Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

ГалактичнI Терористи

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Викрадено ракету для першого в iсторiї людства польоту мiж галактиками. Чотири дiвчата-мутанта беруться, розплутати клубок загадкового злочину. Але що довше йде слiдство, то бiльше загадок i менше вiдповiдей. Дорогою дiвчата-мутанти вiдвiдують рiзнi, найдивовижнiшi свiти.
  ГАЛАКТИЧНI ТЕРОРИСТИ
  АННОТАЦIЯ
  Викрадено ракету для першого в iсторiї людства польоту мiж галактиками. Чотири дiвчата-мутанта беруться, розплутати клубок загадкового злочину. Але що довше йде слiдство, то бiльше загадок i менше вiдповiдей. Дорогою дiвчата-мутанти вiдвiдують рiзнi, найдивовижнiшi свiти.
  ПРОЛОГ
  Космiчне майбутн", людство вже освоїло бiльшу частину галактики, зайнявши незаселенi планети та встановивши торговi вiдносини з розумними свiтами. Одного цього мало людей. I ось готу"ться полiт у сусiдню галактику. Найпотужнiший зорелiт, на новiтньому термопреонновому двигунi, ось-ось ма" стартувати з Мiсяця i домчати перших людей на фантастичну вiдстань у двiстi тисяч свiтлових рокiв i повернуться назад.
  Це найбiльша подiя, яка ма" увiйти в iсторiю людства як колосальне досягнення розуму i науки.
  Але буквально напередоднi старту сталося щось неймовiрне. Ракета, незважаючи на сильну охорону, несподiвано сама взяла i стартувала з поверхнi Мiсяця. I помчала, набираючи швидкiсть. Жоден людський зорелiт ще не мав двигуна, заснованого на процесi злиття преонiв - ультраелементарних частинок, з яких складаються кварки. I нiхто не мiг наздогнати цю дивовижну машину.
  Вона мчала, все набираючи швидкiсть, а потiм моментально зникла, наче розчинившись у вакуумi.
  I це справило ефект, наче спалах надновий.
  Водночас, з'ясувалося, що хтось викрав iз банку Мiсяця десять тисяч тонн гiперзолота - найцiннiшого металу на трильйони галактичних одиниць. I це теж стало таким ось нищiвним ударом.
  Адже вважалося, що людство давно вже покiнчило з органiзованою злочиннiстю. Але, як з'ясувалося, не до кiнця.
  Усi сили космiчної полiцiї було кинуто на пошуки грабiжникiв.
  Але особливi сподiвання покладалися на легендарну четвiрку дiвчат-мутантiв. Дуже красивi i сильнi войовницi мали численнi здiбностi, у тому числi й володiли магi"ю. При цьому носили цiлком нормальнi жiночi iмена. Причому всi вони починалися на
  Е - Єлизавета, Катерина, Олена, Єфросинiя. Знаменита четвiрка красунь-мутантiв взялася за розслiдування.
  I ось вони попрямували до Мiсяця.
  Єлизавета росла, широкоплеча, дуже мускулиста дiвчина в короткiй спiдницi та майцi, з блакитним волоссям. Надзвичайно рель"фнi м'язи красунi перекочувалися, наче кульки пiд засмаглою бронзовою шкiрою. Вона негласний лiдер четвiрки, хоча, по сутi, всi тут майже рiвнi.
  Катерина теж росла, широкоплеча, i дуже мускулиста дiвчина, i теж у спiдницi та майцi, з жовтим, як у весняного кульбаби, волоссям. I не поступа"ться першою в м'язистостi.
  Олена дiвчина колосальної сили i з мiдно-червоним волоссям. Найбiльш темпераментна i розпусна з цi"ї четвiрки, а також з рель"фними i потужними м'язами. Вона любить хулiганити, i часто дi" на свiй страх та ризик.
  I зрозумiло Єфросинья - дiвчина з бiлим, як снiг волоссям, i також, як усi в спiдницi i майцi, але з максимально розвиненою мускулатурою.
  Всi чотири дiвчата також мають дуже спритнi, спритнi та чiпкi ноги. I вони готовi показати свiй найвищий пiлотаж.
  Особливо у свiтi, де люди вiдвикли вiд во"н, злочинностi та iнших проблем.
  . РОЗДIЛ No 1.
  Єлизавета метнула босими пальцями правої ноги гострий кинджал. Той пролетiв i пробив настирливу комаху, що крутиться над мiшенню. Воно було розрiзане точно навпiл, i кинджал встромився, якраз у цифру сiм.
  Катерина прочирикала:
  - Чудово!
  Олена зневажливо пирхнула:
  - Кинжал, цього добре, але проти силового поля та забiйного гiперлазера, це немов дитяча хлопушка.
  Єфросинiя заявила:
  - Лазернi променi, лазернi променi,
  Краще бо"ць мовчи, на щастя знайди ключi!
  Єлизавета заперечила:
  - Можуть бути такi обставини, коли все вирiшу" саме фiзична сила та бiйцiвськi навички. Тож не варто розслаблятися, дiвчатка!
  Зорелiт прилунав у Мiсячному космопортi. Колись млява, покрита кратерами планета, була заселена i перетворилася на квiтучий мегаполiс. Величезнi, красивi, рiзноманiтних форм будiвлi всеювали поверхню.
  вулицями текли швидкiснi дорiжки. Але бiльшiсть людей волiли перемiщатися повiтрям. Штучна гравiтацiя та силовi поля утримували атмосферу. А небо навiть удень було втикане яскравими зiрочками. Що створювало неповторний мiсячний кра"вид.
  У космiчнiй, людськiй iмперiї панувала майже повна iдилiя. Усi люди були вiчно юними та красивими. Дiвчат було у кiлька разiв бiльше, нiж хлопцiв.
  Чоловiк iз бородою став дуже великою рiдкiстю. I фактично, жiнки перетворилися на сильну стать, керма iмперi"ю.
  Тим бiльше, поки що вiйною i не пахло. Ось на Мiсяцi стiльки всього чудового. Наприклад, величезнi алмази, розмiром iз триповерховий будинок - це просто диво, краса. I колосальних розмiрiв фонтани, вкритi сусальним золотом, срiблом, платиною i, особливо цiннi, iз найтоншого шару гiперзолота.
  Останн", куди яскравiше i красивiше, i ся" всiма кольорами веселки на трьох сонцях - зi звичайним золотом не порiвняти.
  А струменi виносяться у висоту до кiлометра i бувають з рiзними пiдсвiчуваннями та пiдфарбуванням. I наскiльки все це чудово.
  Деякi статуї у формi iнопланетних тварин таких, як, наприклад, сумiш баклажана, восьминога та метелика. Або помiсь равлика, носорога та орла.
  Є також статуї оголених, мускулистих дiвчат та юнакiв. I це теж вигляда" чудово.
  Мiсяць став чудовим мiсцем. I мирним i водночас веселим. А скiльки на нiй рiзноманiтних розважальних, майже безкоштовних атракцiонiв!
  На Землi формально нема" безробiття, але переважна бiльшiсть людей отримують зарплату за таку роботу, якраз на мiсяць натиснути кнопку. Усюди роботи, маса електронiки.
  I загальний товарний достаток, а через Гiпернет можна навiть без проблем поїсти безкоштовно. Причому, не аби як, а їжею з ресторану з мiльйонами рiзних страв.
  Iншi товари коштують копiйки i постiйно дешевшають. Вже навiть з'явилися такi стародавнi, призабутi монети, як грiш - половина копiйки, пiвшка - чверть копiйки.
  Дiвчата вилетiли з утроби зорельоту i помчали над поверхнею Мiсяця.
  Зазвичай усi волiли пересуватися повiтрям. Лiтати можна за допомогою наноботiв. I це справдi прогрес. По вулицях ходили ногами рiдко, або дiти, або рiдкiснi туристи з iнших свiтiв.
  I то вони якщо не пiднiмалися у повiтря, то бiльше з побоювання зiткнутися з людьми.
  Дуже багато лiтало дiвчат. Як чудово, коли стiльки дiвчат, а гарненькi юнаки зустрiчаються рiдше.
  Казковий свiт домiнування представниць прекрасної статi. Дiтей вирощують в iнкубаторах, i тому жiнок не спотворюють животи. Що робить свiт ще бiльш казково прекрасним.
  I ще в повiтрi розлитий запах найдорожчих та вишуканих парфумiв. Такi навколо дiвчата чудовi. I фiгурою, i тiлами, i рель"фною мускулатурою.
  Втiм, навiть на їхньому тлi четвiрка видiля"ться. По-перше, у них м'язи бiльшi i рiзкiше промальованi, i буквально бугряться. I самi дiвчата бiльш високi та широкоплечi, нiж iншi.
  До речi, якщо серед людей чоловiкiв мало, то серед роботiв, у тому числi й бiологiчних, їх приблизно п'ятдесят на п'ятдесят. Втiм, i роботи-чоловiки переважно такi ж молодi та красивi. Жiнки теж вiдвикли вiд борiд i любительок волохатих самцiв небагато.
  Роботи стоять копiйки, i їх можна взяти напрокат. Деякi пропонують товар. Втiм, купують сумнiвнi блiшанки лише туристи. Бiльшiсть людей все замовля" через Гiпернет. Це i дешевше, i вибiр на усi смаки.
  Багато дiвчат себе буквально обвiшали коштовними прикрасами.
  Одна з них пiдлетiла до четвiрки i пискнула:
  - Я вас десь бачила!
  Єлизавета кивнула:
  - Ми команда мутантiв Е-4!
  Дiвчина прочирикала:
  - Оце так, горить вода!
  Олена буркнула:
  - З Мiсяця мiжгалактичний зорелiт викрали, що про це вiдомо?
  Дiвчина перекрутилася, блиснула дорогоцiнним камiнням i вiдповiла, скелячи перлиннi зубки:
  - Усi про це говорять! I ще гiперзолото викрали. А ви що, злочинцiв ловитиме?
  Катерина проспiвала:
  - Вiд нас не втекти нiкому,
  Спiйма"мо навiть ми нейтрино.
  Вносимо ми в горло по колу,
  I не промчимося повз!
  Єлизавета кивнула i пальчиками випустила iскру, яка пролетiла i перетворилася на бiлого голуба, що плескав крилами.
  Дiвча з блакитним волоссям вiдзначила:
  - Хто б не був злочинцем, ми його повиннi знайти!
  До них пiдлетiв юнак та двi дiвчини. Всi тро" були в прикрасах з дорогоцiнного камiння.
  Юнак iз захопленням промовив:
  - Якi ви здоровi, прямо, як найдобрiшi буйволицi!
  Олена взяла та схопила хлопця пальцями ноги за нiс, стиснула так, що той заволав.
  Руда мегера вiдзначила:
  - Ми сильнiшi за будь-який буйвол!
  Єфросинья згiдно кивнула:
  - Чоловiки нинi подрiбнiли! А ми пам'ята"мо час...
  Дiвчина здивовано запитала:
  - А вам що, справдi, бiльше тисячi рокiв?
  Єлизавета засмiялася i вiдповiла:
  - Нас стiльки рокiв, що нiхто не вiрить, що таке можливе. Але ми ще пiд час другої свiтової вiйни воювали. Щоправда, тодi ми були звичайними дiвчатами. А мутантами стали вже трохи згодом. I чого ми тiльки не бачили!
  Дiвчина прочирикала:
  - Вам, отже, вже понад двi тисячi рокiв! Ось - це справдi круто!
  Хлопець злякано пробурмотiв:
  - Ого, якi вони старi! Це жах!
  Олена клацнула босими пальцями нiг, i з голої п'яти вилетiв вогняний пульсар. Вiн ударив зухвалого хлопця у чоло. Той, отримавши нищiвний удар, полетiв униз, наче збитий винищувач, залишаючи за собою фiолетовий стовп диму.
  I хлопець мало не загинув, але пара роботiв встигла пiдставити силове поле.
  Олена прочирикала:
  - Сюрприз, сюрприз,
  Хай живе сюрприз!
  Єлизавета посмiхнулася i вiдповiла:
  - Та нема" тут жодного сюрпризу! Вся твоя поведiнка дуже передбачувана.
  Олена в'якнула:
  - Я за зухвалiсть каратиму! Хiба ми старенькi?
  Єфросинiя прочирикала:
  - Ми вiчно молодi!
  Катерина пискнула:
  - Супостати все тремтять,
  Гiперплазми через край.
  Якщо жiнки б'ються,
  Краще в бiйку не вступай!
  Єлизавета гаркнула:
  - Усi, хто проти нас - нещаснi створiння. На них чекають справжнi мутанти!
  I вся четвiрка хором заспiвала:
  На зорельотах мчимо хвилями,
  Пiняються кварки у вихорах ефiру...
  Що я планетi своїй передам,
  Дiтям безкрайнього космосу свiту!
  Кiлька роботiв пiдлетiли до дiвчат i дуже чемно попросили:
  - Нiкого не вбивайте i не калiчте. Ви ж служницi добра.
  Олена у вiдповiдь заспiвала, трясучись сво"ю рудою шевелюрою:
  - Ангели добра, два бiлi крила,
  Два бiлi крила над свiтом!
  Катерина труснула золотою шевелюрою, буркнувши:
  - А може й над всесвiтом!
  Дiвчата засмiялися. Вони були красунi чудовi та дуже дотепнi. Ось проти таких дiвчат жодна армiя не встоїть.
  Воїтельки полетiли далi. Головне, це оглянути мiсце космодрому, звiдки було викрадено зорелiт. Щоправда, враховуючи безладнiсть людей, у цьому нiчого дивного не було.
  Руда Олена помiтила:
  - Тут можуть i весь Мiсяць вкрасти. Мене б це анiтрохи не здивувало.
  Блондинка Єфросинья прочирикала:
  - Можу рукою вмiю,
  З небес дiстати Мiсяць.
  Слона з мухи зроблю,
  I оком не моргну!
  I дiвчата як вiзьмуть i смiятимуться. Хоча їхнiй смiх був без причини та з ознакою дуростi.
  А ось i космодром, звiдки мала стартувати мiжгалактична ракета.
  Вiн був дуже гарним на вигляд. Навколо його цiлий каскад фонтанiв. Причому фонтани з дуже химерними статуями. I дуже яскравi ще й квiти ростуть - розмiром iз цiлий вагон.
  Катерина з посмiшкою заспiвала:
  - Все ся", як блискавиця,
  Багато зайвої краси.
  Але скажи менi цариця,
  Ти перевела годинник?
  Космодром був покритий позолотою, i це надавало йому не зовсiм реального вигляду. Загалом на Мiсяцi любили i золото, i гiперзолото. У центрi, де стояла мiжгалактична ракета, була ще й дзеркальна поверхня. Дуже рiвна i блискуча.
  Щодо охорони, то були роботи. Деякi з них скидалися на великих чайок iз лазерними гарматами. I вони кружляли.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Тут чимало пишноти та вiдвертого бардака.
  Катерина пропищала:
  - Адже Батькiвщина в серцях у нас одна,
  На безлiч галактик простягаючись...
  Нехай славиться у вiках моя країна,
  Про неї мрiяли, по свiту блукаючи!
  Олена прочирикала:
  - Трохи ми з'їли, але пристойно заспiвали!
  Дiвчата показали на долонях перепустки i проникли на саму територiю космодрому. Тут стояло ще кiлька зорельотiв. Вони були яскравою забарвленням i схожi на гарних рибок. Вiдливали рiзним коштовним камiнням та металами.
  Єфросинiя прошипiла:
  - I як вони примудрилися викрасти ракету, коли довкола стiльки народу.
  До них пiдлетiли чотири дiвчата у плямистих костюмах та з погонами. Вони були в чобiтках, що говорило про державну службу.
  Одна з них у погонах полковника проворкувала:
  - Вiтаю, команду чотири Є. Ви, я бачу, готовi провести слiдство та вивести злочинцiв на чистий водень.
  Єлизавета з усмiшкою помiтила:
  - Потрiбнi зачiпки. Зокрема, чи " вiдеозагiн викрадення мiжгалактичного зорельоту?
  Дiвчина-полковник iз зiтханням вiдповiла:
  - На жаль, жодного вiдеозапису не збереглося. Як не дивно, але всi системи наведення та роботiв-охоронцiв вразили гiпервiруси. I це виявилося надзвичайно небезпечним. Вони вивели всi системи з ладу.
  Олена свиснула:
  - Ого! Це квазарно!
  Єфросинiя поправила:
  - Швидше, навiть антипульсарно!
  Дiвчина-полковник кивнула з невинною усмiшкою:
  - Ситуацiя, звiсно, була така патова. Ми вже проводили розслiдування. Лише деякi дiвчата та юнаки змогли на своїх смартфонах зробити записи. I це було якимось невиразним. I наноботи зазнали пошкоджень!
  Єлизавета помiтила з "хидною посмiшкою:
  - Зрозумiло! Тут дi" якась органiзацiя. I органiзацiя сильна.
  Олена висловила версiю:
  - А як щодо спецслужб iномiрян? Вони могли бути також до цього причетнi?
  Дiвчина-полковник кивнула:
  - Ми i це не виключа"мо. Але в нашiй галактицi нема" жодної держави iномiрян, яка перевершу" людей технологiчно. Скажу навiть, бiльше, жодна з цивiлiзацiй iномiрян навiть близько до людей за технiкою не пiдходить.
  Катерина прочирикала:
  - Є у людства, технiка залiзна,
  Безумовно, потрiбна i корисна.
  Але дiвчата босi - боксом захоплюються,
  Адже великi випуски у боротьбi продовжуються!
  Єфросинiя доспiла:
  Вiрю, що з казкою люди не прощаються,
  I друзями вiрними назавжди залишаться!
  Дiвчина-полковник увiмкнула голограму. Там з'явилося зображення того, як над Мiсяцем упорхнув силует мiжгалактичного зорельоту. Потiм вiн зовсiм зник, наче за помахом чарiвної палички.
  Єлизавета посмiхнулася, але її сапфiровi очi були невеселi, i голос звучав срiблом:
  - Вакуумно, це звiсно! Судячи з усього, ми ма"мо справу з технологiями, що перевершують земнi. Хто мiг би таке влаштувати?
  Олена припустила:
  - Якась просунута цивiлiзацiя iз сусiдньої галактики. Не всi хочуть бачити у себе конкурентiв!
  Катерина свиснула:
  - Якщо це так, то нам самим доведеться переноситись у сусiдню галактику. Це дуже навiть цiкаво, але питання, на чому ми її досягнемо?
  Єфросинiя запропонувала:
  - Зробимо власну ракету на термопреонновому синтезi, тiльки не таку велику, домчимо на великих швидкостях.
  Дiвчина-полковник кивнула:
  - Я дивилася мультики про вашу четвiрку. Є навiть iгри за вашою участю. Скажiть, вам хоч разочок у життi було страшно?
  Єлизавета чесно вiдповiла:
  - Було й не разочок! Я, зокрема, встигла побувати у фашистському полонi, i це не просто страх, це навiть, мабуть, бiльше!
  Олена хвалько вимовила:
  - А я ще й у сталiнських таборах сидiла, зокрема, у колонiї-малолiтцi. I слiдчi мене залякували та били. Не лише воювала, а ще й зону тупала. Так що тут я найпросунутiша!
  Катерина заперечила:
  - Я теж була в дитячiй колонiї, i тупала зону, причому, якщо у Олени були батька, то я взагалi дитбудинку! Тож невiдомо, хто з нас крутiший.
  Єфросинiя хихикнула i помiтила:
  - Зате я найстарша з вас. I встигла повоювати ще у громадянську вiйну. А це, в чомусь, навiть крутiше за Велику Вiтчизняну. Там хоч воювали рiзнi держави та народи. У громадянську вiйну: йшов брат на брата, батько на сина. I це ще страшнiше.
  Дiвчина-полковник запитала:
  - А чому у вас негласний лiдер Єлизавета?
  Олена чесно вiдповiла:
  - Вона найкраще нас розбира"ться в технiцi. Втiм, за двi тисячi рокiв, ми всi дуже багато чого навчилися. Але вона ще у цiй справi - просто генiй.
  Єфросинiя заспiвала:
  - Ми всi вчилися потроху, чогось i якось.
  Дiвчата-мутанти озирнулися уважно довкола. I просвiтили на власнi очi роботiв-охоронцiв. Дiвчата могли бачити навiть у гамма-дiапазонi. Але бачили, що роботи, загалом, справнi, досить рухливi та сучаснi. Зокрема, процесори розганялися на унтер-фотонах, що в порiвняннi зi звичайними фотонними, мало ряд переваг в ефективностi та продуктивностi.
  Єлизавета, втiм, наголосила:
  - Процесор на ультрафотонах був би куди ефективнiшим i швидшим!
  Дiвчина-полковник запитала:
  - А що, такi ви можете робити?
  Дiвча засмiялася i вiдповiла:
  - Все неможливе можливе у всесвiтi, не тiльки жити незмiнною мрi"ю!
  Олена пискнула:
  - Буде наша винахiдниця розмiнювати себе на п'ятаки. Ось давайте краще заспiва"мо!
  Катерина зневажливо пирхнула:
  - Спiватимемо, коли злочинцiв спiйма"мо!
  Єфросинiя дотепно вiдзначила:
  - Навчи мене спiвати, навчи мене спiвати,
  I вiзьме вас за горло ведмiдь!
  Єлизавета помiтила:
  - Я бачу дещо. У парi роботiв гуляли комп'ютернi вiруси. I надзвичайно активнi.
  Дiвчина-полковник запитала:
  - I про що це говорить?
  Єлизавета прошепотiла:
  - Можливо, це не "дина атака. I те, що злочинець багато зна" про людськi технологiї.
  Катерина зауважила:
  - Але ж це полегшу" нам роботу. Точнiше, пошук викрадачiв.
  Олена посмiхнулася:
  - Дума"ш - це не гостi iз сусiдньої галактики? А я б iз величезним задоволенням прогулялася.
  Єфросинiя заспiвала:
  Галактика, галактика, галактика,
  Суцiльна пiде математика,
  I класною буде романтика!
  Єлизавета буркнула:
  - Ще рано робити висновки!
  Дiвчина-полковник взяла та передала командi невеликий шматок гiперзолота. Вiн сяяв усiма кольорами веселки. Метал, якому нема" рiвних за красою.
  I з усмiшкою промовила:
  - Гiперзолото ма" власну енергетику, i таке велике скупчення дорогоцiнного металу не може бути виявлено ультрагравiорадарами. Я думаю, це вам допоможе в пошуку викрадачiв.
  Єлизавета запитала:
  - А що, сканування простору нiчого не дало?
  Дiвчина-полковник неохоче вiдповiла:
  - Нi, поки що нiчого!
  Олена з усмiшкою помiтила:
  - Це якось дивно. Ми мали хоч щось та знайти! Адже гiперзолото, це такий метал... У ньому особливий вид техномагiї.
  Одна з дiвчат офiцерiв помiтила:
  - Викрадачi настiльки просунутi технологiчно, що щиро кажучи, я їх трохи боюся. А раптом вони завдадуть ще удару i по планетi Земля, i, взагалi, спробують знищити людство!?
  Єфросинiя зiтхнувши вiдзначила:
  - У людства зника" чоловiче начало. Самцi перестають вiдтворюватися, а тi, що ", вже не можна назвати чоловiками. Вони iнфантильнi, наче дiти.
  Олена кивнула i гаркнула:
  - Рано чи пiзно - це призведе до загибелi людства! Все ж таки дiвчата, це чудово, але провiдною, бойовою силою був все ж самець!
  Дiвчина-полковник похитала головою:
  - У давнину самцi били дiвчат, знущалися з них, були просто садистами. Нинi ж встановилася повна гармонiя. I хiба вам самим, це не подоба"ться!
  Єлизавета вiдповiла:
  - Наша юнiсть пройшла в iншi часи. Першi сто рокiв життя заклали iнше уявлення про те, якими мають бути чоловiки! I, може, я здаюся старомодною, але слабкий i безвiльний самець, самцi не потрiбен!
  Олена завзято заспiвала:
  - А я нiкому не скажу,
  Що я робота люблю,
  Робота люблю!
  А чоловiка живого втоплю!
  Так, справдi, подiбна вистава була смiшною.
  Проте Єлизавета та її команда продовжували дослiджувати космодром. Насамперед, хоч би якими були викрадачi, вони мали пiсля себе залишити слiди. I дiвчата виглядали малюнок простору. I намагалися вiдчути натяг силових лiнiй.
  Олена, втiм, заспiвала не зовсiм до мiсця:
  Я генiальний детектив,
  Менi допомога не потрiбна.
  Знайду я навiть прищик,
  На тiлi у слона!
  Спритнiшi макаки,
  Витривалiший за вола...
  А нюх, як у собаки,
  А око, як у орла!
  Єлизавета помiтила:
  - Порiвняно з нами, орел майже слiпий, а собака. Ось тут " щось. Слiдiв викрадачi практично не залишили, але у повiтрi пахне дитинством!
  Катеринка кивнула:
  - Можливо! Але дiтям не пiд силу подiбне провернути. Швидше за все це дуже просунутi iнопланетяни. Важко повiрити, що серед людей може iснувати така технологiчно розвинена та та"мна органiзацiя.
  Єлизавета заперечила:
  - Така органiзацiя вже була, i ми з нею боролися. Пам'ята"ш "Спектр"?
  Олена розсмiялася та вiдзначила:
  - Це якi викрали термокварковi бомби? I чи хотiли пiдiрвати верховного координатора? Так, це було цiкаво!
  Єфросинья помiтила:
  - А особисто для мене було найцiкавiше, коли я навчилася пiд час ще тi"ї вiйни метати босими ногами гранати по нiмцях. I це просто шокувало чоловiкiв!
  Єлизавета згiдно кивнула:
  - Так, ногою кинути можна куди далi i точнiше, нiж рукою! Це дуже сильний i довгий м'яз. А ти що, ще до мутацiї таке вмiла?
  Єфросинья кивнула:
  - Пробувала! А взагалi, адже ми воювали спочатку по-рiзному. А потiм зустрiлися у танку. Якийсь час були "диним екiпажем, поки нас знову не розкидало.
  Дiвчина-полковник попросила:
  - Розкажiть, будь ласка, докладнiше, як ви воювали? Це так цiкаво!
  Олена буркнула:
  - Кiно дивись! Там це все показано барвисто та з нашою участю.
  Єфросинiя вiдзначила:
  - Наш свiт, треба сказати, такий спокiйний, i в ньому так мало вчиняються серйознi злочини, що наших подвигiв у кiно та у вiртуальних iграх у мiльйон разiв бiльше, нiж у реальностi! Ми культовi, стали як мультяшки, наче нiндзя-черепашки!
  Олена хихiкнула та вiдзначила:
  - Так, у кiно про нас. I все одно не всi дiзнаються на вулицях.
  Дiвчина-полковник вiдповiла:
  - На мiльярд людей лише один зайнятий серйозною роботою. А так, суцiльнi розваги та задоволення, i майже повна вiдсутнiсть справжнiх чоловiкiв. Дiвчата з розуму вiд неробства сходять.
  Катерина проспiвала:
  - Дiвчатка, дiвчатка,
  Неспокiйна доля...
  Але навiщо, щоб бути сильнiшим,
  Нам потрiбна бiда!
  Єлизавета вiдзначила:
  - Тут лише початок великої гри. Одного не розумiю, звiдки запах дитинства? Може, й справдi, це якiсь вундеркiнди?
  Єфросинiя припустила:
  - А якщо вони використали машину часу!?
  Єлизавета не дуже впевнено сказала:
  - Подорожi у часi, забороненi законами природи!
  Катерина зауважила:
  - Але й викрасти серед бiлого дня ракету, не залишивши слiдiв, попри дiю всiх законiв природи. Тим бiльше, багато вчених вважали, що i викликати процес злиття преонiв неможливо. Але факти кажуть, що " ще й бiпреони, i можливо попереду ще багато вiдкриттiв на нас чека".
  Олена iз захопленням проспiвала;
  Про скiльки нам вiдкриттiв чудових,
  Несе мить освiти раптом...
  I досвiд, син помилок важких,
  I генiй - парадоксiв друг!
  . РОЗДIЛ No 2.
  Дiвчата продовжували слiдство. До них пiдлетiли ще кiлька красунь у полiцейськiй формi та один юнак. Правда, у нього було юне, нiжне, без жодної волосинки обличчя i вiн, практично, був невiдмiнний вiд дiвчат, особливо зi своїм довгим, свiтлим волоссям. Дуже вже людськi самцi втратили чоловiче начало. Не бажаючи голитися, вони стали, як пiдлiтки зовнi, i духовно iнфантильними. Втiм, якщо уважно придивитись, то ще " рiзниця i у фiгурi. Юнаки досить добре складенi i мускулiсти - також красенi.
  Недовго думаючи, Єлизавета замовила обiд. А поїсти можна безкоштовно Гiпернетом, замовивши звiдти бiоплазмову їжу. Яка дуже смачна, корисна та калорiйна. I ще виглядала дуже гарно.
  Дiвчата-мутанти посiдали за столики. Столовi прилади сяяли золотом, їх доставили каналами ультраматрицi разом iз їжею.
  Єлизавета вiдзначила, взявши вилку пальчиками i встромивши у скибочку свiжого м'яса кактусового диплодоку:
  - Як добре, коли їжа безкоштовна!
  Дiвчина-полковник помiтила:
  - Не вся. Деякi страви, особливо з натуральних рiдкiсних сортiв м'яса, продаються за грошi.
  Олена хихикнула, зазначивши:
  - Особливо натуральна кров дракона iз сузiр'я Стрiльця! Вона ма" сильний п'янкий ефект. I б'" по мiзках!
  Катерина прочирикала:
  - Не вiрить Вiтчизна сльозам,
  А злому дракону дамо по мiзках!
  Єлизавета помiтила:
  - Хоча Шерлок Холмс i говорив, що не варто висувати гiпотезу конкретного здiйснення злочину, поки що не вистача" фактiв. Так, у цьому випадку слiдчий почина" пiдганяти факти пiд свою гiпотезу. Але, може, висловимо ще деякi мiркування?
  Єфросинiя знизала плечима i заявила:
  - На перший погляд, зда"ться, що ми ма"мо справу з цивiлiзацi"ю, яка за своїм розвитком перевершу" земну, точнiше людську. Але це якраз може бути хибним слiдом.
  Дiвчина-полковник зазначила:
  - Цивiлiзацiя, яка перевершу" земну, у своїй технологiчнiй перевагi може бути страшним противником. Навiть думати про це стрiмко!
  Юнак-офiцер пискнув:
  - Чорнодирнi нашi справи!
  Єлизавета зiтхнувши вiдповiла:
  - У будь-якому випадку, нам треба вивчити уважнiше усi вiдеозаписи викрадення. А також вiдсканувати хмару Гiпернета. I це теж буде дуже непростим i реальним рiшенням. Але там можуть бути слiди викрадачiв ракети.
  Олена запитала:
  - Дума"ш, це люди зробили?
  Єлизавета кивнула:
  - Скорiш за все, люди!
  I подумала, що не всi земнi iндивiди можна назвати людьми. Наприклад, одному хлопчику, рокiв тринадцяти, полiцаї пiд час ще тi"ї давньої другої свiтової вiйни, палили смолоскипом п'яти. А потiм до голих грудей дитину ще й приклали розпечений шматок залiза у виглядi п'ятикутної зiрки.
  Хлопця вони, правда, врятували. Але опiк на грудях у виглядi зiрочки залишився. Ще йому встигли зламати розпеченими щипцями кiлька пальцiв на босих ногах. Але вони на щастя зросли. Але як було боляче!
  Адже це далеко не "диний випадок.
  Одну дiвчинку рокiв чотирнадцяти водили босонiж по морозу. А потiм голими п'ятами ставили на розпечену плиту.
  Олена тим часом замовила по Гiпернету чудовий суп iз черепашки з алмазним панциром та гiбридом ананаса, капусти, персика та шоколадного пончика - що дуже смачно.
  Дiвчина-мутант рудої мастi проспiвала:
  - Ми в очi їжi спочатку подивимося,
  А потiм з величезним смаком - все з'їмо!
  Катерина зазначила:
  - Ось я думаю, може, зорелiт викрали роботи?
  Єлизавета запитала:
  - А чому саме роботи?
  Дiвчина з жовтим волоссям проспiвала:
  Якщо людина опустилася,
  Якщо людина докотилася,
  Знов у дикуна перетворився,
  Робот новий Бос з'явився!
  Єфросинья кивнула:
  - З такими чоловiками, як у нас, диво, що роботи захопили владу!
  Хлопець пискнув:
  - I чим поганi чоловiки?
  Єлизавета заспiвала:
  - Усi чоловiки слабаки,
  Усi вони, як дiти.
  Дiвцi з ними не з руки,
  Нудно на планетi!
  Дiвчина-полковник заперечила:
  - Не треба кривдити Сережку! Вiн один може двi три дюжини жiнок за нiч обслужити - намага"ться, хоч йому нелегко!
  Олена хихикнула i помiтила:
  - У цьому випадку, краще з вiбратором та бiороботом!
  I дiвчата хором заспiвали:
  До чого дiйшов прогрес,
  Але небачених чудес,
  До країв дiйшли галактики,
  Не цураючись грубої практики!
  Серьожка важко зiтхнув i проскулив:
  - Зовсiм вони мене заїздили! Краще б справдi з бiороботами!
  Дiвчата засмiялися. I погладили юнака з усiх бокiв, i навiть пощипали його мускулисте тiло.
  Так, цiкавий свiт. Ось зда"ться, що чоловiкам рай, але самцям така напруга, i їх буквально вимоту".
  Катерина висловила свою версiю:
  - А може, це справдi зробили чоловiки? Тi, яких ми заїздили та змучили? Щоб втекти вiд такого перенапруги, просто взяли та змоталися!?
  Олена хихикнула, проворкувавши:
  - Чудова версiя! А що, вигляда" дуже круто! Чоловiки розбiгаються вiд дiвчат!
  I дiвчина засвистiла через нiздрi, що виглядало досить у її виконаннi круто.
  Єфросинiя заявила:
  Без жiнки жити не можна на свiтi нема",
  У них сонце травня, у них кохання свiтанок...
  Дiвчина-полковник вiдзначила, вискалив зубки:
  - А без чоловiкiв можна?
  Єлизавета посмiхнулася:
  - Якось ми без них обходимося. Адже час нам перестати пускати слини з приводу сильної статi.
  Дiвчата засмiялися. I стали їсти, тобто працювати щелепами енергiйнiше. Свiт навколо них здавався чудовим. Єлизавета подумала, що, наприклад, коли йдеться про змiну статi, то чомусь бiльше чоловiкiв прагнуло стати жiнкою, а не навпаки? Хоча, здавалося, бути чоловiком набагато кращим. Наприклад, не треба народжувати та виношувати дiтей, i набагато менше турбот щодо домашнього господарства. Та й взагалi, жiнкою бути так важко, i зарплати у них нижчi, нiж у чоловiкiв, та пенсiї. Ось це справдi чудеса творилися в двадцять першому столiттi. А потiм чоловiчий рiд, чи не зовсiм вимер.
  А Катерина думала: - Хто таки скоїв подiбний злочин? I чому вони вiдчули запах дитинства? Iз чим подiбне пов'язано?
  Крiм того, вiдчувалося ще щось, але не зовсiм зрозумiле i водночас знайоме.
  Дiвчина вiдламала шматок бананової косулi, прожувала, вiдчуваючи соковите м'ясо iз присмаком фрукта.
  Пiсля чого заспiвала:
  Одному тобi я вiрю,
  Шерлок Холмс...
  Хоч не порахувати втрати,
  Шерлок Холмс!
  Єлизавета з посмiшкою вiдзначила:
  - Хочеш вiрити, хочеш, нi, тил пiде вороговi в обiд!
  I дiвчата засмiялися, вискакувавши зубки. А вони в них перлиннi й блискучi, наче набитi дзеркала. Ось це справдi дiвчата, що покажуть клас гiпер.
  Дiвчина-полковник запитала:
  - А що тепер ви робитимете?
  Олена запропонувала:
  - Давайте опита"мо свiдкiв! Це буде дуже круто.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Займе надто багато часу. А щось сутт"вiше та ефективнiше ви запропонувати не можете?
  Єфросинiя прочирикала:
  - Найкраще - це злiтати до Юпiтера. Найбiльшiй планетi Сонячної Системи, i так добре розважитися!
  Олена проспiвала:
  - Юпiтер - царська планета,
  Вона упуска" сонця промiнь...
  Великим подвигом оспiвання,
  Ти з нами променистий будь!
  Дiвчата-мутанти хором заспiвали:
  - Життя безглузда помилка,
  Розчавили павука.
  Вихiд " з лабiринту,
  З будь-якого глухого кута!
  Ми злама"мо навiть кварки,
  Не вряту"ться i преон.
  Не втечуть дiвки бiйки,
  Нас красунь легiон!
  Єлизавета прочирикала, вискакувавши перлиннi, наче надра"нi i прийшли з дна морського, зубки:
  - Ми зможемо всiх знайти,
  На днi хоч моря.
  Не бiльше двадцяти,
  На вигляд герою!
  I войовницi розреготалися!
  Пiсля чого знову енергiйно заробили щелепами.
  Дiвчина Олена згадала, як вона у дитячiй колонiї вiдпрацьовувала пайку. Чим носити казеннi, дерев'янi черевики, краще босонiж. Причому навiть взимку, звикнувши, дитячi ноги майже не мерзнуть. Годували в колонiї ще непогано, краще, нiж дорослих в'язнiв. Але працювали вони зате, як дорослi - дванадцята година на добу, та ще й навчалися години чотири. Тобто не було вiльного часу взагалi. Щоправда, пiд час роботи дiвчата намагалися виливати. Iнодi йшов дощ. I грали саморобними картами на пайку.
  Руда Олена швидко навчилася шахраювати i обiгравати подруг. Тож їжi в неї вистачало. Iнодi навiть у свята дiтям-в'язням давали цукерки та солодке.
  А пiд час вiйни ще й американцi їжу посилали. I також були консерви i цукерки, i шоколад. Також вони постачали i сировину, i технiку, i автомобiлi.
  З американських лiтакiв - найкращим вважалася "АероКобра". Вона була озбро"на чотирма кулеметами та потужною, за 37-мiлiметрiв, авiагарматою. Але одна льотчиця отримала десять рокiв таборiв лише за те, що сказала, нiби американська "Аерокобра", краща за радянського Яка. Хоча так воно i ".
  Олена теж на мову не стримана, i її за час вiйни i заарештовували, i переводили до штрафникiв, i били кийками по п'ятах. А у полонi катували фашисти.
  Так, у них було багате в минулому життя. Окрiм Великої Вiтчизняної Вiйни, вони боролися у Кореї, у В'"тнамi, на Кубi, в Афганiстанi, Iраку, Чечнi, Сирiї. Але принципово вiдмовилися воювати в Українi. Сказавши, що не буде братської кровi.
  Дiвчата багато чого випробували у життi. I їм, чесно кажучи, не дуже й хотiлося гострих пригод. Щоправда, останнi кiлька десятилiть було надто спокiйно.
  У майбутньому, взагалi, особливо коли стiльки жiнок, життя стало спокiйним.
  Але були, наприклад, космiчнi пiрати. Вони, зокрема, напали якось на караван золота та гiперзолота. Дiвчата за ними ганялися. Бiльшiсть пiратiв були комахи клiщi-комари. Мабуть, одна з небагатьох рас у всесвiтi агресивнiша за людей. Вони навiть свою планету ядерною вiйною знищили.
  Клiщi-комари були "диною серйозною проблемою людей. На щастя, їх було небагато, i вони вiддавали перевагу пiратству. Ну, ще iнодi робили хакерськi атаки. Тут їм допомогли гноми. Ця раса, загалом, миролюбна i нечисленна, але дуже любить грошi.
  Є у всесвiтi i ельфи. Але їх також мало, i вони застрягли в середньовiччi. Ельфи, безумовно, красивi, не старiючi - з вiчно юними тiлами, щоправда, не безсмертнi - триста-чотири роки i кiнець. На перший погляд не дурнi, гарна пам'ять, швидко рахують i пишуть. Але такi невинахiдливi. Навiть до парової машини не додумалися - плавали на вiтрильниках i використовували при стрiльбi зброю таку примiтивну, що, як i ранiше, основною були луки, або, в кращому разi, арбалети.
  Їхнiй рiвень був, у кращому разi, шiстнадцяте столiття у людей. Адже ельфи куди давнiшi за людство, як i гноми.
  Чомусь у людей надзвичайна обдарованiсть до технiки. I навiть вимирання чоловiкiв не завадило прогресу.
  Дiвчата-мутанти доїли рiзного роду делiкатеси, у тому числi гiбрид велосипеда, трактора та кавуна, та кальмара у шоколадi.
  Їжа була дуже смачна, дiвчата навiть заспiвали:
  Блаженний, хто на просторi,
  У блаженному куточку...
  Не дума" про горе -
  З ковшем вина в руцi!
  Вино, зрозумiло, вони також випили. Дуже солодке при"мне на смак, яке бадьорило, але не п'янило.
  Войовницi-мутанти злетiли i вирушили назад iз космодрому. Вони приступили до сканування Гiперитернету та прослуховування смартфонiв.
  Олена помiтила:
  - Смартфонiв мiльйони, чи, точнiше, мiльярди! Нехай їх краще перевiрить програма!
  Єлизавета кивнула:
  - Це дуже розумна iдея. Хоча програма, сво" око не замiнить, будь вона навiть найдосконалiшою.
  Катерина зазначила:
  - Роботи, це те, що людей замiнило у всьому. Але винаходити вони ще навчилися.
  Єфросинiя серйозно заявила:
  - Але якщо навчатись, то буде кiнець бiологiчної цивiлiзацiї.
  Дiвчата пустили в гiперплазмовому виглядi програму-пошуковик у Гiпернет. I приступили до прослуховування смартфонiв та iнших пристосувань.
  Олена запропонувала запустити таких програм ще не менше дюжини та перевiрити ще й наноботи.
  Iдея була не найдурнiша. Вiйницi зайнялися прочiсуванням вiртуального простору. та iнших видiв.
  Олена подумала, хто може бути злочинцем. Можливо, той, хто розробляв цей Зорелiт, причетний якось до викрадення. А що? Може, з якоїсь причини було бажання летiти в iншi галактики, або була ревнощi i заздрiсть до конструктора.
  До речi, треба перевiрити iнформацiю, хто з цього працював.
  Дiвча включила сканер i запустила прослуховування даних. Все поки що показувало, що справдi викрадення було невидимим i без конкретних слiдiв.
  Конструктiв цi"ї мiжгалактичної ракети було кiлька десяткiв. Iз них, приблизно п'ята частина, чоловiки. Вони все-таки мають розум бiльш схильний до математики та iнженерiї, нiж жiнки. Їх i вiдсоток, серед учених, набагато вищий, нiж у життi. А серед великих учених ще вищий.
  Тому жiнки стурбованi тим, що самцi зникають. У лiжку їх замiнить бiоробот, або вiбратор, а в науцi роботи поки що не сильнi. Хiба що iгри ще можуть винаходити, або щось по дрiбницi. А ось серйознi вiдкриття робить людина.
  Олена, вгадавши її думки, помiтила:
  - Деколи шкодую я, що не народилася чоловiком!
  Єлизавета засмiялася i вiдповiла:
  - Та я теж. У мене могли б бути мiльйони дiтей. I це була б нова, найвища раса.
  Катерина пiдкинула босими пальцями ноги монету, спiймала її. А потiм знову жбурнула, збивши в польотi муху. Пiсля чого, прочiрiкала:
  - Якщо близько горобець,
  Ми наводимо гармату.
  Якщо муха - муху бий,
  Взяти її на мушку!
  Олена зневажливо пирхнула:
  - По горобцях з гармат стрiляти - надто марнотратно!
  Єфросинья кивнула:
  - I в слона дрiбку пускати - сенсу нема"!
  Дiвчата взяли i заспiвали:
  Погано, коли ти один, як сноб,
  Ти самотнiй, а ворогiв легiон.
  Навiть слона може з'їсти клоп,
  Якщо клопiв не один мiльйон!
  I ось дiвчата запустили ще кiлька програм по Гiпернету. I це було досить цiкаво.
  Пiсля чого вони вiдлетiли на вiдстань вiд Мiсяця. Подивилися на планету з космосу.
  Бiльшiсть її вже була забудована. I росли казковi, чудовi дерева. А на деревах великi, рiзнокольоровi бутони. Жiнки взагалi дуже люблять квiти, коли вони яскравi та повнi фарб. На деяких бутонах пелюстки мали свiй iндивiдуальний рисунок.
  Олена iз захопленням заспiвала:
  -Як прекрасна планета Мiсяць,
  Немов перли, корони рубiни.
  Не затиснути нас дiвчат у кута,
  Ми такi сильнi войовницi!
  I руда краля закрутилася у вакуумi дзиґою. Дiвчата мали спецiальнi костюми, якi дозволяли їм лiтати мiж планетами. Крiм того, мутанти не боялися опинитися в космосi та вакуумi без захисту.
  Адже вони не простi люди.
  Олена згадала, як їй спочатку змастили голi пiдошви нiг олi"ю, а потiм смажили босi п'яти жаровнiв. Як це боляче. Щоб не закричати, вона уявляла, що бореться босонiж у пустелi. I, наприклад, ряту" Юлiана Вiдступника.
  Справдi, якби прожив Юлiан рокiв сiмдесят, то християнство могло б згаснути назавжди. Тим бiльше, що ця вiра парадоксальна. Вважати Всемогутнiм Богом нещасного, розп'ятого на хрестi людини.
  У мiру розвитку прогресу переважна бiльшiсть людей стали вважати головним Богом - людину. Мовляв, у всесвiтi люди це месiя.
  I настане час, та"мниця часу теж буде розкрита. I тодi померлi будуть воскресленi.
  Олена свиснула. Вона мала хлопця пiд час Великої Вiтчизняної Вiйни, i вона його дуже любила. Це було сильне кохання, з тих, що назавжди. I вiн загинув, якраз штурмуючи Рейхстаг. Прикро, звiсно.
  Олена мрiяла його воскресити. Тодi, дiйсно, здобуде дiвчина-мутант абсолютну радiсть та щастя.
  Але поки що наука ще до цього не дiйшла. Але мине двi тисячi рокiв, i тодi вже можна буде й померлих воскрешати.
  Ось зараз, наприклад, усi дiвчата та юнаки вiчно юнi. Юнаки навiть надто молодяться. Адже колись борода викликала повагу.
  Олена глянула на сканер. Програма повiдомляла загальнi данi. Все одно не побачиш i не перевариш.
  Iнформацiя стiльки, що голова йде навколо.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Ми так нiчого й не досягли!
  Катерина посмiхнулася:
  - Це найбiльш технологiчно просунутi злочинцi, з якими нам доводилося зустрiчатися. I не слiд розраховувати на надто швидкi результати!
  Єфросинiя пискнула:
  - Тихiше їдеш далi будеш.
  Олена запропонувала:
  - А може, давайте злiта"мо на Землю. Допита"мо спочатку головного конструктора мiжгалактичної ракети Вiшу Арана. Вiн, зважаючи на все, дуже красивий самець.
  Єлизавета знизала плечима:
  - Не знаю, що нам це дасть, але Вiшу допитати не завадить. Потрiбнi хоч найменшi зачiпки!
  Олена прочирикала:
  - На допитi злий самець спитав:
  Хто чувак, який мене збив...
  Вiдповiда" той розкосий,
  Що командував допитом -
  Збив тебе сам бiса головний син!
  I дiвчата знову розреготалися.
  Дiвчата полетiли до Землi. Планета була прекрасна, i водночас навколо неї стiльки всього лiтало. Були тут i дiвчата у скафандрах iз ультрагравiтацiйними двигунами. Вони пiдлiтали до мутантiв i пропонували купити той чи iнший товар.
  Одночасно вони спiвали:
  Над землею небо хмуриться,
  Все боїться перебрати...
  Хлопець iз дiвчиною цiлу"ться -
  Просить цiну додавати!
  Олена взяла i клацнула босими пальчиками ноги, випустивши по дiвчиську великої, вбивчої сили пульсар. Той пролетiв i влучив у красуню. Та оповита iскрами, закружляла i заспiвала:
  - Мiж зiрок тривожно б'"ться пульс Землi,
  Поля росою кришталевої зрошили.
  Усi люди, знай однi"ї зараз сiм'ї,
  Живуть у блаженному щастi, вiчному свiтi!
  I посмiхнулася Олена у вiдповiдь сво"ю навiть променистою i чудовою усмiшкою чистих перлiв.
  Катерина заспiвала у вiдповiдь:
  Ми бажа"мо щастя вам,
  Щастя у цьому свiтi великому...
  Як сонце вранцi,
  Нехай вiн приходить у хату!
  Дiвчата махнула рукою, i заперечила:
  - Не в хату, а на весь всесвiт!
  Олена проспiвала:
  - Сюрпризiв казкових, повним повний всесвiт,
  Вона чарiвна та незвичайна...
  До зiрок iз землi тепер подати, вважай рукою,
  Так будь пацан у бою, у коханнi крутий!
  I дiвчата хором заспiвали:
  Будь хлопець крутий!
  Будь хлопець крутий!
  Обзаведися скорiше бородою!
  Будь хлопець крутий!
  Будь хлопець крутий!
  Одружуйся скорiше на дiвчинi босiй!
  Воїтельки, треба сказати, i справдi, видатного класу. I якщо вже заревуть i почнуть смiятися, то це взагалi буде видатна крутiсть.
  Земля з повiтря дуже iмпозантно. По-перше, у неї ще окрiм Сонця, чотири додатковi свiтила. На пiвденному полюсi ростуть кокоси, банани, ананаси та безлiч небачених ранiше фруктiв.
  Нема" практично ночi - вiчний день та вiчне лiто
  Жiноче царство - справжнiй рай. I стiльки кольорiв скрiзь, причому великих та яскравих. А скiльки фонтанiв та статуй. Особливо прекраснi статуї, вкритi тонким шаром сусального гiперзолота. Воно ся" всiма кольорами веселки, це гiперзолото, вiд чого краса унiкальна.
  А скiльки рiзних коштовностей. Особливо дiамантiв, деякi розмiром з гарний будинок, i сяють у променях кiлькох свiтил.
  А скiльки тут дiвчат, засмаглих, мускулистих iз пресом, наче плитки шоколадок.
  Юнаки, яких у тисячу разiв менше, також дуже гарнi, i зазвичай у шортах.
  Вони, треба сказати, теж " рiзнi. Тiльки мала кiлькiсть людей ма" форму. Тут спекотно i справжнiй рай.
  Багато людей постiйно зникають, поринаючи в матрицю Гiпернета. Прямо на вулицях дiвчата цiлують хлопцiв та пестять їх. Iнодi з роботами. Щоправда, поки що не дiйшло до вiдвертого громадського сексу. Зате у Гiперматрицi можна все.
  Наприклад, ти можеш отримати в Гiпернетi вiртуально практично будь-яке тiло. Навiть стати реально Кiнг-Конгом, або метеликом. I мозок не вiдчу" рiзницi.
  I там, в iграх Гiперматрицi, можна i повоювати. Причому як ти хочеш. Олена, наприклад, з червоних соскiв грудей любила випускати лазернi променi та спалювати цiлi полицi ворогiв. Зокрема оркiв.
  Так, i орки теж " у реальному всесвiтi. Тiльки вони ще вiдсталiшi, нiж ельфи, дикi, i майже не розмовляють.
  Проте, як орки примудрилися побувати Землi, залишивши себе легенди, надання казки.
  Ельфи в давнину вмiли перемiщатися за допомогою магiчних медальйонiв. I там були спецiальнi, потужнi заклинання, що перекидали з планети на планету.
  Але потiм якось секрет було втрачено. Начебто були дуже сильнi чарiвники, але потiм, чи виродилися, чи переселилися в iншу галактику.
  Тут Єлизавета знову подумала:
  - А чи не чарiвники це? У них можуть бути свої резони, ось так викрасти мiжгалактичний зорелiт!
  I дiвчина заспiвала:
  Життя у нас красунь нелегке,
  I вона мчить, як весняна гойдалка.
  Нехай здiйсниться у нас мрiя,
  Ми до всесвiту полетiли!
  . РОЗДIЛ No 3.
  Дiвчата-мутанти на шляху до Землi сiли в один iз ресторанiв, де за грошi можна отримати, недоступну безкоштовно з Гiпернета, екзотику. Зокрема, Олена замовила кров гiбрида тиранозавра та кактусу. Пiсля чого, дiвчата iз задоволенням подiбне заковтнули.
  Згадали сво" славне минуле i з великим ентузiазмом заспiвали;
  Ми дiвчата країни СРСР,
  Яка, " смолоскип усьому свiту...
  Покажемо, знай, величi приклад,
  Ось героїзму подвиги оспiванi!
  
