки милої жiнки приємно лише невиправному романтику!
  Прагматик вважає за краще зародити нове життя!
  Вiдвага може компенсувати недостатню виучку, але нiколи виучка не компенсує вiдваги!
  Талант може замiнити освiту, але освiта нiколи не замiнить таланту!
  Азарт i лють, це лише протези доблестi i вiдваги!
  Успiх як бджiлка, обов'язково прилетить туди, де зрiє нектар мудростi та працьовитостi!
  Хробак на вiдмiну вiд орла легко зникає. Низьке завжди потайливе, а пiднесене вразливе!
  У рабствi тримає не стiльки ланцюг, скiльки страх - слабкiсть хоч однiєї ланки, надає вiдвагу!
  Померти почесно за Батькiвщину, Жiнку, Батькiв, але ще краще заради цього жити!
  На вiйнi легше здобути перевагу, нiж реалiзувати! Останнє схоже на полювання на мух, що облiпили поваленого лева!
  Мова, незважаючи на малий розмiр: найсильнiший член органiзму. Вiн зрушує мiльйоннi армiї та заспокоює немовля. Здатний занапастити i врятувати.
  Боєць без рани, як багатiй без кишенi!
  Чоловiковi сила, потрiбна, щоб жити, а жiнцi, щоб вижити!
  Серед овець пiднятися може навiть баран, але спробуй стати лiдером серед левиць!
  Життя надто велика цiннiсть щоб нею торгувати!
  Сталь гостра, а язичок жiнки набагато гострiше!
  Дiй смiливо, якщо не можеш вмiло!
  Додати в загiн одного цивiльного, так само забираю двох солдатiв!
  Один дилетант своєю дурiстю - перекриє користь десяти спецiалiстiв!
  Велика родина рай для серця, чистилище для гаманця, пекло ворогам!
  Розiбрати клiтку, iнколи складнiше, нiж вiдiгнати жорстокого господаря!
  Для росiйського народу горiлка страшнiша, нiж дюжина Гiтлерiв!
  Мрiя зрадниця дiйсностi!
  Був би привiд убити, а ствол завжди сподiватись!
  Горiлка - узаконений терорист!
  Алкоголь - наймасовiший серiйний убивця! Так вип'ємо, зате щоби нас убивали тiльки спиртним!
  Як не малий електронний чiп, але в нього залiз проповiдник iз простягнутою рукою!
  Автомат найкращий аргумент для покаяння!
  Справжнiй чоловiк має бути смiливий у бiйцi, наполегливий у коханнi, дотепний у суперечцi!
  Недопита горiлка, як незадоволена дружина, головного болю не уникнути, так краще пiддати!
  Вiйна це найцiкавiша гра, кiлькiсть учасникiв необмежена, але постiйно скорочується!
  На вiйнi на вiдмiну вiд боксу перемога за очками - схожа на зраду, зате суддя не пiдкуплений!
  Шахи - це логiка та поезiя втiленi у простих постатях!
  Свобода як продажна дiвка, тiльки платять за неї не грошима, а кров'ю!
  Юнiсть сестра нахабства, нахабнiсть сестра смiливостi, але лише порiднившись iз досвiдом старця можна народити перемогу!
  Коли у полководця свiтла голова - в очах ворога темнiє!
  Почуття часу незамiнна якiсть полководця, хвилинна стрiлка недарма має гострий кiнець, вона вражає сильнiше заточеного булата!
  Насолода та бiль антиподи, але для деяких завдавати бiль вища насолода!
  Вiйна i секс, приносять задоволення, тiльки не в сумiшi, надто забiйний йоржик!
  Чим жирнiший шматок у капканi, тим гострiшими повиннi бути зуби-захоплення!
  Наздогнати зайця важче, нiж завалити мамонта!
  Вбиваючи красиво, ти створюєш кривавi натюрморти, тiльки поцiновувачi надто швидко сходять у могилу!
  Помiрнiсть хороша якiсть, якщо вона не поширюється на доходи! Важкий гаманець завжди легкий!
  Коли жiнка говорить правду, починає в'янути пристрасть, а коли бреше, розквiтає зрада!
  Нiжнi обiйми сильнiше душать, немає нiчого невблаганного, нiж ласкава зашморг!
  Обов'язок це тяжкий тягар, особливо якщо нема чим платити крiм життя. Її у свою чергу не вiзьмеш у борг!
  Смертний сон найглибший, але не найсолодший, особливо для тих, хто грiшив!
  Погоня вiнець перемоги, а без вiнця немає переможного кiнця!
  Хто вiдстане, на один удар серця наздоганятиме все життя!
  Необстрiляний солдат як зелене вино, з боями здобуде фортецю, але полководець що не хоче вчитися, подiбний до гною - не дозрiє, а лише перепрiє!
  Поганий полководець процвiтає в заощадженнi власної шкiри, хороший зберiгає вiд смертi солдатiв!
  Дебют у битвi, важливий тим, що, програвши, не виступиш на бiс!
  Якщо товариш загинув не засмучуйся, гарною людиною збагатилося небо!
  А якщо поганим? Тодi тим, хто живе землi, стало легше.
  Iстина одна, а релiгiй багато, отже, у вiруючого бiльший шанс помилитися, нiж у атеїста!
  Атеїст навiть якщо i правий, то його правда не дасть йому прибутку, а от вiруюча людина навiть помиляючись, отримає щасливе життя та гiдну смерть!
  Стати атеїстом все одно, що обiкрасти свою душу!
  Вiра як одяг, носити важко та голому не можна! Помiняти її можна лише помившись, i вибравши сучасний фасон! А взагалi релiгiя як дружина, набридає, i змiнити страшно!
  Вiра як вказiвний пест - всього одна i з неї смiються лише дурницi!
  Щастя це прискiпливий наречений, який ходить на пару лише зi свободою!
  Що ти хочеш змiю прикласти до серця - у пекло вiдчинити дверцята!
  Це тому, що до кирки та м'язистих рук потрiбна голова!
  Полководець схожий на актора, тiльки повтори на бiс зривають не оплески, а ляпаси, що вганяють у землю!
  Кохання як хмара, пiдвладна капризам i виливає сльози!
  Милосердя риса сильних, жорстокiсть народжена невпевненiстю, а невпевненiсть слабкiстю!
  Покарання зла найцiннiший вид добра, воно потребує душевної чистоти та сили духу!
  Рiшучiсть є незамiнною якiстю правителя, боязкiсть губить держави i залишає народи сиротами!
  Чий би бластер верещав, а ваш мовчав!
  Кохання вимагає жертв, не менше нiж ненависть!
  - Релiгiя насамперед має бути моральною, вчити добру та послуху! Тiльки не перетворювати людей на стадо i вiдучувати мислити!
  Революцiя має змiнювати рiзновид рабства, її мета духовна свобода з єдиною установкою - робити добро!
  Нiщо так не поєднує людство: як справжня релiгiя, заснована на добротi та здоровому глуздi!
  - Тiльки остаточна перемога вищої правди - може виправдати брехню! Подiбно до того, що справа свiту вимагає насильства, меч легше вiдбити мечем, нiж щитом!
  - Iстина завжди в меншостi, а меншiсть може перемогти лише за допомогою розуму та хитрощiв! Отже, хитрiсть i розум, вiрнi товаришi iстини!
  Раб це насамперед боягуз, вiн боїться втратити ланцюг!
  У тирана три якостi комах: жало скорпiона, лапи мухи-липучки, павутиння кровососа, але крилатим йому стати не судилося!
  Красу душi, чистоту сердець, силу любовi - не повинно осквернити надмiрну вiдплату!
  Якщо ти маєш рацiю справедливiсть виправдовує жорстокiсть, але тiльки тiєю мiрою, яка не перетворює жертву на ката!
  Найцiннiша якiсть полководця прийняти гiдну поразку та винести з неї уроки!
  У сучаснiй вiйнi хтось лiтає - той перемагає, а що повзе - того ворог б'є!
  Образа - зброя негiдника i боягуза, прагнучи принизити iнших, вiн опускає себе!
  Не помиляються тiльки покiйники, якщо звичайно не брати до уваги мiсце розташування раю!
  Практика мати вмiння у союзi з талантом!
  Бажаючий вчитися, отримає бiльше користi з поразки - нiж самовдоволений зазнайка з перемоги!
  Померти красиво краще - нiж потворно жити!
  Для ледаря всi часи поганi, крiм сну!
  На вiйнi передчасна радiсть - сестра зради!
  Найдосконалiший меч - псують косi руки!
  Час на вiйнi, як вода, сточує доброту та людянiсть!
  Воїн, що сидить у засiдцi подiбний до грабiжника, тiльки хоче отримати обов'язково життя, а не гаманець.
  Для хорошого командира врятувати своїх важливiше, нiж убити чужих!
  Велика чисельнiсть могильник вмiння та доблестi! Якщо хочеш стати героєм, не ходи покiрно строєм!
  Брехня подiбна до змiї на мiсцi сторожового пса - один раз вкусить ворога, iнший обов'язково вжалить i тебе в слабке мiсце!
  Лицар може поступитися жiнцi всi, крiм права першої вмерти!
  Росiйського солдата можна вбити, але не можна перемогти!
  Велетень не той, хто на зрiст великий, а в кого розмах думки, до небес!
  Насильство породжує зовнiшню покiрнiсть та запалює бунт у душi!
  Полон це як розпечений горн, загартовує, якщо пiсля нього пiрнути в крижаний потiк визволення!
  Справедливiсть часом сувора, але завжди м'якша за свавiлля!
  Ось уже босоногi дiти пiдбiгають до Кунгур, потужної фортецi, в якiй шiстсот солдатiв i ще ополчення. На ляканi пiдходом майора Верещагiна з двома сотнями кадрових солдатiв, натовп у двi тисячi пугачiвцiв зняв облогу та вiдступив.
  
  
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова прибули до повстанцiв. Спочатку вони скептично зустрiли хлопчика у шортиках та дiвчинку у тунiку. Але указ iз печаткою государя їх переконав слухатися полковника. Але ще бiльш достовiрно стало коли Олег, зв'язавши босими пальцями нiг цвяхи метнув їх у отамана, що почав виникати, i прибив його до дверей за чуб.
  Крiм того вже дiйшли чутки про хлопчика, який не боїться холоду, i бiгає швидше за самого хортового вовка.
  Хлопця прийняли командиром. А потiм вiн запропонував план. Вони разом iз Маргаритою проникають у Кунгур, вбивають усiх офiцерiв, i тодi вривається орда i добиває гарнiзон.
  Що було iз задоволенням заведено.
  I хлопчик iз дiвчинкою, цi дiти-термiнатори помчали до Кунгура. А великий загiн повстанцiв рушив за ними.
  Олег та Маргарита без зайвих церемонiй рушили до стiни. Зрiзали кiлька вартових. I давай рубати офiцерiв. Почалася панiка. Майор Верещагiн кинувся у бiй i був убитий одним iз перших. Полягло i три капiтана.
  Дiти метали гостро вiдточенi диски, i рубали шаблями iз загартованої сталi. I ще кидали саморобнi, але дуже сильнi гранати. Вiд яких противник пiдлiтав вище i розривався на частини. I дiставалося вiд дiтей-термiнаторiв.
  А потiм у бiй пiшли повстанцi. I теж як почали рубати i трощити. I вже розгублений та обезголовлений гарнiзон здається вiйську посланцiв Пугачова.
  Дiти завдання виконали. I взявши Кунгур, рвонули назад, пiд Уфу кудись пiдступала величезна армiя Омеляна Пугачова.
  Хлопчика та дiвчинка бiгли собi та спiвали;
  У Вiтчизнi солов'ї - псалом спiвають;
  У нiй, променистий сонечко свiтанок...
  Приносить благодать - спокiй, затишок,
  I вiдкриває погляд - свiтло Господнє!
  
  Де конвалiї, а де ромашок рiй,
  I медом виливаються стоги.
  Ти станеш справжнiм - знай герой-
  Обломиш бiсiв гострi роги!
  
  Зараз ти по полях бiжиш босий,
  Зовсiм хлопчисько - важкий автомат!
  I холоднiють п'яти пiд росою -
  Готовий поставити супостату - мат!
  
  Виявити природу буде демiург,
  Вiзерунки в бурхливому блиску створювати...
  На жаль трохи строгий Бог хiрург-
  Якi не поставить п'ять!
  
  Ми люди теж грiзнi творцi-
  Здiбнi свiй новий свiт охопити!
  Не треба виявляти ганьбу вiвцi-
  Тодi враз збереться до лайки рать!
  
  Хлопчик-пiонер зараз у полонi,
  Кат на дибу пiдвiвся, батогом дав...
  Але не клянiть люди Сатану -
  Бо випробування теж дар!
  
  Для космосу - дороги всi в квiтах,
  У них захоплення чистого струмка.
  I треба подолати нам мерзенний страх-
  Не ховаючись у короб iз прудкiстю вугра!
  
  Труна на жаль на всiй Землi повно-
  Хоч у пiдземеллi їм - показ-фетиш.
  Побачиться в Едемi нам воно -
  Адже перед Богом - богатир-малюк!
  
  Але людина по сутi теж Бог,
  Вiн iнтелектом - спритний велетень...
  Корабель залишає пишний грот,
  Народ i вождь без страху єдиний!
  
  Харизма це теж капiтал,
  Нехай у оборот його не просто гнати...
  I якщо хтось iлюзiї живив,
  Його вже примружив ломом тати!
  
  Коли наш розум до пику доросте,
  I мертвих воскресить науковий хiд.
  Покриє килимом квiтковий лiд,
  А ми до iнших всесвiтiв у марш-похiд!
  Олег Рибаченко та Маргарита дорогою наздогнали кабана. Зарубали його та з'їли м'ясо сирим. А що ж i Тарзан їв, а чим вони гiршi.
  I прихопили м'ясо iз собою.
  Олег бiг i думав:
  Що ж крутий був серiал про Тарзана. Але вiн i крутiше складав. Ось цей найцiкавiший твiр про джунглi та диких мавп. Але допустимо з дiвчиною?
  Це ще куди чудовiше...
  Далi вiн разом з Маргаритою трохи написав афоризмiв, щоб було веселiше;
  У полiтика всi шляхи кривi, але до мети ведуть напролом!
  Золото м'яке, але має нищiвну силу!
  Тяжкий метал золото, але золотий вантаж легкий!
  Хоч золото та важкий метал, але у великiй кiлькостi робить тебе непотоплюваним!
  Кат працює руками, але продукт виносять вперед ногами!
  Хочеш захопити престол - май царя в головi!
  Хочеш, отримає мiсце лева, будь лисицею в хитрощi, i гiєною в пiдлостi!
  Найуспiшнiший полiтик - хитрий лис i хижий тигр, а також мавпа у використаннi чужих прийомiв!
  Хто в полiтицi не лисиця, той у життi осел!
  У влесливого лисиця - вовчi звички!
  Вiйськова хитрiсть не суперечить честi, крiм того, коли обертається проти тебе!
  На вiйнi недбалiсть, як смола в медi, тiльки виливається кров'ю!
  Обхiдний маневр нагадує гак, не лише формою, а й результатом!
  Як не сильнi руки, без голови вони стоять не бiльше за манекен!
  Кмiтливiсть можна порiвняти з третьою рукою, тiльки з куди бiльшим замахом!
  Революцiя пускає кров, що веде до оздоровлення народу, зганяє жирок, що оновлює елiту!
  Найбiльшi дивiденди на вкладення, отримає той, хто не шкодує для дiтей грудного молока!
  Брехня на благо, це правда, вимовлена на новий лад!
  Жiнка, це скарб, здатний пiдкупити найбагатшого i зброю, що може спричинити найсильнiшого!
  Проблеми поняття вiчне, навiть смерть лише перекладає їх на близьких небiжчика!
  Щастя це квiтка, яку удобрюють кiстками та поливають кров'ю!
  - Фундамент, замiшаний на кровi, дуже хибний так тiльки в живому тiлi кров має силу!
  Все схильне до змiн, крiм почуття вiдповiдальностi та обов'язку!
  Погано втратити життя, але набагато гiрше втратити безсмертя!
  Краще одну годину полiтати, нiж сто рокiв повзати!
  Сила синонiм свободи, свобода синонiм обов'язку, обов'язок вимагає самопожертви та зречення!
  Багатир iз слабкою головою, вiдрiзняється вiд манекена, тим, що калiчить себе сам!
  Психологiя - ключ до перемоги, треба тiльки вмiти пiдiбрати пiдходящий замок!
  Серце у розвiдку не посилають, а головою не рубають!
  Стрiмкiсть народжує перемогу, швидкiсть приносить удачу, швидкiсть - друге щастя!
  Стрiмкiсть народжує перемогу, швидкiсть приносить удачу, швидкiсть - друге щастя!
  Крижаний подих смертi, змушує тремтiти серце, i вивертає кишки у труса. Але хоробрий вiд близькостi кiстлявої баби з заточеною косою: набуває гостроти реакцiї, холоднокровнiсть у сутичцi, позбавляючись зайвого жирку!
  Темперамент у жiнок нерiдко є сусiдами зi скромнiстю - як втiм, i хоробрiсть у чоловiкiв!
  Технiка поняття двогостре - не терпить тупостi!
  Найсолодший плiд, який найважче зiрвати!
  Нерозсудливiсть антипод хоробростi, вiдвага i розрахунок тiльки в парi народять перемогу! Келих перемоги як пляшка горiлки, щоб не було неприємностей, вимагає трьох: Удачi, розуму та смiливостi!
  Смерть не буває тимчасовою, а життя постiйним!
  Немає такої релiгiї, що логiчне пояснювало iснуючий стан речей та наявнiсть розуму!
  Тут то має рацiю, але й сам людський розум не найлогiчне в нашому свiтi. Iнодi навiть здається, що нiчого бiльш iррацiонального, нiж логiка!
  Вiйна без кровi, як життя без болю!
  Вмiння вижити самому для воїна важливiше, нiж убити супротивника! Будь-яка вiйна закiнчується миром, а життя похороном!
  Кохання пiдлiтка як скло: дуже тендiтна, легко б'ється i боляче ранить!
  Раб i цар вилазять iз однiєї утроби, якщо вони однаковi до народження, то чому i не бути рiвними i пiсля!
  Науковий прогрес без розвитку моралi - рiвносильний спробi пiдкурити вiд ядерного вибуху!
  Недбалiсть на вiйнi, мати злочину та сестра зрадi!
  ,Ратний хлiб найгiрший: просочений кров'ю братiв i сльозами матерiв!
  Народжувати дiтей набагато, приємнiше нiж породжувати трупи - хоч i те iнше вимагає вмiння та азарту!
  Поневолення починається не бажання вчитися i мислити!
  Мудрi слова добре - добрi справи кращi!
  Життя завжди генiальне, а смерть бездарна!
  Наука - ще не все, найдосконалiша зброя вимагає вмiлих рук та гнучкого розуму! Дух перемагає матерiю!
  Будь-яку мить перестає бути чудовим, варто йому застигнути, заморозитися крижинкою!
  Рух - ось справжнє щастя!
  Батькiвщина це найдорожче, що має людина, без неї життя не має сенсу!
  Людина без вiтчизни, як тiло без душi!
  Релiгiя розрада слабких - будь-якi нещастя здаються не значними, якщо вони тимчасовi!
  Якщо технiка ангел-охоронець, то бойовий дух це Бог вiйни!
  Легше вичерпати океан столовою ложкою, нiж сперечатися атеїста!
  Комп'ютер як дiвчина любить молодих та настирливих!
  Смерть вiдрiзняється вiд коханої тим, що зустрiч з нею завжди намагаються вiдкласти!
  Смерть вiдрiзняється вiд коханого тим - що завжди приходить не пiд час, але нiхто не дорiкає її запiзненню!
  Хто економить на безпецi - розоритися на похоронi!
  Сита армiя - запорука процвiтання!
  На вiйнi гарна пiдготовка як повiтря для легень, погана сумiш газiв калiчить та вбиває!
  Коли людина штучно надає собi грiзну зовнiшнiсть, це вiрний ознака духовної слабкостi.
  Страшний вовк у овечiй шкурi, а не вiвця у шкурi вовка!
  Для чоловiка немає нiчого важливiшого, ратного мистецтва - воно синонiм гiдного iснування! Смерть тигра краща за собаче життя!
  Смерть на вiйнi виправдана лише, коли противник купує її надмiрною цiною, а робити вороговi подарунки рiвнозначно зрадi.
  Розвiданий ворог майже переможений, потрiбно лише самому не пускати шансiв на вiтер!
  Труп ворога коштує дорого, але живий вiн все одно обiйдеться дорожче!
  Прихована якiсть переможця!
  Взагалi життя без труднощiв, як суп без приправи, багато - гiрчить, нема - не лiзе в горло!
  Чоловiкiв має хоч раз у життi когось убити та врятувати! Причому якщо перше як пощастить, друге неодмiнне випробування мужностi!
  Комп'ютер кращий за атомну бомбу, вiн найвiрнiший спосiб завоювати народи i змусити працювати на переможця! Крiм того, я не боюся спокус! Будь-яка вiра тодi чогось варта, якщо вона вмiє захищатися!
  У юностi й кров тече швидше, i казанок варить спекотнiше!
  Повiльний iшак, гiрший за свиню, теж смердить, але не дає м'яса!
  Автоматна черга та гуркiт снаряда - найкраще вiдбивають добру пам'ять!
  Вiра без доказiв: що сокiл, без крил може дряпнути, але не дасть здiйнятися!
  Релiгiйна дискусiя найбезплiднiша - бо обидва сперечаються не мають жодного уявлення про той предмет, про який сперечаються!
  У гонцi мiж науково-технiчним прогресом та моральнiстю, останнє приречено на роль аутсайдера! Хоча людство ризикує провалитися у прiрву мiж наукою та мораллю!
  Хто економить на науцi - грабує своїх нащадкiв, а хто грабує нащадкiв назавжди залишиться жебраком!
  Грабуючи нащадкiв можна збити капiтал, але не можна розбагатiти!
  ! Полiтика брудна справа, що вiдбувається в чистих костюмах!
  Iстина завжди багатолика, а помилка одноманiтна!
  Краса поняття дiалектичне, - лише потворнiсть унiверсальна!
  Сучасна зброя, на вiдмiну вiд вина, любить молодiсть!
  Пощадити ворога, що сiсти на кинджал - сталь не знає почуття спiвпереживання!
  Найкраща зброя це кмiтливiсть, не вимагає витрат, але дорого коштує!
  Коли число трупiв бiльше одного, вони з трагедiї перетворюються на статистку!
  Вбивство як втрата цноти вперше i тобi боляче, потiм з кожним новим актом все бiльше задоволення!
  Поганий той розвiдник, що не може передбачити вихiд у разi провалу!
  У будь-якiй iншiй сферi помилка може коштувати життя, здоров'я i тiльки помиляючись у релiгiї, ризикуєш втратити безсмертя!
  У звiра iкла в людини рушниця, тварина робиться ставку на м'язи, а людини на розум! Випробування туплять зуби, але загострюють розум - тому розум безсмертний, прогрес, наче вiчний двигун, приведе до благоденства!
  Навiть найстрашнiша звiстка вiд багаторазового повторення ставати звичайним!
  Коли агент працює на двi розвiдки, пiдряджаючи дитинi, що намагається запхати в рот двi соски, вiн ризикує порвати собi рот!
  Рух це дощ, пiд яким виростають квiти здоров'я, i мотика, що викорчовує бур'яни хвороб!
  Слiпий слiпих не бачить погляду - вони йдуть куди хочуть!
  Не може вивести слiпий - дорогий вiрний прохiдний!
  А зрячий мандрiвник не тягни - слiпим бiдолахам допоможи!
  Людина легко ламає, насилу пiдкоряє, i дуже рiдко добивається любовi вiд природи!
  У картах удача приходить свiтлiй головi, спритним пальцям, спокiйному серцю!
  Взагалi кримiнал це не шоколад, забруднившись солодко жити, не станеш, а от ожирiння серця отримаєш точно!
  Недолiк сили здатний компенсувати надлишок розуму, але жодний надлишок сил не компенсує нестачi розуму!
  Талант здатний замiнити нестачу освiти, але нiяка освiта не замiнить нестачi таланту!
  Алмаз i без шлiфування коштовнiсть, але нiяке шлiфування не перетворить вугiлля на дiамант!
  Чужа смерть весело, а вiд своєї кончини лопається серце i душа йде в п'яти!
  Грошi, як бруд, пристають до кривавих рук i слизьких душ!
  З усiх форм фанатизму найрелiгiйнiший релiгiйний i егоїстичний, так спрямований насамперед для досягнення особистого безсмертя!
  Кохання вiд зґвалтування вiдрiзняється лише формою оплати - за останню дiю розрахунок натурою!
  Краще втратити у праведностi, нiж придбати у грiху!
  Втрата праведника придбання на небесах, придбання грiшника пограбування душi!
  Заперечуючи Бога, комунiсти звалили на плечi людини непомiрну ношу! Бажаючи зайняти мiсце Всевишнього, людина не витримала болю Голгофи та спокус диявола!
  Не володiючи силою Iсуса люди, замiсть того, щоб побудувати царство добра i справедливостi впали у вир пороку!
  Незлiченнi скарби в душi людини, тiльки якщо почати грабувати їх швидко вичерпаються, не принiсши багатств!
  Кожен статевий акт, коштовнiсть, яку ви дiлите на двох i жоден злодiй не вкраде її з серця!
  Кожен чоловiк має щось спiльне з приматом, добре, якщо потенцiю, адже частiше iнтелект!
  Було б смiшно, якби не було правдою!
  На жаль живих анекдотiв, у нас бiльше нiж порядних чоловiкiв та чесних полiтикiв!
  Хто пройде душу завжди залишається у збитку - вiддає безсмертне за смертне!
  Перемога над сильним суперником зазвичай коштує дорожче, але її ти не вiддаси за безцiнь!
  Вбивство не може виправдати користь i вигода - лише честь, свобода та Батькiвщина адвокати насильства!
  Добро має бути з автоматом,
  Разити як запекла сталь!
  Щоб лилася кров водоспадом,
  Зло не щади всiх убивай!
  З усiх творiв мистецтва саме вiйськовi шедеври наймiцнiше закрiплюються в народнiй пам'ятi та викликають найбiльше слiз!
  - Картина, написана кров'ю: яскравiша за олiйну i вигоряє куди повiльнiше!
  Порядна людина ставить правосуддя - вище сiм'ї та приятельських стосункiв! Закон для ворогiв та друзiв має бути один як чоловiк у дружини!
  Наявнiсть рiзних законiв перетворює правосуддя на повiю!
  Сильний противник, загартовує тiло i волю, робить тебе сильнiшим - слабкий розбещує душу i послаблює тiло, робить слабшим!
  Тож важкий шлях дає значно бiльше легкої перемоги!
  Руки солдату дано, щоб стрiляти, а мiзки, щоб вчасно зупинитися!
  Вбити дурня: це все одно, що вколоти голкою, пристрелити розумного - що довбати снарядом!
  Природа мати людини, а мати великого винахiдника не може бути повною дурницею! Хоча практичної кмiтливостi їй не вистачає!
  Куля найефективнiший виховний метод у спiлкуваннi з молоддю, як i зi старими!
  Тiльки ефективнiсть дiї падає! Часто мазати впаде авторитет, а влучиш, доведеться виховувати зомбi!
  Релiгiя опускає гордої людини до рiвня тварини - надаючи вибiр мiж вiвцею та козлом!
  Краще подiбно до вiвцi вiддати свою шкуру людям - нiж вiчно шипiти змiєю!
  Взагалi поняття працювати головою передбачає не лише буквально тлумачення, навiть коли йдеться про єдиноборства!
  Хочеш розбагатiти - похрестись у євреї, хочеш розоритися вiзьми в єврея в борг!
  Свинець сприяє травленню, особливо якщо пiгулка у формi патрона!
  Чиновник, який не бере хабарiв - як незаймана повiя!
  Зазвичай, щоб врятувати одного доводиться убити iншого! Це, безперечно, жорстокий закон, але вiн вiдновлює природну рiвновагу видiв!
  Немає на свiтi кращого бiйця - нiж росiйський солдат, i бiльшого самодура - нiж росiйський генерал!
  Надмiрна розкiш ознака легковажностi, легковажнiсть передвiсник швидкого руйнування!
  Мудрi слова з уст пiдонка, що фонтан iз смiтника!
  У тебе перевага в довжинi, а в мене в головi!
  Вбити iнодi можна, вiдiбрати надiю нiколи не можна!
  На вiйнi, проґавивши секунду - можна втратити вiчнiсть!
  Звичайний терем жалюгiдний серед хмарочосiв, але величний серед хатин!
  Людина пiдкоряється силi, поважає жорстокiсть, зневажає м'якiсть i цiнує доброту!
  Секс найкращi лiки вiд усiх душевних хвороб, але на жаль дорогi i важко доступнi!
  Хто не любить сексу, той не любить життя i не цiнує радостi плотi!
  Поезiя, має спiльне з вином, що його цiннiсть, зростає з часом, але навiть столiття не дозволяють рядкам протухнути, а iскра погаснути!
  У солдата як у комп'ютера - той вважає одиниця-нуль, а воїн друг-ворог!
  Людина вiдрiзняється вiд тварини гуманiзмом, i здатнiстю чинити всупереч iнстинктам!
  Вiд насильства над жiнкою iнодi з'являються здоровi дiти, а вiд насильства над природою лише монстри!
  Якщо жорстока мати, жорстокi та дiти! Яка природа такий її син - людина!
  Дружбу шукають у сильного, пiдживлення у багатого, а вiдданiсть виявляють до безстрашного!
  Атака - найкращий спосiб нейтралiзувати чисельну перевагу ворога - змусити вiдбиватися все одно, що вiдрубати половину рук!
  .Для жiнки кохання, це насолода i дохiд, для чоловiкiв задоволення i витрата!
  Винаходити нову зброю для аморального чоловiка це все одно, що пiдпилювати нiжки стiльця, коли шию захлеснула мотузка!
  Пiсля прибуття до Уфи хлопцi вiдзвiтували у виконаннi завдання Пугачову.
  Мужицький цар здивувався, що дiти спрацювали так швидко. I, безумовно, вiн їх нагородив. Вручив срiбним хрестом. I по двiстi карбованцiв кожному.
  Потiм був штурм Уфи. Маргарита та Олег як завжди в перших рядах i стрiмко атакують.
  Рублять ворогiв шаблями i кидають бомби.
  Гарнiзон Уфи вже ослаб вiд голоду, та перемоги повстанцiв надломили дух.
  Крiм того, у царя козакiв майже п'ятдесят тисяч вiйська - величезна сила...
  Пiсля того, як Олег Рибаченко зарубав коменданта, решта бiйцiв здалася.
  Їх приводили до присяги, рубали коси, стригли пiд козакiв. Деякi офiцер вважали за краще приєднатися до Пугачова. А що хiба петля краща?
  Коротше кажучи, Уфа була легко взята. I навiть козачий цар пошкодував, що не пiшов на штурм Яїцького мiстечка.
  Загалом справи у Пугачова пiшли краще. Тепер i до уральських заводiв можна надiслати бiльше вiйськ. А Бiлобородову доручити взяти всi мiста та Тобольськ.
  Однозначно було ухвалено рiшення йти на Казань, а далi на Москву. Омелян Пугачов навiть повiдомив, що сам син його цесаревич Павло приєднався до походу i передасть трон батьковi. У всякому разi, у це багато хто вiрив.
  Армiя Пугачова продовжувала зростати. Прибули вести про взяття ще кiлькох уральських заводiв, i новi гармати, запаси та порох.
  Пiсля чого величезна армiя виступила у похiд. Вона рухалася вздовж рiчки, по обидва береги до Волги.
  Цар Омелян Пугачов був веселий i задоволений. Поки що справи у нього йдуть дуже добре. Взагалi повстанцi ще жодного разу не були битi. I репутацiя нового росiйського царя пiднiмається. I щодня новi воїни тисячами приєднуються до нього.
  Багато i кiнного вiйська самозваного царя. I перемогою все пахне реальною.
  Дiти-рейнджери бiжать попереду решти вiйська. Вони веселi та багато смiються.
  Ось атакують юнi воїни роз'їзд гусарiв. Коротка рубка, пара кидкiв пальцями босих нiг гранат. I бiйцiв знищено.
  Далi лежить фортеця Оса. У реальнiй iсторiї вона здалася без бою. Тож хлопцi поки що не штурмували i нiкого не вбивали.
  Їм навiть стало трохи нудно... Хлопцi заспiвали;
  Спартак пiдняв на подвиги рабiв,
  Щоб скинути ярмо ненависних принцiв.
  Вiн перетворив нещасних на рiй орлiв.
  Заклик простий - свої мрiї розсуньте!
  
  Дiстаньте меч, здобувши його боротьбою,
  I злих ворогiв безжально рубайте...
  Ти на щастя шлях боєць скорiше вiдкрий,
  Загиблий буде вiчно жити у гранiтi!
  
  Дiстанемо з неба, нуль потреба мiсяць,
  Простiр Марса як ворота вiдкриємо,
  I на Венеру лихо вiр, прийду...
  Весь чумацький шлях пiд меч пiде герою!
  
  На небi зiрки та очi дiвчат -
  Сапфiрами, рубiнами сяють...
  I думки мої буйнi летять
  Коли наш предок бiк нам'яв Мамаю!
  
  Вигукнув у битцi смертної Челубiв -
  Що Русь загине пiд копитом вихори...
  Нечет клич божевiльний - всiх убий:
  Що смiхи та пiснi звучнi затихли!
  
  Вiдповiдь вiд Пересвiту голосна дана,
  Удар списа та ворог у кошмарному пеклi...
  Не чекатиме на воїна зiндан -
  Ми переможемо, ви в це люди вiрте!
  
  Пiдступний рок - бувають у хмарах днi,
  Не щоразу удача та трофеї...
  I нашi мiста - пожежа, вогнi,
  Ми видно теж у лайцi не встигли!
  
  Але мiсце росiйська на трiумфi знай,
  Наш предок Цезар, грiзний Македонський...
  Планет скоро перетворитися на рай,
  Сир iз чаєм дуже смачний Пошехонський!
  Фортеця Оса, як i реальної iсторiї, здалася без бою. Гарнiзон та його командири присягнули козачому царевi. I пiсля чого вiйсько Пугачова рушило далi. Переможним маршем та приєднуючи до себе тисячi селян. Величезна армiя, яка й швидко зростає. На сходi пугачiвцi взяли ще кiлька мiст i пiдiйшли до Тобольська, де сховався корпус Деколонга.
  Майже всi уральськi заводи взяли пiд контроль повстанцями i там нова адмiнiстрацiя. На заходi взяли Самару i там змiцнилися. Дедалi бiльше людей iде за повстанцями.
  I за мужицьким царем великi сили. У самiй Казанi багато його прихильникiв. Губернатор Кант цей нiмець буквально тремтить вiд страху. Невеликий загiн, висланий назустрiч армiї Пугачова, був полонений. Потьомкiн, який у кремлi Казанi, теж тремтить вiд страху.
  Куди йому проти такої армiї...
  А Олег Рибаченко та Маргарита знову подвиги здiйснюють. Цього разу вони перемiстилися за часiв Єлизавети Петрiвни. I ловлять собi Фрiдрiха. Але то вже iнша iсторiя. Там вони з Маргаритою постаралися i великий король Нiмеччини пiсля розгрому виявився захоплений. А його охорону перебито.
  Хлопчик i дiвчинка промайнули наче ураган, тим бiльше у Фрiдрiха залишилася зовсiм невелика почет. Але вони цi дiти всiх порубали, i принесли на плечах полководця в росiйський стан. Тож Нiмеччина капiтулювала.
  I Росiя приєднала себе Схiдну Пруссiю.
  Та й Єлизавета Друга прожила на радостях довше. А спадкоємець Петро помер вiд геммороїдальної колiки. Отже, Росiя змогла свої завоювання зберегти. А Нiмеччина так i не поєдналася!
  А потiм i Рiч Посполита цiлком увiйшла до складу Росiї.
  Ну, Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова там побули зовсiм короткий час. I їм випала нова сувора мiсiя!
  А що поки що Пугачов i без них може обiйтися. Є справи й важливiшi.
   Ось вiн Олег Рибаченко начебто великий хоч i вiдносно юний спортсмен, який бере участь за Росiю в середньовiчних змаганнях. Один проти сотнi добiрних лицарiв. I йому навiть до нiг прикували гирки, щоб як казати стало чеснiше. А що Олег Рибаченко? У ньому завжди й жили сили супермена з фентезi, адже це i сон i не сон, а щось фасмогоричне, де всi прихованi мрiї здiйснюються.
  Навiть свiтив на небi цiлих сiм. I кожна пiд колiр веселки.
  Перед ним Британський принц Карл обдарований особливим даром: прощати та милувати тих, хто стоїть перед смертним тунелем, через який вiдкривається шлях до iншого свiту.
  А ти лише хлопчик, який перебуває в мiсцi, де вирiшується посмертна доля великої людини.
  Олегу Рибаченка дуже врiзали по нозi, коли вiшали додатковi кайдани. Юний полковник насилу стримав вигук, що виривався з грудей.
  Його тiло стало ще молодшим, просто хлопчик молодшого шкiльного вiку, i не такий вже м'язистий як ранiше.
  А принц, вдавши, що нiчого не сталося, оглушливо, з легкою хрипотою в голосi, прокричав:
  -Отже, тепер ви на рiвних... Пiдданi рухом жвавих скакунiв, марш!
  Публiка, що сидить на трибунах, багатоголосо засвистiв.
  Олег Рибаченко хоч у паралельному баченнi i супермен найвищого класу. Тут трохи пошкодував, що дозволив начепити на себе залiзяки. На перший погляд двадцять фунтiв або дев'ять кiлограм дрiбниць, у суперникiв навiшено бронi не меншої ваги. Але якщо вони прив'язанi саме до нiг, i стриножують кiнцiвки, то це нiсенiтницею нiкому не здасться.
  Насилу пересуваєшся, своїм тiлом, що зменшилося.
  Перше коло всi противники Олега Рибаченка, що став попаданцем у новий свiт, мчали фактично злитою, утиканою шипами колоною. Навiть пiд час практичного випробування, на лад фентезi гонки, бiйцi поводилися для людей майже природно.
  Хлопчик-письменник почував себе не зовсiм у тарiлцi. I сила зовсiм не так, як ранiше... Щось не переповнює його енергiєю. I на вигляд твоєму тiлу не бiльше десяти рокiв, а було дванадцять. А противники набагато крупнiшi за тебе i бiжать.
  Пiдскакуючи та втягуючи животи, пристосовуючись до дивного
  обмундируванню, зброї та розiгрiваючись. Велике, зовнiшнє коло ристалища вимiрювалося вiсiм'юстами п'ятдесят метрами i було викладено трьома рiзними покриттями, що чергуються: гладкими кам'яними плитами, гострими камiнчиками (iнодi по них як покарання змушували бiгти провинилися босоногих жiнок i пiдлiткiв), i акуратно покладеним.
  Олег Рибаченко з тривогою подумав, що може, вiн i далi буде так зменшуватися, поки не перетвориться на зародок i остаточно не зникне.
  Чи може все-таки це лише на час випробування?
  Кожне покриття зустрiчалося чотири рази, велика довжина саме бiля гострого камiння, тому пiдтримувати єдиний ритм бiгу ординарним способом неможливо.
  Олег Рибаченко, який остаточно став хлопчиком, єдиний хто бiг босонiж, i вiдчував уколи голою пiдошвою. Так умови явно нерiвнi.
  Але при цьому кожен учасник смертельного забiгу, священної битви за майбутнє iмперiї, вважав себе якщо не найсильнiшим бiйцем у всесвiтi, то вже набагато вище за рiвень тупих середнячкiв. Ну а якийсь росiйський оголець їм не суперник.
  I навiть принизливо, що їх так багато зiбралося проти хлопчика-оборванця.
  У Олег Рибаченко, зрозумiло, сильно нила забита нищiвним ударом кувалди гомiлка. Пройшовши безжальне "хрещення" вона навiть набрякла i посинiла. У-у кат-коваль, рушити б тебе кiсточками кулака в тупий скроню. Щоб ось так прибити, а ще краще тiєю ж важкою, ромбовидною кувалдою! Втiм, нiколи не пiзно! У цьому свiтобудовi хлопчисько мчав босонiж, для корiнного москвича i князя нечасте задоволення, особливо з їх надмiрно дбайливим i манiрним етикетом. Щоправда зараз Олег Рибаченко став виглядати ще молодшим - не старшим за десять максиму одинадцяти рокiв i його хлопчача босоногость вже не здавалася неприродною.
  Хлопчик-полковник пiдбадьорився i заспiвав:
  - Хто веселий - той смiється! Хто хоче - той досягне! Хто шукає той завжди знайде!
  Вiдчуття гостроти камiння тепер уже здавалися приємними, i жорстко колючими одночасно. Але це лише заводило вiчного пiдлiтка, а точнiше хлопчика.
  I енергiя, що вiдступила, стала повертатися в юнi м'язи.
  Пiсля третього кола кiлька середньовiчних i дуже сильних воїнiв зробило майже iстеричну спробу за допомогою кiнського нахрапу вирватися вперед. Вони на ходу лаялися i навiть стали поступово наздоганяти, який не вiдчуває особливих комплексiв, як i ранiше йде в хвостi колони Олега Рибаченка.
  Хлопчик-полковник вирiшив поки що не форсувати подiї, i вичiкувати.
  Строй почав потроху, наче живiт удава розтягуватись, i вже на п'ятому колi всi воїни бiгли по-iншому. Не як ранiше в масивну потилицю один одному, а з великим промiжком.
  Метал брязкав, пiд кованими чоботями скрипiло.
  Зiркий i досвiдчений Олег Рибаченко бачив, що бiйцi в обладунках пiтнiють, дихають дедалi важче. Зрозумiло, чому босоногому хлопцевi навiсили ланцюги. Легкий тiлом пацан мiг тривiально заганяти цiлу орду дорослих, обтяжених бiйцiв.
   Ось один iз них вiдчайдушним зусиллям досяг уже з iншого боку, спритного хлопця-полковника. Олег Рибаченко втiк вiд спроби зрубати навскiс i всадив мечем у рогату голову. Удар iз розворотом корпусу виявився настiльки сильним, що шолом супротивника лопнув, вiн iз закривавленою головою впав у гравiй. Кiлька дiвчат санiтарiв у бiлих халатиках i чорних капцях прихопило невдаху воїна.
  Тому вже нiчого не могло допомогти!
  Олег Рибаченко, почувши їх здивований вигук, фiлософськи зазначив:
  - Сильному пацану краще, таким як вiн, є, i здаватися, сильному дорослому, завжди краще здаватися не таким як вiн є! Але в будь-якому разi правителю краще нiколи не здаватися слабким - навiть якщо його головна сила в обманi!
  Що ж не час попрацювати енергiйнiше.
  Олег Рибаченко, повернувшись на гострому каменi, що давав опору п'ятам, надрубав обладунки другого. Той упав, але одразу ж схопився, i князь-термiнатор застосував вертушку, вдаривши вже встиглою за час бiгу зажити забитою ногою в голову. Противник не чекав такого стрiмко випаду, i, пропустивши в прикриту шоломом скроню, немов убите кийком м'ясника теля, завалилося.
  Тут було чим пишатися! Хоча й самому трохи боляче.
  Смертельний тичок, тим бiльше, що залiзниця посилила вагу удару. Пiсля чого Олег Рибаченко ще якийсь час пограв на публiку, дозволив себе наздогнати третьому - графу де Лакаферу. Той бив мечами надто високо i отримав пiдсiчку, що реально зламала ногу. Звичайно, залiзницi заважали бiгти, але зате з ними ти нiби лупиш сокирою.
  Хлопчисько-полковник показав мову, i пiдскочив вище, вiдчуваючи в собi дедалi бiльше енергiї.
  Так що i справдi вiн як Брюс Лi, Джекi Чан, Стiвен Сiгал, а може навiть i краще, всiх їх разом узятих, так має бiльше часу для розвитку своєї майстерностi.
  Якщо, звичайно, безжалiсний час не вiдкине небуття. Але є надiя, що Маргарита врятує його.
  I лише на дев'ятому колi юний термiнатор-воїн, зухвало пiдстрибуючи, додав швидкостi. Спочатку вiн одного за iншим, наче моторний катер буйки обiгнав усiх, хто трошки вiдстав, милосердно не завдаючи їм ударiв. Правда пара з них, не оцiнивши шляхетностi хлопчика, кинулася з двох бокiв, але лихий млин зрубав їх, так що вiдлетiли голови. Це вже на смерть без жодних шансiв.
  Олег Рибаченко прошипiв:
  - Вiйно, є вiйна!
  Щось стало з нащадками вiкiнгiв та войовничих саксiв, вони не зважилися навалитися все скопом, а продовжили бiг. Може їхня чисельна перевага диктувала таку тактику. Чи неписанi правила смертельної гри? Олег Рибаченко вже нi на кого, не кидаючись, став наздоганяти i так званих лiдерiв. Звичайно, подiбний стан речей, десятку iншому коронних воїнiв, що ще володiють тими чи iншими, безперечно, не мiг сподобатися. Але втративши п'ятьох, нiхто чомусь не кидався у реванш. Мабуть зрозумiли, росiяни не пошлють на рятуючий Скопiна-Шуйського турнiр слабака.
  Нехай навiть це лише хлопчик за тiлом, але має досвiд пропаленого ветерана, рiзних столiть.
  I не лише в армiї Омеляна Пугачова.
  А коли Олег Рибаченко показав мову i вони на досадi ще значнiше пiдняли темп. Але найважче дихання говорило це ненадовго. Куди вже їм. Але ж вiкiнги та сакси сильнi та впертi. Кiстками ляжуть, але своє не поступляться. Двадцять один рiк Швецiя трималася проти росiйських вiйськ Петра Першого, зрештою змусивши оформивши мирний договiр не як завоювання, а як покупку. Вимотали Росiйську державу, зменшивши за час вiйни населення на п'яту частину!
  Хлопчик-полковник пiдскочив, ухилившись вiд кидка.
  I це коли баба народжували по десятьох дiтей на сiм'ю!
  Що ж здорове потомство - запорука успiху будь-якої держави.
  А Британiя взагалi примудрилася виграти свою єдину вiйну з Росiєю, окупувавши бiльшу частину Криму. Сильнi виявилися тодi англiйцi, вперше за чверть тисячолiття, зумiвши вiдкусити вiд Росiї частину територiї.
  Хлопчик рубанув воїна, що вiдстав, i обезголовлене тiло впало на камiння. Iншi подихали ще сильнiше, намагаючись додати кроку.
  Але цього разу, Олег Рибаченко їх виснажить до знемоги. Їм iз ним не тягатися. Канитель-ка вимотування безконтактна бойка на практичних рiвних швидкостях.
  Згадалася напружена стрiлянина зi снайперами у Чечнi. Ось це справдi вiйна нервiв. Тут значно легше. I ворог прийде до свого безперечного кiнця.
  Так хлопчик-полковник протримав у напрузi своїх "зайчикiв" цiлих чотири кола. Далi їм тривiально довелося скостити, цей бузувiрський темп, щоб скинути нестерпну напругу. Треба зробити розрахунок сил, дай Боже, хоч незначний перепочинок. Олег Рибаченко, перебуваючи в ударi, навiть викинув номер, пiдкинув мечi, зробив сальто i знову впiймав. Потiм знову подiбний акробатичний прийом повторив, видавши:
  - Гонять нiмцiв руси, не допоможе стаж! В пекло йдiть труси - людський фарш!
  Ех, скiльки в хлопчачому тiлi енергiї, i дикої сили.
  Коли чаша терпiння герцога де Деколонга переповнилася до країв, головний командир люто вигукнув:
  - Та б'єтеся ви сини мокрих зайчат!
  Хоча бiйцi на це туго реагували.
  - До кривавого бою! - голосно гаркнув, ледве не порвавши голосовi зв'язки, принц.
  Справдi, яка ганьба - тiкати вiд хлопця.
  Олег Рибаченко хитро посмiхнувся:
  - Нарештi є справа!
  Що ж досвiд у нього вже такий великий, що не бентежить, що супротивники набагато бiльшi.
  Запаханi, вимотанi воїни з-помiж звичайних гвардiйцiв рiзко зупинилися i жваво скинули свою зброю. Вельможi, що бiжать за Олегом Рибаченком, одразу пiдбадьорилися: на поєдинок вороговi нехай навiть i "святому" (та це святий, чорт бiлобрисий!) безсумнiвно доведеться витратити дорогоцiнний час. Адже тут вiдразу пре десяток не гiрших бiйцiв. А то й прогаяти дуже надовго, може, навiть поки не закопають у могилу. А якщо що "чортяня" навалившись разом, вриють у камiнь. Вони додали свою пихатiсть i самолюбство.
  Нехай буде стрiмкiсть крутiше i тут же розчаровано загарчали: пролунав подвiйний, короткий брязкiт металу, i новi жертви священного бою, обливаючись, повалилися, вiдчайдушно корчучись на землю.
  Хлопчик дуже швидкий, i реакцiя - крутiше, нiж у кобри.
  Першого опонента досвiдчений Олег Рибаченко вклав простим ударом ногою у пах. Банально, але ефективно. Жаль хлопця, чи зможе вiн пiсля цього розмножаться. Але не так драматично. Потрапило втiм, i на щастя не хлопцю, жертвi "кастрацiї" рокiв за п'ятдесят. Знатна причому особа, герб фамiльний з рубiновими трояндочками. Другий отримав лiктем у стрибку по носi. Крова багато i, схоже, нокаут... Ось що означає додатковий рух корпусу. А далi атакуй решту.
  Ти стрiмкий наче мангуст. Твої опоненти не встигають.
  Один отримав удар одразу ж двома ногами вiд хлопчика-полковника у корпус. Обладунки прогнулися, з-за рота виплюхнувся потiк кровi, а iнший був приголомшений банальним ударом меча по тупому з кривими рогами шолому. А наступний противник отримав у пiдборiддя залiзною рукояттю. Добре вирубує якщо потрапити в вiстря. Iншi кинулися на хлопця-полковника.
  Здається, що зграя ведмедiв накинулася на вiдважного вовченя.
  Але Олег Рибаченко все правильно розрахував, вони втомляться та видихнуться. I рухи не тi, i реакцiя не так. Стiльки пробiгати в обладунках, воїнам дуже сильним фiзично, але привченим все ж до кiнного бою не пiд силу. Тiльки за рахунок вольових якостей вони й трималися. Молодцi, звичайно.
  Хлопчик, щоправда, зовсiм не прикритий, але за рахунок феноменальної реакцiї легко йде.
  Олег Рибаченко нiби розмовляючи з кимось, зазначив, нiби малолiтнiй Сократ:
  - Шалено геройствуючи солдатiв, не робить дурницi - дурiсть робить командир, посилаючи солдатiв туди, де геройство ставати божевiльним!
  Вороги намагаються пiдбадьорити себе нестямними криками та бичачим ревом.
  Але свої м'язи не обдуриш. I бiйцi, плелися тепер немов соннi мухи, заважаючи один одному. Крiм того, тактика ударiв саме ногами, для європейських народiв незвична. До неї не вироблено систем захисту, це наче китайська абетка.
  А що вiзьмеш - вони й не чули про єдиноборства!
  А швидкий i завжди свiженький Олег Рибаченко користується цим. Далi почалася вистава шоу: удар ногою, мечами, колiном, лiктем, на божевiльнiй швидкостi. Навiть азбучне - побиття малюток у обладунках. Десять могутнiх чоловiкiв залишилися валятися, корчачись, немов викинутi прибоєм в'юни, на покриттях ристалища, де дiвчата i юнаки, що пiдбiгають, їм одразу ж надали нехитру медичну допомогу. А комусь i надавати не довелося, вiдлетiла душа в небеса. Або в пекло кому вже як пощастить. Чомусь Олегу Рибаченка згадався знаменитий шлягер Висоцького - прагнула вгору душа твоя! Народишся знову з мрiєю...
  Але якщо жив ти як свиня - залишишся свинею!
  Але ось налетiв на Олега Рибаченка i другий десяток шалених тарганiв iз мечами замiсть щелеп. З них лише одних титулованих осiб троє, пiд їхнiм керiвництвом iншi, майже надали злагоджений i сформований за правилами опiр. Вони зробили спробу стати в єдину лiнiю i постаралися, незважаючи на втому рухатися якнайшвидше i бiльше. Не даючи хлопчаковi-полковнику, що атакує, з ходу скупити їх на покриття стадiону.
  Бiйцi тут досвiдченi, набагато бiльшi за напiвголого, засмаглого хлопчика в кайданах, i помiтно збитими ногами.
  Але Олег Рибаченко налетiв так, що не дав їм навiть побудуватися, першi два потрапили на простий хитрощi, парируючи помах у голову, отримали разючi в корпус.
  Олег Рибаченко ще у ХХ столiттi вправлявся фехтуванням, i йому не звикати.
  I обладунки та ребра хрумтять. А з пробитої печiночки фонтанчиком бризнула кров.
  Вона падала на камiння, i шипiла, наче кислота.
  Потiм нещадна, гола п'ята знайшла чергову скроню у барона де Мугасака. Хлопчисько-полковник прослизнув мiж лицарями, як хом'як у нору, i локiтками та щелепи раз, двом. У комп'ютерних iграх, у рiзновидi - єдиноборства вчили навiть несильний удар у кiнець пiдборiддя, з правої точки кiнчика на лiвий борт здатний капiтально вiдключити найстiйкiшого бiйця.
  Ну, що виглядати хлопчиськом, зовсiм не означає бути молокососом.
  Ще п'ять лишаються, але Олег Рибаченко навiть не думає зупинятися. Вiчний хлопчик, що крутить сальто, ставати на руки i ногами в морди хрящ.
  Лопаються кiстки та шкiра, бризкає кров.
  Гарно навiть Джекi Чан краще не змiг. До речi, один iз клинкiв усе подряпнув по голих ребрах. Але це нiсенiтниця. Так навiть злiше буде пацан-князь. Пiдхоплюєш мечi i по ногах, аби не покалiчити самого себе. Чим бiльше розiгрiваєш, тим бiльше бурхливо клекоче в тобi сила. Боковим, i мiцною, босою ногою в шию останньому графу... Чорт забирай, потрапив вовчий син у прес кинджалом, у Олега Рибаченка на животi виступили крапельки кровi.
  Неприємно звичайно, але мiцнi м'язи не пропустили вiстря.
  Хлопчик-полковник вимовляє:
  -Вiйна на вiдмiну вiд шахiв не обходиться без жертв, а шахова партiя на вiдмiну вiйни без результату!
  Хлопчик струсив iз себе крихiтнi крапельки поту, змiшанi з червоною рiдиною.
  Така дрiбниця всi цi рани, от i перестала йти кров, коли кинулося ще четверо. Мечi майнули, першi два бiйцi парирували машинально, а клинки вивернулися i плашмя в соннi артерiї.
  Олег Рибаченко вишкiрився, немов тигреня, що вперше спiймало антилопу.
  А двом iншим ногами в одне чуттєве мiсце. Не естетично, зате ефективно через вiдсутнiсть навички блокування.
  Добре йде, i ти сповнений натхнення.
  Ще п'ятеро опонентiв. Усi вони здаються Олегу Рибаченку сонними мухами. Що ж у реслiнгу, прийом "краб" "крутелка" i виникає купа, мала звалених солдатiв. I стрибок, що добиває, найважчому бiйцю по потилицi. Той, падаючи, вирубує решту. Вiдмiнна робота!
  Хлопчик шльонув ногою по калюжi кровi.
  Їм уже й на рахунок двадцять не пiдвестися!
  Олег Рибаченко, розгойдуючись рельєфним торсом i побрякаючи ланцюгами, заспiвав:
  - Все неможливе, можливо, знаю точно!
  За цей час чортова дюжина найбiльш витривалих воїнiв проскочили каменем, кинутим з катапульти мiсце сутички i вилетiли галопом уперед практично на пiвкола. Довелося Олегу Рибаченка, швидко рухаючись, злупити ще десяток тренованих бiйцiв. Але не вiдпочивати вiд бою навiть краще. М'язи розiгрiлися, порiз зник прямо на алюрi, бойового коня. Ось так, вони втомилися, i бути їм у брудi. Олег Рибаченко вривається, i вгвинчується, нiби штопор, крутитися на шкарпетцi, благо на мармуровiй плитi чудово ковзає, i одразу не опускаючи ногу, залiзкою чотирьом у голови.
  Неначе штопор - смертельної закваски.
  Ну i нехай один все ж таки встиг ударити кинджалом у груди. Пробулася шкiра, застрягши в м'язах. Пiдхоплюєш босими пальцями цей кинджал i метає немов бумеранг. Двом перерiзанi глотки. Виплескується кровi. Ще двоє пiдкошенi мечами, а iнших рукоятями (скiльки можна вбивати!). До того не пришиєш грамоти. Але дерся не вiдступаючи.
  Капає з м'язового тiла хлопчика кров. Струйки стукають по литому рельєфу.
  Олег Рибаченко реве барсом i знову пробиває атакуючих. Як кажуть; жiнка нехай злякається чоловiка, а чоловiк ангела!
  Вiн росiйський витязь - улюбленець богiв!
  Але в даному випадку тiтка смерть нехай убояться племiнника життя! Хлопчику-полковнику сподобалося метати своїми не гнучкими пальцями нiг кинджали. Вiн знову вивертається, дiстаючи оборзевших противникiв, ось черговий вiзавi повалений.
  Ставши молодшим, тiльки додав пацан-термiнатор рухливостi.
  Мабуть, вiн мав перемогти злу стару з косою, i вона вже переможена. Тепер головне оминути мечi руйнування. У вiйнi немає наполовину своїх та чужих. Є тiльки на сто вiдсоткiв свої та чужi. Багато партнерiв-союзникiв та ще бiльше ворогiв.
  Хлопчик сiв у горизонтальний шпагат i вiдразу встав.
  Можна на цiле коло, обiгнати у змаганнi, можна скруглити капiтал у дiловiй угодi, але не можна досягти успiху, коли округлений живiт, i стало плоскою кмiтливiсть! Нема у противника обдуманої тактики. Ось десяток бiйцiв вирiшили метати в нього дротики, а шестеро спробували, тицьнуться спина до спини. Думають хитра пастка, якби вiн сам забажав їх атакувати.
  Хлопчик-полковник перехопив дротик i сам метнув босими пальцями нiг, гарну гармату. Боєць з пробитим животом звалився, захлинаючись кров'ю.
  Олег Рибаченко посмiхнувся i заспiвав, адже це ж його змагання - вирiшальне майбутнє Росiї, де час iде розривами та незрозумiлими нiкому вивертами чи хроновивертами;
  
  Золотi колосся - нива,
  Як хвилею шелест губ вiтерця...
  Ми келихи наповнимо грайливим,
  Нехай шампанського плескає рiчка!
  
  Нашої Батькiвщини щедрої Росiї,
  Де осiннiй покрив золотий,
  Нi, повiрте Вiтчизни красивiше,
  Яблука стиглi нектар наливний!
  
  А взимку чудовий снiг срiблястий,
  Пiд ковзанами хрускали озера!
  До чого смачний хлiб наш запашний,
  А клинок шаблi росiйської остер!
  
  У кожному листку нитка смарагдова,
  У кожнiй нирцi сяє корал...
  Соловйов ллється чудова пiсенька,
  А на полi як оксамит привал.
  
  Дiаманти росинки на травах,
  Кульбаба горить як зiрка!
  Ти Вiтчизня Православна,
  До слави вiчної живи назавжди!
  
  Свiт гарний хоч часом i скеляться,
  I буває жорстоким рок,
  Але священна Русь красуня,
  Всiм гостям вiдкрили порiг!
  
  Олег Рибаченко збив мечами три дротики, а ще два пiдстрибнувши, пiдхопив голими нiжками i кинув у лицарiв, що стрiляли, а мечi обрушилися на рицарiв, що намагаються дiстати. По ребрах потрапило мечем, але вiдразу четверо отримали по головах, а ще двом дротики, пробили прямо в очi. Одному у праве, а iншому в лiве. Хлопчик-полковник обрушився на шiстку, що прикрилася, продовжуючи при цьому спiвати;
  
  Вчений бомбу хитро винайшов,
  Що думав вiн головою номiнанта?
  Адже без моралi i мудрець - осел,
  Хоч одержує за маразми гранти!
  
  Iншим на гармату видали патент,
  Що посилає супутник орбiтою.
  Вчений не вiйськовий iмпотент,
  Та повнотi ви панове не брешете!
  
  Працювати людям треба на вiйну,
  Один до одного ставлення погане.
  А вiд чого таке не зрозумiю,
  Хоч хто дiло робить добре?
  Один малює аквареллю танк,
  Iнший "Катюшi" зробить малюнок.
  З дитсадка збирає автомат,
  I любить строєм крок парадiв наш пiдлiток!
  
  Щитам не прикрити всього тiла, i лише себе маневру, гвардiйцi лише полегшили противнику можливiсть пiдрубати слабко прикритi ноги, причому одним моментальним прийомом "ножицi". Теж до речi iз комп'ютерних iгор. Далi розворот та атака, решта. Як то кажуть, швидкiсть. Декiлька бiйцiв все ще намагаються взяти, метаючи, але хлопчик-полковник надто блискавичний. Нелюдська швидкiсть.
  Немов гепард проноситься колосками.
  I результат пощастило тому, кого хоч не понiвечили, а лише приголомшили
  Олег Рибаченко рушив супротивника ланцюгом - бризнули мiзки.
  Ось кажуть, що один у полi не воїн. Однак одинак, навпаки, має у битвi цiлу низку переваг. Наприклад маневренiсть, малий розмiр у нього важко потрапити i непомiтнiсть. Вороги розраховували затоптати Олега Рибаченка, але не помiтно, щоб хлопчик-полковник став хоч на крапельку скидати темп.
  Нi рани, нi iнтенсивнiсть бою не сповiльнювали хлопця.
  Навпаки вiн бився все впевненiше i нарощував перевагу над виснаженим противником. До того ж ще й спiвав.
  
  Адже еполети яскравi увi снi,
  Для нас часом променiв дорожчi за Сонце.
  Адже мiсця немає на сумнiй Землi,
  Де чиясь кров багряна не ллється!
  
  Адже людина, вiн людинi вовк,
  Ну а часом вшивий пес смердючий!
  Не дасть шматочка хлiба навiть у борг,
  Живе одним - жорстоким справжнiм!
  
  Яких людей виростив Господь-Батько,
  Як вийшло, злiсть свiтом править?
  Лютий цар у народi молодець,
  А головний друг брат агресивний Каїн!
  
  Господь вiдповiв: Це ваш вибiр,
  Вiльний, важкий, але необхiдний...
  Гострiшi думки якщо врiзати в око,
  Тупiють люди, якщо свiт - єдинi!
  
  А тому битва ваша доля,
  Тут нiчого мiняти Я вам не буду.
  Хоч у битвi править пекельне свавiлля,
  Надiї немає на легкий хлiб та диво!
  
  Але мета моя вас мiцно загартувати,
  Щоб мрiї розумом могутнiм будувати,
  Щоб мiцнiше ланцюга стала нитка,
  Щоб будь-який уславився в бою героєм!
  Хлопчисько-вiтязь розкидав на шляху ще одну купку псiв-лицарiв. Раз вiйна, так i дiй як на вiйнi.
  Будь нiби вовк у битвi зi слонами i в тебе з'явиться шанс здолати зграю.
  Ось у нього метають кинджали, удари мечами проходять, але рани майже вiдразу, зникають, що дуже пiдбадьорило генiального письменника i полковника Олега Рибаченка. Адже вiн i справдi став суперменом хоч iз плотi. Або чимось на кшталт Вiтязя-Клона. Як вiн обстригає залiзнi чагарники, якби не було в нього таких чудових кладенцев, мечi б не витримали такого темпу. Навiть Маргарите стало прикро, вона втрачає лiдируючу роль у парi. Якої, втiм, у неї i не було! Адже тепер Олег Рибаченко безперечний лiдер серед влучникiв. Як вiн добрий, особливо коли б'є ногами. Ось це вершка нога викидається i правою ногою в польотi трьох, а при приземленнi лiвою як ляже. Найсильнiшi четвiрку, що складається зi Стiфа Одноокого, Андерса Ширака, Балу Борки та одного з найсильнiших у Скандинавiї чаклунiв-друїдiв.
  Останнiй, навiть перед боєм навiть вибраним випити бойового вiдвару пiдвищує швидкiсть витривалiсть. Швидкiсть реакцiї теж. Хоча занадто часто таке зiлля пити небезпечно, пiсля нього три чи чотири днi спиш наче мертвий. Та й треба поспiшити, поки зiлля не перестало дiяти. Напевно найсемижильнiшi ратоборцi-вiкiнги заздалегiдь подумали, цей план, що вже вчотирьох вони запросто переможуть свого надприродного супротивника.
  Хлопця-полковника втiм, це не збентежило.
  Втiм, Олег Рибаченко мчав i далi, оглушуючи спiвом, ворога;
  
  Хоч здається, притиснули нас до яру,
  Настав жах жахливих страшний сон.
  Заспiвати зможу своїй подрузi сагу -
  В якiй демон пекельний воскрес!
  
  Звучить сиреною грiзна тривога,
  Наче палає тут пожежа...
  Не кожен може жити, повiр без Бога,
  Але наростити реально знай удар!
  
  Хлопчик теж воїн вiд народження,
  Оскiльки сталь та лава хлюпає в ньому.
  А попросити одне хочу прощення,
  Що не мiй кулак для супостата брухт!
  
  Хоча скорiше це просто доблесть,
  Битися справа потрiбна часом.
  Але не кидайте в урну немов совiсть,
  Не захоплюйтесь пекельною грою!
  
  Хто знає якщо життя на свiтi цьому,
  Все у нашому свiтi вiрно: тiнь, мiраж.
  Злочинцiв ми закликаємо до вiдповiдi,
  Коли зумiємо вмить спiймати кураж!
  
  А якщо щось битвi втратили,
  I розгромити покидькiв не зможи...
  То все одно вiдкриємо, вiрте дали,
  I закреслимо провальнi нулi!
  
  Добитися кожен у боротьбi точно може,
  Коли є сила i розуму!
  I дасть дощ зла навiть мiдний грiш,
  Прославить у гiмнах смiливця країна!
  
  Увi снi, чи точнiше у паралельному свiтобудовi Олег Рибаченко вже так розбурхався, що капiтально осiдлав ковзана, бiлого кольору.
  Хлопчик з розумом досвiдченого ветерана - це страшно та фантастично!
  Але на нього все пер i пiр ворог. Пiдбадьорюючи себе та своїх товаришiв, вони нiби не помiчали, як нещадно їх розбивають мечi, чи стрiмкi ноги хлопчика-полковника. А як могло бути тут iнакше? Адже трусiв чи слабких до змагань такого рiвня не допускають. Тут якраз колiр лицарства. Ось одне виття встигло поставити меч, парируючи удар ногою. Надрубав хлопчику-полковниковi шкiру. I що?
  Думаєте, це Олега Рибаченка зупинило?
  Той навiть не вiдчув болю, вже настiльки звик до поранень. Рухнув ще раз i вже повна вiдключка. Тож доводиться вiдповiдати гарчанням та сопiнням. Вiд цього навiть смiшно до запаморочення! А чи в дошку забитi вороги? Але вони прискорили бiг, лише краще натикаються на мечi. Два велетнi гаркнули, наче ведмедi-пiдранки i скоротили вiдстань до хлопчика-войовника.
  Мов хвилi вдарили по пiрсу ... Пацан блиснув перлинними зубками.
  Тодi їх нiби пошкодував. Дав пiд ноги, щоб обидва зiткнулися лобами, iскри буквально посипалися, щоправда, не з очей, а з шоломiв. Але смикнулися олухи i затихли. Наскiльки виявилася насиченою кров'ю дистанцiя близько ста сорока метрiв. Це має бути у кожного воїна мати велике серце, але малий страх i величезне почуття вiдповiдальностi! Та трохи нечесно, битися, будучи безсмертним, але, на жаль, честь вiдносне поняття на вiйнi. Логiчно: адже два ведмедi не живуть на одному барлозi, зате двi моралi вiдмiнно уживаються в однiй людинi з мисленням хижака! Кращi з десятки, що залишилася, тепер мало не навмисне вiдставали, розраховуючи на вимотування противника. Так реально вони й могли чинити сильний опiр при сутичцi. Саме в цей момент четвiрка посилених зiллям магiчної сили "королiв ристалищ" явно хотiла пiдгадати iз нападом.
  Немов великi шакали, вирiшили спiймати в пастку тигреня.
  Олега Рибаченка це, звичайно, розумiв, але не боявся. Чим би дитя, не тiшилося, аби не вiшалося. А ще й якi стерв'ятники в небесах з'являються. I не земних типiв, хоч i на планетi Земля вiдбувається битва. А тут, наприклад тварюка: тулуб перша третина з голками великого їжака, друга як луска риби, третя з пелюстками волошок. А крила, знизу як у метелика, а зверху, наче карти гральнi. Ух i викидони пiшли.
  Вiчний хлопчисько-полковник струсив з себе прилиплу лусочку.
  Втiм, не залякати його. Та й про змову генiїв не йшлося, типова тактика наполеонiвського маршала Даву. Взяти та стрибнути, якщо противник - лох. Втiм, хлопчисько-полковник подумав, а може даремно вiн про них так погано - розрахунок був, але на вiйськовий вишкiл, удачу та природну взаємодопомогу.
  Раз цей свiт такий пiдступний, будь утричi пильнiшим!
  Маргарита, навiть пiдказуючи, вигукнула:
  - Тигр у засiдцi небезпечний поки не згорне iклами... а людина безпорадна поки не блисне яскравою вигадкою! - Закiнчив за подругу фразу Олег Рибаченко!
  Добре мати пiдтримку своєї коханої.
  Може вони на щось, i будували свої краєвиди, але ж попаданець став справжнiм воїном. Нехай навiть увi снi!
  Або не увi снi, а десь у мiжсвiтi, де шукають свого притулку душi людей.
  Але ще лишаються небезпечнi вороги.
  Та тiльки-но вони спробували будувати пiдступи, юний попаданець знову, зробив хiд, як снiг на голову. Вiн рiзко, хоч здавалося подiбне в принципi неможливо, форсував бiг, а мечi вже лупили так що кiлька лицар впали, хоча навiть клинок їх i не торкнувся. Ось на його шляху став пiрат, теж накачаний зiллям дон Сезар де Базан. Вiн мiг би особливо пiд впливом магiчного дурману чинити серйозний опiр. Морський розбiйник кинув у Олег Рибаченко кинджал, але хлопчисько-полковник перехопив клинок босими пальцями вiдразу, жбурнув назад. Кинжал пролетiв складною траєкторiєю i громила не зумiв його парирувати, коли вiстря встромилося прямо в сонячне сплетiння. Покинута булава також виявилася перехоплена.
  Юний воїн надлюдина та з колосальним досвiдом.
  Хлопчик-полковник наздогнав чаклунiв, що зупинилися, i ще на вiдстанi почав тактично раптову лиху атаку, метнувши трофейну палицю, над якою не довелося довго сопiти. Адже всi, напевно, спочатку насмiхалися, що битися їм доведеться з жебраком. Убивча зброя мала особливiсть, що теж зачарована, i її полiт полiт легко i не помiтити. Вийшло, з такою силою обрушилося "снарядом" по корпусу противника, що виставив перед собою щит, що потужна металева пластина лопнула, а самого зачарованого воїна вiдкинуло на п'ят метрiв тому, заваливши як бика на бiйнi.
  Хлопчик крикнув:
  - Слава Вiтчизнi!
  Оце класичний клас!
  Але атака продовжується.
  В iнший момент наступний опонент з криком впав додолу зi зламаним пензлем i ребрами, що трiснули вiд удару другим мечем. Якби зброю не загартували чарiвним способом, то могутнiй боєць виявився б найелегантнiшим чином, розрубаним на частини.
  Олег Рибаченко прокрутився, наче дзига.
  Та тут i Бiлан їм не допоможе. I все неможливе - можливо!
  Коли ти рубаєш у повнi махи - необережно!
  А Олег Рибаченко пiд захоплений рев публiки мчав ще швидше. Не можна сказати, що вже перемiг. Навiть не поринув на вiдмiну вiд горезвiсних берсектiв лайка транс. Допомагаючи прасувати собi мечами дорогу, вiн гранично прискорив свiй бiг. Хоча це може вважатися межею. Швидкiсть свiтла всупереч помилковiй теорiї Ейнштейна i те змiнюється, пiдкоряючись закону складання. Але вiн розiгнався скорiше фотона. Навiть здавалося, перестав торкатися найгострiших каменiв. I одним махом наздогнав наступну групу, в якiй Чародеї спробували органiзувати гiдний опiр.
  Битва розтягувалася - м'язисте, рельєфне тiло хлопчика блищить вiд сумiшi кровi та поту.
  Звичайно, у всiх бiгунiв, що залишилися, майнула певна думка: переднiм трохи вiдстати, а заднiм натиснути i вже всiм гуртом задавити надмiру жвавого юного ангела. Але навiть совiсть не до чого. Вiдчувалося, як присутня, сама Богородиця, що нiколи дозволила б їм так вчинити. Та й так битися можуть тiльки Божi люди. Чоловiковi подiбне не пiд силу! Окрiм цього, що суттєвiше правда всього, їх зупинила й iнша думка: адже всi поки що просто бiгли, а бiлявому чортяковi або янголятко доводилося i по черзi i оптом, боротися з цiлою армiєю, найсмачнiшими супротивниками.
  Хоча хлопчик-полковник узяв гору над ними досить легко, але кожен справжнiй професiйний воїн чудово знає, що це таке - переключитися з бiгу, що виснажує, на запеклу сутичку, навiть не зупинитися, а без заднiх нiг, знову продовжувати погоню. Тобто вони мали шанс здолати дияволенка з ликом ангела.
  Та врештi-решт успiх мiнливий!
  Олег Рибаченко так природно не вважав:
  - Втомлюються всi, здаються втоми тiльки ледарi, не кидають росинок поту лише померлi!
  Промовив хлопчик крилату фразу!
  Тому вiн i рвався швидше закiнчити зварювання. Навiть не чекаючи неминучого кiнця, лицарi злякано цокали зубами. I не треба команди до бою, Бажано отримати вiдмазку вiд принца про здачу.
  Але хiба такого дiждешся?
  Князь де Ареголла зупинив свою виснажену групу i спробував розставити їх розгонистим мiшком, нiби залучаючи жертву в шипастий i залiзний котел.
  Списи блиснули, як зуби барракуди.
  Втiм, Олексiй не дав (кинувшись брасом у стилi атак Суворова), їм побудується.
  Хлопчик-полковник був сповнений ентузiазму.
  Та були люди в наш час, не те що нинiшнє плем'я! Багатiї не ви! Ось тiльки жертви з Москви вже не буде. Наполеона задавлять ще й у Європi, генiальнiсть не допоможе. Та революцiї для його висування щоб i не виявилося.
  I взагалi зробимо свiт єдиним та безпечним!
  Браво! Не допустимо Бородiнської битви! Замiсть неї закiнчимо вiйни тут! Ось примчав крутий Олег Рибаченко, стрибнув убiк, вiдбиваючи мечi супротивника та валячи його корпусом на ґрунт. Потiм був неймовiрно навiть гепарду не пiд силу тривалий стрибок вперед. Та Олег Рибаченко отримав нехай i iз запiзненням удар мечем по плечу. Але саме iз затримкою, вклався сильно i ось уже сам Де Ареголла, незважаючи на зiлля, отримав нищiвний удар у грудок, вiд якого впав на спину.
  Спроба схопитися, i мечем по головi. Хоч i магiчний транс огорнув, та так i не змiг самостiйно стати до кiнця "священного бою". А Олексiй вивiв Голлiвудський прийом "бочка", що вiдволiкає, i справжнiй удар ногою больову крапку. Єдиний у групi теж iз друїдiв бурмочучи заклинання, пiшов у таку глуху оборону, що просто проґавив момент, коли Олег-термiнатор зробив стрiмкий випад убiк, i п'ятий боєць перекинувся - приголомшений, зi зiм'ятим, як школярем, волога промокашка шоломом .
  Хлопчисько-сановник пiдняв обидвi руки i крикнув:
  - Перемога!
  Пiсля чого Олег Рибаченко знову перемiстився пiд час повстання Пугачова. Справ ще треба було багато зробити. Армiя мужицького царя штурмувала Казань. Сили були нерiвнi, тим бiльше захисники не надто i рвалися в бiй. Мiсцевi купцi провели зустрiч iз козацьким царем, оголосили, що здадуть мiсто. Справдi чинили опiр лише офiцери. Мiсцеве ополчення перейшло на бiк царя. Частина офiцерiв теж за Пугачова. Козаки, зрозумiло, також. I в реальнiй iсторiї Казань було взято. А тут пугачiвцi i сильнiшi за набагато i ще жодного разу по-справжньому не битi.
  З падiнням Казанi вiдкривався шлях до Москви. Кремль був захоплений вiдразу, Олег Рибаченко накинув аркан на Потьомкiна. Не того великого, а його троюрiдного брата. Взяв у полон генерала-поручика. I ще губернатор Казанi. А також кiлькох полковникiв.
  Пiсля чого був суд: швидкий та праведний. Потьомкiна та губернатора Казанi повiсили. Двох полковникiв, що погодилися присягнути Пугачову, помилували. А решту теж у петлю. Захопили велику скарбницю та безлiч припасiв.
  Звiльнили понад чотири тисячi ув'язнених, якi влилися до армiї повстанцiв. I прихопили гармати з уральських заводiв, якi готовi отруїтися на турецький фронт.
  Пугачов досяг великих успiхiв. Цариця Катерина вже хотiла домовитися з турками. Але дiзнавшись про великi успiхи повстанцiв, вимагали вiд росiян пiти з Балкан та Криму. I взагалi все завойоване повернути, та ще й заплатити чималу данину.
  Пiсля падiння Казанi Пугачов став реально небезпечним. Його армiя рушила до Москви. Козодем'янськ став потужною фортецею, куди звозилося чимало добра. Мелiн у тисячi солдатiв i двома сотнями вершникiв дав бiй Пугачову. Але був розбитий численною раттю з гарматами. А потiм пугачiвцi штурмом опанували i Козодем'янську.
  Олег Рибаченко та Маргарита як завжди на вiстрi штурму. Дiти дуже агресивнi та стрiмкi. I втримати Козодем'янськ неможливо.
  Армiя Пугачова вже наближалася до ста тисяч бiйцiв, рiзної якостi.
  Незважаючи на її рiзнолiкiсть, велика кiлькiсть гармат i трофеїв робила цю армаду непереможною.
  Успiхiв добилися пугачiвцi та iнших мiсцях. Бiлобородiв захопив останнiй завод на Уралi i змiцнився. Повстанцi взяли бiльшу частину мiст i взяли в облогу Тобольськ. I монастир, який так довго тримав перед повстанцями впав. Деколонг спробував дати бiй Бiлобородову, але потрапив у пастку, i його корпус був частково розгромлений, частково полонений. Генерал ледве встиг утекти. А незабаром упав i Тобольськ.
  Успiхи йшли один за одним... Повстанцi майже без бою взяли Саратов. I теж це стало досягненням, багато офiцерiв переходили на їхнiй бiк.
  Частина сил вiд армiї Пугачова рушила до Симбiрська, а частина сил вiд Самари зайшло з пiвдня. А вiйська царя козакiв пiдiйшло до Нижнього Новгорода. Тут горiшок був твердiший. Деякi частини встигли прибути до мiста. Хоча й iз запiзненням.
  Але в Пугачова сто тисячна армiя i понад триста п'ятдесят гармат, i численними гарматами. Плюс ще впала Сизрань, i майже без бою Пенза. Уся Волга повстала, пiдтримувана вiйськами козакiв. Дедалi бiльше мiсто присягало мужицькому самозванцю. I дедалi частiше переходили з його бiк вiйська царицi. Ось i Симбiрськ був узяти багато в чому завдяки зрадi вiйськ. Повстанцi рухалися до Царицина та Дон. Там також можна було б зiбрати чималi сили. Омелян Пугачов вiдчував дедалi бiльше впевненостi. Проте Нижнiй Новгород слiд було брати. Мiсто було непогано укрiплено i мало чималий гарнiзон.
  Втiм, казанськi купцi домовилися з мiсцевими, щоби ополченцi не чинили опору. Деякi офiцери теж схилялися до союзу з царем. Так що вже в першi хвилини штурму в оборонi вiйськ царицi утворилися великi проломи. I, зрозумiло, це все не на користь захисту.
  Армiя у Пугачова велика. I вiра в царя змiцнилася. З кожною перемогою народ стає все сильнiшим i сильнiшим. I ось мужики, i степовики захлеснули редути. Впевнено борються i козаки, серед них є й донськi. Б'ються за царя-батюшку i колишнi солдати, i уральськi робiтники, та iншi сили. Бiй кипить.
  Олег Рибаченко та Маргарита як завжди на найскладнiшiй дiлянцi, як завжди на вiстрi атаки, i рубають офiцерiв та дворян. Хлопчик i дiвчинка воiстину термiнатори.
  Звучить гучний голос Пугачова:
  - Здавайтеся дiточки! Буде вам милiсть!
  I солдати кидають зброю. А купецьке ополчення приєдналося до пугачiвцiв.
  Олег Рибаченко кидає босими пальцями нiг гостро вiдточений диск та вбиває генерала. Пiсля чого хлопчик-термiнатор реве:
  - Хай славиться земля моя свята!
  Пiсля цього метає диски дiвчинка-рейнджер Маргарита. I знову вбито чергового командувача. Та обидва юнi воїни на висотi! I трощать ворогiв, як їх трощать!
  Олег Рибаченко проревiв:
  - Та Марсi чи на Венера, скрiзь Росiя з нами ти!
  I знову кидає босими пальцями нiг гранату. I дiстається тут царським вiйськам Катерини.
  Втiм, бiй уже затихає. Майже всi солдати покидали зброю i лише окремих офiцерiв добивають. Але i з них дедалi бiльше переходить на бiк Омеляна Пугачова. Багато думають: хiба простий козак може бути таким полководцем i стiльки мiст взяти? Нi, це зрозумiло точно цар!
  Нижнiй Новгород упав... i царська, козацька та мужицька армiя рухається далi до Москви. Поки що прикрити столицю особливо нiчим. Та ще й здаються багато мiст без бою. Ось i в Рязанi лише осередковий опiр. Пара гвардiйських батальйонiв побилась, а решта здалася.
  Успiхи самозванця призвели до того, що в нього зiбралося до штурму Москви понад двiстi тисяч вiйськ. А Першопрестольна ледве прикрита. У нiй регулярних вiйськ тисяч сiм, ще двадцять тисяч ополчення, але... Ненадiйного.
  Пара полкiв, що йдуть захищати Москву, пугачiвцi перехопили. I майже без бою склали присягу Омеляну в Тушино.
  Новий цар прийняв їх на службу. I наказав брати Москву штурмом.
  Тим паче купецьке ополчення не хотiло битися з царем, а мiсцевий народ чекав на законного iмператора.
  Iншою новиною стало взяття Царицина i перехiд на бiк повстанцiв козацьких полкiв. Як не дивно, але Яїцьке мiсто ще трималося. Хоча там i вмирали з голоду солдати Катерини. Однак i звiдти прийшла гарна звiстка: Устiння достеменно вiдомо вагiтна. Отже, скоро народить спадкоємця. Або доньку. Хоча досвiдченi бабцi кажуть, що найiмовiрнiше саме сина.
  I теж є радiсть у Омеляна!
  А вiйська повстанцiв пiшли на штурм. Як очiкувалося, купецьке ополчення не стало стрiляти. Воно кидало зброю та здавалося в полон. Солдати теж билися неохоче, як i багато офiцерiв. А не обчислюваний потiк Омеляна захльостував столицю.
  Лише один iз братiв Орлових, що командував обороною столицi, намагався щось налагодити. Але кидок кинджала пробив йому горло. I цей воїн упав, виявившись мертвим. Олег Рибаченко дiяв бездоганно.
  Пiсля чого хлопчик-термiнатор прокричав:
  - За новий, росiйський порядок!
  I знову помчав у бiй. Так хлопчик люто боровся. У ньому шаленi азарт i найдикiший результат.
  Оборона Москви була великою i тому стiни прикритi слабко. Найголовнiше це було не дати вiдвести частини до Кремля, де ще можна триматися.
  Але найдобiрнiшi частини з козакiв встигли до Кремля ранiше. I увiрвалися до фортецi. Багато солдатiв i навiть офiцери переходили з їхньої бiк. Навiть iз Семенiвського гвардiйського полку. Не дуже, то хотiлося бiйцям вмирати. I ось Кремль упав...
  Пугачов захопив Першопрестольну i в'їхав до столицi на бiлому конi. Вiн тепер уже майже справжнiй цар. I в розкiшному одязi. I може навiть коронуватися. Бiльшiсть гарнiзону полонена. З тих, хто приймає, присягу є навiть пара генералiв та багато офiцерiв.
  Тепер Пугачов почувається набагато впевненiше. Хоча попереду ще Санкт-Петербург, але й зараз великих успiхiв досягнуто!
  Олег Рибаченко пiд час параду звернув увагу, на одну вже немолоду, невисоку, худорляву людину. Щось у ньому було знайоме. Хлопчик, зрозумiло, пiдбiг до нього не можна упускати такий шанс.
  Пiдскочив i пiдняв чоловiк за комiр, вигукнувши:
  - Це ви Олександр Васильович Суворов! Ось уже кого не сподiвався зустрiти!
  Чоловiк у простому одязi кивнув:
  - А це ви полковник Рибаченка! Який швидкий!
  Олег Рибаченко уточнив:
  - Вже генерал-майор! А вам Олександре Васильовичу слiд бути фельдмаршалом!
  Суворов чесно вiдповiв:
  - Можливо! Якщо народ так любить Петра Третього, значить так воно i є!
  Олег згiдно кивнув:
  - Переходь на наш бiк! Хай буде армiя з народом!
  Суворов вигукнув:
  - О Боже... Не будь ваш Омелян таким, милим серцю народу, то я б ще тричi подумав! А так! Мiй корпус буде до його послуг!
  Таким чином, i Олександр Суворов перейшов на бiк повстанцiв та мужицького царя.
  Впав, нарештi, i укрiплений район Яїцького мiстечка. Здалися останнi солдати та офiцери. На пiвднi Астрахань присягнула царевi, майже без бою здавшись. Дон став колискою повстанцiв. Пугачiвцi рушили до Санкт-Петербурга. Вони майже зустрiчали опiр. Здавалися новi й новi полки.
  Омелян Пугачов рухався з трiумфом до трiумфу. У Новгородi його зустрiчали з величезною шаною. I лише в самому Петербурзi могли чинити опiр.
  Однак був швидкоплинний штурм. Мiсто захищали гвардiйцi Преображенського полку. I деякi ополченцi.
  Але пугачiвцiв набагато бiльше i на їхньому боцi генiй Суворова. Де вже тут встояти.
  Сама Катерина була тiкати, але була спiймана, а брати Орлови вбитi пiд час штурму. Олексiй Орлова зарубав сам Олег Рибаченко. А Микита Папiн перейшов на бiк Пугачова.
  Катерину Другу заточили до каземату. Потiм вiдповiли в рубище i босу до Омеляна Пугачова.
  Мужицький цар пообiцяв їй життя i що вiдпустить за кордон, якщо вона його публiчно визнає своїм чоловiком i царем Петром Третiм. А в iншому випадку шибениця пiсля порки.
  Катерина погодилася. Життя дорожче. Визнала Омеляна своїм чоловiком i стала на колiна. Пугачов все ж наказав гарненько вiдшмагати Катьку. Колишню царицю били батогом голою прямо на площi. А потiм вигнали iз Росiї.
  Румянцев та iншi полководцi визнали царем Петра Третього. Вiйна з Туреччиною ще трохи продовжувалася i закiнчилася вигiдним для Росiї свiтом. Омелян Пугачов провiв у Росiї низку реформ. Конфiскував землi у помiщикiв, скасував крiпацтво, дав вiльнi народам. Зробив виборними посади губернаторiв та мiських голiв, запровадив земства.
  Поступово Росiя ставала буржуазною країною. За царя був виборний собор, але вiн мав суто дорадчi функцiї. А так влада була самодержавною.
  Трохи вiдпочивши та реорганiзувавши армiю Петро Третiй розпочав нову вiйну з Туреччиною. На це всю владу, над вiйськами вiддавши Олександру Суворову. Османська iмперiя виявилася швидко розбита i пiдкорена. Росiя включила її територiї до свого складу. Дещо прихопила Австрiя. Омелян Пугачов згодом пiдкорив i Єгипет. I далi пiвнiч Африки. Його царство було успiшним. Суворов та його соратники блищали. Революцiя у Францiї дозволила Росiї пiдкорити Європу i Францiю. До кiнця вiсiмнадцятого столiття Омелян Пугачов захопив усю Європу. Далi Росiя ще вела вiйну iз Британiєю, яку завершила переконливою перемогою. Пугачов правив до 1810 року, а там помер i вiддав владу Петру четвертому своєму та Устинiї синовi.
  Росiя рухалася Африкою та Азiєю, пiдкорила Iндiю та Китай, а потiм ще й Америку. До кiнця дев'ятнадцятого столiття увесь свiт став росiйським. А людина полетiла в космос ще 1899 року! А на Марс злiтав у 1917 роцi.
  Люди здобули спокiй та щастя. У всякому разi, у цьому всесвiтi. I загалом побоювання Олега Рибаченка не пiдтвердились.
  Перемога Омеляна Пугачова виявилася переконливою та корисною для всього свiту. Росiя була вiльною iмперiєю, з парламентом та сильною царською владою.
  Мало того, її армiя реформована Суворовим, не мала собi рiвних.
  А без крiпацтва промисловiсть розвивалася ударними темпами.
  I все виявилося загалом, то й непогано. I Росiї пощастило, що династiя зберегла стабiльнiсть влади. I що країна не розсипалася. А були перемоги, одна за одною.
  Крiм того, iснувала i виборна демократiя губернаторiв, голiв мiст, старост сiл. Це теж давало можливiсть людям висловлювати свою думку i мати повну владу.
  А цар не був деспотом. I думки людей враховувалися. А жити скоро всiм стало так добре, що люди забували про те, що можна бути незадоволеними. I про незалежнiсть мало хто думав. Насправдi єднiсть людства це найголовнiше!
  Росiйська iмперiя поєднала всiх... I народилася нова релiгiя. Яка стала єдиною увiбравши себе рiзнi вiрування. I зрештою примирилися i Будда, i Магомед, i Христос, i Крiшна. Усi стали єдиними та майже атеїстами!
  А ось потiм ще люди i навчилися мертвих воскресати, але це вже iнша iсторiя
  
  
  ШПЕЄР ЗМIНЯЄ IСТОРIЮ
  Шпеєровi цьому генiю органiзованостi вдалося переконати фюрера термiново розробити i прийняти в серiю легкий, дешевий, маневрений реактивний винищувач всього з двома авiагарматами, зате найкращий у свiтi за льотними характеристиками.
  Так народився НЕ-162 i не 6 грудня 1944 року, коли вперше злетiв у повiтря, але вже було надто пiзно, а 20 квiтня 1943 року, коли Третiй Рейх ще був сповнений сил, i це могло вплинути на перебiг вiйни. Добре реактивний двигун Юммо вже був готовий до серiйного виробництва. Лiтак був майже повнiстю виготовлений з дерева, а броня тiльки на лобi в п'ятдесят кiлограм. Зате машина легка, дешева, i дуже маневрена, легко керована. Її швидкiсть перевищувала 900 кiлометрiв на годину, а вага порожнього винищувача лише 1600 кiлограм. Озброєння спочатку двi авiацiйнi гармати в 20-мiлiметрiв - сильнiше, нiж у ЯК-9, i можна порiвняти з ЛАГГ-5.
  Досить проста в управлiннi машинка. Коротше кажучи, народний винищувач. Дешевше нiж МЕ-109 i простiше у виробництвi, але набагато ефективнiше.
  НЕ-162 виявився ефективною зброєю. Вже пiд час битви на Курськiй дузi нiмецькi аси набирали на ньому рахунки. Особливо вiдзначився Хаффман.
  Гiтлер, звичайно, був задоволений i наказав довести випуск машини до п'яти тисяч на мiсяць. Цiєї цифри досягти не вдалося, але пiд кiнець 1943 випускалося за мiсяць бiльше двох тисяч машин.
  НЕ-162 створив проблеми СРСР у повiтрi i дещо сповiльнив просування радянських вiйськ. На Курськiй дузi втрати нiмецьких танкiв були меншими, нiж у реальнiй iсторiї, багато збили IЛ-2.
  Нiмцi змогли затягнути опiр i Харкiв та Орел впали на мiсяць пiзнiше, нiж у реальнiй iсторiї.
  Але все ж таки Червона армiя просувалася, нехай i повiльнiше, нiж у реальнiй iсторiї. Нiмцям вдалося завдяки цьому закрiпитися за Днiпром та створити там потужну оборону. А тут ще й приспiла САУ Е-10, дуже вдалий винищувач танкiв.
  Нiмцi змогли стабiлiзувати фронт Сходi. Взимку радянськi вiйська так i не спромоглися форсувати Днiпро. Встояли нiмцi пiд Ленiнградом.
  Хоча союзники й просунулися до Iталiї. Але дуже дорогою цiною.
  Так i не зумiвши пробити фашистiв, Червона армiя рушила до Криму. Тут також бої тривали довше, нiж у реальної iсторiї, але завершилися поразкою.
  Висадка союзникiв у Нормандiї закiнчилася поразкою Британiї та США. 22 червня радянськi вiйська завдали удару в центрi. Але нiмцi змогли вiдобразити тиск радянських сил. Почасти через вдалу та дешеву самохiдку Е-10. При вазi в дванадцять тонн дана машина мала лобове бронювання в 82 мiлiметри пiд нахилом в 45-градусiв непробивне для радянських тридцятьчетверок i гармату як у Т-4. Ця машина могла поблизу пробити навiть у лоб IС-2, маючи непоганi шанси на рикошет похилої бронi.
  Нова нiмецька технiка гарна в оборонi. I фрицi користуються цим. А радянськi машини все ж таки не такi вдалi. У Т-34-85 слабка зброя i захист, та й висота завелика. А IС-2 вразливий у лоб вежi, i нижню частину корпусу.
  Нiмцi змогли утримати, зосередивши заздалегiдь сили в центрi, i вгадавши основний напрямок удару.
  Пiсля розгрому союзникiв у Нормандiї посилилися антивоєннi настрої у США та Британiї. Тим бiльше, американцям не пощастило, при спробi висадки на Фiлiппiни їхнього транспорту були атакованi японськими лiнкорами. I виявилися потопленi. Загинуло багато технiки та солдатiв.
  Що теж сильне враження справило американський народ.
  Нiмцi вiдбивши атаку в центрi, перекинули частину вiйськ до Iталiї та почали там наступ.
  У боях взяла участь "Пантера"-2. Нiмцям вдалося вкластися, у вагу в п'ятдесят тонн, зробивши гармату 88-мiлiметрiв i 71 ЕЛ стволом, а саму машину в 150-мiлiметрiв товщина лобової бронi пiд нахилами.
  "Пантера"-2 будучи легше, але з бiльш потужним двигуном, показала себе чудовим винищувачем танкiв.
  Нiмцi змогли вiдбити назад Неаполь i захопити безлiч полонених i трофеїв. Союзники бiгли назад до Сицилiї. Там вони хотiли сховатися, використовуючи флот.
  Нiмецькi конструктори запустили до серiї i Е-25. Радянськi вiйська намагалися знову атакувати пiд Ленiнградом. Але нiмцi там були готовi. Взагалi нiмецька розвiдка працювала непогано, особливо повiтряна, оскiльки у фрицiв з'явилися реактивнi машини, що лiтають на великiй висотi, i невразливi для радянської ППО.
  Взимку радянськi вiйська знову били в центрi, але їхнi атаки були передбачуваними. А у повiтрi фашисти захопили повне панування. Багато втрачала й авiацiя союзникiв.
  У лютому фашисти провели операцiю в Сицилiї та взяли понад двiстi тисяч англiйських та американських солдатiв у полон. А у березнi нiмцi вдарили на пiвднi. Прорвали оборону, наступаючи ночами, та створили пару котлiв.
  Радянськi вiйська почали подаватися.
  Пiсля смертi Рузвельта, Трумен запропонував Гiтлеру перемир'я. Фашист номер один погодився. Але в обмiн зажадав постачання нафтопродуктiв та повернення полонених. Трумен та Черчiлль на це погодилися.
  Нiмцi розв'язали собi руки на сходi. У них з'явився новий танк Е-75. Бiльш щiльна схема компонування - двигун i трансмiсiя разом, i поперечне розташування дозволили знизити висоту машини. Так нагадував "Тигр"-2, що сильно пiдрiс, але з куди нижчим силуетом.
  За набагато товстiшої, пiд великими кутами розташованої бронi Е-75 уклався у вагу в 75 тонн, при двигунi в 1250-кiнських сил. Що робила його досить рухливим та надiйним. КК танка було два види гармат. 105-мiлiметрова в 100 ЕЛ для боротьби з танками противника, i 128-мiлiметрова в 55ЕЛ, бiльш унiверсальна гармата. Вежа мала 252-мiлiметра товщину лобової похилої бронi, i 170-мiлiметрiв бортової, кормової теж пiд нахилами. Корпус мав 200-мiлiметрiв бронi верху пiд нахилом у 45-градусiв, i 160-мiлiметрiв низу пiд нахилом теж у 45-градусiв. Борта корпусу 120-мiлiметро i ще 90-мiлiметрiв щиткiв.
  Таким чином, за вагою 75 тонн, нiмцi створили машину, яка не поступається "Маусу" у бронюваннi та озброєннi, нехай i з однiєю гарматою.
  Е-75 не пробивався радянським протитанковим гарматами, навiть у борт, i безперечно отримав прiоритет Гiтлера над рештою танкiв серiї Е.
  У СРСР з'явився поки що лише IС-3, краще захищений у лоб вежi, але складнiший у виробництвi. Тож Сталiн наказав, доки IС-2 та Т-34-85 з виробництва не знiмати.
  Влiтку нiмецькi танки Е-75 вперше з'явилися на фронтi. Вони показали себе дуже ефективними машинами.
  Одночасно у фашистiв з'явилася легка машина МЕ-1010 з крилами, що змiнювали стрiловиднiсть, досконалiша модель МЕ-262 Х, i сильнiше озброєна i швидкiсна i маневренiша машина ХЕ-262. Народний винищувач заслужив усiляку похвалу конструкторiв. А ще й реактивний бомбардувальник Ю-287, який показав колосальний пiлотаж. А також марки "Арадо".
  Нiмцi влiтку змогли просунутися в Українi вiдбили Донбас. Потiм уже осiнь взяли Курськ i пiдiйшли до Воронеж. Радянськi вiйська вiдступили за Дон i намагалися там налагодити оборону. Наближалася зима.
  Нiмецькi дипломати робили зусилля включити у вiйну ще Туреччину.
  Тут вони кружляли i обiцяли золотi гори.
  Сталiн вiдчуваючи, що СРСР важко встояти проти нової нiмецької технiки, а створення нового танка Т-54 зiткнулося з певними труднощами, запропонував фашистам перемир'я.
  Гiтлер у вiдповiдь зажадав здати Ленiнград та Крим, а також постачати безкоштовно хлiб, нафту та iншу сировину! I повернути вiйськовополонених та передати частину золота СРСР.
  Сталiн погодився попри все крiм здачi Ленiнграда.
  Фашисти взимку наступали у Криму. Вони захопили майже весь острiв, крiм Севастополя. Червона армiя намагалася наступати в центрi, i на пiвночi, але знову без успiху, зазнавши величезної шкоди.
  У березнi 1946 року фюрер нарештi дав згоду на перемир'я термiном на три роки. СРСР зрозумiло постачав Третьому Рейху безкоштовно сировину, i передав частину устаткування вiйськових заводiв.
  А фашисти розгорнулися на Захiд. Атомна бомба ще створена, а Японiя вiдчайдушно трималася проти Америки. За кожен острiв у Тихому океанi кипiв жорстокий бiй.
  Спочатку Гiтлер домовився з Франком i нiмецькi вiйська раптовим штурмом взяли Гiбралтар. Потiм вступили до Марокко. Була розгромлена та захоплена десантом англiйська база на Мальтi. Фашисти полiзли до Африки.
  Дуже сильним i вони стали льотчицi: Альбiна i Альвiна. Дiвчата змогли обскакати Хаффмана та першими подолати бар'єр у п'ятсот збитих лiтакiв ще на схiдному фронтi.
  А на Заходi вони зовсiм голоногi в бiкiнi чортiвки стали грозою для американських та англiйських машин.
  А Герда з її танковим екiпажем, на Е-75 їхала Алжиром. Дiвчата рекордсменки за кiлькiстю знищених машин на схiдному фронтi випередили Вiттмана.
  Вiйницi стали боротися з Курською дугою, i показали свiй клас. Хоча не дуже розумний Гiтлер i сумнiвався, що жiнки здатнi воювати. Але Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда, на "Пантерi" творили чудеса. Вони виявилися другим танковим екiпажем пiсля Вiтттмана, який отримав високу нагороду: Лицарський Хрест Залiзного Хреста з дубовим листям, мечами та дiамантами. А також ще й хрест вiйськових заслуг у золотi та з дiамантами.
  Дiвчата їдуть собi i спiвають:
  - Весь свiт без Рейху ми розриємо,
  Вщент, а потiм ...
  Ми новий, новий свiт збудуємо,
  Хто був нiким, той стане всiм!
  Вiйницi при цьому ще й хихикають, скалять собi зубки. I знову стрiляють собi...
  Пiдбили англiйський танк, i ревуть:
  - Ми супер!
  Герда натискає босими пальцями нiг на кнопку джойстика, зриває вежу з "Шермана" i кричить:
  - Я майбутня богиня!
  Потiм босими пальцями нiг збиває танк Христина i верещить:
  - Я теж є дiвчина супер!
  Далi куляє, розбивши машину Шарлота, i пискнула:
  - Але пасаране!
  I наступним снарядом закiнчила англiйця Магда. Дiвчата воiстину супермени.
  I, якщо чесно говорити, всiх перемагають поголовно. Звикли всiх ворогiв мочити i мiсце в пекло i, безумовно!
  Войовницi працюють собi та стрiляють. Не дають своїм опонентам пощади.
  Ось здалося кiлька тисяч англiйцiв та американцiв. Чоловiки падають навколiшки i цiлують дiвчатам їхнi босi, курнi нiжки.
  Ось так вiдбувається боротьба... Алжир упав, i нiмцi вже в Лiвiї. Звiсно ж, перемагають граючи. Для них немає перешкод.
  Нiмцi за лiто 1946 року захопили всю пiвнiч Африки i вийшли до Суецького каналу. У фашистiв з'явилася грiзна зброя: дисколети, яких неможливо збити. I англiйцi, i американцi пiд цим ламалися.
  Восени вермахт рушив на Судан та Близький Схiд. Англiйцi та американцi сипалися, наче розколотi горiхи.
  Потай вони намагалися домовитися зi Сталiним. Мовляв, вiдкрий другий фронт.
  Червоний диктатор вiдповiдав ухильно... За осiнь нiмцi захопили весь Близький Схiд, i бiльшiсть Африки, дiйшовши до Камеруну. А взимку нiмецькi вiйська рушили на Iран i далi на Iндiю. Країна слонiв була пiдкорена. А потiм фашисти просунулися i навеснi на пiвдень Африки, остаточно взявши пiд свiй контроль чорний континент.
  У червнi 1947 року пiшла висадка в Британiї... У боях брали участь добiрнi сили Вермахту.
  Вперше було випробувано пiрамiдальний танк, який показав вiдмiнний захист з усiх ракурсiв, i високу швидкiсть.
  У ньому боровся танковий екiпаж Герди. Дiвчата виявилися на диво крутими i хортами.
  Назбивали купу танкiв та гармат.
  Герда вистрiлила, збила англiйську гармату i заспiвала:
  - Не зупинять нас вороги!
  I як розсмiяється!
  Шарлота теж вишкiрить зуби i пискне:
  - Ми пiдкоримо покрив всесвiту!
  I теж змете танк.
  Далi влiпить Христина, люто гарчачи:
  - Виблискують у маршi чоботи!
  I теж вежу змете!
  Пiсля того як пальне Магда, збила англiйську гаубицю i просипала:
  - Миттєвий вiдлiт!
  Вiйницi на висотi колосальної.
  А Альбiна та Альвiна в небi гасають i добивають англiйську та американську технiку. Трушать фрицiв за допомогою босих, точених нiжок i спiвають собi:
  - Африка небезпечна, так, так, так!
  Африка жахлива - так, так, так!
  Не ходiть дiти! До Африки гуляти!
  Так ще лупнув, за один бiй пiвсотнi лiтакiв на двох.
  Ось як войовницi ворогiв щось впевнено трощать.
  Британiя впала за два тижнi. I Лондонський гарнiзон капiтулював. Так Третiй Рейх розтрощив свого небезпечного супротивника.
  Але поки що залишаються США... З'єднавшись iз японцями i маючи масу ресурсiв нiмцi починають пресувати американцiв... У серпнi 1947 року гiтлерiвцi висадилися в Iсландiї, i захопили це острiв, наблизившись до Америки.
  Дiстати США непросто. Але фашисти створили плацдарми в Латинськiй Америцi та нарощують свої сили. Але вiйна триває довго. Взимку битви велися на морi та в повiтрi. А навеснi 1948 року нiмцi намагалися дiстатися Гренландiї. I їм це вдалося... Влiтку фашисти вже опановували Канаду. Але бої кипiли жорстокi.
  Все ближче та ближче до США. Зате й радянськi дiвчата напоготовi.
  П'ятiрка дiвчат Наташа, Мiрабела, Анжелiка, Свiтлана, Олiмпiада прибули до Америки битися добровольцями проти полчищ Третього Рейху. Всi п'ять дiвчат дуже красивi i знають англiйську мову. Надiслати весь жiночий батальйон Сталiн-Путiн вiдмовився, так це суперечило б умовам миру ув'язненого з фашисткою iмперiєю. СРСР потрiбно було за будь-яку цiну виграти час, поки нацисти атакують США.
  П'ятiрка дiвчат це добровольцi: минулi майже всю вiйну, вiд Бреста i Буга до Оренбурга. I вони борються iз гiтлерiвцями на iншому краю Землi у столицi Гондурасу.
  Тегусiгальпа один з основних опорних пунктiв оборони, в протистояннi в рiзномастiй ордою. Лiзли на рожен i японцi та азiатськi полчища. Самi нiмцi билися тiльки на танках, а пiхота суцiльно з неарiйських народiв. Вперед погнали азiатiв, чорношкiрих, арабiв.
  Наташка вистрiлила, зрiзавши двох африканцiв i, прочiрикала:
  - Просто орда Чингiсхана!
  Златоволоса Мiрабела зрубавши автоматною чергою трьох iндусiв, задерла до верху свої голi, засмаглi нiжки. I сказала:
  - Гарматне м'ясо перемелюємо!
  Уламок вiд гранати полетiв, i шльопнув Мiрабелу-Зою по голiй, круглiй п'ятцi. Дiвчата за традицiєю борються в бiкiнi та босими. I коли потрапляє гострим по огрубiлiй, дiвочiй пiдошвi це боляче.
  Красуня пiдморгнула i знову пальнув... Мiрабела дуже струнка, середнього зросту з iдеальною фiгуркою.
  Наташка на зрiст вище, у званнi майора, i навiть герой Радянського Союзу. Але теж майже голенька, ледве прикрита бiкiнi. Дуже засмагла, але волосся бiле. I стрiляє Наталка дуже влучно. I любить кидати босими нiжками гранати.
  Стрiляє вродлива Анжелiка, збиває чергою чотирьох арабiв. Волосся в неї руде, точнiше мiдно-червоне, наче пролетарський прапор. I коли дмуть вiтри, це немов прапор революцiї. Дiвчина сяє своїми смарагдовими, немов зiрки очима. I жорстко змiтає ворогiв.
  Свiтлана також блондинка. I веде вогонь iз кулемета. Дiвчина вперлася босими нiжками i дала чергу. П'ятеро рiзномастих бiйцiв виявилися пiдкинутi, i вилетiли з грудей та животiв супостатiв, багрянi фонтанчики кровi.
  Свiтлана, облизуючи повнi губи, прочiрикала:
  - Вiйна це повiтря для легень.
  Дiвчина лежачи босою стопою жбурляє гранату. Лунають вибухи. Декiлька бойовикiв, вiдлiтають у рiзнi боки.
  Олiмпiада бiльша та м'ясиста дiвчина. Волосся у неї свiтло-русяве. Типова сiльська, молода кров з молоком баба. Дуже сильна фiзично та непогано стрiляє.
  Ось знову дає чергу. I падають убитi найманцi фашистiв.
  Олiмпiада стрiляючи, вимовляє:
  - Ладоньки, долоньки, де були? У бабусi! - Дiвчисько вистрiлило, уклавши трьох бородатих гiтлерiвських бойовикiв i, додала. - Що їли - кашку! Що пили? Бражку!
  Дiвчата тримають оборону. Вони не пускають уперед фашистiв. I ревуть дружнi пiснi:
  - Весь свiт насильства ми розриємо,
  Вщент, а потiм ...
  Ми новий, райський свiт збудуємо-
  Хто був нiким, той стане всiм!
  Наташка знову жбурляє босою нiжкою гранату. Вибухає пiхотинцiв, що наступають. Стає явно спекотнiше. Ось пiдповзає горезвiсний "Лев"-2. А поруч iз ним досконалiший Е-50. Вивергаються снаряди. Вiдiрвало голову чорношкiрому американцю, i вона вiдкотилася.
  Мiрабела наступила на дошку, що горiла, i її загартованi нiжки майже не вiдчули жару полум'я.
  Золотоволоса красуня вистрiлила i промуркотiла:
  - I хто зупинить потiк, кривавих рiчок, що збожеволiли...
  Мiрабела знову пальнула, збивши африканця з бронi Е-50 i прочирикала.
  - Промiнь з бластера всадить у скроню, у злому спалаху зник чоловiк!
  Дiвча вистрiлило знову. Майнула своєю босою, засмаглою, витонченою нiжкою в повiтрi. У її бiк полетiла граната. Красуня iз золотим волоссям спритно вiдбила гостинець, голою, майже не запиленою пiдошвою. Граната полетiла назад. Рвонула в лавах бойовикiв Третього Рейху. Здавалося, що з вантажiвки посипалися розбиваючись кавуни. Стiльки розтiкалося кровi.
  Мiрабела прочирикала:
  - Дiвчина iспит провалила, i рейх проклятий настала. Гiтлеру жити видно набридла, i його красуня хвацько з'їла!
  Анжелiка теж войовниця не промах. Строчить собi з кулеметiв, i примовляє, розкидаючи трупи:
  - За маманю ложечку! За татку ложечку! А за Кобу черпачок! I в постiльку на бочок!
  Красуня з мiдно-червоним волоссям, запускає голенькою нiжкою, дерев'яний лiтачок. Той летить прямо до масивного нiмецького танка "Лев". Сiдати на дуло 105-мiлiметрової гармати i вибухає. Зброя виходить з ладу.
  Нiмець розвертається, i змушений ганебно втiкати. Анжелiка, потираючи свою нiжку об уламок будiвлi, вимовляє:
  - Нема сили - потрiбен розум! Пiднiмати доведеться галас!
  I знову дiвчисько дуже влучно стрiляє. Руде волосся у неї як полум'я олiмпiйського смолоскипа. Приваблива дiвчина. В американськiй армiї вже встигла вiдзначитися, виявивши шалений темперамент. Особливо добре виходило заводити шашнi з афроамериканцями. З ними так незвичайно i красиво.
  Втiм, Анжелiка знищує i чорношкiрих в армiї Третього Рейху. Що Нiмеччина всю Африку пiдкорила. Спробуй таку силу зупини.
  Е-50 найновiший танк, з газотурбiнним двигуном, i товстою як бортовою, так i лобовою бронею. Його неможливо взяти гранатою. Анжелiка голою нiжкою жбурнула гостинець, збила кiлька пiхотинцiв i прочирикала:
  - Ех надiйна ти танка броня, вiд того хто має намiр кусатися ... Тiльки мiць у тебе знай ... ня, можеш тiльки сталевий кiнь брикатися!
  Свiтлана теж стрiляла дуже влучно. I волiла метати гранати ногами. Її босi пальчики закрутили ще й сталевий диск. Вiстря пролетiло, перерiзало горло, двом фашистським бойовикам. Тi впустили кулемет, i тепер густа черга великого калiбру полоснула по ланцюгах орди. Цiла шеренга iноземних бойовикiв набраних методом облав до армiї Третього Рейху.
  Свiтлана прочирикала:
  - Успiх - нагорода за смiливiсть! А пiснi доволi однiєї! Щоб тiльки про будинок спiвалося!
  Але поки що красуня не встигла скучити за домом. Хоча радянських добровольцiв у американськiй армiї дуже мало. Сталiн-Путiн не хотiв свiтитися, щоб не дати потiм привiд Гiтлеру звинуватити Росiї у порушеннi умов "Солом'яного свiту".
  П'ятьох дiвчат - найкращих у жiночому батальйонi, попередили, що якщо потраплять у полон, то вiд них Батькiвщинi доведеться зректися. I дiвчата мають у цьому випадку косити про тривiальних найманцiв, яких найняли за грошi.
  I Свiтлана, i Наташа, та iншi дiвчата розумiють, що у разi потрапляння в полон, на них чекають жахливi тортури. Тож вони вирiшили у будь-якому разi, живим фашистам не даватися.
  Над позицiями американських вiйськ пролiтають нiмецькi штурмовики. Не чекаючи, що в столицi Гондурасу їх зустрiне такий завзятий опiр, гiтлерiвцi дещо роздратованi.
  Реактивна штурмова авiацiя сильна. Летять ракети, працюють гармати.
  Гинуть американськi солдати. Олiмпiадi теж потрапило уламком у м'ясисте плече. Виступила кров. Дiвчина-богатир витягав шматок стали зубами, виплюнула кров. А потiм знову лупнула з громiздкого пiстолет-кулемета. Падають iноземнi найманцi. Тут майже всi тубiльцi, тiльки командири у них нiмцi, та й то не завжди. Щоправда, на найсучаснiшому танку Е-50 екiпажi суцiльно нiмецькi. Машина вiдрiзняється пристойною швидкiстю та маневренiстю. Ну, це поки що не найдосконалiша модифiкацiя - важить сiмдесят п'ять тонн. Пiд гусеницями кришаться стiни. Зазвичай цей виготовляють у трьох варiантах з гарматою 105-мiлiметрiв, з знаряддям 180-мiлiметрiв штурмовим, i 400-мiлiметровим реактивним бомбометом.
  А кожнiй модифiкацiї своє завдання. Ось цей танк зi штурмовою зброєю, що найбiльш пiдходить для атак мiст. I його не так просто знищити. Олiмпiада хреститься, i вистачає босими пальцями своєї великої, але витонченої, красивої форми ноги протитанкову гранату. Тепер потрiбно закинути презент прямо по дулi, щоб вивести зброю мастодонту з ладу. П'ять кулеметiв прикривають нiмецький, сучасний танк i до нього так просто не пiдiбратися.
  Олiмпiада дуже сильна, i її схожi на кiнськi стегна ноги метають гранату далеко. Але не завжди влучно. Принаймнi, щоб потрапити в таку мету, як стовбур 180-мiлiметрової гармати. Дiвчина-богатир має сумнiви. А раптом промаже.
  Ех, був би з ними їхнiй давнiй напарник Олег Рибаченко, то цей вiдважний пiонер, щось та придумав би.
  Але хлопчик згинув у боях за Воронеж. Дiвчата не знали його подальшої долi. Але доля пiонера-винахiдника справдi виявилася незавидною. Спочатку Олега Рибаченка по-звiрячому катували, намагаючись вирвати секрети. Пiсля катувань, одинадцятирiчний хлопчик потрапив на копальнi. Робота страшна i надзвичайно важка. Але радянський пiонер, маленький, але жилистий, виявився живучим.
  Зумiв вижити, i навiть через лабiринти шахт наважився на втечу. I Олегу Рибаченку таки вдалося вибратися. Хлопчик деякий час блукав Балканами, поки не пристав до мiсцевого партизанського загону. Там став зв'язковим та диверсантом.
  На Балканах все ще був досить розвинений партизанський рух. Почасти ще й тому, що окупацiйну службу несли iталiйцi, румуни, болгари, албанцi - якi не такi боєздатнi, як регулярнi частини Вермахту.
  Але партизанiв все одно гинули багато. Особливо вiд ударiв авiацiї. I патрiоти Югославiї змушенi ховатися у горах, лiсах, чи у кращому разi дрiбних селищах. Загинула вже велика кiлькiсть командирiв. Обстановку погiршував i пiдписаний iз СРСР свiт. Тепер на Балкани стали перебувати новi каральнi дивiзiї, якi влаштовували масовi облави та проводили зачистку мiсцевостi.
  Олегу Рибаченка доводилося разом iз партизанами забиратися дедалi глибше й далi в гори.
  Олiмпiада хоча не знала долi їхнього загального улюбленця, важко зiтхала. Потiм стиснула мiцнiше пальцями босих, дiвочих нiг гранату i з усiх сил шпурнула її по танку супротивника. Е-50 саме зробив пострiл, випустивши забiйний снаряд.
  Олiмпiаду навiть струснуло, i вона впала навколiшки. По головi стукнуло вирваним з брукiвки каменем, а босу п'яту обпекло розжареним металом. Дiвчина потерла собi приголомшену, голiвку, з запиленою шевелюрою.
  Граната пролетiла, ледь не торкнувшись ствола, i вдарила нахилене чоло машини. Прогримiв вибух... Але зрозумiло 250-мiлiметрiв лобової бронi, та ще й пiд нахилом пробити граната не в змозi.
  Олiмпiада врiзала кулаком у пилюку, пiднявши цiлу хмару пiску. Потiм проревела:
  - Забий, забий! Ти гол у ворота забий!
  Дiвчина постукала гомiлкою по потрiсканому асфальту. У мозолях п'яти застряг уламок. Шкiра на пiдошвах дiвчинки, була товстою наче у бегемота. Вона жила в бiднiй сiм'ї, i майже нiколи не взувалася з народження. Втiм, її нiжки вiд цього нiтрохи не здавалися грубими формою, а були засмаглi, витонченi, спокусливi.
  Олiмпiада, правда, трохи вiдлякувала чоловiкiв саженим ростом, i мiцними м'язами, а також кулаками з кiсточками, що випирають. Але характер у дiвчини-богатиря добрiший, а широкi стегна поєднувалися з порiвняно тонкою талiєю та рельєфним пресом. Тiльки в одязi через великi груди Олiмпiада могла здатися товстою. У бiкiнi вона наче грудаста спортсменка.
  Дiвчина в досадi метнула знову гранату, цього разу цiль в гусеницi. Але смертоносний подарунок потрапив у товстий, броньований щиток - прикриває ковзанки.
  Олiмпiада в досадi посунула себе кулаком у пiдборiддя. Через це в неї занила щелепа. I дiвчисько-богатир вилаялося:
  - Я кошу наче коса!
  Свiтлана теж спробувала вразити небезпечний танк, але покинута дiвочою ногою граната трохи не долетiла. I бiлявка почала пiдбиратися в машинi. Але ось з'явилося ще два танки - "Лев", i "Пантера"-2, вони обстрiлювали всi пiдступи з кулеметiв. Доводилося бути дуже обережними.
  Американський "Шерман" спробував пiдiбратися до нiмецьких машин. Вiн мав шанс вразити "Пантеру"-2, тiльки в борт. Але нiмця не так просто обдурити. Тим бiльше, високий силует "Шермана" робить його помiтним з великої вiдстанi.
  "Пантера"-2 виплюнула снаряд, i потрапила прямо в лоб американця. Висока машина обломилася навпiл. I запалала, немов свiчка на Рiздво.
  Свiтлана в досадi сказала:
  - Ох, до чого у вас слабкi танки... Краще технiчнiше, станете ви янкi!
  А ось Наташка найдосвiдченiша войовниця, змогла пiдiбратися до "Пантери". Шпурнула гранату... I довге дуло нiмецької машини скрутилося в баранячий рiг.
  "Пантера"-2 танк, запущений у серiю в 1943 роцi. В останнiй масовiй модифiкацiї має лобову броню в 150-мiлiметрiв, бортову в 82-мiлiметра пiд нахилом, i 88-мiлiметровою гарматою довжиною стовбура в 71ЕЛ. З нового 1945 року, мала зняти з виробництва на користь бiльш досконалої i краще захищеної моделi Е-50. Але поки що цей танк бореться. При вазi 51 тонну, машина має двигун 900 кiнських сил, що забезпечує їй хорошi ходовi якостi.
  Ось i зараз отримавши пошкодження "Пантера"-2, розгортається i йде. Наташка встигає жбурнути босою нiжкою ще одну гранату. Розбила ковзанки. I швидкiсть нiмецької машини помiтно сповiльнилася.
  Наташка вимовляє з радiсним виглядом:
  - Оце удар! Мiй удар - Божий дар!
  I дiвчина показала нiмцям носа. Але з Е-50 полилися кулеметнi черги. I кулi просвистели над бiленькою, трохи забрудненою шевелюрою Наталки. Одна з куль навiть зрiзала пасмо волосся. Дiвчинi-майору навiть стало трохи делiкатно.
  Наташка прочирикала:
  - Якщо хочеш бути як слон, потрап бандит у дурдом!
  Дiвча пальчиками нiжки пiдняло своє зрiзане пасмо. Волосся у Наташки шовковисте, кольори перлiв, але трохи запилене. При цьому такi м'якi. Дiвчина провела ними своєю пiдошвою. Трохи лоскiтно i приємно.
  Наташка згадала, як її пестив хлопець. Теж почали його руки вiд пiдошв, пiднiмаючись вище до стегон, i найчутливiшого мiсця. Коли тебе гладить гарний юнак, це дуже приємно. Наталка його майже любила. Їй подобалася любовна гра, i збуджували дотик, м'язистого чоловiчого тiла. Але справжнього, романтичного кохання, коли божеволiєш з чоловiка, у Наташки не було. Вона вже багато хлопцiв змiнила. Багато її чоловiкiв загинули у боях.
  Навiть у цьому було прокляття вiйни. А тут в Америцi є мускулистi, чорнi хлопцi. I з ними все так незвично.
  Наташка вистрiлила, зняла чорношкiрого. Злегка пошкодувала хлопця-африканця. Вбила вона людину, яка бореться за чужi йому iнтереси. Адже нiмцi це расисти. Вони дивляться на негрiв, як у рабiв. Але при цьому й записують африканцiв до iноземних дивiзiй розбухлого Вермахту.
  Наташка босими пальцями нiг спорудила подобу фiги, i показала фашистам. Та нацiя нiмцiв, сама тут не несе шкоди. Танки надто товсту мають броню, щоб її пробити гранатою або базукою. Зате гинуть тубiльнi частини.
  Наташка жбурляє гранату в Е-50. Вона розмахнулася голою, засмаглою ногою, i метнула, провернувши стегна. I полетiла граната високою дугою. Босi пальчики нiг залишили у собi вiдчуття дотикiв металу. I потiм граната зiрвалася.
  Наташка шепоче:
  - Хай допоможе нам Бог!
  На дiвчисько подуло гарячим вiтром, наче торкнувся красень-чоловiк. Наталка читала книгу про Тарзана, i їй дуже хотiлося, щоб iз нею пограв саме цей чоловiк. Погладив би сильними руками оголенi груди.
  Граната потрапила в дуло, але вибухнула iз запiзненням, вiдлетiвши вiд металу. Уламки застукали, мов горошок по бронi. Залишилися тiльки подряпини!
  Наташка дiстала iншу гранату. Але побачила, що це протипiхотна. А протитанковi скiнчилися.
  Дiвчина загарчала вiд досади. Але щоб не гаяти час, вклала в босi пальчики. Розгорнула ногу, зiгнула тулуб, потiм розiгнула i шпурнула пiхотою.
  Пiвдюжини бойовикiв пiдлетiли вгору, наче кульки пiнг-понгу. У одного з них злетiли окуляри, i уламки пролетiли кiлькасот метрiв, пройшлися по спинi Наташки. Лiфчик лопнув, i гарнi груди дiвчини-майора оголилися.
  Дiвча машинально прикрила собi полунички соскiв. Але потiм зрозумiла, а кого їй боятися. I знову труснула автоматом. Дала чергу i трохи вiдступила назад.
  Американський пiхотинець вистрiлив iз базуки. Снаряд ударив нiмецький танк у похилий борт, але 160-мiлiметрiв бронi витримало, вiдбивши руйнiвну енергiю. Нiмець пальнув у вiдповiдь. Його знаряддя великого калiбру розкололо стiну.
  Наташка спробувала зав'язати бретельки лiфчика. Дiвчина подумала, що, мабуть, Зою Космодем'янську ганяли в одних трусах по морозу. Це в радянському фiльмi її зобразили в сорочцi або навiть на кшталт сукнi. Одна це лише данина святенництву. Насправдi фашисти, щоб бiльше принизити полонене дiвчисько, напевно, роздiлили її догола. Та й голодним нiмецьким солдатам напевно хотiлося побачити симпатичне та фiгуристе дiвчисько оголеною.
  Так що в реальнiй iсторiї дiвчина-героїня не могла прикрити свої груди, так руки були пов'язанi за спиною. Але вона не соромилася i дивилася гордо. Якого ходити по снiгу босонiж, Наталка знала добре. Вона була загартована, i любила стикатися голими пiдошвами зi снiгом. Наташцi це подобалося i приносило задоволення. Але це вже загартованої роками вiйни. А юнiй та мiськiй Зої, мабуть, це болiсно. Пiдошви немов джгут вугiлля.
  Наташка в досадi вiдкинула лiфчик i крикнула:
  - Сором буржуазне поняття! Радянська жiнка нiчого не боїться та не соромиться!
  Дiвчина знову стала цвяхувати з автомата, чи точнiше пiстолета кулемета. Метал нагрiвся, таки Гондурас це тропiки, там, у лютому буває дуже жарко. Пальцi рук у Наташки припiкає. Потрiбно викластися. Сьогоднi 23 лютого. День радянської армiї i це вимагає боротися з усiєю спокiйною i розсудливою люттю.
  Наташка зрубала кулями ще п'ятьох, i випадково обпекла собi щiчку об казенну частину автомата, що розжарилася. Неприємно звичайно, надувся пухир.
  Наташка вилаялася:
  - Ну, Боже, навiщо ти створив стiльки проблем менi та моїй країнi!
  Пухир свербiл... Щока у дiвчини це дуже чутливе мiсце. Дiвчисько намагалася знайти щось холодне, щоб прикласти до кульки, що здулася. Але спробуй знайти хоч щось прохолодне. У цьому розпеченому мiстi. Тим бiльше, що погода ясна, i вiяв пiвденний вiтер.
  Наташка явно не у своїй тарiлцi. Олiмпiада кидає гранату iз великої дистанцiї, але знову невдало. А в небi вже мчать штурмовики. Нiмецькi машини мають сильну броню та високу швидкiсть.
  Реактивнi лiтаки налiтають хвилями, i немов пiдкошують смуги льону.
  Наташка сховалась у щiлину. Зверху спалахнули осколковi ракети. Дiвчина вiдчувала, як сипалися зверху з голками шматки щебеню. Залоскотало оголену шию. Закололо i соски красунi.
  Наташка прошепотiла:
  - Оце масаж ... Але не корсаж!
  Дiвчина вiдчувала, як стало болiсно свербiти її майже головi тiло. I так жарко, а реактивнi ракети, що рвуться, ще додають спеку. I це хiба лазня?
  Наташка згадала натуральну росiйську лазню, з ялиновими вiниками. Як дiвчисько тодi молотили.
  Такi ось екзотичнi виявилися вiдчуття.
  Наташка щоб збадьоритися, заспiвала:
  - Кохання та смерть! Добро i зло! Що святе, що грiшне! Зрозумiти нам судилося!
  Дiвча пiдвелося, струсило з себе весь цей налиплий бруд, i смiття.
  Наташка рикнула:
  - Ох, Гiтлер по рогах отримаєш!
  I дiвчина-майор випустила чергу по пiхотинцям, якi намагалися пiднятися для атаки. Декiлька набраних методом облави бойовикiв впали. Наташка витерла своє брудне обличчя, щипало очi. Войовниця сплюнула i перехрестилася.
  Знову вiдкрила вогонь iз автоматiв, бойовики наповзали. Шпурнула гранату босою ногою i руда Анжелiка. Презент пiдстрибнув i вдарив по фашистах. Розiрвало десяток людей.
  Рижуха заспiвала:
  - У свiтi багато їсти гарного, тiльки снiгом порошило!
  I дiвчина вiдкрила вогонь iз пiстолет-кулемета, тiльки використовуючи не руки, а свої спритнi пальчики, босих нiжок.
  Анжелiка стрiляла влучно i пiдвивала:
  -Удар! Удар! Ще удар! Ще удар i ось... Могутнiй демон, Божий дар, проводить апперкот!
  А руками дiвчинка метнула уламки скла. Вразила фашистiв i прочирикала:
  - А тим, хто не хоче жити у свiтi... Ми робимо їм харакiрi!
  Справдi з'явилися японцi. Цi вузькоокi бiйцi. Ну, як таким не зробити харакiрi.
  Розрядивши обойму пiстолет кулемета, Анжелiка пiдхопила босими пальчиками гранату i жбурнула її до самураїв. Тi отримали презент, кiлька понiвечених японцiв, вiдлетiли в рiзнi боки.
  Анжелiка висунула язик i пробелькотiла:
  - Я войовниця супер! А ворогом убила гiпер!
  У бiй пiшли китайцi, набранi японцями у захоплених районах пiднебесної iмперiї. Iшли воїни Китаю безстрашно, i дiвчата розрядивши пiстолет-кулемети, змушенi були задкувати.
  Мiрабела металу босими нiжками уламки штукатура та скла. Те саме робили й iншi дiвчата. Ставало дуже тяжко.
  З'явився "Штурмльов", потужна машина з реактивним бомбометом. Ось така як довбає - мало не здасться.
  Гримнув перший пострiл... Свiтлану, Анжелiку та Олiмпiаду пiдкинуло вибуховою хвилею, наче фонтаном велетенського кита. Дiвчата пролетiли кiлька десяткiв метрiв, i шльопнули голими ногами прямо у вогонь.
  Звiдти дiвчата вискочили ошпаренi та пiдпаленi. Зашльопали голими пiдошвами по вуглинках.
  Анжелiка прошипiла з досадою:
  - Бика спочатку пiд сокиру, а потiм смажать! А нас спочатку засмажили, а потiм пiд сокиру!
  I дiвчисько-комсомолка розсмiялася! Але потiм їй стало сумно. Згадалося, що її подруга опинилася в полонi. Нiмцi роздiлили юну дiвчину i почали пiдносити вогонь до оголених грудей. Такий страшний бiль. Дiвчина репетувала, а нiжна шкiра обвуглилася. Ось такi фашисти виявилися неправдивими. Вони навiть не ставили запитань, а додатково розклали ще й багаття пiд босими ногами полонянки. Комсомолка, зрештою, не винесла тортур i померла вiд болючого шоку.
  Анжелiка, згадуючи подiбне, шльопала розпеченим вугiллям. Попереду її вирвалась Олiмпiада. У цiєї сiльської дiвки, шкiра дублена, та її паяльною лампою не взяти. Чим не дiвчисько-супермен? Олiмпiада бачить упущену вбитим американським солдатом базуку зi снарядом. Пiдхоплює її ногою, закидає на руки. I з усього розмаху всаджує.
  Снаряд летить i потрапляє до пiдневiльних китайцiв. Багато крикiв та стогонiв. Маса трупiв. I вiдiрваних кiнцiвок.
  Олiпiада заспiвала давню пiсню:
  - I летiли додолу самураї! Пiд натиском стали i вогню!
  Дiвчата нарештi вибiгли з вугiлля. Їх витонченим, босим нiжкам дiсталося.
  Свiтлана, як найнiжнiша з них сiпалася i терла голi пiдошви, намагаючись вгамувати свербiж.
  Олiмпiада, яка бiгала з раннього дитинства босонiж снiгом, не звертала на таку дрiбницю уваги.
  Дiвчина-богатир заспiвала:
  - А ти уяви, що ми поринули в молоко парне. Нагорода ця справа наживна!
  I войовниця взяла ногою вiдколотий, причому вельми важкий шматок плитки. Ланцюгово тримаючи його босими, дiвочими пальцями, розкрутила i запустила у бiк супротивника. Троє китайцiв стали жертвами презенту смертi, їм розкришило голови.
  Анжелiка з задоволеним виглядом вимовила, стрiляючи по вороговi:
  - Ми жiнки крутi!
  Свiтлана щоб трохи полегшити свербiж у спалених, точнiше пiдпалених ногах заспiвала:
  - Є жiнки у нашiй Вiтчизнi,
  Що ведуть, жартуючи лiтак....
  Для них честь дорожча i життя,
  Легко приб'є супостата!
  
