Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

ГулIвер I ТретIй Рейх

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Гулiвер перемiщається увi снi в паралельне свiтобудову. Там вiн бачить драконiв i йому доводиться дiзнатися, що є Третiй Рейх та Нiмеччина Гiтлера, якiй допомагає казковий гном. На допомогу СРСР вiдправлений хлопчик-хобiт юний генiй. Але вiн надає в дитячiй, трудовiй колонiї не в змозi допомогти радянськiй Росiї. I нiмцi захопили СРСР!
  ГУЛIВЕР I ТРЕТIЙ РЕЙХ
  АННОТАЦIЯ
  Гулiвер перемiщається увi снi в паралельне свiтобудову. Там вiн бачить драконiв i йому доводиться дiзнатися, що є Третiй Рейх та Нiмеччина Гiтлера, якiй допомагає казковий гном. На допомогу СРСР вiдправлений хлопчик-хобiт юний генiй. Але вiн надає в дитячiй, трудовiй колонiї не в змозi допомогти радянськiй Росiї. I нiмцi захопили СРСР!
  . РОЗДIЛ Љ 1.
  Втомлений рабською роботою вiдважний мандрiвник спав i бачив сон, який був куди цiкавiшим за реальнiсть.
  Хлопчик Гулiвер летiв на драконi, а поряд iз ним була дiвчина небаченої краси. Вже доросла, але ще юна, i дуже мускулиста i фiгуриста. А на її волоссi кольору сусального золота красувалася багата корона з дiамантiв i якихось таких яскравих, немов зiрки камiння, що вони затьмарювали навiть найбiльшi i найдорожчi алмази.
  Хлопчик-мандрiвник запитав:
  - Хто ви така?
  Дiвчина вiдповiла з усмiшкою:
  - Я принцеса Лея! А зараз командую армiєю драконiв!
  Гулiвер озирнувся. I справдi, в небi була цiла зграя драконiв, i всi цi iстоти були чудовi. I на них сидiли чудовi дiвчата.
  Але найпрекраснiшою i найчудовiшою була все-таки королева. А дракон, на якому вони втрьох разом iз ще однiєю красунею летiли, був воiстину казковим. Ось команда була. I при цьому всi дiвчата босонiж, хоча їх нагота прикрита дорогоцiнним камiнням та намистом.
  Але не приховували нi шоколадних плиток преса на животi, нi кульок мускулатури, що перекочуються пiд бронзовою шкiрою. При цьому пiдошви мали витончений i неповторний вигин п'ят.
  Хлопчик-воїн сказав:
  - Якi ви прекраснi. Ви дiвчата, наче диво!
  Лея струсила своєю шевелюрою волосся кольору сусального золота i заспiвала:
  Дiвчата всi красивi, босонiжки,
  Вони сильнi та воїни з ясел...
  Погляд у красунь дуже строгий,
  На серцi з ними явно веселiше!
  Гулiвер погодився з цим. Прокрутив меч у руках, зробив їм вiсiмку i промовив:
  - Без жодних сумнiвiв веселiше з вами!
  Команда iз красунь летiла на драконах. Тут їхня цiла армiя, чудова i неповторна. I дракони мали крила, розфарбованi пiд усi кольори веселки. I здавалося, що вони прикрашенi коштовним камiнням.
  Гулiвер зазначив:
  - Кожен хтивий чоловiк - це по-своєму дракон, тiльки не семиголовий, а найчастiше безголовий!
  Принцеса Лея засмiялася i вiдповiла:
  - На вiдмiну вiд дракона, чоловiковi зрубувати голiв не треба, вiн їх i так, при поглядi на бабу, втрачає!
  Хлопчик-воїн жбурнув босими пальчиками нiжок - вiн мав рокiв на дванадцять i був у одних шортах, тому й жбурнув голку. Так пролетiла i пробила наскрiзь досить великого комара, уклавши його на смерть.
  Гулiвер вiдзначив iз посмiшкою:
  - З мухи роблять слона тi, хто злий як оса та з iнтелектом комахи!
  Принцеса-войовниця Лея пiдтвердила:
  - Для того у кого iнтелект мухи - будь-яка комашка - слон!
  I вони засмiялися. Виглядало дуже кумедно. Попереду їх пролетiла зграя гусей. Птахи були досить великi та жирнi, великим розмахом крил. На ватажку зграї сидiла пара: хлопчик i дiвчинка, i вони тримали в руках срiблястi дзвiночки, якими весело дзвенiли.
  Гулiвер зазначив:
  - Дорослi часто брешуть, дiти складають, а старi взагалi забрехали до дитячого белькотiння!
  Дiвчина-принцеса кивнула i додала:
  - Старiсть не радiсть, але ще велике лихо впадання в дитинство!
  Дiти на гусi-ватажку раптом заспiвали:
  Як зародилося у всесвiтi зло?
  Автор тут i сам не пам'ятає...
  Можливо, що й вiчне воно,
  Не гасне немов полум'я пекла!
  
  Не першим знайте, згрiшив Адам,
  Не першою спокусилася плоть Єва...
  Алкаш що тягне з горда "Агдам",
  Пацан, що палить "план" на перервi...
  
  Всi хто пiзнав, що є таке зло-
  Звик без страху порушувати закони...
  I для кого тягар лише добро,
  Хто хоче собi лише бити поклони!
  
  Ще з пелюшок хочеться урвати,
  Ще немовлям тягне так нагадувати...
  За що кляне дитину зла мати,
  Куди йдуть у боротьбi жорсткої ратi?
  
  Один тiльки вишню в лiтньому саду спер,
  Iнший купцiв iз безмiном убиває...
  Кому сiче голову крива сокира,
  Кого кат на колесо кидає.
  
  Краде, плюнувши в совiсть казнокрад,
  А хто бiля жебрака знiс мiдяки...
  Iнший однiй пiвшке навiть радий,
  Iншим втiху жiночi кучерi.
  
  Так багатолико, багатогранно зло,
  У будь-якому вiдтiнку чудовi його лики.
  А потяг все одно в душi добро,
  Хоч свiт навколо, на жаль, страшенно дикий!
  
  Вдова ридає, сирота пищить -
  Наш свiт на сковорiдку пекла тягне...
  Невже, серце Бога монолiт,
  А людям немає мiсця у Божому раї?
  
  Вiдповiдь знайдеш ти лише в собi самому,
  Коли зумiєш у думках зрiзати злобу...
  Коли на пiдлiсть ти вiддаси добром,
  I перестанеш набивати утробу!
  Дiти заспiвали дуже весело та красиво, пiсля чого показали Гулiверу мову. Вiдважний мореплавець висунув їм язик у вiдповiдь.
  I смiх i грiх...
  Гулiвер вiдзначив iз посмiшкою:
  - Подiбний до дива, розум дитини. I тут погодьтеся, заперечень у вас не буде!
  Принцеса Лея хихикнула i заспiвала:
  Був учора ще тiльки дитиною,
  Нiчого не поробиш тут.
  Краще левеням, нiж дурним слоненятком,
  А дракону настане капут!
  I вони стукнулися: хлопчик i дiвчина босими ступнями нiг. Та тут у них чудовi пригоди. I багато рiзних нюансiв. Тож життя тече просто чудово.
  Гулiвер помiтив, що дiвчата на драконах стали босими пальцями нiг щось шпурляти по мошках. Це якийсь фiрмовий стиль - взяти i тиснути мух. Ну що? Якщо вони так хочуть, то хай так i буде. Головне самому не втратити голову.
  А Гулiвер боєць не з полохливих. Хоча зараз вiн лише хлопчик.
  А принцеса Лея запитала хлопця:
  - Ти любиш мед?
  Юний воїн кивнув:
  - Звичайно!
  Дiвчина дотепно вiдповiла:
  - Бджолиний мед приносить здоров'я, медовi промови полiтикiв, викликають лише дiабет розчарування!
  Гулiвер дотепно додав:
  - Мед бджiл робить липкими руки, мед полiтиканiв призводить до того, що до їхнiх лап прилипають монети довiрливих простакiв!
  Дiвчина-боєць iз цим погодилася:
  - Як не солодка мова полiтика, крiм дiабету розчарування, у тих, у кого не iнтелект мухи, вона не викликає!
  Хлопчик-воїн логiчно зауважив:
  - Не буває бiльше одного батька в людини, але в країни претендентiв на роль батька нацiї хоч греблю гати!
  Пiсля чого обидва бiйцi: хлопчик i дiвчина, як засвистять, сунувши босi пальчики нiжок собi в рот. Вiд чого стався струс атмосфери, i розрядка природної це електрики. I оглушенi мошки посипалися вниз, обрушившись разом на волохати голови оркiв, пробиваючи їх i проколюючи.
  Принцеса Лея завзято заспiвала:
  - Мама тримайся, тато тримайся,
  Якби щовечора - таке було б життя!
  Орки опинилися пiд драконами та дiвчатами, їхньою голоногою командою.
  I почалося прицiльне i не дуже бомбометання, коли жбурляли саморобнi гранати з вугiльного пилу, або щось ще крутiше i руйнiвнiше.
  Зокрема в хiд пiшли дуже навiть колкi, отруйнi голки, якi буквально пронизували на смерть оркiв та гоблiнiв. Ось це справдi дiвчата взяли та завелися.
  Принцеса Лея теж вела дуже влучний вогонь по волохатих орках i спiвала:
  - Нострадамус, Нострадамус,
  Бiлої магiї король...
  Нострадамус, Нострадамус,
  Чи не вщухає в серцi бiль!
  Нострадамус, Нострадамус,
  Дiвчата босонiж мрiї,
  Нострадамус, Нострадамус -
  Лише один порятунок ти!
  I войовниця як взяла i покаже свiй довгий i вбивчий язичок.
  Пiсля чого вiзьме i виплюне вогняним пiр'ям полум'я. Ось це справдi дiвка з колосальною силою та надзвичайним талантом. Яка здатна дуже багато. I якщо вже розiйдеться, то проти неї нiчого не встоїть.
  Хлопчик-мандрiвник Гулiвер теж зi свого дракона повiв жорсткий i агресивний вогонь по орках. Вiн дiяв надзвичайно активно та ефективно. I у дитини-воїна був явний талант до перемоги та воля до майстерностi ратної справи.
  Нема проти такого вiн, оркам не встояти. I дiвчата вели дуже ефективну пальбу, не даючи противнику жодних шансiв. Ось це справдi епiчна битва.
  Хлопчик-мандрiвник Гулiвер навiть заспiвав:
  Радуйтеся, радiйте,
  Силi несучого дня.
  Радуйтеся, радiйте,
  Що я не сiв на коня?
  Ось це дiйсно бойова i задерикувата пiсенька. А заразом iде тотальне знищення оркiв. I по них дiвчата з драконiв почали курити з арбалетiв, закручуючи барабани босими пальчиками нiжок.
  I це все виглядало так здорово та гротескно, творилася буквально нова та неповторна iсторiя. В якiй не було мiсця для слабких та немiчних.
  Ось спробуй до таких ось дiвчаток i сунься - кого завгодно розшибуть у коржик.
  А ще як кажуть - коров'яче сказ заразно. I це войовнички цiлком змогли показати. I б'ють вони ворогiв iз величезним ентузiазмом. I викидають i стрiли, i арбалетнi болти. Причому все роблять з великою iнтенсивнiстю.
  Так що проти такої армiї не особливо ти i влаштуєш. А войовницi так на оркiв наїхали, що нiкуди не дiнешся. Ось це дiйсно руйнiвна дiя стрiл i арбалетних болтiв.
  Гулiвер узяв i заспiвав:
  Стрiляй смiливо та круши,
  Будуть побути вiд душi!
  Принцеса Лея вiдзначила:
  - Дiти краще за дорослих уже тим, що їхнiй вiк виправдовує юну дурiсть!
  Хлопчик-воїн помiтив:
  - Юнiсть виправдовує дурiсть, але не пiдлiсть, щоб розрiзнити чорне вiд бiлого не потрiбнi великi роки та знання!
  I хлопчисько-термiнатор як засвистить, i хмари ворон обрушилися наче градини на голови кудлатих оркiв.
  Принцеса Лея прочирикала:
  - Немає розуму, вважай калiка, не залежить розум вiд вiку! Якщо сила навiть є без розуму ти слабкий весь!
  Гулiвер логiчно зауважив:
  - М'язи зi сталi не стануть компенсацiєю за дубову голову!
  Ще одна з дiвчат весело вiдзначила:
  - Для дiвчинки не бiда - якщо боса нога, гiрша за дiвчину тодi - пiд п'ятою чобота!
  Принцеса Лея логiчно заявила:
  - Хочеш стати тузом, май у головi джокер!
  Гулiвер прочiрикав iз смiшком:
  - Вовка годують швидкi ноги, жiнку стрункi, коли козли вiдстiйнi!
  Пiсля чого по рядах промчав смiшок. I принцеса Лея видала:
  - Найкраще витягуються з гаманця чоловiка-чобота, монети босими пальчиками дiвочих нiжок!
  Дiвчина-графиня вiдзначила:
  - Гола п'ята дiвчинки здобуде наймоднiший одяг, якщо чоловiк тупий чобiт i повний валянок!
  Гулiвер прочирикав з гумором:
  - Босих дiвок, люблять не тiльки чоботи та валянки, але пiд голу п'яту заганяють себе взутi по життю!
  Пiсля чого вони взяли i хором заспiвали:
  А потiм iз найбiльшої гори,
  До Гулiвера злетiли орли...
  Сiдай Гулiвер верхи -
  Ми жваво тебе довеземо!
  
  I сiв на орла Гулiвер,
  Показав найбiльший приклад.
  А нести пацана нелегко,
  Незабаром буде в дорозi Лiмпопо!
  I войовницi як вiзьмуть i оголять червонi соски грудей, врiжуть по орках блискавками. I масу оркiв це капiтально спалить.
  Ось це справдi у них команда.
  Принцеса Лея запитала Гулiвер:
  - А ти знаєш, що в майбутньому станеться друга свiтова вiйна i там буде такий крутий хлопець, як Гiтлер!
  Гулiвер хихикнув i вiдповiв:
  - Я цього не знав, проте тепер знаю!
  Дiвчина вишкiрила зубки, продовжила:
  I у Гiтлера ось проблема з'явився один дуже крутий танковий конструктор гном. I вiн зробив танк "Маус", вагою всього п'ятдесят п'ять тонн i заввишки пiвтора метра при колишньому озброєннi, бронюваннi i двигунi!
  Гулiвер знову знизав плечима i чесно вiдповiв:
  - Я не знаю, взагалi щось таке танк! I з чим його їдять!
  Принцеса Лея засмiялася i вiдповiла:
  - Ну, це довго розповiдати. Принаймнi у цьому свiтобудовi у людей виникли чималi проблеми. I насамперед у СРСР, який боровся з основними силами Третього Рейху та його союзникiв. Якщо не рахувати Iталiю. Що таке "Маус" у п'ятдесят п'ять тонн. Це броня лобова 240 мiлiметрiв, бортова 210 мiлiметрiв, i пiд нахилами, гармата 128-мiлiметрiв, i гармата 75-мiлiметрiв при двигунi в 1250 кiнських сил. Це давало швидкiсть близько сiмдесяти кiлометрiв на годину, практичну непробивнiсть машини з усiх ракурсiв. Ось з початку сорок четвертого року - ця машина пiшла у серiйне виробництво. Внаслiдок чого до лiта сорок четвертого року гiтлерiвцi зiбрали значнi, бронетанковi кулаки.
  I завдали двадцятого червня два потужнi удари один iз Молдови, iнший iз Захiдної України за схожими напрямками. I внаслiдок чого оборона радянських вiйськ була зламана, i її пробили наче тараном. Танк "Маус"-2 виявився непробивним всiм видiв радянських знарядь. I до того ж досить рухливим i з хорошими ходовими якостями. Ця машина стала справжнiм покаранням.
  Союзники теж поводилися пасивно. Наступ в Iталiї закiнчився поразкою, i висадку в Нормандiї знову вiдклали.
  Крiм того, у нiмцiв у серiю пiшов грiзний МЕ-262, який дуже важко було збити. Вiн був реактивний винищувач, з чотирма авiагарматами калiбру 30-мiлiметрiв. I так дiставав радянськi лiтаки, збиваючи сотнями. Та й захiдної коалiцiї також. Гiтлер також пригальмував програму ФАУ-2 i замiсть дорогих i малокорисних балiстичних i крилатих ракет зробив ставку на реактивнi бомбардувальники типу "Арадо".
  Черчiлль i Рузвельт пiдiбгали хвости, плюс їх сильно пресував нiмецький пiдводний флот. I союзники запропонували i Нiмеччинi та Японiї перемир'я. Гiтлер погодився за умови, що союзники покинуть Сицилiю та Сардинiю. Що було зроблено.
  На час перемир'я iз Третiм Рейхом вiдновилися торговельнi вiдносини. I США та Британiя почали постачати туди нафту. А нiмцi, ведучи наступ на Українi, взяли Київ i увiйшли знову до Одеси.
  Танк "Маус"-2 став непереможним. З'явилася й молодша модель "Мауса" - "Тигр"-3 легший, рухомий з однiєю 88-мiлiметровою гарматою.
  Тож радянськi вiйська посипалися. I це було критичним ходом.
  Гулiвер перервав принцесу Лею:
  - Ти стiльки незрозумiлих слiв кажеш. Не забувай я лише дитину початку вiсiмнадцятого столiття. I в нас рiвень розвитку технологiї - не дуже!
  Принцеса Лея кивнула з усмiшкою:
  - Я це знаю! Але я говорю про середину двадцятого столiття. I ось що наробив лише гном. А це погодьтеся серйозно!
  Гулiвер заспiвав iз захопленням:
  - Конструкцiєю двох свiтiв свiт колишнiй був створений... У контекстi вiйни є я i вони i це серйозно!
  Принцеса Лея вiдзначила:
  - На початку двадцять першого столiття з'явився такий Володимир бiснуватий, з батогом який був шпигуном, який дорвався до влади в Росiї, i вiн теж накоїв багато бiд. Але його вiйна - це окрема розмова. А ось тут гном створив ситуацiю, коли нiмцi вiдбили правобережну Україну, а восени розпочали наступ у центрi. I їхнi танки здавалися невразливими та непереможними. I ось проти гнома потрiбний був би свiй альтернативний генiй. Але кого послати як симетричну чи асиметричну вiдповiдь? Чи була думка - ельфа чи троля? Але вони в технiцi слабшi за гном будуть.
  А нiмцi наступали, ось упав Смоленськ, а слiдом за ним Калiнiн та Вязьма. Нiмцi вже пiдходили до Москви. Сталiн, зрозумiло, змотався. Гинути йому не хотiлося. А Гiтлер заявив, що СРСР має стати нiмецькою колонiєю. I його влаштує лише капiтуляцiя.
  Ну, зрештою вiдправили як вiдповiдь на гнома хобiта. I це теж хлопчисько, чесно кажучи, можна сказати й генiальний. Але босого пацана на вигляд рокiв десяти серйозно не сприйняли. I отруїли в ГУЛАГ для маленьких.
  А нiмцi тим часом узяли Москву. Ось так воно i вийшло!
  Москва впала i Ленiнград теж... Настала зима i нiмцi заночували у мiстах. Там вони осiли.
  А дiвчата-комсомолки вирiшили вiдчайдушно битися з фашистами та виконувати пiсеньки, незважаючи на мороз та вiдсутнiсть одягу.
  Ми красивi радянськi дiвчата,
  Любимо битися i хлопчакiв лоскотати...
  Голосочок лунає яскравий, дзвiнкий,
  I в нас покликання фрицiв убивати!
  
  Ми дуже лихi дiвки комсомолки,
  По морозу мчимо хоробро босонiж.
  Не звикли скромно ми стояти осторонь,
  I фашистiв нагороджуємо кулаком!
  
  Є у дiвчат, повiр велика таємниця,
  Як нацистiв ефективно вражати...
  I успiх повiр дiвчат не випадковий,
  Тому що дуже смiлива Русi рати!
  
  А для наших з босою п'ятою дiвчат,
  Дуже навiть солодкий новорiчний снiг.
  Ну, а фюрер це просто пiдонок,
  Не дамо фашистам святкувати успiх!
  
  Ми дiвчата дуже хвацько куролесiм,
  Голяємо при солдатах свої груди.
  I нацистiв дуже навiть круто бiсимо,
  Нас могутнiх комсомолок не зiгнути!
  
  Ми здатнi дуже багато дiвки зробити,
  Навiть Гiтлера з танка розстрiляти.
  Не встигне супостат i пообiдати,
  Дiвчата нагрянуть нiби тати!
  
  Ми Росiю дуже навiть поважаємо,
  Сталiн потужний як хвацький повiр батько...
  I прийде перемога вiрю в теплому травнi,
  Той, хто вiрить у це - просто молодець!
  
  Для дiвчаток немає сумнiву та перешкоди,
  Все охоче просто сперечатися в руках.
  Нехай прийдуть до красунь чудовi нагороди,
  Комсомолок сила у мiцних кулаках!
  
  Ми воїнки дуже скоростиглi,
  I в руках спритних гармати стовбур горить.
  I будь-яке по плечу дiвчаткам справа,
  Наша дружба безперечний монолiт!
  
  Ми такi блискучi дiвчата,
  Що кучугури нам, морози не страшнi...
  Босонiж ми не остудимо в зиму лапи,
  I серця красунь щедрi та чистi!
  
  Що вмiємо робити, те й звеличуємо,
  Скачемо немов вiртуози-кенгуру.
  I фашистам голови вдало зносимо,
  I любов до зарядки теж ранком!
  
  Всi дiвчата це воїни крутi,
  Можуть фрицiв у тiсто просто стовкти.
  Ну, а що фашисти просто поганi,
  Не пiзнали комсомолок супермiць!
  
  Гiтлер теж зробити нiчого не може,
  Його били дуже крута ми клюкою,
  I зламали зуби, вибивши шкiру з пики,
  А потiм мчала я по вогню босий!
  
  Що нам робити тiльки Сталiн i накаже,
  Його суворий, i душевний видно погляд...
  I дiвчинка теж вiрте, не промаже,
  Заряджаючи хвацько великий автомат!
  
  Якщо треба ми дiйдемо до Марса,
  I Венеру дуже спритно пiдкоримо.
  Для чобiт солдатам треба вакса,
  Ми ж дiвки босi бiжимо!
  
  Все у нас красиво у дiвчат,
  Груди та стегна, талiя видно...
  Пiонер вiн теж як вовченя,
  Пiонерка зовсiм Сатана!
  
  Ну, а ми дiвчата - знай крутi,
  Усiх фашистiв як мiтлою зметем...
  А на небi зiрки блакитнi,
  У трiски "Тигри" сталлю розiб'ємо!
  
  Що не зробити, вiрте не можливо,
  Комунiст зiзнайтесь - демiург...
  I часом ми розумiємо хибно,
  I беруть красунь на переляк!
  
  Але ми лихо нiмцiв знайте, крушимо,
  I здатнi, фрiцiв розшматувати...
  Хоч у нас iз титану чи що душi,
  Ми пройдемо i степ, болота гать!
  
  Комунiзм без усiх цвяхiв збудуємо,
  I фашистом круто переможемо...
  Люблять комсомолки бiгати строєм,
  I над ними реє херувим!
  
  Не зможе ворог з дiвчиськом порозумiтися,
  Тому що дiвчина орел...
  I не треба фрицям багато гадити,
  I даремно фюрер ваш репетує!
  
  Комсомолка босою ногою,
  Надавала Гiтлеру яйце.
  Не майте справи iз Сатаною,
  Або буде просто байдуже!
  
  Комунiзму iскрометний iдол,
  Над планетою червоний прапор сяяти.
  I скинуть у пекло пекла Iрод,
  А дiвчата отримали п'ять!
  
  Ленiн, Сталiн - сонце над планетою,
  Кружлять у небi, наче два орли...
  Комунiзму подвиги оспiванi,
  У Отчини сила сталь крила!
  
  До перемоги ми дожити зумiли,
  I пройшли Берлiн весь до кiнця.
  Народилися немовлята в колисцi,
  А тепер у величi країна!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Гулiвер летiв на драконах i багато наслухався. У цьому випадку йшлося про вiйну, яка незрозумiла для людини мало не середньовiчних часiв. Хоча начебто новий час уже й настав. Але принцеса Лея продовжувала тараторити про Другу свiтову вiйну;
  Пiсля того, як Москва i Ленiнград впали, у вiйну проти СРСР вступила i Японiя i Туреччина. Справи у радянської Росiї стали абсолютно безнадiйними. I навiть генiальний хобiт, який виявився дитячою трудовою колонiєю, не мiг їм допомогти.
  А там хлопчики, яким ще немає шiстнадцяти рокiв босонiж i в робi, з номерками вколювали в Сибiру. Дiтей у колонiї-малолiтцi поголили наголо. Забрали взуття, i змусили босонiж валити лiс. Влiтку ще нiчого, а взимку з голими п'ятами так мороз стрижених наголо хлопцiв кусає. Хлопця-хобiта заарештували. Сфотографували у профiль, анфас, зняли вiдбитки пальцiв, та обрили наголо. Пiсля арешту хлопчика його ретельно обшукали, руки наглядачiв у рукавичках залазили на всi дiрки, i дуже грубо це робили. Пiсля чого хлопчика гарненько вимили, i вiдправили до переповненої дiтьми камери.
  Так хлопчик виглядав рокiв на десять, то його хотiли помiстити мiсцевi пахани бiля парашi. Але казковий герой виявився значно сильнiшим i швидшим, нiж звичайнi дiти. I побив паханiв, пiсля чого сам став по камерi i розташувався бiля вiкна. У малолiткiв простiше - сила є, битися вмiєш i ти король.
  Хлопчик-хоббiт втiм, своїм становищем не зловживав. У таборi працював найбiльше, i навiть коли iншим дiтям-ув'язненим у мороз видали валянки - залишився босим. Вiн на те й хобiт. Хоча босi нiжки хлопчика та червонi, як лапки гусака. Але з iншого боку без валянок спритнiше.
  Так i працювала босонога дитина в снiгу в Сибiру. А нiмцi взимку дiйшли до Казанi, але так зупинилися. Чекали на весну. А там бездорiжжя. I лише у травнi сорок п'ятого року рушили далi на Урал.
  Одночасно були захопленi Кавказ i Середня Азiя в холодну пору.
  Радянськi вiйська чинили опiр не надто завзято. Вмирати за Сталiна не хотiлося. Проте в СРСР з'явився новий танк IС-3, який у невеликих кiлькостях надiйшов на фронт. Ця машина мала гарний лобовий захист i тримала удари багатьох гармат. Хоча проти зброї "Маус"-2 не могла встояти.
  Палi мiста: Челябiнськ та Свердловськ. I ось дуже добре було i йшов стрiмкий наступ.
  Ось уже лiто. Хлопчики-в'язнi працюють босонiж у шортиках та голошийках. А якщо жарко то й зовсiм iз оголеними торсами. А вони у хлопчакiв худi. Але хлопчик-хобiт виглядає дуже рельєфним i накаченим. Хоча маленький рокiв десять дитина на вигляд. I, зрозумiло, не росте i не дорослiшає.
  Хлопчикiв кусають комарi менше, нiж дорослих, а хобiта взагалi не кусають.
  I дедалi ближче до них нiмецькi вiйська, гiтлерiвцi майже не зустрiчають опору. Та й Сталiн кудись зник. Зрозумiло хитрий грузин вмирати не збирається. Швидше за все втiк до Америки. Її поки що нiмцi не зайняли.
  Хлопчик-хобiт та iншi в'язнi взяли та заспiвали, гордi та патрiотичнi. Хоча, з iншого боку, патрiотизм до фенi, коли тебе б'ють батогом i змушують вишукувати з дитячої, трудової колонiї. Хоча i в цьому є хороше. Наприклад, у тебе з'являються друзi - iншi хлопчаки. Хлопчику-хобiту реально рокiв бiльше ста, але вiн виглядає дитиною через що до неї подвiйне ставлення.
  А дiти-в'язнi з великим ентузiазмом спiвають;
  Я вiчно юний хлопчик-пiонер,
  Прийшов з фашистом шаленим боротися.
  Щоб показати велич приклад,
  Ношу щоденник з чудово у своєму ранцi!
  
  Вiйна прийшла, на фронт я побiг,
  I босонiж хитався дорогами ...
  I кулемета у фрицiв пострiляв,
  Хоч чистий хлопчик у серцi перед Богом!
  
  Я фриця iз засiдки пiдстрелив,
  Забрав у гада автомат iз гранатою.
  Адже у хлопчика дуже багато сил,
  За Батькiвщину боротися хоробро треба!
  
  Пацан боєць вiд диявола повiр,
  По фриця оглушливо стрiляє.
  У бою вiн наче шаблезубий звiр,
  Якого крутiшого не буває!
  
  Що можна зробити з Гiтлером?
  Його хлопчаки з диким ревом закопають.
  Щоб не бив убивця сокирою,
  Йому не буде мiсця у чистому раї!
  
  Що тiльки можна одразу отримати,
  Хотiв земелечок з дiвою хижий фюрер.
  Але перетворився цей мисливець на дичину,
  Так, правда, шкода на Адольфа кулi!
  
  Вже мороз, а я зовсiм босий,
  Спритний i розлючений вихор-хлопчик.
  I менi кричить дiвчисько - стривай,
  Але ж швидкий навiть видно!
  
  По полiцаю врiзав кулаком,
  Звалив пiдонка, дав по потилицi.
  Я не пошлю цей пострiл молоком,
  I не продам Вiтчизну за пляшку!
  
  Я пiонер i цим так пишаюся,
  Оскiльки краватка теж дуже червона.
  Битимуся за святу Русь,
  Хоча Адольф бандит такий жахливий!
  
  Але вiрю, Вермахт хоробро переможемо,
  Хлопчик, це дуже твердо знає.
  Нам златокрилий херувим,
  I дорогоцiнний вождь товариш Сталiн!
  
  Ми будемо Вермахт хоробро перемагати,
  Хоча фашисти б'ються пiд Москвою.
  Але я екзамен здам на твердо п'ять,
  I доручу свiй пiстолет герою!
  
  Зможу я зробити хлопчик-пiонер,
  Таке, що фашистам i не снилося.
  Є наша для добрих справ,
  А фюрер не отримає навiть ласки!
  
  Що я зумiю, то завжди зможу,
  Нехай над Вiтчизною знову риють хмари.
  Але не подасться пiонер вороговi,
  Солдат Росiї хоробрий i могутнiй!
  
  Та я бувало в полон,
  I по кучугурi босого водили...
  На рани мазав полiцейський хрiн,
  I дротом хлопчика побили!
  
  I п'яти теж розпеченим палили,
  I припiкали ступнi кочергою.
  Але отримали фрицi лише нулi,
  Хоча вогнем по хлопчика ногою!
  
  Ламали пальцi, припiкали лоба,
  I виривали з плечей хлопця суглоби.
  Забув про пiонера видно Бог,
  Коли посипав перцем кат рани!
  
  Але нiчого фашистам не сказав,
  I голки, розпеченi пiд нiгтi.
  Адже для мене сам Сталiн iдеал,
  А мерзенний фюрер краще в муках здохни!
  
  Ось на розстрiл по снiгу повели,
  Хлопчика по-звiрячому битого босого.
  Але я не вiрю, що вже на мiлинi,
  Не уникнути фашисти вам розгрому!
  
  Мене на грудях фриц виколов зiрку,
  Ну що ж це викликає гордiсть.
  Я не пiддамся лютому вороговi,
  I не пiду на страх i злу пiдлiсть!
  
  Зможу я зробити до могили крок,
  I з пiснею пiонерською такою дзвiнкою...
  Адже фюрер просто скажений iшак,
  А я в Едемi зустрiнуся, знай iз дiвчиськом!
  
  Але в останнiй момент пролунала,
  Трель заводна наших кулеметiв.
  Розстрiльна команда влягла,
  Фашисти стали для ворон послiдом!
  
  А тепер до своїх пацан-герой,
  Прийшов, пройшовши крiзь тортури та страждання.
  Бився з численною ордою,
  Пройшовши такi злi випробування!
  
  Хлопчик знову фрицiв б'є у витрату,
  Мчить по кучугурах хлопець босий.
  I робить дуже вiдважний хiд,
  Подрузi заплiтаючи смiливо коси!
  
  Хлопця скоро видно чекає Берлiн,
  Нiмеччина голову пiд росiян скосить.
  Мечом махає потужний херувiм,
  I вийти всiх на площу смiливо просить!
  
  Я вiрю, мертвих скоро воскресимо,
  Хто похований, стане наче ангел...
  Господь у нас цiлком сильний, Єдине,
  Хоч Сатана часом надто нахабний!
  
  Всесвiт нехай буде назавжди,
  Пiд прапором святого комунiзму...
  Товариш Ленiн яскрава зiрка,
  А Сталiн переможець: зла, фашизму!
  Щоправда, тут швидше навпаки фашисти взяли i перемогли. Але у пiснi хлопчики розраховують на краще. Хоча з iншого боку миготять думки, а може й за нової влади знайдеться їм мiсце?
  Хлопчик-хоббiт виявився сталiнському режиму непотрiбним. I це явно позначалося на його настрої.
  Але дiти для того, щоб пiдбадьоритися, знову взяли i стали спiвати, i великим ентузiазмом, i тупаючи босими нiжками;
  Хлопчик з ери космосу прийшов,
  Коли все було тихо - мирно...
  У мрiях своїх пацан крутий орел,
  Йому таке зовсiм не прикро!
  
  Вiйськова, тривожна пора,
  Хлопчисько, як цунамi, захлеснула...
  На Русь пройшла могутня орда,
  I засунув фриц сталевий танк дуло!
  
  Я хлопчик по морозу босонiж,
  Мене фашисти мерзеннi погнали...
  Зловили, немов кречетi силомiць,
  Хотiв побачити комунiзму дали!
  
  Мене ганяли довго снiгом,
  Ледве собi я все не вiдморозив.
  Припалили залiзом босу ногу,
  Хотiли пiдняти голим мiж сосен!
  
  Але дiвчина гарна прийшла,
  I автоматично всiх фашистiв зняла...
  Адже око її як гостра голка,
  Зрубав i полiцаєм немало!
  
  Хлопчик був уже майже мертвий,
  Застигла в жилах кров у пацана.
  Але не прийде йому зараз кiнець,
  Наче це дiвка ожила!
  
  Я вiд опiкiв страшних вiдiйшов,
  Адже пiсля снiгу палили тодi мене.
  Який кат без серця знай осел,
  Але ж вiн заплатить i з нього пеня!
  
  Дiвча дуже розумна повiр,
  I з нею швидко пiонер здружився.
  Тепер ти будеш справжнiм хлопчиком звiром,
  I нас пiдтримають херувимiв обличчя!
  
  Вiдмiнно стали з нею воювати,
  Фашистiв безмежно ми трощили...
  Iспити здаємо, ми на п'ять,
  Iдучи галопом до комунiзму милi!
  
  Ми з дiвчиною по снiгу босонiж,
  На пару страх, не знаючи, мчить...
  Я врiжу супостату кулаком,
  А над Вiтчизною вiчно свiтить Сонце!
  
  Мене не зможуть фрицi здолати,
  А разом iз дiвкою ми непереможнi...
  Я сильний як розсерджений ведмiдь,
  Коли ми з комсомолкою єдинi!
  
  I ось дiвчина боса бiжить,
  А по фашистам спритно так стрiляє.
  Ми викуємо для Батькiвщини мiць-щит,
  Нехай буде знищений злий Каїн!
  
  Росiя дуже сильна країна,
  I в неї є дуло автомата.
  Нас подолати не зможе Сатана,
  Йому прийде кривава розплата!
  
  Так дiвчина прекрасна спiває,
  Коли боса мчить по кучугурi.
  I разом з пiонером гадiв б'є,
  Доб'ємось, але ми кожному по трунi!
  
  Я теж зовсiм хлопчик не слабак,
  Крушiю фашистiв з люттю суворою.
  Отримає фюрер вiд мене в п'ятак,
  I ми побудуємо свiт величезний новий!
  
  Воюємо в цьому лютi крутий,
  Нас не поставити Вермахт на колiна.
  Нациста у своїй лихостi урою,
  За нас пiде будь-хто, хто стане Ленiн!
  
  Ти дуже будеш класна краса,
  В тебе закоханий хлопчик до чаду.
  Я за тебе стрiлятиму країна,
  I заради дуже навiть у променистому градi!
  
  Я вiрю, що прибуду в раз Берлiн,
  Жорстока вiйна потiм затихне.
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Нехай вирують полум'я яскраво iскри!
  
  А якщо судилося загинути нам,
  То я вiддаю перевагу поодинцi.
  Нехай дiвчинка зробить що дам,
  Подарує менi i син, хай i доньку!
  
  Гарне дiвчисько будеш ти,
  Побудуєш цей свiт, у якому буде рай.
  Прекраснi ростуть у нас квiти,
  А свiтло повiрте зовсiм не сарай!
  
  Я ось пiдбив з дiвчиськом жваво "Тигр",
  А за ним закiнчив i "Пантеру".
  Воїн перетворює поле на тир,
  Хоча часом не знаємо навiть мiри!
  
  Доробимо ми головне в країнi,
  Побудуємо комунiзм, i згине долар.
  I зробимо розгром там Сатанi,
  Нехай буде променистою наша частка!
  
  Дiвча вiдорала всю зиму,
  Босою проходила по морозу.
  Ну чому ми в битвi - чому,
  Ми виростимо, пишнiше знайте троянду!
  
  Такий дуже класний шлях,
  Нас iз дiвкою босоногою чекає...
  I здолати СРСР не можна,
  Ми будемо з маршем у перспективному травнi!
  
  А якщо навiть не настане травень,
  Ми все одно з перемогою пройдемося.
  Так що хлопчик посмiливий дерзай -
  Над нами засяє в раї Сонця!
  
  Потiм не бiйтеся, мертвих воскресимо,
  Наука дуже сильна порад.
  Господь у нас Єдиний, а не Один,
  I фюрера ми покличемо до вiдповiдi!
  Отак заспiвали босоногi в шортиках з голеним наголо волоссям хлопчаки. А у багатьох iз них були татуювання на тiлi. Навiть хлопчик вибив собi на грудях портрет Сталiна.
  Але ось з'явилися нiмецькi танки, i тi ж хлопчаки-в'язнi зустрiчали їх з великим ентузiазмом, i тупотiли босими, дитячими нiжками.
  До кiнця сорок п'ятого року нiмецькi та японськi вiйська зайняли практичнi усi великi населенi пункти СРСР. I лише в окремих селах та селах усе ще тривали бої та вилазки партизанiв. Сталiн i справдi втiк, i не став оголошуватися в Бразилiї, де вiн причаївся. Але натомiсть залишився Молотов. Однак у травнi тисяча дев'ятсот сорок шостого року Молотова полонили есесiвськi вiйська штурмового спецназу. Пiсля цього Берiя замiнив Молотова запропонував капiтуляцiю на почесних умовах.
  Гiтлер погодився, i Берiї було збережено життя i дано обмежену свободу. На СРСР майже припинилася партизанська вiйна. Настало затишшя.
  Третiй Рейх перетравлював завойоване. Але зiткнення зi США та Британiєю було неминучим. Зокрема, Гiтлер вимагав повернути Iталiї та Францiї, Бельгiї, Голландiї колонiальнi володiння. Насамперед в Африцi. I вiддати їх законно нiмцям. Тепер у Третього Рейху руки були розв'язанi. I якщо що...
  Але в США зате з'явилася атомна бомба. Щоправда, у Третього Рейху не лише танки, а й розвинена реактивна авiацiя. I вона не дасть скинути бомби на територiю Європи.
  Тож у свiтi настала пауза. Нiмцi будували ударними темпами i авiаносцi, i лiнкори, i надводнi кораблi. А пiдводний флот у них i так був сильний, i на перекисi водню працювали субмарини. Так що...
  Хлопчик-хоббiт знайшов собi мiсце в Третьому Рейху. Вона зайнялася вдосконаленням лiтаючих тарiлок - диска Бiлонце. У реальнiй iсторiї, цей диск змiг злетiти, i набрав швидкiсть у два звуковi бар'єри. Однак у боях участi не брав. Занадто вразливий вiн був, i великий i дорогий. У реальнiй iсторiї: нi СРСР, нi США лiтаючi тарiлки на озброєння не взяли. Бо овчинка вичинки не коштувала. Один мотор пошкодь i вiдразу ж диск Бiлонце втрачає керування i падає догори дригом.
  Але хлопчик-хоббiт зробив так, що ламiнарний струмiнь обтiкає лiтаючi тарiлки i вони стають невразливими для стрiлецької зброї. I тепер їх i зенiтки, i авiагармати та кулемети не можуть реально збити. Зате вiчний i босий хлопчик зробив так, що ось-що на них виявилися встановленi лазери. I цi лазери все буквально спалювали вогнем та тепловими променями. I спробуй проти такого сунуться.
  Тож нiмцi справдi мали сильнi вiйськовi козирi. Заодно на танки встановили досконалiшу активну броню, i навiть почали робити машини з пластмаси.
  Та це виглядало дуже смiшно i по-своєму надзвичайно агресивно.
  У США, звичайно ж, хотiли вiдповiсти нiмцям, але проти тарiлок, що лiтають, у них тiльки атомнi заряди, якi могли б їх теоретично знищити. Але дисколiт у гiтлерiвцiв були вже тисячi. Фюрер вирiшив розпочати вiйну 20 квiтня 1949 року у своє шiстдесятирiччя. Що ж не найдурнiша, можна сказати iдея.
  Тим бiльше, що фашисти могли отримати неприємний сюрприз, якби США розвинулися б ракетнi технологiї.
  Перед початком вторгнення Гiтлер вирiшив розважитися, гладiаторськими боями. I це теж iдея не галима.
  Але це вже iнша розповiдь.
  
  ШПIЙСЬКI ГРИ - РУШУЮЧI РОСIЮ
  АННОТАЦIЯ
  Рiзного роду операцiї проводять спецслужби, насамперед ЦРУ, АНБ, МI, МОСАД та iнших створюють особливу ситуацiю в усьому свiтi, яка стає часто непередбачуваною. Iде боротьба i з тероризмом, i за сфери впливу. Цьому присвяченi дуже цiкавi романи, а також зраду Михайла Горбачова.
  
  ГЛАВА ПЕРША
  
  
  Ненависть у його серцi горiла яскравiше за розплавлену сталь.
  
  Метт Дрейк пiдвiвся, перелiз через стiну i приземлився в тишi. Вiн присiв серед чагарника, що розгойдувався, прислухаючись, але не вiдчув нiяких змiн у тишi навколо нього. Вiн на мить зупинився i ще раз перевiрив малолiтражку Glock.
  
  Все було готове. Поплiчникам Кривавого короля сьогоднi вночi доведеться туго.
  
  Будинок перед ним був занурений у напiвтемряву. Кухня та вiтальня на першому поверсi були охопленi полум'ям. Решту мiсця занурили в темряву. Вiн сповiльнив ще секунду, ретельно переглядаючи схему, отриману вiд попереднього, нинi мертвого поплiчника, перш нiж беззвучно рушити вперед.
  
  Його стара вишкiл послужив йому гарну службу i знову вирував у його венах, тепер у нього була для цього суто особиста причина i вимога. Троє поплiчникiв Кривавого Короля померли жахливою смертю за три тижнi.
  
  Незалежно вiд того, що вiн сказав йому, Родрiгес був номером чотири.
  
  Дрейк дiстався заднього входу i перевiрив замок. За кiлька хвилин вiн повернув ручку i прослизнув усередину. Вiн почув вибух iз телевiзора та приглушенi вiтання. Родрiгес, благослови господь старого масового вбивцю, дивився гру.
  
  Вiн пройшовся по кухнi, не потребуючи свiтла свого компактного лiхтарика через свiчення, що виходить з головної кiмнати попереду. Вiн зупинився у коридорi, щоб уважно прислухатися.
  
  Там було бiльше одного хлопця? Важко розiбрати через шум проклятого телевiзора. Неважливо. Вiн убив би їх усiх.
  
  Розпач, який вiн вiдчував протягом останнiх трьох тижнiв пiсля смертi Кеннедi, був близьким до того, щоб захлеснути його. Вiн залишив своїх друзiв позаду, зробивши лише двi поступки. Спочатку вiн зателефонував Торстену Далю, щоб попередити шведа про вендетту Кривавого короля i порадити йому доставити свою сiм'ю до безпечного мiсця. I, по-друге, вiн заручився допомогою своїх старих друзiв iз SAS. Вiн довiрив їм доглядати сiм'ю Бена Блейка, бо сам не мiг.
  
  Тепер Дрейк бився поодинцi.
  
  Вiн рiдко говорив. Вiн пив. Насильство та темрява були його єдиними друзями. У його серцi не залишилося нi надiї, нi милосердя
  
  Вiн безшумно рушив проходом. Мiсце смердiло вогкiстю, потiм i смаженою їжею. Пивнi пари майже видно. Дрейк зробив жорстке обличчя.
  
  Менi легше.
  
  Його розвiдданi говорили, що тут жила одна людина, людина, яка допомогла викрасти принаймнi трьох сумнозвiсних "бранцiв" Кривавого Короля.' Пiсля аварiї його корабля i явно добре спланованої втечi цiєї людини, принаймнi дюжина високопоставлених постатей обережно i потай виступили вперед, щоб пояснити, що член їх сiмей утримується дiячами злочинного свiту. Кривавий король манiпулював рiшеннями та дiями Сполучених Штатiв, наживаючись на коханнi та спiвчуттi їхнього номiнального роздiлу.
  
  Його план був справдi чудовим. Жодна людина не знала, що близькi iншi були в небезпецi, i Кривавий Король вплинув на них усiх жезлом iз залiза та кровi. Все, що було потрiбне. Хоч би що спрацювало.
  
  Дрейк вважав, що вони ще навiть не торкнулися того, хто був викрадений. Вони не могли зрозумiти, як насправдi далеко зайшов порочний контроль Кривавого короля.
  
  Лiворуч вiд нього вiдчинилися дверi, i вийшов неголений товстий чоловiк. Дрейк дiяв миттєво та зi смертельною силою. Вiн кинувся на чоловiка, вихопив нiж i глибоко встромив його йому в живiт, потiм за iнерцiєю виштовхнув його через вiдчиненi дверi до вiтальнi.
  
  Очi товстуна витрiщились вiд зневiри та шоку. Дрейк мiцно тримав його, широкий щит, що кричав, сильно уткнувшись у лезо, перш нiж вiдпустити його i витягнути Глок.
  
  Родрiгес дiяв швидко, незважаючи на шок вiд Дрейка. Вiн уже скотився з продавленого дивана на пiдлогу i порався зi своїм ременем. Але увагу Дрейка привернув третiй чоловiк у кiмнатi.
  
  У кутку порався кремезний довговолосий чоловiк з великими чорними навушниками, притиснутими до його вух. Але навiть коли вiн напружився, навiть коли вiн вистукував такти гiмну своїми пальцями, що запеклися вiд бруду, вiн тягнувся за обрiзом.
  
  Дрейк зробив себе маленьким. Смертельний пострiл розiрвав товстуна. Дрейк вiдштовхнув тiло, що б'ється в конвульсiях, i пiдвiвся, стрiляючи. Три пострiли знесли бiльшу частину голови музиканта та вiдкинули його тiло до стiни. Навушники самостiйно вiдлетiли убiк, описавши дугу у повiтрi, i зупинилися на величезному телевiзорi, гарно звiсившись iз краю.
  
  Кров стiкала плоским екраном.
  
  Родрiгес все ще повзав по пiдлозi. Викинутi чiпси та пиво вiдскакували та розбризкувались навколо нього. Дрейк опинився поряд з ним миттєво i сильно тицьнув "Глоком" у небо його рота.
  
  "Смачно?"
  
  Родрiгес подавився, але все ж таки полiз на пояс за маленьким ножем. Дрейк спостерiгав з презирством, i коли прислужник Кривавого Короля завдав їм жорстокого удару, колишнiй солдат SAS упiймав його i з силою встромив у бiцепс нападника.
  
  "Не будь дурнем".
  
  Родрiгес говорив як свиня, яку рiжуть. Дрейк розгорнув його i притулив спиною до дивана. Вiн зустрiвся з очима чоловiка, затуманеним болем.
  
  "Розкажи менi все, що ти знаєш", - прошепотiв Дрейк, "про Кривавого Короля". Вiн витяг "Глок", але тримав його на очах.
  
  "У ... що?" Акцент Родрiгеса був сильним, його важко було розшифрувати через його расу i бiль.
  
  Дрейк iз силою вдрукував "Глок" у рот Родрiгеса. Принаймнi один зуб вибитий.
  
  "Не знущайся надi мною". Отрута в його голосi видавала щось бiльше, нiж просто ненависть i розпач. Це дало людинi Кривавого короля зрозумiти, що жорстока смерть справдi неминуча.
  
  "Добре Добре. Я знаю про Будро. Ти хочеш, щоб я розповiв тобi про Будро? Це я можу зробити".
  
  Дрейк легенько постукав дулом "Глока" по лобi чоловiка. "Ми можемо почати з цього, якщо хочеш".
  
  "Добре. Будь спокiйний ". Родрiгес продовжував, перемагаючи очевидний бiль. Кров текла його пiдборiддям з вибитих зубiв. "Будро - гребаний виродок, чувак. Ти знаєш єдину причину, через яку Кривавий Король залишив його живим?"
  
  Дрейк направив пiстолет чоловiковi у око. "Я схожий на людину, яка вiдповiдає на запитання?" Його голос скреготiв, як сталь за сталь. "Чи повинен я?"
  
  "Ага. Добре Добре. Попереду ще багато смертей. Це те, що сказав кривавий король, чувак. Попереду багато смертей, i Будро буде щасливий опинитися в гущавинi подiй. "
  
  "Отже вiн використовує Будро для зачистки. Не дивно. Вiн, мабуть, знищує все ранчо".
  
  Родрiгес моргнув. "Ти знаєш про ранчо?"
  
  "Де вiн?" Дрейк вiдчув, як його охоплює ненависть. "Де?" - Запитав я. Наступної секунди вiн збирався зiрватися i почати бити Родрiгеса до напiвсмертi.
  
  Втрат немає. Шматок лайна все одно нiчого не знає. Так само, як i всi iншi. Якщо щось i можна було сказати про Кровавого Короля, то це те, наскiльки добре вiн приховував свої слiди.
  
  В цей момент в очах Родрiгеса промайнула iскорка. Дрейк перекотився, коли щось важке пройшло там, де тiльки-но була його голова.
  
  Четвертий чоловiк, який, ймовiрно, знепритомнiв у сусiднiй кiмнатi i розбуджений шумом, напав.
  
  Дрейк рiзко розвернувся, викинувши ногу i мало не знiс голову свого нового противника. Коли чоловiк звалився на землю, Дрейк швидко оцiнив його - важкий погляд, трамвайнi рейки на обох руках, брудна футболка - i двiчi вистрiлив у голову.
  
  Очi Родрiгеса витрiщились. "Нi!"
  
  Дрейк вистрiлив йому в руку. "Ти не був менi корисним".
  
  Ще один пострiл. Його колiно вибухнуло.
  
  "Ти нiчого не знаєш".
  
  Третя куля. Родрiгес зiгнувся навпiл, тримаючись за живiт.
  
  "Як i всi iншi з них".
  
  Останнiй вистрiл. Прямо мiж очима.
  
  Дрейк оглядав смерть навколо себе, вбираючи її, дозволяючи своїй душi всього на мить випити нектар помсти.
  
  Вiн залишив будинок позаду, втiкши через сад, дозволивши глибокiй темрявi поглинути його.
  
  
  РОЗДIЛ ДРУГИЙ
  
  
  Дрейк прокинувся глибокої ночi, весь у потi. Очi злиплися вiд частково пролитих слiз. Сон завжди був той самий.
  
  Вiн був людиною, яка завжди рятувала їх. Людина, яка завжди першою вимовляє слова "довiрся менi". Але потiм у нього нiчого не вийшло.
  
  Пiдвiв їх обох.
  
  Вже двiчi. Спочатку Елiсон. Тепер Кеннедi.
  
  Вiн вислизнув iз лiжка, потягнувшись за пляшкою, яку тримав поруч iз пiстолетом на тумбочцi. Вiн сьорбнув з пляшки з вiдкритою кришкою. Дешеве вiскi пропалило шлях вниз його горлом i в кишечник. Лiки для слабких та проклятих.
  
  Коли почуття провини погрожував знову поставити його на колiна, вiн зробив три швидкi дзвiнки. Перший в Iсландiї. Вiн коротко переговорив з Торстеном Далем i почув спiвчуття в голосi здоровяка-шведа, навiть коли той сказав йому, щоб вiн перестав дзвонити щоночi, що його дружина та дiти в безпецi i що їм не завдадуть шкоди.
  
  Друге призначалося Джо Шепарду, людинi, з якою вiн бився плiч-о-плiч у багатьох битвах за час своєї служби в старому полку. Шепард ввiчливо описав той самий сценарiй, що й Дал, але нiяк не прокоментував невиразнi слова Дрейка чи грубе каркання у його голосi. Вiн запевнив Дрейка, що родина Бена Блейка добре охороняється i що вiн та кiлька його друзiв сидять у тiнi, вмiло охороняючи охорону.
  
  Дрейк заплющив очi, коли робив останнiй дзвiнок. У нього закружляла голова, а нутрощi горiли, як на найнижчому рiвнi пекла. Все це було бажаним. Що завгодно, аби вiдвернути його увагу вiд Кеннедi Мур.
  
  Ти навiть пропустив її чортовий похорон...
  
  "Алло?" Голос Алiсiї був спокiйний та впевнений. Вона теж недавно втратила близьку їй людину, хоч i не подавала жодних зовнiшнiх ознак.
  
  "Це я. Як у них справи?"
  
  "Все в порядку. Хейден добре видужує. Ще кiлька тижнiв i вона повернеться до свого святого образу ЦРУ. Блейк гаразд, але сумує за тобою. Щойно з'явилася його сестра. Справжня сiмейна зустрiч. Мей у самоволцi, слава Богу. Я спостерiгаю за ними, Дрейку. Де, чорт забирай, ти?
  
  Дрейк кашлянув i витер очi. "Дякую", - встиг сказати вiн, перш нiж перервав зв'язок. Смiшно, що вона згадала пекло.
  
  Вiн вiдчував, що розбив табiр за цими самими воротами.
  
  
  Роздiл третiй
  
  
  Хейден Джей спостерiгав за сходом сонця над Атлантичним океаном. Це була її улюблена частина дня, яку вона любила проводити на самотi. Вона обережно вислизнула з лiжка, морщачись вiд болю в стегнi, i обережно пiдiйшла до вiкна.
  
  На неї зiйшов вiдносний спокiй. Повзучий вогонь торкнувся хвиль, i на кiлька хвилин весь її бiль та тривоги розтанули. Час зупинився, i вона була безсмертна, а потiм дверi за ними вiдчинилися.
  
  Голос Бена. "Прекрасний вид".
  
  Вона кивнула на схiд сонця, а потiм обернулася i побачила, що вiн дивиться на неї. "Тобi не треба ставати свiжим, Бен Блейк. Досить кави та рогалика з олiєю".
  
  Її хлопець розмахував коробкою з напоями та паперовим пакетом, як зброєю. "Зустрiнемось на лiжку".
  
  Хейден кинув останнiй погляд на "Новий свiтанок", а потiм повiльно пiдiйшов до лiжка. Бен поставив каву та рогалики так, щоб до них було легко дотягнутися, i обдарував її щенячими очима.
  
  "Як-"
  
  "Те саме, що й минулої ночi", - швидко сказав Хейден. "Вiд восьми годин кульгавiсть не пройде". Потiм вона трохи пом'якшала. "Є щось вiд Дрейка?"
  
  Бен вiдкинувся на спинку лiжка i похитав головою. "Нi. Я поговорив з татом, i в них все добре. Жодних ознак- " Вiн затнувся. "З ..."
  
  "Нашi сiм'ї у безпецi". Хейден поклав йому руку на колiно. "Кривавий король зазнав невдачi там. Тепер усе, що нам потрiбно зробити, це знайти його та скасувати вендетту".
  
  "Зазнав невдачi?" - Ехом повторив Бен. "Як ти можеш так говорити?"
  
  Хейден зробив глибокий вдих. "Ти знаєш, що я мав на увазi".
  
  "Кеннедi помер. I Дрейк... вiн навiть не пiшов на її похорон.
  
  "Я знаю".
  
  "Вiн пiшов, ти знаєш". Бен витрiщився на свiй бублик так, нiби це була шипляча змiя. "Вiн не повернеться".
  
  "Дай йому час".
  
  "У нього було три тижнi".
  
  "Тодi дай йому ще три".
  
  "Як ти думаєш, що вiн робить?"
  
  Хейден трохи посмiхнувся. "З того, що я знаю про Дрейка... Спочатку прикрийте нашi спини. Тодi вiн намагатиметься знайти Дмитра Коваленка".
  
  "Кривавий король, можливо, нiколи бiльше не з'явиться". Настрiй Бена був такий гнiтючий, що навiть свiтла обiцянка нового ранку зникла.
  
  "Вiн зробить". Хейден кинув погляд на хлопця. "У нього є план, пам'ятаєш? Вiн не заляже на землю як ранiше. Пристрої для перемiщення у часi були лише початком. У Коваленка заплановано набагато масштабнiшу гру ".
  
  "Ворота пекла?" Бен замислився. "Ти вiриш у це лайно?"
  
  "Не має значення. Вiн вiрить у це. Все, що ЦРУ має зробити, це з'ясувати це".
  
  Бен зробив великий ковток кави. "Це все, так?"
  
  "Що ж..." Хайден хитро посмiхнувся йому. "Тепер нашi сили гiкiв подвоєнi".
  
  "Карiн - це мiзки", - визнав Бен. "Але Дрейк зламав би Будро за хвилину".
  
  "Не будь надто впевнений. Кiнiмака цього не зробив. I вiн не зовсiм пудель".
  
  Бен зупинився, коли пролунав стукiт у дверi. Його очi видавали жах.
  
  Хейден скористався з моменту, щоб заспокоїти його. "Ми всерединi госпiталю ЦРУ, що охороняється, Бен. Рiвнi безпеки, що оточують це мiсце, осоромили б парад з нагоди iнавгурацiї президента. Охолонь."
  
  Лiкар просунув голову у дверi. "Все добре?" Вiн увiйшов до кiмнати i приступив до перевiрки карток Хайдена та показникiв життєдiяльностi.
  
  Коли вiн зачиняв дверi на виходi, Бен знову заговорив. "Ти думаєш, Кривавий Король знову спробує заволодiти пристроями?"
  
  Хейден знизав плечима. Ти думаєш, що вiн не отримав перше, що я втратив. Мабуть так i було. Що стосується другого, якого ми знайшли з його човна? Вона посмiхнулася. "Прибитi цвяхами".
  
  "Не будь самовдоволеним".
  
  "ЦРУ не заспокоюється на досягнутому, Бене", - негайно сказав Хейден. "Бiльше немає. Ми готовi до зустрiчi iз ним".
  
  "Що щодо жертв викрадення?"
  
  "А що щодо них?"
  
  "Вони, безперечно, високого профiлю. Сестра Харрiсона. Iншi, про якi ти згадував. Вiн скористається ними".
  
  "Звичайно, вiн це зробить. I ми готовi зустрiти його".
  
  Бен доїв свiй бублик i облизав пальцi. "Я все ще не можу повiрити, що всiй групi довелося пiти в пiдпiлля", - з тугою сказав вiн. "Якраз у той момент, коли ми почали ставати знаменитими".
  
  Хейден дипломатично хмикнув. "Так. Трагiчно".
  
  "Ну, можливо, це зробить нас сумнiше вiдомими".
  
  Пролунав ще один тихий стукiт, i в кiмнату ввiйшли Карiн i Кiнiмака. Гаваєць виглядав пригнiченим.
  
  "Цей ублюдок не збирається верещати. Що б ми не робили, вiн навiть не свисне нам".
  
  Бен поклав пiдборiддя на колiна i зробив похмуре обличчя. "Чорт, хотiв би я, щоб Метт був тут".
  
  
  РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Людина з Герефорда уважно спостерiгала. Зi свого спостережного пункту на вершинi порослого травою пагорба праворуч вiд густих заростей дерев вiн мiг використовувати телескопiчний прицiл, встановлений на його гвинтiвцi, щоб точно визначити членiв родини Бена Блейка. Прицiл вiйськового класу включав пiдсвiчування прицiльної сiтки - опцiю, яка дозволяла широко використовувати при несприятливих умовах освiтлення i включала BDC - компенсацiю падiння кулi.
  
  Правду кажучи, гвинтiвка була по саму рукоятку оснащена всiма мислимими високотехнологiчними снайперськими пристроями, але людина за прицiлом, звичайно, їх не потребувала. Вiн був навчений на найвищому рiвнi. Тепер вiн спостерiгав, як батько Бена Блейка пiдiйшов до телевiзора i ввiмкнув його. Пiсля невеликого коригування вiн побачив, як мати Бена Блейка жестикулює батьковi маленьким пультом дистанцiйного керування. Перехрестя його прицiлу не здригнулося нi на мiлiметр.
  
  Вiдпрацьованим рухом вiн обвiв прицiлом територiю навколишнього будинку. Вiн був осторонь дороги, прихований деревами i високою стiною, i людина з Херефорда продовжувала мовчки перераховувати охоронцiв, що ховаються серед чагарника.
  
  Один два три. Все враховано. Вiн знав, що в будинку було ще четверо, i ще двоє були прихованi. Незважаючи на всi їхнi грiхи, ЦРУ чудово справлялося iз захистом Блейков.
  
  Чоловiк насупив брови. Вiн помiтив рух. Темрява, чорнiша за нiч, розповзалася вздовж основи високої стiни. Занадто великий, щоб бути твариною. Занадто потайливий, щоб бути невинним.
  
  Чи знайшли люди Кривавого короля Блейкова? I якщо так, то наскiльки вони були добрi?
  
  Легкий бриз вiяв лiворуч, прямо з Ла-Маншу, приносячи з собою солоний присмак моря. Людина з Херефорда подумки компенсувала змiнену траєкторiю кулi i наблизила зображення трохи ближче.
  
  Чоловiк був одягнений на все чорне, але спорядження явно було саморобним. Цей хлопець не був професiоналом, просто найманцем.
  
  Корм для куль.
  
  Палець чоловiка на мить стиснувся, а потiм вiдпустив. Звичайно, реальне питання було в тому, скiльки вiн привiв iз собою?
  
  Не випускаючи мету з перехрестя прицiлу, вiн швидко оцiнив будинок та його околицi. Через секунду вiн був впевнений. Околицi були чистi. Цей чоловiк у чорному дiяв поодинцi, людина з Херефорда була впевнена у собi.
  
  Найманець, що вбиває за плату.
  
  Навряд чи стоїть кулi.
  
  Вiн м'яко натиснув на спусковий гачок i поглинув вiддачу. Звук кулi, що вилiтає зi стовбура, ледве вловимо. Вiн побачив, як найманець упав без жодної метушнi, звалившись серед кущiв, що розрослися.
  
  Охоронцi сiм'ї Блейк нiчого не помiтили. За кiлька хвилин вiн таємно зателефонує до ЦРУ, повiдомивши їм, що їхня нова конспiративна квартира була зламана.
  
  Людина з Херефорда, старий приятель Метта Дрейка з SAS, продовжувала охороняти стражникiв.
  
  
  РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
  
  
  Метт Дрейк вiдкрутив пробку зi свiжої пляшки Morgan's Spiced та набрав номер швидкого набору на своєму мобiльному телефонi.
  
  Голос Мей звучав схвильовано, коли вона вiдповiла. "Дрейк? Чого ти хочеш?"
  
  Дрейк, насупившись, сьорбнув з пляшки. Для Мей прояв емоцiй був приблизно так само нехарактерний, як для полiтика, який дотримується своїх передвиборних клятв. "Ти в порядку?"
  
  "Звичайно, я гаразд. Чому б менi не бути? Що це?"
  
  Вiн зробив ще один великий ковток i продовжив. "Пристрiй, який я дав тобi. Це безпечно?"
  
  Настало секундне коливання. "У мене цього немає. Але це безпечно, мiй друже". Повернулися заспокiйливi iнтонацiї травня. "Це настiльки безпечно, наскiльки це можливо". Дрейк зробив ще один ковток. Травень запитала: Це все?
  
  "Нi. Я вважаю, що я майже вичерпав свої зачiпки на цьому кiнцi. Але я маю iншу iдею. Один ближчий до ... дому".
  
  Тиша клацала i потрiскувала, поки вона чекала. Це був не звичайний травень. Можливо, вона була з кимось.
  
  "Менi потрiбно, щоб ти використовував свої японськi контакти. I китайцi. I особливо росiяни. Я хочу знати, чи має Коваленко сiм'ю ".
  
  Почувся рiзкий вдих. "Ти серйозно?"
  
  "Звичайно, я страшенно серйозний". Вiн сказав це рiзкiше, нiж мав намiр, але не вибачився. "I я також хочу дiзнатися про Будро. I його сiм'я".
  
  Май знадобилася цiла хвилина, щоб вiдповiсти. "Добре, Дрейку. Я зроблю все що зможу ".
  
  Дрейк глибоко зiтхнув, коли зв'язок перервався. За хвилину вiн дивився на пляшку рому зi спецiями. Чомусь вiн був наполовину порожнiй. Вiн пiдняв погляд до вiкна i спробував роздивитись мiсто Майамi, але скло було таким брудним, що вiн ледве мiг розгледiти скло.
  
  Його серце болiло.
  
  Вiн знову перекинув пляшку. Без подальших роздумiв вiн вжив заходiв та натиснув iнший номер швидкого набору. У дiї вiн знайшов спосiб вiдкласти горе убiк. У дiї знайшов спосiб рухатися вперед.
  
  Стiльниковий телефон дзвонив та дзвонив. Зрештою голос вiдповiв. "Твою матiр, Дрейк! Що?"
  
  "Гладко кажеш, сучка", - простяг вiн, потiм зробив паузу. "Як ... як там команда?"
  
  Команда? Христос. Гаразд, хочеш аналогiю з чортовим футболом? Єдина людина, яку ви можете розумно використовувати як нападник на даний момент, - це Кiнiмака. Хейден, Блейк та його сестра навiть не потрапили б на лаву запасних". Вона зробила паузу. "Немає зосередженостi. Твоя вина."
  
  Вiн зробив паузу. "Я? Ви хочете сказати, що якби на них був скоєний замах, вiн увiнчався б успiхом? Його голова, трохи затуманена, почала пульсувати. "Тому що спроба буде зроблена".
  
  "Лiкарня добре охороняється. Охоронцi досить компетентнi. Але це добре, що ти попросив мене лишитися. I добре, що я сказав "так".
  
  "А Будро? Що щодо цього виродка?"
  
  "Приблизно такий веселий, як яєчня-глазунья. Вiн не зламається. Але пам'ятай, Дрейку, весь уряд США зараз працює над цим. Не лише ми."
  
  "Не нагадуй менi". Дрейк здригнувся. "Уряд, який сильно скомпрометований. Iнформацiя поширюється вгору i вниз лiнiями зв'язку в урядi, Алiсiя. Потрiбно лише одне серйозне блокування, щоб усе це заповнити".
  
  Алiсiя мовчала.
  
  Дрейк сидiв i думав про це. Поки Кривавий Король не був фiзично виявлений, будь-яка iнформацiя, яку вони мали, повинна вважатися ненадiйною. Це включало iнформацiю про Браму пекла, зв'язок з Гавайями та будь-якi ласi шматочки, якi вiн почерпнув у чотирьох мертвих поплiчникiв.
  
  Може, ще одне допомогло б.
  
  "Я маю ще одну зачiпку. I Мей перевiряє сiмейнi зв'язки Коваленка та Будро. Можливо, ти мiг би попросити Хейдена зробити те саме?
  
  "Я тут як ласка, Дрейк. Я не твоя чортова вiвчарка".
  
  На цей раз Дрейк промовчав.
  
  Алiсiя зiтхнула. "Послухай, я згадаю про це. А щодо Мей, не довiряй цiй божевiльнiй феї, наскiльки ти можеш її закинути ".
  
  Дрейк усмiхнувся, почувши посилання на вiдеогра. "Я погоджуся з цим, коли ви скажете менi, хто з вас, божевiльних сук, убив Уеллса. I чому."
  
  Вiн чекав довгої мовчанки та отримав його. Вiн скористався можливiстю, щоб зробити ще кiлька ковткiв бурштинових лiкiв.
  
  "Я поговорю з Хайденом", - нарештi прошепотiла Алiсiя. "Якщо Будро чи Коваленко мають сiм'ю, ми їх знайдемо".
  
  Зв'язок перервався. У раптовiй тишi голова Дрейка пульсувала, як вiдбiйний молоток. Якось вони скажуть йому правду. Але зараз було достатньо того, що вiн втратив Кеннедi.
  
  Було достатньо того, що вiн колись вiрив у щось, що тепер було таким же далеким, як мiсяць, у свiтле майбутнє, яке перетворилося на попiл. Безнадiйнiсть усерединi нього скрутила його серце. Пляшка випала з пальцiв, що ослабли, не розбившись, але розплескавши свiй вогняний вмiст по бруднiй пiдлозi.
  
  На мить Дрейк задумався, чи не налити його в склянку. Пролита рiдина нагадала йому про данi їм обiцянки, клятва i запевнення, якi випарувалися за частку секунди, залишивши життя даремно витраченими i зруйнованими, як багато води, пролитої на пiдлогу.
  
  Як вiн мiг це зробити знову? Пообiцяй забезпечити безпеку його друзiв. Все, що вiн мiг зробити зараз, це вбити стiльки ворогiв, скiльки зможе.
  
  Переможiть свiт зла, i нехай добро продовжує жити.
  
  Вiн сiв на край лiжка. Зламанi. Нiчого не залишилось. Все, крiм смертi, померло всерединi нього, i розбита оболонка, що залишилася, бiльше нiчого не хотiла вiд цього свiту.
  
  
  РОЗДIЛ ШОСТИЙ
  
  
  Хайден зачекав, поки Бен i Карiн не пiшли в одну зi службових кiмнат. Команда брата i сестри дослiджувала Гаваї, Даймонд-Хед, Брама пекла та iншi легенди, пов'язанi з Кривавим Королем, сподiваючись зiбрати воєдино якусь теорiю.
  
  Коли ситуацiя прояснилася, Хайден одягнув свiжий одяг i пройшов до невеликого офiсу, де Мано Кiнiмака обладнав невелику робочу станцiю. Великий гаваєць вiдстукував по клавiшах, виглядаючи трохи засмученим.
  
  "Все ще ловиш два ключi вiдразу своїми пальцями-сосисками?" Безтурботно спитав Хейден, i Кiнiмака повернувся з усмiшкою.
  
  "Алоха нанi вахайн", - сказав вiн, а потiм майже почервонiв, коли вона показала знання значення слiв.
  
  Ти думаєш, я красива? Це тому, що мене пiрнув ножем божевiльний?
  
  "Бо я радий. Я так радий, що ти досi з нами".
  
  Хайден поклав руку на плече Кiнiмакi. "Дякую тобi, Мано". Вона зачекала кiлька хвилин, потiм сказала: "Але тепер з Будро ми маємо i можливiсть, i дилему. Ми повиннi знати те, що вiн знає. Але як нам зламати його?
  
  "Ти думаєш, цей божевiльний ублюдок знає, де ховається Кривавий Король?" Невже така обережна людина, як Коваленко, справдi сказала б йому?"
  
  "Будро - найгiрший тип божевiльного. Розумна людина. Я припускаю, що вiн щось знає".
  
  З-за спини Хейдена пролунав сардонiчний голос. "Дрейки думає, що ми повиннi катувати його сiм'ю". Хейден розвернувся. Алiсiя обдарувала її цинiчною усмiшкою. "Тебе це влаштовує, ЦРУ?"
  
  Ти знову говорив з Меттом? Сказав Хейден. "Як вiн?"
  
  "Схожий на себе колишнього", - сказала Алiсiя з iронiєю, яку вона явно не мала на увазi. "Таким, яким вiн менi колись подобався".
  
  "Безнадiйний? П'яний? Один?" Хайден не змогла приховати зневаги у своєму голосi.
  
  Алiсiя знизала плечима. "Нервовий. Тяжко. Смертельно небезпечнi. Вона зустрiлася поглядом iз агентом ЦРУ. "Повiр менi, люба, таким вiн i має бути. Це єдиний спосiб, яким вiн вийде iз цiєї справи живим. I..." Вона зробила паузу, начебто роздумуючи, чи варто продовжувати. "I ... можливо, це просто єдиний спосiб, яким ви всi вийдете з цього живими та з вашими сiм'ями в цiлостi".
  
  "Я подивлюся, чи має Будро сiм'я". Хайден повернувся до Кiнiмаки. "Але ЦРУ, чорт забирай, точно не буде нiкого катувати".
  
  "Чи дiє ваша перепустка на об'єкт?" Кiнiмака розглядав колишнього солдата британської армiї.
  
  "Плюс-мiнус, великий хлопчик". Алiсiя блиснула пустотливою усмiшкою i навмисне протиснулася повз Хейдена в маленьку кiмнату, яку займали в основному тiло Кiнiмакi. "Що робиш?"
  
  "Робота". Кiнiмака вимкнув екран i забився в кут, якнайдалi вiд Алiсiї.
  
  Хайден прийшов йому на допомогу. Ти була солдатом, коли була людиною, Алiсiя. У вас є якiсь пропозицiї, якi могли б допомогти нам зламати Будро?
  
  Алiсiя повернулася до Хайдена з викликом в очах. "Чому б нам не пiти i не поговорити з ним?"
  
  Хейден посмiхнувся. "Я якраз збирався".
  
  
  * * *
  
  
  Хейден повiв нас униз, до зони попереднього ув'язнення. П'ятихвилинна прогулянка та поїздка на лiфтi не спричинили їй жодного болю, хоча вона перенесла це спокiйно, i її настрiй покращився. Вона прийшла до розумiння, що удар ножем був вiдносно схожий на будь-яку iншу хворобу, яка змушувала тебе вiдливати вiд роботи. Рано чи пiзно тобi просто ставало страшенно нудно, i ти хотiв знову втягнути пекло у бiйку.
  
  Зона попереднього ув'язнення складалася iз двох рядiв камер. Вони йшли ретельно вiдполiрованою пiдлогою, поки не досягли єдиної камери, в якiй був ув'язнений, останньої камери злiва. Передня частина камери була широко вiдкрита, а її мешканець був огороджений рядами грат, що тяглися вiд пiдлоги до стелi.
  
  Повiтря наповнилося запахом хлорки. Хейден кивнула озброєним охоронцям, якi стояли бiля камери Будро, коли вона прийшла на зустрiч iз людиною, яка кiлька разiв намагалася вбити її трьома тижнями ранiше.
  
  Ед Будро розвалився на своєму лiжку. Вiн усмiхнувся, коли побачив її. "Як стегно, бiлявка?"
  
  "Що?" Хайден знала, що не повинна провокувати його, але нiчого не могла з собою вдiяти. "Твiй голос звучить трохи хрипкуватим. Чи був задушений останнiм часом?" Три тижнi кульгавостi та травма у виглядi ножового поранення зробили її безрозсудною.
  
  Кiнiмака пiдiйшов до неї ззаду, посмiхаючись. Будро зустрiла його погляд iз лютим голодом. "Iнодi", - прошепотiв вiн. "Давайте перевернемо стiл".
  
  Кiнiмака розправив свої великi плечi, нiчого не вiдповiвши. Потiм Алiсiя обiйшла тiло здоровяка i пiдiйшла прямо до ґрат. "Цей худий ублюдок розтрiпав твої крихiтнi трусики?" Вона направила глузування на Хейдена, але не вiдвела очей вiд Будро. "Це не зайняло б бiльше хвилини".
  
  Будро пiдвiвся з лiжка i пiдiйшов до ґрат. "Гарнi очi", - сказав вiн. "Брудний рот. Чи не ти той, хто трахкав того товстуна з бородою? Той, якого вбили мої люди?
  
  "Це я".
  
  Будро вчепився у ґрати. Що ти вiдчуваєш з цього приводу?
  
  Хейден вiдчув, що охоронцi починають нервувати. Такi конфронтацiйне зважування нi до чого їх не призвело.
  
  Кiнiмака вже намагався розговорити найманця дюжиною рiзних способiв, тому Хайден запитав щось просте. "Чого ти хочеш, Будро? Що переконає вас розповiсти нам, що ви знаєте про Коваленка?
  
  "Хто?" Будро не вiдводив очей вiд Алiсiї. Вони були роздiленi шириною ґрат мiж ними.
  
  Ти знаєш, кого я маю на увазi. Кривавий король.
  
  "О, вiн. Вiн лише мiф. Думав, що ЦРУ має знати це".
  
  "Назви свою цiну".
  
  Будро нарештi перервав зоровий контакт iз Алiсiєю. "Вiдчай - це англiйський шлях". Говорячи словами Pink Floyd.
  
  "Ми нi до чого не прийдемо", - це тривожно нагадало Хейдену змагання Дрейка i Бена з жартування з Динороком, i вiн сподiвався, що Будро просто вiдпускає безцiльнi зауваження. "Ми-"
  
  "Я заберу її", - раптом прошипiв Будро. Хейден повернулася i побачила, що вiн знову стоїть вiч-на-вiч з Алiсiєю. "Один на один. Якщо вона поб'є мене, я заговорю".
  
  "Зроблено". Алiсiя практично протискалася крiзь ґрати. Стражники кинулися вперед. Хайден вiдчула, як у неї закипає кров.
  
  "Зупинiться!" Вона простягла руку i вiдтягла Алiсiю назад. "Ти з глузду з'їхав? Цей мудак нiколи не заговорить. Це не варте ризику ".
  
  "Нiякого ризику", - прошепотiла Алiсiя. "Нiякого ризику взагалi".
  
  "Ми йдемо", - сказав Хейден. "Але-" Вона подумала про те, що запитав Дрейк. "Ми скоро повернемося".
  
  
  * * *
  
  
  Бен Блейк вiдкинувся назад i спостерiгав, як його сестра легко працює на модифiкованому комп'ютерi ЦРУ. Їй не знадобилося багато часу, щоб звикнути до спецiальної операцiйної системи, необхiдної урядовим агентством, але тодi вона була мозком сiм'ї.
  
  Карiн була нахабною, володаркою чорного пояса, ледаркою, що працювала у стрип-барi, яку життя постукало в шiсть рокiв у її пiзньому пiдлiтковому вiцi, вона зiбрала свої мiзки та вченi ступеня i збиралася абсолютно нiчого не робити. Її метою було завдавати бiль i ненавидiти життя за те, що вона з нею зробила. Розтрачувати свої дари було одним iз способiв показати, що їй бiльше байдуже.
  
  Вона повернулася, щоб подивитись на нього зараз. "Побач i поклоняйся силi жiнки Блейк. Все, що ви колись хотiли знати про Diamond Head, у одному швидкому читаннi."
  
  Бен переглянув iнформацiю. Вони займалися цим вже кiлька днiв - дослiджували Гаваї та Даймонд-Хед - знаменитий вулкан Оаху - i читали про подорожi капiтана Кука - легендарного першовiдкривача Гавайських островiв у далекому 1778 роцi. Було важливо, щоб вони обидва вiдсканували i зберегли якомога бiльше iнформацiї, тому що, коли стався прорив, влада очiкувала, що подiї розвиватимуться справдi дуже швидко.
  
  Однак посилання Кривавого короля на Врата пекла залишалося загадкою, особливо стосовно Гаваїв. Здавалося, що бiльшiсть гавайцiв навiть не вiрять у традицiйну версiю пекла.
  
  Сама Алмазна голова була частиною складної серiї конусiв i жерл, вiдомих як Серiя вулканiв Гонолулу, ланцюг подiй, якi сформували бiльшiсть сумнозвiсних пам'яток Оаху. Сама Алмазна голова, ймовiрно, найвiдомiша пам'ятка, вивергалася лише один раз близько 150 000 рокiв тому, але з такою одноразовою силою вибуху, що їй вдалося зберегти свiй неймовiрно симетричний конус.
  
  Бен трохи посмiхнувся на наступний коментар. Вважається, що Алмазна голова бiльше нiколи не викинеться. Хм...
  
  "Ти запам'ятав частину про те, що Diamond Head є серiєю конусiв та отворiв?" Акцент Карiн був йоркширським до непристойностi. Вона вже дуже повеселилася з мiсцевими спiвробiтниками ЦРУ в Майамi через це i, без сумнiву, засмутила не одного.
  
  Не те, щоб Карiн це хвилювало. "Ти оглух, приятель?"
  
  "Не називай мене приятелем", - занурив вiн. Це те, як чоловiки називають iнших чоловiкiв. Дiвчата не повиннi так казати. Особливо моя сестра".
  
  "Гаразд, бульйон. Перемир'я, зараз. Але ви знаєте, що означає vents? Принаймнi у вашому свiтi?"
  
  Бен почував себе так, наче вiн знову був у школi. "Лавовi труби?"
  
  "Зрозумiв. Гей, ти не тупий, як дверна ручка, як казав тато ".
  
  "Тато нiколи не говорив -"
  
  "Остинь, сука. Простiше кажучи, лавовi труби означають тунелi. По всьому Оаху".
  
  Бен похитав головою, дивлячись на неї. "Я знаю це. Ти хочеш сказати, що Кривавий Король ховається за одним iз них?
  
  "Хто знає? Але ми тут, щоб проводити дослiдження, так?" Вона постукала клавiшами власного комп'ютера Бена з ЦРУ. "Приступай до цього".
  
  Бен зiтхнув i вiдвернувся вiд неї. Як i iншi члени його сiм'ї, вiн сумував за ними, поки вони були в розлуцi, але пiсля години надолуження втраченого, старi причiпки повернулися. Тим не менш, вона пройшла довгий шлях, щоб допомогти.
  
  Вiн вiдкрив пошук по "Легендам про капiтана Кука" i вiдкинувся на спинку стiльця, щоб подивитися, що з'явилося, його думки були дуже схожi на думки Метта Дрейка та його кращого друга. Душевний стан.
  
  
  РОЗДIЛ СЬОМИЙ
  
  
  Кривавий король оглядав свою територiю через дзеркальне вiкно довжиною до пiдлоги, створене з єдиною метою - створити панорамний вигляд, що вiдкривається з нього на пишну, горбисту долину, рай, де нiколи не ступала нога людини, за винятком її власної.
  
  Його розум, зазвичай твердий i зосереджений, сьогоднi промайнув над численними темами. Втрата його корабля - його будинку на десятилiття - хоч i очiкувана, посилила його. Можливо, це була несподiвана природа загибелi корабля. Вiн не мав часу попрощатися. Але тодi прощання нiколи ранiше не були для нього важливими чи сентиментальними.
  
  Вiн був жорсткою, байдужою людиною, що виросла в однi з найважчих часiв Росiї i в багатьох найсуворiших районах країни. Незважаючи на це, вiн процвiтав iз вiдносною легкiстю, побудував iмперiю, що складається з кровi, смертi та горiлки, i заробив мiльярди.
  
  Вiн дуже добре знав, чому втрата Буревiсника привела його до сказу. Вiн вважав себе недоторканним, царем серед людей. Бути ображеним i розчарованим таким чином незначним урядом США було не бiльше нiж мушкою в його оцi. Але все одно було боляче.
  
  Колишнiй солдат, Дрейк, виявився особливою скалкою в його боцi. Коваленко вiдчував, що англiєць особисто спробував зiрвати його добре продуманi плани, якi наводилися в дiю протягом кiлькох рокiв, i взяв участь цiєї людини як особисту образу.
  
  Звiдси i Кривава Вендетта. Його особистий пiдхiд у тому, щоб спочатку розправитися з дiвчиною Дрейка; iнших личинок вiн залишить своїм свiтовим зв'язкам найманцiв. Вiн уже вiдчував перший телефонний дзвiнок. Ще один незабаром помре.
  
  За краєм долини, примостившись за далеким зеленим пагорбом, стояло одне з трьох його ранчо. Вiн мiг розрiзнити лише замаскованi дахи, видимi йому лише тому, що вiн точно знав, куди дивитися. Ранчо на цьому островi було найбiльшим. Два iншi знаходилися на рiзних островах, менших за розмiром i добре обороняються, створених виключно для того, щоб роздiлити ворожу атаку на три напрямки, якщо вона колись станеться.
  
  Цiннiсть розмiщення заручникiв у рiзних мiсцях полягала в тому, що вороговi довелося б роздiлити свої сили, щоб урятувати кожного з них живим.
  
  Кривавий король мав дюжину рiзних способiв покинути цей острiв непомiченим, але, якби все йшло за планом, вiн би нiкуди не пiшов. Вiн знайде те, що знайшов Кук, за Брамою пекла, i одкровення, безперечно, перетворять короля на бога.
  
  Однiєї брами було достатньо, щоб зробити це, розмiрковував вiн.
  
  Але будь-якi думки про браму неминуче вели до спогадiв, якi глибоко палили - втрата обох пристроїв перемiщення, нахабство, яке буде помщено. Його мережа швидко з'ясувала мiсцезнаходження одного пристрою - того, що знаходилося на зберiганнi в ЦРУ. Вiн уже знав мiсцезнаходження iншого.
  
  Настав час повернути їх обох.
  
  Вiн упивався виглядом в останню хвилину. Густе листя коливалося в такт тропiчному бризу. Глибокий спокiй безтурботностi на мить привернув його увагу, але не торкнувся його. Те, чого в нього нiколи не було, вiн нiколи не проґавить.
  
  Точно за сигналом пролунав обережний стукiт у дверi його кабiнету. Кривавий Король повернувся i сказав: "Ходiмо". Його голос вiддавався луною, як звук танка, що проїжджав гравiйною ямою.
  
  Дверi вiдкрилися. Увiйшли двоє охоронцiв, тягнучи iз собою перелякану, але добре виховану дiвчину японського походження. "Чiка Кiтано", - проскреготiв Кривавий король. "Я сподiваюся, про вас подбали?"
  
  Дiвчина завзято дивилася в землю, не смiючи пiдвести очi. Кривавий король схвалив. "Ти чекаєш мого дозволу?" Вiн не погодився. "Менi сказали, що твоя сестра - найнебезпечнiший противник, Чiка", - продовжив вiн. "I тепер вона для мене є просто ще одним ресурсом, як Мати-Земля. Скажи менi... чи любить вона тебе, Чiка, твою сестру, Май?
  
  Дiвчина навiть не дихала. Один iз стражникiв запитливо глянув на Кривавого Короля, але той проiгнорував чоловiка. "Немає потреби в розмовах. Я розумiю це бiльше, нiж ти коли-небудь можеш собi уявити. Для мене це просто бiзнес - торгувати тобою. I я дуже добре знаю цiннiсть обережного мовчання пiд час дiлової оборудки".
  
  Вiн розмахував супутниковим телефоном. "Твоя сестра - травень - вона зв'язалася зi мною. Дуже розумно i в сенсi невисловленої загрози. Вона небезпечна, сестра твоя". Вiн сказав це вдруге, майже насолоджуючись перспективою зустрiчi вiч-на-вiч.
  
  Але цього просто не могло статися. Не зараз, коли вiн був такий близький до мети свого життя.
  
  "Вона запропонувала обмiн на твоє життя. Чи бачиш, у неї мiй скарб. Цiлком особливий пристрiй, який вона замiнить для вас. Це добре. Це показує твою цiннiсть у свiтi, який винагороджує таких безжальних людей, як я".
  
  Японська дiвчина несмiливо звела очi. Кривавий Король скривив рот у виглядi посмiшки. "Тепер ми бачимо, чим вона готова пожертвувати заради тебе".
  
  Вiн набрав номер. Телефон задзвонив один раз, i йому вiдповiв спокiйний жiночий голос.
  
  "Так?"
  
  "Май Кiтано. Ти знаєш хто це. Ти знаєш, що немає жодних шансiв вiдстежити цей дзвiнок, так?
  
  "Я не маю намiру намагатися".
  
  "Дуже добре". Вiн зiтхнув. "Ах, якби тiльки в нас було бiльше часу, то в тебе i мене. Але не має значення. Твоя прекрасна сестра, Чiка, тут". Кривавий Король жестом наказав стражникам вивести її вперед. "Привiтайся зi своєю сестрою, Чiка".
  
  Голос Мей луною озвався у слухавцi. Чика? Як ти?" Зарезервовано. Нiчим не видаючи страху та лютi, якi, як знав Кривавий король, повиннi кипiти пiд поверхнею.
  
  Це зайняло мить, але Чiка, нарештi, сказав, "Конничива, шимай".
  
  Кривавий король засмiявся. "Для мене дивно, що японцi колись створили таку жорстоку бойову машину, як ти, Май Кiтано. Ваша раса не знає негараздiв так, як моя власна. Ви всi такi страшенно стриманi. "
  
  "Наша лють i пристрасть походять з того, що змушує нас вiдчувати", - тихо сказала Май. "I вiд того, що з нами робиться".
  
  "Не думай читати менi проповiдi. Чи ти менi загрожуєш?
  
  "Менi не потрiбно робити нi того, нi iншого. Буде так, як буде.
  
  "Тодi дозволь менi розповiсти тобi, як це буде. О восьмiй вечора вони будуть усерединi ресторану, у натовпi. Ти вiддаси пристрiй i пiдеш".
  
  "Як вони впiзнають мене?"
  
  "Вони знатимуть тебе, Май Кiтано, як i я. Це все, що тобi треба знати. Вiсiм вечора, з твого боку було б розумно не запiзнюватись".
  
  У голосi Мей пролунало раптове пожвавлення, що змусило Кривавого Короля посмiхнутися. "Моя сестра. Що щодо неї?
  
  "Коли пристрiй буде у них, мої люди дадуть вам вказiвки". Кривавий король закiнчив виклик i на мить насолодився своєю перемогою. Усi його плани пiдходили одне одному.
  
  "Пiдготуйте дiвчину до подорожi", - сказав вiн своїм людям безпристрасним голосом. "I зробiть ставки високими для Китано. Я хочу розваг. Я хочу побачити, наскiльки гарний цей легендарний боєць насправдi".
  
  
  Роздiл восьмий
  
  
  Май Кiтано дивилася на розряджений телефон у своїх руках i зрозумiла, що її мета була далека вiд досягнення. Дмитро Коваленко був не з тих, хто легко розлучається iз речами, якими володiє.
  
  Її сестра, Чiка, була викрадена з токiйської квартири за кiлька тижнiв до того, як Метт Дрейк вперше зв'язався з нею зi своїми дикими теорiями про Бермудський трикутник i мiфiчну фiгуру злочинного свiту на iм'я Кривавий король. На той час Май вже дiзналася достатньо, щоб зрозумiти, що ця людина була дуже реальною i дуже смертоносною.
  
  Але їй доводилося приховувати свої справжнi намiри та тримати свої секрети при собi. Правду кажучи, це нескладне завдання для японської жiнки, але вона ускладнюється очевидною лояльнiстю Метта Дрейка та його непохитною переконанiстю захищати своїх друзiв.
  
  Багато разiв вона майже сказала йому.
  
  Але Чiка була її прiоритетом. Навiть її власний уряд не знав, де Мей.
  
  Вона вийшла з провулка до Майамi, де прийняла дзвiнок, i попрямувала через жваву дорогу до свого улюбленого "Старбакса". Затишний маленький заклад, де знайшли час написати твоє iм'я на чашках та завжди пам'ятали твiй улюблений напiй. Вона посидiла якийсь час. Вона добре знала CocoWalk, але все одно мала намiр незабаром спiймати там таксi.
  
  Навiщо ходити навпiл?
  
  Величезна кiлькiсть людей як мiсцевих, так i туристiв працюватимуть як на неї, так i проти неї. Але що бiльше вона думала про це, то бiльше вiрила, що Кривавий Король прийняв дуже мудре рiшення. Зрештою, все залежало вiд того, хто переможе.
  
  Коваленко зробив, бо вiн тримав сестру Мей.
  
  Отже, серед натовпу для неї не здавалося б недоречним передавати сумку якимось хлопцям. Але якби вона потiм кинула виклик тим хлопцям i змусила їх розповiсти про свою сестру, це привернула б увагу.
  
  I ще одне - вона вiдчула, що тепер знає Коваленка трохи краще. Знав, у якому напрямi працює його розум.
  
  Вiн би спостерiгав.
  
  
  * * *
  
  
  Пiзнiше того ж дня Хейден Джей зробила приватний телефонний дзвiнок до свого боса Джонатана Гейтса. Вона одразу зрозумiла, що вiн був на межi.
  
  "Так. Що сталося, Хайден?
  
  "Сер?" Їхнi професiйнi стосунки були настiльки хорошими, що iнодi вона могла перетворити їх на особистi. "Все в порядку?"
  
  На iншому кiнцi дроту виникла нерiшучiсть, ще щось, нехарактерне для Гейтса. "Це настiльки добре, наскiльки можна було очiкувати", - нарештi пробурмотiв мiнiстр оборони. "Як твоя нога?"
  
  "Добре, сер. Лiкування йде добре". Хайден зупинила себе, щоб не поставити запитання, яке вона хотiла поставити. Раптом занервувавши, вона обiйшла тему стороною. "А Харрiсон, сер? Який його статус?
  
  "Харрiсон вирушить до в'язницi, як i всi iнформатори Коваленка. Манiпулювали чи нi. Це все, мiс Джей?
  
  Уражена холодними тонами, Хайден звалилася в крiсло i мiцно заплющила очi. "Нi, сер. Я повинен запитати тебе про дещо. Можливо, це вже було прикрите ЦРУ чи iншою агенцiєю, але менi справдi треба знати..." Вона зробила паузу.
  
  "Будь ласка, Хайдене, просто спитай".
  
  "У Будро є якась родина, сер?"
  
  "Що, чорт забирай, це значить?"
  
  Хейден зiтхнув. "Це означає саме те, що ви думаєте, пане секретарю. Ми тут нi до чого не прийдемо, а час закiнчується. Будро щось знає".
  
  "Чорт вiзьми, Джей, ми - американський уряд, а ти - ЦРУ, не Моссад. Тобi варто було б знати краще, нiж так вiдкрито говорити".
  
  Хайден знав краще. Але розпач зламав її. "Мет Дрейк мiг би це зробити", - тихо сказала вона.
  
  Агент. Так не пiде." Секретар якийсь час мовчав, а потiм заговорив. "Агент Джей, вам винесено усну догану. Моя порада - не висувайся якийсь час".
  
  Зв'язок перервався.
  
  Хайден дивився на стiну, але це було байдуже, що шукати натхнення бiля чистого полотна. Через деякий час вона повернулася i подивилася, як захiд сонця опускається на Майамi.
  
  
  * * *
  
  
  Довге зволiкання роз'їдало душу Мей. Жiнка рiшуча та дiяльна, будь-який перiод бездiяльностi дратував її, але коли життя її сестри була на волосинi, це практично розривало її дух на частини.
  
  Але тепер очiкування скiнчилося. Май Кiтано наблизилася до кокосової дорiжки в Коконат-Гроув i швидко перемiстилася на пункт спостереження, який вона намiтила днем ранiше. Оскiльки до обмiну залишалося ще кiлька годин, Май влаштувалася в тьмяно освiтленому барi Cheesecake Factory i поклала рюкзак набитий пристроями на прилавок перед собою.
  
  Просто над її головою гуркотiв ряд телевiзiйних екранiв, якi транслювали рiзнi спортивнi канали. У барi було шумно i метушнi, але це нiщо в порiвняннi зi стовпотвором, що заповнив вхiд до ресторану та стiйки реєстрацiї. Вона нiколи не бачила ресторан, що користується такою шаленою популярнiстю.
  
  Пiдiйшов бармен i поклав на стiйку серветку. "Привiт ще раз", - сказав вiн з вогником в очах. "Ще один раунд?"
  
  Той самий хлопець, що й минулої ночi. Май не треба було вiдволiкатися. "Врятуй це. Я вiзьму воду у пляшках та чай. Ти б не протримався зi мною i трьох хвилин, друже."
  
  Незважаючи на пильний погляд бармена, вона продовжила вивчати вхiд. Пильне вивчення десяткiв людей одночасно нiколи не було для неї важким. Люди - iстоти звички. Вони прагнуть залишатися у межах свого кола. То були новi надходження, якi їй доводилося постiйно переглядати.
  
  Травня потягувала чай i спостерiгала. Тут панувала щаслива атмосфера i вiдчувався чудовий запах апетитних страв. Щоразу, коли повз проходив офiцiант з величезним овальним пiдносом, дощенту заставленим величезними тарiлками та напоями, їй було важко утримувати свою увагу на дверях. Смiх заповнив примiщення.
  
  Пройшла година. Наприкiнцi бару самотньо сидiв старий, опустивши голову та потягуючи пiнту пива. Самотнiсть оточувала його, як шар щетини, попереджаючи всiх про небезпеку. Вiн був єдиною заразою у всьому цьому мiсцi. Прямо за ним, нiби для того, щоб пiдкреслити його особливiсть, британська пара попросила офiцiанта, що проходить, сфотографувати їх, що сидять разом, обнявшись. Май почула схвильований голос чоловiка "Ми щойно довiдалися, що ми вагiтнi".
  
  Її очi не переставали блукати. До неї кiлька разiв пiдходив бармен, але нiчого не приносив. На екранах телевiзорiв розiгрувався якийсь футбольний матч.
  
  Травня мiцно тримала рюкзак. Коли iндикатор на її телефонi показав вiсiм годин, вона побачила, як троє чоловiкiв у темних костюмах увiйшли до ресторану. Вони видiлялися, як морськi пiхотинцi у церквi. Великий, широкоплечий. Татуювання на шиї. Голенi голови. Жорсткi, неусмiхненi обличчя.
  
  Люди Коваленка були тут.
  
  Травень спостерiгала за їхнiм рухом, оцiнюючи їхню майстернiсть. Усi були компетентнi, але у кiлькох лiгах позаду неї. Вона зробила останнiй ковток чаю, твердо зафiксувала в пам'ятi обличчя Чiкi i зiсковзнула з барного стiльця. З неперевершеною легкiстю вона пiдкралася до них ззаду, притискаючи рюкзак до нiг.
  
  Вона чекала.
  
  Секундою пiзнiше один iз них помiтив її. Шок на його обличчi був втiшним. Вони знали її репутацiю.
  
  "Де моя сестра?"
  
  Їм знадобилася мить, щоб вiдновити свою жорстку поведiнку. Один спитав: "У тебе є пристрiй?"
  
  Їм доводилося говорити голосно, щоб чути один одного крiзь шум людей, що прибувають i йдуть, яких звали зайняти свої столики.
  
  Так, у мене це є. Покажи менi сестру".
  
  Тепер один iз каторжникiв видавив iз себе посмiшку. "Тепер це", - вiн посмiхнувся, - "я можу зробити".
  
  Намагаючись залишатися в натовпi, один iз головорiзiв Коваленко витяг новенький iPhone i набрав номер. Май вiдчула, що двоє iнших дивилися на неї, поки вона спостерiгала, швидше за все, оцiнюючи, яку форму може набути її реакцiя.
  
  Якби вони завдали шкоди Чiке, їй було б начхати на натовп.
  
  Напруженi моменти минули. Май побачила симпатичну молоду дiвчину, яка радiсно прямувала до великої вiтрини з чiзкейками, за якою швидко i так само радiсно пiшли її батьки. Як близько вони були до смертi та хаосу, вони просто не могли знати, а Май не мав бажання показувати їм.
  
  iPhone iз трiском ожив. Вона напружилася, щоб побачити маленький екран. Це було не у фокусi. Через кiлька секунд розмите зображення зiбралося воєдино, щоб показати крупним планом обличчя її сестри. Чика була жива i дихала, але виглядала наляканою до божевiлля.
  
  "Якщо хтось iз вас, ублюдкiв, завдав їй болю..."
  
  "Просто продовжуй спостерiгати".
  
  Картинка продовжувала вiддалятися. У полi зору з'явилося все тiло Чiкi, так мiцно прив'язане до масивного дубового стiльця, що вона ледве могла поворухнутися. Травень заскреготiла зубами. Камера продовжувала вiддалятися. Користувач йшов геть вiд Чiкi через великий, добре освiтлений склад. Якоїсь митi вони зупинилися бiля вiкна i показали їй вигляд зовнi. Вона вiдразу дiзналася одну з найзнаковiших будiвель Майамi - Miami Tower - триярусний хмарочос, вiдомий своїм кольоровим дисплеєм, що постiйно змiнюється. Ще через кiлька секунд телефон повернувся до її сестри, i власник знову почав вiдступати, поки, зрештою, не зупинився.
  
  "Вiн бiля дверей", - сказав їй бiльш балакучий iз людей Коваленко. Коли ви вiддасте нам пристрiй, вiн вийде назовнi. Тодi ти зможеш достеменно побачити, де вона знаходиться".
  
  Травень вивчала айфон. Дзвiнок мав бути поточним. Вона не думала, що то був запис. Крiм того, вона бачила, як вiн набирав номер. I її сестра безперечно була в Майамi.
  
  Звичайно, вони могли вбити її i втекти ще до того, як Май вдалося втекти вiд Кокошника.
  
  "Пристрiй, мiс Кiтано". Голос бандита, хоч i був рiзким, мiстив багато поваги.
  
  Як i має бути.
  
  Май Кiтано був проникливим оперативником, одним iз найкращих, кого могла запропонувати японська розвiдка. Вона повинна була поставити питання, наскiльки сильно Коваленко хотiв пристрiй. Чи було це так сильно, як вона хотiла повернути свою сестру?
  
  Ти не граєш у рулетку зi своєю родиною. Ви отримаєте їх назад та отримаєте ще пiзнiше.
  
  Май пiдняла рюкзак. "Я вiддам тобi це, коли вiн вийде за дверi".
  
  Якби це був хтось iнший, вони б спробували вiдiбрати його. Вони могли б знущатися з неї трохи бiльше. Але вони цiнували своє життя, цi головорiзи, i всi як один кивнули.
  
  Той, хто мав iPhone, говорив у мiкрофон. "Зроби це. Вийди назовнi".
  
  Май уважно дивилася, як картинка стрибає по колу, вiдволiкаючи увагу вiд її сестри, поки в полi зору не з'явився розбитий металевий одвiрок. Потiм, зовнi виглядає пошарпаним складу, десь гостро потребує фарбування i працiвника по листовому металу.
  
  Камера вiдсунулася ще далi. У полi зору з'явилися вуличнi мiсця для паркування i великий бiлий знак з написом "Гараж". Повз промайнула червона пляма автомобiля. Травня вiдчула, як її нетерпiння починає закипати, а потiм камера раптово знову сфокусувалася на будiвлi i, зокрема, праворуч вiд дверей, щоб показати пошарпану стару табличку.
  
  Номер будiвлi, а потiм слова: Пiвденно-Схiдна 1-а вулиця. Вона мала її адресу.
  
  Май скинула рюкзак i кинулася геть, як голодний гепард. Натовп розтанув перед нею. Опинившись зовнi, вона побiгла до найближчого ескалатора, перестрибнула через перила i приземлилася впевненою ногою приблизно на пiвдорозi вниз. Вона закричала, i люди вiдскочили убiк. Вона спринтерськи досягла рiвня землi i дiсталася машини, яку вона акуратно припаркувала на Гранд-авеню.
  
  Повернув ключ запалення. Переключив ручне перемикання на передачу i втиснув акселератор у пiдлогу. Випалив гуму в транспортному потоцi на Тайгертейл-авеню i, не вагаючись, ризикнув. Вивернувши кермо, вона звернула три чвертi своєї уваги на супутникову навiгацiю, набираючи адресу, серце шалено калатало.
  
  Навiгатор вивiв її на 27 юз. Перед нею була пряма дорога, що вказувала на пiвнiч, i вона буквально втиснула педаль у килим. Вона була така зосереджена, що навiть не подумала про те, що робитиме, коли дiстанеться складу. Машинi попереду не сподобалися її витiвки. Вiн виїхав перед нею, блимаючи заднiми фарами. Mai вдарив по задньому крилу, через що водiй втратив керування та вiдправив свою машину до ряду припаркованих мотоциклiв. Велосипеди, шоломи та уламки металу розлетiлися на всi боки.
  
  Травень звузила свою увагу. Вiтрини магазинiв i автомобiлi проносилися повз, як розмитi стiни тунельного зору. Перехожi кричали на неї. Байкер був так вражений її маневрами на високiй швидкостi, що похитнувся i впав на свiтлофорi.
  
  Навiгатор повiв її на схiд, до Флаглера. Iндикатор сказав їй, що вона буде там за п'ять хвилин. Рибний ринок був у серпанку кольору злiва. Швидкий ривок, i вона побачила покажчик iз написом "SW1st Street".
  
  Через п'ятдесят секунд iрландський акцент навiгатора оголосив: ви досягли пункту призначення.
  
  
  * * *
  
  
  Навiть зараз Май не вжила жодних серйозних запобiжних заходiв. Вона не забула замкнути машину та залишити ключi за переднiм колесом з боку пасажира. Вона перебiгла дорогу i знайшла табличку, яку вона бачила деякий час тому на камерi, що тремтiла.
  
  Тепер вона вдихнула, щоб загартувати себе перед тим, що вона могла виявити. Вона заплющила очi, вiдновила рiвновагу i заспокоїла свiй страх i лють.
  
  Ручка вiльно повернулася. Вона пройшла через порiг i швидко ковзнула влiво. Нiчого не змiнилось. Простiр був приблизно за п'ятдесят футiв вiд дверей до задньої стiни i близько тридцяти футiв завширшки. Там не було жодних меблiв. Жодних картин на стiнах. На вiкнах нема штор. Над нею було кiлька яскравих, розпечених рядiв вогнiв.
  
  Чiка все ще сидiла прив'язана до стiльця в заднiй частинi кiмнати, витрiщивши очi i намагаючись поворухнутися. I боровся, це було ясно, щоб щось сказати Май.
  
  Але агент японської розвiдки знав, що шукати. Вона помiтила пiвдюжини камер вiдеоспостереження, якi розташованi по всьому мiсцi, i вiдразу зрозумiла, хто спостерiгає.
  
  Коваленко.
  
  Чого вона не знала, то це чому? Вiн чекав на якесь шоу? Що б це не було, вона знала репутацiю Кровавого короля. Це не було б швидко чи легко, що не враховувало сховану бомбу чи газовий балон.
  
  Собача нiжка в кiнцi кiмнати, просто перед крiслом її сестри, без сумнiву, приховувала пару сюрпризiв.
  
  Травня повiльно рушила вперед, зрадiла тим, що Чiка все ще живий, але не маючи iлюзiй щодо того, як довго Коваленко мав намiр це продовжитися.
  
  Немов у вiдповiдь, iз прихованих динамiкiв пролунав голос. "Май Кiтано! Ваша репутацiя є безпрецедентною". То був Коваленко. "Давайте подивимося, чи це заслужено".
  
  Чотири постатi вислизнули через слiпу собачу ногу. Май дивилася секунду, ледве здатна повiрити своїм очам, але потiм була змушена прийняти стiйку, коли перший iз убивць кинувся до неї.
  
  Швидко бiг, готуючись до удару, поки Май легко не вислизнув убiк i не виконав iдеальний удар. Перший боєць звалився на землю, вражений. Смiх Кривавого короля лунав iз динамiкiв.
  
  Тепер на неї накинувся другий боєць, не даючи їй шансу прикiнчити першого. Чоловiк крутив шакрам - сталеве кiльце з гострим, як бритва, зовнiшнiм краєм - на кiнчику пальця i посмiхався, наближаючись.
  
  Травень зробила паузу. Ця людина була представником. Смертельно. Вмiння володiти такою небезпечною зброєю з впевненою легкiстю говорило про роки наполегливої практики. Вiн мiг би кинути шакрам простим рухом зап'ястя. Вона швидко зрiвняла шанси.
  
  Вона побiгла до нього, скорочуючи дистанцiю його дiї. Коли вона побачила, як сiпнулося його зап'ястя, вона пiрнула в ковзання, прослизаючи пiд дугою зброї, вiдкидаючи голову якнайдалi назад, поки злi клинки розсiкали повiтря над нею.
  
  Пасмо її волосся впало на пiдлогу.
  
  Май врiзалася ногами вперед у адепта, щосили штовхаючи його по колiнах. Зараз був час брати полонених. З хрускотом, який вона одночасно почула та вiдчула, колiна чоловiка пiдiгнулися. Його крик передував падiнню землi.
  
  Стiльки рокiв тренувань втрачено в одну мить.
  
  Очi цiєї людини видавали набагато бiльше, нiж особистий бiль. Травня на мить замислилась, що Коваленко може мати над ним, але потiм у бiй вступив третiй боєць, i вона вiдчула, що перший уже пiднявся на ноги.
  
  Третiй був великим чоловiком. Вiн протоптав до неї по пiдлозi, як великий ведмiдь, що переслiдує свою здобич, голi ноги шльопали бетоном. Кривавий Король пiдбадьорив його серiєю бурчань, а потiм вибухнув смiхом, манiяк у своїй стихiї.
  
  Май подивилася йому просто у вiчi. Ти не зобов'язаний цього робити. Ми близькi до затримання Коваленка. I визволення заручникiв".
  
  Чоловiк на мить завагався. Коваленко пирхав високо над головою. "Ти змушуєш мене тремтiти, Май Кiтано, тремтiти вiд страху. Двадцять рокiв я був лише мiфом, i тепер я порушую свою мовчанку на своїх власних умовах. Як ти мiг..." Вiн зробив паузу. Чи хтось на зразок тебе колись дорiвнював менi?
  
  Май продовжувала дивитись у вiчi великого бiйця. Вона вiдчула, що той, хто був позаду неї, теж зупинився, нiби очiкуючи на результат уявної боротьби.
  
  "Бiйся!" раптом закричав Кривавий король. "Бiйся, або я накажу здерти з твоїх близьких шкiру живцем i згодувати акулам!"
  
  Загроза була справжньою. Навiть Май могла бачити це. Великий чоловiк дiйшов, кинувшись до неї з витягнутими руками. Травень переглянула стратегiю. Бий i бiжи, бий швидко i нищiвно сильно, а потiм забирайся зi шляху правдивого. Якщо можливо, використовуй його габарити проти нього. Май дозволила йому пiдiйти, знаючи, що вiн чекатиме вiд неї якогось ухильного ходу. Коли вiн дiстався до неї i схопив за її тiло, вона опинилася в межах його досяжностi та обвила його ноги.
  
  Звук його удару об пiдлогу заглушив навiть шалене хихикання Кривавого Короля.
  
  Тепер перший боєць завдав їй сильного удару, цiлячись у поперек, i завдав болючого удару, перш нiж Май зiгнулася i перекотилася, пiдiйшовши ззаду до поваленого чоловiка i звiльнивши собi трохи простору.
  
  Тепер Кривавий король вигукнув. "Отрубiть гребану голову її сестрi!"
  
  Наразi з'явився четвертий чоловiк, озброєний самурайським мечем. Вiн попрямував прямо до Чiки, за шiсть крокiв вiд того, щоб покiнчити з її життям.
  
  I Май Кiтано знала, що зараз саме час зiграти найкращу п'єсу в її життi. Вся її пiдготовка, весь її досвiд зiйшлися воєдино в останнiй вiдчайдушнiй спробi врятувати свою сестру - питання життя та смертi.
  
  Десять секунд смертельної грацiї та краси або цiле життя пекучого жалю.
  
  Май застрибнув на спину здоров'яка, що пiднiмається, використовуючи його як трамплiн, щоб завдати удару ногою по першому бiйцю. Вiн ледь вiдчув шок, коли ведуча нога Мей зламала кiлька кiсток у його обличчi, але вiн звалився мертвим тягарем. Май негайно втягла голову i перекотилася, сильно приземлившись на хребет, але iмпульс її стрибка перенiс її далеко бетонною пiдлогою за мiнiмальний час.
  
  Вона приземлилася далi вiд своєї сестри та чоловiка з мечем.
  
  Але поряд з чакраном.
  
  У мiлiсекундну паузу вона зосередила свою iстоту, заспокоїла душу i обернулася, випустивши смертоносну зброю. Вiн пронiсся повiтрям, його смертоносний клинок виблискував, на ньому вже були червонi смуги вiд власної кровi Мей.
  
  Чакран врiзався в шию мечника, тремтячи. Чоловiк звалився без звуку, взагалi нiчого не вiдчувши. Вiн так i не зрозумiв, що його вразило. Меч з брязкотом упав на пiдлогу.
  
  Здоров'як був єдиним бiйцем, здатним вистояти проти неї зараз, але його нога продовжувала пiдгинатися, коли вiн намагався пiдвестися. Ймовiрно, вона пошкодила одне або два сухожилля. Сльози агонiї та безпорадностi текли по його обличчю, не за себе, а за своїх близьких. Травня пильно подивилася на Чiку i змусила себе пiдбiгти до сестри.
  
  Вона використовувала меч, щоб розрiзати мотузки, стиснувши зуби побачивши фiолетових зап'ясть i кривавих саден, викликаних постiйною боротьбою. Нарештi вона витягла кляп iз рота своєї сестри.
  
  "Обм'якни. Я тебе понесу".
  
  Кривавий король перестав смiятися. "Зупинiть її!" Вiн кричав на великого бiйця. "Зроби це. Або я прикiнчу твою дружину своїми власними руками!
  
  Здоров'як закричав, намагаючись пiдповзти до неї, розкинувши руки. Май зупинилася поруч iз ним. "Ходiмо з нами", - сказала вона. "Приєднуйся до нас. Допоможи нам знищити цього монстра".
  
  На мить обличчя чоловiка висвiтлилося надiєю. Вiн моргнув i виглядав так, нiби тягар свiту впав з його плечей.
  
  "Ти пiдеш з ними, i вона помре", - проскреготав Кривавий король.
  
  Травень похитала головою. "Вона все одно мертва, друже. Єдина помста, яку ти отримаєш, - це йдучи за мною".
  
  Очi чоловiка були благаючими. На мить Май подумала, що вiн справдi витягне себе разом з нею, але потiм хмари сумнiву повернулися, i його погляд опустився.
  
  "Я не можу. Поки що вона все ще жива. Я просто не можу ".
  
  Май вiдвернулась, залишивши його лежати там. Вона мала свої вiйни, в яких треба було битися.
  
  Кривавий король послав їй прощальний пострiл. "Бiжи подалi, Май Кiтано. Моя вiйна ось-ось буде оголошено. I врата чекають на мене".
  
  
  Роздiл дев'ятий
  
  
  Руки Кривавого короля кинулися до його ножа. Зброя була встромлена вiстрям уперед у стiл перед нею. Вiн пiднiс його близько до очей, вивчаючи просочене кров'ю лезо. Скiльки життiв вiн обiрвав цим ножем?
  
  По одному, за день, протягом двадцяти п'яти рокiв. Принаймнi.
  
  Хоча б для того, щоб зберегти легенду, повагу та страх свiжими.
  
  "Такий гiдний противник", - сказав вiн собi. "Шкода, що я не маю часу випробувати її знову". Вiн пiдвiвся на ноги, повiльно обертаючи ножа, його лезо вiдбивало свiтло, коли вiн iшов.
  
  "Але мiй час дiяти майже настав".
  
  Вiн зупинився на протилежному кiнцi столу, де до стiльця була прив'язана жiнка з темним волоссям. Вона вже втратила самовладання. Йому було гидко дивитися на її червонi очi, тiло, що здiймалося, i тремтячi губи.
  
  Кривавий король знизав плечима. "Не хвилюйся. Тепер я маю перший пристрiй, хоча я пропустив Kitano. Ваш чоловiк має доставити другий пристрiй приблизно зараз. Якщо вiн пройде, то ти вийдеш вiльним".
  
  "Як - як ми можемо довiряти тобi?"
  
  "Я людина честi. Це те, як я вижив у юностi. I якби честь була поставлена пiд сумнiв..." Вiн показав їй заплямований клинок. "Кровi завжди було бiльше".
  
  З екрану комп'ютера долинув приглушений пiнг. Вiн пiдiйшов i натиснув на кiлька кнопок. З'явилося обличчя командира з Вашингтона, округ Колумбiя.
  
  Ми на позицiї, сер. Мета буде готова за десять хвилин".
  
  "Пристрiй є прiоритетом. Над усе iнше. Пам'ятай це".
  
  "Сер". Обличчя вiдсунулося, вiдкриваючи вид iз пiднесення. Вони дивилися вниз, на паркування, завалене смiттям i практично покинуте. Зернисте зображення показувало бродягу, що пересувається у верхнiй частинi екрану, i синiй Nissan, що виїжджає через пару автоматичних ворiт.
  
  "Позбудься цього зануди. Вiн мiг би бути полiцiєю".
  
  "Ми перевiрили його, сер. Вiн просто волоцюга".
  
  Кривавий король вiдчув, як у ньому повiльно спалахує лють. "Позбудься його. Запитай мене ще раз, i я поховаю твою сiм'ю живцем".
  
  Ця людина просто працювала на неї. Але ця людина знала, на що здатний Дмитро Коваленко. Не говорячи бiльше нi слова, вiн прицiлився i звалив бомжа пострiлом у голову. Кривавий Король усмiхнувся, коли побачив, як по грубо забетонованiй дiлянцi починає розповзатися темна пляма.
  
  "Залишилося п'ять хвилин до позначки".
  
  Кривавий король глянув на жiнку. Вона була його гостею вже кiлька мiсяцiв. Дружина мiнiстра оборони була неабияким призом. Джонатан Гейтс збирався дорого заплатити за її безпеку.
  
  "Сер, Гейтс перевищив встановлений термiн".
  
  У будь-якiй iншiй ситуацiї Кривавий Король зараз пустив би в хiд нiж. Без паузи. Але другий пристрiй був важливим для його планiв, хоча й не обов'язково. Вiн взяв супутниковий телефон, який лежав поруч iз комп'ютером, i набрав номер.
  
  Слухав, як вiн дзвенить i дзвенить. "Схоже, ваш чоловiк не дбає про вашу безпеку, мiсiс Гейтс". Кривавий Король скривив губи на кшталт посмiшки. "А може, вiн уже замiнив тебе, хм? Цi американськi полiтики..."
  
  Клацання, i зляканий голос нарештi вiдповiв. "Так?"
  
  "Я сподiваюся, що ти близький i що в тебе є пристрiй, мiй друже. В iншому випадку..."
  
  Голос мiнiстра оборони був напружений до краю. "Сполученi Штати не схиляються перед тиранами", - сказав вiн, i цi слова явно коштували йому бiльшу частину його серця та душi. "Вашi вимоги не будуть виконанi".
  
  Кривавий король думав про Браму Ада i про те, що за ними лежить. "Тодi послухай, як твоя дружина вмирає в агонiї, Гейтсе. Менi не потрiбний другий пристрiй для того, куди я прямую ".
  
  Переконавшись, що канал залишається вiдкритим, Кривавий Король пiдняв нiж i приступив до здiйснення кожної своєї вбивчої фантазiї.
  
  
  РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
  
  
  Хайден Джей вiдiйшла вiд комп'ютера, коли задзвонив її мобiльний телефон. Бен i Карiн були зайнятi воскресiнням морських подорожей капiтана Кука, i особливо тих, що стосувалися Гавайських островiв. Кук, хоч i був широко вiдомий як знаменитий дослiдник, був людиною з багатьма талантами, як здавалося. Вiн також був вiдомим навiгатором та досвiдченим картографом. Чоловiк, який усе нанiс на карту, вiн записав землi вiд Нової Зеландiї до Гаваїв i, як було ширше вiдомо, вперше висадився на Гаваях - мiсцi, яке вiн назвав Сандвiчевими островами. Статуя досi стоїть у мiстi Ваймеа, на Кауаї, як свiдчення про мiсце, з яким вiн уперше зустрiвся у 1778 роцi.
  
  Хейден позадкувала, коли побачила, що дзвонив був її босом, Джонатаном Гейтсом.
  
  "Так сер?"
  
  З iншого кiнця долинало лише уривчасте дихання. Вона пiдiйшла до вiкна. "Ти мене чуєш? Сер?
  
  Вони не розмовляли з того часу, як вiн зробив їй усну догану. Хейден почував себе трохи невпевнено.
  
  Нарештi пролунав голос Гейтса. "Вони вбили її. Цi виродки вбили її".
  
  Хейден дивився у вiкно, нiчого не бачачи. "Що вони зробили?"
  
  За нею Бен i Карiн, стривоженi її тоном, обернулися.
  
  "Вони забрали мою дружину, Хейдене. Декiлька мiсяцiв тому. I минулої ночi вони вбили її. Бо я не став би виконувати їхнi накази".
  
  "Нi. Це не могло-"
  
  "Так". Голос Гейтса надломився, оскiльки його пiдживлюваний вiскi заряд адреналiну явно почав розсiюватися. "Це не твоя турбота, Джей, моя дружина. Я завжди був патрiотом, тому президент дiзнався через кiлька годин пiсля її викрадення. Я залишаюся..." Вiн затнувся. "Патрiот".
  
  Хайден ледве знав, що сказати. "Навiщо розповiдати менi зараз?"
  
  "Щоб пояснити мої наступнi дiї".
  
  "Нi!" Хейден закричав, стукаючи у вiкно у раптовому жаху. Ти не можеш цього зробити! Будь ласка!"
  
  "Розслабся. Я не маю намiрiв вбивати себе. Спочатку я допоможу помститися за Сару. Iронiчно, чи не так?"
  
  "Що?"
  
  "Тепер я знаю, що вiдчуває Метт Дрейк".
  
  Хайден заплющила очi, але сльози все одно котилися її обличчям. Пам'ять про Кеннедi вже зникала зi свiту, серце, колись таке повне вогню, тепер перетворилося на вiчну нiч.
  
  "Навiщо розповiдати менi зараз?" Хайден нарештi повторив.
  
  "Щоб пояснити це." Гейтс зробив паузу, потiм сказав: "Еда Будро має молодшу сестру. Я надсилаю вам подробицi. Зроби-"
  
  Хейден була така вражена, що перервала секретаря, перш нiж вiн змiг продовжити. "Ти впевнений?"
  
  "Роби все, що в твоїх силах, щоб прикiнчити цього виродка".
  
  Лiнiя обiрвалася. Хейден почула, як на її телефонi пролунав сигнал повiдомлення електронною поштою. Не зупиняючись, вона рiзко обернулася i вийшла з кiмнати, iгноруючи стурбованi погляди Бена Блейка та його сестри. Вона пiдiйшла до маленької шафи Кiнiмакi i застала його за приготуванням курки iз соусом чоризо.
  
  "Де Алiсiя?"
  
  "Вчора у неї анулювали перепустку". Слова великого гавайця були спотворенi.
  
  Хейден нахилився ближче. "Не будь грiбаним iдiотом. Ми обидва знаємо, що їй не потрiбна перепустка. Отже, де Алiсiя?
  
  Очi Кiнiмаки розширилися, дивлячись у тарiлки. "Хм, одну хвилину. Я її знайду. Нi, вона надто прониклива для цього. Я буду-"
  
  "Просто подзвони їй". Шлунок Хейден стиснувся, як тiльки вона промовила цi слова, i чорнота огорнула її душу. "Скажи їй, щоб вона зв'язалася з Дрейком. Вiн отримав те, що просив. Ми збираємося заподiяти шкоду невиннiй людинi, щоб отримати iнформацiю".
  
  "Сестра Будро?" Кiнiмака здавався гострiшим, нiж зазвичай. "У нього справдi є один? I Гейтс пiдписав це?
  
  "Ти б теж", - Хейден витерла очi насухо, - "якби хтось просто катував i вбив твою дружину".
  
  Кiнiмака мовчки переварював це. "I це дозволяє ЦРУ зробити те саме з американським громадянином?"
  
  "На даний момент це так", - сказав Хейден. "Ми на вiйнi".
  
  
  РОЗДIЛ ОДИННАДЦЯТИЙ
  
  
  Метт Дрейк почав з дорогих речей. Пляшка Johnnie Walker Black манила до себе i виглядала не надто убого.
  
  Може, щось краще витiснить спогад про її обличчя? На цей раз, у його снi, чи справдi вiн врятує її, як завжди обiцяв?
  
  Пошуки продовжувалися.
  
  Вiскi обпалювало. Вiн негайно осушив склянку. Вiн знову наповнив. Вiн щосили намагався зосередитися. Вiн був людиною, яка допомагала iншим, яка завоювала їхню довiру, яка вистояв, щоб з ним зважали, i нiколи нiкого не пiдводив.
  
  Але вiн пiдвiв Кеннедi Мура. А ранiше вiн пiдвiв Елiсон. I вiн пiдвiв їхню ненароджену дитину, немовля, яке померло ще до того, як у нього з'явився шанс почати жити.
  
  Johnnie Walker, як i будь-яка iнша пляшка, яку вiн пробував ранiше, змушувала вiдчай ставати все глибшою. Вiн знав, що так буде. Вiн хотiв, щоб було боляче. Вiн хотiв, щоб це вирiзало шматочок агонiї з його душi.
  
  Бiль був його покаянням.
  
  Вiн дивився у вiкно. Воно дивилося у вiдповiдь, порожнє, невидяче й байдуже - забруднене до чорноти, зовсiм як вiн. Оновлення вiд Мей та Алiсiї ставали дедалi рiдшими. Дзвiнки вiд його друзiв iз SAS, як i ранiше, приходили дуже вчасно.
  
  Кривавий король вчинив замах на батькiв Бена кiлька днiв тому. Вони були у безпецi. Вони нiколи не знали про небезпеку, i Бен нiколи не дiзнається, як близько вони пiдiйшли до того, щоб стати жертвами вендетти Кривавого короля.
  
  I агенти ЦРУ, якi охороняли Блейков, також не знали. SAS не потребували визнання або поплескування по спинi. Вони просто виконали завдання та перейшли до наступного.
  
  Заграла нав'язлива мелодiя. Пiсня була настiльки ж зворушливою, як i красивою - 'My Immortal' групи Evanescence - i вона нагадала йому про все, що вiн колись втратив.
  
  То був його рингтон. Вiн трохи розгублено нишпорив по простирадлах, але зрештою додзвонився по телефону.
  
  "Так?"
  
  "Це Хейден, Метт".
  
  Вiн сiв трохи прямiше. Хейден знав про його недавнi подвиги, але вважав за краще проiгнорувати їх. Алiсiя була їхнiм посередником. "Що трапилося? Бен-?" Вiн навiть не змусив себе вимовити цi слова.
  
  "З ним все гаразд. У нас все в порядку. Але дещо сталося".
  
  "Ти знайшов Коваленка?" Нетерпiння прорiзало крiзь алкогольний туман, як яскравий прожектор.
  
  "Немає поки немає. Але Еда Будро дiйсно має сестру. I ми отримали дозвiл доставити її сюди".
  
  Дрейк сiв, забувши про вiскi. Ненависть i пекельний вогонь спалили два слiди у його серцi. "Я точно знаю, що робити".
  
  
  РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
  
  
  Хайден приготувалася до того, що мало статися. Уся її кар'єра у ЦРУ не пiдготувала її до такої ситуацiї. Дружину мiнiстра оборони вбито. Мiжнародний терорист, який утримує у заручниках невiдому кiлькiсть родичiв впливових людей.
  
  Чи було уряду вiдомо про особи всiх причетних? Нiзащо. Але ви могли бути страшенно впевненi, що вони знали набагато бiльше, нiж будь-коли показували.
  
  Це здавалося набагато простiше, коли вона тiльки вчинила. Можливо, тодi все було простiше, до вересня 11. Можливо, за часiв її батька, Джеймса Джея, легендарного агента, якому вона прагнула наслiдувати, все було чорно-бiлим.
  
  I безжальний.
  
  То був гострий край. Вiйна проти Кривавого Короля велася на багатьох рiвнях, але її вiйна все ще може виявитися найжахливiшою та найуспiшнiшою.
  
  Рiзноманiтнi особи людей, якi були на її боцi, давали їй перевагу. Гейтс помiтив це першим. Ось чому вiн дозволив їм провести власне розслiдування таємницi, що оточує Бермудський трикутник. Гейтс був розумнiшим, нiж вона колись думала про нього. Вiн вiдразу побачив перевагу, яку давали такi контрастнi особи, як Метт Дрейк, Бен Блейк, Мей Кiтано та Алiсiя Майлз. Вiн бачив потенцiал її команди. I вiн зiбрав їх усi разом.
  
  Генiально.
  
  Команда майбутнього?
  
  Тепер людина, яка втратила все, хотiла, щоб правосуддя вiдбулося над людиною, яка так жорстоко вбила його дружину.
  
  Хейден пiдiйшов до камери Будро. Небагатослiвний найманець лiниво глянув на неї поверх своїх складених будиночком рук.
  
  Чи можу я вам допомогти, агент Джей?
  
  Хейден нiколи б не пробачила себе, якби не спробувала ще раз. "Назви нам мiсцезнаходження Коваленка, Будро. Просто вiддайте його, i все скiнчиться". Вона розвела руками. "Я маю на увазi, не схоже, що йому насрати на тебе".
  
  "Можливо, вiн знає". Будро розгорнув своє тiло i зiсковзнув з лiжка. Може, вiн i не знає. Може, ще зарано говорити, га?"
  
  "Якi його плани? Що це за Брама пекла?
  
  "Якби я знав ..." Обличчя Будро зобразило посмiшку акули, що пирiює.
  
  "Ти справдi знаєш". Хейден залишався дуже прозаїчним. "Я даю тобi цей останнiй шанс".
  
  "Останнiй шанс? Ти збираєшся застрелити мене? Чи усвiдомило ЦРУ нарештi, якi темнi грiхи вони мають зробити, щоб залишитись у грi?"
  
  Хейден знизав плечима. "Для цього є час i мiсце".
  
  "Звичайно. Я мiг би назвати декiлька мiсць." Будро глузував з неї, божевiлля просвiчувало крiзь бризки слини. "Ви нiчого не можете менi зробити, агент Джей, що змусило б мене зрадити таку могутню людину, як Кривавий король".
  
  "Що ж ..." Хейден змусив себе посмiхнутися. "Це те, що змусило нас задуматися, Ед". Вона надала своєму голосу веселостi. "У тебе тут нiчого немає, чуваку. Нiчого. I все ж ти не проллєш. Ти сидиш там, чахнеш, з радiстю приймаючи висновок. Як кiнчений ублюдок. Як невдаха. Як шматок лайна з Пiвдня". Хейден виклався на повну.
  
  Рот Будро стиснувся у напружену бiлу лiнiю.
  
  "Ти людина, яка здалася. Човен. Жертвопринесення. Iмпотент.
  
  Будро рушив до неї.
  
  Хайден притиснула своє обличчя до ґрат, дражнячи його. "Гребаний млявий член".
  
  Будро завдала удару, але Хейден вiдступила швидше, все ще змушуючи себе посмiхатися. Звук його кулака, що вдарився об сталь, був схожий на вологу ляпас.
  
  "Отже, ми ставили питання. Що змушує таку людину, як ти, солдата, ставати безвiльним членом?
  
  Тепер Будро дивився на неї повiльними очима.
  
  "От i все". Хейден передражнив його. Ти дiстався туди, чи не так? Її звуть Марiя, так?
  
  Будро закрив ґрати в невимовнiй лютi.
  
  Настала черга Хайдена посмiхнутися. "Як я вже сказав. Iмпотент.
  
  Вона вiдвернулася. Насiння було посiяне. Йшлося про швидкiсть та жорстокiсть. Ед Будро нiколи б не розколовся за нормальних умов. Але тепер...
  
  Кiнiмака пiдкотив телевiзор, який вони прив'язали до стiльця, так, щоб найманець мiг його бачити. Тривога в голосi чоловiка була очевидною, хоча вiн i намагався це приховати.
  
  "Якого бiса ви, люди, намагаєтеся провернути?"
  
  "Продовжуй спостерiгати, ублюдок". Хейден змусила свiй голос звучати так, нiби їй просто не було справи. Кiнiмаку ввiмкнув телевiзор.
  
  Будро витрiщив очi. "Нi", - тихо промовив вiн одними губами. "О нi".
  
  Хайден зустрiла його погляд iз абсолютно правдоподiбною усмiшкою. "Ми на вiйнi, Будро. Ти ще не хочеш говорити? Вибери гребаний придаток".
  
  
  * * *
  
  
  Метт Дрейк переконався, що камера надiйно зафiксована у потрiбному положеннi, перш нiж вiн увiйшов до кадру. Чорна балаклава була насунута на його обличчя бiльше для ефекту, нiж для маскування, але бронежилет, в який вiн був одягнений, i зброю, яку вiн носив, пiдкреслювали серйознiсть становища дiвчини, точно.
  
  Очi дiвчини були озерами розпачу, страху. Вона гадки не мала, що наробила. Уявлення не маю, навiщо вона їм знадобилася. Вона не знала, чим її брат заробляв життя.
  
  Марiя Федак була невинною, подумав Дрейк, якщо хтось i був невинний у цi днi. Спiйманий випадково, спiйманий нещастям у розставлену в усьому свiтi мережу, яка шипiла i потрiскувала вiд смертi, безсердечностi та ненавистi.
  
  Дрейк зупинився поруч iз нею, розмахуючи ножем у правiй руцi, iнша трохи спиралася на пiстолет. Для нього бiльше не мало значення, що вона була невинна. Це була вiдплата, не менша. Життя життя.
  
  Вiн терпляче чекав.
  
  
  * * *
  
  
  "Марiя Федак", - сказав Хейден. "Вона ваша сестра, одружена, мiстере Будро. Твоя сестра, забудькувата, мiстер найманець. Твоя сестра з жахом, мiстере Вбивця. Вона не знає, хто такий її брат, або що вiн робить на регулярнiй основi. Але вона справдi знає тебе. Вона знає люблячого брата, який вiдвiдує її раз чи два на рiк iз фальшивими iсторiями та продуманими подарунками для її дiтей. Скажи менi, Ед, ти хочеш, щоб вони росли без матерi?
  
  Очi Будро були витрiщенi. Його неприкритий страх був такий сильний, що Хейден насправдi вiдчув до нього жалiсть. Але зараз був не час. Життя його сестри справдi було на волосинi. Ось чому вони вибрали Метта Дрейка, одного, як ведучого.
  
  "Марiя". Слово вирвалося з нього, жалюгiдне i зневiрене.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк ледве бачив перелякану дiвчину. Вiн побачив Кеннедi, мертвого в нього на руках. Вiн побачив закривавленi руки Бена. Вiн побачив винне обличчя Харрiсона.
  
  Але найбiльше вiн побачив Коваленка. Кривавий Король, натхненник, людина настiльки порожня i позбавлена почуттiв, що вона могла б бути нiчим iншим, як трупом. Зомбi. Вiн побачив обличчя цiєї людини i захотiв задушити життя у всьому, що його оточувало.
  
  Його руки потягнулися до дiвчини i зiмкнулися на горлi.
  
  
  * * *
  
  
  Хейден моргнула, дивлячись на монiтор. Дрейк квапив подiї. У Будро навряд чи мав час пом'якшитися. Кiнiмака ступив до неї, завжди добрий посередник, але Алiсiя Майлз смикнула його назад.
  
  "Нi за що, здоров'я. Нехай цi виродки попiтнiють. У них немає нiчого, крiм смертi".
  
  Хейден змусила себе насмiхатися над Будро так, як вона пам'ятала його глузування, коли вiн наказав убити її людей.
  
  "Ти збираєшся верещати, Ед, або хочеш дiзнатися, як у Великiй Британiї готують сушi?"
  
  Будро глянув на неї вбивчим поглядом. З куточка його рота потекла тонка слина. Його емоцiї брали гору над ним, так само, як це траплялося, коли вiн чув близьке вбивство. Хайден не хотiла, щоб вiн закривався вiд неї.
  
  Алiсiя була вже близько до ґрат. "Ти наказав страчувати мого хлопця. Ти маєш бути радий, що це Дрейк нарiзає кубиками, а не я. Я змусив би цю сучку страждати вдвiчi довше".
  
  Будро переводив погляд iз одного на iншого. "Вам обом краще переконатися, що я нiколи не виберуся звiдси. Клянуся, я розрiжу вас обох на шматки".
  
  "Збережи це". Хейден спостерiгав, як Дрейк стискає шию Марiї Федак. "У неї не так багато часу".
  
  Будро був твердою людиною, i його обличчя було замкненим. "ЦРУ не завдасть шкоди моїй сестрi. Вона громадянка Сполучених Штатiв".
  
  Тепер Хейден справдi вiрив, що безумець справдi не зрозумiв цього. "Послухай мене, ти, божевiльний ублюдок", - прошипiла вона. "Ми на вiйнi. Кривавий король убив американцiв на американськiй землi. Вiн викрав десятки. Вiн хоче утримати цю країну, щоб отримати викуп. Йому насрати на тебе чи твою смердючу сестру!"
  
  Алiсiя щось пробурмотiла у свiй навушник. Хейден почув iнструкцiю. Те саме зробив Кiнiмака.
  
  Як i Дрейк.
  
  Вiн вiдпустив шию жiнки i витяг пiстолет iз кобури.
  
  Хейден стиснула зуби так сильно, що нерви навколо її черепа здiйнялися. Внутрiшнiй iнстинкт майже змусив її закричати та наказати йому зупинитися. На секунду її увага затьмарилася, але потiм спрацювало її тренування, що сказала їй, що це найкращий шанс, який вони мали, щоб вистежити Коваленка.
  
  Одне життя, щоб врятувати сотнi чи бiльше.
  
  Будро помiтив гру емоцiй на її обличчi i раптово опинився бiля ґрат, переконаний, простягаючий руку i гарчачи.
  
  "Не роби цього. Не смiй, блядь, так чинити з моєю молодшою сестричкою!
  
  Обличчя Хейдена було кам'яною маскою. "Останнiй шанс, вбивця".
  
  "Кривавий король - привид. Що б я не знав, це може бути вiдволiкаючим маневром. Вiн любить такi речi".
  
  "Зрозумiв. Випробуйте нас".
  
  Але Будро надто довго був найманцем, убивцею надто довго. I його ненависть до авторитетних постатей заслiпила його судження. "Йди до бiса, сука".
  
  Серце Хейден впало, але вона постукала монiтором мiкрофона на зап'ястя. "Пристрели її".
  
  Дрейк пiдняв пiстолет i приставив до її скронi. Його палець натиснув на спусковий гачок.
  
  Будро заревiв вiд жаху. "Нi! Кривавий король -"
  
  Дрейк дозволив жахливому звуку пострiлiв заглушити всi iншi звуки. Вiн спостерiгав, як кров бризнула з голови Марiї Федак збоку.
  
  "Пiвнiчний Оаху!" Будро закiнчив. "Його найбiльше ранчо там ..." Його слова обiрвалися, коли вiн опустився на пiдлогу, спостерiгаючи, як його мертва сестра обм'якла в крiслi, i дивлячись на забризкану кров'ю стiну позаду неї. Вiн шоковано дивився, як фiгура в балаклавi наближалася до екрану, поки не заповнила його цiлком. Потiм вiн зняв маску.
  
  Обличчя Метта Дрейка було холодне, вiдсторонене, обличчя ката, який любив свою роботу.
  
  Хейден здригнувся.
  
  
  РОЗДIЛ ТРIНАДЦЯТИЙ
  
  
  Метт Дрейк вийшов з таксi i заплющив очi, щоб вивчити високу будiвлю, яка височiла перед ним. Сiре та невимовне, воно було iдеальним прикриттям для секретної операцiї ЦРУ. Мiсцевi агенти мали проникнути через пiдземний гараж, пройшовши через безлiч рiвнiв безпеки. Всi iншi, чи то агенти, чи цивiльнi особи, увiйшли через параднi дверi, навмисно представившись легкою здобиччю.
  
  Вiн глибоко зiтхнув, вперше за весь час, скiльки себе пам'ятав, майже протверезiвши, i штовхнув дверi, що обертаються, розрахованi на одну людину. Принаймнi ця установка, здавалося, серйозно ставилася до своєї безпеки. Перед ним був простий стiл, за яким сидiло з пiвдюжини чоловiкiв суворого вигляду. Без сумнiву, за цим спостерiгали ще багато хто.
  
  Вiн пройшов полiрованою кахельною пiдлогою. "Хайден Джей чекає на зустрiч зi мною".
  
  "Як тебе звати?"
  
  "Дрейк".
  
  "Мет Дрейк?" Стiйка зовнiшнiсть охоронця трохи повагалася.
  
  "Звичайно".
  
  Чоловiк обдарував його таким поглядом, яким мiг би використати людина, побачивши знаменитiсть чи в'язня. Потiм вiн здiйснив дзвiнок. Секундою пiзнiше вiн проводжав Дрейка до непомiтного лiфта. Вiн вставив ключ i натиснув кнопку.
  
  Дрейк вiдчув, як лiфт злетiв угору, наче на повiтрянiй подушцi. Вiн вирiшив не дуже замислюватися про те, що мало статися, вiн дозволив подiям подбати про себе. Коли дверi вiдчинилися, вiн опинився обличчям до коридора.
  
  Наприкiнцi коридору стояв його комiтет.
  
  Бен Блейк та його сестра Карiн. Хейден. Кiнiмака. Десь позаду стояла Алiсiя Майлз. Вiн не побачив Мей, але тодi вiн теж не дуже очiкував.
  
  Хоча сцена була неправильною. Це мало включати Кеннедi. Все це було дивно без неї. Вiн вийшов з лiфта i спробував згадати, що вони, мабуть, вiдчували те саме. Але невже вони щоночi лежали в лiжку, дивилися її очима, питаючи, чому Дрейка не було поруч, щоб врятувати її?
  
  Потiм Бен опинився перед ним, i Дрейк, нiчого не сказавши, уклав молодого хлопця у свої обiйми. Карiн знiяковiло посмiхалася через плече свого брата, i Хейден пiдiйшов, щоб покласти йому руку на плече.
  
  "Ми сумували за тобою".
  
  Вiн вiдчайдушно тримався. "Дякую".
  
  "Тобi не обов'язково бути одному", - сказав Бен.
  
  Дрейк зробив крок назад. "Послухай, " сказав вiн, " важливо прояснити одну рiч. Я людина, що змiнилася. Ти бiльше не можеш покладатися на мене, особливо ти, Бене. Якщо ви це розумiєте, всi ви, тодi є шанс, що ми зможемо працювати разом ".
  
  "Це був не твiй". Бен вiдразу приступив до проблеми, як Дрейк i припускав, що вiн це зробить. Карiн, як не дивно, була рукою розуму. Вона схопила його i вiдтягла убiк, залишаючи Дрейку вiльний шлях до офiсу за ними.
  
  Вiн пройшов через них, кивнувши Кiнiмаке. Алiсiя Майлз дивилася на нього серйозними очима. Вона також зазнала втрати дорогої їй людини.
  
  Дрейк зупинився. "Це ще не кiнець, Алiсiя, нi в якому разi. Цей ублюдок має бути усунений. Якщо нi, вiн може спалити свiт вщент".
  
  "Коваленко помре, кричачи".
  
  "Алiлуйя".
  
  Дрейк пройшов повз неї до кiмнати. Два великi комп'ютери стояли праворуч вiд нього, жорсткi диски дзижчали i клацали, коли вони шукали та завантажували данi. Перед ним була пара куленепробивних вiкон заввишки до пiдлоги, що виходять на Майамi-Бiч. Раптом його вразив образ Уеллса, що вдає збоченця i просить снайперський прицiл, щоб розглянути засмаглi тiла там, внизу.
  
  Ця думка змусила його замислитись. Це був перший раз, коли вiн подумав про Уеллса з того часу, як був убитий Кеннедi. Уеллс помер жахливою смертю вiд рук Алiсiї або Мей. Вiн не знав, якi саме, i не знав чому.
  
  Вiн почув, як решта входить за ним. "Отже..." Вiн зосередився на виглядi, що вiдкрився. "Коли ми вирушаємо на Гаваї?"
  
  "Вранцi", - сказав Хейден. "Багато наших активiв зараз зосереджено на Оаху. Ми також перевiряємо iншi острови, бо вiдомо, що Коваленко має не одне ранчо. Звiсно, тепер також вiдомо, що вiн майстер обману, тому ми продовжуємо вiдслiдковувати iншi версiї у рiзних регiонах свiту".
  
  "Добре. Я пам'ятаю посилання на "Капiтана Кука", "Алмазну голову" та "Брама пекла". Ти прагнув цього?"
  
  Бен забрав це. "Здебiльшого, так. Але Кук приземлився на Кауаї, а не Оаху. Його-" Монолог рiзко обiрвався. "Хм, двома словами. Ми не знайшли нiчого надзвичайного. Бувай."
  
  "Немає прямих зв'язкiв мiж Куком i Даймонд Хед?"
  
  "Ми працюємо над цим". Карiн заговорила трохи захищаючись.
  
  "Але вiн народився в Йоркширi", - додав Бен, перевiряючи новий бар'єр Дрейка. "Ти знаєш, Божа Земля".
  
  Здавалося, Дрейк навiть не чув, що говорив його друг. "Як довго вiн провiв на Гаваях?"
  
  "Мiсяць", - сказала Карiн. "Вiн повертався туди щонайменше двiчi".
  
  "Можливо, тодi вiн вiдвiдав кожний острiв. Що вам слiд зробити, то це перевiрити його логи, а не його iсторiю чи досягнення. Нам треба знати про тi речi, якими вiн не вiдомий".
  
  "Це ..." Карiн зробила паузу. "Це справдi має сенс".
  
  Бен нiчого не сказав. Карiн не закiнчила. "Що ми справдi знаємо, так це таке: гавайський бог вогню, блискавки та вулканiв - це жiнка на iм'я Пеле. Вона - популярна постать у багатьох стародавнiх оповiдях про Гаваї. Говорять, що її будинок знаходиться на вершинi одного з найактивнiших вулканiв у свiтi, але це на Великому островi, а не на Оаху.
  
  "Це все?" Коротко спитав Дрейк.
  
  "Нi. Хоча бiльшiсть iсторiй про її сестер, деякi легенди розповiдають про Браму Пеле. Ворота ведуть у вогонь i серце вулкана - на твою думку, це звучить як Пекло?
  
  "Можливо, це метафора", - сказав Кiнiмака, не подумавши, потiм почервонiв. "Ну це могло бути. Ти знаєш..."
  
  Алiсiя була першою, хто засмiявся. "Слава Богу, хоч у когось ще є почуття гумору". Вона пирхнула, потiм додала "Без образ" голосом, який показував, що їй насправдi все одно, як до неї поставляться люди.
  
  "Врата Пеле" можуть виявитися корисними, - сказав Дрейк. "Продовжуй в тому ж дусi. Побачимося вранцi".
  
  "Хiба ти не залишаєшся?" Бен випалив, очевидно, сподiваючись, що матиме шанс поговорити зi своїм другом.
  
  "Нi". Дрейк дивився у вiкно, коли сонце почало сiдати за океан. "Сьогоднi ввечерi менi треба подекуди бути".
  
  
  РОЗДIЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
  
  
  Дрейк вийшов iз кiмнати, не озираючись. Як i очiкувалося, Хейден наздогнав його якраз у той момент, коли вiн збирався увiйти в лiфт.
  
  "Дрейк, пригальмуй. З нею все гаразд?"
  
  Ти знаєш, що з нею все гаразд. Ти бачив її на вiдеопотоцi.
  
  Хейден схопив його за руку. "Ти знаєш, що я маю на увазi".
  
  "Вона одужає. Це мало виглядати добре, ти це знаєш. Будро мав думати, що це було по-справжньому".
  
  "Так".
  
  "Хотiв би я бачити, як вiн зламався".
  
  "Ну, я був тим, кого вiн пирснув ножем, так що я отримав це задоволення завдяки тобi".
  
  Дрейк натиснув кнопку першого поверху. "Його сестра вже має бути у ваших агентiв. Вони вiдвезуть її до лiкарнi i впорядкують. Пiдроблена кров - це диявол, котрий лiзе не у свою справу, ти знаєш ".
  
  "Будро став ще шаленiшим, якщо це можливо. Коли сестра встала, жива-" Хейден похитала головою. "Остаточний крах".
  
  "План спрацював. Iдея була здорова", - сказав їй Дрейк. "Ми отримали iнформацiю. Воно того варте ".
  
  Хейден кивнув головою. "Я знаю. Я просто радий, що манiяк за ґратами".
  
  Дрейк увiйшов у лiфт i зачекав, поки зачиняться дверi. "Якби це залежало вiд мене", - сказав вiн, коли Хейден зник з поля зору. "Я би пристрелив ублюдка у його камерi".
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк узяв таксi до бульвару Бiскейн i вирушив до торгової площi Бейсайд. Людина, яка зателефонувала йому, яка звучала приглушено, невпевнено i зовсiм не в її характерi, хотiла зустрiтися бiля "Бубба Гамп". Дрейк випробував момент гумору i запропонував Hooters, мiсце, мабуть, бiльш пiдходяще для них, але Мей поводилася так, нiби навiть не чула його.
  
  Дрейк приєднався до натовпу, прислухався до галасливих веселощiв навколо i вiдчув себе зовсiм не в своїй тарiлцi. Як могли цi люди бути такi щасливi, коли вiн втратив щось таке дороге? Як їм могло бути байдуже?
  
  У горлi в нього пересохло, губи потрiскалися. Бар у Bubba Gump манив до себе. Можливо, вiн мiг би потопити кiлькох, як вона прибуде. Однак вiн не мав iлюзiй; це мало припинитися. Якщо вiн збирався на Гаваї, щоб вистежити вбивцю жiнки, яку любив, якщо вiн збирався помститися, а не стати жертвою, це мало бути востаннє.
  
  Мало бути.
  
  Вiн збирався штовхнути дверi, коли Май закричала на нього. Вона була прямо там, притулившись до колони менш нiж за шiсть футiв вiд мене. Якби вона була ворогом, вiн був би мертвий прямо зараз.
  
  Його рiшучiсть до жорстокостi та вiдплати нiчого не коштувала без зосередженостi та досвiду.
  
  Май попрямувала до ресторану, Дрейк пiшов за нею. Вони зайняли мiсця в барi та замовили "Потоки лави" на честь майбутньої подорожi на Гаваї.
  
  Дрейк мовчав. Вiн нiколи ранiше не бачив, щоб Май Кiтано нервувала. Вiн нiколи ранiше не бачив її наляканою. Вiн не мiг уявити сценарiй, який би вивiв її з себе.
  
  I потiм його свiт знову звалився.
  
  "Коваленко викрав мою сестру, Чiку, iз Токiо. Минуло вже багато мiсяцiв. З того часу вiн тримає її в полонi". Травень зробила глибокий вдих.
  
  "Я розумiю. Я розумiю, що ти зробив", - пошепки сказав Дрейк. Це було очевидно. Сiм'я завжди була першому мiсцi.
  
  "У нього є пристрiй".
  
  "Так".
  
  "Я приїхав до США, щоб знайти її. Щоб знайти Коваленка. Але я зазнав невдачi, поки ти i твої друзi не зв'язалися зi мною. Я твiй боржник".
  
  "Ми не врятували її. Ти зробив."
  
  "Ти дав менi надiю, зробив мене частиною команди".
  
  Ти все ще частина команди. I не забувайте, що уряд має iнший засiб. Вони не збираються здаватися".
  
  "Якщо тiльки в одного з них не було коханої людини в полонi".
  
  Дрейк знав, що сталося з дружиною Гейтса, але нiчого не сказав. Ти будеш потрiбна нам на Гаваях, Май. Якщо ми хочемо перемогти цю людину, нам знадобляться найкращi. Уряд це знає. Ось чому тобi, Алiсiї та iншим було дозволено пiти".
  
  "А ти?"
  
  "I я".
  
  "Що з твоїми близькими, Дрейку? Чи намагався Кривавий король здiйснити свою вендетту?
  
  Дрейк знизав плечима. "Вiн зазнав невдачi".
  
  "I все ж вiн продовжуватиме намагатися".
  
  "Твоя сестра в безпецi?" Чи потрiбний їй додатковий захист? Я знаю деяких людей-"
  
  "Про це подбали, дякую".
  
  Дрейк вивчав незайманий напiй. "Тодi все це закiнчиться на Гаваях", - сказав вiн. "I тепер, коли ми майже знайшли його, це буде незабаром".
  
  Травня зробила великий ковток свого напою. "Вiн буде пiдготовлений, Дрейку. Вiн планував це протягом десятилiття".
  
  "Це земля вогню", - сказав вiн. "Додайте до цього рiвняння Коваленка та всiх нас, i все це мiсце може просто вибухнути".
  
  
  * * *
  
  
  Вiн дивився, як Мей iде до паркування, i попрямував туди, де, як вiн думав, могло бути таксi. Нiчне життя Майамi було в самому розпалi. Алкоголь був не єдиним доступним засобом сп'янiння, i поєднання нескiнченних, приємних ночей, прекрасних чоловiкiв i жiнок та динамiчних мелодiй старанно допомагало пiдняти навiть його моральний дух, що похитнувся.
  
  Вiн завернув за рiг, i перед ним вiдкрилася пристань для яхт - яхти, що наїжачилися, щоб зайняти почесне мiсце, натовпи, що заполонили дорiжки, ресторан просто неба, заповнений прекрасними людьми, яким начхати на все на свiтi.
  
  Здебiльшого завдяки таким людям, як Метт Дрейк.
  
  Вiн повернув назад. Його мобiльний задзвонив тiєю нав'язливою, мелодiйною мелодiєю.
  
  Швидке натискання кнопки. "Так?"
  
  "Мет? Добридень. Вiтання." Прекраснi тони оксфордської освiти здивували його.
  
  "Далеко?" - сказав вiн. "Torsten Dahl?"
  
  "Звичайно. Хто ще звучить так само добре?
  
  Дрейка охопила панiка. "Все в порядку?"
  
  "Не хвилюйся, друже. На цьому боцi свiту все гаразд. Iсландiя чудова. Дiти фантастичнi. Дружина - це... дружина. Як справи з Коваленком?"
  
  "Ми знайшли його", - сказав Дрейк iз посмiшкою. "Майже. Ми знаємо де шукати. Прямо зараз вiдбувається певна мобiлiзацiя, i завтра ми маємо бути на Гаваях".
  
  "Чудово. Що ж, причина, через яку я дзвоню, може бути вам якось корисна, а може й нi. Ти можеш вирiшити сам. Як ви знаєте, дослiдження Гробницi Богiв триває обережно. Ти пам'ятаєш, як у замку Фрея я стояв на краю гробницi Одiна з висунутим язиком? Ти пам'ятаєш, що ми знайшли?
  
  Дрейк згадав своє безпосереднє трепет. "Звичайно".
  
  "Повiрте менi, коли я кажу, що ми майже щодня знаходимо скарби, рiвнi або навiть перевершують його. Але дещо бiльше приземлене привернула мою увагу цього ранку, головним чином тому, що нагадала менi про тебе".
  
  Дрейк ступив у вузький провулок, щоб краще чути шведа. "Нагадує тобi мене? Ти знайшов Геркулеса?
  
  "Нi. Але ми знайшли знаки на стiнах кожної гробницi. Вони були прихованi за скарбами, тому спочатку були помiтнi."
  
  Дрейк кашлянув. "Вiдмiтки?"
  
  "Вони вiдповiдали фотографiї, яку ви менi надiслали".
  
  Дрейку знадобилася мить, а потiм у його серцi вдарила блискавка. "Почекай. Ти маєш на увазi, як на картинцi, яку я вiдправив? Зображення завиткiв, яке ми знайшли на пристроях перемiщення часу?"
  
  "Я думав, це змусить тебе вкусити, мiй друже. Так, цi мiтки - або завитки, як ти кажеш.
  
  Дрейк на мить втратив дар мови. Якщо мiтки в Гробницi Богiв збiгалися з мiтками, якi вони виявили на стародавнiх пристроях перемiщення, це означало, що вони були з тiєї ж епохи.
  
  Дрейк говорив пересохлим ротом. "Це означає-"
  
  Але Торстен Даль уже все продумав. Що боги створили пристрої з метою подорожi в часi. Якщо добре подумати, у цьому є сенс. З того, що ми знайшли в гробницi Одiна, ми знаємо, що вони iснували. Тепер ми знаємо, як вони манiпулювали перебiгом часу".
  
  
  Роздiл п'ятнадцятий
  
  
  Кривавий король стояв на краю свого невеликого заповiдника, спостерiгаючи, як його бенгальськi тигри переслiдують маленького оленя, якого випустили для них. Його емоцiї було розiрвано. З одного боку, було приємно володiти i дозвiлля спостерiгати за однiєю з найбiльших машин для вбивства, коли-небудь створених на планетi. З iншого - це була кричуща ганьба, що їх тримали в полонi. Вони заслуговували на бiльше.
  
  Не такий, як його людськi бранцi. Вони заслужили на те, що збиралися отримати.
  
  Будро.
  
  Кривавий король обернувся, почувши, як кiлька людей бредуть травою. "Мiстер Будро, " прокрябав вiн. "Як пройшло затримання в ЦРУ?"
  
  Чоловiк зупинився за кiлька ярдiв вiд нього, надаючи йому необхiдну повагу, але дивлячись на нього без страху. "Складнiше, нiж я собi уявляв", - зiзнався вiн. "Дякую за тихе вилучення".
  
  Кривавий король зробив паузу. Вiн вiдчував тигрiв у себе за спиною, що переслiдують переляканого оленя. Олень верещав i тiкав, охоплений жахом, нездатний поглянути у вiчi своєї смертi. Будро був не такий. Кривавий король надав йому певний ступiнь поваги.
  
  "Мет Дрейк перевершив тебе?"
  
  "ЦРУ виявилося винахiдливiшим, нiж я припускав. От i все".
  
  "Ти ж знаєш, що якби пiстолет був у мене, смерть твоєї сестри не була б iнсценованою".
  
  Мовчання Будро показало, що вiн зрозумiв.
  
  "Настав час дiяти", - сказав Кривавий король. "Менi потрiбний хтось, щоб знищити iншi ранчо. Тi, що на Кауаї та Великому островi. Ти можеш зробити це для мене?
  
  Людина, яку вiн наказав врятувати вiд довiчного ув'язнення, раптово знайшла надiю. "Це я можу зробити".
  
  "Ви маєте вбити кожного заручника. Кожен чоловiк, жiнка та дитина. Ти можеш це зробити?"
  
  "Так сер".
  
  Кривавий король нахилився вперед. "Ти впевнений?"
  
  "Я зроблю все, про що ти мене попросиш".
  
  Кривавий Король не виявив жодних зовнiшнiх емоцiй, але був задоволений. Будро був його найкомпетентнiшим бiйцем i командиром. Добре, що вiн залишався таким вiрним.
  
  "Тодi йди, приготуйся. Чекаю на вашi вказiвки".
  
  Його люди вiдвели американця, i Кривавий Король жестом наказав однiй людинi зачекати позаду. Це був Клод, який керував його ранчо в Оаху.
  
  "Як я вже сказав, Клоде, час настав. Ти готовий, так?
  
  "Все пiдготовлено. Як довго ми маємо протриматися?"
  
  "Ти триматимешся, поки не помреш", - прохрипiв Кривавий Король. "Тодi твiй обов'язок передi мною буде виплачено. Ти - частина вiдволiкання. Звiсно, це лише мала частина, але твоя жертва того вартує".
  
  Його наглядач з Оаху мовчав.
  
  "Тебе це турбує?"
  
  "Нi. Нi, сер.
  
  "Це добре. I як тiльки ми зосередимо їхню увагу на ранчо, ви розкриєте мiсцевi острiвнi осередки. Це я пройду через Врата пекла, але Гаваї горiтимуть".
  
  
  Роздiл шiстнадцятий
  
  
  Приватний лiтак ЦРУ летiв на висотi 39 тисяч футiв. Метт Дрейк побалакав льодом у своїй порожнiй склянцi i зламав кришку для ще одного мiнiатюрного вiскi. Вiн розташувався на самотi в хвостовiй частинi лiтака, сподiваючись, що вони поважатимуть його самотнiсть. Але постiйнi косi погляди i шалений шепiт пiдказали йому, що фургон "ласкаво просимо назад" скоро зупиниться поруч iз ним.
  
  I вiскi ще навiть не почало дiяти на нерви.
  
  Хайден сидiла через прохiд вiд нього, Кiнiмака поруч iз нею. Незважаючи на характер своєї мiсiї, гаваєць здавався досить життєрадiсним щодо повернення на батькiвщину. Його сiм'ю ретельно охороняли, але вiчно оптимiстичний гiгант, здавалося, був цiлком упевнений, що вiн все ще матиме шанс побачити їх.
  
  Хейден розмовляв з Джонатаном Гейтсом супутниковим телефоном. "Ще троє? Разом двадцять один бранець, сер. Ну, так, я впевнений, що їх бiльше, нiж це. I поки немає мiсця розташування. Спасибi тобi".
  
  Хайден перервала зв'язок i опустила голову. "Я бiльше не можу з ним розмовляти. Як ви розмовляєте з людиною, дружину якої щойно вбили? Що ти скажеш?"
  
  Дрейк спостерiгав за нею. Це зайняло мить, але потiм вона перевела на нього зацькований погляд. "Менi шкода, Метт. Я не думав. Так багато вiдбувається".
  
  Дрейк кивнув i осушив склянку. "Хiба Гейтсу не слiд взяти вiдпустку?"
  
  "Ситуацiя надто нестабiльна". Хайден притиснула телефон до свого колiна. "На вiйнi нiхто не може вiдiйти на другий план".
  
  Дрейк усмiхнувся iронiї. "Я не думав, що Гаваї такi великi".
  
  Ти маєш на увазi, чому вони досi не знайшли хоча б одне з його ранчо? Ну, це не велика справа. Але там дуже багато непрохiдного лiсу, пагорбiв i долин. Ранчо, мабуть, теж замаскованi. I Кривавий король пiдготовлений для нас. Вашингтон, здається, думає, що мiсцевi допоможуть нам бiльше, нiж звичайна робоча сила".
  
  Дрейк пiдняв брову. "Дивно, але вони, мабуть, мають рацiю. Ось тут i з'являється наш доброзичливий велетень".
  
  Мано обдарував його широкою невимушеною усмiшкою. "Я дiйсно знаю бiльшу частину населення Гонолулу".
  
  Виникла розмита пляма, i Бен Блейк раптово опинився поряд iз ним. Дрейк дивився на хлопця. Це був перший раз, коли вони побачили один одного по-справжньому з того часу , як Кеннедi помер. У ньому пiднялася хвиля емоцiй, якi вiн швидко придушив та приховав, зробивши ще один ковток.
  
  "Все сталося так швидко, друже. Я нiчого не мiг вдiяти. Вона врятувала мене, але... та я не змiг врятувати її".
  
  "Я не звинувачую тебе. Це була не твоя вина".
  
  "Але ти пiшов".
  
  Дрейк дивився на Карiн, сестру Бена, яка дивилася на свого брата сердитими очима. Вони, мабуть, обговорювали необачний вчинок Бена, i вiн пiшов проти течiї. Дрейк вiдкрив ще одну порцiю вiскi i вiдкинувся на спинку стiльця, його погляд був нерухомий. "Близько тисячi рокiв тому я вступив до SAS. Найкраща у свiтi бойова сила. Є причина, через яку вони найкращi, Бен. Серед iншого це тому, що вони жорстокi люди. Безжальний. Вбивцi. Вони не схожi на Метта Дрейка, якого ви знаєте. Або навiть як Метт Дрейк, який шукав кiстки Одiна. Цей Метт Дрейк не був у SAS. Вiн був цивiльним".
  
  "А зараз?"
  
  "Поки Кривавий король живий i Вендетта все ще iснує, я не можу бути цивiльною особою. Не має значення, наскiльки сильно я хочу бути ".
  
  Бен вiдвiв погляд. "Я розумiю це".
  
  Дрейк був здивований. Вiн напiвобернувся, коли Бен пiдвiвся i пiшов назад на своє мiсце. Можливо, молодий хлопець починав дорослiшати.
  
  Якби останнi три мiсяцi не прискорили цей процес, нiщо б i нiколи не прискорило.
  
  Хейден спостерiгав його. "Вiн був iз нею, ти знаєш. Коли вона вмерла. Йому теж було тяжко".
  
  Дрейк проковтнув i нiчого не сказав. Його горло стислося, i це було все, що вiн мiг зробити, щоб не розплакатися. Якась людина iз SAS. Вiскi залишило гарячий слiд унизу живота. За мить вiн запитав: "Як нога?"
  
  "Болить. Я можу ходити та навiть бiгати. Хоча не хотiв би битися з Будро ще кiлька тижнiв".
  
  "Поки вiн у в'язницi, тобi не доведеться".
  
  Його увагу привернула метушня. Май та Алiсiя сидiли в кiлькох рядах попереду та через прохiд один вiд одного. Стосунки мiж двома жiнками нiколи не були бiльш нiж холодними, але щось їх обох дратувало.
  
  "Ти скомпрометував нас!" Алiсiя почала кричати. "Щоб урятувати свою власну чортову сестру. Як ще вони могли знайти готель?
  
  Дрейк зiсковзнув зi свого мiсця i попрямував по проходу. Останнє, що було потрiбно в польотi, - це бiйка мiж двома смертоносними жiнками, яких вiн коли-небудь знав.
  
  "Хадсон помер у тому готелi", - прогарчала Алiсiя. "Вони застрелили його, поки... в той час як" Вона похитала головою. "Це була твоя iнформацiя, Кiтано? Я закликаю тебе сказати правду".
  
  Алiсiя зробила крок у прохiд. Май пiднялася, щоб подивитися їй в обличчя. Двi жiнки опинилися майже нiс до носа. Май вiдступила, щоб звiльнити собi мiсце. Недосвiдчений спостерiгач мiг би подумати, що це була ознака слабкостi японської дiвчини.
  
  Дрейк знав, що це є смертельною ознакою.
  
  Вiн помчав уперед. "Зупинися!"
  
  "Моя сестра стоїть десяти "Хадсонiв"".
  
  Алiсiя загарчала. "Тепер я отримаю трохи травень-тайму!"
  
  Дрейк знав, що Мей не вiдступить. Було б простiше розповiсти Алiсiї те, що вона вже знала, що Хадсон видав себе, але гордiсть Май Кiтано не дозволила б їй поступитися. Алiсiя завдала удару. Травень парирувала. Алiсiя посунулася убiк, щоб звiльнити собi бiльше мiсця. Май накинулася на неї.
  
  Дрейк кинувся до них.
  
  Алiсiя зобразила удар ногою, зробила крок уперед i посунула лiктем в обличчя Мей. Японська войовниця не ворухнулася, але трохи повернула голову, дозволивши удару просвистiти за мiлiметр вiд неї.
  
  Травня сильно вдарила Алiсiю по ребрах. Пролунав високий свист дихання, що виривається, i Алiсiя вiдсахнулася до переборки. Травень просувалася вперед.
  
  Хейден схопилася на ноги, кричачи. Бен i Карiн теж були на ногах, обом було цiкаво, хто виграє бiй. Дрейк увiрвався з силою, штовхнувши Мей на сусiднє сидiння i перерiзавши рукою горло Алiсiї.
  
  "Зупинися". Його голос був тихий, як могила, але сповнений загрози. "Твiй мертвий гребаний хлопець тут нi до чого. I твоя сестра теж. Вiн кинув лютий погляд у бiк Мей. "Коваленко - ворог. Як тiльки цей ублюдок стане ФУБАРОМ, ти можеш битися скiльки завгодно, але доти прибережи це".
  
  Алiсiя вивернула її руку. "Ця сука має померти за те, що вона зробила".
  
  Май i оком не моргнула. "Ти робила набагато гiрше, Алiсiя".
  
  Дрейк побачив вогонь, який знову спалахнув в очах Алiсiї. Вiн випалив єдине, що спало йому на думку. "Замiсть того, щоб сперечатися, можливо, ви могли б пояснити менi, хто з вас насправдi вбив Уеллса. I чому."
  
  Боротьба вийшла за межi.
  
  Хейден був за ним "Хадсона вiдстежили за допомогою високотехнологiчного пристрою стеження, Майлз. Ти знаєш це. Нiхто тут незадоволений тим, як Май вiддала пристрiй". У її голосi звучала сталь. "Не говорячи вже про те, як вона це отримала. Але навiть я розумiю, чому вона це зробила. Деякi високопоставленi урядовцi нинi проходять через те саме. Коваленко вже грає свою фiнальну партiю, а ми ледве дiсталися другої бази. I якщо витоку не зачеплено-"
  
  Алiсiя загарчала i повернулася на своє мiсце. Дрейк знайшов ще одну пачку мiнiатюр i попрямував назад проходом до своєї. Вiн дивився прямо перед собою, не бажаючи поки що заводити якусь розмову зi своїм найкращим другом.
  
  Але на шляху Бен нахилився до нього. "ФУБАР?"
  
  "Облажався до невпiзнання".
  
  
  РОЗДIЛ СIМНАДЦЯТИЙ
  
  
  Перед тим, як вони приземлилися, Хейдену зателефонували та повiдомили, що Ед Будро втiк iз в'язницi ЦРУ. Кривавий король використав iнсайдера i, всупереч своїм власним бажанням, витяг Будро пiд час стриманої операцiї без суєти.
  
  "Ви, люди, нiколи нiчого не вчитеся", - сказав їй Дрейк i не був здивований, коли їй не було чого сказати у вiдповiдь.
  
  Аеропорт Гонолулу промайнув як у туманi, як i швидка поїздка машиною до мiста. Востаннє, коли вони були на Гаваях, вони напали на особняк Давора Бабича i були внесенi до списку пiдозрюваних сином Бланкою. Тодi це здавалося серйозним.
  
  Потiм з"явився Дмитро Коваленко.
  
  Гонолулу був жвавим мiстом, що мало чим вiдрiзняється вiд бiльшостi американських або європейських мiст. Але так чи iнакше, проста думка про те, що пляж Вайкiкi знаходиться не бiльш нiж за двадцять хвилин їзди, пом'якшила навiть похмурi думки Дрейка.
  
  Був раннiй вечiр i всi вони втомилися. Але Бен i Карiн наполягли, щоб вони попрямували до будiвлi ЦРУ i пiдключилися до локальної мережi. Їм обом не терпiлося почати копатися у мiсцезнаходженнi журналiв капiтана Кука. Дрейк майже посмiхнувся, почувши це. Бен завжди любив загадки.
  
  Хайден прискорив оформлення документiв, i вони опинилися в iншому крихiтному офiсi, схожому на той, який вони залишили в Майамi. Єдина вiдмiннiсть полягала в тому, що з вiкна вони могли бачити висотнi готелi Вайкiкi, знаменитий ресторан Top of Waikiki, що обертається, i, вдалинi, найбiльшу пам'ятку Оаху - давно згаслий вулкан, вiдомий як Даймонд Хед.
  
  "Боже, я хочу тут жити", - сказала Карiн зiтхнувши.
  
  "Я вiрю", - пробурмотiв Кiнiмака. "Хоча я впевнений, що бiльшiсть вiдпочиваючих проводять тут бiльше часу, нiж я".
  
  "Гей, ти нещодавно побував в Еверглейдс", - виразила Хейден, коли вона пiдключила комп'ютери Бена i Карiн до привiлейованої системи. "I познайомився з одним iз мiсцевих".
  
  Кiнiмака на мить виглядав спантеличеним, потiм хмикнув. Ти маєш на увазi алiгатора? Це було дуже весело, та ".
  
  Хайден закiнчила те, що вона робила, i озирнулася. "Як щодо швидкої вечерi та раннього ложа? Ми приступаємо до роботи на свiтанку".
  
  Настали кивки i бурмотiння згоди. Коли Мей погодилася, Алiсiя вийшла. Дрейк подивився їй услiд, перш нiж повернутися до своїх колег. "Ви всi повиннi знати щось, що я дiзнався сьогоднi. У мене таке почуття, що це може бути однiєю з найважливiших частин iнформацiї, яку ми колись розкриємо". Вiн зробив паузу. "Даль зв'язався зi мною вчора".
  
  "Torsten?" Бен випалив. Як поживає божевiльний швед? Коли я бачив його востаннє, вiн вирячився на кiстки Одiна."
  
  Дрейк вдав, що нiхто його не переривав. "Пiд час дослiдження Гробницi Богiв вони виявили мiтки, що збiгаються iз завитками, якi ми виявили на пристроях перемiщення".
  
  "Послiдовно?" - луною повторив Хайден. "Наскiльки послiдовно?"
  
  "Вони такi самi".
  
  Мозок Бена заробив на повну потужнiсть. "Це означає, що тi ж люди, якi збудували Гробницю, також створили пристрої. Це безумство. Теорiя полягає в тому, що боги побудували власнi гробницi i буквально лягли вмирати, одночасно продовжуючи життя за допомогою масового вимирання. Тепер ти кажеш, що вони також створили пристрої для перемiщення часу?" Бен зробив паузу. "Насправдi, це має сенс-"
  
  Карiн похитала головою, дивлячись на нього. "Дурачок. Звiсно, у цьому є сенс. Так вони подорожували у часi, манiпулювали подiями та створювали долi людей".
  
  Метт Дрейк беззвучно вiдвернувся. "Я побачу тебе вранцi".
  
  
  * * *
  
  
  Нiчне повiтря було ароматним, тропiчно теплим та з легким присмаком Тихого океану. Дрейк тинявся вулицями, поки не знайшов вiдкритий бар. Клiєнтура повинна вiдрiзнятися вiд iнших барiв в iнших країнах, чи не так? Зрештою, це був рай. Тодi чому довiчнi все ще грали в бiльярд, виглядаючи так, нiби заклад належить їм? Чому наприкiнцi бару сидiв п'яний з вiдкинутою головою? Чому вiчна пара сидiла порiзно, загублена у своїх маленьких свiтах, разом, але на самотi?
  
  Ну, дещо було iнакше. Алiсiя Майлз була у барi, допивала подвiйну порцiю. Дрейк думав про звiльнення. Були й iншi грати, в яких вiн мiг сховатися вiд своїх печалiв, i якби бiльшiсть iз них виглядала так, як це, вiн почував би себе як удома.
  
  Але, можливо, заклик до дiї трохи змiнив його погляд. Вiн пiдiйшов до неї i сiв. Вона навiть не пiдвела очей.
  
  "Твою матiр, Дрейк". Вона посунула до нього свою порожню склянку. "Купи менi випити".
  
  "Залиш пляшку", - проiнструктував Дрейк бармена i налив собi пiвсклянки "Бакардi Оукхарт". Вiн пiдняв келих у тостi. "Алiсiя Майлз. Десятирiчнi стосунки, якi нi до чого не привели, так? I ось ми опиняємося в раю, напиваємось у барi".
  
  "У життя є спосiб облаштуватися з тобою".
  
  "Нi. SRT зробив це".
  
  "Це точно не допомогло".
  
  Дрейк скоса глянув на неї. "Ця пропозицiя чесностi? Вiд тебе? Скiльки з них ти потопив?
  
  "Досить, щоб зняти напругу. Не так багато, як менi потрiбне".
  
  "I все-таки ти нiчого не зробив, щоб допомогти тим людям. У тому селi. Ти взагалi пам'ятаєш? Ти дозволив нашим власним солдатам допитувати їх".
  
  "Я був солдатом, як i вони. У мене був наказ.
  
  "I тодi ти поступився тому, хто бiльше заплатив".
  
  "Я виконав свiй обов'язок, Дрейк". Алiсiя долила собi рому i сильно стукнула пляшкою об стiл. "Настав час пожинати плоди".
  
  "I подивися, до чого це тебе призвело".
  
  "Ти маєш на увазi, подивися, до чого це нас привело, чи не так?"
  
  Дрейк мовчав. Можна сказати, що вiн вибрав велику дорогу. Можна також сказати, що вона вибрала низьку дорогу. Це мало значення. Вони опинилися в тому самому мiсцi з однаковими втратами i однаковим майбутнiм.
  
  "Спочатку ми розберемося з кривавою вендеттою. I Коваленко. Тодi ми побачимо, де ми знаходимося." Алiсiя сидiла, дивлячись у далечiнь. Дрейку стало цiкаво, чи крутилися її думки навколо Тiма Хадсона.
  
  "Нам усе ще треба поговорити про Уеллса. Вiн був моїм другом".
  
  Алiсiя розсмiялася, звучачи як ранiше. "Цей старий збоченець? Вiн у жодному разi не був твоїм другом, Дрейку, i ти, блядь, це знаєш. Ми говоритимемо про колодязi. Але наприкiнцi. От коли це станеться".
  
  "Чому?"
  
  М'який голос проплив над його плечем. "Тому що саме тодi це має статися, Метт". Це були нiжнi тони Мей. Вона бочком пiдiбралася до них iз беззвучною легкiстю. "Бо ми потрiбнi один одному, щоб пройти через це першими".
  
  Дрейк спробував приховати своє здивування, побачивши її. "Невже правда про Уеллса така жахлива?"
  
  Їхня мовчанка говорила про те, що це було.
  
  Травень стала мiж ними. "Я тут, бо маю зачiпку".
  
  "Зачiпка? Вiд кого? Я думав, японцi тебе пiдмiнили".
  
  "Офiцiйно, вони це зробили". У голосi Май чулися веселi нотки. "Неофiцiйно вони ведуть переговори з американцями. Вони знають, як важливо захопити Коваленка. Не думайте, що мiй уряд не має очей, щоб бачити ".
  
  "Навiть не мрiяла про це". Алiсiя пирхнула. "Я хочу знати, як ти знайшов нас". Вона струснула курткою, нiби хотiла скинути маячок.
  
  "Я краще за тебе", - сказала Май i тепер смiялася. "I це єдиний бар на три квартали".
  
  "Це так?" Дрейк моргнув. "Яка iронiя".
  
  "У мене є зачiпка", - повторила Май. "Ви хочете пiти зi мною зараз i перевiрити це чи ви обидва надто п'янi, щоб звертати на це увагу?"
  
  Дрейк схопився зi свого стiльця за секунду, i Алiсiя розгорнулася. "Показуй дорогу, маленький ельф".
  
  
  * * *
  
  
  Коротка поїздка на таксi, вони стовпилися на розi жвавої вулицi, слухаючи, як Май оновлює їх.
  
  "Це походить безпосередньо вiд людини, якiй я довiряю у Розвiдувальному управлiннi. Ранчо Коваленко керується кiлькома людьми, яким вiн довiряє. Так було завжди, хоча зараз це допомагає йому бiльше, нiж будь-коли, коли йому потрiбен час, щоб... що ж, роби те, що вiн планує зробити. У будь-якому випадку, його ранчо в Оаху управляє людина на iм'я Клод.
  
  Май звернула їхню увагу на чергу молодих людей, якi проходять через арочний та яскраво освiтлений вхiд до висококласного клубу. "Клод володiє цим клубом", - сказала вона. Миготливi вогнi рекламували "Живi виступи дi-джеїв, п'ятничнi фiрмовi пляшки та особливих гостей". Дрейк оглянув натовп iз завмираючим почуттям. У ньому брало участь близько тисячi найкрасивiших молодих людей Гаваїв у рiзних станах роздягання.
  
  "Ми могли б трохи видiлитися", - сказав вiн.
  
  "Тепер я знаю, що ви всi вимитi". Алiсiя посмiхнулася йому. "Дрейк рiчної давнини став би поряд iз двома гарячими жiнками, з якими вiн зараз, обхопив би їх обома руками за щоки i пiдштовхнув би нас туди".
  
  Дрейк потер очi, знаючи, що вона була вражаюче права. "Середина тридцятих змiнює людину", - видавив вiн, раптово вiдчувши тяжкiсть втрати Елiсон, вбивства Кеннедi, постiйного сп'янiння. Йому вдалося спрямувати сталевий погляд на них обох.
  
  "Пошук Клода починаються тут".
  
  Вони, посмiхаючись, пройшли повз швейцарiв i опинилися у вузькому тунелi, заповненому миготливим свiтлом i пiдробленим димом. Дрейк був на мить дезорiєнтований i списав це на тижнi сп'янiння. Його розумовi процеси були нечiткими, його реакцiї ще бiльше. Йому треба було швидко пiдтягнутися.
  
  За тунелем був широкий балкон, з якого вiдкривався вид на танцмайданчик з висоти пташиного польоту. Тiла рухалися в унiсон глибоким басовим ритмом. Стiна праворуч вiд них вмiщала тисячi пляшок з лiкером i вiдбивала свiтло в блискучих призмах. Дюжина спiвробiтникiв бару обробляла гравцiв, читаючи по губах, видаючи дрiбницю та подаючи не тi напої байдужим вiдвiдувачам клубу.
  
  Те саме, що й у будь-якому iншому барi. Дрейк засмiявся з деякою iронiєю. "Ззаду". Вiн вказав, не потребуючи ховатися в натовпi. "Обгороджена канатом територiя. А за ними - завiси".
  
  "Приватнi вечiрки", - сказала Алiсiя. "Я знаю, що вiдбувається там, ззаду".
  
  "Звичайно, ти знаєш". Травня була зайнята тим, що оглядала стiльки мiсця, скiльки могла. "Чи є тут задня кiмната, в якiй ти нiколи не був, Майлз?"
  
  "Навiть не ходи туди, суко. Я знаю про твої подвиги в Таїландi. Навiть я не пробував би щось iз цього ".
  
  "Те, що ви почули, було сильно зменшено". Травня почала спускатися широкими сходами, не оглядаючись. "Повiр менi".
  
  Дрейк насупився на Алiсiю i кивнув у бiк танцполу. Алiсiя виглядала здивованою, але потiм зрозумiла, що вiн мав намiр зрiзати дорогу i попрямувати до приватної зони. Англiйка знизала плечима. Ти ведеш, Дрейку. Я пiду за тобою".
  
  Дрейк вiдчув раптовий, iррацiональний приплив кровi. Це був шанс пiдiбратися ближче до людини, яка могла знати мiсцезнаходження Дмитра Коваленка. Кров, яку вiн пролив досi, була лише краплею в океанi в порiвняннi з тим, що вiн був готовий пролити.
  
  Поки вони пробиралися крiзь смiливi, спiтнiлi тiла на танцполi, одному з хлопцiв вдалося закрутити Алiсiю. "Гей", - крикнув вiн своєму друговi, голос був ледь чутний через пульсуючий ритм. "Менi просто пощастило".
  
  Алiсiя вдарила окоченiлими пальцями в його сонячне сплетiння. "Тобi нiколи не щастило, синку. Просто подивися своє обличчя".
  
  Вони швидко рушили далi, не звертаючи уваги на гуркiтливу музику, тiла, що хитаються, персонал бару, що знову туди-сюди в натовпi з пiдносами, що ненадiйно балансують над їхнiми головами. Пара голосно сперечалася, чоловiк притулився до колони, а жiнка кричала йому у вухо. Група жiнок середнього вiку потiла i вiддувалася, сидячи по колу з горiлкою-желе i блакитними маленькими ложечками в руках. Всюди на пiдлозi стояли низькi столики, бiльшiсть iз яких були заставленi несмачними напоями пiд парасольками. Нiхто не був самотнiм. Багато чоловiкiв зробили подвiйний дубль, коли Май i Алiсiя померли, на превеликий роздратування своїх подруг. Травень розсудливо проiгнорувала увагу. Алiсiя спровокувала це.
  
  Вони пiдiйшли до обгородженого канатом майданчика, який складався з товстої золотої тасьми, натягнутої мiж двома мiцними латунними стiйками для канатiв. Здавалося, iстеблiшмент припускав, що нiхто насправдi не кине виклик двом громилам, якi розташованi по обидва боки.
  
  Тепер один iз них вийшов уперед, виставивши долоню, i чемно попросив Май вiдступити.
  
  Японська дiвчина швидко усмiхнулася. "Клод послав нас подивитися ..." Вона зробила паузу, нiби розмiрковуючи.
  
  "Пилипо?" Iнший громила швидко заговорив. "Я можу зрозумiти чому, але хто цей хлопець?"
  
  "Охоронець".
  
  Двоє здоровань дивилися на Дрейка, як кiшки, що загнали мишу в куток. Дрейк широко посмiхнувся до них. Вiн нiчого не говорив, на випадок, якщо його англiйський акцент викличе пiдозру. Алiсiя не зазнавала таких побоювань.
  
  "Отже, цей Пилипо. Який вiн iз себе? Ми збираємося добре провести час, чи як?"
  
  "О, вiн найкращий", - сказав перший вибивала з кривою усмiшкою. "Iдеальний джентльмен".
  
  Другий вибивала розглядав їхнiй одяг. "Ти не зовсiм - одягнений - з нагоди. Ти впевнений, що тебе послав Клод?
  
  У голосi Май не було й слiду глузування, коли вона сказала: "Цiлком впевнена".
  
  Дрейк використав бiржу для оцiнки прихованих нiш. Короткий сходовий пролiт вiв до пiднесення, на якому стояв великий стiл. Навколо столу сидiло близько дюжини людей, бiльшiсть iз яких виглядали досить захопленими, щоб припустити, що нещодавно нюхали якийсь серйозний порошок. Iншi виглядали просто зляканими та сумними, молодi жiнки та пара хлопцiв, явно не члени групи вечiрки.
  
  "Гей, Пилипо!" - крикнув другий вибивала. "Свiже м'ясо для вас!"
  
  Дрейк пiшов за дiвчатами вгору короткими сходами. Тут, нагорi, було набагато тихiше. На даний момент вiн нарахував дванадцять безпомилково вiдомих поганих хлопцiв, у всiх з яких, ймовiрно, була зброя. Але коли вiн порiвняв дванадцять мiсцевих силовикiв iз Мей, Алiсiєю та самим собою, вiн не хвилювався.
  
  Вiн залишився за ними, намагаючись не привертати до себе уваги наскiльки це було можливо. Метою був Пилипо, i тепер вони були за кiлька футiв вiд нього. Цей нiчний клуб збирався справдi почати запалювати.
  
  Пилипо дивився на дiвчат. Звук його сухого клацання у горлi свiдчив про його зацiкавленiсть. Дрейк невиразно побачив, як його рука потяглася до напою i перекинула його назад.
  
  "Тебе послав Клод?"
  
  Пилипо був невисокою, худою людиною. Його широко розкритi виразнi очi одразу видали Дрейку, що ця людина не була другом Клода. Ми навiть не були знайомi. Вiн був скорiше марiонеткою, номiнальним головою клубу. Видатковий матерiал.
  
  "Не зовсiм". Май теж це зрозумiла i миттю перетворилася з пасивної жiнки на приголомшливу вбивцю. Задубiлi пальцi встромилися в горло двох найближчих чоловiкiв, а глибокий удар спереду вiдправив третього в забуття, впавши зi стiльця. Алiсiя застрибнула на стiл поруч iз нею, приземлилася на дупу, високо пiднявши ноги, i сильно вдарила чоловiка з плавними татуюваннями на шиї пiдбором по обличчю. Вiн врiзався в громилу поруч iз ним, збивши їх обох з нiг. Алiсiя стрибнула на третю.
  
  Дрейк був повiльним порiвняно, але набагато руйнiвнiшим. Азiат з довгим волоссям протистояв йому першим i рушив уперед, використовуючи комбiнацiю джеба та фронтального удару. Дрейк вiдступив убiк, спiймав ногу i крутанув з величезною, раптовою силою, поки чоловiк не закричав i не впав, перетворившись на плачу кулю.
  
  Наступний чоловiк вихопив ножа. Дрейк посмiхнувся. Клинок метнувся вперед. Дрейк упiймав зап'ястя, зламав його i глибоко встромив зброю в живiт його власника.
  
  Дрейк рушив далi.
  
  Нещаснi хлiбороби тiкали з-за столу. Це мало значення. Вони б нiчого не знали про Клода. Єдина людина, яка могла б, як i слiд очiкувати, забилася якомога глибше у своє шикарне шкiряне крiсло, очi його розширилися вiд страху, губи беззвучно ворушилися.
  
  "Пилипо". Май бочком пiдiйшла до нього i поклала руку йому на стегно. "Спочатку ти хочеш нашої компанiї. Тепер ти цього не робиш. Це грубо. Що потрiбно, щоб бути моїм другом?
  
  "Я ... У мене є чоловiки". Пилипо дико жестикулював, його пальцi тремтiли, як у людини на межi алкогольної залежностi. "Повсюди".
  
  Дрейк зiткнувся з двома вишибалами, якi майже дiсталися верхiвки сходiв. Алiсiя пiдмiтала тих, хто вiдстав праворуч вiд нього. Знизу гримiла важка танцювальна музика. Тiла на рiзних стадiях сп'янiння розкидалися по всьому танцполу. Дiджей мiкшував i хрюкав для захопленої аудиторiї.
  
  "Клод не посилав тебе", - видихнув другий вибивала, явно вражений. Дрейк скористався поперечинами сходiв, щоб хитнутися вперед i впертися обома ногами в груди чоловiка, вiдправляючи його перекидатися назад у галасливу яму.
  
  Iнший чоловiк перестрибнув через останню сходинку i кинувся на Дрейка, розмахуючи руками. Англiєць отримав удар по ребрах, який звалив би людину слабшою. Це завдавало бiль. Його противник зробив паузу, очiкуючи на ефект.
  
  Але Дрейк тiльки зiтхнув i завдав близького аперкоту, замахнувшись вiд самих пiдошв нiг. Вишибалу вiдiрвало вiд землi, вiн миттєво знепритомнiв. Шум, з яким вiн ударився об землю, змусив Пилипо помiтно пiдстрибнути.
  
  "Ти щось говорив?" Травня провела iдеально наманiкюреним нiгтем по зарослiй щетинi щоцi гавайця. "Про твоїх чоловiкiв?"
  
  "Ти з глузду з'їхав? Ти хоча б знаєш, кому належить цей клуб?
  
  Май усмiхнулася. Алiсiя пiдiйшла до них обох, незворушна пiсля того, як розправилася з чотирма охоронцями. "Дуже весело, що ти так говориш". Вона поставила ногу на серце Пилипо i сильно натиснула. "Цей хлопець, Клоде. Де вiн?"
  
  Очi Пилипо бiгали, мов спiйманi свiтлячки. "Я... Я не знаю. Вiн нiколи не приходить сюди. Я керую це мiсце, але я... Я не знаю Клода."
  
  "Годне жалю". Алiсiя вдарила ногою у серце Пилипо. "Для тебе".
  
  Дрейку потрiбен час, щоб просканувати їхнiй периметр. Все здавалося безпечним. Вiн нахилився, поки не опинився носа до носа з власником клубу.
  
  "Ми зрозумiли це. Ти нiкчемний прислужник. Я навiть погоджуся з тим, що ти не знаєш Клода. Але ти страшенно впевнений, що знаєш того, хто знає його. Людина, яка вiдвiдує час вiд часу. Чоловiк, який гарантує, що ти триматимеш себе в вуздечку. Тепер-" Дрейк схопив Пилипо за горло, його лють ледь прихована. Ти скажеш менi iм'я цiєї людини. Або я вiдкручу твою гребану голову".
  
  Шепiт Пилипо залишився непочутим навiть тут, нагорi, де гуркiтливi удари були приглушенi важкими акустичними стiнами. Дрейк похитав головою, як тигр трясе головою вбитої газелi.
  
  "Що?"
  
  "Бьюкенен. Цю людину звуть Бьюкенен".
  
  Дрейк стиснув сильнiше, коли лють почала брати гору. "Скажи менi, як ти з ним зв'язуєшся". Образи Кеннедi заповнили його бачення. Вiн ледве вiдчув, як Май та Алiсiя вiдтягують його вiд вмираючого власника клубу.
  
  
  РОЗДIЛ ВОСIМНАДЦЯТИЙ
  
  
  Гавайська нiч була ще в самому розпалi. Ледве перевалило за пiвнiч, коли Дрейк, Мей та Алiсiя вислизнули з клубу та зловили припарковане таксi. Алiсiя прикрила їм шлях до вiдступу, радiсно пiдiйшовши до дi-джея, схопивши його мiкрофон i справивши своє найкраще враження рок-зiрки. "Привiт, Гонолулу! Як ти, блядь, живеш? Так радий бути тут сьогоднi ввечерi. Ви, хлопцi, страшенно красивi!" Потiм вона плавно пiшла, залишивши за собою тисячi припущень на тисячi губ.
  
  Тепер вони вiльно розмовляли iз водiєм таксi. "Як довго ви думаєте, перш нiж Пилипо попередить Бьюкенена?" Запитала Алiсiя.
  
  "Якщо пощастить, вони можуть не виявити його якийсь час. Вiн добре пов'язаний. Але якщо вони це зроблять.
  
  "Вiн не буде говорити", - сказав Дрейк. "Вiн боягуз. Вiн не привертатиме уваги до того факту, що здав людину Клода. Я б вклав у це свою заставну".
  
  "Вишибали можуть проговоритися". тихо сказала Май.
  
  "Бiльшiсть iз них непритомна". Алiсiя розсмiялася, потiм сказала серйознiше. "Але спрайт правий. Коли вони знову зможуть ходити та говорити, вони верещатимуть, як свинi ".
  
  Дрейк прицмокнув язиком. "Чорт забирай, ви обидва маєте рацiю. Тодi ми повиннi зробити це швидко. Сьогоднi вночi. Iншого вибору немає".
  
  "Вулиця Пiвнiчний Кукуй", - сказала Май водiєвi таксi. "Ви можете висадити нас бiля моргу".
  
  Водiй таксi кинув на неї швидкий погляд. "По справжньому?"
  
  Алiсiя привернула його увагу зухвалою усмiшкою. "Тихiше, файв-о". Просто веди машину ".
  
  Водiй таксi пробурмотiв щось на кшталт "Довбаного хаоле", але перевiв погляд на дорогу i замовк. Дрейк подумав про те, куди вони прямували. "Якщо це дiйсно офiс Б'юкенена, вiн навряд чи буде там в цей час".
  
  Алiсiя пирхнула. "Дрейки, Дрейки, ти просто недостатньо уважно слухаєш. Коли ми нарештi зрозумiли, що дурна людина, Пилипо, так сильно затиснула своє горло у ваших руках, що воно почервонiло, ми приступили до порятунку його безглуздого життя, i вiн сказав нам, що Б'юкенен має будинок ".
  
  "Будинок?" Дрейк скорчив гримасу.
  
  "Про бiзнес. Ти знаєш цих дилерiв. Вони живуть та їдять там, грають там, органiзують свої мiсцевi робочi мiсця звiдти. Пiдтримує лад. Вiн навiть триматиме своїх людей поблизу. Це безперервна жорстка вечiрка, чувак".
  
  "Що допоможе зберегти подiї в нiчному клубi в таємницi, зараз". сказала Май, коли таксi зупинилося бiля моргу. "Пам'ятаєш, коли ми проникли в офiс того магнiту з доставки в Гонконгу? Швидко входимо, швидко виходимо. Ось яким це має бути".
  
  "Прямо як тодi, коли ми потрапили в те мiсце в Цюрiху". Алiсiя голосно сказала Дрейковi. "Це не все про тебе, Кiтано. Не так вже й далеко".
  
  
  * * *
  
  
  Хейден увiйшла до квартири, яку їй видiлили у будiвлi ЦРУ у Гонолулу, i зупинилася як укопана вiд несподiванки. Бен чекав на неї, сидячи на лiжку i бовтаючи ногами.
  
  Молодий чоловiк виглядав стомленим. Його очi були налитi кров'ю через те, що вiн кiлька днiв дивився на екран комп'ютера, а його чоло виглядало трохи зморщеним вiд такої напруженої концентрацiї. Хайден був радий його побачити.
  
  Вона демонстративно оглянула кiмнату. "Вам з Карiн нарештi перерiзали пуповину?"
  
  Har, har. Вона - сiм'я". Вiн сказав це так, нiби їхня близькiсть була найочевиднiшою рiччю. "I вона виразно розумiється на комп'ютерi".
  
  "IQ генiального рiвня допоможе тобi з цим". Хейден зняла туфлi. Товстий килим вiдчувався як пiниста подушка пiд її ниючими ногами. "Я абсолютно впевнений, що завтра ви знайдете те, що нам потрiбно, у журналах Кука".
  
  "Якщо ми взагалi зможемо їх виявити".
  
  "Все у Мережi. Тобi просто треба знати, де шукати".
  
  Бен насупився, дивлячись на неї. Чи є ... чи є вiдчуття, що нами тут манiпулюють? Спочатку знаходжу Гробницю Богiв, а потiм улаштування перемiщення. Тепер ми виявляємо, що цi два явища пов'язанi. I- " Вiн зробив паузу.
  
  "I що?" Хайден влаштувалась поруч iз ним на лiжку.
  
  "Пристрої могли бути якимось чином пов'язанi з брамою пекла", - мiркував вiн. "Якщо Коваленко хоче їх, вони мають бути".
  
  "Це не правда". Хейден нахилився ближче. "Коваленко - божевiльний. Ми не можемо претендувати на розумiння його мислення".
  
  По очах Бена було видно, що вiн швидко втрачає нитку своїх думок i флiртує з iншими. Вiн поцiлував Хайдена, коли вона схилила голову до нього. Вона вiдсторонилася, коли вiн почав нишпорити з чимось у кишенi.
  
  "Менi зручнiше, коли це виходить через блискавку, Бен".
  
  "Е? Нi. Я цього хотiв". Вiн дiстав свiй мобiльний, переключив екран на MP3-плеєр та вибрав альбом.
  
  Флiтвуд Мак почав спiвати "Second Hand News" iз класичних чуток.
  
  Хейден здивовано моргнув. "Динорок? Невже?
  
  Бен кинув її на спину. "Дещо з цього краще, нiж ти думаєш".
  
  Вiд Хайден не вислизнув пронизливий смуток у тонi її хлопця. Вона не пропустила тему пiснi, очевидної у назвi. З тих же причин, що й у Бена, це змусило її подумати про Кеннедi Мура i Дрейка i все, що вони втратили. Вони обидва не тiльки втратили великого друга в особi Кеннедi, але й її насильницька смерть перетворила всiх друзiв Дрейка на простий шум фону.
  
  Але коли Лiндсi Бакiнгем почав спiвати про високу траву та робити свою справу, настрiй незабаром змiнився.
  
  
  * * *
  
  
  Травня попросила водiя таксi почекати, але чоловiк не слухав. Як тiльки вони вийшли з машини, вiн завiв двигун i рушив з мiсця, розбризкуючи гравiй.
  
  Алiсiя дивилася йому услiд. "Придурок".
  
  Травня вказала на перехрестя перед ними. "Букенена будинок злiва".
  
  Вони йшли у приємнiй тишi. Кiлька мiсяцiв тому Дрейк знав, що такого нiколи не сталося б. Сьогоднi вони мали спiльний ворог. Їх усiх торкнулося безумство Кривавого короля. I, якщо йому дозволять залишитися на волi, вiн все ще може завдати їм жорстокої шкоди.
  
  Разом вони були однiєю з найкращих команд у свiтi.
  
  Вони перетнули перехрестя i сповiльнили хiд, коли з'явилася власнiсть Бьюкенена. Мiсце було залите свiтлом. Завiси опущенi. Дверi були вiдчиненi, щоб музика могла розливатись по окрузi. Глухий стукiт реп-музики було чути навiть через дорогу.
  
  "Зразковий сусiд", - прокоментувала Алiсiя. "Хтось на кшталт цього - менi просто довелося б пiдiйти ближче i розбити їх чортiв музичний центр вщент".
  
  "Але бiльшiсть людей не такi, як ти", - сказав Дрейк. Це те, за рахунок чого цi люди процвiтають. У глибинi душi вони хулiгани. У реальному життi вони носять дробовики та не мають нi спiвчуття, нi совiстi".
  
  Алiсiя посмiхнулася йому. "Тодi вони не чекатимуть повномасштабної атаки".
  
  Травень погодилася. "Швидко входимо, швидко виходимо".
  
  Дрейк подумав про те, як Кривавий Король наказав убити багато невинних. "Ходiмо, трахну їх".
  
  
  * * *
  
  
  Хайден була голою та спiтнiлою, коли задзвонив її мобiльний. Якби це не був характерним рiнгтоном її боса, Джонатана Гейтса, вона б заблокувала його.
  
  Натомiсть вона застогнала, вiдштовхнула Бена i тицьнула в кнопку вiдповiдi. "Так?"
  
  Гейтс навiть не помiтив, що в неї перехопило подих. "Хайден, прошу вибачення за пiзню годину. Ти можеш говорити?"
  
  Хейден негайно повернувся до реальностi. Брама заслуговувала на її увагу. Жах, який вiн пережив заради своєї країни, був далеко за межами почуття обов'язку.
  
  "Звичайно, сер".
  
  "Дмитро Коваленко утримує у полонi членiв сiмей восьми сенаторiв Сполучених Штатiв, чотирнадцяти представникiв та одного мера. Цей монстр буде притягнутий до вiдповiдальностi, Джей, будь-якими необхiдними засобами. Ти маєш усi ресурси".
  
  Зв'язок перервався.
  
  Хайден сидiла, дивлячись у напiвтемряву, її запал повнiстю згас. Її думки були iз ув'язненими. Невиннi знову страждали. Вона запитувала себе, скiльки ще людей постраждає, перш нiж Кривавий Король постане перед правосуддям.
  
  Бен переповз до неї через лiжко i просто обiйняв її, як вона хотiла.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк увiйшов усередину першим i опинився в довгому коридорi з двома дверима, що вiдчинялися лiворуч, i вiдкритою кухнею наприкiнцi. Чоловiк спускався сходами, в його очах раптово вiдбився шок, коли вiн побачив Дрейка, що входить до будинку.
  
  "Що за-?"
  
  Рука Май рухалася швидше, нiж могла бачити око. В одну секунду чоловiк набирав повiтря, щоб вигукнути попередження, а наступної вiн уже скочувався вниз сходами з крихiтним кинджалом у горлi. Коли вiн досяг дна, Май закiнчила роботу i забрала свiй кинджал. Дрейк рушив коридором. Вони повернули лiворуч у першу кiмнату. Чотири пари очей вiдiрвалися вiд простих коробок, у якi вони пакували вибухiвку.
  
  Вибухiвка?
  
  Дрейк миттєво дiзнався C4, але не мав часу подумати, оскiльки чоловiки схопили недбало кинуту зброю. Май та Алiсiя танцювали навколо Дрейка.
  
  "Там!" Дрейк вказав на найшвидших. Алiсiя звалила його з нiг нелюбимим ударом ноги в пах. Вiн упав, бурмочучи щось. Людина перед Дрейком швидко пiдiйшла до нього, перестрибнувши через стiл, щоб збiльшити висоту та мiць своєї атаки. Дрейк розгорнув своє тiло пiд прольотом чоловiка, i коли той приземлився, вибив обидва його колiна ззаду. Чоловiк заверещав вiд лютi, i з рота в нього полетiла слина. Дрейк завдав нищiвного удару сокирою по його макiвцi, з усiєю грубою силою i потужнiстю.
  
  Чоловiк звалився без жодного звуку.
  
  Злiва вiд нього Май завдав два удари у швидкiй послiдовностi. Обидва зiгнулися навпiл iз ранами в животi, на їхнiх обличчях було здивовано. Дрейк швидко використав мертву хватку, щоб вивести з ладу одного, тодi як Май нокаутував iншого.
  
  "Iди". - прошипiв Дрейк. Вони могли цього не знати, але це досi були люди Кривавого Короля. Їм пощастило, що Дрейк поспiшав.
  
  Вони повернулися до коридору i спустилися до iншої кiмнати. Коли вони прослизнули, Дрейк побачив кухню. Там було повно чоловiкiв, всi дивилися на щось на низькому столику. Звуки репу, що долинали зсередини, були такi гучнi, що Дрейк майже очiкував, що вони вийдуть йому назустрiч. Май рвонулася вперед. На той час, як Дрейк увiйшов до кiмнати, вона вже поклала одного чоловiка i перейшла до наступного. Хлопець iз густою бородою зiткнувся з Дрейком, уже з револьвером у руцi.
  
  "Що ти зробив-?"
  
  Тренування було всiм у мистецтвi бою, i Дрейк повертався швидше, нiж полiтик мiг ухилитися вiд ключового питання. Миттєво вiн пiдняв ногу, вибив револьвер iз рук чоловiка, потiм ступив уперед i впiймав його в повiтрi.
  
  Вiн перевернув зброю.
  
  "Живи за допомогою меча". Вiн вистрiлив. Людина Бьюкенена впала горiлиць у художньому поривi. Май та Алiсiя негайно пiдiбрали iншу кинуту вогнепальну зброю, коли хтось крикнув iз кухнi. "Гей, дурнi! Якого хрону ти робиш?
  
  Дрейк посмiхнувся. Схоже, стрiлянина з вогнепальної зброї не була чимось нечуваним у цьому будинку. Добре. Вiн пiдiйшов до дверей.
  
  "Двоє", - прошепотiв Вiн, показуючи, що простiр бiля дверей надавав лише двом iз них простiр для маневру. Травень прилаштувалася ззаду.
  
  "Давайте утихомиримо цих собак". Дрейк i Алiсiя вийшли, стрiляючи, цiлячись у лiс нiжок, що оточували стiл.
  
  Бризнула кров, i тiла впали на пiдлогу. Дрейк i Алiсiя рушили вперед, знаючи, що шок i трепет збентежать i залякають їх противникiв. Один iз охоронцiв Бьюкенена перестрибнув через низький столик i врiзався в Алiсiю, вiдкинувши її убiк. Май зробила крок у пролом, захищаючись, коли охоронець двiчi тицьнув у неї пальцем. Май ловила кожен удар на передплiччя, перш нiж сильно вдарити його пiстолетом по перенiссi.
  
  Алiсiя знову вплуталася в бiйку. "Вiн був у мене".
  
  "О, я впевнений, що ти це зробила, люба".
  
  "Вiдсмоктати менi". Алiсiя направила пiстолет на чоловiкiв, що стогнали, плачуть. "Хтось ще хоче спробувати? Хм?
  
  Дрейк дивився на низький столик i його вмiст. Груди С4 усеювали поверхню рiзних стадiях пiдготовки.
  
  Що, чорт забирай, планував Кривавий король?
  
  "Хто з вас Бьюкенен?"
  
  Нiхто не вiдповiв.
  
  "У мене є угода для Бьюкенена". Дрейк знизав плечима. "Але якщо його тут немає, тодi, я вважаю, нам доведеться пристрелити вас усiх". Вiн вистрiлив найближчому чоловiковi у живiт.
  
  Шум наповнив кiмнату. Навiть Май дивилася на нього з подивом. "Мет-"
  
  Вiн загарчав на неї. "Нiяких iмен".
  
  "I'm Buchanan." Чоловiк, що притулив спиною до великого холодильника, ахнув, коли сильно натиснув на кульове поранення. "Давай, чувак. Ми не завдали тобi шкоди".
  
  Палець Дрейка напружився на спусковому гачку. Потрiбна була величезна кiлькiсть самоконтролю, щоб не вистрiлити. "Ти не завдав менi болю?" Вiн стрибнув уперед i навмисно опустився колiном на рану, що кровоточила. "Ти не завдав менi болю?"
  
  Жага кровi заповнила його бачення. Невтiшне горе пронизало його мозок i серце. "Скажи менi", - сказав вiн хрипко. "Скажи менi, де Клод, або, хай допоможе менi бог, я рознесу твої мiзки по всьому цьому гребаному холодильнику".
  
  Очi Бьюкенена не брехали. Страх смертi зробив його невiгластво прозорим. "Я знаю друзiв Клода", - захникав вiн. "Але я не знаю Клода. Я мiг би назвати його друзiв. Так, я можу дати тобi їх".
  
  Дрейк слухав, як вiн назвав два iменi та їхнє мiсцезнаходження. Скарберрi та Пiтерсон. Тiльки коли ця iнформацiя була повнiстю вилучена, вiн вказав на таблицю, повну C4.
  
  "Що ти тут робиш? Готуєшся розпочати вiйну?"
  
  Вiдповiдь приголомшила його. "Ну так. Битва за Гаваї ось-ось розпочнеться, чувак ".
  
  
  Роздiл дев'ятнадцятий
  
  
  Бен Блейк увiйшов до крихiтного кабiнету, який вiн дiлив зi своєю сестрою, i виявив Карiн, що стояла бiля вiкна. "Привiт, сестричко".
  
  "Вiтання. Тiльки глянь на це, Бене. Схiд сонця на Гаваях".
  
  "Ми маємо бути на пляжi. Усi вирушають туди на схiд та захiд сонця".
  
  "О, невже? Карiн подивилася на свого брата з сарказмом. "Ти подивився це в Iнтернетi, чи не так?"
  
  "Ну, тепер, коли ми тут, я хотiв би вибратися з цього задушливого мiсця та познайомитися з мiсцевими".
  
  "Для чого?"
  
  "Я нiколи не зустрiчав гавайця".
  
  "Мано - чортiв гаваєць, дамбо. Боже, iнодi я запитую себе, чи отримав я обидва нашi запаси мозкових клiтин ".
  
  Бен знав, що марно починати битву умiв зi своєю сестрою. Вiн кiлька хвилин милувався чудовим видовищем, перш нiж попрямувати до дверей, щоб налити їм обом кави. Коли вiн повернувся, Карiн вже завантажувала їхнi комп'ютери.
  
  Бен поставив гуртки поруч iз їхнiми клавiатурами. "Ти знаєш, я з нетерпiнням чекаю цього". Вiн потер руки. "Я маю на увазi, у пошуках журналiв капiтана Кука. Це справжня детективна робота, бо ми шукаємо те, що приховано, а не те, що очевидно".
  
  "Ми точно знаємо, що в Iнтернетi немає посилань, якi б пов'язували Кука з Даймонд Хед або Лихи з гавайцями. Ми знаємо, що Даймонд Хед - лише один iз серiї конусiв, жерл, тунелiв та лавових труб, якi проходять пiд Оаху".
  
  Бен сьорбнув гарячу каву. "Ми також знаємо, що Кук висадився на Кауаї, у мiстi Ваймеа. Звернiть увагу на Ваймеа - там є каньйон, який досить приголомшливий, щоб змагатися з Гранд-каньоном. Мiсцевi жителi Кауаї вигадали фразу первiсне мiсце для вiдвiдування Гаваїв як зухвалу глузування з Оахи. Статуя Кука стоїть у Вайме поруч з дуже маленьким музеєм."
  
  "Iнша рiч, яку ми знаємо", - вiдповiла Карiн. "Полягає в тому, що журнали капiтана Кука знаходяться прямо тут". Вона постукала своїм комп'ютером. "Онлайн".
  
  Бен зiтхнув i почав гортати перший iз великих журналiв. "Нехай почнеться веселощi". Вiн устромив навушники i вiдкинувся на спинку стiльця.
  
  Карiн дивилася на нього. "Вимкни це. Це Стiна Сну? I ще одна обкладинка? Колись, молодший брате, тобi доведеться записати цi новi треки i перестати марнувати свої п'ять хвилин слави ".
  
  "Не кажи менi про те, що ти даремно витрачаєш час, сестричка. Ми всi знаємо, що ти майстер у цьому".
  
  Ти збираєшся пiдняти це знову? Зараз?"
  
  "Минуло п'ять рокiв". Бен зробив музику гучнiшим i зосередився на своєму комп'ютерi. "П'ять рокiв руйнування. Не дозволяй тому, що трапилося тодi, зруйнувати наступнi десять".
  
  
  * * *
  
  
  Працюючи без сну та з мiнiмальним вiдпочинком, Дрейк, Мей та Алiсiя вирiшили зробити невелику перерву. Дрейку дзвонили Хейден i Кiнiмака приблизно за годину пiсля сходу сонця. Кнопка вимкнення звуку невдовзi вирiшила цю проблему.
  
  Вони зняли кiмнату у Вайкiкi. Це був великий готель на колесах, набитий туристами, що забезпечувало їм високий рiвень анонiмностi. Вони швидко поїли у мiсцевому кафе "Деннi", потiм попрямували до свого готелю, де пiднялися лiфтом у свiй номер на восьмому поверсi.
  
  Опинившись усерединi, Дрейк розслабився. Вiн знав переваги пiдживлення їжею та вiдпочинком. Вiн згорнувся калачиком у м'якому крiслi бiля вiкна, насолоджуючись тим, як ясне гавайське сонце омиває його через французькi вiкна.
  
  "Ви двоє можете побитися за лiжко", - пробурмотiв вiн, не обертаючись. "Хтось поставив будильник на двi години".
  
  З цими словами вiн дозволив своїм думкам зникнути, заспокоєний усвiдомленням того, що у них була адреса двох чоловiкiв, якi були настiльки близькi до Клода, наскiльки це взагалi можливо. Спокiй вiд усвiдомлення того, що Клод привiв прямо до Кривавого Короля.
  
  Спокiй вiд усвiдомлення того, що до кривавої помсти залишався лiченi години.
  
  
  * * *
  
  
  Хейден та Кiнiмака провели ранок у мiсцевому полiцейському управлiннi Гонолулу. Новина полягала в тому, що деякi з спiльникiв Клода були лiквiдованi вночi, але жодних реальних новин не надходило. Власник клубу на iм'я Пилипо говорив дуже мало. Декiлька його вибивал потрапили до лiкарнi. Також виявилося, що його вiдеотрансляцiя чудово вiдключилася, коли чоловiк i двi жiнки напали на нього незадовго до пiвночi.
  
  Додайте до цього криваву перестрiлку десь у центрi мiста, в якiй брало участь бiльше вiдомих спiльникiв Клода. Коли озброєнi офiцери прибули на мiсце подiї, все, що вони виявили, була порожня хата. Жодних чоловiкiв. Тiл немає. Тiльки кров на пiдлозi та кухонному столi, на якiй при витираннi пилу виявились слiди C4.
  
  Хайден спробував Дрейка. Вона намагалася додзвонитися до Алiсiї. Вона вiдтягла Мано убiк i люто зашепотiла йому на вухо. "Будь вони проклятi! Вони не знають, що ми маємо пiдтримку, щоб дiяти так, як ми вважаємо за потрiбне. Вони мають знати ".
  
  Кiнiмака знизав плечима, його великi плечi пiднялися i опустилися. "Можливо, Дрейк не хоче знати. Вiн зробить це по-своєму, за пiдтримки уряду чи нi".
  
  "Тепер вiн тягар".
  
  "Або отруйна стрiла, що летить прямо в серце". Кiнiмака посмiхнувся, коли його бос глянув на нього.
  
  Хейден на мить розгубився. Що? Це слова з пiснi чи щось таке?"
  
  Кiнiмака виглядав скривдженим. "Не думаю, бос. Отже, - вiн кинув погляд у бiк копiв, що "полiцiї вiдомо про Клода?".
  
  Хейден глибоко зiтхнув. Не дивно, що дуже мало. Клод - тiньовий власник кiлькох клубiв, якi можуть бути або не залученi до незаконної дiяльностi. Вони не на першому мiсцi у списку спостереження полiцiї. Отже, їхнiй мовчазний власник залишається анонiмним".
  
  "З усiм, що, без сумнiву, було спроектовано Коваленка".
  
  "Без сумнiву. Злочинцевi завжди вигiдно бути кiлька разiв вiддаленим iз реального свiту".
  
  Можливо, Дрейк робить успiхи. Якби це було не так, я думаю, вiн був би з нами".
  
  Хейден кивнув головою. "Сподiватимемося, що це так. А поки що нам потрiбно потрясти кiлькох мiсцевих. I вам слiд зв'язатися з усiма, кого ви знаєте, хто мiг би допомогти нам. Коваленко вже влаштував криваву лазню. Менi неприємно думати, чим усе це може скiнчитися".
  
  
  * * *
  
  
  Бен щосили намагався втримати фокус на високому рiвнi. Його емоцiї були в сум'яттi. Минуло вже кiлька мiсяцiв з того часу, як його життя було нормальним. До 'справи Одiна' його iдеєю авантюрностi було тримати свiй сучасний рок-гурт The Wall of Sleep у секретi вiд мами та тата. Вiн був сiм'янином, добросердечним ботанiком з талантом до всього технiчного.
  
  Тепер вiн бачив бiй. Вiн бачив, як убивали людей. Вiн виборював своє життя. Дiвчина його найкращого друга померла на руках.
  
  Перехiд мiж свiтами розривав його частини.
  
  Додайте до цього тиск, пов'язаний з його новою дiвчиною, американським агентом ЦРУ, i вiн анiтрохи не здивувався, виявивши, що борсається.
  
  Не те, щоб вiн колись розповiдав своїм друзям. Його сiм'я, так, вiн мiг би розповiсти їм. Але Карiн ще була готова до цього. I вона мала свої проблеми. Вiн тiльки що сказав їй, що пiсля п'яти рокiв їй слiд було рухатися далi, але вiн знав, що якщо з ним колись трапиться те саме, це зруйнує все його життя.
  
  А решта учасникiв the Wall of Sleep постiйно писала йому смс. Де, чорт забирай, ти, Блейкi? Зберемося разом сьогоднi ввечерi? Хоча б напиши менi у вiдповiдь, придурок! Вони мали новi треки, готовi до запису. Це був його чортовий сон!
  
  Тепер пiд загрозою те, що дало йому великий прорив.
  
  Вiн подумав про Хайден. Коли руйнувався свiт, вiн завжди мiг переключити свої думки на неї, i все ставало трохи легшим. Його розум блукав. Вiн продовжував прокручувати сторiнки онлайн-книги, яку хтось переписав iз власних каракулiв Кука.
  
  Вiн майже пропустив це.
  
  Бо раптово, прямо там, серед зведення погоди, позначень довготи i широти i коротких подробиць про те, хто був покараний за вiдмову вiд щоденного рацiону яловичини i хто був знайдений мертвим у такелажi, з'явилося коротке посилання на Врата Пеле.
  
  "Сестричка". - Видихнув Бен. "Здається, я дещо знайшов". Вiн прочитав короткий абзац. "Вау, це звiт чоловiка про їхню подорож. Ти готовий до цього?"
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк перейшов вiд легкого сну до неспання за той час, який потрiбно було, щоб розплющити очi. Май ходила туди-сюди позаду нього. Звучало так, нiби Алiсiя була в душi.
  
  "Як довго ми були зовнi?"
  
  "Плюс-мiнус дев'яносто хвилин. Ось, перевiр це." Май кинула йому один iз пiстолетiв, якi вони вiдiбрали у Бьюкенена та його людей.
  
  "Який рахунок?"
  
  "П'ять револьверiв. Все справно. Два 38-го та три 45-го калiбру. Усi iз журналами, заповненими на три чвертi".
  
  "Бiльш нiж достатньо". Дрейк пiдвiвся i потягся. Вони вирiшили, що, мабуть, зiткнуться з серйознiшим противником - людьми, близькими до Клода, - тому носiння зброї було обов'язковим.
  
  Алiсiя вийшла з ванної з мокрим волоссям, натягуючи куртку. "Готовi висуватися?"
  
  Iнформацiя, яку вони отримали вiд Бьюкенена, полягала в тому, що Скарберрi i Пiтерсон володiли автосалоном екзотичних автомобiлiв на околицi Вайкiкi. Називається Exoticars, вiн був одночасно торговою точкою та ремонтною майстернею. Вiн також орендував бiльшiсть видiв автомобiлiв високого класу.
  
  Дуже прибуткове прикриття, подумав Дрейк. Без сумнiву, розроблено, щоб допомогти приховати всi види злочинної дiяльностi. Скарберрi та Пiтерсон, безсумнiвно, були близькi до вершини харчового ланцюжка. Клод був би наступним.
  
  Вони сiли у таксi та дали водiєвi адресу дилерського центру. Це було приблизно за двадцять хвилин їзди.
  
  
  * * *
  
  
  Бен i Карiн iз подивом читають журнал капiтана Кука.
  
  Побачити очима iншої людини подiї, що сталися зi знаменитим капiтаном мореплавання понад двiстi рокiв тому, було досить примiтно. Але читати звiт про записану, але все ще дуже секретну подорож Кука пiд найвiдомiшим вулканом Гаваїв було майже приголомшливо.
  
  "Це приголомшливо". Карiн перегорнула свою копiю на екранi комп'ютера. "Єдине, чого ви не розумiєте, - це блискучого передбачення Кука. Вiн узяв iз собою людей iз усiх областей, щоб записати свої вiдкриття. Вченi. Ботанiки. Художники. Дивись-" Вона постукала екраном.
  
  Бен нахилився, щоб побачити витончено виконаний малюнок рослини. "Круто".
  
  Карiн блиснула очима. "Це круто. Цi рослини не були виявленi i не мали документiв, поки Кук та його команда не зареєстрували їх i не повернулися до Англiї з цими фантастичними малюнками та описами. Вони нанесли на карту наш свiт, цi люди. Вони намалювали краєвиди та береговi лiнiї так, як ми просто сфотографувалися б сьогоднi. Подумай про це".
  
  Голос Бена видавав його хвилювання. "Я знаю. Я знаю. Але послухай це-"
  
  "Вау". Карiн була поглинена своєю власною iсторiєю. Чи знаєте ви, що одним iз членiв команди Кука був Вiльям Блай? Людина, яка стала капiтаном Баунтi? I що американський президент на той час, Бенджамiн Франклiн, розiслав послання всiм своїм морським капiтанам, щоб вони залишили Кука у спокої, незважаючи на той факт, що американцi на той час перебували у станi вiйни з британцями. Франклiн назвав його "спiльним другом людства'."
  
  "Сестричка". - прошипiв Бен. "Я знайшов дещо. Слухайте-вихiд на берег був зроблений в Оухiхi (Гавайї) недалеко вiд найвищої точки острова. 21 градус 15 хвилин пiвнiчної широти, 147 градусiв пiвнiчної довготи, 48 хвилин захiдної. Висота 762 фути. Ми були змушенi кинути якiр бiля Лiхи та зiйти на берег. Найнятi нами тубiльцi виглядали так, нiби готовi були здерти ганчiрки з наших спин за пляшку рому, але насправдi були й стерпними, i знаючими".
  
  "Дай менi скорочену версiю", - гаркнула Карiн. "Англiйською".
  
  Бен загарчав на неї. "Боже, дiвчинко, де твiй Iндiана Джонс?" Твiй Люк Скайуокер? У тебе просто немає почуття пригоди. Це було зроблено без вiдома мiсцевого короля i з великим ризиком. Якби про це дiзналися, король убив би їх усiх. Гавайцi почитали Врата Пеле.
  
  "Брама Пеле, мабуть, викликала у Кука якесь серйозне хвилювання, раз вiн пiшов на такий ризик", - зазначила Карiн.
  
  "Ну, Пеле був богом вогню, блискавки, вiтру та вулканiв. Можливо найпопулярнiше гавайське божество. Вона була великою новиною. Бiльшiсть легенди про неї була зосереджена навколо того, що вона керувала океанами. Те, як гавайцi, мабуть, говорили про неї, мабуть, пробудило iнтерес Кука. I, ймовiрно, вiн був зарозумiлою людиною у великiй подорожi вiдкриттiв. Вiн би не побоявся турбувати мiсцевого короля."
  
  "Така людина, як Кук, не стала б багато чого боятися".
  
  "Саме. За словами Хоксворта, мiсцевi жителi провели їх через чорний прохiд пiд глибоким серцем вулкана. Як тiльки запалилося свiтло i, як сказав би Голлум, було пройдено кiлька хитрих поворотiв, всi вони зупинилися i здивовано дивилися на Ворота Пеле.
  
  "Дивник. Чи є малюнок?
  
  "Нi. Художник залишився позаду цiєї поїздки. Але Хоксворт описує те, що вони бачили. Величезна арка, яка злетiла так високо, що досягла пiку над верхнiм колом нашого полум'я. Рамка ручної роботи, iнкрустованi крихiтними символами. Зарубки з кожного боку, не вистачає двох менших предметiв. Вiд цього дива у нас перехопило подих, i ми справдi дивилися, доки темний центр не почав притягувати наш погляд."
  
  "Отже, у дусi всiх людей, вiн має на увазi, що вони знайшли те, що шукали, але потiм зрозумiли, що хочуть бiльшого". Карiн похитала головою.
  
  Бен закотив на неї очi. "Я думаю, ти маєш на увазi - у дусi всiх шукачiв пригод вони хотiли бiльшого. Але ти маєш рацiю. Брама Пеле була саме такою. Брама. Це мало кудись вести".
  
  Карiн пiдсунула свiй стiлець. "Тепер менi цiкаво. Куди це привело?
  
  У цей момент задзвонив мобiльний телефон Бена. Вiн глянув на екран i закотив очi. "Мама i тато".
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТИЙ
  
  
  Мано Кiнiмака любив серце Вайкiкi. Який народився i вирiс на Гаваях, вiн провiв своє раннє дитинство на пляжi Кухiо, перш нiж його сiм'я зiбрала кошти i переїхала на тихiше пiвнiчне узбережжя. Серфiнг там був свiтового класу, їжа автентична, навiть коли ви вечеряли поза домом, життя настiльки вiльне, наскiльки ви могли собi уявити.
  
  Але його незабутнi раннi спогади були пов'язанi з Кухiо: чудовий пляж i безкоштовнi луау, недiльнi барбекю на пляжi, легкий серфiнг, добродушнi мiсцевi жителi i нiчне пишнота заходу сонця.
  
  Тепер, коли вiн їхав авеню Кухiо, а потiм Калакауа, вiн звернув увагу на старi, зворушливi речi. Чи не туристи зi свiжими обличчями. Чи не мiсцевi жителi, якi несуть свою ранкову порцiю соку Джамба. Немає навiть продавця морозива бiля Royal Hawaiian. Це були довгi чорнi смолоскипи, якi вони запалювали щоночi, тепер майже порожнiй торговий комплекс, де вiн колись плакав, смiючись над простим попереджувальним знаком у формi лiтери А, що перегороджує один iз проходiв, який говорив: Якщо ти не Людина-павук, мiст закритий. Так просто. Такий гавайський.
  
  Вiн пройшов повз старий магазин Лассена, де колись дивився на їхнi чудовi картини та фантастичнi автомобiлi. Тепер це пiшло. Його раннє дитинство минуло. Вiн пройшов торговий центр King's Village, який, як одного разу сказала йому його мати, ранiше був резиденцiєю короля Калакауа. Вiн пройшов найсприятливiшу полiцейську дiлянку у свiтi - ту, що розташована прямо на пляжi Вайкiкi в тiнi сотнi дощок для серфiнгу. I вiн пройшов повз незламну статую герцога Каханамоку, вкриту, як завжди, свiжими леями, тiєю самою, на яку вiн дивився, коли був маленьким хлопчиком з мiльйоном мрiй, що кружляли в його головi.
  
  Його родину тепер цiлодобово охороняли. За ними наглядали першокласнi спiвробiтники Маршальської служби США та добiрнi морськi пiхотинцi. Сiмейний будинок був порожнiй, його використовували як приманку найманих убивць. Вiн сам був означеною людиною.
  
  Хейден Джей, його найкращий друг i бос, сидiла поруч iз ним на пасажирському сидiннi, можливо, помiтивши щось за виразом його обличчя, оскiльки вона нiчого не сказала. Вона була поранена ножем, але зараз майже оговталася. Люди навколо нього було вбито. Колеги. Новi друзi.
  
  I ось вiн тут, повернувся до свого дому, мiсця свого дитинства. Спогади переповнювали його, як давно втраченi друзi, якi прагнули повернути його знайомство. Спогади нападали на нього з кожного вуличного кута.
  
  Краса Гаваїв полягала в тому, що вони жили в тобi вiчно. Не мало значення, чи провiв ти там тиждень чи двадцять рокiв. Його характер був вiчним.
  
  Хайден нарештi зiпсував настрiй. "Цей хлопець, цей Капуа. Вiн справдi продає колотий лiд iз фургона?"
  
  "Тут хороший бiзнес. Усi люблять колотий лiд".
  
  "Досить справедливо".
  
  Мано посмiхнувся. "Ти побачиш".
  
  Поки вони проїжджали красою Кухiо та Вайкiкi, праворуч перiодично вiдкривалися пляжi. Море блищало, i бiлi хвилерiзи призовно гойдалися. Мано бачив, як на пляжi готували кiлька виносних опор. Колись давно вiн був частиною команди аутригерiв, яка вигравала трофеї.
  
  "Ми тут". Вiн заїхав на вигнуте паркування з поручнями на одному кiнцi, яке виходило на Тихий океан. Фургон Капуа був розташований у самому кiнцi, у чудовому мiсцi. Мано вiдразу помiтив свого старого друга, але на мить зупинився.
  
  Хайден усмiхнулася йому. "Старi спогади?"
  
  "Прекраснi спогади. Те, що ти не хочеш зiпсувати, переосмислюючи щось нове, розумiєш?
  
  "Я знаю".
  
  У її голосi не було певностi. Мано кинув довгий погляд на свого боса. Вона була доброю людиною - прямою, справедливою, жорсткою. Ви знали, на чиїй сторонi Хейден Джей, i який спiвробiтник мiг би вимагати бiльшого вiд свого боса? З того часу, як вони вперше зустрiлися, вiн добре впiзнав її. Її батько, Джеймс Джей, був зiркою сили, справжньою легендою, i це було варте того. Метою Хейдена завжди було вiдповiдати своїй обiцянцi, своїй спадщинi. Це було її рушiйною силою.
  
  Настiльки, що Мано була приголомшена, коли оголосила, наскiльки серйозно вона ставиться до молодого ботанiка Бена Блейка. Вiн думав, що пройде багато часу, перш нiж Хайден перестане змушувати себе робити крок уперед, щоб вiдповiдати спадщинi, яка, на думку Мано, вона вже перевершила. Спочатку вiн думав, що дистанцiя погасить полум'я, але потiм пара знову опинилася разом. I тепер вони здавались мiцнiшими, нiж будь-коли. Чи дасть їй виродок нову мету, новий напрямок у життi? Лише наступнi кiлька мiсяцiв покажуть.
  
  "Поїхали". Хейден кивнув у бiк фургона. Мано прочинив дверi i глибоко вдихнуло чисте мiсцеве повiтря. Лiворуч вiд нього височiла Алмазна голова, вражаюча постать, що видiляється на тлi обрiю, завжди присутня.
  
  Для Мано завжди було там. Його не застало зненацька, що це може бути на вершинi якогось великого дива.
  
  Разом вони пiдiйшли до фургона для нарiзування льоду. Капуа висунувся назовнi, дивлячись на них. Його обличчя зморщилося вiд подиву, а потiм вiд непiдробного захоплення.
  
  "Мано? Чоловiк! Гей!"
  
  Капуа зник. За секунду вiн вибiг через фургон. Вiн був широкоплечою, пiдтягнутою людиною з темним волоссям i смаглявим кольором обличчя. Навiть на перший погляд, Хейден мiг сказати, що вiн провiв принаймнi двi години щодня на дошцi для серфiнгу.
  
  "Капуа". Мано обiйняв свого старого друга. "Було кiлька, брате".
  
  Капуа вiдступив назад. "Чим ти займався? Скажи, як просувається колекцiя чарок для хард-року?
  
  Мано похитав головою i знизав плечима. "Ах, трохи бла-бла, i навiть бiльше. Ти знаєш. Ти?
  
  "Вiрно. Хто такий хаулi?
  
  "Хаоле..." Мано знову перейшов на зрозумiлий американський, на превеликий полегшення Хейдена. "... це мiй бос. Познайомтеся з Хайденом Джеєм.
  
  Мiсцевий житель випростався. "Радий познайомитися з вами", - сказав вiн. Ти бос Мано? Вау. Щасливчик Мано, я говорю".
  
  "У тебе немає жiнки, Капуа?" Мано щосили намагався приховати легку образу.
  
  "Я купив собi poi-dog. Вона, одна гаряча гавайсько-китайська фiлiппiнка, хаоле, Змусила мене розбивати намет всю нiч безперервно, чувак ". Бiльшiсть гавайцiв були змiшанi раси.
  
  Мано перевiв подих. Поi-дог був людиною змiшаної раси. Хаоле був вiдвiдувачем, i не обов'язково це був принизливий термiн.
  
  Перш нiж вiн змiг щось сказати, Хайден повернулася до нього i солодко запитала: "Ставимо намет?"
  
  Мано зiщулився. Хайден чудово знав, що таке Капуа, i це не мало жодного стосунку до кемпiнгу. "Це здорово. Вона звучить мило. Послухай, Капуа, менi потрiбно поставити тобi кiлька запитань.
  
  "Стрiлялки".
  
  "Ви колись чули про велику фiгуру злочинного свiту, яка вiдома пiд iм'ям Коваленка? Або Кривавий король?
  
  "Все, що я чую, це те, що в новинах, брате. Вiн на Оаху?
  
  "Може бути. Як щодо Клоду?
  
  "Нi. Назви Хаулi таке iм'я, я запам'ятав би ". Капуа вагався.
  
  Хейден це бачив. "Але ти справдi дещо знаєш".
  
  "Можливо, бос. Можливо, я знаю. Але твої друзi там, - вiн хитнув головою у бiк полiцейської дiльницi Вайкiкi-Бiч, - вони не хочуть знати. Я їм уже сказав. Вони нiчого не зробили".
  
  "Випробуй мене". Хейден витримав погляд чоловiка.
  
  "Я дещо чую, бос. Ось чому Мано прийшов до мене, правда? Що ж, новi грошi останнiм часом роздають кiлька товстих пачок, чувак. Новi гравцi по всiй сценi влаштовують вечiрки, яких вони нiколи не побачать наступного тижня".
  
  "Новi грошi?" - луною вiдгукнувся Мано. "Звiдки?" - Запитав я.
  
  "Нiде", - серйозно сказав Капуа. "Я маю на увазi, прямо тут, чувак. Просто тут. Вони завжди були маргiналами, але тепер вони заможнi люди".
  
  Хайден провела рукою по своєму волоссi. "Про що це тобi говорить?"
  
  "Я не залучений до цiєї сцени, але я знаю це. Щось вiдбувається чи ось-ось станеться. Багатьом людям заплатили багато грошей. Коли це трапляється, ти вчишся не висуватись, доки все погане не пройде ".
  
  Мано дивився на блискучий океан. Ти впевнений, що нiчого не знаєш, Капуа?
  
  "Клянуся своїм пiйт-догом".
  
  Капуа серйозно поставився до свого poi. Хейден вказав на фургон. "Чому б тобi не приготувати нам парочку, Капуа".
  
  "Звичайно".
  
  Хайден скорчив пику Мано, коли Капуа вiдiйшов. "Думаю, варто спробувати. Ти хоч уявляєш, про що вiн каже?
  
  "Менi не подобається звук того, що ось-ось станеться в моєму рiдному мiстi", - сказав Мано i простяг руку за льодом для голiння. "Kapua. Назви менi iм'я, брате. Хто мiг щось знати?
  
  "Є один мiсцевий хлопець, Деннi, живе там, на пагорбi". Його погляд метнувся до Даймонда Хед. "Багатий. Його батьки, вони виховують його як хаулi". Вiн посмiхнувся до Хейдена. "Скажи, як американець. Думаю, у цьому немає нiчого поганого. Але вiн серйознiший з покидьками. Вiн отримує насолоду вiд того, що знає лайно, ти мене зрозумiв?"
  
  Мано скористався ложкою i вiдкопав великий шматок льоду райдужного кольору. "Хлопцевi подобається вдавати, що вiн велика шишка?"
  
  Капуа кивнув головою. "Але це не так. Вiн просто хлопчик, який грає у чоловiчу гру ".
  
  Хайден торкнувся Мано руки. "Ми здiйснимо вiзит до цього Деннi. Якщо є якась нова загроза, ми також маємо це знати".
  
  Капуа кивнув на крижанi конуси. "Вони за рахунок закладу. Але ти мене не знаєш. Ти так i не прийшов побачитись зi мною".
  
  Мано кивнув своєму старому друговi. "Звiсно ж, брат".
  
  
  * * *
  
  
  Капуа дав їм адресу, яку вони запрограмували в навiгаторi автомобiля. За п'ятнадцять хвилин вони пiд'їхали до чорної брами з кованого залiза. Дiлянка спускалася назад до океану, тому вони могли розглянути тiльки вiкна верхнього поверху великого будинку.
  
  Вони вийшли з машини, з боку Мано вискочили пружини. Мано поклав руку на велику браму i штовхнув. Сад перед будинком змусив Хейден зупинитися i подивитися.
  
  Пiдставка для дощок для серфiнгу. Абсолютно нова вантажiвка з вiдкритим кузовом. Гамак натягнутий мiж двома пальмами.
  
  "О, Боже мiй, Мано. Чи всi гавайськi сади такi?
  
  Мано скривився. "Не зовсiм, нi".
  
  Коли вони збиралися зателефонувати в дзвiн, вони почули шум, що лунав iз заднього боку. Вони обiйшли будинок, тримаючи руки ближче до зброї. Коли вони загорнули за останнiй кут, то побачили молодого чоловiка, що пустує в басейнi з лiтньою жiнкою.
  
  "Пробачте мене!" Хейден кричав. "Ми з полiцiї Гонолулу. На пару слiв? Ледве чутно вона прошепотiла: "Сподiваюся, це не його мати".
  
  Мано поперхнувся. Вiн не звик, щоб його бос вiдпускав жарти. Потiм вiн побачив її обличчя. Вона була смертельно серйозна. "Навiщо тобi-?"
  
  "Якого бiса ти хочеш?" Молодий чоловiк крокував до них, дико жестикулюючи. Коли вiн пiдiйшов ближче, Мано побачив його очi.
  
  "У нас проблема", - сказав Мано. "Вiн на узводi".
  
  Мано дозволив хлопцевi дико розмахнутися. Декiлька великих сiнокосiв, i вiн задихався, шорти почали сповзати. Вiн не показав, що усвiдомлює своє скрутне становище.
  
  Потiм жiнка похилого вiку побiгла до них. Хейден недовiрливо моргнув. Жiнка схопилася Кiнiмаке на спину i почала скакати на ньому, як на жеребцi.
  
  У що, чорт забирай, вони тут вляпалися?
  
  Хайден дозволив Кiнiмаку подбати про себе. Вона оглянула будинок та територiю. Не було жодних ознак того, що хтось ще був удома.
  
  Нарештi, Мано вдалося струсити з себе чудовисько. Вона приземлилася з мокрим ляпасом на гравiй, що оточував басейн, i почала вити, як баншi.
  
  Деннi, якщо це був Деннi, витрiщився на неї з вiдкритим ротом, шорти тепер сповзли нижче його колiн.
  
  З Хейден було достатньо. "Деннi!" - крикнула вона йому в обличчя. "Нам потрiбно поговорити з вами!"
  
  
  Вона штовхнула його назад у шезлонг. Боже, якби тiльки її батько мiг бачити її зараз. Вона повернулася i осушила келихи для коктейлiв, а потiм наповнила їх обох водою з басейну.
  
  Вона хлюпнула водою в обличчя Деннi i злегка шльопнула його. Вiн негайно почав посмiхатися. "Гей, дитинко, ти знаєш, менi подобається-"
  
  Хейден вiдступив назад. При правильному зверненнi це може призвести до їхньої користi. "Ти один, Деннi?" Вона трохи посмiхнулася.
  
  "Тiна тут. Десь." Вiн говорив короткими фразами з придихом, нiби його серце працювало так, щоб пiдтримувати чоловiка вп'ятеро бiльше за нього. "Моя дiвчинка".
  
  Хейден внутрiшньо зiтхнув iз полегшенням. "Добре. Тепер, я чув, ви та людина, яка може дiзнатися, чи потрiбна менi iнформацiя ".
  
  "Це я". Его Деннi на секунду просвiчувало крiзь серпанок. "Я i є та людина".
  
  "Розкажи менi про Клода".
  
  Ступор знову охопив його, через що очi його здавались важкими. "Клод? Чорний хлопець, який працює у Crazy Shirts?"
  
  "Нi". Хейден стиснула зуби. "Клод, хлопець, який володiє клубами та ранчо по всьому Оаху".
  
  "Я не знаю цього Клода". Чеснiсть, ймовiрно, не була однiєю з сильних сторiн Деннi, але Хейден сумнiвався, що зараз вiн прикидається.
  
  "Як щодо Коваленка? Чув про нього?
  
  В очах Деннi нiчого не промайнуло. Жодних ознак або вказiвок на усвiдомленiсть.
  
  Позаду неї Хейден чула, як Мано намагається заспокоїти дiвчину Деннi, Тiну. Вона вирiшила, що не зашкодить спробувати iншого пiдходу. "Добре, давай спробуємо щось ще. У Гонолулу з'явилися новi грошi. Цього багато. Звiдки це виходить, Деннi, i чому?
  
  Очi дитини широко розплющилися, раптово висвiтлившись таким жахом, що Хайден мало не потяглася за пiстолетом.
  
  "Це може статися будь-якої митi!" - Вигукнув вiн. "Ти бачиш? Будь-коли! Просто ... просто залишайся вдома. Залишайся як удома, хлопець". Його голос звучав тривожно, нiби вiн повторював щось, що йому було сказано.
  
  Хайден вiдчула, як глибокий холод пробiг її хребтом, незважаючи на те, що райське тепло зiгрiвало її спину. "Те, що може статися, Деннi. Давай, ти можеш менi розповiсти ".
  
  "Напад", - тупо сказав Деннi. "Це не можна скасувати, тому що це було куплено i за це заплачено". Деннi схопив її за руку, раптово виглядаючи страшно тверезим.
  
  "Терористи наближаються, мiс полiцiя. Просто роби свою бiсову роботу та не дай цим ублюдкам прийти сюди ".
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
  
  
  Бен Блейк процитував записи в журналах капiтана Кука i його помiчника Хоксворта, що описують найнебезпечнiшу подорож, яку коли-небудь здiйснювала людина.
  
  "Вони пройшли через Врата Пеле", - з подивом сказав Бен, - "в непроглядну темряву. У цей час Кук все ще називає арочний вхiд до Врат Пеле. Тiльки пiсля того, як вiн переживає те, що лежить за межами - тут говориться, - вiн пiзнiше змiнює посилання на Врата пекла".
  
  Карiн повернулася до Бена з широко розплющеними очима. "Що могло змусити таку людину, як капiтан Кук, висловити такий неприкритий страх?"
  
  "Майже нiчого", - сказав Бен. "Кук вiдкрив собi канiбалiзм. Людськi жертвопринесення. Вiн вирушив у подорож до абсолютно невiдомих вод".
  
  Карiн вказала на екран. "Прочитай цю чортову штуку".
  
  "За чорними воротами лежать найпроклятiшi шляхи, вiдомi людинi..."
  
  "Не розповiдай", - вiдрiзала Карiн. "Пiдсумуйте".
  
  "Я не можу"
  
  Що? Чому?
  
  "Тому що тут сказано - наступний текст був видалений з цього перетворення через сумнiви в його справжностi".
  
  "Що?"
  
  Бен задумливо насупився, дивлячись на комп'ютер. "Я думаю, якби це було вiдкрито для загального огляду, то хтось уже спробував би дослiдити".
  
  "Або, можливо, вони зробили та померли. Можливо, влада вирiшила, що знання було надто небезпечним, щоб повiдомляти його громадськiсть".
  
  "Але як нам переглянути вiддалений документ?" Бен навмання тицьнув у кiлька клавiш. На сторiнцi не було прихованих посилань. Нiчого поганого. Вiн погуглив iм'я автора i знайшов кiлька сторiнок, на яких згадувався "Хронiкер Кука", але бiльше нiяких згадок про Браму пекла, Пеле або навiть Алмазну голову.
  
  Карiн повернулася, щоб подивитись на серце Вайкiкi. "Отже, подорож Кука через браму пекла була викреслена з iсторiї. Ми могли б продовжувати спроби". Вона махнула у бiк комп'ютерiв.
  
  "Але це буде марно", - сказав Бен у своєму кращому враженнi вiд Йоди. "Ми не повиннi витрачати наш час марно".
  
  "Що Хейден у тобi знайшов, я нiколи не впiзнаю". Карiн похитала головою, перш нiж повiльно повернутись. "Проблема в тому, що ми не маємо можливостi дiзнатися, що ми збираємося знайти там, внизу. Ми б iшли в пекло наослiп".
  
  
  * * *
  
  
  Хейдену i Кiнiмаке вдалося вичавити з Деннi ще кiлька пропозицiй, перш нiж вони вирiшили, що розумно залишити їх удвох на їхнiй наркотичнiй вечiрцi. Якщо пощастить, вони подумають, що вiзит ЦРУ був поганим сном.
  
  Кiнiмака залiз назад у машину, поклавши руку на м'яке шкiряне кермо. "Терористична атака?" вiн повторив. "На Вайкiкi? Я в це не вiрю ".
  
  Хейден набирала номер свого боса. Брама вiдповiла негайно. Вона процитувала в кiлькох коротких реченнях iнформацiю, яку вони отримали у Деннi.
  
  Мано прослухав вiдповiдь Гейтса щодо гучного зв'язку. Хайден, я наближаюся. Ще кiлька годин, i я там буду. Полiцiя дуже сильно спирається на всiх вiдомих злочинцiв, щоб дiзнатися про мiсце розташування ранчо. Незабаром у нас це буде. Я попереджу вiдповiднi органи про цей передбачуваний напад, але продовжуйте копати ".
  
  Лiнiя обiрвалася. Хейден видихнув у тихому здивуваннi. "Вiн iде сюди? Вiн i так важко справляється. Що доброго вiн зробить?
  
  "Можливо, робота допоможе йому впоратися".
  
  "Сподiватимемося. Вони думають, що незабаром отримають мiсце ранчо. Ми стежимо за терористами. Нинi нам потрiбнi позитивнi, прямi люди. Ей, Мано, ти думаєш, що ця терористична iсторiя - частина змови Кривавого короля?"
  
  Мано кивнув головою. "Це спадало менi на думку". Його очi вбирали захоплюючий дух вигляд, нiби зберiгали його, щоб допомогти боротися з пiтьмою.
  
  "Говорячи про прямих людей, Дрейк та двоє його друзiв досi не вiдповiли на мої повiдомлення. I полiцiя також не знає ".
  
  Задзвонив її мобiльний, налякавши її. Це була Брама. "Сер?"
  
  "Ця штука просто збожеволiла", - крикнув вiн, явно стривожений. "Полiцiя Гонолулу щойно отримала ще три законнi терористичнi загрози. Усi на Вайкiкi. Все скоро станеться. Встановлено зв'язки з Коваленком."
  
  "Троє!"
  
  Брама раптово вiдключилася на секунду. Хейден проковтнула, вiдчувши, як у неї скрутило живiт. Страх у власних очах Мано змусив її спiтнiти.
  
  Гейтс знову вийшов на зв'язок. "Нехай буде чотири. Щойно пройшла аутентифiкацiю ще одна iнформацiя. Зв'яжiться з Дрейком. Тобi чекає битва всього твого життя, Хейден. Будьте мобiлiзованi".
  
  
  * * *
  
  
  Кривавий король стояв на пiднесенiй палубi, на його обличчi майнула холодна усмiшка, кiлька його довiрених лейтенантiв стояли перед ним та пiд ним. "Настав час", - просто сказав вiн. "Це те, на що ми чекали, заради чого ми працювали. Це результат усiх моїх зусиль та всiх твоїх жертв. На цьому, вiн зробив ефектну паузу, "все це закiнчується".
  
  Вiн оглянув обличчя у пошуках будь-яких ознак страху. Їх не було. Справдi, Будро виглядав практично у захватi вiд того, що йому дозволили повернутися до кривавої бiйки.
  