  Пiд прапором червоним дiвки народженi,
  I босi мчать по морозу.
  За Русь б'ються дочки та сини,
  Часом наречена дару" хлопцевi троянду!
  
  Ось буде над всесвiтом червоний прапор,
  Сяяти так яскраво, наче смолоскип-полум'я...
  Адже богатирське, знай у нас замах,
  I кумачем ся" наш прапор!
  
  Не вiр, фашист проклятий не пройде,
  I росiйський дух на вiки не згасне ...
  Перемогу вiдкри"мо нескiнченний рахунок,
  Будь-кому скажемо i привiт, i здраст!
  
  Росiя, це чудова країна,
  Ти подарувала комунiзм народам...
  Навiки Богом щедра дана,
  За Батькiвщину, за щастя та свободу!
  
  Не зможе ворог Вiтчизну здолати,
  I як би, не був вiн жорстокий, пiдступний...
  Непереможний росiйський наш ведмiдь,
  Солдат Росiї такий перемогою славний!
  
  Прекрасна радянська країна,
  Дiвчата в нiй пишаються, що гарнi.
  Вона на вiки Родом нам дана,
  I будемо комсомолки справедливi!
  
  Б'"мося ми на пiдступах до Москви,
  Завiрюха, кучугури, а дiвчата боси...
  Не вiддамо Вiтчизнi Сатанi,
  У нас стрiляють влучно навiть коси!
  
  Так в лютi дiвчата рвуться в бiй,
  I п'ятою голий вибух-пакет кидають.
  Фашист, вiн тiльки на вигляд крутий,
  Насправдi, просто злий Каїн!
  
  Дiвчат ворогам нiяк не здолати,
  Вони народилися пiд такою зiркою.
  Непереможний монстр наш ведмiдь,
  Який зробив Батькiвщину дружиною!
  
  Ми, росiйськi дiвчата гарнi,
  Нас не лякають тортури та морози.
  I вiдобразимо, вiр натиск злої орди,
  Противник зануриться вiд дози!
  
  Вороги змогли вiдкинути вiд Москви,
  Хоч у нього повно величезної сили.
  Ми дiвчата собою такi гордi,
  Противники зникнути у могили!
  
  Не вiрте, Русь ворогам не перемогти,
  Оскiльки кожен витязь iз пелюшок...
  Мисливець перетворився видно на дичину,
  А супостат, ще зовсiм дитина!
  
  Але росiйський дух, великий, вiрте дух,
  У ньому ж такi, знайте, прихованi сили.
  Розгромлений же противник буде в пух,
  Адже витязi у боях непереможнi!
  
  Сумнiви вiдкиньте дiвки, ви,
  Ми найвiдважнiшi, знай у свiтi...
  Звернем у пекло орди Сатани,
  Замочимо супостатiв усiх у сортирi!
  
  Закiнчиться священна вiйна,
  Настане мир i ранок над планетою.
  Вона навiки з сонцем, знай дана,
  Щоб надовго палахкотiло лiто!
  
  I вiчний у славi комунiзм,
  I з нами Ленiн, i великий Сталiн.
  У кiно кривавому лише тепер фашизм,
  А наша воля, вiрте мiцнiше стали!
  
  Моя Росiя править на вiки,
  I всьому всесвiту щастя подарувала....
  Потрiбна сталева сила кулака,
  I молодецтво, але розумного розливу!
  Дiвчата заспiвали з великим ентузiазмом та почуттям. Але пiсля цього довелося повернутися до реальностi. I напружити свої розумнi та свiтлi, у буквальному значеннi слова, голови. Справдi, що робити i як знайти злочинцiв.
  Iнформацiя накопичувалася немилосердно у великих кiлькостях. I треба було щось вичленяти. Але поки що зачiпок не було.
  Дiвчата-мутанти випили ще кривушки. Потiм знову полiзли в Гiпернет. Але тут стiльки всього намiшано. Це не iнтернет двадцять першого столiття, де далеко не все, що хочеш, можеш знайти навiть серед книг. А це цiла вiртуальна енергiя з енергi"ю термокваркового синтезу i вже першими термопреоновими випромiнювачами. I тут уже стiльки наворочено.
  I не лише земного. Є щось, що проника" i з iнших, поки недоступних людинi галактик.
  Олена проворкувала:
  - Ось так! Навiть незрозумiло, навiщо голова людям дана? Напевно, винятково для мук!
  Катерина з азартом проспiвала:
  - Навiщо людям голова,
  Вона трiщить, бува"...
  Не рубають головою дрова,
  Цвяхiв не забувають!
  Єфросинья пiдхопила:
  Хоч у одних вона порожня,
  Iншим її морочать...
  Але кожен видно не просто,
  Втрачати її не хоче!
  Єлизавета сердито тупнула ногою i гаркнула:
  - Це дитячi пiснi! Давайте краще, дiвчата, щось бадьорiше, сильнiше i виразнiше заспiва"мо. А то, справдi, у нас скоро кульки зайдуть за ролики!
  I войовницi-мутанти i водночас слiдчi, що їм зовсiм не подобалося, особливо працювати головами. Ось босою п'ятою в нiс рушити, будь ласка. Але головою працювати - Боже борони!
  Тим не менш, спiвають вони непогано - глотки здоровi, i пiснi бадьорi;
  Я вступила до комсомолу, граючи,
  Дiвчина красива мрiя....
  Думала, свiт буде вiчним травнем,
  Щодня народження весни!
  
  Але чомусь не склалося,
  Якось менi закохатися, не дано...
  Ну, скажiть хлопцi менi на милiсть,
  Життя дуже мiцне весло!
  
  Раптом вiйна раптово загримiла,
  I зазнав смертi ураган...
  I мо" дiвча сильної тiло,
  Можна вiдразу пiдставити пiд удар!
  
  Не хочу, повiрте, я здаватися,
  За Вiтчизну битися до кiнця.
  Носимо ми гранати в мiцному ранцi,
  Сталiн замiнив у серцях батька!
  
  Воїни великi Росiї.
  Можемо мир, порядок захистити.
  Зорi неба оксамит оросили,
  I мисливець перетворився на дичину!
  
  Я, дiвчисько боса борюся,
  Повна спокуса та кохання...
  Буде, знаю мiсце у цьому раї,
  Не збуду"ш щастя на кровi!
  
  Воїни великi Вiтчизни,
  Битимемося твердо пiд Москвою...
  А потiм мрiя при комунiзмi,
  Проти пекла з Сатаною!
  
  Бравi росiйськi хлопцi,
  Що б'ються чесно до кiнця.
  Луплять же вони з автомата,
  Якщо треба iз золота вiнця!
  
  Нас не зупинить навiть куля,
  Iсус великий Бог воскрес...
  Днi дракона хижi минули,
  Стало навiть яскравiше з неба!
  
  Я люблю тебе Рiдна Лада,
  Буде у славi найвищий Бог Сварог...
  За Росiю нам боротися треба,
  З нами найкращий Бiлий Бог!
  
  Не поставити росiян на колiна,
  Нашу плоть, повiр, не приборкати.
  З нами Сталiн i великий Ленiн,
  Цей iспит теж треба скласти!
  
  Бiль Вiтчизни теж у нашому серцi,
  Вiримо ми у велич її...
  Вiдкрива"мо в космос жваве дверцята,
  Буде дуже солодке життя!
  
  Босi ми дiвчата-красунi,
  По кучугурах жваво так бiжимо...
  Нам не треба цi"ї гiркої горiлки,
  Крила простяга" херувим!
  
  За Вiтчизну ми дiвчата встанемо,
  I вiдповiмо фрицям злим, нi,
  Буде знищено пекельний Каїн,
  А Христу Спасителю привiт!
  
  Буде ера - краще не бува",
  Мертвi воскреснуть назавжди.
  Свiтобудова стане сущим ра"м,
  Всiх людей виповниться мрiя!
  Дiвчата з величезним ентузiазмом заспiвали. I їхнi голоси дуже переливистi та сильнi одночасно.
  Пiсля чого вони залишили ресторан i полетiли до Землi. Вони мали чудовий огляд. Ось зокрема Москва. Видно Кремль - дуже великий. Стiни заввишки десять кiлометрiв, а вежi за п'ятнадцять-сiмнадцять кiлометрiв. Та тут " на що подивитись. Сам Кремль був просторим, так що всерединi його виник цiлий мегаполiс. I це дуже велике видовище. А замiсть зiрок на вежах рiзнi знаки зодiаку iз гiперзолота.
  Зрозумiло, колишня назва Москва вже не вжива"ться. Її називають Нью-Русi-Йорк. Така сучасна назва. I, зрозумiло, Росiя залишилася в далекому минулому. Нинi Землi "дина iмперiя, яка розкинулася бiльшу частину галактики.
  I життя хороше таке. I скiльки гарних дiвчат у легких сарафанах. Як це красиво - скiльки напiвоголених, м'язистих жiночих тiл.
  На Землi у далекому майбутньому - просто Рай. I царство прекрасної статi. Напевно, таким " Едем голоднi до дiвчат чоловiки. Їм у цьому свiтi добре.
  Чудова казка, в якiй жiнки самi доглядають хлопцiв i б'ються за них. Свiт, у якому самцi змушенi напружуватися, щоб задовольнити безлiч дiвчат. I їм i добре, i водночас нелегко.
  Деякi дiвчата, проте, носять туфлi на високих пiдборах. Хоч у них нозi не комфортно. Але це модно i красиво. Самi туфлi можуть бути iз суцiльного шматка алмазу, не приховуючи витончених форм.
  Деякi дiвчата стiльки коштовностей навiсять, що це вже змориться поганим смаком.
  М'язи у людей непоганi. Але зазвичай обсяги, для зручностi та краси, невеликi, зате вiдмiнний рель"ф. Юнаки дуже сильно схожi на молодикiв, у тому числi i майже не видно серед них великих тiл, а шкiра гладка, чиста, лощена. Справдi, iнфантильнi стали самцi.
  Хоча, на щастя, поки що не все. I серед них " ще такi, як Вiшi, який керував групою, що сконструювала перший мiжгалактичний зорелiт. I з ним поспiлкуватись було цiкаво. Нехай вiн навiть як майже всi чоловiки вигляда". Хiба що лоб трохи вищий i ширший, нiж у стандартних самцiв.
  А взагалi, люди вiд неробства тупiють. Навчаються вони за тестами, майже весь час розваги та задоволення. Ну, прямо, як у вiдомому мультику: "Нехочуха". Так, такий виявився прекрасний свiт. Навiть надто в ньому мало проблем у людей. Особливо чоловiкам добре, бо жiнки їх доглядають, як малих дiтей.
  Ще диво, що серед самцiв збереглися iнтелектуальнi гiганти.
  Дiвчата, втiм, не застали Вiшi на мiсцi. Вiн, виявля"ться, покинув Землю. Зате залишилися два заступники: дiвчата у званнi генералiв.
  Олена помiтила:
  - Вiд самок вже нудить! Тут очевидний дефiцит чоловiкiв!
  Катеринка хихикнула:
  - А в колонiї?
  Олена огризнулася:
  - У колонiї охорона iз чоловiкiв, " й вихователi. Та й коли ти дiвчинка, тобi вони й не треба. Ось нам уже двi тисячi з лишком рокiв. Старших за нас нiкого на планетi Земля нема".
  Єфросинья кивнула:
  - Я ще царськi часи пам'ятаю. Так, ми справдi дiвчата, якi багато чого випробували i чого тiльки не перепробували. Але справжнi чоловiки виродились. Лише вiчнi юнаки залишилися. Навiть гидко, коли у чоловiка мордочка дiвчинки, без жодної волосинки на рум'яних щоках. I нiхто, можливо, крiм бiоробота-альфонса, тебе не вколе щетиною!
  Єлизавета кивнула:
  - Так, нелегко у цьому свiтi. Але що було б, якби навпаки? Коли на одну жiнку тисяча чоловiкiв.
  Олена облизнулася:
  - А що, таку самку, як я, такий свiт цiлком влаштував би!
  Єфросинiя вiдзначила:
  - Зате чоловiкам у ньому було б стрiмко! I скiльки було б бiйок. Все ж таки ми, жiнки, кулаки в боротьбi за самцiв пуска"мо в хiд рiдко. А тут був би жахливий свiт!
  Катерина проспiвала:
  -Дiвчата бувають рiзнi,
  Бiлi, чорнi, червонi.
  Але всiм любов до хлопця подоба"ться,
  Люблять чоловiкiв красунi!
  Єлизавета запропонувала:
  - Давайте ще заспiва"мо щось iз нашого славного минулого. Коли, чогось, а справжнiх, мужнiх чоловiкiв вистачало!
  Олена кивнула:
  - Заспiвати, це гарна iдея! Хоча " мудре прислiв'я, точнiше, приказка: тiльки не спiвай на упокiй! Або, якщо хочеш спiвати, умiй крутитися!
  I воїнки-слiдчi заспiвали;
  Красунi в атаку босонiж,
  Бiжать такi славнi дiвчата.
  Якщо треба врiжуть фрицу кулаком,
  Або полоснуть його з автомата!
  
  Дiвчатам сумнiватися не з руки,
  Вони фашистiв мертво закопають.
  I мiцно довбануть йому з ноги,
  А десь вовки химерно виють!
  
  Росiя, це слово для солдатiв,
  Коли, повiрте, крутiше не бува".
  Хоча часом безрадiсний розклад,
  Де трiумфу" злий чорний Каїн!
  
  Не вiрте, комсомолки не бiжать,
  А якщо бiжать, то тiльки в атаку ...
  I всiх нацистiв разом переб'ють,
  I фюрера пiднiмуть усi на плаху!
  
  Росiя, це Батькiвщина моя,
  Вона промениста, просто прекрасна ...
  Хто боягуз, не варто навiть рубля,
  I сперечатися, знай, iз воїном небезпечно!
  
  Але знайте, ми фашистiв переможемо,
  Не буде зло царювати на тронi.
  Над нами золотокрилий херувим,
  I Бог Сварог iз величчю в коронi!
  
  Хто трусить той, повiрте, слабкий раб,
  Його доля одна - терпiти образи...
  Сьогоднi слюсар, завтра ти виконроб,
  I сам ти зможеш бити чужi спини!
  
  У дiвчатах сила, просто вулкан,
  Вона часом i гори потужно зносить.
  Вiйни виру" злiсний ураган,
  I смерть людський рiд, вiдверто косить!
  
  Ось я вам чесно витязi скажу,
  Сильнi, коли ми росiйськi "динi...
  Потрiбна закуска до вилки та ножа,
  Ми лицарi у боях непереможнi!
  