  Вони народженi для перемоги,
  Щоб Русь на вiки прославляти!
  Адже нашi великi дiди -
  Для них збирав вiдразу рати!
  I Свiтлана застрочила з автомата. I робила це дуже вiртуозно. Щоб усi вiдчували - це войовниця вiд Бога! Якщо не вiд Всемогутнього, то вiд Марса точно!
  Наташка теж стрiляла. Разом iз Мiрабелою вони змушенi були задкувати, пiдбираючи обойми у вбитих американських солдатiв. Дiвчата падали на спини та вiдстрiлювалися ногами - так у них краще виходило. I робили вони це влучно. Сумiш китайських та африканських вiйськ насувалась на дiвчат. I войовницi лупцювали.
  Наташка заспiвала:
  - Свiт не шахова дошка.
  Мiрабела пiдхопила цей пасаж, винищуючи жовтих та чорних найманцiв.
  - I постатi не круглий нуль!
  Наташка зрiзам шеренгу жовтих i чорних додала:
  - Нападає на нас туга!
  Мiрабела ведучи вогонь з влучнiстю Робiн Гуда, i прочирикала:
  - I кидається кiнь у вогонь!
  Дiвчата, вiдстрiлюючись, вiдступили за мiнне поле. Китайськi та африканськi бiйцi нарвались на гостинцi. Почали пiдриватися, їх пiдскакували розриваючи на частини, i криваве мiсиво.
  Декiлька танкiв "Пантера"-2 з'явилися на вiдстанi. Ведуть стрiлянину, i боятися поткнутися. Вперед висувається Лев-2, теж плюється вогником. А ось i вогнеметний танк "Носорiг", пускає слини, з пучками полум'я.
  Але найгрiзнiший це "Штурмльов". Його реактивний бомбомет не надто скорострiльний, але дуже руйнiвний.
  Наташка шепоче:
  - Росiяни, росiяни - не спокiйна доля! Ну, навiщо бути сильнiшим - нам потрiбна бiда!
  Справдi, вони борються далеко вiд Росiї. Але зрозумiло, що Вермахт, пiдкоривши США, повернеться, щоби дотиснути СРСР. I американцi для дiвчат такi милi та рiднi.
  Наташка знову цвяхить, вiд її попадань наче лопаються пiд лопатами гарбуза, голiв. Дiвчина отримує осколком по нiжцi. На гомiлки набухає порiз. Красуня хруснула кiсточкою i прочирикала:
  - Нi, не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт придавить змiїний!
  
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму...
  I засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  У цей момент Олiмпiада через всi сили кинула гранату в "Штурмльов". I радянським дiвчатам нарештi пощастило. Броньований ковпачок вiдкинувся, радянський подарунок влетiв у дуло. На мить все завмерло. А потiм як рвонуло. Наче скинули атомну бомбу. I розкидалися нiмецькi танки в рiзнi боки.
  Фашисти захопили Торонто i таки змогли вже восени вступити на територiю США з пiвночi.
  Американцi пiддавалися повiльно, але вiрно. Часто здавались у полон, i намагалися утримати позицiї.
  Але нiмцi били їх i на сушi, i на морi.
  Ось уже пiзно восени нiмцi оточують Фiладельфiю. Отримують одну перемогу за iншою i ревуть як чорти.
  Герда зi своїм танковим екiпажем, як завжди, на висотi. I скелячи зубки, розбиваючи американськi танки, спiває:
  - Пазурi тигра, сила стали,
  Виверження вулкана...
  Ми нацизму бачимо дали,
  З Європи Чингiсхана!
  I босими пальчиками нiжок натисне на джойстик. I знову пальне по американцях.
  Далi стрiляє Шарлота, та її точнi пострiли. А за нею i Магда, з Крiстiною.
  Ось i Фiладельфiя впала. Нiмцi просуваються далi i вже до зими вийшли до Нью-Йорка. I там як довбануть супротивника. I бомби вагою десять тонн з ТА-500 скинуть.
  Трумен пiсля того, як нiмцi оточили Нью-Йорк i Вашингтон запропонував свiт. У вiдповiдь вимога беззастережної капiтуляцiї.
  У сiчнi вiдбувся штурм Вашингтона. Воювали нiмецькi пiрамiдальнi танки.
  Ось на четвертий день штурму - гарнiзон капiтулював. А через п'ять днiв капiтулювали i США.
  Так завершилася вiйна на заходi... Точнiше майже завершилась. Нiмцi продовжили просування, поки не захопили всю Латинську Америку.
  З СРСР усе ще тривало перемир'я. Третiй Рейх перетравлював видобуток, формував новi дивiзiї. Сталiн поки що вiдновлював зруйноване господарство i збирав сили.
  В областi танкобудування СРСР не надто досяг успiху, створивши лише машину Т-54, i невелику кiлькiсть танкiв IС-4. Довгий час не вдавалося отримати гiдну машину. А 20 квiтня 1953 року скориставшись тим, що Сталiн помер 5 березня, Гiтлер знову напав на СРСР. Було зроблено спробу всесвiтньої гегемонiї.
  Без Сталiна радянськi вiйська чинили опiр слабкувато. I сили були нерiвнi. Крiм того, у вiйну вступила i Японiя, i Туреччина.
  Вже за мiсяць нiмецькi пiрамiдальнi танки оточили Москву i захопили Кавказ. А за три мiсяцi вже були на Уралi. На жаль, надто вже нерiвнi сили. Та ще й у керiвництвi СРСР розбiжностi.
  Коротше кажучи, пiсля п'яти мiсяцiв вiйни СРСР був остаточно окупований Третiм Рейхом i Японiєю.
  Далi здавалося людство, нарештi, набуло єднання. Але у свiтi двi наддержави - Третiй Рейх та Японiя. I Гiтлер 20 квiтня 1956 року починає чергову вiйну. Нападає на Японiю.
  А у битвi беруть участь дiвчата. Герда це вiдьма, атакує самураїв.
  I дiвчата з Червоної Армiї. Наталя, Оленка, Мiрабела, Марiя, Олiмпiада, Свiтлана, Августина, Аврора. I та далi. Всi цi дiвчата мають спiльне - борються босонiж i в бiкiнi.
  I роблять це дуже ефективно. Давлять собi Японiю... Пiд ударами нiмецької та коалiцiйної палицi, самураї бiжать i вiдступають.
  Герда та Шарлота борються удвох на пiрамiдальному танку. Дiвчата стрiляють японцями, розбивають машини i спiвають:
  - Ми супер, суперчемпiони! I будемо всiх клопiв давити!
  Герда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, збила японську машину i прошелестiла.
  - Я войовниця, що в головi комп'ютер!
  Шарлота теж пальну, розкроїла машину самураїв i пропищала:
  - I мiй антураж, нехай буде найсвiтлiший i найкрутiший!
  I теж як вiзьме та покаже мову!
  Дiвчата трощать собi Японiю... Самураї втрачають колонiї, кораблi та танки.
  Японська технiка не може зрiвнятися з нiмецькою. Та й солдатiв у фашистiв бiльше. Тож вони дуже успiшно наступають. А самураї тiльки й роблять, що радiють i скалять зуби. Точнiше сумують, але зуби все одно скалять.
  Кiлька мiсяцiв боїв, i Китай, Iндокитай, та iншi землi виявилися вiдбитими. Фашисти висадилися й у Японiї.
  Там бiй розгорнувся, причому гiтлерiвцi застосували ядерну зброю. I стiльки знищень та руйнувань.
  Та самураям не пощастило! Пiд таку палицю вони потрапили. Повний кiнець!
  I взагалi виглядає все вкрай кумедно.
  Радянськi дiвчата ставлять самураїв на колiна та змушують цiлувати їх свої босi нiжки.
  Пам'ятають красунi, як їх пiдводили гiтлерiвцi. I це дуже круто.
  Оленка та Наташка спiвають:
  - Руйнування це пристрасть, все одно, яка влада! Влада завжди пила чужу кров! Ну, а в серцi панує кохання!
  I теж як врiжуть по самураї. I як натиснуть, i з автоматiв, викосять шеренгу.
  Але вже й Токiо впало... Вiйна тривала мiсяцiв шiсть i завершилася перемогою Вермахта.
  А 1 сiчня 1957 року нiмцi напали на Туреччину i розгромили i її. Пiсля чого решта країн свiту були включенi до складу Третього Рейху.
  Завершилося формування єдиної iмперiї. Вже 1947 року нiмцi лiтали в космос, а 1958 20 квiтня висадилися на Мiсяцi. Так розпочалася епоха космiчної експансiї. Гiтлер помер у 1959 роцi, не доживши двох днiв для свого сiмдесятирiччя.
  Незадовго до цього було проведено референдум iз заснування монархiї, i фюрер встиг призначити собi спадкоємця. Ним став один iз численних синiв Гiтлера, отриманий шляхом штучного заплiднення.
  Фашистський режим був жорстокий, але навiв Землi порядок. Поступово дедалi бiльше людей отримувало громадянство iмперiї.
  Розвиваючись за планом, i використовуючи досягнення науки, Земля поступово вирiшила проблему голоду, епiдемiй, безробiття.
  Народжуванiсть контролювалась, iз злочиннiстю успiшно боролися. 1974 року люди злiтали на Марс. А за рiк i на Венеру. 1979 року на Меркурiй. 1980 року на супутники Юпiтера. А в 1987 роцi висадилися на найдальшу планету Плутон. Iшло освоєння космосу.
  У 2000 роцi iмператор Нiмеччини та всiєї планети Земля Фрiдрiх Третiй та син Гiтлера привласнив усiм людям на планетi Земля громадянство Третього Рейху. I було оголошено про формальну рiвноправнiсть усiх рас та народiв.
  А у 2017 роцi розпочалася перша мiжзоряна експедицiя до iнших свiтiв.
  У 2019 роцi Фрiдрiха Третього було вбито, i новим iмператором став Франц. Його правлiння виявилося коротким. Через два роки вiдбувся вiйськовий переворот i династiя Гiтлерiв остаточно впала. I до влади прийшли республiканцi.
  Було оголошено про вiдродження демократiї та багатопартiйностi. Нацизм поступово вiдмирав.
  2030 року прошив вибори верховного координатора людської держави. Ним стала Оленка, войовниця-вiдьма, якiй уже було давно за сотню рокiв. Але дiвчина абсолютно не старiла i не змiнювалася з роками. Весь час мускулиста та юна, свiжа та красива.
  Вона наказала зруйнувати всi пам'ятники Адольфу Гiтлеру та спалити його портрети.
  Пiсля чого Оленка продовжила експансiю до космосу... Протягом ста рокiв люди розсiлися по половинi галактики.
  Потiм спалахнула вiйна, що з цивiлiзацiєю дихає фтором. Але це зовсiм не так уже й страшно. Земляни, маючи досконалiшi технологiї, перемогли.
  А через пару столiть уже вся галактика стала людською i кiлька сусiднiх.
  I ось ще сотня рокiв, i вiдкрили спосiб пересуватися пiд час. I витягувати з минулого людей перед тим, як вони вмирають. А потiм замiнювати їх бiомакетами.
  Ось i Гiтлера витягли перед смертю i перенесли у майбутнє. Там вiдбувся суд над найбiльшим диктатором усiх часiв та народiв. Вирiшили визнати винним у жахливих злочинах i засудити до мiльярда рокiв позбавлення волi, оскiльки смертної кари не може бути в гуманнiй надцивiлiзацiї.
  Гiтлера омолодили, перетворивши на хлопця рокiв тринадцяти, i вiдправив до колонiї, де сидiли iншi нацистськi злочинцi, якi теж стали дiтьми.
  Там вони вчилися, працювали, жили за ґратами.
  Тим хто добре поводився полегшували умови утримання: возили на екскурсiї, давали розкiшнi страви. Жилося юним зекам непогано: окремi камери з гравiовiзорами, ванними та комп'ютерами, спортзали та дозвiлля.
  Щоправда, вiльного часу мало i доводилося фiзично працювати - працетерапiя для злочинцiв. Але це у юних тiлах не страшно.
  Адольф Гiтлер був хлопчиком i не рiс. Але при цьому здоровий фiзично вiдчував чудово, вiдмiнний стiл. У зекiв теж є права людини.
  Iнодi за хорошу поведiнку колишнього фюрера брали на зорельоти та давали вiдвiдувати iншi свiти.
  Згодом працетерапiя скорочувалася, а час розваг та iгор збiльшувався.
  Йшли сторiччя. Людство поширилося по всьому всесвiту. I ось, нарештi була амнiстiя i фюрер вийшов на волю. Вiн, то зовсiм не мучився, на вiдмiну своїх численних жертв. Якраз розпочалася нова велика вiйна з цивiлiзацiєю метеликiв з iншого всесвiту, i колишнiй фюрер вступив добровольцем до армiї. А командиром над ним стала чарiвна Герда, яка, як i всi жителi людської, всесвiтньої iмперiї, була безсмертною та вiчно юною.
  
  
  ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР ШЕЛЕПIН
  Трохи змiстилася iсторiя, i замах на Леонiда Iллiча Брежнєва вiдбувся в 1965 роцi i виявився успiшним. Генсеком став молодий голова КДБ Шелепiн. Поки що прем'єром залишався Косигiн. Шелепiн взявся за закручування гайок та наведення ладу. Було продовжено робочий день, запроваджено бiльш жорсткi покарання, включаючи i в'язницю за запiзнення на роботу та невиконання трудової норми.
  Реабiлiтовано Сталiна та вiдновлено культ особистостi. I безлiч iнших прикладiв закручування гайок. Боротьба з пияцтвом, i Косигiнська реформа.
  А далi - реформа цiн.
  СРСР розвивався навiть швидше, нiж у реальнiй iсторiї за Брежнєва, i Шелепiн поєднуючи елементи ринкової економiки та жорсткого сталiнського батога домагався iстотних результатiв. Крiм того, Шелепiн через падiння народжуваностi ввiв драконiвськi податки на холостякiв, бездiтнi сiм'ї, сiм'ї, якi мають одну дитину. Були забороненi аборти, а протизаплiднi засоби практично не продавалися.
  Збiльшилася допомога на дiтей.
  Це також призвело до вищої народжуваностi, особливо у росiйських регiонах СРСР. Прирiст населення був набагато вищий, нiж у реальнiй iсторiї.
  Шелепiн нарощував i вiйськовий потенцiал, обiгнавши США в ядернiй силi, а та й у звичайних озброєннях також. А був ще й В'єтнам... Авторитет США у свiтi впав, усерединi країни були колосальнi труднощi.
  Почалася полiтика розрядки... Вона супроводжувалася найшвидшим економiчним зростанням у СРСР. Жорстке управлiння Шелепiна, давало кращу вiддачу, нiж млявий стиль Брежнєва. I населення зростало швидше.
  СРСР дедалi активнiше проникав до Африки, а 1979 року ввiв вiйська Афганiстан.
  А олiмпiада в Москвi 1980 пройшла з колосальним трiумфом! Нагородили золотом понад сто п'ятдесят радянських олiмпiйцiв.
  А потiм радянська армiя атакувала, i Iран, де влада захопив Хоменi.
  Розгромили iранцiв досить швидко, але щоправда зазнали певних втрат.
  Частина Iрану увiйшла до СРСР. Там, де жили етнiчнi азербайджанцi, приєдналися до Азербайджану. Частина отримала Туркменiю, а курди стали радянською соцiалiстичною республiкою поле референдуму.
  СРСР уперше з 1945 року розширив свої межi. Частина Iрану стала iракською, i Садам Хусейн набув Варшавського договору.
  Потiм пiвнiч Афганiстану з узбеками та таджиками увiйшла до СРСР.
  Далi була вiйна з Пакистаном - СРСР та Iндiя. Настало захоплення великої територiї.
  Через кiлька рокiв пройшли референдуми, i Пакистан, а також пiвдень Iрану та Афганiстану увiйшли до складу СРСР.
  У Югославiї спалахнула громадянська вiйна i її також зайняли радянськi вiйська, а потiм i Албанiю. Пiсля чого цi країни увiйшли також до Варшавського договору.
  США переживали кризу, особливо за Рейгана. Пройшли масовi хвилювання чорношкiрих та iнших кольорових. Економiка ще бiльше впала.
  Ще в 1977 роцi в СРСР була прийнята нова конституцiя, яка зробила бiльш авторитарною форму правлiння в особi поста голови СРСР. I заборонено вихiд республiк зi складу Союзу.
  А 1988 року вiдбулися першi в iсторiї радянської iмперiї президентськi вибори!
  Звичайно ж, Шелепiн на них перемiг... Набравши майже сто вiдсоткiв. СРСР вийшов на пiк розвитку. 1990 року вiйська Iраку захопили Кувейт, Саудiвську Аравiю, Бруней, Об'єднанi арабськi емiрати, Оман.
  Цiни нафту рiзко пiдскочили.
  У США загострилася криза. Новий президент Буш буквально хитався пiд ударами долi. Бунтували чорношкiрi... А пiсля обрання у 1992 роцi Бiлла Клiнтона, США взагалi розкололися...
  Там почалася громадянська вiйна, i масова рiзанина.
  1993 року Шелепiн знову виграв вибори президента СРСР.
  1995 року радянськi вiйська зайняли Аляску i через мiсяць провели там референдум про приєднання до СРСР.
  Була таким чином втiлена в реальнiсть чергова мрiя - повернути до складу Росiї, безумовно, безглуздо продану Аляску.
  Здавалося, все йде за планом... У 1997 роцi радянськi вiйська зайняли Фiнляндiю i провели там референдум про включення до складу СРСР. Таким чином, було органiзовано ще одну радянську республiку.
  Хоча це й було брутально!
  Далi все ще точилися бої в Саудiвськiй Аравiї, коли спалахнув заколот iсламiстiв, але їх швидко придушили.
  1998 року Шелепiн був обраний на третiй термiн.
  СРСР атакував Туреччину, тим бiльше, що НАТО розпалося. I приєднав її до свого складу.
  У 2000 роцi Шелепiн проживши довге i насичене життя, правлячий СРСР 35 рокiв - побивши колишнiй результат Сталiна, помер.
  Система влади була досить стiйка та авторитарна. Вiце-голова успадкував повноваження до нових виборiв. I ним став Геннадiй Зюганов. Який зробив гарну апаратну кар'єру.
  СРСР деякий час не проводив захоплень... Європа пiсля кризи сама увiйшла до РЕВ та Варшавського договору.
  А ось iз Китаєм вiдносини погiршилися. Суперництво ставало сильнiшим.
  У самому СРСР завдяки демографiчнiй полiтицi народжуванiсть залишалася дуже високою. Але це вело до перенаселення та нестачi продовольства.
  Планова економiка i так завжди була дефiцитною. I хоча у промисловостi розвиток технологiй та будiвництво нових заводiв дозволяло ще якось боротися з нестачею товарiв, то у сiльському господарствi значно важче збiльшити обсяги методами примусу та тракторами. Не так уже й просто пiдняти сiльське господарство.
  На виборах 2003 року Зюганова було обрано - набравши дев'яносто дев'ять вiдсоткiв iз хвостиком. Але деякi проблеми були... Особливо iз продовольством.
  А купити особливо нiде - Європа стала соцiалiстичною, США охоплено громадянською вiйною. У Бразилiї та Аргентинi багато не придбаєш. Звiсно ж, проблеми.
  СРСР опинився у невеликiй продовольчiй кризi. Який незабаром набув хронiчного характеру, але у 2008 роцi Зюганова знову було обрано у президенти. Становище диктатора виявилося стiйким. Але брак продовольства став гострiшим... У 2011 роцi в СРСР було зменшено допомогу на дiтей, i знову легалiзовано аборти.
  Почали боротися з дуже високою народжуванiстю, особливо у мусульманських регiонах СРСР. Водночас радянська вiйськова машина воювала в Африцi i тiснила пiднебесну iмперiю з Iндокитаю. 2013 року Зюганов знову переобрали.
  Але цього разу вiдсоток виявився трохи нижчим. Усерединi СРСР посилилося прагнення демократiї. Хотiлося людям бiльше свободи. Зюганов запропонував:
  - Давайте, дозволимо пару партiй!
  I справдi зареєструвалися ще двi: ЛДПСС, та СДПСС. Вони почали вiдiгравати видимiсть демократiї. Зюганов трохи дав бiльше свободи ЗМI.
  На виборах 2018 року, проти Зюганова боролася два кандидати: Ксенiя Собчак та Володимир Жириновський. Вибори вийшли уперше на альтернативнiй основi. I зненацька Зюганов мало не програв, молодий Ксенiї Собчак - яка набрала двадцять дев'ять вiдсоткiв голосiв - мало не викликавши другий тур.
  Пiсля чого всi переконалися - демократiя у СРСР є. На телеекранах з'явилися оголенi дiвчата та кривавi бойовики.
  У зовнiшнiй полiтицi загострювалися вiдносини iз єдиним реальним конкурентом СРСР - Китаєм. А що двом пернатим на однiй планетi не вжитися!
  США у глибокому занепадi, i не можуть вiдiгравати помiтної ролi. А Аляска радянська. Все таке пiдвiшене...
  СРСР все ще в дефiцитi та продовольчiй кризi, хоча ВПК працює дуже добре.
  I ось 2023 проходять новi вибори президента Росiї ... Ще бiльш демократичнi, i в них несподiвано перемагає ... чемпiон свiту з боксу Сергiй Ковальов. Але то вже iнша iсторiя!
  
  
  
  
  
  
  ЗЮГАНОВ - ПРЕЗИДЕНТ РОСIЇ
  В одному з варiантiв альтернативного розвитку iсторiї на виборах 1996 року третє мiсце посiв не Лебiдь, а Володимир Жириновський. Ну, в принципi, в реальнiй iсторiї так i всi й чекали.
  Хто мiг подумати пiсля провалу на виборах до парламенту КРВ на чолi з Лебедем, що вiн так сильно виступить на виборах президента Росiї? А Жириновський все-таки в умовах найжорстокiшої конкуренцiї посiв тодi друге мiсце, i як мiнiмум у нього десять вiдсоткiв було. Так що... У будь-якiй перемозi та поразцi є елемент випадковостi та везiння.
  Типу трiумфу Зеленського в Українi, Лукашенка в Бiлорусiї та Путiна в Росiї. Як i успiх самого Жириновського у 1993 роцi.
  Але тут узяло, i пiд фартило Лебедю. Крiм того, Жириновський на теледебатах виступив сильно, i пригрозив повiсити Єльцина, i сказав, що дума буде пiдкорятися тiльки йому. I дуже вигiдно порiвняв себе з Гiтлером - нагадавши досягнення цього великого Диктатора!
  Як за сiм рокiв зросла економiка у два з половиною рази, зникло безробiття, зросла у пiвтора рази народжуванiсть. Втричi знизилася злочиннiсть. I так i за Жириновського буде! А що все iнше, то Жиринiвський геноцид не влаштовуватиме i воюватиме з США, не стане! А ядерну зброю вiд будь-якої агресiї захистить!
  Все це склалося, i Жириновський набрав п'ятнадцять вiдсоткiв, з великим вiдривом посiвши третє мiсце.
  А в лавах Єльцина панiка: прорахувалися. Що робити? Пробували Жириновського на свiй бiк перетягнути. Але комунiсти пообiцяли Володимиру Вольфовичу набагато бiльше: особисто йому посаду секретаря ради безпеки та помiчника президента з вiйськових питань та ще п'ять постiв в урядi. У тому числi мiнiстра закордонних справ для Митрофанова та посаду мiнiстра внутрiшнiх справ для Абальцева.
  Звiсно, Єльцин стiльки обiцяти не мiг. Забагато постiв уже проплачено.
  Тiльки Лебедя, який посiв п'яте мiсце, вдалося запросити в команду Єльцина, а ось Явлинський був проти обох кандидатiв у президенти.
  А тут ще Єльцина вiд перевантаження душевних хвилювань iнфаркт вистачив. Нема сил, пiднятися i переворот зробити.
  Коротше кажучи, Зюганов другий тур виграв, i вiдбулася змiна влади. А iнавгурацiя збiглася зi штурмом чеченцями столицi республiки - Грозного.
  Але зате бойовики опинилися в пастцi. Основна їхня маса була знищена в ходi штурму Грозного. Пiсля чого бойовики на чолi з Яндарбiєвим знову попросили пощади. Але Жириновський наполiг на продовженнi вiйни. I Зюганов схвалив це. Декiлька рокiв ще тривала партизанська вiйна, але потiм поступово терористи видихнулися. У Росiї за комунiстiв почався пiдйом, економiка почала швидко розвиватися.
  Поєднання планових методiв та ринкових елементiв давало вражаючi результати. I економiка стрiмко зростала. Зюганов легко вибрався на наступний термiн, а потiм внiс поправки до конституцiї, якi дозволяли висуватися в президенти необмежену кiлькiсть разiв. Що було закрiплено на референдумi. А 2004 року Жириновського було заарештовано, а його партiю заборонено. Зюганов розправлявся зi своїми полiтичними опонентами. Вiдносини iз Заходом досить напруженi. А 2014 року ще й Крим Росiя прихопила. Внаслiдок цього вiдновилася холодна вiйна. А Росiя потрапила пiд санкцiї. Але Зюганов включив до складу Росiї та ще Пiвденний Схiд України. I розширив iмперiю. Вiд чого й сталася колiзiя. Пiсля приходу до влади Трамп ситуацiя ще бiльше ускладнилася. Росiя вела вiйну у Сирiї та створила базу у Венесуелi. Ситуацiя стала на межi ядерної вiйни. Тодi Захiд запропонував варiант повалення комунiстiв вiд влади.
  Однак просто прибрати Зюганова мало користi. Потрiбно поставити свою людину. I тодi на вибори президента 2020 року запропонували Наталку Соколову!
  Наташка Соколовська ця така дiвчина, що зможе здолати будь-якого супротивника. I нiколи не здасться. Що проти неї якийсь там старий Зюганов. Який, явно хворий i каже двадцять п'ять рокiв одне й те саме.
  I ось є iнтрига. Тим бiльше Наташа на цiлих сорок рокiв молодша за Зюганова i дуже гарна!
  А економiка Росiї знову в кризi i виробляється дуже багато непотрiбних товарiв. Наташка ще й герой Росiйської Федерацiї, як войовниця. Вона, звичайно ж, може скласти конкуренцiю старому, хворому, набридлому диктатору. Тим бiльше Зюганов став надто консервативним i так затиснув приватника, так що виник дефiцит багатьох речей. Особливо коли придавили приватну торгiвлю. Навiть масло та мило стали рiдкiстю, знову з'явилися талони на багато продуктiв. Старея Зюганов дедалi бiльше ставав затятим ворогом капiталiзму.
  I вимагав бiльше за соцiалiзм!
  Наташа Соколовська обiцяла повернути товарне достаток за низькими цiнами, конкуренцiю та приватну власнiсть. I взагалi повернути реальну демократiю, включаючи i передачу ляльки! Що ж народ, що втомився вiд дефiциту тиранiї цензури, пiдконтрольних ЗМI все це люто пiдтримував. I Наташка легко зiбрала - два мiльйони пiдписiв! Рухала в бiй пiд гаслами: "Будьте вiльними та збагачуйтесь!"
  Дiвчина була дуже бойовою, i з'явилася на мiтинг в одному лише бiкiнi та боса.
  Миготлива голими п'ятами красуня, прочiрикала:
  - Приберемо комiсарiв iз заводiв! Хай кожна фабрика належатиме робiтникам! А земля селянам!
  А вона дiвчина дуже накачана! I м'язи в неї наче лита сталь.
  А як заспiває;
  Я сокiл миру та вiйни,
  Народилася пiд зiркою найяскравiшою.
  Вiтчизни вiрнi сини
  Кохання - великого, справжнього!
  
  Ми прекрасний свiт створимо,
  У якому щастя буде нинi...
  Нехай свiтить Сонце-херувим,
  Святий, пiднесеної Росiї!
  
  Досягнемо ми своєї мрiї,
  Не буде в свiтобудовi кращим!
  Пiднiмеш хлопчик меч i ти,
  Нехай у щастя мiсце ваше!
  
  I у всесвiтi красою,
  Сияти час моєї великої Вiтчизнi!
  Хоч дiвчина бiжить босий,
  Нам скоро житиме повiр за комунiзму!
  
  Велич краси високих гiр,
  I золотих степiв з килимом запашним!
  Ми виметемо з свiтобудови смiття.
  Повiр своєму не пошкодуємо життя!
  
  I стане всiм на свiтi добре,
  Адже комунiзм скрiзь переможе!
  Кому в руках по серцю долото,
  Кому милiше кулемет та кулi!
  
  Що зробимо, то буде на вiки,
  Побудуємо мiста, жартома на Марсi!
  Адже слов'ян сила страшно велика-
  Ми скажемо людям свiтла - здраст!
  
  Кров що ллється це на посiв,
  До якого насiння кохання зростає!
  Нехай буде добре в пiдмiсячнiй усiм,
  Не будь ти тiльки витязь папуж!
  Пiсля таких пiсень можна й танцювати, пiдскакуючи та пiдстрибуючи босими нiжками. А дiвчина взагалi чудова та класу супер! Ось босими пальчиками нiжок порвала портрет Зюганова.
  Комунiсти ревуть, а народ радiє: всiм хочеться змiн! I в економiцi, i в полiтицi, i бiльше демократiї.
  Щоб можна в ЗМI висмiювати диктаторiв та фiнансових тузiв. КПРФ теж людям стала ненависною. Згадували з ностальгiєю часи Єльцина, коли магазини були сповненi товарiв, а по телебаченню демонстрували голих жiнок та цiкавi полiтичнi шоу. То це було добре!
  Багато хто пам'ятав цiкаву полiтику та бурхливий парламент. Не те що зараз - коли у думi однi комунiсти i голосують увесь час за!
  Зюганов усiм набрид i люди, якi жили все гiрше i гiрше хотiли змiн!
  Вродлива Наташка Соколова це i обiцяла! Що будуть i змiни та новi звершення. Що росiяни не лише першими полетять на Марсi, а ще житимуть краще, нiж у США. I що вона згорне гори! I гори плавитимуться i горiтимуть лiси!
  Але вже йде передвиборча кампанiя. Дiвчина набирає обертiв. I навiть пищить:
  - Я буду як Гагарiн! I обiцяє золотi гори!
  I як почне пiдскакувати. Коротше кажучи, вибори пройшли i новим президентом стала Наташа Соколовська!
  Зюганова вистачив iнфаркт! А Наталка запропонувала:
  - Давайте створимо з Америкою єдину державу!
  I пройшли референдуми i виникла спiльна iмперiя!
  Тут i казцi кiнець, а хтось слухав молодець!
  ЦАР ОЛЕКСIЙ МИКОЛАЄВИЧ - ВЕЛИКИЙ
  Ще одне АI, коли 5 сiчня 1905 року на царя Миколу Другого вiдбувся замах. I лише кiлька сантиметрiв не вистачило, щоб iмператора вразило картеччю. А от якби трохи... Цар загинув i номiнально монархом став його син Олексiй Миколайович Романов. А регентом при ньому призначили Миколу Олександровича Романова. Людину неабиякого розуму, i жорсткого та вольового.
  Першими кроками нового iмператора стала замiна Куропаткiна на Брусилова, а Рiздвяного на Небогатова.
  Становище Росiї у вiйнi з Японiєю було важким. Порт-Артур уже впав. Але сили все ж таки в Манчжурiї значнi. Крiм того, якiсть росiйських вiйськ зросла в мiру прибуття добiрних полкiв з Європейської частини Росiї.
  А японцi вже навпаки свої найкращi полки поклали в колишнiх боях i пiд Порт-Артуром.
  Тож у Куропаткiна у битвi пiд Мукендом були всi шанси. Тiльки сам Куропаткiн був неважливий полководець.
  А ось Брусилов, це справдi великий, вiйськовий талант. I готовий битися з ворогом приблизно рiвним за силою. А гвинтiвка у росiйських солдатiв краща за японську, i самi вiйська краще будуть.
  Брусилов добре пiдготувався до битви. Прикрив фланги, став на оборону. I змiцнився. План його на битву був простий: виснажити японцiв в оборонi, i потiм, коли вони видихнулися вирiшити справу одним контрударом.
  Брусилов, зрозумiло, стратег, а Куропаткiн немає.
  I битва почалася у лютому i тривала два тижнi. Крiм того, Брусилов мав ноу-хау, цiлий батальйон з гарних дiвчат. Його набрали спiшно з неодружених i юних красунь, мiсяць навчали, i кинули в бiй.
  Найцiкавiше всi дiвчата були босонiж. I це давало їм силу вiд матерi Землi, i робило невразливими для куль i снарядiв.
  Командувала дiвчатами Анастасiя Орлова, i чотири її помiчницi: Наташа, Зоя, Августина та Свiтлана.
  Зайнявши оборону i вирив окопи дiвчата чекають на японцiв ... I ось наповзають густими ланцюгами самураї. Починає бити артилерiя.
  А дiвчата взяли до рук гвинтiвку Мосiна. I давай стрiляти з дистанцiї японцями.
  Вони влучнi войовницi, багато з них сибiрськi мисливцi. Б'ються з голими ногами, незважаючи на лютий, у коротких спiдницях та вiдкритими животами.
  Роблять пострiли i спiвають собi:
  - Росiя у вiках славиться свята,
  Наш цар великий просто Олексiй,
  Ти син гiдний знайте Миколу,
  А серце навiть розуму вiрнiше!
  Воїтельки влучно стрiляють i вибивають японцiв ще на дистанцiї.
  Палить Анастасiя i вимовляє:
  - За Батькiвщину, чудову мрiю!
  Далi стрiляє Наталка, вибиває японця i кричить:
  - За нашу Русь святу!
  Палить Зоя, збиваючи супротивника i шипаючи:
  - Нi, шансiв у ворога!
  Стрiляє влучно, i Августина:
  - За майбутнi поколiння!
  Лупить i Свiтлана, зваливши двох японцiв:
  - За святi iмена!
  Войовницi що й казати: реально крутi!
  I японцi пiдповзають iз великими втратами. Хоча наближаються. Але дiвчата палять влучно i без зупинки. Стрiляють та стрiляють. Стрiляють та стрiляють. I спуску не дають. А коли самураї пiдiйшли зовсiм близько, то дiвчата стали босими ногами жбурляти гранати. I демонструють свою незламнiсть.
  I босi нiжки метають по самураях забiйне. I ось японцi рiдшають редутами. Слабшає їх порив. А в самому зближеннi войовницi зустрiчають їх шаблями та багнетами. Добивають останнiх самураїв.
  I спiвають iз вельми захопленим виглядом.
  Змотавши японцiв в оборонi росiйськi вiйська на чолi з Брусиловим перейшли у рiшучий наступ i погнали японцiв на пiвдень. Брусилов непару Куропаткiну дiяв рiшуче i гнав самураїв без зупинки. I зумiв захопити Порт-Артур вiдразу, просто на плечах противника.
  До мiста увiрвалися босоногi дiвчата батальйон орлиць Анастасiї Орлової.
  Вони мчали Порт-Артуром i стрiляли, i кидали босими пальцями нiжок гранати в противника.
  I трощили японцiв шаблями. А що вони думали, що взяли Порт-Артур зрадою? А ось чортос два! Вiдбивають росiйськi воїни це мiсто.
  А якщо б'ються нашi баби! То це взагалi означає, що спуску не дадуть!
  I рубають вони японцiв.
  А полонених змушують ставати навколiшки i цiлувати босi, запиленi пiдошви жiночих нiжок.
  Тi покiрно стають i це навiть подобається.
  Наталцi один самурай не тiльки вилизав язиком до блиску пiдошви, а й пiднявся вище. Дiвчина дозволила йому обробити мовою та дiамант жiночностi.
  Пiсля чого досить як кiшка забурчала.
  Вiйницi попрацювали на славу. I ось уже женуть колони полонених. Куди подiвся бойовий дух Японiї.
  Порт-Артур упав. А далi росiйська армiя Брусилова вирушила на Корею.
  I батальйон Анастасiї бiжить попереду. Хапають на шляху самураїв, i дiвчата їх ставлять навколiшки.
  А тi цiлують їм запиленi п'ята i засмаглi гомiлки.
  Войовницi бойовi. I веселi.
  Анастасiя, пiдстрибуючи i метаючи босими пальцями нiг, диски запитала Наташу:
  Здорово воювати?
  Дiвчина-блондинка чесно вiдповiла:
  - Краще не буває?
  Анастасiя пiдморгнула:
  - А коли мовою по кицьку це як?
  Наталя щиро вiдповiла:
  - Просто супер!
  Ось вони рознесли ще один японський батальйон. Скрутили полонених.
  Пiсля чого наробили їм пальцями босих нiжок пристойнi сливи на носах!
  А дiвчата трощать самураїв та вiйсько Брусилова, все йде собi i йде i накручує оберти.
  Ось росiйське вiйсько дiйшло аж до пiвдня Кореї. I пiдкорило Острiв.
  Частина росiйської ескадри була затоплена у Порт-Артурi. I росiйськi iнженери почали пiднiмати кораблi i вiдновлювати їх.
  Незважаючи на повний розгром самураїв на сушi, вiйна все ще тривала. На морi японцi були сильнiшими. Але прийшов Небогатов. Дорогою вiн провiв ескадру до Порт-Артура вмiло. I ось росiйську армаду посилили. Тут ще й iз Чорного моря пiшла ескадра.
  Небогатов поступався японцям у силi, але не надто. Реально якiстю росiйськi кораблi не гiршi. Дещо їх менше кiлькiстю. Зате снаряди бiльш бронебiйнi.
  Небогатов вийшов у море. Дав бiй Того. Але з'ясувалося, що росiйськi снаряди далеко не всi вибухають - порох щось сирий! Вологiсть пiдвищена.
  Але Небогатов вчасно повернув ескадру назад у Порт-Артур i втратив жодного корабля.
  Довелося витрачати час на замiну снарядiв та поповнення сил. Поки прийде ескадра з Чорного моря.
  Вiйна затягувалась, як витрати на неї. Обидвi сторони хотiли примиритися. Але японцi все ще на морi займають панiвне становище.
  Але снаряди замiнено, i чорноморський флот пiдтягнутий. I заразом ще дiвчата босоногi пiдтяглися.
  I рушив у бiй корабель iз дiвчатами на всiх парах. Голоногi в бiкiнi дiвчата пiдскакували, i кружляли бiля гармат. Наводили стволи та палили.
  Вели вогонь красунi, та кроїли нiмецькi кораблi. Робили це з дикою люттю. Вiйницi були дуже сексуальнi та мускулистi. З ними нiщо не зрiвняється. З такими дiвчатами битися японцям не з руки.
  I падають збитi снарядами труби.
  А войовницi собi пiдскакують i верещать:
  - Ми дiвчата класу супер!
  I показують язички! I стрiляють собi, не даючи самураям узвозу. Тi агресивно вiдповiдають. Але отримують у вiдповiдь вiд красунь. Ось уже тоне японський крейсер. А дiвчата пiдскакують i трусять босими нiжками. Вони такi чудовi кралi. Яких нiщо не зупинить.
  Воїтельки б'ються i пiдскакують. I валять снарядами самураїв. I при цьому ще повискують.
  Наташка кричить:
  - Царю великий Олексiй! Буде дуже мудрим!
  Зоя скалячись, i ведучи вогонь, додала:
  - Вiн на свiтi всiх мудрiший! Буде дуже чудовим!
  Ось i Августина стрiляючи японцями, пiдспiла:
  - Наймудрiший!
  Далi стрiляла Свiтлана, зминаючи ворогiв, i ричала:
  - Олексiй крутий!
  Анастасiя пальнула i видала:
  - За Святу Русь!
  I теж лупне! Дiвчата такi чудово крутi. I молотять самураїв у трiски!
  I ось ще й японський броненосець потопили. I стало самураям дуже стрiмко.
  А дiвчата так i носяться собi майже голi та босi. I миготять своїми гарними нiжками. Вони взагалi чудовi крали.
  I вигляд у них здоровий i засмаглий.
  Молотять собi самураїв.
  Атакують та iнший броненосець. Туго нагодi флоту Того, дуже туго. I чорноморськi кораблi пiдтяглися. Всаджують по противнику снаряд.
  Ось навели Наташка та Зоя дванадцятидюймову зброю. I як пальнуть iз диким шаленством. I броненосець вiзьме й одного влучення та й розколеться.
  Наташка i Зоя пiдскакують i трусять босими нiжками, i ревуть:
  - Ми вiдьми i прекраснiшi за красунь i нi!
  I показують дiвчата мови. I як довбануть, що дуже боляче стає.
  Ось пальнули по кораблю Того, у того броня луснула, наче сталь закипiла.
  I ось корабель узяв i затонув.
  Наташа та Зоя проспiвали:
  - Смiялася Русь i плакала та спiвала! На те вона є свята Русь!
  I знову дiвчата як вiзьмуть та пiдскочать!
  А тут i Августина зi Свiтланою як iз дванадцятидюймової гармати влiплять. Так i корабель iз Того вiзьме, розколеться i затоне!
  Дiвчата показують носи. Ось самого Того виловили. I змусили красивим дiвчатам цiлувати босi, точенi нiжки. Того цмокав воївкам у голi п'яти, i облизувався. Видно йому це подобалося.
  Ну, дiвчата зрозумiло супер!
  Та й узагалi вищий клас короваю! I пiдморгують противнику, мовляв, ми не проти i чимось серйознiшим зайнятися!
  Флот японцiв потоплено. I Брусилов зi своєю командою стали висаджуватись у самiй Японiї.
  Тож буде в Росiї ще одна велика на островах губернiя. А сам ще росiйський iмператор стане i японським мiкадо.
  Заодно назавжди буде усунуто загрозу з боку Схiдного Сонця. А царська армiя поповниться войовничими та вiдважними солдатами.
  Тож був сенс - завоювати Японiю цiликiв. I перекидалися вiйська на метрополiю.
  Дiвчата та їх батальйон вступив у битву iз самураями на сушi. Дiвчата зустрiли самураїв влучними пострiлами, шаблями та кидками босими нiжками гранат.
  Красива Наташка жбурнула голою ногою лимонку i пискнула:
  - За царя та Батькiвщину!
  I пальнула японцями.
  Чудова Зоя теж шпурнула босими пальцями нiг гранату i пискнула:
  - За Русь першозвану!
  I теж цвяхнула по самураях.
  Тут i руда Августина лупнула, i пропищала:
  - Слава матiнцi царицi!
  I теж пробила супротивника.
  Довбанула i Анастасiя, босими ногами запустивши цiлу бочку вибухiвки, i далеко розкидавши японцiв:
  - Слава Русi!
  I Свiтлана лупнула. Смiла японцiв та голими п'ятами пiддала руйнiвну лимонку.
  Вигукнула на всю горлянку:
  - За новi рубежi!
  Наташка цвяхнула японцями i пискнула:
  - За вiчну Русь!
  I теж рубанула по самураях:
  Вiдмiнна Зоя взяла, врiзала японцями. Шпурнула босою нiжкою гранату по ворога i пискнула:
  - За єдину та неподiльну царську iмперiю!
  I дiвчина свиснула. Було видно, що пiдлiток став набагато бiльшим, груди високi, талiя вузька, стегна м'ясистi. Вона вже мала фiгуру дорослої, мускулистої та здорової та сильної жiнки. А личко таке юне. Насилу дiвчинка пригнiчувала бажання зайнятися коханням. Тiльки пестять нехай. I краще з iншою дiвчиною, та хоч не позбавить невинностi.
  Крута Зоя дуже спритно босими ногами жбурляє гранати в японцiв. I успiшно дiє.
  Августина дуже руда i теж дуже гарна. I взагалi в батальйонi такi дiвчата чудовi, просто найвищий смак.
  Босою ногою Августина метає гранату i щебече:
  - Нехай славиться Велика Росiя!
  I теж як крутиться.
  Ну i дiвчата, та й красунi!
  Скаче й Анастасiя. Така дiвчина велика - у два метри на зрiст, i сто тридцять кiлограм ваги. При цьому не жирна, з литими м'язами i крупом ломового коня. Дуже любить чоловiкiв. Мрiє народити дитину. Але поки що не виходить. Багато хто її просто бояться. I дуже агресивна дiвчина.
  Не її мужики просять, а вона сама нахабно домагається. Без сорому та сором'язливостi.
  I це їй подобається. Бути активною стороною.
  При цьому Анастасiя - чудовий воїн. I багато вчинила подвигiв. Анастасiя командує їхнiм батальйоном.
  Теж кидає босою нiжкою гранату i кричить:
  - Буде свiтло над країною!
  Свiтлана жбурляє босою нiжкою лимонку i шепоче:
  - Слава Русi!
  Чудова Зоя теж кидок робить босими пальчиками i реве:
  - На славу Батькiвщини святої!
  Августина верещить:
  - З сумом неземним!
  I теж летить покинутий босою нiжкою подарунок.
  Далi вже Анастасiя завиває. Теж кидає босими нiжками цiлу зв'язку гранат.
  I дiвка-богатир реве:
  - В iм'я Бiлого Бога!
  Наташка теж послала гранату босими пальчиками нiжок i в'янула:
  - В iм'я Христа!
  I дала кiлька пострiлiв.
  А Анастасiя почала писати з кулемета. У неї це дуже спритно виходило.
  Коротше кажучи, дiвка-звiр.
  Голонога Наташка пискнула з апломбом:
  - Я взагалi супермен!
  I кинула гранату босою нiжкою.
  Голонога Зоя теж стрiльнула. Збила японцiв.
  Прочiрiкала:
  - Слава Росiї!
  I босою нiжкою запустила гранату.
  Августина теж запищала:
  - За Русь святу!
  Анастасiя цiлим ящиком запустила японцями. I взяла, заревла з лютою люттю:
  - За Сварога!
  Наташка взяла i пропищала:
  - За новий лад!
  I гранату босою нiжкою кинула!
  Свiтлана пробелькотiла:
  - За м'язи сталевi!
  I теж босими пальцями нiг запустила гранату.
  Голонога Зоя теж взяла i пропищала:
  - За кохання та чари!
  I босi нiжки у русi.
  Августина руда дияволиця взяла i запустила ящик iз гранатами i пропищала:
  - За кордони на Марсi!
  Анастасiя теж дiжку з динамiтом запустить i буркне:
  - За свiтовий порядок Росiї.
  I Наташка як гаркне:
  - За новий шлях на щастя!
  Пiсля чого дiвчата як дружно розсмiяються.
  I це так чудово! Дiвчата чудовi!
  Вiйська царської Росiї рухалися у напрямку Токiо.
  Росiйська армiя штурмувала Токiо.
  Попереду йшли хлопчик та дiвчинка: Олег та Маргарита.
  Дiти винищували японцiв i просувалися до iмператорського палацу. Мiкадо урочисто оголосив, що не залишить столицю i залишиться там назавжди.
  Олег дав чергу по самураях i жбурнув босою ногою гранату, пропищавши собi:
  - Русь нiколи не здасться!
  Маргарита теж запустила босою ноженькою лимонку i просипала, скелячи зубки:
  - Переможемо чи помремо!
  I батальйон дiвчат прориватися до палацу мiкадо. Всi дiвчата у форменому одязi залишилися тiльки в трусиках. I такi майже оголенi борються наче героїнi.
  Анастасiя жбурляє босою нiжкою гранату i пищить:
  - Миколо ти мiкадо!
  Наташка теж запустила голою кiнцiвкою презент смертi i перевiряла, скелячи зубки:
  - Наш цар крутiший за всiх!
  I перлами як блисне! I таке слiпуче дiвчисько.
  Голонога Зоя теж щебече iз захопленням, i запускає босою ногою гранату:
  - Я психологiєю переможниця!
  I показала мову.
  Крушить собi самураїв.
  Стрiляє i Августина, ця руда дияволиця. I так влучно це робить. Викошує японцiв.
  I реве на всю горлянку:
  - Славитись моя країна свята!
  I скеляє свої зубки!
  Свiтлана теж жiнка-богатир як вiзьме i цiлу скриньку з вибухiвкою запустить.
  I японцi на всi боки полетiли.
  Дiвчата йдуть у наступ, змiнюючи супротивникiв. Досягаючи вiдчутних успiхiв. Вони вiдчувається грiзна грацiя, i невтомний натиск, i вiдсутнiсть слабкостей. А голi груди найкраща гарантiя непереможностi та непотоплюваностi.
  Анастасiя, зрiзуючи японцiв, щебече:
  - Руки з дуба, голова зi свинцю!
  I босою нiжкою кидає гранату. Розкидає самураїв.
  Напiвгола Наташка теж веде вогонь.
  Зминає японцiв. I розносить їх на уламки.
  Все ближче та ближче до палацу. I боса нiжка кидає гранату.
  Здаються зляканi японцi. Розколюються на частини.
  Дiвчина-термiнатор вимовляє:
  - Перун нехай буде з нами!
  Голонога Зоя чудова дiвчина-термiнатор стрiляє собi i трощить мiлiтаристiв. Вишкiрила зубки.
  Дiвчина просипiла:
  - Ми витязi найбiльшої Росiї!
  Дiвчина кинула босою ногою гранату. Розкидала ворога.
  Крута Зойка взяла i знову заспiвала:
  - Вчив Суворов уперед дивитися! А коли встали, стояти на смерть!
  I вишкiрилася в усмiшцi.
  Вогняна Августина теж заспiвала i гаркнула:
  - За новi рубежi!
  I додала з оскалом:
  - А ми завжди попереду!
  Свiтлана дiвчина-богатир теж довбала по ворогу. Розкидала iмператорську гвардiю i пискнула:
  - За досягнення епохи!
  I знову кинутi босi нiжками гранати летять.
  Дiвчата пресують ворога. Пам'ятають героїчну оборону Порт-Артура, яка не забудеться у вiках.
  Ех, ну як така армiя могла в реальнiй iсторiї програти та ще й японцям?
  Ось це ганьба.
  Анастасiя кидає босою нiжкою гранату i свистить:
  - За Росiйський рубiж!
  Наташка теж запустила щось смертельне босою ногою i вiдчайдушно пискнула, вискакувавши зубки:
  - За новi успiхи!
  I дала чергу по японцям.
  А тут iз голими п'ятами Зоя теж як вiзьме i лупить. А тут босою нiжкою взяла i пустила гранату.
  I пiсля цього проспiвала:
  - Ми не пiддамося ворожому диктату!
  I вишкiрила собi мордочку!
  Красива молода дiвчина з фiгурою спортсменки. I дуже вiдважна.
  I Августина як довбане японцями. Трушить їх, i босою нiжкою гранату дуже спритно кидає.
  I розкидає ворогiв, наче пляшки вiдлетiли вiд кулi.
  Дiвчина реве:
  - Шоколад, це на нашу!
  Августина справдi дуже любить шоколаднi цукерки. А за царя ринки наповнюються товарами. Що можна сказати про царя Миколу? Зараз цар-невдаха на очах перетворюється на великого. Точнiше, цар загинув, зате великим стає його син - Олексiй! А всього-то для цього потрiбно, щоб дiвчата воювали на фронтах.
  I пара дiтей-героїв, якi не дали японцям опанувати гору Висока. Коли вирiшувалась доля Порт-Артура.
  Ось i змилися Росiйська iмперiя.
  Свiтлана теж запустила дiжку з убивства та обвалила зовнiшню стiну iмператорського палацу з кулеметами.
  Тепер дiвчата бiжать уже по кiмнатах. От-от i буде кiнець вiйнi.
  Анастасiя захоплено вимовляє:
  - Вiрю, чекає на мене удача!
  I знову кидає гранату босою нiжкою.
  Наташка веде вбивчий вогонь. Вишиваючи супротивникiв, цвiрiнькає:
  - Неодмiнно менi пощастить!
  I знову летить пущена босою нiжкою граната.
  А тут ще й голонога Зоя як довбає парою зв'язаних бомб, пущених її босими ногами. I рознесе супротивникiв.
  Пiсля чого заллється смiхом:
  - Я дiвчина-комета.
  I знову викидає iз себе вогнянi мови смертi.
  А далi вже мчить Августина, ця дiвка-термiнатор. Як вона всiх взяла та розмазала. Просто чудово.
  Воїтелька, що є справжнiм демiургом битви.
  I пищить собi:
  - Наш екiпаж, є найвищий кураж!
  А далi Свiтлана вже з'явилася. Така крута та iскрометна. Усiх заражає своєю шаленою енергiєю. Здатна перемогти насправдi будь-якого ворога.
  I скеляє войовниця перлиннi зуби. А вони бiльшi, нiж у коня. Ось це дiвка.
  Свiтлана хихикає i проревела:
  - За баклажани з чорною iкрою!
  I дiвчата хором прокричали на всю горлянку:
  - На Марсi цвiсти яблунi!
  Мiкадо не наважився зробити харакiрi та пiдписав капiтуляцiю. Новим iмператором Японiї оголосили царя Олексiя Другого. Одночасно в Японiї готують референдум про добровiльне приєднання до Росiї.
  Вiйна практично закiнчена. Налагоджують зброю останнi пiдроздiли.
  Батальйон дiвчат збудував бранцiв. Чоловiки повиннi стати навколiшки i цiлувати босi ноги дiвчат. I роблять це японцi з великим ентузiазмом. Це їм i приємно.
  Звiсно такi красунi. I нiчого, що у них нiжки трохи запорошенi. Так навiть приємнiше, i природнiше. Особливо коли вони засмаглi. I такi огрубiлi.
  Цiлують голi пiдошви японцi та облизуються. А дiвчина це подобається.
  Анастасiя з пафосом зауважує:
  - А хто стверджував, що це вiйна не для жiнок?
  Наташка хихикнула у вiдповiдь:
  - Нi, вiйна для нас найсолодша з усiх часiв припущень!
  I показала свою мову. Як це насправдi чудово, коли тебе ось так по-справжньому принижено цiлують.
  Чмокають у голу, круглу п'яту та Зойку. Дiвчина iз захопленням вимовляє, верескуючи:
  - То це здорово! Я хотiла б продовження!
  Руда Августина попередила:
  - Збережи невиннiсть до замiжжя! I буде тобi вiд цього радiсть!
  Голонога Зоя хихикнула i видала:
  - Нехай славиться Земля моя свята! А вiд невинностi лише боляче!
  Дiвча вишкiрила пику.
  Свiтлана гордо помiтила:
  - Я ось працювала у борделi. I менi невиннiсть нi до чого!
  Голонога Зоя запитала, хихикаючи:
  - I як тобi сподобалось?
  Свiтлана щиро, рiшуче заявила:
  - Мабуть, краще не буває!
  Напiвгола Зоя чесно сказала:
  - Менi щоночi снитися, як мною опановує чоловiк. Це так здорово та приємно. I нiчого iншого не хочеться.
  Свiтлана запропонувала дiвчина:
  - Можеш пiсля вiйни пiти до найпрестижнiшого будинку терпимостi у Москвi чи Пiтерi. Повiр, тобi там сподобається!
  Напiвгола Зоя розреготалася i помiтила:
  - Над цим слiд подумати!
  Наташка запропонувала:
  - Може, зґвалтуємо бранцiв?
  Дiвчата розсмiялися подiбним жартом.
  Взагалi тут красунi темпераментнi. I велелюбнi страшно. Вiйна робить дiвчат агресивними. Воїтельки продовжували пхати свої босi, запорошенi ноги бранцям для поцiлункiв. Це подобалось.
  Потiм почалися цiкавiшi уявлення. Зокрема, бив у небо салют. Розцвiчувалися феєрверки. I було дуже весело. Музика грала, били барабани.
  Царська Росiя пiдкорила Японiю. Що, загалом, усiма й очiкувалося. Авторитет росiйської армiї був дуже високий. Багато спiвiв, i танцi голоногих японок.
  Все красиво i багато ... У самiй Росiї теж трiумфування з приводу перемоги. Звiсно, не всi радiли. Для марксистiв це нищiвний удар. Авторитет царя змiцнився. I його шанси зросли. Пiдтримка у суспiльствi колосальна.
  Пiсля пiдкорення Японiї Росiя продовжувала полiтику експансiї до Китаю. Добровiльно китайськi областi проводили референдуми та вступали до складу iмперiї. Регент Микола Романов проводив дуже успiшну полiтику розширення Росiї на пiвденному сходi. Китай поступово ковтався.
  Економiка царської iмперiї, уникнувши революцiйних потрясiнь, переживала бурхливий економiчний пiдйом. У нiй будувалися дороги, заводи, фабрики, мости та багато iншого. Країна продавала хлiб та безлiч продуктiв.
  У нiй вироблялися найпотужнiшi у свiтi: бомбардувальники "Iлля Муромець", "Святогор", та найшвидшi легкi танки "Мiсяць"-2. I була величезна в три мiльйони солдатiв - армiя мирного часу в п'ять разiв бiльша за нiмецьку.
  Але кайзер Вiльгельм все ж таки взяли i сунувся. Тим паче вбивство спадкоємця австрiйського престолу в Сараєво i стало приводом для вiйни.
  А тут ще й нiмцi зважилися воювати на два фронти.
  Царська армiя рушила ними. За рахунок китайських областей, зниження смертностi при збереженнi найвищої народжуваностi, царська Росiя мала велике населення. I могла мобiлiзувати колосальну армiю.
  Причому населення переважно молоде та агресивне.
  Австро-Угорщина, потрапивши пiд удари, луснула одразу. Царськi вiйська легко зiм'яли нiмцiв, що поступалися числом, i захопили Схiдну Пруссiю, i осадили Кенiгсберг.
  Гiнденбург спробував розбити росiйських ударом, але чисельна перевага царської армiї виявилася надто великою. Крiм того, кулеметнi, легкi танки "Мiсяць"-2 показали себе дуже ефективною зброєю, для контрударiв.
  Зазнавши поразки, Гiнденбург утiк. А росiйськi вiйська рушили до Одеру. На пiвднi були взятi Львiв i вiдразу Перемишль. Царська армiя наступала, а австрiйцi в панiцi бiгли та здавались.
  Вступ Туреччини у вiйну мало дав нiмцям. Хоча деякi сили це й вiдвернуло. Але росiяни продовжували просуватися Австрiї. А нiмцi виявилися битими й пiд Парижем.
  Лише у районi рiчки Одер, серйозно послабивши свої вiйська заходi, нiмцi змогли призупинити наступ росiйських полкiв.
  На пiвднi царська армiя гнала противника. Фельдмаршал Брусилов, як завжди на висотi.
  I от оточений Будапешт... I взято Братислава та Кракiв. I росiйськi вiйська пiдходять до Праги.
  На пiвднi захоплена Мала Азiя, упав Багдад, росiяни взяли Стамбул.
  Iмператор Франц звернувся до Вiльгельма з проханням досягти миру. Тим бiльше, що вже й Iталiя напала на Австрiйцiв та вiдкрила другий фронт.
  Але росiйськi вiйська не зупинили. Ось i Прагу взято. А взимку царськi полки через кригу рушили на Берлiн. I ось у лютому завершили оточення столицi Нiмеччини. I увiрвалися до Вiдня, Австро-Угорщина розпалася i повалена.
  23 лютого 1915 року Нiмеччина капiтулювала. Росiйськi вiйська знову увiйшли до Берлiна.
  Завершилася перша свiтова вiйна. Росiя одержала багато територiї. Кордон пройшов Одером. Росiя включила до свого складу Землi Альпи. Частина Австро-Угорщини приєднала собi Iталiя на Пiвднi. I виникла васальна Росiї Югославiя. Угорське, Чеське королiвство стали частиною Росiї. Польське царство включило Кракiв i стало величезним. Кенiгсберг увiйшов до складу Росiйських губернiй, як i Галичина та Буковина. Трансiльванiя стала Румунською. Туреччина до Єгипту, i разом з Iраком, Сирiєю та арабськими землями в Меццi стала росiйською територiєю. Лише Басру встигли захопити англiйцi.
  Саудiвську Аравiю росiйськi вiйська зайняли незабаром повнiстю. I наклали на Нiмеччину колосальнi репарацiї.
  Таким чином виникла росiйська гегемонiя в Євразiї. Декiлька рокiв не було великих воєн. Росiя та Британiя додiлили Iран, включивши до свого складу: пiвнiч i центр Росiя, пiвдень англiйцям. Потiм i Афганiстан. Теж пiвнiч i центр Росiї, пiвдень Британiї.
  Царська iмперiя стала могутньою, але Великобританiя ще сильна. Росiяни рухалися Китаєм, завершуючи його захоплення.
  Економiки всього свiту переживали пiдйом ... Але в 1929 року вибухнула велика депресiя.
  На тронi у Росiї править цар Олексiй Другий. Вiн перерiс свою хворобу i досить фiзично мiцний. Новий цар править країною з десятьма мiльйонами солдатiв у мирний час i вже майже проковтнув Китай. I економiкою, яка пiд час депресiї постраждала найменше, i обiгнала США.
  I тут iмператор Росiї вирiшив розiбратися з Америкою? З чого вони вiдiбрали за копiйки в iмперiї Аляску? Чи справедливе таке? Може, i це є грабiж?
  Коротше кажучи iмператор Всiя Русi, Олексiй Другий, якого вже називали великим у 1933 роцi 5 сiчня, якраз у день вбивства його батька Миколи Другого i розпочав нову вiйну. Проти, зрозумiло, Америки, яка досягла пiку у депресiї.
  А решта країн поки що не могли Росiї завадити. Мовляв, американцi шахраювали i повиннi за це вiдповiсти.
  I ось почався наступ на Аляску. Саме на той час запрацювала побудована росiйськими iнженерами залiзниця до Чукотку.
  I рушили по снiгах i кучугурах росiйськi ратi.
  У тому числi п'ять вiчних дiвчат: Анастасiя, Наташа, Зоя, Августина та Свiтлана. Адже вони не простi дiвчата, а вiдьми-рiдновiрки. I тому не старiють, а вiчно юнi та безсмертнi. А коли вони чарiвницi, то й узимку, в полярну нiч, i в дикий мороз, борються тiльки босонiж i в бiкiнi.
  Бiжать собi цi дiвчата, кидають босими нiжками гранати i спiвають:
  - Цар великий Олексiй,
  Ти на свiтi всiх мудрiший!
  I ось Анастасiя кидає босою ногою гранату. Американцi пiдлiтають вiд розриву.
  А дiвчина строчить iз кулемета i кричить:
  - В iм'я Русi!
  А потiм стрiляє i Наташа, теж викидаючи босими пальцями нiг.
  - Сповниться, велика мрiя!
  I теж вiзьме та вискалює зубки.
  А далi голонога Зоя ... Її п'яти червонi вiд кучугур Аляски. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - За велику Росiю тiльки перемагатиме!
  I теж летить кинута босою ногою граната.
  Далi мчить Августина. Крушить янкi з кулеметiв, i босими пальцями нiжок жбурляє гранати.
  I теж реве:
  - Цар великий Олексiй - росiйський цар!
  А далi вже Свiтлана куляє... I босими нiжками по американцях метає i пищить:
  - Буде все супер!
  П'ятеро дiвчаток мчать собi майже голi Аляскою i так молотять американцiв. А ось i танки рухаються: "Микола"-4, нова модель з гарматою та шiстьма кулеметами. I американцiв викошує капiтально. А за ними ще й "Олександри"-3, якi дуже потужнi та забiйнi. А кулеметiв цiлих десять.
  А дiвчата попереду всього вiйська, i такi напiвголi, i симпатичнi. Мчать собi i спiвають:
  - В iм'я священної Росiї царiв, всi будуть щасливiшими - мудрiшими!
  I ось вони розмолотять чергову батарею американцiв - закидаючи її за допомогою босих нiжок гранатами.
  Ось дедалi бiльше Аляски захоплюється царськими вiйськами. Справдi нема чого обманювати, i хапати за безцiнь таку територiю.
  А войовницi борються собi та просуваються вглиб оборони супротивника. I давлять собi ворога, жорстко давлять!
  Анастасiя навiть реве:
  - Будь наша земля великою та чистою!
  I знову метне босою нiжкою гранату!
  А тут Наташа чергу дала, i прошипiла:
  - Та славитись наша крута Русь!
  I теж як вiзьме та лупне по ворогах.
  I летить кинута босими пальцями нiжок лимонка.
  А тут ще й Зоя зрiже американцiв чергою i просить:
  - Та майбутнiй буде бедлам!
  I теж пущений босими ногами дiвки, смерть вибухає!
  А далi Августина iз кулеметiв застрочить. I викосить шеренгу, i як запище на все горло:
  - Вiд свiтанку до заходу!
  А далi палить агресивна Свiтлана. I теж босi пальчики нiг використовує, i строчить активно:
  - Шалена iмперiя наша!
  I знову дiвчисько крути ворогiв! Салют героїнi.
  А коли захоплюють полонених американцiв, їм доводиться цiлувати стоячи на колiнах дiвчатам п'яти. I куди подiнуться? Цiлують та цмокають. I ще облизуються.
  Так їм ще хочеться.
  А куди проти дiвчат попреш? Вони давай солдатiв роздягати i ґвалтувати. Так уже вiдьмам сексу захотiлося. I задоволення велике та енергiєю заряджаєшся. Стаєш магами. I такий суперклас!
  Ну, дiвки люблять вбивати, ось це дiвки. I ґвалтувати чоловiкiв люблять, це як у вiдьом належить.
  А вiдьми таки крутi дiвчата. I люблять, коли їх обробляють. I це їм подобається.
  Ось уже царська армiя захопила Аляску. I зупинятись не стала, а увiйшла до Канади. Що тут церемониться? Канада формально домiнiон Британiї. Ну, i не зовсiм дотримується правил, пропускає через себе американськi вiйська.
  Тож привiд для удару є. А флотом Росiї командує Колчак. I вiн американцiв уже вибив iз Фiлiппiн та Гавайських островiв. I там захопив свої бази.
  Ну, янкi притискають на море. А на кораблях такi гарнi дiвчата. I головне войовнички майже голi. I це так гарно. Якщо дiвчата в одних трусах, то це взагалi супер!
  Так приємно на таких дiвчат дивитися. А коли захоплюють кораблi американцiв та канадцiв, i трясуть оголеними грудьми. То це взагалi супер!
  А дiвки шльопають босими нiжками розпеченими палубами, i рубають американцiв шаблями.
  Проти таких дiвчат будь-якi засоби безсилi. Адже це дiвчата, про якi мрiють чоловiки. А що зробиш проти красунi, у якої груди зовсiм оголенi?
  Адже це такi дiвчата, що на них задивлятимешся годинами. I не вiдвернеш голову. I вони ловлять полонених i змушують працювати мовами, ублажаючи хтивi лона.
  I так це красиво та приємно! З таким дiвчатам не пропадеш! Вони голови зрубають i перепилять будь-якi жилки.
  Ось бiжить собi п'ятiрка Канадою. Вже кiнець квiтня й усе цвiте. А дiвчата, ну такi гарнi. I рубають американцiв своїми магiчними мечами. А босими пальцями нiг метають диски.
  I насвистують собi:
  - Немає прекраснiшої за Батькiвщину Росiї,
  За неї бiйся i не лякайся...
  У всесвiтi немає країни красивiшої -
  Всесвiту смолоскип свiтла Русь!
  Ну i дiвчата, та й супермени! I ставлять пошарпаних ворогiв на колiна. А потiм змушують цiлувати свої голi та запорошенi пiдошви. Ось це дiвчата взагалi супер!
  Наприкiнцi травня росiйськi вiйська, захопивши бiльшу частину Канади, увiйшли на територiю США. Розгорнулися бої на власне американськiй територiї.
  А п'ятiрка дiвчат атакувала американцiв, по-звiрячому пресуючи їх. Розгромивши цiлий батальйон красунi, почали грати з полоненими. Коли вони з ним вдосталь нарiзалися, то влаштували собi вечiрку з шашликами.
  Їли свiже м'ясо i спiвали собi.
  У свiтi є багато у жебракiв дорiг,
  Немов iз циганки волосся - ворс шляхiв!
  Гонять огольцiв - геть за порiг,
  Немов дитина голодна - лиходiй!
  
  Багато розвилок, прiрва, яр:
  Немов бiса в кожнiй стежцi!
  Навiть не знаєш друг чи ворог -
  Свiт роздiлили по половинцi!
  
  Ходити хлопчисько в холод босий,
  Голод заметом одним втамовує...
  Але ви повiр'я бiдний iз сумою,
  Краще за багатих грiється в травнi!
  
  Конюшина росте, знай для всiх на землi,
  Як золотiє навеснi кульбаба...
  Якщо ти добрий - казка скрiзь,
  Хижак вважає, втiм, ти зайчик!
  
  Люди жбурляють нам п'ятаки,
  Глотки продерти - це явна милiсть!
  Найсильнiше нам удари з руки,
  Щоб дихання друге вiдкрилося!
  
  Скiнчилося лiто - осiнь прийде,
  В нiй жар великий, полум'я та дощик!
  Видно вiдкрив нам Всевишнiй залiк,
  I накидав карту свiту художник!
  
  Бачу берiзку в сукнi царiв,
  Золото, яскравi фарби рубiнiв.
  Будь ви люди серцем добрiшим.
  I лише тодi станеш ти велетнем!
  
  Багато протопати жебракам довелося,
  Знову завiрюха, i горить кожен пальчик...
  Нехай мене допоможе зiгрiтися хоч лось,
  Як посинiв обморожений хлопчик!
  
  Ну чому дверi нiхто не вiдчинив,
  Але чому ви зовсiм озвiрiли...
  Бiдолашна дитина пiд снiгом застигла.
  Ангели вiрю - розвiють хуртовини!
  
  В рай вiднесуть тебе херувими,
  Сам Iсус прийме з ласкою в обiйми!
  Буде, повiр у вiчному щастя дитини,
  Адже за нього Бог пiшов на розп'яття!
  Дiвчата поспiвали, поїли i знову в бiй. Вони войовницi такого ось сталевого порога.
  I трощать собi американцiв. Кидаючи босими нiжками та диски та гранати.
  Ось уже кiнець червня i росiйськi вiйська оточили Фiладельфiю. Вже третина континентальних США пiд контролем росiйської, царської армiї.
  I вже у багатьох мiстах майорять прапори iмперiї Росiї. I воюють батальйони iз гарних дiвчат царської армiї!
  А дiвчата й справдi такi чудовi та стрiмкi. I знову б'ють усiх своїх супротивникiв. I американцi падають.
  А ось i танк їде: "Олександр"-4 найновiший! I перед ним супротивники пiд козирок беруть. А до танку теж дiвчата їдуть: Єлизавет, Катерина, Олена, Аврора. I вони дають по рогах американцям.
  Як пальнуть, як у труну вженуть! Мало не здасться жодному бiйцю!
  Просто пiднiмають руки вгору та здаються!
  I дiвчата тиснуть гусеницями ворогiв. I рухається танк Єлизавети.
  I пiд ним наче маса кровi, м'яса, кiсток.
  А дiвчата наступають собi, трощать супротивникiв i спiвають:
  - Цар Росiєю мудро керує,
  Роздає укази, судить слуг...
  Трон не терпить суєт i гавкаючи,
  I не спосiб пiдкоряти переляк!
  Ось так дiвчата рухаються у битвi. I їхнiй бойовий запал, це не то сокиру застосувати з-пiд лави!
  Єлизавета розлютила:
  - За росiйський трон!
  I як пальне! I викладе гору трупiв!
  Ось це дiвки, якi не хочуть зупинятися. I б'ють собi ворогiв, i трощать США.
  I ось веде царська армiя колони полонених. Тi руки за шию i опустили голови.
  А тим часом у Нiмеччинi до влади прийшов Гiтлер. Але вiн ще надто слабкий, щоб Росiї серйозну небезпеку представляти. Бiльш серйозною загрозою є Iталiя Муссолiнi. Але з таким монстром, як Росiя, вона у вiйну влiзти не посмiє.
  Так що поки що росiйськi вiйська захоплюють Америку та залишки Канади.
  Дiвчата босоногi та в бiкiнi керують бойовим танком. Вони дуже грiзнi та сильнi.
  Єлизавета резюмувала:
  - Хто з чим прийде до нас, той вiд того i загине!
  Олена пiдтвердила:
  - Однозначно!
  I послала снаряд до американської батареї. Таке ось дiвчисько з розмахом.
  А тут ще й Аврора як викине снаряд i висловиться:
  - За Росiю хочеться жити!
  I пробила чергового американця. Ось це справдi дiвчата, про якi спiткнеться будь-який агресор.
  А Британiя, не дивлячись на захоплення Канади у вiйну з Росiєю вступати не наважується - розумiє, що ця iмперiя їй не по зубах. А якщо вступить, то росiяни однозначно заберуть легко всi колонiї США. Так що краще з Росiєю, де править Олексiй Другий, не задиратися!
  Цар цiлком став здоровим i виявився неабияким завойовником.
  I ось Фiладельфiя впала... А в серединi липня росiйськi танки вже наближаються до Вашингтона.
  Єлизавета теж дiвчина-вiдьма, що боровся ще з часiв росiйсько-турецької вiйни часiв Олександра Другого. I ця дiвчина з важливим виглядом вимовляє:
  - На чому стояла Русь!
  Олена пострiли по американському, примiтивному танку i вiдповiла:
  - На доблестi солдатiв Росiї!
  Крута Аврора пiдтвердила:
  - Та саме на цьому! Плюс ще й на непересiчнiй мужностi та органiзованостi героїчного тилу!
  Катерина завзято вiдповiла:
  - Героям Росiї слава! Слава царе Олексiю!
  I знову дiвчина дуже влучно вистрiлила у ворога.
  Вiйницi неповторнi!
  I знову ведуть вогонь через усiх своїх гарних членiв. Такi дiвчата можна сказати однозначно приведуть царську Росiю до перемоги.
  У них сонце травня та кохання свiтанок.
  А коли вони своїми босими нiжками тиснуть на педалi, то й зовсiм принаднiсть.
  Таких дiвчат дуже хочеться любити i приголубити! Вони просто променисте сонце надiї. I в них поетичнiсть та смiливiсть в образах музики та лiричних струн.
  Ось здалася американська батарея. I дiвчата змусили воїнiв США цiлувати навiть нiжки свої, а слiди босих ступнiв на асфальтi. I нiчого чоловiка робили - куди їм вiд цього подiтися?
  А войовницi дiяли все смiливiше та яскравiше.
  Анастасiя зi своїми напарницями теж не спала. Як вистрiлить, як вибiжить. I шаблями порубає американцiв. Вона ж дiвчина просто блискуча i заводиться з половини обороту.
  А ось американцi повели собi погано. Спiймали росiйського хлопчика-розвiдника i почали катувати. Роздiли, прив'язали до дерева i палили смолоскипом голе тiло пiдлiтка.
  Хлопчик намагався стримати стогiн. Але пiд кiнець заволав... Сильно обпалили пацана.
  Дiвчата у вiдповiдь надiйшли око за око. I катiв облили бензином та пiдпалили. Так страшнi росiйськi красунi у своєму гнiвi. I не варто дражнити росiйського ведмедя.
  У небi теж точаться битви. Двi росiйськi льотчицi: Альбiна та Альвiна всiх трощать i винищують. У них дуже потужнi у озброєннi лiтаки. З авiацiйними гарматами, здатними збити американця з одного влучення. I цi войовницi справдi показують щось таке. Що нi в казцi сказати, нi пером описати.
  Альбiна дає чергу, i десяток американських лiтакiв збито. Воїтелька теж майже гола в одних лише трусиках, верещить:
  - Хай буде Велика царська Русь!
  I молотить буквально всiх бiйцiв поспiль. Ось це дiвка.
  А Альвiна не поступається. I збиває разом дюжину лiтакiв. Розкримкала їх i заспiвала:
  - За найбiльшi тости!
  I теж як довбане! Таке дiвчисько дурниць не робить! Ось це бої всiм боям.
  До речi, щоб прискорити перетравлення Китаю та iнших земель пiдлеглих Росiї, молодий цар Олексiй заснував у Росiї багатоженство! I це сильний перебiг! Тепер росiйськi воїни беруть собi за дружину китаєк i роблять красивих, бiлих дiтей!
  Ось Альбiна помiтила з усмiшкою:
  - А чому чоловiковi можна мати чотири дружини, а жiнка не може мати чотирьох чоловiкiв?
  I збиває черговий американський лiтак.
  Альвiна логiчно вiдповiдає:
  - Тому жiнцi важче прогодувати стiльки дармоїдiв!
  I обидвi дiвчата регочуть. Вони ж такi чудовi та чудовi красунi.
  I чистять небо вiд американських лiтакiв.
  Ось уже частини росiйської царської армiї оточують Нью-Йорк. Примушують американцiв виходити та здаватися. Дiвчата при цьому дуже веселi та щасливi.
  Танк "Олександр"-4 зруйнував американську батарею. Безлiч трупiв вiдтворив.
  Єлизавета буркнула з оскалом зубiв:
  - Ми войовницi, якi царевi та Вiтчизнi чудово служать!
  Олена пальнула по супротивнику i видала:
  - Тут скоро буде росiйський золотий карбованець!
  I дiвчисько як розсмiється!
  I зубки у неї перлиннi. А далi Аврора теж розреготається. Дiвчата в дикому азартi i в них така краса, що словами не опишеш.
  I змушують вони здаватися гарнiзон Вашингтона!
  Войовницi такi непереможнi! I їхнiй танковий загiн сумнiває навiть сковорiдку.
  Б'ються собi дiвчата та спiвають;
  Славиться Росiйська земля,
  Свiт керує комунiзм.
  Золотом усипанi поля
  Прагнемо прямо вгору, не вниз!
  
  Для Батькiвщини горять у нас серця,
  Ми дiвчата - немає свiтобудову кращою...
  З ворогами битимемося до кiнця,
  Воскресне у Рiдновiр'ї вiра наша!
  
  Найсильнiше на свiтi червоних Русь,
  Вона як сонце у свiтобудовi свiтить.
  Ти за неї бiйся i не лякайся,
  Нехай будуть у славi дорослi та дiти!
  
  Росiя найбiльша з країн,
  Коли Вiтчизною керує Льошка...
  Така доля радянським людям дано,
  Щоб був наш витязь у битвi загартованим!
  
  У Вiтчизнi будь-який зараз герой,
  Здатний зробити Батькiвщину красивiшою.
  В iм'я нашої матерi святий,
  Безкрайнє росiйськiй сторонi Росiї!
  
  Ми зробимо будь-який хто тиран,
  Не буде диктатури над країною.
  Нехай пiдкоряться мiльйони країн,
  I президента Рузевельта уроєм!
  
  Нехай царює шалений дракон,
  Вiн думає, здатний спалити Росiю.
  Але чекає нацистiв запеклих розгром,
  Оскiльки витязь знай, цiлком всесильний!
  
  Ми не поступимося фрицям нiколи,
  Не здолають росiян i китайцi.
  Над нами свiтить яскрава зiрка,
  На Великдень фарбуємо паски та яйця!
  
  Домогтися можна багато бiйцi,
  Такого, що й крутiше не буває.
  Пишаються нами гордi батьки,
  Бо будуємо мiсце у раї!
  
  Босi дiвки мчать по снiгу,
  Вони не знаю страху та докору...
  Я комсомолка боса бiжу,
  Оскiльки немає перепон, i немає термiну!
  
  Так не поступимося дiвки нiколи,
  Не схилимо голову пiд сокирами.
  Коли прийде на Батькiвщину бiда,
  Затопчемо її босими ногами!
  
  Любiть сестри справу ви меча,
  I Олексiя - Iсуса шануйте...
  Не треба рубати бiйцi з плеча,
  Якщо треба просто босонiж бiжiть!
  
  
  Ми дiвчата велика орда,
  Битися любимо i не вiдступаємо.
  Хоч часом ходити мерзенна чутка,
  Перемога буде у променистому травнi!
  
  I комунiзм повiр iз мрiєю прийде,
  I на Землi не буде влади грошей.
  Долi ми виставляємо грубий рахунок,
  Без рiзного насильства та лiнощiв!
  
  Коротше до зiрок скоро полетимо,
  I над всесвiтом росiйський прапор пiднiмемо...
  Розправив крила, червоний херувим,
  В iм'я Роду - Господа Росiї!
  Поки дiвчата спiвали, майже всi американцi перебитi, i гарнiзон Вашингтона став викидати бiлi прапори.
  Дiвчата вискочили з танка i почали танцювати, човгаючи босими, точеними нiжками по калюжах. I їх гриви волосся майорiв вiтер. Вони дiвчата такi чудовi красунi.
  Ось зараз влаштували гулянку з нагоди взяття столицi Америки. Смажать шашлики, п'ють вино.
  Дiвчата при цьому її смачно їдять. I насвистують собi рiзного роду пiсеньки. Такi ось чудовi войовницi, про них можна сказати - супермени у трусиках.
  I цiлують i в колiна та ступнi росiйськi солдати. I дiвчата тягнуть i китять вiд оргазмiв.
  I пищать i скачуть. У них такi азарти та розумнi краси чарiвної сили.
  А ось войовницi ще й чорношкiрими бранцями зайнялися коханням, i це сподобалося обом сторонам.
  Але свято закiнчено i знову рухаються росiйськi танки на пiвдень. Нью-Йорк теж упав...
  Американцi вiдступають. Здаються мiльйонами. Рузвельт бiжить. Ось уже йдеться про здачу. Росiйська нацiя демонструє свою велич.
  Особливо красивi дiвчата зi свiтлим i рудим волоссям.
  I ставлять бранцiв на колiна, i тi дуже задоволенi коли дiвчата з мацають i хапають босими пальцями нiг за носи та чоловiчi досконалостi.
  Воїтельки армiї Росiї воiстину непереможнi!
  А ось бiй за Атланту.
  Вперше дiвчата на "Олександрi"-4 бачать величезний американський танк "Вашингтон". Машина вагою сто сiмдесят тонн, на гусеницях. Що ж з такою битися було б подвiйно почесно.
  I дiвчата стрiляють iз дистанцiї та потрапляють iз лобову броню. I товстий шар металу витримує.
  Єлизавета з досадою вимовляє:
  - Та ми нарвались на неприємнiсть!
  Олена як розрада помiтила:
  - Але ж i ворог нас не вiзьме!
  I теж послала снаряд у супротивника.
  А тут ще й Аврора як пальне. I потрапить прямо в цiль дуже влучно. I розверне супротивника.
  I перевiряла:
  - Я крута противниця!
  Справдi потрапила до ствола американського танка. I тепер громила може бити тiльки з вiсiмнадцяти своїх кулеметiв. I "Олександр"-4 як рвоне до ворога. I як почне розганятися, гуркочучи гусеницями.
  Такого гiганта нiхто нiколи не зупинить.
  Його атлетична мiць не знає собi рiвних.
  Катерина проспiвала:
  - Вищий пiлотаж, мiй смертельний екiпаж!
  I теж як вiзьме та влiпить по супротивнику.
  А дiвчата тут лихi.
  Американця врештi-решт вразили в борт. I танк-гiгант спалахнув i почали рватися його снаряди.
  I як довбане бойовий комплект! I вiдiрветься броня та все iнше...
  А дiвчата вигукнув хором:
  - За росiйський шлях!
  I розсмiяються, вискалив зубки!
  Ось упала й Атланта. А 7 вересня 1933 року залишки американських армiй капiтулювали. I закiнчилася чергова, переможна для Росiї вiйна. I як це воiстину чудово!
  Царська iмперiя пiсля перемоги провела на територiї США та Канади референдуми щодо приєднання до царської Росiйської iмперiї. I царська країна поширилася. I взагалi добре, коли править самодержавство та абсолютна монархiя. Всi рiвнi перед царем i немає говори - парламенту.
  А царська Росiя сильна та стабiльна iмперiя - унiкальна за своєю суттю.
  А тим часом у Нiмеччинi змiцнився нацистський режим, який взяв курс на створення Вермахту та сильної армiї. Правда Гiтлер постiйно пiдкреслював свою дружелюбнiсть до царської Росiї, хоча та найбiльше територiї i урiзала вiд Нiмеччини.
  Але ось був, дав, укладений вiйськовий союз: Iталiї, Нiмеччини та Росiї. Мало того цар Олексiй погодився на приєднання Австрiї до Третього Рейху.
  Оскiльки Британiя ослабла економiчно, та й Францiя теж - царський уряд серйозно придивлявся до колонiй Францiї, Британiї та Голландiї. У суто вiйськовому вiдношеннi армiя Росiї стала найчисленнiшою - двадцять мiльйонiв у мирний час. А величезною кiлькiстю найкращих у свiтi танкiв, гелiкоптерiв, i навiть реактивної авiацiї. Росiйський флот також був сильнiшим, i численнiшим за Британський, оскiльки ослаблена Англiя не могла змагатися з економiчно наймогутнiшою царською iмперiєю.
  Отже, тепер великий iмператор Олексiй хотiв забрати всi колонiї своїх вчорашнiх союзникiв.
  I що ж? Забиратиме!
  Ось 15 травня 1940 року розпочалася друга свiтова вiйна. Царська Росiя рушила вiйська на пiвдень Iрану, Iндiї, Iндокитаю, Єгипту. А Вермахт напав на Францiю, Бельгiю та Голландiю. Iталiя ранiше захопила Ефiопiю, i атакувала Британськi Сомалi, i рушила полки на пiвдень Францiї.
  Ось дiвчата-вiдьми рухаються пiвднем Iрану. Анастасiя та її чотири подружки.
  Дiвчата як завжди, юнi та босi. Роки йдуть, а красунi тiльки розцвiтають i жодної зморшки чи трiщини на шкiрi та жодної краплi жиру на литих тiлах.
  Ось вони починають трощити колонiальнi вiйська англiйцiв i роблять це з величезним ентузiазмом.
  Анастасiя, кидаючи босою нiжкою гранату в персiв i реве:
  - Воїтельки могутностi незмiрної!
  Наталя теж дає чергу з автомата, додає гранату босими пальчиками нiг i кричить:
  - I не поступимося нiколи!
  Далi веде вогонь Зоя, теж викошує англiйцiв та персiв, i кричить:
  - Хай будемо правити!
  А тут ще й Аврора як лупне, i розмаже супротивника босою нiжкою i видасть:
  - Розквiт наших сил!
  I знову свисне!
  А тут i Свiтлана як дасть, i врiже з автомата. I теж босими пальцями нiг вiдправить гранату до супротивника.
  I провiзить:
  - За витонченi манери!
  А в Єгиптi просуваються на танку дiвчата з екiпажу Єлизавети. Вiн новiтньому важкому танку "Олександр"-6. Машина з низьким силуетом i важить шiстдесят п'ять тонн. I б'є з бомбомета. Бiльше пристосована боротьби з укрiпленнями противника.
  Танковий парк у Британiї порiвняно слабкий. I найкраща машина "Матiльда"-2. Але з нею бореться "Микола"-7.
  У нього iдеальна протитанкова гармата. Що б'є з великої дистанцiї.
  Дiвчата дiють зi швидкiстю та пiдступнiстю. I їхнiй танк повзе пустелею. I пострiлює собi. I бомбомет гуркотить дуже iнтенсивно.
  Дiвчата посмiюються i щебечуть:
  - На тронi дуже добре! Ми супермени!
  I знову пальнуть та рознесуть черговий бункер, або укрiплену точку Британiї.
  Англiйцi ж пiддаються i поступаються.
  Ось перед дiвчатами з'являються єгипетськi пiрамiди. Вони їх бачать та пiдморгують. Хiба таких красунь зупинити реально?
  А ось у небi борються над Середземним морем Альбiна та Альвiна. Вони теж свої перлиннi зубки скалять. I насвистують пiсеньки. Бойовий запал у цих дiвчаток.
  Войовницi втiм, налаштованi воювати як завжди в одних трусиках та з оголеними грудьми.
  I демонструють свiй колосальний бойовий клас. Ведуть вогонь i куляють собi з авiагармат. I так дiвчат зупинити вже нiщо не в змозi. Однак бiй продовжується, i англiйцi вiд красунь витiкають. Чи не зупинити таких агресивних осiб.
  А дiвчата збивають по дюжинi лiтакiв однiєю чергою та смiються собi.
  Ось летять собi та летять. I стрiлянина не змовкає.
  Альбiна щебече зi смiшком:
  - Я непокiрна за всiх часiв!
  Альвiна продовжуючи вести вогонь, додає:
  - Пiд прапором Петра!
  Вiйницi скачуть i одночасно, збивають ворога.
  Ось уже i по Єгипту женуть колони англiйських та мiсцевих полонених.
  Царськi вiйська набагато сильнiшi, i перемагають колонiальнi, якi й бойового духу немає.
  Олександрiя впала. I це дуже просто. I вже росiйськi вiйська зустрiчаються з iталiйськими.
  Спiльний парад. Феєрверки, барвистi ходи. I бурхливi прояви у вiдданостi та дружбi.
  Iталiйцi теж у захватi. Особливо коли росiйськi дiвчата бiгають босонiж розпеченою пустелею.
  А в iншому мiсцi вже Оленка зi своїм дiвочим полком увiйшла до Делi. Вiдчуваються, що сипаї з росiйськими полками битися не хочуть. I що була повалена британська колонiальна мiць i в цiй iндiйськiй територiї.
  Багато смаглявих дiвчат оточують росiйських воїнiв i зустрiчають їх квiтами.
  Наскiльки тут все гарно. I безлiч квiтiв. I все вiдбувається досить красиво i поважно.
  Росiйськi вiйська вже пiдходять до бомбе i займають його без особливого опору.
  Оленка дiє дуже активно та грубо. Вона кидає босими пальцями нiг гранати i пищить:
  - Я просто супермен у бiкiнi!
  А як дiвчатам добре бiгати напiвголими й у бiкiнi. Вони так чудово виглядають.
  У колонiях опiр англiйцiв слабкий. Мiсцевi вiйська що неспроможнi дати жорстокого бою.
  А нiмцi тим часом просуваються успiшно. Спочатку залучили англiйцiв до Бельгiї. А потiм кидком через гори Арденни змогли вiдсiкти англiйськi та французькi частини. Таким чином, було здобуто вражаючу перемогу.
  I Бельгiю захоплено. А 22 червня пiсля взяття Парижа капiтулювала Францiя, а трохи ранiше Голландiя. Таким чином, було здобуто вражаючу перемогу. I нiмцi помiтно запишалися. А росiйська армiя захопила i Iндiю, i пiвдень Iрану, Бiрму i Бангладеш. А також i весь Iндокитай.
  Противник вочевидь програвав. А нiмцi увiрвалися до Iспанiї та Португалiї.
  Росiйськi вiйська скидалися на ПАР. Їм заважало не так опiр Британiї, як розтягнутiсть комунiкацiй, i лiнiй постачання. А також вiдсутнiсть в Африцi дорiг i непролазнi джунглi.
  Але царська армiя все одно проходила. I рухалася, наче титанова ковзанка. А супротивник все частiше здавався i падав навколiшки.
  Полицi з дiвчат рухалися, як правило, босонiж, i змушували цiлувати свої ступнi полоненим. Iнодi дiвчата дозволяли бранцям i обсипати поцiлунками свої груди.
  Але Анастасiя, Наташка, Зоя, Августина, Свiтлана увiйшли i Австралiю. Iдуть до столицi Сiднею. I спiвають:
  - Русь, де багато у кожного дружин,
  Де чудовий кличе дозволено...
  Де будь-яка людина немов брат,
  Символ наш, символ наш - Коловрат!
  I знову кидають босими нiжками гранати - розкидаючи англiйцiв та мiсцевих.
  Анастасiя ось знесла шаблi голову генералу Британiї i прочирикала:
  - На славу Вiтчизни!
  А Наталка кидком босої ноги, розколола танк. I заспiває:
  - Вої iм'я Русi Сварога!
  I дiвчата рухаються, Зоя дає чергу з автомата, укладає англiйцiв i пищить:
  - За новий росiйський порядок!
  Ось це дiвки! Що люблять убивати! I не зупиниться їм! I обличчя красунь сяють!
  А тут Августина як пальне. Як викосить англiйцiв i пискне:
  - За Русь Родом дану!
  А за нею цвяхить i Свiтлана. I босою нiжкою метає вбивчу i смертельну гранату.
  I теж пищить:
  - Велика моя Русь!
  I знову дає чергу... Скошує нiмцiв, без жодних церемонiй їх убиваючи.
  Ось уже Сiдней здається без бою. I виносять громадяни та вiйськовi ключi. I проголошують царя Олексiя своїм королем та iмператором.
  Ось здається i цей континент.
  А росiйськi кораблi висаджуються на Новiй Зеландiї. Одночасно легкi танки "Петро"-8 входять до Преторiї. I падає ще й ПАР. А батальйон босоногих дiвчат висаджується i на Мадагаскарi.
  I дуже гарнi дiвчата кидають голими нiжками гранати i висаджуються проти ворога. Падає Мадагаскар. I бiльшiсть Африки завойована росiйськими воїнами.
  Царська Росiя та Третiй Рейх та Iталiєю майже перемогли. Але залишилася лише сама Британiя та Iрландiя. I настала осiнь, а потiм зима. Нiмцi та росiйська авiацiя бомбили англiйцiв, перетворювали їхнi мiста на руїни. Але Черчiлль уперто не хотiв капiтулювати.
  У травнi 1941 року пiшла висадка десанту. Найпершими висадилися босоногi дiвчата з дивiзiї "Тигрицi". I давай вони трощити англiйськi вiйська. I закидати їх за допомогою пальцiв босих нiжок.
  Закидали англiйцiв напiвголi дiвчата в одних лише трусиках i грудьми, що тремтять. I це було дуже здорово.
  А бiй йшли танки "Петро", "Микола", "Олександр", "Iван", якi буквально розтрощили супротивникiв.
  А ось i новий танк "Алесей"-1 пiрамiдальної форми. Який має рацiональнi кути нахилу з усiх ракурсiв i його не проб'єш.
  У ньому напiвлежачи розташувалися Єлизавета та її команда дiвчат майже оголених в одних лише трусиках.
  Чотири гарнi войовницi, майже голенькi, стрiляють по англiйських гарматах, i буквально їх перекидають у вогонь. I стрiляють собi дiвчата, i заливають свинцем iз кулеметiв. I валяться собi англiйцi цiлими сотнями.
  I викосять противника бойовi красунi, i пускають свiй танк буквально по трупах. I килими з убитих англiйцiв розстеляються. А дiвчата їдуть на танку. Розносять собi "Матiльди" та "Черчiллi". Останнiй танк може лише подряпати машину царської армiї.
  I слiдує одна перемога Росiї за iншою. I нiмцi наступають. Але їхнi танки Т-3 та Т-4 такi слабкi на тлi росiйських машин. I ще малi примiтивнi. I високi... А танки царської армiї присадкуватий. I пруть собi, не зважаючи на пострiли.
  Ось англiйцi викидають бiлi прапори. Кiлька тисяч добiрних танкiв Росiї висадилося в першi ж години, буквально зламавши оборону.
  Анастасiя отримала кулю в голу п'яту i засмiялася:
  - Масажик!
  Пiсля чого схопила босими пальцями нiг за нiс генерала i пiдкинула його через себе. Той пролетiв i пузом човпнувся на багнети. I стiльки кровi пролилося.
  Анастасiя несамовито кричала:
  - Слава царевi Олексiю!
  Наташка теж як рушить гомiлом супротивника, i як прореве:
  - За новий слов'янський порядок!
  I рушить ворога головою. I розколе його черепок. I провiзить:
  - Дiвчата крутi, фанати свободи - б'ємося за новий порядок!
  А далi вже Зоя веде вогонь одразу з двох автоматiв, i босими нiжками жбурляє горошинки з вибухiвкою.
  I дiстається англiйцям пiд перше число. I, отримавши, бiйцi iмперiї туманного Альбiону кидають зброю i просто в полон.
  А ось i Аврора в бiй вступає. Крушить противника зброєю. У неї особливий з трасуючими кулями кулемет. Вiн молотить англiйцiв, наче нунчаки снiп.
  А ось i Свiтлана стрiляє. I трощить ворога.
  Розстрiлює забiйною масою... I скеля зубки.
  I реве на всю горлянку:
  - Я є баба, що взагалi справжнiй супер!
  I пiдскакує i босою нiжкою гранату метне. I рознесе у всi частини та уламки.
  I провiзить:
  - Я супермен з голими грудьми!
  I ось дiвчата собi наступають ... Все глибше i глибше входять на територiю Британiї.
  Олег Рибаченко в тiлi хлопчика не старший на вигляд одинадцяти, але з погонами майора, хоч сам босонiж i в шортах, викошує англiйцiв. I дiє з несамовитою люттю.
  Веде собi вогонь i спiває:
  - Ми переживаємо свiтанок та найвищий колiр.
  А з ним дiвчинка Маргарита, яка так i не стала дорослою. Добре їй що хоч старенькою не стала!
  А це набагато гiрше, нiж бути дiвчинкою!
  Оточують собi Лондон. I ось-ось уже погрожують його взяти. А маса ворогiв здається у полон. Не поступаються собi i здаються лише гвардiйцi короля. Але їх безжально знищують. I ведуть тотальне, нелюдське винищення. Ось такий тотальний розгром вiдбувається. I автомати активно працюють.
  А в небi Альбiна та Альвiна збираються рахунки. Дiвчина вже здобули всi сiм ступiнь Георгiївського хреста. Перший ступiнь: хрест Георгiївський, другий - Георгiївський з бантом! Третя - золотий хрест. Четверта - золотий хрест iз бантом. П'ята - золотий хрест iз дiамантами. Шоста - золотий хрест iз дiамантами та бантом. I сьома - зiрка золотого хреста у бантом та дiамантами!
  Ось цi дiвчата за один бiй збили по пiвсотнi машин i спiвають:
  - Ми такi красунi, що просто супер i гiпер, i взагалi чудовi красунi!
  I пiдморгнутий з оскалом iклiв.
  Ось це дiвки - Альбiна та Альвiна... I люблять ґвалтувати чоловiкiв. I самi не проти попрацювати мовою, коли бачать привабливу чоловiчу досконалiсть.
  А що дiвчата просто втiлення хтивостi та кохання, i пристрастi!
  Як люблять пульсуючi нефритовi стрижнi.
  Войовницi вищого класу.
  Ось Черчiлль бiжить iз оточеного Лондона. Так йому добре врiзали по рогах.
  I її ноги тягнув, помчавши до Бразилiї... А ось гарнiзон Лондона капiтулював. I росiйськi вiйська майже без опору взяли Iрландiю. Та вже здавались англiйцi пiд барабанний бiй.
  Друга свiтова протягом року закiнчилася перемогою держав осi. Бiльшiсть Африки Росiйська. Однак дещо змогли прихопити i Нiмеччина та Iталiя.
  Крiм того, Третiй Рейх включив до свого складу ще й Iспанiю та Португалiю.
  А в Британiї запанували Росiйськi сили i цар Олексiй став ще й Британським монархом. Росiя також майже без опору зайняла Швецiю, а Нiмеччина - Норвегiю i ще ранiше - Данiю.
  Гiтлер окупував значну частину Європи. Створивши освiту типу Третього Рейху iз протекторатом. А Росiя вiдтворила iмперiю та включила до свого складу.
  Виникла тимчасово тендiтна ситуацiя свiту. Який тривав до певного часу.
  Царська Росiя та Нiмеччини перетравлювали свої придбання. Освоювали колонiї.
  Цар Олексiй був ще досить молодий i мiг не поспiшати iз завоюванням усього свiту.
  Але ось Гiтлер якось не стерпiв. Йому здавалося, що вiн надто мало отримав землi в Африцi, що Росiя надто велика. I разом iз сином Муссолiнi-молодшим вони розпочали вiйну проти Росiї. Бої розпочалися 20 квiтня 1955 року у день п'ятдесяти шести рокiв фюрера.
  Нiмцi розробили цiлу серiю танкiв для вiйни з царською Росiєю, i, мабуть, на це дуже сильно розраховували.
  Пантера-5 стала основним танком, розробленим для вiйни iз Росiєю.
  При вазi 75 тонн, дана машина була крутою.
  I взагалi гармата в 128-мiлiметрiв в 100ЕЛ, це дiйсно руйнiвна мiць. I якщо лупне, то мало не здасться навiть царськiй армiї.
  А є ще потужнiший танк: "Тигр"-5, який ще важче сильнiше броньований. I важить тонн так сто!
  А в Росiї основний танк "Олексiй"-4 вагою всього п'ятдесят тонн i гарматою всього 105-мiлiметрiв калiбр. Зате набагато досконалiший, пiрамiдальнiший i з газотурбiнним двигуном у 1800 кiнських сил, тобто дуже рухливий.
  Нiмець бiльш потужний i сильний. Особливо страшнi "Леви"-5 вагою двiстi тонн. Що, втiм, не надто пiдвищує шанси Гiтлера. Так надважкi танки надто дорогi i їх важко перевозити. Хоча деякi плюси у використаннi та застосуваннi є.
  У всякому разi, Гiтлер не витримав i рвонув на царську Росiю. I розгорнулися бої.
  Потужнi укрiпленi лiнiї росiйської армiї призупинили поступ супротивника. I нiмцi загрузли. А царська армiя перейшла в наступ в Африцi, де мала набагато бiльше сил. I першi удари на собi вiдчули iталiйцi. Їхнi вiйська надто слабкi i з низькою дисциплiною, з куди бiльш вiдсталою технiкою, щоб протистояти Росiї.
  Царська армiя вже за три тижнi боїв вибила iталiйцiв iз Сомалi та Ефiопiї.
  Вiдрiзнив дiвчата Анастасiя, Наталя, Зоя, Августина, Свiтлана. Вони, як i ранiше, такi ж юнi, як i п'ятдесят рокiв тому, коли боролися з Японiєю. Вже в Олексiя царя онуки, а дiвчата все ще хортi, крутi, агресивнi, смiливi.
  I за п'ятдесят рокiв вiйни дiвчата лишилися юними. I в них жодної зморшки та однiєї трiщини на шкiрi. Вони такi гарнi, i свiженькi, як квiточки.
  А Олег Рибаченко та його напарниця Маргарита все ще дiти - анiтрохи не подорослiшали. Принаймнi зовнi. Зате бiгають швидше за гепарди. I їх не багнет, нi куля не бере.
  Цi дiти дуже люблять метати гострi диски босими нiжками. Вони взагалi бiйцi супер!
  I будь-яку мiць ставлять навколiшки!
  Анастасiя, Наташа, Зоя, Августина, Свiтлана ще й за Олександра другого воювали з турками. I тому їм уже понад сотню рокiв. Але вони не старiють, бо вiдьми. I тому що безсмертнi, у силi Рiдновiра.
  I тiкають собi представницi царської Ефiопiєю, i рубають вже iталiйцiв.
  I знову змушують їх цiлувати свої босi нiжки. А дiвчата зрозумiло краси невимовної, i з пристрастю палкою в душi. Їх не можна нiяк принизити. Вони є те, що величчю країни виглядає. I перемагають iз великою гарантiєю.
  Росiйська царська iмперiя переважно континентальна, i унiкальна росiйської нацiєю. Росiйська нацiя, змiшана з багатьох народiв, i Росiя на кшталт плавильного котла, може проковтувати iншi народи, поступово асимiлюючи їх i не пригнiчуючи. Ось чому й розрослася царська iмперiя. Не поспiшаючи, царство за царством... I тепер залишилося зовсiм небагато до всесвiтньої гегемонiї. У Росiї набагато бiльше населення, нiж у Третього Рейху та Iталiї.
  Тож усi шанси захопити та переварити в неї є. Тим бiльше, якщо врахувати, що противники слабшi. I не всi задоволенi режимом Гiтлера та Муссолiнi.
  Ось i в Африцi багато мiсцевих племен i колонiальних частин пiдтримують росiян. Так i технiка росiйська для джунглiв краще пiдходить.
  Бої показали, що у нiмцiв проблеми навiть iз "Пантерою"-5, а не лише з "Тигром"-5. Та фрицi помiтно здали. Пiсля того, як царська армiя пройшла Ефiопiю i вдарила по Лiвiї, нiмецькi частини теж попливли. У боях у небi, щоправда, нiмецькi розробки здивували царських асiв - особливо дископодiбними апаратами. I трощили з лютою люттю росiйськi машини.
  Але числом, звiсно, нiмцi не суперники. Та й дисколети занадто дорогi i їх порiвняно мало. I вони самi невразливi, але й вогонь вести не можуть, тiльки таранять ламiнарним струменем. А маневренi росiйськi машини можуть i йти.
  Царська армiя в небi, втiм, сильна. А на морi ще сильнiше. Хоча i Третiй Рейх не слабкий. Але все одно сили нерiвнi.
  I щодо населення i економiчного потенцiалу, з Росiєю Третьому Рейху не впорається.
  А якщо ще й дiвчата дуже сильнi та гарнi воюють, то тут i зовсiм тотальний завал.
  Єлизавета та її команда з нiмецькими монстрами борються, та ще й примудряються перемагати. I не бентежить їх те, що фашисти мають куди бiльшi та важкi машини.
  Ось дiвчата обходять танки супротивникiв i довбають прямо в борт. I у них iз ворогом проблем не виникає. Трушать собi ворога i спiвають:
  - Затятий будзагiн! Затятий будзагiн!
  Гiтлеру буде матюк! Гiтлеру буде матюк!
  I розносять ворога з величезною легкiстю. I дiвчата не можуть, не втриматись вiд смiху.
  А ось фашисти, отримавши загривок, вiдходять. Ось уже у Лiвiї кiлька iталiйських дивiзiй здаються майже без бою. I наступають бiйцi царської армiї. Ось потужним ударом вибитi фрицi з Альп, i царськi вiйська йдуть Iталiєю. Босоногi дiвчата з армiї Муссолiнi молодшого вiтаю кольоровi ратi царської армiї. Мiльйони солдатiв усiх нацiональностей заповнюють Iталiю. I десяти тисяч рухомих танкiв "Олексiй"-4, якi за вагою в п'ятдесят тонн майже непробивнi при стрiльбi з усiх кутiв.
  Iталiя як слабкiша ланка в коалiцiї гине дуже швидко... 30 травня царськi вiйська майже без бою захопили Рим. I впала столицi iмперiї Муссолiнi.
  I знову дiвчата з Росiйської армiї змушували цiлувати супротивника свої запорошенi, босi нiжки. Адже вони розумiють, що вороговi слiд показати його реальний статус.
  Альбiна та Альвiна набираючи рахунки, згадували, як вони вiдьми драли з японцям ще, коли Олексiй лежав у колисцi. I це дуже кумедно було.
  Дiвчата поки що не наситилися вiйною i збивають нiмцiв у повiтрi. Альбiна навiть помiтила:
  - Ось розгромимо гiтлерiвцiв, а що далi?
  Альвiна впевнено заявила:
  - Пiдкоримо Латинську Америку!
  Альбiна iз сумнiвом помiтила:
  - Ну, це ще два-три мiсяцi! А потiм?
  Альвiна хихiкнула i вiдповiла:
  - Суп iз котом!
  Альбiна сердито заявила:
  - Нi має бути якийсь реальнiший план на життя!
  Альвiна з натхненням промовила:
  - То народжуємо купу дiтей!
  Альбiна це схвалила:
  - Таке вже краще!
  Iталiя вже фактично захоплена. Муссолiнi-молодший бiжить до Францiї ... Росiйськi вiйська займають Сицилiю. Усi володiння макаронникiв в Африцi вже втраченi. Залишилися лише нiмецькi анклави, а й них наступає царська армiя. Загроза повної втрати Африки, у битвi з сильнiшим ворогом.
  Нiмцi, схоже, не розрахували сил. I тепер пливуть пiд ударами царських вiйськ.
  А десятки тисяч танкiв уже на пiвднi Францiї i взяли Тулон... Дiвчата в бiкiнi стрибають мiстом i ставлять на колiна фашистiв. Примушують себе цiлувати в голi п'яти i смiються.
  А ось ще в груди можете поцiлувати дiвчинку - їй не шкода!
  Стiльки успiхiв. А на пiвднi Нiмеччини також прориваються росiйськi дивiзiї. I вже Вiдень узяли. I наступають на Мюнхен. Фашисти пiддаються пiд ударами i пiднiмають руки вгору. I здаються собi!
  Олег Рибаченко розумiється серед тих, хто бореться в перших рядах.
  I хлопчисько бере особисто в полон трьох нiмецьких генералiв. За що одержує особливу нагороду вiд монарха.
  При цьому вiчний хлопчик босоногий та шортах.
  Цар Олексiй радiє перемогам. I що вийшло? Гiтлер бiс сам у петлю влiз. Його танки серiї Е проти пiрамiдальних нiяк не тягнуть.
  Цар Олексiй нагороджує героїв та героїнь. I робить це з величезним полюванням.
  Такого батюшку царя можна лише любити та поважати. Ось уже росiйськi вiйська вибили нiмець iз Марокко. I майже вся Африка - росiйська територiя. I що ж? Так воно стало кращим!
  Цар Олексiй нагородив Альбiну та Альвiну найкращих льотчиць-асiв Росiї новою нагородою. Зiркою платинового Георгiївського хреста з бантом та дiамантами.
  Вiйницi це воiстину заслужили. I у них такi сили. I б'ють собi фашистiв. I виходять на фiнiшну пряму. Ось уже царська армiя пiдходить до Рурського району i там киплять запеклi бої. Не хочуть вони поступатися гiтлерiвцям. А у Францiї вже оточують Париж. Мiсцеве населення вiтає царську армiю i не зупиниться.
  Можна сказати ворог лише на рiвнi капiтуляцiї. Гiтлер кидається, i вже середина липня. I становище нiмцiв майже безнадiйне.
  Ось що означає зв'язатися з таким крутим царем, як Олексiй Другий, чи великий.
  Ось, нарештi, вже здалися залишки вiйськ вермахту в Африцi. Росiйськi вiйська пройшлися Парижем. Ситуацiя ставала критичною для нiмцiв.
  До кiнця липня Рура вже повнiстю вiдбито. I росiйськi вiйська пiдходять до Балтiйського моря.
  Гiтлер бiжить iз Берлiна до Латинської Америки. Царськi частини ступають у Данiю, а Норвегiю звiльнено, ще ранiше. Пал i Лiсабон. У серпнi вiдбувся штурм Берлiна. I столицю Третього Рейху взято. Далi царська армiя, продовжуючи наступ, звiльняє i Мадрид.
  Останньою вже у вереснi було взято фортецю Гiбралтар. Звалили цитадель... I майже закiнчилася чергова вiйна. Якоюсь напрочуд короткою i легкою виявилася вона.
  Цар Олексiй отримав титул найбiльшого завойовника всiх часiв та народiв.
  Але Гiтлер ще живий i встиг утекти. Що робити з цим нелюдом? Як не дивно, але Латинська Америка не захотiла видавати цього тирана. I тодi 1 травня 1957 року розпочався останнiй похiд проти Латинської Америки та заключна вiйна в iсторiї планети Земля. Вiйська просувалися без особливих проблем. Мiсцевi сили були надто слабкi у вiйськовому вiдношеннi, i не могли протистояти росiйським вiйськам.
  Єлизавета та її команда щойно розстрiляли батарею, тепер на їхньому шляху вороги тiльки й роблять що здаються.
  Дiвчина помiтила з смiхом:
  - Оце вiйна!
  Катерина вiдзначила з усмiшкою:
  - Остання вiйна в iсторiї людства!
  Олена запропонувала:
  - То давайте тост за мир! I майбутнє творення!
  I дiвчата навiть у захватi поцiлували один одного у босi пiдошви нiжок.
  Ну, отак усе йде добре...
  Анастасiя та її команда бiжать собi, i жбурляють босими пальцями нiг у противникiв гранати. Розривають ворогiв, i скалять собi зубки.
  Наташка заспiвала:
  - Я дiвчина колосальної мрiї!
  I як запустить забiйну гранату. Та з такими дiвчатами не можна бути слабкими. Вони цього не вибачать.
  А наступатимуть собi, не даючи фашистам пощади. Нехай у разi тут не зовсiм фашисти.
  Зоя теж кидає босою ногою гранату i шипить:
  - За перемогу над ворогом!
  А далi Августина, пальне з автомата, i кине босою нiжкою гранату.
  I пискне:
  - Вiдчайдушний удар!
  А потiм i Свiтлана як натисне на супротивникiв, i зжере їх у рване тiсто.
  Ось це дiвчата.
  I в'якне:
  - Царю Олексiю наш кумир!
  Ось узято Мехiко, i захоплено Кубу. Росiйськi вiйська рухаються iз пiвночi на пiвдень. I роблять це дуже вдало. Не станеш ти їм перешкоджати. I буде велика перемога.
  А Альбiна та Альвiна у повiтрянiй битвi дуже успiшно набирають рахунки. Адже вони войовницi, яким не потрiбно виявляти слабкiсть. Вони збивають лiтаки, якi сильно вiдстали за своїм рiвнем вiд росiйських. А найголовнiше за штурвалом босоногi дiвчата у бiкiнi. Що молотять усiх пiдряд. I збивають за бiй усiх, хто попадеться.
  Ось уже Нiкарагуа пройдено. Чи не зупинити армаду машин царської армiї. I йдуть вiйська Росiї. I все частiше супротивники здаються. I женуть ворогiв колонами полонених. I ставлять ворога на колiна.
  Анастасiя бiжить собi та змушує противникiв падати ниць i цiлувати її голi п'яти.
  Стiльки ворогiв здалося. I багато хто з них капiтулює пiд барабанний бiй. I пiднiмають нагору лапи.
  Ось уже росiйськi вiйська пiдiбралися до Венесуели. Ситуацiя стає дедалi спокiйнiшою.
  Бразилiя - найбiльший противник, порiвняно легко ламається. I її змушують капiтулювати.
  Дiвчата крокують Рiо-де-Жанейро i юнаки цiлують їхнi босi слiди.
  Наташка зi смiшком зауважує:
  - Все-таки жити добре!
  Зоя з деяким сумнiвом помiтила:
  - Коли спиш ногами до стiнки не так уже й погано!
  I дiвчата як розреготаються. Вони справдi смiшнiшi нiкуди. Але що з ними зробиш.
  Тут ще й хлопчик бореться Олег Рибаченко. Вже понад пiвсотнi рокiв вiн у царськiй армiї служить. Дослужився до полковника, має безлiч нагород, а сам все ще має рокiв на одинадцять. I з ним вiчна дiвчинка Маргарита. Вона була дорослою жiнкою i дуже боялася постарiти. I в результатi залишилася назавжди дiвчинкою. Втiм, вони стали дiтьми рокiв на сто. А потiм їм обiцяють, що вони виростуть до шiстнадцяти рокiв - що загалом добре! Хлопчику, наприклад, i голитися не треба буде!
  Хлопчик i дiвчинка кидають у ворогiв босими нiжками гранати та спiвають:
  - Радiсть вiд перемог все ширитися,
  Гiтлера ж чекає шибениця!
  Ось останнiй оплот противникiв Росiї - Аргентина. Там сховався Гiтлер.
  I ось у липнi росiйськi вiйська вступають на територiю Аргентини. Опiр був осередковим. I ось столиця впала майже без боротьби. А самого Гiтлера знайшли в серпнi 1957 року ... Тi, що бовтаються в петлi. Видно свої взяли та повiсили.
  Капiтулювала i Чилi. Так закiнчилася остання вiйна iсторiя людства.
  Дванадцять дiвчат вiдьми - той, хто володiє вiчною молодiстю, святкували перемогу. А ще один хлопчик Олег Рибаченко був, схоже, дуже задоволений. Нарештi можна зажити на втiху скiльки рокiв вiн провiв в армiї.
  I росiяни вже 1947 року вийшли в космос, i 1954 року злiтали на Мiсяць. А 1967 року на Марс. I далi новi здобутки. Сонячна система поступово пiдкорялася. У 1975 роцi Олексiй другий, перебуваючи при владi вже сiмдесят рокiв, розбився в лiтаку. I так завершилося правлiння найбiльшого монарха всiх часiв та народiв.
  А новим царем став його син: Михайло другий. I Росiя перейшла у космiчну експансiю.
  Олег Рибаченко та Маргарита йду Марсом у 2005 роцi. Хлопчик зазначає:
  - Ось уже сто рокiв минуло з того моменту, як я став дитиною. I чи не час менi вирости до шiстнадцяти рокiв.
  Маргарита, яка теж виглядає як дiвчинка, вiдповiдає:
  - I я теж маю за договором вирости! Але що ми так i залишимося дiтьми?
  Олег знизав плечима... Перед ними раптово з'явилося зображення ангела-демiурга з крильцями.
  Прекрасне створення вимовило:
  - Ви виконали частину своєї мiсiї.
  Але тепер на вас чекає космос! I космiчнi свiти! Так що живiть i борiться!
  Олег Рибаченко запитав iз усмiшкою:
  - Ви обiцяли нам тiла у шiстнадцять рокiв!
  Ангел кивнув з усмiшкою:
  - А ви що з Маргаритою цього хочете?
  Маргарита замотала головою:
  - Навiть дуже?
  Ангел кивнув iз оскалом перлинних зубiв:
  - Це буде вам! Але рости до шiстнадцяти рокiв, ви будете тисячу рокiв! А потiм залишитеся в юностi вже назавжди!
  Олег та Маргарита дружно запищали:
  - Так не чесно!
  Ангела помiтила з усмiшкою:
  - Така плата за безсмертя! Але погодьтеся бути безсмертними дiтьми набагато краще, нiж смертними старими!
  Хлопчик та дiвчинка з цим погодилися:
  - Та куди краще!
  I розсмiялися голоснiше!
  Справдi, цi смертнi люди? Ось навiть найбiльшого царя всiх часiв та народiв Олексiя не стало. I попереду у них вiчнiсть, повна променистих пригод.
  
  
  
  НАПОЛЕОН НЕ ПIШОВ НА РОСIЮ!
  . Альтернативна iсторiя, де великий iмператор не пiшов на Росiю, а посунув полицi, на... Туреччину! Ну, зрозумiло, а чому б i нi? Чому б не звiльнити Балкани вiд Османського панування?
  I противник, зрозумiло, не надто сильний. Та ще й до того битий росiянами.
  I пiшла армiя Наполеона форсованим маршем. I пройшлась майже, не зустрiчаючи опору вiд Боснiї до Стамбула. Одна перешкода гори, рiчки, фортецi... I епiзодичний опiр. А населення зустрiчає французiв та європейцiв як визволителiв.
  Наполеон у 1812 роцi захопив Стамбул. Потiм ще воював у Малiй Азiї. Дiйшов до Iндiйського океану i Мекки. Пiсля цього французи та його найманцi рушили до Єгипту.
  Поки що Наполеон не йшов до Росiї, а завойовував османськi володiння. Можливо, якiсь ворожки попередили його про можливий провал у разi вiйни з царською iмперiєю.
  Англiйцi в 1814 спробували висадитися в Iспанiї. Наполеон повернув до Парижа. I, зiбравши сили, стрiмко рушив до Iспанiї i розбив там англiйцiв. Пiсля цього французи дещо змiцнилися на Пiренеях.
  Їхнi вiйська дiйшли до Марокко i зайняли всю пiвнiч Африки та Судан.
  Встановили таким чином загальне панування на Середземному морi. Взяли й Гiбралтар. I також капiтально змiцнилися. Вiйна з Британiєю тривала зi змiнним успiхом. Обидвi сторони втомились вiд сутичок на морi. Наполеон хотiв узяти числом. I будувалися дедалi новi кораблi, навчалися матроси. Поступово чисельна перевага французiв, що володiють великими людськими та територiальними ресурсами, стала позначатися.
  I виснаженi англiйцi почали пiддаватися. Нарештi 1825 року вiдбулася висадка десанту. I Наполеон нарештi взяв Лондон. Отже, завершувалася вiйна. А вже лiтнiй iмператор вирiшив вiдпочити i зайнятися мирним будiвництвом. Єдине, що французи продовжували рухатися Африкою, i пiдкорювати її пiвдень. У Росiї до влади прийшов Микола Перший. Росiяни вели вiйну з Iраном, але незважаючи на перемоги не стали його завойовувати, а обмежилися помiрними територiальними надбаннями. Потiм Росiя зiткнулася з вiйною Шамiля на Кавказi та надовго виявилася нею пов'язана.
  Наполеон правив до 1837 i шiстдесят вiсiм рокiв помер. Йому успадкував його син Наполеон Другий. Молодий двадцять шестирiчний бiлявий iмператор, до цього був королем Iталiї та Римської iмперiї. Йому звичайно хотiлося перевершити славою свого батька Наполеона Першого.
  I свiй перший похiд Наполеон Другий здiйснив на Iран, i далi на Iндiю. Звичайно, найбiльша i чудово органiзована армiя свiту пiдкорила i Iран i Iндiю порiвняно швидко. Було завершено i завоювання Африки. Францiя вела вiйни та Латинськiй Америцi прагнучи взяти пiд контроль колонiї Iспанiї та Португалiї. Було якось не до Росiї. Але французи пiсля довгих воєн, нарештi, закрiпилися i в Латинськiй Америцi. Наполеон Другий помер 1856, i на престол зiйшов його син Наполеон Третiй. Йому було на той момент лише шiстнадцять рокiв. А 1858 Наполеон Третiй почав похiд на Росiю.
  Вирiшив перевершити свого великого дiда. А в Росiї все ще крiпацтво. I країна, звичайно ж, незрiвнянна за бойовою силою з Наполеонiвською Францiєю.
  Наполеон Третiй розраховував перемогу. I два мiльйони солдатiв рухалося Росiєю. Вони йшли трьома колонами: на Київ, Москву та Санкт-Петербург. А ось свого Кутузова Росiя не мала.
  I цар Олександр Другий був змушений тiкати до Казанi. Москва та Санкт-Петербург та Київ були захопленi. Проти Росiї були вiйська в усьому свiтi, i досконалiша зброя. Навiть у армiї Наполеона Третього з'явилися першi, легкi танки.
  Та проти такої сили не встояти. Цар Олександр Другий запропонував свiт французам. Але Наполеон Третiй заявив, що йому потрiбна Росiя цiлком.
  Коротше кажучи, почалася партизанська вiйна. Але вiйськ у Наполеона дуже багато. Крiм того, Наполеон Третiй оголосив про вiдмiну крiпосного права. Що також частина народу схилила на його бiк. Декiлька рокiв ще вирувала вiйна, а наполеонiвськi вiйська дiйшли до Тихого океану.
  Зрештою, було знайдено компромiс. Наполеон Третiй одружився з дочкою Олександра другого i був коронований. А Росiя у складi великої iмперiї отримала деяку автономiю.
  Наполеон Третiй ще воював у Китаї, його вiйська дошили до Австралiї, i пiдкорили Iндокитай. А в 1877 вiн помер, i на престол зiйшов Наполеон Четвертий. Хлопець чотирнадцяти рокiв. Правнук Наполеона Першого та нащадок по материнськiй лiнiї росiйських царiв. Наполеон Четвертий завершив завоювання свiту - пiдкоривши США, та iншi острова... Виникла всесвiтня iмперiя. Далi залишалося лише штурмувати космос.
  Але не було смутку, а чорти настукали. Наполеон четвертий помер 1894 року. Точнiше загинув на полюваннi в Африцi. I його трон зайняв хлопчик Наполеон П'ятий рокiв чотирьох вiд народження.
  Якось нащадки Наполеона виявилися не надто живучими. I, звичайно ж, почалася смута. То в Латинськiй Америцi, то в Китаї, то в Росiї.
  Але вiйська придушували хвилювання та сепаратистiв. Наполеон П'ятий пiдрiс i став придушувати заколоти. Пiсля чого планета Земля заспокоїлася. А 1914 року перша людина полетiла в космос! 1917 року люди висадилися на Мiсяцi.
  Поступово людство набуло стабiльностi. I ось уже експансiя до космосу. До 1935 на всiх планетах Сонячної системи побували люди, а на Мiсяцi виникло поселення. Наполеон П'ятий правив до 1960 року - шiстдесят шiсть рокiв - рекорд серед Бонапартiв i помер у славi. А трон отримав Наполеон Шостий. До цього часу вже стали проводити успiшнi експерименти з омолодження людей. А 2000 року вже люди почали проникати i на сусiднi зiрки. До 2020 року створено першi поселення людей та за межами планети Земля.
  
  IВАН ГРОЗНИЙ НЕ ОТРУЄНИЙ
  На цей Iван Грозний не був отруєний в 1584 (а з чого взяли, що його взагалi отруїли?), А прожив ще деякий час. Поєднувався шлюбом з англiйською принцесою. I водночас завойовував Сибiр, будував там мiста. 1590 року в нього народився син Олександр вiд англiйської принцеси. У 1591 роцi загинув син Дмитро, зате росiяни вiдбили у шведiв свої роки. 1592 року взяли Нарву.
  Спiльна вiйна Польщi та Росiї проти Швецiї закiнчилася в 1593 взяттям Виборга. I розгромом шведської вiйни в 1594 роцi.
  Росiя, таким чином, повернула собi мiста на Балтiйському узбережжi, що базувалася в Нарвi, а також Виборзi. 1595 року Iван Грозний наказав у гирлi Неви будувати мiсто. Таким чином, виник на понад сто рокiв ранiше Олександрiвськ. Названий рiк на честь сина Iвана Грозного та англiйської принцеси.
  Далi Iван Грозний продовжив рух Сибiром. Його воїни просунулися до рiчки Амур. У 1598 роцi поправивши шiстдесят п'ять рокiв - рекорд для Росiї i одна з найбiльших тривалостей царства в iсторiї планети Земля, Iван Грозний помер. Помер iз ним за один рiк i спадкоємець Федот. I царем став Олександр Перший. Йому було лише вiсiм рокiв пiд час сходження на престол. Але регентом став Борис Годунов. I все пiшло бiльш-менш. Правда, були й голоднi роки. Потiм i вiйна з Польщею 1605 року. Тодi вперше армiєю командував сам Олександр. Поляки намагалися осадити Смоленськ, але були вщент розбитi. Росiяни перейшли у наступ - взяли Київ та Полоцьк. Поляки поступилися землею Березину, i Київ, лiвобережною Україною.
  Деякий час панував затишшя. Росiя вела наступ Сходi. Дiйшла Тихого океану, i там заклала новi мiста.
  Потiм був похiд до Криму, який збiгся з ослабленням Туреччини. Росiя пiдкорила i Кримське ханство разом iз Азовом.
  Таким чином виникла велика iмперiя. Пiсля цього знову вiйна з поляками. Олександр проголосив - вiдвоюємо землi всiєї Київської Русi.
  I це сталося. Росiйськi вiйська пiд проводом царя i великого полководця Скопiн-Шуйського все ж таки змогли перемогти ляхiв i навiть взяли Варшаву.
  Пiсля деяких суперечок Польща прийняла царя Олександра Першого. Пiсля цього з'явилася велика держава слов'ян. Росiя 1630 року повернула на пiвдень. Пiшли вiйни iз Туреччиною. Османська iмперiя була в занепадi та програвала.
  Росiя вiдвоювала Балкани i навiть увiйшла до Константинополя. Османський престол було передано царевi Олександру. I вже росiйськi полки дiйшли до Єгипту. А 1640 року пiдкорили й Мекку та Iрак iз Кувейтом. Утворивши величезну iмперiю. У 1645-1647 роках була вiйна з Iраном. I Персiя теж пiдкорилася Росiї. Вiйна з Маньчжурської iмперiєю закiнчилася захопленням пiвнiчного Китаю.
  Цар Олександр через збiльшення числа неросiйського населення навiть скликав вселенський собор. У Православ'я було внесено змiну, що дозволяє мати чотири дружини.
  Що було наслiдком бажання полегшити мусульман ухвалення Православ'я, i прискорити русифiкацiю знову пiдкорених земель.
  У 1658 роцi помер цар Олександр перший, що правив шiстдесят рокiв, i теж став великим Рюриковичем.
  Новим царем став Михайло Перший, син Олександра першого. Новому царевi вже було сорок рокiв. I вiн продовжив завойовницьку батькову полiтику. Росiйськi вiйська рушили Iндiю. Вели там вiйни.
  Якi закiнчилися встановленням там панування Росiї. Потiм була велика вiйна iз Китаєм. 1671 року Михайло помер. I вiйну продовжив син Олексiй перший Рюрикович. Молодий цар рокiв тридцяти командував енергiйно, i здобув великi перемоги. Китай пiсля кiлькох рокiв вiйни був пiдкорений.
  Далi Росiя продовжила рухи на схiд та пiвдень, пiдкорюючи й Iндокитай. Поки що не дiйшли до Сiнгапуру. У 1701 помер i Олексiй, i його син Петро став будувати великий флот. Росiя рухалася островами в Тихому океанi, i висадилася в Австралiю.
  Одночасно виникло бажання розширитися до Європи. I 1715 року почалася вiйна з Австрiєю. Переважаючi росiйськi вiйська пiдкорили Австрiю швидко. Потiм захопили й Нiмеччину. Дiйшли до Рейну. I пiдкорили 1721 року та Iталiю. Так Петро Перший прорубав вiкно до Європи. Разом iз Єгиптом. Заодно росiяни через Аляску зайняли Канаду. 730 року Петро Перший помер i престол успадкував його онук Петро Другий - Рюрикович.
  Його правлiння видалося активним юнак почав вiйну з Францiєю i пiдкорив Канаду, i росiйськi вiйська, що мають бiльш чисельну перевагу, взяли Париж. Були пiдкоренi й Нiдерланди. Хоча там тривала партизанська вiйна. Але врештi-решт i її придушили.
  А пiзнiше у 1745 роцi, впала i Iспанiя та Португалiєю. Але й там кiлька рокiв точилася партизанська вiйна. В 1753 пiсля смертi Петра другого на престол зiйшов син Петра Другого - Петро Третiй. Новий цар продовжив рух Африкою та Америкою. Почалася вiйна в 1761 роцi, з останньою Великою державою - Британiєю. Росiя спочатку не надто досягла успiху на морi.
  Але потiм чисельною перевагою командирами англiйцiв, якi отримали досвiд, здолали. I була висадка десанту. I 1767 року впав Лондон.
  А 1780 року помер i Петро Третiй. На престол зiйшов його двадцяти восьмирiчний син Павло Перший. Росiя не мала серйозних противникiв i рухалася собi Африкою i Латинської Америки. До 1820, коли помер Павло Перший у вiцi вiсiмдесяти восьми рокiв, Росiя завершила завоювання всього свiту. А на престол зiйшов Iван П'ятий сорока двох вiд народження.
  Воювати вже не було з ким. А наука ще не дiйшла до завоювання просторiв космосу. Проте Iван наказав здiйснити польоти на Мiсяць. Мовляв, треба рухатись iмперiї далi. I ось 1833 року людина вперше полетiла в космос. А 1845 року росiяни нарештi висадилися на Мiсяць.
  Iмператор Iван П'ятий помер 1847 року. Трон успадкував Олександр другий. Експансiя до космосу триває. Висаджуються на Марс 1861 року. А потiм i на всiх планетах Сонячної системи.
  А потiм полетiли i до iнших зiрок.
  