  "Клод, знищ ранчо. Вбийте всiх бранцiв. I..." Вiн посмiхнувся. "Випусти тигрiв. Вони мають зайняти владу на деякий час. Будро, просто роби те, що ти робиш, але жорстокiше. Я запрошую вас виконати будь-яке ваше бажання. Я запрошую вас справити на мене враження. Нi, шокуй мене. Зроби це, Будро. Вирушай на Кауаї i закрий ранчо геть там ".
  
  Кривавий король кинув останнiй погляд на своїх небагатьох людей. "Щодо тебе... вирушайте розв'язувати пекло на Гаваях".
  
  Вiн вiдвернувся, вiдкидаючи їх, i кинув останнiй критичний погляд на свiй транспорт i ретельно вiдiбраних людей, якi мали супроводжувати його у смертоноснi глибини пiд Даймонд-Хед.
  
  "Жодна людина не робила цього з часiв Кука i не дожила до того, щоб розповiсти про це. Жоден чоловiк не заглядав далi п'ятого рiвня пекла. Жодна людина нiколи не знайшла, для приховування чого була побудована система пасток. Ми це зробимо".
  
  Смерть i спустошення були як позаду, i перед ним. Настання хаосу було неминуче. Кривавий король був щасливий.
  
  
  * * *
  
  
  Метт Дрейк йшов через паркування перед Exoticars, плiч-о-плiч зi своєю 'дiвчиною', Алiсiєю Майлз. Там був припаркований єдиний автомобiль, узятий напрокат на "Бейсiк Додж", який, ймовiрно, належав парi туристiв, якi взяли напрокат один iз нових Lamborghini на годину. До того часу, як Дрейк та Алiсiя увiйшли до модної виставкової зали, кремезний чоловiк iз їжачком уже був у них перед носом.
  
  "Добридень. Чи можу я вам допомогти?"
  
  "Якi з них найшвидшi?" Дрейк зробив нетерпляче обличчя. "У нас вдома є "Нiсан", i моя дiвчина хоче оцiнити справжню швидкiсть". Дрейк пiдморгнув. "Може принести менi кiлька бонусних очок, якщо ти розумiєш, що я маю на увазi".
  
  Алiсiя мило посмiхнулася.
  
  Дрейк сподiвався, що Май зараз огинає задню частину великого виставкового залу, тримаючись поза увагою заднього гаража i прямуючи до обгородженого бiчного комплексу. Вона спробує поринути з того боку. Дрейк i Алiсiя мали близько шести хвилин.
  
  Посмiшка чоловiка була широкою i, що не дивно, фальшивою. "Ну, бiльшiсть людей вибирають новий Ferrari 458 або Lamborghini Aventador, обидва з яких є чудовими автомобiлями". Посмiшка насправдi стала ширшою, коли продавець вказав на згаданi транспортнi засоби, обидва з яких були розташованi перед вiкнами демонстрацiйного залу на весь зрiст. "Але, з погляду легендарних досягнень, якщо це те, що ви шукаєте, я мiг би порекомендувати Ferrari Daytona або McLaren F1." Вiн махнув рукою у бiк задньої частини демонстрацiйного залу.
  
  Позаду там i праворуч були офiси. Лiворуч розташовувався ряд вiдокремлених кабiнок, де можна було отримати данi кредитної картки та передати ключi. В офiсi не було вiкон, але Дрейк чув, як довкола рухалися постатi.
  
  Вiн рахував секунди. Травня мала з'явитися через чотири хвилини.
  
  "Ви мiстер Скарберрi чи мiстер Петерсен?" спитав вiн з усмiшкою. "Я бачив їхнi iмена на вивiсцi зовнi".
  
  "Я Джеймс. мiстер Скарберрi та мiстер Петерсен - власники. Вони на задньому дворi.
  
  "О". Дрейк влаштував шоу, розглядаючи Ferrari та Lamborghini. Кондицiонер демонстрацiйної зали обрушився йому на спину. З далекого офiсу не долинало жодного звуку. Алiсiя трималася окремо, граючи добродушну дружину i водночас створюючи простiр.
  
  Одна хвилина до того, як Май мала вийти через бiчнi дверi.
  
  Дрейк приготувався.
  
  
  * * *
  
  
  Час пролiтав повз них iз лякаючою швидкiстю, але Бен сподiвався, що шалена iдея Карiн принесе плоди. Першим кроком було з'ясувати, де зберiгаються оригiнальнi журнали капiтана Кука. Це виявилося легким завданням. Документи зберiгалися в Нацiональному архiвi, недалеко вiд Лондона, в урядовiй будiвлi, але не в такiй безпецi, як у Банку Англiї.
  
  Поки все добре.
  
  Наступним кроком було залучити Хейдена. Потрiбно було багато часу, щоб донести їхню точку зору. Спочатку Хейден здавався надзвичайно розсiяним, не будучи грубим, але коли Карiн, пiдтримана Беном, представила їхнiй план, агент ЦРУ смертельно притих.
  
  "Ти хочеш чого?" раптом спитала вона.
  
  "Ми хочемо, щоб ви послали злодiя свiтового класу до Нацiонального архiву в Кью, щоб вiн сфотографував, а не вкрав, а потiм надiслав менi електронною поштою копiю вiдповiдної частини журналiв Кука. Та частина, якої не вистачає".
  
  Ти був п'яний, Бен? Серйозно -"
  
  "Найважчою частиною, " наполягав Бен, " буде крадiжка. Я буду впевнений, що злодiй знайде i надiшле менi потрiбну деталь".
  
  "Що, якщо його зловлять?" Хейден випалив питання, не подумавши.
  
  "Ось чому вiн має бути злодiєм свiтового класу, яким ЦРУ могло б володiти завдяки цiй угодi. I чому в iдеалi вiн уже мав би перебувати пiд вартою. О, i Хейден, все це повинно бути зроблено в найближчi кiлька годин. Це справдi не може чекати".
  
  "Я в курсi цього", - огризнулася Хейден, але потiм її тон пом'якшав. "Послухай, Бене, я знаю, що вас двох запхали в цей маленький офiс, але ти, можливо, захочеш висунути голову за дверi i отримати найсвiжiшу iнформацiю. Ти маєш бути готовий на випадок, якщо"
  
  Бен стурбовано глянув на Карiн. "На випадок чого? Ти кажеш так, нiби скоро настане кiнець свiту".
  
  Мовчання Хейдена сказало йому все, що йому треба було знати.
  
  За кiлька хвилин його дiвчина знову заговорила: "Наскiльки сильно тобi потрiбнi цi записи, цi журнали? Чи варто виводити британцiв iз себе?
  
  "Якщо Кривавий Король досягне Врат Ада, i нам доведеться йти за ним", - сказав Бен, "вони, мабуть, будуть нашим єдиним джерелом навiгацiї. I ми всi знаємо, наскiльки гарним був Кук зi своїми картами. Вони могли б урятувати нашi життя".
  
  
  * * *
  
  
  Хейден поклала свiй телефон на капот машини та спробувала заспокоїти свої неспокiйнi думки. Її очi зустрiлися з очима Мано Кiнiмакi через лобове скло, i вона ясно вiдчула жах, що вирує в його головi. Вони тiльки-но отримали найжахливiшi новини, знову вiд Джонатана Гейтса.
  
  Не те щоб терористи збиралися завдати удару по кiлькох точках на Оаху.
  
  Тепер вони знали, що це було набагато гiрше, нiж це.
  
  Мано вибрався назовнi, явно тремтячи. "Хто це був?"
  
  Ben. Вiн каже, що нам потрiбно проникнути до Нацiонального архiву в Англiї, щоб дiстати йому копiю суднових журналiв капiтана Кука.
  
  Мано насупився. "Зроби це. Просто зроби це. Цей гребаний Коваленко намагається знищити все, що ми любимо, Хейдене. Ти робиш усе, що у твоїх силах, щоб захистити те, що ти любиш".
  
  "Британцi-"
  
  "Та пiшли вони". Мано забув у своєму стресi. Хейден не заперечував. "Якщо колоди допоможуть нам убити цього виродка, вiзьмiть їх".
  
  Хайден розiбралася у своїх думках. Вона спробувала очистити свiй розум. Потрiбно було б кiлька дзвiнкiв до офiсiв ЦРУ в Лондонi та гучного крику вiд її боса Гейтса, але вона подумала, що, ймовiрно, змогла б виконати цю роботу. Особливо у свiтлi того, що Гейтс щойно сказав їй.
  
  I вона чудово знала, що в Лондонi був особливо чарiвний агент ЦРУ, який мiг виконати цю роботу, не спiтнiвши.
  
  Мано все ще дивився на неї, ще в шоцi. Ти можеш повiрити цьому дзвiнку? Ви можете повiрити в те, що Коваленко має намiр зробити, просто щоб вiдвернути увагу людей?"
  
  Хейден не могла, але промовчала, все ще готуючи свою промову для Гейтса та лондонського офiсу. За кiлька хвилин вона була готова.
  
  "Що ж, давайте слiдом за одним з найгiрших дзвiнкiв у нашому життi зробимо той, який допоможе нам помiнятися ролями", - сказала вона i набрала номер швидкого набору.
  
  Навiть коли вона розмовляла зi своїм босом i домовилася про допомогу з-за кордону для злому Британського нацiонального архiву, попереднi слова Джонатана Гейтса палили її розум.
  
  Це не лише Оаху. Терористи Кривавого короля збираються завдати удару по кiлькох островах одночасно.
  
  
  Роздiл двадцять другий
  
  
  Дрейк перевiв подих, коли Май прослизнула через бiчнi дверi на очах у продавця.
  
  "Що за-"
  
  Дрейк усмiхнувся. "Настав час травня", - прошепотiв вiн, а потiм зламав чоловiковi щелепу сiнокосаркою. Без жодного звуку продавець розвернувся i вдарився об землю. Алiсiя пройшла повз Ламборджiнi, готуючи свою зброю. Дрейк перестрибнув через нерухомого продавця. Травня швидко пройшла вздовж задньої стiни, проходячи за незайманим McLaren F1.
  
  Вони опинилися бiля стiни офiсу за лiченi секунди. Вiдсутнiсть вiкон працювало як на них, так i проти них. Але там були б камери стеження. Це було просто питання.
  
  Хтось вбiг з чорного ходу, комбiнезон заляпаний олiєю, довге чорне волосся зав'язане позаду зеленою банданою. Дрейк притиснувся щокою прямо до тонкої фанерної перегородки, прислухаючись до звукiв, що долинали зсередини офiсу, поки Мей вiдпрацьовувала рухи механiка.
  
  Вони, як i ранiше, не видавали нi звуку.
  
  Але потiм ще кiлька людей увiрвалися у дверi, i хтось усерединi офiсу видав крик. Дрейк знав, що гра закiнчена.
  
  "Нехай вони отримають це".
  
  Алiсiя прогарчала "Блядь, так" i штовхнула дверi офiсу, як тiльки тi вiдчинилися, чому вона з трiском ударилася об голову чоловiка. Звiдти вийшов ще один чоловiк, його очi розширилися вiд шоку, коли вони дивилися на гарну жiнку з пiстолетом i поставою бiйця, яка чекала на нього. Вiн пiдняв дробовик. Алiсiя вистрiлила йому в живiт.
  
  Вiн звалився у дверному отворi. З офiсу долинули новi крики. Шок почав перетворюватися на розумiння. Скоро вони зрозумiють, що було б розумно зателефонувати кiльком друзям.
  
  Дрейк вистрiлив у одного з механiкiв, потрапивши йому в середину стегна i збивши його з нiг. Чоловiк сповз на повний зрiст McLaren, залишаючи за собою кривавий слiд. Навiть Дрейк скривився. Май вступив у бiй з другим чоловiком, i Дрейк повернувся назад до Алiсiї.
  
  "Нам потрiбно потрапити всередину".
  
  Алiсiя присунулася ближче, доки у неї не з'явився гарний огляд iнтер'єру. Дрейк крався по пiдлозi, поки не дiстався дверей. На його кивку Алiсiя зробила кiлька пострiлiв. Дрейк майже пiрнув у дверний отвiр, але в цей момент звiдти вискочило з пiвдюжини чоловiк зi зброєю напоготовi i вiдкрили запеклий вогонь.
  
  Алiсiя розгорнулася, ховаючись за Ламборджiнi. Кулi просвистели з його бокiв. Лобове скло розлетiлося вщент. Дрейк швидко вислизнув. Вiн мiг бачити бiль у очах чоловiка, коли той стрiляв по суперкарах.
  
  Iнший теж бачив його. Дрейк вiдкрив вогонь на секунду ранiше за нього i побачив, як той важко впав, захоплюючи за собою одного зi своїх колег.
  
  Алiсiя вискочила через Ламборджiнi i завдала пари ударiв, що прикривають. Дрейк побiг до "Феррарi", пригинаючись за його величезними шинами. Наразi кожна куля на рахунку. Вiн мiг бачити Мей, прихований вiд стороннiх очей кутом офiсної стiни, що вдивлявся в задню частину, звiдки прийшли механiки.
  
  Троє з них лежали бiля її нiг.
  
  Дрейк видавив легку усмiшку. Вона все ще була iдеальною машиною для вбивства. На мить вiн занепокоївся про неминучу зустрiч Мей i Алiсiї i розплату за смерть Уеллса, але потiм вiн замкнув свою занепокоєння в тому ж вiддаленому куточку, що й любов, яку вiн вiдчував до Бена, Хайдена та всiх iнших своїх друзiв.
  
  Це не те мiсце, де можна було дати волю своїм громадянським емоцiям.
  
  Куля потрапила до Ferrari, вилетiла через дверi та вилетiла з iншого боку. З оглушливим трiском переднє вiкно вибухнуло, скло посипалося мiнi-водоспадом. Дрейк скористався вiдволiкаючим маневром, щоб вискочити i застрелити iншу людину, яка стовпилась бiля дверей офiсу.
  
  Любителi, звiсно.
  
  Потiм вiн побачив двох чоловiкiв суворого вигляду, якi виходять iз офiсу з автоматами в руках. Серце Дрейка пропустило удар. У нього майнув образ ще двох чоловiкiв за ними - майже напевно Скарберрi та Петерсена, яких захищають найнятi найманцi, - перш нiж вiн зробив своє тiло якнайменше за масивною шиною.
  
  Звук куль, що вилiтають, пiдiрвав його барабаннi перетинки. Тодi це було б їхньою стратегiєю. Тримайте Алiсiю та його пiд домашнiм арештом, доки два власники не втекли через чорний хiд.
  
  Але вони не планували на травень.
  
  Японський агент пiдiбрав пару кинутих пiстолетiв i вийшов з-за рогу, стрiляючи в чоловiкiв iз пiстолетiв-кулеметiв. Один вiдлетiв назад, нiби його збила машина, шалено палячи з пiстолета i розсипаючи конфеттi по стелi, коли падав. Iнший загнав своїх босiв за власну тушу та переключив прицiл на травень.
  
  Алiсiя рвонулася вгору i зробила один пострiл, який пройшов через щоку охоронця, миттєво зваливши його з нiг.
  
  Тепер Скарберрi та Петерсен самi дiстали зброю. Дрейк вилаявся. Вони були йому потрiбнi живими. У цей момент ще двоє чоловiкiв увiйшли через заднi та бiчнi дверi, змусивши Май знову сховатися за McLaren.
  
  Куля пробила корпус дорогоцiнного автомобiля.
  
  Дрейк почув, як один iз власникiв верещав, як гавайська свиня калуа. Кiлька чоловiкiв, що залишилися, зiбралися навколо своїх босiв i, стрiляючи по машинах i, отже, по нападниках, з запаморочливою швидкiстю побiгли до заднього гаража.
  
  Дрейк на мить здивувався. Май убила двох охоронцiв, але Скарберрi i Петерсен швидко зникли через заднi дверi пiд градом вогню, що прикриває.
  
  Дрейк пiдвiвся i вистрiлив, крокуючи вперед. Весь цей час просуваючись уперед, вiн нахилився, щоб пiдiбрати ще два види зброї. Один iз охоронцiв бiля заднiх дверей упав, тримаючись за плече. Iнший вiдступив назад у потоцi кровi.
  
  Дрейк пiдбiг до дверей, Май та Алiсiя були поруч iз ним. Мей стрiляла, поки Дрейк кидав кiлька швидких поглядiв, намагаючись оцiнити розташування пiдсобних примiщень та гаража.
  
  "Просто великий вiдкритий простiр", - сказав вiн. "Але є одна велика проблема".
  
  Алiсiя сiла навпочiпки поруч iз ним. "Що?"
  
  "У них там позаду є Шелбi Кобра".
  
  Май закотила на нього очi. "Чому це проблема?"
  
  "Хоч би що ти робив, не стрiляй у це".
  
  "Вiн заряджений вибухiвкою?"
  
  "Нi".
  
  "Тодi чому я не можу це зняти?"
  
  "Бо це Шелбi Кобра!"
  
  "Ми щойно розстрiляли демонстрацiйний зал, повний безглуздих суперкарiв". Алiсiя вiдштовхнула його лiктем убiк. "Якщо в тебе не вистачає духу на це, вiдвали".
  
  "Чорт". Дрейк пiдскочив до неї. Куля просвистiла бiля його чола i встромилася в оштукатурену стiну, обдавши гiпсовою стружкою його очi. Як i очiкував, поганi хлопцi стрiляли на бiгу. Якщо вони у що-небудь i потраплять, то це буде слiпа удача.
  
  Дрейк прицiлився, зробив глибокий вдих i вклав людей по обидва боки двох босiв. Коли впали їх тi охоронцi, що залишилися, i Скарберрi, i Петерсен, здавалося, зрозумiли, що ведуть програну битву. Вони зупинилися, зброя висiла у них з обох бокiв. Дрейк побiг до них, палець уже був на спусковому гачку.
  
  "Клод", - сказав вiн. "Нам потрiбний Клод, а не ти. Де вiн?"
  
  Поблизу два боси були дивно схожi. У них обох були втомленi особи, збородженi жорсткими зморшками, народженими роками безжального прийняття рiшень. Їхнi очi були холоднi, очi бенкетуючих пiрань. Їхнi руки, якi все ще стискали пiстолети, обережно зiгнулися.
  
  Травня вказала на зброю. "Вiдкиньте їх".
  
  Алiсiя широко розмахнулася вiялом, роблячи мету важчою. Дрейк майже мiг бачити поразку в очах босiв. Пiстолети з гуркотом упали на пiдлогу майже одночасно.
  
  "Криваве пекло", - пробурмотiла Алiсiя. "Вони виглядають однаково та дiють однаково. Чи перетворює вас поганих хлопцiв у раю на клонiв? I якщо я про це - навiщо комусь тут перетворюватися на поганого хлопця? Це мiсце краще нiж вiдпустка на сьомому небi вiд щастя".
  
  Хто з вас Скарберрi? Запитала Май, легко переходячи до справи.
  
  "Я", - сказав той, що зi свiтлим волоссям. "Ви, хлопцi, шукали Клода по всьому мiсту?"
  
  "Це ми", - прошепотiв Дрейк. "I це наша остання зупинка".
  
  Слабке клацання луною пролунало в тишi. Дрейк розвернувся, знаючи, що Алiсiя, як завжди, потрапить у цiль. Гараж виглядав порожнiм, тиша раптово стала тяжкою, як гора.
  
  Скарберрi обдарував їх жовтою усмiшкою. "Ми у майстернi. Iнодi все руйнується".
  
  Дрейк не дивився на Алiсiю, але дав їй знак постiйно бути напоготовi. Щось було негаразд. Вiн ступив усередину, взявся за Скарберрi. Швидким рухом дзюдоїста Дрейк пiдняв його i перекинув через плече, сильно вдаривши чоловiка об бетон. На той час, як бiль в очах Скарберрi минув, Дрейк приставив пiстолет до його пiдборiддя.
  
  Де Клод? - Запитав я.
  
  "Нiколи не чув-"
  
  Дрейк зламав чоловiковi нiс. "У тебе є ще один шанс".
  
  У Скарберрi було прискорене дихання. Його обличчя було застигло, як гранiт, але м'язи шиї напружено працювали, видаючи нервознiсть i страх.
  
  "Давайте почнемо вiдстрiлювати шматочки". легкий голос Май долинув до них. "Менi нудно".
  
  "Досить справедливо". Дрейк вiдштовхнувся, вiдступив убiк i натиснув на спусковий гачок.
  
  "НIЇЄ!"
  
  Крик Скарберрi зупинив його в останнiй можливий момент. "Клод живе ранчо! углиб вiд пiвнiчного узбережжя. Я можу надати вам координати".
  
  Дрейк усмiхнувся. "Тодi вперед".
  
  Ще одне клацання. Дрейк побачив найменший рух, i його серце впало.
  
  О нi.
  
  Алiсiя вистрiлила. Її куля миттєво вбила останнього поганого хлопця. Вiн ховався у багажнику "Шелбi".
  
  Дрейк вп'явся в неї поглядом. Вона посмiхнулася у вiдповiдь iз часткою старої пустощi. Дрейк побачив, що вона, принаймнi, знову набуде себе. У неї був сильний характер, здатний впоратися iз втратою.
  
  Вiн не був так впевнений у собi. Вiн пiдштовхнув Скарберрi, щоб той поспiшав. "Поспiшай. На твого друга, Клода, чекає великий сюрприз".
  
  
  Роздiл двадцять третiй
  
  
  Хайден i Кiнiмака навiть не встигли завести двигун машини, коли надiйшов дзвiнок Дрейка. Вона побачила його номер на своєму екранi та зiтхнула з полегшенням.
  
  Дрейк. Де ти-"
  
  "Немає часу. У мене є мiсце розташування Клода."
  
  "Так, ми теж так думаємо, розумнику. Дивно, вiд чого деякi злочинцi вiдмовляються заради спокiйнiшого життя".
  
  Як давно ти знаєш? Де ти?" Дрейк сипав питаннями, як сержант-iнструктор, який вiддає накази.
  
  "Пригальмуй, тигр. Ми отримали звiстку всього хвилину тому. Слухайте, ми готуємось до негайного удару. I я маю на увазi просто зараз. Ти граєш?
  
  "Я страшенно правий. Ми всi такi. Цей виродок на один крок вiдстає вiд Коваленка".
  
  Хейден розповiла йому про попередження про терористiв, коли сигналiзувала Кiнiмаке, щоб вiн вiв машину. Коли вона закiнчила, Дрейк замовк.
  
  За мить вiн сказав: "Ми зустрiнемося з вами у штаб-квартирi".
  
  Хейден швидко набрав номер Бена Блейка. "Твоя операцiя вдалася. Ми сподiваємося, що наш агент у Лондонi дiстане вам те, що вам потрiбно, у найближчi кiлька годин, пiсля чого вiн надiшле копiї прямо вам. Я сподiваюся, що це те, що тобi потрiбно, Бен ".
  
  "Я сподiваюся, що це справдi там". Голос Бена звучав так нервово, як вона нiколи вiд нього не чула. "Це здоровi здогади, але це все ще здогади".
  
  "Я теж на це сподiваюся".
  
  Хайден кинула свiй телефон на панель приладiв i байдуже дивилася на вулицi Вайкiкi, поки Кiнiмака їхав назад до штаб-квартири. "Гейтс вважає, що якщо ми зможемо швидко розправитися з Клодом, то зможемо зупинити атаки. Вони сподiваються, що Коваленка може бути навiть там".
  
  Мано стиснув зуби. "Все цим займаються, бос. Мiсцева полiцiя, сили спецiального призначення. Все стискається доти, доки не лусне. Проблема у тому, що поганi хлопцi вже на мiсцi. Вони мають бути. Мабуть, практично неможливо зупинити будь-яку неминучу атаку, не кажучи вже про пiвдюжину атак на трьох рiзних островах".
  
  Усi, хто мав владу, були переконанi, що Коваленко справдi замовив численнi атаки, щоб зайняти всiх, поки вiн вирушає на пошуки своєї мрiї - подорожi, якiй вiн присвятив i останню частину свого життя.
  
  Пiти стопами капiтана Кука. Пройти на краще. Дослiдити за брамою пекла.
  
  Хейден рiзко обернувся, коли штаб-квартира замаячила ззовнi. Час дiяти.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк привiв Мей та Алiсiю до будiвлi ЦРУ, i їх негайно супроводжували нагору. Їх провели до кiмнати, де кипiла дiяльнiсть. У дальньому кiнцi Хейден та Кiнiмака стояли серед натовпу полiцейських та вiйськових. Дрейк мiг бачити спецназ та команду зломщикiв HPD. Вiн мiг бачити унiформу, яка, безперечно, належить групам спецiальних операцiй ЦРУ. Можливо, навiть якась Дельта поблизу.
  
  Диявол, безперечно, зараз на хвостi у Кривавого короля i прагне кровi.
  
  Ти пам'ятаєш, коли Кривавий Король послав своїх людей атакувати той Руйнiвник, щоб вкрасти пристрiй? вiн сказав. "I вони намагалися викрасти Кiнiмак в той же час? Тримаю парi, це було випадкове захоплення. Вони просто хотiли знати гавайську мову Кiнiмаки".
  
  Потiм Дрейк згадав, що нi Мей, нi Алiсiї не було поряд, коли люди Коваленка прикрiплювали руйнiвника. Вiн похитав головою. "Не має значення".
  
  Дрейк помiтив Бена i Карiн, що припаркувалися бiля вiкна. У кожного в руцi був келих, i вони виглядали як самокрутки на шкiльнiй дискотецi.
  
  Дрейк думав про те, щоб загубитись у натовпi. Це було б просто. Втрата Кеннедi все ще вирувала в його кровi, унеможливлюючи обговорення. Бен був там. Бен тримав її, коли вона вмирала.
  
  Це мав бути Дрейк. Не тiльки це. Дрейк мав запобiгти її смертi. Це було те, що вiн зробив. Час розплився, i на мить вiн опинився вдома в Йорку з Кеннедi, i вони щось готували на кухнi. Кеннедi хлюпала темний ром на сковорiдку i пiдвела очi, коли вiн зашипiв. Дрейк маринував стейк у часниковiй олiї. Це було повсякденно. Це було весело. Свiт знову став нормальним.
  
  Зiрки спалахнули перед його очима, як невдалий феєрверк. Свiт раптово повернувся, i голоси залунали довкола нього. Хтось штовхнув його лiктем. Iнший чоловiк пролив гарячу каву на одного зi своїх начальникiв i помчав у туалет, як кажан iз пекла.
  
  Алiсiя пильно дивилася на нього. "Що вiдбувається, Дрейки?"
  
  Вiн проштовхувався крiзь натовп, поки не зiткнувся вiч-на-вiч з Беном Блейком. Це був iдеальний момент для короткого коментаря Dinorock. Дрейк це знав. Бен, мабуть, знав це. Але вони обоє мовчали. Свiтло струменiло через вiкно позаду Бена; Гонолулу стояв у обрамленнi сонячного свiтла, яскраво-блакитного неба та кiлькох ребристих хмар зовнi.
  
  Дрейк нарештi знайшов дар мови. "Цi комп'ютери ЦРУ виявилися корисними?"
  
  "Ми сподiваємося". Бен коротко виклав iсторiю подорожi капiтана Кука пiд "Даймонд Хед" i закiнчив одкровенням про те, що ЦРУ використало британського агента для пограбування Нацiонального архiву.
  
  Алiсiя повiльно просунулась уперед, почувши новини вiд молодого хлопця. "Британський суперзлодiй? Як його звати?"
  
  Бен моргнув вiд раптової уваги. "Хейден нiколи не говорив менi".
  
  Алiсiя кинула швидкий погляд на оперативника ЦРУ, потiм розпливлася у зухвалiй посмiшцi. "О, тримаю парi, вона цього не робила".
  
  "Що це означає?" Карiн заговорила.
  
  Посмiшка Алiсiї стала трохи порочною. "Я не дуже вiдомий своєю дипломатичнiстю. Не натискай на це".
  
  Дрейк кашлянув. "Просто ще один мiжнародний злочинець, з яким гуляю Алiсiя. Хитрiсть завжди полягала в тому, щоб знайти те, чого вона не має".
  
  "Це правда", - сказала Алiсiя з усмiшкою. "Я завжди був популярний".
  
  "Що ж, якщо це той агент, про якого я думаю", - втрутилася в їхню розмову Май, - вiн вiдомий японськiй розвiдцi. Вiн є... гравець. I дуже, дуже добрий оперативник".
  
  "Отже, швидше за все, вiн подбає про свiй кiнець". Дрейк вивчав блаженство Тихоокеанського мiста, що розкинулося перед ним, i сам жадав трохи спокою.
  
  "Для нього це нiколи не було проблемою", - сказала Алiсiя. "I так, вiн доставить вашi журнали".
  
  Бен усе ще переводив погляд з Алiсiї на Хейдена, але притримав мову. Обачнiсть була найкращою частиною розкриття на цьому етапi. "Це все ще обґрунтоване припущення", - сказав вiн. "Але якщо ми справдi опинимося бiля Врат пекла, я впевнений, що цi записи могли б врятувати нашi життя".
  
  - Сподiваюся - Дрейк повернувся i оглянув хаос - До цього не дiйде. Кривавий король все ще буде на ранчо. Але якщо цi придурки не поспiшають, Коваленко втече ".
  
  "Коваленко". Алiсiя облизнула губи, вимовляючи це, смакуючи свою помсту. "Помру за те, що трапилося з Хадсоном. А Будро? Вiн ще один, хто справдi вiдзначений". Вона теж оглянула галасливий натовп. "У будь-якому випадку, хто тут головний?"
  
  Наче у вiдповiдь пролунав голос з натовпу офiцерiв, якi оточували Хайден Джей. Коли шум затих i можна було роздивитися чоловiка, Дрейк був радий побачити Джонатана Гейтса. Сенатор йому подобався. I сумував разом iз ним.
  
  "Як ви знаєте, у нас є мiсце ранчо Коваленка в Оаху", - сказав Гейтс. "Отже, наша мiсiя має складатися з чотирьох частин. По-перше, убезпечте всiх заручникiв. По-друге, зберiть iнформацiю про ймовiрнi терористичнi атаки. По-третє, знайдiть цю людину, Клода та Коваленка. I по-четверте, знайдiть мiсце розташування двох iнших ранчо."
  
  Гейтс зробив паузу, щоб дати цьому осмислитись, а потiм якимось чином зумiв змусити кожного чоловiка та жiнку в кiмнатi думати, що вiн дивиться на них одним рухом очей. "Це має бути зроблено будь-якими необхiдними засобами. Коваленко добровiльно наражав на небезпеку безлiч життiв у ходi своїх шалених пошукiв. Це закiнчиться сьогоднi".
  
  Брама вiдвернулася. Несподiвано хаос у кiмнатi припинився, i всi почали швидко розходитись по своїх мiсцях. Деталi були ретельно продуманi.
  
  Дрейк упiймав погляд Хейдена. Вона помахала йому рукою, запрошуючи пiдiйти.
  
  "Споряджайте i сiдлайте коней, хлопцi. Ми дiстанемося до ранчо Клода за тридцять хвилин."
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Дрейк сидiв зi своїми друзями в одному з легких гелiкоптерiв Гавайського полiцейського управлiння i намагався впорядкувати думки, поки вони швидко летiли до ранчо Клода. Небо було усiяне схожими вертольотами та важчими, вiйськовими. Сотнi людей були у повiтрi. Iншi були в дорозi суходолом, рухаючись так швидко, як тiльки могли. Бiльшiсть полiцiї та вiйськових була змушена залишитися в Гонолулу та районi Вайкiкi на випадок, якщо терористичнi атаки справдi здiйсняться.
  
  Кривавий король подiляв їхнi сили.
  
  На супутниковому знiмку було видно великий рух на ранчо, але бiльша його частина була замаскована, тому неможливо було сказати, що вiдбувалося насправдi.
  
  Дрейк був сповнений рiшучостi призупинити свої почуття до Коваленка. Гейтс мав рацiю. Заручники та їхня безпека були вирiшальними моментами тут. Деякi з найдивовижнiших видовищ, якi вiн коли-небудь бачив, вiдкрилися внизу i навколо нього, коли вони летiли до Пiвнiчного узбережжя, але Дрейк використав кожну частинку своєї волi, щоб зосередитись. Вiн був солдатом, яким колись був.
  
  Вiн не мiг бути нiким iншим.
  
  Лiворуч вiд нього Май коротко розмовляла зi своєю сестрою, Чiкою, двiчi перевiряючи її безпеку та обмiнюючись кiлькома тихими словами, поки вони могли. Нi для кого не було секретом, що вони могли розпочати повномасштабну вiйну або попрямувати до пiдготовленої зони бойових дiй.
  
  Праворуч вiд Дрейка Алiсiя проводила час, перевiряючи та перевiряючи ще раз свою зброю та спорядження. Їй нiчого не треба було пояснювати. Дрейк не сумнiвався, що вона здiйснить свою помсту.
  
  Хайден i Кiнiмака сидiли навпроти, постiйно натискаючи на свої мiкрофони та випалюючи чи отримуючи оновлення та накази. Хорошою новиною було те, що на Оаху чи будь-якому iншому островi нiчого не сталося. Погана новина полягала в тому, що Кривавий король мав роки, щоб пiдготуватися до цього. Вони гадки не мали, у що вони йшли.
  
  Бена та Карiн залишили у штаб-квартирi. Їм було наказано дочекатися електронного листа агента, а потiм пiдготуватися до дещо лякаючої можливостi, що їм, можливо, доведеться пройти пiд Даймонд-Хед i, можливо, прорватися через Браму Ада.
  
  Зi звукової системи "Чопперс" долинув металевий голос. "П'ять хвилин до мети".
  
  Подобається тобi це чи нi, подумав Дрейк. Ми зараз у цьому.
  
  Гелiкоптер низько пронiсся над глибокою долиною, неймовiрне видовище, коли вiн летiв в оточеннi десяткiв iнших вертольотiв. Це була перша хвиля, що складалася iз солдатiв спецiального призначення. Кожен другий вiйськовий капер США був готовий надати допомогу. Вiйськово-повiтрянi сили. Вiйськово-морський флот. Армiя.
  
  Голос пролунав ще раз. "Мета".
  
  Вони повстали як єдине цiле.
  
  
  * * *
  
  
  Черевики Дрейка торкнулися м'якої трави, i вiн миттю опинився пiд вогнем. Вiн був передостанньою людиною, що вийшла за дверi. Невдачливий морський пiхотинець, який все ще вiдбивався, отримав повну чергу в груди i помер до того, як упав на землю.
  
  Дрейк розпластався на землi. Кулi просвистели над його головою. Глухi удари обрушилися на колоди поруч iз ним. Вiн дав залп. Чоловiки по обидва боки вiд нього повзли травою, використовуючи природну горбисту мiсцевiсть як укриття.
  
  Попереду вiн побачив будинок, двоповерхову цегляну споруду, нiчого особливого, але, без сумнiву, придатну для мiсцевих потреб Коваленка. Злiва вiн помiтив територiю ранчо. Що за...?
  
  Переляканi, беззбройнi постатi бiгли до нього. Вони розбiгалися лiворуч i праворуч, на всi боки. Вiн почув шипiння у навушнику
  
  "Товариськi матчi".
  
  Вiн ковзнув уперед. Мей та Алiсiя вiдходили праворуч вiд нього. Нарештi, морськi пiхотинцi взяли себе в руки i почали оголошувати скоординовану схему вогню. Дрейк почав просуватися швидше. Люди, що стояли перед ними, почали вiдступати, виходячи зi свого укриття i прямуючи до будинку.
  
  Легкi цiлi
  
  Дрейк тепер пiднявся з силами атаки та вбивав людей на бiгу, пiднявши пiстолет. Вiн побачив бранця, який стрибав травою, прямуючи до будинку. Вони не знали, що прибули добрi хлопцi.
  
  Бранець раптово зiгнувся i впав. Люди Кривавого короля стрiляли в них травою. Дрейк загарчав, прицiлився у стрiльця i знiс ублюдку голову. Вiн перiодично стрiляв або притискаючи до землi, або направляючи людей, щоб iншi могли їх прикiнчити.
  
  Вiн шукав Клода. Перш нiж вони залишили гелiкоптер, їм усiм показали фотографiю заступника Кривавого короля. Дрейк знав, що вiн керуватиме подiями з-за лаштункiв, розробивши план втечi. Певно, з дому.
  
  Дрейк побiг, все ще оглядаючи мiсцевiсть, час вiд часу стрiляючи. Один iз поганих хлопцiв пiднявся з-за пагорба i кинувся на нього з мачете. Дрейк просто опустив плече, дозволивши iнерцiї противника перенести його прямо на себе, i той звалився на землю. Чоловiк хмикнув. Черевик Дрейка розтрощив йому щелепу. Iнший черевик Дрейка наступив на руку, що стискає мачете.
  
  Колишнiй спiвробiтник SAS навiв пiстолет та вистрiлив. А потiм рушили далi.
  
  Вiн не озирався назад. Будинок був попереду, здавався величезним, дверi злегка прочиненi, нiби запрошуючи увiйти. Очевидно, це не той шлях, яким треба йти. Дрейк на бiгу вибив вiкна, цiлячись високо. У хатi вибухнуло скло.
  
  Тепер iз ранчо стiкалося все бiльше бранцiв. Деякi стояли у високiй травi, просто кричачи чи виглядаючи контуженими. Коли Дрейк глянув на них, вiн помiтив, що бiльшiсть iз них бiгли в темпi, летiли вперед, наче рятувалися вiд чогось.
  
  I тодi вiн побачив це, i його кров перетворилася на кригу.
  
  Голова, неймовiрно величезна голова бенгальського тигра, пронеслася травою в легкiй погонi. Дрейк не мiг дозволити тиграм зловити свою здобич. Вiн побiг до них.
  
  Натиснув на навушник. "Тигри в травi".
  
  У вiдповiдь пролунав шквал балаканини. Iншi теж помiтили звiрiв. Дрейк спостерiгав, як одна з тварин застрибнула на спину людини, що бiжить. Iстота була величезною, лютою i в польотi являла собою iдеальний образ хаосу i рiзанини. Дрейк змусив свої ноги йти швидше.
  
  Ще одна гiгантська голова пробила траву за кiлька ярдiв попереду. Тигр стрибнув на нього, його морда перетворилася на величезне гарчання, зуби вискаленi i вже обагрiти кров'ю. Дрейк упав на палубу i покотився, кожен нерв у його тiлi живий i кричав. Нiколи вiн не катався так iдеально. Нiколи вiн не пiднiмався так швидко i точно. Це було так, нiби бiльш лютий противник пробудив у ньому кращого воїна.
  
  Вiн вихопив пiстолет, розвернувся i випустив кулю в голову тигра. Звiр упав миттєво, прострiлений мозок.
  
  Дрейк не перевiв подих. Вiн швидко стрибнув через траву, щоб допомогти людинi, яку вiн бачив поваленим секундами ранiше. Тигр навис над ним, ричачи, його величезнi м'язи напружилися i пiшли брижами, коли вiн нахилив голову, щоб вкусити.
  
  Дрейк вистрiлив йому в задню частину, почекав, поки вiн обернеться, а потiм вистрiлив йому мiж очей. Воно приземлилося, всi п'ятсот фунтiв, на людину, яку збиралося з'їсти.
  
  погано, подумав Дрейк. Але це краще, нiж бути роздертим i з'їденим живцем.
  
  У його навушнику лунали крики. "Трахни мене, цi виродки величезнi!" "Ще один, Джако! Ще один до твоїх шести!
  
  Вiн вивчав навколишнє оточення. Жодних ознак тигрiв, тiльки переляканi бранцi та наляканi вiйська. Дрейк кинувся назад по травi, готовий сховатися, якщо побачить будь-якого супротивника, але за лiченi секунди вiн повернувся до будинку.
  
  Переднi вiкна були розбитi. Морськi пiхотинцi були всерединi. Дрейк пiшов за ним, його бездротовий Bluetooth сигнал вiдзначив його як дружнього. Переступаючи через зламане пiдвiконня, вiн ставив питання, де мiг би знаходитися сам Клод. Де б вiн був просто зараз?
  
  Голос прошепотiв йому на вухо. "Думав, ти рано пiшов з вечiрки, Дрейки". Шовковистi тони Алiсiї. "На ваших двох".
  
  Вiн побачив її. Частково прихованi стiнною шафою, в якiй вона рилася. Господи, вона що, переглядала його DVD колекцiю?
  
  Травня була позаду неї з пiстолетом у руцi. Дрейк спостерiгав, як японка пiдняла свою зброю i спрямувала її в голову Алiсiї.
  
  "Mai!" Його вiдчайдушний голос верещав у їхнiх вухах.
  
  Алiсiя пiдстрибнула. Обличчя Мей зiгнулося в легкiй усмiшцi. "Це був жест, Дрейк. Я вказував на iнтерфейс сигналiзацiї, а не Алiсiю. Поки немає ".
  
  "Тривога?" Дрейк хмикнув. "Ми вже всерединi".
  
  "Пiхотинцi, здається, думають, що це також пов'язано з великим складом на задньому дворi".
  
  Алiсiя вiдступила назад i прицiлилася з пiстолета. "Чорт вiзьми, якщо я знаю". Вона зробила залп по шафi. Полетiли iскри.
  
  Алiсiя знизала плечима. "Цього має вистачити".
  
  Хайден, за яким слiдував Кiнiмака, повернувся до кiмнати. "Свiран щiльно закритий. Ознаки мiн-пасток. Хлопцi-технарi наразi працюють над цим ".
  
  Дрейк вiдчув неправильнiсть усього цього. "I все ж таки ми так легко входимо сюди? Це-"
  
  У цей момент нагорi сходи почулася метушня i звук чийогось спуску. Швидко. Дрейк пiдняв пiстолет i глянув угору.
  
  I завмерла в шоцi.
  
  Один iз людей Клода повiльно спускався сходами, однiєю рукою стискаючи горло полонянки. В iншiй руцi у неї був Пустельний орел, спрямований їй у голову.
  
  Але це був не весь ступiнь потрясiння Дрейка. Нудотне почуття виникло, коли вiн впiзнав жiнку. Це була Кейт Харрiсон, дочка колишньої помiчницi Гейтса. Людина, яка була частково винна у смертi Кеннедi.
  
  То була його дочка. Досi живий.
  
  Людина Клода сильно притиснула пiстолет до її скронi, змусивши її замружитися вiд болю. Але вона не закричала. Дрейк, разом iз дюжиною iнших у кiмнатi, наставили зброю на чоловiка.
  
  I все-таки Дрейку це здавалося неправильним. Якого бiса цей хлопець був нагорi з одним бранцем? Здавалося, нiби-
  
  "Повернися!" - закричав чоловiк, дико метаючи очима на всi боки. Пiт стiкав iз нього великими краплями. Те, як вiн наполовину нiс, наполовину штовхав жiнку, означало, що вся його вага припадала на задню ногу. Жiнка, на її честь, не полегшувала йому завдання.
  
  Дрейк пiдрахував, що тиск на спусковий гачок був уже на пiвдорозi до мети. "Вiдiйдiть! Випустiть нас! Чоловiк опустив її ще на одну сходинку. Солдати спецназу вiдiйшли нормально, але лише на трохи вигiднiшi позицiї.
  
  "Я попереджаю вас, дурнi". Спiтнiлий чоловiк важко дихав. "Забирайся з гребаної дороги".
  
  I цього разу Дрейк мiг бачити, що вiн мав на увазi саме це. У його очах був розпач, щось, що Дрейк дiзнався. Ця людина втратила все. Що б вiн не робив, хоч би що вiн накоїв, це було зроблено пiд жахливим примусом.
  
  "Назад!" Чоловiк знову закричав i грубо штовхнув жiнку вниз ще на одну сходинку. Рука, що обiймала її за шию, була як залiзна лозина. Вiн тримав кожну частину свого тiла за нею, щоб не представляти мету. Колись вiн був солдатом, швидше за все, добрим.
  
  Дрейк та його колеги побачили мудрiсть вiдступу. Вони дали людинi трохи бiльше простору. Вiн спустився ще на кiлька сходинок. Дрейк упiймав погляд Мей. Вона трохи похитала головою. Вона також знала. Це було неправильно. Це було...
  
  Вiдволiкаючий маневр. Найстрашнiшого виду. Клод, без сумнiву, за наказом Коваленка, використав цю людину, щоб вiдволiкти їх. Архетипова поведiнка короля кровi. У будинку може бути бомба. Справжньою нагородою, Клод, ймовiрно, була вдала втеча з сараю.
  
  Дрейк чекав, iдеально врiвноважений. Кожен нерв у його тiлi завмер. Вiн вирiвняв удар. Його подих зупинився. Його розум спорожнiв. Тепер не було нiчого, нi напруженої кiмнати, повної солдатiв, нi переляканого заручника, нi навiть будинки та слуги, що його оточували.
  
  Усього на мiлiметр. Перехрестя прицiлу. До мети менше дюйма. Один хiд. Це все, що йому було потрiбне. I тиша була всiм, що вiн знав. Потiм чоловiк штовхнув Кейт Харрiсон ще на одну сходинку, i в цю частку секунди руху його лiве око виглянуло з-за черепа жiнки.
  
  Дрейк рознiс його на частини одним пострiлом.
  
  Чоловiк вiдскочив назад, зiткнувся зi стiною i прослизнув повз брязкiтної жiнки. Вiн приземлився з гуркотом, головою вперед, зброя брязнула за ним, i тодi вони побачили його жилет, його живiт.
  
  Кейт Харрiсон закричала: "На ньому бомба!"
  
  Дрейк стрибнув уперед, але травень i великий морський пiхотинець уже перестрибували через край сходiв. Морський пiхотинець схопив Кейт Харрiсон. Май перестрибнула через мертвого найманця. Її голова обернулася до жилета, до iндикатора.
  
  "Вiсiм секунд!"
  
  Усi кинулись до вiкна. Все, окрiм Дрейка. Англiєць рвонув далi в будинок, промчав вузьким коридором до кухнi, молячись, щоб хтось залишив заднi дверi вiдчиненими. Так вiн був би ближче до Клода, коли вибухне бомба. Таким чином, вiн мав шанс.
  
  Через коридор. Минуло три секунди. На кухню. Побiжний погляд навколо. Ще двi секунди. Заднi дверi - зачиненi.
  
  Час вийшов.
  
  
  Роздiл двадцять п'ятий
  
  
  Дрейк вiдкрив вогонь, коли почув початковий вибух. Потрiбна була б секунда чи двi, щоб дiстатися до нього. Кухоннi дверi розлетiлися вщент вiд численних ударiв. Дрейк бiг прямо на нього, весь час стрiляючи. Вiн не сповiльнився, просто вдарив його плечем i випав у повiтря.
  
  Вибух промайнув за ним, як атакуюча змiя. Язик полум'я вирвався з дверей i вiкон, пiднявшись у небо. Дрейк котився. Дихання вогню торкнулося його на мить, а потiм вiдступило.
  
  Не зменшуючи кроку, вiн знову схопився i побiг. Весь у синцях i побоях, але страшенно рiшучий, вiн кинувся до великої комори. Перше, що побачив, були мертвi тiла. Їх четверо. Технiки, якi Хейден залишив позаду, щоб отримати доступ. Вiн зупинився бiля них, перевiрив кожного на ознаки життя.
  
  Немає пульсу та кульових поранень. Цi чортовi стiни були наелектризованi?
  
  В iнший момент це вже не мало значення. Передня частина сараю вибухнула, уламки деревини та язики полум'я вирвалися назовнi внаслiдок вражаючої детонацiї. Дрейк упав на палубу. Вiн почув рев двигуна i пiдняв очi якраз вчасно, щоб побачити, як жовта пляма прорвалася крiзь розбитi дверi i потужно полетiла iмпровiзованою пiд'їзною дорiжкою.
  
  Дрейк схопився. Ймовiрно, вiн прямував до захованого вертольоту, лiтака чи якоїсь iншої чортової мiнi-пастки. Вiн не мiг дочекатися пiдкрiплення. Вiн вбiг у напiвзруйнований сарай i озирнувся. Вiн недовiрливо похитав головою. Глибокий блиск вiдполiрованого суперкара сяяв у всiх напрямках.
  
  Вибравши найближчий Дрейк витратив дорогоцiннi секунди на пошуки ключа, а потiм побачив набiр з них, що висять зовнi внутрiшнього офiсу. Aston Martin Vanquish стартував з комбiнацiї клавiш i включення, яка, хоч i була незнайома Дрейку, спонукала його адреналiн, коли пролунав божевiльний рев двигуна.
  
  Астон Мартiн вилетiв iз сараю з вереском шин. Дрейк направив його в напрямку того, що, як вiн сподiвався, було машиною Клода, що мчить. Якщо це був черговий виток дезорiєнтацiї, Дрейка кришка. Як, можливо, й усi Гаваї. Їм запекло треба було захопити заступника Кривавого короля.
  
  Краєм ока Дрейк помiтив, як Алiсiя рiзко зупинилася. Вiн не став чекати. У дзеркало заднього виду вiн побачив, як вона цiлеспрямовано вбiгає до сарай. Господи, це може обернутися неприємностями.
  
  Жовта пляма попереду стала виглядати як висококласний суперкар, який чимось нагадує старi купе Porsche Le Mans, якi виграли гонку. Бiля землi вiн обiймав вигини дороги, пiдстрибуючи, нiби бiг на пружинах. Непридатна для пересiченої мiсцевостi, але потiм iмпровiзована дорога стала повнiстю заасфальтованою на кiлька миль вище.
  
  Дрейк вистрiлив у the Vanquish, акуратно поклавши зброю на сидiння позаду себе i прислухаючись до звукiв Bluetooth, що стрибають у його мозку. Операцiя на ранчо все ще була в самому розпалi. Звiльнялися заручники. Деякi були мертвi. Декiлька груп людей Клода все ще вiдсиджувалися на стратегiчних позицiях, притискаючи владу до землi. I там все ще було пiвдюжини тигрiв, що нишпорили навколо, завдаючи хаосу.
  
  Розрив мiж Aston Martin та Porsche скоротився до нуля. Англiйська машина була набагато кращою на вибоїстiй дорозi. Дрейк примостився за ним, маючи намiр прилаштуватися поруч, як у дзеркалi заднього виду побачив, що до нього наближається ще суперкар.
  
  Алiсiя за кермом старого Dodge Viper. Довiрся їй, вона зробить щось iз м'язами.
  
  Три машини мчали пересiченою мiсцевiстю, вписуючись у повороти i розвертаючись на довгих прямих. Гравiй i бруд летiли довкола та позаду них. Дрейк побачив наближену мощену дорогу i прийняв рiшення. Вони хотiли отримати Клода живим, але спочатку їм треба було зловити його. Вiн був дуже обережний, продовжуючи слухати балаканину в навушниках на випадок, якщо хтось передасть, що вони спiймали Клода, але чим довше тривала ця погоня, тим впевненiше Дрейк ставав у тому, що людина попереду була секундантом Кровавого Короля.
  
  Дрейк пiдняв пiстолет i рознiс лобове скло "Астона". Пiсля митi небезпечного замету вiн вiдновив контроль i випустив другу чергу по Porsche, що тiкає. Кулi прошили його задню частину.
  
  Машина ледве зменшила швидкiсть. Вiн вилетiв на нову дорогу. Дрейк вiдкрив вогонь, коли гонщик "Ле-Мана" прискорився, на шкiряному сидiннi поряд з ним були розкиданi гiльзи вiд куль. Настав час нацiлитись на шини.
  
  Але прямо в цей момент один з вертольотiв пронiсся повз них усiх, двi фiгури висунулися з вiдчинених дверей. Гелiкоптер розвернувся перед "Порше" i завис боком. Попереджувальнi пострiли вирвали шматки з дороги перед ним. Дрейк недовiрливо похитав головою, коли з вiкна водiя висунулась рука i почала стрiляти вертольотом.
  
  Миттєво, одночасно, вiн прибрав ногу з акселератора та руки з керма, прицiлився i випустив заряд амбiцiй, майстерностi та нерозсудливостi. "Вайпер" Алiсiї врiзався у його власну машину. Дрейк вiдновив контроль, але побачив, як пiстолет вилетiв через лобове скло.
  
  Але його шалений пострiл спрацював. Вiн прострiлив лiкоть водiю, що тiкає, i тепер машина сповiльнювала хiд. Зупинка. Дрейк рiзко зупинив Aston, вискочив i швидко пiдбiг до пасажирських дверей Porsche, зупинившись пiдняти пiстолет i весь час тримаючи прицiл на головi фiгури.
  
  "Кинь свою зброю! Зроби це!"
  
  "Не можу", - була вiдповiдь. "Ти прострiлив менi руку, щоб трахнути, тупий кнур".
  
  Вертолiт завис попереду, зареваючи гвинтами, що несуть, коли вiд його громоподiбного двигуна затремтiла сама земля.
  
  Алiсiя наблизилася i вистрiлила у бiчне дзеркало Porsche. Як команда, вони розгорнулися лiворуч i праворуч, обидва прикриваючи людину за кермом.
  
  Незважаючи на гримасу агонiї на обличчi чоловiка, Дрейк упiзнав його за фотографiєю. То був Клод.
  
  Настав час розплачуватися.
  
  
  * * *
  
  
  Бен Блейк пiдстрибнув у шоцi, коли задзвонив його мобiльний. Наслiдуючи Дрейку, вiн також перейшов на Evanescence. Емi Лi, що леденить душу вокал, в треку "Lost in Paradise" повнiстю вiдповiдав настрою кожного в той момент.
  
  На екранi з'явився напис Мiжнародний. Дзвiнок був би не вiд члена його родини. Але у свiтлi роботи Нацiонального архiву це може бути з будь-якої кiлькостi урядових установ.
  
  "Так?"
  
  "Бен Блейк?"
  
  Страх дряпнув його хребет гострими пальцями. "Хто це?"
  
  "Скажи менi". Голос був культурним, англiйським та повнiстю впевненим. "Прямо зараз. Менi поговорити з Беном Блейком?
  
  Карiн пiдiйшла до нього, читаючи жах на його обличчi. "Так".
  
  "Добре. Молодець. Це було таке складно? Мене звуть Данiель Бельмонте".
  
  Бен мало не випустив телефон. Що? Як, чорт забирай, ти-"
  
  Потiк вишуканого смiху зупинив його. "Розслабся. Просто розслабся, мiй друже. Я, м'яко кажучи, здивований, що Алiсiя Майлз i твоя подружка не згадали про мою майстернiсть.
  
  Бен роззявив рота, не в силах вимовити жодного слова. Карiн одними губами вимовляла слова, злодiй? З Лондону? Це вiн?
  
  Обличчя Бена сказала все.
  
  "Кiт прикусив вам язика, мiстере Блейк? Можливо, тобi варто одягти свою прекрасну сестру. Як там Карiн?
  
  Згадка iменi його сестри трохи пiдбадьорила його. "Звiдки у тебе мiй номер?"
  
  "Не треба ставитись до мене поблажливо. Ти дiйсно думаєш, що потрiбно двi години, щоб виконати просту операцiю, про яку ти мене просив? Чи я витратив останнi сорок хвилин на те, щоб дiзнатися трохи про своїх... благодiйникiв? Хм? Не поспiшай з цим, Блейкi.
  
  "Я нiчого про тебе не знаю", - сказав Бен, захищаючись. "Тобi порадив-" Вiн зробив паузу. "За допомогою-"
  
  "Твоя дiвчина? Я певен, що був. Вона знає мене досить добре".
  
  "А Алiсiя?" Карiн кричала, намагаючись вивести чоловiка з рiвноваги. Вони обоє були такi здивованi i такi недосвiдченi, що їм навiть не спало на думку попередити ЦРУ.
  
  На мить запанувала тиша. "Ця дiвчина насправдi лякає мене, правду кажучи".
  
  Мозок Бена, здавалося, почав функцiонувати. "Мiстер Бельмонте, предмет, який вас попросили скопiювати, є дуже цiнним. Такий цiнний-"
  
  "Я розумiю це. Це було написано капiтаном Куком та одним iз його людей. За три свої подорожi Кук зробив бiльше вiдкриттiв, нiж будь-яка iнша людина в iсторiї".
  
  "Я не маю на увазi iсторичну цiннiсть", - огризнувся Бен. "Я маю на увазi, що це могло б урятувати життя. Нинi. Сьогоднi."
  
  "Невже?" Бельмонте здавався щиро зацiкавленим. "Будь ласка скажи".
  
  "Я не можу". Бен почав вiдчувати легкий розпач. "Будь ласка. Допоможiть нам".
  
  "Це вже на вашому електронному листi", - сказав Бельмонте. "Але я не був би тим, хто є, якби не показав тобi, чого я стою, чи не так? Насолоджуйся".
  
  Бельмонте закiнчив розмову. Бен кинув мобiльний на стiл i кiлька секунд клацав мишею на комп'ютерi.
  
  Вiдсутнi сторiнки з журналiв кухаря з'явилися у повному, чудовому кольорi.
  
  "Рiвнi пекла", - прочитав Бен уголос. "Кук дiстався лише п'ятого рiвня, а потiм повернув назад. Боже мiй, ти чуєш це, Карине? Навiть капiтан Кук не пройшов далi за п'ятий рiвень. Це це..."
  
  "Велика система пасток". Карiн швидко читала через його плече, фотографiчна пам'ять працювала понаднормово. "Найбiльша i шаленiша система пасток, яку коли-небудь можна було собi уявити".
  
  "I якщо це таке велике, небезпечне та ретельно продумане..." Бен повернувся до неї. "Уявiть собi грандiознiсть i значущiсть дива, до якого це призводить".
  
  "Неймовiрно", - сказала Карiн i прочитала далi.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк витяг Клода з пiдстрiленої машини i грубо кинув його на дорогу. Його крики болю розривають повiтря, заглушаючи навiть ревiння вертольота.
  
  "Дурнi! Ти нiколи не зупиниш це. Вiн завжди перемагає. Чорт забирай, у мене болить рука, ти ублюдок!
  
  Дрейк вiдвiв свiй кулемет на вiдстань витягнутої руки i опустився колiном на груди Клода. "Усього кiлька запитань, друже. Потiм медики накачають тебе якимось справдi смачним лайном. Де Коваленко? Вiн тут?"
  
  Клод обдарував його кам'яним обличчям, майже роздратованим.
  
  "Добре, спробуємо щось простiше. Ед Будро. Де вiн?"
  
  "Вiн сiв на шатл wiki-wiki назад у Вайкiкi".
  
  Дрейк кивнув головою. "А де знаходяться два iншi ранчо?"
  
  "Зник". Обличчя Клода розпливлося в усмiшцi. "Все зникло".
  
  "Цього достатньо". Алiсiя слухала через плече Дрейка. Вона обiйшла навколо, спрямувавши пiстолет в обличчя Клода, i обережно поставила черевик на роздроблений лiкоть Клода. Миттєвий крик розколов повiтря.
  
  "Ми можемо зайти в цьому так далеко, як ти захочеш", - прошепотiв Дрейк. "Нiхто тут не на твоєму боцi, друже. Ми знаємо про терористичнi атаки. Або говори, або кричи. Для мене це не має значення ".
  
  "Зупинися!" Слова Клода були майже нерозбiрливi. "Puh... будь ласка."
  
  "Так то краще". Алiсiя трохи послабила тиск.
  
  "Я... був з Кривавим Королем багато, багато рокiв". Клод сплюнув. Але тепер вiн залишає мене позаду. Вiн лишає мене вмирати. Гнити у країнi свиней. Щоб прикрити свою дупу. Можливо, нi." Клод спробував сiсти. "Чорт".
  
  Всi насторожилися, Дрейк витяг пiстолет i прицiлився до черепа Клода. "Спокiйно".
  
  "Вiн пошкодує про це". Клод практично кипiв вiд агресiї. "Мене бiльше не хвилює його жахливу вiдплату". Сарказм сочився у його тонi. "Менi все одно. Наразi для мене бiльше немає життя".
  
  "Ми зрозумiли". Алiсiя зiтхнула. Ти ненавидиш свого гребаного хлопця. Просто вiдповiдай на запитання сексуального солдата".
  
  У навушнику Дрейка пролунав писк. Металевий голос сказав: "Знайдено перший портальний пристрiй. Здається, Коваленко залишив це позаду".
  
  Дрейк моргнув i кинув швидкоплинний погляд на Алiсiю. Навiщо Кривавому Королевi залишати портальний пристрiй у такий час, як це?
  
  Проста вiдповiдь. Йому це було не потрiбно.
  
  "Коваленко очолює "Даймонд Хед", правда? До Врат Пеле, або Ада, або ще чогось. Це його кiнцева мета, так?
  
  Клод скривив обличчя. Ця легенда, яку вiн знайшов, стала нав'язливою iдеєю. Людина, багата понад усi мрiї. Чоловiк може отримати все, що захоче. Що вiн робить?"
  
  "Одержимий тим, чого в нього нiколи не буде?" Припустила Алiсiя.
  
  "Людина, така розумна, така винахiдлива, за один день перетворилася на невротичного iдiота. Вiн знає, що пiд цим чортовим вулканом щось є. Вiн завжди бурмотiв, що найкраще готує вiн. Цей Кухар справдi у страху повернув назад. Але не Дмитро Коваленко, не Кривавий король; вiн би пiшов далi".
  
  Навiть Дрейк вiдчув приплив поганих передчуттiв. "Кук повернув назад? Що, чорт забирай, там внизу?"
  
  Клод знизав плечима, потiм застогнав вiд болю. "Нiхто не знає. Але я припускаю, що Коваленко буде першим, хто дiзнається. Вiн зараз на завадi туди ".
  
  Серце Дрейка пiдстрибнуло вiд цiєї iнформацiї. Нинi вiн на шляху туди. Був час.
  
  На той час Май i пiвдюжини солдатiв пiдiйшли до них. Усi слухали з жадiбною увагою.
  
  Дрейк згадав про майбутню справу. "Нам потрiбнi мiсця розташування ранчо. I ми хочемо "Еда Будро".
  
  Клод переказав iнформацiю. Ще два ранчо, одне на Кауаї, iнше на Великому островi. Будро був на шляху до Кауаї.
  
  "А терористичнi атаки?" Тихо спитала Май. "Це просто ще один прийом?"
  
  I тепер обличчя Клода справдi витяглося з таким розпачом i стражданням, що шлунок Дрейка провалився крiзь пiдлогу.
  
  "Нi". Клод застогнав. "Вони є реальними. Вони можуть вiдкритися будь-якої митi ".
  
  
  Роздiл двадцять шостий
  
  
  Бен i Карiн пiдiйшли до вiкна, кожен тримав у руках копiю секретних журналiв капiтана Кука. Поки вони читали i перечитували божевiлля, що мiститься в ньому, Бен розпитував свою сестру про дивну поведiнку Кривавого Короля.
  
  "Коваленко, мабуть, збирався вирушити у цю подорож, коли було знайдено портативнi пристрої. Вiн надто добре пiдготовлений, щоб органiзувати все за останнi кiлька тижнiв".
  
  "Роки", - пробурмотiла Карiн. "Роки планування, практики та змащення правильних колiс. Але чому вiн ризикнув цiєю грандiозною операцiєю, щоб вирушити у невелику прогулянку на Бермуди?
  
  Бен похитав головою над одним iз уривкiв, який вiн читав. "Шаленi речi. Просто божевiльний. Тiльки одна рiч могла змусити його зробити це, сестричка."
  
  Карiн подивилася на далекий океан. "Вiн побачив дещо про пристрої, якi мали вiдношення до Даймонд Хед".
  
  "Так, але що?"
  
  "Ну, зрештою, очевидно, що нiчого особливо важливого". Вони стежили за тремтячими головами-зображення з камери транслювалися з ранчо Кривавого короля. Вони знали, що той, хто страждає манiєю величi, залишив портальний пристрiй позаду. "Йому це не потрiбно".
  
  "Або вiн вiрить, що може просто забрати це назад за своїм бажанням".
  
  Позаду них, за оперативною висхiдною лiнiєю зв'язку, вони почули, як Дрейк вигукує iнформацiю, яку вiн так довго видобував у Клода.
  
  Бен моргнув, дивлячись на Карiн. Вiн каже, що Кривавий король вже в Даймонд-Хед. Це означає-"
  
  Але несподiваний крик Карiн заморозив наступнi слова у його горлi. Вiн простежив за її поглядом, звузив очi i вiдчув, як руйнується його свiт.
  
  Чорний дим вiд багатьох вибухiв валив з вiкон готелiв уздовж пляжу Вайкiкi.
  
  Незважаючи на шум, що долинав з офiсiв навколо нього, Бен пiдбiг до стiни i ввiмкнув телевiзор.
  
  Задзвонив його мобiльний. На цей раз це був його батько. Вони теж, мабуть, дивляться телевiзор.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк i солдати, якi не були зайнятi захопленням заручникiв або розгромом небагатьох вогнищ опору, що залишилися, побачили трансляцiю на своїх iPhone. Командир їхнього пiдроздiлу, людина на iм'я Джонсон, зламав вiйськовi Android-пристрої i безпосередньо зв'язався з мобiльним командним пунктом у Гонолулу, коли розгорталися подiї.
  
  "Бомби вибухнули у трьох готелях Вайкiкi", - повторив командир. "Повторюю. троє. Вiдпливаємо на захiд вiд берега. Калакуау Вайкiкi. Помахай рукою Оханi". Командир слухав хвилину. "Здається, вони вибухнули у порожнiх кiмнатах, викликавши панiку... евакуацiю... значною мiрою... хаос. Аварiйнi служби Гонолулу працюють на межi своїх можливостей.
  
  "Це все?" Дрейк справдi вiдчув деяке полегшення. Могло бути набагато гiршим.
  
  "Зачекайте -" Обличчя командира витяглося. "О нi".
  
  
  * * *
  
  
  Бен i Карiн з жахом дивилися, як на екранi телевiзора перемикаються сцени. Готелi були швидко евакуйованi. Чоловiки та жiнки бiгли, штовхалися та падали. Вони кричали, захищали своїх близьких та плакали, мiцно обiймаючи своїх дiтей. Персонал готелю прийшов пiсля, виглядаючи суворим та переляканим, але зберiгаючи контроль. Полiцiя та пожежники входили та виходили з вестибюлiв та готельних номерiв, i їхня присутнiсть вiдчувалася перед кожним готелем. Телевiзiйна картинка зникла, коли прилетiв вертолiт, показавши чудовий вид на Вайкiкi i пагорби за ним, що розкинулися, велич вулкана Даймонд-Хед i всесвiтньо вiдомий пляж Кухiо, тепер зiпсований приголомшливим виглядом висотних готелiв, що вивергають дим i полум'я зi своїх зруйнованих.
  
  Екран телевiзора ще раз клацнув. Бен ахнув, i серце Карiн пiдстрибнуло. Вони навiть не могли говорити один з одним.
  
  Четвертий готель, мабуть у всього свiту, був захоплений терористами в масках. Будь-кого, хто вставав на шляху, розстрiлювали на тротуарi. Останнiй чоловiк обернувся i погрозив кулаком вертольоту, що завис. Перш нiж увiйти в готель i замкнути за собою дверi, вiн застрелив цивiльного, який сiв навпочiпки бiля припаркованого таксi.
  
  "О, Боже мiй". Голос Карiн був тихий. "А як щодо бiдних людей усерединi?"
  
  
  * * *
  
  
  "Королева Ала Моана зазнала вторгнення озброєних осiб", - сказав їм командир. "Рiшуче. В масцi. Не боюся вбивати". Вiн перевiв убивчий погляд на Клода. "Скiльки ще буде нападiв, ти, злiсний ублюдок?"
  
  Клод виглядав зляканим. "Нiяких", - сказав вiн. "На Оаху".
  
  Дрейк вiдвернувся. Вiн мав подумати. Йому довелося переорiєнтуватися. Це було те, чого хотiв Коваленко, щоб вони всi вiдволiклися. Факт був у тому, що Коваленко знав, що глибоко пiд Алмазною головою заховано щось приголомшливе, i був на шляху до того, щоб заявити на це права.
  
  Щось, що могло б навiть затьмарити жах цих нападiв.
  
  До нього повернулася зосередженiсть. Тут нiчого не змiнилося. Атаки були iдеально розрахованi. Вони одночасно вивели з ладу солдатiв, армiю та служби екстреної допомоги. Але нiчого не змiнилося. Вони не знайшли Кровавого Короля, так що -
  
  План Б було приведено в дiю.
  
  Дрейк подав знак Мей та Алiсiї. Хайден та Кiнiмака були вже близько. Великий гаваєць виглядав контуженим. Дрейк багатозначно звернувся до нього: Ти готовий до цього, Мано?
  
  Кiнiмака майже загарчав. "Я страшенно правий".
  
  "План Б", - сказав Дрейк. "Коваленка тут немає, тож ми дотримуємося цього. Iншi солдати зрозумiють це за хвилину. Хайден та Мей, ви приєднуєтеся до нападу на Кауаї. Мано та Алiсiя, ви приєднуєтеся до штурму Великого острова. Вирушай на тi ранчо. Врятуйте стiльки, скiльки можете. I Алiсiя..." Його обличчя перетворилося на висiчений лiд. "Я розраховую, що ти вчиниш вбивство. Нехай цей виродок Будро помре жорстокою смертю".
  
  Алiсiя кивнула головою. Це була iдея Дрейка тримати Май та Алiсiю порiзно, коли вони зрозумiли, що їм доведеться роздiлити свою команду. Вiн не хотiв, щоб смерть Уеллса та iншi секрети стали мiж порятунком життiв та зупинкою ворога.
  
  Високий голос Клода привернув увагу Дрейка. "Коваленко фiнансував атаки на Оаху, Кауаї та Великий острiв, просто щоб привернути вашу увагу. Роздiлити та пiдкорити вас. Тобi не перемогти цю людину. Вiн готувався роками".
  
  Метт Дрейк пiдняв свою зброю. "Ось чому я збираюся пiти за ним через Брама пекла i згодувати його гребаного диявола". Вiн попрямував до вантажного вертольоту. "Давайте, люди. Завантажуйтесь".
  
  
  * * *
  
  
  Бен швидко розвернувся, коли задзвонив його мобiльник. Це був Дрейк
  
  "Готовi?"
  
  "Привiт, Метт. Ти впевнений? Ми справдi йдемо?"
  
  "Ми справдi йдемо. Прямо зараз. Ти отримав те, що тобi потрiбно було вiд Данiеля Бельмонте?
  
  "Так. Але вiн трохи слабкий -"
  
  "Добре. Ви точно визначили найближчий вхiд до лавової труби?"
  
  "Так. Приблизно за двi милi вiд Даймонд-Хед є обгороджений комплекс. Гавайський уряд так само перекрив кожен вiдомий вхiд. У бiльшостi випадкiв це не зупиняє навiть рiшучу дитину вiд попадання всередину".
  
  Нiщо не допомагає. Listen, Ben. Хапай Карiн i попроси когось вiдвезти тебе до тiєї лавової труби. Надiшлiть менi координати. Зроби це зараз".
  
  "Ти серйозно? Ми гадки не маємо, що там, внизу. I ця система пасток? Це за межею жорстокостi".
  
  "Мужися, Бене. Або, як висловився Деф Леппард: - Давайте запалювати. "
  
  Бен поклав телефон на стiл i глибоко зiтхнув. Карiн поклала руку йому на плече. Вони обоє подивилися на телевiзор. Голос ведучого був напруженим.
  
  "... це тероризм небачених ранiше масштабiв".
  
  "Дрейк правий", - сказав Бен. "Ми на вiйнi. Нам треба повалити головнокомандувача наших ворогiв".
  
  
  Роздiл двадцять сьомий
  
  
  Дрейк зiбрав вiсiм членiв команди "Дельта", якi були приставленi до нього на випадок, якщо буде потрiбно дослiдження глибоких печер. Вони були вiдносними ветеранами вiддiлення, найдосвiдченiшими, i кожна людина колись, у якомусь богом забутому мiсцi, проводила свою власну операцiю.
  
  Перш нiж вони поринули у вертолiт, Дрейк на хвилинку вийшов зi своїми друзями. Кривавий Король уже роздiлив гавайськi та урядовi сили, i тепер вiн збирався роздiлити їх.
  
  "Будьте в безпецi". Дрейк по черзi глянув усiм у вiчi. Hayden. Mai. Алiсiя. Кiнiмака. "Нам доведеться провести ще одну нiч у пеклi, але завтра ми всi будемо вiльнi".
  
  Наслiдували кивки i бурчання вiд Мано.
  
  "Вiр у це", - сказав Дрейк i простяг руку. На нього налетiли ще чотири руки. "Просто залишайтеся живими, хлопцi".
  
  З цими словами вiн повернувся i побiг до вертольоту, що чекав. Загiн "Дельта" закiнчував пiдготовку обладнання i тепер зайняв свої мiсця, коли вiн пiднявся на борт. "Привiт хлопцi". Вiн мав сильний йоркширський акцент. "Готовий розiрвати на частини цю свиню, що поливається горiлкою?"
  
  "Буя!"
  
  "Трахайся". Дрейк махнув пiлотовi, який пiдняв їх у повiтря. Вiн востаннє озирнувся на ранчо i побачив, що його друзi все ще стоять у тому ж колi, проводжаючи його поглядом.
  
  Чи побачить вiн колись їх усiх живими знову?
  
  Якби вiн це зробив, то довелося б серйозно розрахуватися. Йому довелося б принести деякi вибачення. Деякi жахливi реальностi, з якими йому доведеться змиритись. Але зi смертю Коваленка це було б простiше. Кеннедi був би помщений, якщо не врятований. I тепер, коли вiн твердо йшов слiдом Кривавого Короля, його настрiй уже здiйнявся трохи вище.
  
  Але остаточний розрахунок мiж Мей та Алiсiєю цiлком може перевернути все це з нiг на голову. Щось величезне було мiж ними, щось жахливе. I що б це не було, у цьому причетний Дрейк. I колодязi.
  
  Гелiкоптеровi не знадобилося багато часу, щоб прибути до координат Бена. Пiлот посадив їх на рiвнiй дiлянцi землi приблизно за сто ярдiв вiд крихiтного комплексу. Дрейк побачив, що Бен i Карiн уже сидять, притулившись спинами до високого паркану. Їхнi обличчя були зовсiм бiлими вiд напруження.
  
  Йому треба було побути старим Дрейком на якийсь час. Ця мiсiя потребувала Бене Блейке його кращому проявi, у його холоднокровної формi, i якщо Бен стрiляв на всi чотири сторони, то Карiн харчувалася цим. Успiх мiсiї залежав вiд того, що всi вони були найкращими за все своє життя.
  
  Дрейк подав сигнал солдатам "Дельти", вийшов з вертольота, оточений запеклими поривами повiтря, i пiдбiг до Бена та Карiн. "Все добре?" вiн кричав. "Ти принiс колоди?"
  
  Бен кивнув, все ще трохи невпевнений, як ставитися до свого старого друга. Карiн почала зав'язувати волосся на потилицi. "Ми повнiстю завантаженi, Дрейку. Я сподiваюся, ти принiс щось бiса добре назад ".
  
  Солдати Дельти юрмилися навколо них. Дрейк поплескав одному чоловiковi - великому бородатому iндивiдууму з татуюванням на шиї та руками, як у байкера. "Це мiй новий друг, позивний Комодо, а це його команда. Команда, познайомтеся з моїми старими друзями, Беном та Карiн Блейк."
  
  Всюди чути кивки i бурчання. Двоє солдатiв були зайнятi тим, що зламували символiчний висячий замок, який заважав людям спуститися однiєю зi знаменитих лавових труб Гаваїв. За кiлька хвилин вони вiдступили, i ворота залишилися вiдчиненими.
  
  Дрейк увiйшов на територiю комплексу. Бетонна платформа вела до металевих дверей, надiйно замкнених. Праворуч стояла висока стiйка, на вершинi якої камера вiдеоспостереження, що обертається, оглядала мiсцевiсть. Комодо махнув тим же двом солдатам уперед, щоб вони подбали про дверi.
  
  "У вас, хлопцi, є якiсь натяки на те, у що я i мої люди збираємося вплутатися?" Хриплий голос Комодо змусив Бена здригнутися.
  
  "Словами Роберта Баден-Пауелла", - сказав Бен. "Будь готовий".
  
  Карiн додала: "За що завгодно".
  
  Бен сказав: Це девiз бойскаутiв.
  
  Комодо похитав головою i пробурмотiв "Виродки" собi пiд нiс.
  
  Бен примостився за грубуватим на вигляд солдатом. "У будь-якому разi, чому вони називають тебе Комодо? Твiй укус отруйний?
  
  Дрейк перервав, перш нiж капiтан "Дельти" змiг вiдповiсти. "Вони можуть називати це лавовою трубою, але це все ще простий старомодний тунель. Я не ображатиму вас, викладаючи звичайнi протоколи, але я скажу вам ось що. Слiдкуйте за мiнами-пастками. Кривавий король - це все про великi демонстрацiї та методи подiлу. Якщо вiн зможе iзолювати нас, то ми небiжчики ".
  
  Дрейк iшов попереду, жестом показуючи Бену йти наступним, а Карiн йти за Комодо. У маленькому караульному примiщеннi не було нiчого, окрiм кiлькох великих шафок та запорошеного телефону. Пахло плiснявою та вогкiстю i резонувало з глибокою, первозданною тишею, що повисла в повiтрi попереду. Дрейк пiшов уперед i невдовзi дiзнався чому.
  
  Вхiд у лавову трубу був бiля їхнiх нiг, величезна дiрка, що вела вниз, у темряву, що наповзала.
  
  "Як далеко це знаходиться?" Комодо вийшов уперед i кинув паличку, що свiтилася. Пристрiй заблимав i покотився кiлька секунд, перш нiж стукнутися об твердий камiнь. "Недалеко. Закрiпiть кiлька мотузок, хлопцi. Поспiшайте".
  
  Поки солдати працювали, Дрейк слухав як мiг. З темряви не долинало нi звуку. Вiн припускав, що вони на кiлька годин вiдстають вiд Коваленка, але мав намiр швидко надолужити втрачене.
  
  Як тiльки вони спустилися i твердо поставили ноги на гладку пiдлогу лавової труби, Дрейк зорiєнтувався i подався до Даймонд-Хед. Труба звужувалася, опускалася i згиналася. Навiть команда Delta iнодi втрачала рiвновагу або дряпала голови через непередбачуванiсть вулканiчного валу. Двiчi вона рiзко повертала, змушуючи Дрейка панiкувати, доки вiн не зрозумiв, що плавний вигин завжди був у напрямку Даймонд-Хед.
  
  Вiн не зводив очей з далекомiра. Пiдземна темрява зiмкнулась над ними з усiх бокiв. "Свiтло вперед", - раптом сказав Дрейк i зупинився.
  
  Щось вискочило з темряви. Порив холодного повiтря знизу. Вiн зупинився i вивчив гiгантську дiрку попереду. Комодо пiдiйшов i кинув ще одну паличку, що свiтилася.
  
  Цього разу вiн упав приблизно на п'ятнадцять футiв.
  
  "Добре. Комодо, ти i твоя команда готуйтеся. Бене, Карiне, погляньмо на цi журнали.
  
  Поки команда Delta встановлювала мiцний штатив над нерiвною дiркою, Дрейк швидко прочитав виноски. Його очi розширилися ще до того, як вiн дочитав першу сторiнку, i вiн глибоко зiтхнув.
  
  "Криваве пекло. Я думаю, нам потрiбна бiльша зброя".
  
  Бен пiдняв брову. "Там, унизу, нам знадобляться не кулi. Це мiзки".
  
  "Що ж, на щастя, у мене є i те, i iнше". Дрейк пiдняв пiстолет. "Я думаю, якщо нам знадобиться послухати якусь лайнову музику на шляху, ми звернемося до тебе".
  
  "Яйця. У мене тепер є Fleetwood Mac на моєму iPod".
  
  "Я в шоцi. Яку версiю?
  
  "Їх бiльше, нiж один?"
  
  Дрейк похитав головою. "Я думаю, що всi дiти повиннi десь починати свою освiту". Вiн пiдморгнув Карiн. "Як у нас справи, Комодо?"
  
  "Все зроблено".
  
  Дрейк ступив уперед, схопив мотузку, прикрiплену до триноги, i вiдштовхнув униз трубу, що дивно свiтилася. Як тiльки його черевики торкнулися дна, вiн потягнув, i решта один за одним ковзнула вниз. Карiн, тренована спортсменка, з легкiстю впоралася зi спуском. Бен трохи боровся, але вiн був молодий i пiдтягнутий i, зрештою, приземлився, не надто спiтнiвши.
  
  "Вперед". Дрейк швидко попрямував у напрямку Даймонд-Хед. "Будь напоготовi. Ми наближаємось".
  
  Прохiд почав спускатись. Дрейк на мить задумався, як лава труба може вiдхилятися вiд природного потоку, але потiм зрозумiв, що сама магма пробиватиметься шляхом найменшого опору з пекельною силою за спиною. Лава могла приймати будь-який кут, який забажає.
  
  Минуло ще кiлька хвилин, i Дрейк знову зупинився. Попереду в пiдлозi був ще один отвiр, цього разу меншого розмiру та iдеально закругленої форми. Коли Комодо впустив паличку, що свiтилася, вони припустили, що шахта глибиною близько тридцяти футiв.
  
  "Ще небезпечнiше", - сказав Дрейк. "Бережiть себе, ви двоє".
  
  Потiм вiн помiтив, що свiтло вiд палички, що свiтиться, не вiдбивається нiякими кам'яними стiнами. Його помаранчеве свiтло було поглинене навколишньою темрявою. Пiд ними була велика камера.
  
  Вiн подав знак до тишi. Усi, як один, вони уважно прислухалися до будь-яких звукiв, що лунали знизу. Пiсля хвилини повної тишi Дрейк взявся за спускну мотузку i перемахнув через порожню шахту. Вiн швидко ковзнув униз по його довжинi, поки не опинився пiд стелею.
  
  Як i ранiше, нiякого шуму. Вiн зламав ще пiвдюжини паличок, що свiтилися, i кинув їх у камеру внизу. Поступово почало розцвiтати неприродне свiтло.
  
  I Метт Дрейк нарештi побачив те, що до нього бачили небагато людей. Велике прямокутне примiщення завдовжки близько п'ятдесяти метрiв. Iдеально гладка пiдлога. Три вигнутi стiни, на яких вигравiрувано якiсь стародавнi знаки, невиразнi на такiй вiдстанi.
  
  I домiнуючий над однiєю стiною - вигнутий склепiнчастий прохiд, який так зачарував капiтана Кука. Дверi всерединi нього, якi так заволодiли Кривавим Королем. I жахи та чудеса, якi могли лежати за ними, наповнили Метта Дрейка та його супутникiв таким жахом.
  
  Вони знайшли Брама пекла.
  
  
  Роздiл двадцять восьмий
  
  
  Хайден мiцно тримався, коли вертолiт зробив вiраж у небi, швидко змiнюючи курс. Її останнiм виглядом Кiнiмакi було те, як вiчно грайлива Алiсiя Майлз заштовхувала його в iнший вертолiт. Це видовище змусило її здригнутися, але її практична сторона знала, що коли справа доходила до битви, Мано мала найкращу пiдтримку в цьому бiзнесi у виглядi божевiльної англiйки.
  
  Як i Хейден. Май сидiла поряд з нею, тиха i умиротворена, начебто вони прямували на узбережжя Напали, щоб оглянути пам'ятки свiтового класу. Iншi мiсця зайняли солдати креку. Кауаї був приблизно за двадцять хвилин їзди. Гейтс щойно зв'язався з нею, щоб повiдомити про терористичну атаку в торговому центрi Kukui Grove просто неба на Кауаї. Чоловiк прикував себе ланцюгом до поруччя за межами спiльного закладу Jamba Juice/Starbucks на пiвнiчнiй сторонi комплексу. Хтось iз шматками джемтексу, прив'язаними до тiла, та пальцем на спусковому гачку примiтивного детонатора.
  
  У чоловiка також було двi автоматичнi зброї та Bluetooth-навушник, i вiн не дозволив нiкому з вiдвiдувачiв ресторану вийти на волю.
  
  За словами Гейтса. "Цей придурок явно збирається протриматися там стiльки, скiльки зможе, потiм, коли влада зробить свiй хiд, вiн вибухне. Бiльшiсть полiцейських сил Кауаї була спрямована на мiсце подiї, подалi вiд вас".
  
  "Ми забезпечимо безпеку ранчо, сер", - запевнив його Хейден. "Ми очiкували цього".
  
  "Це ми зробили, мiс Джей. Я думаю, ми подивимося, якi плани Коваленко має на Великий острiв далi ".
  
  Хайден заплющила очi. Ковеленко планував цей напад роками, але питання залишалися. Навiщо вiдмовлятися вiд пристрою порталу? Навiщо йти з таким гуркотом? Чи це могло бути його планом Б? Що, незважаючи на те, що влада швидко викрила всi його зусилля i спровокувала криваву вендетту проти Дрейка, його друзiв i сiмей, вiн вибрав цей шлях, щоб здобути найбiльшу популярнiсть.
  
  Або, подумала вона, можливо, вiн використовує стару-стару стратегiю - створити досить великий резонанс тут, щоб твої дiяння могли залишитися непомiченими там.
  
  Не має значення, подумала вона. Її думки були про Беня i небезпечне завдання, яке вiн виконував. Вона нiколи б не сказала цього за обов'язком служби, але вона починала палко любити його. Борг, який вона вiдчувала до свого батька, не зник, але вiн став менш наполегливим пiсля жахливої смертi Кеннедi Мура. Реальне життя перевершило старi обiцянки будь-якого дня.
  
  Коли вертолiт пронiсся крiзь яскраво-блакитне гавайське небо, Хейден пiднiс молитву за Бена Блейка.
  
  Потiм задзвонив її мобiльний телефон. Коли вона глянула на екран, її брови здивовано злетiли вгору.
  
  "Привiт", - негайно вiдповiла вона. "Як у тебе справи?"
  
  "Чудово, дякую, але цей бiзнес з дослiдження гробниць має один серйозний побiчний ефект. Моя засмага майже зникла".
  
  Хейден посмiхнувся. "Ну, Торстене, для такого роду речей є салони".
  
  "Мiж командним пунктом та гробницею? Не зовсiм."
  
  "Я б, звичайно, iз задоволенням поговорив, Торстен, але ви, шведи, самi вибираєте моменти".
  
  "Зрозумiв. Спочатку я спробував зателефонувати до Дрейка, але вiдразу потрапив на голосову пошту. З ним все гаразд?"
  
  "Краще, нiж вiн був, так". Хейден побачив обриси Кауаї, що вимальовуються праворуч. "Послухай-"
  
  "Я швидкий. Операцiя тут вiдбувалася успiшно. Нiчого поганого. Все, як очiкувалося, своєчасно. Але..." Торстен зробив паузу, i Хейден почув, як вiн перевiв подих. "Сьогоднi дещо сталося. Я сказав би, що щось здається 'не так'. Ви, американцi, могли б назвати це iнакше".
  
  "Так?"
  
  "Я отримав дзвiнок вiд мого уряду. Вiд мого посередника до державного мiнiстра. Виклик високого рiвня. Я- " Ще одна нерiшуча пауза, зовсiм не схожа на Даля.
  
  Нерiвний берег Кауаї проносився пiд ними. Виклик надiйшов по радiо. "Вiсiм хвилин до мети".
  
  "Менi сказали, що наша операцiя - наша скандинавська операцiя - ось-ось буде передана новому агентству. Об'єднана оперативна група, що складається з високопоставлених, але неназваних спiвробiтникiв американського ЦРУ, АСВ та АНБ. Отже, Хейдене, я солдат, i я виконаю наказ мого вищого начальника, але чи правильно це звучить тобi?"
  
  Хейден була вражена всупереч самiй собi. "Для мене це звучить як повна нiсенiтниця. Як звати головну людину? Той, кому ти вiддаси себе в руки.
  
  "Рассел Кайман. Ти знаєш його?"
  
  Хайден порилася у своїй пам'ятi. Я знаю це iм'я, але я дуже мало знаю про нього. Я впевнений, що вiн з DIA, Розвiдувального управлiння мiнiстерства оборони, але вони в основному займаються придбанням систем озброєння. Що, чорт забирай, цьому Расселу Кайману потрiбно вiд тебе та Гробницi?
  
  "Ти читаєш мої думки".
  
  Краєм ока Хайден побачила, як голова Мей сiпнулася, нiби їй прострелили череп. Але коли Хейден запитально обернулася до неї, японський агент вiдвела погляд.
  
  Хейден подумав кiлька секунд, а потiм спитав тихим голосом: "Ти довiряєш усiм своїм людям, Торстене?"
  
  Занадто довга пауза Даля вiдповiла на її запитання.
  
  "Якщо АСВ було попереджено про щось, то вони мають дуже велике охоплення. Їхнiй прiоритет може навiть перевищити прiоритет ЦРУ. Iди обережно, друже. Цей хлопець, Кайман, вiн не що iнше, як привид. Засiб усунення несправностей для black ops, Гiтмо, 11 вересня. Якщо щось серйозне та делiкатне пiде не так, вiн та людина, до якої ти звертаєшся".
  
  "Трахни мене. Краще б я не питав.
  
  "Я мушу йти зараз, Торстене. Але я обiцяю тобi, що поговорю з Джонатаном про це лайно, як тiльки зможу. Тримайся там".
  
  Торстен пiдписав контракт iз втомленим зiтханням професiйного солдата, який уже все це побачив i якому завгодно було призначено якимось лакеєм до американського вискочка. Хейден спiвчував йому. Вона повернулася до травня, збираючись спитати, що та знає.
  
  Але по радiо пролунав виклик "Мета".
  
  Попереду й унизу горiли поля. Коли вертолiт знижувався, можна було бачити крихiтнi фiгурки, що безладно бiжать у всiх напрямках. З кабiни висунулися мотузки, i люди стрибнули за ними, швидко ковзаючи до випаленого ландшафту внизу. Хайден i Мей чекали своєї черги, вираз обличчя Мей був порожнiм, коли вони почули, як їхнi люди вiдкрили вогонь.
  
  Хейден втретє перевiрила готовнiсть свого "Глока" i сказала: "Будро там, внизу".
  
  "Не хвилюйся", - сказала японка. "Вiн збирається дiзнатися, що насправдi означає Май-тайм".
  
  Двi жiнки спустилися по мотузцi разом, приземлившись в той самий час, i пiшли класичним рухом "один-два прикриття". Ця практика вимагала абсолютної довiри один до одного, оскiльки, поки одна людина бiгла, друга спостерiгала за їх периферiйними пристроями. Раз, два, як у чехардi. Побудова. Але це був швидкий та руйнiвний спосiб просування.
  
  Хейден оглядала мiсцевiсть на бiгу. Декiлька пологих пагорбiв закiнчувалися обгородженим комплексом, на якому стояв величезний будинок i кiлька великих господарських будiвель. Це було б друге ранчо Коваленка. Судячи з вогню та хаосу, Будро прибув незадовго до них.
  
  Або, що ймовiрнiше, вiн по-садистськи не поспiшав з усiм цим.
  
  Хейден бiгла, стрiляючи зi своєї позиченої штурмової гвинтiвки M16 морського пiхотинця по спалахах дула i чоловiкiв, яких вона бачила в укриттi. Через двi хвилини пiдiйшла її черга, i вона крикнула: "Перезаряди!" i витратила ще кiлька секунд, щоб вставити новий магазин у свою зброю. Вогонь у вiдповiдь по них вiдкривався рiдко, а коли вiдкривався, то був настiльки неорганiзованим, що промахувався на кiлька футiв.
  
  По обидва боки першокласнi команди морської пiхоти просувалися з однаковою швидкiстю. Тепер попереду маячив паркан, ворота залишилися запрошено вiдчиненими, але команди перемiстилися влiво. Влучно кинута граната зруйнувала опори огорожi, залишивши командi безперешкодний в'їзд на ранчо.
  
  Кулi тепер просвистели у небезпечнiй близькостi.
  
  Хейден сховався за прибудовою для генератора. Вiд удару вiд цегляної кладки вiдскочили iскри, коли Май пiрнула в укриття. Глинянi та металевi уламки розлетiлися всюди.
  
  Май витер струмок кровi зi своєї щоки. "Солдати Будро проходили пiдготовку у ваших дитячих садках".
  
  Хейден на мить перевiв подих, потiм кинув швидкий погляд на будинок. "Дванадцять футiв. Ти готовий?"
  
  "Так".
  
  Хейден утiк. Май виступив уперед i спорудив стiну зi свинцю, змусивши їхнього ворога пригнутися в укриттi. Хайден дiйшла до кута будинку i притулилася до стiни. Вона кинула свiтлошумову гранату у вiкно, а потiм накрила травень.
  
  Але в цей момент у її навушнику пролунала приголомшлива кiлькiсть балаканини. Керiвник групи переконував людей прямувати до далекого складу. Там мало статися щось жахливе. Поки Хейден слухала, їй вдалося вловити, що люди Будро наполовину оточили будiвлю та збиралися вiдкрити вогонь через те, що могло бути всерединi.
  
  Безперечно, бранцi. Заручники.
  
  Хейден мчав за Мей, вибiгаючи на галявину i стрiляючи разом. До них приєдналися iншi солдати, розходячись вiялом по обидва боки, утворюючи смертоносну, атакуючу стiну мужностi та смертi.
  
  Безглузда рiзанина, яка ось-ось мала вiдбутися, була вiзитною карткою Будро. Вiн був би там.
  
  солдати, Що Втiкають, не припиняли стрiляти. Кулi розсiкали повiтря, з дзвоном вiдскакували вiд стiн та механiзмiв i знайшли щонайменше пiвдюжини ворожих цiлей. Люди Будро вiдсахнулися i вiдсахнулися в шоцi та страху. Коли солдати проходили повз свої укриття, вони спробували безшабашно вистрiлити збоку, але морськi пiхотинцi були напоготовi i закидали їх гранатами.
  
  Вибухи злетiли високо в повiтря по обидва боки вiд бiгунiв. Вiд вибухiв розлiталася шрапнель; язики вогню поширювали гарячу смерть так швидко, що око ледве могло встежити. Люди, що кричать, лежать на їхньому шляху.
  
  Хайден побачив попереду комору. Її серце стислося вiд абсолютного жаху. Це було правдою. Щонайменше п'ятнадцять чоловiк Будро стояли навколо замкненого сараю, цiлячись зi своєї зброї в тонкi, як папiр, стiни, i, коли Хейден прицiлилася в першу людину, всi вони вiдкрили вогонь.
  
  
  * * *
  
  
  Алiсiя Майлз кинулася навтьоки i вiдкрила вогонь, коли гавайськi сили та їхнi союзники розпочали атаку на ранчо Коваленка на Великому островi. Мiсцевiсть була нерiвною. Всi глибокi каньйони, високi пагорби та лiсистi рiвнини. Перш нiж вони навiть наблизилися до ранчо, в один iз штурмових гелiкоптерiв був випущений гранатомет, який зачепив його, але не знищив, змусивши їх усiх здiйснити ранню посадку.
  
  Тепер вони поспiшали як команда, долаючи густий лiс та нерiвнi схили пагорбiв. Вони вже втратили одну людину через мiну-пастки. Наступ був пiдготовлений людьми Кривавого короля. РПГ безцiльно летiли деревами.
  
  Найманцi розважаються.
  
  Але морськi пiхотинцi просувалися вперед, тепер їх вiдокремлювало вiд паркану близько тридцяти футiв i одна остання долина з крутими схилами. Алiсiя могла розрiзнити посмiхаються обличчя їхнiх ворогiв. Її кров почала закипати. Поруч iз нею досить швидко для велетня скакав великий агент ЦРУ Кiнiмака. Вiн виявився дуже корисним.
  
  Пристрої зв'язку в їхнiх вухах передавали новини про злодiяння, що надходять. Готель на Оаху "Ала Моана Квiн" був опечатаний. Туриста викинули на смерть з вiкна десятого поверху. Надвiр були кинутi гранати. Група спецназу готувалася до операцiї, якiй, ймовiрно, незабаром буде дано зелене свiтло через смертi i свавiлля, якi заподiюють найманцi. На Кауаї самотнiй терорист-смертник випустив кiлька куль фургонами, в яких збиралися журналiсти, поранивши репортера. I тепер, на Великому островi, було викрадено автобус iз туристами, а в їхньому екiпажi було встановлено бомбу. Вони були замкненi всерединi, тодi як їхнi бранцi сидiли зовнi у шезлонгах, пили пиво та грали у карти. Не було вiдомо, у кого з них був детонатор чи скiльки їх було.
  
  Алiсiя зiстрибнула вниз схилом долини. Перед нею вибухнув РПГ, високо пiднявши в повiтря бруд i камiння. Вона стрибнула через них, смiючись, i обернулася, коли вiдчула нерiшучiсть Кiнiмакi.
  
  "Давай, товстун", - сказала вона, грайливо скрививши губи. "Тримайся зi мною. Ось де все стає по-справжньому брудним".
  
  
  * * *
  
  
  Хайден стрiляла знову i знову, намагаючись зберiгати спокiй i таким чином пiдтримувати свою точнiсть. Три голови вибухнули у її полi зору. Май все ще бiгла поруч iз нею, нiчого не кажучи. Iншi солдати опустилися на одне колiно, ухиляючись вiд пострiлiв i вирубуючи найманцiв, перш нiж вони могли розвернутися.
  
  Тодi Хейден був серед них. Один чоловiк повернувся, i вона вдарила його гвинтiвкою по перенiссi. Вiн упав з криком, але штовхнув її по ногах, через що вона стрiмголов полетiла через нього.
  
  Вона швидко видерлася, але його тiло навалилося на неї зверху, притискаючи до землi. Коли вона пiдняла погляд, то подивилася прямо в його сповненi ненавистi, просоченi болем очi. З ведмежим гарчанням вiн ударив її кулаком i стиснув товстi руки навколо її горла.
  
  Миттєво вона побачила зiрки, але спробувала зупинити його. Натомiсть її двi вiльнi руки самi знайшли зброю. Праворуч - її "Ковк". У лiвiй - її нiж. Вона тицьнула стволом пiстолета йому в ребра, дозволяючи йому вiдчути це.
  
  Його хватка ослабла, очi розширились.
  
  Хейден зробив три глухi пострiли. Чоловiк скотився з неї. Коли вид над нею прояснився, у полi зору з'явилося обличчя iншого найманця. Хайден вистрiлив у носа, побачив, як чоловiк вiдлетiв назад i зник.
  
  Вона сiла i побачила Май. Останнiй найманець протистоїть їй. Хейден моргнув. Ця людина була руїною. Його обличчя виглядало так, наче його пофарбували у червоний колiр. Зубов не вистачало. Його щелепа виглядала вiдвислою. Одна рука була вивихнута, друга зламана в лiктi. Вiн стояв на тремтячих ногах, а потiм звалився на колiна в кривавий бруд.
  
  "Ти вибрав не ту людину, щоб кинути виклик", - сказала Май з милою усмiшкою, прицiлилася зi свого запозиченого "Глока" i знесла йому голову.
  
  Хейден мимоволi проковтнула. То була якась серйозна жiнка.
  
  Дверi сараю вiдчиняли морськi пiхотинцi, вигукуючи свою присутнiсть. Серце Хейдена впало вiд кiлькостi дiрок у сфальсифiкованих стiнах. Сподiватимемося, що заручники сховалися.
  
  Серед її думок, що швидко прояснюються, дещо стало очевидним понад усе iнше. Будро тут не було. Вона озирнулася додому. Це було останнє мiсце, де вона чекала б, що вiн сховається, але все-таки
  
  Раптове хвилювання привернула її увагу. Морськi пiхотинцi, спотикаючись, виходили з сараю, один тримався за плече, нiби його вдарили ножем.
  
  Потiм Будро та орда найманцiв висипали з сараю, стрiляючи з рушниць та кричачи, як демони. Чи означало це, що iншi найманцi вiддали своє життя, щоб бути принадами? Чи стрiляли вони неодруженими чи з певної позицiї?
  
  Реальнiсть вразила її як ядерний заряд. Люди Кровавого Короля тепер були серед морських пiхотинцiв, борючись, i Будро кинувся до Хейдена, зухвало пiднявши нiж.
  
  
  * * *
  
  
  Алiсiя пiдштовхнула команду своєю винахiдливiстю та духом пiд вогнем. Через кiлька хвилин вони досягли вершини останнього пiдйому i обрушили вогненний ореол на захисникiв, що окопалися. Алiсiя помiтила великий будинок, великий сарай та гараж на двi машини. Дiлянка виходила до широкої рiчки, без сумнiву, служила засобом втечi, а поруч iз сараєм знаходився вертолiтний майданчик з одним пошарпаним вертольотом.
  
  Вона озирнулася назад. "Гранатомети".
  
  Керiвник групи насупився. "Вже займаюся цим".
  
  Алiсiя вказала на позицiї супротивника. Там низька стiна. Заднiй бiк будинку. За "Роллс-Ройсом". Праворуч вiд фонтану.
  
  Керiвник групи облизав губи. "Виженiть виродкiв геть".
  
  Декiлька вибухiв змусили землю здригнутися. Нападники випустили три гранати, а потiм кинулися вперед у строю один-два, все ще ведучи вогонь як єдине цiле, але розсипаючись вiялом смертоносною дугою.
  
  З руйнiвною жорстокiстю вони увiрвалися на ранчо Кривавого короля.
  
  
  Роздiл двадцять дев'ятий
  
  
  Ноги Дрейка, взутi в черевики, торкнулися пiдлоги камери. Перш нiж iншi почали спускатися, вiн встановив люмiнесцентний спалах, щоб висвiтлити їм шлях. Одразу ж стiни ожили, їхнi гравюри тепер виразно виднiлися враженим очам Дрейка.
  
  Завитки схожi на тi, що на двох портативних пристроях. Тепер пiдтверджено, що вони такi самi, як тi, що Торстен Даль i його команда виявили в Гробницi богiв в Iсландiї.
  
  На яку давню цивiлiзацiю вони натрапили останнiм часом? I чим би це закiнчилося?
  
  Бен, Карiн та решта команди Delta вiдштовхувалися вiд мотузки, що спускається, поки всi не стовпилися навколо величезної арки Ворот Пеле. Дрейк щосили намагався не вдивлятися надто глибоко в чорнильну чорноту за ними.
  
  Бен i Карiн впали навколiшки. Сама арка складалася з якогось матового металу, iдеально гладкого та симетричного. На поверхнi металу було вигравiровано тi самi крихiтнi знаки, що й на iншiй частинi печери.
  
  "Цi мiтки", - Карiн обережно торкнулася їх, - "не випадковi. Дивись. Я бачу один i той же завиток, що повторюється щоразу. I решта печери..." Вона озирнулася. "Це те саме".
  
  Бен намацав свiй телефон. "Це фотографiя, яку Даль надiслав нам". Вiн пiднiс це до свiтла. Дрейк нахилився вперед, упевнений, що команда "Дельта" буде напоготовi з появою непроханих гостей.
  
  "Отже, Гробниця Богiв має якийсь зв'язок з Вратами пекла", - подумав Дрейк уголос. "Але що означають завитки?"
  
  "Вiзерунки, що повторюються", - тихо сказала Карiн. "Скажи менi. Якого роду знаки, стародавнi чи
  
  Сучасний, складається з безлiчi шаблонiв, що повторюються?"
  
  "Полегше". Великий Комодо сiв навпочiпки поруч iз ними. "Мова".
  
  "Це вiрно. Отже, якщо це мова- " Вона вказала на стiни камери. "Тодi вони розповiдають цiлу iсторiю".
  
  "Як i тi, що знайшов Даль". Дрейк кивнув головою. "Але ми не маємо часу аналiзувати це зараз. Коваленко пройшов через цю браму".
  
  "Почекай". Бен схопився за перенiсся. "Цi знаки..." Вiн торкнувся арки. Точно такi ж, як на пристроях. Для мене це говорить про те, що ця брама - виправлена версiя того самого пристрою. Машина для мандрiвок у часi. Ми вже дiйшли висновку, що боги, можливо, використовували портативнi пристрої, щоб пересуватися у часi та впливати на долю. Можливо, ця штука i є головною системою".
  
  "Послухай," тихо сказав Дрейк, "це чудово. Ти зрозумiєш це. Але за цiєю брамою-" Вiн тицьнув пальцем у непроглядну темряву. "Кривавий король. Людина, вiдповiдальна за смерть Кеннедi, серед сотень iнших. Настав час припинити розмови та почати йти. Поїхали".
  
  Бен кивнув i встав, виглядаючи трохи винним, коли вiн обтрушувався. Усi у залi глибоко зiтхнули. За брамою було щось ще, про що нiхто з них не хотiв згадувати:
  
  Причина, через яку капiтан Кук змiнив назву арки з "Брама Пеле" на "Брама пекла".
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТИЙ
  
  
  Штат Гаваї здригнувся у владi божевiльного.
  
  Якби мiг пролетiти гелiкоптер, здатний забезпечити широкий панорамний огляд похмурих, аморальних подiй, якi розгорталися на островах, вiн би спочатку пролетiв над Оаху, щоб захопити обложений готель "Ала Моана Куїн", де досвiдченi члени кiлькох команд спецназу тiльки почали дiяти проти добре озброєних. , мотивованих найманцiв, якi утримували всi висоти та незлiченних заручникiв. Вiн швидко проносився повз, уникаючи пекельних хмар чорного диму, якi валили щонайменше з дюжини розбитих вiкон, обережно вказуючи на отвори, де можна було побачити людей у масках з гвинтiвками та гранатометами, якi заганяють безпорадних чоловiкiв, жiнок та дiтей у групи, якi були легше знищити.
  
  А потiм вiн покотився б геть, вгору i вправо великою дугою, спочатку до сонця, ця товста жовта куля, що повiльно прокладає собi шлях до невизначеного i, можливо, катастрофiчного майбутнього, а потiм пiрнає нижче i лiворуч у своїй жахливiй подорожi вiдкриттiв до Кауаї. Вiн пройде поряд з Даймонд-Хед, не звертаючи уваги на героїв та лиходiїв, якi шукають секрети та переслiдують жахливi сни у найтемнiших i найнебезпечнiших пiдземних печерах згаслого вулкана.
  
  На Кауаї вiн кинувся б до мокрого вiд поту чоловiка, який прикував себе ланцюгом до огорожi кав'ярнi, замкнувши вiдвiдувачiв усерединi i явно демонструючи жилет, набитий динамiтом, i тремтячу руку, що стискає детонуючий пристрiй мерця. Якби картинку наблизити, можна було б побачити вiдчай у очах чоловiка. Це ясно показало б той факт, що вiн, можливо, не мiг би довго протриматися. А потiм вiн здiймався високо, знову пiднiмаючись над дахами, щоб слiдувати витонченому вигину екзотичного узбережжя. На ранчо, що горить, де Хейден Джей щойно бився з Едом Будро, тодi як Май Кiтано та iншi морськi пiхотинцi билися в ближньому рукопашному бою з десятками найманцiв Будро. Серед жахливого шуму смертi та битви пораненi заручники плакали.
  
  I вперед. Минуле та майбутнє вже стикалися. Стародавнi та авангарднi зчепилися у конфлiктi.
  
  Сьогоднi був день, коли боги могли померти, а новi герої могли розквiтнути та пiднятись.
  
  Гелiкоптер здiйснить останнiй облiт, оглядаючи контрастнi ландшафти та динамiчнi екосистеми, з яких складається Великий острiв. Мчачи ще одним ранчо, на кiлька миттєвостей можна було зосередитися на тому, як Алiсiя Майлз, Мано Кiнiмака та їх команда морських пiхотинцiв штурмують добре захищений комплекс, де заручники, найманцi та чоловiки з динамiтними намистами зiйшлися в одному всемогутньому зiткненнi. По краях битви запрацювали потужнi машини, готовi евакуювати людей Кривавого Короля суходолом, повiтрям i водою. Камера починала наближатися, коли Алiсiя i Кiнiмака пiднiмали голови, знаючи про втiкачiв i вже прокладаючи шляхи, щоби перехопити i знищити їх.
  
  I, нарештi, гелiкоптер вiдхилявся вбiк, просто машина, але все ж таки машина, яка ряснiє зображеннями людської дуростi, мужностi, яку вони можуть виявити i виявити, i гiршого зла, яке вони можуть зробити.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
  
  
  Дрейк увiйшов пiд арку, яку капiтан Кук охрестив Брамами пекла, i опинився у грубо вирубаному вузькому проходi. Вiн увiмкнув лiхтар гвинтiвки i прикрiпив його до ствола. Вiн також прикрiпив до плеча лiхтар i налаштував його так, щоб вiн освiтлював стiни. Якийсь час було багато свiтла i жодної очевидної небезпеки.
  
  Коли вони перетинали звивистий прохiд, Дрейк сказав через плече: "Розкажи менi, Бене, про журнали Кука".
  
  Бен швидко видихнув. "Це лише огляд цiєї величезної системи пасток. Кук назвав це "Брамою пекла" через природу пасток. Вiн навiть не бачив, що буде наприкiнцi".
  
  "То хто ж побудував пастки?" Запитав Дрейк. "I чому?"
  
  "Нiхто не знає. Знакiв, якi ми знайшли зовнi, та тих, що були у Гробницi Богiв, немає на цих внутрiшнiх стiнах." Вiн кашлянув i додав: "Поки що".
  
  Голос Комодо прогримiв у них за спиною. "Чому Кук не бачив кiнця?"
  
  "Вiн втiк", - тихо сказала Карiн. "У жаху".
  
  "О, лайно".
  
  Дрейк на мить зупинився. "Отже, оскiльки я лише тупий солдат, а ви двоє - мiзки цiєї операцiї, дозвольте менi прояснити ситуацiю. По сутi журнали є ключем до системи пасток. I у вас двох є копiї iз собою".
  
  "У нас є один екземпляр", - сказав Бен. "У Карiн в головi iнший".
  
  "Тодi ми маємо один екземпляр", - пробурчав Комодо.
  
  "Нi..." - почав Бен, але Дрейк зупинив його. Вiн має на увазi, що якщо вона помре, у нас буде одна копiя, малюк. Фотографiчна пам'ять не дуже корисна, коли ти мертвий".
  
  "Я не ... Так, добре, вибачте, ми думаємо не як солдати".
  
  Дрейк помiтив, що тунель почав розширюватись. Найлегший вiтерець обдував його обличчя. Вiн пiдняв руку, щоб зупинити їх, а потiм висунув голову з-за рогу.
  
  Споглядати приголомшливе видовище.
  
  Вiн був бiля входу у величезну камеру, довгастої форми, зi стелею, що губиться у темрявi. Слабке свiтло виходило вiд паличок, що свiтилися, якi, мабуть, залишили люди Кривавого Короля. Прямо навпроти нього, що охороняв тунель, що тривав у глибинах гори, було видовище, вiд якого в нього забилося серце.
  
  У самiй скелi над тунелем було висiчено гiгантське обличчя. З-за розкосих очей, гачкуватого носа i того, що можна було описати тiльки як роги, що стирчать з його голови, Дрейк одразу ж дiйшов висновку, що це обличчя диявола чи демона.
  
  Iгноруючи обличчя зараз, вiн оглянув мiсцевiсть. Стiни були вигнутi, їхнi основи були оповитi темрявою. Їм треба було додати сюди трохи додаткового свiтла.
  
  Вiн повiльно поманив решту вперед.
  
  I потiм, раптово, по печерi пролунав шум, такий, наче одночасно вистрiлила сотня вогнеметiв, або, як висловився Бен, "звуки, схожi на треклятий бетмобiль".
  
  Вогонь вирвався через нiздрi рiзьблення, створюючи пiч навколо кам'яної пiдлоги. Два окремi струменi полум'я вирвалися з кожної нiздрi, а потiм, через кiлька секунд, по одному з кожного ока.
  
  Дрейк iз занепокоєнням вивчав це. "Можливо, ми робимо якийсь механiзм. Чутливий до тиску вимикач або щось таке." Вiн повернувся до Бена. "Сподiваюся, ти готовий, приятель, тому що, як казав один з моїх улюблених гуртiв Dinorock, Poison, - це не що iнше, як гарне проведення часу".
  
  Губи Бена скривилися в швидкоплиннiй посмiшцi, коли вiн звiрився зi своїми записами. "Це перший рiвень пекла. За словами автора сценарiю, людину на iм'я Хоксворт, вони назвали цей рiвень Гнiвом. Я думаю, що причина очевидна. Пiзнiше вони зiставили його з дияволом, Амоном, демоном гнiву".
  
  "Дякую за урок, малюк". Комодо загарчав. "Там випадково не згадується шлях у минуле?"
  
  Бен поклав текст на пiдлогу та розправив його. "Дивися. Я бачив це ранiше, але цього не розумiв. Можливо, це пiдказка.
  
  Дрейк сiв навпочiпки поруч зi своїм юним другом. Скопiйованi журнали були ретельно оформленi та проiлюстрованi, але палець Бена привернув його увагу до дивного рядка тексту.
  
  1 (||) - перехiд до 2(||||) - перехiд до 3 (||) - перехiд до 4 (|||||/)
  
  I єдиний напис, який слiдував за цим, "З гнiвом, майте терпiння. Обережна людина спланує свiй маршрут, якщо перед ним лежатимуть навiгацiйнi лiнiї".
  
  "Кук був найбiльшим мореплавцем усiх часiв", - сказав Бен. "Цей рядок говорить нам про двi речi. Цей Кухар проклав маршрут повз демона i що шлях через нього потребує ретельного планування".
  
  Карiн спостерiгала за спалахами вогню. "Я нарахувала чотирьох", - сказала вона задумливо. "Чотири виверження полум'я. Стiльки ж скiльки-"
  
  Пролунав пострiл, що вразив тишу. Куля зрикошетила вiд стiни поруч iз головою Дрейка, змусивши гострi уламки каменя розтинати повiтря. Через мiлiсекунду Дрейк скинув пiстолет i вистрiлив, а ще через мiлiсекунду вiн зрозумiв, що якщо вiн пiрне назад у прохiд, снайпер може тримати їх притиснутими до стiни до нескiнченностi.
  
  З цiєю думкою вiн побiг, стрiляючи в камеру. Комодо, явно дiйшовши до того ж висновку, пiшов за ним. Спiльний вогонь вибив iскри з навколишнього муру. Той, хто сховався в шоцi, пригнувся, але все ж таки зумiв випустити ще одну кулю, яка просвистiла мiж Дрейком i Комодо.
  
  Дрейк опустився на одне колiно, прицiлюючись.
  
  Чоловiк вискочив зi свого укриття, високо пiднявши зброю, але Комодо вистрiлив першим - вибухова хвиля вiдкинула нападаючого. Пролунав пронизливий крик, i чоловiк приземлився, заплутавшись, рушниця з гуркотом упала на пiдлогу. Комодо пiдiйшов i переконався, що чоловiк мертвий.
  
  Дрейк вилаявся. "Як я i думав, Коваленко залишив снайперiв, щоб уповiльнити нас".
  
  "I щоб проредити нас", - додав Комодо.
  
  Карiн висунула голову з-за рогу, свiтле волосся впало їй на очi. "Якщо я правий, то дивна пропозицiя - це замкова свердловина, а слово "терпiння" - ключ. Тi двi трамвайнi лiнiї, якi виглядають як два 'Я'? У музицi, поезiї та старiй лiтературi вони можуть означати паузу. Отже, терпiння означає "робити паузу".
  
  Дрейк дивився на пропозицiю, поки команда Delta розсипалася вiялом по печерi, що пiдганяє Комодо i сповнена рiшучостi бiльше не робити помилок.
  
  Комодо крикнув: "А люди? Стережiться мiн-пасток. Я не допустив би, щоб цей росiйський придурок щось пiдлаштував пiд присяжних ".
  
  Дрейк потер спiтнiлу долоню об шорстку стiну, вiдчуваючи пiд рукою нерiвний камiнь, холодний, як нутро холодильника. "Отже, це: 'ждiть першого вибуху, потiм зробiть паузу на два i переходьте до двох. Пiсля другого вибуху зупинiть четвертий i переходьте до третього. Пiсля третього вибуху зробiть паузу на двi i переходьте до чотирьох. I пiсля четвертого вибуху зробiть шосту паузу, а потiм виходьте".
  
  "Полегше". Бен пiдморгнув. "Але як довго триває пауза?"
  
  Карiн знизала плечима. "Коротке заклинання".
  
  "О, це корисно, сестричка".
  
  "I як ви пiдраховуєте вибухи?"
  
  "Я припускаю, що той, який досягає найдальшого мiсця першим, є номером один, а номер чотири найкоротший".
  
  "Що ж, у цьому є якийсь сенс, я гадаю. Але це все одно-"
  
  "От i все". З Дрейка було достатньо. "Моє терпiння вже зазнало випробування, слухаючи цi дебати. Я пiду першим. Давай зробимо це, доки мiй кофеїновий кайф не закiнчився".
  
  Вiн пройшов повз команду "Комодо", зупинившись за кiлька ярдiв вiд найдовшої язика полум'я. Вiн вiдчув, як кожен чоловiк обернувся, щоб подивитись. Вiн вiдчув неспокiй Бена. Вiн заплющив очi, вiдчуваючи, як пiднiмається температура, коли черговий перегрiтий розряд пiдсмажив повiтря перед ним.
  
  Обличчя Кеннедi пропливло перед його внутрiшнiм поглядом. Вiн побачив її такою, якою вона була ранiше. Суворий каре в її волоссi, невиразнi брючнi костюми - по одному на кожен день тижня. Свiдоме зусилля вiдвернути все вiд того факту, що вона була жiнкою.
  
  I тодi Кеннедi розпустила волосся, i вiн згадав жiнку, з якою провiв два чудовi мiсяцi. Жiнка, яка почала допомагати йому рухатися далi пiсля нищiвної смертi його дружини Елiсон i болю, завданого тою фатальною автокатастрофою багато рокiв тому.
  
  Її очi спалахнули прямо в його серцi.
  
  Перед ним горiв вогонь.
  
  Вiн зачекав, поки жар полум'я спаде, i зупинився на двi секунди. Поки вiн чекав, вiн усвiдомив, що спалах вогню з другого ока вже блиснув униз. Але через двi секунди вiн перейшов до цiєї точки, хоча кожна клiтинка його iстоти кричала, що вiн не винен.
  
  Вогонь знищив його.
  
  Але завмерло тодi, коли вiн закiнчив свiй рух. Повiтря навколо нього все ще було гарячим, але терпимим. Дрейк дихав, пiт стiкав iз нього хвилями. Не в змозi розслабитися нi на мить, вiн почав вiдлiк знову.
  
  Чотири секунди.
  
  Поруч iз ним потрiскував полум'я, намагаючись пiдпалити те саме мiсце, яке вiн збирався зайняти.
  
  Дрейк зробив свiй хiд. Вогонь згас. У ротi у нього було вiдчуття солоного коржика. Обидва його очнi яблука палили, нiби по них пройшлися наждачним папером.
  
  Хоча вважаю. Думати завжди думати. Ще двi секунди i рушимо. Переходимо до останнього маневру. Тепер у ньому з'явилась упевненiсть.
  
  Зробiть паузу в шiсть секунд, а потiм -
  
  О шостiй вiн переїхав, а вогонь не вщухав! Його брови обпалило. Вiн упав навколiшки, вiдкинув своє тiло назад. Бен вигукнув його iм'я. Жар став такий сильний, що вiн спробував закричати. Але на той момент це раптово зникло. Вiн повiльно усвiдомив, що його руки та колiна шкребуть по грубiй кам'янiй пiдлозi. Пiднявши голову, вiн швидко поповз тунелем у заднiй частинi камери.
  
  За мить вiн повернувся i крикнув iншим: "Краще зробiть останню паузу за сiм секунд, хлопцi. "найменше ти хочеш дiзнатися, на що схоже смажене по-кентуккiйськи".
  
  Почувся приглушений смiх. Комодо негайно пiдiйшов i запитав Карiн та Бена, коли вони хотiли б зайняти свою чергу. Бен вважав за краще, щоб перед ним вирушило ще кiлька солдатiв, але Карiн була готова пiти за Дрейком. Потрiбно було, щоб сам Комодо вiдвiв її вбiк i тихо поговорив про розсудливiсть переконатися, що Дрейку не просто пощастило з таймiнгами, перш нiж вони ризикнули втратити один iз мiзкiв своєї операцiї.
  
  Дрейк побачив, як Карiн пом'якшала i навiть трохи посмiхнулася. Було приємно бачити, що хтось надає заспокiйливий вплив на неприборкану дитину сiм'ї Блейк. Вiн перевiрив тунель навколо себе i кинув паличку, що свiтилася, у тiнь. Його бурштиновий вiдтiнок, що розширюється, не освiтлював нiчого, крiм ще бiльш витiсненого тунелю, що зникає в чорнотi.
  
  Перший солдат "Дельти" впав поряд з ним, незабаром за ним пiшов другий. Дрейк, не гаючи часу, вiдправив їх у тунель на розвiдку. Коли вiн повернувся назад до палати гнiву, вiн побачив Бена Блейка, який робить свiй хiд.
  
  Бен схопив свою сумку майже як школяр, переконався, що його довге волосся заправлене пiд верхню частину футболки, i ступив уперед. Дрейк спостерiгав, як рухаються його губи, коли вiн вiдраховував секунди. Не виявляючи жодних зовнiшнiх ознак емоцiй, серце Дрейка буквально вистрибнуло в нього з рота i залишалося там, поки його друг, пихкаючи, не звалився бiля його нiг.
  
  Дрейк запропонував йому руку. Бен пiдняв очi: "Що ти збираєшся сказати, недоумку? Якщо ти не виносиш спеку?"
  
  "Я не цитую Бакс Фiзз", - сказав Дрейк роздратованим тоном. "Якщо ти хочеш - нi, почекай-"
  
  Дрейк помiтив Карiн, що наближається до першого струменя вогню. Рот Бена миттєво закрився, i очi його стежили за кожним рухом його сестер. Коли вона похитнулася, зуби Бена заскреготiли так сильно, що Дрейковi здалося, нiби тектонiчнi плити скрегочуть один про одного. I коли вона прослизнула мiж одним безпечним притулком i наступним, Дрейковi довелося мiцно схопити Бена, щоб зупинити його, що вибiг, щоб схопити її.
  
  "Почекайте! Ти не можеш її врятувати"
  
  Карiн затнулась. Її падiння повнiстю дезорiєнтувало її. Вона дивилася не в той бiк приблизно за двi секунди до того, як чергове виверження спопелило її.
  
  Бен боровся з Дрейком, який грубо схопив хлопця за потилицю i використав своє тiло, щоб убезпечити свого друга вiд свiдкiв наступної жахливої подiї.
  
  Карiн заплющила очi.
  
  Потiм Комодо, лiдер команди Delta, пiдхопив її однiєю великою рукою, спритно проскакуючи мiж паузами. Вiн не збився з ритму, просто перекинув Карiн через плече головою вперед i обережно опустив її на землю поряд iз її розлюченим братом.
  
  Бен опустився поряд з нею, щось бурмочучи, притискаючи її до себе. Карiн подивилася через плече Бена прямо на Комодо i одними губами промовила два слова. "Спасибi тобi".
  
  Комодо похмуро кивнув. За кiлька хвилин решта його людей благополучно прибула, а двоє, яких Дрейк вiдправив у тунель, повернулися.
  
  Один iз них звертався одночасно до Дрейка та Комодо. "Ще одна пастка, сер, приблизно за кiлометр попереду. Нiяких явних ознак снайперiв або мiн-пасток, але ми не затримувалися, щоб перевiрити ще раз. Подумав, що нам слiд повернутися сюди".
  
  Карiн обтрусила i встала. "Як виглядає пастка?"
  
  "Мiс, це виглядає як один великий ублюдок".
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА
  
  
  Вони побiгли вгору вузьким проходом, що пiдганялися актами насильства, якi, можливо, вiдбувалися у свiтi над ними, i зловмисними намiрами людини, яка прокралася крiзь пiдземну темряву перед ними.
  
  Грубо бита арка привела їх у наступну печеру. Палички, що знову свiтилися, висвiтлили частину величезного простору, одночасно свiжi й повiльно гаснучi, але Дрейк швидко випустив два бурштиннi спалахи в далеку стiну.
  
  Простiр перед ними був приголомшливий. Дорiжки мали форму тризубця. Головна шахта була прохiдом, досить широким, щоб у ньому могли розмiститися три людини в ряд. Вiн закiнчувався бiля дальньої стiни в iншiй вихiднiй арцi. Вiдхиляючись вiд головної шахти i утворюючи два iншi зубцi тризубця, було ще два проходи, тiльки цi були набагато вже трохи бiльше уступiв. Цi виступи закiнчувалися у широкого вигину стiни печери.
  
  Простiр мiж шляхами тризубця був заповнений глибокою, пiдступною темрявою. Коли Комодо кинув камiнь у найближчу вiдсутнiсть свiтла, вони нiколи не чули, як вiн ударився об дно.
  
  Обережно вони повiльно просувалися вперед. Вiд напруження їхнi плечi напружилися, а нерви почали здавати. Дрейк вiдчув, як тонка цiвка поту скотилася по всiй довжинi його хребта, викликаючи свербiж на всьому шляху вниз. Кожна пара очей у компанiї озирнулася на всi боки i обшукала кожну тiнь, кожен куточок i щiлину, поки Бен нарештi не знайшов голосу.
  
  "Зачекайте", - сказав вiн ледве чутно, потiм прочистив горло i крикнув: "Почекайте".
  
  "Що це?" Дрейк завмер, все ще заносячи ногу у повiтря.
  
  "Спочатку ми повиннi перевiрити журнали Кука, про всяк випадок".
  
  "Ти вибираєш свої чортовi часи".
  
  Карiн заговорила. "Вони назвали це Жадiбнiстю, другим смертним грiхом. Демон, що асоцiюється з жадiбнiстю, - це Маммона, один iз семи князiв пекла. Про нього згадувалося в "Втраченому раї" Мiльтона, i його навiть називали послом пекла в Англiї.
  
  Дрейк дивився на неї. "Це не смiшно".
  
  "Цьому не судилося статися. Це те, що я колись прочитав та зберiг. Єдина пiдказка, яку Хоксворт дає тут, - це пропозицiя: Напроти жадiбностi сидить милосердя. Дозволь наступному чоловiковi отримати те, що ти бажаєш".
  
  Дрейк розглядав холодну, сиру печеру. "Тут не так вже й багато того, чого менi хотiлося б, за винятком, можливо, "Крiспi Кремс"."
  
  "Це прямий шлях до виходу". Комодо зупинив одного зi своїх людей, коли той протискав повз. "Нiколи нiчого не буває так просто. Гей! Якого хрону, чувак-"
  
  Дрейк обернувся i побачив, як людина з Дельти вiдтiсняє Комодо убiк i проходить повз свого командира.
  
  "Уоллiс! Тримай свою дупу в строю, солдатiв".
  
  Дрейк помiтив очi чоловiка, коли той наблизився. Заскленi. Зафiксовано у точцi праворуч. Дрейк простежив його поглядом.
  
  I одразу побачив нiшi. Смiшно, як вiн не помiтив їх ранiше. Наприкiнцi правого зубця, де вiн упирався в стiну печери, Дрейк тепер побачив три глибокi нiшi, вирiзанi в чорнiй скелi. Усерединi кожної нiшi щось сяяло. Що-небудь дороге, зроблене iз золота, сапфiрiв та смарагдiв. Об'єкт упiймав слабке i розсiяне свiтло, яке мерехтiло печерою, i повернуло його в десятикратному розмiрi. Це було все одно, що заглянути в серце блискучої диско-кулi, зробленої з дiамантiв у десять карат.
  
  Карiн прошепотiла: "На iншому боцi є порожня брама".
  
  Дрейк вiдчув тяжiння обiцяного багатства. Чим пильнiше вiн дивився, тим чiткiше ставали об'єкти i тим бiльше вiн хотiв їх. Потрiбна була мить, щоб коментар Карiн дiйшов до нього, але коли це сталося, вiн подивився на порожню нiшу iз заздрiстю та трепетом. Може, якась удачлива душа наважилася на поступ i пiшла зi здобиччю? Чи вiн стискав його, коли з криком занурювався в незлiченну глибину внизу?
  
  Один iз способiв з'ясувати.
  
  Дрейк поставив одну ногу перед iншою, а потiм зупинив себе. Чорт. Принада через уступи була сильною. Але його переслiдування Коваленка приваблювало сильнiше. Вiн рiзко повернувся до реальностi, дивуючись, як набiр вогнiв може бути таким чарiвним. У цей момент повз нього пробiг Комодо, i Дрейк простягнув руку, щоб зупинити його.
  
  Але командир групи "Дельта" щойно впав на свого колегу та повалив його на землю. Дрейк повернувся i побачив, що решта команди стоїть на колiнах, протираючи очi або взагалi уникаючи спокус. Бен i Карiн стояли як зачарованi, але швидкий розум Карiн незабаром вирвався на волю.
  
  Вона швидко обернулася до свого брата. "Ти в порядку? Ben?"
  
  Дрейк уважно глянув у вiчi молодому хлопцю. "Ми можуть мати проблеми. Такий самий склiлий погляд з'являється в нього, коли Тейлор Момсен виходить на сцену".
  
  Карiн похитала головою. "Хлопчики", - пробурмотiла вона i сильно шльопнула свого брата.
  
  Бен моргнув i пiднiс руку до щоки. "Ой!"
  
  "Ти в порядку?"
  
  "Нi, чорт забирай, нi! Ти щойно мало не зламав менi щелепу ".
  
  "Перестань бути слабаком. Скажи мамi та татовi, коли вони подзвонять наступного разу".
  
  "Чортовськи вiрно, я це зроблю. Якого бiса ти взагалi мене вдарив?
  
  Дрейк потрусив його за плече, коли Комодо вiдiрвав його людину вiд пiдлоги i шпурнув назад у стрiй. "Новичок".
  
  Карiн захоплено спостерiгала.
  
  Дрейк сказав: Хiба ти не пам'ятаєш? Гарнi вогнi? Вони майже дiсталися тебе, приятелю".
  
  "Я пам'ятаю..." Погляд Бена раптово повернувся до кам'яної стiни та її хитромудрих нiш. "О, вау, який кайф. Золото, дiаманти та багатства. Я пам'ятаю це".
  
  Дрейк побачив, як блискучi об'єкти почали вiдновлювати своє тяжiння. "Давайте рухатися", - сказав вiн. "Двiчi. Я бачу, що робить ця печера, i що швидше ми пройдемо через неї, то краще ".
  
  Вiн рушив геть швидким кроком, тримаючи руку на плечi Бена i киваючи Карiн. Комодо безшумно пiшов за ними, уважно спостерiгаючи за своїми людьми, коли вони проходили поряд iз уступами, що тяглися по обидва боки.
  
  Коли вони проходили ближче до нiш, Дрейк ризикнув кинути швидкий погляд. У кожнiй нiшi стояв невеликий предмет у формi чашi, поверхня якого була iнкрустована дорогоцiнним камiнням. Але одного цього було замало, щоб створити захоплююче свiтлове шоу, яке так притягувало погляд. За кожною чашею грубi стiни самих нiш були викладенi рядами рубiнiв, смарагдiв, сапфiрiв, дiамантiв та безлiчi iнших дорогоцiнних каменiв.
  
  Чашi могли коштувати цiлий стан, але самi нiшi мали неоцiненну цiннiсть.
  
  Дрейк зупинився, наблизившись до арки виходу. Холодний вiтерець дмухав на нього лiворуч i праворуч. Все це мiсце пахло давньою таємницею та прихованими секретами. Десь сочилася вода, зовсiм маленький струмок, але його було достатньо, щоб збiльшити неосяжнiсть системи печер, яку вони дослiджували.
  
  Дрейк уважно оглянув усiх. Пастку було подолано. Вiн обернувся, щоб пройти через арку виходу.
  
  I чийсь голос крикнув: "Зупинiться!"
  
  Вiн миттєво завмер. Його вiра в крик та iнстинкт, народжений старими тренуваннями в SAS, урятувала йому життя. Його права нога ледве торкалася тонкого дроту, але ще одне натискання могло призвести до спрацьовування мiни-пастки.
  
  На цей раз Коваленко не залишив снайпера. Вiн правильно розсудив, що група позаду нього тягне дупу через зал Жадiбностi. Розтяжка вела до прихованої мiни М18 "Клеймор", тiєї самої, на якiй був напис "Фронтом до ворога".
  
  Передня частина була спрямована на Дрейка i рознесла його на частини сталевими шарикопiдшипниками разом з Беном i Карiн, якби Комодо не вигукнув попередження.
  
  Дрейк кинув i швидко вимкнув пристрiй. Вiн передав це Комодо. "Дякую, друже. Тримай це пiд рукою, i пiзнiше ми засунемо це в дупу Коваленка".
  
  
  Роздiл тридцять третiй
  
  
  Наступний перехiд був короткий i швидко спускався пiд гору. Дрейку та iншим доводилося ходити на пiдборах, вiдхиливши тiло назад, щоб залишатися у вертикальному положеннi. Дрейк подумав, що будь-якої митi вiн може послизнутися i безпорадно скотитися вниз, одному Боговi вiдомо, яка жахлива доля чекає внизу.
  
  Але за кiлька хвилин вони побачили вже знайому арку. Дрейк приготував паличку, що свiтилася, i зупинився бiля входу. Пам'ятаючи про снайперiв, вiн швидко нахилився i вийшов.
  
  "О, яйця", - видихнув вiн про себе. "Стає все гiрше".
  
  "Не кажи менi", - сказав Бен. "Над нашими головами нависла гiгантська бетонна куля".
  
  Дрейк дивився на нього. "Життя - це не кiно, Блейкi. Боже, ти виродок".
  
  Вiн глибоко зiтхнув i повiв їх у третю величезну печеру. Приголомшливе мiсце, яке вони побачили, зупинило кожного з них на пiвдорозi. Рти вiдкрилися. Якщо Кривавий Король мiг вибрати будь-яку точку в їхнiй подорожi досi, щоб розставити пастку, то це була вона, подумав Дрейк через кiлька хвилин, iдеальний шанс. Але, на щастя для добрих хлопцiв, нiщо не чатує. Можливо, для цього була вагома причина.
  
  Навiть Комодо роззявив рота в благоговiннi i зневiрi, але йому вдалося видавити кiлька слiв. "Тодi, я думаю, це хiть".
  
  Кашель i мукання були його єдиною вiдповiддю.
  
  Шлях перед ними пролягав єдиною прямою лiнiєю до арки виходу. Перешкодою було те, що шлях був облямований з обох бокiв короткими п'єдесталами, увiнчаними статуями та високими п'єдесталами, увiнчаними картинами. Кожна статуя та кожна картина представляли кiлька еротичних форм, вiд дивовижно зi смаком пiдiбраних до вiдверто непристойних. Крiм цього, наскельнi малюнки заповнювали кожен доступний дюйм стiн печери, але не примiтивнi зображення, якi зазвичай зустрiчаються в стародавнiх печерах - це були чудовi зображення, якi легко рiвнi будь-якому художнику епохи Вiдродження або сучасностi.
  
  Тема була шокуючою в iншому сенсi. Зображення зображували одну масову оргiю, кожен чоловiк i жiнка були намальованi в болiсних деталях, роблячи всi вiдомi людинi хтивi грiхи... та багато iншого.
  
  В цiлому, це був приголомшливий удар по почуттях, удар, який не слабшав у мiру того, як драматичнiшi картини розгорталися, щоб вразити людське око i розум.
  
  Дрейк мало не пролив крокодилову сльозу своєму старому приятелевi Уеллсу. Цей старий збоченець був би тут у своїй стихiї. Особливо якщо вiн виявив це з Мей.
  
  Думка про Мей, його найстаршого живого друга, допомогла вiдвернути його розум вiд порнографiчного сенсорного навантаження навколо. Вiн озирнувся на гурт.
  
  "Хлопцi. Хлопцi! Це не може бути всiм. Тут має бути якась система пасток. Тримай вухо гостро". Вiн закашлявся. "I я маю на увазi для пасток".
  
  Стежка пролягала далi. Дрейк тепер помiтив, що навiть уп'явшись у землю, вам не допоможе. Там теж корчилися вишукано деталiзованi постатi. Але все це, безперечно, було вiдволiкаючим маневром.
  
  Дрейк глибоко зiтхнув i ступив уперед. Вiн помiтив, що по обидва боки вiд дорiжки приблизно на сто ярдiв тягнувся чотиридюймовий край.
  
  У той самий час заговорив Комодо. "Бачиш це, Дрейку? Могло бути нiчим".
  
  "Або все iнше". Дрейк обережно переставив одну ногу перед iншою. Бен прямував на крок позаду, потiм пара солдатiв, а потiм Карiн, за якою уважно спостерiгав Комодо. Дрейк почув, як великий, мiцний Комодо шепоче тихi вибачення Карiн за нахабнi зображення i грубiсть його очуючих людей, i придушив усмiшку.
  
  У той момент, коли його ведуча нога торкнулася землi на початку рельєфних бортикiв, повiтря наповнилося глибоким гуркотливим звуком. Безпосередньо перед ним пiдлога почала рухатися.
  
  "Вiтання". Його широкий йоркширський стиль з'являвся за часiв стресу. "Почекайте, хлопцi".
  
  Стежка була роздiлена на низку широких горизонтальних кам'яних полиць. Повiльно кожна полиця почала зрушуватись убiк, тож будь-хто, хто стояв на нiй, мiг упасти, якщо не переступить на наступну. Послiдовнiсть була досить повiльною, але Дрейк припустив, що тепер вони знайшли причину зухвалих вiдволiкаючих маневрiв Чемберса.
  
  "Iди обережно", - сказав вiн. "Парами. I вiдвернiть свої думки вiд бруду i рухайтеся вперед, 'якщо ви не хочете спробувати цей новий вид спорту 'занурення в безодню' ".
  
  Бен приєднався до нього на першiй полицi, що рухалася. "Так важко зосередитися", - простогнав вiн.
  
  "Подумай про Хейдена", - сказав йому Дрейк. "Це допоможе тобi пройти".
  
  "Я думаю про Хейден". Бен моргнув, дивлячись на найближчу статую, що звивається трiйку переплетених голiв, рук i нiг. "У цьому й проблема".
  
  "Зi мною". Дрейк обережно ступив на другу висувну полицю, вже оцiнюючи рух третьої та четвертої. "Знаєш, я так радий, що все-таки провiв весь цей годинник за грою в Tomb Raider".
  
  "Нiколи не думав, що я зрештою стану спрайтом у грi", - пробурмотiв Бен у вiдповiдь, а потiм подумав про Мей. Бiльшiсть японського розвiдувального спiвтовариства порiвнювала її з персонажем вiдеоiгри. "Гей, Метт, ти ж не думаєш, що ми насправдi спимо, чи не так? I це все сон?
  
  Дрейк спостерiгав, як його друг обережно ступає на третю полицю. "У мене нiколи не було такого яскравого сну". Йому не потрiбно було кивати на навколишнє оточення, щоб висловити свою точку зору.
  
  Тепер, за ними, друга та третя групи людей розпочали свою копiтку подорож. Дрейк нарахував двадцять полиць, перш нiж дiстався кiнця i, на щастя, зiстрибнув на тверду землю. Слава Богу, його серце, що шалено билося, змогло взяти перепочинок. Вiн з хвилину спостерiгав за аркою виходу, потiм, переконавшись, що вони однi, повернувся, щоб перевiрити, як просуваються iншi.
  
  Якраз вчасно, щоб побачити, як один iз чоловiкiв Дельти вiдводить погляд вiд несмачно розписаної стелi.
  
  I пропустити полицю, на яку вiн збирався ступити. Вiн зник за долю секунди, єдиним нагадуванням про те, що вiн колись був там, був зляканий крик, що послiдував за його падiнням.
  
  Вся компанiя зупинилася, i повiтря затремтiло вiд шоку i страху. Комодо дав їм усiм хвилину, а потiм пiдштовхнув їх уперед. Вони всi знали, як це пережити. Загиблий солдат був дурнем по вiдношенню до самого себе.
  
  Знову, i цього разу обережнiше, всi вони почали рухатися. Дрейку на мить здалося, що вiн все ще чує крики солдатiв, якi навiки падають у цю безмежну прiрву, але вiн вiдмахнувся вiд цього, вважаючи галюцинацiєю. Вiн знову зосередився на людях якраз вчасно, щоб побачити, як великий Комодо зазнав такого ж падiння.
  
  Був один вiдчайдушний момент розмахування руками, один сердитий вигук жалю про свою жахливу втрату концентрацiї, i лiдер команди Big Delta зiсковзнув з краю полицi. Дрейк скрикнув, майже готовий кинутись йому на допомогу, але сумно впевнений, що не зможе зробити це вчасно. Бен кричав як дiвчисько.
  
  Але це було тому, що Карiн просто пiрнула за великою людиною!
  
  Без вагань Карiн Блейк залишила всю висококвалiфiковану команду Delta дивитися їй услiд i стрiмголов кинулась на Комодо. Вона була перед ним, тому її iнерцiя мала допомогти вiдкинути його назад на бетонну плиту. Але Комодо був великим чоловiком, i важкий, i стрибок Карiн ледве зрушив його з мiсця.
  
  Але вона справдi трохи зворушила його. I цього було достатньо, щоби допомогти. Комодо вдалося розвернутися, оскiльки Карiн дала йому додатковi двi секунди ефiрного часу, i вхопитися за край бетону пальцями, схожими на лещата. Вiн чiплявся, зневiрившись, не в змозi пiдтягтися.
  
  I розсувна полиця болiсно повiльно просувалася до свого лiвого периметра, пiсля чого вона зникала, забираючи з собою керiвника групи "Дельта".
  
  Карiн мiцно взяла Комодо за лiве зап'ястя. Нарештi iншi члени його команди вiдреагували i схопили його за iншу руку. З величезним зусиллям вони втягли його вгору i перевалили через плиту саме в той момент, коли вона зникла в прихованому проходi.
  
  Комодо похитав головою в пильний бетон. "Карiн", - сказав вiн. "Я нiколи бiльше не подивлюся на iншу жiнку".
  
  Бiлявий генiй-колишнiй студент, який кинув навчання, посмiхнувся. "Ви, хлопцi, з вашими блукаючими очима, ви нiколи не навчитеся".
  
  I крiзь захоплення Дрейка пробилося усвiдомлення того, що цей третiй рiвень "пекла", ця кiмната пiд назвою хiть, був не чим iншим, як зображенням одвiчного страждання людини з блукаючим поглядом. Клiше &# 233; про те, що якби чоловiк сидiв у кафе & # 233; зi своєю дружиною чи подругою, i повз минула ще одна пара гарненьких нiжок - вiн майже напевно подивився б.
  
  За винятком того, що тут, унизу, якби вiн глянув, вiн помер.
  
  Деякi жiнки не мали б з цим проблем, розмiрковував Дрейк. I небезпiдставно, до того ж. Але Карiн врятувала Комодо, i тепер пара була квита. Потрiбно було ще п'ять хвилин тривожного очiкування, але, нарештi, частина команди, що залишилася, подолала розсувнi полицi.
  
  Вони всi взяли перепочинок. Кожен чоловiк у компанiї вважав своїм обов'язком потиснути Карiн руку i висловити вдячнiсть за її хоробрiсть. Навiть Бен.
  
  Потiм пролунав пострiл. Один iз солдатiв "Дельти" впав на колiна, схопившись за живiт. Раптом вони зазнали нападу. Пiвдюжини людей Кривавого Короля висипали з арки, тримаючи зброю навперейми. Кулi просвистели у повiтрi.
  
  Вже стоячи на колiнах, Дрейк та його команда потрапляли на палубу, хапаючись за зброю. Чоловiк, у якого потрапили, залишився стояти на колiнах i отримав ще чотири кулi в груди та голову. Менш як за двi секунди вiн був мертвий, ще одна жертва справи Кривавого короля.
  
  Дрейк пiдняв свою позичену штурмову гвинтiвку М16 i вистрiлив. Праворуч вiд нього одна з статуй була зрiчена свинцем, уламки алебастру розлетiлися в повiтрi. Дрейк пригнувся.
  
  Ще одна куля просвистiла повз його голову.
  
  Вся команда була нерухома, спокiйна i могла ретельно прицiлитися, тримаючи гвинтiвку на землi. Коли вони вiдкрили вогонь, це була рiзанина, десятки куль зрешетили людей Коваленка, що бiжать, i змусили їх танцювати, як закривавлених марiонеток. Одна людина прокладала собi дорогу бульдозером, чудовим чином неушкоджена, поки не зустрiла Метта Дрейка.
  
  Колишнiй спiвробiтник SAS кинувся йому назустрiч лоба в чоло, завдавши нищiвного удару головою i швидкої серiї ударiв ножем по ребрах. Останнiй iз людей Коваленко прослизнув у те мiсце, де закiнчувалися всi злi люди.
  
  Пекло.
  
  Дрейк жестом запросив їх проходити, кинувши сповнений жалю погляд на загиблого члена команди Delta. Вони заберуть його тiло по дорозi назад.
  
  "Ми, мабуть, ловимо ублюдка".
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Хайден зустрiвся вiч-на-вiч з Едом Будро, i свiт розтанув.
  
  "Радий тебе убити", - Будро повторив слова, якi вiн сказав їй якось ранiше. "Ще раз".
  
  "Минулого разу ти зазнав невдачi, псих. Ти знову зазнаєш невдачi".
  
  Будро кинув погляд униз, на її ногу. "Як стегно?" - Запитав я.
  
  "Тим краще". Хайден стояла навшпиньки, чекаючи блискавичної атаки. Вона намагалася направити американця так, щоб його дупа виявилася притиснутою до стiни сараю, але вiн був занадто хитрий для цього.
  
  "Ти - кров". Будро зобразив, як облизує свiй нiж. "Було смачно. Я думаю, що моє маля хоче бiльше ".
  
  "На вiдмiну вiд твоєї сестри", - прогарчав Хейден. "Вона справдi бiльше не могла цього виносити".
  
  Будро рвонувся до неї. Хайден чекав на це i акуратно ухилився, пiдставивши її лезо пiд удар своєї щоки. "Перша кров", - сказала вона.
  
  "Прелюдiя". Будро зробив випад i вiдступив, потiм завдав їй кiлька коротких ударiв. Хайден парирував їх i закiнчив ударом долонею по носi. Будро похитнувся, на його очах виступили сльози.
  
  Хайден миттєво скористалася перевагою, завдаючи ударiв своїм ножем. Вона притиснула Будро до стiни, потiм вiдступила на один удар.
  
  Будро зробив випад.
  
  Хайден пiдпiрнув i встромив ножа йому в стегно. Вона вiдсторонилася, коли вiн закричав, не в силах стримати лукаву усмiшку, що з'явилася в її очах.
  
  "Ти вiдчуваєш це, придурок?"
  
  "Сука!" Будро збожеволiв. Але це було безумство бiйця, мислителя, загартованого воїна. Вiн вiдкидав її назад ударом за ударом, шалено ризикуючи, але зберiгаючи рiвно стiльки сили та швидкостi, щоб змусити її двiчi подумати, перш нiж втручатися. I тепер, коли вони позадкували назад, вони зiткнулися з iншими групами чоловiкiв, що б'ються, i Хейден втратила рiвновагу.
  
  Вона впала, перелазячи через колiно чоловiка, що впав, перекотилася i пiднялася, тримаючи нiж напоготовi.
  
  Будро розтанув у натовпi, усмiшка на його обличчi перетворилася на усмiшку, коли вiн вiдчув смак власної кровi i змахнув ножем.
  
  "Побачимося", - прокричав вiн крiзь шум. "Я знаю, де ви живете, мiс Джей".
  
  Хайден вiдкинула одного з людей Кривавого Короля з дороги, зламавши ногу чоловiка, як прутик, коли вона розчищала шлях до Будро. Краєм ока вона побачила Май, яка, безсумнiвно, змiнила правила гри в цiй битвi, боролася беззбройною проти чоловiкiв iз гострим зброєю, битва проходила надто близько для перестрiлки, i вона залишила їх купою бiля своїх нiг. Хейден дивилася на мертвих i вмираючих, якi сiпалися навколо неї.
  
  Вона зауважила, що навiть Будро переосмислив ситуацiю, коли простежив за поглядом Хейдена та побачив легендарного японського агента у дiї.
  
  Мей дивилася на Хейдена. "Прямо за тобою".
  
  Хейден кинувся на Будро.
  
  Головний псих Кривавого короля зiрвався з мiсця, нiби гавайський мангуст наступав йому на п'яти. Хайден та Мей переслiдували. Проходячи повз, Май завдала нищiвного удару iншому з людей Коваленка, тим самим рятуючи життя iншому солдатовi.
  
  За сараєм простягалося вiдкрите поле, вертолiтний майданчик з гелiкоптером i вузький причал, де на якорi стояло кiлька човнiв. Будро промчав повз гелiкоптер, прямуючи до великого швидкiсного катера, i навiть не збився з кроку, коли застрибнув на борт, перекидаючись у повiтрi. Перш нiж Хайден встиг проскочити повз гелiкоптер, великий човен уже вiдчалив i почав на дюйм просуватися вперед.
  
  Травня почала сповiльнюватися. "Це Баха. Дуже швидко, i троє чоловiкiв уже чекають усерединi. Порiвняно з ними iншi човни здаються спокiйними". Її очi вп'ялися в вертолiт. "Тепер це те, що нам потрiбно".
  
  Хайден пригнувся, коли куля просвистела повз них, ледь помiтивши. "Ти можеш керувати ним?"
  
  Май обдарувала її питанням: "Ти справдi ставиш менi це питання?" Поглянь, перш нiж наступити на замет i стрибнути всередину Перш нiж Хайден дiстався туди, Май уже запустив гвинт, i човен Будро з могутнiм ревом помчав вниз по рiчцi.
  
  "Майте вiру", - тихо сказала Май, демонструючи легендарне терпiння, яким вона була вiдома, коли Хейден рипнула зубами вiд розчарування. За хвилину машина була готова до польоту. Травень удосконалив колектив. Санки вiдiрвалися вiд землi. Куля вдарила в колону поряд iз головою Хейдена.
  
  Вона вiдсахнулася, потiм повернулася, щоб побачити, як останнiй iз людей Кривавого Короля падає пiд вогнем. Один iз солдатiв гавайського спецназу показав їм великий палець, коли вертолiт почав знижуватися i розвертатися, готуючись переслiдувати катер. Хейден помахав у вiдповiдь.
  
  Просто ще один божевiльний день у її життi.
  
  Але вона все ще була тут. Досi виживаю. Старий девiз Джей знову сплив у її головi. Пережив ще один день. Просто живи. Навiть у такi моменти, як цей, вона дуже сумувала за батьком.
  
  За хвилину вертолiт здригнувся i кинувся навздогiн гарячими слiдами. Живiт Хейден залишився десь у таборi, i вона вчепилася в поручнi так, що захворiли кiсточки пальцiв. Травень не пропустила жодного удару.
  
  "Не знiмай штани".
  
  Хейден спробувала вiдволiктися вiд запаморочливої поїздки, перевiривши стан своєї зброї. Її нiж повернувся у тримач. Її єдиним пiстолетом, що залишився, був стандартний "Глок", а не "Каспiан", якому вона волiла останнiм часом. Але, якого бiса, пiстолет є пiстолет, правда?
  
  Травень летiла досить низько, щоб бризки потрапили на вiтрове скло. Великий жовтий човен рухався широкою рiчкою попереду. Хейден побачив постатi, що стояли ззаду, спостерiгаючи, як вони наближаються. Безперечно, вони були озброєнi.
  
  Май опустила голову, а потiм пильно подивилася на Хейден. "Мужнiсть i слава".
  
  Хейден кивнув головою. "До кiнця".
  
  Май ударив по колективу, вiдправивши гелiкоптер у люту пiку, на зустрiчний курс до жовтої Байє. Як i слiд було очiкувати, люди, що стояли з обох бокiв, у шоцi вiдступили. Хейден висунувся з вiкна та вистрiлив. Куля пройшла безнадiйно далеко.
  
  Май передала їй напiвпорожню М9. "Примусь їх порахувати".
  
  Хейден знову вистрiлив. Один iз людей Будро вистрiлив у вiдповiдь, куля вiдскочила вiд лiхтаря вертольота. Травня зробила зигзагоподiбне коло по колективу, вiдправивши голову Хейдена розбитися об опорний стовп. Потiм Май пiрнула знову, агресивно, не даючи пощади. Хайден розрядила обойму свого "Глока" i побачила, як один iз людей Будро вилетiв за борт у бризках кровi.
  
  Потiм у вертолiт потрапила ще одна куля, за якою пiшов шквал iнших. Велика машина була великою метою. Хейден побачив Будро за кермом човна, мiцно затиснувши нiж у зубах, що стрiляє в них iз пiстолета-кулемета.
  
  "О", - крик Мей був применшенням, оскiльки з вертольота раптово повалив чорний дим, а звук двигуна рiзко змiнився з реву на виття. Без керiвництва гелiкоптер почав виляти i смикатися.
  
  Мей клiпнула, дивлячись на Хейдена.
  
  Хайден дочекалася, поки вони опиняться над човном Будро, i вiдчинили дверi, коли вертолiт опустився.
  
  Вона подивилася в самi бiлки очей Будро, сказала, "До бiса це", i вистрибнула з падаючого вертольота.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТИЙ
  
  
  Вiльне падiння Хейдена було недовгим. До човна Будро було недалеко, але дорогою вона завдала чоловiковi ковзного удару, перш нiж звалитися на палубу. Повiтря з шумом вийшло з її тiла. Стара рана на її стегнi нила. Вона побачила зiрки.
  
  Вертолiт по спiралi знижувався в стрiмку рiчку приблизно за тридцять футiв злiва, оглушливий звук його загибелi заглушив усi зв'язнi думки i послав гiгантську хвилю через нiс катера.
  
  Хвиля досить потужна, щоб змiнити сам курс човна.
  
  Судно втратило швидкiсть, вiдправляючи всiх у полiт уперед, i почало кренитися. Потiм, наприкiнцi свого руху вперед, вiн перекинувся i приземлився черевом догори у бiлу воду.
  
  Хайден тримався, коли човен нахилився. Коли вона пiшла пiд воду, вона сильно вдарила ногою, цiлячись прямо вниз, а потiм завдала удару у напрямку найближчого берега. Вiд холодної води в неї розболiлася голова, але трохи заспокоїла ниючi кiнцiвки. Натиск течiї змусив її усвiдомити, наскiльки вона втомилася.
  
  Коли вона спливла, то виявила, що знаходиться недалеко вiд берега, але вiч-на-вiч з Едом Будро. Вiн усе ще тримав ножа затиснутим у зубах i загарчав, коли побачив її.
  
  Позаду нього уламки вертольота, що димить, почали занурюватися в рiчку. Хайден бачив, як Мей переслiдувала двох чоловiкiв, що залишилися, Будро до мулистого берега. Знаючи, що вона не виживе в сутичцi на водi, вона промайнула повз божевiльного i не зупинилася, поки не вперлася в берег. Густий бруд розтiкався навколо нього.
  
  Поруч iз нею пролунав сильний сплеск. Будро задихається. "Зупинися. Єбля. Втеча. Вiн важко дихав.
  
  "Ти потрапив", - Хайден згрiб i кинув купу бруду собi в обличчя i видерся на берег. Бруд облiпив її, намагався потягнути вниз. Те, що мало бути легким виповзанням на суху землю, привело її всього на пару футiв вище за лiнiю рiчки.
  
  Вона розвернулася i вдарила брудним пiдбором у обличчя Будро. Вона побачила, як нiж, який вiн стискав мiж зубами, глибоко врiзався в його щоки, викликавши ширшу усмiшку, нiж у Джокера. З криком i бризками кровi та слизу вiн плюхнувся животом їй на ноги, використовуючи її ремiнь як засiб пiдтягування себе вгору її тiлом. Хайден завдала удару по його незахищенiй головi, але її удари не мали особливого ефекту.
  
  Потiм вона згадала про ножа.
  
  Iншою рукою вона просунула руку пiд себе, вiдштовхуючись, напружуючись, пiднiмаючи своє тiло на дюйм, коли бруд захлюпав i спробував утримати її.
  
  Її пальцi зiмкнулися навколо рукоятi. Будро практично зiрвав з неї штани, коли сiпнувся ще раз, зупинившись прямо на її спинi, голова та губи раптово опинилися прямо бiля її вуха.
  
  "Хороша, блядь спроба". Вона вiдчула, як кров капає з його обличчя на її щоку. Ти вiдчуєш це. Це вiдбувається красиво та повiльно".
  
  Вiн навалився всiєю своєю вагою на все її тiло, втискаючи її все глибше в бруд. Однiєю рукою вiн занурив її обличчя в слиз, зупиняючи її подих. Хейден вiдчайдушно боролася, брикаючись i перекочуючись, як могла. Щоразу, коли вона пiднiмала обличчя, вкрите липким брудом, вона бачила перед собою Мей, що боролася поодинцi з двома поплiчниками Будро.
  
  Один упав за три секунди, поки тримали обличчя Хейдена. Iнший вiдступив, продовжуючи агонiю. До того часу, коли обличчя Хейдена пiднялося, щоб ковтнути повiтря вчетверте, Мей, нарештi, загнала його в кут i збиралася зламати йому спину об дерево, що впало.
  
  Остання сили Хейдена майже вичерпалися.
  
  Нiж Будро пробив їй шкiру навколо третього ребра. З болiсно повiльним i розмiреним поштовхом лезо почало ковзати глибше. Хайден стала дибки i ляглася, але не змогла скинути нападника.
  
  "Нiкуди йти". Злiсний шепiт Будро вдерся в її голову.
  
  I вiн мав рацiю, раптово усвiдомив Хейден. Вона має припинити боротися i дозволити цьому статися. Просто лежи там. Дати собi час-
  
  Лезо порило глибше, сталь заскреготала по кiстцi. Смiшок Будро був закликом Похмурого Жнеца, закликом демона, що знущається з неї.
  
  Нiж пiд її тiлом вивiльнився з важким чавкаючим звуком. Одним рухом вона перевернула меч у руцi i сильно тицьнула їм собi за спину в ребра Будро.
  
  Псих з криком вiдсахнувся назад, рукоять ножа стирчала з його грудної клiтки. Навiть тодi Хейден не мiг поворухнутися. Вона була надто глибоко втиснута в багнюку, все її тiло затягувало вниз. Вона не могла навiть поворухнути iншою рукою.
  
  Будро хрипiв i задихався на нiй. Потiм вона вiдчула, як виймають великий нiж. Тодi це було саме так. Вiн би вбив її зараз. Один сильний удар у задню частину її шиї чи хребет. Будро побив її.
  
  Хейден широко розплющила очi, сповнена рiшучостi востаннє побачити сонячне свiтло. Її думки були про Беня, i вона подумала: суди мене за тим, як я жила, а не за тим, як я померла.
  
  Знову.
  
  Потiм, величезна i страшна, як лев, що атакує, увiрвалася Май Кiтано. Приблизно за три фути вiд Хайден вона вiдштовхнулася вiд землi, вкладаючи кожну унцiю iнерцiї в удар ногою. Через секунду, i вся ця сила рознесла верхню частину тулуба Будро, ламаючи кiстки та органи, розкидаючи уламки зубiв i бризки кровi по широкiй дузi.
  
  Тяжкiсть була знята зi спини Хейдена.
  
  Хтось пiдняв її з бруду з легкiстю. Хтось вiднiс її, обережно поклав на порослий травою берег i схилився над нею.
  
  Цим кимось була Май Кiтано. "Розслабся", - легко сказала вона. "Вiн мертвий. Ми перемогли".
  
  Хейден не мiг нi поворухнутися, нi заговорити. Вона просто дивилася на блакитне небо, дерева, що розгойдувалися, i на усмiхнене обличчя Мей.
  
  I через деякий час вона сказала: "Нагадай менi нiколи не виводити тебе з себе. Дiйсно, якщо ти не найкращий, хто колись був, я..." Її думки все ще були здебiльшого з Беном, тому вона закiнчила тим, що вiн мiг би сказати. "Я покажу свою дупу в Асдi".
  
  
  Роздiл тридцять шостий
  
  
  Кривавий король довiв своїх людей до краю.
  
  Той факт, що їх переслiдувачi майже скоротили розрив, розлютив його. Це був надто великий контингент людей, якi уповiльнювали його. Це був їхнiй недалекий провiдник, що ледарить по дрiбницях, коли вони могли б робити успiхи. Кiлькiсть людей, якi загинули, домагаючись цього призу, не мала значення. Кривавий Король вимагав i чекав на їхню жертву. Вiн чекав, що вони всi ляжуть i помруть за нього. Про їхнi сiм'ї подбали б. Або принаймнi їх би не катували.
  
  Призом було все.
  
  Його гiд, людина на iм'я Томас, щось бурмотiв про те, що це рiвень, який якийсь iнший придурок на iм'я Хоксворт назвав envy. Це була четверта камера, Кривавий Король кипiв вiд злостi. Лише четвертi. Стандартна легенда говорила про сiм рiвнiв пекла. Чи пiсля цього можуть бути ще троє?
  
  I як Хоксворт дiзнався? Писець i Кухар розвернулися i втекли, їхнi яйця зiщулилися до розмiру арахiсу, коли вони побачили систему пасток пiсля п'ятого рiвня. Дмитре Коваленко, подумав вiн, звичайно, не став би.
  
  "Чого ти чекаєш?" - прогарчав вiн Томасовi. "Ми рухатимемося. Зараз."
  
  "Я не зовсiм розiбрався iз системою пасток, сер", - почав говорити Томас.
  
  "До бiса систему пасток. Вiдправте людей усередину. Вони знайдуть це швидше". Кривавий король весело скривив губи, вивчаючи кiмнату.
  
  На вiдмiну вiд попереднiх трьох, ця камера спускалася до центральної неглибокої западини, яка виглядала так, нiби висiчена в самiй скелi. Декiлька товстих металевих опор виступали з твердої пiдлоги, майже як сходинки. У мiру просування стiни камери звужувалися, поки пiсля басейну вони знову почали розширюватися.
  
  Басейн, мабуть, був "вузькою точкою".
  
  Заздрiсть? Кривавий король подумав. Як такий грiх перенiсся у реальне життя, у цей пiдземний свiт, де тiнi можуть не лише захистити, а й убити вас? Вiн спостерiгав, як Томас наказав наступати. Спочатку все йшло добре. Кривавий король глянув назад, туди, звiдки вони прийшли, коли почув вiддаленi звуки стрiлянини. Будь проклятий Дрейк та його маленька армiя. Як тiльки вiн вибереться звiдси, вiн особисто подбає про те, щоб кривава вендетта досягла своєї жорстокої мети.
  
  Стрiлянина оживила його. "Ворушись!" - закричав вiн, якраз у той момент, коли ведучий настав на якусь приховану точку тиску. Пролунав трiск, схожий на падiння каменю, свист повiтря, i раптово голова ведучого вдарилася об кам'яну пiдлогу, перш нiж покотитися вниз крутим схилом, як футбольний м'яч. Обезголовлене тiло звалилося кривавою купою.
  
  Навiть Кривавий король витрiщився. Але вiн не вiдчував страху. Вiн лише хотiв побачити, що завдало такої травми його виконавцю головної ролi. Томас закричав поряд iз ним. Кривавий Король пiдштовхнув його вперед, слiдуючи його стопами, одержуючи величезне задоволення вiд страху цiєї людини. Нарештi, поряд з тiлом, що сiпалося, вiн зупинився.
  
  В оточеннi переляканих людей Кривавий король вивчав давнiй механiзм. Тонка, як бритва, дрiт був натягнутий на висотi голови мiж двома металевими стовпами, якi, мабуть, утримувалися на мiсцi за допомогою якогось натяжного пристрою. Коли його чоловiк натиснув на спусковий важiль, жердини розтиснулися, i дрiт повернувся разом iз ними, вiдсiкаючи голову його людини бiля шиї.
  
  Генiально. Чудовий засiб залякування, подумав вiн i подумав, чи мiг би вiн використовувати такий пристрiй у примiщеннях для прислуги свого нового будинку.
  
  "Чого ти чекаєш?" вiн закричав на людей, що залишилися. "Рухайте!"
  
  Троє чоловiкiв стрибнули вперед, ще дюжина пiшла за ними. Кривавий король вважав розсудливим залишити ще пiвдюжини позаду себе на випадок, якщо Дрейк швидко наздожене його.
  
  "Тепер швидко", - сказав вiн. "Якщо ми пiдемо швидше, ми дiстанемося туди швидше, так?"
  
  Його люди бiгли, вирiшивши, що у них насправдi не було вибору, i був невеликий шанс, що їхнiй ненормальний бос мав рацiю. Спрацювала ще одна пастка, i друга голова покотилася вниз схилом. Тiло впало, i людина, що стояла за ним, спiткнулася об нього, вважаючи себе щасливчиком, коли iнший натягнутий провiд розрiзав повiтря прямо над його головою.
  
  Коли друга група почала спускатися, Кривавий Король приєднався до них. Були розставленi новi пастки. Посипалися новi голови та скальпи. Потiм пролунав гулкий хлопок, який луною рознiсся по печерi. По обидва боки звуження проходу з'явилися дзеркала, розташованi так, що в них вiдображалася людина попереду.
  
  У той же час почувся звук води, що дзюрчить, i басейн бiля пiднiжжя схилу почав наповнюватися.
  
  Лише ця вода була не просто водою. Не зважаючи на те, як вiн димився.
  
  Томас кричав, коли вони бiгли до них. "Його живить кислотне озеро. Саме тодi газоподiбний дiоксид сiрки розчиняється у водi та утворює сiрчану кислоту. Ти напевно не захочеш торкатися цього!"
  
  "Не зупиняйтеся", - проревiв Кривавий король, побачивши, що люди починають сповiльнюватися. "Використовуйте металевi жердини, iдiоти".
  
  Уся команда юрбою помчала вниз схилом. Лiворуч i праворуч випадковi пастки вiдкривалися зi звуком, схожим на пострiл iз лука. Обезголовленi тiла впали, а голови покотилися, як викинутi ананаси, серед чоловiкiв, про деяких iз них спiткнулися, iншi випадково штовхнули їх. Кривавий король рано помiтив, що людей було надто багато для кiлькостi жердин, i зрозумiв, що менталiтет зграї змусить менш кмiтливих iз них стрибнути, не замислюючись.
  
  Вони б заслужили свою долю. Iдiоту завжди було краще померти.
  
  Кривавий Король сповiльнився i притримав Томаса. Декiлька iнших чоловiкiв також уповiльнили крок, пiдтверджуючи вiру Кривавого Короля в те, що виживуть лише найяскравiшi та найкращi. Лiдер зграї застрибнув на першу металеву стiйку, а потiм почав перестрибувати з жердини на жердину над водою, що несе. Спочатку вiн досяг деякого прогресу, але потiм отруйна хвиля вдарила йому в ноги. Там, де торкнулася кислотна вода, його одяг та шкiра горiли.
  
  Коли його ноги торкнулися наступного стовпа, бiль змусив його зiгнутися, i вiн упав, плюхнувшись прямо в переповнений басейн. Шаленi, агонiзуючi крики луною розносилися по залi.
  
  Iнший чоловiк звалився зi стiйки i впав усередину. Третiй чоловiк зупинився на краю басейну, запiзно усвiдомивши, що там не було вiльної стiйки, за яку вiн мiг би застрибнути, i зiткнувся всередину, коли iнший чоловiк слiпо врiзався йому в спину.
  
  Дзеркала вiдбивали людину попереду. Ви позаздрили б чоловiковi перед вами?
  
  Кривавий король побачив призначення дзеркал та розгром пастки. "Подивися вниз!" Томас закричав водночас. "Дивися собi пiд ноги, а не на людину попереду. Ця проста вправа допоможе вам безпечно перебратися через стiйки.
  
  Кривавий Король зупинився на краю озера, що нещодавно утворився. Зважаючи на те, що вода все ще прибувала, вiн побачив, що верхiвки опор скоро опиняться пiд вирувальною поверхнею. Вiн штовхнув людину перед собою i потяг Томаса за собою. Пастка спрацювала поза досяжнiстю, так близько, що вiн вiдчув вiтер, коли металевий стовп пролетiв повз його плече.
  
  Вихiд на жердини та швидкий танець у випадковому порядку. Коротка пауза, поки попереду хлюпала вода. Ще один стовп, i людина перед ним спiткнулася. Кричачи, вiн творив дива, зумiвши зупинити падiння, приземлившись на iнший стовп. Вода з домiшкою кислоти хлюпала навколо нього, але не торкалася його.
  
  Бувай.
  
  Кривавий король побачив свiй шанс. Не роздумуючи i не зупиняючись, вiн наступив на розпростерте тiло чоловiка, використовуючи його як мiст, яким можна було перейти i досягти безпеки далекого берега. Його вага штовхнула чоловiка ще нижче, занурюючи його груди у кислоту.
  
  Наступної секунди вiн загубився у вихорi.
  
  Кривавий король дивився йому вслiд. "Дурень".
  
  Томас приземлився поряд iз ним. Ще бiльше людей спритно перестрибнули мiж металевими стовпами на безпечне мiсце. Кривавий король глянув уперед, на арочний вихiд.
  
  "I так до п'ятого рiвня", - самовдоволено сказав вiн. "Де я наслiдуватиму цього черв'яка, Куку. I де, нарештi," прогарчав вiн. "Я знищу Метта Дрейка".
  
  
  Роздiл тридцять сьомий
  
  
  Великий острiв Гаваї названо так, щоб уникнути плутанини. Його справжня назва Гаваї, або острiв Гаваї, i це найбiльший острiв у Сполучених Штатах. Тут знаходиться один iз найвiдомiших вулканiв у свiтi, Кiлауеа, гора, яка безперервно вивергається з 1983 року.
  
  Сьогоднi на нижнiх схилах спорiдненого вулкана Мауна-Лоа Мано Кiнiмака та Алiсiя Майлз разом iз командою американських морських пiхотинцiв розпочали вигнання паразита, який впровадився у свiдомiсть мешканцiв острова.
  
  Вони прорвалися через зовнiшнiй периметр, застрелили десятки людей Кривавого Короля i увiрвалися у велику прибудову якраз у той час, коли охоронцi звiльнили всiх заручникiв. У той же момент пролунало хрипке ревiння автомобiлiв, що розганяються за будiвлею. Алiсiя та Кiнiмака, не гаючи часу, обiждали навколо.
  
  Алiсiя зупинилася в сум'яттi. "Чорт, недоумки збiгають". Чотири квадроцикли мчали геть, пiдстрибуючи на своїх величезних шинах.
  
  Кiнiмак пiдняв гвинтiвку i прицiлився. "Ненадовго". Вiн вистрiлив. Алiсiя дивилася, як упала остання людина, i квадроцикл швидко зупинився.
  
  "Вау, здороване, непогано для копа. Давай."
  
  "Я з ЦРУ". Кiнiмака завжди траплявся на приманку, на превелике задоволення Алiсiї.
  
  "Єдинi трилiтернi скорочення, якi мають значення, належать британцям. Пам'ятай це".
  
  Кiнiмака щось пробурмотiв, коли Алiсiя пiдiйшла до квадроцикла. Вiн усе ще працював. Одночасно вони обоє спробували зайняти переднє сидiння. Алiсiя похитала головою i вказала на задню частину.
  
  "Я волiю, щоб мої люди були за мною, друже, якщо вони не внизу".
  
  Алiсiя завела двигун i рушила з мiсця. Квадроцикл був великим потворним звiром, але вiн рухався плавно i зручно пiдстрибував на вибоїнах. Великий гаваєць обхопив її руками за талiю, щоб утримати, не те щоб йому було потрiбно. Там, де сидiв, були ручки. Алiсiя посмiхнулася i нiчого не сказала.
  
  Попереду люди, якi тiкають, зрозумiли, що їх переслiдують. Пасажири двох iз них розгорнулися та вистрiлили. Алiсiя спохмурнiла, знаючи, що таким чином потрапити в будь-що було зовсiм неможливо. Дилетанти, подумала вона. Завжди здається, що я воюю з аматорами. Остання справжня битва, в якiй вона брала участь, була проти Дрейка в цитаделi Абеля Фрея. I навiть тодi ця людина була iржава, їй заважали атрибути семи рокiв ввiчливостi.
  
  Тепер вiн може мати iншу перспективу.
  
  Алiсiя вела машину швидше розумно, нiж швидко. За короткий час вона пiдвела їхнiй квадроцикл на прийнятну вiдстань стрiлянини. Кiнiмака прокричав їй у вухо. "Збираюся стрiляти!"
  
  Вiн вичавив iз себе удар. Iнший найманець закричав i добряче вiдскочив у бруд. "Це два з двох", - вигукнула Алiсiя. "Ще один, i ти отримаєш бло-"
  
  Їх квадроцикл врiзався в прихований пагорб i шалено вилив улiво. На мить вони опинилися на двох колесах, перекинувшись, але транспортному засобу вдалося зберегти рiвновагу i звалитися назад на землю. Алiсiя, не гаючи часу, вiдкрила дросельну заслiнку, щоб рвонути вперед.
  
  Кiнiмака побачив рiв ранiше за неї. "Чорт!" Вiн крикнув "Тримайся!"
  
  Алiсiї залишалося лише збiльшити швидкiсть, оскiльки широка, глибока канава швидко наближалася. Квадроцикл пролетiв над прiрвою, обертаючи колесами i ревучи двигуном, i опустився з iншого боку, намагаючись утриматися на мiсцi. Алiсiя вдарилася головою об м'яку поперечку. Кiнiмака тримав її так мiцно, що не дозволив їм обом розвернутися, i до того часу, коли пил осiв, вони зрозумiли, що раптово опинилися серед ворогiв.
  
  Поруч iз ними чорний квадроцикл закрутився у багнюцi, невдало приземлившись i тепер намагаючись випростатися. Кiнiмака стрибнув, не роздумуючи, налiтаючи просто на водiя i вибиваючи його та його пасажира з машини у збитий бруд.
  
  Алiсiя витерла пилюку з очей. Квадроцикл iз єдиним пасажиром набрав швидкiсть перед нею, але все ще був у межах досяжностi. Вона пiдiбрала свою гвинтiвку, прицiлилася i вистрiлила, а потiм без необхiдностi перевiряти перевела прицiл туди, де її гавайський партнер боровся в брудi.
  
  Кiнiмака протягнув одну людину по бруду. "Це мiй будинок!" Алiсiя почула, як вiн загарчав, перш нiж вивернув i зламав руку свого супротивника. Коли другий чоловiк кинувся на нього, Алiсiя розсмiялася i опустила рушницю. Кiнiмаку не потрiбна була її допомога. Другий чоловiк вiдскочив вiд нього, як iнструкцiї вiдскакують вiд чотирирiчної дитини, не вплинув. Чоловiк упав на землю, i Кiнiмака закiнчив його ударом в обличчя.
  
  Алiсiя кивнула йому. "Давай закiнчимо з цим".
  
  Останнiй квадроцикл важко просувався вперед. Його водiй, мабуть, постраждав пiд час усiх цих стрибкiв. Алiсiя швидко почала завойовувати позицiї, тепер трохи розчарована легкiстю, з якою вони завоювали ранчо. Але принаймнi вони врятували всiх заручникiв.
  
  Якщо й було щось, що вона знала про Кровавого Короля, то це той факт, що цi люди тут, цi так званi найманцi, були покидьками його команди, посланими сюди, щоб заважати та вiдволiкати владу. Роздiляти та панувати.
  
  Вона сповiльнила хiд, наближаючись до останнього квадроцикла. Без паузи, навiть не тримаючись за кермо, вона зробила два пострiли, i двоє чоловiкiв впали.
  
  Битва, яка тiльки-но почалася, закiнчилася. Алiсiя з хвилину дивилася в далечiнь. Якщо все пiде за планом, якщо Мей i Хайден, Дрейк та iншi виживуть у своїх частинах битви, то наступна битва цiлком може стати для неї найважчою та останньою.
  
  Тому що це було б проти Май Кiтано. I їй доведеться сказати Дрейку, що це Мей вбила Уеллса.
  
  Прохолодно.
  
  Кiнiмака поплескав її по плечу. "Нам час повертатися".
  
  "Ах, дай дiвчинi перепочинок", - пробурмотiла вона. "Ми на Гаваях. Дозволь менi помилуватися заходом сонця".
  
  
  Роздiл тридцять восьмий
  
  
  "Так ось як виглядає заздрiсть?"
  
  Дрейк i його команда увiйшли до четвертої камери, вживши всiх запобiжних заходiв. Навiть тодi знадобилося кiлька миттєвостей, щоби повнiстю усвiдомити сцену, що лежала перед ними. Всюди лежали обезголовленi тiла. Кров була розбризкана по пiдлозi i в деяких мiсцях все ще густо текла. Самi голови були розкиданi на пiдлозi, як викинутi дитячi iграшки.
  
  По обидва боки вузького проходу стояли пружнi пастки. Дрейк кинув один погляд на тонкий, як бритва, дрiт i здогадався, що сталося. Комодо свиснув, не вiрячи своїм вухам.
  
  "У якийсь момент цi пастки можуть спрацювати", - сказав Бен. "Нам треба рухатися".
  
  Карiн видала звук огиди.
  
  "Ми повиннi рухатися швидко i залишатися у центрi подiй", - сказав Дрейк. "Нi, почекай".
  
  Тепер за пастками вiн побачив широкий басейн, повний води, що вирує i пiниться. По краях басейну хлюпалася i переливалася вода.
  
  Це може бути проблемою. Бачиш металевi стовпи?
  
  "Тримаю парi, люди Кривавого короля використовували їх як сходинки", - загадково сказав Бен. "Все, що нам потрiбно зробити, це почекати, поки вода спаде".
  
  "Чому б просто не пройти через них". Навiть коли Комодо вимовляв цi слова, на його обличчi читали сумнiви.
  
  "Цей басейн мiг харчуватися з якогось кислого озера або колодязя", - пояснила Карiн. "Гази можуть перетворювати воду на сiрчану кислоту всерединi вулкана або поблизу нього. Навiть давно зниклий."
  
  "Хiба кислота не роз'їла б металевi стiйки?" Дрейк вказав.
  
  Бен кивнув. "Безперечно".
  
  Вони кiлька хвилин спостерiгали за водою, що вирувала. Поки вони дивилися, пролунав зловiсний звук. Дрейк швидко скинув пiстолет. Шiсть бiйцiв "Дельти", якi вижили, повторили його дiї часткою секунди пiзнiше.
  
  Нiщо не рухалося.
  
  Потiм звук пролунав знову. Тяжке клацання. Звук троса гаражних ворiт, що проходить металевими напрямними. Тiльки це були не гаражнi дверi.
  
  Повiльно, на очах Дрейка, одна з пасток почала вгризати назад у стiну. Тимчасова затримка? Але така технологiя була доступна древнiм расам. Чи цей хiд думок був схожий на безумство людини, яка заявляє, що у всесвiтi немає iншого розумного життя?
  
  Яка зарозумiлiсть.
  
  Хто знав, якi цивiлiзацiї iснували до того як з'явилися записи? Дрейку не слiд було зараз роздумувати. Настав час дiяти.
  
  "Вода вiдступає", - сказав вiн. Ben. Якiсь сюрпризи?"
  
  Бен звiрився зi своїми нотатками, i Карiн, сподiваюся, прокручувала це в пам'ятi. "Хоксворт не говорить багато". Бен зашурхотiв паперами. "Можливо, бiдолаха був у шоцi. Пам'ятайте, тодi вони не могли чекати на щось подiбне".
  
  "Тодi п'ятий рiвень, мабуть, справжня буря лайна", - хрипко сказав Комодо. "Тому що саме пiсля цього Кук повернув назад".
  
  Бен пiдтис губи. "Хоксворт каже, що саме те, що Кук побачив пiсля п'ятого рiвня, змусило його повернути назад. Не саме примiщення."
  
  "Так, швидше за все, шостий i сьомий рiвнi", - тихо сказав один iз солдатiв "Дельти".
  
  "Не забудь про дзеркала". Карiн вказала на них. "Вони вказують наперед, очевидно, на людину попереду. Найiмовiрнiше, це попередження".
  
  "Нiби не вiдстаєш вiд Джонсiв". Дрейк кивнув головою. "Зрозумiв. Отже, у дусi Dinorock i, зокрема, Девiда Ковердейла, я поставлю вступне запитання, яке я завжди чув вiд нього на кожному концертi, на який я коли-небудь ходив. Ти готовий?"
  
  Дрейк прокладав шлях. Решта команди стала до ладу так, як вони теж звикли. Вийшовши на центральну лiнiю, Дрейк не чекав жодних труднощiв з пастками i нi з ким не зiткнувся, хоч i заробив кiлька витрачених очок тиску. На той час, коли вони пiдiйшли до краю басейну, вода швидко стiкала.
  
  "Стовпи виглядають нормально", - сказав вiн. "Будь напоготовi. I не дивись униз. Тут плаває якась мерзенна погань".
  
  Дрейк пiшов першим, обережний та точний. Вся команда легко перетнула їх протягом кiлькох хвилин i попрямувала до арки виходу.
  
  "Мило з боку Кривавого Короля, що вiн привiв у дiю всi пастки для нас". Бен трохи посмiхнувся.
  
  "Тепер ми не можемо далеко вiдстати вiд ублюдка". Дрейк вiдчув, як його руки стиснулися в кулаки, а в головi забилося вiд перспективи зустрiтися вiч-на-вiч з найстрашнiшою фiгурою злочинного свiту в новiтнiй iсторiї.
  
  
  * * *
  
  
  Наступна арка вiдкривалася у величезну печеру. Найближча стежка вела вниз схилом, а потiм широкою дорогою пiд високим скельним виступом.
  
  Але була серйозна перешкода, яка повнiстю перешкоджала їм шлях.
  
  Дрейк витрiщив очi. "Криваве пекло".
  
  Вiн нiколи навiть не мрiяв нi про що подiбне. Завал насправдi був величезною фiгурою, вирiзаною з живої скелi. Вiн лежав у спокої, притулившись спиною до лiвої стiни, його величезне черево виступало впоперек дорiжки. Скульптурнi зображення їжi лежали купою на животi, а також були розкиданi по його ногах i зваленi в купу на дорiжцi.
  
  Зловiсна постать лежала бiля нiг скульптури. Мертве тiло людини. Тулуб, здавалося, був скручений, нiби в крайнiй агонiї.
  
  "Це ненажерливiсть", - сказав Бен з благоговiнням. "Демон, що асоцiюється з обжерливiстю, - це Вельзевул".
  
  Око Дрейка смикнулося. "Ти маєш на увазi, як у "Вельзевулi з"Богемської рапсодiї"?"
  
  Бен зiтхнув. "Не все зводиться до рок-н-ролу, Метт. Я маю на увазi демона Вельзевула. Права рука сатани".
  
  "Я чув, що права рука сатани перевантажена роботою". Дрейк дивився на величезну перешкоду. "I хоча я поважаю твiй мозок, Блейкi, припини нести нiсенiтницю. Звичайно, все пов'язане iз рок-н-ролом".
  
  Карiн розпустила своє довге свiтле волосся, а потiм знову почала зав'язувати його ззаду, ще тугiше. Декiлька солдатiв "Дельти" спостерiгали за нею, серед них був i Комодо. Вона зазначила, що Хоксворт розповiв кiлька цiкавих деталей про цю конкретну печеру у своїх нотатках. Поки вона говорила, Дрейк дозволив своїм очам блукати по кiмнатi.
  
  За величезною фiгурою вiн помiтив вiдсутнiсть арки виходу. Натомiсть уздовж задньої стiни тягнувся широкий виступ, вигинаючись до високої стелi, доки не закiнчувався на високому скельному плато. Коли Дрейк подивився на плато, вiн побачив щось схоже на балкон у його дальньому кiнцi, майже як оглядовий майданчик, з якого вiдкривався вид на останнi два рiвнi?
  
  Роздуми Дрейка були перерванi, коли пролунав пострiл. Куля зрикошетила над їхнiми головами. Дрейк упав на пiдлогу, але потiм Комодо беззвучно вказав у бiк того ж скельного плато, яке вiн щойно оглядав, i побачив бiльше дюжини фiгур, що бiгли на нього з звивистого виступу.
  
  Люди Коваленко.
  
  Що означало...
  
  "Знайди спосiб обiйти цього виродка", - прошипiв Дрейк Бену, киваючи у бiк грузної скульптури, яка перегороджувала їм шлях уперед, а потiм повнiстю зосередив свою увагу на скелястому виступi.
  
  Прогримiв голос iз сильним акцентом, зарозумiлий i гордовитий. "Мет Дрейк! Мiй новий заклятий ворог! То ти знову намагаєшся зупинити мене, так? Я! Невже ви, люди, нiколи нiчого не вчитеся?
  
  "Чого ти добиваєшся, Коваленко? Що це все означає?"
  
  Що все це означає? Це про пошуки на все життя. Про те, що я побив Кука. Про те, як я навчався i тренувався, вбиваючи людину щодня протягом двадцяти рокiв. Я не такий, як iншi чоловiки. Я переступив через це перед тим, як заробив свiй перший мiльярд".
  
  "Ти вже перемiг Кука", - спокiйно зауважив Дрейк. Чому б тобi не повернутися сюди? Ми поговоримо, ти i я.
  
  "Ти хочешь вбити мене? Я не мав би iншого виходу. Навiть мої люди хочуть убити мене".
  
  "Це, напевно, тому, що ти великий знавець".
  
  Коваленко насупився, але був так захоплений своєю самовдоволеною тирадою, що образу навiть не було сприйнято належним чином. "Я б убив тисячi, щоб досягти своєї мети. Можливо, я це вже зробив. Хто турбує себе пiдрахунком? Але запам'ятай це, Дрейку, i запам'ятай гарненько. Ви та вашi друзi будете частиною цiєї статистики. Я зiтру твої спогади з лиця землi".
  
  "Перестань бути таким мелодраматичним", - крикнув Дрейк у вiдповiдь. "Спускайся сюди i доведи, що в тебе є набiр, старий". Вiн побачив неподалiк Карiн i Бена, якi уважно радилися, i тепер обоє почали енергiйно кивати, коли до них щось дiйшло.
  
  "Не думай, що я помру так легко, навiть якщо нам доведеться зустрiтися. Я вирiс на найсуворiших вулицях найсуворiшого мiста в матiнцi Росiї. I я вiльно пройшов ними. Вони належали менi. Британцi та американцi нiчого не знають про справжню боротьбу". Суворий на вигляд чоловiк сплюнув на землю.
  
  Очi Дрейка були смертельно небезпечнi. "О, я щиро сподiваюся, що ти не помреш легко".
  
  Я скоро побачу тебе, британець. Я побачу, як ти згориш, поки я вимагатиму свiй скарб. Я побачу, як ти кричиш, доки я беру iншу з твоїх жiнок. Я побачу, як ти згниєш, доки стану богом".
  
  "Заради всього святого". Комодо набридло слухати буйство тиранiв. Вiн випустив залп у бiк кам'яного виступу, кинувши людей Кровавого Короля в панiку. Навiть зараз, Дрейк бачив, дев'ять iз десяти чоловiкiв все ще бiгли йому на допомогу.
  
  Негайно пролунали пострiли у вiдповiдь. Кулi зi свистом вiдскакували вiд довколишнiх кам'яних стiн.
  
  Бен крикнув: "Все, що нам потрiбно зробити, це перелiзти через товстуна. Не надто складно..."
  
  Дрейк вiдчув наближення але. Вiн пiдняв брову, коли кам'яна крихта впала йому на плече.
  
  "Але", - втрутилася Карiн, її подiбнiсть з Беном ставало все очевиднiшим, нiж довше Дрейк проводив з нею час. "Загвоздка в їжi. Дещо з цього порожнє. I заповненi якимось газом".
  
  "Я припускаю, що це не веселий газ". Дрейк глянув на безформний труп.
  
  Комодо зробив консервативний залп, щоб тримати людей Кривавого короля на вiдстанi. "Якщо це так, то це дiйсно дiйсно гарний матерiал".
  
  "Готовi порошки", - сказала Карiн. Вивiльняється при натисканнi на спусковi гачки. Можливо, схожi на тi, що вбили бiльшiсть археологiв, якi знайшли гробницю Тутанхамона. Ти знаєш про передбачуване прокляття, правда? Ну, бiльшiсть людей вiрять, що певнi зiлля або гази, залишенi нам у гробницi давньоєгипетськими жерцями, призначенi виключно для знищення розкрадачiв могил.
  
  "Який безпечний шлях?" Запитав Дрейк.
  
  "Ми не знаємо, але якщо ми побiжимо швидко, по одному за раз, якщо хтось випустить трохи порошку позаду себе, це має бути незначна кiлькiсть, яка швидко випарується. Пастка тут в першу чергу для того, щоб перешкодити будь-кому, хто пiдiймається на скульптуру &# 184; не перебратися через неї ".
  
  "Згiдно з Хоксвортом", - сказала Карiн з натягнутою усмiшкою.
  
  Дрейк оцiнив ситуацiю. Для нього це виглядало як поворотний момент. Якщо там нагорi був оглядовий балкон, то вони мали бути близько до кiнця. Вiн уявляв, що звiдти буде прямий шлях до шостої та сьомої камери, а потiм до легендарного "скарбу", який скористався моментом, щоб оцiнити команду.
  
  "От куди ми йдемо за цим", - сказав вiн. "Все або нiчого. Там, нагорi, вiн сердито махнув кулаком у бiк Коваленка, "слiпий чоловiк, який стрiляє кулями у свiт. I, Бен, до твоєї вiдомостi, це справжнiй Динорок. Але це те, куди ми йдемо за цим. Все або нiчого. Ти готовий до цього?"
  
  Його зустрiли оглушливим ревом.
  
  Метт Дрейк кинувся тiкати, ведучи своїх людей на нижнi рiвнi пекла, на останньому етапi свого власного прагнення помститися за жiнку, яку вiн любив, i позбавити свiт найлютiшої людини, яку вiн коли-небудь знав.
  
  Час запалювати.
  
  
  Роздiл тридцять дев'ятий
  
  
  Дрейк застрибнув на гiгантську скульптуру, намагаючись утриматись на ногах i хапаючись за вирiзану їжу, щоб пiдтягнутися. Скульптура здавалася холодною, грубою та чужорiдною пiд його пальцями, як дотик до яйця iнопланетянина. Вiн затримав подих, коли щосили потягнув, щоб зберегти рiвновагу, але фрукти, хлiбцi та свинячi стегенця витримали.
  
  Пiд ним i праворуч лежало тiло людини, якiй не так пощастило.
  
  Кулi свистели довкола нього. Комодо та ще один член команди "Дельта" вiдкрили вогонь, що прикриває.
  
  Не гаючи жодної секунди, Дрейк перестрибнув через основну частину формованої фiгури i спустився з iншого боку. Коли його ноги торкнулися кам'яної пiдлоги, вiн обернувся i показав великий палець наступнiй людинi в черзi.
  
  I тодi вiн також вiдкрив вогонь, вбивши одного з людей Кривавого Короля першим пострiлом. Чоловiк скотився зi скелi, приземлившись поряд iз тiлом свого вже мертвого товариша з жахливим хрускотом.
  
  Друга людина в черзi зробила це.
  
  Наступним був Бен.
  
  
  * * *
  
  
  Через п'ять хвилин вся команда благополучно сховалася в тiнi Обжерливостi. Лише один шматочок їжi було розчавлено. Дрейк спостерiгав, як хмарка порошку пiднялася в повiтря, закручуючись спiраллю, як тiло смертельно небезпечної, зачарованої змiї, але через кiлька секунд воно випарувалося, навiть не торкнувшись черевикiв злочинця, що втiкає.
  
  "Виступ".
  
  Дрейк двiчi вказував шлях до короткого схилу, який утворював початок уступу. З цiєї вигiдної точки вони побачили, як вона витончено вигиналася вгору по стiнi, перш нiж вийти на скельне плато.
  
  Люди Кривавого короля вiдступили. Це була гонка на якийсь час.
  
  Вони ломилися вгору, гуськом. Уступ був досить широкий, щоб пробачити кiлька помилок. Дрейк вистрiлив у бiгу, вбивши ще одного з людей Коваленка, коли вони зникли пiд аркою наступного виходу. Коли вони досягли вершини уступу i побачили величезний простiр скелястого виступу, Дрейк побачив ще щось, що зачаїлося в засiдцi.
  
  "Граната!"
  
  На повному розгонi вiн кинувся головою на пiдлогу, використовуючи свiй iмпульс, щоб вигнути тiло, коли воно ковзнуло по гладкому каменю, i вiдкинув гранату убiк.
  
  Вiн упав з плато, вибухнувши через кiлька секунд. Вибух вразив примiщення.
  
  Комодо допомiг йому пiдвестися. "Ми могли б використати тебе у нашiй футбольнiй командi, чувак".
  
  "Янки не вмiють грати у футбол". Дрейк побiг до балкона, горячи бажанням побачити, що знаходиться за ним, i наздогнати Коваленка. "Без образ".
  
  "Хм. Я не бачу, щоби англiйська команда привезла додому багато трофеїв ".
  
  "Ми принесемо додому золото". Дрейк упорядкував американця. "На Олiмпiйських iграх. Бекхем змiнить ситуацiю".
  
  Бен наздогнав їх. "Вiн правий. Команда гратиме за нього. Натовп повстане заради нього".
  
  Карiн видала роздратований крик ззаду. "Чи є мiсце, де чоловiк не буде говорити про чортовий футбол!"
  
  Дрейк дiстався балкона i поклав руку на низьку зруйновану кам'яну стiну. Вiд виду, що вiдкрився йому, пiдкосилися ноги, вiн похитнувся, забув усi свої прикрощi i знову запитав, що за iстота насправдi побудувало це трепетне мiсце.
  
  Вигляд, який вони побачили, вселив у їхнi серця побожний трепет i страх.
  
  Балкон був приблизно на чвертi висоти воiстину гiгантської печери. Без сумнiву, найбiльшi, якi будь-хто з них коли-небудь бачив. Свiтло походило вiд незлiченних темно-бурштинових спалахiв, якi люди Кривавого Короля випустили перед тим, як перейти на шостий рiвень. Навiть тодi бiльша частина печери та її небезпек все ще таїлася у темрявi та тiнi.
  
  Лiворуч вiд них i ведучi вiд арки виходу критi зигзагоподiбнi сходи вели вниз приблизно на сто футiв. З глибини цих сходiв Дрейк i його команда почули важкий гуркiт, за яким почулися крики, вiд яких їхнi серця стиснулися в кулаки вiд жаху.
  
  Бен перевiв подих. "Чувак, менi не подобається, як це звучить".
  
  "Так. Звучить як вступ до однiєї з твоїх пiсень". Дрейк намагався утримати духiв вiд падiння надто далеко, але все ще було важко вiдiрвати його щелепу вiд землi.
  
  Сходи закiнчувалися вузьким виступом. За цим виступом печера вiдкривалася неосяжно. Вiн мiг бачити вузьку, звивисту стежку, що чiплялася за правий мур, що тiкає коротким шляхом у печеру над нескiнченними глибинами, i схожу, яка продовжувалась лiворуч, але не було мосту чи будь-якого iншого засобу з'єднати їх через величезну прiрву.
  
  У найдальшому кiнцi печери височiла величезна чорна, зазубрена скеля. Коли Дрейк примружився, вiн подумав, що, можливо, зможе розгледiти обриси приблизно на пiвдорозi вгору по скелi, щось велике, але вiдстань i темрява завадили йому.
  
  На даний момент.
  
  "Останнiй ривок", - сказав вiн, сподiваючись, що це було правдою. "Слiдуй за мною".
  
  Одного разу солдат завжди залишається солдатом. Це те, що Елiсон сказала йому. Перед тим, як вона пiшла вiд нього. Просто перед тим, як вона...
  
  Вiн вiдiгнав спогади геть. Вiн не мiг боротися з ними зараз. Але вона мала рацiю. Страшно вiрно. Якби вона була жива, все могло бути iнакше, але зараз у ньому текла кров солдата, войовницi; iстинний характер нiколи не покидав його.
  
  У вузький прохiд увiйшли вони: двоє цивiльних, шiсть солдатiв "Дельти" та Метт Дрейк. Спочатку тунель мало вiдрiзнявся вiд попереднiх, але потiм у свiтлi бурштинових спалахiв, якi вони продовжували стрiляти попереду, Дрейк побачив, як прохiд раптово роздiлився i розширився до ширини в двi машини, i помiтив, що в кам'янiй пiдлозi був пробитий канал.
  
  Канал наведення?
  
  "Бережись тих, хто ламає кiсточки". Дрейк помiтив попереду зловiсний маленький отвiр, розташований саме там, куди людина могла б поставити ногу. "Не повинно бути надто складно уникнути в такому темпi".
  
  "Нi!" - вигукнув Бен без тiнi гумору. Ти чортiв солдатiв. Тобi варто було б знати краще, нiж говорити подiбнi речi".
  
  Немов на пiдтвердження, пролунав потужний бум, i земля пiд ними здригнулася. Це пролунало так, нiби щось велике й тяжке впало в прохiд, який подiляв той, яким вони йшли. Вони можуть повернути назад i бути заблокованi або-
  
  "Бiжи!" - крикнув Дрейк. "Просто бiжи, чорт забирай!"
  
  Глибокий грiм почав заповнювати прохiд, наче щось важке прямувало до них. Вони втекли, Дрейк на бiгу стрiляв сигнальними ракетами i вiдчайдушно сподiвався, що нi Бен, нi Карiн не наступили в жодну з мерзенних пасток.
  
  На такiй швидкостi.
  
  Рев ставав дедалi голоснiшим.
  
  Вони продовжували бiгти, не смiючи озирнутися назад, тримаючись правiше за широкий канал i сподiваючись, що у Дрейка не закiнчилися сигнальнi ракети. За хвилину вони почули друге зловiсне бурчання, що лунало звiдкись попереду.
  
  "Iсусе!"
  
  Дрейк не сповiльнився. Якби вiн це зробив, вони були б мертвi. Вiн промчав повз широкий прорiз у стiнi праворуч вiд них. Шум долинав звiдти, згори. Вiн ризикнув кинути швидкий погляд.
  
  НI!
  
  Блейки мав рацiю, маленький божевiльний виродок. "Ролiнг Стоунз" з гуркотом наближалися до них, i не в стилi "Дiнорок". Це були великi сферичнi кам'янi кулi, випущенi на волю стародавнiми механiзмами та керованi явними та прихованими каналами. Той, що праворуч вiд них, накинувся на Дрейка.
  
  Вiн набрав величезної швидкостi. "Бiжи!" Вiн розвернувся, кричачи. "О Боже".
  
  Бен приєднався до нього. Два солдати "Дельти", Карiн i Комодо, промчали повз отвори, маючи в запасi дюйм. Ще двоє солдатiв протиснулися повз, спотикаючись об власнi ноги i врiзаючись в Комодо i Карiн, опинившись у стогнучому клубку.
  
  Але останнiй людинi з Дельти пощастило менше. Вiн зник без жодного звуку, коли величезна куля вилетiла з поперечного проходу, врiзалася в нього з силою вантажiвки Mack i з брязкотом врiзалася в стiну тунелю. Пролунав ще один гуркiт, коли м'яч, який переслiдував їх, врiзався в той, що перегородив їм шлях до вiдступу.
  
  Обличчя Комодо говорило саме за себе. "Якщо ми поспiшаємо", - прогарчав вiн, - "ми могли б обiйти iншi пастки до того, як вони спрацюють".
  
  Вони знову злетiли. Вони минули ще три перехрестя, де гуркотiли механiзми величезної технiки, трiщали та гримiли. Лiдер "Дельти" мав рацiю. Дрейк напружено прислухався, але не почув жодного звуку Коваленка чи його людей попереду.
  
  Потiм вони натрапили на перешкоду, яку вiн так боявся. Один з величезних каменiв височив попереду, перегороджуючи шлях уперед. Вони скупчилися разом, запитуючи, чи можливо, що ця штука ось-ось почне перезавантажуватися.
  
  "Можливо, вiн зламаний", - сказав Бен. "Я маю на увазi пастку".
  
  "Або, можливо..." Карiн впала на колiна i проповзла кiлька футiв вперед. "Можливо, це мало бути тут".
  
  Дрейк упав поряд iз нею. Там, пiд величезним каменем, був невеликий простiр для лазiння. Там було достатньо мiсця, щоб пiд ним могла протиснутися людина.
  
  "Не добре". Комодо теж сiв навпочiпки. "Я вже втратив одну людину через цю лайнову пастки. Знайди iнший шлях, Дрейку.
  
  "Якщо я маю рацiю", - сказав Дрейк, оглядаючись через плече, "як тiльки цi пастки перезавантажаться, вони спрацюють знову. Вони, мабуть, працюють на тiй же системi натискних подушок, що й iншi. Ми опинимося тут у пастцi". Вiн зустрiв очi Комодо важким поглядом. "У нас немає вибору".
  
  Не чекаючи вiдповiдi, вiн ковзнув пiд м'яч. Решта команди зiбралася за ним, не бажаючи бути останнiми в черзi, але люди з "Дельти" дотримувалися дисциплiни i розташувалися там, де вказав їхнiй командир. Дрейк вiдчув, як у його грудях здiймається знайоме бажання, бажання сказати: Не хвилюйся, довiрся менi. Я проведу тебе через це, але вiн знав, що нiколи бiльше цього не скаже.
  
  Не пiсля безглуздої смертi Кеннедi.
  
  Пiсля секундного звивання вiн виявив, що зiсковзує вниз головою по крутому схилу, i одразу почув, як iншi йдуть за ним. Дно було недалеко, але залишало йому достатньо мiсця, щоб стояти просто пiд масивною кам'яною кулею. Всi решта стовпилися за ним. Напружено розмiрковуючи, вiн не смiв поворухнути жодним м'язом. Якщо ця штука впаде, вiн хотiв, щоб усi були на рiвних.
  
  Але потiм знайомий стогiн звук скрегочучих механiзмiв потряс тишу, i куля зрушила. Дрейк вилетiв, як кажан з пекла, кричачи всiм слiдувати за ним. Вiн сповiльнився i допомiг Бену йти, вiдчуваючи, що навiть молодий студент має обмеження з фiзичної пiдготовки i йому не вистачає витривалостi солдата. Вiн знав, що Комодо допомагатиме Карiн, хоча, оскiльки вона була експертом з бойових мистецтв, її фiзична пiдготовка цiлком могла бути нарiвнi з чоловiчою.
  
  Всiм гуртом вони побiгли по вирубаному проходу пiд смертоносною кулею, що котилася, намагаючись скористатися її повiльним початком, тому що попереду вони могли зiткнутися з крутим ухилом, який змусить їх знову встати перед ним.
  
  Дрейк помiтив перелом кiсточки i вигукнув попередження. Вiн перестрибнув через диявольсько розташовану дiрку, майже тягнучи Бена за собою. Потiм вiн врiзався у схил.
  
  Це було рiзко. Вiн закопався, опустивши голову, ноги стукали, права рука обхопила талiю Бена, здiймаючись з кожним кроком. Зрештою, вiн вiдбив м'яч на деяку вiдстань, але потiм йому довелося дати шанс усiм, хто був за ним.
  
  Вiн не здавався, просто змiстився вперед, щоб дати рештi трохи мiсця, i випустив ще кiлька сигнальних ракет уперед.
  
  Вони вiдскочили вiд мiцної кам'яної стiни!
  
  Величезний камiнь iз гуркотом покотився до них. Вся команда впоралася з цим, але тепер опинилася в безвиходi. Буквально.
  
  Очi Дрейка розрiзнили глибшу чорноту мiж яскравими спалахами "Там дiра. Дiра у землi."
  
  Швидко, з ногами, що заплiталися, i нервами, пошматованими розпачом, вони помчали до дiри. Вiн був маленьким, розмiром з людину, та повнiстю чорним усерединi.
  
  "Стрибок вiри", - сказала Карiн. "Нiби вiрити в бога".
  
  Тяжкий гуркiт кам'яної кулi ставав все гучнiшим. Це було в межах хвилини вiд того, щоб знищити їх.
  
  "Паличка, що свiтиться", - сказав Комодо напруженим голосом.
  
  "Немає часу". Дрейк зламав паличку, що свiтилася, i одним швидким рухом стрибнув у дiрку. Падiння здавалося нескiнченним. Чорнота заблищала, здавалося, простягаючи скрюченi пальцi. За кiлька секунд вiн досяг дна, дозволив своїм ногам пiдiгнутися i сильно вдарився головою об твердий камiнь. Зiрки попливли перед очима. Кров потекла його лобом. Пам'ятаючи про тих, хто мав пiти за ним, вiн залишив паличку на мiсцi i вiдповз за межi досяжностi.
  
  Хтось ще приземлився з гуркотом. Потiм Бен опинився поряд iз ним. "Матф. Метт! Ти в порядку?"
  
  "О так, я страшенно гарний". Вiн сiв, тримаючись за вiскi. "У тебе є аспiрин?"
  
  "Вони згноять твої нутрощi".
  
  Полiнезiйський Май Тай? Гавайський потiк лави?
  
  "Боже, не згадуй тут слово на букву "Л', приятель".
  
  "Як щодо ще одного дурного жарту?"
  
  "Нiколи не вибiгай iз них. Стiй спокiйно".
  
  Бен перевiрив свою рану. На той час решта команди благополучно приземлилася i згуртувалася навколо. Дрейк вiдмахнувся вiд молодого хлопця i встав на ноги. Здавалося, все було у робочому станi. Комодо випустив пару сигнальних ракет, якi потрапили в дах i вiдскочили вниз крутим схилом.
  
  I падали знову i знову, доки не вийшли через арку внизу.
  
  "Ось i все", - сказав Дрейк. "Я думаю, що це останнiй рiвень".
  
  
  РОЗДIЛ СОРОКОВА
  
  
  Дрейк та команда "Дельта" вийшли з тунелю, ведучи запеклий вогонь. Вибору не було. Якщо вони збиралися зупинити Коваленка, то швидкiсть була життєво важливою. Дрейк негайно глянув праворуч, згадуючи планування печери, i побачив, що люди Кривавого Короля перестрибнули на перший S-подiбний виступ i зiбралися навколо найдальшої його точки. Початок другого S-образного виступу починалося за кiлька крокiв перед ними, але з iншого боку гiгантської печери, їх подiляла зяюча прiрва невiдомої глибини. Тепер, коли вiн був ближче, i оскiльки люди Кривавого Короля, здавалося, випустили ще кiлька янтарних спалахiв, вiн нарештi змiг добре розглянути далекий кiнець печери.
  
  Величезне скельне плато виступало iз задньої стiни на тому ж рiвнi, що й обидва S-подiбнi виступи. У самiй заднiй стiнi були вирiзанi крутi сходи, якi здавались настiльки близькими до вертикальної, що навiть у iндивiдуалiста закружляла б голова.
  
  Нагорi сходiв висунулась велика чорна постать. У Дрейка була лише секунда, проблиск, але... це було колосальне крiсло, зроблене з каменю? Можливо, неправдоподiбний, незвичайний трон?
  
  Повiтря пронизали кулi. Дрейк упав на одне колiно, вiдкидаючи людину i чуючи його жахливий крик, коли вiн падав у прiрву. Вони побiгли до єдиного укриття, яке могли бачити, - розбитої маси валунiв, якi, мабуть, обсипалися з балкона нагорi. Поки вони дивилися, один iз людей Коваленко вистрiлив iз гучномовної зброї, яка випустила щось схоже на громiздку сталеву дротику через пролом. Вiн з гучним трiском ударився об далеку стiну i застряг у каменi.
  
  Коли дротик полетiв, за ним розплелася товста мотузка.
  
  Потiм iнший кiнець волосiнi був вставлений в ту ж зброю i пущений в найближчу стiну, встромивши на кiлька футiв вище за першу. Мотузка була швидко натягнута.
  
  Вони створили поштову лiнiю.
  
  Дрейк швидко подумав. "Якщо ми збираємося зупинити його, нам потрiбна ця реплiка", - сказав вiн. "Потрiбно було б надто багато часу, щоб створити нашi власнi. Тож не стрiляйте в це. Але нам також треба зупинити їх, коли вони перейдуть кордон".
  
  "Думай бiльше як Кривавий король", - сказала Карiн з огидою. "Подумай про те, як вiн перерiзає лiнiю, коли останнi кiлька його людей все ще на нiй".
  
  "Ми не зупиняємося", - сказав Дрейк. "Нiзащо".
  
  Вiн вискочив з-за укриття i вiдкрив вогонь. Лiворуч i праворуч вiд нього бiгли бiйцi "Дельта форс", стрiляючи обережно, але точно.
  
  Перший iз людей Коваленко промчав через прiрву, набираючи швидкiсть на ходу, i спритно приземлився з iншого боку. Вiн швидко розвернувся i почав встановлювати стiну вогню, що прикриває, на повнiстю автоматичному режимi.
  
  Солдат "Дельти" вiдлетiв убiк, розiрваний на шматки. Його тiло звалилося перед Дрейком, але англiєць перестрибнув, не зменшуючи кроку. Коли вiн наблизився до першого S-подiбного виступу, перед ним вiдкрилася широка прiрва порожнечi. Їм довелося б стрибнути на нього!
  
  Продовжуючи стрiляти, вiн перестрибнув через прiрву. Другий iз людей Коваленко пролетiв уздовж лiнiї. Валуни були вiдкинутi вiд найближчої стiни печери, коли кулi вдарили з руйнiвною силою.
  
  Команда Дрейка побiгла i стрибнула за ним.
  
  Третя постать стрибнула на сильно натягнуту лiнiю. Коваленко. Мозок Дрейка кричав йому, щоб вiн зробив пострiл. Ризикни! Заберiть цього виродка прямо зараз.
  
  Але дуже багато може пiти не так. Вiн може розiрвати лiнiю, i Коваленко все ще може опинитися у безпецi. Вiн може лише поранити ублюдка. I - найголовнiше - їм потрiбен був росiйський засранець живий, щоб припинити криваву вендетту.
  
  Коваленко благополучно приземлився. Ще трьом iз його людей вдалося їх перетнути. Дрейк скинув ще трьох, коли двi сили зiйшлися разом. Три пострiли зблизька. Три вбивства.
  
  Потiм гвинтiвка полетiла йому на думку. Вiн пригнувся, перекинув нападника через плече i зiштовхнув його з виступу в темряву. Вiн обернувся i вистрiлив вiд стегна. Ще одна людина впала. Комодо був на його боцi. Був оголений нiж. Кров бризнула на стiну печери. Люди Коваленка повiльно вiдступали, доведенi до урвища за їхнiми спинами.
  
  Четверо солдатiв "Дельти", що залишилися, опустилися на колiна на краю прiрви, обережно стрiляючи в будь-якого з людей Коваленка, хто затримався бiля лiнiї. Однак, це було лише питання часу, перш нiж хтось iз них здогадався вiдступити i почати робити пiт-шоти.
  
  Швидкiсть була всiм, що мали.
  
  Ще двоє людей Кривавого Короля вилiзли на зiплайн i тепер вiдштовхнулися. Дрейк побачив, як другий почав пiдйом по зубчастiй стiнi, i вистрiлив, вiдкинувши його, як прихлопнуту муху. Чоловiк кинувся на нього, опустивши голову, кричачи, безперечно, бачачи, що вiн вiдрiзаний. Дрейк вiдступив до стiни. Комодо стягнув чоловiка з виступу.
  
  "Вгору!"
  
  Дрейк витратив дорогоцiннi секунди, озираючись на всi боки. Що, чорт забирай, вони використовували, щоб утримувати цю чортову лiнiю? Потiм вiн побачив. Кожному чоловiковi, мабуть, було видано невеликий спецiальний блок, такий, яким користуються професiонали. Навколо валялося кiлька. Кривавий Король прийшов пiдготовленим до всiх несподiванок.
  
  Як i Дрейк. У своїх наплiчниках вони несли професiйне спелеологiчне обладнання. Дрейк швидко витягнув блок i прикрiпив ремiнь безпеки до своєї спини.
  
  "Ben!"
  
  Поки молодик скрадливо наближався, Дрейк повернувся до Комодо. "Ти приведеш Карiн?"
  
  "Звичайно". Грубуватий, з жорстким обличчям i бойовими шрамами, здоровань все ще не мiг приховати той факт, що вiн уже вражений.
  
  З усiх мiсць...
  
  Довiряючи людям iз "Дельти" тримати головорiзiв Коваленка на вiдстанi, Дрейк збiльшив тиск, швидко прикрiпивши свiй блок до сильно натягнутого троса. Бен пристебнувся до ременя безпеки, i Дрейк передав йому рушницю.
  
  "Стрiляй так, нiби вiд цього залежать нашi життя, Блейкi!"
  
  Кричачи, вони вiдштовхнулися i промчали зиплайном. З цiєї висоти i на цiй швидкостi вiдстань здавалася бiльшою, i далекий виступ, здавалося, вiдступав. Бен вiдкрив вогонь, його пострiли розлiталися високо i широко, i шматки каменю обсипалися на людей Кривавого Короля внизу.
  
  Але це мало значення. Це був шум, тиск i загроза, якi були необхiднi. Набираючи швидкiсть, Дрейк пiдняв ноги, коли повiтря промайнуло повз, i внизу вiдкрилася величезна бездонна прiрва. Жах i збудження змусили його серце шалено битися. Звук металевого шкiва, що натягується на дротяну сiтку, голосно зашипiв у його вухах.
  
  Кiлька куль просвистели мимо, розсiкаючи повiтря навколо пари, що мчить. Дрейк почув вогонь у вiдповiдь вiд команди "Дельта". Один iз людей Коваленко iз шумом склався. Бен заревiв i тримав палець на спусковому гачку.
  
  Що ближче вони пiдходили, то небезпечнiше ставало. Благословенням божим було те, що люди Коваленка не мали прикриття, а постiйний шквал куль, що виходить вiд команди "Дельта", був непосильним. Навiть на такiй швидкостi Дрейк вiдчував, як холод пробiгає в нього пiд ногами. Столiття чорноти ворушилось пiд ним, вируючи, збиваючи i, можливо, простягаючи примарнi пальцi, щоб спробувати зiрвати його вниз у вiчнi обiйми.
  
  Виступ кинувся йому назустрiч. В останню хвилину Кривавий Король наказав своїм людям вiдступати i Дрейк вiдпустив блок. Вiн приземлився на ноги, але його iнерцiї було недостатньо, щоб зберегти баланс мiж поштовхом уперед i вагою, спрямованою назад.
  
  Iншими словами, вага Блейкi перекинула їх назад. До прiрви.
  
  Дрейк навмисно впав убiк, вклавши все своє тiло в незграбний маневр. Бен вiдчайдушно хапався за неподатливий камiнь, але все ще хоробро тримався за гвинтiвку. Дрейк почув раптовий звук зиплайну, що натягувався, i зрозумiв, що Комодо i Карiн вже на ньому, наближаючись до нього з запаморочливою швидкiстю.
  
  Люди Кривавого Короля пробиралися виступом до задньої частини зали, майже в змозi зробити останнiй стрибок на велике скельне плато, де починалися таємничi сходи. Хорошою новиною було те, що вiд нього залишилося всього з дюжину людей.
  
  Дрейк переповз через виступ, перш нiж вiдстебнути Бена, потiм дозволив собi кiлька секунд перепочинку, перш нiж сiсти. Вмить Комодо i Карiн пролетiли перед його очима, пара приземлилася грацiозно i не без легкої лукавої посмiшки.
  
  "Хлопець трохи додав у вазi". Дрейк вказав на Бена. "Занадто багато повноцiнних снiданкiв. Недостатньо танцiв".
  
  "Група не танцює". Бен миттєво завдав удару у вiдповiдь, коли Дрейк оцiнив їх наступний хiд. Дочекатися решти членiв команди чи кинутися в погоню?
  
  "Хайден каже, що коли ти танцюєш, ти виглядаєш як Пiксi Лотт".
  
  "Нiсенiтниця собача".
  
  Комодо теж дивився услiд людям Коваленка. Трос знову натягся, i всi вони притулилися до стiни. У швидкiй послiдовностi прибули ще двоє солдатiв "Дельти", їхнi черевики голосно заскреготiли по пiску, коли вони сповiльнилися до швидкої зупинки.
  
  "Продовжуй рухатися". Дрейк ухвалив рiшення. "Краще не давати їм часу на роздуми".
  
  Вони мчали вздовж уступу, тримаючи зброю напоготовi. Просування Кривавого короля було на мить приховано з виду вигином скелястої стiни, але коли Дрейк та його команда подолали вигин, вони побачили Коваленка та iнших його людей вже на скельному плато.
  
  Вiн десь втратив ще двох людей.
  
  I тепер, здавалося, їм було наказано вжити крайнiх заходiв. Декiлька людей дiставали портативнi гранатомети РПГ.
  
  "Чорт забирай, вони зарядженi з дула!" Дрейк закричав, потiм зупинився i обернувся, серце раптово провалилося крiзь землю. "О нi-"
  
  Пролунала перша бавовна i свист гранати, що споряджається з дула. Останнi два солдати "Дельти" мчали по зiплайну, нацiлюючись на виступ, коли до нього потрапила ракета. Вiн врiзався в стiну над анкерами zip-line i зруйнував їх вибухом камiння, пилу та сланцю.
  
  Лiнiя провисла. Солдати полетiли вниз, у чорне забуття, навiть не видавши жодного звуку. Так чи iнакше, це було ще гiрше.
  
  Комодо вилаявся, гнiв спотворив його риси. Це були добрi люди, з якими вiн тренувався та бився роками. Тепер у командi Delta було лише троє сильних, плюс Дрейк, Бен та Карiн.
  
  Дрейк кричав i гнав їх карнизом, збожеволiвши вiд усвiдомлення того, що скоро будуть запущенi новi RPG. Тi, що вижили, мчали вздовж уступу, орiєнтуючись по паличках, що свiтяться, i безлiчi бурштинових спалахiв. Кожен крок наближав їх до скелястого плато, дивних сходiв та загадкового, але неймовiрного видовища гiгантського трону, що виступає зi скельної стiни.
  
  Було зроблено другий пострiл з РПГ. Цей вибухнув на уступi за бiгунами, пошкодивши, але не знищивши стежку. Навiть коли вiн утiк, вижимаючи зi своїх натруджених м'язiв усе можливе, Дрейк чув, як Коваленко кричить своїм людям, щоб вони були обережнi - уступ мiг бути їхнiм єдиним виходом звiдти.
  
  Тепер Дрейк пiдiйшов до пiднiжжя уступу i побачив прiрву, через яку йому довелося перестрибнути, щоб дiстатися скельного плато i протистояти людям Кривавого короля.
  
  Це було грандiозно.
  
  Насправдi настiльки великi, що вiн майже похитнувся. Майже зупинилися. Не для себе, а для Бена та Карiн. На перший погляд, вiн не думав, що вони зроблять стрибок. Але потiм вiн запекло своє серце. Вони мали. I не могло бути нi сповiльнення, нi шляху назад. Вони були єдиними людьми, здатними зупинити Кривавого Короля i покласти край його божевiльному плану. Єдинi люди, здатнi знищити лiдера мiжнародного тероризму i переконатися, що вiн нiколи бiльше не матиме шансу завдати комусь шкоди.
  
  Але вiн все ще напiвобернувся на бiгу. "Не зупиняйся", - крикнув вiн Бену. "Вiр. У тебе вийде".
  
  Бен кивнув, адреналiн захопив його ноги та м'язи i наповнив їх силою волi, величчю та могутнiстю. Дрейк потрапив у пролом першим, стрибнувши з розкинутими руками i все ще хитаючи ногами, описавши дугу над пролом, як олiмпiйський атлет.
  
  Бен прийшов наступним, витягнувши руку, розкинувши голову на всi боки, i його почуття рiвноваги пронизали нерви. Але вiн приземлився з iншого боку, маючи в запасi кiлька дюймiв.
  
  "Так!" - Вигукнув вiн, i Дрейк посмiхнувся йому. "Джесiка Еннiс нiчого не може з тобою вдiяти, друже".
  
  Потiм Комодо важко приземлився, майже вивернувши своє тiло навиворiт, коли вiн негайно обернувся i подивився на Карiн. Її стрибок був чудовий. Ноги високо пiднятi, спина вигнута, маса руху вперед.
  
  I iдеальне приземлення. Решта команди "Дельта" пiшла за ним.
  
  Дрейк розвернувся, щоб побачити шокуюче видовище, яке вiн коли-небудь бачив.
  
  Кривавий король i його люди, що кричали i стогнали, бiльшiсть покритi кров'ю i зяючими ранами, всi мчали прямо на них i розмахували своєю зброєю, як демони з пекла.
  
  Настав час для останньої битви.
  
  
  РОЗДIЛ СОРОК ПЕРШИЙ
  
  
  Метт Дрейк вистояв i зустрiвся з Кривавим королем вiч-на-вiч.
  
  Спочатку прибули його люди, лунали крики, коли брязкали гвинтiвки, а ножi клацали i виблискували, як мечi, вiдбиваючи бурштинове свiтло i вiдкидаючи свiй вогонь у багатьох напрямках. Пролунало кiлька пострiлiв, але на такiй вiдстанi i в цьому вирi тестостерону i страху жоден не був належним чином нацiлений. I все ж позаду Дрейка пролунав рiзкий крик, ще один полеглий солдат Дельти.
  
  М'язи Дрейка хворiли так, нiби вiн бився з трьохсотфунтовою горилою. Кров i бруд покривали його обличчя. Дев'ятеро людей напали на нього, на них, але вiн перемiг їх усiх, бо за ними стояв Кривавий Король, i нiщо не завадило б йому заявити про свою помсту.
  
  Старий солдат повернувся, цивiльне обличчя тепер поменшало, i вiн знову був там, у верхнiх рядах, з найкрутiшими гребаними солдатами, що нинi живуть.
  
  Вiн застрелив трьох чоловiкiв, прямо в серцi. У четвертi вiн увiйшов, перевернувши пiстолет, повнiстю роздробивши чоловiковi нiс i одночасно зламавши частину вилицi. Минуло три секунди. Вiн вiдчув, що команда "Дельти" майже в страху вiдступила вiд нього, даючи йому простiр для роботи. Вiн залишив їх боротися з трьома найманцями, тодi як сам рушив на одну людину i самого Коваленка.
  
  Комодо вдарив чоловiка головою i одним рухом заколов другого. Карiн була поруч iз ним i не вiдступила. Нi на мить. Вона використала долоню для удару обличчям, щоб вiдкинути чоловiка, якого вдарили ножем, назад, i послiдувала комбiнацiя ударiв. Коли найманець загарчав i спробував зiбратися, вона втрутилася та використала технiку тхеквондо, щоб перекинути його через плече.
  
  До прямовисного краю.
  
  Людина зiсковзнула, кричачи, вiднесена прiрвою. Карiн дивилася на Комодо, раптово усвiдомивши, що вона зробила. Керiвник великої команди швидко подумав i подав їй знак подяки, миттєво оцiнивши її дiї та надавши їм актуальностi.
  
  Карiн зробила глибокий вдих.
  
  Дрейк зiткнувся з Кривавим королем.
  
  Нарештi.
  
  Остання людина витримала коротку сутичку i тепер лежала, корчучись, бiля його нiг з розчавленою дихальною трубкою i зламаними обома зап'ястями. Коваленко обдарував чоловiка зневажливим поглядом.
  
  "Дурень. I слабкий.
  
  "Всi слабкi люди ховаються за своїм багатством та видимiстю влади, яку воно їм приносить".
  
  "Подiбнiсть?" Коваленко вихопив пiстолет i вистрiлив чоловiковi, що корчиться, в обличчя. Хiба це не сила? Ти думав, що це подiбнiсть? Я холоднокровно вбиваю людину кожен божий день, тому що я можу. Це подiбнiсть сили?
  
  "Так само, як ви наказали вбити Кеннедi Мура? А сiм'ї моїх друзiв? Якась частина свiту, можливо, й породила тебе, Коваленко, але це була не та частина, яка була при здоровому глуздi".
  
  Вони рухалися швидко та одночасно. Два види зброї, пiстолет та гвинтiвка, клацають одночасно.
  
  Обидва порожнi. Подвiйне клацання.
  
  "Нi!" Крик Коваленко був сповнений дитячої лютi. Йому було вiдмовлено.
  
  Дрейк завдав удару своїм ножем. Кривавий король продемонстрував свою вуличну кмiтливiсть, ухилившись убiк. Дрейк кинув у нього гвинтiвку. Коваленко прийняв удар у лоб, не здригнувшись, i водночас сам вихопив нiж.
  
  "Якщо менi доведеться убити тебе самому, Дрейк ..."
  
  "О так, ти будеш", - сказав англiєць. "Я бiльше нiкого не бачу довкола. У тебе немає жодного гребаного шилiнгу, друже ".
  
  Коваленко зробив випад. Дрейк бачив, як це вiдбувається у сповiльненiй зйомцi. Коваленко мiг думати, що вiн важко вирiс, мiг навiть думати, що вiн старанно тренувався, але його пiдготовка була нiчим порiвняно iз суворими вимогами та випробуваннями, якi зазнавали британськi SAS.
  
  Дрейк зайшов збоку, завдавши швидкого удару колiном, що тимчасово паралiзував Коваленка i зламав кiлька ребер. Зiтхання, що вирвалося з рота росiйської, було миттєво пригнiчене. Вiн позадкував.
  
  Дрейк зобразив стрiмку атаку, зачекав на реакцiю Кривавого Короля i миттєво спiймав праву руку чоловiка своєї. Швидкий поворот униз, i зап'ястя Коваленка зламалося. I знову росiйська тiльки зашипiла.
  
  За ними спостерiгали Комодо, Карiн, Бен i солдат "Дельти".
  
  Кривавий Король дивився на них. Ти не можеш убити мене. Всi ви. Ти не можеш мене вбити. Я Бог!"
  
  Комодо загарчав. "Ми не можемо вбити тебе, недоумку. Тобi доведеться дохуя верещати. Але я впевнений, що з нетерпiнням чекаю на можливiсть допомогти вибрати, в якiй пекельнiй дiрi ти проведеш залишок свого життя".
  
  "Тюрма". Кривавий король сплюнув. "Жодна в'язниця мене не втримає. Я володiтиму цим протягом тижня".
  
  Рот Комодо розплився в посмiшцi. "Кiлька в'язниць", - тихо сказав вiн. "Навiть не iснують".
  
  Коваленко на мить виглядав здивованим, але потiм зарозумiла пелена знову приховала його обличчя, i вiн повернувся назад до Дрейка. "А ти?" - спитав вiн. "З таким же успiхом ти мiг би бути мертвим, якби менi не довелося переслiдувати тебе на пiвдорозi по всьому свiту".
  
  "Мертвий?" - луною повторив Дрейк. Є рiзнi види мертвих. Ти маєш це знати".
  
  Дрейк штовхнув його по його холодному, мертвому серцю. Коваленко похитнувся. Кров текла в нього з рота. З жалiбним криком вiн упав навколiшки. Ганебний кiнець для Кривавого короля.
  
  Дрейк посмiявся з нього. "З ним покiнчено. Зв'яжiть йому руки i пiдемо".
  
  Бен заговорив. "Я записав його мовнi обороти". Тихо сказав вiн, пiднiмаючи свiй телефон. "Ми можемо використовувати спецiальне програмне забезпечення, щоб вiдтворити його голос. Метт, насправдi вiн нам не потрiбний живим".
  
  Момент був таким напруженим, як остання секунда перед вибухом. Вираз обличчя Дрейка змiнилося зi смирення на чисту ненависть. Комодо не наважувався втрутитися, не через страх, а через важко зароблену повагу - єдину пошану, яку визнає солдат. Карiн широко розплющила очi вiд жаху.
  
  Дрейк пiдняв гвинтiвку i постукав твердою сталлю по лобi Коваленка.
  
  "Ти впевнений?"
  
  "Позитивно. Я бачив, як вона вмирала. Я був там. Вiн вiддавав накази про терористичнi атаки на Гаваї. Бен оглянув примiщення. "Навiть Пекло виплюне його".
  
  "Ось де твоє мiсце". Посмiшка Дрейка була холодна i похмура, як душа Кривавого Короля. "За брамою пекла. Ось де ти маєш залишитися, i ось де ти маєш померти ".
  
  Щелепа Коваленка мiцно стиснулася, за цим стояли сорок рокiв смертей, поневiрянь та кривавого занепаду. Ти нiколи не налякаєш мене.
  
  Дрейк вивчав загиблу людину. Вiн був правий. Смерть не завдала б йому шкоди. На землi не було нiчого, що могло б налякати цю людину.
  
  Але була одна рiч, яка б зламала його.
  
  "Отже, ми прив'язуємо тебе тут, внизу". Вiн опустив гвинтiвку, на полегшення Комодо. "I ми продовжуємо вимагати скарби. То був пошук твого життя, i ти нiколи не дiзнаєшся, що це було. Але запам'ятай мої слова, Коваленко, я це зроблю. "
  
  "Нi!" Вереск росiйської був миттєвим. "Твої претензiї? Нi! Нiколи. Це моє. Це завжди було моїм".
  
  З вiдчайдушним ревом Кривавий Король зробив останнiй вiдчайдушний випад. Його обличчя спотворило бiль. Кров текла з його обличчя та рук. Вiн пiдвiвся i вклав у свiй стрибок кожну унцiю волi та життя, повної ненавистi та вбивств.
  
  Очi Дрейка блиснули, обличчя стало твердим, як гранiт. Вiн дозволив Кривавому Королевi вдарити його, стояв твердо, коли збожеволiлий росiйський витратив всю енергiю до останньої унцiї в дюжинi ударiв, спочатку сильних, але швидко слабшають.
  
  Потiм Дрейк засмiявся, звук, що виходить за рамки похмурого, звук, позбавлений любовi i втрачений, що застряг на пiвдорозi мiж чистилищем i пеклом. Коли остання енергiя Кривавого Короля була витрачена, Дрейк штовхнув його долонею i став йому на груди.
  
  "Все було марно, Коваленко. Ти програв".
  
  Комодо кинувся до росiйської i зв'язав його, перш нiж Дрейк змiг передумати. Карiн допомогла вiдволiкти його, вказавши на майже вертикальнi сходи i приголомшливий вигляд чорного трону, що виступає назовнi. Звiдси це було ще бiльш приголомшливо. Iстота була величезною i iдеально вилiпленою, вона висiла в сотнi футiв над їхнiми головами.
  
  "Пiсля тебе".
  
  Дрейк оцiнив таку перешкоду. Сходи пiднiмалися пiд невеликим кутом приблизно на сто футiв. Нижня сторона трону була занурена в глибокий чорний колiр, незважаючи на численнi бурштиновi вiдблиски, розкиданi навколо.
  
  "Я повинен пiти першим", - сказав Комодо. "У мене є невеликий досвiд скелелазiння. Ми повиннi пiднiматися на кiлька щаблiв за раз, вставляючи по ходу карабiни, а потiм протягнути страховий трос нашiй командi".
  
  Дрейк дозволив йому вести. Лють все ще була сильна в його мозку, майже переважна. Його палець ще приємно вiдчувався на спусковому гачку M16. Але вбити Коваленка зараз означало б навiки отруїти його душу, насадити темряву, яка нiколи не розвiється.
  
  Як мiг би сказати Бен Блейк, це звернуло б його на темний бiк.
  
  Вiн почав пiднiматися по стiнi слiдом за Комодо, потребуючи вiдволiкання, оскiльки безперервна жага помсти наростала i намагалася взяти його пiд контроль. Рiзкий пiдйом миттєво зосередив його розум. Зойки i стогiн Кровавого Короля стихали в мiру того, як трон ставав ближче, а сходи - складнiшi.
  
  Вони пiшли нагору, Комодо йшов попереду, старанно закрiплюючи кожен карабiн, перш нiж перевiрити його вагу, а потiм протягнувши мотузку страхування i скинувши її своїй командi внизу. Чим вище вони пiднiмалися, тим темнiшало. Кожна сходинка була висiчена в живiй скелi. Дрейка почало охоплювати почуття благоговiння у мiру того, як вiн пiднiмався. Якийсь неймовiрний скарб чекав на них; вiн вiдчував це нутром.
  
  Але трон?
  
  Вiдчуваючи за спиною абсолютну порожнечу, вiн зупинився, зiбрався з духом i глянув униз. Бен боровся, його очi були широко розплющенi та наляканi. Дрейк вiдчув приплив спiвчуття та любовi до свого молодого друга, чого не було вiдтодi, як помер Кеннедi. Вiн побачив, як солдат, що залишився, "Дельти" намагається допомогти Карiн, i посмiхнувся, коли вона вiдмахнулася вiд нього. Вiн простяг руку допомоги Бену.
  
  "Перестань викидати це з себе, Блейкi. Давай."
  
  Бен глянув на нього, i в його мозку наче вибухнув феєрверк. Щось в очах Дрейка або в тонi його голосу схвилювало його, i на його обличчi з'явився вираз надiї.
  
  "Слава Богу, ти повернувся".
  
  За допомогою Дрейка Бен вибирався швидше. Смертельна порожнеча за їхнiми спинами була забута, i кожен крок ставав кроком до вiдкриття, а не до небезпеки. Нижнiй бiк трону ставав дедалi ближче, доки опинилася на вiдстанi дотику.
  
  Комодо обережно спустився зi сходiв i вилiз на сам трон.
  
  За хвилину їхню увагу привернула його протяжна американська говiрка. "Боже мiй, хлопцi, ви в це не повiрите".
  
  
  РОЗДIЛ СОРОК ДРУГА
  
  
  Дрейк перемахнув через невеликий промiжок i приземлився прямо на широку кам'яну брилу, що утворювала пiднiжжя трону. Вiн зачекав, поки прибудуть Бен, Карiн та останнiй солдат "Дельти", перш нiж подивитися на Комодо.
  
  Що в тебе там нагорi?
  
  Лiдер команди "Дельта" пiднявся на сидiння трона. Тепер вiн пiдiйшов до краю i дивився на них зверху вниз
  
  "Хто б не збудував цей трон, вiн передбачив не такий i секретний прохiд. Тут, за спинкою трону, є заднi дверi. I вони були вiдкритi".
  
  "Не пiдходь до цього близько", - швидко сказав Дрейк, думаючи про системи пасток, якi вони минули. "Наскiльки ми знаємо, це клацає вимикачем, який вiдправляє цей трон прямо вниз".
  
  Комодо виглядав винним. "Гарний заклик. Проблема в тому, що я вже маю. Хороша новина в тому, що..." Вiн посмiхнувся. "Нiяких пасток".
  
  Дрейк простяг руку. "Допоможи менi пiднятися".
  
  Один за одним вони вилiзли на сидiння обсидiанового трону. Дрейк скористався моментом, щоб обернутися i помилуватися видом на прiрву.
  
  Просто навпаки, через величезну прiрву, вiн побачив той самий кам'яний балкон, який вони займали ранiше. Балкон, з якого пiшов капiтан Кук. Балкон, де Кривавий Король, швидше за все, втратив останнi залишки здорового глузду, якi вiн мав. Здавалося, що до них рукою подати, але це була оманлива миля.
  
  Дрейк скорчив гримасу. "Цей трон", - тихо сказав вiн. "Це було побудоване для-"
  
  Крик Бена урвав його. "Мет! Криваве пекло. Ти не повiриш у це".
  
  Не потрясiння в голосi його друга викликало страх, що пронизав нервовi закiнчення Дрейка, а погане передчуття. Передчуття.
  
  "Що це?"
  
  Вiн обернувся. Вiн бачив, що бачив Бен.
  
  "Трахни мене".
  
  Карiн витiснила їх. "Що це?" Тодi вона також це побачила. "Нiзащо".
  
  Вони дивилися на задню частину трону, високу стiйку, на яку хтось мiг спертися, i ту частину, що утворювала заднi дверi.
  
  Вона була вкрита вже знайомими завитками - дуже стародавнiми символами, якi, мабуть, були якоюсь формою листа, - i тими самими символами, що були накресленi на обох пристроях перемiщення в часi, а також на великому склепiнчастому проходi пiд Даймонд. Хед, який Кук назвав Брамою пекла.
  
  Тi самi символи, якi Торстен Даль нещодавно виявив у гробницi богiв, далеко в Iсландiї.
  
  Дрейк заплющив очi. Як це може вiдбуватися? З того часу, як ми вперше почули про дев'ять кривавих уламкiв Одiна, я вiдчуваю, що живу увi снi. Або нiчний жах."
  
  "Тримаю в заклад, ми ще не закiнчили з дев'ятьма частинами", - сказав Бен. "Це, мабуть, манiпуляцiя. Вищого порядку. Начебто ми були обранi чи щось таке ".
  
  "Швидше проклятий". Дрейк загарчав. "I зав'язуй з лайном з "Зоряних вiйн"."
  
  "Я думав трохи менше про Скайуокер, трохи бiльше про Чака Бартовскi", - сказав Бен з легкою посмiшкою. "Оскiльки ми гiки i таке iнше".
  
  Комодо з нетерпiнням розглядав потаємнi дверi. Чи повиннi ми продовжити? Мої люди вiддали своє життя, щоб допомогти нам зайти так далеко. Все, що ми можемо зробити натомiсть, це знайти кiнець цiй пекельнiй дiрi".
  
  "Комодо", - сказав Дрейк. "Це кiнець. Повинно бути."
  
  Вiн протиснувся повз великого керiвника групи у гiгантський прохiд. Простiр уже був бiльший, нiж дверi, що вели в нього, i, якщо це було можливо, Дрейк вiдчув, що прохiд розширюється, стiни i стеля йдуть все далi й далi, поки що.
  
  Холодний, рiзкий вiтерець пестив його обличчя.
  
  Вiн зупинився i впустив паличку, що свiтилася. За слабкого свiтла вiн випустив бурштинову ракету. Вiн злетiв угору, вгору, вгору, потiм усе нижче i нижче, не знаходячи опори. Не знайшовши стелi, виступу чи навiть пiдлоги.
  
  Вiн випустив другу сигнальну ракету, цього разу правiше. I знову бурштиновий настiй безвiсти зник. Вiн зламав кiлька паличок, що свiтилися, i кинув їх уперед, щоб висвiтлити їм шлях.
  
  Прямовисний край скелi обривався за шiсть футiв перед ними.
  
  Дрейк вiдчув сильне запаморочення, але змусив себе продовжити. Ще кiлька крокiв, i вiн виявився вiч-на-вiч з порожнечею.
  
  "Нiчого не бачу. Нiсенiтниця собача".
  
  "Ми не могли пройти весь цей шлях, щоб нам завадила чортова пiтьма". Карiн озвучила думки кожного. "Спробуй ще раз, Дрейк".
  
  Вiн послав третiй спалах у порожнечу. Поки вiн летiв, цей знiмок видiляв кiлька слабких вiдблискiв. Там було щось з iншого боку прiрви. Величезна споруда.
  
  "Що це було?" Бен зiтхнув у благоговiйному страху.
  
  Спалах швидко згас, коротка iскра життя, назавжди втрачена в темрявi.
  
  "Чекайте там", - сказав останнiй солдат "Дельти", чоловiк з позивним Мерлiн. "Скiльки бурштинових спалахiв у нас залишилося?"
  
  Дрейк перевiрив свої ременi та рюкзак. Комодо зробив те саме. Число, яке вони вигадали, було близько тридцяти.
  
  "Я знаю, про що ти думаєш", - сказав Комодо. "Феєрверк, вiрно?"
  
  "Один раз", - похмуро сказав Мерлiн, експерт команди зi зброї. "З'ясуйте, з чим ми маємо справу, а потiм вiдвезiть це назад у мiсце, звiдки ми зможемо викликати пiдтримку".
  
  Дрейк кивнув головою. "Згоден". Вiн вiдклав дюжину сигнальних ракет на дорогу назад, а потiм приготувався. Комодо i Мерлiн пiдiйшли i стали поруч з ним на краю.
  
  "Готовi?"
  
  Один за одним, у швидкiй послiдовностi, вони випускали ракету за ракетою високо у повiтря. Бурштинове свiтло яскраво спалахнуло у своїй вищiй точцi i випустило слiпуче сяйво, що розсiяло темряву.
  
  Вперше в iсторiї у вiчну темряву прийшло денне свiтло.
  
  Пiротехнiчне уявлення почало справляти ефект. У мiру того, як спалах за спалахом продовжували злiтати вгору i вибухати, перш нiж повiльно опуститися вниз, велика споруда на iншому кiнцi гiгантської печери висвiтлилася.
  
  Бен ахнув. Карiн засмiялася. "Блискуче".
  
  Поки вони дивилися здивовано, непроглядна темрява була пiдпалена, i почала з'являтися приголомшлива конструкцiя. Спочатку ряд арок, вирiзаних у заднiй стiнi, потiм другий ряд пiд ними. Потiм стало очевидно, що арки були насправдi невеликими кiмнатами - нiшами.
  
  Пiд другим рядом вони побачили третiй, потiм четвертий, а потiм ряди за рядами, коли слiпучi вогнi ковзали вниз великою стiною. I в кожнiй нiшi величезнi блискучi скарби вiдбивали короткочасну славу дрейфуючого бурштинового пекла.
  
  Бен був приголомшений. "Це це..."
  
  Дрейк та команда "Дельта" продовжували випускати ракету за ракетою. Здавалося, що через них масивна камера спалахнула полум'ям. Чудова пожежа спалахнула i вирувала перед їхнiми очима.
  
  Нарештi Дрейк випустив останню сигнальну ракету. Потiм вiн скористався моментом, щоб оцiнити приголомшливе одкровення.
  
  Бен заїкався. "Це велике... це-"
  
  "Ще одна гробниця богiв". Дрейк закiнчив з бiльшим занепокоєнням у голосi, нiж з подивом. "Принаймнi втричi бiльше, нiж в Iсландiї. Господи Iсусе, Бене, що, чорт забирай, вiдбувається?"
  
  
  * * *
  
  
  Зворотний шлях, хоч i як i пов'язаний з небезпеками, зайняв половину часу i половину зусиль. Єдиною серйозною перешкодою була велика прiрва, де їм довелося встановити ще один поштовий трос, щоб перебратися назад, хоча кiмната похотi завжди була проблемою для хлопцiв, як вказала Карiн, скоса глянувши на Комодо.
  
  Повернувшись через арку "Брама пекла Кука", вони протопали лавовою трубою назад на поверхню.
  
  Дрейк порушив довгу мовчанку. "Вау, прямо зараз це найкращий запах у свiтi. Нарештi, свiже повiтря".
  
  Голос Мано Кiнiмакi долинув iз навколишньої темряви. "Зроби цей гавайський ковток свiжого повiтря, чувак, i ти був би ближче до мети".
  
  Люди та обличчя випливли з напiвтемряви. Було запущено генератор, який запалив поспiхом зведений набiр струнних свiтильникiв. Зводився польовий стiл. Комодо повiдомив про їхнє розташування, як тiльки вони почали пiднiматися лавовою трубою. Сигнал Бена повернувся, i його мобiльний чотири рази запищав iз автовiдповiдачем. Карiн зробила те саме. Батькам дозволили зателефонувати.
  
  "Тiльки чотири рази?" Запитав Дрейк з усмiшкою. "Вони, мабуть, забули тебе".
  
  Тепер до них пiдiйшов Хейден, пошарпаний, що виглядає втомленим Хейденом. Але вона посмiхалася i несмiливо обняла Бена. За нею пiшла Алiсiя, що свердла вбивчими очима Дрейка. I в тiнi Дрейк побачив Мей, на її обличчi вiдобразилася жахлива напруга.
  
  Це був майже час для їхньої розплати. Японка, а не англiйка, здавалася найбiльш збентеженою через це.
  
  Дрейк струсив з плечей темну хмару депресiї. Вiн довершив усе це, шпурнувши пов'язану постать Кривавого Короля з кляпом у ротi на нерiвну землю бiля їхнiх нiг.
  
  "Дмитро Коваленко". Вiн загарчав. "Король дзвонового кiнця. Найрозпуснiший у своєму родi. Хтось хоче пару стусанiв?"
  
  У цей момент iз наростаючого шуму навколо тимчасового табору матерiалiзувалася фiгура Джонатана Гейтса. Дрейк звузив очi. Вiн знав, що Коваленко особисто вбив дружину Гейтса. У Гейтса було бiльше причин завдати шкоди росiйськiй, нiж навiть у Дрейка та Алiсiї.
  
  "Спробуй". - прошипiв Дрейк. "У будь-якому випадку, ублюдку не знадобляться всi його руки та ноги у в'язницi".
  
  Вiн побачив, як Бен i Карiн здригнулися i вiдвернулися. У цей момент вiн мигцем побачив людину, якою вiн став. Вiн бачив гiркоту, мстивий гнiв, спiраль ненавистi та обурення, якi призведуть до того, що вiн стане кимось схожим на самого Коваленка, i знав, що всi цi емоцiї роз'їдатимуть його i зрештою змiнять його, перетворять на iншу людину. Це був кiнець, якого жоден iз них не хотiв би...
  
  ... Тобто Елiсон чи Кеннедi.
  
  Вiн теж вiдвернувся i обiйняв кожного з Блейка за плечi. Вони дивилися на схiд, повз ряд пальм, що розгойдувалися, у бiк далеких блискучих вогнiв i океану, що хвилюється.
  
  "Таке видовище може змiнити людину", - сказав Дрейк. "Може дати йому нову надiю. Надається час".
  
  Бен заговорив, не обертаючись. "Я знаю, ти хочеш цитату з Динорока зараз, але я не збираюся тобi її давати. Натомiсть я мiг би процитувати кiлька вiдповiдних рядкiв з "Haunted". Як на рахунок цього?"
  
  Ти зараз цитуєш Тейлор Свiфт? Що там пiшло не так?
  
  "Цей трек так само гарний, як будь-який з ваших Dinorock. I ти це знаєш".
  
  Але Дрейк нiколи б у цьому не зiзнався. Натомiсть вiн прислухався до балаканини, що долинала туди-сюди за ними. Терористичнi змови були зiрванi грамотно i швидко, але все ж таки мали мiсце деякi людськi жертви. Неминучий наслiдок, коли маєш справу з фанатиками та безумцями. Країна була у жалобi. Президент був у дорозi та вже пообiцяв ще одну повну перебудову Сполучених Штатiв. система розвiдки, хоча все ще було незрозумiло, як хтось мiг завадити Коваленком здiйснити план, який розроблявся двадцять рокiв, коли весь цей час вiн вважався просто мiфiчною фiгурою.
  
  Дуже схоже на богiв та їхнi останки, якi вони знаходили зараз.
  
  Тим не менш, уроки були зробленi, i США та iншi країни були сповненi рiшучостi взяти все це до уваги.
  
  Питання про звинувачення, висунутi проти тих людей у владi, якi дiяли пiд примусом i через страх за благополуччя своїх близьких, збиралося пов'язати судову систему на роки.
  
  Але бранцi Кривавого Короля були звiльненi i возз'єднувалися зi своїми коханими. Гейтс обiцяв, що Коваленка змусять вiдмовитися вiд кривавої вендетти так чи iнакше. Харрiсон возз'єднався зi своєю дочкою, хоч i ненадовго, i ця новина лише засмутила Дрейка.
  
  Якби його власна дочка народилася i була кохана, а потiм викрадена, чи вчинив би вiн так само, як Харрiсон?
  