  У чому наша вiра в Господа Христа,
  Хоча i Ладу теж шану"мо...
  Товариш Сталiн наче нам батька,
  I буде мiсце комунiзму раю!
  
  Воскресне той, хто був колись мертвий,
  I станемо ми красивiшими, мудрiшими...
  I людина, звичайно, дуже гордий,
  Хоча часом несе i ахiнею!
  
  В любовi Вiтчизна наша, як зiрка,
  Вона повiк, повiрте, не згасне...
  Здiйсниться велика мрiя,
  У всьому всесвiтi буде мир i щастя!
  
  Люблю Марiю, Ладу свято шаную,
  Сварог прекрасний i Перун великий.
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  Менi дорогi iкони святi лики!
  
  Коли ж буде справжнiй рай,
  У ньому збудуться, повiрте усi надiї...
  Ти сво" серце Батькiвщинi вiддай,
  Все буде добре, сильнiше, нiж ранiше!
  Пiсля такої пiснi настрiй пiднiма"ться на порядок, а то й на два. Дiвчата влетiли таки в одну з веж. Вирiшили поговорити iз заступниками. Бо Вiшi, за останнiми даними, полетiв на одну iз планет Сiрiуса. А це вже полiт мiж планетами, а зiрками. Вiдстань набагато бiльша, i доведеться сiдати у зорелiт. Так просто вже не полiта"ш.
  Дiвчата-мутанти увiйшли, як завжди, босоногi. Ну цим нiкого не побачиш. Тут майже всi такi.
  А ось дiвчата-вченi одягненi iмпозантнiше. У них були короткi спiдницi, а торс голий, але так густо обвiшаний коштовностями, що жодної голої дiлянки шкiри не видно. I тут все так гарно. А ноги у дорогоцiнних туфлях на високих пiдборах. I це, треба сказати, дуже здорово.
  Єлизавета простягла їм руку, м'яко знизала i запитала:
  - Що ви дума"те щодо цього викрадення?
  Дiвчина, вчений правої руки, вiдповiла:
  - Думати можна що завгодно! Але ми люди науки i звикли оперувати фактами. А факти кажуть: це хтось дуже технологiчно просунутий. I тут уже не попрешь проти того, що ворог дуже розумний i ма" iнтелект!
  Олена брязнула:
  - Це розум iз iншої галактики?
  Дiвчина, вчений лiвої руки помiтила:
  - Теоретично, це може бути навiть розум з iншого всесвiту. Є всесвiт за межами нашого свiтобудови. У нашому всесвiтi всього сто секстильйонiв зiрок. I вона, приблизно, у двадцять-двадцять п'ять свiтлолiт у дiаметрi. Значить, " i поза її межами iншi всесвiти. I ми у них можемо побувати. Доведено, що можна лiтати зi швидкiстю вищою, нiж швидкiсть фотона. Точнiше це показала практика. А значить, можна лiтати i швидше за гравiтон, який у десять трильйонiв разiв стрiмкiший, нiж фотон. - Дiвча тупнула високим каблучком i додала. - Є вже ультрагравiтони та ультрафотони. Ультрафотон був отриманий в результатi термокваркової реакцiї. Термопреонова реакцiя може вiдкрити дорогу до гiперфотону, точнiше вже вiдкрила. А коли з'явиться гiпергравiтон, то зорельоти знайдуть такi швидкостi.
  Катерина кивнула:
  - Це буде чудово! I дуже круто!
  Олена агресивно рикнула:
  - Мрiяти не шкiдливо! А що практика нам там дасть?
  Дiвчина, вчений правої руки, помiтила:
  - Гiпергравiтони, можливо, тут були використанi. Вони могли викрасти зорелiт таких розмiрiв та мощi практично непомiтно i змусити зникнути. Отже, мiг бути задiяний ще потужнiший, бiпреонновий синтез! А це показу" теоретичною можливiсть синтезу, який з одного грама матерiї дасть енергiю, порiвнянну зi спалахом наднової зiрки, розмiром бiльше сонця!
  Єфросинiя свиснула i вiдзначила:
  - Це було б дуже жорстоко i безглуздо не використовувати таку енергiю в творчих цiлях!
  Олена запитала:
  - А людей, коли воскресати навчитеся?
  Дiвчина, вчений лiвої руки, вiдповiла з усмiшкою:
  - Ми не за цим профiлем працю"мо. Але гадаю, що скоро навчимося й цьому. У нас багато порожнiх планет. А багато планет ще можна зробити, використовуючи матерiю зiрок. Тiльки в нашiй галактицi багато мiльйонiв планет. I можна ще їх робити для тих зiрок, де планети вiдсутнi. Так що ... Не сiдайте дiвчата на коня! Настане час, i ви ще поспiлку"теся з Наполеоном не лише у вiртуальнiй грi!
  Єфросинiя хихикнула i вiдповiла:
  - Слава науцi, слава нам,
  Битиметься на страх ворогам!
  Єлизавета вiдзначила:
  - Це, звичайно ж, чудово! Але поки що ми нiзащо не зачепилися. Окрiм запаху дитинства.
  Вчена правої руки запитала:
  - А чи" дитинство?
  Олена розсмiялася:
  - Тут надто вже невиразнi вiдчуття!
  Дiвчина-вчений лiвої руки запитала:
  - А ви самi, коли народились? У мультиках вас ще у Другiй свiтовiй вiйнi показують!
  Єлизавета кивнула:
  - Це не перебiльшення! Ми, справдi, з того далекого минулого.
  Дiвчина, вчений правої руки, запитала:
  - А як вам удалося дожити до того часу, коли перемогла наука Землi старiсть?
  Олена хихикнула i вiдповiла:
  - Ми не зовсiм вiд цього свiту... Зазнали мутацiї. Точнiше, серiї мутацiй, якi зробили з нас надлюдей.
  Дiвчина, вчений лiвої руки, заспiвала:
  -Все неможливе можливе в нашому свiтi,
  Але чому, все вiчне лише в ефiрi!
  Єлизавета помiтила:
  - Понад двi тисячi рокiв ми прожили. Це важко, щиро кажучи, для психiки. Дуже багато спогадiв. I це стомлю".
  Дiвчина, вчений правої руки, запропонувала:
  - Зiтрiть, частину своїх спогадiв. I вам стане легше.
  Олена заперечила:
  - Нi! Як менi смажили фашисти босi п'яти, не хочу прати. Тим бiльше про те, що зробило нас сильнiшим!
  Дiвчина, вчений лiвої руки, помiтила:
  - Коли вам стане десять тисяч рокiв, доведеться частину пам'ятi пiдтерти, iнакше буде навантаження. Хоча багато пам'ятати i не потрiбно.
  Олена проспiвала:
  Що з мо"ю пам'яттю стало,
  Все, що було на землi, пам'ятаю...
  Зло пiде, повiрте, з п'"десталу,
  Ми отрима"мо у долi частку!
  Дiвча посмiхнулася сво"ю перлинною усмiшкою, яка так йшла до її рудого волосся.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Я думаю, до цього часу винайдуть щось, що i психiку, i пам'ять, i мiзки зроблять досконалiшими. Мало того, я думаю, нашi мiзки вже зараз здатнi витримати, куди бiльшi обсяги, нiж у простих людей, адже ми мутанти!
  Єфросинiя прочирикала:
  Ми, повiрте, можемо все,
  Навiть море переплисти...
  Якщо спалахнуло мумi",
  I мисливець перетворився на дичину!
  Дiвчина, вчений правої руки, помiтила:
  - А був час, коли ви вiрили в Бога?
  Олена впевнено вiдповiла:
  - Я особисто нiколи не вiрила! Бо була пiонеркою... А в колонiї нам дуже добре пояснювали, як на вiрi роблять i грошi, i полiтику, i використовують Бога як лякало класи експлуататорiв!
  Єфросинья кивнула:
  - Так, ми виховувалися як атеїсти. I водночас, були моменти, коли хотiлося i помолитися. Але ми гнали це вiд себе.
  Катерина кивнула:
  - На Бога сподiвайся, а сам не лишай!
  . РОЗДIЛ No 4.
  Дiвчина, вчений лiвої руки, кивнула i несподiвано промовила:
  - Можливо, у нашому всесвiтi " розумний творець, або творцi. Деякi данi дослiджень свiдчать про це.
  Олена вилупила свої смарагдовi очi i, свиснувши, запитала:
  - А звiдки дiйшов такий цiкавий висновок?
  Дiвчина, вчений правої руки, вiдповiла:
  - Дуже просто, i навiть просто. Справдi, як могла виникнути з неорганiки така складна органiка, включаючи людину? Просто з молекул та атомiв життя не виникне! Отже, iсну" щось спочатку розумне та консолiдуюче. Наприклад, якась надцивiлiзацiя, яка дiйшла до такого рiвня розвитку, що створила нашу цивiлiзацiю.
  Єлизавета логiчно заперечила:
  - Якщо так, яка надцивiлiзацiя, створила ту надцивiлiзацiю, що створила нас? Так буде, як у казцi про бiлого бичка!
  Дiвчина, вчений лiвої руки, помiтила:
  - У давнину цю проблему вирiшували просто. Бог був i Вiн iснував завжди! А так, незбагненна та"мниця. Чому Вiн не став творити ранiше, теж та"мниця, тим бiльше був час, коли не було часу. I це потрiбно приймати вiрою.
  Дiвчина, вчений правої руки, додала:
  - З iншого боку, пояснити появу людини та життя на планетi Земля та iнших свiтах без Бога, достовiрно та переконливо наука не змогла досi. У всякому разi, " та"мниця нашого Я, i це та"мниця поки що незбагненна. Так само не зрозумiло досi, де прихована особистiсть людини. У якiй молекулi чи наборi молекул? Чи, навпаки, чи iсну" душа?
  Олена помiтила:
  - Бiоплазму, або у просторiччя ауру, вiдкрили давно. Може i душа iснувати у виглядi набору рiзних полiв, якi начебто особливого виду матерiї.
  Єлизавета кивнула:
  - А ми це вмi"мо робити. А саме, наша душа, або особлива субстанцiя з матерiї невловимої, крутiша, нiж нейтрино, здатна залишати тiло. I ми можемо, i це реально, проникати в деякi та"мнi мiсця своїм духом!
  Дiвчина, вчений лiвої руки, запитала:
  - I як це виходить? Ми вперше чу"мо про таку надздiбнiсть!
  Катерина з усмiшкою знову кивнула:
  - О, це особлива практика, щоб душа покидала тiло. I ми це можемо робити на вiдносно короткий час - не бiльше години. Бiльше небезпечно, що можна не повернутися. За цей час ми провадимо розвiдку, якщо треба. До речi, навiть найчутливiший пес не вчу" душi. Так що це iдеальний шпигун!
  Єфросинiя додала:
  - Крiм того, душа може пройти через будь-яку броню! Це її властивiсть. В даному випадку - саме досконалiсть!
  Дiвчина, вчений правої руки, здивовано запитала:
  - Якщо ви так точно зна"те, що iсну" душа, то чому сумнiва"теся у iснуваннi Бога-Творця?
  Єлизавета чесно вiдповiла:
  - Тому що... Я надто багато бачила горя, страждань та слiз. I якщо Бог припуска" подiбне, то який вiн тодi Бог? Адже не допомогти людинi, яка свiдомо стражда" - це треба бути чудовиськом!
  Олена посмiхнулася i помiтила:
  - Саме так! Коли дiвчата ґвалтували, де тодi був Всевишнiй? Або Бог слабкий, допускаючи зло i свавiлля, чи злий, чи його нема"!
  Дiвчина, вчений лiвої руки, помiтила:
  - Але ж зараз все добре. Ми живемо у свiтi абсолютного щастя. Хiба це не Божий промисел?
  Єлизавета знизала плечима i помiтила:
  Ти чудово бачиш, що свiт наповнений чудесами!
  Тiльки цi чудеса створили самi люди!
  Олена пiдморгнула та вiдзначила:
  - Ось так! Бог i людина - суть одне! Ми змогли спростувати слова Бiблiї: - Нехай будуть днi сто двадцять рокiв. Зумiли лiтати помiж зiрок. I настане час, то зможемо й давно померлих людей воскресити.
  Дiвчина, вчений лiвої руки, кивнула:
  - Щодо останнього вже " прогрес. Вiдкриття iндивiдуальної рiчки для кожного людського тiла. Якщо навчимося звертати
  це назад, те й його регулювати, то вийде навiть те, що створимо те, що нiхто взагалi помиратиме. I це виявиться навiть кращим за iдею бiблiйного безсмертя!
  Олена погодилася:
  - Звичайно, краще! У одкровеннi Iвана написано, що воскресенi праведники будуть славити Господа i служити Йому. Але не написано, чи буде у них хоч якась розвага. А якщо навiть i кiно подивитися не дадуть.
  Катерина посмiхнулася:
  - Ну, плюс вiсiмнадцять, наче в Раю пiд забороною! А це виявиться надзвичайно нудно.
  Єлизавета хихикнула i вiдзначила:
  - Так, у Раю, звичайно ж, нудно... А в Пекло? Там i зовсiм - плач та скрегiт зубiв!
  Дiвчина, вчений правої руки, зазначила:
  - Це говорить про те, що фанатиками бути не треба. У цьому планi якраз не можна розумiти все буквально.
  Олена взяла та заспiвала, своїм повнозвучним голосом;
  А що Господь мав на увазi,
  Вiн, мешкаючи в страшнiй далечiнi.
  Коли наказ вiддав до працi,
  Щоби ми увi снi не перебували.
  
  Хоч пишний царський убiр,
  Але людини нема" скуповiше.
  Стрiля" злиднi впритул -
  Наш свiт страждань епопея!
  
  I не винний у тому Адам -
  Простий радянський, росiйський хлопець...
  Ходив голий, не ховаючи сором,
  Як за царизму пролетар!
  
  Єди йому дав Бог - лiмiт,
  Пiднiжний корм, не знаючи виделок.
  А хочеш бiльше, будеш битий!
  I пити долонею без пляшок.
  
  Адам терпiв таку долю,
  У якомусь страшному, нудному раї!
  Але змiй на крилах прилетiв,
  Вiн зрозумiв: людина стражда"...
  
  Є спосiб вийти з хащ,
  Збудувати мiсто, дати потомство!
  Щоб не тинятися по гаю термiн,
  Потрiбно часом i вiроломство.
  
  Я ключ чарiвний з раю спер,
  Щоб Едем рутин залишити...
  Там дiву здобудеш мрiї,
  Хоч можеш у пекло згинути!
  
  Так, ризик, звичайно, хлопчик ",
  Планета ця не подарунок.
  Але ти впiзна"ш совiсть, честь,
  I здобудеш свою, знай пару!
  
  Адам цей ключик отримав -
  Вiдчинив браму i вийшов з раю.
  Витратив багато грiшник сил,
  По каменях великих гiр ступаючи...
  
  Ось бачить знову ворота -
  I знову крилатий змiй з'явився...
  Сказав: я добрий сатана -
  Засув тут сам собою вiдкрився ...
  
  Адам увiйшов i бачить вiн
  Таке розписне диво.
  Гола дiва за пагорбом,
  Третiй з порцеляни золота страва.
  
  Але до чого хороша,
  Адам-хлопчик не стримався!
  I поцiлунок у її вуста,
  Посолодший за мед виявився!
  
  Вона вiдповiла йому -
  Тiла в бурхливому екстазi злилися ...
  Нi, не клянiть сатану -
  У грiху хлопцi з'явилися!
  
  Бог вигнав їх iз раю, але...
  Планета стала їм житлом.
  Хоч сонце у людей одне,
  Зате потомства стали тисячi!
  
  Так, було дуже важко -
  Потопи, посухи та зими.
  Але розум потужне весло,
  Стала людина творiнням сильним!
  
  Як, ангел може вiн лiтати,
  Як демон гiр рель"ф зруйнувати!
  Створити дорогу, там, де гать -
  Досягти будь-якої точки сушi.
  
  А треба, космосу простiр -
  Ми також пiдкорити зумi"мо.
  Так ось, наш грiх не вирок,
  Нi, не неси пiп ахiнею!
  
  Не будь грiха - прогресу нема",
  Рухи думки породжують!
  На проповiдь одна вiдповiдь:
  Не треба нам чужого раю!
  Дiвчина, вчений правої руки, заплескала в долонi i прочирикала:
  - Чудово! А тепер саме час закусити тортом!
  З'явилися чотири дiвчата-робота в одних лише тунiках, i дуже мускулистi, не вiдмiннi вiд справжнiх дiвчат. Вони без зайвих церемонiй взяли та поставили великий кулiнарний вирiб у виглядi розкiшного палацу зi статуями та фонтами. Видно було, дiвчата - це справжнiй iдеал войовниць. Хоч вони й бiороботи. Плеснули босими, витонченими ногами i вклонилися. Ось це дiвчата - сама чарiвнiсть. I волосся ся" сусальним золотом.
  Шiсть людських красунь посiдали за стiл. I почали з великим ентузiазмом знищувати торт. А вiн був такий ароматний, такий солодкий iз багатьма верствами.
  Дiвчата використовували при їжi столовi прилади з гiперзолоту. А такi не замовиш так просто у Гiпернетi. Ось це дуже здалося багато i здорово.
  Дiвчата-мутанти навiть почали спiвати:
  Нам набридло воювати,
  За грiшок мiдний битися.
  Я так хочу багатою стати,
  I в розкошi купатися,
  Як багато в життi може дати щастя,
  Багатство!
  I красунi пiдморгнули одна однiй. Хоча їм доводилося бачити зовсiм не слабкi скарби. Вони багато чого досягли i змогли осягнути. Ось такi дiвчата - класу супер.
  Дiвчата розреготалися. Наскiльки це все виглядало безглуздо i безглуздо. А обидвi дiвчата-мутанти випустили з очей блискавки. Тi вдарилися один у одного, i посипався цiлий снiп iскор.
  Катерина помiтила зi смiшком,
  Чоловiки, коли б'ються
  Їхня жорстокiсть через край,
  Ну, а якщо баби б'ються,
  Краще в бiйку не вступай!
  Дiвчата продовжували їсти торт, який дуже смачний i з сильним, пряним та екзотичним ароматом. Настiльки тут все було й красиво та смачно.
  Єлизавета вiдзначила з посмiшкою:
  - Я ось думаю, що, швидше за все, злочинцi використовували щось на зразок хроногiперхвиль. Вони цiлком могли надати подiбну, надзвичайно вбивчу дiю. Вiрнiше, не вбивчого, але прихову" матерiю на тисячну частку секунди вперед, або назад, що робить її практично не вiдчутною!
  Дiвчина, вчений правої руки, зазначила:
  - Це цiлком можливо, найрозумнiша з розумних! Але в даному випадку ще одна гiпотеза нам нiчого не да"!
  Олена заспiвала у вiдповiдь:
  - А нам кажуть, що катет,
  Коротше гiпотенузи.
  Я говорю, вам вистачить,
  Втомилася вiд цього тягаря!
  Катерина хихикнула i прочирикала:
  - Невже справдi всi згорiли каруселi?
  Єфросинiя буркнула:
  - А чого ти кажеш це?
  Олена висловила думку:
  - Вважаю, що злочинцi - це дуже просунутi мутанти на кшталт нас. Може навiть, їхнi здiбностi для нашої цивiлiзацiї зовсiм незбагненнi. Або навпаки, вони близькi нам та рiднi.
  Єфросинiя вiдзначила:
  - Версiя, що це мутанти на кшталт нас, дуже цiкава!
  Дiвчина, вчений правою рукою, запитала:
  - Це типу нiндзя-черепашок?
  Єлизавета буркнула:
  - Нiндзя-черепашки бувають лише у мультиках!
  Дiвчина, вчений лiвої руки, помiтила:
  - А як щодо версiї, що все, що " в людськiй уявi, iсну" в паралельнiй реальностi?!
  Олена проспiвала:
  Фабрика кошмарiв,
  Кухня Сатани.
  Потужнi удари
  Вiдданi мрiї!
  Катерина погодилася:
  - Якщо думка матерiальна, то занадто багато марення повза" по всесвiту та паралельним свiтам!
  Дiвчина, вчений правої руки, вiдкусила торт i проревела:
  - Ми народженi, щоб казку зробити буллю!
  Олена хихикнула i прочирикала у вiдповiдь, одночасно босими пальчиками ноги, пiдкидаючи вилку:
  - Казка брехня, та в нiй натяк,
  Добрих дiвчат урок.
  Дiвчина, вчений правої руки, вигукнула:
  - Ти войовниця класу супер! I в тобi стiльки шарму!
  Єлизавета прочирикала:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За владу дiвчат...
  I босою ногою,
  Проб'"мо барило!
  Пiсля чого дiвчата взяли i оглушливо, немов їхнi голоси в каскадi, розсмiялися. I пiдморгнули сапфiровими та смарагдовими очима. Такi таки тут дiвки. I їхнi ноги зiткнулися босими, круглими п'ятами i вибили iскри.
  Ось це справдi так здорово.
  Олена проспiвала:
  Десь на Камi,
  Ми не зна"мо самi...
  Десь на Камi,
  Матiнцi рiчцi!
  Не дiстати руками,
  Не дiйти ногами,
  Босими ногами!
  Дiвчата попереду!
  I її смарагдовi очi заблищали iскрами. Дiвча виявилося на великiй нотi, взявши звук.
  Пiсля чого знову заробили щелепами, прикiнчивши делiкатес.
  Далi дiвчата потиснули на прощання руки та залишили лабораторiю. Хороша компанiя, але їм трохи вже набридло. Воїнки-мутанти хором заспiвали:
  - Нам зовсiм не набридло,
  Пити гуляти та зло закохуватися....
  I мордочки бити за справу,
  I в нокаутi валятися,
  I в нокаутi валятись!
  Натуральнi мутанти,
  Ми розiрвемо ворогiв на гланди!
  Натуральнi мутанти!
  I жоднi симулянти!
  I дiвчисько знову як вiзьмуть i стукнуть один одного босими, круглими п'ятами сильних нiг.
  Пiсля чого вони знову полетiли. На цей раз вирiшили вiдвiдати Венеру.
  А чому б i нi? Теж дуже чарiвна планета. Дiвчата на великому пiдйомi. I до Венери можна долетiти ще, використовуючи iндивiдуальнi гравiореактивнi ранцi.
  Дiвчата полетiли, i їхнi сапфiровi та смарагдовi очi округлилися. Вони мчали вакуумом, i спiвали:
  У космосi багато рiзних дверей,
  Злий гiперплазми вирують потоки!
  Знання дали масу ключiв,
  Ми були люди, а тепер боги!
    
  На зорельотах - мчимо хвилями,
  Пiняться кварки у вихорах ефiру!
  Що я нащадкам своїм передам,
  Дiтям iншого, бурхливого свiту!
    
  Вакуум теплий, грi" серця,
  Зiрки довкола, як обличчя закоханих!
  Служимо прогресу, нема" кiнця,
  А на Землi шелестять нiжно клени!
    
  Де ми ступа"мо, там Русь цвiте,
  Громи битв, музика життя!
  Виступимо смiливо у новий похiд,
  Свято послужимо вiчнiй Вiтчизнi!
    
  Так, будуть жертви, космос суворий,
  Багато рiзних видiв та рас!
  Занадто величезна безодня свiтiв,
  Увечерi друг, а пiд ранок зрадить!
    
  Але для Росiї, нема" перешкод,
  Зна" будь-хто: росiйський дух це сила!
  Не заляка" i ге"на, i пекло,
  Чи не заключить у полон i загибель-могила!
    
  Анiгiлювати можна лише тiло,
  Ну, а душа вiрно Батькiвщинi служить!
  Бiди та скорботи, все перемогти,
  Треба, затягнемо пояс тугiше!
    
  Ось завдали поразки ворогам,
  Ми людство - пуп свiтобудови!
  Сунеться гидота, зустрiне удар,
  Нам не личить м'якiсть, скорбота i ридання!
    