  ДОНАЛЬД ТРАМП НА МIСЦI РУЗВЕЛЬТА
  Ось вiн Дональд Трамп опинився на мiсцi Рузвельта пiд час Другої свiтової вiйни. Ось це взагалi вийшло супер шанс! Врахуй помилки свого попередника. I перша помилка: дали пiднятися СРСР та стати наддержавою.
  Дональд Трамп, як нiхто iнший розумiв: Росiї не можна давати вигравати другу свiтову вiйну. Однак i швидка перемога Третього Рейху Америцi також невигiдна.
  Найкращий варiант: нехай вони вбивають один одного якнайдовше i бiльше.
  Ну, звичайно ж, Дональд Трамп трохи допомагав Росiї, до Сталiнграда... I особливих розбiжностей з iсторiєю не було. I витiснив Третiй Рейх iз Африки.
  А потiм запропонував Гiтлеру перемир'я, в обмiн на вiдмiну антисемiтських законiв.
  Пiсля Сталiнграда нiмцi зрозумiли, що можуть реально програти другу свiтову вiйну i погодилися з Трампом. Євреїв не переслiдуватимуть, але... Торгiвля вiдновлюється...
  I полонених вiдбувається обмiн. Сам Трамп робить атомну бомбу та добиває Японiю. А нiмцi пiсля припинення бомбардувань своєї територiї та закриття другого фронту збирають сили.
  Фюрер кiлька разiв вiдкладав операцiю "Цитадель". I навiть у липнi не почав наступ, так хотiв випробувати в бою i "Тигр"-2, танк-монстр, i розумiє "Лев" та "Маус". Крiм того, нiмцi стали формувати дивiзiї з iноземцiв, i накопичувати сили.
  Та й Трамп порадив фюреру не поспiшати, бо плани наступу нiмцiв на Курськiй дузi, тож вiдомi радянському командуванню, i немає нiчого дурнiшого, наступати, коли вороговi про це вiдомо.
  У фюрера вистачило розуму послухати мудрої поради Трампа. I вiн став у жорстку оборону.
  Червона армiя в серпнi 30 нарештi перейшла в наступ. I загрузла в глибокоешелонованiй оборонi противника. Бої показали, що "Пантера" дуже гарна в оборонi зi своєю скорострiльною гарматою, що вражає на великiй дистанцiї.
  I "Тигр" непоганий, i навiть "Фердiнанд". Остання САУ в оборонi є досить сильною. I чудово вiдбиває наскоки супротивникiв. А працює "Фердiнанд" дуже активно. Як з дистанцiї б'є, не зможеш i розпрямити спину.
  Нiмцi все ж хоч повiльно, але на орловському виступi пiддавалися. Але у небi радянська авiацiя вже не панувала. Без захiдного фронту, фрицi були сильнi. Серед нiмецьких асiв видiлився особливо Марсель.
  Вiн не загинув вiд нещасного випадку у битвi на Середземному морi. I тепер, будучи асом, номер один бився на схiдному. I цей найкращий ас Люфтваффе, який за короткий час встановив рекорд на захiдному фронтi, який у реальнiй iсторiї нiхто й не побив, тепер бився на сходi.
  Марсель лупив з дистанцiї i не давав себе затиснути та збити. Вiн став легендою, серед нiмецьких та радянських льотчикiв.
  Причому без жодних перебiльшень. Збивав i штурмовики та винищувачi.
  Був нагороджений за сто п'ятдесят лiтакiв лицарським хрестом залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. Коли зробив двiстi лiтакiв, вiн нагороджений орденом нiмецького орла з дiамантами. При досягненнi трьохсот лiтакiв отримав спецiально засновану для нього нагороду: Лицарський хрест залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. Пiсля того як збив чотириста лiтакiв, отримав золотий з дiамантами хрести вiйськових заслуг i золотий у дiамантах кубок Люфтваффе. Двiстi лiтакiв Марсель збив уже восени над Середземним морем. За зиму та березень збив ще майже сто машин i був переведений на схiдний фронт. Там вiн перевищив ще у травнi 1943 року триста машин.
  Потiм уже у вереснi 1943 дiйшов до цифри чотириста машин. I навiть встановив рекорд, пiдбивши чотирнадцять автiвок в одному бою.
  Звичайно, з таким асом нiмцi в небi почувалися бiльш нiж впевнено.
  I могли стримувати тиск Червоної армiї, пiдтягнувши заздалегiдь сили. Тим не менш, радянськi вiйська просувалися, хай i дуже повiльно.
  Наприкiнцi жовтня Червона армiя пiдiйшла Орлу. Фрiци намагалися втримати це мiсто за всяку цiну.
  У боях вперше було застосовано танк "Тигр"-2. Втiм, ця машина показала себе непогано в оборонi, але часто ламалася. Ще гiршим вийшов "Лев". Схожий на "Тигр"-2, що пiдрiс, бiльш вiдомий як королiвський тигр, "Лев" мав бiльш потужну гармату що втiм, було i непотрiбно. Тому що радянськi танки тридцятьчетвiрки бралися нiмецькими зброями. А "Лев" вагою дев'яносто тонн, з бронювання не мав переваг над "Тигром", а коштував дорожче, був менш надiйним, а потужнiша гармата поступалася скорострiльнiстю.
  Лише при стрiльбi на великiй дистанцiї "Лев" мав переваги, але вiд мало толку, так тридцятьчетвiрку майже неможливо потрапити в русi з такої вiдстанi, де "Лев" мав переваги.
  Бої показали, що "Лев", не має i переваг у захистi бортiв, i лоба корпусу над "Тигром"-2, а товстiша броня лоба вежi, тiльки сповiльнює її обертання.
  Тобто вийшло що "Лев", на практицi ще гiрший за "Тигра"-2. I заради чого виходить, його конструювали.
  Проте "Тигр"-2 вiдносно непогано захищений, непробивний i в борт для Т-34-76, i тому показав себе ефективною, нехай i незграбною машинкою.
  Одночасно у боях показали собi непогано i двi льотчицi: Альбiна та Альвiна. Якi боролися весь час босонiж у бiкiнi. I робили це дуже ефективно.
  Ось як Альбiна натисне босими нiжками на гашетки, так i зiб'є радянського льотчика.
  А потiм натисне й Альвiна, теж босими точеними нiжками. I знову зiб'є супротивника.
  Дiвчата працювали активно та з розмахом пантер. Хоча i початкiвцi войовницi. Але їхнiй секрет - боротися в бiкiнi та босонiж, тодi нiхто не зiб'є!
  Битва за Орел затяглася до кiнця листопада. Нiмцi тримали мiсто, а Червона армiя його вперто штурмувала. Сам Сталiн виявляв у цьому справи впертiсть. Мiсто капiтально змiцнили фрицi та не давали оточити.
  На початку грудня настав тимчасовий затишок, лише в небi вiдбувалися битви. Марсель перевищив кiлькiсть п'ятсот збитих лiтакiв i був другим у Третьому Рейху пiсля Герiнга нагородженим Великим Хрестом Залiзного Хреста.
  Червона армiя зупинилася. Але наприкiнцi грудня вiдновила наступ. Пiсля завзятих боїв Орел все ж таки вдалося оточити. I потiм узяти. Нiмцiв потiснили ще трохи й у центрi. Але вони були готовi до зими i завзято билися.
  Наступ пiд Ленiнградом фрицi змогли все ж таки вiдбити. Почасти через попередження Трампа, який дуже боявся поразки фашистiв.
  Вiдбивши наступ на пiвночi, гiтлерiвцi абияк вiдобразили натиск i пережили зиму... А навеснi почали накопичувати сили.
  Червона армiя теж зазнала шкоди. Але в неї з'явилися IС-2 та Т-34-85. Почався обмiн ударами, i з 22 червня 1944 року Червона армiя розпочала великий наступ у центрi.
  Нiмцi пiддавалися, але повiльно... Радянськi вiйська за пiвтора мiсяцi просунулися на п'ятдесят кiлометрiв на досить широкiй дiлянцi фронту. Фашисти взагалi трохи змiнили тактику, i намагалися берегти сили, не наступаючи.
  Тут видно грала роль Трампа, який хотiв i перемоги нi Росiї, нi Нiмеччини. Але побоювався, що росiяни однаково переможуть, i радив фюреру будувати вiйну вiд оборони, щоб вимотати ресурси бiльшовикiв.
  Гiтлер, незважаючи на всю свою агресивнiсть, все ж таки пiшов у глухий захист. Тим бiльше що нiмецькi танки недосконалi. I "Маус" теж не виправдовував надiй, i лише в оборонi, бiльш-менш показував себе i в коротких контратаках.
  Нiмцi не змогли поки що досягти успiху в технiцi. "Пантеру"-2 зробити потужнiшою в озброєннi та бронi, але не важчою за п'ятдесят тонн поки не виходило. Фокке-Вульф поступався маневренiстю i був недопрацьованим.
  Ме-309 виявився потужним у озброєннi та швидкiсним, але гiршим у маневреностi. ТА-152 був кращим за Фокке-Вульф у льотних характеристиках i потужно озброєний, але теж виявився важчим. Щоправда Марсель виробив непогану тактику для лiтакiв важчих, але сильнiших за озброєних i краще захищених.
  Поки що нiмцi не лише зберiгали перевагу в небi, а й навiть збiльшили її за рахунок кiлькостi машин. Хоча й у СРСР з'явилися ЯК-3 та ЛАГГ-7. Але це поки що не давало переваги.
  Натомiсть у нiмцiв виник МЕ-262. До червня вже Люфтваффе налiчували тисячу таких реактивних машин iз чотирма 30-мiлiметровими авiацiйними гарматами. Але в бою МЕ-262 показав себе недостатньо маневреним i ефективним. У тому числi i через високу швидкiсть. Єдине, МЕ-262 дуже важко збити, вiн броньований i живучий, важко потрапити через високу швидкiсть, але за сам розбивається через не надто надiйний двигун.
  Тож нiмцi поки що лише щодо успiшних отримали ТА-152 i мав модернiзований МЕ-109 "К", наймасовiший винищувач Другої свiтової вiйни.
  Зросла i кiлькiсть лiтакiв, що дозволяло тримати перевагу над радянськими марками. Тим бiльше нiмецькi машини були вiдчутно сильнiшими в озброєннi та потужностi двигунiв.
  Доволi вдалим виявився нiмецький Ю-288, який поєднував високу швидкiсть та велике бомбове навантаження. I перший серiйний четирехмоторний бомбардувальник Ю-488, здатний бомбардувати на великих вiдстанях. Його родзинкою була порiвняльна мала площа крил, що давала швидкiсть до 700 кiлометрiв на годину, що для того часу i бомбардувальника багато.
  Нiмцi не надто досягли успiху у сферi танкобудування. "Маус" гарний у захистi, але все одно вразливий з повiтря, i його важко перевозити. Найвдалiша вийшла "Ягдпантера". Вона вироблялася у все бiльших кiлькостях, i заслужила непогану репутацiю.
  Тут, звичайно ж, нiмцi ледь не доробили машину, але в будь-якому випадку вона добре поверталася.
  Головна кiлькiсть нiмецької технiки зросла, що дозволяло успiшнiше протистояти радянським атакам. У тому числi настання у серпнi на пiвднi.
  Настала осiнь 1944 року, радянськi вiйська навiть Харкiв не взяли, i в центрi поки стоять.
  Фрiцi вiдчули собi трохи впевненiше... Сталiн продовжував довбати, але без допомоги США йому не вдавалося виграти технологiчнi перегони у Нiмеччини.
  Маючи iноземнi дивiзiї та безлiч хiвi, плюс сателiтiв, i колишнiх радянських громадян Третiй Рейх мiг бiльш-менш поповнювати свої сили та триматись у глухiй оборонi. Iноземнi робiтники та рабська праця дозволяли випускати багато технiки. I насамперед реактивної авiацiї.
  Проект ракет Фау-1 i Фау-2 був згорнутий на користь реактивної авiацiї та з'явилися бомбардувальники "Арадо". Якi чудово бомбили. А радянськi лiтаки не могли їх навiть наздогнати.
  Гiтлер дедалi бiльше розраховував на повiтряний наступ. Фрiци билися й узимку... Червона армiя за зиму змогла просунутися у центрi.
  Тут нiмцi хоч i очiкували наступу, але їх шокувала робота артилерiї, особливо реактивного "Андрюшi". Але згодом численнi нiмецькi танковi дивiзiї змогли зупинити радянськi вiйська.
  Особливо ефективно показали собi новi нiмецькi САУ Е-10 та Е-25, маленькi, але крутi.
  З'явився i "Тигр"-2 з бiльш вузькою та маленькою вежею та потужним двигуном у 1000 кiнських сил, що показали собi машиною попрактичнiшою.
  Коротше кажучи, пiшла вiйна з вигiднiшим для нiмцiв звiринцем.
  Гiтлер дуже розраховував на танки серiї "Е", як бiльш досконалi та з низьким силуетом. У Е-50 висота була взагалi на метр нижче, нiж у "Тигра"-2, що дозволило за рiвної бронi знизити вагу танка до п'ятдесяти тонн при двигунi в 1200-кiнських при форсуваннi, бiльш бронебiйнiй i точнiй гарматi.
  Ось це вийшло чудово! Машина знайшла швидкiсть та стрiмкiсть прориву. I на нiй борються дiвчата. Причому очевидно босоногi i, в бiкiнi.
  Бої розгорнулися активнi, особливо навеснi, у травнi. Нiмцi почали намагатися наступати. Але змогли лише вiдбити назад Бєлгород, який захопили радянськi вiйська ранiше. Бої тривали тривалий час. I в битвi, взяв участь i танк Е-100. Ця машина дуже добре захищена та з потужним озброєнням стала для радянських вiйськ великою проблемою.
  Пiсля появи СУ-100 Сталiн несподiвано вирiшив змiнити доктрину в танкобудуваннi. I дана САУ почала вироблятися у дедалi бiльших кiлькостях.
  Приваблювала простота самохiдок у виробництвi та потужнiша гармата. I теж те, що Сталiн почав думати про заощадження солдатiв. Принаймнi влiтку 1945 року наступали лише нiмцi. Вони змогли лише оточити Ростов-на-Дону та Орел, цим успiхи обмежилися... Осiнь фрицi сидiли в оборонi, i наступала Червона Армiя. I взимку теж... I лише Бєлгород змогла назад вiдбити.
  Так i гальмували обидвi армади.
  Настав 1946 рiк. Нiмцi влiтку намагалися наступати, використовуючи танки Е-50 i Е-100, i Е-75. Проти них Сталiн мав САУ СУ-100, якi практичнi замiнили всi iншi види озброєнь. Нiмцi пихкали, але майже не просунулися... А восени та взимку наступала вже Червона Армiя...
  Але знову нiчого не досягла.
  Ось уже 1947 рiк. Нiмцi пресують i наступають, росiяни пресують у вiдповiдь i наступають. Нiчого не вийшло.
  Ось пiшов 1948 рiк. З'явився Т-54, який, утiм, не став масовим. Поки що СУ-100 у строю. Щоправда, ця САУ дещо застарiла. У нiмцiв на перше мiсце в серiї вище за Е-75 з газотурбiнним двигуном. I вiн уже був чудово захищений i з бортiв.
  Але нiмцi все одно поки не могли здобути перемогу. У СРСР провадився IС-7. Який успiшно бився з нiмцями.
  Далi 1949 рiк... Лiнiя фронту нерухома, i йде обмiн ударами. Боксери вимахуються та знищують один одного.
  Ось i 1950 лiнiя фронту злегка коливається. Але нiчого суттєвого не вiдбувається.
  I йде 1951 рiк, теж саме. На схiдному фронтi без змiн. Обидвi сторони виснажилися.
  Пiшов i 1952 року. Останнiй повний рiк правлiння Сталiна. Єдине у нiмцiв з'явилися невразливi для стрiлецької зброї дисколети. У СРСР наймасовiша машина: СУ-122 з довгим стволом, яка поки що й котирується як найкраща.
  I нарештi 1953 рiк ... Вмирає Сталiн i тут уже починається таке. У Москвi боротьба за владу, i користуючись цим, нiмцi переходять у наступ.
  I просуваються на Кавказi. У вiйну вступає, нарештi, Туреччина.
  Захоплюю за весну, лiто та осiнь весь Кавказ, i отримують перевагу...
  Але тут уже Трамп втручається. I 1 сiчня 1954 року США починають ядернi бомбардування територiї Третього Рейху та Росiї.
  Ось так! Трамп все ж таки втрутився у другу свiтову вiйну.
  I виходить все дуже здорово! I якоюсь мiрою i круто!
  Трамп перемагає впевнено своїх ворогiв! I це його пекельний пiар!
  Навiть пiдскакує цей американський диктатор вiд радостi!
  
  ЧУДОВI ДIВЧАТА ВЕРШАТЬ IСТОРIЮ
  Альтернативна iсторiя, в якiй Гiтлер таки вирiшив, що спочатку слiд добити Британiю, i лише потiм атакувати СРСР. Одним iз таких крокiв стала пiсля захоплення Криту, i атака на Мальтi. Остання пройшла досить успiшно та вiйська фюрера розгромили англiйцiв. Гiтлер прийняв рiшення, покiнчивши з Британiєю i потiм йти на СРСР.
  Тут на нього вплинули чотири дiвчини-вiдьми. Арiйськi красунi: Герда, Шарлота, Крiстiна, Магда - переконали фюрера не йти поки що на Росiю! Вони навiть стали на колiна i заприсяглися що сорок перший рiк не час для цього. Окрiм дiвчини пробiглися босонiж по вугiллям i виконали ритуал, що пiдтверджує, що на Росiю краще не йти. I чотири красунi переконали фюрера, що потрiбно, щоби в Африцi билися й дiвчата. На що дiстали згоду.
  База англiйцiв атакована армадою фрицiв;
  Найбiльша Британська база справдi нагадувала пекло. На неї обрушилося понад тисячу зiбраних з усього схiдного фронту i бойових досвiдiв, якi отримали пристойний бойовий досвiд, бомбардувальникiв, разом з винищувачами супроводу. Англiйцi звичайно вже воюють давно, але такого потужного масованого удару не очiкували. Справдi, хто повiрить, що фрицi наважуватиметься оголити фронт, нехай навiть противник i тимчасово притих. Але британських воякiв тепер безжально б'ють. Наприклад, їхнi кораблi атакованi Ю-87, знаменитою "штукою". Не дуже швидкiснi, але зате володiють найвищою (для свого часу) точнiстю бомбометання вони терзають британський флот, що причаївся в бухтах. Бiльш сучаснi Фокке-Вульф не вiдстають, серед них навiть самий легендарний фон Рудель, король штурмової авiацiї. Вiдомий потоплення найпотужнiшого радянського лiнiйного корабля - лiнкора "Марат".
  Ось, наприклад, капрал Рiчард бачить, як немов санки з гiрки скочуються стерв'ятники. Як хижi риби з ополонки виринають численнi нiмецькi бомбардувальники. Вже вiковий англiєць кидає у страху трубку. Такого страшного видовища вiн нiколи не бачив. Сирени виють iз великим запiзненням, вже пiсля розриву бомб. Вибухова хвиля пiдкидає британських солдатiв, летять у рiзнi боки вiдiрванi руки та ноги. Ось одна iз залiзних касок розжарилася i потрапила офiцеру в морду. А той як завищить:
  - Черчiлль капут! Гiтлер крутий!
  Зенiтки англiйцiв почали стрiляти не вiдразу, а лише коли посипалися тисячi бомб. Противник все правильно розрахував: жодна бомба не повинна зникнути задарма. Так що круши ворога та бий. Усi сектори заздалегiдь позначенi на картi. Причому нахабнi англiйцi, навiть як слiд, не замаскувалися. Багато їх зенiтнi знаряддя стоять як на долонi та їх змiтають насамперед.
  Ось ствол 85-мiлiметрової довжиною в тридцять два фути зенiтки пiдкинуло i зiгнуло в повiтрi наче бублик. Пiсля чого вона впала, придавивши п'ятьох англiйцiв. Оце черево одному з негрiв розпороло i вивалися кишки.
  А бомби сипалися, i все палало, грюкнув склад iз пальним, почали рватися, розкидаючись мало не по всьому кiстяку снаряди, потiм довбав ще один склад. На додачу по всьому наполегливо вили встановленi в обтiчниках Ю-87 i Фокке-Вульф сирени, викликаючи жах у негрiв i арабiв з числа колонiальних вiйськ. Але схоже й бiлi лякаються не менше.
  Ось, наприклад, два британськi фрегати зiткнулися, та так, що гримнули котли. I навiть уламки фрегатiв, що злетiли, рвалися в повiтрi, наче замiнованi поля, а крейсер елементарно пiдсiв на дно.
  Англiйський танк "Кромвель" з коротким дулом, зате з пристойною швидкiстю i досить потужним лобовим бронюванням у панiцi розiгнався i таранив свiй власний склад, навiть ще по дорозi розчавив десяток своїх божевiльних солдатiв. Хаос наростав. Ось ще й англiйський авiаносець став просiдати, а потужний дредноут вiдкрив вогонь... узбережжям, де копошилися власнi солдати.
  I в цiй пекла двi людини залишалися абсолютно незворушними. Один iз них iндiанець, розмiрено розкурював трубку, а iншим була жiнка, явно арабського походження, але воєнної форми. Удвох вони не звертаючи уваги на проносну в смерть. Точнiше цiлу орду вершникiв анiгiляцiї, рiзалися в зовсiм звичайну карткову гру. Це була гра п'ятдесяти двома картами з джокерами, та ще й за правилами, придуманими самим червоношкiрим.
  Жiнка-арабка заявила:
  - Шуму однак багато! I що так панiку влаштовувати.
  Один iз солдатiв зi спиною посiченою осколками мало не налетiв на iндiанця, але його недбало вiдкинув немов кошеня. Крапельки кровi потрапили на обличчя червоношкiрого, i вони, посмiхаючись, злизав. Пiсля чого помiтив:
  - Створювати шум доля слабких блiдолицих. Ми ж апачi вважаємо так - немає ворога добре, з'явився супротивник - ще краще!
  Смаглява жiнка помiтила:
  - Це типова слабкiсть тих, хто сповiдує вiру Христову. Люблять поговорити про жертву, але не приносять у жертву себе.
  Iндiанець швидко кивнув:
  - Порядок будується на фундаментi, де цемент вiра, а пiсок воля! Вiра - золоте серце, а воля - залiзний кулак! Тiльки у блiдолицих немає нi того, нi iншого.
  Декiлька палаючих британських солдатiв кинулися у воду, щоб змити з себе полум'я. Навiть кипiло вiд входження у воду, чулися крики, дикi стогiн. А по морськiй пiнi поповзли кривавi кола, спочатку густi, потiм розходилися поступово блiдими. А воїни колись найбiльшої i найбiльшої iмперiї Землi втрачали людську подобу. Арабка зневажливо пирхнула:
  - I цi чоловiки змушують нас носити паранджу!
  Червоношкiрий хитро мружись, помiтив:
  - Мабуть, їх лякає, твiй грiзний погляд!
  Арабка єхидно скелячи зуби, заявила:
  - М'якiсть жiнки подiбна до в'язкостi бронi, тiльки куди бiльш смертоносна i унiверсальна в захистi!
  Нiмцi вважали за краще вiдразу всадити всiма силами, тактика боксера, який, розраховуючи на неготовнiсть противника, вiдразу ж кидається всiма силами на ворога. Коли десятки ворожих лiтакiв горять на аеродромах не в змозi злетiти. Коли всерединi "Ланкастерiв" рвуться їхнi власнi бомби, руйнуючи все навколо i вся. Жорстка, але ефективна тактика. Ось i симфонiя пекла досягла пiку своєї сили, а потiм почала спадати.
  Але цим, звичайно, справа не скiнчилася, в хiд вступили десантна дивiзiя. Поки англiйцi пiсля подiбної обробки, нiякi їх можна брати тепленькими. Благо вже виготовленi в необхiдних кiлькостях планери десантування та налагодженi методи їхнього буксирування. Мабуть, на сьогоднi найкращi у свiтi.
  Ось вони й летять, не як шулiки - повiльнiше, але досить швидко, та ще й у супроводi музики Вагнера - улюбленого шедевра Гiтлера. Хто ще з тих, що живуть, пам'ятав фiльм "Апокалiпсис", де американцi саме цю музику використовували, атакуючи в'єтнамцiв. Як їх це лякало. Так i тут Вагнер, i гуркiтливi мотиви через пiдсилювачi. Десантники намазали собi обличчя фосфором, i розмалювалися, вони виглядають страшенно нiби демони їх пекла. Теж розрахунок на психологiчний ефект. Плюс ще у фосфор додали деякi реактиви, i трохи магнiєвої крихти, щоб хоча б на короткий час викликати свiчення. Такi моторошнi, особливо на тлi димової заграви, численних пожеж. Вони навiть кулемети є, теж закамуфльованi як пащ драконiв. Далi вже луплять спiвучi нiмецькi та трофейнi пiстолет-кулемети. I викошенi, рванi шеренги падають до чобiт переможцiв. А багато хто просто волiє здатися, незважаючи на те, що англiйцiв набагато бiльше, нiж нiмцiв.
  Iндiанець i арабка сховалися в невелику ретельно замасковану нору. Червоношкiрий зазначив:
  - Добре ми їх проорали!
  Чорновола жiнка здивувалася:
  - Ти кажеш ми? Може, маєш на увазi нас?
  Iндiанець заперечливо мотнув головою:
  - Нi! Блiдоликi б'ють англiйцiв i це хороша ознака! А буде час, то настане i наше свято! Коли iндiанцi звiльнять свiй континент!
  Арабка зневажливо пирхнула:
  - А на владу над свiтом, ви випадково не претендуєте?
  Iндiанець ласкаво, нiби пояснюючи розумово вiдсталiй дитинi, посмiхнувся:
  - Хто хоче отримати надто багато - зазвичай залишається з нi чим! Так що велика ложка - рот дере!
  Фюрер, звичайно ж, не бачив, що витворяють його соколи та яструби, але в принципi здогадувався, що нiмецька вiйськова машина вiдпрацює все чiтко. Взагалi нiмецькi вiйськовi наступальнi операцiї до Курської дуги виконувались високому професiйному рiвнi. Деякi навiть називають еталонними. Навiть дивно, що подiбна машинка забуксувала, а потiм i зовсiм розвалилася.
  А сама четвiрка взяла та взяла участь у висадцi десанту на Мальтi.
  Чотири дiвчата були лише у бiкiнi. I вже у повiтрi кидали в англiйцiв босими нiжками гранати. I це дуже гарно. Такi ось дiвчата.
  А в польотi як метнуть гостро вiдточенi диски. I одразу дюжину шийки вспороли. Одне слово - красунi класу супер. I дуже сексуальнi, i м'язистi. Такi ось войовницi. I з одного удару розколюють метал та цеглу. У них така ось шалена, вируюча сила. I давай вони голими п'ятами у стрибку у пiдборiддя англiйських солдатiв. Так довбануть.
  I кров летить, i бризки на всi боки.
  Пiсля чого дiвчата пустили у хiд мечi. I почали трощити англiйськi шеренги. I при цьому наспiвувати:
  - Бiлi вовки збиваються у зграю! Тiльки тодi виживе рiд! Слабкi гинуть - їх убивають, очищаючи священну кров!
  Такi класнi тут дiвчата. Просто супер!
  I рубають двома мечами кожна англiйська солдатiв. I босими нiжками метають свастики, вбиваючи бiйцiв. I такi затятi войовницi.
  А удар з повiтря по Мальтi дуже сильний. Фюрер зiбрав авiацiю зi схiдного фронту. I Ю-88 показали себе в красi. А ще, зрозумiло, були застосованi i Ю-87, якi i пануваннi винищувачiв у повiтрi, показали себе дуже ефективними.
  I били фрицi англiйцiв дуже. А дiвчата-термiнатори з босими нiжками ще сильнiшi. I войовницi тут просто клас!
  Ну як такими дiвчатами не захоплюватися. Не дiвчата - а просто пантери!
  Трушать собi противникiв. I спiвають:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Злi вовчицi рвуть ворога!
  Злi вовчицi - салют героям!
  I знову рубають... Втiм, англiйцi вже здаються. I пiднiмають руки вгору.
  Герда реве англiйською:
  - На колiна! I цiлуйте менi ноги!
  Чоловiки падають ниць i цiлують дiвчинi босi, трохи запиленi нiжки.
  Потiм їх змушує цiлувати нiжки та Шарлота, руда бестiя. Яка вона красива.
  На вiтрi її мiдно-червоне волосся майорить, мов бойовий, пролетарський прапор.
  I чоловiки i особливо юнаки цмокають у круглi п'ята богиню. I облизують огрубiлi ступнi красунi.
  Цiлували в босi нiжки i Христину, i Магду. Теж дiвчата найвищого пiлотажу.
  I такi войовницi сильнi та мускулистi. I головне босi, симпатичнi.
  А стрункi фiгурки, а плитки преса! I в них чудове, i бойове, i красиве.
  А кожен м'яз грає, i пiд засмаглою шкiрою перекочуються кульки мускулатури.
  Ось це дiвки - супер клас! В них сила гнiву та полум'я пристрастi! I впевненiсть у перемозi.
  I англiйцi обсипають їхнi босi, витонченi нiжки поцiлунками!
  Мальта впала, i перекидати вiйська до Африки стало набагато легше. Фюрер порозумнiшав, i головне йому на думку спала логiчна думка: СРСР країна тоталiтарна, а отже сильна. Майже двiстi мiльйонiв населення спаяних комунiстичною iдеологiєю, i це сила!
  Але при цьому землi у СРСР вистачає, i вiн нападати нi на кого не збирається.
  Тож щоб напасти на Росiю слiд пiдготуватись.
  А якi у нiмцiв танки? Вiдверто слабкi! А росiян на парадi першого травня КВ-2 бачили з 152-мiлiметровими гарматами, i КВ-1 з 76-мiлiметровими гарматами, i Т-34, танки спритнi теж з гарматами, що нiмцiв пробивають.
  I фюрер наказав: створити на противагу росiйським танкам своїх монстрiв. Зокрема "Пантери", "Тигри", "Леви" та "Мауси". Хорошi для свого часу машини, але надто важкi.
  I дорогi та трудомiсткi! Натомiсть, нiмецька технiка могла б конкурувати у цьому випадку iз радянською.
  Крiм того, нiмцi розраховували, що скоро у них буде вся Африка, i вони зможуть захопити важливi ресурси свiту. I будуть i раби, i вiйська, i бойовi частини.
  Взагалi воїни вермахту сильнi.
  А дiвчата чудовi... I чудовi кралi!
  На Мальтi пройшлися i вiдзначилися тортурами чоловiкiв. Жорстокi войовницi. Роздягали юнакiв, i ґвалтували їх дiвчата! А чим не розвага.
  Воїнки багато спiвали i репетували:
  - Нас нiхто не зупинить, нас навiть чорт не переможе!
  Герда та її команда атакували також i крейсер англiйський. З мечами дiвчата йшли ним, i всiх рубали. I при цьому ще й метали босими нiжками вiдточенi диски.
  Стрiмкi такi ось войовницi, який не зупиниш просто i без проблем. Вони йдуть собi i трощать матросiв. I з обох рук собi махають. З'явилася така ось четвiрка вiдьом. I Вiдьом безжальних, абсолютно вбивчих.
  Вони бiжать по палубi, мелькаючи круглими, рожевими п'яточками, i махають мечами, наче лопатями пропелера. Зрубують англiйцiв i спiвають собi скелячись.
  - Ми не жалюгiднi дiвчата, голосок такий вже дзвiнкий! Крушимо англiйцiв ми хвацько, щоб не було тут тихо!
  I як покажуть язики! Ось це дiвки собi... Справжнi термiнатори!
  I босими пальцями нога як метнуть собi диски, i як вирубають ворогiв.
  Зроблять це дуже криваво. I горла перерiзали. I стiльки ковток розкрили.
  Агресивний хлопцi.
  I точнiше, дiвчата, з м'язами диких звiрiв. I їх нiхто не в силах приборкати - така стихiя.
  Дiвчата лихi i майже голенькi. I навiть груди оголили, щоб виглядати красивiше.
  Герда заспiвала:
  - А крейсер захоплять - дiвчата лихi! Така стихiя, така стихiя!
  Дiвчата i справдi такого масштабу красунi, що їх не зупиниш з наскоку.
  У них клекоче шалена, вирує енергiя. I це просто такий агресивний ураган i велика кiлькiсть полум'я i спека.
  Воїтельки i справдi просто принаднiсть. I можуть рушити кулаком у щелепу.
  У них такi ось агресивнi заскочки дiвчат, що народилися з крилами i iклами.
  Шарлота рубає англiйцiв, i пищить собi:
  - У бою з нами нiхто не зрiвняється! Я вовчиця, крута вовчиця!
  I руда бестiя як лупне, i рiзане мечем...
  Ось i адмiрал англiйська потрапила пiд розплату дiвчат. А що вiн, власне, хотiв? З ким зв'язався?
  Войовницi взяли та порубали його у шматки!
  Христина iз задоволенням заспiвала:
  - Буде шашлик нарiзний!
  I показала мову.
  А потiм босою нiжкою метнула диск з гострим гранями. I одразу п'ятьох англiйцiв прирiзала.
  Магда довбала голою п'ятою, i троє англiйцiв полетiли за борт. Ось вона дiвчина - просто дикунка!
  I всi четвiрка вигукне:
  - Слава нашим богам!
  I знову рубане... Вже сотнi англiйцiв порубано. А вцiлiлi падають навколiшки, i цiлують гарним дiвчатам, їхнi сильнi, точенi, босi нiжки.
  
  
  ПРЕЗИДЕНТ РОСIЇ ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ
  Володимир Зеленський пiсля iнавгурацiї оголосив про розпуск Ради i проведення дострокових виборiв до парламенту. Це загалом i очiкувалося. Вiдносини з Росiєю, втiм, залишалися напруженими. Володимир Путiн не привiтав Зеленського з перемогою i не визнавав вибори президента України. Але це навiть пiшло на користь новому молодому лiдеру. Нацiоналiсти, якi дивилися на нього з пiдозрою, визнали своєю. А Захiд зрозумiв, що Путiн справдi агресор. I посилив пiдтримку України. Тож почалося за здоров'я, а скiнчилося за упокiй. Зеленський взяв i на нових виборах до Ради виступив надзвичайно сильно. Зумiв отримати парламентську бiльшiсть. А потiм провiв кiлька референдумiв. У тому числi i щодо конституцiйної реформи.
  Повноваження президента було суттєво розширено. А Рада навпаки обмежена. Пiсля чого Зеленський став рiшуче проводити реформи та модернiзацiю.
  Одночасно на Донбасi було вигадано хитрий хiд. Воїтельцi Анастасiї Орлової, було запропоновано цiкавий варiант. Вона за пiдтримки України та захiдних спецслужб стане намiсницею на Луганськiй та Донецькiй областях. Потiм матиме формальне членство в Українi та грошi на вiдновлення та велику особисту владу. I навiть свою власну армiю. Тобто Кадировський варiант. Коли Росiя фактично дала незалежнiсть Чечнi лише чисто формально зберiгши над нею контроль.
  Анастасiя Орлова, яка користується впливом серед польових командирiв, прийняла цей варiант. Треба сказати, що ця жiнка була дуже красива, блондинка, i зазвичай навiть узимку в мороз бiгала боса.
  Анастасiя оголосила вiйну "прокраденому" керiвництву Нової Росiї. Вона дiвчина дуже бойова та авторитетна. I в Новоазовську започаткувала свою резиденцiю. Частина народу та ополченцiв пiдтримала її.
  Анастасiя з батальйоном босоногих дiвчат здiйснила кiлька рейдiв i захопила кiлька мiст. Розгорнулися бої мiсцевого значення. Пiшло перетягування канату.
  Анастасiя дiяла досить вправно i отримувала грошi з-за кордону. Крiм того, у неї була пiдтримка i в Росiї. У тому числi вiд жiнок. Успiху сприяло i те, що у Путiна занедужало. Видно перенапружився амбiтний президент Росiї. I за цих умов керiвництво в Росiї роздiлилося. Анастасiя скористалася цим та захопила Донецьк. Здобувши серйозну опору.
  Почалася вiйна i з Луганськом. Але не надто енергiйна. Ополченцi не дуже хотiли вбивати один одного.
  Зрештою вiдбулися вибори президента Новоросiї, i перемогла Анастасiя. Вiдразу ж її визнали США та Київ. А потiм i iншi країни Заходу, та й усього свiту!
  Зеленський дотримав слова, надавши Новоросiї особливого статусу у складi України. А в Донецьку знову злетiв жовто-блакитний прапор.
  Настав довгоочiкуваний свiт.
  Зеленський активно боровся з корупцiєю, i навiть запровадив страту за економiчнi злочини. Жорстко та вправно керуючи, сформувавши професiйну команду, Володимир Зеленський забезпечив Українi високi темпи зростання. Країна пiднiмалася, а влада нового лiдера мiцнiла. Вiдносини з Росiєю покращувалися. Чим сприяв iнсульт, який вистачив Путiна, i зробив його менш амбiтним та агресивним.
  У Росiї її популярнiсть Зеленського все зростала. Вiн був сильний оратор, приваблива людина, популiст. I не комунiст, а й не антикомунiст. Популярний i серед лiвих, i серед росiйських олiгархiв. Дуже популярний серед росiйської молодi. Iнтелектуал та свiй хлопець. Начебто iнтелiгентний, але захопив мiцну владу. Та безперечно лiдер, але й водночас джентльмен! Висока культура, але зрозумiлий та улюблений народом. Справжнiй талант у управлiннi. I великий органiзатор.
  I ось коли минуло п'ять рокiв процвiтання i пiднесення України, i влада Зеленського остаточно змiцнiла, вiдбулася сенсацiйна пропозицiя.
  А саме - об'єднатися iз Росiєю. Створити єдину союзну державу має спiльного президента з великою владою. Зрозумiло, всенародно обраного.
  I в Росiї елiта була шокована. Оце хiд! Путiн до цього часу послабшав вiд тяжкої хвороби, i втратив популярнiсть. А отже, не мiг боротися принаймнi повноцiнно. А Медведєв i сам загалом не боєць i нелюбимий народом.
  А тут Зеленський явно хоче стати президентом союзної держави i... Його шанси є реальними! По-перше, i Захiд Володимира Зеленського хотiв би бачити президентом Росiї та України! Вiн показав себе цiлком прозахiдним полiтиком та європейським. По-друге, Зеленський популярний i в Росiї, i особливо в Українi. По-третє, i конкурентiв не видно. Путiн важко хворий, Медведєв слабенький i не популярний, Зюганов i Жириновський занадто старi. Iнших лiдерiв i не видно. Та ще, по-четверте, i слiди олiгархiв Росiї та Зеленського є пiдтримка.
  Та зрозумiло, що це кандидат у президенти Росiї дуже серйозний. У нього i сила є i харизма, i неабиякий ораторський дар. А ще й пiдтримка як захiдних, i росiйських ЗМI. Плюс ще популярнiсть нового в Росiйськiй полiтицi, за старих i набридлих лiдерiв.
  Коротше кажучи, вiдмовити незручно, i прийняти пропозицiю страшно. Путiна вистачив другий iнсульт. Виконуючим президента Росiї став Медведєв.
  Звiсно, далеко не факт, що Зеленський обов'язково переможе. А приєднати до себе Україну дуже хочеться. Медведєв має бажання Путiна перевершити! Тiльки ось чи варто йти на такий ризик, як вибори iз Зеленським?
  Проте, народ Росiї пiдтримав iдею об'єднання з Україною. Сотнi тисяч людей вийшли на вулицi - вимагаючи єдностi братiв-слов'ян. У Москвi пройшли зiткнення демонстрантiв iз полiцiєю. Безлiч людей було поранено. Почала пiднiматися хвиля протесту.
  У комунiстiв Зюганов остаточно дiйшов, чи точнiше сказати, догнив, i молодше керiвництво почало виводити народ на вулицi. Вимагаючи змiни режиму.
  Пiдтягнулися i нацiоналiсти, у яких свої сильнi та амбiтнi лiдери з'явилися. Майдан ставав дедалi бiльш модним. У полiцейських летiли каменi та пляшки iз запальною сумiшшю. Невдоволення народу, що довго накопичувалося, стало виявлятися все сильнiше i сильнiше.
  Медведєв провiв раду безпеки.
  Бiльшiсть членiв виступила за об'єднання - мотивуючи це тим, що не такий страшний чорт як його малюють. А адмiнiстративний ресурс та пропаганда це величезна сила! I що людям можна капiтально промити мозок, i вони взагалi голосуватимуть за партiю влади.
  Росiйськi мiльярдери також заприсяглися у вiрностi Медведєву, який був передбачуваним, давно перебував при владi i бiльш-менш влаштовував.
  Мiльярдер Дерiбаско логiчно зауважив:
  - Треба вести передвиборну кампанiю у стилi: Медведєв - це Путiн сьогоднi, i жоднi Зеленськi нам не є небезпечними!
  Роман Абрамович авторитетно зауважив:
  - Ми Єльцина з електоральної ями в чотири вiдсотки рейтингу витягли, а вже вас витягнемо! Нашi грошi та ЗМI порука!
  Прохоров пiдтвердив:
  - Ми не хочемо таких високих податкiв на багатих як на Українi, i стоятимемо все за вас!
  Дмитро Медведєв стукнув кулаком по столу i оголосив:
  - Тодi пропозицiю щодо iнтеграцiї та об'єднання приймаємо!
  Мiж Україною та Росiєю було пiдписано угоду про об'єднання. Вiдразу ж баланс сил змiнився. Протягом трьох мiсяцiв мають вiдбутися президентськi вибори.
  Для реєстрацiї в президенти достатньо або зiбрати сто тисяч пiдписiв, або внести дев'яносто тисяч доларiв застави, яка повернеться лише у разi виходу до другого туру. Такi вже вийшли кумеднi правила. Частково взятi iз росiйського, а частково з українського законодавства.
  Звичайно кандидатiв у президенти буде багато, команда Медведєва видно визнала, що так їм буде ще вигiднiше! Мовляв, мобiльнiсть електорату влади й надасть перевагу у першому турi. А у другому всi пiдтримають Медведєва. Принаймнi виконувач обов'язкiв президента на це розраховував. I почалося...
  Анастасiя Орлова ця босонога Клеопатра заявила, що буде Зеленський проти цiлої сотнi. I що вiн Ланцелот проти дракона Путiна та Медведєва.
  Розгорнулися запеклi випади у пресi. Однi були за Зеленського iншi Медведєва.
  Розпочався перiод реєстрацiї кандидатiв. У Росiї було неспокiйно. На Кавказi з'явився син Джохара Дудаєва, який оголосив джихад. I одержав широку пiдтримку в iсламських регiонах. Багато експертiв пiдозрювали тут вуха ЦРУ. Тим бiльше президентство Трампа наприкiнцi, i треба хоч якiсь здобути перемоги. А Зеленський на росiйському престолi - велика перемога! Хоча є скептики, якi стверджують, що Зеленський може зробити Росiю великою країною, куди сильнiшою, особливо економiчно, нiж вона була за Путiна.
  Тож думка роздiлилася i на Заходi. Єдина Українсько-росiйська держава це, зрозумiло, потужне об'єднання i зовсiм не жарт. Такий реально мiг вийти монстр. Природно, i росiйськi силовики пiдтримали об'єднання. Тим самим Анастасiя крута баба. Вона разом iз батальйоном дiвчаток, причому всi красунi, були босонiж i в бiкiнi, перекинула i розбила росiйський спецназ. Коли тi пилися скинути надто затяту шанувальницю Зеленського.
  Ось показали дiвки, що босонiж i в бiкiнi вони казково воюють! I спецгрупа "Вимпел" виявилася розбита гарячими бабами. Внаслiдок чого, i було ухвалено рiшення не лiзти, бiльше в Новоросiю глеє прийшло до влади проукраїнське керiвництво.
  Анастасiя ж агiтувала за Зеленкого. Дiвчина в бою вмiла метати босими ногами i гострi, тоненькi диски, бумеранги i гранати. Воїнки у бiкiнi стали легендою. Цiлий полк дiвчат, кожна з них вартує цiлої дивiзiї. Це погодьтеся велика сила!
  Анастасiя мчала снiгом, її червонi, босi п'ятки так i миготiли. Дiвчина спiвала:
  У просторах космосу, повiрте, є мрiя,
  Вона як сонця промiнчик у пiднебессi.
  В очах Сварога мир та чистота,
  Вiн заради нас, як Iсус воскресне!
  
  Народимо ми променисту долю,
  Вона як сонце засяє у травнi.
  Але скiльки можна нежить не зрозумiю,
  Наскiльки з нами злий рок грає!
  
  Вiтчизну свiй захист захисти,
  Нехай зiркою небесною засяє...
  Ми бережемо простiр рiдної Землi,
  Нехай планета стане вiчним раєм!
  
  Але що може грiзний комунiзм,
  Вiн зробить прапор батькiвщини всесильним.
  I згине в пекло лютий фашизм,
  Ворога пронизаємо ударом дуже сильним!
  
  Ви дайте нашiй Батькiвщинi серця,
  Щоб палали дуже яскравим жаром.
  Ми пройдемо свою битву до кiнця,
  А фюрера зметемо одним ударом!
  
  Товариш Сталiн замiнив батька,
  Ми дiти рiзних поколiнь...
  У геєну згине в сказi орда,
  А шлях до Едема вкаже генiй Ленiн!
  
  У Росiї кожен хлопчик велетень,
  А дiвчатка привченi боротися.
  Господь Всевишнiй Рiд у нас Один,
  Ми росiяни завжди вмiли битися!
  
  Досягнемо, скоро вiрю, ми всього,
  Того, що у всесвiтi немає вище...
  Пiдняла комсомолка, знай весло,
  I саданула фюреру по даху!
  
  Немає бiльше комунiзму, знай iдей,
  Вони прекраснi та подарують щастя!
  А фюрер це просто лиходiй,
  Дуже пiдступної, дуже чорної мастi!
  
  Я дiвчина - велич бiйця,
  Боса мчала смiливо по морозу.
  Моя iз злата товста коса,
  Зробила стрiмку троянду!
  
  Виникнути може мiльярд iдей,
  Вiтчизну в комунiзмi як зробити...
  Ти якщо фриця бачиш, мiцно бий,
  Щоб не сидiв Адольф кривавий у тронi!
  
  Дiстаньте по фашистам кулаком,
  А краще руште ви по них кувалдою.
  Прокотимося Волгою з вiтерцем,
  Тиснути козлiв нам просто не шкода!
  
  За Батькiвщину пiднiмемо ми солдатiв,
  Дiвчата спрямовуються в атаку.
  Нацiлила красуня автомат,
  Вже буде боляче Гiтлеру розплата!
  
  Нiхто не зможе росiян здолати,
  Хоч вовк фашизму, то чорта материй...
  Але все-таки сильнiший його ведмiдь,
  Який порядок будує новий!
  
  За Батькiвщину, за Сталiна бiгом,
  Несуться комсомолки кроком босим.
  Фашистiв полоснули окропом,
  Бо крутiше за всiх великороси!
  
