Аннотация: Тепер Гуллiвер, який став хлопчиськом, змушений крутити колесо Конана . А вродлива дiвчинка-вiконтеса його пiдхльостує батогом. Отака тепер незавидна доля у легендарного мандрiвника.
ГУЛIВЕР В РАБОТI
АННОТАЦIЯ
Тепер Гуллiвер, який став хлопчиськом, змушений крутити колесо Конана . А вродлива дiвчинка-вiконтеса його пiдхльостує батогом. Отака тепер незавидна доля у легендарного мандрiвника.
. РОЗДIЛ Љ 1
Хлопчик Гуллiвер був вiдокремлений вiд iнших матросiв. Тих, що теж стали дiтьми, вiдправили в окремий барак, де мали розподiлити по рiзних важких роботах. I вiчним хлопчикам довелося голими i босими тягати наповненi камiнням кошики в каменоломнях, i рубати скелi кувалдами та кирками.
Така доля рабiв. А ось Гулiвер трохи пощастило. Вiконтеса, правда, наказала його впрягти в колесо i змусила крутити жорна, в якому перемелювалося зерно в муку. Робота важка, натомiсть на сонечку. I тобi хоч залишили плавки. Iншi хлопчики в каменоломнях i зовсiм голi з метою економiї, i часом мiсяцями не бачать сонця, отримують удари палицями та батогом, носять ланцюги i сплять на камiннi. Та ще й нюхають сморiд на рудниках вiд рiзних випорожнень i смолоскипiв.
А так Гулiвер таки на сонечку та свiжому повiтрi працює. А дiвчинка-вiконтеса крокує поряд. Час вiд часу завдає ударiв батогом по голiй спинi хлопчика, i питає з усмiшкою:
- Ну як? Цього разу ти задоволений!
Гулiвер помiтив фiлософськи:
- Людина припускає, а Бог має!
Дiвчинка тупнула босими нiжками i вiдзначила:
- Демагогiя! Хоча ти повернув собi юнiсть i знову в дитинствi, i це здорово!
У тiлi хлопчики рокiв дванадцяти i справдi почуваєшся дуже свiжо та бадьоро.
Хоча твої босi ступнi i колють гостре камiння, але вони так сильно огрубiли, i настiльки й хлопчик жорсткi, що вiдчуваєш лише приємний лоскiт.
Та й утома майже не вiдчуває.
Ось i дiвчинка хоче з ним побалакати. А що їй ще робити? Нi телевiзора, нi радiо, нi тим бiльше iгор та iнтернету не винайшли, тож розважати нiчим i нiкому.
Вiконтеса з посмiшкою запитала:
- А коли ти був у царствi велетнiв, тебе не бентежив, твiй маленький зрiст?
Гулiвер помiтив:
- Для простої людини я не маленький. I навiть вище за середнє зростання. Але якщо чесно говорити, то звичайно, якщо навiть маленька дiвчинка набагато бiльше, нiж ти - це бентежить!
У вiдповiдь смiшок. Потiм батiг досить боляче обiгрiв хлопчика по голiй, м'язистiй спинi.
Гулiвер додав кроку. Все ж таки, звичайно ж, добре стати вiчно юним, але коли ти раб не особливо приємно. Але iншим матросам дiтьми стали ще важче. I, зрозумiло, не варто вважати, що ти найнещаснiший пацан свiту. Ось сонечко свiтить, оголене, м'язисте тiло обдуває приємний, свiжий вiтерець. А якого, там хлопчакам у смердючих копальнях, де вони мучаться вiд непосильної роботи?
Гулiвер запитав дiвчинку знатного роду:
- А чому нас не продавали з аукцiону?
Вiконтеса вiдповiла з посмiшкою:
- Прибув новий план розширення копалом i термiново знадобилася робсила. Коли копальня вичерпається. То може бути їх i виставлять на аукцiон. А що тобi хотiлося б голяком постояти на подiумi, i вiдчути руки хлопчикiв i дiвчаток, якi мацатимуть твоє тiло i залiзатимуть пальцями в рот?