  Космос для нас став, як внутрiшнiй двiр,
  Швидкий полiт мiж зiрками, як прогулянка!
  Хоч безмежний небесний килим,
  Перекроїти його зможемо - не жарт!
  Дiвчата дiйсно дуже добре i чудово вмiють спiвати. I їхнi голоси просто медовi.
  Навколо Венери теж багато рiзних станцiй, ресторанiв, розважальних центрiв та комп'ютерних залiв крутитися. Сама планета розмiрами лише трохи менша за Землю. I дуже тепла, близька до сонця.
  I на нiй повним-повного напiвголих дiвчат, ледве прикритих нитками тканин. I вони гасають по поверхнi, сяючи голими, рожевими п'ятами.
  Ось якi тут чудовi дiвчата. Вони темнiшi, нiж на землi, з шоколадною шкiрою, але теж майже всi свiтловолосi.
  I рiдкiснi, схожi на молодикiв, хлопцi. Також дуже смаглявi шкiрою, але свiтловолосi i дуже красивi, з рисами обличчя нiжними, як у дiвчат.
  А сама Венера дуже ма" золота, яке досить дешеве, для футуристичної епохи. I це золото всюди. I ся" на великому сонцi.
  А довкола ще висять дзеркала, i на Венерi постiйний, вiчний день. I дуже яскравий та насичений день.
  А скiльки статуй та фонтанiв iз дiвчатами. I теж блискучих золотом. I наскiльки цей свiт чудовий. У ньому все таке яскраве, чудове i якесь юне.
  I багато ще крiм золота та рубiнiв. Вони переважно штучнi i дуже великi. Окремi рубiни розмiром такi, як футбольний майданчик. I на них грають дiти, переважно теж дiвчатка.
  Навiть дивно, як їхнi босi нiжки не припiка". А так все чудово та чудово.
  I зрозумiло багато кольорiв. Теж деякi з них величезнi. I багато будинкiв, або як бутони, або квiти, що стоять один на одному. Фарби при цьому теж переважно жовтi, червонi, помаранчевi.
  I навiть у вакуумi чу"ться запах чудових ароматiв.
  Все тут таке чудове, просто голова йде кругом.
  Єлизавета iз захопленням заспiвала:
  Венера, ти чудова планета,
  Тепло, квiти чудовi ростуть...
  Нехай героїзму подвиги оспiванi,
  Скрiзь пану" порядок та затишок!
  Дiвчисько i справдi така чудова зi своїм блакитним волоссям. А вони в неї довгi хвилястi. I чоловiки у них часто заплутуються. А сама войовниця дуже темпераментна, i любить коли її пестять i сама пестити.
  Вiйницi покружляли над Венерою. Вони бачили її невеликi, теплi моря та рiчки. На планетi був дефiцит води, але це швидко було компенсовано за рахунок водню, який з'"днали з киснем, i вийшла вода.
  Тим бiльше частину вологи доставили з Юпiтера. Там, навпаки, був її надлишок.
  Гарне мiсце Венера, надто тепле, але її атмосфера влаштована так, що вiдводить надлишкове пекло.
  Чотири дiвчата-мутанта пiдключилися до iнформацiйного поля та стали прослуховувати його. Чи нема" десь джерела iнформацiї про викрадення мiжгалактичного зорельоту.
  Катерина вiдзначила з посмiшкою:
  - Нашi вушка прямо на макiвцi!
  I її перлиннi зубки блиснули. Дiвчата продовжували сканування та гiперсканування. У принципi це не зовсiм логiчно.
  Не буде ж викрадач летiти до Сонця. Це надзвичайно ризикований був би акт.
  Хоча Єлизавета наголосила:
  - Сховати мiжгалактичний зорелiт у надрах Сонця, було б дуже оригiнально!
  Олена хихикнула i помiтила:
  - Усi ми можемо створити,
  Навiть зорелiт знайти...
  Був мисливець, стане дичиною,
  Рахунок до десяти!
  I дiвчина взяла i пiдморгнула своїми смарагдовими очима. А у вiдповiдь їй пiдморгнула Єлизавета сапфiровими. Вони дiвчата-мутанти дуже люблять пiдморгувати. Так вони обмiнюються один з одним потоками енергiї. Що дуже здорово.
  На Венерi стоїть пам'ятник першим двом космонавтам: хлопцевi та дiвчинi, що ступили на її поверхню. Вони показанi дуже молодими i вкритi гiперзолотом. Воно дорожче, нiж просто золото, зате яскравiше i так ся" в казковому дiапазонi.
  Так тут взагалi все чудове i барвисте.
  З долонь юнака та дiвчата в небо б'ють бурхливi, променистi фонтани, що несуть у висоту.
  Венера, це взагалi чудова планета. На нiй чудове повiтря, i чудовi кра"види.
  I ось поряд iз пам'ятником марширують дiти. Вони смаглявi, у коротких спiдницях та рiдкiснi хлопчики у шортиках. У руках тримають прапорцi, i iнодi вiдтворюють ними написи.
  Олена зневажливо пирхнула:
  - Це примiтив! Адже можна використовувати тривiально комп'ютерну графiку!
  Єлизавета помiтила з усмiшкою:
  - А навiщо атракцiони, можна в гiперматрицi все крутiше вiдтворити. Але все одно людей то тягне на натуральне. Як i з реальним самцем куди при"мнiше, i веселiше, нiж з наймайстернiшим бiороботом!
  Олена грайливо заспiвала:
  А я нiкому не скажу,
  Що я люблю робота!
  Робота люблю!
  I самця вб'ю!
  Катерина хихикнула i прочирикала:
  Не замiнить робот людини,
  Нi в лiжку, нi в науцi, знай...
  Людина, повiрте, не калiка,
  I збуду" справжнiй рай!
  Єфросинiя вiдзначила:
  - I все-таки люди, i особливо самцi надто вже в дитинство впали. I якщо буде велика космiчна вiйна, то це позначиться!
  Єлизавета заспiвала:
  - Миру мир, вiйни не потрiбно,
  Буде i кохання, i дружба!
  . РОЗДIЛ No 5.
  Дiвчата приземлилися у столицi Венери Афродiтi. То був цiлий мегаполiс. Золота в ньому стiльки, що навiть рябить в очах. Дiвчата та хлопцi хоч i легко одягненi, але теж на себе вiшають ланцюжки, браслети, годинники, змiйки та сережки з дорогоцiнного металу.
  Багато юнакiв теж люблять носити сережки. Це така мода. I ще мiсцевi жителi протикають собi обручки в нiздрi.
  Ось це справдi iндустрiя розваги.
  I в повiтрi розлитий аромат дуже мiцних, при"мних на запах парфумiв. А скiльки тут красунь рiзного кольору волосся.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Планета ця чудова, але надто вже строката. У нiй якось перебiр, i сонця i золота.
  Катерина помiтила з усмiшкою:
  - I що ми можемо тут знайти?
  Олена прочирикала:
  Хто звик за перемогу боротися,
  З нами разом нехай заспiва"...
  Хто веселий, той смi"ться,
  Хто хоче, той доб'"ться,
  Хто шука" той завжди знайде!
  I показала свiй гострий великий бiцепс. Нагадавши:
  - В Афганiстанi я якось цiлу банду розiгнала. I захопила у них три верблюди iз золотом!
  I руда засмiялася. Вона згадала, як ставила ватажкiв талiбiв навколiшки i змушувала їх цiлувати свої босi, запорошенi, м'язистi ноги.
  Так, любила вона принижувати чоловiкiв. I це чудово.
  Катерина кивнула:
  - Пiд час вiйни мiж Росi"ю та талiбами ми здорово билися. Втручатися у розбирання мiж слов'янами принципово вiдмовилася. А ось iз талiбами воювати - це свята справа.
  I дiвчата тодi поклали масу моджахедiв.
  А взагалi, першу вiйну в Афганiстанi програли саме тому, що дiвчата-мутанти отримали наказ вiд вищих сил не надто там бiснуватись.
  Мовляв, кожна країна ма" свiй шлях i до свободи, i до закабалення i його слiд пройти. I правив у ХХ столiттi Росi"ю президент, який багато наламав дров.
  Але все пройшло, i стало набагато краще. Люди нарештi навчилися жити мирно, чим сприяло зменшення кiлькостi самцiв. I справдi, чоловiки агресивнi, а жiнки миротворцi.
  Олена прочирикала:
  Без жiнок життя у всесвiтi нема",
  У них сонце травня, у них кохання свiтанок...
  А злiснi чоловiки, вони як мiни.
  Тiльки дiвчата дарують яскраве свiтло!
  Єлизавета посмiхнулася i вiдзначила, вискакувавши перлиннi зубки:
  - Не варто так принижувати сильну стать! Дещо корисне " й у чоловiках.
  Олена кивнула.
  I вона пiдморгнула подрузi. Настрiй у дiвчат помiтно пiднявся. I вони полетiли над поверхнею Венери, набираючи швидкiсть. У атмосферi розганятися, зрозумiло, складнiше, нiж у вакуумi. Але так все чарiвно i стрiмко миготить.
  Багато лiтальних апаратiв, i теж позолочених, чи платинi. Якi вони чудовi.
  Олена пригальмувала, спiймала руками один лiтальний апарат, на якому знаходився хлопчик рокiв тринадцяти, i заспiвала:
  - Хлопчик мiй малюк,
  Хочеш отримати ти шиш?
  Дитина показала у вiдповiдь мову. I натиснув на повний хiд лiктем.
  Його машина рвонула та вiдкинула Олену. Дiвча закрутилося. I вихопила з-за пояса паралiзатор. I нацiлилася з диким шаленством на маленького чортяка.
  Той як запища", додаючи ходу.
  Катерина схопила напарницю за руку i закричала:
  - Не варто! Це дитина.
  Олена прошипiла:
  - Прийшов пахан, прийшов пахан,
  I закрутилося дзиґою сонце...
  Iди, пацане, ти дуже п'яний,
  I не врятують тебе японцi!
  Єлизавета суворо вiдповiла:
  -Ну i марення ж ти спiва"ш!
  Єфросинiя прочирикала i прошипiла:
  - Я не жалюгiдна комашка,
  Швидкiстю не черепашка!
  Катерина, дiвчисько з волоссям кольору сусального золота, взяла i заявила:
  - Дiвчата бувають рiзнi,
  I часом у битвi небезпечнi!
  Але всiм їм полювання хлопця,
  Надiслати на псарню!
  Войовниця була чудова, i дiвчата, вся четвiрка закружляли в повiтрi. Вони такi класнi та чудовi, скажiмо так, дiвчата. I у них дуже рожевi та голi п'яти.
  Єлизавета взяла i заспiвала, пiдскакуючи:
  Я найсильнiша дiвчина свiту,
  Подруги мої також дуже сильнi.
  Ми пiдкорю"мо простори ефiру,
  I херувiмам реально рiвнi!
  Ось такi тут дiвчата - дуже гарнi, а якi у них сильнi та м'язовi ноги. Пiд бронзовою вiд засмаги шкiрою перекочуються кульки м'язiв.
  Олена взяла та босими пальчиками ноги запустила голку. Та пролетiла i пробила наскрiзь осу, прибивши її до пальми.
  Руда гарпiя взяла i заспiвала:
  - Мiй удар нищiвний,
  Я дiвчинка така, повiрте крута...
  Голос у красунi чарiвний,
  Навiть у холоднечу ходжу я боса!
  I знову войовниця вiзьме та закрутиться. I вона нiби дзиґа. Ось це дiвчина чудової композицiї.
  Вона ма" найвищий пiлотаж у своїй колосальнiй, войовничiй лютi.
  Олена з агресi"ю клацнула босими пальчиками нiг i випустила блискавку. Та, пролетiвши, довбанула в пелюстку великої квiтки. I цiлий, величезний бутон засяяв усiма кольорами спектру.
  Ось це було надзвичайно круто.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Це добре, що ти не спалила квiтку! Але потрiбно щось конструктивнiше. Наприклад, знайти злочинцiв, якi викрали мiжгалактичну ракету!
  Руда гарпiя заспiвала, вишкiривши зуби:
  - Бомби летять i ракети,
  Сиплеться з неба напалм.
  Немов бушують комети,
  Смертi йде буревiй!
  Так, це було чудово.
  Дiвчата вiдчули нудьгу. Їм дуже хотiлося побитися i показати свою завзятiсть.
  Тут Катерина запропонувала:
  - Давайте стрибнемо в ультраматрицю Гiпернета, i там трохи побуяним!
  Олена кивнула сво"ю червоною, як пролетарський прапор, головою:
  - Оце буде здорово! Який забiйний полiт фантазiї!
  I дiвчата взяли i, недовго думаючи, увiмкнули сканери i стрибнули в
  Гiпернет.
  А там стiльки " iгор i, причому, безкоштовно. Вiдтворю"ться вiртуальна реальнiсть, яку не вiдрiзниш вiд справжньої.
  Ось зараз взяли дiвчата i без зайвих церемонiй вступили до космiчної битви.
  Вони керували кожна по бойовому зорельоту типу - ракетний крейсер.
  Знарядь на ньому кiлька сотень, але вони заряджаються, керуються та обслуговуються автоматами.
  I дiвчата тепер вступили у бiй.
  Олена натиснула босими пальчиками ноги на кнопки джойстика. Випустила вбивчу силу ракети. Тi, прокресливши вакуум, вдарили у ворожий крейсер. I це був нiби спалах наднової зiрки.
  Дiвча взяла i iз захопленням заспiвала:
  - Вдарила i довбала,
  Я справжня акула!
  I войовниця пiдморгнула своїми смарагдовими очима.
  Єлизавета ж керувала дредноутом. I цей зорелiт ма" колосальну, ударну силу.
  I крутиться, наче легко керована машинка.
  Дiвчина з блакитним волоссям оголила червоний сосок грудей. Натиснула їм на кнопку джойстика. Випустила вбивчу подарунок анiгiляцiї. Той промайнув, наче вогняний вихор. Пiсля чого, Єлизавета взяла i заспiвала:
  Я свято вiрю Батькiвщинi своїй,
  Вона вважай, що цiла планета...
  Нехай буде багато у мене друзiв,
  I полетять потоки свiтла!
  I дiвчисько з блакитним волоссям знову вiдправило подарунок руйнiвної сили, пiдриваючи зорелiт супротивника.
  Ось це, дiйсно, було дуже круто.
  Єлизавета прочирикала i заспiвала:
  - Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Орки вiйну програють...
  I зася" сонце,
  Свiт буде вiчним травнем!
  I дiвчисько, як вiзьме i своїм волоссям, яке немов колiр лiтнього неба, трусить.
  Катерина також на крейсерi. Вона веде вогонь, використовуючи босi круглi п'яти. Вони у неї дуже спокусливi. I ось вона також потоком енергiї збива" ворожий зорелiт.
  I дiвчина з волоссям кольору сусального золота спiва":
  Нехай завжди буде сонце,
  Нехай завжди буде небо.
  Нехай завжди буде мати,
  Нехай завжди буду я!
  I войовницi оголила груди i пальнула ще раз, натиснувши на кнопку полуничним, блискучим, як дорогоцiнний камiнь, соском.
  Ось це справдi красуня.
  А ось б'"ться Єфросинья - теж дiвчина дуже гарна та мускулиста. I вона при стрiльбi по противнику застосову" сво" волосся. А вони в неї бiлi, як снiг. Натуральна на всi сто блондинка.
  Така, можна сказати, чудова та чудова. Просто диво.
  Єфросинiя веде вогонь зi свого броненосцi начиненого найсучаснiшою збро"ю та роботами, спiваючи:
  - У всесвiтi загорiвся вулкан вiйни,
  Мiж зiрок, як буревiй вирують хвилi...
  Здавалося, атакують слуги Сатани,
  Але дiвок не згасне погляд, знай гордий!
  Ось такi тут дiвчата-мутанти. I розваги у них гiднi супергероїв.
  Ось вони взялися за знищення ворожого флоту. I так довбають оркiв, що керують космiчними кораблями.
  I при цьому дiвчата спiвають:
  Ми красивi дiвчата,
  Лупимо оркiв щосили...
  Голос, звичайно, дзвiнкий,
  Обов'язково переможемо!
  Особливо шикарно, коли воїнки ведуть вогонь за допомогою червоних соскiв грудей. Вони в них такi яскравi, мов бутончики троянд. I видно, що тiла дiвчат блищать, як змащенi олi"ю. Вони чудовi та неповторнi. А лiнiї тiла, якi витонченi. А скiльки в них шарму та досконалостi.
  Чисто фiзично вiдчува"ш цих дiвчаток, наче вони дикi пантери.
  Єлизавета згадала, що вона не завжди була такою грiзною. Що був ще й сорок перший рiк, коли вона таке зазнала.
  I перед нею, наче ураганом промайнули спогади;
  Єлизавета Петрова, молоденький лейтенант прикордонних вiйськ, була приголомшена. Чутки про можливий початок вiйни ходили вже два мiсяцi. Але все одно якось не вiрилося... Будучи недурною дiвчиною, Єлизавета не подiляла пафосного форс-мажору офiцiйної доктрини - нiби червона армiя найсильнiша. Її дядько бився на фiнськiй вiйнi, був поранений, i дуже гаряче, з запалом розповiдав про її перебiг.
  - Нашi танки повiльно текли, як кисiль iз каструлi. Попереду рухалися грiзнi СУЯ, з двома дулами, по шiстдесят тонн. Свого роду таран для злому оборони. А гуркочуть як! Розкати грому, як писк мишi, порiвняно з ревом бика. А пiд гусеницями вибоїни. Кiлька днiв тому була вiдлига, чорна земля вкрилася крижаною кiркою. Танки пруть все повiльнiше, їх наздоганя" кавалерiя. Тисячi вершникiв їх доводиться стримувати, щоб не обiгнали танки. А попереду фiни заклали мiни i закопанi бочки з нафтою. Багато наших танкiв горiли, як свiчки. Страшне видовище, особливо ранньої полярної ночi, бензин i нафту розливались, змiшувалися з водою, що тане. Конi злякалися i шалено iржали, їх палило, i жива лавина кинулась на пiхоту. Видовище просто жахливе, танки не могли зупинитися, нi розвернутися. Та й командування заборонило нам зупинятися.
  Якщо йти, то тiльки вперед, ламаючи супротивника. А танки вибухали та горiли, кавалерiя потоптала власну пiхоту. Наступ захлинувся, здавалося, зiрки впали з неба.
  Дядько закашлявся кров'ю i урвався. Ковтнув сто грам i продовжив.
  - Отак без розвiдки, без авiацiйного прикриття ми поперли. Билися всю зиму i половину березня, укрiплення прорвали, але тисячi двiстi наших солдатикiв, нiколи не порадiють перемозi. Свiтло для них назавжди померкло.
  Дiвчина здивовано запитала:
  - Невже так багато?
  Дядько кивнув:
  - Точно, я гадаю, нiхто не зна", але трупи вивозили ешелонами. Це було страшно. Нас змусили йти на штурм оборони, а фiни викошували нашi шеренги. Просто дике божевiлля.
  Олена, запинаючись, запитала:
  - I що, ми не такi сильнi?
  Дядько вiдповiв:
  - Сила танка не в бронi, а танкiста в головi!
  Дiвчина кивнула:
  - Чудово ти сказав!
  Цю розмову Єлизавета запам'ятала надовго. Запитувала, якi у нiмцiв та фiнiв " танки. У Фiнляндiї, втiм, танкiв взагалi не було, якщо не брати до уваги дюжини легких тритонних танкеток. А нiмецькi танки, про них дядько знав, йому розповiв двоюрiдний брат, котрий їздив до Нiмеччини. Загалом його технiка фашистiв не вразила.
  - Танк Т-1, важить лише п'ять iз половиною тонн, швидкiсть 57 кiлометрiв на годину. Бронювання протипульне, озбро"ння три кулемети. Ну, проти пiхоти пiде, але так, слабенька машинка.
  - Але ж вона в них не одна? - iз тривогою запитала дiвчина.
  - Є ще Т-2, Т-3, Т-4 та Т-5!
  Єлизавета посмiхнулася:
  - А який iз них найсильнiший?
  - Т-5! Ма" двi гармати 75-мiлiметрiв i 37-мiлiметрiв, чотири кулемети. Так, цей танк красень, нiмцi звуть його "Оборотень". - Дядько розвiв руки, замахав ними, як млин.
  - А швидкiсть? - Запитала дiвчина.
  - П'ятдесят кiлометрiв по шосе загалом достатньо. В цiлому, танк цiкавий, башта обтiчної форми. Найкраще з творiв фашистського танкобудування. - Дядько зiтхнув. - Щоправда, наш Т-28 i, особливо, Т-34 не гiрший, а гармати у наших танкiв навiть потужнiшi.
  Дiвчина запропонувала:
  - Що якщо створити новi танки, крутiше?
  Дядько вiдповiв:
  - Нема" нiчого крутiшого за КВ-2, це така мiць, але " ще й КВ-3, i КВ-4, i особливо КВ-5. Останнiй монстр важить сто двадцять тонн, i ось-ось надiйде у масове виробництво. Отодi нiмцiв молотитимуть, як ланцюгом пшоно.
  Дiвчина демонстративно позiхнула:
  - Хочеш, набридти дiвчинi, говори про зброю, а хочеш, розлучитися назавжди, говори про радянську зброю!
  Дядько образився:
  - Що у нас, погана технiка?
  Дiвчина пожартувала:
  - Але ж данi щодо неї засекреченi. Кажуть, можна отримати термiн за одну згадку про калiбр гармати танка.
  Дядько заперечливо махнув головою:
  - Не правда! За таку дрiбницю нiкого не садять!
  Дiвчина скривилася:
  - Як сказати! I не таке бувало.
  Дядько помiтив:
  - Скажу тобi, бiля Т-34, калiбр зброї 76 мiлiметрiв. А броня за 52-мiлiметри, якщо тобi цiкаво.
  Дiвчина зневажливо пирхнула:
  - Я хотiла б подивитися на це диво. Покажеш?
  Дядько неохоче вiдповiв:
  - Покажу, якщо хочеш. Втiм, Ворошилов назвав цей танк потворнiстю. Спасибi маршалу Кулику, що наполяг на його впровадженнi. Та особисто Сталiн оцiнив цей танк. На початок сорок третього плану"ться оснастити їм сто дванадцять танкових дивiзiй.
  Дiвчина здивувалася:
  - Одним танком?
  - Нi! Ще КВ i Т-80, щоправда, цей танк легкий, я маю на увазi, Т-80. Щоправда, може плавати!
  Дiвчина здивувалася:
  - Плавати? Це цiкаво!
  - У нас три тисячi триста плаваючих танкiв. - Дядько вимовив це з гордiстю, потiм понизив свiй голос до шепоту. - Тiльки нiкому цього не кажи, це величезна та"мниця. Якщо ти проговоришся, то можеш опинитися за ґратами. Дивись, нiщо так не вкорочу" життя, як довга мова.
  Єлизавета одразу замовкла. Два днi тому з її добрим знайомим сталася досить непри"мна iсторiя. Сталося таке. Проходив театральний вечiр, усiм було дуже весело, ну звичайно випили. Грали труби, танцювали дiвчата та хлопцi. Так Яшка Клопов, веселун i заводила, як завжди хотiв пожартувати. Пiдбiг до стiни, де висiв портрет Сталiна. Здоровий портрет, на всю стiну, яскравий, викладений мозаїкою. Сталiн виглядав молодим, рокiв на тридцять п'ять, не бiльше, гарний. Навiть лоб був не такий низький i похилий, як у оригiналу. Яшка грав на гармошцi, потiм кинув її до зали.
  - Ой, юлi, юлi, юлi! Це пiсенька "матiнки"!
  Хтось глузливо запитав:
  - А чому ти спiва"ш про матiр, якщо перед тобою батько?
  Яшка посмiхнувся у вiдповiдь i заспiвав:
  - Мого батька-виродку розкуркуляли в селi! Мiй батько, батько народу, царю" у святому Кремлi!
  Всi засмiялися, ляскаючи в долонi i присвистуючи. Яшка тим часом дiстав з-за пояса лiнiйку i, хихикаючи, заявив:
  - Я б хотiв вимiряти носа батьковi народiв!
  Публiка хором запитала:
  - Чому?
  Яшка, граючи лiнiйкою, промуркотiв:
  - Тому що у Сталiна велике серце! Найбiльше у свiтi! Значить, i нiс ма" бути найбiльшим!
  У вiдповiдь дружний регiт i присвистування:
  Яшка пiдвiвся навшпиньки, приклав лiнiйку, кiлька разiв перевернув. I, смiючись, заявив:
  - П'ятдесят три сантиметри! Оце круто! Вiн справдi найбiльший!
  Усi знову iржали, показували пальцями. Взагалi, вечiр удався на славу. Єлизавета прикро похитала головою, вiдганяючи спогади. Яшку забрали на свiтанку, дорогою в чорну вирву, люди в шкiрянках били його палицями та кулаками. Колись молоде, веселе обличчя перетворилося на криваве мiсиво. Єлизавета бачила це тому, що їх усiх спецiально зiгнали подивитися на арешт. Потiм виступав замполiт, багато кричав i погрожував. На мiсцi заарештували ще п'ятьох, нiхто не наважився чинити опiр. Єлизавета запам'ятала це, її гаряча любов до партiї похитнулася.
  Втiм, i зараз, здiйснивши ворог замах на Сталiна, вона не замислюючись, пiдставила б груди!
  Дiвчина запитала дядька:
  - А Францiя країна сильна?
  Той вiдповiв:
  - Так, сильна! Разом iз Британi"ю, вони контролюють понад третину свiту. З урахуванням колонiй, населення Францiї не поступа"ться СРСР.
  Єлизавета свиснула:
  - I така мiць програла!
  Дядько почухав макiвку, що лисi":
  - Так, програла! Усi за пiвтора мiсяцi чотири "вропейськi держави були розгромленi. Навiть у Наполеона та Олександра Македонського не було таких перемог, як у Гiтлера.
  Єлизавета пошепки запитала:
  - А який вiн iз себе, Гiтлер?
  Дядько знизав плечима:
  - Я його не бачив! На портретах ти його й сама бачила. Говорять, середнього зросту, нервовий, їсть людське м'ясо, особливо любить вiдрiзати у жiнок груди.
  Єлизавета хитнула головою:
  - Не свисти! Гiтлер вегетарiанець.
  Дядько не погодився:
  - За духом, вiн типовий людожер! Свого найкращого друг Рема наказав розпиляти колючим дротом на двi частини. Чим не м'ясоїдна чудовисько! Пiсля капiтуляцiї Францiї, вiн наказав спалити живцем сто тисяч "вреїв, якi проживають у Парижi та його околицях. В результатi чого, стояв страшний сморiд. Причому фашисти не щадили навiть малих дiтей. Пiсля спалення есесiвцi демонстративно мочилися в попiл. Кажуть, що Гiтлер особисто бере участь у тортурах та катуваннях,
  Єлизавета помiтила:
  - Правитель забира" хлiб у ката, збира" сiль на свiй зад!
  Дядько хитнув головою, дiстав цигарку, затягнувся. Вiн умiв дуже цiкаво курити, пускаючи дим кiльцями. Його погляд став веселiшим:
  - Ти зна"ш, чого я боюсь?
  Дiвчина тоненьким голосом вiдповiла:
  - Думаю, нiчого.
  Брат батька заперечив, роблячи короткi затягування:
  - Нiчого не бояться лише вiдмороженi! Нормальнiй людинi, аж нiяк не ганебно вiдчувати страх. Особливо, якщо вiн розумний, i не так за себе, як за iнших.
  Дiвчина рiшуче кивнула:
  - Тут я згодна!
  Дядько припинив курити, покрутив головою, наче розминаючи шию:
  - Зна"ш, ходять чутки, що фашисти творять, нову страшну зброю. Бомбу, здатну прати в отруйний пил цiлi мiста. Причому вiд нього не буде жодного порятунку.
  Єлизавета зневажливо пирхнула:
  - Типовий блеф Геббельсiвської пропаганди!
  Дядько глибоко, як морж пiд водою, зiтхнув:
  - Е нi! Це наука! Зброя, кажуть вченi, цiлком реальна. Йому навiть назву вигадали - атомна бомба. Так ось, я вважаю, що найкраще не чекаючи, поки така жахлива зброя потрапить до рук фашистам, напасти на Нiмеччину першими.
  Єлизавет здригнулася, немов вiд удару струмом:
  - Але ж це непорядно, порушувати мирну угоду. У нас з Нiмеччиною пакт про ненапад, договiр про дружбу та кордони!
  Дядько "хидно зауважив:
  - А фашисти хiба колись дотримувалися угоди? Згадаймо, хоча б Польщу, чи Бельгiю iз Голландi"ю. Гiтлер навiть так сказав: - Чеснiсть - це типова жертва на вiвтар доцiльностi!
  Дiвчина iз жаром вiдповiла:
  - Сталiн не Гiтлер!
  Дядько погодився, але всадив дiаметрально протилежне:
  - Звичайно i, саме з цього, маю вдарити першим! Нащадки не вибачать йому зволiкання. Атака потрою" сили, оборона їхня половина!
  Олена помiтила:
  - Наша армiя стане найбiльш наступальною у свiтi, якщо ворог ударить! - А потiм повторила ще голоснiше. - Але тiльки якщо ворог вдарить!
  Дядько хитро примружився:
  - Голову, зрiзану клинком - називають садовою, вiд неї сходять грона вiдплати! Нi, я думаю, що Гiтлера треба було прикiнчити ще тодi, коли його полчища рушили до Парижа.
  Дiвчина тупнула ногою i вiдповiла:
  - Можливо ти i правий!
  Цю розмову Єлизавета запам'ятала надовго. Чутки про концентрацiю гiтлерiвських вiйськ, особливо у Польщi, постiйнi порушення нiмецькими лiтаками радянського кордону, арешти у вiйськах, що почастiшали, створювали нервову обстановку. Водночас, полiтруки активно вселяли: вiйни не буде! Проте до кордону пiдтягувалися додатковi сили, особливо бронетанковi. Зокрема, Єлизавета вперше побачила найновiший танк КВ-3, з двома гарматами та вагою сiмдесят п'ять тонн. Це була експериментальна модель, яку, як хтось шепнув, мали обкатати в боях. Дiвчинi, втiм, танк не сподобався, будучи надто важким, вiн вiдрiзнявся низькою прохiднiстю, ламав мости, вежа оберталася повiльно. Крiм того, через великий калiбр гармат, страждала скорострiльнiсть i вiдносно низька була точнiсть! Проте настiльки потужний танк вселяв впевненiсть. Дизельний двигун у 850 кiнських сил гуркотiв страшно, це скидалося на виверження вулкана, нiмецькi машини, не приклад, тихiше. Дiвчина провела чудовисько скептичним поглядом i повернулася на пiдборах.
  Ранок двадцять другого червня став страшною подi"ю, великi сили фашизму було кинуто на СРСР. Єлизавета, втiм, спочатку не шокувала. Тим бiльше, що слова дядька про атомну бомбу, що створю"ться фашистами, глибоко врiзалися в пам'ять. Може, навiть i краще, що Гiтлер напав зараз, коли до створення суперзброї ще далеко! Тигра краще тиснути, коли вiн ще не вiдростив iкла. Хоча який фюрер тигр, скорiше шакал. Але тим сумнiшим буде кiнець фашизму.
  Єлизавету пiдняли в лiжку, i вона, швидко одягнувшись, при"дналася до iнших соратниць та братiв по зброї.
  Основного удару фашисти завдали в тил Бiлостоцькому угрупованню. Потужнi бронетанковi та механiзованi колони протягом двох годин заглибилися на сорок кiлометрiв. А як на зло, навiть окопи не викопанi.
  Снарядiв для артилерiї не пiдвезли, i дiвчата змушенi були зустрiчати фашистiв гвинтiвками та гранатами. Ось з'явилися гiтлерiвськi танки та бронетранспортери. Попереду рухалися Т-3, озбро"ння - три кулемети та гармата 50-мiлiметрiв калiбр. Дещо менше Т-4, з осколково-фугасними снарядами.
  Єлизавета одразу вiдчула себе безпорадною. Що вона зможе зробити, будучи озбро"ною лише гвинтiвкою Мосiна i парою протипiхотних гранат? Нiмецькi танки поливають радянську пiхоту кулеметним вогнем, рвуться снаряди. Поруч падають закривавленi дiвчата та юнаки. Ось одному ще безбородому хлопцю вiдiрвало ноги. Вiн кричить i тягне до Єлизавети руки, де браку" пальцiв. Знову вибухи, у повiтрi з'являються нiмецькi Месери. Здалеку вони не дуже страшнi i нагадують мух, але пiдлетiвши ближче, перетворюються на стерв'ятникiв.
  Нiмецькi танки все ближче i ближче, над ними лунають змiї зi свастикою. Одночасно звучить грандiозна симфонiя Вагнера. Все вигляда" надзвичайно загрозливим, навiть танки, до речi, не надто великi, розфарбованi так, що нагадують хижих звiрiв. Особливо багато вискалених морд. Єлизавета вiдчува" тваринний страх, їй хочеться бiгти, ноги цiпенiють, але....
  Як може росiйська людина (а бiлоруси i росiяни один i той самий народ), зрадити i злякатися.
  Єлизавета кида" гранату. Вона, володiючи сильною рукою, жбурля" далеко, i потрапля" до Т-3. Танк на мить завмира" i вiдразу вiдповiда". Чу"ться оглушальний вибух, дiвчину пiдкида" у повiтря, i хвиля мороку накрива" свiдомiсть.
  . РОЗДIЛ No 6.
  Єлизавета це згадала в шаленому темпi, наче вихори промайнули в її головi.
  А пiсля чого, дiвчата, наситившись космiчним бо"м, стали воювати, але вже трохи по-iншому.
  Зокрема, вони вирiшили битися з монстром Щедрим та його бойовою парою мутантiв.
  Тi саме замислили спалити цiле мiсто за допомогою лазерної зброї з гравiтацiйним накачуванням.
  Ну що ж, це теж цiкава пригода. Тим бiльше, монстр Щедрий ще викликав залiзних солдатiв з нульового вимiру.
  Єлизавета пiдстрибнула i врiзала голою п'ятою сталевому солдатовi в живiт. Вiд удару загримiло залiзо.
  Громила зiгнувся, але вiдразу випростався i розреготався:
  - Незначна, земна жiнка!
  Олена сво"му вiзавi рушила гомiлом у пах. Але натрапила на суцiльний, легований метал, який задзвенiв. I їй навiть стало трохи боляче.
  Руда краля проворкувала:
  - Ось це чоловiк, iз сталевими яйцями!
  Катерина також босою ногою довбанула броньованого монстра в голову. I не змогла її знести, вiдлетiла, вякнувши:
  - Чоловiк твердiший, нiж скеля!
  Єфросинiя також рушила сталевого воїна, цього разу, виконавши пiдсiкання. Громила з гуркотом звалився, але потiм одразу схопився. I бiй продовжився з новою, шаленою, ураганною силою.
  Дiвча взяла i проспiвала:
  - Так, ми вмi"мо воювати,
  Але не хочемо, щоб знову...
  Дiвчата падали в бою,
  I забивали колiю!
  Єлизавета вiдповiла, спритно вiдскочивши, i два воїни зi сталi зiткнулися головами, та так, що полетiли на всi боки iскри.
  Дiвча з блакитним волоссям прочирикала:
  - Метал можна i пiддати впливу електрики.
  I взяла запустила за допомогою правої руки кинджал у дроти... Те саме зробила i Олена. I ось електричнi ланцюги впали на сталевих воїнiв, i пронiсся ними агресивний, шоковий розряд. I сталевi монстри почали розпалюватися до червоного.
  Потiм пройшлися трiщинами i застигли, немов труха.
  Катерина зазначила, кинувши свiй бумеранг у дроти. Примушуючи їх падати i смажити монстрiв:
  - Ми виводимо з ладу небезпечних бiйцiв!
  Єфросинiя проворкувала:
  - За визначнi рубежi у космiчнiй битвi!
  I теж кине свiй подарунок у ворогiв.
  У всякому разi, з воїнами зi сталi було покiнчено. I войовницi знову рятують свiт.
  Ось головний ворог вже приготував для стрiлянини вбивчу за силою батарею з особливим генератором, який працював, поглинаючи гравiтони iз Землi та iнших планет.
  I як вруба" вбивчий розряд. I пiшло коливання атмосфери, i в повiтрi стало набагато спекотнiше. I по ньому нiби пройшли трiщини, залитi променистим свiтлом.
  Єлизавета проворкувала:
  - Ось так! У бiй хлопцi!
  Ось перед нею з'явився великий мутант схожий на горилу, з лагiдним обличчям. Вiн кинувся на дiвчину, причому дуже швидко i спритно. Єлизавета вiдскочила, пiдставивши пiднiжку. I горила впала, розтягнувшись на поверхнi.
  Дiвчина з блакитним волоссям плюнула, i її слина мутанта, примусила, що пiднялася горилу, впасти ще раз. I до того ж, його голова якраз потрапила у смiтницю.
  Iнший звiр-мутант, точнiше, сумiш людини та тварини, був iз вовчою головою. I вiн спробував атакувати Олену. Дiвча з рудим волоссям упала на спину i перекинула через себе монстра. Той пролетiв i врiзався у лiхтар. I завив, наче побитий пес.