  Увiйдуть дiвчата гордi до Берлiна,
  Залишать вiдбитки нiжок босих.
  Над ними золотокрилий херувим,
  I срiбляться, наче перли оси!
  Дiвча то спiває, а як воно б'ється! Адже саме вона iз чотирма напарницями свого часу врятувала ополченцiв вiд повного розгрому пiд Iолайськом.
  Тодi п'ятеро дiвчат у бiкiнi та босоногi вступили з цiлою армiєю.
  Та це було ще видовище.
  Анастасiя дала дуже з автомата, зрiзаючи шеренгу противником, а потiм як кине босими пальцями нiг одразу кiлька тоненьких дискiв. Тi голови зрiзають.
  А Анастасiя як заспiває:
  - За Русь святу!
  Наташа теж пальнула, рубала ворогiв, i як пискне, кидаючи гранату босою нiжкою, збиваючи танк:
  - За Сварога!
  А потiм дає чергу i златоволоса Зоя. I теж босою нiжкою жбурляє подарунок смертi, i кричить:
  - За майбутнє Рiдновiр!
  А за ними i Аврора як пiддасть. I голою п'ятою випустить подарунок смертi, прокричавши:
  - За великi межi!
  I далi вже Свiтлана всадить. Дасть чергу, а потiм з автомата, i босими пальчиками нiжок надiшле руйнування...
  I прокриче голонога красуня:
  - За повернення Романових!
  Так Анастасiя була прихильницею вiдновлення царської iмперiї. Справдi, у Росiї так i при владi фактично цар. Тож чому не оформити легiтимну монархiю. Тим бiльше, у жилах Романових тече кров багатьох поколiнь королiв Європи. Такий у них родовiд? А який рiд у Путiна, i особливо Лукашенка? Хто вони такi, щоб бути царями? А ось Романовi помазаники Божi!
  Анастасiя зi своїми подругами в бiкiнi творила багато чудес. Билася немов дияволиця. Але потiм посварилася з Путiним i стала на бiк Зеленського. Загалом Анастасiя бачила, що Україну кривдять, i володiючи пiдвищеним почуттям справедливостi - стала на бiк слабкого!
  Анастасiя зi своєю п'ятiркою вiдбила штурм Новоазовська, коли її намагалися заарештувати як бунтiвницю. Цiла колона урядових сил виявилася вiдрiзана i роззброєна.
  Пiсля чого бранцi падали ниць, i цiлували Анастасiї та iншим дiвчина босi, запорошенi нiжки.
  Дiвчина фiлософськи сказала полоненим бiйцям Новоросiї:
  - Я вас не хочу вбивати! Ви мої брати! А я стану вашою королевою!
  Загалом Анастасiю Новоросiя прийняла без особливих втрат i тяжких втрат. Щоправда, блондинка-термiнатор вiдрiзала голову губернатору Донецької Республiки i перебила його охорону, що складається переважно з кавказцiв.
  Анастасiя давно вже була легендою. У Криму вона творила такi дива, що здобула зiрку героя Росiйської Федерацiї. Без неї з напарницями у бiкiнi так гладко не вийшло. Але потiм Анастасiю взяли та позбавили всiх росiйських нагород. У тому числi й за вбивство росiйських спецназiвцiв у бою, коли намагалися усунути. Навiть було порушено кримiнальну справу.
  Але розпочинати велику вiйну з фактично незалежною Новоросiєю не наважилися. Тим бiльше, Путiн захворiв, а без нього нiхто не хотiв брати на себе вiдповiдальнiсть.
  Особливо Медведєв, який взагалi за нутром та духом зовсiм не лiдер. Але саме цим Медведей i влаштовував росiйських олiгархiв та путiнське оточення - їм легко можна манiпулювати.
  Як би там не було, але проти Зеленського пiднялася величезна пропагандистська машина. Звинувачувати стали у всьому. I нiби наркоман, i злодюга, i через офшори виводив мiльярди, i що взагалi нетрадицiйної орiєнтацiї.
  Пiшла писати губернiї. I зрозумiло свiдки знайшлися, i запевнення рiзного роду. У тому числi звинувачення у гомосексуалiзмi. Ще тiльки реєстрацiя кандидатiв розпочалася, а бруд уже полився.
  Кiлькiсть бажаючих взяти участь у виборах як українцiв i так особливо росiян виявилася колосальною. Полiзли i комунiсти та нацiоналiсти. Несподiвано навiть старий i хворий Зюганов поткнувся на вибори. Хоча вже залишив посаду голови КПРФ. Пiшов на вибори i Афонiн, i Удальцов, i Грудiнiн. I взагалi ще купа лiвих кандидатiв маловiдомих, але хортiв. I стiльки охочих до президентiв полiзло! А що дев'яносто тисяч доларiв? Хiба це така вже велика сума за мiрками Росiї?
  Мов танки охочi лiзли. I бiзнесмени, i артисти, i дiячi естради, i письменники. Та письменники також активнi. Собi рекламу зробити. А дев'яносто тисяч доларiв не так уже й багато. Тож у ЦВК посипалися сотнi заявок.
  Та й вибори! Та й шоу виявилося! Навiть Алла Пугачов у президенти сунулась. А чому нi? Забувати стала Алку, там може й нагадати про себе! Зi старих Юрiй Лужков полiз у президенти. Теж мабуть нагадати про себе захотiлося.
  Ну, ясна рiч, без Володимира Вольфовича таке шоу не могло обiйтися. Але цього разу у виборах взяв участь i його син Iгор Лебедєв, i права рука Дегтярьова. Теж пiшли трьома колонами на вибори.
  Рушили також i нацiоналiсти. Звичайно ж, i легендарний Демушкин, який вiдсидiв у в'язницi, i що цiкаво "Павук", лiдер "Корозiї металу", i голова рок-групи "Коловрат" пiшов у президенти та багато iнших.
  Ну, звичайно, i спiваки естради рушили в похiд. Тут Фiлiп Кiркоров та Микола Басков. Їм теж втрачати за великим рахунком нiчого. Така бойова гвардiя розгорнулася.
  I Тiмотi i Вiтас, i взагалi дуже багато хто рушив у похiд.
  Звiсно, не випадково! План Медведєва полягав у висуваннi величезної кiлькостi кандидатiв, якi мали б у другому турi передати йому голоси. План загалом цiкавий. Рейтинг у Медведєва спочатку нижчий, нiж у Зеленського. I перемогти без хитрощiв неможливо!
  Але ж i Єльцин мав рейтинг нульовий, а змiг виграти у Зюганова. Щоправда, останнiй вiв вибори, мов iнвалiд: навмисне програючи!
  А в даному випадку, протистоїть Медведєву неабияка та дуже талановита особистiсть.
  Тож тут багато чого в хiд пускається. На шоу Соловйова Зеленського постiйно поливали брудом. Щоправда, потiм Соловйову одну дiвчину пальчиками босих нiжок морозиво в морду запустила. I вибила око. Пiсля чого стало ясно, що Зеленського обливати брудом не безпечно! Мовляв цей хлопець український орел!
  Взагалi у суспiльствi був єдностi. Багато, дуже багато пiдтримували Зеленського. Мовляв, справдi молода кров i змогла без високих цiн на нафту та газ пiдняти Україну! А що Медведєв? Країна буквально захлинає вiд доларiв на нафту та газ, а економiка у повнiй стагнацiї. Немає зростання, лише безробiття збiльшується.
  Медведєв загалом має найбiльший антирейтинг серед усiх полiтикiв. Хоча саме цим вiн i є вигiдним олiгархам. Бiльше вiд них залежить, сильнiше керуємо. Уряд Росiї став спiшно пiдвищувати всiм зарплати та пенсiї. Причому в рази...
  Мало того Медведєв навiть запропонував знизити пенсiйний вiк на два роки. Мовляв, усе на благо народу. I були внесенi поправки, що пiдвищують пенсiї i зараховують до стажу роботу вже пiсля вiдставки.
  Не забув Медведєв та чиновникiв. Щоб за нього вони стояли та голосували. Зокрема, були скасованi публiчнi декларацiї доходiв, i дозволено отримувати подарунки до тисячi доларiв. Що, звiсно, чиновником сподобалося. Так i дозвiл мати нерухомiсть за кордоном, а також рахунки.
  Для того, щоб залучити на свiй бiк курцiв, було значно пом'якшено антитютюновий закон. Дозволено продаж спиртного в нiчний час, i навiть гральний бiзнес було легалiзовано. Останнє вiтали олiгархи, справдi, навiщо такi доходи втрачати та виводити у пiдпiлля.
  Передача "Ляльки" повернулася. Почали бiльше показувати на телебаченнi еротики.
  Медведєв також оголосив амнiстiю i навiть наказав виплатити ув'язненим пiдйомнi грошi. I це також чималий вiдсоток голосiв. I самi зеки та їхнi родини.
  Взагалi Медведєв висунув гасло: бiльше свободи! Насправдi Росiя втомилася вiд деспотiї Путiна. Коли навiть голої баби в телевiзорi не побачиш!
  I, звичайно, була спроба показати: жити стало вiльнiше, жити стало веселiше!
  Медведєв також знизив цiни на алкоголь i дозволив рекламу пива на телебаченнi. Справдi, чого перегинати цiпок.
  Але на Кавказi розгорялася вiйна. Пiсля вiдходу Путiна горяни почали вимагати ще бiльше привiлеїв та прав. I їхнi амбiцiї лише зросли. Та ще й Туреччина почала активнiше тиснути на Кавказi, у них виросли амбiцiї, тим бiльше у Сирiї Ердоган отримав на його погляд надто мало. Ситуацiю посилило i падiння цiн на нафту i, отже, на газ. Саме Венесуела пiсля повалення режиму Мадуро збiльшили видобуток. США та Iран нарештi примирилися, а в Лiвiї встановилася єдина влада.
  Падiння цiн на нафту обвалило росiйський рубль, пiдштовхнуло iнфляцiю i знецiнило пiдвищення зарплат i пенсiй.
  Та й дедалi бiльша активнiсть бойовикiв на Кавказi грала проти Медведєва.
  Говорили, що вiн нездатний зберегти спадщину Путiна. I що взагалi, як часто буває: суперзiрка призначила слабкого наступника.
  I навiть арабськi країни i навiть Iран пiдiгрiвали сепаратизм на Кавказi. Серед силовикiв намiтилися розбiжностi. Однi хотiли все-таки бачити президентом давнього партнера Путiна - Медведєва! А iншi збиралися засунути значно популярнiшого Сергiя Шойгу.
  Але останнього не пiдтримували олiгархи та промисловцi. Вважали надто лiвим, та й диктатура однiєї особи мiльярдерам набридла. Хотiлося всiм лiберала на престолi та замирення iз Заходом. Медведєв, дочекавшись, коли закiнчиться перiод реєстрацiї кандидатiв у президенти, взяв та звiльнив Шойгу. Що викликало хвилювання у армiї.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Тодi Медведєв надав Шойгу давно обiцяне звання маршала, i дав йому посаду почесного вiце-прем'єра. Теж популiстський хiд. Але у будь-якому разi передвиборчi розклади були не на користь виконувача обов'язкiв президента.
  Зеленський молодший, успiшнiший, красномовнiший набирав окуляри. I навiть коли було зареєстровано, понад двiстi кандидатiв у президенти зберiгало безумовне лiдерство. А ось Медведєву доводилося боротися за друге мiсце. Зненацька йому конкурентом на вихiд у другий тур стала Алла Пугачова. Примадонна, що постарiла i давно вже не виступала, не дуже й рветься з пiаром, раптово пiдскочила в рейтингу.
  Можливо, це була реакцiя на набридлих полiтиканiв. Жириновський та Зюганов навпаки рiзко знизилися в рейтингах. Набридли народу обидва цi полiтики страшно. Тим бiльше з'явилися на їхньому електоральному полi молодшi та оригiнальнiшi лiдери.
  Помiтно додав Демушкiн, який одержав iмiдж мученика у в'язницi. Сурайкiн все ще не мiг набрати рейтинг, але iнший член його партiї Сергiй Ковальов - найкращий росiйський боксер-професiонал також став набирати очки.
  Загалом Сергiй Ковальов виявився цiкавим хлопцем. Балотувався на посаду мера Москви та став несподiвано для всiх другим. Вступив до партiї комунiстiв Росiї. I теж почав додавати рейтингу.
  Слiд зазначити, що Сергiй Ковальов дуже великий боксер - найкращий серед росiйських, навiть перевершив Костею Цзю.
  Сергiй Ковальов таким чином термiнатор i небезпечно наблизився до Медведєва.
  Щоправда, бiльшiсть росiйських служб за опитуваннями рейтинг i. о. президента завищували. Але розкручування йшло капiтальне. Однак Медведєву не надто щастило. Пiсля Путiна, якось фортуна стала скуповiша. Цiни на нафту продовжували падати, падав i курс рубля, зростали швидко цiни. Кавказ все активнiше палав. I навiть кадировцi стали воювати за бойовикiв. Така виникла ситуацiя. А тут ще й талiби вдарили по росiйських вiйськах на кордонi з Таджикистаном.
  I як з'ясувалося, росiйськi вiйська не готовi. Медведєв знову пiдставився. Плюс ще розгорiвся скандал iз розкраданнями в мiнiстерствi оборони, i в мiнфiнi. Впала тiнь на давнiх друзiв Медведєва. Виникли також сумнiви - хто забрав iз Росiї сотнi мiльярдом доларiв. Теж пiдозри. I ЗМI нахабнiли...
  Зеленський вiв передвиборчу кампанiю спокiйно, професiйно як шоу. Жириновський, як завжди, працював бiльше на владу, нiж на себе. Зюганова ж освистали та закидали тухлими яйцями. Потiм знову iнциденти.
  Зрозумiло, у виборах брала участь Ксенiя Собчак, i вона не могла не викинути коник. Взяла i Жириновському в обличчя запустила тортиком. I привернула до себе увагу. Теж цiлком епiчно вiдбувалося.
  Олександр Повєткiн теж у виборах брав участь. Росiйський боксер пiсля поразки вiд Джошуа довго не мiг повернутися, потiм провiв пару боїв з прохiдними суперниками i зламався на бiльш серйозному. Завершивши кар'єру, подався у полiтику, почав створювати нацiоналiстичну партiю.
  Поки що без особливого успiху.
  Повєткiн втiм, пiд час теледебатiв ударив опонента кулаком по обличчю. Вiдзначився та, це трохи пiдняло йому рейтинг.
  Загалом вибори вiдбувалися iстерично.
  Проводили теледебати: давали тридцять секунд на вiдповiдь, i виходило лайка. Тусовки, бiйки, скандали. Цiлий балаган.
  Медведєва пiарили безбожно, але рейтинг практично не зростав. Досi пiд сумнiвом вихiд у другий тур.
  Зеленський же йшов iз великим вiдривом. I не дивно! Зумiв Володимир за п'ять рокiв покiнчити з безробiттям i вiдновити всi заводи та фабрики, i новi збудувати.
  Одним iз досягнень Зеленського став i розвиток сiльського господарства та альтернативних джерел енергiї.
  В Українi, зокрема, з'явилися електростанцiї, що працюють i заряджаються вiд перепаду атмосферного тиску. А також геотермiчнi електростанцiї. I багато iншого. У тому числi енергiю iоносфери, що використовує. Так вийшло, що наука пiшла проти нафти та газу.
  Справжньою сенсацiєю стала поява в Українi комбiнату, що виробляє синтетичну їжу та постачає її до Китаю. А Росiя зменшила експорт продовольства.
  Серед українцiв також були висуванцi. Зокрема, Володимир Кличко. Уславлений боксер зробив складну кар'єру. Повернувся на ринг: перемiгши Чарра та Тайсона Ф'юрi. Але третiй бiй-реванш проти Джошуа, таки знову програв, зате заробив величезнi грошi. I заявив про остаточний вихiд з боксу.
  Але потiм знову повернувся. Провiв бiй у Києвi з Гасiєвим та перемiг. Пiсля цього провiв ще один бiй i завоював титул регулярного чемпiона свiту - побивши нарештi i рекорд Формана i рекорд Джо Луїса. Пiсля чого заявив про висування у президенти об'єднаної Росiї та України. I треба сказати Володимир Кличко серед українцiв поступається лише самому Зеленському. I незважаючи на солiдний бокс вiк, Володимир Кличко провiв уже пiд час передвиборчої кампанiї обов'язковий захист проти боксера, який був його на двадцять рокiв молодшим. I знову перемiг нокаутом.
  Пiсля цього рейтинг Володимира Кличка пiдскочив, i вiн наблизився до Медведєва, отримавши шанси на другий тур.
  Взагалi, цi вибори мали одного безперечного лiдера: Зеленського, а друге мiсце йшла дуже щiльна боротьба. Алла Пугачова, яка на короткий час обiйшла у боротьбi за друге мiсце Медведєва стала вiдставити. У принципi, вона нiчим яскравим i не засвiтилася. I Володимир Кличко вийшов на друге мiсце. Але його електорат не надто стiйкий. Сергiй Ковальов, який зумiв пiсля трьох поразок вирушити та зiбрати всi чотири пояси у напiвважкiй вазi - теж провiв бiй на ринг, i знову завоював чемпiонський титул.
  I його рейтинг знову пiдскочив. Теж мiг вийти у другий тур. Iншi українськi боксери: Усик та Ломаченко - пiдтримали Зеленського i президенти не полiзли. Хоча обидва ще й кар'єру не завершили. А що їм завершувати? Вусiк за очками виграв у Джошуа, i абсолютний чемпiон свiту суперваговик. Ломаченко кочує з однiєї вагової категорiї до iншої, i йому такi великi гонорари платять, що й завершувати кар'єру не хочеться.
  У США також передвиборна кампанiя. Дональд пiсля двох термiнiв йде, та й не дуже вiн i здоровий, щоб лiзти на третiй. До президентiв iдуть молодi хлопцi. Вiд демократiв дуже гарна жiнка-губернатор рокiв тридцяти дев'яти - мабуть наймолодша ледi з кандидатiв у президенти. Вiд республiканцiв теж iз молодих генералiв-героїв вiйни проти Iрану.
  Змiнювалося поколiння полiтикiв у США.
  У Росiї Путiн може i мiг би перемогти Зеленського, але згорiв на роботi. Перенапруга далася взнаки! А що вiн хотiв - переоцiнив сили, не довiряв оточенню. А може, ще й притруїли. Пiсля вiдходу Назарбаєва пiшла СНД iнша хвиля - демократизацiї. Казахстан став парламентською республiкою. У Бiлорусiї якось пiдозрiло зник Лукашенко. I також президент став номiнальною фiгурою.
  Пiшла iнша хвиля. Ось уже й у Туреччинi парламент пiднявся проти Ердогана. Маятник захитався в iнший бiк.
  Зеленський щоправда змiнив конституцiю на користь бiльше автократiї, але на Заходi його сприймають як свою людину! Та й референдуми постiйно вiдбуваються. I свобода слова реальна.
  Принаймнi поки що немає особливих проблем Зеленському у другому турi перемогти. Швидше за все, саме Медведєв i вийде до другого туру - адмiнiстративний ресурс може побити низьку популярнiсть i не дуже вдале правлiння. Багато хто вiдзначав i схожiсть з виборами в Українi - багато кандидатiв у президенти, лiдерство Зеленського, низький рейтинг влади та високий антирейтинг.
  Чи змiг би Зеленський перемогти Путiна це ще питання, але Медведєв на роль лiдера нацiї не тягнув явно. I демократiя тут грала проти влади.
  Медведєв особливо не мiг налаштуватися на боротьбу. Не той має характер. Чи не справжнiй боєць!
  А ось проблема всiх автократiй - наступники не дуже хорошi! Зазвичай диктатор по собi ставив слабака - щоб не скинув! Як, наприклад, наступника Назарбаєва у владi обмежили. А вiн i не заперечує - м'якотiлий!
  А Володимир Зеленський у будь-якому разi прийшов до влади вiд опозицiї, i слабаком не є.
  Треба сказати, що Путiна вважали м'якотiлим i слабким, тому й поставили президентом, пiсля крикливого Єльцина. Але як з'ясувалося, у тихому болотi водяться чорти!
  А тут виявилося, що не таке болото й тихе. Але Медведєв, схоже, не вовк у овечiй шкурi, а справдi натуральна вiвця. I зiбрати сили не може.
  Жириновський образив Зеленського матом та був оштрафований. Декiлька десяткiв кандидатiв у президенти знялися на користь Медведєва, але це майже нiчого не дало. З вiдомих хтось знявся, був боксер Денис Лебедєв. Вiн справдi суто технiчно висувався. А також були бiзнесмени, дрiбнi дiячi культури. З письменникiв знявся на користь Медведєва лише Сергiй Лук'яненко. Iншi хотiли попiаритися. Та й кожен вiрив у удачу.
  Медведєв пiдрiс зовсiм небагато. Але була надiя, що армiя, в'язниця та полiцiя проголосують, як накажуть. Плюс ще й пiдкуп виборцiв. I, зрозумiло, дострокове голосування. Тут також вже є всi шанси на успiх.
  Та саме це й пiдштовхнуло до пiдвищеної активностi влади. Даєш дострокове голосування. А там очевидно фальсифiкацiї. I бажання голосувати серцем.
  На вiдмiну вiд виборiв 1996 року, накрутити рейтинг Медведєву не вдавалося. Єльцину теж треба сказати щастило. Зокрема, випадково загинув Джохар Дудаєв. Яка муха його вкусила, не вжити звичайних запобiжних заходiв пiд час дзвiнка. Адже якби це сталося трохи ранiше, удару б не встигли б зробити. А трохи згодом накрили б тiльки антену, а сам Джохар був би на безпечнiй вiдстанi. Ось таке везiння на вiйнi та для пропаганди.
  А тут уже Дудаєва не прикiнчиш. I немає Радуєва, який так безглуздо попався, напередоднi виборiв президента Росiї. А Дудаєв-молодший гинути пiд час виборiв аж нiяк не хоче. I взагалi мабуть трiумвiрат наступникiв: Єльцин, Путiн, Медведєв - переривається...
  Спроби пiдкупу виборцiв просочилися та викликали додатковий скандал. Патрiарх не став нiкого пiдтримувати, розсудивши: Боговi Боговому, а кесаревi кесаревi. Взагалi за Єльцина якось простiше вийшло. I Православна церква чомусь стала на бiк Єльцина, який здавався вже зовсiм безнадiйним. I промисловi кола.
  А тут уже олiгархи росiйськi почали загравати iз Зеленським. Видно не вдається Медведєва пiдняти.
  I у ЗМI почали змiнюватися настрої. Дедалi бiльше Зеленського хвалили. Ось уже й Жириновська почала говорити, що його тезка насправдi людина-алмаз.
  Медведєв знову пiдняв у цiлi двiчi зарплати та пенсiї. Але остаточно обвалив рубль. I зазнала iнфляцiя. Пiдскочили й тарифи.
  Навiть довелося, просить позику у МВФ. А нафта i газ дешевшають i дешевшають.
  Iран, Венесуела, Лiвiя, Саудiвська Аравiя дедалi збiльшують експорт. А ще й у США новий спосiб видобутку сланцiв запровадили. Рiзко впала собiвартiсть.
  А тут ще й у Китаї спад економiки та хвилювання. Ну, зрозумiло - набридло панування компартiї. I китайцi хочуть свободи та багатопартiйностi!
  Трохи змiнилося влада в Iндiї. Там була спроба перевороту та встановлення диктатури.
  Рiзко зросло протистояння на Кавказi. У Сибiру теж почалися хвилювання. Зокрема, посилилися сепаратисти.
  У Британiї на виборах перемогла партiя: "Вiдродження", щоправда, у коалiцiї iз лейбористами. Королева Єлизавета ще жива, але пообiцяла, що на своє столiття пiде, пiсля чого пройде референдум, який скасовує монархiю. I засновник президента Британiї.
  У Францiї ж неспокiйно. Замiсть Макрона перемогла Мерi Лiпен i була спроба встановити диктатуру. Але французи самi не знають чого хочуть, влаштували новий майдан. Та небувалий за масштабами. I Мерi була змушена вiдмовитися вiд радикальних планiв висилки арабiв та iнших. Потiм ще крутiше, верховний суд анулював вибори президента, i Мерi заарештували.
  Оголосили у Францiї достроковi вибори. Тобто як завжди скрiзь бардак.
  У Бiлорусiї нахлибавшись самодурства Лукашенка, провели референдум i взагалi лiквiдували посаду президента. Республiка стала парламентською, а новий прем'єр заявив, що може бути i приєднання до Росiї. Але вже пiсля виборiв там президент. У Бiлорусiї Зеленський дуже популярний.
  У Казахстанi загострилися вiдносини мiж президентом та парламентом. Виникла загроза iмпiчменту. Але швидко домовилися, але владу глави держави ще обмежили.
  Медведєв нервувався дедалi бiльше. Вибори наближалися, а рейтинг у Зеленського у кiлька разiв вищий. Правда в першому турi вiн не перемагає, але в будь-якому випадку Медведєв пасує. Є лише розрахунок схитрувати чи вибити.
  Вiдбулася таємна порада. Зiбралися мiльярдери Росiї.
  Медведєв прямо заявив:
  - Ви хочете, щоб чужинець-українець отримав величезну владу президента iмперiї?
  Дерибаско логiчно зауважив:
  - Хочемо ми чи не хочемо, але з будь-якою владою уживатися треба! Зеленський не комунiст, i... Це не Зюганов, який нас за будь-якого розкладу не влаштовував!
  Медведєв сухо заявив:
  - В Українi прибутковий податок значно вищий, нiж у Росiї!
  Роман Абрамович хихикнув, i помiтив:
  - А хто знає та вважає нашi доходи! Крiм того, там нещодавно їх знизили та майже зрiвняли з нашими!
  Прохоров з усмiшкою вiдповiв:
  - Влада змiнюється. Ми залишаємось! Що Ви можете порадити?
  Медведєв прохрипiв у лютi:
  - Я не вiрю, що Єльцин чесно виграв!
  Дерибаско холодно вiдповiв:
  - Якби суперником Єльцина був би не Зюганов, то Борiк справдi мав би мало шансiв. Але люди ще надто добре пам'ятали "принади" комунiстичної влади. А саме: порожнi полицi, картки, талони, вiзитки, довгi черги, зарплата п'ять доларiв на мiсяць. Звичайно, нiхто повернення до цих пекельних часiв не хотiв. Та ще щоб позбутися видовища, i полiтичних шоу, а також фiльмiв iз сексом, та багато iншого. Народ хотiв свободи. I голосували не за Єльцина, а проти Пугала Зюганова. А Зеленським народ не злякаєш. Вiн передачу "Ляльки", на вiдмiну вiд Путiна, не закриє, i народ на картки не посадить. Саме дев'яносто шостий рiк уже не повторити. Єльцин вкрав п'ять-шiсть вiдсоткiв, але перемiг iз рiзницею у тринадцять! Тож майже чесно!
  А Зеленський iде з таким вiдривом, що ти його не переб'єш!
  Медведєв прокричав:
  - Кинули мене! Змовилися!
  Роман Абрамов зауважив:
  - Хоч санкцiї з нас усi знiмуть! А ти Ведмiдь... На пенсiю вже заробив!
  Медведєв прошипiв:
  - Горiти вам у пеклi!
  Прохоров логiчно зауважив:
  - Пекла нi! Є тiльки лякало, для збирання грошей!
  Медведєв розгублено запитав:
  - Так? А що Бога нема?
  Прохоров усмiхнувся i вiдповiв:
  -А Якого Бога? По-рiзному його уявляють!
  Роман Абрамович запропонував:
  - Може нову вiру зробити! Хто багатий, того Бог любить! Хто багатший за всiх, того Всевишнiй любить найбiльше!
  Медведєв кивнув:
  - Логiчно! Але що скаже народ?
  Роман Абрамович хихикнув:
  - Народ можна i виховати!
  Медведєв пробулькав:
  - Сподiваюся, ми залишимося друзями!
  Пiсля чого залишив зал.
  У свiтi продовжував вирувати калейдоскоп подiй. Вiталiй Кличко теж повернувся на ринг та провiв бiй на стадiонi у Києвi. Вiн бився з Майклом Тайсоном. Два дiдки, дуже вiдомi, i популярнi. Ну грошi вони зiбрали великi. Майкл Тайсон, зрозумiло, погодився бiй, оскiльки був майже жебраком.
  Нехай навiть молодший i головне у кращiй формi Вiталiй Кличко його буквально побив. Володимир Кличко заявив, що хоче все ж таки завоювати звання абсолютного чемпiона свiту i провести бiй з Усиком. Пiсля чого вiн поб'є всi рекорди, ставши вiковим абсолютним чемпiоном свiту... I може заспокоїтися. А що йому ще бити? Джо Луїса вже побив, i Формана побив, i чотири рази завойовував титул чемпiона свiту у супертяжах.
  Вiталiй Кличко заробив великi грошi на бою, поповнив скарбницю та славу та провiв порiвняно легкий бiй.
  Зеленський нагородив Вiталiя Кличка золотим орденом Iллi Муромця. I цим здобув додатковi симпатiї.
  У свiтi полiтики взагалi боксери набули популярностi. Флойд Мавейзер став кандидатом у президенти США. Формально незалежним. I iз пристойним рейтингом. А що й мiльярдер, i боксер небитий, i чорношкiрий. Чим не претендент?
  Флойд Мавейзер пiдтримав на виборах президента Зеленського та пообiцяв дружбу.
  Мало Флойд захотiв бою-реваншу з Пакiо, i на це збирали великi грошi.
  Медведєв явно втрачав ґрунт пiд ногами. Щоб трохи створити епатаж, вiн призначив Анатолiя Кашпiровського мiнiстром охорони здоров'я в ранзi вiце-прем'єра. Що, звичайно, сильний хiд, але недостатнiй. До речi, Анатолiй Кашпiровський став найстарiшим мiнiстром та вiце-прем'єром за всю iсторiю Росiї. Так, рекордсмен! Дмитро Медведєв також нагородив англiйську королеву орденом "Андрiя Первозванного", навiть вручив зiрку героя Шойгу. I позбавив Горбачова його найвищого ордену. Що, загалом, не так уже й красиво.
  I ще взяв та вiдновив у званнi маршала Берiю. Може, щоб залучити
  на свiй бiк сталiнiстiв. А Бориса Нємцова посмертно нагороди орденом за заслуги перед Батькiвщиною першого ступеня. Далi перейменував Волгоград своїм указом на Сталiнград. Теж загравання зi сталiнiстами. Але й iз лiбералами теж. Новодворський присвоїв посмертне звання героя Росiї та... Сталiну!
  Посмертно Медведєв також вручив орден "Андрiя Первозванного" Юрiю Гагарiну. I поновив орден "Перемога" Леонiду Iллю Брежнєву. Несподiвано Медведєв вручив золоту зiрку героя Росiї та Гаррi Каспарову.
  Теж загравання iз лiбералами. I з комунiстами. I вашим та нашим.
  Медведєв також вручив орден "Андрiя Первозванного" та римському папi Франциску Першому.
  Також дуже щедрi дари великого правителя! Крiм того, Медведєв несподiвано знову знизив пенсiйний вiк, причому i чоловiкам i жiнкам до п'ятдесяти п'яти рокiв. Що виявилося сенсацiєю. I знову збiльшив пенсiю.
  Чого тiльки не робиш напередоднi виборiв.
  Крiм того, виконувач обов'язкiв президента присвоїв Володимиру Жириновському звання генерал-лейтенанта. Мовляв, за вiрну службу отримай iз панського плеча. А його сина Iгоря Лебедєва несподiвано було призначено мiнiстром закордонних справ, замiсть старого i нелюбого на Заходi Лаврова.
  Медведєв також запропонував Дьомушкiну посаду голови мiнiстерства внутрiшнiх справ, але авторитетний нацiоналiст вiдмовився. З нових призначень сенсацiєю стало призначення Ксенiї Собчак мiнiстром культури. Та, бачачи, що її рейтинг зовсiм невеликий погодилася. Але вимагала i посаду вiце-прем'єра. Медведєв на це погодився.
  Явлинський також брав участь у виборах, але зовсiм захворiв i знявся за станом здоров'я.
  Виконувач обов'язкiв президента та його нагородив зiркою героя Росiї.
  Михайло Касьянов отримав орден за заслуги перед батькiвщиною першого ступеня та посаду почесного радника з економiки. За що знявся на користь Медведєва. Але це дуже малi частки вiдсотка.
  Сергiю Ковальову пропонували мiнiстра спорту, але йому здалося замало.
  Виникла колiзiя з головою конституцiйного суду. Зорькiн нарештi пiшов. Але кому дати таку посаду? Бажано жiнцi! I запропонували Аллi Пугачовiй.
  Але вiдома спiвачка вiдмовилася, пославшись, що це не за нею. Медведєв таки вручив i їй зiрку героя Росiї. Хоча Алла на його користь i вiдмовилася знiматись.
  Але хто буде головою конституцiйного суду? Посада зависла. Шойгу теж вiдмовився - не його профiль!
  Несподiвано погодився Дiма Бiлан. Хоча звичайно ще не факт, що це його профiль! Та й звичайно спiваком бути вигiднiше i значно веселiше, нiж головою конституцiйного суду.
  Медведєв принаймнi швидко за це вчепився i вручив зiрку героя Росiї.
  Втiм, Дiма Бiлан повiдомив, що це лише жарт. Головою конституцiйного суду втiм, на загальне схвалення, призначили Людмилу Путiну. Це був сильний хiд - з огляду на популярнiсть Путiна в Росiї, але вже трохи запiзнiлий, i врятувати Медведєва це не могло.
  Хоча зусилля й робилися титанiчнi. Але цiни зростали, курс рубля падав, талiби в Таджикистанi наступали, переконати не було чим виборця.
  В останнiй момент Геннадiя Зюганова призначили першим вiце-прем'єром, який займається соцiальним блоком. Але це вже мертвому припарку.
  Та й сам Зюганов уже повнiстю втратив свiй електорат.
  Генеральним прокурором напередоднi голосування призначили Дегтярьова. Теж кандидата у президенти вiд ЛДПР.
  Медведєв ворушився та шукав новi шляхи. Одним iз ефектних передвиборних ходiв стало вручення спецiальної золотої медалi iменi Жукова, всiм ветеранам Великої Вiтчизняної Вiйну. I мiльйона росiйських рублiв на додачу. Але Ветеранiв Великої Вiтчизняної вiйни залишилося дуже мало.
  Медведєв також нагородив орденом "Андрiя Первозванного" та Терешкову. Що поки є можливiсть, чому б i не нагороджувати? От i Анатолiю Карпову можна дати героя Росiї. Адже вiн шахiст великий! I Альохiну, i Ботвиннику, i Талю i Спасському, Тиграну - посмертно вручить нагороди - зовсiм непогано!
  Зiрочки героя Росiї - це класно!
  Приємно дарувати нагороди та роздавати медальки. А якщо ще й орден iменi Путiна заснувати. Цiлий чотири ступенi: четвертий - бронзовий, третiй - срiбний, другий - золотий, перший - золотий з дiамантами!
  Ось який Медведєв винахiдник.
  Втiм, цього також мало. Зеленський теж ордена новi засновує. Орден, наприклад, Тараса Шевченка. Або Тараса Бульби! Або Гоголя! А що дрiбнитися. А орден iменi Кожедуба! Це сильний хiд Зеленського для лiвих сил. Взагалi, звичайно, Зеленський не комунiст, i навiть не лiвий. Тож у нього могли бути проблеми. Але у комунiстiв у Росiї не знайшлося лiдера.
  Та й ще, Андрiю Навальний? Якось про нього все забули. Невже у президенти не пiшов? Але Андрiй Навальний давно вже у командi Зеленського працює i вже багато зробив у боротьбi з корупцiєю в Українi.
  Тож нiхто ще не загинув! I йде процес злиття двох братнiх народiв та спiльнi вибори лiдера нацiї.
  Андрiй Навальний теж помиє Зеленському... Той, як завжди, в ударi.
  I енергiйно дiє з несамовитим натиском.
  I при цьому дуже тонко, щоби не вiдлякати вiд себе виборцiв. Не в стилi Трампа.
  А у свiтi настають новi часи - безпечнiшi та спокiйнiшi. У Саудiвськiй Аравiї розпочинаються демократичнi та свiтськi реформи, i взагалi релiгiйний екстремiзм слабшає. Справдi, багато хто може почати в iнтернетi протирiччя Корану та науки i задуматися: заради чого вони це роблять? Якi пiдстави вважати Коран та й Бiблiю словом Божим?
  Коли люди починають замислюватися i ставити запитання, то вони вже не такi необачнi. Насправдi, чому столiття i виникає? Скорiше вiд страху перед смертю! А так мало хто боїться померти, доки не захворiє!
  Медведєв напередоднi виборiв пiдняв виплати за бюлетенями через хворобу та допомогу iнвалiдам. А також було збiльшено випуск танкiв.
  Медведєв, щоб показати себе патрiотом, значно пiдняв планку вiйськових витрат. У серiйне виробництво було запущено танк "Ведмiдь", найважчий iз монстрiв, вагою понад сто тонн та атомним реактором замiсть двигуна.
  Проект "Ведмiдь" розроблявся ще за Путiна, за його особистим наказом. Передбачалося створити танк-монстр для залякування. Машина вийшла дуже важка та дорога, з багатошаровою бронею та двома реактивними бомбометами на озброєннi.
  Особливiстю машини була її швидкiсть понад сто кiлометрiв на годину, при вазi сто п'ятдесят тонн, i колосальний завдяки атомному реактору запас ходу.
  Щоправда пiд час пробiгу трапився черговий прикрий iнцидент - луснула гусениця. I знову враження виявилося зiпсовано. Медведєва буквально висмiяли.
  А тут ще епiзод стався з виконувачем обов'язкiв президента - навмисне не вигадаєш. Коли Медведєв перед лiсорубами намагався збити дерево, то впало прямо на святковий стiл з їжею. Тож невдалий тимчасовий глава Росiї знову зганьбився.
  Та не щастило реально Медведєву. Така удача примхлива: одного обдаровує, iншого ображає. Чи так поганий, наприклад, був Микола Другий, але його реально образили вищi сили. Так i у Медведєва, загалом, недурну людину все валилося буквально з рук.
  Спроби щось зробити натикалися на опiр i щось уперте.
  Медведєв нiби смикався на сковородi. А ще й iншi проблеми виникли. Виконувач обов'язкiв прем'єра теж засвiтився у скандалi з корупцiєю.
  I тут, звичайно, не обiйшлося без Андрiя Навального. Цей тип завжди влiзе!
  Такий забiйний компромат роздобув на Медведєва та його оточення - скандал виявився приголомшливий. Коротше кажучи, прославився i Навальний i потрапили пiд його нищiвний удар.
  А Медведєву довелося виправдовуватися i обтирати плювки. I чого тiльки на нього не вилилося. Чи не вибори, а просто жах.
  У день голосування Медведєв приїхав пiд охороною. Видно було, що вiн похмурий i невпевнений. Руки тремтять, коли бюлетень брав. Своїм останнiм розпорядженням, виконуючий обов'язки президента, втричi збiльшив латки вiйськовим та полiцейським. I у п'ять разiв пенсiї!
  Анастасiя Орлова втiм, дотепно пiдколола претендента, на роль диктатора:
  - На багнетах колко сидiти! Ось i пiдкладає грошову подушку!
  Пiсля дiвчина-термiнатор взяла i показала дулю, за допомогою босих пальчикiв нiг.
  Анастасiя ж, звичайно, дiвка, що, словом у кишеню не полiзе. Дотепна, сильна, крута, харизматична.
  I в неї стiльки хлопцiв закохалася. Причому Анастасiя дуже темпераментна блондинка i не лягає спати, не вибравши на нiч нового чоловiка. Звичайно, вона вибирає покрасивiше, спортивних, накачаних чоловiкiв, iнодi навiть зовсiм ще юних. Але обов'язково рiзних. Видно щоб енергiєю заряджатися. I нiхто цю грiзну войовницю повiєю не вважає.
  Навпаки, для такої сильної та м'язової жiнки, це здається дуже круто.
  Анастасiя проголосувала також узяла i бюлетень босими пальцями своїх витончених нiжок, а це цiлий рулон, де важко знайти прiзвище, i поставила собi без зайвих забобонiв. Ну зрозумiло за кого!
  Пiсля чого босими пальчиками нiжок показала велику дулю!
  Володимир Зеленський приїхав голосувати велосипедом. Пострибав, покрутився. Як завжди вiн бойовий та темпераментний. Справжнiй Наполеон Бонапарт.
  I звичайно ж проголосував, як i очiкувалося жваво.
  Володимир Кличко так i не знявся iз виборiв. I теж проголосував за себе, i погрозив Медведєву кулаком.
  Микола Валуєв в останнiй момент отримав зiрку героя Росiї вiд Медведєва та посаду мiнiстра внутрiшнiх справ. Ледве встиг знятися. Хоча вiдмовився сказати, за кого проголосував.
  Багато хто тут голосував: i Алла Пугачова, i Сурайкiн...
  Жириновський, звiсно, було вiдзначитися. Взяв i прямо на виборчiй дiльницi порвав портрет Володимира Зеленського та пообiцяв, що його, прийшовши до влади, обов'язково розстрiляє.
  Дiма Бiлан пiд час голосування спiвав:
  - Все неможливе, можливо, знаю точно! Бiлан оберуть, вiн витязь непорочний!
  З'явилися й iншi зiрки.
  Гаррi Каспаров повiдомив, що влада змiнюється i Медведєв пiде i з ним остаточно закiнчиться епоха Путiна.
  При цьому колишнiй чемпiон свiту повiдомив, що не проти вiдновити шахову кар'єру. I побити вiковий рекорд Стейницi. I що Росiя скоро отримає гiдного та демократичного лiдера, а епоха царiв остаточно зникне у минуле.
  I що Гаррi Каспаров придумав власнi шахи, якi незабаром набудуть популярностi в усьому свiтi.
  I продемонстрував стоклiтинну дошку. У нiй з'явилися новi постатi. По два блазнi: поряд з королем i ферзем. Причому блазень ходить як ферзь, але б'є виключно як кiнь. I по два лучники на краю замiсть пiшакiв. Ходять лучники як пiшаки, але навскiс б'ють на цiлих два поля. Щоправда через те вони на краю дошки їх цiннiсть дещо знижується. Але вони теж можуть перетворитися на будь-яку фiгуру.
  Шахи Гаррi Каспарова, безперечно, привернули увагу людей i журналiстiв.
  Навальний пообiцяв, що Каспаров обов"язково стане мiнiстром.
  Анатолiй Карпов також голосував. Але вiн уже старий колишнiй чемпiон, тож пообiцяв лише радити. I сказав, що, швидше за все, будуть великi змiни. I що буде краще завтра, нiж сьогоднi!
  Медведєв вже в день виборiв оголосив, що тривалiсть мiнiмальної вiдпустки в Росiї збiльшує до тридцяти робочих днiв, i всi жiнки, якi народили десять i бiльше дiтей, отримують вiд нього нагороду: зiрку героя Росiйської федерацiї.
  Новий популiстський хiд i треба сказати досить сильний. Але надто запiзнiлий. Тим бiльше, в день виборiв, зрозумiло, що це лише робота на публiку.
  Медведєв явно втрачав ґрунт пiд ногами... Його незмiнна влада сильно все набридла.
  Народ хотiв зiскочити з колiї Путiна, i спрага змiн назрiла. Плюс ще явна нездатнiсть Медведєва бути сильною особистiстю виявилася очевидною.
  Зеленський набираючи окуляри, i дiючи без зайвого популiзму та обiцянок, впевнено йшов уперед.
  Цей опитувань на виходi, казали, що вiн явний лiдер. А ось чи пройде Медведєв у другий тур - це ще питання! Поки що Володимир Кличко та Сергiй Ковальов, а також Грудiнiн могли у нього це мiсце оскаржити.
  Зюганов голосував останнiм. Старий, хворий, колишнiй голова КПРФ креслив на прiзвище Грудiна i зiтхнув. Та нелегка ця ноша майже вiсiмдесят рокiв стати першим вiце-прем'єром Росiї. А це йому треба?
  I Зюганов, важко дихаючи, прохрипiв:
  Ми знову в бiй пiдемо,
  За владу порад...
  I як один помремо -
  У боротьбi за це!
  I хитаючись, вийшов iз кабiни. Нi, вiн подасть у вiдставку найближчим часом.
  Час наближався, i ось-ось почнуть надходити першi данi про вибори президента. Росiя стояла на порозi величезних змiн. У Бiлорусiї також проходили мiтинги та вимоги про союз iз Росiєю. Все ставало все бiльш затятим i захоплюючим.
  Явка на виборах президента Росiї досягла рекордних за iсторiю альтернативних виборiв майже дев'яносто вiдсоткiв.
  I ось щойно оголосили, що урни розкритi, i почався пiдрахунок голосiв з Далекого Сходу.
  . РОЗДIЛ Љ 3.
  Результати першого туру потекли iз Далекого Сходу. Як i говорили усi соцопитування, впевнено лiдирував Зеленський. Медведєв поки що навiть не був другим. За друге мiсце боролися Грудiнiн та Володимир Кличко. Кандидатiв у списку було ще близько двохсот, тож голоси вони розпорошили. Втiм, Зеленський майже п'ятдесят вiдсоткiв набирав у Сибiру i мiг розраховувати навiть на перемогу в першому ж турi.
  Медведєв у серцях висловився:
  - Хотiли як краще, а голосували за приколом!
  Зеленський був лаконiчний:
  - Щоправда перемогла!
  Данi виборiв постiйно змiнювалися, але перше мiсце Зеленського з великим вiдривом було незмiнним. Iнша рiч, що трохи просiли Грудiнiн та Кличко. I на друге мiсце, щоправда, з бiльш нiж з триразовим вiдривом вiд лiдера став виходити все ж таки Медведєв. Найбiльше виконувач обов'язкiв президента отримав у Чечнi, в армiї, СIЗО. Ну це зрозумiло. Особливо у СIЗО. Там i простежити найважче за пiдрахунком голосiв.
  Медведєв втiм, багатьох зекiв випустив i збiльшення виявилося не настiльки суттєвим як вiн розраховував.
  Але все насилу вдалося пройти в другий тур. Хоча Зеленський узяв пошту сорок вiдсоткiв, Медведєв ледве зiбрав тринадцять. Та ще з пiдкупом виборцiв та порушеннями. Та слабеньким виявився Дмитро Анатолiйович. Третiм став Володимир Кличко. Що маленька сенсацiя, четвертим Грудiнiн. П'ятим, що теж несподiвано пройшов Дiма Бiлан. Шостим став Сергiй Ковальов, хоч рейтинг у нього i був високим. Жириновський цього разу не увiйшов навiть у першу десятку. Щоправда, Медведєв присвоїв йому одразу звання генерал-полковника за вiрну службу та зiрку героя Росiї.
  Такий втiшний приз своєму вiрному слугi. Далi i Дiма Бiлан отримав зiрку героя Росiї та орден за заслуги перед Батькiвщиною першого ступеня.
  Але Дiма повiдомив, що все одно Медведєва не пiдтримає. Втiм, щодо Зеленського теж позицiя туманна. Вiдкрито на користь Зеленської закликав вiддати голоси лише Володимир Кличко. Причому цей боксер заявив, що проведе бiй у Москвi з олiмпiйським чемпiоном 2020 року. I що його рiзниця у вiцi не бентежить. Що Володимир як нiколи сильний та мотивований.
  Медведєв втiм, зiрку героя Росiї та Володимиру Кличку та Вiталiю Кличку вручив. Мовляв, вiн мужик справедливий. Ви брати багато для боксу зробили, особливо Володимир.
  Вiталiй висловився, що найгiрше в майданi, що через нього вiн не побив рекорд Холмса. А так мав усi шанси!
  I несподiвано Вiталiй захотiв зустрiтися iз Гасiєвим у Києвi. Що викликало певний ажiотаж. А чому б i не скуштувати?
  Сергiй Ковальов теж захотiв продовжити кар'єру, нагадавши, що Хопiнс i старшому вiцi перемагав чемпiонiв свiту та об'єднував титули. I що поки що працювати в урядi нi Зелеського, нi Медведєва не планує. А хоче побитися.
  Мотивацiї у хлопцiв справдi вистачало. З iнших боксерiв Дiма Бiвол виявив бажання битися з Ковальовим.
  Медведєв вiв переговори iз Грудiним. Обiцяв золотi гори. Грудiнiн не хотiв меншого, нiж пост прем'єра. Несподiвано старий Зюганов пiдтримав Медведєва i закликав Грудiнiна увiйти до команди виконуючого обов'язки президента. Але тут виникли проблеми та розкол у лавах комунiстiв. Якi обох кандидатiв недолюблювали.
  Але Сергiй Удальцов висловився за Зеленого. Мовляв iз двох лих треба вибирати яке ми ще не знали!
  Микола Валуєв запропонував Зеленському та Медведєву союз: Зеленський президент - Медведєв прем'єр. Що олiгархам сподобалося! Тим бiльше, нагадали, що є негласний пункт об'єднання: що прем'єри i президенти будуть у рiзних країн вiд своєї.
  I якщо Зеленський перемагає на виборах президента, то прем'єром має стати саме представник Росiї. А Медведєв таки у другому турi.
  Зеленський втiм повiдомив, що та прем'єр буде з Росiї, але не Медведєв! Так як росiяни ситi по горло його управлiнням. I що потрiбний, бiльш здатний в економiцi та з вдалим, а не провальним як у Медведєва досвiдом!
  Данi соцопитувань показували, що бiльшiсть росiян, не хотiла бачити прем'єром Медведєва. Точнiше майже дев'яносто вiдсоткiв були проти.
  Рогозiн несподiвано повернувся з полiтичного небуття i став розглядатися як можливий прем'єр. Також дуже багато росiян хотiли бачити своїм прем'єром Андрiя Навального.
  Так що колесо iсторiї крутилося все швидше.
  У свiтi, звичайно, Захiд пiдтримував Зеленського, Китай зберiгав нейтралiтет. Бiльшiсть країн теж за Зеленського, якого вважали демократом та захiдником. А ось Медведєв стiльки був напарником Путiна. Навiть говорили про тандем двох лiдерiв. I зрозумiло, що Медведєв зовсiм не такий бiлий i пухнастий, як хоче здаватися. У США також вибори. Змагання молодого республiканця та молодої жiнки вiд демократiв. I шанс п'ятдесят на п'ятдесят. У Китаї також можливi змiни у лiдера Сi виникли проблеми зi здоров'ям. I начебто є шанси, що йому успадкує демократичнiший лiдер.
  Взагалi китайська олiгархiя хоче бiльшої свободи та демократiї, та народу веселощiв не вистачає. А що за вибори, коли їхнiй результат заздалегiдь вiдомий?
  Мода на диктатуру почала пропадати. Всiм хотiлося чогось бiльшого, анiж просто бути гвинтиками.
  Зеленський уособлював нове та змiни, причому успiшнi. I в Росiї це сприймали позитивно. Не хотiлося людям в'язниць, таборiв, загального страху.
  Змiнилося поколiння, i змiн бажали всi. Навiть на Кубi, де ненависний людям режим Кастро захитався. Нехай навiть влада була i пiд iншим прiзвищем. У Пiвнiчнiй Кореї теж спрага змiн. Тим бiльше що корейцi часто казали: монархiя, не для комунiзму! I що жирний диктатор має пiти!
  Бажання змiн у свiтi наростало, i Зеленський був у цiй хвилi. I успiшно прогресував!
  А у Пiвнiчнiй Кореї пройшла демонстрацiя протесту. Яку диктаторський режим розстрiляв iз автоматiв. Що стало черговим показником варварства, що панує на континентi.
  Трамп заявив, що США можуть вирiшити проблему цiєї диктатури силою. I що їхня ядерна бомба не злякає. Далi Трамп повiдомив, що у США вже проходять випробування такої зброї, що жоднi термоядернi заряди будуть не страшнi.
  Але час Трампа закiнчувався. I так вiн найстарiший iз президентiв. Причому пiсля смертi Картера навiть став найстарiшим навiть серед екс-президентiв. Ось це так! А удача любить молодiсть! Будь у Трампа суперником жiнка молодша, навряд чи вiн взагалi б її перемiг!
  Видно закон карми говорить: дорогу та удачу молодим! Нехай навiть Рональд Рейган i виявився винятком iз правил!
  А щодо молодої Горбачов виявився невдахою. Нехай навiть хто скаже, що Михайло Сергiйович був не правий? Перший правитель СРСР, який заговорив людською мовою. I був не зрозумiлий народом! А може, навiть не народом, а елiтою!
  Ох вже цей успiх! Скiльки було везiння у Володимира Володимировича Путiна, а чи багато вiн досяг?
  А якби у Миколи Другого трохи бiльше везiння - наприклад, залишся живий адмiрал Макаров, яка б тодi велика i могутня була б Росiя. Став би Китай Жовторосiєю i весь свiт нагнули б!
  А так лише один лише Крим взяли i в конфронтацiю з усiм свiтом втягнулися!
  А Микола Другий як тонкий дипломат зумiв виторгувати у союзникiв Константинополь та Малу Азiю.
  Ну, гаразд, зараз феноменальний Зеленський дiє дедалi активнiше. I другий тут виборiв наближається.
  В Українi все бiльше трiумфування та оптимiзму. Медведєв природно запропонував теледебати. Хоча толку вiд цього небагато. Позицiї виконувача обов'язкiв президента Росiї не надто сильнi. I похвалитися нема чим. Нi в економiцi, нi в полiтицi та у вiйнi. На Кавказi навiть загострилася ситуацiя. I зробити нiчого не виходить. Анi сила, анi дипломатiя не бере. Вiдносини стають дедалi бiльше ворожими з оточенням Медведєва. Тут уже царя нiхто всерйоз не сприймає. Хоча цар ще й на тронi.
  Олiгархи загалом i не проти Зеленського. Лише силовики точнiше деякi з них незадоволенi!
  Таємно Медведєв зiбрав раду безпеки. Розмова торкнулася того чи скасувати другий тур. Ось, наприклад, були порушення? Звiсно ж, були! I можна до цього причепитися i скасувати результати виборiв. А навiщо й пiдтвердити це через Верховний Суд. Iдея здавалася цiлком розумною.
  Дмитро Анатолiйович Медведєв нагадав, що свого часу у травнi 1999 року Єльцин обговорював план вiйськового перевороту та розгону Держдуми!
  I це мало не сталося. Щоправда, i тодi у силовикiв не було єдностi. Однi говорили, що краще м'який варiант: Верховний суд вiдхиляє процедуру iмпiчменту через вiдсутнiсть закону про усунення президента Росiї. I поки цей закон ухвалять, а це конституцiйний закон i потрiбно зiбрати двi третини парламенту та три чвертi ради федерацiй. I повноваження думи закiнчаться, а там i президента теж.
  Силовики тодi справдi обiцяли попрацювати з верховним судом i вирiшити проблему мирно. Йти на вiйськовi переворот iз двома вiдсотками рейтингу та п'ятьма iнфарктами Єльцину не дуже хотiлося. I сили не тi, i пiдтримка не та. Тим бiльше у 1993 роцi все ж таки була пiдтримка у народу того курсу. А 1999 року її вже не було. Та й не могло бути за таких результатiв.
  Тож якби пройшла процедура iмпiчменту, швидше за все б закiнчилося без стрiлянини.
  Медведєв апелював до Верховного суду - щоб вибори визнати недiйсними.
  Але тут звичайно i суддi стали заперечувати. Що, мовляв, якщо навiть i анулювати вибори, то все одно доведеться проводити повторнi. А у Медведєва шансiв стане лише менше. Та й розпочнуться народнi хвилювання.
  Тож, мовляв, краще змирись Дмитру, що Зеленський стане президентом Росiї. I постарайся знайти своє мiсце.
  Тим бiльше, багато хто говорив, що в цього клоуна в Українi нiчого не вийде. А треба ж вийшло! I не варто робити трагедiю, а з мухи слона.
  Медведєв, переговоривши iз суддями та силовиками, прийняв рiшення: на вибори все ж таки йти. I другий тур провести. А там справдi як вийде. Може, все-таки станеться диво. А нi? Так не посадять його.
  Збори мiльярдерiв також висловилися, що, мовляв, вони не проти демократiї. I що Зеленський не лiвак та їх влаштовує. I далi, що, нарештi, всi санкцiї Заходу будуть знятi i Росiя остаточно повернеться до свiтової спiльноти.
  Залишилось тепер останнє: провести теледебати. Зеленський погодився, але тiльки на стадiонi "Лужники". Звичайно, це було прийнято. Дуже нагадувало вже пройдений етап iз Порошенком. Причому рiзниця в першому турi була ще бiльшою. I антирейтинг у Медведєва є колосальним.
  Але теледебати - потопаючий хапається за соломинку. Остання зустрiч у п'ятницю, а вибори у недiлю.
  Медведєв, загалом, готувався. Але факти не на його боцi. А досвiд Порошенка показував, що одним краснобайством факти не переб'єш. Так само як i мера Лужкова не змогли перемогти, того разу за всю iсторiю Москви, коли центральнi канали телебачення працювали проти чинного голови мiста.
  Але пропаганда не змогла переважити здобутки в економiцi мера Москви. Та й не за Кирiєнка ж автора дефолту голосувати! Адже саме його найбiльше й пiарили. Найпевнiше невдалу кандидатуру проти господарника засунули.
  Втiм, росiйськi ЗМI бiльше наразi агiтували за Зеленського. У Медведєва нiхто не вiрив. Навiть Верховний суд не хотiв розглядати справу про вiдмiну виборiв.
  Поки суть i рiч, стадiон зiбрався до країв. Буквально переповнився.
  I було ясно, що настає неабияка полемiка. Втiм, було видно по обличчю Медведєва, що вiн майже змирився з поразкою. Але останнiй хiд треба зробити.
  Напередоднi дебатiв Медведєв мiнiстром внутрiшнiх справ призначив Володимира Жириновського. Такий ось останнiй жест розпачу. Але й Жириновський, знаючи, що за Зеленського готове проголосувати понад вiсiмдесят вiдсоткiв виборцiв, зовсiм не рвався сваритися з майбутнiм главою держави. Хоча, звичайно, розумiв, що йому навряд чи знайде в командi Зеленського мiсце.
  Так старий Володимир Вольфович. Втiм, Анатолiй Кашпiровський ще старший за мiнiстра охорони здоров'я та вiце-прем'єра. Але теж особливо не рветься за Медведєва агiтувати. Втiм, шанси залишитись у командi у нього якраз i є. Вiк великий i означає досвiд. А фiзична форма якраз дуже хороша.
  Недарма Кашпiровський феномен.
  Дебати на стадiонi розпочалися з обмiну привiтаннями. I дотепними реплiками. Але Зеленський виглядав свiжiшим, впевненiшим, переконливiшим, та професiйнiшим.
  Медведєв сильно нервувався i зривався на крик. Не виходило в нього бути переконливим. Та й справи вельми в країнi охороняються. Народ явно пiдтримує Зеленського. Так тут усе збуджено.
  Кожне слово Зеленського супроводжується оплесками, а Медведєва освистують. Тобто є реальний провал полемiки.
  Медведєв смикається i вимовляє:
  - У мене досвiд!
  Зеленський вiдповiдає з посмiшкою:
  - З таким досвiдом лише у двiрники йти!
  Медведєв у вiдповiдь:
  - Ми з Путiним брали Крим!
  Зеленський дотепно вiдповiв:
  - Злодiйська хватка та короткi руки!
  I далi йшли дебати, але Зеленський явно перемагав. Вiн був куди дотепнiшим i переконливiшим за Медведєва i зал трiумфував.
  Вiдразу пiсля теледебатiв виконуючий обов'язки президента Росiї видав указ, який пiднiмає зарплату в п'ять разiв, а пенсiї в сiм разiв! Але це вже виглядало як анекдот.
  Народ Медведєвим лише смiявся. Хоча було зрозумiло, що напередоднi виборiв i не те ще роблять!
  Медведєв також прийняв рiшення нагородити орденом "Андрiя Первозванного" та Сталiна та Ленiна. Таке рiшення треба сказати досить мудре, але запiзнiле. Дмитро Медведєв явно хотiв залучити на свiй бiк комунiстiв. I особливо сталiнiстiв. Але водночас вiн узяв i нагородив зiркою героя Тухачевського. Теж неординарний хiд та спроба загравання та лiбералами.
  Медведєв взагалi намагався догодити i нашим, i вашим. Нагородив i патрiарха, i Римського папу та лiдерiв християнських конфесiй. Насамперед протестантiв. I навiть Свiдки Єгови були вiдновленi в правах, але користi вiд цього було мало. Все одно їм голосувати заборонено, та й узагалi ця органiзацiя дихає на ладан!
  Медведєв нагороджував i муфтiїв, i лам. Усiх намагався залучити на свiй бiк. Зорепад медалей та орденiв був надзвичайний. Водночас виконуючий обов'язки президента всiм депутатам Держдуми вручив премiю по мiльйону доларiв кожному. Втiм, це скорiше вiдлякало, анiж залучило до нього народ.
  Далi Медведєв спробував заснувати кiлька нових орденiв: ордени "Петра Першого", ордени "Iвана Грозного", ордени "Олександра Визволителя", ордени "Микола Другого" та ордени "Брусилова". Був вiдновлений i орден "Ленiна" та "Сталiна".
  Медведєв таким шляхом прагнув себе залучити рiзноманiтний електорат. I дiючи за принципом: i вашим, i нашим! Але в даному випадку всеїднiсть народжувала недовiру народу - мовляв, полiтична повiя. Люди нiби забули - що Путiн ось так теж загравав i з лiвими та правими. I теж намагався бути всеїдним.
  Однак що дозволено Юпiтеру, недозволено бику! Путiн якось iз самого початку, незважаючи на шлейф наступника ненависного народу Єльцина, користувався симпатiєю i народу та елiти. Навiть комунiсти боялися проти його виступати i проголосували за затвердження на посаду прем'єра без боротьби i торгу.
  А ось Медведєв особливим коханням нiколи не користувався. Мабуть, був надто iнтелiгентний i в тiнi Путiна. Його нiхто не сприймав як реального борця та правителя. Загалом пiсля Путiна якось будь-який наступник здавався полiтичним карликом i був чимось не те. А Зеленський сприймався харизматично, наче казковий принц. I вже не кiт у мiшку, а успiшний правитель, який витягнув Україну з болота, а точнiше з ями.
  Звiсно, насамперед Україна постраждала через розриви зв'язкiв iз Росiєю. I тут Порошенко може й не так уже й винен. Якби трапилося подiбне в Бiлорусiї, взагалi був би провал. У планi професiоналiзму український уряд - дуже! У Бiлорусiї навпаки однi пiдлабузники i страволiзи. У Путiна в командi iнодi траплялися сильнi особи - типу Рогозiна чи Ткачова, але їх швидко прибирали.
  Медведєв, у разi, був людина, який здавався природженим правителем, i тому цар не зовсiм був справжнiм i до двору.
  Чимось вiн нагадував Горбачова, якого полюбив простий народ у країнах, але не злюбив свiй. Почасти звичайно Горбачова стали не любити через його боротьбу з пияцтвом. Алкоголiки, ясна рiч, i п'ючi люди не пробачили дефiциту з горiлкою. Пiшли виннi бунти. А потiм i цигарки зникли.
  Нi Горбачова зрозумiло, що не любили не лише через лисину. Медведєв як прем'єр показав себе дуже слабким економiстом. I навiть без Зеленського вiн мав проблеми з обранням на новий термiн.
  Одного разу Медведєва за вуха витяг Путiн.
  Але зараз Путiн вибув iз гри - пiдiрвав здоров'я, керуючи вручну та надриваючись iз хокеєм. А чи треба було в такому поважному вiцi лiзти на лiд. Особливо не маючи у молодостi навичок?
  Згорiв Путiн, надiрвався. А без нього зупинити Зеленського нема кому. Тим бiльше, сам Путiн вiв кадрову полiтику таким чином, що у нього не залишилося гiдного наступника. Типу Сталiна, який зробив, тож йому успадкував Хрущов, i прогорiв. А тут Медведєв зовсiм не адекватний лiдер Росiйської iмперiї.
  Ось у суботу перед виборами по всiх росiйських телеканалах пройшов фiльм про Зеленського. Природно з метою зганьбити. Але фактiв було висунуто мало. I пропаганда показала свою безпораднiсть. Та й багато каналiв прокоментували фiльм.
  Медведєв нагородив орденами багатьох генералiв. Знову влаштувавши зорепад.
  Несподiвано заснував i новий орден "Ботвинника", трьох ступенiв: бронзовий, срiбний та золотий. А також i орден "Алехiна". I теж бронзовий, срiбний та золотий.
  Далi Медведєв оголосив указом, що у Росiї протягом чотирьох рокiв вiдбудеться перехiд на професiйну армiю. А термiн служби знижується до шести мiсяцiв.
  Далi виконуючий обов'язки президента оголосив про те, що ветерани вiйни i хто служив у гарячих точках, нагороджуються зiркою герой Росiйської федерацiї. Що стало кроком, що вже не має собi аналогом.
  Медведєв явно шукав собi мiсце iсторiя. Далi виконуючий обов'язки президента, нагородив Володимира Володимировича Путiна посмертно орденом "Перемога" та орденом "Андрiя Первозванного" i щойно заснованої великою дiамантовою зiркою героя Росiйської Федерацiї.
  Це була вже остання спроба зiграти на рейтингу колишнього росiйського кумира. Мовляв, я Медведєв стiльки рокiв разом iз Путiним - любiть мене всiм серцем та душею!
  Але видно не надто прагнуть люди любити цього претендента в диктатори.
  А вночi з суботи на недiлю Дмитро Анатолiйович Медведєв навiть оголосив пiсля посмертного присвоєння Володимиру Володимировичу Путiну - звання генералiсимус!
  Ось це справдi було по-справжньому круто! Мовляв, я даю звання кумиру минулих рокiв!
  Втiм, чи це допоможе Медведєву? Важко переконати себе голосувати, лише вихваляючи колишнiх кумирiв i нагороджуючи їх орденами. Скiльки нагород не обсипай, а Путiна не повернеш. I зрозумiло, що колишнiй цар пiшов i новий цар приходить з Києва.
  Втiм, i Зеленський не дрiмав, i теж нагородив Римського тата. Старий Франциск Перший благословив президента України на новi звершення.
  А в Бiлорусiї вже проросiйська коалiцiя партiй завершила збiр пiдписiв пiд проведенням референдуму про об'єднання з Росiєю. Очiкується голосування з цього приводу. Втiм, Медведєву це на заслугу не ставлять. I тут головна iнiцiатива походила вiд Зеленського - цього кумира мiльйонiв.
  Тож тепер Володимир Зеленський виходив на фiнiшну пряму...
  Почалося голосування у Сибiру. Явка iз самого початку була високою. Люди йшли на вибори i посмiхалися. Очевидно було, що йдуть заради змiн. I чого хочуть нового. Старе всiм набридло i набридло.
  Навiть пiсня з ранку звучала:
  Змiн потребують нашi серця,
  Змiн вимагають нашi очi.
  У нашому смiху та в наших сльозах,
  I у пульсацiях вен!
  Змiн, ми чекаємо на змiни!
  Вибори проходили спокiйно, але величезною явкою. Люди перли на вибори табунами. Голосувати одним iз перших прийшов Микола Валуєв. Кинув бюлетень в урну i сказав:
  - Голосуємо за нове!
  Наступним з'явився Олександр Повєткiн. Теж проголосував i видав своє:
  - За росiйських Богiв!
  Далi вiдбувалося голосування. Кидали в урни бюлетенi. I Дiма Бiлан, i Алла Пугачова. Лев Лещенко теж з'явився, оголосив:
  - Голосуємо за нове!
  Микола Басков проспiвав:
  - Росiйський вальс, крила ширяють! Скоро весна!
  I теж опустив листок у урну.
  Потiм з'явилися й iншi хлопцi... Зеленський приїхав голосувати на самокатi та зробив сальто - зiрвавши оплески. Проголосували навiть продекламував:
  Знай пульсацiя серця та вен,
  Сльози наших дiтей, матерiв...
  Кажуть, ми хочемо змiн,
  Скинути ярмо важких ланцюгiв!
  I бурхливi оплески! Хоча вiршi не його, а знаменитого поета та письменника Олега Рибаченка. Але сам Олег Рибаченко перетворився на хлопчика i тепер в iншому свiтi подорожує.
  Далi голосували iншi боксери: Сергiй Коваль, Денис Лебедєв. Останнiй, пiсля перерви, спробував було повернутися. Але був побитий, i остаточно пiшов.
  Софiя Ротару голосувала у Києвi. I багато посмiхалася.
  Прийшов i Володимир Жириновський. Вiн прокричав:
  - За нову дорогу!
  I блиснув погонами генерала-полковника. Зюганов приїхав на вибори в iнвалiдному вiзку. I весь час мовчав.
  Грудiнiн голосував посмiхаючись.
  Гаррi Каспаров дав сеанс одночасної гри та теж вiддав голос. Причому повiдомив, що гратиме щогла з Карлесоном. Так i Анатолiй Карпов давав сеанс одночасної гри.
  До речi, Карпова вже встигли нагородити золотим орденом "Михайла Ботвинника".
  Тож ще питання, хто тут головний i найкращий iз чемпiонiв свiту.
  Безумовно багато що змiнилося...
  А Дмитро Анатолiйович Медведєв знову здивував усiх. Оголосив вiд установи ордену iменi "Олег Рибаченка". Причому, вiдразу чотирьох ступенiв: четвертий ступiнь - бронзовий, третiй ступiнь - срiбний, другий ступiнь - золотий, а перший ступiнь - золотий з дiамантами!
  Оце круто вийшло!
  У кiно вже вийшов у прокат "Армагеддон Люцифера", i вже побитi рекорди "Аватари" та "Зоряних вiйн". Олег Рибаченко стає справжньою лiтературною суперзiркою!
  Медведєв так заснував ще й лiтературну премiю iменi Олега Рибаченка - iз призовим фондом у десять разiв бiльше за Нобелiвську.
  А це взагалi дуже круто!
  Далi дедалi бiльше Медведєв у недiлю працював. Нагородив Олега Рибаченка орденом "Андрiя Первозванного", i зiркою героя Росiї, i великого дiаманту зiркою героя Росiї, орденом "Перемога". Такою була спроба змiнити хiд iсторiї.
  Мовляв, облащу Олега Рибаченка, i буде все супер! Заодно i йому i маршала звання Росiйської Федерацiї присвою!
  А недiля йде... Ось уже вiдомi першi данi екзет-полiв, якi кажуть, що у Зеленського вiдсоткiв за вiсiмдесят.
  I не зупиниться потоку iнформацiї...
  Медведєв поки що не йде голосувати. Працює. Ось видає наказ про присвоєння Володимиру Вольфовичу звання генерал армiї. Мовляв, будь ти вiрний менi.
  Хоча Жириновський, схоже, вже перебiг на iнший бiк.
  Мiнiстром без портфеля став Лев Лещенко. Але це вже не має значення.
  У Китаї хвилювання. Народ хоче демократiї - втомились вiд деспотiї! Не хлiбом єдиним жива людина!
  Хочеться i начальству сказати нi! А скiльки можна у двадцять першому столiттi тримати паличну дисциплiну!
  Не дуже добре в Китаї стало. Iти рейками комунiзму, i будувати капiталiзм до нескiнченностi не виходить. Потрiбнi якiсь змiни. Та й керiвництво надто консервативне.
  Крiм того, нова буржуазiя хоче демократiї та припинення полiцейського свавiлля.
  Далося взнаки i вичерпання прийомiв роботи по-старому! Чи не бажання бути гвинтиками системи. I в Китаї в недiлю бунти неабиякi стрясають систему.
  А у США найбiльшi шанси стати президентом має жiнка. Втiм, почала раптово зростати популярнiсть Флойда Майвейзера. Цей непереможний боксер уже залiз на першi топи рейтингiв.
  Мабуть, у США нудьгували за новими перемогами, i хотiло не республiканця i не демократа на трон. А Флойд ще й крутий!
  А далi знову теледебати.
  Ось уже й вечiр недiлi настав. Незабаром закриваються виборчi дiльницi.
  На останнiй хвилинi нарештi з'явився Медведєв. Поспiхом кинув у урну бюлетень i пiшов, не сказавши жодного слова. Пробив годинник - голосування закiнчено.
  Поки що президент Медведєв покинув Кремль i поїхав до пiдмосковної резиденцiї.
  З ним у кабiнi двi дiвчини. Будь-яка розвага.
  Наташка, що сидить праворуч, запитала:
  - Ну, що Дiма? Зараз оголосять про твiй остаточний провал!
  Медведєв зауважив:
  - До iнавгурацiї ще два мiсяцi. Тож поки що я все, а Зеленський тiльки президент України!
  Оленка, що сидить по праву руку, помiтила:
  - А iнавгурацiю можна i прискорити! Твоя влада Дмитре Анатолiйовичу - скiнчилася!
  Медведєв благаюче попросив:
  - А ви дiвчата можете!
  Наташка насупилась i запитала:
  - Що ми можемо?
  Медведєв впевнено заявив:
  - Завадити iнавгурацiї!
  Наташка засмiялася i вiдповiла:
  - I як?
  Виконувач обов'язкiв президента рiшуче вiдповiв:
  - Начебто ви самi не знаєте!
  Наташа сердито вiдповiла:
  - Вбивати Зеленського ми не будемо!
  Медведєв вiдразу ж заперечив:
  - Ну, чого це вбивати! Просто зробити так, щоб вiн сам вiд корони вiдмовився!
  . РОЗДIЛ Љ 4.
  Дiвчата хором захихотiли.
  Оленка запитала з усмiшкою:
  - Що пропонуєш застосувати гiпноз?
  Дмитро Анатолiйович кивнув:
  - Саме так! Адже ви це можете!
  Наташка вiдповiла за подругу:
  - Можемо, але не хочемо!
  Медведєв здивувався:
  - А це чому?
  Наталя чесно вiдповiла:
  - Зеленський обраний! А ти Дмитро Анатолiйович не здатний керувати країною!
  Оленка додала з єхидством:
  - I це нам усiм цiлком очевидно!
  Медведєв вiдповiв з люттю:
  - Ви що не розумiєте, що ми станемо колонiєю Заходу?
  Оленка впевнено вiдповiла:
  - Скорiше Захiд стане нашою колонiєю!
  Наташа додав iз сарказмом:
  - А при тобi Мишко все одно Росiї не бути великою!
  Медведєв пробулькав:
  - Вам дам, за орденом "Перемога", за орденом "Андрiя Первозванного", за орденом "Микола Другого", i золотою зiркою в дiамантах...
  Наташа засмiялася i помiтила:
  - А може, нам самим стати президентами по триста орденiв самi собi навiшати?
  Оленка зазначила:
  - Ми тебе загiпнотизувати можемо i стати генералiсимусами.
  Наташа хихикнула i вiдзначила:
  - А може i супергенералiссимус!
  Дiвчата розреготалися.
  Оленка заспiвала:
  - I навiть ворог кричав часом,
  Приховуючи страх, що я король!
  Наташа вишкiрила зубки i прочирикала:
  - Я не люблю театри та арени,
  Там мiльйон мiняють по рублю.
  Хоча попереду великi змiни-
  Я Бiлобога зi Сталiним люблю!
  I дiвчина взяла i босими пальчиками нiг як стисне президентовi, що програв, за нiс.
  З Далекого Сходу вже йшло оголошення цифр. За Зеленського 91 вiдсоток, за Медведєва 7,5 вiдсотка, впевнене лiдерство українського президента.
  Оленка теж босими пальчиками нiг смикнула Медведєва за вухо i прошипiла:
  - Ну, що колишнiй президент, чи тобi допомогли твої нагороди?
  Медведєв натужно видав:
  - Я поки що не колишнiй! До iнавгурацiї справжнiй!
  Дiвчина скрикнула:
  - Слава новому царевi!
  Дiвчата-вiдьми останнiй козир вiдмовилися допомагати Медведєву. I тепер поки що виконуючий обов'язки президента намагався знайти вихiд iз безнадiйної ситуацiї.
  Може, вплинути на Верховний суд, щоб скасувати результати виборiв президента Росiї? Це виглядало великою спокусою. Але реально шанси виглядали слизькими.
  А якщо видати указ i кожному суддi за мiльярд доларiв запропонувати? Адже вiн президент i має владу, яка не снилася i царям! Точнiше виконуючий обов'язки президента. I справдi якщо запропонувати загалом мiльярд доларiв, то суддi не встоять.
  А чого тут дрiбнитись.
  По радiо передавали данi. Поки Зеленський мав за дев'яносто вiдсоткiв, плюс ще по Українi очiкувалося, що вiн отримає майже сто вiдсоткiв. Можливо, в районi червоного поясу, за рахунок загравання Медведєва з комунiстами буде трохи бiльше, були деякi шанси i на Кавказi. Щоправда Рамзан Кадиров, схоже, вирiшив прийняти бiк переможця. В армiї ще можна накрутити, хоча бажання особливого у вiйськових служити, президентовi, що падає, немає.
  Загалом пiсля першого туру влада у Медведєва ослабла. I якщо ще нагороди роздавати вiн мiг, то в iншому його все бiльше iгнорували.
  Дмитро Медведєв прибув до свого кабiнету та спробував зв'язатися з центральним банком. Чергова неохоче його з'єднала.
  Виконувач обов'язкiв президента вимагав видiлити йому грошi на термiновi потрiбнi.
  Голова Центрального банку вiдповiв:
  - Я нiчого не робитиму поки не отримаю пiдтвердження вiд нового президента Зеленського.
  Медведєв проревiв:
  - Ви що здурiли! Я поки що президент то iнавгурацiї нового! А якщо так, то пiдкоряться, ви повиннi менi!
  Голова центрального банку зауважив:
  - За конституцiєю я вам не пiдкоряюся! I взагалi, навiщо грошi?
  Медведєв вiдповiв з усмiшкою:
  - На невiдкладнi країни потрiбнi?
  Глава центрального банку вiдповiв жорстким тоном:
  - Хочете втекти?
  Медведєв гаркнув:
  - Я вас зараз заарештую! Менi пiдпорядковується армiя! Зi мною вiрний Жириновський!
  Глава ЦП зауважив:
  - Цей завжди бере пiд козирок! I в Москвi бiльше дев'яноста вiдсоткiв за Зеленського. Твоя влада скiнчилася Мишко!
  Медведєв проревiв:
  - А ваша не починалася!
  I кинув слухавку. Тепер становище було важким. Ось-ось i силовики вiдмовляться пiдкорятися. Та Жириновський, той ще лисиця. Чи варто його призначати мiнiстром внутрiшнiх справ. Наказ надати спецназу. Чи спробувати все-таки використати Держдуму?
  Зрозумiло, що Зеленський проведе новi вибори i багато депутатiв не дорахуються своїх мандатiв. Точнiше майже все.
  Тут потрiбне щось iнше. Але Держдума навряд чи пiде проти народу. Та й армiя вiдвертий воєнний переворот не пiдтримає. Не такi в Росiї генерали, щоби на громадянську вiйну йти.
  Залишається лише одне - скасувати вибори президента у судi. Це єдиний легiтимний шанс продовжити свою агонiю. Але швидше за все лише продовжити. Навряд Медведєв має реальнi можливостi переобратися. Насправдi його антирейтинг колосальний, ще гiрший, нiж у Петра Порошенка.
  Медведєв подумав над iншим варiантом. Ось, наприклад, усунути Зеленського фiзично? Але це вiдверта кримiнальнiсть. До такого опускатись? Тим бiльше, як це обгадає Медведєва. А дасть у кращому разi вiдстрочку. Бо народ не вибачить Медведєву такого колосального провалу на виборах.
  Нi, не вийде у Дмитра Анатолiйовича. Не зiбравши на виборах i десять вiдсоткiв голосiв, вiн при владi вже точно не втримається.
  Медведєв пiдiйшов до бару. Вiдчинив його, дiстав пляшку, налив собi коньяку.
  Дорогого - "Наполеон", з витримкою у двiстi рокiв!
  Виконувач обов'язкiв президента випив чарку. Потiм другу, закусив лимоном.
  Стало в животi теплiше, i думки поскакали швидше. Пiсля третьої чарки Медведєв посмiхнувся i сiв у крiсло. Трохи повеселiшав. Справдi, навiщо йому ця влада? Вiдповiдальностi повно. Нi хвилини вiльного часу, нi секунди спокою. Увесь час у русi, пiд наглядом вiдеокамер. Боїшся i слово зайве сказати.
  Роботи багато, а насолоди нiякого немає.
  А хочеться полежати у лiжку з дiвчиною. Пограти на комп'ютерi у вiйну.
  Справдi, ось ти президент, а щоб розпочати реальну вiйну тричi подумаєш. Ось як грiзний Трамп так i не наважився напасти на Iран.
  Болтати про вiйну можна багато, але реально на неї зважитися - непросто!
  А ось грi воюй, собi, воюй!
  Медведєв сiв за комп'ютер. Включив свою улюблену Другу свiтову вiйну. Давно вiн її не мiг пограти. Тут щоб особливо не напружуватися використовуєш код шахрая. Ось так...
  А потiм проганяєш у ураганному темпi технологiї. I в тебе вже IС-7, якi ти пускаєш полками, у нiмцiв лише Т-1. Вiдчутна рiзниця в силах та засобах.
  Медведєв, який майже нiколи не пив, у тому числi через слабке здоров'я помiтно повеселiшав.
  Ось так найдорожчий i найважчий танк Другої свiтової вiйни IС-7 кидаєш на супротивника. I ламаєш його без особливих зусиль. Вiйна йде легко та переможно. Захоплюєш собi мiсто за мiстом.
  Взагалi, звичайно ж, Сталiн непогано керував країною, i зумiв перемогти Третiй Рейха менш нiж за чотири роки. З IГIЛом Путiн воював довше. Але ж у нiмцiв технiка дуже крута.
  Ось у грi наприклад танк нiмецький Е-75, проти нього на рiвних може битися тiльки радянський IС-7, решта танкiв пасують. Е Е-75 дуже сильне бронювання. Навiть переважає радянський IС-7 i близька за забiйною силою гармата.
  I цей танк планували нiмцi зробити у сорок п'ятому роцi своїм основним. А нашi?
  Медведєв зiтхнув... Так i не змогли IС-7 запустити у серiйне виробництво вже у пiслявоєнний перiод. Так що тривала вiйна довше, невiдомо хто ще перемiг.
  Дмитро Анатолiйович захмелiв, проспiвав:
  - Любо, братцi, любо! Любо брати жити! I нашим отаманом не доводиться тужити.
  Медведєв заснув за грою. Це розслаблює...
  А наступного дня стали вiдомi остаточнi результати виборiв президента.
  За Зеленського разом з Україною проголосувало майже 92 вiдсотки виборцiв, за Медведєва 6,7 вiдсотка. Таким чином вiдбулася трiумфальна перемога Зеленського.
  У країнi почалися святкування та трiумфування. Нарештi наступало нове, як здавалося багатьом свiтле життя.
  Поки що правда iнавгурацiю виконує обов'язки президента Дмитро Анатолiйович Медведєв.
  I вiн привiтав, звичайно, переможця. А куди подiнешся. I шiсть вiдсоткiв перераховувати нема чого.
  Мiнiстр внутрiшнiх справ Володимир Жириновський втiм вiдвiдав Медведєва та втiшив:
  - Я голосував за вас Дмитре Анатолiйовичу!
  Виконувач обов'язкiв президента тихо вiдповiв:
  - Дякую!
  Жириновський запропонував:
  - Може, вас засунути в прем'єри?
  Медведєв похитав пiдфарбованою головою:
  - Не думаю, пiсля такого розгрому у другому турi - менi дадуть прем'єра. Це вже буде не полiткоректно.
  Жириновський логiчно зауважив:
  - Все одно на вашому мiсцi має бути хтось iз Росiї. То хто ж якщо не ви?
  Медведєв припустив:
  - Швидше за все, Андрiю Навальному!
  Жириновський вишкiрився i прогарчав:
  - Андрiю Навальному? Та не бувати цьому!
  Медведєв знизав плечима i розгублено помiтив:
  - А куди дiнешся?
  Жириновський прокричав:
  - Та я їх усiх заарештую!
  Медведєв махнув рукою:
  - Досить! Наш час, схоже, скiнчився! Я їду вiдпочивати на Канарськi острови. А ти що будеш робити?
  Жириновський, хитро примружившись, вiдповiв:
  - Лобувати iнтереси своїх друзiв! Поки що Зеленський не приступив до обов'язкiв президента Росiї та України!
  Медведєв сумно зауважив:
  - Це, на жаль, не так вже й просто... Потiм з тебе три шкури спустять!
  Жириновський, хитро примружившись, попросив:
  - Зроби мене, будь ласка, маршалом Росiйської Федерацiї! Ну чого тобi варте!
  Медведєв кiлька секунд подумав, а потiм i оголосив:
  - Добре! Я зроблю маршалом не тiльки тебе, а й вiдновлю в званнi маршала Берiю! Це буде справедливо!
  Жириновський згiдно кивнув:
  - Щодо Берiї так!
  Медведєв примружившись, запитав:
  - А стосовно тебе?
  Жириновський чесно вiдповiв:
  - А стосовно мене по-царськи! Кого хочу, того нагороджую!
  Медведєв вiдповiдно кивнув:
  - Та хай буде так!
  I наказав пiдготувати обидва укази про присвоєння звань маршалiв.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї повеселiшав. Подумавши, що тепер вiн може сповна насолодитися комп'ютерними iграми.
  А в них грати велике задоволення.
  А справдi, чого президенту iнше? Ось зараз технологiї так розвинулися, що ти можеш бути будь-ким. Навiть Господом Богом. I саме у грi створювати всесвiти.
  Ось, наприклад, у кабiнетi I. О. президента є велика кiлькiсть рiзних iгор, у тому числi найсучаснiших.
  Медведєв вирiшує пограти стратегiю реального часу. Нiмеччина 1939 року. Ну, що ж використовуєш код шахрая. Додаєш себе п'ять тисяч "Пантер", три тисячi "Тигрiв" та десять тисяч "Фокке-Вульф". I розгортаєш цi сили проти ворога. I атакуєш Польщу, яка не має i десятої частини таких сил.
  I вiйна йде, як хочеться тобi в самi ворота i переможно. Медведєв, щиро кажучи, тут величезний завойовник. Крушить супротивника, нiби давить сливи пресом.
  Польща розплющена легко та швидше, нiж у реальнiй iсторiї. Атакуєш Францiю. Пускаєш на неї за допомогою коду шахрая десять тисяч танкiв "Е"-75. Чудових скажемо прямо машин. Якi для французьких гармат абсолютно невразливi, зате забiйнi для великих дистанцiй. Збивають ворожi машини.
  Медведєв навiть пiдскакує з радостi. Як у грi вiн швидко рухається, i вже бере Париж... А далi чого дрiб'ється? Захопимо заразом Iспанiю, щоб Франко не надто викобелювався.
  А для штурму Гiбралтару застосуємо реактивну авiацiю. Куди англiйцi подiнуться.
  Звичайно ж, заразом i використовуємо засоби, для будiвництва лiнкорiв та авiаносцiв. Буде тодi Британiї туго. Ось сто авiаносцiв i двiстi лiнкорiв. Це буде величезна сила.
  I ще десантнi кораблi. Робиш ще й танки серiї "Е"-У, подальша еволюцiя "Е". Ось кидаєш танк Е-50-У, така машина, що не з одного ракурсу не пробити.
  I давай вона мучить англiйцiв. Ось i двi красивi дiвчата всерединi такого танка пiдморгують виконувачу обов'язкiв президента Росiї.
  Медведєв шле повiтряний поцiлунок їм у вiдповiдь.
  Отак пограємось...
  I до Лондону пiдходять новi танки. I без церемонiй беруть столицю Англiї.
  Медведєв проспiвав:
  - Свiт це нудьга! Ми всi зжеремо кота!
  Грати, звичайно ж, цiкаво та неважко. Взяв код шахрая i штампуй собi що хочеш. Ось захоплюєш i Балкани та йдеш до Африки. Теж штампуєш, ще й пiхоту. Робиш вiйська, були б грошi. А грошi ще дає й захоплена територiя. Ну, ось спробуй, пройдися Африкою.
  СРСР все ж таки вiдкриває фронт. Тридцятьчетвiрки проти серiї Е-50-У, якi ще десять тисяч наштампував. Якщо Е-50 машина по бронi приблизно така як "Тигр"-2, тiльки рацiональний нахил бiльший, а озброєнню трохи сильнiший, та й двигун потужнiший. То Е-50-У при рiвнiй вазi, порiвнянна з радянським Т-64, навiть має потужнiший газотурбiнний двигун.
  Та сили не рiвнi. Тут рiзнi поколiння танкiв борються.
  А Медведєв, зрозумiло лихий на вороному скакунi.
  Сили, звичайно ж, не можна порiвняти. Можна ще й Е-75-У додати, це присадкуватий забiйна машина, непробивна навiть корабельними знаряддями.
  I як попре собi. Нiчим не зупинити.
  Медведєв грає, наче маленький хлопчик. Ех, добре, як. I нiхто до нього не рветься приймати. Вiн програв, i виконувача обов'язкiв президента забули.
  Усi люблять лише переможцiв.
  Дмитро Анатолiйович заспiвав:
  А ми кидаємо бурям виклик,
  Вiд чого i чому?
  Жити у свiтi без сюрпризiв,
  Неможливо нiкому,
  Нехай удачi, невдачi,
  Усi стрибки, то вгору, то вниз,
  Тiльки так, а не iнакше,
  Тiльки так, а чи не iнакше!
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  I веселiше стало Медведєву. Ось його вiйська зайняли Україну, Бiлорусь i невблаганно наближаються до Москви!
  Колишнiй президент Росiї вимовляє:
  - Що наше життя - гра!
  I бере столицю СРСР штурмом. Звичайно, проти армiї сорок першого року в нього танки характеристик шiстдесятих i навiть сiмдесятих рокiв, i головне, що їх багато.
  Медведєв пiдморгує сам собi... Столиця Москва взято. А тепер можна захопити i Кавказ... А заразом i пiвдень Африки прибрати собi. I переправиться до Аргентини.
  I звiдти наступатиме на США. Адже вiн полководець крутий. Ворог вiдстає i кiлькiстю, i якiстю вiйська.
  Медведєв захоплено спiває:
  - Ми смiливо пiдемо в бiй! За владу порад! I всiх у лайно зiтремо у боротьбi за це!
  Медведєва тимчасово вiдiрвали вiд гри. Телефонував мiнiстр оборони Росiї, який замiнив Шойгу Трубецькою. Вiн запитав у поки що виконуючого обов'язки президента:
  - Присягу, коли нового лiдера прийматимемо?
  Медведєв лаконiчно вiдповiв:
  - Там де i належить, на iнавгурацiї!
  Трубецькiй зауважив:
  - Новий президент єдиної країни хоче провести iнавгурацiю наступного тижня. Щоб не встигли розiкрасти!
  Медведєв гаркнув:
  - Це не за нашою конституцiєю та законами!
  Трубецькiй зауважив:
  - I Єльцин прийняв цю конституцiю не за законом та старою конституцiєю. Взагалi багато хто думав, що Путiн запропонує нову конституцiю, але якось не дочекалися!
  Медведєв зауважив:
  - Не найкраща iдея, щоб кожен новий президент нову конституцiю приймав!
  Трубецькiй заперечив:
  - А Путiн мiг би! Вiн був крутiший за Єльцин, i вас Дмитро Анатолiйович!
  Медведєв кивнув i погодився:
  - Круче i головне щасливiше! Без Путiна все розладналося, i Зеленський узяв у Росiї владу.
  Трубецькiй зауважив:
  - I у Лукашенка був шанс, тiльки вiн упустив свiй час. Треба було рухатися швидше!
  Медведєв логiчно зауважив:
  - Лукашенко побоявся конкурентних виборiв у Росiї. Та й Зеленський не ризикнув би, якби у Путiна серце не витримало. Стiльки країною управляти у ручному режимi - перегорiв! Однозначно Путiн згорiв на роботi!
  Трубецькiй запропонував:
  - Ну, то що прийняти iнавгурацiя у швидший термiн чи нi?
  Медведєв смiливо вiдповiв:
  - Як хочете, робiть! Менi вже байдуже! Пiду на почесну пенсiю, i житиму на втiху. Може, по свiту їду! Я i так уже був i президентом, i прем'єром, взагалi рекордний для Росiї термiн! Скiльки можна чiплятись за трон?
  Трубецькiй погодився:
  - Ну, якщо так, то нехай будуть змiни! А що з Шойгу робити?
  Медведєв холодно вiдповiв:
  - Нехай вiдпочиває! Маршальська пенсiя велика. Нехай поїздить свiтом. Я ж дозволив вам мати власнiсть за кордоном!
  Трубецькiй кивнув i помiтив:
  - Путiн iзолював Росiю вiд свiту! На словах скорботи в глибинi душi, ми радiли його смертi! Щодо Зеленського, подивимося! Багато хто з нас хотiв порядкiв як на Заходi. Отримувати як у США, а працювати... Як у СРСР!
  Медведєв зауважив:
  - Ну, за Сталiна чиновники орали iнтенсивно! Не треба думати, що їм був суцiльний мед!
  Трубецькой спитав:
  - А ви що робитимете?
  Медведєв нагадав:
  - Я був президентом i пiду на президентську пенсiю. Вона велика... I насолоджуватимуся життям! Навiщо менi працювати!
  Трубецькой нагадав:
  - Зеленський може дати вам посаду радника при собi!
  Медведєв вiдмахнувся:
  - Ай! Вiн досить розумний i без моїх порад! Коротше кажучи, проводьте iнавгурацiю! Дмитро Анатолiйович своє вiдправив!
  Трубецькiй погодився:
  - Iнавгурацiя так!
  Медведєв повiсив слухавку. Вирiшив дограти гру. Те, чого ранiше нiколи не вистачало часу. I хоча б подумки додавити США.
  Або точнiше у грi. Втiм, проти Е-75-У американський "Шерман" слабший. Проте лiтакiв у США багато, хай навiть i не таких сильних, як реактивнi нiмецькi.
  Але якiсть, звичайно ж, не те! Фрiци набирають iнтенсивнi рахунки. Особливо льотчицi: Альбiна та Альвiна! А це дiвчата, якi колосальним запалом вирiзняються.
  Медведєв настає на Америку з пiвдня. I водночас його танки йдуть Сибiром. Весело йому. До речi, а чому ще не завоювати Японiю? У цiй грi та своїх союзникiв мочити можна. Просунута стратегiя. Застосуй код шахрая i будеш сильнiшим за противника i числом i якiстю. Чи не вiйна, а суцiльне задоволення. Ось безхвостi реактивнi машини, американцi не можуть навiть наздогнати.
  Точнiше i влучити. А використовуй керованi по радiо ракети! I щодо американцiв шуганi. Така гра Медведєву дуже подобається. I перемiщуй вiйська. Ось узято Мексику. Ось падають американськi мiста одне за одним. Таке насолоду.
  А на сходi танки серiї "Е"-У входять до Iндiї. Але що можуть протиставити їм англiйцi. Тим бiльше, Третiй Рейх вже набрав ресурсiв i без коду шахрая виробляє найсучаснiшу технiку.
  Але Медведєв вирiшив прокачати трохи пантери. Ось перша звичайна "Пантера" - лобова броня 80 - 110 мiлiметрiв, бортова 50-мiлiметрiв, а гармата 75-мiлiметрiв калiбр довжина ствола в 70ЕЛ, двигун в 650 кiнських сил. Ось "Пантера"-2 лобова броня вiд 120 до 150 мiлiметрiв, бортiв у 60-мiлiметрiв гармата 88-мiлiметрiв iз довжиною стовбура в 71 ЕЛ, i двигун у 850 - кiнських сил. Так, серйозна машина. I важче не сорок п'ять, а п'ятдесят тонн i нижче силуетом.
  А ось "Пантера"-3. Лобова броня вiд 150 до 200 мiлiметрiв, бортiв 82 - мiлiметра гармата 88-мiлiметрiв з довжиною ствола 100 ЕЛ i двигун 1200 кiнських сил - вага 55 тонн. Погодьтеся така машина взагалi проти "Шерманiв" супер.
  Але є "Пантера"-4. Має лобову броню вiд 200 - до 250-мiлiметрiв пiд нахилами, а бортову - 160-мiлiметрiв. гармата в 105-мiлiметрiв iз довжиною ствола в 100ЕЛ. Це вже монстр вагою 65 тонн i з низьким силуетом. Двигун газотурбiнний у 1500 кiнських сил. Звичайно ж, чудова серiйна розробка, здатна битися навiть iз радянським IС-7. IС-7 не був серiйним.
  Але бувають машини i сильнiшi. Прогонка "Пантери"-5, лобова броня 250 корпус пiд нахилом в 45 градусiв, 300-мiлiметрiв лоб вежi пiд нахилом, бортова 210 пiд нахилами, гармата в 128-мiлiметрiв в 100 ЕЛ, вага бiльш досконалого танка 75 тонн, двигун 0 сил газотурбiнний. Машина, що перевершує всi радянськi та американськi зразки. Здатна пробивати IС-7 з дистанцiї бою, i витримувати попадання в лоб. "Пантера"-5 взагалi з технологiй супер. У СРСР сильнiше за IС-7 нiчого немає. А нiмцi мають i п'ять видiв "Тигрiв".
  Медведєв вирiшив пiсля захоплення бiльшої частини територiї США, прогнати i Тигр. Ну, "Тигр" перший все вiдомий. Лобова броня 100-110 мм майже без нахилу, i бортова 82 мм без нахилу. I гармата 88-мiлiметрiв 56 ЕЛ довжина ствола - танк реально виючий. На вiдмiну вiд "Пантер", де реально воювала тiльки перша серiя i були зразки другий. Танк "Тигр"-2 бiльш вiдомий як "Королiвський тигр".
  Лобова броня 120-150 лоб корпусу пiд нахилом 50 градусiв, 185-мiлiметрiв лоб вежi пiд малим нахилом, i 82 мiлiметра борту, пiд нахилами 60 градусiв. Добре захищений у чоло, трохи краще "Тигра" в борт, i гармата 88-мiлiметрiв з довжиною ствола 71 ЕЛ. З серiйних танкiв Другої свiтової вiйни, найкращий по озброєнню та лобовому захисту, вага 68 тонн, двигун 700 кiнських сил - слабенький ходовими якостями.
  "Тигр"-3 машина проектна. Лобова броня 150-200 мм пiд нахилом з 45 градусiв корпус чола i лоб вежi в 240 мм пiд нахилом. Бортiв 160 - мiлiметрiв зi щитками пiд нахилом. Три види рiзних озброєнь 88-мiлiметрова гармата 100 ЕЛ, 105-мiлiметрова гармата 70 ЕЛ, i 105-мiлiметрова гармата 100 ЕЛ з двигуном 1000 1200 кiнських сил. При бiльш щiльному компонуваннi та вазi з 75 тонн. Та машина серйозна та дуже небезпечна. I ще бiльш потужна "Тигр"-4 лобова броня 250-корпус пiд нахилом в 45 градусiв лоб 300 мiлiметрiв пiд нахилом, борти 210 мiлiметрiв, гармата в 128-мiлiметрiв в 100 ЕЛ довжина ствола, або в 150-мiлiметрiв довжина 5 , вага 85 тонн, двигун у 1500 кiнських сил газотурбiнний. Дуже сильний танк.
  Але ще крутiше "Тигр"-5. Лобова броня лоб корпусу 350 мiлiметрiв пiд нахилом 45 градусiв, лоб вежi 400 мiлiметрiв пiд нахилом 50 мiлiметрiв. Борта 300-мiлiметрiв пiд нахилами. Гармата в 150-мiлiметрiв у 100 ЕЛ, або 174 мiлiметри 70 ЕЛ, або 210 мiлiметрiв 38 ЕЛ. Вага 100 тонн, двигун 2500 кiнських сил газотурбiнний. Найпотужнiша машина в борт навiть IС-7 та "Звiробiй" не проб'є. Ось таку можна й проти Америки пустити. Хоча треба сказати "Тигра"-5 у реальнiй iсторiї не було навiть у проектах. Але ж нiхто не винен, що вiйна так швидко скiнчилася.
  А ось вiртуальнiй грi танчики можна й пiдтягнути.
  Медведєв розпочав штурм столицi США Вашингтона та найбiльшого мiста Нью-Йорка. Тут можна реально попрацювати та перемогти.
  Хоч i вiртуально. Ось горить Вашингтон i ним їдуть нiмецькi танки. I нiхто "Тигри"-5 зупинити не може.
  Медведєв завершує завзятий штурм столиць США i видається вже перемога. Але попереду ще й Японiя.
  . РОЗДIЛ Љ 5.
  Чого б ще прогнати у грi. А ось сiмейство танкiв "Лев", яке так i не стало серiйним. Ось тут справдi такi монстри. Але в Другiй свiтовiй вiйнi цi машини пiзнiших серiй навiть надмiрнi. А проти Японiї з її маленькими та середнiми танками тим бiльше.
  Але Дмитро Медведєв все вирiшив прогнати трохи та їх.
  Ось перший танк "Лев" iснуючий лише в проектах i лише частково втiлений у металi. Лобова броня корпусу 120 мiлiметрiв пiд нахилом в 45 градусiв, лобова броня вежi в 240-мiлiметрiв пiд нахилом, бортiв в 82 мiлiметра гармата в 105-мiлiметрiв довжина ствола в 70 ЕЛ, весь 80 тонн, двигун в 8 Загалом машина, яка могла з'явитися вже разом з "Тиграми" та "Пантерами" на Курськiй дузi. З дуже потужною зброєю для свого часу та чудовим захистом чола вежi. Але, на щастя, не з'явилася. "Лев"-2 проектна машина. Лоб корпусу 250 мiлiметрiв пiд нахилом, лоб вежi 300 мiлiметрiв пiд нахилом. Борта 200 - мiлiметрiв пiд нахилами. Гармата або 128-мiлiметрiв 100 ЕЛ або 210 мiлiметрiв 38 ЕЛ. Вага 100 тонн, двигун у 1800 кiнських сил. За своєю силою немає рiвних. Перевершує IС-7, який може вразити її лише у борт. Але ганяєш далi, i з'являється "Лев"-3, теж прогiн монстра. Лобова броня корпусу в 350-мiлiметрiв, вежi в 450 - мiлiметрiв пiд нахилом борту в 300-мiлiметрiв пiд нахилами, гармата 150-мiлiметрiв в 100 ЕЛ, або 175-мiлiметрiв в 70 ЕЛ, або 210 в0 -мiлiметрiв. Вага - 120 тонн, двигун - 2500 кiнських сил.
  Та це грiзна сила.
  Танк "Лев"-4 ще один супермонстр. Лобова броня корпусу 450-мм, лобова броня вежi в 500 мм. Борта корпусу та вежi в 400 мм пiд нахилами. Гармата в 175-мiлiметрiв в 100 ЕЛ, 210-мiлiметрiв в 70 ЕЛ, реактивний бомбомет в 500-мiлiметрiв. Вага машини в 150 тонн двигуна в 3500 кiнських сил газотурбiнний. З великої дистанцiї пробиває всi танки, включаючи IС-7 американський Т-93. А пробити його не можуть i корабельнi гармати. Ось це могутня машина, i з надмiрною гарматою.
  Але ще потужнiший "Лев"-5 король танкiв. Лобова броня корпусу 600-мiлiметрiв пiд нахилом 45 градусiв, вежi 800-мiлiметрiв бортiв 550-мiлiметрiв пiд нахилами. Гармата в 210 мм в 100 ЕЛ, 300 - мм в 70 ЕЛ, реактивний бомбомет в 600-мм. Вага машини 200 тонн, двигун газотурбiнний у 5000 кiнських сил. Непробивнi для багатьох видiв озброєнь, крiм ракет великої потужностi, особливо великого калiбру зброї та бомб. Здатний обстрiлювати лiнкори та авiаносцi. Воiстину супертанк.
  Ну, коротше кажучи, є у що грати. Медведєв пресує Японiю.
  Але його знову переривають.
  Дзвонить директор ФСБ, i каже:
  - Дмитре Анатолiйовичу ви даватимете конференцiю журналiстам?
  Медведєв рiшуче заявив:
  - Поки немає!
  - Чому?
  Виконувач обов'язкiв президента вiдповiв:
  - У мене є право давати iнтерв'ю та не давати! Ось я вирiшив поки що не давати!
  Директор ФСБ кивнув:
  - Можете, поки що бути спокiйним! Iнтерв'ю не пiде! А ось ми шукатимемо собi iнше мiсце!
  Медведєв зауважив:
  - Все прилаштуєтесь! Я якщо що, то у вас у генерала велика пенсiя! Жити можна i, не працюючи!
  Директор ФСБ здивовано запитав:
  - А чи не шкода розлучатися з такою величезною владою?
  Медведєв чесно вiдповiв:
  - Жаль звичайно, але людина пiдкоряється неминучому!
  Медведєв знову повернувся до гри. Дорвався нарештi колишнiй президент найбiльшої та багатої на природнi ресурси країни свiту. I чому не пограти, якщо зараз без нього обходяться? Хоча вiн i виконує обов'язки глави держави.
  Але як уникнути спокуси в таку гру порiзатися. Ну ось нiмецькi вiйська дiйшли до Чукотки. Благо у грi перемiщати технiку набагато простiше, нiж у реальностi. I йдуть Китаєм. I там вступили у битву з японцями. Зрозумiло, за допомогою коду шахрая Медведєв наштампував танки "Лев"-5 i кинув їх проти самураїв. А це машини справдi суперкласу.
  Як тиснуть самураїв. Але все ж таки не межа досконалостi.
  А ось чому поки що друга свiтова вiйна не закiнчилася, не прогнати за рiвнями найважчий нiмецький танк "Маус"?
  Ось це справдi передiл досконалостi та вiнець краси. Точнiше, що може статися, якщо вiдбувається еволюцiя гiгантоманiї.
  Медведєв став проганяти "Мауси".
  Танк "Маус", що реально iснує в металi танк, найважчий з тих, що були реально втiленi в металi, їздили i навiть боролися. Лобова броня "Мауса" низ корпусу 150-мм, верх корпусу 200-мм, лоб вежi 250-мм, борти 210-мм. Як бачимо танк навiть у своїй першiй версiї непробивний для всiх серiйний радянських танкiв у лоб i навiть у борт. IС-2 та СУ-100 не могли пробити цей танк з жодного ракурсу. Тiльки IС-7 мiг створити "Маусу" проблеми та реально боротися з цим танком. Але IС-7 з'явився лише пiсля вiйни i так i не став серiйним. А "Мауси" могли вже у сорок третьому роцi битися на фронтi. У даного танка двi гармати: короткоствольна 75-мiлiметрiв i 128-мiлiметрова 55 ЕЛ, здатна пробивати всi радянськi танки крiм IС-7 в лоб. Причому IС-2 з великої дистанцiї. Була й 150-мiлiметрова гармата.
  "Маус" важив 188 тонн, i мав двигун у 1250 кiнських, що все одно замало. Загалом машина найсильнiша для свого часу i не має собi рiвних.
  Маус-2 машина проектна. Бiльш досконала. У реальнiй iсторiї потрiбно було зробити машину нижче силуетом i легшу. Але в грi зрозумiло, машина стало досконалiше, нижче силуетом, щiльнiше компонування, але ще важче. Лобова броня корпусу "Мауса"-2 350-мiлiметрiв. Лобова броня вежi 450 мiлiметрiв. Бортiв 300 мiлiметрiв. Гармати 75-мiлiметрова довгоствольна i 150-мiлiметрова 70 ЕЛ, або 210-мiлiметрова гаубиця, або 400-мiлiметровий реактивний мiномет. Вага 200 тонн. Двигун газотурбiнний 2000 - кiнських сил.
  Маус-3 машина iгрова. Теж досконала. Лобова броня корпусу 600-мiлiметрiв, вежi 800-мiлiметрiв, бортiв 550-мiлiметрiв. Гармати 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ, для боротьби з танками супротивника, та 210-мiлiметрiв 70ЕЛ. Або бомбомет у 550-мiлiметрiв реактивний. Вага танк 250 тонн, двигун газотурбiнний у 4000 кiнських сил. Танк майже непробивний практично всiма знаряддям, крiм особливо потужних.
  "Маус"-4 нова еволюцiя гiгантоманiї та досконалiший. Лобова броня корпусу 1000-мм пiд нахилом в 45 градусiв, лобова броня вежi 1200-мм пiд нахилом. Бортiв 850-мiлiметрiв пiд нахилом. Озброєння: 105 мiлiметрова гармата в 10ЕЛ для боротьби з танками супротивника i цiлком достатня проти багатьох типiв машин. 300-мiлiметрова зброя в 70 ЕЛ, для руйнування укрiплень та надмiрна для танкiв. Або замiсть неї реактивний бомбомет 750-мiлiметрiв.
  Вага машини в 350 тонн, що не так вже й багато для такої бронi та озброєння. У чоло таку машину не пробити навiть знаряддям лiнкора. Тiльки пряме влучення потужної крилатої ракети, або дуже великої бомби, здатне знищити таку машину. З усiх ракурсiв непробивно всiма танками та САУ Другої свiтової вiйни. Двигун 6000 кiнських сил газотурбiнний.
  Та й "Маус"-5 найвищий ступiнь цiєї серiї. Лобова броня чола корпусу 1600-мм пiд нахилом, лоба вежi 2000-мм, бортiв 1500-мм пiд нахилом.
  Гармата в 128-мiлiметрiв в 100 ЕЛ для боротьби з усiма танками, достатня цiлком проти всiх марок включаючи IС-7 та реактивний бомбомет у 900-мiлiметрiв. Iншi гармати недоцiльнi. Кулеметiв дюжина. Вага танка - 500 тонн. Двигун газотурбiнний у 10000 кiнських сил. Машина скажемо так само досконалiсть. Не пробити в лоба майже нiчим. Танк супер...
  Втiм, якщо хтось думає, що крутiше, нiж "Маус"-5 i придумати нiчого не можна, то це зовсiм не так. Фантазiя авторiв гарної гри про другу свiтову безмежну.
  Наприклад, є ще й "Щур". Цей танк у реальнiй iсторiї рекордсмен за розмiрами серед усiх проектних машин i був навiть частково втiлений у металi.
  Танк "Щур" лобова броня у 400-мiлiметiв, як i бортова теж пiд невеликим нахилом. Озброєння чотири гармати 210 мiлiметрiв, або одна 800 мiлiметрiв i двi гаубицi 150 мiлiметрiв, одинадцять зенiтних гармат. Вага в 2000 тонн, двигуни дизельнi сумарна потужнiсть 10000 кiнських сил.
  Танк "Щур"-2 еволюцiя проектної машини з бiльш досконалим компонуванням. Лобова та будь-яка броня в 800-мiлiметрiв, з великим кутом рацiонального нахилу. Озброєннi одна гармата в 1000-мiлiметрiв i чотири гаубицi 150-мiлiметрiв, шiстнадцять зенiток здатних вести вогонь за наземними та повiтряними цiлями. Вага в 3000 тонн, газотурбiннi двигуни, сумарна мiць в 20000 кiнських сил.
  "Щур"-3 ще потужнiша i досконалiша машина. Броня 1200 - мiлiметрiв пiд нахилом. Озброєння одна гармата 1250-мiлiметрiв i шiсть гаубиць 150-мiлiметрiв. Двадцять зенiток здатних вести вогонь i за повiтряними i земними цiлями. Вага в 4000 тонн, газотурбiннi двигуни, сумарна мiць в 35000 кiнських сил.
  "Щур"-4 ще потужнiша i досконалiша машина Броня в 1600-мiлiметрiв пiд нахилом. Озброєння - одна гармата в 1600-мiлiметрiв i дев'ять гаубиць у 150-мiлiметрiв, двадцять п'ять зенiток здатних вести вогонь по повiтряних та земних цiлях. Вага в 5000 тонн, газотурбiннi двигуни, вдосконаленi сумарна потужнiсть 50000 кiнських сил.
  "Щур"-5 найкрутiший танк. Броня у 2500 - мiлiметрiв з усiх бокiв. Озброєння одна гармата 2500-мiлiметрiв. I п'ятнадцять гаубиць по 150 мiлiметрiв. Сорок зенiток здатних вести вогонь по повiтряних та наземних цiлях. Вага 10000 тонн. Атомний реактор як двигун, потужнiсть понад 100000 кiнських сил.
  Танк взагалi справдi крутий у грi. I за вагою та iншими характеристиками.
  Ну що штурмувати Токiо можна доручити "Щурi"-5. Щоправда, вона настiльки дорога, що кiлька разiв доводиться проганяти код шахрая.
  Але загалом Медведєв може бути задоволеним. Награвся вiн капiтально.
  I "Щур"-5 нарештi подивився у вiртуалцi. Як добре грати нечесно.
  Але знову Медведєву дзвонять.
  Цього разу перший вiце-прем'єр i виконувач обов'язкiв прем'єра Сiлуанов.
  Вiн повiдомив iз сумним тоном:
  - Ми програли Дмитро Анатолiйовичу! Пiдраховано вже практично всi бюлетенi!
  Медведєв дотепно зауважив:
  - Краще добре програти, анiж погано перемогти!
  Силуанов здивувався:
  - А це ще як?
  Медведєв пояснив:
  - Якби Вiталiя Кличка обрали мером Києва з першого ж разу, не вiдбулося б його повернення на ринг. Замiсть великого чемпiона, був би мер посмiховисько!
  Силуанов iз цим погодився:
  - Та ви маєте рацiю Дмитре Анатолiйовичу! У Кличка була вигода програти... Але у вас, на жаль, такої вигоди i близько не було!
  Медведєв у вiдповiдь заспiвав:
  - Я вiльний, немов птах у небесах,
  Я вiльний, забувши про страх.
  Я вiльний з диким вiтром нарiвнi,
  Я вiльний наяву, а не увi снi!
  Силуанов буркнув:
  - Та ви просто поет Дмитро Анатолiйович! Про вас можна вiршi складати!
  Медведєв серйозно вiдповiв:
  - У всякому разi, я зараз можу зайнятися спокiйно своєю улюбленою справою - рiзатися у комп'ютернi iгри! А до цього я мiг уже рокiв двадцять дозволити собi подiбне лише уривками!
  Силуанов глухо буркнув:
  - В iгри?
  Медведєв пiдтвердив:
  - Ось саме в iгри! I тобi було корисно якусь вiйськово-економiчну стратегiю вивчити!
  Перший вiце-прем'єр неохоче зауважив:
  - Я волiю практику!
  Медведєв прошипiв у вiдповiдь:
  - Зла реальнiсть проклята, може звести з глузду!
  Силуанов холодно вiдповiв:
  - Хочете вiдволiктися вiд реальностi свiтом iгор? Похвально!
  У словах виконувача обов'язкiв прем'єра звучала iронiя.
  Медведєв повiдомив:
  - Дай я i тобi зiрку героя Росiї повiшаю!
  Силуанов порадив:
  - Собi повiсьте пан президент!
  Медведєв хихикнув i вiдповiв:
  - Може, це непогана iдея! Бо Путiна тiльки посмертно нагородили!
  Виконувач обов'язкiв прем'єра вiдповiв:
  - Спасибi пане президенте!
  Медведєв спiвуче продовжив:
  - За дурнi порожнi очi...
  Силуанов пiдспiвав:
  - За те, що можна все...
  Медведєв закiнчив:
  - А жити не можна!
  Виконувач обов'язкiв прем'єра вiдповiв:
  - Якщо серйозно, то, швидше за все, мене приберуть! Видно, доведеться драпати!
  Медведєв холодно вiдповiв:
  - На Землi мiсць багато!
  Силуанов кивнув i пробулькав:
  - Коротше кажучи, пане президенте, ви менi обiцяли зiрку героя!
  Медведєв крикнув на всю горлянку:
  - Готуйте указ!
  Йому принесли черговий нагородний папiр. Мовляв, пиши виконувач обов'язкiв президента.
  Заодно Медведєв її купу народу нагородив. Знай наших!
  Ех, вже дуже пiзно, i виконавець президента Росiї заснув.
  Йому снилася ще одна альтернативна iсторiя. Царська армiя на чолi з Куропаткiним бореться за те, щоб деблокувати Порт-Артур. Але сам Медведєв з'явився на бойовому роботi, з лазерами, i термокварковими снарядами розмiрами з макове зернятко, але забiйними як бомби, скинутi на Хiросiму.
  I як давай зi свого бойового робота Медведєв бити японцiв. Як розривало самураїв на частини цiлими тисячами. А як пiшли в хiд лазери та бластери.
  I рiзало японцiв, безпосередньо рiзало. I перепилювало на частини. I спустошували їхнi шеренги.
  Медведєв, який втратив трон, знаходив захват у битвi. Вiн косить цих самураїв, якi посмiли похитнути священний царський престол.
  А хiба погано скажемо прямо, поклавши рука на серце було за царя?
  Та дай Боже кожнiй країнi такого царя як Микола Другий. Адже це реальний приклад iнтелiгентного правителя, i водночас iнтелектуала.
  Шкода, що така нiкчема як Куропаткiн його пiдвiв. А тепер Медведєв як взявся до японцiв. I давай їх молотити. I робити це дуже лихо.
  I лазернi променi скошують самураїв тисячами. Ще кiлька хвилин бою, i
  Нема японської армiї.
  Що з'їли панове самураї? А тепер може бути за вашi кораблi взятися.
  Медведєв пiдняв бойового робота у повiтря i помчав до позицiй флоту Того. Що вiн думає, що зможе впоратися з росiйським витязем?
  I ось як швидко мчить термокварковий робот. Ось вiн уже над морем. I давай топити флот Того. Рiзати броненосцi, крейсера, та iншу живнiсть.
  Ось так... Якщо ще й мiнi-термокваркову бомбу зняти?
  I кидає її новий герой. Пiднiмається хвиля, i топить кораблi країни сонця, що сходить.
  Медведєв репетує на все горло:
  - За Росiю Миколи,
  Усiх японцiв розшматую!
  I знову виконуючий обов'язки росiйського президента входить в екстаз.
  Та здорово з таким роботом битися.
  Давай топи собi самураїв ... I не буде Цусiми, японцям боротися буде нема на чому.
  Ось уже останнi кораблi самурайський тонуть. Що це перемога!
  Але залишилися ще частини країни сонця, що блокують Порт-Артур. Потрiбно i за них реально взятися. Щоб усiх противникiв iмперiї царя Миколи вирiшити.
  Медведєв захоплено спiває:
  - I летiли додолу самураї,
  Пiд натиском стали i вогню!
  I давай руйнувати i вiйська, що обклали Порт-Артур. Справдi так вийшло, що впала потужна фортеця. I Росiя отримала ляпас. I найголовнiше це було гiрше за Кримську вiйну. Там iмперiя царя Миколи Другого програла коалiцiї Англiя, Францiя, Туреччина, царське Сардинство. I програла достойно. А тут якоїсь Японiї, яку нiхто й суперником серйозним не рахував.
  Та не стерпiти Росiї приниження. Можливо, тому такий обережний i стриманий у зовнiшнiй полiтицi Сталiн вiдкрив другий фронт Далекому Сходi проти Японiї. Справдi надто принизили самураї царську Росiю.
  За це крихiтними термокварковими бомбами крушi та лазерами пали.
  Щоб не смiю Росiю перемагати! Ех, дай Боже, щоб Зеленський був успiшним царем.
  Знову росiяни та українцi єдинi, а незабаром до них приєднаються й бiлоруси.
  I буде триєднiсть слов'ян!
  Медведєв добив японцiв пiд Порт-Артуром i помчав далi... Росiя перемогла Японiю. Взяла собi Корею, Манчжурiю, Курильськi острови та Тайвань. А також змусила виплатити японцiв i бiльшу контрибуцiю.
  Цар Микола Другий змiцнив свої позицiї, революцiї та непотрiбної думи, не з'явилося.
  Царська Росiя продовжила рух Китаєм. I свою експансiю на сходi.
  Але кайзерiвська Нiмеччина, незважаючи на те, що царська ставала великою силою i росла ще швидше i бiльше, нiж у реальнiй iсторiї, все ж таки взяла i полiзла в першу свiтову вiйну.
  Та ще на два фронти.
  Ну, що тепер Медведєв взявся за знищення нiмцiв. Нема чого їм ображати царя-батюшку.
  I як iз лазерiв лупе по ворогах. I давай їх молотити у Схiднiй Пруссiї ураганним порядком. Медведєв стрiляє по нiмецьких вiйськах, використовуючи лазери та променi гравiтацiйної енергiї.
  Заодно й дiвчата з'явилися. Зрозумiло у бiкiнi. Оленка та Наташка. I дай фрiцiв рубати свiтловими мечами.
  Та цар Микола Великий, таке фашистам i не снилося. А що вони проти тебе батюшки та задумали?
  Медведєв агресивно спiває:
  - Динi, кавуни, пшеничнi булки,
  Щедрим, заможний край.
  А на престолi сидить у Петербурзi,
  Батюшка-цар Микола!
  Дату iнавгурацiї перенесли ранiше. I Медведєв виявився цiлком наданим самому собi. Мовляв, поки тiшься з дитя.
  Медведєв нагородив посмертно ще й Андропова зiркою героя Росiя. Що можливо варто було зробити ранiше. I видав указ про будiвництво пам'ятника Андропову.
  Заодно виконуючий обов'язки президента вiдновив у званнi ще Єжова i Ягоду. Що тут церемонитись.
  Далi заснував новий орден iменi Боббi Фiшера. А що великий був шахiст, нiчого не скажеш. I не просто великий, а ще й скандальний. Вiн хотiв бути вищим за всiх не тiльки в шахах.
  I теж три ступенi: бронзовий, срiбний та золотий!
  I, звичайно, насамперед Дмитро Медведєв нагородив цим орденом: Гаррi Каспарова, Анатолiя Карпова i... братiв Кличкiв!
  I заразом Дмитро Медведєв заснував i орден "Володимира Кличка". Теж цiкавий перебiг. Трьох ступенiв: бронзовий, срiбний, золотий.
  А далi ще й орден "Святогор", генiальне рiшення.
  Медведєв кермує i педалiть. I знову таке винаходить. Ось це ведмiдь. Всiм ведмедям ведмiдь.
  I новi iдеї є в нього. Наприклад, подарувати кожному росiянину новою машинкою.
  А поки що взяти i пограти на комп'ютерi. Чого Медведєву найбiльше й хотiлося. Ось вiн i зараз увiмкнув нову стратегiю. Вiйна рiзних рiвнiв. Те, про що й хотiлося пограти президенту нехай i колишньому.
  Починаєш iз п'яти робiтникiв i по тисячi одиниць: вугiлля, залiза, камiння, нафти, продовольства, золота.
  I давай будувати спочатку громадський центр iз виробництва нових працiвникiв. Потiм починаєш освоювати рудники, i сiльське господарство.
  Насамперед, звичайно ж, видобуток їжi, щоб якомога бiльше налаштувати працiвникiв.
  Медведєв має найпотужнiший, найсучаснiший комп'ютер. I можна багато штампувати юнiтiв.
  Будуєш собi мiсто та новi центри торгiвлi. Грошi, звичайно, проблема спочатку. Поки не збудуєш монетне подвiр'я, ринок, академiю наук тощо.
  Але Медведєв знає унiверсальний спосiб розбагатiти. Бiльше наробити працiвникiв сiльського господарства та покопати за хлiб ресурси. Ринок дуже дешево побудувати. А потiм ти накопичив, купив академiю, побудував тартак, i зробив новi копальнi. А потiм ще ... I золото потекло - найдорожчий продукт. Особливо коли монетний двiр зробив. А потiм можна буде й свердловини покращувати. Ось як набагато веселiше грошi течуть. Можна направити на вдосконалення. Новi пилки, новий сiльськогосподарський iнвентар, мелiорацiю, дослiдження добрив. Новий вид плуга.
  Далi поглиблення свердловин, закачування туди нових працiвникiв. Новi ферми. Виробництво м'яса. Будiвництво будинкiв. До будинкiв лiкарiв, полiцейських, колодязiв, базарiв, архiтекторiв, пожежникiв. I так далi... Збирання податкiв. Новi покращення у видобутку золота. I освоєння нового простору та робочих будiвель.
  I вже грошей дедалi бiльше... З'являються надлишки i можна почати будувати i казарми.
  Гра цiкава та складна. Мiсто росте. Поки що без вiйни. Тут можна мирний час встановити, i ворога вибирати послабше... Насправдi Медведєв поки що накопичує сили у вiйськово-економiчнiй стратегiї.
  Вiйськова академiя збудована. I починаєш формувати вiйська. Кавалерiя, пiхота, вогнеметники, мiнометники та iншi сили. Звiсно ж, артилерiя. Або навiть ще раз, покращивши свердловини танковий завод. Першi машини, зрозумiло легкi та примiтивнi, але їх можна проганяти.
  Медведєв захопився.
  Гра поглинула президента. Будуєш собi все новi та новi будинки. До них i школи переписувачiв, i бiблiотеки, розваги рiзних рiвнiв. Чи то музиканти, танцюристи, жонглери, гравцi в сенет, зоопарки. Або ще казино.
  Ну i, звичайно, храми рiзним богам.
  I в iмперiї безлiч рiзних релiгiй. Храми найкраще будувати рiзнi.
  I тут все вiд рiзного. I мечетi, костели, молитовнi будинки, буддiйськi храми, ступи, язичницьким богам.
  Та найбагатша мiсiя. Будуєш i мости, переправляючись рiчкою.
  Роботи дуже багато. Ще фестивалi влаштовуй рiзним релiгiям, щоби боги не образилися.
  I так без перерви. I робота в академiї науки йде, то одне вдосконалення, то iнше. Чи то засiб проти гризунiв, то проти комах - що пiднiмає сiльське господарство, то трактори з'являються.
  А то й Боги посилають добрi врожаї. Ось i танки можна вигнати i заводи з виробництва лiтакiв. Починаючи з легких аеропланiв, а можна наздогнати до атомних бомбардувальникiв. I кiлькiсть юнiтiв невпинно зростає. Ось уже наздогнали до ста тисяч.
  Медведєв грає i накручує новi технологiї. Поки що без страху. Ось не обов'язково воювати, можна iндекс процвiтання та культури своєму народу пiдняти. А це також має значення. А грошей та ресурсiв тепер вистачає.
  Тим бiльше добре у грi: свердловини не виснажуються. Можна, завжди добувати ресурси.
  I будувати по картi новi мiста... Або навiть потiшитися пiрамiдою чи черговим дивом свiту.
  Медведєв штампує й новi казарми. Щоправда велика кiлькiсть вiйськ знижує iндекс процвiтання. Тут, звiсно, виникає проблема. Але поки що воювати нема з ким... Але можна запровадити новi технологiї, щоб танки та лiтаки робити швидше. I тяжкi бомбардувальники пiдтягнути.
  Втiм, чому б уже маючи середнi танки не захопити супротивника рiвня середньовiччя?
  I Медведєв, знайшовши побiльше танкiв, заодно i покращивши їх параметри жваво вторгається в сусiдню країну.
  А також лiтаки зверху. I давай ворога з усiх сил бомбити. Сиплеш на нього напалм.
  Та й не за правилами гра.
  Медведєв насолоджувався розгромом середньовiчного мiста. А потiм i всiєї країни з її примiтивною армiєю. Насолоджувався i перемагав, хоча його лiтаки та танки зазнавали незначних пошкоджень. Таке ось порiвняно легке вийшло захоплення. А потiм знову на пiдкоренiй територiї будуєш мiсто.
  I танки в тебе вже тяжкi. Можна зробити i протиатомний захист, i активну броню.
  Медведєв уже годин десять у грi та очi втомилися i почали злипатися. Виконувач обов'язкiв президента заснув.
  Спочатку Медведєв крутився у чомусь невизначеному. Але тривало це недовго. I ось ультрасучасний танк Т-95 вилетiв на пагорб. Вже була пiзня осiнь, i по бронi забили струмки дощу.
  Медведєв повiдомив:
  - Вирiшальний день битви за гору Висока! Ту гору, що ключ до всiєї оборони Порт-Артура. Сьогоднi, якраз 21 листопада, чи 4 грудня за новим стилем. - Професор люто стукнув кулаком по бронi i вигукнув. - Але не бути захоплення гори Висока! Тихоокеанська ескадра буде живою!
  Японцi вже майже захопили високу гору. Вони наповзали наче мурахи, густими потоками з усiх бокiв. Т-95 iз 152-мiлiметрової скорострiльної гармати вiдкрив вогонь.
  Оленка натискала на кнопку джойстика, i автоматична гармата била, наче зенiтка, японцями. Потужнi уламково-фугаснi снаряди вибивали одним пострiлом сотнi японцiв.
  Наташа, у свою чергу, писала з восьми великокалiберних кулеметiв. I теж волiла використовувати джойстик.
  Медведєв керував танком, супермашина впевнено пiдiймалася по кручах, i гусеницi тиснули воїнiв країни Вранiшнього сонця.
  Маргарита, свиснула, заявила:
  - Ми робимо iсторiю!
  Виконувач обов'язкiв президента з люттю пiдтвердив:
  - Звичайно! У жодному разi не дамо здати Порт-Артур!
  Оленка, ведучи вогонь з гармати, робила двадцять пострiлiв за хвилину, випльовуючи снаряд пiдвищеної забiйної сили на пiвсотнi кiлограмiв вагою. За одну хвилину прицiльно вивергалася тонна металу та вибухiвки.
  А била дiвчина дуже влучно.
  I кулемети по п'ять тисяч патронiв за хвилину бив кожен. Або по сорок тисяч великих куль протягом короткого часу. А як взялися вони за самураїв. Як стали їх пресувати.
  Оленка навiть заспiвала:
  - I летiла додолу ворожа зграя, пiд натиском сталi i свинцю!
  Росiйський танк агресивно працював. Ось вiн зрiзав одну тисячу японцiв, другу. Забираючи їх пластами.
  Наташа хихотiла i спiвала:
  - На славу Русi! Нiколи не забудемо Вiтчизну!
  I знову стрiляє з кулеметiв забiйного калiбру. I тисячi японцiв убитими валяться.
  Медведєв взяв i прошипiв:
  - Царю Миколаю! Ти будеш великим.
  I давай давити гусеницям недобитих самураїв.
  Маргарита логiчно помiтила:
  - Микола Другий мiг бути найбiльшим iз царiв. Вiн мав усi шанси зробити Китай Росiйською губернiєю - Жовторосiєю!
  Медведєв ударив по самураях, пронiсся ними гусеницями, i сказав:
  - Нехай буде так!
  Снаряд вилiтав за снарядом. Вони множилися, як квазiматерiя, що вимагаємо куди менше енергiї, нiж реальне збiльшення атомiв i молекул.
  Оленка, натискаючи витонченими пальцями на кнопки джойстика, навiть вигукнула:
  - В iм'я росiйських царiв!
  . РОЗДIЛ Љ 6.
  Зброя собi гуркотiла i гуркотiла. Хоча не так уже й голосно, а приглушено розмовляти було можна.
  Маргарита запитала виконуючого обов'язки президента:
  - А що, кiлькiсть снарядiв нескiнченна?
  Медведєв вiдповiв:
  - Квазiматерiя для свого створення не потребує багато енергiї. А наповнити водою термоядерний реактор найпростiше!
  Маргарита свиснула:
  - Так, це генiально! Так можна й морозиво у шоколадi робити!
  Медведєв iз зiтханням заперечив:
  - Поки що нi, але дуже скоро, так! Шкода, що поки що виходить тiльки квазiматерiя!
  Оленка, натискаючи босими пальцями на кнопки джойстика, посмiхаючись великими зубками тигрицi, помiтила:
  - Ця здатнiсть творити матерiю, теж квазiбожественна!
  Медведєв посмiхнувся. Японцiв навколо гори ставало дедалi менше, а трупiв, дедалi бiльше. Самураї намагалися стрiляти танком, але марно. Снаряди вiдскакували вiд бронi, як краплi дощу.
  Виконувач обов'язкiв президента зауважив:
  - А людина i створена за образом i подобою Божою.
  Оленка, стрiляючи забiйними снарядами, помiтила:
  - Якщо, ще створено. Може, ми люди, є найрозумнiша, найсильнiша i наймогутнiша iстота у всесвiтi!
  Медведєв логiчно припустив:
  - Тим паче потрiбна консолiдацiя людства! Нам слiд поєднатися! Тодi ми не знатимемо горя та поразок!
  Наталя впевнено заявила:
  - Царська iмперiя здатна всiх об'єднати! I всiх без винятку згуртувати в монолiт!
  I дiвчина знову вдарила з кулеметiв. Завалюючи японцiв, якi намагаються зайти з лiвого флангу. Гранати не завдавали шкоди танку Т-95. А гармати теж з дистанцiї або промахувалися, або їх снаряди були малоефективними. Тим бiльше, що бронебiйних поки що немає в жоднiй країнi свiту. Та й такий танк i не проб'єш так просто. Його захист на найвищому рiвнi.
  А кулемети косять i снаряди виметають. I все роблять конкретно i дуже вбивчо.
  Наташа хихикнула i сказала:
  - Багатьох не дорахуються японцi!
  Оленка з цим погодилася:
  - Дуже навiть багатьох!
  I блиснула сапфiровими очима. А в нiй стiльки рiзного у дiвчини, справжнього термiнатора.
  Воїтельки ведуть вогонь. А самураї стiкають кров'ю. Сорок тисяч куль i тонна снарядiв за хвилину, це дуже велика забiйна сила.
  Наташа зауважує:
  - Ми воїни, якi несуть серйозну смерть!
  Оленка з цим погодилася:
  - I не просто смерть, а джерело сили в усьому свiтобудовi!
  Маргарита розважливо помiтила:
  - Якщо царська Росiя завоює весь свiт, то з усiма вiйнами в iсторiї людства буде покiнчено раз i назавжди!
  Медведєв iз цим погодився:
  - Звiсно мала! Вiйни нiкому не потрiбнi! Але людство має стати єдиним!
  Наташа прошипiла з радiстю пантери завалив бика:
  - Коли ми єдинi ми непереможнi!
  I випустила з очей iскри! Ось це дiвчина! У нiй полум'я пожежi, i крига i сталь.
  Але вже останнi японцi гинуть. I бiльше штурмувати гору нема кому. Понад п'ятдесят тисяч вбитих воїнiв країни Вранiшнього сонця залишилися пiд горою Висока.
  Битва закiнчилася.
  Четвiрка зайняла мiсце на височини, i Медведєв зауважив:
  - З гарнiзоном нам краще поки що не розмовляти. Взагалi, що робитимемо?
  Оленка запропонувала:
  - Японцiв ще багато. Давайте знищимо повнiстю армiю Ноги.
  Маргарита з цим охоче погодилася:
  - Саме так! Усiх самураїв видавимо! I це буде чудово!
  Медведєв посмiхнувся i помiтив:
  - А наш танк ще може i пiд водою плавати, i випускати снаряди. Давайте потопимо японський флот!
  Наташа iз захопленням заверещала:
  - Саме так! Правильно, вiзьмемо i зiтремо всiх самураїв на морi.
  Саме японська ескадра розпочала своє чергове бомбардування. Полетiли снаряди, в тому числi i з одинадцяти та дванадцятидюймових гармат. А це вже, погодьтеся, серйозно.
  Танк рвонув до узбережжя. Оленка, стукаючи пальцями по корпусу машини, помiтила:
  - Ну гаразд, на морi. Але як ми могли дати iнiцiативу японцям на сушi?
  Маргарита, яка деякi знання мала про вiйну, нагадала:
  - У нас i кулемети були, i гвинтiвка Мосiна куди надiйнiша i ефективнiша за японську. I якщо на морi не все виходило, то на сушi у самураїв шансiв не було!
  Оленка сердито рушила босою ногою по пiдлозi i буркнула:
  - Зрада! Тривiальна зрада!
  Наташа запропонувала:
  - Усiх повiсимо!
  Танк пiшов у воду. З бортiв з'явилися гвинти, якi керували машиною. Ось i перша мета: японський есмiнець. Наталка натиснула тонкими пальцями на кнопки джойстика.
  I снаряд iз забiйною силою потрапив у саме днище корабля. Розвернув броню.
  Есмiнець одержав ще один снаряд. Наталка знову натиснула пальчиком ноги.
  I ось японець тоне.
  Оленка хихикнула:
  - Давайте топити по черзi! Кулемети пiд водою не дуже ефективнi!
  I дiвчина натиснула джойстик, цього разу посилаючи снаряд у днище мiноносця.
  Маргарита з усмiшкою вiдповiла:
  - Ну i жiнки у нас!
  Наталя знову послала снаряд i крикнула:
  - В iм'я Русi, хай буде перемога!
  Оленка виплюнула снаряди. Розкроїла днище корабля країни Вранiшнього сонця i помiтила:
  - Все ж таки царська влада в Росiї була не така вже й погана, як стверджувала пропаганда.
  Маргарита з цим погодилася i, охоче заговорила, тим бiльше йому робити все одно нiчого.
  - За царя Миколи Другого Росiя ввела золотий стандарт грошей. Волюта iмперiї стала найтвердiшою та найстабiльнiшою у свiтi. Цiни також практично не зростали. А за царя Миколи латка досягла тридцяти семи рублiв на мiсяць. Фактично Росiя за рiвнем життя стала однiєю з провiдних країн свiту. Промислове виробництво стало четвертим у свiтi.
  Дмитро Анатолiйович Медведєв пiсля сну став грати на комп'ютерi. У разi вiн рiзався у продовження стратегiї. Змiцнiла держава здiйснювала захоплення. Виконуючий президента Росiї, кидав у бiй танки.
  Причому тяжкi.
  Ось таки хороша рiч гра. Прогнав трохи i отримав танки важчi за сто тонн. Пiд час перебування президентом хотiв Медведєв розробити танки важчi за сто тонн. Але Путiн тодi не дав. Адже iдея виглядала спокусливою. Надважкi машини. I шiсть видiв машин. Понад п'ять i сто тонн.
  Але зараз Медведєв кидає в бiй танки з атомними двигунами. I ламає оборони країн середнього рiвня. I знову захоплення. Та здорово... Щоб було трохи легше, пiдключаєш вiйськового радника. I разом iз ним керуєш руйнуваннями супротивника. I його захопленням.
  Ось пiдкорюєш ще одну iмперiю... Тут вiйна серйознiша, але її веде вiйськовий радник рiвня Наполеона. Тож можна просто дивитися, а iмперiю поставити свою економiста рiвня Столипiна.
  I Медведєв, просидiвши бiля комп'ютера з гiгантським екраном кiлька годин, захропiв.
  У нього надто довго був дефiцит сну.
  Оленка стрiляла японцями. Потопивши цього разу крейсер, заспiвала:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочимо у сортирi.
  Не вiрить вiтчизна сльозам,
  А злим олiгархам дамо по мiзках!
  I дiвчина засмiялася. I її зуби блищали перлинами!
  Медведєв припустив:
  - Оскiльки вiйна з Японiєю закiнчиться перемогою, то економiчне зростання у Росiї буде ще бiльшим! I царська iмперiя стане найбагатшою країною!
  Оленка потопила ще один мiноносець i шикнула:
  - Ми завжди були багатi! Бракувало порядку!
  Наташа вдарила по броненосцi Країни Вранiшнього Сонця i помiтила:
  - Нi в чому ми не поступалися нiмцям у першу свiтову вiйну. Але через п'яту колону, упустили перемогу!
  Оленка теж послала ще один снаряд у черево броненосця i заявила:
  - Звичайно! У всьому винна п'ята колона. У ходi першої свiтової вiйни нiмцi навiть до Мiнська пiдiйти не змогли i були битi в Галичинi. А за Сталiна, вони вже в бiноклi бачили Кремль. Про що це каже?
  Наташа випустила ще один снаряд у дно броненосця i буркнула:
  - Зрада! Ми змарнували таку перемогу!
  Маргарита ще вважала за потрiбне нагадати:
  - Якби не зрада, то ми отримали б у володiння Константинополь i Малу Азiю, а також вихiд у Середземне море. А ми стiльки втратили через зраду та п'яту колону!
  Оленка запустила черговий снаряд:
  - Так, це п'ята колона! Скiльки бiд через неї! Росiйська iмперiя - це унiкальна освiта, яка могла розширитися до меж свiту i зробити людство єдиним!
  Наташа агресивно буркнула:
  - Звичайно! Все могла б i обов'язково зробила б! I бути людству єдиним та непереможним!
  Дiвчина надiслала черговий снаряд, пiсля якого броненосець остаточно розколовся. I тонули японцi.
  Маргарита з тривогою в голосi помiтила:
  - Ось подивiться, що зараз у свiтi робиться? Росiя та США на межi вiйни. А Китай перенаселений i тоталiтарний. Немає у свiтi порядку та процвiтання!
  Наташа послала новий снаряд, цього разу до крейсера, i погодилася:
  - Немає у свiтi порядку! Потрiбне єдине керування!
  Оленка випустила снаряд i вiдповiдно кивнула:
  - I таким керуванням могла б стати царська iмперiя! Самодержавство Росiї - це гарант всесвiтньої стабiльностi та процвiтання!
  I дiвчина посла ще один снаряд, який остаточно розколов крейсер.
  Японцi явно псували. Вони вели безладну стрiлянину, не розумiючи, хто їх топить.
  Слiд зазначити, що у сушi, Японiя у вiдсутностi великої переваги чисельностi. I навiть у реальнiй iсторiї, втратила вбитими та пораненими набагато бiльше, нiж Росiя.
  Але на морi, виробленi в Британiї та США, кораблi Країни Вранiшнього Сонця, були трохи кращими за росiйськi, в основному вiтчизняного виробництва.
  Але i тут якiсна перевага у японцiв дуже незначна. А стрiляють росiяни, мабуть, влучнiше.
  Наташа, ведучи вогонь i потопивши черговий мiноносець, у досадi помiтила:
  - Ось, справдi, Росiя перемагала i сильнiших супротивникiв. Наприклад, Наполеона!
  Оленка, надiславши снаряд у броненосний крейсер, додала:
  - О так! Наполеон був генiй! I був сильнiшим, але ми його перемогли!
  Маргарита важко зiтхнула i пробурчала:
  - Програти японцям. Це так прикро та прикро!
  Оленка з цим погодилася:
  - Дуже прикро! На жаль, скiнчилася через це епоха династiї Романових. Епоха славна, героїчна, iз завоюваннями та перемогами. I хоч у нас не було свого Чингiсхана, але ми пiднiмалися з часiв Iвана Калiти.
  I дiвчина надiслала черговий, дуже забiйний снаряд. I броненосний крейсер розiйшовся на двi частини.
  Наташа продовжувала i одним снарядом потопила черговий мiноносець. А мiноносцiв у самураїв багато.
  Воїтелька запитала у хлопцiв:
  - Але цiкаво, чому в iсторiї свiту, жодна з iмперiй не досягла абсолютної могутностi?
  Оленка знову послала снаряд у черево чергового мiноносця i заявила:
  - Так, ось справдi, чому? Усi падали. I Перська iмперiя, i Олександра Македонського, i Римська. Чому нiхто не об'єднав людство?
  Наташа в досадi тупнула ногою. Потопила черговий корабель i сказала:
  - Саме так! Чингiсхан створив iмперiю, яка могла пiдiм'яти пiд себе весь свiт. Але пiсля його смертi, сини та онуки влаштували розбирання та розiрвали iмперiю на частини. Тiльки царська Росiя, з її унiтарною системою була такою країною, що могла iснувати багато столiть i розширюватися, доки не поглине всю земну кулю!
  Оленка блиснула очима i заявила, потопивши черговий есмiнець:
  - Слава великої iмперiї царя Миколи! Не дамо владу нелегiтимним бiльшовикам та тимчасовому уряду!
  Наталя теж послала снаряд у корабель. Потопила японця i заспiвала:
  - Боже, Царя бережи,
  Сильний державний
  Царюй на славу,
  На славу нам!
  Царюй на страх ворогам -
  Царю Православний!
  Царюй на славу,
  На славу нам!
  Дiвчата видно завелися по-справжньому. Так трощили самураїв, залюбуєшся. А Медведєв вiв свiй забiйний, пiдводний танк. Взагалi, це крута в нього зброя. Топить собi цiлий флот Японiї. Адже це велика сила.
  Дванадцять, тiльки великих броненосних кораблiв, десятки дрiбнiших, у тому числi i крейсерiв. Одних мiноносцiв понад шiстдесят. Потрiбен час, щоби все це знищити.
  Наталя, добиваючи черговий корабель, запитала Медведєва:
  - А як ти гадаєш, Бог є?
  Виконуючий обов'язки посмiхнувся i вiдповiв:
  - В якому сенсi?
  Наташа послала новий снаряд, добиваючи есмiнець, i зауважила:
  - Так версiй у релiгiй багато! Є i язичницькi, i монотеїстичнi! Ось часом починаєш думати про це. I сумнiваєшся, є Бог, коли такий ось бардак у вченнях!
  Оленка розколола ще один мiноносець i, хихикнувши, помiтила:
  - Так, у цьому планi важко повiрити у Бiблiю. Щоб один Бог так поводився. Та ще заводив улюбленцiв!
  Наташа згiдно кивнула:
  - Саме так. Вiрити, що один народ i є народ Божий? Це явно недостойно найвищого розуму!
  Пiсля цього дiвчина стала топити броненосець великого тоннажу. Воїтелька працювала.
  А ось Маргарита висловила свою думку:
  - Ось таки незрозумiло, як це можливо, що люблячий Бог так спотворює жiнок!
  Наташа здивувалася:
  - Як це, спотворює?
  Маргарита вiдповiла:
  - Та перетворює їх на старих! А що може бути противнiше старої!
  Оленка пустила снаряд у черево крейсеру i заявила:
  - На землi, навiщось ходять дуже мерзеннi бабусi, що i безглуздо, i страшенно некрасиво!
  Наташа труснула головою i пiдтримала:
  - I несимпатично! I не естетично!
  Войовниця засмiялася i пiдморгнула напарницi. Мовляв, вона, така ось крута та агресивна.
  Медведєв серйозно зауважив:
  - Насправдi, старiсть це дуже погано. Вона робить людей негарними, слабкими, вразливими. Але в нiй є, з погляду еволюцiї, деякi плюси!
  Оленка здивувалася. Вразивши черговий мiноносець, запитала:
  - А якi можуть бути плюси в цьому огидному станi?
  Медведєв серйозно вiдповiв:
  - Стимулює цей розвиток науки та iнтелекту. Якби людина не вiдчувала втоми, то й автомобiль їй винаходити нi до чого. Так само, слабкiсть кiгтiв i iклiв призвела до винаходу ножа. Холоднi часи та льодовиковий навчили розпалювати вогонь. Хвороби стимулювали розвиток медицини. - Виконувач обов'язкiв президента подивився, як спритно Оленка вiдправила черговий японський корабель на дно, i продовжив. - Багато в чому людськi слабкостi та стимулювали науку. Ми не вмiли лiтати, але створили лiтаки. А це є прогрес!
  Наташа надiслала черговий снаряд i вiдзначила:
  - Прогрес. Але все ж таки, коли дивишся на стареньку, так гидко стає. Невже не можна обiйтися без потворностi людини?
  Оленка з цим погодилася:
  - Лiтак можуть i молодi винайти. А навiщо старiсть прокляту набивати! Це жахливо та гидко!
  Маргарита не зовсiм до мiсця заспiвала:
  - Не розлучуся з комсомолом! Буду вiчно молодим!
  I дiвчина як рушила кулаком по металу.
  А тим часом тонув черговий броненосець.
  Пiдводний танк продовжував палити японський флот. Адмiрал Того i сам опинився у водi, i був змушений рятуватися на шлюпцi. Японiя мала великий флот, але зiткнулася з принципово новою зброєю. I зазнавала тепер повної поразки.
  Оленка, продовжуючи топити кораблi Японiї, вискалив зуби, якi в неї дуже великi та гострi, запропонувала:
  - Ось про що я думаю. Звичайно ж, має бути естетика тiл. I не можна, щоб жiнки ставали негарними, з в'ялою шкiрою i тiлами, що зiгнулися.
  Наташа, пустивши на дно черговий мiноносець, з подiбним дуже охоче погодилася:
  - Звичайно! Ось над цим працює наука!
  Обидвi войовницi виявилися дуже веселими. Адже вони успiшно топлять флот ворога.
  Агресивнi дiвчата здатнi великi подвиги.
  Маргарита тим часом висловила свою думку:
  - Релiгiї теж виникли через слабкiсть людини. Якби людина була сильнiшою, то й релiгiй не було б. I, звичайно ж, смерть i страх перед смертю призводить до того, що людина шукає собi втiху!
  Оленка нагадала:
  - Я брала участь у спiритичному сеансi, i дещо дивне бачила. Так що духи є!
  Наташка, з хитрою в голосi, помiтила:
  - Немає нiчого дивного в iснуваннi духiв! Адже лiтаємо ми увi снi. Отже, є душа, i як пам'ять про польоти!
  Медведєв вiдповiдно кивнув:
  - Так, душа є! У цьому планi людина унiкальна! А зараз ми, можливо, повеселимося хоч трохи!
  Японський флот танув. Пiдводний танк грав роль кiлера. Трохи сумно було Маргарiтi. Вона, по-перше, опинилася у ролi статиста. А по-друге, що прикро, не надто все добре видно, коли ти пiд водою. Взагалi, щодо Бога, Петро сильно сумнiвався. Справдi, чому пiсля того, як росiяни прийняли Християнство, ними посипалися рiзнi бiди. I монголо-татарське нашестя, а ранiше, феодальна роздробленiсть князiв. Вiйна мiж росiйськими людьми.
  Ось коли, зрештою, з часiв Iвана Калити почалося вiдродження Росiї,
  Московiя мiцнiла. Поки що, наприклад, за Iвана Третього остаточно не стала єдиною, централiзованою державою. I скинула татарське ярмо.
  Так, звичайно, Росiя пiднiмалася вгору. Поки що не спiткнулася на Японiї.
  Це ознаменувало закiнчення iсторiї монархiї та династiї Романових.
  Проте монархiя пiшла, а авторитаризм лишився.
  Маргарита обережно погладила Оленку по спинi. Дiвчина досить забурчала. Схоже, це їй подобалося.
  Медведєв логiчно зауважив:
  - Нiчого поганого в тому, що чоловiк любить дiвчину, а дiвчина чоловiка немає. Це цiлком природно. Але при цьому люди повиннi дотримуватися пристойностi.
  Маргарита невдоволено заперечила:
  - Давайте без читання моралi. Не люблю цього!
  Виконувач обов'язкiв президента посмiхнувся:
  - А хто любить! Але треба дивитися правдi у вiчi. Люди в цьому планi помiтно вiдрiзняються вiд тварин!
  Маргарита вiдповiдно кивнула:
  - Так, мiж нами велика прiрва!
  Оленка єхидно вiдповiла:
  - А ти знаєш, мiж тобою та мавпою, я особливої рiзницi не помiчаю!
  Маргарита засмiялася. Оленка потопила тим часом останнiй з дванадцяти броненосних кораблiв Японiї. Пiсля чого дiвчина помiтила:
  - Ми вже майже покiнчили з ворожим флотом!
  Медведєв єхидно посмiхнувся:
  - Так, ви добрi трудiвницi! I справдi, здатнi на дуже багато! Взагалi я люблю войовниць - це так сексуально!
  Маргарита закрутила корпусом i заспiвала:
  - Я здається сексуальна, я наче процесор! I рухаюся наче робот - звуковий агресор!
  Пiсля чого студент погладив Оленку трохи смiливiше. Дiвчина натискала довгими пальцями на кнопки джойстика та виглядала чарiвно.
  Як грацiознi її рухи.
  Уява намалювала Маргарит принцесу, що йде босонiж на ешафот. Як це романтично. I принцеса така руда. З неї зняли всi прикраси та дорогу сукню. Залишили тiльки дерюгу. Але тюремна роба ще бiльше вiдтiняє красу милого, приємного, свiжого, наче троянда обличчя. I вогняне волосся. Яка прекрасна принцеса, яка йде на страту.
  А там нагорi тонуть тисячi людей. Розколюються кораблi, вирує стихiя.
  I Японiя зазнає колосальної, неповторної поразки. Отже, доводиться самураям, мабуть, каятися в грiхах.
  Маргарита подумала, а у що вiрять японцi? Яка у них релiгiя? Адже вони язичники. Але перемогли Православну Росiю. Ось пiсля цього i думай, чий Бог сильнiший!
  I монголи були язичниками, але скiльки територiй захопили.
  Маргарита запитала Оленку:
  - Скажи менi красуня, як тобi подобається Рiдновiр?
  Дiвчина широко посмiхнулася i, потопивши черговий мiноносець, вiдповiла:
  - Дуже гарна релiгiя! Там такi гарнi казки!
  Маргарита вкрадливо запитала:
  - А ти думаєш казки? А може, й справдi всi цi росiйськi Боги iснують?
  Оленка знизала плечима i вiдповiла:
  - Можливо, i ельфи, i гноми iснують! Все може бути у нашому свiтi. I важко сказати, що iснує насправдi, а що нi!
  Медведєв логiчно зауважив:
  - Якоюсь мiрою все у нашому свiтi iснує. Всi нашi думки, мрiї, бажання, те, що ми залишаємо пiсля себе. Ось є в мене дуже цiкава теорiя Гiперноосфери, де iснує абсолютно все, що коли-небудь було придумано людьми. Тобто iснує думка вiчно. I вона залишається у якихось iнших, паралельних свiтах.
  Дмитро Медведєв вiдiйшов вiд сну. I знову взявся за свою фундаментальну працю точнiше будiвництво iмперiї.
  I знову завоювання...
  Спочатку зiбрати новий танк вагою тисячу тонн, i пустити його на позицiї противника. Нi, звичайно ж, не один, а безлiч.
  I рухаються вони чужою територiєю. А згори ще й лiтаки з атомними бомбами. I що як i бомби прогнати? I зробити анiгiляцiйнi?
  Дмитро Медведєв як усi в ажурi.
  I ось падає чергова країна до чоботiв диктатора. I йдуть завоювання. Але черговий противник. Теж країна велика.... Можна навiть програмувати. Ось СРСР 1941 року ... Йде вторгнення. Юнiти в Медведєва за багато годин гри розплодилися в автоматичному режимi, i в нього населення вже бiльше мiльярда. Проти 196 мiльйонiв. I сучаснiша технiка. I солдатiв можна штампувати казармами до нескiнченностi.
  Благо електроннi ресурси невичерпнi. I пресувати супротивника, пресувати.
  I йдуть собi танки вагою тисячу тонн на атомних реакторах Росiєю прямо до Москви.
  I залишити їх практично неможливо - нiщо не бере!
  Медведєв керує стратегiєю i спiває собi... Потiм зупиняє танки на атомнiй тязi. I кидає у бiй "Пантеру"-2. Машину, яка, проте, все одно здатна побити тридцятьчетвiрку.
  Медведєв грає собi завантажуючи рiзнi параметри машин ... "Пантера"-2 ... Як лупе з дистанцiї. I проб'є радянський танк.
  Не так її ти й проб'єш! Особливо в лоба, а в борт можна. Стрiлянина йде капiтальна. I тридцятьчетвiрки мчати собi... I гинуть пiд ударами гармат...
  Армiя знову рухається. I бойовi роботи з'явилися. Крокують собi. А снаряди збивають лазерами. I роблять це дуже вправно.
  I дiвчата вiртуальнi атакують.
  Медведєв жадiбно дивиться на стратегiю. Захоплююча битва. Знову сам граєш, або передаєш вiйськовому радниковi. I дивишся, за перебiгом бою.
  Ведуть танки в наступ.
  Ось можна рушити вперед пiрамiдальнi танки менш уразливi та непробивнi з усiх ракурсiв. Вони рухаються немов ковзанка.
  А дiвчата бiжать собi босоногi... I стрiляють своїм шляхом.
  Ще одна вiйна. Справжня iграшка. I грошi надходять iз золотих свердловин, не вичерпуючи. Ось як у грi, все за планом, без збоїв, i без спаду природи.
  Все не вичерпується, i ресурси не знижуються. Хоч здається подiбне не надто ймовiрним.
  Медведєва перервав дзвiнок. Виконувач обов'язкiв президента пiдняв слухавку:
  - Ало!
  Глава адмiнiстрацiї президента повiдомив:
  - Ви ще у кабiнетi Дмитро Анатолiйович?
  Медведєв вiдповiв, рiзко:
  - Так! Я ще президент!
  Глава адмiнiстрацiї повiдомив:
  - Зеленський вимагає, щоб пiсля iнавгурацiї ви забралися з резиденцiї.
  Медведєв запитав здригаючись:
  - I де я житиму?
  Глава адмiнiстрацiї вiдповiв:
  - У себе на квартирi! Ваша влада скiнчилася, i всi примiщення ви повиннi звiльнити!
  Медведєв пошепки пробулькав:
  - У мене є прохання до нового президента - нехай вiн менi залишить комп'ютер!
  Глава адмiнiстрацiї попросив:
  - Дайте менi орден "Андрiя Первозванного" i я попрошу, у Зеленського за вас комп'ютер!
  Медведєв вiдповiдно кивнув:
  - Ну, це можна!
  . РОЗДIЛ Љ 7
  I покликав свого помiчника готувати указ. Про присвоєння голови адмiнiстрацiї ордену "Андрiя Первозванного". Шаблон готовий i поки що I. Про обов'язок розписався.
  Потiм Медведєв почав грати знову.
  Ось уже його вiртуальнi танки пiдходять до Москви i розпочинають штурм. Мiсто це атакують машини вагою двi тисячi тонн.
  Втiм, Медведєв кидає в атаку i "Щур"-5, ось це монстр, а не танк. Десять тисяч тонн ваги!
  Вiйська наближаються до Кремля... Ось i Сталiн тiкає. А його ловлять босоногi дiвчата у бiкiнi. Хапають босими пальцями нiг за нiс. I змушують Сталiна цiлувати голi п'яти.
  Ось вiйська вiртуальної iмперiї пройдуть Москву i йдуть на Урал.
  Захоплюють та його...
  Медведєв знову починає клювати носом i йому снитися.
  Маргарита єхидно запитала:
  - А як на рахунок, наприклад, бiльш класичного подiлу: на рай та пекло?
  Медведєв похмуро зауважив:
  - Це, швидше за все, примiтивне уявлення давнiх про вiдплату пiсля смертi. Насправдi, швидше за все, дещо складнiше!
  Наташа вигукнула iз захопленням, затопивши один iз останнiх японських кораблiв:
  - Заклятий та давнiй,
  Ворог знову клянеться
  Мене розтерти
  Розтерти на порошок.
  Але ангел не дрiмає,
  I все обiйдеться. I скiнчиться все гаразд!
  Дiвчата добивали ворожий флот. Медведєв розганяв танк, переслiдуючи самураїв. Так, вони тут добре попрацювали. Ось цiкаво, як можна скоригувати iсторiю. Царська Росiя була могутньою країною, яка пiднiмалася у висоту. Хоча не всiм людям добре жилося.
  Але країна пiднiмалася. Скорочувався робочий день. З'являлися новi свята. Створювалося мiсцеве самоврядування. Зростала латка при стабiльних цiнах. Вiдкривалися школи. За царя Миколи другого витрати на освiту зросли в шiсть iз лишком разiв. Початкова освiта стала обов'язковою.
  Так, не все змiнювалося на краще досить швидко, але скiльки країна втратила через революцiю та громадянську вiйну. Скiльки розумних людей загинуло та залишило Батькiвщину? I тепер, у цiй частинi всесвiту з'явився шанс подiбне запобiгти.
  Танк, обтiчної форми, швидко i безшумно плив пiд водою. I ось уже останнiй мiноносець Країни Вранiшнього Сонця потоплений.
  Наташа iз захопленням промовила:
  - Ось яка я молодчина!
  Оленка поправила дiвчину, уточнивши:
  - Якi тут усi ми молодцi! Билися, як левицi!
  Маргарита в досадi помiтила:
  - А нiчого особливого! У нас просто технiка була кращою!
  Оленка хихикнула i вiдповiла:
  - Але ж стрiляли з гармат ми самi!
  Наташа пiдтримала подругу:
  - I наводили також ми самi! I це влучне око...
  Маргарита пiдколупнула:
  - Косi руки!
  Наталка засмiялася i вiдповiла:
  - А ти чарiвне дiвчисько!
  Маргарита чесно заявила:
  - А менi шкода японцiв. Вони чудовi мультики малюють. Особливо менi подобається хентай!
  Оленка розреготалася i крутнула ногою в повiтрi:
  - Хентай, це круто! Навiть дуже круто!
  Наташа, з посмiшкою дiвчинки покуштувала варення, запропонувала:
  - А давайте, може, ще фашистам надеремо дупу!
  Медведєв з усмiшкою кивнув:
  - Хороша iдея. Але давайте спочатку доб'ємо сухопутнi вiйська Японiї. I допоможемо закiнчитись вiйнi швидше. Щоб у цьому всесвiтi фашизму i не з'явилося.
  Дiвчата хором вiдповiли:
  -I не з'явиться, i Китай буде наш!
  Пiсля того, як флот Японiї було потоплено, супер танк Т-95 вибрався на поверхню.
  Потiм Медведєву почала снитися рiзна бiлiберда.
  Войовниця Оленка стала на оборону Рязанi. Разом iз нею була й Наталка.
  Обидвi дiвчата в легких обладунках, у кожнiй руцi по шаблi. I пiд ногами спецiальнi тонкi диски.
  Величезна армiя монголо-татар лiзла на штурм.
  Безлiч довгих сходiв разом покрили стiни. Вони були рiзнi: пов'язанi з кореневих тесин, збитi сосновi лiси з перекладинами. Використовувалися i важкi сходи з рядами колод. Вали, завдяки ударним темпам будiвництва, виявилися вищими, нiж очiкували татари, багато сходiв не дiставали до верху. Попереду монголи погнали нечисленних полонених урусiв. Росiяни люди волiли смерть ганьбу полону.
  Але монголи були невблаганнi.
  Безжально штовхаючи загостреними списами, виснажених людей вибивали вгору, розраховуючи на те, що росiйськi люди, не бажаючи вбивати своїх, здадуться. Або самим пiд прикриттям полонених просочитися на крижаний вал. Деякi з бранцiв з криками кидалися вниз, скочуючи по застиглих льоду, збиваючи ненависних нукерiв, вириваючи з їхнiх рук мечi i вiдразу падаючи порубаними. Сходами швидко дерлися люди, не зрозумiєш якогось роду i племенi?
  Напiвголi, у лахмiттi, з дубом у руках, зi сколотими в кров спинами. Закутий у лати чоловiк Ваула вже занiс величезну сокиру, як знизу вiдчайдушно заволали:
  -Не губи нас витязь, свої ми, руси!
  Воєвода Дiкорос пiдскочив до стiни, прорепетував:
  -Я чую, нашi це!
  Вiдчайдушний крик, це пiдтвердив:
  -Стривай рубати, свої! Серед нас немає магланiв!
  Дуже розумна Оленка прокричала:
  -Хто правильно перехреститься, той свiй!
  - Хрестись народ Православний!
  Жахливим голосом, аж за версту шарахнулися конi, проревiв велетень Ваула-Моровiн.
  Захисники Рязанi схвалили:
  -Вiрно! Iстинно!
  Дружно пiдхопили на всiх стiнах:
  -А ну брати, твори хресне знамення!
  Сотнi обiрваних полонених, що посинiли вiд холоду, перелазили через вал, падали, продовжуючи машинально хреститися. Деякi тут же пiдхоплювали заздалегiдь складенi каменi, i розлютилося метали в монголiв. Багато рязанцiв бачили татар вперше, навiть багато традицiйних противникiв, тi ж кипчаки, переодяглися на монгольський лад.
  Вороги були в довгостатевi шуби, настiльки довгi, що плуталися в подолах. У добiрних нукерiв на грудях висiли мiднi та залiзнi пластини, спини були вiдчиненi. Для залякування урусiв, багато хто розфарбував кров'ю i без того злiснi жiночоподiбнi обличчя.
  Але уруси не здригнулися, зустрiвши ворога мечами та сокирами. Вiд потужного розгонистого удару Ваули полегло вiдразу п'ятеро монголiв, другий удар i ще троє! Iншi ратники рубалися не гiрше. Татари незграбно лiзли вгору слизьким валом, вони не могли, як слiд прикриватися щитами, рубати шаблями. Коли цiною величезних втрат монгольська рать досягла верху, на них полився окрiп i страшна зброя: смола, що горiла.
  Навiть жiнки та малi дiти лили воду, що обпалює, кидали камiння та брили. Особливо ефективними були маленькi рогатки з отруєними стрiлами, з них могла стрiляти навiть п'ятирiчна дитина, яка ще не здатна натягнути тугу тятиву своїми маленькими руками. А промазати, палячи в таку густу масу, набагато важче, нiж потрапити. Штурм явно захлинався, понiвеченi трупи у великих кiлькостях скочувалися вниз.
  Через майстерно виготовлену китайцями пiдзорну трубу Гуюк-хан уважно стежив за битвою. Вiн облизувався i прицмокував губами, раз у раз, поправляючи золотий, на хутрi шолом, що вперто й набридливо залазив на чоло. Потiм у гнiвi вiдкинув трубу.
  -Нашi воїни гинуть! Бурундая та Жовтого змiя до мене!
  Тургауди спiшно кинулися виконувати розпорядження спадкового кагану. Гуюк сiв у вирiзане зi слонової кiстки крiсло, як на його плече м'яко лягла рука:
  -Не турбуйся, великий! Заспокой погляд свiй дикий!
  Промуркотiв тягучий наспiв, що добряче скидався на жiночий голос.
  Гуюк-хана потягло на сон, вiн ледве втримався на ногах. Так це вiн. Знову, ось так, як привид перед ним виник Жовтий змiй - найстрашнiша людина в його вiйську, пекельний демон iз далекої та неприступної Японiї.
  -Ти!
  Нерозумно тицьнув пальцем спадкоємець верховного кагану! Жовтий змiй продовжував розливатись, то збiльшуючись, то навпаки зменшуючись:
  -Я! I бачу я тебе наскрiзь! Настав час стримати злостi плоть! Ну, а точнiше, введи швидше у бiй усi резерви! А вам, я брати допоможу, такий сюрприз всаджу вороговi! Коронний хiд, повiр менi, буде вiрним!
  -Дзе, Дзе, Дзе! Я кину у бiй добiрний тумен пiд командування Бурундая! Ви разом очолите атаку!
  Японець блиснув очима, вишкiривши великi жовтi зуби.
  -Там немає бiлих демонiв, я хочу вбивати рiвних собi! Як справжнiй нiндзя!
  Жовтий змiй блиснув талiсманом, у ротi непомiтно з'явився свисток, почулася переливна мелодiя.
  Гуюк подумав, що з нього знущаються, але не було нi сил, нi бажання сперечатися з чарiвником-нiндзей. У цей момент тургауди грубо вштовхнули Бурундая, Гуюк-хан недолюблював цього покiрного ставленика Субудай-Багатура.
  -Ти, Дiрявий бурдюк! Хiба ти не бачиш, що найкращi ратники гинуть пiд стiнами столицi. Бери, негайно тумен "Беркутiв" i, пройшовши рiчку, пiдрубай ударiв урусiв пiд праву стiну.
  Досвiдчений Бурундай насмiлився заперечити:
  -Лiд ще не змiцнiв, пiд ударами тисяч копит вiн просто лусне.
  Зненацька за Гуюка вiдповiв грiзний японець.
  -Твоє занепокоєння похвальне. Але даремно виявляєш старання! Чарiвний порошок скував на рiчцi лiд мiцнiший за ратну сталь! Ану скачи вперед, тобi ми наказали!
  -Великий нiндзя-батир знає, що каже! Скачи швидше, коли оволодiєш градом, одвiрок коней я дам у нагороду!
  Прокричав, трясучи пальцями Гуюк-хан. Бурундай не наважився бiльше суперечити - загрожує смертю. Монгол зi зграйкою волохатих вершникiв зник з очей. Раптом насунулася тiнь, над головою зашумiло, вiд сильної повiтряної хвилi з наслiдного кагану злетiв шолом:
  -Харакiрi! От i припурхнув Метелик! Тепер буде урусам "припарочка".
  Гiгантський дракон завис над поверхнею, його крила, що вiдливали золотом, здували кучугури, а з трьох хижих пащ вивалювалися полум'янi язики.
  -Дивний мангус!
  Гуюк навiть не встиг злякатися:
  -Вiн здатний спалити всю Рязань.
  -Всю не всю, а стiну пiдпалить. Вперед, мiй маленький Годзiлло!
  Чудовий сон у Медведєва продовжився. Виконувач обов'язкiв президента мав колосальну фантазiю.
  Могутнiй дракон, з розмахом крил у п'ятдесят метрiв, злетiв заввишки. Монголи i шамани, що супроводжували їх, люто вили. Тумен пiд командуванням Бурундая, хвацько залетiв на лiд, кiлька коней спiткнулося, їх тут же разом iз вершниками розтоптала шалена залiзна маса. Триголовий монстр, тим часом, плавно спiкував на стiну. Дiкорос ранiше усвiдомив всю небезпеку повiтряної атаки. Що ж, не хотiлося, звичайно, заздалегiдь розкривати козирi, але задля порятунку мiста доведеться застосувати до цього дня невiдому зброю. Крилатому чудовиську протистояв механiчний монстр, який вiддалено скидався на сумiш павука i сталевої сороконiжки. З парового казана вже курився димок. Молодцi юнаки, що заздалегiдь закинули вугiлля.
  Парова катапульта, це майстерне поєднання технологiй паровоза, лебiдки, багатолапних балiстiв i навiть... музичної табакерки. I цей викований iз загартованої сталi звiр мiг метати майже зi швидкiстю кулемета, на дистанцiю до двох верст будь-яку вражаючу рiч. Дiвчата-войовницi були першими у свiтi, хто здогадався пристосувати поршневий двигун пiд метання зарядiв. Дикорос особисто повернув важiль, майстерно викована з ланцюжкiв стрiчка почала рухатися, вставляючи камiння в лопатi, що швидко обертаються.
  Так як татари мчали щiльною купою, промахiв майже не було, навпаки, кожен важкий камiнь, вiдскакуючи, збивав по кiлька вершникiв, що напирали. Одне погано, шкала прицiльностi слабка, в монголiв потрапити ще можна, а спробуй, врази дракона, що летить! Триголовий монстр повернув голови i розкрив широкi, iкластi, що вiдливали алмазами пащi.
  Полум'я, що вилетiло, пролетiло повз вал i вдарило по будинках. Почувся вереск i крики, кiлька, наполовину слiпих жiнок, бiгли вулицею, з неприродною швидкiстю спалахнули вдома. На щастя, пiсок i важкi бочки з водою, а також пожежнi команди були напоготовi. Частина хат, особливо близьких до стiни, була покрита пожежостiйким азбестом. Пiд дружним натиском, хижий вулкан зблiд i, втративши силу, звернувся до струмкiв блiдого диму.
  Але дракон явно не хотiв здаватися, вийшовши з пiку, вiн розвернувся з витонченiстю перевантаженого штурмовика i знову обрушив потоки вогняного смерчу. Татари вже встигли дiстатися стiни, тому шалене полум'я вразило i їх. Серед жертв виявився i грiзний Бурундай, розкiшний одяг спалахнув, i вiн з ревом пораненого вепря кинувся назад. Дiсталося i росiйським воїнам, а частина льоду помiтно оплавилася, оголивши землю та колоди. Одяг на Дикоросi тлiла, але боєць Антонов, що стояв на стiнi, встиг вилити на нього вiдро води, вiд розпеченої кольчуги повалила пара.
  -Що за диявольське наслання, шкода, що крута Оленка нас не бачить!
  Дракон знову розвернувся i спробував зайти на третє коло. Волхв Савелiй чиркнув пальцями, йому вдалося запустити невелику вогненну кульку, удар припав у середню голову дракона. Невеликий вибух не завдав триголовому монстру особливих втрат, але злегка збив з траєкторiї, внаслiдок чого, дракон пальнув ранiше, вогняний вихор припав по нукерських рядах, що нагромадилися. I знову шаленi завивання, частина татар подалася назад. Тут-то Дiкорос i примiтив молоду високу дiвчину, що хвацько махає двома гострими мечами. З нелюдською швидкiстю, вона рiзала в капусту своїх супротивникiв, завдавала страшних ударiв ногами, лiктями, i навiть головою, пурхаючи як метелик.
  Лише одна, вiрнiше, двоє людей могли зробити подiбне спустошення:
  -Юлiана! Рудий ангел, це ти?
  -Носом нюхаєш квiти! З трьох метрової висоти!
  Зi смiхом вiдповiла Оленка. Дiвчина-войовниця, зi швидкiстю очумiлого гепарда, злетiла на вал, залишивши на стiнi ледь помiтнi кривавi слiди.
  -Не кажи, i так все ясно! Треба загасити крилатий смолоскип!
  Оленка, дико свиснула, дракон, вирiвнявши полiт, заходив на четверте коло. Воїн, що стоїть поруч, пiдказав їй:
  -Використовуй катапульту, Оленка, збий його валуном.
  Дiвчина-войовниця грiзно гаркнула.
  -Я сама краще знаю, що менi використати!
  Оленка блискавично пiдхопила три майстерно викутi ланцюжки. Це була, теж їхнiх дiвчат-войовниць iдея, з'єднай два або три невеликi каменi, пострiл з двох, або бiльше балiст i скошена, понiвечена цiла шеренга. Розгорнувши парову катапульту, Оленка заскочила на лопату i вдарила ногою важiль. Її пiдкинуло високо вгору, вже в польотi дiвчина-войовниця замахала руками, вiртуозно обертаючи мечами, спрямовуючи стрiмкий рух, примудрилася приземлитися на спину дракона, що втикала шипами. Чудовисько здригнулося, спробувало скинути зухвалою дiвку-сiдка, але майстерно звитi ланцюги, захлеснули величезнi пащi - грiзний монстр виявився повнiстю осiдланим.
  -Навiщо тобi три голови? Однiєї не вистачає? Дiрявi, то я їх ланцюжком закую, щоб останнi мiзки не вилетiли!
  Дiвчина-войовниця розсмiялася своїм незграбним жартом. Дракон рiзко набрав висоту, потiм вiдтворив петлю Нестерова, м'язи пiд шкiрою ходили ходуном, монстр докладав вiдчайдушних зусиль, щоб скинути непроханого сiдока. Гарячi потоки повiтря обдували велетенське тiло, змiй мчав, як камiнь, випущений з катапульти, або, швидше за все, метеор. Атмосферна хвиля збивала татар iз колiй.
  Оленка проворкувала:
  -Не вражає!
  Сон виконувача обов'язкiв президента все ще продовжувався. Трохи розпалася пан Медведєв, може, навiть вiд горя.
  Дiйсно, що для дiвчини-термiнатора дракон, що смикається, коли вона проходила пограничнi навантаження в дванадцяти змiнних площинах, розганяючись до ста п'ятдесяти земних тяжiнь i, одразу пiрнаючи в невагомiсть, потiм знову виходячи на сублетальну межу навантаження. Будь-який представник флори та фауни черв'як перед цим продуктом генної iнженерiї.
  Чудовисько зробило спробу розгорнути голови, страшно брязкаючи величезною пащею. Дiвчина-войовниця з усього розмаху рубала легендарним мечем, вона цiлилася по найчутливiшому мiсцю - нiздрi. Перший удар був плашмя, з нiздрi вилетiли срiблястi бiсеринки, подiбно до перлiв вони виблискували на сонцi.
  -Гарнi у тебе соплi, мабуть, кажуть, що дракон може випорожнитися золотом.
  Змiй ударив вогником. У вiдповiдь, гарна i спритна Оленка рубала вiстрям, удар був рiзкий i точний, лезо трохи почервонiло, а з величезного носа виступили вишнево-рубiновi росинки. Вони застигали просто на льоту, сплiтаючись у дивовижний орнамент.
  Дiвчина засмiялася:
  -Клас, а ну повтори трюк!
  Монстр уже смикався, проте продовжував набирати висоту, стiльний град Рязань ставав дедалi менше. Ось вiн у вiзкове колесо, ось уже в блюдце, а ось i з маковим зернятком, остаточно сховавшись за хмарами. Блиснуло чорне, у яскравих зiрочках небо, вони залiзли в стратосферу, стало важко дихати, повiяло холодом вакууму. Хоч легендарна Оленка i не проста людина, але без повiтря обходитися не може. Але, мабуть, i дракону нема, рептилiя виходить судомами, задихається, от i доводиться знизити висоту. Повторювати подвиг Руслана три днi i три ночi Чорноморця, який тримав бороду, явно не полювання. У головi з'являється фраза з дитячого сайту, чомусь їй дуже хочеться її повторити.
  I дiвчина-войовниця вимовляє:
  -Ми З тобою однiєї кровi ти i я!
  Дракон немов уловив сенс, здригнувся i припинив полiт. Потiм почав повiльно знижуватися.
  Красива i мускулиста войовниця промовила:
  -Правильно мислиш крилатий мiй брат! Чи буде з тобою у нас результат!
  Внизу кипiло справжнє побоїще, монголи вже вiдкочувалися вiд стiн, i чудова Наталя вирiшила, що настав оптимальний момент для удару. Молодець, хоробрий дiвчина, її видно вiдразу, де вона пройшла, залишається кривава, густо вимощена трупами дорiжка. Не тiльки ноги й руки, двi подовженi коси Наташi потрощують вплетеними на ланцюгах кинджалами iз загартованої сталi.
  Оленка сказала сама собi, тупаючи ногою:
  -Я собi такi причиндали обов'язково зроблю! А тепер, зiгрiємо магланiв!
  Дике полум'я вирвалося потрiйним вулканом з луджених ковток, татари скупчилися надто щiльно, i їх, просто сотнями смажило, пекельним багаттям, що виливається з пащ. Особливо сильно злякалися конi, проте бiльшiсть скакунiв вже були вiдбитi раптовим ударом у спину, лише особиста охоронна тисяча Гуюк-хана залишалася пiд сiдлом. Виверження тривало, змiтаючи одним залпом у вогненний ураган сотнi та сотнi бiйцiв. Жовтий змiй з очима, що звузилися, спостерiгав за поверненням свого дракончика.
  Боєць зi сходу проревiв:
  -Зрадник! Ось ви всi представники драконячого роду, завжди зраджуєте i служите тому, хто сильнiший!
  В лютi, нiндзя-чарiвник спробував вразити зухвалого наїзника, з кулеметною швидкiстю метаючи пульсари. Юна воителька Олена посмiхнулася i повнозвучно спiвала:
  - З вогненною водою - перекинь склянку! Ти чужинець крутий - полум'ям харкал!
  Ось це дiвчина - весела, з гумором. I пульсари з вогню їй не страшнi.
  Олена легко збивала їх, використовуючи легендарну зброю i час вiд часу направляючи звiра на ворожi загони. Такий багаторазовий вогнемет iз крилами, кращими, ста механiчних на кiннiй тязi.
  Мабуть, навiть це по кручi штурмовика, i звiдки в нього стiльки пального, не спливає запал? Треба буде на дозвiллi вивчити монстра i створити нову, ранiше небачену зброю! Стрiли, як просо вiдскакують вiд товстої, переливної, мерехтливої всiма кольорами веселки, броньованої шкiри. Попадання лише на митi змiнюють розмальовку Рубiново-червоне стає бузково-фiолетовим. Лiлово-сапфiрове, навпаки, звертається в ало-оранжеве, золотаво-жовте, в смарагдово-салатове. Це дуже красиво, шкода, що в гарячцi кривавого бою, нiколи насолоджуватися казковим видовищем.
  Росiйськi ратники i солдати Бiлого легiону, сформованого дiвчатами, тим часом вже порубали бiльшу частину монгольської ратi. Особливо моторошно стало, коли в справу вступили механiчнi вогнемети, такий подвiйний удар будь-яка армiя не може витримати. Ще хвилина, i почнеться безладна втеча. Жовтий змiй на мить завагався.
  Наказ Батия зрозумiлий, пiд шумок убити спадкового кагана, але плата надто низька. Нi, вiн його вб'є пiзнiше, а поки виведе з-пiд росiйських мечiв:
  -Вiдiйдемо, каган, я тебе прикрию!
  -А як же триголовий мангус? Я не дозволю йому мучити мою армiю!
  Нiндзя клацнув пальцем, посипалися iскорки:
  -Я можу прочитати складне заклинання, i вiн повернеться у свiй свiт, але тодi сiм рокiв не зможу його викликати! Хоча є варiант! Заклинання рiвня Хале!
  -Це як?
  Не по роках жирне й одутле обличчя Гуюка витяглося. Нiндзя-кiлер пояснив:
  -А Так! Якщо я його бiлого мангуса вб'ю, то мiй дракон буде, якщо вiн мене, то його!
  Японський чародiй прошепотiв довгу мантру, талiсман блиснув яскравiше за сонце. Захоплена азартом винищення, босонога Оленка раптом вiдчула, як пiд нею зникла гнучка лощена спина могутнього i вже слухняного монстра. Вона опинилася в повiтрi, зi швидкiстю каменя летячи вниз. Падiння було неприємним, але не смертельним. Пробивши метрову кучугуру, з люттю пораненого кабана воїнка-термiнатор обрушилася на монголiв. Останнiй органiзований опiр впав, жалюгiднi залишки величезного вiйська кинулися в повальну втечу.
  Найкрасивiшi дiвчата, голоногi Оленка та Наташа, буквально змагалися у винищеннi нукерiв, що втратили орiєнтацiю. Гуюк-хан, тим часом став практично невидимий, його хортий кiнь бив усi рекорди iподрому, спадковий каган думав лише про власну шкуру.
  -Нi, це не самурай! Жалюгiдний боягуз. У падлу служити такому мiкадо!
  Гаркнув нiндзя.
  Жовтий змiй дiстав два могутнi катани, схрестив їх i рiзко смикнув, вiд лез вiдокремилася iскриста рожева кулька. Магiчний самонавiдний пульсар, стрiмко злетiв у напрямку до прекрасної, напiвголої Оленки.
  Войовниця-термiнатор встигла помiтити рух, на льоту зрубала вогненний потiк, невеликий вибух розлетiвся блискавками, розкидав десяток-другий монголiв:
  -Це диявол! Самурай пекла!
  Крикнув Жовтий змiй. Нiндзя вже приготувався було рвонути на зустрiч кривавiй босоп'ятiй Оленцi, як на його голову прийшла елементарна думка. "Що якщо вiн одразу не вб'є цю найсильнiшу дiвку-бiйця, то до неї приєднається блондинка-термiнатор Наташа, i тодi наслiдки стануть катастрофiчними. Тим бiльше, що вона пiдкорила дракона, а пiдкорити великого змiя може лише дуже могутнiй воїн".
  Нiндзя просипiв:
  -Я Змиваюся пташки! Iду, щоб повернутися!
  Жовтий змiй, розгорнувши бiлий плащ, закопався у снiг. Потiм захлинаючись, почав шепотiти заклинання перемiщення.
  Голонога Оленка продовжувала шалене переслiдування, крута Наташа не вiдставала. Не дивлячись на всю жорстокiсть сутички, вони не на мить не випускали з поля зору царський намет наслiдного кагана.
  -Вiн втече, наздоженемо ватажка!
  Запропонувала голонога Оленка. Метнувши босою ногою диск, Наташа недбало вiдповiла, продовжуючи стрiмкими помахами рiвняти монголiв, що втiкають.
  -А навiщо! Зайву радiсть принесемо Батизi, та й це надто гуманно. Меч вбиває легко, а джихангiр просто здере з нього шкуру.
  Оленка, зрiзавши одним помахом чотирьох, зареготала.
  -Якщо вiн сам не обломить Батию роги! Будемо гнати їх до самого табору, чи як?
  Наташа хихикнула i видала:
  -Батий неабияк наклав у штани, а чим менше магланiв уцiлiє, тим краще!
  Дiвчата-термiнатори додали кроку, це нагадувало гру в наздоганяння, нукери вiдчайдушно хлестали коней, роздираючи в кров боки. Докладаючи вiдчайдушних зусиль, їм вдалося злегка вiдiрватися вiд руських вершникiв, але не можна уникнути тих, хто був сконструйований швидше за гепард!
  Прокинувшись, Дмитро, Анатолiйович Медведєв зробив зарядку i ввiмкнув телевiзор. З нагоди перемоги Зеленського проходили всенароднi гуляння та трiумфування. Народ щиро тiшився змiнами.
  Усi хотiли жити за новим, i вiльнiше. Наближалася iнавгурацiя, i здобуття Зеленським усiєї повноти влади. I це теж викликало ентузiазм та натхнення. Мовляв, усе змiниться i буде краще, нiж учора. А слов'яни знайдуть єднiсть i холодна вiйна закiнчиться. Як авторитарний жах путiнського перiоду.
  I про Зеленського вже спiвали гарнi пiснi... Хотiлося всiм нового та прекрасного.
  Сам Зеленський оголосив, що скасує своїм першим указом депутатську недоторканнiсть, а також пiдчистить пiр'їни олiгархом. Обiцяв Зеленський та значно пiдняти податки на багатих. Мовляв, нема чого їм жирiти!
  Загалом багато чого планувалося зробити. Включаючи грандiозне будiвництво залiзницi: Архангельськ - Чукотка, i далi пiдземний тунель пiд Аляску.
  Чим Зеленський не цар? Його проекти грандiознi. I в США незабаром змiниться влада i буде iнше поколiння полiтикiв. Якi також хочуть змiн.
  I ось Зеленський розкручується.
  Поки комп'ютер не вiдiбрали, Медведєв вступив у гру.
  Ось уже пiсля завоювання СРСР можна i зi США зчепитися. Але спочатку проженемо лазерне ПРО, тут такi можливостi iмперiя має. Вiйна проти США - 2008 року! Вторгнення починається з Чукотки на Аляску.
  Йде реальна боротьба.
  Б'ється "Абрамс" проти танка "Пантера"-7. Нова машина вже не так важка, як досконала. I показує свiй абсолютний клас.
  I трощить собi янкi... Медведєву трохи набридла вiйна, i вiн передав управлiння вiйськовому Раднику класу Рокосовського. А сам став керувати.
  Наприклад, збудувати щось... Новi храми у кожному по сiм релiгiй. Або навiть новi телевежi. Та й пiрамiду звести було б класно. Висотою пiвтора кiлометра. Так це було б дiйсно супер!
  Медведєв заразом пiднiмає рiвень добробуту. Адже не тiльки вiйськовi заводи штампувати.
  Можна i випускати телевiзори, холодильники, комп'ютери, ноутбуки. I виробництво будувати, i бойовi м'язи накачувати. Але США й так долаємо... Iмперiя вже населенням понад два з половиною мiльярди i вiйну проти США цiлком тягне. Медведєв скеляє зуби i спiває:
  - Я справжнiй ураган усiх сторiч! Той, що принесе багато смертi!
  I знову пресує Америку. Ось уже вiдбувається обмiн ядерними ударами. Така битва наростає.
  . РОЗДIЛ Љ 8
  Ех, давайте юнiти ще раз наперед. I як ударимо! Ось рухаються дiвчата-пiхотинцi. Все босонiж i в бiкiнi. I як колють багнетами янкi, i як босими нiжками метають гранати. Справжня енергiя у них. I все переливається, як ртутнi кульки бiгають пiд засмаглою шкiрою. Дiвчата люблять вбивати - ось це дiвки!
  I спiвають собi:
  Ми дiвчата лихi комсомолки,
  Нас цар Медведєв, дуже мудрий цар...
  I голосок у нас звичайно дзвiнкий,
  Будь-яка справа сперечатися - дерзай!
  I знову як метнув гранати босими пальчиками нiжок. Ось це дiвки - буквально супер. I трощать янкi, захоплюючи Аляску. I ще спiвають собi:
  - Злi вовчицi збиваються в зграю! Тiльки тодi виживе рiд! Слабкi гинуть, їх убивають - очищаючи священну кров!
  I дiвчата мчати в атаку вискалив зуби. А ось проти американцiв ще й "Тигри"-7, яка приголомшлива мiць. I не зупинити таких монстрiв!
  "Тигр"-7 особлива гармата високого тиску з початковою швидкiстю снаряда 2500 метрiв за секунду. I як лупне, то вiд неї нiчого не врятує. I бiжать на всi боки "Амбрамси". I зриває з них вежу.
  I дiвчина змушують солдатiв стає навколiшки i цiлувати їм босi нiжки.
  Знову здаються американцi. I вiйська армiї Медведєва пiдходять до Нью-Йорка. I мiсто вже пiд ударом. Його без жодних церемонiй захоплюють.
  Медведєв себе великим полководцем вважає: ось узяв-таки Нью-Йорк.
  I можна сказати найбiльший вiн iз загарбникiв. I згодом i Вашингтон.
  I здаються американцi. Президент США впав ниць i почав цiлувати дiвчатам босi нiжки. То однiєї, то другої, по черзi.
  Так поцiлував цiлий батальйон босоногих дiвчат. Ось це битва - супер!
  Медведєв хихикає ... Ось вiн i Америку захопив. А Путiну подiбне виявилося не пiд силу!
  Ось це справдi битва - супер! I згодом на Мексику.
  I знову захоплення... А дiвчата мексиканцiв ставлять навколiшки, i вони їм босi п'яти цiлують. I ревуть:
  - Слава красуням!
  Так комп'ютер може показувати кольоровi зображення дiвчат, з голими п'ятами, якi цiлують полоненi. I це такий кайф.
  Ось знову ведуть полонених - цього разу чорношкiрих. I тi теж цiлують дiвчатам босi ступнi.
  А ще й танки повзуть пiрамiдальнi...
  Дiвчата рухаються i їх дуже багато ... Адже можна молодий штампувати з ресурсiв. I вибрати, що всi юнiти - дiвчата в бiкiнi. А це так гарно.
  В основному вони рудi та блондинки.
  I захоплюють одну за одною країну. Такi крутi войовницi. Падають пiд їхнi босi нiжки iмперiї.
  Медведєв грає iз задоволенням... I навiть собi щось насвистує пiд нiс.
  А як вибухає воднева бомба! Жахливе варварство! I цiле мiсто, мов корова язиком злизала. А скiльки ще радiацiї. I бiжать босоногi дiвчата радiоактивним пилом. I їхнi голi п'яти обпалюються.
  Медведєв же грає, наче пiтон заковтує чергову територiю.
  Ось ще одна держава пiдкорена у вiртуальному свiтi i скинутий прапор.
  Танки тепер новi з активною бронею та керамiкою. Багатошаровi та ефективнi.
  I авiаносцi сучаснi, i теж цiлком доречнi. I як починають бити iз них лiтаки.
  Медведєв, як ми бачимо, дуже розумний виконувач обов'язкiв президента.
  Так, наразi розробки безпiлотникiв. I це круто. А також дископодiбних лiтальних апаратiв. Тут уже в бiй йдуть на кшталт НЛО. А далi пiрамiдальнi танки.
  Президент США Трамп, свiтла головушка, наказав зробити машину невразливу та непробивну з усiх ракурсiв. Так з'явився мастодонт у виглядi низької пiрамiди. I така машина показала чудовий захист. Особливо проти кiнетичних снарядiв.
  I тепер цей танк виявився настiльки вдалим, що його не пробити, i вiн досi на озброєннi США. Його навiть так i прозвали танк Трампа.
  I безумство часом охоплює людей, коли вони бачать, що машина непробивна.
  Медведєв веде нерiвний бiй, i його машини вже чергову вiртуальну столицю взяли, перетворивши на купу руїн та киплячих воронок.
  Але й цього дiвчинi-роботу мало. Вона розпочинає розробку зброї нового поколiння: анiгiляцiйної бомби. А ця бомба в чотириста разiв потужнiша за водневу. Тож якщо вже вдарить, то й попелу не збереш!
  А вiйна вже перетворюється на космос.
  Медведєв використовує кораблi з нового сплаву мiцнiше i легше за титан. I летять зорельоти до космосу, i борються бойовi роботи. Тут уже багато рiзних моделей у пiдземних заводах.
  I ось падає остання iмперiя планети. I що ж? Тепер у далекий космос!
  Починається епоха зоряних вiйн.
  Медведєв розумiється на цьому i енергiйно натискає на клавiатуру. А можна й пальцями водити, чи думками керувати.
  Виконувач обов'язкiв президента дiє розумно, i будує собi космiчний флот. I бiй продовжується.
  Йде розробка ще потужнiшої, тим самим анiгiляцiйної, термокваркової бомби. А вона у сто тисяч разiв потужнiша, нiж анiгiляцiйна.
  I ось здiймаються в небо кораблi. I захоплюють супутники планети. А вiдтак i сусiднi системи. Роблять це вкрай швидко.
  А виконувач обов'язкiв президента виконує термiнаторiв у грi. Ось термiнатор - герой. Ось рух у часi, нехай навiть i обмежений.
  Медведєв пропищав:
  - Люди тупотять ногами по землi, що з чоботами! Що й безглуздо i страшенно некрасиво!
  I Медведєву стало набагато веселiше. Ех, дiти, якi ви гарнi. Особливо якщо стали космiчними воїнами.
  Ось розгортається зiркова битва. I серйознi обмiни ударами коли тривiально б'ють пiд дих. Точнiше це образне мислення.
  Медведєв, продовжує атакувати:
  - Мої зорельоти вбивчi!
  I призначає замiсть себе нових космiчних командирiв. А що бiй є бiй.
  Ось Медведєв командує зi своїми полководцями. Ось на неї пiднiмається ворожа коалiцiя. Коли насувається така незлiченна армада, це страшно, здалеку здавалося, повзе багатобарвна туманнiсть. Причому кожна iскорка це демон, викликаний магiєю чаклуна-некроманта. Понад дванадцять з половиною мiльйонiв вiйськових космiчних судiв основних класiв, i нескiнченна дрiбна "комарильня", з урахуванням пiдкрiплень, що постiйно прибувають, її чисельнiсть наближалася до двохсот мiльйонiв. Фронт розтягнувся на пару парсекiв, у таких масштабах навiть флагманськi ультралiнкори виглядають, як пiщинки в Сахарi.
  Насувається Генеральна битва: Армiя космiчної iмперiї Медведєва проти багатоликої "Коалiцiї тотального порятунку", яка вирiшила, замiсть постiйної тактики оборони, що вiчно спiзнюється, самiй завдати удару по флоту жорстокого агресора.
  Стiльки тут кораблiв, з приголомшливим, хоча в бiльшостi випадкiв тiльки заважають ефективно боротися, рiзноманiтнiстю. Ну от, наприклад, зорелiт у виглядi клавесину, або, з довгими дулами замiсть струн, арфа, а то й зовсiм контрабас iз вежею танка часiв Другої свiтової вiйни. Таке може i справляє враження на слабкодухих, але швидше здатне викликати смiх, нiж страх.
  Їхнiй противник iмперiя, що претендує на роль всесвiтньої держави. Великий космiчний емiрат Медведєва, де все поставлено на службу вiйнi, головне гасло - ефективнiсть та доцiльнiсть.
  На вiдмiну вiд коалiцiї, зорельоти виконувача обов'язкiв президента вiдрiзняються лише розмiрами. А форма практично та сама, дуже хижi на вигляд глибоководнi риби. Може, з єдиним винятком, що скидаються на товстi, що вiдливають сталлю кинджали - грейфери.
  Зiрки в цiй частинi космосу не надто густо розкиданi по небу, зате колоритнi, своєрiднi у своїй свiтловiй гамi.
  Чомусь дивлячись на цi свiтила, виникає сумне почуття, нiби дивишся в очi ангелiв, що засуджують живi iстоти свiтобудови за їхню мерзенну, воiстину дикунську поведiнку.
  Армiя виконувача обов'язкiв президента не поспiшала вийти на зустрiч, лише окремi мобiльнi загони, стрiмко, користуючись перевагою в швидкостi, атакували супротивника, завдавали шкоди i йшли назад. У вiдповiдь їх пробували зустрiчати загороджувальним вогнем, але бiльш спритнi i з досконалим захистом, вони дiяли набагато ефективнiше.
  Рвалися, як при детонацiї мiни, що здаються в космiчних масштабах дрiбнотою, крейсери та есмiнцi. Але вдалося звалити i велику дичину. Один iз величезних лiнкорiв коалiцiї виявився пiдбитим, вiн густо задимив, покоробився, i на борту велетенського зорельота, немов пожежа в сухому лiсi, спалахнула панiка.
  Iномиряни, схожi на тушканчикiв тiльки з клешнями замiсть хвоста, в страху розбiгаються, при цьому несамовито верещачи i пiдстрибуючи. Мiж ними трапляються типи по дрiбнiше, що скидаються на гiбриди ведмедiв i качок. Дзюби вiд дикого жаху кривляться, лунають кряки, розлiтаються, тут спалахує пiр'я. Ось одна з ведмежих качок перекинулася нагору ногами, закрутивши головою в протипожежну трубку. Там їй прямо в глотку хльоснуло пiною, живiт миттєво розуло, i пташина тушка лопнула, розбризкавши кровiще з залишками плотi, що виходить чадом.
  Тушканчики обпалюються, прагнуть рятувальних модулiв, але, схоже, що система, яка дарує примарну надiю на виживання, безнадiйно пошкоджена. Їхнiй генерал, Таракан-хвiст випускає iстеричний писк:
  - Про боги квадратури вселенського кола, по.
  Домовити не вдалося, полум'я накрило його невдалий превосходительство. Плоть розумного гризуна розсипалася на елементарнi частки.
  Лiнкор догорав, вираючи у вакуум, бульбашки повiтря, а потiм рвонув, розлетiвшись на безлiч уламкiв.
  Медведєв, вдосталь награвшись, зробив ще кiлька розпоряджень. Нагородив i Новодворську посмертно зiркою Героя Росiї. Наказав нагородити Олега Рибаченка всiма орденами та медалями, що є в Росiї. I вручив орден Андрiя Первозванного та Дональду Трампу. Пiсля чого Медведєв знову заснув... Нiхто його поки не турбував.
  Пiсля такого подвигу Оленка помiтно пiдбадьорилася. Як i її команда.
  Маргарита першою взяла слово:
  - Давайте, покiнчивши з Японiєю на морi, доб'ємо їх i на сушi!
  Оленка гаряче пiдтримала цю iдею:
  - Звичайно! Навiщо припускати загибель нових росiйських солдатiв!
  Наталя також висловилася:
  - Куропаткiн надто нерiшучий полководець. Тож не факт, що вiн зможе перемогти, навiть з урахуванням ослаблення японцiв пiд час штурму Порт-Артура!
  Медведєв рiшуче пiдбив пiдсумок:
  - Наступаємо! Це наш шанс i шанс Росiї!
  Пiсля чого, потужний i ультрасучасний танк почав рухатися. Так, у Японiї поганий день. I вони не раз проклянуть момент, коли їм спало на думку воювати з Росiєю.
  Танк рухався у напрямку японських вiйськ. Оленка iз захопленням промовила:
  - А менi такий дивовижний сон снився. Наче я i Наталя захищаємо Рязань вiд полчищ Бату-Хана.
  Маргарита пожвавилася:
  - А я увi снi була?
  Оленка заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Тебе якраз не було!
  Дiвчина з досадою простогнала:
  - Як шкода!
  Голонога Оленка засмiялася i помiтила:
  - Ти могла нам лише завадити! Зате ми з Наташею були такi крутi!
  Дiвчина-блондинка спитала з подивом:
  - Крутi були?
  Босонога Оленка охоче пiдтвердила:
  - Так, дуже крутi! А я навiть осiдлала дракона!
  Наталка засмiялася i вiдповiла:
  - На драконi ти була дуже красивою!
  Оленка охоче пiдтвердила:
  - Це як у казцi! Там де дракони, i ельфи, i все таке гламурне!
  Маргарита вiдповiла iз щирим почуттям:
  - Ти i без дракона дуже гарна! Просто фея, i диво iз чудес!
  Оленка впевнено заявила:
  - Я всiх перемагатиму! I з драконами, i без драконiв!
  I войовниця показала кулак.
  Першим росiйський танк атакував японцiв, якi стояли пiд стiнами Порт-Артура. Їх було досi досить багато. Запрацювала артилерiя. У вiдповiдь ударила гармата 152-мiлiметра грiзного танка, а також вiсiм забiйних кулеметiв. I знову самураїв почало скошувати сотнями.
  Кулемети - "Дракони", дуже забiйна рiч. П'ять тисяч куль за хвилину - просто звiр якийсь.
  Японцi падали пробитi, розiрванi на шматки, з роздробленими черепами. Їхнi животи лопалися, а тiла пiдскакували, пiдкинутi нищiвними ударами вогню.
  Рвалися й уламковi з кумулятивною начинкою снаряди. Вони вiдмiнно пiдходили як у стрiльбi пiхотою, так i для пробивання днища кораблiв.
  Ось це дiвчата-термiнатори i професор справжнiй генiй. Так взялися молотити самураїв.
  Голонога Оленка вигукнула:
  - Хай славиться росiйський дух!
  Наташа, натиснувши босими пальцями нiг на кнопку джойстика, послала зливу куль, продовжила:
  - I наш цар, Микола Другий!
  Голонога Оленка продовжувала посилати снаряд за снарядом. Кожнi три секунди вилiтало забiйне. I замовкали японськi батареї. I гинули жовтошкiрi солдати у великiй кiлькостi.
  Наташа, викосивши кiлька шеренг самураїв, пiдтримала:
  - Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiває.
  Голонога Оленка, продовжуючи, плюватися снарядами з забiйною начинкою, а вони куди потужнiшi вiд пластиду, продовжила:
  - У всьому всесвiтi немає його красивiшого.
  Наташа, ведучи нещадний вогонь японцями, за допомогою босих пальцiв нiжок, додала:
  - Стисни мiцнiше витязь кулемет.
  Босоп'ята Оленка, ламаючи самураїв, закiнчила:
  - Помри за Богом цю Росiю!
  Дiвчата справдi такi, що супер! Чудова красуня. Дивишся на них i милуєшся. А ось японцям це чиста смерть. Танк пройшовся батареями. Вибив гарматнi розрахунки. Зробив це дуже, i дуже швидко. Потiм пройшовся окопами. Теж багатьох викосив. Точнiше не багатьох, а майже всiх. Винищення виявилося тотальним. Тут уже, звичайно, все виходило автоматом. Так знищували японцiв.
  Оленка, зi смiшком помiтила, натискаючи босими пальчиками засмаглих нiжок, на кнопки джойстика:
  - Ми, швидше за кати, нiж воїни!
  Наташа хихикнула i погодилася:
  - Свободи, генiя та слави кати!
  I знову цiвками стрiляє. I вибиває самураїв iз дикою силою.
  Маргарита, яка теж влучно стрiляла босими нiжками, рацiонально помiтила:
  - Менше буде блакитних, у Японiї виникне дефiцит чоловiкiв!
  Голонога Оленка, розреготалася, i знову врiзала снарядом:
  - Стережiться жiнок! Жiнок, бережiться!
  Ось це справдi така дiвчина, що вiд неї вiдскакують i снаряди, i уламки, i будь-якi кулi. Принаймнi дiвчина є реальним термiнатором.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Крокують легiони,
  Блищать у них багнети.
  За нами мiльйони,
  О росiйськi полки!
  Нiхто не зупинить,
  Нiхто не переб'є...
  Хiд вiдкриває новим,
  Летимо швидше у полiт!
  I знову як посипле зливою на супротивника. I не дає їм спуску на соту частку ампера.
  Голонога Оленка, викидаючи з монотоннiстю дятла снаряди, прошипiла, щойно проспiвавши з глузуванням:
  - Раз, ударник, два ударники, вiн хитається.
  Наташа ведучи вогонь, пiдтвердила пiсню:
  - Раз ударник, два ударники, вiн валяється!
  Крута Оленка енергiйно пiдтримала:
  - Раз дощечка, два дощечка - труна будується.
  Голонога Наташа, продовжуючи пальбу i вибиваючи супротивника кулеметними чергами, прошипiла:
  - Раз лопатка, два лопатки - ямка риється!
  I войовниця пiдморгнула своїми сапфiровими очима. Адже вона реально така краса.
  Голонога Оленка придивлялася до позицiй. Танк працював швидко, i вiд армiї генерала Ноги практично нiчого не залишилося. Схоже, i самого командувача вбили. Добиваємо останнiх японцiв з облогової армiї.
  Медведєв логiчно зауважив:
  - Ось до чого технiка дiйшла! Чотири людини за кiлька годин знищили понад вiсiмдесят п'ять тисяч японцiв.
  Напiвгола Оленка, зло, посмiхнувшись, помiтила:
  - Потрiбно знищити й решту! Нiкого не кинути!
  Наташа заспiвала, ведучи вогонь за останнiми тисячами самураїв:
  - Нi, не будуть золотими гори, всiх ворогiв Русi уроєм скоро!
  Крута Маргарита додала:
  - Нi, не геморой, супостата ти скорiше урою!
  Викосивши поголовно армiю генерала Ноги, дiвчата-термiнатори тимчасово вилiзли з танка i пробiгли босонiж снiгом. А що вже зима.
  Вже однiєї пiхоти вони винищили понад сто п'ятдесят тисяч. I плюс ще японський флот. Тим не менш, ще понад двiстi п'ятдесят тисяч японцiв стоять проти армiї генерала Куропаткiна.
  Медведєв пiсля сну вийшов iз дубовою головою. Трохи схожий. Потiм знову грав на комп'ютерi... Зiрковi вiйни це чудово... Але щось уже не склалося...
  Медведєв став перегравати нову стратегiю. Включив iсторичну гру: Росiя часiв Миколи Другого. I вiйна iз Японiєю. Така жорстока вiйна. Можна розгорнути стратегiю i на комп'ютерi штампувати сили.
  Медведєв грав на легкому рiвнi, але пропустив укол з боку японцiв i зазнав великих втрат. Та будувати треба не надто активно. Давай перезавантаження.
  I знову граєш собi... Як з'ясувалося на мiсцi Куропаткiна виконувач обов'язкiв президента не надто блищить... Усi брешемо збої якiсь йдуть, помилки.
  Медведєв тодi увiмкнув вiйськового радника, i справи пiшли на лад... А сам узяв i задрiмав у крiслi.
  Красива Оленка , шльопавши босими ногами, запитала у Наташi:
  - А що ти вiдчуваєш, вбиваючи стiльки людей?
  Дiвчина-блондинка чесно вiдповiла:
  - Не знаю! Таке сприйняття, наче це комп'ютерна гра! Нi лютi, нi гнiву, чи особливої радостi не вiдчуваєш!
  Голонога Оленка хихикнула з досадою:
  - Ось це i є вiйна!
  Наталка перекрутилася в сальто. Її червонi, круглi п'яти так i миготiли. Взагалi вона чудове дiвчисько, здатне домагатися без особливих зусиль дуже багато чого. I не миттям, то катанням.
  Дiвчата бiгли снiгом. Їхнi тiла дуже виразнi. Груди великi, стегна розкiшнi, наче крупи у коней, мускулатура рельєфна. Такi ось красунi-богатирки. Вони найреальнiша жiноча сила. Стiльки грацiї. А ноги - пiд засмаглою шкiрою перекочуються кульки м'язiв.
  Ось їм назустрiч попалися три японськi розвiдники.
  Дiвчата перекрутились у сальто. I як голими п'ятами врiжуть самураям у пiдборiддя. I реально зламали їм щелепи. I вибили усi зуби. Пiсля чого дiвчата заспiвали:
  - Велич росiян визнала планети,
  Ми мчимося впевнено вгору.
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту,
  Крокує народ усiєю країною в комунiзм!
  I знову красунi пiдморгнули смарагдовими очима. Вигляд у них такий бойовий. Активно дiють войовницi. I знову пробiжка.
  Голонога Оленка пiдстрибнула. Прокрутила в повiтрi вертушку i помiтила:
  - Ми такi крутi. Можемо i весь свiт завоювати!
  Наташа хихикнула i вiдповiла:
  - Iмператриця планети Земля -
  Це дуже круто!
  I обидвi дiвчата пiдморгнули одна однiй. Пiсля чого помчали назад. Справдi, щодня вiйни дуже дорого обходиться скарбницi царської Росiї. I швидше час iз японцями кiнчати.
  Медведєв зустрiв дiвчат iз променистою посмiшкою:
  - Ну, як, набiгалися?
  Голонога Оленка заявила з усмiшкою:
  - Набiгалися i готовi до бою!
  Наташа агресивно помiтила:
  - Усiх переб'ємо!
  Медведєв махнув рукою i наказав:
  - Тодi погнали!
  Голонога Оленка засмiялася i вiдповiла:
  - Наша четвiрка найбiльш смертоносна у свiтi!
  Наташа на це заперечила, тупаючи босою ногою:
  - Не у свiтi, а у всесвiтi!
  I потужний, агресивний та забiйний танк погнав на всiх швидкостях. Ще понад двiстi п'ятдесят тисяч японцiв попереду. Але ж снарядiв вистачить i на мiльярд солдатiв!
  Дiвчата, професор i студент- ось це команда, яка всiх сомне i скрутить в баранячий рiг. I летить собi танк до японських вiйськ. Грiзно мчить собi. Хоче всiх поламати.
  Голонога Оленка заспiвала iз захопленням:
  Простори Росiї - прекрасної, рiдної,
  Де перли снiгiв, рiчок безкраїх кришталь,
  А росiйський солдат iз генералом єдинi.
  Святий символ держави - орел Православний, наш царю!
  I ось швидкий танк фактично злетiв. Пронiсся наче реактивний винищувач. I опинився перед японцями. Знову запрацювала унiверсальна гармата та кулемети-дракони. Дiвчата за справу взялися дуже завзято. Без зайвих церемонiй.
  Оленка стрiляла за допомогою босих пальчикiв нiжок з гармати, вибивала японцiв i спiвала:
  - Славитись Русь моя, Сталiн i Ленiн, одна сiм'я!
  I сяє руде чортове смарагдовими очима. А як довбає самураїв. Залюбуєшся.
  I Наталя теж не поступається. Молотить японцiв.
  I спiває:
  - Швидкiсть ти не скидай на вiражах. Наша доля, дiвчата перемагати!
  Войовниця була у повному ажурi. I така стрiмка у поливаннi противника вогнем.
  Босi пальчики нiжок натискають на кнопку джойстика.
  Напiвгола Оленка ведучи пальбу, помiтила:
  - У Росiї двi бiди...
  Маргарита тут її перебила:
  - Якби тiльки двi!
  Голонога Оленка, ведучи вогонь, iз задоволенням погодилася:
  - Так, якби тiльки двi!
  Наташа стрiляючи, укладала японцiв сотнями, взяла та заспiвала:
  - За двi, за двi зими. За двi, за двi весни!
  Голонога Оленка, ведучи вогонь, додала:
  - Замочу японцiв i повернуся!
  Наташа хихикнула i вiдповiла:
  - Порт-Артуре наш! I нiкому не дозволимо забрати нашу Манчжурiю!
  I войовниця знову молотила самураїв. Росiяни не програють японцям. Це вкотре доводить, наскiльки Росiя непереможна!
  Голонога Оленка рознесла батарею i проворкувала:
  - Славитися Русь у найдальших країнах та столiттях!
  Наталя теж просипiла:
  - I жодної сили нас не зупинять!
  I знищила ще кiлька тисяч самураїв. Потiм танк просунувся вперед, i збирання врожаю продовжилося.
  Маргарита, дивлячись на це, висловила свою думку:
  - Якщо вiйна буде настiльки блискуче виграна, то що робитиме Росiя далi?
  Медведєв подивився, як дiвчата хвацько викошують японцiв, i припустив:
  - Чи буде вiйна, чи з нiмцями, чи з англiйцями! Але в будь-якому випадку битва з Країною Вранiшнього Сонця не остання!
  Альона, рознiсши чергову батарею, заявила:
  - Ось ми так нiмцям дамо, ну так їм дамо, що мало не здасться!
  Наташа, круша самураїв, додала:
  - I не буде кого набирати Гiтлеру у Вермахт!
  Оленка, натискаючи босими пальцями нiг на кнопки джойстика, агресивно заявила:
  - А шкода арiйцiв. Стiльки загинуло гарних бiлих хлопцiв!
  Наташа з цим, сумно киваючи, погодилася:
  - Так, загинуло стiльки гарного народу! I заради чого!
  Дiвчина вдарила по японцях i помiтила.
  - I японцi гарна нацiя, а ми змушенi з ними воювати! Хоча це теж не надто добре!
  Маргарита логiчно помiтила:
  - А звiрi? Хiба вони не вбивають один одного? А людина, це лише тварина вищого порядку!
  Медведєв усмiхнувся i заперечив:
  - Людина, на вiдмiну вiд звiра, має душу! I його душа справдi унiкальна та безсмертна! Тож ми i тварини цiла прiрва!
  Маргарита на це заперечила:
  - А мавпи? Адже у них теж високий рiвень iнтелекту. Ось одна з них знає три з половиною тисячi слiв!
  Виконувач обов'язкiв президента вiдповiв:
  - Але ж вони нашi родичi!
  Голонога Оленка вистрiлила по японцях i заспiвала:
  - Я мавпа! Теж людина!
  Наташа, викошуючи самураїв, проворкувала:
  - Не ходити в мавпах цiле столiття!
  Супертанк продовжував викошувати японцiв. А чому б i нi? Адже вiн справдi божевiльний звiр,
  котрий по сорок тисяч куль викидає за хвилину. А його броня непробивна, практично для будь-яких снарядiв. I не лише початку ХХ столiття.
  Голонога Оленка, стрiляючи, агресивно заявила:
  - Для Росiї цар Микола зробив багато, але так i залишився неоцiненим i недооцiненим!
  Наташа, заливаючи японцiв вогнем, погодилася:
  - Це вiрно! Царя вбили. Змусили батюшку вiдiйти вiд престолу! А що хiба стало краще?
  Голонога Оленка вистрiлила з гармати i додала:
  - Стало ще гiрше! I прийшли до влади, ще пiдлiшi люди!
  Наташа хихикнула, вдарила по японцям i заявила:
  - Так битимемося за краще майбутнє! I за волю Росiї!
  Напiвгола Оленка, ведучи вогонь, сказала:
  - За змiни та перемоги!
  Пiсля чого показала свiй кулак. Вона дiвчина, яка здатна створити таке. Що потiм i самураям не розв'язатись. А кулемети працюють. Усi косять та косять.
  Вони, справдi, проорюють цiлi шеренги трупiв. I вбивчо розчищають простiр.
  Генералу Куропаткiну донесли, що у японцiв твориться щось дивне. Стрiлянина, вибухи, хтось на них напав.
  . РОЗДIЛ Љ 9.
  Медведєв, трохи поспавши, знову взявся за комп'ютер. Вiн навiть не поголився. I знову почав грати по-своєму.
  Наступ на Японiю пiсля коду шахрая з танками та аеропланами. Включно з найкращим бомбардувальником першої свiтової вiйни "Iлля Муромець". Який дуже голосно заявив про себе. I лупив по японцях, наче гумова шльопанка по мухах.
  I вперед на Токiо.
  Дмитро Медведєв пiдкоривши Японiю себе, назвав iмператором мiкадо.
  А потiм новi вiйни.
  Ось, наприклад, можна пограти i в альтернативну iсторiю. Олександр Другий у 1875 роцi сказав Бiсмарку, що його розбiжностi з Францiєю є внутрiшня справа Нiмеччини та Французiв. Бiсмарк взяв та напав на Францiю у 1876 роцi. Спочатку прусакам щастило i вони дiйшли до Парижа. Але потiм вони сповiльнилися. I у вiйну вступила Британiя... Все було б добре, але англiйцi дали бiй Нiмеччинi та завдали поразки. Потiм i прусаки пiдтягли сили.
  Вiйна Заходi затяглася. Французи захищалися вiдчайдушно. Англiя перекидала все новi й новi сили.
  А Росiя тим часом завоювала Туреччину та Стамбул. Британiя та Францiя та Нiмеччина затяглися у вiйнi. I iмперiя царя Олександра приєднала себе багато земель, включаючи Iрак, вийшовши до Iндiйського океану. I Палестину, i землi аж до Єгипту. А так росiйськi вiйська на чолi зi Скобелєвим, завоювали i Мекку, Медину, та iншi мiста Саудiвської Аравiї.
  I утворилася пiвденна частина Росiйської iмперiї. А Олександр Другий став великим царем. А вiйна мiж Нiмеччиною проти Францiї та Британiї тривала рокiв iз десять.
  I скiнчилася практична внiчию.
  Олександр Другий правив до 1887 року i став жертвою замаху, скоєним пiд керiвництвом Олександра Ульянова, брата Ленiна. Його славне царство, у якому Росiя побудувала безлiч дорiг, завоювала безлiч земель, i звiльнила селян, закiнчилося.
  За цiєю альтернативкою i проходила гра. Олександр Третiй разом iз полководцем Скобєльовим пiдкорив i Iран, i Пакистан. Але теж помер - свiтла голiвка. Росiя вела за Миколи Другого вiйну з Японiєю вже маючи флот в Iндiйському океанi, який прийшов на допомогу Тихоокеанському досить швидко. Росiяни розбили самураїв порiвняно швидко, i в них було набагато бiльше сил i на сушi, i на водi.
  Крiм того, росiйською армiєю командував генiальний мiнiстр оборони Скобелєв. I Росiя не лише перемогла, а й зумiла завоювати Японiю. Тим бiльше, США тодi ще не лiзли за межi захiдної пiвкулi, а Британiя була не така сильна. Тим бiльше, Росiя була в союзi з Нiмеччиною. Остання вiдставала вiд Британiї та Францiї у боротьбi за Африку. Царська Росiя пiсля приєднання Японiї i частини Китаю ще бiльше змiцнiла. Будувалася дорога Делi - Москва.
  Як бачилося з цього плани царської Росiї на експансiю в Iндiю та Китай успiшно реалiзовувалися. Цар Микола Другий обрав бiк Нiмеччини пiд час першої свiтової вiйни. Нiмцi розгромили Францiю, окупували Бельгiю, Голландiю, Данiю та Норвегiю. Росiя захопила Єгипет, бiльшу частину Африки та Iндокитай. А також Тихоокеанськi володiння Британiї. I навiть висадилася у Австралiї. I її Австралiю захопили.
  Пiсля чого вiйна закiнчилася висадкою десанту та окупацiєю Британiї. Перша свiтова вiйна скiнчилася. Але кайзеру Вiльгельму здавалося, що Росiя дуже вже багато землi завоювала, та ще й особливо не напружуючись. I вiн мрiяв про реванш. Росiя й справдi пiдкорила величезнi простори - Австралiю, всю Азiю, бiльшу частину Африки, нiмцi вiдкусили не так багато, i то бiльше вiд Португалiї та Iспанiї яких окупували. Австро-Угорщина отримала собi Iталiю пiд контроль i Лiвiю. Росiя приблизно три чвертi Африки, i потiм зайняла трохи згодом i Ефiопiю. Марокко встигли вiдчепити нiмцi.
  Природно, Нiмеччини цього здавалося мало. Хоча вона й забрала собi Францiю, Бельгiю, Голландiю та Норвегiю, а Росiя пiдпорядкувала Швецiю.
  Почалася пiдготовка Вiльгельма до нової вiйни з Росiєю. Криза 1929 року загострила ситуацiю. Австро-Угорщина та Нiмеччина контролювали майже всю Європу. I частина Африки... I Британiю. Але ще залишалися США та Канада. Вiльгельм та Микола Другий, поки що не наважувалися на вiйну один з одним. Тим бiльше Росiя найменше хотiла воювати, перетравлюючи величезнi територiї. Щоб прискорити їхню асимiляцiю, цар Микола Другий навiть дозволив мати росiянам по чотири дружини. Що було закрiплено на восьмому Вселенському соборi.
  Таке рiшення було прийнято в 1925 роцi. А 1926 року Микола другий узяв собi ще одну дружину. Як з'ясувалося, рiшення недурне. 1929 року в iмператора народилася ще одна дочка. А 1932 року 25 листопада, нарештi, народився здоровий син. Його Микола другий назвав Петром. На честь Петра першого.
  А 1933 року 15 травня, почалася нова вiйна. Нiмеччина оголосила вiйну Канадi. Як домiнiон Британiї. Через два мiсяцi США на чолi з Рузвельтом, незважаючи на економiчну кризу, вступили у вiйну з Нiмеччиною. Вони не хотiли вiддавати Канаду.
  Вже немолодий, але агресивний Вiльгельм спочатку намагався воювати один, не вимагаючи допомоги Росiї. Вiн сподiвався все зробити сам. Але не так просто завоювати територiю, вiдокремлену океаном. Та ще й США швидко будували танки та армiю. I формували полки... Цiлий рiк тривала вiйна без особливого успiху для нiмцiв. Якi лише змогли захопити Iсландiї та Гренландiї. А в Канадi не могли зачепитися.
  Вiльгельм звернувся до царя Миколи Другого: мовляв, допоможи колега. Ти менi двоюрiдний брат i брат. Микола Другий сам мав види на Аляску та Канаду. Ну i вирiшив - не боги горщики лiплять. I взяв, i 25 червня 1934 року оголосив вiйну США та Канадi. Його вiйська рушили через Аляску, територiєю США.
  На той час залiзниця до Чукотки вже була побудована, i росiйськi вiйська успiшно просувалися. На їхньому боцi була чисельна перевага та найкращi у свiтi танки, як легкi, так i важкi та середнi.
  Отже, Америцi довелося мати справу з нерiвними силами.
  А Микола Другий, як ми бачимо, реально на бiлому конi. I одна перемога за iншою. Росiйськi вiйська йдуть собi Аляскою. I беруть мiсто за мiстом, селище за селищем.
  Нiмцi намагаються висадитися на Кубi. Вiйна розростається. Кайзер Вiльгельм пише Миколi Другому:
  - Ми з росiянами були i завжди будемо єдиними. I нiколи не посваримося. То нехай Америка виявиться добита.
  Через розтягнутiсть комунiкацiй просування було трохи повiльнiше запланованого. Але росiйськi, царськi вiйська, все ж таки захопили за п'ять мiсяцiв боїв, всю Аляску i вступили до Канади.
  Рузвельт навiть запропонував Росiї свiт, обiцяючи вiддати Аляску, але вже пiзно. Вiйна тривала з диким наскоком.
  Взимку 1935 року, попри складнi погоднi умови, росiйськi вiйська вийшли до кордонiв США пiвнiч вiд. Бої тривали i навеснi... Росiйськi вiйська проводили одну операцiю за iншою, i до кiнця липня захопили майже повнiстю Канаду. А у серпнi оточили Фiладельфiю.
  США опинилися в дуже важкому станi. Але вiдчайдушно вiдбивалися... Однак до кiнця 1935 року було захоплено вже бiльше третини територiї США. А взимку успiх царських були ще бiльшими... До початку березня 1936 року вони пiдiйшли до Вашингтона та Нью-Йорка.
  А у квiтнi обидва мiста виявилися взятими... Вiйна ще тривала до серпня, поки вся територiя США не виявилася окупованою.
  Потiм був наступ у Мексицi, i так далi, по територiї.
  Вiльгельм запропонував Миколi Другому додiлити весь свiт. Микола Другий вiдповiв згодою.
  Протягом 1937 року вся Латинська Америка була захоплена росiйськими вiйськами. Таким чином Микола другий завершив подiл свiту з нiмцям. I залишилося лише три iмперiї: найбiльша: Росiйська, далi Нiмецька, i далi Австро-Угорщина.
  Росiя таким чином стала свiтовим гегемоном, але... Микола Другий все ж таки хоч i великий цар, але смертний. Помер у серпнi 1939 року. А старий Вiльгельм напав 1 вересня 1939 року на Росiю. Вiн вирiшив скористатися тим, що Петро четвертий ще хлопчик, якому немає i семи рокiв. I вирiшив поки що регенти правлять Росiєю найкраще вдарити. Через два днi у вiйну вступила i Австро-Угорщина. Усi країни свiти виявилися втягнутими у протистояння. Почалася остання iсторiя планети Земля вiйна.
  Царська армiя за чисельнiстю та якiстю озброєнь собi не мала рiвних. Росiйськi танки i лiтаки, як i ранiше, найкращi у свiтi.
  I бої це показали. Так i новi талановитi командири.
  А ось Австро-Угорщина виявилася вiд початку слабкою ланкою. I програвала майже з перших днiв. Царська армiя розбила австрiйцiв, взяла Львiв, а згодом i Перемиль. Лише знявши частину своїх сил iз Польщi, нiмцi врятували австрiйцiв вiд повного розгрому. Але й вiд цього мало толку. Спроба взяти армiєю кайзера Варшаву з ганьбою провалилася. I росiйськi вiйська силою вiдкинули їх бiльш нiж двiстi кiлометрiв.
  Нiмцi насилу зупинили росiйськi вiйська. Уся зима пройшла у боях. Весною теж кипiли битви. Росiйськi вiйська поступово перехоплювали iнiцiативу. У них було в кiлька разiв бiльше солдатiв, i тому вони змогли до лiта у взаємних сутичках так виснажити нiмцiв, що вони почали здавати. Одночасно почався наступ на Австро-Угорщину. Восени був оточений Будапешт. Крiм того, царська армiя захопила нiмецькi володiння в Канадi. А взимку 1940-1941 року царська армiя вiдрiзала Схiдну Пруссiю. I до квiтня 1941 року вийшла до Одера.
  Становище нiмцiв стало винятково важким. У травнi 1941 року впав Вiдень. А за лiто росiяни дiйшли до Альп i звiльнили Венецiю. Увiйшли до пiвденних районiв Нiмеччини.
  А восени остаточно захопили та Iталiю. Зимовий наступ на Берлiн закiнчився його взяттям 30 сiчня 1942 року. Пiсля чого опiр нiмцiв, якi вже втратили всi свої володiння в Африцi, послабшав. Росiяни до квiтня дiйшли до Рейну. Пiсля цього 22 квiтня залишки нiмецьких сил капiтулювали.
  Так закiнчилася остання вiйна планети Земля. Закiнчилася з перемогою та успiхом царської Росiї.
  Далi вже було пiдкорення космiчних просторiв. Ще 1936 року перша росiйська людина полетiла у космос. Облетiв навколо планети Земля. А 1945 року 9 травня росiяни приземлилися на Мiсяцi.
  На Марс злiтали 1967 року. На Венеру 1969 року. На Меркурiй 1972 року. А на супутники Юпiтера в 1973 роцi. На найдальшу планету Плутон, людина висадилася вже в 1980 роцi. А 2003 року вiдбувся перший в iсторiї людства полiт за межi Сонячної системи. Росiйський корабель долетiв до Алафа-Центавра i 2018 року повернувся назад.
  Росiєю на 2020 рiк поки що править Петро четвертий, який завдяки досягненням сучасної медицини зовсiм не глибокий старий. Петро Четвертий править вже вiсiмдесят один рiк та його правлiння рекордне за тривалiстю за всю iсторiю свiту. Там, де вiдомi, зрозумiло, точнi дати правлiння.
  Ну, а поки що, у свiтi як завжди все спокiйно. I навiть трохи нудно... Жити людям добре. Щоправда, є проблеми з перенаселенням. Але тут уже запроваджують обмеження на народжуванiсть.
  Православ'я модернiзувалося. Батюшок поголили i одягли у форму з погонами.
  Розвиток технологiй породило величезне безробiття. Але й цю проблему вирiшують. Розвинувся Гiпернет.
  Iдуть дослiдження, i вже створенi космiчнi кораблi здатнi рухатися, швидше за швидкiсть свiтла. Так добре царської Росiї та усьому свiту пiд керiвництвом Романових. Цiєї найславетнiшої династiї в iсторiї людства.
  Батюшка-цар Микола. Збудує на планетi Земля рай!
  Дмитро Медведєв вiдмахав стратегiю. Завоював за росiйських царiв увесь свiт. Показав своє стратегiчне мислення. Досяг великих успiхiв i знову заснув, як i ранiше одягненим i йому снилося.
  Куропаткiн заявив:
  - Спокiй! Тiльки спокiй!
  Генерал Лiневич помiтив iз тривогою:
  - Ваше превосходительство, може, завдамо зараз удару?
  Генерал-ад'ютант Куропаткiн заявив:
  - Нi! Звичайно ж нi! Це може бути японська пастка!
  Генерал Лiневич несмiливо зауважив:
  - Це наш шанс виграти нарештi цю вiйну!
  Куропаткiн тремтячим голосом заявив:
  - Терпiння, терпiння та ще раз терпiння!
  Лiневич бiльш сердито заперечив:
  - А ось Олександр Суворов казав: мить дає перемогу!
  Куропаткiн сухо буркнув:
  - Командую тут я! I ми маємо насамперед зберегти армiю. I взагалi, Японiя скоро видихнеться!
  Лiневич запропонував:
  - Може, хоч провести розвiдку?
  Куропаткiн неохоче погодився:
  - Це можна тiльки обережно!
  Лiневич агресивно буркнув:
  - В Iм'я царя та Батькiвщини!
  А супертанк тим часом пiдчищав японцiв. Вибивав їх, розстрiлював у рiзний спосiб.
  Голонога Оленка, ведучи нещадний вогонь, запитала виконуючого обов'язки президента:
  - А це що наша остання операцiя?
  Медведєв з усмiшкою запитав:
  - А чому ти так думаєш?
  Руда бестiя помiтила:
  - Бiльших з'єднань у японцiв немає!
  Цвяха i розстрiлюючи самураїв, Наташа також погодилася:
  - А справдi, Японiї бiльше нема чим воювати!
  Медведєв вiдповiв iз дещо невпевненим виглядом:
  - Японiя може зiбрати ще новi вiйська та закупити у Америки та Британiї новi кораблi. Тож вiйна, скажiмо прямо, ще не зовсiм закiнчена!
  Напiвгола Оленка, ведучи вогонь по самураях, помiтила:
  - А якщо Росiя запропонує свiт Японiї на помiрних умовах? Ми заберемо тiльки Курильську гряду, а решта залишиться, як i було до вiйни?
  Виконувач обов'язкiв президента, тут погодився:
  - У цьому випадку, швидше за все, буде свiт!
  Маргарита сердито помiтила:
  - Якби не революцiя, то все одно японцiв перемогли б. Нiкуди б вони не подiлися!
  Голонога Наташа, заливаючи самураїв вогнем, охоче погодилася:
  - Звичайно! Нiкуди б вони не подiлися!
  Крута Оленка, снарядами розриваючи японцiв, запропонувала:
  - А давайте захопимо мiкадо!
  Наташа агресивно пiдкинулася:
  - Захопити мiкадо? А що цiкаво!
  Маргарита помiтила з усмiшкою:
  - А чи це не буде перебором?
  Медведєв також висловив сумнiв:
  - А чи це не перебiр? Адже одна справа захищати своє, а iнша, лiзти до Японiї, яка, скажiмо прямо, теж воює не на споконвiчно-росiйських землях!
  Голонога Оленка прошипiла, знову розбиваючи японцiв снарядами:
  - А чи варто виявляти подiбне милосердя?
  Наташа, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, кивнула:
  - Справдi, чого нам таке? Можемо й мiкадо захопити!
  Маргарита засмiялася:
  - Я на тобi, як на вiйнi! А на вiйнi, як на тобi!
  Медведєв суворо вiдповiв:
  - Потрiбно знати мiру! Адже ми не випадковi попаданцы! Ми тi, хто серйозно та свiдомо змiнює iсторiю! Тож треба виявляти почуття, зокрема й заходи!
  Голонога Оленка вистрiлила i заспiвала:
  - Ех, мiра, мiра! До чого є холера!
  Супертанк працював активно. Вже понад сто двадцять п'ять тисяч японцiв знищено. Залишилась половина.
  Наташа заспiвала з усмiшкою:
  - Весь свiт насильства ми розриємо,
  До основи, а потiм,
  Ми новий класний свiт збудуємо,
  Щоб у ньому не знали бiд, проблем!
  Голонога Оленка, ведучи дуже забiйний вогонь, шикнула:
  - За доброго та справедливого царя!
  Маргарита запропонувала:
  - А може, захопимо пару трофейних бочок саке?
  Голонога Оленка отруйно посмiхнулася:
  - А що, ти хочеш випити?
  Маргарита заперечливо похитала головою:
  - Спортсмени не п'ють!
  Голонога Оленка, пiдiрвавши чергову батарею, хихикнула:
  - З дрiбного посуду!
  Наташа запропонувала:
  - Вип'ємо пальмового пива. Воно кориснiше!
  I збила чергових японцiв.
  Медведєв вiдповiв:
  - Спершу справа, а розваги потiм!
  Чи йому виконувачу обов'язкiв президента це не знати. Чи вiн не весь час був у працях та турботах?
  Та одним iз перших указiв виконувача обов'язкiв президента Медведєва було пiдвищення зарплати депутатам Держдуми втричi. I що депутати? Вони вiдклали проведення виборiв президента. Таким чином, у Росiї досить довгий час Медведєв виконував обов'язки президента.
  I це навiть стало унiкальною ситуацiєю. Коли стiльки часу глава держави виконує обов'язки. А змiни не настають. Точнiше все змiнювалося за Медведєва в гiрший бiк. Наче фортуна, яка так любила Путiна, вирiшила вiдiгратися на його наступнику. Ну, що з ним!
  Модернiзований танк Т-95 продовжував винищення самураїв у геометричнiй прогресiї. Ця машина демонструвала свою ефективнiсть. I негативну силу лютi квазiматерiї, що розмножується.
  Напiвгола Оленка, ведучи вогонь японцями, логiчно помiтила:
  - Все ж таки це не зовсiм правильно. Виходить, ми без суперзброї нiчого не можемо!
  Голонога Наташа сердито вiдповiла:
  - Якiсь вищi сили завадили Росiї виграти вiйну з Японiєю. Адже хороша намiчалася справа, євангелiзацiя Китаю. А так вийшло не надто гарно!
  Маргарита запитала:
  - А як же тодi Бог? Чому не допомiг Православ'ю?
  Майже гола Оленка, посилаючи снаряд по снаряд, вiдзначила:
  - Ось i воно! Насправдi, допустити перемогу японцiв над Православною країною. Це i справдi така зрада для росiйської вiри!
  Наташа, заливаючи японцiв вогнем, сердито зауважила:
  - Iмперська релiгiя не має бути пацифiстською. Хiба можна стати великою країною, якщо жити по заповiдi: вдарили тебе правою щокою - пiдстав лiву!
  Крута Оленка з цим охоче погодилася, руйнуючи японцiв:
  - Звичайно! Пацифiзм нам нема до чого! Полюби свого ворога! Хiба це заповiдь?
  Маргарита заспiвала з натхненням:
  Будь-хто, хто людина, той воїном народжений,
  Так повелося - горила взяла камiнь.
  Коли на лайку, той, хто жив приречений,
  А в серцi палко палахкотить полум'я!
  