Гулiверовi стало гидко i вiн промовчав. А вiконтеса його знову обiгрiла
батогом. Здулася на спинi червона смужка.
Дiвчинка тупнула босою нiжкою. Вона виглядала комiчно - розкiшна сукня i голi ступнi, немов у рабинi чи простолюдинки.
Проте вона прочирикала:
- Ти лише моя рiч! I радуйся, що твоя господиня я! А то можу продати тебе та оркам! А це буде набагато гiрше!
Хлопчик Гулiвер здивувався:
- А що орки насправдi є?
Дiвчинка вiдповiдно кивнула головкою:
- Звичайно! А що ти не знав?
Колишнiй капiтан, який став дитиною, щиро вiдповiв:
- Я думав - це просто казковi iстоти!
Вiконтеса засмiялася i вiдповiла:
- Ну, все у нас свого роду є казка! I тут уже не вiдiбрати i не додати!
Гулiвер заспiвав:
Вiрю я з казкою , люди не прощаються,
I друзями вiрними назавжди залишаться!
Дiвчинка вже вкотре взяла, засмiялася. Хоча - це й не пристойно весь час реготати.
Гулiвер поки що мовчав. Йому згадалося, що бути серед велетнiв страшнувато. Навiть кiшка для тебе небезпечна, а як його мало не вбила мавпа. Тож тодi вiн мав проблеми. Хоч i дах над головою був i ситий, i в розкiшних, хай i товстих шатах.
Але особливо серед велетнiв неприємно, що поруч iз тобою немає жiнки. Щоправда, зараз вiн у тiлi дитини, i начебто особливого бажання i немає. Але все-таки нудно.
Гулiвер заспiвав, свiй романс;
Над прiрвою напередоднi ада-раю,
Хочу вiд Бога милiсть отримати!
До нього я звернуся, душею палаюча,
Питання руба: загинути чи жити!
Ударом блискавок виявила зла,
Та воля породження чорних дум!
I ненависть, менi серце розриваючи,
Що хвилює мiй бунтiвний розум!
Можу своїй коханiй я пишатися,
Позбутися ката ланцюгiв!
Нехай святих трiумфують у храмi обличчя,
Їм присвячую молитву страшних днiв!
Не треба менi чужа велич,
Я кучерi своєю милою заплiтав!
Ми гинемо перед Всевишнiм лише двоє,
Архангел меч занiс, блиснув метал!
Я сказав дiвчинi: Ми будемо разом,
Пiд сонцем жити щасливо назавжди!
I захистити красу та справа честi,
Щоб не згасла у вiчностi зiрка!
Так знайте аромати кущ небесних,
Менi не замiнять солодкий поцiлунок!
В обiймах ласки казкових чудових,
I нема менi справи до життєвих бур!
Гарну пiсню виконав Гулiвер. I веселу i задерикувату одночасно.
А поки вiн спiвав, орки справдi займалися розбоєм. Зокрема катували полоненого хлопчика, на предмет, куди подiвся маркiз де Сад.
Оркам було вкрай захопити цього воїна та чарiвника одночасно.
Хлопчика на вигляд рокiв дванадцяти, хоч у цьому свiтi всi схожi на дiтей незалежно вiд вiку, для початку стали пороти прив'язавши до козлiв.
Пацан тихо стогнав i стискав губи. Але видавати нiчого не хотiв.
Його били довго, поки свiтла голова хлопця не хитнулася, впавши на бiк.
Орк хлюпнув йому в обличчя крижаною водою з вiдра. I юний воїн прийшов до тями.
Орк гаркнув:
- Говори!
Хлопчик прошипiв, у вiдповiдь, насилу переводячи дихання:
- Не скажу!
Кат знову вдарив хлопця. Той здригнувся.
Старший орк помiтив:
- Треба йому п'яти вогником пiдсмажити!
Орки досить захрюкали!
I ось один iз них пiдiйшов до камiна i пiдпалив смолоскип. Хлопчик майже голий i весь сполосований ударами батога виглядав шкода i зворушливо. Його голi, круглi п'яти стирчали назовнi, i виглядали безпорадними i рожевими, немов у дитини.