  Єфросинья вовку-мутанту посунула по головi цеглою. Той розколовся.
  Дiвча прочирикала:
  - Цегла, цегла!
  Ти не вий вовчара - краще помовчи!
  Катерина вiдзначила з усмiшкою, коли мутант-горила намагалася пiдвестися. Вона рушила йому мiж нiг, змусивши пiдскочити. А потiм перевернула супротивника нагору ногами.
  Пiсля чого вони разом з Єлизаветою пощекотали за допомогою кинджалiв тваринi-мутанту п'яти.
  I тварина, як вiзьме та розсмiя"ться. I буквально його усерединi смiтницi й зцементувало.
  Дiвчата взяли вовка за шкiрки i шпурнула на горилу. Знову вони зiткнулися та перекинулися. Усi чотири красунi додали голими п'ятами. I пара мутантiв покотилася з великою швидкiстю i як плюхнеться в рiчку.
  Олена проспiвала:
  - Як дам по лобi, так i пiдеш на дно!
  I дiвчата кинулися далi. А ось i сам, головний злодiй Щедрий. Вiн у своїх руках трима" важкий бластер. I з нього, як довбане енергетичним потоком. Причому, сам Щедрий у броньованих обладунках, а також у масцi та бронi.
  Дiвчата, пiдскакуючи i ухиляючись, ухиляються вiд убивчих променiв. I їхнi голi, круглi, рожевi п'яти так миготять.
  Єлизавета кинула бумеранг у ворога. Той по ньому пальнув. Але зброя пiшла убiк i потрапила у свiтлофор. Розрiзало стовп, i триокий прилад, що показу" дорожнiй рух, довбав Щедрому по головi, прикритiй шоломом.
  Олена, бачачи, що противник приголомшений, кинула мотузку, свиту в ласо, i захопила бластер. Рiзко смикнула i вирвала його з лапи.
  Пiсля чого, заспiвала:
  - Вiд дiвок лап,
  Жорстоких лап...
  Пiти, повiрте неможливо,
  Удар у п'ятак,
  Удар у п'ятак!
  Чоловiка вкласти не складно!
  Щедрий був обеззбро"ний. Дiвчата-нiндзя взяли та врiзали по ньому за допомогою босих пальчикiв нiг. I буквально звалили злочинця своїм квартетом. Пiсля чого пiдскочили до генератора. Єлизавета спробувала вимкнути, як по нiй ударив струм. I дiвчисько-мутант вiдскочила i прочирикала:
  - Слава дiвчатам-нiндзя,
  Героям бойових дiй слава!
  Олена жбурнула в генератор, пiдхопивши з асфальту гайковий ключ. Той пролетiв, довбав i викликав коротке замикання.
  Дiвчина з рудим волоссям прочирикала:
  - Я вирiшую проблему не просто, а дуже просто!
  Температура повiтря стала вже не такою спекотною. А тим часом дiвчата знову почали грати.
  Ось уже iнша мiсiя. З'явився серйозний супротивник в особi робота-монстра. I цей монстр дуже небезпечний. Вiн прийняв образ реактивного винищувача, i давай довбати за допомогою лазерних променiв по одному з великих, вiртуальних мiст, зносячи хмарочоси.
  Ось потiк енергiї руйну" великий багатоповерховий будинок, зносячи i бетон, i метал.
  Олена вiдзначила, дивлячись на це iз захопленням:
  - Скiльки в нього енергiї!
  Єлизавета зiтхнувши вiдповiла:
  - Тепер нам самим треба чимось обзавестися проти нього!
  Катерина хихикнула i витягла дуже серйозну бойову зброю прямо з повiтря:
  - Оце, гiперлазерний автомат! Б'" по вороговi, використовуючи енергiю злиття кваркiв!
  Єфросинья кивнула:
  - Ось це якраз i годиться! Давай, по вороговi вiзьмемо i довбати!
  Єлизавета кивнула, i в її руках виникла дуже круто наворочена рушниця. Дiвчина-мутант пробуркотiла:
  - Це пучкова гармата, з гiперядерним накачуванням!
  Iншi двi дiвчини теж обзавелися стовбурами. I як вiзьмуть i по роботу, що руйну" мiсто, довбануть.
  Вони це, ясна рiч, зробили. Але сталося несподiване. Бойовi випромiнювання вдарили в робота, але вiдразу були вiдбитi якимось дуже сильним захисним бар'"ром.
  I дiвчата вiдчули, як їх самих обдало жаром.
  Олена проспiвала:
  - Ось це прийшов захист,
  Як здолати паразита?!
  Єлизавета з усмiшкою вiдповiла:
  - Зда"ться, я знаю, чим обороня"ться цей робот. В даному випадку, це пiвторапросторовий вимiр, який так просто не пробити!
  Катерина запропонувала:
  - А якщо застосувати гiпербластер з термопреонновим накачуванням?
  Єфросинья кивнула:
  - Буде забiйна мiць!
  Єлизавета заперечила:
  - Нi! Тут так просто додаванням енергетики не вiзьмеш. У тому й суть цього вимiру, що всi потоки енергiї та частинок йдуть в одному напрямку!
  I тут у вiдповiдь по них лупнув гiперлазерний промiнь. Дiвчата ледве встигли вiдскочити убiк. Їм навiть припалило босi, з витонченим вигином п'яти.
  Вiдразу всiм чотирьом голi, мозолистi пiдошви лизнув гiперогонь.
  Дiвчата навiть скрикнули i прочiрiкали, на всю горлянку:
  - Славиться земля моя свята,
  Бурi штормiв у полум'ї перемог.
  Ти одна на всiй землi така,
  I тебе дорожче у свiтi нема"!
  Пiсля чого красунi взяли i плюнули з усi"ю злiстю в робота. А слина у дiвчаток-мутантiв - це отруйна ультракислота. Вона, як пронесеться i проб'" поле. I бойовий робот отримав чотири жорстокi рани. Йому проїло броню, утворивши значнi вм'ятини, якi димилися.
  I бойова машина почала втрачати швидкiсть.
  Олена заспiвала з глузуванням:
  З шумом наближа"ться Земля.
  Мiй фотон не слуха" керма.
  Нагинаюсь над прицiлом,
  I ракети мчать до мети.
  Ми не розпочина"мо бiй з нуля!
  А бойовий робот у вiдповiдь взяв, i як довба" по дiвчат за допомогою гiперплазмової плями. Та вилетiла з бойових стволiв i, як помчить за дiвчатами-мутантами.
  Єлизавета взяла i оголила червонi соски грудей. Її напарницi наслiдували приклад.
  Руда гарпiя заспiвала:
  Росiя куля земна своїми грудьми,
  Прикрила та врятувала народ вiд бiд...
  Але пекло повстав сво"ю червоною каламуттю,
  Когось дратував наш гуркiт перемог!
  I воїни взяли i синхронно випустили гiперзвуковi хвилi зi своїх, кольору перезрiлої полуницi, соскiв.
  Тi пролетiли, наче цунамi. I вдарили по гiперплазмовiй ляпцi. Та, отримавши нищiвний удар, завiбрувала i помчала назад. Пiсля чого взяла i накрила робота, який i без того горiв i димився. I ось механiчний монстр заплутався у вогняному павутиннi, запалав, як свiчка.
  Єлизавета зi смiшком проспiвала:
  Дiвчата правитимуть над всесвiтом,
  Хоч iз неба навiть сиплеться напалм.
  Служити Вiтчизнi, борг наш незмiнний,
  Вогонь священний у серцi запалав!
  I воїнки знову зi своїх рубiнових соскiв, як вiзьмуть i довбануть блискавками.
  Ось це справдi писанi красунi. I їхнi тiла такi м'язистi, сильнi, рель"фнi, енергiйнi.
  Робот-вбивця остаточно розсипався в космiчний пил. I це виявився реально смертоносний вплив з грудей таких чудових красунь.
  Олена проспiвала:
  Ми свiтло всьому свiту, повiр, принесемо,
  Нехай ми загинемо, планету вряту"мо.
  Хоч доля жахлива, смерть зла прийшла,
  Помри недаремно, адже Батькiвщина наша жива!
  Єлизавета заперечила:
  - Нi, краще й вижити, та перемогти!
  Дiвчата, загалом, показали свiй чималий бойовий рiвень. Але знову щедрий з'явився. Це накачений, м'язистий чоловiк у масцi та бронi, в даному випадку, разом iз двома вже iншими напарниками, нiс зброю, яка викликала бойову корозiю камiння. I лупив з нього по домiвках. Тi ставали пухкими, мов пiсок, i розсипалися. А вродливi дiвчата, що проживали в них, з воїв розбiгалися.
  Катерина зазначила:
  - Руйнування, це пристрасть,
  Править бал погана влада.
  Та що щедро п'" чужу кров,
  Кинемо козир, подарувавши кохання!
  Дiвчата взяли i разом, як засвистять. I з дахiв злетiли кiлька важких грифiв. Вони обрушилися на голови мутантiв - сумiшi людини та дикого кабана та ще одного явного носорога. I дзьоби грифiв набили їм важкi шишки на черепашцi, змусивши завалитися в нокаут.
  А ще один дзьоб, як потрапить Щедрому мiж нiг у пах.
  I той пiдскочить i заспiва" тоненьким голоском:
  Я скачу на сценi, я скачу на сценi,
  Стану "внухом у гаремi!
  Стану "внухом у гаремi!
  А голос став таким тонким, наче у маленької дитини.
  А сама гармата пiдскочила вище i перекинулася. Єлизавета стрибнула. Упiймала її босими пальчиками нiг i перенацiлила стрiмкими рухами.
  I зруйнованi були будинки, почали вiдновлюватися. У тому числi й тi, що спалив робот убивця.
  Олена i Катерина пiдскочили до монстрiв-мутантiв, якi почали приходити до тями. Дiвчата впали на спину i пiдкинули обох монстрiв своїми сильними ногами.
  Тi пiдлетiли, перекинулися у сво"му барражуваннi. I потрапили головами у смiтницi з рiзними недопалками.
  I як вони взяли та завили вiд болю.
  Олена прочирикала, вискалив зубки:
  - Вiдпустiть мене в Гiмалаї,
  Вiдпустiть мене на зовсiм...
  А то я завию, я чи то залаю,
  А то я когось з'їм!
  I воїнка з червоним, як колiр прапора Ленiна волоссям, взяла i плюнула мутанту, що застряг у смiтнику в зад. Той, отримавши розряд жорстокого, пекучого ультраотруйного соку, як пiдскочить, перевернеться, зареве i зашипить, з диким винням.
  Єфросинья i Катерина довбали по ворогу босими ногами, направивши його в пекельному польотi в одну точку.
  Той як помчить, наче некерована ракета. I довбане в Щедрого, зминаючи останньому панцир.
  А потiм туди ж полетiв i людина-носорiг зiштовхуючись зi своїм господарем.
  Олена взяла i в захватi заспiвала:
  - Хоч родом я зi скромного селища,
  Де нас вчили жити за Iллiчем.
  Бути не бажаю безвiдмовною телицею,
  I дiйною стати коровою не хочу!
  I всi чотири дiвчата взяли i своїми босими, мускулистими ногами почали пiдкидати мутантiв разом iз їхнiм господарем, змусивши їх буквально кружляти.
  При цьому красунi спiвали:
  Я ти вiн вона,
  Разом цiла країна,
  Разом дружна сiм'я,
  У словi ми - сто тисяч Я!
  I войовницi, немов футболiсти вищої лiги, взяли та забили трьох лиходiїв прямо у велику бетонозмiшувач. Пiсля цього, Олена включила на повну силу двигун.
  I цих монстрiв закрутило.
  Єлизавета вiдзначила, взяв знову в руку особливої конструкцiї гармату, вiдновлюючи зруйнованi будинки:
  - Ми, як завжди, перемага"мо...
  Олена з усмiшкою, яка здавалася страшною, прочирикала:
  Але якщо чесно говорити,
  Усi перемагаю поголовно!
  Мисливець перетворився на дичину,
  Вiдкрили рахунок, то, безперечно!
  Добре розмiшавши своїх опонентiв, дiвчата взяли, i без зайвих церемонiй їх запустили. I ось вилетiв величезний бетонний куб, плюхнувся i застиг на яскравому вiртуальному сонцi!
  Катерина зазначила:
  - Чергове розбирання на нашу користь!
  Олена уточнила:
  -Вiртуальне розбирання!
  I клацнула босими пальчиками нiг. Вiд чого виник вогняний мiхур, що перелива"ться. Вiн злетiв вище в повiтря, що розширю"ться на ходу i виблиску" всiма кольорами веселки. Ось це був витвiр мистецтва.
  Руда дiвчина прочирикала:
  - Сюрпризiв казкових повним-повна всесвiт,
  А дiвчисько, що в битвi дуже цiнне...
  Можу я рушити в пах зло босою ногою,
  Вважаю за краще, втiм, бути сама собою!
  Бути сама собою! Бути сама собою!
  Таке дiвчисько, дике, заводне!
  Єлизавета з посмiшкою кинула:
  - Так тримати!
  Олена, давлячи монстра, щось невиразне протарахтiла.
  Єфросинiя взяла i стягнула з себе лiфчик, довбала по супостату з кришталю, що раптом виник перед нею пульсарами. Тi пролетiли та обрушилися на блискучу поверхню. I завдали великої, вбивчої сили удару.
  Дiвчина з волоссям бiлим, як снiг, прочiрикала:
  - Дiвча куля земна своїми грудьми,
  Прикрила та врятувала весь свiт вiд бiд...
  Не розiбралися, видно дiвки з суттю,
  Коли пiшов у ва-банк грати сусiд!
  Катерина дiвчина iз золотим волоссям, взяла i голою п'ятою довбала по поверхнi. Одна з труб, що стирчать, луснула вiд струсу, i наступникiв солдат противника реально обдало потоком пари.
  Дiвча з шевелюрою, схожа на кульбабу, тiльки пишнiше, взяла i заспiвала:
  - Баня, баня, баня, баня,
  Дубовий та березовий настiй.
  Лазня, баня, баня, баня,
  Удар крутий у дiвчини босий!
  I її перлиннi зубки, як вiзьмуть i блиснуть, наче дзеркало. Ось це дiвчата-термiнатори.
  Проти таких, як вони, реально жодна армiя вiртуальних тварин не встоїть. I нехай навiть не намагаються.
  Олена раптом побачила над мiстом величезну снiгову гору. I поруч копошись якiсь люди у костюмах вiкiнгiв. Вони були високi i куди бiльшi, нiж звичайнi представники людства.
  Руда дiвчина кричала:
  - Нема" пощади, нема" пощади, нема" пощади вороговi,
  Знай, злий вiкiнг, знай, злий вiкiнг з тебе з'їм рагу!
  Єлизавета босими пальчиками нiг пiдкинула монету. Та прокрутилася i вдарила по ворону, що летiла в повiтря. Причому ця сiра тварюка була розмiрами з великого альбатросу. I потрапила їй прямо в тiм'ячко. Ворона знепритомнiла i помчала, наче метеорит вниз. I залишала за собою хвiст, що димився.
  Дiвчина з блакитним волоссям заспiвала:
  - Любов подiбна до гiрського потоку,
  Що валиться на землю, немов град.
  I врубавши, по супостату струмом,
  Дiвча заряджа" автомат!
  Ворона вдарила у бойового робота, при сво"му дикому падiннi, дзьобом. Спрацювало коротке замикання. I величезний кiборг, як рвоне. Пiсля чого струснуло i гору.
  I на вiдважну четвiрку дiвчат повалив снiг.
  Катерина зазначила, спiваючи:
  Снiгопад, снiгопад,
  Не мети менi на коси...
  Результат, результат -
  Вiчно дiвчата боси!
  I войовниця взяла i закрутила своїм золотавим волоссям, наче була дзиґа. I одразу ж виникло яскраве сяйво, i полилися потоки вогняних променiв. I замiсть снiгу закапали дощi. I було все це дуже красиво, i крапельки переливались у вiртуальному сонцi немов дiаманти.
  Єлизавета зi смiшком вiдзначила:
  - У бiзнесi виявити слiд нам таланти,
  Найкращi друзi дiвчат - це дiаманти!
  Єфросинiя хихикнула i, вказавши на гору, де в снiгу копошилися скандинавськi воїни, зазначила:
  - Цi хлопцi, чогось поганого затiяли!
  Олена запропонувала:
  - Давайте зi своїх червоних соскiв грудей випустимо забiйне промiння смертi.
  I руда мегера засмiялася, вискакувавши свої перлиннi зубки.
  Єлизавета запропонувала:
  - Давайте, дiвча, спочатку висадимо десант!
  Катерина iз захопленням заспiвала:
  - Як тепло їх сердець допомага" десантним,
  Як тепло їх сердець допомага" десантним,
  Продува"ться всiма вiтрами вiйськам!
  I взяли воятки, розiгналися i з усiх сил, як вiзьмуть i стрибнуть.
  I полетить бойова, агресивна четвiрка красунь просто у бiй. I, видно, вони готовi разом i гори звернути.
  Олена в захватi взяла i заспiвала:
  Я буду абсолютним чемпiоном свiту,
  I пронесуся, як блискучий ураган...
  Круче, це все творiння Шекспiра,
  Я стрибну просто у Тихий океан!
  Єлизавета пiдхопила, спiваючи:
  - Рвуться у битву, лихi спортсмени,
  Кожен у перемогу вiрить палко!
  Єфросинiя додала, скелячи зуби:
  - Адже нам будь-яке море, море по колiно,
  Адже нам будь-якi гори до плеча!
  I ось дiвчата, i справдi, видерлися на гору у вiртуальнiй грi. Вони налаштованi, дати бiй та вiкiнгам. Нехай вони навiть гiганти в три людськi зрости.
  Олена вступила у бiй. Вона провела своїми мечами млин. I зрубала голову вiкiнгу, проспiвавши:
  Не треба голову втрачати,
  Не варто поспiшати.
  Не треба голову втрачати,
  А раптом та знадобиться,
  Ти запиши собi у зошит,
  На кожну сторiнку!
  Не треба губити голову!
  Не треба губити голову!
  А краще швидко втiкати!
  Єлизавета метнула босими пальчиками нiг кiлька голок. Тi пролетiли i потрапили до стерв'ятникiв, що лiтають над вiкiнгами. Великi, хижi птахи, втративши орi"нтацiю, полетiли та таранили своїми дзьобами по черепах воїнiв-вiкiнгiв. Пробили їх, змусивши випустити фонтани кровi.
  Катерина рушила найближчому вiкiнгу босою, засмаглою ногою в пах. Змусила його пiдскочити i вiд удару перевернутись.
  Пiсля чого, дiвчинка видала:
  - Бачиш у небi затемнення,
  Це вiйсько ворогiв...
  Ада настане знамення,
  Бiльше не треба слiв!
  I дiвчина взяла i, як блисне перлинними очима. Оце справдi краля, так краля!
  Єфросинiя взяла й засвистiла. Пара сосен вiд свисту струснулась, наче на них обрушилися бамбуковi палицi. I вниз полетiли важкi шишки. Вони вдарили по головах вiкiнгiв, пробиваючи їх разом iз шоломами.
  Дiвчина-блондинка вiдзначила:
  - Пускаю я ворогiв у витрату,
  Мiй перший хiд, останнiй хiд!
  I ось залишився тiльки найбiльший, широкоплечий у золотих обладунках вiкiнг-главар.
  I вiн ревнув на всю горлянку:
  - У вас нема" шансiв! У мене сокира Тора!
  Громила-вiкiнг замахнувся i послав iз сокири цiлу хвилю цунамi.
  Дiвча злегка присипало снiгом.
  Але вони жваво встали.
  Олена зрозумiла впущений воїном-гiгантом кошик, гаркнувши:
  - Ну, збирайся супостат у гаманець!
  I вона взяла i нею струснула.
  Єлизавета заспiвала з милою посмiшкою:
  - Хлопчик мiй, мiй малюк,
  В цей час ти не спиш,
  I в якiйсь невiдомiй країнi,
  Будуть твої думки про мене!
  Вiкiнг-велетень ще раз замахнувся. I ось тi"ї ж митi вiн вiдчув спотворення простору. I його, немов лебедина пiр'їнка, всмоктало потужним пилососом.
  I гiгант розплющився в кошику, ставши розмiрами з макове зернятко.
  Олена посмiхнулася i вiдзначила:
  - Ось це справдi перетворення!
  Катерина з посмiшкою заспiвала:
  - Буде примусове лiкування, та кумеднi перетворення!
  Єлизавета з тривогою дивилася в гору i помiтила:
  - Пiд снiгом замасковано бомбу!
  Олена пискнула:
  - Атомна?
  Дiвчина з блакитним волоссям буркнула:
  -Бери сестра вище - термопреоннова!
  Руда войовниця округлила очi i запитала:
  - I як ми її знешкодимо?
  Єфросинiя хихикнула i проворкувала:
  - Для цього потрiбно з наших червоних соскiв випустити iнфразвук. Давайте дiвчата, чотири, це в унiсон зробимо!
  I войовницi взяли i довбали потоками величезної енергiї зi своїх рубiнових соскiв.
  Термопреоннова бомба крекнула i вимкнулася. Пiсля чого заграв урочистий марш.
  Олена прочирикала:
  - Хто захоче бомбу, той отрима" по лобi!
  . РОЗДIЛ No 7.
  Дiвчата виринули з вiртуальної реальностi. Вони вже награлися, а справа насамперед.
  Катерина помiтила, пiсля пригод вiрта:
  - Ось i платити нiчого не треба. I як ще люди ходять на атракцiони!
  Олена помiтила з усмiшкою:
  - Що найдивовижнiше, але " ще iндивiди, якi читають книги. А це вже взагалi в жоднi ворота не лiзе.
  Єлизавета помiтила:
  - Я книги теж iнодi читаю, i подекуди їх навiть пишу! Тож не будемо це рахувати за дивина.
  Єфросинiя прочирикала:
  Багато неясного в дивнiй країнi,
  Можна заплутатися i заблукати.
  Навiть мурашки бiжать по спинi -
  Якщо уявити, що може статися!
  Пiсля чого всi чотири дiвчата взяли i закрутилися, наче дзиґа навколо сво"ї осi. I навiть почали пiднiматися у повiтря. Вони, красунi, слiд сказати космiчного класу.
  Потiм дiвчата застигли у повiтрi, пiсля чого Єлизавета вiдзначила:
  - Ми й так надто вже вiдволiклися вiд пошукiв викрадачiв мiжгалактичної ракети. Замiсть шукати злочинцiв, четвiрка дiвчат-мутантiв валя" дурня, або розважа"ться рiзними нiкому не потрiбними вiртуалками!
  Олена заперечила:
  - Iгри у вiртуальнiй реальностi дуже сильно розвивають iнтелект. Про це не слiд забувати.
  Катерина додала:
  - А також ще й кмiтливiсть!
  Єфросинья кивнула:
  - Пригод у життi не вистача", то ми їх беремо у вiртуалцi!
  Єлизавета кивнула:
  - Це правильно, але про головне забувати не слiд. Тож давайте проскану"мо iнформацiю з Гiпернета.
  I вся четвiрка взяла i заспiвала:
  -Ми дiвчата-шукачi класу супер,
  Знайдемо будь-яку волосину, що впала...
  Нехай облама" пес брехучий зуби,
  У нас дуже голосний голосок!
  Дiвчата почали розглядати iнформацiю з Гiпернета. Але її було так багато, що буквально в очах рябило. I нiчого сутт"вого не було. Того, за що можна було б реально зачепитися. Поки що, крiм запаху дитинства нiчого.
  Олена запропонувала:
  - А що якщо всi дитячi садки перевiрити?
  Катерина зi смiшком вiдповiла:
  - Цiную твiй гумор!
  Єфросинiя хихикнула i вiдзначила, теж iз смiшком:
  - Так, може ще й божевiльнi вдома обстежити?
  Єлизавета тут несподiвано кивнула:
  - А ось у цiй iдеї щось ". Божевiльних не так i багато, завдяки покращенiй генетицi. А ось божевiлля та генiальнiсть - ходять поруч i плiч-о-плiч!
  Олена тут зазначила:
  - Можливо, ми теж трохи божевiльнi. Прожили понад двi тисячi рокiв, а з дитинством ще не розлучилися. Принаймнi я. Як була, так i уявляю себе босонога дiвчинкою з дитячої колонiї.
  Катерина кивнула головою:
  - Так правильно! Ми, обидвi чортiвки, тупотiли зону! Ось решта цього не зна", i цим вiд нас вiдрiзняються.
  Єлизавета заперечила:
  - Я побувала у нiмецькому полонi та у сталiнському СIЗО. Отже, така в'язниця, знаю. I в таборi довелося бути на дорослому ув'язненнi.
  Єфросинья кивнула:
  - На малолiтку ми не були, але на дорослiй зонi нам довелося побувати всiм чотирьом. А пам'ята"те, як ми добровiльно стали ув'язненими жiночої в'язницi США, виконуючи одне цiкаве завдання?
  Олена з усмiшкою кивнула:
  - Я це пам'ятаю. Так, це чудово, коли тебе маца" i залазить на всi дiрки наглядачка. Там в Америцi така розпуста, i стiльки рiзних лесбiянок. Це просто чудово!
  Катерина сердито зауважила:
  - Можливо! Але це головне.
  Єлизавета вiдзначила дуже серйозно:
  - Так, треба вивчити усi iсторiї психiчних хвороб. Особливо параноїдальної шизофренiї. Iнодi таке захворювання робить людину дуже обдарованою i, водночас, асоцiальною. Ось тут може знайтися ключ до розв'язання складної загадки.
  Єфросинья кивнула з усмiшкою:
  - Саме так. Тiльки космiчна держава велика, у нiй трильйони людей, i психiчно хворих iз них знайдеться не так уже й мало. Та що нам це дасть? Дума"те, справдi, подiбне перевiрив клiнiчний шизофренiк?
  Олена нагадала:
  - Гiтлер мав ознаки реального, клiнiчного шизофренiка. З одного боку, вiн шкодував навiть овечок, яких рiзали на м'ясо. Але при цьому був жорстокий у реальних дiяннях до людей, особливо до "вреїв.
  Катерина зауважила:
  - Швидше, навiть не сам Гiтлер, а його затятi пiдручнi. Чому, втiм, не легше. Але в будь-якому разi пошук серед психiчно хворих, хоч якась зачiпка!
  Єфросинiя заспiвала:
  На безумствi трима"ться свiт,
  Божевiльнiсть хвилю" з розмахом.
  Напруга вища сил,
  Проявля"ться з болем та страхом,
  Тiльки страх нам подару" друзiв,
  Тiльки бiль спонука" працювати,
  Тому я хочу все сильнiше.
  Гiперплазмою в натовп вибухнути!
  Олена хихiкнула вiдзначивши:
  - Оце справжнiй розум блондинки!
  Єлизавета взяла i босими пальчиками ноги жбурнула голку. Та пролетiла i потрапила в овода, приколовши комаху до пальми. I дiвчисько з досить задоволеним виглядом вiдзначило:
  - Як бачите, я можу! I ми всi можемо, хай нам i двi тисячi рокiв!
  Олена заспiвала, вискалив зубки:
  Двi тисячi рокiв вiйна,
  Вiйна без розумних причин.
  Дiвча в бою не одна,
  Хоч мало лишилося чоловiкiв!
  Пiсля чого дiвчата, не змовляючись, полiзли в Гiпернет, щоб там збирати вiдомостi про психiчно хворих людей. Їм цього дуже хотiлося. Точнiше, Оленi, рудому мегерi було дуже цiкаво. А ось решта членiв команди не особливо рвалася це спробувати на собi.
  Єлизавета переглядала iнформацiю у дикому темпi.
  Ось, наприклад, психiчнохворi люди Венери. Як i очiкувалося, хворих на параноїдну форму шизофренiї, виявилося всього четверо: три дiвчини i один юнак. Небагато для великої планети. Були з iншими формами захворювання. Теж небагато.
  Олена вiдзначила з посмiшкою:
  - Провiда"мо психов, чи як?
  Катерина з усмiшкою додала:
  - Це була б дуже непогана iдея. Давно я божевiльних не бачила.
  Єлизавета запропонувала:
  - Можна зв'язатися з ними через Гiпернет. Вступити в контакт.
  Єфросинья кивнула:
  - Чудово! Ласкаво просимо.
  Дiвчина з синiм волоссям негайно вийшла на зв'язок iз першою пацi"нткою. Зовнi - це була цiлком нормальна дiвчина, мабуть, вродлива, як i всi представницi людської раси. Вона пiдморгнула Оленi, запитавши:
  - Ти мене коха"ш?
  Дiвчина з блакитним волоссям з посмiшкою вiдповiла:
  - Звичайно!
  Так перекинулася i проворкувала:
  - Так займися зi мною коханням!
  Єлизавета хихикнула i вiдповiла:
  - Давай просто у вiртi!
  I тiла дiвчат оголилися i сплелися разом у клубок. А Олена приступила до їхнього сканування. I насамперед зачитувала емоцiї та почуття, а також промацувала пам'ять дiвчини-шизофренички. I це було по сво"му цiкаво, хоча пам'ять психiчнi хворе дiвчисько вiдрiзнялася сво"рiднiстю. I часом набувала екзотичних форм.
  Єлизавета теж насолоджувалась i працювала. Поки що нiчого цiнного контакт не давав.
  Та й взагалi, логiка та iнтуїцiя пiдказували, що це не найкращий шлях. Тим бiльше, навiть якщо ватажок i шизофренiк, то навряд чи вiн, або вона так просто сидiтимуть на планетi i чекатимуть, поки їх зловлять i вивернуть навиворiт.
  Дiвча-шизофреничка запитала:
  - Ти така гаряча... Мабуть, зовсiм юна?
  Єлизавета машинально брязнула:
  - Нi! Менi двi тисячi рокiв.
  Дiвча-шизофреничка заревiла:
  - То ти стара! I спокуша"ш юних дiв! Геть звiдси!
  Єлизавета кивнула:
  - Скатертиною дорога!
  I вiдiрвалася вiд неї. Все одно всю пам'ять вiдсканувала i нiчого, крiм марення, так i не знайшла. Хоча, часом марення було i химерне, i викликало iнтерес сво"ю барвистiстю.
  Пiсля чого вiчна дiвчина вiд'"дналася.
  Олена запропонувала:
  - Давай тепер я!
  I воїнка з рудим волоссям взяла i стрибнула через вiрт до юнака-шизофренiка. Той був симпатичним на вигляд, але заскулив вiд страху, побачивши руду, i пробурмотiв:
  - Вiдьма!
  Олена хихикнула, зауважила з смiхом:
  Вiдьма, вiдьма, вiдьма,
  Нечиста сила...
  I звiдки вiдьма з'явилася я,
  Вiдьма, вiдьма, вiдьма,
  Я назавжди красива,
  Решта повне фiгня!
  I руда дiвчина взяла i пiдморгнула своїми дуже яскравими смарагдовими очима.
  Юнак пом'якшав i кивнув:
  - Хочеш зайнятися з нами коханням? Ми не проти!
  Олена хихикнула i прочiрикала:
  - I ми теж не проти!
  Пiсля чого їхнi тiла сплелися до клубка. Займатися сексом через Гiпернет - це чудово. I при"мно, i жодної зарази.
  Зрозумiло, у юнака сканували дiвчата i свiдомiсть, i пiдсвiдомiсть, i пам'ять. У шизофренiкiв дуже багато чого цiкавого та барвистого хова"ться в головi.
  I тут можна багато зробити, i отримати масу задоволення. Навiть, коли все було завантажено, Олена не хотiла розлучатися з юнаком, i її важко вiдiрвали вiд нього.
  Потiм були ще двi дiвчини. Тут з ними зайнялися Єфросинья та Катерина. Причому одночасно. I це теж велике задоволення, i багато чого отриму"ш пiзнавального. А дiвчата, скажiмо так, дуже навiть крутi та чудовi.
  I можуть ще дуже барвисто заспiвати. Але це зроблять без причини.
  У будь-якому разi перших чотирьох шизофренiкiв параноїдальної форми слiдчi-мутанти перевiрили, але не знайшли сутт"вих зачiпок.
  Олена зазначила:
  - Процес сам по собi при"мний, але щось сутт"вого в ньому нема"!
  Катерина прочирикала:
  - Знайти таким методом викрадачiв, все одно, що ритися в снопi сiна в пошуках голки.
  Єфросинiя заявила:
  - Звичайно, це далеко не найкраща iдея, ось так шукати! Зате при"мний процес.
  I дiвчата хором заспiвали;
  Один два три -
  Шпигунiв розiрви,
  Чотири, вiсiм, п'ять -
  Бандитiв убивати!
  Єлизавета, пiсля цього, знову згадала сво" славне минуле на фронтах Другої свiтової вiйни, i фатальний, кошмарний сорок перший рiк;
  Єлизавета вiдчувала, як порина" у глибокий вир, безпросвiтно чорний, i лише у висотi зловiсно мерехтять зiрки, що випалюють очi. У мiру занурення на груди тисне все сильнiше, в головi стукають кувалди, i кожен їхнiй удар ста" все бiльш болючим i важким. Нарештi її тiло стосу"ться дна, холодить потилицю, дiвчина хоче схопитися i не може поворухнутися. Тут навколо, одночасно, з усiх бокiв чу"ться писк, шарудять якiсь дрiбнi iстоти. Єлизавета вiдчува", як шалено у неї в грудях б'"ться серце. На неї кидаються щури, великi, як кролики та рiзнокольоровi, з переважанням кривавого вiдтiнку. Вони кидаються i починають рвати. Єлизавета скрику" i... Отямиться.
  Два нiмецькi солдати мацають дiвчину, потiм рiзко пiднiмають за волосся:
  - Шнель! Вставай, суко!
  Єлизавета вста", її хита". Дiвчина крутить головою, вона у неї важка. Ух! Але начебто все цiле.
  Нiмцi будують колони полонених, чоловiкiв та жiнок окремо. Олена навiть здивувалася, що стiльки тих, хто здався. Одних жiнок, понад пiвсотнi, поранених не видно, мабуть, фашисти таких просто добили. Пiдганяючи прикладами дiвчат, (майже всi жiнки-вiйськовi молодi та нещодавно покликанi), погнали далi. Було досить жарко, з деяких жiнок зiрвали гiмнастерки, i вони хизувалися в сорочках.
  Єлизавета запитала капiтана Валентину Синицю, у неї на обличчi красувалася пара значних синцiв:
  - Ну, i що тепер, Валю?
  Капiтан, двадцятивосьмирiчна, досить гарна рудоволоса дiвчина, вiдповiла:
  - Нiчого, якщо нiч буде темна, то втечемо!
  Єлизавета оглянула себе:
  - Думаю що так! Полон не для радянських людей. Начебто пошкоджень нема", уламки помилували мо" тiло. Ось тiльки у головi шумить.
  Валентина вiдповiла:
  - Тебе, схоже, приголомшило. Брр! Але я сама не зрозумiю, як опинилася в полонi. Пiстолет-кулемет заклинив, а решта дiвчат здалася. В результатi, попалася, як остання дурниця.
  Єлизавета кивнула:
  - Так, добрий початок вiйни. Не встигла ще навiть одного нiмця вбити, як потрапила до полону. Дикий жах! А якщо не встигнемо втекти?
  Валентина вiдповiла:
  - Зна"ш, ти надзвичайно гарна. Золотокудра, з iдеальною фiгуркою. Я ще нiколи не бачила красивiшу дiвчину, нiж ти!
  Єлизавета вiдмахнулася:
  - Навiщо менi цi комплiменти. Та й ти не хлопець.
  Капiтан помiтила:
  - Тебе можуть просто зґвалтувати.
  Єлизавета розгубилася:
  - Як це згвалтувати?
  Валентина щиро здивувалася:
  - Ти що, не зна"ш?
  Єлизавета заплескала очима:
  - Теоретично, звичайно, знаю, але...
  Валентина примружилася:
  - Ти що, нiколи не пробувала з хлопцем?
  Єлизавета заперечливо хитнула головою:
  - Звичайно, нi! Взагалi, комунiст не повинен розкладатися морально i кохатися поза шлюбом!
  Валентина знизала плечима:
  - Як сказати! На мою думку, це особиста справа кожного. Крiм того, чоловiки всi рiзнi, i задоволення вiд них отриму"ш по-сво"му. Тут так просто не вгада"ш, але чоловiк швидко приїда"ться.
  Дiвчина-комсомолка, що йде справа, заперечила:
  - Для людини головне духовне спiлкування, а не звiринi iнстинкти.
  Валентина пiдняла палець догори:
  - Не балакатимемо на непристойнi теми. Може, краще поговоримо про партiю та побудову комунiзму?
  Єлизавета хотiла щось сказати, як наказав, колонi зупинитися.
  Вони опинилися прямо перед бетонованим майданчиком, до якого пiд'їхала пара вантажiвок та автомобiль. Одночасно з'явилася ще одна колона гнаних жiнок. Судячи з одягу, це були цивiльнi особи.
  З нiмецького, пофарбованого в колiр хакi, автомобiля виповз огрядний нiмець. Вiн мав непри"мне, погано поголене обличчя з потрiйним пiдборiддям, i дивний двоствольний автомат за плечима. А ось кашкет, на якому блищала емблема - двi блискавки, видавала есесовця. Фашист вийшов перед дiвчатами i скомандував ламаною росiйською мовою:
  - Рiвняючись! Смирно!
  Дiвчата машинально витяглися, далася взнаки вiйськовий вишкiл. Одна з дiвчат, щоправда, зволiкала i отримала приклад по попi.
  Есесовський офiцер досить крякнув, подивився на жiночi ноги i скомандував:
  - Усiм зняти чоботи!