  Звiсно, вiн би так i зробив. Будь-який батько перевернув би небо i Землю i все, що мiж ними, щоб урятувати свою дитину.
  
  Хейден, Гейтс i Кiнiмака вiдiйшли вiд шуму, поки не опинилися поряд iз Дрейком та його групою. Вiн був радий бачити Комодо i солдата Дельти, Мерлiна, що вижив, з ними теж. Узи, викуванi в товариствi та дiї, були вiчними.
  
  Хейден розпитував Гейтса про якогось хлопця на iм'я Рассел Кайман. Здавалося, що ця людина замiнила Торстена Даля на посадi глави iсландської операцiї, його накази виходили з самого верху... i, можливо, навiть iз туманного та далекого мiсця над цим. Здавалося, Кайман був жорсткою людиною i безжальним. Зазвичай вiн керував секретними операцiями i, за чутками, ще секретнiшими та обранiшими операцiями як вдома, так i за кордоном.
  
  "Кайман - фахiвець з усунення несправностей", - говорив Гейтс. "Але не лише це. Чи бачите, здається, нiхто не знає, чий вiн фахiвець iз усунення несправностей. Його допуск перевищує вищий рiвень. Його доступ негайний та беззастережний. Але, коли його штовхають, нiхто не знає, на кого, чорт забирай, вiн насправдi працює ".
  
  У Дрейка задзвонив мобiльний i вiн вiдключився. Вiн перевiрив екран i з задоволенням побачив, що дзвонив Торстен Дал.
  
  "Гей, це божевiльний швед! Як справи, друже? Досi розмовляєш як недоумок?"
  
  "Здавалося б, так. Я намагався зв'язатися з кимсь протягом кiлькох годин, i я тебе зрозумiв. Доля не прихильна до мене".
  
  "Тобi пощастило, що ти придбав когось iз нас", - сказав Дрейк. "Це були важкi кiлька днiв".
  
  "Що ж, скоро стане ще грубiше". Даль повернувся.
  
  "Я сумнiваюся, що-"
  
  "Послухай. Ми знайшли малюнок. Карта бути бiльш точним. Нам вдалося розшифрувати бiльшу частину цього, перш нiж цей придурок Кайман класифiкував це як проблему безпеки найвищого рiвня. До речi, Хейден чи Гейтс щось дiзналися про нього?
  
  Дрейк моргнув збентежено. Кайман? Хто, чорт забирай, такий цей Кайман? I що знають Хейден та Гейтс?"
  
  "Не має значення. У мене не так багато часу". Вперше Дрейк усвiдомив, що його друг говорив пошепки i поспiхом. "Дивися. Карта, яку ми знайшли, принаймнi вказує на розташування трьох гробниць. Ти це зрозумiв? Там три гробницi богiв.
  
  "Ми щойно знайшли другого". Дрейк вiдчув, як з нього вибило дух. "Це величезно".
  
  "Я так i думав. Тодi мапа, схоже, точна. Але, Дрейку, ти маєш це почути, третя гробниця - найбiльша з усiх, i вона найгiрша".
  
  "Гiрше?"
  
  "Наповненi найжахливiшими богами. По-справжньому мерзеннi. Злi iстоти. Третя гробниця була чимось на кшталт в'язницi, де смерть була скорiше вимушеною, нiж прийнятою. I Дрейк..."
  
  "Що?"
  
  "Якщо ми маємо рацiю, я думаю, там зберiгається ключ до якоїсь зброї судного дня".
  
  
  Роздiл сорок третiй
  
  
  На той час, коли ще одна темрява опустилася на Гаваї i були розпочатi наступнi етапи якогось стародавнього мегаплану, Дрейк, Алiсiя та Мей залишили все це позаду, щоб покласти край своїй власнiй кризi раз i назавжди.
  
  З волi нагоди вони вибрали найдраматичнiшу обстановку з усiх. Пляж Вайкiкi з теплим тихим океаном, яскраво освiтлений повним мiсяцем, що заходить з одного боку, i рядами туристичних готелiв з iншого.
  
  Але сьогоднi ввечерi це було мiсце для небезпечних людей та суворих одкровень. Три сили природи зiйшлися на зустрiчi, яка назавжди змiнила перебiг їхнiх життiв.
  
  Дрейк заговорив першим. "Ви двоє повиннi сказати менi. Хто вбив Уеллса i чому. Ось чому ми тут, тож бiльше немає сенсу ходити навколо та навколо".
  
  "Це не єдина причина, через яку ми тут". Алiсiя сердито подивилася на травень. "Цей ельф допомiг убити Хадсон, промовчавши про її молодшу сестру. Настав час менi та моєму чоловiковi трохи старомодно помститися".
  
  Май повiльно похитала головою. "Це не правда. Твiй товстий, iдiотський хлопець-"
  
  "Тодi в дусi Уеллса". Алiсiя зашипiла. "Я хочу, щоб у мене було трохи вiльного часу!"
  
  Алiсiя зробила крок уперед i сильно вдарила Мей по обличчю. Маленька японка похитнулася, потiм пiдвела очi й усмiхнулася.
  
  "Ти згадав".
  
  Що ти сказав менi, що наступного разу, коли я вдарю тебе, я повинен вдарити тебе як чоловiк? Так, ти не схильний забувати щось подiбне".
  
  Алiсiя обрушила шквал ударiв. Май вiдступила, схопивши кожного за зап'ястя. Пiсок навколо них збентежився, розкиданий у безладнi вiзерунки їхнiми швидкими ногами. Дрейк одного разу спробував втрутитись, але удар у праве вухо змусив його двiчi подумати.
  
  "Тiльки, чорт забирай, не вбивайте один одного".
  
  "Не можу нiчого обiцяти", - пробурмотiла Алiсiя. Вона впала i пiдсiкла праву ногу Мей. Май приземлилася з кректанням, пiсок придавив голову. Коли Алiсiя наблизилася, Май кинула їй в обличчя жменю пiску.
  
  "Сука".
  
  "Все справедливо-" Май зробила випад. Двi жiнки зiткнулися вiч-на-вiч. Алiсiя звикла до ближнього бою i завдавала сильних ударiв лiктями, кулаками та долонями, але Май ловила чи ухилялася вiд кожного з них i вiдповiдала тим самим. Алiсiя схопила Мей за ремiнь i спробувала вивести її з рiвноваги, але все, чого вона досягла, це частково розiрвала верх штанiв Мей.
  
  I залиш захист Алiсiї широко вiдкритим.
  
  Дрейк заморгав, спостерiгаючи за розвитком подiй. "Ось це вже бiльше схоже на правду". Вiн вiдступив назад. "Продовжуй".
  
  Мей повною мiрою скористалася помилкою Алiсiї, i проти воїна класу Мей мiг бути лише один. На Алiсiю посипалися удари, i вона вiдсахнулася, її права рука безвольно повисла в агонiї, а грудина горiла вiд численних ударiв. Бiльшiсть воїнiв здалися б пiсля двох чи трьох ударiв, але Алiсiя була зроблена з мiцнiшого матерiалу, i навiть наприкiнцi вона майже зiбралася з силами.
  
  Вона вiдкинула себе назад у повiтря, вдарила ногою i оглушила Май ударом з двох нiг у живiт. Алiсiя приземлилася на спину в пiсок i перекинулася всiм тiлом шкереберть.
  
  Тiльки для того, щоб зустрiтися з особою-рослиною найскладнiшого порядку. Удар у живiт мiг би вирубати Халка, але навiть не зупинив Май. Її м'язи легко прийняли удар.
  
  Алiсiя впала, свiтло майже згасло. Зiрки попливли перед очима, i не тi, що мерехтiли в нiчному небi. Вона застогнала. "Чортовськи вдалий пострiл".
  
  Але Мей повернулася до Дрейка.
  
  "Я вбив Уеллса, Дрейк. Я зробив".
  
  "Я зрозумiв це ранiше", - сказав вiн. "У тебе, мабуть, була причина. Що це було?"
  
  "Ти б так не сказав, якби я вбив старого ублюдка". Алiсiя застогнала пiд ними. "Ти назвав би мене психованною сукою".
  
  Дрейк проiгнорував її. Травень струсила пiсок з волосся. Через хвилину вона зробила глибокий вдих i пильно подивилася йому у вiчi.
  
  "Що це?"
  
  "Двi причини. Перше i найпростiше - вiн дiзнався про викрадення Чiкi i погрожував розповiсти тобi.
  
  "Але ми могли б поговорити про -"
  
  "Я знаю. Це лише мала частина".
  
  Лише мала частина, подумав вiн. Викрадення сестри Мей було невеликою частиною?
  
  Тепер Алiсiя насилу пiднялася на ноги. Вона теж обернулася обличчям до Дрейка, в її очах був нехарактерний страх.
  
  "Я знаю", - почала Мей, потiм вказала i на Алiсiю. "Ми знаємо дещо набагато гiрше. Щось жахливе..."
  
  "Господи, якщо ви не викладете це, я прострiлю вам обом голови, чорт забирай".
  
  "По-перше, ви повиннi знати, що Уеллс нiколи не сказав би вам правду. Вiн був SAS. Вiн був офiцером. I вiн працював на крихiтну органiзацiю, що стоїть так високо у харчовому ланцюжку, що вона керує урядом".
  
  "Правду? Про що?" Кров Дрейка раптово завмерла в жилах.
  
  "Що твоя дружина - Елiсон - була вбита".
  
  Його рот ворушився, але не видавав жодного звуку.
  
  "Ти пiдiбрався до когось надто близько. Їм треба було, щоб ти пiшов iз цього полку. I її смерть змусила тебе звiльнитися".
  
  "Але я збирався пiти. Я збирався пiти з SAS заради неї!"
  
  "Нiхто цього не знав", - тихо сказала Май. "Навiть вона не знала цього".
  
  Дрейк моргнув, вiдчувши раптову вологу в куточках очей. "У неї була наша дитина".
  
  Май дивилася на нього з посiрiлим обличчям. Алiсiя вiдвернулася.
  
  "Я нiколи нiкому ранiше не розповiдав", - сказав вiн. "Нiколи".
  
  Гавайська нiч стогнала навколо них, сильний прибiй шепотiв давно забутi пiснi стародавнiх, зiрки та мiсяць дивилися вниз так само безпристрасно, як i завжди, зберiгаючи секрети i прислухаючись до обiцянок, якi часто може дати людина.
  
  "I є дещо ще", - сказала Май у темряву. "Я провiв багато часу з Уеллсом, коли ми моталися по Майамi. Поки ми були в тому готелi, ну, ти знаєш, у тому, що рознесло на шматки, я чув, як вiн принаймнi пiвдюжини разiв розмовляв по телефону з чоловiком.
  
  "Яка людина?" Швидко сказав Дрейк.
  
  "Чоловiка звали Кайман. Рассел Кайман.
  
  
  КIНЕЦЬ
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Девiд Ледбiтер
  На чотирьох кутах Землi
  
  
  ГЛАВА ПЕРША
  
  
  Мiнiстр оборони Кiмберлi Кроу сiла з зростаючим почуттям тривоги в її серце, що й без того сильно б'ється. За загальним визнанням, вона недовго пропрацювала на цiй роботi, але здогадувалася, що не щодня генерал армiї з чотирма зiрками та високопоставлений спiвробiтник ЦРУ вимагають аудiєнцiї у когось її становища.
  
  Це була маленька, напiвтемна, але багато прикрашена кiмната в центрi Вашингтона; мiсце, до якого вона звикла, коли справи вимагали трохи бiльше такту, нiж зазвичай. Приглушене освiтлення слабко вiдбивалося вiд сотень предметiв iз золота i масиву дуба, надаючи кiмнатi бiльш невимушеного вигляду i пiдкреслюючи риси i мiнливi вирази осiб тих, хто зустрiчався. Кроу чекав, коли заговорить перший iз них.
  
  Марк Дiгбi, людина iз ЦРУ, одразу перейшов до справи. "Твоя команда злетiла з котушок, Кiмберлi", - сказав вiн, його тон прорiзав атмосферу, як кислота метал. "Виписує свiй власний квиток".
  
  Кроу, який чекав цього їдкого випаду, ненавидiв йти в оборону, але насправдi вiн не мав вибору. Навiть коли вона говорила, вона знала, що це було те, чого хотiв Дiгбi. "Вони виступили iз закликом до суду. В полi. Може, менi це й не подобається, Марке, але я дотримуюсь цього".
  
  "I тепер ми вiдстали", - невдоволено пробурчав генерал Джордж Глiсон. Новi заручини були всiм, про що вiн дбав.
  
  "У гонцi за так званi "мiсця вiдпочинку"? Вершники? Будь ласка. Нашi найкращi уми ще не розгадали код ".
  
  "Дотримуйся цього, так?" Дiгбi продовжував, нiби Глiсон не перебивав. "А що з їх рiшенням вбити цивiльну особу?"
  
  Кроу вiдкрила рота, але нiчого не сказала. Краще не робити цього. Дiгбi явно знав бiльше, нiж вона, i збирався використати кожен останнiй фрагмент цього.
  
  Вiн пильно глянув на неї. "Що щодо цього, Кiмберлi?"
  
  Вона дивилася на нього у вiдповiдь, нiчого не кажучи, повiтря тепер потрiскував мiж ними. Зрозумiло, що Дiгбi збирався зламатися першим. Чоловiк практично звивався вiд своєї потреби дiлитися, виливати душу i формувати її вiдповiдно до свого мислення.
  
  "Людина на iм'я Джошуа Вiдаль допомагала їм у розслiдуваннi. Моя команда на мiсцях не знала, чому вони шукали його, або чому вони вiдключили всi камери в кiмнатi спостереження, - вiн зробив паузу, - поки вони не перевiрили пiзнiше i не виявили..." Вiн похитав головою, зображуючи прикрiсть гiршу, нiж бiльшiсть зiрок мильних опер.
  
  Кроу читав мiж рядками, вiдчуваючи безлiч шарiв лайна. "У вас є повний звiт?"
  
  "Я вiрю". Дiгбi рiшуче кивнув головою. "Це буде на твоєму столi надвечiр".
  
  Кроу мовчала про все, що вона знала про останню мiсiю. Команда SPEAR пiдтримувала зв'язок - тiльки-но, але вона знала трохи про те, що сталося. Тим не менш, вбивство цього Джошуа Вiдала, якщо воно хоч якоюсь мiрою вiдповiдає дiйсностi, матиме глибокi та далекосяжнi наслiдки для команди. Додайте до цього Марка Дiгбi, який був iз тих людей, якi з радiстю виправляли будь-яку помилку, яка сприяла досягненню його власних цiлей, i команду Хейдена легко можна було б назвати ганьбою для Сполучених Штатiв. Вони можуть бути розформованi, класифiкованi як втiкачi, якi пiдлягають арешту, або ще гiрше.
  
  Все залежало вiд плану Дiгбi.
  
  Кроу треба було дiяти дуже обережно, пам'ятаючи про її власну досить непросту кар'єру. Забратися так далеко, забратися так високо не обiйшлося без небезпек - i дехто все ще ховався за спиною.
  
  Генерал Глiсон хмикнув. Це нiчого не просуває вперед. Особливо тi хлопцi, котрi працюють у полi ".
  
  Кроу кивнув генераловi. "Я згоден, Джордже. Але у SPEAR була i залишається одна з наших найефективнiших команд, поряд iз командами SEAL 6 та 7. Вони... унiкальнi у багатьох вiдношеннях. Я маю на увазi, в буквальному сенсi, що у свiтi немає iншої команди, подiбної до них".
  
  Погляд Дiгбi був жорстким. "Я розглядаю це швидше як украй нестiйку позицiю, а не як вищу. Цим командам спецназу потрiбнi короткi повiдцi, а не вiльнiшi ланцюги".
  
  Кроу вiдчув, що атмосфера погiршується, i знав, що попереду буде ще гiрше. "Ваша команда зiйшла з рейок. Вони мають внутрiшнi проблеми. Зовнiшнi таємницi, якi ще можуть прийти, щоб вкусити всiх нас за дупу..." Вiн зробив паузу.
  
  Генерал Глiсон знову щось буркнув. "Останнє, що нам потрiбно, це щоб команда транснацiональних корпорацiй-iзгоїв, найнятих Сполученими Штатами, божеволiла за кордоном, створюючи ще один лайновий шторм. Краще розiрвати зв'язки, доки ми можемо".
  
  Кроу не змогла приховати свого подиву. "Про що ти говориш?"
  
  "Ми нiчого не говоримо". Дiгбi подивився на стiни, нiби сподiвався побачити вуха Дамбо.
  
  "Ви кажете, що їх слiд заарештувати?" вона натиснула.
  
  Дiгбi ледь помiтно похитав головою; ледь помiтний, але рух, який озвався попереджувальними дзвiночками глибоко в душi Кроу. Їй це не подобалося, нi на йоту, але єдиний спосiб зняти жахливу напругу в кiмнатi та пiти - це рухатися далi.
  
  "Воткни в це шпильку", - сказала вона настiльки легким голосом, як змогла зобразити. "I давайте обговоримо iншу причину, через яку ми тут. На чотирьох кутах землi".
  
  "Давайте говорити прямо", - сказав генерал. "I дивiться на факти, а не на байки. Факти свiдчать, що якась купка психов натрапила на рукописи тридцятирiчної давнини, написанi вiйськовими злочинцями, що ховалися на Кубi. Факти свiдчать, що ця купка психов пiшла напролом i, блядь, злила їх у бiсову мережу, що цiлком природно для цiєї купки. Такi факти".
  
  Кроу знав про вiдразу генерала до археологiчного фольклору i повну вiдсутнiсть у нього уяви. "Я думаю, що так, Джордже".
  
  "Чи не хочете ще трохи?"
  
  "Що ж, я абсолютно впевнений, що ми ось-ось їх почуємо".
  
  "Кожен божевiльний учений, кожен наслiдувач Iндiани гребаного Джонса i заповзятливий злочинець у свiтi тепер має доступ до тiєї ж iнформацiї, що й ми. Кожний уряд, кожна команда спецназу, кожний пiдроздiл black ops бачили це. Навiть тi, яких немає. I просто зараз... усi вони зосередили свою найбруднiшу увагу на одному мiсцi ".
  
  Кроу не був упевнений, що їй сподобалася його аналогiя, але запитав: "Яка з них?"
  
  "План порядку Страшного суду. План кiнця свiту".
  
  "Тепер це звучить трохи драматично з ваших вуст, генерале".
  
  "Я читав дослiвно, от i все".
  
  Ми все це читали. Усе це, " вставив Дiгбi. "Звичайно, до цього потрiбно ставитися серйозно, доки його не можна скидати з рахункiв. Головний документ, який вони називають "Орден страшного суду", вiдноситься до Вершникiв i, як ми вважаємо, до порядку, в якому їх слiд шукати".
  
  "Але-" Глiсон явно не мiг нiчого з собою вдiяти. "Чотири кута. Це абсолютно нелогiчно".
  
  Кроу допомiг йому просунутися. "Я припускаю, що це закодовано навмисно, Джордже. Щоб ускладнити рiшення. Або зробити так, щоб це було доступно лише тим, кого вибрав Орден.
  
  "Менi це не подобається". Глiсон виглядав так, наче у нього знесло дах.
  
  "Я впевнений". Кроу постукала по столi перед собою. "Але подивiться - рукопис пiднiмає безлiч питань, на всi з яких поки що немає вiдповiдей. В основному, де вони зараз... Орден?
  
  "Це в жодному разi не найбiльша загадка, з якою ми стикаємося", - не погодився Дiгбi. "Цей план - ось до чого ми повиннi звернутися з усiєю поспiшнiстю".
  
  Кроу насолоджувався перемогою у цiй конкретнiй манiпуляцiї. "Спис вже в Єгиптi", - пiдтвердила вона. "Приймаючи рукопис за чисту монету i припускаючи, що нашi раннi iнтерпретацiї вiрнi - ось де ми маємо бути".
  
  Дiгбi прикусив нижню губу. "Це все добре, " сказав вiн, " але також приводить нас до повного кола туди, де ми хочемо бути. Наразi має бути прийняте рiшення, Кiмберлi ".
  
  "Зараз?" Вона була щиро здивована. "Вони нiкуди не подiнуться, i було б помилкою виводити їх iз поля. Я вважаю, ви зрозумiли рукопис? Чотири вершники? Останнi чотири види зброї? Вiйна, завоювання, голод, смерть. Якщо це обґрунтоване твердження, нам потрiбно, щоб вони робили те, що в них виходить найкраще".
  
  "Кiмберлi". Дiгбi потер очi. "У нас з тобою зовсiм рiзнi погляди на те, що це таке".
  
  "Звичайно, ви не можете заперечувати їхнi попереднi успiхи?"
  
  "Як ви визначаєте успiх?" Дiгбi розвiв руками в обурливо самовдоволенiй манерi. "Так, вони нейтралiзували кiлька погроз, але те саме могли зробити "Морськi котики", рейнджери, Вiддiл спецiальних заходiв ЦРУ, SOG, Рейдери морської пiхоти..." Вiн зробив паузу. "Бачиш, куди я прямую?"
  
  "Ти кажеш, що нам не потрiбен Спiр".
  
  Дiгбi навмисне закотив очi. "Нiколи не було".
  
  Кроу знадобилося бiльше секунди, щоб обмiркувати навмисну образу. Вона перевела погляд з Дiгбi на Глiсона, але генерал вiдповiв лише безпристрасним, стоїчним поглядом, поза сумнiвом, зовнiшнiм виразом його творчої жилки. Їй було ясно, де СПIР досяг успiху. Глiсон щиро не розумiв цього, а Дiгбi мав iншу мету.
  
  "Поки, - сказала вона, - ми маємо лише слова та звiти, в основному чутки. Ця команда ризикувала своїм життям, втрачала своїх людей i жертвувала знову i знову заради цiєї країни. Вони мають право висловитися".
  
  Дiгбi скривив обличчя, але нiчого не сказав. Кроу вiдкинувся на спинку стiльця, впиваючись спокiйною атмосферою, яка все ще панувала в чотирьох кутках кiмнати, намагаючись залишатися зосередженим. Один вимагав зосередженостi та спокою, коли маєш справу з отруйними змiями.
  
  "Я пропоную вiдправити людей на TerraLeaks у спробi зупинити цей потiк iнформацiї", - сказала вона. "Доки не буде встановлено справжнiсть цього Наказу. Що буде незабаром", - додала вона. "Ми дослiджуємо кубинський бункер, де це було знайдено. I ми дозволяємо Team SPEAR виконувати свою роботу. Нiхто не зробить цього швидше".
  
  Генерал Глiсон кивнув на знак згоди. "Вони на мiсцi", - пророкував вiн.
  
  Потiм Дiгбi широко посмiхнувся їй, натякаючи на кота, якому дiсталися вершки. "Я приймаю всi вашi пропозицiї", - сказав вiн. "Я хочу офiцiйно заявити, що не згоден iз ними, але я погоджуся. I у свою чергу, я хочу, щоб ви прийняли мою невелику пропозицiю".
  
  Дорогий Бог, нi. "Котрий з них?"
  
  "Ми вiдправляємо другу команду. Щоб прикривати їх та, можливо, допомагати їм ".
  
  Кроу знав, що вiн казав. "Прикривати" означало спостерiгати, а "допомагати", цiлком можливо, означало виконувати.
  
  "Яка команда?"
  
  "Команда морських котикiв 7. Вони вже близько".
  
  "Неймовiрно". Кроу похитала головою. "У нас є двi з наших найкращих команд в одному районi в той самий час. Як це вiдбулося?"
  
  Дiгбi вдалося залишитися безпристрасним. "Чистий випадок. Але ти маєш погодитись, що два кращi, нiж один ".
  
  "Добре". Кроу знала, що вона не мала iншого виходу, крiм як погодитися. "Але за жодних обставин двi команди не зустрiчаються. Не з якоїсь причини. Все ясно?"
  
  "Тiльки якщо свiт залежить вiд цього". Дiгбi посмiхнувся, ухиляючись вiд запитання i викликаючи в Глiсон стогiн.
  
  "Залишатися професiоналом", - сказав Глiсон. "У мене може бути сiм у потрiбному районi за кiлька годин. За умови, що ми закiнчимо iз цим досить скоро".
  
  "Вважай, що все закiнчилося". Кроу утримався вiд того, щоб сказати парi, щоб вона не дозволяла дверi вдарити їх по дупi на виходi. Для SPEAR це навряд чи могло стати серйознiшим. Для людини, яка вбила Джошуа Вiдала, це було жорстоко. Для неї це могло бути будь що з перерахованого вище i навiть гiрше. Але спочатку давайте врятуємо свiт, подумала вона.
  
  Знову.
  
  
  РОЗДIЛ ДРУГИЙ
  
  
  Олександрiя розкинулася у всiй своїй сучаснiй красi за дзеркальним вiкном; процвiтаючий бетонний мегаполiс, облямований блискучим морем, вiдзначений пальмами та готелями, вигнутою береговою лiнiєю та неймовiрно вражаючою Олександрiйською бiблiотекою.
  
  Конспiративна квартира ЦРУ виходила вiкнами на шiсть забитих машинами смуг, якi повiльно огинали носову частину узбережжя. Весь доступ на хиткий балкон зовнi був обмежений важким склом та ґратами. Тiльки головна вiтальня пропонувала будь-якi ознаки комфорту; кухня була маленькою та саморобною, двi спальнi давно перетворилися на сталевi клiтини. Лише одна людина обслуговувала конспiративну квартиру на постiйнiй основi, i вона явно виходила за межi своєї зони комфорту.
  
  Алiсiя замовила порцiю кави. "Гей, чувак, це чотири чорнi, два з молоком, три з вершками та одне з присмаком корицi. Зрозумiв?
  
  "Я не..." Чоловiк тридцяти з чимось рокiв в окулярах у тонкiй оправi i з кущистими бровами люто заморгав. "Я не... готую каву. Ти розумiєш це?"
  
  "Ти не розумiєш? Ну, якого бiса ти тут робиш?
  
  "Зв'язок. Локальний контакт. Заощадження. Я-"
  
  Алiсiя напружено примружилася. "Економка?"
  
  "Так. Але не так, як це.
  
  Алiсiя вiдвернулася. "Блядь, чувак. Ти не заправляєш лiжка. Ти не вариш каву. За що, чорт забирай, ми вам платимо?"
  
  Дрейк щосили намагався не звертати уваги на англiйку, натомiсть зосередившись на зустрiчi Смiта та Лорен. The New Yorker був пiдготовлений i вилетiв до Єгипту в той момент, коли нова загроза з дещо тривожної перетворилася на прiоритетну. Стоячи в центрi кiмнати з розпущеним волоссям та грайливим виразом обличчя, вона була готова оновити команду, але коли Смiт пiдiйшов до Лорена, цiлий спектр емоцiй обрушився на неї з головою.
  
  "Не зараз", - негайно вiдповiла вона.
  
  "Я живий", - прогарчав Смiт. "Подумав, що тобi може бути цiкаво".
  
  Замiсть того, щоб огризнутися у вiдповiдь, Лорен зробила глибокий вдих. "Я турбуюся про тебе щодня, щохвилини. Я вiрю. Тобi це подобається, Смiт?
  
  Солдат вiдкрив рота, щоб заперечити, але Алiсiя спритно втрутилася. "Чорт, ти що, не чув? Його звуть Ланселот. Вiн вiддає перевагу Смiтовi. Тепер ми всi кличемо його так".
  
  Лорен була захоплена зненацька вдруге за хвилину. "Ленс-а-что? Хiба це не iм'я старого лицаря?"
  
  "Звичайно", - радiсно сказала Алiсiя. "Той самий хлопець, який здiйснив невiрнiсть iз дружиною короля".
  
  Ти хочеш сказати, що я повинен турбуватися? Чи тобi не все одно?"
  
  Алiсiя дивилася на Смiта. "Нi. Якщо вiн втратить тебе, найкраще, що йому дiстанеться, - це бабуїн, а в Єгиптi нема червоних мавп". Вона обвела поглядом кiмнату з запитуючим виглядом. "Принаймнi не за межами цiєї кiмнати".
  
  Травня тепер стояла поряд з Лорен, вiдiйшовши убiк пiсля подвiйної перевiрки системи безпеки конспiративної квартири. "Чи маємо ми наздогнати операцiю? Я припускаю, що саме тому Лорен тут?
  
  "Так Так". До мешканки Нью-Йорка швидко повернулося самовладання. "Ви не хочете сiсти? Це може тривати деякий час".
  
  Йоргi знайшов вiльне мiсце. Дрейк сiв на пiдлокiтник крiсла, уважно оглядаючи кiмнату. Йому було ясно, дивлячись з боку, як Дал i Кензi зблизилися, як Хайден вислизнув вiд Кiнiмакi i, на щастя, як Алiсiя i Мей тепер, здавалося, бiльше приймали одне одного. Дрейк вiдчув величезне полегшення вiд такого результату, але ось-ось мало вибухнути наступна грандiозна подiя. Йоргi зберiгав майже повну мовчанку з моменту свого одкровення, зробленого лише три днi тому.
  
  Я той, хто холоднокровно вбив своїх батькiв.
  
  Так, це пiдiрвало святкування, але нiхто не тиснув на росiян. Вiн справдi далеко зайшов, щоб зiзнатися у скоєному; тепер йому потрiбен був час, щоб перевести спогад у реальнi слова.
  
  Лорен виглядала трохи незатишно, стоячи на чолi кiмнати, але коли Смiт вiдступив, вона почала говорити. "По-перше, у нас може бути зачiпка щодо мiсцезнаходження схованки Тайлера Вебба. Пам'ятаєте - вiн обiцяв, що буде розкрито бiльше секретiв?
  
  Дрейк добре це пам'ятав. З того часу вони турбувалися про потенцiйнi наслiдки. Або принаймнi у двох чи трьох були.
  
  Але зараз у нас немає на це часу. Пiзнiше, я сподiваюся, ми зможемо вирушити в подорож. Але це... ця нова загроза розпочалася, коли органiзацiя TerraLeaks виклала в Iнтернет цiлу купу документiв". Вона скривилася. "Бiльше схоже на фiзичну бомбу, скинуту на цифровий фундамент. Усi документи були написанi вiд руки, явно фанатичнi i винятково самозвеличувальнi. Звичайне старе смiття. Спiвробiтники TerraLeaks виявили їх у старому бункерi на Кубi, дещо вiд десятилiть тому. Схоже, бункер ранiше був штаб-квартирою групи безумцiв, котрi називали себе Орденом Страшного суду ".
  
  "Звучить як купа смiху", - сказав Дрейк.
  
  "Звичайно, це було. Але, правду кажучи, все стає набагато гiрше. Всi цi люди були вiйськовими злочинцями, якi втiкали з нацистської Нiмеччини i переховувалися на Кубi. Тепер, як ви всi знаєте, легше скласти список дивного лайна, яким нацисти не цiкавилися, анiж список того, чим вони були. Цей порядок був створений, щоб передати речi майбутнiм поколiнням. Якби їх упiймали чи вбили, вони хотiли б мати якийсь славетний резонанс десь у майбутньому".
  
  "I ти кажеш, що у них це є?" Запитав Хейден.
  
  "Ну, поки що нi. Нiчого не пiдтверджено. Орден складався з двох генералiв, двох впливових урядовцiв та двох багатих бiзнесменiв. Водночас вони мали б значну владу та ресурси ".
  
  "Звiдки ми це знаємо?" Запитала Май.
  
  "О, вони нiчого не приховували. Iмена, подiї, мiсця. Все це є у документах. I TerraLeaks наслiдував їхнiй приклад, - Лорен похитала головою, - як вони i роблять".
  
  Ти хочеш сказати, що всi знають? Тихо сказав Дрейк. "Кожна кривава органiзацiя у свiтi? Чорт. Вiн повернув голову до вiкна, нiби споглядаючи весь свiт зовнi, що сходить докупи.
  
  "Документ, про який йдеться, не повнiстю закiнчено", - почала Лорен.
  
  Алiсiя пирхнула. "Якщо, звичайно, це не так".
  
  "Отже, у нас немає всiєї iнформацiї. Ми можемо лише припускати, що цi вiйськовi злочинцi, якi зникли з землi близько двадцяти семи рокiв тому, не отримали шансу завершити свою роботу".
  
  "Зник?" Промимрив Даль, злегка переступаючи з ноги на ногу. Зазвичай це означає таємну полiцiю. Або Спецназ. Має сенс, бо вони були вiйськовими злочинцями".
  
  Лорен кивнула. "Це консенсус. Але той, хто "зник", не подумав шукати секретного бункеру".
  
  "Тодi, мабуть, SAS". Даль глянув на Дрейка. "Товстi ублюдки".
  
  "Принаймнi нашi сили спецiального призначення не називаються "АББА"."
  
  Кiнiмака пiдiйшов до вiкна, щоб подивитись. "Звучить як мати всiх помилок", - прогуркотiв вiн у склянку. "Дозволяю цiй iнформацiї поширюватися вiльно. Скiльки урядiв збираються полювати на це одночасно?"
  
  "Щонайменше шiсть", - сказала Лорен. "Про якi ми знаємо. До теперiшнього часу могло б бути бiльше, нiж це. Гонка розпочалася, коли ви, хлопцi, фiнiшували до Перу ".
  
  "Закiнчуєш?" Смiт повторив. "Ми рятували життя".
  
  Лорен знизала плечима. "Нiхто не звинувачує тебе за це".
  
  Дрейк чiтко пам'ятав неодноразовi прохання Смiта поспiшити, чорт забирай, пiд час останньої мiсiї. Але зараз був не час порушувати це питання. Натомiсть вiн непомiтно привернув увагу the New Yorker.
  
  "Отже", - сказав вiн. "Чому б вам не розповiсти нам точно, що запланував цей Орден Страшного суду i як вiн збирається знищити свiт?"
  
  Лорен зробила глибокий вдих. "Тодi все в порядку. Я сподiваюся, ти готовий до цього".
  
  
  Роздiл третiй
  
  
  "Через супутники-шпигуни, прихованi агенти та камери, безпiлотники, АНБ... ви називаєте це, ми знаємо, що принаймнi шiсть iнших країн поспiшають першими знайти чотири кутки землi. Американцi... - вона зробила паузу, задумавшись, - ну... будучи американцями... хочете потрапити туди ранiше за iнших. Не лише заради престижу, а й тому, що ми просто не можемо сказати, що хтось iнший робитиме з тим, що вони знайдуть. Почуття таке... що, якщо Iзраїль знайде таємного вбивцю iз країни? Що, якщо Китай знайде всi чотири?
  
  "Отже, це пiдтвердженi країни, якi беруть участь у проектi?" Тихо запитала Кензi. "Iзраїль?"
  
  "Так. Плюс Китай, Францiя, Швецiя, Росiя та Великобританiя".
  
  Дрейк подумав, може, вiн знає когось iз залучених до цього людей. Це було неправильно, що вiн мав працювати проти них.
  
  "Хитро", - сказав вiн. "Якi точнi розпорядження?"
  
  Лорен звiрилася зi своїм ноутбуком, щоби переконатися. "В них мiститься дуже багато "без збоїв" i "за будь-яку цiну"."
  
  "Вони бачать у цьому глобальну загрозу", - сказав Хейден. "А чому б i нi? До наступного апокалiпсису завжди залишається лише кiлька днiв".
  
  "I все ж таки, " сказав Дрейк, - по сутi, ми всi на одному боцi".
  
  Хайден моргнув, дивлячись на нього. "Вау. Зав'язуй iз наркотиками, чувак".
  
  "Нi, я мав на увазi-"
  
  "Занадто багато ударiв остаточно звели його з розуму". Даль розсмiявся.
  
  Дрейк витрiщив очi. "Заткни свою пащу". Вiн зробив паузу. "Ти навiв довiдки про свого Йоркшира? У будь-якому випадку, я мав на увазi, що всi ми спецназ. Вирiзано з однiєї тканини. Ми, чорт забирай, не повиннi ганятися один за одним по всьому свiту".
  
  "Згоден", - сказав Хейден без емоцiй. "Так з ким ти збираєшся це обговорювати?"
  
  Дрейк розвiв руками. "Президент Коберн?"
  
  "Спочатку вам довелося б пройти повз мiнiстра оборони. Та iншi. Коула оточують не лише фiзичнi стiни, i деякi з них не позбавленi зубцiв".
  
  "Не всi команди будуть проводити товариськi матчi", - впевнено додала Кензi.
  
  "Звичайно". Дрейк здався i сiв. "Пробач, Лорен. Продовжуйте".
  
  "Правильно. Отже, всi прочитали документи, що просочилися. Бiльшiсть iз них - нацистська нiсенiтниця, якщо чесно. I я читаю це буквально. Сторiнка, названа на честь цiєї нещасної групи, пiд назвою "Орден страшного суду", чiтко вказує на так званi "мiсця упокою" Чотирьох Вершникiв: Вiйна, Завоювання, Голод та Смерть".
  
  "З Книги Одкровення?" Запитав Хейден. "Тi чотири вершники?"
  
  "Ага". Лорен кивнула, все ще переглядаючи безлiч нотаток, пiдтверджених деякими з найкращих гiкiв Америки. "Ягня Боже вiдкриває першi чотири iз семи печаток, якi викликають чотирьох iстот, що виїжджають на бiлих, червоних, чорних та блiдолих конях. Звичайно, протягом багатьох рокiв вони були прив'язанi до всього i знову переосмислювалися в популярнiй культурi. Їх навiть описували як символ Римської iмперiї та її подальшої iсторiї. Але, гей, нацисти могли крутити цим, як їм заманеться, так? Тепер, можливо, краще, якщо я роздам це. Вона дiстала пачку паперiв зi свого портфеля, виглядаючи бiльш дiловитою, нiж Дрейк коли-небудь бачив її. Цiкава змiна для Лорен, i, схоже, вона прийняла її близько до серця. Вiн швидко глянув на папiр.
  
  "Це та рiч, яка всiх засмагла? Орден?"
  
  "Так, прочитай це".
  
  Даль прочитав це вголос, поки iншi сприймали це.
  
  "На чотирьох кiнцях Землi ми знайшли Чотирьох Вершникiв та виклали їм план Порядку Страшного суду. Тi, хто переживе Судний похiд та його наслiдки, по праву правитимуть безроздiльно. Якщо ви читаєте це, ми заблукали, тому читайте i стежте з обережнiстю. Нашi останнi роки були витраченi на складання чотирьох останнiх видiв зброї, свiтових революцiй: Вiйни, Завоювання, голоду та Смертi. Об'єднавшись, вони знищать усi уряди та вiдкриють нове майбутнє. Будьте готовi. Знайди їх. Вирушайте у чотири кути Землi. Знайдiть мiсця спокою Батька Стратегiї, а потiм кагана; найгiршого iндiанця, який коли-небудь жив, а потiм Бича Божого. Але все не так, як здається. Ми вiдвiдали кагана в 1960 роцi, через п'ять рокiв пiсля завершення, поклавши Завоювання у його труну. Ми знайшли Бiч, котрий охороняє справжнiй страшний суд. I єдиний код вбивства - це коли з'явилися Вершники. На кiстках Батька немає розпiзнавальних знакiв. Iндiанець оточений зброєю. Порядок Страшного суду тепер живе через вас i буде вiчно царювати нероздiльно".
  
  Дрейк увiбрав усе це. Багато пiдказок, багато iстин. Багато працi. Однак Даль випередив його з першим коментарем. "Виник? Чи не повстануть?"
  
  "Так, здається, щось не так". погодилася Лорен. "Але це не помилка".
  
  Май прокоментувала: "Схоже, це показує порядок, в якому потрiбно дивитися, хоч i невловимо".
  
  Лорен кивнула на знак згоди. "Це так. Але ви також розумiєте, чому вони називають це "мiсцями вiдпочинку"? Не гробницi, чи поховання, чи що там ще?
  
  "Все не так, як здається", - прочитав Даль уголос.
  
  "Так. Очевидно, що потрiбна ще тонна дослiджень".
  
  "Iндiєць оточений зброєю", - прочитала Алiсiя вголос. "Що, чорт забирай, це значить?"
  
  "Давайте не забiгатимемо надто далеко вперед", - сказав Хейден.
  
  "Вважається, що знання всiх цих мiсць останнього упокою померло разом iз нацистським наказом". - сказала Лорен. "Можливо вони планували щось записати. Можливо, це кодування. Або передача знань iншим поколiнням. Ми не знаємо напевно, але ми знаємо, що це все, що нам потрiбно продовжувати, " вона знизала плечима, " i все в одному човнi. Вона дивилася на Дрейка. Шлюпка. Плiт для виживання. Ви вловили iдею".
  
  Йоркширець гордо кивнув головою. "Звiсно хочу. SAS може змусити камiнь плавати.
  
  "Ну, з ким би ми не зiткнулися, вони мають тi ж пiдказки, що й у нас", - сказав Хейден. "Як щодо того, щоб почати?"
  
  Кiнiмака вiдвернувся вiд вiкна. "На чотирьох кутах землi?" вiн запитав. "Де вони знаходяться?"
  
  Кiмната виглядала порожньою. "Важко сказати", - сказав Даль. "Коли земля кругла".
  
  "Добре, як щодо першого Вершника, на якого вони посилалися. Цей Батько стратегiї". Кiнiмака увiйшов до кiмнати, загороджуючи весь свiт iз вiкна за його спиною. "Якi посилання у нас є на нього?"
  
  "Як i слiд було чекати, - Лорен постукала по екрану, - у мозковому центрi у нас на батькiвщинi цим теж займаються..." Вона скористалася моментом, щоб прочитати.
  
  Дрейк скористався тим самим моментом, щоб подумати. Згадка Лорен про "мозковий центр на батькiвщинi" тiльки прояснило те, чого не було.
  
  Карiн Блейк.
  
  Звичайно, час летiв непомiтно, коли ти був частиною команди SPEAR, але давно минув той день i навiть тиждень, коли Карiн мав бути на зв'язку. Щоразу, коли вiн вирiшував зв'язатися з нею, щось зупиняло його - чи то купа ворогiв, чи свiтова криза, чи його власна вимога не дратувати. Карiн потребувала свого простору, але-
  
  Де, чорт забирай, вона?
  
  Лорен почала говорити, i знову думки про Карiн довелося вiдкласти убiк.
  
  "Здається, iсторична постать була вiдома як Батько стратегiї. Ганнiбал.
  
  Смiт виглядав невпевненим. "Котрий з них?"
  
  Алiсiя пiдiбгала губи. "Якщо це чувак Ентонi Хопкiнса, я не покину цю кiмнату".
  
  "Ганнiбал Барка був легендарним воєначальником iз Карфагену. Який народився в 247 роцi до н.е., вiн був людиною, яка провела цiлу армiю, включаючи бойових слонiв, через Пiренеї та Альпи до Iталiї. Вiн мав здатнiсть визначати свої сильнi сторони та слабкостi ворогiв i перемiг безлiч союзникiв Риму. Єдиний спосiб, яким вiн зрештою зазнав поразки, був, коли якийсь хлопець вивчив його власну блискучу тактику i розробив спосiб використати її проти нього. Це було у Карфагенi".
  
  "Так цей хлопець - Батько стратегiї?" - спитав Смiт. "Цей Ганнiбал?"
  
  "Вважається одним iз найбiльших вiйськових стратегiв в iсторiї та одним iз видатних полководцiв давнини поряд з Олександром Македонським та Цезарем. Його назвали Батьком стратегiї, тому що його найлютiший ворог, Рим, зрештою застосував його вiйськову тактику у своїх власних планах.
  
  "Ось це перемога, " сказав Даль, " якщо вона колись була".
  
  Лорен кивнула. "Ще краще. Ганнiбал вважався таким кошмаром для Риму, що вони використовували приказку щоразу, коли траплялася якась катастрофа. У перекладi це означає, Ганнiбал бiля ворiт! Латинська фраза стала загальноприйнятою i використовується досi.
  
  "Повертаючись до порядку", - пiдказав їм Хайден. "Як це пiдходить?"
  
  "Що ж, ми можемо з упевненiстю сказати, що Ганнiбал - один iз Чотирьох Вершникiв. Крiм того, що вiн, очевидно, їздив верхи на конi, протягом усiєї iсторiї його називають Батьком стратегiї. Отже, Вiн i є Вiйна, перший Вершник. Вiн, безумовно, принiс вiйну до Римської iмперiї".
  
  Дрейк переглянув текст. "Отже, тут говориться, що план Порядку Страшного суду було закладено Вершниками. Чи маємо ми припустити, що Орден поховав руйнiвну зброю у могилi Ганнiбала? Залишити це для майбутнього поколiння?"
  
  Лорен кивнула. "Це спiльне вiдчуття. Зброя у кожнiй могилi. Могила у кожному куточку землi".
  
  Кiнiмака пiдняв брову. "Що знову ж таки має такий же сенс, як спiдниця з трави".
  
  Хайден махнув йому рукою, щоб вiн зупинявся. "Забудь про це", - сказала вона. "На даний момент. Звичайно, у такої людини, як Ганнiбал, має бути могила чи мавзолей?"
  
  Лорен вiдкинулася на спинку стiльця. "Так, ось тут усе i стає складнiше. Бiдолашний старий Ганнiбал був засланий i помер жалюгiдною смертю, мабуть, вiд отрути. Вiн був похований у безiменнiй могилi".
  
  Дрейк витрiщив очi. "Нiсенiтниця собача".
  
  "Це змушує задуматися, чи не так?"
  
  "У нас є мiсце розташування?" Запитала Май.
  
  "О так". Лорен посмiхнулася. "Африка".
  
  
  РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Алiсiя пiдiйшла до бокової шафки i дiстала пляшку води з мiнi-холодильника, що стояв зверху. Початок нової операцiї завжди був напруженою справою. Її сильною стороною були бойовi дiї; проте цього разу їм явно був потрiбен план. Хайден вже приєднався до Лорена за ноутбуком, а Смiт намагався виглядати зацiкавленим, без сумнiву, бо житель Нью-Йорка примiряв на себе iншу роль. О так, i тому що вона не у в'язницi, вiдвiдуючи божевiльного терориста.
  
  Алiсiя дотримувалася своєї думки, але їй було важко зрозумiти логiку мислення Лорен. I все ж, це була не її справа судити, не пiсля того життя, яке вона вже вела. Лорен Фокс була досить мудрою та проникливою, щоб передбачити, що станеться.
  
  Сподiваюся на це. Алiсiя випила половину пляшки, потiм обернулася до Дрейка. Йоркширець зараз стояв поряд з Далем i Кензi. Вона збиралася увiйти, коли поруч iз нею стався якийсь рух.
  
  "О, привiт, Йоги. Як там справи?"
  
  "Добре". Росiйський злодiй був пригнiчений з того часу, як його раптово викрили. "Ти думаєш, вони ненавидять мене зараз?"
  
  Хто? Вони? Ти жартуєш? Нiхто тебе не судить, особливо я. Вона хмикнула i озирнулася. "Або травень. Або Дрейк. I особливо не Кензi. Сучка, напевно, має пiдземелля, повне маленьких неприємних секретiв ".
  
  "О".
  
  "Не те щоб твiй маленький неприємний секрет". Чорт! "Гей, я досi намагаюся тут змiнитися. Я нi чорта не вмiю пiдбадьорювати ".
  
  "Я бачу це".
  
  Вона простягла руку: "Iди сюди!" - I рвонулася до його голови, коли вiн вислизнув, намагаючись схопити його за голову. Йоргi пiдстрибом попрямував у кiнець кiмнати, його ноги були легкими. Алiсiя побачила марнiсть погонi.
  
  "Наступного разу, хлопчик".
  
  Дрейк спостерiгав її наближенням. "Знаєш, вiн тебе боїться".
  
  "Не думав, що дитина чогось боїться. Не пiсля того, як провiв час у цiй росiйськiй в'язницi та зводив стiни. Потiм ти дiзнаєшся, що вiн боїться цього. Вона постукала по головi.
  
  "Найпотужнiша зброя з усiх", - сказав Даль. "Просто запитайте Ганнiбала".
  
  "О, Торстi вiдпускає гостроти. Давайте все звернемося до календаря. А якщо серйозно, " додала Алiсiя. "Дитинi треба виговоритись. Я не маю кращої квалiфiкацiї".
  
  Кензi загавкала. "Невже? Я вражений".
  
  Чи згадувалися ви в заявi Вебба? Так, я так думаю."
  
  Iзраїльтянин знизав плечима. "Менi важко спати ночами. Ну i що?"
  
  "Ось чому", - сказала Алiсiя. "Не що."
  
  "Я думаю, з тiєї ж причини, що i ти".
  
  Настала глибока тиша. Даль зустрiвся поглядом з Дрейком поверх жiночих голiв i трохи вклонився. Дрейк швидко вiдвiв погляд, не принижуючи жiнок, але й не бажаючи, щоб їх потягли до криницi страждань. Алiсiя пiдвела очi, коли Хейден почав говорити.
  
  "Добре", - сказав їхнiй бос. "Це краще, нiж Лорен спочатку думала. Хто за поїздку на Геллеспонт?
  
  Алiсiя зiтхнула. "Звучить iдеально для цiєї чортової команди. Запишiть мене".
  
  
  * * *
  
  
  Спочатку на вертольотах, а потiм на швидкохiдних катерах команда SPEAR наблизилася до Дарданел. Сонце вже опускалося до горизонту, свiтло трансформувалося з яскравої кулi в панорамну смугу на задньому планi та горизонтальну косу межу. Дрейк виявив, що у вибоїстiй поїздцi майже не перемикався з одного виду транспорту на iнший, i знайшов час здивуватися, як пiлоти благополучно пережили цей день. Алiсiя, перебуваючи поруч iз ним на борту вертольота, трохи прояснила свої почуття.
  
  "Гей, народ, ви думаєте, цей чувак намагається нас убити?"
  
  Кiнiмака, туго пристебнутий i вчепився в стiльки запасних ременiв, скiльки мiг утримати, промовив крiзь стиснутi зуби: "Я майже впевнений, що вiн думає, що вони вiдскакують".
  
  Кошти зв'язку були повнiстю працездатнi та вiдкритi. Тиша заповнила повiтря, поки їхня команда перевiряла зброю, що поставляється ЦРУ. Дрейк виявив звичайних пiдозрюваних, серед яких були "Глоки", HKS, бойовi ножi та рiзноманiтний асортимент гранат. Також були наданi прилади нiчного бачення. За кiлька хвилин Хейден почав говорити по комунiкатору.
  
  "Отже, люди, настав час розглянути iнший, бiльш особистий аспект цiєї мiсiї. Змагаються команди. ЦРУ, як i ранiше, каже, що їх шiсть, тож давайте будемо вдячнi, що не набагато бiльше. Олександрiйський осередок постiйно отримує iнформацiю, що надходить краплинним шляхом iз осередкiв ЦРУ по всьому свiту, вiд АНБ та агентiв пiд прикриттям. Вони передають менi будь-якi факти, що стосуються справи -"
  
  "Якщо це вiдповiдає їхнiм iнтересам", - вставила Кензi.
  
  Хейден кашлянув. "Я розумiю, що у вас був невдалий досвiд спiлкування з урядовими агентствами, а про ЦРУ справдi погано вiдгукуються у пресi, але я справдi працював на них. I я принаймнi зробив свою роботу правильно. Їм треба боронити цiлу нацiю. Будьте певнi, я передам вам факти".
  
  "Цiкаво, що задирає її спiдницю", - прошепотiла Алiсiя по комунiкатору. "Впевнений, що, чорт забирай, нiчого хорошого".
  
  Кензi дивилася на неї. "Що може бути гарним, вiд чого в тебе задирається спiдниця?"
  
  "Я не знаю". Алiсiя швидко заморгала. "Рот Джоннi Деппа?"
  
  Хайден прочистила горло та продовжила. "Шiсть команд спецназу. Важко сказати, хто спiвчуває, хто вiдверто ворожий. Не припускайте. Ми повиннi ставитись до всiх як до ворогiв. Жодна з країн, яка, як ми знаємо, бере участь у цьому, не визнає цього. Я розумiю, що ви, можливо, знаєте деяких iз цих хлопцiв, але пiсня залишається тiєю ж ".
  
  Коли Хейден зробив паузу, Дрейк задумався про британський контингент. У SAS було досить багато полкiв, i вiн був вiдсутнiй багато рокiв, але все ж таки свiт ультраелiтних солдатiв був не зовсiм великим. Хейден мав рацiю, коли заговорив про потенцiйнi конфронтацiї та застереження зараз, замiсть того, щоб бути захопленим зненацька ними на полi бою. Даль мiг би поцiкавитись шведським контингентом, а Кензi - iзраїльським. Гарна робота, там не було традицiйної американської присутностi.
  
  "Я не можу уявити Китай доброзичливим", - сказав вiн. "Нi Росiя".
  
  "З такою швидкiстю", - сказала Май, дивлячись у вiкно. "Вони будуть обрисами в темрявi".
  
  "Чи маємо уявлення про поточне становище кожної країни?" - Запитав Даль.
  
  "Так, я якраз до цього йшов. Наскiльки ми можемо судити, шведи за кiлька годин їзди. Французи досi вдома. Моссад найближчий, дуже близько".
  
  "Звичайно", - сказав Даль. "Нiхто насправдi не знає, куди вони прямують".
  
  Дрейк трохи кашлянув. "Намагаєшся виправдати невдалу спробу Швецiї?"
  
  "Тепер ти звучиш, як на Євробаченнi. I нiхто не згадав Британiю. Де вони знаходяться? Все ще заварюєш чай? Даль пiдняв уявну чашку, мiзинець стирчав пiд кутом.
  
  Це було справедливе зауваження. "Ну, Швецiя, ймовiрно, почала задом наперед".
  
  "Принаймнi вони почали".
  
  "Хлопцi", - втрутився Хейден. "Не забувайте, що ми також є частиною цього. I Вашингтон очiкує, що ми переможемо".
  
  Дрейк хмикнув. Даль посмiхнувся. Смiт пiдвiв очi, коли Лорен почала говорити.
  
  "Цiкавим доповненням до цього є те, що деякi з цих країн люто протестують проти будь-якого втручання. Звiсно, рiвень лайна завжди високий, але ми могли б мати справу й iз деякими нечесними елементами".
  
  "Неофiцiйно? групи, що вiдкололися?" - спитав Кiнiмака.
  
  "Це можливо".
  
  "Це просто повертає нас до основної iнформацiї", - сказав Хейден. "Всi налаштованi вороже".
  
  Дрейку стало цiкаво, що Смiт мiг подумати про її заяву. Повернувшись до Куско, Джошуа був ворожий, але оскiльки його смерть не була санкцiонована урядом, а їхнє перебування в країнi постiйно змiнювалося, заперечувалося, нiхто не знав, що станеться. Смерть цiєї людини була нещасним випадком, але викликана неуважнiстю та надмiрною запопадливiстю. Так, вiн був паразитом та вбивцею, але обставини були iншими.
  
  Пiсля вертольота вони заповнили човни. Одягненi в чорне, з замаскованими обличчями, що плавно пiдстрибують по водах Геллеспонта, нiч нарештi наповнилася пiтьмою. Маршрут, який вони вибрали, був порожнiй, вогнi мерехтiли за далеким берегом. Геллеспонт був важливим каналом, який є частиною кордону мiж Європою та Азiєю. Вузька протока, на її пiвнiчних берегах знаходилася Галлiполi, тодi як бiльшiсть iнших її кордонiв були вiдносно малонаселеними. Коли вони ковзали водою, Хейден i Лорен скористалися комунiкатором.
  
  "Ганнiбал нiколи не мав могили, навiть надгробного знака. Пiсля блискучої кар'єри цей легендарний генерал помер практично на самотi, отруєний у похилому вiцi. Отже, як ви знаходите безiменну могилу?
  
  Дрейк звiв очi, коли Лорен зробила паузу. Вона питала їх?
  
  Смiт вiдважно подався на пошуки рiшення. "Гiдролокатор?"
  
  "Це можливо, але у вас має бути досить гарне уявлення про те, де шукати", - вiдповiв Даль.
  
  "Вони знайшли маловiдомий документ, так, документ для запису, але втрачений у часi", - сказав Хейден. "Доля Ганнiбала завжди дратувала тих, хто любив героя, який протистояв римському iмперiалiзму. Одним iз таких людей був президент Тунiсу, який вiдвiдав Стамбул у шiстдесятих роках. Пiд час цього вiзиту єдине, чого вiн хотiв, це мати можливiсть забрати останки Ганнiбала iз собою до Тунiсу. Нiщо iнше не мало значення. Турки зрештою дещо пом'якшилися та взяли його з собою у невелику подорож".
  
  "Шiстдесятi?" Даль сказав. "Чи не тодi вiйськовi злочинцi почали розробляти свiй маленький мерзенний план?"
  
  "Швидше за все". Сказав Хейден. "Пiсля того, як вони оселилися на Кубi та розпочали нове життя. Потiм їх новий порядок проiснував майже 20 рокiв".
  
  "Багато часу, щоб зловчитися", - сказала Алiсiя.
  
  "I вибрати для них Чотирьох вершникiв", - додала Май. "Ганнiбал - Вершник вiйни? В цьому є сенс. Але хто, чорт забирай, такi Завоювання, Голод i Смерть? I чому Дарданелли в Африцi є однiєю з чотирьох сторiн свiту?
  
  "Гарне зауваження", Алiсiя пiдтримала Мей, змусивши Дрейка подвоїти зусилля. "Тобi треба знову надiти цю маленьку шапочку для роздумiв, Фоксi".
  
  Лорен посмiхнулася. Дрейк мiг сказати це за тоном її голосу. Отже, турки, особливо збентеженi власною неповагою до Ганнiбала, вiдвезли тунiського президента в мiсце на Геллеспонтi. Тут написано "на пагорбi, де є напiвзруйнована будiвля". Це вiдоме мiсце упокою Ганнiбала Барки".
  
  Дрейк чекав, але бiльше жодної iнформацiї не надходило. "I все ж, " сказав вiн, " це було тридцять рокiв тому".
  
  "Це простояло так довго," сказала Лорен, - i турки, без сумнiву, виставили щось на кшталт почесної варти".
  
  Дрейк виглядав сумнiвним. "Щиро кажучи, це могла б бути просто почесна могила".
  
  "Вони забрали туди президента Тунiсу, Метт. Вiн навiть забрав флакони з пiском, завiренi його охоронцями, назвавши їх "пiском з могили Ганнiбала" пiсля повернення додому. У тiй ситуацiї, того року, чи справдi турки обдурили б президента Тунiсу?"
  
  Дрейк кивнув уперед, на темний вигин берегової лiнiї, що наближався. "Ми збираємося це з'ясувати".
  
  
  РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
  
  
  Дрейк допомiг витягнути з води швидкiсний катер кольору соболя, пришвартувавши його до найближчого скупчення старого корiння i встановивши пiдвiсний мотор. Мей, Алiсiя та Смiт кинулися встановлювати аванпост. Кiнiмака пiдняв важкi рюкзаки за допомогою Даля. Дрейк вiдчув пiсок пiд своїми черевиками. У повiтрi пахло землею. Хвилi сильно набiгали на берег лiворуч вiд нього, iмпульси, що надаються човнами. Жоден iнший звук не порушував тишi, поки копiйники пiдбивали пiдсумки.
  
  Хейден тримав у руках портативний GPS-навiгатор. "Добре. У мене запрограмованi координати. Ми готовi йти?
  
  "Готовi", - видихнуло у вiдповiдь кiлька голосiв.
  
  Хайден рушив уперед, а Дрейк примостився ззаду, долаючи хижий пiсок пiд ногами. Вони постiйно сканували мiсцевiсть, але жодних iнших джерел свiтла не було. Можливо, вони таки дiсталися сюди першими. Можливо iншi команди утримувалися, дозволяючи комусь iншому виконувати всю важку роботу. Можливо навiть зараз за ними спостерiгали.
  
  Можливостi були безмежнi. Дрейк кивнув Алiсiї, коли вони проходили повз, i англiйка стала в чергу. "Май вагається з боку в бiк".
  
  "А Смiт?" - Запитав я.
  
  "Я тут. Шлях вiльний".
  
  Так, але ми прямуємо вглиб країни, подумав Дрейк, але нiчого не сказав. М'який пiсок поступився мiсцем щiльно утрамбованiй землi, а потiм вони пiдiймалися на насип. Всього за кiлька футiв заввишки i з похилим верхом, вони незабаром перетнули кордон пустелi i опинилися на рiвнiй дiлянцi землi. Хайден вказав шлях, i вони перетнули безплiдну пустку. Тепер немає потреби виставляти вартових. Вони могли бачити багато миль, але Мей i Смiт залишалися далi, збiльшуючи дальнiсть огляду.
  
  Екран GPS беззвучно блимав, спрямовуючи їх дедалi ближче до мети, i темна арка ночi велично простягалася над ними. За такого великого простору небо було величезним; зiрки ледь видно, а мiсяць - крихiтною смужкою. Десять хвилин перетворилися на двадцять, а потiм на тридцять, а вони все ще йшли однi. Хейден пiдтримував зв'язок по комунiкатору, як iз командою, i з Олександрiєю. Дрейк дозволив навколишньому середовищу поринути у себе, вдихаючи нерiвний ритм природи. Звуки тварин, подих вiтерця, шелест землi - все це було там, але нiчого неналежного. Вiн розумiв, що команди, з якими їм протистояли, можуть бути анiтрохи не гiршi за них, але довiряв своїм власним здiбностям та здiбностям своїх друзiв.
  
  "Попереду", - прошепотiв Хейден. GPS показує, що рельєф пiднiмається приблизно на сорок футiв. Це може бути пагорб, який ми шукаємо. Пiднiмiть очi".
  
  Пагорб повiльно виступав iз мороку, що неухильно пiдiймався пагорб землi зi сплутаним корiнням i валунами, що всеюють суху землю, i вони прокладали стiйку дорогу через перешкоди. Дрейк i Алiсiя скористалися моментом, щоб зупинитися i озирнутися назад, вiдзначивши гладку чорноту, що простягається до моря. I далеко за цим, мерехтливi вогнi гаванi, зовсiм iнше iснування.
  
  "Одного разу?" Здивовано запитала Алiсiя.
  
  Дрейк сподiвався на це. "Ми дiстанемося туди", - сказав вiн.
  
  "Це має бути легко".
  
  "Так любов. Як їзда велосипедом. Але ти падаєш i отримуєш порiзи, забитi мiсця та подряпини задовго до того, як набуваєш рiвноваги ".
  
  "Отже, половину шляху вже пройдено". Вона коротко торкнулася його, а потiм продовжила пiднiматися на пагорб.
  
  Дрейк мовчки пiшов за нею. Майбутнє справдi ховало у собi нове багатство можливостей тепер, коли Алiсiя Майлз вирвалася iз циклу самознищення. Все, що їм потрiбно було зробити, це здолати чергову групу безумцiв i страждають манiєю величi, одержимих бажанням змусити людей всього свiту страждати.
  
  I саме тому такi солдати, як вiн, ставили на карту. Для Адрiана по сусiдству та Грема через дорогу. Для Хлої, яка щосили намагалася кожен божий день вчасно вiдправляти своїх двох дiтей до школи. Для пар, якi скиглили та стогнали по дорозi до супермаркету. На благо тих, хто добродушно сидiв у пробках на кiльцевiй дорозi, i тих, хто перестрибував у черзi. Не для покидькiв стiчних канав, якi забралися у ваш фургон чи гараж пiсля настання темряви, втiкаючи з усiм, що могли. Не для хулiганiв, якi прагнуть влади та тих, хто завдає удару в спину. Нехай про тих, хто вперто боровся за повагу, любов та турботу, подбають. Нехай тi, хто боровся за майбутнє своїх дiтей, будуть впевненi у його безпецi. Нехай тим, хто допомагав iншим, допоможуть.
  
  Хайден привернув його увагу низьким бурчанням. "Це могло б бути те саме мiсце. GPS каже, що це так, i я бачу покинуту будову попереду".
  
  Вiн побачив кольоровi крапки, що накладаються одна на одну. Тодi це був епiцентр подiй. Тепер уже не було часу для тонкощiв. З таким же успiхом вони могли б запускати феєрверки у своїх пошуках Ганнибальської могили, якби тепер, коли вони були тут, вони могли знайти її швидше. Тому що Дрейк був упевнений - якщо вони змогли знайти це, то зможуть i решта всiх команд.
  
  Хейден вiдзначив приблизну площу. Кiнiмака та Даль опустили свої важкi рюкзаки на землю. Мей та Смiт зайняли найкращi позицiї для спостереження. Дрейк та Алiсiя присунулися ближче до Хайдену, щоб допомогти. Тiльки Йоргi тримався позаду, демонструючи невпевненiсть, оскiльки вiн чекав, коли йому скажуть, що робити.
  
  Кiнiмака та Даль створили вiдмiннi лiхтарики, встановивши трiо на пiдставки з вуглецевого волокна та роздавши ще бiльше. Це були не просто яскравi лампочки, вони були виготовленi для максимально точної iмiтацiї сонячного свiтла. За загальним визнанням, навiть великi можливостi ЦРУ були обмеженi в Єгиптi, але Дрейк подумав, що апарат виглядає не так погано. Кiнiмака використав свiтильник, встановлений на пiдставцi, щоб висвiтлити велику площу, а потiм Хейден i Дал вирушили оглядати землю.
  
  "Тепер будьте уважнi", - сказав їм Хейден. "Орден Страшного суду стверджує, що зброя була закопана тут через довгий час пiсля смертi Ганнiбала. Це безiменна могила, а не надгробок. Отже, ми шукаємо потривожену землю, а не кiстки, блоки чи колони. Ми шукаємо предмети, похованi нещодавно, а не стародавнi релiквiї. Це не повинно бути надто складно-"
  
  "Не кажи цього!" Даль гаркнув. "Ти все зурочиш, чорт вiзьми".
  
  "Я просто говорю, що нам не обов'язково шукати Ганнiбала. Лише зброя ".
  
  "Гарне зауваження". Кiнiмака трохи вiдрегулював освiтлення по периметру.
  
  Хайден вiдзначив три мiсця на землi. Все виглядало так, нiби в них щось мiняли, i жодного останнiм часом. Йоргi обережно пiдiйшов з лопатою в руцi. Дрейк та Алiсiя приєдналися до нього, а потiм i Кiнiмака.
  
  "Просто копай", - сказав Хейден. "Поспiшай".
  
  "Що, якщо там мiна-пастка?" Запитала Алiсiя.
  
  Дрейк подивився на напiвзруйновану будiвлю. Стiни сумно нависали, поникли, нiби утримуючи вагу свiту. Одна сторона була розрубана навпiл, наче гiгантським тесаком, блоки тепер стирчали з обох бокiв, мов нерiвнi зуби. Дах давним-давно обвалився, дверей та вiкон не було. "Ну, не схоже, що ми зможемо знайти там притулок".
  
  "Дякую".
  
  "Не турбуйся, кохана. Вище голову."
  
  Дрейк проiгнорував шалений погляд i приступив до роботи. "Так у чому ж значення Чотирьох вершникiв?" вiн спитав Хейдена по комунiкатору.
  
  "Найкраще припущення аналiтичного центру? Вони вiдповiдають iсторичним особам, яких ми шукаємо, та зброї, яку ми сподiваємося знайти. Отже, Ганнiбал, вихований у ненавистi до римлян, розв'язав майже нескiнченну вiйну у Римi, так? Саме тут ми знайдемо зброю вiйни".
  
  "Також можливо, що вони вершники", - вставив Кiнiмака. "Я маю на увазi, Ганнiбал був".
  
  "Так, трохи надто розпливчасто, Мано".
  
  "Отже, нiчого спiльного з Бiблiєю?" Дрейк викопав ще одну горбку землi. "Бо нам не потрiбен жоден iз цих безглуздих кодiв".
  
  "Ну, вони з'явилися в Одкровеннi i-"
  
  "Вау!" Алiсiя раптово скрикнула. "Здається, я у щось врiзався!"
  
  "I увага," прошелестiв голос Мей по комунiкатору. "На водi з'явилися новi вогнi, вони швидко наближаються".
  
  
  РОЗДIЛ ШОСТИЙ
  
  
  Дрейк кинув лопату на пiдлогу i пiдiйшов подивитися на Алiсiю. Йорги вже був там, допомагаючи їй копати. Кiнiмака також швидко просунувся вперед.
  
  "Скiльки часу у нас є?" Наполегливо запитав Хейден.
  
  "Судячи з їхньої швидкостi, максимум тридцять хвилин", - вiдповiв Смiт.
  
  Даль пильно вдивлявся. "Є якiсь пiдказки?"
  
  "Ймовiрно, Моссад", - вiдповiла Кензi. "Вони були найближчими".
  
  Дрейк вилаявся. "Єдиний раз, коли я побажав, щоб чортовi шведи прийшли першими".
  
  Алiсiя стояла по колiна в ямi, встромляючи край своєї лопати в м'яку землю, намагаючись вивiльнити предмет. Вона боролася, без радостi смикаючи за незрозумiлi краї. Кiнiмака розчищав ґрунт зверху, коли Йорги приєднався до Алiсiї в ранi, що постiйно розширювалася в землi.
  
  "Що це?" - Запитав я. Запитав Дрейк.
  
  Хайден сiла навпочiпки, поклавши руки навколiшки. "Поки не можу точно сказати".
  
  "Вiзьми себе в руки, Алiсiя". Дрейк посмiхнувся.
  
  Лютий погляд i пiднятий палець були його єдиною вiдповiддю. Об'єкт, про який йдеться, був покритий брудом i покритий з усiх бокiв землею, але мав форму. Довгастий, розмiром приблизно два метри на один метр, вiн мав певну форму ящика i легко перемiщався, показуючи, що вiн не важкий. Проблема була в тому, що вiн був оточений i утрамбований твердою землею та корiнням. Дрейк перевiв погляд з коробки на море, спостерiгаючи, як вогнi наближаються все ближче, i запитуючи, як, чорт забирай, у такому маленькому, легкому контейнерi може зберiгатися руйнiвна бойова зброя.
  
  "П'ятнадцять хвилин", - доповiв Смiт. "Жодних iнших ознак наближення".
  
  Алiсiя боролася iз землею, лаючись i спочатку нiчого не домагаючись, але зрештою оголила предмет i дозволила Йорги витягнути його. Навiть тодi зарослi лози i сплутане корiння чiплялися за нього, здавалося, радiсно, являючи собою тверду, скручену гронку, яка вiдмовлялася вiдпускати. Тепер вони були по пояс у багнюцi, обтрушуючи одяг i спираючись на лопати. Дрейк утримався вiд очевидної фрази "Чоловiки за роботою" та нахилився, щоб допомогти пiдняти. Даль теж нахилився, i їм разом вдалося знайти опору збоку предмета та витягнути його. Корiння протестувало, ламаючись i розплутуючись. Дехто тримався за дороге життя. Дрейк натиснув i вiдчув, як вона поповзла вгору по отвору i через край. Рiчки змiщеного ґрунту текли зверху. Потiм вони з Далем разом пiднялися i дивилися зверху вниз на Алiсiю та Йорги. Обидва були з розчервонiлими обличчями i важко дихали.
  
  "Що?" - Запитав я. Запитав Дрейк. "Ви двоє плануєте влаштувати перерву на чай? Забирайся звiдси до бiса".
  
  Алiсiя та Йорги двiчi перевiрили дно ями у пошуках iнших коробок чи, можливо, старих кiсток. Нiчого не виявилося. За мить молодий росiйський побiг по краю ями, знайшовши опору там, де, здавалося, її не було, щоб вiдскочити вгору схилом i перевалити через край ями. Алiсiя з прикрiстю спостерiгала за тим, що вiдбувається, а потiм трохи незграбно стрибнула на борт. Дрейк упiймав її за руку, потяг угору.
  
  Вiн кудахтав. "Ти забув лопату".
  
  "Хочеш сходити за? Я спочатку пропоную голову".
  
  "Стриманiсть, стриманiсть".
  
  Хейден продовжував дивитись униз, у дiрку. "Я подумав, що зараз саме час придiлити хвилинку бiдному старому Ганнiбалу Барку. Ми не хочемо виявити неповагу до товариша-солдата".
  
  Дрейк кивнув на знак згоди. "Легенда".
  
  "Якщо вiн взагалi там, внизу".
  
  "Нацисти провели своє дослiдження", - сказав Хейден. "I неохоче визнаю, у них це добре вийшло. Ганнiбал домiгся неминучої слави просто тому, що був добрий у своїй роботi. Його подорож через Альпи досi залишається одним iз найвидатнiших вiйськових досягнень раннiх вiйн. Вiн представив вiйськовi стратегiї, якi все ще звеличуються сьогоднi".
  
  За мить вони подивилися вгору. Даль був iз ними. Кiнiмака змахнув предмет, щоб показати мiцну коробку, зроблену з темного дерева. Нагорi було зображено невеликий герб, i гаваєць спробував виставити його напоказ.
  
  Хейден нахилився до мене. "От i все. Їхня саморобна емблема. Порядок Страшного суду".
  
  Дрейк вивчив його, запам'ятовуючи символ. Це нагадувало невелике центральне коло з чотирма закрученими косами, розташованими навколо нього у рiзних точках компасу. Коло було символом нескiнченностi.
  
  "Коси - це зброя", - сказав Хейден. "Захищають свiй внутрiшнiй свiт?" Вона знизала плечима. "Ми розберемося iз цим пiзнiше, якщо знадобиться. Давай."
  
  Вогнiв бiльше не було в морi, що означало, що Моссад, якщо це той, хто був найближчим, досяг твердої землi i був менш нiж за п'ятнадцять хвилин їзди повним ходом. Дрейк ще раз запитав, як закiнчиться протистояння. КОПIЮ було наказано за будь-яку цiну убезпечити всi чотири види зброї, але накази рiдко iдеально виконувались на полi бою. Вiн бачив нервовi вирази на iнших обличчях i знав, що вони вiдчували те саме, навiть Хейден, який був найближчим до командної структури.
  
  Вони готувались до вiд'їзду.
  
  "Намагайтеся уникнути конфронтацiї", - сказав Хейден. "Очевидно".
  
  "А якщо ми не зможемо?" - Запитав Даль.
  
  "Ну, якщо це Моссад, можливо, ми зможемо поговорити".
  
  "Сумнiваюся, що у них будуть жилети з посвiдченнями особи", - пробурмотiла Алiсiя. "Це не полiцейське шоу".
  
  Хейден на мить переключила свiй комунiкатор у положення "Вимкнено". "Якщо в нас стрiляють, ми боремося", - сказала вона. Що ще ми можемо зробити?
  
  Дрейк побачив у цьому найкращий компромiс. В iдеальному свiтi вони б прослизнули повз солдатiв i повернулися до свого транспорту неушкодженими i непомiченими. Звичайно, SPEAR не iснувала б у iдеальному свiтi. Вiн знову перевiрив свою зброю, коли команда приготувалася висуватися.
  
  "Вибери довгий маршрут", - запропонував Хейден. "Вони не будуть".
  
  Усi запобiжнi заходи. Всi хитрощi, щоб уникнути конфлiкту.
  
  Голос Лорен був скалкою в його вусi. "Щойно отримали звiстку, люди. Шведи також наближаються".
  
  
  РОЗДIЛ СЬОМИЙ
  
  
  Дрейк iшов попереду, спочатку обiйшовши напiвзруйновану будiвлю, а потiм попрямував униз схилом. Темрява все ще огортала землю, але свiтанок був не за горами. Дрейк описував свiй шлях нерiвною петлею, поки не опинився у зворотному напрямку до моря.
  
  Почуття насторожi, голови пiднято, команда пiшла за нами.
  
  Даль заволодiв коробкою, обережно притримуючи кришку пахвою. До нього збоку пiдбiгла Кензi, допомагаючи йому орiєнтуватися. Команда була одягнена в прилади нiчного бачення, все, крiм Смiта, який вважав за краще повнiстю вiдчувати навколишнє оточення. Це було гарне поєднання. Плiч-о-плiч i гуськом вони бiгли, поки не досягли пiднiжжя пагорба i плоскої рiвнини, де не було нiякого укриття. Дрейк дотримувався своєї петлi, ведучи в загальному напрямi човнiв. Не було сказано жодного слова - всi використовували свої почуття, щоб перевiрити довкiлля.
  
  Вони знали, наскiльки смертельнi їхнi вороги. Цього разу жодних наполовину зацiкавлених найманцiв. Сьогоднi, i наступного, i наступного, їм протистояли солдати, якi не поступаються їм.
  
  Майже.
  
  Дрейк сповiльнив крок, вiдчувши, що вони рухаються трохи надто швидко. Мiсцевiсть була не на їхню користь. Блiда заграва повзла до схiдного горизонту. Незабаром не буде нiякого прикриття. Смiт став праворуч вiд нього, а Май злiва. Команда трималася низько. Пагорб iз напiвзруйнованою будiвлею на вершинi зменшився, опинившись у них за спиною. Попереду з'явилася низка чагарникiв, усiяних кiлькома деревами, i Дрейк вiдчув деяке полегшення. Вони були далеко на пiвнiчному сходi вiд того мiсця, де їм потрiбно було бути, але кiнцевий результат того вартий.
  
  Найкращий сценарiй? Жодних битв.
  
  Вiн рушив далi, дивлячись на небезпеку i зберiгаючи нейтральну мову свого тiла. Зв'язок залишався спокiйним. Наближаючись до укриття, вони сповiльнили крок, на випадок, коли хтось уже був там i чекав. Будучи спецназiвцями, вони могли очiкувати попередження, але в цiй мiсiї нiщо не могло вважатися зрозумiлим.
  
  Дрейк побачив велику площу, облямовану кiлькома деревами i рiдким чагарником, i зупинився, даючи сигнал iншим зробити перерву. Огляд ландшафту нiчого не виявив. Вершина пагорба була порожньою, наскiльки вiн мiг бачити. Лiворуч вiд них рiдкiсний покрив вiв аж до плоскої рiвнини, а потiм до берегiв моря. Вiн припустив, що їхнi човни можуть бути за п'ятнадцять хвилин ходьби звiдси. Вiн тихо ввiмкнув зв'язок.
  
  "Лорен, є якiсь новини про шведiв?"
  
  "Нi. Але вони мають бути близько".
  
  "Iншi команди?"
  
  "Росiя витає у повiтрi". Вона здавалася збентеженою. "Не можу вказати вам позицiю".
  
  "Це мiсце ось-ось стане гарячою зоною", - сказав Смiт. "Ми повиннi рухатися".
  
  Дрейк погодився. "Давайте з'їжджати".
  
  Вiн пiдвiвся, i до нього долинув крик, такий же шокуючий, як будь-яка куля.
  
  "Зупинися на цьому! Нам потрiбна скринька. Не рухайтеся".
  
  Дрейк не вагався, але швидко знизився, водночас вдячний за попередження i вражений тим, що вони не помiтили ворога. Даль дивився на нього, i Алiсiя виглядала збентеженою. Навiть Май висловила здивування.
  
  Кензi прицмокнула язиком. "Це, мабуть, Моссад".
  
  "Ти взяв їх на мушку?" Запитав Хейден.
  
  "Так", - сказав Дрейк. "Той, хто говорить прямо попереду i, ймовiрно, має помiчникiв з бокiв. Саме там, де ми хочемо бути".
  
  "Ми не можемо рухатися вперед", - сказала Май. "Ми повертаємось назад. В той бiк. Вона вказала на схiд. "Там є укриття та дорога, кiлька ферм. Мiсто не надто далеко. Ми можемо оголосити евакуацiю".
  
  Дрейк глянув на Хейдена. Їх бос, здавалося, зважував вибiр мiж напрямком на пiвнiч уздовж узбережжя, на схiд до цивiлiзацiї або вiч-на-вiч з битвою.
  
  "Нiчого хорошого не станеться, якщо ми залишимося тут", - сказав Даль. "Протистояти одному елiтному вороговi було б непросто, але ми знаємо, що на пiдходi ще бiльше".
  
  Дрейк уже знав, що Мей мала рацiю. Пiвнiч не пропонувала жодних шляхiв до порятунку. Вони бiгли б уздовж Геллеспонта без прикриття i в усьому покладалися на чисте везiння, що вони можуть натрапити на якийсь вид транспорту. Подорож на схiд гарантувала можливiсть.
  
  До того ж, iншi команди навряд чи приїхали б iз якогось мiста.
  
  Хейден назвав це, а потiм повернув на схiд, оцiнюючи мiсцевiсть та шанси швидкої втечi. У цей момент голос пролунав знову.
  
  "Залишайтеся прямо там!"
  
  "Льмо", - видихнула Алiсiя. "Цей чувак - екстрасенс".
  
  "Просто маю добрий зiр", - сказав Смiт, маючи на увазi вiзуальнi технологiї. "Сховатись за щось тверде. Ми збираємось прийняти вогонь".
  
  Команда рушила в дорогу, прямуючи на схiд. Iзраїльтяни вiдкрили вогонь, кулi над головами копiйникiв врiзалися у стовбури дерев та мiж гiлками. Листя дощем посипалося вниз. Дрейк швидко дерся, знаючи, що пострiли були нацiленi навмисно високо, i запитуючи, на яку, чорт забирай, нову вiйну вони наважилися тут.
  
  "Прямо як на гребаних армiйських навчаннях", - сказала Алiсiя.
  
  "Я дiйсно сподiваюся, що вони використовують гумовi кулi", - вiдповiв Даль.
  
  Вони дерлися i iмпровiзували, просуваючись на схiд, досягаючи мiцнiших дерев i хапаючи погляд. Дрейк вистрiлив у вiдповiдь навмисно високо. Вiн не бачив жодних ознак руху.
  
  "Хитрi ублюдки".
  
  "Маленька команда", - сказала Кензi. "Обережно. Автомати. Вони чекатимуть на рiшення ".
  
  Дрейк прагнув повною мiрою користуватися перевагою. Команда обережно прокладала шлях на схiд, просто в блiдий свiтанок, який все ще загрожував далекому горизонту. Досягши чергової галявини, Дрейк почув i практично вiдчув свист кулi.
  
  "Чорт". Вiн пiрнув у укриття. "Той був близько".
  
  Бiльше стрiлянини, бiльше свинцевих розрядiв серед укриттiв. Хейден пильно глянув Дрейку в очi. "Їх порядки змiнилися".
  
  Дрейк глибоко зiтхнув, щойно вiрячи в це. Iзраїльтяни вели запеклий вогонь i, безперечно, просувалися вперед з обережнiстю, але з вигiдним темпом. Ще одна куля зiрвала шматок кори з дерева прямо за головою Йорги, змусивши росiйського сильно здригнутися.
  
  "Недобре", - люто пробурчала Кензi. "Зовсiм не добре".
  
  Очi Дрейка були як кремiнь. "Хайден, зв'яжися з Лорен. Попросiть її пiдтвердити Кроу, що ми вiдкриваємо вогонь у вiдповiдь!"
  
  "Ми повиннi вiдкрити вогонь у вiдповiдь", - вигукнула Кензi. "Ви, хлопцi, нiколи ранiше не перевiряли".
  
  "Нi! Це найманi солдати, елiтнi вiйська, навченi та виконують накази. Вони, блядь, союзники, потенцiйнi друзi. Перевiр, Хайден. Перевiр зараз! "
  
  Новi кулi прошили пiдлiсок. Ворог залишався невидимим, нечутним, про їхнє просування СПИР знав лише з власного досвiду. Дрейк спостерiгав, як Хайден клацнув кнопкою зв'язку i заговорив з Лорен, потiм помолився за швидку вiдповiдь.
  
  Солдати Моссада пiдiйшли ближче.
  
  "Пiдтвердiть наш статус". Навiть голос Даля звучав напружено. "Лорен! Чи приймаєте рiшення? Чи ми вступаємо в бiй? "
  
  
  * * *
  
  
  Команда SPEAR, яку вже вiдiгнали вiд їхнiх човнiв, змушена була рухатися далi на схiд. Пiд вогнем їм довелося туго. Не бажаючи боротися з вiдомими союзниками, вони опинилися по вуха у небезпецi.
  
  Карабкаючись, подряпанi i закривавленi, вони використовували всi хитрощi зi свого арсеналу, кожен хитрощi, щоб збiльшити дистанцiю мiж собою i Моссадом. Повернення Лорен зайняло лише кiлька хвилин, але цi хвилини тривали довше, нiж диск Джастiна Бiбера.
  
  "Кроу нещасливий. Каже, що ти одержав наказ. Зберiгайте зброю за всяку цiну. Усi чотири з них."
  
  "I це все?" Запитав Дрейк. "Ти сказав їй, з ким ми маємо справу?"
  
  "Звичайно. Вона здавалася розлюченою. Я думаю, ми її розлютили".
  
  Дрейк похитав головою. Не має сенсу. Ми маємо працювати над цим разом.
  
  Даль висловив свою думку. "Ми справдi пiшли проти її наказiв у Перу. Можливо, це розплата".
  
  Дрейк не вiрив у це. "Нi. Це було б дрiбно. Вона не такий полiтик. Нам протистоять союзники. Чорт. "
  
  "У нас є наказ", - сказав Хейден. "Давайте виживемо сьогоднi i посперечаємось завтра".
  
  Дрейк знав, що вона має рацiю, але не мiг позбутися думки, що iзраїльтяни, мабуть, сказали те саме. Так почалися вiковi образи. Тепер, як команда, вони проклали шлях на схiд, залишаючись у межах свого лiсового щита, i органiзували ар'єргард, не надто агресивний, але достатнiй, щоб уповiльнити iзраїльтян. Смiт, Кiнiмака та Май були видатними у демонстрацiї того, що тепер вони налаштованi серйозно, стриноживаючи своїх супротивникiв на кожному кроцi.
  
  Вiн пролунав за ними, коли Дрейк пурхав мiж деревами. Вертолiт прогуркотiв над головою, потiм нахилився i пiшов на посадку на якiйсь непомiтнiй галявинi. Хейдену не треба було говорити жодного слова.
  
  "Шведи? Росiйськi? Господи, це просто лайно, хлопцi!
  
  Дрейк одразу почув пострiли з того напрямку. Того, хто щойно вийшов з вертольота, було обстрiляно, i не Моссадом.
  
  Це означало, що чотири команди спецназу тепер були у бою.
  
  Поперед лiс закiнчився, i за широким полем, обрамленим кам'яними стiнами, вiдкрився старий фермерський будинок.
  
  "Придiли трохи часу", - крикнув вiн. "Дiйте жорстко та швидко. Ми можемо перегрупуватись там ".
  
  Команда бiгла так, наче за ними по п'ятах гналися пекельнi пси.
  
  
  * * *
  
  
  Рухаючись у повному, але контрольованому темпi, команда навмання вибралася з укриття та кинулася до фермерського будинку. Стiни та вiконнi отвори були майже такими ж пошарпаними, як i будинок на пагорбi, що свiдчило про вiдсутнiсть людської присутностi. Три групи спецназу лежали за спиною, але наскiльки близько?
  
  Дрейк не знав. Вiн тяжко бiг пiдтюпцем по поритiй колiями землi, знявши прилад нiчного бачення i використовуючи свiтле небо, щоб вiдзначати шлях. Половина команди переглядала шлях попереду, половина - позаду. Май прошепотiла, що вона бачила, як команда Моссада досягла узлiсся, але потiм Дрейк досяг першої низької стiни, i Май i Смiт вiдкрили невеликий вогонь на придушення.
  
  Разом вони скупчилися за кам'яною стiною.
  
  Фермерський будинок стояв ще за двадцять крокiв попереду. Дрейк знав, що це не принесе їм нiчого доброго, якщо дозволити iзраїльтянам та iншим влаштуватися та встановити iдеальнi лiнiї огляду. Крiм того, iншi команди тепер з побоюванням ставилися б одна до одної. Вiн заговорив до комунiкатора.
  
  "Найкраще тягнiть дупи, хлопцi".
  
  Алiсiя повернулася, щоб подивитись на нього. "Це твiй найкращий американський акцент?"
  
  Дрейк виглядав стурбованим. "Льмо. Я нарештi повернувся". Потiм побачив Даля. "Але, гей, могло бути i гiрше, я вважаю".
  
  Як один вони прорвали укриття. Май i Смiт знову вiдкрили стримуючий вогонь i отримали у вiдповiдь лише два пострiли. Жодних iнших звукiв не було чути. Дрейк знайшов мiцну стiну та зупинився. Хейден негайно поставив Мей, Смiта та Кiнiмаку на охорону периметра, а потiм поспiшив приєднатися до решти.
  
  "У нас все гаразд на кiлька хвилин. Що ми маємо?
  
  Даль уже розгортав карту, коли голос Лорен заповнив їхнi вуха.
  
  План Б все ще можливий. Вирушайте вглиб країни. Якщо ви швидкi, то вам не знадобиться транспорт ".
  
  "План, блядь, Б." Дрейк похитав головою. "Завжди план Б."
  
  Дозор по периметру доповiв, що все чисто.
  
  Хейден вказав на коробку, яку нiс Дал. "Ми маємо взяти на себе вiдповiдальнiсть тут. Якщо ти це втратиш, ми гадки не маємо, що всерединi. I якщо ти програєш це вороговi..." Їй не треба було продовжувати. Швед поставив коробку на землю i опустився поруч iз нею на колiна.
  
  Хейден торкнувся символу, вигравiруваного на кришцi. Обертовi леза кидають зловiсне попередження. Даль обережно прочинив кришку.
  
  Дрейк затамував подих. Нiчого не трапилося. Це завжди було ризиковано, але вони не змогли побачити жодних прихованих замкiв чи механiзмiв. Тепер Даль повнiстю пiдняв кришку i заглянув у простiр усерединi.
  
  Кензi хмикнула. "Це що? Зброя вiйни? Пов'язаний iз Ганнiбалом i захований орденом? Все, що я бачу - це купа паперу ".
  
  Даль вiдкинувся навпочiпки. "Вiйна може вестись i за допомогою слiв".
  
  Хайден обережно витяг кiлька аркушiв i переглянув текст. "Я не знаю", - зiзналася вона. "Схоже на файл дослiдження та ... запис про ..." Вона зробила паузу. "Випробування? Випробування?" Вона перегорнула ще кiлька сторiнок. "Технiчнi характеристики складання".
  
  Дрейк насупився. "Тепер це звучить погано. Вони називають це проектом "Вавiлон", Лорен. Подивимося, що ти зможеш вiдкопати iз цього приводу".
  
  "Зрозумiв", - сказав мешканець Нью-Йорка. "Що небудь ще?"
  
  "Я тiльки починаю розумiтися на цих характеристиках", - почав Даль. "Це гiгантський-"
  
  "Вниз!" Смiт закричав. "Наближається".
  
  Команда зменшила оберти i пiдготувалася. За кам'яними стiнами пролунав автоматний залп, рiзкий i приголомшливий. Смiт вiдкрив вогонь у вiдповiдь праворуч, прицiлюючись з нiшi в стiнi. Хайден похитала головою.
  
  "Нам доведеться з цим покiнчити. Забирайся звiдси".
  
  "Тягнути дупу?" Запитав Дрейк.
  
  "Тягни дупу".
  
  "План Б", - сказала Алiсiя.
  
  Залишаючись у безпецi, вони рухалися вiд стiни до стiни до задньої частини фермерського будинку. Пiдлога була всiяна смiттям, а шматки кам'яної кладки та деревини вiдзначали мiсця, де дах провалився. Май, Смiт та Кiнiмака прикривали тил. Дрейк зупинився, коли вони пiдiйшли до заднiх вiкон, i глянув на маршрут попереду.
  
  "Це може стати лише складнiше", - сказав вiн.
  
  Сонце, що сходить, ковзнуло за горизонт у поривi фарб.
  
  
  Роздiл восьмий
  
  
  Перегони тривали, але тепер шанси зменшувалися. Коли Дрейк i Алiсiя, що йшли попереду, покинули укриття i попрямували вглиб країни, намагаючись, щоб фермерський будинок був мiж ними та їхнiми переслiдувачами, команда Моссада нарештi вийшла з лiсу. Одягненi у все чорне i з масками на обличчях, вони наближалися низько та обережно, пiднявши зброю та стрiляючи. Май i Смiт швидко сховалися за фермерським будинком. Хайден рвонувся вперед.
  
  "Рухайте!"
  
  Дрейк боровся з iнстинктом пiдвестися i боротися; Даль лiворуч вiд нього явно боровся iз цим теж. Зазвичай вони билися i перехитряли своїх супротивникiв - iнодi це зводилося до грубої сили та чисельностi. Але часто все зводилося до тупостi їхнiх супротивникiв. Бiльшiсть найманцiв, яким платили, були повiльними i тупими, покладаючись на свої розмiри, лютiсть та вiдсутнiсть моралi, щоб виконати свою роботу.
  
  Не сьогоднi.
  
  Дрейк гостро розумiв необхiднiсть захисту призу. Даль носив коробку i зберiгав її так надiйно, як мiг. Йоргi тепер рухався попереду, пробуючи ґрунт i намагаючись знайти стежки з найбiльшим укриттям. Вони перетнули горбисте поле, а потiм спустилися через невеликий, рiдкiсний гай дерев. Iзраїльтяни на деякий час припинили вогонь, можливо, вiдчувши iншi команди та не бажаючи повiдомляти про свою позицiю.
  
  Тепер було продемонстровано багато тактичних прийомiв.
  
  Але для Дрейка Алiсiя пiдсумувала це найкраще. "Заради всього святого, Йоги. Пригни свою росiйську голову та бiжи!"
  
  Лорен вiдстежувала їхнє просування GPS i оголосила, що мiсце зустрiчi за планом Б знаходиться за наступним горизонтом.
  
  Дрейк зiтхнув трохи легше. Гай закiнчився, i Йорги першим пiднявся на невеликий пагорб, Кiнiмака слiдував за ним по п'ятах. Штани гавайця були заляпанi брудом там, де вiн падав - тричi. Алiсiя глянула на Мей, що швидко рухається мiж складками землi.
  
  "Чортiв Спрайт. Виглядає як весняне ягня, що пустує на волi".
  
  "Все, що вона робить, вона робить це добре", - погодився Дрейк.
  
  Алiсiю занесло на сланцi, але вона зумiла втриматись на ногах. "Ми все робимо це добре".
  
  "Так, але деякi з нас бiльше схожi на козлiв".
  
  Алiсiя пiдняла свою зброю. "Сподiваюся, ти не маєш на увазi мене, Дрейки". У її голосi чулися нотки попередження.
  
  "О, звичайно, нi, люба. Очевидно, я мав на увазi шведа".
  
  "Дорога?"
  
  Ззаду пролунали пострiли, обiрвавши реплiку Даля ще до того, як вона почалася. Досвiд пiдказав Дрейку, що пострiли призначалися не для них i складалися з двох рiзних нот. Моссад спiвпрацював або з росiянами, або зi шведами.
  
  Шведи, мабуть, подумав вiн, стрiмголов побiгли в Моссад.
  
  Вiн не змiг стримати усмiшки.
  
  Даль озирнувся, нiби вiдчув обурення. Дрейк зробив безневинний погляд. Вони пiднялися на невеликий пагорб i зiсковзнули з iншого боку.
  
  "Транспорт прибуває", - сказала Лорен.
  
  "Ось так!" Хейден вказав на небо, далеко-далеко, де рухалася чорна цятка. Дрейк оглянув мiсцевiсть i потяг Йорги вниз саме в той момент, коли куля просвистiла над вершиною пагорба. Хтось раптово зацiкавився ними бiльше.
  
  "У долину", - сказав Кiнiмака. "Якщо ми зможемо дiстатися до тих дерев..."
  
  Команда готувалася до фiнального спринту. Дрейк знову глянув на цятку, що наближається. На мить вiн подумав, що, можливо, бачить тiнь, але потiм побачив правду.
  
  "Народ, це ще один вертолiт".
  
  Кiнiмака пильно вдивився. "Льмо".
  
  "I там". Травня вказала лiворуч, високо у бiк гряди хмар. "Третiй".
  
  "Лорен", - наполегливо сказав Хейден. "Лорен, поговори з нами!"
  
  "Просто отримую пiдтвердження". Спокiйний голос повернувся. "У вас у повiтрi витають китайцi та британцi. Росiя, шведи та iзраїльтяни на землi. Слухай, я пiдключу тебе до чаттера зараз, щоб ти мiг отримувати iнформацiю з першого разу. Щось iз цього лайнове, але все може виявитися цiнним".
  
  "Французи?" Кiнiмака задумався з якоїсь причини.
  
  "Нiчого", - вiдповiла Лорен.
  
  "Гарна робота, вони не всi такi, як Бо", - сказала Алiсiя з вiдтiнком гiркоти та меланхолiї. "Я маю на увазi французiв. Хлопець був зрадником, але страшенно гарний у своїй роботi ".
  
  Даль скривив обличчя. "Якщо вони схожi на Бо", - тихо сказав вiн. "Вони могли б бути тут".
  
  Алiсiя моргнула за цих слiв, вивчаючи навколишнi купи бруду. Нiщо не рухалося.
  
  "Ми оточенi", - сказав Хейден.
  
  "Групи спецназу з усiх бокiв", - погодився Дрейк. "Пацюки в пастцi".
  
  "Говори за себе". Май швидко все оцiнила. "Придiлiть двi хвилини. Запам'ятай, що всерединi цiєї коробки якнайкраще ". Вона пiдняла руки. "Зроби це".
  
  Дрейк уловив суть цього. Коробка, зрештою, не коштувала їхнiх життiв. Якщо ситуацiя стане справдi напруженою i бiльш дружня команда подолає її, вiдмова вiд боксу може просто врятувати їхнє життя. Даль вiдкрив кришку, i команда попрямувала прямо до вертольотiв, що наближаються.
  
  Вiн роздав усiм пачки паперу.
  
  "Вау, це дивно", - сказала Алiсiя.
  
  Кензi перетасувала кiлька аркушiв. "Вплутуватися в бiйку, читаючи документ тридцяти-п'ятдесятилiтньої давностi, написаний нацистами та захований у могилi Ганнiбала Барки? Що в цьому дивного?
  
  Дрейк спробував зняти уривки в пам'ятi. "У її словах є сенс. Це те саме, що й курс для SPEAR".
  
  Дослiдницький проект на великiй висотi прочитав вiн. Спочатку створено для вивчення балiстики повторного входу з меншими витратами. Замiсть дорогих ракет...
  
  "Я не знаю, що це, чорт забирай, таке".
  
  Запуск у космос без використання ракети. Проект передбачає, що велика гармата може бути використана для стрiльби по об'єктах на високiй швидкостi на великих висотах.
  
  "О чорт".
  
  Обличчя Даля та Алiсiї були такими ж попiльними. "Це не може бути до добра".
  
  Хейден вказав на вертольоти, що наближаються, якi тепер були у всiх на увазi. Вони могли бачити окремi знаряддя, що звисають з гелiкоптерiв.
  
  "I це теж не так!"
  
  Дрейк передав папери та приготував зброю. Час для того, до чого вiн звик i в чому був добрий. На нього посипалася балаканина вiд Хейдена, Мей та Смiта, а також iз системи зв'язку, яку виправила Лорен.
  
  "Iзраїльтяни розпочали бiй зi шведами. Росiя невiдома..." Потiм були сплески перешкод i швидкi трансляцiї з прямих трансляцiй, якi АНБ та iншим органiзацiям вдалося прослухати.
  
  Французи: "Ми наближаємося до району..."
  
  Британцi: "Так, сер, цiлi помiченi. У нас багато ворогiв на полi бою..."
  
  Китаєць: "Ви впевненi, що скринька у них?"
  
  Хайден прокладав шлях. Вони тiкали з поля. Вони тiкали без плану. Обережний вогонь змусив гелiкоптери ухилитися i змусив їхнє наземне переслiдування рухатися з особливою обережнiстю.
  
  I потiм, коли Дрейк майже вiдключився i зосередився на їхньому новому маршрутi втечi, iнший голос прорiзав перешкоди.
  
  Тiльки коротко.
  
  Частково прихований за шумом, важко помiтний, глибокий протяжний звук рiзав його по вухах.
  
  Американець: Команда SEAL 7 тут. Тепер ми справдi близькi..."
  
  Шок вразив його до глибини душi. Але не було часу. Немає можливостi поговорити. Немає навiть секунди, щоб поглинути це.
  
  Однак його очi зустрiлися з очима Торстена Даля.
  
  Що за...?
  
  
  Роздiл дев'ятий
  
  
  "Скажiть вертольоту, щоб вiн вiдвалив!" Хейден клацнув по комунiкатору. "Ми збираємося знайти iнший шлях".
  
  "Ти хочеш, щоб це бовталося де завгодно?" Запитала Лорен, змусивши Алiсiю смiятися, навiть коли вона бiгла, рятуючи своє життя.
  
  "Звичайно. Пригнись i прикрийся. Не дзвонiть нам, ми подзвонимо вам!"
  
  Дрейк задумався, чи закiнчиться колись цей день, потiм побачив повний диск сонця, що висить над горизонтом, i зрозумiв iронiю. Мiсцевiсть являла собою низку пагорбiв, кожен з яких був крутiшим за попереднiй. КIП'Я прикривало їхнi дупи, коли вони досягли вершини пагорба, обережно ступаючи, потiм на весь опор побiгли вниз з iншого боку.
  
  З тилу перiодично лунали пострiли, але вони були спрямованi не на них, мабуть, iзраїльтяни та шведи обмiнювалися ударами. Лiворуч i праворуч з'явилося ще кiлька старих будiвель, бiльшiсть з яких були збудованi в неглибоких долинах, всi покинутi. Дрейк не був упевнений, що змусило людей поїхати, але це сталося давно.
  
  Ще пагорби, а потiм група дерев лiворуч. Пропонуючи укриття, зелень та гiлки густо росли. Хайден направив команду в цьому напрямку, i Дрейк зiтхнув трохи легше. Будь-який вид приховування був кращим, нiж нiякого взагалi. Спочатку Хейден, а потiм Алiсiя промайнули серед дерев, тепер за ними пiшли Дал, Кензi та Кiнiмака. Дрейк увiйшов у лiс, залишивши Мей, Йорги та Смiта в тилу. Пролунали пострiли, тепер ближче, змусивши Дрейка насторожитися за своїх друзiв.
  
  Обернувшись, вiн побачив, що Май спiткнулася.
  
  Дивився, як її обличчя вiдскакує вiд землi.
  
  "Неїє!"
  
  
  * * *
  
  
  Хейден рiзко загальмував i обернувся. У цей момент Май лежала непритомна на землi, Дрейк пiдiйшов до неї, Смiт уже нахилився. Кулi з глухим стукотом врiзалися в дерева на околицi. Хтось був близько.
  
  Потiм почався пiдлiсок. З них вискочили постатi, одна вдарила Хейдена у нижню частину тiла. Вона похитнулася, але втрималася на ногах. Стовбур дерева вдарив її по хребту. Вона проiгнорувала спалах болю, пiдняла пiстолет. Потiм чорна фiгура знову накинулася на неї, завдаючи ударiв лiктем, колiном, ножем.
  
  Хайден зiгнулася у випадi i вiдчула, як лезо пройшло на волосок вiд її живота. Вона чинила опiр, ударивши лiктем в обличчя i колiном у живiт, щоб збiльшити вiдстань мiж ними. Вона бачила, як Кiнiмака та Алiсiя боролися праворуч, як Дал штовхав постать, яку вiн повалив.
  
  Дрейк пiднiмає м'яку Май.
  
  Кулi пролiтали мiж деревами, крайке листя i рослиннiсть. Один убив супротивника, але ненадовго. Чоловiк незабаром пiдвiвся, явно одягнений у якусь форму кевлару. Тодi бачення Хейден було повно її власним противником - людиною з Моссада, риси обличчя якого були просякнутi грубою i хибною цiлеспрямованiстю.
  
  "Зупинися", - сказала вона. "Ми знаходимося на тому самому-"
  
  Удар у щелепу зупинив її. Хайден скуштував кров.
  
  "Наказ", - була невиразна вiдповiдь.
  
  Вона блокувала новi удари, вiдтiсняючи чоловiка, намагаючись не пiднiмати пiстолет, навiть коли вiн орудував ножем. Лезо вiдчуло смак кори, потiм бруду. Хейден штовхнув чоловiка по ногах, коли Дрейк пронiсся повз, мчачи стежкою i далi до дерев. Смiт прикрив спину, вдаривши iзраїльтянина по обличчю i вiдправивши його назад у пiдлiсок. Кензi була наступною, цього разу з нерiшучим виразом обличчя i широко розплющеними очима, нiби шукала когось знайомого.
  
  Хайден проштовхнулася до Дрейка.
  
  "Mai?"
  
  "З нею все гаразд. Просто куля у хребет i все. Нiчого вражаючого".
  
  Хейден зблiд. "Що?" - Запитав я.
  
  "Жакет зупинив це. Вона впала, вдарилася черепом. Нiчого особливого".
  
  "О".
  
  Алiсiя ухилилася вiд жорстокої атаки лiктем та використала кидок дзюдо, щоб вiдправити свою суперницю за дерева. Кiнiмака бульдозером проклав собi шлях через iншого солдата Моссада. На кiлька хвилин шлях був вiльний, i команда SPEAR повною мiрою скористалася перевагою.
  
  Кожна унцiя досвiду вступила в гру, коли вони бiгли в повному темпi, не думаючи про уповiльнення, через звивистi, пiрнаючi, небезпечнi скупчення дерев. Мiж ними та командою "Моссада" утворився розрив, а густе листя було iдеальним прикриттям.
  
  "Як, чорт забирай, їм вдалося обiйти нас?" Дрейк закричав.
  
  "Мабуть, це було, коли ми зупинилися, щоб перевiрити коробку", - сказав Хейден.
  
  Смiт голосно крякнув. "Ми спостерiгали".
  
  "Не кори себе ..." - почав Хейден.
  
  "Нi, мiй друже", - сказала Кензi. "Вони найкращi в тому, що вони роблять".
  
  Смiт хмикнув, нiби говорячи, що ми теж, але в iншому зберiгав мовчання. Хайден побачив, як Кiнiмака спiткнувся, величезнi ступнi приземлилися в купу пружного суглинку, i рушив, щоб допомогти, але Дал уже пiдтримав здоров'яка. Швед перекинув коробку в iншу руку, штовхнувши гавайця правою.
  
  I тепер до цiєї сумiшi додалася ще одна небезпека - безпомилково вiдомий звук вертольота, що проноситься над головою.
  
  Чи вiдкриють вони вогонь?
  
  Чи стали б вони прочiсувати лiс кулями?
  
  Хайден так i не думав. Тисячi речей можуть пiти не так через таку безвiдповiдальну дiю. Звичайно, цi хлопцi виконували накази своїх урядiв, i деяким клоунам, якi сидiли вдома у своїх теплих офiсах з кондицiонерами, було начхати на те, що вiдбувалося за межами їхнiх веж зi слонової кiстки.
  
  Пляскання гвинтiв долинуло зверху. Хайден продовжував тiкати. Вона вже знала, що Моссад буде прикутий до їхньої команди, i, можливо, шведи та росiяни, якi стоять за ними. Лiворуч долинув шум, i їй здалося, що вона побачила ще постатi - це, мабуть, росiяни, подумала вона.
  
  Чи, може, британцi?
  
  Чорт!
  
  Вони були надто вiдкритi. Надто непiдготовлений. Насправдi, такими ж були всi команди там. Нiхто не очiкував, що всi прибудуть одразу - i це було помилкою. Але скажiть менi план, який би враховував це?
  
  Стежка Дрейка -прокладена попереду, зовсiм не сповiльнена вагою Мей. Алiсiя йшла за ним по п'ятах, озираючись на всi боки. Шлях безцiльно петляв, але в цiлому йшов у правильному напрямку, i Хейден подякував за це. Вона почула, як Смiт випустив кулi їм у тил, збентежуючи переслiдувачiв. Вона почула кiлька крикiв лiворуч, начебто зустрiлися двi сили.
  
  Чорт, це якесь божевiльне лайно.
  
  Дрейк перестрибнув через повалене дерево. Кiнiмака прорвався крiзь нього, ледь крякнувши. Уламки розлетiлися в усiх напрямках. Мiсцевiсть почала спускатися, i потiм вони побачили узлiсся. Хайден гаркнув на зв'язок, що їм слiд уповiльнитись - нiхто не знав, що на землi може чекати за лiнiєю дерев.
  
  Дрейк лише трохи зменшив темп. Алiсiя обiйшла його праворуч, а Даль ударив злiва; разом вони втрьох подолали укриття i ввiйшли у вузьку долину, захищену по обидва боки крутими коричневими схилами. Кiнiмака i Кензi стукали пiдборами у спробi забезпечити пiдтримку, а потiм Хайден теж вийшла з укриття, тепер намагаючись iгнорувати зростаюче печiння в грудях.
  
  Вони бiгли довше, нiж їй хотiлося думати.
  
  I найближче мiсто було за милi звiдси.
  
  
  РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
  
  
  Дрейк вiдчув, що Май почала трохи чинити опiр. Вiн дав їй хвилину, знаючи, що вона швидко прийде до тями. У цей миттєвий момент вiн помiтив щось плоске, сiре i звивисте, що змусило його серце, що шалено билося, пропустити удар.
  
  "Лiворуч!"
  
  Уся група прорвалася лiворуч, обережно, але без необхiдностi, прикриваючи свої фланги, оскiльки їхнi суперники досi були невидимi. Дрейк дозволив Мей трохи поборотися, але тримався. Незабаром вона заїхала кулаком йому по ребрах.
  
  "Вiдпусти мене".
  
  "Одну секунду, кохана ..."
  
  Алiсiя окинула його лютим поглядом. "Тобi це так сильно подобається?"
  
  Дрейк повагався, потiм посмiхнувся. "На це питання немає надiйної вiдповiдi, кохана".
  
  "Невже?"
  
  "Ну, подумай про це з моєї точки зору".
  
  Май вирiшив свою дилему, використовуючи хребет, щоб вiдштовхнутися i перевернутися на пiдлогу. Вона вдало приземлилася, але похитнулася на мiсцi, тримаючись за голову.
  
  "Дивися", - сказав Дрейк. "На свiй захист можу сказати, що вона справдi виглядає невпевненою".
  
  "Твоя голова буде тремтiти, якщо ми не поспiшаємо". Алiсiя протиснулася повз, i Дрейк пiшов за нею, спостерiгаючи за Мей ще трохи, поки вона не випросталася i не увiйшла до ритму. Група збiгла насипом до асфальту.
  
  "Перша плутанина з Моссадом". Далечiнь потягнувся. "Нiчого вражаючого".
  
  "Вони стримувалися", - сказала Кензi. "Таким, яким ти був".
  
  "Друга плутанина", - сказав Дрейк. "Пам'ятаєш те село в Англiї? Багато рокiв назад."
  
  "Йонкс?" - Запитав я.
  
  "Столiття".
  
  "О". Даль зробив секундну паузу, потiм сказав: "До нашої ери чи нашої ери?"
  
  "Я думаю, тепер вони називають це до нашої ери".
  
  "Нiсенiтниця собача".
  
  Дорога тяглася в обох напрямках, пустельна, з вибоїнами i потребує ремонту. Дрейк почув ляскання зенiтної установки, що наближається до гелiкоптера, а потiм новi пострiли. Вiн обернувся, щоб побачити, що по ньому стрiляють iз лiсу, подумав, що вiн просто встеляє мiсцевiсть кулями, а потiм побачив, що вiн рiзко вiдхиляється убiк.
  
  "Не можу ризикувати", - сказав Даль. "Вважаю, це, мабуть, китайцi, i вони не можуть чути балаканину, як ми".
  
  Дрейк мовчки кивнув головою. Останнiм часом у розмовах не було виявлено нiчого нового. З тих пiр як...
  
  Хайден видав тихе привiтання. "Я бачу транспортний засiб".
  
  Дрейк нахилився i оглянув мiсцевiсть. "Отже, що у нас є за спиною? Моссад та росiяни на деревах, що заважають один одному. Шведи десь поряд iз росiянами? SAS?" Вiн похитав головою. "Хто знає? Найкраще припущення - огинати лiс. Всi вони знають, що якщо вони видадуть себе, вони мертвi. Ось чому ми досi були живi".
  
  "Китаєць у гелiкоптерi", - сказав Смiт. "Приземлення там". Вiн вказав на серiю неглибоких западин.
  
  "Французька?" Йоргi спитав.
  
  Дрейк похитав головою. Жарти убiк, французи, можливо, навiть стримувалися, щоб перевiрити ситуацiю та дозволити своїм супротивникам проредити себе. Хитромудра перемога в останнiй момент. Вiн дивився на фургон, що наближався.
  
  "Зброя вгору".
  
  Смiт i Кензi взяли напрямок, стоячи на узбiччi дороги i направивши свою зброю на фургон, що наближається. Даль та Дрейк поклали на дорогу пару важких валунiв. Коли фургон сповiльнив хiд, решта членiв команди пiдiйшли ззаду, старанно прикриваючи автомобiль i наказуючи пасажирам виходити.
  
  Алiсiя вiдчинила заднi дверi.
  
  "Ух ти, як тут смердить!"
  
  Але там було пусто. I Дрейк почув, як Кензi ставить питання турецькою. Вiн похитав головою, коли Дал трiумфально усмiхнувся. Ця дiвчина сповнена сюрпризiв. "Чи є якась мова, якою вона не може говорити?"
  
  Швед розреготався. "Давай, чувак. Не залишай себе настiльки вiдкритим".
  
  "А," Дрейк кивнув. "Так. Мова богiв".
  
  "Пiднiмайся, кохана. Хочеш потрахатись? Так, я просто чую твiй приємний акцент, що зривається з мови Одiна".
  
  Дрейк проiгнорував це, зосередившись на двох турецьких людях, якi здавались щиро наляканими.
  
  I по-справжньому турецька.
  
  Хайден заштовхав їх назад у вантажiвку, слiдуючи за ними по п'ятах. Даль ще раз посмiхнувся i пiшов за нею, жестом наказавши iншим застрибувати на заднє сидiння. Дрейк зрозумiв причину своїх веселощiв миттю пiзнiше, потiм знову витрiщився на Алiсiю.
  
  "Наскiльки погано там, ззаду?"
  
  
  * * *
  
  
  Вантажiвка пiдстрибувала i смикалася i намагалася знищити себе на старiй дорозi.
  
  Алiсiя трималася щосили. "Вiн що, намагається потрапити в кривавi бед-бiти?"
  
  "Можливо", - з нещасним виглядом сказав Смiт, тримаючись за нiс i брудний ремiнь, прив'язаний до стiйки всерединi фургона. "Я вiдчуваю запах кiз".
  
  Алiсiя звузила очi. "Ах да? Твiй друг?"
  
  Кiнiмака сидiв у заднiй частинi вантажiвки, вiдчайдушно ковтаючи повнi легкi свiжого повiтря через щiлини там, де сходилися заднi дверi. "Мабуть ... це ... фермери, я вважаю".
  
  "Або контрабандисти кiз", - додала Алiсiя. "Нiколи не можу сказати".
  
  Смiт загарчав вiд гнiву. "Коли я сказав "кози", я мав на увазi взагалi. "
  
  "Так Так Так".
  
  Дрейк тримався подалi вiд цього, роблячи неглибокi вдихи i намагаючись зосередитись на iнших речах. Їм довелося довiритися Хайдену та Далю, якi заздалегiдь подбали про їхню безпеку та знайшли найкраще мiсце для поїздки. Зв'язок залишався безмовним, якщо не брати до уваги випадкових вибухiв статики. Навiть Лорен мовчала, що теж по-своєму допомогло. Це говорило їм, що вони у вiдноснiй безпецi.
  
  Команда голосно скаржилася навколо нього - їхнiй спосiб впоратися з ситуацiєю i вiдволiктися вiд тварин тварин. Порiвняння зi шведськими лазнями, американськими ресторанами та лондонськими готелями були запропонованi жартома.
  
  Дрейк дозволив своїм думкам блукати вiд недавнього спалаху гнiву Йорги та необхiдностi подiлитися жахливою таємницею до нового порозумiння мiж Алiсiєю та Мей, до iнших проблем, якi переслiдують команду SPEAR. Хейден i Кiнiмака залишалися в сварцi, як i Лорен i Смiт, хоча останнiх подiляло щось бiльше, нiж просто суперечки. Даль працював щосили з Джоанною, але знову робота стала на шляху.
  
  Щось термiнове i невблаганне пронизало його мозок. Роздратування держсекретаря Кроу через те, що вони не виконали накази в Перу, та впевнене знання того, що тут знаходиться таємна, надсекретна друга американська команда. Десь.
  
  Команда морських котикiв 7.
  
  Запитань було безлiч i вони були незрозумiлi. Яка була вiдповiдь? Кроу бiльше не довiряв командi SPEAR? Чи були вони резервними?
  
  Вiн не забув про великий знак питання, що все ще висiв над головою Смiта, але не мiг уявити жодного iншого сценарiю. Кроу послав сiмох доглядати їх.
  
  Дрейк придушив гнiв. Вона мала свою роботу, яку треба було робити. Чорно-бiле було життєвим баченням, яке роздiляли тiльки дурнi i божевiльнi. Його глибокi роздуми було перервано Хейденом.
  
  "Все чисто ззаду та спереду. Схоже, ми наближаємося до мiсця пiд назвою &# 199; анаккале на узбережжi. Я почекаю, поки ми не знайдемо мiсце, перш нiж зв'язуватись з вертольотом. О, i Даль мав шанс розiбрати цю коробку на частини ".
  
  Швед на деякий час вiдволiк їх вiд ситуацiї, що склалася, пояснивши, що, мабуть, являють собою пачки паперу. Це було бiльше, нiж вiйна, це було саме її оголошення. Ганнiбал, здавалося, був обраний просто символом.
  
  
  * * *
  
  
  "Немає жодних натякiв на те, як Африка стала одним iз чотирьох кутiв землi?" Запитала Май.
  
  "Нi бiса такого. Тож ми не можемо передбачити, де буде наступний Вершник".
  
  "Зазирни в минуле", - заговорила Кензi. "На моїй роботi, на моїй старiй роботi вiдповiдi завжди були захованi в минулому. Вам просто треба знати, де шукати".
  
  Тодi втрутилася Лорен. "Я спробую це".
  
  Дрейк боровся iз нахилом вантажiвки. "Як далеко до Çанаккале?"
  
  "Зараз в'їжджаємо на околицю. Не виглядає надто великим. Я бачу море".
  
  "О, ти виграв". Дрейк згадав гру, де вiн був дитиною.
  
  "Я побачив це першим", - сказав Даль з усмiшкою в голосi.
  
  "Так, ми теж у це грали".
  
  Вантажiвка зупинилася, i незабаром заднi дверi вiдчинилися назовнi. Команда вистрибнула i набрала повнi легенi свiжого повiтря. Алiсiя поскаржилася, що погано себе почуває, i Кензi на англiйську манер прикинулася, що непритомнiє. Це вiдразу пiдбадьорило Алiсiю. Дрейк виявив, що пильно дивиться i дивиться з подивом.
  
  "Чорт забирай", - навмисне пробурмотiв вiн. "Що ж, я буду дядьком мавпи".
  
  Даль був надто приголомшений, щоб коментувати.
  
  Перед ними стояв величезний дерев'яний кiнь, чомусь знайомий, задумливий на невеликiй площi, оточенiй будинками. Мотузка, здавалося, зв'язувала його ноги i була натягнута довкола його голови. Дрейку здалося, що воно виглядає броньованим i величним, горда тварина, створена людиною.
  
  "Що за бiс?"
  
  Натовпи збиралися навколо нього, дивилися, позували i фотографувалися.
  
  Лорен говорила комунiкатором. "Я думаю, ти щойно знайшов Троянського коня".
  
  Смiт розреготався. "Це далеко не iграшка".
  
  "Жодної Трої. Ти знаєш? Бред Пiтт?"
  
  Алiсiя мало не зламала шию, оглядаючись на всi боки. Що? Де?
  
  "Вау". Кензi засмiялася. "Я бачив, як гадюки нападають повiльнiше".
  
  Алiсiя досi уважно вивчала мiсцевiсть. Де, Лорен? Вiн у "конi"?"
  
  Житель Нью-Йорка видав смiшок. "Ну вiн був колись. Пам'ятаєте сучасний фiльм "Троя"? Ну, пiсля зйомок вони залишили коня прямо там, де ви стоїте, у Çанаккалi".
  
  "Нiсенiтниця собача". Алiсiя дала волю почуттям. "Я думав, що всi мої Рiздвянi свята настали одночасно". Вона похитала головою.
  
  Дрейк прочистив горло. "Я досi тут, кохана".
  
  "О так. Чудово".
  
  "I не хвилюйся, якщо Бред Пiтт вистрибне з дупи цього коня i спробує викрасти тебе, я врятую тебе".
  
  "Ти, блядь, не смiй".
  
  Голос Лорен прорiзав їхню балаканину, як жорсткий удар меча. "Надходження, хлопцi! Безлiч ворогiв. Наближаємось до Çанаккале прямо зараз. Вони мають бути пiдключенi до системи зв'язку, як i ми. Рухайтесь! "
  
  "Бачиш це?" Дрейк вказав на фортецю. "Викликайте вертолiт. Якщо ми зможемо пiднятися на замок i захиститися, вiн зможе забрати нас звiдти".
  
  Хейден кинув погляд назад, на околицi Канакале. "Якщо ми зможемо захистити замок у туристичному мiстi вiд шести команд спецназу".
  
  Даль пiдняв коробку. "Є лише один спосiб з'ясувати".
  
  
  РОЗДIЛ ОДИННАДЦЯТИЙ
  
  
  Iнстинктивно вони рушили до прибережної стежки, знаючи, що вона петлятиме до вражаючого мiського форту. Лорен витягла дуже мало iнформацiї з уривкiв розмов iз зв'язку, а Дрейк почув ще менше вiд рiзних керiвникiв команди, але загальна думка була така, що всi вони швидко наближалися.
  
  Стежка вела повз безлiч будинкiв з бiлими фасадами: будинкiв, магазинiв i ресторанiв, що виходять вiкнами на вкритi брижами блакитнi води Геллеспонта. Лiворуч стояли припаркованi машини, а за ними - кiлька невеликих човнiв, над якими височiли високi стiни форту пiщаного кольору. Мимо проїжджали туристичнi автобуси, повiльно з гуркотом проїжджаючи вузькими вуличками. Засигналили клаксони. Мiсцевi жителi зiбралися бiля популярного кафе, курили та розмовляли. Команда поспiшала так швидко, як тiльки могла, не викликаючи пiдозри.
  
  Нелегко носити бойове спорядження, але спецiально для цiєї мiсiї вони були одягненi у все чорне i могли зняти та сховати предмети, якi могли привернути увагу. Проте група людей, що рухалися, коли вони були, повернула голови, i Дрейк побачив, що вiдкрився не один телефон.
  
  "Швидко викликайте чортiв вертолiт", - сказав вiн. "У нас тут закiнчилися земля i чортовий час".
  
  "В дорозi. Через десять-п'ятнадцять хвилин.
  
  Вiн знав, що це епоха битв. Деякi iншi команди спецназу без вагань влаштували б у мiстi справжнє пекло, впевненi у своїх наказах i здатностi втекти, знаючи, що влада зазвичай надасть терористичному забарвленню будь-якої надзвичайно загрозливої ситуацiї.
  
  Стiни пiсочного кольору рiзко пiднiмалися перед ними. Форт Ç анаккале мав двi закругленi, зверненi до моря фортечнi стiни та центральну цитадель, а за ними - широкий рукав зубчастих стiн, що спускався вниз схилом до моря. Дрейк простежив за лiнiєю першої стiни, що згинається, задаючись питанням, що знаходиться на стику цiєї та її сестри. Хейден зупинився попереду i озирнувся.
  
  "Ми пiднiмаємося".
  
  Смiливе рiшення, але з одним Дрейк погодився. Пiднятися означало, що вони застрягнутi у фортi, захищаючись з висоти, але беззахиснi, у пастцi. Продовження означало, що вони були iншi варiанти, крiм втечi у морi: вони могли сховатися у мiстi, знайти машину, потенцiйно залягти на дно чи роздiлитися деякий час.
  
  Але вибiр Хейдена дозволив їм очолити гру. Там були й iншi вершники. Гелiкоптеровi було б легше знайти їх. Їхнi навички були краще використанi в тактичнiй битвi.
  
  Грубi стiни поступилися мiсцем арочному входу, а потiм гвинтовим сходам. Хайден пiшов першим, за ним Дал i Кензi, потiм решта. Смiт замикав ходу. Темрява створила мантiю для їхнiх очей, навислу густу i непроникну, доки вони не звикли до неї. Тим не менш, вони йшли вгору, пiдiймаючись сходами i прямуючи назад до свiтла. Дрейк спробував вiдфiльтрувати всю iнформацiю, що стосується справи, у своєму мозку i розiбратися в нiй.
  
  Ганнiбал. Вершник вiйни. Порядок Страшного суду та їх план створення кращого свiту для тих, хто вижив. Урядам усього свiту слiд було б працювати над цим спiльно, але безжальнi, жадiбнi люди хотiли отримати видобуток i знання для себе.
  
  На чотирьох кутах землi? Як це спрацювало? I що, чорт забирай, було далi?
  
  "Цiкаво..." У цей момент у комунiкаторi пролунав голос Лорен. "Анаккале розташований на двох континентах i був однiєю з вiдправних точок для Галлiполi. Тепер росiяни увiйшли до мiста, як i iзраїльтяни. Не знаю де. Проте балаканина мiсцевої полiцiї поширена. Хтось iз громадян, мабуть, повiдомив про вас i тепер викликає новоприбулих. Мине зовсiм небагато часу, перш нiж турки закличуть свої власнi елiтнi сили".
  
  Дрейк похитав головою. Нiсенiтниця собача.
  
  "На той час ми будемо вже далеко звiдси". Хейден обережно рушив до свiтла нагорi. "Десять хвилин, хлопцi. Давай."
  
  Ранкове сонце висвiтлювало широко вiдкриту, убогу територiю майже на вершинi вежi. Кругла верхня край башти височiла ще на вiсiм футiв над їхнiми головами, але це було настiльки високо, наскiльки вони могли пiднятися, не заходячи всередину. Скрiзь валялися зруйнованi зубчастi стiни, що стирчали, як нерiвнi пальцi, а пильна стежка облямувала ряд невисоких пагорбiв праворуч. Дрейк побачив безлiч позицiй, що захищаються, i зiтхнув трохи легше.
  
  "Ми тут", - сказав Хейден Лорен. "Скажiть гелiкоптеру, щоб вiн приготувався до посадки гарячими слiдами".
  
  "Смачнiше, нiж ви думаєте", - сказав Смiт.
  
  Вся команда дивилася вниз.
  
  "Не вниз", - сказав Смiт. "Вгору. Вгору.
  
  Вище замку мiсто все ще розкинулося на пагорбах. Будинки височiли над зубчастими стiнами, i до них тяглися високi й товстi стiни. Саме через цi стiни пробiгла команда iз чотирьох осiб iз закритими особами та повнiстю оголеною зброєю.
  
  Дрейк дiзнався про цей стиль. "Чорт забирай, це проблема. САС.
  
  Даль першим вступив у бiй, але замiсть випустити свою зброю, вiн сховав її, схопив коробку i застрибнув на самi зубчастi стiни. "Британи мають правильну iдею для рiзноманiтностi. Подивися..."
  
  Дрейк простежив його поглядом. Зубчастi стiни тяглися широкою дугою аж до пляжу i моря. Якби вони правильно розрахували час, подрiбнювач змiг би зiрвати їх прямо з верхiвки чи наприкiнцi. Дрейк взяв на себе вiдповiдальнiсть зробити пару пострiлiв у нерiвний бетон пiд ногами британцiв, сповiльнюючи їх i даючи командi час пiднятися на вершину змiцнення, що злегка покосилося.
  
  Алiсiя похитнулася. "Не захоплююся висотою!"
  
  Ти коли-небудь перестанеш нити? Кензi навмисне протиснулася повз неї, злегка пiдштовхнувши дорогою.
  
  "О, сука, ти заплатиш за це". Алiсiя звучала невпевнено.
  
  "Чи зможу я? Просто переконайся, що ти залишаєшся за мною. Таким чином, коли в тебе вистрiлять i я почую твiй крик, я знатиму, що треба прискорити темп".
  
  Алiсiя кипiла вiд злостi. Дрейк пiдтримав її. "Просто жартування над Моссадом". Вiн розвiв руками.
  
  "Правильно. Що ж, коли ми спустимося звiдси, я добре засаджу її дупу".
  
  Дрейк провiв її першi кiлька крокiв. "Припускається, що це звучить збудливо?"
  
  "Вiдвали, Дрейк".
  
  Вiн подумав, що краще не згадувати, що зубчастi стiни далеко внизу перетворилися на рознесенi зубцi, де їм доведеться перестрибувати з одного на iнше. Даль першим пробiг пiдтюпцем по стiнi завширшки три фути, очолюючи команду. Кiнiмака цього разу змiнив Смiта ззаду, спостерiгаючи за британцями. Дрейк та iншi тримали вухо гостро у пошуках будь-яких iнших ознак ворогiв.
  
  Гонка вниз по зубчастих стiнах почалася. Солдати SAS зберегли лад i кинулися в погоню, пiднявши зброю, але беззвучно. Звичайно, професiйна поблажливiсть може бути лише однiєю з причин; крiм туристiв, мiсцевi жителi вiддають перевагу секретностi та замовленням з високим ступенем захисту.
  
  Дрейк виявив, що йому потрiбна повна концентрацiя для нiг. Обрив з кожного боку та поступовий спуск до моря не мали значення, лише безпечна зона пiд його ногами. Вона згиналася поступово, витончено рiвно, стiйкою кривою. Нiхто не сповiльнився, нiхто не послизнувся. Вони були на пiвдорозi до своєї мети, коли звук гвинтiв, що обертаються, заповнив їх вуха.
  
  Дрейк сповiльнив крок, подивився на небо. "Не наш", - прокричав вiн. "Чортовi французи!"
  
  Це не було остаточним висновком, але пояснило б їхню вiдсутнiсть досi. Вриваємося в останню хвилину. Команда SPEAR була змушена сповiльнити темп. Дрейк побачив обличчя двох солдатiв, що злiсно визирали з вiкон, тодi як ще двоє звисали з вiдчинених дверей, повертаючи зброю, щоб як слiд заклацнути замок.
  
  "Щиро кажучи", - задихаючись, сказав Даль. "Можливо, це була не найкраща iдея. Чортовi англiйськi дзвони закiнчуються".
  
  Як один, Дрейк, Смiт, Хайден та Мей пiдняли зброю та вiдкрили вогонь. Кулi рикошетили вiд вертольота, що наближається. Розбилося скло, i одна людина впала зi своєї мотузки, сильно вдарившись об землю внизу. Гелiкоптер вiдхилився в бiк, переслiдуваний кулями Хейдена.
  
  "Французи не фанати", - похмуро сказала вона.
  
  "Розкажи нам щось, чого ми не знаємо", - пробурмотiла Алiсiя.
  
  Йорги швидко обiгнав Даля, обiгнавши його на зовнiшньому виступi стiни, i потягнувся назад за коробкою. "Ось, дай це менi", - сказав вiн. "Менi краще на стiнi, чи не так?"
  
  Даль виглядав так, нiби хотiв посперечатися, але передав коробку в серединi тайму. Швед не був новачком у паркурi, але Йоргi був професiоналом. Росiйський помчав на максимальнiй швидкостi, мчачи вниз стiною i вже наближаючись до зубцiв.
  
  Алiсiя помiтила їх. "О чорт, пристрели мене зараз".
  
  "Це ще може статися". Дрейк побачив, як французький гелiкоптер нахилився i заходив на посадку. Проблема була в тому, що якби вони зупинилися, щоб прицiлитися, британцi впiймали б їх. Якби вони побiгли стрiляти, вони могли б впасти або їх легко було пiдстрелити.
  
  Даль змахнув своєю зброєю. I вiн, i Хейден вiдкрили вогонь вертольотом, коли вiн повернувся в гру. Цього разу солдати на борту вiдкрили вогонь у вiдповiдь. Снаряди прошивали стiни замка смертоносним вiзерунком, потрапляючи нижче за край. Вогонь самого Хейдена потрапив у кабiну вертольота, з брязкотом вiдлетiвши вiд металевих стiйок. Дрейк побачив, як пiлот стиснув зуби вiд сумiшi гнiву та страху. Надшвидкий погляд назад показав, що команда SAS також спостерiгає за гелiкоптером - добрий знак? Можливо, i нi. Вони хотiли отримати зброю вiйни собi.
  
  Або для когось, який займає високе становище в їхньому урядi.
  
  Залп пострiлiв обсипав птаха, змусивши його пiкiрувати i нишпорити. Даль скористався останнiми сотнями метрiв стiни, щоб упасти i ковзати пiд час стрiлянини, але далеко не пiшов. Поверхня була надто грубою. Тим не менш, його дiї послали ще один залп вертольотом, що, нарештi, змусило пiлота впасти духом i вiдвести птаха вiд мiсця дiї.
  
  Алiсiї вдалося слабко вигукнути.
  
  "Ще не вибрався з цього". Дрейк перестрибував зубцi по одному за раз, приземляючись безпечно та обережно.
  
  Голос Лорен розiрвав тишу, яка огорнула зв'язок. "Гвинтокрил наближається. Тридцять секунд.
  
  "Ми на стiнi", - закричала Алiсiя.
  
  "Так, я тебе зрозумiв. Округ Колумбiя направив супутник на цю операцiю.
  
  Дрейку знадобилася ще мить, щоб зазнати шоку. "Щоб допомогти?" швидко спитав вiн.
  
  "Чому ще?" Хейден миттєво вiдреагував.
  
  Дрейк мало не штовхнув себе, перш нiж зрозумiв, що це, мабуть, була погана iдея з огляду на поточну ситуацiю. Правду кажучи, вiн не знав, хто ще чув цi тихi американськi iнтонацiї та слова SEAL Team 7.
  
  Очевидно, що не Хейден.
  
  Гелiкоптер з'явився в полi зору попереду, носом униз, швидко пролiтаючи над морем. Йоргi вже чекав на кiнцi зубчастих стiн, де маленька кругла вежа виходила вiкнами на вузький пляж. Даль незабаром дiстався до нього, а потiм i до Хейдена. Вертолiт наблизився.
  
  Дрейк вiдпустив Алiсiю, а потiм допомiг Кiнiмак пройти повз. Все ще рухаючись повiльно, вiн демонстративно витяг руку, подаючи сигнал SAS. За тридцять футiв вiд вежi вiн зупинився.
  
  SAS теж зупинилися, ще на тридцять футiв вище.
  
  "Ми не хочемо жертв", - кричав вiн. Не мiж нами. Ми на одному чортовому боцi!"
  
  На його тiло нацiленi пiстолети. Знизу вiн почув рев Даля: "Перестань бути..."
  
  Дрейк вiдключився вiд нього. "Будь ласка", - сказав вiн. "Це не правильно. Ми всi тут солдати, навiть чортовi французи".
  
  Це викликало анонiмний смiшок. Нарештi, низький голос промовив: "Наказ".
  
  "Приятель, я знаю", - сказав Дрейк. Був там, де ти є. Ми отримали тi ж накази, але ми не збираємося вiдкривати вогонь за дружнiми спецпiдроздiлами... якщо вони не вiдкриють вогонь першими".
  
  Одна з п'яти фiгур трохи пiдвелася. "Кембридж", - сказав вiн.
  
  "Дрейк", - вiдповiв вiн. "Мет Дрейк".
  
  Наступна тиша розповiла iсторiю. Дрейк знав, що протистояння закiнчилося... зараз. Принаймнi вiн заслужив ще одну вiдстрочку в наступнiй конфронтацiї i, можливо, навiть спокiйну розмову. Чим бiльше цих елiтних солдатiв вони зможуть зiбрати разом, тим безпечнiше це буде.
  
  Для всiх.
  
  Вiн кивнув, повернувся i пiшов геть, потягнувшись до руки, яка допомогла затягнути його всередину гелiкоптера.
  
  "Вони класнi?" Запитала Алiсiя.
  
  Дрейк влаштувався зручнiше, коли вертолiт нахилився, вiддаляючись. "Ми дiзнаємося", - вiдповiв вiн. "Наступного разу, коли ми вступимо в конфлiкт".
  
  Дивно, але Лорен сидiла навпроти нього. "Я прилетiла з вертольотом", - сказала вона як пояснення.
  
  Що? Як подобається варiант?
  
  Вона поблажливо посмiхнулася. "Нi. Я прийшов, бо наша робота тут закiнчена". Гелiкоптер пiднявся високо над залитими сонцем хвилями. "Ми прямуємо з Африки до наступного куточку свiту".
  
  "Який з них є де?" Дрейк застебнув ремiнь безпеки.
  
  "Китай. I, Боже, у нас багато роботи, яку треба зробити".
  
  "Ще один вершник? Якого цього разу?"
  
  "Можливо, найгiрший iз усiх. Пристебнiться, мої друзi. Ми збираємося пiти стопами Чингiсхана".
  
  
  РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
  
  
  Лорен наказала командi влаштуватися якнайзручнiше в заднiй частинi великого вантажного вертольота i перетасувала пачку паперiв. "По-перше, давайте приберемо з дороги зброю вiйни та Ганнiбала. Те, що ви знайшли в коробцi, - це плани створення Project Babylon, двотонної супергармати завдовжки сто метрiв. На замовлення Саддама Хусейна вiн був заснований на дослiдженнях 60-х рокiв та спроектований у 80-х. У цiй справi вiдчувався голлiвудський дух. Суперзброї, якi могли б вiдправляти корисне навантаження у космос. Вбитi генерали. Вбитi мирнi мешканцi. Рiзнi закупiвлi з дюжини країн, щоб зберегти це таємно. Пiзнiшi схеми показують, що ця космiчна рушниця, можливо, була пристосована так, щоб вона могла вразити будь-яку мету, де завгодно, лише один раз".
  
  Даль з цiкавiстю нахилився вперед. "Одного разу? Чому?
  
  "Це нiколи не замислювалося як портативна зброя. Його запуск залишив би вiдбиток, який би рiзнi сили миттєво побачили, а потiм знищили б. Але... збитки, можливо, вже було завдано".
  
  "Залежно вiд мети". Кензi кивнула головою. Так, багато моделей були побудованi навколо iдеї свiтової вiйни з одним ударом. Спосiб примусити ядерну державу до невблаганних дiй. Однак iз сучасними технологiями iдея стає дедалi бiльш спiрною".
  
  "Добре, добре", - прохрипiв Смiт, все ще розминаючи м'язи i перевiряючи синцi пiсля довгого, важкого бiгу. "Отже, у гробницi першого вершника зберiгалися креслення масивної космiчної гармати. Ми зрозумiли це. Iншi країни цього не зробили. Що далi?"
  
  Лорен закотила очi. "По-перше, у позначеннi конкретно говориться "мiсця упокою". Сподiваюся, ви пам'ятаєте, що Ганнiбал був похований у безiменнiй могилi i, можливо, його там бiльше немає. Дивитись було б неповагою до багатьох. Залишити це без змiн - означає виявити неповагу до iнших".
  
  Хайден зiтхнув. "I так це продовжується. Той самий iсторiя, iнший порядок денний у свiтi".
  
  "Уявiть, якби iнформацiя потрапила до рук терористiв. Я б сказав, що всi країни, якi зараз переслiдують Вершникiв, могли б без проблем створити власну супергармату. Але..."
  
  "Це те, кому певнi фракцiї цього уряду продають плани", - додав Дрейк. "Оскiльки ми все ще не впевненi, що кожна команда офiцiйно санкцiонована". Йому не треба було додавати, навiть якщо вони гадають, що це так.
  
  Вертолiт летiв у чистому блакитному небi, без турбулентностi та в комфортнiй теплотi. Дрейк виявив, що вперше приблизно за день може розслабитись. Важко було повiрити, що лише минулої ночi вiн стояв навколiшки на мiсцi упокою великого Ганнiбала.
  
  Лорен перейшла до наступного файлу. "Пам'ятаєте порядок Страшного суду? Дозвольте менi освiжити вас. 'На чотирьох кiнцях Землi ми знайшли Чотирьох Вершникiв i виклали їм план Порядку Страшного суду. Тi, хто переживе Судний похiд та його наслiдки, по праву правитимуть безроздiльно. Якщо ви читаєте це, ми заблукали, тому читайте i стежте з обережнiстю. Нашi останнi роки було витрачено на складання чотирьох останнiх видiв зброї, свiтових революцiй - Вiйни, Завоювання, голоду та Смертi. Об'єднавшись, вони знищать усi уряди та вiдкриють нове майбутнє. Будьте готовi. Знайди їх. Вирушайте у чотири кути Землi. Знайдiть мiсця спокою Батька Стратегiї, а потiм кагана; найгiршого iндiанця, який коли-небудь жив, а потiм Бича Божого. Але все не так, як здається. Ми вiдвiдали кагана в 1960 роцi, через п'ять рокiв пiсля завершення, поклавши Завоювання у його труну. Ми знайшли Бiч, котрий охороняє справжнiй страшний суд. I єдиний код вбивства - це коли з'явилися Вершники. На кiстках Батька немає розпiзнавальних знакiв. Iндiанець оточений зброєю. Порядок Страшного суду тепер живе через вас i буде вiчно царювати нероздiльно".
  
  Дрейк спробував зiбрати моменти, що воєдино ставляться до справи. "Код знищення? Менi справдi не подобається, як це звучить. I "справжнiй страшний суд". Тож, навiть якщо ми нейтралiзуємо першi три, останнiй буде справжнiм хамдiнгером".
  
  "На даний момент", - сказала Лорен, маючи на увазi дослiдження, що лежить перед нею. "Мозковий центр Вашингтона висунув кiлька iдей".
  
  Дрейк вiдключився лише на секунду. Щоразу, коли вiн чув згадку про дослiдження, щоразу, коли згадувався мозковий центр, лише два слова спалахували у його мозку, як червонi неоновi вогнi розмiром iз рекламний щит.
  
  Карiн Блейк.
  
  Її тривала вiдсутнiсть не вiщувала нiчого хорошого. Карiн цiлком може стати їхньою наступною мiсiєю. Вiн м'яко вiдсунув занепокоєння на якийсь час.
  
  "... другий вершник - Завойовник. У другому описi згадується каган. З цього робимо висновок, що Чингiсхан - Завойовник. Чингiсхан народився 1162 року. Вiн, у буквальному значеннi, завоювання. Вiн завоював бiльшу частину Азiї та Китаю, а також землi за їх межами, i Монгольська iмперiя була найбiльшою сумiжною iмперiєю в iсторiї. Кан був жнецем; вiн пройшов через бiльшу частину стародавнього свiту, i, як уже говорилося ранiше, один з кожних двохсот чоловiкiв, що живуть сьогоднi, є родичем Чингiсхана."
  
  Май кудахтала. "Вау, Алiсiя, вiн як чоловiча версiя тебе".
  
  Дрейк кивнув головою. "Цей хлопець безперечно умiв розмножуватися".
  
  "Справжнє iм'я цiєї людини було Темучин. Чингiсхан - це почесне звання. Його батько був отруєний, коли хлопчиковi було всього дев'ять, залишивши їх матiр вирощувати сiмох синiв поодинцi. Вiн i його молода дружина також були викраденi, i обидва провели деякий час як раби. Незважаючи на це, навiть до двадцяти з невеликим рокiв вiн зарекомендував себе як лютий лiдер. Вiн уособлював фразу 'тримай своїх ворогiв близько', оскiльки бiльшiсть його найбiльших генералiв були колишнiми ворогами. Вiн нiколи не залишав неврегульованим жодного рахунку i, ймовiрно, був вiдповiдальний за загибель 40 мiльйонiв осiб, скоротивши населення свiту на 11 вiдсоткiв. Вiн прийняв рiзнi релiгiї та створив першу мiжнародну поштову систему, використовуючи поштовi вiддiлення та промiжнi станцiї, розташованi по всiй його iмперiї".
  
  Дрейк посмикався на своєму стiльцi. "Там багато iнформацiї, яку потрiбно засвоїти".
  
  "Вiн був першим каганом Монгольської iмперiї".
  
  Даль вiдвернувся вiд споглядання вiкна. "А мiсце його упокою?"
  
  "Ну, вiн був похований у Китаї. У безiменнiй могилi".
  
  Алiсiя пирхнула. "Так, чорт, звичайно, вiн був!"
  
  "Отже, спочатку Африка, а тепер Китай представляють два з чотирьох куточкiв землi", - розмiрковувала Май вголос. "Якщо це не Азiя, i ми не говоримо про континенти".
  
  "Їх сiм", - нагадав їй Смiт.
  
  "Не завжди", - загадково вiдповiла Лорен. "Але ми до цього ще дiйдемо. Питання такi: що є зброєю завоювання i де знаходиться мiсце упокою Чингiса?
  
  "Я припускаю, що одна з вiдповiдей - Китай", - пробурмотiла Кензi.
  
  "Чiнгiсхан помер за загадкових обставин близько 1227 року. Марко Поло стверджував, що це сталося через iнфекцiю, iншi - через отруту, третi - через принцесу, взяту як вiйськовий видобуток. Пiсля смертi його тiло було повернуто на батькiвщину, в аймак Кхентiй, згiдно з звичаєм. Вважається, що його поховали на горi Бурхан Халдун недалеко вiд рiчки Онон. Однак легенда свiдчить, що будь-хто, хто вступав у контакт з похоронною процесiєю, був убитий. Пiсля цього рiчка була вiдведена над могилою Кана, i всiх солдатiв, якi складали процесiю, також було вбито ". Лорен похитала головою. "Життя i життя мали тодi мало значення".
  
  "Як i зараз у деяких мiсцях свiту", - сказав Даль.
  
  "Отже, ми знову пiрнаємо?" Алiсiя насупилась. "Нiхто нiчого не говорив про те, щоб знову зайнятися дайвiнгом. Це не найкращий мiй талант".
  
  Май якимсь чином вдалося проковтнути зауваження, яке, здавалося, готове було зiрватися з її губ, натомiсть вона закашлялася. "Не пiрнаю", - нарештi сказала вона. Це могло б бути i на горi. Хiба монгольський уряд не iзолював певний район на сотнi рокiв?
  
  "Цiлком вiрно, i тому ми взяли курс на Китай", - сказала Лорен. "I могила Чингiсхана. Тепер, щоб тримати вас в курсi, АНБ та ЦРУ все ще використовують десятки методiв для збору iнформацiї про наших конкурентiв. Французи справдi втратили людину. Британцi пiшли водночас iз нами. Росiяни та шведи пiзнiше, виявилися втягнутими у швидшу, нiж очiкувалося, турецьку зачистку цього району. Ми не впевненi щодо Моссаду чи китайцiв. Накази залишаються незмiнними. Проте є одна рiч... Зараз у мене справдi на лiнiї секретар Кроу".
  
  Дрейк насупився. Йому й на думку не спадало, що Кроу може пiдслуховувати їхнi розмови з Лорен, але мало прийти. У їхньої команди, у їхньої родини були секрети, як у будь-якої iншої. Коли вiн озирнувся, стало ясно, що решта вiдчувала те саме, i що це був спосiб Лорен дати їм знати.
  
  Вашингтон завжди мав свiй порядок денний.
  
  Голос Кроу пролунав переконливо. "Я не вдаватиму, що знаю бiльше вас про цю конкретну мiсiю. Чи не на землi. Але я знаю, що це полiтичне мiнне поле, з хитросплетiннями та iнтригами на найвищих рiвнях деяких наших суперникiв".
  
  Не говорячи вже про США, подумав Дрейк. Що... нiколи!
  
  "Чесно кажучи, я здивований деякими залученими адмiнiстрацiями", - вiдверто сказав Кроу. "Я думав, вони могли б працювати з нами, але, як я вже згадував, все може бути не так, як здається".
  
  I знову Дрейк сприйняв її слова по-iншому. Вона говорила про завдання "Вершник"? Або щось особисте?
  
  "Чи є на те причина, панi держсекретар?" Запитав Хейден. "Щось, чого ми не знаємо?"
  
  "Ну, не те щоб я був у курсi. Але навiть я не обов'язково знаю все це цiлком. "Без обмежень" - рiдкiсне слово у полiтицi".
  
  "Тодi рiч у самiй зброї", - сказав Хейден. "Це перша супергармата. Якби його збудували, якби продали терористам, за нього мiг би вимагати викуп весь свiт".
  
  "Я знаю. Це... Орден Страшного суду, - вона з огидою вимовила назву, - чiтко розробив генеральний план, залишивши його для майбутнiх поколiнь. На щастя, iзраїльтяни закрили їх давно. На жаль, вони не знайшли цей конкретний план. Ця схема.
  
  Поки Дрейк не бачив сенсу у цьому дзвiнку. Вiн вiдкинувся назад, заплющивши очi, прислухаючись до розмови.
  
  Ти робиш стрибок на деяких iнших. Лише Iзраїль та Китай є МIА. Дiють звичайнi правила, але дiстаньтеся до цiєї зброї та отримайте її першими. Америка не може допустити, щоб це потрапило не в тi руки, будь-якi. I будь обережний, КОП'Є. У цьому є щось бiльше, нiж здається на перший погляд".
  
  Дрейк сiл. Даль нахилився вперед. "Це попередження iншого роду?" прошепотiв вiн.
  
  Дрейк вивчав Хейдена, але їхнiй бос не виявляв жодних ознак занепокоєння. Прикривати свої спини? Якби вiн не чув цю американську говiрку ранiше, вiн би теж не надав значення цiй фразi. Його думки звернулися до Смiта та смертi Джошуа в Перу. Це вимiрювало глибину їхньої непокори. Як звичайний солдат, з солдатським свiтоглядом, вiн був би дуже стурбований. Але вони бiльше не були солдатами - вони були змушенi щодня робити важкий вибiр у польових умовах пiд тиском. Вони несли на своїх плечах тягар тисяч життiв, iнодi мiльйонiв. То була незвичайна команда. Бiльше немає.
  
  Ти добрий настiльки, наскiльки хороша твоя остання помилка. Тебе пам'ятають лише за твою останню помилку. Етика на робочому мiсцi у всьому свiтi. Вiн вважав за краще продовжувати працювати, продовжувати боротися. Голова над водою - тому що в свiтi постiйно кружляють мiльйони акул, i якби ви стояли нерухомо, ви або потонули, або були розiрванi на шматки.
  
  Кроу закiнчив напруженою пiдбадьорливою промовою, а потiм Хейден повернувся до них. Вона торкнулася свого комунiкатора i скорчила гримасу.
  
  "Не забувай".
  
  Дрейк кивнув головою. Вiдкрийте канал.
  
  "Я думаю, це буде сильно вiдрiзнятися вiд звичайного матерiалу Tomb Raider". Йорги заговорив. "Ми зiштовхуємось iз урядовими солдатами, експертами. Невiдомi угруповання, можливо, зрадники. Ми шукаємо людей, загублених у часi, що народилися з рiзницею у роки. Ми слiдуємо пророцтву якогось старого вiйськового злочинця, саме так, як вiн хотiв, щоб ми це зробили. Вiн знизав плечима. "Ми не контролюємо ситуацiю".
  
  "Я настiльки близька до розкрадачки гробниць, наскiльки це можливо", - сказала Кензi з усмiшкою. "Це ... зовсiм iнше".
  
  Алiсiя та Май дивилися на iзраїльтянина. "Так, ми схильнi забувати про твоє мерзенне кримiнальне минуле, чи не так ... Звивистий?"
  
  Швед моргнув. "Я... ммм... Я... що?"
  
  Втрутилася Кензi. "I я вважаю, обставини нiколи не змушували тебе займати якiсь компрометуючi позицiї, а, Алiсiя?"
  
  Англiйка знизала плечима. "Залежить вiд того, чи ми все ще говоримо про злочин. Деякi компромiснi позицiї кращi за iншi".
  
  "Якщо ми все ще бадьорi i напоготовi, - сказав Хейден, - не могли б ми почати читати про Чингiсхан i мiсцезнаходження його могили?" Мозковий центр у Вашингтонi - це все добре, але ми на мiсцi й побачимо те, чого вони не побачать. Що бiльше iнформацiї ви зможете засвоїти, то бiльше в нас шансiв знайти другу зброю".
  
  "I вийти з цього живим", - погодився Даль.
  
  Скрижалi передавалися по колу, їх мало вистачало, щоби подiлитися. Алiсiя першою крикнула про перевiрку своєї електронної пошти та сторiнки Facebook. Дрейк знав, що вона навiть не має адреси електронної пошти, не кажучи вже про перший натяк на соцiальнi мережi, i подивився на неї.
  
  Вона надулася. "Серйозний час?"
  
  "Це, або трохи вiдпочинь, кохана. Китай точно не прийме нас iз розкритими обiймами".
  
  "Гарне зауваження". Хайден зiтхнув. "Я зв'яжуся з мiсцевими командами та попрошу їх полегшити нам в'їзд. Поки що всi згоднi iз планом?"
  
  "Ну," Даль говорив недбало. "Я нiколи не думав, що переслiдуватиму Чингiсхана в Китаї, одночасно намагаючись не вплутуватися в бiйку з напiвдюжиною суперникiв нацiй. Але, ей, " вiн знизав плечима, - ти ж знаєш, що говорять про те, щоб спробувати щось iнше."
  
  Алiсiя озирнулася, потiм похитала головою. "Без коментарiв. Занадто просто."
  
  "Прямо зараз, " сказав Дрейк, " я хотiв би отримати трохи бiльше iнформацiї".
  
  "Ти i я обидва, Йорки". Далька кивнув. "Ти i я, обидва".
  
  
  РОЗДIЛ ТРIНАДЦЯТИЙ
  
  
  Годинник пролiтав непомiтно. Гелiкоптер був змушений дозаправитися. Вiдсутнiсть новин про iншi команди стала неприємною. Хайден виявила, що найкращим виходом для неї було поринути в багатство iнформацiї, що вiдноситься до гробницi Чингiса, але виявила, що їй важко знайти щось нове. Iншi явно намагалися зробити той самий якийсь час, але деякi втомилися i вирiшили трохи вiдпочити, тодi як iншим було легше звернутися до своїх особистих проблем.
  
  У їхньому тiсному просторi було неможливо не звертати на це уваги, i, правду кажучи, до теперiшнього часу команда була досить близька i знайома, щоб сприймати все це як належне.
  
  Даль дзвонив додому. Дiти були радi почути його, що викликало у Даля широку посмiшку. Джоанна спитала, коли вiн буде вдома. Напруга була очевидною, результат не такий вже й великий. Хейден скористався моментом, щоб поспостерiгати за Кiнiмак, поки великий гаваєць проводив пальцем екраном планшета. Вона посмiхнулася. Пристрiй виглядав як поштова листiвка у його великих руках, i вона згадала, як цi руки стосувалися її тiла. Нiжний. Хвилювання. Вiн знав її так добре, i це посилювало їхню близькiсть. Тепер вона дивилася на пошкоджений кiнчик свого пальця, той, який була змушена проковтнути пiд час їхньої останньої мiсiї. Шок вiд ситуацiї розплющив їй очi. Життя було нескiнченно занадто коротким, щоб боротися з волею того, кого ти любив.
  
  У неї трохи перехопило подих, невпевнена, чи справдi вона в це вiрить. Чорт, ти на це не заслуговуєш. Не пiсля всього, що ти сказав. Вона не виправдовувала зворотного шляху i гадки не мала, з чого почати. Можливо, це була битва, ситуацiя, робота. Можливо, так було у кожний момент iсторiї її життя.
  
  Люди робили помилки. Вони могли спокутувати провину.
  
  Алiсiя зробила це.
  
  Ця думка змусила її подивитися у бiк англiйки, коли вертолiт прокладав собi шлях у небi. Раптова турбулентнiсть змусила її мiцнiше вчепитися у ремiнь. Секунда вiльного падiння, i її серце пiшло у п'яти. Але все було гаразд. Це iмiтувало життя.
  
  Iнстинкти Хейден завжди були спрямованi на те, щоб керувати, доводити справу до кiнця. Тепер вона бачила, що цi iнстинкти заважали iншим, важливим аспектам її життя. Вона бачила похмуре майбутнє.
  
  Дрейк та Алiсiя були щасливi, посмiхалися, стукали за спiльним планшетом. Май позичила Кензi свою, двi жiнки брали її по черзi. Було цiкаво, як унiкально рiзнi люди справлялися зi схожими ситуацiями.
  
  Смiт присунувся ближче до Лорена. "Як у тебе справи?"
  
  "Настiльки гарний, наскiльки це можливо, ти, гладкий ублюдок. Зараз не час, Смiт.
  
  Ти думаєш, я цього не знаю? Але скажи менi. Коли настане час?
  
  "Не зараз".
  
  "Нiколи", - похмуро сказав Смiт.
  
  Лорен загарчала. "Серйозно? Ми в глухому кутi, чувак. Ти натикаєшся на цегляну стiну i не можеш подолати її".
  
  "Стiна?"
  
  Лорен пирхнула. "Так, у цього є назва".
  
  "Ох. Ця стiна.
  
  Хайден бачив, як вони обоє оминали проблему. Не їй було судити чи втручатися, але це ясно показало, як будь-яка перешкода може пiдiрвати будь-якi стосунки. Смiт i Лорен були, м'яко кажучи, неортодоксальною парою, настiльки незвичайною, що вони могли б добре спрацюватись.
  
  I все ж найнетрадицiйнiшi перешкоди тепер стояли на їхньому шляху.
  
  Смiт спробував iнший пiдхiд. "Добре, добре, так що вiн дав тобi останнiм часом?"
  
  "Я? Нiчого. Я ходжу туди не за iнформацiєю. Це робота ЦРУ, чи ФБР, чи когось там ще ".
  
  "Тодi про що ви говорите?"
  
  Для Смiта це був крок уперед. Вiдкрите, неконфронтацiйне питання. Хейден вiдчув певну гордiсть за солдата.
  
  Лорен трохи повагалася. "Льмо", - сказала вона. "Ми несемо нiсенiтницю. Телебачення Фiльми. Книги Знаменитостi. Новини. Вiн будiвельник, тож запитує про проекти".
  
  "Якi проекти?"
  
  "З усього цього ти ставиш обережне запитання. Чому не якiсь знаменитостi чи якiсь фiльми? Тебе цiкавлять будiвлi, Ланс?
  
  Хайден хотiла вимкнути це, але виявила, що не може. Каюта була надто тiсною; питання надто серйозне; згадка iменi Смiта є надто привабливою.
  
  "Тiльки якщо хтось захоче їм зашкодити".
  
  Лорен вiдмахнулася вiд нього, розмова припинилася. Хейден подумав, чи Лорен не порушує якийсь закон, вислизаючи, щоб поговорити з вiдомим терористом, але не мiг до кiнця вирiшити, як сформулювати питання Лорен. Принаймнi поки що немає.
  
  "Залишилося менше години". У системi зв'язку пролунав голос пiлота.
  
  Дрейк звiв очi. Хайден побачила рiшучiсть на його обличчi. Те саме з Далем. Команда повнiстю залучена, постiйно вдосконалюючи свої навички. Подивiться, наприклад, на останню операцiю. Всi вони пройшли через рiзнi мiсiї, зiткнулися з втiленням зла i не отримали жодної подряпини.
  
  Принаймнi у фiзичному аспектi. Душевнi шрами, зокрема її власнi, нiколи не заживуть.
  
  Вона витратила хвилину, переглядаючи папери, що лежали перед нею, i намагаючись засвоїти ще трохи iсторiї Чингiсхана. Вона переглянула текст Наказу, видiляючи рядки: Вирушайте на чотири сторони Свiтла. Знайдiть мiсця спокою Батька Стратегiї, а потiм кагана; найгiршого iндiанця, який коли-небудь жив, а потiм Бича Божого. Але все не так, як здається. Ми вiдвiдали кагана в 1960 роцi, через п'ять рокiв пiсля завершення, поклавши Завоювання у його труну.
  
  Чотири кути землi? Досi залишається загадкою. На щастя, досi ключi до розгадки особи Вершникiв були чiткими. Але чи знайшов Орден гробницю Чингiсхана? Так здавалося.
  
  Поки вертолiт продовжував розсiкати розрiджене повiтря, Йоргi пiдвiвся i потiм ступив уперед. Обличчя злодiя виглядало змарнiлим, очi були прикритi, нiби вiн не зiмкнув очей з часу свого спалаху гнiву в Перу. "Я казав вам, що я був частиною заяви Вебба, його спадщини", - сказав росiйський, його тон видавав, що вiн був з жахом вiд того, що збирався сказати. "Я казав тобi, що я був найгiршим iз усiх згаданих".
  
  Алiсiя iз роздратованим бурчанням спробувала зняти раптовий атмосферний гаситель. "Я все ще чекаю, щоб почути, хто ця бiса лесбiянка", - весело сказала вона. "Щиро кажучи, Йог, я сподiвався, що це будеш ти".
  
  "Як..." Йорги зупинився на серединi пропозицiї. "Я чоловiк".
  
  "Я не переконаний. Цi крихiтнi ручки. Це обличчя. Те, як ти ходиш".
  
  "Дайте йому висловитися", - сказав Даль.
  
  "I ви всi повиннi знати, що я лесбiянка", - сказала Лорен. "Знаєш, у цьому немає нiчого поганого чи ганебного".
  
  "Я знаю", - сказала Алiсiя. Ти повинен бути тим, ким ти хочеш бути, i прийняти це. Я знаю, що я знаю. Я просто сподiвався, що це буде Йоги, от i все".
  
  Смiт дивився на Лорен з розгубленим, але непроникним виразом обличчя. Дрейк подумав, що реакцiя була чудовою з огляду на несподiванку.
  
  "Таким чином, залишається лише один", - сказав Кiнiмака.
  
  "Хтось, хто вмирає", - сказав Дрейк, дивлячись у пiдлогу.
  
  "Можливо, дозволимо нашому другу висловитися?" Даль наполягав.
  
  Йоргi спробував усмiхнутися. Потiм вiн зчепив руки перед собою i дивився на дах хатини.
  
  "Це не довга iсторiя", - сказав вiн iз сильним акцентом. "Але це важке питання. Я... я холоднокровно вбив своїх батькiв. I я вдячний кожного божого дня. Вдячний, що я це зробив".
  
  Дрейк пiдняв руку, щоби привернути увагу свого друга. Тобi не потрiбно нiчого пояснювати, ти знаєш. Тут ми - сiм'я. Це не викличе проблем".
  
  "Я розумiю. Але це й для мене також. Ти розумiєш?"
  
  Команда все до одного кивнули. Вони зрозумiли.
  
  "Ми жили у маленькому селi. Холодне село. Зима? Це була не пора року, це було пограбування, побиття, прочухана вiд Бога. Це пригнiчувало нашi сiм'ї, навiть дiтей. Я був одним iз шести, i мої батьки, вони не могли впоратися. Вони не могли пити досить швидко, щоби днi проходили легше. Вони не змогли повернути потрiбну кiлькiсть, щоб зробити ночi виживаними. Вони не змогли знайти спосiб впоратися з нами та подбати про нас, тому вони знайшли спосiб змiнити картину".
  
  Алiсiя не могла стримувати свої почуття. "Я сподiваюся, що це не так, як звучить".
  
  Якось вдень ми всi набилися в машину. Вони сказали, що обiцяють поїздку до мiста. Ми роками не вiдвiдували сiтi i мали запитати, але..." Вiн знизав плечима. "Ми були дiтьми. Вони були нашими батьками. Вони поїхали з маленького села, i ми нiколи бiльше його не бачили".
  
  Хайден побачив далекий смуток на обличчi Мей. Її молоде життя, можливо, i вiдрiзнялося вiд життя Йорги, але в ньому була сумна схожiсть.
  
  "День за межами машини ставав все холоднiшим, темнiшим. Вони їхали та їхали та не розмовляли. Але ми до цього звикли. Вони не мали любовi до життя, до нас, нi один до одного. Я думаю, ми нiколи не знали кохання, не так, як це має бути. У темрявi вони зупинилися, сказавши, що машина зламалася. Ми тулилися одне до одного, дехто плакав. Моїй молодшiй сестрi було лише три роки. Менi було дев'ять, найстаршому. Я мав... мало бути..."
  
  Йоргi боровся зi сльозами, дивлячись на дах, нiби в нiй була сила, здатна змiнити минуле. Вiн простягнув тверду руку, перш нiж хтось змiг пiднятися, щоб пiдiйти до нього, але Хейден, принаймнi, знав, що це те, через що вiн повинен пройти поодинцi.
  
  "Вони виманили нас. Вони йшли деякий час. Лiд був такий твердий i холодний, що вiд нього виходили потужнi смертоноснi хвилi. Я не мiг зрозумiти, що вони робили, а потiм менi стало дуже холодно, щоб мислити здорово. Я бачив, як вони розвертали нас знову i знову. Ми були втраченi та слабкi, вже вмирали. Ми були дiтьми. Ми... довiряли".
  
  Хайден заплющила очi. Не було слiв.
  
  "Очевидно вони знайшли машину. Вони поїхали. Ми... ну, ми померли... один за одним. Йоргi все ще не мiг чiтко сформулювати деталi. Лише вбите горем страждання, що вiдбилося на його обличчi, вiдкрило правду про це.
  
  "Я був єдиним, хто вижив. Я був найсильнiшим. Я намагався. Я нiс i тяг, i обiймав, але в мене нiчого не вийшло. Я пiдвiв їх усiх. Я бачив, як життя залишало кожного з моїх братiв i сестер, i я заприсягся вижити. Їхнi смертi надали менi сил, нiби їхнi душi, що пiшли, приєдналися до моїх. Я сподiваюся, що вони це зробили. Я все ще вiрю. Я вiрю, що вони досi зi мною. Я вижив у росiйськiй в'язницi. Я пережив Мета Дрейка, " йому вдалося посмiхнутися, " i витягнув його звiдти".
  
  "Як тобi вдалося повернутися до села?" Кiнiмака хотiв знати. Хайден i Даль стримано подивилися на нього, але було також зрозумiло, що Йоргi треба було виговоритись.
  
  "Я носив їхнiй одяг", - прошипiв вiн болiсно низьким голосом. "Сорочки. Куртки. Шкарпетки. Менi було тепло, i я залишив їх зовсiм одних у снiгу та льоду, i я дiстався до роуд".
  
  Хейден не мiг уявити душевний бiль, передбачувану провину, яка не повинна була бути його.
  
  "Машина, що проїжджала повз, допомогла менi. Я розповiв їм iсторiю, повернувся до села через кiлька днiв, " вiн глибоко зiтхнув, - i дозволив їм побачити привид того горя, яке вони завдали. Нехай вони побачать i вiдчують, наскiльки глибоким був його гнiв. Тож так, я холоднокровно вбив своїх батькiв".
  
  Настала тиша, яку нiколи не слiд порушувати. Хайден знав, що тiла братiв i сестер Йорги лежать на тому мiсцi, де вони впали прямо зараз, навiки замороженi, нiколи не знаходять спокою.
  
  "Я став злодiєм". Йоргi послабив несамовитий резонанс. "I пiзнiше був спiйманий. Але нiколи не був судимий за вбивство. I ось ми тут".
  
  В ефiрi пролунав голос пiлота. "Тридцять хвилин до повiтряного простору Китаю, хлопцi, а далi залишається тiльки гадати".
  
  Хейден був задоволений, коли Лорен зателефонувала до аналiтичного центру Вашингтона в цей момент. Єдиним способом просування вперед було вiдволiкання.
  
  "Ми близькi до мети", - сказала вона way при знайомствi. "Є щось нове?"
  
  "Ми працюємо над чотирма кутами, посиланнями на дати народження вершникiв, Монголiєю, каганом та самим Орденом, що ви хочете насамперед?"
  
  
  РОЗДIЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
  
  
  "О-о-о", - схвильовано сказала Алiсiя, граючи роль. "Давайте послухаємо, що таке дати народження. Я просто обожнюю обчислювати числа.
  
  "Круто. Приємно чути це вiд польового пiхотинця". Голос радiсно продовжував, пiднявши кiлька брiв у салонi, але перебуваючи в блаженному невiданнi: "Отже, Ганнiбал народився 247 року до нашої ери, помер близько 183 року до нашої ери. Чингiсхан 1162, помер у 1227-"
  
  "Це дуже багато цифр", - сказала Алiсiя.
  
  "Проблема в тому", - сказав Даль. "У тебе закiнчилися пальцi на ногах".
  
  "Не впевнений, що це означає", - продовжив комп'ютерник. "Але цi дурнi культи дiйсно люблять свої числовi iгри та коди. Майте це на увазi".
  
  "Отже, Ганнiбал народився за 1400 рокiв до Чингiса", - сказала Кензi. "Ми це розумiємо".
  
  "Ви були б здивованi кiлькiстю говнюкiв, якi цього не роблять", - невимушено сказав ботанiк. "В будь-якому випадку-"
  
  "Гей, приятель?" Дрейк швидко перебив: "Тебе колись били по обличчю?"
  
  "Ну, насправдi так. Да у мене є."
  
  Дрейк вiдкинувся на спинку стiльця. "Добре", - сказав вiн. "Тепер ти можеш продовжувати трахкати".
  
  "Ми, звiсно, поки що не можемо працювати з цими фiгурами, оскiльки не знаємо iнших вершникiв. Хоча, я вважаю, навiть ви, хлопцi, можете розiбратися з четвертою? Нi? Охочих немає? Ну що ж. Так от, зараз, хлопцi, на Монгольську Республiку прямує безлiч вогневої могутностi. Сiм, чи таки шiсть? Так, шiсть команд елiтних солдатiв, якi представляють шiсть країн, переслiдують Вершника завоювання. Я правий? Ура!"
  
  Дрейк дивився на Хейдена. "Цей хлопець - найкращий представник у Вашингтонi?"
  
  Хейден знизав плечима. "Ну принаймнi вiн не приховує своїх емоцiй. Не схований пiд безлiччю складок оманливого плаща, як бiльшiсть Вашингтона ".
  
  "Вперед до вершника завоювання. Очевидно, що Орден має свiй порядок денний, тому завоювання може бути чим завгодно - вiд дитячої iграшки до вiдеоiгри... ha ha. Свiтове панування може виявлятися у багатьох формах, я правий?"
  
  "Просто продовжуйте iнструктаж", - сказав Хейден.
  
  "Звичайно звичайно. Отже, давайте одразу перейдемо до порядку, добре? Хоча iзраїльтяни, як не дивно, неохоче надавали нам будь-яку iнформацiю про нацистський воєнний злочинний культ, який вони знищили на Кубi, ми дiзналися те, що нам потрiбно було знати. Як тiльки пил вщух, нацисти явно вирiшили, що це вони наробили справ, i висунули цю ретельно продуману iдею контролювати свiт. Вони створили Орден, поряд iз гербом, секретними кодами, символами та багатьом iншим. Вони розробили план, цiлком iмовiрно, той, над яким вони працювали роками при рейху. Вони закопали чотири види зброї та вигадали цю головоломку. Можливо, вони хотiли зробити це незрозумiлiшим, хто знає? Але Моссад знищив їх без слiду i, як на мене, занадто швидко. Прихований бункер залишався невiдкритим упродовж тридцяти рокiв".
  
  "П'ятнадцять хвилин", - лаконiчно вiдповiв пiлот.
  
  "А це зброя?" Запитав Хейден. "Звiдки вони їх взяли?"
  
  "Ну, у нацистiв були приблизно такi ж зв'язки, якi тiльки можуть бути у будь-кого. Великий пiстолет - це стара конструкцiя, оновлена для простору та точностi. Вони могли абсолютно накласти свої руки на будь-що, починаючи з сорокових i закiнчуючи вiсiмдесятими. Грошi нiколи не були перешкодою, але рух був. I довiряй. Вони не довiрили б жоднiй живiй душi зробити це за них. Ймовiрно, маленьким пронирам знадобилися роки, щоб сховати чотири види зброї та кiлька дюжин послуг. Чинники довiри також є однiєю з причин, через яку вони сховали зброю в першу чергу. Людина з Вашингтона вибухнула смiхом, потiм якимось чином зумiла протверезiти.
  
  Алiсiя закотила очi i зчепила обидвi руки разом, нiби вони могли обхопити чиюсь худу шию.
  
  "У будь-якому разi, ви, хлопцi, досi зi мною? Я розумiю, що часу мало, i тобi не терпиться вийти на брудне поле i щось пострiляти, але я маю трохи бiльше iнформацiї. Щойно зайшов..."
  
  Пауза.
  
  "Ось це вже цiкаво".
  
  Бiльше тишi.
  
  "Не хочеш подiлитися?" Хайден пiдштовхнула чоловiка, дивлячись на твердий борт вертольота, нiби могла бачити точку їх приземлення, що наближається.
  
  "Ну, я збирався розповiсти про чотири сторони землi - або, принаймнi, про те, як ми це бачимо, - але я бачу, що ми закiнчуємо час. Послухайте, дайте менi п'ять, але що б ви не робили, вiн зробив паузу, - не приземляйтеся!
  
  Зв'язок був рiзко перерваний. Хейден уважно подивився спочатку на пiдлогу, а потiм на нутрощi вертольота.
  
  Дрейк пiдняв обидвi руки вгору. "Не дивись на мене. Я не винен!"
  
  Алiсiя засмiялася. "Так, я також".
  
  "Не приземлятися?" Даль повторив. "Що, чорт забирай, це значить?"
  
  Алiсiя прочистила горло, нiби збираючись пояснити, але потiм голос пiлота гаркнув з динамiкiв. "Двi хвилини, хлопцi".
  
  Хайден звернувся по допомогу до старого вiруючого. "Мано?" - Запитав я.
  
  "Вiн осел, але все ще на нашому боцi", - пророкував великий гаваєць. "Я сказав би, повiрте йому на слово".
  
  "Краще вирiшувати швидко", - вставив Смiт. "Ми спускаємося".
  
  Миттєво ожила система зв'язку. "Що я сказав? Чи не приземляйтесь! "
  
  Дрейк пiдвiвся i ввiмкнув внутрiшнiй зв'язок вертольота. "Вiдвали, приятель", - сказав вiн. "Новi розвiдданi в дорозi".
  
  "Але ми є всерединi повiтряного простору Китаю. Невiдомо, скiльки мине часу, перш нiж вони нас помiтять".
  
  "Роби, що можеш, але не приземляйся".
  
  "Гей, друже, менi сказали, що це буде мiсiя швидкого прибуття та вiдбуття. Жодного лайна. Можеш бути впевненим, якщо ми затримаємось тут довше, нiж на кiлька хвилин, у нас буде пара J-20 у дупi".
  
  Алiсiя нахилилася до Дрейка i прошепотiла: "Це погано"
  
  Йоркширець перервав її, бачачи термiновiсть ситуацiї. "Ну, очевидно, що кнобенд з Вашингтона може чути нас, навiть коли зв'язок вiдключений", - сказав вiн, багатозначно дивлячись на Даля. Ти чув це, Нобенде? Ми маємо близько шiстдесяти секунд."
  
  "Це займе бiльше часу", - вiдповiв чоловiк. "Будьте хоробрими, люди. Ми займаємось цiєю справою".
  
  Дрейк вiдчув, як його кулаки стиснулися. Така поблажлива манера поведiнки лише спровокувала конфронтацiю. Можливо, такий був намiр? З того часу, як вони знайшли могилу Ганнiбала, Дрейк вiдчував, що з цiєю мiсiєю щось не так. Щось нерозкрите. Чи проходили вони перевiрку? Чи були вони пiд наглядом? Чи уряд США оцiнював їх дiї? Якщо так, то все полягало в тому, що сталося в Перу. I якщо це так, Дрейк не був надмiрно стурбований їхнiм виступом.
  
  Вiн турбувався про змови, iнтриги та пiдступи, якi слухачi могли приготувати пiсля рецензiї. Будь-яка країна, керована полiтиками, нiколи не була такою, якою здавалася, i тiльки тi, хто стояв за людьми, якi стояли при владi, знали, що вiдбувається насправдi.
  
  "П'ятдесят секунд", - сказав вiн уголос. "Тодi ми забираємося звiдси".
  
  "Намагаємось виконати трюк", - сказав їм пiлот. "Ми вже так низько, що ти мiг би ступити з дверей на дерево, але я ховаю птаха в гiрськiй долинi. Якщо ви почуєте, як щось шкребе по дну, це буде або камiнь, або йєтi".
  
  Алiсiя голосно проковтнула. "Я думав, вони тусуються по всьому Тибету?"
  
  Даль знизав плечима. "Вiдпустка. Дорожня подорож. Хто знає?"
  
  Нарештi зв'язок знову ожила. "Добре, люди. Ми все ще живi? Добре Добре. Вiдмiнна робота. Тепер... пам'ятаєте всi суперечки щодо мiсця упокою Чингiсхана? Вiн особисто хотiв безiменну могилу. Усiх, хто будував його гробницю, було вбито. Мiсце поховання було затоптане кiньми, засаджено деревами. Буквально, це недосяжно, крiм випадку. Одна iсторiя, яку я знаходжу зворушливою, тому що вона так просто руйнує всi цi навiженi схеми, полягає в тому, що Кан був похований разом з молодим верблюдом - i мiсце було точно визначено, коли мати верблюда була знайдена дитиною, що плаче бiля могили".
  
  Пiлот рiзко обiрвав зв'язок. "Ми майже бiля точки неповернення, друже. Тридцять секунд, i ми або заберемося звiдси з усiх нiг, начебто вони у вогнi, або вiдправимо туди дiтей".
  
  "О", - сказала людина з Вашингтона. "Забув про тебе. Так, забирайся звiдти. Я надiшлю вам нове мiсце".
  
  Дрейк скривився, подiляючи бiль пiлота, але випалив у вiдповiдь: Господи, чувак. Ви намагаєтесь, щоб нас схопили чи вбили?"
  
  Вiн жартував лише частково.
  
  "Гей, гей. Заспокойся. Послухайте - цi нацисти - Орден Страшного суду - шукали Вершникiв - мiсця упокою - мiж п'ятдесятими та вiсiмдесятими, еге ж? Очевидно, вони знайшли їх усi. Щось нагадує менi, що вони не знайшли могилу Чингiсхана. Я справдi вiрю, що про таку знахiдку можна було б сказати бiльше. Потiм слiдує сам Порядок i слова: Але все не так, як здається. Ми вiдвiдали кагана у 1960 роцi, через п'ять рокiв пiсля завершення, поклавши Завоювання у його труну.' Напевно, Кан не мав жодної гробницi, побудованої в 1955 роцi. Але багато в чому через вiдсутнiсть гробницi, а також щоб допомогти вiруючим i збiльшити туристичний потiк, Китай побудував йому мавзолей".
  
  "Це в Китаї?" Запитав Хейден.
  
  "Звичайно, це у Китаї. Ти обмiрковуєш всю цю iсторiю з чотирма кутами, чи не так? Добре пiдтримуйте активнiсть сiрої речовини. Можливо, якось тут навiть знайдеться робота для тебе".
  
  Хайден проковтнув здавлений звук. "Просто поясни свою теорiю".
  
  "Вiрно, круто. Мавзолей Чингiсхана був збудований у 1954 роцi. Це великий храм, збудований уздовж рiчки в Еджiн Хоро, на пiвденному заходi Внутрiшньої Монголiї. Тепер мавзолей фактично є кенотафом - у ньому немає тiла. Але кажуть, що в ньому знаходиться головний убiр та iншi предмети Чингiса. Чингiсу, який завжди асоцiювався з iдеєю мавзолею, а не з вiдомою гробницею та надгробком, спочатку поклонялися у восьми бiлих юртах, наметових палацах, де вiн спочатку жив. Цi переноснi мавзолеї були захищенi даркхадами, царями Цзiнь i пiзнiше стали символом монгольської нацiї. Зрештою, було вирiшено скасувати переноснi мавзолеї та перенести стародавнi релiквiї до нового, постiйного. Графiк iдеально вiдповiдає плану Ордену. Яку б зброю вони не вибрали для завоювання, вона всерединi труни Чингiса, в тому мавзолеї.
  
  Хайден зважував свої слова. "Чорт забирай, бовдур", - сказала вона. "Якщо ти помиляєшся..."
  
  "Дворняга?"
  
  "Це найкраще, що ти можеш отримати".
  
  "У Ордену був доступ", - сказав Даль. "Це пояснює рядок у текстi".
  
  Хейден повiльно кивнув головою. "Як далеко ми вiд землi?"
  
  "Двадцять сiм хвилин".
  
  "А iншi команди?"
  
  "Боюсь, немає способу сказати, чи такi вони розумнi, як ваш покiрний слуга. Ймовiрно, у них є фахiвець у галузi високих технологiй, який консультує їх". Пауза для вираження вдячностi.
  
  "Чортова шавка", - прогарчала Алiсiя.
  
  "Нi". Хейден стримала свiй гнiв. "Я мав на увазi - якi останнi новини про внутрiшню балаканину?"
  
  "О точно. Балаканина голосна i горда. Деяким командам начальство надерло дупи. Декому було доручено знову провести розкопки навколо Ганнiбала. Я знаю, що росiяни та шведи прямували до Бурхана Халдуна, як i ви спочатку. Моссад i китайцi поводяться досить тихо. Французи? Ну, хто знає, вiрно?
  
  "Тобi краще бути правим у цьому", - сказав Хейден голосом, просоченим отрутою. "Тому що, якщо ти не будеш ... свiт страждатиме".
  
  "Просто дiстаньтеся до цього мавзолею, мiс Джей. Але роби це швидко. Iншi команди, мабуть, уже там ".
  
  
  Роздiл п'ятнадцятий
  
  
  "Прапор Еджин Хоро", - сказав пiлот, все ще нервуючи. "Залишилося вiсiм хвилин".
  
  Було вжито заходiв для того, щоб команда висадилася за межами мiста та вирушила у похiд. На допомогу їм було найнято мiсцевого археолога, який мав вiдвести їх у мавзолей. Дрейк припустив, що вона гадки не мала, що тодi, ймовiрно, станеться.
  
  З цiєю метою вертолiт залишався б гарячим i готовим, незважаючи на побоювання пiлота, що продовжуються, з приводу китайських реактивних винищувачiв-невидимок.
  
  Удар i прокляття, а потiм вертолiт зупинився, даючи командi час зiстрибнути. Вони опинилися серед чагарникiв, чагарникiв вмираючого лiсу, але легко побачили шлях уперед.
  
  Приблизно за милю вниз схилом розкинулися околицi великого мiста. Хайден запрограмувала свiй супутниковий навiгатор на правильнi координати, а потiм команда привела себе максимально презентабельним виглядом. Китайцям потрiбнi були туристи, тож сьогоднi вони отримали ще дев'ять. Лорен переконали залишитися з вертольотом i розiбратися в безперервнiй балаканини.
  
  "Наступного разу," крикнула вона, коли команда поспiшила до вiд'їзду, "Алiсiя може зайнятися налагодженням зв'язкiв".
  
  Англiйка пирхнула. "Я що, схожий на бiсову секретарку?"
  
  "Ммм, правда?"
  
  Дрейк штовхнув Алiсiю лiктем i прошепотiв: "Ну, ти це робила минулого тижня, пам'ятаєш? Для рольової гри?
  
  "О так, " вона променисто посмiхнулася, " це було весело. Я сумнiваюся, що роль Лорена буде такою ж ".
  
  "Сподiватимемося, що нi".
  
  Цi двоє обмiнялися теплою усмiшкою, коли вийшли з iмпровiзованого притулку i попрямували вниз повiльно повзучим пагорбом. Убога рослиннiсть i пустеля незабаром поступилися мiсцем дорогам i будинкам, а вдалинi почали вимальовуватися кiлька висотних готелiв та офiсних будiвель. Червоний, зелений та пастельнi вiдтiнки боролися з блакитним небом та блiдими хмарами. Дрейка одразу вразило, наскiльки чистими були вулицi та саме мiсто, наскiльки широкими були деякi магiстралi. Доказ на майбутнє, як вони сказали.
  
  Спочатку тi, що виглядали дивно, але нiчого не могли з собою вдiяти, туристи попрямували до мiсця зустрiчi, стежачи за тим, щоб їхнi руки нiколи не вiдривалися вiд своїх непомiрно великих рюкзакiв. Археолог привiтав їх у тiнi великої чорної статуї, що зображує чоловiка верхи на конi.
  
  "Пiдходить". Даль кивнув на вершника.
  
  Перед ними стояла худорлява висока жiнка iз зачесаним назад волоссям та прямим поглядом. "Ви з туристичної групи?" Вона говорила обережно, пiдбираючи слова. "Вибачте за мою англiйську. Це не добре". Вона засмiялася, її маленьке личко скривилося.
  
  "Не проблема", - швидко сказав Даль. "Це зрозумiлiше, нiж версiя Дрейка".
  
  "Кумедне фу-"
  
  "Ви не схожi на туристiв", - сказала жiнка, зупиняючи його. "У тебе є досвiд?"
  
  "Ах, так", - сказав Даль, беручи її за руку i великодушним жестом ведучи за собою. "Ми подорожуємо свiтом у пошуках нових пам'яток та мiст".
  
  "Неправильний шлях", - сказала жiнка доволi люб'язно. "Мавзолей у тiй сторонi".
  
  "Ах".
  
  Дрейк засмiявся. "Пробач його", - сказав вiн. "Зазвичай вiн просто перевозить багаж".
  
  Жiнка йшла попереду, випрямивши спину, з прямим волоссям, зiбраним у тугий обруч. Команда розосередилася як могла, знову ж таки не бажаючи викликати ажiотаж або залишати по собi якiсь тривалi спогади. Даль з'ясував, що жiнку звали Алтан i що вона народилася неподалiк, залишила Китай у юностi, а потiм повернулася лише два роки тому. Вона вела їх прямо i ввiчливо i невдовзi показала, що вони наближаються до своєї мети.
  
  Дрейк побачив вершину мавзолею, статуї, сходи та iншi знаковi елементи навколо, що височить попереду. Смерть може причаїтися будь-де. Працюючи спiльно, команда сповiльнила рух жiнки, доки вони перевiряли, чи немає iнших команд та iнших солдатiв, весь час вдаючи, що милуються видами. Смiт, який заглядав за смiттєвi баки та лавки, мiг би стурбувати Алтан, але опис Дрейком його "дуже обмеженого тиражу" тiльки посилив її цiкавiсть.
  
  "Вiн особливий?"
  
  "О так, вiн один з одного".
  
  "Я чую тебе через гребаний зв'язок", - прогарчав Смiт.
  
  "Яким чином?"
  
  "З погляду автомобiлiв, це Pagani Huayra Hermes edition, розроблений для Manny Cosbin Pagani та Hermes".
  
  "Менi шкода. Я не знаю, що все це означає".
  
  "Зрозумiло". Дрейк зiтхнув. "Смiт - єдиний у своєму родi. Але розкажи менi про своє улюблене хобi."
  
  "Менi справдi подобається ходити у походи. У пустелi є кiлька чудових мiсць."
  
  "У термiнах кемпiнгу уявiть, що Смiт - це хитка жердина для намету. Той, який постiйно створює тобi проблеми, але все ще добре працює, як тiльки ти надаєш йому форму, i завжди, але завжди примудряється виводити тебе з себе".
  
  Смiт пробелькотiв щось через зв'язок, закiнчивши свою розвiдку. Лорен впала в неконтрольований напад хiхiкання.
  
  Алтан з пiдозрою подивилася на йоркширця, а потiм перевела погляд на решту членiв команди. Травень, зокрема, цуралася цiєї жiнки, нiби намагалася приховати своє власне походження. Дрейк зрозумiв те, чого б iншi не змогли. Одне привело до iншого, i Май не хотiла обговорювати, звiдки вона родом i як опинилася тут. Алтан вказав на кiлька сходинок.
  
  "У той бiк. Мавзолей знаходиться там, нагорi".
  
  Дрейк побачив неймовiрно широку i неймовiрно довгу бетонну дорiжку, що веде прямо до довгих i крутих бетонних сходiв. Якраз перед початком ступенiв дорiжка розширилася, перетворившись на величезне коло, в центрi якого стояла статуя, що безпомилково впiзнавалася.
  
  "Ну, цей чувак безперечно був наїзником", - зазначив Кiнiмака.
  
  Чингiсхан верхи на галопуючому конi стояв на величезнiй кам'янiй плитi.
  
  "Другий вершник", - сказав Йоргi. "Завоювання".
  
  Алтан, мабуть, почула останню фразу, бо вона обернулася i сказала: "Так. Каган завоював бiльшу частину вiдомого свiту перед своєю смертю. Можливо, король-геноцидист, вiн також полiтично об'єднав Шовковий шлях за свого життя, збiльшивши торгiвлю та комунiкацiї по всiй захiднiй пiвкулi. Вiн був кривавим, жахливим лiдером, але добре ставився до своїх вiрних солдатiв i включав їх у всi свої плани ".
  
  "Не могли б ви розповiсти нам трохи про те, що знаходиться в мавзолеї?" Дрейк хотiв бути готовим. У цих мiсiях швидкiсть вирiшувала все.
  
  "Ну, це не що iнше, як прямокутний цвинтар, прикрашений зовнiшнiм оздобленням". Тепер Алтан говорила так, начебто цитувала туристичний путiвник. "Головний палац восьмикутний та мiстить п'ятиметрову статую Чингiса з бiлого нефриту. Тут чотири кiмнати та два зали, якi зовнi виглядають як три юрти. У Палацi Упокою перебувають сiм трун. Кан, три дружини, його четвертий син i дружина цього сина.
  
  "Палац вiдпочинку", - сказав Смiт. "Також звучить як мiсце упокою".
  
  "Так-а-а". Алтан витяг його, терпляче дивлячись на Смiта i нiчого не знаючи про текст, яким вони йшли.
  
  "Мавзолей охороняється даркхадами, привiлейованими. Це надзвичайно священно багатьом монголiв".
  
  Дрейк випустив глибоке, схвильоване зiтхання. Якщо вони помилилися, i це не було мiсцем зберiгання другої зброї... Вiн боявся навiть уявити наслiдки.
  
  Життя в китайськiй в'язницi було б найменшою з їхнiх проблем.
  
  Продовжувалась довга прогулянка, спочатку паломництво великим шляхом, потiм препарування сфери, побiжний погляд на обличчя древнього генерала, а потiм нескiнченне пiднесення по кам'яних сходах. Команда залишалася на позицiї, рiдко збиваючись з кроку, i зберiгала постiйну пильнiсть. Дрейк був радий бачити сьогоднi у мавзолеї вiдносно небагато вiдвiдувачiв, що їм дуже допомогло.
  
  Нарештi, у полi зору з'явилася вражаюча споруда. Команда зупинилася, коли вони досягли верхньої сходинки, щоб оцiнити все це. Алтан чекав, ймовiрно, що звикли до туристiв, захоплених у моменти благоговiння. Дрейк побачив величезну будiвлю з вiдносно невеликими куполами на кожному кiнцi i набагато бiльшою в серединi. Їхнi дахи були бронзовими, з вiзерунками. На фасадi будiвлi було багато червоних вiкон i, принаймнi, три великi входи. Перед будинком височiла низька кам'яна стiна.
  
  Алтан iшов попереду. Даль озирнувся на команду.
  
  "Прямо в труну", - сказав Хейден. "Вiдкрий це, знайди коробку i забирайся. На щастя, немає тiла, з яким можна було б боротися. Як каже наш пiлот - жодної хернi".
  
  Дрейк слухав, як Лорен подiлилася останнiми новинами про балаканину.
  
  "У мене тут зараз великий, жирний нуль, хлопцi. Цiлком впевнений, що iзраїльтяни та росiяни не в собi, текст вказав неправильний шлях. Округ Колумбiя думає, що французи наближаються, можливо, пiвгодини позаду вас. Нинi слухати стає набагато складнiше. У нас є iншi ресурси i лише кiлька трюкiв, якi АНБ нiколи не розкриє. Шведи, китайцi та британцi невiдомi. Як я вже сказав, це боротьба".
  
  "Хто-небудь ще?" Дрейк пiдштовхнув лiктем.
  
  "Забавно, що ти згадав про це. Я отримую примарнi перешкоди з невiдомого джерела. Немає голосiв, немає способу пiдтвердити, але iнодi здається, що в системi є хтось iнший".
  
  "Не згадуй привидiв", - сказала Алiсiя. "У нас було достатньо жахiв на минулiй операцiї".
  
  Алтан зупинився i обернувся. "Ти готовий? Я вiдведу тебе всередину".
  
  Гурт кивнув i рушив уперед. I ось тодi Дрейк побачив, як китайськi солдати виходять iз мавзолею, один iз них тримав пiд пахвою велику коробку, серед них були археологи.
  
  Китайцi взяли з собою зброю, i тепер вiдсутнiсть туристiв була їм на руку.
  
  Минула цiла мить, перш нiж їхнiй лiдер звернув на них увагу.
  
  
  Роздiл шiстнадцятий
  
  
  Дрейк побачив, як Дал схопив Алтан i вiдтяг її назад, зробивши довгий стрибок вниз сходами, поки вони не опинилися пiд захистом китайських солдатiв. Вiн кинув свiй рюкзак на землю i швидко розстебнув зовнiшню кишеню. Працюючи швидко i жодного разу не глянувши на китайцiв, вiн вiдчував себе в безпецi. Хейден, Смiт та Мей були озброєнi пiстолетами.
  
  На площi перед мавзолеєм Чингiсхана було пiднято зброю, суперники зiткнулися. Чоловiк, що нiс коробку, виглядав схвильованим. Китайська команда складалася з п'яти осiб i вже вiдсувала задумливих археологiв убiк. Дрейк пiдняв свiй маленький пiстолет-кулемет i почав чекати. На його боцi розосередилися решта членiв команди.
  
  "Все, що нам потрiбно, це коробка", - вигукнув Хейден. "Покладiть це на землю i йдiть".
  
  Лiдер китайської команди мав очi кольору сiрого сланцю. "Це ти маєш йти своїм шляхом, поки в тебе ще є шанс".
  
  "Ми хочемо коробку", - повторив Хайден. "I ми вiзьмемо це".
  
  "Тодi спробуй". Ведучий переклав, i всi п'ятеро китайцiв синхронно рушили вперед.
  
  "Вау. Ми, чорт забирай, на одному боцi".
  
  "Ах, жарт. Смiшне. Америка та Китай нiколи не будуть на одному боцi".
  
  "Можливо, i нi", - заговорив Дрейк. "Але ми - солдати, що борються за народ, - є. "
  
  Вiн бачив невпевненiсть у ходi лiдера, легку невпевненiсть на його обличчi. Напевно, це вплинуло на них усiх, бо китайська команда повнiстю зупинилася. Хайден опустила свою зброю та ще бiльше скоротила розрив.
  
  "Невже ми не можемо знайти якийсь загальний грунт?"
  
  Кивок. Так, ми могли б. Але уряд та полiтичнi лiдери, терористи та тирани завжди стоятимуть у нас на шляху".
  
  Дрейк побачив смуток на обличчi цiєї людини та абсолютну вiру у його власнi слова. Жоден пiстолет, жоден ствол не був пiднятий, оскiльки команди, що змагаються, жорстко схльоснулися. Все це було заради поваги.
  
  Дрейк пiдвiвся, залишив свiй пiстолет-кулемет у рюкзаку i зустрiв атаку лоба в лоба. Кулаки з'єдналися бiля його грудей та пiднятих рук. Колiно сильно врiзалося йому в ребра. Дрейк вiдчув, як повiтря вирвалося з його тiла, i впало на одне колiно. Напад був безжальним, колiна та кулаки завдавали сильних ударiв i сипалися градом, лютiсть була розрахована на те, щоб не дати йому шансу на вiдплату чи полегшення. Вiн терпiв бiль i вичiкував свого часу. Iншi сцени проносилися повз, поки вiн крутився i перевертався. Алiсiя боролася iз високим чоловiком; Хайден та Кiнiмака билися з лiдером. Май вiдправила свого супротивника через плече, а потiм боляче вдарила його в грудину.
  
  Дрейк побачив шанс та скористався ним. Позаду вiн почув, як Торстен Даль, як завжди, з'явився, перестрибнувши через верхню сходинку; помiтна присутнiсть, яку неможливо iгнорувати. Нападник на Дрейка зупинився лише на мить.
  
  Колишнiй солдат SAS дерся по землi, розмахуючи ногами i ловлячи свого супротивника ззаду пiд колiном. Вiн упав уперед, впавши на колiна. Коли вiн упав до рiвня Дрейка, йоркширець завдав потужного удару головою. Крик i очi, що розширилися, показали, наскiльки сильно вiн ударив. Китайський спецназiвець похитнувся i сперся на одну руку. Дрейк пiдвiвся i повною мiрою вiдплатив йому тим самим - завдавши удару колiнами i стусани в голову. З'явилися синцi та потекла кров, але нiчого небезпечного для життя.
  
  Даль промчав повз, нацiлившись на супротивника Алiсiї. Швед завдав удару, як бик, саме в той момент, коли Алiсiя завдала удару. Нападник на неї злетiв з нiг i сильно вдарив його ззаду по шиї, здригаючись, приголомшений. Вони обернулися якраз вчасно, щоб побачити, як Май позбавила свiдомостi свого супротивника, а потiм знайшла чоловiка з коробкою.
  
  "Вiтання!" Алiсiя заплакала, коли вiн побачив їх i кинувся тiкати.
  
  Вони кинулися тiкати, але Смiт та Йорги вже вийшли з бою. "Бачиш?" Сказала Алiсiя. "Наша сила у кiлькостi. Я знав, що була причина, через яку ми так багато постраждали у цiй чортовiй командi".
  
  Попереду Кензi перекрила чоловiковi єдиний iнший шлях назад у мавзолей. Тепер iз похмурим поглядом та покiрною позою вiн дiстав зброю, яку ранiше зберiгав.
  
  Дрейк перевiрив мiсцевiсть i побачив, що Хейден нарештi приборкав лiдера групи.
  
  "Не роби цього!" - крикнув вiн чоловiковi. "Ти в меншостi, друже".
  
  Хайден пiдвела погляд, оцiнила ситуацiю, а потiм витерла кров зi своєї щоки. Тепер Дрейк побачив, як Алтан крадеться назад по сходах, щоб глянути, i зiтхнув про себе. Цiкавiсть...
  
  Пiстолет залишався нерухомим, коробка, як i ранiше, трималася мiцно, майже мертвою хваткою. Хейден пiдвiвся i пiдняв руку долонею назовнi. Висока курильниця для пахощiв стояла мiж нею та чоловiком, але вона рухалася, поки не опинилась у полi зору.
  
  Кензi наступав iз тилу. Смiт i Кiнiмака збоку. В очах солдата не було жодних ознак панiки, тiльки смиреннiсть.
  
  "Нiхто не помер". Хейден вказав на лежачих без свiдомостi i китайських солдатiв, що стогнали. "Нiхто нi. Просто залиш коробку ".
  
  Алiсiя привернула його увагу. "I якщо тобi потрiбна ляпас, просто щоб це виглядало добре", - сказала вона. "Я тут".
  
  Менталiтет солдата не включав здачу. I цьому хлопцевi не було куди йти, не було шляху до вiдступу.
  
  "Пiстолет, - сказав Дрейк, - це хибна надiя. Ти знаєш, що це так".
  
  Коментар потрапив у цiль, рука з пiстолетом вперше здригнулася. Тяжке мовчання затяглося, i Дрейк помiтив, що пара повалених чоловiкiв почала ворушитися. "Ти маєш вирiшити, приятелю", - сказав вiн. "Годинник цокає".
  
  Майже одразу ж чоловiк вихопив пiстолет i кинувся тiкати. Вiн нацiлився на Хайден, а потiм, опинившись поруч iз куркою, вдарив рукою по кришцi, сподiваючись перекинути її на неї. Глухий стукiт i стогiн були його єдиною нагородою, оскiльки предмет виявився надiйно закрiпленим, але вiн продовжував тiкати.
  
  Хейден чекав, утримуючи свою увагу.
  
  Алiсiя кинулася в атаку зi слiпого боку, пiрнула i обхопила його регбiйним захопленням за талiю. Чоловiк зiгнувся, майже зламавшись навпiл, голова вдарилася об плече Алiсiї, i коробка вiдлетiла вбiк. Хайден спробував схопити його, спiймавши до того, як було завдано занадто великої шкоди. Швидкий погляд пiдтвердив наявнiсть герба Ордену.
  
  Алiсiя поплескала чоловiка непритомним. "Я ж казав тобi, що буду поряд з тобою".
  
  Команда оцiнювала. Китайцi вже рухалися. Французи мали бути близько. Слово вiд Хейдена повернуло Лорен до розмови.
  
  "Поганi новини, хлопцi. Французи не спускають iз вас очей, а росiяни не спускають iз них очей. Рухайтесь!"
  
  Нiсенiтниця собача!
  
  Дрейк дивився всю дорогу назад вниз по сходах i вздовж прямої дорiжки, яка вела до мавзолею. Вiн побачив людей, що бiжать, команду з чотирьох осiб, якi майже напевно мали бути французами. "Вони страшенно гарнi", - сказав вiн. "Насправдi це вже двiчi, коли вони добиралися до нас першими".
  
  "Ми повиннi йти", - сказав Смiт. "Вони будуть у нас за кiлька хвилин".
  
  "Куди йти?" Запитала Алiсiя. "Вони перекрили єдиний вихiд".
  
  Дрейк помiтив дерева з бокiв та газони спереду. Насправдi, вибiр був обмежений.
  
  "Давай", - сказав вiн. "I, Лорен, надiшлiть вертолiт".
  
  "В дорозi".
  
  "Зроби це швидко", - сказав Смiт. "Цi французи мiцно стоять на ногах".
  
  Дрейк рвонувся вперед, припускаючи, що росiяни не можуть бути надто далеко позаду. На жаль, минуло зовсiм небагато часу, перш нiж хтось почав стрiляти. Досi у них все йшло добре, вони бачили найкраще у стосунках солдатiв до солдата та чоловiка до чоловiка, але шанси на те, що таке тендiтне перемир'я триватиме довго, були мiнiмальними.
  
  Давайте подивимося фактам в обличчя: якби цi країни хотiли працювати разом i дiлити нагороди, чоловiки i жiнки, якi стоять при владi, чудово знають, що це був би легший шлях - i все ж таки вони продовжують боротися.
  
  Вiн ковзнув мiж дерев. Команда кинулася за ним, Хейден стискав багато прикрашену коробку з її поки нерозкритим секретом. Даль тинявся ззаду, вiдстежуючи просування французiв.
  
  "П'ять хвилин позаду нас. Жодних ознак росiян. I китайцi прокидаються. Добре, це могло б трохи затримати їх усiх".
  
  "Гертолiт за десять хвилин", - повiдомила їм Лорен.
  
  "Скажи йому, щоб вiн поквапився", - сказала Алiсiя. "Цей хлопець має бути гарячим".
  
  "Я передам це далi".
  
  Дрейк вибрав найпрямiший маршрут, сподiваючись на хорошу смугу укриття. Дерева тяглися на всi боки, грунт був м'яким i суглинистим i рясно пахнув землею. Кензi пiдiбрала товсту гiлку, знизуючи плечима на бiгу, як би кажучи: "Доведеться обiйтися цим". Спочатку довгий спуск, а потiм рiзке пiднесення, i маршрут за ними зник. Небеса були ледь помiтнi, i всi звуки були приглушенi.
  
  "Я просто сподiваюся, що попереду нас нiхто не чекає", - сказав Даль.
  
  Кiнiмака пробурчав, сильно натискаючи. "Довiряйте слухачам", - сказав вiн, явно повертаючись до своїх часiв до ЦРУ. "Вони краще, нiж ти думаєш".
  
  Дрейк також побачив, що їх немає тут, на землi, i вiн мав слабке польове чуття. Вiн оглянув кожен обрiй, впевнений, що Даль зробить те саме зi спини. За чотири хвилини вони ненадовго зупинилися, щоби послухати.
  
  "Пеленгування на цьому гелiкоптерi?" Хайден прошепотiв Лорен.
  
  The New Yorker мiг бачити їхнє становище як миготливi синi крапки на сканерi. "Прямо за курсом. Продовжуйте йти".
  
  Все довкола було тихо; вони могли бути єдиними людьми у свiтi. Дрейк продовжив через деякий час, обережно вибираючи кроки. Алiсiя кралася поряд iз ним, Хейден на крок вiдставав. Решта членiв команди тепер розосередилася, щоб збiльшити радiус дiї. Зброя була оголена i трималася вiльно.
  
  Попереду дерева рiдшали. Дрейк зупинився бiля зовнiшнього периметра, перевiряючи рельєф мiсцевостi.
  
  "Короткий спуск до рiвного поля", - сказав вiн. "Iдеально пiдходить для подрiбнювача. Чорт, навiть швед може потрапити до такої великої мети".
  
  "Три хвилини до зустрiчi", - сказала Лорен.
  
  Хейден нахилився ближче до Дрейка. "Як це виглядає?"
  
  "Жодних ознак ворогiв". Вiн знизав плечима. "Але, враховуючи, з ким ми маємо справу, чому вони мають бути?"
  
  Даль наблизився. "Тут те саме. Вони, звiсно, десь там, але добре захованi".
  
  "I ви можете бути впевненi, що вони прямують у цей бiк", - сказала Май. "Чому ми чекаємо?"
  
  Даль подивився на Дрейка. "Йоркширському пудингу потрiбна перепочинок".
  
  "Одного разу", - сказав Дрейк, кидаючи останнiй погляд на мiсцевiсть. "Ти збираєшся сказати щось дiйсно напрочуд веселе, але доти, будь ласка, просто говори, коли до тебе звертаються".
  
  Вони вийшли з-за лiнiї дерев, просуваючись вниз по гострому схилу. Теплий вiтерець привiтав Дрейка, приємне вiдчуття пiсля нудотної заростi дерев. Уся територiя була порожня i обгороджена недалеко вiд того мiсця, де вона закiнчувалася смужкою асфальту далеко попереду.
  
  "Рухай зараз же", - сказав Дрейк. "Ми можемо встановити периметр на плоскiй землi".
  
  Але потiм мир i порожнеча у всiй областi були зруйнованi. Команда SPEAR мчала вниз схилом, в той час як лiворуч вiд них росiяни хлинули з того мiсця, де вони були захованi. Попереду обох, укритi далеким гайком, французи також з'явилися в полi зору.
  
  Принаймнi таким був погляд Дрейка на речi. На них точно не було бейджикiв з iменами, але риси обличчя та манери триматися разюче вiдрiзнялися.
  
  Водночас у небi над ними з'явився вертолiт.
  
  "О чорт".
  
  Злiва вiд нього росiйська опустилася на одне колiно i закрiпила ракетницю на плечi.
  
  
  РОЗДIЛ СIМНАДЦЯТИЙ
  
  
  Дрейк розвернувся на пiвкроцi та вiдкрив вогонь. Його кулi вирвали траву навколо елiтного солдата, але не зiпсували його приготувань. Ракетниця жодного разу не здригнулася; важiль, що утримує її, залишався твердим. Його товаришi розсипалися вiялом навколо нього, вiдкриваючи вогонь у вiдповiдь. Дрейк раптово опинився у свiтi, повному небезпек.
  
  Французи з усiх сил мчали прямо до вертольоту, що сiдав. Дрейк разом iз Далем та Смiтом тримали росiян у страху i були насторожi. Було видно пiлотове обличчя, зосереджене на мiсцi для посадки. Алiсiя i Мей анiтрохи не забарилися i помахали, щоб привернути його увагу.
  
  Повiтря прорiзали кулi.
  
  Дрейк зачепив крилом одного з росiян, вiдправивши його на одне колiно. Голос Хейдена пролунав по комунiкатору.
  
  "Пiлот, ухиляйся! Лорен, скажи йому, вони мають ракети!"
  
  Дрейк, Дал i Смiт поплескали росiйський контингент, але вони залишалися надто далеко, щоб вишикуватися належним чином, особливо пiд час руху. Пiлот звiв очi, його обличчя було вражене.
  
  РПГ вистрiлив, ракета вилетiла зi свистом повiтря та сильною бавовною. Дрейк та iншi могли тiльки безпорадно спостерiгати, як вiн, залишаючи за собою слiд у повiтрi, безпомилково полетiв до вертольоту. Сильно запанiкувавши, пiлот здiйснив рiзкий маневр ухилення, нахиливши вертолiт, але ракета, що проноситься, була занадто швидкою, ударилася об нижню частину i вибухнула в хмарi диму i полум'я. Гелiкоптер нахилився i впав, шматки вiдвалювалися i неслися за межi траєкторiї його польоту.
  
  Тiльки тодi, коли вiн дивився з недовiрою, розпачом та похмурим гнiвом, вiн побачив, куди приведе його жахлива траєкторiя.
  
  Французи побачили це наближення i спробували розвiятись, але розбитий вертолiт впав на землю серед них.
  
  Дрейк упав на землю, зарившись головою в дернину. Червонi й помаранчевi язики полум'я пiднялися вгору й убiк, i чорний дим клубами пiднявся до неба. Переважна бiльшiсть вертольота приземлилася однiєю людину; вiн та пiлот загинули миттєво. Лопата несучого гвинта вiдiрвалася i пройшла наскрiзь через третього невдаху, так швидко i раптово, що вiн нiчого про це не знав. Дрейк пiдвiв очi i побачив, як на iншого обрушився величезний шмат уламкiв, що горять. Сила удару збила його з нiг i вiдкинула на дюжину крокiв назад, пiсля чого вiн припинив будь-який рух.
  
  У живих залишилися лише два французи; основна частина команди зазнала поразки внаслiдок одного невдалого iнциденту. Дрейк побачив, як один iз них вiдповзав вiд бурхливого вогню з обпаленою рукою, а iнший, хитаючись, наближався. Якось iншим вдалося схопитися за зброю i одночасно допомогти своєму товаришевi пiти.
  
  Дрейк проковтнув свiй гнiв i продовжував мiцно утримувати концентрацiю. Їхнiй єдиний спосiб видобутку був знищений. Хейден все ще тримав штрафний, але тепер росiяни мчали на них з абсолютно очевидними намiрами. Людина з РПГ все ще цiлилася в уламки, начебто обмiрковувала другий удар.
  
  Дрейк пiдвiвся, i команда пiднялася разом iз ним. Уникаючи росiян у бiк вогню, вони встановили мережу укриттiв, яка змусила їх ворогiв залягти на дно. Дрейк i Дал обидва вдарили чоловiкiв у жилетах, змусивши їх розтягнутися на землi. Бурхливе полум'я охопило їх, коли вони наблизилися, зсередини лунали рiзкi бавовни та важкi скрипи. Дрейк вiдчув, як це омиває його обличчя, а потiм пiрнув за слiпу сторону. Французи, що залишилися, були вже далеко, борючись зi своїми ранами i втратами, i явно вийшли з конфлiкту на даний момент.
  
  Дрейк розвернувся на одному колiнi, натискаючи кнопку зв'язку.
  
  "Гвинтокрил сiдає", - сказав вiн, щоб пiдтвердити це Лорен, потiм: "Нам потрiбен iнший спосiб евакуацiї прямо зараз".
  
  Вiдповiдь була приглушеною. "На ньому".
  
  Команда продовжувала вiдступати, збiльшуючи дистанцiю мiж палаючою перешкодою i ворогом, що наближається. Неймовiрно i безсердечно росiйська з РПГ випустила ще одну ракету по вже зруйнованому гелiкоптеру, пiднявши в повiтря новi стовпи полум'я i шрапнiли.
  
  Дрейк вiдчув, як шматок металу вiдiрвався вiд плеча, i розвернувся вiд удару. Даль озирнувся, але йоркширець кивнув - я гаразд.
  
  Алiсiя вказала їм у бiк далекого паркану. "Ця дорога - єдиний варiант. Ворушiться, люди!"
  
  Хайден вирiвняв коробку та побiг. Смiт i Кiнiмака залишалися ззаду, пiдтримуючи вогонь мiж собою та росiянами. Дрейк оглянув мiсцевiсть попереду, завжди готовий до нових сюрпризiв i чекає найгiршого. Китайцi були десь, а iзраїльтяни, шведи та британцi були напоготовi.
  
  Їхня швидкiсть вiддалила їх вiд переслiдуючих росiян, i вони дiсталися огорожi iз запасом часу. Алiсiя i Мей зрiзали шлях, а потiм опинилися на iншому боцi, поряд з двосмуговою смугою асфальту, яка зникала в обидвi сторони в пустелi, що здається. Лорен ще не повернулася до них, але вони надали її самiй собi, знаючи, що Округ Колумбiя допоможе.
  
  Дрейк не був сповнений величезної впевненостi. Вiн не звинувачував Лорен - "Житель Нью-Йорка" ступав на чисту воду, але поки нiщо в цiй мiсiї не говорило йому про те, що чоловiки i жiнки, якi сидять у безпецi та теплi в Капiтолiї, повнiстю прикривають свої спини.
  
  Алiсiя вирушила на пробiжку. Це був дедалi дивнiший сценарiй. Дрейк знав, що росiяни мали мати якесь прикриття. Можливо, це було в дорозi.
  
  "Подивися туди", - заговорила Кензi.
  
  Приблизно за пiвмилi попереду чорний позашляховик зупинився, щоб пiдiбрати опiр французiв. На їхнiх очах машина швидко розiгналася до ста вiсiмдесяти миль на годину, занурила двох оперативникiв i з вереском помчала геть.
  
  "Бiднi ублюдки", - сказав Даль.
  
  "Ми повиннi турбуватися про себе", - сказав Смiт. "Або ми теж станемо 'бiдними ублюдками"".
  
  "Бурган у чомусь правий", - сказала Алiсiя, оглядаючи всi напрямки. "Серйозно, нам нiкуди йти".
  
  "Закопайте коробку". Кiнiмака вказав на гай дерев недалеко вiд дороги. "Повертайся за цим пiзнiше. Або попроси Лорен надiслати iншу команду".
  
  Дрейк глянув на Даля. "Не повинно бути занадто складно, га?"
  
  "Занадто ризиковано", - сказав Хейден. "Вони могли знайти це. Перехопiть повiдомлення. Крiм того, нам потрiбна ця iнформацiя. Iншi команди, можливо, вже прямують до третього вершника".
  
  Дрейк моргнув. Вiн про це не подумав. Вузол напруги почав пульсувати прямо в серединi його чола.
  
  "Нiколи не думала, що опинюся на мiлинi в чортовому Китаї", - поскаржилася Алiсiя.
  
  "Це один iз чотирьох кутiв землi", - сказав їй Даль. "Так що втiшайтеся цим".
  
  "О, дякую, чувак. Дякую за це. Можливо, я куплю кондомiнiум".
  
  Росiяни вже вийшли на дорогу. Дрейк мiг бачити, як один iз них кричить у рацiю. Потiм його погляд перемiстився повз росiян i спробував сфокусуватися на чомусь вдалинi, що рухається.
  
  "Можливо, це їхнiй транспорт", - сказав Даль, одночасно бiгаючи i оглядаючись назад.
  
  Йоргi засмiявся, його очi були орлиними. "Я сподiваюся на це. I десять рокiв тому ти, можливо, мав рацiю."
  
  Дрейк примружився. "Гей, це автобус".
  
  "Продовжуй тiкати", - сказав Хейден. "Постарайся не виглядати зацiкавленим".
  
  Алiсiя засмiялася. "Тепер ти зробив це. Я не можу перестати дивитись. Ти колись робив це? Ти знаєш, що не варто вирячитися на когось i виявляти, що ти, чорт забирай, не можеш вiдвести погляд?
  
  "Я отримую це весь час", - сказав Даль. "Звичайно".
  
  "Ну, маппет, одягнений у шкiру, - рiдкiсне видовище", - вставив Дрейк.
  
  Автобус був яскраво-жовтим i сучасним i пронiсся повз росiйськi, не зменшуючи швидкостi. Дрейк оцiнив його швидкiсть, водiя та пасажирiв, але знав, що у них не було вибору. Вони знаходилися за кiлька миль вiд будь-якого великого мiста. Коли автобус наблизився i росiяни дивилися на нього, команда SPEAR перегородила дорогу.
  
  "Пригальмувати", - одними губами сказала Алiсiя.
  
  Смiт уривчасто засмiявся. "Це не Канзас. Вiн тебе не зрозумiє".
  
  "Тодi унiверсальна мова". Алiсiя пiдняла свою зброю, незважаючи на лютий погляд Хейдена.
  
  "Швидше", - сказав Даль. "Перш нiж вiн стрибне на радiо".
  
  Автобус сповiльнився i трохи вилив, широка передня частина з'їхала в офсайд. Росiяни вже тiкали. Дрейк штовхнув дверi, жестом наказуючи водiєвi вiдчинити її. Обличчя чоловiка було зляканим, очi широко розплющенi й металися мiж солдатами та його пасажирами. Дрейк зачекав, поки вiдчиняться дверi, а потiм ступив уперед, простягаючи руку.
  
  "Ми просто хочемо покататися", - сказав вiн так заспокiйливо, як тiльки мiг.
  
  Команда зайняла середину автобуса. Даль схопився останнiм i поплескав водiя по руцi.
  
  "Вперед!" Вiн вказав униз дорогою.
  
  Росiяни були не бiльше нiж за сто ярдiв позаду, пiднявши зброю, коли водiй вдавив ногу в пiдлогу. Очевидно, вiн стежив за своїми бiчними дзеркалами. Автобус почав рухатися, пасажири вiдсахнулися назад. Дрейк тримався. Алiсiя пiдiйшла до задньої частини автобуса, щоби оцiнити погоню.
  
  "Вони набирають сили",
  
  Дрейк помахав Далю рукою. "Скажи Кiану, щоб поспiшав, чорт забирай!"
  
  Швед виглядав трохи збентеженим, але поговорив iз водiєм автобуса. Автомобiль повiльно набирав швидкiсть. Дрейк побачив, як Алiсiя здригнулася, а потiм швидко обернулася, кричачи на пасажирiв автобуса.
  
  "Пригнись! Зараз же!"
  
  Побоюючись RPG, Дрейк також упав. На щастя, кулi потрапили лише у задню частину автомобiля, усi застрягли у шасi. Вiн зiтхнув з полегшенням. Очевидно, що росiяни були попередженi про жертви серед цивiльного населення. Принаймнi це було щось.
  
  I знову на думку прийшли полiтичнi махiнацiї, якi стоять за планами кожної елiтної команди. Не всi команди спонсорувалися державою; i деякi лiдери навiть не знали, що вiдбувається. I знову його думки повернулися до французiв i загиблих солдатiв.
  
  Роблять свою роботу.
  
  Автобус вiдiрвався вiд росiян, набираючи швидкiсть дорогою, весь його каркас тремтiв. Дрейк трохи розслабився, знаючи, що вони прямують назад до Еджин Хоро у тому напрямку, в якому вони рухалися. Водiй подолав широкий розгонистий поворот. Дрейк обернувся, коли Алiсiя видала низький крик iз заднього сидiння.
  
  I побачили чорний вертолiт, який належав росiянам, що пiкiрує, щоб забрати їх.
  
  Голос Хейден заповнив зв'язок. "Вони не нападатимуть".
  
  Дрейк пiдiбгав губи. "Плинний op. Порядки змiнюються".
  
  "I вони все ще можуть зiштовхнути автобус iз дороги", - вiдповiв Даль. "Скiльки ще до мiста?"
  
  "Вiсiм хвилин", - вiдповiла Лорен.
  
  "Занадто довго". Даль пройшов по проходу до задньої частини вагона, що набирає швидкiсть, i почав пояснювати пасажирам, що вони повиннi рухатися вперед. Минуло кiлька миттєвостей, а потiм вiн приєднався до Алiсiї.
  
  "Привiт, Торстi. I я завжди думав, що заднi сидiння призначенi лише для поцiлункiв".
  
  Швед видав здавлений звук. Ти намагаєшся змусити мене захворiти вiд подорожi? Я знаю, де цi губи були".
  
  Алiсiя надiслала йому повiтряний поцiлунок. "Ти не знаєш, де вони побували".
  
  Даль придушив усмiшку i осiнив себе хресним знаменням. Росiйський гелiкоптер ненадовго приземлився, поки солдати пiднiмалися на борт, зависнувши над злiтно-посадковою смугою. Автобус подолав деяку вiдстань i повернув мiж ними, а Алiсiя та Даль оглянули повiтря.
  
  Дрейк виглядав попереду французiв, що тiкали, але сумнiвався, чи спробують вони напасти. Вони були нечисленнi та боролися iз втратами. Вони переоцiнювали. Було б розумнiше, якби вони одразу перейшли до третьої пiдказки.
  
  Проте вiн спостерiгав.
  
  У комунiкаторi пролунав голос Лорен. "Шiсть хвилин. У вас, хлопцi, є час поговорити?
  
  "З приводу чого?" Смiт загарчав, але утримався вiд чогось пiдбурювального.
  
  "Третiй Вершник - загадка, хтось, кого Орден закинув туди, щоб зробити воду. Серед знаменитих iндiйцiв Махатма Гандi, Iдiра Гандi, Дiпак Чопра, але як ви знаходите найгiршого з тих, що коли-небудь жили? I був вiдомий". Вона зiтхнула. "Ми все ще перевiряємо. Однак мозковий центр у Вашингтонi поки що в безвиходi. Я сказав їм, що, можливо, це не так уже й погано".
  
  Дрейк зiтхнув з полегшенням. "Так, кохана. Не найгiрше, що могло статися", - сказав вiн. "Це має уповiльнити iншi нацiї".
  
  "Це обов'язково станеться. Щодо iнших новин, ми думаємо, що ми зламали чотири кути землi".
  
  "У тебе є?" - сказала Май. "Це гарнi новини".
  
  Дрейку подобалося її типове применшення. "Тримайся, Май".
  
  "Так, не хочу зриватися з мiсця вiд хвилювання", - сухо додала Алiсiя.
  
  Май не зволила вiдповiсти. Лорен продовжила, нiби нiчого не було сказано: "Почекайте хвилинку, хлопцi. Менi щойно сказали, що китайцi повернулися до цього. Принаймнi два вертольоти попрямували у ваш бiк".
  
  "Ми в китайському автобусi", - сказав Йоргi. "Хiба ми не будемо в безпецi, принаймнi вiд них?"
  
  "Це трохи наївно", - сказала Кензi. "Урядам все одно".
  
  "Незважаючи на надмiрне узагальнення", - додав Хейден. "Кензi права. Ми не можемо припустити, що вони не потраплять до автобуса".
  
  Пророчi слова, подумав Дрейк, коли в блакитному небi, що розкинулося перед автобусом, виросла чорна цятка.
  
  Алiсiя сказала: "Росiйськi тут".
  
  Це стало набагато складнiше.
  
  
  РОЗДIЛ ВОСIМНАДЦЯТИЙ
  
  
  Гелiкоптери налетiли спереду i ззаду. Дрейк спостерiгав, як китайський птах спiкував майже до асфальту, перш нiж вирiвнятися i попрямувати до автобуса.
  
  "Вони змушують нас врiзатися", - сказав вiн, потiм вказав на переляканого водiя. "Нi нi. продовжуйте!"
  
  Двигун автобуса заревiв, шини загримiли землею. Декiлька людей, що стовпилися попереду, вже почали кричати. Дрейк знав, що китайцi не стали б навмисне розбивати вертолiт, але було важко донести його знання до пасажирiв.
  
  Водiй мiцно замружився. Автобус повернув.
  
  Дрейк вилаявся i вiдтяг чоловiка вiд його сiдала, схопившись за кермо. Смiт допомiг чоловiковi та грубо вивiв його у прохiд. Дрейк стрибнув за кермо автобуса, поставивши ногу на педаль газу та мiцно тримаючи руки на кермi, утримуючи його на абсолютно прямiй лiнiї.
  
  Нiс вертольота був спрямований прямо на них, розрив швидко скорочувався.
  
  Ззаду i з бокiв пролунали крики. Тепер Смiтовi доводилося утримувати водiя. Дрейк тримався.
  
  У комунiкаторi затрiщало. "Давай, мiй неотесаний Кiану", - видихнула Алiсiя. "Росiйськi практично на наших-"
  
  "Сука", - огризнулася Кензi у вiдповiдь. "Будь спокiйний. Ти дивилася на фасад?
  
  Вiск Алiсiї рознiсся по всьому автобусу.
  
  "Думки?" Дрейк запитав в останню мить.
  
  "Це не зовсiм засiдання правлiння!"
  
  Дрейк мiцно тримався за свою вiру, свiй досвiд та кермо. Гучнi протести заповнили його вуха. Тiла падають на пiдлогу автобуса. Навiть Смiт зiщулився. В останнiй момент китайський вертолiт нахилився праворуч, i росiйський вертолiт загальмував, полозья майже зачепили задню частину автобуса. Алiсiя свиснула, i Дал прочистив горло.
  
  "Я дiйсно вiрю, що ми виграли цей раунд iз куркою".
  
  Дрейк продовжив рух, побачивши попереду ще один широкий розгонистий поворот. "I бонус у тому, що ми не смаженi та не хрусткi".
  
  "Припини це", - сказав Кiнiмака. "Я вже зголоднiв".
  
  Алiсiя кашлянула. "Це просто божевiльний китайський вертолiт".
  
  "Вони повертаються", - сказав Хейден.
  
  "Ви, хлопцi, прямо зараз наближаєтеся до околиць мiста", - сказала Лорен. "Але все одно за три хвилини їзди вiд будь-якого пристойного населеного пункту".
  
  Дрейк кинувся до комунiкатора. "Давайте, люди! Ти маєш змусити їх боятися цього!"
  
  Кензi пiдiйшла до заднiх дверей, кричачи: "У когось тут є катана?"
  
  Її слова зустрiли порожнi погляди, двi чи три особи запропонували свої мiсця. Старий з широко розплющеними очима простяг тремтячу руку, що тримає пакет iз солодощами.
  
  Кензi зiтхнула. Дрейк клацнув вимикачем, щоб вiдчинити дверi. В одну мить iзраїльтянка висунула своє тiло назовнi, вхопилася за край вiкна, потiм за дах i потягла себе на дах автобуса. Дрейк вiв машину так рiвно, як тiльки мiг, уникаючи великої вибоїни, глибоко дихаючи, оскiльки розумiв свою вiдповiдальнiсть, що випливає з вчинку Кензi.
  
  Потiм, у дзеркалi заднього виду, вiн побачив, як Дал стрибнув, щоб приєднатися до неї.
  
  О чорт.
  
  Сильно зосередившись, вiн тримав його стiйким.
  
  
  * * *
  
  
  Даль видерся на дах автобуса. Кензi простягла руку, але вiн кивнув повз неї.
  
  "Швидше!"
  
  Росiйський гелiкоптер набрав висоту i тепер знову пiкiрував, цього разу пiд кутом у три чвертi по фронту. Вiн мiг бачити, як з кожного боку звисає людина, що цiлиться зi зброї, ймовiрно, цiлиться в колеса або навiть водiя.
  
  Вiн миттєво розвернувся, шукаючи китайського гелiкоптера. Це було недалеко. Пiкуючи лiворуч, там теж були люди, якi нацiлили зброю з дверей. Той факт, що китайцi не вели масований вогонь своїм автобусом, спочатку вселяв оптимiзм, але був пом'якшений усвiдомленням того, що їм потрiбна була коробка, яку тримав Хейден, i вона була їм потрiбна неушкодженою.
  
  Кензi влаштувалася на даху автобуса, прислухаючись до вiтру та руху, i розсунула колiна. Потiм вона пiдняла свою зброю, зосередившись на гелiкоптерi. Даль сподiвався, що вона навiть не спробує зняти це, просто вiдлякає тих, хто стрiляв. Росiяни не виявляли такої стриманостi, але Кензi вiдчайдушно хотiла змiнитись.
  
  Даль оцiнив вертолiт, що наближається. Битком набитий, вiн був не просто моторним, але смертоносним. Останнє, чого вiн хотiв, це викликати якусь аварiю, не кажучи вже про таку, яка могла б спричинити зiткнення з автобусом.
  
  Переднi колеса пiдстрибнули на вибоїнi, викликавши "вибачте" у Дрейка. Даль бiльше нiчого не чув, крiм шуму повiтря, що несе, i реву вертольота. Пострiл вiдскочив вiд металу поряд iз його правою ногою. Швед проiгнорував це, прицiлився та вистрiлив.
  
  Куля, мабуть, потрапила в цiль, бо чоловiк кинув пiстолет i вiдступив. Даль не дозволив цьому порушити його концентрацiю, просто зробив ще один пострiл через вiдкритий дверний отвiр. Гелiкоптер розвернувся прямо на нього, швидко наближаючись, i цього разу Даль зрозумiв, що прикидатися боягузом - погана iдея.
  
  Вiн кинувся на дах автобуса.
  
  Вертолiт з вереском пронiсся над головою, розтинаючи простiр, який вiн щойно покинув. У нього не було маневреностi, щоб розвернутися до Кензi, але вiн пройшов досить близько, щоб вiдкинути її убiк.
  
  До краю даху автобуса!
  
  Даль послизнувся i поповз уперед, намагаючись дiстатись до неї вчасно. Кензi зупинила падiння, але втратила контроль над своєю зброєю; тим не менш, iнерцiя змусила її вилетiти з автобуса, що мчить, на безжалiсну дорогу далеко внизу.
  
  Китайський птах рiзко нахилився, заходячи на коло. Росiйський вистрiлив над головою, шалена куля пробила метал поруч iз правим стегном Даля. Тiло Кензi зiсковзнуло з автобуса, i вiн вклав усе своє тiло в останнiй вiдчайдушний стрибок, витягнувши руку.
  
  Йому вдалося обхопити правою рукою її зап'ястя, що смикалося; мiцно стиснув i чекав неминучого ривка.
  
  Це прийшло, але вiн тримався, розтягнутий до краю. Блискучий, гладкий метал спрацював проти нього, дозволяючи його тiлу ковзати до краю, вага Кензi тягла їх обох униз.
  
  По зв'язку долинули крики. Команда могла бачити, як ноги Кензi кидаються за одним з бiчних вiкон. Даль тримався щосили, але з кожною миттю його тiло зiсковзувало все ближче i ближче до цього жорсткого краю.
  
  На даху автобуса не було зчеплення, i не було за що вхопитися. Вiн мiг триматися, вiн нiколи б не вiдпустив, але вiн також не мiг знайти жодної опори, щоб пiдняти її. У комунiкаторi пролунав голос Дрейка.
  
  Ти хочеш, щоб я зупинився? Гучний, невпевнений, трохи стривожений.
  
  Даль добре читав емоцiї. Якби вони зупинилися, по них сильно вдарили б i росiяни, i китайцi. Нiхто не знає, яким буде результат.
  
  Голос Лорен урвався. "Вибачте, я щойно отримав повiдомлення, що шведи йдуть на вас. Тепер це поширення у чотирьох напрямках, люди ".
  
  Даль вiдчув, як тяжкiсть розтягує його м'язи. Щоразу, коли автобус пiдстрибував, ще один дюйм його тiла зiсковзував до краю, i Кензi падав трохи далi. Вiн почув голос iзраїльтянина звiдкись знизу.
  
  "Вiдпусти! Я можу це зробити!"
  
  Нiзащо. Вони їхали зi швидкiстю шiстдесят миль на годину. Кензi знала, що вiн не вiдпустить її, i не хотiла, щоб вони обоє впали. Даль вiдчув до неї ще бiльшу повагу. Серце, яке, як вiн знав, було глибоко занурене, щойно пiднялося трохи ближче до поверхнi.
  
  Звук її чобiт, що барабанять по вiкнах, змусив його власне серце битися швидше.
  
  Вони ковзнули разом: Кензi вниз бортом, а Даль по даху автобуса. Вiн спробував ухопитися за грубу кромку, що проходила краєм, але вона була надто маленькою i розсiкла його плоть. Не бачачи жодної надiї, вiн чiплявся за неї так довго, як мiг, ризикуючи всiм.
  
  Його груди рухалися до урвища, невблаганно ковзаючи. Його очi зустрiлися з очима Кензi, спрямованими вгору. Їхнiй обмiн був безсловесним, невиразним, але глибоким.
  
  Ти мусиш вiдпустити мене.
  
  Нiзащо.
  
  Вiн потягнув ще раз, тiльки для того, щоб прослизнути повз крапку неповернення.
  
  Сильнi руки стиснули обидвi його iкри, руки, якi могли належати лише Мано Кiнiмаке.
  
  "Попався", - сказав гаваєць. "Ви, хлопцi, нiкуди не подiнетесь".
  
  Гаваєць пiдтримав Даля, а потiм повiльно вiдтягнув його вiд падiння. Даль мiцно тримав Кензi. Разом вони повiльно просувалися до безпеки.
  
  Вгорi гелiкоптери занурилися востаннє.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк знав, що Кiнiмака мiцно тримає своїх друзiв, але все ще не наважувався надто рiзко повернути автобус. Росiяни та китайцi наступали з рiзних бокiв, без сумнiву, розумiючи, що це буде їхнiй останнiй захiд.
  
  Звук вiкон, що розбиваються, пiдказав йому, що решта не стояла без дiла. Вони мали план.
  
  Позаду Алiсiя, Смiт, Мей, Хайден та Йоргi взяли вiкно з рiзних бокiв автобуса i розбили його. Нацiлившись на вертольоти, що наближаються, вони вiдкрили шквальний вогонь, який змусив їх швидко вiдхилитися вбiк. Лiнiя дерев закiнчилася, i Дрейк побачив попереду будiвлi.
  
  Мережа дорiг, кiльцева розв'язка. Позаду нього пролунали пострiли, що заповнили автобус; чорнi гелiкоптери пiднялися в небо.
  
  Вiн зiтхнув з полегшенням.
  
  "Ми виживаємо", - сказав вiн. "Щоб битися в iнший раз".
  
  Лорен перервала. "Шведи теж вiдступили", - сказала вона. "Але я досi отримую щось на зразок ореолу у сигналi. Щось мiж Вашингтоном, полем та мною. Це дивно. Майже начебто... начебто..."
  
  "Що?" - Запитав я. Запитав Дрейк.
  
  "Нiби вiдбувається iнший набiр комунiкацiй. У грi є ще дещо. Ще один... " вона завагалася.
  
  "Команда?" Дрейк закiнчив.
  
  Хайден голосно пробурчав. "Це звучить безглуздо".
  
  "Я знаю", - вiдповiла Лорен. "Я справдi люблю, i я не експерт. Якби тiльки Карiн була тут, я впевнений, у нас було б щось краще".
  
  "Ти можеш вловити якийсь дiалог?" Запитав Хейден. "Навiть зовсiм небагато?"
  
  Дрейк згадав бiльш ранню згадку про SEAL Team 7, почуту тiльки Далем та ним самим. Йому знову спало на думку, що всi комунiкацiї прослуховуються.
  
  "Ми можемо вiдкласти це тимчасово?" - спитав вiн. "I знайдеш нам найкращий спосiб вибратися звiдси?"
  
  У голосi Лорен звучало полегшення. "Звичайно, звичайно", - сказала вона. "Дай менi хвилинку".
  
  
  Роздiл дев'ятнадцятий
  
  
  Хейден Джей почекав кiлька годин, поки команда не опиниться в безпецi, сховавшись у невеликому притулку на Тайванi, розташованому на супутнику, перш нiж залишити тiсне примiщення, щоб зателефонувати.
  
  Її цiль: зв'язатися з Кiмберлi Кроу.
  
  Це зайняло деякий час, але Хайден вистояв. Вона знайшла тихий куточок за будинком, присiла навпочiпки i почала чекати, намагаючись не дати головi закружляти. Було важко знайти щось постiйне в її життi, за що можна було б зачепитися поза командою. Спiр став її життям, сенсом її життя, i, як наслiдок цього, у неї просто не було жодних особистих зв'язкiв, нiчого, крiм роботи. Вона подумки повернулася до вихору пригод, якi вони пережили разом - починаючи з Одiна та Врат пекла, аж до Вавилону та Пандори, ядерного вибуху, який майже знищив Нью-Йорк, її старого розриву з Беном Блейком та недавнього розставання з Мано Кiнiмакою. Вона була сильною, надто сильною. Їй не треба було бути такою сильною. Найдавнiший iнцидент iз скарбами iнкiв у Перу вплинув на неї як морально, так i фiзично. Нiколи ранiше вона не була така вражена до глибини душi.
  
  Тепер вона спокiйно переосмислила. Мости, можливо, були спаленi, i це мало бути чудово. Але якщо вона дiйсно хотiла змiнитися, якщо вона хотiла бiльшого у своєму життi, вона повинна була бути страшенно впевнена, перш нiж зробити рiшучий крок i ризикнути знову завдати комусь болю. Будь то цей Мано чи хтось iнший.
  
  Менi не байдуже. Я дiйсно хочу. I наступного разу менi потрiбно бути впевненим, що я залишаюся вiрним тому, чого я зрештою хочу.
  
  З життя. Не без роботи. Команда SPEAR зiбралася та добре попрацювала, але нiщо не тривало вiчно. Настане час-
  
  "Мiс Джей?" - промовив голос робота. "Я допомагаю тобi зараз".
  
  Хайден зiбрав усе докупи. Наступний голос на лiнiї належав мiнiстру оборони.
  
  "У чому проблема, агент Джей?" Короткий, тихий, вiдсторонений. Здавалося, Кроу був на взводi.
  
  Хейден витратила час, щоб вигадати, як сформулювати своє головне питання. Вона вирiшила поховати це у лайнi i подивитися, що Кроу вловив.
  
  "Ми вийшли з Китаю та отримали другу коробку. Команда зараз перевiряє це. Звiти незабаром, без сумнiву. Жертв немає, хоча безлiч порiзiв та забитих мiсць. Не всi команди-суперники налаштованi вороже..." Вона на секунду задумалася, чи не клюне Кроу, а потiм продовжила: "Деякi країни агресивнiшi за iнших. Французи втратили щонайменше трьох. Один росiйський поранений. Чи може бути iнша, бiльш потайлива команда? Ми чули уривки таємної американської балаканини, яка, звичайно, нiчого не доводить. Британцi на нашому боцi принаймнi так здається, i Дрейк має на них певний вплив. Нинi ми на конспiративнiй квартирi чекаємо на аналiтичний центр, який з'ясує мiсцезнаходження третього Вершника ".
  
  Тепер вона зупинилася i чекала.
  
  Кроу зберегла свою стриманiсть. "Що небудь ще?"
  
  "Я в це не вiрю". Хейден вiдчула розчарування, коли її зусилля нi до чого не спричинили. Вона подумала, чи не слiд їй бути прямiшою.
  
  "Я перебуваю в постiйному контактi з людьми з Вашингтона", - сказав Кроу. "Немає необхiдностi тримати мене в курсi".
  
  "А, гаразд. Дякую вам".
  
  Хайден почав пiдписуватись. I тiльки тодi Кроу вiдправив по лiнiї, здавалося б, безневинний запит.
  
  "Почекай. Ви сказали, що думали, що хтось може видавати себе за американцiв? Десь у полi?"
  
  Хайден не говорив нiчого подiбного. Але з усiєї цiєї iнформацiї, що стосується справи, Кроу вловив тiльки одне. Вона видавила iз себе смiшок. "Схоже, що так. Ми чули це на землi". Вона не вплутувала в це Лорен. "Звичайно, ми знаємо, що другої команди немає, тож, можливо, це одна з iнших країн, яка використовує колишнiх американських спецназiвцiв чи навiть найманцiв".
  
  "Другий елемент iноземного уряду, який використовує персонал Сполучених Штатiв?" Кроу зашипiв. "Може бути, агент Джей. Можливо Ви правi. Звичайно, - вона засмiялася, "другої команди не буде".
  
  Хайден слухав бiльше за слова. "I коли ми повернемось? До чого ми повертаємось?
  
  Кроу мовчала, що сказала Хейден, що вона точно знала, про що питали. "По однiй справi за раз", - зрештою сказала вона. "Спочатку мають бути знайденi та нейтралiзованi так званi Вершники Ордену".
  
  "Звичайно". Хейден також знала, що це був її останнiй шанс поговорити безпосередньо з Кроу, тож вирiшила пiти трохи далi. "А якщо ми знову почуємо американську балаканину?"
  
  "Хто я такий - польовий агент? Розберися iз цим ".
  
  Кроу вiдключила дзвiнок, залишивши Хейден кiлька хвилин уважно дивитись на екран мобiльного телефону, тепер переоцiнюючи не лише себе, а й намiри своєї країни.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк скористався можливiстю вiдпочити, поки Йорги, Май та Кiнiмака розбиралися з новою коробкою. Той факт, що вiн був доставлений з мавзолею Чингiсхана i лежав серед особистих речей легендарної фiгури, лише посилив повагу, з якою вони поводилися з ним. Чiткий символ, що викликає огиду, нагорi доводив, що колись вiн належав Ордену Страшного суду.
  
  Кiнiмака вивчав замок. "Я впевнений, що Орден колись мав план роздавати ключi", - сказав вiн. "Але життя стало на шляху". Вiн усмiхнувся.
  
  "Смерть", - тихо сказала Май. "Смерть стала на шляху".
  
  "Хочеш, я витончено вiдкрию його?" Йоргi спитав.
  
  "Так, давай подивимося на деякi з цих злодiйських навичок, Йоги". Алiсiя заговорила, сидячи спиною до стiни бiля Дрейка, з пляшкою води в однiй руцi, пiстолетом в iншiй.
  
  "Немає сенсу". Кiнiмака клацнув замком м'ясистою лапою. "Це не зовсiм мистецтво".
  
  Кензi пiдповзла до нього, коли Май пiдняла кришку. Це був дивний сценарiй, подумав Дрейк, солдати замкненi в крихiтнiй кiмнатi, де нема де сiсти, нема де спiлкуватися чи готувати їжу. Просто мiнi-холодильник, набитий водою, та кiлька коробок печива. Вiкна були завiшанi, дверi забранi масивними засувами. Килим був зношеним i смердяв цвiллю, але солдати вiдчували гiрше. Цього було достатньо, щоби трохи вiдпочити.
  
  Смiт, який охороняв дверi, впустив Хейдена назад, увiйшовши якраз у той момент, коли Мей потяглася до коробки. Дрейку здалося, що бос виглядав змученим i стурбованим, на взводi. Сподiваюся, згодом вона докладно розповiсть про свою розмову.
  
  Май кiлька секунд переминалася з ноги на ногу, перш нiж витягти руки. Вона тримала товсту пачку паперiв, загорнуту в товсту папку i перев'язану вузлуватим шматком шпагату, що змусило деяких членiв команди пiдняти брови.
  
  "Невже?" Кiнiмака вiдкинувся навпочiпки. "Це зброя, яка може поставити пiд загрозу свiт?"
  
  "Написане слово, - сказала Кензi, - може бути досить сильним".
  
  "Що це?" - Запитав я. Запитала Лорен. "Нас чекають усi хлопцi з Вашингтона".
  
  Час продовжував працювати проти них. Як завжди, це був ключ до того, щоб залишатися попереду гри i зокрема гонки. Дрейк бачив два шляхи просування вперед. "Мей, Хайден i Дал, чому б вам не з'ясувати, що це таке? Лорен - що в тебе є по третьому вершнику, якщо нам потрiбний напрямок, у якому рухатися?"
  
  Лорен уже сказала їм, що зустрiнеться з ними у третьому мiсцi. Тепер вона голосно зiтхнула. "Ну нiхто не впевнений на 100 вiдсоткiв, хлопцi. Щоб уявити вам картину, я збираюся познайомити вас з їхньою iнтерпретацiєю чотирьох сторiн свiту".
  
  Дрейк спостерiгав, як Мей та iншi, насупившись, пробираються до зброї завоювання. "В нас є час".
  
  "Що ж, це справдi цiкаво. До вiдкриття так званого Нового Свiту в шiстнадцятому столiттi вважалося, що землю було подiлено на три частини - Європу, Азiю та Африку. Подiлом мiж цими континентами був Геллеспонт, який чудово вписується в план Ордену, який ви дотримувалися досi. Отже, Азiя починалася за Геллеспонтом, невiдомою країною екзотичних багатств, що вони називали Сходом. Звичайно, пiзнiше вони знайшли Америку, i вона тодi стала Новим Свiтом, бажаним, незвiданим та сповненим надiй. Було опублiковано книгу емблем, що зображують новi чотири сторони свiту. Азiя, Європа, Африка та Америка. Схоже, Орден вирiшив впровадити це давнє мислення у свою карту з невiдомих причин - хоча, мабуть, тому, що вони все ще вважали себе за всемогутнiх патрiархiв, якi полюють за релiквiями ". Лорен перевела подих.
  
  "Отже, це перевиховання свiту, яке вiдбулося знову, коли вони знайшли Австралiю, а потiм Антарктиду?" Кензi сказала.
  
  "Так, поступове перевиховання протягом столiть, яке, як дехто вважає, все ще вiдбувається. Але це зовсiм iнша iсторiя. Не все це було щастям та трояндами. Фраза "чотири кута землi", можливо, була найсуперечливiшим виразом в iсторiї. На iвритi це перекладається як "крайнiсть". У Числах 15:38 це межi; у Єзекiїля - кути; а в Iова - кiнцi. Це також можна перекласти як подiл. Очевидно, що Бiблiя прямо тут залишила себе вiдкритою для глузувань..."
  
  Дрейк зрозумiв це. "Бо це передбачає, що свiт плоский?"
  
  "Так. Але Бiблiя описує це у книзi Iсаї, називаючи це сферою. Отже, навмисне посилання. Суть у тому, що вони могли використовувати будь-яку кiлькiсть слiв - близько дюжини - для опису кута. Вважається, що слово "крайнiсть" було використано навмисно, щоб передати саме це. I жоден єврей нiколи не змiг би неправильно витлумачити справжнє значення, оскiльки протягом 2000 рокiв вони тричi на день виходили обличчям до мiста Єрусалиму i скандували: "Трубiть у велику трубу за нашу свободу. Пiднiмiть прапор, щоб зiбрати наших вигнанцiв, i зберiть нас разом iз чотирьох кiнцiв землi на нашiй власнiй землi".
  
  "Отже, вони не просто вибрали фразу навмання?" - спитав Смiт.
  
  "Нi. Книга пророка Iсаї пояснює, як Месiя збере свiй народ iз чотирьох кiнцiв землi. З усiх кiнцiв вони зберуться в Iзраїлi".
  
  Кензi не поворухнула жодним м'язом i не сказала нi слова. Дрейк гадки не мав про її релiгiйнi переконання, якщо вони в неї взагалi були, але знав, що це неминуче стало б значною частиною її життя. У цей момент вiн вивчав її трохи бiльше, поки вони чекали на продовження вiд Лорен. Вiра Даль у те, що вона за своєю суттю добра i завжди повернеться до свого морального серця, певною мiрою виправдалася. Вiн усе ще бачив у нiй межу - межу беззаконня, - але це не обов'язково було погано.
  
  Часом.
  
  Але у вас не могло бути цього в обох напрямках. I це те, що вiн побачив у Кензi - безжальну винищувачку, коли вона була потрiбна, i душу, що бореться, коли вона була не потрiбна. Заради неї їм довелося дозволити їй змiнитись.
  
  "Звичайно, у цьому є сенс", - сказав Кiнiмака. Спочатку Африка, потiм Китай. То що далi?"
  