  Хлопчик бачить у мрiях автомат,
  Йому ж танк милiший за лiмузин.
  Хто хоче грiш звернути в п'ятак -
  З народження розумiє - править сила!
  Наташа вигукнула, з люттю вулкана, що клекотить, заливаючи японцiв вогнем:
  - Так, автомат! I сила-це головне! Ми повиннi перемогти!
  Голонога Оленка у несамовитостi та лютi прошипiла, вибиваючи японцiв:
  - Я є те, що народжене перемагати! I анiтрохи не менше. Наша перемога буде за нами!
  Наташа погодилася, натискаючи босими пальцями м'язистих нiжок на кнопки джойстика:
  - Так буде найкраще! Ми правили, i правитимемо завжди! Я маю на увазi, Росiю!
  Голонога Оленка, вибиваючи японцiв, пропиляла:
  - Не лукавитиму, менi хочеться правити! Але не машиною iржавою, а цiлою державою!
  I дiвчина смiла вже останню батарею країни Сонця, що сходить. Вона ж така красуня, що бути їй чемпiонкою свiту. I нiколи не пiддатися слабкостi та боязкостi.
  Наташа, стрiляючи, пробурмотiла:
  - Стану королевою! Або, ще краще, iмператрицею!
  Голонога Оленка продовжила:
  - А що вiйна, а що вiйна, погана тiтка та стерво вона! Зате гарних плодить хлопцiв, велить - ти боягуза в собi убий!
  Маргарита вiдповiдно кивнула:
  - Правильно, убий у собi труса! Я думаю, якщо Микола другий i зрiкся престолу, то зовсiм не через боягузтво!
  Напiвгола Оленка рiшуче заявила:
  - Тепер уже не зречеться! Ми змiцнимо царський престол, так що вiн стоятиме вiками!
  Наташа вигукнула:
  - Будь великим царем Миколай другий! Ми тебе пiдтримуємо! Не буде революцiї - буде Велика Росiя!
  Ось, нарештi, войовницi закiнчили iз винищенням армiї країни Вранiшнього Сонця. Знищили понад двiстi п'ятдесят тисяч солдатiв i офiцерiв. Таким чином, майже всi сухопутнi вiйська Японiї виявилися знищеними. Так само, як i вiйськово-морський флот припинив iснування.
  Голонога Оленка з усмiшкою помiтила:
  - I варто було так поратися? Тобто я хотiла сказати психовати? Не надто довго чинячи опiр армiя, яка примудрилася здолати Росiю!
  Наталя впевнено заявила:
  - Росiя програла виключно через п'яту колону. В iншому випадку, все одно ми б перемогли!
  Маргарита запитала виконуючого обов'язки президента:
  - А ми що робитимемо? Повернемося, чи продовжимо?
  Медведєв, що втрачає владу, включив комп'ютер i повiдомив:
  - Нинi нам видадуть прогноз подальшого розвитку царської Росiї. Якщо все буде гаразд, то повернемося.
  Почувся приємний жiночий голос;
  Пiсля повного знищення сухопутних японських сил та флоту, мiкадо запропонував свiт. США та Британiя висловилися бути посередниками.
  Умови були вигiдними для Росiї. Країна отримала Курильську гряду та Тайвань.
  А також контроль над Манчжурiєю, Кореєю, Монголiєю. Крiм того, Японiя ще й виплатила контрибуцiю двiстi п'ятдесят мiльйонiв золотих росiйських рублiв.
  Авторитет царя Миколи другого вирiс, i стався спад революцiйних настроїв. У країнi почалося бурхливе економiчне пiднесення. Виникла Жовторосiя. Частина Китаю добровiльно увiйшла до складу Росiї, а також Кореї та Монголiї. Царська iмперiя стала бiльшою, виросло її населення. Економiчне зростання почалося ранiше, нiж у реальнiй iсторiї, i було сильнiшим.
  Держдуми був, i царський уряд мiг краще пiдготуватися до Першої свiтової вiйни. У Росiї з'явилися першi у свiтi легкi танки "Мiсяць"-2 у серiйному виробництвi та чотиримоторнi бомбардувальники "Iлля Муромець" та "Святогор". Перша свiтова вiйна все одно почалася, але проходила успiшнiше для Росiї.
  Так як населення, економiка та армiя у царя було бiльше. Та й внутрiшнє становище мiцнiше. Немає Держдуми - розсадника бунту та вiйськового перевороту.
  Зi змiнним успiхом, але, загалом, з iнiцiативи Росiї та виграшу бiльшостi битв, вiйна закiнчила 7 листопада 1915 капiтуляцiєю Нiмеччини. Австро-Угорщина розпалася, i її подiлили. Галичина та Буковина стали росiйськими губернiями. Кракiв та найближчi землi увiйшли до царства Польського, як i Познань, Данциг, частина Схiдної Пруссiї. А Клайпеда приєдналася до прибалтiйської губернiї. Виникла Чехословаччина - королiвство у складi Росiї.
  Румунiя приєднала до себе Трансiльванiю. Угорщина стала самостiйним королiвством, але пiд заступництвом Росiї, а цар Микола спiвправителем. Австрiя стала дуже маленькою країною. Виникла Югославiя, теж пiд покровительством Росiї i за спiвправителя Миколи другого.
  Туреччина зникла з полiтичної карти свiту. Iрак та Палестина увiйшли до складу Британiї, Сирiя до складу Францiї, Мала Азiя та Стамбул стали росiйськими губернiями. Таким чином, Росiя знову збiльшила собi територiї. Але це все не закiнчилося. Потiм був завойований разом iз французами та англiйцями Саудiвський пiвострiв. А далi Росiя та Британiя подiлили Iран та Афганiстан. Пiвнiч та центр стали росiйськими губернiями, а пiвдень Британською колонiєю.
  Свiт здавалося, набув стiйкостi. Вiйна тривала лише у Китаї. Але в 1929 роцi вибухнула серйозна економiчна криза, що призвела до великої депресiї.
  У Росiї знову зростали революцiйнi настрої. Спалахували страйки, акцiї протесту. Але криза виявилася не надто сильною. Тим паче 1931 року знову спалахнула вiйна з Японiєю.
  Самураї хотiли реваншу. Але на це росiйська армiя була сильнiшою за всiма статтями. А адмiрал Колчак - генiальний флотоводець.
  Японiю не лише розгромили, а й захопили. Цар Микола другий у лютому 1932 року був коронований офiцiйно, як японський iмператор мiкадо. Таким чином Росiя ще бiльше розширилася. I приєднала майже весь Китай.
  I з населення, i з територiї Росiї був рiвних. Тим бiльше, що Британська iмперiя слабшала. Гiтлер прийшов до влади в Нiмеччинi в 1933 роцi, але мiг зробити проти Росiї. Да нiчого. Цар Микола другий помер у 1937 роцi, показавши дуже успiшне правлiння, друге за тривалiстю пiсля Iвана Грозного. I з рекордними за площею та населення завоюваннями.
  Однак у особистому життi царя в повному обсязi склалося. Спадкоємець Олексiй помер молодим. Молодший брат Михайло через нерiвний шлюб був позбавлений права на престол Росiї.
  Корону успадкував Кирила Романов, який не прожив i року помер у 1938 роцi. I новим царем став його син Володимир Третiй. Його коронували, i монарх правив довго та щасливо, до 1992 року. I Росiя спочатку забрала колонiї у Францiї та Британiї разом iз Нiмеччиною. Потiм виборола i Нiмеччину. А потiм увесь свiт. Коротше кажучи, новий цар Георгiй Перший у 1992 р. став всесвiтнiм iмператором.
  Медведєв закiнчив огляд i повiдомив:
  - Мабуть, для цього всесвiту достатньо! Повертаємось!
  I всi четверо крикнули:
  - Слава царевi Миколi Другому!
  . ПРОМIЖНИЙ ЕПIЛОГ
  Медведєв прокинувся вiд дзвiнка... Йому повiдомили, що вже йде iнавгурацiя Зеленського на пост президента Росiї та України. I що, мовляв, Дмитро Анатолiйович настав час залишати кабiнет.
  Медведєв неохоче пiдкорився. Перш нiж вийти поголився i прийняв ванну.
  Потiм покинув кабiнет. Його вiдвезли спецмашиною. Дорогою повiдомили, що найкраще Медведєву полетiти на Канари, щоб там вiдпочити.
  А Зеленський iз своєї iнавгурацiї влаштував чергове шоу. Як завжди барвисте з феєрверками, та пiдскоками. У день iнавгурацiї Вiталiй Кличко на стадiонi в Києвi провiв бiй iз Майклом Тайсоном. Iменитий американський боксер погодився на поєдинок через великi проблеми з грошима. Кличко домiнував усi дванадцять раундiв, але до нокауту Тайсона дипломатично не вiдправив.
  Формально розiгрувалась одна з другорядних версiй чемпiона свiту.
  Пiсля цього Вiталiю Кличку вручили дiамантовий пояс.
  Володимир Зеленський отримав вiтання вiд усiх країн свiту, включаючи i Китай. Причому у Пiднебеснiй iмперiї народнi заворушення посилилися. Не хлiбом єдиним жива людина. Людям хотiлося демократiї та свободи. Деспотiя комунiстичної партiї Китаю набридла, всiм хотiлося волi.
  Зеленський став саме таким ось символом. Символом демократичної сили пiсля падiння диктатури спецслужб при Путiнi.
  Зеленський багато говорив про змiни, економiку та новi звершення. У Росiї вже проходив конкурс на посаду прем"єр-мiнiстра. Декiлька тисяч було претендентiв. Дуже напружений проходив вiдбiр. I це виглядало чудово.
  Поки що все йшло досить гладко. Зеленський навiть зробив сальто на своїй iнавгурацiї. Зiрвав оплески. Згодом продемонстрував свої знання iноземних мов. Дiяв дуже активно i жваво.
  Нарештi, Зеленський взяв i промовив ще кiлька промов.
  Далi пiсля iнавгурацiї були кадровi рiшення. Безлiч перестановок та нових осiб в урядi.
  Iшов реальний вiдбiр залiзних наркомiв. У Росiї її вiдбувалася кадрова революцiя.
  Зеленський у першi днi видав багато указiв. Дозволив продаж алкоголю в нiчний час та роз'їзних точках. Запровадив новi податки на багатих. Зняв недоторканнiсть iз депутатiв та суддiв. Збiльшив випуск продукцiї. Ввiв мита на торгiвлю з Китаєм.
  У Бiлорусi вiдбувся референдум про об'єднання з Росiєю. I це теж пiшло у заслугу Зеленському. Бiльшiсть бiлорусiв пiдтримали об'єднання iз Росiєю.
  Зеленський нарiк, що Медведєв надто задер латки, але пообiцяв, що iнфляцiя заспокоїться. I що нiчого страшного не станеться.
  Справдi незабаром зростання цiн припинилося. А економiка Росiї пiшла у зростання. I на Кавказi виступи бойовикiв якось затихли. Стало набагато спокiйнiше.
  Зеленський нарештi запропонував i кандидатуру на посаду прем'єра Росiї. Нею став тридцятидворiчний доктор наук Олексiй Большаков. Вiн впевнено перемiг на конкурсi. I став прем'єром, наймолодшим iсторiя Росiї.
  Медведєв полетiв у вiдпустку на Канари i отримував пенсiю колишнього президента, просто розважаючись. Поки що у нього не було проблем. А ось Шойгу заарештували, звинувативши у спробi державного перевороту. А що вiн хотiв?
  В Америцi перемогла сорока однорiчна жiнка-демократ. Таким чином, змiнилася влада. I прийшла до влади i жiнка та наймолодший кандидат за всю iсторiю США. Закiнчилася епоха Трампа. Але дружба з Росiєю тiльки почала розквiтати. Природно проти диктаторського Китаю тепер дружили США i нова Росiйська iмперiя.
  Зеленський навiть провiв референдум, i ввiв iншу назву: натомiсть Росiя - Київська Русь. Що теж говорила багато про що. Бiлорусь увiйшла до федерацiї. I почалося вiдродження iмперiї... На демократичних засадах.
  Нова жiнка - президент США, успадкувала вiд Трампа неприязнь до Китаю, i створення коалiцiї присвятила себе. Київська Русь економiчно розвивалася за Зеленського успiшно. Росiя дещо стримувала Китай. Потiм вступила до НАТО. Незабаром у Казахстанi прийшов до влади проросiйський уряд та утворилася союзна держава. Середню Азiю росiяни вiджимали вiд Китаю. Протиборство все наростало.
  Зеленський провiв антисталiнську та антипутiнiвську кампанiю. Позбавив Сталiна та Путiна всiх нагород, що дав їм Медведєв.
  Але нiчого все обiйшлося мирно. Хоча комунiсти й протестували. Ходили на мiтинги.
  А там i Ленiна нарештi винесли з Мавзолею. Така собi радiсть, для багатьох. А Православна церква зарахувала до лику святих Олександра Другого та Iвана Грозного - росiйських царiв. Зросла кiлькiсть пам'ятникiв Миколi Другому.
  Став якось модний царизм i захiдництво. З Європою зблизилися, багато постiв почали отримувати iноземцi. Росiя стала частиною захiдного свiту, а пiсля вiдходу Трамп процес глобалiзацiї посилився. А Китай потрапив в iзоляцiю i зiткнувся з внутрiшньою смутою.
  Одночасно Зеленський у слов'янськiй iмперiї збiльшив народжуванiсть. Вiдбувся нарештi давно обiцяний полiт на Мiсяць. I все виходило якось чудово.
  Мiж Росiєю та США встановилися союзницькi вiдносини, точнiше мiж Київською Руссю та Америкою.
  I конфронтацiя пiшла у минуле. Свiт став дедалi бiльше ставати глобальним i безпечним. Хоча були вiйни. Київська Русь разом iз США провели операцiю в Лiвiї, де покiнчили з iсламiстами. Далi розiбралися i з Близьким сходом, створивши там разом iз Америкою бази. Київська Русь та США разом стали нахиляти свiт i витiсняти Китай з Африки. А тут без воєн не обiйтись. I сухопутних операцiй теж.
  I авiаудари Київська Русь та США наносили спiльно.
  Поступово китайцiв витiснили з усiх куточкiв свiту. I пiднебесна iмперiя впала у глибоку економiчну та полiтичну кризу.
  А Київська Русь дедалi бiльше процвiтала.
  Таких темпiв економiчного зростання Росiя ще нiколи не знала. А що Китай впав - Київська Русь пiднялася. I стрiмко зростала.
  У рекорднi термiни було збудовано залiзницю до Чукотки. Що саме собою дуже круто.
  I рився тунель пiд Аляску. Американцi теж почали будувати залiзницю, що зв'язатиметься з Росiєю. Будувалася i залiзниця до Делi... Одночасно рилися канали iз Сибiру, щоб зрошувати Середню Азiю.
  Проти Iрану було проведено США та Київською Руссю спiльну операцiю. I був поставлений осудний свiтський режим. Пiсля чого почали рити канал вiд Каспiйського моря до Перської затоки.
  НАТО розширювалося, включаючи арабськi країни. У Саудiвськiй Аравiї виник парламент. Жiнки почали знiмати паранджу. Почалося будiвництво свiтської держави.
  У Росiйських ЗМI всi лаяли Путiна за екстремiзм i поливали брудом, що мало зробив Росiю колонiєю Китаю та слава Богу вчасно помер. Говорили й порiзче слова. А на Медведєва таки порушили кримiнальну справу. I не одне.
  Сталiна винесли iз Кремлiвської стiни. Ленiна набагато ранiше з мавзолею.
  Багато змiнилося i державнiй символiцi. З'явилося кiлька нових видiв прапорiв. У Росiйський прапор додав жовтого кольору i синiй колiр замiнив блакитний.
  Це також було цiкаво. Герб змiнився... Вiдбулася й фiнансова реформа. Обмiняли грошi за спiввiдношенням: до тисячi. З'явився золотий стандарт карбованця Київської Русi. Заодно з'явилися й новi, старi грошi - грiш - пiвкопiйки, i пiвшка - чверть копiйки.
  Все чин чином...
  Почали вiдроджуватися i титули... З'явилися князi, барони, графи, маркiзи, i навiть герцоги. Зокрема, герцогом став Зеленський. Молдавiя також увiйшла до складу Київської Русi. Ось уже пiшла розмова про виборнiсть царя.
  Але Зеленський повiдомив, що президента Київської Русi обиратиме лише народ. I не бiльше нiж на два термiни.
  Причому Зеленський скоротив термiн повноважень росiйського президента iз шести рокiв до п'яти. Щоправда, свiй перший термiн Зеленський пробув шiсть рокiв.
  На той час вiн завершив приєднання Середню Азiю до Росiї. I вiдновив кордони СРСР. Залишилася тiльки незайманою Прибалтика.
  Але її поки що не хотiли вiддавати американцi. А так Середню Азiю та Кавказ вiддали.
  На Кавказi спалахнула нова вiйна мiж Вiрменiєю та Азербайджаном. I вона йшла дуже жорстоко. Отже, Росiя змогли зайняти цi республiки i провести в них референдуми щодо приєднання.
  Отже, Зеленський повернув собi Кавказ, розширивши Київську Русь. Великий скажемо прямо вiн завойовник. Причому й демократ... Його iмперiя розширювалася й надалi...
  Ось i Афганiстан вже пiд час другого термiну правлiння i частина Iрану стали частинами Росiї.
  У США жiнка-президент пройшла на другий термiн. Вона поки що була успiшною в економiцi, i головне зумiла нокаутувати Китай. Що бiльша перемога. Та й Київська Русь тепер союзник на чолi iз Зеленським.
  Але, звичайно ж, мiць Росiї надто швидко зростає. Вона вже й пiвнiч Iраку до себе приєднала.
  Борзо поводиться. Київська Русь за темпами зростання, перша країна свiту! I населенням вона випередила США. I вже в Америцi з тривогою дивляться - чи не надто посилилася Росiя?
  Тим паче iмперiя Київської Русi розширюється. Ось уже й Прибалтика опинилася пiд її контролем. Так це справдi велика проблема для американцiв. Зеленський зiбрав уже всi колишнi територiї СРСР.
  I продовжує подiбно до росiйського царя експансiю на пiвдень. Ось уже Iран та Iрак повнiстю увiйшли до складу Київської Русi. А на другий термiн Зеленський обрався легко i в першому ж турi.
  Хоча кандидатiв у президенти було багато, а вибори вiдбулися демократично.
  Зеленський повiдомив, що вiн не збирається брати приклад iз Лукашенком i правити довiчно. Причому обставини зникнення Лукашенка так i були нез'ясованi. Можливо, вiн просто став не потрiбним i Росiї та Заходу. I зник... А от Зеленський тiльки набирає сили. I справдi його правлiння за успiшнiстю затьмарює попередникiв, i Петра Першого.
  Справдi - вiдновити територiю СРСР плюс Афганiстан, Iран, Iрак не кожен здатний.
  Адже Зеленський на це не зупиняється. Ось уже i Польща, i Фiнляндiя пiд прицiлом - теж колись входили в царську iмперiю. I справдi проходять у цих країнах референдуми, i вони добровiльно входять до Київської Русi.
  Є успiхи на науковому фронтi. Пройшов давно очiкуваний полiт на Марс. Росiйськi космонавти висадилися там. Взяли ґрунт i залишили прапор, що стало великим трiумфом.
  Одночасно Київська Русь забрала у Китаю споконвiчний Порт-Артур. I скориставшись тим, що в Китаї розпочалася громадянська вiйна, взяли пiд участь i Манчжурiю.
  Заодно Київська Русь приєднала до себе частину Туреччини. Тi землi, що вiдiйшли Росiї за Версальським договором. Що також було дуже сильним ходом. Зеленський ще бiльше розширив Київську Русь як iмперiю. А з економiки вона вийшла на перше мiсце - обiгнавши США.
  Ну, а Китай занурений у жах громадянської вiйни, i його вже почали дiлити.
  Київська Русь стала наймогутнiшою країною. А популярнiсть Зеленського всерединi країни настiльки зросла, що люди стали на колiнах благати Володимира, щоб вiн не йшов. Збиралися сотнi тисяч людей.
  Зеленський як виняток провiв референдум, що дозволяє йому балотуватися ще на один третiй термiн голови Київської Русi.
  У США змiнився лiдер. Ним став уже республiканець. I вже не такий уже й молодий - старший за Зеленського. Отже, вiдносини мiж Київською Руссю та США знову стали погiршуватися. Вже дуже Росiя при Зеленському посилилася. Пригадали, що разом iз українським правлiнням, це вже четвертий термiн Зеленського.
  Що, мовляв, повноваження Росiйського президента не були зменшенi. Єдине, що Зеленський зробив: це внiс поправку до конституцiї, згiдно з якою Держдума має право двома третинами голосiв вiдправити окремого мiнiстра у вiдставку, або простим бiльшiсть двiчi винесла вотум недовiри.
  I то це поправка не така iстотна, оскiльки президент зберiгав за собою право призначати всiх мiнiстрiв i визначати структуру уряду. Та й Держдумi у прихильникiв Зеленського конституцiйна бiльшiсть.
  Найбiльш суттєвим стало запровадження прямих виборiв до Ради Федерацiї, i навiть дозвiл ув'язненим голосувати.
  Але загалом на цьому обмеження повноважень президента i скiнчилося. Право знiмати губернаторiв збереглося. А у законодавчiй сферi навiть розширилося.
  У США стали звинувачувати Зеленського в Авторитаризмi i про те, що партiя - "Слуга народу", контролює практично всi посади в державi. ЛДПР та КПРФ, припинили своє iснування. Виникла партiя - "Справедливий свiт" iз лiвих. Замiсть ЛДПР з'явилися Патрiоти Росiї. Але партiя "Слуга народу" тотально домiнувала.
  Певнi реформи торкнулися церкви. Православ'я узаконило право мати чотири дружини, зблизившись iз Iсламом. Дещо змiнився пiдхiд до iкон, зближення з протестантизмом. Почали бiльше говорити: що Бог є Один, i що простi смертнi Божого поклонiння не вартi.
  Заодно було скасовано Трiйця, як i бiблiйний символ, i незрозумiлий простим смертним.
  А запровадили: що Бог є Один, Бог-Батько. А термiна Бог-Син немає у Бiблiї. Тим бiльше немає термiну: Бог - Святий Дух. Тож чому б релiгiю не спростити.
  Тим бiльше, бог, який висить на хрестi - довiри не викликає. Якщо Вiн захистити себе не мiг, то як Вiн захистить людей. Коротше кажучи, перейшли до монотеїзму. А саму Бiблiю змiшали iз давнiми слов'янськими мiфами. Виникло Євангелiє вiд Велеса.
  Посилився i атеїзм - мовляв, вистачить захоплюватися казками людськими. У нас одна планета, i їй не потрiбно, щоб люди вiрили в диво i особливо в кiнець свiту.
  Жодного кiнця свiту не буде i не повинно бути. А людству слiд стати космiчною iмперiєю i дiйти до краю галактики. А що галактики? Скорiше всесвiту. А дiйшовши до краю всесвiту перейти в iншу частину свiтобудови. Адже всесвiтiв безлiч. I так можна перелiтати i одного всесвiту в iнший. I згодом навчитися творити самим! I будуть новi, незмiрнi всесвiти, по всьому практично просторi.
  I планета Земля лише колиска людства. I буде в майбутньому iмперiя на секстильйон у секстильйонiй мiрi всесвiтiв, i не припиняючи далi розширюватися i завойовувати простiр.
  А голова та президент Київської Русi Володимир Зеленський, наче яскраве сонце надiї над планетою встає!
  I його майбутнє та майбутнє Київської Русi - нехай буде свiтлим!
  
  ФОРС-МАЖОР КОЛИ СРСР воював без союзникiв
  Так i настав непереборний вплив, який вiдключив союзнi сили з 1 сiчня 1943 року. Пошарпаний корпус Роммеля зупинився на кордонi з Лiвiєю. I всi бомбардування фашистської Нiмеччини припинилися. Спроби летiти у бiк Лондона також оберталися провалами. Нiмецькi лiтаки не розбивалися, але вiдкидалися. Сталося ранiше небачене диво, розподiл свiту теомагiчною силою.
  Однак спочатку нiмцям це не надто допомагало. Сталiнград, точнiше угруповання Паулюса у ньому, мабуть, вже не врятувати. I радянськi вiйська впевнено просувалися вперед. Успiшно пройшов наступ Воронежем та iнших напрямах. Майже як у реальний термiн Червона армiя звiльнила Курськ, Бiлгород, Харкiв.
  Однак пiсля перекидання загартованих дивiзiй Роммеля з Африки i тих сил, якi в реальнiй iсторiї були теж без жодної користi кинутi в Алжирськi та Тунiськi пустелi знаменитий контрудар Майнштейна помiтно виграв у силi. Оскiльки в ньому взяло участь значно бiльше нiмецьких сил, особливо авiацiї.
  Та й тридцять новеньких "Тигрiв", що без толку загрузли в Сахарi, виявилися зовсiм не зайвими.
  Тут i вiдбулася перша iстотна розбiжнiсть iз реальною iсторiєю. Майнштейн завдав контрудару на чотири днi ранiше i маючи набагато бiльше сил, просувався швидше. Харкiв було вiдбито на дев'ять днiв ранiше, Бiлгород на дванадцять, причому з ходу, а головне було взято Курськ, який у реальнiй iсторiї фрицям не пiддався.
  Кiлькiсть нiмецьких сил виявилася задiяною значною. Нiмцi використовували i перекинутi резерви з Францiї, практичнi всi боєздатнi танковi частини та головна авiацiя. Як не крути, але майже половину Люфтваффе вiдволiкав Захiдний фронт, тож значнi сили у повiтрi у ворога додалися. I це сказав на ходi нiмецького схожого на удар серпа контрнаступу.
  Та й Майнштейн у реальнiй iсторiї переграв радянських генералiв, а тут у нього на двадцять дивiзiй бiльше сухопутних сил i з урахуванням концентрацiї ресурсiв утричi бiльше за лiтаки. I Фокке-Вульф зовсiм непоганий при грамотному використаннi: швидкiсть велика, потужне озброєння. Що значно Ф-190 найефективнiший за чисельної переваги. Так як його потужне озброєння дозволяє збити лiтак з одного заходу, а вiн може пiти за рахунок високої швидкостi пiкiрування.
  Радянськi вiйська зазнали тактичної поразки, i залишили Курськ, багато солдатiв i офiцерiв потрапило в оточення. Частково однi загинули, iншi, щоправда, меншiсть потрапили в полон, багато хто й вирвався, втративши правда технiку.
  Втрати радянськi вiйська зазнали колосального i настання їх виявилося зупинено. Але й нiмецькi танки не могли розвинути успiх через весняне бездорiжжя.
  Виникла тимчасово рiвновага сил.
  Однак у вiйну могла вступити i нова сила Японiя. У самураїв теж руки розв'язанi. Америка не доступна, але не атакує. Щоправда, поки сильна сухопутна армiя Японiї тисне на Китай. Тут у Чан Кайшi дуже складне становище. Чи намагатися домовитися з японцями, чи воювати, але вже не отримуючи пiдтримки грошима та зброєю зi США, Британiї та iнших країн.
  Природно, нiмцi прагнули вiдкриття другого фронту, щоб вiдволiкти частину сил противника зi сходу. Все ж таки в них втрати були зазнанi вiдчутнi. Особливо багато сил забрав Сталiнград. Радянськi вiйська теж втратили дуже багато, i частина й вiйськ опинилась у Харкiвському та Курському котлi.
  Фашисти збiльшували випуск озброєнь. Завдяки вiдсутностi бомбардувань, фрицi змогли збiльшити випуск танкiв на бiльш значну цифру, як i авiацiї. Бомбардування сильнiше заважали фашистам, нiж прийнято вважати. Тим бiльше в реальнiй iсторiї Нiмеччина збiльшувала випуск технiки багато в чому завдяки перебудовi економiки на вiйськовий лад i все бiльш активному використанню рабської працi, а не тому, що бомбили їх слабо.
  Нiмцi поки що вичiкували та будували новi танки, навчали екiпажi, роблячи ставку на сучасну технiку. Заодно залишалося вiдкритим питання, де розпочинати наступ? Курського виступу вже не було. А це природна зачiпка. А так i самi нiмцi, i Гiтлер вагалися. Була думка взяти штурмом Ленiнград. Хоча в цьому випадку довелося б прориватися через потужнi змiцнення.
  Повторно йти на Сталiнград нiмецьким генералам не хотiлося. Але вибiр прямо скажемо, не широкий. Хiба що наступати на саму Москву. Серед фашистських ватажкiв виникли серйознi розбiжностi. Майнштейн, Гудерiан i Роммель навiть висловилися в тому сенсi, що краще взагалi не наступати, а нехай росiяни поткнутися самi i залучимо їх у пастку.
  Альтернативний план передбачав розпочати наступ з Таманського пiвострова та з Ростова-на-Дону, це добре укрiплене мiсто фрицi змогли вiдстояти, перекинувши пiдкрiплення з Балканського угруповання, замiнивши свої окупацiйнi вiйська на болгарськi та iталiйськi.
  Фюрер, якому подобалися операцiї, коли вiйська прориваються за напрямами, що сходяться, все бiльше i бiльше схилявся до цього плану, але зволiкав з його реалiзацiєю. Зокрема танк "Пантера" виявився примхливим i часто ламався, тож були потрiбнi його доопрацювання. Нехай додаткове навчання екiпажiв. I "Тигрiв" фюреру хотiлося наштампувати якомога бiльше.
  Сталiн зрештою це набридло. Побоюючись, що другий фронт вiдкриє Японiя, що досягла великих успiхiв Пiвденного Китаю, чия чисельнiсть сухопутної армiї вже перевищила сiм мiльйонiв солдатiв i даних про зростаючий вiйськовий потенцiал Третього Рейху, вiн сам наказав почати наступ на Курському та Донбаському напрямку. Коливання Гiтлера, прагнення фюрера сформувати дивiзiї iз сотнями "Тигрiв" та "Пантер" призвели до попередження.
  Втiм, радянськi вiйська, розпочавши настання 7 липня 1943 року, самi не мали вирiшальної переваги в силах. Проти 6600000 радянських солдатiв i офiцерiв дiяло 5560000 нiмецьких вiйськ, близько мiльйона двохсот п'ятдесяти тисяч воїнiв сателiтiв. Муссолiнi пiсля зникнення загроза наступу iз заходу та пiвдня значно збiльшила кiлькiсть iталiйських вiйськ на сходi. Зросла i чисельнiсть iспанських пiдроздiлiв. Надiслав дивiзiю "добровольцiв" i Салазар. Воювали i французькi легiони, румуни, бiльш активно угорцi, албанцi, i з усiєї Європи iноземнi дивiзiї до СС.
  Таким чином, радянська армiя не мала переваги в чисельностi, але розмаїтiсть коалiцiї, знижувала якiсть сил противника. У танках та артилерiї у Червоної Армiї деяка чисельна перевага. Але поки, мабуть "Тигри" та "Пантери", поки що не мають собi рiвного по вогневiй потужностi та бронюванню опонента. Та й Т-4 отримав перевагу у вогневiй силi зброї над Т-34-76. Зате в СРСР є реактивна артилерiя, а в нiмцiв, незважаючи на наявнiсть розробок зокрема газометiв, це розвинуте слабко.
  У авiацiї приблизний чисельний паритет. Нiмецькi винищувачi МЕ-109 "Г", Фокке-Вульф сильнiшi, правда, нiж радянськi машини у озброєннi та швидкостi, але трохи слабшi у маневреностi. А досвiдчених та результативних асiв у Нiмеччини, на жаль, бiльше. Бомбардувальник Ю-188, мабуть, краще в льотних характеристиках, нiж ПЕ-2 та ТУ-3. I на озброєння став надходити Ю-288. Щоправда тiльки вiн почав впроваджуватися, як i МЕ-309.
  Але в будь-якому разi не маючи переваги в силi, Червона Армiя розгорнула наступ на заздалегiдь пiдготовлену оборону супротивника. I зiткнулася з наполегливим опором. Але радянськi вiйська наполегливi в наступi, не зважаючи на втрати, вони лiзли вперед. Хоча в середньому темп просування виявився i невисоким один-два кiлометри на день. Противник огризався i встигав окопуватися знову. Проте героїчне просування тривало. До середини серпня цiною великих втрат радянськi вiйська просунулися до ста кiлометрiв, пiдiйшли до Курська розгорнули запеклi бої за саме мiсто, пiдiйшовши ще й до Бєлгорода.
  19 серпня 1943 року Японiя, подолавши коливання, вiдкрила фронт Далекому Сходi. До цього часу зазнавши ряду поразок, режим Чан Кайшi пiшов на вигiдний для самураїв свiт. Японцi отримували контроль над важливими комунiкацiями, i позбавлялися необхiдностi вести важку партизанську вiйну в погано органiзованими, але дуже численними китайськими вiйськами. Натомiсть Чан Кайшi була обiцяна пiдтримка у вiйнi з Червоною Армiєю Мао Дзедуна. У Японiї вже з'явилися всi засоби для ведення вiйни з СРСР. I вони вирiшили не чекати дощової осенi i суворої сибiрської зими. Не кажучи про те, що Гiтлер вiйну США ще 1941 року оголосив, а самураї його не пiдтримали. Вiдкриття другого фронту в 1942 роцi могло б врятувати гiтлерiвцiв вiд нищiвного розгрому пiд Сталiнградом.
  Рiшення Японiї було цiлком очiкуваним. Тим не менш, у нападi на Владивосток самураї досягли тактичної раптовостi, i завдали серйозної шкоди радянському Тихоокеанському флоту.
  Нiмцi наприкiнцi серпня спробували контратакувати, використовуючи масу нових танкiв. Але їхнiй пiвденний контрудар змiг досягти лише вiдносних успiхiв. Радянське командування вже передбачало подiбну нагоду, вiдвело вiйська на вихiднi рубежi. Лише загальновiйськова 31-армiя потрапила в котел i здебiльшого виявилася знищена.
  Проте радянськi вiйська не досягли своєї мети i зазнали дуже значної шкоди, не зумiвши вiдвоювати територiї. Особливо багато було втрачено понад шiсть з половиною тисяч танкiв, проти близько восьмисот нiмецьких. У танковому парку чисельна перевага перейшла до гiтлерiвцiв. У вереснi нiмцi змогли зрiвнятися з СРСР у випуску лiтакiв по сотнi на день, а в листопадi приблизно в машинах, нарощуючи випуск "Пантери" до 650-700 танкiв на мiсяць. Тут велику роль зiграло використання ресурсiв окупованих країн насамперед Францiї, i навiть Бельгiї та Голландiї, де запровадили трудову повинность.
  Нiмцi з деяким запiзненням у вереснi розпочали давно запланований наступ з Ростова-на-Дону та з Таманського пiвострова. I натрапили на запеклу радянську оборону. А Японiя вела наступ на Монголiю, захопивши Улан-Батор та Примор'я. Але там просунувшись трохи.
  Це вiдвернуло значнi резерви i пiсля пiвтора мiсяця найзапеклiших боїв, нiмецькi угруповання з'єдналися. Але втрати фрицiв теж виявилися дуже суттєвими, i вони змушенi були зупинитися. Але цей тактичний успiх спровокував вступ у вiйну Туреччини та вiдкриття третього фронту в Закавказзi.
  Тепер доводилося вiдбивати й у цьому напрямi.
  До зими лiнiя фронту Далекому Сходi стабiлiзувати. Японцi просунулися в районi Примор'я вiд п'ятдесяти до ста двадцяти кiлометрiв, захопили бiльшу половину Монголiї разом з Улан-Батором, але їхнiй наступ зупинився. Турки пiдiйшли до Єревану та атакували Батумi, останнє мiсто їм вдалося захопити на двi третини. Самi нiмцi просунуся за осiнь не дуже. I поки що не опанували iнiцiативу.
  Вiйна ставала все бiльшою мiрою позицiйною, i затяжною. На виснаження i на технологiчну перевагу. За 1943 рiк СРСР збiльшив випуск лiтакiв у пiвтора рази з 25 тисяч до 37 тисяч. Фашистська Нiмеччина вiд понад 15 тисяч до 32 тисяч, бiльш нiж вдвiчi. В останнi мiсяцi року нiмцi зрiвняли свої показники iз радянськими виробничими результатами в лiтаках. I в танках i САУ теж - за якiсної переваги. Адже СРСР треба ще вiдбиватися i вiд Японiї. Крiм того, деяка кiлькiсть лiтакiв i танкiв виробляється в Iталiї, i в iнших країнах сателiтiв Третього Рейху. Нехай i не надто багато. Плюс ще нiмцi, користуючись вiдсутнiстю вiйни, стали добувати i постачати для своїх потреб нафту з Лiвiї.
  Так що поступово дефiцит енергоносiїв у Третьому Рейху слабшав. Крiм того, непоганим джерелом сировини обiцяли стати Африканськi Французькi володiння.
  Тож гiтлерiвцi могли себе постачати непогано. У вiдповiдь червонi конструктори Сталiну приготували новi типи танкiв з 85-мiлiметровими та 122-мiлiметровими гарматами. Нiмцi дещо пригальмували роботи над "Пантерою"-2. Нелегко отримати танк з потужним озброєнням, сильним бронюванням та вiдносно рухливий. А "Королiвський тигр" вийшов надто важким у 68 тонн. Щодо успiшної обiцяла бути лише модернiзацiя "Пантери". А танк Т-4, судячи з усього, свої можливостi вичерпав. Поступово з нового 1944 випуск цiєї машини став знижуватися. Щоб повнiстю припинитися у квiтнi.
  Радянське командування здiйснило кiлька наступальних операцiй взимку. I на Таманському пiвостровi, i в центрi, i на Ленiнградському напрямку, i пiд Курськом. Але нiде не вдалося досягти суттєвого успiху. Противник уже мав чисельну перевагу у живiй силi i в танках, i в авiацiї. Тiльки страх погоди змушувала фрицiв дотримуватися оборонної тактики.
  Негативну роль вiдiгравала й зросла дезертирiв i зрадникiв, i навiть те, що нiмцi розвинули висотну авiацiю, що ефективнiше займалася розвiдкою з повiтря.
  Крiм того, радянське командування дещо неправильно пiдходило до процесу концентрацiї сил. Зокрема сама тактика розпочинати наступну операцiю на iншiй дiлянцi ще до завершення попередньої, мала сенс за чисельної переваги. Як у першу свiтову вiйну розсмикуючи нiмцiв. Але якщо ворог тебе числом перевершує, то це заважало на окремiй дiлянцi здобути перевагу в силах.
  Якщо Сталiну вдалося б створити перевагу на окремiй дiлянцi фронту приблизно при спiввiдношеннi три до одного, то може i був би, досягнутий тактичний успiх.
  А так на однiй дiлянцi йде наступ, на iншiй готуються, а реально нiмцям та їхнiм союзникам легше вiдбивати. Тим бiльше вже з'явилися у фрицiв висотнi, швидкiснi розвiдники з чудовою оптикою, якi дозволяли вiдстежувати пересування вiйськ. А взимку маскуватися складнiше, а нiч не панацея, то у нiмецьких розвiдникiв з'явилися непоганi прилади нiчного бачення.
  "Королiвський тигр" як запланований танк прориву затримався iз серiйним виробництвом i виявився не зовсiм вдалим. "Пантера"-2, яку Гiтлер наказав посилити бронюванням до непробивностi IС-2, i встановити двигун в 900 кiнських сил, важила в 51 тонну, навiть з урахуванням установки алюмiнiєвого кожуха, що заощадив 800 кiлограм. Проте бортову броню з'явилася можливiсть посилити до 82 мiлiметрiв пiд рацiональним нахилом. Це зробило нiмецький танк не таким уразливим з бортiв, як колишнi моделi. Але знову "Пантера"-2 i "Лев"-2 у бiльш досконалiй компоновочнiй схемi поки що лише в процесi розробки.
  Проте за зиму нiмцi повнiстю взяли пiд контроль французькi володiння в Африцi, включаючи i "Петлю Нiгера". А там i нафта, i газ i боксити, i ще бiльшi запаси урану, особливо в Конго. Де Голля спiймали - без допомоги союзникiв вiн нiчого не коштував, а Скоррелi спрацював чисто та вмiло.
  Таким чином, до травня 1944 проблеми з нафтою були в основному вирiшенi. З Лiвiї вже всю йшли поставки, i залишалося тiльки бурити все новi й новi свердловини.
  Але у травнi нiмцi ще наступати були не готовi. Окрiм застарiлого за своєю конструкцiєю "Тигра" у них не було серйозного танка прориву. Правда "Тигр" вже вироблявся масового i завдяки високiй якостi бронi i товщинi бортiв, а також скорострiльнiй, точнiй гарматi мiг вiдiгравати роль нехай i не iдеального, але бiльш-менш стерпного танка, що зламує оборот вiйськ СРСР .
  Нiмецьке командування пiсля серiї суперечок повернулося до колишнього плану 1942 року. А саме розпочати наступ на флангах. Взяти в подвiйне кiльце Ленiнград i прориватися до Сталiнграда. Тим бiльше, пiсля того, як Вермахт залишив Ржевсько-В'яземський виступ, було втрачено зручний плацдарм для наступу на Москву. Тож до столицi вiдносно далеко.
  План гiтлерiвцiв теж не оптимальний, але... У Швецiї вiдбулися достроковi вибори до парламенту, де вражаючою перемогою здобули нацисти. Країна з населенням у вiсiм мiльйонiв чоловiк, i з розвиненою економiкою виявилася готовою вступити у вiйну проти СРСР. Найпопулярнiшою фiгурою став Карл Дванадцятий. Шведи жадали реваншу за колишнi поразки та приниження в ходi програної Петру першому та Олександру першому воєн. Таким чином проти СРСР уже воювала вся Європа. Причому Франко та Салазар вирiшили вступити у вiйну офiцiйно, що претендувати на свою частину видобутку. Лише одна Швейцарiя залишилася формально нейтральною, але вона вислала дивiзiю добровольцiв.
  Чисельна перевага виявилася на боцi нацистської коалiцiї. Крiм того, до середини травня 1944 року нiмцi вже мали в строю близько тисячi реактивних лiтакiв МЕ-262. Машини самої по собi є досить вдалою, але з недоробленими двигунами. Але поступово мотори пiдтягувалися, ставали потужнiшими, надiйними знижувалась витрата палива.
  Наступ почався на пiвднi. Фрiци намагалися повторити план, розроблений ОКВ ще для операцiї "Блау" в сiчнi 1942 року, але потiм самовiльно змiнений Гiтлером. Коли ведеш наступ на Сталiнград i з пiвдня i з пiвночi, за напрямками, що сходяться. Але спочатку тут нiмцям слiд прорватися до Дону. Фашистськi "Тигри" перейшли в атаку, але зiткнулися iз мiцною лiнiєю оборони. Просування фрицiв виявилося повiльним, вони загрузли в глибокоешелонованiй оборонi радянських вiйськ. Пройшовши за першi десять днiв лише 35-40 кiлометрiв у напрямку Воронежа.
  Потiм фашисти за два тижнi завзятих боїв просунулися всього на десяток кiлометрiв i через великi втрати були змушенi зупинитися.
  Бiльш успiшно розвивався наступ Пiвднi. Там вiйськ радянських менше, i обороняться складнiше. Численнi "Пантери", "Тигри", "Фердинанди" (ця САУ виявилася бiльш масовою через вiдсутнiсть стратегiчних бомбардувань!) та першi моделi "Ягдтигр" та особливо ефективної "Штурмтигр". Нiмцi вдалося прорвати першi лiнiї оборони та вийти на оперативний простiр.
  Одночасно наступ перейшла i японська армiя. Самураї збiльшили чисельнiсть свого танкового парку та їх новi середньої ваги машини, практично не поступалися у озброєннi та ходових якостях Т-34-76, а лобовiй бронi навiть перевершували, поступаючись втiм, у захистi з бортiв.
  Наступ Японiя вела в Монголiї, де важче витримувати оборону. Радянське командування зiткнулося з дефiцитом резервiв, вiдбиваючись попри всi три фронти. Та й втрати особового складу пiд час зимового настання були чималi.
  Наступ нiмцiв на Тихвiн, а фiнiв та шведiв з боку Бiломорканалу вiдбивався насилу. Просувалися фашисти повiльно, але майже безперервно. У серединi червня на пiвднi вiйська Майнштейна увiрвалися до Сталiнграда. Почалася друга Сталiнградська битва. А на початку липня пiсля падiння Тихвiна та Волхова, фiни, шведи та нiмцi з'єдналися - утворивши друге кiльце навколо мiста Ленiна.
  Таким чином, склалася вкрай важка ситуацiя для радянських вiйськових сил.
  Але Сталiнград Майнштейну не пiддавався. I це завадило нiмцям розвинути наступ у iнших напрямках. На пiвднi вони як у 1942 роцi дiйшли лише до Терської брами: загрузнувши пiд Грозним i Орджонiкiдзе. Тяжкi бої тривали i на Воронезькому напрямку. До вересня радянськi вiйська змушенi були вiдiйти за Доном. Ось iронiя долi до кiнця жовтня лiнiя фронту на пiвднi повторила 1942 в момент найбiльшого просування фашистiв.
  Гiрше було на пiвночi, де Ленiнград опинився у тотальному кiльцi блокади. Крiм того нiмцi, фiни та шведи змогли розрiзати оборону Червоної Армiї на Карельському пiвостровi, вiдрiзавши по сушi Мурманськ вiд основної частини СРСР.
  Близько сорока радянських дивiзiй опинилися в iзоляцiї. Втiм, їх чисельнiсть була далекою до штатної. Швецiя виставила близько двадцяти п'яти досить добре оснащених дивiзiй. Разом iз загартованими фiнами та нiмецькими вiйськами вони отримали чисельну перевагу. А перекидати резерви на Карельський пiвострiв дуже складно.
  Взагалi Червона Армiя не могла отримати потрiбних поповнень, так японцi виявилися несподiвано сильними, їхня кiлькiсть разом iз марiонетковими вiйськами перевищила п'ять мiльйонiв, i це фактично повноважний другий фронт. Тож проти нiмцiв та їхнiх союзникiв доводилося лише вiдбиватися.
  Поступово зона контролю радянських вiйськ у Карелiї скорочувалася, i Мурманськ виявився повнiстю блокованим i фактично приреченим. Так у морi панував ворожий флот i особливо пiдводнi човни, так що налагодити постачання не було чим.
  На жаль, але в листопадi 1944 СРСР не мав резервiв, щоб повторити перелом 1942 року. Майже всi витратили, щоб не допустити втрати Кавказу. Крiм того, нiмцi бiльш професiйно вели штурм Сталiнграда, i туди нiби у вирву Тартара доводилося постiйно перекидати резерви. Сталiн наказав утримувати мiсто на Волзi за всяку цiну. Але в умовах панування авiацiї противника в повiтрi цiна виявилася неймовiрно високою.
  Тим бiльше, що Майнштейн, на вiдмiну вiд Паулюса, не поспiшав i берег солдатiв. Внаслiдок чого спiввiдношення втрат склалося не на користь Червоної Армiї.
  Гiтлер квапив Майнштейна, але хитрий фельдмаршал умiв ухилятися i витримувати тиск.
  Однi iз сильних видiв озброєнь стали "Штурмтiгри". Вони мали надзвичайно потужнi бомбомети снаряди вагою триста двадцять кiлограм. Причому снаряди реактивнi i куди потужнiшi, нiж гаубiчнi. Можна їх назвати гiдною вiдповiддю на "Катюшi", хай i на гусеницях. Крiм того, деякi бомбомети встановлювалися i на вантажiвках, з бiльшою дальнiстю стрiлянини.
  Використовували нiмцi та газомети. I, зрозумiло, реактивнi бомбардувальники.
  У груднi японцi захопили практично всю Монголiю i впритул пiдiйшли до Владивостока, частково захопивши Примор'я та Хабаровськ. Але генерал мороз змусив їх зупинитись.
  Користуючись цим, Червона Армiя органiзувала серiю контрударiв на нiмецьких флангах, що намагалися захопити те, що залишилося вiд Сталiнграда. Яка хоч i мала частина мiста утримувалась i на початку 1945 року. Нiмцi досягли у 1944 роцi певних успiхiв, але навiть не змогли пiдкорити Кавказ i отримати Бакинську нафту. Щоправда для потреб їм вистачало поки що i Румунської, Угорської, Лiвiйської, i Камерунської i Нiгерiйської.
  Ленiнград поки що тримався у блокадi. У ньому були заздалегiдь створенi великi запаси продовольства та боєприпасiв, так що мiсто могло пережити i цю зиму, продовжуючи сковувати значнi сили Вермахту та його союзникiв.
  Радянське керiвництво встигло зробити i стратегiчнi запаси сировини у мiстi Ленiна для виробництва зброї. Тож поки що фашистам це не надто багато дало.
  А ось Мурманськ виявився повнiстю заблокованим. З десяти транспортiв фрицi, що йшли до мiста, допили дев'ять.
  У сiчнi радянське командування намагалося перевiрити на мiцнiсть нiмцiв у центрi. Однак побити дуже потужну та розвинену в iнженерному вiдношеннi оборону не вдалося. Максимальний поступ становив п'ять-шiсть, у кращому випадку не бiльше восьми кiлометрiв. А втрати радянських дивiзiй виявилися дуже вiдчутними. Здебiльшого частин до половини складу.
  Але частина нiмецьких сил вiдвернула увагу, дозволяючи утримувати Сталiнград... У березнi нiмцi самi почали наступ на Терських воротах. Їм удалося прорвати лiнiю радянської оборони та оточити Грозний та Орджонiкiдзе, але у фрицi вперлися у лiнiю Ведено, Шалi i далi мiстами.
  Саме мiсто Грозний ще у повнiй блокадi протрималося до травня. У травнi остаточно впав Сталiнград. Вiд мiста та його передмiсть, а також танкового заводу, навiть практично не залишилося руїн.
  Нiмецька коалiцiя теж видихалася, але фюрер хотiв перемоги. У сiчнi пройшли першi успiшнi випробування дисколету, що розвинув швидкiсть до двох звукових i пiднявся до 18 кiлометрiв у висоту. У травнi дисколет вже розвинув чотири звуковi швидкостi i пiдскочив на висоту 30 кiлометрiв.
  Але нова машина при всiх своїх сильних i навiть унiкальних льотних характеристиках виявилася вразливою для стрiлецького вогню i дорогою. Проблема вразливостi незабаром була вирiшена пуском ламiнарної струги, але це збiльшило витрату палива та знизило польотний час машини. Та й сам дисколет у ламiнарнiй "шубi" не мiг вести ефективного вогню.
  Але початок епохи "лiтаючих тарiлок" було покладено. Крiм того, нiмцi обзавелися сильним козирем: танками нового поколiння класу "Е". Вони вiдрiзнялися при подiбному з "Королiвським тигром" i "Пантерою" вагою набагато щiльнiшою i досконалiшою схемою компонування, низьким силуетом i товстою бронею.
  У серiйному виробництвi та на полях битв себе показали пристойно "Пантера-2" i "Тигр"-2, а потiм i "Тигр"-3. Остання машина з бiльш щiльним компонуванням i маленькою вежею мала сильне бронювання i двигун в 1080 кiнських сил. "Мауси" так i не прижилися. Але пристойно показала себе модифiкацiя "Пантер" - "Ф".
  Через брак легуючих елементiв радянськi танки мали не надто якiсну броню i поки що "Пантера" i з 75-мiлiметровою гарматою цiлком справлялася зi своєю роллю. А 120-мiлiметрова пiд нахилом лобова броня захищала вiд 85-мiлiметрової радянської гармати Т-34-85 досить надiйно. Але, мабуть, СУ-100 радянська самохiдка виявилася гiдним опонентом "Пантери", що посилила бронювання. Т-4 вже знято з виробництва. I з серiйних танкiв "Пантера" виявилася найлегшою.
  Першою передовою за своєю схемою компонування став серiйний танк "Лев". Башта цього танка була змiщена назад, а трансмiсiя, двигун та коробка передач розташувалися одним блоком спереду. В результатi силует у машини вийшов низький, i бронювання при потужнiй 105 мiлiметровiй гарматi можна порiвняти з "Королiвським тигром", а чоло вежi ще потужнiше.
  Змiщення вежi назад давало "Леву" ще й ту перевагу, що при пересуваннi лiсом дуло його довгоствольної зброї не так чiплялося за стовбури дерев.
  Гiтлерiвцi пробували також iншi схеми, а також бомбардували радянськi позицiї сильною авiацiєю.
  Японiя теж намагалася наступати та остаточно вiдрiзати Владивосток вiд Великої землi.
  Нiмцi у червнi та липнi намагалися прорватися до Москви. Але радянська лiнiя оборони видалася дуже мiцною, i фашисти зазнавали колосальної шкоди. Навiть танк "Лев" не цiлком адекватний у наступi, насамперед через недостатнє прикриття бортiв.
  Радянське командування все активнiше i активнiше використовувало калiбр гармати 100 мiлiметрiв. Зрозумiло, що СРСР не має ресурсiв, щоб побити ворожi танки, такими ж танками, але можна масовано використовувати протитанкову артилерiю.
  Е-100 у початковiй моделi виявився надто важким у 140 тонн, i бортовим бронюванням у 120-мiлiметрiв (чоло 240 мiлiметрiв!), хай навiть i пiд нахилом. Цього вже було замало. Не кажучи про те, що i "Мауси" безнадiйно вiдстали у своєму компонуваннi.
  Реально танк "Лев" та САУ - Е-10, Е-25 були передовими нiмецькими машинами, де розташування двигуна, трансмiсiї та коробки передач поєдналося. Однак нiмцi випускали масу технiки, що вiдставала. Наприклад "Пантери", "Тигри", "Ягдтигри", "Ягдпантери" з досить високими силуетами, що вiдстають у розробцi.
  Не цiлком вдало виявилася i "Е"-70. Машина вийшла з потужною гарматою в 128-мiлiметрiв i передовою компонувальною схемою, але через прагнення зберегти бойовий комплект не менше 80 пострiлiв i не виходячи за рамки 70 тонн, її броньовий захист виявився порiвнянним з "Королiвським тигром" - зразка 1944 року для прориву. "Тигр"-3 i то захищений краще. Натомiсть на Е-70 був успiшно випробуваний двигун з турбонагнеталем потужнiстю 1200 кiнських сил, що дозволяло розвивати танку на шосе швидкiсть 60 кiлометрiв на годину.
  У будь-якому разi нiмецькi танки зазнавали великих втрат, як i пiхота. Багато втрачали й iноземнi дивiзiї та сателiти Третього Рейху.
  До середини серпня нiмцi просунулися в центрi лише на 40-50 кiлометрiв i не змогли вийти на оперативний простiр. А втрати виявилися величезними. У вереснi гiтлерiвцi розпочали новий наступ на пiвднi... За пiвтора мiсяцi найважчих боїв противник прорвався до Каспiйського моря, вiдрiзавши Кавказ суходолом.
  Але радянське командування зумiло налагодити постачання морем, щоправда, цiною величезної шкоди. У листопадi фриця цiною величезних зусиль i великої шкоди вийшли до дельти Волги. У груднi лiнiя фронту стабiлiзувала. Розрив мiж фронтами Кавказу та основною радянською територiєю зрiс. Крiм того, японцi зумiли вiдрiзати Владивосток, взявши радянське мiсто в облогу.
  Мурманськ зумiв, незважаючи на блокаду, героїчно протриматися до грудня 1945 року. Але все одно впав...
  1946 року бойовi дiї продовжилися... Становище радянської групи армiй на Кавказi виявилося надзвичайно важким. Вони вiдрiзанi суходолом, i є загроза остаточної втрати Баку.
  Сталiн вiдчував у собi надзвичайне нервове та фiзичне виснаження. Жорстокi бої розгорнулися у напрямi Тихвiна. Була спроба врятувати оточений Ленiнград. У самому мiстi запасiв їжi залишилося менше, нiж на пiвроку i продуктовi картки знову урiзали.
  Спочатку радянськi вiйська прорвали лiнiю фронту, але потiм переважаючий кiлькiстю танкiв ворог, зумiв провести контрудар i навiть вiдрiзати частину радянських вiйськ. Лютий пройшов у запеклих боях як на пiвночi, так i на пiвднi, де радянськi вiйська пробували противника, i намагалися вiдбити Сталiнград. I останнє частково вдалось. Радянськi танки увiрвалися до мiста, але, на жаль, не змогли звiдти вибити фашистiв.
  Натомiсть спалахнула третя Сталiнградська битва. Досягнули радянськi вiйська щодо великих успiхiв i пiд Воронежем. Але i там фрицi, використовуючи велику кiлькiсть танкових пiдроздiлiв та свою технологiчну перевагу, змогли вiдновити становище. У березнi в бойових дiях почали брати масову участь дископодiбнi вертольоти та дисколети. Нiмцi дещо вдосконалили лiтаючi тарiлки i змогли завдавати ними ракетних ударiв по радянських позицiях. Але на практицi дисколет не виправдовував сподiвань, як чудо-зброю.
  Подiбно до того, як балiстична ракета фон Брауна виявилася надто дорогою i низькою точностi, щоб її активне використання в бойових дiях себе виправдало.
  Натомiсть у нiмцiв з'явилися безхвостi реактивнi бомбардувальники, здатнi нести до десяти тонн вантажiв, пролiтати вiдстань до 16 тисяч кiлометрiв (!).
  Радянська реактивна авiацiя поки що, на жаль, вiдставала, i в повiтрi ворог панував майже тотально. У всякому разi, не може гвинтова авiацiя в принципi перевершити в льотних характеристиках реактивну. А власнi розробки надто запiзнилися. Та й перехiд з гвинтової авiацiї на реактивну надто болiсний.
  I льотчикiв переучувати треба i злiтно-посадковi смуги подовжувати, i спецiального типу паливо готувати. Ну i самi двигуни ще випробовувати та налагоджувати!
  Нiмцi виявилися вiдволiканими на Сталiнград... Як не дивно, але Третiй Рейх i вся коалiцiя видихалися, а Червона армiя була подiбна до птаха Фенiкс. I квiтень, i травень пройшов у запеклих боях пiд Сталiнградом. I навiть у червнi Червона армiя все ще намагалася наступати, сковуючи супротивника. Але в липнi, незважаючи на спеку, гiтлерiвцi все ж таки рушили вздовж узбережжя Каспiйського моря в напрямку до Баку. Просування йшло надто повiльно. У середньому щодня по 1,5 кiлометра. Дагестан огризався... Радянськi вiйська давили фрицiв та його союзникiв за всi азимутам.
  Били ворога i в центрi, i на пiвночi. Не пускали до Архангельська... Але у вереснi темп нiмецького поступу на Кавказi прискорився. Сили Кавказького угруповання сильно виснаженi, а морем iз десяти транспортiв припливала за умов панування авiацiї противника повiтря вiд сили два-три. Наприкiнцi жовтня фашисти все ж таки вступили до Азербайджану. А в листопадi просунулися до Бака. А на початку грудня фрицi поєдналися з турками, у Грузiї...
  Ще до березня точилися бої на Кавказi, а Єреван узагалi протримався до червня 1947 року.
  Усю зиму Червона армiя невтомно намагалася наступати. Сильно вони пошматували коалiцiю. Хоча японцi, зрештою, у квiтнi i взяли Владивосток, але це лише дозволило СРСР мiцнiше осiсти за Амуром.
  Хоча Червона Армiя i взимку i в березнi не досягла своїх наскокiв вiдчутних успiхiв, але урок коалiцiї завдавала неабиякого. Усерединi країн Нiмецьких сателiтiв все сильнiше загострювалася ситуацiя. Людськi ресурси виснажувалися, а втрати були величезнi. Економiчний тягар i зовсiм ставав нестерпним. Навiть успiхи на фронтах радували європейського обивателя дедалi менше. Бажання свiту зростало все сильнiше та сильнiше.
  Але Гiтлер уперто хотiв добити СРСР. Хоча розрахунки те що, Червона армiя втратить боєздатнiсть пiсля втрати Баку i виправдалися. За 1946 рiк СРСР виробив рекордну кiлькiсть озброєнь близько 60 тисяч лiтакiв та 40 тисяч танкiв та САУ, 250 тисяч гармат та мiнометiв. Так радянська авiацiя в основному це винищувач ЯК-9, все ще не знятий з виробництва штурмовик IЛ-2. ЯК-3 та ЛА-7 випущенi у невеликих кiлькостях. Все ще у виробництвi ПЕ-2 та ТУ-3. Так авiацiя можна вважати застарiла проти реактивних монстрiв супротивника, але є. Як i Т-34-85, IС-3 та СУ-100, iншi машини в малих кiлькостях.
  А в 1947 роцi на озброєння став надходити Т-54, який мав би покiнчити з якiсною перевагою нiмецької технiки. Звичайно, Т-54 з вагою в 36 тонн, не мiг бути сильнiшим за всi танки противника, але вiн цiлком мiг змагатися "Пантерами" та "Тиграми".
  Основним нiмецьким танком став "Е"-50, який отримав назву "Лев"-3. Машина подiбна до "Лева", але з бiльш потужним двигуном в 1200 кiнських сил, i товстою бронею. При вазi в 75 тонн, товщина бортової бронi у нiмецького танка зросла до 140 мiлiметрiв, а лоба склала 240 мiлiметрiв зi знаряддям в 105 мiлiметрiв i довжиною стовбура в 100 ель. Нова нiмецька машина має стати основною. Вона перевершує радянську в озброєннi та бронюваннi, але бiльш нiж у два рази важче.
  Втiм, Т-54 ще тiльки починає надходити у виробництво.
  Але лiто 1947 року видається ще спекотнiшим. Нiмцi намагаються знову наступати на Москву. Вони також прориваються до Саратова. Бої затягуються до пiзньої осенi. Саратов фрицям таки вдається взяти. Але в районi Москви їм вдалося просунутися на максимум на шiстдесят-сiмдесят кiлометрiв. I Ржев та Вязьма, щоправда, останню наполовину оточили, залишилися за СРСР.
  Москва не пiдкорена, i зиму гiтлерiвцям та їхнiй озвiрiлiй коалiцiї доводиться зустрiчати в окопах. Цього разу радянське командування береже людей i збирає сили. Зокрема, танк Т-54. А 31 грудня 1947 року пройшло успiшне випробування МIГ-15, яке має покiнчити з нiмецькою монополiєю на реактивну авiацiю в повiтрi.
  Щоправда, у лютому 1948 року впав пiсля багаторiчної облоги Ленiнград. Дуже важкий удар по престижу радянської влади.
  Становище СРСР травнi 1948 року переставляється безнадiйним. У нiмцiв та їхньої коалiцiї пiд контролем Кавказ, далi Волга до Саратова, i Тамбова з Воронежем. Потiм на схiд вiд Орла, майже поряд з Тулою, потiм у Вязьмi та пiд Самим Ржевом, аж до самого Архангельська.
  Ну, що в такiй ситуацiї можна ще зробити? Плюс у японцiв пiд контролем все Примор'я на рiчку Амур i захоплений єдиний союзник: Монголiя.
  I за сiм рокiв вiйни втрачено земель, на яких до окупацiї жило не менше половини населення СРСР, а може й бiльше. Червона армiя за сiм рокiв вiйни втратила безповоротно щонайменше двадцять мiльйонiв солдатiв i офiцерiв. Крiм тих, хто став пораненим або калiкою. Крiм великих втрат вiд масованих бомбардувань, артобстрiлiв i голоду.
  Навiть з урахуванням евакуйованих сiмей у Сталiна пiд контролем залишилося не бiльше ста мiльйонiв живої сили, мабуть, може й менше. З них кожен п'ятий призваний до армiї. Близько двадцяти мiльйонiв рiзних вiйськ. До верстатiв дозволили ставити дiтей з п'яти рокiв i пенсiонерiв, i iнвалiдiв першої, другої групи.
  Країна гранично мобiлiзована. Випуск озброєнь в 1947 роцi лише трохи знизився ... Так що поки ставити хрест на країнi Рад дуже рано!
  Сам Сталiн у всякому разi так не рахував. Та й Гiтлер теж хотiв дотиснути Росiю - отримати одразу все! Тож компромiсом i не пахло.
  Влiтку нiмцi розпочали новий наступ на Москву. Вони все ще розраховували, що зможуть зламати столицю та покiнчити з СРСР. З боку Червоної армiї Москву прикривало понад три мiльйони солдатiв та ополченцiв. У них на озброєннi було дванадцять тисяч танкiв та САУ. Щоправда Т-54 всього близько п'ятисот, переважно билися Т-34-85 i СУ-100. IС-3 до цього часу вже знято з виробництва. Танкiв IС-4 випущено через технологiчну ненадiйнiсть даного мастодонту, дуже мало. Було випущено шiсть танкiв IС-7, але до серiйного виробництва ця машина не пiшла. Хоча, мабуть, дарма. Вона могла пробивати своєю 130-мiлiметровою гарматою 240-мiлiметрову броню 75-тонного "Лев"-3. Правда у нiмцiв з'явився досконалiший танк "Королiвський Лев" вагою в 100 тонн з двигуном в 1800 кiнських сил, i 128-мiлiметровою з дуже довгоствольною гарматою з початковою швидкiстю снаряда в 1260 метрiв за секунду.
  Але Сталiн якось охолодiв до важкої технiки, i вважав за краще: нехай краще маленький, але далеко.
  Натомiсть четвiрка войовниць: Зоя, Вiкторiя, Олена, Надiя так не рахували. I вони якраз отримали пiд своє керування танк IС-7. Причому i пiд номером сiм. Так четвiрка цю машину виготовили власним коштом. Дiвчата знайшли в Сибiру золотi зливки i подарували їх у фонд мiнiстерства оборони. А тепер їм захотiлося самi пострiляти з цiєї чудової машини.
  I саме наставав знаменний день 22 червня 1948 року. Гiтлерiвськi вiйська саме вели населення, прагнучи обiйти i оточити радянське мiсто Ржев.
  I четвiрка дочок росiйських Богiв-демiургiв як завжди у критичний для Росiї момент вирiшила втрутитися! Адже вони завжди рятують у потрiбний час i мiсце свою Батькiвщину - Русь!
  
  
  
  
  ЯКБИ НЕ БУЛО СТАЛЬНОЇ СКРIПКИ
  Взагалi, як не дивно, але в бiльшостi паралельних всесвiтiв хiд Другої свiтової та Великої Вiтчизняної вiйни був для Росiї ще гiршим, нiж реальностi. Можливо тому, що фашистський режим, який узяв пiд контроль Європу, мав куди бiльший потенцiал, нiж зумiв реалiзувати. Поєднання жорстокого тоталiтаризму та ринкових елементiв економiки - це ефективнiше, нiж лiберальний капiталiзм Заходу, i централiзована, бюрократична Сталiнська модель. На щастя з низки причин, як об'єктивного, i суб'єктивного характеру. У тому числi й великого везiння фашисти не змогли використати своїх козирiв.
  Ось скiльки нiмецьких шпигунiв було провалено лише тому, що нiмцi використовували в документах скребку з нержавiючої сталi, а росiяни з простого залiза? I як така дрiбниця вплинула вирiшальним чином на хiд вiйни?
  У всякому разi, iснував паралельний всесвiт, де вже в жовтнi 1941 року, один дуже в'їдливий розвiдник випадково виявив цей факт. Справжнi радянськi документи та фальшивi нiмецькi промокли та... На радянських документах скрiпка заiржавiла i це помiтно, а на нiмецьких немає.
  Ось дрiбниця, а її вплив на хiд Великої Вiтчизняної Вiйни виявився дуже суттєвим.
  Уникнувши провалiв та роботи пiд контролем нiмецька агентура, виявила суттєвi докази пiдготовки радянськими вiйськами наступу пiд Сталiнградом. Настiльки переконливi, що впертий Адольф Гiтлер з цим погодився i наказав перегрупувати нацистськi вiйська, що стоять на Волзi. А це мало значення.
  Якщо пiд час Ржевсько-Сичовської операцiї, Червона армiя маючи бiльш нiж удвiчi бiльше сил, нiж Вермахт не змогла прорвати нiмецьку оборону, то пiд Сталiнградом спiввiдношення сил було для гiтлерiвцiв сприятливiшим.
  Та й погода на 19 листопада 1942 року не сприяла наступальним дiям. Авiацiя, особливо штурмова не змогла злетiти, а артпiдготовка мала лише вкрай обмежений вплив на розвинену оборону противника. Радянськi вiйська, перейшовши в наступ, ув'язнули. Навiть введення в дiю танкових корпусiв не змогло проламати пролом у гiтлерiвськiй оборонi.
  Запеклi бої розгорнулися i на Ржевсько-Сичiвському напрямi. Вони продовжувалися Нового року. Лише тодi зазнавши серйозних втрат, радянськi вiйська на обох напрямках призупинили свiй наступ. Гiтлер утримався на Волзi, натомiсть нiмцiв почали бити в Африцi. Черчiлль назвав наступ Монтгомерi в Єгиптi: кiнцем початку. А також заявив, що тепер союзники лише перемагатимуть.
  Дiйсно Роммелю, незважаючи на продовження перекидання в Африку великих сил не щастило i його армiя зазнала поразки за поразкою. Щоб забезпечити ведення вiйни на два фронти, Третьому Рейху довелося у лютому 1943 року оголосити тотальну мобiлiзацiю.
  Тим бiльше, що основнi цiлi операцiї "Блау" виявилися не виконаними. Проте взимку 1942-1943 року Вермахт на вiдмiну реальної iсторiї, зумiв уникнути серйозного поразки Сходi. Наприкiнцi сiчня радянськi вiйська вiдновили наступ у центрi: третя Ржевсько-Сичiвська операцiя та пiд Сталiнградом. Але пробити противника, що сидить у мiцнiй оборонi, не вдалою. Бої нагадували тепер першу свiтову вiйну. Затяжнi, позицiйнi. Коли бiльше втрачав той, що наступав, нiж той, хто оборонявся.
  Операцiю "Iскра" по деблокадi Ленiнграда було вiдкладено. Сталiн хотiв якнайшвидше зрiзати Ржевський виступ, i розбити супротивника пiд Сталiнградом. Нiмцi, пам'ятаючи уроки минулої зими, активно боронилися. I їм поки що вдавалося вiдобразити натиск радянських вiйськ. Як з'ясувалося, коли фрицi готовi, їхню оборону пробити непросто. Та й якiсть нiмецьких збройних сил все ще на висотi.
  Наступ радянських вiйськ тривав до кiнця лютого, але так i не досяг успiху.
  На початку березня радянське командування зробило спробу наступу на Воронезькому напрямку. Пiсля початкових успiхiв Червона армiя потрапила пiд контруадар Майнштейна. Великi радянськi сили опинилися в оточеннi i були змушенi прориватися з боєм. Втрати особливо у технiцi виявилися великi, i нiмцi зi своїми союзниками, змогли змiцнитися цьому напрямi i повнiстю захопили Воронеж та її передмiстя.
  Пiд час контрудара Майнштейна у бою вперше взяли участь "Пантери" та масово "Тигри". Новi танки частково виправдали покладенi вiн надiї. За грамотного використання вони перевершували радянськi машини у зустрiчному бою.
  Настала весняна бездорiжжя i на схiдному фронтi запанував затишшя. Запеклi бої лунали в Тунiсi.
  Фюрер намагався за всяку цiну утримати плацдарм в Африцi. Для цього фашисти навiть зважилися на безпрецедентний крок. Поставили Франко ультиматум: або вiн пропускає нiмецькi вiйська до Гiбралтару, або його скидають, як уряд Вiшi. Генералiссимус злякався i дав згоду. При цьому вiн звернувся до урядiв Британiї та США зi слiзною благанням: не оголошувати Iспанiї вiйну, так це сталося не з його волi!
  15 квiтня 1943 року нiмцi приступили до штурму Гiбралтару, кинувши туди й новi "Тигри" з "Пантерами". Фортеця впала пiд ударами сотень танкiв за два днi. Командував штурмом вiдкликаний зi схiдного фронту Паулюс. За iронiєю долi нiмцi змогли захопити останнi квартали, будинки Сталiнграда та Сталiнградських заводiв лише до 1 квiтня 1943 року. Таким чином Паулюс частково реабiлiтував себе i отримав звання фельдмаршала та мечi до дубового листя лицарського хреста на додачу.
  Взяття Гiбралтару заблокувало доступ англiйцям та американцям iз заходу до Середземного моря. I крiм того, самi фашисти змогли вторгнутися по найкоротшiй вiдстанi до Марокко, вiдволiкаючи частину сил союзникiв вiд Тунiсу.
  Натиск на Тунiський плацдарм ослаб, i знову перекинули Роммеля. Гiтлер вирiшив поки що заморозити вiйськовi дiї на Сходi, i спробувати взяти пiд контроль Середземне море.
  Радянське командування теж почало дотримуватися вичiкувальної тактики. Так Сталiн вчинив i в реальнiй iсторiї, так вирiшив дiяти й досi. Нехай капiталiсти стiкають самi дурницi кров'ю. Нехай молотять один одного, а ми пiдкопаємо сили i вдаримо, коли остаточно видихнуться.
  Нiмцi поки що утримували пiвнiч Тунiсу, а вiйська пiд командуванням нового фельдмаршала Паулюса наступали на Касабланку. Американцi зiткнулися з "Тиграми" та "Пантера". Виявилося, що їхнiй "Шерман" проти таких танкiв, а також модернiзованого Т-4 слабкий.
  А Черчiлль пiсля трьох мiсяцiв вагань все ж таки оголосив Iспанiї Вiйну. Проте на той час нiмцi вже захопили цiлком Марокко i вторглися до Алжиру. Тому для Франка це не стало шоком. Двадцять п'ятого липня нiмецькi вiйська захопили столицю Алжиру i завдали нищiвної поразки англiйцям. Успiху сприяв контрудар з боку Роммеля, i раптовий розгром i висадка Кiссильрiнга на Мальтi.
  Схiдний фронт був стабiльний та спокiйний. Сталiн, чиї вiйська зазнали у попереднiх боях великих втрат, поповнював Червону Армiю. Нiмцi теж формували новi дивiзiї i перекидали їх через Гiбралтарську протоку з Середземне море.
  Активнiсть нiмецьких пiдводних човнiв призвела до того, що тоннаж американського та англiйського флоту став скорочуватися. I це теж не сприяло успiху у боях за найбiльше пiвденне море у Європi.
  Погрозливе становище у Середземному морi призвело до того, що 6 серпня Черчiлль зважився на висадку у Францiї. Але операцiя пройшла за несприятливих погодних умов та була погано пiдготовлена.
  10 серпня Роммель i Паулюс з'єдналися, утворивши на сходi Алжиру величезний котел. А 19 серпня вже Майнштейн, пiдступний майстер пасток вiдтяв вiйська союзникiв вiд узбережжя.
  Успiху фрицiв сприяла нерiшучiсть американцiв, якi вважали висадку у Францiї в 1943 передчасною, гостра нестача десантних засобiв. Затишшя на схiдному фронтi. Крiм того, випуск авiацiї в 1943 роцi в Нiмеччинi бiльше, нiж подвоївся, перевищивши тридцять двi тисячi лiтакiв за рiк - благо нiмцi мали бiльше робочої сили i пiдконтрольно територiї, нiж реальностi. I новi машини Фокке-Вульф iз сильною бронею та озброєнням, а також 30-мiлiмеровими гарматами завдавали надто великої шкоди союзнiй авiацiї.
  Катастрофа в Алжирi та Францiї зробили для союзникiв воiстину чорним серпень 1943 року.
  Сталiна навiть потiшили такi успiхи. Але терпець Черчiлля урвався. На Сходi навiть повiтрянi бої практично припинилися, i знизилася активнiсть партизанiв. Нiмцi формували все новi й новi корпуси з колишнiх радянських громадян i навiть створювали подобу марiонеткових мiсцевих урядiв. Так що окремi бригади з мiсцевих нацiоналiстiв зi сходу вже билися в Африцi.
  Болгарський цар Борис теж направив три найкращi дивiзiї до Тунiсу, розраховуючи мабуть отримати собi деякi колонiї на чорному континентi.
  У вереснi Роммель почав великий наступ у Єгиптi. Йому вдалося, використовуючи кiлькiсну та якiсну перевагу сил уже через тиждень пiсля сигналу до атаки захопити Трiполi.
  Англiйцi та американцi зазнавали у Лiвiї поразки за поразкою. У цих умовах Черчiлль оголосив про припинення поставок до бiльшовицького СРСР будь-якої допомоги i зажадав негайної активiзацiї бойових дiй. Сталiн вдав, що iгнорує ультиматуми. Хоча, звичайно, пiдготовка до наступальних дiй i велася. Але Коба хитрував i навiть намагався промацати ґрунт для сепаратного свiту. Одна до кiнця вересня нiмцi захопили Лiвiю цiликiв, у тому числi й Толбука, i навiть прорвалися до Єгипту до Олександрiї.
  Паулюсу вдалося обiйти найголовнiший англiйський укрiплений пункт i вийти пiвденнiше на Нiл. Фактично це означало катастрофу для Британiї у Єгиптi. Далi нiмцi могли вийти до Суецького каналу та йти на Iрак, а там i до Баку недалеко.
  Зволiкання ставало небезпечним, i Сталiн наказав вiдновити наступати на Ржев, а як i вiдбити Сталiнград, i водночас тиснути ворога на Пiвнiчному Кавказi.
  Тобто у жовтнi бойовi дiї вiдновилися одразу ж на трьох напрямках. А в листопадi ще й на Ленiнградському.
  Однак прорвати противника, що добре окопався i має потужнi важкi танки "Пантера" i "Тигр", було непросто. Радянськi вiйська зiткнулися iз глибокою позицiйною обороною. А в оборонi новi нiмецькi танки та САУ дiяли добре.
  Тож суттєвих поступiв у жовтнi та листопадi не було. Хiба що наступ нiмцiв вдалося призупинити на Суецькому каналi. I то лише тимчасово... Втiм, Паулюс та Роммель повернули свої вiйська на Судан. I почали захоплювати Африку.
  Вермахт поки що не готовий наступати взимку.
  Крiм того, фрицi великi надiї пов'язували з "Пантерою"-2 як бiльш досконалою машиною i "Тигром"-2 i "Левом".
  Зима пройшла у спробах Червоної армiї прорвати оборону фрицiв. Але нiде не вдавалося досягти великих успiхiв. Якщо навiть вiдбувався прорив, то ворог вiдновлював становище контрударом.
  А ситуацiя все загострювалася. У Британiї на тлi вiйськових поразок виникла полiтична криза. Кабiнету мiнiстрiв Черчiлля було винесено вотум недовiри. А як iнакше, якщо порозумнiлий Паулюс, вибив Англiю з Судану та Ефiопiї.
  Новий уряд запропонував Нiмеччинi сепаратний свiт. Враховуючи бiльше втрат США вiд нiмецького пiдводного флоту, не заперечував i Рузвельт. Тим бiльше, його становище в Америцi похитнулося. Та й японцям вдалося здобути пару-трiйку невеликих перемог, уповiльнивши американський поступ. Тож думка - наша хата з краю перемогла.
  Втiм, Гiтлер висунув спочатку надмiрнi умови. Потiм компромiсом стали французькi Землi та Єгипет, а також ранiше належить Iталiї повертається. Судан теж вiдходить у володiння Третього Рейху, проте Суецький канал експлуатується спiльно.
  Таким чином, розв'язавши руки на Заходi, фюрер кинув усi сили на Схiд. Наступ фашисти розпочали у травнi на Москву. Нафти завдяки французьким та англiйським колонiям, i Лiвiї вже вистачало, а Гiтлер хотiв перемогти якнайшвидше.
  Плюс ще другий фронт вiдкрила й Туреччина.
  Проте вже Червона армiя виявила у битвах за радянську столицю неймовiрну стiйкiсть та героїзм. У середньому темп нiмецького поступу не перевищував одного кiлометра на день. До кiнця серпня гiтлерiвцi змогли просунутися щонайбiльше на сто кiлометрiв шириною прориву трохи бiльше трьохсот.
  Вони наблизилися до Москви, але вперлися до Можайської лiнiї оборони. То були скромнi результати. Крiм того, радянськi вiйська постiйно контратакували противника. У битвах брали участь новi радянськi танки Т-34-85 та IС-2. Не можна сказати, щоби нiмцi повнiстю втратили свої переваги, але й Червона армiя не стояла на мiсцi, як i наука!
  З'явилися новi радянськi винищувачi ЯК-3 та ЛА-7, здатнi конкурувати з нiмецькою гвинтовою авiацiєю. Щоправда, у ворога натомiсть дуже сильнi реактивнi козирi. МЕ-262 та НЕ-162 не мали собi аналогiв у свiтi. Гiтлер також прийняв рiшення заборонити виробництво та розробку танкiв легше за п'ятдесят тонн. В результатi на Т-4 та "Пантерi" було поставлено хрест. "Пантера"-2 вийшла вагою 50,2 тонни i потужною гарматою при двигунi 900 кiнських сил. "Королiвський тигр" i "Лев" вимахали монстрам пiд 70 тонн. Радянськi ж машини за вагою не перевищували за партiйною постановою 47 тонн.
  Не зумiвши взяти Москву, фашисти переключили основну увагу на Ленiнград. Дуже вже їм це мiсто дiставало. У вереснi почалися масованi артобстрiли. У них брали участi та знаряддя калiбру у 1000-мiлiмерiв та крилатi роботи-снаряди.
  Гiтлер наказав взяти Ленiнград за всяку цiну.
  Мiсту вдалося вiдбити у вереснi жовтнi три штурми. Однак нiмцi змогли просунутися вiд 10 до 20 кiлометрiв, а також захопить Петергофський плацдарм. Мiсцями їх частини увiйшли до мiста, погiршивши оперативне становище угруповання. У листопадi 1944 року пiсля перемоги на парламентських виборах фашистiв Швецiя теж вступила у вiйну проти СРСР.
  У нiй активно рекламували гасло: реванш за поразки вiд Петра Першого та Олександра. Новi шведськi дивiзiї прибули на фронт i разом з фiнами почали наступ на мiсто з пiвночi. А гiтлерiвцi вiдновили атаки, використовуючи в тому числi "Штурмтигр" i ще потужнiший "Штурмаус", а також танк Е-100 перший у свiтi серiйний монстр, що перевищує вагу в сто тонн.
  Незважаючи на масовий героїзм i стiйкiсть радянських солдатiв i ополченцiв, а також вiдчайдушний контрнаступ, що вiдволiкає на Новгород, врятувати мiсто не вдалося. Проте останнiй квартал упав лише 27 сiчня 1945 року, показавши приклад безмежної стiйкостi. А саме мiсто протрималося у блоку цiлих: 1270 днiв! Напевно, рекордна за тривалiстю блокада мiста у сучасних вiйнах.
  Хоча нiмцi та їхнi союзники зазнали величезних втрат, проте мета частково виявилася досягнута. Друге за величиною i значимiстю радянське мiсто впала, i виявилися розв'язанi руки у найпотужнiшого угруповання противника.
  Взимку бої мали запеклий характер. Нiмцi використовували на повну серiйну, реактивну авiацiю. Проти них у СРСР був паритетної сили. Це заважало досягти переваги у повiтрi. Навпаки, ворог там домiнувала. Так само як поки що нiмецькi танки зберiгали свої переваги. I навiть збiльшили їх iз появою серiї "Е".
  У порiвняннi з "Тиграми" та "Пантерами" танки серiї "Е" мали бiльш щiльне компонування, низький силует, i внаслiдок цього набагато товстiшу пiд нахилом броню.
  Вiдповiдь радянської науки поки що була лише IС-3, сильнiшим захистом чола вежi. Т-54 ще тiльки розроблявся, а Т-44 вийшов не повнiшим вдалим.
  Втiм, у травнi 1945 року змiнив плани. I, обмежившись окремими випадами, основний наступ провiв на Кавказi. Там вести бої було зручнiше. Так пiсля взяття Сталiнграда постачання радянського угруповання виявилося утрудненим. Крiм того, в лютому радянськi вiйська завдали османам у Закавказзi сильну поразку, змусивши туркiв тiкати вiд Єревана i звiльнивши Карську область.
  Нiмцi прорвали оборону i, пройшовши вздовж Волги, вийшли до Каспiйського моря. Грозний упав 15 червня, пiсля завзятих боїв, Сухумi 23 червня, Зугдiдi в 29 того ж мiсяця. Тбiлiсi було взято наприкiнцi липня разом iз Кутаїсi. У серпнi остаточно захопили фашистськi стерв'ятники Дагестану, а також Потi i вийшли з пiвночi до Вiрменiї. У вереснi вони поєдналися з турками, i почався штурм Баку. Ключове мiсто протрималося до 6 листопада 1945 року. Окремi бої в горах, особливо в Єреванi тяглися до кiнця грудня.
  Запеклi битви йшли й у центi. Нiмця змогли впритул пiдiйти до Тулi i навiть узяти Калiнiн, але далi виявилися зупиненi. Тим не менш, лiнiя фронту наблизилась, i вже залишилося мiсцям не бiльше вiсiмдесяти кiлометрiв вiд столицi.
  1946 почався зi спекотної зими. Радянське командування, бажаючи запобiгти нiмецькому наступу, вiдчайдушно кидалося на ворога.
  На жаль, у повiтрi перевага супротивника тiльки зростала. Реактивна авiацiя Люфтваффе, на жаль, все вдосконалювалася. З'явилися новi модифiкацiї МЕ-262, у тому числi надшвидкiсна. Також сильний реактивний винищувач ТА-183, досконалiший зi стрiлоподiбними крилами НЕ-262, i справжнiй шедевр лiтакобудування МЕ-1010 з крилами стрiловидностi, що керується.
  А СРСР основним винищувачем залишався ЯК-9. Колись нова, але зараз уже явно морально застарiла машина.
  А в Люфтваффе є ще й Ю-287, i проявився реактивний бомбардувальник Ю-387, ТА-400, ТА-500. I штурмовики реактивнi. I НЕ-377 реактивний та НЕ-477, теж реактивний та багатоцiльовий.
  I серiя Е-70 з танками вагою як "Королiвський тигр", але з набагато сильнiшим захистом.
  А справжнiм шедевром став показаний у металi до дня народження фюрера 20 квiтня 1946 пiрамiдальний танк. Йому Гiтлер особисто надав iм'я "Iмператорський лев".
  Машина була форми подовженої плескатої пiрамiди, з маленькими катками, що закривали все дно танка. Таким чином, вiн не мав пiддону, що значно пiдвищувало прохiднiсть. Крiм того танк не мав даху, а його броня з усiх ракурсiв мала високий кут рацiонального нахилу. При вазi в 99 тонн, машина була озброєна 128-мiлiметровою зенiтною гарматою довжиною ствола в 100 ЕЛ, мав двигун у 1800 - кiнських сил i лобову бронею в 300 мiлiметрiв. Причому плити пiд великими кутами рацiонального нахилу, у першiй лобовiй половинi та 250 - мiлiметрiв у другiй похилiй половинi. Таким чином, це вийшов найпотужнiший танк у свiтi, непробивний з усiх точок стрiлянини та при атацi бомбами зверху.
  Фюрер негайно наказав, якнайшвидше запустити його в серiю i в той же час створити ще штурмову модифiкацiю з гаубицею та бомбометом.
  Так що фашисти затарилися їх слiд розбити. Але, на жаль, дуже впертий i технiчно сильний ворог попався. I наприкiнцi травня за традицiєю, коли пiдсихають дороги, почався наступ.
  Фрiци намагалися обiйти Москву та Тулу. Бої кипiли небаченi за напругою та розмахом. Але радянськi вiйська були гiднi називатися непереможними. За три мiсяцi безперервних битв гiтлерiвцi змогли лише оточити Тулу та вийти до Кашини та пiдiйти до Москви з пiвночi, частково перерiзавши комунiкацiї. Бої точилися вже на вулицях самого мiста.
  Сталiн залишив столицю та евакуювався до Куйбишева. Але гiтлерiвцi розпочали у липнi наступ на Саратов. Це мiсто впало 8 серпня. Оскiльки Куйбишев опинився тепер у небезпечнiй близькостi до фронту, той Верховний головнокомандувач перенiс свою ставку до Свердловська. Бої у Москвi тривали i у вереснi. 18 числа впала Кашира. На початку жовтня столиця СРСР виявилася майже оточена, а 29 пiсля завзятих боїв упав i Куйбишев. Крiм того, нiмцi захопили Гур'єв i Уральськ.
  Листопад йшов у страшних боях. 7 Листопада фрицi прорвалися до Кремля, але вiдчайдушною контратакою виявилися вiдкинутi. I в ходi цього бою загинув виконувач обов'язкiв коменданта Москви маршал Рокоссовський!
  А знаменитий радянський льотчик Кожедуб збив сотий нiмецький лiтак, став першою радянською людиною - удостоєним звання чотири рази героя СРСР. I також на 7 листопада 1946 року.
  4 грудня кiльце блокади навколо Москви остаточно замкнулося. Але столиця та залишки її героїчного гарнiзону боролися до Православного Рiздва 7 сiчня 1947 року.
  Штурмом столицi керував Майнштейн. За це його нагородили другим пiсля Германа Герiнга орденом Великого Хреста Залiзного Хреста.
  Але вiйну ще закiнчено. Сталiн iз Свердловська обiцяв продовжити боротьбу. Нiмцi теж добряче вимоталися. На пiвднi їхнi вiйська пiдiйшли до Пензи та Ульяновська та зупинилися. У березнi радянськi робили контратаки. Але у квiтнi все ж таки змушенi були залишити Рязань. А у травнi гiтлерiвцi оточили мiсто Горьке, а пiвдня прорвалися до Казанi. У червнi фрицi захопили i Оренбург i пiдiйшли до Уфи. Опiр Червоної армiї ослаб, бойовий дух впав i пiшли масовi дезертирства. Вони втiм були завжди, але пiсля падiння столицi посилилися багаторазово. Вже нi в кого не лишилося бажання вмирати за Сталiна. Але люди билися проти фашизму за свою Батькiвщину.
  Авторитет радянської влади також упав. У липнi нiмцi увiрвалися до Свердловська. Сталiн та його оточення подалися до Новосибiрська. На Уралi вирували бої до серпня... Нiмцям заважала розтягнутiсть комунiкацiй та активнi дiї партизанiв. Але подальша вiйна вже втратила сенс.
  Втiм, Сталiн ще на щось сподiвався. Нiмцi у вереснi увiрвалися до Тобольська. Але опинилися затриманi зливами осiннiми дощами. Близькiсть зими призупинило наступ у Сибiру, проте фашистам вдалося захопити всю Середню Азiю. Взимку вони не ризикнули йти на Новосибiрськ. Але й Сталiну захворiло, i вiн переселився до теплiшого Владивостока.
  Настав 1948 року. На озброєннi у фашистiв були дисколети. Крiм того, з'явилися бiльш компактнi танки на турбореактивних двигунах. Фактично їм пiсля того, як потеплiшає, залишилося рухатися переможним маршем i займати мiста.
  Але Берiя доторкнувся вже й так важко хворого Сталiна i, запропонував Третьому Рейху капiтуляцiю, за умови збереження радянської влади у Сибiру.
  Гiтлер, який сам страшенно втомився вiд вiйни, майже погодився, але для початку все-таки в травнi 1948 захопив Новосибiрськ. А капiтуляцiю пiдписали 22 червня 1948 року в символiчну дату - рiвно сiм рокiв з моменту нападу на СРСР. Так i закiнчилася Друга свiтова вiйна. США ще 1945 року розгромили Японiю та провели випробування атомної бомби. Так що за океан фюреру потикатися нема чого.
  Втiм, Берiя правил недовго. Найславетнiший радянський ас, маршал авiацiї, семиразовий герой СРСР Кожедуб зможу здiйснити вiйськовий переворот i повалити непопулярного голову ДКО. Берiю та низку його спiльникiв розстрiляли. У самому Третьому Рейху у березнi 1953 року патрiоти закiнчили Гiтлера. А Герiнг помер вiд зловживання наркотиками трохи ранiше, Гiммлера ж розстрiляли через пiдозри в змовi.
  Розгорнулася жорстока боротьба мiж СС на чолi з Шелленбергом i збройними силами з генералiсимусом Майнштейном. Це все вилилося у громадянську вiйну. У результатi Третiй Рейх розпався. А урiзаний СРСР став потроху вiдновлювати свiй вплив. Iсторiя знову пройшла спiраллю. Фантастичне пiднесення Нiмеччини, що набухало крутiше, нiж iмперiя Чингiсхана, потiм смерть головного лiдера - хаос i згасання.
  I поступове збирання князiвств тiльки столицею стало мiсто Байкальськ. СРСР, подiлений на безлiч губернiй з марiонетковими поставленими нiмцями провiнцiями, об'єднувався знову. Найбiльшою перемогою стало, приєднайте Москви, що скинула нацистське ярмо. Щоправда Україна, Бiлорусь та Прибалтика, а також Грузiя, Вiрменiя, Азербайджан зберегли свiй суверенiтет. Пiсля розпаду Третього Рейху свiтовим гегемоном стала США. У Китаї теж встановився проамериканський уряд.
  Але поступово пiднебесна iмперiя ставала все бiльш самостiйною. У СРСР пiсля фактичної диктатури Кожедуба встановилася по сутi президентська, але з обмеженням на два термiни при владi конституцiя. Вибори проходили на альтернативнiй основi, а пост президента називався iнакше: народний голова.
  Країна мала змiшану економiку, що бурхливо розвивалася.
  Але як змiнилася iсторiя вiд однiєї скрiпки. Другу свiтову вiйну програли, хоча билися й доблесно. I результат виявився плачевним. Причому i Нiмеччина змогла лише на якийсь час отримати велич.
  Та й США поступово втрачали вплив, свiт ставав багатополярним, а значить i бардаку в ньому все бiльше й бiльше. А порядку навпаки менше. I приблизно як у теперiшньому двадцять першому столiттi.
  Ну, чому людство так i тягне до роздробленостi та хаосу?
  
  
  ТРОЦЬКИЙ ЗАМIСТЬ СТАЛIНА
  Похiд Тухачевського на Варшаву виявився невдалим в першу чергу з вини Сталiна - який замiсть того, щоб прикрити пiвденний фланг Червоних вiйськ, наступає на Варшаву. повернув Першу Кiнну армiю на Галичину. Причому, незважаючи на великi сили, що були пiд керiвництвом Йосипа, вiн примудрився зазнати поразки вiд полякiв. Програла Червона Армiя та битву пiд Варшавою. Поляки перейшли в контрнаступ, зайняли територiю, включаючи i Слуцьк i навiть, на кiлька днiв зайняли Мiнськ.
  Втiм, Захiд тодi не наважився фiнансувати подальшу криваву лайку з бiльшовиками. Варшава уклала мир, а громадянська вiйна швидко завершилася.
  Але є i альтернативний перебiг iсторiї та одному з численних паралельних свiтобудов. Там Ленiн наказав усунути не надто обдарованого у ратнiй справi i примхливого Сталiна вiд командування пiвденним флангом, а встановив єдиноначальнiсть Тухачевського, за збереження над Першою кiнною Будьонного.
  У цьому випадку спроба контрудара з боку на пiвдень вiд Варшави не пройшла, i натхненна Червона армiя в жорстокiй битвi здобула перемогу. Столиця Польщi впала. Трохи простоявши в нiй i повчивши додатковi пiдкрiплення, Тухачевський рушив на Львiв та Кракiв.
  Якийсь час бої ще йшли проти Врангеля, i з подальшим наступом на Крим. Потiм Червона армiя пiвнiч вiд зайняла Прибалтику, але в пiвднi звiльнила Азербайджан, Вiрменiю, Грузiю. Настав тимчасовий затишок. Радянська Росiя потребувала вiдпочинку та тимчасового перепочинку, чим i став НЕП. Але Троцький усе ще наполягав повернення всiх земель царської Росiї. В результатi лiто 1921 року Червона Армiя зайняла i Фiнляндiю, за потурання Заходу.
  1922 року було вiдвойовано i Примор'я, потiм пiвнiчний Сахалiн. Троцький, чий авторитет як Голови Вiйськової Революцiйної Ради значно змiцнився, зумiв зайняти мiсце Ленiна та потiснити вiдсунутого на другi ролi Сталiна.
  Як не дивно, але в мiру змiцнення особистої влади, в економiцi дедалi бiльше посилювалися елементи капiталiзму.
  Сам Троцький став леваком багато в чому через бажання стати святiшим за Папу Римського чи радикальнiше за Сталiна. Однак, отримавши владу, надзвичайно талановитий єврей продовжив зважену зовнiшню полiтику. Не вiдмовляючись вiд комунiстичних iдей, вiн також намагався прищепити i ринковi елементи i забезпечити хорошi вiдносини з iншими капiталiстичними країнами свiту.
  Прихiд Гiтлера до влади Нiмеччини не зробив фундаментальних змiн у свiтовiй полiтицi. Фюреру швидко вказали на мiсце - заборонивши будь-якi скасування Версальських обмежень або вiдновлення загальної вiйськової повинностi та вiйськової могутностi. Так само як нацистам заборонили вводити антисемiтськi закони та багато iншого.
  Єдине, що за Гiтлера економiка Нiмеччини вийшла з кризи, але фашизм так i не набув радикальних форм, залишившись помiрним нацiоналiзмом з деякими авторитарними рисами загальними молодiжними органiзацiями типу Гiтлер-югент.
  СРСР пiд керiвництвом Льва Троцького став у економiчному вiдношеннi багатою державою та з розвиненою важкою iндустрiєю.
  Економiка СРСР була бiльш ринковою, нiж сталiнська, але мiстила у собi елементи планування як п'ятирiчок. Народжуванiсть висока, тим бiльше, що Троцький теж заборонив аборти - мовляв у Росiї i так багато порожнiх земель i нема чого їм сяяти як дiрки.
  Оскiльки, чисельнiсть Нiмецької армiї залишалася обмеженою 100 тисячами, а Польща вже перетворилася на радянську, соцiалiстичну республiку, то воювати особливо не було б з ким. Молдавiю повернули до складу Росiї ще 1921 року - збираючи царськi землi назад.
  Сам Троцький трохи пiдтримував свiтовий iнтернацiонал, але мету всесвiтньої революцiї почали замовчувати. Почасти, як i за Сталiна.
  Але вiйна все ж таки прийшла зi Сходу. Японiя розпочала вiйськовi дiї проти Монголiї. Країна Вранiшнього Сонця, поряд i Iталiєю стали головними свiтовими загарбниками. Щоправда, Муссолiнi був змушений обмежити амбiцiї захопленням Ефiопiї - єдиної країни в Африцi, яка не була чиєюсь колонiєю. Японiя, теж поки що не наважуючись воювати поодинцi з Британiєю i тим бiльше США, лiзла до Китаю. I влазила тут дедалi бiльше.
  Китайцiв багато, i вони, незважаючи на всю свою роздробленiсть, серйозний противник. А тут ще самураї влiзли до Монголiї... Там розгорнулися з весни 1941 серйознi бої.
  Троцький вирiшив, що СРСР вже досить сильний, щоб вести повномасштабну вiйну iз самураями. Крiм того, радянський диктатор хотiв взяти реванш за поразку 1904-1905 року. На сушi Червона Армiя явно сильнiша за японську, особливо в танках. Але на морi, Тихоокеанський флот, ще не досяг паритету. Але Лев Давидович було вiддати Монголiю.
  Червона армiя спочатку зупинила просування самураїв. 20 серпня 1941 року на Халхiн-Гол пройшов наступ, який завершився перемогою Червоної Армiї. Пiсля чого Троцький зажадав вiд Японiї вiддати назад Пiвденний Сахалiн та Курили.
  Природно була вiдмова, i почалася масштабна вiйна. Тiльки на вiдмiну Великої Вiтчизняної вона велася на чужiй територiї. Хоча не можна сказати, що малою кров'ю.
  Бої велися повномасштабнi, i японцi чинили опiр жорстко, в полон не здавалися. Але майже всi операцiї радянських вiйськ були успiшними. Оборона пiсля потужної артпiдготовки проривалася, а танки зокрема новi потужнi Т-34, ЛТ( важкi Лев Троцький!), долали запеклу канаву з трупiв i металу.
  Спочатку воїни Країни Вранiшнього Сонця виявилися вибитi з Манчжурiї. Було проведено кiлька послiдовних операцiй, якi зайняли дев'ять мiсяцiв iз Листопада 1941 року, до серпня 1942 року. Радянськi вiйська вступили до Пiвнiчної Кореї... На Сахалiнi теж йшли бої. Японцi навiть намагалися наступати - просунулися на тридцять кiлометрiв, але були зупиненi та захлинулися кров'ю.
  У вереснi 1942 року був штурм Порт-Артура. Японцi, використовуючи пiдтримку з моря, намагалися утримати оборону. Радянськi вiйська прорвали фронт, але супротивник зумiв призупинити поступ, скинувши десант.
  Але самураї не змогли надовго затягнути опiр. Радянська авiацiя брала вгору i бомбила кораблi. Крiм того, японцi надто зневажливо ставляться до свого життя - навiть не брали парашутiв у бiй. Через що пiсля загибелi основних повiтряних елiт опiр самураїв у небi помiтно послабшав. I радянська авiацiя стала куди впевненiше перемагати.
  Крiм того, новi розробки радянських конструкторiв поступово зводили нанiвець, перевага японських винищувачiв у маневреностi. У груднi 1942 року, пiсля чергового запеклого штурму Порт-Артур було взято, цього ж мiсяця впав i Сеул.
  Наступний мiсяць 1943 почав з сiчневого наступу в Пiвденнiй Кореї i взяття порту Пусан.
  Японiя програвала сухопутнi битви i несла все бiльшу i бiльшу шкоду в небесах i на морi. У лютому 1943 року був взятий радянськими вiйськами Пекiн. А у березнi пiсля запеклих боїв звiльнено Пiвденного Сахалiну. Квiтень i травень ознаменувалися новими перемогами радянської зброї на морi... Особливо ефективно дiяв пiдводний флот, що зрiс, авiацiя i кораблi, що пiдiйшли з Балтики.
  У червнi 1943 року радянськi вiйська вибили японцiв i з Шанхаю. Тим самим утворивши свою власну зону окупацiї.
  У липнi, серпнi десантники та моряки звiльнили вiд противника i Курильську гряду. Японiя опинилася у винятково важкому становищi. Радянська авiацiя нарощувала свою ударну мiць, i бомбардував все сильнiше i сильнiше, а морський флот Країни Вранiшнього Сонця танув. У жовтнi 1943 року Троцький вирiшив: атакувати Окiнаву - генеральну репетицiю перед битвою за саму Японську Метрополiю. Бої проходили запеклi, i самураї масово застосували зброю: льотчикiв-камiкадзе.
  Два мiсяцi та тиждень тривала епiчна битва, яка завершилася, нарештi, падiнням Окiнава. А в сiчнi 1944 року було звiльнено i Тайвань.
  Японiя тепер була на межi повної вiйськової катастрофи. Хiрохiто мiг розраховувати, тiльки на вступ у вiйну на своєму боцi США та Британiї, фашистська Нiмеччина на той момент у вiйськовому планi ще надто слабка, а Муссолiнi так просто Троцького в Тихому океанi не дiстати.
  Але США та Британiя робили натяки, але вступати у вiйну не поспiшали. Тим бiльше, що в Iндiї спалахнуло масове антибританське повстання. Помiркованого Гандi вiдтiснили радикальнiшi нацiоналiсти i лiвi. У результатi там розпочалася справжня вiйна. Черчилль, який замiнив Чемберлена, виявив упертiсть i намагався за всяку цiну утримати Пакистан та Iндiю пiд своїм контролем. Що призвело до затяжної та запеклої вiйни, яка скувала британськi сили.
  Американцi взагалi у зовнiшнiй полiтицi дiяли пасивно: моя хата з краю!
  У березнi 1944 року радянськi вiйська, незважаючи на те, що ще не надто сприяла погода, здiйснили висадку в Хоккайдо. Три тижнi тривали бої та завершили поразкою японцiв. Цей успiх похитнув упевненiсть iмператора у неприступностi метрополiї.
  Бої на сушi та на морi тривали до 11 травня 1944 року, коли нарештi виснажена Японiя капiтулювала.
  Бойовi дiї за участю радянських вiйськ тривали з 10 квiтня 1941 року по 11 травня 1944 року i зайняли три роки i трохи бiльше мiсяця. Втрати радянської армiї вбитими та померлими вiд ран склали 960 тисяч солдатiв та офiцерiв. Ще загинуло трохи бiльше шiстдесяти тисяч мирних радянських громадян. Вiд бомбардувань артобстрiлiв, боїв на Сахалiнi та на кордонi у Примор'ї. I близько трьох мiльйонiв людей зазнали поранень, з них чотириста тисяч стали iнвалiдами.
  Загалом СРСР здобув велику перемогу i зумiв поставити в Китаї та Кореї прорадянськi режими та зайняв своїми вiйськами усi володiння країни Вранiшнього Сонця.
  Авторитет Товариша Троцького ще бiльше змiцнився i всерединi країни, i на мiжнароднiй аренi.
  1946 року в СРСР пройшов перший запуск штучного супутника. А в 1950 роцi вiдправили навколо Земної кулi та першого радянського космонавта. У Румунiї король Мiхей пiшов на укладання вiйськового та економiчного союзу з СРСР. Незабаром змiнилася влада i в Угорщинi. А у Чехословаччинi вже давно правили, хай i не зовсiм комунiсти, але лiвi прорадянськi сили.
  У 1951 роцi мiж Туреччиною та СРСР вiдбулася вiйна. До цього моменту нi в США, нi в Британiї ще не було атомної бомби, а розпочинати справжню бiйню з таким могутнiм противником як СРСР та його союзники було самогубством для Заходу.
  Радянська армiя менш нiж за мiсяць розгромила Туреччину. Бачачи, що реакцiя Заходу вкрай млява... Брита довго воювала з iндусами, але зрештою втратила сотнi тисяч солдатiв, втратила контроль над своєю найбiльшою колонiєю. У США економiчна криза i бунтують негри.
  Троцький ухвалює рiшення: i протягом двох мiсяцiв Червона армiя бере пiд контроль весь Близький Схiд та Iран, а в Єгиптi приходить до влади прорадянський уряд. Англiйцi та Французи отримують по зубах. А Гiтлер стає на бiк СРСР i за це отримує можливiсть Аншлюса Австрiї.
  У Францiї приходить до влади Де Голль. Вiн дуже незадоволений радянською експансiєю i говорить про хрестовий похiд на Схiд проти бiльшовизму. Троцький навпаки мрiє про експансiю до Європи, ситуацiя розжарюється.
  Адольф Гiтлер користуючись тим, що тепер СРСР у союзi, починає мiлiтаризацiю Нiмеччини. А в Алжирi та Марокко проти Францiї спалахує велике повстання.
  Де Голль лютує, вiн вимагає вiд Нiмеччини припинити вiйськовi приготування. У вiдповiдь фюрер вимагає вiдновити межi 1914 року i погрожує кинути на противника народне ополчення.
  Обидвi сторони накручують погрози та стягують вiйська до кордонiв. Хитрий Троцький не вступає у вiйну, але продає Нiмеччинi в кредит танки та авiацiю. Розгортається битва мiж фашистами та французами. У вiйну вступає Бельгiя, але це лише погiршує становище Францiї, яку сковує заколот у колонiях та активнiсть комунiстiв на рiзних фронтах. Нiмцi, втiм, не домагаються швидкої перемоги, а пов'язують на лiнiї Манжiо, зате окупують Бельгiю. Пiсля пiвтора роки вiйни фашисти пiдiйшли впритул до Парижа.
  Де Голль йде на пiдписання миру, i вiддає нiмцям назад Ельзарц та Лотарингiю. Бельгiя теж розлучається iз частиною своєї територiї. А фюрер змiцнює вплив. 1955 року в СРСР проходить випробування ядерної бомби. Троцький включає Чехословаччину до складу СРСР. Нiмцям правда вiдходить частина Судетської областi, але набагато менше етнiчних кордонiв. Але їм рипатися нема чого...
  Гiтлер змушений упокорити амбiцiї, i радiти, що вдалося розшитися на Заходi та за рахунок Австрiї. Також фашисти вторгаються до Данiї i також вiдновлюють рубежi 1914 року i пiвнiч своєї iмперiї.
  Троцький помер 1960 року, вiдсвяткувавши своє вiсiмдесятирiчнi. Без шкiдливих звичок, що пiдтримує фiзичну форму, голова СРСР до останнiх справ зберiгав яснiсть мислення.
  Посаду голови передав своєму синовi Давиду, i тим самим заснувавши першу у свiтi комунiстичну династiю. СРСР до цього моменту пережив посилення централiзацiї та поправки до конституцiї, що забороняли з нього вихiд. Гiтлер теж передав владу одному зi своїх синiв, отриманим в результатi штучного заплiднення, але на конкурснiй основi.
  Однак син ще надто юний, i пiсля смертi Гiтлера, нацисти розкололися, i незабаром до влади прийшло лiве крило. Свiт став безпечнiшим, але розпад колонiальної системи породив нову вiйну нестабiльностi. Виходом стало створення комунiстичної коалiцiї. У нiй здiйснювалася взаємодопомога i робилися спроби побудови соцiалiзму за умов чорного континенту.
  Але свiтовий комунiзм вiдзначався великою кiлькiстю ринкових елементiв i був комбiнованою системою.
  Усерединi СРСР тим часом зростали протирiччя. Полiтичне панування однiєї партiї не влаштовувало зростаючу олiгархiю. Бiзнесмени червоної хвилi хотiли змiн i полiтичної влади. Почасти поки що успiхи планової економiки та полiтичнi придбання компенсували опозицiйний настрiй. Але у США вiдбулися змiни. З'явився новий лiдер, який порушивши монополiю двох партiй: демократичну та республiканську, створив третю - патрiотичну.
  I, прийшовши до влади, встановив автократiю. Заодно розпочавши хрестовий похiд проти комунiзму. Давид помер, i пiсля цього почалася цiла серiя змов i мiж фракцiйною боротьбою. В результатi країну захитало. Але боротьба мiж фракцiями завершилася захопленням посади голови СРСР i на цьому народ заспокоївся.
  Iшла активна космiчна експансiя. У 2015 роцi Плутон став останньою планетою, на яку вступив чоловiк-космонавт. На короткий час люди змогли побувати на поверхнi Юпiтера. Щоправда, їм довелося лежати у спецiальних ароматизуючих ванних кiмнатах.
  Усерединi ще бiльше посилилися капiталiстичнi елементи. Iшло розшарування на бiдних та багатих. З'явилися справжнi мiльярдери i водночас члени полiтбюро. Комунiзм все бiльше i бiльше зливався з олiгархiєю фiнансiв i все менше i менше ставало вiдмiнностей вiд капiталiзму. Навiть податку доходи став у СРСР лiнiйним i запроваджено єдиний вiдсоток. Це, зрозумiло, вело до невиразного невдоволення, i призводило до дрiбних бунтiв.
  Але поки що ситуацiя з-пiд контролю не виходила. Але реально при зовнiшнiх атрибутах комунiзму все бiльше i бiльше урiзалися соцiальнi гарантiї. Зокрема медицина та освiта стали частково платними, i з'явилися безробiтнi та бiржi працi.
  Вiкторiя досягла Вiльно та припинила спогади про паралельний свiт. Їй належало тепер продовжити керiвництво росiйськими армiями.
  Столиця Великого князiвства Литовського Вiльно впала, але попереду був похiд далi на Гродно та до Бреста.
  Бiлоруси охоче приєднувалися до росiйського вiйська. Повалили, щоправда, снiгу i рухатися середньовiчним армiя стало важче. Проте великий князь Василь наказав зайняти Гродно i там зимувати. Вiкторiя бiгала по навколишнiх замках у пошуках - кого б ще порубати чи винищити.
  У нiй кипiла дика спрага винищування, але все частiше супротивники здавалися без бою.
  