  Дiвчата здригнулися, по рядах пролунав гомiн. Жирний нiмець демонстративно позiхнув i мляво пробурмотiв:
  - Хто не послуха"ться, той буде повiшений! - I тут несподiвано грiзний окрик. - Шнель! Шнель!
  Дiвчата почали роззуватися. Єлизавета вiдчула, як автоматично рухаються її руки. Таке вiдчуття, нiби пiдкорятися фашистським нелюдам для неї звичне. Зняла один чобiт, вiдчувши голою стопою при"мну теплоту бетонного покриття. Потiм другий, акуратно поставила ще новi, недавно виданi шкiрянi чобiтки (кирзовi з'являться тiльки в кiнцi вiйни). Тут почулися крики. Юна, не старше шiстнадцяти рокiв, дiвчина вискочив i закричала:
  - Не знiматиму, олухи! Нехай краще з мене мертвою знiмуть!
  Нiмець-борiв подав знак, два високi есесiвцi схопили дiвчину i потягли на заздалегiдь приготовлену шибеницю.
  Дiвчата-вiйськовополоненi зiтхнули, але заперечити нiхто не посмiв, видно позначився шок полону.
  - На гак її! - крикнув жирний фашист. - Нехай не одразу здохне! Знатиме, бiса, як чинити опiр.
  З юної дiвчини зiрвали одяг, есесовець навiть тицьнув сигару в рожевий сосок красунi. Дiвча зойкнуло i прокричало:
  - Запам'ятайте, мене звуть Таня! Смерть фашистам!
  Есесовський офiцер заревiв:
  - Вирвати їй язик!
  До дiвчини пiдскочив мордовор зi зiм'ятим брудним фартухом i щипцями в руках. Iнший гiтлерiвець стиснув дiвчинi щоки, вiдкривши рота. Вона намагався пручатися. але сили надто вже нерiвнi. З рота дiвчини полилася кров, а сама вона вiд больового шоку зомлiла. Фашистський нелюд кинув вирвану мову i розтоптав чоботом. Обвисле голе дiвчисько гiтлерiвцi швидко повiсили рубом на гострий корабельний гак. Вона мляво скрикнула i затремтiла, додатковий бiль привiв до тями. На обличчях у фашистiв було написано блаженство, то неймовiрне почуття садистського задоволення, коли завда"ш бiль собi подiбного. Навiть якщо це красива дiвчина зi свiтлим волоссям. Тут до садизму дода"ться i сексуальний елемент.
  Єлизавета заплющила очi, щоб не бачити такого свавiлля. Тим часом до них пiдiйшла колона полонених, цивiльних жiнок. Їхнi фашисти так само змусили роззутися. Жiнок пiдiбрали молодих, на вигляд жодної не було бiльше тридцяти п'яти та молодших шiстнадцяти. Мiцнi бiлоруськi баби, здебiльшого свiтловолосi, блакитноокi, при"мнi на вигляд, кров iз молоком.
  Жирний офiцер знову скомандував:
  - Зняти верхнiй одяг!
  Єлизавета раптом почервонiла, а якщо фашисти її залишать i зовсiм голою? А пальцi вже розстiбають гiмнастерку. Громадянськi жiнки плачуть i стогнуть, наче йдуть на страту. В однi"ї з них у руках немовля. Гiтлерiвець вихоплю" його з рук. Жiнка-мати кида"ться i отриму" удар багнетом у живiт. Пада", надриваючись нестямним криком. Есесовський офiцер побiга" до немовляти, кида" його пiд ноги та почина" топтати. Причому робить так, щоб вiн помер не одразу, ламаючи нiжнi ручки та нiжки.
  Мати ви" i її тягнуть до шибеницi, щоб ще живу повiсити на гак. По дорозi рвуть на частини одяг i б'ють прикладами. Потiм, у кiнець, понiвечену здригають, при цьому, весело смiючись, немов обкурившись марихуаною.
  Єлизавета прошепотiла:
  - I чи " їхньому звiрству межа. Хто їх народила, жiнка, чи вовчиця?
  Валентина сказала з пристрастю:
  - Ми цього нiколи не пробачимо i не забудемо. За кожне сво" звiрство фашисти поплатяться сторицею.
  Єлизавета вiдповiла:
  - На це не вистачить усi"ї Нiмеччини.
  Валентина пожартувала:
  - Що лишиться, то на Японiю!
  Головний гiтлерiвець все ще не заспокоївся, у його тупих очах горiло безумство, маленький рот кривився:
  - А тепер попереджаю! Ми поведемо вас на територiю Нiмеччини. На тих, хто добре поводитиметься, чека" гарне мiсце, харчування, а в майбутньому почесне громадянство Великої Нiмеччини. Але якщо хтось втече, то за кожного втiкача, я накажу спалити живцем двадцять заручниць. Ви мене зрозумiли? - рев негiдника посилився. - А зараз, ви наочно побачите, що означа" не слухатись фюрера.
  Фашисти кинулися в колонi цивiльних жiнок i вибрали десяток найнегарнiших на вигляд. Їх безцеремонно тягли за волосся i збили до купи. Пiсля чого есесiвцi почали скручувати жiнок колючим дротом. Тi вiдчайдушно верещали, намагалися вирватися. У вiдповiдь отримували прикладами по плечах та у груди.
  Жирний офiцер досить усмiхнувся:
  - Ну, а тепер смолоскип їм! Нехай "насолодяться" болем!
  I знову iдiотськi смiшки фашистських звiрiв. Тро" есесiвцiв iз дегенеративними фiзiономiями витягли бак iз бензинiв, вiдкрутили кришку. Не дивлячись на вiдстань, до Єлизавети долинув огидний запах палива. Схоже, це був низькооктановий бензин, отриманий у результатi гiдролiзу вугiлля. На всю численну технiку фюреру не вистачало природної нафти, навiть з урахуванням поставок СРСР, тож фiзики Третього Рейху виявляли винахiдливiсть. У цього бензину була особливiсть, нижча, порiвняно iз звичайним, температура горiння, а також те, що вiн починав замерзати вже за дев'яти градусiв морозу. Свого часу, це позначиться пiд час вiйни. Скрученi металевим колючим дротом жiнки вiдчайдушно махали руками (тi, у кого вони були вiльними). Фашисти посмiхаючись i щось вигукували нiмецькою.
  Єлизавета вiдчайдушно запитала:
  - Невже їх пiдпалять?
  Валентина вiдповiла з гнiвом:
  - Нi, вiдпустять! Та ще тiстечок дадуть на дорогу!
  Єлизавета сплакала:
  - I це ж так жорстоко! Ну гаразд, чоловiки, але жiнки чомусь повиннi так страждати!
  Валентина висловила припущення:
  - Нiмцям потрiбнi слов'яни, лише як раби. А раб повинен боятися i слухатися. Це диктат, що стоїть на страху. А щоб залякати, треба завдати болю.
  Єлизавета блиснула блакитними очима:
  - I щоб роздратувати, треба завдати бiль!
  Спалахнуло полум'я, вогонь поширювався не так швидко, як за звичайного бензину, жiнки рвалися, намагаючись порвати дрiт, з їх розпорошеними голками тiл, капала кров.
  Єлизавета здавалося, що час повзе напрочуд повiльно, наче змiйовик, повiяв свiжий вiтер, i тiлу, ледве прикритому легкою сорочкою, стало холодно.
  Полум'я, нарештi, охопило всiх жiнок-мучениць, їх крики стали набагато голоснiшими. Шкiра на очах покривалася пухирями i злазила. Запах паленого ставав дедалi сильнiшим. Вiн його нудило, i з очей дiвчат текли сльози. Головний фашист прокукарекав з "хидною усмiшкою:
  - Якщо хтось втече, я вас усiх таким чином спалю! Хайлi! Хайль Гiтлер, найбiльший правитель всесвiту!
  Фашистськi солдати дiстали з-за поясiв губнi гармошки та весело заграли на них. Причому видно повною вiдсутнiстю слуху гiтлерiвцi не страждали. Але вiд цього музика здавалася ще зловiснiшою.
  Жирний офiцер проревiв росiйською:
  - Ль"ться музика, музика, музика! То сумно, то несмiливо дихаючи! Хто весело танцю" пiд дудочку, вiд якої свiтлiша" душа! Ль"ться музика, музика, музика, геть смуток, вистачить нiмцi тужити! Нескiнченна, вiчна, юна, вiд якої так хочеться жити!
  Його помiчник, рудий офiцер прокукарекав:
  - Танцюють всi! Ну, суки, танцюйте, чи я вас усiх спалю!
  Дiвчата стали несмiливо перебирати босими ногами. Головний фашист мiцно закричав, розмахуючи руками:
  - Живiше! Ну, сучари та повiї, живiше!
  Дiвчата стали в рiзнобiй рухатися куди швидше, але це мало нагадувало культурний танець, а швидше було диким танцем папуасiв, узбережжя Парагваю!
  Фашисти пiдбiгали до жiнок i били кулаками по обличчю, щось несамовито верещали i хрюкали.
  Головний фашист зробив жест. Хлопчик у формi Гiтлер-югента пiднiс йому пляшку коньяку. Жирна свиня потягла прямо з горла, сорока градусна рiдина зiгрiла живiт. Боров запитав хлопця в акуратнiй формi:
  - Тобi вже " чотирнадцять, дозволяю застрелити будь-яку повiю!
  На обличчi хлопця виникло розчарування:
  - I лише застрелити? Це надто м'яко! - вигукнув вiн.
  Жирний виродок хрюкнув:
  - А що ти хочеш їй зробити?
  Хлопчик огризнувся:
  - Запороть до смертi, а потiм пiдпалити!
  - Ну гаразд, давай! Тiльки швидше, цих телиць треба ще встигнути вчасно пригнати до Нiмеччини.
  Хлопчик, виблискуючи слiпучими, густо начищеними чоботями, рушив уздовж ладу жiнок. Вiн хижо скалився i жорстоко посмiхався. Iнодi юний гiтлерiвець зупинявся i штовхав ту чи iншу жiнку ногою в живiт, але вибору не робив.
  Єлизавета молилася невiдомо кому, тiльки не мене! Але ось молодик саме зупинився навпроти неї i вказав пальцем:
  - Ось ця повiя, моя!
  Єлизавета завмерла, зрадливо затремтiла, а засмагле личко зблiдло. Головний фашист несподiвано заперечив:
  - Найн!
  Хлопчик-фашист образився:
  - Це ще чому?
  Боров вiдповiв:
  - Надто вже вона гарна! Просто чудова дiвчина, її можна подарувати якомусь генераловi та виручити великi грошi.
  Юний гiтлерiвець, неохоче, погодився:
  - Гаразд! Тiльки оскiльки ти вiдмовив мо"му першому прохання, я замучу двi повiї!
  . РОЗДIЛ No 8.
  Пацан повернув, швидко пробiгся i вибрав двох молодших дiвчат. Вiн цього разу поспiшав, побоюючись, щоб не вирвали законного видобутку.
  Дiвчата вискочили на площу самi, можливо, вони сподiвалися, що гарний хлопчик помилу" їх якщо вони будуть покiрнi. Юнець зневажливо пирхнув:
  - На колiна i цiлуйте менi чоботи!
  Дiвчата впали i поповзли. Вони впевнено цiлували лощену шкiру, вiдчуваючи сильний запах дорогої вакси. Син Гiтлер-югента раптом рiзко схопив дiвчат за волосся i з силою пiдняв їх:
  - Що, сучки! - прошипiв пацан росiйською. - Жити набридло? А тепер негайно роздягайтеся!
  Дiвчата гарячково скинули одяг, залишившись в одних трусиках. Юний садист наказав:
  - Лягай, на затискачi.
  Дiвчата покiрно лягли, а помiчники-есесiвцi закрiпили руки та ноги у спецiальних колодках. Хлопчик провiв пальцями по спокусливим, ще не встиглим запилитися рожевим п'ятам дiвчат. Вiн раптом вiдчув сильне збудження i несамовито прокричав:
  - Тяжкий батiг менi!
  Пiдручнi передали батiг. Вона була не простою, а складалася з розпеченого до червоного дроту, з гострими зiрочками. Удари таким знаряддям бiльш чутливi.
  Єлизавету кинуло в жар, коли вона подумала над тим, що на неї чекало. Ось вiн жахливий оскал фашизму, коли люди перетворюються на звiрiв. I цi пекельнi муки нелюдiв, якi втратили елементарнi людськi почуття.
  Батога зловiсно свистить i обрушу"ться на голi спини дiвчат. Удар до кiстки розтина" шкiру та м'ясо. Юний фашист досить муркотiв, вiн почував себе справжнiм Богом. Так, це було божество зла i незламної волi, позбавлене почуття найменшого спiвчуття. Втiм, у Гiтлер-югентi вчили, що спiвчуття - це слабкiсть! Жаль, погане почуття не гiдне iстинного арiйця. Ворога мало вбити, його треба змусити страждати i якнайменше принизити. Слов'яни, нижча нацiя, подiбна до "вреїв, i вбити слов'янина, це все одно що прикiнчити скаженого собаку. Що таке сумлiння? Пекельна пастка душi, придумана "вреями та росiйськими фiлософами. Справжнiй арi"ць не зна" докорiв совiстi, тiльки одне в нього виклика" досаду, те, що мало вбив ворогiв. А ось жорстоко помучити жiнку, чи дитину, найвищий прояв арiйської доблестi.
  Трусики лопнули пiд ударами розпеченого дроту i злiзли з сiдниць. Дiвчата спочатку кричали, але хлопчик був не по роках сильний, i вони швидко затихли, знепритомнiвши вiд страшного шоку. Втiм, гiтлерiвськi кати не розгубилися, вони обрушили на голови юних красунь заздалегiдь приготовленi вiдра з крижаною водою (використовуючи похiдний холодильник). Тим часом малолiтнiй садист знову розжарив на вогнi дрiт i обрушив його на босi дiвочi ступнi. I знову страшнi верески, крики, в яких не було нiчого людського.
  Єлизавета ледве трималася на ногах, здавалося, звiдки могли взятися сили, щоби таке витримати. Це було щось позбавлене найменшого сенсу, що далеко стоїть за межами людського. Дивно, як це могла так чинити такий милий на вигляд хлопчик, майже дитина. Просто неймовiрно до чого фашизм спотворю" душi, навiть дитячi. Так скалiчити сприйняття цiлого поколiння!
  Дiвчата знову стихли, i на них знову лили воду. Втiм, незважаючи на всi зусилля, крики катованих ставали все тихiше i тихiше. Вiд плечей до ступнiв у нещасних мучениць не лишилося живого мiсця. Нарештi, i хлопчисько втомився, витер пiт iз чола i смачно плюнув крiзь зуби у бiк колони нещасних жiнок.
  - Набридло! Можете спалити їх?
  Роздертi дiвчата вже не ворушилися, мабуть, страждання перевищило певний захiд. Гiтлерiвцi пiдбiгли до нещасних, не дуже щедро капнувши бензин, пiдпалили. Дiвчата навiть не ворухнулися, хоча вогонь повiльно зi смаком пожирав їхн" тiло.
  До цього часу стихли i крики, спалюванi живцем бiдолашних, вся вина яких, полягала лише в тому, що вони повиннi були стати наочною демонстрацi"ю непохитної волi нацизму!
  Жирний виродок махнув своїм кривим кулаком:
  - Ну що, повiї? Я сподiваюся, ви зрозумiли по чому фунт лиха! А тепер, шикуватися, i кроком марш до сво"ї нової долi.
  Жiнки стояли не ворухнувшись, наскiльки вони були враженi жорстокiстю, кошмарним видовищем.
  Хлопчисько-фашист, не довго думаючи, вихопив пiстолет i, хижа скалячись, вистрiлив дiвчинi в ногу:
  - Ви чули, вам сказали, марш!
  Пострiл прокинув жiнок, Єлизавета вiдчула на плечах ласкавi руки Валентини.
  - Ходiмо, мiй вiрний товаришу, щоб мститися, треба жити!
  Дiвчина хоробро вiдповiла:
  - I я присягаюся, виживу!
  Тим часом, малолiтнiй подонок розстрiлював дiвчинку, що корчалася, впала. При цьому вiн намагався перебити їй i руки, i ноги. Вiдразу добити дiвчину не хотiлося, адже слухати крики вiд болю набагато при"мнiше, нiж смiх.
  Тяжко поранена дiвчина так i залишилася лежати на дорозi, юний фашист не добивав, i її пiдхопили гаком за ребро i потягли до шибеницi.
  Товстий есесовець погладив хлопця по головi:
  - Мiй любий друже! Ти такий, як фюрер у дитинствi! А зна"ш, великий Адольф уже у першому класi посварився з дiвчинкою. Так вiн iз двома своїми дружками пiдстерiг її по дорозi додому. Вони спiймали її i зв'язали, почали знущатися. Палили вогнем, ламали кiстки, викололи очi, а потiм, юний Адик залив їй горлянку сiрчаною кислотою, яку забрали з урокiв хiмiї. Тодi Гiтлеру було лише сiм рокiв, а вiн уже був здатний на мужнiй, гiдний арiйського чоловiка, вчинок.
  Юний гiтлерiвець, кривляючись, спитав:
  - Дiвчинка була "врейка?
  - Нi, слов'янка! Австро-Угорщина розвалилася тому, що нiмцiв зрадили слов'яни, тож фюрер поклявся винищити їх пiд корiнь! - Боров провiв долонею по горлу. - Взагалi, мавпи заслуговують на поблажливiсть, а слов'яни нема"!
  Есесiвцi дружно скинули лапи:
  - Хайль Гiтлер!
  Молодi, босоногi, напiводягненi жiнки швидко йшли дорогою. Фашисти їхали на спецiальних чотириколiсних велосипедах супроводу (щоб не витрачати бензин на конвоювання недолюдiв). Єлизавета, вражена звiрствами i кричущою аморальнiстю фашистiв, першi кiлька годин мовчала, вона навiть нi про що не думала, а йшла в напiвснi. Iншi дiвчата, схоже, теж не були налаштованi розмовляти принаймнi на свiтськi теми.
  Поки босоногi дiвчата йшли рiвним асфальтом, викладеним на радянськiй землi, ноги вiдчували себе бiльш-менш комфортно. Але минув розгорнутий прикордонний пост, вони опинилися на польськiй територiї... Дорога виявилася вкрита дрiбним гравi"м i гострим щебенем, що впивався в босi ступнi дiвчат. Єлизавета, останнiми роками, не часто могла собi дозволити босоногi прогулянки, невдовзi вiдчула, як голi п'яти почало безжально драти й пекти. Щоб вiдволiктися, вона заговорила з Валентиною:
  - I що тепер нам лиша"ться робити?
  Капiтан пiсля паузи тихо вiдповiла:
  - Тiкати ми не можемо, iнакше всiх дiвчат переб'ють! У той же час, терпiти подiбне, теж нема сил!
  Єлизавета запропонувала:
  - А що, якщо влаштувати втечу для всiх?
  Валентина кивнула:
  - Я над цим якраз i думаю. Тiльки технiчно здiйснити подiбне складно. Подивися, скiльки довкола конвойних.
  Єлизавета вимовила суворовську фразу:
  - Виють не числом, а вмiнням!
  Валентина вiдповiла:
  - Однi"ю з головних причин перемог Суворова, був найкращий бойовий вишкiл i фiзична пiдготовка росiйських вiйськ. Зокрема, турецькi вiйська не вчили штикового та рукопашного бою, тож вони швидко сипалися. А от iз французами було складнiше, тим бiльше, що багнет винайшли саме у Францiї.
  Єлизавета рiшуче вiдповiла:
  - Але ж перемагали!
  - Так, перемагали. Але, скажу чесно, не так легко, як пишуть у пiдручниках. - Валентина зiтхнула. - Занадто дорога цiна перемоги, здатна знецiнити трофеї.
  Єлизавета буркнула:
  - Не про трофеї йдеться. Найбiльший трофей на вiйнi - збережене життя. Взагалi, як казав Сталiн: - Солдат не ма" статi.
  Валентина запропонувала:
  - Тодi стань хлопчиком, i тобi полегша".
  Єлизавета скривилася:
  - Я б i сама не проти стати хлопчиком, хлопчикам набагато вiльнiшим.
  Валентина свиснула:
  - Це чому?
  - Тому що в них ступнi грубiшi, а мене палить, нiби крокую вугiллям. - пискнула Єлизавета.
  Валентина вiдповiла:
  - I в мене вiдчуття, наче довго i жорстко били палицями по п'ятах, але треба терпiти. Не виключено, що наш полон затягнеться, i ще не буде. Я чула, що жiнкам у концтаборах видають взуття лише, коли випада" снiг та й то з дерева.
  Єлизавета здригнулася:
  - Дерев'янi черевики для дiвочих нiг - це просто тортури, я якось, коли ще була школяркою, в музеї одягла їх i пройшла коридором. Вони такi незручнi i постiйно спадають.
  Валентина поправила:
  - I моторошно натирають ноги, а грiють узимку дуже погано. Куди краще нiж ноги, вони i теплiше, i м'якше.
  Жiнки з села були загартованi i не скаржилися, а в мiських уже почали виступати крапельки кровi, вiдтискаючи, слiдами витончених, юних ступнiв на гравiї.
  По небу пролетiла зграя винищувачiв МЕ-109, вони мчали порiвняно на невеликiй висотi, i можна було навiть розглянути свастику на крилах.
  Єлизавета помiтила:
  - Цiкаво, а де нашi славнi Миги?
  Валентина, знехотя вiдповiла:
  - Думаю, стоять не заправленi. Взагалi, нiмцi мають цiкаву новинку, мiнiатюрнi бомбочки, їх можна навiть пiдвiшувати до крил винищувачiв. Сиплються на землю, як градинки. Танк не вiзьме, але проти пiхоти, чи лiтакiв, особливо таких легких, як IЛ-16, цiлком ефективно.
  Єлизавета помiтила:
  - У нас, начебто, теж такi "дрiбницi" мали ось-ось надiйти у виробництво. Трохи не встигли ми. Взагалi, важка спадщина царського ладу, перебудова промисловостi з капiталiстичних рейок на соцiалiстичнi.
  Валентина додала:
  - Плюс, громадянська вiйна. У двадцять першому роцi промислове виробництво впало у порiвняннi з тринадцятим роком у сiм разiв. Загинули мiльйони людей, країна була розорена i, на вiдмiну царського уряду, нам нiхто кредитiв не давав. Звичайно, багато ми не встигли. Гiтлер застав нас у той момент, коли армiя тiльки-но почала переозбро"ння.
  Єлизавета погодилася:
  - Тут ти ма"ш рацiю. Ми багато зробили, але багато й не встигли. На вермахт уся Європа працю". Європа! А царська Росiя програвала вiйну, незважаючи на те, що основнi сили Нiмеччина тримала на Заходi. Ось тепер ми й опинилися у поганiй ситуацiї.
  I коли прийдуть нашi танки до Європи?
  Валентина вiдповiла:
  - Хотiлося, щоб скоро! Але я теж воювала у Фiнляндiї, тому, не настiльки повна оптимiзму, наша армiя не цiлком до вiйни готова.
  Юна дiвчина з погонами молодшого сержанта почала розмову:
  - Я думаю, за два тижнi нашi танки звiльнять Варшаву, а за мiсяць Берлiн.
  Валентина хитнула головою, розкинувши руду гриву:
  - Хотiлося б у це вiрити, але... Фашисти окупували чотирнадцять країн Європи за короткий час. Це говорить про дуже велику силу вермахту, а ми три з половиною мiсяцi поралися з крихiтною фiнською армi"ю. Я не з чуток знаю, що таке вiйна. Нi, в даному випадку, ворог набагато сильнiший за нас!
  Юне дiвчисько розгубилося:
  - То що ми можемо програти?
  Валентина вiдповiла:
  - В принципi так, але...
  Дiвчина пискнула:
  - Що Але...
  Валентина вiдповiла:
  - Гiтлерiвцi самi стануть собi могильниками. Подивися, як вони звiрять. Проти них скоро пiднiмуться всi вiд моря до моря. Навiть пiонери битимуться з фашизмом, пiд ногами окупантiв горiтиме земля. Гiтлерiвцi захлинуться у власнiй кровi. Їхн" рiшення напасти на СРСР стане фатальною помилкою. Точнiше, катастрофою, i фашизм зметуть з планети.
  Єлизавета погодилася:
  - Нi, вампiру Гiтлеру не обминути осинового кола. Але скiльки наших мiст буде зруйновано i сiл спалено. А ми дурнi, знаючи про удар, що готу"ться, навiть окопи не вирили.
  Валентина згiдно кивнула:
  - Я гадаю, Павлова розстрiляють.
  Єлизавета вiдмахнулася:
  - Та не в Павловi справа. Взагалi, наказ привести армiю на повну бойову готовнiсть, мав вiддати особисто Сталiн.
  Валентина кивнула:
  - Безперечно, ти ма"ш рацiю. Але вождь хотiв до останнього вiдстрочити початок вiйни, тим бiльше, що до зими вермахт не готовий, i виграй ми хоча б мiсяць, вермахт був би не готовий. А до сорок другого року наша армiя стала б набагато сильнiшою. Що мене турбу", це позицiя Черчiлля i Рузвельта. Вони можуть укласти почесний мир iз Нiмеччиною, i навiть отримати частину радянської територiї. Крiм того, Японiя може спробувати взяти реванш за поразку у Манчжурiї. I тодi ми опинимося в кiльцi iзоляцiї.
  Єлизавета охнула, наступивши на гострий камiнчик, нога стразу почала кровоточити, а збитi пальчики нити сильнiше. Вона подумала, що фашистам, мабуть, не їх, нехай нове та добротне взуття, потрiбне, скiльки бажання принизити i завдати болю. Адже на Русi босi ноги вважалися ознакою бiдностi, не дарма, iснував вираз босяк, тобто жебрак. Тепер ще невiдомо, чи вона зможе дiйти до привалу. А коли впаде, що з нею буде?
  Немов в унiсон її слiв, одна з юних дiвчат, iз закривавленими розбитими ногами, закричала:
  - Все, я бiльше не можу!
  I присiла, простягши вперед багатостраждальнi ноги. Фашисти пiд'їхали до неї, i на голову дiвчинки полився бензин. Вона рiзко схопилася, але було пiзно, спалахнула кинута запальничка, нещасну охопило пекуче полум'я.
  Дiвча, протяжно кричачи, кинулося тiкати, iншi бранцi пролунали в сторони. Обiгнавши колону, мучениця завалилася, знепритомнiвши, потоки полум'я обпалили нещасну легенi, i смерть була жахливою. Наслiдував грiзний окрик:
  - Шнель! Шнель! Вiдстаючим, смерть!
  Дiвчата у розпачi додали кроку. Єлизавета тихенько стогнала i шкутильгала, її ступнi вибухали болем, нiби вiд дотикiв розпеченого залiза. Але вона, як i iншi дiвчата, крiпилася.
  Щоб хоч трохи вiдволiктися, Єлизавета сказала:
  - Може заспiва"мо Iнтернацiонал?
  Валентина махнула головою:
  - Цi нелюди нас усiх розстрiляють. Терпи! Босi ноги, особливо у таких молодих, як ми, швидко грубiють. Ми витрима"мо та виживемо. Перемога буде за Червоною армi"ю. Навiть якщо всi капiталiсти повстають проти нас. Адже вiд тайги, до британських морiв, Червона армiя найсильнiша!
  Єлизавета стиснула кулаки:
  - Але нема" духу росiйського сильнiше,
  З руїн себе ми вiдродимо!
  Росiйський воїн меч вiзьми швидше,
  Висто"мо та знову переможемо!
  Пiсля цього стало якось легше, i навiть пекучий бiль у закривавлених ногах послабшав.
  Сонце схилялося до заходу сонця, фашисти все бiльше нервували i пiдганяли дiвчат.
  Ставало свiже, вiтерець при"мно обдував спiтнiлi обличчя. Єлизавета помiтила:
  - Схоже, навiть сонце за нас!
  Валентина через силу посмiхнулася:
  - Сонце комунiзму - завжди за нас!
  Тiнi на дорозi все подовжувалися, ставало все темнiшим i темнiшим. Фашисти запалили лiхтарики, вiд чого вид їх велосипедiв став набагато загадковiшим, у ньому вiдчувалася та"мниця. Єлизавета вже уявляла, що це не гiтлерiвцi, а страшнi чудовиська. Свого роду багатоликий Вiй, або вовкулаки. Як не дивно, але це робило фашистiв не страшними, а нереальними. Єлизавета почала спiвати пiсеньку:
  - Там на невiдомих дорiжках, танцюють чорти у босонiжках! Ну, а Кощiй об'ївся щей!
  Валентина посмiхнулася:
  - Ти, як завжди, неповторна!
  Нарештi з'явилася вдалинi сигнальна вежа, i стали видно будинки зi свiтломаскуванням. Значить, їхнiй шлях вже близький до кiнця. Бiльшiсть дiвчат уже вибилися з сил, були в останньої межi фiзичного виснаження i трималися лише на iнстинктi виживання.
  Єлизавета запитала Валентину, нiби вона мала це знати:
  - А годуватимуть нас!?
  Капiтан жартома, хоч їй це давалося важко, вiдповiла:
  - Для нiмцiв ми, як худоба, а худобу в дорозi нiхто годувати не обiцяв.
  Єлизавета зi злiстю помiтила:
  - Тодi я перегризу Гiтлеру горлянку!
  Ще кiлька сотень болiсних крокiв, i дiвчат стали вводити до спецiального табору. Схоже, його заздалегiдь приготували для вiйськовополонених, у темрявi виднiлися дерев'янi бараки, також вежi та паркан iз колючим дротом. Жiнок почали розводити бараками, намагаючись помiстити цивiльних i вiйськових окремо. Втiм, полоненi були настiльки втомленими, що навiть не думали про втечу. Вони просто падали на грубi дерев'янi нари. Єлизавета, ступаючи збитими закривавленими ногами притоптаною травою, вiдчувала блаженне вiдчуття. Зрештою, вона зможе забути увi снi. Але коли вона вже входила до барака, до неї пiдскочили дво" есесiвцiв i безцеремонно заломили руки.
  - За що? - крикнула дiвчина.
  - Русиш, швайн! Iди, куди велять!
  Єлизавету повели з табору, ось вони минули вежi та залiзнi ворота. Спочатку дiвчина подумала, що її хочуть розстрiляти, але потiм злякалася, що на неї чекають тортури. Раптом фашисти подумають, що дiвчина ма" важливий секрет?
  Її пiдвели до особняка, прикрашеного барель"фом iз левами. Як не дивно, вигляд багатого ма"тку заспокоїв Єлизавету, це не було схоже на похмурi тортури середньовiччя. Втiм, цi нелюди можуть катувати i мучити де завгодно i скiльки завгодно.
  Її ввели в будинок, босi ноги дiвчата торкнулися пишного, оксамитового килима i втопилися в ньому.
  Спалахнуло яскраве електричне свiтло. З'явився чоловiк у лiвреї, кинувши недбалий погляд на дiвчину, скомандував:
  - Вимити їй ноги!
  Єлизавету посадили в крiсло, i акуратно одягнена в бiле служниця, принесла срiбну тазу з водою. За походженням служниця була бiлоруська полька i знала росiйську мову. Опустивши в тазик iз теплою водою збитi ноги, вона почала акуратно розтирати їх. Дiвочi ступнi Єлизавети були жалюгiдне видовище. На них не залишилося буквально живе мiсце, пальчики були збитi. Проте ноги бiлоруської красунi були красивi, i були гiднi принцеси, або грецької богинi.
  Служниця акуратно змила пил i кров, протерла кожен пальчик. Потiм зi спiвчуттям у голосi запитала:
  - Видно тобi сильно дiсталося, люба?
  Єлизавета вiдповiла:
  - Iншим дiсталося сильнiше. Менi нема чого скаржитися на долю.
  Полька кивнула:
  - Я вiрю, для країни порад все скiнчиться добре.
  Есесiвцi перервали розмову i, пiдхопивши Єлизавету, потягли до пишно обставленої зали. Дiвчина мляво чинила опiр, її кинули, зачинивши дверi, i тут же, немов привид, виник товстий кнур. Вже до колiкiв у мозку знайомий голос просипiв:
  - Ну що, пташка, будеш покiрною?
  Єлизавета спробувала вiдскочити, але на вигляд незграбний гiтлерiвець виявився спритнiшим. Вона рiзко стрибнув до дiвчини i розiрвав на нiй сорочку, оголивши досить великi, пружнi груди з сосками. Дiвчина рушив йому колiном у пах, але фашист чекав на це, все ж у СС служать не слабаки, i парирував випад.
  - Опирайся, так буде навiть веселiше.
  Жирний боров знову кинувся на неї, зриваючи залишки одягу, насамперед штани, але раптом несамовито заволав:
  - Та ти ще кусатися, суко.
  Напiвоголена Єлизавета вирвалася i кинулась до протилежних дверей, вона розраховувала, що може там не буде солдатiв. Вiдчинила її, i вiдразу отримала сильний удар у пiдборiддя. Перед нею з'явився м'язистий пiдлiток з голим торсом. У ньому вона, на свiй жах, впiзнала юного садиста з Гiтлер-югента. Той хижо посмiхнувся бiлими зубами:
  - А ти темпераментна!
  Товстий есесовець пропищав:
  - Дозволяю тобi скористатися нею разом зi мною. Ти вже дорослий, i настав час спробувати жiноче тiло.
  Юний гiтлерiвець вiдповiв:
  - Руських я поки що не ґвалтував.
  Єлизаветi стало погано вiд того, що її може зґвалтувати, позбавити честi пiдлiток. Вона, у свiй двадцять один рiк, зберiгала невиннiсть, i ось тепер, ма" розлучитися зi святiстю не з коханим, радянським хлопцем, а з такими виродками, яких ще не бачило свiтла. Дiвчина несамовито закричала, але великий фашист i аж нiяк не дрiбний пацан, разом накинулися на неї. Боров важив, щонайменше, пiвтора центнери, i втомлена Єлизавета вiдчувала, як швидко в неї зменшуються залишки сил.
  Одночасно юний садист тиснув їй руки i щипав груди. Нарештi вона впала, i чудовисько грубо опанувало її, з делiкатнiстю кабана пiд час течки. Єлизавета зазнала найстрашнiшого болю, занурившись у непроглядне пекло.
  Та найсильнiшi в неї залишилися вiд цього враження. Нiколи не забудеться.
  Олена теж пiд час паузи поринула у спогади.
  Вона прямо з колонiї бiгла на фронт. Босонога дiвчинка-пiдлiток у метушнi сорок першого року потрапила на окуповану територiю i спочатку дiяла в партизанському стилi.
  Перший спiйманий нею нiмець виявився досить гарненьким юнаком. Олена навiть iз ним зайнялася коханням. Потiм, не знаючи, що з ним робити, задушила мотузкою. I це було її першим бойовим хрещенням.
  Хлопець задихався у петлi. А Олена його душила i спiвала:
  - Ми в очi тобi спочатку подивимося,
  А потiм тебе засмажимо i з'їмо!
  Руда мегера зло смiялася. Так, нiмцi на вигляд зовсiм не страшнi. I вбивати їх було шкода. Поки Олена не побачила спаленi хати та зруйнованi будинки.
  I пiсля цього одного з полонених нiмцiв взяла i прив'язала за руки та ноги вниз головою. Що, треба сказати, дуже з її боку круто. Дiвча вона, скажiмо так, надзвичайно агресивна та бойова.
  Ще в дитячiй колонiї Олена навчилася кидати босими пальчиками нiг рiзнi разючi предмети. Їй це вдавалося робити вiртуозно. I вона збивала навiть комах шишечками та голками. Щоправда, такий рiвень майстерностi прийшов їй пiсля мутацiї. А до цього вона просто метала гранати ногами.
  Вiйна пiшла СРСР спочатку невдало. Причин було багато. Одна з них - те, що вiйська не вчили оборонятися, а тiльки наступати. I це, зрозумiло, у реальнiй вiйнi далося взнаки.
  Олена зустрiла в лiсi дiвчинку Лару, теж руду та бiженку. На вiдмiну вiд загартованої Олени, Лара збила свої босi ноги в кров, i йшла насилу.
  Олена помила їй пiдошви та перев'язала. Так як дiвчинка могла отримати зараження. I зваливши її на плечi, понесла.
  Лара плаксиво помiтила:
  - Нiмцi мою маму вирубали так, що вона повзла на карачках. I лише за те, що та була комсомолкою, хоч до партiї не вступала.
  Олена посмiхнулася:
  - Вирубали? Це ще не таке страшно. Могли й повiсити.
  Дiвчинка заспiвала:
  Якщо, довго, довго,
  Якщо довго, по дорiжцi,
  Бiгати тупотiти i бiгти,
  Але мабуть, то мабуть,
  То можливо, можна, можна,
  Можна до Африки потрапити!
  Олена засмiялася, i у вiдповiдь з великою наснагою заспiвала;
  Ми в джунглях у краї диких мавп,
  Де зеленi банани, людожерiв купи!
  Подолати довелося нам океан,
  Сво"ю енергi"ю такою кипучою!
  