  Лорен вiдповiла негайно. "Так, ми вважаємо, що сенс Бiблiї був у кiнцiвках, як i Порядок. Вони ускладнили завдання тому, хто наступить. Вiдповiдно до тексту... ну... Я зачитаю вiдповiдний уривок: 'Знайдiть мiсця упокою Отця Стратегiї, а потiм кагана; найгiршого iндiанця, який коли-небудь жив, а потiм Бича Божого. Але все не так, як здається. Ми вiдвiдали кагана в 1960 роцi, через п'ять рокiв пiсля завершення, поклавши Завоювання у його труну. Ми знайшли Бiч, котрий охороняє справжнiй страшний суд. I єдиний код вбивства - це коли з'явилися Вершники. На кiстках Батька немає розпiзнавальних знакiв. Iндiанець оточений зброєю..."
  
  Дрейк увiбрав це. "Гiрший iндiанець, який колись жив? I вiн оточений зброєю? Звичайно, це може бути будь-де в Iндiї. Це країна, оточена зброєю".
  
  "Назад, коли Орден ховав Вершникiв?"
  
  Дрейк подумав про це. "Ну так, я думаю, що так. У будь-якому разi, що таке третiй вершник?
  
  "Голод".
  
  Вiн глибоко зiтхнув i глянув на Алiсiю. "Це не могла бути Пухнаста принцеса, чи не так?"
  
  Алiсiя помахала рукою туди-сюди. "Може бути. Я прийму це до уваги".
  
  Дрейк витрiщив очi. "Ти страшенно неможливий".
  
  "Є якiсь переваги?"
  
  "До чого?"
  
  "Яка принцеса? Дiвчина має знати, ти знаєш ".
  
  Вiн вивчав свої черевики. "Що ж. Я завжди був небайдужий до Клеопатри. Я знаю, що вона не принцеса, але..."
  
  "Корольова? Так навiть краще".
  
  Лорен досi говорила. "Як я вже говорив ранiше, хлопцi та дiвчата все ще оцiнюють, на якого iндiанця мiг би посилатися Орден. Правду кажучи, це надто двозначно. Я маю на увазi, навiть поставивши себе на їхнє мiсце у їхнiй час, це могло бути одним iз дюжини ".
  
  "I всi вони оточенi зброєю?" - спитав Смiт.
  
  "Живу в Iндiї, так. В основному."
  
  "Що ж принаймнi у нас є пункт призначення", - сказала Алiсiя.
  
  Дрейк подивився на Мей, Хейдена i Даля, якi розбиралися iз вмiстом другої коробки, Conquest.
  
  "Є успiхи?"
  
  Хайден поворухнула рукою, показуючи, що вони майже на мiсцi. Вона подивилася нагору. "Схоже, це план сценарiю кiнця свiту. Ви пам'ятаєте ефект стрижня? Одна маленька подiя викликає iншу та ще одну, кожну бiльшу?"
  
  "Теорiя хаосу", - сказав Даль. "Це зброя завоювання, а Чингiсхан був глибоким мислителем. Iз цим ви могли б завоювати весь свiт".
  
  Дрейк перекинув свою пляшку з водою.
  
  Алiсiя сказала: "Зброя з ефектом домiно?"
  
  "Абсолютно вiрно. Як убивство Франца Фердинанда спричинило зiрку Першої свiтової вiйни. Потенцiйно цей план наростаючого хаосу може розпочати Третю свiтову вiйну ".
  
  "I ще," Дрейк на мить вiдключив комунiкатор i тихо заговорив, "це досить складно. Кому ми це вiддамо?
  
  Всi дивилися. Це було обґрунтоване питання. Хейден дав зрозумiти, що йому не слiд нiчого говорити. Вiн знав, що Вашингтон i мiнiстр оборони вже були незадоволенi ними, i повернувся до роздумiв про SEAL Team 7.
  
  Збiг?
  
  Нiзащо.
  
  Хайден вивчала аркушi паперу ще кiлька хвилин, потiм засунула їх пiд куртку. Звертаючись до всiєї команди, вона знизала плечима, показуючи, що рiшення ще не прийняте i з незабезпеченими документами може статися все, що завгодно.
  
  вголос вона сказала: "Ми розберемося з цим, як тiльки зможемо. Прямо зараз нам потрiбне це третє мiсце. Лорен?"
  
  "Я чую тебе. Ми все ще чекаємо".
  
  "Тепер почекай хвилинку", - сказала Кензi, похмуре вираз на її обличчi за останнi десять хвилин все ще було виразним. "Ви, люди, кажете, що є чотири кути землi, вiрно?"
  
  "Ну, в Бiблiї згадується про це", - сказала Лорен. "I такий порядок Страшного суду".
  
  Ну, щось не так. Хiба ти не бачиш цього?
  
  Дрейк моргнув, тепер збентежений, нiж будь-коли. Даль уважно вивчав Кензi.
  
  "Можливо, якесь пояснення допомогло б?"
  
  "Чотири кути? Африка, Азiя, Європа та Америка".
  
  "Звичайно. Ось що вони менi кажуть".
  
  Кензi розвела обома руками. "А де знаходиться Iндiя?"
  
  Хайден пiднялася на ноги. "Чорт забирай, Iндiя - це частина азiатського континенту".
  
  "З якими ми вже розiбралися".
  
  Лорен мiркувала, стоячи на ногах. "Що залишає тiльки Європу та Америку", - сказала вона. "Гей, хлопцi, ви думаєте про те, про що i я?"
  
  "Можливо", - простогнала Алiсiя. "У тебе теж задниця затекла вiд сидiння на паршивiй пiдлозi?"
  
  "Курча", - сказав Кiнiмака. "Але тодi я завжди думаю "курча"."
  
  "Орден - це вiйськовi злочинцi сорокових рокiв. До того часу, коли вони сховали зброю, термiн "корiнний американець" був у ходi, але вони не подумали б про це таким чином. Заради Бога вони народилися в двадцятих або ранiше".
  
  "Червоношкiрi iндiанцi?" Сказав Дрейк. "З Дикого Заходу? Дiдька лисого".
  
  "Це можливо", - сказала Лорен. "Що аналiтичний центр шукав не там".
  
  "Отже, хто був гiршим з тих, хто колись жив?" - Запитав Даль.
  
  "Дозвольте менi повернутися до вас iз цього приводу. А поки що просто сядь у лiтак".
  
  Дрейк був не єдиним, хто пильно дивився на Хейден.
  
  Назад до Америки?
  
  Чорт.
  
  Хейден зокрема спостерiгав за Смiтом. Вони гадки не мали, що могло статися пiсля подiй у Перу, або про що думала влада. Солдат, на його честь, негайно почав пiднiматися та перевiряти свiй рюкзак.
  
  Третiй вершник? Голод? А Америка? Чи знають нашi суперники?
  
  Чи отримає вона колись хвилину спокою, щоб розiбратися у своєму життi?
  
  Не сьогоднi, Хайден, не сьогоднi. Зробивши iншим знак прибрати свої комунiкатори i вимкнути їх, вона демонстративно стала серед них.
  
  "Ми робимо це", - сказала вона. "I ми робимо це правильно. Як ми й маємо, як ми завжди робимо. Але, хлопцi, я маю застереження. Я вiрю, - вона зробила паузу, - що Кроу та американський уряд мають другу команду у грi. Команда морських котикiв 7, i, очевидно, вони страшенно гарнi. Ця команда може бути не в грi, просто щоби переконатися, що ми отримаємо всiх вершникiв ".
  
  Дрейк насупився, почувши це. "Вибачте?"
  
  "Ти думав, що може бути другий сценарiй? Що, якщо вони тут, по сутi, щоб знищити нас?"
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТИЙ
  
  
  Карiн Блейк сидiла, поклавши свої чорнi черевики на стiл, затиснувши мобiльний телефон мiж шиєю та пiдборiддям, клацаючи по клавiатурi вiльними руками. На нiй були пошарпана футболка та джинси, а волосся вона зав'язала ззаду товстою гумкою для волосся. Голос, що говорив їй у лiве вухо, був майже приглушений смiхом Палладiно.
  
  "Заткнися до чортової матерi, Дiно!" вона обернулася i крикнула.
  
  "Так Так". Солдат обернувся з усмiшкою i потiм побачив її обличчя. "Добре Добре. Боже, хто, чорт забирай, поставив тебе головним?
  
  Карiн вибачилася перед промовцем. "Дiти хулiганять", - сказала вона. "Ще трохи, i вони опиняться зовнi на неслухнянiй сходинцi".
  
  Жiнка тихо засмiялася. "О так, я купив собi два таких".
  
  Карiн подивилася на високого м'язистого Динозавра та їхнього товариша по зброї - маленького, худорлявого Ву. Обидва солдати випускали пару, їм набридло сидiти пiд замком у будинку в пустелi останнiй тиждень, налаштовуючи рiзнi системи. Що їм було потрiбно, то це якiсь реальнi дiї.
  
  Карiн запитала: "I вони втекли?"
  
  "Звичайно. Я був частиною пiдроздiлу зв'язку. Вони розподiлили нас за змiнами. Команда SPEAR вiдiбрала коробку у китайцiв i зумiла втекти на Тайвань. Почасти успiх, частково резерв на сторонi iнших команд, я вважаю ".
  
  Карiн знала, що це було набагато бiльше, нiж просто везiння. Сьогоднi у свiтi не було команди, яка працює краще, нiж SPEAR. Колись вона пишалася тим, що була частиною цього.
  
  "Це лайно з вершником мало що означає для мене", - зiзналася вона. "Я зосереджуюсь на iнших речах. Але скажи менi, куди вони прямують далi?
  
  "Ну, я поки що не знаю. Здається Iндiя. Але, схоже, є певнi розбiжностi. Послухай, я погодився трохи допомогти через те, що трапилося з бiдними батьками Палладiно, i тому, що ми на одному боцi, але є межа того, що я можу сказати".
  
  Карiн вiдчула зростаючу пiдозру. "Нам не потрiбно набагато бiльше. Тiльки це - коли я дзвоню, менi потрiбно знати позицiю команди Дрейка. Чи буде це завтра чи за мiсяць. Ти можеш це зробити?"
  
  Вiдгук був стiйким. "Так, доки я залишаюся у тому самому пiдроздiлi. Я гадаю."
  
  "Дякую". Карiн швидко закiнчила розмову, перш нiж можна було поставити ще питання. Вона скористалася моментом, щоб оцiнити кiмнату та подивитися, де вони знаходяться. З того часу, як вони вiдiбрали це мiсце у гнiзда наркоторговцiв, вони очистили його вiд усього поганого, знаходячи атрибутику у всiляких мiсцях, вiд половиць до пiд будинком, а також у затишних куточках по всьому простору лофта. Спалити все до останнього шматочка було потуранням своїм бажанням. Досi перебуваючи поза мережею, Карiн, Дiно та Ву встановили комп'ютери, засоби зв'язку, пристрої спостереження та багато iншого. Якщо будинок у пустелi мав стати їхньою ШТАБ-квартирою, вiн повинен бути змiцнений, пiддаватися оборонi, бути замком у своєму власному правi.
  
  Карiн подумала, що вони майже на мiсцi.
  
  Нова, болiсна думка тепер спала їй на думку.
  
  Вона спостерiгала, як Дiно та Ву працюють з комп'ютерами, пiдключаючи дроти вiдповiдно до її власних iнструкцiй та встановлюючи програмне забезпечення, брандмауери та багато iншого. Вона була справжнiм динамiтом у таких речах до того, як почала своє навчання. Тепер вона була набагато бiльшою. Так, їм все ще не вистачало кiлькох речей, але поточних коштiв вистачило б лише на це. Їм потрiбне було якесь джерело стабiльного доходу.
  
  Не iгноруйте це. Ви не можете натиснути на це, поховаєте це глибоко.
  
  Карiн знала все про SEAL Team 7. Вона знала, чому вони були на мiсцях, якими були їхнi цiлi; їх сильнi та слабкi сторони; їх порядок денний та остаточнi секретнi накази. Тодi, ефективно надавши пiдтримку, вона могла б тепер попередити Метта Дрейка.
  
  Це хвилювало, це скручувало, це викликало кислоту у її кишечнику.
  
  Кожен iнцидент, через який вони пройшли, яскравi моменти та важкi часи, днi повного божевiлля, торкалися її емоцiй, як птах клює впертого черв'яка. Карiн вже одного разу була так сильно поранена i махнула рукою на життя, щоб знову знайти її в найнесподiванiших мiсцях. Їй було даровано нову мету.
  
  I знову, зовсiм несподiвано, вона зазнала спустошення, коли померли її брат i сiм'я, а потiм кохання, коли Комодо закохався в неї. Можливо, той дуже раннiй iнцидент, коли вона була така молода, зруйнував її i спрямував на шлях життя.
  
  Спустошення.
  
  Тепер усе, що вона справдi хотiла зробити, це знищити все добре, що вона мала. Якщо щось йшло правильно, вона хотiла, щоби це провалилося. Якби на неї чекало щось велике, вона б подбала про те, щоб це розвалилося з упередженням.
  
  Якби нова команда почала процвiтати, зблизитися, вона розiрвала б її на частини.
  
  Саморуйнування не було новим способом життя для Карiн Блейк. Це вибраний мною спосiб життя. Моя затишна ковдра. Їй завжди було цiкаво, чи це пройде повне коло, прямо навколо i назад до цього.
  
  I ось вона сидiла, розслаблена, володiючи iнформацiєю, якої не вистачало навiть командi КОПIЯ, коли вони перетинали чотири сторони свiту у своїх спробах здобути чотири види зброї кошмару. Перехрестя стояло широко вiдчиненим бiля її дверей.
  
  Один шлях вiв до можливого викуплення, до друзiв, товариства та життєвого болю.
  
  Iнший шлях зруйнував би всю цю iсторiю, все це невизначене майбутнє i дав би їй усе, чого вона потребувала: хаос.
  
  Карiн зiбрала свої речi i вийшла на ґанок. Повiтря пустелi було сухим, з домiшкою пилу. Високо в небi спалахнула яскрава куля. Десь далеко суперелiтний пiдроздiл американського спецназу пiд назвою SEAL Team 7 переслiдував її старих товаришiв - Метта Дрейка та Алiсiю Майлз, Торстена Даля та Мей Кiтано та iнших - iз намiром вбити.
  
  Карiн подумала, щоб попередити їх.
  
  Потiм просунула голову назад у дверi. "Гей, невдахи, пiдганяйте свої дупи. Нам є куди пiти та на кого подивитися. Таємне кубло Тайлера Вебба не залишатиметься прихованим вiчно ".
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
  
  
  Карiн їхала на дробовику, спостерiгаючи за Дiно, який обережно вiв їх "Додж Рем" по звивистих змiйках, що утворили шосе та закутки Лос-Анджелеса.
  
  "Тримай курс рiвно", - сказала вона, коли молодий солдат обiгнав червоний родстер. "Ти пам'ятаєш, що за нами полюють?"
  
  Дiно посмiхнувся їй з незрiлим трiумфуванням. "Просто щасливий вибратися з дому, мам. У будь-якому випадку, ти повинен знати, що я кращий за тебе. Найкраще у всiх вiдносинах".
  
  "Так ти продовжуєш говорити".
  
  "Армiя нас не вiдпустить", - сказав Ву. Щоразу, коли ми виходимо на поверхню, ми вразливi.
  
  "Зменште тон, мiстере Мiзерi. Боже, ви б двоє могли вiдiграти подвiйну роль ".
  
  "Подивимося, наскiльки ти будеш щасливий, коли вони приєднають твої гайки до автомобiльного акумулятора".
  
  "Не будь ослом, Ву. Це армiя, а не ЦРУ".
  
  Карiн насолоджувалась постiйними панорамними видами по обидва боки вiд машини; Лос-Анджелес, що розкинувся у всiй своїй красi. Момент, щоб розслабитись i нi про що не думати. Густа зелень i бетоннi гiганти боролися за першiсть, а за ними - металевi висотки, якi сяяли пiд палючим сонцем. Легкий змiг висiв на рiвнi хмар, затемняючи день, але це було ледь помiтно. Люди приходили й йшли, ледь помiтнi на тротуарах i в торгових центрах, проходячи туди-сюди на своїх автомобiлях. Голлiвудськi пагорби повiльно проїхали справа, непомiченi, тому що в цей момент Дiно помiтив чорно-бiлу патрульну машину, що виїжджала на швидкiсну смугу, i пригальмував, як добрий хлопчик, яким вiн i був, не вiдриваючи очей вiд дороги, зосередившись прямо перед собою.
  
  Якби ви не дивилися на них, вони б вас не помiтили.
  
  Зрештою, вiдкрилася прибережна дорога, i вони були на шляху до Сан-Франциско.
  
  "Краще, нiж у пустелi". Ву вивчав блискучi хвилi, що перекочувалися.
  
  Карiн проаналiзувала майбутнє завдання. Вони недаремно провели час у штаб-квартирi. По-перше, вони встановили комп'ютери, два першокласнi Mac з такою кiлькiстю спецiальних iграшок, скiльки могли собi дозволити. Оптоволоконний кабель був складною частиною, але як тiльки вони розiбралися з цим i Карiн встановила безлiч брандмауерiв, вони були готовi до роботи. Навiть тодi, навiть iз Карiн за клавiатурою та використанням її генiального iнтелекту, у них не було можливостей для шаленого злому. Вони були обмеженi, змушенi використовувати винахiдливiсть.
  
  Карiн знала про незлiченнi секретнi банкiвськi рахунки Тайлера Вебба. Вона спостерiгала за ними, коли працювала на СПIР. Вона була обiзнана про те, що деякi називали його спадщиною; про невелику кiлькiсть секретiв, якi вiн мав у її старiй командi. I вона була обiзнана про величезну схованку; щось, що найбагатший, затятий сталкер у свiтi накопичив проти сотень людей, знову ж таки, включаючи членiв її старої команди.
  
  Бiльшiсть вважало, що, оскiльки Вебб був мертвий, вони могли б знайти його на дозвiллi.
  
  Проблема була в тому, що Карiн не мав таких думок. Доступ до схованки дав би їй незлiченну владу - i насамкiнець влада була там, де все це було. Троє їх могли б рухатися далi звiдти; отримуючи грошi, анонiмнiсть, безпеку та вплив. Звичайно, якби були сотнi людей, якi шукають заначку Вебба, її було б особливо важко вкрасти.
  
  Зараз нiхто не знав, де це було.
  
  Окрiм Карiн Блейк.
  
  Принаймнi так вона думала. Наступнi кiлька годин покажуть. Iнсайдерська iнформацiя була дуже корисною. Вона знала все про Микола Белла i про те, як викривач, сидячи в тюремнiй камерi, розповiдав усе - iмена, мiсця, особистостi, всю цю гнилий клоаку. Вона знала, як Лорен Фокс любила бувати у гостях. Вона знала людей, якi слухали i розмовляли з Лорен Фокс.
  
  Ну, вона їх знала, вони не обов'язково знали її.
  
  Можливо, трохи запiзнилася на вечiрку - армiйська пiдготовка Карiн i наступний вiд'їзд зайняли якийсь час, - але вона компенсувала це невеликим талантом хакера вищого класу. Розмови Белла прослуховувалися. Смiтовi, здавалося, вистачало духу регулярно отримувати копiю цих розмов - неслухняний хлопчик - i ставитися до них так, як вiн хотiв. Хто знав, що зробив iз ними запальний солдат, що легко пiддається гнiву? Захищав нацiональну безпеку, мабуть.
  
  Суть була в тому, що Карiн могла зламати лiнiю, яка вела безпосередньо до мережi Смiта. Для неї це була вiдносно легка робота. Вона витратила час, щоб зiбрати багатий видобуток. Тайлер Вебб колись володiв незлiченними офiсами, будинками, пентхаусами та навiть островом по всьому свiту. Назви мiсць, якi знайшли вiдгук у неї, включали Вашингтон, округ Колумбiя, Нiагару та Монте-Карло. Белл розмовляв з Лорен, але вiн також розмовляв з охоронцями та адвокатами, i записи Смiта включали фрагменти з них.
  
  У Смiта не блискуче майбутнє, подумала вона.
  
  Як би ви це не крутили, iнцидент у Перу або iнциденти занурили команду SPEAR у свiт страждань.
  
  Карiн змiнила своє становище, коли повз промайнув знак, що повiдомляє, що вони знаходяться за 130 миль вiд Сан-Франциско. Белл став досить промовистим з Лорен - знову i знову викладаючи факти, якi, можливо, були правильними, називаючи iмена, мiсця, банкiвськi рахунки. На даний момент Карiн не наважувалася використовувати жоден з облiкових записiв, побоюючись, що влада може непомiтно стежити за ними, щоб побачити, хто з'явився. Спочатку їм потрiбен був надiйний план дiй та втечi.
  
  Звiдси i подорож до Сан-Франциско.
  
  Коли на нього натиснули, Белл розповiв, як Вебб iнодi хвалився тим, що вiн знав. Ця людина була ритуальним переслiдувачем, багатою тiнню, яка мала ресурси, здатнi викрити, завдати бiль i заволодiти практично будь-якою людиною у свiтi, якби вона захотiла. Вебб завжди пропонував Беллу ласi шматочки, пiдставляючи його, але при цьому натякав на те, що вiн називав "материнською жилою".
  
  Ця 'материнська жилка' виявилася особливим офiсом, де божевiльний з манiєю величi зберiгав весь бруд, який вiн коли-небудь збирав на будь-кого. Звичайно, вiн нiколи не говорив Беллу, де це було.
  
  Карiн обдумала все це, хоч. Вона мала виняткову перевагу - можливiсть побачити все це зсередини. I вона згадала моменти, коли Вебб крав iнформацiю у бiльшостi членiв команди та таємно вiдвiдував їх. Її едетична пам'ять вступила у свої права прямо там. Звичайно, це було нелегко, але Карiн знала, що Вебб тодi працював у вiдомому офiсi у Вашингтонi i зумiв вiдстежити листування, яке тепер було зареєстроване.
  
  Великi файли вiдправлялися на певну адресу в Сан-Франциско пiвдюжини разiв. Подальшi розслiдування показали, що iншi великi файли було отримано з iнших вiдомих офiсiв. Таким чином, поки влада копалася в товстому масивi даних, Карiн змогла точно визначити, що їй було потрiбно.
  
  Дiно провiв їх крiзь потiк машин, через Золотi ворота i повз Рибальську пристань. Туристи заполонили мiсцевiсть iз фотоапаратами напоготовi, виходячи на дорогу без особливої турботи про себе. Дiно змiшався з потоком машин, не даючи копам приводу помiтити їх. Крутий пагорб завiв їх далi в мiсто, i незабаром вони кружляли по Юнiон-сквер, проїжджаючи повз банки i аптеки, кораблi та ресторани в найскладнiшому на сьогоднiшньому днi прагненнi знайти гарне мiсце для паркування.
  
  "Просто залиши це тут". Ву вказав на невеликий простiр бiля Walgreens. "Адреса знаходиться в п'яти хвилинах ходьби звiдси".
  
  "П'ять хвилин?" Сказала Карiн. "Могла б бути цiла вiчнiсть, якби Веб залишив якiсь непередбаченi обставини".
  
  "Плюс", - сказав Дiно, повiльно наближаючись до мiсця призначення, - "це "Додж Рем". Менi було б важко припаркувати свою дупу на цьому мiсцi".
  
  "Хочеш, щоб це зробив? Я вмiю керувати".
  
  "О, невже? Ну, звiсно, Торетто. Давай подивимося, як ти впораєшся-"
  
  "Дiти", - видихнула Карiн. "Заткнися нахуй. Бачиш он там?"
  
  "Нам потрiбен хороший доступ для швидкої втечi. Нам потрiбний швидкий доступ. Нам треба..." Дiно зробив паузу. "Чорт, нам знадобиться гараж на тривалий термiн, чи не так?"
  
  Карiн кивнула. "Просто тут. Якщо знадобиться, ми на якийсь час залягаємо на дно; ми завжди зможемо виїхати звiдси iншого дня, коли вляжеться пил ".
  
  "Чорт, сподiваюся, що нi", - пробурмотiв Ву. "Проводив достатньо часу з вами двома у цi днi".
  
  "Це проблема?" Розмiрковувала Карiн, поки Дiно вiв "Рем" до пiдземного паркування.
  
  Ну, тестостерон трохи завищений. Ви двоє змагаєтесь, як брати та сестри, весь час. Часом стає трохи стомлюючим".
  
  "Ми? Змагатися?" Карiн сердито подивилася на Дiно. "Невже ми?"
  
  Молодий солдат голосно засмiявся. "Тiльки тому, що ти не хочеш визнати, що я кращий за тебе".
  
  "Я цього не бачу". Карiн критично оглянула його, потiм повернулася до Ву. "Ти бачиш це?"
  
  "Дозвольте менi висловити це таким чином. Якщо ви двоє колись нап'єтеся у устiлку i вирiшите спаритися, вам доведеться робити це стоячи, тому що ви обоє захочете бути зверху".
  
  Карiн хрипко розсмiялася, коли Дiно нарештi знайшов мiсце на свiй смак. "П'яний устiлка? Чорт, у свiтi просто недостатньо алкоголю, щоб це сталося, Ву".
  
  Дiно дiстав ключi i прочинив дверi. "Настав час зосередитися. Вся ця нiсенiтниця зi спарюванням не допомагає ".
  
  "Тобi не подобаються дiвчата, Дiно?" Карiн приєдналася до двох чоловiкiв, що стояли попереду. "У Сан-Франциско є зоопарк. Ми завжди можемо вiдвезти вас туди пiсля того, як закiнчимо".
  
  Дiно проiгнорував її, дiстав свiй мобiльний i почекав, поки завантажиться потрiбна адреса. "Три хвилини", - сказав вiн. "Ми готовi?"
  
  Карiн засунула плечi в рюкзак. "Як чорт".
  
  
  * * *
  
  
  Це був офiсний будинок, висотний, i примiщення Вебба знаходилося на тридцять п'ятому поверсi. Карiн подумала, що це було незвичайно для нього - божевiльний зазвичай вважав за краще жити на найвищому рiвнi, щоб дивитися на всiх зверхньо, - але вона подумала, що вiн мiг би зберегти цю адресу якомога скромнiшою i секретнiшою - це було те, чим вiн дорожив, та елiтне сховище роботи всього його життя.
  
  Усi запобiжнi заходи, подумала вона.
  
  Що зробило те, що вони збиралися зробити, ще бiльше.
  
  Дурний? Навi? Розумний? Розумний?
  
  Вона похмуро посмiхнулася до себе, коли зрозумiла, що вiдповiдь залежить вiд результату.
  
  Трiо увiйшло через дверi, що обертаються на першому поверсi, помiтило кiлька лiфтiв i попрямувало туди. Чоловiки та жiнки в темних костюмах тинялися туди-сюди. У дальньому кутку розташовувався iнформацiйний стiл, за яким працювали двi чорнявi секретарки. Рiвень шуму був низьким, усi намагалися не шумiти. Карiн побачила одного вантажного охоронця в кутку, який дивився на транспорт, що проїжджав, i три камери стеження. Вона пiдвела Дiно до iнформацiйного табло.
  
  "Тридцять п'ять". Вона кивнула головою. "Цiлим поверхом володiє одна компанiя".
  
  "Має сенс".
  
  Ву дивився на назву. "Системи Мiнмак"?" вiн прочитав. "Всi по-старому, все по-старому".
  
  Безликi корпорацiї, якi керували свiтом.
  
  Карiн рушила далi, дiставшись до лiфтiв i перевiривши ще раз. Її не здивувало б, якби вона виявила порожнiй номер 35 - чи пропущене все разом число, - але воно - бiле i блискуче, як i всi iншi. Мешканцi натискали кнопки на рiзних поверхах, i Карiн чекала до останнього, але вона натиснула 35.
  
  Вони не змусили на себе довго чекати. Вона зняла свiй рюкзак, вдавши, що риється всерединi в пошуках чогось. Дiно та Ву теж приготувалися. Коли лiфт задзвенiв i дверi вiдчинилися на позначцi 35, трiйця зачекала лише кiлька секунд, щоб побачити, з чим вони зiткнулися.
  
  Полiрований коридор йшов у далечiнь, з дверима та вiкнами по обидва боки. На дальньому кiнцi стояв дерев'яний стiл. Стiни прикрашали картини, несмачнi та нуднi. Карiн здогадалася, що хтось чекав з того самого моменту, як вона натиснула кнопку, але зараз вони були тут. Вони були готовi, нетерплячi, молодi та здатнi.
  
  Вона вказала шлях, вступила у дивний свiт, який якимось чином все ще належав мертвому. Якщо вже на те пiшло, то це була спадщина Вебба. Його материнська жилка.
  
  Немає камер вiдеоспостереження. Жодної охорони. Першi дверi, якi вона спробувала, так сильно захиталася у своїй рамi, що вона пiшла. Все це було напоказ, просто прикриття. Вона витягла пiстолет i набила кишенi магазинами. Жилет, який вона носила пiд пальто, здавався їй громiздким усю дорогу сюди, але тепер вiн захищав її. Команда розосередилася, коли вони насторожено пiдiйшли до столу.
  
  Карiн зупинилася i подивилася в обидвi сторони двома новими коридорами. Вона була здивована, коли почав голос робота.
  
  "Чи можу я вам допомогти?"
  
  Вона побачила датчик, прикрiплений до переднього краю столу. Проте вона не бачила жодних камер.
  
  Алло? Там хтось є?" Валяю дурня.
  
  Весь цей час вона обмiрковувала план у своїй головi. Великий потiк даних Вебба не тiльки навiв її за цiєю адресою, вона змогла точно визначити мiсце розташування термiналу, до якого вiн прийшов, використовуючи цифрову конструкцiю каркасу будiвлi. Вона знала, що їм слiд повернути лiворуч, а потiм праворуч, але запитувала себе, що можуть зробити роботи.
  
  "Я думаю, ми заблукали". Вона знизала плечима, дивлячись на Дiно та Ву. "Просто почекай, мiстере Роботе, поки ми спробуємо когось знайти".
  
  Це варто було спробувати. Карiн попрямувала лiворуч, хлопцi за її спиною. Перша людина-гора з'явилася лiворуч, виходячи з офiсу, в однiй руцi вiн мiцно стискав бейсбольну биту, а в iншiй плескав себе по головi. Попереду з'явився другий, за ним послiдував третiй, а потiм лiворуч з'явився четвертий, цього разу з молотком.
  
  Ву хмикнув. "Троє позаду".
  
  Карiн змахнула пiстолетом. "Давайте, хлопцi, що я не втрачаю?"
  
  Перша гора, людина з лисою головою, посмiхнулась. "Там є радар, дiвчинко, i ми залишаємося пiд ним".
  
  "Я бачу. Отже, знаючи Тайлера Вебба так, як знаю його я - людину, яка любить шумiти в потрiбний час i в потрiбному мiсцi, це сад спокою? Медитацiя? Ну, ми навряд чи потурбуємо його зараз, хлопчики, чи не так?
  
  "Пострiл з пiстолета та копи будуть тут за десять хвилин", - сказав чоловiк. "УДАР за двадцять".
  
  "А охорона будiвель?"
  
  Чоловiк засмiявся. "Неважливо".
  
  "Спасибi за iнформацiю".
  
  Карiн вистрiлила йому в руку без попередження, побачила, як вiн похитнувся. Вона вистрiлила i наступного разу, у живiт, i почекала, поки вiн впаде на пiдлогу, перш нiж перестрибнути через його спину i використати його хребет, щоб вiдштовхнутися.
  
  Бейсбольна бита пролетiла поряд з її головою, промахнулась i пробила дверi, розбивши скло та раму. Вона проiгнорувала це. Ву був за нею, а Дiно рухався в iншому напрямку. Третє ожирiння перегородило їй шлях. Вона зробила два пострiли в загальну масу, ухилилася вiд сильного замаху, а потiм у неї не було iншого вибору, крiм ударити нерухому масу в чоло.
  
  Вона вiдскочила назад, вражена.
  
  Вона трималася за пiстолет, коли впала на спину. Пiднявши очi, вона побачила величезне кругле обличчя, що втупилося на неї зверху вниз - зацiпенiлий, жорстокий гiгант з кульовими отворами, яких вiн не вiдчував, потоками кровi, яких вiн не бачив, i найбiльшою дерев'яною палицею з плямами вiд лез з голiння, яку вона колись або бачила.
  
  "Гребана печерна людина".
  
  Карiн вистрiлила вгору, коли ключка опустилася. Двi кулi пройшли крiзь нависаючий живiт, ударившись у стелю, але палиця продовжувала опускатися. Карiн вiдвернула голову. Дубинка приземлилася поряд з ним, розколовши пiдлогу, висiкаючи iскри з блискучих лез. Секунду вiн лежав там, потiм рука, що тримала його, напружилася, i вiн почав вiдриватися вiд пiдлоги.
  
  Карiн вiдскочила назад, побачила жахливе обличчя i вистрiлила просто в нього. Цього разу власник вiдчув це i негайно похитнувся, на щастя, впавши праворуч i прямо через iншого колегу, спiймавши в пастку меншу людину внизу.
  
  Ву перестрибнув через неї, стрiляючи в ще двох здоровенних громадин. Цi люди впали навколiшки. Дубинка вдарила Ву по бiцепсу, змусивши його верещати. Карiн обернулася i побачила першого чоловiка - лисого хлопця, якому вона прострелила ногу, - який тягся поруч iз нею, залишаючи кривавий слiд.
  
  "Ти щойно здорово все зiпсувала, ледi. Для всiх."
  
  "О, то що тепер, коли я застрелив тебе, я ледi, так? Я так розумiю, ви знаєте, навiщо ми тут?
  
  Вiн потягся за своєю палицею i ножем, що висiв у нього на поясi.
  
  "Ти жартуєш? Тут є лише одне, ти це знаєш".
  
  Карiн кивнула. "Звичайно".
  
  "Але ти нiколи цього не знайдеш".
  
  Вона швидко окинула поглядом безлiч кiмнат, заповнених комп'ютерними термiналами, всi, без сумнiву, працюючi, якi виконують якусь програму, i такi ж, як у їхнiх сусiдiв.
  
  Але вона знала краще. "О, я думаю, що мiг би".
  
  Вона також знала, що така людина, як Вебб, нiколи б не подумала про встановлення вимикача. Не пiсля всiєї важкої роботи, яку вiн доклав, щоб роздобути такий матерiал, не тодi, коли кожне миле переслiдування, за яке вiн будь-коли брався, вiдбувалося прямо тут.
  
  Вона ухилилася вiд бити, зупинила удар ножем i залишила в чоловiковi другий кульовий отвiр. Вона схопилася i пiшла за Ву, потiм озирнулася, щоб подивитися, як дiла у Дiно. Все було добре. Єдиною проблемою, з якою вони наразилися зараз, була полiцiя.
  
  Ву вагався; коридор був порожнiй. "Куди прямуєте?"
  
  Карiн пробiгла повз, це мiсце врiзалося їй на згадку. "У лiгво одного з найгiрших монстрiв, якi колись жили", - сказала вона. "Тож нехай буде морозно. Сюди, хлопчики.
  
  
  Роздiл двадцять другий
  
  
  Сама кiмната була огидною, останнiй слiд Тайлера Вебба, що кишить зовнiшнiми образами, що свiдчать про злiсне внутрiшнє божевiлля. Вони зламали замки за лiченi секунди, побачили фотографiї в рамках на стiнах - улюбленi жертви та переслiдування, до i пiсля пострiлiв - i химерну колекцiю шпигунських пристосувань з усього свiту, якi розставленi на столах по всiй кiмнатi.
  
  Карiн iгнорувала це, як могла, чуючи сирени вже через заскленi вiкна. Ву i Дiно стояли на вартi, поки вона мчала до термiналу.
  
  Перевiривши ще раз, вона пiдтвердила, що це був той самий, який отримував величезнi потоки даних, пiдключених до флеш-накопичувача спецiального формату, i подивилася на маленький зелений вогник, який пiдтвердив би автоматичне завантаження вмiсту термiналу. Карiн передбачала, що може бути передано великий обсяг iнформацiї, i вiдповiдним чином налаштувала флешку. Це було так швидко, як вона могла це зробити.
  
  "Як у нас справи?" Вона глянула вгору.
  
  Ву знизав плечима. "Тут все спокiйно".
  
  "Крiм стогонiв", - сказав Дiно. "Цього достатньо".
  
  Частиною їхнього плану було залишити жертви. Це збило б з пантелику i затримало б полiцiю. Карiн була щаслива, що вони були принаймнi головорiзами i заслужили свою майбутню нову долю в життi. Вона глянула на блимаючий зелений вогник, побачила, що вiн швидко блимає, i зрозумiла, що справа майже зроблена.
  
  "Будь готовий".
  
  За вiкном завили сирени.
  
  Iндикатор перестав блимати, сигналiзуючи, що все завершено. Вона дiстала крихiтний диск i поклала його у внутрiшню кишеню на блискавцi. "Пора йти".
  
  Миттєво хлопчики рушили вперед, обережно обминаючи чоловiкiв, що впали, стiкали кров'ю, i штовхаючи двох, якi намагалися пiдвестися. Карiн погрожувала їм своїм пiстолетом, але не стала б ним користуватися. Все ще може бути певна плутанина щодо того, звiдки точилася стрiлянина. Вони вже були б зайнятi камерами спостереження i ставили б багато запитань. Ключем до втечi було не дiяти швидко, навiть не бути обережним.
  
  Це мало стати несподiванкою.
  
  Вони розстебнули свої рюкзаки, дiстали їхнiй вмiст, а потiм викинули порожнi сумки. Втупившись один на одного, вони кивнули.
  
  "Офiцер". Ву привiтав Дiно.
  
  "Офiцер". Дiно енергiйно кивнув Карiн.
  
  "Сержант", - вона посилила свiй британський акцент i попрямувала до службових лiфтiв.
  
  У неї в кишенi ключ до влади, до уряду та королiвських манiпуляцiй, до перевороту за переворотом, до фiнансової свободи та контролю правоохоронних органiв.
  
  Все, що їм потрiбне, - це безпечне мiсце для запуску.
  
  
  Роздiл двадцять третiй
  
  
  Ще один день, ще одна подорож лiтаком, i Метт Дрейк вiдчув серйозну змiну часових поясiв. Злiт стався лише годину тому, i вони наздоганяли день у напрямку Атлантики, прямуючи до Сполучених Штатiв Америки.
  
  Без чiткого уявлення, куди йти.
  
  Третiй вершник - Голод. Дрейк боявся уявити, якого роду вiйну Орден придумав для голоду. Вони все ще були дуже поглиненi розробкою першої зброї - космiчної гармати i, зокрема, другої зброї - основного коду. Хейден, як i ранiше, зберiгав всю iнформацiю при собi, але тиск, що вимагає подiлитися, був величезним. Тiльки раптова метушня i незрозумiлий пункт призначення робили її бездiяльнiсть прийнятною.
  
  Основний код спроектував подiї, проведенi по всiй половинi Європи i, нарештi, в Америцi, щоб повалити глав держав свiту, зруйнувати iнфраструктуру країни, скувати їхнi армiї та звiльнити психов - тих, хто хотiв вiдправити Землю назад у темнi вiки. Це здавалося страшним реальним i страшним легким. Одного разу це перше домiно впало.
  
  Хайден мовчала, доки читала до кiнця. Дрейк дозволив своєму розуму прокрутити у головi всi недавнi викриття: Команда SEAL 7; команди спецназу, якi вступають у бiй одна з одною; втрати французiв, переважно через росiян; i тепер зв'язок iз корiнними американцями. Звичайно, тубiльцi були чудовими наїзниками - можливо, найкращими з тих, що будь-коли жили. Але звiдки в цьому взявся голод?
  
  Алiсiя тихо похропувала поруч з ним, розплющивши одне око. Кензi щосили намагалася зняти цю подiю на вiдео, але Далю вдалося її утримати. Дрейк зауважив, що це було не м'яке фiзичне переконання, а скорiше слова, якi змусили її передумати. Вiн не був упевнений, що Дал i Кензi зблизяться. Не його справа, звичайно, i вiн, по сутi, їхав тими ж залiзничними колiями, але...
  
  Дрейк хотiв найкращого для Божевiльного шведа, i це було все.
  
  Лорен сiла попереду, зi Смiтом так близько, як тiльки мiг, щоб вона не почувала себе надто незручно. Йорги, Кiнiмака та Май тихим голосом розмовляли у хвостовiй частинi лiтака; вантажний вiдсiк, в якому вони знаходилися, був не набагато бiльший, нiж продувна протягами гримуча раковина з високою стелею. Хоча б раз вiн хотiв би полетiти першим класом. Навiть тренер перевершив клас багажу.
  
  Лорен зосередилася на листуваннi, яке вони все ще вели мiж собою та Вашингтоном. Прямо зараз розмова була млявою i несфокусованою, швидше за мозковий штурм, нiж справжня дискусiя. Хоча так багато гiкiв? Дрейк не сумнiвався, що вони знайдуть саме те, що шукали.
  
  Минав годинник, i Штати зближалися. Лорен зацiкавилася рiзними матерiалами, якi з конкуруючих країн. Iзраїльтяни, схоже, розiбралися з американськими зв'язками майже одночасно зi СПIРОМ. Британцi також. Китайцi мовчали, а французи, цiлком можливо, вийшли з нього. Дрейк знав, що вони нiчого не почують вiд морських котикiв. Насправдi їх там, звiсно, не було.
  
  "Цiкаво подивитися, чи вiдправлять вони цi команди до Америки непомiтно", - сказав Даль. "Або використовуйте внутрiшнi команди".
  
  "Люди вже впровадилися в суспiльство?" Хейден звiв очi. "Я сумнiваюся в цьому. На створення сплячих агентiв витрачаються роки ".
  
  "I прилетiти непомiченим не складно", - сказав Смiт. "Наркоторговцi займалися цим десятилiттями".
  
  "Є якiсь зачiпки щодо цього найгiршого iндiанця, який колись жив?" Запитала Май.
  
  "Не з Вашингтона, i якщо нашi конкуренти знають, вони тримають це в секретi".
  
  "Нiсенiтниця собача".
  
  Дрейк глянув на якийсь час i зрозумiв, що вони наближаються до Штатiв. Вiн обережно вразив Алiсiю, щоб вона прокинулася.
  
  "Вау?"
  
  "Пора прокидатися".
  
  Кензi нахилилася ближче. "У мене напоготовi твоя пляшечка, дитинко".
  
  Алiсiя замахала на неї руками. "Чорт, блядь! Заберiть вiд мене цю штуку!
  
  "Це всього лише я!"
  
  Алiсiя вiдсунулася, наскiльки дозволяла переборка. "Кривавий цирковий клоун фiззог".
  
  "Що таке шипучка?" Кiнiмака виглядав щиро зацiкавленим.
  
  "Це англiйською означає "обличчя", " сказав Дрейк. I у вiдповiдь на очевидну зневiру Кензi вiн сказав: "Я не згоден. Ти - рит Боббi Даззлер".
  
  "Невже?" Алiсiя загарчала.
  
  Що? "
  
  "Означає, що на тебе непогано дивитися, кохана".
  
  Кензi насупилась, коли Алiсiя почала гарчати, i Дрейк зрозумiв, що, мабуть, перейшов межу з обома жiнками. Ну, принаймнi з Кензi. Вiн швидко кивнув Лорен.
  
  "Нiзащо. Ти впевнений? "
  
  Увага переключилася на The New Yorker.
  
  "О так, я впевнений". Лорен була досить швидка, щоб приховати своє подив i одразу ж перейти до повiдомлення про новини. "Дай менi щось".
  
  Одразу ж, немов iз волi долi, повернулися добрi новини. Лорен увiмкнула це на гучний зв'язок. "Гей, люди, приємно бачити, що ми все ще кайфуємо". Мiстер Нестерпний знову на лiнiї. "Що ж, хороша новина в тому, що поки ви, хлопцi, отримували свою частку зi, я вколював над розпеченим до червоного комп'ютером. Отже, спочатку другий вершник та завоювання. Мiс Джей? Великi собаки гавкають".
  
  Хайден похитала головою. "Говори по-американськи, придурок, або я тебе звiльню".
  
  Дрейк кинула погляд через стiл, знаючи, що вона все ще тягне час. Зрештою, ключовий код був у їхньому розпорядженнi, i американцi знали це. Тут його осяяла думка, i вiн подав їй знак приєднатися до нього в хвостовiй частинi лiтака.
  
  Вони тихо притиснулися один до одного.
  
  "Чи можливо було б просто втратити один iз аркушiв?" вiн запитав. "Найважливiший з них".
  
  Вона дивилася. "Звичайно, якщо ви хочете намалювати на нас цiль. Вони не такi дурнi".
  
  Вiн знизав плечима. "Я знаю, але подивися на альтернативу".
  
  Хейден вiдкинувся на спинку стiльця. "Ну, я думаю, нам уже пиздець. Яку шкоду може заподiяти ще один акт непокори?"
  
  "Давайте запитаємо команду SEAL 7, коли вони дiстануться сюди".
  
  Двоє деякий час дивилися один на одного, обидва запитуючи, якими саме були накази iншої команди. Секретнiсть цього турбувала їх. Хейден почув, як нестерпний чоловiк знову почав говорити, i обернувся.
  
  "Агент Джей, Вашингтон хоче знати точнi подробицi про скриньку завоювання".
  
  "Скажи їм, що я з ними зв'яжусь".
  
  "Ммм, правда? Добре."
  
  "У вас є щось нове?"
  
  "Так, так, ми хочемо. Дай менi секунду".
  
  Хейден повернувся назад до Дрейка. "Настав час приймати рiшення, Метт. До кiнця?"
  
  Дрейк похитався на пiдборах i посмiхнувся. "Завжди".
  
  Хайден витяг аркуш паперу зi стопки.
  
  "Ви вже знайшли потрiбний лист?"
  
  "Я думав про це двi години тому".
  
  "Ах".
  
  Разом, i без зайвої секунди мук, вони знищили найважливiшу зачiпку в основному ланцюжку. Потiм Хейден склав усi листи назад разом i поклав їх у коробку для замовлення. Решта команди дивилася на них обох без коментарiв.
  
  Разом вони були як одне цiле.
  
  "Добре". Чоловiк iз Вашингтона повернувся. "Тепер ми по-справжньому готуємо на газ. Схоже, Орден Страшного суду потрапив у крапку зi своїми описами третього Вершника Голоду. Найгiрший iндiанець, який колись жив, i що вiн оточений зброєю".
  
  "Корiнний американець?" - спитав Кiнiмака.
  
  "О так, народився 1829 року; це через сiмсот рокiв пiсля Чингiсхана i через тисячу чотирнадцять сотень пiсля Ганнiбала. Майже точно..." Вiн зробив паузу.
  
  "Дивно", - Кiнiмака заповнив прогалину.
  
  "Можливо, можливо", - сказав ботанiк. Хтось якось сказав, що збiгiв не буває. Що ж, побачимо. У будь-якому випадку, я змiнив маршрут лiтака, i тепер ви прямуєте до Оклахом ".
  
  Чи знаємо ми, ким може бути цей старий вершник? Запитав Дрейк.
  
  "Я би сказав, що вiн найзнаменитiший корiнний американець з усiх, не найгiрший, але що я знаю?"
  
  Алiсiя поворухнулася, все ще перебуваючи в напiвдрiмотi. "Не так вже й багато, чорт забирай".
  
  "Що ж, дякую вам. Що ж, Гойяале, що означає "той, хто позiхає", був знаменитим вождем племенi апачiв. Вони чинили опiр США та мексиканцям протягом усього його життя, його рейди стали жахливою скалкою в боцi Америки".
  
  "Багато корiнних американцiв так i робили", - сказала Май.
  
  Звiсно, i це правильно. Але цю людину шанували як чудового лiдера та стратега, архетип рейдерства та вiйни помсти. Це звучить знайомо?
  
  Дрейк вiдповiдно кивнув головою. "Те ж, що Ганнiбал i Чингiсхан".
  
  Ти зрозумiв, малюк. Вiн тричi здавався, а потiм тричi втiкав. Вони зняли кiлька фiльмiв про його подвиги. З ним тодi поводилися як iз вiйськовополоненим i спочатку перевезли до Форт Боуї разом iз багатьма iншими ".
  
  "I вiн знову втiк?" Алiсiя виглядала так, наче хотiла б так думати.
  
  "Нi. На старостi Джеронiмо став знаменитiстю".
  
  "А, тепер я розумiю", - сказав Дрейк. "Поряд з Сидячим биком i шаленим конем, вiн, ймовiрно, найвiдомiший".
  
  "Ну так, i ти знав, що цi троє зазвичай збиралися разом? Вау-вау, сидимо бiля багаття. Побудувати те й те? Поговоримо про вибiр вашої улюбленої знаменитостi, з якої можна пiти випити кави - я вибрав би цих трьох ".
  
  Алiсiя кивнула головою. "Це був би незабутнiй досвiд", - погодилася вона. "Звичайно, за умови, що Депп i Бореаназ були вiльнi".
  
  "У 1850 роцi? Мабуть, нi. Але цей хлопець, Деп? Здається, що вiн нiколи не старiє, то хто знає? Пам'ятаєте iсторiю про знахарiв, якi могли перемiщати своїх манiту - своїх духiв - крiзь час? У будь-якому разi... Джеронiмо з'явився на Всесвiтнiй виставцi 1904 року та кiлькох iнших менш значущих виставках. Бiдолашному так i не дозволили повернутися на батькiвщину, i вiн помер у Форт-Сiллi, все ще будучи вiйськовополоненим, у 1909 роцi. Вiн похований на iндiанському цвинтарi Форт Сiлл в оточеннi могил родичiв та iнших вiйськовополонених апачiв".
  
  "Зброя". Даль сказав. "Храбрецi".
  
  "Так, i, звичайно, безлiч знарядь самого форту Сiлл, який сьогоднi є артилерiйською школою армiї Сполучених Штатiв. Це залишається єдиним фортом, що дiє, пiвденних рiвнин, який зiграв свою роль у так званих iндiанських вiйнах i брав активну участь у всiх великих конфлiктах з 1869 року. Виродок зробив паузу, перш нiж додати: "Орден вибрав це мiсце i цього вершника не так".
  
  "Крiм зброї?" - Запитав Даль.
  
  "I погана слава теж", - була вiдповiдь. "Початковим рейдом на iндiанськi територiї керували звiдси Буффало Бiлл та Дикий Бiлл Хiкок. У форт входив 10-й кавалерiйський полк, також вiдомий як Солдати Баффало.
  
  "Отже, пiдiб'ємо пiдсумок". Даль зiтхнув. "Могила Джеронiмо знаходиться усерединi форту Сiлл. Ордену вдалося засекретити плани створення руйнiвної зброї всерединi неї щонайменше сорок рокiв тому, i тепер пiвдюжини найбiльш смертоносних команд спецназу на планетi стрiмголов прямують до неї."
  
  У глибокiй тишi гiк весело сказав: "Так, чувак, класна штука, га?"
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Коли лiтак заходив на посадку на заключному етапi польоту в Оклахому, команда обговорювала те, що їм було вiдомо на даний момент - бiльшiсть викриттiв про чотири сторони землi, Вершникiв та смертоносну зброю, яку нацистськi вiйськовi злочинцi закопали в могилах старих воєначальникiв. Змова була великою, складною, i це було неминуче - тому що Орден хотiв, щоб вона була життєздатною протягом ста рокiв. I навiть зараз, згiдно з текстом, четвертий Вершник був "справжнiм страшним судом".
  
  У свiтлi виявленої на даний момент зброї, що, чорт забирай, це може бути?
  
  Дрейк обдумав це. Спочатку вони повиннi були дiстатися форту Сiлл i перешкодити всiм отримати в свої руки зброю голоду. I турбуйтеся про iнших, якi прямують прямо до четвертого Вершника - Бiча Божого. Я маю на увазi... що це за така назва?
  
  "Я можу поставити запитання?" - Сказав вiн, коли лiтак почав знижуватися.
  
  "Ти вже зробив", - зареготав гiк, змусивши Хейден, Алiсiю i Мей заплющити очi, їхнiй терпець урвався.
  
  "Як Джеронiмо отримав свiй титул?"
  
  "Джеронiмо був справжнiм бiйцем. Навiть на смертному одрi вiн зiзнався, що шкодує про своє рiшення здатися. Його останнiми словами були: 'Я нiколи не повинен був здаватися. Я повинен був боротися, поки не залишусь останнiм у живих. Вiн також мав дев'ять дружин, деякi одночасно."
  
  "Але найгiрший iндiанець, який колись жив?"
  
  "Пiд час своєї вiйськової кар'єри Джеронiмо був знаменитий своїми зухвалими витiвками та незлiченними втечами. Вiн зникав у печерах, з яких не було виходу, щоби пiзнiше його бачили зовнi. Вiн незмiнно перемагав, хоч завжди був у меншостi. У Нью-Мексико є мiсце, i досi вiдоме як печера Джеронiмо. Одна з найбiльших iсторiй розповiдає про те, як вiн очолював невелику групу з тридцяти восьми чоловiкiв, жiнок i дiтей, за якими понад рiк страшенно полювали тисячi американських та мексиканських вiйськовослужбовцiв. Таким чином, вiн став найвiдомiшим корiнним американцем усiх часiв i заслужив собi титул "найгiршого iндiанця, який коли-небудь жив" серед бiлих поселенцiв того часу. Джеронiмо був одним з останнiх воїнiв, що змирилися з окупацiєю їхнiх земель Сполученими Штатами".
  
  "Якось мене назвали "найгiршою сукою, яка колись жила", - з тугою згадувала Алiсiя. "Не можу згадати, вiд кого".
  
  "Тiльки один раз?" Запитала Кензi. "Це дивно".
  
  "Скорiш за все, це був я". Май трохи усмiхнулася їй.
  
  "Або я", - сказав Дрейк.
  
  Даль виглядав так, нiби в нього ламалися мiзки. "Ну, я думаю, я пам'ятаю..."
  
  "Форт Сiлл", - сказав пiлот. "Залишилося десять хвилин. Ми маємо дозвiл на посадку, i в цьому районi спекотно ".
  
  Дрейк насупився, готуючись. "Спекотно? Вiн читає за вiдредагованим сценарiєм чи що?"
  
  "Там, внизу, мабуть, людина вiсiмдесят". Кiнiмака дивився у дуже маленьке вiкно.
  
  "Я думаю, вiн має на увазi - стурбований", - заговорив Йоргi. "Або пiд ударом".
  
  "Нi, вiн має на увазi його статус", - сказав їм Смiт. "Чудово пiдготовленi".
  
  Лiтак торкнувся землi i швидко зупинився. Майже вiдразу почали вiдчинятися заднi вантажнi дверi. Команда, що вже потяглася i на ногах, поспiшила вийти на сонячне свiтло, яке яскраво вiдбивалося вiд асфальту. На них чекав гелiкоптер, який вiдвiз їх на територiю Форт-Сiлла. Коли вони прилетiли, полковник iз Форт-Сiлла поiнформував їх про ситуацiю.
  
  "Ми тут у повнiй бойовiй готовностi. Вся зброя пiдготовлена, заряджена та нацiлена. Могила Джеронiмо також, i ми готовi знiматися".
  
  "Нас залишилося п'ятеро". Сказав Хейден. "Жорстко наступаю на мiсце поховання. Я впевнений, що ви обiзнанi про всiх потенцiйних супротивникiв".
  
  "Я був повнiстю пiдготовлений, мем. Це об'єкт армiї Сполучених Штатiв, об'єкт Корпусу морської пiхоти, а також база протиповiтряної оборони та пожежної бригади. Повiрте менi, коли я кажу вам, що ми розглянули всi нашi кути".
  
  Хейден вiдключився i спостерiгав, як унизу з'являється Форт Сiлл. Дрейк вивчив мiсцевiсть i востаннє перевiрив свою зброю.
  
  Я бiса на це сподiваюся.
  
  
  Роздiл двадцять п'ятий
  
  
  Атмосфера була наелектризована, кожен солдат напружений i чекав якоїсь вiйни. Команда пройшла мiж широкими цегляними колонами i рушила серед безлiчi надгробкiв, кожне з яких було мiсцем упокою загиблого героя. Могила Джеронiмо знаходилася осторонь второваної дороги, i їм знадобилося багато додаткових хвилин, щоб дiстатися до неї. Хайден iшов попереду, а Кiнiмака замикав ходу.
  
  Дрейк слухав, звикаючи до свого оточення. На мiсцi стiльки артилерiйських дивiзiонiв нiколи не було тихо, але сьогоднi людина могла майже почути, як шелестить лист на вiтрi. По всiй базi люди чекали. Вони були пiдготовленi. Наказ був посланий згори, щоб твердо стояти перед тим, що мало статися. Американцi не вдарили б у багнюку обличчям.
  
  Вони йшли вузькою, посипаною сланцем стежкою, їхнi черевики хрумтiли. Здавалося дивним залишатися в станi пiдвищеної готовностi всерединi такої бази, але країни та команди, з якими їм протистояли, без сумнiву, були здатнi на все.
  
  Дрейк йшов поруч iз Лореном, яка тримала команду в курсi будь-якої нової iнформацiї.
  
  "Французи досi дiють. Два з них на даний момент ще бiльше в дорозi ".
  
  "Повiдомлення про перестрiлку в Оклахома-Сiтi. Чи могли б бути британцi. Наразi неможливо сказати ".
  
  I вiдповiдь: "Так, у нас справдi є зброя завоювання. Це прямо тут. Якщо ви призначите когось на базi, я впевнений, що ми зможемо це передати ".
  
  Дрейк припустив, що вони, ймовiрно, були у безпецi вiд команди SEAL 7, принаймнi тут, усерединi. Той простий факт, що їм дозволили в'їзд до Сполучених Штатiв, а згодом на армiйський сайт, пiдказав йому, що щось серйозно не так.
  
  Хто надiслав печатки?
  
  Чому?
  
  Хайден пригальмував, коли їхнiй гiд повiв їх iншою, ще вужчою стежкою. Незабаром вiн зупинився перед напiвдюжиною покажчикiв.
  
  "Цей, - сказав вiн, " належить Джеронiмо ".
  
  Звичайно, це було значною мiрою безпомилково. Надгробок був не звичайний надгробок, а пiрамiду з камiння; велику, рукотворну купу камiння у формi грубої пiрамiди iз встановленою в центрi табличкою з навмисно недвозначним iм'ям 'Джеронiмо'. Це було неймовiрно давнє мiсце, i, мабуть, свого часу воно було вражаючим. З бокiв вiд нього була могила його дружини Зi-йє та його дочки Єви Джеронiмо Годлi.
  
  Дрейк вiдчув щось подiбне до духовного благоговiння, побачивши могилу великого воїна, i знав, що iншi вiдчували те саме. Ця людина була солдатом, воювала в основному з мексиканцями i боролася за свою сiм'ю, свої землi та свiй спосiб життя. Так, вiн програв, так само, як програли Кочиз, Сидячий Бик i Скажений Кiнь, але їхнi iмена залишилися живими протягом багатьох рокiв.
  
  Маленький екскаватор стояв напоготовi.
  
  Хейден кивнув командиру бази, який кивнув водiєвi екскаватора. Незабаром великий екскаватор розпочав роботу, пiднiмаючи величезнi шматки ґрунту та розсипаючи їх по землi поблизу. Дрейк також знав про осквернення та звинувачення, якi могли бути висунутi на адресу вiйськових, але присутнiсть такої кiлькостi солдатiв поблизу означала, що навряд чи хтось дiзнається. Вони, мабуть, закрили б Форт Сiлл вiд публiки на якийсь час.
  
  Як Орден зробив це?
  
  Цiкаво... стiльки рокiв тому? Можливо, тодi доступ був простiшим. Хейден сказав водiєвi екскаватора, щоб той копав легше, безперечно, згадуючи неглибоку могилу Ганнiбала, де не було труни. Команда спостерiгала, як яма ставала глибшою, а насип землi - вищим.
  
  Нарештi екскаватор зупинився, i двоє чоловiкiв зiстрибнули в яму, щоб забрати останнi шматки землi.
  
  Дрейк повiльно просувався до краю ями. Алiсiя крала разом iз ним. Як i очiкувалося, Кiнiмака тримався позаду, не бажаючи опинитись у самому низу. Двоє чоловiкiв очистили кришку труни вiд землi та крикнули, щоб до ковша екскаватора були прикрiпленi пiдйомнi мотузки. Незабаром труна почала повiльно пiднiматися, i Дрейк ще раз озирнувся довкола.
  
  Вiн знав, що всюди стояли люди зi стоїчними особами та оточили табiр. Тепер до нього почало доходити, що жодної битви не буде. Труну Джеронiмо обережно опустили на землю, невеликi шматки камiння та ґрунту обсипалися. Хейден глянув на командира бази, який знизав плечима.
  
  "Ваша вечiрка, агент Джей. Менi наказано надати вам усе, що вам потрiбне".
  
  Хайден рушив уперед, коли один iз землекопiв вiдкрив кришку труни. Команда вийшла вперед. Кришка пiднялася напрочуд легко. Дрейк зазирнув поверх рамки у глибини коробки.
  
  Побачити один iз найбiльших сюрпризiв у своєму життi.
  
  
  * * *
  
  
  Хейден вiдсторонилася, застигнувши на мить; мiсiя забута, її життя забуто, її друзi раптово зникли, коли її мозок скам'янiв.
  
  Нiзащо...
  
  Це було неможливо. Безперечно, так воно i було. Але вона не смiла вiдвести очей.
  
  Усерединi труни, встановленої на титановому кронштейнi, висiв ультрасучасний цифровий екран, i, поки вони дивилися, вiн ожив.
  
  З динамiкiв вирвався стриманий смiх. Хайден та iншi вiдсахнулися назад, онiмiвши. Смiх штучною луною вiддавався вiд удосконаленого екрану, коли його заповнювало безлiч кольорiв - спалах за спалахом зiрки розростався, як гриби, назовнi. Команда почала приходити до тями, i Дрейк повернувся до неї.
  
  "Чи правильно це ... Я маю на увазi ... що за -"
  
  Даль пiдiйшов ближче, щоб краще розглянути. "Бiдний старий Джеронiмо досi тут?"
  
  Хайден вiдтяг його. "Обережно! Невже ти не розумiєш усiх конотацiй цього?
  
  Даль моргнув. Це означає, що хтось залишив нам екран замiсть коробки. Ти думаєш, це зброя?
  
  "Орден не залишив цього", - сказав Хейден. "У всякому разi, не в тому, що стосується вiйськових нацистських злочинцiв. Це означає, що Порядок такий-"
  
  Але потiм смiх припинився.
  
  Хайден завмер, не впевнений, чого чекати. Вона дивилася вниз, готова схилитися i сховатися. Вона стала перед Лорен. Вона хотiла, щоб Кiнiмака, Дрейк i Дал не були так страшенно близькi. Вона...
  
  На екранi спалахнув логотип, яскраво-червоний на чорному, не бiльше нiж кривава смужка у її поданнi.
  
  "Це логотип ордену", - сказала Алiсiя.
  
  Я не розумiю", - зiзналася Мей. Як вони могли встановити цей екран на мiсце? I як це могло все ще функцiонувати?
  
  "Вони цього не зробили", - сказав Йоргi.
  
  Логотип побляк, i Хайден викинула решту з голови. Знову з'явився чорний екран, i штучно знижений голос почав рипiти з динамiкiв.
  
  "Ласкаво просимо до вашого кошмару, хлопчикiв i дiвчаток", - говорив напис, а потiм настала пауза для вибуху стриманого смiху. "Голод вiтає вас, i ви повиннi знати, що останнi два Вершники - найгiршi з усiх. Якщо вас не наздожене голод, це зробить смерть! Ha, ha. Ha, ha, ha."
  
  Хейден скористався моментом, щоб задуматися, який збочений розум i збочена уява придумали це лайно.
  
  "Тодi одразу до дiла. Третiй Вершник швидше знищить вас усiх, нiж дозволить знищити один одного. Голод робить це, я правий? " - продовжував гортанний голос. "I тепер, коли ви просунулися в електронний вiк, це вiдбуватиметься набагато швидше. Ти колись чув про Strask Labs?"
  
  Хайден насупився, кинув швидкий погляд i ввiмкнув командира бази. Вiн кивнув i збирався заговорити, коли голос продовжив.
  
  "Це один iз найбiльших конгломератiв, одержимий бажанням захопити свiт. Влада. Вплив. Величезне багатство вони хочуть все це i починають переходити до вищої лiги. Американський уряд нещодавно довiрився Strask Labs".
  
  Що це означає? Хейден замислився. I як нещодавно?
  
  "У Далласi, штат Техас, недалеко звiдси, Страска має лабораторiю для бiологiчних випробувань. Вони виробляють лiки, хвороби, лiкування та зброю. Вони охоплюють усю гаму. Якщо десь є смертельна iнфекцiя, вiрус, що вбиває свiт, балон з нервово-паралiтичним газом чи нову бiологiчну зброю, Страск у Далласi отримає її. Буквально, " пробурчав вiн, " це унiверсальний магазин".
  
  Хайден хотiв зупинити це прямо там. Все йшло у дуже поганому напрямку.
  
  "Бiолабораторiя стала мiшенню. Голод буде розв'язаний. Ваш урожай i тi, що по всьому свiту, зiв'януть та загинуть. Це штучна отрута, навмисно нацiлена на певний сорт культури, i зупинити її неможливо. Ми - Орден Страшного суду. I, як я вже сказав, це твiй кошмар".
  
  Запис зупинився. Хайден моргнула i дивилася, повнiстю забувши про мир i свої проблеми. Якщо Орден нацiлився на бiолабораторiю, яка точно визначила зараження врожаю та планувала знищити всi запаси, тодi...
  
  Це було можливе. I ймовiрний. Без сумнiву, хвороба вразила б i ґрунт, тому нiякi їстiвнi культури бiльше нiколи не виросли б.
  
  Потiм раптово екран знову ожив.
  
  "О, i тепер, коли ми живемо в електронне столiття, дозвольте менi сказати вам ось що. Вiдкриваючи цю труну, запускаючи цей запис, ви рухаєте все - електронним способом!"
  
  
  Роздiл двадцять шостий
  
  
  Форт Сiлл вступив у бiй. Командир бази крикнув, щоб прийшов технар i розiбрав запис, екран i все iнше, що могли знайти всерединi труни. Хейден побачив на днi пакунка зi старим одягом i кiстками i повинен був припустити, що Орден просто помiстив екран усередину i залишив його для того, щоб хтось знайшов. Чи мiг пропасти сигнал, пiдключений до бази Wi-Fi в той момент, коли вони вiдкрили труну?
  
  Я мушу так вiрити. Роздрук поклав початок запису. Найiмовiрнiше, були задiянi датчики. Хоч би хто зробив усе це, вiн був технiчно пiдкований. Що викликало ще одне запитання.
  
  "Невже ми щойно стрибнули вперед вiд нацистських вiйськових злочинцiв, якi дiяли п'ятдесят рокiв тому, прямо зараз?"
  
  "Я цього не розумiю", - сказав Смiт.
  
  Команда вiдiйшла вiд могили Джеронiмо, щоб дозволити iншим взяти участь, i тепер стояла гуртом пiд деревами.
  
  "Я думав, це було досить ясно", - сказав Хейден. "Хлопець сказав, що ми є Орденом Страшного суду. Вони все ще є".
  
  Пiдiйшов командир бази. "Отже, люди, ми двiчi й потроїли перевiрку нашого периметра. Жодних ознак присутностi ваших ворогiв зi спецназу. Схоже, цього разу вони явно схибили, i я справдi звинувачував їх. Тут багато вогневої сили". Вiн вказав на солдатiв, що стояли довкола форту.
  
  "Це не означає, що сигнал, який виходив iз тiєї могили, не транслювався i в iнших мiсцях", - зазначила Лорен. "Будь-яка кiлькiсть людей могла бачити це в тiй чи iншiй формi".
  
  "Хоча це правда", - кивнув командир, "ми мало що можемо з цим поробити". Тепер, що ми можемо зробити, це зателефонувати до Strask Labs i, як кажуть, попередити цих хлопцiв".
  
  Вiн вказав на чоловiка неподалiк, який уже притискав телефон до вуха.
  
  Хайден знала, що їй слiд зателефонувати секретаревi Кроу, але утрималася, коли гучномовцем пролунав дзвiнок солдата, нескiнченний гудок змусив команду SPEAR стурбовано оглядатися на всi боки.
  
  "Це цiлодобова лабораторiя iз персоналом", - сказав командир бази. "За викликом до армiї та Бiлого дому. Я не можу висловити, наскiльки це погано". Вiн звинуватив телефон.
  
  "Тобi не потрiбно". сказав Хейден. "Чи можете ви зв'язатися з мiсцевою владою? Вiдправ їх у Страск i скажи, що ми вже в дорозi".
  
  "Цiєї хвилини, агент Джей".
  
  Хайден побiг до гелiкоптера. "Ми маємо дiстатися до Далласа! Зараз же! "
  
  
  Роздiл двадцять сьомий
  
  
  Карiн витратила, що було для неї важливо, незмiрна кiлькiсть часу, перш нiж навiть показати флеш-накопичувач комп'ютерного термiналу. Вона чудово розумiла, що хтось iз таким багатством i впливом, як у Тайлера Вебба, мiг встановити на його комп'ютер будь-яку технологiю - особливо ту, яка мiстила всi бруднi секрети, якi вiн накопав за цi роки.
  
  I ось вона була тут.
  
  Дiвчина. Комп'ютер. Флеш-накопичувач.
  
  Скiльки вони прозвали мене в минулому? Дiвчина з даними. Голова в павутиннi. Хаказ.Давно далеко, але все ще актуально.
  
  Дiно i Ву стояли i дивилися, спостереження за будинком вже було настiльки гарним, як це коли-небудь могло бути. Вони мали датчики при кожному наближеннi i плани з резервними стратегiями як жорстких, так м'яких ситуацiй евакуацiї. Всi троє солдатiв зараз перебували у важкому станi - побитi, у синцях, якi повiльно гояться пiсля прогулянки в Сан-Франциско. Їм також було жарко, голодно i бракувало коштiв. За гарантiєю Карiн вони поставили на це все. З самого початку.
  
  "Настав час довести свою цiннiсть", - сказала вона.
  
  Раннi роки нiколи не покидали її, довгий час її повернули спиною до свiту. Самознищення було одним iз способiв спокути.
  
  "Ми вiримо в тебе", - сказав Дiно.
  
  Вона похмуро посмiхнулася, вставляючи флеш-накопичувач i спостерiгаючи за великим екраном. Вона спроектувала все так, щоб воно працювало настiльки швидко, наскiльки це було можливо, i тепер не було жодних затримок, коли на екранi спалахнула пiдказка:
  
  Продовжувати?
  
  Страшенно правильно.
  
  Вона сiла i взялася до роботи. Клавiатура загримiла, її пальцi замиготiли, екран заблищав. Вона не очiкувала знайти або навiть зрозумiти все це вiдразу - там було багато гiгабайт iнформацiї - i саме тому вона зробила все настiльки захищеним, наскiльки це було можливо, перед завантаженням диска. Вона також вiдкрила кiлька офшорних рахункiв та пару рахункiв у Лос-Анджелесi, на якi вони, можливо, зможуть швидко внести трохи готiвки. Звичайно, вона пам'ятала все, що було з часу її роботи у SPEAR; саме те, що сталося пiсля смертi Вебба, може зробити свiй внесок у справу.
  
  Iгноруючи на даний момент безсмачнi, але зловiснi документи та зосередившись на фiнансах, вона перетворила свої пальцi та екран на iнформацiйний вихор. Дiно ахнула, коли вона щосили намагалася не вiдставати.
  
  "Чорт вiзьми, а я думав, що я генiй у Sonic. Б'юся об заклад, ти змушуєш цього колючого маленького засранця стрiляти всюди, га?
  
  Ти знаєш Сонiка? З Master System чи Mega Drive? Чи не надто ми всi молодi для цього?
  
  Дiно виглядав спантеличеним. "Плейстейшн, чувак. I ретро краще".
  
  Карiн похитала головою, змусивши себе посмiхнутися. "О так, це зовсiм ретро, чувак".
  
  Заглибившись у фiнансовий файл, вона незабаром виявила номери рахункiв, коди сортування та ключовi команди. Вона знайшла банки-джерела, бiльшiсть iз них офшорнi. Вона знайшла понад сiмдесят п'ять рiзних облiкових записiв.
  
  "Неймовiрно".
  
  Дiно пiдсунув стiлець. "Так, менi важко встежити за двома. I вони обидва порожнi!"
  
  Карiн знала, що вона не мала часу перевiряти кожен облiковий запис. Їй треба було скоротити це та вибрати найкраще. Хитро, вона вже написала просту програму, яка переглядала файл i видiляла облiковi записи з найбiльшими номерами. Вона випустила його зараз i зачекала п'ять секунд.
  
  Три миготливi синi смуги виглядали багатообiцяюче.
  
  "Давай подивимося на тебе".
  
  Спалахнув перший облiковий запис. Вiн був заснований на Кайманських островах, не використовувався, i показав баланс тридцять тисяч доларiв. Карiн моргнула. Ти, мабуть, жартуєш! Вона знала, що Вебб зрештою розiрвав зв'язки у своєму безрозсудному прагненнi до скарбiв Сен-Жермена - вiн пiшов на це поодинцi i витратив величезнi кошти, щоб залишитися непомiченим i завербувати армiю ближче до кiнця, вiн заплатив тисячi, щоб зажадати останню послугу. - але вона не очiкувала, що його рахунки будуть настiльки виснаженi.
  
  У будь-якому разi вона швидко вiдправила тридцять тисяч на рахунок у мiсцевому банку Лос-Анджелеса, який вона вже вiдкрила.
  
  Ризиковано, але якщо ми поспiшаємо, то зможемо зняти грошi та забрати їх iз собою. Якщо хтось стежив за облiковим записом, що здавалося малоймовiрним, враховуючи його низький баланс, вони повиннi мати можливiсть зробити це до того, як про це дiзнаються.
  
  Вона перейшла до наступного рахунку, побачила баланс у вiсiмдесят тисяч доларiв i змушена була визнати, що так було краще. Але нiчого схожого на мiльйони, на якi вона чекала. Поруч iз нею Дiно зберiгав мовчання. Вона взяла готiвку i, затамувавши подих, натиснула на останнiй рахунок.
  
  Дiдька лисого. П'ятнадцять тисяч?
  
  Вона була змушена переглянути решту рахункiв, перевести в готiвку суму близько ста тридцяти тисяч доларiв. Це було непогано, але це не були грошi на кшталт довiчної гарантiї. На це був потрiбен час, i вона побоювалася залишатися пiдключеною до мережi довше, але поки що убогiсть продуктiв робила наступний крок необхiдним.
  
  "Їжа для шантажу", - сказала вона.
  
  "Мене це не влаштовує", - сказав Дiно.
  
  "Залежить вiд того, хто це", - зазначила Карiн. "I що вони зробили. Ми можемо викрити по-справжньому злiсних ублюдкiв - можливо, через якийсь новий спецiалiзований веб-сайт - i обговорити, що ми могли б зробити з тими, хто може втратити кiлька фунтiв".
  
  Ву похитав головою. "Що?" - Запитав я.
  
  "Кiлька доларiв.Центаринос. Вонга. Чорт, з чого нам почати?
  
  Новий файл мiстив безлiч сторiнок з iменами, кожне з яких видiлено жирним шрифтом та супроводжується фотографiєю та датою. Карiн прокрутила список униз. "Правильно, ну вони розташованi в алфавiтному порядку. Принаймнi це вже щось. Є переваги?
  
  "Я не знаю жодного багатого хлопця", - сказав Дiно. "Не кажучи вже про те, щоби когось шантажувати".
  
  "Я дiзнаюся деякi з цих назв", - сказав Ву, поки Карiн впевнено прокручувала сторiнку з AC. "Знаменитостi. Зiрки спорту. Телеведучi. Боже, ким був цей хлопець Вебб?
  
  "Ким вiн був?" Карiн вiдчула, як ненависть спалахує з новою силою. "Одна з найгiрших, найжахливiших i наймогутнiших iстот, якi колись жили. Втiлене зло, здатне торкнутися будь-якого життя планети".
  
  "Я мiг би назвати пару з них прямо зараз", - сказав Дiно.
  
  "Так, так мiг би будь-хто. Але це саме тi дурницi, пiд радарами яких ми хочемо залишатися".
  
  Карiн перевiрила брандмауери своєї системи, пошукала якiсь сигнали раннього попередження про те, що хтось ще винюхує. Нiчого не уявлялося, але вона не була настiльки пихатою, щоб повiрити, що хтось там не набагато розумнiший за неї.
  
  "Перевiр все мiсце", - сказала вона, виймаючи флешку. "Нам потрiбно стежити за всiм протягом дня або близько того з сайту B. Тодi подивимося".
  
  
  * * *
  
  
  Все це було частиною її ретельної пiдготовки. Якщо щось пiде не так, i їх побачать, схоплять чи уб'ють, це не пов'язано з вiдсутнiстю пiдготовки. Карiн використовувала всi хитрощi зi свого значного арсеналу i кожну унцiю свого величезного iнтелекту, щоб захистити їх.
  
  I мiй план. Моя крихiтна вiдплата.
  
  Дiно, Ву i вона залишили свiй будинок у пустелi i усамiтнилися в маленькiй халупi, яку вони знайшли бiля чорта на паличках. Потрiбнi були тижнi методичних пошукiв, але одного разу знайдене виявилося iдеальним мiсцем для резервного притулку. Ву провiв двадцять чотири години, спостерiгаючи за будинком через систему вiдеоспостереження. Карiн i Дiно поїхали до Лос-Анджелеса, зняли заначку з грошима i розмiстили те, що залишилося, в iншому мiсцi, перiодично перевiряючи брандмауери її мережi, їхню надiйнiсть i стан, в якому вони перебували. Знову i знову вона не бачила жодних ознак того, що це якось перевiрялося.
  
  Методично та обережно, однак; це був єдиний спосiб, яким вони могли залишитися на волi.
  
  Минуло цiлих тридцять годин, коли вони повернулися до будинку. Ще кiлька перевiрок, i Карiн була готова знову попрацювати з флеш-накопичувачем.
  
  "Перевiрив камери?" - Запитала вона.
  
  "Так, просто зроби це".
  
  Це зайняло лише кiлька секунд, а потiм, ще раз, вона прокручувала список iмен. Пiсля C, звичайно, настав D.
  
  У списку не було Метта Дрейка.
  
  Але там був окремий роздiл SPEAR. Iм'я Дрейка було у списку. Такою була й Алiсiя Майлз. Хайден Джей i Мано Кiнiмака, на якi вона чекала. Вона побачила Брiджiт Маккензi - не дивно. Ланселот Смiт? Хммм. Май Кiтано. Лорен Фокс. Йорги. Цiкаво, що там не було посилання Торстена Даля.
  
  Але там було посилання на Карiн Блейк.
  
  Вона дивилася на нього на мить, потiм вирiшила поки що проiгнорувати. Iншi посилання, пов'язанi з SPEAR team i доданi в нижню частину першої сторiнки, належали Кiмберлi Кроу, мiнiстру оборони; Нiколасу Беллу, ув'язненому; i цiлого пiдменю, пiд назвою "Сiм'я / Друзi" .
  
  Чорт забирай, цей хлопець дiйсно поїхав до мiста на них.
  
  Добре.
  
  Перше клацання мало бути просто на iменi: Метт Дрейк.
  
  Її погляд заблищав, здригнувся, а потiм почав розширюватися; її очi розширилися до розмiру блюдця.
  
  "Трахни мене", - злякано прошепотiла вона. "Ох. Трахни. мене."
  
  
  Роздiл двадцять восьмий
  
  
  Метт Дрейк побачив вивiску Strask Laboratories задовго до того, як вони дiсталися мiсця. На околицi Далласа це все ще була висока будiвля, i його синьо-бiлий стилiзований логотип 'S' був встановлений на вершинi споруди. Однак їхнi машини рухалися швидко, i незабаром вiн побачив, що попереду вiдкривається вся мiсцевiсть.
  
  Strask Labs виглядали неважне, прiсно, палиця у колесi, та це, без сумнiву, була iдея. Його вiкна були непроникнi, але багато хто був. Його автостоянка була вкрита гнiздом камер вiдеоспостереження, але це був такий свiт. Нiхто не мiг сказати, наскiльки просунутими були камери або як далеко вони сягали. Там не було жодної брами, крiм немiцного бар'єру. Жодної охорони не видно взагалi.
  
  "Вже є якась вiдповiдь?" - Запитав Даль.
  
  Хайден ущипнула себе за перенiсся. "Мертва тиша", - було все, що вона сказала.
  
  Дрейк вивчав краєвид. Паркувальна зона мала L-подiбну форму навколо будiвлi, спереду та зi схiдного боку. На заходi був крутий, порослий травою насип. Немає паркану. Уся територiя була вiдкритою планування. Навколо нього пролягала мережа дорiг, i десятки невеликих офiсних будiвель, складiв та стрип-молл складали найближчу перспективу.
  
  "Полiцiя", - сказав Даль.
  
  Спiвробiтники DPD вже були на мiсцi, припарковавшись за межами зони вздовж узбiччя дороги. Хайден сказав їх водiям припаркуватися поряд i вистрибнув.
  
  Дрейк швидко пiшов за мною.
  
  "Ви, хлопцi, бачили щось? Хоч щось?" Запитав Хейден.
  
  Високий офiцер з бакенбардами звiв очi. "Те, що ви бачите - це те, що у нас є, мем. Нам було наказано спостерiгати i не робити жодних дiй".
  
  Хейден вилаявся. "Отже, ми поняття не маємо, у що вплутуємось. Просто обiцянка божевiльного, що все настiльки погано, наскiльки це можливо".
  
  Алiсiя знизала плечима. "Привiт, що новенького?"
  
  "Якщо у них там є бiологiчна зброя чи бiоустрiй, спецiально розроблений для знищення наших культур, тодi ми не маємо вибору", - сказав Дал.
  
  "I як ти пропонуєш нам потрапити всередину?"
  
  "Вперед головою", - сказав Даль з усмiшкою. "Чи є якийсь iнший спосiб?"
  
  "Не для нас", - сказав Дрейк. "Ти готовий?"
  
  "Чорт", - пробурмотiла Алiсiя. "Я дiйсно сподiваюся, що ви двоє не збираєтеся триматися за руки".
  
  Хейден попросив предмети, що вони просили, i роздав їх. Дрейк узяв свою протигазну маску та надiв її. У лабораторiї не можна було ризикувати.
  
  Потiм Дрейк зiсковзнув iз трав'янистого насипу i перестрибнув через яр унизу на паркувальний майданчик. Близько сорока машин було розкидано всюди, звичайнi кур'єри рiзного вiку та чистоти. Нiчого незвичайного. Даль бiг пiдтюпцем поряд з ним, Алiсiя та Мей праворуч. Вони були повнiстю готовi, i зброя була напоготовi. Дрейк чекав на гiрше, але поки все, що їх вiтало, було зловiсною тишею.
  
  "Ви думаєте, що iнформацiя дiйшла до iнших команд?" Кiнiмака оглядався по периметру. "Якщо деякi з цих країн пронюхають, що така бiологiчна зброя тут i вразлива в цiй лабораторiї, ми можемо зiткнутися з нападом. I Страск набагато менш захищений, нiж Форт Сiлл.
  
  "Iншi команди?" Лорен зiтхнула у комунiкатор. "Я стурбований тим, що запис Замовлення транслювався без обмежень. I що лайнова буря цiлком може бути у розпалi ".
  
  Рот Кiнiмакi перетворився на велике коло. "Оооо".
  
  Дрейк i Даль рушили далi, лавiруючи мiж машинами i не зводячи очей з усiх вiкон. Нiщо не рухалося. Усерединi не лунало жодних сигналiв тривоги. Вони дiсталися дорiжок, якi вели до головного вестибюлю, i побачили, що навiть цi маленькi вiкна були затемненi.
  
  "Якби я доставив сюди", - сказав Даль. "Я вiдразу припустив, що це була не звичайна лабораторiя".
  
  "Так, друже. Завжди краще зробити приємний маленький прийом".
  
  Даль смикав ручки дверей i виглядав здивованим. "Незамкнений".
  
  Дрейк чекав команди та наказу Хейдена. "Йди".
  
  У протигазi, що обмежує огляд, вiн спостерiгав, як Дал широко вiдчинив дверi i потiм прослизнув усередину. Дрейк прокачав свiй новий HK, шукаючи ворогiв. Перше, що вони побачили, були тiла, що лежали поруч iз стiйкою реєстрацiї та в коридорах позаду.
  
  "Швидко". Даль побiг до першого, що прикривається Алiсiєю. Май побiгла до другого, що прикривається Дрейком. Швед швидко перевiрив пульс.
  
  "Слава Богу", - сказав вiн. "Вона жива".
  
  "I цей теж", - пiдтвердила Май i пiдняла повiку жертви. "Я думаю, його накачали наркотиками. Присипляючий газ, або яким там химерним термiном вони це називають.
  
  Хейден носив iз собою детектор газу, пари та перегару. "Це щось таке. Чи не токсичний. Чи не смертельно. Може, щось легке, щоб приспати їх?"
  
  "Горiлка, перетворена на зброю", - сказала Алiсiя, її голос був спотворений маскою. "Цього було б достатньо".
  
  Кензi подивилася на неї, повiльно хитаючи головою.
  
  "На що ти дивишся, Брiджiт?"
  
  "Ну принаймнi у цiй масцi я можу дивитися на тебе без того, щоб мене нудило".
  
  "Газ, мабуть, був швидкодiючим, з повним покриттям", - сказав Хейден. "Як, чорт забирай, вони це зробили?"
  
  "Вентиляцiйнi отвори", - сказала Лорен. "Система опалення, кондицiонер, щось таке. Хоча, можливо, десь є вченi, замкненi у своїх лабораторiях. З огляду на тип цього об'єкта, не кожна лабораторiя чи складське примiщення буде пiдключено до головного вузла ".
  
  "Добре", - сказав Хейден. "Тодi чому ? Чого вони досягли, приспавши весь персонал?
  
  У їхню розмову увiрвався новий голос, не через систему зв'язку, а через якусь систему гучномовцiв, яка, мабуть, охоплювала всю будiвлю.
  
  "Ти тут? А решта? О, добре. Тодi ми зможемо розпочати приблизно за дванадцять секунд ".
  
  Дрейк швидко розвернувся, спостерiгаючи за дверима. Голос Лорен пронiсся комунiкатором подiбно до приливної хвилi.
  
  "Наближаємось! Я думаю, iзраїльтяни. Прориваємось прямо зараз. I шведи!"
  
  "Якби колись було мiсце, де не було б перестрiлки ..." Алiсiя вказала.
  
  Стрiлянина вже почалася; копи Далласа, безперечно, напали на слiд шпигунiв. Незважаючи на це, атака вiдбулася неймовiрно швидко. Дрейк уже йшов коридором i пiдключався до свого комунiкатора, запитуючи код аварiйного вiдключення, який вiдкрив би бiльшiсть внутрiшнiх дверей. У цей момент за першим рядом дверей вибухнув великий ряд вiкон, гранати швидко рознесли потрiйне склiння. Дрейк побачив, як гострi, як бритва, уламки вибухають смертоносною, нестримною хвилею, розливаючись по кiмнатах. Уламки, встромленi в кожну поверхню. Внутрiшнi перегородки та офiснi вiкна також розбитi або поникли. Дрейк направив пiстолет на дверi.
  
  Голос Лорен: "Два, три, п'ять, вiсiм, сiм".
  
  Вiн швидко ввiв код перевизначення, потiм пробiг ним, за ним пiшли iншi члени команди. Всюди були тiла, що знепритомнiли вiд усипляючого газу.
  
  "Чи безпечно нам знiмати маски?" вiн запитав.
  
  Хейден стежив за якiстю повiтря. "Я не рекомендую це. Так, тепер це ясно, але той, хто запровадив газ, мiг би зробити це знову".
  
  "З гiршими", - додав Даль.
  
  "Дiдька лисого".
  
  Дрейк вiдкрив вогонь, коли побачив вхiднi фiгури в масках. П'ятеро вiдразу, так що, мабуть, це були росiяни, що звiльнялися вiд своїх куль i байдужi до того, кому вони завдають болю по дорозi. Дрейк ударив одного по жилету, решта розбiглася.
  
  "Я думаю, ми можемо впевнено сказати, що росiйська команда не перебуває пiд санкцiями уряду. Жоден уряд у здоровому глуздi не погодився б iз цим ".
  
  Кiнiмака хмикнув. "Ми тут говоримо про росiян, друже. Важко сказати."
  
  "I якби вони думали, що їм це зiйде з рук", - сказала Кензi. "Iзраїльтяни теж".
  
  Дрейк сховався за столом. Перегородки по всьому периметру цього внутрiшнього лабiринту офiсiв були в кращому разi немiцними. Вони мають продовжувати рухатися.
  
  Вiн помахав Алiсiї та Мей, проходячи повз. "Лорен", - сказав вiн. Чи знаємо ми, де знаходиться бiологiчна зброя?
  
  "Поки немає. Але iнформацiя надходить".
  
  Дрейк скорчив гримасу. Кривавi чиновники, ймовiрно, зважували вартiсть життiв у порiвняннi з доходами. Хейден протиснувся повз. "Iди глибше", - сказала вона. "Так i буде".
  
  Росiяни обстрiляли внутрiшнi офiси. Кулi розiрвали обшивку зi скловолокна, внаслiдок чого панелi впали, а алюмiнiєвi стiйки розлетiлися всюди. Дрейк не пiдводив голови. Хайден повз уперед.
  
  Дрейк глянув мiж уламками. "Не можу взяти їх у прицiл".
  
  Даль сидiв з iншого погляду. "Я можу". Вiн вистрiлив; чоловiк упав, але Даль похмуро похитав головою.
  
  "Жилет. Досi п'ятеро сильнi".
  
  Лорен перервала зв'язок. Просто фрагмент iнформацiї, люди. Команда, яка звiльнила сплячого агента, безперечно виходила з внутрiшньої частини будiвлi ".
  
  "Зрозумiло", - сказав Хейден. "Лорен, де шведи?"
  
  Тиша, потiм: "Судячи з того, як вони увiйшли, я б сказав, з iншого боку будiвлi, прямуючи прямо до вас".
  
  "Чорт, тодi нам потрiбно спочатку дiстатися центральної точки. Припускаючи, що це шлях донизу, на нижнi рiвнi, Лорен?"
  
  "Так, але ми поки що не знаємо, де знаходиться бiологiчна зброя".
  
  "Це там, унизу", - сказав Хейден. "Вони повиннi бути безглуздими, щоб зберiгати це десь ще".
  
  Дрейк кивнув на Даля. "Ти в порядку?"
  
  "Звичайно. Але, як ви сказали ранiше, жодний уряд не санкцiонував би цей напад".
  
  "Тепер ви думаєте, що шведи дiють незалежно?"
  
  Даль насупився, але нiчого не сказав. На той момент все було можливо, i нове одкровення про те, що Орден, можливо, все ще дiє, оновлений до сучасної iнфраструктури, також розставило знаки питання по всiй сторiнцi. На скiльки крокiв вони випереджають нас?
  
  А четвертий? Якщо вас не наздожене голод, це зробить смерть!
  
  Дрейк перекинувся. Кiнiмака прокрався до далекого краю офiсу i притулився до зовнiшньої стiни, за ним пiшов Смiт, коли вони зiйшлися у внутрiшньому центрi. Хайден, Май та Йорги пройшли прямо через середину. Дрейк робив пострiл за пострiлом, щоб притиснути росiян до землi. Кензi крабом ходила серед них, стискаючи пiстолет, проте виглядала похмурою. Бiдолашному не вистачало її катани.
  
  Дрейк дiйшов кiнця офiсної зони вiдкритого планування. Хейден уже був там, оглядаючи вiдкритий простiр, що вело до лiфтового блоку та ще однiєї великої площi офiсiв за ним. Десь там були шведи.
  
  "Я ненавиджу повiдомляти вам поганi новини", - сказала Лорен їм у вуха. "Але iзраїльтяни теж щойно зробили прорив. Тут зона бойових дiй. Тобi страшенно пощастило, що ти там. "
  
  Тепер Кензi повернулася. "Я дуже сумнiваюся, що iзраїльтяни мають пiдтримку уряду. Але я вiрю, що це сили спецiального призначення. Хiба в тебе немає пiдтримки?
  
  "В дорозi. Повний човен це. Я гадки не маю, як цi команди розраховують потiм викрутитися".
  
  "Ти не вiриш цьому", - сказала Кензi. "Завжди є спосiб. Вам потрiбно почати забезпечувати безпеку жертв тут. Надання їм допомоги, якої вони потребують".
  
  Хайден повернувся. "Вибачте, я поки що не можу погодитися з цим. Ми не знаємо, з чим маємо справу. Ми не знаємо, чи може Орден випустити щось смертоноснiше".
  
  "Хiба це не причина, щоб витягнути їх?"
  
  "Орден, можливо, хоче, щоб ми вчинили саме так. Вiдчинiть дверi".
  
  "Ммм, чувак", - простягла Алiсiя. "Якийсь придурок вже вiдчинив вiкна".
  
  Хайден задумався про це. "Чорт, ти маєш рацiю, але вiд цього стає лише гiрше. Що, якщо хитрiсть Ордену в тому, щоб випустити щось смертоносне по всьому Далласу?
  
  Дрейк сердито глянув на лiфти. "Нам треба знати, де знаходиться ця гребана бiологiчна зброя".
  
  Кулi розiрвалися у росiйського контингенту, перетворивши його на "пап'є-машi" з рiзних панелей. У повiтря злетiли канцелярське приладдя: набiр олiвцiв, телефон, цiла пачка паперу.
  
  Команда приземлилася.
  
  Голос Лорен був ледь чутний. Четвертий пiдрiвень, лабораторiя 7. Ось де це знаходиться. Поспiшай!"
  
  
  Роздiл двадцять дев'ятий
  
  
  Використовуючи ряд лiфтiв як щит вiд шведiв, команда SPEAR вела безперервний вогонь росiйськими, коли вони мчали до сталевих дверей. Хайден i Йоргi були звiльненi, тодi як Кiнiмака та Смiт доглядали шведiв, а решта членiв команди зосередилася на росiянах.
  
  Хейден натиснув кнопку з написом SL4.
  
  Якщо лiфти дзвенiли, звук пропадав через сильну стрiлянину. Дрейк пригинався, але противнику все ж таки вдавалося вiдкривати вогонь у вiдповiдь i повзти вперед, обходячи стiл за столом i використовуючи бiльш мiцнi предмети, щоб сховатися за ними. Навiть тодi одна людина впала з прострiленою головою. Iнший закричав вiд болю, коли його окрилили, а ще одного було поранено в ногу. Проте вони прийшли.
  
  Над металевими дверима спалахнули вогнi, а потiм вони зi свистом вiдчинилися. Хайден застрибнув усередину, решта команди пiшла за ним. Їм довелося туго, але вони впоралися.
  
  Дрейк був притиснутий до Даля, гонконгця мiж ними.
  
  Алiсiя упиралася пiдборiддям йому в спину. "Хто, чорт забирай, це за мною? З блукаючими пальцями?
  
  "Це я". Кензi пихкала, коли тiсний простiр стискав їх, не залишаючи мiсця для руху, коли вiн прискорився до четвертого рiвня. "Але мої руки в пастцi бiля моєї шиї. Дивно, але мої пальцi також там ". Вона помахала ними.
  
  Алiсiя вiдчула рух. "Ну хтось щось засунув менi в дупу. I це банан".
  
  "О, це, напевно, я", - сказав Йоргi. "Ну, це мiй пiстолет".
  
  Алiсiя пiдняла брову. "Твiй пiстолет, так?"
  
  "Мiй пiстолет. Мiй пiстолет, ось що я маю на увазi".
  
  "Вiн повнiстю заряджений?"
  
  "Алiсiя ..." - попередив Дрейк.
  
  "Ммм, так, так i має бути".
  
  "Тодi менi краще не рухатись. Ми ж не хочемо, щоб це спрацювало в такому обмеженому просторi зараз, чи не так?
  
  На щастя, саме в той момент, коли Кензi виглядала так, нiби збиралася дати вiдповiдь, лiфт зупинився i видав звук прибуття. Дверi вiдчинилися, i команда практично вивалилася в коридор. Дрейк оглянув стiни у пошуках знака. Звiсно, там нiчого не було.
  
  "Де лабораторiя 7?"
  
  "Повернiть праворуч, третi дверi вздовж", - сказала Лорен.
  
  "Чудово".
  
  Даль йшов попереду, як i ранiше, обережно, але виглядаючи впевненим. Загроза була значно вищою, але Дрейк нi на мить не забував про причину, через яку вони були тут. Порядок Страшного суду. Що вони ще запланували?
  
  Йоргi зняв маску, хапаючи ротом повiтря. Кензi приєдналася до нього, порушивши правила, а потiм Смiт наслiдував його приклад, кинувши на Хейден незрозумiлий погляд, коли вона безпорадно розвела руками.
  
  "Повстанцi", - сказав Даль, продовжуючи йти.
  
  "Я б сказала, шахраї", - сказала Кензi. "Звучить краще".
  
  Вона встала поряд iз ним.
  
  "Якби я не був так добре дисциплiнований, я б, чорт забирай, приєднався до вас".
  
  "Не хвилюйся. Ми можемо працювати над цим".
  
  Дрейк пiдштовхнув її до спини. Ти знаєш, що вiн ходив у приватну школу, чи не так, Кенз? Тобi нiколи не зламати його".
  
  "У Моссада свої методи".
  
  Даль озирнувся через плече. "Може, ви двоє заткнетеся? Я намагаюся зосередитись".
  
  "Розумiєте, що я маю на увазi?" Сказав Дрейк.
  
  "Сконцентруватися на чому?" Запитала Алiсiя. "Числа вiд одного до чотирьох?"
  
  "Ось ми i на мiсцi", - сказав Даль. "Лабораторiя 7".
  
  Ти сам все так пiдраховуєш, Торстi? Почекай, здається, у мене десь є наклейка".
  
  Хайден проштовхалася вперед. "Формування, люди. Дивися. Слiдкуйте за лiфтами, на обох берегах. Менi потрiбна Лорен на зв'язку, щоб вона зв'язала мене з бiологiчною зброєю, i менi потрiбно, щоб лабораторiя була у безпецi. Думаєш, ти зможеш це зробити?
  
  Без паузи вони розiйшлися та зайняли свої позицiї. Дрейку та Хейдену довелося увiйти до лабораторiї самостiйно. Спочатку вони увiйшли до зовнiшнього офiсу, заваленого приладдям, кожна доступна поверхня була заставлена всiлякими iнструментами. Дрейк гадки не мав, що це таке, але вони виглядали життєво важливими i дорогими.
  
  За скляною стiною була внутрiшня, безпечна кiмната.
  
  "Лорен", - сказав вiн. "Лабораторiя 7 складається iз двох кiмнат. Зовнiшнiй та внутрiшнiй. Внутрiшня частина, мабуть, є диспетчерською для хiмiкатiв, яку можна запечатати та випустити".
  
  Нiчого. Зв'язок було вiдключено.
  
  Дрейк дивився на Хейдена. "Що за-"
  
  "Пробач, Метт. Хайден. Лабораторiї завжди захищенi вiд частот, тому сигнали не можуть проникати всередину та виходити. Лабораторiя 7 знаходиться на iншому рiвнi в порiвняннi з рештою об'єкта, i нам знадобився деякий час, щоб вiдключити додатковий захист".
  
  "Не турбуйся", - сказав Хейден. "Куди далi?"
  
  "Внутрiшня кiмната. Там має бути скляна шафа. Ти бачиш це?"
  
  Дрейк пiдiйшов до великої скляної стiни. "Так. Прямо у далекому кутку."
  
  "Бiологiчна зброя, очевидно, не схожа на зброю. Його слiд зберiгати в канiстрi розмiром приблизно з кавову фляжку. Його можна iдентифiкувати за кодом PD777. Зрозумiв це?
  
  "Зрозумiв". Вiн пiдiйшов до кодової панелi дверей i набрав код перевизначення. "Нiчого". Вiн зiтхнув. "Чи може ця кiмната мати iнший код?".
  
  "Дозволь менi з'ясувати. Проблема в тому, що усi боси, технiки та лаборанти там, з тобою, сплять".
  
  "Не кажучи вже про росiян, шведiв та iзраїльтян. Поспiшай".
  
  Дрейк слухав, як Хейден радився iз командою. Все було тихо, жахливо так. Потiм Смiт прогарчав через свiй ком.
  
  "Рух на схiдних сходах. Ось вони йдуть!
  
  "Я засiк рух на захiдному", - доповiв Май. "Поспiшай".
  
  "Притримайте цi лiфти", - сказав Хейден. "Вони нам дуже скоро знадобляться".
  
  Дрейк думав про те, щоб вистрiлити в скло. Без сумнiву, це було б куленепробивним та потенцiйно небезпечним. У зовнiшнiй кiмнатi теж були склянi шафи, заповненi пробiрками та канiстрами, якi могли мiстити будь-яку кiлькiсть отрут.
  
  Лорен вигукнула новий код. Дрейк ударив по ньому кулаком. Дверi вiдчинилися. Вiн побiг у дальнiй кiнець кiмнати, вiдчинив шафу i почав шукати канiстру. Хайден залишився позаду. Прикриваючи їх спини, кожен член команди тримає у полi зору наступного.
  
  Дрейк перебирав канiстру за канiстрою. На кожному був вiдбиток чорних, жирних букв i цифр, i вони не були впорядкованi. Минула хвилина. Смiт вiдкрив вогонь вгору сходами, i Май зробив те саме кiлька секунд пiзнiше. Вони були атакованi, молячись, щоб нi в кого не вистачило iдiотизму послати гранату в бiй.
  
  "Зрозумiв!"
  
  Вiн пiдняв контейнер, йому знадобилося пiвсекунди, щоб згадати, що в ньому мiститься бiологiчна зброя, яка може знищити щонайменше Америку, i засунув її пiд пахву. "Пора йти".
  
  Як один, скоординованi вони почали вiдступ. Мей i Смiт прикривали сходи, поки Дрейк i Хейден не досягли коридору, а потiм Йорги i Дал прикривали їх. Мей та Смiт швидко вiдступили, коли Алiсiя натиснула кнопку лiфта.
  
  Дверi зi свистом миттєво вiдчинилися.
  
  "Швидше!" - крикнула Май, швидко з'являючись з-за рогу. "Вони вiдстають вiд мене на кiлька секунд".
  
  Вона вiдкрила вогонь у вiдповiдь, притискаючи їх до землi.
  
  Смiт пiшов iншим шляхом, тепер його прикривав Дал, обидва чоловiки вiдступали до дверей.
  
  I потiм залунали сигнали тривоги, потужний, схожий на клаксон, гуркiт, який заповнив вуха i змусив працювати на межi.
  
  "Що це, чорт забирай, таке?" Дрейк закричав.
  
  "Нi. О нi!" Лорен закричала у вiдповiдь. "Забирайся звiдти. Забирайтеся звiдти зараз! Вони щойно випустили щось у систему ". Вона зробила паузу. "Боже мiй ... це зарин".
  
  Вiн уже лився через вентиляцiйнi отвори у даху коридору та бiчнi вентиляцiйнi отвори лiфта.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТИЙ
  
  
  Дрейк придушив первiсну хвилю страху при згадцi iменi зарин. Вiн знав, що це смертельно небезпечно. Знав, що це вважається зброєю масового знищення. Вiн знав, що Смiт, Йоргi та Кензi зняли свої маски.
  
  I вiн побачив, як те, що, як казали, було безбарвною рiдиною без запаху, просочувалося через вентиляцiйнi отвори.
  
  "Я нiколи не сумнiвався, що вони зберiгали тут зарин". Хайден накинувся на Йорги. "Але це ..." Вона схопилася за його маску.
  
  Дрейк знав, що багатьом можна манiпулювати, спроектувати чи взагалi переосмислити. Єдиним обмеженням була уява. Рiдка нервово-паралiтична речовина була нескiнченно гнучкою. Тепер вiн щосили рвався до Кензi, але побачив, що Алiсiя i Мей вже там. На iзраїльтянцi була маска, але її очi вже були заплющенi, а тiло обм'якло.
  
  Зарин може вбити за одну-десять хвилин, залежно вiд дози.
  
  "Нi", - сказав Дрейк. "Нi нi нi".
  
  Смiт зiсковзнув униз по борту лiфта, вже знепритомнiвши, перш нiж Далю вдалося повнiстю натягнути маску на його обличчя.
  
  Лiфт рвонувся нагору, назад на перший поверх.
  
  "Що нам робити?" Прокричав Хейден у зв'язку. "Скiльки у них часу?"
  
  "Хто?" Лорен вiдреагувала природно. "Хто постраждав?"
  
  "Просто знайдiть чортового лабораторного щура або лiкаря i скажiть нам, що робити!"
  
  Кiнiмака звалив Смiта на плече, коли дверi вiдчинилися. Дрейк побачив, що вiн збирається вибiгти, потiм кинувся першим, знаючи, що гаваєць, ймовiрно, забув про очiкуваних шведiв, росiян та iзраїльтян. Вiн вiдразу побачив те, що виглядало як слабка пара, що просочується через усi вентиляцiйнi отвори високого рiвня. Його серце впало. "Це було випущено i тут теж".
  
  "Весь комплекс", - сказала Лорен. "У мене є лаборант прямо тут".
  
  "Вiн менi не потрiбний", - видихнув Кiнiмака. "Нам потрiбний атропiн. Де цей бiса атропiн?"
  
  На лiнiї пролунав новий голос. "Скiльки людей заразилося? I до якого рiвня?
  
  Дрейк оглянув мiсцевiсть, побiг у притулок, нацiлив зброю. Алiсiя пiдтримала його. Рух попереду змусив їх зупинитись.
  
  "До бiса це!" Хейден плакав. "У нас троє наших та десятки людей вже непритомнi в лабораторiї. Ви маєте прибути сюди з протиотрутою, i ви маєте зробити це зараз!"
  
  "Зарiн смертельний", - сказав чоловiк. Але це може зайняти годину, щоб убити. Ми на правильному шляху, повiрте менi. Ми були готовi до цього. Скажiть менi, у жертв виникають труднощi з диханням?
  
  Дрейк озирнувся назад. Хейден скористався з моменту перевiрити. "Так", - сказала вона з грудкою в горлi. "Так це так".
  
  Дрейк побачив, як Дал пiдiйшов до Кензi, нiжно вiдiбрав її вiд Алiсiї i захитав у своїх обiймах. Вiн дивився прямо на Кiнiмаку. Бiльше нiхто. Бiльше нiде. Свiт зник, i лише одне залишилося на совiстi шведа.
  
  "Мано. Що нам робити?"
  
  Великий гаваєць пирхнув. "Атропiн та автоматичний iн'єктор".
  
  Голос вiдповiв негайно. "Медичнi вiдсiки розташованi на кожному поверсi. У кожен вiдсiк входить кiлька протиотрут, i атропiн є одним iз них. Там ви знайдете автоматичнi форсунки. Просто встроми його в м'яз стегна".
  
  "Я знаю що робити!"
  
  Дрейк зачекав, доки лаборант скаже Кiнiмаке, куди йти, а потiм пiшов першим. Нiяких пiдкрадань, жодних вивертiв за столами; цього разу вони йшли хедз-аутом, пiдтримуючи своїх полеглих друзiв, кидаючи виклик будь-якiй нацiї-iзгою, яка була досить дурна, щоб боротися з ними. Пiдлога все ще була усiяна тiлами, тiльки тепер цi сплячi тiла були згорнутi калачиком, змученi болем, деякi вже здригалися.
  
  Вхiднi дверi були зруйнованi. Чоловiки в масках та костюмах увiрвалися всередину.
  
  Дрейк стусаном вiдсунув стiлець убiк, а потiм помiтив медичний вiдсiк в одному з кутiв кiмнати. Вiн побiг. Справа лежало тiло росiйського, одягненого в кевлар, того, в кого вони стрiляли. Поруч iз ним лежали ще двоє; вони билися в конвульсiях i вмирали. Зарiн сильно вдарив i по них. Викид хiмiчної речовини фактично зупинив битву, i СПIРА все ще мала бiологiчну зброю.
  
  Хейден рвонувся вперед, не тримаючи в руках зброї, i вiдчинив дверi медичного вiдсiку. Усерединi перед ними стояла дюжина ампул, наповнених блискучою рiдиною. Вони були чiтко позначенi, i Кiнiмака закричав на атропiн; Май витягла автоматичний iн'єктор i наповнила його. Кiнiмака встромив голку в обличчя Смiта всього за кiлька секунд до того, як Дал зробив те саме з Кензi. Алiсiя i Май розiбралися з Йорги, а потiм команда присiла навпочiпки, змученi, зацiпенiлi, наляканi тим, що надiя, що сповнювала їхнi серця, тепер здавалася такою вiдчайдушною.
  
  Минали хвилини. Дрейк повернувся до Кiнiмаки. "Що зараз коїться?"
  
  "Ну, атропiн блокує дiю зарину. Вони мають розвернутися".
  
  "Стежте за побiчними ефектами", - сказав лаборант. "Здебiльшого галюцинацiї. Але запаморочення, нудота, затуманений зiр..."
  
  "Не хвилюйся", - сказала Алiсiя. "Все це немає нiчого гiршого, нiж обiд у пабi для Team SPEAR".
  
  "Сухiсть в ротi. Частiший пульс ..."
  
  "Ага".
  
  Минуло ще кiлька хвилин, i Дрейк безпорадно дивився на Йоргiне обличчя, бажаючи сотню разiв на секунду, щоб у нього повернулася хоч крапля життя. Хейден запитав технiка, чи можуть вони вивести зарин iз системи та дозволити всiм зняти маски, але ситуацiя навряд чи була пiд контролем. Хто б не випустив зарин, у нього все ще можуть бути iншi плани.
  
  "Тепер ми теж у системi", - запевнила їх Лорен. "ФБР затримало кiлькох комп'ютерникiв високого рiвня, якi деякий час копалися у цiй справi".
  
  "Є якiсь новини про iншi команди спецiального призначення?" Запитав Хейден.
  
  "Ми так думаємо. Просто отримую пiдтвердження. Там усе трохи заплутано".
  
  Дрейк поплескав Йорги по щоцi праворуч вiд його маски. "Розкажи менi про це".
  
  Росiйський трохи ворухнувся, пiднiмаючи руки. Його очi розплющились, i вiн дивився невидячим поглядом прямо на Дрейка. Вiн закашлявся, спробував зняти маску, але Дрейк утримав її на мiсцi. З атропiном або без атропiну краще нiчого не залишати на волю випадку. Смiт теж боровся, а потiм Кензi; Даль видав довге, виразне зiтхання полегшення. Команда скористалася шансом обмiнятися короткою, слабкою посмiшкою.
  
  "Давайте пiднiмемо їх у повiтря", - сказав Хейден. "На сьогоднi ми тут закiнчили".
  
  Лорен знову вийшла на зв'язок. "З ним все гаразд? Всi вони?" Вона все ще гадки не мала, хто був заражений.
  
  "Поки все добре, кохана", - сказав Дрейк. "Хоч не завадив би лiкар, щоб перевiрити їх".
  
  "У нас тут їхня дюжина".
  
  "Зараз йду до тебе", - сказав Хейден.
  
  Команда перебудувалась i допомогла один одному вийти за порiг. Хайден притиснула бiозброю до грудей, навiть зараз не впевнена, кому вона може довiряти. Вона запитала Лорен у зв'язку.
  
  "Його потрiбно доставити у безпечне мiсце у Далласi", - сказала Лорен. "Тут маю подробицi. Вони чекають на тебе".
  
  Хейден дивився на Дрейка втомленими очима пiд маскою.
  
  Це нiколи не закiнчується.
  
  Дрейк точно знав, що вона думала. На той час, коли вони дiсталися пункту швидкої допомоги, зняли маски i знайшли Лорен, вони вже почали почуватися трохи вiдпочилими. Дрейку приносило задоволення, коли йому приносили гарячу каву, а Алiсiя мекала, вимагаючи пляшку води. Май забрала у неї склянку, вiдпила, потiм запропонувала їй зробити ковток iз використаної пляшки.
  
  Кензi простягла руку, забрала його в Мей i зiтхнула. "Чому я бачу вас чотирьох?"
  
  Алiсiя повернула собi воду. "Отже, все ще живий? Гей, це вважається за секс утрьох?"
  
  Дрейк спостерiгав. "Знаєш дещо? Я зрозумiю, коли настане час покинути цю роботу, коли ви двоє перестанете намагатися вивести один одного з себе. Отодi я пiду на пенсiю".
  
  Лорен на мить вiдiйшла вiд Смiта, коли на її центральну систему зв'язку обрушився шквал iнформацiї. Сюди можна вiднести повiдомлення вiд нестерпного хлопця з Вашингтона, мiсцевої операцiї у Далласi та, меншою мiрою, мiнiстра оборони.
  
  Вона махнула рукою, закликаючи групу слухати, перш нiж згадала, що може скористатися зв'язком. "Гей, а, ну що ж, привiт. Я дам тобi адресу в Далласi, i тобi слiд вирушати в дорогу. Чим довше ця бiологiчна зброя залишається на волi, тим бiльша небезпека. Тепер ми маємо невелике роз'яснення. Схоже, що початкова усипляюча речовина, яка була введена, щоб вплинути майже на всiх, хто працює в лабораторiї, спрацював за допомогою надлишкового коду, як тiльки ви вiдкрили труну Джеронiмо. Здається, вони думають, що культ, можливо, зараз ще не iснує, але принаймнi одна людина, можливо, все ще працює на них. Зарин був також приведений у дiю тим самим кодом i, без сумнiву, тим самим людиною. Iнсайдер? Може бути. Але не забувай, що нам довелося зняти захиснi екрани лабораторiї, щоби сигнал мiг проникнути всередину".
  
  "Вам потрiбно перевiрити, чи не йдуть люди, перш нiж сплячий агент зробить свою роботу", - сказав Хейден.
  
  "На ньому. Але це ще не все. Тiла були пiдрахованi". Вона перевела подих. "Спiвробiтники нашої лабораторiї та нi в чому не виннi цивiльнi особи впоралися добре. Здається, всi вони реагують на атропiн. Передбачається, що оскiльки вони спали на пiдлозi, вони отримували лише слабкi дози, i допомога прийшла швидко. Тепер з iдентифiкацiєю проблем немає, але оскiльки ми знали позицiї росiян i шведiв, ми маємо припустити, що ми маємо рацiю. Троє росiян загинули, двоє зникли безвiсти. Двоє шведiв мертвi, один зник безвiсти. I троє iзраїльтян загинули, двоє зникли безвiсти".
  
  "Вони не отримали атропiн?" Стурбовано запитав Даль.
  
  "Звичайно, вони це зробили, але пiсля цивiльних. I це справдi вдарило по них агресивнiше".
  
  До цього моменту Смiт, Йоргi та Кензi були на ногах, виглядали вiдпочилими i спраглими дiй. Дрейк подумав, чи це не може бути одним iз вищезгаданих побiчних ефектiв.
  
  "Йоргi", - сказав вiн. "Подивися на Алiсiю. Що ти бачиш?"
  
  Росiйський посмiхнувся. "Морозиво та гострий перець чилi?"
  
  Дрейк посмiхнувся. "З ним все гаразд".
  
  Алiсiя дуже спохмурнiла. "Що, чорт забирай, це означає. Йог? Йог? Давай, друже. Ти знаєш, що я люблю тебе, але якщо ти не проговоришся, менi доведеться тебе вбити ".
  
  Дрейк потяг її геть до машин, що чекали. "Молодець, кохана, ти щойно довела його думку".
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
  
  
  Швидкiсть була їх вибором, їх рятiвником, їх Богом i їх найкращим способом залишитися живими прямо зараз.
  
  У них не було iлюзiй щодо того, що може очiкувати їх шляхом у Даллас. Не мало значення, скiльки полiцейських надавали допомогу; скiльки позашляховикiв ФБР i фургонiв спецназу вишикувалося вздовж маршруту, люди, з якими їм довелося зiткнутися, були одними з найкращих у свiтi, i вони знайшли вихiд.
  
  Залежно вiд того, на кого вони справдi працювали.
  
  Дрейк побачив транспортнi засоби, якими їх забезпечили для короткої поїздки Далласом - два автомобiлi державного випуску, з повним приводом - i рiзко загальмував.
  
  "Це справдi не спрацює".
  
  Згадавши про парковку та її вмiст, вiн кивнув на пару мiсць для паркування бiля виходу.
  
  "Вони будуть".
  
  Лорен висловила свою згоду. "Я попрошу ФБР розiбратися з цим".
  
  "Швидко". Дрейк уже прямував у той бiк. "Всi? Завантажуй нахуй. Нам скоро знадобляться усi набої, якi у нас є ".
  
  З Хайденом у центрi вони кинулися до машин - чорного "Доджу Челенджера" кольору "стелс" i свiтло-блакитного "Мустанга" з двома бiлими смугами вздовж капота. Даль допрацював "Мустанг", i це було чудово, бо Дрейк хотiв "Челленджер". Полiцейськi машини з вереском вiд'їхали, готуючись розчистити маршрут через центр Далласа. Вертолiт завис неподалiк, попереджений про те, що його можуть збити команди спецназу через велику ймовiрнiсть. Обидвi машини були досить новими, щоб їх можна було зламати - ФБР не потрiбнi були ключi.
  
  Дрейк залiз усередину разом з Йоргi, який зайняв пасажирське сидiння, Хейден, Алiсiєю та Мей. Вiн завiв двигун, щасливо посмiхаючись.
  
  "Ось це, - сказав вiн, - звук, заради якого я б встав з лiжка ранiше шостої ранку".
  
  Алiсiя проiгнорувала це. Вона звикла до його дитинства i всiм давала це знати.
  
  Дрейк завiв двигун. Даль завiв "Мустанг" поруч, i двоє чоловiкiв посмiхнулися через два ряди вiкон, нарештi разом.
  
  Хайден постукав канiстрою по спинцi свого сидiння. "Бiологiчна зброя".
  
  "МММ так. Добре."
  
  Вiн утиснувся в пiдлогу, крутнув кермо i направив машину у вузький простiр автостоянки i помчав до виїзду. Автомобiль пiдстрибував на нерiвному асфальтi, передня частина пiднiмалася, а задня шкрябала. Полетiли iскри.
  
  Позаду Дрейка Даль побачив, як iскри спалахнули на його лобовому склi, на мить огорнувши його вогнем. Очевидно, вiн не був щасливим.
  
  "Кiнел, Дрейк. Ти намагався потрапити до цього?"
  
  "Просто їдь", - вiдповiв Хейден. "Будинок, що охороняється, знаходиться всього в дев'яти хвилинах їзди".
  
  "Так, можливо, на гоночнiй трасi", - сказав Смiт. "Але це Даллас, i цi двоє не гонщики".
  
  "Хочеш пострiляти, Ланселот?" Дрейк зiтхнув. "Перелiзай через цього шведа i забирай його".
  
  "Неважливо".
  
  "Ти сердишся?" Алiсiя приєдналася. "Звичайно, нi, Ланселот".
  
  "Можемо ми-" Хейден спробував знову.
  
  Голос Лорен заглушив її власний. "Вороги наближаються", - сказала вона, потiм: "Не дай себе пiдстрелити, Ланселот".
  
  Дрейк утримував значну надмiрну повертанiсть, вiдточуючи керування кермом та використовуючи обидвi смуги дороги. Попереду стояла полiцейська машина, не даючи iншим водiям переходити дорогу. "Челленджери" промчали повз перехрестя, тепер їх оточували висотнi будiвлi. "Мустанг" промчав повз пiвсекунди, ледь не зачепивши заднє крило "Доджа". Дрейк глянув у дзеркало заднього виду, i все, що вiн змiг побачити, були стиснутi зуби Даля.
  
  "Тепер я знаю, яке це, коли за тобою женеться акула".
  
  Десь попереду знаходився контингент росiян, шведiв i iзраїльтян, що залишився, на всiх яких було покладено один обов'язок - добути бiологiчну зброю, яка була спецiально розроблена для знищення запасiв продовольства в Америцi.
  
  "Чому б нам просто не знищити це?" Сказав Кiнiмака, тримаючись за поручень.
  
  "Справедливе питання", - зазначив Даль.
  
  "Це так", - сказала Лорен. "Але менi щойно сказали, що iснують протоколи. Процедури. Робiть це неправильно, i ви можете вбити себе та безлiч iнших".
  
  Дрейк скинув газ, коли попереду з'явився крутий поворот. I знову полiцiя перекрила всi iншi маршрути, i вiн витончено вивiв машину з-за рогу, скидаючи гуму та проскакуючи на червоне свiтло. Даль був за кiлька футiв позаду нього. Пiшоходи вишикувалися вздовж вулиць, очi, жестикулюючи, але їх стримували полiцейськi з мегафоном. Дрейк завжди гостро усвiдомлював, що дехто може не слухати.
  
  "Копи не можуть впоратися з усiм цим", - сказав Хейден. "Пригальмуйте, хлопцi. У нас залишилось п'ять хвилин".
  
  У цей момент iз бiчної вулицi вилетiв пiкап, мало не задавивши полiцейського, який не звертав на це уваги. Вiн звернув на їхньому шляху, а потiм порiвнявся з ними. Йоргi вже опустив своє вiкно, а Май вибила скло ззаду.
  
  Пiкап - срiблястий F-150 - не вiдставав, наближаючись. Посмiхнене обличчя за кермом дивилося на них, спостерiгаючи за ними вдвiчi бiльше, нiж за дорогою. Йоргi вiдкинувся на спинку стiльця.
  
  "О нi, нi, нi. Це не добре. Я знаю її. Я знаю її. "
  
  Дрейк кинув швидкий погляд. "На мою думку, схожий на росiйського важкоатлета".
  
  "Вона була на Олiмпiйських iграх", - сказав Йоргi. "Це було до того, як вона стала вiйськовим таємним убивцею, одним iз найкращих, якi коли-небудь виходили з Росiї. Вона - Ольга".
  
  Дрейк сповiльнився, коли купка пiшоходiв вийшла перед машинами, що мчали, бiльшiсть з яких тримали мобiльнi телефони за кiлька дюймiв вiд очей.
  
  "Ольга?"
  
  "Так, Ольга. Вона - легенда. Ти нiколи не чув про неї?
  
  "Не у цьому контекстi. Нi".
  
  Срiблястий F-150 рiзко вiдхилився, врiзавшись у борт свого "Челленджера". Звiльнившись вiд блукаючого стада, Дрейк знову натиснув на газ i рвонувся вперед, "Челленджер" вiдповiв ревом. Ольга зробила ще один вiраж, цiлячись у заднє тричетвертне крило, але промахнулася на кiлька дюймiв. Її F-150 перейшов на iнший бiк, прямо мiж Дрейком та Далем. Швед маневрував на своєму "Мустангу" позаду неї.
  
  "Не можу її протаранити", - сказав вiн. "Занадто ризиковано".
  
  "Я не можу в неї вистрiлити", - сказала Май. "Та ж проблема".
  
  "Як вона розраховує втекти?" Кiнiмака замислився.
  
  "Ольга непереможна", - запевнив їх Йорги. "I вона нiколи не пiдводить".
  
  "Це чудово для неї", - сказала Алiсiя. "Можливо, ви двоє могли б сховатися пiд одним матрацом".
  
  Три автомобiлi мчали вперед, iншi транспортнi засоби були значною мiрою заблокованi, а пiшоходiв попереджало безперервне виття полiцейських сирен. Дрейк послухався вказiвок Хейдена, а Хейден сидiв, приклеєний до екрану портативної супутникової навiгацiї.
  
  Дрейк побачив довгу пряму перед собою.
  
  "Залишися зi мною, Дал", - сказав вiн. "Загнати сучку в кут".
  
  Вiн додав швидкiсть, тримаючись центру дороги. Автомобiль, що заблукав, дiйсно почав виїжджати з бiчної вулицi, але зупинився, коли водiй побачив погоню, що наближається. Дрейк тримав молоток опущеним, спостерiгаючи за Ольгою та Далем позаду неї. Двигуни заревiли, шини загуркотiли. Склянi вiтрини магазинiв та офiснi будiвлi миготiли, як у туманi. Пiшоходи вискакували на дорогу, щоби сфотографуватися. Полiцейська машина приєдналася до погонi, порiвнявшись з Ольгою, тож тепер у Дрейка в полi зору заднього виду були одразу двi машини.
  
  "Три хвилини", - сказав Хейден.
  
  "Дiстаньте свою зброю, люди", - сказала Алiсiя.
  
  "Сподiватимемося, що росiйська сука не пiде тихо-мирно", - сказала Кензi.
  
  Йоргi тяжко проковтнув поруч iз Дрейком.
  
  Потiм, попереду, сталося найдивнiше i найжахливiше. Фiгури вибiгли на середину дороги, опустилися на одне колiно та вiдкрили вогонь.
  
  Кулi прошили передню частину "Челленджера", брязкаючи по металу та пробиваючи болти. У повiтря злетiли iскри. Дрейк вiв машину абсолютно прямо.
  
  "Бий по гребанiй палубi!" - закричав вiн.
  
  Ще пострiли. Полiцiя щосили вибiгла з тротуару, намагаючись зупинити стрiляючих. Мирнi жителi пiрнули в укриття. Загiн спецназу залишив укриття i побiг разом iз полiцiєю, зброя нацiлена, але не використана через ймовiрнiсть попадання в людей з iншого боку дороги.
  
  Лобове скло Дрейка вибухнуло, уламки посипалися на його куртку, плечi та впали на колiна. Куля потрапила до пiдголiвника всього за кiлька дюймiв праворуч вiд його вуха. Йоркширець зачекав ще двi секунди, дозволив стрiлкам ще раз вирiвнятись, а потiм з великою силою вiдхилив "Челленджер".
  
  Залишаючи F-150 Ольги на лiнiї вогню.
  
  Вона вивернула власне кермо, вдаривши полiцейського в правий бiк, але кулi все одно потрапили. Чоловiк, що сидiв поруч iз нею, рiзко обм'як; червоне залило салон машини. Ще один росiйський мертвий, i залишився лише один.
  
  Далечiнь раптово опинився на прямiй лiнiї вогню.
  
  Але на той час стрiлки були зосередженi на копах i спецназi, що наближаються, тiльки двоє з них розгорнулися i вiдкрили вогонь, що прикриває, збираючись бiгти. Дрейк бачив, як кулi встромляються в натовп, бачив зневагу, з якою цi люди - iмовiрно iзраїльтяни - ставилися до мирних жителiв.
  
  "До бiса все", - сказав вiн. "Це не потерпить".
  
  "Дрейк!" Хайден попередив. "Двi хвилини".
  
  Май схопила її за плече. "Це має бути зроблено".
  
  Дрейк натиснув на педаль газу i проковтнув землю мiж машиною i бойовиками, що тiкають. Йоргi висунувся з одного вiкна, а Май - з iншого. Нацiливши зброю, вони зробили по три пострiли кожен по мертвiй прямiй вулицi, без шансiв на iншi жертви, i скинули людей, що бiжать.
  
  Дрейк рiзко вильнув, об'їжджаючи їхнi падаючi тiла.
  
  "Ублюдки".
  
  У дзеркалi заднього виду копи їх затримали. Потiм Ольга i Дал повернулися, мчачи щосили, наввипередки один з одним центром дороги. Автомобiль Ольги був весь у кровi, лобове скло не було, крила, борти та фари були розбитi, з однiєї з шин злетiла гума. Але вона все одно прийшла, невблаганна, як буревiй.
  
  "Дев'яносто секунд", - прочитав Хейден вголос.
  
  "Де?" - Запитав я. Запитав Дрейк.
  
  Вона вигукнула адресу. "Рiзко повернiть праворуч, потiм лiворуч, i будiвля опиниться прямо перед вами, блокуючи дорогу".
  
  "На iншiй нотi", - вставила Лорен. "Це iзраїльтяни вийшли з бою. I раса".
  
  "Несанкцiоновано", - сказала Кензi. "Як я й думав. Цього б нiзащо не сталося, якби в цьому брало участь наш уряд".
  
  Даль не вiдводив очей вiд дороги. "Те, що походить вiд тебе, дивує мене".
  
  "Так не має бути. Я не кажу, що вони не дiятимуть, вбиватимуть i калiчать на чужiй територiї. Дружня територiя. Я говорю, що вони не стали б робити це так вiдкрито".
  
  "Ах, це має бiльше сенсу".
  
  Дрейк скинув швидкiсть, сильно вдаривши по гальмах, i рiзко розгорнув "Челленджер", що реве вправо. Майже заїхавши на дальнiй бордюр, вiн увiмкнув двигун i почув, як шини заскрипiли у пошуках зчеплення. В останнiй момент вони зловили, виплюнули гравiй та допомогли просунути машину вперед. Була надiя, що Даль зможе пiдштовхнути захисника Ольги, коли вона повертала, але росiянка була надто кмiтливою, безрозсудно зрiзала кут i вирвалася вперед. Вiдро для смiття високо пiдстрибнуло в неї за спиною, зачеплене передньою частиною.
  
  "Тридцять секунд", - сказав Хейден.
  
  Потiм усе полетiло до бiса.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА
  
  
  Ольга ризикувала всiм, стрiмко наближаючись до багажника "Челленджера".
  
  Дрейк побачив, що лiвий поворот швидко наближається, i приготувався розвернути машину.
  
  На задвiрках його свiдомостi всю цю дорогу не давало спокою занепокоєння, що останнiй швед, що залишився, був десь там. Але вiн не з'явився.
  
  До сих пiр.
  
  Солдат вискочив з магазину, тримаючи на прицiлi зловiсного вигляду пiстолет-кулемет, iз закривавленим обличчям, перекрученим гримасою болю. Йому було боляче, але вiн залишався на мiсiї. Ще одна несанкцiонована атака. Ще одна третя сторона, яка використовує людей зi спецназу.
  
  Дрейк вiдреагував миттєво. Якi були варiанти? Здавалося, що небезпечно йдучи у лiвий фланг, намагаючись iдеально вписати "Челленджер" у нову вузьку вулицю, вiн мiг би вiдкинути бекенда в атакуючого шведа. Це була єдина гра, i в нiй не враховувалася наявнiсть у чоловiка смертоносної зброї.
  
  Хайден та Йоргi сидiли з того боку машини. Швед виглядав так, нiби збирався оббризкати весь автомобiль, коли той прослизав повз боком. Його палець напружився. Дрейк боровся з кермом, тримаючи його мiцно, його права нога тиснула на газ iз потрiбною швидкiстю.
  
  Швед вiдкрив вогонь практично впритул - за кiлька секунд до того, як хвiст автомобiля мав налетiти на нього.
  
  А потiм весь свiт збожеволiв, перекинувся з нiг на голову, коли Ольга з усiєї сили врiзалася в "Челленджер", що дрейфував. Вона нi на йоту не зменшила темп. Вона врiзалася на своєму автомобiлi в борт "Доджа", змусивши його крутнутися, розчавивши шведа i вiдкинувши його тiло на пiвдорозi через дорогу. Дрейк вчепився за кермо, не в силах бачити прямо, як машину розвернуло; два обороти, потiм вона вдарилася об високий бордюр i перекинулася.
  
  Вiн звалився на дах, все ще ковзаючи, скреготячи по бетону, поки не врiзався у фасад магазину. Скло розбилось i посипалося дощем. Дрейк боровся за рiвновагу. Алiсiя була приголомшена, Йоргi приголомшена.
  
  Ольга натиснула на гальма, i якимось чином їй удалося раптово зупинити F-150.
  
  Дрейк побачив її у перевернутому бiчному дзеркалi. Вiкна були розбитi з усiх бокiв, але щiлини були надто малi, щоб легко пролiзти. Вiн чув, як Май боролася з ременем безпеки, скидаючи його. Вiн знав, що вона спритна, але не вiрив, що вона пролiзе через заднє скло. Вони не могли захистити себе.
  
  Ольга протупала до них, працюючи величезними руками та ногами, на обличчi було стiльки гнiву, що мiг би пiдпалити весь свiт. Кров покривала її риси i стiкала з шиї на пальцi, капаючи на пiдлогу. В однiй руцi вона тримала кулемет, а в другiй - ракетницю. Дрейк побачив запасний магазин, затиснутий у неї в зубах, i вiйськовий клинок у неї на боцi.
  
  Зменшуючи розрив, вона була невблаганна. Смерть, що наближається. Її очi жодного разу не моргнули. Пара, а тепер i вогонь вирвалися з машини за нею, облизуючи її фiгуру. Потiм Дрейк побачив блакитний спалах i зрозумiв, що прибув Мустанг. Вiн побачив, як Ольга посмiхнулася. Вiн бачив, як команда вистрибнула з iншої машини у поривi дiї.
  
  Ольга впала на одне колiно, навела ракетницю на своє величезне плече i прицiлилася до перевернутого Челленджера.
  
  Чи знищить вона тодi бiологiчну зброю?
  
  Вона втратила це. За цiєю демонiчною особою немає рацiональної думки.
  
  Вони були безпораднi. Жiнки на задньому сидiннi тепер пожвавилися, вивiльняючись i намагаючись знайти якийсь простiр для маневру. Вони не бачили, що насувалося, i Дрейк не сказав їм. Вони нiяк не могли нiчого з цим вдiяти.
  
  Ольга натиснула на спусковий гачок, i ракета спалахнула.
  
  Друзi, сiм'я, ось як ми йдемо.
  
  Торстен Даль прокладав собi шлях, як жахливий таран; бiгаючи на повну силу, щосили, вiн врiзався в Ольгу ззаду. Ракетна установка зiсковзнула, її боєкомплект вiдхилився i вистрiлив iншою траєкторiєю. Сам Даль, рятуючи становище, мабуть, зазнав сильнiшого у своєму життi шоку, оскiльки Ольга не ворухнулася.
  
  Швед щойно налетiв головою на наймiцнiшу у свiтi цегляну стiну.
  
  Даль упав на спину зi зламаним носом, непритомний.
  
  Ольга вiдмахнулася вiд Божевiльного шведа, ледь помiтивши чудову атаку. Вона пiднялася, як нова гора, кинула ракетницю на землю i пiдняла кулемет однiєю рукою, кров усе ще капала знизу, забризкуючи пiдлогу.
  
  Дрейк побачив усе це, повернувся, щоб виштовхнути Йорги, потiм Хейдена. Його голова все ще кружляла, але йому вдалося зловити погляд Алiсiї.
  
  "У нас все добре?" Вона знала, що щось було не так.
  
  "Я щойно бачив, як Дал ударив Ольгу з усього маху, вiдскочив непритомний, а вона ледь помiтила".
  
  Алiсiя ледве могла вiдновити подих. "Трахни. Мене".
  
  "I тепер у неї є кулемет".
  
  Хайден вибрався на волю. Травень стрибнула за нею, протискаючись через невеликий промiжок. Дрейк повернувся назад, спостерiгаючи за дзеркалом, навiть коли вiн намагався протиснутися через власнi маленькi вiкна простору. Ольга вирiвняла пiстолет, ще раз усмiхнулася, пiдняла вiльну руку i витягла зуб iз рота, шпурнувши його на землю. У цей момент прибули решта товаришiв Даля по командi.
  
  I одним iз них був Мано Кiнiмака.
  
  Гаваєць, справжнiй манерi, запустив себе на повнiй швидкостi, ноги вiдiрвалися вiд землi, руки розкинутi, людський снаряд, що руйнує кулю з м'язiв i кiсток. Вiн ударив Ольгу по плечах, влучно, краще, нiж Даль, i мiцно стиснув. Ольга, хитаючись, просунулася вперед на шiсть футiв, i це було дивом.
  
  Кiнiмака розгорнулася спереду, обличчям до росiйської.
  
  Автомат упав на пiдлогу.
  
  Дрейк прочитав її губами.
  
  "Тобi варто було б стати на колiна, маленька людина".
  
  Кiнiмака замахнувся сiнокосаркою, вiд якої Ольга спритно ухилилася, швидше, нiж Дрейк мiг би збагнути. Потiм її власний кулак глибоко врiзався в бруньки Мано, змусивши гавайця миттєво впасти на колiна i задихатися.
  
  Кензi та Смiт дiсталися мiсця битви. Дрейк не мiг позбавитися вiдчуття, що цього буде недостатньо.
  
  Вiн звивався, поки плоть не вiдiрвалася вiд його живота, поки тазова кiстка не заскрипiла. Вiн вирвався з машини та проiгнорував свiжу кров. Подав сигнал всiм, крiм Хейдена, вiн почав кульгати до мiсця битви, коли навколо них зазвучали сирени, синi вогнi, що спалахували, заповнили його поле зору, i рев людей, копiв i солдатiв наповнив повiтря.
  
  Вiн шкутильгав угору вулицею, наближаючись до Ольги. Росiя проiгнорувала Смiта, коли вiн вистрiлив їй у живiт; вона схопила Кензi за волосся i вiдкинула убiк. Пучки коричневого кольору залишилися затиснутими в руках росiйської, i Кензi, приголомшена, перекинулася i покотилася канаве, обдираючи свою плоть. Потiм Ольга вдарила рукою по зап'ястю Смiта, вiдкинувши пiстолет на землю i змусивши солдата закричати.
  
  Ти стрiляєш у мене? Я вiдiрву тобi руку i придушу тебе закривавленим кiнцем".
  
  Дрейк зiбрався з силами i вдарив її ззаду, завдавши три удари по нирках та груднiй клiтцi. Вiн скористався б своїм пiстолетом, але втратив його в аварiї. Ольга навiть не помiтила нападу. Це було схоже на удар по стовбуру дерева. Вiн озирнувся у пошуках зброї, чогось, що можна було б використати.
  
  Вiн це бачив.
  
  Пiдбiгла Май, за нею Алiсiя, а потiм Йоргi, бiлий як полотно. Дрейк пiдняв ракетницю, пiдняв її над головою i щосили обрушив на спину росiйської.
  
  На цей раз вона переїхала.
  
  Кiнiмака вiдскочив убiк, коли величезна гора звалилася на одне колiно. Запасний магазин випав у неї iз зубiв. З її пояса впав РПГ. Дрейк упустив зброю, важко дихаючи.
  
  Ольга встала, обернулася, посмiхнулася. "Я буду топтати тебе, поки ти не перетворишся на покидьки на бетонi".
  
  Дрейк, хитаючись, пiшов геть. Удар Ольги зачепив його стегно i викликав вибух болю вiд кiнця його тiла до другого. Алiсiя увiйшла у воду, але її пiдкинуло високо в повiтря i шпурнуло на Кензi. Кiнiмака пiднявся до удару головою, який вiдправив його прямо на дупу. Смiт завдав безлiч ударiв по корпусу, а потiм три в горло i нiс, що змусило Ольгу вибухнути смiхом.
  
  "О, дякую тобi, малятко, що допомогла позбутися мокротиння. Будь ласка, ще один."
  
  Вона поставила обличчя для удару Смiта.
  
  Алiсiя допомогла Кензi пiдвестися. Копи мчали до них. Дрейк не мiг не побажати, щоб вони трималися подалi. Це може стати кривавою лазнею. Вiн спробував пiдвестися, i йому це вдалося на однiй нозi.
  
  Ольга схопила Смiта за горло i вiдкинула його убiк. Кiнiмака похитав своєю величезною головою, тепер бiля нiг Ольги, i завдав пiвдюжини неймовiрних ударiв по її товстих стегнах.
  
  Вона вдарила Кiнiмаку кулаком у голову, поклавши його. Вона вiдбила наступну атаку Дрейка i вiдкинула його назад, хоча кров вiльно текла з її вух, правого ока та незлiченних порiзiв та забитих мiсць на лобi. Там, де Смiт вистрiлив у неї, у її животi вiдкрилася дiрка, i Дрейк подумав, чи може це бути способом зупинити її.
  
  Травень привернула увагу Ольги. "Подивися на мене", - сказала вона. "Поглянь на мене. Мене нiколи не перемагали".
  
  Вираз зацiкавленостi перетнув закривавлену мiну. Але ти не бiльше однiєї з моїх потових залоз. Ти супергерл? Диво жiнка? Скарлет Йохансен?
  
  "Я - Май Кiтано".
  
  Ольга незграбно рушила вперед, вiдштовхнувши Смiта i Алiсiю, що наближається, убiк. Травень присiла навпочiпки. Ольга зробила випад. Травня танцювала далеко-далеко, а потiм вказала на праве плече Ольги.
  
  "I поки я вiдволiкав тебе, мiй друг Йорги знищить тебе".
  
  Ольга обернулася дуже швидко. "Що..."
  
  Йоргi закрiпив ракетницю на плечах, переконався, що останню гранату встановлено правильно, а потiм вистрiлив прямо в тiло Ольги.
  
  Дрейк пригнувся.
  
  
  Роздiл тридцять третiй
  
  
  Згодом команда SPEAR зникла. Пiсля передачi бiологiчної зброї їх вiдвезли з мiсця злочину, i їх було доставлено через серце неприродно тихого мiста до одного з найбiльш безпечних будинкiв ФБР у сiльськiй мiсцевостi. Це було ранчо, обов'язково маленьке для забезпечення безпеки, але ранчо, з власним будинком, стайнями та коралами. Коней тримали, щоб продавати iлюзiю, i працiвника з ранчо тренувати їх, але вiн теж працював на федералiв.
  
  Команда була неймовiрно щаслива прибути на конспiративну квартиру, i ще щасливiше роздiлитися та зачинити дверi до рiзних кiмнат. Для людини вони були побитими, змученими, побитими, у синцях, що стiкають кров'ю.
  
  Кров просочила їх усiх, забиття i кудлатiсть теж. Тi, хто не знепритомнiв, шкодували, що не зробили цього; а тi, хто це зробив, шкодували, що не змогли допомогти. Дрейк i Алiсiя увiйшли до своєї кiмнати, роздяглися i попрямували прямо в душ. Потiк розпеченої води допомiг змити кров. Дрейк допомагав Алiсiї, а Алiсiя допомагала Дрейку в тих мiсцях, де їхнi руки були надто покритi синцями, щоб допомогти.
  
  Команда не була зламана, але вони були дещо розбитi.
  
  "Завжди є хто-небудь," Дрейк задихнувся, коли вода обрушилася на нього повним потоком - "хто може збити тебе з нiг".
  
  "Я знаю". Алiсiя висипала жменi рiдкого мила собi на долоню. "Ти бачив, як Даль вiдскочив вiд неї?"
  
  Дрейк почав кашляти. "О, нi, будь ласка. Не смiши мене. Будь ласка".
  
  Дрейку не здалося дивним, що вiн мiг так швидко знайти гумор пiсля того, чому вiн щойно став свiдком. Ця людина була солдатом, навченим справлятися з травмами та душевним болем, смертю та насильством; вiн займався цим бiльшу частину свого життя, а солдати справлялися по-iншому. Одним iз таких способiв було пiдтримувати дух товариства зi своїми колегами; iншим було завжди шукати свiтлий бiк речей.
  
  Коли це можливо. Були деякi ситуацiї, якi ставили навколiшки навiть солдата.
  
  Тепер Алiсiя, злiплена з того ж тесту, згадала бiй Кiнiмакi з величезною Ольгою. "Чорт, це було як "дитина Годзiлли" проти Годзiлли. Кривавий Мано був скорiше шокований, нiж поранений".
  
  "Вiн, звiсно, може витримати удар головою". Дрейк посмiхнувся.
  
  "Нi!" Алiсiя розсмiялася, i вони деякий час нiжилися разом, бажаючи позбутися болю.
  
  Пiзнiше Дрейк вийшов з душу, накинув банне простирадло i повернувся до спальнi. Почуття нереальностi вразило його. Годину тому вони були в самому центрi Ада, зануренi в одну з найважчих i кровопролитних битв у своєму життi, а тепер вони милися на ранчо в Техасi, оточенi охороною.
  
  Що далi?
  
  Ну, позитивною стороною було те, що вони виграли три iз чотирьох сторiн свiту. I троє iз чотирьох Вершникiв. Орден сховав чотири види зброї, так що, за загальним визнанням Дрейка, за його трохи непослiдовними, нечiткими i зовсiм невпевненими пiдрахунками, залишилося тiльки одне. Вiн посмiявся з себе.
  
  Чорт, сподiваюся, я все правильно зрозумiв.
  
  За його спиною почулися кроки, i вiн обернувся.
  
  Там стояла Алiсiя, повнiстю оголена i блискуча вiд води з душу, її волосся прилипло до забитого плеча. Дрейк дивився i забув про завдання.
  
  "Чортовщина", - сказав вiн. "Отже бувають моменти, коли бачити вас двох - це добре".
  
  Вона пiдiйшла i зняла з нього рушник. "Як ти думаєш, у нас є час?"
  
  "Не хвилюйся", - сказав вiн з усмiшкою в голосi. "Це не займе багато часу".
  
  
  * * *
  
  
  Пiзнiше, пiсля того, як вони виявили i намагалися уникнути забитих мiсць на своїх тiлах, Дрейк i Алiсiя одягли свiжий одяг i спустилися у величезну кухню. Дрейк не був певен, чому вони вибрали кухню; це здавалося природним мiсцем для зборiв. Косi променi заходу сонця проникали через панорамнi вiкна, надаючи золотистого вiдтiнку дерев'янiй пiдлозi та кухоннiй фурнiтурi. У примiщеннi було тепло i пахло свiжоспеченим хлiбом. Дрейк сiв на барний стiлець i розслабився.
  
  "Я мiг би провести тут мiсяць".
  
  "Ще один вершник", - сказала Алiсiя. "А потiм ми зробимо перерву?"
  
  Чи можемо ми це зробити? Я маю на увазi, це не схоже на закiнчення слова "зроби перерву, кохана".
  
  "Ну, нам все одно доведеться вiдповiдати перед Кроу, " вона знизала плечима, " з приводу Перу. I у Смiта можуть виникнути проблеми. Ми не повиннi їхати на мiсiю, коли член нашої родини у бiдi".
  
  Дрейк кивнув головою. "Так згоден. А ще є SEAL Team 7.
  
  "Колись, " зiтхнула Алiсiя, сiдаючи на жердинку поруч iз ним, " настане наше свято".
  
  "Гей, дивiться, що притягнув кiт!" - крикнув Дрейк, побачивши Даля.
  
  Швед обережно пройшов через дверi. "Чуха собача, я намагаюся йти, але перед очима все двоїться".
  
  "Ти думаєш, ходити пiшки важко?" Сказав Дрейк. "Хочеш спробувати потрахатись".
  
  Даль навпомацки дiстався барного стiльця. "Хтось, принесiть менi випити".
  
  Алiсiя посунула до нього пляшку з водою. "Пiду принесу ще".
  
  Дрейк iз занепокоєнням глянув на свого друга. "Тобi доведеться досидiти до кiнця, друже?"
  
  "Чесно кажучи, з кожною хвилиною стає все краще".
  
  "О, тому що я пам'ятаю, як ти вiдсиджувався пiд час сварки з Ольгою".
  
  "Вiдвали, Дрейку. Я нiколи не хочу згадувати про це".
  
  Дрейк усмiхнувся. "Нiби ми колись дозволимо тобi забути про це".
  
  Iнша команда з'являлася потроху, i через двадцять хвилин вони сидiли за барною стiйкою, поглинаючи каву i воду, фрукти i смужки бекону, а також бiльше ран, нiж вони могли порахувати. Кiнiмака нi на кого не дивився, а Смiт нiчого не мiг тримати в правiй руцi. Йоргi був безмiрно пригнiчений. Кензi не могла перестати скаржитися. Тiльки Мей, Лорен i Хайден здавалися самими собою.
  
  "Знаєш", - сказав Хейден. Я просто щасливий, що ми всi разом пройшли через це. Могло бути набагато гiршим. Атропiн зробив свою справу. Є якiсь after effects, хлопцi?"
  
  Йоргi, Смiт i Кензi зморгнули. Кензi говорила за них усiх. "Я думаю, Ольга перевершила after effects".
  
  Хайден посмiхнувся. "Добре, бо ми ще не закiнчили. Тi команди, якi не вiдвiдали Форт Сiлл та Даллас, шукали останню пiдказку. На щастя, аналiтичний центр Вашингтона та АНБ змогли стежити за основними гравцями".
  
  "SAS?" - припустив Дрейк.
  
  "Ну, британцi, так. За ними пiде Китай i все, що залишиться вiд Францiї-"
  
  "Команда 7 "Морських котикiв"?" - Запитав Даль.
  
  "Невiдомий, неоголошений i несанкцiонований", - сказав Хейден. "За словами Кроу".
  
  "Є вищi структури, нiж мiнiстр оборони", - сказав Кiнiмака.
  
  "Президент Коберн не став би вивiшувати нас на просушування", - запротестував Дрейк. "Я маю вiрити, що вiн нiчого не знає про печатки".
  
  "Згоден", - сказав Хейден. "I хоча я згоден з Мано, що є iстоти вищi, нiж Кроу, є багато бiльш пiдступних. Такi, що виходять боком на тебе, нi з того, нi з сього, i залишають тобi невеликий вибiр. Я маю вiрити, що вiдбувається щось бiльше, нiж ми знаємо".
  
  "Це не допомагає нашiй проблемi". Смiт хмикнув i насилу пiдняв склянку молока.
  
  "Вiрно". Хайден взяла жменю фруктiв i влаштувалася зручнiше. "Отже, давайте зосередимося на тому, щоб покiнчити з цiєю поганою матiр'ю, i повернемося додому. Ми, як i ранiше, найбiльша команда i найкраща. Навiть зараз британцi здобули фору всього в один день. Китайцi також. Тепер, здається, з усiх iнших лише французи пожвавiшали. Вони послали ще одну команду, з трьох осiб, щоб зв'язатися з єдиним оригiналом, що залишився ".
  
  "Так i у битвi сил спецiальних операцiй", - сказав Даль. "Ми на вершинi".
  
  "Так, але навряд чи це стосується справи. I брехня. Це не схоже на те, що ми плiч-о-плiч або разом у пустелi ".
  
  "Це груба, непередбачувана битва", - сказав Даль. "Це настiльки реально, наскiльки це можливо".
  
  Хайден кивнув, а потiм швидко продовжив. "Давайте резюмуємо текст наказу. 'На чотирьох кiнцях Землi ми знайшли Чотирьох Вершникiв i виклали їм план Порядку Страшного суду. Тi, хто переживе Судний похiд та його наслiдки, по праву правитимуть безроздiльно. Якщо ви читаєте це, ми заблукали, тому читайте i стежте з обережнiстю. Нашi останнi роки були витраченi на складання чотирьох останнiх видiв зброї, свiтових революцiй: Вiйни, Завоювання, голоду та Смертi. Об'єднавшись, вони знищать усi уряди та вiдкриють нове майбутнє. Будьте готовi. Знайди їх. Вирушайте у чотири кути Землi. Знайдiть мiсця спокою Батька Стратегiї, а потiм кагана; найгiршого iндiанця, який коли-небудь жив, а потiм Бича Божого. Але все не так, як здається. Ми вiдвiдали кагана в 1960 роцi, через п'ять рокiв пiсля завершення, поклавши Завоювання у його труну. Ми знайшли Бiч, котрий охороняє справжнiй страшний суд. I єдиний код вбивства - це коли з'явилися Вершники. На кiстках Батька немає розпiзнавальних знакiв. Iндiанець оточений зброєю. Порядок Страшного суду тепер живе через вас i буде вiчно царювати нероздiльно".
  
  Вона закiнчила i зробила ковток.
  
  "Все в порядку? Думаю, тепер це має бiльше сенсу. Орден мертвий, давно зник, але в цьому все ще є якийсь маленький їхнiй елемент. Можливо, крiт. Одинак. Можливо, щось ще. Але вiн досить гарний, щоб зламати лабораторiю в Далласi, i досить гарний, щоб знищити цiлу купу спецназу, тож ми не можемо недооцiнювати це".
  
  Вона зробила паузу, коли Дрейк помахав рукою. "Так?"
  
  "Ти знаєш, де йому найкраще бути?" - спитав вiн. "Всерединi аналiтичного центру у Вашингтонi. Або працюючи на АНБ".
  
  Очi Хейден розширилися. "Чорт, це справдi гарний аргумент. Дай менi подумати про це. Вона налила чорну каву зi скляного глечика.
  
  "Час летить, мої друзi", - сказала Май.
  
  "Так, я з тобою". Хейден набив рота. "Тодi розберемо текст: останнiй кут землi - це Європа. Ми повиннi знайти могилу Бича Божого, який є Вершником Смертi та охороняє справжнiй страшний суд. Найгiрший iз усiх. I код убивства був, коли з'явилися Вершники? Я поки що цього не розумiю, вибачте."
  
  "Я думаю, аналiтичний центр займається цим уже деякий час?" Йоргi сказав.
  
  Тепер заговорила Лорен, яка стояла, притулившись до величезного холодильника. "Звичайно є. Стародавнiй лiдер був одного разу вiдзначений сумнiвним титулом "Жгутик божий" римлянами, з якими вiн бився i яких убив, вiн, ймовiрно, був найуспiшнiшим з варварських правителiв i напав на схiдну i захiдну Римськi iмперiї, коли жив приблизно в 406-453 роках. був найстрашнiшим ворогом Риму i одного разу процитував: 'Там, де я пройшов, трава нiколи бiльше не виросте".
  
  "Ще один уславлений стародавнiй масовий вбивця", - сказав Даль.
  
  "Гунн Аттiла, " сказала Лорен, - вбив свого брата в 434 роцi, щоб стати одноосiбним правителем гунiв. Вiдомий своїм лютим поглядом, Аттiла, як вiдомо, часто закочував очi, "наче насолоджуючись жахом, який вiн вселяв", за словами iсторика Едварда Гiббона. Ви можете уявити, який страх це могло вселити на римському полi битви".
  
  "Ми зрозумiли це", - сказав Дрейк. "Аттiла був поганим чи добрим хлопчиком, залежно вiд того, на чиєму ти боцi. I хто написав книги з iсторiї. Як i де вiн помер?
  
  Декiлька суперечливих свiдчень описують, як вiн помер. Вiд кровотечi з носа до ножа, вiд руки нової дружини. Коли вони знайшли його тiло, чоловiки, за звичаєм гунiв, вирвали волосся у себе на головi i завдали глибоких, огидних ран на обличчях. Говорили, що Аттiла, будучи таким жахливим ворогом, отримав вiд богiв повiдомлення про його смерть як фантастичну несподiванку. Благословення. Його тiло було покладено в центрi великої рiвнини, всерединi шовкового намету, на загальний огляд та захоплення. Кращi наїзники племен роз'їжджали по колу i розповiдали бiля похiдних вогнищ про його великi подвиги. То була велика смерть. Далi йдеться, що над його могилою було влаштовано святкування". Лорен продовжувала повторювати моменти, що стосувалися справи, якi констебль шепотiв їй на вухо. Не було сенсу встановлювати гучномовець.
  
  "Вони запечатали його труни золотом, срiблом та залiзом, тому що в нього було три. I вони вiрили, що цi три матерiали належать найбiльшому з усiх королiв. Звичайно, були доданi зброя, багатства та рiдкiснi коштовнi каменi. I, схоже, також за звичаєм, вони вбили всiх, хто працював на його могилi, щоб зберегти її мiсцезнаходження у секретi".
  
  Алiсiя обвела поглядом тих, хто сидiв за столом. "Один iз вас помре", - сказала вона. "Не проси мене поховати тебе. Жодного чортового шансу".
  
  "Ви будете одночасно засмученi i радi почути, що гробниця Аттiли є одним iз найбiльших загублених мiсць поховання в iсторiї. Звичайно, вiд деяких iнших - давно зниклого тiла короля Рiчарда III, виявленого пiд автостоянкою в Лестерi кiлька рокiв тому, ми вiримо, що їх все ще можна знайти. Можливо, Клеопатра? Сер Френсiс Дрейк? Моцарт? У будь-якому випадку, що стосується Аттiла, вважається, що гуннськi iнженери вiдвели рiчку Тиса на достатнiй час, щоб висушити основне русло рiчки. Аттiла був похований там у своїй чудовiй, безцiннiй потрiйнiй трунi. Потiм Тису було звiльнено, назавжди приховавши Аттiлу".
  
  У цей момент вони почули звук вертольота, що наближається. Хайден обвела поглядом кiмнату.
  
  "Я сподiваюся, ви готовi до нової битви, хлопчики та дiвчатка, бо це ще далеко не кiнець".
  
  Дрейк потягнув ниючi м'язи. Даль постарався стримати голову на плечах. Кензi здригнулася, коли доторкнулася до подряпини на спинi.
  
  "Заради справедливостi", - сказав Дрейк. "Менi все одно тут ставало нудно".
  
  Хайден посмiхнувся. Даль кивнув, як мiг. Травня вже була на ногах. Лорен попрямувала до дверей.
  
  "Давай", - сказала вона. "Вони збираються докладнiше проiнформувати нас на шляху".
  
  "Європа?" Йоргi спитав.
  
  "Так. I пiсля останнього Вершника Смертi".
  
  Алiсiя зiскочила з барного стiльця. "Чудова пiдбадьорлива мова", - саркастично сказала вона. "У твоїх устах це звучить так захоплююче, що навiть у мене починають поколювати пальцi на ногах".
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Ще один полiт, ще одна боротьба на обрiї. Дрейк влаштувався у зручному крiслi i слухав, як Лорен озвучує судження округу Колумбiя та висновки у справi гуна Аттiла. Команда сидiла у рiзних позах, приймаючи все, що могла, i намагаючись не звертати уваги на бiль пiсля нещодавно названого "iнциденту з Ольгою".
  
  "Могила Аттiла втрачена для iсторiї", - резюмувала Лорен. "Нiколи не знайшли, хоча було кiлька фiктивних вiдкриттiв. Отже, " вона зробила паузу, прислухаючись, " ви чули про гравiтацiйну аномалiю?"
  
  Даль озирнувся. "У цього термiна кiлька значень".
  
  "Ну, у цьому наш сенс. Нещодавно вченi виявили величезну i загадкову аномалiю, поховану пiд полярним крижаним покривом. Ти це знав? Вiн має величезнi розмiри - 151 милю в поперечнику та глибину майже тисячу метрiв. Виявлений супутниками НАСА, вiн був гравiтацiйною аномалiєю, оскiльки змiни в його околицях вказували на присутнiсть величезного об'єкта, що знаходиться в кратерi. Тепер, вiдкидаючи дикi теорiї, цей об'єкт є гравiтацiйною аномалiєю. Вiн розташований неправильно, не рухається, як решта навколо нього, i тому може бути виявлений потужним радаром ".
  
  "Ви говорите про георадар", - сказав Даль. "Моя стара спецiальнiсть".
  
  Очi Дрейка розширились. "Ти впевнений? Я думав, що це чоловiчий стриптиз на дiвич-вечорах. Вони називали тебе Танцюючим вiкiнгом".
  
  Даль втомив його. "Припини це".
  
  Алiсiя нахилилася до мене. "Вiн здається сварливим", - театрально прошепотiла вона.
  
  "Вiдскок вiд лiтньої ледi, що нiчого не пiдозрює, зробить це з тобою".
  
  Дивно, але Смiт мав сльози на очах. "Я повинен сказати, - вiн задихався, - я нiколи не бачив, щоб хтось так сильно вiдскакував вiд когось без участi батута". Вiн сховав обличчя, намагаючись заспокоїтись.
  
  Кiнiмака поплескав його по плечу. Ти в порядку, брате? Я нiколи ранiше не бачив, щоб ти смiявся, чуваку. Це дивно".
  
  Втрутилася Лорен, рятуючи шведку вiд нових шпильок. "Георадаре, але в iнтенсивному масштабi. Я маю на увазi, на Google Maps є дивний об'єкт Антарктида. Ви можете побачити це зi свого ноутбука. Але знайти щось таке маленьке, як гробниця Аттiла? Ну, це включає використання машин i програмного забезпечення, про володiння якими НАСА поки навiть не зiзналося ".
  
  "Вони використовують супутник?" Йоргi спитав.
  
  "О так, це є у всiх крутих нацiй".
  
  "Включаючи Китай, Великобританiю та Францiю". Дрейк вказав на їхнiй список суперникiв.
  
  "Звичайно. З космосу китайцi могли б упiзнати людину, яка сидить у своїй машинi, перевiрити iнтернет-сайти, якi вона переглядає, та класифiкувати вмiст бутерброду, який вiн їсть. Будь-який чоловiк. Практично будь-де."
  
  "Тiльки чоловiки?" Запитала Кензi. "Або жiнки теж?"
  
  Лорен посмiхнулася i прошепотiла: "У мене на вусi є чоловiк, який це передає. Звучить трохи молодо, начебто вiн ще не вiдкрив для себе жiнок".
  
  Дрейк слухав, як вертолiт розтинає небо мiж Америкою та Європою, третiм та четвертим кiнцями землi.
  
  "Добре, ну, у будь-якому випадку..." Лорен пiдморгнула. "Якщо зiбрати воєдино маловiдому географiю Пiскара, то в одному текстi йдеться про те, що знаменитий палац Аттили розташовувався мiж Дунаєм i Тисою, на Карпатських пагорбах, на рiвнинах верхньої Угорщини та сусiднього Жазберiна. У набагато бiльш неясному уривку говориться, що могила Аттили знаходилася навпроти його палацу."
  
  "Але похований пiд рiчкою", - заявила Май.
  
  "Так, Тиса перетинає Угорщину з пiвночi на пiвдень, будучи величезною притокою Дунаю. Шлях рiчки допоможе нашим вченим. Сподiватимемося, що їх дослiдження з використанням геофiзичної технiки об'єднають супутник, магнетику, MAG та георадар. Магнiтнi зйомки доповнюються профiлями георадара за вибраними аномалiями. Вони також кажуть, що можуть бачити, чи вiдводилася колись рiчка". Вона знизала плечима. "Ми говоримо про тисячi та тисячi зображень, якi комп'ютер повинен переглянути, а потiм винести рiшення".
  
  "Добре, добре, тож ми прямуємо до Угорщини". Алiсiя симулювала бiль голови. "Просто скажи це" .
  
  Команда влаштувалася зручнiше, гадаючи, як справи у їхнiх агресивних колег.
  
  
  * * *
  
  
  Угорщина, Дунай i Тиса виглядали вночi такими ж чорними, як i решта Європи, але Дрейк знав, що прямо зараз тут було набагато неспокiйнiше. Наймогутнiший iз Чотирьох Вершникiв лiг там - Смерть - i тi, хто знайшов його, цiлком можуть визначити майбутнє свiту.
  
  Команда приземлилася, знову злетiла, приземлилася ще раз, а потiм застрибнула у величезний фургон, що не вiдбиває, щоб завершити останнiй етап своєї подорожi. Обчислювачi ще нiчого не з'ясували, областi все ще були бiльшими, а цiль маленької, не кажучи вже про старi та потенцiйно деградуючi. Було б непогано з'ясувати, як Орден дiє самостiйно, але їхнi раптовi вбивства, здiйсненi багато десятилiть тому, поставили хрест на будь-якому вiдступi.
  
  Вони розбили табiр на рiвнинах, виставили охорону ззовнi та оселилися всерединi. Дув сильний вiтер, що плескав намети; сюрреалiстична реальнiсть всього, що вони наробили протягом останнiх кiлькох днiв, усе ще намагалася усвiдомити.
  
  Чи ми зараз тут, розбиваємо табiр на пiвдорозi до вершини угорського пагорба? Дрейк замислився. Чи Ольга все ще б'є нас?
  
  Квiтуче полотно намету говорило правду, як i постать поруч з ним. Алiсiя, загорнута у свiй спальний мiшок так, що назовнi виглядали тiльки її очi.
  
  "Холодно, кохана?"
  
  "Так, iди сюди i зiгрiй мене".
  
  "Будь ласка, " сказав Даль звiдкись на пiвдень вiд нiг Дрейка, "не сьогоднi".
  
  "Згоден", - заявив Кензi зi сходу. "Скажи сучцi, що в тебе болить голова або щось таке. Хто знає, де вона була? Кiлькiсть хвороб i так далi, тощо".
  
  "Отже, про четвiрку не може бути й мови?"
  
  "Так i є", - додала Май, що стояла бiля входу до намету. "Тим бiльше, що нас п'ятеро".
  
  "Чокнутий, я й забув, що ти тут, Спрайт. Я все ще не можу повiрити, що вони замкнули нас усiх в одному чортовому наметi".
  
  "Я, наприклад, волiю спати на рiвнинах", - сказав Даль, встаючи. "Тодi, можливо, я посплю".
  
  Дрейк дивився, як швед прямує до виходу, припускаючи, що той скористається шансом подзвонити Джоаннi. Їхнi стосунки залишалися в повiтрi, але настане день, i скоро, коли хтось ухвалить незмiнне рiшення.
  
  Настав свiтанок, i фахiвцi з Вашингтона запропонували пiвдюжини сайтiв. Команда роздiлилася i почала копати, викидаючи з голови та сердець чудовi краєвиди: блискучу блакитну змiю Тиси, то широку, то дивно вузьку мiсцями, порослi травою пагорби Карпат, нескiнченно чисте небо. Прохолодний вiтерець, що дме над широкими просторами, був бажаним, знiмаючи втому i заспокоюючи забитi мiсця. Дрейк та iншi постiйно задавалися питанням, де перебувають їхнi вороги. Британцi, китайцi та французи. Де? За найближчим пагорбом? Нiхто нiколи не бачив жодного натяку на стеження. Це було так, начебто iншi команди здалися.
  
  "Не звичайнiсiньке полювання за релiквiями", - одного разу сказав Дрейк. "Я навряд чи знаю, де я опинюся далi".
  
  "Згоден", - сказав Даль. "У один момент ми всi у сварцi, а наступного все просто. I все ж таки могло бути гiрше ".
  
  Перший день пролетiв швидко, а потiм другий. Вони нiчого не знайшли. Пiшов дощ, а потiм слiпуче сонце. Команда по черзi вiдпочивала, а потiм дозволила кiльком найманим працiвникам на деякий час змiнити її. Чоловiки та жiнки, якi не говорили англiйською, були призначенi iз сусiднього села. Одного разу Алiсiя виявила порожнечу в землi, можливо, старий тунель, але захоплення швидко згасло, коли її пошуки зайшли в глухий кут.
  
  "Некорисно", - сказала вона. "Ми могли б бути за метр вiд нього i все одно не знайти його".
  
  "Як ти думаєш, як це залишалося непомiченим усi цi роки?"
  
  Даль продовжував чухати в потилицi, впевнений, що вони чогось не розумiють. "Це крутиться у мене на кiнчику язика", - не раз повторював вiн.
  
  Дрейк нiчого не мiг iз собою вдiяти. "Ти маєш на увазi Ольгу, чи не так? То був дуже короткий досвiд, приятель ".
  
  Даль загарчав, все ще переглядаючи.
  
  Ще одна нiч та ще кiлька годин у наметi. Найнапруженiшим iз цих вечорiв був той, коли Дрейк завiв розмову про заяву Вебба, його спадщину та його таємне сховище iнформацiї.
  
  "Ми маємо зосередитися на цьому наступного разу. Секрети, якi вiн зiбрав, могли бути руйнiвними. Приголомшливий".
  
  "Для кого?" Даль сказав. "Тi, що були спрямованi проти нас, були не такi вже й поганi".
  
  "За винятком однiєї, яку ми поки що не знаємо", - сказала Май.
  
  "Чорт, правда? Я забув. Який iз них це?"
  
  Японка понизила голос i заговорила тихо. "Один iз вас помирає".
  
  Довга, тяжка мить панувала мовчанка.
  
  Алiсiя порушила це. "Має погодитися з Дрейком. Це стосується не лише нас. Вебб був фахiвцем з переслiдування та мега-багатим мудаком. Мав, мабуть, компромат на всiх ".
  
  Хибна тривога змусила їх вискочити з намету, впасти в землю та бруд, серед уламкiв та пiску стародавнього поховання. До їхнього глибокого роздратування виявилося, що вiн не належав Аттiлi. Принаймнi, не так, як вони могли судити.
  
  Пiзнiше в наметi вони повернулися до своїх думок.
  
  "Так багато всього, з чим треба зiткнутися", - сказав Хейден. "Можливо, цi пошуки схованки Вебба i те, що ми згодом виявимо, могли б захистити нас вiд того, що може насуватися".
  
  "Смерть Джошуа у Перу? Наша непокора? Сумнiвна думка i невизначений повiдець? Ми повиннi перед кимось звiтувати. Одне очорнiння, з яким може зiйти з рук. Але ж три? Чотири? Нашi рахунки в мiнусi, люди, i я не маю на увазi перевитрати коштiв ".
  
  "Отже, команда SEAL 7?" - Запитав Даль.
  
  "Можливо", - пробурмотiв Хейден. "Хто знає? Але якщо вони нападуть на нас з упередженням, присягаюся Богом, я завдаю удару у вiдповiдь з порiвняльною силою. Так буде з усiма вами. Це наказ."
  
  Настав ще один день, i полювання продовжилося. Опади завадили їхнiм зусиллям. Аналiтичний центр Вашингтона повернувся з ще сiмома сайтами, що становить загалом двадцять три. Бiльшiсть iз них не дали нiчого, крiм пустот або старих фундаментiв, будiвель, давно зниклих, скелетiв, що перетворилися на лахмiття. Пройшла бiльша частина ще одного дня i моральний дух команди SPEAR пiшов на спад.
  
  "Ми взагалi в потрiбному мiсцi?" Запитала Кензi. "Я маю на увазi Угорщину. Навпроти палацу Аттiла. Як давно народилася ця людина? Тисячу шiстсот рокiв тому, правда? Це що? За чотирнадцять столiть до Джеронiмо. Можливо, Аттiла - неправильний 'бич'. Я припускаю, що католицька церква навiсила ярлики на багатьох".
  
  "Ми виявляємо велику рiзноманiтнiсть аномалiй", - сказав Кiнiмака. "Їх так багато, i жоден iз них не правильний".
  
  Даль дивився на нього. "Нам потрiбен спосiб звузити коло пошукiв".
  
  Лорен, завжди приєднана до аналiтичного центру, подивилася в iнший бiк. "Так, вони кажуть. Так.
  
  Вiтер м'яко розвiв волосся шведа, але його обличчя залишалося безпристрасним. "В мене нiчого не має".
  
  "Можливо, ще раз поглянути на Аттiлу?" Запропонувала травень. "Щось у його бiографiї?"
  
  Лорен сказала бандi з Вашингтона зайнятися цим. Команда вiдпочила, виспалася, виглядала несправностi i не виявила жодної, i взяла участь ще у двох хибних тривогах.
  
  Нарештi Дрейк зiбрав команду. "Я думаю, нам доведеться назвати це провалом, люди. Орден каже, що вони знайшли це, можливо &# 184; але якщо ми не зможемо, то iншi країни не зможуть. Можливо, четвертого Вершника краще залишити там, де його поховали. Якщо вiн взагалi досi там."
  
  "Можливо, могила була розграбована, - розвела руками Хейден, - невдовзi пiсля поховання. Але тодi, звiсно, релiквiї виявились би. Одяг. Меч. Дорогоцiнне камiння. Iншi тiла.
  
  "Важко залишити там таку потужну зброю", - сказала Кензi з вiдсутнiм виразом на обличчi. "Я знаю, що мiй уряд не став би. Вони нiколи б не припинили пошуки ".
  
  Дрейк кивнув на знак згоди. "Вiрно, але в нас, безперечно, назрiвають й iншi кризи. Ми не можемо залишатися тут вiчно".
  
  "Те саме говорили в Перу", - сказав Смiт.
  
  Дрейк кивнув Лорен. "У них є щось для нас?"
  
  "Поки що нi, за винятком ще восьми потенцiйних майданчикiв. Показання тi самi. Нiчого твердого.
  
  "Але хiба це не може бути саме тим, що ми шукаємо?" Даль сказав дуже тихо.
  
  Хайден зiтхнув. "Я думаю, менi, можливо, доведеться зателефонувати до цiєї людини i зв'язатися з секретарем. Ми краще-"
  
  "Будь обережним", - попередила Алiсiя. "Можливо, це сигнал, на якого чекають тюленi".
  
  Хайден замовк, у очах з'явилася невпевненiсть.
  
  Даль, нарештi, привернув їхню увагу. "Георадар, що проникає крiзь землю", - сказав вiн. "Шукає аномалiї, гравiтацiйнi, магнiтнi чи будь-якi. Звичайно, вiн знаходить дуже багато, оскiльки це дуже стара планета. Але ми можемо звузити коло пошукiв. Ми можемо. Про бiса, як ми могли бути такими дурнями?"
  
  Дрейк подiлив стурбований погляд Алiсiї. Ти в порядку, приятелю? Ти все ще не вiдчуваєш наслiдкiв тiєї Ольги, яку ти намагався викрасти, чи не так?
  
  "Я гаразд.Я досконалий, як завжди. Слухай - пам'ятаєш тих дурниць, якi знайшли гробницi богiв?
  
  Тепер обличчя Дрейка стало серйозним. Це були ми, Торстен. Ну, бiльшiсть iз нас."
  
  "Я знаю це. Ми знайшли кiстки Одiна, а також Тора, Зевса та Локi". Вiн зробив паузу. "Афродiта, Марс та багато iншого. Ну, з чого було зроблено їхню зброю та зброю? Деякi з їх дорогоцiнного камiння?"
  
  "Невiдома речовина, яка пiзнiше допомогла нам в iншiй мiсiї", - сказав Дрейк.
  
  "Ага". Даль не мiг перестати посмiхатися. "А чий меч був похований разом з Аттiлою?"
  
  Лорен схопилася за це. "Марс!" - Вигукнула вона. "Римський бог вiйни пронизав Аттiлу своїм мечем через скiфiв. Вiн називався Меч Священної вiйни. Але якщо це справдi сталося вiд власної руки Марса..."
  
  "Ви можете переналаштувати георадар, щоб шукати саме цей елемент", - сказав Даль. "I лише цей неймовiрно рiдкiсний елемент".
  
  "I бум!" Дрейк кивнув йому. "Ось так просто. Божевiльний швед повертається".
  
  Алiсiя все ще виглядала засмученою. "Ти не мiг подумати про це, чорт забирай, кiлька днiв тому?"
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТИЙ
  
  
  Ще вiсiм годин, i вони були готовi. Команда DC перезавантажила георадар пiсля контакту з iсландським археологiчним пiдроздiлом, який досi дослiджував те, що залишилося вiд першої гробницi богiв. Це завжди повертається до Одiна, Дрейк думав, поки чекав. Зрозумiло, що iсландцi зберегли бiльшу частину деталей знахiдки та всi зразки. Надiслати данi про рiдкiсний елемент у Вашингтон було кiлька хвилин.
  
  Принаймнi, так вони говорили, Дрейк пiзнiше уявив. Вiн був би шокований, якби американцi вже не мали цього у файлi.
  
  Було проведено тест, а потiм було надiслано гарячий сигнал. Пiнг на дiлянцi, яку вони вже обiйшли, i давнiй Меч Марса став чiткою точкою на картi.
  
  "Ось i все", - сказала Май. "Гробниця гуна Аттiли".
  
  Розкопки почалися всерйоз. Жителi села почали розширювати яму, яку вони вже видовбали. Перш нiж вони досягли порожнечi, яка проходила iдеально паралельно мечу, вони розплатилися з жителями села i прикинулися пригнiченими, спостерiгаючи, як тi йдуть.
  
  "Iнша сторона цього, - сказала Май, - це величезна культурна знахiдка".
  
  "Ми не можемо турбуватися про це зараз", - сказав Хейден. "Це зброя Смертi. Це має бути нейтралiзовано, перш нiж ми щось оголосимо".
  
  Смiт, Йорги та Кiнiмака стрибнули всередину, атакуючи землю. Даль все ще виглядав i вiдчував себе трохи одурманеним, хоча Алiсiя i Кензi скористалися можливiстю, щоб обiзвати його по-рiзному, вiд "пустої дупи" до Божевiльного Лiнiвця.
  
  Не знадобилося багато часу, щоб увiрватися в порожнечу.
  
  Дрейк спостерiгав, як трiо збiльшувало розрив. Май та Алiсiя оглядали мiсцевiсть, щоб переконатися, що у високiй травi не може бути сюрпризiв, якi ось-ось пiдкрадуться. Лорен збиралася залишатися поряд з отвором; лiнiя огляду мiж двома жiнками та тими, хто внизу.
  
  "Оскiльки ми не знаємо, як далеко ми спускаємось, " сказав Дрейк, " зв'язок може бути марним. Але я думаю, ми гратимемо так, як ми це знаходимо ".
  
  "Все, що нам потрiбно - це коробка", - пiдтвердив Хайден. "Ми не витрачаємо час на те, щоб вирячитися на щось або на когось ще. Згоднi?"
  
  Вони кивнули. Йоргi поїхав першим, будучи найшвидшим у командi. Наступним прийшов Кiнiмака, який все ще нянчився з раною на головi, а потiм Смiт. Дрейк стрибнув у дiрку, за ним пiшли Хейден i Дал. Швед мав залишатися бiля входу. Дрейк пiрнув пiд нерiвну землю i опинився всерединi темного тунелю. Одна хвилина повзання та протискування мiж стiнами призвела до ширшої порожнечi, де команда повернула лiворуч. Йоргi пiдключив меч до портативного навiгатора i кожнi кiлька хвилин вигукував вiдстань мiж ними та ним.
  
  Дрейк тримав свiй лiхтарик рiвно, з'єднуючи променi з тими, що були попереду. Прохiд нiколи не вiдхилявся, але огинав мiсце упокою меча, поки вони повiльно не попрямували геть вiд нього.
  
  Йоргi зупинився попереду. "Можливо, нам доведеться прориватися".
  
  Дрейк вилаявся. "Це суцiльний камiнь. Нам би знадобилася велика технiка, щоб прорватися туди. Ти бачиш, яка вона товста?
  
  Йоргi видав невдоволений звук. "Удвiчi ширше цього проходу".
  
  "А меч?" - Запитав я.
  
  "Тiльки з iншого боку".
  
  У Дрейка виникло виразне враження, що з ними грають. Старi боги знову веселяться. Iнодi здавалося, що вони переслiдували його всю дорогу, втягуючи в ту чи iншу пригоду, iнодi повертаючись, щоб дати себе знати.
  
  Як зараз.
  
  Вiн ухвалив рiшення. "Рухай далi", - сказав вiн. "Нам треба подивитися, куди веде цей прохiд".
  
  "Що ж, попереду одна з аномалiй", - вiдправив вiдповiдь Йорги. "Велика невiдома форма".
  
  Голос Алiсiї потрiскував у комунiкаторi. "Це рухається?"
  
  Дрейк знав, що таке злий тон гумору. "Припини це".
  
  "Скiльки у нього нiг?"
  
  "Алiсiя!"
  
  Усi, хто був пiд землею, дiстали свої пiстолети. Дрейк спробував витягнути шию, щоб подивитись уперед, але Кiнiмака загородив йому огляд. Єдине, що йому вдалося зробити, це стукнутися макiвкою об тунель.
  
  Пил, просiяний у повiтрi. Дрейк спiтнiв, його свiжi синцi пульсували. Команда повзла далi так швидко, як тiльки могла. Йоргi повiв їх повiльним поворотом. Тiльки тодi молодий росiйський зупинився.
  
  "Ах! У мене дещо є".
  
  "Що?" - Запитав я. Пролунало кiлька голосiв.
  
  "Почекай. Ти можеш пiднятися сюди зi мною".
  
  Незабаром Дрейк обiгнув поворот i побачив, що бiчний бiк проходу розширюється, перетворюючись на кам'яну арку висотою вiсiм футiв i шириною в чотири людськi зрости. Вiн був жовтувато-коричневого кольору, гладкий i височiв над вужчим отвором, що був вирiзаний у самiй скелi - маленьким входом, схожим на дверi.
  
  Дрейк придивився до чорноти цього отвору. "Так, можливо, вони трохи видовбали скельнi породи, гарантуючи, що Аттiла залишиться тут назавжди?"
  
  "Але над нами немає рiчки", - заявив Йоргi. "Це було в мене на думцi".
  
  "Русла рiк мiняються з роками", - сказав Хейден. "На даний момент ми не можемо сказати, чи теса Тиса колись цим шляхом. Як би там не було, це всього за кiлька метрiв на пiвдень."
  
  Дрейк iшов назустрiч темрявi. "Я в грi. Чи ми подивимося?"
  
  Йоргi схопився, зберiгаючи свою позицiю попереду. Спочатку новi дверi були просто контуром повної чорноти, але коли вони наблизилися i посвiтили лiхтариками, вони побачили натяки на велику кiмнату з iншого боку. Кiмната розмiром не бiльше пристойної їдальнi, повна порошин i абсолютної тишi, з п'єдесталом висотою по колiно в центрi.
  
  На п'єдесталi стояла кам'яна труна.
  
  "Неймовiрно", - видихнув Йоргi.
  
  "Ти думаєш, Аттiла там?" Запитала Кензi.
  
  "Меч - це, я думаю". Йоргi звiрився зi своїм георадаром. "Так говорить ця рiч".
  
  "Ми залишаємось на мiсiї". Хайден навiть не глянув на труну. Вона була зайнята вивченням статi. "I це просто там? От i все".
  
  Дрейк подивився туди, куди вона вказувала. Команда пройшла через вхiдну арку i повнiстю опинилась усерединi примiщення. Знайома дерев'яна скринька з печаткою Ордену на кришцi стояла на п'єдесталi, бiля пiднiжжя труни. Хейден ступив до нього.
  
  "Приготуйся", - сказала вона Лорен у зв'язку. "Ми у дорозi. Скажiть Вашингтону, що ми знайшли останню коробку".
  
  "Ти вiдкрив це?"
  
  "Негативний. Я не думаю, що це гарна iдея тут, внизу. Ми почекаємо, доки не опинимося нагорi".
  
  Дрейк дивився на труну. Йог присунувся ближче. Кензi пiднялася на п'єдестал i заглянула зверху.
  
  "Хтось збирається менi допомогти?"
  
  "Не зараз", - сказав Хейден. "Ми повиннi йти".
  
  "Чому?" Кензi залишалася бiльшою. Це не схоже на те, що iншi команди тут. Приємно провести хвилинку наодинцi iз собою, ти так не думаєш? Приємна змiна, коли нiхто не намагається мене утримати".
  
  Дрейк увiмкнув зв'язок. "Далеко? Ти ублюдок".
  
  "Що?"
  
  Кензi зiтхнула. "Це просто кам'яна кришка".
  
  Дрейк побачив у нiй контрабандистку релiквiй, пристрасть до скарбiв. Звiсно, це нiколи не вщухне. Це було її частиною. Вiн кивнув на Хейден.
  
  "Ми наздоженемо тебе. Обiцяю".
  
  Вiн пiдбiг до iншого боку п'єдесталу, взявся за камiнь i потяг.
  
  Хайден поспiшив з гробницi, Йорги та Кiнiмака йшли за ним. Смiт затримався у дверях. Дрейк спостерiгав, як було виявлено скарби з могили Аттили Гунна.
  
  У свiтлi лiхтарика його очi були заслiпленi; сяючi зеленi та червонi, сапфiрово-синi та яскраво-жовтi; вiдтiнки веселки, що переливаються та вiльнi вперше майже за тисячу рокiв. Багатства перемiстилися, меч вибитий iз колiї цим рухом. Блиснули iншi мечi. Намиста, щиколотки та браслети лежали купами.
  
  Пiд усiм цим, все ще загорнуте в кiлька уривкiв одягу, лежало тiло Аттiла. Дрейк вiрив у це так. Це мiсце нiколи не було виявлено грабiжниками могил; звiдси й наявнiсть багатства. Нацистам це потрiбно тiльки для їх бiльш широких планiв, i привернення уваги до монументальної знахiдки привернула б увагу до них. Затамувавши подих, вiн пiдскочив до комунiкатора.
  
  "Лорен", - прошепотiв вiн. "Ти маєш найняти когось, щоб охороняти все це. Ти просто маєш зробити так, щоб це сталося. Це неймовiрно. Єдине, що..." Вiн зробив паузу, шукаючи.
  
  "Що це?" - Запитав я.
  
  "Тут немає мечiв. Меч Марса зник".
  
  Лорен видихнула. "О нi, це недобре".
  
  Обличчя Дрейка стало напруженим. "Пiсля всього, через що ми пройшли", - сказав вiн. "Я страшенно добре це знаю".
  
  Кензi хмикнула. Дрейк озирнувся. "Меч Марса тут".
  
  "Чорт забирай, ти гарний. Контрабандист релiквiй та видатний злодiй. Ти стягнув це просто в мене з-пiд носа". Вiн дивився. "Це приголомшливо".
  
  Ти нiчого не можеш взяти. Вiн побачив, як вона дiстала прикрашений коштовностями предмет. "Але довiряю тобi вирушити за найцiннiшим товаром туди".
  
  "Бiльше, нiж Аттiла?"
  
  "Так звичайно. Ти можеш забрати його. Але що б ти не робив, залиш меч собi".
  
  Кензi розсмiялася i прибрала руку, залишивши прикрашений коштовностями скарб, але зберiгши меч. "Тепер я все це бачила", - сказала вона з якимось благоговiнням. "Ми можемо йти".
  
  Дрейк був щасливий, що вона виявила внутрiшнє бажання i що вiн допомiг їй його здiйснити. "Тодi все в порядку. Погляньмо, що таке Вершник Смертi ".
  
  
  Роздiл тридцять шостий
  
  
  Стоячи на колiнах пiд прямим сонячним промiнням, команда SPEAR вивчала останню коробку Ордену Страшного суду.
  
  Кiнiмака чекав на схвалення, поки Алiсiя i Май наближалися до кордонiв, тепер, коли на горизонтi можна було побачити дружнi вертольоти. Хайден вказав на Кiнiмак.
  
  "Продовжуй так само, Мано. Ми повиннi побачити, що всерединi, перш нiж прибуде компанiя; друг чи ворог".
  
  Гаваєць кивнув i клацнув замком. Дрейк нахилився вперед, коли кришка встала, зiткнувшись головами з Далем.
  
  "Чорт!" - крикнув вiн, моргаючи.
  
  "Це була твоя спроба поцiлунку, Йорки?"
  
  "Я поцiлую тебе, якщо ти ще раз ткнеш менi в обличчя цiєю кудлатою шваброю, яку ти називаєш головою. Кривавий йоркширський поцiлунок.
  
  Звiсно, нiхто його не чув. Усi вони були зосередженi новому одкровеннi.
  
  Хайден зазирнув усередину, схилившись над Кензi. "Шееїт", - сказала вона недбало. "Я нiколи не уявляв, що це буде так".
  
  "I я теж". Травня стояла.
  
  "Справжнiй страшний суд", - сказала Лорен, знову декламуючи текст. "Гiрший з усiх".
  
  "Ну, я не знаю про вас, хлопцi", - пробурмотiла Алiсiя. Але все, що я бачу всерединi, - це гребаний клаптик паперу. Схоже на мiй перелiк покупок ".
  
  Травень озирнулася. "Чомусь я не можу уявити тебе всерединi супермаркету".
  
  Алiсiя здригнулася. "Тiльки один раз. Усi цi вiзки, перегородки для проходу та варiанти вибору зовсiм вибили мене з колiї". Вона з тугою вивчала штурмовi вертольоти, що наближаються. "Це набагато краще".
  
  Кiнiмака сунув руку в коробку, витягнув клаптик паперу i тримав його так, щоб усi могли бачити. "Це просто набiр цифр".
  
  "Випадково", - сказав Смiт.
  
  Дрейк вiдчув гнiв. "Отже, Орден Страшного суду послав нас через пiвсвiту, щоб знайти клаптик паперу в гробницi, який був прихований протягом сотень рокiв? Мiсце, яке ми, можливо, нiколи б не знайшли, якби ми не мали досвiду з гробницями богiв? Я цього не розумiю ".
  
  "Нацисти були мисливцями за релiквiями та скарбами", - сказала Кензi. "Ви знаєте про ту неймовiрну масу, яку вони нещодавно виявили пiд полярним льодом? Дехто каже, що це база нацистiв. Вони пограбували все, вiд прикрас до сувоїв та картин. Вони намагалися створити зомбi, шукали вiчне життя та втратили тисячi людей у небезпечних пошуках. Якщо вони вважали за краще залишити це в гробницi Аттили Гунна, а не вкрасти багатство - то є жахлива причина".
  
  Лорен вказала на свої вуха. "Округ Колумбiя хоче знати, що це таке".
  
  Хайден узяв це у Кiнiмакi. Так, хлопцi, це старий клаптик блокнотного паперу, досить товстий i порваний з двох бокiв. Вiн пожовк i здається досить тендiтним. Так ось, посерединi є лiнiя листа, яка складається лише iз цифр". Вона зачитала їх: "483794311656..." Вона перевела дихання. "Це ще не все..."
  
  "Волога мрiя гiка". Алiсiя зiтхнула. "Але що, чорт забирай, нам робити?"
  
  "Забирайтеся звiдси", - сказав Дрейк, встаючи, коли гелiкоптери торкнулися землi. "Перш нiж нас знайдуть гуни".
  
  Пiлот пiдбiг пiдтюпцем. "Хлопцi, ви готовi? Нам доведеться тримати це у полi зору".
  
  Команда проводила його назад до гелiкоптерiв. Хайден закiнчила свiй виступ i роздала клаптик паперу по колу, коли вони посiдали на свої мiсця. "Є iдеї?"
  
  "З ними навiть у лотерею не зiграєш", - сказала Алiсiя. "Некорисно".
  
  "I яке вiдношення вони мають до смертi?" Сказав Дрейк. "А чотири вершники? Оскiльки цифри здаються важливими, чи це може мати якесь вiдношення до дат народження? Дати смертi?
  
  "Ми на мiсцi", - сказав йому на вухо, i вiн знову згадав, що вони були пiдключенi до всього свiту, якщо тiльки не вiдключали DC для виконання завдання, i в цьому випадку вони пiдключалися тiльки до Лорен.
  
  "Не тiльки на ньому", - сказав iнший голос. "Ми отримали це".
  
  Дрейк слухав, як гелiкоптери повiльно пiднiмаються в повiтря.
  
  "Цi цифри у розбивцi є координатами. Легко. Нацисти залишили вам чудову мету, люди ".
  
  Дрейк почав перевiряти та готувати свою зброю. "Мета?" - Запитав я.
  
  Так, перший набiр цифр вказує на Україну. Послiдовнiсть є одним довгим безперервним числом, тому нам знадобився деякий час, щоб її розшифрувати ".
  
  Алiсiя подивилася на свiй годинник. "Я не дзвоню по п'ять хвилин на день".
  
  "У тебе немає IQ у сто шiстдесят".
  
  "Звiдки, чорт забирай, ти знаєш, розумнику? Я нiколи не перевiряв це".
  
  Хвилина мовчання, а потiм: "У будь-якому випадку. Ми запровадили всю послiдовнiсть i пiдключили її до супутника. Те, на що ми дивимося зараз, - це велика промислова зона, можливо, вiсiм квадратних миль загалом. В основному там повно складiв, ми нарахували понад тридцять, i, схоже, вони порожнi. Дещо iз покинутої епохи вiйни. Це могло бути старе сховище радянських вiйськ, нинi покинуте".
  
  "А координати?" Запитав Хейден. "Чи вказують вони на щось конкретне?"
  
  "Все ще перевiряю". На лiнiї запанувала тиша.
  
  Хейден не потрiбно було iнформувати пiлотiв; вони вже прямували до України. Дрейк вiдчув, що трохи розслабився; принаймнi їхнi суперники не змогли перевершити їх у цьому. Вiн глянув на Хейдена i одними губами промовив.
  
  Чи можемо ми вимкнути це?
  
  Вона скорчила гримасу. Це виглядало б пiдозрiло.
  
  Крот? Вiн повiльно зобразив це, нахиляючись уперед.
  
  Хейден також так думав. Нема нiкого, кому ми могли б довiряти.
  
  Алiсiя засмiялася. "Чорт забирай, Дрейку, якщо ти хочеш поцiлувати її, просто зроби це".
  
  Чоловiк iз Йоркшира вiдкинувся назад, коли вертолiт розтинав небо. Це було майже неможливо - працювати на повну потужнiсть, коли ти не був певен, чи прикриє тебе навiть власне начальство. Тяжкiсть лягла на його серцi. Якщо проти них хтось щось задумував - вони ось-ось дiзнаються.
  
  Комунiкатор пискнув.
  
  "Вау".
  
  Хейден пiдвiв голову. "Що?" - Запитав я.
  
  Голос супер-гiка iз Вашингтона звучав злякано. Ти впевнений, Джефф? Я маю на увазi, я не можу сказати їм це, а потiм виявити, що це лише здогади ".
  
  Тиша. Потiм їхнiй коханець зробив глибокий вдих. "Вау, я маю сказати. Це погано. Це справдi погано. Координати, схоже, ведуть прямо до "Вершника Смертi".
  
  Даль зробив паузу на серединi процесу зарядки магазину у свiй пiстолет. "Це має сенс", - сказав вiн. "Але що це таке?"
  
  "Ядерна боєголовка".
  
  Хейден стиснула зуби. Ти можеш точно визначити це? Це у прямому ефiрi? Чи є там-"
  
  "Почекай", - видихнув виродок, переводячи подих. "Будь ласка, просто почекай. Це ще не все. Я не мав на увазi 'ядерну боєголовку'."
  
  Хайден насупився. "Тодi що ти мав на увазi?"
  
  "На трьох складах перебувають шiсть ядерних боєголовок. Ми не можемо бачити крiзь стiни, оскiльки будинки облицьованi свинцем, але ми можемо бачити крiзь дах за допомогою наших супутникiв. Зображення показують, що ядерна зброя вiдноситься до епохи вiсiмдесятих, ймовiрно, стоїть цiлий стан для правильного покупця i ретельно охороняється. Охорона переважно всерединi, iнодi вони об'їжджають порожню базу".
  
  "Отже, Орден Страшного Суду сховав шiсть одиниць ядерної зброї на трьох складах для подальшого використання?" Запитала Май. "Це справдi схоже на нацистський вчинок".
  
  "Зброя теж у робочому станi", - сказав виродок.
  
  "Звiдки ти це знаєш?"
  
  "Комп'ютерна система працює. Їх можна озброїти, направити, визволити".
  
  "У вас є точне розташування?" Запитала Кензi.
  
  "Так, ми робимо. Всi шестеро пристебнутi ременями до кузовiв бортових вантажiвок, що знаходяться всерединi складiв. Як не дивно, активнiсть усерединi нещодавно подвоїлася. Звiсно, їх також можна було б перемiстити".
  
  Дрейк подивився на Хейдена, який витрiщився на нього у вiдповiдь.
  
  "Крот", - сказала Кензi вголос.
  
  "А команди, що змагаються?" - Запитав Даль.
  
  "За даними АНБ, кiлькiсть чуток збiльшилась. Виглядає не дуже добре".
  
  "Я хотiла б знати, що вони сподiваються знайти", - сказала Май. "Окрiм шести старих ядерних боєголовок".
  
  "Меч Марса".
  
  Дрейк швидко повернув шию. "Що?" - Запитав я.
  
  Всi отримали координати, припускаючи, що цей крiт працює тут. Кожен поставив собi завдання створити супутник. Наше програмне забезпечення для обробки зображень оснащено всiлякими датчиками, i, починаючи з iсторiї з Одином та наступних промахiв, ми можемо виявити рiдкiсний елемент, пов'язаний iз гробницями та богами. Нашi прилади показують приблизний розмiр i форму предмета, i вiн збiгається зi зниклим мечем. Всi вони знають, що ми знайшли меч i прямуємо до ядерних зарядiв. Ми маємо це зробити".
  
  "Залиш меч на подрiбнювачi". Смiт знизав плечима.
  
  Дрейк, Дал та Хейден обмiнялися поглядами. "Жодного шансу в пеклi. Меч лишається з нами".
  
  Дрейк опустив голову. "Єдина кривава рiч, яка цiннiша, нiж Чингiсхан, Аттiла, Джеронiмо та Ганнiбал разом узятi", - сказав вiн. "I ми змушенi перейти до ядерної зброї".
  
  "Передбачливiсть", - сказала Май. "I їм це потрiбно з багатьох причин. Багатство.
  
  "Нагорода", - сказав Смiт.
  
  "Жадiбнiсть", - сказала Кензi.
  
  "Безвiдмовний", - переконано сказав Хейден. "З усiх цих причин, разом узятих. Де знаходяться шiсть ядерних зарядiв?
  
  "Двоє всерединi складу 17", - сказав комп'ютерник. "Iншi ядернi установки знаходяться у Вiсiмнадцятому та Дев'ятнадцятому, i я повiдомляю вам їхнє точне мiсцезнаходження прямо зараз. Це велика база, i ми вважаємо викиди тепла щонайменше вiд двох десяткiв тiл, тож будьте обережнi".
  
  Дрейк вiдкинувся назад, дивлячись на дах. "Ще раз?"
  
  Хайден знала, що вiн думав. "Ти вiриш, що пiсля цього все змiниться?"
  
  Вiн сумно посмiхнувся. "Я вiрю".
  
  "Тодi давайте вдаримо щосили", - сказав Даль. "Як команда, як колеги. Давайте зробимо це востаннє".
  
  
  Роздiл тридцять сьомий
  
  
  Командi SPEAR довелося нелегко. Стара, занедбана база була просто безладне розташування великих витягнутих складiв з мережею рiвних ґрунтових дорiг, що проходять мiж ними. Дороги були дуже широкими, щоби пропускати великi вантажiвки. Дрейк припустив, що колись це було щось на зразок складу, мiсце, де можна було розмiстити величезну кiлькiсть вiйськової технiки. Гелiкоптери приземлилися на околицi, за iржавою, напiврозваленою огорожею, i майже миттєво вiдключили двигуни.
  
  "Команда готова", - сказала Хейден у свiй комунiкатор.
  
  "Iди", - сказав їй констебль Дi Сi. "Переконайтеся, що боєголовки виведенi з ладу, а iнший предмет у безпецi".
  
  Даль бурчав на землю. "Поговоримо про те, як замикати дверi стайнi пiсля того, як кiнь втiк".
  
  Команда вже зафiксувала в розумi розташування всiх трьох складiв i мала гарне уявлення про звивисту дорожню мережу. По сутi все перетиналося з усiм iншим. Не було нi глухих кутiв, нi околиць, нi шляхiв вiдходу, крiм одного. Усi склади по периметру оточенi густим лiсом, але внутрiшнi - три життєво важливих - розташовувалися серед iнших випадковому порядку.
  
  Вони тiкали разом.
  
  "Нам доведеться роздiлитися, нейтралiзувати ядерну зброю, потiм знайти спосiб вивезти її звiдси в приємнiше мiсце", - сказав Хейден. "Румунiя недалеко".
  
  Тепер Лорен була з ними, повнiстю пiдключена до Вашингтона, i, довiвши, що вона може думати пiд тиском, вона могла знадобитися їм, коли дiйде до поводження з ядерною зброєю. Стiйку голову, здатну передавати iнформацiю каналами, не можна недооцiнювати. Вони йшли низько, швидко та тримали курс на склади.
  
  Перед ними вiдкрилася ґрунтова дорога, пустельна. За межами цього вся територiя була вкрита голою землею та сланцем, лише з кiлькома пучками рiдкiсної коричневої трави. Дрейк оглянув мiсце подiї i наказав висуватися. Вони вибiгли на вiдкрите мiсце зi зброєю напоготовi. Запах бруду та олiї вразив його почуття, i холодний вiтерець ударив в обличчя. Їхнє спорядження дзвенiло, їхнi черевики сильно вдарялися об землю.
  
  Вони пiдiйшли до першої стiни складу i зупинилися, притулившись до неї спиною. Дрейк глянув уздовж лiнiї.
  
  "Готовi?" - Запитав я.
  
  "Йди".
  
  Вiн оглянув наступний вiдрiзок їхнього маршруту, знаючи, що вони не мали нiяких камер вiдеоспостереження, про якi варто було б турбуватися, оскiльки прилади не зафiксували жодних сигналiв, що виходять з бази, крiм мобiльних телефонiв. Самi ядернi набої видавали низькочастотний гул. За межами цього мiсце було безплiдним.
  
  Ще одна пробiжка, i вони натрапили на iнший склад. На кожнiй iз них чорним каракулями було написано свiй номер упоперек. Кожен з них виглядав застарiлим, несмачним, з струмками iржi, що спускалися з даху на пiдлогу. Водостiчнi жолоби вiльно розгойдувалися, зазубренi вiдрiзки вказували на землю, з них капала брудна вода.
  
  Тепер Дрейк роздивився попереду лiвий кут складу 17. "Ми перетинаємо цю дорогу", - сказав вiн. "Пробираємось флангом цього складу, поки не дiйдемо до кiнця. Таким чином, ми всього за двадцять футiв вiд сiмнадцяти."
  
  Вiн рушив далi, потiм зупинився. Попереду дорогою проїхала машина служби безпеки, рухаючись шляхом, який перетинав їх. Однак нiчого не сталося. Дрейк зiтхнув з полегшенням.
  
  "Тут немає друзiв", - нагадав їм Даль. "Не довiряй нiкому за межами команди". Йому не потрiбно було додавати "Навiть американцям".
  
  Тепер Дрейк зрушив з мiсця, притулився до стiни складу i рушив уперед. На складi 17 було два маленькi вiкна, що виходять на фасад. Дрейк тихо вилаявся, але зрозумiв, що iншого виходу немає.
  
  "Рухайте", - сказав вiн наполегливо. "Рухай це зараз".
  
  
  Роздiл тридцять восьмий
  
  
  Вони побiгли до дверей складу, роздiлившись на три групи. Дрейк, Алiсiя та Мей набрали по сiмнадцять очок; Дал, Кензi та Хайден набрали по вiсiмнадцять, внаслiдок чого Смiт, Лорен, Кiнiмака та Йоргi отримали по дев'ятнадцять. Вони як один врiзалися у головнi дверi.
  
  Дрейк штовхнув дверi, зiрвавши її з петель. Чоловiк саме виходив з офiсу всерединi. Дрейк узяв його пiд пахву, сильно смикнув i вiдкинув до протилежної стiни офiсу. Вузький прохiд, в якому вони знаходилися, вiдкривався прямо на склад, тому Алiсiя та Мей обiйшли його.
  
  Дрейк закiнчив чоловiка, залишив його в коматозному станi та перевiрив невеликi офiси, перш нiж приєднатися до жiнок. Його очам з'явилося захоплююче видовище. Склад був величезний, довгий i високий. У його центрi, поряд з рядком роликових дверей, стояла довга низька вантажiвка з бортовою платформою - кабiна з великим двигуном спереду. Двi ядернi боєголовки лежали в кузовi вантажiвки, ясно, як день, їх носовi частини були зверненi вперед, чорнi ременi крiпили їх через рiвнi промiжки. Ременi забезпечували б гнучкiсть без великого перемiщення - хороша iдея для транспортування, припустив Дрейк, оскiльки нiхто не хотiв, щоби смертоносна ракета розбилася об нерухомий об'єкт. Величезна зв'язка бiчних штор лежала збоку вiд величезної вантажiвки, яку, як вiн припустив, прикрiпили перед вiдправленням.
  
  "Жодної охорони", - сказала Май.
  
  Алiсiя вказала на iнший офiс праворуч вiд вантажiвки. "Моє припущення".
  
  "Можна подумати, вони мають бути бiльш стурбованi", - сказала Май.
  
  Дрейк не мiг не перевiрити наявнiсть камер вiдеоспостереження, виявивши, що важко повнiстю покладатися на групу фанатiв, якi сидять в офiсi з кондицiонером. "Наш старий друг, самозаспокоєнiсть, мабуть, за роботою", - сказав вiн. "Вони довгий час тримали це в секретi".
  
  На каналах зв'язку вони чули звуки бою, iншi команди були зайнятi.
  
  Алiсiя кинулася до вантажiвки. "На менi!"
  
  
  * * *
  
  
  Даль схопив найближчого чоловiка i жбурнув його до крокв, отримавши пристойну кiлькiсть ефiрного часу, перш нiж побачити, як вiн незграбно звалився на землю. Кiстки зламалися. Потекла кров. Кензi прослизнула повз, стрiляючи зi свого пiстолета-кулемета, вражаючи чоловiкiв, що бiжать, якi потiм сильно приклалися обличчям до землi. Хайден перейшла на iнший бiк, вiддаючи перевагу своєму "Глоку". Величезна вантажiвка, яку вони знайшли, стояла в центрi складу, поряд з трьома офiсами та кiлькома рядами ящикiв. Вони гадки не мали, що знаходиться всерединi, але подумали, що було б розумно з'ясувати.
  
  Хайден попрямувала до вантажiвки, очима скануючи кiлька ядерних зарядiв, встановлених над її головою. Чорт забирай, вони були величезними на такiй вiдстанi. Монстри, якi не мають iншої мети, окрiм як спустошувати. Тодi, безперечно, вони були Смертю i явно були частиною четвертого Вершника. Аттiла був другою за давниною фiгурою з чотирьох, що народився через сiмсот рокiв пiсля Ганнiбала i, за збiгом, за сiмсот рокiв до Чингiсхана. Джеронiмо народився 1829 року. Усi вершники по-своєму мають рацiю. Усi королi, вбивцi, генерали, неперевершенi стратеги. Усi кинули виклик своїм передбачуваним найкращим.
  
  Чи це було причиною, через яку Орден обрав їх?
  
  Вона знала, що крiт iз Вашингтона знущався з них iз знанням справи.
  
  Зараз немає часу щось змiнювати. Вона пройшла за платформу, прямуючи до ящикiв. Деякi кришки були перекошенi, iншi притуленi до дерев'яних стiн. Солома та iншi пакувальнi матерiали просочилися зверху. Хейден застрелив одну людину, потiм обмiнявся кулями з iншою i був змушений пiрнути на землю i сховатися.
  
  Вона опинилася у заднiй частинi вантажiвки, а над нею нависав хвiст ядерної боєголовки.
  
  "Що, чорт забирай, станеться, якщо куля потрапить в одну з цих штуковин?"
  
  "Не хвилюйся, це має бути хороший пострiл, щоб потрапити прямо в ядро або вибухiвку", - сказав їй голос у зв'язку. "Але я думаю, завжди є шанс на щасливу випадковiсть".
  
  Хейден стиснула зуби. "О, дякую, приятель".
  
  "Немає проблем. Не хвилюйся, це навряд чи станеться".
  
  Хайден проiгнорувала м'який, безпристрасний коментар, викотилася на вiдкрите мiсце i випустила у свого супротивника весь магазин. Чоловiк упав, стiкаючи кров'ю. Хейден вставила ще один журнал, коли вона кинулася до ящикiв.
  
  Величезний склад оточував її, оголошений пострiлами, досить просторий, щоб викликати занепокоєння, крокви були такi високi, що в них легко мiг сховатися недружнiй супротивник. Вона визирнула з-за ящикiв.
  
  "Я думаю, у нас все добре", - сказала вона. "Схоже, що у них тут проводиться не одна операцiя".
  
  Кензi пiдбiгла, розмахуючи Мечем Марса. "Що це?" - Запитав я.
  
  Даль присiв навпочiпки бiля величезного колеса платформи. "Будь напоготовi. У нас тут бiльше, нiж один ворог".
  
  Хайден просiяв солому. "Вкраденi товари", - сказала вона. "Мабуть, це дорожня точка. Тут великий асортимент.
  
  Кензi дiстала золоту статуетку. "У них є команди, якi проводять рейди додому. Крадiжки iз зломом. Це величезний бiзнес. Все вивозиться, продається чи переплавляється. Рiвень свiдомостi, який стоїть за цими злочинами, нижчий за нуль ".
  
  Даль прошепотiв: "Налiво вiд тебе".
  
  Хайден пiрнула за шухляду, помiтила свою жертву i вiдкрила вогонь.
  
  
  * * *
  
  
  Лорен Фокс пiшла за Мано Кiнiмак в лiгво лева. Вона бачила, як Смiт розправився з ворогом i залишив його вмирати. Вона бачила, як Йоргi розкриває замок на дверях офiсу, входить i оголошує його застарiлим за хвилину. Щодня вона намагалася не вiдставати. Щодня вона турбувалася, що може втратити своє мiсце у командi. Це було частиною того, чому вона домагалася прихильностi Нiколаса Белла, чому вона пiдтримувала зв'язок i шукала iншi способи допомогти.
  
  Вона любила команду i хотiла залишитись її частиною.
  
  Тепер вона залишалася ззаду, з "Глоком" у руцi i сподiваючись, що їй не доведеться ним користуватися. Плоскогiр'я займали бiльшу частину її зору, величезнi та жахливi. Боєголовки були тьмяного зеленого кольору, не вiдбивають свiтло, безсумнiвно, однiєю з найбiльш загрозливих форм, якi може уявити сучасний людський розум. Смiт зчепився з великим охоронцем, отримав кiлька ударiв, а потiм вивiв хлопця з ладу саме в той момент, коли Лорен пiдкрадалася, щоб допомогти. Праворуч вiд неї Кiнiмака застрелила ще двох. Кулi почали облiтати склад, коли решта зрозумiла, що на них напала.
  
  Позаду вона побачила, як кiлька охоронцiв прорвалися до кабiни вантажiвки.
  
  "Обережно", - вона включила зв'язок, - "Я бачу людей, якi прямують до фасаду. Боже мiй, вони збираються спробувати вигнати їх звiдси?
  
  "Про нi", - озвучила вiдповiдь Округ Колумбiя для всiх. "Ви маєте нейтралiзувати цi ядернi заряди. Якщо у цих хлопцiв є коди запуску, то навiть один iз них, який буде випущений, буде катастрофою. Слухайте, всi шiсть мають бути нейтралiзованi. Зараз же!"
  
  
  * * *
  
  
  "Тобi страшенно легко говорити", - пробурмотiла Алiсiя. "Загорнувшись у свiй халат i потягуючи свiй пiнистий капучiно. Зачекайте, я бачу, вони теж прямують до таксi тут."
  
  Дрейк змiнив напрямок, побачивши, що вiн може мчати по цiй сторонi платформи i не зустрiти жодного опору. Помахавши Алiсiї, вiн швидко вирушив у дорогу.
  
  Голос Май перервав його концентрацiю. "Дивися пiд ноги!"
  
  Що...?
  
  Чоловiк у товстiй чорнiй шкiрянiй куртцi ковзнув пiд платформу, витягнувши ноги. Завдяки щасливому випадку або хитромудрому задуму вони потрапили Дрейку в гомiлки i вiдправили його перекидатися. Пiстолет-кулемет ковзнув уперед. Дрейк проiгнорував нову порцiю синцiв i залiз пiд вантажiвку саме в той момент, коли охоронець вiдкрив вогонь. Кулi прошивали бетон у нього за спиною. Охоронець переслiдував його, вихопивши пiстолет.
  
  Дрейк залiз прямо пiд вантажiвку, вiдчуваючи величезну зброю над своєю головою. Охоронець пригнувся, потiм сiв. Дрейк вистрiлив зi свого "Глока" i розсiк чоловiковi чоло. Ззаду почувся тупiт крокiв, а потiм на нього з силою навалилася вага iншого чоловiка, що навалився зверху. Пiдборiддя Дрейка вдарилося об землю, змусивши зiрки i чорноту закрутитися перед його очима. Його зуби клацнули один об одного, вiдколовшись крихiтними шматочками. Бiль вибухнув усюди. Вiн перекотився, врiзав лiктем комусь у вiчi. Пiдвiвся пiстолет, вистрiлив; кулi на дюйм промахнулися повз череп Дрейка i пройшли прямо вгору, в основу ядерного заряду.
  
  Дрейк вiдчув приплив адреналiну. "Це ..." Вiн схопив чоловiка за голову i щосили вдарив нею об бетон "... блядь. Ядерний. Ракета. Кожне слово - удар. Зрештою, голова вiдкинулася. Дрейк вибрався назад з-пiд вантажiвки i зустрiв Алiсiю, що бiжить далi.
  
  "Немає часу на сон, Дрейки. Це якесь серйозне лайно".
  
  Йоркширець схопив свiй пiстолет-кулемет i спробував позбутися дзвону у вухах. Голос Алiсiї допомiг.
  
  "Май? Ти в порядку?"
  
  "Нi! Притиснутi один до одного".
  
  З двигуна платформи долинув рев.
  
  "Бiжи швидше", - сказав Дрейк. "Ще кiлька секунд, i цi боєголовки заберуться звiдси!"
  
  
  Роздiл тридцять дев'ятий
  
  
  Дрейк додав у швидкостi. У цi днi було незвичайно, що вiн бачить прямо, тож сьогоднi все було як завжди. Дверi кабiни попереду пiднялися на висоту голови. Дрейк простяг руку, схопився за ручку i потяг. Алiсiя прицiлилася зi свого "Глока".
  
  Вiдскочила ручна граната.
  
  Дрейк дивився на нього, не вiрячи своїм очам. "Ти що, гребана дитина-"
  
  Алiсiя вдарила його в груди, вiдкинувши його назад i обiйшовши передню частину вантажiвки. Граната сильно вибухнула, шрапнель розлетiлася на всi боки. Дрейк катався з Алiсiєю, двоє трималися разом. Дверi вантажiвки почали обертатися i перекидатися перед транспортним засобом. Коли Дрейк пiдняв очi, в кабiнi, високо нагорi, сидiв тiльки один чоловiк, який злiсно посмiхався йому зверху вниз. Вiн натиснув на педаль газу.
  
  Дрейк знав, що нiзащо на свiтi не було шансу, що транспортний засiб зможе рушити з мiсця досить швидко, щоб задавити їх. Вiн глянув убiк i побачив, що на них кидаються ще троє охоронцiв. Вантажiвка заревiла, її колеса почали зчiплюватись i просувати її вперед дюйм за дюймом за раз. Розсувнi дверi не зрушили з мiсця, але це не зупинило б його.
  
  Комунiкатор ожив.
  
  "Вони вивозять звiдси вантажiвки! Кабiни куленепробивнi. I страшенно важко дiстатися". Це був голос Хейдена".
  
  "Немає шляху всередину?" - спитав Кiнiмака.
  
  "Нi. Це запечатано. I я не хочу застосовувати занадто багато сили, якщо ви розумiєте, що я маю на увазi".
  
  I хоча Дрейк знав, що в їхнiй власнiй вантажiвцi тепер не було бокових дверей, залишалися ще двi, про якi варто було турбуватися.
  
  "Застрибуй на платформу", - сказав вiн. "Починайте вiд'єднувати цi ядернi заряди. Вони будуть змушенi зупинитися".
  
  "Рiзковано. Страшенно ризиковано, Дрейк. Що, якщо одна з боєголовок вiдiрветься?
  
  Дрейк вибiг з-за кабiни, стрiляючи по нападникам. "Одна бiса проблема за раз. Хто ми - вундеркiнди?
  
  Алiсiя застрелила переслiдувача. "Боюсь, у нашi днi вони бiльше схожi на "сумнiвних ублюдкiв"".
  
  Разом вони схопилися на платформу i опинилися вiч-на-вiч з ядерною бомбою.
  
  
  * * *
  
  
  "Це працює на двох фронтах", - сказав Дрейк тепер у зв'язку. "Ми можемо нейтралiзувати та роз'єднати одночасно".
  
  Хайден хмикнув. "Постарайся не говорити про це так самозадоволено".
  
  "Йоркширцi не поводяться самовдоволено, кохана. Ми робимо все просто приголомшливо, використовуючи лише краплинку смирення".
  
  "Плюс кiлька тисяч лайнових речей". Голос Даля звучав так, наче вiн утiк. "Йоркширськi пудинги. Тер'єри. Пиво. Спортивнi команди. I цей акцент?
  
  Дрейк вiдчув, як вантажiвка починає рухатися пiд нею. "Де панель управлiння, народ?"
  
  Технiк вiдповiв негайно. "Бачите, боєголовка складається приблизно iз тридцяти вигнутих панелей? Це восьма вiд загостреного кiнця."
  
  "Моя своєрiдна мова".
  
  Пролунали новi пострiли. Алiсiя вже була зосереджена на переслiдуваннi. Май щойно застрибнула на задню частину платформи. Тепер вона переглянула серверну частину the nuke.
  
  "Поганi новини. Британцi тут".
  
  "Я думаю, у нас є китайцi", - заговорив Даль.
  
  "Французька", - сказав Кiнiмака. "Нова команда".
  
  Дрейк пiдскочив до панелi керування. Чи знаємо ми, де знаходиться Меч Марса?
  
  "Так, Метт. Але я не можу зараз сказати це вголос, чи не так? - вiдповiв голос.
  
  "Ага", - сказав Даль.
  
  Дрейк скривився i дiстав маленьку викрутку з унiверсальним долотом. Вiн швидко вiдкрутив вiсiм болтiв i дозволив їм випасти. Вiн опинився перед двома маленькими панелями керування розмiром з автомобiльними екранами супутникової навiгацiї, клавiатурною панеллю i безлiччю миготливих бiлих символiв.
  
  "Кирилиця", - сказав вiн. "Звичайно, це так".
  
  "Чи може цей день стати ще гiршим?" Алiсiя прокричала через увесь свiт.
  
  Йоркширець опустив голову. "Це, чорт забирай, вiдбудеться зараз".
  
  Вантажiвка набрала швидкiсть, прямуючи до розсувних дверей. Британцi наступали щiльним строєм iз тилу складу. Вартовi розосередилися навколо них.
  
  Ядерна бомба спалахнула, повнiстю активована, яка чекає на код запуску або код знищення.
  
  Дрейк знав, що вони мають рухатись. Вiн знав, що вони не могли зрушити з мiсця. Єдине, чого вiн не знав - хто помре першим?
  
  
  * * *
  
  
  Охоронцi кинулися першими, стрiляючи. Дрейк був великою мiшенню, i нерухомi кулi проносилися повз Алiсiю, вражаючи боєголовку. На секунду життя Дрейка промайнуло перед його очима, потiм Алiсiя поклала одного охоронця, а Май iншого. Вiн бачив, що буде щось бiльше, хоч i знав, що ще бiльше прийшло з їхнього слiпого боку. Бiлi символи спалахнули, курсор моргнув i почав чекати.
  
  "Як ви думаєте, охорона може вибухнути?" Раптом тихо сказав Смiт. "Можливо, це їхнiй наказ?"
  
  "Чому вони мали померти?" Запитала Кензi.
  
  "Ми бачили це ранiше", - сказав Кiнiмака. "Сiм'ям, якi отримують величезнi виплати, була потрiбна медична допомога або вiдчайдушне переселення, коли вмирав глава їхньої родини. Якщо вони належать, наприклад, до мафiї чи трiади. Це можливо".
  
  Дрейк знав, що вони не зможуть довго залишатись щасливчиками. Алiсiї вдалося послабити ремiнь, коли вантажiвка котилася далi. Сподiваюся, водiй побачить. Але тодi було б йому байдуже? Дрейк не бачив iншого виходу.
  
  Вiн помчав платформою до задньої частини, шалено розмахуючи руками.
  
  "Почекайте! Зупинися, зупинись. Не стрiляйте. Я англiєць!"
  
  Бурчання Даля сказала все, слiв не потрiбно.
  
  Дрейк впав на колiна в заднiй частинi вантажiвки, хвостове оперення ядерної зброї лiворуч вiд нього, руки в повiтрi i обличчям до пiдроздiлу SAS, що наближається, з п'яти осiб, абсолютно беззбройний.
  
  "Нам потрiбна ваша допомога", - сказав вiн. "Занадто багато поставлено на карту, щоб ми могли вести вiйну".
  
  Вiн побачив, як молодик переключився на зв'язок, побачив, як двоє старших чоловiкiв витрiщилися на його обличчя. Можливо, вони впiзнали б його. Можливо, вони знали про Майкла Крауча. Вiн знову заговорив.
  
  "Я Метт Дрейк. Колишнiй солдат SAS. Колишнiй солдат. Працюю у мiжнароднiй командi спецназу пiд назвою SPEAR. Я тренувався у Херефордi. Мене тренував Крауч".
  
  Назва запам'яталася, це все. Двi з п'яти гармат були опущенi. Дрейк почув голос Алiсiї у зв'язку.
  
  "Ти мiг би згадати i моє iм'я".
  
  Вiн трохи скривився. "Можливо, це не найкраща iдея, кохана".
  
  Травень та Алiсiя тримали охоронцiв на вiдстанi. Минули секунди. Британськi солдати SAS вiдкрили вогонь за ще бiльшою кiлькiстю охоронцiв, що наближаються, пiрнули за бочки з маслом, якими заповнювали плоске лiжко. Дрейк чекав. Людина з радiо нарештi закiнчила.
  
  "Мет Дрейк? Я з Кембриджу. Ми зустрiчалися ранiше. Що тобi потрiбно?"
  
  Щасливий день, подумав вiн. SAS на борту.
  
  "Допоможiть нам убезпечити цей склад, зупинити цю вантажiвку та знешкодити цю ядерну бомбу", - сказав вiн. "У такому порядку".
  
  Британцi схопилися за це.
  
  Роздiлившись i пробiгши по обидва боки платформи, вони зняли охоронцiв, що наближаються, чудово працюючи в командi. Дрейк побачив це i впивався, згадуючи колишнi часи. У рухах команди вiдчувалася плавна грацiя, царствена постава i непохитна впевненiсть. Вiн думав, що "СПIР" - найкраща команда у свiтi, але тепер...
  
  "Дрейк! Травень плакала. "Ядерна бомба!"
  
  О так . Вiн кинувся назад до панелi управлiння, дивився на екрани, клавiатуру та цифри.
  
  "Виродки?" вiн запитав. "Чи знаємо ми код?"
  
  "Це може бути буквально будь-що", - вiдповiв хтось.
  
  "Це, блядь, не зовсiм допомагає, ти, чортiв тупиця".
  
  "Вибачте. Якби ми знали iмена членiв Ордену, ми могли б дiзнатися про їхнi днi народження?"
  
  Дрейк знав, що розмовляє з людиною, якiй байдуже. То був чоловiк, з яким вони розмовляли ранiше, нестерпний засранець.
  
  Лорен прокричала: "Ви згадали наказ. Якщо вони були тут, вони, мабуть, запрограмували ядерну зброю. Я не можу повiрити, що вони не залишили записку iз кодами ".
  
  "Можливо, тут немає жодного коду, дитинко", - сказав мудак. "Пам'ятаєте сигнал, який ви подали, вiдкривши могилу Джеронiмо? Можливо, це сталося i тут, i спричинило запуск ядерних боєголовок ".
  
  Дрейк вiдступив назад. "Чорт, вони озброєнi?"
  
  "Повнiстю. Миготливi бiлi символи, якi ви бачите, - це цифри зворотного вiдлiку."
  
  Гостра крижана вода залила його тiло, i вiн ледве мiг дихати. "Як ... як довго?"
  
  Кашель. "Шiстдесят чотири секунди. Тодi ти i твої незаконнонародженi брати пiдете в iсторiю. Орден буде вiчно керувати нероздiльно! Вони живуть через мене! Я є Порядок!"
  
  Настала бiйка i велика кiлькiсть крикiв. Дрейк стежив за секундами на своєму наручному годиннику.
  
  Алло? Ти там?" - Запитав молодий голос.
  
  "Привiт, приятель", - пробурмотiв Дрейк. "У нас є тридцять одна секунда".
  
  "Я думав про це. Твоя подруга Лорен згадала про Орден. Ну, у них має бути код знищення. I оскiльки все iнше є частиною тексту, я щойно переглянув. Пам'ятаєш? Тут написано: 'Єдиний код на вбивство - це коли вершники встали'. Це щось означає для тебе?"
  
  Дрейк ламав голову, але не мiг думати нi про що, крiм зменшувального рахунку секунд. "Виник?" - повторив вiн. "Прокинувся? Воскрес? Подумайте, як думає Орден? Що нацисти мали на увазi. Якщо з'являється Вершник, вiн-"
  
  "Народжується", - сказав молодий голос. "Можливо, це їхнi дати народження? Але цього може бути. Цi ядернi бомби доби вiсiмдесятих зазвичай мають тризначний код ураження." У його голосi лунав розпач.
  
  Дев'ятнадцять секунд до руйнування.
  
  Кензi заговорила. "Тризначний, ви кажете? Зазвичай?
  
  "Так".
  
  Шiстнадцять.
  
  Дрейк озирнувся на Алiсiю, побачив, що вона схилилася над ременем, намагаючись вiдстебнути його i одночасно застрелити охоронця. Бачив її волосся, її тiло, її дивовижний дух. Алiсiя ...
  
  Десять секунд.
  
  Потiм Кензi закричала, пiдтверджуючи вiру Даля у неї. "В мене це є. Спробуй сiмсот.
  
  "Сiм-о-о-о. Чому?
  
  "Не питай. Просто зроби це!"
  
  Молодий технар дав Дрейку символи кирилиць, i йоркширець натиснув на кнопки.
  
  Чотири - три - два -
  
  "Це не спрацювало", - сказав вiн.
  
  
  РОЗДIЛ СОРОКОВА
  
  
  "Так", - вiдповiла Кензi. "Це вiдбулося".
  
  Звичайно, вона роззброїла їх, а Лорен роззброїла їх. Дрейк перевiв погляд з корпусу ядерного снаряда на травень, де вона стояла перед iншою клавiатурою. Усi шiсть ядерних зарядiв було знешкоджено.
  
  Вiн подивився на свiй годинник. "У нас залишалося менше секунди", - сказав вiн.
  
  Скрiзь SAS швидко розправлялася з охоронцями. Алiсiя розстебнула другий ремiнь, i боєголовка трохи зрушила. Дрейк вiдчув, як вiн набирає швидкiсть, наближаючись до дверей на роликах.
  
  "Хтось вже зупинив свою вантажiвку?"
  
  "Я займусь цим!" - Вигукнула Кензi. "Лiтерально!"
  
  "Нi за що", - сказав Кiнiмака. Французи скрiзь, де немає охорони. Тут справжнiй бунт.
  
  Дрейк спостерiгав, як SAS розправляється iз охоронцями; Алiсiя смикає за iнший ремiнь, а Май кидає захисний кожух у заднє колесо вантажiвки.
  
  "Так, я знаю, що ти маєш на увазi". Команда SPEAR була неймовiрно напружена.
  
  "Я бачу, що вiдбувається щось ще", - почав молодий технiк. "Я-"
  
  Їхнiй зв'язок iз Вашингтоном обiрвався.
  
  "Сказати ще раз?" Дрейк намагався.
  
  Зловiсне мовчання було його єдиною вiдповiддю.
  
  "Чорт, це не може бути добре". Дрейк прочухав весь склад.
  
  Команда SEAL 7 обрушилася на них так, нiби все пекло вибухнуло.
  
  
  * * *
  
  
  Даль побiг за вантажiвкою, коли той наближався до розсувних дверей складу 18. Китаєць пробiг через передню частину гуркотливої вантажiвки, прямуючи до дальнiх бiчних дверей. Вони стрiляли впоперек, коли тiкали. Охоронцi намагалися їх зупинити. Китайський спецназ знищив їх кулями та врукопашну. Хейден не пощастило опинитися в переднiй частинi платформи, коли почалася дiя.
  
  Вона зламала шию охоронцевi, потiм використала його тiло, щоб прикритися, коли китайцi вiдкрили безладний вогонь. Кулi, що з глухим стукотом встромилися в тiло, вiдкинули її назад. Її щит звалився. Кинувши його, вона стрибнула за одну з переднiх гуркiтливих шин, обiйшовши її ззаду, коли вона покотилася вперед. Китайцi перетнули передню частину вантажiвки.
  
  Даль розпалив вогонь, розкидавши їх, як кеглi для боулiнгу. Неймовiрно спостерiгати, це слугувало демонстрацiєю їхньої майже нелюдської реакцiї. Навiть вiдстрибнувши, вони вiдкрили вогонь у вiдповiдь.
  
  Даль поспiшно сховався, пригнувшись за вантажiвкою, потiм визирнув i випустив ще кiлька куль. Китайцi на мить були притиснутi до землi, коли охоронцi пiдiйшли до них ззаду. Даль глянув на Кензi.
  
  Не там, де вона мала бути.
  
  "Кенз? Ти в порядку?"
  
  "О так, просто забираю старого друга".
  
  Даль iнстинктивно обернувся i побачив, як вона риється в ящиках, її голова глибоко всерединi, живiт примостився на краю кришки, дупу високо пiднято.
  
  "Це трохи вiдштовхує".
  
  Що? О, нудьгуєш за дружиною? Вона може бути крутiша за тебе, Торсте, але пам'ятай - це тiльки робить тебе гарячiше, нiж вона."
  
  Вiн вiдвiв погляд, почуваючи себе роздирається. Вiн жив у такому станi мiж шлюбом i розлученням, i все ж таки мав шанс щось з усiм цим зробити. Що, чорт забирай, вiн тут робив?
  
  Моя робота.
  
  Китайцi знову вступили в бiй, кромсаючи охоронцiв, що наближаються, кулеметним вогнем i притискаючи Даля i Хейдена до землi. Швед обернувся i побачив, як Кензi вислизає з дерев'яної скриньки.
  
  "О, яйця. Невже?
  
  Вона тримала перед очима нову блискучу катану лезом догори. "Я просто знав, що знайду один, якщо копицю досить глибоко. Розбiйники що неспроможнi встояти перед мечем".
  
  "Де кривавий Меч Марса?"
  
  "О, я кинув це в ящик".
  
  "Дiдька лисого!"
  
  Вона побiгла з мечем в однiй руцi, автоматично в iншiй, потiм застрибнула назад на кузов вантажiвки, розмитою плямою промайнувши перед очима Даля. Вiдкинувши катану, вона вiдкрила вогонь по китайцях, що бiжать.
  
  "Куди вони прямують?"
  
  "Склад 17", - сказав Даль. "I ми повиннi йти за ними".
  
  
  * * *
  
  
  Лорен бачила, як французький контингент атакував з правого боку складу 19. Кiнiмака та Смiт вже були в тому напрямку i негайно вступили у бiй. Йоргi сiв за бочками, стрiляючи з прицiлом до охоронцiв. Лорен вiдчула, як її серце здригнулося, коли вантажiвка з двома ядерними зарядами рушила вперед.
  
  Згадавши все, що було сказано, вона застрибнула на дах вантажiвки, використовуючи колеса як опору. Потiм вона почала послаблювати першу лямку. Якби вони могли зробити вантаж дуже нестабiльним, вантажiвки були змушенi зупинитися. Вона пiдвела голову, визираючи з-за ядерної бомби, наступивши на одну з великих чурок, i побачила, як Смiт б'ється на кулаках з одним iз французьких хлопцiв.
  
  Констебль вийшов зв'язок. "Щойно пiдтверджено агентом у Парижi. Пам'ятаєте Армана Ардженто? Вiн допомагав вам, хлопцi, кiлька разiв за цi роки. Ну вiн каже, що присутнiсть французького контингенту не санкцiонована. Повнiстю. Там усерединi може йти якась жорстока вiйна ".
  
  Лорен проковтнула i дивилася, як Смiт падає навзнак, опускаючись на одне колiно. Французький, що стоїть над ним, схопив його за волосся, вiдiрвав смужку вiд корiння i вiдкинув убiк. Смiт скрикнув. Удар колiном у нiс змусив його похитнутись. Французький хлопець стрибнув зверху. Смiт боровся. Лорен перевела погляд з нього на Кiнiмаку, потiм на Йорги, ядерну боєголовку i стулчастi дверi, що наближаються.
  
  Що менi робити?
  
  Пiднiмiть якийсь чортiв шум.
  
  Вона розрядила магазин свого 'Глока' високо над головами ворогiв, змусивши їх здригнутися i пригнутися. Це дало Смiту i Кiнiмаку дорогоцiннi секунди. третього, змусивши його похитнутися i вибути з бою.
  
  Залишився один француз.
  
  Лорен впала, коли куля зi дзвоном вiдскочила вiд корпусу ядерного снаряда. Наскiльки страшно було, що це навiть її не турбувало? Наскiльки вона звикла до цього? Але вона була частиною цiєї команди i була сповнена рiшучостi залишатися з нею доти, доки вона буде в них. Вона знайшла цю сiм'ю i пiдтримуватиме її.
  
  Величезна вантажiвка швидко набрала швидкiсть, сильно розiгнавшись, прямо на дверi з рольставнями, врiзалася в неї, через що передня кабiна злегка вiдскочила, а потiм проламалася прямо крiзь неї.
  
  Лорен кинулась на кузов вантажiвки.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк здригнувся, коли "Морськi котики" вступили в бiй з SAS i SPEAR поряд з ядерною боєголовкою, що рухається, запитуючи, чи може якась битва бути бiльш заплутаною або стати бiльш смертоносною, нiж це. Декiлька слiв з комунiкатора пiдказали йому, що це, безумовно, можливо.
  
  Усi три вантажiвки, що перевозили шiсть ядерних зарядiв, одночасно прорвалися через дверi з рольставнями. Скрiзь розлетiлася металева шрапнель, коли розiрванi дверi просiли. Вантажiвки проскакували. Чоловiки накинулися на вантажiвки, застрибуючи всередину, вiдчуваючи, що вони лише набиратимуть швидкiсть. Тепер Дрейк побачив двох китайських солдатiв, що бiжать поряд. Вiн утримався на платформi i побачив Алiсiю i Мей трохи далi, що ховаються за однiєю з дерев'яних опор. Ядерна бомба змiстилася, коли вони потрапили в одну з найбiльших вибоїн у свiтi.
  
  Дрейк зiщулився. Якби величезна, важка зброя звiльнилася вiд упорiв i порвала ременi, то всi вони були б у бiдi.
  
  Вони вийшли на денне свiтло i помчали. Двадцять миль на годину, а потiм тридцять три платформи заревiли, коли їхнi водiї натиснули на педаль газу. Попереду вiдкривалася широка вiдкрита дорога, майже до виходу з бази, приблизно за двi милi звiдси. Тепер, перебуваючи поруч один з одним, Дрейк мiг переводити погляд зi своєї вантажiвки на вантажiвку Даля, а потiм на Кiнiмаку. Вигляд величезних ядерних ракет, що пересуваються плiч-о-плiч людей, що стрiляють з пiстолетiв, у хiд йдуть ножi i кулаки, людей скидають, пощади не дають, дорога згинається, i всi три вантажiвки переходять на знижену передачу в поворотi, приголомшив його до глибини душi . Це був бедлам жадiбностi та насильства, проблиск в Пекло.
  
  Але тепер вся його увага була прикута до печаток.
  
  Чотири сильнi, вони першими напали на SAS, без проблем вбивши одного. Британцi згуртувалися i завдали удару у вiдповiдь, змусивши морських котикiв сховатися. Чотири чоловiки побiгли за вантажiвками, сподiваючись застрибнути на борт. Командир SAS, Кембридж, бився врукопашну з морським котиком, обидва отримали удари. Май та Алiсiя були зайнятi тим, що вiдбивалися вiд охоронцiв i намагалися знайти пролом у рукопашнiй сутичцi.
  
  Дрейк зiткнувся вiч-на-вiч iз командиром загону морських котикiв. "Чому?" - спитав вiн.
  
  "Не став запитань", - прогарчав чоловiк i пiдiйшов до Дрейка. Удари були точними та неймовiрно жорсткими, дуже схожими на його власнi. Вiн блокував, вiдчув бiль вiд цих блокiв i завдав удару у вiдповiдь. Вiн сильно вдарив ногою. У руцi iншого чоловiка з'явився нiж. Дрейк парирував удар своїм власним, вiдкинувши обидвi зброї убiк i вiдлетiвши вiд вантажiвки.
  
  "Чому?" - повторив вiн.
  
  Ти обладнався. Ти й твоя команда".
  
  "Як?" - Запитав я. Дрейк вiдступив, щоб отримати трохи простору.
  
  "I навiщо цим ублюдкам хотiти вбити нас?" Запитала Алiсiя, з'являючись за чоловiком.
  
  Вiн завдав миттєвого удару, потрапивши їй у скроню. Дрейк пхнув його черевиком по нирках i спостерiгав, як вiн падає. Алiсiя посунула своєю ногою йому в обличчя. Разом вони скинули його, що обертається, за борт.
  
  Поперед дорога розширювалася.
  
  Травня вiдправила двох охоронцiв. Загинув ще один спiвробiтник SAS, i тепер британцi та американцi дорiвнювали пiд силу. Троє проти трьох. Дрейк побачив, як двоє китайцiв, яких вiн бачив ранiше, переповзають як павуки через ядерну бомбу.
  
  "Дивiться на це!"
  
  Занадто пiзно. Вони обрушилися на нього.
  
  
  * * *
  
  
  Даль знав, по сутi, що вони прямували до Румунiї. Це було добре. Це була пiвгодинна подорож, яка могла вбити їх, перш нiж вони дiстануться туди.
  
  Вiн бився з китайцями та охоронцями, вiдкинув їх назад i виявив, що вони схопилися, бажаючи бiльшого. Китаєць обiйшов його захист, завдавши сильного удару i двiчi майже проткнувши його своїми жахливими мечами. Його оточило ще бiльше стражникiв. Хайден вдавався до того, щоб скидати їх з вантажiвки, поки їхня кiлькiсть не зменшилася.
  
  У тилу Кензi розправилася з останнiм своїм ворогам. Автомат був порожнiй, з катани капало червоне. Вона пройшла назад по платформi, тепер примруживши очi, коли двоє китайцiв накинулися на неї разом, розмахуючи ножами. Вона парирувала, оминаючи. Вони дiстали зброю. Вона кинулася їм у вiчi, здивувавши їх. Пострiл пройшов пiд пахвою, вiдскочивши вiд ядерної бомби. Вона опинилася поруч iз одним iз хлопцiв iз пiстолетом, спрямованим їй в обличчя.
  
  "Льмо".
  
  Єдиний шлях був нагору. Вона штовхнула руку, що тримала пiстолет, вiдкинувши її вбiк, а потiм видерлася по пiдпiрцi на корпус ядерного снаряда. Вона досягла вершини, виявивши, що там, нагорi, це просто плавний вигин, але небезпечно балансувати. Натомiсть вона сидiла верхи на ядернiй бомбi з катаною в руцi.
  
  "Прийди i, блядь, вiзьми мене!" - Закричала вона. "Якщо ти насмiлишся".
  
  Вони злетiли швидко, iдеально збалансованi. Кензi стояла на вершинi боєголовки, обертаючи мечем, а вони накинулися на неї з ножами. Удар та розмах. Вона парирувала, але вони пролили кров. Вона потрапила на ракету. Вантажiвка трясла на швидкостi тридцять миль на годину. Китайцi пристосувалися найвищою мiрою. Кензi втратила рiвновагу, послизнулась i знову впала верхи на ракету.
  
  "Ой".
  
  Порив вiтру розвiвав її волосся, холодне, як морозильна камера. Нiж опустився на неї. Вона переклала катану в iншу руку, затиснула зап'ястя пальцями i рiзко смикнула убiк. Зап'ястi зламалося, нiж випав. Вона теж вивернула тiло таким чином i побачила, як воно вилетiло головою вперед iз вантажiвки. Друга людина вже атакувала. Кензi перекинула катану назад у праву руку i дозволила йому потрапити просто у вiстря. Вiн завис на мить, поки Кензi не вiдкинула його убiк.
  
  Потiм вона подивилася вниз зi свого сiдала на вершинi ядерної бомби, з леза катани капала кров на тих, хто бився внизу.
  
  "Вбито двох китайцiв. Залишилось троє".
  
  Алiсiя дивилася на неї зi своєї виграної вантажiвки, спостерiгаючи за битвою на вершинi боєголовки. "Це виглядало так страшенно круто", - сказала вона. "Я дiйсно вiрю, що у мене ерекцiя".
  
  Даль дивився на неї зi своєї власної вантажiвки. "Я теж".
  
  Але потiм боєголовка почала змiщуватися.
  
  
  РОЗДIЛ СОРОК ПЕРШИЙ
  
  
  Даль одразу помiтив зрушення, побачив, як два ременi, якi їм вдалося вiдстебнути, майорять на вiтрi, а потiм третiй - розсувається, як найбожевiльнiша у свiтi гумова стрiчка, люто шльопаючи по ядерному заряду i днищу платформи. При першому потужному випадi вiн ударив охоронця в живiт, вiд чого той вiдлетiв, узявшись у боки, прямо вiд борту вантажiвки i впритул потрапив у заднi колеса того, хто їхав поруч. Даль скривився вiд результату.
  
  Ядерна бомба знову пересунулася. Дал вiдчув, як на нього опустився червоний туман, коли Кензi боролася зверху, а Хайден бився просто пiд його тiнню, не маючи уявлення, що за цим пiде. Вiн кричав, ревiв, але безрезультатно. Рев шин, крики, зосередженiсть, необхiдна ведення бою; все це заважало їхньому слуху. Вiн пiдскочив до комунiкатора.
  
  "Рухайся. Ядерна бомба ось-ось вибухне!"
  
  Кензi дивилася вниз. "Куди йти? Ти маєш на увазi злетiти?
  
  "Неїє!"
  
  Наприкiнцi своєї прив'язi швед пiдбiг як божевiльний впритул до Хайдена i притулився плечима до неймовiрної маси снаряда. "Ядерна бомба падає!"
  
  Хайден швидко перекотився, охоронець теж. Боєголовка зрушила ще на дюйм. Даль пiдняв його з кожною унцiєю сили, яку вiн коли-небудь збирав, кожен м'яз кричав.
  
  Поруч iз ним пролунав важкий стукiт.
  
  Дермо.
  
  Але це була Кензi, яка все ще тримала катану i з саркастичною усмiшкою на обличчi. "Чорт забирай, ти просто божевiльний герой, матiр твою. Ти справдi думаєш, що зможеш утримати це хоча б на секунду?
  
  "Ммм, нi. Не зовсiм."
  
  "Тодi рухайся".
  
  Божевiльний швед пiрнув точно.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейку та Алiсiї вдалося вилучити секунду, щоб роздiлити видовище.
  
  "Що, чорт забирай, Дал робить?" Запитала Алiсiя. "Вiн що, обiймає чортову ядерну бомбу?"
  
  "Не будь дурнем", - огризнувся Дрейк, похитавши головою. "Очевидно, вiн цiлується з нею".
  
  Потiм Дрейк вiдскочив убiк, щоб допомогти хлопцям iз SAS, вирвав ТЮЛЕНЯ у хлопця i шпурнув його пiд ядерну бомбу. Все тiло чоловiка здригнулося. Вони обмiнялися ударами, а потiм ТЮЛЕНЬ лежав непритомний, ниць, але живий. Дрейк мав намiр залишити його таким.
  
  Загинув ще один "Морський котик", а потiм солдат SAS, обидва отримали ножовi поранення зблизька. Кембридж i юнак - ось i все, що залишилося. Вони об'єдналися з Дрейком, щоб поборотися з останньою ДРУКОЮ. У той же час до них приєдналися Алiсiя та Мей. Вантажiвка прогуркотiла ґрунтовою дорогою, одного разу зачепила сусiдню i з'їхала з мiсця. Зiткнення дозволило стабiлiзувати ядерну бомбу Даля, закрiпивши її на своїх величезних опорах. Всi три автомобiлi, як один, прорвалися через виїзнi ворота i продовжили рух, прямуючи до Румунiї. Сталь i бетон були повнiстю зруйнованi, розриваючись туди-сюди. На той час гелiкоптери пiднялися в повiтря i летiли поруч iз вантажiвками, люди з важкою артилерiєю висунулися з дверей i зосередилися на водiях.
  
  Дрейк зупинив атаку на "Тюленя". "Почекай. Ви - спецназiвець. Американка. Навiщо тобi намагатися вбити нас?
  
  Правду кажучи, вiн нiколи не очiкував вiдповiдi, але у вiдповiдь чоловiк напав. Вiн уклав Кембриджа, а потiм прикiнчив Дрейка. Молода людина з SAS впав на бiк. Тюлен був жорстокий i безжальний, завдаючи нищiвного удару за ударом. Але потiм Май повернулась до нього обличчям.
  
  Минуло вiсiм секунд, i бiй закiнчився. I знову вони залишили його в живих, стогне в купi, обеззброєного.
  
  Дрейк повернувся до Кембриджу. "Я не можу висловити, наскiльки ми цiнуємо вашу допомогу, майоре. Я так шкодую за втратою ваших людей. Але, будь ласка, якщо хочете, залиште цих людей живими, вони лише виконували накази ".
  
  Два тюленя, що вижили, подивилися вгору, здивованi i, можливо, здивованi.
  
  Кембридж кивнув головою. "Я розумiю i згоден iз тобою, Дрейку. Зрештою, ми всi пiшаки".
  
  Дрейк скорчив гримасу. "Ну бiльше немає. Американський уряд щойно намагався вбити нас. Я не бачу шляху назад з цього ".
  
  Кембридж знизав плечима. "Нанесiть удар у вiдповiдь".
  
  Дрейк похмуро посмiхнувся. "Чоловiк до душi моєму серцю. Було приємно познайомитися з вами, майоре Кембридж.
  
  "I ти, Метт Дрейк".
  
  Вiн кивнув Май та Алiсiї, потiм обережно попрямував до задньої частини вантажiвки. Дрейк дивився йому слiдом, водночас перевiряючи стабiльнiсть боєголовки. Все виглядало добре.
  
  Ти знаєш, що вони збираються повернутися i вiдiбрати меч? Алiсiя пiдказала йому.
  
  Так, але знаєш що? Менi похуй. Меч Марса - найменша з наших проблем". Вiн увiмкнув зв'язок. Хайден? Даль? Як у тебе там справи?
  
  "Добре", - вiдповiв Хейден. "Останнiй iз китайцiв щойно зiстрибнув. Iду за мечем".
  
  Кензi захихотiла. "Нi, вони бачили мене в дiї".
  
  "Хiба не всi ми". Дрейк усмiхнувся. "Я не збираюся забувати це видовище якийсь час".
  
  Алiсiя ляснула його прямо по плечу. "Остинь, солдатику. Наступного разу ти захочеш, щоб я засунув ядерну бомбу мiж моїх нiг".
  
  "Нi, не хвилюйся", - сказав Дрейк, вiдвертаючись. "Я зроблю це тобi пiзнiше".
  
  
  * * *
  
  
  Гелiкоптери знущалися, погрожували та вмовляли водiїв знизити швидкiсть своїх транспортних засобiв. Звичайно, спочатку це не спрацювало, але пiсля того, як хтось всадив великокалiберну кулю в одне з вiтрового скла, люди, якi вважали себе недоторканними, раптово почали сумнiватися. Через три хвилини вантажiвки сповiльнили хiд, з вiкон висунулися руки, i весь рух припинився.
  
  Дрейк вiдновив рiвновагу, який звик до постiйних поштовхiв та поступального руху. Вiн стрибнув на землю, усвiдомлюючи, що система зв'язку раптово ожила, i тепер дуже пильно стежить за своїми пiлотами.
  
  З комунiкатора не долинало жодного звуку. Вашингтон цього разу промовчав.
  
  Команда зiбралася пiсля знищення своїх навушникiв. Вони сидiли на порослому травою пагорбi з видом на три ракетоносцi, гадаючи, що свiт i його злiснiшi персонажi можуть кинути на них наступним.
  
  Дрейк глянув на пiлота. "Не могли б ви доставити нас лiтаком до Румунiї?"
  