Вогонь своїм хижим язиком несамовито лизнув дитячу пiдошву. I хлопчик як заволає, вiд пекельного болю. I полум'я хлопчику дуже обпалювало ступнi.
Вiчна дитина ревла, i вiдчайдушно смикалася, але мотузки були дуже мiцнi.
А орки шалено смiялися над муками хлопчика. I пахло дуже апетитно, наче смажили шашлик.
Гулiвер цього на щастя не бачив. Iнакше б i справдi заревiв би вiд досади.
Вiконтеса хльоснула хлопця черговий раз батогом i запитала:
- Ти хотiв стати хоч колись у життi таким Всемогутнiм як Бог?
Хлопчик-капiтан кивнув:
- Iнодi й хотiв... Хоча часом думаєш, а що можна зробити для людей, щоби вони були тобою задоволенi?
Дiвчинка помiтила:
- Перетворити, наприклад, усiх людей як це у нас на дiтей!
Гулiвер похитав головою:
- Стати, наприклад юнаками та дiвчатами по двадцять рокiв, я думаю, охоче б погодилися б практично всi люди. А от щодо дiтей, у мене є великi сумнiви! Адже в дитячому тiлi ти не можеш, отримувати задоволення вiд занять коханням!
Вiконтеса хихiкнула i вiдзначила:
- Ну, якось не дуже вiд цього засмучуємося. У нас приносить дiтей дракон. I це вирiшує усi проблеми! Звiсно, є певний страх перед смертю. Люди вiрять у безсмертну душу, але нiхто її iснування не довiв! I у вас людей також!
Гулiвер знизав плечима i помiтив:
- Є й християни, якi не вiрять у безсмертну душу. Вони буквально розумiють слова: душа, що грiшить, нехай помре. Хоча в Бiблiї написано, що люди вже вiд народження, мертвi в очах Бога!
Дiвчинка хихикнула i вiдповiла:
- А по качанi! Точнiше, вести полемiку про релiгiю можна дуже довго i без сенсу.
Ти краще заспiвай щось веселе!
Гулiвер узяв i заспiвав;
Немає дрiбниць у розкладi пекла,
Будь-який привiд для риса як гачок.
Якщо благодатi у свiтi немає Господньої,
Тобто пекла вир недалекий!
Адже зло настiльки полюбилося свiтлу,
Як острiвцi без компасу добра.
Хоч героїзму доблестi оспiвано -
На дiлi Цар Всесвiту - Сатана!
Жорстокий у свiтi цьому процвiтає,
Хто жалостi не знає - той король!
Капкани є пiд пальмою навiть раю,
А де добро? Його мiзерний нуль!
Будь-яку вiру можна спокусити,
Будь-яка слава пахне, знай петлею...
У пiсочницi шиплять пiдступно гади -
А хочеться свiт осяяти мрiєю!
Прагнеш до свiтла, але в темрявi витаєш,
Полювання обдарувати, але порожня кишеня!
Якщо жити не хочеш жалюгiдним папугою,
Iди на пiдлiсть, хитрiсть та обман!
Гидко навiть жити пiд шаром слизу,
Де без пiдтримки даху - нi кроку!
Душею мчить немов сокiл виси,
Але тiло в болотi, меч блищить ворога!
Як вийшло, що померкло щастя?
I чому всюди правити зло?
Невже Богу не вистачає влади
Щоб навiчно всiх вело добро?
Адже людина не створена бузувiром,
Адже в кожному серцi є фонтан кохання.
Ну чому не знають люди заходи,
А щастя будують лише на кровi?!
Вiдповiдi сам знайти, на жаль, не можеш,
Так у свiтi з вiку страшно повелося...
I бiси тобi корчать страшно пику,
I, здається, забув людей Господь!
Але я не вiрю - зло не всемогутнє,
Тiльки треба волю стиснути в кулак!
Тодi зникне, в пекло порив ведучий,
I буде мiж нами мир i лад!