  Росiя наказала нам iди -
  Досягни, де екватора канава!
  Ну, що ж, Бог Єдиний i не Один,
  I так не одна у нас граната
  
  Послали пiонерiв юних у бiй,
  Сказали це просто стажування!
  Щоб кожен був хлопчиськом завзятим,
  Енергiя ракет великих розгонiв!
  
  Стрiляю з автомата точно в цiль -
  Ось викосив бiйцiв iз розфарбуванням хакi!
  Не зможуть нашою Батькiвщиною крутити,
  Пiндоси та iншi забiяки!
  Такий Вiтчизни запеклий наказ -
  Вчись пацан, як лев лютий битися!
  I якщо червоний вождь наказав,
  Не будь ти жалюгiдно паяця!
  
  Ось гiльзою щоку мiцно обпалило,
  На нiй ще щетини нема" жорсткої!
  Але Батькiвщинi служу, повiр, давно,
  Не треба думати, слабаки пiдлiтки!
  
  Наш обклало плем'я Мау-мам,
  У них не списи, а гранатомети!
  У вiдповiдь ми нанесемо сталевий удар,
  Допоможуть iз неба росiйськi пiлоти!
  
  У Росiї кожен воїн iз ясел,
  Немовля тягне руку до пiстолета!
  I армiю загарбникiв розбий,
  Про подвиги поеми бардом заспiванi!
  . РОЗДIЛ No 9.
  Дiвчата знову поновили слiдство. I стартували з Венери до Меркурiя. Найближча до Сонця планета прикрита захисним силовим полем, на нiй багато промислових об'"ктiв. На Меркурiї величезнi запаси цiнних металiв, а близькiсть сонця да" змогу отримувати потоки енергiї для виплавки рiзних металiв.
  Тому ця планета рiзна. Є на нiй i мiсто-сад, i промисловий мегаполiс, де переважно працюють роботи.
  Олена у польотi помiтила:
  - Меркурiй, мабуть, найнуднiша планета у всесвiтi. Або, принаймнi, у Сонячнiй системi.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Але не весь час у бiрюльки грати. Потрiбно i чимось серйознiшим зайнятися.
  Катерина помiтила iз сумнiвом:
  - А чим допоможе вiдвiдування Меркурiя з погляду слiдства?!
  Єфросинiя прочирикала:
  - Але вiд жадiбностi Ква-Ква-Ква,
  I вiд дуростi.
  Але вiд пiдлостi Ква, Ква, Ква,
  I вiд скупостi!
  I ще вiд хвастощiв,
  Ква ква ква! Ква ква ква!
  Не може нам Меркурiй,
  Ми в суху щоглу здули!
  I вся четвiрка дiвчат вiзьме i розсмiя"ться, немов буйнозмiшанi. Ось це справдi баби крутi.
  Вони летять у своїх бойових костюмах до Меркурiя i, заодно, заскочили в кафетерiй.
  Там вони придбали Гiпернет безкоштовно барвистi тiстечка разом з коктейлем, i чогось ще смачного для запивання.
  I почали розважатися, летiти й пiдстрибувати, наче пiд ними жвавi конячки.
  Єлизавета вiдзначила iз досить задоволеним виглядом:
  - Пошумiти ми любимо часом,
  Друг за дружку горою!
  Катерина iз задоволенням кивнула головою:
  - Так, один за одного ми гори буквально звернемо!
  Олена хихикнула i прочiрикала:
  - Нашi, гострi iкла,
  Пазурi, зуби, кулаки...
  Так i чекають на гарну бiйку!
  Розбiгайся швидше,
  Великий звiр i дрiбний,
  Хто сильнiший за всiх звiрiв -
  Ми мутанти-дiвки!
  Єфросинiя вiдзначила з смiхом:
  - I набагато, треба сказати, сильнiший! Вiзьмемо та порвемо на частини крокодила!
  Ось дiвчата летiли i вже бачили червону планету з одного боку крупним планом. Велика її частина - пустеля з промисловими будiвлями та роботами. Але " й оази з райськими мiсцями. У яких дуже гарно. I, як зазвичай, прийнято у людей, де домiнують дiвчата, статуї з фонтанами.
  Все це, скажiмо, супер!
  Єлизавета помiтила:
  - Щось наших у головах, слово супер, надто часто миготить! Наче ми дiвчатка-пiдлiтки.
  Катерина з усмiшкою кивнула:
  - Так, такi ми... А що з професiйних воїнок вiзьмеш? Ми стiльки народу у вiйнах перебили, що навiть часом ста" страшно.
  Олена кивнула i заспiвала:
  - Будь-хто, хто людина, той воїном народжений,
  Хоч убивати великий грiх перед Богом.
  Але був колись римський легiон.
  А нинi гiперплазми у битвi багато!
  Єфросинiя логiчно помiтила:
  - I все-таки, поки що у нас нема" серйозних зачiпок! На Меркурiї, до речi, хворих на параноїдальну шизофренiю взагалi нема". Є, щоправда, психопатка одна. I навiть дуже непогано вона вiд руки малю"!
  Єлизавета хихикнула:
  - Вона що, пензлем малю"?
  Дiвчина-блондинка заперечила:
  - Нi! Фломастери, але робить це дуже добре.
  Олена зазначила:
  - Так, рiдкiсне заняття малювати вiд руки. Втiм, подивися, дiвчинка чита" паперову книгу. Це рiдкiсне явище, але iнодi таке бува".
  Дiвчина з блакитним волоссям запитала:
  - А ти, руда, книжки читала?
  Олена кивнула:
  - Так! В минулому життi. Поки не з'явився iнтернет, i можливiсть дивитися смартфоном будь-якi фiльми. Тодi читати стало нецiкаво.
  Катерина кивнула:
  - Так! Книга навiть програ" кiно, а тим бiльше комп'ютерним iграм у вiртуальнiй реальностi. Може краще, розважимося? А то мене вiзит до психопатки не надиха".
  Єлизавета заперечила:
  - Ми ма"мо головну мету: знайти викрадений мiжгалактичний зорелiт. А не просто так бовтатися iншими свiтами, або винищувати вiртуальних монстрiв. Перевiримо психопатку та повернемося на Землю. Там рiзних психов значно бiльше.
  Олена помiтила:
  - На Землi та населення бiльше. Хоча я маю сумнiв, що це хоч щось дасть. Краще б летiти до Сiрiуса i виловити Вiшi!
  Катерина насторожилася:
  - Дума"ш, головний конструктор у змовi з викрадачами?
  Руда гарпiя похитала головою:
  - Навряд, але можемо виявити несподiванi зачiпки. Крiм того, може вiн пiдкаже, де можна сховати цей зорелiт!
  Єфросинiя "хидно довiдалася:
  - Двiчi в однiй фразi слово - може?! Це символiчно, i дещо говорить.
  Єлизавета заявила:
  - А психопатку ми вiдвiда"мо. Нехай вона зробить нашi портрети фломастерами, а ми тим часом проскану"мо їй мiзки та пiдсвiдомiсть.
  Олена згiдно кивнула:
  - Ось це добра справа!
  Дiвчата попрямували до однi"ї з оаз. У ньому було все дуже пишно та урочисто.
  I бив у небо величезний фонтан. Вiн був у виглядi покритого гiперзолотом грифона, якого тримали на витягнутих руках чотири м'язистi, теж у дорогоцiнному металi, дiвчата з оголеним торсом i в коротких спiдницях.
  I фонтан бив високо струменем у небо приблизно на цiлу милю.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Миле мiстечко!
  Олена кивнула i заспiвала:
  - Над Меркурi"м кружляють дiвчата,
  Вони потужнi у силi своїй...
  Ось кида" красуня гранату,
  Монстра пекла скорiше убий!
  Цього разу дiвчата вирiшили поспiлкуватися з психiчно хворою не через Гiпернет, а безпосередньо.
  Вони пiдiйшли, точнiше, пiдлетiли до будиночка, який складався з низки семи рожевих слонiв, що стояли один на одному. У цьому милому закладi жили та розважалися люди з психiчними вiдхиленнями.
  Дiвчата зв'язалися з психопаткою i дуже чемно попросили намалювати портрет.
  Дiвчина з психiчним вiдхиленням була гарна, але її зачiска на головi була щось сюрреалiстичне. Таке мiг написати, хiба що Пiкассо, добре накурившись трави. Дуже вже химерна. I ще на обличчi та тiлi татуювання. I теж надзвичайно химернi, включаючи гiбриди рослин, тварин, сумiш велосипеда, орла, самоскида, верблюда та гарбуза. I ще багато чого. Дiвча була майже гола, в одних лише тоненьких трусиках, але так iстатуйована - просто жах.
  Одразу видно: психопатка.
  А коли вона посмiхнулася, то видно, що й зубки її розфарбованi немов фломастери. Ось це дiвчина.
  Вона жорстко вiдповiла:
  - Я вас намалюю, але коштуватиме це дорого!
  Єлизавета кивнула:
  - Добре! Ми багатi.
  Олена заперечила:
  - Розкидати грошi пiд час слiдчого процесу не продуктивно!
  Катерина кивнула:
  - Я теж так думаю. Все-таки краще грошi отримувати, нiж витрачати.
  Єлизавета проворкувала:
  - А ти зна"ш, ми знаменита четвiрка дiвчат, що стали нiндзя-мутантами!
  Дiвчина-психопатка запитала:
  - Ну, i що з того?
  Єлизавета вiдзначила:
  - Я можу намалювати, поки малю"ш нас, твiй портрет! Причому не фломастерами, а олi"ю на полотнi. Хочеш так?!
  Дiвчина-психопатка кивнула:
  - Так ... Але скiльки буде, це коштуватиме?
  Дiвчина з блакитним волоссям вiдповiла:
  - Ти зробиш малюнок для нас, а ми для тебе!
  Дiвча, суцiльний авангардизм на вигляд, кивнула:
  - Квазарно! Тодi я малюю вас, а ви мене, i нiхто нiкому не винен!
  Олена хихiкнула, зазначила:
  Не винна я, не винна я,
  Що Мiккi Маус менi рiдня!
  Дiвча-психопатка дала їм добро на вiдвiдування свого житла.
  Усерединi у неї досить просторо та повним повно малюнкiв. Правда, на вигляд вони, це марення шизофренiка. Настiльки надзвичайнi та химернi.
  Сама дiвчина дуже гарна фiгуркою, але розмальована жахливо. Але при цьому гарна. I вона пiдморгнула дiвчатам-мутантам.
  Взяла до рук фломастери i стала малювати. Причому не лише руками, а й босими пальчиками нiг. Причому, одразу чотири малюнки.
  Єлизавета теж не промах, i пензлика приготувала, замовивши в Гiпернетi, i фарби, i полотно. I теж пустила в хiд свої босi, точенi ноги.
  Iншi войовницi-мутанти стали сканувати психопатку мозок. I робили це дуже енергiйно, але при цьому непомiтно.
  Як Єлизавета i очiкувала, дiвчина-психопатка почали малювати їхню четвiрку в вельми химернiй i вкрай екстравагантнiй манерi.
  Олена, бачачи це, теж теж босими пальчиками нiг допомагала своїй напарницi з блакитним волоссям.
  Так, дiвчата неабияк розiйшлися. Вони на вигляд красунi, а їх роблять руки i босi ноги психопатки, чорт зна" чим.
  Катерина прочирикала:
  У коробцi з олiвцями,
  Цирк зазвичай сповнений...
  Iде канатом клоун,
  Жонглюючи обручами!
  Єфросинiя хихикнула i вiдзначила з усмiшкою:
  - Так, це красиво, коли нас такими вимальовують!
  Єлизавета заспiвала:
  Я малюю, я тобi малюю,
  Строкатою картиною, стоячи бiля вiкна.
  Я сумую, по тобi сумую,
  Класне дiвчисько - ти у нас одна!
  Дiвчина-психопатка хихикнула:
  - Здорово! Може, ти займешся зi мною коханням?
  Єлизавета посмiхнулася i вiдповiла:
  - Спершу дорисуй нас, а ми тебе!
  Олена кивнула i пробулькала:
  - А щоб тобi стало веселiше, я, мабуть, заспiваю!
  I рудоволоса краля, як почала виконувати, щось екстравагантне i, водночас, патрiотичне, i дiвчатам дуже знайоме;
  Ми дiвчата, вступаючи до комсомолу,
  Давали клятву вiрним бути Вiтчизнi.
  Щоб чекав на фашистiв лютий розгром,
  Ну, а Росiї жити за комунiзму!
  
  Адже з нами Ленiн, наче, як метал,
  З бронзи, що мiцнiшою за всяку стали...
  Перевернути свiти я так мрiяв,
  Як заповiв великий генiй Сталiн!
  
  Ми зробимо Вiтчизну крутiше,
  I вище зiрок Батькiвщину пiднiмемо...
  Нехай буде з комсомолками успiх,
  Хоч ножi у нас зовсiм босi!
  
  Фашист напав на Батькiвщину мою,
  Зi сходу нахабно лiзуть самураї...
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  I супостата, вiрю, пошмата"мо!
  
  Адже з нами знаменитий Бог Сварог,
  Який комунiзм, жартома, збуду"...
  Найсильнiше у всесвiтi славний Рiд,
  Додасть нам свiдомостi та волi!
  
  Ми, вiрю, не здамося нiколи,
  Вiтчизну не поставити на колiна.
  Товариш Сталiн, яскрава зiрка,
  I наш учитель мудрий генiй Ленiн!
  
  Ми зробимо Батькiвщину свою,
  Прекраснiше i променистих на планетi...
  I буде, знай, забiйна рушниця,
  Нехай веселяться дорослi та дiти!
  
  Гори Сварог, ти в серцi не згорай,
  Ти покровитель усiх мечiв Росiї.
  Збуду"мо скоро, вiрю, сильний рай,
  Iсус прийде, свята мiсiя!
  
  Не вiрте бандi Гiтлера, друзi,
  Що переможе вона легко i грiзно.
  Нас усiх "дина сiм'я -
  I Батькiвщину любити, повiр, не пiзно!
  
  Господь Всевишнiй нас усiх захистить,
  Пiднiме триколiрний прапор над землею.
  I перетвориться хижак злiсний на дичину,
  Ми зможемо впоратися i з Сатаною!
  
  Велику Батькiвщину люблю,
  У всьому всесвiтi нема" тебе прекраснiше,
  Не продамо Росiю по рублю,
  Побуду"мо у свiтобудовi мир та щастя!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини мрiя,
  Здiйметься велика Росiя...
  Все iнше просто су"та,
  I буде з нами нова месiя!
  
  О Ладо, всемогутня моя,
  Любов i свiт ти росiйськiй подару"ш...
  До тебе я звертаюся, так благаючи,
  I якщо треба, блискавкою вдариш!
  
  Марiя, Богородиця небес,
  Всесвiту подарувала Iсуса.
  Заради тебе великий Бог воскрес,
  Не втратили люди правильно смаку!
  
  Зауважте, комсомолки такi,
  Богiв Росiї сильно поважають...
  Ми Батькiвщини великi сини,
  Адже росiяни завжди перемагають!
  
  Молитися треба Батькiвщинi, друзi,
  Перун, Ярило, i Сварог могутнi...
  Ми будемо дуже сильнi чоловiки,
  I рознесемо на небi навiть хмари!
  
  Ось ворог уже вiдкинуто вiд Москви,
  Ви зробили фашистам дуже боляче.
  Ми Iсусовi зi Сталiним вiрнi,
  I буде танкiв iз гарматами досить!
  
  Нi, ворог не зможе росiйських приборкати,
  Оскiльки нашi воїни всесильнi...
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Щоб кожен хлопчик був би дуже сильний!
  
  Повiр, буде славним Сталiнград,
  I ми його вiд натиску втрима"мо.
  Прийде переможний витязей розклад,
  Хоч лл"ться кров потоком нестримним!
  
  Дiвчата по морозу босонiж,
  Бiжуть, своїми п'ятами миготить...
  I по фашистах врiжуть кулаком,
  Розплющений буде нелюдимий Каїн!
  
  Все буде, знайте, люди добре,
  Ми у космосi сузiр'я вiдкри"мо...
  Адже сумнiватися у доблестi грiшно,
  I буде людина на Божому тронi!
  