  Очi цiєї людини жодного разу не здригнулися. "Звичайно", - сказав вiн. "Не розумiю, чому нi. Ядерна зброя у будь-якому випадку прямує туди, щоб зберiгатися на базi. Ми матимемо перевагу".
  
  Разом вони залишили iнше поле битви.
  
  Разом вони залишалися сильними.
  
  
  * * *
  
  
  Через кiлька годин команда залишила конспiративну квартиру в Румунiї i сiла на автобус до Трансiльванiї, висадившись бiля замку Бран, передбачуваного мiсця проживання графа Дракули. Тут, серед високих дерев та високих гiр, вони знайшли темний, тихий гостьовий будинок i оселилися в ньому. Свiтло було приглушене. Тепер команда була одягнена в цивiльний одяг, взятий iз конспiративної квартири, i мала при собi тiльки ту зброю та боєприпаси, якi вони змогли винести, а також гарну заначку грошей iз сейфу, який забрав Йорги. Вони не мали нi паспорта, нi документiв, нi посвiдчень особи.
  
  Вони зiбралися в однiй кiмнатi. Десять людей, без зв'язку. Десять людей тiкають вiд американського уряду, якi не мають поняття, кому вони можуть довiряти. Немає чiткого мiсця, куди можна звернутись. Бiльше нiякого КОПIЯ i жодної секретної бази. Нi офiсу у Пентагонi, нi вдома у Вашингтонi. Те, якi в них були сiм'ї, було за межею дозволеного. Контакти, якi могли б використовувати, можуть бути скомпрометованi.
  
  Весь свiт змiнився за якимось невiдомим, малозрозумiлим розпорядженням виконавчої влади.
  
  "Що далi?" Смiт торкнувся проблеми першим, його голос пролунав низько в погано освiтленiй кiмнатi.
  
  "Спочатку ми завершуємо мiсiю", - сказав Хейден. "Орден Страшного суду прагнув знищити свiт, сховавши чотири жахливi види зброї. Вiйна завдяки Ганнiбалу, який був великою зброєю. Завоювання за допомогою Чингiсхана, яке було ключовим кодом, який ми знищили. Голод через Джеронiмо, який був бiологiчною зброєю. I, нарештi, Смерть через Аттiлу, який мав шiсть ядерних зарядiв. Водночас ця зброя перетворила б наше суспiльство, яким ми його знаємо, на руїни та хаос. Я думаю, ми можемо впевнено сказати, що нейтралiзували загрозу".
  
  "З єдиним незакрiпленим кiнцем, що є Мечем Марса", - сказала Лорен. "Тепер у руках або китайцiв, або британцiв".
  
  "Я дуже сподiваюся, що це ми", - сказав Дрейк. "SAS врятувала нас там та втратила декiлька гарних людей. Я сподiваюся, що Кембридж не отримає догани".
  
  "Просуваючись вперед ..." - сказав Даль. "Навiть ми не можемо зробити це поодинцi. По-перше, що, чорт забирай, ми збираємося тепер робити? I по-друге, кому ми можемо довiрити допомогу в цьому?
  
  "Ну, спочатку ми дiзнаємося, що змусило американцiв вiдвернутися вiд нас", - сказав Хейден. "Я припускаю, що операцiя в Перу та ... iншi речi... якi вiдбулися. Це лише кiлька могутнiх людей проти нас? Група, що вiдкололася, що впливає на iнших? Я нi на мить не можу повiрити, що Коберн санкцiонував би це ".
  
  "Ти хочеш сказати, що ми повиннi потай побалакати з президентом?" Запитав Дрейк.
  
  Хейден знизав плечима. "Чому б i нi?"
  
  "I якщо це група, що вiдкололася", - сказав Даль. "Ми знищуємо їх".
  
  "Живий", - сказала Май. "Єдиний спосiб пережити все це - зловити наших ворогiв живими".
  
  Команда сидiла у великiй кiмнатi у рiзних позах, штори були щiльно задертi, захищаючи вiд непроглядної ночi. Глибоко у Румунiї вони розмовляли. Заплановано. Незабаром стало зрозумiло, що вони дiйсно були ресурси, але цi ресурси були мiзерними. Дрейк мiг би перерахувати їх на пальцях однiєї руки.
  
  "Куди далi?" - спитала Кензi, все ще тримаючи свою катану, дозволяючи лезу грiтися у тьмяному свiтлi.
  
  "Вперед", - сказав Дрейк. "Ми завжди йдемо вперед".
  
  "Якщо ми колись зупинимося", - сказав Даль. "Ми вмираємо".
  
  Алiсiя трималася за руку Дрейка. "I я думав, що мої днi втечi закiнчилися".
  
  "Це iнше", - сказав вiн, потiм зiтхнув. "Звичайно, ти знаєш. Вибач."
  
  "Все в порядку. Дурний, але симпатичний. Зрештою, я зрозумiв - це мiй типаж".
  
  Чи означає це, що ми в бiгах? Запитала Кензi. "Бо я дiйсно хотiв уникнути всього цього".
  
  "Ми з цим розберемося". Даль нахилився до неї ближче. "Я обiцяю тобi. У мене також є мої дiти, не забувай. Я подолаю все заради них".
  
  "Ти не згадав свою дружину".
  
  Даль витрiщився, а потiм вiдкинувся на спинку стiльця, розмiрковуючи. Дрейк побачив, як Кензi присунулася трохи ближче до великого шведа. Вiн викинув це з голови та оглянув кiмнату.
  
  "Завтра буде iнший день", - сказав вiн. "Куди ти хочеш вирушити в першу чергу?"
  
  
  КIНЕЦЬ
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Девiд Ледбiтер
  На межi Армагеддону
  
  
  ГЛАВА ПЕРША
  
  
  Джулiан Марш завжди був людиною контрастних кольорiв. Одна сторона чорна, iнша сiра... нескiнченно. Як не дивно, вiн нiколи не виявляв жодного iнтересу до того, чому вiн еволюцiонував трохи iнакше, нiж iншi, просто прийняв це, навчився з цим жити, насолоджувався цим. У всiх сенсах це зробило його об'єктом iнтересу; це вiдвернуло увагу вiд махiнацiй, що ховаються за виразними очима та волоссям кольору солi з перцем. Марш завжди збирався бути видатним - так чи iнакше.
  
  Усерединi вiн знову був iншою людиною. Внутрiшнiй фокус зосередив його увагу одному ядрi. Цього мiсяця це було причиною пiфiйцiв, чи, скорiше, того, що вiд них залишилося. Дивна група привернула увагу, а потiм просто розчинилася навколо нього. Тайлер Вебб був скорiше мега-сталкером-психопатом, нiж лiдером каббалiстiв. Але Марш насолоджувався можливiстю пiти поодинцi, створивши власний, ексцентричний дизайн. До бiса Зої Ширс i всiх, хто ще залишався чинним усерединi секти, i ще глибше пекло з Нiколасом Беллом. Пов'язаний, у наручниках i пробуваний водою, без сумнiву, колишнiй будiвельник виклав би все владi, щоб добитися бодай найменшої вiдстрочки вироку.
  
  Для Марша майбутнє виглядало свiтлим, хоч i з невеликим вiдтiнком. Кожна iсторiя мала двi сторони, i вона була багато в чому двосторонньою людиною. Пiсля того, як ми з жалем залишили злощасний базар Рамзеса - павiльйони з усiма їхнiми пропозицiями дуже сподобалися - Марш пiднявся в небо за допомогою вертольота кольору безоднi. Повернувшись геть, вiн швидко зосередився на майбутнiй новiй пригодi.
  
  НЬЮ ЙОРК.
  
  Марш перевiрив пристрiй на боцi, присунувши його ближче, невпевнений у тому, що вiн бачить, але впевнений у тому, що може зробити. Ця дитина була головним iнструментом торгiв. Великий татко абсолютного переконання. Хто може посперечатися з ядерною бомбою? Марш залишив пристрiй у спокої, перевiривши зовнiшнiй рюкзак i послабивши плечовi ременi, щоб пристосуватися до своєї здорової статури. Звичайно, йому довелося б пiддати рiч випробуванням та пiдтвердити її справжнiсть. Зрештою, бiльшiсть бомб можна приготувати так, щоб вони виглядали як те, чим вони не були, якщо кухар був досить гарний. Тiльки тодi Бiлий дiм схилився б.
  
  Ризиковано, говорила одна його сторона. Ризиковано.
  
  Але весело! iнший наполягав. I коштувало невеликого радiацiйного отруєння, якщо на те вже пiшло.
  
  Марш посмiявся з себе. Такий негiдник. Але мiнi-лiчильник Гейгера, який вiн принiс iз собою, мовчав, пiдживлюючи його браваду.
  
  Але якщо бути абсолютно чесним, лiтати було не його ковзаном. Так, було хвилювання, але був також шанс отримати гарячу смерть - i зараз це його справдi не приваблювало. Можливо, iншого разу. Марш провiв багато болiсного годинника, плануючи цю мiсiю, стежачи за тим, щоб усi дорожнi точки були на мiсцi i були настiльки безпечними, наскiльки це було можливо, хоча, враховуючи мiсця, в яких вiн зупинятиметься, ця iдея була майже смiшною.
  
  Вiзьмемо, наприклад, зараз. Вони прямували пiд навiсом над тропiчними лiсами Амазонки на шляху до Колумбiї. Там на нього чекав чоловiк - насправдi не один, i Марш зобразив свою iндивiдуальнiсть на зустрiчi, наполягавши, щоб вони були в бiлому. Лише невелика поступка, але важлива для Пiфiї.
  
  Це все, чим я зараз?
  
  Марш голосно засмiявся, змусивши пiлота вертольота в тривозi озирнутися.
  
  "Все в порядку?" - Запитав худий чоловiк зi шрамами.
  
  "Ну, це залежить вiд твоєї точки зору". Марш засмiявся. "I скiльки в тебе точок зору. Я волiю розважати не одного. Ти?
  
  Пiлот вiдвернувся, пробурчавши щось нерозбiрливе. Марш похитав головою. Якби тiльки немите маси знали, якi сили пiдкрадалися, проринували i звивалися пiд ними, не переймаючись i не беручи до уваги хаос, який вони викликали.
  
  Марш спостерiгав за краєвидом унизу, запитуючи у мiльйонний раз, чи був цей пункт в'їзду до США правильним шляхом. Коли дiйшло до цього, було лише два реальнi варiанти - через Канаду чи через Мексику. Остання країна була ближчою до Амазонки i пронизана корупцiєю; ущерть набита людьми, яким можна було заплатити за допомогу i за те, щоб вони тримали рот на замку. Канада запропонувала кiлька безпечних притулкiв для таких людей, як Марш, але їх було недостатньо, i вони навiть не вiдповiдали рiзноманiтностi, що iснує в Пiвденнiй Америцi. Поки монотонний пейзаж продовжував розгортатися внизу, Марш виявив, що його думки блукають.
  
  Хлопчик вирiс у привiлейованому положеннi, маючи в ротi щось набагато бiльше, нiж срiбну ложку; швидше, суцiльний золотий злиток. Найкращi школи та найкращi вчителi - читай "кращi" як "найдорожчi", завжди поправляв Марш, - намагалися наставити його на iстинний шлях, але зазнали невдачi. Можливо, перебування в якiйсь нормальнiй школi допомогло б, але його батьки були багатими стовпами Марш був вихований слугами i бачив своїх батькiв в основному пiд час трапез i розкiшних прийомiв, де йому було наказано не розмовляти, завжди пiд критичним поглядом свого батька, що забезпечує бездоганну поведiнку. матерi, яка знає, що її син зростав без любовi i на самотi, але зовсiм нездатною змусити себе кинути виклик у будь-якiй формi, i так Джулiан Марш зростав, розвивався i перетворився на того, кого його батько вiдкрито називав "дивним хлопчиком".
  
  Пiлот заговорив, i Марш повнiстю пропустив це повз вуха. "Сказати ще раз?"
  
  "Ми наближаємося до Калi, сер. Колумбiя.
  
  Марш нахилився i спостерiгав за новою сценою, що розгортається внизу. Калi був вiдомий як одне з найжорстокiших мiст у Пiвнiчнiй та Пiвденнiй Америцi та будинок картелю Калi - одного з найбiльших у свiтi постачальникiв кокаїну. У будь-який звичайний день така людина, як Марш, узяла своє життя в свої руки, прогулюючись закутками району Ель Кальварiо, де обiрванцi прочiсували вулицi в пошуках смiття i спали в нiчлiжках, де мiсцевi жителi страждали вiд ярлика "зони толерантностi", дозволяючи комерцiйному вжитку наркотикiв i сексу процвiтати за мiнiмального посередництва полiцiї.
  
  Марш знав, що це мiсце для нього та його ядерної бомби.
  
  Сiдаючи, пiлот показав Маршу на сiрий пiкап, у якому сидiли троє важких чоловiкiв iз холодними, мертвими очима та невиразними обличчями. Вiдкрито озброївшись вогнепальною зброєю, вони провели Марша у вантажiвку, лише коротко привiтавшись. Потiм вони їхали сирими, захаращеними вулицями, брудними будинками та iржавими навiсами, пропонуючи його досвiдченому оку ще один альтернативний погляд на свiт, на мiсце, де частина населення "плавала" вiд однiєї халупи до iншої, не маючи постiйного будинку. Марш трохи вiдсторонився, знаючи, що йому нема чого сказати про те, що сталося далi. Цi зупинки були потрiбнi, хоча, якби вiн хотiв успiшно провезти ядерну зброю в США, i коштували будь-якого ризику. I, звичайно, Марш виглядав настiльки нейтральним, наскiльки мiг, приховавши кiлька трюкiв у своїх кольорових рукавах.
  
  Автомобiль петляв по якихось покритих туманом пологих пагорбах, зрештою повернувши на бруковану пiд'їзну дорiжку, перед якою стояв великий тихий будинок. Подорож була здiйснена в тишi, але тепер один iз охоронцiв повернув до Марша непохитне обличчя.
  
  "Ми тут".
  
  "Очевидно. Але де це "тут"?
  
  Не надто неповажно. Не надто плаксивий. Тримай все це разом.
  
  "Вiзьми свiй рюкзак". Охоронець вискочив i вiдчинив дверi. "Мiстер Наварро чекає на тебе".
  
  Марш кивнув головою. Це була правильна назва та правильне мiсце. Вiн не залишиться тут надовго, достатньо часу, щоб переконатися, що його наступний вид транспорту i кiнцевий пункт призначення були безперешкодними i безпечними. Вiн пiшов за охоронцем пiд низько нависаючою аркою, з якої стiкали краплi туману, а потiм у темний пiд'їзд старого будинку. Усерединi не горiло свiтло, i поява однiєї-двох старих примар не стала б нi сюрпризом, нi занепокоєнням. Марш часто бачив старих привидiв у темрявi та розмовляв iз ними.
  
  Охоронець вказав на отвiр праворуч. "Ви заплатили за окрему кiмнату собi максимум на чотири години. Проходьте прямо всередину".
  
  Марш схилив голову на знак подяки i штовхнув важкi дверi. Я також попросив дозволу посадити наступний вид транспорту. Гвинтокрил?"
  
  "Так. Це також добре. Подзвони менi з внутрiшнього зв'язку, коли настане час, i я проведу тебе по дому".
  
  Марш задоволено кивнув головою. Грошi, якi вiн заплатив понад те, що було потрiбно, мали забезпечити кращий сервiс, i, поки, це було так. Звичайно, оплата понад запитувану цiну також викликала пiдозри, але такi були ризики.
  
  Знову двi сторони, подумав вiн. Iнь та янь. Болото та драговина. Чорне i... чорне з багряними спалахами промайнуло крiзь...
  
  У кiмнатi була розкiшна. Далекий бiк займав кутовий диван, зроблений iз чорної шкiри та глибокого плюшу. Скляний столик з графином для напоїв, вином i мiцними напоями стояв поруч, тодi як в iншому кутку автомат пропонував каву та чай. Закуски розкладенi на скляному столi. Марш усмiхнувся всьому цьому.
  
  Комфортно, але лише на короткий час. Iдеальний.
  
  Вiн засинав стручок мiцної кави i трохи почекав, поки вiн завариться. Потiм вiн улаштувався на диванi i дiстав ноутбук, акуратно поклавши рюкзак на шкiряну оббивку поруч iз собою. Нiколи ще ядерну бомбу так не балували, подумав вiн, замислившись на мить, чи не приготувати йому для неї власне варево. Звичайно, для такої людини, як Марш, це було нескладно, i через кiлька хвилин у рюкзаку стояла чашка, що димилася, i маленький кекс з глазур'ю збоку.
  
  Марш посмiхнувся. Все було добре.
  
  Полазив Iнтернетом; електроннi листи, що пiдтверджують, повiдомили йому, що вертолiт "Вперед" вже заходить до Колумбiї. Поки ще нiде не були пiднятi прапори, але минуло лише кiлька годин з того часу, як вiн залишив базар у самому розпалi. Марш допив i зiбрав невеликий пакет iз сендвiчами для наступного рейсу, потiм натиснув кнопку внутрiшнього зв'язку.
  
  "Я готовий пiти".
  
  Через двадцять хвилин, i вiн знову був у повiтрi, полiт рюкзака-ядерника був скрученим, але зручним. Вони прямували до Панами, де вiн закiнчить швидкi польоти i розпочне стомлюючий етап своєї подорожi землею. Пiлот прокладав свiй шлях у повiтрi та через будь-якi патрулi, найкращий у тому, що вiн робив, i за це йому щедро платили. Коли у лiвому вiкнi почали з'являтися контури Панами, Марш почав усвiдомлювати, наскiльки вiн був ближче до Сполучених Штатiв Америки.
  
  Наближається ураган, хлопцi, i це не пройде легко.
  
  Вiн оселився в Панама-Сiтi на кiлька годин, двiчi переодягався i чотири рази приймав душ, щоразу з рiзним ароматом шампуню. Аромати приємно змiшалися та перебили слабкий аромат поту. Вiн поснiдав i пообiдав, хоча був час вечерi, i випив три келихи вина, кожну з рiзних пляшок та рiзних квiтiв. Життя було гарне. Вигляд за вiкном не змiнився i не надихнув, тому Марш дiстав коробку з губною помадою, яку зберiгав саме для такого випадку, i пофарбував скло яскраво-червоного кольору. Це допомогло принаймнi на деякий час. Потiм Марш почав уявляти, на що було б схоже вилизати цю панель зовсiм, але в цей момент пiнг вхiдного повiдомлення перервав його мрiї.
  
  Розрахунковий час прибуття - 15 хвилин.
  
  Марш скорчив гримасу, щасливий, але водночас стривожений. Попереду була сорокагодинна подорож однiєю з найгiрших дорiг у регiонi. Навряд чи ця думка надихне. Проте пiсля завершення наступний етап був би нескiнченно цiкавiшим. Марш зiбрав речi, розклав кавовi стручки, виннi пляшки та посуд у порядку кольору, форми та розмiру, а потiм попрямував до виходу.
  
  Позашляховик чекав, бурчачи бiля узбiччя, i виглядав на подив комфортабельно. Марш розклав ядерну бомбу, пристебнув її ременем безпеки, а потiм зайнявся собою. Водiй трохи поговорив, перш нiж зрозумiв, що Маршу наплювати на його власне лайнове маленьке життя, а потiм сiв за кермо. Дорога нескiнченно тяглася попереду.
  
  Минав годинник. Позашляховик ковзав, потiм його трясло, а потiм знову ковзав, кiлька разiв зупиняючись для заправки i вибiркових перевiрок. Водiй не ризикував би, щоб його зупинили за дрiбне правопорушення. Зрештою, це був лише один транспортний засiб серед багатьох, ще одна iскра життя, яка подорожувала вiчним шосе в невiдомi мiсця призначення, i якби вона залишалася непримiтною, то пройшла б непомiченою.
  
  А потiм попереду лежав Монтеррей. Марш широко посмiхнувся, стомлений, але задоволений, адже довга подорож пройшла бiльше половини.
  
  Ядерна валiзка лежала поряд з нею, тепер лише за кiлька годин їзди вiд кордону зi США.
  
  
  РОЗДIЛ ДРУГИЙ
  
  
  Марш зробив наступний етап своєї подорожi пiд покровом повної темряви. Це було мiсце, де все могло бути виграно чи програно; невiдомий чинник, пiднятий у неоцiненну суму мiсцевими босами картелю, було введено у справи. Хто мiг угадати думки таких людей? Хто знав, що вони зроблять далi?
  
  Звичайно, не вони... чи Джулiан Марш. Його з ганьбою перевезли разом iз дюжиною iнших людей у кузовi вантажiвки, що прямувала до кордону. Десь по дорозi ця вантажiвка звернула з траси i зникла в темрявi. Нi вогнiв, нi покажчикiв водiй знав цей маршрут iз зав'язаними очима - i добре, що знав.
  
  Марш залишався осторонь у кузовi вантажiвки, слухаючи балаканину та невдоволення сiмей. Масштаби його плану вимальовувалися перед ним. Момент його прибуття до Нью-Йорка не мiг наступити досить скоро. Коли вантажiвка загальмувала i заднi дверi вiдчинилися на змазаних петлях, вона вийшла першою, шукаючи лiдера озброєних людей, якi стояли на вартi.
  
  "Дiабло", - сказав вiн, використовуючи кодове слово, яке iдентифiкувало його як VIP-мандрiвника i що вiн погодився на оплату. Чоловiк кивнув, але потiм проiгнорував його, заганяючи всiх у невелику купку пiд широко розкинутими гiлками дерева, що нависає.
  
  "Зараз життєво важливо, " сказав вiн iспанською, " щоб ви рухалися тихо, нiчого не говорили i робили те, що вам кажуть. Якщо ти цього не зробиш, то я перерiжу тобi горло. Ти розумiєш?"
  
  Марш спостерiгав, як чоловiк зустрiвся з усiма поглядом, включаючи його власний. Марш почався миттю пiзнiше, по викопанiй колiї дорогою i через заростi дерев. Мiсячне свiтло мерехтiло у висотi, i ведучий мексиканець часто чекав, поки хмари не приховають яскравiсть, перш нiж продовжити. Було вимовлено дуже мало слiв, i тi тiльки людьми зi зброєю, але раптово Марш спiймав себе на тому, що шкодує, що вiн трохи не говорить iспанською - чи, можливо, багато.
  
  Вiн тягся в серединi черги, не звертаючи уваги на переляканi обличчя довкола. За годину вони сповiльнили хiд, i Марш побачив попереду горбисту пiщану рiвнину, усiяну рiдкими деревами, кактусами та нечисленними iншими рослинами. Вся група присiла навпочiпки.
  
  "Поки що все добре", - прошепотiв лiдер. "Але зараз найскладнiше. Прикордонний патруль не може постiйно спостерiгати за всiма кордонами, але вони проводять вибiрковi перевiрки. Весь час. I ви, " вiн кивнув на Марша, - попросили перетину Дiабло. Я сподiваюся, ви готовi до цього".
  
  Марш хмикнув. Вiн гадки не мав, про що говорив цей коротун. Однак незабаром люди почали зникати, кожен з невеликою групою iммiгрантiв, доки не залишилися лише Марш, лiдер та один охоронець.
  
  "Я Гомес", - сказав лiдер. "Це Лопес. Ми проводимо вас у безпецi через тунель".
  
  "А тi хлопцi?" Марш кивнув iммiгрантам, що пiшли, щосили зображуючи фальшивий американський акцент.
  
  "Вони платять лише п'ять тисяч за голову". Гомес зробив зневажливий жест. "Вони ризикують кулями. Не турбуйтеся, ви можете довiряти нам ".
  
  Марш здригнувся, побачивши хитру посмiшку, що мiцно закрiпилася на обличчi його гiда. Звичайно, вся подорож пройшла надто гладко, щоб очiкувати, що вона продовжиться. Питання було в тому, коли вони нападуть на нього?
  
  "Давайте увiйдемо в тунель", - сказав вiн. "Я вiдчуваю тут цiкавi погляди".
  
  Гомес не змiг стримати спалах занепокоєння, що промайнув на його обличчi, i Лопес оглянув темряву навкруги. Як один, двоє чоловiкiв повели його у схiдному напрямку, пiд невеликим кутом, але до кордону. Марш незграбно просувався вперед, навмисне роблячи невiрнi кроки i виглядаючи неадекватним. У якийсь момент Лопес навiть простяг йому руку допомоги, яку Марш занiс до каталогу на потiм, записавши це як слабкiсть. Вiн у жодному разi не був експертом, але бездонний банкiвський рахунок колись дозволяв йому багато, крiм матерiальних атрибутiв, досвiду чемпiонiв свiту з бойових мистецтв i колишнiх бiйцiв спецназу серед них. Марш знав кiлька трюкiв, хоч би якими пiдзабiрними вони були.
  
  Вони йшли деякий час, навколо них тяглася пустеля, майже беззвучна. Коли попереду з'явився пагорб, Марш був готовий почати сходження, але Гомес зупинився i вказав на особливiсть, яку iнакше вiн нiколи б не побачив. Там, де пiщаний ґрунт зустрiчався з пологими передгiр'ями, пара невеликих дерев зустрiчалася iз чагарниками. Однак Гомес попрямував не до цього мiсця, а зробив обережнi тридцять крокiв управо, а потiм ще десять вгору найкрутiшим схилом. Опинившись там, Лопес iз нескiнченною ретельнiстю оглянув мiсцевiсть.
  
  "Чисто", - сказав вiн нарештi.
  
  Потiм Гомес намацав шматок закопаної мотузки i почав тягти. Марш побачив, як невелика дiлянка схилу пагорба пiднiмається вгору, зрушуючи камiння та чагарник, вiдкриваючи отвiр у людський зрiст, що був висiчений у живому каменi. Гомес прослизнув усередину, а потiм Лопес направив стовбур свого пiстолета на Марша.
  
  "Тепер ти. Ти теж."
  
  Марш пiшов за ним, обережно пригнувши голову i дивлячись на пастку, яка, як вiн знав, була всього за кiлька крокiв вiд того, щоб захлопнутися. Потiм, подумавши, людина з двома сторонами переключила канали, вирiшивши вiдступити в темряву.
  
  Лопес чекав, пiднявши пiстолет. Марш послизнувся, чоботи заскребли по кам'янистому схилу. Лопес простяг руку, випустивши зброю, i Марш, розмахнувшись шестидюймовим лезом, занурив його вiстря в сонну артерiю iншого чоловiка. Очi Лопеса розширилися, i вiн пiдняв руку, щоб зупинити потiк, але Марш не збирався цього робити. Вiн ударив Лопеса мiж очей, вирвав у нього пiстолет, а потiм стусаном вiдправив вмираюче тiло вниз схилом.
  
  Пiшов ти нахуй.
  
  Марш кинув гвинтiвку, знаючи, що Гомес зрозумiє це швидше, нiж потрiбно, якщо побачить її в руцi Марша. Потiм вiн знову увiйшов у тунель i швидко пройшов початковим проходом. Вiн був грубим i готовим, його пiдтримували тремтячi балки, пил i будiвельний розчин, що стiкали з даху. Марш цiлком очiкував, що його поховають будь-якої митi. Голос Гомеса досяг його напружених вух.
  
  "Не хвилюйся. Це просто хибний вхiд, щоб налякати будь-кого, хто може натрапити на цей тунель. Спускайся ще нижче, мiй друже".
  
  Марш точно знав, що чекатиме на нього "далi вниз", але тепер вiн мав невеликий елемент несподiванки. Складною частиною було б вивести з ладу зброю Гомеса, не завдавши йому серйозної рани. Нью-Йорк усе ще був за тисячi миль звiдси.
  
  I це здавалося набагато далi, коли вiн стояв, як був, пiд мексиканською пустелею, вiдчуваючи, як по спинi стiкає бруд, i оточений сморiд поту та рослинностi, його очi щипало вiд пилу.
  
  Марш ризикнув рушити вперед, якось поповз i потяг за собою рюкзак, ремiнь якого був обмотаний навколо його щиколотки. Тут повно одягу, подумав вiн у якийсь момент. Тiльки одяг i, можливо, зубна щiтка. Приємний одеколон. Пакетик кави ... вiн ставив питання, де американцi могли розмiстити свої пристрої для вимiрювання радiацiї, потiм почав турбуватися про саму радiацiю. Знову.
  
  Ймовiрно, це те, що вам слiд перевiрити перед вiдправленням.
  
  Ну що ж, тобi жити та вчитися.
  
  Марш змусив себе розсмiятися, як тiльки вийшов з вузького тунелю набагато бiльший. Гомес нахилився, простягаючи руку, щоб допомогти.
  
  "Щось смiшне?"
  
  "Так, твої гребанi зуби".
  
  Гомес дивився, вражений i не вiрить. Ця пропозицiя, здавалося, була останньою, що вiн очiкував почути на цьому етапi їхньої подорожi. Марш розрахував, що це може бути. Поки Гомес намагався вирахувати, Марш пiдвiвся, крутнув пiстолет у руках Гомеса i увiгнав приклад у рот iншого чоловiка.
  
  "Тепер ти розумiєш, що я маю на увазi?"
  
  Гомес боровся щосили, вiдштовхуючи Марша i повертаючи ствол себе. Кров бризнула з його рота, коли вiн заревiв, i зуби впали на пiдлогу. Марш пiрнув пiд довгий стовбур i завдав сильного удару в щелепу, а iнший - збоку по головi. Гомес похитнувся, очi видавали, що вiн все ще не мiг повiрити, що ця дивна качка взяла над ним гору.
  
  Марш висмикнув нiж iз пiхов на боцi мексиканця, коли вони зчепилися. Гомес кинувся геть, знаючи, що станеться далi. Вiн врiзався в кам'яну стiну, з важким стоном розбивши плече та череп. Марш завдав удару, який вiдскочив вiд мексиканця, а потiм потрапив у роки. Кров сочилася з його власних кiстячок. Пiстолет знову пiдвiвся, але Марш випростався так, що вiн опинився в нього мiж нiг, дiлова частина тепер стала марною.
  
  Гомес ударив його головою, їхня кров змiшалася i забризкала стiни. Марш похитнувся, але ухилився вiд наступного удару, а потiм згадав про ножа, який все ще тримав у лiвiй руцi.
  
  Потужний поштовх, i нiж подряпав ребра Гомеса, але мексиканець кинув пiстолет i поклав обидвi руки на руку Марша з ножем, таким чином зупинивши силу удару i встромивши лезо. Бiль спотворив його риси, але чоловiковi вдалося запобiгти неминучiй смертi.
  
  Марш негайно сконцентрувався на своїй вiльнiй руцi, використовуючи її для завдання ударiв знову i знову, вишукуючи вразливi мiсця. Разом чоловiки боролися щосили, повiльно просуваючись вгору й униз тунелем, натикаючись на дерев'янi балки i пробираючись через купи бруду. Струменi поту стiкали по пiску; важке рохкання, схоже на гон свиней, заповнило штучний простiр. Пощади не було, але й землi не було досягнуто. Гомес приймав кожен удар як загартований вуличний боєць, яким вiн i був, i Марш почав слабшати першим.
  
  "З нетерпiнням ... чекаю, коли я ... порiжу ... порiжу тебе ..." Гомес важко дихав, очi його були дикими, губи в кровi i вiдкинутi назад.
  
  Марш вiдмовився вмирати в цьому самотньому, пекельному мiсцi. Вiн смикнув ножа назад, викручуючи його з тiла Гомеса, а потiм вiдступив назад, даючи двом чоловiкам кiлька футiв вiдстанi. Пiстолет валявся на пiдлозi, викинутий.
  
  Гомес накинувся на нього, як диявол, кричачи, гуркотячи. Марш вiдбив атаку, як його вчили, повернувши плече i дозволивши власному iмпульсу Гомеса надрукувати його головою в протилежну стiну. Потiм Марш штовхнув його в хребет. Вiн не використав нiж знову, поки кiнець не був вирiшений наперед. Його також вчили, що найочевиднiша зброя не завжди найкраща у використаннi.
  
  Гомес вiдiрвав своє тiло вiд стiни, звiсивши голову, i обернувся. Марш дивився на криваво-червоне обличчя демона. На мить це заворожило його, контраст багряного обличчя та бiлої шиї, чорнi дiрки там, де колись гнiздилися пожовклi зуби, блiдi вуха, що майже комiчно стирчали в обидва боки. Гомес замахнувся на удар. Марш отримав удар збоку по головi.
  
  Тепер Гомес було широко вiдкрито.
  
  Марш ступив уперед, голова паморочилася, але вiн зберiг достатньо усвiдомленостi, щоб завдати справжнього удару ножем, спрямувавши його лезо в серце iншої людини. Гомес сiпнувся, подих зi свистом вирвався з розбитого рота, а потiм зустрiвся поглядом з Маршем.
  
  "Я заплатив тобi з чесними намiрами", - видихнув Марш. "Тобi слiд просто взяти грошi".
  
  Вiн знав, що цi люди були зрадниками натури i, без сумнiву, виховання теж. Зрада була б їхньою другою чи третьою думкою за день, пiсля чого у мене на руках кров? i "кого, чорт забирай, я в результатi вбив минулої ночi?" Можливо, там також є думка про наслiдки дози кокаїну. Але Гомес... вiн мав просто взяти грошi.
  
  Марш спостерiгав, як чоловiк зiсковзнув на землю, потiм пiдбив пiдсумки. Вiн був у синцях, ниючий, але вiдносно неушкоджений. У головi в нього стукало. На щастя, вiн здогадався покласти парацетамол в один iз маленьких мiшечкiв рюкзака, який розташовувався поряд iз ядерною бомбою. Так зручно. У нього там теж було пакування дитячих серветок.
  
  Марш витер i проковтнув пiгулки насухо. Вiн забув узяти iз собою воду. Але завжди щось є, чи не так?
  
  Не озираючись на мертве тiло, вiн опустив голову i почав довгий шлях пiдземним тунелем у Техас.
  
  
  * * *
  
  
  Годинник тягнувся. Джулiан Марш тягся пiд Америкою з ядерною зброєю, прив'язаною до його спини. Пристрiй мiг виявитися меншим, нiж вiн очiкував, хоча рюкзак все ще був роздутий, але внутрiшнi вiддiлення були не менш важкими. Тварина вчепилася в нього, як небажаний друг чи брат, вiдтягуючи його назад. Кожен крок давався важко.
  
  Темрява оточила i майже поглинула його, порушувана лише випадковим свiтом, що висить. Багато хто був зламаний, занадто багато. Тут, внизу, було сиро, зграйка невидимих тварин завжди малювала в його мозку кошмарнi образи, якi грали в зловiснiй гармонiї з випадковим свербiнням, що пробiгає по плечах i вниз по хребту. Повiтря було в обмеженiй кiлькостi, а те, що там було, було низької якостi.
  
  Вiн почав вiдчувати безмiрну втому, у нього почалися галюцинацiї. Якось за ним погнався Тайлер Вебб, а потiм злий троль. Вiн двiчi падав, обдираючи колiна та лiктi, але насилу пiднiмався на ноги. Троль перетворився на злiсних мексиканцiв, а потiм на ходячому тако, начиненому червоним i зеленим перцем i гуакамоле.
  
  У мiру того, як проходили милi, вiн почав вiдчувати, що може не встигнути, що все обернеться краще, якщо вiн просто приляже на деякий час. Подрiм трохи. Єдине, що його зупиняло, була його яскравiша сторона - та частина, яка колись уперто пережила дитинство, коли всi iншi хотiли, щоб вiн зник.
  
  Зрештою, попереду з'явилися яскравiшi вогнi, i вiн подолав iнший кiнець тунелю, а потiм витратив багато хвилин, оцiнюючи, який прийом вiн може отримати. Правду кажучи, вiн не очiкував жодної приймальної комiсiї - вiд нього нiколи не очiкували, що вiн дiстанеться землi вiльних.
  
  За задумом, вiн органiзував окремий транспорт у цьому кiнцi. Марш був обережний i не дурень. Вертолiт повинен бути розмiщений за кiлька миль звiдси, чекаючи на його виклик. Марш видалив одну з трьох клiтин, що спалюють, видiлених навколо його тiла i в рюкзаку, i зробив дзвiнок.
  
  При зустрiчi не було сказано нi слова, жодних коментарiв щодо кровi та бруду, що покривали обличчя та волосся Марша. Пiлот пiдняв птаха в повiтря i рушив у напрямку Корпус-Крiстi - наступної та передостанньої зупинки у грандiознiй пригодi Марша. Одне можна було сказати, напевно, у нього було б що розповiсти...
  
  I нема кому їм сказати. Єдине, чим ти не подiлився з гостями вечiрки, то це тим, як тобi вдалося контрабандою провезти ядерну валiзку з Бразилiї на схiдне узбережжя Америки.
  
  Корпус-Крiстi запропонував невеликий перепочинок, довгий душ i короткий сон. Наступним буде двадцятичотиригодинна поїздка до Нью-Йорка, а потiм...
  
  Армагеддон. Або принаймнi його край.
  
  Марш усмiхнувся, лежачи обличчям униз на лiжку i зарившись головою в подушку. Вiн ледве мiг дихати, але це йому цiлком подобалося. Хитрiсть полягала б у тому, щоб переконати владу, що вiн говорив серйозно i що бомба була справжньою. Не складно - один погляд на канiстри i матерiал, що розщеплюється, змусив би їх сiсти i просити милостиню. Як тiльки це було зроблено... Марш уявив, як долари сиплються, як якийсь iгровий автомат у Лас-Вегасi, який викидає грошi зi швидкiстю вузлiв. Але все заради доброї справи. Справа Вебба.
  
  Можливо, i нi. Марш мав свої плани, якi потрiбно було здiйснити, поки дивний лiдер пiфiйцiв ганявся за веселками.
  
  Вiн зiсковзнув iз лiжка, приземлившись на колiна, перш нiж пiдвестися. Вiн завдав трохи помади. Вiн переставив обстановку кiмнати так, щоб у нiй був сенс. Вiн вийшов i спустився на лiфтi в пiдвал, де на нього чекав прокат.
  
  Крайслер 300. Розмiром i кольором нагадує вибiленого кита.
  
  Наступна зупинка... мiсто, яке нiколи не спало.
  
  
  * * *
  
  
  Марш без особливих зусиль керував автомобiлем, коли у полi зору з'явився всесвiтньо вiдомий Skyline. Здавалося до смiшного простим доїхати цiєю машиною до Нью-Йорка, але тодi хто знав, що буде по-iншому? Що ж, хтось мiг би. Минуло понад три днi з того часу, як вiн залишив базар Рамзеса. Що, якби новини проникли назовнi? Марш нiчого не змiнив. Вiн був просто ще одним мандрiвником, що блукає життям звивистим шляхом. Якщо гра закiнчена, вiн дiзнається про це незабаром. Iнакше ... Вебб пообiцяв, що Рамзес надасть людей, якi готовi допомогти в цьому. Марш розраховував на них.
  
  Марш вiв машину наослiп, не знаючи i не особливо переймаючись тим, що вiдбудеться далi. Вiн був досить обережний, щоб зупинитися перед входом у велике мiсто, знайшовши притулок на нiч з iншого боку рiчки, коли сонце почало сiдати, що ускладнило безсистемний маршрут його подорожi. Мотеля L-подiбної форми було достатньо, хоча постiльна бiлизна була колючою i, безсумнiвно, брудною, а вiконнi рами та краї пiдлог були покритi чорним брудом завтовшки кiлька дюймiв. Проте це було нiчим не примiтно, незаплановано i практично непомiтно.
  
  Ось чому близько пiвночi вiн сiв прямо, серце шалено калатало, коли хтось постукав у дверi його кiмнати. Дверi виходили на паркування, так що, правду кажучи, це мiг бути будь-хто, вiд заблуканого п'яного гостя до жартiвника. Але це також можуть бути копи.
  
  Або Шоста команда "Морських котикiв".
  
  Марш розклав ножi, ложки та склянки, а потiм вiдсунув фiранку, щоб визирнути назовнi. Те, що вiн побачив, на мить позбавило його промови.
  
  Що за...?
  
  Знову пролунав стукiт, легкий i свiжий. Марш, не вагаючись, вiдчинив дверi i дозволив людинi увiйти всередину.
  
  "Ти мене здивував", - сказав вiн. "I в нашi днi це трапляється не дуже часто".
  
  "Менi й так добре", - сказав вiдвiдувач. "Одна з багатьох моїх якостей".
  
  Марш задумався про iнших, але йому не треба було заглядати надто далеко, щоб помiтити принаймнi дюжину. "Ми зустрiчалися ранiше лише один раз".
  
  "Так. I я одразу вiдчув спорiдненiсть".
  
  Марш випростався, тепер шкодуючи, що не прийняв цей четвертий душ. "Я думав, що всi пiфiї були мертвi чи захопленi в полон. Крiм нас iз Веббом."
  
  "Як ви можете бачити, " вiдвiдувачка розвела руками, " ви були неправi".
  
  "Я задоволений". Марш змалював усмiшку. "Дуже задоволений.
  
  "О, " його вiдвiдувач теж усмiхнувся, " ти ось-ось ним станеш".
  
  Марш спробував вiдiгнати вiдчуття, що всi його днi народження настали одночасно. Ця жiнка була дивною, можливо, такою ж дивною, як i вiн сам. У неї було каштанове волосся, пiдстрижене торчком; її очi були зелено-блакитними, точнiсiнько як у нього. Наскiльки жахливо це було? Її вбрання складалося iз зеленого вовняного пуловеру, яскраво-червоних джинсiв та темно-синiх кросiвок Doc Martins. В однiй руцi вона тримала склянку молока, в другiй - келих вина.
  
  Де вона взяла?
  
  Але насправдi це мало значення. Йому подобалося, що вона була унiкальною, що якимось чином розумiла його. Йому сподобалося, що вона з'явилася звiдки. Йому подобалося, що вона була зовсiм iншою. Сили пiтьми зiштовхували їх одне з одним. Кроваво-червоне вино i бiле молоко, що вiдбiлює, ось-ось мали змiшатися.
  
  Марш забрав у неї окуляри. "Ти хочеш бути на вершинi чи на днi?"
  
  "О, я не заперечую. Погляньмо, як настрiй поведе нас".
  
  Марш розташував ядерну бомбу в узголiв'ї лiжка, де вони обоє могли її бачити, i побачив очима Зої Ширс додаткову iскру, схожу на комету. Ця жiнка була могутньою, смертоносною i химерною. Мабуть, божевiльний. Щось, що його нескiнченно влаштовувало.
  
  Коли вона знiмала з себе одяг, його роздвоєний розум вiдволiкся, щоб обмiркувати те, що мало статися. Думка про всi хвилювання, обiцянi завтра i пiслязавтра, коли вони поставлять Америку на колiна i будуть щасливi з ядерною бомбою, зробила його цiлком готовим до зустрiчi з Зої, коли вона стягнула з нього штани i пiднялася на борт.
  
  "Жодної прелюдiї?" вiн запитав.
  
  "Ну, коли ти розмiстив цей рюкзак саме так", - сказала вона, спостерiгаючи за ядерною бомбою, начебто вона могла спостерiгати за нею. "Я зрозумiв, що менi це не потрiбно".
  
  Марш усмiхнувся вiд щасливого подиву. "Я теж".
  
  "Ти бачиш, коханий?" Зої опустилася на нього. "Ми були створенi один для одного".
  
  Потiм Марш зрозумiв, що може бачити її надзвичайно блiду дупу, що повiльно рухається, у вiдбитку дзеркала, що висiла на стiнi прямо над старою комодою, а за ним сам рюкзак, затишно влаштований серед подушок лiжка. Вiн дивився на її добре засмагле обличчя.
  
  "Чорт", - випалив вiн. "Це не займе багато часу".
  
  
  Роздiл третiй
  
  
  Метт Дрейк приготувався до найшаленiшої поїздки команди за весь час. Неприємне нудотне почуття стиснулося внизу живота, i це не мало жодного вiдношення до вибоїстого польоту, просто результат напруги, тривоги та огиди до людей, якi могли спробувати вчинити такi жахливi злочини. Вiн спiвчував людям свiту, якi займалися своїми повсякденними справами, непоiнформованi, але задоволенi. Вони були людьми, за яких вiн боровся.
  
  Гелiкоптери були битком набитi солдатами, якi дбали i наражали себе на небезпеку заради людей, якi зробили свiт хорошим мiсцем для життя. Була вся команда SPEAR, за винятком Карiн Блейк i Борегара Альона та Брiджiт Маккензi - вона ж Кензi, озброєна катаною, яка займається контрабандою артефактiв, колишнiй агент Моссада. Команда покинула розорений "останнiй базар" Рамзеса в такому поспiху, що була змушена забрати всiх iз собою. Не можна було втрачати жодної хвилини, i вся команда була пiдготовлена, поiнформована i готова вийти на вулицi Нью-Йорка бiгом.
  
  Зi справжнiх джунглiв у бетоннi джунглi, подумав Дрейк. Ми нiколи не закриваємось.
  
  Всюди навколо нього були надiйнi лiнiї, що перетинаються, i бурхливi хвилi його життя. Алiсiя i Бо, Мей та Кензi, i Торстен Дал. У другому гелiкоптерi знаходилися Смiт i Лорен, Хейден, Кiнiмака та Йоргi. Команда мчала в повiтряний простiр Нью-Йорка, уже очищений президентом Коберном, i рiзко нахилилася, проносячись крiзь промiжки мiж хмарочосами i знижуючись до даху квадратної форми. Турбулентнiсть пошмагала їх. Радiо заверещало, коли надiйшла iнформацiя. Дрейк мiг тiльки уявити метушню на вулицях внизу, агентiв, що поспiшають, i збожеволiлi команди спецназу, пекельну думку про стрiмкий кидок до порятунку Нью-Йорка i схiдного узбережжя.
  
  Вiн глибоко зiтхнув, вiдчуваючи, що наступнi кiлька годин будуть бурхливими.
  
  Дав упiймав його погляд. "Пiсля цього я беру вiдпустку".
  
  Дрейк захоплювався упевненiстю шведа. "Пiсля цього нам усiм знадобиться один".
  
  "Ну, ти не пiдеш зi мною, Йорки".
  
  "Не проблема. Я майже впевнений, що Джоанна у будь-якому разi буде головною".
  
  "Що, чорт забирай, це має означати?"
  
  Гелiкоптер швидко знижувався, вiдправляючи їх шлунки в стратосферу.
  
  Алiсiя хихикнула. "Тiльки те, що ми знаємо, хто керує домом Далi, Торстi. Ми знаємо".
  
  Швед скорчив гримасу, але нiчого не прокоментував. Дрейк обмiнявся посмiшкою з Алiсiєю, а потiм помiтив, що Май спостерiгає за ними обома. Чорт, нiби нам i так нема про що турбуватися.
  
  Алiсiя помахала рукою Май. "Ти впевнений, що зможеш впоратися з подiбною дiєю, Спрайт, пiсля того, як зовсiм недавно порiзався пiд час голiння?"
  
  Вираз обличчя Мей не змiнився, але вона нерiшуче простягла руку до нового шраму на обличчi. "Нещодавнi подiї змусили мене набагато обережнiше ставитись до тих людей, яким я довiряю. I слiдкувати за тими, хто зраджує ".
  
  Дрейк внутрiшньо зiщулився.
  
  Нiчого не трапилося. Вона кинула мене, поклавши цьому кiнець! Нiчого не було обiцяно. .
  
  Емоцiї та думки змiшалися, перетворившись на кислу жовч, яка змiшалася з тисячею iнших почуттiв. Даль, як вiн помiтив, повiльно вiдсунувся вiд Кензi, а Бо ледве вiдiрвав погляд вiд Алiсiї. Господи, вiн сподiвався, що пристрастi у другому гелiкоптерi були трохи затихлими.
  
  На них обрушилися новi пориви дикого вiтру, коли санки гелiкоптера зачепили дах будiвлi. Птах села, а потiм дверi вiдчинилися, пасажири зiстрибнули вниз i побiгли до вiдчинених дверей. Люди зi зброєю охороняли вхiд, i ще кiлька людей було розмiщено всерединi. Дрейк пiрнув першим, летячи ногами i почуваючи себе трохи непiдготовленим без зброї, але чудово розумiючи, що скоро вони будуть озброєнi. Команда квапливо спускалася вузькими сходами по одному, поки не опинилася в широкому коридорi, затемненому i оточеному ще бiльшою кiлькiстю охоронцiв. Тут вони на мить зупинилися перед тим, як отримати iнструкцiї продовжувати.
  
  Все чисто.
  
  Дрейк бiг пiдтюпцем, розумiючи, що вони втратили життєво важливi днi, видобуючи iнформацiю з базару, а потiм допитуючи пiдозрiлих агентiв, особливо з ЦРУ. Зрештою, втрутився сам Коберн, наказавши негайно вiдправити команду "Спис" у найгарячiшу точку на планетi.
  
  Мiсто Нью-Йорк.
  
  Тепер, спустившись ще на один сходовий пролiт, вони вийшли на балкон, звiдки вiдкривався краєвид на внутрiшнi примiщення - як йому сказали, на будiвлю мiсцевої полiцейської дiльницi на розi 3-ї та 51-ї вулиць. Невiдома громадськiсть дiльниця одночасно служила офiсом нацiональної безпеки - фактично це була одна з двох, якi називалися центром мiста, ядром дiяльностi всiх агентств. Тепер Дрейк спостерiгав за тим, як мiсцева полiцiя займається своїми повсякденними справами, на дiлянцi метушливо, голосно та багатолюдно, поки з далекого кiнця не пiдiйшов чоловiк у чорному костюмi.
  
  "Давайте рухатися", - сказав вiн. "Тут не можна втрачати часу".
  
  Дрейк не мiг не погодитись. Вiн пiдштовхнув Алiсiю вперед, на велике невдоволення блондинки, отримавши суворий погляд за свої проблеми. Iншi стовпилися всерединi, Хейден намагався пiдiйти до новачка, але в нього не вистачало часу, оскiльки вiн зник за далекими дверима. Пройшовши, вони увiйшли до круглої кiмнати з пiдлогою та стiнами, викладеними бiлою плиткою, та стiльцями, розставленими рядами перед невеликим пiднесенням. Чоловiк провiв їх так швидко, як тiльки мiг.
  
  "Дякую, що прийшли", - сказав вiн безпристрасно. "Просто щоб ви знали, людей, яких ви захопили - самозванця Рамзеса та Роберта Прайса - були доставленi в камери пiд нами, щоб там чекати результатiв нашого ... полювання на людину. Ми подумали, що вони можуть мiстити цiнну iнформацiю та мають бути поблизу".
  
  "Особливо якщо ми зазнаємо невдачi", - похмуро сказала Алiсiя.
  
  "Справдi. I цi пiдземнi тюремнi камери з додатковою охороною всерединi пiдроздiлу Внутрiшньої безпеки збережуть присутнiсть Рамзеса непомiченою, як я впевнений, ви можете оцiнити ".
  
  Дрейк згадав, що мiсцевi пiдроздiли Рамзеса, пiсля того, як вони вкрали або насильно забрали ядерну бомбу з рук Марша, отримали наказ чекати на дозвiл Рамзеса на вибух. Вони не знали, що його схопили, або що вiн майже помер. Нью-йоркськi осередки органiзацiї Рамзеса взагалi нiчого не знали.
  
  Принаймнi це було єдине, що говорило на користь команди SPEAR.
  
  "Вiн стане корисним", - сказав Хейден. "Я майже впевнений".
  
  "Так", - додав Смiт. "Тож поки вiдклади понукання худоби".
  
  Агент Мiнiстерства внутрiшнiх справ скривився. "Мене звуть Мур. Я тут провiдний польовий агент. Весь розум пройде через мене. Ми створюємо нову оперативну групу для асимiляцiї та розподiлу дiй. Ми маємо центр, i тепер ми органiзуємо вiдгалуження. Кожен агент i полiцейський, доступний чи нi, працює над цiєю загрозою, i ми повнiстю усвiдомлюємо наслiдки невдачi. Це не може ... " вiн трохи затнувся, демонструючи стрес, який зазвичай був би нечуваним. "Цьому не можна дозволити статися тут".
  
  "Хто головний на землi?" Запитав Хейден. Хто приймає рiшення тут, де це дiйсно має значення?
  
  Мур завагався i почухав пiдборiддя. "Ну, ми знаємо. Батькiвщина. Спiльно з Пiдроздiлом боротьби з тероризмом та Вiддiлом боротьби з загрозами ".
  
  "I пiд "ми" ти маєш на увазi себе i мене?" Чи ти маєш на увазi просто Батькiвщину?
  
  "Я думаю, що це може змiнитися, коли цього вимагатиме ситуацiя", - припустив Мур.
  
  Хайден виглядав задоволеним. "Перевiрте, чи батарея вашого мобiльного телефону заряджена".
  
  Мур оглянув групу, нiби вiдчув їхню наполегливiсть i їй це сподобалося. "Як ви знаєте, ми маємо коротке вiкно. Цим ублюдкам не потрiбно багато часу, щоб зрозумiти, що Рамзес не збирається вiддавати цей наказ. Отже, насамперед. Як нам виявити терористичну комiрку?"
  
  Дрейк глянув на годинник. "I марш. Хiба Марш не повинен бути прiоритетом, якщо вiн з бомбою?
  
  "Розвiдка повiдомляє, що Марш об'єднається iз мiсцевими осередками. Ми не знаємо скiльки їх буде. Тому ми, звiсно, концентруємось на обох".
  
  Дрейк згадав звiт Бо про розмову мiж Маршем та Веббом. Тодi йому спало на думку, що слизький француз, якого вони вперше зустрiли, будучи змушеними брати участь у турнiрi the Last Man Standing, i з яким з того часу досить часто билися, сяяв свiтлом добра, коли це мало значення. Сяяв, як зiрка. Вiн дiйсно повинен дати хлопцевi додатковий перепочинок.
  
  Десь уздовж гомiлки.
  
  Мур знову заговорив. "Є кiлька способiв виявити глибоку комiрку або навiть сплячу комiрку. Ми звужуємо коло пiдозрюваних. Ми дослiджуємо зв'язки з iншими вiдомими осередками, якi перебувають пiд наглядом. Перевiрте палаючi мiсця поклонiння, де вiдомi джихадисти викидають свою отруту. Ми дивимося на людей, якi недавно присвятили себе ритуалам, - на тих, хто раптово виявляє iнтерес до релiгiї, йде з суспiльства або висловлюється з приводу жiночого одягу. АНБ прослуховує метаданi, зiбранi з мiльйонiв мобiльних телефонiв, та оцiнює. Але набагато ефективнiшими є чоловiки та жiнки, якi ризикують цим щодня тижня - тi, кого ми впровадили в населення, з якого регулярно вербують нових джихадистiв".
  
  "Пiд прикриттям". Смiт кивнув головою. "Це добре".
  
  "Так i є. На даний момент наша iнформацiя тонша, нiж у Барбi Iггi Попа. Ми намагаємось пiдтвердити кiлькiсть людей у кожнiй камерi. Розмiр осередкiв. Райони. Можливостi та готовнiсть. Ми переглядаємо останнi телефоннi записи. Як ти думаєш, Рамзес заговорить?
  
  Хейдену не терпiлося розпочати роботу. "Ми збираємося страшенно добре спробувати".
  
  "Загроза неминуча", - сказав Кiнiмака. "Давайте розподiлимо команди i заберемося звiдси до чортової матерi".
  
  "Так, так, це добре", - пояснив Мур. Але куди ти пiдеш? Нью-Йорк - дуже велике мiсто. Нiчого не доб'єшся, тiкаючи, якщо тобi нема куди йти. Ми навiть не знаємо, чи справжня бомба. Багато людей можуть зробити бомбу... подивися праворуч."
  
  Алiсiя посовалась на своєму стiльцi. "Я можу за це поручитися".
  
  "Транспортнi засоби напоготовi", - сказав Мур. "Машини спецназу. Гелiкоптери. Швидкi машини без розпiзнавальних знакiв. Хочете вiрте, хочете нi, але ми маємо плани на цей випадок, способи очистити вулицi. Чиновникiв та їхнi родини вже евакуювали. Все, що нам зараз потрiбне, - це вiдправна точка".
  
  Хайден повернулася до своєї команди. "Отже, давайте швидко розподiлимо групи i приступимо до Рамзеса. Як сказала та людина - наше вiкно мало, i воно вже закривається".
  
  
  РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Джулiан Марш покинув мотель, почуваючи себе вiдпочившим, навiть схвильованим, але й трохи сумним. Вiн був добре одягнений: синi джинси, одна штанина яких була трохи темнiша за iншу, кiлька шарiв сорочок i капелюх, зсунута на один бiк голови. Вигляд був гарний, i вiн думав, що перевершив Зої. Жiнка вийшла з маленької ванної, виглядаючи трохи розпатланою, волосся розчесане лише наполовину, а помада наполовину нанесена. Тiльки пiсля декiлькох хвилин оцiнки Марш зрозумiв, що вона навмисно намагалася наслiдувати його.
  
  Або вiддати йому шану?
  
  Можливо, останнє, але це справдi поставило Марша на межу. Останнє, чого вiн хотiв, це щоб жiноча версiя його обмежувала його унiкальний стиль. Майже запiзнiла думка, вiн узяв рюкзак з лiжка, погладжуючи матерiал i вiдчуваючи контури живого звiра всерединi.
  
  Мiй.
  
  Ранок був добрий, свiжий, яскравий i щасливий. Марш зачекав, доки пiд'їхала п'ятимiсцева машина i з неї вискочили двоє чоловiкiв. Обидва були смаглявими i носили окладистi бороди. Марш сказав останнiй пароль для останньої подорожi i дозволив їм вiдчинити заднi дверi. Зої з'явилася, коли вiн залазив усередину.
  
  "Почекайте". Один iз чоловiкiв дiстав пiстолет, коли жiнка наблизилася. "Має бути тiльки один".
  
  Марш був схильний погодитись, але iнша його сторона хотiла дiзнатися цю жiнку ще краще. "Вона є пiзнiм доповненням. З нею все гаразд".
  
  Рука з пiстолетом все ще вагалася.
  
  "Послухай, я не виходив на зв'язок три днi, можливо чотири". Марш не мiг точно згадати. "Плани змiнюються. Я дав тобi пароль, тепер прислухайся до моїх слiв. З нею все гаразд. Навiть корисний.
  
  "Дуже добре". Жоден iз чоловiкiв не виглядав переконаним.
  
  Машина швидко зiрвалася з мiсця, пiднявши стовп бруду з-пiд заднiх шин, i повернула у бiк мiста. Марш вiдкинувся назад, коли хмарочоси ще бiльше вималювалися, а рух посилився. Блискучi поверхнi, що вiдбивають, оточували автомобiль, в деяких мiсцях заслiплюючи, оскiльки вони перенаправляли штучне освiтлення. Натовпи заполонили тротуари, а будiвлi сяяли iнформацiєю. Полiцейськi машини роз'їжджали вулицями. Марш не помiтив жодних ознак пiдвищеної уваги полiцiї, але тодi вiн не мiг бачити вище за дах автомобiля. Вiн згадав про це водiя.
  
  "Все здається нормальним", - вiдповiв чоловiк. "Але швидкiсть, як i ранiше, важлива. Все розвалиться, якщо ми рухатимемося надто повiльно".
  
  "Рамзес?" Запитав Марш.
  
  "Ми чекаємо його слова".
  
  Марш насупився, вiдчувши деяку поблажливiсть у вiдповiдi. Цей план був повнiстю його, i поплiчники Рамзеса повиннi танцювати пiд його дудку. Як тiльки вони прибули до мiсця, яке Марш вибрав i пiдготував за мiсяцi до того, як вони могли розпочати.
  
  "Залишайся пiд радаром", - сказав вiн, щоб затвердити контроль. "I пiд обмеженням швидкостi, так? Ми не хочемо, щоби нас зупинили".
  
  "Ми в Нью-Йорку", - сказав водiй, i потiм обидва чоловiки розсмiялися, коли вiн проїхав на червоне свiтло. Марш вважав за краще проiгнорувати їх.
  
  "Але", - потiм додав водiй. Твiй рюкзак? Цей... вмiст має бути перевiрено".
  
  "Я знаю це", - прошипiв Марш. "Ти думаєш, я цього не знаю?"
  
  Яку мавпу Вебб нав'їв на нього?
  
  Можливо, вiдчувши зростаючу напругу, Зої бочком пiдiйшла до нього. Мiж ними була лише ядерна бомба. Її рука повiльно ковзнула по рюкзаку, кiнчик пальця за раз, i опустилася до його колiн, змусивши його здригнутися, а потiм витрiщитися на неї.
  
  "Це дiйсно доречно?"
  
  "Я не знаю, Джулiане. Чи так це?"
  
  Марш не був до кiнця впевнений, але вiдчуття були досить приємними, тому вiн дав спокiй. Йому на мить спало на думку, що Ширс була трохи привабливою, могутньою, як Тiньовий папа Римський, i, без сумнiву, здатна закликати будь-який зразок чоловiчої статi, який їй потрiбен.
  
  Чому я?
  
  Мабуть, ядерна бомба допомогла, вiн знав. Кожнiй дiвчинi подобався чоловiк iз ядерною зброєю. Щось пов'язане з владою... О, ну, можливо, їй сподобалася iдея, що вiн був трохи грiзнiшим, нiж вона. Його химернiсть? Звичайно, чому б, чорт забирай, i нi? Ход його думок зiйшов з рейок, коли вони зупинилися на узбiччi, водiй коротко вказав на будiвлю, яку Марш вибрав пiд час попереднього вiзиту. Зовнi день був досi теплим та зовсiм несподiваним. Марш уявив, як товстi урядовi дупи, що мiцно сидять на своїх шикарних шкiряних сидiннях, ось-ось отримають найкращу у своєму життi порку.
  
  Тепер уже незабаром. Так скоро я ледве зможу стримувати себе.
  
  Вiн узяв Зої за руку i майже пiдстрибом потяг тротуаром, дозволивши рюкзаку бовтатися на зiгнутому лiктi. Пройшовши повз швейцара та отримавши iнструкцiї лiворуч, група з чотирьох осiб пiднялася на лiфтi на четвертий поверх, а потiм перевiрила простору квартиру з двома спальнями. Все було добре. Марш вiдчинив балконнi дверi i ще раз вдихнув мiське повiтря.
  
  Мiг би, доки я ще можу.
  
  Iронiя змусила його посмiятися з себе. Цього нiколи б не сталося. Все, що американцям потрiбно було зробити, це повiрити, заплатити, i тодi вiн мiг би знищити ядерну бомбу в Гудзонi, як планувалося. Тодi новий план. Нове життя. I захоплююче майбутнє.
  
  За його плечем пролунав голос. "До нас прямує людина, яка може перевiрити вмiст вашого рюкзака. Вiн має прибути протягом години".
  
  Марш кивнув, не обертаючись. "Як i очiкувалось. Дуже добре. Але є ще кiлька мiркувань. Менi потрiбний фахiвець, який допоможе з переказом грошей, як тiльки Бiлий дiм заплатить. Менi потрiбна допомога в органiзацiї погонi, щоб вiдвернути увагу. I нам потрiбно активувати всi осередки та привести в дiю цю бомбу".
  
  Чоловiк позаду нього ворухнувся. "Все у плануваннi", - сказав вiн. "Ми готовi. Цi речi зiйдуться воєдино дуже скоро".
  
  Марш повернувся i пiшов у готельний номер. Зої сидiла, потягуючи шампанське, її стрункi ноги були пiднятi i лежали на шезлонгу. "Отже, тепер ми просто чекаємо?" - Запитав вiн хлопця.
  
  "Недовго".
  
  Марш усмiхнувся Зої i простяг руку. "Ми будемо у спальнi".
  
  Пара взяла по лямцi кожного рюкзака i вiднесла їх iз собою у найбiльшу спальню. Через хвилину вони обидва були оголенi i звивалися один на одному поверх простирадлом. Марш намагався довести, що цього разу вiн має необхiднi запаси витривалостi, але Зої була просто трохи хитрою. Її широке бездоганне обличчя зробило з його лiбiдо все, що завгодно. Зрештою, добре, що Марш швидко закiнчив, бо незабаром пролунав стукiт у дверi спальнi.
  
  "Ця людина тут".
  
  Вже? Марш швидко одягнувся разом iз Зої, а потiм вони удвох повернулися до номера, якi все ще розчервонiлися i злегка спiтнiли. Марш потис руку новоприбулому, вiдзначивши його рiдке волосся, блiдий колiр обличчя i пом'ятий одяг.
  
  "Не часто вибираєшся назовнi?"
  
  "Вони тримають мене пiд замком".
  
  "О, ну, не має значення. Ти прийшов перевiрити мою бомбу?
  
  "Так, сер, бачив".
  
  Марш поклав рюкзак на низький скляний столик, який обiймав центр великої кiмнати. Зої пройшла повз, привертаючи його увагу, коли вiн на мить згадав її оголену постать лише кiлька хвилин тому. Вiн вiдвiв очi, звертаючись до того, хто знову прибув.
  
  "Як тебе звати, хлопче?"
  
  "Адам, сер".
  
  "Ну, Адаме, ти знаєш, що це таке i що це може зробити. Ти нервуєш?"
  
  "Нi, не в даний момент".
  
  "Напружений?"
  
  "Я так не думаю".
  
  "Нервуєш? Напружений? Можливо, перевтомився?"
  
  Адам похитав головою, дивлячись на рюкзак.
  
  "Якщо це так, я впевнений, що Зої зможе тобi допомогти". Вiн сказав це напiвжартома.
  
  Пiфiєць обернувся з хитрою посмiшкою. "Будь щасливий".
  
  Марш моргнув, як i Адам, але перш нiж хлопець передумав, їхнiй бородатий водiй заговорив. "Поспiшай з цим", - сказав вiн. "Ми маємо бути готовi до..." - вiн замовк.
  
  Марш знизав плечима. "Гаразд, не треба починати тупотiти ногами. Давайте опустимося i забруднимося". Вiн повернувся до Адама. "Я маю на увазi за допомогою бомби".
  
  Молода людина спрямувала спантеличений погляд на рюкзак, а потiм повернула його так, щоб пряжки були зверненi до нього. Вiн повiльно розстебнув їх та вiдкрив кришку. Усерединi лежало справжнiй пристрiй, оточений бiльш мiцним i загалом чудовим рюкзаком.
  
  "Добре", - сказав Адам. "Отже, ми всi знаємо про MASINT, протокол розвiдки вимiрювань та сигнатур, який сканує данi, отриманi за сигнатурами випромiнювання та iншими фiзичними явищами, пов'язаними з ядерною зброєю. Цей пристрiй i принаймнi ще один подiбний, про який я знаю, були сконструйованi так, щоб прослизнути пiд цим полем. В даний час у свiтi iснує безлiч систем виявлення та монiторингу ядерних пристроїв, але не всi є передовими, i не всi з них повнiстю укомплектованi персоналом ". Вiн знизав плечима. "Погляньте на недавнi невдачi у цивiлiзованих країнах. Чи може хтось дiйсно зупинити рiшучу людину чи згуртований осередок, що дiє поодинцi? Звичайно, нi. Для цього потрiбно лише один збiй чи внутрiшня робота ". Вiн усмiхнувся. "Нещасний спiвробiтник чи навiть смертельно втомлений. В основному для цього потрiбнi грошi чи важелi дiї. Це найкращi валюти мiжнародного тероризму".
  
  Марш слухав розповiдь молодого чоловiка, запитуючи, чи були вжитi один або два бiльш серйознi запобiжнi заходи, коли вiн пояснював Рамзесу i Веббу свiй маршрут. Це було б у їхнiх же iнтересах. Вiн нiколи не впiзнає, i, чесно кажучи, йому було байдуже. Зараз вiн був прямо тут i збирався вiдчинити дверi до Пекла.
  
  "По сутi, це те, що ми називаємо 'брудною бомбою", - сказав Адам. "Термiн iснує завжди, але все ще застосовний. У мене є сцинтилятор для виявлення альфа-часток, детектор забруднюючих речовин та кiлька iнших смакот. Але в основному, " Адам дiстав з кишенi викрутку, "у мене це."
  
  Вiн швидко зняв мiцну упаковку та розстебнув липучки, якi вiдкривали доступ до невеликого дисплея та мiнi-клавiатури. Панель утримувалась чотирма гвинтами, якi Адам швидко вiдкрутив. Коли металева панель звiльнилася, за нею розплуталася низка проводiв, якi вели до серця нещодавно виявленого пристрою.
  
  Марш затамував подих.
  
  Адам уперше посмiхнувся. "Не хвилюйся. Ця штука має кiлька запобiжникiв, i вона ще навiть не озброєна. Нiхто тут цього не запустить".
  
  Марш почував себе трохи спустошеним.
  
  Адам придивився до механiзму i деталей усерединi нього, вбираючи все це в себе. За мить вiн перевiрив екран ноутбука поруч iз собою. "Протiкає", - визнав вiн. "Але не так вже й погано".
  
  Марш неспокiйно засовався. "Наскiльки все погано?"
  
  "Я порадив би тобi нiколи не заводити дiтей", - сказав Адам без емоцiй. "Якщо ти все ще можеш. I насолоджуйся наступними кiлькома роками свого життя".
  
  Марш дивився на Зої, коли вона знизала плечима. У будь-якому разi, вiн нiколи не очiкував, що переживе свого егоїстичного батька чи своїх зарозумiлих братiв.
  
  "Тепер я можу захистити це краще", - сказав Адам, дiстаючи пакет iз валiзи, яку вiн привiз iз собою. "Як я вчинив би з будь-яким пристроєм подiбного роду".
  
  Марш спостерiгав мить, а потiм зрозумiв, що вони майже закiнчили. Вiн зустрiвся з мертвими очима їхнього водiя. "Цi камери, про якi говорив Рамзес. Чи готовi вони? Скоро розпочнеться погоня, i я не хочу жодних затримок".
  
  Суха усмiшка промайнула у вiдповiдь. "I ми також. Усi п'ять осередкiв зараз активнi, включаючи двох сплячих, про якi американцi, можливо, не знають". Чоловiк подивився на свiй годинник. "Зараз 6.45 ранку, Все буде готове до сьомої".
  
  "Фантастика". Марш вiдчув, як його лiбiдо знову пiднiмається, i подумав, що вiн мiг би скористатися цим фактом, поки що мiг. Знаючи Зої, як вiн недавно це зробив, вони все одно швидко закiнчили б. "А протоколи грошових переказiв?"
  
  "Адам зосередиться на завершеннi програми, яка передаватиме наше мiсце розташування по всьому свiту за нескiнченним циклом. Вони нiколи не вiдстежуватимуть транзакцiю".
  
  Марш не помiтив подиву на обличчi Адама.
  
  Вiн надто зосереджений на Зої, а вона на ньому. Вiн витратив ще п'ять хвилин, щоб подивитися, як Адам приводить у дiю бомбу, i вислухати iнструкцiї про те, як знешкодити цю чортову штуковину, а потiм переконався, що чоловiк зробив вiдповiднi фотографiї працюючого пристрою. Фотографiї вiдiграли вирiшальну роль у переконаннi Бiлого дому у справжностi устрою та в органiзацiї погонi, яка вiдвернула б увагу та роздiлила сили, збудованi проти нього. Щасливий, нарештi, звернувся до Адама.
  
  "Той жовтий. Це провiд для зняття з охорони?
  
  "Хм, так, сер, це так".
  
  Марш щиро посмiхнувся водiєвi. "Отже, ми готовi?"
  
  "Ми готовi".
  
  "Тодi йди".
  
  Марш простягнув руку i повiв Зої до спальнi, по дорозi натягуючи на неї джинси та трусики i намагаючись придушити смiшок. Потiк пристрастi та збудження майже захлеснув його, коли вiн усвiдомив, що всi його мрiї про владу та значущiсть ось-ось здiйсняться. Якби тiльки його родина могла б бачити його зараз.
  
  
  РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
  
  
  Коли Дрейк випростався, на нього впала вага того, що вiдбувається. Термiновiсть пробiгла по його венах, витрiпала нервовi закiнчення, i один погляд на товаришiв по командi сказав йому, що вони вiдчувають те саме - навiть Кензi. Вiн справдi думав, що екс-агент Моссада вже зробила свiй хiд, але тодi, правду кажучи, через зв'язок мiж солдатами йому навiть не треба було питати її, чому вона цього не зробила. На карту були поставленi тi самi безневиннi, за якi вона билася, тi ж мирнi жителi. Будь-хто, хто має хоча б половинку серця, не допустив би цього, i Дрейк пiдозрював, що у Кензi може бути набагато бiльше, нiж половинка серця, хоч би як глибоко вона була захована.
  
  Настiнний годинник показував сiм сорок п'ять, i вся команда була в русi. У полiцейськiй дiльницi панував тривожний хаотичний спокiй, полiцейськi були за головного, але явно на взводi. На екранах телевiзорiв миготiли новини, але жодне з них не мало до них вiдношення. Мур крокував i крокував, чекаючи новин вiд агентiв пiд прикриттям, груп спостереження або машин, що роз'їжджали. Хайден зрiвнявся з рештою членiв команди.
  
  "Ми з Мано розберемося з Рамзесом. Нам потрiбнi ще двi групи, одна для оцiнки iнформацiї про ядерний вибух у мiру виникнення, а iнша для пошуку цих осередкiв. Дотримуйтесь тишi, але не берiть полонених. Сьогоднi, друзi мої, не той день, щоб дурити дурня. Отримайте те, що вам потрiбно i отримайте це швидко i жорстко. Брехня може дорого нам обiйтися ".
  
  Мур уловив, про що вона говорила, i озирнувся. "Сьогоднi, - сказав вiн, - пощади не буде".
  
  Даль похмуро кивнув, хруснувши кiсточками пальцiв, наче вiн мiг би розкроїти череп людини. Дрейк спробував розслабитись. Навiть Алiсiя ходила довкола, як пантера в клiтцi.
  
  Потiм, о 8-й ранку, почалося безумство.
  
  Почали надходити дзвiнки, видiленi телефони дзвонили знову i знову, їхнiй шум наповнював маленьку кiмнату. Мур ефективно вiдбивав їх одного за одним, i на допомогу прибiгли два помiчники. Навiть Кiнiмака прийняв виклик, хоча столик, за яким вiн сидiв, не здавався особливо щасливим.
  
  Мур зiставляв iнформацiю зi швидкiстю свiтла. "Ми на порозi", - сказав вiн. "Усi команди готовi. Агенти пiд прикриттям повiдомили про останнi розмови про таємнi зустрiчi i балаканини. Рухи довкола вiдомих мечетей посилилися. Навiть якби ми не знали, що вiдбувається, ми б хвилювалися. У звичайних мiсцях проживання були помiченi новi особи, всi рiшучi i рухаються швидко, цiлеспрямовано. З вiдомих нам осередкiв двi зникли з радарiв. Мур похитав головою. "Начебто ми вже не стикалися з цим. Але ми маємо зачiпки. Одна команда має попрямувати до докiв - один iз вiдомих осередкiв дiє звiдти ".
  
  "Це ми", - проскреготiв Даль. "Пiднiмайтеся, виродки".
  
  "Говори за себе". Кензi бочком пiдiйшла до нього. "О, i я з тобою".
  
  "Ах, тобi обов'язково це робити?"
  
  "Досить розiгрувати недоторкання".
  
  Дрейк вивчив команди, якi роздiлилися на пари досить цiкаво. У Даля та Кензi були товаришi - Лорен, Смiт та Йоргi. У результатi вiн залишився з Алiсiєю, Мей та Бо. Це був рецепт для чогось; це було точно.
  
  "Удачi, приятель", - сказав Дрейк.
  
  Даль обернувся, щоб щось сказати, якраз у той момент, коли Мур пiдняв руку. "Почекай!" Вiн на мить прикрив трубку рукою. "Це щойно було виправлено на нашiй гарячiй лiнiї".
  
  Усi голови обернулися. Мур прийняв ще один виклик i тепер простягав руку, намацуючи кнопку гучного зв'язку.
  
  "Ти у справi", - сказав Мур.
  
  Безтiлесний трiск заповнив кiмнату, слова сипалися так швидко, наче ноги Дрейка хотiли кинутися в погоню. "Це Джулiан Марш, i я знаю, що ти знаєш майже все. Так я знаю. Питання, як би ти хотiв зiграти в це?"
  
  Хайден пiдхопив iнiцiативу, коли Мур махнув рукою, вимагаючи продовження. "Перестань валяти дурня, Марш. Де це?"
  
  "Ну, це вибухонебезпечне питання, чи не так? Я скажу тобi ось що, моя люба, це тут. У Нью Йорку."
  
  Дрейк не смiв дихати, оскiльки їхнi найгiршi побоювання, безперечно, пiдтвердилися.
  
  "Отже, iнше питання - чого я хочу далi?" Марш витримав довгу паузу.
  
  "Приступай до дiла, придурок", - прогарчав Смiт.
  
  Алiсiя насупилась. "Давай не будемо налаштовувати проти себе цього дурня".
  
  Марш засмiявся. "Давайте не будемо, справдi. Отже, ядерну бомбу заряджено, всi коди акуратно введенi. Як то кажуть, годинник цокає. Тепер все, що потрiбно зробити, це переконатися, що це реально i надати вам номер банкiвського рахунку. Я правий?"
  
  "Так", - просто сказав Хейден.
  
  Тобi потрiбнi докази? Тобi доведеться попрацювати заради цього".
  
  Дрейк нахилився вперед. "Що ти маєш на увазi?"
  
  "Я маю на увазi, що погоня почалася".
  
  "Ти найближчим часом перейдеш до сутi?" Запитав Хейден.
  
  "Ах, ми дiстанемося до цього. По-перше, вам, маленьким робочим мурахам, потрiбно виконати свою роботу. На твоєму мiсцi я б забрався додому. Ти бачиш... бачиш, як я вигадав цю риму? Я збирався все зробити в риму, ти знаєш, але наприкiнцi... ну, я зрозумiв, що менi було на це начхати".
  
  Дрейк у розпачi похитав головою. "Чортовщина, друже. Говори правильною англiйською".
  
  "Перша пiдказка вже у грi. Форма пiдтвердження. У вас є двадцять хвилин, щоб дiстатися готелю Edison, номер 201. Потiм будуть ще чотири пiдказки, частина з яких стосується пiдтвердження, а частина - вимог. Тепер ти мене розумiєш?
  
  Травень повернулася першою. "Божевiлля".
  
  "Ну, я людина iз двома думками. Один iз злиднiв, один iз порокiв. Можливо, на їхньому перетинi лiтають iскри божевiлля".
  
  "Двадцять хвилин?" Дрейк глянув на годинник. "Чи зможемо ми взагалi зробити це?"
  
  "За кожну хвилину вашого запiзнення я наказав однiй iз камер Рамзеса вбити двох цивiльних".
  
  Знову потрясiння, вiд якого вiдвисає щелепа, страх, наростаюча напруга. Дрейк стиснув кулаки, коли адреналiн пiдвiвся.
  
  "Двадцять хвилин", - повторив Марш. "З ... теперiшнього моменту".
  
  Дрейк вибiг за дверi.
  
  
  * * *
  
  
  Хейден втекла вниз сходами i попрямувала до пiдвалу будiвлi, Кiнiмака за її спиною. Лють оволодiла нею i била по нiй, наче крилами диявола. Гнiв змусив її ноги йти швидше i мало не змусив її спiткнутися. Її гавайський партнер крякнув, послизнувся i пiднявся майже безупинно. Вона подумала про своїх друзiв, якi перебувають у страшнiй небезпецi, що розбiгаються рiзними районами мiста без найменшого уявлення про те, чого чекати, що ставлять себе на кiн без питань. Вона подумала про всiх цивiльних там i про те, що зараз може думати Бiлий дiм. Було добре мати протоколи, плани та працездатнi формули, але коли реальний свiт, що працює, став об'єктом крайньої загрози - всi ставки були скасованi. Бiля пiднiжжя вона вибiгла в коридор i побiгла. По обидва боки миготiли дверi, бiльшiсть неосвiтлених. У дальньому кiнцi для неї швидко вiдсунули ряд ґрат.
  
  Хейден простягла руку. "Пiстолет".
  
  Охоронець здригнувся, але потiм пiдкорився, наказ зверху вже досяг його вух.
  
  Хейден узяв зброю, перевiрив, чи заряджена вона i чи знята з запобiжника, i увiрвався до маленької кiмнати.
  
  "Рамзес!" - Закричала вона. "Що, чорт забирай, ти наробив?"
  
  
  РОЗДIЛ ШОСТИЙ
  
  
  Дрейк вибiг iз будiвлi, Алiсiя, Мей i Бо були поруч iз ним. Четверо з них уже змокли вiд поту. Рiшучiсть виходила з кожної пори. Бо витяг з кишенi ультрасучасний GPS-навiгатор i точно визначив мiсце розташування "Едiсона".
  
  "Район Таймс-сквер", - сказав вiн, вивчаючи маршрут. "Пересiчемо третю i перейдемо Лексiнгтон-авеню. Вирушай до "Уолдорфа Асторiї"."
  
  Дрейк увiрвався у щiльний потiк машин. Нiщо не зрiвняється зi спробою врятувати життя нью-йоркського таксиста, коли вiн вiдчайдушно намагався переламати тобi ноги в колiнах, просуваючись вперед щосили. Дрейк стрибнув в останню секунду, прослизнувши через передню частину найближчого жовтого таксi та приземлившись на повному ходу. Заревiли роги. Кожен член команди примудрився реквiзувати пiстолет на шляху до виходу i тепер розмахував їм, шкодуючи, що вони не мають бiльшого. Але час уже йшов марно. Дрейк подивився на годинник, коли впав на тротуар.
  
  Сiмнадцять хвилин.
  
  Вони перетнули Лексiнгтон, а потiм помчали вздовж "Уолдорфа", ледве зупиняючись, коли машини повзли Парк-авенем. Дрейк пробився крiзь натовп на свiтлофорi, нарештi зiткнувшись вiч-на-вiч iз сердитим червоним обличчям.
  
  "Послухай, друже, я перейду тут першим, навiть якщо це вб'є мене. Рогалiки босiв охолонуть, i це, чорт забирай, у жодному разi ".
  
  Дрейк обiгнув розгнiвану людину, коли Алiсiя i Мей промайнули повз зовнi. Сигнали змiнилися, i дорога була вiльна. Тепер, сховавши зброю, вони рiшуче попрямували до наступної головної вулицi Медiсон-авеню. Знову юрби заполонили тротуар. Бо проскочив на 49-ту, лавiруючи мiж машинами та набираючи перевагу. На щастя, рух тепер був повiльним, i мiж заднiми бамперами та переднiми крилами залишався вiльний простiр. Жiнки пiшли за Бо, а потiм Дрейк став у чергу.
  
  Водiї вигукували образи на їхню адресу.
  
  Залишилось дванадцять хвилин.
  
  Якби вони запiзнилися, куди б завдали удару терористичнi осередки? Дрейк уявляв, що це буде неподалiк Едiсона. Марш хотiв би, щоб команда знала, що його накази були виконанi точно. Попереду вiдчинилися дверцята машини - просто тому, що водiй мiг, - i Бо перестрибнув через дах якраз вчасно. Алiсiя взялася за край рамки та вдарила нею назад в обличчя чоловiковi.
  
  Тепер вони повертають лiворуч, наближаючись до 5-ї авеню та ще бiльшого скупчення людей. Бо прослизнув через гiрше, як кишеньковий злодiй на поп-концертi, за ним пiшли Алiсiя i Мей. Дрейк щойно накричав на всiх, терпець його йоркширця нарештi зник. Обидва чоловiки та жiнки перегородили йому шлях - чоловiки та жiнки, яким було начхати, чи поспiшає вiн врятувати своє власне життя, життя одного зi своїх дiтей чи навiть їх самих. Дрейк проклав собi шлях, залишивши одну людину розтягнутою. Жiнка з дитиною дивилася на нього досить уважно, щоб змусити його почуватися винним, поки вiн не згадав, заради чого бiг.
  
  Ти подякуєш менi пiзнiше.
  
  Але, звiсно, вона нiколи не впiзнає. Що б не сталося.
  
  Тепер Бо вистрiлив лiворуч, пробiгаючи авеню Америк у напрямку 47-ї вулицi. Праворуч проїхала булочна "Магнолiя", змусивши Дрейка подумати про Мано, а потiм про те, що гаваєць, можливо, вже дiзнався вiд Рамзеса. Через двi хвилини, коли вони вибухали на 47-й вулицi, Таймс-сквер раптово здалася лiворуч вiд них. Праворуч вiд них розташовувався звичайний "Старбакс", де панувала метушня та вишиковувалися черги бiля дверей. Дрейк оглядав обличчя, коли пробiгав мимо, але не очiкував зiткнутися вiч-на-вiч з кимось iз пiдозрюваних.
  
  Чотири хвилини.
  
  Час витiкав швидше i був навiть дорогоцiннiше, нiж останнi митi вмираючого старого. Лiворуч, навпроти тротуару, з'явився сiрий фасад готелю з позолоченим входом, i Бо першим увiйшов до парадних дверей. Дрейк обiгнув вiзок для багажу i жовте таксi, що небезпечно розвернулося, щоб пiти за Май усередину. Їх зустрiло широке фойє з вiзерунчастою червоною килимовою дорiжкою.
  
  Бо й Алiсiя вже натискали кнопки виклику окремих лiфтiв, тримаючи руки близько до захованої зброї, доки охоронець спостерiгав за ними. Дрейк подумав про те, щоб пред'явити посвiдчення особи команди "Спис", але це призвело б тiльки до ще бiльшої кiлькостi питань, а зворотний вiдлiк уже йшов до останнiх трьох хвилин. Дзвiнок сповiстив, що лiфт Алiсiї прибув, i команда поринула у нього. Дрейк не дав молодiй людинi приєднатися до них, вiдштовхнувши його вiдкритою долонею. Слава Богу, це спрацювало, бо наступним жестом був би стиснутий кулак.
  
  Команда з чотирьох людей зiбралася, коли машина пiднялася, припинивши рух та дiстаючи зброю. Як тiльки дверi вiдчинилися, вони висипали, шукаючи кiмнату 201. Миттєво серед них виник вихор кулакiв i нiг, що шокував навiть Бо.
  
  Хтось чекав.
  
  Дрейк здригнувся, коли кулак потрапив йому над очницею, але проiгнорував спалах болю. Чия нога спробувала зачепити його власну, але вiн вiдступив убiк. Та ж фiгура вiдiйшла i оточила Алiсiю, вдрукувавши її тiло в оштукатурену стiну. Май зупинив удари пiднятими руками, а потiм Бо завдав швидкий удар, раз-два, який зупинив весь iмпульс i звалив нападника на колiна.
  
  Дрейк пiдстрибнув, а потiм з усiєї сили вдарив кулаком униз. Час зменшувався. Фiгура, кремезний чоловiк у товстiй куртцi, здригнувся пiд ударом йоркширця, але якимось чином зумiв вiдбити найсильнiшу його частину. Дрейк упав на бiк, втративши рiвновагу.
  
  "Боксерська груша", - сказала Май. Вiн боксерська груша. Розташований так, щоби сповiльнити нас ".
  
  Бо в'їхав сильнiше, нiж ранiше. "Вiн мiй. Ти йдеш."
  
  Дрейк перестрибнув через уклiнну фiгуру, перевiряючи номери кiмнат. До мiсця призначення залишалося лише три кiмнати, i в них залишалася одна хвилина. Вони залишалися останнiми секундами. Дрейк зупинився бiля кiмнати i штовхнув ногою дверi. Нiчого не трапилося.
  
  Травень вiдштовхнула його убiк. "Рухайся".
  
  Один високий удар - i дерево розкололося, другий - i рама впала. Дрейк кашлянув. "Мабуть, це послабило його для тебе".
  
  Усерединi вони розосередилися, тримаючи зброю напоготовi i швидко обшукуючи, але об'єкт, який вони шукали, був дуже очевидний. Це лежало серед лiжка - глянсова фотографiя формату А4. Алiсiя пiдiйшла до лiжка, озираючись на всi боки.
  
  "Кiмната бездоганна", - сказала Май. "Тримаю парi, нiяких зачiпок".
  
  Алiсiя зупинилася бiля краю лiжка, дивлячись униз i неглибоко дихаючи. Вона похитала головою i застогнала, коли Дрейк приєднався до неї.
  
  "О Боже. Це що-"
  
  Його перервав телефонний дзвiнок. Дрейк обiйшов лiжко, пiдiйшов до тумбочки i схопив люльку з важеля.
  
  "Так!"
  
  "Ах, я бачу, ти це зробив. Це не могло бути легко".
  
  Марш! Ти божевiльний виродок. Ви залишили нам фотографiю бомби? Гребана фотографiя?"
  
  "Так. Твоя перша пiдказка. Чому, ти думав, дозволю тобi отримати справжню рiч? Так безглуздо. Вiдправте це своїм лiдерам та яйцеголовим. Вони перевiрять серiйнi номери i всю цю iншу нiсенiтницю. Канiстри з плутонiєю E. Матерiал, що розщеплюється. Нудна штука, насправдi. Наступна пiдказка буде ще бiльш промовистою".
  
  У цей момент у кiмнату зайшов Бо. Дрейк сподiвався, що вiн потягне з собою Людину з перфоратором, але Бо провiв уявну лiнiю через його сонну артерiю. "Вiн наклав на себе руки", - сказав француз приголомшеним голосом. "Таблетка для самогубства".
  
  Чорт.
  
  "Ти бачиш?" Марш сказав. "Ми дуже серйознi".
  
  "Будь ласка, Марш", - спробував Дрейк. Просто скажи нам, чого ти хочеш. Ми зробимо це прямо зараз, чорт забирай".
  
  "О, я певен, що ти так i зробив би. Але ми залишимо це потiм, добре? Як на рахунок цього? Бiжiть за пiдказкою номер два. Ця погоня стає все кращою та складнiшою. Ви маєте двадцять хвилин, щоб дiстатися до ресторану Marea. До речi, це iталiйська страва, i вони готують дуже смачну кальцону з Ндую, повiрте менi. Але на цьому не зупинимося, мої друзi, бо цю пiдказку ви знайдете пiд унiтазом. Насолоджуйся".
  
  "Болото" -
  
  "Двадцять хвилин".
  
  Лiнiя обiрвалася.
  
  Дрейк вилаявся, розвернувся i побiг щосили.
  
  
  РОЗДIЛ СЬОМИЙ
  
  
  Не маючи iншого вибору, Торстен Дал та його команда вирiшили кинути машину та виїхати. Йому нiчого так не хотiлося, як мiцно триматися, поки Смiт кидав потужний позашляховик на пiвдюжини поворотiв, верещачи шинами, перемiщаючи предмети, але Нью-Йорк у цей час був нiчим iншим, як сердитим гарчанням жовтих таксi, автобусiв та орендованих машин. Далю спало на думку слово "Тупик", але це траплялося щодня, бiльшу частину дня, i, як i ранiше, ревли клаксони i люди кричали з опущених вiкон. Вони бiгли щосили, дотримуючись вказiвок. Лорен та Йоргi натягли бронежилети. Кензi бiгла пiдтюпцем поруч iз Далем, надувши губи.
  
  "Вiд мене було б набагато бiльше користi для тебе", - сказала вона Далю.
  
  "Нi".
  
  "О, та гаразд, хiба це може завдати бiль?"
  
  "Нiзащо".
  
  "О, Торстi-"
  
  "Кензi, ти не отримаєш назад свою чортову катану. I не називай мене так. Те, що одна божевiльна жiнка надає менi прiзвиська, вже досить погано".
  
  "О так? Так само як i ви з Алiсiєю колись... ти знаєш?
  
  Смiт загарчав, коли вони перетинали чергове перехрестя, бачачи пiшоходiв та байкерiв, що запрудили дорогу на зелене свiтло, всi вони тримали свої життя у своїх руках, але були впевненi, що сьогоднi постраждають не вони. Вони швидко промчали наступною вулицею, солдати ледь вiдчули жар вiд спринту, коли вони обiгнали два повiльно рухаються Prius, розбивши бiчнi дзеркала. GPS запищав.
  
  "Чотири хвилини до докiв", - прикинув Йоргi. "Нам слiд пригальмувати".
  
  "Я зменшу швидкiсть через три", - вiдрiзав Смiт. "Не вказуй менi на мою роботу".
  
  Даль вручив Кензi "Глок" та гонконгський пiстолет - нелегке завдання, яке нелегко виконати таємно у Нью-Йорку. Вiн скривився, коли зробив це. Попри його здоровий глузд, вони практично були змушенi прийняти допомогу агента-iзгоя. Це був незвичайний день, i були потрiбнi всi заходи, навiть вiдчайдушнi. I, правду кажучи, вiн все ще вiдчував, що у них може бути спорiдненiсть, щось на зразок паралельних вiйськових душ, що пiдвищувало рiвень його довiри.
  
  Вiн вiрив, що вони могли б врятувати Брiджiт Маккензi, хоч би як сильно вона чинила опiр.
  
  Тепер Смiт перебудувався через двi смуги руху, зачепив плечем F150, що заглох, але продовжив рух, не оглядаючись назад. Не маючи часу, вони не могли дозволити собi нiяких люб'язностей, i жахлива хмара, що нависла над ними, означала, що вони були змушенi йти ва-банк весь час.
  
  Даль звiв курок своєї зброї. "Склад знаходиться менш нiж за хвилину їзди", - сказав вiн. "I якого бiса вони не розбирають всi цi вибоїни?"
  
  Смiт спiвчував йому. Дороги були нескiнченною, поритою, небезпечною дiлянкою, де машини повiльно об'їжджали нерiвнi ями, а дорожнi роботи виникали в будь-який момент, здавалося б, байдужi до часу доби або щiльностi руху. Там справдi було, що собака на собацi, i жодна людина не хотiла допомагати комусь iншому.
  
  Вони швидко зорiєнтувалися GPS i нацiлилися на наконечник стрiли. Свiжiсть раннього ранку кидала мурашки на їхню оголену шкiру, нагадуючи їм усiм, що ще рано. Сонячне свiтло просочувалося крiзь розриви в хмарах, забарвлюючи доки i прилеглу рiчку в блiдо-золотий колiр. Тi люди, яких мiг бачити Даль, займалися своїми звичайними справами. Вiн уявляв собi район докiв темним i тьмяним, але, за винятком складiв, тут було чисто i не дуже багатолюдно. I там не було жваво, оскiльки основнi райони судноплавства перебували по той бiк затоки у Нью-Джерсi. Тим не менш, Даль бачив великi, пошарпанi контейнери i довге широке судно, що нерухомо стоїть на водi, i величезнi контейнернi крани, пофарбованi в синiй колiр, якi могли проходити вздовж причалу залiзничними колiями i збирати свої контейнери за допомогою розкидачiв.
  
  Злiва розташовувалися склади, i навiть двiр, сповнений яскравiших контейнерiв. Даль вказав на будiвлю за сто п'ятдесят футiв вiд нього.
  
  "Це наш хлопчик. Смiт, Кензi, виходьте вперед. Я хочу, щоб Лорен та Йорги були позаду нас".
  
  Вiн вiдiйшов, тепер зосереджений, зосередившись на тому, щоб вiдбити один напад у них за спиною, перш нiж вони перейдуть до наступного... а потiм i до наступного, поки цей жах не закiнчиться, i вiн не зможе повернутися до своєї родини. Нещодавно пофарбованi дверi були розставленi попiд стiною будiвлi, i Даль пiдняв голову, побачивши перше вiкно.
  
  "Порожнiй офiс. Давайте спробуємо наступний."
  
  Минуло кiлька хвилин, поки група кралася вздовж стiни будiвлi, тримаючи зброю напоготовi, перевiряючи вiкно за вiкном, дверi за дверима. Даль iз розчаруванням помiтив, що вони починають привертати увагу мiсцевих робiтникiв. Вiн не хотiв злякати їхню видобуток.
  
  "Давай".
  
  Вони поспiшили вперед, нарештi дiставшись п'ятого вiкна i кинувши швидкий погляд. Даль побачив широкий простiр, захаращений картонними коробками та дерев'яними ящиками, але поряд iз вiкном вiн також побачив прямокутний стiл. Навколо столу сидiло четверо чоловiкiв, опустивши голови, начебто вони розмовляли, планували та розмiрковували. Даль зiстрибнув на землю i сiв, притулившись спиною до стiни.
  
  "У нас все добре?" Запитав Смiт.
  
  "Можливо", - сказав Даль. "Могло б бути нiчого... але -"
  
  "Я довiряю тобi", - сказала Кензi з часткою сарказму. "Ти ведеш, я пiду", Потiм вона похитала головою. "Ви, люди, справдi настiльки божевiльнi? Просто вдертися туди i почати стрiлянину першим?
  
  Наближався чоловiк, зиркаючи на них. Даль пiдняв свiй HK, i чоловiк завмер, пiднявши руки у повiтря. Рiшення було прийнято головним чином тому, що хлопець стояв на прямiй лiнiї поглядiв будь-кого, хто був на складi. Минуло менше секунди, перш нiж Дал пiдвiвся, розвернувся i врiзався плечем у зовнiшнi дверi. Смiт та Кензi були з ним, читаючи його думки.
  
  Коли Даль увiйшов до просторого складу, четверо чоловiкiв скочили з-за столу. Зброя лежала бiля їхнiх бортiв, i тепер вони прибрали її, стрiляючи без розбору по незнайомцям. Кулi летiли всюди, розбиваючи вiкно i пробиваючи дверi, що оберталися. Даль пiрнув стрiмголов, перекочуючись, виринаючи, стрiляючи. Чоловiки з-за столу вiдсахнулися, стрiляючи у вiдповiдь, стрiляючи поверх плечей i навiть мiж нiг, коли вони бiгли. Нiде не було безпечно. Безладна стрiлянина заповнила схожий на печеру простiр. Даль сперся на обидва лiктi, поки не дiстався столу i не перевернув його, використовуючи як щит. Один кiнець розлетiвся вщент, коли куля великого калiбру пройшла навилiт.
  
  "Чорт".
  
  "Ти намагаєшся мене вбити?" Пробурмотiла Кензi.
  
  Великий швед змiнив тактику, пiдняв величезний стiл, а потiм запустив його у повiтря. Краї, що падають, зачепили одну людину за кiсточки, вiдправивши її в полiт, а його пiстолет вiдлетiв убiк. Оскiльки Дал швидко наближався, голос Кензi змусив його сповiльнитись.
  
  "Обережнiше з цими маленькими виродками. Я працював на всьому Близькому Сходi i бачив тисячi з них у жилетах ".
  
  Даль вагався. "Я не думаю, що ти можеш просто-"
  
  Вибух вразив стiни складу. Швед злетiв з нiг, злетiв у повiтря i врiзався у вже розбите вiкно. Бiлий шум наповнив його голову, пригнiчуючи гул у вухах, i на секунду вiн нiчого не мiг бачити. На той час, коли його зiр почав прояснятися, вiн усвiдомив, що Кензi присiла перед ним навпочiпки, поплескуючи його по щоках.
  
  "Прокинься, чуваку. То було не все тiло, просто граната".
  
  "Ох. Що ж, це змушує мене почуватися краще".
  
  "Це наш шанс", - сказала вона. "Струс збило з нiг i його товаришiв-iдiотiв".
  
  Даль ледве пiдвiвся на ноги. Смiт був на ногах, але Лорен i Йорги сидiли навколiшки, притиснувши пальцi до скронь. Даль побачив, що терористи починають приходити до тями. Термiновiсть вколола його, як штир, що протикає шматок розм'якшеного м'яса. Пiднявши пiстолет, вiн знову потрапив пiд вогонь, але зумiв поранити одного з терористiв, що пiднiмаються, i спостерiгав, як чоловiк скрючився i впав.
  
  Смiт промчав повз нього. "Впiймав його".
  
  Даль вирвався вперед. Кензi вичавлювала кадри поруч iз ним. Двоє терористiв, що залишилися, завернули за рiг, i Даль зрозумiв, що вони прямують до виходу. Вiн на мить сповiльнився, потiм загорнув за той самий кут, обережно стрiляючи, але його кулi потрапили тiльки в порожнє повiтря i бетон. Дверi були широко вiдчиненi.
  
  Граната вiдскочила назад усередину.
  
  Тепер вибух був зрозумiлим, команда "СПIР" сховалася i чекала, коли шрапнель мине їх. Стiни здригнулися i трiснули пiд сильним ударом. Потiм вони були на ногах, протискаючись крiзь дверi в укриттi та назустрiч яскравому дню.
  
  "Година ночi", - сказав Смiт.
  
  Даль подивився у зазначеному напрямку, побачив двi фiгури, що бiжать, а за ними Гудзон, що веде до Верхньої бухти. "Чуха собача, у них можуть бути швидкiснi катери".
  
  Кензi опустилася на одне колiно, старанно прицiлюючись. "Тодi ми вiзьмемо-"
  
  "Нi", - Даль опустила ствол своєї зброї вниз. "Хiба ти не бачиш цивiльних геть там?"
  
  "Зубi", - вилаялася вона на iвритi, мовою, яку Даль не розумiв. Водночас Смiт, Кензi та Швед розпочали переслiдування. Терористи дiяли швидко, вони були вже майже бiля причалу. Кензi пiшла на компромiс, вистрiливши зi свого HK у повiтря, очiкуючи, що цивiльнi або розбiжаться, або сховаються.
  
  "Ти можеш подякувати менi пiсля того, як ми врятуємо становище", - гаркнула вона.
  
  Даль побачив, що перед ним вiдкрився шлях можливостей. Обидва терористи стояли на весь зрiст на водянистому тлi, чудовi мiшенi, i авантюрний вогонь Кензi розчистив їм шлях. Вiн сповiльнився i приставив приклад до плеча, старанно прицiлюючись. Смiт наслiдував його приклад поруч iз ним.
  
  Терористи повернулися, начебто практикуючи телепатiю, вже стрiляючи. Даль зберiгав зосередженiсть, коли свинець просвистiв мiж копiйниками. Його друга куля вразила цiль у груди, третя - у лоб, точно по центру. Чоловiк перекинувся горiлиць, уже мертвий.
  
  "Залиш одного в живих", - пролунав у його навушнику голос Лорен.
  
  Смiт вистрiлив. Останнiй терорист уже вiдскочив убiк, куля зачепила його куртку, поки Смiт пристосовувався. Швидким рухом терорист жбурнув ще одну гранату - цього разу вздовж самого причалу.
  
  "Нi!" Далечiнь стрiляв безрезультатно, його серце пiдскочило до горла.
  
  Маленька бомба вибухнула з гучним звуком, вибухова хвиля луною прокотилася доками. Даль на мить сховався за контейнером, а потiм вискочив назад - але його iнерцiя здригнулася, коли вiн побачив, що тепер турбуватися потрiбно не тiльки про терориста, що залишився.
  
  Один iз контейнерних кранiв був пошкоджений вибухом бiля основи та небезпечно нахилився над рiчкою. Звуки скрегочучого металу, що рветься, сповiстили про неминучий крах. Люди дивилися нагору i почали тiкати вiд високого каркасу.
  
  Терорист дiстав ще одну гранату.
  
  "Не цього разу, придурок". Смiт уже стояв на одному колiнi, жмурячись уздовж прицiлу. Вiн натиснув на спусковий гачок, спостерiгаючи, як падає останнiй терорист, перш нiж вiн змiг висмикнути чеку з гранати.
  
  Але кран не зупинити. Нахилившись i зруйнувавшись по всiй довжинi каркаса, важкi залiзнi лiси впали на причал, зруйнувавши каркас i перетворивши на пил маленьку хатину, на яку вони впали. Контейнери були пошкодженi та зсунутi назад на кiлька футiв. Пруття та поперечини з металу полетiли вниз, вiдскакуючи вiд землi, як смертоноснi сiрники. Яскраво-синiй стовп розмiром з вуличний лiхтар промайнув мiж Смiтом i Далем - щось таке, що могло б розiрвати їх навпiл, якби в нього потрапило, - i зупинився всього за кiлька футiв вiд того мiсця, де спиною до складу стояли Лорен i Йорги.
  
  "Ходу немає". Кензi прицiлилася в терориста, перевiряючи ще раз. "Вiн дуже мертвий".
  
  Даль зiбрався з думками i оглянув доки. Швидка перевiрка показала, що на щастя нiхто не постраждав вiд контейнерного крана. Вiн приклав палець до свого горлового мiкрофона.
  
  "Камеру вiдключено", - сказав вiн. "Але вони всi мертвi".
  
  Лорен повернулася. "Добре, я передам це далi".
  
  Рука Кензi лягла на плече Даля. Ти повинен був дозволити менi зробити пострiл. Я розтрощив колiна цьому ублюдку; тодi ми б змусили його говорити, так чи iнакше".
  
  "Занадто ризиковано". Даль зрозумiв, чому вона цього не зрозумiла. "I сумнiвно, що ми змогли б змусити його говорити за той короткий час, який ми маємо".
  
  Кензi роздратовано пирхнула. "Ви кажете вiд iменi Європи та Америки. Я iзраїльтянин".
  
  Лорен повернулася через зв'язок. "Ми повиннi йти. Там була помiчена камера. Не добре."
  
  Дав, Смiт i Кензi викрали найближчу машину, вважаючи, що, якби це зайняло у них лише п'ять хвилин бiльше, нiж пiшки, економiя часу могла б бути бiльшою за суттєву.
  
  
  Роздiл восьмий
  
  
  Дрейк врiзався в бетон 47-ї вулицi, вибиваючись iз сил, коли на годиннику залишалося всього вiсiмнадцять хвилин. Вони одразу ж зiткнулися з проблемою.
  
  "Сьомий, восьмий чи Бродвей?" Травень закричала.
  
  Бо помахав перед нею навiгатором. "Мареа знаходиться недалеко вiд Центрального парку".
  
  "Так, але яка вулиця веде нас прямо повз нього?"
  
  Вони зависли на тротуарi, поки цокали секунди, знаючи, що Марш готує не лише ядерну бомбу, а й команди, якi забиратимуть життя двох мирних жителiв за кожну хвилину запiзнення на наступне рандеву.
  
  "На Бродвеї завжди жваво", - сказав Дрейк. "Давайте займемося восьмим".
  
  Алiсiя дивилася на нього. "Звiдки, чорт забирай, тобi знати?"
  
  "Я чув про Бродвея. Нiколи не чув про Восьме."
  
  "О, досить справедливо. Де-"
  
  "Нi! Це Бродвей! Бо раптом скрикнув зi своїм майже музичним акцентом. "Ресторан знаходиться на самому верху ... майже".
  
  "Майже?"
  
  "Зi мною!"
  
  Бо рвонув iз мiсця, як стометровий спринтер, перестрибнувши припаркований автомобiль, наче його там не було. Дрейк, Алiсiя i Мей слiдували за ним по п'ятах, повертаючи на схiд, до Бродвея i перехрестя, де Таймс-сквер мерехтiла, переливалася i нехтувала своїми мерехтливими дисплеями.
  
  Знову натовпу було важко розiйтися, i знову Бо повiв їх уздовж узбiччя дороги. Навiть тут збиралися туристи, якi, вiдкинувшись назад, розглядали високi будiвлi та рекламнi щити або намагалися вирiшити, чи варто ризикнути своїм життям i кинутися через дорогу. Натовпи обслуговували зазивали, пропонуючи дешевi квитки на бродвейськi шоу. Мови всiх кольорiв заповнили повiтря, майже приголомшлива складна сумiш. Безпритульних було небагато, але тi, хто виступав за них, дуже голосно та енергiйно проводили кампанiю за пожертвування.
  
  Попереду починався Бродвей, заповнений жителями та гостями Нью-Йорка, усiяний пiшохiдними переходами, облямований барвистими магазинами та ресторанами з їхнiми висящими, пiдсвiченими вивiсками та дисплеями типу "А". Перехожi були розмитими плямами, коли Дрейк та його частина команди SPEAR мчали далi.
  
  П'ятнадцять хвилин.
  
  Бо дивився на нього у вiдповiдь. "Навiгатор каже, що це двадцять двi хвилини ходьби, але тротуари такi забитi, що всi йдуть в одному темпi".
  
  "Тодi бiжи", - переконувала його Алiсiя. "Виляй своїм величезним хвостом. Можливо, це змусить тебе рухатися швидше".
  
  Перш нiж Бо встиг щось сказати, Дрейк вiдчув, як його i без того серце, що стрiмко падає, впало ще сильнiше. Дорога попереду була повнiстю перекрита в обидвi сторони, i переважно жовтими таксi. Вiдбувся перелом крила, i тi, хто не намагався об'їхати його, повiльно висували свої машини, щоби краще розглянути. Тротуар з обох бокiв було заповнено людьми.
  
  "Криваве пекло".
  
  Але Бо навiть не сповiльнив кроку. Легкий стрибок перенiс його на багажник найближчого таксi, а потiм вiн пробiг його дахом, зiстрибнув на капот i з розгону застрибнув на наступне в черзi. Мей швидко пiшла за ним, а потiм Алiсiя, залишивши Дрейка ззаду, щоб на нього кричали та нападали власники транспортних засобiв.
  
  Дрейк був змушений сконцентруватися понад норму. Не всi цi машини були однаковими, i їхнiй метал змiнився, деякi навiть повiльно котилися вперед. Гонка була напруженою, але вони перестрибували з машини на машину, використовуючи довгу чергу, щоб просунутися вперед. Натовпи дивилися з обох бокiв. Добре, що тут їм нiхто не заважав i вони могли бачити перехрестя Бродвея i 54-ї, потiм 57-ї вулиць. Коли тиснява машин ослабла, Бо викотився з останнього вагона i вiдновив свiй бiг самою дорогою, Май поруч з ним. Алiсiя озирнулася на Дрейка.
  
  "Просто перевiряю, чи не провалився ти геть у той вiдкритий люк ззаду".
  
  "Так, ризикований варiант. Я просто вдячний, що тодi не було кабрiолетiв".
  
  За iншим перехрестям та 57-ю вулицею було збудовано бетономiшалки, фургони для доставки та червоно-бiлi бар'єри. Якщо команда думала, що вони досягли успiху, або що цей забiг буде таким самим прямим, як i попереднiй, їх iлюзiї були раптово зруйнованi.
  
  Двоє чоловiкiв з'явилися через вантажiвку доставки, пiстолети були спрямованi прямо на бiгунiв. Дрейк не пропустив жодного удару. Постiйна битва, роки битв вiдточили його почуття до максимуму i тримали їх там - двадцять чотири години на добу. Загрозливi форми миттєво виявилися, i, не вагаючись, вiн кинувся, окресливши голову на них, прямо перед цементовозом. Один iз пiстолетiв з гуркотом вiдлетiв убiк, а iнший застряг пiд тiлами одного з чоловiкiв. Дрейк вiдсахнувся, коли удар припав по боковiй частинi його черепа. Позаду них вiн почув скрегiт колiс цементовозу, коли той рiзко загальмував, i лайка його водiя.
  
  Побачив величезне сiре тiло, що розвертається до нього.
  
  I почув зляканий крик Алiсiї.
  
  "Мет!"
  
  
  Роздiл дев'ятий
  
  
  Дрейк могла тiльки спостерiгати, як вантажiвка, що втратила управлiння, повертає до неї. Нападники не вiдступали нi на секунду, обсипаючи його градом ударiв, бо їхня власна безпека їх не турбувала. Вiн отримав кулаком по горлу, грудях та сонячному сплетенню. Вiн спостерiгав за тiлом, що розгойдувався, i вдарив ногою, коли воно пролетiло прямо над його головою.
  
  Перший терорист упав назад, спотикаючись, i був збитий одним iз колiс, удар зламав йому спину i поклав край його загрозi. Другий моргнув, нiби приголомшений нахабством Дрейка, потiм повернув голову до кузова вантажiвки, що наближається.
  
  Вологого шльопаючого звуку було достатньо. Дрейк зрозумiв, що вiн не в собi, а потiм побачив, як череп першого терориста розмозжився пiд колесами, що ковзали, коли кузов вантажiвки розвернувся над ним. Рама сплющилася, вiн мiг тiльки сподiватися. Темрява на секунду поглинула все, навiть звук. Дно вантажiвки рухалося над ним, сповiльнюючись, сповiльнюючись, а потiм рiзко зупинилося.
  
  Рука Алiсiї потяглася до нього. "Ти в порядку?"
  
  Дрейк пiдкотився до неї. "Краще, нiж тi хлопцi".
  
  Бо чекав, чи не переступаючи з ноги на ногу, коли вiн подивився на свiй годинник. "Залишилося чотири хвилини!"
  
  Змучений, у синцях, подряпинах та побоях, Дрейк змусив своє тiло дiяти. На цей раз Алiсiя залишилася з ним, нiби вiдчувши, що вiн може трохи вiдволiктися пiсля близького промаху. Вони обiйшли юрби туристiв, вiдшукавши Central Park South i the Marea серед багатьох iнших ресторанiв.
  
  Мей вказала на вивiску, порiвняно непомiтну для Нью-Йорка.
  
  Бо бiг попереду. Дрейк та iншi зловили його бiля дверей. Офiцiантка дивилася на них, на їхнiй розпатланий вигляд, на їхнi важкi куртки i позадкувала. На її очах було видно, що вона вже бачила руйнування та страждання ранiше.
  
  "Не хвилюйся", - сказав Дрейк. "Ми - англiйцi".
  
  Май послала лютий погляд у його бiк. "Японець".
  
  I Бо перервав свої пошуки чоловiчого туалету, пiднявши брову. "Добре не англiйська".
  
  Дрейк пробiг так грацiозно, як тiльки мiг, через все ще закритий ресторан, зачепив стiлець i стiл. Чоловiчий туалет був невеликим, що складався з двох пiсуарiв i унiтазу. Вiн глянув пiд миску.
  
  "Тут нiчого немає", - сказав вiн.
  
  На обличчi Борегара вiдбилося напруження. Вiн постукав по кнопках свого годинника. "Час вийшов".
  
  Офiцiантка, що стояла поруч, пiдстрибнула, коли задзвонив телефон. Дрейк простяг їй руку. "Не поспiшай. Будь ласка, не поспiшай ".
  
  Вiн думав, що вона може втекти, але внутрiшня рiшучiсть направила її до трубки. У цей момент Алiсiя вийшла з жiночого туалету iз заклопотаним виразом на обличчi. "Його там немає. В нас цього немає!"
  
  Дрейк здригнувся, нiби його вдарили. Вiн озирнувся довкола. Чи може бути iнший туалет у цьому крихiтному ресторанi? Можливо кабiнку для службовцiв? Їм довелося б ще раз перевiрити, але офiцiантка вже говорила по телефону. Її очi метнулися в бiк Дрейка, i вона попросила дзвiнка почекати.
  
  "Це людина на iм'я Марш. Для тебе."
  
  Дрейк насупився. "Вiн назвав мене на iм'я?"
  
  "Вiн сказав, англiєць". Офiцiантка знизала плечима. "Це все, що вiн сказав".
  
  Бо затримався поряд iз ним. "I оскiльки тебе легко спантеличити, мiй друже, це ти".
  
  "Ваше здоров'я".
  
  Дрейк потягнувся до телефону, однiєю рукою потираючи щоку, коли хвиля втоми та напруження наринула на нього. Як вони могли зазнати невдачi зараз? Вони подолали всi перешкоди, i все ж таки Марш, можливо, все ще якимось чином грає з ними.
  
  "Так?"
  
  Марш сюди. Тепер скажи менi, що ти знайшов?
  
  Дрейк вiдкрив рота, потiм швидко закрив його. Яка була правильна вiдповiдь? Можливо, Марш чекав слова "нiчого". Може бути...
  
  Вiн зробив паузу, вагаючись вiд вiдповiдi до вiдповiдi.
  
  "Скажи менi, що ти знайшов, або я накажу убити двох мешканцiв Нью-Йорка протягом наступної хвилини".
  
  Дрейк вiдкрив рота. Дiдька лисого! "Ми знайшли-"
  
  Потiм Май вибiгла з жiночого туалету, послизнувшись на мокрих плитках i впавши на бiк. У її руцi було затиснуто маленький бiлий конверт. Бо виявився поряд з нею за секунду, забрав конверт i передав його Дрейку. Май лежала на пiдлозi, важко дихаючи.
  
  Алiсiя дивилася на неї з вiдкритим ротом. "Де ти це знайшов, Спрайт?"
  
  Ти зробив те, що вони називають "поглядом хлопчика", Таз. I це нiкого не повинно дивувати, оскiльки ти у будь-якому разi на три чвертi чоловiк."
  
  Алiсiя кипiла вiд злостi у тишi.
  
  Дрейк кашляв, коли розкривав конверт. "Ми... знайшли... це... чортова флешка, Марше. Чорт, чувак, що це таке?
  
  "Вiдмiнна робота. Вiдмiнна робота. Я трохи розчарований, але, гей, можливо, наступного разу. Тепер просто уважно подивiться на USB. Це ваша остання перевiрка, i, як i ранiше, ви можете захотiти передати її комусь iз бiльшим розумом, нiж у вас чи полiцiї Нью-Йорка".
  
  "Це внутрiшня частина ... торта?" Дрейк зрозумiв, що офiцiантка все ще стоїть поблизу.
  
  Марш голосно засмiявся. "О, добре, о, дуже добре. Давайте не випускатимемо кота з мiшка, а? Так це так. Тепер послухай, я даю тобi десять хвилин на те, щоб вiдправити вмiст флешки тим, хто кращий за тебе, а потiм ми почнемо все спочатку".
  
  "Нi, нi, ми не знаємо". Дрейк махнув у бiк Мей, яка несла невеликий рюкзак, у якому вони сховали крихiтний ноутбук. Японка вiдiрвалася вiд землi та пiдiйшла.
  
  "Ми не будемо ганятися за своїми хвостами по всьому цьому мiсту, Марш".
  
  "Умм, так, ти будеш. Тому що я так говорю. Отже, час iде. Давайте завантажимо ноутбук i насолодимося тим, що буде далi, добре? П'ять, чотири..."
  
  Дрейк ударив кулаком по столу, коли черга стихла. Гнiв закипiв у його кровi. "Послухай, Марш-"
  
  Вiтрина ресторану вибухнула, коли переднє крило фургона врiзалося у їдальню. Скло розлетiлося вщент, i в повiтрi розлетiлися уламки. До кiмнати увiрвалися вироби з дерева, пластику та будiвельного розчину. Фургон не зупинився, врiзавшись у свої шини i ревучи, як учень смертi, коли вiн промчав через маленьку кiмнату.
  
  
  РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
  
  
  Джулiан Марш вiдчув гострий бiль у животi, коли перекотився праворуч. Шматочки пiци впали на пiдлогу, а миска iз салатом упала на диван. Вiн швидко схопився за боки, зовсiм не в змозi перестати смiятися.
  
  Низький столик, що стояв перед ним i Зої, затремтiв, коли чиясь дика нога випадково штовхнула його. Зої простягла руку, щоб пiдтримати його, швидко поплескавши по плечу, коли почала розгортатися ще одна захоплююча подiя. Досi вони спостерiгали, як Дрейк i його команда вивалюються з "Едiсона" - спостерiгали досить легко, оскiльки чоловiк, одягнений як турист, знiмав подiю з протилежного боку вулицi, - потiм побачили божевiльний ривок вгору Бродвеєм - ця iстерична картина була бiльш спорадичною , оскiльки було не так багато камер спостереження, якi мiг зламати мiсцевий терорист, а потiм, затамувавши подих, спостерiгали за атакою, яка якимось чином розвинулася навколо бетономiшалки.
  
  Все це приємно вiдволiкає. Марш тримав в однiй руцi одноразовий стiльниковий, а в iншiй - стегно Зої, доки вона вминала кiлька скибочок шинки з грибами та переписувалася до Facebook.
  
  Перед ними стояли три екрани, по вiсiмнадцять дюймiв кожен. Пара тепер демонструвала пильну увагу, коли Дрейк та Компанiя увiрвалися до маленького iталiйського ресторану. Марш перевiрив час i глянув на барвистий феєрверк.
  
  "Чорт, це близько".
  
  "Ти схвильований?"
  
  "Так, чи не так?"
  
  "Це нормальний фiльм". Зої надулася. "Але я сподiвався на бiльше кровi".
  
  "Просто почекай хвилинку, кохання моє. Стає краще".
  
  Пара сидiла i грала в орендованiй квартирi, яка належала одному з терористичних осередкiв; основний, подумав Марш. Там було четверо терористiв, один з яких на попереднє прохання обладнав для Марша зону перегляду, схожу на кiнотеатр. Поки пара Пiфiан насолоджувалася переглядом, чоловiки сидiли осторонь, стовпившись навколо маленького телевiзора, i переглядали десятки iнших каналiв, шукаючи ласi шматочки новин або чекаючи на якийсь дзвiнок. Марш не знав, i йому було начхати. Вiн також iгнорував дивнi погляди крадькома, чудово знаючи, що вiн був симпатичним чоловiком iз незвичайною iндивiдуальнiстю, i деяким людям - навiть iншим чоловiкам - подобалося цiнувати таку iндивiдуальнiсть.
  
  Зої показала йому трохи бiльше вдячностi, ковзнувши руками вниз його боксерами спереду. Чорт, але в неї були гострi нiгтi.
  
  Гострий i все ж якимось... приносить задоволення.
  
  Вiн мить дивився на ядерну валiзку - термiн, який вiн не мiг повнiстю викинути з голови, хоча зменшена бомба лежала у великому рюкзаку, - а потiм вiдправив до рота трохи iкри. Сервiрування перед ними, звичайно, було чудовим, складалося з безцiнних i несмачних продуктiв, але всi вони були чудовi.
  
  Чи це ядерна бомба вигукувала його iм'я?
  
  Марш зрозумiв, що настав час дiяти, i зателефонував, поговоривши з чарiвною офiцiанткою, а потiм з англiйцем iз сильним акцентом. У хлопця був один iз тих дивних тембрiв голосу - щось, що вiддає селянством, - i Марш корчив перекошенi обличчя, намагаючись розiбрати голосну вiд голосної. Непросте завдання, i вона стає дещо складнiшою, коли жiночi руки стискають ваш набiр "Лускунчик".
  
  "Скажи менi, що ти знайшов, або я накажу убити двох мешканцiв Нью-Йорка протягом наступної хвилини". Марш посмiхнувся, говорячи це, iгноруючи роздратованi погляди, кинутi його учнями через кiмнату.
  
  Англiєць ще трохи повагався. Марш знайшов скибочку огiрка, що випала з салатницi, i глибоко встромив її у волосся Зої. Не те, щоб вона колись помiтила. Минали хвилини, i Марш розмовляв через камеру спалювання, стаючи все бiльш збудженим. Поруч стояла пляшка холодного "Боллiнджера", i вiн витратив пiвхвилини на те, щоб налити велику склянку. Зої притиснулася до нього пiд час роботи, i вони потягали з однiєї склянки, з протилежними краями, звiсно.
  
  "П'ять", - сказав Марш у слухавку. "Чотири, три..."
  
  Руки Зої стали особливо наполегливими.
  
  "Двоє".
  
  Англiєць спробував поторгуватися з ним, явно дивуючись, що, чорт забирай, вiдбувається. Марш представив, як машина, яку вiн органiзував, врiзається в переднє скло в заздалегiдь певний час, нацiлюється зараз, прискорюється, наближається до ресторану, що нiчого не пiдозрює.
  
  "Один".
  
  I потiм все вибухнуло.
  
  
  РОЗДIЛ ОДИННАДЦЯТИЙ
  
  
  Дрейк кинувся до стiни ресторану, схопивши офiцiантку за талiю та захоплюючи її за собою. Осколки скла i цегли обсипалися з його тiла, що катається. Фургон, що наближається, верескнув, щоб збiльшити зчеплення з дорогою, коли його шини вдарилися об пiдлогу ресторану, а середина машини перевалилася через пiдвiконня, задня частина тепер пiднялася i врiзалася в перемичку над склом. Заскреготав метал. Столи впали. Стiльцi, зваленi в купу, як смiття перед ним.
  
  Алiсiя також вiдреагувала миттєво, обiйшовши стiл i вислизнувши, її єдиною раною був невеликий порiз на гомiлки вiд осколка дерева, що швидко летить. Май якимось чином примудрилася перекотитися по верхiвцi столу, що рухається, уникнувши якихось пошкоджень, а Бо пiшов на крок краще, перестрибуючи через неї i перестрибуючи з поверхнi на поверхню, нарештi, розрахувавши стрибок так, що його ноги i руки вдарилися об бiчну стiну i допомогли йому благополучно приземлитися.
  
  Дрейк звiв очi, офiцiантка кричала поряд з ним. Алiсiя дивилася звинувачуючи.
  
  "Так ти схопив її, чи не так?"
  
  "Бережись!"
  
  Фургон все ще рухався вперед, сповiльнюючись з кожною секундою, але тепер з опущеного вiкна пасажира висунувся ствол пiстолета. Алiсiя нахилилася i прикрила. Травня вiдкотила ще трохи. Дрейк дiстав свiй пiстолет i випустив шiсть куль у безтiлесну руку, звуки були гучними в замкнутому просторi, суперничаючи з оглушливим ревом фургона. Бо вже був у русi, огинаючи задню частину автомобiля. Нарештi колеса припинили обертатися i зупинилися. Зламанi столи та стiльцi каскадом посипалися з капота i навiть з даху. Дрейк переконався, що офiцiантка не постраждала, перш нiж рушити вперед, але на той час Бо та Мей вже були бiля машини.
  
  Бо розбив вiкно водiя та боровся з фiгурою. Май перевiрила мiсце розташування через розбите лобове скло, а потiм пiдiбрала розщеплений шматок дерева.
  
  "Нi", - почав Дрейк, його голос був трохи хрипким. "Нам потрiбно-"
  
  Але Май була не в настрої слухати. Натомiсть вона шпурнула iмпровiзовану зброю через лобове скло з такою силою, що вона намертво встромилась у чоло водiя, тремтячи на мiсцi. Очi чоловiка закотилися, i вiн перестав боротися з Бо, француз виглядав приголомшеним.
  
  "Вiн справдi був у мене".
  
  Травень знизала плечима. "Я подумав, що маю допомогти".
  
  "Допомогти?" Дрейк повторив. "Нам потрiбен принаймнi один iз цих виродкiв живим".
  
  "I на цiй нотi", - пiдхопила Алiсiя. "Я гаразд, та. Хоча приємно бачити, що ти рятуєш дупу офiцiантки Вендi ".
  
  Дрейк прикусив мову, розумiючи на якомусь глибинному рiвнi, що Алiсiя просто жартує з нього. Борегар уже витяг водiя з машини i нишпорив по його кишенях. Алiсiя попрямувала до дивом не зворушеного ноутбука. USB-накопичувач завершив завантаження i вивiв на екран купу картинок - тривожнi зображення срiбних канiстр, вiд яких у Дрейка кров застигла в жилах.
  
  "Схоже, це нутрощi бомби", - сказав вiн, вивчаючи дроти та реле. "Вiдправ це Муру, поки що-небудь не трапилося".
  
  Алiсiя схилилася над апаратом, вiдстукуючи.
  
  Дрейк допомiг офiцiантцi пiдвестися на ноги. "Ти в порядку, кохана?"
  
  "Я... Я так думаю".
  
  "М'ятний. А тепер як щодо того, щоб приготувати нам лазiння?"
  
  "Шеф-кухар... шеф-кухар ще не прибув." Її погляд зi страхом охопив руйнування.
  
  "Чорт, а я думав, ти просто кинув їх у мiкрохвильову пiч".
  
  "Не хвилюйся". Май пiдiйшла i поклала руку на плече офiцiантки. "Вони будуть реконструйованi. Про це має подбати страхова компанiя".
  
  "Я сподiваюся на це".
  
  Дрейк знову прикусив язика, цього разу, щоб не вилаятися. Так, це було благословенням, що все ще дихали, але Марш та його дружки все ще руйнували життя людей. Без зазрiння совiстi. Без етики та без занепокоєння.
  
  Начебто по екстрасенсорному зв'язку задзвонив телефон. На цей раз Дрейк узяв слухавку.
  
  "Ви досi брикаєтесь?"
  
  Голос Марша викликав у нього бажання вдарити по чомусь, але вiн зробив це строго професiйно. "Ми надiслали вашi фотографiї далi".
  
  "О, чудово. Отже, iз цим трохи розiбралися. Я сподiваюся, ти захопив щось перекусити, поки чекав, бо ця наступна частина - ну, це може вбити тебе".
  
  Дрейк кашлянув. "Ви ж знаєте, що ми ще не перевiрили вашу бомбу".
  
  "I, почувши це, я бачу, що ти хочеш уповiльнити перебiг подiй, поки намагаєшся надолужити втрачене. Цього не станеться, мiй новий друже. Цього взагалi немає. Вашi копи та агенти, вiйськовi та пожежнi, можливо, i є частиною добре налагодженої машини, але вони все одно залишаються машиною, i їм потрiбен деякий час, щоб увiйти в курс справи. Тому я використовую цей час, щоб розiрвати вас на частини. Це досить весело, повiрте менi".
  
  "Що отримують пiфiї вiд цього?"
  
  Марш кудахтав. "О, я думаю, ти знаєш, що ця марнославна група обiрванцiв нещодавно вибухнула. Чи було колись щось певнiше? Ними керував серiйний вбивця, псих-переслiдувач, який страждає на манiю величi i ревнивий володар. Усi вони виявилися однiєю i тiєю самою людиною".
  
  У цей момент Алiсiя нахилилася ближче до Дрейка. "Так скажи нам - де цей ублюдок?"
  
  "О, нова. Ти блондинка чи азiатка? Мабуть, блондинка, судячи з того, як це звучить. Дорогий, якби я знав, де вiн, я дозволив би тобi здерти з нього шкiру живцем. Тайлер Вебб завжди хотiв лише одного. Вiн залишив пiфiйцiв у той момент, коли зрозумiв, де їх знайти.
  
  "Який був на ринку?" - запитав Дрейк, тепер виграючи i час, та iнформацiю.
  
  "Це мiсце - справжнiй вулик огидностi, я правий? Подайте всi укладенi там угоди, якi вплинуть на мир на десятилiття вперед".
  
  "Рамзес продав йому дещо", - сказав Дрейк, пробуючи.
  
  "Так. I я впевнений, що хитрий французький паштет iз ковбасою вже розповiв вам, що це було за страву. Або ти завжди можеш запитати його прямо зараз.
  
  Отже, це пiдтвердило це. Марш спостерiгав за ними, хоча в ресторанi вiн не мав очей. Дрейк надiслав коротке повiдомлення Муру. "Як щодо того, щоб розповiсти нам, куди вирушив Вебб?"
  
  Ну, серйозно, хто я такий, Fox News? Наступним ти попросиш у мене готiвку".
  
  "Я погоджуся на цього засранця-терориста".
  
  "I повернемося до поточної роботи". Марш промовив цi слова, а потiм, здавалося, забавився над собою, раптом засмiявшись. "Вибач, особистий жарт. Але тепер ми закiнчили iз контрольною частиною погонi. Тепер я хочу викласти вам свої вимоги".
  
  "Так просто скажи нам". Голос Алiсiї звучав стомлено.
  
  "Що в цьому кумедного? Ця бомба вибухне, якщо я не повнiстю задоволений. Хто знає, люба, можливо, я навiть вирiшив володiти тобою".
  
  В одну мить Алiсiя, здавалося, була готова до виходу, її очi й вираз обличчя горiли так, що вона могла спалахнути висохлий лiс.
  
  "Я хотiла б залишитися з тобою наодинцi", - прошепотiла вона.
  
  Марш зробив паузу, потiм швидко продовжив. "Музей природної iсторiї, двадцять хвилин".
  
  Дрейк встановив свiй годинник. "А потiм?"
  
  "Хммм, що?"
  
  "Це грандiозний твiр архiтектури".
  
  "О, ну, якщо ви зайшли так далеко, я запропонував би роздягнути чоловiка-охоронця на iм'я Хосе Гонсалес. Один iз наших партнерiв минулої ночi зашив мої вимоги до пiдкладки свого пiджака. Оригiнальний спосiб транспортування документiв так i без повернення до вiдправника ".
  
  Дрейк не вiдповiв, найбiльше спантеличений.
  
  "Я знаю, про що ви думаєте", - сказав Марш, знову демонструючи дивовижнi iнтелектуальнi якостi. "Чому б просто не надiслати вам фотографiї поштою та не повiдомити про свої вимоги? Що ж, я своєрiдна людина. Вони сказали менi, що у мене двi сторони, два розуми i двi особи, але я волiю розглядати це як двi окремi якостi. Одна частина викривлена, iнша зiгнута. Ти розумiєш, що я маю на увазi?"
  
  Дрейк кашлянув. "Я, звичайно, знаю, хто ти".
  
  "Вiдмiнно, тодi я знаю, ви зрозумiєте, що коли я побачу вашi чотири розiрваних на частини трупа приблизно через сiмнадцять хвилин, я почуватимуся одночасно напрочуд щасливим i страшенно роздратованим. З тобою. А тепер прощай".
  
  Лiнiя обiрвалася. Дрейк клацнув своїм годинником.
  
  Двадцять хвилин.
  
  
  РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
  
  
  Хайден та Кiнiмака проводили час iз Рамзесом. Принц-терорист, здавалося, почував себе не в своїй тарiлцi у своїй камерi площею шiсть квадратних футiв: брудний, скуйовджений i, хоч явно змучений, ходив туди-сюди, як лев у клiтцi. Хейден одягла бронежилет, перевiрила свiй "Глок" i запаснi патрони i попросила Мано зробити те саме. Iз цього моменту не буде жодних шансiв. I Рамзес, i Марш виявилися надто розумними, щоб їх недооцiнювати.
  
  Можливо, мiф про терориста був саме там, де вiн хотiв бути.
  
  Хайден сумнiвався у цьому, дуже сумнiвався. Битва всерединi замку та вiдчайдушна загибель його охоронця показали, як сильно вiн хотiв втекти. Крiм того, чи було зруйновано його репутацiю? Хiба вiн не повинен вiдчайдушно намагатися виправити шкоду? Можливо, але людина не була зруйнована до того рiвня, коли вона не могла вiдновитися. Хайден спостерiгав, як вiн крокує, поки Кiнiмака приносив їм пару пластикових стiльцiв.
  
  "У цьому мiстi є ядерна зброя", - сказав Хейден. "Що, я впевнений, вам вiдомо, оскiльки ви уклали угоду з Тайлером Веббом та Джулiаном Маршем. Ти в цьому мiстi, i якщо настане час, ми страшенно переконаємося, що ти не в пiдпiллi. Звiсно, твої передплатники не знають, що ти у нас..." Вона дозволила цьому повиснути прямо там.
  
  Рамзес зупинився, стомленими очима дивлячись на неї. "Ви, звичайно, маєте на увазi обман, коли мої люди скоро вб'ють Марша, вiзьмуть на себе вiдповiдальнiсть за бомбу та пiдiрвуть. Ви повиннi знати це вiд Вебба та його охоронця, оскiльки вони єдинi, хто знав. I ти також знаєш, що вони просто чекають на мою команду." Вiн кивнув, нiби самому собi.
  
  Хейден чекав. Рамзес був проникливий, але це не означало, що вiн не схибив би.
  
  "Вони вибухнуть", - сказав Рамзес. "Вони самi ухвалять рiшення".
  
  "Ми можемо зробити вашi останнi кiлька годин практично нестерпними", - сказав Кiнiмака.
  
  "Ти не змусиш мене скасувати це", - сказав Рамзес. "Навiть через тортури. Я не зупиню цей вибух".
  
  "Чого ти хочеш?" Запитав Хейден.
  
  "Будуть переговори".
  
  Вона вивчала його, пильно вдивляючись в обличчя нового свiтового ворога. Цi люди нiчого не хотiли натомiсть, вони не хотiли вести переговори, i вони вiрили, що смерть - це лише крок до якоїсь подоби Раю. До чого нас це призводить?
  
  Дiйсно, де? Вона намацала свою зброю. "З людиною, яка нiчого не хоче, окрiм як скоїти масове вбивство, легко впоратися", - сказала вона. "З кулею в головi".
  
  Рамзес притулився обличчям до ґрат. "Тодi вперед, захiдна сучка".
  
  Хейдену не потрiбно було бути експертом, щоб прочитати безумство i завзяття, що сяють у цих бездушних очах. Не кажучи нi слова, вона змiнила тему i вийшла з кiмнати, старанно замкнувши за собою зовнiшнi дверi.
  
  Нiколи не буває надто обережним.
  
  У наступнiй кiмнатi була камера Роберта Прайса. Вона отримала дозвiл залишити секретаря тут через неминучу загрозу та його потенцiйну роль у цьому. Коли вона i Кiнiмака увiйшли до кiмнати, Прайс кинув на неї гордовитий погляд.
  
  "Що ти знаєш про бомбу?" - Запитала вона. "I чому ви були на Амазонцi, вiдвiдували ринок терористiв?"
  
  Прайс опустився на своє лiжко. "Менi потрiбний адвокат. I що ти маєш на увазi? Бомба?
  
  "Ядерна бомба", - сказав Хейден. "Тут, у Нью-Йорку. Пригощайся, ти, шматок лайна. Допоможи собi зараз, розповiвши нам, що ти знаєш ".
  
  "Серйозно". Прайс витрiщив очi. "Я нiчого не знаю".
  
  "Ти зробив зраду", - сказав Кiнiмака, присуваючи своє тiло ближче до камери. Ти хочеш, щоб тебе запам'ятали таким? Епiтафiя для твоїх онукiв. Чи ти хотiв би, щоб тебе знали як того, хто кається, який допомiг врятувати Нью-Йорк?"
  
  "Як би мило ти це не вимовляв", голос Прайса деренчав, як змiя, що згорнулася. "Я не брав участi у жодних переговорах про "бомбу" i нiчого не знаю. Тепер, будь ласка, мiй адвокат.
  
  "Я дам тобi трохи часу", - сказав Хейден. "Тодi я збираюся помiстити Рамзеса та тебе разом, в одну камеру. Ти можеш боротися iз цим. Подивимося, хто заговорить першим. Вiн хотiв би померти, а не жити, i вiн хоче забрати з собою кожну живу душу. Ти? Просто переконайтеся, що ви не вчиняєте самогубство".
  
  Прайс виглядав схвильованим, принаймнi деякими її словами. "Без адвоката?"
  
  Хейден обернувся. "Пiшов ти".
  
  Секретарка дивилася їй услiд. Хайден замкнув його всерединi, а потiм повернувся до Мано. "Є iдеї?"
  
  "Менi цiкаво, чи замiшаний у цьому Вебб. Вiн увесь цей час був номiнальним головою".
  
  "Не цього разу, Мано. Вебб навiть бiльше не переслiдує нас. Я впевнений, що це все Рамзес та Марш".
  
  "Так що ж далi?"
  
  "Я не знаю, як ще ми можемо допомогти Дрейку та хлопцям", - сказав Хейден. "Команда вже у самому центрi всього цього. Батькiвщина подбала про все iнше, вiд копiв, що вибивають дверi, до шпигунiв, якi ледве закриваються, до нарощування армiї та прибуття NEST, команди аварiйної ядерної пiдтримки. Полiцейськi всюди, з усiм, що мають. Сапери приведенi у стан пiдвищеної готовностi. Ми маємо знайти спосiб зламати Рамзеса".
  
  "Ти бачив його. Як зламати людину, якiй все одно, виживе вона чи помре?
  
  Хейден сердито зупинився. "Ми маємо спробувати. Чи ти хотiв би просто здатися? Кожен має спусковий гачок. Цей хробак про щось дбає. Його стан, його спосiб життя, прихована сiм'я? Має бути щось, що ми можемо зробити, щоб допомогти ".
  
  Кiнiмака хотiв би, щоб вони могли звернутися до комп'ютерного досвiду Карiн Блейк, але жiнка все ще була втягнута у свiй режим Форт-Брегга. "Ходiмо пошукаємо робоче мiсце".
  
  "I молись, щоб ми мали час".
  
  Вони чекають, коли Рамзес дасть добро. Ми маємо трохи часу".
  
  Ти чув його так само добре, як i я, Мано. Рано чи пiзно вони вб'ють Марша та пiдiрвуть ".
  
  
  РОЗДIЛ ТРIНАДЦЯТИЙ
  
  
  Даль слухав суперечливi повiдомлення зв'язку, поки Смiт вiв їхню машину по загачених вулицях Манхеттена. На щастя, їм не довелося йти далеко, i не всi бетоннi артерiї були повнiстю закупоренi. Здавалося, що для цього була задiяна вся команда iнформаторiв, вiд найнижчого стукача в нетрях до найбагатшого, нечесного мiльярдера та всiх, хто був мiж ними. Це призвело до нагромадження суперечливих повiдомлень, але на Батькiвщинi робили все можливе, щоби вiдокремити достовiрнi вiд спотворених.
  
  "Двi з вiдомих осередкiв мають тiснi зв'язки з прилеглою мечеттю", - казав Мур Далю в навушник. Вiн продиктував адресу. "У нас там є агент пiд прикриттям, хоч вiн досить новачок. Каже, що це мiсце було iзольоване весь день."
  
  Даль нiколи не був людиною, здатною щось припускати. "Що це насправдi означає в термiнологiї мечетi?"
  
  "Що це означає? Це означає, що, чорт забирай, вирушайте туди i очистiть хоча б одну з камер Рамзеса".
  
  "Громадянська активнiсть?"
  
  "Говорити особливо нема про що. Але хто б там не був, навряд чи читає молитви. Знайдiть всi пiдсобнi примiщення та пiдземнi камери. I готуйся. Мiй хлопець не часто помиляється, i в цьому я довiряю його iнтуїцiї".
  
  Дал передав iнформацiю та ввiв координати до GPS. На щастя, вони були майже на вершинi мечетi, i Смiт вивернув кермо у бiк бордюру.
  
  "Провидiння", - сказала Лорен.
  
  "Iм'я, яке я дав своїй старiй катанi". Кензi зiтхнула, згадуючи.
  
  Даль затягнув пряжки свого жилета. "Ми готовi? Той самий лад. Ми завдаємо сильний та швидкий удар, люди. Пощади не буде".
  
  Смiт вимкнув двигун. "Зi мною проблем немає".
  
  Ранок все ще зустрiчав їх, коли вони вибралися з машини та вивчали мечеть через дорогу. Поруч був червоно-бiлий вентиляцiйний отвiр, з якого валила пара. Будинок, розташований на перехрестi, тягнувся вздовж обох вулиць, його барвистi вiкна та витягнутий фасад були частиною спiльноти. На даху будiвлi височiв невеликий мiнарет, дивний i майже кричучий на тлi навколишнiх бетонних фасадiв. Вхiд з вулицi був через пару скляних дверей.
  
  "Ми входимо", - сказав Даль. "Тепер рухайся".
  
  Вони цiлеспрямовано переходили дорогу, зупиняючи рух витягнутими руками. Пауза зараз може коштувати їм усе.
  
  "Велике мiсце", - прокоментував Смiт. "Там усерединi важко знайти рiшучу групу".
  
  Даль зв'язався з Муром. Ми на мiсцi. У вас є для нас ще щось?"
  
  "Так. Моя людина запевняє мене, що камери перебувають пiд землею. Вiн близький до того, щоб його прийняли, але не досить близький, щоб допомогти нам сьогоднi".
  
  Даль передав новини, коли вони перетнули iнший тротуар i штовхнули вхiднi дверi мечетi. З загостреними почуттями вони повiльно просувалися всередину, очi звикали до трохи тьмянiшого освiтлення. Бiлi стiни та стеля вiдбивали свiтло, поряд iз золотими свiтильниками та червоно-золотим килимом, прикрашеним вiзерунками. Все це розташовувалося за зоною реєстрацiї, де чоловiк дивився на них iз неприхованою пiдозрою.
  
  "Чи можу я вам допомогти?"
  
  Даль пред'явив своє посвiдчення КОПIЯ. "Так, друже, ти можеш. Ти можеш вiдвести нас до твого секретного пiдземного входу.
  
  Адмiнiстратор, здавалося, був збентежений. "Це що, жарт?"
  
  "Вiдiйди убiк", - Даль простягнув руку.
  
  "Гей, я не можу дозволити тобi-"
  
  Даль пiдняв чоловiка за сорочку та поставив його на прилавок. "Здається, я сказав - вiдiйди убiк".
  
  Команда поспiшила пройти повз i увiйти в основну будiвлю мечетi. Територiя порожня, а дверi в заднiй частинi замкненi. Даль дочекався укриття вiд Смiта та Кензi, а потiм двiчi вдарив їх ногою. Дерево розкололося, i панелi впали на пiдлогу. У цей момент з фойє позаду почулися шум i метушня. Команда зайняла позицiї, прикриваючи територiю. Минуло три секунди, а потiм обличчя та шолом командира спецназу висунулися з-за бокової стiнки.
  
  "Ти Даль?"
  
  Швед хмикнув. "Так?"
  
  "Нас послав Мур. УДАР. Ми тут, щоб пiдтримати вашу гру".
  
  "Наша п'єса?"
  
  "Так. Нова iнформацiя. Ви знаходитесь не в тiй чортовiй мечетi, i вони окопалися досить глибоко. Потрiбна лобова атака, щоб вибити їх звiдти. I ми цiлимося в ноги".
  
  Далю це не подобалося, але вiн розумiв процедуру, етикет роботи тут. I не зашкодило, що спецназ уже мав мiсце краще.
  
  "Показуй дорогу", - сказав Даль.
  
  "Ми є. Правильна мечеть перебуває через дорогу".
  
  "По той бiк ..." Даль вилаявся. "Чортова нiсенiтниця з GPS".
  
  "Вони досить близько один до одного". Офiцер знизав плечима. "I ця англiйська лайка зiгрiває душу, але чи не час нам поворушити своїми чортовими дупи?"
  
  Йшли хвилини, поки команди змiшувалися та формували рейдовий загiн, коли вони знову перетинали дорогу. Пiсля складання бiльше жодної митi не було витрачено марно. Почався повномасштабний штурм. Чоловiки напали на фасад будiвлi, вибили дверi та увiрвалися у фойє. Друга хвиля пройшла через них, розходячись вiялом у пошуках орiєнтирiв, про якi їм говорили. Щойно було знайдено синi дверi, чоловiк пiдклав до неї заряд вибухiвки та пiдiрвав. Пролунав вибух, набагато ширший, нiж очiкував Даль, але радiуса, на який явно розраховував спецназ.
  
  "Мiна-пастка", - сказав йому лiдер. "Їх буде бiльше".
  
  Швед зiтхнув трохи легше, знаючи цiну агентам пiд прикриттям i тепер не забувши вiддати їм належне. Робота пiд прикриттям була одним iз найпiдступнiших i доленоснiших методiв полiцiї. Це був рiдкiсний i цiнний агент, який мiг проникнути до ворога i цим врятувати життя.
  
  СПЕЦНАЗ проник у майже зруйновану кiмнату, потiм повернув до дальнiх дверей. Вона була вiдкрита i прикривала те, що явно входило до пiдвалу. Коли перша людина наблизилася, знизу пролунали пострiли, i куля зрикошетила по кiмнатi.
  
  Даль глянув на Кензi. "Є iдеї?"
  
  Ти питаєш мене? Чому?
  
  "Можливо, тому, що я уявляю, як у тебе самiй буде така кiмната".
  
  "Не ходи навколо та навколо, чорт забирай, Дал, гаразд? Я не твiй ручний контрабандист. Я тут тiльки тому, що... бо-"
  
  "Так, чому ти тут?"
  
  "Я справдi хотiв би знати. Може, менi варто пiти..." Вона завагалася, потiм зiтхнула. "Послухай, можливо, є iнший шлях усередину. Розумний злочинець не спускався б туди без надiйного шляху вiдходу. Але зi справжнiми терористичними осередками? Хто знає з такими ублюдками-самогубцями?
  
  "У нас немає часу на роздуми", - сказав командир спецназу, присiвши поряд. "Для цих хлопцiв це роллербол".
  
  Даль спостерiгав, як команда дiстає свiтлошумовi гранати, водночас обмiрковуючи слова Кензi. Навмисно суворi, вiн вiрив, що за ними ховається дбайливе серце або принаймнi розбитi рештки такого. Кензi потрiбно було щось, що допомогло б зiбрати цi частини докупи - але як довго вона зможе шукати, не втрачаючи будь-якої надiї? Можливо, цей корабель вже зазнав аварiї.
  
  Спецназ просигналив, що вони готовi, а потiм влаштував шалену форму пекла за допомогою дерев'яних сходiв. Коли гранати вiдскочили вниз, потiм розiрвалися, команди вийшли вперед, Даль штовхнув командира за поул-позицiю.
  
  Смiт протиснувся повз. "Воруште своїми дупи".
  
  Тi, що бiгли вниз, були негайно зустрiнутi автоматним вогнем. Даль мельком побачив земляну пiдлогу, нiжки столу i ящики зi зброєю, перш нiж навмисно зiсковзнув униз по чотирьох поверхах поспiль, дiставаючи пiстолет i вiдкриваючи вогонь у вiдповiдь. Смiт зiгнувся перед ним, скочуючи на дно i вiдповзаючи вбiк. Команда спецназу наступала ззаду, пригинаючись i не здригнувшись на лiнiї вогню. Кулi поверталися пострiл за пострiлом, смертоноснi залпи прошивали пiдвал i виривали шматки з товстих стiн. Коли Даль упав на землю внизу, вiн негайно оцiнив сценарiй.
  
  Тут були четверо членiв осередку, що вiдповiдало тому, що вони бачили у попередньому осередку. Троє стояли навколiшки, з вух текла кров, руки були притиснутi до чола, тодi як четвертий, здавалося, не постраждав i сильно стрiляв у нападникiв. Можливо, троє iнших прикривали його, але Даль миттєво знайшов спосiб отримати живого бранця i прицiлився у того, хто стрiляв.
  
  "О нi!" Лiдер спецназу незрозумiлим чином пронiсся повз нього.
  
  "Гей!" Дзвонив Даль. "Що-"
  
  Серед найгiршого виду пекла лише тi, хто вiдчув це ранiше, можуть дiяти без паузи. Лiдер спецназу явно помiтив знак, щось знайоме для нього, i думав лише про життя своїх колег. Коли Даль натиснув на свiй власний гачок, вiн побачив, як терорист випустив з однiєї руки заряджену гранату, а iнший вiдкинув свою зброю.
  
  "За Рамзеса!" - закричав вiн.
  
  Пiдвал був смертельною пасткою, маленькою кiмнатою, куди цi iстоти заманювали свою жертву. По кiмнатi розкиданi iншi пастки, пастки, якi спрацюють пiд час вибуху шрапнелi. Даль вистрiлив терористу мiж очей, хоч i знав, що жест був суто академiчним - це б їх не врятувало.
  
  Не в цiй крихiтнiй кiмнатi з цегляними стiнами, в тiснотi, коли останнi секунди вiдраховуються перед вибухом гранати.
  
  
  РОЗДIЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
  
  
  Даль бачив, як свiт поринув у темряву. Вiн бачив, як час сповiльнився до повзучого темпу, як биття кожного живого серця вимiрюється нескiнченними миттєвостями. Коли граната вiдскочила, пiднявши пил i бруд з пiдлоги крихiтною грибоподiбною хмаринкою, його куля увiйшла в череп терориста, прогримiвши довкола, перш нiж вирватися зi спини i вдарити в стiну серед широкого фонтану кровi. Тiло ослабло, життя вже пiшло. Граната впала на другий рикошет, i Даль почав вiдводити пiстолет вiд свого обличчя.
  
  Залишалися дорогоцiннi секунди.
  
  Троє терористiв усе ще стояли навколiшки, стогналi й переможенi, i вони не бачили, що насувалося. Хлопцi зi спецназу намагалися стримати свiй порив або видертися назад сходами.
  
  Смiт перевiв погляд на Даля, останнє бачення його життя.
  
  Даль знав, що Кензi, Лорен та Йоргi були нагорi сходiв, i на мить сподiвався, що вони були досить далекi вiд епiцентру.
  
  I все-таки, це все для моїх дiтей.
  
  Граната вибухнула на пiку другого рикошету, звук на мить став найгучнiшим, що швед колись чув. Потiм усi звуки раптово стихли, коли думка зникла.
  
  Його очi були спрямованi вперед, i вiн не мiг повiрити, що вони бачили.
  
  Лiдер спецназу кинувся бiгти щосили, знаючи, що насувається, i був сповнений рiшучостi врятувати якнайбiльше людей, миттєво усвiдомивши, що вiн був єдиною людиною, яка могла це зробити. Його розбiг пiднiс його над гранатою, дозволивши йому впасти прямо на неї за секунду до того, як вона вибухнула. Крiзь кевлар, плоть i кiстки вiн здетонував, але не зачепив тих, хто стояв, прикутий до мiсця в кiмнатi. Вибух був приглушений, а потiм стих.
  
  Даль прочистив горло, не в змозi повiрити на власнi очi. Самовiдданiсть його колег завжди принижувала його, але це було на iншому рiвнi.
  
  Я не... Я навiть не знав його iменi.
  
  I все-таки терористи схилили перед ним колiна.
  
  Даль втiк останнiми кiлькома сходинками, сльози застилали йому очi, навiть коли вiн стусанами перекинув трьох чоловiкiв на спини. Смiт розiрвав на них куртки. Жодних вибухонебезпечних жилетiв видно не було, але в одного чоловiка з рота пiшла пiна, навiть коли Смiт опустився навколiшки поряд з ним. Iнший корчився в агонiї. Третiй був притиснутий до землi, нерухомий. Даль зустрiв жахливий, як полярна шапочка, погляд чоловiка зi своєю власною ненавистю. Кензi пiдiйшла i привернула увагу шведа, подивившись на Даля, її льодово-блакитнi очi були такими ясними, холодними i переповненими почуттями, що здавались величезним пейзажем, i вимовила одними губами єдинi слова, якi вона змогла вимовити.
  
  "Вiн врятував нас, пожертвувавши собою. Я... я почуваюся таким ущербним, таким сумним у порiвняннi з ним".
  
  Далечiнь, за всi свої днi, нiколи не виявлявся нездатним прокоментувати. Вiн зробив це зараз.
  
  Смiт обшукав усiх трьох чоловiкiв, знайшовши ще гранати, кулi та стрiлецьку зброю. Папери та нотатки в кишенях були зiм'ятi, тому чоловiки, що зiбралися, почали ритися в них.
  
  Iншi пiдiйшли до свого загиблого лiдера, схиливши голови. Один чоловiк опустився на колiна i простяг руку, щоб торкнутися спини офiцера.
  
  Третiй терорист помер, яка б отрута вона не прийняла, просто дiя отрути зайняла бiльше часу, нiж у його колег. Даль безпристрасно спостерiгав. Коли його навушник пискнув, i голос Мура заповнив його голову, вiн прислухався, але не змiг вигадати вiдповiдi.
  
  "П'ять камер", - сказав йому Мур. "Нашi джерела з'ясували, що Рамзес має всього п'ять камер. Ви зiткнулися з двома, що залишає три решти. У тебе є для мене якась нова iнформацiя, Дал? Вiтання? Ти там? Що, чорт забирай, вiдбувається?"
  
  Божевiльний Швед натиснув маленьку кнопку, яка вiдключала звук вiд Мура. Вiн хотiв хоча б кiлька секунд висловити свою повагу в тишi. Як i всi чоловiки та жiнки там, внизу, вiн вижив лише завдяки величезнiй жертвi однiєї людини. Ця людина нiколи бiльше не побачить нi денного свiтла, нi сонця, що заходить, не вiдчує, як теплий вiтерець овiває його обличчя. Даль випробував би це заради нього.
  
  Доки вiн був живий.
  
  
  Роздiл п'ятнадцятий
  
  
  Сiмнадцять хвилин.
  
  Дрейк наслiдував приклад Бо, зрiзавши влiво по 59-й i прямуючи прямо в хаос, яким була Коламбус Серкл. На будинках лiворуч вiд нього майорiли прапори, праворуч лежала зелена смуга, засiяна деревами. Попереду височiло багатоквартирний будинок, в основному зi скла, його вiкна вiтально поблискували в променях все ще висхiдного сонця. Жовте таксi пригальмувало на узбiччi, його водiй очiкував побачити чотирьох добре одягнених спринтерiв, що мчали за ним тротуаром, але Бо не удостоїв чоловiка другого погляду. Коло являло собою широкий бетонний простiр з водоспадами, статуями та мiсцями для сидiння. Туристи бродили туди-сюди, перепаковуючи рюкзаки та попиваючи воду. Дрейк прорвався через середину групи спiтнiлих спортсменiв, потiм пробiг пiд деревами, якi давали хоча б невелику тiнь.
  
  Поза увагою цiкавих очей.
  
  Контраст мiж суворими, неспокiйними вулицями з їхнiми численними крайнощами - величними, захаращеними хмарочосами, що суперничають за мiсце серед традицiйних церков вздовж єдиної системи електромереж, - i абсолютним свiтом i безтурботнiстю, що панували в зеленi праворуч вiд нього, наповнив Дрейка почуттям не почуття. Наскiльки божевiльним було це мiсце? Наскiльки це схоже на сон? Вiдмiнностi були неймовiрно екстремальними.
  
  Вiн запитував, наскiльки уважно Марш спостерiгав за ними, але не надто заперечував. Це може призвести до загибелi людини. На Батькiвщинi навiть зараз намагалися знайти канал, щоб вони могли вiдстежити його до джерела.
  
  Яскрава куля повiльно повернулася влiво, коли група прискорилася. Алiсiя та Мей бiгли близько позаду, спостерiгаючи, але не в змозi використати всi свої здiбностi в такому темпi. Ворог може бути будь-де, ким завгодно. Седан, що проїжджав повз, з затемненим склом вимагав бiльш пильного огляду, але розчинився вдалинi.
  
  Дрейк перевiрив час. Залишилось одинадцять хвилин.
  
  I все ж таки митi цокали, секунда за секундою. Бо сповiльнився, коли над дорогою з'явилася свiтло-сiра будiвля, яку Дрейк одразу впiзнав. Продовжуючи тiкати, вiн повернувся до Алiсiї та Мей. "У тому самому будинку, де ми боролися пiд час iсторiї з Одином. Чорт, здається, що минуло цiле життя.
  
  "Хiба вертолiт не врiзався в борт?" Запитала Алiсiя.
  
  "О так, i на нас напав тиранозавр Рекс".
  
  Музей природної iсторiї здавався порiвняно невеликим iз цього ракурсу, помилка, якщо така взагалi iснувала. Вiд тротуару до парадних дверей пiднiмалися щаблi, що наразi заповненi групою туристiв. Змiшанi запахи дизеля та бензину напали на них, коли вони зупинилися бiля узбiччя. Шум двигунiв, гулкi клаксони i випадковi вигуки все ще мучили їхнi почуття, але, принаймнi, рух тут був жвавим.
  
  "Не зупиняйся зараз", - сказала Алiсiя. "Ми уявлення не маємо, де буде охорона".
  
  Дрейк спробував зупинити рух та дозволити їм перетнути. "Сподiватимемося, що вiн не сказав, що захворiв".
  
  На щастя, потiк транспортних засобiв був невеликим, i групi вдалося легко перебратися через дорогу. Опинившись бiля пiднiжжя сходiв музею, вони почали пiднiматися, але раптово зупинилися, почувши позаду гучний вереск шин.
  
  Дрейк подумав: "Сiм хвилин".
  
  Вони перетворилися на сцену божевiлля, що нiчим не стримується. Четверо чоловiкiв вискочили з машини, тримаючи гвинтiвки напоготовi. Дрейк спробував ухилитися, вiдстрибуючи вiд дверей музею i вiдвiдувачiв, що розбредалися. Бо швидко вихопив свою зброю та взяв ворога на прицiл. Пролунали пострiли. Крики розiрвали ранок на шматки.
  
  Дрейк високо пiдстрибнув i завдав низького удару, перекочуючись при ударi об тротуар i iгноруючи бiль у тому мiсцi, де плече прийняло всю силу його тiла. Нападник застрибнув на капот седана i вже тримав травень на прицiлi. Дрейк вiдкотився до автомобiля, а потiм пiднявся, на щастя, опинившись на вiдстанi витягнутої руки вiд гвинтiвки. Вiн простягнув руку, стаючи явнiшою загрозою i вимагаючи уваги.
  
  Алiсiя пiрнула в iнший бiк, розчистивши сходи i поставивши кiнну статую Теодора Рузвельта мiж собою та нападниками. Проте вони стрiляли, кулi врiзалися в бронзове лиття. Алiсiя витягла свою зброю i прокралася з iншого боку. Двоє чоловiкiв тепер були на дахах машин, перетворюючись на чудовi мiшенi. Громадянськi розбiглися на всi боки, очищуючи територiю. Вона взяла на прицiл терориста, який упав навколiшки, але безперервний потiк його вогню перемiстився на неї, змусивши її сховатися.
  
  Мей i Бо втиснулися в невелику арку з поглибленнями бiля головного входу в музей, мiцно стиснувшись, щоб уникнути потоку куль, якi прошивали собi шлях кам'яною кладкою. Бо стояв обличчям до стiни, не в силах поворухнутися, але Мей дивилася назовнi, повернувшись спиною до француза.
  
  "Це... нiяково, " поскаржився Борегар.
  
  "I дуже пощастило, що ти тонкий як тростинка", - вiдповiла Май. Вона висунула голову i дала залп. "Знаєш, коли ми вперше зiткнулися з тобою, здавалося, що ти часто пролазиш мiж трiщинами у стiнах".
  
  "Це було б корисно прямо зараз".
  
  "Як дим". Май знову висунувся, вiдкриваючи вогонь у вiдповiдь. Кулi прокреслили маршрут над її головою.
  
  "Ми можемо рухатися?"
  
  "Нi, якщо тiльки ти не хочеш стати перфорованим".
  
  Дрейк зрозумiв, що вiн не має часу на те, щоб пустити в хiд свою власну зброю, тому спробував перехопити зброю свого супротивника. Занадто пiзно вiн зрозумiв, що не може дотягнутися до нього - хлопець був надто високо, - а потiм вiн побачив, як стовбур, що розвернувся, повертається в його бiк.
  
  Нема куди йти.
  
  Iнстинкт пронизав його як снаряд. Вiдступивши, вiн ударив ногою у вiкно машини, розбивши скло, а потiм пiрнув усередину якраз у той момент, коли терорист вiдкрив вогонь. За ним тротуар спiнився. Дрейк протиснувся через щiлину на сидiння водiя, шкiра заскрипiла, форма сидiнь ускладнювала йому прохiд. Вiн знав, що буде. Куля пробила дах, сидiння та пiдлогу автомобiля. Дрейк зашаркав швидше. Центральний вiдсiк складався з вiддiлення для рукавичок та двох великих пiдсклянникiв, якi дали йому щось, за що можна було вхопитись, коли вiн перекидав своє тiло на пасажирське сидiння. Ще бiльше куль безжально прошили дах. Дрейк скрикнув, намагаючись виграти час. Потiк на мить припинився, але потiм, коли Дрейк вiдкинувся назад i завантажив вiкно, вiн почався з ще бiльшою швидкiстю.
  
  Дрейк залiз на заднє сидiння, куля пропалила садна посерединi його спини. Вiн опинився в неохайнiй купi, що задихався i без iдей. Момент зволiкання, мабуть, змусив стрiльця також зупинитися, а потiм чоловiк потрапив пiд вогонь Алiсiї. Дрейк вiдiмкнув заднi дверi зсередини i вислизнув назовнi, уткнувшись обличчям у бетон i не бачачи, куди йти.
  
  Окрiм...
  
  Пiд машиною. Вiн перекотився, тiльки-но помiстившись пiд транспортним засобом. Тепер його погляду постала чорна ходова частина, труби та вихлопна система. Ще одна куля вистрiлила зверху, пробивши щiлину мiж розсунутими V-подiбними м'язами його нiг. Дрейк видихнув, тихо свиснув.
  
  У цю гру можуть грати двоє.
  
  Переставляючи ноги, вiн змусив своє тiло рухатися землею до передньої частини машини, на ходу дiстаючи свiй "Глок". Потiм, прицiлившись через попереднi кульовi отвори, вiн визначив, де мав бути чоловiк. Вiн зробив шiсть пострiлiв поспiль, щоразу трохи змiнюючи становище, а потiм швидко вибрався з-пiд машини.
  
  Терорист упав поруч iз ним, схопившись за живiт. Гвинтiвка з гуркотом упала поруч iз ним. Коли вiн вiдчайдушно потягнувся до нього, а також до пояса, Дрейк вистрiлив у нього впритул. Ризики були надто великi, щоб ризикувати, населення надто вразливе. Бiль у м'язах мучив його, коли вiн потiм насилу випростався, виглядаючи з-за капота автомобiля.
  
  Алiсiя вискочила з-за статуї Рузвельта, випустивши кiлька куль, як знову зникнути. Її мета була на передньому кiнцi iншої машини. Ще двоє терористiв намагалися прицiлитися в Мей i Бо, якi, здавалося, якимсь чином утиснулися в стiну, але точна стрiлянина Мей стримувала терористiв.
  
  Дрейк глянув на годинник.
  
  Двi хвилини.
  
  Вони були добре i по-справжньому оттраханi.
  
  
  Роздiл шiстнадцятий
  
  
  Дрейк прийняв бiй iз терористами. Звiльнивши свiй HK, вiн зосередився на тих двох, якi турбували Бо та Мей. Один впав миттєво, його життя розтеклося по всьому бетону, важка смерть для запеклого серця. Iнший розвернувся в останнiй момент, отримавши кулю, але все ж таки змiг вiдкрити вогонь у вiдповiдь. Дрейк пiшов за кидком людини з кулями, залишаючи у себе смерть. Зрештою, чоловiковi не було куди йти, i вiн зупинився, потiм сiв i випустив останню чергу в бiк Мей, оскiльки пiстолет Дрейка поклав край його загрозi.
  
  Мей передбачила це i повалила Бо на пiдлогу. Француз запротестував, приземлившись незграбною купою, але Мей утримала його лiктями зверху, запобiгаючи руху. Шматки вiдiрвалися вiд стiни прямо там, де були їхнi голови.
  
  Бо дивився нагору. "Merci, Mai."
  
  "Кi не синайдi".
  
  Дрейк до теперiшнього часу привернув увагу останнього терориста, що залишився, але все це не мало значення. Тiльки жахливий страх у душi мав значення. Тiльки вiдчайдушний стукiт його серця мав значення.
  
  Вони пропустили останнiй термiн.
  
  Його настрiй трохи пiднявся, коли вiн побачив, як Мей i Бо вбiгають до музею, а потiм Алiсiя вийшла з укриття, щоб вiдправити останнього терориста в бушуюче пекло, на яке вiн заслуговував. Ще одна людина спливає кров'ю на тротуарi. Ще одну душу втрачено i принесено в жертву.
  
  Вони були нескiнченнi, цi люди. Вони були бурхливим морем.
  
  Потiм Дрейк побачив, як останнiй, ймовiрно мертвий, терорист пiдвiвся i, хитаючись, пiшов. Дрейк подумав, що на ньому, мабуть, був жилет. Вiн прицiлився в плечi, що похитувалися, i вистрiлив, але куля пройшла всього в мiлiметрах над метою. Повiльно видихнувши, вiн прицiлився до другого пострiлу. Тепер чоловiк упав навколiшки, а потiм знову пiднявся, i наступної митi вiн увiрвався в натовп людей, роззяв, мiсцевих мешканцiв i дiтей з фотоапаратами, якi намагалися сфотографувати свою хвилину слави у Facebook або Instagram.
  
  Дрейк, хитаючись, пiдiйшов до Алiсiї. "Так це була одна з камер Рамзеса?"
  
  "Чотирьох чоловiкiв. Точно так, як описував Даль. Це буде третiй осередок, з яким ми зiткнулися як команда ".
  
  "I ми все ще не знаємо умов Маршу".
  
  Алiсiя оглянула вулицi довкола, дорогу i затихлi, кинутi машини. Потiм вона розгорнулася, коли крик Мей привернув їхню увагу.
  
  "У нас є страж!"
  
  Дрейк кинувся вгору сходами, опустивши голову, навiть не намагаючись прибрати зброю. Це було все, це був весь їхнiй свiт. Якби Марш зателефонував, вони могли б.
  
  Хосе Гонсалес простяг йому мобiльний телефон. "Ви той самий англiєць?"
  
  Дрейк заплющив очi i приклав пристрiй до вуха. "Болото. Ти вимовляєш з-"
  
  Смiх Пiфiї перервав його. "Зараз, зараз, не вдавайтеся до банальних лайок. Прокляття - для неосвiчених, принаймнi так менi говорили. Чи все навпаки? Але вiтаю, мiй новий друже, ти живий!"
  
  "Потрiбно щось бiльше, нiж кiлька ударiв кулаком, щоб здолати нас".
  
  "О, я певен. Чи може ядерна бомба зробити це?
  
  Дрейк вiдчував, що мiг би продовжувати гнiвнi реплiки нескiнченно, але зробив свiдоме зусилля, щоб зашити рота. Алiсiя, Мей i Бо стовпилися навколо телефону, а Хосе Гонсалес спостерiгав за поганим передчуттям.
  
  "Кiт проковтнув твою мову? О, та й, якого бiса ти не вiдповiдав на дзвiнки Гонсалеса?"
  
  Дрейк прикусив верхню губу, доки не потекла кров. "Я прямо тут".
  
  "Так, так, я бачу це. Але де ти був... ммм... чотири хвилини тому?"
  
  Дрейк продовжував мовчати.
  
  "Бiдний старий Хосе був змушений сам вiдповiдати на дзвiнки. Поняття не мав, про що я там говорю ".
  
  Дрейк спробував вiдволiкти Марша. "У нас є куртка. Де-"
  
  Ти не слухаєш мене, англiєць. Ти запiзнився. Ти пам'ятаєш покарання за запiзнення?
  
  "Болото. Досить валяти дурня. Ти хочеш, щоб твої вимоги були виконанi чи нi?
  
  "Мої вимоги? Ну, звичайно, вони будуть виконанi, коли я вирiшу, що я добрий i готовий. Тепер, ви троє, будьте добрими солдатиками i чекайте прямо там. Я просто замовлю кiлька страв на винос".
  
  Дрейк вилаявся. "Не роби цього. Не смiй, чорт забирай, цього робити!"
  
  "Говори швидше".
  
  Лiнiя обiрвалася. Дрейк уп'явся в три пари зацькованих очей i зрозумiв, що вони були лише вiдображенням його власних. Вони зазнали невдачi.
  
  Гiгантським зусиллям йому вдалося утриматись вiд того, щоб не розчавити телефон. Алiсiя взяла на себе смiливiсть повiдомити про неминучу загрозу Хоумленд. Травень змусила Гонзалеса стягнути куртку.
  
  "Давай покiнчимо з цим", - сказала вона. "Ми справляємося з тим, що ми маємо, i готуємося до того, що може статися далi".
  
  Дрейк вивчав горизонти, бетоннi та обсадженi деревами, розумом i серцем далекi та розчавленi самою iдеєю намiрiв Марша. У наступнi кiлька хвилин загинуть безневиннi, i якщо вiн знову зазнає невдачi, їх буде бiльше.
  
  "Марш збирається пiдiрвати цю бомбу", - сказав вiн. "Хоч би що вiн сказав. Якщо ми цього не знайдемо, постраждає весь свiт. Ми стоїмо на самому краю..."
  
  
  РОЗДIЛ СIМНАДЦЯТИЙ
  
  
  Марш розсмiявся i з розмаху повiсив слухавку. Зої пригорнулася до нього ще дужче. "Ти точно показав йому", - промуркотiла вона.
  
  "О, так, i тепер я збираюся показати йому ще бiльше".
  
  Марш дiстав ще один одноразовий стiльниковий i перевiрив номер, який вiн зберiг у пам'ятi. Переконавшись, що це те, що потрiбно, вiн швидко набрав номер i почав чекати. Голос, грубий i вражаючий, пiдтвердив його очiкування.
  
  "Ти знаєш, що робити", - сказав вiн.
  
  "Один? Чи два?"
  
  "Два, як ми й домовлялися. Тодi рухайся далi на випадок, якщо ти менi знову знадобишся".
  
  "Звичайно, бос. Я був у курсi подiй через додаток мого мобiльного телефону. Менi напевно сподобалося б щось iз цього екшену ".
  
  Марш пирхнув. "Ти терорист, Стiве?"
  
  "Ну, нi, я б не став вiдносити себе до цього класу. Не зовсiм."
  
  "Роби роботу, за яку тобi заплатили. Прямо зараз."
  
  Марш переключив один iз екранiв на мiську камеру, просто мiнi-пристрiй спостереження, який використовували сусiднi пiдприємства, щоб стежити за тим, хто приходить i йде тротуаром. Стiвен влаштував би хаос на цiй конкретнiй вулицi, i Марш хотiв подивитися.
  
  Зої нахилилася, намагаючись краще розглянути. "Отже, що ще ми збираємося зробити сьогоднi?"
  
  Марш витрiщив очi. Тобi цього недостатньо? I ти раптом здається трохи м'якою, трохи податливою для жiнки, запрошеної приєднатися до великих поганих Пiфiй, мiс Зої Ширс. Чому це? Це тому, що тобi подобається в менi божевiлля?
  
  "Я так думаю. I бiльше, нiж просто небагато. Можливо, шампанське вдарило менi в голову".
  
  "Добре. А тепер заткнися та дивися ".
  
  Наступнi кiлька хвилин розгорталися так, як того хотiв Марш. Нормальнi чоловiки i жiнки здригнулися б вiд побаченого, навiть крутi, але Марш i Ширс дивилися на це з холодною вiдстороненiстю. Потiм Маршу знадобилося всього п'ять хвилин, щоб зберегти вiдзнятий матерiал i вiдправити його англiйцю вiдеоповiдомленням iз прикрiпленою запискою: Надiшлiть це на Батькiвщину. Я скоро зв'яжусь з вами.
  
  Вiн обхопив Зої однiєю рукою. Разом вони вивчали наступний сценарiй погонi, в якому англiєць i три його поплiчники насправдi знали, що вони прибудуть надто пiзно, ще навiть не розпочавши. Чудово. I хаос наприкiнцi... безцiнний.
  
  Марш згадав, що у кiмнатi були й iншi люди. Основний осередок Рамзеса та її члени. Вони так тихо сидiли в дальньому кутку квартири, що вiн ледве мiг пригадати їхнi обличчя.
  
  "Гей", - покликав вiн. "У ледi закiнчилося шампанське. Чи не мiг би хтось iз вас, бродяг, упорядкувати її?"
  
  Пiднявся чоловiк, у його очах було стiльки зневаги, що Марш зiщулився. Але вираз був швидко замаскований i перетворився на швидке похитування головою. "Звичайно можу".
  
  "Чудово. Ще однiєї пляшки має вистачити".
  
  
  РОЗДIЛ ВОСIМНАДЦЯТИЙ
  
  
  Дрейк спостерiгав, як Май розстiбає куртку охоронця, доки вона шукала список вимог. Алiсiя i Бо оглядали натовп, що збирався, майже впевненi, що останнiй член третього осередку зробить якийсь крок. "Хоумленд" був у дорозi, залишалося лише двi хвилини. Неподалiк завили сирени, коли зiбралися копи. Дрейк знав, що до теперiшнього часу кульмiнацiйнi iнциденти змусять усiх мешканцiв Нью-Йорка нервувати, а туристiв - тремтiти. Можливо, було б непогано, якби люди трималися подалi вiд вулиць, але що ще насправдi мiг зробити Бiлий дiм?
  
  Дрони з детекторами радiацiї кружляли у небi. Металодетектори зупиняли всiх, хто заслуговував на увагу, i багатьох, хто не заслуговував. Армiя та Гнiздо були тут. По вулицях тинялося так багато агентiв, що це було схоже на зустрiч ветеранiв. Якби Мiнiстерство внутрiшнiх справ, ФБР, ЦРУ та АНБ виконували свою роботу правильно, то Марш напевно було б знайдено.
  
  Дрейк глянув на годинник. Минуло трохи бiльше години вiдколи почався цей кошмар.
  
  Це все?
  
  Алiсiя штовхнула його лiктем. "Вона дещо знайшла".
  
  Дрейк спостерiгав, як Май витягла складений аркуш паперу зi зiпсованої куртки Гонсалеса.
  
  Житель Нью-Йорка скривився, побачивши її, i взяв у кожну руку по подертому рукавi. "Чи дасть мiсто менi компенсацiю... компенсує-"
  
  "Мiсто може дати тобi кiлька порад", - рiшуче заявила Алiсiя. "Наступного разу використовуйте трохи теплої олiї. Не плати за погану компанiю".
  
  Гонзалес заткнувся i втiк.
  
  Дрейк пiдiйшов до Мей. Вимоги Марша були надрукованi на бiлому аркушi формату А4 найбiльшим шрифтом. Загалом вони були досить прямолiнiйнi.
  
  "П'ятсот мiльйонiв доларiв", - зачитала Май. "I бiльше нiчого".
  
  Пiд вимогою була пропозицiя, написана контрастним дрiбним почерком.
  
  "Подробицi скоро пiдуть".
  
  Дрейк достеменно знав, що це означає. "Нас збираються вiдправити в чергову гонитву за нездiйсненним".
  
  Борегар спостерiгав за натовпом. "I ми, поза сумнiвом, залишаємося пiд наглядом. Безперечно, цього разу ми знову зазнаємо невдачi".
  
  Дрейк втратив рахунок мобiльним телефонам, пiднятим зiбраним натовпом, потiм почув глухе дзижчання сигналу повiдомлення на своєму мобiльному i перевiрив екран. Ще до того, як вiн натиснув на посилання на вiдео, його шкiра голови почала свербiти вiд глибокого передчуття. "Хлопцi", - сказав вiн i тримав пристрiй на вiдстанi витягнутої руки, поки вони юрмилися навколо.
  
  Знiмок був зернистим i чорно-бiлим, але камера працювала стабiльно i чiтко показала один iз найгiрших кошмарiв Дрейка. "Це безглуздо", - сказав вiн. "Вбивати людей, якi не мають уявлення, що вiдбувається. Це не для залякування, це не заради зиску. Це для..." Вiн не мiг продовжувати.
  
  "Приємно", - видихнула Май. "Ми щодня викопуємо дедалi бiльше таких донних годiвниць. I найгiрше те, що вони мешкають у самому серцi наших спiльнот".
  
  Дрейк не втрачав жодної хвилини, а вiдправив посилання на Хоумленд. Той факт, що Марш, здавалося, змiг дiстати номер свого мобiльного телефону з повiтря, не був дивовижним, враховуючи все, чого вiн досяг на даний момент. Терористи, якi допомагали йому, були явно бiльше, нiж просто витраченi пiхотинцями.
  
  Дрейк спостерiгав, як копи роблять свою роботу. Алiсiя присунулася до нього ближче, потiм навмання задерла штанину своїх штанiв. "Ти бачиш це?" - сказала вона наспiваючи. "Отримав це, коли ти намагався надiрвати менi дупу в пустелi. I це все ще страшенно свiжо. Ось як швидко ця штука просувається вперед".
  
  Її слова справили на Дрейка не одне враження. Був спогад про їхнiй зв'язок, їх новий потяг; висновок для Мей та Бо, що мiж ними щось сталося; i бiльш очевидне посилання на її власне життя досi - як швидко вона розвивалася i як намагалася сповiльнити подiї.
  
  На прямiй лiнiї вогню.
  
  "Якщо ми переживемо це", - сказав вiн. "Team SPEAR бере тижневу вiдпустку".
  
  "Торстi вже забронював квитки на Барбадос", - сказала Алiсiя.
  
  "Що сталося у пустелi?" Май задумалася.
  
  Дрейк подивився на годинник, потiм на телефон, охоплений дивним сюрреалiстичним моментом. Зiткнувшись з непотрiбною смертю i наростаючою загрозою, з нескiнченною гонитвою i жорстокою битвою, вони тепер штовхали п'ятами i були змушенi взяти кiлька хвилин перепочинку. Звичайно, їм потрiбен був час, щоб позбутися напруги, зростаючого занепокоєння, яке зрештою могло призвести до їхньої загибелi... Але спосiб Алiсiї робити це завжди був дещо нестандартним.
  
  "Бiкiнi. пляж. Синi хвилi", - сказала Алiсiя. "Це я".
  
  "Ти береш iз собою свого нового кращого друга?" Май усмiхнулася. "Кензi?"
  
  "Знаєш, Алiсiя, я не думаю, що Даль забронював командну вiдпустку", - сказав Дрейк, тiльки наполовину пожартувавши. "Швидше сiмейний вiдпочинок".
  
  Алiсiя загарчала. Що за виродок. Ми сiм'я".
  
  Так, але не так, як вiн хоче. Знаєш, Джоаннi та Далю потрiбно трохи часу".
  
  Але Алiсiя тепер пильно дивилася на Мей. "I у вiдповiдь на цей первiсний глум, Спрайт, нi, я думав про те, щоб взяти Дрейки. Тебе це влаштовує?"
  
  Дрейк швидко вiдвiв погляд, пiдiбгавши губи в беззвучному свистi. Позаду вiн почув коментар Бо.
  
  Чи означає це, що нам з тобою тепер кiнець?
  
  Голос Мей залишався спокiйним. "Я думаю, це вирiшувати Метту".
  
  О дякую. Велике спасибi, чорт забирай.
  
  Це прозвучало майже з полегшенням, коли задзвонив його телефон. "Так?"
  
  Марш сюди. Чи готовi мої маленькi солдатики до швидкої пробiжки?
  
  Ти вбив тих невинних людей. Коли ми зустрiнемося, я побачу, що ти даси вiдповiдь за це ".
  
  "Нi, друже, це ти збираєшся вiдповiсти. Ви читали мої вимоги, правда? П'ятсот мiльйонiв. Це справедлива сума для мiста, повного чоловiкiв, жiнок та маленьких зануд".
  
  Дрейк заплющив очi, стиснувши зуби. "Що далi?"
  
  "Реквiзити на оплату, звiсно. Вирушайте на центральний вокзал. Вони чекають усерединi одного iз центральних кафе ". Вiн згадав iм'я. "Акуратно складений та засунутий у конверт, який якась добра душа приклеїла до нижньої сторони останнього столика у дальньому кiнцi стiйки. Повiр менi, ти зрозумiєш, коли дiстанешся туди ".
  
  "А якщо ми цього не зробимо?" Дрейк не забув нi про члена комiрки, що втiк, нi про iснування принаймнi ще двох осередкiв.
  
  "Тодi я викличу наступного вiслюка, щоб вiн перенiс мiй вантаж i пiдiрвав пончикову. Тебе це влаштовує?"
  
  Дрейк на мить пофантазував про те, що мiг би зробити з Маршем, коли вони схоплять його. "Як довго?"
  
  "О, десять хвилин має вистачити".
  
  "Десять хвилин? Це нiсенiтниця собача, Марш, i ти це знаєш. Центральний вокзал знаходиться бiльш нiж за двадцять хвилин їзди звiдси. Можливо, удвiчi бiльше".
  
  "Я нiколи не казав, що ти маєш iти".
  
  Дрейк стиснув кулаки. Їх готували до провалу, i вони це знали.
  
  "Ось що я тобi скажу", - сказав Марш. "Щоб довести, що я можу бути зговiрливим, я змiню це на дванадцять хвилин. I рахуючи..."
  
  Дрейк кинувся тiкати.
  
  
  Роздiл дев'ятнадцятий
  
  
  Дрейк вибiг на дорогу, коли Бо набирав координати Центрального вокзалу у своєму GPS. Алiсiя та Мей бiгли на крок позаду. Однак цього разу Дрейк не планував подорожувати на копитах. Незважаючи на неймовiрно напружений графiк, встановлений Маршем, спроба мала бути зроблена. Три машини були кинутi бiля музею, двi Corollas та Civic. Йоркширець не удостоїв їхнього другого погляду. Те, чого вiн хотiв, було чимось...
  
  "Залазь!" Алiсiя стояла бiля вiдчинених дверей Civic.
  
  "Недостатньо прохолодно", - сказав вiн.
  
  "Ми не можемо витрачати час, стоячи тут в очiкуваннi -"
  
  "Цього вистачить", - Дрейк побачив за прогулянкою, що повiльно рухається на конях i екiпажi, яка щойно виїхала з Центрального парку, туди, де потужний пiкап F150 стояв на холостому ходу бiля узбiччя.
  
  Вiн кинувся до нього.
  
  Алiсiя та Мей рвонули слiдом. "Вiн, блядь, знущається?" Алiсiя накинулася з тирадою на Мей. "Я нiзащо не поїду верхи на конi. Нiзащо!"
  
  Вони прослизнули повз тварину i швидко попросили водiя позичити їм свiй автомобiль. Дрейк натиснув на педаль газу, обпалюючи гуму, коли вiн рвонув геть вiд бордюру. Бо вказав праворуч.
  
  "Пройди ним через Центральний парк. Це 79 вулиця поперечна та веде до Медiсон-авеню ".
  
  "Люблю цю пiсню", - гаркнула Алiсiя. "А де "у Тiффанi"? Я голодний."
  
  Бо кинув на неї дивний погляд. "Це не ресторан, Майлз".
  
  "А Медiсон авеню була поп-групою", - сказав Дрейк. "Пiд керiвництвом Чейнi Коутса. Наче хтось мiг колись забути її". Вiн проковтнув, раптом згадавши.
  
  Алiсiя хмикнула. "Нiсенiтниця собача. Я просто збираюся припинити спроби пiдняти настрiй. Чи є якiсь причини для цього, Дрейки? Вона була повiєю?"
  
  "Гей, тримайся!" Вiн направив автомобiль, що прискорюється, на 79-у вулицю, яка являла собою єдину широку смугу, оточену високою стiною з нависаючими деревами. "Можливо, пiнап. I чудова ведуча".
  
  "Бережись!"
  
  Попередження Мей врятувало їхню машину, коли "Сiльверадо" промайнув над центральним резервом висотою в дюйм i спробував протаранити їх. Дрейк помiтив обличчя за кермом - останнього члена третього осередку. Вiн натиснув на педаль газу, змушуючи всiх повернутися на свої мiсця, коли iнша машина розвернулася i кинулась у погоню. Раптово їхня гонка Центральним парком набула набагато бiльш смертоносного характеру.
  
  Водiй Silverado вiв машину з безрозсудною самовiддачею. Дрейк скинув швидкiсть, щоб об'їхати кiлька таксi, але їхнiй переслiдувач скористався можливiстю i вдарив їх ззаду. F150 смикнувся i вильнув, але потiм без проблем виправився. "Сiльверадо" збив таксi, через що воно, обертаючись, вилетiло на iншу проїжджу частину, де врiзалося в пiдпiрну стiну. Дрейк рiзко повернув лiворуч, потiм праворуч, щоб обiгнати низку таксi, а потiм додав швидкiсть на вiдкритiй дiлянцi дороги.
  
  Терорист позаду них висунувся зi свого вiкна з пiстолетом у руцi.
  
  "Лягай!" Дрейк закричав.
  
  Кулi пробивали кожну поверхню - машину, дорогу, стiни та дерева. Чоловiк був у нестямi вiд гнiву, збудження i, мабуть, ненавистi теж, не дбаючи про завдану їм шкоду. Бо, що сидiв на задньому сидiннi F150, витяг "Глок" i пострiлом вибив заднє скло. Холодне повiтря увiрвалося до кабiни.
  
  Злiва з'явився ряд будiвель, а потiм кiлька пiшоходiв, що ходили тротуаром попереду. Дрейк бачив тепер лише вибiр Диявола - випадкова смерть перехожого чи запiзнення на Центральний вокзал та зiткнення з наслiдками.
  
  Залишилось вiсiм хвилин.
  
  Повернувши на 79 вулицю, Дрейк помiтив попереду короткий тунель, над яким нависали зеленi гiлки. Коли вони увiйшли до короткочасної темряви, вiн натиснув на педаль гальма, сподiваючись, що їхнiй переслiдувач урiжеться в стiну або, принаймнi, втратить свiй пiстолет у хаосi. Натомiсть вiн об'їхав їх, сильно ведучи машину, стрiляючи з бокового вiкна, коли проїжджав повз.
  
  Вони всi пригнулися, коли вилетiло їхнє власне вiкно, свист кулi майже стих, перш нiж вони почули його. Тепер Алiсiя сама висунула голову, нацiлила пiстолет i вистрiлила у "Сiльверадо". Попереду вiн прискорився, а потiм сповiльнився. Дрейк швидко скоротив вiдставання. З'явився ще один мiст, i тепер рух був стабiльним по обидва боки подвiйних жовтих лiнiй. Дрейк скорочував розрив, поки їхнє власне крило майже не торкнулося задньої частини iншої машини.
  
  Терорист розвернувся всiм тiлом i спрямував пiстолет через плече.
  
  Алiсiя вистрiлила першою, куля рознесла в пилюку заднє скло "Сiльверадо". Водiй, мабуть, здригнувся, бо його автомобiль вилкнув, ледь не виїхавши на смугу зустрiчного руху i спричинивши мелодiйний вибух клаксонiв. Алiсiя висунулася ще далi.
  
  "Цей клаптик свiтлого волосся, що розвiвається навколо", - сказала Мей. "Просто нагадує менi дещо. Як вони тепер їх називають? Це... коллi?"
  
  Ще пострiли. Терорист вiдкрив вогонь у вiдповiдь. Дрейк використав технiку ухилення вiд водiння настiльки безпечно, наскiльки мiг. Потiк машин попереду знову порiдшав, i вiн скористався шансом випередити "Сiльверадо", вирулюючи на зустрiчну смугу дороги. За його спиною Мей опустила вiкно i розрядила обойму в iншу машину. Дрейк вiдкинувся назад i вивчив вид ззаду.
  
  "Вiн все ще наближається".
  
  Несподiвано Центральний парк закiнчився, i жваве перехрестя на П'ятiй авеню, здавалося, вистрибнуло просто на них. Машини сповiльнювали хiд, зупинялися, а пiшоходи ходили на перехрестях i вишиковувалися вздовж тротуарiв. Дрейк кинув швидкий погляд на пофарбованi жовтим стоп-сигнали, якi на даний момент були зеленими.
  
  Наддовгi бiлi автобуси вишикувалися по обидва боки П'ятої авеню. Дрейк рiзко загальмував, але терорист знову врiзався у їхнi заднi фари. Через кермо вiн вiдчув, як задня частина сiпається, побачив потенцiал для катастрофи i вивернув iз обертання, щоб вiдновити контроль. Автомобiль вирiвнявся, проскочивши перехрестя, "Сiльверадо" всього за дюйм позаду.
  
  Автобус спробував виїхати перед ними, не залишивши Дрейку iншого вибору, окрiм як проїхати по всiй його лiвiй сторонi та виїхати на середину дороги. Метал заскреготiв, i скло розсипалося по його колiнах. "Сiльверадо" врiзався у нього слiдом.
  
  "П'ять хвилин", - тихо сказав Бо.
  
  Не гаючи часу, вiн додав швидкiсть. Незабаром у поле зору здалася Медiсон-авеню, сiрий фасад "Чейз Бенк" та чорний "Дж.Крю" заповнюють поле зору попереду.
  
  "Ще двоє", - сказав Бо.
  
  Водночас гоночнi машини мчали вiд невеликого вiдриву до невеликого вiдриву, розбиваючи машини убiк та об'їжджаючи повiльнiшi перешкоди. Дрейк постiйно натискав на клаксон, шкодуючи, що в нього немає сирени, а Алiсiя стрiляла в повiтря, щоб змусити пiшоходiв i водiїв швидко розступатися. Машини полiцiї Нью-Йорка вже ревли, залишаючи за собою руйнiвний слiд. Вiн уже помiтив, що єдиними машинами, до яких, здавалося, ставилися з повагою, були великi червонi пожежнi машини.
  
  "Попереду", - сказав Бо.
  
  "Зрозумiв", Дрейк побачив прохiд, що веде на Лексiнгтон-авеню, i попрямував до нього. Запустивши двигун, вiн рiзко завiв машину за рiг. Вiд шин повалив дим, змушуючи людей кричати по всьому тротуару. Тут, на новiй дорозi, автомобiлi були припаркованi впритул з обох бокiв, а хаос iз платформ, фургонiв та вулиць з одностороннiм рухом змушував гадати навiть найкращих водiїв.
  
  "Вже недалеко", - сказав Бо.
  
  Дрейк побачив свiй шанс попереду, коли потiк машин порiдшав. "Май", - сказав вiн. Ти пам'ятаєш Бангкок?
  
  Плавно, як перемикання передач у суперкарi, Май вставила новий магазин у свiй "Глок" i вiдстебнула ремiнь безпеки, ерзаючи на своєму сидiннi. Алiсiя дивилася на Дрейка, а Дрейк дивився в дзеркало заднього виду. "Сiльверадо" наближався щосили, намагаючись протаранити їх, коли вони наближалися до Центрального вокзалу i натовпу.
  
  Май пiднялася на своєму сидiннi, висуваючись iз вже розбитого заднього вiкна i починаючи штовхати.
  
  Алiсiя штовхнула Дрейка лiктем. "Бангкок?"
  
  "Це не те, що ти думаєш".
  
  "О, цього нiколи не буває. Ти будеш говорити менi, що те, що сталося в Таїландi, залишиться в Таїландi далi.
  
  Травня прослизнула через невелику щiлину, розриваючи одяг, але змушуючи своє тiло рухатися далi. Дрейк побачила момент, коли на неї налетiв вiтер, коли пiсок защипав їй очi. Вiн побачив момент, коли переслiдуючий терорист у шоцi моргнув.
  
  "Сiльверадо" наблизився, шокуючи близько.
  
  Май зiстрибнула на кузов вантажiвки, розставивши ноги, i пiдняла свою зброю. Вона прицiлилася, а потiм почала стрiляти iз задньої частини вантажiвки, кулi розбили вiкна iншої машини. Повз неквапливо проїжджали будiвлi, автобуси та лiхтарнi стовпи. Травня натискала на курок знову i знову, не звертаючи уваги на вiтер i рух машини, зосередившись тiльки на людинi, яка в iншому випадку вбила б їх.
  
  Дрейк тримав кермо якомога стiйкiше, швидкiсть залишалася постiйною. Цього разу перед ними не проїхало жодної машини, про що вiн молився. Мей твердо стояла на ногах, i її концентрацiя неминуче була поглинута лише чимось одним. Дрейк був її провiдником.
  
  "Зараз!" - крикнув вiн на весь голос.
  
  Алiсiя розгорнулася, як дитина, яка впустила цукерку зi спинки сидiння. "Що вона збирається робити?"
  
  Дрейк натискав на гальма дуже м'яко, мiлiметром за раз. Май вставила другу обойму, а потiм побiгла вгору кузовом вантажiвки, прямо до заднiх дверей. Очi водiя "Сiльверадо" розширилися ще бiльше, коли вiн побачив, як дикий нiндзя бiжить прямо на його автомобiль, що прискорюється вiд iншого!
  
  Май добралася до заднiх дверей i пiдстрибнула в повiтря, розмахуючи ногами та розмахуючи руками. Був момент, перш нiж гравiтацiя потягла її вниз, коли вона грацiйно описала дугу в розрiдженому повiтрi, втiлення скритностi, майстерностi та краси, але потiм вона тяжко опустилася на капот машини iншого чоловiка. Вона миттєво зiгнулася, дозволивши своїм ногам i колiна взяти удар на себе i зберегти рiвновагу. Приземлитися на неподатливий метал було непросто, i Май швидко полетiла вперед, до зазубреного лобового скла.
  
  Водiй "Сiльверадо" рiзко гальмував, але все ж таки зумiв направити пiстолет їй в обличчя.
  
  Май розставила колiна, коли раптовий удар пройшов крiзь неї, змiцнюючи хребет та плечi. Її зброя залишалася в її руках, уже спрямована на терориста. Два пострiли, i вiн захрипiв, його нога все ще була на педалi гальма, кров просочила його сорочку спереду i рiзко впав уперед.
  
  Май заповзла на капот машини, просунула руку всередину лобового скла i витягла водiя назовнi. Вона нiзащо не дозволила йому проявити люб'язнiсть у виглядi вiдновлення сил. Його повнi болi очi зустрiлися з нею та спробували зафiксуватися.
  
  "Як... як ти-"
  
  Май ударила його кулаком в обличчя. Потiм вона втрималася, коли машина врiзалася у задню частину "Дрейка". Англiєць навмисно скинув швидкiсть, щоб зловити безпiлотний автомобiль до того, як вiн розгорнеться в якомусь небезпечному, випадковому напрямку.
  
  "То це те, що ти робив у Бангкоку?" Запитала Алiсiя.
  
  "Щось на зразок цього".
  
  "I що сталося далi?"
  
  Дрейк вiдвiв погляд. "Поняття не маю, кохана".
  
  Вони вiдчинили дверi, двiчi припарковавшись поряд з таксi, якомога ближче до Центрального вокзалу, наскiльки це було можливо. Мирнi жителi позадкували, витрiщаючись на них. Розумнi повернулися, щоб тiкати. Ще десятки дiстали мобiльнi телефони та почали фотографувати. Дрейк вискочив на тротуар i вмить перейшов на бiг.
  
  "Час вийшов", - пробурмотiв Борегар поряд з ним.
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТИЙ
  
  
  Дрейк увiрвався до головної зали центрального вокзалу. Величезний простiр зяяв лiворуч i праворуч i високо вгорi. Блискучi поверхнi i полiрованi пiдлоги шокували систему, всюди мерехтiли табло вiдправлення i прибуття, а людський наплив здавався безперервним. Бо нагадав їм назву кафе i показав їм поверховий план термiналу.
  
  "Головний вестибюль", - сказала Май. "Повернiть праворуч, повз ескалатори".
  
  Мчачи, звиваючись, виконуючи дивовижнi акробатичнi трюки, просто щоб уникнути зiткнення, команда прорвалася через станцiю. Минали хвилини. Повз проносилися кав'ярнi, магазини бельгiйського шоколаду та прилавки з бубликами, вiд їх змiшаних ароматiв у Дрейка паморочилося в головi. Вони в'їхали до так званого Лексингтонського пасажу i почали сповiльнювати хiд.
  
  "Ось так!"
  
  Алiсiя побiгла далi, протискаючись через вузький вхiд до одного з найменших кафе, якi Дрейк коли-небудь бачив. Майже несвiдомо його розум пiдраховував таблицi. Не складно, їх було лише три.
  
  Алiсiя вiдштовхнула чоловiка в сiрому пальтi убiк, потiм упала навколiшки поруч iз чорною поверхнею. Стiльниця була завалена непотрiбним мотлохом, стiльцi недбало розставленi. Алiсiя пошарила внизу i незабаром виринула, тримаючи в руках бiлий конверт, її погляд був сповнений надiї.
  
  Дрейк спостерiгав за тим, що вiдбувається на вiдстанi кiлькох крокiв, але не англiйка. Натомiсть вiн спостерiгав за персоналом та клiєнтами, за тими, хто проходив зовнi, i, зокрема, за одним iншим мiсцем.
  
  Дверi у пiдсобне примiщення.
  
  Тепер вона вiдкрилася, цiкава жiноча постать висунула голову. Майже вiдразу вона зустрiлася поглядом з єдиним чоловiком, що дивиться прямо на неї - Меттом Дрейком.
  
  НI...
  
  Вона пiдняла портативний телефон. Я думаю, це для тебе, одними губами сказала вона.
  
  Дрейк кивнув, продовжуючи спостерiгати за районом. Алiсiя розiрвала конверт i потiм насупилась.
  
  "Цього не може бути".
  
  Май витрiщила очi. Що? Чому б i нi?"
  
  "Тут написано - бум!"
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
  
  
  Дрейк кинувся до телефону та вихопив його у жiнки. "В що ти граєш?"
  
  Марш захихотiв наприкiнцi черги. Ти перевiрив пiд двома iншими столами?
  
  Потiм лiнiя обiрвалася. Дрейк вiдчув, як усе всерединi нього впало, коли його душа i серце завмерли, але вiн не перестав рухатися. "До столiв!" вiн скрикнув i кинувся тiкати, падаючи i ковзаючи навколiшки пiд найближчим iз них.
  
  Алiсiя кричала персоналу та вiдвiдувачам, щоб вони забиралися, евакуювалися. Бо звалився пiд iнший стiл. Дрейк, безперечно, побачив точну копiю того, на що звернув увагу француз, - невеликий вибуховий пристрiй, приклеєний клейкою стрiчкою до нижньої сторони столу. Розмiром i формою з пляшку з-пiд води вона була грубо загорнута в старий рiздвяний обгортковий папiр. Послання Хо-хо-хо! Дрейк не залишився непомiченим.
  
  Алiсiя примостилася поруч iз ним. Як нам знешкодити лоха? I що важливiше, чи можемо ми знешкодити присоску?"
  
  "Ти знаєш те, що я знаю, Майлз. В армiї ми зазвичай пiдривали одну бомбу за iншою. В основному це найбезпечнiший спосiб. Але хлопець знав, що робив. Добре упакований у нешкiдливу упаковку. Бачиш дроти? Вони усi одного кольору. Капсюль-детонатор. Дистанцiйний пiдривник. Не складний, але страшенно небезпечний ".
  
  "Так що збери набiр i не дай спрацювати цьому чортовому капсулi-детонатору".
  
  "Виростити сет? Чорт, ми тут повнiстю в ударi". Дрейк пiдвiв очi i невiрячими очима побачив натовп людей, що притулилися обличчями до вiкон кафе. Дехто навiть намагався пройти через вiдчиненi дверi. Звичайнi телефони на базi Android записували те, що могло стати смертю їхнiх власникiв лише за кiлька хвилин.
  
  "Забирайся!" - крикнув вiн, i Алiсiя приєдналася до нього. "Негайно евакуюйте цю будiвлю!"
  
  Нарештi, зляканi обличчя вiдвернулися i почало доходити послання. Дрейк згадав розмiри головного залу та масу людей усерединi та стиснув зуби до болю в корiннi.
  
  "Як ти думаєш, як довго?" Алiсiя знову присiла навпочiпки поруч iз ним.
  
  "Хвилин, якщо що".
  
  Дрейк дивився на пристрiй. Правду кажучи, це не виглядало витончено, просто проста бомба, призначена швидше налякати, нiж покалiчити. Вiн бачив феєрверковi бомби такого розмiру i, мабуть, з таким самим елементарним пристроєм детонацiї. Його армiйський досвiд, можливо, трохи забув, але, зiткнувшись iз ситуацiєю "червоний дрiт-синiй дрiт", вiн незабаром повернувся.
  
  За винятком того, що всi дроти одного кольору.
  
  Хаос огорнув усе навколо його добровiльно створеного кокона. Як зрадливий шепiт, звiстка про бомбу пронеслася великими залами, i прагнення однiєї людини до волi заразило наступного i наступних, поки всi, крiм найвитривалiших - чи найдурнiших - пасажирiв, не попрямували до виходу. Шум був приголомшливий, вiн досягав високих крокв i стiкав назад по стiнах. Чоловiки та жiнки падали поспiхом, i перехожi допомагали їм пiдвестися. Деякi запанiкували, iншi залишилися спокiйнi. Боси намагалися утримати своїх спiвробiтникiв на мiсцях, але цiлком виправдано вели програну битву. Натовпи ринули з виходiв i почали заповнювати 42 вулицю.
  
  Дрейк вагався, пiт виступив у нього на лобi. Один невiрний рух тут може призвести до втрати кiнцiвки або бiльше. I що гiрше, це вивело б його з бою, щоб знищити Марша. Якщо Пiфiйцю вдасться проредити їх, тодi вiн матиме набагато бiльше шансiв досягти своєї кiнцевої мети - якою б збоченою не була ця пекла.
  
  Потiм Борегар сiв навпочiпки поруч iз ним. "Ти в порядку?"
  
  Дрейк витрiщив очi. "Якого бiса... Я маю на увазi, хiба ти не розумiєшся з iншим-"
  
  Бо простяг iнший пристрiй, який вiн уже вимкнув. "Це простий механiзм, i вiн зайняв лише кiлька секунд. Тобi потрiбна допомога?"
  
  Дрейк витрiщився на внутрiшнi механiзми, що висять перед ним, на легке самовдоволення на обличчi француза i сказав: "Чорт. Нiкому краще не розказувати шведу, що це сталося".
  
  Потiм вiн витяг капсуль-детонатор.
  
  Все залишилося, як i ранiше. Почуття полегшення захлеснуло його, i вiн скористався моментом, щоб зупинитися i перевести дух. Ще одна криза усунена, ще одна маленька перемога хороших хлопцiв. Потiм Алiсiя, не вiдриваючи очей вiд кафе, сказала п'ять дуже виразних слiв.
  
  "Чортiв телефон знову дзвонить".
  
  I всюди навколо Центрального вокзалу, по всьому Нью-Йорку, у смiттєвих баках i пiд деревами - навiть прив'язанi до поруччя i, нарештi, кинутi мотоциклiстами - бомби почали вибухати.
  
  
  Роздiл двадцять другий
  
  
  Хейден стояла перед рядом телевiзiйних монiторiв, поряд iз нею Кiнiмака. Їхнi думки про те, щоб зламати Рамзеса, були тимчасово вiдкладенi погонею Центральним парком, а потiм безумством на Центральному вокзалi. Поки вони дивилися, Мур пiдiйшов до них i почав коментувати кожен монiтор, зображення з камер помiченi i можуть збiльшувати масштаб, щоб видiлити людське волосся на ластовиннiй руцi. Освiтлення було не таким всеосяжним, як мало бути, але покращало, коли Дрейк та його команда наблизилися до знаменитого залiзничного вокзалу. Iнший монiтор показував Рамзеса i Прайса в їхнiх камерах, перший нетерпляче ходив, нiби йому треба було бути в мiсцях, другий сидiв пригнiчений, наче все, чого вiн справдi хотiв, - це пропозицiя петлi.
  
  Команда Мура старанно працювала навколо них, повiдомляючи про спостереження, здогади та прохання полiцейських та агентiв на вулицi вiдвiдати певнi райони. Атаки були зiрванi на очах у Хейдена, навiть коли Дрейк та Бо знешкоджували бомби на Гранд Сентрал. Єдиний спосiб Мура бути абсолютно впевненим, що про Мiдтаун подбали, - це практично спустошити всю дiлянку.
  
  "Менi все одно, навiть якщо це стара глуха бабуся, яка щойно втратила свого кота", - сказав вiн. "Принаймнi переконай їх".
  
  Як камери могли пронести бомби через металодетектори на Центральному вокзалi? Запитав Кiнiмака.
  
  "Пластикова вибухiвка?" Мур наважився.
  
  "Хiба у вас немає iнших заходiв для цього?" Запитав Хейден.
  
  "Звичайно, але подивися довкола. Дев'яносто вiдсоткiв наших людей шукають чортову ядерну бомбу. Я нiколи не бачив цю дiлянку такою порожньою".
  
  Хейдену стало цiкаво, як довго Марш це планував. А Рамзес? Принц-терорист мав близько п'яти осередкiв у Нью-Йорку, можливо, бiльше, i деякi з них були сплячими осередками. Вибухiвку будь-якого виду можна було ввезти контрабандою в будь-який час i просто закопати, сховати в лiсi або в пiдвалi на роки, якщо буде потрiбно. Подивiться на росiян i перевiрену iсторiю про їх зниклi ядернi валiзи - це був американець, який припустив, що кiлькiсть зниклих була точною кiлькiстю, необхiдною для знищення Сполучених Штатiв. То справдi був росiйський перебiжчик, який пiдтвердив, що вони вже в Америцi.
  
  Вона зробила крок назад, намагаючись охопити всю картину. Бiльшiсть свого дорослого життя Хейден була спiвробiтником правоохоронних органiв; вона вiдчувала, що була свiдком кожної можливої ситуацiї. Але тепер це було безпрецедентно. Дрейк уже промчав вiд Таймс-сквер до Гранд-Сентрал, щохвилини рятуючи життя, а потiм втративши двох. Даль розбирав камери Рамзеса щокроку. Але її вразив абсолютний, жахливий розмах цього явища.
  
  I свiт ставав дедалi гiршим. Вона знала людей, якi бiльше не турбували себе переглядом новин, людей, якi видалили додатки зi своїх телефонiв, тому що все, що вони бачили, викликало огиду, i вони вiдчували, що нiчого не можуть вдiяти. Рiшення, якi були зрозумiлi й очевиднi з самого початку, особливо з появою IГ, так i не були прийнятi, затьмаренi полiтикою, наживою та жадiбнiстю, а також недооцiнюючим глибину людських страждань. Чого зараз хотiла публiка, то це чесностi, постатi, якiй вони могли довiряти, когось, хто прийшов iз такою прозорiстю, наскiльки це було безпечно для управлiння.
  
  Хейден прийняв усе це. Її почуття безпорадностi було схоже на емоцiї, яким останнiм часом її пiддав Тайлер Вебб. Вiдчуття, що тебе так спритно переслiдують i ти безсилий щось iз цим зробити. Зараз вона вiдчувала тi ж емоцiї, спостерiгаючи, як Дрейк i Дал намагаються повернути Нью-Йорк та решту свiту з краю.
  
  "Я вб'ю Рамзеса за це", - сказала вона.
  
  Кiнiмака поклав величезну лапу їй на плечi. "Дозволь менi. Я набагато менш симпатична, нiж ти, i менi було б краще у в'язницi".
  
  Мур вказав на конкретний екран. "Погляньте туди, хлопцi. Вони знешкодили бомбу".
  
  Захоплення пронизало Хейден, коли вона побачила, як Метт Дрейк виходить з кафе &# 233; з полегшеним та переможним виразом на обличчi. Команда, що зiбралася, зааплодувала, а потiм раптово зробила паузу, оскiльки подiї почали виходити з-пiд контролю.
  
  На багатьох монiторах Хейден бачив, як вибухають смiттєвi баки, машини згортають, щоб уникнути кришок люкiв, що вивергаються. Вона бачила, як мотоциклiсти виїжджали на проїжджу частину та кидали предмети у формi цегли у будiвлi та вiкна. Секундою пiзнiше пролунав ще один вибух. Вона побачила, як автомобiль пiдняло на кiлька футiв над пiдлогою, коли пiд ним вибухнула бомба, дим i полум'я виривалися з бокiв. Повсюди навколо Центрального вокзалу, серед пасажирiв, що тiкають, загорiлися смiттєвi баки. Метою був терор, а не жертви. На двох мостах горiли пожежi, через що утворилися такi ряснi затори, що навiть мотоцикли не могли проїхати ними.
  
  Мур витрiщився, його обличчя розслабилося всього на секунду, перш нiж вiн почав вигукувати накази. Хейден намагалася зберегти свiй жорсткий погляд i вiдчула, як плече Мано торкнулося її власного.
  
  Ми йтимемо далi.
  
  В оперативному центрi тривала дiяльнiсть, були направленi екстренi служби, а правоохороннi органи перенаправленi до найбiльш постраждалих районiв. Пожежна команда та сапери були задiянi понад усi межi. Мур наказав використати гелiкоптери для патрулювання вулиць. Коли до унiвермагу Macy's потрапив ще один маленький пристрiй, Хейден бiльше не мiг на це дивитися.
  
  Вона вiдвернулася, перебираючи в пам'ятi весь свiй досвiд у пошуках будь-якої пiдказки щодо того, що робити далi, згадуючи Гаваї та Вашингтон, округ Колумбiя, останнiми роками, зосереджуючись... але потiм жахливий звук, жахливий протяжний шум, повернув її увагу до екранiв.
  
  "Нi!"
  
  
  Роздiл двадцять третiй
  
  
  Хайден прорвалась крiзь людей навколо неї i вибiгла з кiмнати. Майже гарчачи вiд гнiву, вона спустилася сходами, стиснувши кулаки в твердi грудки плотi i кiсток. Кiнiмака вигукнув попередження, але Хейден проiгнорував його. Вона зробила б це, i свiт став би кращим, безпечнiшим.
  
  Пробираючись коридором, що тягнувся пiд дiлянкою, вона, нарештi, дiсталася камери Рамзеса. Ублюдок все ще смiявся, цей звук був нiчим iншим, як жахливим гарчанням монстра. Якось вiн знав, що вiдбувається. Попереднє планування було очевидним, але крайня зневага до людського благополуччя була не тим, з чим вона могла легко впоратися.
  
  Хейден вiдчинив дверi до своєї кiмнати. Охоронець стрибнув, а потiм вистрiлив назовнi у вiдповiдь на її наказ. Хейден пiдiйшов прямо до залiзних ґрат.
  
  "Скажи менi, що вiдбувається. Скажи менi зараз, i я пом'якшу з тобою ".
  
  Рамзес зареготав. "Що вiдбувається?" Вiн змалював американський акцент. "У тому, що вас, люди, ставлять навколiшки. I ти залишишся там", - великий чоловiк низько нахилився, щоб дивитися просто у вiчi Хейдена з вiдстанi кiлька мiлiметрiв. "З висунутою мовою. Робиш усе, що я тобi говорю робити".
  
  Хейден вiдiмкнув дверi камери. Рамзес, не втрачаючи жодної секунди, кинувся на неї i спробував повалити на пiдлогу. Руки чоловiка були в наручниках, але це не завадило йому використати свою величезну масу. Хайден спритно ухилився i вiдкотив його на одну з вертикальних залiзних ґрат головою вперед, вiд удару його шия вiдкинулася назад. Потiм вона сильно вдарила по бруньках i хребтi, змусивши його здригнутися i застогнати.
  
  Бiльше нiякого божевiльного смiху.
  
  Хейден використав його як боксерську грушу, рухаючись навколо його тiла i завдаючи ударiв по рiзних областях. Коли Рамзес заревiв i розвернувся, вона зарахувала першi три удари - нiс, що кровоточить, забита щелепа i горло. Рамзес почав задихатися. Хайден не здавалася, навiть коли Кiнiмак пiдiйшов до неї i закликав до невеликої обережностi.
  
  "Припини, блядь, блеять, Мано", - гаркнув на нього Хейден. "Там, зовнi, вмирають люди".
  
  Рамзес спробував розсмiятися, але бiль у гортанi зупинив його. Хайден доповнив це швидким ударом кролика. "Смiйся зараз".
  
  Кiнiмака потяг її геть. Хейден обернувся до нього, але потiм, здавалося б, пошкоджений Рамзес кинувся на них обох. Вiн був великим чоловiком, навiть вище Кiнiмаки, їхня м'язова маса була приблизно однаковою, але гаваєць перевершував терориста в однiй важливiй областi.
  
  Бойовий досвiд.
  
  Рамзес зiткнувся з Кiнiмакою, а потiм добряче вiдскочив, похитуючись, назад у свою камеру. "З чого, чорт забирай, ти зроблений?" пробурмотiв вiн.
  
  "Матерiал сильнiший за тебе", - сказав Кiнiмака, потираючи мiсце удару.
  
  "Ми хочемо знати, що буде далi", - наполягав Хейден, iдучи за Рамзесом назад у його камеру. "Ми хочемо знати про ядерну бомбу. Де це? Хто контролює ситуацiю? Якi їхнi накази? I, заради Бога, якi твої справжнi намiри?
  
  Рамзес щосили намагався залишатися у вертикальному положеннi, явно не бажаючи падати на колiна. Напруга вiдчувалося у кожному сухожиллi. Однак, коли вiн таки пiдвiвся, його голова зникла. Хейден залишалася такою ж обережною, як вона була б обережна з пораненою змiєю.
  
  Ти нiчого не можеш зробити. Запитай свого чоловiка, Прайса. Вiн уже це знає. Вiн знає усi. Нью-Йорк згорить, ледi, i мiй народ станцює нашу переможну джигу серед тлiючого попелу".
  
  Цiна? Хейден бачив зраду на кожному кроцi. Хтось брехав, i це змусило її гнiв закипiти ще бiльше. Не пiддавшись на отруту, яка капала з губ цiєї людини, вона простягла руку Мано.
  
  "Iди, принеси менi електрошокер".
  
  "Хейден-"
  
  "Просто зроби це!" Вона обернулася, лють виходила з кожної пори. "Принеси менi електрошокер i забирайся нахуй".
  
  У своєму минулому Хейден руйнувала тi вiдносини, у яких вважала свого партнера надто слабким. Особливо той, який вона роздiлила з Беном Блейком, який загинув вiд рук людей Кривавого Короля лише через кiлька мiсяцiв. Бен, як вона думала, був занадто молодий, недосвiдчений, трохи незрiлий, але навiть з Кiнiмак вона тепер почала коригувати свою точку зору. Вона бачила його слабким, бракуючим i, безумовно, таким, що потребує перебудови.
  
  "Не бiйся зi мною, Мано. Просто зроби це".
  
  Шепiт, але вiн чудово досяг вух гавайця. Великий чоловiк побiг геть, ховаючи вiд неї своє обличчя та свої емоцiї. Хейден перевела погляд назад на Рамзеса.
  
  "Тепер ти такий самий, як я", - сказав вiн. "Я придбав ще одного учня".
  
  "Ти думаєш?" Хайден вдарила колiном у живiт iншого, потiм її лiкоть безжально врiзався йому в задню частину шиї. "Став би учень вибивати з тебе лайно?"
  
  "Якби мої руки були вiльнi..."
  
  "Невже?" Хейден був слiпий вiд лютi. "Давай подивимося, що ти можеш зробити, чи не так?"
  
  Коли вона потяглася за наручниками Рамзеса, повернувся Кiнiмака, в його стисненому кулаку був затиснутий електрошокер, схожий на сигару. Вiн зрозумiв її намiри та вiдступив.
  
  "Що?" - Закричала вона.
  
  "Ти робиш те, що маєш робити".
  
  Хейден прокляв цю людину, а потiм вилаявся ще голоснiше в обличчя Рамзесу, вiдчуваючи сильне розчарування вiд того, що не змiг зламати його.
  
  Низький, спокiйний голос прорвався крiзь її лють: Проте, можливо, вiн справдi пiдказав тобi.
  
  Може бути.
  
  Хейден штовхав Рамзеса, поки той не впав на своє лiжко, на думку спала нова iдея. Так, можливо, є спосiб. Розлючено подивившись на Кiнiмаку, вона вийшла з камери, замкнула її, а потiм попрямувала до зовнiшнiх дверей.
  
  "Що-небудь нове вiдбувається нагорi?"
  
  "Бiльш бомб з-пiд смiття, але тепер їх менше. Ще один мотоциклiст, але вони схопили його".
  
  Думковий процес Хейден став яснiше. Вона вийшла в коридор, а потiм пiдiйшла до iнших дверей. Не зупиняючись, вона протиснулася крiзь натовп, впевнена, що Роберт Прайс почув би галас, що лунав iз камери Рамзеса. Погляд у його очах сказав їй, що так воно й було.
  
  "Я нiчого не знаю", - вирував вiн. "Будь ласка, повiр менi. Якщо вiн сказав вам, що я щось знав, що завгодно, про ядерну бомбу, тодi вiн бреше".
  
  Хейден потягнувся за електрошокером. "Кому вiрити? Безумець-терорист чи полiтик-зрадник. Насправдi давайте подивимося, що нам скаже електрошокер".
  
  "Нi!" Прайс скинув обидвi руки.
  
  Хейден прицiлився. "Можливо, ти не знаєш, що вiдбувається у Нью-Йорку, Роберте, тому я все тобi розповiм. Тiльки один раз. Терористичнi осередки контролюють ядерну зброю, яку, як ми вважаємо, вони здатнi пiдiрвати будь-якої митi. Тепер ще й божевiльний Пiфiєць думає, що вiн насправдi контролює ситуацiю. Невеликi вибухи вiдбуваються у всьому Манхеттенi. Бомби було закладено на Центральному вокзалi. I, Роберте, це ще не кiнець".
  
  Екс-держсекретар роззяв рота, зовсiм не в змозi вимовити жодного слова. У своїй новонабутiй ясностi Хейден була майже переконана, що вiн каже правду. Але цей єдиний уламок сумнiву залишився, постiйно терзаючи її, як маленьку дитину.
  
  Ця людина була успiшним полiтиком.
  
  Вона вистрiлила iз електрошокера. Воно вистрiлило убiк, на дюйм промахнувшись повз людину. Прайс затремтiв у своїх черевиках.
  
  "Наступний удар буде нижче пояса", - пообiцяв Хейден.
  
  Потiм, коли Прайс розплакалася, коли Мано хрюкнув, i вона згадала демонiчний смiх Рамзеса, коли вона подумала про весь жах, який зараз панує на Манхеттенi, i про своїх колег у гущавинi всього цього, в самому серцi jeopardy, саме Хейден Джей зламалася.
  
  Бiльше немає. Я не зазнаю цього бiльше жодної хвилини.
  
  Схопивши Прайса, вона вiдкинула його до стiни, вiд сили удару вiн упав навколiшки. Кiнiмака пiдняв його, кинувши на неї запитальний погляд.
  
  "Просто пiди з мого шляху".
  
  Вона знову жбурнула Прайса, цього разу у зовнiшнi дверi. Вiн вiдскочив, скигляючи, падаючи, а потiм вона знову схопила його, виводячи в коридор i прямуючи до камери Рамзеса. Коли Прайс побачив терориста, замкненого у своїй камерi, вiн почав скиглити, плазати. Хейден штовхнув його вперед.
  
  "Будь ласка, ти не можеш цього зробити".
  
  "Насправдi", - сказав Кiнiмака. Це те, що ми можемо зробити.
  
  "Неїє!"
  
  Хейден шпурнув Прайса на ґрати i вiдiмкнув камеру. Рамзес не поворухнувся, все ще сидячи на своєму лiжку i переглядаючи те, що вiдбувається з-пiд прихованих повiк. Кiнiмака дiстав свiй "Глок" i прицiлився в обох чоловiкiв, поки Хейден розв'язував їхнi пута.
  
  "Один шанс", - сказала вона. "Одна тюремна камера. Двоє чоловiкiв. Першому, хто дзвонить менi поговорити, стає легше. Ти розумiєш?"
  
  Прайс заблияв, як недоїдене теля. Рамзес досi не рухався. Для Хейдена його вигляд нервував. Раптова змiна в ньому була безглуздою. Вона пiшла i замкнула камеру, залишивши обох чоловiкiв разом, коли заверещав її телефон i на лiнiї пролунав голос агента Мур.
  
  Пiдiйди сюди, Джей. Ти маєш це побачити ".
  
  "Що це?" Вона побiгла з Кiнiмакою, виганяючи їхнi тiнi з тюремних блокiв i назад угору сходами.
  
  "Ще бомби", - сказав вiн похмуро. "Я вiдправив усiх розiбратися з безладом. I ця остання вимога не така, якою ми її очiкували побачити. О, i у вашої людини Даля є зачiпка четвертою камерою. Вiн переслiдує це просто зараз".
  
  "В дорогу!" Хейден помчав до будiвлi дiлянки.
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Даль кинувся на пасажирське сидiння та дозволив Смiту вести машину; Кензi, Лорен i Йоргi знову на задньому сидiннi. Навiть коли вони пробиралися до дiлянки, надходили повiдомлення про те, що Дрейк напав на Центральний вокзал, але вiн бiльше нiчого не чув. Мур щойно отримав ще одне наведення вiд iнформатора - четвертий терористичний осередок дiяв в елiтному житловому будинку недалеко вiд Центрального парку, i тепер, коли Даль подумав про це, зрозумiло, що деякi з цих осередкiв фiнансувалися iнакше, нiж iншi, - це допомогло їм злитися з натовпом, але Даль здивувався, як купка людей може так легко iснувати в певному суспiльствi, не пам'ятаючи про свою iдеологiчну обробку шляхом промивання мiзкiв. Промивання мозку було особливим мистецтвом, i вiн сумнiвався, що типовий терорист вже опанував його.
  
  Не будь таким наївним.
  
  Агенти Мура ризикували не лише викриттям, щоби отримати цi пiдказки. Наслiдки цього дня звучатимуть нескiнченно, i вiн сподiвався, що Хоумленд знає, як усе це вивiтриться. Якщо агент пiд прикриттям обпiкся, його проблеми тiльки починалися.
  
  Дорожнi полiцейськi, якi завжди переважали на перехрестях, щосили намагалися вiдфiльтрувати рух, стикаючись з величезними i, ймовiрно, непереборними проблемами, але усвiдомленим автомобiлям швидкої допомоги слiд придiляти прiоритетну увагу. Даль побачив кiлька маленьких оглядових майданчикiв - майже як мiнi-збирачi вишнi, де полiцейськi направляли своїх колег з вищої точки огляду, i вiн кивнув на знак подяки, коли їх пропустили.
  
  Даль перевiрив автомобiльний GPS. "Вiсiм хвилин", - сказав вiн. "Ми готовi?"
  
  "Готовi", - повернулася вся команда.
  
  "Лорен, Йоргi, залишайся цього разу з машиною. Ми бiльше не можемо тобою ризикувати".
  
  "Я йду", - сказала Лорен. "Тобi потрiбна пiдмога".
  
  Даль прогнав образи пiдвалу та смертi лiдера спецназу. "Ми не можемо ризикувати непотрiбним життям. Лорен, Йоргi, у тебе є своя цiннiсть у рiзних галузях. Просто спостерiгай за зовнiшнiм виглядом. Там нам також потрiбнi очi".
  
  "Тобi можуть знадобитися мої навички", - сказав Йоргi.
  
  "Я сумнiваюся, що ми стрибатимемо балконами, Йоргi. Або використовуючи водостiчнi труби. Просто..." Вiн зiтхнув. "Будь ласка, зроби, як я прошу, i подивися на кривавий вигляд. Не змушуй мене перетворювати це на наказ".
  
  Настала незграбна тиша. Кожен член команди зовсiм по-рiзному сприйняв подiї попереднього штурму, але оскiльки все це сталося лише пiвгодини тому, бiльшiсть перебували в стадiї шоку. Спостереження були нескiнченними - як вони були близько до того, щоб вибухнути. Як людина так самовiддано пожертвувала собою, щоб врятувати їхнє життя. Як дешево, цi терористи ставилися до всiх форм життя.
  
  Даль виявив, що його думки повертаються до тiєї старої пилки - як дорослий мiг прищепити такi ненависнi риси молодшiй дитинi? Найневиннiший розум? Як могла доросла, вiдповiдальна людина повiрити, що було правильно деформувати такi крихкi уми, назавжди змiнити перебiг багатообiцяючого життя? Щоб замiнити його на... що?... ненависть, непохитнiсть, фанатизм.
  
  Як би ми на це не дивилися, якими б не були нашi погляди на релiгiю, думав Даль, диявол справдi ходить серед нас.
  
  Смiт натиснув на гальма, коли вони пiд'їхали до висотної будiвлi. Пiдготовка та вихiд iз машини зайняли секунди, i всi вони залишилися беззахисними на тротуарi. Даль почував себе нiяково, знаючи, що четвертий осередок майже напевно був усерединi i наскiльки компетентними вони здавались. Його погляд упав на Лорен та Йоргi.
  
  "Що, чорт забирай, ти робиш? Повертайся до машини".
  
  Вони пiдiйшли до швейцара, показали свої посвiдчення особи та запитали про двi квартири на четвертому поверсi. Обидва належали молодiй парi, яка трималася особняком i завжди була чемна. Швейцар нiколи навiть не бачив обидвi пари разом, але так, одна з квартир приймала постiйних вiдвiдувачiв. Вiн думав, що це був якийсь свiтський вечiр, але тодi йому платили не за зайву цiкавiсть.
  
  Даль м'яко вiдсунув його убiк i попрямував до сходiв. Швейцар запитав, чи не потрiбний їм ключ.
  
  Даль м'яко посмiхнувся. "У цьому не буде необхiдностi".
  
  Чотири поверхи були подоланi легко, а потiм троє солдатiв обережно попрямували коридором. Коли Дал побачив, що у полi зору з'явився правильний номер квартири, його стiльниковий почав вiбрувати.
  
  "Що?" Смiт та Кензi чекали, прикриваючи свою периферiю.
  
  Втомлений голос Мура наповнив голову Даля. "Iнформацiя помилкова. Якийсь iнформатор пiдставляє не тих людей, щоби трохи помститися. Вибач, я щойно дiзнався".
  
  "Брехня", - видихнув Даль. "Ти знущаєшся з мене? Ми стояли за їхнiми гребаними дверима з HKs ".
  
  "Тодi йди. Iнформатор любить одну iз жiнок. Неважливо, просто повертайся на дорогу, Дал. Наступна iнформацiя розпечена докрасна ".
  
  Швед вилаявся i вiдкликав свою команду назад, сховав їхню зброю, а потiм поспiшив повз здивованого швейцара. Даль справдi подумував попросити швейцара провести тиху евакуацiю, перш нiж вони пiднiмуться на четвертий поверх - знаючи, що там може статися, - i тепер запитував, як могли вiдреагувати мешканцi, дiзнавшись, що його чайовi були шахрайськими.
  
  Цiкаве соцiальне питання. Яка людина почала б скаржитися на те, що її викинули з дому, поки полiцiя шукає терористiв... якщо цей пошук виявиться зрештою заснованим на брехнi?
  
  Даль знизав плечима. Мур ще точно не був у його списку лайна, але ця людина балансувала на кам'янистому ґрунтi. "Ця наступна зачiпка спрацює, так?" Вiн заговорив у все ще вiдкриту лiнiю.
  
  "Так i має бути. Той самий хлопець, який чiпав третю камеру. Просто добирайся до Таймс-сквер та швидко ".
  
  "Таймс-сквер пiд загрозою? Якi сили безпеки вже дiють?
  
  "Всi вони".
  
  "Добре, у нас залишилося десять хвилин".
  
  "Нехай буде п'ять".
  
  Смiт вiв машину як демон, зрiзуючи кути i протискаючись, навiть зачiпаючи мiж погано припаркованими машинами. Вони кинули машину на 50-й вулицi i побiгли, тепер уже навперейми натовпу, який линув геть вiд Таймс-сквер, веселих магазинiв M&M's World, Hershey's Chocolate World i навiть кафе Starbucks на розi вулицi, яке тепер пiдiрвано навислою загрозою. Величезнi рекламнi щити на висотi людського зростання висвiтлювали вулицю тисячами рiзнокольорових зображень, кожне з яких змагалося за увагу i було залучено до живої битви, що вiбрує. Команда натягла лiс будiвельних риштувань, оскiльки майже в кожнiй iншiй крамницi, здавалося, вiдбувався якийсь ремонт. Дал намагався придумати спосiб убезпечити Лорен та Йоргi, але поїздка та втеча зробили це практично неможливим. Подобається це чи нi, але тепер усi вони були солдатами, команда посилилася їхньою присутнiстю.
  
  Попереду полiцейськi натягували кордон довкола площi. Жителi Нью-Йорка дивилися на це з подивом, а вiдвiдувачам було сказано повертатися до своїх готелiв.
  
  "Це просто запобiжний захiд, мем", - почув Даль слова одного з полiцейських у формi.
  
  I потiм свiт знову перетворився на пекло. Четверо туристiв, якi розглядали вiтрини навколо Levis та Bubba Gump, скинули рюкзаки, покопалися всерединi та дiстали автоматичну зброю. Даль пiрнув за вуличний кiоск, вiдстiбаючи свою власну зброю.
  
  По Таймс-сквер луною вiддавалися пострiли. Розбитi вiкна та рекламнi щити були засипанi пiском, знищенi, тому що бiльшiсть iз них тепер були екранами, найбiльшими у свiтi, та втiленням капiталiзму. На тротуар дощем посипався будiвельний розчин. Тi, хто залишився, i служби безпеки кинулися в укриття. Даль висунув голову i дав залп у вiдповiдь, його пострiли були нецiльовими, але змушували терористiв голосно лаятися i шукати власне укриття.
  
  Цього разу одразу до тебе, подумав Даль iз похмурим задоволенням. Тобi немає надiї.
  
  Даль побачив, як клiтка пiрнула за припарковане таксi, i помiтив кинутий поряд автобус. Вiн нiколи ранiше не бував на Таймс-сквер i тiльки мигцем бачив її по телевiзору, але бачити таку явно сприятливу для пiшоходiв зону такою порожньою нервувало. Пролунали новi пострiли, коли члени осередку, безперечно, побачили людей, що рухаються всерединi магазинiв та офiсних будiвель. Даль тихо вийшов надвiр.
  
  За автобусом та вздовж далекого тротуару iншi сили безпеки займали свої мiсця. Ще бiльше спецназiвцiв, агентiв у чорних костюмах та копiв полiцiї Нью-Йорка маневрували навколо пiд якийсь тихий, поставлений хореографом ритм. Даль подав їм знак вишикуватися. Те, що тут видавалося за вивiску, явно не перекладалося, бо нiхто не звернув жодної уваги на божевiльного шведа.
  
  "Ми чекаємо цих кицькiв iз трьох-чотирьох лiтер, чи ми змусимо цих ублюдкiв згорiти?" Кензi терлася об його бiк.
  
  Даль вiдвернувся вiд американських агентiв. "Менi дiйсно подобається ваша яскрава термiнологiя", - сказав вiн, крадучись у тiнi автобуса. "Але економно".
  
  "Так ти хочеш, щоб я був поряд зараз. Я розумiю."
  
  "Я цього не говорив".
  
  Смiт розпластався на землi, вдивляючись у машини. "Я бачу ноги".
  
  "Ви можете бути впевненi, що це ноги терористiв?" Запитав Даль.
  
  "Я думаю, що так, але, чорт забирай, це не так, як якщо б вони були помiченi".
  
  "Вони скоро будуть", - Кензi пiдняла свою гвинтiвку, нiби це був меч, якого вона так жадала, i зупинилася за одним iз гiгантських колiс автобуса. Команда зробила один спiльний вдих.
  
  Даль визирнув назовнi. "Я дiйсно вiрю, що це знову той самий час".
  
  Кензi пiшла першою, обiйшовши автобус ззаду i напавши на жовте таксi. Пролунав автоматний вогонь, але вiн був спрямований вiкнами, автобусними зупинками та рештою мiсць, де, на думку терористiв, могли сховатися беззахиснi люди. Даль подякував своїй щасливiй зiрцi за те, що не було виставлено дозорця, знаючи, що швидкiсть була їх союзником у знищеннi осередку, що потрiбно було зробити до того, як вони переключаться на гранати або що гiрше. Вони з Кензi обiгнули таксi, розглядаючи чотирьох чоловiкiв, якi вiдреагували напрочуд швидко. Замiсть того, щоб розмахувати своєю зброєю, вони просто атакували, врiзавшись у Даля та Кензi та збивши їх з нiг. Тiла, розпростертi впоперек дороги. Даль спiймав кулак, що опускався, i вiдбив його, почувши, як кiсточки пальцiв сильно вдарилися об асфальт. Проте друга рука опустилася, цього разу з пiднятим прикладом гвинтiвки. Даль не змiг нi зловити це в пастку, нi вiдвести погляд, тому повернувся до єдиної доступної йому дiї.
  
  Вiн опустив чоло i прийняв удар на свiй череп.
  
  Чорнота корчилася в нього перед очима, бiль рикошетом передавався вiд нерва до нерва, але швед не дозволив нiчому з цього перешкодити його роботi. Зброя завдала удару, а потiм вiдiйшла, вразлива. Даль схопив його i смикнув до людини, яка його тримала. Кров стiкала з обох бокiв його обличчя. Чоловiк знову занiс кулак, цього разу трохи боязкiше, i Даль упiймав його своїм власним кулаком i почав стискати.
  
  Кожна клiтина його iстоти, кожна жилка кожного суглоба напружилися.
  
  Кiстки ламалися, як гiлки, що ламаються. Терорист закричав i спробував вiдсмикнути руку, але Даль i чути про це не хотiв. Їм треба було вивести цю камеру з ладу. Швидко. Стиснувши ще сильнiше, вiн переконався, що увага чоловiка повнiстю поглинена непереборним болем у кулаку, i висмикнув свiй "Глок".
  
  Один убитий.
  
  Пiстолет випустив три кулi, перш нiж очi терориста засклiли. Даль вiдкинув його вбiк, а потiм пiднявся, як ангел помсти, кров лилася з його черепа, а вираз рiшучостi спотворював риси його обличчя.
  
  Кензi боровся з великим чоловiком, їх пiстолети виявилися затиснутими мiж тiлами, а обличчя майже розiм'яли разом. Смiт обрушився на третього, змусивши хлопця впасти на колiна, коли вiн завдав удару з майже iдеальною, точною люттю. Останнiй терорист узяв гору над Лорен, поваливши її на землю, i намагався прицiлитися, коли Йоргi кинувся перед стволом.
  
  У Даля перехопило подих.
  
  Пiстолет вистрiлив. Йоргi впав, уражений у бронежилет. Даль побачив, що ситуацiя трохи вiдрiзняється вiд того, як вiн вперше прочитав це. Йоргi не стрибнув атлетично перед кулею, вiн протаранив стрiляючу руку терориста всiм своїм тiлом.
  
  Iнший, але все ще ефективний.
  
  Даль кинувся на допомогу росiйськiй, вдаривши бойовика пiд лiву руку i вiдiрвавши ноги вiд землi. Швед нарощував iнерцiю i швидкiсть, напружуючи м'язи, несучи свiй вантаж iз лютiстю, породженою незадоволенням. Три фути, потiм шiсть, i терориста швидко вiдкидало, коли вiн нарештi врiзався головою в дошку меню кафе Хард Рок é. Пластик трiснув, просочений кров'ю, коли божевiльний iмпульс Даля розкроїв череп його супротивника i розiрвав тiло. Можливо, Кiнiмаке це й не сподобалося, але швед використав американську iконку, щоб нейтралiзувати терориста.
  
  Карма.
  
  Даль знову крутнувся, тепер з його вух та пiдборiддя капала кров. Кензi та її противник все ще були зчепленi у смертельнiй сутичцi, але Смiту вдалося скоротити розрив мiж собою та солдатом, зробивши кiлька кидкiв. В останньому оборотi вiн боровся за те, щоб розгорнути свою зброю, йому пощастило, i в результатi гострий кiнець був нацiлений прямо на Смiта.
  
  Даль заревiв, кидаючись уперед, але вiн нiчого не мiг вдiяти з пострiлом. Миттєво терорист вистрiлив, i нападник Смiт отримав кулю, яка зупинила його на смерть, вiдправивши на колiна.
  
  Наближаю його лоба до лiнiї наступного пострiлу.
  
  Терорист натиснув на спусковий гачок, але в цей момент з'явився Даль - бурхлива, рухлива гора - i затис терориста мiж ним та стiною. Кiстки ламалися i скреготiли один про одного, ринула кров, i гвинтiвка з гуркотом вiдлетiла вбiк. Коли вражений Дал попрямував до Смiта, вiн побачив i почув, як розлючений солдат голосно лається.
  
  Тодi з ним усе гаразд.
  
  Врятований кевларовим жилетом, Смiт все одно отримав кулю з близької вiдстанi i мало не помер би вiд забиття, але їх новий авангардний бронежилет пом'якшив удар. Даль витер обличчя, тепер наголошуючи на наближеннi команди спецназу.
  
  Кензi боролася зi своїм противником так i так, бiльший чоловiк щосили намагався зрiвнятися з нею в спритностi i справжнiй мускулатурi. Даль вiдступив назад iз слабкою усмiшкою на обличчi.
  
  Пiдбiг один iз хлопцiв iз спецназу. "Їй потрiбна допомога?"
  
  "Нi, вона просто дурiє. Дай їй спокiй".
  
  Кензi вловила обмiн реплiками краєм ока i заскреготала своїми i без того стиснутими зубами. Було ясно, що цi двоє були рiвними, але шведка перевiряла її, оцiнюючи її вiдданiсть командi i навiть самiй собi. Чи була вона гiдна?
  
  Вона вихопила пiстолет, а потiм вiдпустила, коли її противник сiпнувся назад, змусивши його втратити рiвновагу, вдаривши колiном по ребрах i лiктем у нiс. Її наступним ударом був удар, що рубає, по зап'ястю, а потiм блискавичне захоплення. Поки чоловiк боровся i стогнав, вона сильно зiгнула зап'ястя назад, почула клацання i побачила, як пiстолет упав на пiдлогу. Вiн усе ще боровся, витягаючи нiж i встромляючи його їй у груди. Кензi втиснула все це всередину, вiдчула, як лезо розтинає плоть над її ребрами, i розвернулася, захоплюючи його за собою. Нiж вiдсунувся на другий удар, але цього разу вона була готова. Вона схопила витягнуту руку, розвернулася пiд нею i заламала її чоловiковi за спину. Безжально вона тиснула, доки вiн теж не зламався i не залишив терориста безпорадним. Вона швидко зiрвала двi гранати з його пояса, а потiм засунула одну з них за пазуху його штанiв i боксерськi шорти.
  
  Даль, спостерiгаючи, виявив, що крик розриває йому горло. "Неїє!"
  
  Пальцi Кензi випустили ударник.
  
  "Ми цього не робимо, ти-"
  
  "Що ти тепер збираєшся робити," прошепотiла Кензi зовсiм близько, - зi зламаними руками i таке iнше? Ти ж тепер нiкому не завдаси шкоди, придурок?
  
  Даль не знав, триматися чи викрутитися, бiгти чи пiрнути стрiмголов, схопити Кензi або стрибнути в укриття. Зрештою, секунди цокали, i нiчого не вибухнуло, крiм особливо короткого запалу Смiта.
  
  "Ти знущаєшся з мене?" вiн заревiв. "Що за бiс-"
  
  "Пiдробка", - Кензi метнула бiйок в кровоточиву голову Даля. "Думав, цi iдеальнi орлинi очi помiтили б несправнiсть".
  
  "Я цього не робив". Швед випустив глибоке подих полегшення. "Чорт, Кенз, ти одна гребана божевiльна жiночої статi свiтового класу".
  
  "Просто поверни менi мою катану. Це завжди мене заспокоює".
  
  "О так. Б'юся об заклад,"
  
  "I це говориш ти - Божевiльний швед".
  
  Даль схилив голову. Доторкнiться. Але, чорт забирай, я думаю, що зустрiв гiдного суперника.
  
  До цього часу команди спецназу та зiбранi агенти були серед них та забезпечували безпеку районiв навколо Таймс-сквер. Команда перегрупувалася i витратила кiлька хвилин, щоб перевести подих.
  
  "Чотирьма камерами далi", - сказала Лорен. "Залишається тiльки один".
  
  "Ми думаємо", - сказав Даль. "Краще не забiгати наперед. I пам'ятайте, що ця остання камера забезпечує безпеку Марша i, мабуть, контролює ... " Вiн не вимовив слово "ядерна бомба" вголос. НЕ тут. Це було серце Манхеттена. Хто знав, якi параболiчнi мiкрофони можуть бути розкиданi довкола?
  
  "Чудова робота, хлопцi", - просто сказав вiн. "Цей пекельний день майже закiнчився".
  
  Але, правду кажучи, це тiльки почалося.
  
  
  Роздiл двадцять п'ятий
  
  
  Джулiан Марш вважав, що, безперечно, вiн був найщасливiшою людиною на свiтi. Просто перед ним лежала заряджена, пов'язана ядерна зброя, досить близько, щоб доторкнутися, її, щоб пограти з нею по забаганню. Злiва вiд нього згорнулася божественна, вродлива жiнка, з якою вiн теж мiг пограти з забаганки. I вона, звичайно, грала з ним, хоча певна область починала трохи хворiти вiд цiєї уваги. Можливо, трохи тих збитих вершкiв.
  
  Але продовжуючи свiй попереднiй i найважливiший хiд думок - пасивний терористичний осередок сидiв бiля вiкна, i знову вiн грав iз нею за своєю примхою. А потiм був американський уряд, що ганяється за своїми хвостами по всьому мiсту, що бiжить злякано i наослiп, щоб пограти.
  
  "Джулiан?" Зої дихала на волосину вiд його лiвого вуха. "Хочеш, я знову вирушу на пiвдень?"
  
  "Звичайно, але не вдихай ублюдка, як минулого разу. Дай йому трохи перепочинку, га?"
  
  "О Звичайно".
  
  Марш дозволив їй повеселитись, а потiм подумав про те, що буде далi. Середина ранку вже минула i наближалися певнi термiни. Майже настав час, коли вiн мав розгорнути ще один одноразовий стiльниковий та подзвонити на Батькiвщину з невiдкладними вимогами. Звичайно, вiн знав, що жодного реального "схованки" не буде, принаймнi, при обмiнi п'ятьма мiльйонами, але принцип був той самий i мiг бути виконаний аналогiчним чином. Марш подякував богам грiха та беззаконня. З цими хлопцями на твоєму боцi чого не можна було досягти?
  
  Як i всi гарнi сни, цей колись закiнчиться, але Марш вирiшив, що насолоджуватиметься ним, поки вiн триває.
  
  Погладив Зої по головi, а потiм вставши, вiн розв'язав один iз шнуркiв на черевику i пiдiйшов до вiкна. З двома умами часто виникали двi рiзнi точки зору, але обидвi особи Марша були вiрнi цьому сценарiю. Як мiг хтось iз них програти? Вiн стяг один iз презервативiв Зої i тепер намагався натягнути його на руку. Зрештою, вiн здався i обiйшовся двома пальцями. Чорт, це все ще задовольняло його внутрiшню химернiсть.
  
  Поки Марш мiркував, що робити iз запасним шнурком, лiдер осередку пiдвiвся i витрiщився на нього, обдарувавши порожньою усмiшкою. Це був Алiгатор, або, як Марш про себе називав його - Алiгаторний - i, хоча вiн був тихим i явно повiльним, у ньому справдi вiдчувалася небезпека. Марш припустив, що вiн, ймовiрно, був одним iз тих, хто носить жилети. Пiшак. Такий самий витратний матерiал, як довге сечовипускання. Марш голосно розреготався, перервавши зоровий контакт з Алiгатором якраз у потрiбний момент.
  
  Зої пiшла його стопами, визирнувши у вiкно.
  
  "Нема на що дивитися", - сказав Марш. "Щоб тобi не сподобалося вивчати вошей людства".
  
  "О, часом вони можуть бути забавними".
  
  Марш озирнувся в пошуках свого капелюха, того, який вiн любив носити зсунутим пiд кутом. Звичайно, це зникло, можливо, навiть до того, як вiн дiстався Нью-Йорка. Минулий тиждень пройшов для нього, як у туманi. Алiгатор пiдiйшов i ввiчливо запитав, чи не треба йому чогось.
  
  "На даний момент немає. Але я незабаром зателефоную їм та повiдомлю деталi для переказу грошей ".
  
  "Ти зробиш це?"
  
  "Так. Хiба я не забезпечив вас, люди, маршрутом?" Питання було риторичним.
  
  "О, цей шматок лайна. Я використав його як мухобiйку".
  
  Марш мiг бути ексцентричним, божевiльним i рухомим жадобою кровi, але дрiбнiша частина його була також розумною, розважливою i повнiстю включеною. Ось чому вiн так добре вижив, як пройшов через мексиканськi тунелi. За мить вiн зрозумiв, що неправильно оцiнив Алiгатора i ситуацiю. Не вiн тут був головним - вони були.
  
  I було на мить надто пiзно.
  
  Марш напав на Алiгатора, точно знаючи, де той залишив пiстолет, нiж та невикористаний електрошокер. Чекаючи на успiх, вiн був здивований, коли Гатор блокував удари i повернув один зi своїх. Марш сприйняв це спокiйно, не зважаючи на бiль, i спробував знову. Вiн знав, що Зої таращиться на нього, i дивувався, чому ця лiнива сучка не кинулася на допомогу.
  