Отак гарно i з почуттям заспiвав Гулiвер. I його пiсня треба зазначити гарна.
Орки тим часом добре пiдсмажили хлопцевi п'яти, але так нiчого й не досягли.
На жаль, це колосальна проблема.
Пiсля чого почали мучити дiвчинку. Її спочатку прив'язали до цапiв, i завдавали ударiв по босих п'ятах пялкою.
Дiвчинка репетувала вiд моторошного болю, стогнала, крутилася, але все одно не давала корисної iнформацiї.
Катування злегка затягнулося... Бачачи, що палицi не дiють, орки пустили в хiд вогонь i знову запахло паленим.
Та це поганi нелюди та кати.
А Гулiвер тим часом узяв i заспiвав, знову гарну пiсеньку;
Моя уява вразила,
Все стало яскравим, немов у Жовтнi!
А злому бiсовi сунемо в боки вила,
I буде так чудово на Землi!
Такi зiрки в нашiй свiтобудовi
Однi рубiни, а iншим алмаз!
Ми збираємо з безбожних данини -
Удар як молот i не в брову, а в око!
Вiтрини магазину, де квазари,
Виблискує променистий iподром!
У душi моєї зяючi рани -
Начебто в нiй пройшов великий погром!
Зав'ють немов локони комети,
Баранець блиск - сяє чумацький шлях!
Про подвиги безсмертнi оспiвання,
У славi вiчно нехай буде Дусь!
Що може зробити людина похмура?
Лише випустити з синiх очей сльозу.
Коли навколо все сизе, охололо,
Коли з надiєю чекаєш на червень грозу.
Посмiшка розтягне нещасний губи -
Зрозумiй, що свiт не ягоди у лiсi.
Дiвчисько враз, вишкiрить тобi зуби,
У нiй втiлиш розумну мрiю!
Ось такi тут вийшли пiсеньки веселi i в хлопчика, i в дiвчинки.
Вiконтеса втiм, невдоволено заявила:
- Нi! Пiснi це, звичайно, добре! Але давай ще й крилатi вислови, для думок у життi!
I Гулiвер взяв i почав говорити, як заведений папуга;
Вчасно оголена нiжка жiнки посадить у калошу будь-якого чобота!
Чоловiк, що часто дивиться на голi, жiночi нiжки, сiдати в калош!
Боса жiноча нога, добре заганяє пiд пiдбор i чудово садить у калошу!
Чоловiк готовий вивернутися навиворiт, заради того, щоб зiрвати з дiвчини туфлi!
Голою жiночою п'ятою вивернеш будь-який чобiт навкруги!
Боса нога жiнки виверне навиворiт будь-якого чоловiка, навiть якщо вiн останнiй чобiт!
Хочеш вивернути чоловiка навиворiт - скинь туфлi, хочеш посадити його в калошу, оголи п'яту!
Чому дитинство босоноге, боса жiноча нога змушує втрачати чоловiкiв голову, немов вони хлопчики!
Бажання побачити жiнку оголеною, примушує чоловiка вивертатися навиворiт!
Щоб жiнку роздягнути, потрiбно спочатку її гарненько взути!
Роздягнувшись у потрiбний час, дiлова жiнка здере з чоловiка три шкури!
Жiнка, яка вчасно оголюється, не стане босячком i капiтально взує чоловiка!
Боса жiнка чоловiка-чобота i взує, i в калошу посадить, i навиворiт виверне i останнiм босяком зробить!
Чоловiк подiбний до гiбона, тiльки на жаль частiше iнтелектом, нiж потенцiєю!
У чоловiка осляча впертiсть, амбiцiї лева, але насправдi вiн козел!
Чоловiк для жiнки як вiдстiйне мiсце для корови, без обiйтися, але пiдходити гидко!
Що спiльного мiж чоловiком та унiтазом у жiночому туалетi - тим, що жiнки на чоловiкiв тiльки блiють!
Жiнка це хитра лисиця, яка будь-якого лева здатна зжерти як кролика!
Чоловiк потрiбний жiнцi як хлопчик для биття, йому чоловiка не бити, то не буде життя!