  
  ОРАКУЛИ З ПОМОЖНОГО ПЕКЛА
  Бувають, звичайно ж, рiзнi провiсники, кориснi та небезпечнi.
  Але в однiй iз альтернативних реальностей знайшовся чаклун, який пiдказав нацисту номер як повернути силу переказувати дзеркалу Диявола. На поверхню, що вiдбиває, впали крапельки червоної кровi невинної дитини. I вони миттєво всоталися, а саме дзеркало засвiтилося, знову знайшовши свої дари. I фюрер дiзнався тодi багато чого.
  Але навiть знаючи майбутнє не завжди його можна виправити. В Африцi втiм, нiмцi перегрупували свої вiйська i зумiли вiдобразити розпочате Монтгомерi 23 жовтня наступ.
  Хоча i з великими труднощами, зупинили вiйська, що перевершували кiлькiсть живої сили i технiки. Втiм, знання мiсця та часу завдання удару допомогло Роммелю рацiонально розподiлити свої нечисленнi частини, i вiдбити наступ. Англiйцi зазнали значних втрат i пiсля двох тижнiв боїв були змушенi зупинитися.
  А нiмецький пiдводний флот, змiг завдати великої шкоди, потопивши з десяток кораблiв з десантом, якi планували висадитися в Касабланцi та на узбережжi Марокко. Американцi, бачачи вiдсутнiсть успiху в Єгиптi, та активнiсть "нiмецьких вовчих зграй" - вiдмовилися вiд операцiї "Смолоскип".
  Нiмцi у свою чергу постаралися перегрупувати вiйська пiд Сталiнградом, щоб вiдбити фланговi удари радянських вiйськ, i приготувалися, зарившись в оборону у центрi.
  Через погану погоду 19 листопада 1942 року радянськi вiйська не змогли ефективно використовувати авiацiю, в тому числi й штурмову, а артпiдготовка досягла вкрай обмежених успiхiв. Отже, перегрупувавши сили, нiмцi та їхнi союзники змогли вiдобразити наступ радянських вiйськ. Щоправда, це вiдвернуло фашистiв вiд самого Сталiнграда, давши радянським воїнам, якi героїчували у мiстi перепочинок. Хоча будинкiв пiд контролем Червоної Армiї залишилося зовсiм небагато.
  Фрiцi встояли i в центрi... Бiй пiд Сталiнградом продовжувався до кiнця грудня. Не досягши прориву фронту, Червона армiя зупинилася. Але й нiмцям було нелегко. Вони надто багато втратили пiд час штурму мiста, i хоча в оборонi спiввiдношення втрат начебто на їхню користь, але вiйська все одно вимотуються.
  У сiчнi, незважаючи на передбачення оракула, нiмцi не змогли встояти на пiвночi пiд час операцiї "Iскра". Щоправда, бої пiдлилися бiльше трьох тижнiв i коштували Червонiй армiї великих жертв, але по сушi вдалося пробитися до Сталiнграда.
  Однак попередженi дзеркалом Iблiса нiмцi змогли вiдобразити наступ пiд Воронежем, посиливши своїх слабких союзникiв: iталiйцiв та румунiв. Iнакше там оборона виявилася б прорваною.
  I третя Ржевсько-Сичiвська операцiя виявилася невдалою. Нiмцi знову хай i не без зусиль вiдбили радянський наступ. У самому Сталiнградi - спекотно, у сiчнi точилися бої. Паулюса змiнив Майнштейн i цього бiльш досвiдченого фельдмаршала, вдалося до 12 лютого опанувати мiстом-цитаделлю. Але знову нiмцi за це заплатили величезну цiну. У лютому 1943 року довелося зiбрати рейхстаг та оголосити тотальну вiйну. Продовжити робочий день i активнiше, нiж ранiше використовувати рабську працю.
  Оголошення тотальної вiйни дозволило збiльшити випуск озброєнь та сформувати новi дивiзiї. У тому числi й iноземнi та хiвi.
  Знаючи коли англiйцi та американцi планують поткнутися в Марокко, нiмцi використовуючи свiй численний пiдводний флот наносили по десантних кораблях болючi удари - зриваючи одну висадку за iншою. Це дозволяло фашистам локалiзувати бойовi дiї проти Заходу та зосередити всi основнi сили Сходi.
  Становище корпусу Роммеля залишалося важким, але завдяки дзеркалу фашистська авiацiя почала дiяти ефективнiше, а конвої покращили постачання африканської угруповання.
  Новий наступ Монтгомерi в березень 1943 обернувся провалом. Цього разу, вже Роммель отримавши за допомогою диявольської магiї точнi данi, заманив англiйцiв у пастку i зумiв завдати їм нищiвної поразки! Правда через чисельну перевагу i панування противника в повiтрi повнiстю Монтгомерi розгромити не вдалося, але поразка Британiї виявилася вiдчутною. Особливо багато було втрачено танкiв, а значна кiлькiсть машин виявилася захопленою як трофеї.
  Англiйцi вiдiйшли на пару оборонних лiнiй i стали ближчими до Олександрiї. Роммелю були потрiбнi новi резерви, а фашисти планували продовження наступ на пiвденному напрямку. Сталiнград упав i далi можна було наступати вже вздовж Волги.
  У травнi 1943 року фрицi перейшли до операцiї "Дельфiн". Їхнi вiйська, незважаючи на допомогу оракула, зiткнулися з дуже сильною протидiєю Червоної Армiї. Просування йшло повiльно цiною великих втрат. Правда допомога провiсника впливала на перебiг вiйни. Вермахт передбачав контрудари i вiддавав новi й новi котли. У серединi червня гiтлерiвцi вже пiдiйшли до дельти Волги i вийшли до Каспiйського моря.
  Становище радянських вiйськ на Кавказi посилило вступ 22 червня 1943 року у вiйну Туреччини. I це фактично визначало результат битви за Бакинську нафту.
  Союзники не вiдрiзнялися рiшучiстю. Монтгомерi перейшов до активної оборони i вже не думав про настання, а висадка в Марокко залишалася нереальною.
  У 10 липня 1943 року Черчiлль щоб вiдволiкти частину нiмецьких сил зi сходу зробив спробу висадки у Францiї. Однак недостатньо пiдготовлена висадка, поряд з нерiшучiстю американцiв i тим фактом, що завдяки оракулу нiмцi знали всi подробицi, призвела лише до найбiльшої за всю iсторiю поразки англiйцiв та американцiв на сушi.
  Лише полонених було захоплено, понад шiстсот п'ятдесят тисяч чоловiк i безлiч технiки. А наступ фашистiв на пiвднi це, на жаль, не завадило. У серпнi нiмцi захопили весь Дагестан, турки майже всю Вiрменiю разом iз Єреваном, а 27 числа гiтлерiвцi та османи з'єдналися, розiрвавши Закавказький фронт на двi частини.
  I знову спроби настання радянських сил на iнших дiлянках фронтiв закiнчувалися невдачами. Надто вже добре виявлявся обiзнаний супротивник про плани радянського командування.
  Особливий вiддiл у Червонiй Армiї лютував, проводилися репресiї, масовi чищення. Розстрiляли навiть кiлька десяткiв генералiв i маршала артилерiї Кулика.
  Але поки що в противника диявольська зброя, то нiчого проти неї не допомагало.
  Вересень мiсяць пройшов у важких боях, фашисти та османи пiдiйшли впритул до Бака. А у жовтнi бої розгорнулися у самому мiстi.
  Через море здiйснювалося постачання прибережного мiста, i вiдчайдушно намагалися його утримати. Бої затяглися i до 7 листопада, як планувалося, фрицям взяти не вдалося. Але всi iншi мiста на Кавказi вже на той час виявилися втраченими. I в груднi цiною колосальних втрат легендарне мiсто впало.
  Кавказ виявився повнiстю втраченим, як i найбiльше, на той момент розроблене нафтове родовище в СРСР. Правда, оскiльки всi нафтовi свердловини виявилися пiдiрваними i зруйнованими, самi фашисти цiєю перевагою скористатися могли ще не скоро.
  На схiдному фронтi настало затишшя. Великi нiмецькi сухопутнi сили рушили до Iраку i далi на Палестину та до Суецького каналу на допомогу Роммелю. Радянське керiвництво, проте, вирiшило скористатися паузою. Вже розроблялися родовища нафти iнших мiсцях, зокрема i Сибiру. А радянськi конструктори працювали над новими танками. IС-2 та Т-34-85 мали стати вiдповiддю на нiмецькi "Пантери" та "Тигри".
  Випуск озброєнь у фашистськiй Нiмеччинi був вищим, нiж у реальнiй iсторiї. Зрозумiло, що в гiтлерiвцiв i рабiв бiльше ресурсiв, i бомбардування з боку деморалiзованих союзникiв слабше. Отже, вони могли випускати залiза бiльше, i краще якiстю металу, нiж у реальностi. Тому план випуску 600 "Пантер" на мiсяць був досягнутий i навiть перевиконаний. Але iснували iншi обмеження: час пiдготовки нових екiпажiв. Тим бiльше, що "Пантера" при всiх своїх безперечних перевагах: гармата високої бронебiйностi та скорострiльностi, вiдмiнний огляд та оптика, а також хороший лобовий захист, i непоганi ходовi якостi - мала слабкий бортовий захист та шахове розташування ковзанок.
  Бiльш досконалою та перспективною розробкою виявилася "Пантера"-2. Завдяки набагато сильнiшiй щiльнiй компоновочнiй схемi при трохи бiльшiй вазi в 47 тонн, "Пантера"-2 мала сильну гармату в 88-мiлiметрiв в 71 ЕЛ довжина стовбура i броню в 120 мiлiметрiв лоб корпусу, борти 60 пiд нахилом, i 150 лба баш двигунi в 900 кiнських сил у алюмiнiєвому кожусi.
  Така машина стала випускатися з листопада 1943 року, разом iз "Тигром"-2. Втiм, нiмцi ще тiльки розкручували свою машину. I наступали на Близький Схiд.
  У березнi 1944 року нiмцi захопили i Кувейт i вийшли до Суецького каналу.
  Потрiбно було розбити оракула, щоб фашисти не мали переваг. У дiвчат у цьому випадку було бажання зробити це ранiше, але обмеження у впливi давались взнаки.
  Наприклад, зараз, замiсть повних магiї дiвчат, 1 квiтня 1944 року рухалися по фронту двi симпатичнi красунi. На жаль, з вельми пересiчними здiбностями - давався взнаки обмежувач стрибка. Навiть босим ногам було холоднувато йти весною, що ледве оголилася вiд снiгу. Лiворуч вiд дiвчат повноводна Волга, пiвнiчнiше Камишин, а якщо йди далi, то вийдеш на нiмецькi позицiї бiля Сталiнграда. А завдання у войовниць ставши майже звичайними дiвчатами, i втративши надлюдськi здiбностi нейтралiзувати ненависного оракула... Втiм, навiть цього тепер може виявитися замало. Адже СРСР втратив територiї, де до вiйни жила половина населення, i значної частини промислового потенцiалу, включаючи насамперед зручну видобутку нафту.
  Iнших родовищ, зрозумiло, багато, але щоб вони запрацювали на повну силу - потрiбнi час i кошти. Тобто ситуацiя така, що навiть якщо Гiтлера i позбавити сили дзеркала Iблiса, цього може виявитися мало. Тим бiльше, у союзникiв посилилися сепаратистськi настрої. Особливо американцi. Рузвельт хворий, Галлен явно схильний до лiвацького пацифiзму, а перспективи нових виборiв не надто веселi.
  Пiдводна вiйна для союзникiв розвивається не найкращим чином. Чисельнiсть нiмецьких субмарин постiйно збiльшується, якi бойовi якостi пiдвищуються. Вже з'явилися торпети, що наводяться на тепло i пiдводнi човни на перекисi водню. I флот у союзникiв рiдшає i слабшає, тим бiльше, що технотроннi акули фрицiв навчилися не спливати, i не виявляти себе.
  Крiм того, активнiсть пiдводного флоту у фашистiв вища, нiж у реальнiй iсторiї: з пальним легше стало, навiть з Лiвiйських родовищ прибувають танкери. Крiм того, бомбардування Румунiї набагато слабше. I виробництво синтетичного пального вище.
  Союзники шокованi, i в них розклад несприятливих. Особливо внутрiшнiй полiтичний.
  Спiввiдношення сил на схiдному фронтi на 1 квiтня 1944 року: СРСР 6,3 мiльйона солдатiв i офiцерiв, i близько 5,3 тисяч танкiв та САУ, 95 тисяч гармат та мiнометiв 7,7 тисяч лiтакiв. Великi втрати у зимових боях при спробi розбити супротивника. У нiмцiв з урахуванням сателiтiв, iноземних дивiзiй, хiвi пiхоти зiбралося понад 7,2 мiльйонiв, танкiв та САУ вже 8,8 тисяч, знарядь та мiнометiв близько 100 тисяч, авiацiї 16,5 тисяч машин. Враховуючи, що новi танки IС-2 i Т-34-85 ще тiльки почали надходити на озброєння Червоної армiї, то перевага противника в якостi технiки значна. Так виробництво "Пантер" та "Тигрiв" вже розкрутили, i вони складають бiльше половини танкового парку Нiмеччини.
  В авiацiї якiснi оцiнки менш однозначнi. Нiмецькi машини перевершують радянськi в швидкостi i озброєннi, але поступаються горизонтальною маневреностi, в той же час, перевершуючи у вертикальнiй. Але найголовнiше у фрицiв з'явилася реактивна авiацiя насамперед МЕ-262. З гвинтових винищувачiв дуже ефективними виявилися потужнi по озброєнню та швидкостi: МЕ-309 та ТА-152. У серiйне виробництво надiйшов Ю-488 i ранiше Ю-288. Данi бомбардувальники не мали собi рiвних за льотними характеристиками, за високого навантаження.
  У всякому разi, якщо вести облiк спiввiдношення сил, то супротивник треба визнати сильнiший. Крiм того, у разi завершення операцiї на Близькому Сходi фашисти ще бiльше посиляться. А до їхньої остаточної перемоги там залишилося не бiльше мiсяця. Так що...
  Технiчно пiдкована Олена важко зiтхнула, i заспiвала:
  - Нема сили, нема сил... Лiсовик явно перепив! Лише кору ревя пиляв, мат волав!
  Зою яка i в скромному селянському платтi зберегла культуру, погрозила пальчиком подрузi:
  - Давай без вульгарностей... Дайко краще складемо план дiй!
  Олена знизала плечима. Вона стала худшою, нiж ранiше i не такою атлетичною. Хоча можливо, багато чоловiкiв визнали б її ще бiльш симпатичною, нiж ранiше. Сукня на дiвчинцi проста, лляна, бiла i чиста. Трохи коротше, нiж прийнято у селянок оголивши, засмаглi ноги вищi за колiна. У дiвчат не залишилося жодної зброї чи прикрас. Немає навiть годинника.
  Вони тепер такi сiльськi, надто засмаглi для квiтня мiсяця, але вже не такi швидкi та сильнi. Нiжки крокують усеяною камiнчиками глинянiй дорозi. Босi пiдошви, як у селянок грубi, i почуваються, наступаючи на колко комфортно. Коли йдеш, не так дме холодом. Ранковий пiсля заморозкiв iнiй пiдтає, i ступнi не так дубiють i садять.
  У своєму колишньому тiлi войовницi взагалi, навiть у Антарктидi без проблем. А зараз нiжки вiд холоду червонi, i зiгрiваючись пiд ранковим сонечком, гидко ниють.
  Олена, яка вже встигла забути, що людське тiло може вiдчувати неприємнi вiдчуття вiд холоду та втоми з досадою вимовила:
  - Я чесно кажучи не бачу сенсу у подiбнiй експедицiї. Нас кинули в цей пекло, позбавивши сильної магiї... Залишивши босонiж i в простiй селянськiй сукнi i при цьому зобов'язавши врятувати людство вiд фашизму!
  Зоя логiчно вiдповiла, на подiбний пасаж:
  - Але в цьому вся й принада! Щоб не було надто легко, коли ми, використовуючи чудовi здiбностi, брали Вiльно та iншi мiста Литви. Набагато цiкавiше i головне вимагає уяви перемогти ворога у простих тiлах i без надздiбностей!
  Олена звично вдарила босою ногою у крупний камiнь, що стирчать iз глини по серединi дороги. Але замiсть того, щоб вилетiти вiд удару, камiнь залишився на мiсцi, а Премудра дiвчинка закричала про бiль. Ще довгi, витонченi пальцi вiдразу опухли i посинiли. А Зої довелося кiлька iз них навiть вправити. Фаланги, що налилися фiолетовим кольором, стали на мiсце, а Олена струсив сльозинку, що проступила на щоцi. Треба ж зробити так безглуздо.
  Дочка Бiлобога вiдчула у собi приплив спiвчуття, її захлеснула хвиля спiвпереживання. I в той же час виникло i вiдчуття власної слабкостi та вразливостi. Нiгтик пiд посинiлим тiлом Олени трiснув, а ще нiжка, стала по-справжньому зворушливо пошкодженою та вразливою.
  Премудра спiвчуття сама собi, помiтила:
  - Ось що означає плоть без надздiбностей... Ти просто стаєш нiким!
  Зоя в досадi помiтила:
  - Заживуть твої ножi... Проживеш якось!
  Дiвчата знову рушили дорогою. У них тепер уже не було колишньої шаленої веселостi. Крiм того, чим довше вони йшли, чим сильнiше давав знати про себе голод. Ось з'явилися колгоспнi поля... На них уже кипiла робота.
  Чоловiкiв, правда не видно, однi тiльки жiнки та дiти впрягалися, хто в плуг, хто мотижив. Люди тут дуже худi, з змученими обличчями. Правда хлопчаки, побачивши гарних дiвчат, посмiхнулися i замахали їм, вiтаючи мозолистими, розчепiреними руками.
  Зоя запропонувала Оленi допомогти у селянськiй працi. Дочка Сварога неохоче погодилася. Їй особисто хотiлося ратних подвигiв, а не тяжкої колгоспної частки. Але пiсля того як вона забила об камiнь ноги войовничий настрiй разом згинув. Крiм того, слiд подумати про власну легалiзацiю. Адже вони як не крути, опинилися в одних сукнях i без пасторiв.
  Та їх НКВС будь-якої митi може оголосити шпигунами i скрутити. А так виявляться лише бiженками, якi втратили все, включаючи й документи. Сукнi у них не надто новi, i фасон iз бiльш короткою спiдницею характерний для бiльшовицького села. Можна наїдуться, що повiрять!
  Зоя народилася в селi та її руки i тiло дуже спритнi у страдi. Олена мiська дама, мало того москвичка. Щоправда, вона має досвiд орної роботи в Рiдновiрськiй громадi. Але все одно рухи не такi легкi i звичнi як у Зої. Та й битi пальцi на холоднiй землi гидко ниють.
  Втiм, молодi жiнки, хлопчаки та дiвчата всi босi, хай навiть уночi був заморозок i ти ризикуєш остудити собi майже. Тiльки лiтнi жiнки та старенькi в постолах. Чоловiкiв не видно, а старший над усiма вихорстий, рудуватий пiдлiток, на вигляд не старший за п'ятнадцять, у високо замовлених штанях, але з дуже виразним поглядом i мужнiм пiдборiддям. Цей пацан iз комсомольським значком, серед хлопчакiв старший i вiддає всiм накази.
  Те, що двi красунi приєдналися до них, молодий командир нiяк не прокоментував. Немов це й так, зрозумiло. Клiмат Поволжя м'який i сiвши в самому розпалi, тут зайва пара рук не завадить.
  У Олени незабаром занила спина, i вона попросилася за плуг. Так воно для досить мiцного дiвочого тiла легше, але потрiбно лише акуратно вп'ятися п'ятами в пухку землю, щоб пальчики не так саднили. Але тиск на груди йде пiд iншим ухилом, i спина розвантажившись не вiдчуває болю.
  Дiвча подумала тут, а скiльки ж їй насправдi рокiв? Вже давно перевалило за сто! Смiшно! Вона одна з найстарiших жiнок сучасної Росiї i водночас сповнена сил i здорова. Адже пiсля позбавлення магiчних здiбностей, вони могли стати такими потворами!
  Вiд цiєї думки у Олени ходок по шкiрi...
  Працювали всi з ентузiазмом i без обiдньої перерви. Або тiльки коли стало зовсiм темно, пiдiйшли до багаття для того, щоб пiдкрiпитись. Поруч рiчка Волга та рибка в казанi була. А ось хлiба обмаль, i вiн якийсь не зовсiм чистий, з домiшками. Ще присмак цибулi.
  Їжа нехитра, i її не дуже, для голодних шлункiв здається делiкатесом. Дiвчата-рейнджери вже багато рокiв не вiдчували такої втоми. Нi, все-таки бути людиною, без надздiбностей дуже боляче. I втомлюєшся, як... iшак!
  Але добре ще, що органiзми молодi та здоровi. Дiвчата заснули разом з iншими баба в сараї на собi. Один iз хлопчикiв поклав свою голову на високi груди Зої. Дiвчина-рейнджер погладила його русявi вихори... I вiдчула сильну тугу. Вони отримали вiд життя i вiд своїх покровителiв Богiв-демiургiв все: вiчну молодiсть, могутнiсть, можливiсть мати багатство, владу, шану та повагу, але... Щоб зачати, вони мають переспати з людиною-чоловiком, рiвним їм за можливостями. А таке знайти зовсiм непросто.
  I якщо i є такi хлопцi, то вже на iншому рiвнi та в iншому свiтобудовi. Оленi згадалася пiсня про Гагарiна i вiд цього вона засумувала ще сильнiше;
  Знаєте, яким вiн був...
  На руках його весь свiт носив!
  РIШУЛЬНIСТЬ БРАТА ЦАРЯ РЯТУЄ IМПЕРIЮ
  Брат царя Миколи Другого Михайло на вiдмiну реальної iсторiї дiяв рiшуче. Iмператорська гвардiя вiдкрила вогонь по бунтiвникам, якi намагаються штурмувати Зимовий палац. Потiм у бiй вступили обласканi государем козаки та дворянськi полки.
  Кiлька сотень повстанцiв було вбито, а iншi розбiглися. Полiцiя активно вистачала бунтiвникiв та їхнiх ватажкiв. Представники Держдуми, князiвськi прiзвища, купецтво та члени фiнансової елiти поспiшили присягнути на вiрнiсть царевi Миколi, i присягалися у лояльностi. У ходi битви було вбито понад шiстсот бунтiвникiв, i пiвтори тисячi поранено. Гвардiйцi втратили загиблими людей двадцять, козаки ще пiвсотнi.
  Неабияке зiткнення, але самодержавство встояло. Змовники у верхах не мали жодної думки, жодного лiдера. Та й взагалi багато хто з них вважав, що не можна пiд час вiйни змiнювати форму правлiння.
  Невдоволених царем Миколою Другим дуже багато, але альтернативу iмператорському режиму запропонувати важко. Тим бiльше багатiї всерйоз побоюються, що республiканська форма правлiння виявиться надто слабкою i рихлою, щоб захистити капiталiстiв вiд голодного та бунтiвного пролетарiату, а помiщикiв вiд селян.
  А сам собою народ серйозну революцiю не влаштує. Бiльшовики ще дуже слабкi i нечисленнi, есери здебiльшого вважають - революцiя добре, але краще спочатку виграти свiтову вiйну.
  Коротше був бунт i вийшов! Повторилося якесь подiбнiсть кривавого воскресiння ... I тиша!
  Микола Другий нагородив свого брата за виявлену ним рiшучiсть орденом Георгiя першого ступеня, i пiдвищив у званнi до генерал-аншефа, призначивши командувати Михайла захiдним фронтом. А пiвденний та Румунський фронти були пiдпорядкованi Брусилову.
  Чисельнiсть Росiйської армiї зросла майже десяти мiльйонiв, i її змiст лягало важким тягарем на iмперiю. Треба було наступати.
  Щойно посохли дороги, царська армiя завдала удару в Галичинi. Чисельна перевага була за росiйських вiйськ. Австрiйцi ослабли бойовим духом, а полки, якi з слов'ян, масово дезертували чи здавались у полон. Нiмецьких частин для стримування противника не вистачало.
  На додачу до всього, у вiйну проти центральних держав у квiтнi вступила США. I цим результат конфлiкту було вже вирiшено. Нiмцi намагалися збiльшити свої сили на Заходi, щоб завдати поразки союзникам, i не могли надати значної допомоги Австро-Угорщинi.
  Росiйськi вiйська зайняли Львiв i ряд мiст у Галичинi. Утворилося кiлька невеликих котлiв. Австрiйський, клаптевий, розбитий фронт надто вже швидко руйнувався, так що нiмцям довелося перейти на заходi до глухого захисту, i кинути вiйська в проломи, що утворилися.
  Розвиваючи успiх, росiйська пiдiйшла до Перемишля, i навiть оточила мiсто. Але проблеми з постачанням, i введення у бiй бiльш боєздатних нiмецьких елементiв сповiльнило поступ. Натомiсть у наступ перейшов Румунський фронт i згодом i Захiдний. Перед останнiм стояло важке завдання: пробити потужну, глибокоешелоновану нiмецьку оборону.
  Брат царя Михайло не вважав соромним, повчиться у Брусилова i застосував подiбну тактику. Почав готувати наступ одразу у дванадцяти рiзних мiсцях, щоб нiмцi не могли визначити напрямок головного удару. Крiм того, активно застосували димову завiсу та наступ у нiчний час.
  Росiйськi вiйська Пiвднi звiльнили Бухарест, а удар у центрi завершився проривiв пiвденнiше Вiльно.
  Нiмцям довелося знову посилювати свiй пiвденний фланг. Пiд загрозою оточення опинилися нiмецькi вiйська, що блокують Ригу. У цих умовах кайзер вирiшив залишити Прибалтику i вiдвести вiйська на Прусський оборонний рубiж.
  Не склалися, справи союзнi та Туреччини. Росiяни та англiйцi наступали в Малiй Азiї, французи тиснули в Сирiї в Палестинi. Османи слабшали, i їхнє падiння було не за горами. Крiм того, змiнили Болгари. Зрозумiвши, що вже прусаки програли вiйну, а росiйськi вiйська, звiльнивши бiльшу частину Румунiї, вийшли до кордону, слов'янський цар оголосив вiйну Австрiї, Туреччинi та Нiмеччинi.
  Зрозумiло, нiмцям це додало головного болю. Утримати лiнiю фронту Сходi, вони вже не могли i були змушенi вiдступити до Вiсли. Вважаючи, що природна водна перешкода затримає росiйськi вiйська.
  Союзника на заходi досягли лише приватних успiхiв, хоча вже бiльш активно застосовували танки. Але поки що Нiмеччина тримала фронт, хоч i була змушена трохи вiдiйти назад. Багато сил забирав пiвденну дiлянку.
  Ну, а царська Росiя восени та взимку основний тягар боїв перенесла на Османську iмперiю.
  Штурм Константинополя i з сушi, i з моря завершився трiумфом росiйської зброї. Туреччина впала, i разом з нею Росiя отримала великi територiї, Царгород та протоки з виходом у Середземне море.
  Щоправда, закiнчити вiйни 1917 року вдалося, але вже подих перемоги вiдчувалося всiма, значно бiльше, нiж 1916.
  Зима пройшла в Росiї з дрiбними страйками та виступами, але жодних серйозних зiткнень, незважаючи на вiйськовi труднощi не було. Хiба що рубль надто вже знецiнився, але про голод говорити передчасно.
  Проте з вiйною настав час кiнчати, i все це розумiли. Вироблений у фельдмаршали Брусилов запропонував основний удар завдати на пiвднi, де супротивник слабший, а потiм повернути на пiвнiч.
  У нiмцiв уже з'явилися першi танки. Але їх кiлькiсть надто мала, щоб iстотно вплинути на перебiг вiйни. Росiя теж має власнi машини зокрема танки Менделєєва. Але знов-таки царська промисловiсть поки що серiйне виробництво потягнути не може.
  Натомiсть масове виробництво танкiв налагодили англiйцi, американцi та французи. Отже, з'явився новий, потужний засiб прориву оборони, який має проламати нiмецькi позицiї.
  Союзники теж хочуть якнайшвидше закiнчити руйнiвну вiйну. I з кiнця березня з їхнього боку розпочалися спроби прориву глибокоешелонованої нiмецької оборони.
  Наступ росiйських вiйськ почався, як тiльки на пiвднi пiдсохли дороги. Росiйськi вiйська пiсля колишнiх перемог пiдбадьорилися, а австрiйцi ледве трималися. Будапешт виявився, оточений вже на початку травня. Потiм рух намiтився до Вiдня i в обхiд рiчки Вiсла.
  У наступ перейшли i iталiйцi. Навiть Японiя надiслала до Європи експедицiйний корпус. Нiмцi тиснули з усiх бокiв.
  Коли росiйськi вiйська вже пiдiйшли до Вiдня, Австро-Угорщина капiтулювала. Остаточно впав останнiй союзник Нiмеччини. На Заходi використовуючи тактику ударiв рiзних частинах фронту, союзники повiльно, але чiтко просувалися. А росiйськi вiйська зайшли з пiвдня в тил нiмецькому фронту Вiслу, що прикриває.
  У умовах канцлер Вiльгельм усвiдомивши повну, безнадiйної становища Нiмеччини оголосив про припинення 22 червня 1918 року всiх бойових дiй. Фактично нiмцi капiтулювали.
  Австро-Угорщина припинила своє iснування. Росiя отримала Галичину, Кракiвську область, Буковинця, частину схiдної Словенiї та Угорщини. Румунiя Трансiльванiю. Вiд Австро-Угорщини залишилася лише маленька Австрiя i сильно урiзана Угорщина. Виникла Чехословаччина пiд заступництвом Росiї.
  Царська iмперiя отримала вiд Нiмеччини Клайпеду, Познань та вихiд до морiв, через Данциг вiдрiзавши Схiдну Пруссiю вiд самої метрополiї.
  Нiмеччинi довелося вiддати ранiше завойоване ще 19 столiттi Данiї та Францiї. Її засудили виплачувати щороку величезнi репарацiї, i обмежив вiйськовий потенцiал сотнею тисяч людей.
  I, зрозумiло, як у реальнiй iсторiї демiлiтаризована зона.
  Царська Росiя розширила свої володiння на пiвднi. Османська iмперiя, як i Австрiйська держава, припинила своє iснування. Британiя забрала Iрак, Францiя Сирiю та разом з англiйцями Палестину. Росiї дiсталася Вiрменiя, Мала Азiя та Константинополь.
  Близький Схiд та Iран також подiлили на сфери впливу. Таким чином, царська Росiя вимагала iстотних матерiальних надбань.
  Але вiйна коштувала життiв бiльше двох iз половиною мiльйонiв солдатiв, крiм загиблого мирного населення, великих витрат. Фiнанси розладналися, а країна влiзла в борги.
  Щоправда, союзники поблажливо погодилися списати вiдсотки за кредитами, але борг виявився зовсiм немаленьким - близько десяти мiльярдiв золотих рублiв.
  Зате можна було нацiоналiзувати пiдприємства, якi ранiше належали нiмцям.
  Полiтична ситуацiя у царськiй Росiї стабiлiзувалася, а авторитет iмператора зрiс.
  Цим i скористався Микола Другий, скасувавши свiй власний манiфест про Держдуму. Знову вiдновлювалося самодержавство, i законодавча влада переходила повному обсязi до царя.
  Це викликало лише боязкi спроби протесту. Країна надто втомилася вiд вiйни, i не хотiла нових потрясiнь.
  А економiцi почалося бурхливе, пiслявоєнне пiднесення! У середньому зростання становило близько дев'яти вiдсоткiв на рiк i було вищим, нiж у США.
  Створювалися новi передовi галузi промисловостi, розвивалося машинобудування. Зростала зарплата.
  Тривалiсть робочого дня скоротилася за законом царя з 11,5 до 10,5 годин. А передсвятковi днi та перед вихiдними до 9 години. Також робочий день було скорочено до дев'ятої години, якщо хоча б частина його припадала на нiчний час.
  Пiсля обмiну грошей цiлiсний золотий баланс рубля було вiдновлено. Заробiтна плата робiтника до 1929 досягла 50 рублiв на мiсяць при цiнi горiлки в 25 копiйок пляшка. Тобто по 200 пляшок на мiсяць. А якщо брати в золотому еквiвалентi, це цiлих 37 грамiв чистого золота.
  Країна вийшла друге мiсце, за рiвнем промислового виробництва поступаючись лише США. Перспективи iмперiї виглядали вельми райдужнi, але... гримнула, велика депресiя.
  Обвал спiткав увесь свiт i Росiю в тому числi. Щоправда найбiльше втратило Нiмеччину та США. Але й царська Росiя надто залежала вiд зовнiшнiх запозичень i тому не могла уникнути потрясiнь та спаду.
  Партiя бiльшовикiв у двадцятi голи переживала кризу. Ленiн фактично вiдiйшов про практичну, революцiйну боротьбу занурившись у теорiю...i, написання фантастичних творiв.
  Володимир Iллiч познайомився у Британiї та Гербертом Уельсом, вiдчув у собi смак до фантастики. Зокрема з-пiд пера Володимира Iллiча вийшов великий, футуристичний роман: "Комунiзм - шлях щастя"! I низку iнших творiв. Ленiн уже непогано заробляв на фантастичних творах.
  Бiльшовики розкололося на троцькiстiв та сталiнiстiв. Сталiн вирiшив повернутись до тактики iндивiдуально терору характерного для народовольцiв. Троцький дотримувався помiрнiшої позицiї.
  Досi активнi есери, хоча у двадцятi роки вже не було гучних полiтичних убивств. Позицiї республiканцiв та кадетiв поступово посилювалися. Справдi, абсолютна монархiя здавалася всiм застарiлим пережитком. Отже знову почалися хвилювання, страйки, манiфестацiї i захитався царський престол.
  Багато чого могли пригадати монарху...
  Уряд Миколи Другого знайшов вихiд ... у вiйнi! Тим бiльше, генерали жадали реваншу за поразку вiд Японiї. I це зрозумiло...
  Пiсля Першої свiтової вiйни царська Росiя провела кiлька невеликих вiйськових компанiй. На Близькому Сходi, де вони iз союзниками додiлили арабський свiт. В Афганiстанi... Там вiйна пройшла разом iз Британiєю. Росiя забрала собi пiвнiчнi райони Афганiстану заселенi переважно узбеками та таджиками, а також Герат. Англiйцi пiсля жорстоких воєн все ж таки пiдкорили собi пiвдень. У центрi Афганiстану залишилося самоврядування.
  Iран поки що зберiгав видимiсть суверенiтету, але його подiл теж був не за горами.
  Але головне зiткнення iнтересiв довелося Японiю. Тим бiльше в 1931 японцi створили марiонетковий уряд в Манчжурiї, i почали наступ у Китаї.
  Що стало приводом для нової вiйни.
  Росiйська армiя до цього часу зумiла оновити свiй танковий парк i створити дуже сильну авiацiю. У повiтрi Японiя помiтно поступалася, та й сухопутна армiя в Росiї набагато численнiша i, мабуть, боєздатна.
  Тихоокеанський флот командував легендарний адмiрал Колчак. Кавалер ордена Андрiя Первозванного Брусилов на той час вже помер, але залишилися його здiбнi учнi.
  Вiйна вiд початку склалася Японiї невдало. Росiйськi генерали: Денiкiн, Врангель, Калейдiн пiд загальним командуванням брата царя Михайла Романова - дiяли енергiйно i вмiло. Давався взнаки досвiд першої свiтової вiйни, були врахованi помилки в конфлiктi 1904-1905 року.
  Непоганими виявилися i легкi танки Прохорова, якi у маневренiй вiйнi просто незамiннi. У будь-якому разi це була iнша росiйська армiя, i зовсiм iнша вiйна.
  Втiм, i в ходi першої битви з самураями якби замiсть Куропаткiна був бiльш талановитий i рiшучий полководець, то результат вiйни був би, зрозумiло, абсолютно iншим.
  У будь-якому разi вже через два мiсяцi Порт-Артур виявився обложений росiйськими вiйськами, а японцi битi. Ще через два мiсяцi було звiльнено i всю Корею, а мiсто-цитадель взяли штурмом.
  На морi теж вирували бої зi змiнним успiхом. Поки не пiдiйшли ескадри з Балтiйського та Чорного моря. Країну Вранiшнього Сонця розгромили повнiстю, i навiть висадили десант на Хоккайдо. Японiя змушена була пiдписати принизливий собi свiт. Вiддати назад Манчжурiю, Порт-Артур, деякi завойованi у нiмцiв володiння, пiвденний Сахалiн та Курильську гряду. I одночасно виплатити контрибуцiю, у кругленьку суму - мiльярд золотих рублiв.
  Перемога тимчасово змiцнила позицiя Самодержавства, та був i Велика депресiя змiнилася бурхливим економiчним пiдйомам.
  У Нiмеччинi, як i в реальнiй iсторiї, прийшов до влади Гiтлер, але йому не надто давали розгулятись. Зокрема спроба вiдновити загальний вiйськовий обов'язок зiткнулася з жорстоким опором з боку Росiї та Францiї. Хоча невеликi послаблення щодо вiйськового потенцiалу було зроблено. Чисельнiсть армiї дозволили збiльшити iз ста тисяч до двохсот п'ятдесяти. Крiм того, Гiтлер повернув контроль Нiмеччини за демiлiтаризованою зоною.
  А царськiй Росiї назрiвали династичнi проблеми. Спадкоємець престолу цесаревич Олексiй помер... Брат царя Михайло Романов був позбавлений прав наслiдування. I реально спадкоємцем став Кирило Володимирович Романов. Але цей тип загруз у пияцтвi та розпустi. Цiлком деградував...
  То хто буде наслiдувати царя Миколу Другого? Брат царя Михайло пiсля перемоги над Японiєю отримав чин генералiсiмуса i мав величезну популярнiсть. Вiн став першим в iсторiї Iмператорської Росiї членом царського прiзвища, який отримав такий високий чин. I багато хто хотiв бачити на царському престолi саме його.
  Правда сам Микола Другий - непитущий, без шкiдливих звичок, що робить регулярно гiмнастику був ще мiцний i здавалося, його правлiння буде найтривалiшим у росiйськiй iсторiї. Але Сталiн задумав найграндiознiший замах, з часiв Олександра Другого. Хоча здавалося, який у цьому сенс?
  У всякому разi, 1937 виявився зловiсним. Цар Микола другий був убитий, причому разом з ним, загинуло ще й два мiнiстри, так само три десятки придворних, i обвалилася частина Зимового палацу.
  Терористи використовували для мiнування систему каналiзацiй та заклали бiльше тонни амiнолону.
  Таким чином, у хiд iсторiї втрутився агресивний випадок. Так i закiнчилося царство царя Миколи Другого. Монарха не став прозиватися, великим, чи грiзним. Хто не любив iмператора, називав його кривавим, бо в його царство пролилося багато кровi. Хто ставився з повагою - Завойовником. Так кiлькiсть земель при ньому на Русi зросла. З'явилася навiть велика губернiя у Китаї: Жовторосiя.
  А всього царство тривало 43 роки. Довше правив лише, причому номiнально Iван Грозний. Але з огляду на те, що вiн зайняв престол три роки, то реально термiн управлiння виявився коротшим.
  А на престол все ж зiйшов узаконений спадкоємець Кирило Володимирович Романов. Правив вiн недовго - близько року, але зумiв деякий вплив на хiд iсторiї надати. Зокрема, вiн дозволить Адольфу Гiтлеру провести аншлюс Австрiї. Нiбито посилаючись на право народiв на самовизначення i, мовляв, так буде бiльше за порядок. Погодився на Аншлюс Австрiї та Муссолiнi.
  Таким чином Нiмеччина розширилася, i її населення перевищило вiсiмдесят мiльйонiв. Не кажучи про те, що Гiтлер заохочував народжуванiсть. Вiн при Адольфi Бесноватом вирiс у пiвтора рази.
  В Iспанiї спалахнула громадянська вiйна, але закiнчилася вона набагато швидше, так не було Радянського Союзу, який надавав допомогу лiвiй коалiцiї в Мадридi.
  Але Франко став союзником фюрера. А новий цар Володимир Третiй зiштовхнувся iз Британiєю.
  Ситуацiя справдi склалася заплутана. Головоломка може призвести до другої свiтової вiйни. I новим витком конфронтацiї. Iран не подiлений, i ця фактично остання iсламська країна формально незалежна. I в Росiї її види, i в Британiї. На Близькому Сходi все дуже заплутано. Територiї Росiї, Францiї, Британiї перемiшанi та ними нелегко керувати.
  Англiя економiчно все бiльше вiдстає i вiд Росiї i вiд Нiмеччини, що набирає могутнiсть. А колонiї найбiльшi таки Британськi. Але влада левової корони слабшає, Канада вже майже незалежна. ПАР також є домiнiоном, як i Австралiя. В Iндiї англiйськi позицiї слабшають. Звичайно ж, бажання пiдштовхнути лева є.
  Гiтлер намагається грати на два фронти. Або заручиться пiдтримкою Францiї, Британiї, Iталiї та Японiї. Щоб усiм разом навалити на царську Росiю та подiлити її великi володiння.
  Або шукати територiальнi придбання на Заходi, але вже у союзi з Росiєю.
  Гiтлер людина пiдла i безпринципна, i йому, загалом, все одно з ким укладати коалiцiю аби це було йому вигiдно.
  Новий молодий цар Володимир теж мрiє увiйти до iсторiї великим, завойовником i хоче забрати у Британiї та Францiї колонiї. У нiмцiв же брати, власне, вже нiчого. Тож коалiцiя з Нiмеччиною цiлком логiчна.
  Iталiя захопила Ефiопiю i також хоче нових подвигiв. Муссолiнi вкрай амбiтний. Йому байдуже, куди йти на схiд чи Захiд. Але у Францiї немає великого бажання народ воювати. Там панує пацифiзм, а влада виборна. Так обзавестися таким сильним союзником не доводиться. А царська Росiя з її традицiйно високою народжуванiстю i смертнiстю, що постiйно знижується, дуже вже сильний противник. Населення царської Росiї зростає приблизно по три вiдсотки на рiк. Дитяча смертнiсть знизилася, але поки що мода на багатодiтнi сiм'ї не пройшла, i навiть сiм'ї робiтникiв плiднi. З урахуванням територiальних придбань, у тому числi i в густонаселеному Китаї, i малонаселенiй Монголiї, i в Європi та Туреччинi, населення царської Росiї 1940 перевищило 400 мiльйонiв порiвняно з 1913, коли було 180 мiльйонiв. I це континентальна держава... Британiя та Францiя у самих метрополiях мають менше 50 мiльйонiв, плюс ще колонiї. Але колонiальнi вiйська слабкi бойовим духом i мало боєздатнi. Тож сухопутнi сили Заходу набагато слабшi.
  Фюрер обирає союз iз Росiєю проти Заходу.
  1939 року пройшов роздiл Чехословаччини. Нiмеччина включила до свого складу Судетську область. Нiмцi посилювали армiю, формували танковi колони. Царська Росiя теж не стояла на мiсцi, маючи п'ятимiльйонну армiю мирного часу та п'ятсот кадрових дивiзiй.
  У царськiй Росiї вже давно у виробництвi важкi танки, i стратегiчна авiацiя, у тому числi лiтаки у восьми моторах. У Францiї важких танкiв лише тридцять i тi застарiлi. Британiя не має важких машин. Ну, у Нiмеччини теж, жоднiй важчi за двадцять тонн. У США зовсiм трохи бiльше чотирьохсот танкiв.
  Гiтлер вирiшив, що не варто зволiкати i вдарив 15 травня 1940 року. Саме погода сприятлива i вже все готове. Або бiльш-менш готове.
  Царська Росiя почала наступ на Iндiю та iншi колонiальнi володiння. Удар росiйської армiї припав погано захищеним позицiям. Вiйськ, що складаються з самих етнiчних англiйцiв i французiв, порiвняно мало, а колонiальнi пiдроздiли не надто й хочуть помирати за чужу їм iдею чи iмперiю. Справдi, хто їм англiйцi? Експлуататори, поневолювачi, грабiжники чи невiрнi. Навряд чи росiяни їх набагато гiршi, щоб заради iмперiї Лева чи Пiвня вмирати.
  Так що просуваються царськi вiйська, долаючи млявий, осередковий опiр. Але й нiмцi змогли розгромити Французькi, англiйськi, бельгiйськi та голландськi вiйська за пiвтора мiсяцi.
  Таким чином, Черчiлль втратив пiдтримку своїх основних союзникiв. Розрахунок, що США вступлять у вiйну, не справдився. Рузвельт взагалi не вiдрiзнявся рiшучiстю Стеньки Разiна. А тут проти Америки пiшли б такi сили.
  Росiйськi вiйська просувалися Африкою та Азiї маршами, бiльше проблеми дiставалося вiд рельєфу мiсцевостi та розтягнутостi комунiкацiй, нiж вiд ворожих вiйськ. Давалася взнаки i вiдсутнiсть дорiг особливо в Африцi. Але невибагливий росiйський солдат героїчно та стоїчно долає всi труднощi.
  Нiмцi ж до Африки вiйська перекидати можуть лише важко. Наступ на Гiбралтар через впертий спротив Франка затримався. I доводилося перекидати сили морем. Росiяни ж прорвалися до Африки, через Єгипет та їм набагато простiше. Iталiя теж вистачає все, що може прихопити i в цьому питаннi у Муссолiнi хвата удава.
  Висадка на саму метрополiю 1940 року не вiдбулася. У повiтрянiй битвi через насамперед пасивнiсть Росiї Британiя встояла. Але треба сказати, що мудрий цар Володимир Кирилович не хотiв, щоб Британiя капiтулювала ранiше часу, а цiлком рацiонально збирався захопити всi її азiатськi та африканськi колонiї.
  А куди Британiя подiнеться? Адже у неї немає резервiв, без колонiй i сировини - падiння питання часу.
  Взимку й у березнi 1941 року росiйськi вiйська нарештi досягли ПАР i розгромили останнiй Африканський Домiнiон. Спроба англiйцiв вiдсидiтися в Мадагаскарi теж провалилася i в травнi 1941 року, було здiйснено висадження десанту з наступною перемогою.
  Японiя виступали у вiйнi за Росiї, i дещо встигла в Тихому Океанi прихопити. Лiто 1941 стало перiодом великого повiтряного наступу на Британську метрополiю.
  Росiйська та нiмецька авiацiя прасувала Лондон, та iншi мiста англiйської iмперiї. А 8 листопада в день рiчницi мюнхенського путчу вiдбулася, нарештi, i висадка десанту.
  Бої тривали шiстнадцять день i закiнчилися перемогою росiйських та нiмецьких вiйськ.
  На цьому, власне, i завершилася друга свiтова вiйна. Вона виявилася менш кривавою та тривалою, нiж у реальнiй iсторiї. I дуже помiтно посилила та розширила росiйськi володiння. Особливо в Африцi та Азiї.
  Настав вiдносно мирний перiод. Росiя та Нiмеччина перетравлювали свої власнi територiальнi придбання. Третiй Рейха включив до свого складу: Бельгiю, Голландiю, майже половину Францiї, а також Марокко, частину Алжиру та центральних володiнь. Щоправда, через позицiю Франка i деяку нерiшучiсть Гiтлера, нiмцi не встигли просунутися в Екваторiальнi володiння Францiї, i вони дiсталися росiйським вiйськам.
  Тим не менш, Нiмеччина все ж таки отримала непоганий шматок i Африканської Землi, що перевищує площею її власну територiю. Площа земель Третього Рейху з урахуванням Європейських придбань зросла бiльш нiж утричi. А якщо рахувати вiд кордонiв з 1937, з урахуванням Австрiї, Судетської областi та Чехiї в особi протекторату, то й у чотири рази.
  Тож нiмцям загалом вистачало чогось перетравлювати i освоювати та асимiлювати. Росiя тим бiльше розширила свої колонiальнi володiння, i важко могла все це контролювати.
  I Iталiї дiсталося чимало: наприклад, бiльшiсть Судану, Сомалi, Уганда i ще деякi придбання зокрема Тунiс.
  Таким чином, передiл свiту був поки що завершений. Але як кажуть з часом амбiцiї починають виявлятися.
  У США не почали серйозно працювати над атомним проектом. У фашистськiй Нiмеччинi та Росiї теж ставлення виявилося прохолодним. Японiя ще настiльки розвинена, щоб його потягнути, а Британiя i Францiя перетворилися на країни-васали Третього Рейху та Росiї.
  Тож поява ядерної зброї виявилася вiдстроченою на деякий час.
  Але прогрес, зрозумiло, невблаганний. Фiзики працюють, теорiя розвивається, як i лабораторнi дослiди. Але атомного проекту потрiбна воля держави. У царської Росiї турбот i так понад голову i витрати зв'язку з розширенням своєї територiї. А Гiтлер чомусь мав зуб на подiбнi iдеї ядерної програми i вважав, що атомний проект лише задарма поглине величезнi грошi.
  Крiм того Росiйська сухопутна армiя, i авiацiя були найсильнiшими i численнiшими у свiтi, та й флот теж, тим бiльше вiд економiчного зростання, пiдтягувався.
  Царськi генерали та маршали волiли розвивати танкобудування, будувати лiтаки, авiаносцi та лiнкори. А нащо їм якiсь казки - про ядернi бомби? Тобто i нiмцi та росiяни до цiєї проблеми поставилися байдуже.
  Крiм того, i сировинних ресурсiв цiлком вистачало, щоб не дбати принаймнi найближчим часом про енергоносiї.
  Тож, незважаючи на всю холодку Пентагону, та Бiлого Дому, iнiцiатива мимоволi переходила до США. Причому тут не тiльки в побоювання, що росiйськi чи нiмцi пiдуть далi i пресуватимуть Нове Свiтло, а й в економiцi.
  Втративши можливiсть отримувати нафту з Азiї, Африки, Близького Сходу, США поки що мали свої свердловини в Техасi, Флоридi, i розпочали розробки на Алясцi.
  Але населення США зростало. У Росiї її не заважали iммiграцiї, а населення продовжувало швидко збiльшуватися. Особливо охоче дозволяли виїхати до США неграм та арабам.
  Пiдростала й американська економiка, дедалi бiльше ставало автомобiлiв.
  I почалися пошуки ядерного палива та атомної реакцiї, яка могла забезпечити колосальну енергiю.
  Минуло десять рокiв пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни. У гiтлерiвської Нiмеччини з'явилася нова зброя: дисколети здатнi не лише рокiв iз величезною швидкiстю, а й практично залишатися невразливими вiд стрiлецької зброї.
  Крiм того, нiмцям вдалося запустити над орбiтою штучний супутник, i що найважливiше в червнi 1951 року першу людину в космос.
  Царська Росiя трохи запiзнилася, i зробив повний хiд лише у серпнi мiсяцi цього року. У фашистськiй Iталiї цього ж року вiдбулися змiни. Помер Бенедiто Муссолiнi: претендент звання Юлiя Цезаря. Загалом iталiйський диктатор виявився успiшним в управлiннi. З урахуванням завоювань в Африцi, зокрема й Ефiопiї, територiя пiдконтрольна Iталiї зросла за час його правлiння майже втричi з половиною рази. Крiм того, Бенедiто в Європi зумiв вiдтяпати частину Францiї разом з Тулоном.
  А ось до Албанiї та Грецiї йому поткнутися не дали - це територiї, що входять до сфери впливу Росiйської iмперiї.
  Бенедiто звичайно мiг називатися великим i завойовником, хоча iталiйська армiя не дуже блищала своїми подвигами. А ось його син i спадкоємець вважав себе не гiршим за батька.
  I взяв осiнь 1951 року i вторгся до Албанiї та Грецiї... Недарма кажуть, що всi великi вiйни починаються раптом.
  Володимир Третiй навiть зрадiв такому приводу. Володiння Iталiї в Африцi бiльшi, навiть ширшi за нiмецькi. То чому б їх раз є чудовий привiд i не забрати?
  Росiйськi вiйська розпочали бойовi дiї 7 листопада 1951 року, атакуючи Ефiопiю, Лiвiю та Судан. Росiйськi частини сильнiшi, численнiшi i боєздатнiшi за iталiйськi.
  Тож громити армiю макаронникiв стали швидко... Але нiхто не очiкував, що без жодного попередження на боцi Муссолiнi-молодшого виступить Адольф Гiтлер.
  Хоча якщо розiбратися в цьому нiчого несподiваного не було.
  Нiмеччина програла першу свiтову вiйну Росiї i найбiльше втратила територiї Росiї. I якщо нiмцi зумiли повернути на Заходi втрачене з лишком, то на сходi, чесно кажучи, тривiально залишилися з носом.
  Так що Гiтлер дуже навiть розраховував, на свою нову зброю, особливо дисколети та лiтаючi тарiлки. Крiм того, фюрер вважав, що цього разу з Росiєю воювати буде простiше, нiж у першу свiтову вiйну, так Нiмеччина та Iталiя будуть вести компанiю не маючи другого фронту.
  Розрахунок також будувався, що скривджена росiйськими Японiя теж вступить у вiйну Далекому Сходi i зв'яже там противника. Може, й Португалiя з Iспанiєю приєднаються до коалiцiї, як i Британiя з Францiєю? Вони до Нiмеччини набагато ближче, нiж до Росiї. I зi США пов'язувалися деякi надiї!
  Тим бiльше Америка побудувала значний вiйськово-морський флот, безлiч авiаносцiв i модернiзувала свiй танковий парк - хоча вiн, як i ранiше, поступався кiлькiстю i якiстю машин армiї Старого Свiту.
  Суспiльний устрiй у царськiй Росiї залишався Самодержавним та абсолютною монархiєю. Цар та iмператор Усiєї Русi мав усю повноту влади: виконавчої, законодавчої та судової. Парламенту не було. Була Державна рада з осiб, що призначалися iмператором, але мала лише дорадче право. Закони видавав сам цар, як i укази. Вiн же мав право - страчувати i милувати, хоча, звичайно ж, залишався i суд. Суди присяжних пiсля вбивства Миколи Другого було лiквiдовано, тож суддiвський корпус призначався i знiмався також царем чи чиновника призначеними iмператором.
  Така система мала i свої переваги та недолiки. З одного боку iмператор мiг швидко вирiшити ту чи iншу проблему без будь-яких суперечок та погоджень, але з iншого надмiрна концентрацiя влади в одних руках - пригнiчувала iнiцiативу i давала великi можливостi бюрократiї. Народжувало рiзних фаворитiв i фавориток. Володимир не вiдрiзнявся надмiрним святенництвом i подружньою вiрнiстю. Хоча жiнки й не мали великого впливу на його полiтику.
  У сферi танкобудування царська Росiя мала багато сильних i важких машин. Однак досвiд бойових дiй в Африцi показав, що ходовi якостi танка є вкрай важливими. Внаслiдок чого основний Росiйський танк не вийшов за межi сорока п'яти тонн. Так як бiльша вага народжувала, навiть при широких гусеницях проблеми з прохiднiстю.
  Тяжкi танки цар любив, але радники вiдмов iмператора пускати їх у масову серiю. Але шiстдесятитонна машина, була у двох тисячах примiрниках. А наймасовiший танк "Микола" - 3, загалом був виготовлений у шiстдесяти трьох тисяч.
  А машинка то - вага сорок п'ять тонн, а гармата калiбру в 122 мiлiметри. Лобова броня у двiстi мiлiметрiв, корми та бортiв 120-мiлiметрiв, компонувальна схема класична.
  Гiтлер серйозно захоплювався важкими машинами. I хотiв мати у серiйному танку перевагу над "Миколаєм". Нiмецька машина розбухнула у вазi до 75 тонн i, це вже було межею, через те, що велику масу надзвичайно важко перевозити залiзничними колiями.
  Нiмецька машина була озброєна 128-мiлiметровою зброєю, мала лобову броню в 250-мiлiметрiв, а бортову та кормову в 180. Компонувальна схема теж близька до класичної.
  Чисельно нiмецький танковий танк поступався радянському втричi. Не кажучи про труднощi у використаннi надто важких машин.
  Проте Росiйська технiка розкидана широкими просторами, але в Європейському дiлянцi фронту зразкову рiвнiсть i чисельностi машин i пiхоти. Хоча загалом Росiйська армiя набагато численнiша за нiмецьку. I населення в Росiї велике: до її складу входять Iндiя, Китай, бiльшiсть Африки, Близький Схiд, Персiя, Iндокитай i багато чого ще.
  Звичайно, рiшення Гiтлера напасти на царську Росiю, навiть з урахуванням, що на його боцi Японiя та Iталiя, i, можливо, Францiя з Британiєю колосальна авантюра. Але ж фюрер величезний авантюрист.
  Треба вiдзначити, що дисколети з якими Третiй Рейх пов'язував такi великi надiї, не надто на практицi ефективнi. Створення сильного ламiнарного струменя вело до величезних витрат палива, i полiтний час у лiтаючих тарiлок виявився порiвняно невеликим. Тож i дiяти вони могли, навiть з урахуванням величезної швидкостi на не дуже значних дистанцiях. Крiм того, ламiнарний струмiнь захищав дисколет вiд стрiлецької зброї, але у свою чергу заважав вести вогонь з лiтаючої тарiлки.
  Так що нiмцi могли лише скидати зi своїх дисколетiв радiокерованi ракети, i то пiд вузьким кутом, або, вiдключаючи ламiнарний струмiнь, але стаючи на цей час уразливими.
  Але, принаймнi, Гiтлер вирiшив наступати на Росiю, i кинув у хiд карти. Крiм того, фашист побоювався, що у разi розгрому Iталiї, вiзьмуться i за нього. Вiн вусатий нiкому не довiряв.
  Спочатку фашисти за рахунок раптовостi удару i кращої органiзованостi своїх вiйськ досягли успiхiв. Але час для наступу вибрано невдало. Повалив снiжок i танки пробуксували. Фрiци могли захопити частину Польщi, включаючи Кракiв, але загрузли пiд Варшавою.
  Росiйська вiйськова машина розкручувалась ... Японiя, як i очiкував фюрер вступила у вiйну, але її флот не мав переваги над Тихоокеанським Росiйським флотом, i бої йшли приблизно на рiвних. А сухопутних сил Японiя майже вiд захiдного театру бойових дiй не вiдволiкала. Крiм того, самураї поступалися росiйським у повiтрi, як числом так i якiстю. I Країна Вранiшнього Сонця змогла захопити лише кiлька невеликих островiв.
  Обережнi Франко та Салазар не поспiшали вступати у вiйну. Дуже сильний противник Росiя. Треба подивитись i почекати. У реальнiй iсторiї Франко обмежився пiд час Другої свiтової вiйни вiдправкою блакитної дивiзiї iз фашистiв-добровольцiв.
  Тепер i зовсiм розклад сил виглядав особливо в Африцi нерiвним.
  Iталiя швидко втратила на чорному континентi свої володiння.
  Навеснi 1952 року царська армiя розпочала наступ у Схiднiй Пруссiї i змогла прорвати глибокоешелоновану оборону супротивника. Гiтлерiвцi насилу залишили просування царської армiї у Кенiгсберга, зате в iмператорськi вiйська почали наступати на Судетську область i Кракiв.
  З'ясувалося, що крутiшi росiйськi танки цiлком здатнi боротися з важким, але менш поворотливим ворогом. Непогано показали себе i китайськi дивiзiї пiд командуванням росiйських генералiв.
  Нiмцi змушенi були залишити Кракiв... А потiм через загрозу оточення стали вiдходити вiд Вiсли до Одера.
  Нi, не такого ходу вiйни чекав бiснуватий фюрер. Але сам винний. Тим паче французи та англiйцi, нанюхавшись фашистської окупацiї, зовсiм не прагнули вмирати за фюрера. Тож поповнення зривалося, i країни-васали хотiли тривiально вiдсидiтися.
  I чим гiрше йшли у нiмцiв справи на фронтi.
  До зими нiмцi втратили всi свої володiння в Африцi. А за зиму до весни взагалi вiдкотилися до Одера. Росiйськi вiйська звiльнили Прагу та Судетську область, пiдiйшли до Вiдня. Крiм того, розгромили Iталiю i зайняли Рим, Неаполь, Сицилiю. Тож i весна 1953 року не обiцяла фашистом нiчого доброго. Однак у 8 квiтня 1953 року раптово вмирає Гiтлер. Нове керiвництво Нiмеччини вiдчайдушно просить про мир.
  Володимир Кирилович Романов щедро погодився. Але нiмцi заплатили за це дорого. Новий кордон пройшов тепер Одером: Бельгiя, Голландiя, Данiя отримали суверенiтет, але в рамках васала Росiйської iмперiї. Францiя повернула свої ранiше втраченi володiння, але стала ще бiльш залежною вiд Росiї.
  Iталiя та Нiмеччини втратили всi свої колонiї, якi стали тепер власнiстю царської корони. Сама Iталiя теж набула статусу Росiйського васала, а Сицилiя та Сардинiя безпосередньо увiйшли до складу iмперiї Володимира Третього.
  Нiмеччина також втратила значну частину своєї незалежностi та виплачувала великi репарацiї.
  Японiя теж втратила всi свої володiння, окрiм власне своєї територiї, i була змушена стати васальною державою. А цар Володимир Кирилович Романов отримав ще й титул iмператора Японського.
  Вочевидь пiд контроль Росiї вiдiйшла та частина Австралiї, яка належала ранiше Японiї.
  Торiшнього серпня 1953 року у США, нарештi, вiдбулися випробування атомної бомби. На вiсiм рокiв пiзнiше, але ядерний джин вийшов з пляшки. У жодному разi прогрес не зупинити. I поява атомної бомби неминуча. За крайнього розкладу, ядерна зброя могла з'явитися максимум на двадцять рокiв пiзнiше, нiж у реальностi.
  З деяким запiзненням i царський уряд почав розробляти свою вiдповiдь.
  Поки що США не могли зважитися на вiйну з такою потужною iмперiєю. Тим бiльше, не так просто i дiстати через океан основнi росiйськi промисловi та економiчнi центри.
  Та й виробництво ядерних зарядiв вимагало часу та коштiв! Кошти в США були, а час стискав. Царська Росiя зi своїми ресурсами та потужним iнтелектуальним потенцiалом дуже швидко заповнила вiдставання в цiй сферi. I 1956 року у Володимира Третього теж з'явилася атомна бомба.
  Значно поступаючись Росiї у населеннi та ресурсах, капiталiстичнi та демократичнi США поступово втрачали свої козирi.
  Єдине, що вони могли, то це використовувати ядерну зброю як фактор стримування i намагатись розхитати царську Росiю зсередини. Але поки що у них нiчого не виходило.
  Вiд першої дружини у Володимира Кириловича не залишилося нащадком чоловiчої статi, i вiн одружився вдруге. I вiдтворив спадкоємця, назвавши його Георгiєм.
  Царська Росiя проводила космiчну експансiю. У 1959 роцi вiдбувся приблизно на рiк ранiше за американцiв полiт людини на Мiсяць. Потiм 1971 року на Марс. В альтернативному свiтi стало безпечнiше, нiж у реальностi.
  1975 року людина приземлилася на Венерi. У 1980 роцi на Меркурiї. У 1981 роцi на одному з супутникiв Юпiтера. А 1992 року, якраз на рiк смертi Володимира Кириловича Романова, росiйський космонавт гордо вступив на Плутон.
  Наслiдував корону Георгiй перший у вiцi вiсiмнадцяти рокiв. I загалом можна сказати Володимир Третiй - Великий своє 54-рiчне царство провiв дуже успiшно. А далi продовжилася династiя Романових.
  
  
  
  МИКОЛА ДРУГИЙ НАЙСЛАВНIШИЙ З ЦАРIВ!
  Допустимо цар Олександр Третiй навпаки загинув ранiше: 1987 року вiд замаху органiзованого старшим братом Ленiна: Олександром.
  Здавалося б ще гiрше. Але не зовсiм. Микола Другий ранiше став царем i ранiше одружився: щоб у разi чого посадити на престол сина. А дружина в нього вже iнша, i спадкоємець здоровий, i Распутiна точно немає. А так спочатку загалом, як i в реальнiй iсторiї: будується ТРАНСИБ, економiка переживає пiдйом - експансiя до Китаю. Щоправда, роком ранiше будуються кораблi в Балтiйському морi. I трохи бiльше пiдйому, за рахунок бiльш раннього пiднесення фiнансового генiя Вiтте.
  Вiйна з Японiєю розпочалася не надто вдало, але "Варяг" зумiв вирватися, а адмiрал Макаров не загинув. Трохи змiстилася iсторiя, i дещо йде по-iншому. А в реальнiй iсторiї i справдi "Варягу" залишилося трохи врятуватися, а загибель адмiрала Макарова взагалi була випадково i малоймовiрною.
  Росiйський флот на чолi з адмiралом Макаровим дiяв досить вправно, i топив японськi кораблi. А потiм, коли два японськi броненосцi пiдiрвалися на зв'язцi свiт, Макаров атакував самураїв i затопив ще пiвтора десятки кораблiв.
  Тобто, все пройшло добре. I Японiя втратила перевагу на морi.
  А на сушi виявилися самураї слабшими. Куропаткiн вiдбив усi спроби японцiв наступати i завдав їм великої шкоди. Втiм, не надто вiн рiшуче дiяв. Але незабаром прийшли росiйськi кораблi з Балтiйського моря, i Макаров остаточно взяв усi води пiд контроль.
  Росiяни навiть стали висаджувати десанти у Тайванi, та був i Курильской грядi.
  Поки Теодор Рузвельт не втрутився i запропонував посередництво. Росiя отримала собi Манчжурiю, Корею, Монголiю, Курильську гряду та Тайвань.
  З'явилася i Жовторосiя. Так утворилася нова iмперiя.
  Втiм, поки цар не сильно нахабнiв. 1914 року спалахнула друга свiтова вiйна. Росiя до цiєї вiйни готова краще: i економiка сильнiша, i територiї i населення бiльше i дума не заважає. Тим бiльше не було спаду, спричиненого бунтами i так званою революцiєю.
  Перша свiтова вiйна протiкала зi змiнним успiхом. Помилки були i росiйськi генерали i успiхи. Але в 1915 роцi нiмцям вдалося досягти менших успiхiв, так царська армiя була чисельнiшою i краще забезпечувалася. Але все одно Росiя втратила половину Польщi та Галичини. Але нiмцi не змогли вступити до Бiлорусiї та Прибалтики - лiнiя фронту пройшла Вiсле.
  А в шiстнадцятому роцi, вже царська армiя досягла великих успiхiв проти Австрiї та Туреччини. Османiв загалом майже повнiстю розгромили. Як i австрiйцiв захопивши Перемишль та Кракiв. Нiмеччини стало стрiмко. Весною сiмнадцятого року, росiяни взяли Стамбул. Царська Росiя досягла iстотних успiхiв i в ходi лiтнього наступу проти Австрiї та Нiмеччини. А осiнь колись царськi вiйська вже вийшли до Одера Нiмеччина капiтулювала. Послiдував роздiл Австро-Угорщини, Туреччини. Росiя одержала малу Азiю, пiвнiч Iраку, Стамбул. Галичину, Буковину, Чехословацьке та Угорське королiвство та Кракiв. Плюс Данциг, частина Схiдної Пруссiї, Клайпедська область. Росiя, таким чином, посилилася багаторазово. А Нiмеччина ще й сплачувала величезнi репарацiї.
  Цар Микола Другий поки що не поспiшав забрати все i вся. Але росiяни, англiйцi та французи подiлили Саудiвський пiвострiв. Потiм англiйцi та росiяни подiлили i Iран, i Афганiстан. Завершувала передiл свiту.
  До 1929 року весь свiт був на пiдйомi, поки не спалахнула Велика депресiя. У 1931 роцi Японiя почала вiйну проти Росiї. I була швидко переможена i разом iз усiма Тихоокеанськими володiннями окупована. А потiм був референдум i включення до складу Росiї.
  Користуючись ослабленням Британiї, Францiї та США, охоплених великою депресiєю, цар Микола Другий повiв вiйни iз захоплення Китаю. I це стало його великим завоюванням.
  Для того, щоб дещо прискорити русифiкацiю, Микола Другий прийняв безпретендентне рiшення - ввiв офiцiйно в Росiї багатоженство - змiнивши богослов'я та догмати Православної церкви. Так було ухвалено реформування.
  I цар узяв собi другу жiнку. Росiяни заохочували одружуватися з iноземками i мати багато дiтей. Потрiбно русифiкувати i величезний Китай. А як найкраще це зробити? Одружитися з китаянками!
  У Нiмеччинi Гiтлер не прийшов до влади. У цiй iсторiї трохи йому не вистачило. Аж надто екстремiст. Головним подразником став фашист Муссолiнi, який захопив Ефiопiю. I який мрiє стати новим Цезарем i Трояном в однiй особi.
  У 1937 роцi у травнi мiж Росiєю та Iталiєю спалахнула вiйна. Як з'ясувалося, Муссолiнi виявився самогубцем. Росiйськi вiйська за два мiсяцi захопили всю Iталiю, а ще за три всi колонiї держави. Царська Росiя також остаточно включила до свого складу Румунiю та Югославiю, i трохи пiзнiше Болгарiю. Завершивши анексiю територiй. 1939 року восени Микола Другий помер. I його спадкоємець цiлком здоровий Олексiй Другий став новим царем.
  У цьому випадку Микола Другий проправив п'ятдесят два роки - перевершивши результат Iвана Грозного. I його правлiння виявилося найуспiшнiшим в iсторiї Росiї, а завоювання просто рекорднi. Жоден цар стiльки не захоплював. Росiя остаточно осiла в Китаї, i посилилася в усiх напрямках.
  Однак потiм при Олексiю Другому настав довгий перiод свiту. Францiя, Британiя, США не хотiли вiйни. А Нiмеччина була обеззброєною i не мала сил. Тож виникла така ситуацiя, що спокiйно стало.
  Колонiальнi iмперiї продовжували iснувати. Найбiльшою країною залишалася Росiя, але Британiя формально друга держава i небагатьом площею поступалася царськiй iмперiї. Однак Австралiя, ПАР та Канада були майже незалежними домiнiонами. А в Iндiї... У 1968 роцi в Iндiї спалахнуло велике повстання i пiсля двох рокiв вiйни англiйцi вигнали. Але царська армiя увiйшла територiю Iндiї, придушила виступи. Пiсля чого Британiя втратила цю колонiю i її придбала Росiя. Незабаром Росiя забрала пiвдень Iрану.
  Пiсля Олексiй Другого 1969 року трон успадкував Микола Третiй. Царська iмперiя була пiдйомi. Ось i Францiя 1979 року втратила контроль над Iндокитаєм та Таїландом. I там також прийшли царськi вiйська.
  А у вiсiмдесятi та дев'яностi роки, Африка перейшла пiд контроль царської Росiї. Пiсля 2001 року на росiйський престол зiйшов Петро четвертий син Олексiя Другого.
  Царська Росiя поглинула на той час майже всю Африку, Азiю, i пiдiбрала колонiї iнших країн, зокрема й Iндонезiю. Але, звичайно ж, проти Австралiї не йшла.
  Настав перiод свiту. США, Британiя та Францiя мали ядерну зброю, Нiмеччину економiчну мiць. Росiя i економiчну мiць, i ядерну зброю, i армiю найбiльшу у свiтi та населення. I досi абсолютну самодержавну монархiю без парламенту. Американцi, будучи другою державою, або навiть наддержавою, ставили це в претензiю Росiї.
  Однак вiдсутнiсть демократiї зовсiм не заважала розвитку прогресу. Зокрема, ще в 1943 роцi в царськiй Росiї перша людина полетiла в космос. А 1961 року на Мiсяць. Полiт на Марс вiдбувся 1974 року. А до 2000 року були вiдвiданi майже всi планети Сонячної Системи. Готувалася велика експедицiя до зiрок. Вона стартувала у 2018 роцi, i оговталася до Альфа-Центавру.
  Отже, царизм взагалi не заважав науцi рухатися. Петро Четвертий iз династiї Романових навiть заявив, що освiчений абсолютизм кращий.
  Особливо на тлi тих скандалiв, якi постiйно трусили адмiнiстрацiю Дональда Трампа.
  Найбiльшим царем усiх часiв i народiв, як i ранiше, вважали Миколу Другого. Царська Росiя на конi та свiтовий гегемон. Околицi та колонiї поступово русифiкуються. Iмперiя набирає обертiв. I весь свiт став кращим.
  А чому? Завдяки страченому за царевбивство Олександру Ульянову - братовi Ленiна. Сам Ленiн залишився за кордоном. Познайомився з Уельсом i теж захопився написанням наукової фантастики, чим сильно розбагатiв i зробив iм'я. I так прославився, ставши вiдомим i знаменитим, i був перекладений багатьма мовами. Сталiн же помер у в'язницi за туберкульозом i загалом залишився вiдомим лише фахiвцям. Троцький незабаром зав'язав i революцiйною дiяльнiстю, i зробив непогану кар'єру чиновника, дiставшися до справжнього таємного радника та заступника мiнiстра. Вознесенський став мiнiстром за царя i багато чого досяг. Хрущов залишився дрiбним крамарем, i не отримав популярностi. Брежнєв дослужився до полковника. Андропов служив у полiцiї, i також став полковником. Горбачов став великим бiзнесменом та шоуменом. Єльцин залишився крамарем. Путiн дiстався полковника в таємнiй полiцiї i пiшов з пошаною на пенсiю. Медведєв дрiбний чиновник. Жириновський, засновник газети, та шоумен. Зюганов намагався працювати у пiдпiллi проти царя. Отримав термiн, потiм став iнформатором охоронки. У чинi капiтана пiшов на пенсiю. Жуков дiстався лише майора. Василевський став генерал-лейтенантом, Шапошников генерал-лейтенантом. Колчак грос-адмiралом та кавалером багатьох орденiв. Макаров теж став грос-адмiралом, встигнувши повоювати першу свiтову вiйну. Втiм, не в першу, а єдину свiтову вiйну, оскiльки другої свiтової не було. Прославився... Брусилов став, фельдмаршалом та кавалером ордена Андрiя Первозванного. Фельдмаршала стали i Денiкiн, i Врангель, i Корнiлов, i Куропаткiн.
  I за царiв жилося добре. I цiни вже понад сто рокiв не зростали. А карбованець мав стабiльне золоте забезпечення, 0,77 грама. I добре жилося за царя багатьом народам.
  Усi мали рiвнi права i багато хто називав себе росiянами, навiть африканцi. Добре ставало за царя всiм. Тiльки для євреїв не Православного вiросповiдання залишався ценз осiлостi. Але таких ставало дедалi менше.
  За царя, правда були й деякi проблеми. Одна з них висока народжуванiсть за низької смертностi вела до перенаселення. Але це мали намiр вирiшити шляхом космiчної експансiї. Крiм того, розвиток науки i сiльського господарства дозволяв вирiшувати проблему голоду. Їди вистачало всiм. Але прирiст населення в iмперiї бiльше трьох вiдсоткiв на рiк. I це загрожувало у майбутньому неприємностями.
  Вихiд царський уряд знаходило у космiчнiй експансiї. I це здавалося розумним. I будувалися новi зорельоти та проводилися дослiдження надсвiтлових швидкостей.
  
  
  
  П'ЯТЬДЕСЯТ РОКIВ ОЛЕКСАНДРА ТРЕТЬОГО - ВЕЛИКОГО!
  Замах на Олександра Другого в 1866 виявився успiшним. Внаслiдок цього загинув цар визволитель. I на престол зiйшов Олександр Третiй. Плюсом стало те, що Аляску не встигли продати, а новий росiйський iмператор, не схильний був вiддавати хоч якiсь землi. Нехай навiть вiддаленi i поки що не надто цiннi.
  Мало того будiвництво дороги до Сибiру до Владивостока почалося ще ранiше. I мало дiйти до Чукотки!
  Цар Олександр Третiй був сильним, рiшучим, вольовим, здоровим i фiзично дуже сильним. Вiн правив твердою рукою, i Росiя при ньому вступила в смугу, найбiльшого розквiту та звершень!
  Так що й добре, що великий iмператор став правити на п'ятнадцять рокiв ранiше, нiж у реальнiй iсторiї!
  Для початку вiн жорстко придушив усi виступи революцiонерiв та народовольцiв. Потiм почав реформувати армiю та флот. Iз наведенням порядку.
  Цар досяг багато. Будувалися дороги, мости, заводи, країна швидко розвивала капiталiзм. За збереження самодержавства. Царський уряд вело невеликi вiйни, просуваючись Середньою Азiєю, i розширюючи там вплив.
  Велика вiйна спалахнула з Туреччиною 1977 року. Вона йшла навiть краще, швидше, переможнiше з меншими втратами, нiж у реальнiй iсторiї. У нiй засяяв у повному свiтлi - генiй Скобелєва!
  Росiйськi вiйська розбили туркiв у меншою собi втратою. I вiдразу встигли взяти Стамбул. Бо прийшли туди ранiше за англiйську ескадру. Ця вiйна була такою успiшною, що царя-батюшки нарекли Переможним Олександром! А Скобелєв став наймолодшим фельдмаршалом iсторiя Росiї.
  Туреччина була подiлена. Англiйцi окупували Єгипет та Судан. Росiя взяла собi Iрак, Палестину, Сирiю, i частину Саудiвської Аравiї, Малу Азiю, всю Вiрменiю та Балкани!
  Таким чином, досить швидко, i порiвняно легко Олександр Третiй захопив велику територiю. I продовжив експансiю на пiвдень. Рухаючись Iраном, Туркменiстаном, i далi на Афганiстан!
  Царська армiя нацiлилася на Iндiю! Англiйцi були готовi воювати. Виник союз Росiї, Нiмеччини, Австро-Угорщини проти Францiї та Британiї.
  Нiмеччина 1992 року перейшла у наступ проти республiки пiвня. Британiя оголосила вiйну нiмця та Росiї. Австро-Угорщина отримала Боснiю та Герцеговину i напала на Iталiю.
  Росiя розпочала похiд на Iндiю, i французькi володiння та Iндокитаї. Так розпочалася фактично перша свiтова вiйна. Але вже Росiя та нiмцi разом!
  Росiя також наступали i Єгипет.
  Царськi вiйська за пiдтримки мiсцевого населення займають Iндiю та Iран. Входять далi до Iндокитаю. А пруссаки знову перемагають французiв та оточують Париж.
  Далi республiканцi вiдмовляються здатися. I Париж атакують, сильно зруйнувавши. Нiмцi також захоплюють i Бельгiю, i Голландiю.
  Великобританiя продовжує деякий час вiйну. Росiйськi вiйська займають Єгипет та Судан. Йде вiйна на море. Росiйська армiя рухається Африкою. Аж до ПАР. I збирає собi колонiї. Дещо прихоплюють i нiмцi.
  А ось Австро-Угорщина ув'язує у вiйнi з Iталiєю. Щоправда, у 1894 роцi нiмцi приходять на допомогу австрiйцям. I завершують завоювання Iталiї.
  Пiсля цього країну апельсинiв дiлять мiж собою.
  Вiйна переходить на море. I тут виявляє генiй флотоводця адмiрала Макарова. Який, досягає низки блискучих перемог. Змусивши володарку морiв капiтулювати.
  Росiї взяла пiд контроль Iндiю, Iндокитай, Бiльшу частину Африки, та ще й Австралiю, вибивши звiдти англiйцiв. Вибули росiйськi вiйська Британiю та з Канади. Також заснувавши там колонiю. Таким чином, Британiя втратила практично всi свої колонiї, а Росiя їх набула. Захоплення Канади сприяло збереження Росiєю контролю над Аляською. I наявнiсть дуже потужного флоту. I генiй адмiрала Макарова та Рiздвяного.
  Ну це ще не все. Росiя вирушила на Китай. Теж дуже успiшно. А 1904 року розпочалася вiйна з Японiєю.
  Але на вiдмiну вiд реальної iсторiї, ця вiйна виявилася неважкою, а досить швидкою. Тим бiльше флот у Японiї був слабенький, а росiйський навпаки дуже сильний. Розбивши японцiв росiйськi вiйська, захопили Токiо. I ось пройшов референдум, i переважна бiльшiсть японцiв проголосувала за приєднання до Росiї.
  Цар Олександр Третiй нову перемiг. Потiм йшло добровiльно-примусове приєднання й Китаю. Так область за область, губернiя за губернiєю. Царська iмперiя досягла величезних розмiрiв. Вiд США вся Канада та Аляска, вся Азiя, Австрiя, Тихоокеанський регiон. До ПАР та володiння Нiмеччини на заходi Африки.
  Плюс ще й Австро-Угорщина. Така ось велика держава.
  Але, зрозумiло нiмцi та австрiйцi хотiли бiльшого. Францiя все ще окупована Нiмеччиною. Ображена Росiєю Британiя також хоче вiйни.
  Кайзеру вдалося зiбрати коалiцiю: Iспанiя, Португалiя, Нiмеччина, Австро-Угорщина та Швецiя проти гiгантської Росiї. Нiмцi ранiше пiд час вiйни з Британiєю ще встигли захопити i Данiю з Норвегiєю. Утворилася потужна коалiцiя.
  I вiйна розпочала 1 серпня 1917 року. Саме в той момент, коли Олександр Третiй помер i на престол вступив Микола Другий. Розрахунок будувався, що без такого великого монарха як Олександр Третiй, який поправив п'ятдесят один рiк - Росiя безумовно програє.
  Але Микола Другий мав мiцну та сильну державу. Без Распутiна та хворого спадкоємця. Тож мiг битися i з коалiцiєю.
  I почалася вiйна... Нiмцi попрели, мов тайфун. Росiйськi вiйська їх зустрiли сильними контрударами. Пiшла велика та запекла бiйка.
  Микола Другий загалом спираючись на ланцюг фортець добре вимотав нiмецькi та австрiйськi частини. А потiм перейшов у контрнаступ. А в Африцi росiйськi вiйська, застосувавши першi у свiтi, легкi танки-всюдиходи розгромили австрiйцiв та нiмцiв повнiстю. I очистили Чорний континент.
  Досить швидко було завойовано i Швецiю, i Норвегiю.
  Вiйна тривала пiвтора року i закiнчилася тим, що численнiша, i сильними танками росiйська армiя захопила всю Європу. Потiм упала i Британiя. Росiя остаточно встановила панування над схiдною пiвкулею.
  А цар Микола Другий також став великим завойовником. Свiт панував до 1929 року, поки не спалахнула Велика депресiя. Загальна криза економiки призвела до того, що в 1931 роцi якраз 1 травня почалася вiйна мiж Росiєю та останньою великою наддержавою США!
  Царська армiя Миколи Другого вступила до кордонiв Америки. Сили були нерiвнi. Американська майже мала танкiв, i була погано навчена. Та й числом Росiя перевершувала США багаторазово. Краще були й полководцi царської iмперiї. Так що вiйна вiд самого початку пiшла в однi ворота. Росiя перемагала та наступала. I ось уже 30 вересня пiсля взяття Нью-Йорка та Вашингтона США капiтулювали. Так виявилася перегорнена ще одна сторiнка в iсторiї. У 1934 роцi Микола Другий почав вторгнення до Мексики, а далi вгору до Латинської Америки, завойовуючи Латинськi держави. Поки що у груднi 1936 не впала остання незалежна республiка Чилi.
  Таким чином, Микола Другий остаточно завершив iсторiю. Царська Росiя об'єднала всi країни та народи планети Земля.
  7 листопада 1937 року iмператор всiєї планети Земля Микола Великий розбився в лiтаку. I завершилося його правлiння. Царем став Олексiй Другий. Здоровий, молодий спадкоємець рокiв тридцяти трьох. За нього пiшла космiчна експансiя. Новi рубежi та новi польоти. Монархiя була непорушною. Людство єдине та пiдкорює космос.
  ГЕНЕРАЛIСИМУС КОНДРАТЕНКО
  Комендант Порт-Артура загинув, його справдi в реальнiй iсторiї, поранило на думку, але трохи кiлька мiлiметрiв уламок пройшов ближче до мозку. Коротше кажучи, зрадник цитадель помер i його мiсце зайняв герой оборони Порт-Артура Кондратенко.
  Новий командувач для посилення оборони фортецi списав на берег усiх морякiв та суднову артилерiю, i обеззброїв ескадру, але змiцнив Порт-Артур.
  В результатi цитадель було захищено капiтально, плюс ще вмiлi дiї командувача Кондратенка. Оборона успiшно трималася. Кондратенко вчасно посилив оборону фортецi Висока та японцi її не змогли взяти.
  До кiнця грудня самураї виснажилися у штурмах. У сiчнi було затишшя викликане спробою Куропаткiна деблокувати, але не надто вдалою.
  У лютому знову штурм i знову вiдбитий з великими втратами для японцiв.
  Пiд час оборони героїчно поводився хлопчик Олег Рибаченко. На момент початку облоги, цьому юнге було лише десять рокiв. Дитина билася нарiвнi з дорослими i ходила у розвiдку.
  Вiн показав себе дуже хоробрим i бойовим. I оборона трималася. Ось уже й березень настав... Японцi знову вiдхлинули. У Росiї не сталося Кривавої Недiлi, так як у царя Миколи, оскiльки Порт-Артур тримався був гарний настрiй i вiн вийшов до народу. Росiйська армiя поповнювалася, i ставала дедалi бiльше. Наприкiнцi березня японцi спробували наступати, але сили Куропаткiна мали надто велику чисельну перевагу i вiдбили всi атаки.
  А краще за частину генерала Ноги були скутi облогою Порт-Артуру. Зазнавши великих втрат, японцi вiдступили. Але знову Куропаткiн зволiкав.
  Наприкiнцi квiтня був новий штурм, який, втiм, теж був вiдбитий.
  А Олег Рибаченко, цей хоробрий хлопчик навiть узяв у полон японського полковника за допомогою пастки, зрозумiло.
  На початку травня вiдбувайся лише дрiбнi сутички, а 25 увiйшла, нарештi, до Порт-Артуру ескадра Рiздвяного. Вiдомий адмiрал навiв п'ятдесят один корабель, пройшовши одразу три океани!
  Пiсля чого захист отримав пiдкрiплення. А на початку червня був останнiй штурм Порт-Артура. Штурм запеклий i запеклий. I знову вiн був вiдбитий iз величезними втратами для японцiв. Цар нарештi зняв Куропаткiна i призначив Лiневича. У серединi липня 1905 року японцям було завдано поразки. I завершилася героїчна оборона Порт-Артура, що триває бiльше року.
  Кондратенка було нагороджено орденом Андрiя Первозванного. I отримав звання фельдмаршала. Потiм ескадра Рiздвяного разом i з Порт-Артурською завдала поразки японцям у морi. Причому у бою загинув i сам адмiрал Того.
  Японiя була змушена пiти на мир з Росiєю, за посередництва США.
  Довелося поступитися Курильськими островами, i Тайвань. Росiя закрiпила протекторат над Кореєю, Маньчжурiєю, контроль Порт-Артуром. Крiм того, Японiя виплатила величезну мiльярд золотих iєн контрибуцiю царської Росiї.
  Перемога змiцнила позицiї царя Миколи Другого. Росiя розширила свої територiї, I стала формуватися Жовторосiя за рахунок китайських областей, що добровiльно приєднуються. Жодної Держдуми - Росiя залишалася абсолютною монархiєю, без парламенту.
  Зрозумiло, через перемогу та полiтичну стабiльнiсть, економiчне зростання продовжилося ранiше, нiж у реальнiй iсторiї i було сильнiшим.
  Перша свiтова вiйна почалася як у реальнiй iсторiї. Але протiкала успiшнiше для Росiї. У якої i армiя була бiльшою i кращою, в тому числi завдяки реформам фельдмаршала Кондратенка, i економiка сильнiша, i авторитет царя вищий.
  Вiйна тривала трохи бiльше року i закiнчилася розпадом Австро-Угорщини та капiтуляцiєю Османської Iмперiї та Нiмеччини. А Болгарiя, бачачи, чим це пахне, виступила на боцi Сербiї та Росiї, як, до речi, i Iталiя та Японiя.
  Фельдмаршал Кондратенко отримав найвище звання - генералiсимус. I став кавалером майже всiх орденiв, як i Суворов. Фельдмаршалом став Брусилов. Зробив кар'єру адмiрал Колчак, i Корнiлов, Денiкiн. Царська Росiя приєднала собi Галичину, Буковину, Кракiвське воєводство, Познанську область, Клайпеду. Також до складу Росiйської iмперiї увiйшла Чехословаччина. I Мала Азiя з Константинополем. I пiвнiч Iраку.
  Все загалом виявилося добре. Подiлили нiмецькi колонiї японцi з Росiєю у Тихому океанi.
  Потiм було подiлено i Саудiвську Аравiю мiж Росiєю, Францiєю та Британiєю. Далi подiлили пiсля короткої вiйни Росiя та Британiя Iран.
  А потiм i Афганiстан. Щоправда, там довелося трохи повоювати. I англiйцям спочатку не надто щастило.
  Свiт набув стабiльностi i процвiтання. Поки 1929 року не спалахнула Велика депресiя. Росiя пiсля бурхливого зростання теж впала у кризу.
  В 1931 Японiя напала на Росiю, прагнучи взяти реванш за колишнi поразки.
  Але цього разу це було самогубством. Царськi вiйська розбили японцiв. Адмiрал Колчак ще зовсiм не старий, показав свiй генiй, який можна порiвняти з Ушаковим. Країну Вранiшнього Сонця повнiстю розбили на морi, а потiм окупували. Далi був референдум, у якому бiльшiсть японцiв висловилося за приєднання до Росiї.
  Так цар Микола Другий змiцнив свою могутнiсть i на Тихому океанi. Росiя продовжила рух Китаєм. Ослабленi кризою, Британiя, Францiя та США не заважали брати Пiднебесну iмперiю пiд контроль.
  1933 року в Нiмеччинi прийшов до влади Гiтлер. Вiн став вiдновлювати колишню мiць колишньої iмперiї. I звичайно ж, намагався не сваритися з Росiєю.
  Муссолiнi в Iталiї мав дружбу з Росiєю. I пiд галас захопив Ефiопiю, розширивши свої колонiї. Йшлося про створення Потрiйного союзу.
  Царська Росiя хотiла приєднати до себе всi колонiї Англiї та Францiї, що слабшає. Ну, нiмця та iталiйцi зрозумiло теж. США мали свої плани.
  У 1937 Нiмеччина з'єдналася з Австрiєю, зробивши аншлюс. А в листопадi 1937 року розбився лiтак iз Миколаїв другим. Перервалося дуже успiшно царство. Микола другий за сорок три роки правлiння досяг колосальних завоювань.
  Його називали Миколаїв Великим! I навiть найбiльшим, стали вищими за Петра Першого.
  За Миколи Другого робочий день скоротився до десяти годин, стала обов'язковою та безкоштовною семирiчна освiта. Зарплата в середньому по країнi досягла 75 рублiв на мiсяць за нульової iнфляцiї та золотого забезпечення рубля. Царська валюта була найтвердiшою i найконвертованiшою у свiтi.
  Росiя мала найбiльшу за чисельнiстю сухопутну армiю у свiтi, а за чисельнiстю флоту обiгнала i Британiю та США.
  Росiйськi танки були найкращими у свiтi, як i лiтаки. А вертольоти на той момент взагалi практично єдинi на планетi Земля. Найчисленнiший i якiснiший пiдводний флот. Найкраща артилерiя. Передовi технологiї в телебаченнi та вiдео. Перше у свiтi кольорове кiно теж почало знiматися в царськiй Росiї. У тому числi завдяки захопленню царя Миколи Другого фотографiєю.
  Пiсля приєднання себе Китаю Росiя вийшла перше мiсце свiтi за чисельнiстю населення, обiгнавши Британiю з її колонiями.
  Цар Микола другий реформував Православ'я та узаконив багатоженство. Багато чого зумiв зробити мудрий государ. I пiшов iз життя не обпльованим, не гнаним, не втративши Росiю, а великим. I всього кiлька мiлiметрiв зсуву осколка вплинуло так на iсторiю Росiї. А ще кажуть, iсторiя випадковостей не буває! Ще як бувають. I Микола Другий та феномен генералiсiмуса Кондратенка це показав.
  Але пiсля смертi царя Миколи настала тимчасова чехарда. Спочатку помер не встиг коронуватися монархом Олексiєм Другим. Потiм помер iнший спадкоємець Кирило Володимирович Романов. I на престол 1938 року зiйшов Володимир Третiй. Цар молодий, але загалом безглуздий i досить вольовий i честолюбний.
  Ну i взявся вiн до справи! Росiя, Iталiя, Нiмеччина проти Британiї, Францiї i може в перспективi i США. Тут звичайно ж Троїстий союз значно сильнiший.
  У травнi 1940 року Нiмеччина напала на Францiю, Бельгiю, Голландiю та Британiю. Росiя атакувала французькi, англiйськi та голландськi колонiї. Почалося безцеремонне захоплення територiй.
  Протистояти росiйськiй армiї англiйцi та французи не могли. А нiмцi за пiвтора мiсяцi розгромили та змусили капiтулювати Францiю, Бельгiю та Голландiю.
  Потiм фюрер окупував Iспанiю з Португалiєю, i захопив Данiю та Норвегiю. Росiя зайняла Швецiю.
  Вiйна йшла практично в однi ворота. За пiдтримки мiсцевого населення Росiя захопила Iндiю, Iндокитай, пiвденний Афганiстан, пiвденний Iран, Близький Схiд i увiйшла до Єгипту.
  Звичайно, протистояти царськiй армiї не могли колонiальнi вiйська, та не дуже й хотiли. Захоплення Африки дещо затяглося через бездорiжжя та розтягнутiсть комунiкацiй. Нiмцi рухалися Африкою через Гiбралтар i Марокко, росiяни через Єгипет, i далi Судан.
  Втiм, бiльше заважав рельєф мiсцевостi, нiж опiр британських чи французьких вiйськ. Їх було i мало, i вони погано озброєнi, i переважно з мiсцевих аборигенiв. Якi й не вмiли, i не хотiли битися.
  1940 року Гiтлер не наважився на висадку пiти до Британiї. Вiн почав повiтряний наступ, спочатку не надто вдалий. Але навеснi 1941 року в бiй вступили росiйськi лiтаки i Британiю почали пресувати смертельно.
  А у серпнi пiшла висадка спiльних нiмецько-росiйських вiйськ, i пiсля двох тижнiв завзятих боїв - взяття Лондона.
  Пiсля чого вся схiдна пiвкуля, включаючи Австралiю з Новою Зеландiєю, стали Росiйськими, нiмецькими та iталiйськими.
  Але ще залишалися США.
  Цар Володимир прийняв рiшення наступати проти Америки. Гiтлер та Муссолiнi пiдтримали його у цьому рiшеннi. Третiй Рейхi рушив вiйська на Iсландiю, i далi на Гренландiю та Канаду, а царська Росiя рушила на Аляску. Сили очевидно нерiвнi. У США слабкий танковий парк, i набагато менше населення, нiж у Росiї разом з усiма її колонiями. Хоча економiка i розвинена. Але такому монстровi не протистояти.
  Почавши наступ 1943 року, росiйська армiя досить швидко зайняла за два зимовi мiсяцi Аляску. А навеснi й захопила разом iз нiмцями майже всю Канаду.
  Вiйну США оголосили Бразилiя, Венесуела, Мексика та iншi країни.
  Почалося рух росiйських вiйськ пiвнiчними штатами Америки. Сили очевидно нерiвнi. Росiя та Нiмеччина краще i якiстю та кiлькiстю.
  Дiвчата Наташа, Зоя, Аврора та Свiтлана борються на найкращому у свiтi танку "Кондратенко"-3, машина рухлива, з довгоствольною та скорострiльною гарматою. Дуже крута, з низьким силуетом.
  За вагою танк "Кондратенка"-3 близько сорока тонн i добре захищений. I знаряддя незважаючи на невеликий 76-мiлiметрiв калiбр з великою початковою швидкiстю снаряда.
  "Шермани", цей танк не можуть пробити з жодного ракурсу. Так що...
  Дiвчата, борючись босонiж i в бiкiнi, просто винищують американцiв i багато смiються.
  Особливо Наташа ... I босими пальчиками вона натискає на джойстик, промовляючи:
  - Славитись Русь моя!
  Зоя також стрiляє. Робить це за допомогою босих пальцiв нiг, натискаючи на кнопки джойстика i кричить:
  - I вся наша рiдна земля!
  Далi веде вогонь i Аврора. Вона вражає ворога, i вимовляє, скелячи зубки:
  - I найвищi сили за нами!
  I теж дiвчинка дуже огнезарно пiдморгує! Босими пальцями нiг натискає як кнопки джойстика.
  А далi веде вогонь Свiтлана. Таке влучне й iскрометне дiвчисько. Випускає iз вуст сонячнi зайчики. I теж спiває:
  - Я свiтова зiрка! Бiгаю швидше, нiж Сатана!
  За таких дiвчат i сам чорт не страшний. Молотять американцiв, щiльно оточивши Чикаго.
  I не випускаючи звiдти нiкого. Громлять, скажiмо, тривiально. Ось такi дiвчата.
  I ось гарнiзон Чикаго капiтулює. Знай наших!
  I росiйськi танки вже пiдходять до Нью-Йорка. Цар Володимир досить потирає руки. Так далеко хiба росiяни колись заходили?
  Дiвчата та в повiтрi борються вiдважно. Наприклад, мила пара: Марiя та Мiрабела.
  Набирають собi рахунки, босоногi та в бiкiнi красунi. Їм буквально нема чого протиставити. Такi ось дiвчата тут гарнi та слiпуче агресивнi та влучнi.
  Марiя пострiла, збила десяток лiтакiв, однiєю чергою i заспiвала:
  - Славься ти наша рiдна земля! В iм'я Росiї!
  Мiрабела теж пальнула i проревела:
  - Але є ватажок у великiй силi,
  Вiн покличе слов'ян на лайку...
  Не можуть впоратися з Росiєю -
  Коли Володимир править цар!
  
  Вiд твердий, сильний, iз залiзною волею,
  А погляд як рiжучий метал.
  Не треба росiянам кращої частки -
  Лише про таке народ мрiяв!
  Та цi дiвчата i битися, i спiвати майстринi.
  До речi, у розпал штурму Нью-Йорка перший росiйський космонавт вилетiв у космос, облетiв навколо планети Земля. I це чергове досягнення царської Росiї династiї Романових.
  А потiм i капiтулював i гарнiзон Нью-Йорка, незабаром упав Вашингтон. А 3 вересня 1943 року США взагалi капiтулювали. Так закiнчилася 15 травня 1940 року друга свiтова вiйна. Вiйна славна для Росiї та переможна.
  Зрозумiло, i Гiтлер i Муссолiнi багато придбали вiд цiєї вiйни. Обидва диктатори отримали володiння в Африцi, дещо в Європi та США. Європа остаточно була роздiлена мiж країнами. А Болгарiя пiсля референдуму стала болгарським царством у складi Росiї.
  Здавалося б, свiт знову передiлений i можна перетравлювати колонiї. Але Гiтлер, зрозумiло, не був би Гiтлером, якби не хотiв бiльшого. Зокрема, перемогти Росiю. I захопити її територiю.
  I, зрозумiло, нiмцi сильно розраховували на нову, потужнiшу зброю. Танки серiї "Е" та ракети балiстичнi та особливо на лiтаючi тарiлки.
  Втiм, царська Росiя з балiстичних ракет значно обiгнала Третiй рейх i в 1951 12 квiтня навiть злiтала на Мiсяць.
  Та й танки серiї "Е" не мали якiсної переваги над росiйськими.
  I лише лiтаючi тарiлки були загадкою. Вони завдяки ламiнарному струменю виявилися абсолютно невразливими для будь-яких видiв стрiлецької зброї. Але при цьому самi не могли вести вогонь.
  Муссолiнi помер i його престол успадковував сина. Гiтлер натиснув на нього i юнак погодився воювати з Росiєю. 20 квiтня 1955 року розпочалася нова, третя свiтова вiйна. На боцi Гiтлера виступили Iталiя, Бразилiя, Аргентина, Чилi, Мексика, коротше кажучи, вся Латинська Америка, крiм Куби, яка пiдтримала Росiю. А бiльше за iнших країн у свiтi вже й не було! Почалася 20 квiтня 1955 року третя свiтова вiйна. I цар Володимир зiткнувся iз найсерйознiшим викликом у своєму правлiннi.
  Єдине, що могло б його втiшити, що дана вiйна буде вже останньою в iсторiї воєн на планетi Земля. Бо в нiй беруть участь усi країни свiту!
  Ну, що коли вiйна почалася, то її слiд вести! Особливою несподiванкою напад Гiтлера був. Угорщина, Югославiя, у складi Росiї за обмеженої автономiї, їхнiй цар Володимир Третiй. Албанiя захоплена Iталiєю. Все чин чином. Нiмцi намагаються наступати зi Схiдної Пруссiї, Австрiї, Iталiя з пiвдня. I бої точаться в Африцi. А коалiцiя Латинських країн США. Але там вони не надто активнi. Тiльки ось вiйну оголосили.
  А Гiтлер тим часом головнi сили посунув у Європi.
  I розлетiлася пекельна вiйна. Остання масштабна вiйна iсторiя людства.
  Нiмцi основного удару завдавав в Угорщинi у напрямку Будапешта. Там боровся Олег Рибаченко. Вiн усе залишався хлопчиком рокiв з десяти на вигляд. Правда дуже фiзично сильним, мускулистим, швидким, i головне немовби горець безсмертним. Та письменник i поет Олег Рибаченко отримав безсмертя, але за умови, що вiн стане хлопчиком рокiв десяти, i послужить Росiї у дитячому, але дуже сильному та швидкому тiлi. I вона дитина з 1 сiчня 1904 року. Коли влаштувався в Порт-Артурi юнгою. Ну, вiн i хлопчик не найдрiбнiший, а вiд початку сильний i швидкий i його взяли на корабель.
  Причому, коли засумнiвалися, чи не дуже малий, то Олег Рибаченко на суперечку зiгнув пальцями мiдний п'ятак. Пiсля чого без розмови було взято на корабель.
  Хлопчик заслужив безлiч нагород, беручи участь у всiх вiйнах. Став офiцером. Але залишався на вигляд дитиною. Тому йому хоч i давали нагороди, за численнi подвиги, але вище за капiтана вiчного хлопчика не присвоювали. I ось Олег Рибаченко бiльше пiвстолiття в армiї. Давно вже заслужив на пенсiю офiцера, але якщо в тебе здоров'я залiзне, то чого службу залишати.
  Тим бiльше, без комп'ютерiв, iгрових приставок, телебачення якось нудно. А в армiї ти капiтан хоч солдатiв поганяєш. Та час таки йде собi.
  Помер генералiсимус Кондратенко. Помер i грос-адмiрал Колчак, який перевершив Ушакова. Багато вже з ким починав Олег Рибаченко, службу вже немає.
  Точнiше сказати з облоги Порт-Артура майже всi ветерани померли. Тiльки Вовка лишився. Вiн теж був тодi хлопчиськом-юнгою, а зараз уже сивий дiд. Щоправда, все ще служить. I дивується, що Олег залишається незмiнним хлопчиком, який має на тiлi не єдиного шраму. Такий ось феномен вiдомий на всю Росiйську, царську армiю. Правда бореться дуже класно.
  Хлопчик Олег босонiж, так йому приємнiше i спритнiше. Вiн наводить зброю за зброєю, i стрiляє нiмецькими танками серiї "Е". Машини гiтлерiвцiв просто величезнi. I їх здається нiчим не зупинити.
  Але вiчний хлопчик так влучно влучно, що пробиває метал. Розмальовує фрицiв, зриває башти та спiває.
  - Царю Володимиру, Росiйському царю...
  Православний пане!
  Свiт ми скоро пiдкоримо,
  Адже над нами херувiмо!
  Гiтлеру прийде кiнець,
  А хто слухав - молодець!
  I хлопчик як метне, босий, дитячою нiжкою гранату. Сiвобороди Вовка тiльки головою хитає.
  Понад п'ятдесят рокiв, залишаючись дитиною, провiв письменник i поет Олег Рибаченко в ХХ столiттi. I зiзнатися багато надивився. Будучи безсмертним, вiн давно втратив почуття страху. I вiйна нагадувала йому комп'ютерну стратегiю.
  Гралося легко та весело. I воювалося також приємно. Ось добре коли пiд босими ногами ранкова роса, i ти вiчний хлопчик купаєш, i одягнений не за статутом у шортах!
  Олег Рибаченко дозволяють бiгати в одних шортиках та босому. Пацан ще у Порт-Артурi привчив ходити без взуття навiть у мороз. Адже безсмертне тiло не може застудiти чи захворiти, а до холоду, який не причин шкоди швидко звикаєш. Прямо як Пiтер Пен. А по снiжку босому бiгати майже приємно. У русi холод практично не вiдчувається, тiльки коли нерухомо сидиш, босi нiжки трохи дубiють! Але для хлопця це дрiбниця.
  Але є ще й дiвчата-вiдьми Наташа, Зоя, Аврора, Свiтлана! Вони також беруть участь у вiйнi. Але не весь час, а епiзодами. Допомогли втримати високу гору, коли був найважче. Билися там босоногi красунi, й у бiкiнi. Метали босими пальчиками нiжок, гостро вiдточенi диски.
  I рубали мечами. А Олег Рибаченко тодi довбав iз кулемета - старших товаришiв убили. I в результатi штурм самураїв захлинувся, i гора Висока виявилася непохитною!
  А дiвчата показали свiй найвищий клас та пiлотаж валькiрiй.
  А зараз нiмцi пруть на оборону. Царська армiя до вiйни готова. Фюреру не вдалося досягти тактичної раптовостi.
  I росiйськi вiйська борються мужньо. Здається, Гiтлер не раз прокляне ще сам себе, що затiяв таку ось вiйну. Причому, незважаючи на те, що фюрер має двi третини Європи i третину Африки пiд рушницею, але все одно
  вiн Росiї не суперник.
  I за кiлькiстю солдатiв теж. А iталiйськi вiйська слабкi. Країни ж Латинської Америки у вiйнi беруть участь мляво. Та й армiї у них i технiчному та органiзацiйному планi - не дуже.
  Тож Росiя поки що у глибокоешелонованiй оборонi тримає ворога.
  Танк "Кондратенко"-6 цiлком може битися з цiєю серiєю. Та й "Микола"-4 важчий, показує себе дуже сильною машиною.
  Можуть росiяни битися з важчими нiмецькими монтрами.
  Особливо на "Миколаї"-4 де екiпаж Оленки, дiвчини дуже гарної та у бiкiнi.
  Гармата 130-мiлiметрiв калiбр. Як по фашистах б'є. На царську Росiю даремно Гiтлер попер. Тут йому не легка прогулянка свiтить, а побиття.
  Анюта босими пальцями нiжок натиснула на кнопку джойстика i заспiвала:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  I як красуня розсмiється!
  I тут ще Августина припустить снарядом по супротивнику. Розколе метал, i проспiває:
  - Примусимо в унiсон стукати серця!
  I теж босими пальцями нiжок на кнопки джойстика натисне. Ось це справдi - крута дiвка!
  А тут i Марiя як лупе. I фашистiв розколе. I винищить ворога.
  При цьому використовуючи босi пальчики нiжок. I теж заспiває:
  - В iм'я нашої Батькiвщини святий! Боєць нехай буде просто крутий!
  I розреготається, i покаже зубки!
  А потiм i Олiмпiада снарядом важким лупає. Вона ж дiвчата те що треба - найсоковитiший яблука сiк!
  I знову дiвчата пробили Е-50, вибили вежу i смiються.
  Оленка послала снаряд, ламаючи Е-100, прошиваючи його наскрiзь. I використовуючи при цьому босi пальчики нiг. Чому дiвчина заспiвала:
  - Зламай ворога!
  I Анюта як лупне, використовуючи босi нiжки i, пискне:
  - Фрiц капут!
  А далi врiже Августина. Теж дуже влучно i використовуючи босi пальчики нiжок, проворкуючи:
  - Гiтлеру кiнець!
  А тут i Марiя дуже агресивно додасть. Розкришить фашистiв i пискне:
  - А хто слухав, той молодець!
  I покаже мову!
  А далi Олiмпiада вже снаряд посилає, вбиваючи супротивникiв.
  I теж босi нiжки в хiд пускаючи i наспiвуючи:
  - Тотальний аншлаг!
  I знову мову дiвчина вiзьме та покаже.
  Так вони рубаються.
  Нiмцi пiсля мiсяця боїв з початку наступу просунулися вiд п'ятдесяти до ста кiлометрiв i зазнали великих, навiть величезних втрат. А iталiйцi в Африцi взагалi опинилися в котлi та оточеннi. Їхнi вiйська тривiально розбитi.
  Ось 21 травня Адольф Гiтлер наказав покликати до армiї, всiх здатних носити зброю з п'ятнадцяти рокiв, до шiстдесяти п'яти. Царська армiя пiдтягувала резерви.
  Як з'ясувалося нiмецькi дисколети, на практицi не такi вже й страшнi. Щоправда, можуть атакувати тараном росiйськi лiтаки. Але вiд цього можна йти, завдяки високiй маневреностi машин царської армiї.
  I розрахунок Гiтлера на невразливе диво-зброю не виправдався.
  Царська армiя поки що оборонялася. Потужнi лiнiї оборони, заздалегiдь наритi, сильний захист. Нехай Гiтлер видихається. А ось в Африцi можна на слабшого, iталiйського союзника i давянути.
  Не зважись фюрер на вiйну з царською Росiєю, то безсумнiвно увiйшов би в iсторiю, як великий, i навiть найбiльший вождь Нiмеччини. А так бiс захотiв правити свiтом, i що вiд цього вийшло?
  Росiйськi дiвчата найкрутiшi таки у свiтi.
  Олег Рибаченко як завжди на вiстрi битви. Його нi куля, нi уламки не беруть. Вiн вiдчайдушний та класний малий.
  Хлопчик у шортах i босонiж проти фашистiв. I кидає в них гранати i бiгає пiд свинцевим дощем.
  Та шкода, що немає генiального Кондратенка, але є молодi та здiбнi командувачi. Зокрема, фельдмаршал Василевський, який уже в ходi першої свiтової вiйни видiлився. I командує енергiйно та вмiло.
  А фрицi, натикаючись на тверду оборону, безнадiйно в нiй ув'язують. Але все одно намагаються прорватися.
  Олег Рибаченко, цей вiчний хлопчик смiється, скеля зубки i спiває:
  - Батькiвщина моя! Свята Батькiвщина моя!
  I теж як метне босими нiжками гранату.
  А ось i Наташа, Зоя, Аврора та Свiтлана вступили у бiй. Вони вiчнi дiвчата-вiдьми слуги священного Бога Роду. Не завжди борються, iнакше Росiя б весь свiт завоювала. Але завжди ефективно, i разюче.
  Дiвчата люблять вбивати: ось це дiвки!
  I як пройдуться фашистами, i як врiжуть...
  I босими пальцями нiг кинуть диски, вбиваючи фрiцiв.
  Гiтлерiвцi пов'язують i зазнають втрат дедалi бiльше. Василiвський великий стратег пропонує розбити фашистiв та iталiйцiв у Африку. Так там крутiшi, i з кращою прохiднiстю росiйськi танки матимуть перевагу. А в Європi дозволити фашистам вимахатись. Щоб вони повнiстю виснажили свої ресурси.
  Цар Володимир ухвалив такий план. I новi сили було перекинуто до Африки.
  Єлизавета та її екiпаж воювали у Лiвiї, вiдсiкаючи iталiйськi частини. Там спекотно та дiвчина добре в бiкiнi. У них найновiший танк "Кондратенка"-6, на якому воїнки обходять позицiї iталiйцiв та фрицiв, i впевнено їх громять.
  Єлизавета стрiляє по танку з iмперiї Муссолiнi-молодшого i вимовляє:
  - Морями, хвилями, ходить шуба i каптан!
  I використовує очевидно, босi пальчики нiжок.
  Далi стрiляє Катерина. Пробує нiмецьку машину i реве:
  - У Росiї цар Володимир герой!
  За нею б'є Олена, побиває самохiдку фрицiв i щебече:
  - За Батькiвщину ти Гiтлера урою!
  I насамкiнець уже Олiмпiада випустить снаряд. Розкришить фрицiв, придушить їх i пискне:
  - Чудовий буде результат!
  I також використовує босi пальчики дитячих нiжок.
  В Африцi наприкiнцi травня i на початку червня росiйськi вiйська досягли значних успiхiв. Бої перейшли на територiю Лiвiї та Ефiопiї. У 12 червня впало Трiполi. А 15 червня була взята з ходу i столиця Ефiопiї. Тож посипалися воїни Муссолiнi-молодшого. На жаль, батька пiдтримати йому не вдалося.
  I його славу завойовника також. А Муссолiнi прихопивши частину англiйських i французьких колонiй, вважав себе Цезарем. Але перевершити Цезаря, схоже не пiд силу.
  Олег Рибаченко бився, командуючи батареєю. I так доблесно, що нiмцi щодня втрачали вiд його вогню десятки танкiв. Його хлопця навiть нагородили черговим золотим хрестом. I навiть, нарештi, таки привласнили давно заслужене звання майора.
  Ранiше не надавали тому, що виглядає як дитина. Але героїзм хлопчика показував видатний. I вмiння битися того.
  22 червня 1955 року росiйськi вiйська в Африцi остаточно захопили iталiйськi Сомалi. А 25 червня 1955 року капiтулювали залишки iталiйських вiйськ в Ефiопiї.
  Царська Армiя впевнено перемагала. Майнштейн який вважався найкращим полководцем Третього Рейху - написав у щоденнику:
  - Ми розбудили пекельного ведмедя! Тепер нас рвуть!
  До кiнця червня нiмцi зазнали таких великих втрат, що змушенi були призупинити наступ у Європi.
  Цар Володимир наказав посилити тиск у Африцi. Спочатку Чорний континент потiм решта - повiдомив видатний монарх! 1 липня 1955 року нiмцi спробували наступати у Скандинавiї. I рвонули до Стокгольма, але натрапили на дуже щiльний захист. I зазнали колосальної шкоди.
  Ось на початку липня 1955 року росiйськi вiйська увiйшли до нiмецького Алжиру.
  Лiвiя була пiд контролем царської Росiї. Велось настання i петлi Нiгера.
  Танковий екiпаж Єлизавети бореться з гiтлерiвцями. Дуже жарко i дiвчата навiть зняли лiфчики i тепер в одних трусиках у танку Кондратенку-6. Вони влучно стрiляють по фашистах.
  I їм хочеться великих подвигiв.
  Царська Росiя все ще є самодержавною країною. I в неї, як i ранiше, немає парламенту. А що революцiї не сталося, i думу не започаткували. Самi царi не хочуть обмежувати себе у владi. А фюрер i дуче є диктатори. Тобто йде вiйна двох систем iз авторитарними режимами.
  Але для царської Росiї це природнiше. I вiдбувається завзята, i не вщухла битва.
  Єлизавета натискає босими пальчиками нiг на кнопку джойстика та випускає снаряд. Муркає собi:
  - Рознесемо фашистiв у трiски!
  Катерина теж босими пальчиками нiжок натиснула на кнопку джойстика i випустила забiйне, промуркотiла:
  - Звалимо Гiтлера!
  I Олена теж б'є, виб'є фашистiв i пискне:
  - На частини розiрвемо!
  I теж як вишкiриться! I голим нiжками натисне на кнопки джойстика.
  А тут i Олiмпiада як виверне, i як лупаєн. Всiх розкришить, i булькне:
  - Пекельний пасаж та екiпаж!
  Не забувши босими пальчиками нiжок натиснути на кнопки джойстика. I вразити ворога.
  Войовницi i справдi дуже хоробри i блискучi характером.
  Олег Рибаченко тим часом вiдбив чергову атаку фрицiв i заспiвав:
  - За Батькiвщину та Володимира царя - ура!
  Та в реальнiй iсторiї був такий самопроголошений iмператор Росiї Володимир Третiй, голова Романового дому. I вiн справдi став формально правити у 1938 роцi. А тут Володимир вийшло - справжнiй цар та ще великий! Володимир Кирилович Романов - цар, який має всi шанси стати iмператором усiєї Землi!
  Пiсля перемоги, точнiше вiдбиття атаки Олег Рибаченко, перекинувся з пiдлеглими до карт. Хлопчик у шортах, бiлий, дуже м'язистий, i рельєфний грав iз сивими бiйцями. Навiть дивно, але Олег старший за них усiх. Але рiжеться собi цей хлопчик.
  Згадуючи Порт-Артур, героїчну оборону, вiд якої пiшла слава Росiї. Велика при цьому слава...
  Хлопчик безсмертний помiтив:
  - Ось так ми вирiшимо всi свої проблеми! Скоро буде момент, коли люди нiколи не вбиватимуть один одного!
  Солдати та офiцери погодилися:
  - Звичайно, пане майоре! Не вбиватимуть!
  Олег подивився на стрiчку iз його численними медалями. Та стiльки вже орденiв, мало якийсь генерал має. I добре б собi ще й титул здобути. Князя, графа, герцога!
  Герцог Рибаченка - гарно звучить!
  I хлопчисько пiдскочив вище, i прокрутився у вертушцi.
  Нiмцi намагалися атакувати, але знову були вiдбитi i зазнали колосальної непоправної шкоди.
  За липень росiйська армiя досягла нових, великих успiхiв в Африцi. Поки вага наступу царської армiї була там. В Алжирi маса найкращої з росiйської зброї. I до кiнця мiсяця нiмцi оточенi та знищуються у казанi.
  Торiшнього серпня росiйськi вiйська прорвалися i Марокко. Вiдчайдушно билися, дiвчата на танку "Кондратенко"-6, прориваючись у пекло.
  Раз у раз виникали повiдомлення про нiмцiв, що здаються, про взятi мiста.
  Бої точилися i в Нiгерiї, i в рiзних мiсцях. Росiяни брали i числом, i бiльш рухливих технiкiв, i пiдтримкою мiсцевого населення, яке налаштували проти себе фашисти-расисти.
  Африка i справдi виявилася слабкою ланкою у стратегiї Гiтлера та Муссолiнi-молодшого.
  Росiя там долала ... А у вереснi пiдтягнувши не поспiшаючи сили рушили i в Норвегiї. Гiтлерiвцi зазнавали колосальної шкоди. А на танку їхала Оленка з її екiпажем. Новий танк "Микола"-5 важкий, показував себе досконалiшим за серiю Е.
  Навiть такий потужний танк, як Е-200, пробивався знаряддям царської машини.
  Оленка, що натискає босими пальчиками нiг кнопки джойстика, досить потирала руки.
  - Я є те, що здатне зламати Вермахт!
  Анюта теж натиснула босими пальчиками нiг на кнопку, пробила нiмецьку машину та пiдтвердила:
  - Ми Вермахт в пилюку зiтремо! За владу царату!
  Крута Августина вистрiлила i пропиляла:
  - I житимемо за комунiзму!
  Марiя з цим охоче погодилася:
  - Та за царського комунiзму!
  I босими пальчиками нiг натиснула на кнопки джойстика. I при цьому як лупне, i розчавить противника.
  А ось i Маруся пропище:
  - За повного градусу!
  I теж босими пальцями нiг натисне кнопку джойстика.
  Росiйськi вiйська вже оточили Осло. Бої йдуть за кожен кущик та будинок.
  У центрi царська армiя знову вiдбиває нiмецький наступ. Олег Рибаченко як завжди на передовiй та впевнено бореться. Росiйська артилерiя працює як годинник.
  Все точно i правильно.
  У жовтнi росiйськi вiйська остаточно вiдрiзали Африку вiд постачання суходолом, звiльнивши Марокко. Фашисти опинилися у своєрiдному казанi.
  Нехай навiть чорному континентi. Гiтлер тремтiв вiд лютi, але нiчого не мiг пообiдати.
  Та сунувся на Русь... Наближалася зима. Олег Рибаченко, незважаючи на те, що пiшов мокрий снiг, все ще босонiж i в шортах бiгає. Ну, хлопчику - що вiзьмеш! I зовсiм навiть безстрашний пацан.
  I босими пальцями нiг гранати кидає.
  I спiває:
  - Нехай бiжать незграбно,
  Бронетанки по калюжах.
  А на даху стоїть кулемет -
  Чебурашка навiдник,
  Крокодив кулеметник!
  Шакокляк ось в атаку йде!
  Хлопчик-термiнатор пiдкинула босими пальцями нiг гранату, розриваючи фашистiв i заспiвав:
  - А я граю з динамiтом,
  У перехожих на очах!
  Як шарахне фрицi битi!
  Усi лежать, а й iду!
  А хлопчик i справдi такий кумедний! Адже вже в армiї понад пiвсотнi рокiв. I просто чортеня! Хоч i бiлобрисий!
  Олег Рибаченко знову жбурляє босою нiжкою гранату i реве:
  - Слава царевi та Миколi та Володимиру Третьому!
  I подумав, що нехай не плутають Володимира Кириловича Романова iз Володимиром Путiним! Романовi великi царi - приголомшливий рiд! Тi, що зробили Росiю найбiльшою iмперiєю!
  I не так розпещенi успiхом як Путiн!
  Але росiйськi вiйська вiдбивають чергову атаку.
  Настає листопад. Гiтлерiвцi видихаються. Але кидають у бiй новi резерви. Їх уже добивають у Африцi. Несолодко фашистам.
  Ось i злiсть вони зганяють на полонених. Ось трапилася їм красуня Нiколетта. Вони її роздiлили до трусiв, i повели по свiжому листопадовому снiгу.
  Дiвчина зi зв'язаними руками, майже гола йде по кучугурах, залишаючи босi, витонченi слiди. Вона така гарна. А нiмцi йдуть за нею плескають батогами. I б'ють собi красуню, б'ють. Зi змуженої спини стiкає кров.
  Нiколетта лише стиснула собi мiцнiше зуби. I гордо тримає скинуту голову. А волосся її мiдно-червоне майорить, мов пролетарський прапор.
  А босi нiжки також червонi стали, але дiвчина навiть бровою собi не веде.
  Ось яка у неї феноменальна мужнiсть.
  Хоча фашисти вже взяли i смолоскипом у голих грудях сунули. Але й тодi дiвчисько тiльки здригнулося, але не скрикнуло.
  Ось така в неї велика вiра.
  Дiвчину здригають на дибу, вивертають суглоби. Потiм розпалюють пiд босими ногами багаття. Вiн лиже красунi голi ступнi. А розпеченими ланцюгами, хльостають оголене тiло красунi.
  Нiколетта у вiдповiдь заспiвала;
  Я Чорнобога, злого Бога дочка,
  Творю i хаос, сiю руйнування...
  Не можна мою велич перемогти,
  У душi горить лише запекла помста!
  
  Хотiла в дитинствi дiвчинка добра,
  Вiршi писала i котiв годувала...
  Стала ранiше самого ранку,
  Над нею пурхали, крила херувимiв!
  
  Але ось пiзнала що таке зло,
  Що у цьому свiтi робить нещасним...
  А що таке ти скажи добро?
  Ось руйнування полюбила пристрасно!
  
  I показала свiй дiвочий запал,
  Що блискучою стала Бога донькою...
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Покажемо силу, дуже потужно!
  
  Батько Великий цей Чорнобог,
  Вiн вносить хаос, вiйни у всесвiтi...
  Ти молишся Сварогу щоб допомiг,
  На дiлi отримуєш вiдплату!
  
  Ось я сказала, Господа бережи,
  Нехай клекоче в твоєму серцi злiсть...
  Збудуємо щастя вiрю на кровi,
  Наповнитись нехай до країв утробу!
  
  Люблю я хитрiсть, пiдлiсть та обман,
  Як провести i Сталiна-тирана.
  Не вийде виставити на сором,
  А скiльки багато у свiтi том туману!
  
  Ось запропонувала зробити сильний хiд,
  Одними ударом знищити злiсних...
  Але полюбився дуже чорний Бог,
  У всiх справах i цих, i потойбiчних!
  
  Як виявилася я звична злу,
  I в серцi лють, шалено живила ...
  Зникла потяг до радостi, добра,
  Як тiльки злiсть проникла з п'єдесталу!
  
  А що ж Сталiн - адже вiн теж злий,
  Про Гiтлера, так тут уже немає мови.
  Був Чингiсхан бандит такий крутий,
  I скiльки душ зумiв вiн покалiчити!
  
  Так говорю до чого зберiгати добро,
  Якщо в ньому найменшої немає i користi.
  Коли ти дятел - ум твiй долото,
  I зникли колись дурнi, думки!
  
  Так говорю себе та iншим,
  Служiть силi як чорнило чорною.
  Тодi простiр всесвiту пiдкоримо,
  Свiтлою розлетяться хвилi!
  
  Ми зробимо таке сильним зло,
  Воно подарує лютi безсмертя,
  Хто слабких духом, тих уже рознесло,
  А ми найсильнiше в це люди вiрте!
  
  Коротше станемо всiх скрiзь сильнiшими,
  Пiднiмемо меч кровi над свiтобудовою.
  А наша лють буде теж з нею,
  Отримаємо повне долi покликання!
  
  Коротше Чорнобогу я вiрна,
  Служу всiм серцем цiй темнiй силi.
  Моя душа як крила у орла,
  Хто з Чорним Богом - тi непереможнi!
  Вiйна мiж Росiєю та Гiтлерiвською коалiцiєю тривала. Росiйськi вiйська до грудня остаточно добили iталiйцiв, примусивши капiтулювати в Африцi, i майже закiнчили там нiмцiв. Було очищено вiд фрицiв i норвегiї.
  Тепер царська армiя рушила 25 грудня наступ. Розгорнулися запеклi бої. Взимку росiйськi танки були явно сильнiшими. I пробивав наскрiзь захист супротивника.
  Олег Рибаченко цей вiчним хлопчиком бiг босонiж i в шортах по снiгу, спiваючи:
  - Це наш останнiй i рiшучий бiй! Помремо за Вiтчизну - солдати за мною!
  Росiйськi танки дуже спритнi на газотурбiнних двигунах. I їх так просто фашистам не зупинити.
  Ось попереду мчить "Микола"-5. На ньому п'ять дiвчат, якi задерикувато спiвають:
  - Нас нiхто не зупинить, росiйських свiт не перемогти!
  I з гармати як увалить! Це взагалi виходить просто супер! Дiвчата не дивлячись на мороз, бiкiнi i босонiж. I стрiляють собi i не думають зупинятися.
  У них просто дика, несамовита сила.
  Оленка любить не тiльки стрiляти, хоча натиснула босими пальчиками нiг на кнопку джойстика i вразила нiмця, але ще й складати розповiдi.
  Ось, наприклад, вона написала, як дiвчина пiшла за тридев'ять земель рятувати, кошеня. Тридцять три днi йшла босонiж кам'янистою дорогою, збивши нiжнi ноги в кров.
  I все-таки змогла знайти тварину. За це фея виконала її бажання, i дiвчина вийшла замiж за принца.
  Оленка втiм, думала, а навiщо їй офiцеру Росiйської армiї чоловiк? Краще мати купу коханцем. I грошей бiльше та задоволення. Адже чоловiки вони такi рiзнi. I з ними зрозумiло i задоволення вiдчуваєш по-рiзному. А що чоловiк? З ним швидко скучиш i набридне!
  А ось юнакiв, який ще тiльки починає вiдкривати для себе дорослий свiт набагато цiкавiше.
  I Оленка знову стрiляє, вразивши нiмецьку Е-100.
  I ворушить своїми дуже гарними, немов у давньої грецької богинi нiжками.
  А тут i Анюта стрiляє. Теж босими пальчиками. I розбиває нiмецьку гармату.
  Пiсля чого дiвчина вимовляє:
  - У Росiї багато розумних є людей, але цар Володимир найкращий iз царiв!
  Августина помiтила:
  - I Микола Другий був непоганий! Ех, ми не вмiли цiнувати царiв!
  Марiя заспiвала, вистрiливши за допомогою босих пальчикiв нiг по фашистам, i скалячись:
  - Потрiбно росiйським пiдкорятися, серцем чистим i мудрiшим! I на славу Миколи вiн великий цар царiв!
  I Маруся щось та заспiвала... I теж нiжками босими грає...
  Росiйськi вiйська наступають. Олег Рибаченко теж бореться. Вiн досi десятирiчний хлопчик. Така плата за безсмертя. Так, зате як добре i бадьоро вiн почувається! У ньому стiльки енергiї, i вируючого потоку сили.
  Хлопчик жбурляє босою нiжкою гранату, i пищить:
  - Я тигр, а не кiт, у мене зараз живе, не Леопольд, а Леопард!
  Хлопчисько-майор як завжди в блискучому ударi. Чи не зупинити його фашистам.
  Ось росiйськi вiйська 1 сiчня вже повнiстю очистили свою територiю вiд вiйськ Нiмеччини та Iталiї, i вступили у володiння Третього Рейху.
  Водночас росiйськi частини увiйшли до Мексики. Настав новий 1956 рiк.
  Для росiян вiн починався з нових перемог. 7 сiчня капiтулювали залишки нiмецьких вiйськ в Африцi. I весь Чорний континент став росiйським.
  Тепер уже й фюрер бiснуватий зрозумiв, що капiтально влип. I запропонував Росiї переговори.
  На що цар Володимир вiдповiв:
  - Ми говоритимемо лише про беззастережну капiтуляцiю Третього Рейху та Iталiї!
  Що ж мудрi слова! I вiйна продовжується. Олег Рибаченко розумiється на вiстрi атаки. Росiйськi вiйська вступили у Схiдну Пруссiю. Лiнiї оборони тут сильнi. Проривати доводиться з боями, i швидко не просунешся.
  Одним iз засобiв прориву стала САУ iз бомбометом "Олександр"-4. Дуже потужний i забiйний засiб.
  I теж красивi дiвчата тут справляють. Запускають снаряди, використовуючи босi пальчики нiжок при натисканнi на кнопки джойстика. I руйнують дзоти та доти ворога.
  Дiвчата смiливо бiгають снiгом - на те й росiйськi баби. А її в бiй кидають iндусiв та китайцiв. Цi вже буквально завалюють пiдступи до траншеїв своїми трупами. Але все-таки встигають узяти.
  Росiйська армiя вклинюється.
  Втiм, стратег Василевський основний удар переносить на Iталiю - яка набагато слабша. I ось росiйськi воїни здобувають одну перемогу за iншою.
  Сiчень виявився дуже успiшним. Росiйськi вiйська перекинули iталiйцiв, i осiдлали Альпи. А у лютому зайняли Венецiю. I ввiйшли Лорбандiнiю. Взяли й Познань. Нiмцi вiдступали. 2 березня впала Клайпеда. Росiйськi вiйська просувалися Схiдною Пруссiєю повiльною, надто вже щiльна оборона. Доводилося буквально випалювати шлях снарядами.
  Зате в Iталiї, фронт макаронникiв звалився. I росiйськi вiйська рушили до Риму. 30 березня 1956 року розпочався штурм столицi Iталiї. Так народ розплачувався за амбiцiї сiмейства Муссолiнi.
  Столиця Iталiї Рим зазнає штурму. Бої запеклi. Хоча iталiйцi дедалi частiше здаються. Тут дiвчата борються дуже красивi i в бiкiнi та босонiж. Воїтельки кидають гранати нiжками i вибивають воїнiв Муссолiнi.
  Красивi дiвчата, i зрозумiло дуже сексуальнi. I з м'язами титанiв. А як метають босонiж гранати, то просто дивно.
  Наташка йде вперед i стрiляє, при цьому гарчить:
  - За Вiтчизну прекрасну в серцi, мiй вогонь променистий горить!
  Зоя, ведучи вогонь, пiдспiвує:
  - Вiдкриємо до звершень дверцята! Наша вiра та цар монолiт!
  А тут ще й Аврора як босими пальчиками нiжок, руда стерва випустить диски. I падають розрубанi iталiйцi.
  А далi Свiтлана агресивно спiває, скелячи зубки:
  - Всiх розб'ємо! Всiх розб'ємо!
  Босими нiжками метають диски i розмолочують фашистiв. Так потрапив Муссолiнi пiд розбирання дiвчат. Квiтневий штурм 1956 був запеклим, i навiть образним.
  А тут i танки їдуть, з їхнiх стволiв викидаються пекельнi стовпи вогню.
  Дiвчата наступають i як жбурнуть босими нiжками гранатами. I як плюнуть чимось криваво забiйним.
  I розсмiяються...
  Наташа завзято заспiвала:
  - Царю Володимире, дай по мордi Гiтлеру!
  I пiдморгне своїми сапфiровими очима. Така чудова дiвка.
  Дiвчата мчати з дикою люттю. Луплять iз автоматiв. Викошують противника, розкидали фашистiв. I тут ще й Олiмпiада бiжить. I в руках могутнiх жiнка-богатир тримає вогнемет. I вiзьме i врiже, а як лупне.
  Вiд фашистiв на всi боки трiски летять. А войовницi ще й як схоче.
  Пiсля чого заспiває:
  - Муссолiнi буде битий! Наша дружба є монолiт!
  I знову сапфiровими очима як пiдморгне! I врiже по фашистам.
  А що хотiли? Рим брали свого часу слов'яни пiд проводом Атiлли. Нинi ж беруть росiяни.
  Олiмпiада, жарячи живцем супротивникiв iз променемета, проспiвала:
  - Яскраве сонце надiї,
  Знову над країною встає.
  Русь перемагає як i ранiше -
  Воїнiв вермахту б'є!
  
  Росiйський орел над планетою,
  Крила, розправивши, злетить...
  Ворог буде покликаний до вiдповiдi
  Буде повалений - розбитий!
  Пiсля падiння Риму iталiйськi вiйська почали масово здаватися в полон. Iмперiя Муссолiнi, молодший вiйськовий партнер Третього Рейху догорала.
  Росiйськi вiйська взяли майже без опору Неаполь i висадилися в Сицилiї. Там також майже не зустрiчали опору. А Гiтлер бився в iстерицi.
  До кiнця травня з Iталiєю виявилося покiнчено. Сотнi тисяч полонених вели.
  Росiйськi дiвчата ставили їх навколiшки i змушували собi цiлувати босi нiжки. Тi покiрно цмокали. Деякi, особливо юнаки, робили це з ентузiазмом.
  Дiвчата досить бурчали.
  Вiчний хлопчик Олег Рибаченко змушував цiлувати свої босi, дитячi нiжки полонянкам.
  Тi це робили доволi охоче. Хлопчики був дуже гарний, м'язистий та бiлобрисий. Щоправда, ще надто маленький, i йому не хотiлося робити з дамами щось серйознiше. Але коли п'ятки огрубiлi лоскочуть язичком - це приємно!
  Олег Рибаченко взяв у полон генерала i отримав черговий орден. Чим дуже пишався.
  Муссолiнi-молодший був виданий власним оточенням, i царська Росiя здобула чергову перемогу. А Бенедiто Муссолiнi-старший не дожив до своєї ганьби i краху фашизму в Iталiї. Втiм, i фашистiв у Нiмеччинi чекала та сама доля. Росiйськi вiйська рушили на початку червня 1956 року у наступ. Основним напрямом удару стала Австрiя.
  Єлизавета та її екiпаж на "Миколаї"-5 рухалися проти нiмцiв. Росiйськi вiйська прагнули оточити Вiдень.
  Фюрер очевидно опинився у складнiй ситуацiї. Володiння нiмцiв в Африцi, Скандинавiї, i бiльшiсть у США втрачено. I тепер бої вже вiдбуваються виключно на територiї Третього Рейху. Що, зрозумiло, червонiше неприємно для нiмцiв. Росiйськi вiйська також вступили до Мексики. Ледi Грей де Монка командує танковим екiпажем у цiй країнi.
  А Єлизавета веде "Микола"-5 в обхiд Вiдня. Головний її противник це Е-50, якi царська машина пробиває немов промокашку.
  Єлизавета вистрiлила за допомогою босих пальцiв нiг, натискаючи на кнопки джойстика.
  Потрапила в нiмецький танк i прочирикала:
  - За Русь святу Миколая ми серце вiддамо!
  Катерина теж пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i поправила свою напарницю:
  - Напевно, таки правильнiше говорити Володимира!
  Єлизавета знову вистрiлила за допомогою босих пальцiв нiг i прочирикала:
  - Але все-таки саме iмператор Микола, давши нам населення Китаю, зробив Росiю непереможною!
  Справдi, в пiхотi, що посилали на штурм нiмецьких позицiй, попереду були китайцi. Вони буквально закидали трупами. Але проривалися.
  Зазвичай росiяни билися в авiацiї та танках. Пiхота з китайцiв, iндусiв, азiатiв. Китайцiв багато. Крiм того, свiтла голова Микола Другий ввiв реформуючи Православ'я багатоженство, i зайвих китайських чоловiкiв посилають у бiй. А росiяни беруть у дружин вдiв та незамiжнiх китаянок.
  Хитра стратегiя.
  I китайцi лiзуть на штурм, гинуть i проривають оборону нiмцiв.
  Олена за допомогою босих пальцiв нiг натискає на кнопки джойстика i знову вражає фрицiв.
  I спiває:
  - За Русь святу, хоробро битимемося!
  Пiсля чого дiвчина як вiзьме та пiдморгне. I вишкiрить свої бiлi зуби! А така вона агресивна.
  А ось i Олiмпiада як огризнеться. I теж босими пальчиками нiг б'ється, i задавить.
  Пiсля чого прокриче:
  - Я смертельна кобра!
  Слiд зазначити, що танк Е-50 може бути небезпечним. Його гармата в 88-мiлiметрiв i довжиною ствола в 100ЕЛ скорострiльна, дванадцять пострiлiв за хвилину, i дуже точна. Часто потрапляє в броню i може завдати пошкоджень.
  Тож дiвчата намагаються основний нiмецький танк i не пiдпускати. Тим бiльше поблизу його пробивна здатнiсть рiзко зростає. А сердечник у снаряд у нiмцiв чи з урану, чи з вольфраму. Щоправда пiсля втрати Африки та родовищ урану в Конго, сила нiмецьких вiйськ почали вичерпуватися.
  А дiвчата такi вродливi i босi, i крутi.
  Ось спiвають собi з ентузiазмом:
  - Сяє зiркою над усiм свiтом,
  Крiзь темряву безпросвiтного мороку ...
  Великий герой цар Володимир,
  Не знає нi болю, нi страху!
  