  Алiгатор знову з легкiстю вiдбив свiй удар. Потiм Марш почув шум за спиною - звук дверей квартири, що вiдчинялися. Вiн вiдскочив, здивований, коли Алiгатор дозволив йому, i обернувся.
  
  Зiтхання шоку вирвалося з його горла.
  
  У квартиру увiйшли вiсiм чоловiкiв, всi одягненi в чорне, всi з сумками i злiсно виглядали, як лисицi на курнику. Марш витрiщився, а потiм повернувся до Алiгатора, його очi навiть зараз не зовсiм вiрили тому, що вони бачили.
  
  "Що вiдбувається?"
  
  Що? Ти думав, ми всi сидiтимемо смирно, поки багатiї в зшитих на замовлення костюмах фiнансують свої вiйни? Що ж, у мене є для тебе новини, велика людина. Ми на тебе бiльше не чекаємо. Ми фiнансуємо нашi власнi".
  
  Марш похитнувся вiд подвiйного удару в обличчя. Падаючи назад, вiн схопив Зої, чекаючи, що вона пiдтримає його, i коли вона цього не зробила, вони обоє впали на пiдлогу. Шок вiд усього цього призвiв до перевантаження його органiзму, потовi залози та нервовi закiнчення заробили на повну котушку, а в куточку одного ока почався дратiвливий тик. Повернуло його просто в старi недобрi часи, коли вiн був хлопчиськом i нiкому не було до нього справи.
  
  Алiгатор ходив по квартирi, органiзуючи осередок iз дванадцяти чоловiк. Зої стала настiльки маленькою, наскiльки це було можливо, практично частиною меблiв, коли було виявлено пiстолети та iншу бойову зброю - гранати, бiльше одного РПГ, завжди надiйний автомат Калашнiкова, сльозогiнний газ, свiтлошумовi бомби та безлiч ручних ракет зi сталевими наконечниками. Це дещо нервувало.
  
  Марш прочистив горло, все ще чiпляючись за останнi залишки гiдностi та егоїзму, якi гарантували йому, що вiн у цiй кiмнатi був сатанинським козлом iз найбiльшими рогами.
  
  "Дивися", - сказав вiн. "Прибери свої бруднi руки вiд моєї ядерної бомби. Ти хоч знаєш, що це таке, хлопче? Алiгатор. Алiгатор! Ми маємо вкластися у строки ".
  
  Лiдер п'ятого осередку нарештi вiдкинув ноутбук убiк i пiдiйшов до Марша. Тепер, без пiдтримки та по-справжньому без рукавичок, Алiгатор був iншою людиною. "Ти думаєш, я тобi щось повинен уууу?" Останнiм словом був вереск. "У мене руки чистi! У мене клеєєєвi черевики! Але вони тааак скоро будуть покритi кров'ю та попелом!"
  
  Марш швидко заморгав. "Про що, чорт забирай, ти говориш?"
  
  "Виплати не буде. Грошей немає! Я працюю на великого, шанованого єдиного Рамзеса, i вони називають мене Творцем бомб. Але сьогоднi я буду iнiцiатором. Я дам йому життя!
  
  Марш чекав неминучого вереску наприкiнцi, але цього разу його не було. Алiгатор явно дозволив напливу влади запаморочити йому голову, i Марш все ще не розумiв, чому цi люди поводилися з його бомбою. "Хлопцi, це моя ядерна бомба. Я купив це та принiс тобi. Ми чекаємо на хорошу виплату. А тепер, будьте добрими хлопчиками i покладiть ядерну бомбу на стiл".
  
  Тiльки коли Алiгатор ударив його так, що потекла кров, Марш почав по-справжньому розумiти, що тут щось пiшло дуже неправильно. Йому спало на думку, що всi його минулi вчинки привели його до цього моменту в його життi, кожне правильне i неправильне, кожне хороше чи погане слово та коментар. Сума всiх переживань привела його прямо до цiєї кiмнати в цей час.
  
  "Що ти збираєшся робити з цiєю бомбою?" Жах знизив i згустив його голос, нiби його продавлювали через тертку, як сир.
  
  "Ми збираємося пiдiрвати вашу ядерну бомбу, як тiльки отримаємо звiстку вiд великого Рамзеса".
  
  Марш втягнув повiтря, не дихаючи. "Але це вб'є мiльйони".
  
  "I так почнеться наша вiйна".
  
  "Це було через грошi", - сказав Марш. "Розплата. Небагато веселощiв. Примушуючи Об'єднаних ослiв Америки гнатися за своїм хвостом. Йшлося про фiнансування, а не про масовi вбивства".
  
  "Тiууу ... у ... вбитий!" Фанатична тирада Алiгатора посилилася на сходинку.
  
  "Ну, так, але не так багато".
  
  Алiгатор штовхав його, доки вiн не звернувся в нерухому кулю; хворiли ребра, легенi, хребет та гомiлки. "Ми чекаємо тiльки звiсток вiд Рамзеса. А тепер, хтось, передайте менi телефон".
  
  
  Роздiл двадцять шостий
  
  
  Всерединi Центрального вокзалу останнi шматочки головоломки Марша почали шикуватися в лiнiю. Дрейк ранiше не усвiдомлював, але це було частиною чийогось генерального плану, когось, кого, як вони думали, вони вже нейтралiзували. Ворогом, на якого вони не розраховували, був час - i те, як швидко воно проходило, зводило нанiвець їхнє мислення.
  
  Оскiльки дiльниця оголошена безпечною i населена в основному полiцейськими, Дрейк та її команда отримали можливiсть ретельно вивчити четверту вимогу, яку вони нарештi знайшли, прикрiплену скотчем до нижньої сторони столика кафе. Серiя цифр, написаних великим шрифтом, було неможливо зрозумiти, що це могло бути, якщо вам не вдавалося примружитися до заголовка, який зазвичай був написаний найдрiбнiшим доступним шрифтом.
  
  Коди активацiї ядерної зброї.
  
  Дрейк недовiрливо примружився, знову втративши рiвновагу, а потiм моргнув, дивлячись на Алiсiю. "Невже? Навiщо йому це посилати?"
  
  "Я припустив би, що це вмiння вести гру. Вiн насолоджується цим, Дрейку. З iншого боку, вони можуть бути пiдробленими".
  
  "Або коди прискорення", - додала Мей.
  
  "Або навiть," Бо ще бiльше затуманив тему, "коди, якi можуть бути використанi для запуску iншого виду прихованої зброї".
  
  Дрейк мить дивився на француза, гадаючи, звiдки в нього взялися такi збоченi думки, перш нiж зателефонувати Муру. "У нас нова вимога", - сказав вiн. "За винятком того, що натомiсть, схоже, це набiр кодiв деактивацiї для ядерної зброї".
  
  "Чому?" Мур був вражений. Що? У цьому немає жодного сенсу. Це те, що вiн тобi сказав?
  
  Дрейк зрозумiв, як безглуздо все це звучало. "Вiдправляю зараз". Нехай скафандри з усiм цим розберуться.
  
  "Добре. Ми влаштуємо їм належну перевiрку".
  
  Пiсля того, як Дрейк поклав телефон у кишеню, Алiсiя обтрусила i довго озиралася на всi боки. "Тут нам пощастило", - сказала вона. "Жертв немає. I жодних новин вiд Маршу, незважаючи на наше запiзнення. Так ти думаєш, це була остання вимога?
  
  "Не впевнена, як це може бути", - сказала Мей. "Вiн сказав нам, що хоче грошей, але ще не повiдомив, коли i де".
  
  "Отже, принаймнi ще один", - сказав Дрейк. "Можливо, два. Ми повиннi перевiрити зброю та зарядити її знову. Так чи iнакше, з усiма цими мiнi-бомбами, що вибухають по всьому мiсту, я думаю, що ми ще далекi вiд завершення цього".
  
  Вiн замислився над призначенням маленьких бомб. Не вбивати i не калiчити. Так, вони вселили жах у саму душу суспiльства, але у свiтлi ядерної бомби, Джулiана Марша та знищуваних ними камер вiн не мiг не думати, що, можливо, iснує iнший порядок денний. Другi бомби вiдволiкали, дратували. Найбiльше проблем створювали кiлька людей на мотоциклах, якi жбурляли саморобнi феєрверковi бомби по Уолл-стрiт.
  
  Алiсiя помiтила кiоск, захований у дальньому кутку. "Цукрова сумiш", - сказала вона. "Хто-небудь хоче шоколадний батончик?"
  
  "Принеси менi два снiкерси", - зiтхнув Дрейк. "Оскiльки шiстдесят п'ять грамiв було лише для дев'яностих".
  
  Алiсiя похитала головою. "Ти i твої чортовi шоколаднi батончики".
  
  "Що далi?" Пiдiйшов Бо, француз кiлькома розтяжками визволив своє тiло болю.
  
  "Муру потрiбно посилити свою гру", - сказав Дрейк. "Дiйте на випередження. Я, наприклад, не збираюся цiлий день танцювати пiд дудку Марша".
  
  "Вiн розтягнутий", - нагадала йому Май. "Бiльшiсть його агентiв i копiв охороняють вулицi".
  
  "Я знаю", - видихнув Дрейк. "Я страшенно добре знаю".
  
  Вiн також знав, що не могло бути кращої пiдтримки для Мура, нiж Хейден i Кiнiмака, обидва зi зверненнями до президента, обидва випробували на собi бiльшу частину того, що свiт мiг пiдкинути. У цей момент вiдносного спокою вiн пiдбив пiдсумки, подумав про їхню проблему, а потiм виявив, що турбується про iншу команду - команду Даля.
  
  Цей божевiльний шведський ублюдок, ймовiрно, вiдбивався батончиком "Марабу", спостерiгаючи за найоголенiшими моментами Олександра Скарсга.
  
  Дрейк кивнув на знак подяки Алiсiї, коли вона повернулася i вручила йому два шматочки шоколаду. На мить команда просто завмерла, розмiрковуючи, зацiпенiвши. Намагаюся не думати про те, що може статися далi. Позаду них кафе &# 233; стояло як занедбане старе пiдприємство, його вiкна були розбитi, перевернутi столи, дверi розколотi i звисали з петель. Навiть зараз команди ретельно прочiсували це мiсце у пошуках нових пристроїв.
  
  Дрейк обернувся до Бо. Ти зустрiв Марша, чи не так? Ти вiриш, що вiн доведе цю справу до кiнця?
  
  Француз зробив хитромудрий жест. "Хм, хто знає? Марш дивний, раптово здається стабiльним, а наступного - божевiльним. Можливо, все це було вдаванням. Веб не довiряв йому, але в цьому немає нiчого дивного. Я вiдчуваю, що якби Вебб усе ще цiкавився справою Пiфiї, то Маршу не дозволили б навiть удавати, що вiн займається цiєю справою".
  
  "Нам треба турбуватися не про Маршу", - схвильовано втрутилася Май. "Це ..."
  
  I раптово все це набуло сенсу.
  
  Дрейк зрозумiв це в той же час, усвiдомивши iм'я людини, яку вона збиралася назвати. Його очi зустрiлися з її очима, як ракети з тепловим наведенням, але на мить вони нiчого не могли сказати.
  
  Обмiрковую це. Оцiнюючий. До страшного кiнця.
  
  "Чорт", - сказав Дрейк. "Нами грали вiд початку".
  
  Алiсiя спостерiгала їх. "Зазвичай я сказав би "зняти кiмнату", але..."
  
  "Вiн нiколи не змiг би потрапити до цiєї країни", - простогнала Май. "Не без нас".
  
  "А тепер", - сказав Дрейк. "Вiн саме там, де вiн хоче бути".
  
  I тут задзвонив телефон.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк мало не упустив свою шоколадку вiд шоку, настiльки вiн був поглинений альтернативним ходом думок. Коли вiн глянув на екран i побачив невiдомий номер, пiротехнiчний вибух суперечливих думок зрикошетував довкола його голови.
  
  Що сказати?
  
  Це, мабуть, Марш дзвонив з нового одноразового стiльникового. Чи повинен вiн чинити опiр бажанню пояснити йому, що його розiгрували, що вiн був просто обдурений у грандiозному планi? Вони хотiли, щоб осередки та ядерна зброя залишалися нейтральними якомога довше. Дайте всiм принаймнi ще годину шанс вiдстежити все це. Тепер, хоч... тепер гра змiнилася.
  
  Що робити?
  
  "Марш?" вiн вiдповiв пiсля четвертого гудку.
  
  До нього звернувся незнайомий голос. "Нiє! Це Gatorrrr!"
  
  Дрейк прибрав телефон вiд вуха, вереск, тембр, що пiдвищувався наприкiнцi кожного слова, ображав його барабаннi перетинки.
  
  "Хто це? Де Марш?
  
  "Я сказав - Gatorrrr! Фуфло вже повзе. Де вiн i має бути. Але я маю до тебе ще одну вимогу, уууу. Ще один, i тодi бомба або вибухне, або нi. Це залежить вiд тебе!"
  
  "Трахни мене". Дрейку було важко зосередитися на словах через випадковi вигуки. "Тобi треба трохи заспокоїтися, друже".
  
  "Бiжи, кролик, бiжи, бiжи, бiжи. Iди знайди полiцейський дiлянку на розi 3-й i 51-й i подивися, якi шматки м'яса ми залишили тобi уууу. Ви зрозумiєте остаточну вимогу, коли дiстанетеся туди ".
  
  Дрейк насупився, риючись у пам'ятi. Щось дуже знайоме на цiй адресi...
  
  Але голос знову порушив перебiг його думок. "А тепер бiжи! Бiжи! Кролик, бiжи i не оглядайся назад! Це вибухне за хвилину чи годину, ррр! I тодi розпочнеться наша вiйна!"
  
  "Марш хотiв лише викуп. Грошi за твою бомбу".
  
  "Нам не потрiбнi вашi грошi, ыыыи! Ви думаєте, що немає органiзацiй, навiть ваших власних органiзацiй, якi допомагають нам? Ти думаєш, що немає багатих людей, якi нам допомагають? Ти думаєш, що там немає змовникiв, якi таємно фiнансують нашу справу? Ha ha, ha ha ha!"
  
  Дрейк хотiв дотягнутися до прийнятого i згорнути божевiльному шию, але оскiльки вiн не мiг цього зробити - поки - вiн зробив наступну кращу рiч.
  
  Перервав виклик.
  
  I, нарештi, його мозок обробив кожен бiт iнформацiї. Iншi вже знали. Їхнi обличчя були бiлими вiд страху, їхнi тiла напружилися вiд напруження.
  
  "Це наша дiлянка, чи не так?" Сказав Дрейк. "Де зараз знаходяться Хайден, Кiнiмака та Мур".
  
  "I Рамзес", - сказала Май.
  
  Якби бомба вибухнула в цей момент, команда не змогла б бiгти швидше.
  
  
  Роздiл двадцять сьомий
  
  
  Хейден вивчав монiтори. Коли бiльша частина станцiї спорожнiла, i навiть агенти, особисто прикрiпленi до Муру, були вiдправленi на вулицi, щоб допомогти мiсцевий центр внутрiшньої безпеки вiдчув себе перевантаженим до краю. Подiї, що розгорталися по всьому мiсту, на даний момент переважали над возз'єднанням Рамзеса i Прайса, але Хейден помiтив вiдсутнiсть контакту мiж ними, i поставив питання, чи дiйсно їм обом не було чого сказати. Рамзес був обiзнаною людиною, яка мала вiдповiдi на всi запитання. Прайс був просто черговим ошуканцем у гонитвi за доларами.
  
  Кiнiмака допомагав керувати монiторами. Хайден перебрав те, що сталося ранiше мiж ними, коли гаваєць порадив не витягувати iнформацiю з обох чоловiкiв, i тепер ставив питання про її реакцiю.
  
  Чи мала вона рацiю? Чи був вiн жалюгiдний?
  
  Щось, що треба обмiркувати пiзнiше.
  
  Перед нею замиготiли зображення, усi зменшенi на десятках квадратних екранiв, у чорно-бiлому та кольоровому баченнi, сцени згинання крил та пожеж, блискучi машини швидкої допомоги та переляканi натовпи. Панiка серед мешканцiв Нью-Йорка була зведена до абсолютного мiнiмуму; хоча подiї 9-11 все ще були свiжим жахом у їхнiх думках та впливали на кожне рiшення. Стiльки людей, якi мали iсторiю виживання 9-11, вiд тих, хто не пiшов того дня на роботу, до тих, хто запiзнився або виконував доручення, страх нiколи не залишав їхнiх думок. Туристи з жахом розбiгалися, часто назустрiч наступному несподiваному удару. Полiцiя всерйоз почала розчищати вулицi, не терплячи заперечень з боку вiчно дратiвливих мiсцевих жителiв.
  
  Хейден перевiрив час... тiльки 11 ранку. Це вiдчулося пiзнiше. Решта команди була в її розумi, її шлунок скрутило вiд страху, що сьогоднi вони можуть розлучитися з життям. Якого бiса ми продовжуємо це робити? День за днем, тиждень за тижнем? Шанси стають все менш сприятливими щоразу, коли ми боремося.
  
  I Даль зокрема; як ця людина залишилася на цьому? Маючи дружину та двох дiтей, чоловiк повинен мати трудову етику розмiром з гору Еверест. Її повага до солдата нiколи не була вищою.
  
  Кiнiмака постукав по одному з монiторiв. "Могло бути погано".
  
  Хейден дивився на нього. "Це що ... про чорт."
  
  Приголомшена, вона спостерiгала, як Рамзес перейшов до активних дiй, пiдбiгши до Прайса i вдаривши його головою об землю. Потiм принц-терорист встав над тiлом, що чинить опiр, i почав безжально штовхати його, кожен удар викликав крик агонiї. Хейден знову завагався, а потiм побачив, що калюжа кровi починає розтiкатися по пiдлозi.
  
  "Я йду на дно".
  
  "Я теж пiду". Кiнiмака почав пiднiматися, але Хайден жестом зупинив його.
  
  "Нi. Ти потрiбний тут ".
  
  Незважаючи на пильнi погляди, вона помчала назад у пiдвал, поманила двох охоронцiв, що стояли в коридорi, i вiдчинила зовнiшнi дверi в камеру Рамзеса. Вони вриваються разом, зi зброєю напоготовi.
  
  Лiва нога Рамзеса врiзалася Прайсу в щоку, зламавши кiстку.
  
  "Зупинися!" Хейден закричав у гнiвi. "Ти вбиваєш його".
  
  "Тобi все одно", - Рамзес знову пустив у хiд зброю, роздробивши Прайсу щелепу. "Чому я повинен? Ти примушуєш мене дiлити камеру з цим несправедливiстю. Ти хочеш, щоб ми поговорили? Що ж, як здiйснюється моя залiзна воля. Можливо тепер ти дiзнаєшся".
  
  Хейден пiдбiг до ґрат, вставляючи ключ у замок. Рамзес пiдтримав себе, а потiм почав наступати на череп та плечi Прайса, нiби вишукуючи вразливi мiсця та насолоджуючись цим процесом. Прайс уже перестав кричати i мiг видавати лише низькi стогiн.
  
  Хейден широко вiдчинив дверi, пiдтримуваний двома охоронцями. Вона атакувала без церемонiй, вдаривши Рамзеса пiстолетом за вухом i вiдштовхнувши його вiд Роберта Прайса. Потiм вона впала на колiна поруч iз скуйовджуючим чоловiком.
  
  "Ти живий?" Вона, звичайно, не хотiла здаватися надто занепокоєною. Такi люди, як вiн, вважали занепокоєння слабкiстю, якою можна скористатися.
  
  "Це боляче?" Вона притулилася до ребрiв Прайса.
  
  Вiск сказав їй, що "так, це сталося".
  
  "Добре, гаразд, припини пхати. Повернися i дай менi побачити тебе".
  
  Прайс щосили намагався перевернутися, але коли вiн це зробив, Хейден скривився вiд виду маски з кровi, зламаних зубiв i розiрваних губ. Вона побачила, що вухо почервонiло, а око так сильно розпухло, що, можливо, бiльше нiколи не заробить. Всупереч своїм найкращим бажанням, вона скривилася.
  
  "Чорт".
  
  Вона попрямувала до Рамзеса. "Чувак, менi навiть не потрiбно питати, чи ти божевiльний, чи не так? Тiльки безумець почав би робити те, що робиш ти. Причина? Мотив? Цiль? Сумнiваюсь, що це навiть спадало тобi на думку".
  
  Вона пiдняла "Глок", яка насправдi не повнiстю готова до пострiлу. Охоронцi поряд iз нею прикривали Рамзеса на випадок, якщо вiн нападе на неї.
  
  "Стрiляй", - сказав Рамзес. "Врятуй себе вiд свiту, повного болю".
  
  "Якби це була твоя країна, твоя хата, ти б убив мене прямо зараз, чи не так? Ти покiнчив би з усiм цим".
  
  "Нi. У чому насолода вiд такого швидкого вбивства? Спочатку я знищив би твою гiднiсть, роздягнувши тебе i зв'язавши твої кiнцiвки. Тодi я зламав би твою волю випадковим методом, хоч би яким здавався правильним у той момент. Тодi я б придумав спосiб убити тебе i повернути тебе назад, знову i знову, нарештi, змирившись, коли ти всоте благав мене покiнчити з твоїм життям ".
  
  Хейден дивився, бачачи правду в очах Рамзеса i не в силах стримати тремтiння. Ось була людина, яка не замислюючись пiдiрвала б ядерну бомбу в Нью-Йорку. Її увага була так поглинута Рамзесом, як i її охоронцiв, що вони не вiдреагували на кроки, що човгали, i переривчасте дихання, що лунали у них за спиною.
  
  Очi Рамзеса блиснули. Хайден знав, що їх обдурили. Вона обернулася, але не досить швидко. Прайс мiг бути мiнiстром оборони, але вiн також зробив видатну вiйськову кар'єру i тепер втiлив у життя те, що пам'ятав про неї. Вiн ударив обома руками по витягнутiй руцi охоронця, через що його пiстолет зi дзвоном упав на пiдлогу, а потiм вдрукував кулак у живiт чоловiка, зiгнувши його вдвiчi. Роблячи це, вiн упав, роблячи ставку на те, що Хейден та iнший охоронець не вистрiлять у нього, роблячи ставку на свою позицiю декiлькома способами i впав на пiстолет.
  
  I вiн вистрiлив пахвою, куля влучила приголомшеному охоронцю в око. Хайден вiдкинула емоцiї i направила свiй Глок на Прайс, але Рамзес кинувся на неї, як бик на тракторi, вся сила тiла паралiзувала, збивши її з нiг. Рамзес i Хейден, хитаючись, пройшли через камеру, надавши Прайсу можливiсть завдати точного удару по другому охоронцю.
  
  Вiн скористався цим, використовуючи збентеження на свою користь. Другий охоронець помер до того, як вiдлуння кулi, яка вбила його. Його тiло вдарилося об землю бiля нiг Прайса, за ним спостерiгало єдине функцiонуюче око секретаря. Хайден вибралася з-пiд величезного тiла Рамзеса, все ще тримаючи свiй "Глок", з дикими очима, тримаючи Прайса на прицiлi.
  
  "Чому?"
  
  "Я щасливий померти", - з нещасним виглядом сказав Прайс. "Я хочу померти".
  
  "Щоб допомогти врятувати цей шматок лайна?" Вона шкутильгала по пiдлозi, вiдбиваючись.
  
  "У мене залишилася ще одна п'єса", - пробурмотiв Рамзес.
  
  Хейден вiдчула, як земля тремтить пiд нею, стiни пiдвалу тремтять i викидають клуби розчину. Самi лозини клiтки почали тремтiти. Переставивши руки i колiна, вона заспокоїлася i подивилася вгору i вниз, лiворуч i праворуч. Хейден пильно дивився на вогнi, якi мерехтiли знову i знову.
  
  Що тепер? Що, чорт забирай, це таке...
  
  Але вона вже знала.
  
  Дiлянка зазнала наземного нападу.
  
  
  Роздiл двадцять восьмий
  
  
  Хейден ахнув, коли стiни продовжували тремтiти. Рамзес спробував пiдвестися, але кiмната захиталася навколо нього. Терорист упав навколiшки. Прайс iз благоговiнням спостерiгав, як змiнився сам кут кiмнати, стики перемiщувалися i переставлялися заново, нахили спотворювалися з кожною секундою. Хейден уникнув падiння шматка будiвельного розчину, коли частина стелi впала. Проводи та повiтропроводи звисали з даху, розгойдуючись, як рiзнобарвнi маятники.
  
  Хейден попрямувала до дверей камери, але Рамзес зберiг досить кмiтливостi, щоб перегородити їй шлях. Минула мить, перш нiж вона зрозумiла, що все ще тримає "Глок", i на той час бiльша частина стелi валилася, а самi прути прогиналися всередину, майже руйнуючись.
  
  "Я думаю... ти перестарався, - задихаючись, сказав Прайс.
  
  "Все це чортове мiсце руйнується", - крикнув Хейден в обличчя Рамзесу.
  
  "Поки немає".
  
  Терорист пiдвiвся i кинувся до дальньої стiни, хмари розчину, шматки бетону та штукатурки розлiталися i падали навколо нього. Зовнiшнi дверi прогнулися, а потiм вiдчинилися. Хайден схопилася за перекладину i пiдтяглася, наздоганяючи божевiльного, Прайс шкутильгав позаду. У них були люди нагорi. Рамзес мiг зайти лише так далеко.
  
  З цiєю думкою Хайден пошукала свiй телефон, але ледве встигала за Рамзесом. Ця людина була швидкою, жорсткою i безжальною. Вiн протоптав вгору сходами, вiдмахуючись вiд виклику одного полiцейського i жбурляючи його головою вперед у Хейдена. Вона спiймала хлопця, втримала його, i на той час Рамзес уже протискав через верхнi дверi.
  
  Хейден примчав гарячими слiдами. Верхнi дверi стояли широко вiдчиненими, її скло трiснуло, косяки розкололися. Спочатку з кiмнати з монiторами вона могла бачити тiльки Мура, який пiднiмався з пiдлоги i тягнувся, щоби поправити кiлька перекошених екранiв. Iншi були зiрванi зi своїх причалiв, вiдiрвалися вiд стiни та розбилися пiд час приземлення. Кiнiмака тепер пiднявся з екраном, що впав з його плечей, скло та пластик застрягли у його волоссi. Двоє iнших агентiв у кiмнатi намагалися взяти себе до рук.
  
  "Чим у нас потрапили?" Мур вибiг iз кiмнати, помiтивши Хейдена.
  
  "Де, чорт забирай, Рамзесе?" вона закричала. "Хiба ти не бачив його?"
  
  Мур роззявив рота. "Вiн має бути у тюремному блоцi".
  
  Кiнiмака змахнув скло та iнше смiття зi своїх плечей. "Я спостерiгав ... Потiм почалося справжнє пекло".
  
  Хейден голосно вилаялася, помiтивши сходи лiворуч вiд себе, а потiм балкон попереду, який виходив на головний офiс дiлянки. З будiвлi не було iншого виходу, як перетнути його. Вона пiдбiгла до поруччя, схопилася за них i вивчила кiмнату внизу. Персонал було скорочено, як i планували терористи, але деякi робочi мiсця на першому поверсi були зайнятi. I чоловiки, i жiнки збирали свої речi, але бiльшiсть прямували до головного входу зi зброєю напоготовi, наче чекали нападу. Рамзеса серед них не могло бути.
  
  Де ж тодi?
  
  Очiкування. Спостерiгаю. Це не було...
  
  "Це не кiнець!" - Закричала вона. "Вiдiйди вiд вiкон!"
  
  Занадто пiзно. Блiцкриг розпочався з колосального вибуху; переднi вiкна вибухнули, i частина стiни впала. Вся думка Хейдена змiстилася, лiнiя даху впала. Уламки вибухнули по всiй станцiї, коли полiцейськi впали. Дехто пiднявся на колiна або заповз. Iншi були пораненi або виявили, що вони у пастцi. РПГ iз шипiнням пробив розбитий фасад i врiзався у пульт чергового, розкидаючи стовпи полум'я, диму та уламкiв по сусiдньому району. Потiм Хейден побачив ноги, що бiжать, коли з'явилося багато людей в масках, все зi зброєю, пристебнутим до плечей. Розставивши на всi боки, вони прицiлилися у все, що рухалося, а потiм, пiсля ретельного обмiрковування, вiдкрили вогонь. Хейден, Кiнiмака i Мур миттєво вiдкрили вогонь у вiдповiдь.
  
  Кулi прошивали зруйновану станцiю. Хейден нарахувала одинадцять чоловiк унизу, перш нiж дерев'яний балкон, який захищав її, почав розлiтатися на шматки. Снаряди проходили наскрiзь. Уламки вiдколювалися, перетворюючись на небезпечнi трiски. Хейден впала спиною на неї ззаду, а потiм перекотилася. Її жилет отримав два незначнi удари, не вiд куль, i сильний бiль у нижнiй частинi iкри пiдказав їй, що дерев'яний шип потрапив у незахищене тiло. Кiнiмак теж ахнув, i Мур пiдвiвся, щоб зняти куртку i прибрати стружку з плеча.
  
  Хейден поповз на балкон. Крiзь просвiти вона спостерiгала за просуванням штурмової групи та чула гортанне бурчання, коли вони звали свого лiдера. Рамзес побiг, як лев, що полює, менш нiж за секунду опинившись поза увагою Хейдена. Вона витиснула з себе шанс вистрiлити, але вже знала, що куля не пролетить близько.
  
  "Чорт!"
  
  Хейден пiдвiвся, сердито подивився на Кiнiмаку i побiг до сходiв. Вони не могли дозволити принцу-терористу втекти. За його словами, бомба була б пiдiрвана. Хейден мав почуття, що вiн не буде довго чекати.
  
  "Iди, йди!" - заволала вона на Мано. "Ми повиннi негайно повернути Рамзеса!"
  
  
  Роздiл двадцять дев'ятий
  
  
  Перехрестя прямо за дiлянкою, як правило, було заповнене людьми, перехiд був забитий пiшоходами, а дороги гуркотiли пiд постiйний ритм машин, що проїжджали. Високi будинки з безлiччю вiкон зазвичай вiдбивали звуки клаксонiв i смiх мiж ними, що свiдчило про сплеск людської взаємодiї, але сьогоднi сцена була зовсiм iншою.
  
  Дим клубився впоперек дороги i здiймався до неба. Уламки вiкон усеювали тротуари. Приглушенi голоси перешiптувалися навколо хаба, коли контуженi й пораненi приходили до тями або виходили з укриттiв. На близькiй вiдстанi завили сирени. Сторона їхньої будiвлi, що виходить на 3-ю авеню, виглядала так, нiби гiгантська миша прийняла її за шматок сiрого сиру i вiдкусила вiд нього величезнi шматки.
  
  Хейден мало що з цього помiтила, вибiгаючи зi станцiї, а потiм уповiльнюючись, коли вона озиралася у пошуках втiкачiв. Прямо попереду, на 51-й вулицi, бiгли тiльки вони - одинадцять чоловiк, одягнених у чорне, i безпомилково впiзнаваний Рамзес, що височiє над iншими. Хейден мчала через усипане щебенем перехрестя, вражена тишею, що оточувала її, криком тишi i хмарами пилюки, що здiймалися, намагалися заслiпити її. Нагорi, в промiжках мiж дахами офiсних будiвель - прямi бетоннi колони, що вiдзначають перпендикулярний шлях, як лiнiї на сiтцi, - ранкове сонячне свiтло боролося за конкуренцiю. Сонце рiдко показувалося на вулицях до полудня, воно вiдбивалося вiд вiкон на деякий час ранiше i освiтлювало тiльки перехрестя, поки не пiднiмалося над головою i не могло знайти шлях униз мiж будинками.
  
  Кiнiмака, вiрний старий пес, поспiшив поруч iз нею. "Їх лише дванадцять", - сказав вiн. "Мур стежить за нашою позицiєю. Ми слiдуватимемо за ними, поки не отримаємо пiдкрiплення, домовилися?"
  
  "Рамзес", - сказала вона. "Це наш прiоритет. Ми повернемо його за будь-яку цiну".
  
  "Хайден", Кiнiмака ледь не зiткнувся з припаркованим фургоном. Ти не продумуєш це до кiнця. Рамзес усе спланував. I навiть якщо вiн цього не зробив - навiть якщо його мiсцезнаходження якимось чином просочилося в п'яту камеру, зараз це не має значення. Це бомба, яку ми маємо знайти ".
  
  "Ще одна причина схопити Рамзеса".
  
  "Вiн нiколи не скаже нам", - сказав Кiнiмака. "Але, можливо, це зробить один з його учнiв".
  
  "Тим довше ми зможемо виводити Рамзеса з рiвноваги", - сказав Хейден. "Тим бiльше шансiв у цього мiста пережити все це".
  
  Вони мчали тротуаром, тримаючись у кiлькох тiнях, що вiдкидали висотками, i намагаючись не шумiти. Рамзес був у центрi своєї зграї, вiддаючи накази, i тепер Хейден згадав, що тодi, на базарi, вiн називав цих людей своїми "легiонерами". Кожен з них був смертельно небезпечний i вiрний своїй справi, на багато ступенiв вище за звичайних найманцiв. Спочатку дванадцять людей без особливих роздумiв поспiшили, набираючи невелику вiдстань мiж собою та дiлянкою, але за хвилину вони почали сповiльнюватися, i двоє озирнулися, перевiряючи, чи немає переслiдувачiв.
  
  Хейден вiдкрив вогонь, сердито гаркнувши з "Глока". Одна людина впала, а решта розгорнулася, вiдстрiлюючись. Двоє колишнiх агентiв ЦРУ пiрнули за бетонну клумбу, пригинаючись. Хейден виглянула з-за його круглого краю, не бажаючи втрачати на увазi свого ворога. Рамзес був на межi зриву, що прикривається своїми людьми. Тепер вона бачила, що Роберта Прайса кинули напризволяще, i вiн ледве тримався на ногах, але все ще непогано справлявся для побитої, старiючої людини. Її увага знову переключилася на Рамзеса.
  
  "Вiн прямо там, Мано. Давайте закiнчимо iз цим. Ти думаєш, вони все ще вибухнуть, якщо вiн помре?
  
  "Чорт, я не знаю. Взяти його живим спрацювало б краще. Можливо, ми могли б вимагати за нього викупу".
  
  "Так, добре, спочатку ми повиннi пiдiбратися досить близько".
  
  Камера знову злетiла, цього разу прикриваючи їхню втечу. Хайден перебiгав вiд квiтника до квiтника, переслiдуючи їх вулицею. Кулi просвистели мiж двома групами, розбиваючи вiкна та ударяючись об припаркованi автомобiлi. Низка розкиданих жовтих таксi запропонувала Хайден найкраще прикриття i шанс пiдiбратися ближче, i вона, не вагаючись, скористалася ним.
  
  "Давай!"
  
  Вона сiла в перше таксi, прослизнула збоку i скористалася iншим, залишеним на узбiччi, щоб прикритися, доки бiгла до наступного. Навколо неї вибухнули вiкна, коли тюремники спробували зняти їх, але прикриття означало, що новi легiонери Рамзеса нiколи до ладу не знали, де вони знаходяться. Через чотири таксi, i вони змушували бiгунiв ховатися, сповiльнюючи їхнiй рух.
  
  У навушнику Кiнiмаки затрiщало. "Допомога у п'яти хвилинах їзди".
  
  Але це було невизначено.
  
  I знову, осередок працював компактною групою. Хайден кинувся в погоню, не маючи можливостi безпечно скоротити розрив, а також змушений заощаджувати боєприпаси. Стало очевидно, що осередок також почав турбуватися про можливiсть прибуття пiдкрiплення, оскiльки їхнi рухи стали шаленiшими, менш обережними. Хайден взяла на прицiл одного з ар'єргардiв i промахнулася тiльки тому, що вiн пройшов повз скульптурне дерево, коли вона стрiляла.
  
  Чиста невдача.
  
  "Мано", - раптом сказала вона. "Ми десь втратили одного з них?"
  
  "Порахуй ще раз".
  
  Вона могла нарахувати лише десять цифр!
  
  Вiн з'явився з нiзвiдки, стильно викотився з-пiд припаркованої машини. Його перший удар припав у задню частину колiна Кiнiмаки, змусивши здоров'я зiгнутися. Коли вiн бив ногою, його права рука занесла маленький PPK, розмiр якого робив його не менш смертоносним. Хайден вiдкинула Кiнiмаку убiк, її порiвняно маленьке тiло було таким же потужним та енергiйним, як у будь-якого спортсмена свiтового класу, але навiть це могло лише трохи розворушити великого чоловiка.
  
  Куля пролетiла мiж ними, приголомшуюча, захоплююча дух, найкоротша мить сущого пекла, а потiм легiонер знову перемiстився. Ще один удар припав у колiно Хейдена, i Мано продовжив падiння, врiзавшись грудьми в ту ж припарковану машину, яку їхнiй ворог використав для укриття. У нього вирвалося бурчання, коли вiн упiймав себе на тому, що вiдчайдушно намагається крутнутися на колiнах.
  
  Хейден вiдчула укол болю в колiнi i, що важливiше, раптову втрату рiвноваги. Вона бiльше знала про втечу Рамзеса i кошмарний шведський стiл, який за цим пiшов, нiж про легiонера, що бореться, i кожною частинкою своєї iстоти хотiла покiнчити з цим якнайшвидше. Але ця людина була бiйцем, справжнiм забiяком, i явно хотiв вижити.
  
  Вiн вистрiлив iз пiстолета ще раз. Тепер Хейден був радий, що вона втратила рiвновагу, тому що вона була не там, де вiн очiкував, що вона буде. Куля, проте, зачепила її плече. Кiнiмака кинувся на руку з пiстолетом, ховаючи її пiд горою м'язiв.
  
  Легiонер миттєво вiдмовився вiд нього, бачачи марнiсть боротьби з гавайцем. Потiм вiн витяг жахливе восьмидюймове лезо i кинувся на Хейдена. Вона нiяково зiгнулася, вiдвойовуючи частину простору, щоб уникнути смертельного удару. Кiнiмака замахнувся пiстолетом, але легiонер передбачав це i замахнувся набагато швидше, нiж сильно полоснув гавайця по грудях, що стало незначним через жилет чоловiка, але все одно вiдкинув його навпочiпки.
  
  Обмiн дав Хайден шанс, якого вона потребувала. Дiставаючи пiстолет, вона здогадалася, що зробить легiонер - розгорнеться i метне нiж тишком-нишком, - тому вона вiдступила вбiк, натискаючи на спусковий гачок.
  
  Три кулi розвернули груди чоловiка, коли нiж вiдскочив вiд дверцят машини i з дзвоном упав на пiдлогу, не завдавши шкоди.
  
  "Вiзьми його "Вальтер", - сказав Хейден Кiнiмаке. "Нам знадобиться кожна куля".
  
  Пiднявшись, вона побачила безпомилкову групу озброєних людей, що поспiшали вулицею, за кiлькасот ярдiв вiд неї. Тепер це ставало все складнiше - з'являлися групи людей i бродили вулицями, прямуючи додому або перевiряючи пошкодження, або навiть стоячи на виду i клацаючи по своїх Android-пристроях, але вигляд голови Рамзеса, що з'являється через кожнi кiлька футiв, був миттєво впiзнаваний.
  
  "Тепер рухайся", - сказала вона, змушуючи ниючi, покритi синцями кiнцiвки працювати понад свої можливостi.
  
  Камера зникла.
  
  "Що за-"
  
  Кiнiмака обiгнула машину, перестрибуючи через капот.
  
  "Великий спортивний магазин", - задихаючись, сказав гаваєць. "Вони пiрнули всередину".
  
  "Кiнець шляху, принц Рамзес", - останнi два слова Хейден виплюнув iз зневагою. "Поспiшай, Мано. Як я вже сказав - ми маємо зайняти виродок i вiдвернути його увагу вiд цiєї ядерної бомби. Кожна хвилина, кожна секунда на рахунку.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТИЙ
  
  
  Разом вони пройшли через вхiднi дверi спортивного магазину, що все ще гойдаються, i опинилися в його величезному, безмовному iнтер'єрi. Вiтрини, стелажi та вiшалки для одягу стояли всюди, вздовж кожного проходу. Пiдсвiчування, встановлене на стелi з вiдкритим каркасом, забезпечувалося плитками, що свiтяться. Хейден дивився на бiлу пiдлогу, що вiдбивала, i побачив запиленi слiди, що вели в серцi магазину. Поспiшаючи, вона перевiрила свою крамницю i поправила жилет. Обличчя, що виглядало з-пiд вiшалки для одягу, змусило її здригнутися, але страх, змальований у рисах, змусив її пом'якшитися.
  
  "Не хвилюйся", - сказала вона. "Пригнись i мовчи".
  
  Їй не треба було питати дороги. Хоча вони могли йти брудними слiдами, шум попереду видавав позицiї їх цiлей. Постiйнi стогiн Прайсу були додатковим благом. Хайден прослизнув пiд металевим пiдлокiтником, повним легiнсiв, i протиснувся повз лисий манекен у спортивнiй формi Nike в зону, вiдведену для спортивного iнвентарю. Стiйки зi штангою, ваговi лотки, батути та бiговi дорiжки вишикувалися рiвномiрними рядами. Якраз переходячи до iншої секцiї, була терористична група.
  
  Один чоловiк побачив її, пiдняв на сполох i вiдкрив вогонь. Хейден бiгла сильно i пiд кутом, почувши, як куля вiдскочила вiд металевої руки весляра всього за кiлька дюймiв лiворуч вiд неї. Кiнiмака вiдстрибнув убiк, важко приземлившись на конвеєрну секцiю бiгової дорiжки i перекотившись через зазор, що утворився. Хейден повернув комплiмент легiонеру, продирнув полицю з кросiвками над його головою.
  
  Чоловiк повiльно вiдступив, коли його колеги розосередилися. Хейден пiдкинув рожеву спортивну сумку в повiтря, щоб перевiрити їх номери, i скорчив гримасу, коли чотири окремi пострiли сильно збили її.
  
  "Можливо, прикриває втечу Рамзеса", - видихнув Кiнiмака.
  
  "Якби нам коли-небудь знадобився Торстен Дал", - видихнув Хейден.
  
  Ти хочеш, щоб я спробував божевiльний режим?
  
  Хейден не змiг придушити смiх. "Я думаю, що це скорiше вибiр способу життя, нiж змiна передач", - сказала вона.
  
  "Хоч би що це було", - сказав Кiнiмака. "Давайте поспiшаємо".
  
  Хейден випередив його, вискочивши з укриття i швидко вiдкривши вогонь. Одна з фiгур захрипiла i завалилася набiк, iншi пригнулися. Хайден атакувала їх, залишаючи перешкоди на їхньому шляху, але скорочуючи розрив так швидко, як тiльки могла. Легiонери вiдступили, стрiляючи високо, i зникли за стелажем заввишки до стелi, де продавалися кросiвки всiх марок i квiтiв. Хайден та Кiнiмака присiли з iншого боку, на секунду зупинившись.
  
  "Готовий?" - Запитав я. Хейден зiтхнув, звiльняючи члена комiрки, що впав, вiд його зброї.
  
  "Йди", - сказав Кiнiмака.
  
  Коли вони пiднiмалися, автоматна черга трохи розмела тренажерну стiйку над їхнiми головами. На них посипалися шматки металу та картону, полотна та пластику. Хейден дерся до краю, навiть коли вся конструкцiя гойдалася.
  
  "О..." - почав Кiнiмака.
  
  "Чорт!" Хейден закiнчив i стрибнув.
  
  Вся верхня половина широкої стiйки впала, розiрвана на частини, i впала на них. Величезна стiна полиць, що нависала, вона вiдкидала металевi розпiрки, картоннi коробки i купи нового парусинового взуття в мiру надходження. Кiнiмака пiдняв руку, нiби захищаючись вiд будiвлi, i продовжив впевнено рухатися, але через свою масу вiн вiдставав вiд Хейдена, що тiкає. Коли вона вiдкотилася вiд падаючої маси, її нога, що волочилася, зачепилася за металеву опору, Кiнiмака сховав голову пiд руками i приготувався, коли вона впала на нього зверху.
  
  Хейден закiнчила кидок з пiстолетом у руцi i озирнулася. "Мано!"
  
  Але її проблеми лише розпочиналися.
  
  Чотири легiонери накинулися на неї, стусанами вiдкидаючи пiстолет i побиваючи її тiло прикладами своїх гвинтiвок. Хайден прикрився, а потiм звернув ще трохи. Стiйка з баскетбольними м'ячами перекинулася, i помаранчевi кулi розлетiлися на всi боки. Хайден озирнулася через плече, побачила тiнi, що рухаються, i озирнулася в пошуках свого "Глока".
  
  Пролунав пострiл. Вона почула, як куля потрапила у щось поряд iз її головою.
  
  "Зупинися прямо тут", - сказав голос.
  
  Хейден завмерла i подивилася нагору, коли тiнi людей Рамзеса опустилися на неї.
  
  "Тепер ти з нами".
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
  
  
  Дрейк увiрвався в розорену дiлянку, Алiсiя була поруч iз ним. Перший рух, який вони побачили, був iз боку Мура, коли вiн розвернувся на балконi нагорi i спрямував на них пiстолет. Через пiвхвилини на його обличчi вiдбилося полегшення.
  
  "Нарештi", - видихнув вiн. "Я думаю, ви, хлопцi, дiсталися сюди першими".
  
  "Ми отримали невелике попереднє попередження", - сказав Дрейк. "Якийсь клоун на iм'я Алiгатор?"
  
  Мур виглядав спантеличеним i поманив їх нагору. "Я нiколи про нього не чув. Вiн лiдер п'ятого осередку?"
  
  "Ми так думаємо, так. Вiн ебанутий вазок iз повною дугою лайна, але тепер вiн вiдповiдає за цю ядерну бомбу ".
  
  Мур дивився, вiдкривши рота.
  
  Алiсiя переклала. "Алiгатор звучить божевiльнiше, нiж Джулiан Марш пiсля десяти галонiв кави, i я сказав би, що це неможливо, поки я не почув, що вiн хотiв сказати. То де Хайден i що тут сталося?
  
  Мур виклав їм усе, коментуючи бiйку мiж Рамзесом та Прайсом, а потiм втечу. Дрейк похитав головою щодо стану станцiї та неадекватного розподiлу агентiв.
  
  Чи мiг вiн спланувати це? Зробивши весь цей шлях вiд того проклятого замку в Перу? Навiть коли ми оглядали базар?
  
  Травень виглядала скептично. "Звучить трохи надумано навiть для однiєї з ваших теорiй".
  
  "I це не має значення", - сказала Алiсiя. "Невже? Я маю на увазi, кого це хвилює? Ми маємо припинити отруюватися газом та розпочати пошуки ".
  
  "На цей раз", - сказала Мей. "Я згоден iз Тазом. Можливо, її останнiй коханець справдi вбив у неї трохи здорового глузду". Вона кинула витончений погляд на Бо.
  
  Дрейк зiщулився, коли Мур глянув на нього, тепер ще ширше розплющивши очi. Агент Мiнiстерства внутрiшнiх справ дивився на них чотирьох.
  
  "Звучить як чудова вечiрка, хлопцi".
  
  Дрейк вiдмахнувся вiд цього. "Куди вони подiлися? Хейден та Кiнiмака?"
  
  Мур вказав. "51-й. Послiдував за Рамзесом, одинадцятьма його послiдовниками i цим недоумком Прайсом у дим. Я втратив їх на увазi лише за кiлька хвилин ".
  
  Алiсiя вказала на низку екранiв. "Ти можеш їх знайти?"
  
  "Бiльшiсть каналiв вимкнено. Екрани знищенi. Нам було б важко знайти Беттерi Парк зараз".
  
  Дрейк пiдiйшов до зламаних поручнiв балкона i оглянув станцiю та вулицю зовнi. Це був дивний свiт, який лежав перед ним, у суперечностi з мiстом, яке вiн уявляв, що вiдкотився на п'яти, принаймнi, на сьогоднiшнiй день. Вiн знав лише один спосiб допомогти цим людям одужати.
  
  Збережи їх у безпецi.
  
  "У тебе є ще якiсь новини?" Мур питав. "Я гадаю, ти розмовляв з Маршем та цим хлопцем, Алiгатором".
  
  "Тiльки те, що ми тобi сказали", - сказала Алiсiя. Ти перевiрив коди деактивацiї?
  
  Мур вказав на миготливий значок, який щойно почав блимати на одному з вцiлiлих екранiв. "Давай подивимося".
  
  Дрейк повернувся, коли Бо попрямував до кулера з водою, щоб випити. Мур прочитав електронний лист уголос, у якому швидко перейшов до сутi та пiдтвердив справжнiсть кодiв деактивацiї.
  
  "Отже", - уважно прочитав Мур. "Коди насправдi кошернi. Я мушу сказати, що це дивно. Як ви вважаєте, Марш знав, що його збираються узурпувати?"
  
  "Причин може бути скiльки завгодно", - сказав Дрейк. "Безпека самого себе. Балансування на межi. Простий факт у тому, що у чоловiка не вистачає шести набоїв до повної обойми. Якби цей Алiгатор не звучав так пафосно, я б насправдi вiдчував себе у бiльшiй безпецi просто зараз".
  
  "Ваппi?"
  
  "Чокнутий?" Дрейк намагався. "Я не знаю. Хейден краще говорить вашою мовою, нiж я".
  
  "Англiйська". Мур кивнув головою. "Наша мова - англiйська".
  
  "Якщо ти так кажеш. Але це гарна рiч, хлопцi. Справжнi коди деактивацiї - гарна рiч".
  
  "Ти розумiєш, що ми могли б зв'язатися з ними у будь-якому випадку, як тiльки вченi визначили походження ядерного заряду?" Сказав Бо, повертаючись i вiдпиваючи iз пластикового стаканчика.
  
  "Ммм, так, але цього ще не сталося. I, наскiльки нам вiдомо, вони змiнили коди або додали новий тригер."
  
  Бо прийняв це з легким кивком.
  
  Дрейк глянув на годинник. Вони були в дiлянцi вже майже десять хвилин, а вiд Хейдена чи Даля не було жодного слова. Сьогоднi десять хвилин були вiчнiстю.
  
  "Я дзвоню Хейден". Вiн дiстав свiй мобiльний.
  
  "Не турбуйся", - сказала Май. "Хiба це не Кiнiмака?"
  
  Дрейк рiзко обернувся туди, куди вона вказала. Мано Кiнiмакi неухильно шкутильгала по вулицi, зiгнувшись, явно вiдчуваючи бiль, але вперто трусила до дiлянки. Дрейк проковтнув дюжину запитань i натомiсть помчав прямо до людини, яка могла на них вiдповiсти. Опинившись на вулицi, команда спiймала Мано на заваленому щебеневому перехрестi.
  
  "Що трапилося, приятелю?"
  
  Полегшення гавайця при зустрiчi з ними було затьмарено якимось жахливим душевним болем, що ховається прямо пiд поверхнею. "У них Хайден", - прошепотiв вiн. "Ми вклали трьох iз них, але не пiдiбралися близько до Рамзеса чи Прайса. А потiм вони влаштували нам засiдку наприкiнцi. Вивiв мене з гри, i коли я вибрався з-пiд тонни уламкiв, Хейдена вже не було ".
  
  "Звiдки ти знаєш, що вони схопили її?" Запитав Бо. "Можливо, вона все ще переслiдує?"
  
  "Можливо, мої руки та ноги були пошкодженi", - сказав Кiнiмака. "Але мої вуха чули просто чудово. Вони роззброїли її i потягли геть. Останнє, що вони сказали, було..." Кiнiмака проковтнув iз важким серцем, не в змозi продовжувати.
  
  Дрейк упiймав пильний погляд чоловiка. "Ми врятуємо її. Ми завжди так робимо".
  
  Кiнiмака скривився. "Не завжди".
  
  Що вони їй сказали? Алiсiя наполягала.
  
  Кiнiмака глянув на небо, нiби шукаючи натхнення у сонячному свiтлi. "Вони сказали, що дадуть їй можливiсть ближче поглянути на ядерну бомбу. Вони сказали, що збираються пристебнути це до її спини".
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА
  
  
  Торстен Даль залишив кiлька бригад iз прибирання територiї навколо Таймс-сквер i вiдвiв свою команду глибоко в тiнь, що створюється вузьким провулком. Тут було тихо та безтурботно, iдеальне мiсце, щоб зробити важливий телефонний дзвiнок. Спочатку вiн зателефонував Хайдену, але коли вона не вiдповiла, вiн спробував зв'язатися з Дрейком.
  
  "Далеко тут. Якi останнi новини?
  
  "Ми в лайнi, приятель-"
  
  "Знову по самi яйця?" Даль перервав. "Що нового?"
  
  "Цього разу не по шию. Цi божевiльнi виродки вирвалися, або були вирванi, зi своїх камер. Рамзеса та Прайса бiльше немає. П'ятий осередок складається - чи був - iз дванадцяти чоловiк. Мано каже, що в них троє.
  
  Даль уловив iнтонацiю. "Мано каже?"
  
  "Так, друже. Вони схопили Хейдена. Вони забрали її iз собою".
  
  Даль заплющив очi.
  
  "Але у нас все ще є небагато часу". Дрейк спробував позитивну сторону. "Вони б взагалi не забрали її, якби хотiли пiдiрвати негайно".
  
  Йорки мали рацiю, Далю довелося визнати. Вiн слухав, як Дрейк продовжував пояснювати, що Марш тепер вiдсторонений вiд ролi Принца Темряви i тимчасово замiнений тим, кого звати Алiгатор. Хоумленд щойно змiг iдентифiкувати цю людину як прихильника Америки.
  
  "Невже?" Даль сказав. "До чого?"
  
  "Практично до всього, що може викликати анархiю", - сказав Дрейк. "Вiн найманець, тiльки цього разу вiн вийшов з себе".
  
  "Я думав, Рамзес завжди вiв свiй бiзнес у домi".
  
  "Алiгатор - уродженець Нью-Йорка. Вiн мiг би надати безцiннi знання у галузi логiстики для операцiї".
  
  "Так, у цьому є сенс". Даль зiтхнув i втомлено потер очi. "То що далi? У нас є координати Хайдена?
  
  "Вони забрали її камеру. Вони, мабуть, забрали принаймнi частину її одягу, тому що жетон, вшитий у її сорочку, каже, що вона пiд столом у мексиканському ресторанi Chipotle Grill, що, як ми щойно пiдтвердили, нiсенiтниця собача. Камери спостереження працюють, але приймачi на нашiй сторонi були виведенi з ладу в результатi нападу на дiлянку. Вони збирають шматочками все, що можуть. I вони просто не вистачає робочої сили. Звiдси все може пiти дуже погано, друже ".
  
  "Мiг би?" Даль повторив. "Я сказав би, що ми вже минули погане i рухаємося вулицею жахливого, чи не так?"
  
  Дрейк на мить замовк, потiм сказав: "Ми сподiваємося, що вони продовжать висувати вимоги", - сказав вiн. "Кожна нова вимога дає нам бiльше часу".
  
  Далю не треба було говорити, що вони поки що не просунулися нi на крок. Факт був самоочевидним. Тут вони залежали вiд Хоумленда у виявленнi розташування ядерної бомби, бiгаючи навколо, як попередженi рiздвянi iндички, тiльки для того, щоб Мур мiг точно визначити мiсце, але все пiдприємство провалилося.
  
  "Все, що ми зробили, це нейтралiзували кiлька витратних елементiв", - сказав вiн. "Ми навiть близько не пiдiйшли до реального плану Рамзеса, i особливо до його ендшпiлю".
  
  "Чому б вам, хлопцi, не спуститись у дiлянку? З таким самим успiхом ми могли б бути разом, коли з'явиться наступна зачiпка".
  
  "Так, ми це зробимо". Даль помахав рештi членiв своєї команди i визначив правильний напрямок, щоб вести їх до 3-ї авеню. "Привiт, як там Мано, тримається?"
  
  "Хлопця сильно вдарило об стiну зi стелажами. Не питай. Але вiн рветься у бiй, просто чекає, коли хтось покаже йому мету".
  
  Даль перейшов на бiг, коли вони закiнчили розмову. Кензi зупинилася поруч iз ним i кивнула. "Невдалий хiд?"
  
  "З огляду на наше становище, я вважаю, могло бути гiршим, але, так, це був поганий вибiр. Вони викрали Хейдена. Вiдвiз її туди, де є бомба ".
  
  "Що ж, це чудово! Я маю на увазi, хiба не у всiх вас, хлопцi, є прихованi маячки?
  
  "Ми робимо. I вони викинули це разом iз її одягом ".
  
  "Моссад проник пiд шкiру", - тихо сказала Кензi. "Добре для них, але не для мене. Змусив мене вiдчути себе "належним"."
  
  "Це було б". Далька кивнув. "Нам усiм потрiбно вiдчувати, що ми самi контролюємо свою долю, i що кожне рiшення, по сутi, є вiльним. Це не манiпуляцiя".
  
  "У цi днi, " пальцi Кензi зiгнулися, а потiм стиснулися в кулаки, "ти манiпулюєш мною на свiй страх та ризик", - потiм вона обдарувала його легкою посмiшкою. "Окрiм тебе, мiй друже, ти можеш манiпулювати мною в будь-який час i в будь-якому мiсцi, коли захочеш".
  
  Даль вiдвiв погляд. Брiджiт Маккензi було не зупинити. Жiнка знала, що вiн одружений чоловiк, батько, i все-таки все ще пiддавалася спокусi. Звичайно, так чи iнакше вона не затрималася б тут надовго.
  
  Проблема вирiшена.
  
  Смiт i Лорен також бiгали пiдтюпцем разом, обмiнюючись тихими коментарями. Йорги замикав ходу, втомлений i усiяний уламками, але рухався пiдстрибом з iгровою рiшучiстю. Даль знав, що це був його перший реальний досвiд шаленої, безсистемної битви, i думав, що вiн добре впорався з цим. Вулицi промайнули повз, а потiм повернули лiворуч на 3-ю авеню, прямуючи до перехрестя з 51-ї.
  
  Це були дивнi декiлька хвилин для Даля. Деякi райони мiста не постраждали, i хоча багато магазинiв залишалися вiдкритими, i люди входили всередину з почуттям трепету, iншi були порожнi, практично позбавленi життя. Декiлька вулиць були оточенi машинами спецназу та повнопривiдними армiйськими транспортними засобами, розкиданими всюди. Деякi райони зiщулилися вiд сорому через присутнiсть мародерiв. Здебiльшого люди, яких вiн бачив, не розумiли, що робити, тому вiн приєднав свiй голос до того, що, на його думку, належало владi, i запропонував їм знайти притулок будь-де, де вони зможуть.
  
  I потiм вони дiсталися дiльницi, де Дрейк та iншi чекали, сподiвалися i планували порятунок Хейден Джей.
  
  З початку цього дня минуло лише кiлька годин. I тепер вони у розпачi шукали спосiб знайти ядерну бомбу. Даль знав, що шляху назад не буде, не можна тiкати чи ховатися у бункерах. Команда SPEAR була до кiнця. Якщо мiсто i загине сьогоднi, то не через вiдсутнiсть героїв, якi намагаються його врятувати.
  
  
  Роздiл тридцять третiй
  
  
  Хейден мовчала, поки Рамзес керував дiями i реакцiєю, нагадуючи своїм людям, хто тут головний, перевiряючи їхню абсолютну лояльнiсть. Пiсля того, як вони вiдтягли її вiд спортивного магазину, вони змусили її бiгти серед них по 3-й авеню, потiм витратили час, щоб знайти i викинути її мобiльний телефон i зiрвати з неї куленепробивний жилет. Рамзес, схоже, мав деякi знання про пристрої стеження та їх мiсцезнаходження i наказав своїм людям зняти з неї сорочку. Маленький пристрiй був швидко знайдений i викинутий, пiсля чого група продовжила свiй забiг по тому, що здавалося цiлком довiльним маршрутом.
  
  У Хейден склалося враження, що це було зовсiм не так.
  
  Це зайняло деякий час. Група позбавилася своєї зброї бiльшого розмiру i чорного верхнього одягу, оголивши пiд нею звичайну туристичну унiформу. Раптом вони стали яскравими, невинними, частиною сотнi стривожених натовпiв, що блукають вулицями мiста. Полiцейськi та армiйськi патрулi вишикувалися вздовж деяких маршрутiв, але камери просто повертали в один темний провулок, а потiм в iнший, доки не виявлялися вiльними. Хейдену дали запасну куртку, щоб вiн мiг її вдягнути. Якоїсь митi вони залiзли на заздалегiдь пiдготовленi мотоцикли i повiльно виїхали з центру Манхеттена.
  
  Але не надто далеко. Хейден щосили бажала, щоб вона могла передати повiдомлення кому-небудь - будь-кому - тепер, коли вона знала мiсцезнаходження бомби. Не мало значення, що вони могли її вбити - мало значення лише те, що цi фанатики були зупиненi.
  
  Велосипеди покотили частину шляху по провулку, а потiм десять людей - вiсiм легiонерiв, Рамзес i Прайс - пiшли один за одним через iржавi металевi бiчнi дверi. Хейден опинилась у їхньому центрi, вiйськовий видобуток, i хоча вона вже знала свою долю, вона намагалася вловити кожен погляд, кожну змiну напряму та кожне почуте пошепки слово.
  
  За розбитими зовнiшнiми дверима смердючий внутрiшнiй коридор вiв до бетонних сходiв. Тут один iз чоловiкiв повернувся до Хайдена i приставив свiй нiж до її горла.
  
  "Тиша", - сказав Рамзес, не обертаючись. "Я хотiв би поки тебе не вбивати".
  
  Вони пiднялися на чотири поверхи, а потiм зупинилися лише на мить перед дверима квартири. Коли вiн вiдкрився, група згуртувалася всерединi, тiкаючи з коридору так швидко, як тiльки могли. Рамзес зупинився у центрi кiмнати, витягнувши руки.
  
  "I ось ми тут", - сказав вiн. "З мiльйоном кiнцiвок та принаймнi одним початком. Жителi цього мiста пiдуть iз цього життя, так i не дiзнавшись, що це початок нашого нового шляху, нашої священної вiйни. Цей-"
  
  "Невже?" Сухий голос перервав тираду. "Частина мене хоче вiрити тобi, Рамзесе, але iнша, найгiрша, частина - вона думає, що ти сповнений цього".
  
  Хейден уперше добре розглянула Джулiана Марша. Пiфiєць дивно виглядав, перекошений, начебто його частина склалася в iншу. Вiн носив одяг, який нiколи не пiдiйшов би, незалежно вiд року випуску чи поточного тренду. Одне око було пiдбите, iнше широко розкрите i немиготiло, тодi як з одного черевика впало. Праворуч вiд нього сидiла ефектна брюнетка, яку Хейден не знав, але пiсля того, як вони були притиснутi один до одного, було ясно, що вони були пов'язанi бiльш нiж одним способом.
  
  Виходить, не союзник.
  
  Хейден з презирством спостерiгав, як Рамзес вiдреагував на насмiшку Марша. "Ти знав?" - спитав принц-терорист. Що ми обдурили тебе ще до того, як зустрiлися з тобою. Ще до того, як ми впiзнали iм'я дурня, який пронесе наш вiчний вогонь у саме серце Америки. Навiть твiй власний, Тайлер Вебб, зрадив тебе".
  
  "До бiса Вебба", - сказав Марш. "I пiшов ти".
  
  Рамзес зi смiхом вiдвернувся. "Повернемося до того, що я казав. Навiть люди, якi тут працюють, ненавидять це мiсто. Це дуже дорого, дуже багато туристiв. Звичайнi чоловiки i жiнки не можуть дозволити собi жити тут i щосили намагаються дiстатися роботи. Чи можете ви уявити гiркоту, яка посилюється проти системи та людей, якi продовжують її пiдтримувати? На мостах та тунелях стягують плату за проїзд. Ти нiчого, якщо в тебе немає грошей. Жадiбнiсть, жадiбнiсть, жадiбнiсть всюди. I мене вiд цього нудить".
  
  Хейден мовчала, все ще прораховуючи свiй наступний хiд, спостерiгаючи за реакцiєю Марша.
  
  Рамзес зробив крок убiк. "I Алiгатор, мiй старий друг. Приємно бачити тебе знову".
  
  Хейден спостерiгав, як людина на iм'я Алiгатор обiйняв свого боса. Намагаючись залишатися маленькою, тихою i, можливо, непомiченою, вона прикидала, скiльки крокiв потрiбно, щоб дiстатися дверей. Занадто багато зараз. Почекай, просто почекай.
  
  Але як довго вона могла собi дозволити? Незважаючи на слова Рамзеса, вона запитувала себе, чи хотiв вiн взагалi уникнути ядерного вибуху. Хорошою новиною було те, що влада заборонила повiтряний простiр, тож людина нiкуди не поспiшала.
  
  Роберт Прайс зi стогоном кинувся у крiсло. Вiн попросив у найближчого легiонера пляшечку аспiрину, але демонстративно проiгноровано. Марш примружився, дивлячись на мiнiстра оборони.
  
  Чи знаю я тебе?
  
  Прайс втиснувся глибше в подушку.
  
  Хайден окинув поглядом решту кiмнати, тiльки зараз звернувши увагу на обiднiй стiл, що стояв бiля далекого завiшеного вiкна.
  
  Чорт, це що?
  
  Це було менше, нiж вона собi уявляла. Рюкзак був бiльше стандартної моделi, занадто великий, щоб помiститися в багажний вiдсiк лiтака, але не виглядав би надто незграбним на спинi бiльшої людини.
  
  "Я продав тобi це, Марш", - говорив Рамзес. "З надiєю, що ви привезете це до Нью-Йорку. За це я буду завжди вдячний. Вважай це подарунком, коли я кажу тобi, що тобi i твоїй подрузi буде дозволено вiдчути всепожираючий вогонь. Це найкраще, що я можу тобi запропонувати, i набагато краще, нiж нiж упоперек горла".
  
  Хейден запам'ятала ядерну бомбу - її розмiр, форму та зовнiшнiй вигляд рюкзака - на випадок, якщо вона їй може знадобитися. Вона нiзащо не мала померти тут сьогоднi.
  
  Потiм Рамсес повернувся до своїх людей. "Пiдготуй її", - сказав вiн. "I не пошкодуй американськiй сучцi нi грама болю".
  
  Хейден здогадувався, що це наближається. Вони не змогли зв'язати їй руки дорогою сюди, i тепер вона повною мiрою скористалася цим. Так багато речей залежало вiд неї просто тодi - доля мiста, нацiї, бiльшої частини цивiлiзованого свiту. Ваза праворуч вiд неї припала до речi, її шийка iдеально пiдходила по ширинi для її руки i була вiдповiдної ваги, щоб заподiяти деяку шкоду. Вiн розлетiвся вщент об скроню найближчого чоловiка, зазубренi шматки полетiли на пiдлогу. Коли вiн пiдняв руку, Хайден схопилася за пiстолет, але, побачивши, що вiн надiйно обернутий навколо його плеча, вона вiдразу здалася, замiсть цього використовуючи свою хватку за стовбур, щоб ще бiльше вивести його з рiвноваги. Зброя була наведена, але Хейден проiгнорував їх усi. Тепер це був суто салун "Останнiй шанс" ... бiльше нiякої боротьби за її життя - бiльше схоже на боротьбу за виживання мiста. I хiба вони щойно не таємно доставили її сюди пiд прикриттям? Це пiдказало їй, що до вогнепальної зброї поставляться несхвально.
  
  Алiгатор пiдiйшов до неї збоку, але Рамзес утримав його. Ще одне цiкаве вiдкриття. Алiгатор був важливий для Рамзеса. Наступної митi вона була поглинута, не в змозi зосередитися за межами рук i нiг, якi завдавали їй ударiв. Вiдбиваю один, два удари, але завжди був iнший. Це не телевiзiйнi лиходiї - ввiчливо чекають, коли одного вдарять, щоби iнший мiг втрутитися. Нi, цi оточили її i напали на неї все вiдразу, так що незалежно вiд того, скiльки вона зупинила i вдарила, ще двоє били по нiй. Бiль вибухнув у бiльшiй кiлькостi мiсць, нiж вiн мiг порахувати, але вiн скористався спотиканням, щоб пiдхопити зазубрений шматок вази i полоснути двох чоловiкiв по обличчю та рукам. Вони вiдступили, стiкаючи кров'ю. Вона перекотилася на пару нiг, вiдправивши їх володарку перекидатися. Вона спробувала жбурнути важкий кухоль у вiкно, думаючи, що це приверне увагу, але проклята штука пролетiла приблизно за пiвметра вiд вiкна.
  
  Що зробив Дрейк?
  
  Вона це знала. Саме це. Вiн боротиметься до останнього подиху. Крiзь лiс нiг вона шукала зброю. Її очi зустрiлися з очима Марша та жiнки, але вони тiльки ще мiцнiше притиснулися один до одного, знаходячи втiху в дивному спiлкуваннi. Хайден брикалася i крутилася, радiючи кожному насилу стримуваному крику, потiм знайшла диван у себе за спиною. Використовуючи це як точку опори, вона змусила себе пiднятися на ноги.
  
  Кулак врiзався їй у обличчя, i зiрки вибухнули. Хейден труснула головою, струшуючи кров, i завдала удару у вiдповiдь, змусивши свого супротивника впасти. Iнший кулак ударив її збоку по головi, а потiм чоловiк схопив її за талiю, збивши з нiг i поклавши назад на диван. Хейден перекинув його через спину, використовуючи власний iмпульс. Через секунду вона знову була на ногах, опустивши голову, завдаючи ударiв по ребрах, шиї, паху та колiнах, завдаючи удару за ударом, стусан за ударом.
  
  Вона побачила, як Рамзес ступив до них. "Вiсiм чоловiк!" - закричав вiн. "Вiсiм чоловiкiв та одна маленька дiвчинка. Де твоя гордiсть?
  
  "Там же, де i їх яйця", - задихаючись, сказала Хайден, завдаючи їм ушкодження, вiдчуваючи втому, бiль вiд численних ударiв, бойову лють, що спадає. Це не триватиме вiчно, i вона не сподiвалася врятуватися.
  
  Але вона нiколи не припиняла спроб. Нiколи не здавався. Життя було повсякденною битвою, було це буквально чи нi. Коли сила залишила її удари, а енергiя залишила її кiнцiвки, Хайден все ще завдавала ударiв, хоча її ударiв було недостатньо.
  
  Чоловiки пiдняли її на ноги та потягли через кiмнату. Вона вiдчула, як до неї повертається трохи сил, i провела черевиком по гомiлки, викликавши вереск. Руки стиснулися навколо м'язiв, пiдштовхуючи її до далекого вiкна.
  
  Рамзес стояв над столом, на якому лежала ядерна валiзка.
  
  "Такий маленький", - сказав вiн задумливо. "Так недоречно. I все-таки такий незабутнiй. Ти згоден?"
  
  Хейден сплюнула кров iз рота. "Я згоден, що ти - божевiльна робота столiття".
  
  Рамзес кинув на неї спантеличений погляд. "Ти робиш? Ти розумiєш, що це Джулiан Марш i Зої Ширс з "Пiфiй" обiймаються там, внизу, чи не так? А їхнiй лiдер - Вебб - де вiн? Вирушаю нишпорити свiтом у пошуках стародавнього археологiчного скарбу, я вважаю. Iду по давно заглохлому слiду давно померлого аристократа. Iде своїми власними божевiльними слiдами, поки свiт горить. Я й близько не пiдходжу до божевiльної роботи столiття, мiс Джей.
  
  I хоча Хейден внутрiшньо визнав, що в чомусь має рацiю, вона промовчала. Наприкiнцi дня на них усiх повинна чекати камера з повстю.
  
  "Так що ж далi, цiкаво тобi знати?" Рамзес спитав її, посмiхаючись. "Ну, не так багато, якщо чесно. Ми усi там, де хочемо бути. Ти з ядерною бомбою. Я з Алiгатором, моїм експертом з бомб. Мої люди на моїй сторонi. Ядерна бомба? Воно майже готове до того, щоб... - вiн зробив паузу, - щоб стати єдиним цiлим зi свiтом. Чи повиннi ми сказати... за годину вiд цього моменту?"
  
  Очi Хейдена зрадили її.
  
  "О, ха-ха. Тепер тобi цiкаво. Тобi це занадто багато часу? Значить, десять хвилин?
  
  "Нi", - видихнув Хейден. "Ти не можеш. Будь ласка. Має бути щось, чого ти хочеш. Те, про що ми можемо домовитись".
  
  Рамзес дивився на неї так, нiби проти своєї волi раптово пошкодував її. "Сума всього, чого я хочу, знаходиться у цiй кiмнатi. Знищення так званого Першого свiту.
  
  "Як ти укладаєш угоду з людьми, якi хочуть тiльки убити тебе чи померти, намагаючись?" Сказав Хейден вголос. "Або зупинiть їх, не вдаючись до кровопролиття самостiйно. Остаточна дилема нового свiту".
  
  Рамзес засмiявся. "Ви, люди, такi дурнi". Вiн розсмiявся. "Вiдповiдь така: "ти не повинен'. Убийте нас або вклонiться нам. Зупинiть нас або дивiться, як ми перетинаємо вашi кордони. Це твоя єдина дилема".
  
  Хейден знову боролася, коли чоловiки стягнули з неї нову сорочку, а потiм розташували бомбу так, щоб вона була пристебнута до неї спереду. Це був Алiгатор, який вийшов уперед i розстебнув пряжку рюкзака i вiд'єднав кiлька дротiв зсередини. Вони мали бути прикрiпленi до механiзму таймера, Хайден був упевнений. Навiть такi божевiльнi терористи не ризикнули вiд'єднувати справжнi вибуховi пристрої.
  
  Вона сподiвалася.
  
  Алiгатор потягнув за дроти, а потiм подивився на Рамзеса, чекаючи дозволу продовжувати. Гiгант кивнув головою. Чоловiки схопили Хайден за руки i штовхнули її вперед через стiл, згинаючи її тiло, доки ядерна бомба не вперлася їй у живiт. Потiм вони утримували її на мiсцi, поки Алiгатор обмотував дроти спочатку навколо її спини та грудей, а потiм вниз мiж нiг i, нарештi, вгору, доки вони не зустрiлися внизу спини. Хейден вiдчував кожен натяг проводiв, кожен рух рюкзака. Нарештi вони використовували ременi середньої мiцностi та клейку стрiчку, щоб переконатися, що ядерна бомба мiцно прилипла до її тiла i що вона була обернута навколо нього. Хайден перевiрила пута i виявила, що ледве може рухатися.
  
  Рамзес вiдступив, щоб помилуватися справою Аллiгаторових рук. "Iдеально", - сказав вiн. "Американський диявол зайняв iдеальну позицiю для знищення своєї країни. Це вiдповiдне святилище, як i це грiшне мiсто для iнших. Тепер, Алiгатор, встанови таймер i додай нам достатньо часу, щоб сходити до зоопарку ".
  
  Хайден ахнув у стiл, спочатку шокований, а потiм спантеличений словами терориста. "Будь ласка. Ти не можеш це зробити. Ти не можеш. Ми знаємо, де ви знаходитесь, що ви плануєте робити. Ми завжди можемо знайти тебе, Рамзесе".
  
  "Ти маєш на увазi своїх друзiв!" Алiгатор заверещав їй у вухо, змусивши її пiдстрибнути i струсити ядерну бомбу. "Англiєць... Кхманннн! Не хвилюйся. Ти побачиш його знову. Марш справдi трохи повеселився з ним, ммм, але ми теж будемо!
  
  Рамзес нахилився близько до її iншого вуха. "Я пам'ятаю вас усiх базаром. Я вiрю, що ти знищив це, зруйнувавши мою репутацiю принаймнi два роки. Я знаю, що ви всi напали на мiй замок, убили мого охоронця Акаташа, вбили моїх легiонерiв i повели мене в ланцюгах. За Америку. Країна дурнiв. Мiстер Прайс там каже менi, що ви все є частиною команди, але не тiльки цього. Ви називаєте себе сiм'єю. Ну, хiба не доречно, що ви всi разом наприкiнцi?"
  
  "Чорт", - видихнув Хейден у верхню частину рюкзака. Ти. Мудак.
  
  "О нi. це ти i твоя сiм'я, якi по-справжньому облажалися. Просто пам'ятай - Рамзес зробив це. I що це навiть не мiй ендшпiль. Моя безвiдмовнiсть ще бiльш вражаюча. Але знай, що я буду десь у безпецi, смiючись, коли Америка та iншi її захiднi дружки вибухнуть ".
  
  Вiн нахилився так, що його тiло розчавило i її, i вмiст рюкзакiв. "Тепер настав час для вашого останнього вiдвiдування зоопарку. Я надам Метт Дрейк честь знайти тебе, " прошепотiв вiн. "Коли бомба вибухне".
  
  Хайден почула слова, прихований у них пiдтекст, але спiймала себе на тому, що задається питанням, яка безвiдмовна дiя могла б бути вражаючим, нiж те, що вiн уже запланував.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Хейден послизнувся i налетiв на задню частину маленької вантажiвки. Легiонери поклали її, все ще прив'язану до бомби, ззаду, бiля своїх нiг, коли вони зайняли лави з обох бокiв. Найскладнiшою частиною поїздки було вивести її з житлового будинку. Легiонери не марнували часу, намагаючись замаскувати її; вони пiдштовхнули її туди, куди хотiли, i пiшли зi зброєю наперевагу. Будь-кого, хто побачить їх, буде вбито. На щастя, бiльшiсть людей, здавалося, прислухалися до попереджень i залишалися вдома перед своїми телевiзорами чи ноутбуками. Рамзес переконався, що Хейден побачив вантажiвку, яка зупинилася бiля узбiччя поруч iз темним провулком, весь час посмiхаючись.
  
  Чорний з мiтками спецназу.
  
  Хто їх зупинив? Допитати їх? Можливо, згодом. Але в цьому був весь сенс усього, що вiдбувалося й досi. Швидкiсть та виконання кожної частини плану перевiрили реакцiю Америки на межi можливостей. Реакцiї були очiкуванi, i справжня проблема полягала в тому, що терористам просто було все одно. Їхньою єдиною метою була загибель нацiї.
  
  Вони використовували 57 вулицю, щоб попрямувати на схiд, уникаючи патрулiв i кордонiв, де могли. Там були завали, дивний покинутий автомобiль i групи роззяв, але сам Алiгатор був уродженцем Нью-Йорка i знав дедалi тихiшi, здавалося б, безплiднi маршрути. Допомогла мiська система електропостачання, що дозволило водiєвi легко повернутися на заздалегiдь запланований маршрут. Вони дiяли повiльно, обережно, знаючи, що американцi все ще реагують, все ще чекають, i лише за кiлька годин усвiдомили, що бомба, можливо, вже там.
  
  Хейден знав, що навiть зараз чиновники Бiлого дому рекомендуватимуть обережнiсть, зовсiм нездатнi змиритися з тим, що їхнi кордони були порушенi. Були б й iншi, якi намагаються отримати зиск iз ситуацiї. Ще бiльше позбавляємося Доджа i до межi платникiв податкiв. Однак вона знала Коберна i сподiвалася, що його найближчi радники були такими ж надiйними та кмiтливими, як вiн.
  
  Подорож завдала їй синцiв. Легiонери пiдтримували її своїми ногами. Раптовi зупинки та великi вибоїни викликали в неї нудоту. Рюкзак рухався пiд нею, його твердi начинки завжди нервували. Хайден знала, що саме цього хотiв Рамзес, щоб її останнi митi були сповненi жахом, коли таймер вiдраховував час.
  
  Минуло менше пiвгодини. Дороги були тихi, якщо не сказати порожнi. Хейден було сказати напевно. В iншому новому поворотi свого плану Рамзес наказав Гатору прив'язати до бомби Марша та Ширса разом iз Хейденом. Цi двоє скаржилися, билися i навiть почали кричати, тому Алiгатор заклеїв їм роти та носи скотчем, сидiв, поки вони не заспокоїлися, а потiм дав їх нiздрям можливiсть втягнути трохи повiтря. Марш i Ширс почали плакати майже в унiсон. Можливо, вони плекали мрiї про звiльнення. Марш верещав, як новонароджений, а Ширс шморгав носом, як хлопчина з чоловiчим грипом. На покарання їм обом - i, на жаль, для Хейдена теж - Рамзес наказав прив'язати їх голими до ядерної бомби, що викликало всiлякi проблеми, викривлення та ще бiльше сопiння. Хейден добре перенiс це, уявляючи собi жах Лавкрафта, яким вони тепер могли б бути схожим, i ставив питання, як, чорт забирай, вони збираються пройти через зоопарк.
  
  "Ми закiнчимо всерединi", - Алiгатор критично оглянув масу. "Максимум п'ять хвилин".
  
  Хейден зауважив, що творець бомби чудово говорив, коли мав справу зi своїм босом. Можливо, тривога викликала рiзке пiдвищення його голосу. Можливо, хвилювання. Вона переключила увагу, коли вантажiвка зупинилася, i водiй на кiлька хвилин вимкнув двигун на холостому ходу. Рамзес вийшов iз таксi, i Хейден припустив, що вони, можливо, бiля входу до зоопарку.
  
  Останнiй шанс.
  
  Вона вiдчайдушно чинила опiр, намагалася розгойдуватися з боку в бiк i зiскребти клейку стрiчку зi свого рота. Марш i Ширс застогнали, i легiонери наступили на неї своїми черевиками, ускладнюючи перемiщення, але Хайден чинила опiр. Все, що було потрiбно, - це дивний гуркiт, недоречне похитування, i пiдняли б прапори.
  
  Один iз легiонерiв вилаявся i перестрибнув через неї, ще сильнiше притискаючи її до ядерного заряду та кузова транспортного засобу. Вона застогнала у клейку стрiчку. Його руки обхопили її тiло, не дозволяючи рухатися, i на той час, коли Рамзес повернувся, вона не могла дихати.
  
  З легким ревом двигуна вантажiвка знову рушила вперед. Машина повiльно поїхала, i легiонер вийшов. Хейден набрала повнi легкi повiтря, проклинаючи свiй успiх i обличчя всiх, хто її оточував. Незабаром транспортний засiб зупинився, i водiй вимкнув двигун. Запанувала тиша, коли Рамзес, тепер одягнений у елементарну форму спецназу, просунув голову на заднє сидiння.
  
  "Мета досягнута", - сказав вiн безпристрасно. "Чекайте на мiй сигнал i будьте готовi нести їх мiж вами".
  
  Безпорадний, Хейден мiг тiльки дихати, коли п'ятеро легiонерiв розташувалися навколо химерного пакунка i приготувалися пiдняти його. Рамзес постукав у дверi, все чисто, i одна людина вiдчинила її. Потiм легiонери пiдняли пакунок у повiтря, винесли його з фургона i повели по обсадженiй деревами дорiжцi. Хейден моргнула, коли денне свiтло вдарило їй у вiчi, а потiм миттю побачила, де вона знаходиться.
  
  Над головою простягався дерев'яний навiс, який пiдтримували частi цеглянi стовпи, оточений зеленню. Добре обставлена i брукована сонячна пастка, в даний час вона була пустельна, як i припускав Хейден, решта зоопарку. Можливо, кiлька вiдважних туристiв скористалися малолюдними пам'ятками, але Хейден сумнiвався, що зоопарку дозволять прийняти будь-кого протягом наступних кiлькох годин. Швидше за все, Рамзес переконав охорону зоопарку, що спецназ був тут, щоб забезпечити повну безпеку територiї. Їх несли по дорiжцi, обрамленiй арками i зеленою, що звисала, поки їх не зупинили бiчнi дверi. Алiгатор отримав доступ силою, i потiм вони опинилися всерединi примiщення з високими стелями, що складається з дерев'яних дорiжок, мiсткiв та безлiчi дерев, якi допомагали впоратися з вологою атмосферою.
  
  "Тропiчна зона", - кивнув Рамзес. "Тепер, Алiгатор, вiзьми пакет i поклади його подалi в пiдлiсок. Нам не потрiбнi раннi випадковi спостереження".
  
  Хайден та решта її ненадiйної компанiї опинилися на дерев'янiй пiдлозi. Алiгатор поправив кiлька ременiв, додав ще клейкої стрiчки для стiйкостi, а потiм помчав з мотком додаткового дроту, поки не оголосив, що детонатор надiйно обмотаний навколо в'язнiв.
  
  "А поворотний перемикач?" Запитав Рамзес.
  
  Ти дiйсно хочеш це додати? Запитав Алiгатор. "Марш i Ширс можуть почати це передчасно".
  
  Рамзес задумливо кивнув чоловiковi. "Ти правий". Вiн сiв навпочiпки поруч iз пакунком, рюкзак лежав на пiдлозi, Хайден була прив'язана прямо зверху, а потiм Марш та Зої на нiй. Очi Рамзеса були на одному рiвнi з головою Джулiана Марша.
  
  "Ми додамо перемикач чутливостi", - тихо сказав вiн. "Поворотний пристрiй, який, якщо вас пiдняти або виконати якiсь великi рухи, змушує бомбу детонувати. Я раджу вам залишатися на мiсцi та дочекатися прибуття товаришiв мiс Джей за командою. Не хвилюйся, це ненадовго".
  
  Вiд його слiв по тiлу Хайден пробiгли мурашки. "Як довго?" їй удалося видихнути.
  
  "Таймер буде встановлений на одну годину", - сказав Рамзес. "Якщо достатньо часу, щоб дозволити Алiгатору i менi дiстатися безпеки. Мої люди залишаться з бомбою, останнiй сюрприз для твоїх друзiв, якщо їм удасться знайти тебе ".
  
  Якщо?
  
  Рамзес пiдвiвся, кидаючи останнiй погляд на приготовану ним упаковку, на людську плоть i вогненну бурю пiд нею, на переляканi вирази обличчя та владу, яку вiн демонстрував над усiма ними.
  
  Хайден заплющила свої власнi очi, тепер не в силах поворухнутися, жахливий тиск придавлював її груди до невблаганної бомби i утруднював подих. Можливо, це були останнi митi її життя, i вона бiльше нiчого не могла вдiяти, почувши, як Алiгатор зловтiшається з приводу встановлення перемикача чутливостi, але будь вона проклята, якщо проведе їх у Тропiчнiй зонi зоопарку Центрального парку Нью-Йорка. Натомiсть вона перенеслася б у найкращi часи свого життя, до Мано та їх часу на Гаваях, до стежок Даймонд-Хед, прибою Норт-Бiч та вулканiчним горам Мауї. Ресторан на вулканi, що дiє. Мiсце над хмарами. Червоний бруд за дорогами. Мерехтливi лiхтарi вздовж Капiоланi, а потiм пляж, що закiнчується всiма пляжами, що пiниться пiд червоним вогнем сутiнкiв i безтурботними, єдине справжнє мiсце в свiтi, де вона могла позбутися всiх стресiв i турбот життя.
  
  Хейден вирушив туди зараз, коли годинник цокав.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТИЙ
  
  
  Дрейк чекав у полiцейськiй дiльницi, почуваючи себе абсолютно безпорадним, оскiльки вони чiплялися за кожне наведення, кожне спостереження, кожен найменший натяк на Рамзеса, Хейдена чи ядерну бомбу. Правда полягала в тому, що Нью-Йорк був надто великий, щоб прочесати його за лiченi години, i телефони розривалися вiд дзвiнкiв. Його мешканцi були надто численнi, а вiдвiдувачi - надто численнi. Армiї може знадобитися десять хвилин, щоб дiстатися Бiлого дому, але, незважаючи на всю охорону та заходи безпеки, скiльки часу знадобиться, щоб обшукати це вiдносно невелике мiсце? Тепер, подумав Дрейк, перенеси цей сценарiй до Нью-Йорка, i що ти отримаєш? Це був рiдкiсний випадок, коли сили безпеки захопили терористiв, якi фактично вчинили свiй звiрячий акт. У реальному свiтi терористiв переслiдували та вистежили пiсля заворушень.
  
  Нарештi прибув Даль, який виглядав розпатланим i втомленим вiд життя, решта членiв команди SPEAR за його спиною. Кензi незрозумiлим чином почала озиратися на всi боки i запитала, де знаходиться сховище доказiв. Даль просто закотив на неї очi i сказав: "Вiдпусти її, або вона нiколи не буде задоволена". Решта команди згуртувалася навколо i вислухала те, що Дрейк хотiв сказати, чого, крiм занепокоєння за Хейдена, було не так багато.
  
  Мур спростив справу. "Люди знають про терористичну загрозу мiсту. Ми не можемо евакуюватися, хоч i не зупиняємо тих, хто намагається виїхати. Що станеться, якщо бомба таки вибухне? Я не знаю, але не нам зараз думати про взаємнi звинувачення. Нашi системи виведенi з ладу, але iншi агентства та дiлянки мають доступ до iнших каналiв. Ми зiставляємо їх, доки говоримо. Бiльшiсть систем запущено. Вулицi Нью-Йорка тихi, але все ще жвавi в порiвняннi з бiльшiстю мiст. Дороги теж.
  
  "Але поки нiчого?" Здивовано спитав Смiт.
  
  Мур зiтхнув. "Мiй друже, ми вiдповiдаємо на сотню дзвiнкiв за хвилину. Ми маємо справу з кожним психом, кожним жартiвником i кожним просто наляканим добропорядним громадянином у мiстi. Повiтряний простiр закритий всiм, крiм нас. Ми збиралися вiдключити Wi-Fi, Iнтернет i навiть телефоннi лiнiї, але зрозумiйте, що ми маємо таку ж ймовiрнiсть вiдпочити вiд цього проспекту, як i вiд вуличного копа, агента ФБР або, що ймовiрнiше, представника громадськостi".
  
  "Пiд прикриттям?" Запитав Даль.
  
  "Наскiльки нам вiдомо, не залишилося жодного осередку. Ми можемо тiльки припустити, що осередок, який зараз захищає Рамзеса, був завербований на нацiональному рiвнi та мiсцевим жителем. Ми не вiримо, що нашi агенти пiд прикриттям можуть допомогти, але вони опрацьовують усi можливi варiанти".
  
  "Отже, до чого це нас призводить?" Запитала Лорен. "Ми не можемо знайти камеру, Рамзеса, Прайса чи Хейдена. Ми не виявили ядерну бомбу", - вона вивчала кожне обличчя, все ще залишаючись у глибинi душi цивiльною особою, вихованою на синдикованих шоу, де всi шматочки головоломки вишиковувалися у фiнальний акт.
  
  "Чайовi - це те, що зазвичай робить це", - сказав Мур. Хтось щось бачить i викликає це. Знаєш, як тут називають серiю гарячих порад? Два квитки до раю, пiсля старої пiснi Еддi Манi".
  
  "Отже, ми чекаємо дзвiнка?"
  
  Дрейк вивiв Лорен на балкон. Сцена внизу була божевiльною, кiлька копiв i агентiв, що залишилися живими, боролися з контузiєю, пробираючись серед уламкiв i битого скла, вiдповiдаючи на дзвiнки i стукаючи по клавiшах, деякi з закривавленими бинтами, обгорнутими навколо рук i голiв, iншi з пiднятими ногами, гримасуючи вiд болю.
  
  "Ми повиннi спуститися туди", - сказала Лорен. "Допоможи їм".
  
  Дрейк кивнув головою. "Вони ведуть програну битву, i це навiть не хаб. Цi хлопцi просто вiдмовилися йти. Це означає для них бiльше, нiж подорож до лiкарнi. Це те, що роблять гарнi копи i публiка рiдко це бачить. Преса знову i знову витягує лише поганi новини, забарвлюючи спiльну думку. Я говорю, що ми теж йдемо допомагати їм".
  
  Вони попрямували до лiфта, а потiм Дрейк обернувся, з подивом побачивши всю команду за своєю спиною. "Що?" - спитав вiн. "У мене немає грошей".
  
  Алiсiя втомлено посмiхнулася. Навiть Бо видавив усмiшку. Команда SPEAR сама через багато що пройшла сьогоднi, але все ще була сильною, готовою до бiльшого. Дрейк бачив безлiч синцiв та iнших ран, якi були добре прихованi.
  
  "Чому б вам, хлопцi, не перезарядитись? I вiзьми iз собою додатковi набої. Коли ми, нарештi, почнемо покiнчити з цим, нам доведеться туго ".
  
  "Я з усiм цим розберуся", - сказав Кiнiмака. "Це забезпечить вiдволiкання".
  
  "I я допоможу", - сказав Йоргi. "Менi важко вловити навiть акцент Дрейка, тому його буде втрачено з американським акцентом".
  
  Даль розсмiявся, приєднуючись до Дрейка бiля лiфта. "Мiй росiйський друг, у тебе це повнiстю задом наперед".
  
  Дрейк ударив шведа, збiльшивши кiлькiсть синцiв i спустився на лiфтi на перший поверх. Потiм команда SPEAR втрутилася, де могла, вiдповiдаючи на новi дзвiнки та записуючи iнформацiю, розмовляючи з жителями та запитуючи, спрямовуючи дзвiнки, якi не мали жодного вiдношення до надзвичайної ситуацiї, на iншi видiленi станцiї. I хоча вони знали, що їх потребували, i допомагали, це нiкого з них не влаштовувало просто тому, що Хейден все ще вважався зниклим, а Рамзес залишався на волi. Досi вiн перемагав їх.
  
  Якi ще хитрощi були в нього припасованi в рукавi?
  
  Дрейк переадресував дзвiнок про зниклого родича i вiдправив iнший, що стосується нерiвного покриття. Комутатор залишався активним, i Мур все ще розраховував на чайовi, свiй квиток до раю. Але незабаром Дрейку стало ясно, що час йде швидше, нiж молоко, що виливається з розколотого контейнера. Єдине, що змушувало його йти вперед, це те, що вiн очiкував, що Рамзес зателефонує хоча б один раз. Ця людина досi демонструвала себе. Дрейк сумнiвався, що натиснув би на кнопку, не спробувавши бодай трохи бiльше театральнiшати.
  
  Полiцейськi керували дiльницею, але команда допомагала, сидячи за столами та передаючи повiдомлення. Даль пiшов варити каву. Дрейк приєднався до нього перед чайником, вiдчуваючи себе вкрай безпорадним i не в своїй тарiлцi, поки вони чекали на iнформацiю.
  
  "Поговоримо про перше", - сказав Дрейк. "Це колись траплялося з тобою ранiше?"
  
  "Нi. Я розумiю, як Рамзесу вдавалося ховатися усi цi роки. I я припускаю, що пристрiй не видає сигнатури випромiнювання, оскiльки вони ще не виявили. Людина, яка переупакувала ту бомбу, виразно знала, що робила. Моє припущення - колишнiй вiйськовий США".
  
  "Ну чому? Є багато людей, якi здатнi екранувати радiацiю ".
  
  "Це стосується й iнших речей. Мiсцевi знання. Секретна команда, яку вiн зiбрав. Запам'ятай мої слова, старий Дрейк, вони колишнi морськi котики. Спецоперацiя.
  
  Дрейк налив води, поки Даль насипав ложкою гранули. "Зроби це сильним. Насправдi ти взагалi знаєш, що це таке? "Миттєвий" уже дiстався Пiвнiчного полюса?"
  
  Даль зiтхнув. "Розчинна кава - це справа рук диявола. I я нiколи не був на Пiвнiчному полюсi".
  
  Алiсiя прослизнула у вiдчиненi дверi кiмнати. "Що це було? Чув щось про жердину та просто знав, що на ньому моє iм'я".
  
  Дрейк не змiг приховати посмiшку. "Як у тебе справи, Алiсiя?"
  
  "Ноги болять. Голова болить. Серце болить. В iншому я просто гаразд".
  
  "Я мав на увазi-"
  
  Заклик X-Ambassadors заглушив його наступнi слова, що пролунали з динамiка його мобiльного телефону. Все ще тримаючи чайник, вiн пiднiс пристрiй до пiдборiддя.
  
  "Алло?"
  
  "Ти пам'ятаєш мене?"
  
  Дрейк з такою силою поставив чайник, що нещодавно скипiла вода виплеснулася йому на руку. Вiн нiколи не помiчав.
  
  "Де ти, ублюдок?"
  
  "Зараз зараз. Хiба ваше перше питання не повинно бути - "де ядерна зброя" чи "як скоро я вибухну"? По лiнiї промайнув глибоко здивований рев.
  
  "Рамзес", - сказав Дрейк, згадавши, що потрiбно увiмкнути гучний зв'язок. "Чому б не перейти прямо до справи?"
  
  "О, i що в цьому кумедного? I ти не вказуєш менi, що робити. Я принц, володар царства. Я правив багато рокiв i правитиму ще багато. Ще довго пiсля того, як ти станеш хрустким. Подумай про це".
  
  "Так у вас є ще обручi, через якi ми можемо перестрибнути?"
  
  "Це був не я. То був Джулiан Марш. Ця людина, м'яко кажучи, ненормальна, тому я зв'язав її з твоїм агентом Джеєм".
  
  Дрейк здригнувся, глянувши на Даля. "З нею все гаразд?"
  
  "На даний момент. Хоча i виглядає трохи скутим та болючим. Вона щосили намагається залишатися абсолютно нерухомою ".
  
  Погане передчуття скрутило шлунок Дрейка. "I чому це?"
  
  "Щоб вона, звичайно, не пошкодила датчик руху".
  
  Боже мiй, подумав Дрейк. Ти ублюдок. Ти прив'язав її до бомби?
  
  "Вона - бомба, мiй друже".
  
  "Де це?"
  
  "Ми дiстанемося до цього. Але оскiльки ти i твої друзi насолоджуєтесь гарною пробiжкою, i оскiльки ви вже розiгрiлися, я вирiшив чому б не дати вам шанс? Я сподiваюся, тобi подобаються загадки".
  
  "Це безумство. Ти божевiльний, що граєш з такою кiлькiстю життiв. Загадки? Розгадай менi це, мудаку. Хто помочиться на твоє тiло, коли я пiдпалю його?
  
  Рамзес на мить замовк, здавалося, розмiрковуючи. "Отже, рукавички справдi знятi. Це добре. Менi справдi є куди пiти, на зборах бути присутнiми, на нацiї впливати. Так що слухай-"
  
  "Я дiйсно сподiваюся, що ти будеш там чекати", - перервав Дрейк, швидко вивуджуючи "Коли ми дiстанемося туди".
  
  "На жаль немає. Тут ми говоримо "прощай". Як ти, напевно, знаєш, я використовую тебе, щоб зробити свою втечу. Тож, як ви, люди, кажете - дякую за це ".
  
  "Фу-"
  
  "Так Так. Трахни мене, моїх батькiв та всiх моїх братiв. Але саме тобi i цьому мiсту зрештою буде пиздець. I я, який продовжить. Отже, час зараз стає проблемою. Ти готовий благати про свiй шанс, маленький англiєць?
  
  Дрейк знайшов свiй професiоналiзм, знаючи, що це був їхнiй єдиний вихiд. "Скажи менi".
  
  "Мiй антисептик очистить свiт вiд iнфекцiї у країнах. Вiд тропiчного лiсу до тропiчного лiсу це частина пiдлоги пiд навiсом. От i все ".
  
  Дрейк скорчив гримасу. "I це все?"
  
  "Так, i оскiльки все, що ви робите у так званому цивiлiзованому свiтi, вимiрюється хвилинами, годинами, я встановлю таймер на шiстдесят хвилин. Хороше, знамените цiле число для тебе ".
  
  "Як нам знешкодити це?" Дрейк сподiвався, що Марш не згадав про коди деактивацiї.
  
  "О чорт, ти не знаєш? Тодi просто запам'ятайте це - ядерна бомба, особливо ядерна бомба у валiзi, є точним та iдеально збалансованим механiзмом. Все зменшено i точнiше, як, я впевнений, ви оцiните. Для цього буде потрiбно... витонченiсть".
  
  "Витонченiсть?"
  
  "Витонченiсть. Подивись це".
  
  З цими словами Рамзес вiдключив дзвiнок, залишивши лiнiю мертвою. Дрейк кинувся назад до офiсу та закричав на всю станцiю, щоб та зупинилася. Його слова, його тон голосу змусили голови, очi та тiла повернутися до нього. Телефони були прибранi до пiдставок, дзвiнки проiгнорованi, а розмови припиненi.
  
  Мур змiряв поглядом обличчя Дрейкса, потiм сказав: "Вимкнiть телефони".
  
  "Вiн у мене", - крикнув Дрейк. "Але ми повиннi надати якийсь сенс ..." Вiн повторив загадку слово в слово. "Поспiшай", - сказав вiн. "Рамзес дав нам шiстдесят хвилин".
  
  Мур перехилився через хиткий балкон, до нього приєдналися Кiнiмака та Йорги. Решта повернулася до нього обличчям. Коли його слова почали доходити до людей, вони почали кричати.
  
  "Ну, антисептик - це бомба. Це очевидно ".
  
  "I вiн має намiр пiдiрвати його", - прошепотiв хтось. "Це не блеф".
  
  "З тропiчного лiсу в тропiчний лiс?" - сказала Май. "Я не розумiю".
  
  Дрейк намотав його на голову. "Це послання для нас", - сказав вiн. "Все це почалося у тропiчних лiсах Амазонки. Вперше ми побачили його на базарi. Але я не розумiю, як це працює для Нью-Йорка".
  
  "А решта?" Сказав Смiт. "Частина пiдлоги пiд навiсом? Я не-"
  
  "Це ще одне посилання до тропiчного лiсу", - прокричав Мур униз. Хiба крони не те, що вони називають суцiльним деревним покривом? Пiдлога покрита пiдлiском."
  
  Дрейк уже був там. "Так i є. Але якщо ви приймаєте це, тодi вiн каже нам, що бомба захована у тропiчному лiсi. У Нью-Йорку, " Вiн скривився. "Не має сенсу".
  
  На станцiї запанувала тиша, та тиша, яка може приголомшити людину до безпорадностi або наелектризувати її до блиску.
  
  Дрейк нiколи так гостро не усвiдомлював, як минає час, кожна секунда була сповнена фатального дзвону дзвону Судного дня.
  
  "Але в Нью-Йорку справдi є тропiчний лiс", - нарештi сказав Мур. "У зоопарку Центрального парку. Вiн маленький, називається "Тропiчна зона", але це мiнi-версiя сьогодення".
  
  "Пiд навiсом?" Даль натиснув.
  
  "Так, там є дерева".
  
  Дрейк вагався ще секунду, болiсно усвiдомлюючи, що це може коштувати їм багатьох життiв. "Що небудь ще? Є ще пропозицiї?
  
  Лише тиша та порожнi погляди зустрiли його запитання.
  
  "Тодi ми всi у справi", - сказав вiн. "Жодних компромiсiв. Жодних жартiв. Настав час покiнчити з цим мiфiчним ублюдком. Так само, як ми зробили минулого разу ".
  
  Кiнiмака та Йорги кинулися до сходiв.
  
  Дрейк вивiв всю команду на сповненi страхом вулицi Нью-Йорка.
  
  
  Роздiл тридцять шостий
  
  
  Дотримуючись iнструкцiй Мура, команда з десяти чоловiк витратила ще бiльше дорогоцiнних хвилин, звернувши в провулок, щоб реквiзувати пару полiцейських машин. Дзвiнок був зроблений до того часу, як вони дiсталися туди, i копи чекали, їх зусилля з розчищення вулиць почали давати плоди. Смiт сiв за одне колесо, Даль - за iнше, машини включили сирени та мигалки i рвонули за рiг 3-ї авеню, спалюючи гуму, прямо до зоопарку. Будинки та переляканi обличчя проносилися повз зi швидкiстю сорок, потiм п'ятдесят миль на годину. Смiт вiдкинув кинуте таксi убiк, вдаривши по його переднiй частинi, спрямовуючи його прямо. На їхньому шляху стояв лише один полiцейський кордон, i вони вже отримали наказ пропустити їх. Вони промчали через поспiхом розчищене перехрестя, наближаючись до шiстдесятого.
  
  Дрейк майже проiгнорував новий дзвiнок на свiй мобiльний, думаючи, що це мiг бути Рамзес, який передзвонював, щоб позладатися. Але потiм вiн подумав: навiть це могло б дати нам деякi пiдказки.
  
  "Що?" - коротко гаркнув вiн.
  
  "Дрейк? Це президент Коберн. У тебе є хвилинка?
  
  Йоркширець здригнувся вiд несподiванки, потiм перевiрив GPS. "Чотири хвилини, сер".
  
  "Тодi слухай. Я знаю, менi не потрiбно говорити вам, наскiльки все буде погано, якщо цiй бомбi дозволять вибухнути. Вiдплата неминуча. I ми навiть не знаємо справжньої нацiональностi чи полiтичних уподобань цього персонажа Рамзеса. Одна з великих проблем, що виникають, полягає в тому, що iнший персонаж - Алiгатор - цього року вiдвiдав Росiю чотири рази ".
  
  Рот Дрейка перетворився на пiсок. "Росiя?"
  
  "Так. Не має вирiшального значення, але..."
  
  Дрейк достеменно знав, що означає ця пауза. Нiщо не мало бути вирiшальним у свiтi, яким манiпулюють канали новин та соцiальнi мережi. "Якщо ця iнформацiя вийде назовнi-"
  
  "Так. Ми дивимось на подiю високого рiвня".
  
  Дрейк, звiсно, не хотiв знати, що це означає. Вiн знав, що зараз у великому свiтi є люди, надзвичайно могутнi люди, якi мають засоби пережити ядерну вiйну, i вони часто уявляли, на що це було б схоже, якби вони могли жити в зовсiм новому, ледь населеному свiтi. Деякi з цих людей були лiдерами.
  
  "Знешкоди бомбу, якщо потрiбно, Дрейк. Менi сказали, що NEST вже в дорозi, але пiсля вас прибудуть. Як i всi iншi. Всi. Це наша нова найтемнiша година".
  
  "Ми зупинимо це, сер. Це мiсто виживе, щоб побачити завтрашнiй день".
  
  Коли Дрейк закiнчив розмову, Алiсiя поклала йому руку на плече. "Отже", - сказала вона. "Коли Мур сказав, що це Тропiчна зона та мiнi-тропiчний лiс, вiн мав на увазi, що там теж будуть змiї?"
  
  Дрейк накрив її руку. "Завжди є змiї, Алiсiя".
  
  Травень кашлянула. "Деякi бiльше за iнших".
  
  Смiт розгорнув їхню машину, об'їжджаючи затор, пронiсся повз блискучу машину швидкої допомоги з вiдчиненими дверцятами i парамедиками, якi працюють з людьми, залученими в iнцидент, i ще раз натиснув ногою на педаль газу.
  
  Ти знайшла те, що шукала, Май? Сказала Алiсiя рiвно i ввiчливо. "Коли ти залишив команду позаду?"
  
  Все це сталося так давно, але Дрейк жваво пам'ятав, як Май Кiтано йшла, її голова була переповнена почуттям провини за смертi, якi вона ненавмисно викликала. Пiсля того єдиного iнциденту пiд час пошукiв її батькiв - вбивства вiдмивача грошей якудза - багато що змiнилося.
  
  "Мої батьки тепер у безпецi", - сказала Май. "Як i Благодать. Я перемiг клан. Чiка. Дай. Я знайшов багато того, що шукав ".
  
  "То чому ти повернувся?"
  
  Дрейк виявив, що його очi твердо прикутi до дороги, а вуха притиснутi до заднього сидiння. Це був незвичайний час для обговорення наслiдкiв та заперечення рiшень, але це було досить типово для Алiсiї, i, можливо, це був їхнiй останнiй шанс хоч щось виправити.
  
  "Чому я повернувся?" - Що? - Безтурботно повторила Май. "Бо менi не байдуже. Я дбаю про цю команду ".
  
  Алiсiя свиснула. "Гарна вiдповiдь. Це єдина причина?
  
  Ти питаєш, чи повернувся я за Дрейком. Якби я очiкував, що ви двоє збудуєте якесь нове порозумiння. Якби я хоч на мить подумала, що вiн пiшов би далi. Навiть якби вiн мiг дати менi другий шанс. Що ж, вiдповiдь проста - я не знаю".
  
  "Третiй шанс", - вказала Алiсiя. "Якби вiн був настiльки дурний, щоб повернути тебе назад, це був би твiй третiй шанс".
  
  Дрейк побачив наближення вхiд у зоопарк i вiдчув зростаючу напругу на задньому сидiннi, гострi й ненадiйнi емоцiї, що вирували в ньому. Для цього їм потрiбна була кiмната, бажано з м'якою оббивкою.
  
  "Закругляйтесь, хлопцi", - сказав вiн. "Ми тут".
  
  Це ще не зроблено, Спрайт. Ця Алiсiя - нова модель. Вона вирiшила бiльше не тiкати на захiд сонця. Тепер ми стоїмо, ми вчимося i ми впораємося з цим".
  
  "Я бачу це i захоплююся цим", - сказала Май. "Менi дiйсно подобаєшся нова ти, Алiсiя, незважаючи на те, що ти можеш подумати".
  
  Дрейк вiдвернувся, сповнений взаємної поваги i в повнiй розгубленостi щодо того, як цей сценарiй може зрештою розiгратися. Але настав час прибрати все це зараз, покласти на полицю, бо вони швидко наближалися до нового Армагеддону, солдати, рятiвники та герої до кiнця.
  
  I якби вони спостерiгали, можливо, грали в шахи, навiть у Бога та Диявола перехопило б подих.
  
  
  Роздiл тридцять сьомий
  
  
  Смiт зойкнув шинами на останньому поворотi, а потiм тяжкою ногою вдавив педаль гальма. Дрейк вiдчиняв дверi до того, як машина зупинилася, i звiсив ноги назовнi. Травня вже вийшла iз заднiх дверей, Алiсiя на крок позаду. Смiт кивнув чекаючим копам.
  
  "Вони сказали, що тобi потрiбно знати найшвидший шлях до Тропiчної зони?" Запитав один iз полiцейських. "Що ж, слiдуйте цiєю стежкою прямо вниз". Вiн вказав. "Це буде злiва".
  
  "Дякую". Смiт узяв карту-путiвник i показав її рештi. Даль пiдбiг пiдтюпцем.
  
  "Ми готовi?"
  
  "Такими, якими ми можемо бути", - сказала Алiсiя. "О, дивись", - вона вказала на карту. "Вони називають сувенiрний магазин на територiї готелю зоопарком".
  
  "Тодi поїхали".
  
  Дрейк увiйшов до зоопарку з загостреними почуттями, чекаючи гiршого i знаючи, що в Рамзеса в запасi прихований не один неприємний трюк, не пов'язаний з ним. Група розосередилася i порiдшала, вже рухаючись швидше, нiж слiд, i без належної обережностi, але знаючи, що кожна секунда була новим похоронним дзвоном. Дрейк звернув увагу на знаки i невдовзi побачив попереду тропiчну зону. Коли вони наблизилися, краєвид довкола них почав рухатися.
  
  Вiсiм чоловiк вискочили з укриття, оголивши ножi, як їм було наказано, щоб зробити останню битву рятувальникiв хворобливою та надзвичайно кривавою. Дрейк пiрнув пiд замах i перекинув його власника через спину, потiм зустрiв наступну атаку лоба в лоба. Бо i Мей вийшли на перший план, їхнi бойовi навички сьогоднi потрiбнi.
  
  Всi вiсiм нападникiв були одягненi в бронежилети та маски, i вони билися зi знанням справи, як Дрейк i припускав. Рамзес нiколи не вибирав iз нижньої частини стопки. Май вiдбила швидкий джеб, спробувала зламати руку, але виявила, що вона вивернута, її власну рiвновагу порушено. Наступний удар пройшов повз її плече, поглинений її власним жилетом, але давши їй хвилинну паузу. Бо пройшов серед них усiх, справжня тiнь смертi. Легiонери Рамзеса вiдступили або вiдскочили убiк, щоб уникнути француза.
  
  Дрейк притулився спиною до бар'єру, пiднявши руки. Паркан за ним трiснув, коли його противник завдав удару обома ногами вiд землi. Обидва чоловiки вiдкотилися на iншу стежку, борючись, коли вони котилися. Англiєць бив кулаком за кулаком по головi легiонера, але досяг успiху тiльки в попаданнi по руцi, пiднятiй для захисту. Вiн пiдняв тiло туди, куди хотiв, став на колiна i вдарив кулаком униз. Нiж ковзнув угору i встромився в його ребра, все ще завдаючи бiль, незважаючи на захист. Дрейк подвоїв атаку.
  
  Близький бiй бiля входу до Тропiчної зони посилився. Мей i Бо знайшли обличчя своїх супротивникiв. Кров забризкала всю групу. Легiонери падали зi зламаними кiнцiвками та струсами мозку, а головним порушником був Мано Кiнiмака. Величезний гаваєць розгромив нападникiв бульдозером, нiби намагався кинути виклик самим хвилям, розбити їх на друзки. Якщо на його шляху вставав легiонер, Кiнiмака завдав безжального удару, надлюдського пiвзахисника, незламного плуга. Його шлях був зовсiм невiрним, так що i Алiсiя, i Смiт опинилися на межi того, щоб пiрнути з його шляху. Легiонери приземлилися поруч iз ними, крекчучи, але їх було легко прикiнчити.
  
  Даль обмiнювався ударами з рук до рук з деякою майстернiстю. Удари ножем наносилися сильно i швидко, спочатку низько, потiм високо, потiм у груди та обличчя; швед блокував їх усi блискавичними рефлексами i насилу заробленою майстернiстю. Його противник не здавався, клiнiчний у своєму виконаннi, швидко вiдчувши, що зустрiв рiвного, i йому треба щось змiнити.
  
  Даль вiдступив убiк, коли легiонер застосував ноги i лiктi як продовження ножових атак. Перший удар лiктем припав йому по скронi, пiдвищивши його свiдомiсть i допомагаючи передбачати мiрiади нападiв. Вiн упав на одне колiно, завдаючи удару пiд пахвою прямо в ямку i нервове скупчення там, змушуючи легiонера випустити свiй клинок в агонiї. Однак, врештi-решт, саме бiйливий Кiнiмака збив бiйця з нiг, чисто зарядивши м'язи, ламаючи кiстки та розриваючи сухожилля. У Мано були почорнiлi синцi вздовж лiнiї пiдборiддя i вилиць, i вiн кульгав, але нiщо не могло його зупинити. Даль уявив, що вiн проламав би стiну будiвлi, як гавайський Халк, якби дверi були зачиненi.
  
  Кензi вважала, що простiше метатися по краях сутички, завдаючи шкоди тим, кому могла, i нарiкаючи на той факт, що в неї все ще не було своєї катани. Даль знала, що вона має вивчену особливу навичку i могла б атакувати одного легiонера за iншим, вбиваючи кожного одним ударом, заощаджуючи дорогоцiнний час команди. Але ж цей день був майже завершений.
  
  Так чи iнакше.
  
  Дрейк виявив, що його кулак Флеррi вiдбив удар. Вiн упав на бiк, коли легiонер упiймав його зап'ястя i вивернув. Бiль спотворив його риси. Вiн перекотився з ненормальним нахилом, послабив тиск i виявився вiч-на-вiч зi своїм противником.
  
  "Чому?" вiн запитав.
  
  "Просто тут, щоб уповiльнити тебе", - посмiхнувся легiонер. "Тик так. Тик так."
  
  Дрейк добряче вiдштовхнувся, тепер уже на ногах. "Ти теж помреш".
  
  "Ми всi помремо, дурень".
  
  Зiткнувшись з таким фанатизмом, Дрейк завдав удару без краплi милосердя, зламавши чоловiковi нiс i щелепу, а також ребра. Цi люди точно знали, що вони робили, i все ж таки вони продовжували боротися. Жоден чоловiк серед них не заслуговував на ще одне подиху.
  
  Задихаючись, легiонер тицьнув ножем у Дрейка. Йоркширець упiймав його, вивернув i перевернув так, що лезо по саму ручку увiйшло в череп iншого чоловiка. Перш нiж тiло впало на траву, Дрейк приєднався до основної сутички.
  
  Це була дивна i божевiльна битва. Удар за ударом та захист за захистом, нескiнченний поворот на позицiю. Кров з очей стерта, зiткнення лiктями i кiсточками пальцiв усунутi в серединi сутички, i навiть одне вивихне плече повернулося на мiсце завдяки своїй масi Смiта. Це було брутально, настiльки реально, наскiльки це взагалi можливо.
  
  А потiм Кiнiмака обiйшов усе це, завдаючи ударiв, вриваючись, руйнуючи, де тiльки мiг. Принаймнi троє з повалених, зламаних легiонерiв були його рук справою. Бо розiбрався ще з двома, а потiм Мей та Алiсiя разом покiнчили з останнiм. Коли вiн падав, вони зiткнулися вiч-на-вiч, кулаки були пiднятi, бойова лють i жага кровi спалахували мiж ними, спалахуючи, як лазери, в їхнiх очах, але саме Бо роздiлив їх.
  
  "Бомба", - сказав вiн.
  
  I раптом всi обличчя повернулися до Дрейка.
  
  "Скiльки нам залишилося?" Запитав Даль.
  
  Дрейк навiть не знав. Битва забрала в мене всi залишки концентрацiї. Тепер вiн подивився вниз, боячись того, що побачить, вiдтягнув рукав i подивився на годинник.
  
  "Ми ще навiть не бачили бомбу", - сказала Кензi.
  
  "П'ятнадцять хвилин", - сказав Дрейк.
  
  I тут пролунали пострiли.
  
  
  Роздiл тридцять восьмий
  
  
  Кензi вiдчула удар, подiбний до ракетного удару. Це збило її з нiг, вдарило в легенi i на мить вирвало всю свiдомiсть з її розуму. Дрейк побачив попадання кулi i впав на колiна, запобiгаючи неминучому падiнню. Вона нiколи не передбачала, що це станеться, але й нiхто iнший теж. Смiт теж отримав удар. На щастя, обидвi кулi потрапили до жилетiв.
  
  Найшвидше вiдреагував Торстен Дал, все ще зi словами "п'ятнадцять хвилин", що бомбардують його мозок. Коли два легiонери пiднялися з землi, кулi швидко вистрiлили, i тепер, прицiлившись краще, вiн атакував їх, витягнувши руки, ревучи, як потяг, що перевозив втраченi душi з залитих кров'ю глибин Ада. Вони зненацька забарилися, а потiм швед побив їх, по однiй кожною рукою, i вiдкинув їх обох назад до стiни дерев'яної хатини.
  
  Споруда розлетiлася на частини навколо людей, дерев'янi дошки ламалися, розколюючись i перекидаючись у повiтрi. Чоловiки впали на спини серед його вмiсту, який виявився найбiльш корисним для божевiльного шведа.
  
  Це був сарай для робiтникiв, мiсце, повне iнструментiв. Поки легiонери намагалися пiдняти свою зброю, один стогнав, а другий випльовував зуби, Даль пiдняв добре вiдпрацьовану кувалду. Запалi люди краєм ока побачили, як вiн виходить, i завмерли, зневiра позбавила їх мужностi.
  
  Бо пiдiйшов до нього, побачив їхню реакцiю. "Покiнчи з ними. Пам'ятай, хто вони такi".
  
  Кiнiмака теж зробив паузу, потiшаючись над сюжетом, нiби хотiв розтоптати їх у пилюку. "Вони застрелили Кензi. I Смiт.
  
  "Я знаю", - сказав Даль, вiдкидаючи кувалду i спираючись на її ручку. "Я знаю це".
  
  Обидва чоловiки сприйняли паузу як ознаку слабкостi та потягнулися за своєю зброєю. Даль пiднявся в повiтря, одночасно пiднiмаючи кувалду, i опустив її вниз, коли його тiло опускалося. Один удар припав легiонеру в центр чола, i в нього все ще залишалося достатньо сил i вмiння, щоб повернутися, пiдняти держако i розмозжити скроню iншої людини. Коли вiн закiнчив, вiн пiдвiвся навколiшки, стиснувши зуби, i перекинув кувалду через плече.
  
  Потiм iнший легiонер сiв, застогнавши, голова схилилася набiк, нiби в агонiї, i пiдняв пiстолет, затиснутий у тремтячих руках. У ту частку секунди Кензi вiдреагувала найшвидше i наразилася на величезний особистий ризик. Без паузи вона струсила з себе попереднi синцi, заблокувала прицiл чоловiка i кинулась на нього. Пiстолет, який вона тримала в руцi, запустили, як цеглу, кiнець за кiнцем, тож вiн потрапив йому в центр обличчя. Вiн вистрiлив, падаючи назад, куля пройшла над головою. Дiставшись до нього, Кензi забрала свою зброю, але не ранiше, нiж розрядила її йому в груди.
  
  "Як довго?" Даль важко дихав, прямуючи до дверей, що вели до Тропiчної зони.
  
  Дрейк промчав повз.
  
  "Сiм хвилин".
  
  Цього недостатньо, щоб знешкодити незнайому ядерну зброю.
  
  
  Роздiл тридцять дев'ятий
  
  
  Шiсть хвилин.
  
  Дрейк кинувся до Тропiчної зони, кричачи до болю в горлi, вiдчайдушно намагаючись встановити мiсцезнаходження бомби. Низький крик, який був вiдповiддю, виходив не вiд Хейдена, але вiн пiшов за ним, як мiг. Вiдня здулися по всьому його чолi. Вiд напруження його руки стиснулися в кулаки. Коли вся команда увiйшла до будiвлi, опинившись перед звивистими дерев'яними дорiжками та обсадженим деревами мiсцем проживання, вони розосередилися, щоб скористатися перевагою своєї чисельностi.
  
  "Чорт!" Кiнiмака плакав, стрес майже нищив його зараз. "Хайден!"
  
  Ще один приглушений крик. Дрейк розвiв руками в крайньому розладi, не в змозi визначити точне мiсцезнаходження. Йшли секунди. Яскраво розфарбований папуга атакував їх, змусивши Алiсiю зробити крок назад. Дрейк не змiг утриматися i знову глянув на годинник.
  
  П'ять хвилин.
  
  Бiлий будинок зараз випромiнював би такий потiк занепокоєння, що його змило б прямо з Капiтолiйського пагорба. Наближається команда NEST, сапери, копи, агенти та пожежники, якi були в курсi, або бiгли б, поки у них не пiдкосилися ноги, або падали на колiна, оглядаючи небо i молячись за своє життя. Якби якiсь свiтовi лiдери були поiнформованi, вони б теж були на ногах, дивилися б на годинник i готували кiлька пропозицiй.
  
  Свiт утримував владу.
  
  Дрейк здригнувся вiд полегшення, почувши крик Май, потiм знадобилося ще кiлька секунд, щоб знайти його джерело. Команда зiбралася як одне цiле, але те, що вони виявили, перевершило всi їхнi очiкування. Йоргi стояв позаду поряд з Лорен; Бо i Кензi намагалися розiбратися здалеку, а решта команди або впала на колiна, або повзла поряд iз масою.
  
  Дрейк витрiщив очi. Перше, що вiн побачив, було тiло оголеної жiнки, обмотане клейкою стрiчкою та синiм дротом, що лежало, розпластавшись, приблизно за два метри вiд землi. Все ще спантеличений, вiн побачив, що пiд пiдошвами її ступнiв стирчала iнша пара ступнiв, що належали чоловiковi, судячи з волохатих нiг, якi були до них прикрiпленi.
  
  Хайден - це бомба, сказав йому Рамзес.
  
  Але... що за бiса...
  
  Пiд оголеним чоловiком вiн побачив черевики, якi дiзнався. Хайден, здавалося, лежав у самому низу цiєї купи.
  
  Тодi де, чорт забирай, ядерна бомба?
  
  Алiсiя пiдвела голову зi свого мiсця поряд iз невiдомою жiнкою. "Слухайте уважно. Зої каже, що бомбу закрiплено пiд Хайденом, у нижнiй частинi цiєї особливостi. Вiн озброєний, має досить надiйний датчик руху та захищений рюкзаком. Провiд, обмотаний навколо їхнiх тiл, прикрiплений до закривавленого спускового гачка ". Вона похитала головою. "Я не бачу виходу. Настав час для яскравих iдей, хлопцi".
  
  Дрейк витрiщився на тiла, нескiнченний слiд проводiв, все того ж синього кольору. Його першою реакцiєю було погодитись.
  
  "У нього є контур, що руйнується?" Запитав Кiнiмака.
  
  "Моє найкраще припущення - "нi", - сказав Даль. то торкається бомби, i бум."
  
  "Не говори так". Алiсiя зiщулилася.
  
  Дрейк упав навколiшки поруч iз тим мiсцем, де, за його припущенням, була голова Хейдена. "Тодi, за тим же принципом, детектор руху був би досить розбовтаним. Знову ж таки, щоб дозволити бранцям трохи поворухнутися.
  
  "Так".
  
  Його голова хворiла вiд навантаження напругою. "У нас є коди деактивацiї", - сказав вiн.
  
  "Який досi може бути пiдробкою. I що ще гiрше нам доводиться вводити їх на клавiатурi, прикрiпленiй до спускового гачка пiд Хайденом ".
  
  "Вам, хлопцi, краще поквапитися", - тихо сказала Кензi. "У нас залишилося три хвилини".
  
  Дрейк люто потер голову. Зараз був не час тiшити себе сумнiвами. Вiн обмiнявся поглядом iз Далем.
  
  Що далi, мiй друже? Невже ми нарештi добiгли кiнця шляху?
  
  Джулiан Марш заговорив. "Я бачив, як вони його озброювали", - сказав вiн. "Я можу знешкодити це. Цього нiколи не мало статися. Грошi були єдиною метою... Не це лайно про загибель мiльйонiв, кiнець свiту".
  
  "Вебб знав", - сказала Лорен. Твiй бос. Вiн знав увесь цей час".
  
  Марш тiльки кашлянув. "Просто витягни мене звiдси".
  
  Дрейк не рухався. Щоб виявити бомбу, їм довелося б перевернути людську купу. Вони не мали часу вiдрiзати всю стрiчку. Але був швидший спосiб знешкодити бомбу завжди був. Вони не показували це по телевiзору, тому що навряд чи пiдходило для перегляду з краю.
  
  Ти не перерiзав провiд. Ти щойно витяг їх усiх.
  
  Але це було так само ризиковано, як перерiзати не той дрiт. Вiн став навколiшки так, що його очi опинилися на одному рiвнi з очима Марша.
  
  Джулiан. Ти хочеш померти?
  
  "Нi!"
  
  "Я не бачу iншого шляху", - видихнув вiн. "Хлопцi, давайте перемiстимо їх".
  
  Керуючи командою, вiн повiльно, не поспiшаючи, перевертав купу тiл, доки живiт Хейдена не вiдiрвався вiд пiдлоги i не виявили рюкзака. Стогiн вирвався у Зої, Марша i навiть Хейдена, коли всi вони перекотилися на бiк, i Кiнiмака закликав їх залишатися на мiсцi. Незважаючи на заяви Зої, нiхто не знав, наскiльки чутливим насправдi був детектор руху, хоча здавалося очевидним, що якщо вiн пропрацював так довго, то не був налаштований нi на що, близький до пускового механiзму. Дiйсно, вiн повинен був бути запрограмований майже непроникним, щоб гарантувати прибуття Дрейка до того, як вiн вибухне.
  
  Потрiбно було вiд'єднати дроти вiд тiла Марша i зняти їх iз кiнцiвок Зої, брудна робота, яку команда ледь помiтила. Тi, що були обернутi навколо тiла Хейдена, легко вiдокремилися, оскiльки їм заважав її одяг. Тепер, пiдкоряючись вказiвкам i досi клейкою стрiчкою, Марш пiдняв руки так, що вони обхопили правий бiк Хейдена i завис над рюкзаком. Пiфiєць зiгнув пальцi.
  
  "Булавки та голки".
  
  Травня поклала руки на рюкзак, поверх ядерної бомби. Спритними пальцями вона розстебнула пряжки i вiдкинула верхнiй клапан. Потiм, використовуючи величезну та спритну силу, вона взялася за краї рюкзака i витягла бомбу разом iз металевим корпусом прямо назовнi.
  
  Його оточувала чорна оболонка. Май вiдкинула рюкзак i дуже повiльно повернула бомбу, обливаючись потiм у мiру того, як цокали секунди. Очi Хейден сяяли, коли вона дивилася на бомбу, а Кiнiмака вже стояв навколiшки поруч iз нею, стискаючи руку.
  
  У полi зору з'явилася панель зворотного вiдлiку, прикрiплена чотирма гвинтами до зовнiшнього боку бомби. Синi дроти змiїлися пiд ним у серце абсолютної катастрофи. Марш дивився на дроти, чотири з них, переплетенi i намотанi разом.
  
  "Знiми панель. Менi треба побачити, хто є хтось".
  
  Дрейк прикусив язика, глянувши на годинник.
  
  Залишилися секунди.
  
  П'ятдесят дев'ять, п'ятдесят вiсiм...
  
  Смiт упав навколiшки поруч iз ними, солдат уже витягнув свiй унiверсальний клинок. Взявши життя кожного до рук, вiн узяв вiн вiдповiдальнiсть за усунення недолiкiв. Одна подряпина, одна неподатлива нитка, одна вада концентрацiї, i вони або втратить час, або викликають жахливий вибух. Дрейк на мить заплющив очi, поки чоловiк працював. За ним важко дихав Дал, i навiть Кензi задерлася.
  
  Коли Смiт працював над останнiм гвинтом, Алiсiя раптово закричала. Вся група здригнулася, серця пiдскочили до рота.
  
  Дрейк рiзко обернувся. "Що це?"
  
  "Змiя! Я бачив змiю! Це був великий жовтий ублюдок".
  
  Смiт сердито загарчав, коли пiдняв платiвку i обережно зняв панель зворотного вiдлiку з миготливим червоним циферблатом. "Який провiд?"
  
  У них залишалося тридцять сiм секунд.
  
  Марш пiдповз ближче, обмацуючи очима переплетений клубок синiх дротiв, шукаючи точку, де, як вiн пам'ятав, Алiгатор вмикав пристрiй.
  
  "Я цього не бачу! Я, блядь, цього не бачу!
  
  "Це все", - Дрейк вiдкинув його убiк. "Я висмикую всi дроти!"
  
  "Нi", Даль важко приземлився поруч iз ним. "Якщо ти зробиш це, ця бомба вибухне".
  
  "Тодi що нам робити, Торстене? Що нам робити?"
  
  Двадцять дев'ять... двадцять вiсiм... двадцять сiм...
  
  
  РОЗДIЛ СОРОКОВА
  
  
  Пам'ять Дрейка вирвалася на переднiй план. Рамзес навмисне сказав йому, що Хейден була бомбою. Але що, чорт забирай, це насправдi означало?
  
  Подивившись зараз, вiн побачив три дроти, обернутi навколо неї. Який iз них призвiв до спрацьовування? Даль витяг з кишенi аркуш паперу.
  
  "Коди", - сказав вiн. "Тепер немає iншого шляху".
  
  "Нехай Марш спробує ще раз. Рамзес особливо вiдзначив Хейдена.
  
  "Ми використовуємо коди".
  
  "Вони можуть бути страшенно фальшивими! Їхнiй власний спусковий гачок!"
  
  Марш уже дивився на тiло Хейдена. Дрейк перебрався через нього i привернув увагу Кiнiмакi. "Переверни її".
  
  Хайден допомагала, як могла, м'язи та сухожилля, без сумнiву, кричали вiд болю, але полегшення не отримували. Годинник цокав. Бомба наближалася до завершення. I свiт чекав.
  
  Марш нахилилася, слiдуючи за проводами навколо її тiла, коли Дрейк пiдняв одну руку, потiм ногу i, нарештi, розстебнув її ремiнь там, де перетиналися два дроти. Коли вiн побачив, що зав'язана пара знову проходить через її колiна, вiн вказав на Кiнiмак. "Ось так".
  
  Страждаючи вiд кошмарної гри в Твiстер, Хейден спостерiгав, як Марш простежив шлях кожного дроту назад до таймера.
  
  "Напевно", - сказав вiн, сильно примружившись, одне око широко розкрите, iнше закрите. "Це той, що праворуч".
  
  Дрейк вп'явся поглядом у ядерну валiзку. Кензi приєдналася до нього i Далю на пiдлозi просто поруч iз ним. "Щоб пiдiрвати цю штуку, потрiбна спецiальна конфiгурацiя деталей та механiзмiв. Це так делiкатно. Чи ми довiряємо людинi, яка привезла це в країну на даний момент?"
  
  Дрейк зробив найглибший вдих у своєму життi.
  
  "Вибору немає".
  
  Вiн смикнув за дрiт.
  
  
  РОЗДIЛ СОРОК ПЕРШИЙ
  
  
  Дрейк швидко смикнув, i дрiт вирвався з руки, оголивши мiдний кiнець. На вiстря ножа всi присутнi нахилилися вперед, щоб перевiрити зворотний вiдлiк.
  
  Дванадцять... одинадцять... десять...
  
  "Вiн все ще озброєний!" Алiсiя плакала.
  
  Дрейк упав на спину, приголомшений, все ще тримаючи провiд так, нiби вiн мiг навiть зараз запалити iскру i знищити бомбу. "Це це..."
  
  "Все ще цокає!" Алiсiя плакала.
  
  Даль пiрнув, вiдштовхнувши йоркширця долонею по лобi. "На мою думку", - сказав вiн. "Нам пощастить, якщо у нас зараз буде час".
  
  Вiсiм...
  
  Зої почала плакати. Марш ридав, вибачаючись за кожну помилку, яку вiн коли-небудь робив. Хайден та Кiнiмака без емоцiй дивилися, як працює команда, зчепивши побiлiлi руки, визнаючи, що вони нiчого не можуть зробити. Смiт випустив ножа з рук i глянув на Лорен, простягаючи тремтячi пальцi, щоб торкнутися її. Йоргi опустився на землю. Дрейк подивився на Алiсiю, а Алiсiя дивилася на Мей, не в змозi вiдiрвати очей. Бо стояв мiж ними, вираз його обличчя прояснився, коли вiн спостерiгав за роботою Даля.
  
  Швед запровадив коди деактивацiї на панель. Кожен iз них зареєстрований звуковим сигналом. До того, як вiн увiв остаточне число, залишалися лiченi секунди.
  
  П'ять...
  
  Даль натиснув кнопку "Введення" i перестав дихати.
  
  Але годинник все ще цокав.
  
  Три два один...
  
  
  * * *
  
  
  В останню секунду Торстен Даль не зневiрився. Вiн не здався i не вiдвернувся, щоби померти. У нього була сiм'я, до якої вiн мав повернутися - дружина та двоє дiтей, - i нiщо не завадило б йому забезпечити їхню безпеку сьогоднi ввечерi.
  
  Завжди iснував план Б. Дрейк навчив його цього.
  
  Вiн був готовий.
  
  Включився режим безумства, розраховане безумство охопило його, надавши йому сили понад норму. Протягом останньої години вiн слухав, як то одна, то iнша людина зневажала досконалiсть, точне i безпомилкове обладнання, з якого складалася ядерна валiзка. Вiн чув, наскiльки точним було все це.
  
  Ну а що, якщо це було трохи безумством Даля. Як би це спрацювало?
  
  Коли дисплей показав один, швед уже тримав у руцi кувалду. Вiн обрушив його з останнiм зiтханням, останнiм рухом, розмахнувшись щосили. Кувалда врiзалася в серце ядерної бомби, i навiть цiєї нескiнченної секунди вiн побачив жах Дрейка, згоду Алiсiї. А потiм бiльше нiчого не бачив.
  
  Годинник цокали
  
  Нуль.
  
  
  РОЗДIЛ СОРОК ДРУГА
  
  
  Час нi для кого не зупинився, i особливо цiєї вирiшальної години.
  
  Дрейк побачив Даля, розпростертого над бомбою, нiби вiн мiг захистити своїх друзiв та весь свiт вiд жахливої пожежi. Вiн побачив погнутий металевий корпус, пом'ятi нутрощi, що оточують кувалду; i потiм вiн побачив таймер зворотного вiдлiку.
  
  Застряг на нулi.
  
  "О, чорт", - сказав вiн у найсерйознiшiй манерi з можливих. "О, чорт вiзьми".
  
  Один за одним команда усвiдомила. Дрейк вдихнув свiже повiтря, яке вiн нiколи не очiкував спробувати знову. Вiн пiдповз до Даля i ляснув шведа широкою спиною. "Гарний хлопець", - сказав вiн. "Удар по ньому великим молотком. Чому я не подумав про це?
  
  "Будучи йоркширцем", Даль говорив у серцевину бомби. "Я теж ставив це питання".
  
  Дрейк вiдтяг його назад. "Послухай", - сказав вiн. "Ця штука застрягла, правда? Можливо, зламаний усерединi. Але що завадить цьому розпочатися знову?
  
  "Ми", - сказав голос ззаду.
  
  Дрейк обернувся i побачив, що до них наближаються команди NEST та bomb squad iз рюкзаками та вiдкритими ноутбуками в руках. "Ви, хлопцi, спiзнилися", - видихнув вiн.
  
  "Так, чувак. Зазвичай, так i є".
  
  Кiнiмака, Йоргi та Лорен почали виплутувати Хейден iз химерної мережi, яку вона дiлила iз Зої Ширс та Джулiаном Маршем. Двi Пiфiї були прикритi настiльки, наскiльки це було можливо, але, здавалося, не надто переймалися своєю наготою.
  
  "Я допомiг", - повторював Марш знову i знову. "Не забудь сказати їм, що я допомiг".
  
  Хейден виявилася навколiшки, перекочуючи кожну кiнцiвку, щоб вiдновити кровообiг, i потираючи областi, де накопичився бiль у суглобах. Кiнiмака вiддав їй свою куртку, яку вона з вдячнiстю прийняла.
  
  Алiсiя схопила Дрейка за плечi, у її очах стояли сльози. "Ми живi!" - Закричала вона.
  
  I потiм вона притягла його ближче, знайшла губами його губи, цiлуючи його так сильно, як могла. Дрейк спочатку вiдсторонився, але потiм зрозумiв, що вiн був там, де хотiв бути. Вiн поцiлував її у вiдповiдь. Її язик висунувся назовнi i знайшов його, i їхня напруга спала.
  
  "Ось до цього, - сказав Смiт, - ми довго йшли". Вибач, Мей.
  
  "О чорт, я сумую за своєю дружиною", - сказав Даль.
  
  Бо витрiщився на нього, його обличчя було кам'яним, як гранiт, але в iншому непроникним.
  
  Май видавила слабку посмiшку. "Якби помiнялися ролями, Алiсiя б зараз бурмотiла щось про те, щоб приєднатися".
  
  "Не соромся". Алiсiя вiдсторонилася вiд Дрейка з хрипким смiхом. "Я нiколи ранiше не цiлувався з кiнозiркою".
  
  Смiт почервонiв при згадцi старих часiв. "Ах, тепер я змирився з тим, що Мей насправдi не є великою Меггi Кью. Жалкую про це ".
  
  "Я краще, нiж Меггi Кью", - посмiхнулася Май.
  
  Смiт похилився, ноги пiдкосилися. Лорен простягла руку, щоб пiдтримати його.
  
  Алiсiя схилила голову набiк. "О, зачекайте, я поцiлував кiнозiрку. Джек якийсь. Чи то був його псевдонiм на екранi? Ах насправдi двоє. Або, можливо, три..."
  
  Кензi рухалася серед них. "Приємний поцiлунок", - сказала вона. "Ти нiколи так мене не цiлував".
  
  Це тiльки тому, що ти сука.
  
  "О дякую".
  
  "Почекай", - сказав Дрейк. Ти поцiлував Кензi? Коли?
  
  "Стара iсторiя", - сказала Алiсiя. "Тiльки пам'ятаю".
  
  Вiн взяв за правило привертати всю її увагу на власнi очi. "Отже, це був поцiлунок "радi, що ми живi"? Чи щось бiльше?"
  
  "Що ти думаєш?" Алiсiя виглядала настороженою.
  
  "Думаю, я хотiв би, щоб ти зробив це знову".
  
  "Гаразд..."
  
  "Пiзнiше".
  
  "Звичайно. Бо ми маємо роботу, яку треба зробити ".
  
  Дрейк подивився тепер на Хейдена, лiдера їхньої команди. "Рамзес i Алiгатор все ще десь там", - сказав вiн. "Ми не можемо дозволити їм втекти".
  
  "Ммм, вибачте?" - сказав один iз хлопцiв iз саперної команди.
  
  Хейден глянув на Марша та Ширса. "Ви можете заробити додатковi бали, якщо у вас буде iнформацiя".
  
  "Рамзес майже не розмовляв зi мною", - сказав Ширс. "I Алiгатор був найбiльшим божевiльним, якого я коли-небудь зустрiчав. Я хотiв би знати, де вони були ".
  
  Дрейк дивився на нього. "Алiгатор був найбiльшим божевiльним -"
  
  "Прошу вибачення. Хлопцi?" лiдер Гнiзда сказав.
  
  Марш блиснув очима. "Рамзес - жук", - сказав вiн. "Я мав наступити на нього, коли мав шанс. Всi цi грошi зникли. Влада, престиж - зникли. Що менi робити?"
  
  "Сподiваюся, згною у в'язницi", - сказав Смiт. "У компанiї з убивцею".
  
  "Слухайте!" - закричали люди з ГНIЗДА.
  
  Хейден глянув на них, а потiм на Даля. Дрейк глянув через плече Алiсiї. Лiдер команди "ГНIЗДО" був на ногах, i його обличчя стало блiдим, кольору абсолютного страху.
  
  "Ця бомба непридатна".
  
  "Що?"
  
  "Електричних детонаторiв немає. Лiнзи трiснули, я гадаю, можливо, вiд удару молотком. Але ж уран? Хоча ми можемо виявити слiди, якi кажуть нам, що це колись було тут, це... це немає".
  
  "Нi". Дрейк вiдчув, як затремтiли його м'язи. "У жодному разi, ти не можеш говорити менi про це. Ти хочеш сказати, що ця бомба була гребаною пiдробкою?
  
  "Нi", - сказав лiдер, постукуючи своїм ноутбуком. "Я говорю вам, що це не та бомба. Його знешкодили, вилучивши всi частини, якi змушують його працювати. Так ось це пiдробка. У цiєї людини - Рамзеса - мабуть, є справжня.
  
  Команда не вагалася жодної секунди.
  
  Хейден потягнувся до телефону та набрав номер Мура. Дрейк кричав, що вона має викликати гелiкоптери.
  
  "Скiльки нам потрiбно?"
  
  "Наповни гребанi небеса", - сказав вiн.
  
  Без скарг вони пiдняли свої ниючi тiла i швидким кроком попрямували до дверей. Хейден говорила швидко на бiгу, не виявляючи жодних фiзичних наслiдкiв вiд свого лiкування. Це були психiчнi наслiдки, якi мали силу залишити на нiй шрам назавжди.
  
  "Мур, бомба у Центральному парку - пiдробка. Вичищений, закритий. Ми думаємо, що нутрощi та детонатори були видаленi, а потiм вставленi в iнший пристрiй".
  
  Дрейк почув зiтхання Мура з вiдстанi трьох футiв.
  
  "I ми думали, що жах закiнчився".
  
  "Це був план Рамзеса з самого початку". Хейден зiрвав зовнiшнi дверi з петель, не збиваючись з кроку. "Тепер вiн вибухає у своєму власному часi та втiкає. Чи вилiтають якiсь гелiкоптери з Нью-Йорка?"
  
  "Вiйськовi. Полiцiя. Спецоперацiя, я вважаю."
  
  "Почни з цього. Вiн має план, Мур, i ми вважаємо, що Алiгатор колишнiй спецназiвець. Як виглядають камери вiдеоспостереження?
  
  "Ми збираємо кожну особу, кожну фiгуру. Ми були на межi вже кiлька годин. Якщо Рамзес бiжить через мiсто, ми його спiймаємо".
  
  Дрейк перемахнув через бак для смiття, Даль був поруч з ним. Над головою прогуркотiли гелiкоптери, два з них сiли на дорозi бiля входу до зоопарку. Пiднявши очi, Дрейк побачив за обертовими роторами офiснi будiвлi, де серед бiлих жалюзi безлiч осiб притискалося до вiкон. Соцiальнi мережi сьогоднi вибухнули б, i якби це тривало, результати були б нульовими. Правду кажучи, це, ймовiрно, перешкоджало їхнiм зусиллям.
  
  Хейден помчав до найближчого гелiкоптера, зупинившись вiдразу за промиванням ротора. "На цей раз", - сказала вона Муру. "Рамзес не випендрюватиметься. Все це було вiдволiкаючим маневром, щоб допомогти йому вижити. Йдеться про його репутацiю - спадкоємець Террора вiдновлює свiй статус i входить в iсторiю. Вiн привозить ядерну зброю до Нью-Йорка, пiдриває її i безкарно втiкає. Якщо ти зараз його вiдпустиш, Муре, ти його нiколи бiльше не побачиш. I гра буде закiнчено".
  
  "Я знаю це, агент Джей. Я знаю це".
  
  Дрейк завис за плечем Хейдена, прислухаючись, решта членiв команди роздратовано смикалася поруч. Даль вивчав довколишню мiсцевiсть, вибираючи найкращi мiсця для засiдки, а потiм перевiряв кожне у свiй польовий бiнокль. Дивно, але принаймнi це займало його. Дрейк штовхнув його лiктем.
  
  "Де сани?"
  
  "Залишив це позаду". Даль справдi виглядав трохи нещасним. "Це страшенно гарна зброя".
  
  Втрутилася Кензi. "Я нагадав йому, що в мене все ще немає моєї улюбленої зброї. Якщо вiн отримає кувалду, я маю отримати катану ".
  
  Дрейк спостерiгав за шведом. "Звучить як угода".
  
  "О, та гаразд, перестань давати їй привiд. I де б я взагалi тут узяв катану?
  
  Пролунав голос: "Вони неподалiк Стейтен-Айленда, Хейден".
  
  Голова Дрейка повернулася так швидко, що вiн скривився. "Що це було?"
  
  Хейден попросив Мура повторити, а потiм повернувся до команди. "У нас є прицiл, хлопцi. Зателефонував цивiльний, як i передбачав Мур, та пiдтвердив камерою. Воруште своїми дупи!"
  
  Пригнувши голови, команда перебiгла тротуаром на вiльну, забарикадовану дорогу, вистрибнула через вiдчиненi дверi вертольота i пристебнулася до сидiнь. Два птахи пiднялися в повiтря, ротори зрiзають листя з довколишнiх дерев i розкидають смiття через вулицю. Дрейк витяг пiстолети та гвинтiвку, вiйськовий меч i електрошокер, перевiривши, чи все в робочому станi i чи повнiстю пiдготовлено. Даль перевiрив комюнiке.
  
  Пiлот проминув дахи, а потiм рiзко повернув на пiвдень, збiльшуючи швидкiсть. Алiсiя перевiрила свою власну зброю, викинувши одну, яку вона забрала у легiонера, i залишивши собi iншу. Кiнiмак крадькома кидав погляди на Хейден, якi вона намагалася iгнорувати, все ще отримуючи iнформацiю вiд Мура та його агентiв. Бо притих, забившись у куток, яким вiн був з тих пiр, як Дрейк та Алiсiя поцiлувалися. Зi свого боку, Май сидiла безтурботно, з непроникними японськими рисами обличчя, твердо зосереджена на своїй метi. Решта команди перевiрила ще раз усе, крiм Кензi, яка скаржилася на полiт на гелiкоптерi, пронизливий вiтер, запах поту i той факт, що вона коли-небудь бачила команду SPEAR.
  
  "Нiхто не просив тебе залишатися з нами", - тихо сказала Алiсiя.
  
  Що ще я мiг би зробити? Втекти, як перелякана церковна миша?"
  
  "Так це для того, щоб довести, що ти хоробрий?"
  
  Кензi блиснула очима. "Я не хочу бачити Армагеддон. А ти?"
  
  "Я вже бачив це. Бен Аффлек на подив гей, а Брюс Вiллiс вражає сильнiше, нiж чортiв астероїд. Але, чорт забирай, ти намагаєшся цим сказати нам, що в тебе дiйсно є серце?
  
  Кензi дивилася у вiкно.
  
  "Викрадач археологiчних артефактiв має серце. Хто б мiг знати?
  
  "Я просто намагаюся повернутись до свого бiзнесу на Близькому Сходi. Один. Допомога вам, дурням, матиме велике значення для досягнення цього. До бiса твоє чортове серце".
  
  Гелiкоптер пролетiв над дахами Манхеттена, коли Хейден отримав роз'яснення, що Рамзес i Гатор ще не покинули острiв, оскiльки були помiченi недалеко вiд порому Стейтен-Айленд.
  
  "Фрагменти, якi губляться пiд час перекладу, можуть убити нас усiх", - зiтхнув Хейден, i Дрейк визнав у цьому правду. Вiд найменшої сварки на шкiльному дворi до вiйни мiж президентами та прем'єр-мiнiстрами нюанс був усiм.
  
  Їхнiй пункт призначення наближався в мiру того, як мимо миготiли будiвлi. Пiлот пiрнув мiж двома хмарочосами, щоб зберегти швидкiсть, прямуючи до своєї мети. Дрейк тримався з похмурою цiлеспрямованiстю. Вируючi сiрi води затоки лежали попереду. Внизу вони могли бачити групу десантних гелiкоптерiв, всi вони боролися за мiсце.
  
  "Ось так!" Хейден плакав.
  
  Але пiлот вже рiзко знижувався, через що вертолiт важко приземлився, щоб зайняти основне мiсце перед рядом горщикiв квiтiв i автобусною зупинкою. Дрейк вiдчув, як його шлунок вивертає через рот. Хейден кричала до своєї камери.
  
  "Звичайно, термiнал закритий", - сказала вона. "Якщо Рамзес тут, чого вiн сподiвається досягти?"
  
  "Позаду вас має бути огородження та низка машин, припаркованих пiд деревами. У копiв там жiнка, яка була останньою, хто її бачив".
  
  "Чудово. Тож тепер ми-"
  
  "Почекай!" Вуха Алiсiї вловили звуки ранiше, нiж iншi. "Я чую стрiлянину".
  
  "Йди".
  
  Вийшовши з машини, команда попрямувала до термiналу, пробiгши вздовж будiвлi. Дрейк зауважив, що за широким вигином головного входу довгий бетонний спуск вiв до зони стикування. Пострiли лунали звiдти, стрiляли через вiдкритий простiр, що не заглушувалися, наче стiнами.
  
  "Там, ззаду", - сказав вiн. "Це доноситься зi стапеля".
  
  Гелiкоптери заповнили небо позаду них. На їхньому шляху лежало стогнуче тiло полiцейського, але вiн махнув їм рукою, щоб вони йшли вперед, не виявляючи жодних ознак поранення. У повiтрi пролунало ще бiльше пострiлiв. Команда дiстала зброю, побiгла у тандемi та обшукала мiсцевiсть попереду. Iнший полiцейський опустився перед ними на колiна, опустивши голову, тримаючись за руку.
  
  "Все гаразд", - сказав вiн. "Iди. Просто рана у плотi. Ви потрiбнi нам, хлопцi. Вони... вони йдуть".
  
  "Не сьогоднi", - сказав Хейден i пробiг повз.
  
  Дрейк помiтив кiнець стапеля i виступи лiворуч вiд нього - всi бетоннi стапелi, що використовуються для поромiв. Хвилi хлюпалися бiля їхньої пiдстави. Ти чуєш це? - сказав вiн, коли знову почалася стрiлянина. "Рамзес обзавiвся автоматичним взводом".
  
  Лорен була єдиною, хто похитав головою. "Котрий з них?"
  
  "Бiльше пострiлiв за хвилину, нiж у АК. Обойма вiд шестисот до восьмисот набоїв. Змiннi бочки на випадок, якщо стане надто спекотно. Не зовсiм точно, але страшенно страшно ".
  
  "Я сподiваюся, що цей ублюдок розтане в його руках", - сказала Алiсiя.
  
  Група копiв стояла на колiнах попереду, постiйно пригинаючись у пошуках укриття, коли Пила випльовувала свої набої. Над головою промайнув ряд куль. Двоє полiцейських вiдкрили вогонь у вiдповiдь, цiлячись у далекий кiнець стапеля, де був пришвартований пором.
  
  "Не кажи менi..." Даль сказав.
  
  "Ми думаємо, що вiн сiдає на пором прямо там, з однiєю з накладних технiчного обслуговування", - сказав один iз копiв. "Два хлопцi. Один цiлився у нас, iнший заводив човен."
  
  "Вiн не може втекти в такий спосiб", - запротестував Хейден. "Це ... це ... гра закiнчена". Її очi блищали вiд жаху.
  
  "Для нього", - самовдоволено сказала Алiсiя.
  
  "Нi, нi", - прошепотiв Хейден. "Для нас. Ми всi зрозумiли неправильно. Рамзес буквально йде з трiском. Запечатую його спадщину. Хлопцi, вiн збирається пiдiрвати цю ядерну бомбу".
  
  "Коли?"
  
  "Я не знаю. Найкраще припущення? Вiн прямує до острова Свободи та статуї, i вiн збирається розклеїти її по всiх соцiальних мережах. О Боже, про Боже, уяви - вона поперхнулася. "Я не можу... просто не можу..."
  
  Кiнiмака ривком поставив її на ноги, цей великий чоловiк цiлеспрямовано гарчав. "Ми не дозволимо цьому статися. Ми маємо щось зробити. Зараз."
  
  I Дрейк побачив спалах ПИЛИ приблизно за п'ятдесят футiв вiд себе, смертоноснiсть її пострiлiв, єдине, що стояло мiж ними i Рамзесом, i ядерну бомбу.
  
  "Хто хоче жити вiчно, вiрно?"
  
  "Нi", - тихо сказала Алiсiя. "Вiчно було б страшенно нудно".
  
  I Даль кинув на команду останнiй погляд. "Я вiзьму iнiцiативу на себе".
  
  У останню частку секунди герої Нью-Йорка приготувалися; команда КОПIЙНИКIВ, а потiм кожен полiцейський та агент у межах чутностi. Всi пiднялися на ноги, зiткнулися зi зброєю, що плюється, i зробили останнiй вибiр у своєму життi.
  
  Даль почав це. "В атаку!"
  
  
  Роздiл сорок третiй
  
  
  Дрейк бiг у центрi своїх друзiв, саме там, де вiн хотiв бути, пiднявши пiстолет i сильно стрiляючи. Кулi випущенi з кожної зброї, що бiжить, зi швидкiстю двi тисячi п'ятсот футiв в секунду, множиннi вибухи луною розносяться по стапелях. Вiкна розлетiлися вщент по всьому порому.
  
  За лiченi секунди вони скоротили розрив вдвiчi, iнтенсивно стрiляючи. Користувач SAW негайно змiнив налаштування, вражений жорстокiстю нападу. Не те, щоб вiн припинив стрiлянину; його кулi прокреслили слiд на стапелях i пiшли в море, коли вiн, можливо, вiдсахнувся. Дрейк пiднiс оптичний прицiл до очей, поклав палець на спусковий гачок i роздивився риси людини, що тримає ПИЛУ.
  
  "Це Алiгатор", - сказав Хейден по комунiкатору. "Не промахнись".
  
  Пила розгорнулася, прямуючи назад до них i все ще випльовуючи свинець. Дрейк уявив, що барило зараз має бути таким гарячим, що ось-ось розплавиться, але недостатньо швидко. Куля потрапила копу в бронежилет, а потiм друга зламала руку iншому. У цей момент їхнi серця були готовi вистрибнути з грудей, але вони не зупинили атаки i не зменшили стрiлянину. Нижня задня частина порома вiдвалилася, розбилася вщент, вiдкрита задня частина була настiльки перфорована, що нагадувала тертку для сиру. Алiгатор сильно змахнув Пилою, намагаючись компенсувати ситуацiю. Кулi прошивали простiр над їхнiми головами.
  
  Глухий звук двигуна порома перетворився на повiльне ревiння, i це все змiнило. Алiгатор застрибнув на борт, продовжуючи вести шалену стрiлянину. Вода почала вирувати ззаду, i судно нахилилося вперед. Дрейк побачив, що вони все ще за двадцять футiв вiд задньої частини, побачив, як вона повертає влiво i вбiк, i зрозумiв, що вони нiколи не дiстануться вчасно.
  
  Кричачи, падаючи, вiн завалився на бiк, рiзко зупинившись. Даль упав поряд. Хайден перекотився, все це ще бiльше утруднило прицiл Алiгатора, але чоловiковi, здавалося, було однаково. Було видно, як його постать вiдступає, прямуючи вглиб порому.
  
  Дрейк подав сигнал Хейдену, i Хейден викликав гелiкоптери.
  
  Чорнi птахи кинулися до стапеля, рiзко знизилися i зависли за три фути над землею, коли команда "Спис" пiднялася на борт. Пiд час салюту копiв та агентiв сформувався новий зв'язок, який нiколи не розiрветься, вони вiддали честь у вiдповiдь, як могли, потiм гелiкоптери практично злетiли в повiтря. Пiлоти довели машини до краю, переслiдуючи вируючий пором i незабаром опинився над головою. Це було видовище, яке Дрейк нiколи не мiг собi уявити: птахи, що висять, як смертоноснi чорнi хижаки, у небесах Нью-Йорка, знаменитий обрiй як тло, що готується до вiдправлення пором на Стейтен-Айленд.
  
  "Бийте їх сильно", - сказав Хейден у рацiю вертольота. "I швидко".
  
  Знижуючись, два вертольоти попрямували до корми порома. Майже вiдразу ж невгамовний Алiгатор висунув голову з бокового вiкна i дав залп. Його третя черга врiзалася у зовнiшню обшивку гелiкоптерiв, пробиваючи окремi частини та вiдскакуючи вiд iнших. Гелiкоптери падали з небес, як кам'янi брили. Даль зламав дверi i вiдкрив вогонь у вiдповiдь, кулi пройшли безнадiйно повз.
  
  "Стрiляє так, нiби вiн трахкає", - пробурчав Дрейк. "Нiколи не потрапляє в потрiбну мету".
  
  "Вiдвали". Дал залишив спроби вдарити Алiгатора i приготувався до майбутнього удару.
  
  Через три секунди це сталося, тiльки це був не удар, а просто раптова зупинка. Перший вертолiт завис над верхньою палубою порома, тодi як другий завис бiля лiвого борту, решта членiв команди "СПIР" були на борту. Вони швидко вийшли, стукаючи черевиками по палубi i збираючись до груп. Потiм гелiкоптери пiднялися, щоб приєднатися до своїх побратимiв у повiтрi, що вiдстежує пором.
  
  Хайден на кiлька секунд виявився вiч-на-вiч з командою. "Ми знаємо де вiн. Машинне вiддiлення. Давайте покiнчимо з цим просто зараз".
  
  Вони побiгли, адреналiн зашкалював понад будь-яку мiру, а потiм Алiгатор явно змiнив тактику на палубi нижче.
  
  РПГ просвистiв у повiтрi, зiткнувся з гелiкоптером i вибухнув. Птах втратив керування, метал розлетiвся на всi боки, вогонь охопив чорний корпус, i вiн без сил упав на верхню палубу порома.
  
  До команди "КАП'Є, що бiжить".
  
  
  РОЗДIЛ СОРОК ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Дрейк почув змiну звуку двигуна вертольота i знав, не перевiряючи, що машина мчить до них. Якщо цього було недостатньо, то хижа тiнь, що подовжується, розповзається по палубi, потрапила точно в цiль.
  
  Бiжи чи помри.
  
  Вiн врiзався плечем у зовнiшнi дверi, зiрвавши весь каркас iз петель i впав у простiр за ним. Тiла кинулися за ним, перекочуючись, розтягуючись, дерючись i штовхаючись. Гелiкоптер важко опустився, ротори вiдiрвалися, а металевий корпус розпався. Все, вiд уламкiв до списiв завдовжки з руку, розтинало повiтря, розрiзаючи його на частини. Пором розгойдувався i стогнав, вода пiнилася лiворуч i праворуч.
  
  Вогненна куля вистрiлила у бiк iнших вертольотiв, якi негайно зробили дiї з ухилення, чиста удача запобiгла їхньому зiткненню. Потоки вогню лизнули i верхню палубу, викликавши новi пожежi, обвугливши лакофарбове покриття та металевi стовпи, розплавивши фарбу. Гвинт, що несе, зiгнувся, коли вiн ударився об стiйку праворуч вiд Дрейка, вiдскочив до пiдлоги з усiєю iнерцiєю, раптово зупиненою. Iншi снаряди, що летять, розбили вiкна i пробили каркас, один жахливий шип пройшов прямо через борт човна i пiшов у море. Дрейк вiдчув дотик полум'я, коли жар пройшов по ньому, подивився пiд плече i побачив всю команду, що лежить ниць, навiть Смiта, що лежить поверх Лорен. Вибух пройшов, i вони дивилися на повстання, а потiм Алiгатор довiв подiї до рiвня повного божевiлля.
  
  Безумство.
  
  Наступна РПГ пройшла крiзь сам човен, вилетiвши з ракетної установки та розбиваючи палуби пiд час польоту. Вибух пролунав, коли снаряд пробив палубу, посилаючи в їхнiй бiк ще бiльше згусткiв вогню та смертоносних уламкiв. Дрейк застогнав, коли осколки встромилися йому в голову i плече, вiдчуваючи полегшення вiд того, що бiль показав йому, що вiн все ще живий. Скориставшись моментом, щоб перевести дух, вiн перевiрив нове оточення попереду.
  
  У палубi зяяла рвана дiрка. Скрiзь лежали купи деревини. Дим i вогонь струменiли по колись закритiй середнiй-верхнiй-палубi.
  
  "Шлях вiльний", - сказав вiн.
  
  "Тiльки для тебе!" Лорен майже кричала.
  
  "Тодi залишся", - виплюнула Кензi, потягнувши Даля за плече. "З тобою все гаразд, Торсте?"
  
  "Так, так, я гаразд. Вiдпусти мене".
  
  Дрейк пiшов напiвсили, обережнiший, нiж вiн мiг пригадати за все своє життя. Група позаду нього збилася в купу, точно знаючи, куди вiн прямує. В останнiй момент, як вiн i очiкував, Дал з'явився прямо бiля його плеча.
  
  "Ми робимо це, друже?"
  
  "Ми страшенно правi".
  
  I вони стрибнули вниз, через нову дiрку, ногами вперед та очима, що шукають ворогiв. Вони сильно врiзалися в нижню палубу, перекотилися, не зворушенi, i пiднялися з наведеними гарматами.
  
  "Чисто!" Дрейк плакав.
  
  Чоботи вдарили по твердiй палубi за їхнiми спинами.
  
  Кензi прийшла останньою, i Дрейк побачив, по-перше, що вона зняла свою важку внутрiшню куртку i, по-друге, що вона обернула її навколо основи трифутової розщепленої частини гвинта вертольота. Її обличчя було самовдоволеним, коли вона повернулася до шведа.
  
  "Тепер, - сказала вона, - у мене є моя зброя".
  
  "Нехай допоможуть нам боги".
  
  Вони як один увiрвалися на судно, прийнявши бiй iз Рамзесом та Гатором. Пором набирав швидкiсть з кожною миттю, яка проходила. Острiв Свободи теж зростав, дедалi бiльше вимальовуючись на горизонтi.
  
  "Невже манiяк не розумiє, що вiн не дiстанеться статуї?" Кiнiмака важко дихав.
  
  "Не кажи цього", - огризнувся Хейден у вiдповiдь. "Не кажи цього".
  
  "О, так, я розумiю".
  
  "Вони не потоплять цей пором", - запевнив їх Даль. "Затока недостатньо глибока, щоб поглинути ... ну, ти знаєш що".
  
  На наступнiй палубi вниз вони нарештi знайшли свою здобич. Алiгатор охороняв дверi, поки Рамзес керував поромом. У дусi своєї вже схильностi до божевiлля творець бомби випустив RPG, яку вiн пiдготував якраз для такого моменту. Дрейк не мiг утриматися, щоб не ахнути i не крикнути всiм, щоб вони сховалися, а потiм ракета пронеслася по центру порома на висотi голови, залишаючи за собою шлейф диму, що розганяється манiакальним смiхом Алiгатора.
  
  Тобi подобається таааак? Ти вловив це? Ми вже вмираємо!"
  
  Дрейк пiдвiв очi i виявив, що Алiгатор майже над ним, бiжить слiдом за ракетою, несучи з собою свою ракетну установку. Сама ракета пролетiла через пором i вийшла iз задньої частини, вибухнувши в повiтрi. Алiгатор замахнувся ракетною установкою на голову Дрейка.
  
  Йоркширець пригнувся, коли Рамсес нарештi обернувся, недбало поклавши руку на кермо.
  
  "Ви вже запiзнилися", - сказав вiн.
  
  Дрейк завдав Алiгатору удару в живiт, але той вiдскочив, все ще розмахуючи своєю громiздкою зброєю. Щиро кажучи, це затримало команду на додатковий момент. Нiхто не хотiв потрапити пiд такий м'ясистий цiпок, але всерединi порома був великий простiр, що давало Далю й iншим велику маневренiсть. Алiгатор загарчав i розвернувся, а потiм побiг прямо до Рамзеса, принца-терориста, який тепер тримав у руках напiвавтоматичний пiстолет. Дрейк помiтив рюкзак, прив'язаний до Алiгаторової спини.
  
  "Ти тiльки вiдтягуєш неминуче", - наспiвуючи сказав Рамзес.
  
  Однiєю рукою оббризкуючи парою зсередини, iншою вiн трохи змiнив курс, нацiлюючись на острiв Свободи.
  
  Ти нiколи не турбувався про те, як жити? Сказав Дрейк iз-за стiйки. "Базар? Замок? Ретельно продуманий план втечi? Що, чорт забирай, все це було?"
  
  "Ах, ринок був просто - як це сказати - розпродажем "на винiс"? Звiльнення вiд усiх моїх мирських благ. Замок - прощання i означає кiнець. Зрештою, ти вiдвiз мене прямо до Нью-Йорка. I план втечi - так, трохи складний, я визнаю це. Але чи бачиш ти тепер? Ти вже спiзнився. Годинник цокає".
  
  Дрейк не знав точно, що мав на увазi Рамзес, але пiдтекст був зрозумiлий. Вийшовши з укриття, вiн обсипав рульову рубку кулями i побiг за ними, його команда була поруч. Бiльше жодних розмов; це був його ендшпiль. Рамзес вiдсахнувся, з його плеча фонтаном ринула кров. Алiгатор закричав, коли кулi увiйшли до його тiла. Скло покрило обох терористiв зазубреними бризками.
  
  Дрейк розбив дверi, а потiм послизнувся, вiдскочивши вiд рами i рiзко загальмувавши, проклинаючи свiй успiх. Даль перестрибнув через нього, Кензi була поруч iз ним. Цi двоє увiйшли до кермової рубки i пiдняли зброю, щоб убити. Рамзес зустрiв їх з усiєю силою семифутового, накачаного м'язами безумця, посмiхаючись, як дикий собака; вiн увiрвався i спробував розкидати їх на всi боки.
  
  Даль нiчого з цього не терпiв, протистоїть грубiй силi i приймаючи вiн усi удари. Кензi танцювала навколо них обох, завдаючи ударiв по флангах Рамзеса, немов небезпечного вовка. Принц-радикал побив шведа. Наплiчна баржа змусила Даля здригнутися. Неймовiрно сильнi руки схопили шведа за горло i почали стискати. Пiднявши свої руки, Даль наполовину послабив захоплення, а потiм узяв сам; обидва чоловiки розгойдувалися i стискали один одного, доки жоден з них не змiг дихати. Рамзес розгорнув Даля i впечатав його спиною в стiну, але єдиною реакцiєю шведа була широка посмiшка.
  
  Кензi пiдстрибнула в повiтря, пiднявши лiкоть, який вона опустила з нищiвною силою, прямо на кровоточиву кульову рану Рамзеса. Нiколи не чекаючи, що один удар покладе край такiй боротьбi, вона потiм завдала удару в горло чоловiковi, навiть коли вiн кричав, змушуючи його очi видертися.
  
  Потiм Рамзес, хитаючись, весь у кровi, вiдсторонився, його рвало. Даль вiдпустив його, передчуваючи кiнець. Очi терориста вп'ялися в очi шведа, i в них не було жодних ознак поразки.
  
  "Я прийму цей момент як момент перемоги", - прохрипiв вiн. "I розтрощите серце капiталiзму".
  
  Вiн простяг руку, нiби хотiв торкнутися Алiгатора.
  
  Даль вистрiлив у вiдповiдь. Куля потрапила Рамзесу у живiт, вiдкинувши його назад.
  
  Алiгатор стрибнув i впав на Рамзеса.
  
  Принцу-терористу вдалося пiдхопити рюкзак, прив'язаний до спини падаючого Алiгатора, його витягнута рука стискала оголений синiй провiд, коли вони обидва впали.
  
  Кензi кинулася вперед, цiлячись у руку, що тримав дрiт, єдиною зброєю, яку вона тримала пiд рукою, найкращою зброєю, яка в неї була - грубою катаною. Її меч швидко рубанув, вiдсiкаючи руку Рамзеса бiля плеча, викликавши у терориста вираз надзвичайного подиву.
  
  Рука вдарилася об пiдлогу одночасно з Алiгатором, але пальцi все ще стискали тепер вiдкритий кiнець синього дроту.
  
  "Безвiдмовний", - Рамзес кашлянув. "Ти мав рацiю, що напав на мене таким чином. Годинник не цокав. Але... Його скрутив спазм, кров швидко потекла з живота, руки та лiвого плеча.
  
  "Це ... вiдбувається ... зараз".
  
  
  Роздiл сорок п'ятий
  
  
  Дрейк поповз по пiдлозi, перекочуючи Алiгатора на живiт, поки безумець хихотiв у закривавлену колоду. Даль упав поряд з ним, на його обличчi були написанi бiль, жах та поганi передчуття. Ремiнець був застебнутий, але Дрейк миттєво розстебнув його, а потiм звiльнив металевий корпус вiд грубого матерiалу.
  
  Таймер зворотного вiдлiку стояв перед ними, його миготливi червонi цифри були такими ж загрозливими та жахливими, як кров, що розтiкалася по пiдлозi пiд їхнiми колiнами.
  
  "Сорок хвилин", - Хайден заговорила першою, її голос був приглушений. "Не грайся з цим, Дрейку. Знешкоди цю штуку прямо зараз.
  
  Дрейк уже повертав бомбу, як i минулого разу. Кiнiмака простягнув йому вiдкритий унiверсальний нiж, який вiн розiбрав по гвинтиках, рухаючись обережно, побоюючись безлiчi мiн-пасток, якi мiг пустити в хiд виробник бомб на кшталт Gator. Коли вiн прибрав пристрiй вiд шаленого терориста, вiн глянув на Алiсiю.
  
  "Нi слова бiльше", - сказала вона, схопила чоловiка пiд пахви i потягла його геть. Для такого вбивцi не було б пощади.
  
  Твердою рукою вiн зняв передню панель бомби. До нього додавались згорнутi синi дроти, що тривожно розтягувалися.
  
  "Це, блядь, не саморобна бомба", - прошепотiв Даль. "Будь обережний".
  
  Дрейк зробив паузу, щоб уважно подивитися на свого друга. Ти хочеш це зробити?
  
  "I вiдповiдати за його запуск? Не зовсiм. Нi.
  
  Дрейк прикусив нижню губу, чудово усвiдомлюючи усi задiянi чинники. Миготливий зворотний вiдлiк був постiйним нагадуванням про те, як мало часу вони залишилися.
  
  Хейден подзвонив до Мури. Кiнiмака викликав саперiв. Хтось iнший зателефонував НЕСТ. Коли Дрейк глянув на пристрiй, було розглянуто всi аспекти, i iнформацiя швидко ринула потоком.
  
  "Потягни за дроти ще раз", - запропонував Даль.
  
  "Занадто ризиковано".
  
  "Я припускаю, що цього разу немає датчика руху, судячи з того, як бiгав Алiгатор".
  
  "Правильно. I ми не можемо повторно використати вашу iдею з кувалдою ".
  
  "Контур, що руйнується?"
  
  "У цьому й проблема. Вони вже використали щось нове - безвiдмовний провiд. I цей виродок справжнiй. Якщо я втрутимусь у це, це може спрацювати".
  
  Алiгатор видавав неземнi звуки iз сусiдньої кiмнати, поки Алiсiя працювала. Пройшло зовсiм небагато часу, перш нiж вона просунула голову в розбитi дверi. "Вiн каже, що бомба дiйсно має перемикач захисту вiд несанкцiонованого доступу". Вона знизала плечима. "Але тодi, я думаю, вiн би так i зробив".
  
  "Немає часу", - сказав Даль. "На це, чорт забирай, немає часу".
  
  Дрейк глянув на таймер. У них залишалося тридцять п'ять хвилин. Вiн вiдкинувся навпочiпки. "Чорт, ми не можемо так ризикувати. Як скоро сюди прибуде команда саперiв?
  
  "Максимум п'ять хвилин", - сказав Кiнiмака, коли гелiкоптери обрушилися на палуби порома скрiзь, де тiльки могли. Iншi зависли трохи вище, коли стрибнули рятувальники. "А що, якщо вони не зможуть знешкодити його?"
  
  "Як щодо того, щоб викинути його в затоку?" Запропонувала Лорен.
  
  "Гарна iдея, але вона занадто дрiбна", - Хейден вже питав Мура. "Забруднена вода просочила б мiсто".
  
  Дрейк розгойдувався туди-сюди, розмiрковуючи про божевiлля, а потiм спiймав погляд Даля. Та сама iдея була у шведа, вiн знав. Завдяки пильному погляду вони спiлкувалися прямо та легко.
  
  Ми можемо це зробити. Це єдиний спосiб.
  
  Ми були б слiпi. Результат невiдомий. Якось розпочавшись, шляху назад немає. Ми вирушили б у подорож в один кiнець.
  
  То чого, чорт забирай, ти чекаєш? Пiднiмайся, ублюдок.
  
  Дрейк вiдреагував на виклик в очах Даля i випростався. Зробивши глибокий вдих, вiн пристебнув рушницю, прибрав пiстолети в кобури i витягнув ядерну бомбу з рюкзака. Хейден дивилася на нього широко розплющеними очима, проникливо насупившись.
  
  "Що, чорт забирай, ти робиш?"
  
  "Ти точно знаєш, що ми робимо".
  
  "Безпечнi вiдстанi можуть не спiвпадати. Для тебе, я маю на увазi."
  
  "Тодi вони цього не зроблять". Дрейк знизав плечима. "Але ми всi знаємо, що є лише один спосiб урятувати це мiсто".
  
  Дрейк пiдняв ядерну бомбу, а Даль пiшов попереду. Алiсiя зупинила його ще на одну дорогу мить.
  
  "Ти йдеш пiсля всього лише одного поцiлунку? Не припусти, щоб це були найкоротшi стосунки у моєму життi".
  
  "Я здивований, що в тебе не було коротших".
  
  "Я навмисно скидаю з рахункiв хлопця, який, як я вирiшила, менi подобається, з яким я гуляю, а потiм менi набрид приблизно через вiсiм хвилин".
  
  "О, добре. Тодi побачимось за кiлька".
  
  Алiсiя утримувала його одними очима, тримаючи решту свого тiла абсолютно нерухомою. "Повертайся скорiше".
  
  Хейден протиснулася мiж Дрейком i Далем, швидко розмовляючи, передаючи iнформацiю вiд Мура i не зводячи очей з тих, хто мiг би надати першу допомогу.
  
  "Вони кажуть, що бойове навантаження бомби становить вiд п'яти до восьми кiлотон. Беручи до уваги його обсяг, вагу та швидкiсть, з якою вiн тонутиме..." Вона зробила паузу. "Безпечна глибина - тисяча вiсiмсот футiв..."
  
  Дрейк послухався, але попрямував угору найближчими сходами на верхню палубу. "Нам потрiбен найшвидший вертолiт, який у вас є", - сказав вiн пiлоту, що наближається. "Нi хрiна собi. Нiякого ниття. Просто вiддай нам цi чортовi ключi".
  
  "Ми не-"
  
  Хейден перервав. "Так, тисяча вiсiмсот футiв, щоб нейтралiзувати всю цю радiацiю, згiдно з командою ГНIЗДА. Чорт, тобi треба бути за вiсiмдесят миль вiд берега."
  
  Дрейк вiдчув, як металевий корпус бомби трохи ковзнув крiзь пiт, що покривав його пальцi. "Через тридцять хвилин? Цього не станеться. Що ще маєш?"
  
  Хейден зблiд. "Нiчого, Дрейку. Вони нiчого не мають".
  
  "Тепер ця кувалда починає виглядати непогано", - прокоментував Даль.
  
  Дрейк помiтив, як Алiсiя промчала повз, прямуючи на верхню палубу i дивлячись на море. Що вона шукала там, зовнi?
  
  Наближався пiлот, бiля його шолома блимало пристрiй Bluetooth. "У нас найшвидший чортiв вертолiт в армiї", - сказав вiн. Белл СуперКобра. Двiстi миль на годину, якщо ти її штовхнеш.
  
  Дрейк обернувся до Хейдена. "Це спрацює?"
  
  "Я думаю так". Вона зробила кiлька уявних арифметичних обчислень у своїй головi. "Чекай, цього не може бути".
  
  Дрейк вчепився в ядерну бомбу, червонi цифри все ще блимали, Даль був поряд. "Давай!"
  
  "Вiсiмдесят миль", - сказала вона на бiгу. Так, ти можеш це зробити. Але це залишить тобi тiльки... три хвилини, щоб забратися звiдти до бiса. Ви не уникнете зони вибуху!"
  
  Дрейк наблизився до "Суперкобри", не зменшуючи швидкостi, розглядаючи гладкi сiрi контури, турельнi установки, триствольнi гармати, ракетнi вiдсiки та пусковi установки "Хеллфайр".
  
  "Досить", - сказав вiн.
  
  "Дрейк", - зупинив його Хейден. "Навiть якщо ви скинете ядерну бомбу безпечно, вибух знищить вас".
  
  "Тодi перестаньте витрачати наш час", - сказав йоркширець. "Якщо тiльки ти, або Мур, або хтось iнший у твоїй головi не знає iншого способу?"
  
  Хейден прислухався до даних, порад та розвiдданих, якi Мур постiйно передавав. Дрейк вiдчував, як пором погойдується на хвилях, що хвилюються, бачив горизонт Манхеттена на близькiй вiдстанi, навiть розрiзняв схожу на мурашину суєту людей, якi вже повертаються до свого життя. Вiйськовi судна, швидкiснi катери та гелiкоптери стояли всюди, пiлотованi багатьма, хто вiддав би свої життя, щоб урятувати цей день.
  
  Але все звелося лише до двох.
  
  Дрейк i Дал пiднялися на борт "СуперКобри", отримавши прискорений курс управлiння вiд пiлота.
  
  "Щасливого шляху", - сказав вiн, йдучи. "I удачi".
  
  
  Роздiл сорок шостий
  
  
  Дрейк передав ядерну бомбу Далю з легкою усмiшкою на обличчi. "Подумав, що ти захочеш вшанувати, приятелю".
  
  Швед пiдняв бомбу i залiз у задню частину вертольота. "Я не впевнений, що можу довiрити тобi їхати прямою".
  
  "Це не машина. I я дiйсно вiрю, що ми вже встановили, що я можу водити краще за тебе ".
  
  "Чому це? Я не пам'ятаю це таким чином".
  
  "Я англiєць. Ти не такий".
  
  "I яке саме вiдношення до цього має нацiональнiсть?" Даль ковзнув у крiсло.
  
  "Родовiд", - сказав Дрейк. "Стюарт. Гамiльтон. Полювання. Кнопка. Пагорб. I багато iншого. Швецiя була найближчою до перемоги у Формулi-1, коли Фiнляндiя посiла перше мiсце".
  
  Даль розсмiявся, пристебнувся i, поклавши чорний металевий корпус на колiна, зачинив дверi. "Не кажи так голосно, Дрейку. Бомба може бути оснащена датчиком 'дурницi'."
  
  "Тодi нам уже пиздець".
  
  Потягнувши за ручку перемикання передач, вiн пiдняв гелiкоптер подалi вiд порома, попередньо переконавшись, що небо над головою чисте. Сонячне свiтло спалахнуло позаду i вiдбилося на мiльйонах поверхонь мiста, що вiдбивають, даючи йому невелике нагадування про те, чому вони це робили. Зверненi до нього особи з повагою дивилися з нижньої палуби, багато з них були його друзями та родиною, товаришами по командi. Кензi i Май стояли плiч-о-плiч, їхнi обличчя нiчого не висловлювали, але саме iзраїльтянин зрештою змусив його посмiхнутися.
  
  Вона постукала своїм годинником i одними губами промовила: Ворушись, блядь, далi.
  
  Алiсiї нiде було видно, як i Бо. Дрейк направив вiйськовий гелiкоптер низько над хвилями прямим курсом через Атлантику. Вiтри перетинали їхнiй шлях, i сонячне свiтло мерехтiло на кожнiй ризi, що перекочується. Горизонти простягалися на всi боки, склепiння свiтло-блакитного неба змагалися з просторами морiв, що вселяли благоговiйний трепет. Епiчний обрiй за їхнiми спинами зникав, коли хвилини й секунди повiльно наближалися до нуля.
  
  "П'ятнадцять хвилин", - сказав Даль.
  
  Дрейк глянув на лiчильник пробiгу. "Точно за розкладом".
  
  Скiльки часу у нас буде в запасi?
  
  "Три хвилини", - Дрейк пiдняв руку. "Плюс мiнус".
  
  "Скiльки це в милях?"
  
  "На швидкостi двiстi миль на годину? Приблизно сiм."
  
  Даль зобразив надiю на обличчi. "Не погано".
  
  "В iдеальному свiтi", - Дрейк знизав плечима. "Не включає маневри повороту, прискорення, напад акули. Що б, чорт забирай, ще вони не кинули в нас там ".
  
  "Ця штука має надувну?" Даль озирнувся, пальцi мiцно вчепилися в ядерну бомбу.
  
  "Якщо це станеться, я не знаю де". Дрейк глянув на годинник.
  
  Дванадцять хвилин до вибуху.
  
  "Будь готовий".
  
  "Завжди такий".
  
  "Тримаю в заклад, ти не очiкував, що займатимешся цим, коли прокинешся сьогоднi".
  
  Що? Скинути ядерну бомбу в Атлантичний океан, щоб урятувати Нью-Йорк? Чи говорити з тобою вiч-на-вiч, перебуваючи у гелiкоптерi морської пiхоти?"
  
  "Ну, i те, i iнше".
  
  "Перша частина спадала менi на думку".
  
  Дрейк похитав головою, не в силах приховати посмiшки. "Звичайно, це сталося. Ти Торстен Даль, великий герой.
  
  Швед всього на мить послабив хватку з ядерною бомбою, щоб покласти руку Дрейку на плече. "А ти Дрейк, Метт Дрейк, найдбайливiша людина, яку я коли-небудь знав. Не має значення, як сильно ти намагаєшся це приховати".
  
  Ти готовий скинути цю ядерну бомбу?
  
  "Звичайно, це так, ти, придурок iз Пiвночi".
  
  Дрейк змусив вертолiт пiрнути, рiзко прямуючи носом уперед до сiрого брилу. Даль вiдчинив заднi дверi, обертаючись, щоб зайняти найкращу позицiю. Потiк повiтря промайнув крiзь "СуперКобру". Дрейк мiцнiше стиснув важiль управлiння та натиснув на педалi, продовжуючи стрiмко падати. Даль перемiстив ядерну бомбу востаннє. Хвилi здiймалися, стикалися i посилали їм назустрiч безладнi бризки, що спалахували бiлою пiною, пронизаною дiамантовими iскорками сонячного свiтла. Напружуючи кожен м'яз, Дрейк нарештi сильно пiдтягнувся, вирiвнюючи ореол i повертаючи голову, щоб подивитися, як Дал викидає за дверi зброю остаточної руйнацiї в металевому корпусi.
  
  Вiн впав назустрiч хвилях, бомба, що обертається, легко увiйшла у воду через малу висоту, на якiй вона була випущена, ще один безвiдмовний спосiб переконатися, що датчик захисту вiд несанкцiонованого доступу залишався нейтральним. Дрейк миттєво вiдвiв їх вiд мiсця зiткнення, ковзаючи по хвилях так низько, що вони захльостували його санки, не витрачаючи часу на набiр висоти i надаючи гелiкоптеру менше мiсця для падiння у разi катастрофи.
  
  Даль перевiрив свiй власний годинник.
  
  Двi хвилини.
  
  "Опусти ногу".
  
  Дрейк мало не повторив, що насправдi вiн не вiв машину, але натомiсть зосередився на тому, щоб вичавити з bird максимум швидкостi, знаючи, що швед просто знiмає напругу. Тепер усе зводилося до секунд - часу до ядерного вибуху, миль, якi вони були вiддаленi вiд радiусу вибуху, тривалостi їхнiх життiв.
  
  "Вiсiмнадцять секунд", - сказав Даль.
  
  Дрейк приготувався до пекла. "Було приємно, приятель".
  
  Десять... дев'ять...
  
  "Незабаром побачимося, Йорки".
  
  Шiсть... п'ять... чотири...
  
  "Нi, якщо я побачу твою дурну -"
  
  Нуль.
  
  
  РОЗДIЛ СОРОК СЬОМИЙ
  
  
  Дрейк i Даль нiчого не бачили про початковий пiдводний вибух, але величезної стiни води, що вирвалася з моря за ними, було достатньо, щоб змусити їхнi серця здригнутися. Рiдка грибоподiбна хмара, що злiтає на тисячi футiв у повiтря, затьмарюючи все iнше, прямуючи до атмосфери, нiби прагнучи заглушити саме сонце. Пiднявся купол бризок, попередник ударних хвиль, сферичної хмари, високих поверхневих хвиль та базової хвилi, яка пiднiметься на висоту понад п'ятсот метрiв.
  
  Вибухова хвиля було не зупинити, це була рукотворна сила природи, енергетичне розкладання. Це вдарило в задню частину вертольота, як удар молотка, створивши у Дрейка враження, що його пiдштовхує рука злiсного гiганта. Майже одразу ж вертолiт спiкував, пiдвiвся, а потiм повернув убiк. Голова Дрейка вдарилася об метал. Даль чiплявся, як ганчiр'яна лялька, якою жбурляється злiсний собака.
  
  Вертолiт тряс i перекочував, його тряс нескiнченний вибух, динамiчна хвиля. Вiн обертався знову i знову, його гвинти сповiльнювалися, корпус розгойдувався. За ним продовжувала пiднiматися величезна водяна завiса, керована титанiчною силою. Дрейк щосили намагався залишатися у свiдомостi, вiдмовляючись вiд будь-якого контролю над своєю долею i просто намагаючись триматися, залишатися бадьорим i цiлим.
  
  Час перестав мати значення, i вони могли годинами кренитися i брикатися всерединi цiєї вибухової хвилi, але тiльки коли вона промайнула повз i вони опинилися на її хвилi, зрозумiли справжнi наслiдки її руйнiвної сили.
  
  Вертолiт, майже перевернутий, рушив у бiк Атлантики.
  
  Втративши контроль, Дрейк приготувався до зiткнення, знаючи, що навiть якщо вони виживуть у катастрофi, у них не було нi рятувального плоту, нi рятувальних жилетiв, нi надiї на порятунок. Якимось чином зберiгши достатньо усвiдомленостi, щоб триматися щосили, вiн спостерiгав, як вони занурюються в океан.
  
  
  Роздiл сорок восьма
  
  
  Алiсiя побачила, як Дрейк встановив зв'язок у своїй головi приблизно за три секунди пiсля неї. Даль теж. Хлопцi були повiльними, але вона б нiколи не сказала. Було краще тримати деякi речi в резервi. Коли решта зрозумiла, а Хейден звернувся за порадою до Мура та його урядових друзiв, Алiсiю осяяло доленосне знання про те, що закон безпечних вiдстаней змусить їх усiх сильно постраждати протягом наступних пiвгодини. Поки Дрейк працював над тим, щоб присвоїти гелiкоптер, Алiсiя перевела погляд i свою увагу на щось iнше.
  
  Гелiкоптер розiб'ється, вона знала це, тому очевидний вибiр вiдстежувати його iншим птахом не мав жодного сенсу. Але якщо його вертолiт летiв зi швидкiстю двiстi миль на годину.
  
  Алiсiя вiдвела Бо убiк, пояснила свiй план, а потiм знайшла солдата, який подав їх представнику берегової охорони США.
  
  "Який у вас найшвидший корабель?"
  
  На той час, коли Дрейк вiдiрвався, Алiсiя спускалася пiд палубу i стрибала на борт поспiхом переобладнаного катера класу "Дефендер", розвиваючи швидкiсть понад вiсiмдесят миль на годину. Як засвiдчив один з команди sheepish, вони внесли деякi змiни, якi, можливо, збiльшили, а можливо, i нi, швидкiсть човна бiльш нiж до ста. Коли Алiсiя всього в кiлькох коротких словах розповiла їм, що вона хоче зробити, кожен присутнiй чоловiк наполягав на тому, щоби залишитися i допомогти.
  
  Через кiлька хвилин "Дефендер" з ревом помчав геть, розтинаючи хвилi жорстким корпусом, намагаючись скоротити розрив мiж неминучим вибухом i часом їхнього прибуття.
  
  Як сказала Алiсiя: "Ми мчимося назустрiч ядерному вибуху, хлопцi. Тримайся за свої сливи".
  
  I розумiли вони це чи нi, команда вичавлювала з човна максимум швидкостi. Осiдлавши хвилi, кинувши їм виклик, човен класу Defender вiддав усе, що мав. Алiсiя з побiлiлими кiсточками пальцiв i побiлiлим обличчям вчепилася в перила всерединi салону, спостерiгаючи через вiкна. GPS проклав курс вертольота, зафiксувавши сигнал його транспондера. Команда корабля постiйно враховувала рiзницю у часi, говорячи, що скоротили розрив до двадцяти хвилин, потiм до вiсiмнадцяти.
  
  Сiмнадцять.
  
  Досi занадто довго. Алiсiя схопилася за поручень i здригнулася, коли Бо схопив її за плече.
  
  "Це спрацює", - сказав вiн. "Ми врятуємо цей день".
  
  Човен мчав щосили, переслiдуючи вертолiт, що набирав швидкiсть, i обидва вони дивним чином переслiдували наближення вибуху, який ще не стався. Обрiй був постiйно мiнливою лiнiєю, нiколи не прямий. Команда потiла, боролася i поринала у глибини своїх знань. Човен вступав на незвiдану територiю, двигуни були настiльки потужними, що здавалися живими.
  
  Коли капiтан повернувся до Алiсiї, вона вже побачила спiралеподiбну хмару на горизонтi, не надто далеку, але набагато далi за вертолiт Дрейка i Даля. "Дефендер", що прискорюється, пронiсся над одним великим сплеском води, побачив вибухову хвилю, що наближається, вдарив по нiй i прорвався, стрясаючи кожен болт, на якому крiпилася його конструкцiя. Вдалинi було видно величезну каблучку бiлої води, вiд цього видовища навiть у Алiсiї на секунду перехопило подих.
  
  Але лише на секунду.
  
  "Рухайся", - видихнула вона, усвiдомлюючи, що Дрейк i Дал тепер майже напевно врiзаються у ворожi води. "Рухайся, рухайся, рухайся!"
  
  
  * * *
  
  
  Потрiбно було ще тринадцять хвилин, щоб дiстатися мiсця аварiї. Алiсiя була готова, рятувальний жилет був пристебнутий до її тiла, а iнший вона тримала в руцi. Бо був поряд з нею бiльш нiж з напiвдюжиною членiв екiпажу, обмацуючи поглядом води. Першими уламками, якi вони знайшли, був плаваючий шматок лопатi гвинта, другим - санки на всю довжину. Пiсля цього тi частини, якi не затонули, з'являлися частiше, проходячи повз скупчення.
  
  Але нi Дрейка, нi Даля немає.
  
  Алiсiя дивилася на хвилi, стоячи на яскравому сонцi, але живучи в темному пеклi. Якщо доля визначила, що цi два герої зможуть врятувати Нью-Йорк i пережити вибух, тiльки для того, щоб загубитися в Атлантицi, вона не була впевнена, що зможе впоратися з цим. Минали хвилини. Повз пропливали уламки краху. Нiхто не вимовив жодного слова i не зрушив нi на дюйм. Вони залишаться до ночi, якщо знадобиться.
  
  Радiо постiйно трiщало. Голос Хейдена, що запитує. Тодi Мур та Смiт на iншiй лiнiї. Навiть Кензi заговорила. Митi проходили в уповiльненiй зйомцi метушнi, наростаючого жаху. Чим довше це тривало.
  
  Бо пiднявся навшпиньки, помiтивши щось, що пiднiмається схилом хвилi. Вiн на це вказав i озвучив питання. Потiм Алiсiя теж побачила це, дивну чорну масу, що повiльно рухається.
  
  "Якщо це Кракен", - вона в основному прошепотiла, навiть не усвiдомлюючи, що сказала. "Я йду звiдси".
  
  Капiтан направив човен у тому напрямi, допомагаючи формi сфокусуватися. Це зайняло кiлька хвилин i трохи дрейфувало, але коли Алiсiя примружилася, вона побачила, що це були два тiла, пов'язанi разом, щоб вони не розпливалися, i прив'язанi до крiсла пiлота, що все ще плаває. Битва мiж наступом на воду та зануренням, здавалося, схилялася до останнього, тому Алiсiя закликала Захисника поквапитися.
  
  I стрибнув за борт.
  
  Завзято пливучи, вона схопилася за масу, що пiдстрибує, i розгойдувала її, намагаючись розiбратися в цьому. Чиєсь обличчя повернулося.
  
  Далеко. З тобою все гаразд? Де Дрейк?
  
  "Тримаюся за фалди мого пальта. Як завжди."
  
  Коли течiя розгорнула Даля у водi, стало видно другу особу, притулену до задньої частини куртки iншого.
  
  "Ну, вам двом страшенно зручно разом", - вдавано запротестувала Алiсiя. Не дивно, що ти не покликав на допомогу. Чи дамо ми вам ще десять хвилин чи близько того?
  
  Тремтяча рука Дрейка пiднялася з води. "Навiть не один. Менi здається, я проковтнув половину кривавого океану".
  
  "I я думаю, що ми збираємося пiти на дно", - видихнув Даль за мить до того, як крiсло пiлота вiдсунулося i його голова зникла пiд водою.
  
  Катер берегової охорони пiдiйшов настiльки близько, наскiльки наважився. "З ним все гаразд?" голоси кричали.
  
  Алiсiя помахала рукою. "З ним все гаразд. Ублюдки просто валять дурня".
  
  Потiм Дрейк теж зiсковзнув пiд воду.
  
  "Ммм", - Алiсiя дивилася на нього. "Насправдi..."
  
  
  Роздiл сорок дев'ятий
  
  
  Згодом свiт пристосувався, вражений жахом того, що сталося, але, на жаль, теж звик до цього. Як докладно описували Сполученi Штати ще у 1960-х роках, це було лише питання часу, коли якийсь терорист пiдiрве ядерну бомбу в одному з найбiльших мiст свiту. Вони навiть розробили документ та реакцiю на нього - сценарiй нацiонального реагування номер один.
  
  Якби бiльш поранена, покрита синцями, група людей, що нила i скаржиться, зiбралася, щоб обговорити наслiдки i прикрасити промахи Нью-Йорка, то це нiколи не було визнано. Проте з цiєю командою, СПIРОМ та кiлькома iншими, зв'язалися президент, директор нацiональної безпеки та мер Нью-Йорка.
  
  Алiсiя завжди збиралася поскаржитися на це. "I все, чого я справдi хотiв, це дзвiнка вiд Лоуренса".
  
  "Фiшберн?" Запитав Дрейк.
  
  "Не говори дурниць. Дженнiфер, звичайно.
  
  "Могла б вона вкрасти тебе в мене?"
  
  Алiсiя заржала. "У мить ока".
  
  "Що ж, завжди приємно знати, на чиєму ти боцi".
  
  "Якщо хочеш, я мiг би написати тобi список головних претендентiв".
  
  Дрейк махнув рукою, все ще намагаючись прийти до тями пiсля поцiлунку, який вони роздiлили. Це сталося вiдразу пiсля моменту сильного стресу, свята життя, але це сколихнуло в ньому емоцiї, старi емоцiї, якi, як вiн думав, давно померли. Оскiльки все було прямо зараз, було багато iнших речей, про якi слiд подумати - Май i Бо головнi серед них.
  
  Але життя сповiльнилося не лише заради тебе, подумав вiн. Хоча багато хто очiкував на це, i вiдмiннi шанси в основному випадали лише одного разу. Пропустити їх означало все життя жалкувати, нiколи не впiзнати. Втрачений шанс нiколи не був упущеним шансом.
  
  Краще спробувати та зазнати невдачi, нiж нiколи не намагатися взагалi.
  
  Алiсiя була складною як сонячна система, але навiть вона була судноплавною. Вiн на мить вiдключив свої думки, все ще фiзично та розумово слабкий вiд усiх навантажень цього дня i, по сутi, останнiх кiлькох тижнiв. Навколо нього сидiли його друзi, насолоджуючись трапезою в одному з найкращих iталiйських ресторанiв Нью-Йорка. Агент Мур орендував усе примiщення за рахунок Хоумленда, на знак подяки командi, i замкнув їх усерединi.
  
  "Що б не трапилося", - сказав вiн. "Я не хочу, щоб ви, люди, поспiшали запобiгти цьому".
  
  Дрейк оцiнив це.
  
  I команда гiдно оцiнила чудову їжу, невимушену атмосферу та тривалу перерву пiсля такого сильного стресу. Сидiння були плюшевими, у залi було тепло, персонал ледве помiтний. Даль був одягнений у бiлу сорочку та чорнi штани, майже невпiзнанний для Дрейка, який звик бачити його у бойовому спорядженнi. Але тодi вiн був одягнений аналогiчно, замiнивши штани на надiйнi джинси Levis.
  
  "Це не схоже на Бонда", - зауважив Даль.
  
  "Я не Джеймс Бонд".
  
  "Тодi перестань розмiрковувати i намагатися здаватися бiльш витонченим щоразу, коли повз Алiсiя. Вона вже знає, що ти просто йоркширський дв-"
  
  "Я думаю, тобi настав час вирушати у вiдпустку, приятелю. Якщо ти не можеш вирiшити, куди пiти, я був би радий запросити тебе наступного тижня". Вiн пiдняв кулак.
  
  "I ось моя подяка за спасiння твого життя".
  
  "Не пам'ятаю цього. I якщо я цього не пам'ятаю, то це нiколи не було".
  
  "Дуже схоже на той час, коли ти подорослiшав".
  
  Бо i Мей сидiли поруч один з одним, француз насолоджувався їжею i розмовляв, коли до нього зверталися; японка виглядала недоречно, опинившись мiж двома свiтами. Дрейк ставив питання, чого вона насправдi хотiла i де її справжнє мiсце. У деякi моменти вiн бачив у нiй вогонь, який спонукав її боротися за нього, в iншi - сумнiв, який змушував її мовчати, поринаючи в себе. Звичайно, вони вчотирьох нiчого не могли вирiшити за день, але вiн бачив, як щось наближається, затуманюючи обрiй попереду.
  
  Дуже схоже на ядерний вибух, свiдком якого вiн був учора.
  
  Смiт та Лорен тепер були єдиним цiлим. Можливо, їх пiдштовхнув поцiлунок Дрейка та Алiсiї, чи, можливо, зiткнення з анiгiляцiєю. У будь-якому разi вони не витрачали ще один день на роздуми. Хайден i Кiнiмака сидiли разом, i Дрейку стало цiкаво, чи бачить вiн щось бiльше, нiж вiдстань у метр мiж ними, щось важливiше. Це було бiльше пов'язане з язиком тiла, нiж iз чимось ще, але тодi вiн був морально виснажений i списав це на втому.
  
  "За завтрашнiй день", - вiн пiдняв келих, - "i наступну битву".
  
  Напої було осушено, i трапеза продовжилася. Це було пiсля того, як основна страва була з'їдена, i бiльшiсть вiдкинулася на спинки крiсел, занурена в задоволену дрiмоту, коли Кензi вирiшила виступити перед усiєю групою.
  
  "А що зi мною?" - Запитала вона. "Невже моя доля така невизначена?"
  
  Хайден перемiстилася, мантiя лiдерства знову огорнула її. Що ж, я буду з вами вiдвертий, що, я впевнений, ви оцiните. Немає нiчого, чого б я хотiв бiльше, нiж уберегти тебе вiд тюремної камери, Кензi, але я маю сказати - я не можу уявити, як це станеться".
  
  "Я мiг би пiти".
  
  "Я не мiг зупинити тебе", - визнав Хейден. "I не хотiв би. Але злочини, якi ви вчинили на Близькому Сходi, - вона скорчила гримасу, - щонайменше, засмутили дуже багатьох впливових людей. Деякi їх американцi".
  
  "Скорiш за все, тi самi чоловiки та жiнки, для яких я придбав iншi предмети".
  
  "Гарне зауваження. Але це не допомогло ".
  
  "Тодi я приєднаюся до вашої команди. Почни з чистого листа. Бiжiть поруч iз свiтловолосою газеллю, яку звати Торстен Дал. Тепер я твоя, Хайдене, якщо ти даси менi шанс вiдпрацювати свiй обов'язок".
  
  Лiдер команди SPEAR швидко заморгала, коли до неї дiйшла щира заява Кензi. Дрейк поперхнувся водою, вдруге за два днi. "Я нiколи не думав про Далю як про газель. Ще бiльше-"
  
  "Не кажи цього", - попередив швед, виглядаючи трохи збентеженим.
  
  Алiсiя уважно спостерiгала за iзраїльтянином. "Я не впевнений, що хочу працювати з цiєю сукою".
  
  "О, я буду добрий до тебе, Майлз. Тримай себе в тонусi. Я мiг би навчити тебе, як завдати удару, який справдi завдає бiль".
  
  "Можливо, менi також доведеться поки що залишитися з тобою", - заговорив Бо. "З Тайлером Уеббом на вiтрi i в ролi розкрадальницi гробниць, менi бiльше нiде бути".
  
  "Дякую", - пробурчав Дрейк. "Ми подумаємо про це i вiдправимо вам дуже короткий лист у вiдповiдь".
  
  "Гарним людям завжди радi в цiй командi", - сказав йому Хейден. "До тих пiр, поки вони добре граються з iншими з нас. Я впевнений, що Бо стане чудовим придбанням".
  
  "Ну, я, наприклад, знаю, що має велику перевагу", - задумливо сказала Алiсiя. "Хоча я не впевнений, що це зiграло б добре з командою".
  
  Хтось смiявся, а хтось нi. Нiч посилилася, а потiм пiшла на спад, i все ж таки солдати, якi врятували Нью-Йорк, розгерметизувалися в хорошiй компанiї i серед хороших iсторiй. Саме мiсто святкувало разом iз ними, хоча бiльшiсть його мешканцiв нiколи не знали чому. Вiдчуття карнавалу просочило повiтря. У темрявi, а потiм на сходi сонця життя тривало.
  
  З настанням нового дня команда розiйшлася, повернувшись у готельнi номери та домовившись зустрiтися вдень.
  
  "Готовий боротися в iнший раз?" Даль позiхнув Дрейку, коли вони вийшли свiжого, нового ранку.
  
  "Поруч з тобою?" Дрейк подумав про те, щоб пожартувати над шведом, а потiм згадав усе, через що вони пройшли. Не тiльки сьогоднi, але й з того дня, як вони зустрiлися.
  
  "Завжди", - сказав вiн.
  
  
  КIНЕЦЬ
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Девiд Ледбiтер
  Кiстки Одiна
  
  
  ПРИСВЯЧЕННЯ
  
  
  Я хотiв би присвятити цю книгу своїй дочцi,
  
  Кiра,
  
  обiцяє стримати,
  
  i ще багато миль попереду.
  
  I всiм, хто колись пiдтримував мене у моєму письменствi.
  
  
  Частина 1
  Я нiколи не хотiв розпочинати вiйну...
  
  
  ОДИН
  
  
  
  ЙОРК, Англiя
  
  
  Темрява вибухнула.
  
  "Це воно". Метт Дрейк перевiв погляд на видошукач i спробував не звертати уваги на видовище i сфотографувати зображення, коли дивовижно одягнена модель кралася котячою дорiжкою до нього.
  
  Нелегко. Але вiн був професiоналом, чи принаймнi намагався ним бути. Нiхто нiколи не казав, що перехiд вiд солдата SAS до цивiльного буде легким, i вiн боровся останнi сiм рокiв, але фотографiя, здавалося, торкнулася потрiбну струну.
  
  Особливо сьогоднi ввечерi. Перша модель помахала рукою i злегка гордо усмiхнулася, а потiм плавно пiшла пiд гуркiт музики та схвальнi вигуки. Дрейк продовжував клацати камерою, коли Бен, його двадцятирiчний мешканець, почав кричати йому у вухо.
  
  "У програмi йдеться, що це була Мiлла Янкович. Здається, я чув про неї! Цитую: 'шикарна дизайнерська модель Фрея'. Вау, це Брiджiт Холл? Важко сказати, пiд усiм цим спорядженням вiкiнгiв.
  
  Дрейк проiгнорував коментар i продовжив свою гру, частково тому, що не був упевнений, що його юний друг, так би мовити, смикає його за ниточку. Вiн зобразив живi образи котячої ходи та розрiзнену гру свiтла в натовпi. Моделi були одягненi у костюми вiкiнгiв, з мечами та щитами, шоломами та рогами - ретро-костюми, розробленi всесвiтньо вiдомим дизайнером Абелем Фреєм, який на честь вечора доповнив моду нового сезону скандинавським бойовим костюмом.
  
  Дрейк переключив свою увагу на голову котячої прогулянки та об'єкт сьогоднiшнього святкування - нещодавно знайдену релiквiю, амбiтно названу "Щит Одiна". Нещодавно виявлений щит, який здобув широке визнання в усьому свiтi, вже був проголошений найбiльшою знахiдкою в скандинавськiй мiфологiї i датувався задовго до початку iсторiї вiкiнгiв.
  
  Дивно, сказали експерти.
  
  Таємниця, що послiдувала за цим, була величезною i iнтригуючою i привернула увагу всього свiту. Цiннiсть Щита тiльки зросла, коли вченi приєдналися до рекламного цирку пiсля того, як у його складi виявили якийсь несекретний елемент.
  
  Ботанiки, якi прагнуть своїх п'ятнадцяти хвилин слави, цинiчна сторона його особистостi заговорила. Вiн струсив це. Як би вiн не боровся з цим, цинiзм, який став частиною його, коли вiн овдовiв, розцвiтав подiбно до отруйної троянди щоразу, коли вiн втрачав пильнiсть.
  
  Бен потягнув Дрейка за руку, рiзко перетворивши свою художню композицiю на знiмок повного мiсяця.
  
  "Упс". Вiн розсмiявся. "Пробач, Метт. Це дуже смачно. Якщо не брати до уваги музики, ... це лайно. Вони могли б найняти мою групу за кiлькасот фунтiв. Ти можеш повiрити, що Йорку вдалося отримати щось таке приголомшливе, як це?
  
  Дрейк помахав своєю камерою у повiтрi. "Чесно? Нi. Вiн знав мiську раду Йорка з їхнiми уявленнями. Майбутнє у минулому, так кажуть. "Але послухай, Йорк платить твоєму домовласнику кiлька фунтiв за те, щоб вiн фотографував моделей, а не небо в вереснi. I твiй гурт - лайно. Отже, остигни.
  
  Бен закотив очi. "Дермо? Стiна Сну навiть зараз розглядає мм ... численнi пропозицiї, мiй друже."
  
  "Просто намагаюся зосередитися на добрих моделях". Дрейк насправдi був зосереджений на Щитi, освiтленому вогнями котячої ходи. Вiн складався з двох кiл, внутрiшнiй з яких був покритий чимось схожим на стародавнi зображення тварин, а зовнiшнiй являв собою сумiш символiв тварин.
  
  Дуже мiстично, подумав вiн. Вiдмiнно пiдходить для заговорених фруктiв та горiхiв.
  
  "Мiло", - прошепотiв вiн, коли повз проходила модель, i вiн вловив контраст молодостi з вiком на цифровiй плiвцi.
  
  Дорiжка для кiшок була швидко встановлена поряд iз знаменитим центром Йорвiк в Йорку - музеєм iсторiї вiкiнгiв - пiсля того, як Шведський музей нацiональних старовин надав короткий кредит на початок вересня. Важливiсть заходу зросла у геометричнiй прогресiї, коли суперзiрковий дизайнер Абель Фрей запропонував профiнансувати захiд iз вигулу кiшок на честь вiдкриття виставки.
  
  Iнша модель ходила iмпровiзованими плитками з виразом обличчя кiшки, що шукає свою щовечiрню миску вершкiв. Болван, цинiзм знову пiднявся. Це була гребана парадигма зiрки, якiй судилося з'явитися в майбутнiй програмi реалiтi-шоу "знаменитостi", i про неї писатимуть у Твiттерi та Фейсбуцi мiльйон п'ючих пиво i курцiв по десять штук на день iдiотiв.
  
  Дрейк моргнув. Вона все ще була чиєюсь дочкою.
  
  Прожектори оберталися та прокреслювали нiчне небо. Яскраве свiтло вiдбивалося вiд вiтрини магазину до вiтрини, руйнуючи невелику художню ауру, яку вдалося створити Дрейку. Танцювальна музика Cascada, що вiдволiкає, атакувала його вуха. Господи, подумав вiн. У Боснiї почуттям було легше, нiж у цьому.
  
  Натовп зростав. Незважаючи на роботу, йому потрiбен час, щоб оглянути обличчя навколо нього. Пари та сiм'ї. Дизайнери-натурали та геї, якi сподiваються хоч миттєво побачити свого кумира. Люди в маскарадних костюмах, що доповнюють атмосферу карнавалу. Вiн усмiхнувся. За загальним визнанням, у цi днi бажання бути настороже притупилося - бойова готовнiсть армiї пройшла, - але вiн все ще вiдчував деякi старi вiдчуття. У збоченому розумiннi вони набралися сил з того часу, як Елiсон, його дружина, померла двома роками ранiше пiсля того, як поїхала вiд нього, зла, з розбитим серцем, заявивши, що вiн, можливо, i пiшов iз SAS, але SAS нiколи не кине його. Що, чорт забирай, це взагалi означало?
  
  Час ледь торкнувся болю.
  
  Чому вона розбилася? Це було погане вiдбиття на дорозi? Невiрне судження? Сльози у її очах? Навмисний? Вiдповiдь, яка вiчно вислизатиме вiд нього; жахлива правда, яку вiн нiколи не впiзнає.
  
  Стародавнiй iмператив повернув Дрейка в справжнє. Щось згадалося з його армiйських днiв - далекий тук-тук, давно забутий... тепер старi спогади... тук....
  
  Дрейк струсив туман i зосередився на шоу з котячою прогулянкою. Двi моделi влаштовували iмiтацiю битви пiд щитом Одiна: нiчого вражаючого, просто рекламний матерiал. Натовп привiтав, телевiзiйнi камери дзижчали, а Дрейк клацав, як дервiш.
  
  I потiм вiн насупився. Вiн опустив камеру. Його солдатський розум, млявий, але не розкладений, вловив цей вiддалений стукiт, знову стукiт i поставив питання, якого бiса два армiйських вертольоти наближаються до мiсця подiї.
  
  "Бiн", - обережно сказав вiн, ставлячи єдине запитання, яке спало йому на думку, - "пiд час твого дослiдження ти чув про якихось несподiваних гостей сьогоднi ввечерi?"
  
  "Вау. Я не думав, що це ти помiтив. Ну, у твiттерi писали, що Кейт Мосс може з'явитися.
  
  "Кейт Мосс?"
  
  Два вертольоти, звук, який тренований слух безпомилково розпiзнає. I не лише гелiкоптери. Це були штурмовi гелiкоптери Apache.
  
  Потiм почалося справжнє пекло.
  
  Гелiкоптери промайнули над головою, зробили коло i почали синхронно зависати. Натовп захоплено вiтав, чекаючи чогось особливого. Всi очi та камери звернулися до нiчного неба.
  
  Бен вигукнув: "Вау ..." Але потiм задзвонив його мобiльний. Його батьки та сестра постiйно дзвонили, i вiн, сiмейний хлопець iз золотим серцем, завжди вiдповiдав.
  
  Дрейк звик до коротких сiмейних перерв. Вiн уважно оглянув позицiї гелiкоптерiв, повнiстю зарядженi ракетнi вiдсiки, 30-мiлiметрову ланцюгову гармату, яка явно розмiщена пiд передньою частиною фюзеляжу лiтакiв, i оцiнив ситуацiю. Чорт...
  
  Потенцiал для повного хаосу. Захоплений натовп був забитий на маленькiй площi, оточенiй магазинами, з трьома вузькими виходами. У Бена i в нього був лише один вибiр, якщо... коли... почалася тиснява.
  
  Вирушайте прямо на котячу прогулянку.
  
  Без попередження десятки мотузок зiсковзнули з другого вертольота, який, як тепер зрозумiв Дрейк, має бути гiбридом Apache: машиною, модифiкованою для розмiщення кiлькох членiв екiпажу.
  
  Люди в масках спустилися по рядах, що колишалися, зникаючи за котячою ходою. Дрейк помiтив зброю, пристебнуту до їхнiх грудей, коли по натовпу почала поширюватися насторожена тиша. Останнiми голосами були дитячi, якi запитували чому, але невдовзi навiть вони стихли.
  
  Потiм ведучий "Апач" випустив ракету "Хеллфайр" по одному з порожнiх магазинiв. Пролунало шипiння, нiби мiльйон галонiв пари вирвався назовнi, потiм рев, подiбний до зустрiчi двох динозаврiв. Вогонь, скло та уламки цегли розлетiлися високо площею.
  
  Бен у шоцi впустив свiй мобiльний i кинувся за ним. Дрейк почув, як крики наростають подiбно до приливної хвилi, i вiдчув, як натовпом опанував iнстинкт мафiозi. Не роздумуючи жодної секунди, вiн схопив Бена i перекинув його через перила, потiм перестрибнув через себе. Вони приземлилися поруч iз котячою дорiжкою.
  
  Пролунав звук ланцюгової рушницi апача, глибокий i смертоносний, його пострiли пролетiли над натовпом, але все ще викликали чисту панiку.
  
  "Ben! Тримайся ближче до мене". Дрейк помчав навколо пiднiжжя дорiжки для котiв. Декiлька моделей нахилилися, щоб допомогти. Дрейк пiдвiвся на ноги i озирнувся на вируючу масу людей, що панiчно бiжать до виходiв. Десятки людей дерлися на котячу дорiжку, їм допомагали моделi та персонал. Зляканi крики пронизували повiтря, викликаючи поширення панiки. Вогонь висвiтлив темряву, i важкий стукiт вертолiтних гвинтiв заглушив велику частину шуму.
  
  Знову задзвенiв ланцюговий кулемет, посилаючи важкий свинець у повiтря з кошмарним звуком, який нiде й нiколи не повинен чути жоден мирний мешканець.
  
  Дрейк обернувся. Моделi зiщулилися за його спиною. Щит Одiна був перед ним. Пiдкоряючись iмпульсу, вiн ризикнув зробити кiлька знiмкiв якраз у той момент, коли з-за лаштункiв з'явилися солдати в куленепробивних куртках. Першою турботою Дрейка було зайняти позицiю мiж Беном, моделями та солдатами, але вiн продовжував клацати, звужуючи видошукач.
  
  Iншою рукою вiн вiдштовхнув свого молодого мешканця ще далi.
  
  "Гей!"
  
  Один iз солдатiв дивився на нього i погрозливо змахнув своїм автоматом. Дрейк придушив почуття зневiри. Такi речi не вiдбувалися в Йорку, у цьому свiтi. Йорк був туристами, любителями морозива та американськими одноденними екскурсiями. Це був лев, якому нiколи не дозволяли гарчати, навiть коли правив Рим. Але це було безпечно, i це було розсудливо. Це було мiсце, яке Дрейк вибрав, щоб втекти вiд чортової SAS в першу чергу.
  
  Щоб бути зi своєю дружиною. Щоб уникнути... лайна!
  
  Солдат раптово опинився перед його обличчям. "Дай менi це!" вiн кричав iз нiмецьким акцентом. "Вiддай це менi!"
  
  Солдат кинувся до камери. Дрейк рубав його по передплiччю i вивернув його кулемет. Обличчя солдата висвiтлилося здивуванням. Дрейк непомiтно передав Бену камеру рухом, яким би пишався будь-який нью-йоркський метрдотель. Чув, як вiн тiкав швидким кроком.
  
  Дрейк направив автомат на пiдлогу, коли ще троє солдатiв попрямували до нього.
  
  "Ти!" Один iз солдатiв пiдняв свою зброю. Дрейк напiвзакрив очi, але потiм почув хрипкий крик.
  
  "Почекай! Мiнiмальнi втрати, iдiот. Ти справдi хочеш холоднокровно застрелити когось на нацiональному телебаченнi?
  
  Новий солдат кивнув Дрейковi. "Вiддай менi камеру". У його нiмецькiй вимовi чулася ледача гугнявiсть.
  
  Дрейк подумав про план Б i дозволив пiстолету з гуркотом упасти на пiдлогу. "У мене їх немає".
  
  Командир кивнув своїм пiдлеглим. "Перевiр його".
  
  "Там був хтось ще ..." перший солдат пiдняв свiй пiстолет, виглядаючи збентеженим. "Вiн ... вiн пiшов."
  
  Командир ступив прямо в обличчя Дрейковi. "Поганий хiд".
  
  Дуло пригорнулося до його чола. Його бачення було заповнене сердитою нiмецькою i слиною, що летить. "Перевiр його!"
  
  Поки вони обшукували його, вiн спостерiгав за органiзованою крадiжкою Щита Одiна пiд керiвництвом чоловiка, який нещодавно прибув у масцi, одягненого в бiлий костюм. Дещо демонстративно вiн помахав рукою i почухав голову, але нiчого не сказав. Щойно Щит був надiйно захований, чоловiк махнув рацiєю у напрямку Дрейка, явно привертаючи увагу командира.
  
  Командир приклав свою рацiю до вуха, але Дрейк не зводив очей iз людини у бiлому.
  
  "До Парижа", - одними губами промовив чоловiк. "Завтра о шостiй".
  
  Тренування SAS, розмiрковував Дрейк, все ще стали в нагодi.
  
  Командир сказав, "Так". I знову опинився перед обличчям Дрейка, розмахуючи своїми кредитними картками та посвiдченнями фотографа. "Удачливий клацат", - лiниво простяг вiн. "Бос каже, що втрати мiнiмальнi, тому ти живий. "Але, - вiн помахав гаманцем Дрейка, - у нас є твоя адреса, i якщо ти проговоришся", - додав вiн, блиснувши усмiшкою холоднiше мошонки бiлого ведмедя, - "неприємностi самi тебе знайдуть".
  
  
  ДВОЕ
  
  
  
  ЙОРК, Англiя
  
  
  Пiзнiше вдома Дрейк пригостив Бена фiльтрованою кавою без кофеїну i приєднався до неї, щоб подивитися репортаж про нiчнi подiї.
  
  Щит Одiна був вкрадений, тому що мiсто Йорк просто не було готове до такого жорстокого нападу. Справжнiм дивом було те, що нiхто не помер. Гарячi гелiкоптери були знайденi за багато миль звiдси, кинутi там, де сходилися три автостради, їхнi пасажири давно пiшли.
  
  "Зiпсував шоу Фрея", - сказав Бен, частково серйозно. "Моделi вже упакованi та пiшли".
  
  "Чорт, i я змiнив постiльну бiлизну. Що ж, я певен, що Фрей, Прада та Гуччi виживуть".
  
  "Стiна Сну зiграла б крiзь усе це".
  
  "Знову знiмався у сiмейному фiльмi "Титанiк"?"
  
  "Це нагадало менi - вони вiдрiзали мого батька на серединi потоку".
  
  Дрейк наповнив свiй кухоль. "Не хвилюйся. Вiн передзвонить хвилини через три або близько того.
  
  "Приколюєшся, Крастi?"
  
  Дрейк похитав головою i засмiявся. "Нi. Ти просто надто молодий, щоб зрозумiти."
  
  Бен жив у Дрейка вже близько дев'яти мiсяцiв. За кiлька мiсяцiв вони перетворилися з незнайомцiв на добрих друзiв. Дрейк субсидував оренду Бена в обмiн на його пiзнання у фотографiї - молода людина була на шляху до здобуття вищої освiти - i Бен допомагав, дiлячись усiм. захоплення.
  
  Бен поставив свiй кухоль. "На добранiч, приятелю. Думаю, я пiду зателефоную сестрi".
  
  "Нiч".
  
  Дверi зачинилися, i Дрейк якийсь час невидяче дивився Sky News. Коли з'явилося зображення щита Одiна, вiн повернувся до теперiшнього часу.
  
  Вiн узяв камеру, яка давала йому кошти для iснування, засунув карту пам'ятi в кишеню, маючи намiр переглянути знiмки завтра, а потiм попрямував до комп'ютера, що дзижчить. Передумавши, вiн зупинився, щоб перевiрити ще раз дверi i вiкна. Цей будинок був надiйно захищений багато рокiв тому, коли вiн все ще служив у армiї. Йому подобалося вiрити в елементарне благо кожної людської iстоти, але вiйна навчила тебе одному - нiколи нi за що не довiряти слiпо. Завжди майте план та запасний варiант - план Б.
  
  Минуло сiм рокiв, i тепер вiн знав, що менталiтет солдата його нiколи не покине.
  
  Вiн погуглив 'Один' i 'Щит Одiна'. Зовнi вдома пiднявся вiтер, носячись по карнизах i завиваючи, як iнвестицiйний банкiр, чий бонус був обмежений чотирма мiльйонами. Незабаром вiн зрозумiв, що Щит був великою новиною. Це була велика археологiчна знахiдка, найбiльша за всю iсторiю Iсландiї Деякi типи з Iндiани Джонса збилися з протореної дороги, щоб дослiдити древнiй крижаний потiк, через кiлька днiв вони розкопали Щит, але потiм один з найбiльших вулканiв Iсландiї почав гуркотiти, i подальшi дослiдження довелося вiдкласти.
  
  Той самий вулкан, розмiрковував Дрейк, який нещодавно надiслав хмару попелу Європою, порушивши повiтряне сполучення i свята людей.
  
  Дрейк потягував каву i слухав виття вiтру. Камiнний годинник пробив опiвночi. Погляд на величезну кiлькiсть iнформацiї, наданої Iнтернетом, сказав йому, що Бен надасть цьому бiльше сенсу, анiж вiн мiг. Бен був як будь-який студент - здатний швидко розiбратися у тiй кашi, яка з'явилася разом iз технологiєю. Вiн прочитав, що щит Одiна прикрашало безлiч химерних малюнкiв, всi з яких вивчалися знавцями пiдвалiв, i що Дж.Р.Р. Толкiн заснував свого мандрiвного чарiвника Гендальфа на образi Одiна.
  
  Випадковий матерiал. Символи або iєроглiфи, якi оточували зовнiшнiй бiк щита, вважалися давньою формою Прокляття Одiна:
  
  
  Рай i Пекло - це лише тимчасове незнання,
  
  Це Безсмертна Душа, яка схиляється до Правильного чи Неправильного.
  
  
  Не iснувало сценарiю, який пояснював прокляття, але все одно вiрили в його справжнiсть. Принаймнi це приписувалося вiкiнгам, а не Одину.
  
  Дрейк вiдкинувся на спинку стiльця i пробiг по подiях ночi.
  
  Одна рiч волала до нього, але водночас змушувала його задуматися. Хлопець у бiлому одними губами сказав: "До Парижа, завтра о шостiй". Якщо Дрейк пiде цим шляхом, вiн може наразити на небезпеку життя Бена, не кажучи вже про свою власну.
  
  Громадянський чоловiк пропустив би це повз вуха. Солдат мiркував би так, що йому вже загрожували, що їхнi життя вже були в небезпецi, i будь-яка iнформацiя була гарною iнформацiєю.
  
  Вiн погуглив: Один + Парiс.
  
  Один смiливий запис кинувся йому в очi.
  
  Кiнь Одiна, Слейпнiр, був виставлений у Луврi.
  
  Кiнь Одина? Дрейк почухав потилицю. Для Бога цей хлопець претендував на деякi дуже матерiальнi речi. Дрейк вiдкрив домашню сторiнку Лувру. Здавалося, скульптуру легендарного коня Одiна було виявлено багато рокiв тому в горах Норвегiї. Наслiдували iншi iсторiї. Дрейк незабаром настiльки захопився численними iсторiями про Одiна, що майже забув, що насправдi Вiн був Богом вiкiнгiв, просто мiфом.
  
  Лувр? Дрейк прожував це. Вiн допив свою каву, вiдчуваючи втому, i вiдсунувся вiд комп'ютера.
  
  Наступного моменту вiн уже спав.
  
  
  * * *
  
  
  Вiн прокинувся вiд звуку жаби, що квакає. Його маленький вартовий. Ворог мiг чекати сигналу тривоги або появи собаки, але вiн нiколи б не запiдозрив маленьку зелену прикрасу, що примостилася поруч iз вiдром для смiття на колiщатках, а Дрейк був привчений спати чуйно.
  
  Вiн заснув за комп'ютерним столом, обхопивши голову руками; тепер вiн миттєво прокинувся i прослизнув у темний коридор. Заднi дверi загримiли. Скло розбилося. Минуло лише кiлька секунд, як квакнула жаба.
  
  Вони були всерединi.
  
  Дрейк нахилився нижче рiвня очей i побачив, як увiйшли двоє чоловiкiв, якi тримали автомати грамотно, але трохи неохайно. Їхнi рухи були чистими, але не витонченими.
  
  Немає проблем.
  
  Дрейк чекав у тiнi, сподiваючись, що старий солдат у ньому не пiдведе його.
  
  Увiйшли двоє, передова група. Це показало, що хтось знав, що робив. Повна стратегiя Дрейка у цiй ситуацiї була спланована багато рокiв тому, коли менталiтет солдата був ще сильним та експериментальним, i йому просто нiколи не доводилося її змiнювати. Тепер це переорiєнтувалося у його свiдомостi. Коли морда першого солдата висунулась iз кухнi, Дрейк схопив її, смикнув до себе, потiм повернув назад. У той же час вiн ступив до свого супротивника i розвернувся, ефективно вириваючи пiстолет i опинившись за чоловiком.
  
  Другий солдат був захоплений зненацька. Це було все, що потрiбно. Дрейк вистрiлив без мiлiсекундної паузи, потiм розвернувся i застрелив першого солдата, перш нiж другий встиг впасти на колiна.
  
  Бiжи! Вiн подумав. Швидкiсть була зараз усiм.
  
  Вiн вибiг сходами, вигукуючи iм'я Бена, потiм випустив автоматну чергу через плече. Вiн дiстався сходового майданчика, знову крикнув, потiм з розбiгу врiзався у дверi Бена. Воно урвалося. Бен стояв у своїх боксерських трусах, з мобiльником у руцi, на його обличчi був написаний непiдробний жах.
  
  "Не хвилюйся", - пiдморгнув Дрейк. "Повiр менi. Це моя iнша робота".
  
  На його честь, Бен не ставив запитань. Дрейк зосередився щосили. Вiн вiдключив початковий люк на горище в будинку, а потiм установив другий у цiй кiмнатi. Пiсля цього вiн укрiпив дверi спальнi. Це не зупинило б рiшучого ворога, але, безперечно, сповiльнило б його.
  
  Все це є частиною плану.
  
  Вiн замкнув дверi на засув, переконавшись, що вбудованi бруси крiпляться до посиленої рами, потiм спустив сходи на горище. Бен вистрiлив першим, Дрейк секундою пiзнiше. Простiр лофта був великий i застелений килимами. Бен просто стояв i роззявив рота. Весь простiр стiни зi сходу на захiд займали великi книжковi шафи, зробленi на замовлення, переповненi компакт-дисками та старими касетними коробками.
  
  "Це все твоє, Метт?"
  
  Дрейк не вiдповiв. Вiн пiдiйшов до купи коробок, за якими ховалися дверi, досить високi, щоб через неї можна було пролiзти; дверi, якi вели на дах.
  
  Дрейк перевернув коробку на килимi. Випав повнiстю запакований рюкзак, який вiн закрiпив на плечах.
  
  "Одяг?" Прошепотiв Бен.
  
  Вiн поплескав по рюкзаку. "Достав їх".
  
  Коли Бен глянув незрозумiло, Дрейк зрозумiв, наскiльки той був наляканий. Вiн зрозумiв, що надто легко перетворився назад на того хлопця з SAS. "Одяг. Мобiльнi телефони. Грошi. Паспорти. I-Pad. Iдентифiкацiя".
  
  Чи не згадував пiстолет. Кулi. Нiж...
  
  "Хто робить це, Метт?"
  
  Знизу долинув гуркiт. Їхнiй невiдомий ворог стукає у дверi спальнi Бена, можливо, тепер розумiючи, що вони недооцiнили Дрейка.
  
  "Пора йти".
  
  Бен повернувся без жодного виразу i виповз у нiч, що продувається вiтрами. Дрейк пiрнув за ним i, кинувши останнiй погляд на стiни, заставленi компакт-дисками та касетами, зачинив дверi.
  
  Вiн пристосував дах, як мiг, не привертаючи увагу людей. Пiд приводом встановлення нового ринви вiн встановив дорiжку шириною в три фути, яка проходила по всiй довжинi його даху. Проблема виникла б за його сусiда.
  
  Вiтер смикав їх нетерплячими пальцями, коли вони перетинали ненадiйний дах. Бен ступав обережно, босi ноги ковзали i здригалися на бетонних плитках. Дрейк мiцно тримав його за руку, шкодуючи, що вони не мали часу знайти його кросiвки.
  
  Потiм сильний порив вiтру з виттям промайнув над трубою, ударив Бена прямо в обличчя i вiдкинув його, спотикаючись, до краю. Дрейк iз силою вiдсторонився, почув крик болю, але не послабив хватку. Через секунду вiн приборкав свого друга.
  
  "Недалеко", - прошепотiв вiн. "Майже прийшли, приятель".
  
  Дрейк мiг бачити, що Бен був з жахом. Його погляд кидався мiж дверима на горище i краєм даху, потiм до саду i назад. Панiка спотворила риси його обличчя. Його подих почастiшало; з такою швидкiстю вони нiколи цього не зробили б.
  
  Дрейк крадькома глянув на дверi, зiбрався з духом i повернувся до неї спиною. Якби хтось пройшов, вони побачили б його першими. Вiн узяв Бена за плечi та зустрiвся з ним поглядом.
  
  "Бiн, ти мусиш довiряти менi. Повiр менi. Я обiцяю, що допоможу тобi пройти через це".
  
  Очi Бена сфокусувалися, i вiн кивнув, все ще наляканий, але вiддає своє життя в руки Дрейка. Вiн повернувся i обережно ступив уперед. Дрейк помiтив, що з його нiг капає кров, стiкаючи в канаву. Вони перетнули дах сусiда, спустилися в його оранжерею i зiсковзнули на землю. Бен послизнувся i впав на пiвдорозi, але Дрейк виявився першим i пом'якшив бiльшу частину свого падiння.
  
  Тодi вони були на твердiй землi. У сусiднiй кiмнатi горiло свiтло, але довкола нiкого не було. Мабуть, вони чули автоматну чергу. Сподiваюся, полiцiя вже в дорозi.
  
  Дрейк мiцно обiйняв Бена за плечi i сказав: "Фантастичний матерiал. Продовжуй так само, i я дiстану тобi нову рамку для скелелазiння. Тепер ходiмо."
  
  Це був постiйний жарт. Щоразу, коли їм потрiбно було пiдняти настрiй, Бен звертався до Дрейка з промовою про його вiк, а Дрейк висмiював молодiсть Бена. Дружнє суперництво.
  
  Бен пирхнув. "Хто, чорт забирай, там нагорi?"
  
  Дрейк дивився на горище i його потаємнi дверi. Звiдти ще нiхто нiчого не витягав.
  
  "Германцi".
  
  "А?Як мiст часiв Другої свiтової вiйни через рiчку Квай нiмцiв?"
  
  Я думаю, що це були японцi. I нi, я не думаю, що це щось на зразок нiмцiв часiв Другої свiтової вiйни".
  
  Вони вже були у заднiй частинi сусiдського саду. Вони пiрнули через огорожу i протиснулися крiзь фiктивну секцiю огорожi, яку Дрейк змайстрував пiд час одного iз щорiчних свят "Стрижу".
  
  Виходимо прямо на жваву вулицю.
  
  Просто навпроти стоянки таксi.
  
  Дрейк попрямував до машин, що чекали, з думками про вбивство. Його солдатська проникливiсть знову виявилася. Як Мiккi Рурк, як Кайлi, як Гаваї-Файв-О... Це просто дрiмало, чекаючи вiдповiдного часу, щоб здiйснити своє чудове повернення.
  
  Вiн був упевнений, що єдиний спосiб захистити їх двох - це спочатку дiстатися поганого хлопця.
  
  
  ТРОЇ
  
  
  
  ПАРИЖ, ФРАНЦIЯ
  
  
  Рейс на Шарль Де Голль приземлився вiдразу пiсля 9-ї ранку того ж дня. Дрейк та Бен приземлилися нi з чим, крiм рюкзака та кiлькох предметiв з його первiсного вмiсту. На них був новий одяг, новi мобiльнi були готовi. I-pad був заряджений. Бiльшiсть готiвки зникла - вони були витраченi на транспорт. Зброя була викинута, як тiльки Дрейк визначив її призначення.
  
  Пiд час польоту Дрейк ввiв Бена в курс всього, що стосується нiмецької мови та вiкiнгiв, i попросив допомогти з дослiдженнями. Саркастичний коментар Бена був таким: "Пiф-паф - це мiй ступiнь".
  
  Дрейк схвалив таке ставлення. Грiффiни не зламалися, слава Богу.
  
  Вони вийшли з аеропорту пiд холодний паризький дощ. Бен знайшов таксi i помахав йому купленим путiвником. Як тiльки вони опинилися всерединi, вiн сказав: "Умм... Рута... Croix?Готель навпроти Лувру?"
  
  Таксi рушило з мiсця, за кермом був чоловiк, обличчя якого видавало, що їм нiчого не рухало. Готель, коли вiн з'явився через сорок хвилин, був освiжаюче нетиповим для Парижа. Там був великий вестибюль, лiфти, якi могли вмiстити бiльше однiєї людини, та кiлька коридорiв iз кiмнатами.
  
  Перш нiж вони зареєструвалися, Дрейк скористався банкоматом у вестибюлi, щоб зняти грошi, що залишилися - близько п'ятисот євро. Бен насупився, але Дрейк заспокоїв його, пiдморгнувши. Вiн знав, про що думав його розумний друг.
  
  Електронне спостереження та фiнансовi слiди.
  
  Вiн заплатив за одну кiмнату кредитною карткою, а потiм придбав кiмнату навпроти готiвки. Опинившись нагорi, вони обоє увiйшли до "касової" кiмнати, i Дрейк встановив спостереження.
  
  "Наш шанс убити кiлькох зайцiв одним пострiлом", - сказав вiн, спостерiгаючи, як Бен окидає кiмнату критичним поглядом.
  
  "А?" - Запитав я.
  
  "Ми бачимо, наскiльки вони гарнi. Якщо вони прийдуть незабаром, це добре, i, ймовiрно, неприємностi. Якщо вони цього не зроблять, що ж, це також важливо знати. I ти маєш шанс витягнути свою нову iграшку ".
  
  Бен увiмкнув I-pad. "Це точно вiдбудеться сьогоднi, о шостiй?"
  
  "Це обґрунтоване припущення". Дрейк зiтхнув. "Але це вiдповiдає тим небагатьом фактам, якi ми знаємо".
  
  "Хм, тодi вiдiйди вбiк, Крастi ..." Бен демонстративно хруснув пальцями. Його впевненiсть сяяла тепер, коли вiн допомагав, а не був врятований, але тодi вiн нiколи не був хлопцем дiї. Скорiше тип особистостi, що iдентифiкується на його iм'я або прiзвисько - переважно Блейки - нiколи не буває досить динамiчним, щоб заслужити на це прiзвище.
  
  Дрейк дивився в вiчко. "Тим довше це займе", - промимрив вiн. "Тим бiльше у нас шансiв".
  
  Це не зайняло багато часу. Поки Бен вiдстукував щось на I-pad, Дрейк побачив пiвдюжини здоровенних хлопцiв, що зiбралися бiля дверей навпроти. Замок був зламаний, i до кiмнати вдерлися. Через тридцять секунд команда з'явилася знову, сердито озирнулася i розiйшлася.
  
  Дрейк стиснув щелепу.
  
  Сказав Бен. "Це справдi цiкаво, Метт. Вважається, що насправдi у всьому свiтi розкидано дев'ять частин останкiв Одiна. Щит - це одне, Кiнь - iнше. Я нiколи не знав цього".
  
  Дрейк ледве чув його. Вiн зруйнував свiй мозок. Тут вони мали проблеми.
  
  Не кажучи жодного слова, вiн вiдступив вiд дверей i набрав номер на своєму мобiльному. Майже вiдразу ж на виклик було дано вiдповiдь.
  
  "Так?"
  
  "Це Дрейк".
  
  "Я вражений. Давно не бачилися, друже.
  
  "Я знаю".
  
  "Завжди знав, що ти покличеш".
  
  "Не те, що ти думаєш, Веллс. Менi потрiбне дещо".
  
  "Звичайно, ти знаєш. Розкажи менi про травень.
  
  Чорт. Уеллс перевiряв його чимось, що мiг знати тiльки вiн. Проблема була в тому, що Май був їх давнiм захопленням ще з часiв їх простою в Таїландi, до того, як вiн одружився з Елiсоном - i навiть Бен не повинен був чути цi бруднi подробицi.
  
  "Друге iм'я - Ширану. Розташування - Пхукет. Тип - хм... екзотичний..."
  
  Вуха Бена посмикувалися. Дрейк прочитав це мовою його тiла так само ясно, як вiн мiг прочитати брехню полiтика. Вiдкритий рот був пiдказкою.
  
  Дрейк майже мiг чути смiх у голосi Уеллса. "Екзотика? Це найкраще, що ти можеш зробити?
  
  "На даний момент так".
  
  "Там хтось є?"
  
  "Дуже подобається".
  
  "Попався. Гаразд, друже, чого ти хочеш?
  
  "Менi потрiбна правда, Веллс. Менi потрiбна сира iнформацiя, яку заборонено транслювати в новинах та Iнтернетi. Про те, що щит Одiна був вкрадений. Про нiмцiв, якi вкрали це. Особливо нiмцiв. Дана iнформацiя SAS. Менi треба знати, що дiється насправдi, приятелю, а не публiчному зливанню ".
  
  "У тебе неприємностi?"
  
  "Великi". Ти не брешеш своєму командиру, колишньому чи нi.
  
  "Потрiбна допомога?"
  
  "Поки немає".
  
  Ти заробив руку, Дрейк. Просто скажи слово, та SAS твої ".
  
  "Я зроблю".
  
  "Добре. Дай менi дещо. I, до речi, ти все ще кажеш собi, що ти був простим старим SAS?
  
  Дрейк вагався. Термiн "старий добрий SAS" навiть не повинен iснувати. "Це прийнятний термiн для пояснення, от i все".
  
  Дрейк вимкнувся. Просити свого колишнього командира допомоги було нелегко, але безпека Бена пересилила всяке почуття гордостi. Вiн ще раз перевiрив око, побачив порожнiй коридор, а потiм пiдiйшов i сiв поруч iз Беном.
  
  "Ти кажеш, дев'ять частин Одiна? Що, чорт забирай, це означає?
  
  Бен швидко пiшов зi сторiнки Facebook своєї групи, пробурмотiвши, що у них з'явилося два новi запити у друзi, яких тепер стало сiмнадцять.
  
  Вiн мить вивчав Дрейка. "Отже, ти колишнiй капiтан SAS та фанатик касет. Це дивно, друже, якщо ти не заперечуєш, що я говорю."
  
  "Зосередься, Бене. Що в тебе є?"
  
  "Що ж... Я йду слiдом цих дев'яти частин Одiна. Здається, що дев'ять - це особлива кiлькiсть у скандинавськiй мiфологiї. Один був саморозiп'ятий на чомусь, званому Свiтовим Деревом, дев'ять днiв i дев'ять ночей, постився, з списом у боцi, як Iсус Христос, i за багато рокiв до Iсуса. Це реальна рiч, Метт. Справжнi вченi занесли це до каталогу. Можливо, це навiть та iсторiя, яка надихнула розповiдь про Iсуса Христа. Iснує дев'ять частин Одiна. Спис є третьою частиною i пов'язаний iз Свiтовим Деревом, хоча я не можу знайти жодних згадок про його мiсцезнаходження. Легендарне мiсцезнаходження Дерева знаходиться у Швецiї. Мiсце пiд назвою Апсалла.
  
  "Пригальмуй, пригальмуй. Чи говориться там щось про щитi Одина чи його коня?"
  
  Бен знизав плечима. "Лише те, що Щит був однiєю з найбiльших археологiчних знахiдок усiх часiв. I що по його краю є слова: Рай i Пекло - лише тимчасове незнання. Це Безсмертна Душа, яка схиляється до Правильного чи Неправильного. Очевидно, що це прокляття Одiна, але нiхто на пам'ятi живих нiколи не мiг зрозумiти, чого воно прагне.
  
  "Можливо, це одне з тих прокльонiв, при яких тобi просто потрiбно бути там", Дрейк посмiхнувся.
  
  Бен проiгнорував його. "Тут говориться, що Кiнь - це скульптура. Iншу скульптуру, "Вовки Одiна", зараз виставлено у Нью-Йорку".
  
  "Його вовки? Зараз?" Мозок Дрейка починав смажитися.
  
  "Вiн їхав двома вовками у битву. Очевидно.
  
  Дрейк насупився. "Чи враховано всi дев'ять частин?"
  
  Бен похитав головою. "Кiлька не вистачає, але ..."
  
  Дрейк зробив паузу. "Що?" - Запитав я.
  
  "Ну, це звучить безглуздо, але тут є фрагменти легенди, яка складається. Щось щодо об'єднання всiх частин Одiна та запуску ланцюгової реакцiї, яка призведе до кiнця свiту".
  
  "Стандартний матерiал", - сказав Дрейк. "У всiх цих стародавнiх богiв є якась байка про 'кiнець свiту', пов'язана з ними".
  
  Бен кивнув i подивився на свiй годинник. "Вiрно. Дивись. Нам, iнтернет-чарiвникам, потрiбна їжа", - вiн на секунду замислився. "Я думаю, я вiдчуваю, що скоро з'являться новi тексти групи. Круасани та Брi на пiзнiй снiданок?"
  
  "Коли в Парижi..."
  
  Дрейк прочинив дверi, озирнувся, потiм жестом запросив Бена вийти. Вiн побачив усмiшку на обличчi свого друга, але також прочитав жахливу напругу в його очах. Бен добре це приховував, але сильно борсався.
  
  Дрейк повернувся до кiмнати i склав усi їхнi речi до рюкзака. Закрiплюючи важкий ремiнь, вiн почув, як Бен сказав приглушене привiт, i вiдчув, як серце зупинилося вiд страху, лише вдруге у своєму життi.
  
  Перший був, коли Елiсон пiшла вiд нього, пославшись на цю непримиренну вiдмiннiсть - ти бiльше солдатiв, нiж чортовий табiр.
  
  Тiєї ночi. Коли нескiнченний дощ сповнив його очi сльозами, як нiколи ранiше.
  
  Вiн побiг до дверей, кожен м'яз у його тiлi був напружений i готовий, потiм побачив лiтню пару, що ледве пробиралася коридором.
  
  I Бен помiтив абсолютний жах, що наповнив очi Дрейка, перш нiж у колишнього солдата з'явився шанс замаскувати його. Дурна помилка.
  
  "Не хвилюйся". Сказав Бен з блiдою усмiшкою. "Я в порядку".
  
  Дрейк уривчасто зiтхнув i повiв їх униз сходами, постiйно настороже. Вiн перевiрив вестибюль, не побачив жодної загрози i вийшов надвiр.
  
  Де був найближчий ресторан? Вiн зробив припущення i попрямував у бiк Лувру.
  
  
  * * *
  
  
  Товстун iз Мюнхена з навичками нейрохiрурга вiдразу їх побачив. Вiн перевiрив свою фотографiчну схожiсть i за два удари серця дiзнався добре складеного, здатного йоркширця i його довговолосого придуркуватого друга i зафiксував їх у перехрестi прицiлу.
  
  Вiн змiнив позу, йому не сподобалася висока точка огляду чи бiлi трiски, якi впивались у його м'ясистi кiнцiвки.
  
  У плечовий мiкрофон вiн прошепотiв: "Тримаю їх на волосинi".
  
  Вiдповiдь була на диво миттєвою. "Убий їх зараз".
  
  
  ЧОТИРИ
  
  
  
  ПАРИЖ, ФРАНЦIЯ
  
  
  Три кулi були випущенi у швидкiй послiдовностi.
  
  Перша куля вiдбилася вiд металевої дверної рами поруч iз головою Дрейка, потiм зрикошетила вниз вулицею, потрапивши в руку лiтнiй жiнцi. Вона зiгнулася i впала, розбризкуючи в повiтрi кров у виглядi знаку питання.
  
  Вiд другого удару волосся на головi Бена стало дибки.
  
  Третiй ударився об бетон там, де вiн стояв, через наносекунду пiсля того, як Дрейк грубо схопив його за талiю. Куля вiдскочила вiд тротуару i розбила вiкно готелю за ними.
  
  Дрейк перекочувався i грубо вигулював Бена за поряд припаркованих машин. "Я тримаю тебе". Люто прошепотiв вiн. "Просто продовжуй йти". Пригнувшись, вiн ризикнув подивитись у вiкно машини i побачив рух на даху, якраз у той момент, коли вiкно розлетiлося вщент.
  
  "Дерьмова стрiлянина!" Його йоркширський акцент i армiйський сленг зробили його голос хриплiшим у мiру того, як накопичувався адреналiн. Вiн оглянув мiсцевiсть. Мирнi жителi бiгали, кричали, викликаючи рiзнi вiдволiкаючi чинники, але проблема полягала в тому, що стрiлець точно знав, де вони знаходяться.
  
  I вiн був би не один.
  
  Навiть зараз Дрейк дiзнався трьох хлопцiв, яких вiн бачив ранiше пiд час злому замкiв, що вийшли з темного "Мондео" i цiлеспрямовано попрямували до них.
  
  "Час рухатися".
  
  Дрейк провiв їх на двох машинах туди, де вiн уже помiтив молоду жiнку, що iстерично плакала у своїй машинi. На її подив, вiн прочинив її дверi i вiдчув швидкий приплив провини, побачивши її переляканий вираз.
  
  Вiн зберiгав безпристрасний вираз обличчя. "Геть".
  
  Пострiлiв, як i ранiше, немає. Жiнка виповзла, страх скував її м'язи, перетворивши їх на мертвi плити. Бен ковзнув усередину, зберiгаючи масу свого тiла якомога нижче. Дрейк поспiшив за ним, а потiм повернув ключ.
  