  Вороги перед тобою вiдступають,
  Радує народ натовп ...
  Росiя тебе приймає
  Могутня править рука!
  Бойовi дiвчата, нiчого проти них i не скажеш. А нiжки у них такi босi та точенi. Коли полоненi нiмцi їх цiлують, то видно, що це подобається дiвчатам i чоловiкам. I войовнички досить повискують.
  I скалять свої перлиннi зубки.
  Такi ось класнi дiвчата. I босими пальчиками нiг чергового фашиста пiдбиває Єлизавета.
  Пiсля чого як проорет:
  - Слава Великої Вiтчизнi!
  А так i Катерина вистрiлить. Протаранить танк противника, замочить фрицiв i пискне:
  - Смерть ворогам!
  А там i Олена теж б'ється, використовуючи босi пальчики нiг, натискаючи ними на кнопки джойстика. I прочiркає:
  - За Батькiвщину у величi!
  I далi запустить снаряд i видатну Олiмпiаду - теж бiлявка. I як прочiркає:
  - За велику Росiю!
  I дiвчата сповненi тотального ентузiазму.
  Ось iде танк Е-75. Його гармата потужнiша: 128-мiлiметрiв, i вiн може завдати великих ушкоджень. Крiм того, у цього танка найкращий захист i товщi броня.
  Але Єлизавета як лупе. I випустить щось забiйне, що пробиває i з дистанцiї. I вiд нiмця залишаються лише шматки розiрваного металу.
  I заспiває дiвчина:
  - Свята краса та велика мрiя!
  Пiсля чого й покаже язичок.
  Нiмецькi танки Е-75 останнiм часом стали масовiшими. У них з'явилася довгоствольна гармата, яка дозволяє боротися з росiйськими танками, особливо тими, що легше. I це робить фрицiв небезпечнiшими.
  Але радянських дiвчат подiбне не бентежить. I вони трощать фрицiв.
  А самi войовницi тим бiльше у спеку в бiкiнi, та босонiж. I борються дуже впевнено.
  Перемагають поголовно.
  Катерина вистрiлила у фашистiв i заспiвала:
  - Але якщо чесно казати! Крушу всiх фрицiв поголовно!
  Олена теж пальнула за допомогою босих пальцiв нiг i прочирикала:
  - Усiх переможемо i, безперечно!
  Олiмпiада теж лупила без жалостi гiтлерiвцiв. Така ось вона непереможна стерва.
  I теж за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Наташа та її команда на танку "Кондратенка"-6 борються. Ця машина трохи легша, але зате рухливiша за "Миколу". Звичайно, з меншою вагою i калiбр дрiбнiший, i броня трохи тонша. А значить, i ризик загинути набагато бiльше.
  Але дiвчата треба сказати, зовсiм не бентежаться. А б'ються наче гiганти лайки.
  Наташа спiває, активно стрiляючи:
  - Буде наша перемога!
  I натискає босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика.
  Зоя теж стрiляє, за допомогою голих нiг i пищить:
  - Царю Володимир вперед!
  I всi хором дiвчини як гаркнув:
  - Слава полеглим героям!
  Пiсля чого пальнула Аврора, перевернула нiмецький танк i видала:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе!
  I теж босими нiжками труснула.
  А далi вже пiддала Свiтлана, використовуючи босi пальчики нiжок, i прогарчала на всю горлянку:
  - Росiяни люто б'ються!
  I всi дiвчата хором вигукнули:
  - Мiцний солдатський кулак!
  I знову красунi мчати у бiй. Стрiляють собi влучно та точно!
  А ось екiпажi Джейн вражає мексиканцiв. Теж ледi дуже розумна та красива.
  I дiвчата в її екiпажi - босонiж та у бiкiнi. Б'ються собi з дикою i спокiйною люттю.
  Тут пальнула Гертруда, використовуючи босi пальчики нiжок, i прочирикала:
  - Я дiвка яка всiх винищить у частки секунди!
  I тут Маланья як лупець. I зламає латинський танк iз дистанцiї.
  А там i Матильда за допомогою босих пальчикiв нiжок урiже.
  I розсмiяється:
  - Я є дiвка взагалi супер!
  А войовницi найвищого та найзапеклiшого порядку. Не вiдчувають у собi нi слабкостi, нi гнiву.
  Як довбануть, так i довбануть.
  I Оленка теж дуже впевнено бореться.
  До кiнця червня Вiдень оточений. По Нiмеччинi та її престижу завдано нищiвного удару. Одночасно росiйськi вiйська просуваються у напрямку Одеру. Кидають у бiй китайцiв, iндусiв, арабiв. I проривають оборону фрицiв.
  Гiтлер, зрозумiло, вже у панiцi. Як його запресували дiвчата на танках та лiтаках.
  Ось Альбiна та Альвiна двi росiйськi льотчицi. Теж босi й у бiкiнi збивають фашистiв, наче грушi палицею з гiлки. I на пару буквально такi дива творять.
  Альбiна збила однiєю чергою п'ять лiтакiв зi свого винищувача "Петро Перший" i заспiвала:
  - Ми ведмедицi неба!
  Альвiна збила однiєю чергою шiсть лiтакiв зi свого бойового орла, i прочирикала:
  - I всiх розмажемо!
  У небi ця пара була вже легендарною!
  Дiвчата нагородженi сiмома ступенями Георгiївського хреста: срiбний хрест, срiбний хрест iз бантом, золотий хрест, золотий хрест iз банком. А також золотий хрест iз дiамантами, i золотий хрест iз дiамантами та бантом. I найвищий ступiнь - зiрка золотого хреста, з дiамантами бантом. Бiльш високу нагороду - велика зiрка золотого хреста, з дiамантами та бантом, започаткували зовсiм недавно.
  Отже, дiвчата могли по праву пишатися своїми досягненнями. А завжди навiть у мороз вони боролися тiльки в бiкiнi та виключно босонiж.
  Такi чудовi дiвчата.
  Альбiна вистрiлила i заспiвала:
  - За найкращi нашi перемоги!
  Альвiна продовжила:
  - Нехай нами пишаються i онуки та дiди!
  Войовницi й справдi - дiвки колосального класу!
  Б'ють собi фашистiв у небi та спiвають:
  - Слава Росiї, Слава! Цар наш Володимир герой! Буде на свiтанку держава! Гiтлера в землю зарою!
  Звiсно, Володимир Кирилович Романов може бути дуже задоволений своїми войовницями.
  Вони якщо вже й б'ються, то так, що проти них не пiднiмеш списом!
  Володимир Кирилович Романов - це цар, який має всi шанси покiнчити з вiйнами раз i назавжди!
  I фашисти пiд ударами царської армiї здригаються.
  Оточений Вiдень швидко впав. Вiйська царської iмперiї на середину липня вийшли широким фронтом до Одеру. А Кенiгсберг виявився повнiстю блокованим.
  А нiмцi вiдступили за Одер. I спробували там утворити лiнiю оборони. Капiтально захиститись. Але в другiй половинi липня росiйськi вiйська почали наступ на Гамбург ... Гiтлерiвцi повiльно, але правильно пiддавалися.
  Бої кипiли дуже запеклi. Деякi селища по кiлька разiв переходили з рук до рук. У битвах брали участь i новi нiмецькi танки досконалiшої серiї АГ - пiрамiдальнi. Вони вiдрiзнялися добрим захистом з усiх ракурсiв. Але царська армiя перевищувала кiлькiсть.
  I велика кiлькiсть азiатських пiхотинцiв загинула на фронтах. Але вони дозволяли рухатися.
  У нiмцiв людськi ресурси теж виснажувалися. До кiнця серпня Гамбург був оточений, потрапив у блокаду та Мюнхен.
  Нiмцi втратили значну територiю. I не було чим їм утримувати свої позицiї.
  Олег Рибаченко бився у перших рядах на територiї самої Нiмеччини. I вiчний хлопчик постiйно усмiхався i скалив перлиннi зубки.
  А там жбурляв босими, дитячими нiжками гранати. Добре бути дитиною - як природно бути в спеку в одних шортах. А оскiльки ти безсмертний, то й узимку теж можна бути напiвголим, не ризикуючи застудитися.
  Так що хлопчик заспiвав:
  - Босонiж, тiльки босонiж,
  Пiд липневий грiм та пiд шум прибою!
  Босонiж, тiльки босонiж,
  Хлопчику легко бути крутим ковбоєм!
  I продовжує дитина-майор цих фашистiв трощити собi. А тi вiдчайдушно контратакують.
  Ось уже й вересень... Починають капати дощi... Царськi вiйська завалюючи трупами китайцiв взяли Мюнхен та Гамбург i просуваються в напрямку Рурського району. Найголовнiшого у промисловостi Нiмеччини.
  А нiмцi вiдчайдушно вiдбиваються.
  Наташа бореться на своєму танку, i гарчить:
  - Фашистам буде дуже туго!
  I босими пальцями нiг як натисне на кнопки джойстика. I випустить снаряди гiтлерiвцями.
  А тут ще Зоя як лiпить. I теж за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Та ще й заспiває:
  - Русь це те, що проти Гiтлера!
  А далi ось Аврора, агресивну зробить замашку. I теж за допомогою босих пальцiв нiжок:
  - За Росiйський шлях!
  А за ними i Свiтлана теж випустить забiйний снаряд. Проколе нiмецький танк i пискне:
  - За царя Володимира Кириловича!
  I теж покаже мову.
  Дiвчата тут розiйшлися не на жарт.
  Оленка на тяжкому танку також тисне фашистiв. I побиває їх iз великої дистанцiї.
  Войовниця заспiвала:
  - Я пiдкорила пiвсвiту своїми грудьми!
  А груди Оленки з червоними сосками.
  А далi Анюта як довбане за допомогою босих пальцiв нiг. Протаранить фашистський танк i в'якне:
  - Я дiвка суперстар! У пiдручниках iсторiй!
  I вишкiриться ...
  А далi Августина випустить убивчий снаряд. Розкришить гiтлерiвцiв i шикне:
  - Хай буде наша армiя найсильнiша!
  I теж нiжками рушить...
  А за ними i Марiя вiзьме, i довбає по фашистам. Закрутить собi, агресивно в'якаючи:
  - Ми великої агресiї дiвки!
  А потiм i Маруся випустить по гiтлерiвцях своє i вкрай вбивче, руйнiвне. I за допомогою босих, дiвочих нiжок.
  А потiм заспiває:
  - Ми тотальний розгром ворогiв!
  Вересень проходив у дуже запеклих боях. Нiмця вiдчайдушно контратакували. Але в жовтнi, коли дощi сильнiше полилися, царська армiя знову отримала перевагу. I почала просувати до Рура. Пiсля запеклого штурму впав Кенiгсберг. Фашисти отримали чергову ляпас.
  На пiвднi Францiї царськi вiйська оточили Тулон. Так що гiтлерiвцям довелося на диво погано.
  Гiтлер бiснувався, але поки що перебував у Берлiнi. Його позицiї виявилися слабкими.
  Зрозумiло про переговори нiхто й слухати не хотiв. Але фашисти влипли наче мухи.
  У листопадi вiйська царської армiї з боями зайняли бiльшу частину Рурського району, тим самим фактичнi позбавивши Нiмеччину основної виробничої бази.
  А в груднi, царська армiя зайняла i весь пiвдень Францiї, i вступила до Iспанiї. На нiмецькому фронтi, остаточно опанувала Руром. Мало того, були захопленi й iншi землi Нiмеччини. А царська армiя ще й у Данiї висадилася.
  Гiтлер бiснувався як чорт у клiтцi, але нiчого не мiг вдiяти.
  На католицьке Рiздво царськi вiйська рушили до Парижа. Незважаючи на снiг, морозець екiпаж Наташi був босоногим i в бiкiнi.
  Нiмцi дедалi частiше здавались у полон. А французи взагалi не хотiли з росiянами битися.
  Розбиваючи нiмецьку батарею, Наташка зауважила:
  - Ось справдi, на що розраховував бiснуватий Адольф, починаючи з нами вiйну?
  Золотоволоса Зоя логiчно помiтила:
  - Напевно, на те, що ми, потрапивши пiд пресинг, посиплемося як монети з дiрявої кишенi!
  Аврора розчавила босими пальцями нiг волоський горiх. Потiм кинула собi в рот i рацiонально вiдзначила:
  - Iсторiя вчить, що нiчого не вчить!
  Свiтлана натиснула босими пальцями нiг на кнопку джойстика. Пiдбила чергову нiмецьку гармату та вiдповiла:
  - Будемо великими бiйцями!
  Вiйницi, як видно, справдi сповненi рiшучостi битися i перемагати.
  Олег Рибаченко босоногий хлопчик мчить у шортиках та з голеньким, мускулистим торсом. Вiн навiть розгойдується, i реве:
  - Будемо фрицiв бити! Будемо фрицiв бити! I бити байдики!
  I такi у хлопчика бiлi, перлиннi зуби! Просто юний i непохитний термiнатор.
  Олег Рибаченко стрiляє на бiгу. Вбиває фашистiв i спiває:
  - Росiйський дух сила царiв, фрицiв розбий!
  Хлопчик жбурнув босою ногою гранату i заспiвав:
  - Росiйський вальс, встає зоря - у славi царя!
  Дiйсно дуже бойовий вийшов пацан. I довбає фашистiв по перше число.
  I дiвчата борються активно. Ось Мiрабела... Теж льотчиця найвищого класу. Нiхто її не може зупинити. Вона збиває фрицiв i спiває, скелячи зубки:
  - Шалена дiвко! Ось її мiтка!
  I вiзьме та випустить ракету!
  Такi вже тут баби! Коли росiйськi дiвчата б'ються, то проти них нiяка сила встояти не може.
  Мiрабела збила однiєю чергою з п'яти авiагармат сiм нiмецьких лiтакiв, i прочирикала:
  - Царю Володимиру Кириловичу - наш Бог!
  I дiвчина як шльопне босими нiжками по склу.
  А також у небi борються Альбiна та Альвiна.
  Вони такi чудовi кралi. Усi новi та новi рахунки набирають. I при цьому спiвають:
  - У небi ми досконалiсть! Аси ми досконалiсть! Вiд посмiшки до жесту - вище за всякi похвали!
  Альбiна збила однiєю чергою чотири нiмецькi лiтаки i прочирикала:
  - Ах, яке блаженство! Що в бою досконалiсть!
  Альвiна зрiзала п'ять нiмецьких лiтакiв i продовжила:
  - Знати у бою досконалiсть! I круто iдеал!
  Воїнки хором заспiвали, зрубуючи фашистiв:
  - Дiвчата! Крутiше дiвки! Дiвчата! Крутiше дiвки!
  Вони демонстрували свiй агресивний запал. Не тиснули спуску насправдi нiкому з гiтлерiвських асiв.
  А ось фашисти, звичайно, пiд диким пресингом.
  Гiтлер у бункерi Берлiна i його там бомбять наче таргана. А що вiн хотiв? Дограв фашист номер один! Пiшов на царську Росiю, i його самого давлять тепер як таргана.
  Цар Володимир Кирилович зараз вiдпочиває вiд зими на березi Iндiйського океану. Перед ним танцюють гарнi дiвчата рiзних рас та народностей.
  Втiм, цар не проти подивитися i гладiаторськi бої. Ось, наприклад, двi дiвчини проти двох красунь.
  Воюють вони на пластмасових мечах, щоб один одного не покалiчити. Проте б'ються вiдчайдушно.
  Ось такi ось войовницi. Йде лютий обмiн ударами. Двi блондинки та двi рудi...
  Цар Володимир спитав у фельдмаршала Василевського:
  - Що найважче у вiйнi з нiмцями?
  Фельдмаршал вiдповiв:
  - Здобути впевненiсть! Тiльки на самому початку, коли супротивник почав просуватися, я вiдчув себе незатишно. А зараз ми почали перемагати i ворогами все ясно! - Фельдмаршал Васильович, цей найбiльший стратег, випив вина.
  Володимир Кирилович логiчно зауважив:
  - Увесь час перемагати вкрай важко! Але ми показали себе здатними багато на що! А тепер буде час i весь свiт стане мирним!
  Фельдмаршал Василевський пiдтвердив:
  - Я вiрю в це!
  Дiвчата набили собi на оголенi тiла синцi i виглядали вкрай нервовими.
  Вони билися, зрозумiло, не так як за часiв Стародавнього Риму - намагалися не завдати особливої шкоди собi. Але дiяли активно.
  Бої тим часом продовжувалися. У сiчнi царськi вiйська вiдразу захопили Париж. Було взято i столицю Данiї Копенгаген. Нiмецькi вiйська слабшали. Росiяни продовжували просуватися i по самiй Нiмеччинi. Фрiцi билися вiдчайдушно, але їхнi сили були надламанi.
  Олег Рибаченко, це безсмертний хлопчик стрибав босонiж снiгом i мчав в атаку попереду всiх, зовсiм не побоюючись вогню. I при цьому насвистуючи:
  - Хто звик за перемогу боротися,
  Неодмiнно ворогiв переможе...
  Вiн весело смiється, i багато доб'ється,
  А Гiтлер буде мiцно битий!
  I босою нiжкою хлопчика як метне гранату! I вишкiрить свої перлиннi, не по роках великi зубки. Та в нього вже впасти, як у вовка. Перегризе будь-яку горлянку.
  А дiвчата на танках рухаються з пiвдня пiвнiч Нiмеччини. От-от i вийдуть до моря. I залишаться у фрицiв лише землi бiля Берлiна та Померанiя.
  Наташка, пiдбиваючи фашистськi танки, помiтила:
  - А на вiйнi весело!
  Зоя, довбавши по гiтлерiвцям, погодилася:
  - Краще не буває! Особливо коли ми перемагаємо!
  Аврора, пальнувши за допомогою босих пальцiв нiг, видала:
  - Все неможливе можливе у всесвiтi, не треба аби трохи....
  I дiвка руда як розсмiється!
  Войовницi сiпаються у несамовитiй радостi та лютi. I давлять собi нiмцiв.
  Одночасно царськi вiйська просувають Iспанiєю i вже пiдходять до Севiльї.
  Ольга на бронетранспортерi веде вогонь по нiмцях та полiцейських вiйськах.
  Мiсцевi iспанцi майже не пручаються. Падає чергова країна пiд сокирою Росiї.
  Олега вистрiлила та заспiвала:
  - Вищий пiлотаж, буде баш на баш!
  А її напарниця Алiса прочирикала:
  - Велич росiян визнала планета,
  Ударом меча розтрощили фашизм...
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту,
  Постоїмо великий священний царизм!
  I дiвчата як шльопнуть i натиснуть босими пальцями нiжок на джойстик.
  Вiйна мiж царською iмперiєю Володимира Кириловича Романова та фашисткою Нiмеччиною триває.
  Росiйськi вiйська майже повнiстю звiльнили вiд гiтлерiвських орд Францiю. Лютий 1957... Царська армiя звiльняє Португалiю.
  23 лютого з'єдналися росiйськi частини з Данiї та самої Нiмеччини.
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик, босими нiжками плескає по брудi. Дитина-майор кричить собi на всю горлянку:
  - Слава росiйському царевi Володимиру Третьому! Гiтлера я зарубаю, батогом вiдмiряю!
  I хлопчика знову як закричає, i босими пальчиками метне гостро вiдточений диск. I вразить фашиста у горло. А потiм голою, дитячою нiжкою метне бумеранг, i одразу п'ятьом фрицям перерiже горлянки.
  Та невдала iдея Гiтлера напасти на таку iмперiю.
  Наталя та її команда добивають останнiх нiмцiв у Португалiї. Їхнiй танк невблаганний у знищеннi.
  I теж босими пальцями нiг натискають на кнопки джойстика, здiйснюючи запекле знищення.
  Зоя пальнула, розбила нiмецьку гармату i заспiвала:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  Аврора за допомогою босих пальцiв нiг, довбала гiтлерiвця i прочирикала з апломбом:
  - Боже, Царя бережи!
  Свiтлана також довбанула, натиснувши пальчиками голих нiжок на кнопки джойстика i, пискнула:
  - Сильний державний!
  Дiвчата розбивають фашистiв. Але з'явився новий гiтлерiвський танк "Маус"-4. Дуже потужна модель - триста тонн вагою, i знаряддям 310 мiлiметрiв. Вiн може на великiй дистанцiї пробити, а саму таку товсту броню має, що танк "Кондратенко"-6 його пiд жодним ракурсом не вiзьме.
  Наталя командує:
  - Дiвчата, треба пiдiйти впритул i всадити в нижню частину борту, мiж ковзанками - це наш єдиний шанс!
  Зоя лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок по нiмецькiй гарматi i заспiвала:
  - Останнiй шанс доля тобi дає, а ну скорiше вперед! У дощ i град i снiг!
  Августина теж лупнула i прочирикала:
  - Останнiй шанс, дає тобi доля! Хай живе ходьба, i щоденний бiг!
  I теж босими пальчиками нiжок та як закрутить. I рознесе фашистiв.
  Свiтлана проревела:
  - За новi рубежi та лихi перемоги!
  Росiйський танк рвонув, набираючи швидкiсть. А дiвчата як вiзьмуть i заспiвають:
  - Сильний державний, самий вiк славний, царе Православний, царюй на славу, на славу нам!
  I знову прискорилися, йдучи вiд важкого снаряда, посланого зi зброї, що мав нiмецький "Маус"-4. Дiвчата провизжали:
  - Не зiгнемося в баранячий рiг! Щоб ти Гiтлер - здох!
  I їхнiй танк усе прискорюється. Наче маленький боксер атакує великого. Але шанси очевидно тут п'ятдесят на п'ятдесят.
  Наташа, стежачи за рухом танка, згадала, як боксувала з чоловiком на рингу. Пропускала удари i її били, але вона трималася. I потiм впевнено огризалася. I впiймала зустрiнений рух супротивника, i в пiдборiддя. Нокаутувала!
  Отримала тисячу золотих карбованцiв. Таке ось бойове дiвчисько. Якщо вже дасть, то дасть!
  Наташа труснула голою нiжкою i заспiвала:
  - Це бiй не останнiй, але рiшучий є! На славу Батькiвщини, за Батькiвщину та честь!
  I ось їхнiй танк прослизає повз борт, i посилає снаряд... Теж Зоя застосувала босi пальчики нiжок, така дiвчина золотоволоса, i моторна як мавпочка. I "Маус"-4 став розриватися. Вiн явно детонував снаряди. I потiм як вiдiрве вежi, i вона злетить високо у повiтря!
  Дiвчата хором кричать:
  - Перемога! Класна перемога!
  I черговий танк у їхньому списку!
  1 березня 1957 р. росiйськi вiйська приступили до форсування Ельби. Схоже, Гiтлеру наступали на горло.
  Хлопчик Олег Рибаченко, кинув босою, дитячою нiжкою гранату, потопив фашистський танк i крикнув:
  - За новi, незламнi рубежi!
  Танковий екiпаж Оленки загортає на схiд. Захiдна Нiмеччина та Францiя вже звiльненi. Залишилися пiд контролем фашистiв лише землi мiж Одером та Ельбою. Ну ще й Британiя з Iрландiєю. Там останнi сили гiтлерiвцiв.
  Оленка, ведучи вогонь фашистськими батареями, вимовляє:
  - Цесаревич Микола,
  Якщо царювати доведеться...
  Нiколи не забувай -
  Лихо армiя б'ється!
  I ось знову посланий босими нiжками ще один снаряд. I влучив у зброю фрицiв.
  Стрiляє за допомогою босих пальцiв нiг та Анюта. Попадає у фашиста, i реве на всю горлянку:
  - Я таке ось дiвчисько - що Гiтлера рве!
  Далi цвяхить вогняна Августина. Теж влучна чортiвка, i реве:
  - До пекельних ворiт!
  I використовує босi нiжки.
  За нею стрiляє Марiя. Так само як вiзьме й потрапить, i провiзить:
  - Нiхто мене тигрицю не зупинить, нiхто босу дiвку, нiде не переможе i буде битий!
  А далi як рубанет Олiмпiада. I виб'є нiмецький танк, зриваючи наче капелюшок гриба з нього вежу.
  I прокудахче:
  - За новi, крутi рубежi!
  I знову покаже мови!
  Дiвчата так i пруть собi i вiдчайдушно наступають. I фашисти тонуть пiд їхнiми ударами.
  2 березня 1957 року капiтулювали останнi сили гiтлерiвцiв у Португалiї. Стало ясно, що зоря фашизму заходить. Точнiше чи зоря? Жахливий захiд сонця!
  А росiйськi вiйська настають. Нiмцi все частiше кидають зброю та здаються.
  Падають навколiшки. I дiвчатам росiйським та китайським цiлують босi нiжки.
  Це виглядає так круто та здорово. А фашистiв все шматують i шматують.
  Екiпаж Наташi вже поїздом їде битися на пiвнiч, з фрицями.
  Дiвчата сидять собi у купе. Грають у карти, тримаючи їх босими пальчиками нiжок.
  Наташа помiтила:
  - Ось цiкаво, коли вiзьмемо Берлiн, що далi?
  Зоя впевнено вiдповiла:
  - Далi буде Лондон!
  Вогняна Аврора хихикнула i перепитала:
  - А потiм?
  Зоя рiшуче заявила:
  - Латинська Америка буде наша! Ми ж не будемо з гiтлерiвцями церемонитись!
  Свiтлана iз цим погодилася:
  - Звичайно ж, не будемо! Завоюємо весь свiт!
  Наташа захоплено пiдтвердила:
  - I буде тодi мир, у всьому свiтi!
  Дiвчата хором, заспiвали, пишучи на ходу;
  Слава Великої Росiї царату,
  Там де на тронi Володимир сидить.
  Ми зламаємо орди злого фашизму.
  Армiя слава та нас монолiт!
  
  У вiрi великого серця гартували,
  Наша Рiдна всiм серцем Земля...
  Ми сини є царя Миколи,
  I за нього гинули не дарма!
  
  Батькiвщина наша всього ти дорожча,
  Пiднiмемо крилатий, небесний салют.
  Ти Батькiвщину воюєш теж,
  Ну, а фашисти хай усi помруть!
  
  Гiтлер хотiв, отримає нашi Землi,
  I замахувався злий пес на царя...
  Але ми лихi, того не сприймаємо,
  Тож фашизм налетiв на нас даремно!
  
  Цар це добрий i мудрий правитель,
  Гiрським орлом над планетою ширяє...
  Буде Володимир орди король,
  Дружба у нас - що сталевий монолiт!
  
  Виб'ємо у фрицiв з нiг ми опору,
  Гiтлер нехай задихнеться в петлi.
  Ми стратимо лютим, ганьбi,
  Хто постає як зло на Землi!
  
  Царська сила, i царська мудрiсть,
  Буде фашистiв, без мiри трощити...
  Гiтлер повiр, зробив круто дурiсть,
  I ось тепер його життя наче нитка!
  
  Так що великих царiв поважайте,
  Круче Романових немає на Землi.
  У битвi нацистiв у серця вражайте,
  Щоб вiдкрити шлях до звершень, мрiй!
  
  
  Петро Перший пiдняв нас на море,
  Олександр Париж пiдкорив...
  Та траплялося часом i горе,
  Але ж Росiю зберiгав херувим!
  
  Все у нас гарно,
  I дiвчата та хлопцi повiр...
  Править цар, знайте ви справедливо-
  Хоч гарчить бiля порога злий звiр!
  
  Немає межi, повiр досконалостi,
  Незабаром буде царiв комунiзм...
  Вiдчинимо ми дверi до блаженства,
  Знищено проклятий фашизм!
  
  Для Росiї кордон не поставлено,
  Ми, повiрте, ворогом переможемо...
  Дiвчата босi, нiби в Спартi,
  Ну, а цар наш Володимир один!
  
  Вiримо в Рода - Великого Бога,
  Що створив досконалих слов'ян...
  Ми б'ємося за честь i свободу,
  По нацизму завдаємо удару!
  
  Ви Романов рiд найбiльший,
  Правитиме Росiєю завжди...
  Цар великий, полiт найвищий,
  Чи не зламає орла Сатана!
  
  За любов для Росiї великої,
  Ми бiйцiв посилаємо у боротьбу...
  Святi з iкон славимо лики,
  Адже будь-який воїн також є цар!
  
  За Вiтчизну горить наше серце,
  Ми дiвчата крутi у бою...
  У космос ми вiдкриємо, знай дверцята,
  А Адольфа як суку вб'ю!
  
  До Берлiна лише залишилося,
  Ми увiйдемо, несучи славу царiв.
  Не загрожує нам дiвчаткам старiсть,
  Нас, повiрте, водою не розлий!
  
  Закопаємо хто злiсний i пiдлий,
  Буде хвацько повалений дракон.
  I у нас золотi iкони,
  Рiдновiри - вiчний закон!
  
  
  
  
  ТУРЕЧЧИНА ВСТУПИЛА У ДРУГУ СВIТОВУ ВIЙНУ
  1 вересня 1942 року Туреччина вступила у вiйну проти СРСР. Причина зрозумiла - жага до реваншу за попереднi поразки, i прагнення захопити Баку. Крiм того, зiграла роль i нiмецька дипломатiя, яка обiцяла османам золотi гори. У всякому разi, турки вирiшили, що бiльше чекати нема рацiї, i що вони не падальщики, а також можуть встигнути повоювати.
  В результатi тридцять турецьких дивiзiй ударили по радянському Закавказзi.
  Протягом кiлькох днiв вони взяли Батумi i змогли оточити Єреван.
  У вiдповiдь Сталiн був змушений зняти частину резервiв, що формуються, i перекинути їх у Закавказзi.
  Радянське командування змушене було вiдкласти наступ пiд Сталiнградом. Нiмцi в свою чергу змогли домогтися бiльшого на Кавказькому напрямку та взяти Орджонiкiдзе та Грозний. I тiльки-но вiдступивши в гори, радянськi вiйська змогли зупинити фашистiв.
  Одночасно англiйцi вiдклали операцiю "Смолоскип", побоюючись залучити Туреччину до бойових дiй проти Британiї.
  Гiтлерiвцi до кiнця грудня 1942 року таки оволодiли Сталiнградом. Там i закрiпились. Радянськi вiйська наступали, але без успiху в центрi - Ржевсько-Сичовська операцiя виявилася надто затратною. Тим не менш, фюрер все-таки оголосив тотальну вiйну, тому ресурсiв у Третього Рейху не вистачало.
  У лютому Червона армiя пiдкопила сили i спробувала атакувати нiмцiв з флангiв Сталiнграда. Але фашисти вже встигли перегрупувати сили i виявилися готовими вiдбити удари.
  У лютому розпочалася й операцiя "Смолоскип". Нiмцi теж виявилися готовими, i пiсля двох тижнiв запеклих боїв зупинили англiйцiв.
  Американцi поки що не висаджувалися в Касабланцi та Тунiсi. Бої в Африцi знову припинилися.
  Гiтлер поки що накопичував сили... У березнi Червона армiя втретє проводила Ржевсько-Сичовську операцiю бої тривали цiлий мiсяць, без особливих успiхiв.
  У червнi фашисти пiдкопили сили i рушили вздовж Волги, прагнучи вiдрiзати радянськi сили на Кавказi i вийти до Каспiйського моря.
  У боях взяли участь новi нiмецькi танки: "Тигр", "Пантера", "Лев".
  А також САУ "Фердiнанд".
  Нiмцi були сильнiшими, нiж реальнi iсторiї, не битi, i зi свiжими вiйськами.
  США практично не бомбили Третiй Рейх, що дозволило збiльшити випуск танкiв та самохiдок. А також запустити до серiї "Лев". Втiм, танк вийшов занадто дорогим i важким, часто ламався i застрявав. Але його товста 100-мiлiметрiв по нахилу броня бортiв робила машину непоганим засобом прориву. Плюсом танк "Лев" була i потужна гармата, але мiнусом вага в дев'яносто. Що знижувало мобiльнiсть машини.
  Бої показали, що цей танк на рiвнiй мiсцевостi все ще може щось зробити.
  Слабкуватою виявилася бортова броня "Пантери", що збiльшило втрати. Найбiльш ефективним танком прориву показав "Тигр". Його борти прикривала броня за 82-мiлiметри, що робило сорокап'ятку безсилою.
  Нiмцi просувалися порiвняно повiльно. Радянське керiвництво загалом очiкувало саме на такий варiант, i пiдготувалося, пiдтягнуло вiйська.
  Щоправда на вiдмiну вiд курскої дуги фашисти куди сильнiшi й упевненiшi.
  Та й мiсцевiсть зручнiша для наступу, нiж оборони. I фрицi ще й лiтаки мають бiльше i танкiв, i пiхоти. Та й нелегко постачати радянськi вiйська через Волгу.
  Тож фашисти, прориваючи лiнiї оборони, просувалися. Домагалися успiху за успiхом.
  Через три мiсяцi наполегливих боїв - вийшли до Каспiйського моря.
  Сталiн, опинившись у скрутному становищi, захотiв розпочати переговори про мир. Оскiльки стало очевидно - Кавказ не втримати. Але домовитись iз Гiтлером вкрай складно. Фашисти вимагають надто багато. А якщо їм поступитись - самого злопають. А перемир'я? Тут Гiтлер не хоче. I, звичайно, союзники пасивнi. Бояться зайву дивiзiю вiдтягнути.
  Фрiци ось та ось просувалися вздовж узбережжя Каспiйського моря. I ось нарештi поєдналися з турками. Радiсть, то була якась!
  Вродливi нiмецькi дiвчата змушували цiлувати свої босi ноги радянським полоненим. Тi покiрно це робили. I цмокали в голi п'ята.
  Так було здiйснено захоплення. А нiмцi роззброювали радянськi частини.
  Тодi Сталiн запропонував фюреру свiт - погоджуючись вiддати весь Кавказ, i навiть Ленiнград iз Карелiєю. Плюс ще платитимуть сто рокiв репарацiї.
  Фюрер, трохи подумавши, прийняв пропозицiю i 7 грудня 1943 був укладений мир.
  Союзники сприйняли це як зраду! I ввели санкцiї проти Сталiна та СРСР!
  А радянська пропаганда подала фактичну капiтуляцiю як велику перемогу. Мовляв, будучи покинутими союзниками, зберегли радянську державу та Москва, так i не було взято.
  А фашисти, зрозумiло, розпочали наступ iз Кавказу на Близький Схiд i посилили угруповання Роммеля. Вже до кiнця березня 1943 року весь Близький Схiд та Єгипет були захопленi переважаючими силами фашистiв. Крiм того, бої показали, що "Пантера" успiшно бореться на англiйськими "Черчиллями" та "Кромвелями", а ось останнi її в лоба пробити не можуть.
  Крiм того, нiмцi загартувалися в боях з росiянами, i легко били колонiальнi англiйськi вiйська.
  У квiтнi гiтлерiвцi рушили на Судан. I взяли нарештi Гiбралтар, приступивши до окупацiї Марокко. Черчiлль теж спробував промацати ґрунт для свiту. Але Гiтлер, розв'язавши собi руки на сходi - сказав - нi!
  I фашисти рушили Африкою. Їх бiльше затримувало розтягнутiсть комунiкацiй, поганi дороги або їхня повна вiдсутнiсть, важкий клiмат i величезнi вiдстанi.
  Проте нiмцi наступали. I просувалися Чорним континентом. Хоча, звичайно, їхнi танки, особливо "Тигр"-2 i "Лев", у джунглях дуже пробуксовували. До речi, у нiмцiв з'явилася в серiї i легка "Пантера" вагою двадцять шiсть тонн, яка дуже потрiбна для вiйни саме в Африцi.
  Як показали бойовi дiї, такий танк втiм, не мав принципових переваг на Т-4, крiм потужнiшого двигуна, а й похилих листiв бронi.
  Пiд кiнець 1944 року, у нiмцiв з'явилася САУ Е-10, яка була вагою дванадцять тонн, з дуже низьким силуетом, i дуже нахиленою бронею. Така машина справдi для Африки незамiнна.
  Особливо якщо на нiй борються дiвчата. А дiвчата це взагалi супер та клас.
  Герда i Шарлота джунглями їдуть i англiйцiв з американцями винищують. Ось це справдi дiвчата що треба! Найкраще їх навiть не знайти в найближчих ста милях територiї. Дiвчата люблять вбивати - ось класнi дiвки!
  Ось упiймали чорношкiрих бiйцiв i змусили їх цiлувати красуням босi нiжки. Теж видно одразу - серйознi кралi! А б'ються собi, пробиваючи англiйськi машини з великої дистанцiї.
  Їхня самохiдка вже походить до Преторiї - столицi ПАР. Дiвчата стрiляють собi, пробивають снарядом у вольфрамовим осердям "Черчiлль" i спiвають:
  - В Африцi акули, в Африцi горили, в Африцi бiльше крокодили! Будуть вас кусати, бити i ображати! Не ходiть дiти до Африки гуляти! В Африцi розбiйник, в Африцi лиходiй, в Африцi жахливий Бармалей! Буде вас кусати, бити та ображати! I його дiвчата треба розiрвати!
  Ось у лютому 1945 року впала остання оплот англiйцiв в Африцi на островi Мадагаскар.
  Отже, тепер Британiя втратила i там опору. Одночасно нiмцi захопили й Iран та Iндiю. Виявили свою феноменальну силу.
  А у травнi 1945 року фашисти здiйснили i висадку у Британiї. Пiсля трьох тижнiв завзятих боїв, Лондон упав. А за мiсяць була захоплена й Iрландiя.
  Настав тимчасово затишшя на сушi, але на морi вiйна тривала. США залишилися на самотi, проти Третього Рейху, його союзникiв, та Японiї. Але поки що Америка за океаном, i її так просто не вiзьмеш.
  У Третьому Рейху було введено загальну трудову службу, i став нарощувати випуск лiтакiв, i кораблiв.
  Будувалися i лiнкори та авiаносцi. I, зрозумiло, йшла пiдводна вiйна. I тут пощади вже не було нiкому з американських кораблiв.
  Восени, точнiше, у листопадi сорок п'ятого року нiмцi зухвало захопили Iсландiї, а потiм створили плацдарми в Аргентинi. Проте вiйна на морi тривала довго. Потрiбно було багато десантних судiв, щоб дiстати Америку. А кораблi будуються не так вже й швидко. Проте Третiй Рейх набирав сили. Сорок шостий рiк пройшов в обмiнi ударами на море. А у сорок сьомому роцi нiмцю вже перевели бойовi дiї на Гренландiю, захопили її. А звiдти до Канади недалеко!
  Фашисти намiтили собi величезнi захоплення. I ось у 1948 роцi розпочався наступ на Канаду, i з Бразилiї на Венесуелу разом iз японцями. Бої розгорнулися дуже запеклi.
  Нiмцi просувалися повiльно, але правильно. Їхнi танки серiї "Е" були досконалiшi, нiж американськi i показували свою перевагу на полi бою. Але втiм, i американцi не такi простi, i чинили опiр дуже вперто. I не намагалися здатися.
  Хоча, звичайно ж, трапились i казани. До них потрапляли американцi. Потiм здавались. I полоненi цiлували дiвчатам-арiйкам їхнi босi, курнi нiжки.
  Ось невдовзi впали Квебек i Торонто, потiм iншi мiста. Нiмцi з травня по грудень 1948 захопили майже всю Канаду, а також Венесуелу, Нiкарагуа, i бiльшу частину Мексики. Ось так склалася вкрай складна ситуацiя. Нiмцi до початку 1949 року взяли США у сталевi клiщi. Тодi 11 сiчня американцi спробували вперше в iсторiї застосувати ядерну зброю. I це їм не зовсiм удалося. З п'ять бомб чотири загинули в збитих нiмецькою авiацiєю лiтаках, а одна вибухнула, не завдала серйозних збиткiв нiмецьким вiйськам.
  У вiдповiдь фрицi посилили бомбардування американських мiст та вiйськових об'єктiв.
  Так що битва протiкає з постiйним успiхом на користь вермахту. У якого була краща i технiка та пiдготовка вiйськ. Та й велика чисельнiсть. Бої йшли дуже запеклi. На початку 1949 року нiмецькi, iноземнi та японськi дивiзiї зайняли залишки Мексики та увiйшли до США з пiвночi. Затиснули Америку капiтально. I стало зрозумiло, що справи США поганi. А до кiнця лiта була захоплена вже половина територiї iмперiї орлана, а також Аляска.
  Вашингтон та Нью-Йорк нiмцi взяли до 8 листопада 1949 року. А 7 грудня 1949 року залишки армiї США капiтулювали. Так i закiнчилася Друга свiтова вiйна. Найкривавiша з усiх воєн i тривала вона понад десять рокiв!
  Здавалося, настав довгоочiкуваний свiт. Але Гiтлер не хотiв миритися з тим, що гегемонiю доводилося подiляти з Японiєю. I 20 квiтня 1953 року Третiй Рейх напав на країну Вранiшнього Сонця. Почалася нова вiйна. За свiтову гегемонiю.
  Кiлькiсна перевага на сторонi Третього Рейху, якiсна також. Але японцi борються з величезним запеклiстю та масовим героїзмом.
  Втiм, гiтлерiвцi все одно долають. Тим не менш, вiйна триває майже рiк. СРСР зберiгає нейтралiтет. Там помер Сталiн i триває неабияка боротьба за владу.
  Зрештою Японiя окупована вермахтом. За кiлька мiсяцiв гiтлерiвцi захоплюють i Латиноамериканськi країни. Вони встановлюють всесвiтню гегемонiю.
  У самому Третьому Рейху вiдбуваються реформи. Запроваджується нова релiгiя замiсть Християнства. У нiй немає Трiйцi, лише один Бог Всесвiта та його посланець - Адольф Гiтлер. Єдина валюта - марка, єдина освiта. А також освячене релiгiєю багатоженство. I ще активно вiдбувається генетична селекцiя. Йде покращення людської породи.
  СРСР поки що у усiченому виглядi iснує i платить гiтлерiвцям данину. Там править Микита Хрущов, який намагається не задирати звiра. Проте Гiтлер вже весь свiт собi пiдкорив. I на Росiю дивиться як на червону пляму. Але людина припускає, а Бог має в своєму розпорядженнi 20 квiтня 1957 року, фюрер якраз на день Народження став жертвою замаху. I рiвно у шiстдесят вiсiм рокiв перервалося правлiння дикого тирана. Який завоював майже весь свiт i хотiв 22 червня знову напасти на СРСР.
  Але як бачимо в нього, це не вийшло.
  Гiтлеру успадкував Шелленберг. Герман Герiнг вiд зловживання наркотиками та обжерливостi помер. Гiммлер впав у опалу, i Гiтлер перестав йому довiряти, а потiм прибрав. Шелленберг успадкував Гiммлеру, i отримав посаду наступника. Крiм того, у Гiтлера були дiти отриманi шляхом штучного заплiднення. Але старшому з них ще не було й чотирнадцяти.
  Тож успадкувати нащадки фюрера не встигли. Гiтлер таким чином став iмператором, але без династiї. Шелленберг не наважився вбивати дiтей фюрера, але усунув їх вiд влади. А сам став фюрером та диктатором.
  Декiлька рокiв тривала боротьба за владу.
  I на 1 травня 1961 року фашистська Нiмеччина таки напала на СРСР. Була спроба досягти: одна планета - одна iмперiя!
  I вiйська Шелленберга змогли таки захопити Москву. Радянська армiя надто поступалася кiлькiстю i якiстю бойової технiки. Захоплення великих мiст СРСР через великi вiдстанi затягнулося на пiвроку. А потiм ще десять рокiв тривала партизанська вiйна.
  Проте незабаром усе заспокоїлося. Шелленберг вiв щодо лiберальну полiтику, й у 1981 року всi росiяни отримали громадянство Третього Рейху. Поступово точилася лiбералiзацiя. Шелленберг невдовзi помер. I спалахнула неабияка боротьба за владу. Потiм як компромiс була вiдновлена монархiя i, на престол зiйшов прямий нащадок кайзера Фрiдрiх четвертий. 2001 року пройшов референдум, на якому громадянство та формально рiвнi права отримали всi жителi планети Земля. А 2017 року було скасовано останнi обмеження для євреїв та циган.
  Епоха нацiонал-соцiалiзму добiгла кiнця. Тим не менш, людство в єдинiй iмперiї, федеративного, та монархiчного штибу. Освоює космiчний простiр.
  У нiй усi формально рiвнi, i є сенат та бундестаг, куди обирають депутатiв все населення Третього Рейху. А над ними Кайзер, iмператор, вся планета Земля.
  Жити загалом у матерiальному планi вже непогано. Жорстка дисциплiна, розвиток науки та технологiй iз чудовою нiмецькою органiзованiстю дали результати. Сiльське господарство на висотi, немає голоду, i достатку продуктiв навiть у злиденних регiонах Африки. У всiх робота, усi отримують зарплату та пенсiї. Освiта та медицина безкоштовнi. Так само безкоштовнi ясла та дитячi садки. Їжа коштує копiйки, а цiни на всi продукти замороженi багато рокiв. Усюди, навiть в Африцi дороги, практично кожен або окрема квартира або будинок. Всiм молодятам вiдразу ж дають не менше трьох кiмнат квартиру з усiма зручностями. Машину i будь-що можна взяти в кредит. У багатьох навiть особистi гелiкоптери є.
  Дiє iнтернет, у всiх телевiзори та комп'ютери, робочий день лише чотири години. Всi спортивнi секцiї безкоштовнi, i навiть платять за їхнє вiдвiдування.
  На кожну дитину дають неабияку допомогу. Комунальнi послуги та проїзд у громадському транспортi безкоштовний. Все таке акуратне, доглянуте стало. Вулицi чистi, з'явилося безлiч роботiв та автоматики. Зразковий порядок. Цигарки забороненi, алкоголь, щоправда, ще продається, а пиво рiзних сортiв майже безкоштовне. Дiтей у громадському харчуваннi теж годують безкоштовно.
  Багато безкоштовних атракцiонiв та комп'ютерних залiв.
  Людськi поселення вже є на Мiсяцi, Марсi, Венерi, Меркурiї та супутниках Юпiтера.
  Люди готуються до стрибка до зiрок. Багато чого вже не винаходили.
  Коротше кажучи, вийшло загалом непогано. I не варто було так i заводитися.
  ЯКЩО Б ЗЮГАНОВ ПРОЯВИВ Б БIЛЬШЕ СМIЛОСТI ДАЛЕНОВИДНОСТI
  У травнi 1999 року Зюганов вирiшив не затверджувати кандидатуру Степашина, а йти на достроковi вибори на думу. Комунiсти та їхнi союзники ухвалили консолiдоване рiшення голосувати проти Степашина. Тим бiльше, їх образили i позбавили постiв в урядi. Таке рiшення якраз i було б найвiрогiднiшим в iсторiї, якби не був Зюганiв Троянським конем, у станi комунiстiв, який пiдривав i компрометував лiвi iдеї.
  Достроковi вибори до парламенту обiцяли комунiстам чимало вигод, у тому числi через меншу кiлькiсть конкурентiв та iмiджу мученикiв.
  Та й показало це те, що комунiсти за свої крiсла зовсiм не чiпляються, а важливiшi.
  Вдруге Єльцин знову внiс Степашина, а потiм узяв i Аксененка втретє. Дума знову не затвердила, i її взяли та розпустили. Новi вибори було призначено на вересень.
  Впертiсть парламенту дещо змiнила перебiг iсторiї. Бомбардування Югославiї тривали довше - оскiльки Мiлошевич сподiвався на допомогу з боку Росiї. А розпуск парламенту давав шанси на перемогу опозицiї.
  Комунiсти встигли знову поставити на голосування iмпiчмент Єльцину.
  I знову не вистачив зовсiм трохи, цього разу лише двох голосiв. Депутатiв турбувала близькiсть виборiв до парламенту, i небезпека в них не пройти.
  Думу було розпущено, а прем'єром затвердив Єльцин своїм указом маловiдомого Аксененка.
  Загалом надiї Зюганова, що вибори вiдбудуться, справдилися. Хворий та ослаблий президент не пiшов проти конституцiї. I не ризикнув, маючи два вiдсотки рейтингу перевищувати повноваження. Примаков бачачи, що його коалiцiя не встигає сформуватися та пройти реєстрацiю, пiшов на союз iз комунiстами. "Яблуко" та ЛДПР йшли на вибори. Блок "Єднiсть" не встигав сформуватися, а НДР ослабла.
  Тут ще вторгнення бойовикiв до Дагестану, i нерiшучiсть силовикiв пiд час виборiв.
  Комунiсти разом iз Примаковим та Лужковим здобули колосальну перемогу. Набрали понад п'ятдесят п'ять вiдсоткiв голосiв. Другим був блок "Яблуко", який теж виступив гiдно взявши вiдсоткiв п'ятнадцять. Несподiвано непогано виступила i, ЛДПР зiбравши понад дванадцять вiдсоткiв. ПДР не взяв п'ятивiдсотковий бар'єр - повний розгром! Жириновський став єдиним прокремлiвським лiдером у думi. Щоправда, конкуренцiя була слабкою. За новим законом партiї не пiзнiше, нiж за рiк до виборiв мають пройти перереєстрацiю, i багато хто не встиг.
  У парламентi знову домiнувала лiва опозицiя i "Яблуко" з одномандатниками, i в меншостi ЛДПР.
  I звичайно ж виник конфлiкт... Вiдразу пiсля обрання спiкера Держдуми, вив винесений вотум недовiри уряду. I знову пiшла розмова про iмпiчмент. Цього разу двi третини зiбрати було б легко!
  Єльцин пiсля вагань вирiшив повернути на крiсло прем'єра Примакова i першого вiце-прем'єра Маслюкова.
  Лiва коалiцiя погодилася на це, але повноваження президента були тимчасово урiзанi. А до нових виборiв майже нiчого. Пiсля переговорiв усерединi коалiцiї у президенти було вирiшено висувати Примакова. Прем'єром ставав Лужков. А Зюганов отримував посаду голови законодавчої влади! Тобто Суперскiпера! Щодо нової мали навiть прийнятi поправки до конституцiї.
  Бойовикiв вибили iз Дагестану. Але до Чечнi не пiшли. Там запалала громадянська вiйна. Росiя пiдтримувала Масхадова та Кадирова, проти Басаєва та Радуєва.
  Примаков вибори президента Росiї зумiв виграти у першому ж турi. Уряд, втiм, отримав додатковi повноваження. Як i законодавча влада пiд контролем комунiстiв.
  У Росiї продовжувалося економiчне пiднесення, зростали цiни на нафту i газ, вiдроджувалася промисловiсть.
  Американцi, як i в реальностi, пiсля теракт 11 вересня влiзли в Афганiстан i загрузли в Iраку. Примаков був легко обраний i другий термiн. Але у 2008 роцi поступився крiслом дуже успiшному прем'єру Юрiю Лужкову.
  Новий президент продовжив колишню полiтику спiлки з комунiстами. Зюганов став прем'єром.
  Деякий час у зовнiшнiй полiтицi було партнерство iз Заходом та дружба з Китаєм. В Українi змiцнився режим Януковича. Так Лужков, на вiдмiну вiд Путiна, проводив бiльш проукраїнську полiтику i дорожив союзом слов'янських держав. Україна навiть 2016 року увiйшла до складу Євроазiатського Союзу. Лужков вiдбув два термiни та пiшов у вiдставку. Зюганов нарештi став президентом, теж досить легко вигрававши вибори. Жириновський брали участь уже всьоме, у всiх з 1991 року i знову програв.
  Восени 2015 року Росiя влiзла у вiйну в Сирiї i бомбила там. До влади у США прийшов Трамп. Зюганов, незважаючи на формальний комунiзм, продовжував в економiцi колишнiй курс. Росiя, незважаючи на формальне панування КПРФ, залишалася ринковою, демократичною та помiрно-авторитарною країною.
  Iз Заходом партнерство, та помiрна конкуренцiя. З Україною та Бiлорусiєю, i Казахстаном союз, але теж не надто тiсний. 2020 року Зюганов вибрався на другий термiн. Загалом трохи знизивши результат на межi другого туру. А в Українi пiсля вiдходу Януковича, несподiвано перемiг несистемний Зеленський. Пiшов i Назарбаєв.
  Зюганов повiдомив, що вiн не змiнюватиме конституцiю, i пiде пiсля другого термiну.
  Таким чином, лiдер КПРФ все ж таки встиг покерувати Росiєю, виявивши трохи бiльше смiливостi. А свiт виявився безпечнiшим i спокiйнiшим, нiж у реальностi.
  А хто такий Путiн? Як склалась його кар'єра? Пiсля того як Примаков став прем'єром, Путiна як надто близького до Єльцина вiдправили у вiдставку. Звинувативши зокрема в тому, що ФСБ пройшло вторгнення бойовикiв до Дагестану. Путiн ще деякий час крутився у полiтицi. Балотувався безуспiшно до Держдуми. Потiм i до мерiв Санкт-Петербурга.
  Але потiм пiшов iз полiтики, i влаштувався у службi охорони однiєї приватної фiрми. Тож його вже мало хто пам'ятав.
  Жириновський у 2020 роцi вже восьмий раз пiшов на вибори президента i знову програв зi скромним результатом. Але все ще має фракцiю в Держдумi. I навiть Зюганов пiсля виборiв 2020 року надав йому звання генерал-майора. Дональд Трамп несподiвано програв вибори молодому конкуренту з-помiж демократiв. Меркель пiшла достроково у вiдставку. А Лукашенку рiзко погiршило здоров'я.
  2021 року, нарештi, росiйськi космонавти злiтали на Мiсяць. I там встановили червоний прапор! Зюганов оголосив своїм офiцiйним наступником Афонiна. Ну, загалом життя прокрутилося ще раз по колу.
  Як бачимо, i без Путiна розвалу Росiї не сталося. I свiтло не перекинулося.
  
  
  
  
  
  
  ЯКЩО Б МЕНШИКОВА ЧАСIВ МИКОЛИ ВБИЛИ Б
  . У якому царська Росiя виграла Кримську вiйну. Загинув вiд шаленої кулi Меньшиков, i його мiсце зайняв бiльш здатний полководець. Тобто сталася випадковiсть i змiнила хiд iсторiї.
  Зворотний той, щоб з Макаровим. Французи та англiйцi виявилися розбитi частинами. I Росiя, захопивши величезну кiлькiсть полонених та трофеїв, вiдбила Крим.
  Туреччина зазнала поразки у Закавказзi. Вiддала Росiї Карс, Ерзерум, i майже всю Вiрменiю. Росiйськi вiйська зайняли Румунiю. Однак вести наступ далi не довелося. Султан попросив свiту. Одночасно Австрiя окупувала Боснiю та Герцеговину.
  Турки погодилися надати автономiю Сербiї, Болгарiї, Чорногорiї, а Румунiя стала росiйським васалом. Водночас Росiя забрала собi i Вiрменiю: Карс, Ерзерум, Танрог розширивши свої володiння Пiвднi.
  У Францiї спалахнули бунти, i почалася громадянська вiйна, i вона могла бiльше посилати вiйська. Британiя вийшла також iз конфлiкту. Ослабло й Сардинське королiвство. Посилилася Австрiя. Невдовзi австрiйцi здобули Сардинське королiвство, змiцнивши своє панування над Iталiєю.
  Невдовзi пiймали i Шамiля, закiнчивши вiйну на Кавказi. Росiя уклала вигiдний мир iз Китаєм, вiдiбравши навiть бiльше територiї, нiж у реальнiй iсторiї, так авторитет росiйської зброї був вищим.
  Микола Перший не пiдтримав пiвнiч у вiйнi проти пiвдня. Навiть навпаки вирiшив допомагати жителям пiвдня разом iз Британiєю, щоб змiцнити свої позицiї на Алясцi.
  На територiї Америки Росiя стала будувати мiста та фортецi. Навiть з'явилися проекти залiзницi до Чукотки. Цар Микола багато намiтив. Росiйськi вiйська завойовували Середню Азiю. Помер цей монарх у 1867 роцi. Залишивши Росiю могутньою та процвiтаючою. Його син Олександр не став скасовувати Крiпацтво, а продовжив рух на пiвдень. Зокрема, провiв переможну вiйну з Туреччиною, приєднав Константинополь до Росiї. Потiм i Месопотамiю.
  Знову вiйна з Британiєю та розгром англiйцiв в Азiї. Олександр другий трохи довше проправив, не роблячи суттєвих реформ, крiм судової, та дещо вдосконалюючи систему управлiння.
  Скасування крiпацтва так i не було. Проте Росiя приєднала до себе Iран. Помер цар рiвно за двадцять рокiв пiсля Миколи Першого в 1887 роцi. Олександр Третiй правил зовсiм недовго, до 1894 але встиг приєднати до Росiї практично цiлком Iндiю. А Микола Другий продовжив рух до Iндокитаю, i до самого Китаю.
  Була вiйна iз Японiєю. Загалом переможна. I повне пiдкорення Китаю та Iндокитаю. I проникнення до Австралiї. А ось у Європi дещо iнший вийшов розклад.
  Австрiйська iмперiя приєднала себе пiвдень Францiї. А потiм розбила Пруссiю, захопивши пiвдень Нiмеччини. Саме Австрiя стала свiтовим гегемоном. Францiя була сильно ослаблена громадянською вiйною. Пруссiя не могла поєднатися. Зрештою австрiйцi взяли i захопили всю Пруссiю, а також частину схiдної Францiї. Утворилася велика iмперiя, що лiзла до Африки. Невдовзi австрiйцi завоювали ще й Бельгiю, Голландiю та масу земель в Африцi. Потiм була вiйна Австрiї та Росiї проти Британiї. Вона завершилася роздiлом Африки мiж австрiйцями та росiянами.
  Iмператор Франц воiстину став найбiльшим монархом перевершивши Наполеона Бонапарта пiдкоривши майже половину Африки i бiльшiсть Європи. Францiя теж виявилася незабаром цiлком захопленою, разом з Iспанiєю та Португалiєю. Так успiшно все пройшло, але...
  Спадкоємець iмператора Франца захотiв приєднати до себе i Сербiю! I почалася 1920 року велика вiйна мiж Росiєю Миколи Другого та Австрiйською Великою Iмперiєю.
  На боцi Австрiї вся Європа. Крiм Британiї, яка не така сильна як у реальнiй iсторiї, i ще майже половина Африки. Плюс проти Росiї виступила Швецiя. А Норвегiя та Данiя були ще за iмператора Франца захопленi.
  Це було ще й половина лиха. США залишилися розколотi i другорядною державою. А ось Британiя все ще контролювала Канаду та Австрiю. I пiсля перших двох мiсяцiв коливання теж вступила в лайку на боцi Австрiї.
  Тож запалала велика вiйна. Австрiя та Англiя проти Росiї.
  Зрозумiло, Олег Рибаченко тут як тут. I бореться немов реальний, i незламний герой.
  Хлопчик строчить по iноземнiй ратi з кулемета i спiває:
  - Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiває,
  У всьому всесвiтi немає її гарнiшої...
  Стисни мiцнiше витязь лучемет -
  Помри за Богом цю Росiю!
  I лупить собi, трощить кулеметом рать з усiєї Європи та частково з Африки.
  I не пiддається собi хлопчик. Ось босими пальцями нiг жбурляє гранату i пищить:
  - Не поступимось i не здамося!
  I знову пацан випускає забiйну i разючу чергу. Не хоче вiн супостату пiддаватися.
  I спiває собi:
  - Нас нiхто не зупинить! Навiть лев не переможе!
  Хлопчик справжнiй витязь. Не згинається i непереможний. Лицар вiри! Хай i не християнської!
  I ось австрiйську атаку вiдбито.
  У австрiйцiв та англiйцiв є танки, але Росiя теж має мастодонти.
  У Миколи Другого таки набагато бiльше населення з урахуванням колонiй. Вважай вся Азiя, схiд Європи, частково Балкани, бiльш як половина Африки.
  Отже, Росiя перевершує кiлькiстю пiхоти. А солдати борються дуже хоробро.
  I не втрималися австрiйцi, вiдкинутi вiд Варшави. Потiм росiйськi вiйська просунулися до Одера, захопили Схiдну Пруссiю. Пала та Галичина, зi Львовом. Обложили Перемишль. Звiльнили Кракiв.
  Тут з'ясувалося, що слов'яни з росiянами не хочуть воювати i масово здаються в полон.
  Бої також показали, що легшi i моторнi росiйськi танки ефективнiшi за важчi i незграбнi нiмецькi. А в авiацiї царська Росiя взагалi на порядок сильнiша за якiсть англiйцiв та австрiйцiв.
  Росiйськi вiйська пiсля паузи вiдновили наступ. Вони брали i числом, i вмiнням.
  Ось був оточений i взятий у Будапешт. На морi адмiрал Колчак розбив англiйцiв i захопила Австралiю. На сушi росiйськi вiйська оточили та взяли Берлiн. А потiм i Вiдень.
  Австрiйська iмперiя програвала битву й у Африцi. Зазнав поразки та англiйського корпусу. Неприємно складалися справи в iмператора Адольфа.
  Сунувся вiн зовсiм не туди, i став тотально програвати. Де вже йому встояти проти такої сили.
  Пiсля падiння Вiдня опiр австрiйцiв став носити осередковий характер. I незабаром росiяни зайняли всю Європу та Африку. Одночасно з Аляски розпочався i наступ на Канаду. Англiйцi також програвали.
  Британiя опинилася в iзоляцiї та намагалася вiдсидiтися на островi.
  Але зрозумiло, що Росiя здолає, почавши повiтряний наступ.
  I розбомбила майже все, що було на поверхнi. А потiм i на сушi був висаджений десант, що привiв Британiю до покiрностi.
  Таким чином, вся схiдна пiвкуля, а також Аляска та Канада стали росiянами.
  Це, загалом чудово! Микола другий зробив тимчасову паузу, перетравлюючи володiння. США поки що роздiленi i не надто сильнi, як i iншi держави, що залежнi вiд Росiї.
  1937 року цар Микола Другий розбився в лiтаку. Престол успадкував Олексiй Другий. На вiдмiну вiд реальної iсторiї спадкоємець був цiлком здоровим i бадьорим. I в 1941 вирiшив завоювати все, що не встигли захопити предки.
  Нехай на планетi Земля вже буде одна iмперiя. I рушила росiйська армiя спочатку пiвнiчнi штати Америки, та був на пiвденнi. США були несильнi, швидко виявилися захопленими. А Мексику пiдкорити виявилося її простiше. Потiм рух нагору. Поодинцi захоплюючи одну країну за iншою. Найбiльша та найсильнiша Бразилiя. Але й вона протрималася менше нiж мiсяць.
  I ось завоювали Латинську Америку та Нову Зеландiю. Алесей Другий увiйшов до iсторiї як завершувач усiх завоювань Росiї. А вже 1947 року росiйськi космонавти вступили на Мiсяць. А 1958 року на Марс! 1961 року на Венеру. У 1972 на Меркурiй, а 1973 на супутники Юпiтера. 1975 року у вiцi 71 року помер Олексiй Другий. Прозваний Завершитель. I царем став його син Микола Третiй. У 1980 роцi людина вступила на останню, найдальшу планету Сонячної Системи - Плутон. Правил Микола Третiй не надто довгою. Помер 1985 року. I на престол зiйшов його син Олександр четвертий. Молодий цар рокiв двадцяти семи. I наказав цар готуватися до стрибка за межi Сонячної Системи. I почали будувати зорельоти, i фотонову ракету. I ось, нарештi, 2017 року стартувала перша, мiжзоряна експедицiя.
  
  У ЦАРЯ МИКОЛИ ДРУГОГО УДАЧУ ПРЕЗИДЕНТА ПУТIНА
  Знаменитий письменник та поет Олег Рибаченко вiдчував, що у свiтi щось не так. Людство було так залишається роздробленим. Кiлькiсть країн планети Земля лише збiльшується. А якщо хтось i додає у впливi, то лише тоталiтарний, диктаторський Китай. А Росiя пiсля закiнчення правлiння Володимира Путiна поринула в глибоку кризу. Знову палає вiйна на Кавказi, бунтують лiвi та нацiоналiсти. Знову економiка на спадi, зростає злочиннiсть. I Росiя починає розпадатися.
  Незважаючи на феноменальне везiння - Володимир Путiн так i не змiг створити мiцної, стiйкої полiтичної системи, i економiки, що стабiльно й швидко зростає. Не вирiшено виявилося i багато соцiальних i мiжнацiональних проблем. Рiдкiсне везiння дозволяло Путiну пiдтримувати видимiсть благополуччя. Але як тiльки вiн пiшов, то всi так i не зцiленi гнiйники разом розкрилися.
  Та ще й загроза ядерної вiйни нависла! Свiт у хаосi, Росiя котиться у масштабнiй громадянськiй вiйнi! Це треба термiново виправляти.
  Хлопчик у книзi прочитав, що можна змiнити долю людей, та помiняти її мiсцями! I є одна могутня циганка, що може це зробити з будь-якою людиною.
  То чому не помiняти мiсцями удачу та везiння Путiна та Миколи Другого?
  Тим бiльше, якщо Микола Другий буде таким феноменально щасливим як Путiн, то хiд iсторiї змiниться. I в двадцять першому столiттi в Росiї правитимуть Романови. А значить Путiну везiння i не знадобиться. Або принаймнi Росiї везiння Путiна.
  А в ХХ столiттi успiх царської Росiї дуже потрiбна.
  Знаменитий письменник вирiшив вирушити до циганки. Благо в Iнтернетi була її адреса, а розвинена iнтуїцiя пiдказувала письменнику та поетовi, що це зовсiм не шарлатанка.
  Справдi циганка не простоя. Живе в особняку в Москвi, i виглядає рокiв на двадцять, хоча гадає ще з радянських часiв. Вiдразу видно вiчна дiвчина з чорним кучерявим волоссям - є непересiчна!
  Олег Рибаченко попросив її:
  - Зроби добре дiло! Помiняй удачу Володимира Путiна та Миколи Другого!
  Вiчно юна дiвчина-циганка подивилася на Олега Рибаченка та вiдповiла:
  - Це добре, що ти не егоїст i кинеш не за себе, а за Росiю! I ще краще, що в тебе багата енергетика та небувала, неймовiрна надлюдська фантазiя!
  Циганка пiдморгнула i продовжила:
  - Так сильно змiнити iсторiю навiть менi нелегко! Але ти володар найсильнiшої та найбагатшої у свiтi фантазiї менi можеш допомогти!
  Олег Рибаченко згiдно кивнув:
  - Я готовий на все! I виконаю будь-яке прохання!
  Юна циганка кивнула i повiдомила:
  -Я перетворю тебе на хлопчика рокiв дванадцяти, i ти будеш рости вкрай повiльно i старше чотирнадцяти тiлом нiколи не станеш. Я тебе вiдправлю до паралельного свiту, де ти спочатку станеш рабом!
  Олег Рибаченко згiдно кинув:
  - Я готовий!
  Циганка кивнула i продовжила:
  - Ти менi повинен дiстати дев'ять каменiв-артефактiв: чорний, бiлий, червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синiй, фiолетовий. I крiм цього, десятий артефакт - корону Кощiя!
  Це складно, але в тебе буде вiчно юне, швидке, сильне, витривале тiло хлопчика-воїна. А плюс ще й неабиякий iнтелект, i феноменальний дар уяви. Рано чи пiзно, ти збереш артефакти та повернешся назад у свiй свiт. I вже назавжди ти будеш у тiлi феноменально сильного та швидкого хлопчика рокiв чотирнадцяти, i тебе неможливо буде вбити. Тобто отримаєш нагороду ще й безсмертя!
  Олег Рибаченко згiдно кивнув:
  - Про це можна лише мрiяти!
  Вiчно юна вiдьма помiтила:
  - Але ж десять артефактiв мої, i тiльки мої! Вони дадуть менi таку силу, що ти заслужиш з лишком безсмертя! А поки що я зануру тебе в сон, i ти прокинешся вже хлопчиком-рабом у каменоломнях. А далi вже твоя кмiтливiсть пiдкаже, як iз цього вибратися!
  Коли ти перемiстишся, то я зможу помiняти долю, удачу i везiння президента Путiна та царя Миколи Другого. Ти збиратимеш по рiзних свiтах артефакти для мене, а тим часом з початку двадцятого столiття iсторiя Росiї пiде вже по-iншому. Тобто навiть якщо ти не збереш артефакти - дев'ять каменiв та корону Кощiя, все одно цар Росiї Микола Другий отримає удачу, долю, та везiння президента Росiї Володимира Володимировича Путiна!
  Олег Рибаченко широко посмiхнувся i вiдповiв:
  -Це добре! У новому свiтi я буду спокiйний, що нарештi ходи iсторiї змiнився на краще! I що Росiя зможе навести у всьому свiтi лад i стати країною-гегемоном! I гегемоном-абсолютним!
  Вiчно юна циганка наказала:
  - Лягай на диван!
  Олег Рибаченко лiг.
  Дiвчина-чарiвниця забурчала:
  - А тепер спи! Ти прокинешся в iншому свiтi.
  Очi у Олега Рибаченка зiмкнулися, i вiн практично моментально поринув у сон.
  Циганка ж витягала з шуфлядок заздалегiдь припасованi iнгредiєнти i почала готувати зiлля. Включила газ пiд заздалегiдь приготовленим для магiї казаном. I почала туди кидати рiзне, вимовляючи заклинання. Одночасно вiчна дiвчина витягала i кишенi колоду карт i заспiвала:
  - Ой, доля, доля Миколi допоможи! Вiд Путiна удача, до царя Романова прийди!
  Нехай Романов перемагає,
  Править немов Чингiсхан...
  Нехай у успiху прибиває,
  Путiна викрав дар!
  
  Для Росiї це краще,
  Микола великий цар...
  Чи стане Чингiсхана крутiше,
  Як Володимир Путiн стань!
  Котел закипiв, i в ньому завирувало зiлля. Циганка зробила розклад карт, вимовила заклинання i жбурнула колоду в кипляче марево... Повхнув надяскравий спалах, наче вiд тисячi фотоблиць. Спальний Олег Рибаченко зник... А потiм, засвiтившись, згинув i казан.
  У просторiй залi, де чаклувала велика чарiвниця, стало порожньо i тихо!
  Вiчно молода вiдьма сказала:
  - Ну що! Я змiнила хiд iсторiї, i це круто! А якщо цьому iдеалiсту пощастить i вiн збере артефакти, то я стану настiльки могутньою, що Сам Сатана менi позаздрить!
  I циганка-чарiвниця блиснула смарагдовими очима!
  I сталося диво!
  Що й справдi очiкувало на Миколу Другого... Дiйсно дуже багато чого змiнилося. Не було кривавої колотнечi пiд час коронацiї. I успiшно йшла експансiя до Китаю. Вiйна з Японiєю, зрозумiло, сталося. Це взагалi було iсторично неминуче. Зрозумiло, що слiд було роззброїти i знищити монстра в особi самураїв. I вiд цього нiкуди не подiтися. Не можна залишати небезпеку на рубежах.
  Вiйну першою розпочала Японiя, але її спроба нападу на росiйськi кораблi виявилася невдалою. Росiяни не отримали суттєвих пошкоджень, а десяток мiноносцiв Країни Вранiшнього Сонця виявилися потопленi.
  "Варягу" теж вдалося вирватися з оточення. Що виявилося великим успiхом. Та й на море швидше прибув адмiрал Макаров i давай трощити японцiв. I генерал Куропаткiн розбив самураїв на сушi i повнiстю зайняв весь Корейський острiв.
  I ось навiть цар Микола Другий ухвалив рiшення: треба вiд Японiї убезпечитися назавжди! А як? Так висадити десант i цiлком приєднати до Росiї, як губернiю.
  I ось на морi вiдбулася вирiшальна битва, де японський флот остаточно був добитий адмiралом Макаровим.
  У бою брала участь i четвiрка дiвчат! Голоногих та у бiкiнi!
  Наталя, Зоя, Аврора, Свiтлана. Чотири красунi, якi, розмахуючи шаблями, беруть на абордаж найбiльший корабель самураїв.
  Наташа розтинає японця i кричить:
  - Будеш розмазаний вузькоокий!
  Зоя розрубала, iншого самурая, i помiтила:
  - А в тебе очi сапфiровi!
  Наташа, провiвши млин, пiдтвердила:
  - Звiсно так! Звiсно так!
  А тут Аврора ще взяла i голою п'ятою рушила японцю в пiдборiддя. Зламала йому щелепу, i ревела:
  - За Батькiвщину Ура!
  Свiтлана взяла, знесла голову самураю i в'янула:
  - За царя Миколу Другого!
  Так зрозумiло вiд успiху багато залежить. Зокрема адмiрал Макаров залишився живим. I виявився другим Ушаковим. Як спритно командує. Сам на рухомому крейсерi, скрiзь встигає. I японцiв, у яких, до речi, великої переваги в гарматах не було, б'ють вроздрiб i тактично.
  Мистецтво полководця чи флотоводця бере нагору над невеликою чисельною перевагою.
  Тим бiльше на цей час i японцi кiлькiстю слабшi. Так що Макаров громить їх. Нав'язує ближнiй бiй, де росiйськi кораблi, що мають бронебiйнi снаряди, куди сильнiшi.
  I японцi зазнають поразки. А дiвчата захоплюють черговий, самурайський корабель. I на ньому прапор царської iмперiї здiймається!
  Що ж японцi? Не дуже у вас з фартом? Микола Другий отримав успiх Володимира Путiна i так добре у нього все пiшло!
  А дiвчата? Четвiрка красунь у бiкiнi - це вiдьми-рiдновiрки якi вирiшили битися за царя, хоча зазвичай їм немає жодного дiла до цього свiту.
  Але в цьому випадку допомогти росiйському народовi треба. I це внаслiдок везiння Путiна. Нiколи б вiн не захопив би Криму без пострiлу, якби нi тi ж чотири дiвчини-вiдьми. Вони допомогли здiйснити диво. Але чи потрiбно було вiдбирати Росiї у братського народу Крим, це ще питання. А ось приєднати Китай до Росiйської iмперiї чудова iдея! Уявiть собi, скiльки пiдданих виявиться у Росiйського царя - та можна весь свiт задавити!
  Коротше кажучи, дiвчата тут задарма час не втрачають. I вже новий броненосець штурмують.
  I знову його захоплюють. А шаблi в руках красунь так i миготять, та ще й такi гострi. I стiльки японцiв змiшали.
  Битва на морi закiнчилася остаточним потопленням японської ескадри та полоненням адмiрала Того.
  I почалася висадка десанту. Пароплавiв та транспортiв не вистачало. I в хiд йшли i баркаси, i на крейсерах та броненосцi перевозили, i багато чого iншого робили. Цар наказав використовувати пiд час десантування i торговий флот.
  Росiйськi вiйська обивали тиск самураїв, якi намагалися їх скинути з плацдарму. Але царська армiя трималася мужньо. I масована атака виявилася вiдбитою з великими втратами.
  Дiвчата вiдьми пiд час штурму рубали шаблями, i кидали у противника босими ногами гранати.
  Вони звичайно на найнебезпечнiших мiсцях. А як iз кулеметiв почали палити. Кожна куля в цiль.
  Наташа вела вогонь, жбурнула босими пальчиками нiжок гранату i прочирикала:
  - Немає мене крутiше!
  Зоя, б'ючи з кулемета, кинула босими пальчиками нiжок подарунок смертi i пискнула:
  - За царя Миколу Другого!
  Аврора, продовжуючи палити з кулеметiв, i пiдскакувати, як огризнеться i видасть:
  - За велику Русь!
  Свiтлана, продовжуючи трiпати ворога, агресивно видала, скелячи зубки, кидаючи голою п'ятою гранату:
  - За царську iмперiю!
  Воїтельки продовжували бити, i молотити. У них такий запал енергiї. Вони стрiляють собi i трощать наступаючих самураїв.
  Вбитих ним японцiв уже тисячi, десятки тисяч.
  I розбитi самураї бiжать... Дуже вже забiйнi проти них дiвчата.
  А росiйськi багнетами, шматують самураїв ...
  Штурм вiдбито. I новi росiйськi вiйська висаджуються на узбережжя. Плацдарм розширюється. Та непогано, звичайно, для царської iмперiї. Одна перемога за iншою. I адмiрал Макаров теж з гармат допоможе. Кошторис японцiв.
  I ось росiйськi вiйська вже рухаються Японiєю. I їхню лавину не зупинити. Вони шматують противника, i колють багнетами.
  Наташа, атакуючи самураїв, i рубаючи їх шаблями, спiває:
  - Бiлi вовки збиваються у зграю! Тiльки тодi виживе рiд!
  I як метне босими пальцями нiг гранату!
  Зоя пiдспiвує, з лютою агресiєю. I теж метаючи босими нiжками, щось неповторне, забiйне:
  -Слабкi гинуть, їх вбивають! Захищаючи священне тiло!
  Августина стрiляючи по супротивнику, i рубаючи шаблями, i кидаючи босими пальчиками нiжок гранати, верещить:
  - У буйному лiсi йде вiйна, звiдусiль, виходять погрози!
  Свiтлана, ведучи вогонь, i кидала босими нiжками презенти смертi, взяла i провизжала:
  - Але ж перемагаємо завжди ворога! Бiлi вовки салют героям!
  I дiвчата хором, винищуючи супротивника, спiвають, метаючи босими нiжками смертельне:
  - На священнiй вiйнi! Буде наша перемога! Прапор iмперський уперед! Слава полеглим героєм!
  I знову дiвчата стрiляють i оглушливо завиваючи спiвають:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Бiлi вовки давлять ворога! Бiлi вовки - салют героям!
  Дiвчата йдуть i бiжать... I армiя Росiї рухається до Токiо. I японцi гинуть, i їх викошують. Рухається росiйська армiя. I одна перемога за iншою.
  Цар Миколай справдi витяг щасливий квиток. Ось уже росiйськi вiйська приступають до штурму японської столицi. I це все так чудово.
  Дiвчата тут, звичайно, попереду всiх i на великiй висотi їхнiй натиск i подвиги.
  Особливо, коли босими ногами гранати метають. Це взагалi викликає шок та трепет у самураїв.
  А ось вони пiднiмаються на стiну японської столицi. I рубають собi в капусту людей та коней. Розкришили супротивникiв у трiски. Наступають, з криками та реготом дiвчата! I голими п'ятами як довбануть у пiдборiддя. Японцi летять догори дригом. I падають собi на кiлки.
  А войовницi ще дужче шаблями махають.
  А самураї зазнають поразки за поразкою. Ось росiйськi вiйська та Токiо взяли.
  Мiкадо в страху бiжить, але йому нiкуди не втекти. I ось дiвчата беруть його в полон i пов'язують!
  Чудова перемога! Японський iмператор пiдписує зречення на користь Миколи Другого. Титул росiйського царя значно подовжується. Корея, Монголiя, Маньчжурiя, Курили, Тайвань i Японiя стають росiйськими губернiями. Хоча Японiя має невелику, обмежену автономiю. Але її росiйський iмператор, самодержавний цар!
  Микола Другий залишається абсолютним монархом, нiчим не обмеженим. Вiн є самодержавний цар!
  I тепер ще й iмператор Японiї, Жовторосiї, Богдихан, Хан, Каган, та iнше, iнше, iнше...
  Та бiльше везiння. Ось зауважте успiх, Путiна дозволила скiльки завоювати! Двадцять перше столiття, на жаль, не надто пiдходить для захоплень!
  А яка користь Росiї вiд того, що ворог Путiна Маккейн помер вiд раку головного мозку? Везiння, звичайно ж, колосальне, тут навiть навмисне не вигадаєш - щоб твiй ворог такою поганою i неприємною смертю помер!
  Але вiддача Росiї конкретна нуль.
  А ось для Миколи Другого, такий успiх i везiння Путiна обернулися великими територiальними придбаннями. А насправдi навiщо фортунi давати подарунки Путiну. Ну, вiд того, що Собчак так вчасно помер i не довелося давати йому посаду голови конституцiйного суду, як користь Росiї?
  А цар Усiя Русi Микола другий особистiсть непересiчна. Звичайно пiсля такої великої перемоги, його влада i авторитет змiцнилися. А отже, можна деякi реформи провести. Зокрема у Православ'ї! Дозволити дворянам мати по чотири дружини, як в Iсламi. А також давати право на другу дружину солдатам нагороду за подвиги та вiрну службу.
  Гарна реформа! Якщо кiлькiсть iновiрцiв та iноземцiв в iмперiї зросла, то треба росiйським числом прирости. А як це зробити? За рахунок жiнок iнших народiв. Адже якщо росiйська вiзьме собi за дружину трьох китаянок, то в нього будуть вiд них дiти, а цi дiти хто будуть за нацiональнiстю?
  Звичайно, росiяни по батьковi! I це чудово! Микола Другий маючи прогресивний розум, був бiльш релiгiйний для виду, нiж у душi. I, зрозумiло, поставив релiгiю на службу державi, а не навпаки!
  Микола Другий у такий спосiб змiцнив свiй авторитет в елiтi. Тож чоловiкам цього давно хотiлося. I прискорив русифiкацiю околиць.
  Ну, а попи теж уже не заперечували. Тим бiльше, що вiра у ХХ столiттi ослабла. I релiгiя служила царевi, не дуже вiрячи в Бога!
  А вiйськовi перемоги зробили Миколу популярним у народi, i той, хто звик до авторитаризму, не хотiв особливо змiн. Iншої влади росiяни i не знали!
  А в економiцi зростання, зарплата зростає. Щороку по десять вiдсоткiв приросту. Насправдi, до чого змiни.
  У 1913 роцi цар Микола на трисотлiття Романових, ще раз скоротив робочий день до 10,5 години, а в суботу i передсвятковi днi, ще до 8 години. Зросла i кiлькiсть вихiдних та свят. Стала вiдзначатись як вихiдний день i дата капiтуляцiї Японiї. I день народження царя, i день народження царицi, i день коронацiї.
  Пiсля того як з'ясувалося, що спадкоємець престолу хворий на гемофiлiю, цар Микола взяв собi другу дружину. Таким чином, вирiшувалося питання престолонаслiдування.
  Але насувалася велика вiйна. Нiмеччина мрiяла передiлити свiт. Однак царська Росiя до вiйни була готова.
  У 1910 року росiйськi приєднали собi Пекiн, i розширили iмперiю. Британiя погодилася на це в обмiн на союз проти Нiмеччини.
  Царська армiя була найчисленнiшою i найсильнiшою. Її чисельнiсть у мирний час досягла трьох мiльйонiв та тисячi полкiв. Нiмеччина у мирний час мала всього шiстсот тисяч. Плюс ще Австро-Угорщина, та її вiйська небоєздатнi!
  Адже нiмцi ще планують воювати з Францiєю та Британiєю. А де їм потягти два фронти?
  У росiян першi у свiтi легкi танки "Мiсяць"-2 у серiйному виробництвi. I бомбардувальники чотиримоторнi "Iлля Муромець" та винищувачi з кулеметами "Олександр" та багато iншого. I, звичайно ж, потужний флот.
  Немає Нiмеччини рiвних сил.
  А нiмцi ще надумали наступати, на Бельгiю i в обхiд Парижа. Тут їм зовсiм нiчого не свiтило.
  Але вiйна все одно розпочалася. Нiмеччина зробила свiй фатальний хiд. I її вiйська рушили до Бельгiї. Тiльки ось сили нерiвнi. Росiйськi вiйська Пруссiєю i Австро-Угорщиною вже рухаються. I танка "Мiсяць"-2 зi швидкiстю 40 кiлометрiв це вже колосальна сила.
  Причому, зауважте, везiння царя Миколи в тому, що почалася вiйна. Сам би цар на Нiмеччину не напав би. А так на боцi росiйських великий, переважна перевага в силах, танки, перевага в артилерiї, i краща в кiлькостi та якостi авiацiя. I сильнiша економiка, як вдалося уникнути спаду, викликаного революцiєю та поразкою у вiйнi. А так весь час пiдйом та успiхи за успiхами.
  Очевидно, нiмцi потрапили пiд удар. А тут ще й самi полiзли основними силами проти Францiї та Британiї. А куди вже їм!
  А Iталiя вiзьми i вiйну Австро-Угорщини оголоси! Єдиний плюс, що Туреччина у вiйну проти Росiї вступила. Але це царевi навiть краще, можна нарештi забрати собi Константинополь i протоки! Так що...
  А ще й чотири вiдьми, вiчно юнi рiдновiрки Наташа, Зоя, Аврора, Свiтлана у битвi! А вони вже врiжуть! Так i врiжуть i нiмцям, i туркам!
  Письменник та поет Олег Рибаченко прийшов до тями. Вiчно, юна вiдьма-чарiвниця виконала свою обiцянку, давши Миколi Другому удачу Володимира Путiна i тепер Олег Рибаченко має виконати своє. Пробудження було нелегке. Хлоп'яче тiло обiгрiло жорсткий батiг. Пацан пiдскочив. Та Олег Рибаченко тепер м'язистий хлопчик скований ланцюгами за руки та ноги. Видно засмагле до чорноти, сухе та жилисте тiло, з рельєфними м'язами. Дiйсно сильний i витривалий раб, з мiцною шкiрою, яка настiльки вже задубiла, що її не може розсiкти бити наглядача. Ти бiжиш разом з iншими хлопчиками снiдати, вставши з гравiю, де юнi невiльники сплять зовсiм голi i без ковдр. Щоправда, тут тепло, клiмат на кшталт Єгипту. I хлопчисько всi голi, тiльки однi ланцюги. Втiм, досить довгi та ходити практично не заважають, як i працювати. Але широкий крок у них не зробиш.
  Перед їжею сполашуєш руки в струмку. Отримуєш, пайку: махаю з рису, i шматочки риби, що пiдгнили. Втiм, голодному хлопчику-рабу це здається делiкатесом. А потiм iдеш на копальню. Вранцi ще сонце не зiйшло i досить приємно.
  Босi ноги хлопчаки огрубiли, ороговiли настiльки, що гострi камiнцi зовсiм не боляче, навiть приємно лоскочуть.
  Каменоломнi, де дiти працюють до шiстнадцяти. Звичайно у них меншi тачки, i знаряддя працi. Але працювати треба п'ятнадцять, шiстнадцять годин як i дорослим.
  Смердить, то потребу справляють прямо бiля вибоїв. Робота нехитра, рубати кирками камiння, потiм їх вiдносити у кошиках, або на ношах. Iнодi треба штовхати й вагонетку. Зазвичай хлопчаки штовхають її по двоє та троє. Але Олега Рибаченка ставлять одного, так вiн дуже сильний. I кирка в його руках як у дорослого. Йому потрiбно виконати значно бiльше завдання, нiж iншим.
  Правда i дають бiльше i частiше. Тричi на день, а не два.
  Хлопчик-раб у чиє тiло вселився Олег Рибаченко тут уже не перший рiк. Слухняний, працьовитий, всi рухи вiдпрацьованi до автоматизму. Дiйсно бiса сильний, витривалий i практично не знає втоми. Але при цьому хлопчик майже не росте, i йому зараз на вигляд не бiльше дванадцяти за середнього для цього вiку зростання.
  Але сили натомiсть... На кiлька дорослих. Малолiтнiй богатир. Який втiм, мабуть, нiколи не стане дорослим, i у нього не буде рости борода.
  I слава Богу! Як письменник та поет Олег Рибаченко не любив голитися. Працюєш собi i ламаєш камiння, кришить їх. I в кошик. Потiм несеш її у вагонетку. Пхати її важко, i це роблять дiти по черзi.
  Хлопчики тут майже чорнi, але риси обличчя або європейськi, або iндусiв чи арабiв. Причому європейських набагато бiльше.
  Олег придивляється до них. Розмовляти рабам не можна, луплять батогом.
  Олег Рибаченко поки що теж мовчить. А вивчає. Тут крiм чоловiкiв-наглядачiв є ще й жiнки. Вони теж жорстокi i б'ють батогом.
  Причому не у всiх хлопчикiв шкiра така мiцна, як Олег. У багатьох лопається, тече кров. I можуть наглядачi забити на смерть. Робота дуже важка, i хлопчаки, особливо коли сонце пiднiмається, начитають сильно потiти.
  А тут сонце не одне, а цiлих два. I день вiд цього дуже довгий. I багато роботи. Хлопчаки не встигають виспатися та вiдпочити. Для них це велика мука.
  Олег Рибаченко працював собi, машинально рубав та грузив. Перемiшував собi...
  I уявив собi картину, що дiялося пiсля того, як Микола Другий отримав успiх президента Росiї Володимир Путiна.
  Наташа, Зоя, Аврора та Свiтлана атакують австрiйцiв у Перемишлi. Росiйське вiйська вiдразу взяли Львiв. I атакують найсильнiшу фортецю.
  Дiвчата голоногi й у бiкiнi стрiмко мчать вулицями мiста.
  Вони рубають австрiйцiв та кидають маленькi диски босими нiжками.
  Одночасно дiвчата спiвають:
  - Царю Миколою наша месiя,
  Грiзний правитель - могутньої Росiї...
  Свiт весь трясе - де вiн пройде -
  За Миколу з пiснею вперед!
  Наташа рубає австрiйцiв, i кидає босими пальцями ноги гранату i спiває:
  - За Русь!
  Зоя теж трощить ворогiв, i пiдспiвує з апломбом:
  - За царську iмперiю!
  I летить кинута її босою ногою граната! Ось це дiвка забiйна. Може скрушити щелепу i випити море!
  I Аврора теж босими пальцями нiг метне диск, розкидає австрiйцiв i пискне:
  - За велич Росiї!
  I вишкiрить свої дуже гострi зубки! Якi сяють наче iкла.
  Свiтлана теж пiддавати не забуває, i реве:
  - Русь Святого та Непереможного Миколи Другого!
  Дiвчина показує колосальний азарт. I босими нiжками все пiдкидає, i пiдкидає подарунки!
  Наташа, ведучи вогонь i рубаючи, i метаючи босими ногами забiйне, пищить:
  - Я Русь свою люблю! Я люблю Русь! I всiх вас розпилю!
  А Зоя теж стрiляє i завиває, жбурляючи босими пальцями нiг, щось розривне:
  - Великого Миколи царя! Нехай належать йому гори i моря!
  Аврора, покрикуючи з дикою, лютою люттю, i метаючи босими пальцями нiг презенти, виє:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Дiвки лихi тиснуть ворогiв, босими нiжками, голими п'ятами!
  I знову дiвчата у дикому натиску. Захоплюють Перемишль з ходу та спiвають, пишучи на ходу;
  Славиться Русь наша свята,
  У нiй багато майбутнiх перемог.
  Дiвчина бiжить боса,
  I її красивiшої у свiтi немає!
  
  Ми лихi Родновiрки,
  Вiдьми, що завжди боси...
  Дуже люблять хлопцiв дiвки,
  Своєї лютої краси!
  
  Нiколи ми не поступимося,
  Не прогнемося пiд ворогiв...
  Хоч у нас босi ступнi,
  Буде багато синцiв!
  
  Дiвчатам милiше мчати,
  По морозу босонiж...
  Ми воiстину вовченята,
  Можемо врiзати кулаком!
  
  Нас зупинити не в змозi,
  Фрiцев грiзна орда...
  I не носимо ми черевикiв,
  Нас боїться Сатана!
  
  Служать дiвки Боговi Роду,
  Що, звичайно, великий...
  Ми за славу та свободу,
  Буде кайзер бридкий бiт!
  
  За Росiю, що всiх красивiше,
  Пiднiмаються бiйцi.
  Ми поїли жирної кашi,
  Чи не згинаються бiйцi!
  
  Нас нiхто не зупинить,
  Сила дiвчат гiгант...
  I сльозинки не впустить,
  Тому що ми талант!
  
  Нi дiвчата не зiгнутися,
  Вони мiцнi завжди...
  За Вiтчизну яро б'ються,
  Нехай здiйсниться мрiя!
  
  Буде щастя у всесвiтi,
  Буде Сонце над Землею...
  Своєю мудрiстю нетлiнною,
  Кайзера багнетом зарой!
  
  Вiчно Сонце людям свiтить,
  Над найширшою країною,
  У щастя дорослi та дiти,
  I будь-який боєць герой!
  
  Не буває багато щастя,
  Бути вдачi вiрю нам...
  Нехай розвiється негода -
  А ворогам ганьба та сором!
  
  Рiд наш Бог такий Всевишнiй,
  Немає прекраснiшого за Його...
  Станемо ми душею вищою,
  Щоб злий всiх рвало!
  
  Переможемо ворогiв, я вiрю,
  З нами Бiлий, Росiйських Бог...
  Буде в радостi задум,
  Не пускай зло на порiг!
  
  Ну, коротше за Iсуса,
  Будемо вiрними завжди...
  Вiн же росiйський Бог послухай,
  Бреше що Вiн жид Сатана!
  
  Немає на дiлi Бог Всевишнiй,
  Нас Найсвятiший головний Рiд...
  Як надiйний Вiн дах,
  I його Син-Бог Сварог!
  
  Ну, коротше за Росiю,
  Не соромно померти ...
  А дiвчата всiх гарнiших,
  Силої баби, як ведмiдь!
  
  
  Плани не змiнилися
  Гiтлер всього-на-всього не став змiнювати план ОКВ, i наступ на Сталiнград велося i з пiвночi i пiвдня, групами армiй А i Б. А штурм був доручений Майнштейну. В результатi Сталiнград упав за десять днiв штурму з усiх бокiв. А радянськi вiйська опинилися у повному оточеннi. Пiсля чого вермахт рушив уздовж узбережжя Волги до Каспiйського моря. А чим вiдповiла Червона армiя? Наступ у центрi виявився не надто успiшним.
  Плюс ще й Японiя виграла битву пiд Мiдвей, щоправда вiдкривати другого фронту не стала, проте захопила Гавайськi острови. I водночас сухопутнi частини самураїв рушили на Iндiю. Щоб утримати цю колонiю Британiї, довелося зняти частину вiйськ з Єгипту, вiдмовившись вiд операцiї "Смолоскип".
  Нiмцi володiли iнiцiативою на схiдному фронтi. Швидке взяття Сталiнграда обвалило пiвденний фланг. Фрiцi проскочили до Каспiйського моря i вiдрiзали Кавказ суходолом. А тут ще й Туреччина вступила у вiйну. Її армiя хоч i не надто сильна, але досить численна i здатна битися смiливо.
  Вже в першi днi турки взяли Батумi, i оточили Єреван. Та їх досягнення пристойнi, бо Червона армiя скута нiмецьким фронтом.
  Слiд зазначити, що гiтлерiвцi користувалися тим, що радянськi вiйська вступали в бiй прямо з ешелонiв i били їх частинами. Це, зрозумiло, перебiг вiйни впливало негативно.
  Сталiн теж нервував i психовав - вимагав утримати Кавказ за всяку цiну.
  Коротше не вийшло героїчної оборони Сталiнграда, i все посипалося. I навiть вiдсутнiсть японських дивiзiй Далекому сходi не допомогло.
  Нiмцi рухалися вздовж узбережжя Каспiйського моря до Дагестану. Зупинити їх пилися - проте, сили нерiвнi, крiм того Червона армiя зазнавала великих труднощiв iз постачанням. I прогиналася. I бомбили фрицi активно.
  США майже не чiпали Третiй Рейх абстрактнi перемогами Японiї. Британiя трохи послабшала, i теж не лiзла на рожен! Тепер нiмцi мали надто багато лiтакiв i могли пресувати реально.
  Сталiн же показав свої гiршi якостi i дуже часто зривався i репетував, але приймав не найкращi рiшення.
  Тож втрата Кавказу ставала неминучою.
  Ось уже на кордонi з Азербайджаном триває бiй.
  Радянськi дiвчата вiдчайдушно борються. Ось б'ються красунi вiдчайдушно.
  I не вiдступають i не здаються. I повзають собi тилами.
  Наташка, Зоя, Августина та Свiтлана притягли з тилу нiмецького генерала. Це здорово. Дiвчата поставили його на колiна та змусили собi цiлувати босi нiжки. Той цмокав їх з великим ентузiазмом! I облизував дiвчатам п'ятки.
  Воїтельки взагалi такi сексуальнi та чарiвнi. Потiм дали фрицям бiй.
  Наталка полоснула чергою, зрiзала фашистiв. Шпурнула босою ногою гранату i прочирикала:
  - За велику славу!
  Зоя теж вистрiлила i пискнула:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Взяла босими пальцями нiг жбурнула гранату. Розкидала гiтлерiвцiв i пропищала:
  - За СРСР!
  Дiвчата такi прекраснi та чудовi.
  Августина теж кинула босою ногою гранату, i скелячи зубки, взяла i прошипiла:
  - Я така бойова! Як термiнатор!
  I Свiтлана, теж запустить босими пальчиками нiжок таке забiйне та руйнiвне. I знову заспiває:
  - Наша дружба монолiт, i на тому вона стоїть!
  Четвiрка, та так б'ється - ось це дiвки! Смiшнi красунi i показують у вiдповiдь свої довгi мови.
  Воїтельки найвищого розряду. I як лупнуть, i як прокричать.
  Давлять собi нiмцiв, наче ягоди пресом.
  Наташа вистрiлила, кинула босою ногою гранату i заспiвала:
  - Ми воїни свiтла i червоного прапора!
  Зоя теж босими пальцями нiг запустила забiйне i в'янула:
  - I за Ленiна битимемося!
  А далi полоснула Августина, вискалившись:
  - В iм'я великої радостi!
  А потiм стрiльнула i Свiтлана, i босими нiжками запустила гранати, проревiвши:
  - За таке ми вiзьмемося та перевернемо!
  Четвiрка активно працює та стрiляє. Ну, це все-таки дiвки якi знаються на винищеннi. I б'ються не так собi.
  А як треба реальним термiнаторам... Воїтельки високого польоту. I у них азарт руйнування.
  Наташа знову босою ногою кинула гранату i прошипiла:
  - Я свiт чудово цей розумiю, як загострення класової боротьби!
  Зоя теж прошипiла, кидаючи босими пальцями нiг забiйну гранату, що розриває тiло.
  - У якому будинку буде червоний прапор!
  А потiм Августина дала чергу. Викосила гiтлерiвцiв, i голою ногою кинула гранату - прошипiвши:
  - Великий космос, це наша земля, i все це ми!
  Вiйницi справдi здатнi порвати навiть грiлку.
  А тут i Свiтлана як шугане босою нiжкою гранату, дасть чергу i видасть з люттю:
  - В сказi вогонь, i брикливий кiнь!
  Дiвчата очевидно як заведуть. I бадьять.
  А з боку нiмцiв екiпаж Герда бореться на Т-4. Знову як заведеться, то не розминешся i не придушиш такий натиск. В очах у дiвчат таке пекельне полум'я.
  Вони стрiляють собi i не дають шансiв на порятунок. I не встояти проти їхнiх бiлих, перлинних зубiв.
  Воїтельки агресивнi та завивають:
  - Дикий аромат! Усiх ворогiв вiдправимо до пекла!
  Герда пальне, пiдiб'є тридцятьчетвiрку i пискне:
  - Майбутнi перемоги!
  Шарлота пальцями босих нiг натисне на гашетку i булькне:
  - На частини розiрвемо!
  Магда теж пальнула, розбила Т-26 i видала:
  - Розкриємо.
  I босими пальчиками струсила.
  I Христина теж як натисне босими нiжками на педалi i прошипить:
  - За нашу партiю ура!
  Дiвчата зрозумiло i майже голi в бiкiнi та босi. I при цьому вкрай сексуальнi.
  I ведуть наступи на своєму не надто досконалому, але ефективному Т-4. I куляють собi по вороговi. Не поступитися таким дiвчатам нi в чому! А як вони вишкiряться. А як скривлять пику!
  Герда реве собi, стрiляючи за допомогою босих пальцiв нiг:
  - Герда любить вбивати, ось цього Герда!
  I знову випускає снаряди.
  А далi стрiляє по черзi Шарлота i реве, пiдбивши тридцятьчетвiрку:
  - Я їм розпорю животи!
  I босими нiжками знову запустить.
  А тут ще й Христина вбивча додасть. Також за допомогою босих пальцiв нiжок.
  I прореве:
  - Я втiлення агресивностi!
  А талiя в неї якась, а рельєфний прес!
  А тут i Магда вiзьме i влучить, i прореве:
  - Банзай!
  I теж у неї нiжки босi, i точенi!
  Четвiрка нiмкеня лiзе собi i реально перемагає. У нiй стiльки агресiї та життєвої енергiї.
  Войовницi пруть собi та стрiляють. Не дають узвозу Червоної армiї.
  А в небi теж льотчицi борються i таке показують. Що їхнiй дух незмiрний.
  Ось найновiший нiмецький Фокке-Вульф. На ньому Гертруда. I це дiвчина показує, що вона крутiша за чоловiкiв. Так фашистiв молотить. Не дає їм не найменшої пощади. Справжнiй бiй затiяла Гертруда.
  I збиває радянський Як i верещить:
  - Я є дiвка супер!
  Пiсля чого вiзьме та покаже мову. I знову вiзьметься за тотальне винищення. Ось це дiвчисько. I теж боса й у бiкiнi. А потiм ЛАДГ збила, i знову проревела:
  - Летчиця навiдниця!
  I захоче на всю горлянку. А потiм вiзьме i ПЕ-2 зiб'є. Таке ось дiвчисько, найкрутiшого розмаху та класу. Далi знову провела маневр i з авiагармат потрощила Як. I пробоїть.
  - Я вовчиця неба!
  А зубки як вишкiрить! I як визвiритися! Та й баба! Всiм бабам баба!
  Але, зрозумiло, ще фашисти i на пiвднi намагаються наступати.
  Там, зокрема, льотчиця Хельга б'ється на МЕ-109. I так успiшно, що вiд англiйцiв вiдлiтають уламки.
  Збила дiвчина "Мустанг" i заспiвала:
  - Бузковий туман над нами пропливає!
  Взагалi, як добре битися босий i в бiкiнi. До чого це практично! I дуже зручно.
  Хельга льотчиця. Досить розуму фюреру послухати порад i допустити дiвчат на танки лiтаки, i в армiю. I як набагато краще пiшли у фрицiв справи.
  Вони й самi не очiкували, що жiночi тiла такi ефективнi. Ось Хельга лихо набирає собi обороти та рахунки.
  Дiвчина босонiжками натискає собi на педалi i реве:
  - Я така чудова - буря!
  Хельга збиває ще два англiйськi лiтаки i харчує:
  - За мною Нiмеччини воїни в ряд!
  I ще збила бомбардувальник! Ось це дiвка! Всiм дiвкам велика та крута воителька. Якщо вже винищує, теж без жодних церемонiй та жалю.
  Дiвчата взагалi тут такi сексуальнi!
  А вiйська Роммеля рвуть пустелею, не чекаючи пiдходу додаткових сил. Треба перемогти, отже, треба. Легендарний полководець "Лис пустелi" звик уже битися з переважаючими силами. I солдати його також такi. Ось, наприклад, добiрна рота воїнок з СС. Їх перекинули на початку грудня, коли фронт трiщав, нiмцi вiдступали, а англiйцi, навпаки, проривалися, деблокувавши Толбук, i погрожували скинути вермахт з африканської землi.
  Тодi бiснуватий фюрер i запропонував: перекинути жiночий батальйон тигриць. Не тому, що дами змiнять баланс сил, але щоб чоловiкам особливо iталiйським стало соромно i вони куди агресивнiше i вмiло билися. Адже якщо загартованi суворими тренуваннями, елiтнi дiвчата попереду, то мужикам буде дуже навiть соромно.
  Воювали в одному бiкiнi, використовуючи для захисту спецiальнi креми. За пiвроку їх босi, дiвочi нiжки настiльки ороговiли, що не боялися розпечених як сковорiдка пiскiв, а вiд засмаги шкiра набула темно-шоколадного кольору. I у багатьох уже не один десяток трупiв за плечима.
  Марго i Шелла, - двi зовсiм ще юнi, але вже загартованi в боях арiйки. Вони наймолодшi в ротi, але за пiвроку вже встигли заробити залiзним хрестом Першого Класу (другий клас, вже мали все в батальйонi), безжальнi й добрi.
  Марго мала волосся кольору вогню, а Шелла бiла з домiшкою меду бiлявка. Ось вони борються, вiдбиваючи натиск британських танкiв, що контратакують. "Матiльди" з їх потужним бронюванням рухаються попереду. Далi прохiднi "Кромвелi" з фугасними снарядами та легшi машини. Дiвчата закопали в пiсок. Стрiляти в лоба по таких танках марно. Треба, щоб їх не помiтили, а потiм...
  "Матiльда" i "Кромвель" важать близько тридцяти тонн, i коли вони проїжджають над викопаними в глинистому пiску окопами, ставати страшно. Зверху сипле на голi, засмаглi шиї, вiдчуваєш на собi моторошний тягар, машини викидiв. Ось та сама "Кромвель", типова праска з похилою бронею в 70 - мiлiметрiв, яку навiть 88-мiлiметрова гармата не завжди може взяти. Пахне британським, дуже рiзким запахом бензином i машинним маслом. У дiвчат є свої сюрпризи, легкi безвiдкатки. Найпершi моделi Фаустпатронiв. Так чоловiки як це прийнято пропускають жiнок вперед, так їм випробування нового i як очiкується перспективної зброї.
  Але й виставили дiвчат, попри лицемiрне гасло нацизму: "вiйна чоловiча справа, жiнкам мир!", у пекло.
  Втiм, пiхота вiдстала, а отже є шанс вiдсидiтися в окопах i перемогти.
  Шелла вимовляє пошепки, боячись чхнути вiд пiску, що забиває нiздрi, що обсипається з окоп.
  - Тiльки витримка на полi бою, дозволить уникнути бродiння протухлого вiд пропущених термiнiв шампанського перемоги!
  Марго погодилася:
  - Хто не має витримки, то буде кисле вино поразок i гiрке пiйло втрат!
  Але "Матiльди", "Кромвелi", i дюжина легких "Мангустiв" уже позаду них. Тепер настав час збирання врожаю.
  Шелла, чиє колись перлове волосся посiрiло вiд пилу, i впирається босими п'ятами в гарячий пiсок, подумки звертається в дiвi Марiї та iншим святим, мовляв, не пiдведiть. Палець натискає на собачку плавно, щоб кумулятивний заряд потрапив у бензобак.
  Марго натискає на курок разом iз нею, теж неквапливо. Пiсля чого обидвi дiвчата плескають одна одною в долонi. Заряди вражають у корму, пiсля чого бензобаки пiдриває. Помаранчеве полум'я розбризкується як пiна хвиль повiтрям, чути чиїсь прокляття.
  Потiм короткi дула британських танкiв згортаються вiд поштовхiв до своєрiдних трубок.
  А дiвчата-тигрицi вiдважно кидають на ворогiв iз гранатами. I летять на всi боки уламки, рве, немов лапа вогняної кiшки промокашку броню руйнiвний потiк кумулятивних частинок.
  Ось вона жiноча лють, що говорить, що нiмкем аж нiяк не властива холоднокровнiсть. I вони вмiють битися... I нехай захлинеться атака.
  Вiдбити натиск пiхоти, що складається, як правило, з набраних шляхом облав або рiзних обiцянок, арабiв i негрiв набагато простiше. Бачачи, що танки пiдбитi, а попереду серйозний опiр вони вже за перших втрат задкують.
  Ну, а потiм i зовсiм звертаються в повальну втечу. Раз такий стиль - ображай слабких, нехай буде i так нелюдам!
  Коли атака остаточно видихнулася i дiвчата вже надвечiр продовжили свiй бiг пустелею, на ходу у них виникла розмова. Шелла запитала Марго:
  - Думаєш, все ж таки ми будемо в Олександрiї?
  Вогняна войовниця впевнено вiдповiла:
  - Думаю, що не пiзнiше, листопада, а може, у жовтнi, ми займемо, нарештi, Єгипет.
  Шелла логiчно i не звертаючи уваги на свербiж у мозолистих, вiд розпечених пiскiв пiдошвах, запропонувала:
  - Коли розгромлять цей цвях у нашому пiдчерев'ї, базу на Мальтi, постачання стане кращим, як пiдiйдуть новi частини, у ворога вже не буде шансiв.
  Марго озирнулася, скiльки там лишилося сонцю до заходу. Щоб нарештi лягти i гарненько виспатися. Близькiсть червоного свiтила до лiнiї горизонту заспокоїла войовницю. Вона лiниво помiтила:
  - Я думаю, фюрер не пропустить пiсля Перу-Хабор i Мiдуея повторити чудове десантування на Критi. Тiльки цього разу й справдi знесуть Мальту.
  Шелла з прокляттям крикнула в небо:
  - Та обрати Всевишнiй усi бази англiйцiв у пекло.
  Сонце остаточно сховалося за обрiй, найкрутiший день рокiв 21 жовтня добiг кiнця. А разом iз ним розпочалася операцiя "Бiлий ведмiдь". Чому саме бiлий? Хитра дезiнформацiя, щоб подумали, що йдеться про пiвнiч, а насправдi нищiвний свiнг боксера на пiвднi.
  Найбiльша Британська база справдi нагадувала пекло. На неї обрушилося понад тисячу зiбраних з усього схiдного фронту i бойових досвiдiв, якi отримали пристойний бойовий досвiд, бомбардувальникiв, разом з винищувачами супроводу. Англiйцi звичайно вже воюють давно, але такого потужного масованого удару не очiкували. Справдi, хто повiрить, що фрицi наважуватиметься оголити фронт, нехай навiть противник i тимчасово притих. Але британських воякiв тепер безжально б'ють. Наприклад, їхнi кораблi атакованi Ю-87, знаменитою "штукою". Не дуже швидкiснi, але зате володiють найвищою (для свого часу) точнiстю бомбометання вони терзають британський флот, що причаївся в бухтах. Бiльш сучаснi Фокке-Вульф не вiдстають, серед них навiть самий легендарний фон Рудель, король штурмової авiацiї. Вiдомий потоплення найпотужнiшого радянського лiнiйного корабля - лiнкора "Марат".
  Ось, наприклад, капрал Рiчард бачить, як немов санки з гiрки скочуються стерв'ятники. Як хижi риби з ополонки виринають численнi нiмецькi бомбардувальники. Вже вiковий англiєць кидає у страху трубку. Такого страшного видовища вiн нiколи не бачив. Сирени виють iз великим запiзненням, вже пiсля розриву бомб. Вибухова хвиля пiдкидає британських солдатiв, летять у рiзнi боки вiдiрванi руки та ноги. Ось одна iз залiзних касок розжарилася i потрапила офiцеру в морду. А той як завищить:
  - Черчiлль капут! Гiтлер крутий!
  Зенiтки англiйцiв почали стрiляти не вiдразу, а лише коли посипалися тисячi бомб. Противник все правильно розрахував: жодна бомба не повинна зникнути задарма. Так що круши ворога та бий. Усi сектори заздалегiдь позначенi на картi. Причому нахабнi англiйцi, навiть як слiд, не замаскувалися. Багато їх зенiтнi знаряддя стоять як на долонi та їх змiтають насамперед.
  Ось ствол 85-мiлiметрової довжиною в тридцять два фути зенiтки пiдкинуло i зiгнуло в повiтрi наче бублик. Пiсля чого вона впала, придавивши п'ятьох англiйцiв. Оце черево одному з негрiв розпороло i вивалися кишки.
  А бомби сипалися, i все палало, грюкнув склад iз пальним, почали рватися, розкидаючись мало не по всьому кiстяку снаряди, потiм довбав ще один склад. На додачу по всьому наполегливо вили встановленi в обтiчниках Ю-87 i Фокке-Вульф сирени, викликаючи жах у негрiв i арабiв з числа колонiальних вiйськ. Але схоже й бiлi лякаються не менше.
  Ось, наприклад, два британськi фрегати зiткнулися, та так, що гримнули котли. I навiть уламки фрегатiв, що злетiли, рвалися в повiтрi, наче замiнованi поля, а крейсер елементарно пiдсiв на дно.
  Англiйський танк "Кромвель" з коротким дулом, зате з пристойною швидкiстю i досить потужним лобовим бронюванням у панiцi розiгнався i таранив свiй власний склад, навiть ще по дорозi розчавив десяток своїх божевiльних солдатiв. Хаос наростав. Ось ще й англiйський авiаносець став просiдати, а потужний дредноут вiдкрив вогонь... узбережжям, де копошилися власнi солдати.
  I в цiй пекла двi людини залишалися абсолютно незворушними. Один iз них iндiанець, розмiрено розкурював трубку, а iншим була жiнка, явно арабського походження, але воєнної форми. Удвох вони не звертаючи уваги на проносну в смерть. Точнiше цiлу орду вершникiв анiгiляцiї, рiзалися в зовсiм звичайну карткову гру. Це була гра п'ятдесяти двома картами з джокерами, та ще й за правилами, придуманими самим червоношкiрим.
  Жiнка-арабка заявила:
  - Шуму однак багато! I що так панiку влаштовувати.
  Один iз солдатiв зi спиною посiченою осколками мало не налетiв на iндiанця, але його недбало вiдкинув немов кошеня. Крапельки кровi потрапили на обличчя червоношкiрого, i вони, посмiхаючись, злизав. Пiсля чого помiтив:
  - Створювати шум доля слабких блiдолицих. Ми ж апачi вважаємо так - немає ворога добре, з'явився супротивник - ще краще!
  Смаглява жiнка помiтила:
  - Це типова слабкiсть тих, хто сповiдує вiру Христову. Люблять поговорити про жертву, але не приносять у жертву себе.
  Iндiанець швидко кивнув:
  - Порядок будується на фундаментi, де цемент вiра, а пiсок воля! Вiра - золоте серце, а воля - залiзний кулак! Тiльки у блiдолицих немає нi того, нi iншого.
  . РОЗДIЛ Љ 5
  А на бомбардувальнику нiмецькою теж дiвчина. У цьому випадку Вiола. Дуже гарна блондинка, а в парi Нiколетта. I обидвi дiвчата дуже сексуальнi. Скидають iз висоти бомба. I теж войовницi босi й у бiкiнi.
  Ревуть собi дiвки:
  - Ми є такi кралi, що супермени!
  Нiколетта теж випльовує з фюзеляжу бомби. I трощить ворога. Англiйцям так дiстається.
  Вiола теж як запустить забiйну бомбу згори. I заб'є бiйцiв iмперiї Лева.
  I теж як провоє:
  - Я страх вселяю Британiї!
  I босою нiжкою трусить. I спiв:
  - Черчiлля порвемо!
  Дiвчата з Ю-188 дуже непогано кидають бомби. Машина у них нова досконала. Дуже скорострiльна у неї конструкцiя гармат.
  Ось дiвчата та англiйський винищувач збили.
  Їхнiй лiтак досить швидкiсний. Воїтельки знову за допомогою босих нiг куляють руйнування.
  Вiола реве:
  - Я в труну ворогiв усiх заганяю!
  Нiколетта пiдвиває:
  - I противника закидаю!
  I босими нiжками як вiзьме та струсить!
  Ось це дiвки i як ворогiв молотять. I не зупинитись. Справжнi арiйки.
  А коли крутять i трясуть голими цицьками.
  I знову скидають бомби.
  А ще тут дiвчата на iнших лiтаках. Ось Єва бомби скидає. Крушить англiйцiв i спiває:
  - Я є така що супер!
  I Єва теж босими нiжками крутить педалi.
  А ось Вiола знову бомбу скине i прореве:
  - Я дика дiвчина, хочу вiдразу десять чоловiкiв за годину, що дуже круто i чудово!
  Декiлька палаючих британських солдатiв кинулися у воду, щоб змити з себе полум'я. Навiть кипiло вiд входження у воду, чулися крики, дикi стогiн. А по морськiй пiнi поповзли кривавi кола, спочатку густi, потiм розходилися поступово блiдими. А воїни колись найбiльшої i найбiльшої iмперiї Землi втрачали людську подобу. Арабка зневажливо пирхнула:
  - I цi чоловiки змушують нас носити паранджу!
  Червоношкiрий хитро мружись, помiтив:
  - Мабуть, їх лякає, твiй грiзний погляд!
  Арабка єхидно скелячи зуби, заявила:
  - М'якiсть жiнки подiбна до в'язкостi бронi, тiльки куди бiльш смертоносна i унiверсальна в захистi!
  Нiмцi вважали за краще вiдразу всадити всiма силами, тактика боксера, який, розраховуючи на неготовнiсть противника, вiдразу ж кидається всiма силами на ворога. Коли десятки ворожих лiтакiв горять на аеродромах не в змозi злетiти. Коли всерединi "Ланкастерiв" рвуться їхнi власнi бомби, руйнуючи все навколо i вся. Жорстка, але ефективна тактика. Ось i симфонiя пекла досягла пiку своєї сили, а потiм почала спадати.
  Але цим, звичайно, справа не скiнчилася, в хiд вступили десантна дивiзiя. Поки англiйцi пiсля подiбної обробки, нiякi їх можна брати тепленькими. Благо вже виготовленi в необхiдних кiлькостях планери десантування та налагодженi методи їхнього буксирування. Мабуть, на сьогоднi найкращi у свiтi.
  Ось вони й летять, не як шулiки - повiльнiше, але досить швидко, та ще й у супроводi музики Вагнера - улюбленого шедевра Гiтлера. Хто ще з тих, що живуть, пам'ятав фiльм "Апокалiпсис", де американцi саме цю музику використовували, атакуючи в'єтнамцiв. Як їх це лякало. Так i тут Вагнер, i гуркiтливi мотиви через пiдсилювачi. Десантники намазали собi обличчя фосфором, i розмалювалися, вони виглядають страшенно нiби демони їх пекла. Теж розрахунок на психологiчний ефект. Плюс ще у фосфор додали деякi реактиви, i трохи магнiєвої крихти, щоб хоча б на короткий час викликати свiчення. Такi моторошнi, особливо на тлi димової заграви, численних пожеж. Вони навiть кулемети є, теж закамуфльованi як пащ драконiв. Далi вже луплять спiвучi нiмецькi та трофейнi пiстолет-кулемети. I викошенi, рванi шеренги падають до чобiт переможцiв. А багато хто просто волiє здатися, незважаючи на те, що англiйцiв набагато бiльше, нiж нiмцiв.
  Iндiанець i арабка сховалися в невелику ретельно замасковану нору. Червоношкiрий зазначив:
  - Добре ми їх проорали!
  Чорновола жiнка здивувалася:
  - Ти кажеш ми? Може, маєш на увазi нас?
  Iндiанець заперечливо мотнув головою:
  - Нi! Блiдоликi б'ють англiйцiв i це хороша ознака! А буде час, то настане i наше свято! Коли iндiанцi звiльнять свiй континент!
  Арабка зневажливо пирхнула:
  - А на владу над свiтом, ви випадково не претендуєте?
  Iндiанець ласкаво, нiби пояснюючи розумово вiдсталiй дитинi, посмiхнувся:
  - Хто хоче отримати надто багато - зазвичай залишається з нi чим! Так що велика ложка - рот дере!
  Фюрер, звичайно ж, не бачив, що витворяють його соколи та яструби, але в принципi здогадувався, що нiмецька вiйськова машина вiдпрацює все чiтко. Взагалi нiмецькi вiйськовi наступальнi операцiї до Курської дуги виконувались високому професiйному рiвнi. Деякi навiть називають еталонними. Навiть дивно, що подiбна машинка забуксувала, а потiм i зовсiм розвалилася.
  I дiвчата бачать подiбний сон, свого роду пророче бачення, перерване жорсткою командою - пiдйом!
  
  
  ЦАР МИХАЙЛО ДРУГИЙ
  Микола Другий став жертвою замаху у Японiї. Ще тодi загинув, коли був спадкоємцем престолу. Вiдомий замах, який був у реальнiй iсторiї. Цесаревич Микола був поранений, але дивом залишився живим.
  А ось не сталося дива. Цього везiння, для самого невдачливого царя у всiх iсторiї Росiї. Загинув Микола... I разом з ним помер i великий невдаха, який звичайно мимоволi, але все ж таки занапастив царську iмперiю та династiю.
  I ось 1894 року у вiцi п'ятнадцяти рокiв на престол зiйшов Михайло Другий. Брат царя Миколи. Людина загалом недурна, досить жорстка i хоробрий. Михайло Олександрович Романов командував пiд час першої свiтової вiйни дикою дивiзiєю, вiдзначився у боях. Був, загалом, людина жорсткiша за Миколу, вище зростанням, бiльш виразною особою. Чи був вiн розумнiшим? Микола Друга не дурна, талановита людина. I все-таки мало жорсткий, вольовий, i народжений бути царем. Плюс ще звичайно проблеми Миколи Другого особливо з дружиною.
  Михайло не дурнiший за брата, i головне - щасливiше... Ну Микола, все ж таки iм'я якесь погане для царiв. I Микола перший був невдахою. Iз самого початку заколот декабристiв. Потiм невдалий початок вiйни з Iраном. Перемогу було здобуто, але завоювань не так i багато. Та й Iран Росiї апрiорi не суперник. Вiйна iз Туреччиною. Теж не дуже вдала спочатку. I коштували перемоги великої кровi. I завоювань небагато.
  А потiм вiйна на Кавказi майже сорок рокiв iз Шамiлем. А це погано, заморозилася експансiя. I, нарештi, поразка в Кримськiй вiйнi. I за чутками цар Микола перший наклав на себе руки.
  Та невдалим був той цар. Михайло Перший... Запанував у Смутнi часи. Росiю зберiг. Небагато, у Польщi мiст вiдвоював. У Сибiру просунувся. Прожив, щоправда, обмаль. Але цар був, загалом нормальний. I без серйозних проколiв.
  Полiтика Михайла Романова була як i Миколи Другого: експансiя до Китаю та Сходу. Будiвництво Порт-Артура. Дипломатiя з Нiмеччиною, пiдготовка вiйни iз Японiєю. Звичайно, було очевидно, що без вiйни з Країною Вранiшнього Сонця не обiйтися. Аж надто вона активно озброювалася. А молодий цар хотiв слави, хотiв завоювань, хотiв створити Жовторосiю. Крiм того, очевидно було, що Китай у майбутньому обiцяв стати колосальною силою, i його краще подiлити зараз. Поки що вiн роздроблений.
  Японiя напала на росiйську ескадру у Порт-Артурi.
  Потiм був спрямований адмiрал Макаров. Цього разу загибель не вiдбулася. Почасти й тому, що Михайло не допустив заважати Макарову цесаревича Кирила i не було на кораблi. А це трохи змiнило маршрут.
  Адмiрал Макаров навчав ескадру. Потiм, коли японцiв пiдловили на мiни, змiг атакувати флот Того.
  Морський бiй закiнчився переконливою перемогою росiйського флоту. Щоправда, потiм, японцi все ж таки осадили Порт-Артур. Але не надовго. Михайло вiдсторонив Куропаткiна, призначивши полководця молодшого i здiбнiшого. I знову здобули перемоги i на сушi.
  Японiя загалом була розбита на морi. А потiм був висаджений десант.
  Самураї здалися. Росiя повернула собi Курили, захопила Тайвань i Корею.
  Надалi, добровiльно до складу iмперiї увiйшла низка китайських провiнцiй, утворивши Жовторосiю. Царська iмперiя розширилася та розцвiла.
  Жодної думи, жодної зайвої демократiї. Не життя, а благодать! Бурхливий розвиток країни. Але природно перша свiтова вiйна була неминучим. I ось настав час дракона.
  Але Росiя до цього часу вже мала легкi танки "Мiсяць"-2, важкi: "Петро Перший", сконструйованi сином Менделєєва та найпотужнiшi у свiтi бомбардувальники: "Святогор" та "Iлля Муромець". Така була вже мiць!
  I Росiйська армiя з перших днiв почала перемагати. Та й кiлькiсть царських вiйськ через фактор вже наполовину приєднаного Китаю була великою.
  Росiйськi вiйська розбили нiмцiв у схiднiй Пруссiї i оточили Кенiгсберг. Взяли вiдразу i Львiв i Перемишль. Росiя мала дуже багато солдатiв, i багато легких, рухливих танкiв. Якi не мали собi рiвних та показали грiзною силою. Падала одна армiя за iншою.
  Ось уже росiйськi ратi захопили Будапешт.
  Нiмеччина опинилася у скрутному становищi. Росiйськi вiйська вже наближалися до Одеру. Вiйну Австрiї оголосила й Iталiя. Щоправда, османська iмперiя вступила у вiйну, проти Росiї. Але це тiльки обернулося розгромом i поразкою на всiх фронтах.
  Росiйськi вiйська вже форсували Одер. I взимку розпочали штурм Берлiна. Утримувати мiсто виявилося нiчим. Так у нiмцiв все ще багато сил скута на Заходi.
  I Вiльгельм зi штабом оголосив спiшно мир, а точнiше капiтуляцiю.
  Вiйна тривала лише пiвроку. Росiйськi вiйська взяли Стамбул. I Туреччина була зайнята армiєю царя Михайла Другого.
  Пiсля чого було укладено у Петергофi свiт. Австро-Угорщина розпалася та припинила своє iснування. Галичина та Буковина стали росiйськими губернiями. Чехiя та Словаччина стали королiвствами на чолi з царем Михайлом Другим. Угорщина визнала монархом своїм також росiйського царя.
  Кракiв та iншi землi увiйшов у царство Польське. Схiдна Пруссiя виявилася вiдрiзаною, Данциг став росiйським мiстом. Мала Азiя, i бiльшiсть Iраку з Багдадом стала росiйською. Англiйцi отримали лише провiнцiю Басра та Палестину, а Францiя пiвдень Сирiї.
  Утворилося ще й королiвство Югославiя, де спiвправителем став Михайло Другий. Трохи урвала, собi та Iталiя. Таким чином, Росiя спромоглася стати великим завойовником. I зазнала невеликих втрат при незначних витратах. А ось Нiмеччинi ще довелося, i виплачувати Росiї бiльшу частину репарацiй. Вражаюча перемога!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Пiсля цього було ще кiлька малих воєн. Росiя захопила бiльшу частину Афганiстану - пiвдень дiстався Британiї, i двi третини Iрану - пiвдень теж Британський. Потiм царськi, французькi та англiйськi вiйська остаточно подiлили Саудiвський Острiв. Виникла гегемонiя. Японiя теж встигла прихопити собi трохи нiмецьких володiнь.
  Аж до 1929 року у свiтi спостерiгався економiчне зростання - найсильнiший у Росiї. Але була Велика депресiя. Це й призвело до Нiмеччини до влади Гiтлера.
  У Росiї також спостерiгалося зростання революцiйних та страйкових настроїв. Але в 1931 роцi сталася нова вiйна з Японiєю через Китаю. Росiя була сильнiшою, i командував флотом гiдний наступник адмiрала Макарова - адмiрал Колчак.
  Перемоги, висадка десанту, та Японiя з усiма її Тихоокеанськими володiннями став губернiєю Росiї. А цар Михайло Другий та ще iмператором Японським. Так добре виходило. Але боротьба за свiтове панування не закiнчувалася.
  Гiтлер нарощував сили. I виникла коалiцiя: Нiмеччина, Iталiя, Росiя проти Британiї, Францiї, Голландiї, Бельгiї та США.
  Царська армiя в 1940 фактично завершила пiдкорення Китаю i вперлася у французькi, Голландськi та англiйськi володiння.
  Гiтлер 22 червня 1941 року розпочав вiйну iз вторгнення до Францiї. У фюрера був чудовий план i генiй Майнштейна. Росiя почала наступ на англiйськi та французькi колонiї в Азiї та в Африцi. Така жорстока вiйна.
  Росiя по населенню займала вже перше мiсце у свiтi, її армiя оснащувалась кращими та найбiльш досконалими танками та авiацiєю. Вже в серiйному виробництвi гелiкоптери, винищувачi, штурмовики, бомбардувальники, у тому числi реактивнi! Взагалi, якось усе йде чудово.
  Гiтлер за пiвтора мiсяцi окупував Францiю, Бельгiю, Голландiю та Данiю! Царська Росiя зайняла Норвегiю та Швецiю. А також Iндiю, Iндокитай, Пiвдня Iрану, Саудiвський пiвострiв i увiйшла до Єгипту.
  Колонiальнi англiйськi та французькi вiйська вiдрiзнялися малою бойовою здатнiстю, i мали дуже низький ратний дух - здаючись практично без опору.
  Гiтлер хотiв сам рушити на Африку, але Iспанiя виступила проти Нiмеччини. Тодi фашисти атакували режим Франка та розгромили його. А потiм i Португалiю. Пiсля запеклого штурму взяли Гiбралтар!
  Далi Росiя та Нiмеччина захоплювали Африку. Тут бiльше заважали бiльшi простори, джунглi, пустелi, вiдсутнiсть дорiг, нiж опiр слабких i розгублених колонiальних вiйськ Британiї, Францiї, Португалiї.
  Iшло захоплення територiй. Епiзодичнi бої, осередковий опiр. Росiйськi танки, як i ранiше, найкращi i з гарною прохiднiстю особливо середнiй: "Микола", який був названий на честь вбитого японцями цесаревича Миколи.
  Однак знай, вiд якої злої долi врятував самурай Цуди Сандзо , Росiю йому пам'ятник з Ейфелеву вежу в Пiтерi вiдгрохали б. А може, назвали ти танк його iм'ям.
  Принаймнi "Микола"-3 був вiдносно легким - пiд тридцять тонн, рухомим з дизельним двигуном танком. У нього швидкiсть була вищою, нiж у легендарно тридцятьчетвiрки i товщi i пiд великим нахилом лобова броня i нижче силует, i бiльш довгоствольна гармата, щоправда подiбного до 76-мiлiметрiв калiбру.
  Як ти не було, Росiя захопила понад двi третини Африки, решту дiсталося Нiмеччинi та Iталiї. А пiсля масованих бомбардувань у травнi 1942 року вiдбулася спiльна Росiя та Нiмеччина висадка вiйськ у Британiї. Бої тривали лише два тижнi i Англiя, i Iрландiя виявилися окупованими.
  А за мiсяць зайняли й Iрландiю.
  Америка поводилася, досить пасивно побоюючись вступати в таку небезпечну вiйну, але Британiї все ж таки допомагала ресурсами. Тож Гiтлер, Муссолiнi та Микола Другий прийняли рiшення добити наймогутнiшу в економiчному планi державу.
  Тим у Росiї є спiльний кордон з Америкою щодо Аляски. А ще вже збудували i залiзницю до Чукотки - що дуже корисно для вiйни!
  I ось Росiйська, царська армiя як рушить... I увiйде до Аляски. А американськi танки проти росiян i не котять. Така ось вийшла нагода.
  Росiйськi вiйська стали висаджуватися на Алясцi з 1 вересня 1942 року ... I просувалися дуже успiшно.
  Швидко розширюючи плацдарм. I в боях, як завжди, беруть участь красивi росiйськi дiвчата.
  Вони на новому танку "Микола"-4. Войки босоногi, в одному бiкiнi. I у них потужнiша 85-мiлiметрова довгоствольна гармата: гроза "Шерманiв".
  Вже листопад, випав снiг, але гарнi дiвчата: Наталя, Марiя, Аврора та Свiтлана, не визнають нiкого одягу та борються майже голяка.
  Ось войовницi стрiляють та розбивають точним попаданням снаряда "Шерман". Скалять собi зубки. Наташа пальнула i ревла:
  - Я за царя всiх б'ю!
  I як ще пальне!
  Потiм Марiя вистрiлить i так влучно, що вiдiрвала "Шерману" вежу.
  Взяла i прочiрiкала:
  - Я дiвка що зрiзає метал!
  А пiсля Аврора запустить снаряд. I теж точно та чiтко.
  Войовниця пищить:
  - Найвищий пiлотаж!
  А далi вже як Свiтлана довбає, з усiєю своєю шаленою силою. Блондинка дiвчина руйнiвник. I провiзить:
  - Я демон пекла!
  I вся четвiрка як вiзьметься, рухаючись пiвднем Аляски.
  А ось танк "Олександр"-4, також нова модель з прекрасними дiвчатами. Потужна 130-мiлiметрова довгоствольна гармата, i цiлих вiсiм кулеметiв та екiпаж iз п'яти красивих дiвчат у бiкiнi.
  Теж їдуть собi та стрiляють, вирубують американцiв, пробивають "Шермани".
  Оленка випустила за допомогою босих пальцiв нiг снаряд i заспiвала:
  - На славу царя Михайла!
  Ведучи вогонь, Анюта пiдтримала, викошуючи американцiв:
  - Великого царя!
  Врiзала i Августина, проламала "Шерман", прошипiвши:
  - За мир, працю, iмперiю!
  Наступною вiдкрила вогонь i Мiрабела. Теж зламала броню супротивниковi i прошипiла:
  - За новий росiйський порядок!
  А потiм i випустила снаряд Олiмпiада, як лупне i прореве:
  - Я така мiць i бiль для супротивника!
  Дiвчата добре йдуть собi та ведуть вогонь. У їхнiх смарагдових i сапфiрових очах полум'я пекла.
  I новий, непробивний з усiх ракурсiв танк "Олександр"-4, йде собi i молотить американцiв. Таке ось уявлення та безумовне знищення.
  А дiвки те, якi, мороз, а вони в одному бiкiнi та майже голi - краса! Ми веземо iз собою кота!
  Оленка як випустить снаряд американською машиною. Як протаранить її i заспiває:
  - Я свiтова зiрка!
  А тут ще й Анюта вiзьме i випустить, зрiже супротивника, i прошипить:
  - I слава iмперiї!
  А далi й Августина довбане снарядом, викосить противника, зламає броню вороговi i пискне:
  - Я руда та безсоромна дiвка!
  I далi вже Мiрабела як засандалити. I випустить по вороговi снарядом забiйним. Вiдiрве вежу i провiзить:
  - Таран iз тарана!
  А потiм вiзьме красуня-богатир Олiмпiада. Випустить найзабiжнiшим iз снарядiв. Розкришить танк противника i прокриче:
  - Усiх кошторис!
  Ось танк вагою сiмдесят тонн йде, i ламає ворожi редути. I легко при цьому рухається снiгом - двигун найновiший - газотурбiнний! Таку машину так просто не зупиниш.
  Оленка спiває:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Росiйськi вовки рвуть ворога! Росiйськi вовки - салют героям!
  I знову за допомогою босих пальцiв нiг натискаючи на курок, вражає ворога. Ось це дiвка!
  Анюта теж впали використовуючи голi ноги i, верещить:
  - А я супер!
  А далi Августина як запустить снаряд i провоє:
  - Дика дiвка я!
  I Мiрабела випустить щось зовсiм забiйне i прореве:
  - До нових, незламних рубежiв!
  I покаже язик свiй такий рожевий i довгий.
  А далi Олiмпiада лупне, i рознесе американцiв, i зробить це дуже здорово.
  Ну, загалом очевидна перемога. Ця битва виграно i росiйськi, царськi вiйська просуваються далi.
  До кiнця грудня 1942 року вся Аляска вже захоплена царською армiєю, i бої йдуть у Канадi.
  Крiм танкiв, борються i льотчицi на реактивних лiтаках. Авiацiї у США багато, але якiсть її дуже слабка. Не порiвняти iз росiйськими реактивними машинами. Якi трощать ворога з iнтенсивнiстю термiнаторiв.
  I дiвчата Анастасiя та Маргарита на своїх лiтаках "Катерина"-6 як ефективно набирають рахунки.
  Анастасiя однiєї черги з п'яти авiацiйних гармат збиває вiсiм американських лiтакiв i верещить:
  - Я просто войовниця суперкласу!
  I босими нiжками натисне на педалi.
  Маргарита одна черга збиває десять американських лiтакiв i харчує:
  - А я ще класом вищий!
  Анастасiя босими пальцями нiг, як натисне на гашетки, i спалахне по ворогу. Зiб'є сiм машин армiї США i пискне:
  - Я така войовниця, що цар у захопленнi!
  Маргарита теж випустить забiйного i пропище:
  - I не лише цар! Дуже ми красивi!
  Дiвчата борються та збивають рiзнi машини. Викидають супротивника, немов здохлих мишей у смiтник. I трощать авiацiю США.
  Анастасiя збила ще кiлька лiтакiв i прогарчала:
  - За двоголового царського орла!
  Маргарита, вискакувавши зубки-клики, перевiряла:
  - За таке та круте!
  I теж збила ще дюжину американських машин. Ось такi дiвки. Дiвчата люблять вбивати. I розривати на частини!
  I ця пара працює...
  Переходить на наземнi цiлi. I давай iз "Шерманiв", пробиваючи їх наскрiзь. Немов голка метал. I розколюючи наймiцнiше залiзо та сталь. Ось так узяла їхня круша.
  Анастасiя пробиває кiлька "Шерманiв" i верещить собi:
  - Я дiвка яка здатна на багато чого!
  Маргарита теж молотить американцiв на сушi i пищить:
  - А мене нiщо не зупинить i нiколи не зупиняло!
  Анастасiя трощить ворога, збиває танки i верещить:
  - За царя, якого немає мудрiшого i крутiшого!
  Дiвчата очевидно чудовi! I головне лише в одному бiкiнi! I непереможнi!
  Нiхто дiвчат перемогти i зупинити не може!
  Анастасiя стрiляючи, верещать на всю горлянку:
  - Я є дiвка, що ламає сталь!
  Маргарита, продовжуючи стрiлянину, додає:
  - I будь-який метал!
  Дiвчата летять собi та стрiляють... Хоч мороз та зима, але їх це не зупиняє. У Канадi бої вирують.
  Анастасiя знову палить, i реве:
  - Я як пацан!
  Маргарит активно пiдтверджує i молотить з люттю пантери:
  - Я є така, що веселiше за всiх i крутiше!
  Дiвчата як видно дiйсно розрахунку великого та удачi невимовної!
  Набирають собi напiвголi рахунки! I горя не знають, жодних сумнiвiв! У них багато видно рiзних думок!
  Але, коротше кажучи, пощастило красуням. Взяли та накрили ударом з повiтря генерала iз чотирма зiрками. Чудова красуня. Як довбануть, так i довбануть!
  I знову рухаються Канадою росiйськi та нiмецькi танки.
  Ось екiпаж Герди, нiмецькою Т-4. Машина вiдверто слабка на тлi радянських машин. Зате дiвчата непростi - босонiж i в бiкiнi в мороз борються. А це про щось та каже!
  Такi войовницi скажемо прямо - крутi! Не знають сумнiвiв та слабкостi! У їхнiх очах сапфiри та алмази горять! Не поступляться такi красунi вороговi нi п'ядi землi! Вони святi та порочнi одночасно.
  Рухають собi iз колосальною енергiєю.
  I так собi руйнують американцiв.
  Герда вистрiлила, за допомогою босих пальцiв нiг i прочирикала:
  - Буйна я дiвка! I зовсiм не цiлка!
  I пiсля цього як смiється.
  Шарлота теж пальнула з гармати. Нехай не надто потужною, зате скорострiльною:
  - Я як розпечена i кусача бджола!
  Пiсля чого красуня вiзьме та покаже свiй довгий язичок!
  А тут i Христина як лiпить i пискне:
  - А мiй вокал! Iклiв удар!
  I теж зубки вовчi вишкiрить i прореве:
  - Буде нова перемога!
  Воїтельки й справдi такi жорсткi та агресивнi. I їх стiльки м'язової сили та шаленої лютi.
  I Магда теж по ворогу влiпить. Розiб'є з дистанцiї "Шерман", потрапивши дуже точно встик i прореве:
  - Я така, нiмця крута!
  Четвiрка, незважаючи на те, що машина не найкраща, бореться успiшно.
  А чому? Бо на них майже немає одягу! I войовницi дуже красиво ворога винищує.
  Герда з гордiстю зауважує:
  - Ми такi гiднi i фюрера!
  Пiсля чого красуня знову вистрiлить i вискачить свою милу мордочка.
  Вiйницi тут духу арiйського. I холоди не бояться. Хоча взимку на Заходi Канади ще дуже холодно.
  Але нiчого - тiльки босонiж, i майже голими. Тодi буде й удачi та перемога!
  Це войовницi сповненi гордого духу.
  Ось i зараз арiйкам немає рiвних у завзятостi. Якщо не рахувати росiйських дiвок.
  А ось Наташа на "Миколаї"-3 теж у бiкiнi та боса вистрiлив, виверне i пройдеться. Її танк втiм, краще за нiмецький Т-4. Бої тут жорсткi та дуже агресивно протiкають.
  Янки намагаються огризатися. Але Наташка пiдбила "Вiдьму", i прошипiла з оскалом перлинних зубiв:
  - Я така дiвка, що нiхто не пiдступиться!
  I Марiя влучно по американських танках вистрiлив. Проб'є їх i прошипить iз оскалом зубiв:
  - Жоднi сили нас не вiзьмуть!
  I ось Аврора теж по черзi вистрiлить. "Шермана" знищено. Та дiвка що треба.
  I потiм Свiтлана свiй внесок внесе ... Як дасть по американцях боляче.
  На морi також бої протiкають. Росiйський флот захоплює Фiлiппiни.
  I тут теж команда: босоногi дiвчата-морячки. Також майже голенькi красунi, у бiкiнi. Щоправда на Фiлiппiнах погода та взимку чудова - тепла, адже це майже екватор.
  I дiвчатам приємно боротися та стрiляти. I гасати босими, круглими п'яточками. Такi тут дiвчата просто принаднiсть. Найкращi - супер!
  Полонених до речi люблять ґвалтувати! Прив'язують собi, а потiм катаються на них. Та ще так, що бранцi непритомнiють! I винищення собi влаштовують тотальне - точнiше не собi, а ворогам.
  Такi вже класнi екiпажi iз напiвголих дiвчат. I їх уже нiчим не зупинити та не придавити!
  Воїтельки беруть на абордаж американський крейсер. Заскакують собi майже голi, босi, з м'язами, що перекочуються пiд засмаглою шкiрою. I люто рубають американцiв. I не дають жодного шансу на виживання.
  I ось видно красуню Стелла та її напарницю Машу. Обидвi дiвчата - високi м'язовi блондинки, як усiх рубають. Що не удар, то розрубування i розпарювання тiл!
  Дiвчата йдуть собi американським кораблем. Махнуть праворуч - вулиця, махнуть лiворуч - провулок!
  I не зупиниться дiвчаткам! Чи не залишають противникам шансу! А якщо заревуть, i почнуть м'язами трясти!
  I знову махають собi мечами, i виють:
  - Ми дiвки що є за царя, Батькiвщину та Михайла Романова!
  I рубають наче капусту самураїв. Ось Стелла взяла i босою ногою рушить офiцеру США в пах. Той пiдлетить вище i вискочить за борт.
  Блондинка-термiнатор як видасть:
  - За мої удари, платять гонорари!
  I знову вишкiриться, i перлинними зубками блисне! Ось це дiвка! Самий сiк та аромат!
  I мчать собi дiвчата. I проходять, наче приплив торнадо. Не дають шансiв вороговi. Вони колосальна сила. Темряви тим чортiв i тисячi тисяч ангелiв.
  А ось i Маша як рубанет, i одразу двома шаблями три голови знесе! Ось це дiвка - всiм дiвкам дiвка!
  Обидвi красунi рубають наче цвяхи мечами забивають. I немає в їхнiх дiях слабкостi та сумнiвiв. Рушаються собi, не вiдступаючи i не здаючись. Справедливiсть вимагає поєднати людство. Одна iмперiя, одна корона, одна мета та експансiя до космосу.
  Саме в цей час проходить виведення на орбiту першого штучного супутника Землi. Ось вiн летить навколо земної кулi.
  А росiйськi дiвчата у бiкiнi борються собi. I не поступаються противнику. I падають розрубанi красунями американцi. Все-таки дiвчата вищого класу та майстерностi.
  Вони свого часу встигли повоювати у Японiї. Теж боролися на висотi. Самого iмператора полонили. Показали свою колосальну майстернiсть. У них такий азарт i стiльки м'язової сили. Звичайно, такi дiвчата - це диво iз чудес!
  Рубали самураїв у палацi. I теж були майже голi та босi. Дiвчата, якi могли робити таке, що дивувало ворогiв.
  I рубали будь-яке м'ясо i демонстрували свiй артистизм. Войовницi не знаючи сумнiвiв, настають.
  Ось американському адмiралу зрубали шаблею голову. I як захочуть красунi, вискалив свої iкла.
  I знову в наступ i рубають собi. Такi войовницi справжнi монстри. А на престолi цар Михайло. Син Олександра Третього, та не той. Удачливiший, бiльш рiшучий, бiльш вольовий, i теж талановитий правитель.
  Але, звичайно ж, удача має значення, плюс ще бiльша жорсткiсть - Михайло вiв непримиренну боротьбу з корупцiєю, що вплинуло на армiю. А ось найефективнiше ноу-хау - це використовувати дiвчат у бiкiнi для ратних цiлей. А дiвчата дуже гарнi, коли майже голi та босi.
  Ось i протiкають бої зi змiнним успiхом. А гарнi войовницi стрiляють дуже влучно, краще за чоловiкiв. I головне, коли дiвчата майже голi, вони практичнi невразливi. Їх не беруть кулi та снаряди. Дуже сильна рать войовниць. Оце круто. Така iдея царя Михайла - використовувати дiвчат майже голих та босих, i це приносило перемогу.
  А дiвчата в боях ще й босими пальцями нiг кидали гранати та кинджали. I демонстрували свою дику лють.
  Дiвчата дуже лихi. I дуже красивi, швидкi, та швидконогi. Їх нiхто не мiг утримати.
  Войовницi дуже хорти ... Босi дiвочi нiжки - дуже ефективна зброя. Що вони можуть? Дуже багато. Самi голi пiдошви отримували енергiю вiд землi та воїнки красунi жвавi.
  Треба сказати, що дiвчата найкрасивiше у свiтi, що є i чудове, i з люттю кобр!
  Крейсера американцiв захоплено. Полоненi чоловiки падали ниць. Пiсля чого воїнкам нiжки свої їм сунули в обличчя. I змушували цiлувати. I дiвчата воркували, а їхнi голi пiдошви, коли лижуть мови приємно та лоскiтно.
  Але красунi насолодилися тим, що їхнi босi ноги обсипають поцiлунками, i п'ята цiлували.
  Пiсля цього дiвчата як розсмiються. А скалять зуби!
  Але стало краще, дiвчата трохи позасмагали голi i купувалися. Такi ось чудовi войовницi. А як таку нiжку взяти та поцiлувати. I кожний пальчик лизнути.
  Дiвчата супер.
  Ось знову танк "Олександр"-4 у бою. Преть собi i вже лютий iде. Вiйська рухаються далi. Все ближче та ближче до територiї США. Дiвчата такi класнi.
  Ось Наташка стрiляє влучно. I пробиває дуже точно.
  Дiвчина надзвичайно стрiляє влучно i кричить:
  - Ми зламаємо ворога!
  Далi стрiляє Марiя. Взяла та перемогла супротивника:
  - Я є супер!
  Марiя дуже гарна дiвка i дуже активна.
  I босi її нiжки її дуже гарнi та витонченi своєї еротичностi:
  - Ми рознесемо ворога!
  I Аврора така дiвка, i супер у нiй i голi животи та груди, а такi червонi соски надулися:
  - Спробую ворогiв i зроблю супер!
  I рудим волоссям як трусить!
  I знову довбане i своїми босими, точеними нiжками. Такi войовницi дуже круто!
  А потiм i Свiтлана вiзьме i довбає ворога:
  - Я люблю царя i повiшу ворогам на шию петлю!
  Ось дiвчата й розсмiяються. Як вони стали хортами та крутими.
  Американцi вiд дiвчат бiжать. Або здаються. Або гинуть. Вiйницi такi красивi, i дуже босонiгi, i дiвчата такi чудовi. I в одному бiкiнi боротися приємно та ефективно. Войовницi такi чудовi.
  Наташа знову стрiляє по американцях i шипить:
  - Ти мiй брат та я твiй брат! А точнiше, сестра!
  I знову язиком довгим як ворухне. Агресивна скажiмо войовниця та краса!
  А тут Анюта як трусить оголеними грудьми. I закричить, i вишкiриться. I снаряд в американцiв надiшле. I вiзьме i довбає.
  - Рознесла красуня! I пискне:
  - Я така ось i дiвка супер!
  Красива дiвчина i любить секс. А це приємно!
  I взяла дiвчина i лупнула - загарчала:
  - Ми переможемо i рознесемо супротивника!
  А ось i Аврора довбане i лупне:
  - Я є цар i крута дiвка!
  Войовниця може бути й дуже хорт.
  Дiвчата регочуть собi.
  А ось Свiтлана взяла i дуже круто. I це давала за знищення противника такi гонорари, i цiлувала чортiв:
  - Це такий тоталiтарний пiлотаж!
  Танк дуже спритний i забiйний. Вiн б'є слабкий та високий "Шерман". Ось i бої тут на користь царської Росiї.
  Наташа знову як пальне. I проворкує:
  - За твого кумира!
  Марiя почала стрiляти. Дiвчина дуже гарна, i в неї золоте волосся. На вигляд.
  Дiвчина довбала, i босими пальцями нiг нацiлить i пискне:
  - Це вбивство за царя!
  А ось i Аврора довбала американця. I дiвчина така скажемо реально украй агресивна i пискнула:
  - На реальний абордаж!
  I ось дiвчина показала собi реально сильну.
  I Свiтлана агресивна та бойова. Довбанула голою нiжкою, i розiрвала ворога.
  I прочирикала, скелячи зуби:
  - Я є жiнка, що лiтає орлицею!
  Ось дiвчата й почали довбати з дикою силою. I не зупинити таку агресiю красунь. Не вiдступаючи i не прогинаючись.
  Наташа знову вистрiлила i прошипiла:
  - До повного знищення!
  I Марiя без будь-яких цвяхiв, куди бiльше знищенням ворогiв досягла успiху, i стала ламати супротивникiв.
  А далi Аврора взяла i як довбає по вороговi з гармати. I навiть дуже вдало, з колосальним апломбом. I розчавити, роздробити ворога. I вiд "Шермана" летять на всi боки оплавленi уламки.
  I Свiтлана теж вистрiлить i як заспiває:
  - Я дiвчина великої мрiї та великої краси!
  Воїтельки справдi чудову волю до перемоги демонструють.
  Адже недарма iмперiя стала крутою i великою. Могла перевершити досягнення Чингiсхана.
  Войовницi рухаються собi... I стрiляють, стрiляють, i лопають ворожi позицiї, наче розпоровуючи ножем. А точнiше дуже гострим та загартованим кинджалом. I ось росiйськi вiйська вже реально непереможнi. I царство великої iмперiї.
  Якщо розiбратися, то в Росiї багато було воєн i важких перiодiв. Але Миколi Другому здебiльшого просто не щастило! Вiн виявився невдахою. А ось тактика має велике значення. Що показав великий росiйський шахiст Альохiн. Коли вiн починав грати замiсть свого супротивника, перевертаючи дошку та перемагаючи. Генiальнiсть i є генiальнiстю.
  При всiх проблемах царської Росiї, лише чинник оголених дiвчат багато що вирiшував.
  Ось у боях беруть участь i гелiкоптери. Бойовi машини, також екiпажi з дiвчатами в бiкiнi, i босими. Яка якiсть армiї, що складається з дiвчат? Найвидатнiше. Таку армiю нiщо не може зупинити та перемогти.
  Так у цiй армiї босi та майже голi дiвки. Екiпаж на вертольотi капiтана Варвари. Чи це не диво! Море здувається бурхливо! I як авiацiйнi гармати вдарять. А потiм ще й ракети. Ось це дiвки - справжнi урагани на кшталт торнадо.
  Не поступаються вони вороговi нi в чому. Росiйська армiя готова до битв i величезних звершень.
  Варвара це красива дiвчина з русявим волоссям i майже гола. Як прореве на всю горлянку:
  - Вороги не пройдуть! I не втечуть!
  I вiзьме, випустить забiйний розряд iз усiх струменiв своєї крутої машини. I пронесеться над противником. I вiзьме, повикає з руйнiвним загином.
  А ось скромна Ольга взяла i випустила по позицiях американцiв ракету i прошипить:
  - Я воював, не з лаптем, а боса!
  I пiдморгне своїми сапфiровими очима. Та це дiвки - такого неймовiрно чудового пiлотажу. З ним можна i в гору пиятики, i голi дракону знести.
  А нiжки настiльки витонченi та неповторнi! А талiї тонкi, i тiла дуже мускулистi.
  Варвара довбає, i провоє:
  - Я за царя можу дiрку в глобусi зробити!
  I мордашку вискалить, i пiдморгне очима.
  Войовницi тут на висотi. Ось Тетяна теж дiвчина в бiкiнi, як вiзьме та провiзить:
  - Хай буде цар над усiєю землею!
  I своїми перлинними зубками блисне. I з вертольота забiйним як цвях. I вбивчо пройдеться. I реально пiдсмажить метал. I викличе руйнування дзоту.
  Ось це дiвки - всi дiвки дiвки! I потiм коли полонених наводять, тi дiвчата потiм босi нiжки цiлують i лижуть. Це взагалi найвитонченiший спосiб i принизити та заохотити.
  
  НЕПЕРЕМОЖНИЙ РОММЕЛЬ
  У нiй армiя Роммеля у листопадi, груднi 1941 року, змогла здобути перемогу в Африцi. Це сталося ще й тому, що напарник генiального Роммеля не припустився тих грубих помилок, що сталися в реальнiй iсторiї.
  Внаслiдок чого нiмцi розбили англiйцiв, що наступають, i втримали свою територiю. Спочатку пiд час боїв це позначалося, тож на схiдному фронтi нiмцi зазнали поразки пiд Москвою.
  Однак надалi плани фюрера змiнилися. Роммель до цього моменту змiг взяти Толбук i рушив до Єгипту. Гiтлер вирiшив перейти до тимчасової оборони на схiдному фронтi, i поки що зосередити зусилля в Африцi та на Близькому Сходi.
  Тим не менш, оскiльки наступ в Африцi вимагав менше сил, гiтлерiвцi провели кiлька операцiй i на сходi. Розбили радянськi вiйська у Керчi. Оточили пiд Харковом. Вирвали скалку i на смоленському напрямку. Поразкою закiнчилося i наступ другої ударної армiї генерала Власова пiд Ленiнградом.
  Впав пiсля облоги та штурму Севастополь. I фрицi змiцнилися. Бої розгорнулися на Ржевському виступi. Тут гiтлерiвцям удалося встояти.
  Натомiсть у Єгиптi Роммель отримавши пiдкрiплення здобув переконливу перемогу. Розвиваючи успiх, нiмцi пройшли Палестину, захопили Iрак та Кувейт. А потiм i весь Близький Схiд отримав доступ до нафти.
  Пiсля чого фашисти повернули на Судан, i спробували захопити Африку.
  Одночасно вiдбувся штурм Гiбралтару i проникнення нiмецьких вiйськ у Марокко i далi в Африканськi простори.
  Але успiхам нiмцiв сприяла енергiйна робота у тилу. Де Гiтлер теж, що робив вправнiше, нiж у реальнiй iсторiї.
  Прокинувшись Гiтлер-термiнатор разом iз дiвчатами прийняв ванну, поснiдав салатом, кашею з цвiтної капусти та ще деякими овочами, додавши знежиреного багатошарового козячого сиру та iкри. Пiсля чого викликав Шпеєра, офiцiйно вручивши новому iмперському мiнiстру документ iз пiдписаним законом про надзвичайнi повноваження. Адольф бiснуватий, був дуже в'їдливий:
  - Випуск озброєнь у Третьому Рейху вкрай низький! Ми вiдстаємо не лише вiд Британiї, що воює, а й вiд тоталiтарного СРСР. А нам потрiбне панування у повiтрi, причому нарощуючи випуск старих озброєнь, переходити на новi. Особливо перспективнi реактивнi бомбардувальники. Адже їх величезна швидкiсть i висока верхня стеля, дозволяють майже безкарно трощити британськi мiста!
  Шпеєр випромiнював оптимiзм:
  - У Нiмеччинi та Польщi з надлишком вугiлля, у Францiї залiзняку, а обладнання у нас вистачить на випуск безлiчi машин. Адже ми виготовляємо алюмiнiю та дюралю бiльше, нiж усi країни свiту разом узятi!
  Бiснуватий Адольф кивнув:
  - До пори до часу! Британiя та США також розкручують виробництво, а нам потрiбно берегти кожен грам металу. Нехай школярi та iншi дiти з п'яти рокiв ще й металом збирають. Крiм того, навiщо робити крила та фюзеляж цiлком з дюралю. Можна використовувати дерево i полотно. Наприклад, робити моноблочнi крила. А що? Нам потрiбен новий реактивний винищувач вагою не бiльше двох тонн, легкий у пiлотуваннi, простий у виробництвi та дешевий! Число складальних деталей повинно бути скорочено до мiнiмуму, так само знайти можливостi максимально зменшити вагу лiтака i полiпшити його аеродинамiчнi властивостi. Зараз до речi авiаконструктори прийдуть, ми будемо їх навчати.
  Шпеєр посмiхнувся:
  - Звичайно, мiй фюрер. Наскiльки я зрозумiв, чи ви збираєтеся повернути з армiї всiх висококвалiфiкованих робiтникiв?
  Бiснуватий Адольф пiдтвердив:
  - Тiльки з високою квалiфiкацiєю, простих роботяг наберемо з-помiж iноземцiв. Так воно краще менше нероб, а значить i партизанiв. Чисельнiсть сухопутних вiйськ звичайно скоротимо, якщо вiйни з СРСР не буде, то нам не потрiбно стiльки пiхоти, але ... Не радикально, так я планую найближчими мiсяцями розгромивши Гiбралтар i Мальту, зайняти всю пiвнiч Африки i далi на ближнiй схiд. Нам ще знадобляться сухопутнi частини. Крiм того, необхiдно побудувати додатковi суднобудiвнi верфi як у самiй Нiмеччинi, так i у Францiї, Бельгiї, Голландiї, Норвегiї. Нам потрiбнi авiаносцi, лiнкори та транспорти. А Середземне море перетворитися нiби на внутрiшньонiмецьке озеро. Тобi зрозумiло?
  Шпеєр вклонився:
  - Так мiй фюрер! Я вже доручив розробити програму будiвництва.
  Хитрий Адольф доповнив:
  - Тривалiсть робочого дня може продовжуватися до 16 години, якщо цього вимагають нашi екстренi плани. Випуск лiтакiв має бути доведений, до ста машин на добу всього за дев'ять мiсяцiв... Бiльш нiж у троє порiвняно з нинiшнiм, i то аж нiяк не факт, що цього буде достатньо!
  Шпеєр поспiшив пiдбадьорити фюрера:
  - Нашi льотчики вищi за клас британських, тож далеко не все вирiшує кiлькiсть. А ми знайдемо новi способи перекувати репетування на мечi. Наскiльки я зрозумiв, що є прiоритетом, для нас це авiацiя?
  Фюрер стиснув кулак мiцнiше:
  - Прiоритет для нас реактивна, бомбардувальна авiацiя, а далi винищувальна, плюс випуск нової технiки, та розробка чудо-зброї! Втiм, не лише в галузi авiацiї, а й танкiв, артилерiї насамперед реактивної... Про це ми поговоримо докладнiше.
  Почувся дзвiнок i до помешкання увiйшли провiднi авiаконструктори Третього Рейху.
  Мессершмiт, вiдносно молодий з високим чолом, Хейнкель уже лiтнiй, але дуже рухливий, атлетично складений Танк, Лiппiш, i ще кiлька менш вiдомих.
  Адольф вказав їм на крiсла i наказав розкласти креслення на стiл:
  - Ваше завдання це створення нової, дуже потужної та сучасної зброї. У Нiмеччинi аеротруби бiльше, нiж у будь-якiй iншiй країнi свiту, а технологiї багатьох лiтакiв дуже вiдсталi. Адже тiльки в Ю-88, можна помiтно збiльшити швидкiсть за рахунок надання машинi бiльш обтiчних форм. Зокрема кабiнi надати краплеподiбну, опуклу форму, що i огляд покращить, i просторiше льотчику буде, i ще додасть швидкiсть, за рахунок покращення аеродинамiки на добрих п'ять кiлометрiв. Плюс ще обтiчну форму потрiбно надати вогненним точкам, як бомбардувальника, так i винищувачам, бомбоутримувачам, повiтряним гальмам у неробочому положеннi.
  Ви записуєте, що я вам говорю!
  Конструктора дружно закивали:
  - Так точно великий фюрер!
  Адольф продовжив:
  - ХЕ-129 - повинен бути перероблений для того, щоб обтiчна форма була надана i самiй коробцi зброї i була встановлена рухома авiацiйна гармата для захисту вiд атак з задньої i нижньої пiвсфери. Крiм того, цей штурмовик слiд забезпечити системою форсування двигуна. Одночасно разом iз перебудовою, потрiбно збiльшити випуск подiбних штурмовикiв. Їхнi разючi удари з повiтря, паралiзують активнiсть англiйцiв. Крiм того i бомбардувальник Ю-87, що пiкiрує, повинен бути використаний у Британiї. Застарiлi машини пустимо в бойку.
  Адольф зробив паузу. Конструктори мовчали. Фюрер зауважив:
  - На рахунок F -190 у мене великi сумнiви виникли. Машина вийшла важкою i недостатньо маневреною, крiм того, у неї вiдсутня система заповнення бакiв iнертними газами, що замiняють вироблене паливо. Через що цю машину можна навiть пiдбити однiєю запальною кулею. Що скаже iз цього приводу Танк.
  Знаменитий конструктор есесовець, витягнувшись у струнку, помiтив:
  - Це наша недоробка великий фюрер. Хоча розмiщення бакiв треба визнати досить вдало, вони менш вразливi вiд вогню противника, i одночасно захищають пiлота. Що ж до маневреностi, то... Одна броня важить 120 кiлограм, i нам не так просто, його полегшити...
  Бiснуватий Адольф запропонував:
  - Намагайтеся пiдняти аеродинамiчнi якостi Фоккен-Вульфа. Насамперед за рахунок зменшення ваги, i необхiдно загнути кiнцiвки крила, для пiдвищення керованостi та маневреностi машини. Крiм того, встановить захист задньої пiвсфери... Що стосується розташування мотора попереду кабiни пiлота, то це захищає льотчика, але потребує оснащення машини катапультувальним пристроєм. До речi саму форму двигуна, можна зробити бiльш обтiчною, що слiд обов'язково врахувати нашим промисловцям. До речi, як щодо робiт над МЕ-309?
  Мессершмiт дещо сконтузився:
  - Ми над цим працюємо великий фюрер. Розрахунковi характеристики обiцяють пiдняти швидкiсть машини, до 740 кiлометрiв на годину, при озброєннi у виглядi семи вогняних точок! Це буде наймогутнiша смерть для англiйцiв.
  Адольф перервав:
  - Доведення слiд робити швидше. А ви Шпеєр прискорiть освоєння нової скорострiльної авiацiйної гармати в 30 мiлiметрiв. Ще можна буде успiшно використовувати i для стрiльби по наземних цiлях i проти ворожої авiацiї! Новий МЕ-309 повинен прийти на змiну МЕ-109. Що ж до вашої реактивної машини МЕ-262, то, на жаль, у неї багато недолiкiв: велика вага, низька експлуатацiйна надiйнiсть, надмiрна аварiйнiсть.... Я сам зроблю нарис того реактивного лiтака, що нам потрiбен.
  Адольф Гiтлер почав креслити машину, використовуючи свої знання про сучасних реактивних винищувачiв. Втiм, не найсучаснiших, а приблизно п'ятдесятих рокiв, щоб адаптувати пiд нинiшнiй рiвень виробництва та технологiї. Особливу увагу вiн придiлив технологiї змiни стрiлоподiбностi крила. Роз'яснюючи всю перевагу такої конструкцiї:
  - Пiд час посадки та старту стрiловиднiсть зменшуватиметься, а пiд час польоту збiльшуватиметься. Тiльки за рахунок цього винищувач з мотором сучасно МЕ-262 зможе розганятися до 1100 кiлометрiв на годину. Та й вага у нього буде суттєво меншою.
  Мессершмiт подивився на схему, поморщив свiй високий iз залисинами лоб i видавив:
  - Генiально! Але мiй фюрер, звiдки у вас такi глибокi знання в аеродинамiцi?
  Бiснуватий Адольф хитро примружився:
  - А що хiба тiльки в аеродинамiцi? Обдарована людина, як правило, обдарована у всьому! А бездарнiсть та в Африцi бездарнiсть! Що до речi з бомбардувальником Арадо? Покажiть схему?
  Фюрер-попаданець бiгло подивився, заперечливо мотнув головою:
  - Нi, так не пiде! Iдея з вiзком нiкуди не годиться, через неї лiтак не розгорнеться i розбиватиметься. Потрiбнi звичайнi шасi, що забираються. Передбачте деякi змiни конструкцiї, для кращої аеродинамiки. Без зайвої вигадки, але зi кмiтливiстю.
  Адольф з дахом зробив ще кiлька зауважень:
  - Лiтак "Грифон" Хе-177 має вкрай ненадiйну силову установку. Її необхiдно негайно замiнити, новi поршневi мотори, спочатку по чотири стоять окремо. Потiм на найсучаснiшi двигуни потужнiстю 2950 кiнських сил. Що стосується можливостi завдавати ударiв з великої висоти i в пiкiруваннi, то... Починайте розробку Хе-277, ця машина також стане знаряддям немезиди. Але головне це реактивнi бомбардувальники. Це завдання прiоритетне. Ось, наприклад, таким має бути Ю-287.
  Фюрер знову зробив малюнок iз крилами зворотною стрiловиднiстю, роз'яснюючи тi чи iншi нюанси конструкторам. Адольф захопився, показуючи тi чи iншi схеми. Особливо бомбардувальник безхвостiк. А що схема реактивної машини лiтаюче крило бiльш нiж перспективна. I при цьому машина здатна бомбардувати навiть територiю США. Прямо вказав, що до робiт треба залучити конструкторiв з усiєї Європи та навiть євреїв. Нарештi зрозумiвши, що конструктори вже досить завантажилися, милостиво вiдпустив їх, залишивши Липпiша. Фюрер прокричав:
  - А вас Олександр я прошу залишитись! Вам буде доручено створення нової, надзвичайно ефективної зброї.
  Лiппiш здивувався:
  - Я вам вдячний фюрер!
  Гiтлер-термiнатор почав пояснювати:
  - Вам, звичайно ж, вiдома теорiя Вiзельсбергера, який свого часу був асистентом професора Прандтля в Геттiнгенi. Вiн був першим, хто розробив теорiю впливу екрану на поверхню, що пiдстилає.
  Лiппiш посмiхаючись, кивнув:
  - Ви чудово знаєте мiй фюрер! Та я знаю цю теорiю!
  Бiснуватий Адольф продовжив:
  - Потрiбно створити екраноплан - такий собi гiбрид торпедного катера та гiдролiтака. Вiн летить правда набагато нижче, за якихось 20-40 сантиметрiв вiд води. У цьому випадку маса повiтря, що пiдтримує човен-екраноплан, складається з двох частин. Одна - заморожений потiк пiд крилом; iнша - досить незначна - виходить з-пiд крила в районi задньої кромки i постiйно поповнюється повiтрям, що надходить зверху, вiд шкарпетки крила.
  Лiппiш охоче пiдтвердив:
  - Воiстину так мiй фюрер!
  Бiснуватий Адольф продовжив:
  - Однак головна маса повiтря залишається пiд несучою поверхнею i створює там тиск, що дорiвнює швидкiсному натиску. Вона грає роль своєрiдної повiтряної ковзанки, за якою човен-екраноплан "котитися" як по маслу! Першим, хто на практицi використав подiбне, був фiнський iнженер Каарiо, вiн розробив просто прямокутне крило-санi, що ковзає над снiгом за допомогою екрана i навiть отримав на це патент. На жаль, вiйськовi не вчасно оцiнили подiбне вiдкриття. Кажуть, що i росiйський професор Левков проводив подiбнi експерименти... Тобто це може стати новою чудо-зброєю, здатною доставляти бомби, торпеди, десант до узбережжя Британiї, зi швидкiстю лiтака, i при цьому невидимi для радарiв. Плюс ще разючi удари по англiйських кораблях! Згоден?
  Лiппiш пошарив рукою, послужливi офiцiантки налили йому соку.
  - Та це iдея багата, хоч будуть деякi проблеми технiчного плану. Наприклад, стiйкiсть.
  Бiснуватий Адольф дружньо кивнув:
  - Я тобi накидаю зразкову схему це краще зробити, а дрiбнi технiчнi деталi ви самi вiдшлiфуєте. Корпус повинен бути довгим, що скидається на фюзеляж авiалайнера, що переходить у дельфiновий нiс кабiни, вiтровi опуклi стекла i турбореактивнi двигуни. Хоча, можливо, в перших моделях зiйдуть i поршневi. I коли цю махину вiдбуксують на чисту воду, оглушливо заревуть мотори i вузький хижий тулуб рвоне, як кит пiднявши хмару бризок. Зауваж ця махiна здатна нестися, наче винищувач за кiлька метрiв вiд поверхнi води.
  Лiппiш свиснув у непiдробному захопленнi:
  - Багата уява у вас фюрер!
  Лихий Адольф ще бiльше надихнувся:
  - Звичайно, це б чудо-зброя. Адже екраноплани не бояться жодних штормiв. Їм не страшнi криги - вони летять над ними. Їм не загрожують болотистi гирла рiчок i прибережнi каменi, про якi можуть розбитися звичайнi кораблi, а мiлини взагалi як дитячий ставок. Висаджувати десанти вони здатнi скрiзь: вiд африканського берега Скелетов з його диявольськими рифами, до обох узбереж США, арктичних земель Канади та Аляски. Ось таких машин би кiлька сотень, i Британiя впала б у два мiсяцi.
  Лiппiш несмiливо зауважив:
  - А мiни?
  Фюрер засмiявся:
  - Ось саме мiни! Вони не загрожують нi пiд поверхнею вод, нi на мiлинах! Як i торпеди з пiдводних човнiв. А сам вiн iдеальна зброя для боротьби з найдосконалiшими пiдводними човнами, луплячи їх глибинними бомбами. Крiм того, екраноплани можуть лупити по ворожих кораблях ракета i мiнами. Так я, звичайно ж, ознайомлю конструкцiєю керованих бомб. Ну i звичайно десанти... Iдеальний засiб доставки десантури, причому не лише з пiхотою, а й танками! Тодi весь характер вiйни вiдразу змiниться! Чи зрозумiв Лiппiш, яку тобi справу довiряє фюрер?
  Конструктор вже меркантильнiше запитав:
  - А нагороди?
  Серйозний Адольф пiдтвердив:
  - Звичайно найщедрiшi, залiзний хрест iз дiамантами, землi, колонiї, пiдданi! Якщо ми пiдкоримо Африку, то землi вистачить на всiх!
  Лiппiш заявив:
  - Якщо будуть данi грошi та кошти екраноплан буде готовий, але... У мене ще є проекти винищувача безхвостi.
  Фюрер-термiнатор поспiшив заспокоїти винахiдника:
  - Реактивний бомбардувальник безхвостiк, я вже накидав, їм займуться iншi. Як до речi i винищувач! Екраноплани важливiшi, так це принципово нова зброя... Крiм того, фiрма "Гота" має дуже талановитих конструкторiв, якi цим займуться. А ти поки що на екранопланах попрацюй. Взагалi, зараз у мене багато невiдкладних справ, треба ще з танковими генералами поговорити... Розпорядження буде вiддано...
  Лiппiш залишив фюрера дуже окриленим. Адольф подумав, що, може, краще було б спочатку поговорити з фiзиками-ядерниками, з приводу створення атомної, а в перспективi й водневої бомби, але вирiшив не надто багато, вантажити себе та iнших людей за раз.
  Конструкторiв було кiлька, у тому числi найвiдомiшi: Порше та Адерс. Взагалi якщо в авiацiї, i пiдводному флотi нiмцi мали над порадами якiсну перевагу (хоча це i не всi визнають!), то танковий парк у панцвалi помiтно вiдставав. Зокрема радянськi машини КВ, Т-28, Т-34, перевершували нiмецькi у бронюваннi та озброєннi, а Т-34 ще й у ходових якостях. Втiм, гармати нiмецьких танкiв недостатньо сильнi i для англiйських "Матiльд" i "Кромвелей", а тим бiльше конструкторами, що вже розробляються, "Черчiллей" i "Челленджерiв". Не кажучи вже про слабкiсть бронi нiмецьких конструкцiй.
  Запросивши гостей сiсти, фюрер почав читати мораль:
  - На жаль, у Нiмеччини на даний момент немає надiйної протитанкової гармати... Оснащенi 50-мiлiметровою зброєю Т-3 можуть лише погладжувати броню "Матiльд" або КВ.... Адже "Матiльда" надiйшла на озброєння Британiї ще до початку Другої свiтової вiйни. У нас самих є трофейнi "Матiльди", чию лобову броню не пробити. Ну, а у Радянських КВ не пробити навiть борт чи корпус. Максимум, що наша машина може зробити це розбити гусеницю! Тобто ви конструктори поставили нас у таке становище, що у противника танки набагато сильнiшi нам у бронюваннi, а новi американськi "Гранти" i вже готовi до запуску в масове виробництво "Шермани" перевершує i озброєння. Не говорячи про росiйськi машини з гарматою 76-мiлiметрiв. I як ви виконуєте завдання щодо створення нових танкiв, зокрема з 88-мiлiметровою зброєю.
  Порше розгублено вiдповiв:
  - Звичайно, ми ведемо такi розробки великий фюрер. Нам 26 травня управлiння озброєнь дало замовлення на 45-тонний танк ViK -4501. Вiн має бути саме таким, з 88-мiлiметровою зенiткою, переробленою пiд танкову вежу. Ми вже маємо попереднi креслення. Можете з ними ознайомитись найбiльший.
  Фюрер запитав:
  - А ти Адерс?
  Ервiн кивнув:
  - Ще у сороковому роцi пройшли успiшнi випробування vk -3001. Нової важкої машини з гарматою 75-мiлiметрiв. У нас є подiбна зброя у протитанковiй моделi, але поки що не запущена у масове виробництво. Крiм того, проводилися роботи зi створення Т-6, з масою до 65 тонн. I легшi моделi в 36 тонн. Ми намагаємося великий фюрер.
  Адольф, який уявив себе всезнайкою, почав швидко оглядати креслення. Ось вони першi нариси грiзного "Тигра" найвiдомiшого танка Нiмеччини Другої свiтової вiйни. Ця машина стала знаменитою пiд час курски дуги. У радянськi часи "Тигри" як правило, охаювали, потiм ставлення до цiєї машини стало бiльш об'єктивним. Для свого часу цей танк, звичайно, був непоганий. Пiд час першої великої сутички з нашими КВ - три "Тигри" пiдбили десять радянських машин, а самi пiшли без ушкоджень. Головна перевага це машини, була потужна 88-мiлiметрова гармата, у якої довгий час не було гiдного опонента. Втiм, на курскiй дузi, незважаючи на якiсну перевагу в технiцi гiтлерiвцi, все одно були розбитi... Статистика бойового використання цiєї машини, а також спiввiдношення втрат, загалом говорять, про неї як одну з найкращих машин Другої свiтової вiйни. Але й недолiки видно не озброєним оком. Велика вага в 56 тонн, при бронюваннi всього в 100 - мiлiметрiв (бортiв лише 80!), велика висота, вiдсутнiсть кутiв рацiонального нахилу бронi та поганi ходовi якостi. Взагалi танк IС-2 за вагою на десять тонн менше перевершував тигр i в бронюваннi, i в озброєннi... Але з'явився цей танк лише у лютому 1944 року. "Королiвський тигр" взагалi важив 68 тонн, при лобовому бронюваннi в 180 - мiлiметрiв... Звичайно такий танк не годився для вiйни в Африцi, в пустелi, для десантури, це просто машина, як колос на глиняних ногах. Немає звичайно для свого часу i "Королiвський тигр" був дуже ефективний, вiн мiг знищити за бiй кiлька танкiв противника, а один раз пiдбив двадцять п'ять "Шерманiв" протягом години. Начебто була iнформацiя про знищених "Тигром" у ходi однiєї битви двадцяти трьох танкiв Т-34. Але в будь-якому випадку, цей танк просто втiлення нерацiонального використання потужностi та маси. А ось, наприклад, радянський танк Т-54... Свого роду втiлення вдалого рацiонального застосування фактично колишнiх технологiй Другої свiтової вiйни.
  Фюрер рiшуче заявив:
  - Нi панове! Такий проект годиться! Робити машину в п'ятдесят шiсть тонн за всього лише 100 мiлiметрiв бронi... Де ж наша хвалька нiмецька економiчнiсть i рацiональнiсть.
  Адерс несмiливо зауважив:
  - Французький С-2, при вазi 70 тонн мав броню 45 - мiлiметрiв...
  Фюрер-термiнатор зло перебив:
  - Це танк ще з часiв першої свiтової вiйни. А ось у росiйських КВ-2 мав 152-мiлiметрову гаубицю при вазi 52 тонни. Але ж це 152 - мiлiметри, а не 88.
  Тому я даю вам завдання 88-мiлiметрова гармата калiбру 71, на танк з вагою не бiльше сорока тонн i лобової бронi не менше 180 мiлiметрiв, бортiв i корпусу 150 мiлiметрiв, двигун у шiстсот, сiмсот кiнських сил. I цей танк має бути запущений у масове виробництво крайнього термiну, через пiвроку.
  Нiмецькi конструктори зблiдли i в них затремтiли руки. Олександр знущально глянув на них. Завдання справдi було найскладнiше; озброєння та бронювання характерне для "Королiвського тигра" зразка 1944 року, а потрiбно вкластися в меншу на 28 тонн вагу! Втiм, Адольф вважав це цiлком реальним, i навiть дружньо ляснув Порше по плечу:
  - Не засмучуйтесь, я вам сам намалюю оптимальну схему, за якої можна обiйтися i такою порiвняно невеликою вагою. Адже я не самодур, а рацiоналiст. Тiльки перебудувати вам доведеться багато. Зокрема розташовувати трансмiсiю та двигун разом.
  Адерс сумно помiтив:
  - Це створить нам певнi проблеми. Зокрема в такому розташуваннi будуть такi недолiки.
  Жорсткий Адольф перебив:
  - Звичайно, деякi проблеми будуть, але вони в принципi легко усунутi. Зокрема у технiчному планi. Зате можна куди компактнiше розмiстити мотор, змiстити пiдвiску i ... Висоту танк необхiдно знизити до двох метрiв, а екiпаж розмiстити, напiвлежачи, тодi все буде куди рацiональнiше.
  Фюрер почав робити малюнок, свого роду креслення, на кшталт наймасовiшого радянського танка пiслявоєнного часу Т-54. Ця машина була настiльки вдалою, що ще почала випускатися ще в 1947 роцi використовували i пiд час боїв в Афганiстанi з талiбами, iракськi вiйська билися на них з армiєю США в ходi "Бурi в пустелi" та операцiї "Шок i трепет" або "Свобода Iраку " ". Загалом цих танкiв було випущено понад 70 тисяч штук. А машина була дуже успiшна. При вазi 36 тонн, лобова броня - 200 мiлiметрiв, а гармата калiбру - 100 мiлiметрiв. Цей типаж успiшно бився й американськими "Патонами" та "Першингами" ще пiд час корейської вiйни. Так що для даного технологiчного рiвня модель дуже пiдходяща та реальна для втiлення. I досить проста у виробництвi - дешева... Що стосується нiмецької гармати 88-мiлiметрiв 71 ель, то вона була досить пробивною, для всiх танкiв Другої свiтової вiйни (за винятком лобової бронi IС-3, що надiйшов на озброєння в травнi 1945 року). Що ж IВ-3? Чудовий танк у планi бронювання, i вежi, якiй надали щучу форму. Щоправда, ходовi якостi були поганi, i його незабаром зняли з виробництва. Потiм було ще кiлька моделей IС-4 i так далi поки не зупинилися на IС-10, перейменованим пiсля смертi Сталiна в Т-10. I це виявився останнiй важкий радянський танк. Хрущов заборонив усi розробки важких машин, а його наступники не стали це переглядати!
  А чи взагалi потрiбен нiмцям танк важчий за сорок тонн, якщо i на середньому танку можна встановити гармату, яка пробиває на дистанцiї в 1000 метрiв 193 - мiлiметра бронi?
  Американцi швидко вiдмовилися вiд важких танкiв, i вага "Першингу" не перевищувала 42 тонн, а "Шермана" взагалi 32. Але пiсля того, як стало очевидно, що ось-ось може спалахнути вiйна з СРСР, з'явився монстр з гарматою калiбру в 120 мiлiметрiв. та початковою швидкiстю снаряда майже 1000 метрiв за секунду. Однак невдовзi американцi розчарувалися й у цьому танку. До появи IС-10, наймасовiшим пiслявоєнним танком був IС-4, з лобовою бронею 250 мiлiметрiв, i бортовий 170... Надiйна машина, хоч i важила бiльше 60 тонн. У будь-якому випадку потрiбно доручити виробництво для Нiмеччини та важкого танка, але не бiльше 50 тонн. Наприклад IС-10 якраз i важив 50 тонн маючи лобове бронювання у 290 - мiлiметрiв та гармату у 125 - мiлiметрiв... До речi який калiбр найвдалiший? У ходi вiйни наймасовiшi моделi "Шерман" та "Черчiлль" мали броню в 100 та 152 мiлiметри (лобову). Ну, що ж "Королiвськi тигри" з нею цiлком справлялися... А от "Пантера" стала трохи вiдставати калiбр 75 - мiлiметрiв навiть з високою початковою швидкiстю снаряда ставав недостатнiм. Тому з'явилися "Пантери" у 88-мiлiметровими гарматами, правда тiльки наприкiнцi вiйни, та й було їх небагато. Але той факт, що у вермахтi не було планiв, переозброїти танки та протитанковi гармати великим калiбром каже, що цей стан справ усiх влаштовував. Була правда САУ "Ягдтигр" з гарматою 128 мiлiметрiв, i лобовою бронею 250 мiлiметрiв, але їх випустили всього 71 штуку i в такiй мiзернiй кiлькостi вплинути на хiд вiйни вони не могли. До речi, до моменту капiтуляцiї "Ягдтигрiв" ще 43 штуки залишалося в строю, що говорить про надзвичайну живучiсть подiбної машини.
  Сталiн до речi наказав, щоб IС-2 вiдразу ж озброювався 122-мiлiметровою гарматою, хоча її пробивна мiць була надмiрною для нiмецьких танкiв (крiм "Королiвського тигра", але таких танкiв було випущено лише 458). Багато хто радив диктатору обмежитися стволом у 100-мiлiметрiв. САУ Т-100 виявилася найкращою за сукупнiстю бойових характеристик. Адже чим бiльше калiбр, тим менший запас снарядiв, нижча скорострiльнiсть, початкова швидкiсть снаряда, дальнiсть i точнiсть стрiльби... А у нiмцiв наймасовiший танк Т-4 i САУ на його базi важили всього 22-24 тонни. САУ "Панцер" втiм, була дуже вдала: озброєння "Пантери" та лобова броня майже як у неї, за такої малої ваги та висоти. Треба буде наказати запустити у виробництво якнайбiльше простих i дешевих "Панцерiв".
  А що калiбру зброї, то що ж? Для протитанкових гармат калiбр в 128 мiлiметрiв занадто великий, це краще використовувати як штурмову зброю, а обрати промiжний в 105 мiлiметрiв.
  Адольф показав нiмецьким конструкторам схему:
  - Це наша нова секретна зброя! Найближчими мiсяцями танк має пройти випробування. Його бойове застосування буде 1943 рiк. А поки що вам проект створення важкого танка зi 105-мiлiметровою гарматою. А також легких САУ. Тож за роботу панове.
  Адерс несмiливо заперечив:
  - Конструкцiя, запропонована вами, виглядає привабливо, але ось у чому проблема цей танк не в дусi наших традицiй... Та й екiпажу буде незатишно...
  Адольф замiсть вiдповiдi випив соку i запропонував:
  - Може, пообiдаємо пани-товаришi. Взагалi цей танк можна буде штампувати у великих кiлькостях, i я не думаю, що американцiв та англiйцiв до кiнця вiйни з'явиться щось краще. Та й сьогоднi можна буде з'їсти трохи м'ясного...
  Дiвчата швидко накрили стiл. Олександр розумiючи, що шлунок фюрера, який вiдвик вiд м'яса може захворiти, вважав за краще залишитися вiрним собi, i лише трохи з'їв осетра, згадавши при цьому Собакевича їх "мертвих душ". Мда, начебто поки що все робить правильно. Перекладає економiку на вiйськовi рейки, оголошує тотальну вiйну, приймає закони, якi слiд було прийняти ще в 1939 роцi. штука, у чомусь навiть краще за першi моделi "Калашнiкова". Тiльки важкувата ... Може й справдi взяти за основу автомат АКМ? Ех, добре б створити зброю, що поєднує точнiсть американської М-16, зi скорострiльнiстю i надiйнiстю АКМ. Загалом прогрес розвиває нерiвномiрно. Наприклад, мотори в танках не особливо додали мощi, а ось комп'ютер став взагалi недосяжним. Але вiн має знання майбутнього, але що може запропонувати в планi, наприклад замiнника нафти. Досi ефективно виробляти бензин з вугiлля не навчилися навiть в Америцi! Не дивлячись на зростаючi цiни на нафту. Ну, що вiн може запропонувати. Динамiчний захист, турбогенераторнi двигуни... I це буде, але трохи згодом, щоб не поспiшати викладати козирi. За сiмдесят рокiв прогрес пiшов далеко вперед, але доки старiсть не переможена, хвороби теж, i людина не Бог! Мало того, в чомусь навiть спостерiгається регрес... Наприклад, зростання релiгiйностi, особливо в Росiї та пострадянському просторi, а також iсламських країнах. Адже великi мислителi епохи вiдродження та нового часу передбачали, що релiгiя поступово вiдмиратиме!
  Але хоч як дивно релiгiйний екстремiзм наростає... А попи дедалi бiльше втручаються у полiтику держави. I в цiй ситуацiї полiтика влади незрозумiла, невже вона всерйоз вважає, що iстина в Православ'ї чи Iсламi? Всi цi освiченi та вульгарнi люди? Якщо нi, то який сенс вiдмовлятися вiд свiтської моделi державностi? Заради ефективностi управлiння масами? Але саме Православ'я i довело свою неефективнiсть у ролi державної релiгiї... Справа в тому, що маючи формально основою Християнство i в першу чергу Новий Завiт, Православ'я має як базис пацифiстське вчення: не противься злому i полюби ворога свого! Але при цьому фактична полiтика iмперiї агресивна i потребує насильства та захоплень. Вiд чого народжує протирiччя мiж формою i сутнiстю. Навiть якщо багато людей цього свiдомо не розумiють, пiдсвiдомо це вiдчувають!
  Через що Православне вчення i неефективне, позбавлене логiки, намагаючись бути, iмперським i християнським одночасно. А християнським - значить юдейським та пацифiстським! Адже Бiблiя майже повнiстю написана євреями, а може навiть i цiлком, тому що апостол Павло говорить велику перевагу юдеям тому, що їм довiрено слово боже! Значить, росiйськiй вiрити Бiблiї не личить! Значить, потрiбна iнша вiра, але вже не заснована на юдейському писаннi... Яка? Її мають розробити досвiдченi професiонали та психологи пiд керiвництвом ФСБ! Тодi багато протирiч буде успiшно вирiшено...
  Треба сказати, що дитина, яка читає Євангелiє: нiколи не стане сильним, смiливим, жорстоким воїном, що любить Росiю! I яка країна славиться у Бiблiї? Iзраїлю!
  Правда вiн сам Адольф бiснуватий, цей гравець, опинившись на мiсцi Гiтлера, зовсiм не збирається посилювати переслiдування євреїв. Навпаки, кориснi юдеї користуватимуться пiльгами i працюватимуть на Третiй Рейх. Таких дурниць, щоби розстрiлювати єврейських учених чи людей мистецтва не буде! Але поки що скасовувати антисемiтськi закони передчасно. По-перше, народ може не так зрозумiти, а по-друге, це джерело багатства i джерело солiднiший! Але пом'якшити антисемiтську полiтику, в обмiн на пiдтримку iудеїв, звичайно ж, можна.
  А як вчинити i з папою римським? Вiдносини з Ватиканом далекi вiд iдеальних, але вiдкрита вiйна завдасть на даному етапi лише шкоди. Значить, потрiбно шукати пiдтримки Ватикану, але при цьому наполягати на своїх iнтересах... В iдеалi поставити на престол Петра свою марiонетку i поступово реформувати релiгiю...
  Порше перервав роздуми Адольфа:
  - Ми дуже задоволенi вашим обiдом фюрером!
  Бiснуватий Адольф милостиво посмiхнувся:
  - Ну що ж, поки я зустрiнуся з Гiмлером, а потiм нехай прибуде Гейнзеберг. А ви хлопцi дивiться: термiни вам поставленi дуже твердi!
  Армiя фюрера рухалася собi Африкою. А проти СРСР тримала оборону.
  Взимку Червона армiя розпочала наступ на Ржевському виступi, але гiтлерiвцi там чекали i змогли вiдбити удар. На пiвднi нiмцi теж устояли, утримавшись на орлiвському та харкiвському напрямку. I лише пiд Ленiнградом радянськi вiйська змогли провести операцiю "Iскра", але бої тривали майже мiсяць i перемога була куплена надзвичайно дорогою цiною.
  Зиму сорок другого - сорок третього року, фрицi абияк пережили.
  Але навеснi вже бiльшiсть Африки ними пiдкорена. I фюрер промацує ґрунт свiту з Британiєю.
  Черчiлль трохи холодно до цього ставиться. Хоча Британiя i зазнає поразки за поразкою.
  З Японiєю теж не однозначно - битва при Мiдвей Америкою програна, i поки самураї б'ють численний флот американцiв частинами. I Америка не може отримати вигоду вiд своєї кiлькiсної переваги на морi та в повiтрi.
  Гiтлер же хоче наступати проти СРСР, але навiть пiсля оголошення загальної, тотальної мобiлiзацiї в нього занадто мало для цього сил. Оскiльки фрицi розкиданi Африкою.
  Влiтку Червона Армiя готова до просування. Фашисти, щоправда, пiдкоривши Африку, утворюють колонiальнi вiйська. I одержують додатковi ресурси.
  Використовують їх для танкiв "Лев", "Тигр", "Пантера". Втiм, данi монстру вийшли не зовсiм вдалi. Надто вже дорогi, надто важкi. Щоправда, для оборони "Пантера", гарний винищувач танкiв зi скорострiльною гарматою.
  А ось найневдалiшим виявився "Лев", важкий, дорогий, але не дуже ефективний. Гармата надто потужна, проти радянських тридцятьчетвiрок i легких танкiв, а скорострiльнiсть значно нижча, нiж у "Пантери" та "Тигра". А броня, щоправда, краща, нiж у "Тигра", i ще пiд рацiональними нахилами. "Лев", вийшов як велика "Пантера" вагою дев'яносто тонн i двигуном у вiсiмсот кiнських сил. Втiм, дещо швидше, нiж у реальнiй iсторiї до серiї надiйшов "Тигр"-2 на двадцять двi тонни легше. Близький за рiвнем захисту до "Леву", але рухливiший, легший. Зброя, щоправда, калiбру 88-мiлiметрiв - проти 105, але цiлком достатня для поразки всiх радянських танкiв. I що суттєво - бiльш скорострiльне - вiсiм пострiлiв проти п'яти.
  Тож "Лев" це дитя нiмецького, похмурого генiя не прижилося.
  Нiмцi захопили за лiто всю Африку, включаючи Мадагаскар. Сталiн надто довго вичiкував.
  Може, вiн сам сподiвався, що нiмцi почнуть наступ. Особливо бачачи, як прибувають танки "Лев", "Тигр", "Пантера". Але фрицi поки що вирiшували проблеми на чорному континентi.
  Сталiн змарнував момент. Наступ радянських вiйськ почався у напрямку Орла та Харкова. Саме де нiмцi були добре готовi. Та й досягти тактичної раптовостi не вдалося. Першi ж бої показали, що "Пантера" чудово показує себе в оборонi. Непоганi та "Фердинанди". Вони теж добрi.
  Та й "Тигр", танк результативний. I добре набирає рахунки. Нiмцi активно обороняються. I тримають удари супротивника. Червона армiя за три мiсяцi дуже завзятих боїв, просунулась лише на п'ятнадцять кiлометрiв. I втрати у неї були вiдчутнi.
  Над замаскованими дiвчатами пролетiло два десятки англiйських лiтакiв, вони, напевно, нiчого не помiтили, i вже почали розчинятися за лiнiєю горизонту, як раптом почулися новi пiдозрiлi звуки. Мадлен скомандувала:
  - Усiм лежати i не рухатися!
  Дiвчата завмерли, вони чогось чекали. I ось з'явилися через бархан легкi транспортери та вантажiвки. Судячи з конструкцiї, англiйського та американського виробництва. Вони неквапливо рухалися у бiк столицi Тунiсу. Мадлен трохи розгубилася. Вiн вважала, що до лiнiї фронту ще далеко, отже англiйцi ще встигнуть з'явитися. Точнiше не повиннi з'являтися. А тут пре цiла колона. Хоча, мабуть, менший за батальйон... Хто це такi, якась бойова група, обiйшовши пустелями аж нiяк не суцiльний фронт, хоче пошарити по тилах. Начебто логiчно, хоча з технiкою їх легко помiтити у пустелi. Принаймнi потрiбно передати своїм по рацiї, а вогню не вiдкривати. Тим бiльше, що їх лише сто чоловiк, а англiйцiв понад три сотнi!
  Герда прошепотiла Шарлотi:
  - Ось вони англiйцi! Вперше їх так близько бачу!
  Рудоволоса подруга, теж дуже нервуючи, вiдповiла:
  - Та нiчого особливого! I серед них стiльки негрiв!
  Справдi, не менше половини англiйцiв, були чорношкiрi. I колона рухалася неквапливо, причому негри ще щось завивали... Вони все ближчi й ближчi...
  Тут нерви однiєї з дiвчат не витримали, i вона вдарила з пiстолет-кулемета. В ту ж мить вiдкрили вогонь та iншi войовницi, а Мадлен запiзно гаркнула:
  - Плi!
  Кiлька десяткiв англiйцiв виявились разом скошенi, одна з вантажiвок запалала. Iншi англiйцi вiдкрили безладну стрiлянину. Мадлен вловивши момент, прокричала:
  - Наступальнi гранати дружно кидати!
  Дiвчата з елiтного батальйону СС "Вовчицi" кидають гранати далеко i влучно. А що з дитинства натренованi, та ще спецметодику проходили. Це коли тренуєшся зi струмом, трохи зволiкала з кидком i тебе розрядом. Шпурнули свої гостинцi i Герда з Шарлотою. А англiйцi шкереберть i шкереберть ... Забавно так. Стрiляють безладно, а негри ще, що кричать незрозумiлою мовою. Ось точно вiдморозки.
  А Герда стрiляє та кидає, при цьому ще й спiває:
  - У зiницях СС нiчний жах! Один стрибок - один удар! Вовчицi ми - наш метод простий! Не любимо ми тягнути кота за хвiст!
  Шарлота у вiдповiдь також порикує. Кулi, випущенi нею, розбивають на уламки черепа. Бо ще вибивають очi. Ось один переляканий негр, як всадить багнетом бiлобрисого напарника в бiк. Той кров'ю у вiдповiдь плюне. Шарлота пiдспiвує:
  - Ангели зоряного похмурого пекла! Здається, все у всесвiтi зруйнують! У небо злетiти швидким соколом треба! Щоб уберегти вiд смертi душi!
  Англiйцi дiють неорганiзовано, бiльшiсть iз них колонiальнi солдати: негри та iндуси, араби. Вони: то падають, завмираючи, то навпаки рiзко схоплюються й починають гасати, як пригорелi зайцi. Втiм, дiвчата стрiляють влучно, та й гранати хоч уламки i недалеко летять, зате густо! Ось уже й ворогiв лишилося небагато. Мадлен кричить по-англiйськи, у неї голосок такий приголомшливий, що не треба навiть рупора:
  - Здавайтесь i ми пощадимо вашi життя! У полонi у вас буде, гарна їжа, вино та секс!
  Подiяло миттєво i раз вже здаються... Руки вгору та ...
  Зiбрали пiвсотнi полонених, їх половина поранених. Мадлен скомандувала:
  - Поранених добити!
  "Вовчицi" без церемонiй пустили кулi у скроню, тим хто не мiг стояти на ногах, а решту занурили в машини та погнали на них у найближчу базу.
  Пiсля розпеченого пiску пустелi босим ножачкам Герди дуже приємно вiдчувати м'яку гуму. Вона навiть блаженно постає... Американськi вантажiвки дуже зручнi, i пiд час поїздки не тремтять. Здобувши перемогу дiвчата веселi. Шарлота запитала Герду:
  - Скiльки ти вбила?
  Дiвчина здивовано знизала плечима:
  - Не знаю? Не я одна стрiляла... Але гадаю, що багато!
  Шарлота пiдрахувала:
  - Нас сто, убив близько трьохсот, отже, по три на брата, тобто на сестру! Вражаючий початок вiйни!
  Герда байдуже махнула рукою:
  - Це для мене не має значення! Головне, що жодна подруга не загинула. Хоча це, звичайно, статистика, ворогiв знищено триста, а з нашого боку лише двi войовницi-вовчицi легко пораненi. Я навiть дивуюся, як ми ще Африку цiлком не захопили з такими вояками.
  Шарлота вiдразу зiпсувала настрiй:
  - Так цим горе-воякам ми у вiсiмнадцятому програли!
  Герда сердито труснула свiтленькою, наче обсипаною новорiчним снiгом головою:
  - Це через зраду! А насправдi ми були як нiколи близькi до перемоги i це було очевидно кожному, хто не слiпий! На жаль, нам завадили!
  Шарлота погодилася, спритно почухавши пальчиками босої ноги за своїм лiвим вушком:
  - Так зрада, диверсiї, бездарнiсть вiйськових. А росiян ми таки зламали, змусивши їх у вiсiмнадцятому роцi здатися! Ех добре б прогулятися просторами Росiї, там прохолодно, а тут спека!
  Герда весело хихикнула:
  - Зате в Росiї такi суворi морози... А от коли босонiж бiгала снiгом у горах, знаю яке це борошно.
  Шарлота вишкiрила зубки:
  - Маленька Герда босонiж бiжить по пекучому снiгу... Це символiчно немов у казцi... Казки про чисту, ще дитячу i зовсiм не егоїстичну...
  Герда задерикувато пiдморгнула подрузi:
  - Це як у нас до фюрера?
  Шарлота пiдтвердила:
  - Майже! Ми просто їдемо, а не бiжимо босоногi розпеченим пiском пустелi. Та ще пiсля перемоги.
  Пов'язаний негр пробурмотiв нiмецькою:
  - Грiзнi ангели я ладен вам служити! Ви богиня, я ваш раб!
  Шарлота погладила своєю злегка огрубiлою ступнею чорношкiрого бранця по коричневому кучерявому волоссю.
  - Ви негри вже за своєю природою раби! Це, звичайно, з одного боку добре, повинен же хтось i працювати вiд зорi до зорi, виконувати чорну роботу... Але раб за своєю натурою, мерзенною природою зрадник i йому не можна довiряти зброю. Ми ж нiмцi, у свою чергу, найбiльш культурна i високо органiзована нацiя на Землi. Велика нацiя воїнiв, i недарма ж у всiх Європейських армiя i навiть у Росiї служили найманцi-нiмцi, причому найчастiше на командних посадах!
  Герда люто кинула:
  - Та ти будеш служити нам як раб. У нас є спецiальнi звiринцi для чорношкiрих. А тобi залишається поки що...
  Шарлота запропонувала:
  - Нехай вiн цiлує нам ноги. Адже це буде для нас приємно, а нiгер принизиться.
  Герда енергiйно замотала головою:
  - Не знаю як тобi, а гидко, якщо чистої шкiри iстиною арiйки стосуватимуться губи смердючого нiгера. Так що...
  Шарлота не погодилася:
  - Та нi! А менi навпаки сподобалося. Ну дивись...
  Вогненно-руда красуня сунула чорношкiрому свою ноженьку. Той з ентузiазмом почав цiлувати довгi, рiвнi, точенi пальчики богинi. А дiвчина у вiдповiдь лише нiжно посмiхалася, товстi губи негра лоскочуть засмаглу шкiру. Ось язик бранця пройшовся пружною, злегка запиленою ступнею дiвчинки. Приємно таки, коли принижуєш сильного, майже двометрового чоловiка.
  Герда здивувалася:
  - Дивно, а тобi що, чи не гидко?
  Шарлота посмiхнулася:
  - Та нi! А з чого менi має бути гидко?
  Герда вважала за краще промовчати: ну що її втручатися у справи подруги. Взагалi-то їх виховували, що нiмецька жiнка має бути не лише воїном, а й люблячою, нiжною дружиною та здоровою матiр'ю. Але сама вона поки не думала про хлопцiв, може внаслiдок важких фiзичних навантажень, або просто поки що не знайшла своєї пари. Втiм, i Шарлотi, схоже, це набридло. Вона вдарила негра кiсточкою по носi, та так, що потекла юшка i запропонувала Гердi:
  - А може заспiваємо?
  Герда кивнула:
  - Звичайно, заспiваємо! Iнакше стає сумно!
  Дiвчата заспiвали, а їхнi подруги дружно пiдхопили, тож пiсня полилася як водоспад:
  Iдемо ми з миленькою з хащi,
  Сум неземний затаївши!
  А холод, пекучий льодовий,
  Пронизав надламаний мотив!
  
  По снiгу ножi босi,
  Дiвчата бiленькою йдуть!
  Ревуть як вовки завiрюхи злi,
  Зриваючи зграї птахiв-пiчуг!
  
  Але дiвчина не знає страху,
  Вона боєць могутнiх сил!
  Ледве прикрила плоть сорочка,
  Ми обов'язково переможемо!
  
  Наш воїн найзагартованiший,
  Його кувалдою не зiгнути!
  Ось ворушаться нiжно клени,
  Снiжинки падають на груди!
  
  Боятися то не наш звичай,
  Тремтiти вiд холоду не смiй!
  Супротивник жирний з шиєю бичачою,
  Вiн липкий, бридкий наче клей!
  
  Така сила у народу,
  Що створив святий обряд!
  За нас i вiра, i природа,
  Переможним буде результат!
  
  Христос Вiтчизну надихає,
  Наказує нам битися до кiнця!
  Щоб планетi стала раєм,
  Вiдважнi будуть усi серця!
  
  Щасливими стануть незабаром люди,
  Нехай життя часом тяжкий хрест!
  Жорстоко смертоноснi кулi,
  Але той, хто впав - уже воскрес!
  
  Наука дарує нам безсмертя,
  А розум загиблих поверне!
  Але якщо злякаємося, ви повiрте,
  Противник одразу вкрутить рахунок!
  
  Тому молись хоч Богу,
  Плохати не треба, лiнощi геть!
  Суддя Всевишнiй дуже строгий,
  Хоч може й часом допомогти!
  
  Менi Батькiвщина найдорожче,
  Свята, мудра країна!
  Тримай наш вождь мiцнiше вiжки,
  Цвiстi Вiтчизна народжена!
  Дiвчата з елiтного батальйону СС "Вовчицi" спiвали настiльки гарно, i слова були задушевнi. Загалом склався стереотип, що есесовець - значить кат! Але це не так. Iснували, звичайно, особливi каральнi пiдроздiли, найчастiше у складi охоронних дивiзiй, що проводили спецоперацiї, але бiльшiсть дивiзiй СС були просто елiтною гвардiєю Вермахту. Взагалi треба сказати, що червона, тоталiтарна пропагандистська не найнадiйнiше джерело вiдомостей про Другу свiтову вiйну. Адже зрозумiло, що комунiстичнi керiвники Агiтпропа не могли не бути неупередженими та об'єктивно висвiтлювати подiї. Тож достовiрно важко судити, де була реальна правда, про звiрства фашистiв, а де вигадка. У всякому разi, те, що не кожен воїн СС - кат i нелюд, змушенi визнати тi, хто серйозно займається iсторичними дослiдженнями. Крiм того до нападу на СРСР; гiтлерiвцi загалом на окупованих територiях поводилися терпимо, захiднi джерела не свiдчить про якiсь масовi звiрства i розправи.
  Ось i зараз дiвчата допомогли бранцям вибратися з машин; дружньо поплескували по широких плечах остогидлих чоловiкiв. Пiсля чого дiвчат запросили пiдкрiпитися.
  Обiд був скромним, зате в пустелi пристрелили зебру i кожнiй дiвчинцi дiстався приготований арабською шашлик. Взагалi араби принаймнi зовнi були налаштованi доброзичливо i тi, хто знав нiмецьку, навiть пробували жартувати, або обережно погладити нiжки дiвчатам.
  Герда вiдштовхнула липкого араба i заявила:
  - Не тобi я!
  Шарлота наслiдувала її приклад:
  - Заведи собi гарем!
  Герда посмiхаючись, запропонувала:
  - А ось скажи Шарлота, щоб ти робила, якби стала султановою дружиною?
  Рудоволоса подруга iз сумнiвом помiтила:
  - Це взагалi спiрне щастя ... Хоча дивлячись ще дружиною якогось султана. Якщо великої Османської iмперiї перiоду розквiту, то... Було б навiть дуже непогано... Я реформувала б турецьку армiю, удосконалила зброю... I напевно спочатку звернула б свiй погляд на схiд.
  Герда погодилася:
  - Правильно! Але ганьба для Туреччини, що вона навiть у перiод розквiту не змогла пiдкорити Iран. Ось це було цiлком реально, тим бiльше що армiя персiв була вiдсталою. Ось цiкаво, великий фюрер, яке ухвалить рiшення, завоювати Туреччину, чи все-таки включити до своєї коалiцiї, кинувши османам кiстку, зокрема й деяких не надто цiнних земель Iрану?
  Шарлота здивовано знизала плечима:
  - Не знаю! Загалом останнiм часом ходили чутки, що ми нападемо на СРСР... Кажуть, що Росiйськi багатства та опасистi землi України, на дуже потрiбнi!
  Герда пiдхопила пальчиками босонiжки кружечку чаю i, досить спритно пiдняла її до пiдборiддя, вливаючи в себе коричневу рiдину. При цьому дiвчина примудрялася розмовляти:
  - В Українi дуже багатi, огряднi землi. Пiд мудрим нiмецьким керiвництвом, i з нашою високою культурою землеробства, вони даватимуть рекорднi врожаї. I тодi у нас хлiб буде дешевше води. Та й самi українцям це буде на благо, адже радянська влада просто грабує їх, змушуючи голодувати!
  Шарлота кивнула:
  - Ми цих слов'ян навчимо нашiй великiй нiмецькiй культурi! Просвiтимо їх!
  Тут розмова перервалася грубими окриками, час вiдпочинку закiнчився.
  Але пiсля обiду дiвчат знову побудували i змусили робити марш-кидок пустелею. Пiсля їжi бiгти було важко i дiвчата навiть злегка стогнали, поки їх тiла не розiгрiлися. I так i помчали як тушканчики.
  Оце вiртуальний бiй... I Африка стає нiмецькою... А радянсько-нiмецькому фронтi...
  Взимку Червона армiя знову перейшла у наступ. Iдуть запеклi бої.
  Крiстiна, Магда, Маргарет та Шелла, борються у "Пантерi". Машина, хай i не iдеальна, зате зi скорострiльною, далекобiйною гарматою, в мiру спритна, i непоганою лобовою бронею.
  Нiмецькi дiвчата босонiж i в бiкiнi, незважаючи на мороз. I ведуть маневрений бiй.
  Ось Христина робить пострiл... Снаряд потрапляє до вежi Т-34-76 i пробиває її. Радянський танк зупиняється пiдбитим.
  Дiвчата кричать у всi ковтки:
  - Наша взяла!
  Потiм стрiляє Магда. Теж лупнула красуня з золотистим волоссям.
  Так що у тридцятьчетвiрки вежу зiрвало.
  Дiвчата-тигрицi стрiляють по черзi. I дуже влучно. Ось вони вразили ще один радянський танк.
  Далi влiпила Маргарет. I вразила САУ СУ-76. Спритно довбала. I заспiвала:
  - Наша пекельна Нiмеччина сильна, охороняє свiт вона!
  I як покаже мову!
  Потiм довбала з гармати Шелла. Вразила радянський танк КВ-1С. Теж непогано дiвчина спрацювала.
  Та четвiрка воїнок у бiкiнi бойова та холоду не боїться. Пiсля того, як жiнки стали битися, справи у Третього Рейху пiшли значно успiшнiше.
  Ось i в небi льотчицi Альбiна та Альвiна. Обидвi красунi в бiкiнi i босонiж. Воюють собi на Фокке-Вульфах. А це машина дуже серйозна.
  Альбiна, стрiляючи з авiагармат, вимовляє:
  - Активний крокет! Вiд слова крушi не шкодуй!
  I як блисне слiпучою усмiшкою! I зб'є одразу два радянськi лiтаки.
  Альвiна теж зрубала авiагарматами цiлих три i прочирикала:
  - Мiй захiд, буде смертельним та матовим!
  Пiсля чого дiвчина вишкiрилася i показала зуби! Вона сама чарiвнiсть i повна феноменальної чарiвностi.
  Альбiна зрiзає ще лiтак ЯК-9 i харчує:
  - А навiщо потрiбнi радянськi льотчики?
  Альвiна збиває ЛАГГ-5 i впевнено вимовляє:
  - Щоб ми нiмкенi набирали рахунки!
  Чудова пара дiвчат. Як вони взялися за набiр собi нагород. Ось уже справдi проти таких красунь не попреш. Вони збивають лiтаки i скалять собi зубки.
  А головний секрет, це в холод, дiвкам треба бути босими й у бiкiнi. Тодi рахунки самi прийдуть.
  I нiколи не одягайся. А тряси оголеними грудьми, i буде завжди в пошанi!
  Альбiна зрiзала черговий лiтак Червоної армiї та проспiвала:
  - У великiй висотi та зорянiй чистотi!
  I пiдморгнула, пiдстрибуючи, i смикаючи босими нiжками, ревучи:
  - У морськiй хвилi та лютому вогнi! I в лютому i лютому вогнi!
  I знову дiвчисько енергiйним заходом збиває лiтак.
  А тут Альвiна атакує супротивника. Робить це з розвороту, скеля собi зубки i пищить:
  - Я буду суперчемпiоном свiту!
  I знову падає збита дiвчиськом машина. I Червоної армiї неабияк дiстається.
  А Альбiна з диким екстазом реве:
  - Я тепер кат, а не пiлот!
  Збиває черговий радянський лiтак, i шипить:
  - Нагинаюся над прицiлом i, ракети мчать до мети, попереду ще один захiд!
  Воїтелька дiє гранично агресивно.
  Ось обидвi дiвчата атакують i наземнi цiлi. Альбiна пробиває тридцятьчетвiрку i верещить:
  - Оце буде кiнець!
  Альвiна вражає СУ-76 i шепоче:
  - До повного розгрому!
  I босою нiжкою як трусить!
  Взимку Червона армiя не змогла досягти iстотних успiхiв. Лише в районi Ржева вдалося трохи вклинитися, але ввiвши резерви, нiмцi вiдновили становище. Фрiци справдi сильнi.
  А в травнi 1944 року поповнивши свої вiйська новими танками, у тому числi й бiльш досконалою та краще захищеною "Пантерою"-2 перейшли в наступ, у районi Курська, та Ростова-на-Дону.
  Все було б не так уже й погано, якби в наступi не взяла б участь велика кiлькiсть арабiв, i чорношкiрих. А найголовнiше у вiйну вступила ще й Туреччина. Тож ситуацiя склалася вкрай тривожна.
  I Червона армiя, несучи великi втрати, вiдступала перед вищими силами Вермахту.
  Але вiдважна шiстка дiвчат на чолi з Оленкою люто билася з фрицями. I сили явно були нерiвними.
  Оленка боролася за Курськ, який штурмували гiтлерiвцi. Вiдчайдушна красуня кинула босими пальчиками нiжок гранату i прочирикала:
  - Слава за Русь та партiю рiдну!
  Потiм Наташка запустила босими пальчиками нiжок гранату i прошипiла:
  - Дiвчину бережемо босу!
  Пiсля Анюта теж пальчиками голих нiжок подарунок смертi послала, i пров'якала:
  - Чудовий удар!
  Руда Августина взяла i надiслала босою нижньою кiнцiвкою подарунок анiгiляцiї i пискнула:
  - Направивши в небо радар!
  А потiм i златоволоса Марiя голими нiжками смерть подарувала фашистам.
  I заспiвала:
  - У Мадагаскарi, у пустелi та Сахарi! Скрiзь була, бачила бiле свiтло!
  А тут уже й Маруся босими пiдошвами нiг цiлу зв'язку, жбурне i заспiває:
  - У Фiнляндiї, Грецiї, i в Австралiї, Швецiї, вам скажуть, що прекраснiших дiвчат цих немає!
  Та шiстка дiвчат боролася дуже здорово. Але Курськ все одно фрицi взяли...
  Нi, не встояти проти таких переважаючих сил. Прут собi фашисти i пруть.
  А що дається взнаки пiдготовка нелюдiв.
  Адольф Гiтлер просто балдел: вiдчуваючи себе справжнiм деспотом, якому всi пiдкоряються i тремтять. Та якщо хочеш сталiнських успiхiв, то треба й бути начебто Сталiна, без жалостi i вимогливим до iнших i собi( ось саме так i в такiй послiдовностi й думав Йосип Вiссарiонович!). Тепер же шерех пристойний i машина почне рухатися. Взагалi у Нiмеччини з урахуванням сателiтiв величезну перевагу над СРСР у кiлькостi промислового обладнання, у квалiфiкованiй робочiй силi та числу iнженерiв усiх рiвнiв. Це факт, а випуск озброєнь таки не на висотi! Вiдставала Нiмеччина вiд СРСР всю вiйну, незважаючи на всi руйнування в Росiї. А чого? Звичайно, внаслiдок певного бардака, що панував у рiзних вiдомствах i, особливо у вiйськовiй промисловостi. Крiм того, негативну роль вiдiгравала нестача сировини, а також недооцiнка потенцiалу противника. Зокрема у 1940 роцi випуск озброєнь у Нiмеччинi були нижчими, нiж у 1939 (якщо вважати валом з урахуванням боєприпасiв), i це незважаючи на те, що вже йшла вiйна, i Третiй Рейх взяв пiд контроль великi територiї з величезними запасами виробничих потужностей. Ну що можна сказати про органiзаторськi здiбностi Гiтлера? Не надто, то вiн блиснув у сферi вiйськової iндустрiї.
  Фюрер заявив у довгiй промовi:
  - У справi курування авiацiї, надзвичайнi повноваження надаються Зауеру. Вiн уважно стежитиме i за кiлькiстю технiки, що випускається, i що не менш важливо за якiстю. Крiм того багато твоїх друзiв Герiнг, нехай i були колись хорошими асами, але до керiвної роботи не здатнi. Не кожен добрий солдат, ще й видатний генерал, тож технiчною сферою замiсть повiшеного Ерiка керуватиме людина з-помiж професiйних пiдприємцiв, здатна здiйснити реформування та переозброєння авiацiйних сил. Адже Британiя не спить, вона нарощує як кiлькiсть, так i якiсть своїх збройних сил, i особливо авiацiї. Нам треба випереджати супротивника на двi голови, на дюжину крокiв iнакше ми повнiстю втратимо перевагу над ворогом. А тому потрiбнi якiснi кроки.
  Герiнг несмiливо заперечив:
  - Мої друзi, перевiренi люди, якi довели свою бойову ефективнiсть та професiоналiзм.
  Бiснуватий диктатор розлютився:
  - А може я, на твою думку, забув, хто битву за Британiю програв? Або хтось провалив чотирирiчний план розвитку народного господарства. Або ти теж хочеш, щоб тобi врiзали рiзками, та ще й публiчно. Так що заткни собi пащу i мовчи, доки не посадили на кiлок!
  Герiнг навiть сiв вiд страху. На жаль, з фюрером жарти поганi. Потiм знову почувся гомiн, у небо злетiв черговий реактивний лiтак МЕ-262. Машина була масивною i мала цiлих два мотори. Крила трохи стрiлоподiбнi, сам винищувач має досить грiзний вигляд. Його швидкiснi характеристики, для 1941 року загалом пристойнi, i навiть за свiтовими поняттями рекорднi. Щоправда, сама машина ще не цiлком надiйна i потребує налагодження. Втiм, фашистський диктатор вже дав характеристики нових, бiльш досконалих винищувачiв... МЕ-262 важить понад шiсть тонн, що є деяке перевантаження. Реактивний винищувач повинен бути маленьким, дешевим i швидким. Щодо цього МЕ-163 мiг би бути непоганим, але його ракетний двигун надто вже форсований i працює лише шiсть хвилин (вiрнiше ще працюватиме!), а значить дальнiсть дiї лише в радiусi ста кiлометрiв. Як бомбардувальник у стилi "блiц" або винищувач прикриття для ударiв армад по Англiї, вiн, звичайно, не годиться.
  А ось МЕ-262 може нести тонну бомб, тобто стiльки, як i Пе-2 радянський фронтовий лiтак. Тобто вiдмiнне рiшення i для винищувальної зачистки та пiдтримки вiйськ. Втiм, чому не створити винищувач у стилi "Комета" МЕ-163, але вже без ракетного, а з турбореактивним двигуном? "Комету" намагалися покращити i начебто довели польотний час до 15 хвилин ( це радiус дiї до 300 кiлометрiв), що Битвi за Британiю загалом прийнятно. Лондон ще можна з Нормандiї дiстати... Хоча не все так очевидно, треба ще й вiдбомбити i повернутися назад, та й п'ятнадцять хвилин були не в такому форсованому режимi. У майбутньому ракетнi, реактивнi винищувачi були визнанi глухим напрямом в авiацiї. Але конструкцiя "Комети" дуже навiть цiкава, своїми маленькими розмiрами i легкiстю, а значить дешевизною i маневренiстю.
  Крiм того, є ще досить перспективнi винищувачi вагою взагалi в 800 кiлограм, такi планери, що можна їх використовувати в повiтряних битвах. Щоправда, через малу дальнiсть польоти на них можна вести лише обороннi бої, або доставляти до Лондона на... Транспортах, а потiм чiпляти назад льотчикiв. Тут треба буде подумати. У реальнiй iсторiї планери так i не встигли повоювати, а Кореї чомусь радянськi генерали вiд авiацiї не наважилися випробувати цю iдею. Взагалi як це не сумно, але в ходi Корейської вiйни рахунок перемог першим вiдкрив американський пiлот. Тож янкi не варто недооцiнювати.
  Пiсля того як полiт закiнчився з кабiни, вискочила юна свiтловолоса дiвчина i на всiх парах пiдбiгла до фюрера.
  Бiснуватий нацi номер один простяг їй руку для поцiлунку. Що ж приємно коли дiвчата тебе люблять, а фюрера, схоже, цiлком щиро обожнюють усi нiмцi, чи вiрнiше майже всi, крiм небагатьох в'язнiв концтаборiв. Летчиця вимовила з натхненням:
  - Це просто чудовий лiтак, у ньому така швидкiсть та мiць. Порвемо всiх левенят як грiлку з сурогату!
  Фюрер схвалив порив дiвчинки:
  - Звичайно ж, порвемо, але ... Налагодження машини слiд вести швидшими темпами i особливо це стосується моторiв. Тут вже звичайно потрiбнi будуть радикальнi заходи, для їх полiпшення, але якщо допоможе вождь-конструктор!
  Всi хором гаркнули:
  - Слава великому фюреру! Хай допоможе нам провидiння!
  Заграв гiмн Третього Рейху та рушила колона юних бiйцiв iз Гiтлер-югента. Хлопчаки вiд чотирнадцяти до сiмнадцяти рокiв пройшли пiд барабан особливою побудовою. А далi було найцiкавiше: марширували дiвчата-пiдлiтки iз жiночого союзу Нiмеччини. Вони були в коротеньких спiдничках, голенькi, босонiжки нiжок красунь притягували до себе погляди чоловiкiв. Дiвчата намагалися задирати ноги вище, але при цьому вiдтягували шкарпетку, акуратно ставили п'яту. Цiкаве видовище красунь з бездоганними фiгурками... Обличчя правда були рiзнi i в деяких юних фашисток дещо грубуватi, майже чоловiчi, та ще вони кривили їх. Особливо коли зводили разом брови.
  Естет Адольф зазначив:
  - Потрiбно, що хлопцi та дiвчата бiльш масово отримували фiзичне загартування. А знаю, що з цього приводу багато робиться зокрема в Юнгфольку, але потрiбна всеосяжнiсть i переймання спартанських методiв. Звичайно, крiм заохочення крадiжок... Нашi юнаки та дiвчата повиннi рости порядними i водночас безжальними людьми.
  Верховний головнокомандувач зробив паузу. Генерали мовчали, мабуть, боятись заперечувати, а пiдтверджувати очевидне не хотiлося. Фюрер продовжив:
  - Вiйна не жарт, але безжалiснiсть до ворогiв, має поєднуватися iз взаємодопомогою та почуттям братства по вiдношенню до товаришiв. Ось це ми й повиннi всiм вселяти... Нова надлюдина, нещадна до iнших, але ще бiльшою мiрою вона має бути нещадною до себе. Бо неповноцiннiсть треба в першу чергу викоренити у своїй душi, ну а тодi й немiчне людське тiло пiдбадьориться!
  Знову пауза ... Генерали i конструктори раптом зрозумiли i почали бурхливо аплодувати. Фюрер, схоже, був задоволений:
  - Це вже краще, а зараз менi хотiлося б побачити iмiтацiю повiтряного бою. Таку ось грiзну i всесокрушуючу...
  Хейнкель несмiливо поцiкавився:
  - З бойовими патронами чи снарядами мiй фюрер?
  Нацi номер один кивнув:
  - Звичайно, з бойовими. Крiм того менi хотiлося б розглянути дiю катапультуючого пристрою. Адже ви працюєте над ним... - Фюрер труснув кулаками. - Коли, нарештi, воно буде готове та запущене у масове виробництво. Адже досвiдчений льотчик, це i є досвiдчений льотчик, якого треба берегти для майбутнiх битв!
  Фюрер-термiнатор все ж таки вирiшив показати конструкторам бiльш сучасну схему катапультуючого пристрою. Ця система має бути менш громiздкою, бiльш простою та легкою. Що ж недорогий i вже освоєний нiмецькою промисловiстю, пiропатрон цiлком пiдходить для цiєї мети.
  Схему доводилося малювати на ходу, але Гiтлер був справдi непоганим художником, i малював чiтко, швидко, лiнiї схем та повороти були рiвними та чiткими без жодних лiнiйок та циркулiв. Термiнатор-попаданець подумав, що дивно звичайно, що нiмцi, маючи, загалом, таку сильну i певною мiрою передову iдеологiю як нацiонал-соцiалiзм та тоталiтарну систему злили росiйською вiйну. Можливо, це пов'язано з тим, що росiйськi воїни були мiцнiшими i витривалiшими за нiмецькi i швидше вчилися воювати.
  Взагалi якщо подивитися на хiд вiйни в цiлому, то так росiйськi, вiрнiше радянськi вiйськовi вчилися воювати, а нiмцi як би розучилися ... Їх командування приймало рiшення на рiвнi першокласникiв, а може навiть i нижче, якщо першокласник має досвiд ведення вiйськових дiй у стратегiях реального часу . А що iнодi дiти рокiв шести вже так спритно керують вiртуальними армiями, то їм i Жукову з Майнштейном немає грiха повчитися. Втiм, деякi дослiдники вважають Жукова i Майнштейна бездарностями. Є також протирiччя щодо чисельностi технiки, зокрема трофейної, французької. Пам'ять Гiтлера (хороша пам'ять, особливо коли вiн ще здоровий!), пiдказувала, що трофейних танкiв захоплених у французiв було 3600, дуже велика цифра ... Деякi моделi такi як SiS-35 за своїм бронюванням, правда тiльки лобового бронювання перевершували Т- 34 . Так що цей танк цiлком можна виробляти i на французьких заводах, хiба що замiнивши 47-мiлiметрову зброю, на довжину 75-мiлiметрiв. Загалом i цього може виявитися мало. Британiя та США загалом у своїх танках завжди найбiльше цiнували броню. Ось, наприклад, сорока тонний "Черчiлль" мав бронювання в 152 - мiлiметри проти 120 - бiля важкого танка IС-2.
  Фюрер ще дещо повiдомив конструкторам:
  - У нас цiлком вистачає аеродинамiчних труб, так що займайтеся пошуком бiльш оптимальної моделi лiтака та створенням обтiчних форм, не доводячи справу до дорогих випробувань, де ще й гинуть найкращi нашi аси. Наприклад, модель лiтака на кшталт лiтаюче крило дуже ефективно, особливо якщо товщину i кут нахилу можна було б мiняти. Я вже дав вам креслення, так що безхвостка має бути готова. Її розрахункова швидкiсть становитиме навiть за двигуна Юмо до 1100 кiлометрiв на годину. Так що дерзайте, але не дерзiте!
  Адольф-попаданець ще порадив, як слiд збiльшити швидкiсть продування труби. Вiн уловив погано приховану iронiю у поглядах конструкторiв: звiдки, мовляв, простий єфрейтор стiльки знає. Вони що у генiальнiсть фюрера не вiрять? Що ж ми розберемося... чи нi не розбиратимемося, а доведемо їм свою освiченiсть.
  Пiсля пролунав обiд на свiжому повiтрi, дiвчата-прислужницi розставили столи та стiльцi. Гарно... Але що ж якi реформи в нацiонал-соцiалiзмi зробити? Такi, щоб максимально зменшити кiлькiсть ворогiв та знайти друзiв. Ось, наприклад, не звеличувати нiмецьку расу на кожному кроцi i може навiть перестати дiлити народи на класи. Втiм, формально ще подiл нацiй на неповноцiннi та арiйськi ще не узаконено. Це спрощує справу. Загалом Гiтлер взявся за масове знищення євреїв саме пiсля нападу на СРСР. Навiщо б це в нього з'явилися заскоки? Може розраховував, що всесвiтнiй сiонiзм благословить його на вiйну з бiльшовизмом, а Захiд пiдтримає. А потiм, коли Британiя та США сказали рiшуче, немає вермахту, фюрер розлютився? Чи помстився тим євреям, до яких змiг дотягнутися? Гiтлер звичайно iдiот що влаштував Голокост i тим самим дискредитував iдеї нацiонал-соцiалiзму. Тепер слово нацист та кат стали синонiмами. Багато хто також плутає нацiоналiзм i фашизм, можливо через спiвзвучнiсть слова нацi. Але це взагалi негаразд. Фашизм у принципi до нацiонал-соцiалiзму прямого вiдношення не має. За своєю суттю поняття фашизму виникло у Францiї в дев'ятнадцятому столiттi i мало зовсiм iнше значення.
  Свого роду суть вчення фашизму у початковому варiантi зводилося до встановлення корпоративного духу, почуття товариства серед капiталiстiв. Потiм Муссолiнi запровадив вчення фашизму для своїх чорносорочникiв. Ну, а нацистiв фашистами насамперед стали називати їхнi вороги та полiтичнi конкуренти. Чого грiха таїти гiтлерiвцi дiяли жорстоко, тому фашист набуло лайливого, негативного сенсу. У Росiї свого часу нацiоналiсти переживали певний пiдйом, особливо на початку дев'яностих рокiв, досягнувши максимуму в 93-94 роках. Потiм вiйна в Чечнi призвела до зростання пацифiстських настроїв у суспiльствi та тимчасового спаду нацiоналiзму. Вiйна в Югославiї та бомбардування Сербiї призвели до тимчасового стрибка патрiотизму, але потiм настав розкол у нацiональному русi. У Росiї нацiоналiсти мали проблему з лiдерами... Свого фюрера не виявилося... Правда Жириновського порiвнювали з Гiтлером, i вiн навiть дещо перевершив Адольфа. Наприклад, у швидкостi полiтичного зльоту, за чотири роки пiсля заснування партiї посiсти перше мiсце на парламентських виборах. Але Жириновський повiвся нерозумно i зумiв не те що розвинути успiху, i навiть утримати досягнуте. Тут треба сказати насамперед була його особиста вина. Недостатня дисциплiна в партiї, скандали, в якi вiн влазив. Але реальний Гiтлер взагалi жодного разу не засiдав у Рейхстагу i його кiношнi iстерики нiхто не показував по телебаченню. Та й самого телебачення не було. Хоча успiх Жириновського на виборах 1993 року це заслуга саме вдалої роботи з телеаудиторiєю.
  Красива дiвчина з-помiж прислуги, присiла до фюрера i поклала собi його руку на голе колiно. Проворкувала:
  - Ви про щось замислилися мiй фюрер?
  Нацистський диктатор i водночас вiртуальний гравець стрепенувся. Вiн помiтив, що так i не доїв овочевий суп та фруктовий салат. Фюрер поцiлував дiвчину в губи, вiдчувши її юний, солодкий аромат i заявив:
  - Поїдеш у машинi зi мною. А ви все за роботу, час їсти закiнчився.
  I знову шестернi державного, не цiлком, щоправда, налагодженого механiзму закрутилися. На шляху фюрер зайнявся любов'ю з красунею, i навiть здивувався, звiдки в нього стiльки енергiї i сил. Адже казали, що фюрер - iмпотент i взагалi нiбито iнвалiд, який перехворiв на сифiлiс (брехня) i скупчений (загалом вигадка!). Правда обзавестися потомством Гiтлеру не вдавалося ... Що ж завтра, вiн сам займеться цiєю справою ... Або нi доведеться все ж таки запросити Гiмлера. Загалом у реальнiй iсторiї фюрер рiзко посилив роль СС. Мабуть, i йому в цiй альтернативцi доведеться пiти таким шляхом. А що пiдпорядкування кримiнальної полiцiї структурi СС загалом розумно, тепер усi данi та картотеки зливатимуться в одне джерело. Крiм того застосування проти карних злочинцiв, i тих передових методiв дiзнання, що характернi для Гестапо та iнших структур таємної полiцiї значно пiднiме розкриття.
  Щоправда, може зрости i кiлькiсть постраждалих невинно, але... Переважна бiльшiсть есесiвцiв поряднi люди, а досвiдчений слiдчий, як правило, одразу бачить: бреше людина чи говорить правду, i помиляється рiдко. Що про це можна судити за багатьма кримiнальними хронiками.
  Вирiшивши ще кiлька поточних справ i запросивши для зiгрiвання лiжка двох новеньких дiвчат фюрер, поклавши голову на оголенi пишнi груди красунi, заснув.
  Цього разу вiн повернувся до перерваного ранiше сну, про грандiозну космiчну битву. Знову у своєму прозорому винищувачi, а противник при цьому намагається атакувати лави армiї Великої Росiї. А влучник у фюрера гри Гiпернета, та його напарниця, пишнотiла, але при цьому м'язова блондинка намагаються дiяти, синхронно допомагаючи один одному. Потворнi ворожi винищувачi, намагаються взяти числом, використовуючи свою чисельну перевагу. Дисгармонiя бойових армад Дермостана впадає у вiчi дедалi бiльше. Їхнi кораблi здаються дедалi бiльш огидними. Капiтан Владислав, застосувавши прийом "вiдро", цiлком вдало зрiзав машину у виглядi скривленого черевика i висловився:
  - Що ж недарма i Гiтлер, i Сталiн батько був шевцем!
  У вiдповiдь його напарниця-блондинка блиснула голими, рожевими п'яточками:
  - А менi чоботи чи iнше взуття не потрiбне. Я босонiж куди краще вiдчуваю найменшi викривлення вакууму, або вiбрацiї простору! О мiй фюрер хотiлося б тобi стати дiвчиною?
  Владислав хихикнув у вiдповiдь:
  - На короткий час було б цiкаво. Всi кажуть, що у жiнок оргазм набагато сильнiший i тривалiший, нiж у чоловiкiв, так дуже хотiлося перевiрити чи це так насправдi?
  Блондинка хихикнула:
  - Прогрес може подарувати тобi можливiсть випробувати i це... Якщо, звичайно ж, ми не програємо грандiозну космiчну битву. Ворогiв дуже багато. Може загинути i сам, що ще не народився, але вже командувач нами iмператор Алмазтигр 13.
  Влучник у фюрера зауважив:
  - Великий полководець, на вiйнi як голова, тим бiльше розмiр тим важче втрата!
  Блондинка замiсть вiдповiдi почала вивертати свiй винищувач. Вiн виписала крендель, ледве вiдiйшовши вiд тарана, а потiм дуже точно пальнула у вiдповiдь. Машина противника запалала i почала розколюватися, причому на дуже дрiбнi, як макове зернятко палаючi шматочки. Дiвчисько, пiдхопивши пальчиками босої ноги жувальну гумку i кинувши її так спритно, що вона потрапила прямо її у висунутий язичок:
  - Чудово! Коли жуєш, тодi спiваєш!
  А ось крутому воїновi пощастило не так сильно, в нього знову потрапили, нехай навiть по дотичнiй i воїн-капiтан рикнув:
  - Як мене дiстали цi бабськi погладжування!
  Блондиночка блиснула очима:
  - Тебе не влаштовують погладжування? Хочеш, мабуть, чогось серйознiшого? Ось якi ви всi чоловiки нетерплячi, схильнi до зради!
  Владислав засмiявся i мало не проковтнув жорстку вiдповiдь з-помiж винищувачiв Дермостану. Картина бою дещо змiнилася. Ворог здавався невичерпним, вводячи у бiй дедалi новi сили. Особливо небезпечними були ультра-лiнкори, величезнi немов астероїди вони повiльно немов намальованi симпатичними чорнилом (якi проступали, коли на них свiтиш лампою) проступали з вакууму. Дермостан намагався насамперед прогнути фланги, зробити маневр обхвату, ймовiрно, щоб створити котел у космосi.
  Вiйська Великої Росiї билися мужньо, i навiть не цуралися маневрiв. Так використовувався метод, рухливої оборони, а так зухвалих маневрiв та пiркiв. Наприклад, бойовi крейсери та грейфери космiчної армiї Великої Росiї, то зникали, то навпаки з'являлися в тилу жахливого супостата. Це нагадувало полювання риби в ополонцi - виринули, схопив видобуток (якась зимова комаха, а якщо мисливець сом, то й птицю!) i знову в ополонку. Кораблi Дермостана в цьому випадку одразу ж губилися, починали збиватися в купу, а то й вiдкривали один по одному вогонь. Кумедне плазмовиверження з спопеленням зорельотiв. Ось, наприклад, навiть ультра-лiнкор отримавши кiлька попадань термопреоннових ракет, спалахнув блакитним i зеленим полум'ям. Тут великий воїн (продовжуючи трощити байдужих листя лайнов, що липнули!) друг побачив картину всерединi палаючого ультра-лiнкора. А що велика махина, екiпаж на цiлих два мiльйони солдатiв i п'ятдесят мiльйонiв роботiв!
  Бойовики всерединi корабля рiзнотипнi вiдморозки: тролi, гоблiни та кiлька гiбридних типiв, наприклад наймасовiша: сумiш клiщiв та цигарок, вiрнiше навiть недопалкiв! Ну i страшнi тварюки, немов iз жахiв намальованого наркоманом.
  Тварини вiдчайдушно хочуть втекти, але при цьому стикаються одна з одною, колють, рiжуть, кусають. Ось з'явилася фехтувальна машина, спецiально створена для абордажного бою. I озброєна вона: квазиплазмовими мечами, причому не прямими, а вигнутими на найрiзноманiтнiшi маневри. Ось перша фехтувальна машина включилася в живе мiсиво величезного корабля, що витiкають з палаючого вогнем. Вiдразу ж полетiли на всi боки шматки розрубаного м'яса, i тiл, що обгорiли. За нею з'явилася друга, вона скидалася на павука, тiльки кiнцiвку було не менше тридцяти, i вони були у виглядi анiгiляцiйних потокiв, здатних перерiзати навпiл навiть динозавра.
  Один iз офiцерiв Дермостана заволав:
  - Ой, не рiжте мене! Пiшак з'їла ферзя!
  Але йому не пощастило, недопалок з лапами клiща, тiльки ще бiльш огидними наткнувся на антену i повис на нiй проткнутий. Втiм, як вiн верещить, уже не було чути в тiй дикiй, все наростаючiй какофонiї. Мови принцепс-плазмового полум'я переважно блакитного та помаранчевого кольору наздоганяли переляканих бiйцiв Дермостана, змушуючи їх смажитися. А фехтувальнi машини лютували всерединi ультралiнкору. Мабуть у їхнiй програмi чiтко надрукувалося: убий, убий, i ще раз убий! А кого їм, по сутi, не важливо. I в коридорах шумiла жахлива гiперрубка.
  Втiм, ось ультраполум'я вже досягло i фехтувальних машин, а також багато гоблiнiв, i клешнi - недопалки вже розсипалися на фотони. Ось i ультралiнкор став поступово розпадатися на кiлька частин. Хоча розкол i вiдбувався повiльно, але вiд цього не здавався менш зловiсним. Особливо на тлi великої безлiчi iнших, то спалахують мiнiатюрними надновими зiрками, то навпаки зорелiтами, що зморщуються. На жаль не тiльки Дермостана, а й Великої Росiї.
  Наприклад, крейсер з емблемою серпа i молота не втримав управлiння i таранився у вороже дредноут. Коли стикаються двi маси iз субсвiтловою швидкiстю, то це рiвносильно тарану анiгiляцiйної ракети. Рве з переважною силою (якщо звичайно можна так висловитися). Вибух розцвiв тюльпаном у рiзнокольоровими пелюстками раптово поглинувши все, що iснує навколо десятка iншого кiлометрiв. Владислав-Адольф висловився:
  - А нашi хлопцi схожi вже на небеса!
  Блондинка фiлософськи помiтила:
  - Небеса це єдине гарне мiсце, куди нiхто не поспiшає потрапити, навiть якщо знаходиться в пеклi!
  Влучник у Гiтлера погодився:
  - Такi парадокси свiтобудови. До гарного мiсця не хочемо потрапляти, а погане саме затягує! Тож навiть не ясно, що краще, життя чи смерть.
  Дiвча фiлософськи помiтила:
  - Життя завжди краще за смерть. Недарма майже всi люди саме так i вважають. Втiм, думка людей, як i все у нашому свiтi, вiдносно.
  Фюрер виконавши черговий досить хитрий вiраж, що дозволив йому збити двомiсний, а значить куди дорожчий i багато озброєний винищувач (як гарно вiн вибухнув, немов феєрверк зi складних поєднань пiротехнiчних матерiалiв спалахнув), розсипалися по вакууму перлини розколотою. Владислав-Адольф зауважив:
  - Уявлення людей як про природу, так i про Бога дуже суперечливi. Взагалi навiть є поняття реактивного, тобто навiть деструктивного розуму, який змушує вести людину зовсiм не так, як повиннi повелiвати прагматичнi iнстинкти та мiркування доцiльностi.
  Блондинка насилу вийшовши з жорстокого пiку (а ще робити, коли на тебе кидається вiдразу сiм винищувачiв), сказала:
  - Та кинь ти прагматику - увiмкни математику!
  - Не смiшно! - парирував Владислав.
  Раптом перед капiтаном-попаданцем iз морської авiацiї, випливло зображення командного пункту армiї Великої Росiї. Справдi це, звичайно ж, дар вмiння проникати у святу святих i навiть розпiзнавати нехай навiть задуми не чужого, а свого командування.
  Ось вiн флагманський лiнкор, значний дiаметром у сто кiлометрiв флагман космiчної армiї Великої Росiї. I це корабель природно теж бореться, бо не можна прирiкати на бездiяльнiсть десятки тисяч стволiв могутньої артилерiї. Тим не менш, флагманський ультралiнкор намагається дiяти синхронно, з iншими великими кораблями. Не можна противнику дати найменшого шансу на знищення флагмана, де знаходиться головне командування ескадри космiчної армiї Великої Росiї.
  Навiть дивно, але генеральний полководець i монарх лише зародок, що лежить в утробi матерi. Сама мати занурена в стан сну типу анабiозного, тому що в iншому випадку виконання її обов'язкiв було б занадто болiсно. А функцiонування вже досить розвиненого, що має кiнцiвки i головне великий головний мозок зародка-монарха забезпечують численнi кiбернетичнi агрегати. Сам зародок, що царює над Великою Росiйською iмперiєю, почувається цiлком комфортно.
  Так звичайно i його обтяжує необхiднiсть, перебуває вже, який рiк усерединi матерi. Про те, щоб пробiгтися, пересунути якусь рiч можна лише мрiяти. А це мрiї болючi, бо народження означає негайне зникнення. Зародок спiлкується iз зовнiшнiм свiтом за допомогою сканерiв. Звичайно ж, вони показують не справжнiй вид командувача ембрiона, а зображення бiльшою мiрою здатне навiяти довiру. Зокрема у виглядi царя, що не народився, виступає гарний юнак. Вiн чiтким, командирським голосом вiддає накази вiйськам:
  - Використовуйте принцип еластичної оборони. Як ще тисячi рокiв тому, слабкi сили, поступаючись кiлькiстю, використовували той безперечний факт, менша маса куди рухливiша за велику. Так як мiзернiй масi властива i незначна iнертнiсть!
  Дiвчина-маршал пiдтвердила:
  - Звiсно... Здатнiсть армiї до маневру запорука перемоги. Тiльки звичайно, при цьому потрiбно уникати крайнощiв. Зрештою, адже не мураха цар звiрiв!
  Ембрiон-полководець посмiхнувся:
  - Найсмертоноснiшi iстоти це бактерiї. Хоча нi, мабуть, навiть вiруси! Хоч примiтивний органiзм, але ефективний! Тут противник зiбрав сили величезнi, з усього практично всесвiту, отже, оголив iншi дiлянки.
  Маршал ельф Фего з лiловими та помаранчевими кiсками помiтив:
  - Iнодi для перемоги достатньо, начебто б i незначної переваги, на обмеженiй дiлянцi фронту. Така дивна аксiома багатьох битв, рiзних цивiлiзацiй!
  Зародок-iмператор хихикнув через сканери:
  - У цьому випадку ти дивишся в корiнь.
  Тим часом армади Дермостана на ходу намагалися перешикуватися. З тилу їм пiдiйшов дуже суттєвий резерв. Тисячi великих зорельотiв i мiльйони кораблiв менше вийшли, використовуючи побудову дзвiн. В результатi вогненна мiць паразитiв помiтно зросла. Дiвчина-маршал з хвилюванням вимовила:
  - Ось ще одна козирна карта викинута супротивником. Все ж таки наша розвiдка була не зовсiм на висотi, можливiсть введення такої величезної кiлькостi сил не була передбачена.
  Голограма iмператора у виглядi хлопчика завдала удару ногою по мечу. Мiтальний заряд врiзався у ворота. Майже вiдразу рвонуло. Спочатку спалах виїдає очi, а потiм виростання фiолетового гриба, що винищує все в межах пострiлу зброї лiнкора. Хлопчик-голограма заявив:
  - Ось воно феноменальне забивання м'ячiв! Що ж хай противники викладеться. У мене для нього готовий сюрприз.
  Ельф Фего подивився на картину бою з певним сумнiвом. Аж надто грiзною виглядала армада Дермостана. Особливо ультралiнкори, чиї дiаметри доходили до двохсот п'ятдесяти кiлометрiв. Ельф раптом згадав свою рiдну планету... Iдилiчна там природа, навiть комах-кровососiв немає. А леви... Ну не зовсiм таки леви, а так гiбриди з волошки. А взагалi це гарний звiр: тулуб квiтка-василька, а золота грива розвивається на вiтрi. Причому волошки змiнюють вiдтiнок... Тут же вiдверта потворнiсть спрямована як проти людей, так i проти ельфiв.
  Маршал-блондинка заявила:
  - Скiльки у противника резервiв, ми не знаємо, але менi здається, настав час рушити свiй засадний полк.
  Iмператор-зародок заперечив:
  - Зараз не час розкривати карти!
  Дiвча-маршал спробувала оскаржити:
  - Якщо нашi люди загинуть, то не буде кому битися!
  I тут полководець-ембрiон знайшовся:
  - На вiйнi без жертв не можна виграти. У шахах можна, а в реальнiй битвi не можна! Безжальний закон вiйни - втрати як дощ, що зрошує сходи перемоги, тiльки необхiдно стежити, щоб втрати не переросли в зливу, що змиває пагони! - Потiм голограма, що посилається з утроби, раптом стала добрiшою за обличчя. - Але ти не думай, щоб знизити втрати особливо вiд вогню ультралiнкорiв, нехай зiркольоти Великої Росiї вiдходять по спiралi.
  Ельф-маршал пiдтримав головнокомандувача-ембрiона:
  - Саме так, тiльки так. Ще не вiдомо, скiльки сил противник зможе викинути з пекла.
  Справдi зорельоти Дермостана намагалися йти густою зграєю. При цьому вони зовсiм не економили боєприпасiв, викидаючи ракети мiльйонам, навiть не дбаючи про точнiсть влучення. Здавалося, мiльярди сiрникiв чиркають по вакууму, щоб спалахнути гiперплазмою, спалити все живе i рухоме, а потiм згаснути. Росiйськi воїни стрiляють куди точнiше, ось грос-дредноут супротивника гримнув, подiбно до хлопушки розсипавши уламки немов конфеттi. Конфеттi смертоносне, що збило кiлька катерiв Дермостана. А число знищених фрегатiв ублюдочної цивiлiзацiї зовсiм не пiддається обчисленню. Щоправда, i росiйськi кораблi гинуть. Ось пошкоджений крейсер у розпачi рвонув наче росiйський танк на Курськiй Дузi i таранив ультралiнкор противника. Сотнi тисяч життiв разом перервалися, а палахкотiло, при цьому наче пiдiрвали велетенську трубу газопроводом.
  Маршал-гном похмуро помiтив:
  - Нас прогинають, але ми не здається! - Помiтив квадратний командувач (вiрнiше його голографiчне зображення, сам гном знаходився на iншому кораблi класу Гросс-дредноут!). - Треба було б хоч якiсь контрудари наносити за ворожими комунiкацiями та лiнiями постачання.
  Iмператор-зародок посеред своєї хлоп'ячої голограм посмiхнувся:
  - А що я, на твою думку, лох!
  Маршал-гном крякнув i розвiв лапами:
  - Але вони зовсiм не заощаджують боєприпасiв. Це означає, що їм вистачає. Хiба не так, мiй королю?
  Iмператор-ембрiон заперечив:
  - Нi, не так! Великий полководець цiннiший за голову, тож каска обережностi та камуфляж хитрощi йому не завадить! Коротше кажучи, противник поки що перебуває в солодкiй iлюзiї, нiби в нього все добре, а насправдi наша перемога вже близька! Вдарити несподiвано, рiвносильно замiнi кулака, на меч iз легованої сталi!
  
  
  Вiттман залишився живим
  Невелика змiна iсторiї пов'язана з великим успiхом гiтлерiвцiв у ходi при Арденнах. Фашисти просунулися швидше, змогли перетнути мости та захопити склади зi зброєю, боєприпасами та пальним. Успiху сприяла i участь в ударi Вiттмана, який, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, не загинув! А що? Справжнi герої не гинуть та безсмертнi! Вiттман продовжував боротися i набирати рахунки. Пiсля знищення двохсотого танка, вiн став першим i поки що єдиним танкiстом, нагородженим лицарським хрестом залiзного хреста з дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Генiй Вiттмана трохи змiстив перебiг iсторiї. I нiмцi трохи виявилися щасливiшими, швидше, ефективнiшими. I вдалося їм те, що майже вийшло i в реальнiй iсторiї, але не вистачило буквально кiлькох годин. А так захопленi склади, i нiмецька армiя набула руйнiвної сили. Внаслiдок чого взято Брюссель, а в полонi опинилися сотнi тисяч англiйських та американських солдатiв.
  Сталiн поки не поспiшав наступати, бажаючи, щоби союзникiв сильнiше розгромили на Заходi.
  Бої показали, що "Тигр"-2 дуже ефективна зброя i озброєнням i лобовою бронею. Нiмцi, бачачи, що Червона армiя пасивна на сходi перекинули до бою додатковi частини, i почали розвивати успiх. У фрицiв з'явилася i новiтня САУ Е-25, яка мала малими розмiрами i вагою, зате сильним озброєнням i непоганою бронею, а головне рухливiстю.
  В результатi новi перемоги... Ось уже фрицi й у Парижi. Знову беруть французьку столицю.
  А Сталiн цього й хоче - щоби союзникiв перебили, i потiм вся Європа СРСР дiстанеться.
  Хитра лисиця Сталiн... Але й Черчiлль не iдiот. Коли Рузвельт помер, вони разом iз Труменом взяли i уклали перемир'я з Третiм Рейхом. Заодно виводячи залишки розбитих вiйськ iз Францiї. I зрозумiло з повним обмiном вiйськовополоненими, i навiть з поставками до Третого Рейху пального та запасiв.
  У вiдповiдь Нiмеччина скасовувала антисемiтськi закони. Втiм, євреї залишилися у таборах, але їх не спалювали, а лише змушували працювати, а американцi посилали консерви та крупу до таборiв.
  Нiмцi розв'язали собi руки у Францiї та Iталiї. Тепер Сталiн звернувся з пропозицiєю сепаратного свiту. Але Гiтлер вiдхилив. У червнi почався наступ фрицiв. До серiї надiйшли першi танки "Е"-50. Але, як з'ясувалося, машина не зовсiм виявилася вдалою. Її вага залишалася високою майже 65 тонн, при нижчому правда силуетi нiж у "Тигра"-2, але броня однакової товщини, явно недостатня особливо по бортах. Дещо краще виявилася гармата 88-мiлiметрiв i довжиною ствола в 100 ЕЛ. Вона робила дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Ходовi якостi додав потужнiший двигун, що розганяється до 1200 кiнських сил. Загалом танк, звичайно ж, додав у порiвняннi з "Тигра"-2 i мав трохи бiльший рацiональний нахил бронi, але залишався вразливим з бортiв.
  Краще захищеним був Е-100, але його велика вага ускладнювала перевезення та бойове використання. Найвдалiшою виявилася САУ Е-25, з дуже низьким силуетом лобовою бронею у 120-мiлiметрiв великим нахилом, i бортовою у 82, i гарматою для "Тигра"-2, вона була найкращою машиною САУ Вермахта та Другої свiтової вiйни. Розганялася до сiмдесяти кiлометрiв на годину - двигун у 700 кiнських сил, i рикошетила в лоб снаряди навiть IС-2.
  Нiмцi завдали головного удару з боку Угорщини, намагаючись врятувати все ще оточений Будапешт. Бої кипiли вкрай запеклi.
  Наступ почався 22 червня, i дуже потужна у Червоної армiї була споруджена оборона. Танкiв серiї "Е" у нiмцiв ще мало, лише САУ Е-25 у досить великiй кiлькостi - вона досить проста у виробництвi та дешева. Ось у нiй i лежать двi дiвчини у бiкiнi. Машина нижче, нiж пiвтора метри i завдяки цьому так добре захищена i озброєна при порiвняно невеликiй вазi.
  Двi дiвчини Шарлота та Герда розташувавшись лежачи, вели вогонь по радянських гарматах. Перед ними рухалися крихiтнi машинки, керованi радiо i розчищали мiннi поля.
  Руда Шарлота вистрiлила зi зброї. Завалила радянську зброю, i труснула ледь прикритою тоненькою смужкою тканини грудьми. I проворкувала:
  - Шалений вогонь гiперплазми!
  А потiм i Герда як лiпить, використовуючи босi пальцi нiг. I прочiркає:
  - Я дiвка дуже крута i не погана.
  Самохiдка рухається собi. I iнодi зупиняється. Її лобова броня сильно нахилена, i це дає добрий захист. У радянських гармат снаряди чутливi до рикошету. I в лоба такiй самохiдцi нiчого не загрожує. Ось у борт ще можуть пробити. Але дiвчата не поспiшають. Ефективна самохiдка у бронебiйностi перевершує СУ-100, а також краще захищена, рухливiша i при цьому легша.
  Та й сушок у Червоної Армiї мало. В основному танк Т-34-85, який знаряддям недостатньо потужний, i бронею слабенький. I нiмецька самохiдка Е-25, до речi, легша, куди його сильнiше бронею та знаряддям.
  Дiвчина борються... Дуже красивi та юнi. I їх САУ бомбить i кидає.
  Фрiцам зрештою вдалося прорватися до Будапешта. Переконлива перемога оточили радянськi частини. Багатьох взяли в полон та вбили.
  Щоправда, й втрати у гiтлерiвцiв вiдчутнi. А сил не так уже й багато. Ну, якщо ще технiку виробляється, то людських ресурсiв обмаль.
  А армiю закликають дiтей та жiнок. Або iноземцiв, але тi недостатньо надiйнi.
  Тим не менш, бої йдуть собi... Червона армiя дуже вперто чинить опiр, iм'я багато оборонних рубежiв. Нiмцi просуваються ще сотню кiлометрiв та зупиняються. Бракує сил. I Червона армiя сама переходить у наступ. Але теж не надто процвiтає i злегка вiдтiсняє нiмцiв.
  Поки що не настає зима... Лiнiя фронту стабiлiзується. Червона армiя у сiчнi 1946 року наступатиме у Схiднiй Пруссiї та Польщi, але просувається незначно.
  Нiмцi взимку не рипаються. Бої проходять кровопролитнi. Але лiнiя фронту малорухлива.
  I настає перiод, характерний для першої свiтової. Лiнiя фронту стає малорухливою. Нiмцi та iноземнi дивiзiї наступають влiтку, а Червона армiя взимку. I нiхто не може досягти iстотних успiхiв.
  Йде рiк за роком вiйни. Нiмцi дещо випереджають СРСР розробках реактивної авiацiї. У СРСР лише 1949 року у серiйному виробництвi утворюється МIГ-15. Але натомiсть у нiмцiв до цього часу МЕ-462 та ХЕ-362. I найголовнiше дисколети, якi збити з потужного ламiнарного струменя стрiлецькою зброєю неможливо.
  У танках нiмецька серiя "Е"... На противагу з'явилися Т-54 та IС-7. Але й нiмцi розгорнув потiм серiю АГ - досконалiшу пiрамiдальну.
  Але нiхто не мав переваги. Лiнiя фронту стоїть собi дома.
  Поки що у березнi 1953 не помер Сталiн...
  I тут скориставшись деяким сум'яттям у партiйному керiвництвi та боротьбою за владу, нiмцi змогли досягти успiху. Але потiм пiсля арешту та розстрiлу Берiї, призначення Верховним головнокомандувачем Василевського, великого стратега та змiцненням Глави ДКО Маленкова. Лiнiя фронту стабiлiзувалася у межах Європи.
  Нiмцi поки що була перiодом боротьби за владу в СРСР, змогли вийти до Нiману, i вiдбити назад Балкани, Румунiю, Болгарiю, Словаччину, Грецiю, Албанiю i повернули повний контроль над Європою.
  Але лiнiя фронту знову стабiлiзувалася вже на кордонах СРСР 1941 року.
  I ось грудень 1955 року ... Червона армiя взимку за традицiєю знову настає. Вже скiльки рокiв триває вiйна? Жах чотирнадцять з половиною! I кiнця краю не видно!
  Поки Гiтлер живий, вiйнi не скiнчиться. Маленков схиляється до свiту у колишнiх кордонах до 22 червня 1941 року. Але Гiтлер упертий i хоче за всяку цiну перемогти!
  Червона армiя настає. У бiй iде новий танк ИС-12. Машина зi знаряддям 203 - мiлiметра калiбр. Велика така, iз десятьма кулеметами. I шiсткою дiвчат - членiв екiпажу. Вони пробують найпершу модель танка. Чи не дуже вiн великий i важкий. Чи ефективна машина? Дiвчата, незважаючи на Рiздво 25 грудня та мороз, в одному бiкiнi. Щоправда, в танку новий газотурбiнний двигун, i в ньому тепло. Крiм того сама шiстка дiвчат - не проста.
  Вони iз сорок першого року воюють. I звикли бути майже голими за будь-якої погоди. Справдi, коли ти весь час у бiкiнi, то вже перестаєш мерзнути. I шкiра стає еластичною та мiцною.
  Дiвчата голими нiжками керують забiйною машиною. Вони i справдi милi та красивi.
  Оленка тут головна i командир екiпажу. Чого тiльки дiвчина не побачила за чотирнадцять iз половиною рокiв вiйни. Де вона тiльки не побувала. Пройшла фронт вiд Бреста, до Сталiнграда, вiд Сталiнграда до Вiсли, а зараз вони настає бiля Бiлостока. Сам Бiлосток поки що утримують нiмцi. Лiнiя фронту утворилася стабiльна. I нарили траншей пристойно.
  Ось i справдi, вiйна нескiнченна... I може йти ще не один рiк. I чого хоче цей упертий Гiтлер?
  Тут ще й США та Британiя не хочуть миру мiж СРСР та Третiм Рейхом. Вони бажають, щоб обидвi сторони один одного повнiстю анiгiлювали.
  Дiвчата на IС-12 рухаються вперед. Броня лобова бiля танка 450 мiлiметрiв пiд нахилом. Снаряди вiдскакують. А дiвчата палять у вiдповiдь.
  Але такий танк у СРСР поки лише один. IС-10 вже в серiї, але вагою 50 тонн. IС-7 досi випускається, як Т-54. Серед масових з'явився i Т-55, але поки що вiн тiльки вступає в серiю. У нiмцiв танки пiрамiдальнi. Також дуже сильнi та досконалi. I гармати високого тиску з короткими стволами.
  Так що боротьба має бути найсерйознiша. Наташа та Анюта стрiляють iз потужної, корабельної зброї, i пищать:
  - Буде наш прапор над Берлiном!
  I скалять собi бiлi, перлиннi зубки. I не зупинити дiвчат мiнами.
  У лобову броню потрапляють два снаряди... Iдуть у рикошет. Нi IС-12 машина серйозна, i її так просто не взяти.
  А ось IС-7 що рухається праворуч вiд дiвчат, схоже, отримав вiд гармати високого тиску, потрапляння i зупинився. Пошкодила красеня.
  Оленка, граючи м'язами преса, спiває:
  - Все неможливе можливе в нашому свiтi, Ньютон вiдкрив, що двiчi по два чотири!
  Бої все ще йдуть не слабшаючи. Радянська гармата б'є по нiмцях. Велика Маруся вставляє снаряди до казенної частини. Ось така у дiвчат життя i доля. I вони спiвають:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе! Росiйськi вовки давлять ворога, росiйськi вовки - салют героям!
  Августина строча з кулеметiв, вимовляє:
  - На священнiй вiйнi! Буде наша перемога! Прапор Росiї вперед, слава полеглим героям!
  I знову гуркоче забiйна гармата, i звучить:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе! Росiйськi вовки давлять ворога, у них крута знайте рука!
  Марiя ця дiвчина iз золотим волоссям спрямовує танк i пищить:
  - Давимо круто фашистiв!
  Нiмцям доводиться несолодко, у небi теж вирують бої. Але поки що МIГ-15 поступається у швидкостi та озброєннi нiмецьким маркам. Бiй iде поетом нерiвний.
  Хаффман цей чудовий льотчик-ас зробив за роки вiйни непогану кар'єру. Точнiше чудову та фантастичну. Пiсля досягнення трьохсот лiтакiв отримав лицарський хрест залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. Пiсля досягнення чотирьохсот збитих лiтакiв - отримав лицарський хрест залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. За п'ятсот лiтакiв отримав орден нiмецького орла з дiамантами, i пiсля тисячi лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. А досягнувши двох тисяч лiтакiв, здобув i Великий хрест Лицарського хреста.
  Унiкальний льотчик змiг зробити безлiч повiтряних перемог. I поки що був живий. Нещодавно Хаффману було надано звання генерала. Але вiн все ще лiтав, як рядовий льотчик.
  Як то кажуть i у вогнi не горить i у водi не тоне. За багато рокiв вiйни Хаффман набув iнстинкту мисливця. Став льотчиком надлегендарним i дуже популярним. Але в нього з'явився сильний конкурент - Агава, яка теж перевищила цифру двi тисячi збитих машин. I наздоганяла Хаффмана. Адже вона ще зовсiм юна, i поки що не втратила жодного свого винищувача.
  Дiвчина натиснула на педалi босими, точеними нiжками, дала чергу з авiагармат. I ось чотири радянськi машини МIГ-15 збитi.
  Агава хихикає i вимовляє:
  - Якоюсь мiрою всi ми стерви! Але в мене сталевi нерви!
  I знову дiвчина вивертається. Збиває однiєю чергою сiм лiтакiв СРСР - шiсть Мигiв та один ТУ-4, i пищить:
  - Я взагалi якщо й не супер, то гiпер!
  Агава, звичайно ж, стерво. Летчиця вiд Люцифера. Дуже красива медова блондинка.
  Ось дає ще чергу i збиває одразу вiсiм радянських лiтакiв МIГ-15 i харчує:
  - Я найкреативнiша i найреактивнiша!
  Дiвка й справдi не тупа. Все може i все вмiє. Не назвеш її рядовий.
  I нiжки такi засмаглi, такi витонченi...
  А ось проти неї бореться Мiрабела... Довгий час найкращим радянським асом був Кожедуб. Вiн зiбрав шiсть золотих зiрок героя СРСР, збивши сто шiстдесят сiм лiтакiв. Але згодом загинув. Потiм його рекорд нiхто не мiг перекрити. I лише недавно Мiрабела перевершила Кожедуба. I збивши понад сто вiсiмдесят лiтакiв, стала семиразовим героєм СРСР.
  Ось це дiвчина-термiнатор! Така як вона i коня на скаку зупинить, i в хату, що горить, увiйде.
  А то й ще крутiше.
  Мiрабела мала складну долю. Потрапила до дитячої, трудової колонiї. Боса та сiрою робе, рубала лiс та пилила стовбури. Вона така сильна та здорова була. У лютi морози ходила боса i в тюремнiй пiжамi. I хоч раз чхнула б.
  Звiсно, такий феномен i на фронтах вiдзначився. Довгий час Мiрабела воювала у пiхотi, а потiм стала льотчицею. Мiрабела перше бойове хрещення отримала у битвi пiд Москвою, куди вона вирушила одразу пiсля колонiї. I там показав собi крутий.
  Билася боса i майже гола у лютий мороз Вермахт, що буквально паралiзував. Таке чортове, i непереможне дiвчисько було. I досягла успiху капiтально.
  Мiрабела вiрила у швидку перемогу СРСР. Але час iде. Жертв стає дедалi бiльше, а перемога не приходить. I стає реально стрiмко.
  Мiрабела мрiє про перемоги та досягнення. Вона має сiм зiрок СРСР - це бiльше, нiж будь-хто! I чорт забирай, вона гiдна своїх нагород! I нестиме ратний хрест i далi. Нехай навiть Сталiн помер, але справа його живе!
  Дiвчина заходить i зависає... Збиває нiмецький ХЕ-362 i харчує:
  - Вищий пiлотаж! I новий iз чортом екiпаж!
  Справдi, класне дiвчисько. На багато здатна i справжня кобра.
  Мiрабела це нова зiрка....
  Бої тривають кiлька дiб, доки не настає новий рiк... Радянський IС-12 отримав, пошкодження ковзанок та гусениць - ремонтується. Та така жорстока i нещадна вiйна. I скiльки вона ще триватиме?
  А все через те, що Вiттман уцiлiв у боях на Заходi.
  Сам Вiттман ще якийсь час бився в танковому екiпажi. Довiвши рахунки до трьохсот машин, крiм знарядь, мiнометiв, вантажiвок, мотоциклiв та iншого - був нагороджений: Лицарським хрестом Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами, i був зроблений у генерали.
  Пiсля чого вже сам не бився. Зате командував шостою, есесовською танковою армiєю.
  Курт Кнiпсель став найрезультативнiшим танковим асом Вермахту. Але лише пiсля п'ятисот знищених танкiв отримав лицарський хрест залiзного хреста.
  Якось обдiлений виявився нагородами. Щоправда, досягнувши тисячi танкiв отримав, нарештi: лицарський хрест залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами.
  Курт Кнiпсель дуже ефективна бойова машина. Бився на рiзних танках. Був i навiдником та командиром. Довгий час йшов без конкуренцiї попереду всiх.
  Але красуня Герда, його вже змогла наздогнати. Дiвчата билися добре. Але потiм вони мали паузу. Усi чотири красунi завагiтнiли та народили по парi: син та донька. Але пiсля перерви швидко надолужили.
  I тепер Герда обiйшла Книселя.
  А як їм не оминути? Вони ж борються босонiж i в одному бiкiнi. Дiвчата зробили ще одну паузу, знову народивши дiтей. А тепер наближалися до двох тисяч пiдбитих танкiв. I могли розраховувати на небувалу нагороду: зiрку лицарського хреста залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Ось це дiвки!
  Герда стрiляє радянською машиною. Зриває з не вежу i верещить:
  - Я бiсова тварюка!
  I знову стрiляє. Пробиває Т-54. I пищить:
  - Батькiвщина Нiмеччина!
  Смикається собi дiвчисько. I дуже вона активна... Така стратегiчна у неї жилка. Ось уже 1956 рiк ... Вiйна триватиме i триватиме ... Не бажаючи припинятися. Червона армiя намагається наступати у рiзних мiсцях. Але досить обережно, так людських ресурсiв залишилося небагато.
  I спливає Росiя кров'ю.
  Червона армiя намагається просунутися у напрямку Румунiї. I тут потужна артпiдготовка, стрiлянина та вбивства.
  Але противник чекає. У нiмцiв наймасовiший танк АГ-50. Вiн перевершує Т-54 у захистi, особливо бортiв i, мабуть, у бронебiйностi гармати, але важче. Щоправда, швидкiсть у нiмця за рахунок газотурбiнного двигуна вища.
  Нiмецький танк стрiляє та набирає рахунки.
  Б'ється екiпаж Маргарет. Холоднокровно б'ється. Дiвчата-нiмкенi збивають радянський танк. I пищать вiд насолоди.
  Та й тут не пройти.
  У небi паморочиться дисколет керований Альбiною та Альвiною. Двi блондинки дiвчата збивають радянськi машини. I роблять це вiртуозно. Дисколет абсолютно невразливий таранiт Мiги та Ту. Забiйна машина. А войовницi натискають собi босими пальчиками нiг. I не дають Червонiй армiї у небi шансу.
  Дисколет це те, що не можуть скопiювати вченi СРСР. Це те, чому не знайдено протиотрути. I нiмцi в повiтрi почуваються дуже впевнено. I б'ються собi як чаклуни з чарiвною паличкою.
  Альбiна, наводячи свiй дисколет на супротивника, пропищала:
  - Ось якщо Бог i є, то вiн нiмець!
  Альвiна трощачи супротивника, пiдтвердила:
  - Точно нiмець!
  I дiвчина засмiялася... Вона загалом теж втомилася вiд нескiнченної вiйни. Ну вбивають один одного нiмцi та росiяни. Точнiше Червона армiя та Вермахт. А лiнiя фронту поки що нерухома... I не видно цьому нi кiнця, нi краю.
  Вiйна. Це вже реальнiсть. Воюють у небi i землi вже воїни, народженi пiсля початку вiйни.
  Наприклад, Ганс Фойєр. Наймолодший нагороджений орденом Залiзний хрест першого класу. А потiм i наймолодшим нагородженим за полон радянського генерала орденом Лицарський хрест Залiзного хреста.
  Та це й справдi дуже круто.
  Ганс Фойєр запеклий боєць. Хлопчик б'ється як велетень, i мороз, взимку в одних лише шортах.
  Це дiйсно дуже круто!
  Ганс прославився на вiки!
  I взагалi така вiйна тут йде неймовiрна i напружена... Будь-яка АI меркне.
  I в Румунiї Червона Армiя не може пробити нiмецької оборони. Обидвi сторони зазнали втрат. Сiчень iде собi... I з кожним днем все новi й новi вбитi та пораненi.
  Нема нi початку, нi кiнця маразму.
  Агава знову на небi i збиває радянськi машини. Вона мисливець та хижачка. Вражає ворога.
  Падають збитi нею машини. А потiм дiвчина обстрiлює й сухопутнi вiйська. Пiдбиває IВ-7. I регоче:
  - Я краще всiх! Я дiвчина, що вбиває ворогiв!
  I знову на повiтрянi цiлi переноситься. Ось це винищувачка танкiв та всiх машин що лiтають та стрiляють.
  Ну, це на фронтах вирує таке. А тилу намагаються вченi щось створити забiйне. Хоча виходить не найкращим чином.
  Але маленький танк АГ-5. Машина вагою сiм тонн. Проходить бойовi випробування. I гризе i гризе супротивника.
  I в пору спiвати - нас нiхто не зупинить i не переможе!
  АГ-5 мчить собi, i стрiляє на ходу. I не зупинити такий танк. I в рикошет йдуть снаряди.
  А всерединi машинки сидить хлопчик десяти рокiв Фрiдрiх, i пищить:
  - А я буду реально бiйцем супер!
  I знову як вистрiлив... I потрапить у центр вежi. I забiйна сила в нього хоч i малий калiбр величезна.
  А в небi Хельга бореться. Рахунки набирає босонога дiвчина у бiкiнi. I радiє своїм фантастичним успiхам.
  А Агава виривається вперед... I теж б'ється.
  Ось уже й лютий 1956 року. Червона армiя не змогла нiде досягти успiху. Але й нiмцi теж не можуть просунутися. Ось у бiй iдуть грiзнi пiдземнi танки. Але вони суто тактичної якостi.
  Дiвчата промчали пiд землею, перебили батарею радянських гармат i повернулися назад.
  Захопили при цьому кiлька пiонерiв. Спiйманих хлопчикiв дiвчата роздiлили, i почали катувати. Побили пiонерiв дротом, потiм засмажили їм босi п'яти вогнем. Потiм стали ламати пальцi нiг, розпеченими щипцями. Хлопчаки вили вiд дикого болю. Пiд кiнець дiвча випалили їм розпеченим залiзом зiрки на грудях, i розчавили чоботями чоловiчi досконалостi. Останнє пiонерiв доконало i вони загнулися вiд болючого шоку.
  Дiвчата, коротше кажучи, показали екстра-клас. Але знову нiмцi нiчого суттєвого не досягли.
  Потужнi самохiдки: Штурммаус, обстрiляли радянськi позицiї. Провели масу руйнувань та знищень. Але радянський штурмовик пiдбив одну iз машин, i фрицi повернулися назад.
  Гiтлерiвцi пробували дисколетами, давити радянськi батареї. Проти них застосовували їжаки та вибухiвку. Iшов тотальний обмiн ударами.
  Ось знову Альбiна та Альвiна на своїй лiтаючiй тарiлцi. Наводять за допомогою босих пальцiв нiг, що натискають на кнопки джойстика i роблять це надзвичайно спритно.
  Дiвчата, звичайно ж, демонструють найвищий пiлотаж. Ось смикнули свiй дисколет, i дюжина радянських лiтаючих машин збита.
  Альбiна щебече:
  - Затятий будзагiн! Буде зорепад!
  I знову розгортає свою машину. I трощать дiвчата Червону армiю. Причому капiтально...
  Альвiна теж збиває десяток радянських лiтакiв i пищить:
  - Шаленi дiвки, i зовсiм не цiлки!
  Щодо останнього правильно. Їхня пара вдосталь погуляла з чоловiками. I чого тiльки не витворювала. Любили чоловiки - це їм приємно! I особливо якщо язичком працювати.
  Дiвча вищого розряду... Ось пiонера помучили... Спочатку роздягли, i залили йому в горлянку пару вiдер води. Потiм до розпухлого живота пiднесли гарячу праску. I як припалили! Пiонер заволав вiд дикого болю... Запахло паленим.
  Альвiна його вдарила розпеченим дротом по боцi. I як захоче... Це дуже смiшно.
  Пiсля чого заспiвала:
  - Набридло тили боронити - хочу щастя своє подразнити!
  I як розсмiяється! I перлиннi зубки вишкiрить! Дiвчина любить вбивати, ось це дiвка!
  I нiжки у дiвчини всi босi та витонченi. Вона дуже любить ходити босими пiдошвами вугiллям. I ще ганяти полонених пiонерiв. Тi так верещать, коли їм смажать п'яти. Дуже навiть Альвiн смiшно. А Альбiна теж дiвчина прямо скажемо - супер! Як рушить супротивника лiктем у пiдборiддя. I пропишiть:
  - Я дiвка найвищий клас!
  I вишкiрить перлиннi зубки. Якi сяють наче надраєнi. А войовниця вражає! Таке може, що й у казцi не сказати, нi пером описати!
  Обидвi воїнки радянськi Миги збивають у небi. Активно дiють красунi. Немає в них нi тiнi найменшого сумнiву. I така дика i несамовита краса.
  Вiйницi пальцями босих нiг керують джойстиком, i нападають на росiйськi машини. Як давлять, то задавлять винищувачi, немов палицею по кришталю. Дiвчата безжальнi та нещаднi. У них сила гнiву та полум'я пристрастi. I впевненiсть у перемозi. Нехай навiть вiйна триває вже п'ятнадцятий рiк. Але й закiнчуватись не хоче. Альбiна та Альвiна на самому пiку своєї популярностi. I не хочуть нi мить вiдступити чи зупиниться. I рухаються собi, i таранять противника.
  Альбiна, збиваючи радянськi лiтаки - верещить:
  - Набридло дiвчинi плакати, краще втоплю я лапоть!
  I як вишкiриться, i блисне перлинними зубками. А як їй зараз хочеться мужика. Вона любить ґвалтувати чоловiкiв. Це їй дуже приємно. Ось вiзьме та зґвалтує.
  Альбiна реве:
  Секс дiвчата це секс,
  За великою спiваю прогрес!
  I войовниця розреготається... I давай знову вбивати всiх своїх ворогiв. У нiй енергiї чимало. I повнi м'язи сили.
  А Альвiна як прореве:
  - Рознесемо противника на пагорби!
  I войовниця активно реготатиме! I уявила собi як її хлопцi лапають. Але ж це так скажемо прямо приємно.
  Ось уже й березень на носi... Сонце свiтить усе бiльше й бiльше. У перший день весни бiжать росiйськi хлопчики босонiж по пiдтанув снiгу. Смiються собi, скалять пику, i показують нiмцям фiги.
  Пiонери з червоними краватками, з короткими стрижками, деякi зовсiм пiд нуль. Бiжуть собi пiдскакуючи. Їхнi босi ноги майже не мерзнуть. Дуже огрубiли. Бiжуть i дiвчатка, також без взуття. З рожевi, круглi п'ятки виблискують на сонцi. Чудовi радянськi дiвчата. Стрункi, спортивнi, якi звикли обходитися малим.
  I зубцi собi все скалять i скалять... Перший день весни - справжня радiсть i спрага свiтла та творення!
  А у небi повiтряний бiй. Мiрабела, це радянська льотчиця номер один, збиває черговий нiмецький лiтак. I як завжди, в одному бiкiнi дiвчина. Вiчно юна i не в'яне. Така ось у нiй прихована душевна сила.
  Втiм, Мiрабела теж любить, коли її стосуються чоловiки. Це їй дуже подобається. На те вона i льотчиця... Коли голе, м'язисте тiло дiвчини мнуть чоловiчi руки - це справжнiй смак. I велике задоволення!
  Мiрабела збиває чергову гiтлерiвську машину i шипить:
  - Я броньована стерва!
  Дiвчина б'є навiть своїми босими, круглими п'ятами по панелi управлiння. Вона чудова. I неповторна.
  Мiрабела викручується. I їй назустрiч летить Агава. Ось, нарештi, двi найрезультативнiшi войовницi-льотчицi зустрiлися. Куляють один одного з розвороту. Намагаються дiстати з дистанцiї. Але не надто виходить. Обидвi красунi злiтають iз лiнiї стрiлянини. I агресивно скалять зуби. Та й баби-стерви. Жорстко дивляться один одному у вiчi. Точнiше лоба в лоба i стрiляють знову. Нiмецький МЕ-562 все ж таки озброєний краще, нiж МIГ-15, i радянська машина збита...
  Але Мiрабела встигає катапультуватись, уперше в льотнiй кар'єрi втрачаючи лiтак. Найгiрше, що вона опинилася на територiї ворога. А це погано. Такi ось неповторнi повороти долi. I 1 березня 1956 року свiт змiнюється, а правлiння фюрера в кiбернетичнiй грi залишається.
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"