  Перевiвши подих, вiн увiмкнув заднiй хiд, а потiм рвонув уперед з мiсця для паркування. Гума тлiла через дорогу пiсля них.
  
  Бен закричав: "Вулиця Рiшельє!"
  
  Дрейк вильнув у очiкуваннi кулi, почув металевий дзвiн, коли вона вiдскочила вiд двигуна, потiм натиснув на акселератор. Вони пройшли повз здивованих зломщикiв на тротуарi, побачили, як вони поспiшають назад до своєї машини.
  
  Дрейк крутнув колесо праворуч, потiм лiворуч i знову лiворуч.
  
  "Вулиця Сент-Оноре". - крикнув Бен, витягаючи шию, щоб розглянути назву дороги.
  
  Вони влилися у потiк транспорту. Дрейк поспiшав, як мiг, завертаючи машину - яка, на його радiсть, виявилася Mini Cooper - у провулки та виїжджаючи з них, i пильно стежив за оглядом ззаду.
  
  Стрiлець з даху давно зник, але Mondeo повернувся туди, не вiдстаючи.
  
  Вiн повернув праворуч, а потiм ще раз праворуч, йому пощастило на свiтлофорi. Музей Лувру, знятий з лiвого боку. Це було марно: дороги були надто переповненi, свiтлофори зустрiчалися надто часто. Їм треба було забратися подалi вiд центру Парижа.
  
  "Rue De Rivoli!"
  
  Дрейк суворо насупився, дивлячись на Бена. "Якого бiса ти продовжуєш вигукувати назви вулиць?"
  
  Бен дивився на нього. "Я не знаю! Вони... вони показують це на телевiзорi! Це допомагає?"
  
  
  * * *
  
  
  "Нi!" - крикнув вiн у вiдповiдь, перекриваючи ревiння двигуна, коли вiн мчав слизькою дорогою геть вiд вулицi Рiволi.
  
  Куля зрикошетила вiд черевика. Дрейк побачив, як перехожий звалився в агонiї. Це було погано; це було серйозно. Цi люди були зарозумiлими i досить могутнiми, щоб не дбати про те, кому вони завдають бiль, i, очевидно, могли жити з наслiдками.
  
  Чому дев'ять частин Одiна були такi важливi для них?
  
  Кулi пробивали бетон та метал та залишали вiзерунки навколо Мiнi.
  
  У цей момент у Бена задзвонив мобiльний. Вiн зробив складний маневр вивертання плеча, щоб витягти його з кишенi. "Мама?"
  
  "Господи!" Дрейк тихо вилаявся.
  
  "Я гаразд, та. Ти? Як батько?"
  
  Mondeo проклав собi шлях до багажника Mini. Слiпуче свiтло фар заповнило вигляд ззаду, поряд з обличчями трьох нiмцiв, що глумилися. Ублюдкам це подобалося.
  
  Бен кивав. "А сестричка?"
  
  Дрейк спостерiгав, як нiмцi в шаленому збудженнi били по приладовiй панелi зi своїх гармат.
  
  "Нi. Нiчого особливого. Ммм... що за шум? Вiн зробив паузу. "О... Xbox".
  
  Дрейк вдавив акселератор у пiдлогу. Двигун швидко вiдреагував. Шини верещали навiть на швидкостi шiстдесят миль на годину.
  
  Наступний пострiл розбив заднє скло. Бен спустився в переднiй простiр для лазiння, не чекаючи на запрошення. Дрейк дозволив собi мить оцiнки, потiм направив Mini на порожнiй тротуар перед довгою низкою припаркованих машин.
  
  Пасажири Mondeo стрiляли необачно, кулi розбивалися про шибки припаркованих автомобiлiв, потрапляли в Mini i вiдскакували вiд нього. Через кiлька секунд вiн ударив по гальмах, з вереском розвернувся, кинув маленьку машину на 180 градусiв, потiм помчав назад тим шляхом, яким вони приїхали.
  
  Пасажирам "Мондео" були потрiбнi дорогоцiннi секунди, щоб усвiдомити, що сталося. Поворот на 180 градусiв був недбалим та небезпечним, i з жахливим хрускотом знiс двi припаркованi машини. Де, в iм'я святого, була полiцiя?
  
  Наразi вибору немає. Дрейк об'їжджав стiльки поворотiв, скiльки мiг. "Будь готовий, Бене. Ми збираємось тiкати ".
  
  Якби Бена там не було, вiн би вистояв i бився, але прiоритетом була безпека його друга. I заблукати було розумним кроком зараз.
  
  "Добре, мам, побачимось пiзнiше". Бен закрив мобiльний, знизавши плечима. "Батьки".
  
  Дрейк знову пiд'їхав на Mini до бордюру i рiзко загальмував на пiвдорозi через доглянутий газон. Перш нiж машина зупинилася, вони широко вiдчинили дверi i вистрибнули, прямуючи до довколишнiх вулиць. Вони змiшалися з доморощеними парижанами ще до того, як Mondeo з'явився на полi зору.
  
  Бен зумiв щось прохрипiти i, моргнувши, подивився на Дрейка. "Мiй герой".
  
  
  * * *
  
  
  Вони сховалися у маленькому iнтернет-кафе поряд iз мiсцем пiд назвою Harry's New York Bar. Для Дрейка це був наймудрiший хiд. Непомiтне i дешеве, це було мiсце, де вони могли продовжити свої дослiдження i вирiшити, що робити з неминучим вторгненням у Лувр, не переймаючись i не перериваючи його.
  
  Дрейк приготував кекси та каву, поки Бен входив у систему. Дрейк поки не постраждав вiд травми, але припустив, що Бен, мабуть, трохи стривожений. Солдат у ньому гадки не мав, як з ним поводитися. Друг знав, що вони мають поговорити. Тому вiн посунув їжу та пиття молодiй людинi, влаштувався в затишнiй кабiнцi i витримав його погляд.
  
  "Як у тебе справи з усiм цим лайном?"
  
  "Я не знаю". Бен сказав правду. "У мене ще не було часу усвiдомити це".
  
  Дрейк кивнув головою. "Це нормально. Що ж, коли ти це зробиш..." вiн вказав на комп'ютер. "Що в тебе є?"
  
  "Я знову зайшов на той же сайт, що й ранiше. Дивовижна археологiчна знахiдка... дев'ять фрагментiв... yada, yada, yada... ах так - я читав про вражаючу теорiю змови Одiна 'кiнець свiту'."
  
  "I я говорив..."
  
  "Це була нiсенiтниця собача. Але не обов'язково, Метт. Послухай це. Як я вже сказав, є легенда, i вона була перекладена багатьма мовами. Не лише скандинавськi. Це здається досить унiверсальним, що надзвичайно незвичайно для селян, якi вивчають такого роду речi. Тут говориться, що якщо дев'ять частин Одiна колись будуть зiбранi пiд час Рагнарека, вони вiдкриють шлях до Гробницi Богiв. I якщо ця гробниця колись буде осквернена... що ж, сiрка i все Пекло, що вирвалося на волю, - це лише початок наших проблем. Звернiть увагу, я сказав Боги?
  
  Дрейк насупився. "Нi. Як тут може бути гробниця Богiв? Вони нiколи не iснували. Рагнарека нiколи не iснувало. Це було просто норвезьке мiсце для Армагеддону."
  
  "Саме. I що, якщо це справдi iснувало?"
  
  "Отже, уявiть цiннiсть подiбної знахiдки".
  
  "Гробниця богiв? Це було б за межами всього. Атлантиди. Камелот. Eden. Вони були б нiчим, порiвняно з цим. То ти кажеш, що Щит Одiна - це лише початок?
  
  Бен вiдкусив верхiвку свого маффiна. "Я думаю, ми побачимо. Є ще вiсiм частин, на якi можна пiти, так що якщо вони почнуть зникати, " вiн зробив паузу. "Ти знаєш, Карiн - мозок сiм'ї, i сестричцi хотiлося б розiбратися у всьому цьому iнтернет-лайнi. Це все по шматочках".
  
  "Бен, я почуваюся досить винним, залучаючи тебе. I я обiцяю, що з тобою нiчого не станеться, але я не можу залучати до цього будь-кого ще. Дрейк насупився. "Цiкаво, чому чортовi нiмцi почали це робити саме зараз. Безсумнiвно, решта вiсiм частин iснували якийсь час."
  
  "Менше аналогiй iз футболом. I вони мають. Можливо, Щит був у чомусь особливим? Щось у цьому робило все iнше вартим".
  
  Дрейк згадав, що робив знiмки Щита крупним планом, але вони могли б вiдкласти це розслiдування на потiм. Вiн постукав екраном. "Тут говориться, що скульптуру Одiна "Кiнь" було знайдено в баркасi вiкiнгiв, який насправдi є головним експонатом Лувру. Бiльшiсть людей навiть не помiтили б саму скульптуру Коня, прогулюючись Лувром.
  
  "Баркас", - прочитав Бен уголос. "Це загадка сама по собi - вона побудована з колод, якi передували вiдомої iсторiї вiкiнгiв".
  
  "Зовсiм як Щит", - вигукнув Дрейк.
  
  "Знайденi в Данiї", - читав Бен далi. "I бачите тут", - вiн вказав на екран, " це фокусується на iнших частинах Одiна, про якi я згадував ранiше? Вовки в Нью-Йорку, i найкраще припущення полягає в тому, що Спис знаходиться в Упсаллi, Швецiя, випавши з тiла Одiна, коли вiн спускався зi Свiтового Древа.
  
  "Отже, це п'ять". Дрейк вiдкинувся на спинку зручного крiсла i сьорбнув каву. Навколо них iнтернет-кафе гуло вiд стриманої активностi. Тротуари зовнi були заповненi людьми, якi зигзагоподiбно прокладають свiй життєвий шлях.
  
  Бен народився зi сталевим ротом i випив половину своєї гарячої кави одним ковтком. "Тут є дещо ще", - викарбував вiн. "Боже, я не знаю. Це виглядає складно. Щось, що називається Вольва. Що означає Провидиця. "
  
  "Можливо, вони назвали машину на її честь".
  
  "Кумедно. Нi, здається, в Одiна була особлива Вельва. Зачекайте - це може зайняти деякий час.
  
  Дрейк був так зайнятий, переключаючи свою увагу мiж Беном, комп'ютером, потоком iнформацiї та пожвавленим тротуаром зовнi, що не помiтив наближення жiнки, поки вона не стала прямо поруч iз їхнiм столиком.
  
  Перш нiж вiн змiг поворухнутися, вона пiдняла руку.
  
  "Не вставайте, хлопчики", - простягла вона з американським акцентом. "Нам потрiбно поговорити".
  
  
  П'ЯТЬ
  
  
  
  ПАРИЖ, ФРАНЦIЯ
  
  
  Кеннедi Мур деякий час оцiнював цю пару.
  
  Спершу вона думала, що це нешкiдливо. Через деякий час, проаналiзувавши злякану, але рiшучу мову тiла молодого чоловiка i пильну поведiнку чувака старшого вiку, вона прийшла до висновку, що неприємностi, обставини i Диявол втягнули цих двох у нечестиву трiйцю небезпек.
  
  Вона не була полiцейським. Але вона була полiцейським у Нью-Йорку, i на цьому вiдносно маленькому островi з його величезними бетонними вежами було нелегко рости. У тебе з'явився зiр копа ще до того, як ти дiзнався, що твоя доля приєднатися до полiцiї Нью-Йорка. Згодом ти вiдточував i перераховував, але в тебе завжди були тi очi. Цей жорсткий, розважливий погляд.
  
  Навiть у вiдпустцi, з гiркотою мiркувала вона.
  
  Пiсля години, проведеної за потягуванням кави та безцiльним серфiнгом, вона нiчого не могла з собою вдiяти. Вона могла бути у вiдпустцi - що звучало для неї краще, нiж вимушена вiдпустка, - але це не означало, що полiцейський у нiй просто здався швидше, нiж британець здав свою чесноту своєї першої ночi у Вегасi.
  
  Вона бочком пiдiйшла до їхнього столу. Вимушена вiдпустка, подумала вона знову. Це вiдкрило її блискучу кар'єру у полiцiї Нью-Йорка у перспективi.
  
  Старший хлопець швидко оцiнив її, пiднявши антени. Вiн оцiнив її швидше, нiж морський пiхотинець США, оцiнив би бангкокський бордель.
  
  "Не вставайте, хлопчики", - збентежено простягла вона. "Нам потрiбно поговорити".
  
  "Американець?" сказав старший хлопець з вiдтiнком здивування. "Чого ти хочеш?"
  
  Вона проiгнорувала його. "Ти в порядку, малюк?" Вона блиснула своїм щитом. "Я полiцейський. Тепер ти будеш чесний зi мною.
  
  Старший хлопець одразу клацнув i полегшено посмiхнувся, що було дивно. Iнший моргнув збентежено.
  
  "А?" - Запитав я.
  
  Полiцейський у Кеннедi наполягав на цьому питаннi. Ти тут по своїй волi? Це було все, про що вона могла думати, щоб опинитися поряд iз ними.
  
  Молодий хлопець виглядав засмученим. "Ну, огляд визначних пам'яток - це добре, але грубий секс - це не дуже весело".
  
  Старший хлопець виглядав на подив вдячним. "Повiр менi. Тут немає жодних проблем. Приємно бачити, що деякi представники спiльноти правоохоронних органiв все ще шанують цю роботу. Я Метт Дрейк.
  
  Вiн простяг руку.
  
  Кеннедi проiгнорував це, досi не переконаний. Її розум зачепився за цю фразу, все ще поважаю роботу, i прокрутився минулого мiсяця. Зупинились там, де вони завжди зупинялися. У Калебi. Над його жорстокими жертвами. За його беззаперечне визволення.
  
  Якби тiльки.
  
  "Що ж ... спасибi, я вважаю".
  
  "Отже, ти коп з Нью-Йорка? " Молода людина доповнила нюанс пiднятими бровами, якi вiн спрямував на старшого.
  
  "Чортовськи хитрий". Метт Дрейк невимушено засмiявся. Вiн здавався впевненим у собi, i, хоча вiн сидiв невимушено, Кеннедi мiг сказати, що йому вистачило компетентностi вiдреагувати за секунду. I те, як вiн постiйно оглядав своє оточення, змусило її подумати про полiцейського. Або армiя.
  
  Вона кивнула, запитуючи, чи має вона запропонувати собi сiсти.
  
  Дрейк вказав на вiльне мiсце, водночас залишивши йому чiткий вихiд. "I ввiчливий також. Я чув, що жителi Нью-Йорка були найбiльш самовпевненими людьми у свiтi".
  
  "Мет!" Хлопець спохмурнiв.
  
  "Якщо пiд надмiрною впевненiстю ти маєш на увазi егоїстичнiсть i зарозумiлiсть, я це теж чув". Кеннедi ковзнув у кабiнку, почуваючи себе трохи нiяково. "Потiм я приїхав до Парижа i зустрiв французiв".
  
  "У вiдпустцi?"
  
  "Так менi сказали".
  
  Хлопець не наполягав, просто знову простягнув руку. "Я все ще Метт Дрейк. А це мiй мешканець, Бен.
  
  "Привiт, я Кеннедi. Я випадково почув, що ви говорили, принаймнi заголовки, я боюся. Це те, що вразило мене. I що там щодо Волкiв у Нью-Йорку?" Вона пiдняла брови, наслiдуючи Бену.
  
  "Один". Дрейк уважно вивчав її, чекаючи на реакцiю. "Знаєш щось про нього?"
  
  "Вiн був батьком Тора, чи не так? Ти знаєш, у комiксах Marvel.
  
  "Про нього у всiх новинах". Бен кивнув на комп'ютер.
  
  Останнiм часом я намагаюся триматися подалi вiд заголовкiв. Слова Кеннедi пролунали швидко, напруженi вiд болю та розчарування. Минуло мить, перш нiж вона змогла продовжити. "Отже, не так багато. Саме досить."
  
  "Звучить так, нiби ти створив кiлька".
  
  "Бiльше нiж добре для моєї кар'єри". Вона повернулася, а потiм визирнула через бруднi вiкна кафе надвiр.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк простежив за її поглядом, питаючи, чи повинен вiн пiдштовхнути її, i його очi зустрiлися з очима одного з попереднiх зломщикiв, який дивився крiзь скло.
  
  "Льмо. Цi хлопцi наполегливiшi, нiж iндiйський кол-центр ".
  
  Обличчя хлопця осяяло впiзнанням, коли Дрейк ворухнувся, але тепер Дрейк вирiшив, що йому бiльше нi до чого трахатись. Рукавички по-справжньому були знятi, i капiтан SAS повернувся. Вiн швидко рушив, схопив одне з крiсел i зi страшним гуркотом жбурнув його у вiкно. Нiмець вiдлетiв назад, звалившись на тротуар, мов мертве м'ясо.
  
  Дрейк махнув Бену убiк. "Йди з нами чи нi", - крикнув вiн Кеннедi на бiгу. "Але тримайся подалi вiд мого шляху".
  
  Вiн швидко пiдiйшов до дверей, вiдчинив їх i зупинився на випадок, коли пролунає стрiлянина. Враженi парижани стояли довкола. Туристи розбiгалися хто куди. Дрейк кинув випробувальний погляд вздовж вулицi.
  
  "Самовбивство". Вiн пiрнув назад.
  
  "Чорний хiд". Вiн поплескав Бена по плечу, i вони попрямували до стiйки. Кеннедi ще треба було зрушити з мiсця, але не потрiбно було мати аналiтичний склад розуму полiцейського, щоб зрозумiти, що цi люди потрапили в справжню бiду.
  
  "Я прикрию тебе".
  
  Дрейк пройшов повз переляканого продавця в темний коридор, уставлений коробками з кавою, цукром та паличками для перемiшування. Наприкiнцi були пожежнi сходи. Дрейк ударився об стiйку бару, потiм обережно визирнув назовнi. Пiсляполудне сонце палило очi, але берег був чистий. Що для нього означало, що десь там був лише один ворог.
  
  Дрейк жестом велiв iншим почекати, потiм цiлеспрямовано попрямував до нiмця, який чекав. Вiн не ухилився вiд удару чоловiка, але прийняв його сильно в сонячне сплетiння, не здригнувшись. Шок на обличчi його супротивника принiс йому миттєве задоволення.
  
  "Кизьки цiляться в сплетiння". Прошепотiв вiн. Досвiд навчив його, що тренована людина завдасть удару в одну з очевидних точок тиску на тiлi i зробить паузу для ефекту, тому Дрейк роздiлив бiль - як його нескiнченно вчили - i подолав його. Вiн зламав хлопцю нiс, розтрощив щелепу i майже звернув шию двома ударами, а потiм залишив його розпростертим на тротуарi, не зменшуючи кроку. Вiн махнув iншим уперед.
  
  Вони вийшли з кафе i озирнулися.
  
  Кеннедi сказав: "Мiй готель у трьох кварталах звiдси".
  
  Дрейк кивнув головою. "Чортовськи круто. Поїхали."
  
  
  ШIСТЬ
  
  
  
  ПАРИЖ, ФРАНЦIЯ
  
  
  За хвилину Бен сказав: "Почекай".
  
  "Не кажи, що тобi потрiбно в туалет, приятель, або нам доведеться купити тобi пiдгузки".
  
  Кеннедi сховав усмiшку, коли Бен почервонiв.
  
  "Я знаю, що тобi час подрiмати, старий, але вже майже час ... мм ... вiдвiдати Лувр".
  
  Чорт.Дрейк втратив рахунок часу. "Нiсенiтниця собача".
  
  "У Луврi?"
  
  "Про поворот". Дрейк помахав таксi. "Кеннедi, я поясню".
  
  "Тобi краще. Я вже був сьогоднi у Луврi."
  
  "Не для цього..." - пробурмотiв Бен, коли вони сiдали в таксi. Дрейк промовив чарiвне слово, i машина помчала. Подорож була здiйснена в тишi i тривала десять хвилин вулицями, забитими транспортом. Тротуари були не кращi, коли вони втрьох спробували гарячими слiдами дiстатися музею.
  
  Поки вони йшли, Бен ввiв Кеннедi до справи. "Хтось знайшов щит Одiна в Iсландiї. Хтось вкрав їх iз виставки в Йорку, повнiстю зiпсувавши приголомшливе шоу Фрея з котячими прогулянками".
  
  "Фрей?"
  
  "Модельєр. Хiба ти не з Нью-Йорка?
  
  "Я з Нью-Йорка, але я не великий знавець моди. I я не великий аматор, коли мене слiпо втягують у якийсь конфлiкт. Менi справдi не потрiбнi новi проблеми прямо зараз".
  
  Дрейк мало не сказав "там дверi", але в останню мить зупинив себе. Полiцейський може виявитися корисним сьогоднi ввечерi з багатьох причин, особливо зi Штатiв. Коли вони наблизилися до скляної пiрамiди, яка вiдзначала вхiд у Лувр, вiн сказав: "Кеннедi, цi люди намагалися вбити нас щонайменше тричi. Я вiдповiдаю за те, щоб цього не сталося. Тепер нам потрiбно бiльше iнформацiї про те, що, чорт забирай, тут вiдбувається, i з якоїсь причини їх цiкавить те, що, як з'ясував Бен, називається Дев'ять частин Одiна. Ми дiйсно не знаємо чому, але тут, - вiн вказав за скляну пiрамiду, знаходиться друга частина.
  
  "Вони збираються вкрасти це сьогоднi вночi", - сказав Бен, потiм додав: "Ймовiрно".
  
  "I що це за нью-йоркський ракурс?"
  
  "Там виставлено ще одну частину Одiна. Вовки. У Музеї природної iсторiї."
  
  Дрейк вивчав карту. "Здається, у Луврi зазвичай не виставляють колекцiї вiкiнгiв. Це також на правах оренди, як i те, що було в Йорку. Тут говориться, що найбiльший iнтерес представляє баркас вiкiнгiв, один iз найкращих, колись виявлених, i його вiдома погана слава".
  
  "Що це означає?" Кеннедi зупинилася на верхнiй сходинцi сходiв, наче тростина проти бурi, коли безлiч пар нiг протопали навколо неї.
  
  "Аномалiя, подана її вiком. Це передувало iсторiї вiкiнгiв".
  
  "Що ж, це цiкаво".
  
  "Я знаю. Вони виставленi на нижньому поверсi крила Денон, поряд з якимсь єгипетським... Cоптичний... Птолемiївська... нiсенiтниця собача. .нiсенiтниця собача ...неважливо. Справа ось у чому."
  
  Широкi, вiдполiрованi коридори виблискували навколо них, коли вони злилися з натовпом. Мiсцевi жителi та туристи рiзного вiку заповнили величний старий простiр i оживляли його протягом дня. Можна було тiльки здогадуватися про його схожу на гробницю, моторошну природу протягом ночi.
  
  У цей момент пролунав оглушливий гуркiт, нiби руйнувався бетонний мур. Вони зупинилися. Дрейк повернувся до Бена.
  
  "Почекай тут, Бене. Дай нам пiвгодини. Ми знайдемо тебе. Вiн зробив паузу, потiм додав: "Якщо вони евакуюються, тодi чекай якомога ближче до скляної пiрамiди".
  
  Вiн не чекав вiдповiдi. Бен цiлком усвiдомлював небезпеку. Дрейк спостерiгав, як вiн витягнув свiй мобiльний i набрав номер швидкого набору. Це була б мама, чи тато, чи сестричка. Вiн зробив знак Кеннедi, i вони обережно спустилися гвинтовими сходами на нижнiй поверх. Коли вони попрямували до зали, де розмiщувалася виставка вiкiнгiв, люди почали вибiгати. За ними клубилася густа хмара.
  
  "Бiжи!" Хлопець, що виглядав як модель Холiстера, закричав. "Там хлопцi зi зброєю всерединi!"
  
  Дрейк зупинився бiля дверей i ризикнув зазирнути усередину. Його зустрiв повний хаос. Сцена з бойовика Майкла Бея, тiльки дивнiша. Вiн нарахував вiсiм хлопцiв у камуфляжнiй формi, з масками на обличчях i автоматами, що забиралися до найбiльшого баркасу вiкiнгiв, який вiн колись бачив. Позаду них, внаслiдок акту неймовiрної нерозсудливостi, у стiнi музею була пророблена дiрка, що димить.
  
  Цi хлопцi були божевiльними. Що надавало їм їхню перевагу, так це те, що вони мали шокуючу прямоту фанатизму. Вибухати входи в будiвлi i стрiляти ракетами по натовпу, здавалося, було їхньою нормою. Не дивно, що вони переслiдували Бена та його по всьому Парижу ранiше. Автомобiльнi погонi, мабуть, були просто їхньою розвагою перед сном.
  
  Кеннедi поклав йому руку на плече i озирнувся навколо. "Боже".
  
  "Доводить, що ми на правильному шляху. Тепер нам просто потрiбно пiдiбратися ближче до їхнього командира."
  
  "Я не збираюся наближатися до жодного з цих придуркiв. " Вона вилаялася з напрочуд хорошим англiйським акцентом.
  
  "Милий. Але я маю знайти спосiб викреслити нас iз їхнього лайнового списку ".
  
  Дрейк помiтив ще бiльше цивiльних, що бiжать до виходу. Нiмцi навiть не спостерiгали за ними, просто впевнено виконували свiй план.
  
  "Давай". Дрейк прослизнув через одвiрок у кiмнату. Вони використовували експонати по периметру для прикриття та проклали свiй шлях якомога ближче до слухань, наскiльки це було безпечно.
  
  "Бий дих!" хтось наполегливо гукнув.
  
  "Щось щодо "поспiху". Дрейк сказав. "Кривавим ублюдкам доведеться дiяти швидко. Лувр, мабуть, посiдає перше мiсце у списку французьких заходiв у вiдповiдь ".
  
  Один iз германцiв прокричав щось ще й пiдняв кам'яну плиту розмiром з обiдню тацю. Вони виглядали тяжкими. Солдат кликав двох iнших, щоб тi допомогли вивантажити це з баркасу.
  
  "Явно не SAS", - прокоментував Дрейк.
  
  "Або американець", - зазначив Кеннедi. "Ранiше у мене був хлопець-морпiх, який мiг би засунути цю дрiбничку собi пiд крайню плоть".
  
  Дрейк трохи поперхнувся. "Хороша картинка. Дякую за внесок. Дивись. Вiн кивнув у бiк отвору в стiнi, де тiльки-но з'явився чоловiк у масцi, одягнений у все бiле.
  
  "Той самий хлопець, який пограбував Щит у Йорку. Ймовiрно.
  
  Чоловiк побiжно оглянув скульптуру, потiм схвально кивнув i повернувся до свого командира. "Прийшов час..."
  
  Зовнi пролунала стрiлянина. Нiмцi на секунду завмерли, мабуть, збентежено дивлячись один на одного. Потiм кiмнату прошили кулi, i всi пiрнули в укриття.
  
  У нещодавно висадженому входi з'явилося ще бiльше людей у масках. Нова сила, одягнена iнакше, нiж нiмцi.
  
  Дрейк подумав: Французька полiцiя?
  
  "Канадцы!" Один з германцiв зневажливо крикнув. "Убивай! Вбивай!"
  
  Дрейк затиснув вуха, коли дюжина кулеметiв вiдкрила вогонь одночасно. Кулi вiдрикошетили вiд людського тiла, вiд дерев'яного експонату, вiд оштукатуреної стiни. Скло розлетiлося вщент, а безцiннi експонати були розiрванi на шматки i з гуркотом посипалися на пiдлогу. Кеннедi голосно вилаялася, що, як почав розумiти Дрейк, було для неї не зовсiм "свiжим ґрунтом". "Де цi гребанi французи, чорт забирай!"
  
  У Дрейка паморочилося в головi. Канадцi?У яке збочене пекло вони потрапили тут?
  
  Експонат поруч iз ними розлетiвся на тисячу шматочкiв. Скло та шматочки дерева дощем посипалися ним на спини. Дрейк почав вiдповзати назад, тягнучи Кеннедi за собою. Баркас був зрешечений свинцем. На той час канадцi просунулися до кiмнати, i кiлька нiмцiв лежали мертвими або сiпалися. На очах Дрейка один iз канадцiв вистрiлив в упор у голову нiмця, рознiсши його мiзки по єгипетськiй теракотовiй вазi 3000-рiчної давностi.
  
  "Мiж божевiльними мисливцями за релiквiями немає кохання". Дрейк скривився. "I весь той час, що я провiв, граючи в Tomb Raider - такого нiколи не було".
  
  "Так", - Кеннедi струсила уламки скла зi свого волосся. "Але якби ти справдi грав у гру, замiсть того, щоб вирячитися на її дупу протягом сiмнадцяти годин, ти мiг би насправдi знати, що вiдбувається".
  
  Ben's forte. Чи не мої. Граємо у гру, тобто." Вiн ризикнув глянути вгору.
  
  Один iз нiмцiв намагався втекти. Вiн пiдбiг прямо до Дрейка, не помiтивши його, потiм здригнувся вiд несподiванки, коли його шлях був заблокований. "Bewegen!" Вiн пiдняв свiй пiстолет.
  
  "Так, i твої теж". Дрейк пiдняв руки.
  
  Палець чоловiка напружився на спусковому гачку.
  
  Кеннедi зробив раптовий рух убiк, примусивши увагу нiмця здригнутися. Дрейк наблизився i вдарив його лiктем у обличчя. Кулак замахнувся на голову Дрейка, але той вiдступив убiк, водночас штовхнувши солдата по колiна. Крик ледве перекрив звук кiстки, що ламається. Дрейк був на ньому через секунду, колiна сильно тиснули на його груди, що здiймалися. Швидким рухом вiн зiрвав маску солдата.
  
  I хрюкнув. "Ее. Не знаю, чого я насправдi очiкував.
  
  Свiтле волосся. Блакитнi очi. Твердi риси обличчя. Розгублений вираз обличчя.
  
  "Пiзнiше". Дрейк позбавив його свiдомостi задушливим захопленням, довiривши Кеннедi доглядати своїх товаришiв. Коли Дрейк звiв очi, битва тривала. У цей момент iнший нiмець обiгнув експонат. Дрейк вiдвiв його плечем убiк, i Кеннедi вдарив його колiном у сонячне сплетiння. Ця людина здалася швидше, нiж новий бойз-бенд на X-factor.
  
  Тепер один iз канадцiв вiдтягував скульптуру Одiна вiд мертвих i закривавлених пальцiв свого ворога. Iнший нiмець обiйшов його з флангу i атакував збоку, але канадець був гарний, скрутившись i завдавши трьох смертельних ударiв, потiм перекинув тiло через плече i повалив його на землю. Канадець тричi вистрiлив зблизька для бiльшої переконливостi, а потiм продовжив тягнути скульптуру до виходу. Навiть Дрейк був вражений. Коли канадець дiстався до своїх товаришiв, вони закричали i вiдкрили по них шквал вогню, перш нiж вiдступити по уламках, що все ще димляться.
  
  "Упсалла!" Першокласний канадець заплакав i замахнувся кулаком на нiмцiв, що вижили. Дрейк вловив зарозумiлiсть, виклик i збудження у цьому єдиному словi. Дивовижно, але жiночий голос.
  
  Потiм жiнка зробила паузу i зняла свою маску жестом абсолютної зневаги. "Упсалла!" Вона знову плакала на нiмцiв. "Будь там!"
  
  Дрейк похитнувся б, якби вже не стояв навколiшки. Вiн подумав, що в нього потрапила куля, таким був шок. Вiн упiзнав цього так званого канадця. Вiн добре знав її. Це була Алiсiя Майлз, лондонка, яка ранiше була йому рiвною у SRT.
  
  Секретна компанiя у складi SAS.
  
  Попереднiй коментар Уеллса розкрив старi спогади, якi мають залишатися похованими глибше, нiж iсторiя витрат полiтика. Ти був бiльше, нiж SAS. Чому ти хочеш це забути?
  
  Через те, що ми зробили.
  
  Алiсiя Майлз була одним iз найкращих солдатiв, яких вiн коли-небудь бачив. Жiнки в спецназi мали бути кращими за чоловiкiв, щоб просунутися хоча б наполовину так далеко. I Алiсiя пiднялася просто на вершину.
  
  Що вона робила замiшаною на все це, i говорила як фанатичка, якої, вiн знав, вона точно не була? Тiльки одне мотивувало Алiсiю грошi.
  
  Може, тому вона працювала на канадцiв?
  
  Дрейк почав повзти до справжнього виходу з кiмнати. "Отже, замiсть того, щоб викреслити нас зi списку вбитих i викрити наших ворогiв", вiн важко дихав, "тепер у нас стало бiльше ворогiв, i ми нiчого не досягли, крiм того, що ще бiльше заплутали самих себе".
  
  Кеннедi, що повзе за ним, додав: "Моє життя... у двох чортових словах".
  
  
  СIМ
  
  
  
  ПАРИЖ, ФРАНЦIЯ
  
  
  Готельний номер Кеннедi був дещо кращим, нiж той, у якому Дрейк i Бен провели пару годин.
  
  "Думав, всi ви, копи, на мiлинi", - пробурчав Дрейк, перевiряючи точки входу та виходу.
  
  "Ми є. Але коли твiй час вiдпустки практично не iснує протягом десяти рокiв, тодi, я вважаю, твiй поточний рахунок починає поповнюватися."
  
  "Це ноутбук?" Бен дiстався до нього перш, нiж на риторичне запитання було дано вiдповiдь. Вони знайшли його ховається бiля скляної пiрамiди пiсля того, як вийшли з музею, поводячи себе як ще двоє зляканих туристiв, надто наляканих, щоб пам'ятати якiсь деталi.
  
  "Чому ми не повiдомляємо французiв про те, що нам вiдомо?" Запитав Кеннедi, коли Бен вiдкрив ноутбук.
  
  "Тому що вони французи", зi смiхом сказав Дрейк, потiм посерйознiшав, коли нiхто не приєднався. Вiн сiв на край лiжка Кеннедi, спостерiгаючи за роботою свого друга. "Вибач. Французи нiчого не впiзнають. Проходження через це з ними зараз уповiльнить нас. I я думаю, що час - це проблема. Нам слiд зв'язатися iз шведами ".
  
  "Знаєш когось у шведськiй секретнiй службi?" Кеннедi пiдняв брову, дивлячись на нього.
  
  "Нi. Однак менi потрiбно зателефонувати моєму старому командиру.
  
  "Коли ти звiльнився з SAS?"
  
  "Ти нiколи не йшов з SAS". Коли Бен пiдняв очi, вiн додав: "У переносному сенсi".
  
  "Три голови мають бути кращими, нiж двi". Бен секунду дивився на Кеннедi. "Це якщо ти досi у справi?"
  
  Легкий кивок. Волосся Кеннедi впало їй на очi, i вона витратила хвилину, щоб прибрати їх назад. "Я розумiю, що iснує дев'ять частин Одiна, тому моє перше питання чому? Друге питання - що це таке?"
  
  "Ми саме з'ясовували це у кафе". Бен люто стукав по клавiатурi. "Iснує легенда, яку мiстер Крастi тут спростовує, в якiй стверджується, що iснує справжня Гробниця Богiв - буквально мiсце, де похованi всi стародавнi Боги. I це не просто давня легенда; ряд вчених обговорювали її, i за цi роки було опублiковано багато статей. Проблема в тому, " сказав Бен, протираючи очi, " що це важко читати. Вченi не славляться своєю прозовою мовою."
  
  "Прозаїчно? " з усмiшкою повторив Кеннедi. "Ти ходиш до коледжу?"
  
  "Вiн провiдний вокалiст у групi", - незворушно парирував Дрейк.
  
  Кеннедi пiдняв брову. "Тож у вас є Гробниця Богiв, яких нiколи не iснувало. Гаразд. Ну i що?"
  
  "Якщо це колись буде осквернено, свiт потоне у вогнi... i т.д. i т.п."
  
  "Я розумiю. А дев'ять частин?
  
  "Що ж, будучи зiбраними пiд час Рагнарека, вони вказують шлях до могили".
  
  "Де Рагнарек?"
  
  Дрейк штовхнув ногою килим. "Ще один вiдволiкаючий маневр. Це не мiсце. Насправдi, це серiя подiй, велика битва, свiт, очищений потоком вогню. Стихiйнi лиха. Значною мiрою - Армагеддон".
  
  Кеннедi насупився. "Отже, навiть твердолобi вiкiнги боялися апокалiпсису".
  
  Подивившись униз, Дрейк помiтив на пiдлозi свiжу, але сильно пом'яту копiю USA Today. Це було загнуте навколо заголовка - "ЗВIЛЬНЕНИЙ СЕРIЙНИЙ Вбивця вимагає ще двох".
  
  Неприємно, але не так вже й незвичайно для першої шпальти газети. Те, що змусило його кинути ще один погляд, нiби його очi були обпаленi, була фотографiя Кеннедi у виглядi полiцейського у текстi. I менший заголовок поряд з її фотографiєю - Коп не витримує - йде в самоволку.
  
  Вiн зв'язав заголовки з майже порожньою пляшкою горiлки на туалетному столику, що знеболюють на тумбочцi, вiдсутнiстю багажу, туристичних карт, сувенiрiв i маршруту.
  
  Чорт.
  
  Кеннедi говорив: "То цi нiмцi та канадцi хочуть знайти цю неiснуючу могилу, можливо, для слави? Заради багатства, що це може принести? I для цього вони повиннi зiбрати дев'ять частин Одiна у мiсцi, яке не є мiсцем. Це вiрно?"
  
  Бен скривився. "Ну, пiсня - це не пiсня, поки її не запресували на вiнiл", - як казав мiй батько. Англiйською - ми ще маємо багато роботи ".
  
  Це натяжка. "
  
  "Це бiльше схоже на це". Бен розгорнув екран ноутбука. "Дев'ять фiгур Одiна - це Очi, Вовки, Валькiрiї, Кiнь, щит i спис".
  
  Дрейк рахував. "Їх всього шiсть, малюк".
  
  "Два очi. Два вовки. Двi валькiрiї. Ага.
  
  "Який з них знаходиться в Апсаллi?" Дрейк пiдморгнув Кеннедi.
  
  Бен прокрутив деякий час, потiм сказав: "Тут говориться, що Спис пронизав бiк Одiна, коли вiн постив, висячи на Свiтовому Деревi, вiдкривши всi свої численнi секрети своєї Вольвi - його Провидицi. Послухайте iншу цитату: "поруч iз Храмом в Упсаллi є дуже велике дерево з широко розкинутими гiлками, якi завжди зеленi як взимку, так i влiтку. Що це за дерево, нiхто не знає, оскiльки iнших подiбних йому нiколи не знаходили." Їм сотнi рокiв. Свiтове Древо знаходиться - або було - в Упсаллi i займає центральне мiсце в скандинавськiй мiфологiї.Тут говориться, що навколо Свiтового Древа iснує дев'ять свiтiв.Yada... yada. поряд iз величезним попелом пiд назвою Iгдрассиль, який мiсцевi жителi вважають священним, але тепер цього бiльше немає.
  
  Вiн читав далi: "Скандинавськi хронiсти довгий час вважали Гамла-Упсаллу одним iз найстарiших i найважливiших мiсць в iсторiї Пiвнiчної Європи".
  
  "I все це там", - сказав Кеннедi. "Де будь-хто мiг це знайти".
  
  "Що ж, " сказав Бен, " все це треба пов'язати воєдино. Не варто недооцiнювати мої здiбностi, мiс, я добрий у тому, що я роблю."
  
  Дрейк кивнув на знак вдячностi. "Це так, повiр менi. Останнi шiсть мiсяцiв вiн допомагав менi прокладати собi шлях у кар'єрi фотографа".
  
  "Вам потрiбно зiбрати воєдино безлiч рiзних поем та iсторичних саг. Сага - це поема вiкiнгiв про високi пригоди. Є також щось пiд назвою Поетична Едда, написана нащадками людей, котрi знали людей, якi знали хронiстiв того часу. Там багато iнформацiї.
  
  "I ми нiчого не знаємо про нiмцiв. Не кажучи вже про канадцiв. Або чому Алiсiя Майлз - У Дрейка задзвонив мобiльний. "Пробач ... так?"
  
  "Я".
  
  "Привiт, Уеллс".
  
  "Присядь за це, Дрейк". Уеллс перевiв подих. "SGG - шведськi сили спецiального призначення, i елементи шведської армiї були вiдкликанi з усього свiту".
  
  Дрейк на мить втратив дар мови. "Ти жартуєш?"
  
  "Я не жартую з приводу роботи, Дрейку. Тiльки жiнки.
  
  "Це колись траплялося ранiше?"
  
  "Наскiльки я пам'ятаю, нi".
  
  "Вони вказують на причину?"
  
  "Боюсь, звичайна нiсенiтниця. Нiчого певного.
  
  "Що небудь ще?"
  
  Пролунав зiтхання. "Дрейк, ти справдi винен менi кiлька травневих iсторiй, приятелю. Бен досi там?"
  
  "Так, i ти пам'ятаєш Алiсiю Майлз?"
  
  "Iсус. Хто б не схотiв? Вона з тобою?
  
  "Насправдi нi. Я щойно натрапив на неї у Луврi, близько години тому."
  
  Десять секунд тишi, потiм: "Вона була частиною цього? Неможливо. Вона нiколи б не зрадила своїх".
  
  "Ми нiколи не були "її власними", або так здається".
  
  "Послухай, Дрейку, ти хочеш сказати, що вона допомогла пограбувати музей?"
  
  "Це я i є, сер. Це я. Дрейк пiдiйшов до вiкна i дивився на автомобiльнi вогнi, що миготiли внизу. "Важко переварити, чи не так? Можливо, вона зробила грошi своїм новим покликанням".
  
  Позаду вiн чув, як Бен i Кеннедi роблять нотатки про добре вiдомi i невiдомi мiсцезнаходження Дев'яти частин Одiна.
  
  Веллс важко дихав. "Алiсiя, блядь, Майлз! Скакати з ворогом? Нiзащо. Нi за що, Дрейк.
  
  "Я бачив її обличчя, сер. Це була вона.
  
  "Iсус у вiзку. Який твiй план?
  
  Дрейк заплющив очi i похитав головою. "Я бiльше не частина команди, Уеллс. У мене немає плану, чорт забирай. Менi не повинен був знадобитися план.
  
  "Я знаю. Я зберу команду, друже, i почну вивчати це з цього кiнця. Зважаючи на те, як розвиваються подiї, нам, можливо, захочеться розробити кiлька великих стратегiй. Залишайтеся на зв'язку ".
  
  Лiнiя обiрвалася. Дрейк обернувся. I Бен, i Кеннедi дивилися на нього. "Не хвилюйся", - сказав вiн. "Я не божеволiю. Що в тебе є?"
  
  Кеннедi розламала ложкою кiлька аркушiв паперу, якi вона виписала полiцейською стенографiєю. "Спис - Упсалла. Вовки - Нью-Йорк. Пiсля цього жодної зачiпки."
  
  "Ми не всi говоримо так, нiби народилися зi срiбними ложками в дупi", - огризнувся Дрейк, перш нiж змiг зупинити себе. "Добре Добре. Ми можемо мати справу лише з тим, що знаємо."
  
  Кеннедi обдарував його дивною усмiшкою. "Менi подобається твiй стиль".
  
  "Що ми знаємо, - повторив Бен, - так це те, що наступним буде Апсалла".
  
  "Питання в тому, - пробурмотiв Дрейк, " чи зможе моя Золота карта впоратися з цим?"
  
  
  ВIСIМ
  
  
  
  УПСАЛЛА, ШВЕЦIЯ
  
  
  Пiд час польоту до Стокгольма Дрейк вирiшив скористатися Кеннедi.
  
  Пiсля серiї лютих потискiв рук мiж Дрейком i Беном, нью-йоркський коп закiнчила тим, що сiла бiля вiкна, а Дрейк поруч з нею. Так менше шансiв урятуватися.
  
  "Отже", - сказав вiн, коли лiтак, нарештi, вирiвнявся, i Бен вiдкрив ноутбук Кеннедi. "Я вловлюю якусь атмосферу. Я не сую носа не в свою справу, Кеннедi, у мене просто є правило. Менi треба знати про людей, з якими я працюю".
  
  "Я повинен був знати... завжди доводиться платити за мiсце бiля вiкна, так? Скажи менi спочатку, як ця атмосфера спрацювала з Алiсiєю Майлз?
  
  "Досить добре", - визнав Дрейк.
  
  Чи може це. Що ти хочеш знати?"
  
  "Якщо це особиста проблема - нi чорта. Якщо це робота - короткий огляд."
  
  "А якщо це i те, i iнше?"
  
  "Чорт. Я не хочу пхати носа в чужi справи, правда, не хочу, але я повинна поставити Бена на перше мiсце. Я пообiцяв йому, що ми переживемо це, i я сказав би те саме тобi. Ми отримали наказ вбити нас. Єдине, в чому ти не дурний, Кеннедi, так що ти знаєш, що я маю змогу довiряти тобi, щоб ти працював зi мною над цим".
  
  Стюардеса нахилилася, пропонуючи паперовий стаканчик з написом 'Ми з гордiстю варимо каву Starbucks'.
  
  "Кофеїн". Кеннедi прийняв це з явним трiумфуванням. Вона простягла руку, торкнувшись щоки Дрейка у процесi. Вiн помiтив, що вона була одягнена в третiй невимовний брючний костюм з того часу, як вiн зустрiв її. Це сказало йому, що вона була жiнкою, якiй придiляли увагу з неправильних причин; жiнкою, що одягається скромно, щоб вписатися в те, чому вона всерйоз хотiла належати.
  
  Дрейк прихопив одну собi. Кеннедi пила хвилину, потiм заправила пасмо волосся за вухо нiжним жестом, який привернув увагу Дрейка. Потiм вона обернулася до нього.
  
  "Не твоя собача справа, насправдi, але я... Я закiнчив брудного копа. Судовий експерт. Спiймали його, коли вiн привласнював жменю доларiв на мiсцi злочину, i розповiв про це I.А. У результатi вiн одержав розтяжку. Кiлька рокiв."
  
  "В цьому немає нiчого поганого. Його колеги насрали на тебе?
  
  "Чувак, чорт, я можу впоратися. Я приймаю це iз п'яти рокiв. Що не так, що довбає мiй мозок, як довбаний дриль, так це реальнiсть, про яку ти не думаєш - що кожна з попереднiх справ цього злодiйкого ублюдка потiм ставиться пiд сумнiв. Кожен. Одинокий. Один."
  
  "Офiцiйно? Ким?
  
  "Юристами-говноїдами. Полiтиками-говноїдами. Майбутнi мери. Схибленi на славi рекламодавцi, надто заслiпленi власним невiглаством, щоб вiдрiзнити хороше вiд неправильного. Бюрократами".
  
  "Це не твоя провина".
  
  "О так! Скажiть це сiм'ям найстрашнiшого серiйного вбивцi, якого колись знав штат Нью-Йорк. Розкажiть це тринадцяти матерям i тринадцяти батькам, всiм, хто знає кожну жахливу деталь про те, як Томас Калеб убив їхнiх маленьких дочок, бо вони були присутнi на всьому його процесi в судi".
  
  Дрейк у гнiвi стиснув кулаки. "Вони збираються звiльнити цього хлопця?"
  
  Очi Кеннедi були порожнiми ямами. "Вони визволили його два мiсяцi тому. З того часу вiн знову вбивав i тепер зник.
  
  "Нi".
  
  "Все на менi".
  
  "Нi це не так. Це у системi."
  
  "Я є система. Я працюю на систему. Це моє життя".
  
  "Отже, вони вiдправили тебе у вiдпустку?"
  
  Кеннедi витерла очi. "Вимушена вiдпустка. Мiй розум уже не... той, що був. Робота вимагає ясностi щохвилини кожного дня. Ясностi, якої я просто бiльше не можу досягти".
  
  Вона повнiстю виявила своє грубе ставлення. "I що? Тепер ти щасливий? Ти можеш працювати зi мною зараз?
  
  Але Дрейк не вiдповiв. Вiн знав її бiль.
  
  Вони почули голос капiтана, який пояснював, що вони були за тридцять хвилин вiд мiсця призначення.
  
  Бен сказав: "Божевiльний. Я тiльки-но прочитав, що Валькiрiї Одiна є частиною приватної колекцiї, мiсцезнаходження невiдоме." Вiн дiстав блокнот. "Я збираюся почати записувати все це лайно".
  
  Дрейк ледве чув щось iз цього. Iсторiя Кеннедi була трагiчною, i не такою, яку йому треба було почути. Вiн поховав свої сумнiви i, не вагаючись, накрив її тремтячу руку свою.
  
  "Нам потрiбна твоя допомога в цьому", - прошепотiв вiн, щоб Бен не почув i не допитав його пiзнiше. "Я вiрю. Хороша пiдтримка необхiдна у будь-якiй операцiї".
  
  Кеннедi не могла говорити, але її коротка посмiшка говорила багато про що.
  
  
  * * *
  
  
  Пересадка на лiтак та швидкий поїзд пiзнiше, та вони наближалися до Апсалли. Дрейк спробував струсити з себе втому вiд подорожi, що затуманила його мозок.
  
  На вулицi пiсляполудневий холод привiв його до тями. Вони зупинили таксi i залiзли всередину. Бен розсiяв туман втоми, сказавши:
  
  Гамла Упсалла. Це стара Упсалла. Це мiсце, - вiн вказав на Упсаллу в цiлому, - було збудовано пiсля того, як давним-давно в Гамла-Упсаллi згорiв собор. Це, по сутi, нова Упсалла, хоч їй сотнi рокiв".
  
  "Вау", - простягнув Кеннедi. "Скiльки рокiв це робить старiй Упсаллу?"
  
  "Абсолютно вiрно".
  
  Таксi не рухалося з мiсця. Водiй тепер наполовину розвернувся. "Кургани?"
  
  "Ти мене пробач?" Голос Кеннедi звучав скривджено.
  
  "Бачиш кургани? Королiвськi кургани? Британська англiйська не допомогла.
  
  "Так". Бен кивнув. "Королiвськi кургани. Це у потрiбному мiсцi".
  
  У результатi вони вирушили до мiнi-туру Упсалле. Граючи в туриста, Дрейк не мiг змиритися з манiвцем. I з iншого боку, Saab був зручним, а мiсто вражаючим. У тi днi Апсалла була унiверситетським мiстом i дороги були забитi велосипедами. У якийсь момент їх балакучий водiй, який важко пiддається розшифровцi, пояснив, що велосипед не зупиниться для вас на дорозi. Це призвело б до тебе без роздумiв.
  
  "Нещаснi випадки". Вiн вказав руками на квiти, що прикрашають тротуари. "Багато нещасних випадкiв".
  
  По обидва боки пропливали старi будинки. Зрештою мiсто пом'якшало, i в ландшафт почала вповзати сiльська мiсцевiсть.
  
  "Добре, отже, Гамла-Апсалла зараз маленьке село, але в раннiх рекламних роликах було велике", - сказав Бен з пам'ятi. Там були похованi важливi королi. Та Один жив там якийсь час."
  
  "Це мiсце, де вiн повiсився", - згадав Дрейк легенду.
  
  "Так. Вiн принiс себе в жертву на Свiтовому Деревi, тодi як його Провидиця спостерiгала i вислуховувала всi секрети, якi вiн коли-небудь зберiгав. Мабуть, вона багато для нього означала. Вiн насупився, подумавши: "Вони, мабуть, були неймовiрно близькi".
  
  "Все це звучить як християнська сповiдь", - ризикнув Дрейк.
  
  "Але Один помер не тут?" Запитав Кеннедi.
  
  "Нi. Вiн загинув у Рагнарек разом iз синами - Тором i Фрейром."
  
  Таксi об'їхало широкий паркувальний майданчик, перш нiж зупинитися. Праворуч вторована ґрунтова стежка вела крiзь рiдкiснi дерева. "До курганiв", - сказав їхнiй водiй.
  
  Вони подякували йому та вийшли з Saab на яскраве сонячне свiтло та свiжий вiтерець. Iдея Дрейка полягала в тому, щоб розвiдати околицi та саме село, щоб подивитися, чи не вискочило щось iз дерева. Зрештою, коли так багато мiжнародних придуркiв докладають своїх добре потоканих его до того, що можна описати лише як глобальну свободу для всiх, щось має видiлятися.
  
  За деревами краєвид перетворився на вiдкрите поле, яке переривається лише десятками невеликих горбкiв i трьома великими насипами, що лежали прямо попереду. За цим, далеко, вони помiтили свiтлий дах та iншу будiвлю праворуч вiд неї, яка позначала початок села.
  
  Кеннедi зробив паузу. "Нiде немає дерев, хлопцi".
  
  Бен був поглинений своїм блокнотом. "Вони ж не збираються вивiшувати табличку зараз, чи не так?"
  
  "У тебе є iдея?" Дрейк спостерiгав за широкими вiдкритими полями у пошуках будь-яких ознак активностi.
  
  "Я пам'ятаю, як читав, що колись тут було до трьох тисяч курганiв. На сьогоднiшнiй день їх налiчується кiлька сотень. Ти знаєш, що це означає?
  
  "Вони не дуже добре їх збудували?" Кеннедi посмiхнувся. Дрейк iз полегшенням зазначив, що вона, здавалося, повнiстю зосередилася на поточнiй роботi.
  
  "У давнину було багато пiдпiльної дiяльностi. I потiм цi три 'королiвськi' кургани. У дев'ятнадцятому столiттi їх було названо на честь трьох легендарних королiв з Будинку Iнглiнгiв - Ауна, Адiля та Егiля - однiєї з найвiдомiших королiвських сiмей Скандинавiї. Але... - вiн зробив паузу, насолоджуючись собою, - там також стверджується, що в найранiшiй мiфологiї та фольклорi кургани вже iснували - i що вони були давньою даниною поваги найранiшим - первiсним - трьом Королям - чи Богам, якими ми їх знаємо зараз. Це Фрейр, Тор та Один".
  
  "Тут випадкове введення", - сказав Кеннедi. "Але ти помiтив, скiльки посилань на бiблiйнi iсторiї ми продовжуємо отримувати з усiх цих давнiх iсторiй".
  
  "Це Саги. " поправив її Бен. "Вiршi. Академiчнi doodle. Дещо, що може виявитися важливим, до курганiв прикрiплено десятки посилань на шведське слово falla, i манга fallor - не впевнений, що це означає. I, Кеннедi, хiба я десь не читав, що iсторiя Христа була дуже схожа на iсторiю за участю Зевса?"
  
  Дрейк кивнув головою. "I єгипетський бог Гор був iншим предтечею. Обидва були Богами, якi нiколи не iснували." Дрейк кивнув у бiк трьох королiвських курганiв, що видiляються на тлi плоского ландшафту. "Фрейр, Тор та Один, так? То хто ж тодi є хто, Блейкi? А?"
  
  "Поняття не маю, приятель".
  
  "Не хвилюйся, манчкiн. Ми можемо тортурами витягнути iнформацiю iз цих мешканцiв села, якщо буде потрiбно ".
  
  Вони пройшли повз кургани, розiгруючи роль трьох втомлених туристiв для вiдведення очей. Сонце палило їм у голови, i Дрейк побачив, як Кеннедi розбила свої сонячнi окуляри.
  
  Вiн похитав головою. Американцi.
  
  Потiм у Бена задзвонив телефон. Кеннедi похитала головою, вже приголомшена частотою сiмейних контактiв. Дрейк тiльки посмiхнувся.
  
  "Карiн", - радiсно сказав Бен. "Як живе моя старша сестра?"
  
  Кеннедi поплескав Дрейка по плечу. "Ведучий спiвак у групi?" - Запитала вона.
  
  Дрейк знизав плечима. "Золоте серце, от i все. Вiн зробив би тобi все, що завгодно, без скарг. Скiльки у тебе таких друзiв чи колег?
  
  Село Гамла Упсалла було мальовничим i чистим, з кiлькома вулицями, оточеними будiвлями, що не мають виходу до моря, з високими дахами, яким сотнi рокiв, добре збереглися i малонаселеними. Випадковий сiльський мешканець розглядав їх iз цiкавiстю.
  
  Дрейк попрямував до церкви. "Мiсцевi вiкарiї завжди допомагають".
  
  Коли вони пiдiйшли до ґанку, старий у церковному одязi ледь не збив їх з нiг. Вiн здивувався.
  
  "Вiтання. Kan jag hjalpa dig?"
  
  "Не впевнений щодо цього, приятель". Дрейк зобразив свою найкращу посмiшку. "Але який iз цих курганiв там належить Одиновi?"
  
  "По англiйськи?" Священик добре говорив про свiт, але щосили намагався зрозумiти. "Вад? Що? Один?"
  
  Бен виступив уперед i привернув увагу вiкарiя до королiвських курганiв. "Один?"
  
  "Бачиш". Старий кивнув головою. "Так. Хм. Шторста..."Вiн щосили намагався пiдiбрати слово. "Великi".
  
  "Найбiльшi?" Бен широко розвiв руки убiк.
  
  Дрейк усмiхнувся йому, вражений.
  
  "Фiгури". Кеннедi почав вiдвертатися, але у Бена було останнє питання.
  
  "Falla? - Одними губами здивовано промовив вiн, дивлячись на вiкарiя, i перебiльшено знизав плечима. "Або манга фаллор?"
  
  Це зайняло якийсь час, але вiдповiдь, коли вiн прийшов, пробрав Дрейка до кiсток.
  
  "Пастки ... багато пасток".
  
  
  ДIВ'ЯТЬ
  
  
  
  ГАМЛА УПСАЛЛА, ШВЕЦIЯ
  
  
  Дрейк пiшов за Беном i Кеннедi до найбiльшого з королiвських курганiв, граючи ременями на своєму рюкзаку, щоб вiн мiг спокiйно оглянути мiсцевiсть. Єдине укриття було приблизно за милю за найменшим курганом, i на секунду йому здалося, що вiн побачив там рух. Швидкий рух. Але подальше вивчення нiчого бiльше не виявило.
  
  Вони зупинилися бiля пiднiжжя кургану Одiна. Бен перевiв подих. "Останнiй, хто дiстанеться вершини, отримає трохи лайна на моїй сторiнцi Facebook!" - вигукнув вiн, поспiхом вирушаючи в дорогу. Дрейк пiшов за ним спокiйнiше i посмiхнувся Кеннедi, що йде трохи швидше за нього.
  
  У глибинi душi вiн почав ставати дедалi бiльше схвильованим. Це йому не сподобалось. Вони були безнадiйно оголенi. Будь-яка кiлькiсть потужних гвинтiвок могла стежити за ними, тримаючи їх на прицiлi просто чекаючи наказу. Вiтер голосно свистiв i бив по вухах, посилюючи вiдчуття незахищеностi.
  
  Потрiбно було близько двадцяти хвилин, щоб пiднятися на вершину порослого травою пагорба. Коли Дрейк дiстався до нього, Бен уже сидiв на травi.
  
  "Де кошик для пiкнiка, Крастi?"
  
  "Залишив це у твоїй колясцi". Вiн озирнувся довкола. Звiдси, з висоти, вiдкривався захоплюючий краєвид: нескiнченнi зеленi горбистi поля, всюди пагорби та струмки, а вдалинi виднiлися пурпуровi гори. Вони могли бачити село Гамла-Упсалла, що тягнеться до меж мiста Нью-Упсалла.
  
  Кеннедi констатував очевидне. "Отже, я збираюся сказати дещо, що турбує мене вже деякий час. Якщо це курган Одiна, i в ньому заховано Свiтове Древо - що було б вбивчим вiдкриттям - чому нiхто не знайшов його ранiше? Навiщо нам шукати це зараз?
  
  "Це просто". Бен упорядковував свої неслухнянi локони. "Нiхто не додумався подивитися ранiше. Поки Щит не було виявлено мiсяць тому, все це було курною легендою. Мiф. I було нелегко зв'язати Спис зi Свiтовим Деревом, яке тепер майже повсюдно називається Iггдрасiль, а потiм з короткими дев'ятьма днями перебування Одiна там.
  
  I- " втрутився Дрейк, " це дерево буде нелегко знайти, якщо воно iснує. Вони б не хотiли, щоб якийсь старий ублюдок натрапив на це.
  
  Тепер задзвонив мобiльний Дрейка. Вiн глянув на Бена з удаваною серйознiстю, коли дiставав його зi свого рюкзака. "Iсус. Я починаю почуватися як ти".
  
  "Колодязi?"
  
  "Команда iз десяти осiб у вашому розпорядженнi. Просто скажи слово.
  
  Дрейк проковтнув своє здивування. "Десять осiб. Це велика команда". Команда SAS iз десяти чоловiк могла б розправитися з президентом у його овальному кабiнетi i все одно знайти час, щоб знятися у новому клiпi Ледi Гагi, перш нiж вирушити додому на чай.
  
  "Великi ставки, як я чув. Ситуацiя загострюється з кожною годиною".
  
  "Це так?"
  
  "Уряди нiколи не змiнюються, Дрейку. Повiльно починали, а потiм прагнули прокласти собi дорогу бульдозером, але боялися закiнчити. Якщо тебе це хоч якось втiшить, то це не найбiльша подiя, що вiдбувається у свiтi зараз".
  
  Заява Уеллса була задумана так, щоб до нього ставилися так, як лев ставиться до зебри, i Дрейк не розчарував. "Наприклад що?"
  
  "Вченi з НАСА щойно пiдтвердили iснування нового супервулкану. I..." Уеллс насправдi здавався стривоженим: "це активно".
  
  "Що?"
  
  "Злегка активний. Але, подумай, перше, що ти уявляєш, коли згадуєш супервулкан, це ...
  
  "... кiнець планети", - закiнчив Дрейк, у нього раптово пересохло в горлi. Збiгом було те, що Дрейк тепер чув цю фразу двiчi за стiльки ж днiв. Вiн спостерiгав, як Бен i Кеннедi обводять насип по колу, штовхаючи траву, i вiдчув глибоко укорiнений страх, подiбного до якого вiн нiколи не вiдчував.
  
  "Де це?" вiн запитав.
  
  Уеллс засмiявся. "Недалеко, Дрейку. Неподалiк того мiсця, де вони знайшли твiй Щит. Це в Iсландiї."
  
  Дрейк збирався вкусити вдруге, коли Бен крикнув, "Знайшов щось!" високим голосом, який показав його наївнiсть, оскiльки вона поширилася всюди.
  
  "Менi пора". Дрейк пiдбiг до Бена, застосовуючи заклинання, наскiльки мiг. Кеннедi теж оглядався на всi боки, але єдине, що вони могли бачити, було в селi.
  
  "Тихше, приятелю. Що в тебе?"
  
  "Цi". Бен опустився навколiшки i, змахнувши сплутану траву, оголив кам'яну плиту розмiром приблизно з аркуш паперу формату А4. "Вони вистилають весь периметр кургану, через кожнi кiлька футiв, поряд вiд вершини приблизно до середини основи. Їх, мабуть, сотнi."
  
  Дрейк придивився уважнiше. Поверхня каменю сильно постраждала вiд негоди, але була частково захищена травою, що розрослася. На їхнiй поверхнi було якесь маркування.
  
  "Рунiчнi написи, я думаю, вони називаються", - сказав Бен. "Символи вiкiнгiв".
  
  "Звiдки, чорт забирай, ти знаєш?"
  
  Вiн посмiхнувся. "У лiтаку я перевiрив маркування щита. Вони схожi. Просто запитайте у Google."
  
  "Малюк каже, що їх сотнi", - простягнув Кеннедi, оглядаючи крутий, порослий травою схил. "Ну i що? Не допомагає."
  
  "Маля каже, що це може спрацювати", - сказав Бен. "Нам потрiбно знайти руни, пов'язанi з тим, що ми шукаємо. Руна позначає спис. Руна означає дерево. I руна для -
  
  "Один", - закiнчив Кеннедi.
  
  У Дрейка виникла iдея. "Тримаю в заклад, ми можемо використовувати лiнiю видимостi. Нам усiм потрiбно побачити один одного, щоб знати, що це спрацювало, вiрно?
  
  "Солдатська логiка", - засмiявся Кеннедi. "Але спробувати, я думаю, варто".
  
  Дрейку не терпiлося запитати її про логiку копа, але час вислизав. Iншi фракцiї наступали i, на диво, були вiдсутнi навiть зараз. Вони всi почали зчищати траву з кожного каменю, метушучись навколо зеленого пагорба. Спочатку це було невдячне завдання. Дрейк розiбрав символи, якi виглядали як щити, арбалети, осел, баркас, потiм спис!
  
  "Є один". Його низький голос долинув до двох iнших, i не далi. Вiн сiв зi своїм рюкзаком i розклав запаси, якi вони купили пiд час поїздки на таксi через Апсаллу. Смолоскипи, великий лiхтарик, сiрники, вода, пара ножiв, якi, як вiн сказав Бену, призначалися для розчищення завалiв. Вiн отримав у вiдповiдь погляд я не такий страшенно легковiрний, але їхня потреба була бiльш настiйною, нiж занепокоєння Бена прямо зараз.
  
  "Дерево". Кеннедi впала навколiшки, дряпаючи камiнь.
  
  Бену знадобилося ще десять напружених хвилин, щоби щось знайти. Вiн зробив паузу, потiм повторив свої недавнi кроки. "Пам'ятаєш, що я говорив про те, що Толкiн заснував Гендальфа на Одiнi?" Вiн постукав по каменю ногою. "Ну це Гендальф. У нього навiть є палиця. Гей!"
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк уважно спостерiгав за ним. Вiн почув скриготливий звук, начебто важкi вiконницi зi скреготом вiдкривалися.
  
  Ти викликав це, наступивши на камiнь? - обережно запитав вiн.
  
  "Думаю так".
  
  Вони всi подивилися один на одного, вирази їхнiх осiб змiнювалися вiд збудження до занепокоєння, до страху, а потiм, як один, вони зробили крок вперед.
  
  Камiнь Дрейка трохи пiддався. Вiн почув той самий скриготливий звук. Земля перед каменем просiла, а потiм западина побiгла навколо насипу, як змiя з турбонаддувом.
  
  Бен крикнув: "Тут щось є".
  
  Дрейк i Кеннедi пройшли по затонулiй землi туди, де вiн стояв. Вiн сiв навпочiпки, вдивляючись у трiщину в землi. "Якийсь тунель".
  
  Дрейк розмахував смолоскипом. "Пора виростити пару, люди", - сказав вiн. "Слiдуй за мною".
  
  
  * * *
  
  
  У той момент, коли вони зникли з поля зору, двi радикально рiзнi сили почали мобiлiзуватися. Нiмцi, якi досi задовольнялися тим, що залягли на дно в сонному мiстечку Гамла-Апсалла, пiдготувалися i почали слiдувати Дрейком.
  
  Iнший загiн, контингент елiтних вiйськ шведської армiї - Sarskilda Skyddsgrupen або SSG - продовжував спостерiгати за нiмцями та обговорював дивне ускладнення, запропоноване трьома цивiльними особами, якi щойно спустилися до ями.
  
  Вони мають бути повнiстю опитанi. Будь-якими необхiдними засобами.
  
  Тобто якщо вони пережили те, що мало статися.
  
  
  ДЕСЯТЬ
  
  
  
  ЯМА СВIТОВОГО ДЕРЕВА, ШВЕЦIЯ
  
  
  Дрейк нахилився. Темний прохiд починався як лаз для повзання, i тепер був менше шести футiв заввишки. Стеля складалася з каменю i бруду i була поцяткована великими, звисаючими петлями трави, що занадто розрослася, яку їм довелося зрiзати з шляху.
  
  Наче пробираєшся в джунглi, розмiрковував Дрейк. Лише пiд землею.
  
  Вiн зауважив, що деякi з мiцнiших лоз уже були розрубанi. Хвиля занепокоєння пробiгла ним.
  
  Вони пiдiйшли до дiлянки, де корiння було настiльки щiльним, що їм довелося знову повзти. Бiй був важким i брудним, але Дрейк ставив лiкоть перед лiктем, колiно перед колiном i закликав iнших слiдувати за ним. Коли в якийсь момент навiть переконання не допомогло Бену, Дрейк перейшов до знущань.
  
  "Принаймнi температура падає", - пробурмотiв Кеннедi. "Ми, мабуть, йдемо на дно".
  
  Дрейк утримався вiд стандартної солдатської вiдповiдi, його погляд раптово привернув щось, що вiдкрилося у свiтлi його смолоскипа.
  
  "Подивися на це".
  
  Руни вирiзанi на стiнi. Дивнi символи, якi нагадали Дрейку про те, що прикрашали щит Одiна. Здавлений голос Бена луною пролунав коридором.
  
  "Скандинавськi руни. Хороша ознака".
  
  Дрейк iз жалем вiдвiв вiд них своє свiтло. Якби тiльки вони могли їх прочитати. У SAS, мигцем подумав вiн, було б бiльше ресурсiв. Можливо, час принести їх сюди.
  
  Ще п'ятдесят футiв i з нього градом лив пiт. Вiн чув, як Кеннедi важко дихала i проклинала те, що одягла свiй найкращий брючний костюм. Вiн взагалi нiчого не чув вiд Бена.
  
  Ти в порядку, Бен? Твоє волосся заплуталося об корiнь?"
  
  "Ха, чорт забирай, ха. Продовжуй, недоумок".
  
  Дрейк продовжував повзти по бруду. "Одна рiч, яка мене турбує", - задихався вiн мiж вдихами, "це те, що "багато пасток". Єгиптяни будували пастки, складнi, щоб захистити свої скарби. Чому не норвежцi?"
  
  "Не можу уявити, щоб вiкiнг занадто старанно думав про пастку", - пихкав у вiдповiдь Кеннедi.
  
  "Не знаю", - прокричав Бен уздовж лiнiї. Але у вiкiнгiв теж були великi мислителi, ти знаєш. Так само, як у грекiв i римлян. Не всi вони були варварами.
  
  Декiлька поворотiв, i прохiд почав розширюватися. Ще десять футiв, i дах над ними зник. У цей момент вони потяглися i зробили перепочинок. Смолоскип Дрейка висвiтлив прохiд попереду. Коли вiн направив його на Кеннедi та Бена, вiн розсмiявся.
  
  "Чорт, ви двоє виглядаєте так, нiби щойно повстали з могили!"
  
  "I я вважаю, ти звик до цього лайна?" Кеннедi махнув рукою. "Бути SAS i таке iнше?"
  
  Не SAS, Дрейк не змiг позбутися отруєних слiв. "Ранiше були". Сказав Вiн i пiшов уперед тепер швидше.
  
  Ще один рiзкий поворот, i Дрейк вiдчув подих вiтерця на обличчi. Почуття запаморочення вразило його, як несподiваний гуркiт грому, i минула секунда, перш нiж вiн усвiдомив, що стоїть на виступi, пiд ним - схожий на печеру урвища.
  
  Неймовiрне видовище стало його очам.
  
  Вiн зупинився так раптово, що Кеннедi та Бен врiзалися в нього. Потiм вони також побачили це видовище.
  
  "OMFG". Бен продиктував назву фiрмового треку The Wall of Sleep.
  
  Свiтове Древо стояло перед ними у всiй своїй красi. Воно нiколи не було над землею. Дерево було перевернуто, його мiцне корiння йшло в гору землi над ними, мiцно утримуванi вiком i навколишнiми скельними утвореннями, його гiлки були золотисто-коричневими, листя - багаторiчно-зеленими, стовбур тягнувся на сотню футiв униз, у глибини гiгантської ями.
  
  Їхнiй шлях перетворився на вузькi сходи, вирубанi в скельних стiнах.
  
  "Пастки", - видихнув Бен. "Не забудь про пастки".
  
  "К бiсу пастки", - Кеннедi озвучив саму думку Дрейка. "Звiдки, чорт забирай, виходить свiтло?"
  
  Бен подивився на всi боки. "Це помаранчевий".
  
  "Палички, що свiтяться", - сказав Дрейк. "Христос. Це мiсце було пiдготовлене.
  
  За часiв його SAS вони надсилали людей для пiдготовки такого району, як цей; команда для оцiнки небезпеки та нейтралiзацiї або каталогiзацiї її перед поверненням на базу.
  
  "У нас мало часу", - сказав вiн. Його вiра в Кеннедi щойно зросла. "Давай".
  
  Вони спускалися по стертих i крихiтних сходах, раптовий обрив завжди праворуч вiд них. Десять футiв униз, i сходи почали рiзко нахилятися. Дрейк зупинився, коли вiдкрився трифутовий промiжок. Нiчого вражаючого, але достатньо, щоб змусити його замислитися - тому що зяючий провал унизу став ще очевиднiшим.
  
  "Чорт".
  
  Вiн стрибнув. Кам'янi сходи були завширшки близько трьох футiв, легкi в обiгу, жахливi, коли будь-який невiрний крок означав вiрну смерть.
  
  Вiн приземлився вiрно i негайно обернувся, вiдчуваючи, що Бен буде на межi слiз. "Не хвилюйся", - вiн проiгнорував Кеннедi i зосередився на своєму друговi. "Повiр менi, Бене. Бен. Я зловлю тебе".
  
  Вiн побачив вiру в очах Бена. Абсолютна, дитяча довiра. Настав час заслужити це знову, i коли Бен пiдстрибнув, а потiм похитнувся, Дрейк пiдтримав його, поклавши руку на лiкоть.
  
  Дрейк пiдморгнув. "Легко, га?"
  
  Кеннедi пiдстрибнув. Дрейк уважно спостерiгав, прикидаючись, що не помiчає. Вона приземлилася без проблем, побачила його неспокiй i насупилась.
  
  "Це три фути, Дрейку. Чи не Великий каньйон."
  
  Дрейк пiдморгнув Бену. "Готовий, приятель?"
  
  Ще двадцять футiв, i наступний отвiр у сходах був ширший - цього разу на тридцять футiв, i перекритий товстою дерев'яною дошкою, що розгойдувалася, коли Дрейк йшов нею. Кеннедi пiшов за ним, а потiм бiдолашний Бен, змушений Дрейком дивитися вгору, дивитися вперед, а не вниз, вивчати пункт призначення, а не свої ноги. Молоду людину трясло до того часу, як вона досягла твердої землi, i Дрейк зажадав короткої перерви.
  
  Коли вони зупинилися, Дрейк побачив, що Свiтове Древо розкинулося тут так широко, що його товстi гiлки майже торкалися сходiв. Бен благоговiйно простяг руку, щоб погладити кiнцiвку, яка затремтiла вiд його дотику.
  
  "Це ... це приголомшує", - видихнув вiн.
  
  Кеннедi використала цей час, щоб укласти волосся i вивчити вхiд над ним. "Поки що все чисто", - сказала вона. "Я повинен сказати, що в нинiшньому виглядi це, чорт забирай, точно не нiмцi готували це мiсце. Вони пограбували б його i спалили вщент за допомогою вогнеметiв."
  
  Ще кiлька розривiв, i вони спустилися на п'ятдесят футiв майже наполовину. Дрейк нарештi дозволив собi подумати, що стародавнi вiкiнги, врештi-решт, не були рiвними єгиптянам, i gaps були кращими, що вони могли зробити, коли вiн ступив на кам'янi сходи, якi насправдi були майстерно зробленi секцiєю з пеньки, мотузки i пiгменту . Вiн упав, побачив нескiнченне падiння i впiймав себе за кiнчики пальцiв.
  
  Кеннедi витяг його нагору. "Задниця коливається на вiтрi, guy з SAS?"
  
  Вiн вибрався назад на тверду землю i розiмяв забите пальцi. "Дякую".
  
  Вони просувалися обережнiше, тепер пройшовши бiльше половини шляху. За порожнiм простором праворуч вiд них завжди стояло масивне дерево, не зачеплене бризом i сонячним свiтлом, забуте диво минулих часiв.
  
  Вони передавали все бiльше символiв вiкiнгiв. Бен угадав дивний. "Це як початкова стiна з графiтi", - сказав вiн. "Люди просто вирiзали свої iмена та залишали повiдомлення - раннi версiї 'Джон був тут!"
  
  "Можливо, творцi печери", - сказав Кеннедi.
  
  Дрейк спробував зробити ще один крок, чiпляючись за холодну кам'яну стiну, i глибоке скриготливе ревiння луною розкотилося по печерi. Зверху обрушилася рiчка уламкiв.
  
  "Бiжи!" - закричав Дрейк. "Зараз!"
  
  Вони кинулися вниз сходами, не зважаючи на iншi пастки. Гiгантський валун упав зверху з могутнiм гуркотом, вiдколюючи давнiшi каменi, коли вiн з гуркотом падав униз. Дрейк накрив тiло Бена своїм власним, коли валун пробив драбину, на якiй вони стояли, несучи з собою близько двадцяти футiв дорогоцiнних сходiв.
  
  Кеннедi струсила кам'яну крихту зi свого плеча i подивилася на Дрейка з сухою усмiшкою. "Дякую".
  
  "Гей, я знав, що жiнка, яка врятувала дупу з SAS, могла обiгнати простий валун. "
  
  "Кумедно, чувак. Так кумедно."
  
  Але це ще не було скiнчено. Пролунав рiзкий дзвiн, i тонка, але мiцна мотузка лопнула на сходинцi, що роздiляла Бена i Кеннедi.
  
  "Фууук!" Кеннедi закричав. Шматок мотузки вирвався з такою силою, що мiг легко вiдокремити її кiсточку вiд решти тiла.
  
  Ще одне клацання двома сходинками нижче. Дрейк пританцьовував на мiсцi. "Льмо!"
  
  Ще один рев зверху означав наступне падiння каменю.
  
  "Це пастка, що повторюється", - сказав їм Бен. "Те саме продовжує вiдбуватися знову i знову. Нам потрiбно дiстатися цього роздiлу."
  
  Дрейк не мiг сказати, якi щаблi були заплутанi, а якi нi, тому вiн довiрився вдачi та швидкостi. Вони стрiмголов побiгли вниз приблизно по тридцяти щаблях, намагаючись якомога довше залишатися в повiтрi. Стiни сходiв кришилися, коли вони перетинали стародавню дорогу, йдучи в глибини скелястої печери.
  
  Звук уламкiв, що падають на дно, почав ставати голоснiшим.
  
  За їхнiм польотом пiшов трiск жорсткої мотузки.
  
  Дрейк ступив на черговi хибнi сходи, але його iнерцiя перенесла його через коротку порожнечу. Кеннедi перестрибнула через нього, грацiозна, як газель у повному польотi, але Бен упав у неї за спиною, тепер скочуючи в прiрву.
  
  "Ноги!" Дрейк закричав, потiм упав спиною в порожнечу, ставши землею. Полегшення змило напруження з його мозку, коли Кеннедi поставив ноги на мiсце. Вiн вiдчув, як Бен ударився об його тiло, а потiм упав йому на груди. Дрейк спрямовував iмпульс хлопця руками, потiм додатково штовхнув його на тверду землю.
  
  Сiв швидко, з хрускотом.
  
  "Продовжуй йти!"
  
  Повiтря було наповнене шматками каменю. Одна вiдскочила вiд голови Кеннедi, залишивши порiз та фонтан кровi. Iнший потрапив Дрейку в кiсточку. Агонiя змусила його стиснути зуби i пiдштовхнула бiгти швидше.
  
  Кулi прошили стiну над їхнiми головами. Дрейк пригнувся i кинув швидкоплинний погляд на вхiд.
  
  Побачив знайому силу, що там зiбралася. Нiмецька.
  
  Тепер вони бiгли в повному темпi, за межею нерозсудливостi. Дрейку були потрiбнi дорогоцiннi секунди, щоб вiдскочити в тил. Коли черговий залп куль пробив камiнь поруч iз його головою, вiн пiрнув уперед, вiдскочив вiд сходiв, зробив повне коло, пiдiбгавши руки, i випростався на повний зрiст, не втративши нi грама iнерцiї.
  
  Ах, старi добрi часи повернулися.
  
  Ще кулi. Потiм решта впала перед ним. Жах зробив дiрку в його серцi, поки вiн не зрозумiв, що вони просто на бiгу досягли дна печери i, непiдготовленi, врiзалися прямо в землю.
  
  Дрейк сповiльнився. Дно печери являло собою густу кашу з каменю, пилу та деревних уламкiв. Коли вони повстали, Кеннедi i Бен були видовищем, на яке варто було подивитися. Вони не тiльки вкритi брудом, але тепер ще й покритi пилом i листовим плiснявою.
  
  "Ах, для моєї правильної камери", - сказав вiн наспiв. "Роки шантажу стоять передi мною".
  
  Дрейк взяв паличку, що свiтилася, i обiйняв вигин печери, яка тiкала вiд озброєних людей. Потрiбно було п'ять хвилин, щоб дiйти до зовнiшнiх меж дерева. Вони постiйно перебували в тiнi його великої нерухомостi.
  
  Дрейк поплескав Бена по плечу. "Краще, нiж у будь-якої п'ятничної тусовки сiш, а, приятель?"
  
  Кеннедi глянув на молодого хлопця новими очима. "У тебе є прихильницi? У твоєї групи є прихильницi? Ця розмова в нас буде дуже скоро, брате. Вiр у це".
  
  Бен тiльки почав заїкатися, коли вони обiгнули частину останнього повороту, а потiм замовк у шоцi.
  
  Вони зупинилися.
  
  Стародавнi сни здивування постали перед ними, позбавивши їх дару мови, практично вiдключивши мозок приблизно на пiвхвилини.
  
  "Тепер це... це..."
  
  "Приголомшливо", видихнув Дрейк.
  
  Ряд найбiльших баркасiв вiкiнгiв, якi вони колись могли собi уявити, тягнулися вiд них гуськом, стоячи впритул, нiби застряг посеред архаїчної автомобiльної пробки. Їхнi борти були прикрашенi срiблом i золотом, вiтрила прикрашенi шовком та коштовним камiнням.
  
  "Баркаси", - тупо сказав Кеннедi.
  
  "Кораблi далекого плавання". У Бена все ще вистачало розуму поправити її. "Чорт забирай, цi речi вважалися найбiльшими скарбами свого часу. Мабуть... що? Тут двадцять?
  
  "Досить круто", - сказав Дрейк. "Але це Спис, за яким ми прийшли. Є iдеї?"
  
  Тепер Бен дивився на Свiтове Древо. "Господи, хлопцi. Ти можеш уявити? Один висiв на тому деревi. Гребаний Один".
  
  "Отже, тепер ти вiриш у Богiв, хм? Шанецька?" Кеннедi трохи зухвало присунувся боком до Бена, змусивши його почервонiти.
  
  Дрейк вилiз на вузький виступ, який тягнувся по всiй довжинi хвостової частини довгого корабля. Камiнь здавався мiцним. Вiн ухопився за дерев'яний край i нахилився. "Цi речi сповненi здобиччю. Можна з упевненiстю сказати, що до сьогоднi тут нiхто нiколи не був.
  
  Вiн знову вивчив лiнiю кораблiв. Демонстрацiя неймовiрних багатств, але де був справжнiй скарб? В кiнцi? Кiнець веселки? Стiни печери були прикрашенi стародавнiми малюнками. Вiн побачив зображення Одiна, що висить на Свiтовому Деревi, i жiнку, що стоїть перед ним на колiнах.
  
  "Про що тут говориться?" Вiн поманив Бена до себе. "Давай, поспiшай. Цi спритнi ублюдки не запихають сосиски собi в горлянки там, нагорi. Давайте рухатись".
  
  Вiн вказав на грубий завиток тексту пiд постаттю благаючої жiнки. Бен похитав головою. Але технологiя знайде спосiб. Вiн клацнув своїм надiйним I-phone, який, на щастя, опинився без сигналу тут, внизу.
  
  Дрейк скористався моментом, щоб увiмкнути Кеннедi. "Моя єдина iдея - йти за цими баркасами", - сказав вiн. "Тебе це влаштовує?"
  
  "Як сказала вболiвальниця футбольної команди - я у грi, хлопцi. Вказуй шлях".
  
  Вiн просувався вперед, розумiючи, що якщо цей супертунель зайде в глухий кут, вони опиняться в пастцi. Нiмцi б мiцно трималися за хвiст, а не спочивали на лаврах. Дрейк роздiлив цю думку на частини, зосередившись на виступi, висiченому в скелi. Iнодi вони натикалися на чергову паличку, що свiтилася. Дрейк замаскував їх або перемiстив, щоб створити темнiшу обстановку, готуючись до майбутньої боротьби. Вiн постiйно шукав серед довгих кораблiв i, нарештi, роздивився вузьку стежку, що звивається мiж ними.
  
  План Б.
  
  Мимо пройшли два, чотири, а потiм десять довгих кораблiв. Ноги Дрейка почали хворiти вiд зусиль, з якими вiн долав вузьку стежку.
  
  Слабкий шум падаючого валуна, а потiм гучнiший крик луною рознiсся гiгантською печерою, сенс якого був очевидний. Без жодного звуку вони ще бiльш старанно нахилилися до свого завдання.
  
  Дрейк нарештi пiдiйшов до кiнця ряду. Вiн нарахував двадцять три кораблi, кожен незайманий i навантажений здобиччю. Коли вони наблизилися до задньої частини тунелю, почала згущуватись темрява.
  
  "Думаю, вони нiколи не заходили так далеко", - зауважив Кеннедi.
  
  Дрейк порився у пошуках великого лiхтаря. "Рiзковано", - сказав вiн. "Але нам потрiбно знати".
  
  Вiн увiмкнув його i поводив променем з боку на бiк. Прохiд рiзко звужувався, доки перетворився на просту арку попереду.
  
  А за аркою знаходилися єдинi сходи.
  
  Бен раптово придушив крик, потiм театральним пошепки сказав: "Вони на виступi!"
  
  Це було воно. Дрейк вжив заходiв. "Ми роздiлилися", - сказав вiн. "Я пiду до сходiв. Ви двоє спускайтесь туди, до кораблiв, i повертайтеся тим шляхом, яким ми прийшли.
  
  Кеннедi почав протестувати, але Дрейк похитав головою. "Нi. Зроби це. Бену потрiбний захист, менi немає. I нам потрiбна Спис".
  
  "I коли ми досягнемо кiнця кораблiв?"
  
  "На той час я повернуся".
  
  Дрейк вiдскочив, не сказавши бiльше нi слова, зiстрибнувши з виступу i прямуючи до глухих сходiв. Вiн озирнувся один раз i побачив тiнi, що наближалися до уступу. Бен слiдував за Кеннедi вниз по усипаному щебенем схилу до основи останнього корабля вiкiнгiв. Дрейк пiднiс молитву надiї i з усiх нiг злетiв сходами, перестрибуючи через двi сходинки за раз.
  
  Давай. Вiн дерся, поки в нього не захворiли iкри i не спалахнули легенi. Але потiм вiн вийшов на широкий майданчик. За ними протiкав широкий потiк з шаленою течiєю, а ще далi пiдносився вiвтар iз грубо обтесаного каменю, майже як архаїчне барбекю.
  
  Але увагу Дрейка привернув масивний символ, вигравiруваний на стiнi за вiвтарем. Три трикутники, що накладаються один на iнший. Якийсь мiнерал усерединi рiзьблення спiймало штучне свiтло i заблищало, як блискiтки на чорнiй сукнi.
  
  Не можна гаяти часу. Вiн перейшов вбрiд струмок, хапаючи ротом повiтря, коли крижана вода пiднялася до стегон. Коли вiн наблизився до вiвтаря, то побачив предмет, що лежить на його поверхнi. Короткий, загострений артефакт, не дивовижний i вражаючий. Насправдi мирськi...
  
  ... спис Одина.
  
  Предмет, який пронизав бiк Бога.
  
  Хвиля збудження та поганих передчуттiв пройшла через нього. Це була подiя, яка зробила все це реальним. Досi це була купа припущень, просто розумних припущень. Але за межами цього моменту це було страшно реально.
  
  Жахливо реальнi. Вони стояли перед початком зворотного вiдлiку остаточно свiтла.
  
  
  ОДИНАДЦЯТЬ
  
  
  
  ЯМА СВIТОВОГО ДЕРЕВА, ШВЕЦIЯ
  
  
  Дрейк не церемонився. Вiн схопив Спис i попрямував назад тим самим шляхом, яким прийшов. Через крижаний потiк, вниз по сходах, що обсипаються. Вiн вимкнув лiхтарик на пiвдорозi i сповiльнився, коли його огорнула темрява.
  
  Слабкi променi свiтла висвiтлили вхiд унизу.
  
  Вiн продовжував iти. Це ще не було скiнчено. Вiн давно засвоїв, що найчастiше людина, яка надто довго думала в бою, так i не дiсталася додому.
  
  Вiн зупинився як укопаний на останнiй сходинцi, потiм проник у глибшу темряву проходу. Нiмцi були вже близько, майже наприкiнцi уступу, але їхнi лiхтарики на такiй вiдстанi видiлили б його як ще одну тiнь. Вiн перестрибнув через прохiд, притиснувся до стiни i попрямував до схилу, що вiв до основи кораблiв вiкiнгiв.
  
  Чоловiчий голос гаркнув: "Подивися на це! Дивись в обидва, Стiвi Вандере!" Голос його здивував, у ньому чувся глибокий акцент американського Пiвдня.
  
  Чорт вiзьми. Орлиноокий виродок побачив його - або, принаймнi, тiнь, що рухається - те, що вiн не вважав за можливе в цiй темрявi. Вiн побiг швидше. Пролунав пострiл, що вдарив у камiнь поряд з тим мiсцем, де вiн щойно був.
  
  Темна постать схилилася над виступом - мабуть, американець. "Там, унизу, є стежка серед кораблiв. Поворухайте своїми членами, поки я не засунув їх у вашi лiнивi глотки ".
  
  Чорт. Янки побачили прихований шлях.
  
  Суворий, зарозумiлий, гордовитий. Один iз нiмцiв сказав: "Пiшов ти, Майло", а потiм скрикнув, коли його грубо потягли вниз схилом.
  
  Дрейк подякував своїй щасливiй зiрцi. Через секунду вiн був на чоловiковi, роздробивши його голосовi зв'язки i згорнувши шию з чутним хрускотом, перш нiж хтось ще змiг пiти за ним.
  
  Дрейк пiдняв пiстолет нiмця - Heckler and Koch MG4 - i зробив кiлька пострiлiв. Голова однiєї людини вибухнула.
  
  Ах, так, подумав вiн. Все ще краще стрiляє з пiстолета, нiж iз фотоапарата.
  
  "Канадцi!" була одночасна серiя шипiнь.
  
  Дрейк посмiхнувся до лютого шепоту. Нехай вони так гадають.
  
  Бiльше не розважаючись, вiн побiг стежкою так швидко, як тiльки наважився. Бен i Кеннедi були попереду i потребували його захисту. Вiн поклявся витягти їх звiдси живими, i не пiдведе їх.
  
  За його спиною нiмцi обережно спускалися схилом. Вiн зробив кiлька пострiлiв, щоб зайняти їх, i почав рахувати кораблi.
  
  Чотири, шiсть, одинадцять.
  
  Стежка ставала ненадiйною, але нарештi вирiвнялася. Якоїсь митi вона стоншилася так сильно, що будь-яка людина старша за п'ятнадцять стоунiв, мабуть, зламала б ребро, протискаючись мiж колодами, але вона знову розширилася, коли вiн порахував шiстнадцятий корабель.
  
  Судини височiли над ним, стародавнi, лякаючi, що пахли старою корою i плiснявою. Миттєвий рух привернув його увагу, i вiн подивився лiворуч, щоб побачити постать, яка могла бути тiльки цим новачком Майло, що бiжить назад вузьким виступом, яким бiльшiсть людей ледве могли пройти. Дрейк навiть не мав часу вистрiлити - настiльки швидко рухався американець.
  
  Дiдька лисого! Чому вiн мав бути таким добрим? Єдина людина, яку Дрейк знав - крiм нього самого, - хто мiг зробити такий подвиг, була Алiсiя Майлз.
  
  Я вимикав у центрi гладiаторського змагання, що наближається тут...
  
  Вiн стрибнув уперед, тепер уже повз кораблi, використовуючи свiй iмпульс, щоб перестрибувати з сходинки на сходинку, майже вiльно перебiгаючи вiд випадкових насипiв до глибоких розсiлин i стрибаючи пiд кутом вiд пiщаних стiн. Навiть використовуючи гнучкi колоди кораблiв, щоб набирати обертiв мiж стрибками.
  
  "Почекай!"
  
  Безтiлесний голос долинув звiдкись попереду. Вiн зробив паузу, побачивши розпливчасту фiгуру Кеннедi, з полегшенням почувши цю американську говiрку. "Йди за мною", - крикнув вiн, знаючи, що не може дозволити Майло випередити його до кiнця проходу. Їх можна було притискати годинами.
  
  Вiн прорвався повз останнього корабля стрiмголов, Бен i Кеннедi вiдстали вiд нього, якраз у той момент, коли Майло зiстрибнув з уступу i зрiзав передню частину того ж самого корабля. Дрейк обхопив його за талiю, переконавшись, що вiн тяжко приземлився на грудину.
  
  Вiн витратив секунду, жбурляючи пiстолет у Кеннедi.
  
  Поки пiстолет усе ще був у польотi, Майло вдарив ножицями i вивiльнився, перекинувся на руки i рiзко виявився до нього.
  
  Вiн прогарчав: "Мет Дрейк, єдиний. З нетерпiнням чекав на це, приятель ".
  
  Вiн завдав ударiв лiктями та кулаками. Дрейк отримав кiлька ударiв по руках, морщачись, коли вiдступав. Цей хлопець знав його, але хто, чорт забирай, був вiн? Старий безликий ворог? Тiнь-примара з темного минулого SAS? Мило був близько i щасливий залишитися там. Боковим зором Дрейк помiтив ножа на поясi американця, просто чекаючи, коли його вiдвернуть.
  
  Вiн отримав жорстокий удар ногою власним пiдйомом.
  
  Позаду вiн мiг чути першi незграбнi рухи наступаючих нiмецьких вiйськ. Вони були лише у кiлькох кораблях назад.
  
  Бен i Кеннедi спостерiгали здивовано. Кеннедi пiдняв автомат.
  
  Дрейк зробив хибний випад в один бiк, потiм повернув в iнший, йдучи вiд жорстокого удару Майло по нозi. Кеннедi вистрiлила, пiднявши бруд у дюймi вiд ноги Майло.
  
  Дрейк посмiхнувся i вiдiйшов, вдавши, що гладить собаку. "Залишся", - сказав вiн глузливо. "Ось хороший хлопчик".
  
  Кеннедi зробив ще один попереджувальний пострiл. Дрейк розвернувся i пробiг повз них, схопив Бена за руку i потягнув, коли молодик автоматично повернувся до сходiв, що руйнувалися.
  
  "Нi!" - крикнув Дрейк. "Вони приберуть нас одного за одним".
  
  Бен виглядав приголомшеним. "Де ж ще?"
  
  Дрейк збентежено знизав плечима. "А ти як думав?"
  
  Вiн попрямував до Свiтового Дерева.
  
  
  ДВАНАДЦЯТЬ
  
  
  
  СВIТОВЕ ДРЕВО, ШВЕЦIЯ
  
  
  I вони пiдвелися. Дрейк зробив ставку на те, що Свiтове Древо було настiльки старим i мiцним, що його гiлки мали бути численними i мiцними. Як тiльки ви прийняли, що ви пiднiмаєтесь на дерево, яке було буквально перевернуте, фiзика навряд чи мала якесь значення взагалi.
  
  "Прямо як знову стати хлопчиком", - пiдбурював Бена Дрейк, пiдганяючи його швидше, не викликаючи панiки. "Для тебе не повинно бути проблемою, Блейкi. Ти в порядку, Кеннедi?
  
  Жителька Нью-Йорка пiдiймалася останньою, тримаючи пiстолет спрямованим нижче за неї. На щастя, велика симетрiя гiлок i листя Свiтового Древа приховувала їхнiй прогрес.
  
  "В свiй час я пiдiймалася на кiлька стебел", - безтурботно сказала вона.
  
  Бен засмiявся. Добрий знак. Дрейк мовчки подякував Кеннедi, починаючи почуватися ще краще вiд того, що вона була поряд.
  
  Чорт забирай, подумав вiн. Вiн мало не додав: на цiй мiсiї. Повернемося до старої говiрки менше нiж через тиждень.
  
  Дрейк дерся з гiлки на гiлку, все вище i вище, сидячи або стоячи верхи на однiй гiлцi i одночасно дотягуючись до наступної. Прогрес був швидким, що означало, що їхньої сили у верхнiй частинi тiла вистачило довше, нiж очiкувалося. Проте приблизно на пiвдорозi Дрейк помiтив, що Бен слабшає.
  
  "Твiнi втомлюється?" - спитав вiн i побачив негайне подвоєння зусиль. Iнодi Кеннедi випускав кулю крiзь гiлки. Двiчi їм вдавалося розглянути кам'янi сходи, що пiднiмалися поруч iз ними, але вони не бачили жодних ознак переслiдувачiв.
  
  Голоси луною долинають до них. Колишнiй солдат SAS одного разу почув голос, спотворений сильним нiмецьким акцентом, який, як пiдказало йому шосте почуття, мав належати людинi в бiлому. Людина, яку вiн бачив уже двiчi, приймає вкраденi артефакти.
  
  Iнший раз вiн почув: "SRT вiдсiюється". Протяжний голос належав Майло, оголюючи його минуле, розкриваючи пiдроздiл, який вони тримали в секретi навiть усерединi SAS. Хто в iм'я всього святого був цей хлопець?
  
  Пострiли розкололи важкi гiлки. Дрейк зробив паузу, щоб поправити рюкзак з скарбами, що перемiщаються всерединi, потiм помiтив широку гiлку, до якої вiн прагнув. Той, що сягав майже того мiсця на сходах, де вони вiдпочивали ранiше.
  
  "Геть там", - вiн вказав на Бена. "Осiдлайте гiлку i рухайтеся ... швидко!"
  
  Вони були б оголенi приблизно двi хвилини. За вирахуванням раптовостi та часу реакцiї, якi досi залишали понад хвилину крайньої небезпеки.
  
  Бен першим покинув укриття, Дрейк i Кеннедi секундою пiзнiше, всi стрибали на руках i навпочiпки по гiлцi до сходiв. Коли їх помiтили, Кеннедi виграв для них дорогоцiннi секунди, випустивши чергу зi свинцю, пробивши дiрки, принаймнi, в одному невдахому розкрадачу гробниць.
  
  I тепер вони побачили, що Майло справдi послав команду бiгти вгору сходами. П'ятеро чоловiкiв. I команда була швидкою. Вони дiстануться кiнця гiлки ранiше, нiж Бен!
  
  Чорт! Вони не мали жодного шансу.
  
  Бен теж побачив це i здригнувся. Дрейк прокричав йому у вухо: "Нiколи не здавайся! Нiколи!
  
  Кеннедi знову натиснув на спусковий гачок. Двоє чоловiкiв упали: один вiдлетiв до ями, другий схопився за бiк i закричав. Вона стиснула його ще раз, а потiм Дрейк почув, як закiнчився магазин.
  
  Двоє нiмцiв залишилися, але тепер стояли обличчям до них, тримаючи зброю напоготовi. Дрейк зробив суворе обличчя. Вони програли гонку.
  
  "Пристрелiть їх!" Голос Мiло озвався луною. "Ми шукаємо у шматках тут, внизу".
  
  "Nein!" Знову зазвучав сильний нiмецький акцент. "Der Spear! Der Spear!"
  
  Стовбури пiстолетiв не здригнулися. Один iз нiмцiв насмiхався: "Повзiть, маленькi голубки. Йди сюди."
  
  Бен рухався повiльно. Дрейк мiг бачити, як тремтять його плечi. "Довiрся менi", - прошепотiв вiн на вухо своєму друговi i напружив кожен м'яз. Вiн стрибав, як тiльки Бен досяг кiнця гiлки, його єдиною грою було атакувати i використовувати свiй набiр навичок.
  
  "У мене все ще є нiж", - пробурмотiв Кеннедi.
  
  Дрейк кивнув головою.
  
  Бен дiстався кiнця гiлки. Нiмцi спокiйно чекали.
  
  Дрейк почав пiднiматися.
  
  Потiм, як у туманi, нiмцi вiдлетiли убiк, нiби в них потрапила торпеда. Їхнi тiла, видертi й закривавленi, вiдштовхнулися вiд стiни i, мокрi, покотилися вниз, у яму, як вiзок.
  
  За кiлька метрiв над гiлкою, де сходи згиналися, стояла величезна група чоловiкiв iз важкою зброєю. Один з них тримав у руках штурмову гвинтiвку АК-5.
  
  "Швед", - Дрейк дiзнався зброю, яка зазвичай використовувалася шведськими вiйськовими.
  
  Гучнiше, вiн сказав: "Чортови вчасно".
  
  
  ТРИНАДЦЯТЬ
  
  
  
  ВIЙСЬКОВА БАЗА, ШВЕЦIЯ
  
  
  Кiмната, в якiй вони опинилися - спартанська кiмната дванадцять на дванадцять, зi столом i вiкном у обмерзлiй оправi, - перенесла Дрейка на кiлька рокiв тому.
  
  "Розслабся", - вiн постукав по побiлiлих кiсточках пальцiв Бена. "Це мiсце - стандартний вiйськовий бункер. Я бачив готельнi номери i гiрше, друже, повiр менi."
  
  "Я бував у квартирах та гiрших ." Кеннедi здавалося невимушеним, тренування полiцейського на роботi.
  
  "Кiстки iншого хлопця?" Дрейк пiдняв брову.
  
  "Звичайно. Чому?
  
  "О, нiчого". Дрейк порахував до десяти на пальцях, потiм глянув униз, нiби збираючись почати дiяти пальцями нiг.
  
  Бен видавив iз себе слабку посмiшку.
  
  "Послухай, Бене, я визнаю, що спочатку це було непросто, але ти бачив, як той шведський хлопець робив дзвiнки. У нас все добре. У будь-якому разi нам потрiбно трохи поспiлкуватися. Ми виснаженi".
  
  Дверi вiдчинилися, i їхнiй господар, добре складений швед зi свiтлим волоссям i твердим, як цвях, поглядом, який змусив би побiлiти навiть Шрека, шкутильгав по бетоннiй пiдлозi. Коли їх схопили, i Дрейк ретельно пояснив, хто вони такi i що роблять, ця людина представилася як Торстен Даль, а потiм вiдiйшла до далекого боку свого вертольота, щоб зробити кiлька дзвiнкiв.
  
  "Мет Дрейк", - сказав вiн. "Кеннедi Мур. I Бена Блейка. Шведський уряд не має до вас претензiй..."
  
  Дрейка стривожив акцент, який зовсiм не був шведським. Ти ходиш в одну з цих шкiл з блискучими дупами, Дал? Iтон чи щось таке?"
  
  "Блискуча дупа?"
  
  "Школи, якi просувають своїх офiцерiв за рахунок родоводу, грошей та виховання. Водночас пiшов ти до навичок, вправностi та ентузiазму".
  
  "Вважаю, що так". Тон Даля був рiвний.
  
  "Чудово. Що ж... якщо це все..."
  
  Даль пiдняв руку, коли Бен кинув на Дрейка скривджений погляд. "Перестань бути цапом-вiдбувайлом, Метт. Те, що ти грубий йоркширський селянин, не означає, що всi iншi - королiвськi нащадки, чи не так?
  
  Дрейк у шоцi дивився на свого мешканця. Кеннедi зробив рух 'кинь це'. Тодi йому спало на думку, що Бен знайшов у цiй мiсiї щось таке, що по-справжньому зачепило його, i вiн захотiв бiльшого.
  
  Даль сказав: "Я був би вдячний за обмiн знаннями, друзi. Я справдi хотiв би."
  
  Дрейк був повнiстю за те, щоб подiлитися, але, як кажуть, знання - сила, i вiн намагався вигадати спосiб заручитися пiдтримкою шведського уряду тут.
  
  Бен уже готувався до своєї розповiдi про Дев'ять частин Одiна та Гробницю Богiв, коли Дрейк перервав його.
  
  "Дивися", - сказав вiн. "Я i цей хлопець, а тепер, можливо, гронка, - восьмидюймовi заголовки в якомусь списку вбивств..."
  
  "Я не гронк, ти, англiйський мудак". Кеннедi наполовину пiднялася на ноги.
  
  "Вражений, що ти знаєш це слово". Дрейк опустив очi. "Вибач. Це жаргон. Це нiколи не покидає тебе". Вiн згадав прощальнi слова Елiсон: ти завжди будеш SAS.
  
  Вiн вивчав свої руки, все ще покритi шрамами вiд бiйки з Мiло та сходження на Свiтове Древо, i думав про свої швидкi та вiрнi реакцiї за останнi кiлька днiв.
  
  Як вона мала рацiю.
  
  "Що таке гронка?" - здивувався Бен.
  
  Даль сiв на жорстке металеве стiлець i затупав своїми важкими черевиками по столу. "Жiнка, яка ... мм ... 'насолоджується товариством вiйськовослужбовцiв". - дипломатично вiдповiв вiн.
  
  "Мiй власний опис був би трохи грубiшим", Дрейк глянув на Бена, потiм сказав: "Список убивств. Нiмцi хочуть нашої смертi за скоєнi злочини. Чим ти можеш допомогти, Даль?
  
  Швед деякий час не вiдповiдав, просто дивився у крижане вiкно на заснiжений пейзаж i далi, на скелi, що обсипалися, якi самотньо височiли на тлi бурхливого океану.
  
  Кеннедi сказав: "Дав, я полiцейський. Я не знав цих двох ще кiлька днiв тому, але мають добрi серця. Довiрся їм."
  
  Далька кивнув. "Твоя репутацiя випереджає тебе, Дрейку. Гарне та погане в цьому. Ми допоможемо тобi, але спочатку- вiн кивнув на Бена. "Продовжуй".
  
  Бен продовжував, нiби його нiколи не переривали. Дрейк крадькома глянув на Кеннедi i побачив її посмiшку. Вiн вiдвiв погляд, приголомшений з двох причин. По-перше, посиланням Даля на його репутацiю, а по-друге, щирим схваленням Кеннедi.
  
  Бен закiнчив. Даль сказав: "Нiмцi - це нова органiзацiя у всьому цьому, яка не привертала нашої уваги до того випадку в Йорку".
  
  "Новi?" Дрейк сказав. "Вони гарнi. I дуже добре органiзованi; контролюються страхом та залiзною дисциплiною. I вони мають головний козир в особi хлопця на iм'я Мiло - американськi сили спецiального призначення, мабуть. Перевiрте назву.
  
  "Ми зробимо. Хороша новина в тому, що у нас справдi є iнформацiя про канадцiв".
  
  "Доглядаєш?"
  
  "Так, але упереджений, недосвiдчений i самотнiй", Даль кинув крадькома погляд у бiк Кеннедi. "Вiдносини шведського уряду з вашим новим режимом Обами - це не те, що я назвав би першокласними. "
  
  "Вибачте за це", Кеннедi зобразив посмiшку, потiм демонстративно озирнувся. "Слухай, чуваку, якщо ми збираємося пробути тут якийсь час, як думаєш, ми могли б перекусити?"
  
  "Вже готується нашим су-шефом", Даль зобразила фальшиву посмiшку у вiдповiдь. "А якщо серйозно, то скоро будуть бургери та чiпси".
  
  У Дрейка потекли слинки. Вiн не мiг пригадати, коли їв востаннє.
  
  "Я розповiм тобi, що зможу. Канадцi розпочали життя як таємний культ, присвячений вiкiнгу - Ерiку Рудому. Не смiйтеся, цi речi справдi iснують. Цi люди за допомогою косплей розiгрують подiї, битви i навiть морськi подорожi на регулярнiй основi".
  
  "Жодної реальної шкоди в цьому немає", - Бен звучав трохи оборонно. Дрейк приберiг цей чудовий самородок на потiм.
  
  "Зовсiм нi, мiстере Блейк. Косплей поширений, ним користуються багато людей на конвенцiях по всьому свiту, i з роками вiн стає все бiльш поширеним. Але справжня шкода починається, коли бiзнесмен-мiльярдер стає сучасним лiдером цього культу, а згодом викидає мiльйони доларiв на ринг ".
  
  "Таким безтурботним веселощами стає -"
  
  "Одержимiсть". Даль закiнчив, коли вiдчинилися дверi. Дрейк застогнав, коли перед ним поставили стандартну страву з бургера та чiпсiв. Запах цибулi був божественний для його голодного шлунка.
  
  Даль продовжив, поки вони закушували: "Канадський бiзнесмен на iм'я Колбi Тейлор присвятив своє життя вiдомому вiкiнгу, Ерiку Ружему, який, як ви, певно, знаєте, висадився в Канадi незабаром пiсля вiдкриття Гренландiї. З цього дослiдження народилося манiакальне захоплення скандинавською мiфологiєю. Дослiдження, розкопки, вiдкриття. Нескiнченнi пошуки. Ця людина придбала власну бiблiотеку i намагалася скупити всi скандинавськi тексти."
  
  "Чокнута робота", - сказав Кеннедi.
  
  "Згоден. Але "дурний", який фiнансує свої власнi "сили безпеки" - читайте це як армiю. I вiн залишається досить замкнутим, щоб залишатися поза увагою бiльшостi людей. Його iм'я спливало знову i знову протягом багатьох рокiв у зв'язку з Дев'ятьма фрагментами Одiна, тому, природно, шведська розвiдка завжди вiдзначала його як 'персону, яка представляє iнтерес".
  
  "Вiн вкрав Кiнь", - сказав Дрейк. "Ти знаєш це, чи не так?"
  
  Широко розплющенi очi Даля свiдчили, що вiн цього не робив. "Тепер знаємо".
  
  Ти не можеш домогтися, щоб його заарештували? Запитав Кеннедi. "За пiдозрою в крадiжцi чи щось таке?"
  
  "Уяви його одним iз твоїх... гангстерiв. Вашi лiдери мафiї чи Трiади. Вiн недоторканний - людина на вершинi - зараз".
  
  Дрейку сподобалося розумне почуття. Вiн розповiв Далю про участь Алiсiї Майлз i розповiв Далю стiльки передiсторiї, скiльки йому було дозволено розкрити.
  
  "Отже", - сказав вiн, коли закiнчив. "Ми кориснi чи як?"
  
  "Непогано", - визнав Даль, коли дверi знову вiдчинилися, i увiйшов лiтнiй чоловiк з напрочуд густою гривою довгого волосся i пишною бородою. Дрейку вiн здавався сучасним вiком, що старiє.
  
  Далька кивнув. "Ах, я чекав на вас, професоре. Дозвольте уявити професора Роланда Парневiка, " посмiхнувся вiн. "Наш експерт iз скандинавської мiфологiї".
  
  Дрейк кивнув, потiм побачив, що Бен оцiнює нову людину так, нiби вона була любовним суперником. Тепер вiн розумiв, чому Бен таємно любив цю мiсiю. Вiн поплескав свого юного друга по плечу.
  
  "Ну, наш сiмейний хлопець тут, може, i не професор, але вiн точно знається на Iнтернетi - свого роду сучасна медицина в порiвняннi зi старими засобами, а?"
  
  "Або найкраще з обох свiтiв", - Кеннедi вказала вилкою на обидвi сторони, про якi йшлося.
  
  Цинiчна сторона Дрейка розрахувала, що Кеннедi Мур може направити цю мiсiю таким чином, щоб урятувати свою кар'єру. Дивно, але бiльш м'якiй сторонi подобалося спостерiгати, як пiднiмаються куточки її рота, коли вона посмiхається.
  
  Хлопець, спотикаючись, увiйшов до кiмнати, стискаючи оберемок сувоїв i балансуючи кiлькома зошитами на вершинi купи. Вiн озирнувся, дивився на Даля, нiби не мiг пригадати iм'я солдата, потiм вивалив свою ношу на стiл.
  
  "Це там", - сказав вiн, тицяючи пальцем в один iз сувоїв. "Той самий. Легенда реальна... як я й казав тобi кiлька мiсяцiв тому.
  
  Даль з розмаху витягнув вказаний сувiй. "Ви були з нами тиждень, професоре. Усього тиждень."
  
  "Ти... ти впевнений?"
  
  "О, я впевнений". Тон Даля передавав неймовiрну кiлькiсть терпiння.
  
  У дверi зайшов ще один солдат. "Сер. Мобiльний цього, " вiн кивнув у бiк Бена, " дзвонив безперервно. Hela tiden...ммм... без зупинки." Потiм була посмiшка. "Це його мати".
  
  Бен схопився за секунду i натиснув кнопку швидкого набору. Дрейк з нiжнiстю посмiхнувся, а Кеннедi виглядав пустотливим. "Боже, я можу придумати так багато способiв розбестити цього хлопчика".
  
  Даль почав читати зi свитка:
  
  "Я чув, що вiн загинув у Рагнарецi, поглинений своєю долею. Людиною-вовком-Фенрiром - одного разу зверненим мiсяцем.
  
  А пiзнiше Тор та Локi лежали холоднi поруч iз ним. Великi боги серед незлiченних Богiв, нашi скелi проти течiї.
  
  Дев'ять осколкiв розвiянi за вiтром вздовж шляхiв Єдиної Вольви. Не приноси цi частини на Рагнарек або ризикуй кiнцем свiту.
  
  Вiчно ви боятиметеся цього, слухайте мене, сини людськi, бо осквернити гробницю Богiв - значить розпочати День розплати".
  
  Даль знизав плечима. "I так далi. I так далi. I так далi. Я вже зрозумiв суть цього вiд маминого сина он там, професора. Здається, Павутина справдi могутнiша за суво. I швидше.
  
  "У тебе є? Ну, як я вже сказав... Мiсяцi, Торстене, мiсяцi. I мене iгнорували роками. Навiть iнституцiоналiзованi. Гробниця завжди iснувала, ви знаєте, вона не просто матерiалiзувалась минулого мiсяця. Агнета дала менi цей сувiй тридцять рокiв тому, i де ми зараз? Хм? Ми десь?"
  
  Даль щосили намагався зберiгати спокiй. Втрутився Дрейк. "Ви кажете про Рагнарека, професора Парневика. Мiсце, якого немає."
  
  "Бiльше нi, сер. Але колись - так. Колись це безперечно iснувало. А якщо нi, то де померли Один, Тор i всi iншi Боги?
  
  "Ти вiриш, що вони iснували тодi?"
  
  "Звичайно!" Хлопець практично кричав.
  
  Голос Даля став тихiшим. "На даний момент, - сказав вiн, - ми зупиняємо зневiру".
  
  Бен повернувся за стiл, забираючи свiй мобiльний у кишеню. "Отже, ти знаєш про Валькiрiю?" загадково запитав вiн, лукаво глянувши на Дрейка та Кеннедi. "Ти знаєш, чому вони є дорогоцiнним каменем у коронi Одiна?"
  
  Даль просто виглядав роздратованим. Хлопець моргнув i затнувся. "Цей... цей... дорогоцiнний камiнь у... цьому... чим?"
  
  
  ЧОТИРНАДЦЯТЬ
  
  
  
  ВIЙСЬКОВА БАЗА, ШВЕЦIЯ
  
  
  Бен усмiхнувся, коли в кiмнатi стало тихо. "Це наш вхiдний квиток", - сказав вiн. I моя гарантiя поваги. У скандинавськiй мiфологiї знову i знову говориться, що Валькiрiї "вирушають у царства Богiв'. Подивiться - це там."
  
  Кеннедi постукала вилкою по своїй тарiлцi. "Що це означає?"
  
  "Вони вказують шлях," сказав Бен. "Ви можете збирати дев'ять частин Одiна пiд час Рагнарека протягом мiсяця, але саме Валькiрiї вказують шлях до гробницi богiв".
  
  Дрейк насупився. "I ти тримав це при собi, так?"
  
  "Нiхто не знає, де Валькiрiя, Метт. Вони у приватнiй колекцiї, тiльки Бог знає, де. Вовки у Нью-Йорку - це останнi фрагменти, для яких ми маємо мiсце розташування ".
  
  Даль усмiхнувся, коли Парневик практично накинувся на його сувої. Бiлi люльки лiтали повсюди серед бурi бурмотiння. "Валькiрiї. Валькiрiя. Тут немає. Там може бути. О, ось. Хм.
  
  Дрейк привернув увагу Даля. "А теорiя Апокалiпсису? Пекельний вогонь на Землi та все живе знищено тощо. i т.п."
  
  "Я мiг би розповiсти вам таку легенду майже для кожного Бога в пантеонi. Шива. Зевс. Сет. Але, Дрейку, якщо канадцi знайдуть цю гробницю, вони осквернять її, не зважаючи на iншi наслiдки".
  
  Дрейк повернувся до божевiльних нiмцiв. "Як i нашi новi друзi", - кивнув вiн i трохи посмiхнувся Далю. "У мене немає вибору..."
  
  "Яйця до стiнки". Даль закiнчив невелику вiйськову мантру, i вони переглянулись.
  
  Бен перехилився через стiл, щоб привернути увагу Даля. "Вибач мене, друже, але ми втрачаємо тут час. Дай менi ноутбук. Дозволь менi зайнятися серфiнгом. Або ще краще, вiдправь нас шляхом у Велике яблуко, i ми займемося серфiнгом у повiтрi ".
  
  Кеннедi кивнув головою. "Вiн правий. Я можу допомогти. Наступна логiчна мета - Нацiональний iсторичний музей, i, давайте подивимося правдi у вiчi, США не готовi ".
  
  "Знайома iсторiя", - сказав Даль. "Мобiлiзацiя вже почалася". Вiн уважно подивився на Бена. "Ти пропонуєш допомогу, юначе?"
  
  Бен вiдкрив рота, але потiм зробив паузу, нiби вiдчувши важливiсть своєї вiдповiдi. "Ну, ми все ще у списку вбитих, правда? I у "Стiнi сну" цього мiсяця перерва ".
  
  "Мама ввела комендантську годину для нашого юного учня?" Дрейк пiдштовхнув.
  
  "Стiна з-?" Даль насупився. "Це навчальний клас iз позбавлення сну?"
  
  "Не має значення. Подивися, що я вже виявив. I SAS Метта. Кеннедi - полiцейський iз Нью-Йорка. Ми практично iдеальна команда!
  
  Очi Даля звузилися, начебто зважуючи його рiшення. Вiн мовчки посунув мобiльний Дрейка через стiл i показав на екран. "Де ти сфотографував руни на цiй картинцi?"
  
  "У Ямi. Поряд iз довгими кораблями була стiна з сотнями рiзьблених зображень. Ця жiнка, " вiн постукав по екрану, - стояла навколiшки поруч з Одином, коли вiн страждав на Свiтовому Деревi. Ти можеш перекласти напис?
  
  "Приблизно так. Професор зараз дослiджує це ...." Даль глянув на Парневика, коли той спробував зiбрати всi свої сувої одразу.
  
  "Божi таємницi". Хлопець розвернувся так, наче йому на спину приземлився пекельний пес. "Або таємницi богiв. Чуєш нюанс? Розумiєш? Пропустiть мене". Вiн звернувся до порожнього дверного отвору i зник.
  
  "Ми вiзьмемо вас", - сказав їм Даль. "Але знай це. Переговори з вашим урядом ще не розпочалися. Сподiваюся, про це подбають пiд час нашого польоту. Але зараз ми прямуємо до Нью-Йорка з дюжиною солдатiв Спецназу i без допуску. Ми веземо зброю до Нацiонального iсторичного музею." Вiн зробив паузу. "Все ще хочеш прийти?"
  
  "SAS допоможе", - сказав Дрейк. "У них є команда, яка стоїть напоготовi".
  
  "Думаю, я спробую зв'язатися з капiтаном дiлянки, подивимося, чи зможемо ми змастити пару колiс". Похмура змiна в поведiнцi Кеннедi при думцi про повернення додому була очевидною. Дрейк вiдразу пообiцяв собi, що допоможе їй, якщо зможе.
  
  Повiр менi, хотiв сказати вiн. Я допоможу тобi пройти через це. Але слова застигли у нього в горлi.
  
  Бен зiгнув пальцi. "Просто дай менi I-pad або щось таке. Швидше.
  
  
  П'ятнадцять
  
  
  
  ПОВIТРЯНИЙ ПРОСТIР
  
  
  Їхнiй лiтак був оснащений пристроєм пiд назвою picocell, вишкою мобiльного телефонного зв'язку, що дозволяє використовувати всi мобiльнi телефони в лiтаках. Необхiднi для урядових збройних сил, але вдвiчi потрiбнi для Бена Блейка.
  
  "Гей, сестричка, у мене є для тебе робота. Не питай. Послухай, Карiне, послухай! Менi потрiбна iнформацiя про Нацiональний iсторичний музей. Експонати, речi вiкiнгiв. Креслення. Персонал. Особливо боси. I... - його голос знизився на кiлька октав, - ... номери телефонiв.
  
  Дрейк почув кiлька хвилин тишi, потiм: "Так, той, що у Нью-Йорку! Скiльки їх там? О... невже? Ну, гаразд, сестричка. Я переведу тобi трохи грошей, щоб це покрити. Люблю тебе".
  
  Коли його друг перервав зв'язок, Дрейк запитав: "Вона все ще без роботи?"
  
  "Сидить удома весь день, друже. Працює 'останнiм' у сумнiвному барi. Чудо старої лейбористської полiтики".
  
  Карiн сiм рокiв боролася за здобуття ступеня з комп'ютерного програмування. Коли лейбористський уряд склав свої повноваження наприкiнцi правлiння Блер, вона пiшла з Ноттiнгемського унiверситету, впевнена в собi, висококвалiфiкована працiвниця, щоб виявити, що вона нiкому не потрiбна. Настав спад.
  
  Вийдiть iз унiверситетського ряду - повернiть лiворуч на звалище, повернiть праворуч на вагiтнiсть та державну допомогу. Продовжуйте йти прямо дорогою розбитих мрiй.
  
  Карiн жила у квартирi неподалiк центру Ноттiнгема. Наркомани та алкоголiки орендували нерухомiсть навколо неї. Вона рiдко виходила з дому вдень i брала надiйне таксi до бару, де працювала за змiну з восьми до опiвночi. Найжахливiшими моментами в її життi були, коли вона повернулася до своєї квартири, темрява, застарiлий пiт та iншi неприємнi запахи, що оточують її, ходячий кримiнальний злочин, який тiльки й чекав свого часу, щоб статися.
  
  У країнi проклята i iгнорована людина, яка живе в тiнi, є королем.
  
  "Вона справдi потрiбна тобi для цього?" Запитав Даль, який сидiв з iншого боку лiтака. "Або..."
  
  "Послухай, це не благодiйнiсть, друже. Я мушу зосередитися на речах про Один. Карiн може зайнятися музейною роботою. У цьому є цiлковитий змiст".
  
  Дрейк зробив свiй власний дзвiнок iз швидким набором. "Дай йому попрацювати, Дал. Повiр менi. Ми тут, аби допомогти".
  
  Уеллс вiдповiв негайно. "Ловив сєдов, Дрейк? Що, чорт забирай, вiдбувається?"
  
  Дрейк увiв його в курс справи.
  
  "Що ж, ось самородок iз чистого золота. Ми зареєструвалися у Алiсiї Майлз. Ти знаєш, у чому рiч, Метт. Ти нiколи по-справжньому не вийдеш з SAS, " вiн зробив паузу. "Остання вiдома адреса - Мюнхен, Хiльдегардштрассе, 111".
  
  "Нiмеччина? Але вона була iз канадцями".
  
  "Ага. Це ще не все. Вона жила в Мюнхенi зi своїм хлопцем - Майлом Ноксоном - досить неприємним громадянином Лас-Вегаса, США. I вiн колишнiй розвiдник морської пiхоти. Найкраще, що можуть запропонувати янкi".
  
  Дрейк на мить замислився. "Ось як вiн упiзнав мене тодi, через Майлза. Питання, чи змiнилася вона сторонами, щоб досадити йому чи допомогти йому?"
  
  "Вiдповiдь невiдома. Можливо, ти мiг би спитати її."
  
  "Я спробую. Дивись, ми тут тримаємося за яйця, Веллс. Думаєш, ти мiг би зв'язатися зi своїми старими приятелями у Штатах? Даль вже зв'язався iз ФБР, але вони тягнуть час. Ми о семiй годинi польоту... i наближаємося наослiп".
  
  Ти їм довiряєш? Цi рiпи? Ти хочеш, щоб нашi хлопцi прибрали неминучий кластерний трах?
  
  "Вони шведи. Так, я їм довiряю. I так, я хочу, щоб нашi хлопцi брали участь".
  
  "Зрозумiло". Уеллс перервав зв'язок.
  
  Дрейк озирнувся довкола. Лiтак був маленьким, але мiстким. Одинадцять морських пiхотинцiв спецназу сидiли ззаду, розвалившись, дрiмали i, як правило, задирали один одного шведською. Даль постiйно розмовляв по телефону через прохiд, а професор розгортав перед ним сувiй за сувоєм, акуратно кладучи кожен на спинку сидiння, переглядаючи давнi рiзницю мiж фактом i вигадкою.
  
  Лiворуч вiд нього Кеннедi, знову одягнена у свiй безформний брючний костюм номер один, зробила свiй перший дзвiнок. "Капiтан Лiпкiнд там? ... ах, скажи йому, що це Кеннедi Мур".
  
  Минуло десять секунд, потiм: Нi. Скажи йому, що вiн не може менi передзвонити. Це важливо. Скажи йому, що це стосується нацiональної безпеки, якщо хочеш, просто поклич його".
  
  Ще десять секунд, потiм: "Мур!" Дрейк почув гавкiт навiть з того мiсця, де вiн сидiв. "Це не може почекати?"
  
  "Послухай мене, капiтане, виникла ситуацiя. По-перше, проконсультуйтеся з офiцером Свейном iз ФБР. Я тут з Торстеном Далем iз шведської SGG та офiцером SAS. Нацiональний iсторичний музей пiд прямою загрозою. Уточнiть деталi i одразу передзвонiть менi. Менi потрiбна твоя допомога."
  
  Кеннедi закрила телефон i глибоко зiтхнула. "Бабах - i йде моя пенсiя".
  
  Дрейк подивився на свiй годинник. Шiсть годин до приземлення.
  
  У Бена зачiрикав мобiльний, i вiн схопив його. "Сестричка?"
  
  Професор Парневик перегнувся через прохiд, хапаючись житловою рукою за сувiй, що випав. "Малюк знає своїх валькiрiй". Вiн сказав, нi до кого не звертаючись. "Але де вони? I Очi - так, я знайду Очi.
  
  Бен говорив. "Чудова рiч, Карiн. Надiшлiть менi електронною поштою креслення музею i видiлiть для мене цю кiмнату. Потiм надiшлiть данi куратора окремим листом. Гей, сестричка, привiтайся з мамою та татом. Люблю тебе".
  
  Бен вiдновив свiй клацання, потiм почав робити ще кiлька нотаток. "Отримав номер куратора музею", - крикнув вiн. "Далеко? Хочеш, щоб я налякав його до усрачки?
  
  Дрейк розплився в недовiрливiй усмiшцi, коли офiцер шведської розвiдки вiдчайдушно замахав руками Нi! Не пропускаючи жодної голосної. Було приємно бачити, що Бен виявляє таку впевненiсть. Виродок трохи вiдсунувся, щоб дати людинi, яка перебуває в якомусь примiщеннi, дихати.
  
  Телефон Кеннедi вибухнув пiснею. Вона швидко вiдкрила його, але не ранiше, нiж пригостила весь лiтак шматочком досить безрозсудної гри Goin'Down.
  
  Бен вчасно кивнув головою. "Мило. Наша наступна кавер-версiя є напевно".
  
  "Мур". Кеннедi ввiмкнула свiй телефон iз гучним зв'язком.
  
  Що за лайно вiдбувається? Менi перегородили шлях пiвдюжини говнюкiв, а потiм сказали, не дуже чемно, не пхати носа в канаву, де йому й мiсце. Щось змусило гавкати всiх великих собак, Муре, i я тримаю парi, що це ти. Вiн зробив паузу, потiм сказав задумливо: "Думаю, не вперше".
  
  Кеннедi дав йому скорочену версiю, яка закiнчувалася тим, що лiтак, повний шведських морських пiхотинцiв та невiдомої команди SAS, перебував у дорозi, зараз за п'ять годин польоту вiд територiї США.
  
  Дрейк вiдчув трепет. П'ять годин.
  
  У цей момент Даль вигукнув: "Нова iнформацiя! Щойно чув, що канадцiв навiть не було у Швецiї. Здається, вони пожертвували Свiтовим Деревом та Списом, щоб зосередитись на Валькiрiях." Вiн послав подячний кивок у бiк Бена, пiдкреслено виключаючи гримасуючого професора. Але вони повернулися з порожнiми руками. Цей приватний колекцiонер, мабуть, справжнiй пустельник... Або... " Дрейк знизав плечима, " вiн може бути злочинцем.
  
  "Хороша пропозицiя. У будь-якому разi чоловiки - ось де це стає потворним. Канадцi готуються завдати удару по музею рано-вранцi за нью-йоркським часом."
  
  Обличчя Кеннедi набуло вбивчого виразу, коли вона одночасно слухала свого боса i Даля. "Вони використовують дату", - раптово прошипiла вона обом сторонам, коли до неї дiйшло. "Цi абсолютнi виродки - i нiмцi, без сумнiву - приховують свої справжнi намiри за гребаною датою".
  
  Бен звiв очi. "Я втратив слiд".
  
  Дрейк вторив йому. "Якого числа?"
  
  "Коли ми приземлимося в Нью-Йорку, - пояснив Даль, - це буде близько восьмої ранку 11 вересня".
  
  
  ШIСТНАДЦЯТЬ
  
  
  
  ПОВIТРЯНИЙ ПРОСТIР
  
  
  Залишилося чотири години. Лiтак продовжував гудiти у каламутному небi.
  
  Даль сказав: "Я знову спробую звернутися до ФБР. Але це дивно. Я не можу пройти цей рiвень. Це бiсова кам'яна стiна. Бен - зателефонуй куратору. Дрейк - твiй старий бос. Годинник цокає, чоловiки, а ми нiде. Ця година потребує прогресу. Поїхали."
  
  Кеннедi благала свого боса: "Льмо на Томаса Калеба, Лiпкiнд", - сказала вона. "Це не має жодного стосунку до нього, чи до моєї чортової кар'єри. Я говорю вам те, чого не знають ФБР, ЦРУ i всi iншi придурки з трьох лiтер. Я прошу... " вона зробила паузу, - гадаю, я прошу тебе довiряти менi.
  
  "Придурки з трьох букв", пробурчав Бен. "Блискуче".
  
  Дрейк хотiв пiдiйти до Кеннедi Муру i сказати кiлька слiв пiдбадьорення. Громадянський у ньому хотiв обiйняти її, але солдат змусив його залишатися осторонь.
  
  Але громадянське населення почало вигравати цю битву. Ранiше вiн використав слово "гронка", щоб "приструнити" її, дати вiдсiч зростаючiй iскрi почуття, яке вiн дiзнався, але це не спрацювало.
  
  Уеллс вiдповiв на його заклик. "Говори зараз".
  
  "Знову слухав Тейлора? Подивися, де ми, приятелю? Ви вже вмовили нас увiйти до повiтряного простору США?"
  
  Ну... i так... i нi. Я стикаюся з стосами бюрократичної тяганини, Дрейк, i це не вкладається в мене на колiнах-" Вiн почекав деякий час, потiм розчаровано хмикнув. "Це було посилання на травень, друже. Постарайся не вiдставати".
  
  Дрейк мимоволi посмiхнувся. "Будь ти проклятий, Веллс. Слухай, зберися з думками для цiєї мiсiї - допоможи нам - i я розповiм тобi про найбруднiший клуб у Гонконгу, де Май колись працювала пiд прикриттям, пiд назвою "Вовчок, що обертається".
  
  "Трахни мене, це звучить iнтригуюче. Ти в дiлi, друже. Дивися, ми в дорозi, все готове за всiма правилами, i мої люди за ставком iз цим проблем не мають".
  
  Дрейк вiдчув 'але'. "Так?"
  
  "Хтось у владi вiдмовляє у привiлеях на посадку, i нiхто нiколи не чув про ваш лiтак, i це, мiй друг, пахне внутрiшньою корупцiєю".
  
  Дрейк почув його. "Добре, тримай мене в курсi". Обережне натискання кнопки завершило виклик.
  
  Вiн почув, як Кеннедi сказав: "Низький рiвень iдеальний, капiтане. Я пiдслухую тут розмови, в яких йдеться про змову. Будь... будь обережний, Лiпкiнд.
  
  Вона зачинила свiй телефон. "Ну вiн колючий, але вiн ловить мене на словi. Вiн вiдправляє на сцену якнайбiльше чорно-бiлих персонажiв, стримано. I вiн знає декого у мiсцевому вiддiленнi нацiональної безпеки, " сказала вона, розгладжуючи свою м'яку блузку. "Розсипаються боби".
  
  Господи, подумав Дрейк. Досить, щоб почати чортову вiйну. Вiн нiчого не сказав вголос, але глянув на годинник.
  
  Залишилось три години.
  
  Бен все ще був пов'язаний iз куратором: "Послухайте, ми не говоримо про капiтальний ремонт тут, просто перемiщуємо виставку. Менi не треба говорити вам, наскiльки великий музей, сер. Просто поворухнули цим, i все буде гаразд. Так... SGG... Шведськi сили спецiального призначення. ФБР iнформується, оскiльки ми speak...no! Не чекай, поки вони покличуть. Ти не можеш дозволити собi зволiкати.
  
  П'ятнадцять секунд тишi, потiм: Ти нiколи не чув про SGG? Ну погугли це!"Бен у розпачi тицьнув пальцем у свiй телефон. "Вiн тягне час", - сказав Бен. "Я просто це знаю. Вiн говорив ухильно, нiби не мiг вигадати достатньо виправдань.
  
  "Ще одна тяганина". Дрейк вказав на Даля. "Це швидко перетворюється на спалах".
  
  Настала важка мовчанка, потiм задзвонив мобiльний Даля. "О боже", - сказав вiн у вiдповiдь. "Den Statsminister."
  
  Дрейк скорчив пику Кеннедi та Бену. "Прем'єр-мiнiстр".
  
  Було сказано кiлька поважних, проте вiдвертих слiв, якi посилили повагу Дрейка до Торстена Даля. Офiцер спецназу розповiв своєму босовi, як усе було. Дрейк був похмуро переконаний, що зрештою цей хлопець йому сподобається.
  
  Даль закiнчив розмову, а потiм витратив мить на те, щоби зiбратися з думками. Нарештi вiн звiв очi й звернувся до лiтака.
  
  "Прямо вiд члена кабiнету президента, його найближчих радникiв", - сказав їм Даль. "Цей рейс не буде допущений до посадки".
  
  
  * * *
  
  
  Залишилось три години.
  
  "Вони не стали б iнформувати президента", - сказав Даль. "Вашингтон, округ Колумбiя, i Капiтолiйський пагорб глибоко зануренi в це, мої друзi. Статс-мiнiстр каже, що тепер це стало глобальним, змова мiжнародного масштабу i нiхто не знає, хто кого пiдтримує. Одне це, " сказав вiн, насупившись, " говорить про серйознiсть нашої мiсiї".
  
  "До бiса кластер", - сказав Дрейк. "Це те, що ми звикли називати масовим провалом".
  
  Бен тим часом знову спробував зв'язатися iз куратором Нацiонального iсторичного музею. Все, що вiн одержав, була голосова пошта. "Неправильно", - сказав вiн. "Вiн уже мав дещо перевiрити". Спритнi пальцi Бена негайно почали лiтати над вiртуальною клавiатурою.
  
  "Є iдея", - голосно сказав вiн. "Благаю Бога, щоб я помилявся".
  
  Потiм Уеллс передзвонив, пояснивши, що його команда SAS здiйснила таємну посадку на покинутому аеродромi в Нью-Джерсi. Команда прямувала до центру Нью-Йорка, подорожуючи будь-якими необхiдними засобами.
  
  Дрейк перевiрив час. Двi години до посадки.
  
  I тодi Бен закричав: "Потрапив у крапку!" Усi пiдстрибнули. Навiть шведськi морськi пiхотинцi придiляли йому всю свою увагу.
  
  "Це тут!" - крикнув вiн. "Розкиданi по всьому Iнтернету, якщо у вас є час подивитися". Вiн сердито тицьнув пальцем на екран.
  
  "Колбi Тейлор", - сказав вiн. "Канадський мiльярдер є найбiльшим вкладником Нацiонального iсторичного музею та одним iз найбiльших фiнансистiв Нью-Йорка. Б'юся об заклад, що вiн зробив кiлька дзвiнкiв?"
  
  Даль скривився. "Це наша перешкода", - простогнав вiн. "Людина, про яку говорять, володiє бiльшою кiлькiстю людей, нiж мафiя". Вперше шведський офiцер, здавалося, стулився у своєму крiслi.
  
  Кеннедi не змiг приховати ненавистi. "Костюми товстосумiв знову виграють", - прошипiла вона. "Тримаю в заклад, що цей виродок ще й банкiр".
  
  "Можливо, а може i нi", - сказав Дрейк. "У мене завжди є план Б."
  
  Залишилася одна година.
  
  
  СIМНАДЦЯТЬ
  
  
  
  Нью-Йорк, США
  
  
  Полiцейське управлiння портового управлiння Нью-Йорка, можливо, найбiльш вiдоме своєю принизливою хоробрiстю та втратами пiд час подiй 11 вересня. Чим вона менш вiдома, так це потайливим обслуговуванням бiльшостi рейсiв SAS, що вилiтають з Європи. Незважаючи на вiдсутнiсть спецiальної команди для контролю за цим елементом своєї роботи, задiяний персонал intercontinental становить таку незначну меншiсть, що з роками багато хто з них став близькими друзями.
  
  Дрейк зробив ще один дзвiнок. "Сьогоднi ввечерi буде спекотно", - сказав вiн Джеку Шварцу, iнспектору ПАПД. "Ти сумував за мною, приятелю?"
  
  "Боже, Дрейку, був... що? Два роки?"
  
  "Троє. Напередоднi Нового року, '07."
  
  "Дружина в порядку?"
  
  "Ми з Елiсон розлучилися, друже. Цього достатньо, щоб позначити мою особу?"
  
  "Я думав, ти залишив службу".
  
  "Я зробив. Уеллс передзвонив менi для останньої роботи. Вiн кликав тебе?
  
  "Вiн зробив. Сказав, що ти обiцяв йому трохи почекати.
  
  "Чи зробив вiн це зараз? Шварце, послухай мене. Це твiй заклик. Ти повинен знати, що це лайно розлетиться по фанах, i що наш вступ зрештою приведе до тебе. Я впевнений, що на той час ми всi станемо героями, i це вважатиметься сприятливим вчинком, але..."
  
  "Уеллс ввiв мене в курс справи", - сказав Шварц, але Дрейк почув вiдтiнок занепокоєння. "Не хвилюйся, друже. У мене все ще достатньо сил, щоб отримати дозвiл на посадку.
  
  Їхнiй лiтак вторгся в повiтряний простiр США.
  
  
  * * *
  
  
  Лiтак приземлився за слабкого денного свiтла i пiдрулив прямо до невеликої будiвлi термiналу. У ту хвилину, коли дверi прочинилися, дванадцять повнiстю завантажених членiв шведської SGG втекли пiдтюпцем вниз по хитких металевих сходах i занурилися в три автомобiлi, що чекали. Дрейк, Бен, Кеннедi та Професор пiшли за ним, Бен мало не описався, коли побачив їхнiй транспорт.
  
  "Вони схожi на хамери!"
  
  За хвилину машини промчали порожньою злiтно-посадковою смугою, набираючи швидкiсть, прямуючи до прихованого з'їзду в заднiй частинi непримiтного аеродрому, який пiсля декiлькох поворотiв виїжджав на непомiтну путiвець, що з'єднується з одним з головних приток Манхеттена.
  
  Нью-Йорк розкинувся перед ними у всiй своїй пишностi. Сучаснi хмарочоси, старi мости, класичнi архiтектури. Їхнiй конвой зрiзав шлях прямо до центру мiста, ризикуючи, використовуючи всi хитрi короткi шляхи, вiдомi їхнiм мiсцевим водiям. Їм завили роги, повiтря наповнилося прокльонами, були пiдрiзанi бордюри та смiттєвi баки. Якось була задiяна вулиця з одностороннiм рухом, що скоротило їхню подорож на сiм хвилин i призвело до трьох поломок крил.
  
  Усерединi машин дiя була майже такою самою сум'ятливою. Далю, нарештi, зателефонував прем'єр-мiнiстр Швецiї, який нарештi домiгся дружнього розташування ФБР i отримав дозвiл увiйти до музею, якщо вони дiстануться туди першими.
  
  Даль повернувся до їхнього водiя. "Швидше!"
  
  Бен вручив Далю карту музею iз зазначенням мiсцезнаходження Волков.
  
  Проникло бiльше iнформацiї. Чорно-бiлi люди прибули. Команди швидкого реагування було повiдомлено.
  
  Дрейк дiстався Уеллса. "Сiтч?"
  
  Ми зовнi. Кавалерiя полiцейських прибула двi хвилини тому. Ти?
  
  "За двадцять крокiв. Крикни нам, якщо щось трапиться". Щось привернуло його увагу, i вiн на якусь мить зосередився на чомусь за вiкном. Сильне почуття d j à vu змусило мурашки пробiгти по його ребрах, коли вiн побачив величезний рекламний щит, що сповiщає про приїзд модельєра Абеля Фрея до Нью-Йорка разом з його приголомшливим шоу з вигулюванням кiшок.
  
  Це безумство, подумав Дрейк. Справдi божевiльний.
  
  Бен розбудив свою сестру у Великiй Британiї i, все ще задихаючись вiд виду їхнього транспорту, зумiв записати її в проект Валькiрiя - як вiн його назвав. "Економить час", - сказав вiн Далю. "Вона може продовжити дослiдження, поки ми там рятуємо цих вовкiв. Не хвилюйся, вона думає, це тому, що я хочу сфотографувати їх для здобуття ступеня ".
  
  "Брешеш сестрi?" Дрейк насупився.
  
  "Вiн дорослiшає". Кеннедi поплескав Блейка по руцi. "Дай дитинi трохи простору".
  
  У Дрейка зачiрикав мобiльний. Йому не потрiбно було перевiряти iдентифiкатор того, хто дзвонив, щоб знати, що це Уеллс. "Не кажи менi, друже. Канадцi?"
  
  Уеллс тихо засмiявся. "Ти бажаєш".
  
  "А?" - Запитав я.
  
  Як канадцi, так i нiмцi, що використовують рiзнi маршрути. Ця вiйна ось-ось розпочнеться без тебе".
  
  Даль сказав: "Група спецназу швидкого реагування знаходиться за три хвилини їзди. Частота становить 68."
  
  Дрейк визирнув у широке вiкно. "Ми тут".
  
  
  * * *
  
  
  "Захiдний вхiд до Центрального парку", - сказав Бен, коли вони вийшли з машин. "Веде до єдиних двох сходiв, якi пiднiмаються з нижнього рiвня до самого четвертого поверху".
  
  Кеннедi вискочив на ранкову спеку. "На якому поверсi живуть вовки?"
  
  "Четвертий".
  
  "Фiгури". Кеннедi знизала плечима i поплескала себе по животу. "Знав, що зрештою я пошкодую про цi святковi тiстечка".
  
  Дрейк тримався позаду, коли шведськi солдати щосили бiгли сходами музею. Опинившись там, вони почали знiмати свою зброю. Даль зупинив їх у тiнi високого входу, команда була оточена круглими колонами з обох бокiв.
  
  Твiттери включенi. "
  
  Пролунала дюжина "Чеки!". "Ми йдемо першими", - вiн уважно подивився на Дрейка. "Ти йдеш. Хапай це."
  
  Вiн вручив Дрейку два цилiндричнi предмети розмiром iз запальнички та два навушники. Дрейк повернув цилiндричнi стволи на 68 i почекав, поки обидва не почали випромiнювати зелене свiтло зi своїх пiдстав. Одну вiн передав Кеннедi, а iншу залишив собi.
  
  "Твiттери", - сказав вiн на порожнi погляди. "Це нова допомога "дружнiй вогонь". Всi товариськi матчi налаштованi на ту саму частоту. Подивися на колегу, i в тебе у вусi лунає дратiвливе цвiрiнькання, подивися на поганого хлопця, i ти нiчого не чуєш ...." Вiн одягнув свiй навушник. "Я знаю, це ненадiйно, але це допомагає у ситуацiях, коли в тебе багато справ. Ось так."
  
  Бен сказав: Що, якщо частота зiткнеться з iншою?
  
  "Цього не буде. Це новiтня технологiя Bluetooth - адаптивна перебудова частоти з розширеним спектром. Пристрої 'перескакують' через сiмдесят дев'ять випадково вибраних частот у заздалегiдь призначених дiапазонах - разом. Має радiус дiї близько двохсот футiв.
  
  "Круто", - сказав Бен. "Де мої?"
  
  "Ви з професором проведете деякий час у Центральному парку", - сказав Дрейк. "Туристичний матерiал. Охолонь, приятелю, це буде неприємно".
  
  Не кажучи бiльше нi слова, Дрейк розвернувся, щоб пiти за останнiм шведським солдатом через високу арку в похмурi начинки музею. Кеннедi уважно стежив.
  
  "Пiстолет би не завадив", - пробурмотiла вона.
  
  "Американцi", - наспiваючи промовив Дрейк, але потiм швидко усмiхнувся. "Розслабся. Шведи мають знищити канадцiв, причому подвiйно швидко".
  
  Вони досягли величезних Y-подiбних сходiв, над якими височiли арочнi вiкна i склепiнчаста стеля, i поспiшили вгору без зупинки. Зазвичай цi сходи були б забити туристами з широко розплющеними очима, але сьогоднi все мiсце було страшно тихим.
  
  Дрейк мiряв кроками себе i залишався пильним. Десятки небезпечних людей мчали цим величезним старим простором прямо зараз. Це було лише питання часу, коли вони зiйдуться.
  
  Вони побiгли вгору, їхнi черевики гучною луною вiдбивались вiд високих стiн, з їхнiх горлових мiкрофонiв долинали звуки статики, що резонують з природною акустикою будiвлi. Дрейк щосили концентрувався, згадуючи свої тренування, але намагався уважно стежити за Кеннедi, не видаючи. Громадянське обличчя i солдати продовжували конфлiктувати всерединi нього.
  
  Наближаючись до третього поверху, Даль показав жестом "вперед-повiльно". Кеннедi присунувся ближче до Дрейка. "Де твої друзi з SAS?"
  
  "Тримаюся осторонь", - сказав Дрейк. "Зрештою, ми ж не хочемо зараз чинити зайвi вбивства, чи не так?"
  
  Кеннедi придушив смiшок. Ти комiк, Дрейк. Справжнiй кумедний хлопець".
  
  "Ти мусиш побачити мене на побаченнi".
  
  Кеннедi пропустив удар, потiм сказав: "Не думай, що я погоджуся". Її права рука звично потяглася, щоб розгладити перед блузками.
  
  "Не думай, що я питав".
  
  Вони почали пiднiматися останнiми сходами. Коли провiдний солдат наблизився до останнього повороту, пролунав пострiл, i шматок штукатурки вибухнув за дюйм вiд його голови.
  
  "Лягай!"
  
  Град пострiлiв прошив стiни. Даль поповз на животi, роблячи серiю рухiв руками.
  
  Дрейк сказав: "Метод лякала".
  
  Один солдат зробив швидкий залп, щоб зайняти свого ворога. Iнший зняв шолом, причепив гвинтiвку до ременя i повiльно висунув її на лiнiю вогню. Вони почули слабкий шерех руху. Третiй солдат вискочив зi схованки пiд сходами i вдарив вартового мiж очей. Чоловiк упав мертвий, не встигнувши вистрiлити.
  
  "Мiло", Дрейку сподобалися добре спланованi рухи.
  
  Вони пiднялися сходами, тримаючи напоготовi зброю, i розсипалися вiялом навколо аркового входу на четвертий поверх, потiм обережно зазирнули в кiмнату за нею.
  
  Дрейк прочитав знаки. Це був зал ящiроподiбних динозаврiв. Господи, подумав вiн. Хiба тут не зберiгався чортiв Тиранозавр?
  
  Вiн крадькома зазирнув у кiмнату. Декiлька професiйних хлопцiв у цивiльному виглядали зайнятими, всi вони були озброєнi якимсь важким кулеметом, швидше за все, Mac-10 'спрей i молися'. Однак Тиранозавр стояв перед ним, височiючи в жахливiй величi, неминуще втiлення кошмару навiть через мiльйони рокiв пiсля свого зникнення.
  
  I прямо повз нього - спритно проскочивши повз його щелепи - пройшла Алiсiя Майлз, iнший смертоносний хижак. Вона кричала у своїй фiрмовiй манерi: "Стежайте за часом, хлопчики! Один промах тут i я особисто виведу з гри всiх вас, педерасти! Поспiшай!"
  
  "Тепер там є ледi", - глузливо прошепотiв Кеннедi з вiдстанi мiлiметра. Дрейк вiдчув її стриманий аромат парфумiв та легке дихання. "Старий друже, Дрейк?"
  
  "Навчив її всьому, що вона знає", - сказав вiн. "У буквальному значеннi спочатку. Потiм вона пройшла повз мене. Дивне нiндзя-шаолiньське лайно. I вона нiколи не була ледi, це точно".
  
  "Четверо злiва", - доповiв солдат. "П'ять праворуч. Плюс жiнка. Експонат Одiна, мабуть, у заднiй частинi кiмнати, можливо, в окремiй нiшi, я не знаю.
  
  Даль перевiв подих. "Час рухатися".
  
  
  вiсiмнадцять
  
  
  
  НЬЮ-ЙОРКСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ IСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ
  
  
  Шведи вискакують iз укриттiв, ведучи точний вогонь. Впали чотири канадцi, потiм ще один, троє з них врiзалися у скляний експонат, який, у свою чергу, перекинувся i впав на пiдлогу з шумом, схожим на вибух.
  
  Канадцi, що залишилися, розвернулися i вiдкрили вогонь на мiсцi. Двоє шведiв закричали. Один упав, iз рани на головi потекла кров. Iнший звалився курчою купою, схопившись за стегно.
  
  Дрейк прослизнув у кiмнату полiрованою пiдлогою i заповз за масивну скляну вiтрину з гiгантськими броненосцi. Переконавшись, що Кеннедi в безпецi, вiн пiдняв голову, щоб заглянути через скло.
  
  Бачив, як Алiсiя двома iдеальними пострiлами вбила двох шведiв, що бiжать.
  
  Через тиранозавр з'явилися ще четверо канадцiв. Вони, мабуть, були в нiшi, де були виставленi Вовки. Вони мали дивнi шкiрянi ременi, пристебнутi до їхнiх тiл, i надмiцнi рюкзаки за спиною.
  
  I ще Mac-10. Вони закидали кiмнату кулями.
  
  Шведи пiрнули в укриття. Дрейк упав на пiдлогу, переконавшись, що вiн обвив рукою голову Кеннедi, щоб тримати її якомога нижче. Скло над ним розлетiлося вщент, уламки розлетiлися по окрузi i посипалися на них. Скам'янiлостi броненосцiв та його копiї лопалися i розпадалися навколо них.
  
  "Приберись по-швидкому, га?" Кеннедi промимрив. "Так правильно".
  
  Дрейк струснувся, розкидаючи скрiзь уламки скла, i перевiрив зовнiшню бiчну стiну музею. Там упав канадець, i Дрейк вiдразу ж вiдзначив його.
  
  "Вже займаюся цим".
  
  Використовуючи розбитий дисплей як прикриття, вiн пiдiйшов до хлопця, що лежить. Вiн потягся до автомата, але очi чоловiка раптово широко розплющились!
  
  "Iсусе!" Серце Дрейка билося швидше, нiж Ноя, коли вiн будував Ковчег.
  
  Чоловiк застогнав, очi його розширилися вiд болю. Дрейк швидко прийшов до тями, вiдiбрав зброю i вдарив її палицею в забуття. "Кривавий зомбi".
  
  Вiн розвернувся на одному колiнi, готовий завдати удару, але канадцi вiдступили за ребристе черево тиранозавра. Дiдька лисого! Якби тiльки вони нещодавно не змiнили його позу, змусивши його ходити менш прямо, нiж ранiше. Усе, що мiг бачити, було кiлькома вiдiрваними ногами.
  
  Кеннедi посунувся до нього, ковзаючи, щоб зупинитися поруч iз ним.
  
  "Вiдмiнне ковзання", - сказав вiн, похитуючись лiворуч-праворуч, намагаючись розглянути, що задумали канадцi.
  
  Нарештi вiн побачив рух мiж трьома зламаними ребрами i ахнув, не вiрячи своїм очам. "У них Вовки", - видихнув вiн. "I вони розбивають їх на шматки!"
  
  Кеннедi похитала головою. "Нi. Вони розбивають їх на шматочки", - зазначила вона. "Дивися. Подивися на рюкзаки. Нiхто не казав, що всi частини Одiна мають бути цiлими, чи не так?"
  
  "I легше виносити їх частинами", - кивнув Дрейк.
  
  Вiн збирався перейти до обкладинки наступного експонату, коли почалося справжнє пекло. З далекого кута кiмнати, через дверi з написом "Походження хребетних", увiрвалася дюжина кричачих баньшi. Вони улюлюкали, вони шалено стрiляли, вони смiялися, як фанати, що передозувалися мульти-дабл-єгером на весняних канiкулах.
  
  "Нiмцi тут". Сухо сказав Дрейк, перш нiж впасти на пiдлогу.
  
  Тиранозавр дико затрясся, коли свинцевий снаряд пробив його наскрiзь. Його голова похилилася, зуби заскреготiли, нiби насильство навколо нього розлютило його досить сильно, щоб вiн повернувся до життя. Канадець вiдлетiв назад у хмарi запеклої кровi. Кров забризкала всю щелепу динозавра. Шведський солдат втратив руку по лiкоть i з криком метався довкола.
  
  Нiмцi увiрвалися, збожеволiвши.
  
  Через найближче до Дрейка вiкно долинуло знайоме бум-бум-бум лопат вертолiтного гвинта.
  
  Тiльки не знов!
  
  Боковим зором Дрейк помiтив, як до нього крадеться група фiгур спецназу, одягнених у темне. Коли Дрейк глянув у той бiк, твiтери в його вухах збожеволiли.
  
  Хорошi хлопцi.
  
  Канадцi пiшли на це, спричинивши хаос. Вони вириваються з-пiд гiгантського черева тиранозавра, шалено стрiляючи. Дрейк схопив Кеннедi за плече.
  
  "Рухайся!" Вони були на лiнiї втечi. Вiн вiдштовхнув Кеннедi якраз у той момент, коли в полi зору з'явилася Алiсiя Майлз. Дрейк пiдняв свою зброю, потiм побачив масивного нiмця Майло, що наближається лiворуч.
  
  За одну загальну секунду паузи всi троє опустили зброю.
  
  Алiсiя виглядала здивованою. "Я знав, що ти вплутуєшся в це, Дрейк, ти, старий ублюдок!"
  
  Майло зупинився як укопаний. Дрейк перевiв погляд iз одного на iншого. "Треба було залишитися в Швецiї, собаче дихання". Дрейк спробував пiдбурити здорованя. "Сумую за твоєю сучкою, так?"
  
  Кулi прошивали повiтря навколо них, не пробиваючи їхнього напруженого кокона.
  
  "Твiй час прийде", - хрипко прошепотiв Майло. "Як твiй маленький хлопець там, та його сестра. I кiстки Парневика.
  
  А потiм свiт повернувся, i Дрейк iнстинктивно пригнувся через мiлiсекунду пiсля того, як побачив, як Алiсiя незрозумiло впала на землю.
  
  Ракета з РПГ пробила черево тиранозавра, розлетiвшись кiстяними ножами на всi боки. Вiн промайнув через зал, прямо через одне з бiчних вiкон. Пiсля важкої паузи пролунав гiгантський вибух, який потряс кiмнату, а потiм болiсний звук металу, що руйнується, i вереск суглобiв.
  
  Металева смерть врiзалася у стiну Нацiонального iсторичного музею.
  
  Дрейк розпластався на Кеннедi, коли iнерцiя вертольота змусила його врiзатись у стiну музею, викликавши обвал iз важких уламкiв. Нiс проломився наскрiзь, викидаючи уламки вперед хвилеподiбними купами. Потiм кабiна врiзалася в стiну, що руйнується, майже вертикально, видно, як пiлот у божевiльнiй панiцi смикав ручку перемикання передач, перш нiж його розмазало, як муху, по власному лобовому склi.
  
  Потiм лопатi гвинта вдарилися... i вiдiрвалися!
  
  Металевi списи, що летять, створили зону поразки всерединi кiмнати. Шестифутовий шип видав дзижчий звук, коли полетiв у бiк Дрейка i Кеннедi. Колишнiй солдат SAS розпластався, наскiльки це було можливо, а потiм вiдчув, як верхня частина його вуха зрiзана, перш нiж коса зрiзала шматок скальпа Кеннедi i встромилася на три фути в найдальшу стiну.
  
  Мить вiн лежав приголомшений, потiм рiзко повернув голову. Гелiкоптер заглух i втратив швидкiсть. Наступного моменту вiн зiсковзнув униз стiною музею, як Уайл Еге. Койот скочується схилом гори, з якою вiн щойно зiткнувся.
  
  Дрейк вiдрахував чотири секунди, перш нiж пролунав оглушливий хрускiт важкого металу. Йому потрiбен час, щоб оглянути кiмнату. Канадцi не збилися з кроку, навiть незважаючи на те, що один iз їхнiх власних був розрубаний на частини лопатою несучого гвинта. Вони досягли бiчної частини кiмнати, четверо хлопцiв iз важкими рюкзаками, а також Алiсiя та один боєць прикриття. Вони розгортали те, що виглядало як пiдроздiли, що спускаються.
  
  На обличчях нiмцiв, не прикритих масками, було написано страх. Дрейк не помiтив людину в бiлому i подумав, чи не була ця мiсiя надто ризикованою для неї. Вiн побачив, як до них стрiмко наближається спецназ, шведи здали владу, коли прибули американцi.
  
  Канадцi рятувалися разом iз Вовками! Дрейк спробував пiдвестися, але виявив, що йому важко пiдняти своє тiло, сильно вражений близьким промахом i дивовижною сценою.
  
  Кеннедi допомогла, сильно штовхнувши його лiктем, перш нiж вивернутись з-пiд нього, сiсти i витерти кров зi своєї голови.
  
  "Збоченець". - пробурмотiла вона в удаваному гнiвi.
  
  Дрейк притис руку до вуха, щоб зупинити кровотечу. На його очах троє з п'яти бiйцiв шведського спецназу, що залишилися, спробували вiдбитися вiд канадцiв, коли перший використовував свiй спусковий апарат, щоб вистрибнути зi зруйнованого вiкна.
  
  Але Алiсiя розгорнулася, на її обличчi з'явилася грайлива усмiшка, i Дрейк внутрiшньо зiщулився. Вона стрибнула вперед i промчала крiзь них, чорна вдова жорстокого покарання, згинаючи висококвалiфiкованих солдатiв таким чином, що з неперевершеною легкiстю ламала їм кiстки, i їй знадобилося менше дванадцяти секунд, щоб знищити команду.
  
  На той час троє канадцiв беззвучно та вмiло вистрибнули з будiвлi.
  
  Канадський солдат, що залишився, вiдкрив вогонь з укриття.
  
  Нью-Йоркська команда спецназу атакувала нiмцiв, вiдтiснивши їх до задньої частини кiмнати, кинувши всiх, окрiм трьох, там, де вони стояли. Тi, що залишилися, включаючи Мiло, покидали зброю i побiгли.
  
  Дрейк здригнувся, коли Тиранозавр нарештi вiддав дух i звалився купою старих кiсток i пилу.
  
  Кеннедi вилаявся, коли четвертий канадець стрибнув, за ним швидко пiшла Алiсiя. Останнiй солдат отримав кулю у череп, коли готувався до стрибка. Вiн упав назад у кiмнату i розтягнувся серед палаючих уламкiв, просто ще одна жертва вiйни безумця та його гонки до апокалiпсису.
  
  
  ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ
  
  
  
  НЬЮ ЙОРК
  
  
  Майже одразу розум Дрейка почав оцiнювати та аналiзувати. Майло зробив деякi висновки про Беня i професора Парневика.
  
  Вiн витяг свiй мобiльний i перевiрив його на предмет пошкоджень, перш нiж натиснути швидкий набiр.
  
  Телефон дзвонив та дзвонив. Бен не залишив би це так надовго, тiльки не Бен.
  
  Його серце впало. Вiн намагався захистити Бена, обiцяв хлопцевi, що з ним усе буде гаразд. Якщо щось...
  
  Голос вiдповiв: "Так?" Шепiт.
  
  Ben? Ти в порядку? Чому ти шепочеш?
  
  "Мет, слава Богу. Менi подзвонив тато, я вiдiйшов поговорити, потiм озирнувся i побачив, як цi двоє головорiзiв б'ють професора. Я побiг до них, i вони поїхали мотоциклами з кiлькома iншими ".
  
  "Вони забрали професора?"
  
  "Вибач, друже. Я допомiг би йому, якби мiг. Будь проклятий мiй батько!"
  
  "Нi! " Серце Дрейка все ще вiдновлювалося. "Це не твоя вина, Блейкi. Зовсiм нi. Цi байкери мали великi рюкзаки, пристебнутi до спини?"
  
  "Дехто так i зробили".
  
  "Гаразд. Залишайся там".
  
  Дрейк глибоко зiтхнув i спробував заспокоїти свої нерви. Канадцi поспiшили б. Бен ухилився вiд неприємного удару завдяки своєму батьковi, але Професор був по вуха в лайнi. "Їх план полягав у тому, щоб втекти звiдси на велосипедах, що очiкують", - сказав вiн Кеннедi, потiм оглянув розгромлену кiмнату. "Нам треба знайти Даля. У нас проблема."
  
  "Тiльки один?"
  
  Дрейк оглянув руйнування, якi вони спричинили в музеї. "Ця штука щойно сильно вибухнула".
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк вийшов iз музею в оточеннi урядового персоналу. Вони встановлювали перевалочний пункт бiля захiдного входу до Центрального парку, який вiн навмисно проiгнорував, коли помiтив Бена, який сидiв навпроти. Дитина нестримно плакала. Що тепер? Кеннедi бiг поруч iз ним смугою трави.
  
  "Це Карiн", - очi Бена були переповненi, як Нiагарський водоспад. "Я вiдправив їй електронного листа, щоб запитати, як у неї ладилося з Валькiрiями, i отримав... отримав цей MPEG у ... у вiдповiдь."
  
  Вiн розгорнув ноутбук так, щоб вони могли бачити. На екранi з'явився крихiтний вiдеофайл, що вiдтворюється пiд час повторення. Клiп тривав близько тридцяти секунд.
  
  У чорно-бiлiй стоп-кадрi були показанi нечiткi зображення сестри Бена Карiн, яка безвольно повисла в руках двох мiцно збитих чоловiкiв у масках. Темнi плями, якi могли бути тiльки кров'ю, були розмащенi навколо її лоба та рота. Третiй чоловiк пiдняв обличчя до камери, кричачи iз сильним нiмецьким акцентом.
  
  "Вона чинила опiр, маленька пустунка, але будьте впевненi, ми будемо вчити її, наскiльки це безглуздо, протягом наступних кiлькох тижнiв!" Чоловiк погрозив пальцем, з рота в нього бризнула слина. "Припини допомагати їм, маленький хлопчику. Припини нападати на них .... iссссс .... Якщо ти це зробиш, ти отримаєш її назад цiлою i неушкодженою "- неприємний смiшок. "Бiльш-менш".
  
  Фрагмент почав повторюватися.
  
  "Вона другий Дан", - белькотiв Бен. "Хоче вiдкрити свою власну школу бойових мистецтв. Я не думав, що хтось може б перемогти її, мою - мою старшу сестру ".
  
  Дрейк обiйняв Бена, коли його юний друг зламався. Його погляд, помiчений Кеннедi, але не призначений йому, був сповнений ненавистi на полi бою.
  
  
  ДВАДЦЯТЬ
  
  
  
  НЬЮ ЙОРК
  
  
  Абель Фрей, всесвiтньо вiдомий модельєр, мультимiльйонер i власник сумнозвiсної 24-годинної вечiрки Chateau-La Verein, сидiв за лаштунками в Madison Square Garden i спостерiгав, як його поплiчники снують, як паразити, що вiльно завантажуються, якими вони насправдi i були.
  
  Пiд час сонцестояння чи перiодiв перерви вiн забезпечував їх у межах свого великого будинку в Альпах - усiм, вiд всесвiтньо вiдомих моделей, аж до освiтлювачiв та спiвробiтникiв служби безпеки, - вечiрки не припинялися тижнями поспiль. Але коли тур продовжувався, i iм'я Фрея було в центрi уваги, вони метушилися, турбувалися i виконували всi його забаганки.
  
  Сцена набула форми. Дорiжку для кiшок було наполовину зведено. Його дизайнер у свiтi взаємодiяв iз командою The Garden, намагаючись виробити взаємоповажний чарiвний план: синхронiзований графiк освiтлення та звуку - для двогодинного шоу.
  
  Фрей мав намiр зненавидiти це i змусити ублюдкiв попiтнiти i почати все спочатку.
  
  Супермоделi ходили туди-сюди на рiзних стадiях роздягання. Закулiсся на показi мод було протилежнiстю сценiчному шоу - вам потрiбно менше матерiалу, а не бiльше, - i цi моделi - принаймнi тi, хто жив з ним у Ла Верейнi, - знали, що вiн все одно бачив усе це ранiше.
  
  Вiн заохочував ексгiбiцiонiзм. Правду кажучи, вiн зажадав цього. Страх приборкав їх, цих худоб. Страх, жадiбнiсть i ненажерливiсть, i всi iншi чудовi поширенi грiхи, якi приковували звичайних чоловiкiв i жiнок до володарiв влади i багатства - вiд продавцiв цукерок Victoria's Secret до схiдноєвропейських крижаних скульптур та решти його удачливої прислуги - всiх до єдиного хнижчого кровопивця.
  
  Фрей побачив, як Майло пронизує шлюбнi тiла. Бачив, як моделi кидалися вiд жорстокого грубiяна. Внутрiшньо посмiхнувся їхнiй очевиднiй розповiдi.
  
  Майло не виглядав задоволеним. "Там, ззаду!" Вiн кивнув у бiк iмпровiзованого пересувного офiсу Фрея.
  
  Обличчя Фрея посуровiло, коли вони залишилися наодинцi. "Що трапилося?"
  
  "Чого не було? Ми втратили гелiкоптер. Я зi скрипом вибрався звiдти з двома хлопцями. У них були спецназ, SGG, цей ублюдок Дрейк та ще якась сука. Там було пекло, чувак. Американськi iнтонацiї Майло буквально поранили культурнiший слух Фрея. Звiр щойно назвав його "людиною".
  
  "Уламок?"
  
  "Програв цiй повiї без сiдла, Майлз". Мило посмiхався.
  
  "Канадцi отримали це?" Фрей у гнiвi стиснув пiдлокiтники свого крiсла, змусивши їх спотворитися.
  
  Майло вдав, що не помiтив, видаючи внутрiшнiй занепокоєння. Егоїзм Фрея роздув груди. Вiн закричав так голосно, що Майло здригнувся. "Ви, марнi виродки, програли купцi гребаних вершникiв!"
  
  З губ Фрея злетiла слина, забризкавши стiл, що роздiляв їх. Ти знаєш, як довго я чекав цього моменту? На цей раз? А ти?"
  
  Не в силах контролювати себе, вiн ударив американського спецназiвця по обличчю. Майло рiзко повернув голову, i його щоки почервонiли, але нiяк не вiдреагував.
  
  Фрей змусив вищий кокон спокою огорнути його. "Моє життя, - сказав вiн з найбiльшим зусиллям, яке, як вiн знав, могли зробити тiльки люди високого походження, - було присвячено - нi, присвячено - пошуку цiєї Гробницi... цiєї Гробницi Богiв. Я перевезу їх - частинами - у свiй замок. Я правитель, - сказав вiн, махнувши рукою у бiк дверей, "i я не маю на увазi правителя цих iдiотiв. Я можу змусити п'ять супермоделей трахнути мого найнижчого охоронця просто тому, що у мене була iдея. Я можу змусити хорошу людину битися на смерть на моїй бойовiй аренi, але це не робить мене правителем. Ти розумiєш?"
  
  Голос Фрея сочився iнтелектуальною перевагою. Мило кивнув, але його очi були порожнi. Фрей сприйняв це як дурiсть. Вiн зiтхнув.
  
  "Ну, що ще в тебе є для мене?"
  
  "Це". Майло встав i кiлька секунд постукував клавiатурою ноутбука Фрея. З'явилася пряма трансляцiя, сфокусована на районi поряд iз Нацiональним iсторичним музеєм.
  
  "У нас є люди, якi видають себе за знiмальну групу телебачення. Вони поклали око на Дрейка, жiнку та хлопчика - Бена Блейка. Також залишаються СПЕЦНАЗ i всi iншi SGG, i, дивiться, я вiрю, що це - вiн злегка постукав по екрану, залишаючи пiсля себе небажанi плями поту i бозна-що, "це команда SAS".
  
  "Ти вiриш ..." Сказав Фрей. Ти намагаєшся сказати менi, що тепер у нас в руках багатонацiональна раса? I ми бiльше не маємо найбiльших ресурсiв". Вiн зiтхнув. "Не те, щоб це допомогло нам досi".
  
  Мило подiлився таємною усмiшкою зi своїм босом. "Ти знаєш, що це так".
  
  "Так. Твоя дiвчина. Вона - наш найкращий актив, i її час наближається. Що ж, сподiватимемося, що вона пам'ятає, перед ким звiтує."
  
  "Це бiльше через грошi, якi вона запам'ятає", - сказав Майло з великою проникливiстю.
  
  Очi Фрея спалахнули, i в його очах з'явився розпусний вогник. "Хм. Я цього не забуду".
  
  "У нас також є сестра Бена Блейка. Зважаючи на все, дика кiшка."
  
  "Добре. Вiдправ її в Замок. Ми скоро повернемось туди". Вiн зробив паузу. "Чекай... Чекай... Та жiнка з Дрейком. Хто вона?"
  
  Майло вивчив обличчя i знизав плечима. "Гадки не маю".
  
  "Що ж, дiзнайся!"
  
  Майло зателефонував "телевiзiйникам". "Використовуй програму розпiзнавання осiб на жiнцi Дрейка", - прогарчав вiн.
  
  Через чотири хвилини мовчання вiн отримав вiдповiдь. "Кеннедi Мур", - сказав вiн Фрею. "Полiцейський з Нью-Йорка".
  
  "Так. ТАК. Я нiколи не забуваю розпусти. Вiдiйди убiк, Майло. Дай менi попрацювати".
  
  Фрей загуглив назву i перейшов за декiлькома посиланнями. Менш нiж за десять хвилин вiн знав усе, i його посмiшка стала широкою i ще бiльш збоченою. Зачатки чудової iдеї виросли у його свiдомостi пiсля статевого дозрiвання.
  
  "Кеннедi Мур, - вiн не змiг утриматися вiд пояснення пiхотинцю, - був одним iз найкращих Нью-Йорка. Нинi вона перебуває у вимушенiй вiдпустцi. Вона заарештувала брудного полiцейського i вiдправила його до в'язницi. Його осуд призвело до звiльнення деяких людей, яких вiн допомiг засудити, щось пов'язане з розiрваним ланцюжком доказiв. Фрей зробив паузу. "Яка вiдстала країна впровадила б подiбну систему, Майло?"
  
  "США", Його головорiз знав, чого вiд нього очiкували.
  
  "Що ж, чудовий адвокат домiгся звiльнення людини на iм'я Томас Калеб - "найгiршого серiйного вбивцi в iсторiї Пiвночi Сполучених Штатiв", як тут сказано. Мiй, мiй. Це чудово бридко. Слухайте!
  
  'Калеб розплющує очi своїй жертвi, використовуючи степлер, щоб вистрiлювати фiксаторами через повiку та лоба, потiм заганяє живих комах їм у глотки, змушуючи їх жувати i ковтати, доки вони не подавляться на смерть'. Фрей глянув на Майло широко розплющеними очима. "Я би сказав, трохи схоже на їжу у Mcdonald's".
  
  Мило не посмiхнувся. "Вiн убивця невинних", - сказав вiн. "Комедiя не поєднується з вбивством".
  
  Фрей усмiхнувся йому. "Ти вбивав невинних, чи не так?"
  
  "Лише при виконаннi моєї роботи. Я солдат."
  
  "Хм, ну це тонка грань, так? Неважливо. Повернiмося до поточної роботи. Цей Калеб убив ще двох невинних iз моменту свого звiльнення. Я сказав би, явний результат етичної доктрини i безлiчi моральних цiнностей, а, Майло? У будь-якому випадку цей Калеб тепер зник.
  
  Голова Майло сiпнулася до екрану ноутбука, у бiк Кеннедi Мура. "Ще двоє?"
  
  Тепер Фрей засмiявся. "Ha, ha. Ти не настiльки тупий, щоб не розумiти цього, чи не так? Уявiть її горе. Уявiть її муки!"
  
  Майло вловив суть i, всупереч своєму бажанню, вишкiрився, як бiлий ведмiдь, що розриває на частини свiй перший улов за день.
  
  "В мене є план". Фрей захихотiв вiд захоплення. "Про чорт, ... у мене є план".
  
  
  ДВАДЦЯТЬ ОДИН
  
  
  
  НЬЮ ЙОРК
  
  
  У мобiльному штабi панував хаос. Дрейк, Кеннедi i Бен пiшли за Торстеном Далем i розлюченим командиром спецназу вгору сходами i повз метушнi. Вони пройшли через два вiдсiки, перш нiж зупинитися у вiдноснiй тишi, що забезпечується нiшою наприкiнцi металевого сараю.
  
  "Нам подзвонили", - командир спецназу в гнiвi вiдкинув свою зброю. "Ми отримали чортiв дзвiнок, i через п'ятнадцять хвилин троє моїх людей мертвi! Що за...?"
  
  "Тiльки троє?" Запитав Даль. "Ми втратили шiстьох. Повага вимагає, щоб ми придiлили час..."
  
  "До чорта повага", хлопець зi спецназу був лютий. Ти вторгся на мою територiю, ти, англiйський мудак. Ви такi ж поганi, як проклятi терористи!
  
  Дрейк пiдняв руку. "Насправдi я англiйський мудак. Цей придурок - швед.
  
  Американець виглядав спантеличеним. Дрейк мiцнiше стиснув Беновi плечi. Вiн вiдчував, як хлопець тремтить. "Ми допомогли", - сказав вiн хлопцевi зi спецназу. "Вони допомогли. Могло бути набагато гiршим".
  
  I потiм, коли доля опустила свiй iронiчний молот, пролунав шокуючий звук куль, що обсипали штаб-квартиру. Усi впали на пiдлогу. Металевий брязкiт вiдскочив вiд схiдної стiни. Перш нiж стрiлянина закiнчилася, командир спецназу пiдвiвся. "Це куленепробивне", - сказав вiн з невеликим збентеженням.
  
  "Нам треба йти", Дрейк пошукав Кеннедi, але не змiг її виявити.
  
  "На лiнiю вогню?" хлопець iз спецназу сказав. "Хто ти, чорт забирай, такий?"
  
  "Мене турбує не компанiя i не кулi", - сказав Дрейк. "Це реактивна граната, яка може незабаром наслiдувати".
  
  Розсудливiсть диктувала евакуацiю. Дрейк вийшов якраз вчасно, щоб побачити чорно-бiлих, з криками тих, що тiкали в тому напрямку, звiдки прилетiли кулi.
  
  Вiн знову озирнувся у пошуках Кеннедi, але вона, здавалося, зникла.
  
  Потiм раптом з'явилося нове обличчя. Шеф Бюро, судячи з його тризiркових вiдзнак i, нiби цього було недостатньо, проштовхується за ним, був людиною, що носила рiдкiснi п'ять зiрок комiсара полiцiї. Дрейк зрозумiв, що це той хлопець, з яким їм слiд поговорити. Полiцейськi комiсари боролися з тероризмом.
  
  Рацiя командира спецназу прокричала: "Все чисто. Тут, на даху, є зброя, керована дистанцiйно. Це маневр, що вiдволiкає".
  
  "Ублюдки!" Дрейк подумав про те, що канадцi та нiмцi йдуть далi зi своїми бранцями.
  
  Торстен Даль звернувся до новоприбулого. "Вам дiйсно слiд поговорити з моїм статсмiнiстром" .
  
  "Справу зроблено", - сказав комiсар. "Ти забираєшся звiдси".
  
  "Нi, почекай", - почав Дрейк, фiзично утримуючи Бена вiд кидка вперед. "Ти не розумiєш...."
  
  "Нi, нi", - сказав комiсар крiзь стиснутi зуби. "Я не знаю. I я маю на увазi, що ви їдете звiдси, прямуєте у Вашингтон, округ Колумбiя. Капiтолiйський горб хоче отримати вiд вас шматочок, хлопцi, i я сподiваюся, що вони вiзьмуть його великими скибками. "
  
  
  * * *
  
  
  Полiт тривав дев'яносто хвилин. Дрейк турбувався про таємниче зникнення Кеннедi аж до того моменту, коли вона з'явилася знову, а це було тодi, коли лiтак збирався злетiти.
  
  Вона прибiгла по проходу, захекавшись.
  
  "Я думав, ми втратили тебе", - сказав Дрейк. Вiн вiдчув величезну полегшення, але спробував зберегти його безтурботним.
  
  Кеннедi не вiдповiв. Натомiсть вона сiла на сидiння бiля вiкна, подалi вiд розмов. Дрейк пiдвiвся, щоб розiбратися, але зупинився, коли вона вiдсахнулася вiд нього, її обличчя було бiлим, як алебастр.
  
  Де вона була i що там сталося?
  
  Пiд час польоту не було дозволено здiйснювати дзвiнки або переписуватись електронною поштою. Жодного телебачення. Вони летiли в тишi; кiлька охоронцiв спостерiгали їх, не втручаючись.
  
  Дрейк мiг би дозволити цьому текти ним. Тренування SAS вимагали годин, днiв та мiсяцiв очiкування. Для пiдготовки. Для спостереження. Для нього година могла пролетiти за мiлiсекунду. Якоїсь митi їм запропонували алкоголь у цих маленьких пластикових пляшечках, i Дрейк вагався бiльше митi.
  
  Вiскi виблискувало, бурштиновий амулет лиха, його улюблену зброю востаннє, коли все стало складно, коли пiшла Елiсон. Вiн пам'ятав бiль, розпач, i все ж таки його погляд затримався на ньому.
  
  "Не тут, дякую". Бен був насторожений, щоб вiдправити господиню. "Ми хлопцi з Маунтiн Дью. Принеси це.
  
  Бен навiть намагався вивести Дрейка iз цього стану, зображуючи гiка. Вiн висунувся у прохiд, спостерiгаючи, як ведуча, погойдуючись, повертається на своє мiсце. "На жаргонi наших американських братiв - я б потрапив у це!"
  
  Його обличчя почервонiло, коли господарка здивовано подивилася на нього у вiдповiдь. Через секунду вона сказала: "Це не ефiр Hooters, малюк".
  
  Бен утиснувся назад у своє крiсло. "Чорт".
  
  Дрейк похитав головою. "Твоє здоров'я, друже. Твої постiйнi приниження є щасливим нагадуванням про те, що я нiколи не був твого вiку".
  
  "Нiсенiтниця собача".
  
  "Серйозно - дякую".
  
  "Не турбуйся".
  
  "I Карiн - з нею все буде гаразд. Я обiцяю."
  
  "Як ти можеш це обiцяти, Метт?"
  
  Дрейк зробив паузу. Висловилося його вроджене зобов'язання допомагати нужденним, а чи не чiтке судження солдата.
  
  "Вони поки не завдадуть їй шкоди", - сказав вiн. "I дуже скоро у нас буде бiльше допомоги, нiж ви можете собi уявити".
  
  "Звiдки ти знаєш, що вони не завдадуть їй шкоди?"
  
  Дрейк зiтхнув. "Добре, гаразд, це обґрунтоване припущення. Якби вони хотiли її смертi, вони б убили її одразу, чи не так? Без пустощiв. Але вони цього не зробили. Отже..."
  
  "Так?"
  
  "Вона для чогось потрiбна нiмцям. Вони збережуть їй життя". Дрейк знав, що вони могли б вiдвезти її на окремий допит чи щось ще звичайнiше - до схожого на диктатора боса, який любив домiнувати над кожною подiєю. З роками Дрейк полюбив саме цей тип тирана. Їхнiй авторитаризм завжди давав хорошим хлопцям другий шанс.
  
  Бен видавив iз себе натягнуту посмiшку. Дрейк вiдчув, як лiтак почав знижуватися i почав прокручувати факти в головi. Коли його маленька команда розвалювалася на частини, йому довелося виступити та захистити їх ще бiльше.
  
  
  * * *
  
  
  Протягом двох хвилин пiсля виходу з лiтака Дрейка, Бена, Кеннедi та Даля провели через кiлька дверей, вгору тихим ескалатором, шикарним коридором, обшитим товстими синiми панелями, i, нарештi, через важкi дверi, якi, як зауважив Дрейк, були завбачливо замкнена за ними.
  
  Вони опинилися в першокласному залi очiкування першого класу, порожньому, якщо не рахувати їх самих та ще восьми чоловiк: п'ятьох озброєних охоронцiв та трьох костюмiв - двох жiнок та лiтнього чоловiка.
  
  Чоловiк виступив уперед. "Джонатан Гейтс", - тихо сказав вiн. "Мiнiстр оборони".
  
  Дрейк вiдчув раптовий приплив панiки. Господи, цей хлопець був мега-могутнiм, можливо п'ятим чи шостим у черзi на президентство. Вiн зiтхнув i ступив уперед, вiдзначаючи наступальнi рухи охоронцiв, потiм розвiв руки.
  
  "Всi друзi тут", - сказав вiн. "Принаймнi... Я так думаю."
  
  "Я вiрю, що ти маєш рацiю". Мiнiстр оборони вийшов уперед i простяг руку. "Щоб заощадити час, я вже був у курсi подiй. Сполученi Штати бажають i здатнi допомогти. Я тут, щоб... сприяти... цiй допомозi".
  
  Одна iз жiнок запропонувала всiм випити. У неї було чорне волосся, проникливий погляд, i їй було за п'ятдесят, зi зморшками вiд занепокоєння, досить густим, щоб приховувати державнi секрети, i манерою iгнорувати охоронцiв, яка говорила про її дискомфорт з ними.
  
  Напої трохи розтопили кригу. Дрейк та Бен залишилися бiля Гейтса, потягуючи дiєтичну випивку. Кеннедi пiдiйшла до вiкна, збовтуючи вино i дивлячись на кермовi лiтаки, здавалося б, занурена у свої думки. Торстен Даль опустився у зручне крiсло з Evian, язик тiла якого пiдiбраний так, щоб не становити загрози.
  
  "Моя сестра", - заговорив Бен. "Ти можеш їй допомогти?"
  
  "ЦРУ зв'язалося з Iнтерполом, але у нас поки що немає жодних зачiпок по нiмцях". За мить, вiдзначивши прикрощi Бена i те, яких зусиль йому варто було звернутися до члена Конгресу, секретар додав: "Ми намагаємося, синку. Ми знайдемо їх".
  
  "Мої батьки ще не знають". Бен мимоволi опустив погляд на свiй мобiльний. "Але це не займе багато часу-"
  
  Тепер уперед виступила iнша жiнка - життєрадiсна, впевнена в собi, набагато молодша особина, яка у всьому нагадує майбутню колишню мiсiс держсекретар, справжня хижачка або, як сказав собi Дрейк, полiтична версiя Алiсiї Майлз.
  
  "Моя країна не що iнше, як нереалiстична, мiстер Даль, мiстер Дрейк. Ми знаємо, що сильно вiдстали у цьому, i ми знаємо, якi ставки. Ваша команда SAS отримала дозвiл на операцiю. SGG також. У нас є команда Delta, яка готова надати допомогу. Просто склади числа..." Вона поворухнула пальцями. "Координати".
  
  "А професор Парневик?" Даль заговорив уперше. "Якi новини про канадцiв?"
  
  "Видаються ордери", - сказала секретар трохи натягнуто. "Це дипломатична ситуацiя -"
  
  "Нi!" - крикнув Дрейк, потiм видихнув, щоб заспокоїтись. "Нi, сер. Це неправильний пiдхiд. Ця штука запустила... що?... три днi тому? Час - це все тут, особливо зараз. Наступнi кiлька днiв, " сказав вiн, - це те, де ми переможемо чи програємо".
  
  Секретар Гейтс кинув на нього здивований погляд. "Я чув, у тебе все ще є щось вiд солдата, Дрейку. Але не через таку реакцiю."
  
  "Я перемикаюся мiж солдатом i цивiльним, коли це пiдходить", Дрейк знизав плечима. "Переваги того, що ти колишнiй солдат".
  
  "Ага. Що ж, якщо тобi вiд цього полегшає, ордери не допоможуть. Колбi Тейлор зник зi свого канадського особняка разом iз бiльшiстю своїх спiвробiтникiв. Я припускаю, що вiн планував це довгий час i переключився на якiсь заздалегiдь пiдготовленi непередбачуванi обставини. По сутi, вiн поза мережею ".
  
  Дрейк заплющив очi. "Є хорошi новини?"
  
  Заговорила молода жiнка. "Що ж ми пропонуємо вам всi ресурси Бiблiотеки Конгресу, щоб допомогти вашим дослiдженням". Її очi блиснули. "Найбiльша бiблiотека у свiтi. Тридцять два мiльйони книг. Рiдкiснi вiдбитки. I Свiтова цифрова бiблiотека".
  
  Бен подивився на неї так, нiби вона щойно погодилася брати участь у конкурсi косплею принцеси Леї. "Всi ресурси? Отже, теоретично, ви могли б з'ясувати, хто з нiмцiв одержимий скандинавською мiфологiєю? Ви могли б знайти тексти про Єдину та цю гробницю Богiв. Матерiал, якого немає в Iнтернетi?
  
  "Ти мiг би i одним натисканням кнопки", - сказала жiнка. "I, iнакше, ми маємо кiлька дуже старих бiблiотекарiв".
  
  Очi Бена спалахнули надiєю, коли вiн глянув на Метта. "Вiдведи нас туди".
  
  
  * * *
  
  
  Бiблiотека Конгресу була вiдкрита для них у раннi години недiльного ранку. Включене свiтло, уважний персонал, найбiльша у свiтi бiблiотека, безумовно, вразила. Спочатку архiтектура та вiдчуття цього мiсця нагадали Дрейку музей, але коли вiн глянув на ряди книжкових шаф та круглi читальнi балкони, вiн незабаром вiдчув шанобливу атмосферу стародавнiх знань, i його настрiй змiнився вiдповiдно до навколишнього оточення.
  
  Коли Дрейк провiв деякий час, блукаючи коридорами, Бен, не гаючи часу, поринув у дослiдження. Вiн прокрався на балкон, завантажив ноутбук та вiдправив їх командира шведського спецназу на пошуки кави та печива.
  
  "Милий мiстечко", - сказав Дрейк, коли зробив коло. "Я вiдчуваю, що Нiколас Кейдж може вискочити будь-якої хвилини".
  
  Бен схопився за перенiсся. "Я не знаю, з чого почати", - зiзнався вiн. "Моя голова - це сарай, приятель".
  
  Торстен Даль постукав по поруччях, якi оточували балкон. "Почни з того, що ти знаєш", - сказав вiн тим завченим оксфордським тоном. "Почни з легенди".
  
  "Вiрно. Що ж, ми знаємо цей вiрш. Тут значною мiрою йдеться про те, що той, хто осквернить гробницю Богiв, обрушить пекельний вогонь на Землю. I це вогонь буквально. Наша планета згорить. Ми також знаємо, що ця легенда має унiкальнi iсторичнi паралелi з iншими вiдповiдними легендами, написаними про iнших богiв.
  
  "Чого ми не знаємо, - сказав Даль, - то чому? Або як?"
  
  "Вогонь", - рiзко сказав Дрейк. "Хлопець щойно сказав це".
  
  Бен заплющив очi. Даль обернувся до Дрейка з натягнутою усмiшкою. "Це називається мозковий штурм", - сказав вiн. Аналiз фактiв часто допомагає виявити правду. Я мав на увазi як вiдбувається катастрофа. Будь ласка, чи допоможiть, чи йдiть ".
  
  Дрейк потягував каву i мовчав. Обидва цi хлопцi втратили людей i заслужили простiр. Вiн пiдiйшов до поруччя i озирнувся, оббiгши очима круглу кiмнату, вiдзначаючи позицiї персоналу та американських агентiв. Кеннедi сидiла двома поверхами нижче, затято стукаючи по ноутбуку, iзольована своїм власним ... чим? Дрейк задумався. Почуття провини? Страх? Депресiя? Вiн усе знав про це, i не збирався починати проповiдувати.
  
  "Легенда, - говорив Бен, - вказує на те, що одне осквернення могили Одiна започаткує течiю вогняних рiчок. Я б сказав, що це так само важливо знати, як i все iнше тут".
  
  Дрейк насупився, коли його недавнi спогади спливли. Рiчки вогню?Вiн бачив це.
  
  Але де?
  
  "Чому ти так це сказав?" вiн запитав. "Вогнянi рiчки?"
  
  "Не знаю. Можливо, тому що менi набридло повторювати 'пекельний вогонь викидається' i 'кiнець близький'. Я почуваюся як трейлер голлiвудського фiльму".
  
  "Так ти вирушив за вогненними рiчками?" Даль пiдняв брову. "Як лава?"
  
  "Нi, почекай", Дрейк клацнув пальцями. "Так! Супервулкан! У... в Iсландiї, вiрно? Вiн глянув на шведа у пошуках пiдтвердження.
  
  "Послухай, те, що я скандинав, не означає, що я -"
  
  "Так". У цей момент через найближчий стелаж з книгами матерiалiзувався молодший помiчник мiнiстра оборони. "На пiвденно-схiднiй сторонi Iсландiї. Весь свiт знає про це. Прочитавши нове урядове дослiдження, я думаю, що це сьомий супервулкан, що iснує".
  
  "Найвiдомiша з них знаходиться в Єллоустонському парку", - сказав Бен.
  
  "Але чи становить Супервулкан таку загрозу?" Запитав Дрейк. "Чи це ще один голлiвудський мiф?"
  
  I Бен, i помiчник секретаря кивнули. "Термiн "вимирання виду" не є надмiрним у даному контекстi", - сказав помiчник. "Дослiдження говорять нам, що два попереднi виверження супервулканiв збiгаються з двома найбiльшими подiями масового вимирання, якi колись вiдбувалися на нашiй планетi. Друге, звичайно, це динозаври.
  
  "Наскiльки збiг?" Запитав Дрейк.
  
  "Так близько, що якби це трапилося одного разу, ви здивувалися б цьому. Але двiчi? Давай..."
  
  "Чорт".
  
  Бен пiдняв руки у повiтря. "Послухайте, ми тут вiдволiкаємось. Що нам потрiбно, то це завантажити Одiна лайном". Вiн видiлив на екранi кiлька назв. "Це, це i вау, безумовно це. Волуспа - де Один розповiдає про свої зустрiчi з Провидицею.
  
  "Вiдвiдування?" Дрейк скорчив гримасу. "Пiрно з вiкiнгами, так?"
  
  Помiчник схилився над Беном i натиснув кiлька кнопок, ввiв пароль i надрукував рядок. Її брючний костюм був протилежнiстю костюму Кеннедi, розробленому зi смаком, щоб наголосити на її фiгурi, а не приховати її. Очi Бена розширилися, його проблеми на мить забулися.
  
  Дрейк одними губами промовив: "Впусту витрачений талант".
  
  Бен показав йому середнiй палець якраз у той момент, коли асистент пiдвiвся. На щастя, вона не бачила його. "Їх принесуть тобi протягом п'яти хвилин", - сказала вона.
  
  "Дякую вам, мiс". Дрейк вагався. "Вибачте, я не знаю вашого iменi".
  
  "Зовiть мене Хейден", - сказала вона.
  
  Книги були покладенi поряд з Беном через кiлька хвилин, i вiн вiдразу ж вибрав ту, яка називалася Voluspa. Вiн гортав сторiнки як одержимий; як тварина, що почув кров. Даль вибрав iнший том, Дрейк - третiй. Хайден сидiв поруч iз Беном, вивчаючи текст разом iз ним.
  
  I тодi Бен закричав "Еврика! У мене це є! Вiдсутня ланка. Це Хайдi! Чортова Хайдi! Ця книга слiдує - цитую "подорожам улюбленої провидицi Одiна - Хайдi".
  
  "Як у дитячiй книжцi?" Даль, мабуть, згадав свої шкiльнi роки.
  
  Дрейк просто виглядав спантеличеним. "А? Я бiльше схожий на хлопця на кшталт Хайдi Клум".
  
  "Так, дитяча книжка! Я вважаю, що легенда про Хайдi та iсторiя її подорожей, мабуть, з роками перетворилися зi скандинавської саги на скандинавський мiф, а потiм письменник зi Швейцарiї вирiшив використати казку як основу для дитячої книжки".
  
  "Ну, i що там говориться?" Дрейк вiдчув, як його серце забилося швидше.
  
  Бен мить читав. "О, це багато про що говорить", - поспiшно продовжив вiн. "Це страшенно добре говорить про все".
  
  
  ДВАДЦЯТЬ ДВА
  
  
  
  ВАШИНГТОН, округ Колумбiя
  
  
  Кеннедi Мур сидiла, дивлячись на екран свого комп'ютера, нiчого не бачачи, i думала про те, що коли ти розмелюєш життя пiд своєю п'ятою, це, по сутi, просто тенiсний м'яч, яким керує майстер. Невеликий поворот назад змiнив вашу долю, якийсь несподiваний поворот на бiк вiдправив вас у спiраль саморуйнування, потiм кiлька днiв швидкого ходу повернули вас назад у гру.
  
  Вона почувала себе пiднятою дорогою до Нью-Йорка, навiть краще пiсля музейного божевiлля. Вона була задоволена собою i, можливо, навiть трохи задоволена Меттом Дрейком.
  
  Як збочено, сказала вона собi. Але тодi, хiба хтось не сказав, що з великих труднощiв приходить великий прогрес? Щось на зразок цього.
  
  Потiм професора викрали. Сестра Бена Блейка була викрадена. I Кеннедi рiшуче попрямувала до цього мобiльного штабу, з прямою головою i знову повнiстю занурена в гру, її думки були зосередженi на тому, щоб розiбратися в метушнi.
  
  Потiм, коли вона почала пiднiматися сходами, Лiпкiнд матерiалiзувався з натовпу i рiзко зупинив її.
  
  "Капiтан?"
  
  "Привiт, Мур. Нам потрiбно поговорити ".
  
  "Заходьте всередину", - Кеннедi махнув у бiк штаб-квартири, - "нам не завадила б ваша допомога".
  
  "Е-е, е-е. Нi. Це не через музей, Мур. Крейсер на тому боцi."
  
  Вiн рушив крiзь натовп, тепер його напружена спина дивилася на неї, мов безмовне звинувачення. Кеннедi довелося поквапитися, щоб наздогнати.
  
  "Що... що трапилося, капiтане?"
  
  "Залазь".
  
  Крейсер був порожнiй, крiм них двох. Вуличний шум притупився, приголомшливi свiт подiї зовнi тепер замкненi далi, нiж чеснота свiтської левицi, яка вiдвiдує вечiрки.
  
  Кеннедi напiвобернулася на своєму сидiннi обличчям до Лiпкiнда. "Не говори менi... будь ласка, не говори менi..." Комок у горлi змусив Лiпкiнда зiйти з суворого виразу обличчя, сказавши їй усе, перш нiж слова злетiли з його губ.
  
  Але вони впали, i кожне слово було краплею отрути в її почорнiлiй душi.
  
  "Калеб вдарив знову. Ми мали мiсячну вiдстрочку - потiм учора вдень нам зателефонували. Дiвчина... ааа... дiвчина з Невади, " його голос став хрипкий. "Новачок у мiстi. Учень."
  
  "Нi. Будь ласка..."
  
  "Я хотiв, щоб ти знав зараз, до того, як почуєш якусь щурячу хуйню".
  
  "Нi".
  
  "Менi шкода, Мур".
  
  "Я хочу повернутись. Дозволь менi повернутися, Лiпкiнде. Впусти мене. "
  
  "Менi шкода".
  
  "Я можу допомогти тобi. Це моя робота. Моє життя."
  
  Лiпкiнд покусував нижню губу, вiрна ознака стресу. "Поки немає. Навiть якби я захотiв, Начальство не схвалило б. Ти це знаєш."
  
  "Чи повинен я? З якого часу я можу знати думки полiтикiв? Все в полiтицi - виродки, Лiпкiнд, i з якого часу вони стали робити правильно? "
  
  "Ти мене спiймав", - гарчання Лiпкiнда видало його серце. "Але накази, як то кажуть, є накази. I мої не було змiнено".
  
  "Лiпкiнд, це ... гублять мене".
  
  Вiн сухо проковтнув. "Дай цьому час. Ти повернешся".
  
  "Мене хвилює не я, чорт забирай! Це його гребанi жертви! Їхнi сiм'ї!"
  
  "Я теж так думаю, Мур. Повiр менi."
  
  За мить вона запитала: "Де?" Це було все, що вона могла зробити, все, що вона могла попросити, все, про що вона могла думати.
  
  "Мур. Тут тобi не доведеться платити нiякого покуту. Не твоя вина, що цей псих - гребаний псих".
  
  "Де?" - Запитав я.
  
  Лiпкiнд знав, що їй потрiбне, i сказав їй мiсце.
  
  
  * * *
  
  
  Вiдкритий будiвельний майданчик. За три квартали на пiвдень вiд Епiцентру. Розробник за назвою Silke Holdings.
  
  Кеннедi знайшов мiсце злочину за двадцять хвилин, помiтив стрiчку на четвертому поверсi вiдкритого корпусу i вiдiслав таксi. Вона стояла перед будiвлею, дивлячись нагору бездушними очима. Мiсце було пустельним - усе ще активне мiсце злочину, - але в суботу було вже пiзно, а iнцидент стався понад добу тому.
  
  Кеннедi штовхнула уламки, потiм вийшла на будiвельний майданчик. Вона пройшла вiдкритими бетонними сходами вгору по бiчнiй стiнi будiвлi на четвертий поверх i вийшла на бетонну плиту.
  
  Сильний вiтер смикав її вiльну блузку. Якби її волосся не було зачесане назад мiцною стрiчкою, воно б розкидалося, як одержиме. Три види Нью-Йорка вiдкрилися перед нею, викликавши запаморочення - стан, який був у неї все життя, але, як не дивно, згадався тiльки зараз.
  
  I все ж вона пiднялася на Iггдрасiль, Свiтове Древо.
  
  Тодi нiякого запаморочення.
  
  Це нагадало їй про справу Одiна i про Метт Дрейк зокрема. Вона хотiла повернутися до цього, до нього, але не впевнена, що в неї вистачить смiливостi.
  
  Вона ризикнула перетнути запорошену плиту, обминаючи купи щебеню та iнструменти пiдрядникiв. Вiтер смикав її за рукави, за штани, примушуючи їх здуватись через надлишок матерiалу. Вона зупинилася неподалiк того мiсця, де Лiпкiнд описав мiсцезнаходження тiла. Попри популярне телебачення, тiла не вiдмiченi крейдою - їх фотографують, потiм вимiрюють їх точне мiсце розташування з рiзних фiксованих точок.
  
  У будь-якому разi, їй просто треба було бути поряд. Нахилитися, впасти на колiна, заплющити очi i молитися.
  
  I все це кинулося назад. Як падiння диявола з неба. Як створення архангела все промайнуло в її головi. У той момент, коли вона побачила, як Чак Вокер прикидає купу брудних грошей. Стук суддiвського молотка, який проголошує його провину. Мертвi погляди її колег, непристойнi малюнки, якi почали з'являтися на її шафцi, прикрiпленiй до капота її машини, прикрiпленiй до дверей її квартири.
  
  Лист, який вона отримала вiд серiйного вбивцi, в якому вiн дякував їй за всю допомогу.
  
  Їй треба було покаятися за нове вбивство, яке вона допомогла вчинити Томасу Калебу.
  
  Їй треба було вибачатися у мертвих i скорботних.
  
  
  ДВАДЦЯТЬ ТРИ
  
  
  
  ВАШИНГТОН, округ Колумбiя
  
  
  "Ця рiч бiльш показова, нiж Брiтнi", - Бен квапив слова, стримуючи хвилювання. "Тут говориться- 'Поки вiн знаходиться на Свiтовому Деревi, Вольва вiдкриває Одiну, що вона знає багато його секретiв. Що вiн пожертвував собою на Iггдрасiлi в гонитвi за знаннями. Що вiн постив дев'ять днiв та дев'ять ночей з тiєю ж метою. Вона каже йому, що знає, де захованi його очi, i як вiн вiддав їх в обмiн на ще бiльше знань.
  
  "Один Мудрий", - перервав Даль. "Хлопець сказав, що вiн завжди вважався наймудрiшим iз усiх Богiв".
  
  Дрейк пробурмотiв: "Розкривати свої секрети жiнцi нiколи не розумно".
  
  Бен закотив йому очi. "Один постився на Свiтовому Деревi дев'ять днiв i дев'ять ночей з списом, що пронизав його бiк, подiбно до Христа на хрестi. Хайдi каже, що у своєму мареннi Один розповiв їй, де були захованi його омпанiони. I де був захований його щит. I що його спис має залишитися там. I що вiн хотiв, щоб вона розкидала його супутникiв - його Частини - i поклала його тiло в гробницю.
  
  Бен посмiхнувся Дрейковi, широко розплющивши очi. "Можливо, я не завершив свої пошуки легендарного клiтора, мiй друже, але моя робота тут завершена".
  
  Потiм Бен згадав, де вiн був, i жiнку, яка стояла поряд iз ним. Вiн схопився за перенiсся. "Чорт i нiсенiтниця собача".
  
  Даль i оком не моргнув. "Наскiльки менi вiдомо - i це поширюється лише на те, що я спромiгся послухати пiд час лекцiї Парневика, - вольви, подiбно до єгипетських фараонiв, завжди ховались у найбагатших могилах, поряд з якими було багато цiнних речей. Конi, вiзки, дари з далеких земель.
  
  Хайден, здавалося, ховав усмiшку. "Якщо ми логiчно простежимо всю вашу iсторiю, мiстере Блейк, то, я вважаю, так званi подорожi Хайдi насправдi є поясненням того, де були розкиданi всi частини Одiна... чи схованi".
  
  "Зателефонуй менi... Ben. Так, Бене. I так, ви маєте рацiю. Звичайно."
  
  Дрейк допомiг своєму друговi вибратися. "Не те, щоб це зараз мало значення. Всi частини були знайденi, за винятком Валькiрiй i... " вiн зробив паузу.
  
  "Очi". Сказав Бен з напруженою посмiшкою. "Якщо ми зможемо знайти Очi, ми зможемо зупинити це та отримати розмiнну монету для Карiн".
  
  Дрейк, Даль i Хейден, як i ранiше, зберiгали мовчання. Дрейк зрештою сказав: "Валькiрiї теж мають бути десь там, Блейкi. Чи можете ви дiзнатися, де вони були виявленi? Має бути якесь старе повiдомлення в газетi чи щось у цьому родi ".
  
  "Хайдi придумала легенду про Рагнарека", - Бен все ще розмiрковував, занурений у свої дослiдження. "Один, мабуть, навчав її перед тим, як загинути в Рагнареку".
  
  Дрейк кивком голови вiдiслав Даля та Хейдена убiк. "Валькiрiї", - сказав вiн їм. "Ви пам'ятаєте про повну вiдсутнiсть iнформацiї i, отже, про можливий кримiнальний аспект? Чи є шанс, що Iнтерпол може об'єднатися iз ЦРУ та дати йому шанс?"
  
  "Я пiду санкцiоную це зараз", - сказав Хейден. "I я продовжу розслiдування, яке нашi IТ-фахiвцi проводили щодо нiмцiв. Як майже каже твiй милий маленький друг - електроннi слiди мають привести нас до них".
  
  "Симпатичний?" Дрейк усмiхнувся їй. "Вiн щось бiльше, нiж це. Зануритесь у фотографiю. Вакалiст у гуртi. Сiмейна людина, i... " вiн знизав плечима, " так... мiй друг."
  
  Вона нахилилася ближче, сказала: "Вiн може сфотографувати мене будь-коли", потiм легко розсмiялася i пiшла. Дрейк рушив за нею, одночасно спантеличений i приємно здивований. Вiн помилявся щодо неї. Господи, її було важче прочитати, нiж Кеннедi.
  
  Дрейк пишався своїм умiнням розумiтися на людях. Вiн послизнувся? Невже роки громадянської служби зробили його м'якотiлим?
  
  Голос промовив йому у вухо, змусивши його серце пiдстрибнути. "Що це?" - Запитав я.
  
  Кеннедi!
  
  "Льмо!" Вiн стрибнув i спробував замаскувати свiй невеликий стрибок у повiтрi пiд звичайне розминання кiнцiвок.
  
  Нью-Йоркський коп прочитав його як книгу. "Я чув, що SAS нiколи не потрапляли у засiдку на ворожiй територiї. Гадаю, ти нiколи не був частиною цiєї команди, так?
  
  "Що є що?" Розсiяно спитав Бен, вiдповiдаючи на її запитання.
  
  "Це?" Кеннедi нахилився вперед i постукав збоку монiтора, вказуючи на крихiтний значок, схований серед нагромадження символiв рукопису.
  
  Бен насупився. "Не знаю. Виглядає як значок на зображеннi ".
  
  Коли Кеннедi випросталася, її волосся звiльнилося вiд зав'язок i розсипалося по плечах. Дрейк спостерiгав, як вони спускаються каскадом до попереку.
  
  "Вау. Це дуже багато волосся".
  
  "Можеш це, виродок".
  
  Бен двiчi клацнув по значку iз зображенням. Екран перетворився на текст, його жирний заголовок впадав у вiчi. Один i Провидиця, збудованi пiд час Рагнарека. I пiд цим кiлька старих рядкiв пояснювального тексту.
  
  Ця картина, написана Лоренцо Бакке в 1795 роцi, конфiскована з приватної колекцiї Джона Дiллiнджера в 1934 роцi, як вважають, заснована на бiльш старому зображеннi i показує супутникiв скандинавського Бога Одина, розкладених в особливому порядку на мiсцi, де загинув Один - мiфiчне поле битви . Його улюблена Провидиця дивиться на це i плаче.
  
  Не кажучи нi слова, Бен натис ще раз, i картина матерiалiзувалася перед ними.
  
  "Боже мiй!" Пробурмотiв Бен. "Вiдмiнна робота".
  
  Кеннедi сказав: "Це план ... того, як розмiстити частини".
  
  
  ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ
  
  
  
  ВАШИНГТОН, округ Колумбiя
  
  
  "Давайте зробимо кiлька копiй". Завжди обережний Дрейк зробив кiлька швидких знiмкiв своїм телефоном. Бен навчив його завжди тримати пiд рукою гарну, працездатну камеру, i це було непередбаченою втратою грошей. "Все, що нам зараз потрiбно, - це валькiрiї, Очi та карта Рагнарека". Вiн рiзко зупинився, уколотий уламком пам'ятi.
  
  Бен запитав: Що?
  
  "Не впевнений. Чорт. Згадка. Можливо щось, що ми бачили за останнi кiлька днiв, але ми бачили так багато, що я не можу звузити коло ".
  
  Даль сказав: "Ну, Дрейку. Можливо, ти мав рацiю. Можливо, сучасний Дiллiнджер має власну цiкаву приватну колекцiю ".
  
  "Подивися сюди", - продовжував читати Бен. "Тут говориться, що ця картина унiкальна, факт, який не був реалiзований до початку 1960-х рокiв, пiсля чого вона була включена у виставку зi скандинавської мiфологiї та вiдправлена у коротке свiтове турне. Пiсля цього, i через ослаблення iнтересу, картина була замкнена у сховищi музею i... ну про неї забули. До сьогоднiшнього дня".
  
  "Гарна робота, що ми взяли з собою полiцейського". Дрейк намагалася пiдвищити самооцiнку Кеннедi, яка все ще не впевнена, де її голова була пiсля Нью-Йорка.
  
  Кеннедi почала зав'язувати волосся ззаду, потiм завагалася. За мить вона засунула руки в кишенi, нiби намагаючись зловити їх у пастку. Дрейк поплескав її по плечу. Отже, як щодо того, щоб ти сходив за цiєю картиною i принiс її сюди. Там може бути щось, що ми не бачимо на фотографiї. Ми з моїм старим приятелем Далем збираємося перевiрити тiньовий бiк колекцiонування творiв мистецтва. Потряси кiлька дерев." Вiн зробив паузу, посмiхаючись. "Бiльше дерев".
  
  Кеннедi застогнав перед тим, як пiти.
  
  Даль дивився на нього очима, що звузилися. "Отже. З чого нам почати?
  
  "Ми почнемо з Валькiрiй", - сказав Дрейк. "Щойно наш доброзичливий манчкiн розповiсть нам, де i коли вони були виявленi, ми зможемо спробувати вiдстежити їх".
  
  "Детективна робота?" Запитав Даль. "Але ви щойно вiдiслали нашого кращого детектива".
  
  "Прямо зараз їй потрiбно вiдволiктися фiзично, а не розумово. Вона досить пошарпана."
  
  Заговорив Бен. "Гарний здогад, Метт. Валькiрiї були виявленi серед iнших великих скарбiв у могилi вiкiнгської провидицi, Вольви, 1945 року у Швецiї."
  
  "Могила Хайдi?" Дрейк ризикнув.
  
  "Мало бути. Страшенно хороший спосiб сховати одну з частин. Попроси своїх поплiчникiв поховати це з тобою пiсля твоєї смертi".
  
  "Передайте цю статтю iншому комп'ютеру". Дрейк i Даль сiли поруч з незграбним виглядом.
  
  Дрейк знав, що годинник все ще цокав. Для Карiн. Для Парневика. Для їхнiх ворогiв та для всього свiту. Вiн затято довбав машину, переглядаючи архiви музею i намагаючись з'ясувати, коли Валькiрiї зникли з iнвентарю.
  
  "Ви пiдозрюєте, що хтось працює зсередини?" Даль одразу зрозумiв, куди вiн хилить.
  
  "Краще припущення - низькооплачуваний музейний охоронець або куратор, що потрапив у пастку... щось таке. Вони б зачекали, доки Валькiрiй, можливо, понизили на посадi до сховища, а потiм тихо вiдправили їх. Нiхто не усвiдомлює цього роками, якщо взагалi усвiдомлює.
  
  "Або пограбування", - Даль знизав плечима. "Господи, чуваку, ми маємо понад шiстдесят рокiв, щоб розiбратися". Вiн торкнувся обручки, яку знову одягнув з того часу, як вони увiйшли до Бiблiотеки. Дрейк на мить зупинився. "Дружина?"
  
  "I дiти".
  
  "Сумуєш за ними?"
  
  "Кожну секунду".
  
  "Добре. Можливо, ти не зовсiм такий недоумок, яким я тебе вважав".
  
  "Пiшов ти, Дрейку".
  
  "Бiльше схоже на це. Я не бачу жодних пограбувань. Але подивiться сюди - Валькiрiї вирушили в тур 1991 року в рамках кампанiї зi зв'язкiв iз громадськiстю Шведського фонду спадщини. До 1992 року вони були вiдсутнi в каталозi Музею. Про що це тобi каже?
  
  Даль пiдтис губи. "Що хтось, пов'язаний з туром, вирiшив їх вкрасти?"
  
  "Або ... хтось, хто дивився на них у турi, вирiшив!"
  
  "Добре, це бiльш iмовiрно". Голова Даля гойдалася. "Отже, куди пройшов тур?" Його пальцi чотири рази постукали екраном. "Англiя. НЬЮ ЙОРК. Гаваї. Австралiя.
  
  "Це справдi звужує коло пошукiв", - саркастично сказав Дрейк. "Чорт".
  
  "Нi, зачекайте", - вигукнув Даль. "Це так. Викрадення Валькiрiй мало пройти гладко, вiрно? Добре сплановано, добре виконано. Iдеальний. Це все ще пахне причетнiстю до злочину ".
  
  "Якби ти був трохи кмiтливiшим, ти б..."
  
  "Слухай! На початку 90-х сербська мафiя почала впиватися пазурами у пiдчерев'я Швецiї. Менш нiж за десятилiття кiлькiсть злочинiв, пов'язаних iз здирством, подвоїлася, i на даний момент по всiй країнi дiють десятки органiзованих банд. Деякi називають себе Бандiдос. Iншi, наприклад, орден Ангелiв Ада - це просто байкерськi банди".
  
  "Ти кажеш, що сербська мафiя має Валькiрiю?"
  
  "Нi. Я кажу, що вони спланували їхню крадiжку та подальший продаж за грошi. Вони єдинi, хто має зв'язки, щоб провернути це. Цi люди займаються всiм, не лише здирством. Мiжнародна контрабанда не була б вищою за них".
  
  "Гаразд. То як нам з'ясувати, кому вони їх продали?"
  
  Даль зняв слухавку зi свого телефону. "Ми цього не робимо. Але принаймнi троє зi старших ватажкiв зараз сидять за ґратами неподалiк Осло ". Вiн вiдiйшов, щоби зробити дзвiнок.
  
  Дрейк потер очi i вiдкинувся назад. Вiн подивився на годинник i був вражений, побачивши, що було майже 6 ранку, Коли вони востаннє спали? Вiн озирнувся, коли повернувся Хейден.
  
  Симпатична помiчниця мiнiстра оборони виглядала пригнiченою. "Вибачте, хлопцi. Чи не пощастило з нiмцями".
  
  Голова Бена рiзко повернулася, напруга давалася взнаки. "Жодного?"
  
  "Поки немає. Менi дуже шкода."
  
  "Але як? Цей хлопець має десь бути". Сльози наповнили його очi, i вiн спрямував їх на Дрейка. "Чи не так?"
  
  "Так, друже, це так. Повiр менi, ми знайдемо його. Вiн схопив свого друга в ведмежi обiйми, його очi благали Хейдена зробити прорив. "Нам потрiбно зробити перепочинок i як слiд поснiдати", - сказав вiн, його йоркширська догана просвiчувала крiзь.
  
  Хайден похитала головою, дивлячись на нього, нiби вiн щойно заговорив японською.
  
  
  ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ
  
  
  
  LAS VEGAS
  
  
  Алiсiя Майлз спостерiгала за мультимiльярдером Колбi Тейлором, коли вiн сидiв на просторiй пiдлозi однiєї з численних квартир, якими вiн володiв, саме цiєю, розташованою двадцятьма двома поверхами вище за бульвар Лас-Вегас. Одна стiна цiлком була скляною, вiдкриваючи фантастичний вид на фонтани Белладжiо та золотi вогнi Ейфелевої вежi.
  
  Колбi Тейлор не надав цьому другого значення. Вiн був занурений у своє останнє придбання, "Вовки Одiна", яке вiн витратив двi години, ретельно збираючи по шматочках. Алiсiя пiдiйшла до нього, зняла з себе одяг один за одним, поки не залишилася голою, а потiм опустилася на четвереньки, поки її очi не опинилися на одному рiвнi з його, у футi вiд землi.
  
  Влада та небезпека були двома речами, якi заводили її. Сила Колбi Тейлор - екстраординарної людини з манiєю величi - i небезпека, що походить вiд чудового усвiдомлення того, що її бойфренд Майло, цей великий, могутнiй громила з Вегаса, насправдi любив її.
  
  "Ти збираєшся зробити перерву, бос?" спитала вона з придихом. "Я без сiдла. Жодної додаткової плати."
  
  Тейлор оглянув її з нiг до голови. "Алiсiя", - сказав вiн, дiстаючи десять доларiв зi свого гаманця. "Ми обидва знаємо, що це збудило б тебе бiльше, якби я заплатив". Вiн затис купюру мiж її зубами, перш нiж зайняти позицiю позаду неї.
  
  Алiсiя високо пiдвела голову, майже спливаючи слиною, милуючись блискучими вогнями Смуги, що розстилалася перед нею. "Не поспiшай. Якщо зможеш."
  
  "Як там справи з Парневиком?" Тейлор сформулював своє питання бурчанням.
  
  "Як тiльки ти закiнчиш", - вiдповiла Алiсiя своєю ламаною англiйською. "Я збираюся розламати його надвоє".
  
  "Iнформацiя - це сила, Майлз. Ми повиннi знати те, що знають вони. ... Спис. Все iнше. Наразi ми попереду. Але валькiрiї та Очi - це... справжнi призи".
  
  Алiсiя вiдключилася вiд цього. Гудiння. Хрюкання. Одержимiсть. Вона жила заради двох речей - небезпеки та грошей. Вона мала навички та чарiвнiсть, щоб брати все, що вона хотiла, що вона й робила щодня, не замислюючись i не шкодуючи. Її днi у SAS були простою пiдготовкою. Її мiсiї в Афганiстанi та Лiванi були простим домашнiм завданням.
  
  Це була її гра, її засiб для самодостатностi. Цього разу з Колбi Тейлором та його армiєю було весело, але невдовзi нiмцi мали запропонувати бiльшу зарплату - Абель Фрей представляв реальну владу, а не Колбi Тейлор. Змiшайте це з п'янкою небезпекою присутностi поруч Майло, що вiчно любить, i вона не побачила нiчого, крiм казкового феєрверку на її горизонтi.
  
  Вона окинула поглядом Стрiп, визнаючи абсолютну владу в цих миготливих вогнях i грандiозних казино, i скористалася невеликими розвагами, якi мiг запропонувати Колбi Тейлор, весь час думаючи про Метт Дрейк i жiнку, з якою вона бачила його.
  
  
  * * *
  
  
  Вона увiйшла в гостьову спальню квартири i виявила професора Роланда Парневiка, прив'язаного, розпластавшись, до лiжка точно в тому виглядi, в якому вона його залишила. З жаром Тейлора, що все ще палає мiж її стегон, i рум'янцем на щоках, вона закричала Джеронiмо! i стрибнув на матрац, приземлившись поряд зi старим.
  
  Вона пiдстрибнула на колiнах i зiрвала срiблясту клейку стрiчку з його губ. "Ви чули нас, чи не так, професоре? Звiсно, ти це зробив". Її погляд зупинився на його паху. "Там, унизу, ще є якесь життя, старий? Потрiбна допомога?"
  
  Вона манiакально засмiялася i зiстрибнула з лiжка. Зляканi очi професора стежили за кожним її владолюбним рухом, розпалюючи її его, спонукаючи до ще бiльш диких проявiв. Вона танцювала, вона кружляла, вона стала сором'язливою.
  
  Але, зрештою, вона вмостилася старому на груди, змусивши його важко дихати, i змахнула парою ножиць для розрiзання троянд.
  
  "Час рубати пальцi", - весело сказала вона. "Менi подобаються мої тортури так само, як менi подобається мiй секс - дюйм за дюймом. I що довше це триватиме, то краще. Серйозно, друже, я тут тiльки заради кровi та хаосу".
  
  "Що... що ти хочеш... знати?" Шведський акцент Парневика був сильним вiд страху.
  
  "Розкажи менi про Метт Дрейк i повiю, яка йому допомагає".
  
  "Дрейк? Я... я не розумiю... ти не хочеш - Одiна?
  
  "Менi насрати на все це норвезьке лайно. Я беру участь у цьому через чисте шалене збудження вiд цього". Вона швидко клацнула ножицями для розрiзання троянд бiля кiнчика його носа.
  
  "Умм... Дрейк - був - САС, я чув. Вiн виявився залучений до цього... випадково."
  
  Алiсiя вiдчула, як її котить крижаною хвилею. Вона обережно пiднялася по тiлу Парневика, розташувала обидва леза навколо його носа i стискала, поки не з'явився струмок кровi.
  
  "Я вiдчуваю, що ти тягнеш час, старий".
  
  "Нi! Нi! Будь ласка!" Тепер його акцент був настiльки сильним та спотвореним тиском на нiс, що вона ледве могла розiбрати слова. Вона хихикнула. "Ти кажеш, як той шеф-кухар iз "Маппетiв". Бла-бла-бла, бла-бла-бла, бла-бла-бла.
  
  "Його дружина - вона кинула його. Винен SAS!" - випалив Парневик i з жахом закотив очi. "У нього є сестра, яка допомагає нам! Жiнка це Кеннедi Мур, полiцейський, з Нью-Йорка. Вона випустила на волю серiйного вбивцю!
  
  Алiсiя сердито поворухнула лезами. "Краще. Набагато краще, професоре. Що ще?"
  
  "Вона... вона на... мм... Свято. Жодних вимушених канiкул. Чи бачите, серiйний убивця - вiн убив знову."
  
  "Боже, проф, ти починаєш мене заводити".
  
  "Будь ласка. Я можу сказати, що Дрейк хороша людина!
  
  Алiсiя витягла ножi для розрiзання троянд. "Ну вiн, безумовно, проходить через це. Але я напоровся на нього в SRT, не ти. Я знаю, що переслiдує цього ублюдка".
  
  Пролунав крик i гуркiт, а потiм Колбi Тейлор просунув голову у дверi. Майлз! Менi щойно зателефонував наш союзник в урядi Швецiї. Вони з'ясували, де перебувають Валькiрiї. Нам треба поквапитися. Зараз же!"
  
  Алiсiя взяла кусачки для троянд i вiдрiзала кiнчик пальця старого.
  
  Просто тому, що вона могла.
  
  I поки вiн кричав i корчився, вона осiдлала його спину i застромила йому струменевий iнжектор, шприц без голки, вводячи крихiтний датчик прямо пiд його шкiру.
  
  План Б, подумала Алiсiя, її солдатська пiдготовка все ще була на висотi.
  
  
  ДВАДЦЯТЬ ШIСТЬ
  
  
  
  ВАШИНГТОН, округ Колумбiя
  
  
  Коли задзвонив мобiльний Торстена Даля, рот Дрейка був набитий чорничним маффiном. Вiн запив це свiжою кавою, вичiкувально прислухаючись.
  
  "Так, статс-мiнiстр". Пiсля цього сюрпризу решта розмови з боку Даля була млявою, чергою "я бачу", тверджень i шанобливого мовчання. Наприкiнцi було "Я не пiдведу вас, сер", що прозвучало трохи зловiсно для Дрейка.
  
  "Ну?" - Запитав я.
  
  "Моєму уряду довелося пообiцяти одному з цих сербських покидькiв скорочення термiну тюремного ув'язнення в обмiн на допомогу, але у нас є пiдтвердження". Дрейк мiг сказати, що пiд консервативною зовнiшнiстю Даля ховалася людина, яка хотiла радiти.
  
  "I що?"
  
  "Поки немає. Давайте зберемо всiх разом". Через кiлька миттю Бена вiдтягли вiд екрану ноутбука, Хейден примостилася в дюймi вiд його лiктя, а Кеннедi вичiкуючи стояв поруч iз Дрейком, його довге волосся все ще було розпущене.
  
  Даль перевiв подих. "Коротка версiя - лiдер шведської сербської мафiї у дев'яностих роках - людина, яка нинi перебуває у нас пiд вартою, - подарував Валькiрiй своєму американському колезi як жест доброї волi. Отже, Давор Бабич отримав Валькiрiй 1994 року. У 1999 роцi Давор пiшов з посади лiдера мафiї i передав керування своєму синовi Бланке, пiшовши в мiсце, яке вiн любив найбiльше на свiтi - навiть на свою батькiвщину.
  
  Даль зробив паузу на мить. "Гавайї".
  
  
  ДВАДЦЯТЬ СIМ
  
  
  
  Нью-Йорк, США
  
  
  Абель Фрей дивився з вiкна своєї квартири на верхньому поверсi вниз на мiльйони крихiтних мурах, що снували тротуарами внизу. Однак, на вiдмiну вiд мурах, цi люди були безглуздими, безцiльними, їм не вистачало уяви, щоб заглянути за межi своїх нiкчемних життiв. Вiн припустив, що термiн "безголовi курчата" був придуманий людиною, що стоїть на цiй самiй висотi, в той час як вiн оглядав розчаровану вигрiбну яму, якою було людство.
  
  Фрей давно дав волю своїм фантазiям. Набагато молодша його версiя зрозумiла, що можливiсть робити будь-що робить все нудним. Вам довелося придумати новi, рiзноманiтнiшi та цiкавiшi заняття.
  
  Звiдси й бойова арена. Звiдси i модний бiзнес - спочатку спосiб володiти гарними жiнками, потiм прикриття для мiжнародного контрабандного угруповання, а тепер спосiб приховати свiй iнтерес до Гробницi Богiв.
  
  Справа його життя.
  
  Щит був бездоганний, справжнiй витвiр мистецтва, i, крiм зашифрованої карти, вирiзаної на його опуклiй поверхнi, вiн нещодавно виявив загадкову пропозицiю, накреслену по його верхньому краю. Його улюблений археолог ретельно працював над цим. I його улюблений вчений намагався розгадати ще один недавнiй сюрприз - щит був зроблений з цiкавого матерiалу, не зi звичайного металу, а з чогось iстотнiшого, але при цьому надзвичайно легкого. Фрей був одночасно щасливий i розчарований, виявивши, що в таємницi Одiна було ще бiльше, нiж вiн спочатку уявляв.
  
  Його розчарування було викликано нестачею часу на їхнє вивчення. Особливо тепер, коли вiн був частиною цiєї мiжнародної раси. Як би вiн хотiв вiдправити всiх назад до Ла Верейна, i, поки неналежнi свiтськi левицi веселилися, вiн i ще кiлька обраних проаналiзували б таємницi Богiв.
  
  Потiм вiн посмiхнувся порожнiй кiмнатi. Аналiз завжди мав супроводжуватися кiлькома дорогоцiнними моментами грубого перепочинку. Можливо, нацькуйте пару моделей-чоловiкiв один на одного на аренi, запропонуйте їм вихiд. А ще краще, нацькуйте кiлькох його бранцiв один на одного. Їхнє невiгластво i розпач завжди являли собою найкраще видовище.
  
  Його електронна пошта пiнгується. На екранi з'явився вiдеозапис, що показує нову дiвчину, Карiн Блейк, яка сидить на своєму лiжку в ланцюгах.
  
  "Нарештi". Фрей уперше глянув на неї. Жiнка Блейк помiтила кожного з трьох найманцiв, яких вiн послав викрасти її, причому одного досить зло. Вона була дуже розумна, справжня знахiдка, i її щойно замкнули в її маленькiй в'язницi в Ла-Верейнi, чекаючи на прибуття Фрея.
  
  Свiже м'ясо для задоволення. З кровi невинних - його вiчне блаженство. Тепер вона була його власнiстю. У неї було коротко острижене свiтле волосся, красива чубчик i пара широко розплющених очей - хоча Фрей не мiг бути впевнений у кольорi за такої якостi зображення. Гарне тiло - не худорляве, як у моделi; бiльш спокусливе, що, безперечно, сподобалося б представницям слабкої статi.
  
  Вiн торкнувся її оцифрованого обличчя. "Скоро будеш вдома, мiй маленький ..."
  
  У цей момент дверi вiдчинилися, i увiйшов грубий Майло, розмахуючи мобiльним телефоном в однiй руцi. "Це вона", - закричав вiн. "Алiсiя!" На його iдiотському обличчi була дурна усмiшка.
  
  Фрей приховував свої емоцiї. "Я? Ореол? Так, скажи менi. Що останнiй шматочок у Нью-Йорку, вiн повинен був бути моїм." Вiн нi на йоту не довiряв англiйськiй сучцi.
  
  Вiн слухав її, посмiхаючись, коли вона пояснювала, куди їм слiд попрямувати далi, насупившись, коли почув, що шведи та їхнi супутники вже в дорозi, а потiм вiн не мiг не просiяти, коли вона пообiцяла, що скоро вiн триматиме в руках обидвi фiгури канадцiв.
  
  Тодi вiн мiг би розгадати цей дивний напис по краях Щита i подивитися, чи були iншi частини зробленi з того ж рiдкiсного матерiалу. Тодi в нього було б три постатi та перевагу.
  
  "Ти, принаймнi, винахiдливий", - сказав вiн у слухавку, пильно дивлячись на Майло. "Я з нетерпiнням чекаю на можливiсть використовувати цю винахiдливiсть, коли ми скоро зустрiнемося". Вiн уже досить давно не протикав англiйську троянду.
  
  Фрей внутрiшньо посмiхнувся, коли очi Майло спалахнули при думцi про возз'єднання зi своєю дiвчиною. Вiдповiдь Алiсiї все ще луною вiддавалася в його мозку.
  
  Як вам заманеться, сер.
  
  
  ДВАДЦЯТЬ ВIСIМ
  
  
  
  ОАХУ, ГАВАЙЇ
  
  
  12 вересня полуденне сонце над Гавайями було затемнено темним дощем з парашутiв 'медуза' - фiрмового парашута американських вiйськових. У ходi унiкальної операцiї командос "Дельта" висадилися в оточеннi шведських SGG та британських SAS - та одного нью-йоркського полiцейського - на вiддаленому пляжi на пiвнiчному боцi острова.
  
  Дрейк з розбiгу досяг пляжу, пiсок пом'якшив його приземлення, звiльнився вiд парашута i швидко обернувся, щоб перевiрити, як просувається Кеннедi. Вона приземлилася серед пари хлопцiв iз "Дельти", впала на одне колiно, але незабаром стала на ноги.
  
  Бен повинен був залишитися з лiтаком, продовжуючи свої дослiдження за допомогою Хейдена, якого послали як "радника" США в мiсiї.
  
  На досвiд Дрейка, радники зазвичай були бiльш пiдготовленими копiями своїх босiв - так би мовити, шпигунами в овечiй шкурi.
  
  Вони пробiгли пляжем пiд спекотним гавайським сонцем, тридцять чудово навчених солдатiв спецназу, перш нiж добiгти до пологого схилу, вкритого навiсом дерев.
  
  Тут Торстен Даль зупинив їх. Ти знаєш правила. Тихi та твердi. Мета - кiмната-сховище. Вперед!"
  
  Було ухвалено рiшення завдати удару по особняку колишнього лiдера сербської мафiї з максимальною силою. Час був жахливий проти них - їхнi суперники могли також знати мiсцезнаходження Валькiрiй до теперiшнього часу, i здобути гору в цiй гонцi було життєво важливо.
  
  I за свого правлiння Давор Бабич не був милосердною людиною.
  
  Вони подолали схил i побiгли через дорогу, прямо до власних ворiт Бабича. Навiть вiтерець не торкнувся їх. Була зроблена атака, i менш нiж за хвилину високi кованi ворота перетворилися на шматки металу. Вони увiрвалися у ворота i розосередилися територiєю. Дрейк сховався за товстою пальмою, вивчаючи вiдкритий галявину, що вела до масивних сходiв, облицьованих мармуром. На їхнiй вершинi був вхiд до особняка Бабича. По обидва боки стояли химернi статуї та скарби гавайської культури, навiть фiгурка моаї з острова Великодня.
  
  Поки що нiякої активностi.
  
  Вiдставник сербської мафiї смертельно самовпевнений.
  
  Чоловiк iз SAS, його обличчя було наполовину приховане, ковзнув поруч iз Дрейком.
  
  "Вiтаю тебе, старий друже. Гарний день, правда? Люблю, коли на лiнзи падають прямi сонячнi променi. Веллс передає свої найкращi побажання".
  
  "Де цей старий придурок?" Дрейк не зводив очей iз саду.
  
  "Каже, що зв'яжеться з вами пiзнiше. Щось про те, що ти заборгував йому деякий час."
  
  "Брудний старий ублюдок".
  
  "Хто така Мей?" - спитав Кеннедi. Вона знову зачухала волосся назад i одягла безформну армiйську форму поверх брючного костюма. У неї була пара "Глокiв".
  
  Дрейк, як завжди, не носив iз собою жодної зброї, за винятком свого ножа спецiального призначення.
  
  Новий хлопець iз SAS сказав: "Старий Флейм Дрейка тут. Що важливiше, хто ти такий?
  
  "Давайте, хлопцi. Зосередься на цьому. Ми збираємося розпочати один iз найбiльших нападiв на громадянське населення в iсторiї ".
  
  "Громадянський?" Кеннедi насупився. "Якщо цей хлопець цивiльний, то я дупа Клаудiї Шиффер".
  
  Команда "Дельта" вже була на сходах. Дрейк вийшов з укриття в той момент, коли вони рушили з мiсця, i помчав вiдкритою мiсцевiстю. Коли вiн був на пiвдорозi, почалися крики.
  
  На верхньому майданчику сходiв з'явилися фiгури, одягненi по-рiзному: костюми, боксерськi шорти та обрiзанi футболки.
  
  Пролунали шiсть коротких пострiлiв. Шiсть тiл неживо впали зi сходiв. Команда "Дельта" була на пiвдорозi нагору. Наполегливi крики тепер долинали звiдкись попереду, коли Дрейк досяг пiднiжжя сходiв i поповз праворуч, де вигнутi кам'янi перила давали трохи бiльше укриття.
  
  Пролунав пострiл, гучний, що означає, що вiн походив вiд сербiв. Дрейк повернувся, щоб ще раз перевiрити Кеннедi, потiм двiчi ступив нагору.
  
  За ними невелика смуга гравiю вела до входу в особняк, що знаходився мiж двома половинами Н-подiбної будiвлi. Озброєнi люди виходили з вiдкритих дверей i з французьких дверей, що ляскали, по обидва боки вiд входу.
  
  Їхнi десятки.
  
  Застигнутi зненацька - але швидко перегруповуються. Можливо, не такий вже й самовдоволений, зрештою. Дрейк побачив, що насувається, i сховався серед дивної колекцiї статуй. У результатi вiн затягнув Кеннедi за фiгуру з Пасхи.
  
  Через секунду пролунав кулеметний вогонь. Враженi стражники встановили свинцевi завiси у всiх напрямках. Дрейк упав на живiт, коли кiлька куль iз глухими ударами потрапили до статуї.
  
  Стражники вибiгли вперед. Це були найманi м'язи, вибранi бiльше за їхню мускулисту дурiсть, нiж за iнтелектуальну майстернiсть. Вони побiгли прямо на обережнi лiнiї вогню хлопцiв iз Дельти i впали, корчучись серед потокiв кровi.
  
  За ними розлетiлося скло.
  
  З вiкон особняка пролунали новi пострiли. Невдалий солдат "Дельти" отримав кулю в шию i миттєво впав мертво.
  
  Двоє стражникiв натрапили на статуї, одного з них було трохи поранено. Дрейк мовчки оголив свiй меч i почекав, поки один з них обiйде статую.
  
  Останнє, що побачив поранений серб, була його власна кров, що бризкала, коли Дрейк перерiзав йому горло. Кеннедi вистрiлив у другого серба, промахнувся, потiм пiрнув у укриття, коли той пiднiмав зброю.
  
  Молоток клацнув у порожню.
  
  Кеннедi пiдвiвся. Розряджено зброю чи нi, перед нею все ще був розлючений супротивник. Стражник змахнув сiнокосаркою, напружуючи м'язи.
  
  Кеннедi вийшов за межi досяжностi, потiм стрибнув уперед, оскiльки його iнерцiя залишила його незахищеним. Швидкий удар ногою в пах i лiктем у задню частину шиї вiдкинули його на землю. Вiн перекотився, раптово в його руцi опинився клинок, i рубанув широкою дугою. Кеннедi сiпнулася назад рiвно настiльки, щоб смертоносний кiнчик пройшов повз її щоки, перш нiж встромити її задубiлi пальцi в його трахею.
  
  Вона почула, як зламався м'який хрящ, почула, як вiн почав задихатися.
  
  Вона вiдвернулася. З ним було покiнчено. Вона не мала бажання дивитися, як вiн помирає.
  
  Дрейк стояв i спостерiгав. "Не погано".
  
  "Можливо, ти перестанеш няньчитися зi мною зараз".
  
  "Я б не ..." Вiн рiзко зупинився. Чи був вiн? Вiн прикрив свою ганьбу мужнiм вихвалянням. "Немає нiчого кращого, нiж спостерiгати за жiнкою з пiстолетом".
  
  "Неважливо". Кеннедi прокрався за тотемний стовп, ще одну недоречну деталь особняка i оглянув сцену.
  
  "Ми розходимося", - сказала вона йому. Ти збираєшся знайти кiмнату-сховище. Я збираюся повернутися".
  
  Вiн зробив розумну роботу, приховуючи свої вагання. "Ти впевнений?"
  
  "Гей, хлопче, я тутешнiй коп, пам'ятаєш? Ти громадянський. Роби, як тобi сказано".
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк спостерiгав, як Кеннедi вiдповз праворуч, прямуючи до задньої частини особняка, де супутникове спостереження показало вертолiтний майданчик та кiлька невисоких будiвель. Команда SAS вже була розгорнута там i повинна була проникнути туди в цей момент.
  
  Вiн виявив, що його погляд затримався на її фiгурi, його мозок раптово побажав, щоб одяг, який вона носила, оголювала її дупу.
  
  Шок вразив його. Смиреннiсть i невпевненiсть об'єднали сили у його головi, викликавши вир сумнiвiв у собi. Два роки вiдколи пiшла Елiсон, понад сiмсот днiв нестабiльностi. Незвичнi глибини постiйного сп'янiння, за якими слiдує банкрутство, а потiм повiльне, дуже повiльне пiднесення до нормального життя.
  
  Їх навiть ще немає. Нiде поблизу.
  
  Це говорила його вразливiсть?
  
  План Б.
  
  Робота пiд рукою. Спробуй повернути собi вiйськову спрямованiсть i залиш чортовi цивiльнi справи на деякий час. Вiн вiдiбрав у обох охоронцiв зброю i прокрався мiж статуями, доки зупинився на краю гравiйної пiд'їзної дорiжки. Вiн помiтив три цiлi у трьох рiзних вiкнах i випустив три черги у швидкiй послiдовностi.
  
  Два крики та крик. Не погано. Коли вцiлiла голова висунулась назад, шукаючи своє мiсце розташування, Дрейк перетворив її на червоний серпанок.
  
  Потiм вiн побiг, тiльки-но послизнувшись на колiнах, щоб зупинитися прямо бiля фасаду особняка, його голова вдарилася об грубу кам'яну кладку. Вiн озирнувся на команду "Дельта", яка кинулася наздоганяти його. Кивнув їх лiдеровi.
  
  "Наскрiзь". Дрейк кивнув на дверi, потiм праворуч. "Кiмната-сховище".
  
  Вони увiйшли всередину, Дрейк останнiм, притискаючись до вигину стiни. Широкi сходи з кованого залiза спiраллю пiднiмалися перед ними на другий рiвень особняка.
  
  Поки вони повзли вздовж стiни, на балконi верхнього поверху, над ними, з'явилося ще бiльше сербiв. В одну мить команда Delta перетворилася на легкий видобуток.
  
  Оскiльки подiтися було нiкуди, Дрейк упав навколiшки i вiдкрив вогонь.
  
  
  * * *
  
  
  Кеннедi пiдбiг до лiнiї дерев, що межувала iз зовнiшньою стiною особняка, i почав рухатися швидше. Миттєво вона дiсталася до задньої частини будинку, пiсля чого безликий солдат SAS впав перед нею на живiт.
  
  Як кролик, вона стояла нерухомо, загiпнотизована стволом гвинтiвки. Вперше за кiлька мiсяцiв усi думки про Томаса Калеба покинули її.
  
  "Чорт!"
  
  "Все в порядку", - сказав голос поруч iз її правим вухом. Вона вiдчула холодне лезо всього за мiлiметри вiд себе. "Це птах Дрейка".
  
  Коментар розвiяв її страх. "Птах Дрейка? Мене немає!"
  
  Чоловiк пройшов перед нею, посмiхаючись. "Що ж, тодi, за словами вашого президента, мiс Мур - неважливо. Я хотiв би представитися належним чином, але зараз не час i не мiсце. Кличте мене Уеллс."
  
  Кеннедi дiзналася iм'я, але бiльше нiчого не сказала, оскiльки велика команда британських солдатiв матерiалiзувалась навколо неї i почала залишати слiди. Задня частина власностi Бабича складалася з величезного внутрiшнього дворика, фанерованого iндiйським каменем, басейну олiмпiйських розмiрiв, оточеного шезлонгами i бiлими альтанками, i кiлькох присадкуватих, потворних будiвель, що не гармонiюють з рештою декору. Поруч iз найбiльшою будiвлею знаходився круглий вертолiтний майданчик, оснащений цивiльним вертольотом.
  
  Пiсля багатьох рокiв ходiння нью-йоркськими вулицями Кеннедi довелося поставити запитання, чи справдi злочин окупається. За це заплатили цi хлопцi та Калеб. За це заплатив би Чак Вокер, якби Кеннедi не побачив, як вiн привласнив цю пачку.
  
  Шезлонги були зайнятi. Декiлька напiводягнених чоловiкiв i жiнок тепер стояли навколо в шоцi, хапаючись за одяг i намагаючись прикрити надлишки плотi. Кеннедi зазначила, що деякi старшi чоловiки не впоралися б зi шкiрою гiпопотама, тодi як бiльшiсть молодих жiнок справилися б iз цим всього двома руками i поворотом влiво.
  
  "Цi люди ... давайте назвемо їх гостями ... ймовiрно, вони не є частиною сербської групи ", - тихо сказав Уеллс у горловiй мiкрофон. "Приберiть їх", - вiн кивнув трьом провiдним чоловiкам. "Iншi з вас прямують до зверненої до моря сторонi цих будiвель".
  
  Коли група почала роздiлятися, сталося одразу кiлька речей. Лопатi вертольота почали обертатися; звуки його двигунiв негайно перекрили крики тих, хто був поблизу. Потiм глибокий гуркiт, схожий на звук дверей з ролетами, що вiдкриваються, передував раптовому реву потужного автомобiля. Через звернену до моря сторону потворних будiвель з'явилася бiла смуга металу - Audi R8, що розганяється на максимальнiй швидкостi.
  
  На той час, коли вона досягла внутрiшнього дворика, це була смертельна тонна куля. Вiн врiзався в приголомшених солдатiв SAS, змусивши їх розтягнутися i перекидатися в повiтрi. За ним пiд'їхала iнша машина, цього разу чорна i бiльша.
  
  Лопатi вертольота почали обертатися швидше, його двигуни завили. Вся машина затремтiла, готуючись до зльоту.
  
  Кеннедi, приголомшений, мiг тiльки слухати, як Уеллс вигукував накази. Вона здригнулася, коли солдати SAS, що залишилися, вiдкрили вогонь.
  
  У саду розверзлося справжнє пекло.
  
  Солдати вiдкрили вогонь по Audi R8, що мчить, кулi пробили її металевий корпус, пробивши обшивку крила i дверi. Машина мчала до кута будинку, в останню хвилину розвернувшись, щоб зробити крутий поворот.
  
  Гравiй вилiтав з-пiд його шин, як крихiтнi ракети.
  
  Куля розбила лобове скло, знищивши його. Машина буквально померла в серединi польоту, її двигун затих, коли водiй важко опустився за кермо.
  
  Кеннедi побiг уперед, пiднявши пiстолет. "Не рухатись!"
  
  Перш нiж вона дiсталася машини, було очевидно, що водiй був її єдиним пасажиром.
  
  Приманка.
  
  Вертолiт знаходився за два фути над землею, повiльно обертаючись. Солдат SAS крикнув, але без будь-якої справжньої злостi в голосi. Другий автомобiль, чорний чотиридверний Кадилак, тепер мчав уздовж величезного басейну, його шини викидали приливнi хвилi води на всi боки. Вiкна були затемненi. Неможливо визначити, хто був усерединi.
  
  Запрацював третiй двигун, на даний момент поза увагою.
  
  Солдати вiдкрили вогонь по "Кадилак", трьома пострiлами пошкодивши шини та водiя. Машину занесло, i її задня частина врiзалася у басейн. Уеллс i троє iнших солдатiв з криками побiгли до нього. Кеннедi не зводив очей з вертольота, але, як i в "Кеддi", його вiкна були непрозорими.
  
  Кеннедi припустив, що це було частиною якогось ретельно розробленого плану втечi. Але де був справжнiй Давор Бабiч?
  
  Гелiкоптер почав пiднiматися вище. SAS нарештi втомився вiд попереджень i вистрiлив у заднiй поворотний гвинт. Жахлива машина почала обертатися, а потiм пiд нею на колiна опустилася людина з гранатометом напоготовi.
  
  Уеллс дiстався "Кеддi". Пролунали два пострiли. Кеннедi почув у мiкрофон, що Бабич все ще на волi. Тепер третя машина вилетiла з-за рогу, двигун ревiв, як у гонщика Формули 1, але це був "Бентлi", великий i зухвалий, його присутнiсть кричало забирайся до бiса з мого шляху!
  
  Кеннедi стрибнув на дерева. Декiлька солдатiв пiшли за нею. Уеллс розвернувся i зробив три швидкi пострiли, якi вiдскочили прямо вiд бiчних вiкон.
  
  Куленепробивне скло!
  
  "Це недоумок!"
  
  Слова були вимовленi на секунду пiзнiше, нiж потрiбно, щоб врятувати вертолiт - гранату було випущено - її заряд вибухової речовини вибухнув у нижнiй частинi вертольота. Вертолiт розлетiвся на частини, розкидаючи скрiзь уламки металу. Покручений шматок розбитої сталi впав прямо в басейн, з величезною силою витiснивши тисячi галонiв води.
  
  Кеннедi почекала, поки жахливий "Бентлi" промчить повз неї, потiм кинулася в погоню. Швидка дедукцiя пiдказала їй, що є лише один шанс зловити серба, що тiкає.
  
  Уеллс побачив це в той же час i перейшов до дiї. R8 був повнiстю зношений, але Caddy досi був справний, його колеса були всього у дюймi пiд водою на мармурових сходах басейну.
  
  Уеллс i двоє його солдатiв побiгли до Кеддi. Кеннедi кинувся в погоню гарячими слiдами, сповнений рiшучостi зайняти мiсце. У цей момент пролунало дивне шипiння повiтря, нiби промайнув вихор, i раптом кут будинку Бабича вибухнув.
  
  "Господи!" Уеллс впав у бруд, коли навiть його спокiй було зруйновано. Уламки розлетiлися на всi боки, дощем посипавшись у басейн i у внутрiшнiй дворик. Кеннедi похитнувся. Вона повернула голову у бiк стрiмчакiв.
  
  Там завис чорний вертолiт, чиясь постать махала з його вiдчинених дверей.
  
  "Тобi сподобалося це?"
  
  Уеллс пiдвiв голову. "Алiсiя Майлз? Що, в iм'я всього святого, ти робиш?
  
  "Мiг би вiдiрвати навiть твої крихiтнi яйця цим пострiлом, ти, старий довбоєб. Ти у мене в боргу. Алiсiя розсмiялася, коли гелiкоптер на мить пiднявся, перш нiж розвернутися в гонитвi за "Бентлi".
  
  Канадцi були тут.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк перекотився вперед за мить до того, як стiна позаду нього перетворилася на швейцарський сир. Принаймнi одна куля пролетiла так близько, що вiн почув її звукове виття. Вiн зробив сальто вперед, щоб пiднятися на майданчик пiд балконом одночасно з бiльшiстю членiв команди Delta. Опинившись там, вiн прицiлився вгору i вiдкрив вогонь.
  
  Як i очiкувалося, пiдлога балкона була вiдносно немiцною. Стрiлянина нагорi припинилася, i почалися крики.
  
  Командир "Дельти" махнув рукою влiво вiд себе у напрямку сховища. Вони швидко пробiгли через двi чудово обставленi, але порожнi кiмнати. Командир жестом наказав зупинитися бiля того, про яке, як попередило їхнє супутникове спостереження, було щось особливе - прихована пiдземна кiмната.
  
  Всередину було кинуто свiтлошумовi гранати, за якими пiшли американськi солдати з шаленими криками, щоб посилити ефект дезорiєнтацiї. Однак одразу ж з ними у рукопашнiй схопилися пiвдюжини сербських охоронцiв. Дрейк зiтхнув i ступив усередину. Хаос i плутанина заповнили кiмнату з кiнця в кiнець. Вiн моргнув i виявив, що зiткнувся з величезним охоронцем, який посмiхнувся i ригнув, а потiм кинувся вперед для ведмежих обiймiв.
  
  Дрейк поспiшно ухилився, завдав удару по нирках i жорсткою рукою з кинджалом у сонячне сплетiння. Людина-звiр навiть не здригнувся.
  
  Тодi йому згадалася стара приказка про бiйки в барi - якщо твiй противник приймає удар у сплетiння, не скривившись, тодi тобi краще почати тiкати, чувак, бо ти по вуха у лайнi....
  
  Дрейк вiдступив, обережно обминаючи свого нерухомого ворога. Серб був величезним, з лiнивим жиром поверх суцiльних м'язiв, з чолом, досить великим, щоб розбивати шестидюймовi бетоннi блоки. Чоловiк незграбно рушив уперед, широко розкинувши руки. Один промах, i Дрейк був би роздавлений на смерть, вичавлений i розфарбований, як виноградина. Вiн швидко пiшов убiк, зробив хибний випад праворуч i вийшов уперед iз трьома миттєвими джебами.
  
  Око. Вухо. Горло.
  
  Усi три пов'язанi. Коли серб замружився вiд болю, Дрейк виконав ризикований кидок манекена в удар ногою, що летiв, який створив достатнiй iмпульс, щоб збити навiть цього бронтозавра з його широких нiг.
  
  Чоловiк звалився на пiдлогу зi звуком, подiбним до обвалення гори. Картини впали зi муру. Сила, яку вiн згенерував своїм стрибком назад, позбавила його свiдомостi, коли його голова вдарилася об палубу.
  
  Дрейк ризикнув пройти далi до кiмнати. Двоє хлопцiв iз "Дельти" було вбито, але всi серби були нейтралiзованi. Секцiя схiдної стiни вiдчинилася, i бiльшiсть американцiв стояли навколо отвору, але тепер повiльно вiдступали, проклинаючи страх.
  
  Дрейк поспiшив приєднатися до них, не в змозi уявити, що могло змусити солдата Дельти запанiкувати. Перше, що вiн побачив, були кам'янi сходи, що спускалися у добре освiтлену пiдземну камеру.
  
  Другою була чорна Пантера, що повiльно пiдiймалася сходами, її широка паща оголювала ряд гострих, як бритва, iклiв.
  
  "Фууууук..." простягнув один з американцiв. Дрейк не мiг не погодитись.
  
  Пантера зашипiла, пригинаючись для удару. Дрейк вiдступив, коли звiр стрибнув у повiтря, 100 фунтiв смертоносних м'язiв у лютi. Вiн приземлився на верхню сходинку i спробував зачепитися, весь час не зводячи своїх гiпнотичних зелених очей з солдатiв, що вiдступали.
  
  "Ненавиджу це робити", - сказав командир "Дельти", прицiлюючись з гвинтiвки.
  
  "Почекай!" Дрейк побачив, як щось блиснуло у свiтлi ламп. "Просто почекай. Не рухайся."
  
  Пантера кралася вперед. Команда "Дельта" тримала його на прицiлi, коли вiн проходив мiж ними, i зневажливо пирхнула у бiк сербських охоронцiв, виведених з ладу, виходячи з кiмнати.
  
  "Що за- ?" один з американцiв похмуро глянув на Дрейка.
  
  Хiба ти не бачив? На ньому було намисто, посипане дiамантами. Я припускаю, що така кiшка, яка живе в такому будинку, як цей, навчена нападати лише тодi, коли вона чує голос свого господаря.
  
  "Гарний дзвiнок. Менi б не хотiлося вбивати подiбну тварину. Командир "Дельти" махнув сербам. "Цим ублюдкам я витратив би весь день на веселощi".
  
  Вони почали спускатися сходами, залишивши двох чоловiкiв на вартi. Дрейк був третiм, хто досяг пiдлоги сховища, i те, що вiн побачив, змусило його здивовано похитати головою.
  
  "Наскiльки збоченi цi божевiльнi ублюдки?"
  
  Кiмната була битком набита тим, що вiн мiг описати лише як 'трофеї'. Предмети, якi Давор Бабич вважав цiнними, бо - в його збоченнях - вони були цiнними для iнших людей.
  
  Щелепна кiстка тиранозавра. Напис поряд з ним говорив 'З колекцiї Едгара Фiллiона - Довiчна нагорода'. Крiм цього, показовий фотознiмок вiдомої актриси з написом "Вона хотiла жити". .
  
  I багато iншого. Коли Дрейк обходив вiтрини, намагаючись упоратися зi своїм болючим захопленням i зосередитися, вiн нарештi помiтив фантастичнi предмети, якi вони шукали.
  
  Валькiрiї: Пара бiлих статуй, встановлених на товстому круглому блоцi. Обидвi скульптури були близько п'яти футiв у висоту, але саме вiд разючих деталей у них у Дрейка перехопило подих. Двi пишногрудi жiнки, оголенi i схожi на могутнiх амазонок давнини, обидвi з розсунутими ногами, наче сидять на чомусь верхи. Ймовiрно, крилатий кiнь, розмiрковував Дрейк. Бен хотiв би знати бiльше, але вiн згадав, що Валькiрiя використовувала їх, щоб лiтати вiд битви до битви. Вiн звернув увагу на м'язистi кiнцiвки, класичнi риси обличчя i рогатi шоломи, що збивають з пантелику.
  
  "Ось це так!" - вигукнув хлопець iз "Дельти". "Хотiв би я, щоб у мене був такий набiр iз шести упаковок".
  
  Що ще бiльш показово, обидвi валькiрiї вказували на щось невiдоме своїми лiвими руками. Вказуючи, як тепер подумав Дрейк, на Гробницю Богiв.
  
  Якби тiльки вони могли знайти Рагнарек.
  
  У цей момент один iз солдатiв спробував дiстати предмет iз вiтрини. Пролунав гучний дзвiнок, i сталевi ворота звалилися бiля сходiв, блокуючи їхнiй вихiд.
  
  Американцi негайно потяглися до протигазiв. Дрейк похитав головою. "Не хвилюйся. Щось пiдказує менi, що Бабич iз тих покидькiв, якi хотiли б, щоб злодiя спiймали живим i брикатися ".
  
  Командир "Дельти" подивився на лози, що все ще вiбрують. "Рознеси цi палицi на частини".
  
  
  * * *
  
  
  Кеннедi здивовано дивився услiд гелiкоптеру i "Бентлi", що вiддаляється. Уеллс, здавалося, теж був розгублений, дивлячись у небо.
  
  "Сука", - Кеннедi почув його дихання. "Я страшенно добре її навчив. Як посмiла вона перетворитися на зрадницю?
  
  "Добре, що вона пiшла", - Кеннедi переконалася, що її волосся все ще зiбране ззаду пiсля всiх цих стрибкiв, i вiдвела погляд, коли помiтила, що пара бiйцiв SAS оцiнюють її. "У неї була пiднесена земля. Тепер, якщо Дрейк i команда Дельти захопили Валькiрiй, ми могли б вислизнути, поки Алiсiя зайнята Бабичем.
  
  Уеллс виглядав так, нiби розривався мiж двома значущими варiантами, але нiчого не сказав, поки вони мчали навколо будинку до головного входу. Вони бачили, як вертолiт розвернувся, щоб лоба в лоба зiткнутися з "Бентлi". Пролунали пострiли, якi вiдскочили вiд машини, що тiкає. Потiм машина раптово рiзко загальмувала i зупинилася у хмарi гравiю.
  
  З вiкна висунули якийсь предмет.
  
  Вертолiт рiзко впав з неба, його оператор мав майже надприродне чуття, коли над головою просвистiв РПГ. Щойно його санки торкнулися землi, канадськi найманцi висипали iз дверей. Почалася перестрiлка.
  
  Кеннедi здалося, що вона побачила Алiсiю Майлз - гнучку фiгуру, одягнену в облягаючий бронежилет, що стрибнула в бiйку, як лев iз прислiв'я. Звiр, створений для битви, що втратився в насильствi та лютi всього цього. Всупереч собi, Кеннедi вiдчула, як у неї холоне кров.
  
  То був страх, який вона вiдчувала?
  
  Перш нiж вона змогла подумати над цим, тонка постать звалилася з протилежного боку гелiкоптера. Фiгура, яку вона дiзналася в одну мить.
  
  Професор Парневик!
  
  Вiн шкутильгав уперед, спочатку невпевнено, але потiм виявивши нову рiшучiсть, i, нарештi, поповз, коли кулi прошили повiтря над його головою, одна з них пройшла на вiдстанi долонi вiд його черепа.
  
  Парневик нарештi пiдiбрався досить близько, щоб SAS та Кеннедi змогли вiдтягнути його в безпечне мiсце, канадцi нiчого не знали, повнiстю залученi до бою.
  
  "Вiрно", - сказав Уеллс, вказуючи на будинок. "Давайте покiнчимо з цим".
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк допомагав тягнути Валькiрiй уперед, поки пара хлопцiв прикрiплювала невелику кiлькiсть вибухiвки до ґрат. Вони пробиралися вузькою стежкою мiж жахливими експонатами, намагаючись не дивитися надто уважно. Один iз хлопцiв iз Дельти кiлька хвилин тому повернувся з моторошної перевiрки i повiдомив про чорну труну, що стоїть у заднiй частинi кiмнати.
  
  Атмосфера очiкування тривала цiлих десять секунд. Потрiбна була солдатська логiка, щоб зупинити це. Чим менше ти знаєш...
  
  Це бiльше не логiка Дрейка. Але вiн серйозно не хотiв знати. Вiн навiть здригнувся, як звичайний цивiльний, коли лозини були рознесенi на частини.
  
  З кiмнати нагорi пролунала стрiлянина. Вартовi Дельти з гуркотом скотилися сходами, мертвi, в кривавих дiрах. Наступної секунди дюжина чоловiкiв, озброєних автоматами, з'явилася на верхньому майданчику сходiв.
  
  Оточенi з флангiв i з переважаючим озброєнням, прикритi з вищої точки огляду, команда "Дельта" зазнала невдачi i тепер була вразлива. Дрейк повiльно просувався до шафи та її вiдносної безпеки, намагаючись не думати про дурiсть того, що його ось так упiймали, i про те, що цього не трапилося б iз SAS, i покладаючись на удачу, що цi новi вороги не будуть настiльки дурнi, щоб стрiляти у Валькiрiй.
  
  Було кiлька хвилин неослабної напруги, пережитої в задушливiй тишi, поки по сходах не спустилася постать. Фiгура, одягнена в бiле i бiлої маски.
  
  Дрейк миттєво впiзнав його. Та сама людина, яка отримала Щит на котячiй прогулянцi в Йорку. Людина, яку вiн бачив в Апсаллi.
  
  "Я знаю тебе", - видихнув вiн про себе, потiм голоснiше. "Бiсовi германцi тут".
  
  Чоловiк пiдняв пiстолет 45 калiбру i помахав їм навколо. "Киньте свою зброю. Усiх вас. Зараз же!"
  
  Зарозумiлий голос. Голос, який належав гладким рукам, його власник мав реальну владу, ту, що написана на паперi i надається в клубах тiльки для членiв. Така людина, яка уявлення не мала, що таке справжня мирська праця та нуднiсть. Можливо, банкiр, народжений у банкiвськiй сферi, чи полiтик, син полiтикiв.
  
  Люди Дельти твердо тримали свою зброю. Нiхто не промовив жодного слова. Протистояння було загрозливим.
  
  чоловiк знову закричав, його виховання не дозволяло йому знати про небезпеку.
  
  Ти що, глухий? Я сказав зараз!"
  
  Голос техасця протяжно сказав: "Цього не буде, ублюдок".
  
  "Але ... але ..." чоловiк здивовано запнувся, потiм рiзко зiрвав з себе маску. "Ти зробиш це!"
  
  Дрейк майже звалився. Я знаю тебе! Абель Фрей, нiмецький модельєр. Шок захлеснув Дрейка отруйною хвилею. Це було неможливо. Це було все одно, що побачити Тейлора i Майлi там, нагорi, хихикають про захоплення свiту.
  
  Фрей зустрiвся поглядом iз Дрейком. "I ти, Метт Дрейк!" його рука з пiстолетом тремтiла. Ти коштував менi майже всього! Я заберу її у тебе. Я зроблю це! I вона заплатить. О, як вона заплатить!
  
  
  Перш нiж вiн змiг усвiдомити це, Фрей спрямував пiстолет Дрейку мiж очей i вистрiлив.
  
  
  * * *
  
  
  Кеннедi вбiг у кiмнату i побачив, як бiйцi SAS падають навколiшки, закликаючи до тишi. Вона побачила перед собою групу чоловiкiв у масках, одягнених у бронежилети, якi направили свою зброю в те, що, як вона могла тiльки думати, було секретним сховищем Давора Бабича.
  
  На щастя, чоловiки їх не помiтили.
  
  Уеллс озирнувся на неї i одними губами запитав: Хто?
  
  Кеннедi зробив розгублене обличчя. Вона могла чути чиїсь розмови, вона могла бачити його профiль збоку, 45 вiн продовжував невмiло розмахувати руками. Коли вона почула, як вiн вигукує iм'я Метта Дрейка, вона зрозумiла, i Уеллс зрозумiв, i через кiлька секунд вони вiдкрили вогонь.
  
  Протягом шiстдесяти секунд пострiлу Кеннедi бачив усе це як у сповiльненiй зйомцi. Чоловiк у бiлому стрiляє зi свого 45-го калiбру, її пострiл прилiтає на секунду пiзнiше i смикає за край його пальто, коли воно проходить крiзь матерiал, що звисає. Його вражене обличчя, коли вiн обернувся. Їхня пухка, млява м'якiсть.
  
  Розпещений чоловiк.
  
  Потiм люди в масках - тi, що обертаються i стрiляють. Солдати SAS вiдбивають добре поставленi удари з точнiстю та холоднокровнiстю. Зi сховища виходить ще бiльше вогню. Голос американцiв. Нiмецькi голоси. Голоси англiйською.
  
  Млявий хаос, схожий на поетичнi iнтонацiї Тейлор Свiфт, змiшаний iз архаїчним роком Metallica. Вона вразила принаймнi двох нiмцiв - решта впала. Хлопець у бiлому кричав i розмахував руками i змусив свою команду поспiшно вiдступити. Кеннедi бачив, як вони покривали його i вмирали в процесi, випадаючи, як гнилизна з рани, але рана продовжувала жити. Зрештою, вiн втiк у задню кiмнату, i в живих залишилося лише четверо його людей.
  
  Кеннедi в розпачi мчала коридором з дивною грудкою в горлi i кригорубом у серцi, навiть не усвiдомлюючи, наскiльки вона була стурбована, поки не побачила Дрейка живим i не вiдчула, як її захльостує прохолодний потiк захоплення.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк пiдвiвся з пiдлоги, вдячний за те, що прицiл Абеля Фрея був таким же розмитим, як i його розумiння реальностi. Перше, що вiн побачив, була Кеннедi, що збiгала сходами, друге - її обличчя, коли вона пiдбiгла до нього.
  
  "Слава Богу, ти в порядку!" - Вигукнула вона i обняла його, перш нiж згадала про свою стриманiсть.
  
  Дрейк пильно глянув у розумнi очi Уеллса, перш нiж закрити свої власнi. Вiн обiйняв її на мить, вiдчуваючи її струнке тiло, її могутню постать, її тендiтне серце, що б'ється поруч iз його власним. Її голова була притиснута до його шиї, вiдчуття було досить прекрасним, щоб викликати поколювання в синапсах.
  
  "Гей, я гаразд. Ти?
  
  Вона усунулася, посмiхаючись.
  
  Уеллс пiдiйшов до них i на хвилину сховав свою хитру посмiшку. Дрейк. Дивне мiсце для нової зустрiчi, старовина, а не кутовий паб у Ерлс-Корт, який я мав на увазi. Менi треба тобi щось сказати, Метт. Дещо про Май."
  
  Дрейка миттєво вiдкинули. Уеллс сказав останнє, чого вiн очiкував. Через секунду вiн помiтив зникаючу усмiшку Кеннедi i взяв себе до рук. "Валькiрiї", - зазначив вiн. "Давай, поки у нас є шанс".
  
  Але командир "Дельти" вже органiзовував це i кликав їх. "Це не Англiя, хлопцi. Давайте рухатись. Я з'їв майже всi Гаваї, з якими мiг упоратися у цю вiдпустку".
  
  
  ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТЬ
  
  
  
  ПОВIТРЯНИЙ ПРОСТIР
  
  
  Дрейк, Кеннедi та решта штурмової групи зустрiлися з Беном i Хейденом через кiлька годин на вiйськовiй базi недалеко вiд Гонолулу.
  
  Час йшов. Бюрократична тяганина була перерiзана. Вибоїстi дороги були згладженi. Уряди сперечалися, потiм дмухали, а потiм, нарештi, почали говорити. Бюрократiв, що схопилися, утихомирювали полiтичним еквiвалентом молока i меду.
  
  I кiнець свiту ставав дедалi ближче.
  
  Справжнi гравцi розмовляли, хвилювалися i мiркували, i спали в погано кондицiонованих будинках неподалiк Перл-Харбора. Дрейк одразу припустив, що задумливе привiтання Бена означало, що мали невеликий прогрес, про який можна повiдомити в пошуках наступної частини Одiна - Його очей. Дрейк приховав своє здивування; вiн щиро вiрив, що досвiд та мотивацiя Бена до теперiшнього часу дозволили б розгадати всi зачiпки.
  
  Хайден, кмiтливий помiчник мiнiстра оборони, допомагав йому, але вони досягли невеликого прогресу.
  
  Їхньою єдиною надiєю було те, що в iнших учасникiв apocalyptic - канадцiв та нiмцiв - справи йшли трохи краще.
  
  Увага Бена спочатку було вiдвернено одкровенням Дрейка.
  
  "Абель Фрей? Нiмецький натхненник? Провалюй, придурок.
  
  "Серйозно, друже. Став би я тобi брехати?
  
  "Не цитуй у менi Whitesnake, Метт. Ви знаєте, у нашого гурту проблеми з виконанням своєї музики, i це не смiшно. Я просто не можу повiрити... Абель Фрей?
  
  Дрейк зiтхнув. "Ну ось, я знову починаю. ТАК. Абель Фрей.
  
  Кеннедi пiдтримав його. "Я бачив його, i я все ще хочу сказати Дрейку, щоб вiн припинив нести нiсенiтницю. Цей хлопець - пустельник. Має мiсце у Нiмецьких Альпах - "Замок для вечiрок'. Супермоделi. Грошi. Життя суперзiрки".
  
  "Вино, жiнки та пiснi", - сказав Дрейк.
  
  "Припини!" Сказав Бен. "У певному сенсi, " розмiрковував вiн, " це iдеальне прикриття".
  
  "Легко обдурити невiгласiв, коли ти знаменитий", - погодився Дрейк. Ти можеш вибрати пункт призначення - куди б ти не захотiв вiдправитися. Контрабанда має бути легкою для цих людей. Просто знайдiть свiй древнiй артефакт, виберiть свою дипломатичну валiзку i..."
  
  "... Вставте це". Кеннедi закiнчив плавно i звернув на Бена смiливi очi.
  
  "Ви двоє виннi..." - пролепетав вiн. "... Вам двом слiд зняти гребану кiмнату".
  
  У цей момент пiдiйшов Уеллс. "Ця штука з Абелем Фреєм... зараз було вирiшено зберегти це в таємницi. Дивись i чекай. Ми розмiщуємо армiю навколо його замку, але даємо йому повну свободу дiй у разi, якщо вiн дiзнається щось, чого ми знаємо."
  
  "На перший погляд, це звучить розумно", - почав Дрейк, "але..."
  
  "Але в нього моя сестра", - прошипiв Бен. Хайден пiдняв руку, щоб заспокоїти його. "Вони мають рацiю, Бене. Карiн в безпецi ... зараз. Свiт - нi."
  
  Дрейк звузив очi, але притримав язика. Протестом нiчого не досягнеш. Це тiльки допомогло б вiдвернути його ще бiльше. I знову у нього виникли проблеми iз розумiнням Хейдена. Чи був це його новонабутий цинiзм, що його роз'їдає? Чи подумала вона швидко за Бена, чи вона подумала розсудливо за свiй уряд?
  
  У будь-якому випадку, вiдповiдь була та сама. Почекай.
  
  Дрейк змiнив тему. Вiн проткнув ще одну поруч iз серцем Бена. "Як поживають твої мама та тато?" - обережно спитав вiн. "Вони вже прижилися?"
  
  Бен тяжко зiтхнув. "Нi, друже. На останньому дзвiнку вони згадали про неї, але я сказав, що вона знайшла другу роботу. Це допоможе, Метт, але ненадовго.
  
  "Я знаю". Дрейк подивився на Уеллса та Хейдена. "Як тутешнi лiдери, ви маєте двоє допомогти". Потiм, не чекаючи вiдповiдi, вiн сказав: "Якi новини про Хайдi та Очi Одiна?"
  
  Бен з огидою похитав головою. "Багато", - поскаржився вiн. "Усюди є фрагменти. Ось - послухайте це: щоб випити з Колодязя Мiмiра - Джерела Мудростi у Валгаллi - кожен має принести важливу жертву. Один пожертвував на власнi очi, символiзуючи свою готовнiсть отримувати знання про подiї як поточних, так i майбутнiх. Випивши, вiн передбачав усi випробування, якi стосуватимуться людей i Богiв протягом вiчностi. Мiмир прийняв Очi Одiна, i вони лежать там досi, символ того, що навiть Бог має заплатити за проблиск вищої мудростi".
  
  "Добре", - Дрейк знизав плечима. "Стандартний iсторичний матерiал, так?"
  
  "Вiрно. Але все саме так. Поетична Едда, Сага про Фленрiха, ще одна, яку я переклав як "Багато пройдених шляхiв Хайдi". Вони пояснюють, що сталося, але не кажуть нам, де зараз знаходяться Очi.
  
  "У Валгалi", - Кеннедi скорчив гримасу.
  
  "Це норвезьке слово, яке означає небеса".
  
  "Тодi я не матиму шансiв коли-небудь їх знайти".
  
  Дрейк обдумав усе це. I бiльше нiчого немає? Господи, друже, це останнiй шматочок!"
  
  "Я стежив за шляхом Хайдi - її подорожами. Вона вiдвiдує мiсця, про якi ми знаємо, а потiм повертається додому. Це не Playstation, друже. Жодних побiчних дiй, жодних прихованих досягнень, жодних альтернативних шляхiв, пшик.
  
  Кеннедi сiла поряд з Беном i струснула волоссям. "Чи могла вона помiстити двi частини в одне мiсце?"
  
  Це можливо, але це не буде добре поєднуватися з тим, що ми знаємо на даний момент. Iншi пiдказки, за якими стежили протягом багатьох рокiв, усi вказували на один фрагмент у кожному мiсцi."
  
  "Так ти кажеш, це наша пiдказка?"
  
  "Ключем має бути Валгалла", - швидко сказав Дрейк. Це єдина фраза, яка вказує на мiсце. I я пам'ятаю, ти щось говорив ранiше про те, що Хайдi сказала Одiну, що вона знає, де захованi його очi, тому що вiн видав усi свої секрети, коли висiв на хрестi.
  
  "Дерево", - у цей момент у кiмнату увiйшов Торстен Даль. Швед виглядав виснаженим, бiльш стомленим вiд адмiнiстративної сторони своєї роботи, нiж вiд фiзичної. "Один висiв на Свiтовому Деревi".
  
  "Упс", - пробурмотiв Дрейк. "Та сама iсторiя. Це кава?"
  
  "Макадамiя", - Даль виглядав самовдоволеним. "Найкраще, що можуть запропонувати Гаваї".
  
  "Я думала, це спам", - сказала Кеннедi, демонструючи свою поблажливiсть до мешканця Нью-Йорка.
  
  "Спам широко люблять на Гаваях", - погодився Даль. "Але кава править усiм. А горiх Макадамiя Кона - король".
  
  "Так ти кажеш, що Хайдi знала, де знаходиться Валгалла?" Хайден щосили намагалася виглядати швидше збентеженою, нiж скептично налаштованою, коли Дрейк подав комусь знак принести їм ще каву.
  
  "Так, але Хайдi була людиною. Чи не Бог. Отже, те, що вона зазнала б, було мирським раєм?
  
  "Вибач, чувак", - пожартував Кеннедi. "Вегас не був заснований до 1905 року".
  
  "Норвежцi". Додав Дрейк, намагаючись не посмiхатися.
  
  Настала тиша. Дрейк спостерiгав, як Бен подумки перебирає все, що вiн вивчив досi. Кеннедi пiдiбгала губи. Хейден прийняв тацю з кавовими кружками. Уеллс уже давно пiшов у куток, прикидаючись сплячим. Дрейк згадав його iнтригуючi слова - Менi треба тобi щось сказати. Дещо про Май.
  
  Час при цьому пiзнiше, якщо взагалi знайдеться.
  
  Бен засмiявся i похитав головою. "Це просто. Боже, так просто. Рай для людини - це... їхнiй дiм."
  
  "Саме. Мiсце, де вона мешкала. Її село. Її хатина", - пiдтвердив Дрейк. "Мої думки теж".
  
  "Колодязь Мiмiра знаходиться всерединi села Хайдi!" Кеннедi озирнулася, в її очах свiтилося збудження, потiм грайливо тицьнула Дрейка кулаком. "Непогано для пiхотинця".
  
  "У мене виросли справжнi мiзки з тих пiр, як я звiльнився". Дрейк помiтив, як Уеллс злегка здригнувся. "Найкращий хiд у моєму життi".
  
  Торстен Даль пiдвiвся на ноги. "Тодi до Швецiї, за фiнальною частиною". Вiн був задоволеним поверненням на свою батькiвщину. "Ммм ... де був будинок Хайдi?"
  
  "Остерготланд", - сказав Бен, не перевiряючи. "Також будинок Беовульфа i Гренделя - мiсце, де вони все ще говорять про монстрiв, що блукають землями ночами".
  
  
  ТРИДЦЯТЬ
  
  
  
  LA VEREIN, GERMANY
  
  
  Ла Верейн, Замок для вечiрок, був розташований на пiвдень вiд Мюнхена, неподалiк кордону з Баварiєю.
  
  Подiбно до фортецi, вона височiла на пiвдорозi до вершини пологої гори, її стiни були зубчастими i навiть поцяткованi петлями для стрiл у рiзних мiсцях. Башти з круглими верхiвками, що височiли по обидва боки вiд арочної брами, i широка пiд'їзна алея дозволили дорогим автомобiлям стильно пiд'їжджати i демонструвати свої останнi досягнення, тодi як спецiально вiдiбранi папарацi опускалися на колiна, щоб сфотографувати їх.
  
  Абель Фрей провiв вечiрку по черзi, привiтавши кiлькох найважливiших гостей та переконавшись, що його моделi поводилися так, як вiд них очiкувалося. Дрiбка тут, ремствування там, навiть рiдкiсний жарт змушували їх усiх виправдовувати його очiкування.
  
  У приватних нiшах вiн удав, що не помiчає бiлих дорiжок, розкладених на скляних столах висотою по колiна, керiвники схилилися з соломинками в нiздрях. Моделi та вiдомi молодi актриси, одягненi в ляльок-немовлят з атласу, шовку та мережив. Рожеве тiло, стогiн i п'янкий аромат хтивостi. П'ятидесятидюймовi плазмовi панелi, що показують MTV та жорстке порно.
  
  The Chateau наповнилися живою музикою, Слеш та Ферджi виконали 'Beautiful Dangerous' на сценi далеко вiд цих декадентських залiв - оптимiстична рок-музика вдихнула ще бiльше життя в i без того динамiчну вечiрку Фрея.
  
  Модельєр пiшов, нiким не помiчений, i попрямував угору парадними сходами в тихе крило замку. Ще один полiт, i його охорона закрила за ним безпечнi дверi, доступнi лише за допомогою комбiнацiї клавiш та розпiзнавання голосу. Вiн увiйшов до кiмнати, напханої комунiкацiйним обладнанням i рядом телевiзiйних екранiв високої чiткостi.
  
  Один iз його найдовiренiших фанатiв сказав: "Якраз вчасно, сер. Алiсiя Майлз розмовляє супутниковим телефоном."
  
  "Чудово, Хадсон. Вона зашифрована?
  
  "Звичайно, сер".
  
  Фрей прийняв запропонований пристрiй, скрививши губи вiд того, що його змусили пiднести рота так близько до того мiсця, куди його лакей уже бризнув слиною.
  
  "Майлз, краще б це було смачно. Менi треба подбати про будинок, повний гостей". Брехня про зручнiсть не видалася йому вигадкою. Це було просто те, що цим нiкчемам треба було почути.
  
  "Я б сказав, гiдний бонус", - iронiчно прозвучав добре поставлений англiйський тон. "У мене є веб-адреса та пароль для пошуку Парневика".
  
  "Все це частина угоди, Майлз. I ти вже знаєш, що є лише один спосiб отримати бонус".
  
  "Майло немає поблизу?" Тепер тон змiнився. Горлорiз. Неслухнянiше...
  
  "Тiльки я i мiй найкращий фанат".
  
  "Ммм ... Запроси його теж, якщо хочеш", - її голос змiнився. "Але, на жаль, я маю бути швидким. Увiйдiть до www.locatethepro.co.uk та введiть пароль у нижньому регiстрi: bonusmyles007, "смiх. Подумав, що ти оцiниш це, Фрей. З'явиться стандартний формат трекера. Хлопець запрограмований як четвертий. Ви повиннi змогти вистежити його будь-де."
  
  Абель Фрей мовчки вiдсалютував. Алiсiя Майлз була найкращим оперативником, якого вiн коли-небудь використав. "Досить добре, Майлз. Коли очi будуть пiд контролем, ти зiрвешся з повiдця. Тодi повертайся до нас i принеси уламки канадцiв. Тодi ми... поговоримо".
  
  Лiнiя обiрвалася. Фрей вiдклав мобiльний, поки що задоволений. "Добре, Хадсон", - сказав вiн. "Запускайте машину. Вiдправляйте всiх до Остерготланду негайно". Остання фiгура була в межах його досяжностi, як i решта всiх фiгур, якщо вони правильно розiграли фiнальнi партiї. "Мiло знає, що робити".
  
  Вiн вивчав низку телевiзiйних монiторiв.
  
  "Хто з них бранка 6 - Карiн Блейк?"
  
  Хадсон почухав свою неохайну бороду, перш нiж помахати рукою. Фрей нахилився вперед, щоб вивчити свiтловолосу дiвчину, що сидить посеред свого лiжка, пiдтягнувши ноги до пiдборiддя,
  
  Або, точнiше, сидячи на лiжку, яке належало Фрею. I поїдання їжi Фрея в замкненiй хатинi, яку замовив Фрей. Використовуючи електрику, яку заплатив Фрей.
  
  На щиколотцi ланцюг, який вiн сконструював.
  
  Тепер вона належала йому.
  
  "Негайно надiшлiть вiдеозапис до моєї кiмнати - на великий екран. Тодi скажи шеф-кухаревi, щоб подав вечерю туди. Через десять хвилин пiсля цього менi потрiбен мiй експерт iз бойових мистецтв." Вiн зробив паузу, розмiрковуючи.
  
  "Кен?"
  
  "Так, той самий. Я хочу, щоб вiн пiшов туди та забрав її туфлi. Поки що нiчого iншого. Я хочу, щоб психологiчнi тортури були чудово довгими, поки цей не буде роздавлений. Я почекаю день, а потiм вiднесу їй щось важливiше".
  
  "А бранець 7?"
  
  "Боже милостивий, Хадсоне, стався до нього добре, як ти ставився б до себе. Найкраще з усього. Його час справити на нас враження наближається.
  
  
  ТРИДЦЯТЬ ОДИН
  
  
  
  ПОВIТРЯНИЙ ПРОСТIР НАД ШВЕЦIЄЮ
  
  
  Лiтак нахилився. Кеннедi Мур здригнулася, прокидаючись з полегшенням вiд того, що була збуджена турбулентнiстю, новий день прогнав її власного Переслiдувача Темряви.
  
  Калеб iснував у її снах так само, як i в реальному свiтi, але вночi вiн неодноразово вбивав її, запихаючи живих тарганiв їй у горло, поки вона не подавилася i не була змушена жувати i ковтати, єдина зрада її мучила жахом у її очах, постiйним доти, доки не згасла остання iскра.
  
  Раптом прокинувшись i вирвана з пiдчерев'я пекла, вона дикими очима оглянула каюту. Було тихо; цивiльнi та солдати дрiмали або тихо розмовляли. Навiть Бен Блейк заснув, стискаючи свiй ноутбук, зморшки занепокоєння не розгладилися сном i були трагiчно недоречнi на його хлоп'ячому обличчi.
  
  Потiм вона побачила Дрейка, i вiн пильно дивився на неї. Тепер його зморшки занепокоєння просто покращили i без того разюче обличчя. Його чеснiсть i самовiдданiсть були очевиднi, їх неможливо було приховати, але бiль, прихований за самовладанням, викликав у неї бажання втiшити його... всю нiч безперервно.
  
  Вона посмiхнулася до себе. Бiльше посилань до динозавро-року. Час проведення Дрейка було чудовою розвагою. Минула мить, перш нiж вона зрозумiла, що її внутрiшня посмiшка, можливо, торкнулася її очей, бо вiн усмiхнувся їй у вiдповiдь.
  
  I тодi, вперше за всi роки, що минули вiдколи вона вступила до Академiї, вона пошкодувала, що її покликання вимагало вiд неї декексуалiзацiї своєї особистостi. Хотiла вона знати, як так укладати волосся. Вона хотiла б, щоб у нiй було трохи бiльше Сельми Блер i трохи менше Сандри Баллок.
  
  Сказавши все це, було очевидно, що вона сподобалася Дрейку.
  
  Вона усмiхнулася йому у вiдповiдь, але в цей момент лiтак знову нахилився, i всi прокинулися. Пiлот оголосив, що вони за годину польоту вiд мiсця призначення. Бен прокинувся i пiшов, як зомбi, щоб взяти трохи кави Kona, що залишилася. Торстен Даль пiдвiвся i озирнувся.
  
  "Час увiмкнути георадар", - сказав вiн iз напiвусмiшкою.
  
  Вони були спрямованi для польоту над Остерготландом, нацiлившись на райони, де, на думку професора Парневика i Бена, мало знаходитися село Хайдi. Бiдолашний професор явно вiдчував бiль вiд вiдрубаного кiнчика пальця i був глибоко вражений тим, наскiльки безсердечним був його мучитель, але радiв, як щеня, тому, як вiн розповiв їм про карту, вигравiрувану на Щитi Одiна.
  
  Шлях до Рагнарека.
  
  Iмовiрно.
  
  Досi нiхто не змiг це перекласти. Чи було це ще одним невiрним напрямом з боку Алiсiї Майлз i її спантеличеної команди?
  
  Як лiтак прорвався через грубий периметр Даля, вiн вказав на зображення, яке з'явилося на телевiзорi лiтака. Георадар, що проникав крiзь землю, посилав короткi iмпульси радiохвиль у землю. Коли вiн потрапляв на похований об'єкт, кордон чи порожнечу, вiн вiдбивав зображення у своєму зворотному сигналi. Спочатку їх важко видiлити, але з досвiдом стає простiшим.
  
  Кеннедi похитала головою, дивлячись на Даля. "У шведської армiї є все?"
  
  "Такого роду речi необхiднi", - серйозно сказав їй Даль. "У нас є гiбридна версiя цiєї машини, яка виявляє мiни та прихованi труби. Дуже високотехнологiчний.
  
  Над горизонтом з'явився свiтанок, а потiм його прогнали рванi сiрi хмари, коли Парневик видав крик. "Ось! Це зображення схоже на старе поселення вiкiнгiв. Ви бачите круглий зовнiшнiй обiд - це захиснi стiни - i прямокутнi об'єкти всерединi? Це невелике житло."
  
  "Отже, давайте визначимо найбiльший будинок ..." Бен почав квапливо.
  
  "Нi", - сказав Парневик. "Це, мабуть, общинний довгий будинок - мiсце зустрiчей чи бенкету. Хайдi, якби вона була дiйсно тут, був би другий за величиною будинок.
  
  У мiру того, як лiтак повiльно знижувався, з'являлися чiткiшi зображення. Незабаром поселення було чiтко позначено на глибинi кiлькох футiв пiд землею, i незабаром стало видно другий за величиною будинок.
  
  "Ви бачите це", - Даль вказав на бiльш глибокий колiр, настiльки слабкий, що його можна було б не помiтити, якби хтось не шукав його. Це означає, що є порожнеча, i вона знаходиться прямо пiд будинком Хайдi. Чорт, - сказав вiн, обертаючись. "Вона побудувала свiй будинок прямо над криницею Мiмiра!"
  
  
  ТРИДЦЯТЬ ДВА
  
  
  
  ОСТЕРГОТЛАНД, ШВЕЦIЯ
  
  
  Як тiльки вони опинилися на землi i пройшли кiлька миль вологими луками, Даль наказав зупинитися. Дрейк оглянув те, що мiг описати тiльки як - у новому дусi Дiно-року, який вони з Кеннедi роздiляли, - рiзношерсту команду. Шведiв i SGG представляли Торстен Даль i трьох його людей, SAS - Уеллс i десять солдатiв. Один був залишений на Гаваях, поранений. Команда "Дельта" скоротилася до шести осiб; потiм були Бен, Парневик, Кеннедi та вiн сам. Хайден залишився iз лiтаком.
  
  Серед них не було жодної людини, яку не турбували труднощi їхнього завдання. Той факт, що лiтак чекав, повнiстю заправлений i озброєний, з Фiгурами на борту, готовий доставити їх у будь-яку точку свiту, ще бiльше пiдкреслював серйознiсть ситуацiї.
  
  "Якщо це допоможе", - сказав Даль, коли всi вичiкувально подивилися на нього, "Я не розумiю, як вони зможуть знайти нас цього разу", - зазначив вiн. "Почнiть з використанням легкої вибухiвки, щоб розчистити кiлька футiв вниз, потiм настав час розгрiбати".
  
  "Будь обережним", - заламував руки Парневик. "Ми не хочемо обвалу".
  
  "Не хвилюйся", - весело сказав Даль. "Мiж рiзними силами тут, я думаю, у нас є досвiдчена команда, професор".
  
  Пролунав сварливий смiх. Дрейк оглянув їхнi околицi. Вони встановили широкий периметр, залишивши людей на вершинах кiлькох пагорбiв, якi оточували мiсце, де, за даними георадарної системи, колись стояли старi варти. Якби це було досить добре для вiкiнгiв i таке iнше...
  
  Рiвнини були трав'янистими i спокiйними, легкий вiтерець ледве коливався деревами, якi росли на схiд вiд їхньої позицiї. Почався легкий дощ, що мрячить, який потiм припинився, перш нiж спробувати знову.
  
  У Бена задзвонив мобiльний. Його очi набули зацькованого вигляду. "Батько? Просто зайнятий. Я передзвоню тобi на кормi. " Вiн закрив пристрiй, глянувши на Дрейка. "У мене немає часу", - пробурмотiв вiн. "Вони вже знають, що щось вiдбувається, просто не знають, що саме".
  
  Дрейк кивнув i, не здригнувшись, спостерiгав за першим вибухом. Трава, дерн i бруд злетiли у повiтря. За цим негайно пiшов ще один, трохи глибший удар, i з землi пiднялася друга хмара.
  
  Декiлька чоловiкiв з гуркотом виступили вперед, тримаючи лопати так, як вони тримали зброю. Сюрреалiстична сцена.
  
  "Будь обережним", - пробурмотiв Парневик. "Ми б не хотiли, щоб хтось промочив ноги". Вiн захихотiв, нiби то був найбiльший жарт в iсторiї.
  
  Бiльш чiтке оглядове зображення показало дiрку пiд довгим будинком Хайдi, яка вела до великої печери. Очевидно, що там лежало щось бiльше, нiж просто колодязь, i команда припустилася помилки у бiк обережностi. Потрiбна була ще година ретельних розкопок i кiлька пауз, поки Парневик кукарекав i вивчав розкопанi артефакти, перш нiж вони розчинилися в повiтрi.
  
  Дрейк використав цей час, щоб упорядкувати свої думки. На сьогоднiшнiй день йому здавалося, що вiн прокотився на американських гiрках без гальм. Навiть пiсля всiх цих рокiв вiн ще бiльше звик дотримуватися наказiв, нiж виконувати план дiй, тому йому потрiбно бiльше часу на роздуми, нiж, скажiмо, Бену Блейку. Двi речi вiн знав напевно - вони завжди вiдставали, i їхнi вороги змушували їх реагувати на ситуацiї, а чи не створювати їх; безперечно, це результат того, що вони вступили в цю гонку за своїми противниками.
  
  Тепер настав час почати вигравати цю гонку. Тим бiльше, що вони здавалися єдиною фракцiєю, яка присвятила себе порятунку свiту, а не ризику їм.
  
  Так ти вiриш в iсторiї про привиди? Стародавнiй голос прошепотiв у його мозку.
  
  Нi, вiн вiдповiв так само, як i тодi. Але я вiрю у страшилки.
  
  Пiд час його останньої мiсiї як член секретного SRT, спецiального пiдроздiлу SAS, вiн i три iншi члени його команди, включаючи Алiсiю Майлз, натрапили на вiддалене село на Пiвночi Iраку, її мешканцiв катували, вбивали. Припускаючи очевидне, що вони дослiдили... знайти британських i французьких солдатiв, якi ще перебувають у муках проведення їхнього допиту.
  
  Те, що було, затьмарило залишок днiв Метта Дрейка на Землi. Ослiплений люттю, вiн i два iншi члени команди припинили тортури.
  
  Ще один iнцидент iз 'дружнiм вогнем' серед багатьох.
  
  Алiсiя Майлз стояла i дивилася, не заплямуючи себе нiякими чудасiї, так чи iнакше. Вона не могла зупинити тортур, i вона не могла зупинити загибель мучителiв. Але вона справдi слiдувала наказам свого командира.
  
  Метт Дрейк.
  
  Пiсля цього життя солдата закiнчилося йому, всi романтичнi вiдносини, якi вона пiдтримувала, розлетiлися на шматки. Але вiдхiд зi служби не означав, що спогади потьмянiли. Його дружина будила його нiч за нiччю, а потiм вислизала з просоченого потiм лiжка, плачучи внизу, коли вiн вiдмовлявся зiзнатися.
  
  Тепер вiн помiтив Кеннедi, що стоїть навпроти нього i посмiхається, як у лiтаку. Її волосся вiльно звисало, її обличчя стало живим i пустотливим через посмiшку. Очi в центрi та тiло вiд Victoria's Secret у поєднаннi з пристойностями шкiльного вчителя та дiловою стриманiстю. Досить змiшаний.
  
  Вiн усмiхнувся у вiдповiдь. Торстен Даль крикнув: "Заглибтесь у читання! Нам потрiбен провiдник для тих, хто спускається".
  
  Коли Бен спитав його, що таке Descender, вiн тiльки посмiхнувся. "Прямо iз голлiвудської легенди, мiй друже. Пам'ятаєте, як злодiй стрибав iз будiвлi, i його стрибок було вiдрегульовано з точнiстю до мiлiметра, пiсля чого його падiння було зупинено? Ну, апарат, що спускається з блакитними дiамантами - це пристрiй, який вони використовують ".
  
  "Круто".
  
  Дрейк помiтив, що його старий Командир повiльно обходив довкола i взяв запропоновану фляжку з кавою. Цей чат готувався деякий час. Дрейк хотiв покiнчити з цим.
  
  "Mai?" Запитав вiн, твердо опустивши в землю губи, щоб нiхто не зрозумiв його питання.
  
  "Хм?" - Запитав я.
  
  "Просто скажи менi".
  
  "Боже милостивий, чувак, пiсля явної нестачi iнформацiї, яку ти надаєш щодо свого старого захоплення, навряд чи можу розраховувати на те, що зараз роздаватиму халяву, чи не так?"
  
  Дрейк мимоволi придушив усмiшку. "Ти брудний старий, ти знаєш це?"
  
  Це те, що тримає мене на вершинi моєї гри. А тепер розкажи менi iсторiю з однiєї з її таємних мiсiй - будь-якої з них.
  
  "Що ж ... Я мiг би упустити твiй шанс тут i дати тобi щось ручне", - сказав Дрейк. "Або ти мiг би почекати, поки все це не закiнчиться, i я вiддам тобi золото... ти знаєш єдиного."
  
  "Токiйський Cos-con?"
  
  Токiйський Cos-con. Коли Май працювала пiд прикриттям на найбiльшому в Японiї косплей-конвентi, щоб запровадитись i затримати трiади Фучу, якi на той час керували порноiндустрiєю."
  
  Уеллс виглядав так, нiби з ним ось-ось станеться напад. "Господи, Дрейку. Ти бовдур. Тодi гаразд, але повiр менi, тепер ти в мене в боргу, - вiн перевiв подих. "Японцi щойно витягли її з Гонконгу, просто пiд вигаданою особистiстю, без попередження, повнiстю зруйнувавши прикриття, яке вона створювала два роки".
  
  Дрейк обдарував його недовiрливим поглядом iз вiдкритим ротом. "Нiзащо".
  
  "Мої слова теж".
  
  "Чому?"
  
  "Також моє наступне питання. Але, Дрейку, хiба це не очевидно?
  
  Дрейк думав про це. "Тiльки те, що вона найкраща, що в них є. Найкраще, що в них колись було. I вони, мабуть, вiдчайдушно потребують її."
  
  "Ми приймаємо дзвiнки вiд їхнього мiнiстерства юстицiї та прем'єр-мiнiстрiв вже близько п'ятнадцятої години, як i янкi. Вони зiзнаються нам у всьому - вони послали її розвiдати Ла Верейн, бо це єдиний зв'язок, який вони знайшли з цим безладом, який уже перерiс у найбiльшу подiю, що вiдбувається на планетi зараз. Це лише питання годинника, перш нiж ми будемо змушенi зiзнатися в них ".
  
  Дрейк насупився. Чи є причина не зiзнатися прямо зараз? Травень був би фантастичним придбанням".
  
  "Згоден, приятель, але уряди є уряди, i, в небезпецi свiт чи нi, вони люблять грати у свої маленькi iгри, чи не так?"
  
  Дрейк показав на дiрку в землi. "Схоже, вони готовi".
  
  
  * * *
  
  
  Швидкiсть спуску Дрейка була встановлена на 126 футiв. Пристрiй пiд назвою "швидкознiмний намордник" був вкладений йому в руку, i йому вручили рюкзак. Вiн напнув на голову шолом пожежника з прикрiпленим до нього лiхтариком i порився в рюкзаку. Великий лiхтарик, кисневий балон, зброя, їжа, вода, радiо, засоби першої допомоги - все, що йому потрiбне для спелеологiї. Вiн натягнув пару надмiцних рукавичок i пiдiйшов до краю ями.
  
  "Джеронiмо?" вiн попросив Кеннедi, який залишався нагорi з Беном i Професором, допомогти стежити за їхнiм периметром.
  
  "Або хапайся за щиколотки, випинай дупу i сподiвайся", - сказала вона.
  
  Дрейк сердито посмiхнувся їй: "Ми повернемося до цього пiзнiше", - сказав вiн i стрибнув у темряву.
  
  Вiн одразу ж вiдчув, як спрацював спускатель iз червоними дiамантами. Швидкiсть його падiння зменшувалась у мiру того, як вiн падав, i його маленьке колiщатко тицяло сто разiв на секунду. Стiнки колодязя - на щастя, тепер сухi - миготiли повз калейдоскопiчнi спалахи, як у старому чорно-бiлому фiльмi. Нарештi спуск сповiльнився до повзання, i Дрейк вiдчув, як його черевики м'яко вiдскакують вiд камiння. Вiн стиснув дуло i вiдчув, як механiзм спуску вiдстiбається вiд ременя безпеки. Дрейк ознайомився з процесом перетворення його на висхiдного, перш нiж вирушити туди, де Дал i пiвдюжини чоловiкiв стояли в очiкуваннi.
  
  Пiдлога тривожно хруснула, але вiн вiднiс це до мумiфiкованих уламкiв.
  
  "Ця печера дивно мала в порiвняннi з тим, що ми бачили на георадарi", - сказав Даль. Вiн мiг прорахуватися. Розосередьтеся i шукайте... тунель... чи щось у цьому родi".
  
  Швед знизав плечима, бавлячись своїм невiглаством. Дрейку це сподобалося. Вiн повiльно обiйшов печеру, вивчаючи нерiвнi стiни i тремтячи, незважаючи на виданий йому товстий плащ. Тисячi тонн каменю та землi тиснули на нього, i ось вiн був тут, прагнучи проникнути глибше. Вiн це звучало як життя солдата.
  
  Даль спiлкувався з Парневиком двостороннiм вiдеофоном. Професор вигукував так багато "пропозицiй", що Даль вiдключив звук за двi хвилини. Солдати тупцювали по печерi, поки один iз хлопцiв iз Дельти не крикнув: "У мене тут рiзьблення. Хоча й крихiтна штучка.
  
  Даль вiдключив вiдеофон. Голос Парневика звучав голосно та ясно, а потiм припинився, коли Даль пiднiс мобiльник до стiни.
  
  "Ти бачиш це?"
  
  "Ja! Det ar bra! Бра! Хлопець втратив свою англiйську вiд хвилювання. "Валькнотт.... ммм... вузол убитих воїнiв. Це символ Одiна, потрiйний трикутник, або трикутник Борромео, пов'язаний з iдеєю славної смертi у бою".
  
  Дрейк похитав головою. "Кривавi вiкiнги".
  
  "Цей символ часто зустрiчається на 'камiннях з картинками", якi зображують смерть героїчних воїнiв, якi подорожують човном або верхи на конях у Валгаллу - палац Одiна. Це ще бiльше змiцнює iдею про те, що ми знайшли мирську Валгаллу ".
  
  "Вибач, що псую твiй парад, приятель, - сказав прямолiнiйний чоловiк з SAS, - але ця стiна така ж товста, як моя теща".
  
  Вони все зробили крок назад, водячи лiхтариками на шоломах незайманою поверхнею.
  
  "Це має бути фальшивою стiною". Хлопець майже кричав вiд збудження. "Повинно бути!"
  
  "Почекай", - почув Дрейк молодий голос Бена. "Тут говориться, що Валькнот також називають Вузлом Смертi - символом послiдовникiв Одiна, якi мали схильнiсть до насильницької смертi. Я дiйсно вiрю, що це може бути попередженням".
  
  "Нiсенiтниця собача". Зiтхання Дрейка було щирим.
  
  "Ось думка, чуваки", - пролунав голос Кеннедi. "Як щодо бiльш ретельного огляду всiх стiн. Якщо ти отримаєш бiльше Валькноттiв, але потiм знайдеш глуху стiну - я вибрав би цю."
  
  "Тобi легко говорити", - пробурмотiв Дрейк. "Бути там, нагорi, i таке iнше".
  
  Вони подiляються, дюйм за дюймом прочiсуючи скелястi стiни. Вони зiскребали вiковий пил, вiдмахувалися вiд павутиння i проганяли плiсняву. Зрештою вони знайшли ще трьох валькнотiв.
  
  "Чудово", - сказав Дрейк. "Це чотири стiни, чотири вузлуватi штуковини. Що, чорт забирай, нам тепер робити?"
  
  "Вони всi iдентичнi?" - здивовано спитав професор.
  
  Один iз солдатiв вивiв зображення Парневика на екран вiдеофону. "Ну, я не знаю про вас, хлопцi, але я впевнений, що втомився його слухати. Проклятий швед вже давно б нас прикiнчив".
  
  "Почекай", - сказав голос Бена. "Очi в колодязi Мiмiра, а не ..." його голос загубився за шипiнням перешкод, а потiм екран згас. Даль тряс його, вмикав i вимикав, але безрезультатно.
  
  "Чорт. Що вiн намагався сказати?
  
  Дрейк збирався висловити припущення, коли вiдеофон знову ожив, i обличчя Бена заповнило екран. "Не знаю, що сталося. Але послухай - Очi перебувають у колодязi Мiмiра, а не в печерi пiд ним. Розумiєш?
  
  "Так. Отже, ми пройшли повз них по дорозi вниз?"
  
  "Я думаю так".
  
  "Але чому?" Недовiрливо спитав Даль. "Тодi навiщо взагалi створювати цю печеру? I георадар ясно показав, що пiд цим є величезний простiр. Звичайно, Частина мала бути там, внизу."
  
  "Якщо тiльки-" Дрейк вiдчув жахливий холод. "Якщо це мiсце не пастка".
  
  Далечiнь раптово виглядав невпевненим. "Як же так?"
  
  "Це простiр пiд нами? Що, якщо це бездонна яма?
  
  "Це означає, що ти стоїш на глинянiй подушцi!" Хлопець закричав з жахом. "Пастка! Це може зруйнуватися будь-якої митi. Забирайся звiдти зараз!
  
  Вони дивилися один на одного протягом однiєї нескiнченної митi вiдчайдушної смертностi. Вони всi так хотiли жити. А потiм усе змiнилося. Те, що колись було трiщиною в бетоннiй пiдлозi, тепер перетворилося на жорстку панель, що трiснула. Цей дивний звук, що роздирав, був не вiд змiщення каменю, а вiд того, що пiдлога повiльно розколювалася з кiнця в кiнець.
  
  З нескiнченною ямою пiд ними.
  
  Шестеро чоловiкiв люто накинулися на двох висхiдних. Коли вони дiсталися туди, ще живi, Даль крикнув, щоб вiдновити порядок.
  
  "Ви двоє, йдiть першими. Заради Бога, будь рiзьблений".
  
  "I на вашому шляху нагору", - прокоментував Парневик, - "будьте особливо уважнi до свого оточення. Ми не хочемо пропустити артефакт".
  
  "Не будь iдiотом, Парневик". Даль був у нестямi вiд поганих передчуттiв. Дрейк нiколи ранiше не бачив його таким. "Останнi двоє з нас перевiрять по ходу справи", - сказав вiн, дивлячись на Дрейка. "Це ти i я".
  
  вiдеофон знову пискнув та вiдключився. Даль потряс їм, нiби намагався задушити. "Зробленi клятими янкi, без сумнiву".
  
  Першiй парi знадобилося три хвилини, щоб досягти рiвня землi. Потiм ще три для другої пари. Дрейк думав про все, що могло статися за шiсть хвилин - досвiд, накопичений за цiле життя, чи взагалi нiчого. Для нього це було останнє. Нiчого, крiм скрипу глини, стогiн зсуву каменю, скрипу випадку, вирiшального, нагородити його життям або смертю.
  
  Пiдлога пiд першим символом, який вони знайшли, обвалилася. Не було жодного попередження; нiби пiдлога просто здулася i провалилася в небуття. Дрейк залiз так далеко вгору по колодязю, як тiльки змiг. Вiн балансував на його боках, а не на тендiтнiй пiдлозi печери. Даль обiйняв другий бiк колодязя, вчепившись обома руками в шматок зеленої мотузки, в кiльцi на його обручцi вiдбивався лiхтар на шоломi Дрейка.
  
  Дрейк пiдняв погляд нагору, шукаючи будь-якi мiцнi вiдрiзки мотузки, якi вони могли б прикрiпити до своїх ременiв безпеки. Потiм вiн почув крик Даля: "Гермо!" i глянув униз якраз вчасно, щоб побачити, як вiдеофон крутиться з кiнця в кiнець у злом уповiльненому темпi, перш нiж з хрускотом впасти на пiдлогу печери.
  
  Ослаблений, жорсткий диск поступився, провалюючись у чорну яму, як старi мрiї Дрейка про створення сiм'ї. Їм назустрiч налетiв шторм, випустивши на волю каламутне повiтря, сповнене невимовної темряви з мiсця, де ховалися i ковзали слiпi тварюки.
  
  I, дивлячись униз, у цю прiрву безiменної тiнi, Дрейк наново вiдкрив для себе свою дитячу вiру в монстрiв.
  
  Пролунав слабкий ковзний звук, i зверху, ляскаючи, спустилася мотузка. Дрейк iз вдячнiстю схопив його i прикрiпив до своєї збруї. Даль зробив те саме, виглядаючи однаково бiлим, i вони обидва натиснули вiдповiднi кнопки.
  
  Дрейк спостерiгав за свiдченнями висотомiру. Вiн вивчав свою половину колодязя, поки Даль копiював його з iншого боку. Декiлька разiв вони зупинялися i нахилялися вперед, щоб оглянути ближче, але щоразу нiчого не знаходили. Пройдено сто футiв, а потiм дев'яносто. Дрейк обдер руки в кров, але нiчого не знайшов. Вони пiшли далi, тепер пройшовши п'ятдесят футiв, i потiм Дрейк побачив вiдсутнiсть свiтла, тьмянiсть, яка просто поглинала свiтло, яке вiн кидав на неї.
  
  Широка дерев'яна дошка, зазубрена по краях, не зворушена вогкiстю або плiснявою. Дрейк мiг бачити рiзьблення на його поверхнi, i йому знадобився деякий час, щоб правильно розташувати шолом.
  
  Але коли вiн це зробив.
  
  Очi. Символiчне зображення очей Одiна, вирiзаних iз дерева та залишених тут... ким?
  
  Самим Одiном? Тисячолiття тому? Автор: Хайдi? Це було бiльш менш правдоподiбно?
  
  Даль кинув тривожний погляд униз. "Заради всiх нас, Дрейк, не губи це".
  
  
  ТРИДЦЯТЬ ТРИ
  
  
  
  ОСТЕРГОТЛАНД, ШВЕЦIЯ
  
  
  Дрейк вийшов iз криницi Мiмiра, тримаючи дерев'яну табличку високо, як трофей. Перш нiж вiн змiг вимовити хоч слово, його грубо висмикнули з упряжi i шпурнули на землю.
  
  "Гей, заспокойся..." Вiн глянув у стовбур машини сновидiнь iз Гонконгу, однiєї з нових. Вiн трохи перекотився i побачив мертвих i вмираючих солдатiв, що лежали на травi - Delta, SGG, SAS, - а за ними Кеннедi, що стоїть навколiшки з пiстолетом, приставленим до її голови.
  
  Бачив, як Бена змушували стояти прямо в задушливому захопленнi, безжальнi руки Алiсiї Майлз мiцно стискали його шию. Серце Дрейка мало не розiрвалося, коли вiн побачив, що Бен все ще стискає свiй мобiльний у руцi. Чiпляючись до останнього подиху.
  
  "Нехай британець вистоє", - канадець Колбi Тейлор потрапив у поле зору Дрейка. "Нехай вiн подивиться, як помирають його друзi - доказ того, що я можу забрати всi його частини, перш нiж позбавлю його життя".
  
  Дрейк дозволив вогню битви поринути у його кiнцiвки. "Ти доводиш тiльки те, що це мiсце вiдповiдає заявам у чортовому путiвнику - що це земля монстрiв".
  
  "Як поетично", - посмiхнувся мiльярдер. "I це правда. Вiддай менi Очi". Вiн простягнув руки, як дитина, яка просить бiльшого. Найманець передав зображення очей Одiна. "Добре. Цього вистачить. Отже, де твiй лiтак, Дрейку? Я хочу твої шматочки, а потiм вибратися з цiєї дiрки з лайном".
  
  "Ти нiчого не доб'єшся без Щита", - сказав Дрейк ... перше, що спало йому на думку. "А потiм з'ясуйте, як це стає картою для Рагнарека".
  
  "Дурень", - гидко засмiявся Тейлор. "Єдина причина, через яку ми тут сьогоднi, а не двадцять рокiв тому, полягає в тому, що Щита знайшли зовсiм недавно. Я впевнений, що ви вже знаєте це, хоч. Ти намагаєшся сповiльнити мене? Думаєш, я оступлюсь i дам тобi ще один шанс? Що ж, мiстере Дрейк, дозвольте менi розповiсти вам. Вона..." вiн вказав на Алiсiю, "вона не лишається. Вона. . тверда золота дупа, ось хто вона така!
  
  Дрейк спостерiгав, як його колишнiй колега задушив Бена до смертi. "Вона продасть тебе тому, хто бiльше заплатить".
  
  "Я пропоную найвищу цiну, ти, кiнчений шматок лайна".
  
  I волею провидiння хтось скористався цим моментом, щоб випустити кулю. Пострiл гучною луною пролунав лiсом. Один iз найманцiв Тейлора звалився з новим третiм оком, миттєво помер.
  
  Колбi Тейлор на мить подивилася недовiрливо. Вiн дивився так, нiби Браян Адамс щойно вискочив iз лiсу i завiв "Лiто 69-го". Його очi перетворилися на блюдця. Потiм один iз його найманцiв врiзався в нього, поваливши на землю, найман стiкав кров'ю, кричав i бився, вмираючи. Дрейк виявився поряд з ними миттєво, коли свинець розiрвав повiтря над ними.
  
  Все сталося водночас. Кеннедi жбурнула своє тiло вгору. Верхня частина її черепа так мiцно зiткнулася з пiдборiддям охоронця, що прикривав її, що вiн навiть не зрозумiв, що сталося. Миттєвий вiдбiй.
  
  Шквал куль летiв туди-сюди; найманцi, захопленi на вiдкритому мiсцi, було знищено.
  
  Торстен Даль здобув свободу, коли найманець, який утримував його, втратив три чвертi голови вiд третього пострiлу, що вiддався луною вiд гвинтiвки. Командир SGG по-краб'ї пiдiйшов до професора Парневика i почав тягти старого до купи чагарника.
  
  Перша думка Дрейка була про Беня. Коли вiн приготувався зробити вiдчайдушну ставку, невiра потрясла його, як електромагнiтний iмпульс потужнiстю тисячу ват. Алiсiя вiдкинула хлопчика убiк i наступала на самого Дрейка. Раптом у руцi з'явився пiстолет; не мало значення, який саме. Вона була однаково смертоносна з обома.
  
  Вона пiдняла це, зосередившись на ньому.
  
  Дрейк розвiв руки в сторони у збентеженому жестi. Чому?
  
  Її усмiшка була радiсною, як у демона, що виявив недоторкане м'ясо в лiгвi, яке, як йому здавалося, давно витрачено.
  
  Вона натиснула на спусковий гачок. Дрейк здригнувся, чекаючи спека, а потiм онiмiння, а потiм болю, але його уявний погляд наздогнав мозок, i вiн побачив, що вона в останнiй момент змiнила прицiл... i всадила три кулi в найманця, що прикриває обурену постать Колбi Тейлора. Не ризикуватимемо.
  
  Двоє солдатiв SAS та двоє морських пiхотинцiв "Дельти" вижили. SAS схопили Бена i тягли його геть. Те, що залишилося вiд команди "Дельта", приготувалося вiдкрити вогонь у вiдповiдь по найближчому гаю дерев.
  
  Пролунали новi пострiли. Хлопець iз Дельти повернувся та впав. Iнший вiдповзав на животi туди, де впав Уеллс, з iншого боку Колодязя Мiмiра. Розтягнуте тiло Уеллса смикнулося, коли американець вiдтягнув його геть, доказ того, що вiн живий.
  
  Наступнi кiлька хвилин пройшли, як у туманi. Алiсiя скрикнула вiд гнiву та стрибнула за американським солдатом. Коли вiн повернувся i зiткнувся з нею з кулаками, вона на мить зупинилася.
  
  "Вiдвернись", - почув Дрейк її слова. "Просто йди".
  
  "Я не залишу цю людину позаду".
  
  "Ви, американцi, просто дайте цьому вiдпочити", - сказала вона, перш нiж розв'язати пекло. Кращий гравець Америки позадкував, спотикаючись у густiй травi, спочатку притримуючи одну руку, а потiм похитуючись, коли вона була зламана, перш нiж втратити зiр одним оком i, нарештi, звалитися, навiть не сiпнувшись.
  
  Дрейк кричав, пiдбiгаючи до Алiсiї, коли вона пiдняла Уеллса за комiр.
  
  "Ти з глузду з'їхав?" - закричав вiн. "Ти зовсiм збожеволiв?"
  
  "Вiн йде в колодязь", - очi Алiсiї були вбивчими. "Ти можеш приєднатися до нього чи нi, Дрейку. Твоє рiшення."
  
  "Чому заради всього святого? Чому?
  
  "Одного разу, Дрейку. Якось, якщо ти переживеш це, ти дiзнаєшся".
  
  Дрейк зробив паузу, щоб перевести дух. Що вона мала на увазi? Але втратити концентрацiю зараз означало б запросити смерть так само вiрно, якби вiн скоїв самогубство. Вiн закликав свої спогади про тренування, свiй розум, усi свої навички SAS. Вiн завдав їй прямого боксерського удару, джеба, кросiв. Вона парирувала, стежачи за тим, щоб щоразу вдаряти його по зап'ястю з нищiвною силою, але тепер вiн був зовсiм близько.
  
  Там, де вiн хотiв бути.
  
  Вiн тицьнув пальцем у її шию. Вона зробила крок убiк, прямо в його колiно, що пiднiмається, нацiлене зламати кiлька ребер i сповiльнити її падiння.
  
  Але вона перекотилася мiж його колiнами так, що вони виявилися шокуючими близько, в дюймi один вiд одного, очi в очi.
  
  Величезнi очi. Чудовi очi.
  
  Вони належали одному з найбiльших хижакiв у свiтi.
  
  "Ти слабкий, як плетене немовля, Метт".
  
  Вiд її шепоту в нього похолоднiшали кiстки, коли вона зробила крок уперед, витягла руку i пiдкинула його вгору. Вiн приземлився на спину, захекавшись. Не минуло й секунди, як вона була на ньому, колiна врiзалися в його сонячне сплетiння, чоло вдарилося об його власний, змушуючи його бачити зiрки.
  
  Знову дивлячись один одному в очi, вона прошепотiла: "Лежи".
  
  Але вибiр мав робити не вiн. Це було все, що вiн мiг зробити, щоб пiдняти руку, вiдкотитись убiк, щоб подивитися, як вона наполовину тягла напiвнесвiдомого Уеллса до краю бездонної ями, вiдомої як Колодязь Мiмiра.
  
  Дрейк закричав, з зусиллям пiдводячись на колiна. Збентежений поразкою, вражений тим, скiльки переваг вiн втратив з того часу, як приєднався до людської раси, вiн мiг тiльки спостерiгати.
  
  Алiсiя перекотила Уеллса через край колодязя. Командир SAS навiть не закричав.
  
  Дрейк похитнувся, коли пiдвiвся на ноги, голова та тiло кричали. Алiсiя наближалася до Колбi Тейлора, така ж свiжа i моторна, як весняне ягня. Дрейк, що стояв спиною до нiмцiв, почував себе приблизно таким же беззахисним, як моряк на плоту перед доiсторичним Кракеном, але вiн не здригнувся.
  
  Алiсiя вiдтягла тiло мертвого найманця вiд Тейлора. Мiльярдер схопився, широко розплющивши очi, переводячи погляд з Майлза на Дрейка i на дерева.
  
  Через оповитi туманом стволи почали з'являтися постатi, схожi на привидiв, якi почуваються як удома в цiй легендарнiй країнi. Iлюзiя зруйнувалася, коли вони пiдiйшли досить близько, щоб розглянути їхню зброю.
  
  Дрейк уже обiйшов довкола. Вiн мiг бачити людей, що наближалися, знав, що це були схожi на стерв'ятникiв германцi, що прийшли, щоб забрати всю здобич.
  
  Дрейк з подивом дивився на знаряддя їхньої перемоги. Алiсiя просто схопила канадського мiльярдера за промежину i стискала, доки в нього не вилiзли очi. Вона посмiхнулася його замiшанню, перш нiж вiдвести його до криницi Мiмiра i нахилити його голову над краєм.
  
  Дрейк зрозумiв, що вiн мав iншi прiоритети. Вiн обiйшов дiю стороною, використовуючи Алiсiю i Тейлор як щит. Вiн досяг чагарника i продовжував йти, повiльно пiдiймаючись на невеликий трав'янистий пагорб.
  
  Алiсiя вказала в яму i трусила Тейлора, поки вiн не благав про помилування: "Можливо, ти знайдеш, що там тобi зiбрати, придурок з манiєю величi", - прошипiла вона i шпурнула його тiло в нескiнченну порожнечу. Його крики деякий час лунали луною, потiм обiрвалися. Дрейк запитував, чи кричав чоловiк, що впав у бездонну яму, вiчно, i якщо поруч нiкого не було, щоб почути його, чи справдi це вважається?
  
  На той час Майло дiстався своєї дiвчини. Дрейк почув, як вiн сказав: "Якого бiса ти це зробив? Босу сподобався б цей засранець живим.
  
  I вiдповiдь Алiсiї: "Заткнися, Майло. Я з нетерпiнням чекав на зустрiч з Абелем Фреєм. Ти готовий iти?
  
  Мило сердито посмiхнувся у бiк вершини пагорба. "Ми не збираємось прикiнчити їх?"
  
  "Не будь дупою. Вони все ще озброєнi та утримують висоту. У тебе є те, чого ми прийшли?"
  
  "Всi дев'ять частин Одiна присутнi i справнi. Твiй лiтак пiдсмажений!" - закричав вiн. "Повеселись уночi на цiй мертвiй землi!"
  
  Дрейк спостерiгав, як нiмцi обережно вiдступали. Свiт щойно балансував на межi. Вони пройшли весь цей шлях, принесли багато жертв. Самi вбились у землю.
  
  Тiльки для того, щоб програти усi нiмцям на останньому рубежi.
  
  "Так", Бен зловив його погляд з невеселою усмiшкою, нiби читаючи його думки. "Як життя наслiдує футбол, а?"
  
  
  ТРИДЦЯТЬ ЧОТИРИ
  
  
  
  ОСТЕРГОТЛАНД, ШВЕЦIЯ
  
  
  Сонце сiдало за ясний обрiй, коли європейцi та їх єдиний американський союзник, що залишився, накульгуючи, дiсталися височини. Дув слабкий, холодний вiтерець. Швидка оцiнка показала, що один iз солдатiв SAS був поранений, а професор Парневик страждав вiд шоку. У цьому немає нiчого дивного з огляду на те, через що вiн пройшов.
  
  Даль зв'язувався з їх мiсцезнаходженням супутниковим телефоном. Допомога була приблизно о другiй годинi їзди.
  
  Дрейк плюхнувся на землю поряд з Беном, коли вони зупинилися серед крихiтного гайку голих дерев з вiдкритою рiвниною навколо них.
  
  Першi слова Бена: "Я знаю, що загинули iншi люди, Метт, але я просто сподiваюся, що з Карiн i Хейден все гаразд. Менi дуже шкода."
  
  Дрейку було соромно зiзнатися, що вiн забув, що Хейден залишився з лiтаком. "Не хвилюйся. Це природно. Шанси надзвичайно хорошi для Карiн, справедливi й для Хейдена", - визнав вiн, втративши свої здiбностi прикрашати десь пiд час мiсiї. "Як ти тримаєшся, приятелю?"
  
  Бен пiдняв свiй мобiльний. "Все ще живий".
  
  "Ми пройшли довгий шлях з часу показу мод".
  
  "Я ледве пам'ятаю це", - серйозно сказав Бен. "Мет, я ледве пам'ятаю, яким було моє життя до того, як це почалося. I минуло вже... днiв?
  
  "Я мiг би нагадати тобi, якщо хочеш. Фронтмен The Wall of Sleep. Непритомнiю через Тейлор Момсон. Мобiльний телефон перевантажений. Заборгованiсть iз квартплати. Непритомнiю через Тейлор.
  
  "Ми втратили все".
  
  "Тут немає брехнi, Бен - ми не змогли б зайти так далеко без тебе".
  
  Ти знаєш мене, приятелю. Я б допомiг будь-кому". Це була стандартна вiдповiдь, але Дрейк мiг сказати, що вiн був задоволений похвалою. Вiн не забув про це, коли Бен перехитрив костюми i навiть професора-скандiнава.
  
  Безперечно, це було те, що Хейден побачила в ньому. Вона побачила людину всерединi, яка починає просвiчувати наскрiзь. Дрейк молився про її безпеку, але зараз вiн нiчого не мiг для неї зробити.
  
  Кеннедi впав поряд iз ними. "Сподiваюся, я не завадив, хлопцi. Ти виглядаєш досить пiдтягнутою.
  
  "Не ти", - сказав Дрейк, i Бен кивнув. "Тепер ти один iз нас".
  
  "Хм, дякую, я думаю. Це комплiмент?"
  
  Дрейк пiдняв настрiй. "Будь-який, хто може зiграти зi мною кiлька iгор у жанрi Дiно-рок, - мiй брат на все життя".
  
  "Всю нiч безперервно, чувак, всю нiч безперервно".
  
  Бен застогнав. "Отже", - вiн озирнувся навколо. "Щойно стемнiло".
  
  Дрейк розглядав безмежнi луки. Остання смужка темно-червоного щойно стiкала з найдальшого горизонту. "Чорт, тримаю парi, що вночi тут стає холодно".
  
  Даль пiдiйшов до них. "Отже, це кiнець, чоловiки? Ми закiнчили? Ми потрiбнi свiтовi".
  
  Пронизливий вiтер розiрвав його слова на шматки, розкидавши їх по рiвнинах.
  
  Хлопець говорив звiдти, де вiн вiдпочивав, притулившись спиною до дерева. "Послухай, умм, ти сказав менi, що бачив єдине вiдоме зображення частин у справжньому положеннi. Картина, яка колись належала Джону Дiллiнджеру.
  
  "Так, але the thing вирушили у турне у 60-х", - пояснив Дал. "Ми не можемо бути впевненi, що це не було скопiйовано, особливо одним iз цих схиблених на iсторiї вiкiнгiв".
  
  Професор був досить здоровий, щоб пробурмотiти: "Ох. Дякую."
  
  Повна темрява, i мiльйон зiрок мерехтiли над головою. Гiлки гойдалися, i листя шелестiло. Бен iнстинктивно присунувся ближче до Дрейка з одного боку. Кеннедi зробив те саме з iншим.
  
  Там, де стегно Кеннедi торкнулося його, Дрейк вiдчув вогонь. Це було все, що вiн мiг зробити, щоб зосередитись на тому, що говорив Даль.
  
  "Щит, - говорив швед, - наша остання надiя".
  
  Вона спецiально сидить так близько? Дрейк замислився. Дотик.
  
  Господи, пройшло багато часу з того часу, як вiн почував себе так. Це повернуло його в тi часи, коли дiвчатка були дiвчатками, а хлопчики нервували - одягали футболки по снiгу i суботнiм днем водили своїх подружок мiстом, перш нiж купити їм улюблений компакт-диск i пригоститися попкорном i трубочкою в кiнотеатрi.
  
  Невиннi днi, що минули. Довго пам'ятають i, на жаль, втраченi.
  
  "Щит?" Вiн втрутився у розмову. "Що?"
  
  Даль насупився, дивлячись на нього. "Не вiдставай, товстий йоркширський ублюдок. Ми говорили, що Щит тут є головною деталлю. Без нього нiчого не можна досягти, оскiльки вiн визначає мiсцезнаходження Рагнарека. Вiн також зроблений з iншої матерiї, нiж iншi частини - нiби вiн має iншу роль, яку вiн повинен грати. Цiль. "
  
  "Наприклад що?"
  
  "Фууууук", - сказав Даль зi своїм найкращим оксфордським акцентом. "Запитай мене щось про спорт".
  
  "Гаразд. Якого бiса "Лiдс Юнайтед" взагалi пiдписав Томаса Бролiна?"
  
  Обличчя Даля витяглося, а потiм скам'янiла. Вiн збирався заперечити, коли дивний шум порушив тишу.
  
  Крик. Стогiн iз темряви.
  
  Звук, який спричинив первiсний страх. "Христос живий", - прошепотiв Дрейк. "Що-?"
  
  Це сталося знову. Виття, схоже на тварину, але гортане, нiби вiд чогось великого. Це змусило нiч наповзти мурашками.
  
  "Ти пам'ятаєш?" Неприродним вiд жаху пошепки Бен сказав: "Це країна Гренделя. Чудовисько з 'Беовульфа'. Досi ходять легенди про те, що в цих краях мешкають монстри.
  
  "Єдине, що я пам'ятаю з "Беовульфа", це дупу Анджелiни Джолi", - з нiжнiстю сказав Дрейк. "Але тодi, я вважаю, те саме можна сказати i про бiльшiсть її фiльмiв".
  
  "ТССС!" - прошипiв Кеннедi. "Що, чорт забирай, це за шум?"
  
  Вiй пролунав знову, тепер ближче. Дрейк вiдчайдушно намагався розрiзнити щось у темрявi, уявляючи оголенi iкла, що прямували до нього, слину, що капає, смужки гнилої плотi, що застрягли мiж їхнiми зазубреними зубами.
  
  Вiн пiдняв пiстолет, не бажаючи лякати решту, але надто невпевнений, щоб ризикувати.
  
  Торстен Даль навiв свою власну гвинтiвку. Пiдтягнутий солдат SAS вихопив ножа. Тиша скувала нiч сильнiше, нiж Гордон Браун скував економiку Великобританiї, вичавлюючи її насухо.
  
  Слабкий звук. Щось, що нагадувало легкi кроки.
  
  Але що то були за ноги? Дрейк замислився. Людина чи...?
  
  Якби вiн почув клацання пазурiв, вiн цiлком мiг би з жахом випустити весь свiй магазин.
  
  Чорт би забрав цi старi казки.
  
  Самi шлуночки у його серцi мало не вибухнули, коли мобiльний телефон Бена раптово ожив. Бен вiд несподiванки пiдкинув його в повiтря, але потiм похвально впiймав по дорозi вниз.
  
  "Луха собача!" - Прошепотiв вiн, перш нiж усвiдомив, що вiдповiв на це. "О, привiт, мам".
  
  Дрейк спробував вгамувати стукiт кровi в мозку. "Вiдкрий це. Вiдрiжте це!"
  
  Бен сказав: "У туалетi. Подзвоню тобi пiзнiше!"
  
  "Мило". Голос Кеннедi був напрочуд спокiйний.
  
  Дрейк прислухався. Стогiн пролунав знову, тонкий i болiсний. За цим пiшов вiддалений стукiт, нiби автор шуму кинув камiнь. Ще один крик, що плаче, а потiм виття.
  
  Цього разу безперечно людськi! I Дрейк кинувся у бiй. "Це Уеллс!" Вiн кинувся в темряву, iнстинкт спрямував його прямо до криницi Мiмiра i зупинив його на краю.
  
  "Допоможи менi", - простогнав Уеллс, потрiсканими i закривавленими пальцями дотягуючись до нерiвного краю урвища. "Зачепився за одну з мотузок... по дорозi вниз. Ледве не зламав менi руку. Ця сучка має... треба зробити щось бiльше, щоб убити... мене."
  
  Дрейк прийняв на себе його вагу, рятуючи його вiд вiльного падiння назад у нескiнченну нiч.
  
  
  * * *
  
  
  Коли Уеллс, тепло укутаний i вiдпочиваючий, Дрейк просто похитав йому головою.
  
  Уеллс прохрипiв: "Я нiколи не хотiв починати вiйну ... всерединi SAS".
  
  "Тодi все гаразд, тому що ми з Алiсiєю бiльше не належимо до SAS".
  
  Поруч iз ним Бен допитував Парневика, нiби нiчого не сталося. "Ти думаєш, Щит - це щось на зразок ключа?"
  
  "Щит - це все. Це могло б бути ключем, але це безперечно все, що в нас залишилося".
  
  "Пiшов?" Повторив Дрейк, пiднявши брову. Вiн зосередився на I-phone Бен. "Звичайно, ми знаємо!"
  
  Бен був на крок попереду, погугливши "Щит Одiна" зi швидкiстю гiка. Зображення, яке з'явилося, було маленьким, але Бен збiльшив зображення швидше, нiж Дрейк мiг навiть подумати. Вiн спробував пригадати, як виглядав Щит. Кругла, з пiднятим круглим центром, зовнiшнiй обiд роздiлений на чотири рiвнi частини.
  
  Бен тримав I-phone на вiдстанi витягнутої руки, дозволяючи всiм зiбратися довкола.
  
  "Це просто", - сказав Кеннедi. "Рагнарек у Вегасi. Все у Вегасi."
  
  Хлопець потер пiдборiддя. "Розташування Щита вказує на чотири окремi частини, що оточують вiдповiдь у центрi. Ти бачиш? Давайте позначимо їх як Пiвнiч, Схiд, Пiвдень та Захiд, щоб ми знали, про що йдеться".
  
  "Вiдмiнно", - сказав Бен. "Ну, Захiд - це очевидно. Я бачу Спис i два Очi."
  
  "Пiвдень - це Кiнь i два, хм, Вовка, я думаю". Дрейк примружився, наскiльки мiг.
  
  "Звичайно!" Хлопець плакав. "Ти правий. Тому що на Сходi мають бути двi валькiрiї. Так? Ти бачиш?"
  
  Дрейк сильно моргнув, щоб як слiд сфокусуватися, i вiн розгледiв те, що можна було прийняти за жiнок-воїнiв, що сидiли на парi крилатих коней. "Клятий Старбакс!" Вiн вилаявся. "Кафе з безкоштовним Wi-Fi у будь-якому куточку свiту, крiм цього!"
  
  "Отже..." - запинаючись, сказав Кеннедi, - "на е-е-е, Щите не зображений Щит?"
  
  "Хммм ...!" Професор старанно вчився, потрапляючи в поле зору Бена i отримуючи дружнiй ляпас. "Не могли б ви збiльшити зображення ще трохи?"
  
  "Нi. Це його межа".
  
  "Я не бачу iнших мiток у Схiднiй частинi", - сказав Даль зi свого мiсця. "Але Пiвнiч - це досить цiкаво".
  
  Дрейк переключив свою увагу i вiдчув прилив шоку. "Господи, це символ Одiна. Три з'єднанi трикутники. Те саме, що ми бачили у колодязi ".
  
  "Але що це. Даль вказав на крихiтний символ, розташований у нижньому лiвому кутку одного з трикутникiв. Коли Бен наблизився, всi вони вигукнули: Це Щит!
  
  Запанувала збентежена мовчанка. Дрейк зруйнував його мозок. Чому символ Щита був розмiщений усерединi трикутникiв? Очевидно, це пiдказка, просто неясна.
  
  "Це було б набагато простiше на великому екранi!" Професор пирхнув.
  
  "Припини нити", - сказав Бен. "Не дозволяй цьому перемогти тебе".
  
  "Ось думка", - висловився Кеннедi. "Чи можуть трикутники позначати щось iнше, крiм цього "вузла Одiна", або щось ще?"
  
  "Таємне призначення мiстичного символу, пов'язаного з Богом, який ранiше вважався просто легендою?" Хлопець посмiхнувся. "Звичайно, нi".
  
  Дрейк потер ребра в тому мiсцi, де Алiсiя Майлз навчила його, що сiм рокiв без тренувань сильно позначилися на твоєму бойовому рiвнi. Вона принизила його, але вiн знаходив втiху в тому фактi, що вiн був живий, i вони все ще були просто в грi.
  
  "На гелiкоптерi буде вбудований Iнтернет", - спробував заспокоїти всiх Даль. "Приблизно через... о, тридцять хвилин."
  
  "Добре, добре, а як щодо центральної частини?" Дрейк зробив свiй внесок. "Два контури, якi виглядають як дитячий малюнок з трьома вименями та медузою".
  
  "I знову Щит", - Бен збiльшив око "медузи". "Те саме зображення, що й у Пiвнiчнiй частинi. Отже, ми маємо два зображення Щита на самому Щитi. Центральна частина, що складається з двох довiльних контурiв, i три одиничнi трикутники, " сказав вiн, киваючи на Кеннедi. "Можливо, це взагалi не трикутники".
  
  "Ну принаймнi це пiдтверджує мою теорiю про те, що Щит є основною частиною", - зазначив Парневик.
  
  "Цi обриси нагадують менi про дещо", - розмiрковував Даль. "Я просто не можу сказати, що".
  
  Дрейк мiг би придумати кiлька неприємних особистих випадiв, але поводився в вуздечку. Прогрес, подумав вiн. Пихатий Швед пройшов з ними довгий шлях i тепер заслужив трохи поваги.
  
  "Дивися!" Бен закричав, змусивши їх усiх пiдстрибнути. "Є тонка, майже недоречна лiнiя, що з'єднує обидва зображення Щита!"
  
  "Що насправдi нам нi про що не говорить", - пробурчав Парневик.
  
  "Або ..." - задумливо промовив Дрейк, згадуючи днi, коли вiн читав армiйськi карти, "або ... якщо пiдiйти до цього з iншого боку - ми знаємо, що Щит - це карта Рагнарека. Цi два зображення могли бути однiєю i тiєю ж фокусною точкою на двох рiзних знiмках... Тiльки один вид - це висота, а iнший..."
  
  "-це план!" Сказав Бен.
  
  У цей момент почувся звук вертольота, що наближається. Даль розповiв про це, продемонструвавши свою залежнiсть вiд старої школи, вимкнувши GPRS. Вiн примружився в темрявi разом з рештою, коли велика чорна постать наблизилася.
  
  "Що ж, у нас немає особливого вибору", - сказав вiн з усмiшкою. "Нам доведеться, ем, взятися за цю справу".
  
  
  * * *
  
  
  Опинившись на борту та влаштувавшись, Даль завантажив 20-дюймовий ноутбук Sony Vaio, який використав власний портативний модем, схожий на I-phone. Залежно вiд покриття мобiльної мережi, вони мали б доступ в Iнтернет.
  
  "Це карта", - продовжив Дрейк хiд своїх думок. "Отже, давайте ставитись до цього таким чином. Очевидно, що середина, центральна деталь - це вигляд у планi. Отже, скопiюйте схему, використовуйте якесь програмне забезпечення для географiчного розпiзнавання та подивiться, що вийде."
  
  "Хм", - Парневик iз сумнiвом вивчив збiльшений вигляд. "Навiщо включати iнше зображення, схоже на вим'я, якщо символ щита знаходиться на, ем, Медузi. "
  
  "Точка вiдлiку?" Кеннедi ризикнув.
  
  Вертолiт розгойдувався, пiдганяючи сильним вiтром. Пiлотовi було наказано летiти до Осло, доки вiн не отримає подальших iнструкцiй. Там на них чекала друга команда SGG.
  
  "Спробуй програму, Торстен".
  
  "У мене вже є, але менi це не потрiбно", - вiдповiв Даль iз раптовим здивуванням. "Я знав, що цi контури здаються знайомими. Це Скандинавiя на картi! Вим'я - це Норвегiя, Швецiя та Фiнляндiя. Медуза - це Iсландiя. Неймовiрно.
  
  Частку секунди через ноутбук видав пiнг з трьома можливими збiгами. Алгоритми програмного забезпечення розпiзнавання зважували найближче дев'яносто вiсiм вiдсоткiв - це була Скандинавiя.
  
  Дрейк шанобливо кивнув у бiк Даля.
  
  "Рагнарек в Iсландiї?" Хлопець задумався. "Але чому?"
  
  "Передайте цi координати пiлоту", - Дрейк тицьнув пальцем у берегову лiнiю Iсландiї та положення символу Щита. "Отже. Ми вже вiдстаємо на кiлька годин.
  
  "Але ми не маємо цих чортових шматочкiв," жалiбно сказав Бен. "Вони у нiмцiв. I тiльки вони можуть знайти Гробницю Богiв, використовуючи Осколки.
  
  I тепер Торстен Даль справдi розсмiявся, змусивши Дрейка замислитись. "О, нi", - сказав швед, i його регiт був майже злодiйським. "У мене є набагато краща iдея, нiж возитися з цими чортовими шматочками. Завжди були. Нехай вони залишаться у квашенiй капустi!"
  
  "Ти робиш? Дай менi подумати - хiба Щит був знайдений не в Iсландiї?
  
  "Так, i якщо це давнє мiсце Рагнарека", - сказав Парневик, - "це має сенс. Щит Одiна впав би там, де вiн помер.
  
  "О, тепер це має сенс, професор", - пiддражнив його Кеннедi. "Тепер цi хлопцi все вирiшили за тебе".
  
  "Що ж, якщо це допоможе, нам все ще доведеться розгадати найбiльшу таємницю", - сказав Бен з легкою усмiшкою. "Значення стародавнього символу Одина - трьох трикутникiв".
  
  
  ТРИДЦЯТЬ П'ЯТЬ
  
  
  
  Iсландiя
  
  
  Берегова лiнiя Iсландiї покрита льодом, порiзана i ряснiє фарбами, в деяких мiсцях вона порiзана величезними льодовиками, а в iнших розгладжена бурхливими хвилями i пронизливими вiтрами. Тут є береги з лави та чорнi скелi, величнi айсберги i, загалом, свого роду дзен-спокiй. Небезпека i краса йдуть плiч-о-плiч, готовi приспати пильнiсть необережного мандрiвника i привести його до тимчасового кiнця.
  
  Рейк'явiк пронiсся пiд ними за лiченi хвилини, його яскраво-червонi дахи, бiлi будiвлi та навколишнi заснiженi гори гарантовано схвилюють навiть змученi серця.
  
  Вони ненадовго зупинилися на малонаселенiй вiйськовiй базi, щоб заправитися i завантажити зимовi костюми, боєприпаси та пайки, i все iнше, що Даль змiг придумати за десять хвилин, що вони стояли в безвиходi.
  
  Але люди на борту чорного вiйськового вертольота нiчого цього не бачили. Вони були об'єднанi в групу - обговорювали одну й ту саму мету, але їхнi внутрiшнi думки були про власну смертнiсть i смертнiсть свiту - про те, наскiльки вони були наляканi i побоюються i як боялися за iнших.
  
  Дрейк був стривожений. Вiн не мiг зрозумiти, як зберегти всiх у безпецi. Якщо це був Рагнарек, який вони знайшли, то наступною була легендарна Гробниця Богiв, i їхнi життя щойно перетворилися на гру в рулетку - таку, яку ви грали в улюбленiй алегорiї Кеннедi - Вегасi, - де стiл був пiдлаштований.
  
  Пiдлаштований у цьому конкретному натяку секретними планами кожного таємного гравця та невiдомими планами їх численних ворогiв.
  
  I тепер на додаток до Бена та Кеннедi - двох людей, яких вiн захистив би цiною свого життя, - Дрейковi довелося подумати i про Хейдена, i про Карiн.
  
  Чи завадять усi цi побоювання порятунку свiту? Лише час покаже.
  
  Ендшпiлi розiгрувалися на кожному розi. Абель Фрей уже почав свою. Алiсiя i Майло, можливо, мають свої власнi, але Дрейк пiдозрював, що його колишня колега з SRT приготувала вбивчий сюрприз, якого не очiкував навiть її хлопець.
  
  Торстен Дал i Уеллс рiдко розмовляли по телефону з того часу, як перетнули узбережжя Iсландiї, одержуючи накази, натяки та поради пошепки вiд своїх урядiв. Нарештi Кеннедi вiдповiла на дзвiнок, який змусив її на кiлька хвилин випростатися i стомлено потрясти головою в шоцi.
  
  Вона звернулася лише до Дрейка. "Пам'ятаєш Хейдена? Секретар? Так, вона просто добре виконує свою роботу".
  
  "Що це означає?"
  
  "Вона з ЦРУ, чорт забирай. I саме там, де вона хоче бути. Серед усього цього лайна."
  
  "Нiсенiтниця собача". Дрейк кинув стурбований погляд на Бена, але все ще вважав, що вона має слабкiсть до його друга. Чи це було просто серцем Дрейка, що живить його романтичними уявленнями, якi говорять йому, що почуття Хейден були правдою, чи вона була справжньою?
  
  "Це був мiнiстр оборони", - продовжував Кеннедi як нi в чому не бувало. "Хоча бути, хм, 'в курсi"."
  
  "Справдi". Дрейк кивнув на Даля та Уеллса. "А он там, це просто повторення iсторiї". Вiн стомлено глянув у найближче вiкно. "Ти можеш повiрити, Кеннедi, пiсля минулого тижня або близько того, що ми все ще у грi?"
  
  "Чи можете ви повiрити, " сказав Кеннедi, " що всi вiрять у теорiю кiнця свiту 'вогонь поглине нас"?"
  
  Дрейк збирався вiдповiсти зi втомленим апломбом, коли дно провалилося з його свiту. Кров завмерла в його венах, коли щось гiгантське замаячило за вiкном.
  
  Щось таке величезне.
  
  "Тепер знаю", прошипiв вiн сповненим жаху голосом людини, яка раптово усвiдомила, що все, що вiн любив, може померти сьогоднi. "Чорт забирай... Кеннедi... Тепер я знаю".
  
  
  * * *
  
  
  Коли вiн вказав на своє одкровення, i Кеннедi нахилилася, щоб подивитися, вiн вiдчув, як її тiло напружилося.
  
  "О, Боже мiй!" - сказала вона. "Це ..."
  
  "Я знаю", - перервав Дрейк. "Далеко! Подивися на це. Дивiться!
  
  Швед уловив нехарактерний для нього прояв страху i швидко закiнчив розмову. Короткий погляд у вiкно змусив його спохмурнiти. "Це всього лише Ейяф'ятлайокуль. I так, так, Дрейк, я знаю, менi легко говорити, i так, так, це той, хто потрапив у всi новини в 2010 роцi ... " Вiн зробив паузу, прикутий, вичiкуючи.
  
  Очi Парневика округлилися. Шведськi лайки вилiтали з нього, як отруєнi дротики.
  
  Тепер Бен присунувся ближче до вiкна. "Вау. Це найвiдомiший вулкан Iсландiї, i, схоже, вiн все ще викидається, хоч i м'яко.
  
  "Так!" Дрейк плакав. "Вогонь поглине нас. Проклятий супервулкан. "
  
  "Але що важливiше", - Кеннедi тепер вдалося продовжити, "подивися на зображення Щита з висоти пташиного польоту, Метт. Подивися на це!"
  
  Тепер Парневику вдалося знайти свою думку: "Три гори - не три трикутники, як завжди вважалося. Давнi вченi помилялися. Найвiдомiший символ Одiна був розшифрований неправильно. О Боже!"
  
  Дрейк подивився за вулкан, що вивергався, i побачив двi ще вищi гори з бокiв вiд нього, якi, якщо дивитися з висоти, дуже нагадували символ Одiна.
  
  "О боже", - сказав Парневик. "Тут нашi очi справдi грають з нами злий жарт, тому що, хоча цi гори здаються поряд з Ейяф'ятлайокулем, насправдi вони знаходяться за сотнi миль вiд нас. Але вони є частиною ланцюга вулканiв iсландських. Все взаємопов'язано".
  
  "Отже, якщо один пiднiмається з достатньою силою i безпосередньо пов'язаний з двома iншими..." Кеннедi продовжив.
  
  "У вас є зачатки Супервулкана", - закiнчив Дрейк.
  
  "Гробниця Богiв, - видихнув Даль, - знаходиться всерединi вулкана, що вивергається".
  
  "I видалення кiсток Одiна робить це бум!" Кеннедi похитала головою, розпущене волосся майорiло. "А ти чекав би чогось меншого?"
  
  "Почекай!" Даль зараз переглядав зображення iз супутника, яке повiдомило їм, коли вони досягнуть ока 'Медузи'. "Нам досi потрiбна невелика допомога iз вказiвками, i це завжди було моїм планом Б. Там одна велика гора, i Абель Фрей збирається показати нам прямо через параднi дверi".
  
  "Як?" Запитали принаймнi два голоси.
  
  Даль пiдморгнув i заговорив iз пiлотом. "Вознеси нас вище".
  
  
  * * *
  
  
  Тепер вони були такi високi, що Дрейк не мiг розгледiти навiть гори крiзь хмари. Його знову придбана повага до командира SGG гостро потребувала пiдтримки.
  
  "Добре, Торвiлле, позбав селян вiд страждань, а?"
  
  "Торстен", - поправив Даль, перш нiж зрозумiв, що його пiдбурюють. "О, я розумiю. Добре, тодi постарайся не вiдставати, якщо зможеш. Це моя армiйська спецiальнiсть принаймнi була до того, як я приєднався до SGG. Аерофотозйомка, зокрема, ортофотознiмки. "
  
  "Це блискуче", - сказав Дрейк. "Я випрямлений, поки ми говоримо. Що це, чорт забирай, таке?"
  
  "Це фотографiї, зробленi з "нескiнченної" вiдстанi, що дивляться прямо вниз, якi потiм геометрично змiненi вiдповiдно до прийнятого стандарту карти. Як тiльки фотографiя буде завантажена, все, що нам потрiбно зробити, це вирiвняти її за координатами 'реального свiту', потiм..." вiн знизав плечима.
  
  "Бум!" Кеннедi засмiявся. "Ти маєш на увазi щось на зразок Google Планета Земля, правда? Тiльки без 3D?
  
  "Справдi". Дрейк скорчив гримасу. "Сподiваюся, це спрацює, Дал. Це наш єдиний шанс випередити ендшпiль".
  
  "Так i буде. I не тiльки це, коли комп'ютер обчислить координати, ми дiзнаємося, де знаходиться вхiд до Гробницi Богiв. Навiть нiмцям, якi повнiстю володiють усiма дев'ятьма фрагментами, доведеться оцiнити."
  
  "За умови, що нiмцi правильно розставлять усi фiгури", - сказав Бен з невеселею посмiшкою.
  
  Що ж, це правда. Ми можемо сподiватися, що Абель Фрей знає, що робить. У нього виразно було достатньо часу для практики".
  
  Дрейк зiсковзнув зi свого мiсця i пошукав поглядом Уеллса. Бачив, як вiн у розпачi стукав мобiльним телефоном по вiкну.
  
  "Є якiсь новини про замок Фрея, друже?"
  
  Командир SAS пирхнув. "Оточенi. Але потай - Замок не пiдозрює про свою новонабрану увагу. Там нiмецькi копи. Iнтерпол. Представники бiльшостi урядiв свiту. Але не Май, з якоїсь причини. Я не брешу тобi, Метт, це буде важкий камiнь, який можна зламати без купи втрат".
  
  Дрейк кивнув, думаючи про Карiна. Вiн знав шанси, граючи у них багато разiв. "Отже, спочатку ми займемося гробницею ... А потiм подивимося, до чого ми прийдемо".
  
  Саме в цей момент у переднiй частинi тiсного вертольота вiдбулося певне пожвавлення. Даль обернувся з радiсною усмiшкою на обличчi. "Фрей зараз там, унизу! Розкладаємо по шматочках. Якщо ми включимо цю дитину на повну потужнiсть i знiматимемо з частотою один кадр на секунду, ми будемо всерединi цiєї гробницi протягом години! "
  
  "Май трохи поваги", - побожно видихнув Парневик. "Там, унизу, Рагнарек. Одна з найбiльших полiв битв у вiдомiй iсторiї та мiсце принаймнi одного Армагеддону. Боги вмирали, кричачи, у цьому льоду. Боги. "
  
  "I Абель Фрей теж", - тихо сказав Бен Блейк. "Якщо вiн завдав шкоди моїй сестрi".
  
  
  
  ЧАСТИНА 2
  одягай свої обладунки...
  
  
  ТРИДЦЯТЬ ШIСТЬ
  
  
  
  ГРОБНИЦЯ БОГОВ
  
  
  Гра була закiнчена.
  
  Коли Дрейк i його супутники пролiтали над Рагнареком i командою Абеля Фрея, прямуючи до гори, що димилася, вони знали, що нiмцi переслiдуватимуть їх на високому хвостi. Вертолiт швидко знижувався до м'якої снiгової улоговини, що сильно стрясається випадковими поривами вiтру i протягом, що посилюється. Пiлот керував колективом доти, поки вертолiт не завис так близько, як тiльки мiг, за шiсть футiв вiд землi, потiм крикнув усiм, щоб забиралися до бiса.
  
  "Годинник цокає!" - крикнув Даль, як тiльки його черевики торкнулися снiгу. "Давайте рухатися!"
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк простяг руку, щоб пiдтримати Бена, перш нiж оглянути їхнi околицi. Крихiтна западина здавалася найкращою точкою висадки, перебуваючи всього в милi вiд невеликого входу, який вони обстежили, i єдиною землею в межах розумної вiдстанi, яка не була надто кам'яниста або потенцiйна магматична труба. Додатковим бонусом було те, що це могло допомогти заплутати Фрея щодо точного розташування Гробницi.
  
  Це був похмурий краєвид, що мало чим вiдрiзнявся вiд того, як мiг би виглядати кiнець свiту, подумав Дрейк. Шари сiрого попелу, тьмянi схили гiр i почорнiлi вiдкладення лави не додали йому впевненостi, поки вiн чекав, коли Дал вкаже вхiд на своєму пристрої GPRS. Вiн майже очiкував, що з тьмяного туману виповзе пошарпаний хобiт, який стверджує, що вiн досяг Мордора. Вiтер був не сильний, але його спорадичнi пориви кусали його в обличчя, як пiтбуль.
  
  "Сюди". Даль побiг через кучугури попелу. Високо над ними грибоподiбна хмара здiймалася в небо з безтурботним спокоєм. Даль прицiлився в товсту чорну ущелину в горi попереду.
  
  "Навiщо комусь знадобилося розмiщувати таке важливе i священне мiсце всерединi вулкана?" Запитала Кеннедi, тягнучись поруч iз Дрейком.
  
  "Можливо, цьому не судилося тривати вiчно", - вiн знизав плечима. "Iсландiя вибухала упродовж столiть. Хто б мiг подумати, що цей вулкан вивергатиметься так часто, не виходячи на повну потужнiсть?
  
  "Якщо тiльки... якщо тiльки це не викидається належним чином iз кiсток Одiна. Чи могли вони тримати це пiд контролем?
  
  "Сподiватимемося, що нi".
  
  Небо над головою було вкрите снiгом i попелом, що дрейфував, посилюючи передчаснi сутiнки. Сонце тут не свiтило; це було так, нiби пекло вперше закрiпилося в Земному царствi i мiцно трималося за нього.
  
  Даль пробирався нерiвною землею, iнодi спотикаючись про несподiвано глибокi кучугури сiрого порошку. Коли Даль дiстався голих скель, усi розмови в цiй рiзношерстiй групi припинилися - їх витiснила похмура дика мiсцевiсть.
  
  "Сюди, нагору", - швед вказав своїм пiстолетом. "Близько двадцяти футiв". Вiн примружився. "Не бачу нiчого очевидного".
  
  "От, якби Кук сказав це бiля берегiв Гаваїв, у нас би нiколи не було ананасової кашi", - м'яко дорiкнув Дрейк, сподiваючись викликати смiх.
  
  "Або кава "Кона", - Кеннедi облизнула губи, дивлячись на нього, потiм рiзко почервонiла, коли вiн пiдморгнув у вiдповiдь.
  
  "Пiсля тебе", - сказав вiн, вказуючи розчерком на тридцятиградусний нахил.
  
  "Нi за що, збоченець." Тiльки тепер їй удалося посмiхнутися.
  
  "Ну, якщо ти пообiцяєш не вирячитися на мою дупу". Дрейк iз задоволенням атакував кам'янистий схил, перевiряючи кожне захоплення, перш нiж розподiлити свою вагу, i уважно стежачи за Далем та самотнiм солдатом SAS над ним. Наступним був Кеннедi, потiм Бен i, нарештi, професор та Уеллс.
  
  Нiхто не хотiв залишитися осторонь цiєї конкретної мiсiї.
  
  Якийсь час Даль з гуркотом просувався вперед. Дрейк кинув погляд назад, але не побачив жодних ознак переслiдування за обрiєм, бiльш невинним, нiж мова прем'єр-мiнiстра. За мить Даля проник крiзь завiсу тишi.
  
  "Вау, тут щось є, хлопцi. Там є виступ скелi, потiм за ним поворот налiво..." його голос затих. "Вертикальна шахта з... так, зi сходами, висiченими на скелi. Дуже тугi. Гельвiт! Цi старi боги, мабуть, були худими!
  
  Дрейк досяг оголення i ковзнув за нього. "Ти щойно вилаявся, Даль, i пожартував? Або спробувати, принаймнi. Отже, можливо, ти таки людина. Чорт, яка вузька дiрка. Сподiваюся, ми не поспiшаємо йти.
  
  З цiєю тривожною думкою вiн допомiг Далю закрiпити страхувальний трос, перш нiж зiштовхнути шведа в чорну дiрку. На думку спало кiлька випадiв у вiдповiдь, але зараз було не час i не мiсце. Не маючи можливостi спрямувати смолоскип униз, бiдолашний Торстен Дал спускався наослiп, сходинка за сходинкою.
  
  "Якщо ти вiдчуєш запах сiрки", Дрейк не змiг утриматися. "Зупинися".
  
  Даль не поспiшав, старанно ставлячи кожен фут. Через кiлька хвилин вiн зник, i все, що Дрейк мiг бачити, це тьмяне свiчення вiд його пожежного шолома, що стає все слабшим i слабшим.
  
  "Ти в порядку?"
  
  "Я досяг дна!" Голос Даля озвався луною.
  
  Кеннедi озирнувся довкола. "Це що, ще один жарт?"
  
  "Що ж, давай заберемося з цього холоду", - Дрейк ухопився за борт з чорного каменю i обережно спустився через край. Використовуючи свої ноги, щоб спочатку знайти точку опори, вiн обережно опускався за небезпечним дюймом. Отвiр був такий вузький, що вiн дряпав нiс i щоки пiд час кожного руху. "Чорт! Просто не поспiшайте", - звернувся вiн до iнших. "Намагайся рухати верхньою частиною тiла якнайменше".
  
  За кiлька хвилин вiн почув, як Дал сказав: "Шiсть футiв", i вiдчув, як камiнь за його спиною перетворився на порожнiй простiр.
  
  "Будь обережним", - попередив Даль. "Зараз ми на краю прiрви. Близько двох футiв завширшки. Прямовисна кам'яна стiна праворуч вiд нас, звичайна бездонна яма злiва вiд нас. Залишається лише один шлях."
  
  Дрейк використав своє власне свiтло, щоб перевiрити висновки шведа, поки решта здiйснювала свої тривалi спуски. Як тiльки всi були попередженi та пiдготовленi, Даль почав повiльно просуватися вздовж уступу. Їх огорнула непроглядна темрява, що освiтлювалася лише смолоскипами на їхнiх шоломах, якi танцювали, як свiтлячки в протоцi. Повна порожнеча заколисувала їх, як зрадливий поклик сирени злiва вiд них, роблячи важкий рок праворуч вiд них ще бiльш привiтним.
  
  "Це нагадує менi один iз тих старих фiльмiв про динозаврiв", - сказав професор Парневик. "Ти пам'ятаєш? Земля, яку забув час, я думаю? Вони пересуваються печерами, оточенi смертоносними iстотами. Чудовий фiльм ".
  
  "Той, що з Ракель Уелч?" - Запитав Уеллс. "Нi? Ну що ж, люди моєї епохи, вони думають, що динозавр - вони думають, що Ракель Велч. Неважливо."
  
  Дрейк притулився спиною до скелi i ступив уперед, розкинувши руки, переконавшись, що Бен i Кеннедi наслiдували його приклад, перш нiж вiдiйти належним чином. Перед ними постала похмура порожнеча, i тепер до їхнiх вух долинув слабкий гуркiт, глибокий i далекий.
  
  "Це, мабуть, Ейяф'ятлайокуль, гора, що м'яко вивергається", - прошепотiв професор Парневик вздовж лiнiї. "Моє найкраще припущення полягає в тому, що ми знаходимося у бiчнiй камерi, добре iзольованiй вiд магматичного вогнища та вiд трубопроводу, який живить виверження. Мiж нами i магмою, що пiднiмається, можуть бути десятки шарiв попелу i лави, що захищають нас i Гробницю. Можливо, ми навiть знаходимося всерединi скельної аномалiї, де вона пiднiмається пiд крутiшим кутом, нiж схили гори.
  
  Даль крикнув у темряву. "Гельвiт! Пекло i прокляття!" До нас наближається низька стiна, що перетинає наш шлях пiд кутом дев'яносто градусiв. Це не високо, тож не хвилюйся, просто будь обережний".
  
  "Яка пастка?" Хлопець ризикнув.
  
  Дрейк побачив перешкоду i подумав про те саме. З великою обережнiстю вiн пiшов за командиром SGG через бар'єр заввишки по колiно. Вони обоє побачили першу гробницю одночасно.
  
  "Ооо", Далю не вистачало слiв, щоб розiбратися в них.
  
  Дрейк тiльки свиснув, уражений видовищем.
  
  У схилi гори було вирiзано величезну нiшу, яка йшла, можливо, на сотню футiв углиб ядра вулкана - до магматичного вогнище. Вiн був сформований у формi арки, можливо, заввишки сто футiв. Коли всi зiбралися навколо i дiстали свої надпотужнi лiхтарики, розгорнулося чудове видовище першої гробницi.
  
  "Вау!" - сказав Кеннедi. Її свiтло освiтлювало одну полицю за iншою, вирiзанi в скелястому обрамленнi, кожна полиця прикрашена скарбами i наповнена ними: намистами та списами, нагрудниками та шоломами. Мечi.
  
  "Хто, чорт забирай, такий цей хлопець?"
  
  Хлопець, як i слiд очiкувати, вивчав далеку стiну, ту, що була звернена до них, фактично арочну надгробну плиту Бога. Там було фантастичне рiзьблення з чiтким рельєфом, що за майстернiстю не поступається будь-якому з сучасних людей епохи Вiдродження, навiть Мiкеланджело.
  
  "Це Марс", - заявив Професор. "Римський бог вiйни".
  
  Дрейк побачив м'язисту постать у нагруднику та спiдницi, яка тримала величезний спис на одному масивному плечi, дивлячись поверх iншого. На задньому планi стояв величний кiнь i круглий будинок, який дуже нагадував Колiзей у Римi.
  
  "Мене вражає, як вони вирiшили, кого тут поховають", - промимрив Кеннедi. Римськi боги. Скандинавськi боги...."
  
  "Я теж", - сказав Парневик. "Можливо, це була просто забаганка Зевса".
  
  Несподiвано всi погляди були прикутi до величезного саркофагу, який стояв пiд рiзьбленою фрескою. Уява Дрейка взяла гору. Якби вони зазирнули всередину, чи знайшли б вони кiстки Бога?
  
  "Чорт вiзьми, але в нас немає часу!" Голос Даля звучав засмученим, змученим та змученим. "Пiдемо. Ми гадки не маємо, скiльки Богiв може бути поховано тут."
  
  Кеннедi насупився, дивлячись на Дрейка, i подивився вздовж виступу, коли вiн зникав у темрявi. "Це тендiтний кам'яний слiд, яким ми йдемо, Метт. I я готовий посперечатися на свої 401 тисячу, що кiлькiсть Богiв не лише одна чи двi".
  
  "Зараз ми нiчого не можемо довiряти", - сказав вiн. "Тiльки одне одного. Давай. Нiмцi незабаром прийдуть".
  
  Вони вийшли з похоронної камери Марса, кожна людина крадькома кинула тужливий погляд назад на її вiдносну безпеку i незлiченну значущiсть. Порожнеча манила ще раз, i тепер Дрейк почав вiдчувати тупий бiль у кiсточках, побiчний продукт їхнього повiльного перемiщення по карнизу. Бiдолашний професор Парневик i юний Бен, мабуть, вiдчували справжнiй бiль.
  
  Новий гуркiт потряс велику печеру i луною рознiсся їхньою власною. Дрейк глянув угору, i йому здалося, що вiн бачить схожий виступ далеко над собою. Нiсенiтниця собача. Ця чортова штука може крутитися всю нiч!
  
  З позитивного боку вони поки не чули жодних ознак переслiдування. Дрейк припускав, що вони були на добрий час попереду нiмцiв, але знав, що конфронтацiя була майже неминуча. Вiн просто сподiвався, що вони зможуть нейтралiзувати свiтову загрозу до того, як це станеться.
  
  Попереду з'явився другий виступ, а за ним друга чудова нiша, розташована у глибинi гори. Цей був оздоблений безлiччю золотих предметiв, бiчнi стiни якого буквально свiтилися золотим свiтлом.
  
  "О Боже!" Кеннедi зiтхнув. "Я нiколи не бачив нiчого подiбного. Хто це? Бога скарбiв?
  
  Хлопець примружився на рiзьблення по каменю, яке домiнувало над масивним саркофагом. Вiн на мить похитав головою, насупившись. "Чекай, це пiр'я?" Цей Бог одягнений у пiр'я?"
  
  "Можливо, професоре", Бен уже дивився повз нiшу в простiр чорної ночi, яка чекала на них. Чи має це значення? Це не Один."
  
  Хлопець проiгнорував його. "Це Кецалькоатль! Бог ацтекiв!Через усе це... " вiн вказав на сяючi стiни.
  
  "Золото ацтекiв". Уеллс зiтхнув, охоплений благоговiнням всупереч собi. "Вау".
  
  "Це мiсце..." Кеннедi практично повнiстю провiтрював примiщення, "є найбiльшою археологiчною знахiдкою всiх часiв. Ти розумiєш це?" Тут божество не лише однiєї цивiлiзацiї, а й багатьох. I всi традицiї та скарби, якi їх супроводжують. Це ... приголомшливо".
  
  Дрейк вiдвiв погляд вiд зображення Кецалькоатля, прикрашеного пiр'ям i розмахує сокирою. Парневик говорив, що бог ацтекiв був вiдомий - за загальноприйнятими церковними джерелами - як Бог-правитель, вираз, що натякає на те, що вiн справдi був реальним.
  
  "Кецалькоатль" означає 'лiтаюча рептилiя' або 'пернатий змiй'. Який... " Парневик зробив ефектну паузу, потiм, здавалося, усвiдомив, що решта вiдступили до виступу, " дракон, " сказав вiн собi, задоволений.
  
  "У нього є щось спiльне з Марсом?" - Запитав самотнiй солдат SAS на iм'я Джим Марстерс.
  
  Дрейк спостерiгав, як Парневик вийшов на уступ iз пiдiбганою губою. "Хм", - його припущення з придихом долинуло до всiх на виступi. "Тiльки те, що вони можуть означати смерть i колись мали її".
  
  
  * * *
  
  
  Третя нiша, i ця така ж захоплююча дух, як i попередня. Дрейк виявив, що дивиться на вирiзану з дерева приголомшливу оголену ледi.
  
  Стiни були обвiшанi статуетками на цiлий стан. Дельфiни, дзеркала, лебедi. Намисто iз скульптурних голубiв, досить великих, щоб охопити шию Статуї Свободи.
  
  "Що ж", - сказав Дрейк. "Навiть я знаю, хто це".
  
  Кеннедi скорчив гримасу. "Так, ти б так i зробив".
  
  "Справжня повiя", - рiзко сказав Парневик. "Афродiта".
  
  "Привiт", - сказав Уеллс. "Ти називаєш Бога Афродiту повiєю? Тут, унизу? Так близько до її могили?
  
  Парневик продовжив iз типовим для початкової школи хулiганством: "Вiдомо, що вiн спав iз Богами та людьми, включаючи Адонiса. Запропонував Парису Олену Троянську, потiм скрiпив угоду, спалахнувши запал Парiса в той момент, коли вiн поклав на неї око. Народився неподалiк Пафосу з нещодавно кастрованих яєчок Урана. Я маю сказати, що вона..."
  
  "Ми отримали повiдомлення", - сухо сказав Дрейк, все ще дивлячись на рiзьблення. Вiн усмiхнувся, коли помiтив, що Кеннедi хитає головою, дивлячись на нього.
  
  "Рiвуєш, кохана?"
  
  "Сильно розчарований у сексуальному планi?" Вона протиснулася повз нього, щоб стати другою у черзi пiсля Даля.
  
  Вiн уважно дивився їй услiд. "Ну, тепер, коли ти згадав про це ...."
  
  "Давай, Метт", Бен теж прослизнув повз нього. "Вау!"
  
  Його вигук змусив їх усiх пiдстрибнути. Вони обернулися i побачили, як вiн повзе назад рачки, на його обличчi був написаний жах. Дрейку стало цiкаво, чи бачив вiн щойно Диявола, що пiднявся на крилах демонiв прямо з пекельної кухнi.
  
  "Ця нiша-" - видихнув вiн. "Це на платформi... ширяє в повiтрi... З iншого боку нiчого немає! "
  
  Дрейк вiдчув, як його серце завмерло. Вiн згадав колодязь Мiмiра та його фальшиву пiдлогу.
  
  Даль пiдстрибнув кiлька разiв. "Клятий камiнь здається досить мiцним. Це не може бути кiнцем лiнiї".
  
  "Не роби цього!" Бен пискнув. "Що, якщо вiн вiдколеться?"
  
  Запанувала тиша. Всi дивилися одне на одного широко розплющеними очима. Дехто наважився озирнутися назад на пройдений ними шлях, на безпечний шлях, серед яких були колодязi та Марстери.
  
  У цей момент, на найдальшiй вiдстанi чутностi, почувся слабкий гуркiт звуку. Звук каменю, що впав у колодязь.
  
  "Це нiмцi", - переконано сказав Даль. "Перевiряю глибину шахти. Тепер ми або знайдемо спосiб залишити цю платформу, або все одно помремо".
  
  Дрейк штовхнув Кеннедi лiктем. "Подивися туди", - вiн показав над ними. "Я тримав вухо гостро. Я думаю, що над нами має бути iнший набiр нiш чи печер. Але глянь... Подивися, як, здається, згинається край скелi.
  
  "Правильно". Кеннедi поспiшив до краю нiшi Афродiти. Потiм, притискаючись до зазубреного каменю, вона визирнула з-за рогу. "Тут якась структура... Боже! О Боже."
  
  Дрейк тримав її за плечi i вдивлявся у темряву. "Я думаю, ти маєш на увазi - трахну мене!"
  
  Там, йдучи далеко за межi досяжностi їх вогнiв, був тонкий виступ, який перетворювався на ще бiльш тонкi гвинтовi сходи. Сходи тягнулися вгору над ними, прямуючи на наступний рiвень.
  
  "Поговоримо про запаморочення", - сказав Дрейк. "На це просто пiшло печиво та банку".
  
  
  ТРИДЦЯТЬ СIМ
  
  
  
  ГРОБНИЦЯ БОГОВ
  
  
  Гвинтовi сходи здавались досить мiцними, але той простий факт, що вони вилися в порожнечi над нескiнченною ямою, не кажучи вже про те, що її архiтектори не змогли встановити якiсь перила, змусив навiть добре натренованi нерви Дрейка затремтiти швидше, нiж блоху на вiбраторi .
  
  Одне повне коло привело їх приблизно на чверть шляху до нiшi Афродiти, тому Дрейк прикинув, що їм потрiбно зробити чотири або п'ять кiл. Вiн просувався крок за кроком, слiдуючи за Беном, намагаючись придушити свiй страх, роблячи глибокi вдихи i завжди дивлячись уперед, до їхньої мети.
  
  Шiстдесят футiв нагору. П'ятдесят. Сорок.
  
  Коли вiн наблизився до тридцяти футiв, то побачив, як Бен зупинився i на мить присiв. Очi хлопчика закам'янiли вiд страху. Дрейк обережно сiв на сходинку нижче за нього i поплескав себе по колiна.
  
  "Чувак, немає часу починати писати новий трек Wall of Sleep. Або мрiє про Тейлора Момсона".
  
  Потiм знизу до них луною долинув голос солдата SAS. Що там вiдбувається нагорi? Ми тут знущаємось над собою. Ворушiться".
  
  Солдати SAS, подумав Дрейк. Я зробив їх не такими, як ранiше.
  
  "Зроби перерву", - крикнув вiн у вiдповiдь. "Просто будь мо".
  
  "Перерва! Фу..." Дрейк почув низький голос Уеллса, потiм тишу. Вiн вiдчув, як Кеннедi сiла бiля його нiг, побачив її натягнуту усмiшку i вiдчув пальцями нiг її тремтяче тiло.
  
  "Як поживає дитина?"
  
  "Пропускаю коледж", Дрейк змусив себе розсмiятися. "Товаришi по групi. Паб Йорк. Безкоштовний вечiр кiно. KFC. Поклик боргу. Ну, знаєш, студентськi штучки.
  
  Кеннедi придивився уважнiше. "На мiй досвiд, це не те, що роблять хлопчики та дiвчатка-студенти".
  
  Тепер Бен розплющив очi i спробував натягнуто посмiхнутися. Вiн повiльно пересувався на руках та колiнах. Знову повернувшись обличчям догори, все ще на руках i колiнах, вiн пiднiмався однiєю виснажливою сходинкою за iншою.
  
  Дюйм за дюймом, крок за небезпечним кроком, вони здiймалися. Дрейк вiдчув, як вiд напруження у нього розболiлися голова та серце. Якби Бен упав, вiн охоче заблокував би падiння хлопчика своїм власним тiлом, хоча б для того, щоб врятувати його.
  
  Без питань та вагань.
  
  Ще одне повне коло, i вони були приблизно за двадцять футiв вiд своєї мети - виступу, який вiдображав той, який вони щойно перетнули. Дрейк вивчав його в мерехтливому свiтлi смолоскипа. Вона вела назад до вхiдної шахти, але, очевидно, на один рiвень вища.
  
  Пiдвищити рiвень? Вiн подумав. Господи, вiн надто сильно 'модернiзував' це за допомогою Sonic the damn Hedgehog.
  
  Над собою вiн побачив, як Даль завагався. Швед пiдвiвся надто швидко, втратив рiвновагу i тепер перенiс надто велику вагу на задню ногу. Не було жодних звукiв, лише тиха боротьба. Вiн мiг тiльки уявити, якi тортури захлеснули розум Даля. Простiр за спиною, безпека попереду, думка про довге, болiсне падiння.
  
  Потiм швед кинувся вперед, ударився об сходинки i вчепився щосили. Дрейк чув його важкий подих з висоти десяти футiв.
  
  Минуло кiлька хвилин, i важке пiднесення продовжилося. Нарештi Даль зiйшов зi сходiв на виступ, потiм поповз на руках i колiнах, щоб звiльнити мiсце. Дрейк невдовзi пiшов за ним, тягнучи Кеннедi за собою, вiдчуваючи приголомшливе полегшення вiд того, що вони знову опинилися на вузькому виступi, який все ще залишав їм лише один крок вiд смертi.
  
  Коли всi вони були врахованi, Даль зiтхнув. "Давайте перейдемо до наступної нiшi та оголосимо перерву", - сказав вiн. "Я, наприклад, повнiстю знищений".
  
  Ще через п'ять хвилин перетасовування своїх змучених тiл i боротьби з м'язовими спазмами, що посилюються, вони, спотикаючись, дiсталися четвертої нiшi, тiєї, що знаходилася прямо над гробницею Афродiти.
  
  Спершу нiхто не бачив постiйного Бога. Всi вони стояли навколiшки, вiдпочиваючи i важко дихаючи. Дрейк з усмiшкою подумав, що саме до цього привело його громадянське життя, i пiдняв очi лише тодi, коли Парневик вимовив лайку, яка здалася б дивною в устах будь-якого iншого, але не його.
  
  "Гав!"
  
  "Що?" - Запитав я.
  
  Гав! Собача голова. Це Анубiс.
  
  "Той самий шакал?" Уеллс вiдкинувся на спинку стiльця i пiдтягнув колiна до грудей. "Що ж. Я буду....."
  
  "Єгипетське божество", - сказав Парневiк. "I це, безсумнiвно, пов'язане зi смертю".
  
  Дрейк розглядав ряди мумiй та статуеток шакалiв вугiльного кольору. Не вражений, вiн повернувся спиною до похоронної камери Бога i увiрвався до KitKat. За мить Кеннедi сидiв поруч з ним.
  
  "Отже", - сказала вона, розгортаючи свою їжу та пиття.
  
  "Чорт забирай, ти гарний у розмовах", - посмiхнувся Дрейк. "Я вже почуваюся збудженим".
  
  "Послухай, друже, якби я хотiв тебе порушити, то ти був би пластилiном у моїх руках". Кеннедi обдарував його усмiшкою, одночасно зухвалою i роздратованою. "Чорт забирай, ви, хлопцi, не можете зупинитися нi на хвилину, чи не так?"
  
  "Добре, гаразд, менi шкода. Просто граю. Що трапилося?"
  
  Вiн спостерiгав, як Кеннедi вдивляється у порожнечу. Бачив, як розширилися її очi, коли вона вловила слабкий звук солдатiв Фрея, що наздоганяли їх. "Ця... рiч... ми деякий час гуляли навколо та навколо. Ти думаєш, ем, у нас справдi щось є, Дрейку?"
  
  "Я напевно думаю, що Один тут, внизу".
  
  Кеннедi пiднялася, збираючись пiти, але Дрейк поклав їй руку на колiно, щоб зупинити її. Дотик майже викликав iскри.
  
  "От", - сказав вiн. "Що ти думаєш?"
  
  "Я не думаю, що в мене буде багато роботи, коли ми повернемося", - прошепотiла вона. "Щодо серiйного вбивцi Томаса Калеба та всього iншого. Цей ублюдок знову вбив, ти знаєш, за день до того, як ми дiсталися Манхеттена."
  
  Що? Нi.
  
  "Так. Ось куди я пiшов, щоб прогулятися мiсцем вбивства. I засвiдчити свою повагу".
  
  "Менi так шкода". Дрейк утримався вiд обiймiв, розумiючи, що це останнє, чого вона зараз потребувала
  
  "Дякую тобi, я знаю. Ти один iз найчеснiших людей, яких я коли-небудь знав, Дрейку. I найвiдданiший. Можливо, саме тому ти менi так сильно подобаєшся".
  
  "Незважаючи на мої дратiвливi коментарi?"
  
  "Дуже сильно, незважаючи на це".
  
  Дрейк доїв залишки шоколаду i вирiшив не викидати обгортку вiд KitKat у порожнечу. Знаючи свою удачу, вiн мiг би запустити стародавню пастку для смiття або щось таке.
  
  "Але вiдсутнiсть роботи означає вiдсутнiсть зв'язкiв", - продовжив Кеннедi. "У мене немає справжнiх друзiв у Нью-Йорку. Нема родини. Думаю, менi в будь-якому випадку може знадобитися зникнути з очей громадськостi.
  
  "Що ж, "замислено промовив Дрейк, - я бачу, ти приваблива перспектива". Вiн обдарував її дурними очима. "Можливо, ти мiг би побажати "боллокс" веселому старому Парижу i приїхати в гостi у веселий старий Йорк".
  
  "Але де б я зупинився?"
  
  Дрейк почув, як Дал збирає вiйська. "Що ж, нам просто потрiбно придумати, як тобi заробити на свiй змiст". Вiн почекав, поки вона пiднiметься на ноги, потiм схопив її за плечi i зазирнув у її сяючi очi.
  
  "Серйозно, Кеннедi, вiдповiдь на всi твої запитання - так. Але я не можу розiбратися з усiм цим просто зараз. Я маю свiй власний багаж, який нам потрiбно обговорити, i менi так треба зберiгати зосередженiсть". Вiн кивнув у бiк порожнечi. Там, внизу, Алiсiя Майлз. Ти можеш вважати, що наша подорож так далеко була небезпечною, що ця Гробниця була небезпечною, але, повiр менi, вони нiщо в порiвняннi з тiєю сукою.
  
  "Вiн правий", - пiдiйшов Уеллс i вловив останнiй коментар. "I я не бачу iншого виходу звiдси, Дрейку. Немає способу уникнути її.
  
  "I ми не можемо перекрити маршрут, тому що нам потрiбен вихiд", Дрейк кивнув. "Так, я теж переглянув усi сценарiї".
  
  "Знав, що ти б так вчинив". Уеллс усмiхнувся, нiби вiн весь цей час знав, що Дрейк все ще один iз його хлопцiв. "Та гаразд, рiпа реве".
  
  Дрейк пiшов за своїм старим босом до виступу, потiм зайняв його мiсце позаду Бена та Даля. Один оцiнюючий погляд побачив, що всi вiдпочили, але нервують через те, що чекало на них попереду.
  
  "Четверо вбитi", - сказав Даль i зашаркав геть по уступi, гора за його спиною.
  
  Наступна нiша стала сюрпризом i дала їм усiм iмпульс, що змiцнює. Це була гробниця Тора, сина Одiна.
  
  Хлопець мекав, нiби виявив єтi, що розбив табiр у Долинi Смертi. I, для нього, вiн мав. Професор скандинавської мiфологiї виявив гробницю Тора, можливо, найвiдомiшої скандинавської фiгури всiх часiв, завдяки комiксам Marvel.
  
  Чисте захоплення.
  
  I для Дрейка присутнiсть Тора раптово зробила це ще реальнiшою.
  
  Настала поважна мовчанка. Всi знали про Тора або, принаймнi, про якесь втiлення Бога грому та блискавки вiкiнгiв. Парневик читав лекцiю про Торсдай, або, як ми тепер його знаємо, у четвер. Це пов'язано iз середовищем - або Водним днем, або Днем Одiна. Тор був видатним богом-воїном, вiдомим людинi, володарем молота, що руйнує ворогiв tour de force. Чисте втiлення мужностi вiкiнгiв.
  
  Це було все, що вони могли зробити, щоб вiдтягнути Парневика подалi та завадити йому спробувати дослiдити кiстки Тора прямо тут i тодi. У наступнiй нiшi, шостiй, мiстився Локi, брат Тора та ще один iз синiв Одiна.
  
  "Стежка розiгрiвається", - сказав Даль, ледве зазирнувши всередину нiшi, перш нiж продовжити шлях уздовж уступу, який закiнчувався бiля схилу гори - суцiльної чорної маси.
  
  Дрейк приєднався до шведа, Бена та Кеннедi, коли вони водили смолоскипами по скелi.
  
  "Точки опори", - сказав Бен. I опори для рук. Схоже, ми пiднiмаємось".
  
  Дрейк витягнув шию, щоб подивитися нагору. Кам'янi сходи йшли вгору, в нескiнченну темряву, i за спиною в них не було нiчого, крiм повiтря.
  
  Спершу випробування нервiв, що тепер? Сила? Життєздатнiсть?
  
  I знову Даль пiшов першим. Швидко пiднiмався футiв на двадцять або близько того, перш нiж, здавалося, сповiльнився, коли чорнота поглинула його. Бен вирiшив йти наступним, потiм Кеннедi.
  
  "Думаю, тепер ти можеш доглядати за моєю дупою", - сказала вона з напiвусмiшкою, "Переконавшись, що вона не пролетить повз тебе".
  
  Вiн пiдморгнув. "Не можу вiдвести вiд цього очей".
  
  Дрейк пiшов наступним, досягши трьох iдеальних захоплень, перш нiж поворушити четвертим придатком. Пiднiмаючись таким чином, вiн повiльно пiднiмався по стрiмкiй скелi у вулканiчний повiтря.
  
  Гуркiт продовжувався навколо них: вiддаленi скарги гори. Дрейк уявив собi магматичну камеру, що знаходиться неподалiк, вирує, що вивергає пекельне полум'я через стiни, що вивергається до далеких блакитних iсландських небес.
  
  Над ним прошелестiла нога, зiсковзнувши зi свого маленького виступу. Вiн тримався нерухомо, знаючи, що мало що зможе зробити, якщо хтось промчить повз нього, але був готовий, про всяк випадок.
  
  Нога Кеннедi погойдувалася в просторi приблизно за метр над його головою.
  
  Вiн простяг руку, трохи невпевнено розгойдуючись, але зумiв ухопитися за пiдошву її черевика i повернути її на виступ. Короткий шепiт подяки долинув до нас.
  
  Вiн пiшов далi, бiцепси горiли, пальцi хворiли у кожному суглобi. Кiнчики його пальцiв нiг приймали вiн вагу його тiла при кожному невеликому сходженнi. Пот ковзав по кожнiй його порi.
  
  Вiн оцiнив двiстi футiв безпечних, але жахливих опор для рук та нiг, перш нiж вони досягли порiвняльної безпеки iншого виступу.
  
  Виснажлива робота. Край свiту, апокалiпсис - пiзнiша робота. Рятуючи людство кожним каральним кроком уперед.
  
  "Що тепер?" Уеллс лежав на спинi, стогнувши. "Ще одна кривава прогулянка карнизом?"
  
  "Нi", у Даля навiть не було сил пожартувати. "Туннель".
  
  "Яйця".
  
  На колiнах вони поповзли вперед. Тунель вiв у чорнильну пiтьму, яка змусила Дрейка почати вiрити, що вiн спить, перш нiж вiн раптово зiткнувся з нерухомим Кеннедi ззаду.
  
  Повернись обличчям уперед.
  
  "Ой! Мiг би попередити мене."
  
  "Важко, коли мене спiткала та ж доля", - пролунав у вiдповiдь сухий голос. "Я думаю, тiльки Даль вибрався з цiєї купи без розбитого носа".
  
  "Я турбуюся про своє чортове серце", - втомлено вiдгукнувся Даль. "Туннель закiнчується прямо навпроти першого ступеня iнших сходiв пiд, гм, я припустив би, кутом у сорок п'ять градусiв. Нiчого злiва i справа, принаймнi нiчого, що я можу бачити. Приготуйся".
  
  "Цi штуки повиннi бути десь прикрiпленi", - пробурмотiв Дрейк, повзаючи на забитих колiнах. "Заради бога, вони не можуть просто бути пiдвiшенi в повiтрi".
  
  "Можливо, вони можуть", - сказав Парневик. "Заради всього святого. Ha ha. Я пожартував, але якщо серйозно, то моє найкраще припущення - це серiя лiтаючих контрфорсiв".
  
  "Схованi пiд нами", - сказав Дрейк. "Звичайно. Мабуть, знадобилося страшенно багато робочої сили. Або парочка справдi сильних богiв."
  
  "Можливо, вони попросили допомоги у Геркулеса та Атласу".
  
  Дрейк обережно ступив на першу сходинку з напрочуд моторошним почуттям, що вторглося в його мозок, i пiднявся по грубому каменю. Вони деякий час пiднiмалися, вийшовши нарештi в iншу нiшу, розташовану навколо пiдвiсної платформи.
  
  Даль зустрiв його змученим похитуванням голови. "Посейдон".
  
  "Вражає".
  
  Дрейк знову опустився навколiшки. Господи, подумав вiн. Я сподiваюся, що нiмцям доводиться так само важко. Насамкiнець, можливо, замiсть битви вони могли б розiбратися з цим за допомогою каменю, паперу, ножиць.
  
  Грецький бог моря нiс свiй звичайний тризуб та кiмнату, повну казкових багатств. Це був сьомий Бог, повз який вони пройшли. Цифра дев'ять почала гризти його розум.
  
  Хiба число дев'ять не було найсвященнiшим у мiфологiї вiкiнгiв?
  
  Вiн згадав про це Парневику, поки вони вiдпочивали.
  
  "Так, але це мiсце явно не просто Нордiк", - професор тицьнув пальцем у бiк людини з тризубом позаду них. "Їх може бути сотня".
  
  "Ну, ми явно не збираємося пережити сотню з них," Кеннедi сперечався з ним. "Якщо хтось не побудував Хо-Джо попереду".
  
  "Або, що ще краще, у крамницю з продажу бутербродiв з беконом", - прицмокнув губами Дрейк. "Я би точно мiг зараз прикiнчити одного з цих поганих хлопцiв".
  
  "Хрумкий", - Бен засмiявся i грюкнув себе по нозi. Ти говориш про те, що застарiло на десять рокiв. Але не хвилюйся - ти все ще маєш розважальну цiннiсть ".
  
  Пройшло ще п'ять хвилин, перш нiж вони вiдчули себе досить вiдпочилими, щоб продовжити. Дал, Уеллс i Марстерс провели кiлька хвилин, прислухаючись до своїх переслiдувачiв, але жоден звук не порушував вiчну нiч.
  
  "Можливо, вони всi вiдвалилися", - Кеннедi знизав плечима. "Це могло статися. Якби це був фiльм Майкла Бея, хтось би вже впав".
  
  "Справдi". Даль повiв нас вгору iншими пiдвiсними сходами. З волi долi, саме тут Уеллс втратив хватку i зiсковзнув на двi слизькi сходи вниз, щоразу ударяючись пiдборiддям об камiнь.
  
  Кров сочилася через його губи з прокушеного язика.
  
  Дрейк схопив його за плечi його великого пальта. Людина пiд ним - Марстерс - стиснула його стегна з надлюдською силою.
  
  "Нiкуди не дiнешся, старий. Поки немає."
  
  П'ятдесятип'ятирiчного чоловiка грубо потягли назад вгору сходами, Кеннедi пiдтримував Дрейка за спину, а Марстерс стежив, щоб вiн не послизнувся ще на однiй сходинцi. До того часу, як вони дiсталися восьмої нiшi, Уеллс знову був у гарному настрої.
  
  "Так, зробили це навмисне, хлопцi. Просто захотiлося решту".
  
  Але вiн стиснув руку Марстерса i прошепотiв щиру подяку Дрейку, коли нiхто не бачив.
  
  "Не турбуйся, старовина. Просто тримайся там. У тебе ще не було свого травневого часу.
  
  Восьма нiша була свого роду демонстрацiйною.
  
  "О Боже". Чудо Парневика заразило їх усiх. "Це Зевс. Батька людини. Навiть боги звертаються до нього як до божества - батькiвської постатi. Це... за межами Одiна... набагато далi, i це походить вiд скандiнава".
  
  "Хiба Один не був iдентифiкований як Зевс серед раннiх нiмецьких племен?" Запитав Бен, згадуючи своє дослiдження.
  
  "Вiн був, хлопець, але я маю на увазi, та гаразд. Це Зевс. "
  
  Ця людина мала рацiю. Король Богiв стояв високо i нероздiльно, стискаючи в масивнiй руцi блискавку. У його нiшi було безлiч блискучих скарбiв, переповнених даниною, що перевищує все, що могла зiбрати сьогоднi одна людина.
  
  I потiм Дрейк почув лайку, гучну, нiмецькою. Це луною долинуло знизу.
  
  "Вони щойно прорвали тунель", - Даль роздратовано заплющив очi. "Це вiдстає вiд нас лише на п'ятнадцять хвилин. Чорт забирай, нам страшенно не щастить! Йдiть за мною!"
  
  Манила iншi сходи, що цього разу ведуть назовнi i над гробницею Зевса, перш нiж стати вертикальною на останнiх десяти щаблях. Вони боролися з цим, як могли, мужнiсть звернулася до попелу темряви, що пiдкрадається. Це було так, нiби вiдсутнiсть свiтла придушила дух, що заїкався. Страх прийшов на поклик i вирiшив сiсти.
  
  Поговоримо про запаморочення, подумав Дрейк. Розкажи про те, як твої яйця зменшуються до розмiру арахiсу. Цi останнi десять крокiв, пiдвiшенi над непроглядною темрявою, що дерлися крiзь нiч, що наповзала, майже приголомшили його. Вiн гадки не мав, як iншим це вдалося - все, що вiн мiг зробити, це знову пережити помилки свого минулого i мiцно чiплятися за них - Елiсон, дитину, якої в них нiколи не було i нiколи не буде; кампанiя SRT в Iраку, яка все зiпсувала - вiн помiстив кожну помилку на переднiй план своєї свiдомостi, щоб унеможливити сильний страх падiння.
  
  I вiн поклав одну руку поверх другої. Одна нога вища за iншу. Вiн пiднiмався вертикально вгору, нескiнченнiсть за його спиною, пориви якогось безiменного вiтру трiпали його одяг. Вiддалений громоподiбний рев мiг бути пiснею вулкана, але це могли бути й iншi речi. Неймовiрнi страхи, такi страшнi, що вони нiколи не побачать денного свiтла. Жахливi тварюки, що ковзають по каменях, бруду та гною, що видають моторошнi мелодiї, що викликають криваво-червонi бачення божевiлля.
  
  Дрейк, майже плачучи, переповз через останню кам'янисту сходинку на рiвну поверхню. Грубий камiнь дряпав його руки. Зробивши останнє болiсне зусилля, вiн пiдняв голову i побачив, що всi iншi розтяглися навколо нього, але за ними вiн побачив Торстена Даля - шаленого шведа, - який буквально повз уперед на животi до нiшi, бiльшої за всi, що вони бачили досi. .
  
  Шалений швед. Але, Боже, хлопець був добрий.
  
  Нiша була пiдвiшена з одного боку, але прикрiплена до серця гори з iншого.
  
  "Слава Богу", слабо сказав Даль. "Це один. Ми знайшли гробницю Одiна."
  
  Потiм вiн звалився у знемозi.
  
  
  ТРИДЦЯТЬ ВIСIМ
  
  
  
  ГРОБНИЦЯ БОГОВ
  
  
  Крик вирвався з його зацiпенiння.
  
  Нi, крик. Крижаний крик, що говорив про чистий жах. Дрейк розплющив очi, але поверхня скелi була надто близько, щоб сфокусуватися. Вiн сплюнув на землю, застогнав.
  
  I пiймав себе на думцi: як далеко людина може впасти в нескiнченнiсть, перш нiж помре?
  
  Нiмецькi були тут. Один iз їхнiх побратимiв щойно впав зi сходiв.
  
  Дрейк насилу випростався, кожен м'яз нив, але адреналiн почав запалювати його кров i проясняти думки. Вiн повiльно рушив до Бена. Його друг лежав ниць бiля одного з країв платформи. Дрейк потяг його до нiшi Одiна. Побiг назад сказав йому, що нiмцi ще не прибули, але його вуха сказали йому, що вони були за кiлька хвилин ходьби.
  
  Вiн почув звук лайки Абеля Фрея. Брязкiт захисного спорядження. Майло, який вигукує криваве вбивство одному з солдатiв.
  
  Шанс показати свiй характер, подумав вiн, згадуючи один iз висловлювань Уеллса, який вiн обрав пiд час їх тренувань у SAS.
  
  Вiн потягнув Бена навколо, притуливши його спиною до великого саркофагу Одiна. Повiки хлопчика затремтiли. Кеннедi спiткнувся: "Ти будь готовий до них. Я з ним розберусь". Вона трохи шльопнула його по щоцi.
  
  Дрейк затримався, на мить зустрiвшись з нею поглядом. "Пiзнiше".
  
  Перший iз германцiв подолав вершину. Солдат, який швидко зруйнувався, за яким негайно пiшов другий. Дрейк вагався, чи робити те, що, як вiн знав, слiд, але Торстен Дал пронiсся повз нього, не виявляючи подiбних докорiв совiстi. Уеллс i Марстерс теж зашаркали вперед.
  
  Третiй ворожий боєць переповз через вершину, цього разу величезна незграбна чоловiча туша. Мило. Кров, пiт i справжнi сльози перетворили гротескну маску на його i так тривожному обличчi. Але вiн був досить жорстким i швидким, щоб перестрибнути через верх, перекотитися та пiдняти крихiтний пiстолет.
  
  Зi стовбура вилетiв один пострiл. Дрейк i його колеги iнстинктивно пригнулися, але пострiл пролетiв повз цiль.
  
  Пронизливий голос Абеля Фрея зруйнував тишу, що послiдувала за пострiлом. "Жодної зброї, тупиця. Нар! Нар! Послухай мене!"
  
  Майло скривив обличчя i послав Дрейковi мерзенну усмiшку. "Гребанi фрицевськi засранцi. Гей, друже?"
  
  Пiстолет був проковтнутий товстим кулаком i замiнений зазубреним лезом. Дрейк упiзнав у ньому нiж спецназу. Вiн вiдступив у бiк до велетня, даючи Далю можливiсть стусаном вiдправити одного з полеглих солдатiв у космос.
  
  Другий солдат насилу пiднiмався навколiшки. Марстерс нагородив його новою посмiшкою, потiм вiдкинув м'яке тiло убiк. На той час ще троє солдатiв вийшли на рiвний майданчик, а потiм Алiсiя вистрибнула знизу i приземлилася по-котячому, тримаючи в кожнiй руцi по ножу. Дрейк нiколи не бачив її такою виснаженою, i вона все ще виглядала так, нiби могла битися з елiтою нiндзя.
  
  "Нi... зброї?" Далю вдалося сказати мiж натужними вдихами. "Ти, нарештi, ... вiриш у теорiю Армагеддон, Фрей?"
  
  Великий нiмецький дизайнер тепер переступив через край. "Не будь дурнем, хлопчик-солдат", - задихаючись, сказав вiн. "Я просто не хочу вiдзначати цю труну. У моїй колекцiї є мiсце лише для досконалостi".
  
  "Якi ви бачите як вiдображення себе, я вважаю", - сказав Дал, роблячи паузу, поки його команда вiдновлювала подих.
  
  Настала пауза, момент страшної напруги, коли кожен противник оцiнював свою безпосередню мету. Дрейк позадкував вiд Майло, мимоволi прямуючи до могили Одiна, де Бен i Професор усе ще сидiли плiч-о-плiч, що охоронялися тiльки Кеннедi. Вiн чекав ще на одне...
  
  ... сподiваючись...
  
  А потiм зi сходiв долинув здавлений стогiн, слабка благання про допомогу. Фрей глянув униз. "Ти слабкий!" вiн плюнув у когось. "Якби не Щит, я б ..."
  
  Фрей вказав на Алiсiю. "Допоможи їй". Жiнка-воїн гордо хмикнула, потiм простягла руку за борт. Одним ривком вона втягла Хейден нагору. Американський агент ЦРУ був виснажений довгим пiдйомом, але ще бiльше через те, що несла важкий вантаж, який нiмцi прив'язали до її спини.
  
  Щит Одiна, загорнутий у полотно.
  
  Пролунав голос Парневика. "Вiн принiс Щит! Основна частина! Але чому?"
  
  "Бо це основна частина, ти iдiот". Фрей вистрiлив у нього. "Не було б цього головного предмета, якби у нього не було якогось iншого призначення". Модельєр зневажливо похитав головою i обернувся до Алiсiї. "Прикiнчiть цих жалюгiдних кретинiв. Менi треба утихомирити Одiна та повернутися на вечiрку ".
  
  Алiсiя манiакально засмiялася. "Моя черга!"Вона скрикнула, бiльш смертоносний Рiчковий Там, i кинула своє захисне спорядження в середину скелястого помосту. У метушнi вона кинулася до Уеллса, не висловлюючи здивування його присутностi. Дрейк зосередився на своєму власному бою, роблячи випад у бiк Майло, щоб здивувати його, йдучи убiк спритним помахом клинка, потiм завдаючи сильного удару лiктем у щелепу Майло.
  
  Кiстка трiснула. Дрейк танцював, погойдуючись i залишаючись легким на ногах. Тодi це було б його стратегiєю - вдарити i втекти, завдаючи ударiв у найтвердiшi точки свого тiла, прагнучи зламати кiстки та хрящi. Вiн був швидше за Майло, але не такий сильний, так що якщо гiгант наздожене його.
  
  Грiм луною прокотився по горi, гарчання i трiск магми, що пiднiмається, i каменя, що зрушується.
  
  Мило корчився в агонiї. Дрейк вивiв уперед подвiйним бiчним ударом, двома вiдводами - те, що ви могли б побачити, як спритно виконує Ван Дамм по телевiзору, абсолютно марне для вуличних боїв у реальному життi. Мило знав це i з гарчанням вiдбив атаку. Але Дрейк теж це знав, i коли Майло кинувся всiм своїм тiлом уперед, Дрейк завдав ще одного сильного удару лiктем прямо в обличчя своєму супротивниковi, роздробивши його нiс i очницю, сильно збивши його з нiг на пiдлогу.
  
  Мило звалився на землю, як пiдкошений носорiг. Якось програвши супротивнику калiбру Дрейка, шляху назад не було. Дрейк настав йому на зап'ястя i колiно, зламавши обидвi основнi кiстки, потiм яйця для бiльшої переконливостi, а потiм пiдiбрав викинутий армiйський нiж.
  
  Оглянув мiсце подiї.
  
  Марстерс, солдат SAS, швидко розправився iз двома нiмцями i тепер боровся з третiм. Вбити трьох людей за кiлька хвилин було непростим завданням для будь-кого, навiть для солдата SAS, а Марстерс отримав незначне поранення. Уеллс танцював з Алiсiєю вздовж краю платформи, бiльше бiгаючи, нiж танцюючи насправдi, але вiдволiкаючи її. Його стратегiя була розумною. Зблизька вона випатрала б його за секунду.
  
  Кеннедi вiдтягував виснажене тiло Хейден вiд центру битви. Бен пiдбiг, щоб допомогти їй. Хлопець не спав, вивчав гробницю Одiна - придурок.
  
  Абель Фрей протистояв Торстену Далю. Швед перевершував нiмця у всiх вiдносинах, його рухи з кожною секундою ставали дедалi вiдточенiшими, у мiру того як сили поверталися до його ниючих кiнцiвок.
  
  Господи! Дрейк замислився. Ми тут надираємо дупи! Або в старому доброму дусi Дiно-року... Дозволь менi розважити тебе!
  
  Не вiдчуваючи задоволення вiд конфронтацiї з Алiсiєю, вiн, проте, попрямував до Уеллсу, вважаючи, що п'ятдесятирiчна жiнка потребує найбiльшої допомоги. Коли його колишня товаришка по командi побачила його, вона вiдступила вiд бою.
  
  "Я вже надер тобi яйця одного разу цього тижня, Дрейку. Ти настiльки садист, що хочеш цього знову?
  
  Тобi пощастило, Алiсiя. До речi, ти тренуєш свого хлопця? вiн кивнув у вiдповiдь на американця, що ледве пересувається.
  
  "Тiльки в послуху", - вона пiдкинула обидва ножi вгору i зловила їх одним рухом. "Давай! Я просто обожнюю секс утрьох!"
  
  Її натура могла бути дикою, але її дiї були контрольованими та розважливими. Вона тицьнула в Дрейка, одночасно хитро намагаючись загнати Уеллса в кут спиною до нескiнченної порожнечi. Командир зрозумiв її намiри в останню секунду i метнувся повз неї.
  
  Дрейк вiдбив обидва її ножi, вiдводячи кожне лезо вбiк i намагаючись при цьому не зламати зап'ястя. Справа була не тiльки в тому, що вона була хороша... справа була в тому, що вона була незмiнно гарна.
  
  Абель Фрей раптово промчав повз них. Здавалося, що, не зумiвши перевершити Даля, вiн вдався до втечi повз шведа у своїх стрiмких пошуках могили Одiна.
  
  I в цю частку секунди Дрейк побачив, як Марстерс i останнiй нiмецький солдат зчепилися в смертельнiй сутичцi прямо на курному краю платформи. Потiм, з шокуючою раптовiстю, обидва чоловiки спiткнулися i просто впали.
  
  Передсмертнi крики луною вiддавалися в порожнечi.
  
  Дрейк роздiлив це на частини, помолився за Уеллса, а потiм розгорнув своє тiло i кинувся за Фреєм. Вiн не мiг залишити Бена там беззахисним. Кеннедi перегороджував шлях дизайнеровi, зiбравшись iз духом, але коли вiн рвонувся вперед, Дрейк помiтив маленький чорний предмет, затиснутий у руцi Фрея.
  
  Радiо або мобiльний. Якийсь передавач.
  
  Що за бiс?
  
  Те, що сталося далi, було за межею розумiння. Внаслiдок приголомшливої нерозсудливостi схил гори раптово вибухнув! Пролунав важкий удар, а потiм усюди розлетiлися гiгантськi валуни та шматки гiрського сланцю. Каменi всiх форм i розмiрiв металися i свистiли в порожнечi, як кулi.
  
  У схилi вулкана з'явилася величезна дiрка, наче молотком пробили тонкий гiпсокартон. Крiзь щiлину пробивалося тьмяне денне свiтло. Ще один удар i дiрка розширилася ще бiльше. Гора щебеню каскадом обрушилася в бездонну яму в страшнiй глибокiй тишi.
  
  Дрейк упав на пiдлогу, обхопивши голову руками. Частина цього каменю, що вибухнув, повинна була пошкодити iншi безцiннi гробницi. Що, чорт забирай, вiдбувалося?
  
  
  ТРИДЦЯТЬ ДЕВЯТЬ
  
  
  
  ГРОБНИЦЯ БОГОВ
  
  
  У нещодавно виконанiй дiрi з'явився вертолiт, що завис на секунду, перш нiж пролетiти крiзь неї!
  
  З основи машини звисали чотири товстi троси i кiлька мотузяних канатiв.
  
  У це неможливо було повiрити. Абель Фрей щойно наказав розколоти схил гори. Гiрський схил, який був частиною вулкана, що дiяв i який мiг якимось чином викликати масове вимирання, вiдоме як супервулкан.
  
  Для поповнення колекцiї.
  
  Цей чоловiк був неосудним настiльки, наскiльки Дрейк та решта людської раси приписували йому. Вiн навiть зараз манiакально смiявся, i коли Дрейк пiдвiв очi, вiн побачив, що Фрей не зрушив нi на дюйм, а твердо стояв прямо, поки гора, що вибухала, шипiла навколо нього.
  
  Алiсiя залишила Уеллса i, спотикаючись, пiдiйшла до Фрея, навiть її божевiльне самовладання трохи похитнулося. За ними професор Парневик, Бен та Кеннедi були захищенi стiнами нiшi Одiна. Хайден був розпростертий, нерухомий. Невже вона пройшла весь цей шлях, щоб померти у вогненному божевiллi? Уеллс опустився навколiшки збоку, схопившись за живiт.
  
  Гелiкоптер пiдплив ближче, його мотор завив. Фрей пiдняв пiстолет-кулемет i жестом наказав усiм вiдiйти вiд масивного саркофагу Одiна. Коротка черга пiдкрiпила його прохання, кулi з дзвоном розлетiлися по безцiнних золотих релiквiй вiкiнгiв у виглядi щитiв, мечiв, нагрудникiв i рогатих шоломiв. Золотi монети, зсунутi ланцюжком подiй, почали сипатися з полиць, як конфеттi на Таймс-сквер.
  
  Фрей змахнув гелiкоптером.
  
  Дрейк став навколiшки. "Ти рухаєш цю труну, ти ризикуєш усiм свiтом!" - закричав вiн, його голос ледве чути за важким стукотом лопатей гвинта.
  
  "Не будь слабаком!" Фрей прокричав у вiдповiдь, його обличчя спотворилося, як у злобного клоуна, що пiдсiв на героїн. "Визнай це, Дрейку. Я перемiг тебе!"
  
  "Справа не в перемозi!" Дрейк крикнув у вiдповiдь, але тепер гелiкоптер був просто над головою, i вiн навiть не чув свого голосу. Вiн спостерiгав, як Фрей направив його, поливаючи кулями по забаганку, коли вiн розмахував руками. Дрейк молився, щоби його друзi не пiдхопили випадковий снаряд.
  
  Нiмець втратив це. Знаходячись так близько до своєї довiчної одержимостi, вiн просто зламався.
  
  Тепер Даль був поруч iз ним. Вони спостерiгали, як Фрей i Алiсiя опускають важкi ланцюги дедалi нижче, поки, нарештi, не обмотали їх зашморгом навколо обох кiнцiв саркофагу. Фрей подбав про те, щоб вони були в безпецi.
  
  Вертолiт прийняв на себе вагу. Нiчого не трапилося.
  
  Фрей пронизливо закричав у свою трубку. Вертолiт зробив ще одну спробу, цього разу його двигуни ревли, як у розлюченого динозавра. Ланцюги прийняли вагу, i пролунав виразний трiск, звук каменя, що розбивається.
  
  Труна Одiна зрушила.
  
  "Це наш останнiй шанс!" - прокричав Даль у вухо Дрейку. "Ми йдемо на подрiбнювач! З пiстолета Майло!"
  
  Дрейк запустив сценарiй. Вони могли б знищити гелiкоптер та врятувати Гробницю. Але Бен i Кеннедi, разом з Хайденом i Парневиком, напевно помруть.
  
  "Часу немає!" Даль кричав. "Або це, або Апокалiпсис!"
  
  Швед стрибнув за зброєю Майло. Дрейк замружився, коли агонiя пронизала його серце. Його погляд упав на Бена i Кеннедi, i агонiя ухвалення рiшення скрутила його зсередини, як петля. Програєш однiєю рукою, програєш i iншою. I тодi вiн вирiшив, що просто не може дозволити Далi зробити це. Чи мiг вiн пожертвувати двома друзями, щоб урятувати свiт?
  
  Нi.
  
  Вiн стрибнув уперед, як жаба, саме тодi, коли Даль почав ритися в одязi Майло. Швед вiд несподiванки вiдсахнувся, коли Майло випростав своє тiло, американець згорбився в агонiї, але був рухливий i кульгав до краю платформи. До однiєї з лiнiй спуску.
  
  Дрейк зупинився в шоцi. Двигуни вертольота здiйнялися ще раз, i безбожний трiск наповнив печеру. Наступного моменту величезний саркофаг Одiна зрушив i вiдiрвався вiд своїх крiплень, загрозливо гойдаючись у бiк Дрейка i краю платформи, тонни смертi, що розгойдувалась.
  
  "Нiє!" Крик Даля повторив крик Парневика.
  
  Пролунав крик, божевiльний крик, нiби вентиляцiйний отвiр перегрiвся, звук, нiби всi демони в Аду згоряли живцем. З нещодавно розкритого отвору пiд гробницею Одiна вирвався струмiнь сiрчистого повiтря.
  
  Фрей i Алiсiя кинулися геть, ледве не згорiвши живцем, коли вони дерлися на труну, що розгойдувалася. Фрей крикнув: "Не переслiдуй нас, Дрейку! У мене є страховка! потiм, здавалося, менi спала на думку iдея, гарантiя безпеки. Вiн крикнув супутникам Дрейка: "Зараз! Слiдуйте за труною чи ви помрете!" Фрей пiдбадьорював їх, розмахуючи своїм пiстолетом-кулеметом, i вони не мали вибору, крiм як обiйти стовп пари.
  
  Даль перевiв зацькований погляд на Дрейка. "Ми повиннi зупинити це", - сказав вiн благаюче. "Для... для моїх дiтей".
  
  Дрейку не було чого вiдповiсти, окрiм як кивнути. Звичайно. Вiн пiшов за командиром SGG, обережно обминаючи Саркофаг, що розгойдувався, який пролетiв над ними, їх посмiхаються вороги благополучно опинилися нагорi, а його товаришi слiдували його траєкторiї з iншого боку.
  
  Вкритi зброєю та примхою манiяка.
  
  Дрейк дiстався пролому в кам'янiй пiдлозi. Пара була обпiкаючою вежею, що звивається. Недоторканнi. Дрейк наблизився настiльки, наскiльки змiг, перш нiж розвернутися, щоб спостерiгати просування своїх ворогiв.
  
  Хайден залишився лежати на землi, прикидаючись непритомним. Тепер вона сiла i зняла ременi, якими щит Одiна був прикрiплений до її спини. "Що я можу зробити?"
  
  Дрейк кинув на неї швидкоплинний погляд. "ЦРУ має якiсь плани на випадок непередбачених обставин щодо закриття Супервулкану?"
  
  Симпатична секретарка на мить знiяковiла, перш нiж похитати головою. "Тiльки очевидне. Засунь нiмця у вентиляцiйну трубу". Вона вiдкинула Щит iз криком полегшення. Всi троє дивилися, як вiн котиться по обiдi, наче дзвiнка монета.
  
  Невже вони зазнали невдачi?
  
  Тиск, що виходить iз труби, збiльшувався в мiру того, як вулкан набирав силу. "Щойно почнеться ланцюгова реакцiя", - сказав Даль. "Ми не зможемо це закрити. Ми маємо зробити це зараз!"
  
  Погляд Дрейка на мить привернув Щит, коли вiн iз шумом перекинувся навколо свого краю. Його обiд. Слова вирвалися в нього, нiби вони були написанi вогнем.
  
  
  Рай i Пекло - це лише тимчасове незнання,
  
  Це Безсмертна Душа, яка схиляється до Правильного чи Неправильного.
  
  
  "План Б", - сказав вiн. "Пам'ятаєш прокляття Одiна? Чи не здалося доречним, чи не так? Нема де це розмiстити, вiрно? Що ж, можливо, рiч у цьому."
  
  "Прокляття Одiна - це спосiб врятувати свiт?" Даль засумнiвався.
  
  "Або, чорт забирай," сказав Дрейк. "Залежить вiд того, хто ухвалює рiшення. Це є вiдповiдь. У людини, яка ставить Щит, має бути чиста душа. Це пастка iз пасток. Ми вже нiчого не знаємо, бо ми забрали гробницю. Якщо ми зазнаємо невдачi, свiт загине".
  
  "Як пройшло прокляття?" Хайден, що виглядала нiтрохи не гiрше, нiж пiсля важкого перебування у ворожих руках, дивилася на вентиляцiйний отвiр, нiби могла з'їсти її живцем.
  
  Дрейк сказав прокляття, пiднiмаючи Щит i тримаючи його перед собою. Даль стояв i спостерiгав за ним, поки вiн йшов до шиплячого вентиляцiйного отвору. "У той момент, коли ти торкнешся цiєї пари цим Щитом, вiн буде вирваний прямо у тебе з рук".
  
  Потiм, зi звуком, схожим на рев стада тварин, що потрапили в пастку в лiсi, знизу вирвалася ще одна пара, пронизливий вереск вiд його виверження був майже оглушливим. Сiрчаний сморiд тепер почав згущувати повiтря, перетворюючи його на токсичнi мiазми. Слабкий гуркiт гори, який так довго був їх постiйним супутником, тепер став бiльше схожим на грiм. Дрейку здавалося, що самi стiни тремтять.
  
  "Свiжа новина, Дал. План Б у дiї. Для довiдки на майбутнє це означає, що я, чорт забирай, не знаю, що ще можна зробити ".
  
  "У тебе немає майбутнього", - Даль пiдвiвся з iншого боку Щита. "Або мене".
  
  Разом вони поплелися до вентиляцiйного отвору. Сланець почав сповзати по скелi поряд iз ними. Крик i рев, подiбних до яких Дрейк нiколи не чув, долинули з нескiнченних глибин безоднi.
  
  "Супервулкан наближається!" Хейден закричав. "Вимкни це!"
  
  
  * * *
  
  
  Невидима Дрейку, Далю або навiть Абелю Фрею, знаменита iсландська гора пiд назвою Ейяф'ятлайокуль, яка досi задовольняється тим, що випускає нiжнi сiрi струменi та тероризує повiтряний рух, раптово вибухнула бiля свого краю. Незабаром це побачили б у Sky News i на BBC, а пiзнiше на You Tube приголомшенi мiльйони - вогнянi мови тисячi драконiв, що розпалюють вогняний шторм у небi. У той же час вибухнули два iншi iсландськi вулкани, їхнi вершини вiдлетiли, як пробки вiд шампанського пiд тиском. Повiдомлялося, дещо недорого, що Армагеддон настав.
  
  Лише небагато обраних знали, наскiльки близько це було насправдi.
  
  
  * * *
  
  
  Невидимi герої, якi нiколи не стали вiдомими, билися в темних глибинах гори. Дрейк i Дал атакували випускний отвiр для пари за допомогою Щита, використовуючи круглий предмет, щоб вiдхилити пару в прилеглу порожнечу, коли вони розташували його прямо над отвором, що залишився пiсля зносу гробницi Одiна.
  
  "Поспiшай!" Даль щосили намагався втримати Щит на мiсцi. Дрейк вiдчув, як його руки тремтять вiд зусилля, з яким вiн долав початкову силу гори. "Я просто хочу знати, з чого, чорт забирай, зроблена ця штука!"
  
  "Яка рiзниця!" Хайден намагалася втримати їх, фiксуючи їхнi ноги i штовхаючи щосили. "Просто засунь ублюдка всередину!"
  
  Даль зробив випад, застрибуючи на дiрку. Якби Щит промахнувся або хоча б трохи зрушив, вiн би миттєво випарувався, але їхня мета була вiрною, i основна частина акуратно увiйшла до штучної щiлини пiд Гробницею Одiна.
  
  Ретельно продумана пастка, придумана сотнi та тисячi столiть тому. Клянусь богами.
  
  Пастка iз пасток!
  
  "Найбiльша стародавня пастка, яку колись знав сучасний свiт". Даль упав навколiшки. "Той, хто мiг би покласти цьому кiнець".
  
  Дрейк спостерiгав, як Щит, здавалося, стоншувався, поглинаючи величезний тиск, що пiднiмається знизу. Воно сплющилось i сформувалося по краях щiлини, набувши обсидiанового вiдтiнку. Назавжди. Нiколи не буде видалено.
  
  "Слава Богу".
  
  Роботу виконано, вiн трохи помовчав, перш нiж повернути свою увагу назад до Фрея. Жах наповнив його серце сильнiше, нiж вiн мiг уявити, навiть зараз.
  
  Гелiкоптер пiднiмався, напружуючись, щоб витримати вагу труни Одiна, який м'яко розгойдувався пiд ним. Обидва, Фрей та Алiсiя, сидiли на кришцi труни, мiцно обхопивши руками ременi, якими вiн був прикрiплений до гелiкоптера.
  
  Але Бен, Кеннедi та професор Парневик висiли на трьох iнших мотузках, що звисали пiд гелiкоптером, без сумнiву, їх утримували там пiд дулом пiстолета, поки Дрейк боровся за порятунок планети.
  
  Вони висiли над порожнечею, розгойдуючись, коли вертолiт набирав висоту, їх викрали прямо з-пiд носа Дрейка.
  
  "Неїє!"
  
  I, що неймовiрно, вiн побiг - самотня людина, що мчить з енергiєю, народженою люттю, втратою i любов'ю - людина, яка кинулася через бездонну прiрву в чорний космос, вимагаючи того, що в неї забирали, i вiдчайдушно хапаючись за один з тросiв, що розгойдувалися, коли падав.
  
  
  СОРОК
  
  
  
  ГРОБНИЦЯ БОГОВ
  
  
  Свiт Дрейка зупинився з його стрибком у темряву - нескiнченна порожнеча нагорi, бездонна яма внизу - три дюйми мотузки, що розгойдується, його єдиний порятунок. Його розум був безтурботний; вiн робив це для своїх друзiв. З жодної iншої причини, окрiм як врятувати їх.
  
  Самовiдданий.
  
  Його пальцi зачепили мотузку i не змогли зiмкнутися!
  
  Його тiло, що нарештi зазнало впливу гравiтацiї, почало стрiмко падати. В останню секунду його розмахуюча лiва рука зiмкнулась на мотузцi, яка була довша за iнших i стискалася з рефлекторною злiстю.
  
  Його падiння зупинилося, вiн обхопив його обома руками i заплющив очi, щоб заспокоїти своє серце, що швидко б'ється. Звiдкись зверху долинули хрипкi оплески. Алiсiя виливає свiй сарказм.
  
  "Це те, що Уеллс мав на увазi, кажучи "покажи свiй характер"? Завжди запитував, що означала ця божевiльна скам'янiлiсть!"
  
  Дрейк глянув угору, гостро усвiдомлюючи, що внизу манить безодня, вiдчуваючи запаморочення, як нiколи ранiше. Але його м'язи спалахнули вiд набутої сили i адреналiну, i бiльшiсть старого вогню повернулася в нього зараз, помираючи вiд бажання вирватися назовнi.
  
  Вiн пiдiймався по мотузцi, рука над рукою, стискаючи її колiнами, швидко рухаючись. Фрей розмахував своїм пiстолетом-кулеметом i смiявся, старанно прицiлюючись, але потiм Хейден крикнув iз могили Одiна. Дрейк бачив, як вона стояла там, цiлячись з пiстолета Уеллса у Фрея - старий командир упав поряд з нею, але, дякувати Боговi, все ще дихав.
  
  Хайден наполовину спрямував пiстолет на Фрея. "Дозволь йому пiднятися!"
  
  Вертолiт все ще висiв у повiтрi, його пiлот не був упевнений у своїх наказах. Фрей вагався, гарчав - дитина, що розлучилася зi своєю улюбленою iграшкою. "Гаразд. Хундiн! Сука! Я повинен був висадити тебе з цього чортового лiтака!
  
  Дрейк посмiхнувся, коли почув вiдповiдь Хейдена. "Так, я часто це розумiю".
  
  Кеннедi, Бен i Парневик дивилися широко розплющеними очима на те, що сталося, ледве наважуючись дихати.
  
  "Iди i вiзьми його!" - потiм Фрей закричав на Алiсiю. "З рук в руки. Забирайте його i пiшли. Ця сука не стрiлятиме в тебе. Вона проблема уряду. "
  
  Дрейк проковтнув, коли Алiсiя зiстрибнула з саркофагу i схопила паралельну мотузку Дрейка, але навiть знайшов час поглянути на Бена, оцiнюючи, як хлопчик вiдреагував на одкровення про статус Хейдена.
  
  Бен, якщо вже на те пiшло, дивився на неї з бiльшою нiжнiстю.
  
  Алiсiя скотилася по мотузцi, як мавпа, i невдовзi порiвнялася з Дрейком. Вона дивилася на нього, досконале обличчя, сповнене злостi.
  
  "Я можу махати в обидвi сторони". Вона пiдстрибнула в повiтря ногами вперед, описавши витончену дугу в темрявi, на мить повнiстю зависнувши в повiтрi. Потiм її ноги мiцно з'єдналися з грудиною Дрейка, i вона рiзко рвонула своє тiло вперед, ненадовго вхопившись за власну мотузку, перш нiж перекинути її на наступну.
  
  "Гребаний бабуїн," пробурмотiв Дрейк, його груди горiли вогнем, хватка ослабла.
  
  Алiсiя використала свiй iмпульс, щоб розхитатися навколо мотузки, розставивши ноги на рiвнi грудей, i врiзалася йому в живiт. Дрейку вдалося хитнутися праворуч, щоб пом'якшити удар, але вiн все одно вiдчув забiй ребер.
  
  Вiн загарчав на неї, роздiлив бiль i пiднявся вище. Блиск з'явився в її очах, разом iз новою повагою.
  
  "Нарештi", - видихнула вона. "Ти повернувся. Тепер ми подивимося, хто найкращий".
  
  Вона зашаркала вгору канатом, впевненiсть випромiнювалася кожним її рухом. Одним стрибком вона обiйшла власну мотузку Дрейка i знову використала свiй iмпульс, щоб завдати удару у вiдповiдь, цiлячись ногами цього разу в його голову.
  
  Але Дрейк повернувся, i вiн був готовий. З найвищою майстернiстю вiн вiдпустив свою мотузку, придушив сильне запаморочення i впiймав її на глибинi двох футiв. Алiсiя нешкiдливо пропливла над ним, приголомшена його рухом, усе ще розмахуючи руками.
  
  Дрейк пiдстрибував мотузкою на фут за раз. На той час, коли його противник усвiдомив, що вiн зробив, вiн був над нею. Вiн сильно настав їй на голову.
  
  Побачив, як її пальцi вiдпустили мотузку. Вона впала, але лише на кiлька дюймiв. Твердий горiшок усерединi неї спрацював i вона вiдновила свою хватку.
  
  Фрей заревiв зверху. "Нiчого доброго! Помри, ти, англiйський невiруючий!"
  
  Потiм, менш нiж за мить, нiмець вихопив нiж i перерiзав мотузку Дрейка!
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк бачив усе це як у сповiльненiй зйомцi. Блиск леза, злий блиск рiжучої поверхнi. Раптове розплутування його лiнiї життя - те, як вона почала випинатися i звиватися над ним.
  
  Миттєва невагомiсть його тiла. Застигла мить жаху i зневiри. Знання того, що все, що вiн колись вiдчував, i все, що вiн мiг би зробити в майбутньому, було знищено.
  
  I потiм падiння ... бачачи свого заклятого ворога, Алiсiю, що дереться по кулаку, щоб повернутися на вершину саркофага ... бачачи, як рот Бена кривиться в крику ... Обличчя Кеннедi перетворюється на маску смертi ... i через його периферiйний зiр ... Даль. . що за. ?
  
  Торстен Даль, божевiльний швед, бiжить, нi, бiжить через платформу, пристебнутий ременями безпеки до свого тiла, що буквально кидається в чорну яму, як це зробив сам Дрейк кiлькома хвилинами ранiше.
  
  Страхувальний ремiнь, що розплутується за його спиною, закрiплений навколо колони в нiшi Одiна, що мiцно утримується Хайденом i Уеллсом, якi приготувалися до максимальних зусиль.
  
  Шалений стрибок Даля ... пiдводить його досить близько, щоб схопити Дрейка за руки i мiцно тримати.
  
  Порив надiї Дрейка згас, коли вiн i Дал впали разом, страхувальний трос натягнувся... потiм раптовий, болiсний ривок, коли Хейден i Уеллс прийняли напругу.
  
  Потiм надiя. Повiльнi, болючi спроби порятунку. Дрейк дивився у вiчi Далю, не кажучи нi слова, не випромiнюючи нi грама емоцiй, поки їхнiй дюйм за дюймом тягли в безпечне мiсце.
  
  Пiлот вертольота, мабуть, отримав наказ, тому що вiн почав пiднiматися, поки не був готовий випустити третю ракету, цього разу з гори, призначену для того, щоб розширити щiлину настiльки, щоб пролiз саркофаг без ризику його пошкодження.
  
  Протягом трьох хвилин труна Одiна зникла. Глухий стукiт лопатей вертольота - далекий спогад. Такими, як зараз, були Бен, Кеннедi та Парневик.
  
  Нарештi Даля i Дрейка перетягли через скелястi краї прiрви. Дрейк хотiв кинутись у погоню, але його тiло не реагувало. Це було все, що вiн мiг зробити, щоб лежати там, дозволяючи травмi вбратися в нього, перенаправляючи бiль у iзольовану частину його мозку.
  
  I доки вiн лежав там, шум вертольота повернувся. Лише цього разу це був подрiбнювач Даля. I це було одночасно їхнiм засобом порятунку та переслiдування.
  
  Дрейк мiг тiльки дивитись у змученi очi Торстена Даля. "Ти Бог, приятель", i значення мiсця, в якому вони знаходилися, не вислизнуло вiд нього. "Iстинний Бог".
  
  
  СОРОК ОДИН
  
  
  
  НIМЕЧЧИНА
  
  
  Щоразу, коли Кеннедi Мур хоча б повертала свою дупу на жорсткому сидiннi, гострi очi Алiсiї Майлз помiчали це. Англiйська сучка була воїном-убером, надiленим шостим почуттям копа - постiйним очiкуванням.
  
  За час тригодинного перельоту з Iсландiї до Нiмеччини вони зупинилися лише один раз. Спочатку, лише через десять хвилин пiсля того, як вони покинули вулкан, вони пiдняли труну на лебiдцi i закрiпили її i доставили на борт.
  
  Абель Фрей негайно вирушив у заднiй вiдсiк. З того часу вона його не бачила. Ймовiрно, змащують колеса крадiжки та промисловостi. Алiсiя практично жбурнула Кеннедi, Бена i Парневика на їхнi мiсця, потiм сiла поряд зi своїм хлопцем, пораненим Майлом. Присмаковий американець, здавалося, стискав кожну частину свого тiла, але в основному за яйця, факт, який Алiсiя, здавалося, знаходила поперемiнно кумедним i тривожним.
  
  Троє iнших охоронцiв перебували у гелiкоптерi, переводячи настороженi погляди з бранцiв на дивне спiлкування, яке iснувало мiж Алiсiєю та Мiло - по черзi сумне, потiм багатозначне, а потiм переповнене люттю.
  
  Кеннедi гадки не мав, де вони були, коли вертолiт почав знижуватися. Всю останню годину її думки блукали - вiд Дрейка та їхнiх пригод у Парижi, Швецiї та на вулканi, до її колишнього життя в полiцiї Нью-Йорка, а звiдти неминуче до Томаса Калеба.
  
  Калеб - серiйний вбивця, якого вона звiльнила, щоб вбивати знову. Спогади про його жертви напали на неї. Мiсце злочину, яким вона пройшла кiлька днiв тому - його мiсце злочину - залишалося свiжим у її пам'ятi, як нещодавно пролита кров. Вона зрозумiла, що з того часу не бачила жодного новинного репортажу.
  
  Можливо, вони зловили його.
  
  У твоїх снах.
  
  Нi. У моїх снах вони нiколи не ловлять його, нiколи не наближаються до нього. Вiн убиває i знущається з мене, i моя вина переслiдує мене, як чортiв демон, поки я не вiдмовлюся вiд усього цього.
  
  Гелiкоптер швидко знизився, висмикнувши її з видiння, з яким вона не могла зiткнутися. Особистий вiдсiк у заднiй частинi вертольота вiдкрився, i звiдти вийшов Абель Фрей, вiддаючи накази.
  
  "Алiсiя, Майло, ви будете зi мною. Наведiть бранцiв. Вартовi, ви супроводите труну до моєї оглядової кiмнати. Тамтешнiй хранитель має iнструкцiї зв'язатися зi мною, як тiльки все буде готове до перегляду. I я хочу, щоб все було швидко, сторожi, тож не ганяйтесь. Один, можливо, чекав Фрея тисячi рокiв, але Фрей не чекає Одiна.
  
  "Весь свiт знає, що ти накоїв, Фрей, ти божевiльний", - сказав Кеннедi. "Модельєр, чорт забирай. Як довго, по-твоєму, ти триматимешся подалi вiд в'язницi?"
  
  "Американське почуття власної ваги", - огризнувся Фрей. "I iдiотизм змушує тебе вiрити, що ти можеш говорити вголос, хм? Вищий розум завжди трiумфує. Ти справдi думаєш, що твої друзi вибралися? Ми розставили там пастки, безглузда сука. Вони не пройдуть повз Посейдон."
  
  Кеннедi вiдкрила рота, щоб заперечити, але помiтила, як Бен коротко похитав головою, i рiзко затулила рота. Залиш це. Спершу виживи, потiм бiйся. Вона подумки процитувала Ванну Бонту - Я б волiла мати комплекс неповноцiнностi i бути приємно враженою, нiж мати комплекс переваги i бути грубо збудженою.
  
  Фрей нiяк не мiг знати, що їхнiй гелiкоптер залишався захованим на бiльшiй висотi. I гордiсть переконала його, що його iнтелект перевершує їх.
  
  Нехай так думає. Сюрприз був би ще солодшим.
  
  
  * * *
  
  
  Гелiкоптер приземлився з поштовхом. Фрей виступив уперед i зiстрибнув першим, вигукуючи накази людям землi. Алiсiя пiднялася на ноги i зробила рух вказiвним пальцем. "Спочатку ви троє. Голови опущенi. Продовжуй рухатися, доки я не скажу iнакше".
  
  Кеннедi зiстрибнув з вертольота позаду Бена, вiдчуваючи бiль вiд виснаження у кожному м'язi. Коли вона озирнулася, дивовижне видовище змусило її на хвилину забути про втому, фактично в неї перехопило подих.
  
  Один погляд i вона зрозумiла, що це замок Фрея в Нiмеччинi; дизайнерське лiгво беззаконня, де розваги нiколи не припинялися. Їхнiй посадковий майданчик був звернений до головного входу - подвiйних дубових дверей, iнкрустованих золотими гвоздиками, обрамлених колонами з iталiйського мармуру, якi вели у великий вестибюль. На очах у Кеннедi пiд'їхали двi дорогi машини, Ламборджiнi та Мазератi, з яких викотилися четверо захоплених хлопцiв двадцяти з чимось рокiв i, хитаючись, пiднялися сходами в Замок. Тяжкi ритми танцювальної музики долинали з-за дверей.
  
  Над дверима височiв облицьований каменем фасад, увiнчаний поруч трикутних веж i двома вищими вежами з обох кiнцiв, надаючи величезнiй спорудi вигляд у стилi неоготичного вiдродження. Вражаючий, подумав Кеннедi, i трохи приголомшливий. Вона уявляла, що бути запрошеною на вечiрку в це мiсце було б мрiєю майбутньої моделi.
  
  I так Абель Фрей нажився на їхнiх снах.
  
  Її пiдштовхнули до дверей, Алiсiя уважно спостерiгала за ними, поки вони обходили гуркiтливi суперкари i пiднiмалися мармуровими сходами. Через дверi та в гулкий вестибюль. Лiворуч вiдкритi, обтягнутi шкiрою ворота вели до нiчного клубу, наповненого оптимiстичною музикою, рiзнокольоровими вогнями та кабiнками, що розгойдувалися над натовпом, де кожен мiг довести, наскiльки добре вiн умiє танцювати. Кеннедi негайно зупинився i закричав.
  
  "Допоможiть!" Вона плакала, дивлячись прямо на вiдвiдувачiв. "Допоможiть нам!"
  
  Декiлька людей скористалися моментом, щоб опустити свої наполовину повнi склянки i витрiщитися на мене. За секунду вони почали смiятися. Класична шведська блондинка пiдняла свою пляшку на знак загального вiтання, темношкiрий iталiйський чоловiк почав дивитись на неї. Iншi повернулися до свого дискотечного пекла.
  
  Кеннедi застогнала, коли Алiсiя схопила її за волосся i потягла по мармуровiй пiдлозi. Бен закричав на знак протесту, але ляпас ледь не звалив його з нiг. Серед гостей вечiрки пролунало ще бiльше смiху, що супроводжувався кiлькома непристойними коментарями. Алiсiя вiдкинула Кеннедi на великi сходи, так що та сильно вдарилася ребрами.
  
  "Дурна самка", - прошипiла вона. "Хiба ти не бачиш, що вони закоханi у свого господаря? Вони нiколи не подумають про нього погано. Тепер... йди.
  
  Вона вказала нагору маленьким пiстолетом, який з'явився в її руцi. Кеннедi хотiла чинити опiр, але, судячи з того, що тiльки-но сталося, вона вирiшила просто змиритися з цим. Їх повели вгору сходами та лiворуч, в iнше крило Замку. Як тiльки вони покинули сходи i вступили в довгий, без меблiв коридор - мiст мiж крилами - танцювальна музика змовкла, i вони, можливо, були єдиними людьми, якi на той час живуть.
  
  Пройшовши коридором, вони опинилися в примiщеннi, яке колись могло бути просторим бальним залом. Але тепер територiю було роздiлено на пiвдюжини окремих кiмнат - кiмнат iз ґратами зовнi замiсть стiн.
  
  Клiтини.
  
  Кеннедi разом iз Беном та Парневиком заштовхали до найближчої камери. Гучний брязкiт означав закриття дверей. Алiсiя помахала рукою. "За тобою спостерiгають. Насолоджуйся".
  
  У оглушливiй тишi Кеннедi провела пальцями по своєму довгому чорному волоссю, як могла розгладила брючний костюм i глибоко зiтхнула.
  
  "Ну ..." - почала вона говорити.
  
  "Гей, сучки!" Абель Фрей з'явився перед їхньою камерою, посмiхаючись, як Бог пекельного полум'я. "Ласкаво просимо до мого замку для вечiрок. Я чомусь сумнiваюся, що вам це сподобається так само сильно, як моїм, мм, багатшим гостям".
  
  Вiн вiдмахнувся вiд пропозицiї, перш нiж вони вiдповiли. "Неважливо. Тобi не обов'язково казати. Твої слова мене мало цiкавлять. Отже, " вiн зробив вигляд, що розмiрковує, " хто у нас є... ну, так, звичайно, це Бен Блейк. Я впевнений, що це принесе вам величезне задоволення".
  
  Бен пiдбiг до ґрат i смикнув за неї так сильно, як мiг. "Де моя сестра, ти, ублюдок?"
  
  "Хм? Ти маєш на увазi зухвалу блондинку з... " вiн дико викинув ногу. "Запровадити стиль драконячого бою? Хочеш подробиць? Ну, гаразд, якщо це ти, Бене. Першої ночi я вiдправив туди свою найкращу людину, щоб забрати її туфлi, ну, знаєте, щоб трохи пом'якшити її. Вона помiтила його, пошкодила кiлька ребер, але вiн отримав те, що я хотiв.
  
  Фрей скористався моментом, щоб вивудити пульт дистанцiйного керування з кишенi дивного шовкового халата, який вiн носив. Вiн переключив його на портативний телевiзор, який Кеннедi навiть не помiтив. В ефiрi з'явилася фотографiя - SKY News - балачки про державний борг Великобританiї, що зростає.
  
  "Друга нiч?" Фрей зробив паузу. "Її брат справдi хоче знати?"
  
  Бен закричав, гортанний звук глибоко вирвався з його живота. "З нею все гаразд? З нею все гаразд?"
  
  Фрей знову клацнув пультом дистанцiйного керування. Екран переключився на iнше, бiльш зернисте зображення. Кеннедi зрозумiла, що дивиться на крихiтну кiмнату з дiвчиною, прив'язаною до лiжка.
  
  "Що ти думаєш?" Фрей пiдбурював. "Принаймнi вона жива. На даний момент."
  
  "Карiн!" Бен побiг до телевiзора, але потiм зупинився, раптово охоплений. Ридання трясли все його тiло.
  
  Фрей засмiявся. "Чого ще ти хочеш?" Вiн знову зобразив задум, а потiм знову переключив канал, цього разу на Сi-ен-Ен. Вiдразу ж у новинах з'явилося повiдомлення про серiйного вбивцю з Нью-Йорка - Томаса Калеба.
  
  "Записав це для вас ранiше", - сказав безумець Кеннедi з радiстю. "Подумав, ти захочеш подивитися".
  
  Вона мимоволi дослухалася. Почув жахливi новини про те, що Калеб продовжував тинятися вулицями Нью-Йорка, звiльнений, привид.
  
  "Я вiрю, що ти звiльнив його", - багатозначно сказав Фрей у спину Кеннедi. "Вiдмiнна робота. Хижак повернувся туди, де йому й мiсце, бiльше не тварина у клiтцi мiського зоопарку ".
  
  У звiтi прокручувалися архiвнi кадри справи - стандартнi матерiали - її обличчя, обличчя брудного копа, особи жертв. Завжди особи жертв.
  
  Тi ж, що переслiдували її у кошмарах щодня.
  
  "Тримаю парi, ти знаєш усi їхнi iмена, чи не так?" Фрей насмiхався. "Адреси їхнiх сiмей. Шлях... вони померли.
  
  "Заткнися!" Кеннедi обхопила голову руками. Припини це! Будь ласка!
  
  "I ти", - почула вона шепiт Фрея. "Професор Парневик", - вiн виплюнув слова, нiби вони були протухлим м'ясом, яке потрапило йому в рот. "Тобi слiд залишитися працювати на мене".
  
  Пролунав пострiл. Кеннедi скрикнув вiд шоку. Наступної секунди вона почула, як звалилося тiло, i, обернувшись, побачила, що старий упав на землю, в його грудях зяяла дiрка, кров витiкала i розбризкувалася по стiнах камери.
  
  У неї вiдвисла щелепа, зневiра вiдключила її мозок. Вона могла тiльки дивитись, як Фрей повернувся до неї ще раз.
  
  "I ти, Кеннедi Мур. Твiй час наближається. Незабаром ми дослiджуємо глибини, на якi ви здатнi опуститись".
  
  Розвернувшись на пiдборах i посмiхнувшись, вiн пiшов.
  
  
  СОРОК ДВА
  
  
  
  LA VEREIN, GERMANY
  
  
  Абель Фрей усмiхнувся про себе, прямуючи до свого вiддiлу безпеки. Декiлька винахiдливих моментiв, i вiн втоптав цих iдiотiв у землю. Зламанi вони обоє. I, нарештi, убив цього старого iдiота Парневiка Стоуна на смерть.
  
  Чудово. Тепер до ще приємнiших занять.
  
  Вiн вiдчинив дверi в свої особистi покої i виявив Майло i Алiсiю, що розтяглися на диванi, точно так, як вiн їх залишив. Великий американець все ще страждав вiд травми, морщачись при кожному русi, завдяки тому шведу, Торстену Далю.
  
  "Є якiсь новини iз сусiднього будинку?" - негайно спитав Фрей. "Хадсон дзвонив?"
  
  По сусiдству знаходився центр управлiння вiдеоспостереженням, який зараз перебуває пiд наглядом одного з найбiльш радикальних прихильникiв Фрея - Тiма Хадсона. Вiдомий у замку як "людина з пам'яттю" за свої великi комп'ютернi знання, Хадсон був одним iз перших учнiв Фрея, людиною, готовою пiти на будь-якi крайнощi заради свого фанатичного боса. В основному вони стежили за ходом встановлення гробницi Одiна, а Хадсон був бiля керма - лаявся, потiв i нервово ковтав йєгерса, наче це було молоко. Фрею не терпiлося побачити Гробницю, встановлену на її законному мiсцi, i вiн повнiстю пiдготувався до свого першого помiтного вiзиту. Також було оглянуто його бранцiв, примiщення Карiн та камери його нових в'язнiв.
  
  I вечiрка, звiсно. Хадсон органiзував систему, яка пiддавала кожен дюйм клубу деякому контролю, чи то iнфрачервона чи стандартна подача, i кожна дiя елiтних гостей Фрея записувалася i перевiрялася щодо його ваги в важелях впливу.
  
  Вiн дiйшов розумiння, що сила - це, зрештою, не знання. Сила була твердим доказом. Стримана фотографiя. Вiдео високої чiткостi. Захоплення могло бути незаконним, але це не заважало, якщо жертва була досить налякана.
  
  Абель Фрей мiг органiзувати "нiчне побачення" зi старлеткою або рок-навшпиньком у будь-який зручний для нього час. Вiн мiг придбати картину або скульптуру, отримати мiсця в першому ряду на найпопулярнiшому шоу в самому блискучому мiстi, досягти недосяжного, коли б не захотiв.
  
  "Поки нiчого. Хадсон, мабуть, знову вирубався на диванi", - сказала Алiсiя, розвалившись, пiдперши голову руками i звiсивши ноги з краю дивана. Коли Фрей глянув на неї, вона трохи розсунула колiна.
  
  Звичайно. Звичайно, Фрей зiтхнув про себе. Вiн спостерiгав, як Мiло стогне i тримається за ребра. Вiн вiдчув, як електричний розряд почастував його серцебиття, коли думка про секс змiшалася з небезпекою. Вiн пiдняв брову в напрямку Алiсiї, подавши їй унiверсальний знак "грошi".
  
  Алiсiя опустила ноги вниз. "Якщо подумати, Майло, чому б тобi не пiти та не перевiрити ще раз. I отримати повний звiт вiд цього iдiота Хадсона, хм? Бос, " вона кивнула у бiк срiбної страви з закусками. "Що-небудь незвичайне?"
  
  Фрей вивчав тарiлку, тодi як Майло, не звертаючи уваги на те, що вiдбувається, як полiтик на свою дурiсть, послав удаваний погляд у бiк своєї дiвчини, потiм застогнав i, накульгуючи, вийшов з кiмнати.
  
  Фрей сказав: "Бiскоттi виглядають апетитно".
  
  Як тiльки дверi зi клацанням встали на мiсце, Алiсiя передала Фрею тарiлку з бiсквiтним печивом i залiзла до нього на стiл. Стоячи рачки, вона повернула до нього голову.
  
  "Хочеш смачної англiйської дупи з цим бiсквiтом?"
  
  Фрей натиснув на секретну кнопку пiд своїм столом. Негайно пiдроблена картина вiдсунулась убiк, вiдкриваючи низку вiдеоекранiв. Вiн сказав: "Шiсть" - i один з екранiв ожив.
  
  Вiн спробував печиво, спостерiгаючи за тим, що вiдбувається, розсiяно погладжуючи округлу сiдницю Алiсiї.
  
  "Моя бойова арена", - видихнув вiн. "Це вже пiдготовлено. Так?"
  
  Алiсiя звабливо звивалася. "Так".
  
  Фрей почав погладжувати поглиблення в неї мiж ногами. "Тодi я маю близько десяти хвилин. Тобi доведеться поки обiйтися одним швидким."
  
  "Iсторiя мого життя".
  
  Фрей звернув свою увагу на неї, завжди пам'ятаючи про Майло, що знаходиться всього за двадцять футiв вiд нього за незачиненими дверима, але навiть з цiєю, i чуттєвою присутнiстю Алiсiї Майлз, вiн все ще не мiг вiдiрвати очей вiд розкiшної камери одного зi своїх нещодавно придбаних бранцiв. .
  
  Серiйний вбивця - Томас Калеб.
  
  Остаточне протистояння було неминучим.
  
  
  
  Частина 3
  Поле битви...
  
  
  СОРОК ТРИ
  
  
  
  LA VEREIN, GERMANY
  
  
  Кеннедi пiдбiг до ґрат, коли Абель Фрей та його охоронцi з'явилися бiля їхньої камери. Вона закричала на них, щоб вони прибрали тiло професора або вiдпустили їх на волю, потiм вiдчула приплив трепету, коли вони саме це й зробили.
  
  Вона зупинилася бiля входу до камери, не впевнена, що робити. Один iз охоронцiв вказав своїм пiстолетом. Вони пройшли вглиб тюремного комплексу, повз ще кiлька камер, усi незайнятi. Але масштаб цього пробрав її до кiсток. Вона запитувала себе, на якi розпуснi беззаконня був здатний цей хлопець.
  
  Саме тодi вона зрозумiла, що вiн може бути гiршим, нiж Калеб. Гiрше, нiж усi вони. Вона сподiвалася, що Дрейк, Дал i армiя, що пiдкрiплює, наближаються, але їй довелося зiткнутися з цiєю дилемою i подолати її, вважаючи, що вони самi по собi. Як вона могла сподiватися захистити Бена так, як це зробив Дрейк? Молодий хлопець iшов поряд iз нею. Вiн майже не розмовляв з того часу, як помер Парневик. Насправдi, подумав Кеннедi, хлопчик сказав лише кiлька слiв з того часу, як їх схопили у Гробницi.
  
  Чи бачив вiн, що його шанс врятувати Карiн вислизає? Вона знала, що його мобiльний все ще в безпецi в кишенi, переключений на вiбрацiю, а також, що вiн отримав пiвдюжини дзвiнкiв вiд своїх батькiв, на якi вiн не вiдповiв.
  
  "Ми у потрiбному мiсцi", - прошепотiла Кеннедi куточком рота. "Тримай свiй розум при собi".
  
  "Заткнися, американець!" Фрей виплюнув останнє слово, наче це було прокляття. Для нього, як їй здавалося, це швидше за все було. "Тобi слiд турбуватися про свою власну долю".
  
  Кеннедi кинув швидкоплинний погляд назад. Що це має означати? Ти збираєшся змусити мене надiти одну з твоїх маленьких суконь, якi ти пошила? Вона iмiтувала вирiзування та зшивання.
  
  Нiмець пiдняв брову. "Милий. Подивимося, як довго ти залишатимешся злим".
  
  За комплексом камер вони увiйшли до iншої, набагато темнiшої частини будинку. Тепер вони йшли пiд рiзким кутом униз, кiмнати та коридори навколо неї були в аварiйному станi. Хоча, знаючи Фрея, все це було вiдволiкаючим маневром, щоб спантеличити шукачiв.
  
  Вони пройшли останнiм коридором, який привiв до арочних дерев'яних дверей з великими металевими накладками на петлях. Один iз охоронцiв набрав восьмизначний номер на бездротовiй цифровiй клавiатурi, i важкi дверi почали зi скрипом вiдчинятися.
  
  Миттєво вона побачила металевi перила заввишки по груди, якi оточували нову кiмнату. Близько тридцяти-сорок чоловiк стояли навколо нього з напоями в руках, смiючись. Плейбої та наркобарони, висококласнi повiї чоловiчої та жiночої статi, члени королiвської родини та голови Fortune 500. Вдови з величезною спадщиною, багатi на нафту шейхи та дочки мiльйонерiв.
  
  Всi стояли навколо бар'єру, потягуючи Боллiнджер та Романi Контi, вiдкушуючи вiд делiкатесiв та випромiнюючи свою культуру та клас.
  
  Коли Кеннедi увiйшла, вони всi зупинилися i на мить дивилися на неї. Її леденячою душу думкою було оцiнити її.
  
  Це вона? Полiцейський?
  
  Вiн збирається знищити її через, максимум, чотири хвилини.
  
  Я вiзьму це. Пiднiмаю тобi ще десятку, П'єре. Що ти скажеш?
  
  Сiм. Тримаю парi, вона сильнiша, нiж здається. I, ну, вона буде трохи розлютована, ти так не думаєш?
  
  Про що, чорт забирай, вони говорили?
  
  Кеннедi вiдчула грубий стусан по сiдницях i, спотикаючись, увiйшла до кiмнати. Збори засмiялися. Фрей швидко побiг за нею.
  
  "Люди!" Вiн розсмiявся. "Друзi мої! Це чудове пiдношення, ти так не думаєш? I вона збирається подарувати нам одну чудову нiч!"
  
  Кеннедi озирнулася навкруги, мимоволi налякана. Про що, чорт забирай, вони говорили? Залишайся колючим, вона згадала улюблену приказку капiтана Лiпкiнда. Продовжуйте свою гру. Вона спробувала зосередитися, але шок i сюрреалiстичне оточення погрожували звести її з розуму.
  
  "Я не виступатиму перед тобою", - пробурмотiла вона в спину Фрею. "Будь-яким способом, на який ти очiкуєш".
  
  Фрей повернувся до неї, i його усмiшка, що розумiє, була вражаючою. "Чи не так? Заради чогось цiнного? Я думаю, ти переоцiнюєш себе та собi подiбних. Але це нормально. Ти можеш думати iнакше, але я думаю, ти зробиш це, любий Кеннедi. Я справдi думаю, що ти зможеш. Прийди. Вiн жестом покликав її до себе.
  
  Кеннедi зробив крок до кiльцевих поручнiв. Приблизно за дванадцять футiв пiд нею була кругла яма, нерiвно вирита в землi, її пiдлога була усiяна камiнням, а стiни вкритi брудом i каменем.
  
  Старомодна гладiаторська арена. Бiйцiвська яма.
  
  Поруч iз нею пiдтягли металевi сходи i пiдняли по поруччям у яму. Фрей вказав, що вона має спуститися.
  
  "Нi за що", - прошепотiв Кеннедi. На неї i Бена було спрямовано три пiстолети.
  
  Фрей знизав плечима. Ти менi потрiбен, але менi серйозно не потрiбен хлопчик. Ми могли б почати з кулi в колiно, потiм у лiкоть. Попрацюй i подивися, скiльки часу тобi знадобиться, щоб виконати моє прохання." Його пекельна посмiшка переконала її, що вiн був би радий пiдтвердити свої слова.
  
  Вона стиснула зуби, витратила мить, розгладжуючи свiй брючний костюм. Багатий натовп розглядав її з цiкавiстю, як тварина в клiтцi. Келихи були спустошенi, а закуски з'їденi. Офiцiанти та офiцiантки пурхали серед них, невидимi для них, наповнюючи та освiжаючи.
  
  "Що за яма?" вона торгувалася за час, не бачачи виходу з цього i намагаючись дати Дрейку кожну дорогоцiнну додаткову секунду.
  
  "Це моя бойова арена", - люб'язно сказав Фрей. Ти живеш у славнiй пам'ятi або помреш з ганьбою. Вибiр, мiй любий Кеннедi, у твоїх руках. "
  
  Залишайся колючим.
  
  Один iз охоронцiв пiдштовхнув її дулом свого пiстолета. Якось їй вдалося зобразити позитивний погляд на Бена i потяглася до сходiв.
  
  "Почекай", - злiсно блиснули очi Фрея. "Знiми з неї взуття. Це ще трохи пiдiгрiє його спрагу кровi."
  
  Кеннедi стояла там, принижена i розлючена, i трохи приголомшена, коли один iз охоронцiв опустився перед нею на колiна i зняв з неї взуття. Вона вилiзла на сходи, вiдчуваючи себе нереальною i вiдстороненою, нiби ця дивна зустрiч вiдбувалася з iншим Кеннедi у вiддаленому куточку свiту. Їй було цiкаво, ким насправдi був цей вiн, якого всi продовжували посилатися.
  
  Це звучало не дуже добре. Це звучало так, начебто їй доведеться боротися за своє життя.
  
  Коли вона спускалася сходами, з натовпу долинув свист, i потужна хвиля спраги кровi наповнила повiтря.
  
  Вони вигукували всiлякi непристойностi. Були зробленi ставки: однi на те, що вона помре менше нiж за хвилину, iншi на те, що вона втратить свої стрiнги менш як за тридцять секунд. Один чи два навiть запропонували їй пiдтримку. Але бiльше ризикувала, що вiн осквернить її мертве тiло пiсля того, як перетворить її на порошок.
  
  Найбагатший iз багатих, наймогутнiша мерзота на Землi. Якщо це було те, що дали вам багатство та владу, тодi свiт справдi був зруйнований.
  
  Дуже швидко її босi ноги торкнулися твердої землi. Вона поспiшала, почуваючи себе замерзлою i незахищеною, i озирнулася. Навпроти неї у стiнi була вирiзана дiрка. В даний час вiн був закритий набором товстих лозин.
  
  Фiгура, замкнена по другий бiк цих прутiв, раптово кинулася вперед, врiзавшись у них з криком лютi, що ледь кричить. Вiн потряс ними так сильно, що вони вiдскочили, його обличчя було трохи бiльше, нiж спотворене гарчання.
  
  Але, незважаючи на це, i незважаючи на її химерне оточення, Кеннедi впiзнала його швидше, нiж знадобилося, щоб згадати його iм'я.
  
  Томас Калеб, серiйний вбивця. Тут, у Нiмеччинi, з нею. Два смертельнi ворога вийшли на бойову арену.
  
  План Абеля Фрея, що виношується ще в Нью-Йорку, втiлюється в життя.
  
  Серце Кеннедi пiдстрибнуло, i чистий приплив ненавистi стрiлою промайнув вiд пальцiв нiг до мозку i назад.
  
  "Ти ублюдок!" Вона плакала, киплячи вiд злостi. "Ти абсолютний виродок!"
  
  Потiм лози пiднялися, i Калеб стрибнув до неї.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк вийшов з вертольота до того, як вiн торкнувся землi, все ще на крок вiдстаючи вiд Торстена Даля, i побiг до жвавого готелю, захопленого об'єднаною коалiцiєю мiжнародних сил. Армiя, безумовно, змiшана, але рiшуча та боєздатна.
  
  Вони знаходилися за 1,2 милi на пiвнiч вiд Ла-Верейна.
  
  Армiйськi та цивiльнi машини були виставленi назовнi, двигуни бурчали, стоячи напоготовi.
  
  У фойє кипiла дiяльнiсть: командос i сили спецiального призначення, агенти розвiдки та солдати - всi збиралися, упорядковувалися i готувалися.
  
  Даль оголосив про свою присутнiсть, застрибнувши на стiйку реєстрацiї готелю i закричав так голосно, що всi обернулися. Запанувала шаноблива мовчанка.
  
  Вони вже знали його, i Дрейка, та iнших, i були добре обiзнанi про те, чого досягли в Iсландiї. Кожна людина тут була проiнформована вiдеозв'язку, що транслюється мiж готелем i вертольотом.
  
  "Ми готовi?" Даль закричав. "Щоб знищити цього виродка?"
  
  "Технiка готова", - крикнув Командир. Всi вони покладали на Даля вiдповiдальнiсть за цю операцiю. "Снайпери на мiсцi. Нам так жарко, що ми могли б перезапустити цей вулкан, сер!
  
  Далька кивнув. "Тодi чого ми чекаємо?"
  
  Рiвень шуму здiйнявся на сотню ступенiв. Вiйська виходили з дверей, ляскаючи один одного по спинах i домовляючись зустрiтися за пивом пiсля битви, щоб пiдтримати браваду. Двигуни почали ревти, коли зiбранi транспортнi засоби вiд'їхали.
  
  Дрейк приєднався до Даля в третьому транспортному засобi, що рухається, вiйськовому Хаммерi. Протягом останнiх кiлькох годин брифiнгiв вiн знав, що в них було близько 500 чоловiк, достатньо, щоб потопити невелику армiю Фрея з 200 чоловiк, але нiмець займав бiльшу позицiю i, як очiкувалося, мав багато хитрощiв.
  
  Але єдине, чого в нього не було, то це елемента несподiванки.
  
  Дрейк пiдстрибував на передньому сидiннi, стискаючи гвинтiвку, його думки зосередилися на Бенi та Кеннедi. Хайден був на сидiннi позаду них, споряджений для вiйни. Уеллса з серйозною раною в живiт залишили в готелi.
  
  Конвой обiгнув крутий поворот, i ось з'явився Ла Верейн, освiтлений, як рiздвяна ялинка, на тлi навколишньої темряви i перед чорною скелею гори, що височiла над ним. Його ворота були широко вiдчиненi, демонструючи зухвалу зухвалiсть людини, яку вони прийшли скинути.
  
  Даль увiмкнув мiкрофон. "Останнiй дзвоник. Ми починаємо гаряче. Швидкiсть урятує тут життя, люди. Ви знаєте цiлi, i ви знаєте нашi найкращi припущення про те, де буде труна Одiна. Давайте розробимося з цiєю Свинею, солдати".
  
  Посилання розшифровувалося як ввiчливий iнтелiгентний джентльмен. Занадто багато iронiї. Дрейк тримався так, що побiлiли кiсточки пальцiв, коли "Хаммер" промайнув крiзь сторожку Фрея, маючи в запасi навряд чи дюйм з обох бокiв. Нiмецькi охоронцi почали здiймати тривогу зi своїх високих веж.
  
  Пролунали першi пострiли, що вiдскочили вiд головних машин. Коли конвой рiзко зупинився, Дрейк вiдчинив дверi i покотив. Вони не використовували пiдтримку з повiтря, тому що Фрей мiг бути RGPS. Їм потрiбно було швидко вiдiйти вiд машин iз тiєї ж причини.
  
  Вступайте та перетворите країну Свиней на фабрику з виробництва бекону.
  
  Дрейк побiг до густого чагарника, що рiс пiд вiкном першого поверху. Команда SAS, яку вони послали тридцять хвилин тому, мала вже оточити територiю нiчного клубу та його "громадянських" гостей. Кулi вилiтали з вiкон замку, обсипаючи стiни сторожки, коли машини ринули всередину. Сили коалiцiї вiдкрили вогонь у вiдповiдь з подвоєною силою, розбиваючи скло, вражаючи плоть i кiстки i перетворюючи кам'яний фасад на кашу. Пролунали крики, крики та заклики до пiдкрiплення.
  
  Усерединi замку панував хаос. З вiкна верхнього поверху долинув вибух РПГ, який врiзався в сторожку Фрея i зруйнував частину стiни. Уламки каскадом посипалися на солдатiв вторгнення. Послiдував кулеметний вогонь у вiдповiдь, i один нiмецький найманець упав з верхнього поверху, кричачи i перекидаючись, поки не вдарився об землю з жахливим трiском.
  
  Даль та ще один солдат вiдкрили вогонь по вхiдних дверях. Їхнi кулi або рикошети вбили двох людей. Даль побiг уперед. Хайден був десь у сутичцi за ним.
  
  "Нам потрiбно потрапити до цiєї пекельної дiри! Зараз же!"
  
  Новi вибухи струсили нiч. Друга РПГ пробила масивний кратер за кiлька футiв на схiд вiд Hummer Дрейка. У небо обрушилася злива з бруду та камiння
  
  Дрейк побiг, пригнувшись, залишаючись пiд вiзерунком, що перехрещувався, куль, якi пронизували повiтря над його головою.
  
  Вiйна справдi почалася.
  
  
  * * *
  
  
  Натовп виявив свою спрагу кровi ще до того, як Кеннедi та Калеб зiткнулися. Кеннедi обережно кружляла, її пальцi стискали бруд, ступнi перевiряли камiнь i землю, рухаючись хаотично, щоб не бути передбачуваною. Її мозок щосили намагався розiбратися у всьому цьому, але вона вже помiтила слабкiсть у своєму противнику - те, як його очi вбирали постать, яку консервативно прикривав її безформний брючний костюм.
  
  Тож це був один iз способiв убити вбивцю. Вона зосередилася на пошуку iншого.
  
  Калеб зробив перший хiд. Слина злетiла з його губ, коли вiн кинувся на неї, розмахуючи руками. Кеннедi вiдбив його i вiдступив убiк. Натовп жадав кровi. Хтось пролив червоне вино на землю, символiчний жест кровi, що вони хотiли пролити. Вона чула, як Фрей, хворий виродок, пiдбурює Калеба, безсердечного психопата, до цього.
  
  Тепер Калеб знову зробив випад. Кеннедi знайшов її притуленою до стiни. Вона втратила концентрацiю, вiдволiкшись на натовп.
  
  Потiм Калеб опинився на нiй, його голi руки обвилися навколо її шиї - його спiтнiлi, огиднi ... голi руки. Руки вбивцi ...
  
  ... жорстокостi та смертi...
  
  ... розмазуючи свiй гнильний бруд по всiй її шкiрi. У її головi задзвенiли дзвони. Ти маєш перестати так думати! Ти маєш зосередитися та боротися! Воюй зi справжнiм бiйцем, а не з легендою, яку ти створив.
  
  Нетерплячий натовп знову завив. Вони били пляшками i склянками об паркан, ревучи, як звiрi, якi прагнули вбивства.
  
  I Калеб, такi близькi пiсля всього, що сталося. Її центр концентрацiї був розстрiляний, рознесений до бiса. Монстр ударив її кулаком у бiк, одночасно притискаючи її голову до своїх грудей. Його бруднi, спiтнiлi голi груди. Потiм вiн вдарив її знову. Бiль вибухнув у її груднiй клiтцi. Вона похитнулася. Червоне вино полилося на неї, розлите зверху.
  
  "От i все", - глузував з неї Калеб. "Спускайся туди, де твоє мiсце".
  
  Натовп заревiв. Калеб витер свої огиднi руки об її довге волосся i засмiявся з тихою, смертельною злiстю.
  
  "Збираюся помочитися на твiй труп, сука".
  
  Кеннедi впала навколiшки, ненадовго вирвавшись iз хватки Калеба. Вона спробувала ухилитися вiд нього, але вiн мiцно тримав її за штани. Вiн притягував її назад до себе, посмiхаючись, як дикун iз мертвою головою. Вона не мала вибору. Вона розстебнула штани, свої безформнi штани, що приховували фiгуру, i дозволила їм зiсковзнути з її нiг. Вона скористалася його миттєвим подивом, щоб вiдповзти на дупi. Каменi дряпали її шкiру. Натовп завив. Калеб рвонувся вперед, запустив руку в пояс її нижньої бiлизни, але вона люто вдарила його ногою в обличчя, нижня бiлизна з брязкотом вiдкинулася назад, саме в той момент, коли його нiс, закривавлений i зламаний, звисав убiк. Вона посидiла там мить, дивлячись на свого заклятого ворога i виявивши, що не може вiдвести погляд вiд його налитих кров'ю, м'ясоїдних очей.
  
  
  * * *
  
  
  Дрейк вкотився через химерний дверний отвiр у потужний вестибюль. SAS дiйсно оточили територiю нiчного клубу та прикривали параднi сходи. Решта замку не була б такою доброзичливою.
  
  Даль поплескав себе по нагруднiй кишенi. "Креслення показують кiмнату-сховище праворуч вiд нас i в далекому схiдному крилi. Не сумнiвайся нi в чому зараз, Дрейку. Хейден. Ми погодилися, що це найлогiчне мiсце для Фрея, наших друзiв та Могили".
  
  "Навiть не мрiяв про це", - рiшуче заявив Хейден.
  
  З групою людей, що дерлися за ним, Дрейк пiшов за Далем через дверi до схiдного крила. Як тiльки дверi вiдчинилися, повiтря прошили новi кулi. Дрейк перекотився i пiдвiвся, стрiляючи.
  
  I раптово люди Фрея опинилися серед них!
  
  Блискнули ножi. Вистрiлили ручнi пiстолети. Солдати спускалися лiворуч i праворуч. Дрейк приставив дуло свого пiстолета до скронi одного з охоронцiв Фрея, потiм перевiв зброю в бойове становище якраз вчасно, щоб усадити кулю в обличчя нападнику. Охоронець атакував його лiворуч. Дрейк ухилився вiд випаду i посунув лiктем хлопцю в обличчя. Вiн схилився над непритомною людиною, пiдiбрав його нiж i всадив його вiстрям в голову iншого, який збирався перерiзати горло командос "Дельта".
  
  Поруч iз його вухом прогримiв пострiл з пiстолета; улюблена зброя SGG. Хейден використав "Глок" та армiйський нiж. Багатонацiональнi сили для багатонацiонального iнциденту, подумав Дрейк. У дальньому кiнцi кiмнати пролунали новi пострiли. Залучiть iталiйцiв.
  
  Дрейк перекотився плазом пiд бiчним ударом ворога. Вiн розвернувся всiм тiлом, ногами вперед, збиваючи хлопця з нiг. Коли чоловiк важко приземлився на хребет, Дрейк наклав на себе руки.
  
  Колишнiй офiцер SAS пiдвiвся i помiтив Даля в дюжинi крокiв попереду. Їх ворогiв ставало дедалi менше - мабуть, залишилося лише кiлька десяткiв мученикiв, посланих виснажити загарбникiв. Справжня армiя була в iншому мiсцi.
  
  "Непогано для розминки", - посмiхнувся швед, навколо його рота була кров. "А тепер вперед!"
  
  Вони пройшли через iншi дверi, очистили кiмнату вiд мiн-пасток, потiм ще одну кiмнату, де снайпери зняли шiстьох добрих хлопцiв, перш нiж їх знищили. Врештi-решт вони опинилися перед високою кам'яною стiною з бiйницями, через якi стрiляли кулемети. У центрi кам'яної стiни були ще бiльшi сталевi дверi, що нагадували банкiвське сховище.
  
  "Ось i все", - сказав Даль, пригинаючись назад. "Оглядова кiмната Фрея".
  
  "Виглядає крутим ублюдком", - сказав Дрейк, прикриваючись поряд з ним, пiднявши руку, коли десятки солдатiв пiдбiгли до нього. Вiн пошукав поглядом Хайдена, але не змiг розглянути її струнку фiгуру серед чоловiкiв. Куди, чорт забирай, вона подiлася? О, будь ласка, будь ласка, не дозволяй їй знову лежати там... витiкаючi кров'ю...
  
  "Форт Нокс мiцний горiшок", - сказав командос iз "Дельти", вiдкусивши по шматочку.
  
  Дрейк i Дал переглянулись. "Борцi!" - сказали вони обидва одночасно, дотримуючись своєї полiтики "швидкiсть i не валяти дурня".
  
  Двi великi гармати були акуратно переданi вздовж ладу, солдати посмiхалися, спостерiгаючи за тим, що вiдбувається. До стволiв потужних гармат, схожих на ракетнi установки, були прикрiпленi мiцнi залiзнi гаки.
  
  Двоє солдатiв тiкали назад тим самим шляхом, яким прийшли, тримаючи в руках додатковi сталевi троси. Сталевi троси прикрiпленi до порожньої камери в заднiй частинi пускових установок.
  
  Даль двiчi клацнув на своєму Bluetooth-з'єднаннi. "Скажи, коли можна починати".
  
  Минуло кiлька секунд, потiм надiйшла вiдповiдь. "Вперед!"
  
  Було встановлено загороджувальний вогонь. Дрейк i Дал вийшли, тримаючи гранатомети на плечах, прицiлилися i натиснули на спусковi гачки.
  
  Два сталевi абордажнi гаки вилетiли зi швидкiстю ракети, глибоко встромляючись у кам'яну стiну сховища Фрея, перш нiж прорватися з iншого боку. Як тiльки вони зiткнулися з простором, датчик активував пристрiй, який розгорнув самi гаки, змусивши їх мiцно притиснутись до стiни з iншого боку.
  
  Даль постукав по вуху. "Зроби це".
  
  I навiть звiдси, знизу, Дрейк почув звук двох хамерiв, що включили заднiй хiд, до їхнiх посилених бамперiв були прикрiпленi кабелi.
  
  Непроникна стiна Фрея вибухнула.
  
  
  * * *
  
  
  Кеннедi попереджувально вдарила ногою, коли Калеб шкутильгав до неї, зачепивши його колiно i змусивши похитнутися. Вона скористалася хвилинним перепочинком, щоб схопитися на ноги. Калеб скiнчив знову, i вона шльопнула його тильною стороною долонi.
  
  Натовп над нею мекав вiд задоволення. Рiдкiсне вино i чудовий вiскi вартiстю в тисячi доларiв пролилося на бруд арени. Пара жiночих мереживних трусикiв попливла вниз. Чоловiча краватка. Пара запонок вiд Гуччi, одна з яких вiдскакує вiд волохатої спини Калеба.
  
  "Убий її!" Фрей закричав.
  
  Калеб мчав на неї, як товарний потяг, розкинувши руки, з глибини його живота долинали гортаннi звуки. Кеннедi спробувала вiдскочити, але вiн упiймав її i вiдiрвав вiд землi, вiдiрвавши вiд пiдлоги.
  
  Перебуваючи в повiтрi, Кеннедi мiг тiльки зiщулитися в очiкуваннi приземлення. I це було важко, камiнь i земля врiзалися в її хребет, вибиваючи повiтря з легень. Її ноги брикнули, але Калеб увiйшов у них i сiв на неї зверху, спершись лiктями вперед.
  
  "Бiльше схоже на це", - пробурчав убивця. "Зараз ти верещатимеш. Його голос був манiакальним, як вереск свинi на бiйнi в її вухах. "IIIIIIIIII!"
  
  Пекуча агонiя змусила тiло Кеннедi здригнутися в конвульсiях. Ублюдок був тепер за дюйм вiд неї, його тiло лежало на нiй, з губ капала слина на щоки, очi горiли пекельним полум'ям, вiн притискався своєю промежиною до її власної.
  
  На мить вона була безпорадна, все ще намагаючись перепочити. Його кулак врiзався їй у живiт. Його лiва рука збиралася зробити те саме, коли зупинилася. Серцебиття думки, а потiм вона пiдiбралася до її горла i почала здавлювати.
  
  Кеннедi поперхнувся, хапаючи ротом повiтря. Калеб хихотiв як божевiльний. Вiн стиснув сильнiше. Вiн вивчав її очi. Вiн навалився на її тiло, притискаючи її своєю вагою.
  
  Вона вдарила ногою щосили, вiдкинувши його убiк. Вона чудово розумiла, що щойно отримала перепустку. Спотворенi потреби ублюдка врятували їй життя.
  
  Вона знову вислизнула. Натовп глумився над нею - над її виступом, над її брудним одягом, над її подряпаною дупою, над її ногами, що кровоточили. Калеб пiдвiвся, як Роккi, з краю поразки i, смiючись, розкинув руки.
  
  I потiм вона почула голос, слабкий, але пробивається крiзь хрипку какофонiю.
  
  Голос Бена: "Дрейк наближається, Кеннедi. Вiн наближається. Я отримав повiдомлення!"
  
  Чорт забирай... вiн не знайшов би їх тут. Вона не могла уявити, що з усiх мiсць у замку вiн обшукуватиме саме це. Його найбiльш iмовiрною метою було б сховище чи камери. Це могло зайняти годинник.
  
  Бен все ще потребував її. Жертви Калеба все ще потребували її.
  
  Встати та закричати, коли вони не могли.
  
  Калеб кинувся на неї, безрозсудний у своєму егоїзмi. Кеннедi зобразила жах, потiм вiдставила ногу назад i вдарила лiктем прямо в його обличчя, що наближалося.
  
  Кров хлюпала по всiй її руцi. Калеб зупинився, наче налетiв на цегляну стiну. Кеннедi скористалася своєю перевагою, б'ючи його кулаками в груди, пробиваючи його i без того зламаний нiс, штурхаючи його по колiнах. Вона використовувала будь-який можливий метод, щоб вивести ката з ладу.
  
  Рев натовпу посилився, але вiн ледве чув його. Один швидкий удар по яйцях вiдправив засранця на колiна, iнший у пiдборiддя перевернув його на спину. Кеннедi впав у бруд поруч з ним, важко дихаючи вiд знемоги, i втупився в його недовiрливi очi.
  
  Поруч iз її правим колiном пролунав глухий удар. Кеннедi озирнувся i побачив розбиту винну пляшку, встромлену горлечком у багнюку. Мерло, з якого все ще сочиться рiдка червона обiцянка.
  
  Калеб замахнувся на неї. Вона прийняла удар по обличчю, не здригнувшись. "Ти маєш померти", - прошипiла вона. "Для Олiвiї Данн", - вона висмикнула з землi розбиту пляшку. "Для Селени Тайлер", - вона занесла його над його головою. "У Мiранди Друрi, - додала вона, - її перший удар розтрощив зуби, хрящi та кiстку. "I для Емми Сiлке", її другий удар позбавив його очi. "За Емiлi Джейн Вiнтерс", її останнiй удар перетворив його шию на фарш.
  
  I вона стояла на колiнах там, на закривавленiй землi, переможна, адреналiн вирував у її венах i пульсував у мозку, намагаючись повернути людянiсть, яка на мить покинула її.
  
  
  СОРОК ЧОТИРИ
  
  
  
  LA VEREIN, GERMANY
  
  
  Кеннедi було наказано повернутися сходами пiд дулом пiстолета. Тiло Томаса Калеба залишили сiпатися там, де воно мало померти.
  
  Фрей виглядав нещасним, розмовляючи по мобiльному. "Сховище", - прохрипiв вiн. "Врятуй сховище за всяку цiну, Хадсон. Мене бiльше не хвилює, ти iдiот. Злазь iз цього чортового дивана i роби те, за що я тобi плачу!
  
  Вiн вiдключив зв'язок i дивився на Кеннедi. "Схоже, твої друзi вдерлися в мiй дiм".
  
  Кеннедi кинув на нього хитрий погляд, перш нiж звернути його на елiту, що зiбралася. "Схоже, ви, дурнi, отримаєте трохи з того, що заслуговуєте".
  
  Пролунав тихий смiх, дзвiн келихiв. Фрей приєднався на мить, перш нiж сказати: "Допивайте, друзi мої. Потiм йдiть звичайним способом".
  
  Кеннедi зобразив деяку браваду, достатню, щоб пiдморгнути Бену. Будь воно прокляте, якщо її тiло не болiло, як сука. Її дупу палило, а ноги пульсували; голова хворiла, а руки були вкритi липкою кров'ю.
  
  Вона простягла їх Фрею. "Можу я це почистити?"
  
  "Використовуй свою сорочку", - посмiхнувся вiн. "У будь-якому випадку, це не бiльше нiж ганчiрка. Без сумнiву, це дзеркало решти вашого гардеробу."
  
  Вiн махнув рукою у королiвськiй манерi. "Приведи її. I хлопчика.
  
  Вони покинули арену, Кеннедi вiдчувала втому i намагалася заспокоїти голову, що кружляла. Наслiдки того, що вона зробила, житимуть iз нею десятилiттями, але зараз був не час зациклюватися. Бен був поруч iз нею i, судячи з виразу його обличчя, явно намагався телепатично пiдбадьорити.
  
  "Дякую, хлопче", - сказала вона, не звертаючи уваги на охоронцiв. "Це була прогулянка тортом".
  
  Наслiдуючи лiву розвилку, вони попрямували iншим коридором, який вiдходив вiд їхнього тюремного блоку. Кеннедi зiбралася з думками.
  
  Просто вижити, подумала вона. Просто залишайся в живих.
  
  Фрею надiйшов ще один дзвiнок. Що? Вони у сховищi? Iдiот! Ти... ти..."- пробурмотiв вiн у лютi. "Хадсон, ти ... вiдправ сюди всю армiю!"
  
  Електронний вереск рiзко обiрвав зв'язок, наче гiльйотина, що вiдсiкає голову французькiй королевi.
  
  "Вiзьмiть їх!" Фрей обернувся до своїх охоронцiв. "Вiднесiть їх у житловий блок. Здається, серед твоїх друзiв бiльше, нiж ми думали спочатку, дорогий Кеннедi. Я повернуся, щоб обробити твої рани пiзнiше."
  
  З цими словами шалений нiмець швидким кроком попрямував геть. Кеннедi гостро усвiдомила, що тепер вони з Беном залишилися наодинцi з чотирма охоронцями. "Продовжуй йти", - один iз них пiдштовхнув її до дверей наприкiнцi коридору.
  
  Коли вони проходили через це, Кеннедi здивовано моргнув.
  
  Ця частина замку була повнiстю зруйнована, над головою було зведено новий арковий дах, а маленькi цеглянi 'будиночки' вишикувалися з двох бокiв простору. Дещо бiльше великих сараїв, їх було близько восьми. Кеннедi вiдразу зрозумiв, що через це мiсце свого часу пройшло бiльше, нiж кiлька бранцiв.
  
  Людина гiрша, нiж Томас Калеб?
  
  Познайомтеся з Абелем Фреєм.
  
  Її становище погiршувалося з кожною секундою. Охоронцi пiдштовхували її та Бена до одного з будинкiв. Опинившись усерединi, гра була закiнчена. Ти програв.
  
  Вона могла б прибрати одного, можливо, навiть двох. Але ж четверо? Вона не мала шансiв.
  
  Якщо тiльки....
  
  Вона озирнулася на найближчого охоронця i помiтила, що вiн дивиться на неї. "Гей, це воно? Ти збираєшся помiстити нас туди?
  
  "Такi мої накази".
  
  "Дивися. Цей хлопець тут вiн пройшов весь цей шлях, щоб врятувати свою сестру. Ти думаєш, ем, можливо, вiн мiг би її побачити. Тiльки один раз."
  
  "Накази Фрея. Нам не дозволено".
  
  Кеннедi перевела погляд iз одного охоронця на iншого. "I що? Хто має знати? Нерозсудливiсть - це пiкантнiсть життя, так?"
  
  Охоронець гаркнув на неї. "Ти слiпий? Хiба ти не бачив камери у цьому проклятому мiсцi?"
  
  "Фрей зайнятий битвою з армiєю", - посмiхнувся Кеннедi. "Як ти думаєш, чому вiн так швидко втiк?"
  
  Стражники крадькома переглянулись. Кеннедi вклала бiльше переконання у свiй голос i трохи бiльше флiрту в мову тiла, i незабаром двоє з них вiдчиняли дверi Карiн.
  
  За двi хвилини її вивели. Вона хиталася мiж ними, виглядаючи виснаженою, її свiтле волосся було розпатлане, а обличчя змучене.
  
  Але потiм вона побачила Бена, i її очi спалахнули, як блискавка пiд час шторму. Здавалося, сила повернулася до її тiла.
  
  Кеннедi впiймав її погляд, коли двi групи зустрiлися, намагаючись швидко передати термiновiсть, небезпеку, сценарiй останнього шансу її божевiльної iдеї - все одним вiдчайдушним поглядом.
  
  Карiн вiдмахнулася вiд охоронцiв i загарчала. "Iдiть i вiзьмiть трохи, виродки. "
  
  
  * * *
  
  
  Торстен Даль очолював атаку, виставивши пiстолет, як пiднятий меч, кричачи щосили. Дрейк був поруч iз ним, мчачи на повнiй швидкостi ще до того, як звалилася вся стiна сховища. Дим i уламки розлетiлися невеликим простором. Поки Дрейк утiк, вiн вiдчув, що iншi вiйська коалiцiї розходяться вiялом в обидва боки. Вони були фалангою смертi, що насувається на своїх ворогiв зi смертоносними намiрами.
  
  Iнстинкти Дрейка спрацювали, коли дим закружляв i порiдшав. Лiворуч стояла купка охоронцiв, що застигли в страху, повiльно реагували. Вiн випустив чергу в їхню гущу, знищивши щонайменше три тiла. Попереду почувся вогонь у вiдповiдь. Солдати падали лiворуч i праворуч вiд нього, сильно вдаряючись об стiну, що обвалилася, своєю iнерцiєю.
  
  Кров бризнула прямо перед його очима, коли голова iталiйця перетворилася на пару, чоловiк був недостатньо швидкий, щоб ухилитися вiд кулi.
  
  Дрейк пiрнув у укриття. Гострi каменi та бетон розiрвали тiло на його руках, коли вiн упав на пiдлогу. Перекотившись, вiн випустив кiлька черг по кутках. Люди закричали. Експонат вибухнув пiд iнтенсивним вогнем. Старi кiстки закружляли в повiтрi в уповiльненiй зйомцi, як порошинки.
  
  Попереду знову пролунали пострiли, i Дрейк побачив масу людей, що рухалися. Iсус! Армiя Фрея була прямо тут, вишикувана у свiй смертоносний лад, i просувалася вперед все швидше i швидше, оскiльки вiдчувала, що має перевагу.
  
  
  * * *
  
  
  Карiн використовувала тренування з бойових мистецтв, щоб вивести з ладу своїх охоронцiв за лiченi секунди. Кеннедi завдала рiзкого удару лiворуч у пiдборiддя свого охоронця, потiм зробила крок уперед i баднула його головою так сильно, що в неї перед очима заблищали зiрки. Через секунду вона побачила, що її другий супротивник, четвертий страж, вiдскочив убiк, щоб створити деякий простiр мiж ними.
  
  Її серце впало. Отже, четверта варта була мостом надто далеко. Навiть для двох iз них.
  
  Охоронець виглядав скам'янiлим, коли пiдняв рушницю. Тремтячими пальцями вiн оглянув мiсцевiсть, шукаючи допомоги. Кеннедi витягла руки долонями назовнi.
  
  "Заспокойся, чуваку. Просто зберiгай спокiй".
  
  Його палець на спусковому гачку зiгнувся вiд страху. Пролунав пострiл, що вiдбився вiд стелi.
  
  Кеннедi зiщулився. Напруга згустила повiтря, перетворивши його на нервовий бульйон.
  
  Бен майже закричав, коли його мобiльний заграв хрипку мелодiю крiзь занепокоєння. Зображення Сiзер розiгнали по максимуму.
  
  Охоронець теж пiдстрибнув, вiдбивши ще один мимовiльний пострiл. Кеннедi вiдчула, як вiтер вiд кулi пройшов повз її череп. Чистий переляк прикував її до мiсця.
  
  Будь ласка, подумала вона. Не будь iдiотом. Пам'ятай про своє навчання.
  
  Потiм Бен шпурнув свiй телефон у охоронця. Кеннедi побачив, як вiн здригнувся, i швидко впав на пiдлогу, щоб ще бiльше вiдвернути увагу. На той час, як охоронець вiдкинув телефон i переключив увагу, Кеннедi звалив на плече зброю третього охоронця.
  
  Карiн, хоч, вона жила тут деякий час. Вона бачила i зазнала труднощiв. Вона вистрiлила миттєво. Охоронець вiдсахнувся, коли з його куртки вирвалася червона хмарка. Потiм по його плечу розповзлася темна пляма, i вiн виглядав спантеличеним, потiм розсердженим.
  
  Вiн вистрiлив впритул у Бена.
  
  Але пострiл був невдалим, промаху, безперечно, сприяв той факт, що його голова вибухнула за мiлiсекунду до того, як вiн натиснув на спусковий гачок.
  
  Позаду нього, в обрамленнi бризок його кровi, стояв Хейден з "Глоком" у руцi.
  
  Кеннедi подивився на Бена та Карiн. Бачив, як вони дивилися один на одного iз захопленням, любов'ю та смутком. Здавалося розумним дати їм хвилину. Потiм Хейден був поруч iз нею, з полегшенням киваючи Бену.
  
  "Як у нього справи?"
  
  Кеннедi пiдморгнув. "Тепер, коли ти прибув, вiн буде щасливiшим".
  
  Потiм вона протверезiла. "Нам треба врятувати тут iнших бранцiв, Хейдене. Давайте заберемо їх i покинемо цю пекельну дiрку".
  
  
  * * *
  
  
  Двi армiї зiткнулися, сили коалiцiї розстрiлювали своїх супротивникiв на мiсцi, нiмцi розмахували ножами та намагалися швидко пiдiбратися ближче.
  
  На мить Дрейку здалася ця гра з ножем марною, сповненою божевiллям, але потiм вiн згадав, хто їх бос. Абель Фрей. Безумець не хотiв би, щоб його власний бiк використовував кулi на випадок, якщо вони зашкодять його безцiннi експонати.
  
  Серед них Дрейк рубав ворога за ворогом. Солдати хрюкали i завдавали один одному ударiв повсюди навколо нього, використовуючи силу, яка ламала кiстки. Люди закричали. Бiй був тотальною рукопашною сутичкою. Виживання залежало вiд чистого успiху та iнстинкту, а не вiд будь-якої майстерностi.
  
  Поки вiн стрiляв, бив кулаками i прокладав собi шлях, вiн побачив попереду фiгуру. Мертвий дервiш смертi.
  
  Алiсiя Майлз, що пробивається крiзь ряди мiжнародних супервiйськ.
  
  Дрейк обернувся до неї. Шум битви стих. Вони знаходилися в заднiй частинi сховища, саркофаг Одiна поряд з ними, зараз вiдкритий, над ним була встановлена стiйка з прожекторами.
  
  "Ну-ну", - засмiялася вона. "Дракестер. Як справи, друже?"
  
  "Такi ж, як завжди".
  
  "Ммм, я пам'ятаю. Хоча не можу сказати, що це висiло надто довго, га? До речi, чудова котяча бiйка на канатах. Непогано для колишнього солдата, який став цивiльним".
  
  "Ти теж. Де твiй BBF?
  
  "ВВФ?"
  
  Двоє воякiв врiзалися в Дрейка. Вiн вiдштовхнув їх за допомогою Алiсiї, вони обоє насолоджувалися тим, що мало статися.
  
  "Найкращий хлопець назавжди? Пам'ятаєш його? Мило?"
  
  "О так. Довелося вбити його. Ублюдок застукав Фрея i мене за перетасовуванням на задвiрках ". Вона хихикнула. "Розлютився. Померли. Вона скорчила гримасу. "Просто ще один покiйний дурень".
  
  "Який думав, що зможе тебе приручити", Дрейк кивнув. "Я пам'ятаю".
  
  "Чому ти мав бути тут зараз, Дрейку? Я справдi не хочу вбивати тебе".
  
  Дрейк приголомшено похитав головою. "Є такий термiн - прекрасна брехня. Цi два слова пiдсумовують все про тебе, Майлз, краще, нiж мiг би будь-який Шекспiр".
  
  "I що?" Алiсiя з усмiшкою закотила рукави i скинула туфлi. Ти готовий, щоб тобi вручили твої яйця?
  
  Краєм ока Дрейк побачив, як Абель Фрей вiдповзав i кричав на когось на iм'я Хадсон. Очевидно, Майлз охороняла їх, коли спрямовувала їхнi сили, але тепер вона мала iншi прiоритети. Торстен Даль, завжди надiйний, став перед божевiльним нiмцем i почав атаку.
  
  Дрейк стиснув кулаки. "Цього не станеться, Майлз"
  
  
  СОРОК П'ЯТЬ
  
  
  
  LA VEREIN
  
  
  Алiсiя шокувала його, зiрвавши з себе футболку, обмотавши її навколо себе, поки вона не стала тугою, як мотузка, потiм двома руками накинула її на шию. Вiн боровся, але її iмпровiзована упряжка втягнула його всередину.
  
  Прямо в її колiна, що пiднiмаються, - стиль тайського боксу. Один. Двоє. троє.
  
  Вiн обернувся довкола першого. Повернулись знову. Друга хруснула пiд його ребрами. Третiй удар припав йому повнiстю по яйцях. Бiль пронизав його живiт, викликаючи нудоту, i вiн упав на спину.
  
  Алiсiя стояла над ним, посмiхаючись. "Що я сказав? Скажи менi, Дрейко, що саме я сказав. Вона зробила рух, щоб передати йому щось.
  
  "Твої яйця".
  
  Вона опустила стегно i, зiгнувшись, завдала бiчного удару ногою, нацiленого йому в нiс. Дрейк пiдняв обидвi руки та блокував удар. Вiдчув, як вивихнувся один палець. Вона повернулася так, що опинилася вiч-на-вiч з ним, високо пiднявши одну ногу i описавши дугу, потiм рiзко опустила п'яту йому на лоб.
  
  Удар сокирою.
  
  Дрейк вiдкотився назад, але удар все одно припав йому в груди. I, з тiєю силою, яку змiг зiбрати Майлз, це завдавало нестерпного болю.
  
  Вона наступила йому на кiсточку.
  
  Дрейк закричав. Його тiло систематично ламали, наносили синцi та калiчили. Вона ламала його, шматочок за шматочком. Будь проклятi громадянськi роки. Але тодi чи мiг вiн взагалi звинувачувати звiльнення? Вона завжди була гарною. Вона завжди була такою гарною?
  
  Зламався цивiльний чи нi, вiн досi був SAS, i вона фарбувала пiдлогу його кров'ю.
  
  Вiн позадкував назад. Троє бiйцiв упали на нього, розбиваючи все довкола. Дрейк насолоджувався перепочинком вiд удару лiктем нiмця в горло. Вiн почув, як хруснув хрящ, i вiдчув себе трохи краще.
  
  Вiн пiдвiвся, усвiдомлюючи, що вона дозволила йому. Вона танцювала, переступаючи з ноги на ногу, очi свiтилися зсередини диявольщиною та сiркою. Позаду Дал, Фрей i Хадсон були зчепленi разом, борючись за край труни Одина, їхнi обличчя були перекрученi болем.
  
  Алiсiя жбурнула в нього своєю футболкою. Це вдарило, як батiг, змусило лiвий бiк його обличчя горiти. Вона вдарила знову, i вiн упiймав її. Потягнув iз неймовiрною силою. Вона, спотикаючись, кинулася до його обiймiв.
  
  "Вiтання".
  
  Вiн затиснув обидва великi пальцi трохи нижче її вух, сильно натискаючи. Миттю вона почала корчитися, вся подоба зухвалостi зникла. Вiн тиснув на нервовий вузол досить сильно, щоб будь-яка нормальна людина знепритомнiла.
  
  Майлз брикався, як бик на родео.
  
  Вiн натиснув сильнiше. Нарештi, вона вiдкинулася назад у його жорстких обiймах, дозволяючи йому прийняти її вагу, обм'якнути, намагаючись подiлити бiль. Потiм вона рiзко випросталась i просунула обидва великi пальцi йому пiд пахви.
  
  Прямо у його власний нервовий вузол. Агонiя пронизала його тiло.
  
  I тому вони були замкненi. Два грiзнi ворога, що борються крiзь хвилi болю, що ледве рухаються, дивляться один одному в очi, як давно втраченi коханцi, поки смерть не розлучить їх.
  
  Дрейк хрюкнув, не в силах приховати своє страждання. "Божевiльна... сука. Чому... навiщо працювати на цю... цю людину?"
  
  "Означає... для... досягнення... кiнця".
  
  Нi Дрейк, нi Майлз не вiдступили б. Навколо них битва почала добiгати кiнця. На ногах лишилося бiльше вiйськ коалiцiї, нiж нiмцiв. Але вони продовжували боротися. I Дрейк мiг невиразно бачити, як Дал i Фрей зчепилися в подiбних смертельних обiймах, борючись до кiнця.
  
  Жоден солдат не перервав їх. Повага була надто великою. На самотi i об'єктивно цi битви було б вирiшено.
  
  Дрейк упав навколiшки, захоплюючи Алiсiю у себе. Чорнi плями танцювали перед його очима. Вiн зрозумiв, що якщо вона знайде спосiб розiрвати його хватку, йому справдi кiнець. Енергiя покидала його з кожною секундою.
  
  Вiн похнюпився. Вона натиснула сильнiше, цей абсолютний iнстинкт убивцi встромився в неї. Його великi пальцi зiсковзнули. Алiсiя впала вперед, ударивши його лiктем у пiдборiддя. Дрейк бачив, що це насувається, але вiн не мав сил зупинити це.
  
  Iскри вибухнули перед очима. Вiн упав плашмя на спину, дивлячись у готичну стелю Фрея. Алiсiя пiдповзла i закрила йому огляд своїм перекрученим болем обличчям.
  
  Нiхто з солдатiв навколо них не намагався зупинити її. Це не закiнчиться, поки один iз тих, хто б'ється, не оголосить перемир'я або не помре.
  
  "Непогано", - вона кашлянула. "У тебе все ще є це, Дрейку. Але я все одно краще за тебе."
  
  Вiн моргнув. "Я знаю".
  
  "Що?" - Запитав я.
  
  "У тебе є... той край. Цей iнстинкт убивцi. Лють битви. Неважливо. Це має значення. Це... ось чому я звiльнився".
  
  "Чому це має тебе зупинити?"
  
  "Мене хвилювало дещо поза межами роботи", - сказав вiн. "Це все змiнює".
  
  Її кулак був пiднятий, готовий розчавити йому горло. Минула мить. Потiм вона сказала: "Життя за життя?"
  
  Дрейк почав вiдчувати, як енергiя повiльно повертається до його кiнцiвки. "Пiсля всього, що я зробив сьогоднi, я думаю, вони багатьом менi завдячують".
  
  Алiсiя вiдступила назад i простягла руку, щоб допомогти йому пiдвестися на ноги. "Я кинув Колодязi у бiк мотузок бiля криницi Мiмiра. Я не вбивав його бiля могили Одiна. Я вiдвернув увагу Фрея вiд Бена Блейка. Я тут не для того, щоб знищувати свiт, Дрейку, я просто тут, щоб трохи повеселитися".
  
  "Пiдтверджую". Дрейк вiдновив рiвновагу, якраз у той момент, коли Торстен Дал зняв м'яке тiло Абеля Фрея з широкого краю труни Одiна. Вiн упав на пiдлогу з вологим хрускотом, неживо шльопнувшись на iталiйську мармурову брукiвку.
  
  Пролунали радiснi вигуки, що луною рознеслися по вiйськах коалiцiї.
  
  Даль стиснув кулак, дивлячись усередину труни.
  
  "Цей виродок так i не побачив цей приз", - засмiявся вiн. "Справа його життя. Господи Iсусе, хлопцi, ви маєте це побачити".
  
  
  СОРОК ШIСТЬ
  
  
  
  СТОКГОЛЬМ
  
  
  Через день Дрейку вдалося втекти вiд нескiнченного раунду допитiв, щоб поспати кiлька годин у сусiдньому готелi, одному з найстарiших i найкращих у Стокгольмi.
  
  У вестибюлi вiн чекав лiфта i ставив питання, чому всi його розумовi процеси були знятi. Вони збожеволiли вiд браку сну, постiйних побиття i сильного тиску. Йому знадобилося кiлька днiв вiдновлення.
  
  Лiфт задзвенiв. Поруч iз ним постала постать.
  
  Кеннедi - одягнений у звичайний суботнiй брючний костюм, волосся туго зачесане назад, вивчає його змученими очима.
  
  "Вiтання".
  
  Слiв було замало. Запитувати її, чи з нею все гаразд, було не просто непереконливо, це було вiдверто безглуздо.
  
  "I тобi привiт".
  
  "На тому ж поверсi?"
  
  "Звичайно. Вони тримають нас усiх у iзоляцiї, але разом".
  
  Вони проникли усередину. Витрiщився на їхнє розбите вiдображення в дзеркалi. Уникав контакту iз необхiдною вiдеокамерою. Дрейк натиснув кнопку дев'ятнадцяти.
  
  Ти справляєшся з цим так само добре, як i я, Кеннедi?
  
  Вона щиро засмiялася. "Божевiльний тиждень, або тижнiв. Не впевнений. Це зводить мене з розуму, що в результатi я воював зi своїм заклятим ворогом i очистив своє iм'я наприкiнцi всього цього".
  
  Дрейк знизав плечима. "Як i я. Iронiчно, так?"
  
  "Куди вона подiлася? Алiсiя."
  
  "У нiч, куди йдуть всi найкращi секрети, вона i цей комп'ютерний гiк Хадсон", Дрейк знизав плечима. "Зникли перш, нiж будь-хто, хто справдi щось означав, помiтив їх. Ймовiрно, вибиваємо один одному мiзки, доки ми розмовляємо ".
  
  "Ти вчинив правильно. Вони не були головними натхненниками. Алiсiя небезпечна, але не божевiльна. О, i хiба не маєш на увазi "у тишi ночi".
  
  Йому потрiбен час, щоб обмiркувати її посилання на Динозавр-рок. Вiн зареготав. Його настрiй пiднiмався швидше, нiж ртуть у сонячний день.
  
  "А Хейден?" Сказав Кеннедi, коли дверi лiфта зачинилися i стара машина почала повiльно пiднiматися. "Ти думаєш, вона залишиться з Беном?"
  
  "Я дiйсно сподiваюся на це. Якщо нi, то принаймнi я думаю, у нього зараз був секс".
  
  Кеннедi вдарив його кулаком у плече. "Не рахуй цих курчат, приятелю. Можливо, вiн напише для неї пiсню ".
  
  "Назви це - три з половиною хвилини з тобою!"
  
  Вони повiльно пролiтали повз сьомий поверх. "Нагадує менi. Там, у гробницi Одiна, що ти там сказав? Щось про те, що я залишаюся в Йорку i, ем, заробляю собi на життя".
  
  Дрейк дивився на неї. Вона обдарувала його спокусливою усмiшкою.
  
  "Що ж ... Я ... я ..." Вiн зiтхнув i пом'якшав. "Я безнадiйно вiдстав вiд практики в цьому".
  
  "У чому?" Очi Кеннедi блиснули пустотою.
  
  "Старий дино-рок-гурт Heart назвав це бездоганною спокусою. У Йоркширi ми просто говоримо "побалакати з пташкою". Ми простий народ.
  
  Коли лiфт, клацнувши, пройшов чотирнадцятий поверх, Кеннедi розстебнула сорочку i дозволила їй впасти на пiдлогу. Пiд нею був червоний прозорий бюстгальтер.
  
  "Що ти робиш?" Дрейк вiдчув, як його серце пiдстрибнуло, нiби його вдарило струмом.
  
  "Заробляю собi на їжу".
  
  Кеннедi розстебнула штани i дозволила їм упасти на пiдлогу. На нiй була пiдходяща пара червоних трусикiв. Лiфт брязнув, коли прибув на їхнiй поверх. Дрейк вiдчув, як його настрiй i решта пiднiмається. Дверi ковзнули вбiк, вiдчиняючись.
  
  Молода пара чекала. Жiнка захихотiла. Хлопець посмiхнувся Дрейковi. Кеннедi витяг Дрейк iз лiфта в коридор, залишивши її брючний костюм позаду.
  
  Дрейк озирнувся. "Не хочеш цього?"
  
  "Менi це бiльше не потрiбно".
  
  Дрейк пiдхопив її на руки. "Гарна робота, це швидка прогулянка до моєї кiмнати".
  
  Кеннедi розпустила волосся.
  
  
  КIНЕЦЬ
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"