  Наукою скоро мертвих воскресимо,
  Зумi"мо стати молодшою i красивiшою.
  Над нами золотокрилий херувим,
  Моїй прекраснiй матерi-Росiї!
  Поки дiвчата спiвали, точилася робота. I ось чотири малюнки були готовi. На них були зображенi, швидше, якiсь мавпи, у яких замiсть корпусу годинник зi стрiлками, очi, як блюдця, крила, як у бджоли, замiсть вух квiти.
  Втiм, i Єлизавета не залишилася у боргу. Їй навiть спотворювати нiчого не довелося. Насправдi дiвчина-психопатка виглядала по божевiльному.
  Але нiчого, дiвчина з порушеною психiкою була задоволена. I навiть поцiлувала Єлизавету. I запропонувала їй зайнятися коханням.
  Дiвчина з блакитним волоссям вiдповiла:
  - Ми поспiша"мо, у нас термiновi справи, може, iнший раз!
  Олена помiтила:
  - Я з нею можу. Я люблю дiвчат, особливо з наколками!
  Психопатка пiдморгнула:
  - Давай!
  Єлизавета заперечила:
  - Чи всi разом, чи йдемо!
  Катерина запропонувала:
  - Давайте п'ятьох на чверть години. Все одно, поспiшати нема куди!
  Єфросинья кивнула:
  - Тiло горить, скучило за ласкою.
  Єфросинья кивнула:
  - Гаразд! Давайте!
  I всi п'ять дiвчат разом взяли i сплелися в клубок.
  Через чверть години, вся райська насолода закiнчилася. I дiвчата знову розiйшлися.
  Четвiрка, прихопивши малюнки, вилетiла надвiр. Олена зазначила:
  - Класна таки вийшла пригода!
  Єлизавета погодилася:
  - Краще й не бува".
  Катерина прочирикала:
  Свiт летить, як ураган,
  У дiвчат казках...
  Завдала ногою удару
  Вийшло струс!
  Катерина проворкувала:
  - Ми зметемо ворога одним ударом,
  Славу пiдтвердимо сталевим мечем.
  Били дiвки всiх, повiр, недаремно,
  Якщо треба, як клопiв заб'"мо!
  I воїнки знову в азартi нападу. У них енергiя дуже велика.
  Пiсля цього, Олена запропонувала:
  - Давайте поїмо. I замовимо мiсцевого тушканчика в ультрашоколадному соусi.
  Катерина кивнула:
  - Так! Цього звiра безкоштовно можна з'їсти лише у мiсцевому кафетерiї. У Гiпернетi замовити, чи варто великих грошей.
  Єлизавета посмiхнулася i засумнiвалася:
  - Ви впевненi, що тут це зовсiм безкоштовно?
  Єфросинiя з виглядом знавця повiдомила:
  - Якщо розповiсти цiкаву iсторiю, то безкоштовно. Якщо лiньки розповiдати, i нема" часу, то за грошi!
  Олена скривилася:
  - Фi! Розповiдай ще на втiху натовпу!
  Єлизавета серйозно заперечила:
  - А я особисто i не проти свого розуму потренувати! I справдi, вiзьму i їм розповiм щось цiкаве.
  Дiвчина з жовтим волоссям прочирикала:
  - А що? Давайте спробу"м. Це буде здорово!
  I дiвчата рушили до того кафетерiю, де продають мiсцевих тушканчикiв в особливому соусi.
  Воїнки йшли i спiвали:
  Удар у нас красунь, як таран,
  Лама" хребти та ребра.
  Ми пронесемося нiби ураган,
  I буде вам, повiрте, дуже стрiмко!
  Дiвчата, звичайно ж, знали собi толк. Олена билася взимку, в мороз босонога i, при цьому, ще й примудрялася творити чудеса. Її слiди на снiгу були дуже витонченi та красивi. Дiвчина навiть якось пробувала займатися бiзнесом. Вмочувала свої босi ступнi в фарбу, i робила вiдбитки на бiлому паперi. А потiм продавала за грошi. I були покупцi.
  А тепер треба написати якусь розповiдь за їжу. Не такi вони бiднi, щоб витрачати свою фантазiю на дитячi розповiдi.
  Дiвчата опинилися у вельми розкiшному кафетерiї. Щоб публiка не сумувала пiд час прогону оповiдань, показували на голограмi чудовi мультики.
  У цьому випадку для нiндзя-мурашок. I це було надзвичайно красиво та кумедно. Ось нiндзя-мурашка взяла i довбанула лапкою по асфальту, той трiснув, i лиходiй, схожий на акулу з людським тiлом, провалився та ще й застряг. Та як завола" вiд болю. А ще, на двох пирань iз тiлами ведмедiв посипалося борошно з мiшкiв, що були розпоротi вiд кидка чакри.
  Тих обсипало з нiг до голови, i вони стали чхати, пiднiмаючи хмару бiлого пилу.
  Олена пiдскочила до роботи, який видавав мiсцевих тушканчикiв у дуже дорогому ультрашоколадному соусi, та перевiряла:
  - На всiх чотирьох у виглядi шашлику!
  Робот-продавець кивнув:
  - Ви по картцi розплатитеся, готiвкою, чи видасте iсторiю!?
  Єлизавета вiдповiла з посмiшкою:
  - Краще iсторiю! Ми так любимо все писати i розповiдати. Мови у нас такi довгi.
  Катерина зi свистом промовила:
  - I мислення, альтернативно, обдароване.
  Робок спитав:
  - А хто розповiдатиме? Чи ви всi разом разом?
  Олена проревела:
  - Давайте краще розповiм я!
  Катерина кивнула:
  - Нехай руда! Вона знову щось кумедне видасть про другу свiтову вiйну. I гарних дiвчат.
  Єлизавета прочирикала:
  - Так, у цьому планi ми, дiвчата, дуже крутi! А руда? Так, вона може!
  Олена вiдкрила свiй чарiвний рот, i почала плести розповiдь;
  У свiтобудовi багато вимiрiв. В одному з них Адольф Гiтлер став жертвою одного з численних замахiв. Саме 20 квiтня 1941 року. На день народження фюрера, англiйськi шпигуни i примудрилися пiдiрвати нацi номер один.
  I це змiнило, причому сутт"во, перебiг iсторiї. Наступником фюрера став Герман Герiнг. Вiн вiдмовився наступ на СРСР. Взагалi, нацi номер два вважав, що не можна воювати на два фронти, доки не покiнчено з Британi"ю. Крiм того, на парадi 1 травня вiдбулися новi радянськi танки КВ-2. I фашистiв стривожили їхнi 152-мiлiметровi гармати. Так, Т-34 - небезпечна машина.
  Герiнг продовжив вiйну на заходi. Пiсля захоплення Криту, нiмецька авiацiя завдала нищiвного удару по Мальтi. Герiнг, будучи менш сентиментальним, нiж Гiтлер, оголосив тотальну вiйну i запровадив загальну трудову службу на окупованих територiях.
  Нiмцi посилили корпус Роммеля i взяли штурмом Толбук. Потiм розвинули наступ i до Єгипту. Пала Мальта, пройшла успiшна висадка десанту. Потiм i Франко дав згоду пiсля нiмецького ультиматуму на штурм Гiбралтару.
  Падiння цi"ї фортецi дозволило заблокувати доступ англiйського флоту до Середземного моря. А нiмцi почали перекидати вiйська до Марокко по найкоротшiй вiдстанi.
  В результатi вже в другiй половинi сорок першого року фашисти захопили цiлком i пiвнiч Африки, i що iстотно Близький Схiд.
  Далi вiйна тривала. Сталiн дотримувався дружнього нейтралiтету. Японiя ж оголосила вiйну Британiї. А США, як це їм властиво, опинилися у позицiї: моя хата з краю.
  Нiмцi захопили решту Африки, причому їх головною проблемою були не англiйськi вiйська, а вiдстань, вiдсутнiсть дорiг i розтягнутiсть комунiкацiй. Крiм того, пройшов успiшний похiд на Iндiю. Пiсля цього нiмецькi частини зустрiлися з японськими.
  А влiтку сорок другого року здiйснилася нарештi i висадка в Британiї. Англiя, на той час, була ослаблена i пiдводною вiйною, i масованими бомбардуваннями. Крiм того, повiтряний наступ пiсля захоплення Африки та Азiї, а також тотальної вiйни пiшов успiшнiше. Ю-188, До-217 i Фокке-Вульф цiлком успiшно справлялися зi своїми завданнями.
  I пресували Британiю...
  Висадка пройшла у серпнi, i одразу у багатьох мiсцях. У боях вперше взяли участь модернiзованi Т-4 та танк "Тигр". Британiя виявилася повалена за вiсiмнадцять днiв.
  А у вереснi, разом iз японцями, захопили й Австралiю. Повнiстю скинувши Британську колонiальну систему.
  Так завершилася ще одна вiйськова компанiя Третього рейху. Переможна та з величезними завоюваннями. Але на цьому, звичайно, все не скiнчилося. Пiд боком у нацистiв могутнiй СРСР, який ма" такi ж всесвiтнi амбiцiї, як i фашистiв.
  I Герман Герiнг став готуватися до вiйни. Головна ставка була зроблена на новi танки: "Пантера", "Тигр", "Лев", "Маус". Плюс ще Т-4 модернiзованi та рiзнi САУ. Включаючи грiзнi "Штрумтiгри", "Фердинанди", "Джмiль", "Носорiг" та iншi.
  Крiм того, у червнi став з'являтися i "Тигр"-2, який у практичному вiдношеннi непоганий винищувач танкiв.
  Але й Сталiн ма" чим вiдповiсти. КВ-3, вагою шiстдесят вiсiм тонн з гарматою 107-мiлiметрiв, i початковою швидкiстю снаряда 800-метрiв за секунду. КВ-5 з двома гарматами у 107 та 76-мiлiметрiв та лобовою бронею у 170-мiлiметрiв. I КВ-4 вагою сто сiм тонн i лобовою бронею в 180-мiлiметрiв. Цiлий виводок важких та надважких танкiв.
  Свого роду змагання з нiмцями, хто важчi машини в серiю запустить.
  Плюс ще розробки та бiльш важких машин. Але поки що у проектi.
  В авiацiї нiмцi розгорнули випуск МЕ-309 та Ю-288, нового До-317, та НЕ-177, НЕ-129, сiмейства Фокке-Вульф модернiзованого. I найголовнiше, реактивну авiацiю. Насамперед винищувач МЕ-262. Поки що, втiм, недосконалий.
  СРСР також мав на озбро"ннi Якi, Мiги, Лаггi, ПЕ-2, ТУ-3, IЛ-2, ПЕ-8. I багато застарiлих машин.
  Нiмецькi винищувачi, мабуть, перевершували радянськi в озбро"ннi та швидкостi, але дещо поступалися в маневреностi, але тiльки горизонтальнiй, маючи перевагу у вертикальнiй.
  Загалом слiд визнати, маючи ресурси значної частини свiту, нiмцi багаторазово збiльшили виробництво машин. I були готовi до неабиякої лайки.
  СРСР мав проти Третього Рейху, близько тридцяти третини тисяч танкiв, їх, бiльшiсть, легкi. Т-34 був досить масовим, але багато випускалося i Т-50, машини легшi.
  Нiмцi майже згорнули випуск легкої бронетехнiки, зробивши ставку на важчi екземпляри. Найбiльш масовим танком передбачалося зробити "Пантер". Але навiть маючи десятки мiльйонiв рабiв, фашисти не встигали доукомплектувати свiй танковий парк.
  I їм не вистачало машин, особливо нових. Крiм того, виникли чималi проблеми з перевезенням "Мауса" та танка "Лев". Що теж зовсiм не мед.
  Треба сказати, i автомат МР-44 теж тiльки почав вступати у вiйська Геринга. Нiмецька армiя численна, але з переозбро"на остаточно.
  Браку" їй часу. А надто довго вiдкладати операцiю теж не можна - попереду осiнь та зима. I Герiнг ризикнув вдарити першим. Незважаючи на те, що у фашистiв i не вистача" танкiв, лише трохи бiльше двадцяти п'яти тисяч. В авiацiї дещо найкраще спiввiдношення: пiдтягнулися льотчики. У СРСР лiтакiв трохи бiльше сорока тисяч, у Нiмеччини понад п'ятдесят тисяч, причому, майже всiм марки новi.
  Найголовнiше, це перевага Вермахту в пiхотi. Набравши безлiч хiвi та iноземних дивiзiй, нiмцi розгорнули двадцять з лишком мiльйонiв солдатiв.
  СРСР, навiть з урахуванням мобiлiзацiї, змiг виставити трохи бiльше дванадцяти мiльйонiв. Плюс ще треба тримати армiю i Далекому Сходi, щоб вiдбити Японiю.
  Самураї теж розгорнули дванадцять мiльйонiв солдатiв, їх, десять мiльйонiв, безпосередньо проти СРСР.
  Плюс ще, значна кiлькiсть легких та середнiх танкiв. А також свою зовсiм не слабку авiацiю i сильний флот.
  . РОЗДIЛ No 10.
  Тож нелегко пройшлося Росiї. Герiнг вирiшив не вiдкладати вiйну до повної бойової готовностi, а вiдразу ж i вдарити. I його полчища перейшли у наступ 22 червня 1943 року. Як з'ясувалося в першi днi, радянська Росiя до оборонної вiйни зовсiм не готова. Вiйська вчили бити ворога на його територiї, а не оборонятися. I планiв оборони нема", i вiйська не доукомплектованi офiцерським складом, i багато оборонних споруд не добудовано. Виходило, коротше кажучи, якось погано.
  Дiйсно, Червона армiя наступальна армiя, а в окопах сидiти не надто здатна. I гiтлерiвцi почали просуватися у глибину радянської оборони досить швидко. Пробивали оборону радянських вiйськ. I вже 30 червня взяли Мiнськ. I рухалися далi. Червона армiя не надто успiшно намагалася контратакувати.
  Але толку було мало... Ось двадцятого липня гiтлерiвцi увiрвалися до Смоленська. I розгорнулися бої за мiсто-фортецю. Фашисти вiдчайдушно намагалися просунутись далi, але потрапляли пiд контратаки. А зi сходу перли японцi.
  Плюс ще, у вiйну проти СРСР вступили турки, португальцi, iспанцi, бразильцi, аргентинцi та iншi. Такий пресинг дикий виник.
  Пiд моторошним тиском СРСР прогинався. I ось упав Київ, потiм Донбас, в оточеннi опинився Ленiнград. I розпочався вирiшальний штурм Москви. Лiзли в бiй "Мауси" та iнший метал.
  Ось п'ять красивих дiвчат-нiмкенiв б'ються на "Маусi". Герда, Шарлота, Крiстiна, Магда та Фрiда.
  Вони б'ються на найважчiй машинi Вермахту. Що таке "Маус"? Сто вiсiмдесят вiсiм тонн у порожньому виглядi. I 185-мiлiметрiв бортової бронi, i 240-мiлiметрової лобової. Iз двома гарматами.
  Але при цьому танк через велику масу ледве руха"ться. Дiвчата всерединi його майже голi, в одному вельми вiдвертому бiкiнi. I дуже фiгуристi i красивi.
  Герда, плескаючи босою ногою, вiдкрива" вогонь зi 128-мiлiметрової гармати. Снаряд подають Шарлота та Єва. Дiвчата майже голi, i м'язистi. Презент смертi вагою, двадцять вiсiм кiлограмiв, вирива"ться зi ствола. I мчить зi швидкiстю 930 метрiв за секунду. Це колосальна забiйна сила.
  Влуча" до радянської КВ-3, протаранивши броню з дистанцiї. Воїтельки хором вигукують:
  - Ух, з бухти барахти!
  I скалять свої перлиннi зуби. Краса дiвчат вража". Вони просто диво природи.
  Герда знову наводить зенiтну i скорострiльну зброю, промовляючи:
  - У цьому крику спрага бурi...
  Христина стрiля" з 75-мiлiметрової гармати, промовляючи:
  - Сила гнiву, полум'я пристрастi!
  Шарлота та Христина палять разом. Розбивають радянську КВ-2 i цвiрiнькають:
  - Усю впевненiсть у перемозi чу" витязь у цьому крику!
  I войовницi пiдморгують одна однiй.
  Єва лупнула з 75-мiлiметрiвки радянською пiхотою. Прикiнчила дюжину солдатiв. I захихотiла, човгаючи босими ногами по бронi:
  - Я стрiляю i хвацько вбиваю!
  "Маус" працював ритмiчно, винищуючи танки. Рухався вiн не спритно, але наполегливо. I просувався неквапливо, зминаючи ворогiв.
  Взагалi, у реальнiй iсторiї цей танк так i не встиг повоювати. Замiсть нього вибiр лiг на бiльш досконалу модель Е-100. Остання машина мала характернi риси серiї Е. Нижчий силует, бiльш щiльну компоновочну схему i бiльшi кути нахилу бронi. Танк Е-100 мав лобове бронювання, як у "Мауса" 240-мiлiметрiв, але з великим кутом рацiонального нахилу листа. Борта у Е-100 були за 170-мiлiметрiв разом iз навiсними листами, але пiд кутом нахилу. В цiлому новий танк вийшов рiвним по озбро"нню "Маусу", краще захищеним i легшим. Його швидкiсть на шосе становила 40 кiлометрiв на годину, проти 20 у "Мауса". Але бiльш досконала та легка модель у серiю не встигла надiйти. Та й вiйна тодi вже програвалася.
  Наразi дiвки освоїли "Маус" i стрiляли.
  Герда облизу" губи язиком.
  А зараз вона стрiля" iз потужної гармати "Мауса". Знаряддя здатне пробивати всi росiйськi машини серiї КВ.
  Взагалi, надважкий нiмецький танк показав себе не швидкiсною, зате дуже забiйною машиною. Яка змина" будь-яку броню, сама залишаючись непробивною.
  Герда взяла i заспiвала з апломбом:
  - А берегом править крiзь сизий туман...
  Шарлота пiдробила босою ногою важкий снаряд i заспiвала, скелячи перлиннi, немов вибранi з дна моря, зубки:
  - Корабель пустелi - лихий капiтан!
  Єва також дуже гарна дiвчина. Блондиночка i з тонкою талi"ю. Така сексуальна баба.
  I знову войовницi стрiляють. Цього разу їхньою жертвою став КВ-5, танк iз лобовою бронею 170-мiлiметрiв, щоправда, без рацiонального нахилу листiв.
  До нього нiмецьким снарядом потрапило та проламало.
  Шарлота взяла i, пiдскакуючи, заспiвала:
  - Босонога мрiя - така краса!
  I войовниця, як трусить пишними стегнами.
  Так, гарно це вигляда". Дiвчата чудовi. Як врубають снарядами, та лупнуть.
  Герда взяла i знесла тридцятьчетвiрку i просипала:
  - Я зроблю банзай!
  I її Маус слуха"ться. Дiвчата трощать росiян. У лоб "Маус" не в змозi пробити жоден радянський танк. Усi снаряди буквально вiдскакують вiд бронi. А войовницi скалять зуби i ревуть:
  - Гав гав гав! Ми завдамо удару...
  "Маус" пихка" i блима"...
  Коротше кажучи, штурм Москви виявився для нiмцiв та їхнi орди дещо успiшнiшими, нiж у сорок першому роцi. Та й зима видалася не така вже й сувора.
  Столицю фрицi та їхнi сателiти оточили. А в груднi розпочався штурм найбiльшого мiста.
  Сталiн, зрозумiло, переїхав до Куйбишева. Але у самому мiстi залишився Жуков. Цей полководець вирiшив стояти до кiнця. А гiтлерiвцi розпочали зимовий штурм. Вiн проходив у кiлька етапiв. У ходi бойових дiй фашисти застосовували "Штурмтигр" та "Штурмльов", з потужними бомбометами. I руйнували столицю. Перетворювали її на попiл.
  Жуков наказав стояти на смерть. Бої затяглися до кiнця березня. Але, зрештою, впала Москва. Гiтлерiвцi зазнали колосальної шкоди, проте перемогли.
  Фюрер нагородив за взяття Москви Майнштейна Великим Хрестом Лицарського Хреста. Сорок четвертий рiк пройшов майже односторонньому наступi фашистiв вздовж Волги, i далi на Урал. Радянськi вiйська задкували, багато було дезертирiв i тих, хто здався в полон. За лiто нiмцi захопили весь район Волги та Кавказ.
  Восени дiйшли до Свердловська i зупинилися, зiткнувшись iз морозами та суворою сибiрською зимою.
  Сталiн ще якийсь час намагався чинити опiр. Росiяни контратакували в районi Уралу. Здiйснювали партизанськi вилазки. Але в сорок п'ятому роцi фашисти остаточно, разом iз японцями, захопили великi мiста Росiї. Сталiн вiдмовився капiтулювати i пiшов в один iз сибiрських бункерiв.
  Вiйна перейшла у партизанську фазу. Гiтлерiвцi та японцi деякий час перетравлювали Росiю та полювали за партизанами. Але США тим часом зумiли створити атомну бомбу.
  Герiнг не ризикнув воювати за океаном. У сорок восьмому роцi нарештi замочили Сталiна, i партизанська вiйна пiшла на спад. Незабаром Росiя виявилася поглиненою Третiм Рейхом. Поступово iмперiя перетравлювала свої володiння.
  Герiнг провiв референдум та став iмператором. Його держава змiцнiла i стала сильною. США теж точили кулаки. Хоча друга свiтова вiйна i закiнчилася, але пiшли перегони озбро"нь. Войовничiсть не слабшала, i накопичувалася ядерна зброя.
  Холодна вiйна тривала довго. Поки, нарештi, сiмдесят п'ятого року не було створено випромiнювання, що нейтралiзу" ядернi заряди. У 1985 роцi, вже син iмператора Герiнга, Адольф Германович розпочав вiйну зi США.
  Третiй Рейх, маючи особливо разом iз Японi"ю перевагу у людських ресурсах почала вторгнення США.
  Фашисти рушили через Аляску, використовуючи свої досконалiшi пiрамiдальнi танки, проти "Амбрамса". I тут у наступi взяв участь i легендарний екiпаж Герди.
  Дiвчата все ще юнi - так вони володiють секретом вiчної молодостi вiдьми та генетично змiненi стерви. Розсiлися по парах, у танки, зробленi з багатошарової бронi та з особливими гарматами.
  Нiмцi використовують спецiальнi знаряддя, на електромагнiтнiй тязi. Танк зовнi дуже низький i калiбр 88-мiлiтрiв. Натомiсть бронебiйнiсть значно вища, нiж у 120-мiлiметровiй гармати "Амбамса". I при цьому нiмецький танк непробивний з усiх ракурсiв.
  Герда стрiля" i хихика":
  - Пiдкорю"мо Америку!
  Шарлота теж палить, натискаючи босим пальчиком на джойстик i реве:
  - Нескорений герой фюрер-гад!
  На iншому танку їдуть теж босоногi, вiчно юнi красунi в бiкiнi i щебечуть:
  - Нескорений у всi часи!
  Христина натиска" босий пальчик на кнопку i шепоче:
  - Супер країна!
  I американський танк вибуха"...
  Магда помiча" з посмiшкою:
  - А час над нами не ма" влади. Вою"мо понад сорок рокiв i зовсiм не змiнилися!
  Герда з iншого танка вiдповiла, попередньо рознiсши американську машину:
  - Тому що ми вiдьми!
  Шарлота натиснула босий пальчик на кнопку джойстика. Пiдбила американську самохiдку i гаркнула:
  - I найкрутiша вiдьма!
  Вiчним дiвчатам iде знаходження у бiкiнi. Вони в ньому такi сексуальнi та класнi. Немов фiгурки точенi, i позолоченi. Ось це дiвчата - просто секс-символ.
  Герда дотепно помiтила, стрiляючи i використовуючи босу, точену нiжку:
  - Я прошу не дивуватися нiкого...
  Шарлота теж лупнула, з захопленням наспiвуючи, i граючи сильними м'язами:
  - Якщо буде вiдбуватися чаклунство!
  Христина ця золотисто-руда стерва, довбала, натиснувши пальчиками на кнопку джойстика. Розбила американський танк i лягнула:
  - I кого дуже круто рознесло!
  Магда не зовсiм у риму пальнула по М-60 i, трясучи босонiжкою нiжкою, тоненько в'янула:
  - Вiд човна, що ми плавали, лишилося лише весло!
  Герда у вiдповiдь проворкувала:
  - Вгору попрямуй! Зумiй покликання досягти!
  I теж босою п'ятою як натисне.
  I трусить своїм бiлим, як снiг, густим волоссям. Хоча дiвчатам уже за шiстдесят, але вони такi молодi, свiженькi. Жодної зморшки, жодної сiточки, жодного натяку на вiк. Тiла м'язовi i нi краплi в них жиру.
  Шарлота зi своїм мiдно-червоним волоссям, як трусе, i при цьому провiзить:
  - Воiстину банзай!
  А що? Найкрасивiше дiвчисько...
  А Христина? Та ще дiвка! Неначе вся налита свiжим соком. Така в нiй неповторна краса. I готова войовниця рвати та всiх метати.
  Розбила американський танк i просичала:
  -Ми вовчицi з оскалом!
  Магда ця скромна дiвка. I вiдьма, i заразом i вiруюча! Її босi нiжки натискають на кнопки джойстика. Це дiвка супер! Як лупне по американському мастодонту, i рознесе його.
  Адже нiмецький пiрамiдальний танк набагато легший, нiж американський. А самi дiвки такi гарнi.
  Магда репету":
  - На славу Вiтчизни Святої!
  Христина пiдтриму" подiбний порив, i каже:
  - Душу, серця вiддамо! Ми своїй святiй Вiтчизнi...
  Пiсля чого дiвчина надiслала презент знищення.
  Герда у вiдповiдь, їй у сусiдньому танку все чудово чутно, посила" снаряд, i верещить:
  - Висто"мо та переможемо!
  Шарлота натиснувши босими пальцями на кнопку, гаркнула:
  - I не пошкоду"мо життя!
  Христина вiщала, зносячи американський танк:
  - Жiнка, яка вб'"!
  Воїтельки гаркнули разом. Зiм'яли своїми пострiлами танки, i прошипiли, наче втiлення мастодонтiв.
  - Все вивантажимо в трунi, рахуй спокою!
  Дiвчата, пiсля чого як розсмiяються, i надiшлють сонячнi зайчики своїми зубками.
  Герда прочирикала, вистрiливши, використовуючи свою витончену, босу нiжку, збивши танк:
  - Я все-таки дiвка зi справжньою головою...
  Шарлота захоплено помiтила, надiславши iскри з очей. Топнула головою п'ята, шипаючи:
  - Сукуплюся я з Сатаною!
  Христина пальне по "Амбрамсу", розб'" його броню, i як провiзить на все горло:
  - I пострiлю стрiлою!
  Магда натиснула босими пальчиками кнопку. Послала снаряд i захоплено заявила:
  - Бульйон " крутий!
  Дотепна i з перлинним волоссям Герда, як вiзьме i прохоче з оскалом:
  - Але не блакитний!
  I пошле своїми очима каскад випромiнювань. Ось це баба - одразу видно крута. I знесе чергову американську машину у кювет. I там ще її розплюють на запчастини.
  Шарлотта стрiляючи, натиснули голою п'ятою на клавiатуру. Вiдправила американського мастодонта до праотцiв i заспiвала:
  - Ламати, трощити та рвати на частини!
  Христина, ця дiвчина з волоссям - сумiш золота та мiдi, як пошле презент анiгiляцiї, i прошипить:
  - Оце житття! Оце щастя!
  I вишкiрить свою таку милу пику! I цвяхне по американських танках.
  А Магда, це втiлення краси та особливої доброти, пробурчала:
  - I не прийде до нас негода!
  Герда взяла i прошипiла, вискакувавши перлиннi, схожi на кинджали iкла, ревучи:
  - Це бунт!
  Шарлота у вiдповiдь, натискаючи на педаль босою ногою, прошипiла, скелячи зубки-клики:
  - I Голiвуд!
  Оскалившись, Христина з диким шаленою послала снаряд у сталь i взяла i заспiвала:
  - Якi люди у Голлiвудi!
  Магда з ще бiльшим азартом викинула снаряд руйнування i прочирикала з апломбом.
  - Суцiльнi зiрки, а не люди!
  Герда хихикнула i кричала, граючи м'язами. I заразом послала босою п'ятою гострi голки, що колють танки США.
  - I буде Рейгановi капут!
  Шарлота з величезним захопленням пiддала, чудовими нiжками, i видала смертельний прес:
  - Нас запрошують до Голлiвуду!
  Христина з ентузiазмом цвiркнула:
  - Та в цей дивний Голiвуд!
  Магда вистрiливши, натискаючи босими пальцями на кнопку джойстика, агресивно прочирикала:
  - Хай буде у славi Голiвуд!
  Нiмцi перебили американську оборону. За пiвроку вони захопила не лише Аляску, а й бiльшу частину Канади, атакувавши захiдне узбережжя США.
  Як з'ясувалося, що нiмецькi танки сильнiшi за важчi американськi за всiма статтями. I хто авiацiя у Третього Рейху набагато краща. А дисколет взагалi не мають собi рiвного опонента. I це очевидно явне прикрiсть для гордовитих американцiв.
  Рейган оголосив священну вiйну. Але на США наступали ще з пiвдня. Бразилiя, Аргентина, Венесуела, Чилi оголосили вiйну Америцi. I разом iз японцями фрицi просувалися Мексикою. I пiдходили до американських кордонiв та з пiвдня.
  1986 року почалися бої безпосередньо на територiї Америки. I Нiмеччина та Японiя долали супротивника. Пройшло три мiсяцi до середини квiтня бiльше половини територiї США виявилося окуповано японцями та нiмцями.
  I тут Рейган запропонував капiтуляцiю. Вiйна припинилася якраз 20 квiтня 1986 року.
  США виявилися роздiленi. I все б нiчого, але... Адольф перший напав i на Японiю. Розв'язав проти неї справжню вiйну, i ситуацiя реально злетiла.
  Знову у битвi Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда. Цi дiвчата справжнi вiдьми i не старiють. Вони завжди молодi, свiжi i всi б'ються тiльки босонiж i в бiкiнi.
  В даному випадку вони на двох танках, якi працюють на електрицi та у формi пiрамiд. Данi машини мають атомнi акумулятори та розганяються до трьохсот кiлометрiв на годину. Спробуй таким машина протиставити. I озбро"ння вони електромагнiтними гарматами - з маленькими, але дуже забiйними снарядами, що мають гравiоурановi сердечники.
  Ось це справдi озбро"ння майбутнього. Дiвчата борються по двi в кожному танку, i монiтори на стiнах дають їм абсолютний огляд.
  Дiвчата зняли лiфчики i оголили свої мускулистi торси.
  Герда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, пiдбила японську машину, пробивши її наскрiзь i, заспiвала:
  Дитиною мрiяв вiн у рiчцi сво"ї рiдної,
  Про владу свiтову, бо"ць непереможний....
  Але дiвчина з'явилася як увi снi,
  I нема" вам бiльше мiсця на землi!
  Пiсля чого промениста блондинка взяла i яскраво-червоним соском грудей надавала на кнопку. Вiд снаряда, що вилетiв зi стовбура, перевернуло гаубицю самураїв. Ось це дiвчисько-вiдьма i супер.
  Шарлота теж дiвчина яка залишилася в одних лише трусиках i люто бореться iз самураями. I показу" буквально чудеса хоробростi.
  Робить це з величезним ентузiазмом. I її босi пальчики нiжок надзвичайно гнучкi та спритнi.
  I наче на клавiатурi пiанiно грають на кнопках джойстика, що роблять вiртуозно.
  I ось японський всюдихiд прошибло, наче розпечена голка промокашку:
  Шарлота прицмокнула губками i заспiвала:
  - Як дiвки у Третьому Рейху,
  Ти i з ними знай пацан не дрейфуй!
  Зумi"ш мiцно довбати,
  Вiдкри"ш до слави бурхливий шлях!
  Точнiше навiть правильний шлях!
  I дiвчисько своїм малиновим соском як вiзьме i натисне на кнопку джойстика. I знову спрацю" щось надзвичайно агресивне та забiйне. I ось реактивна установка японцiв пiдлiта" у повiтря.
  А руда краля спiва":
  Вiчно юнi дiвчата,
  Голосок у дiвчат дзвiнки...
  I оголенi їхнi груди,
  Зможуть усiх у гурток зiгнути!
  Христина також бореться як бойова малина. Вона молода i прекрасна. Майже гола в тоненьких трусиках. I її м'язи преса такi рель"фнi, наче плитки шоколаду. Ось це дiйсно чудовi та чудовi кралi.
  У них стiльки краси та грацiї. Як хороша дiвчина, чи" тiло склада"ться з рель"фних м'язiв. Якi перекочуються пiд засмаглою шкiрою.
  I вона теж вiзьме i босими пальчиками нiг довба". I великий, високий японський танк, отримавши попадання, спалахнув.
  Христина прочирикала:
  Свiт нас ма" поважати боятися,
  Подвигам дiвчат не злiчити числа.
  До перемоги ми будемо битися,
  I любов красунi чиста!
  I ось вона рубiновим соском грудей натисне на кнопку i вiдтворить вдалий i забiйний пострiл. I так точно потрапить у ящик з бо"припасами, що одразу цiлу батарею японських гармат, пiдкине фонтан вгору.
  Дiвча видало:
  Любов i смерть, добро i зло,
  Що святе, що грiшне! Замочимо всiх одне!
  I ось Магда, теж дуже гарна дiвчина з волоссям кольору кульбаби, i з рель"фними м'язами, гола до пояса, i в одних лише дуже тоненьких, бiленьких трусиках.
  Вона пальне натиснувши на кнопку голенькою п'ятою. Вразить супротивника i видасть:
  Я дуже нiжне дiвчисько,
  Вiчно босонога в бою.
  Голосочок срiблястий дзвiнок,
  Якщо треба жовтих роздавлю!
  I войовниця розсмiя"ться, своїм променистим голоском.
  А потiм її полуничний сосок теж натисне. I в даному випадку гармата послала снаряд у великий, японський бомбардувальник. Взяла та розпорола йому черево, i подарунки анiгiляцiї посипалися на голови самураям. Буквально зминаючи їх та знищуючи.... I цiлих два батальйони японської пiхоти було знищено.
  Магда заспiвала iз захопленням:
  Той, хто серця i любовi позбавлений,
  Не розраховувай, адже життя не сон!
  Буде злий противник вирiшений,
  I могутньою силою зруйнований!
  Зрозумiло, що проти таких дiвчат Японiї не встояти. А секрет їхньої майстерностi в тому, що вони борються майже без одягу, що да" небачену, феноменальну, космiчну силу.
  А ще " i льотчицi, якi б'ються в одних лише трусиках. I вони також самураїв у небi капiтально укладають.
  Ось Хельга взяла i босими пальчиками нiжок натиснула на кнопку джойстика i як довбане.
  I спрацю" колосальний викид реактивних ракет.
  Дiвча струсила грудьми з червоними сосками i заспiвала;
  Менi злиднi, на жаль, до слiз знайомi;
  Як покосився сiльський будинок!
  На даху навiть прогнила солома,
  Кучугура сувора пiд вiкном!
    
  Той час був жахливих лих,
  Великих напруг росiйських сил!
  Мо" лихе в стражданнi дитинство,
  Коли вiд холоду холоне синь!
    
  Бiгом боса по морозу;
  Вiн пропалю" до кiсток!
  Та де знайти менi щастя троянду,
  Як скинути бiдностi каскад ланцюгiв?
    
  Не знаю щастя та спокою;
  Тяжка праця менi так знайома!
  Дерюгою я вiкно прикрию,
  I на ґанок з сокирою!
    
  Ось тiльки зиму пережити нам,
  Щоб рiдних не застудити!
  Весною цвiсти в рубiнах вишням,
  I збирати чорницi нитку!
    
  А ось зараз дiвчата нiжки,
  Вiд холоду пекельного так горять!
  Як важко бути вiчно босою,
  По снiгу ставити колоди в ряд!
    
  Але ось весна прийшла красуня,
  Снiгу бiлий оксамит потекли!
  I чу"ться менi голос дзвiнкий,
  Адже це так спiвають струмки!
    
  Ось сад колiр сапфiр у накрапах;
  I лiто лл" потiк до батога!
  Ах липи пах у медових лапах -
  Насолода пташиного щебеню!
    
  Паркан ми ставимо дерев'яний,
  Прийшов на допомогу хлопчина!
  I почуття стали як дивно,
  А нiби сiк душi потiк!
    
  Ось дощ сипле, злива зична;
  Прихову" дiвчата перлинну сльозу!
  Я будиночок вибудую цегляну -
  Тебе голуба з безоднi вiдвезу!
    
  Був юнгою, знай, я бачив країни;
  Пустир пiсок, туркмен дари!
  Палацi, мечетi Самарканда,
  Бувають люди такi добрi!
    
  Я та Європи країни знаю -
  Пройшов чималий у морi шлях!
  Але до серця ближче гаю краю,
  До нього охота менi пташина повернути!
    
  Мене цiлу" вiн, пестить;
  Вже крутиться голова!
  Вiн обiця" мiсце в раї,
  А сам гарний, як Сатана!
    
  Зiграли весiлля поскромнiше;
  Тепер я живу в мiстi!
  Слова кохання не ахiнея -
  Надбавка знай пiшла до добра!
    
  Але ось коли накотить дрiмота,
  Де мрiї в блакитному небi.
  Менi снитися, м'яка солома,
  Мiй старий сiльський будинок!
  Коротше кажучи, Японiя пiд серi"ю нищiвних босоногих ударiв, i напiвголих дiвчат капiтулювала. I виникла "дина всесвiтня,
  Iмперiя Третього Рейху. У нiй почали проводити спецiальну полiтику, щоби був баланс у сiм'ї. I в результатi дiвчат почало народжуватися у дванадцять разiв бiльше, нiж юнакiв. I заразом почалася масштабна космiчна експансiя.
  I тепер Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда борються у космосi. Вони одномiснi, але з дуже потужним озбро"нням винищувачi.
  Вони борються на цей раз iз сумiшшю клопiв i тарганiв, якi до того ж дихають фтором.
  I дiвчата знову в одних трусах, i використовують при стрiльбi червонi соски грудей та босi пальчики нiжок. Що да" колосальний ефект спустошення.
  I войовницi спiвають;
  Ми дiвчата крутiше стали,
  Давимо комах лихо...
  Наша армiя зi сталi,
  Стане дуже скоро тихо!
  . РОЗДIЛ No 11.
  Коли руда перервала свою розповiдь, то Катерина буркнула:
  - Можна було б зробити його коротшим!
  Єлизавета кивнула:
  - Стислiсть сестра таланту!
  Єфросинiя прочирикала:
  - Так! Це майже, як повiсть оповiдання! I зiзнатися чесно, втомлю"шся вiд опису босих пальчиком нiжок i червоних соскiв!
  Олена хихiкнула та вiдзначила:
  - Я ось так, трохи захопилася! Але погодьтеся, це круто!
  Єлизавета кивнула:
  - Можливо! Але вийшло антипульсарно! А зараз, поїмо тушканчика.
  I дiвчата золотими виделками почали їсти, щось дуже смачне та апетитне.
  Олена, яка вирiзнялася невгамовною вдачею, не втерпiла i заспiвала своїм дивним i сильним голосом;
  Страшна звiстка, на жорстокiй вiйнi,
  Дiвчина та, що навiк сподобалася!
  Кинута в пащу, нелюду сатанi,
  Де ж Господь, справедливiсть та милiсть?!
    
  Дiва Наташа пiшла босонiж,
  Нiжки по пильних дорiжках стукали!
  Адже за грiхи, що лилися джерелом,
  Їй довелося марш у заморськi дали!
    
  Ранньою весною вирушила в дорогу,
  Нiжки вiд холоду так посинiли!
  М'яса не можна нi частинки куснути,
  Тiльки кивають в iнеї ялинки!
    
  Так по дорозi повного камiння,
  Ступнi дiвочi в кришку збила!
  I по Росiї повз людей,
  У бiк граду царiв Єрусалиму!
    
  Кавказькi гори, в снiгу хребти,
  Гострi каменi колють пiдошви!
  Але ти харчувалася силою землi,
  Вибравши нелегкий хадж у мiсто Боже!
    
  Лiто, пустеля, злий сонцепек,
  Як у сковорiдцi дiвочi нiжки!
  Мiсто священне стало недалеко,
  Кожен несе безмежну ношу!
    
  Там бiля могили Бога-Христа,
  Дiва колiна з благанням схилила!
  Де ж, великий, мiра грiха,
  У чому черпаю в праведнiсть сили?
    
  Боже сказав їй, хмурячи чоло,
  Тiльки молитвою цей свiт не змiниш!
  Правити Росiї у столiттях судилося,
  Правильно, служи їй, не вимагаючи грошей!
    
  Дiва кивнула: вiрю Христу,
  Адже ти вибрав Русь рятiвником свiту!
  Правду про це все рознесу,
  Вiсть Iсуса: Бога-кумира!
    
  Шлях був зворотний легкий i швидкий,
  Нiжки босi мiцнi стали!
  Длань з благодаттю Боже простяг,
  М'язи i воля, немов iз сталi!
    
  I вступила до армiї ти,
  Летчицею стала, била Люфтваффе!
  Там виявила гору краси,
  Нiмцiв есмiнець рвонув на фугасi!
    
  Воїн - лихий, смiливий бо"ць,
  Вiддана партiї - справi порад!
  Вiрю в переможний над мерзотою кiнець,
  Зграю бiсiвську до стiнки, до вiдповiдi!
    
  Ну, чому винищувач пiдбитий,
  Ти не встигла випустити лямки!
  I виявився з дефектами щит,
  А злий фашизм побратався вiдразу з янкi!
    
  Стала нерiвною, жорстокою вiйна,
  Я не чоловiк: реву гiрко плачу!
  Немов у бiдi донурити нам до дна,
  Адже вiд Вiтчизни вiдпала удача!
    
  До Бога мiй вигук: Всевишнiй, за що?
  Ти розлучив мене з дiвою коханої!
  Навiть у мороз не носила пальто,
  I за трьох супостатiв била!
    
  Хiба вона не варта того,
  Зустрiти зi мною з квiтами перемогу!
  Щедро на свято спекти пирогiв,
  I на парад я з Наташею приїду!
    
  Похмуро вiдповiв суворий Господь:
  Хто у свiтi щасливий, кому добре?
  Страждатиме i стогнатиме з болем плоть,
  Адже людство бридке, грiшне!
    
  Ну, а потiм, коли у славi прийду,
  Кину в ге"нну, хто жити, не вартий!
  Дiву твою i тебе воскрешу,
  Кращiй тодi не захочеться частки!
  Iншi дiвчата пiд час виконання цi"ї балади навiть стали з енергi"ю пiдспiвувати.
  Катерина вiдзначила з посмiшкою:
  - Нам пiсня будувати та жити допомага",
  I з цi"ю лiрою йдемо ми у полiт...
  I хто з пiснею по життю кроку",
  Той нiколи, нiде не пропаде!
  Єлизавета погодилася:
  - Справдi, це добре!
  Пiсля чого дiвчата доїли делiкатес. I вiдчули себе наче п'яними. У їхнiх головах заграла музика. Ну чому так цiну"ться м'ясо тушканчика? Воно виклика" сильну ейфорiю i ста" добре.
  Дiвчата вiдчули в собi приплив сил i пустилися в танець. Стали пiдскакувати, смикаючи своїми босими, гострими, витонченими i дуже спокусливими нiжками.
  I заразом, зрозумiло, заспiвали;
  Ти Богородиця свята, неземна,
  Нам благодать свою небесну пiшли!
  Нехай, як сапфiр ся" гладь рiчкова,
  Простори матiнки улюбленицi-Землi!
    
  Нехай у серцi ри" натхнення,
  У поривi полум'яному дiвчат душi!
  Недбалим пензлем насолоди,
  Менi друга серця та мрiй напиши!
    
  Зберiгати красу в невинностi чарiвної,
  Не наша доля - все ризику"мо втратити!
  Хоча часом, повiрте, чесно,
  Мрi" про обiйми юних кралiв рать!
    
  Ось стрiчки куль обвили табори,
  На спинах ранець, а в руках гранатомет!
  Вороги, як жирнi, повiр, барани,
  Їхн" вiйсько хоробрих Амазонок розiрве!
    
  Нiч, чорний оксамит, небо вкривало,
  I вiд хвилювання здавило мої груди!
  Нiби тисне хутряне покривало,
  Що навiть важко слово казати i зiтхнути!
    
  Ось тягаря любовi сором'язливої,
  На цiй сумнiй вiйнi!
  Але вiрю, стану я щасливою,
  I послужу рiднiй країнi!
    
  Дiвчата скинули чобiтки,
  Бiжать по снiгу босонiж!
  Червонiють на морозi нiжки,
  Їх немов шпарить окропом!
    
  Але швидкiсть лише зроста",
  Ось попереду редут мерехтить,
  Свинцем плю"ться кулемет!
  Не шука"мо мiсце собi в раї,
  Кидок, куди Господь пошле!
    
  Мелькаючи п'ятами босими,
  По дротах колючим мчимо!
  Дiвчата росiйськi, простi;
  Ми обов'язково переможемо!
    
  Ось узятий редут, суцiльнi трупи,
  Верх злетiв гордий, червоний прапор!
  Амбiцiї злих оркiв здутi,
  Ми, як орли ширя"мо у вiршах!
  Пiсня i справдi заводна. Але дiвчатам хочеться ще чогось. Вони повно енергiї i бажання показати свою феноменальну космiчну силу мутантiв.
  Олена тупнула босою ногою, та так, що трiснула плитка, i гаркнула:
  - Я хочу битися! У мене клекоче енергiя!
  Тут робот-продавець прочирикав:
  - Ви дуже квазарно спiва"те! Заспiвайте ще щось, i вам заплатять добрi грошi!
  Єлизавета поправила:
  - Не добрi! А квазарнi грошi!
  Робот кивнув:
  - Я пiдключу вас до Гiпернета, i якщо ви викона"те щось круте, то вам пiдуть великi перекази фiнансiв!
  Олена буркнула:
  - Щоправда? Це буде гiперквазарно!
  Катерина зазначила:
  - Давайте заспiва"мо про кохання мiж юнаком та дiвчиною. I це буде надзвичайно, чудово.
  Єфросинья кивнула сво"ю бiлою i дуже гарною, з пишною шевелюрою головою:
  - Саме так! Такi пiснi мають колосальний успiх!
  Руда мегера додала, скелячи зуби:
  - А менi все одно, що спiвати, аби грошi енергiйнiше переказували! Оце головне!
  I четвiрка дiвчат iз величезним ентузiазмом заспiвала чудовий, хоч i трохи старомодний романс, який виявився цiлою баладою;
  Що трапилося з нiжною нареченою,
  Я в стражданнях iз чорною душею!
  Згадуючи образ її чарiвний,
  Що зберiгаю, коли вступаю у бiй!
    
  Пам'ятаю, як стежкою брели неспiшною,
  По селищах мирним, пустирям!
  На тобi ошатний одяг,
  Легкий крок i шлях до монастирiв!
    
  А на полi зрi" золототрав'я,
  Вiтерець розвiяв увесь туман!
  Буде у вiчнiй славi Православ'я,
  Свiтло надiй у молитвах християн!
    
  Ножечки босi по дорогах,
  Ми з дiвчиськом ка"мося у грiхах!
  Вклонися i вiр Святому Богу,
  Життя тво" вiн зважить на терезах!
    
  А коли з гуркотом голос з престолу,
  Чи не гiдний ти увiйти в Мiй рай!
  Тому що святiсть небосхилу,
  Не доступна, навiть не мрiй!
    
  Вам грiховним у низьких, брудних бiдах,
  Слiд столiттями перебувати та перебувати!
  Цiну"ться лише мужнiсть у перемогах,
  Немов сплав, "дина росiйська рать!
    
  Наш солдат не ходить по шинках,
  Горiлку пити, йому гидко - зло!
  Вiн найсильнiший воїн - гроза свiту!
  Хто полiз на Русь, зiтремо в лайно!
    
  Крок мо"ї дiвчинки по дорiжцi,
  За плечима рвана торба!
  Береже вона свої чобiтки,
  Все вiддала в Божi засiки!
    
  I вже чу" запах чорної гарi,
  По селищах пронеслася орда!
  Усю країну на частини розiрвали,
  У попелi та руїнах мiста!
    
  Ось тодi дiвчинка обурилася,
  Нi, то не дiло ховатися у пiдвал!
  I на фронт з усi"ю пристрастю попросилася,
  Тому що Iсус покликав!
    
  Лiтак їй дали, бити фашистiв,
  Щоб лiтала, славлячи цим Христа!
  Щоб було спекотно в небi чистому,
  Щоб закрилися фрицям небеса!
    
  Так, вона боролася всi"ю силою,
  I молилася перед iконою зло!
  Не хотiла бути в полонi могили,
  Винищила гадiв не число!
    
  Але в бою останньому вийшло погано,
  Чомусь лопнув бензобак!
  Пощади, благаю я плачу Бога,
  Жаль, якщо дiвчата горять!
    
  Iсус вiдповiв менi суворо,
  За тебе я мучився, страждав!
  I тепер, повiр менi, нема" труни,
  Загиблих усiх Всевишнiй воскресав!
    
  I тепер у раю твоя наречена,
  Добре їй, Сам обтер сльозу!
  Вiр, тобi знайдеться теж мiсце,
  Втiлиш ти давню мрiю!
    
  Тiльки знай - служiння Росiї,
  Це шлях, щоб Боговi догодити!
  Що бути планетi всi"ю щасливiшою,
  Потрiбно Батькiвщинi всi"ю фортецею служити!
    
  Головний грiх - Батькiвщини вiдвертатися,
  Не пiти на лайку, залягти в кущi!
  Вiддати перевагу жалюгiдному паяцю,
  Не пiзнавши Господньої краси!
    
  Так iди i помстися фашистам,
  Iсус так грiзно наказав!
  Дим зникне в повiтрi запашним,
  Буде час i для мирних справ!
    
  Снiгу перли з моря, яскраво блищить,
  Завiрюха закрутить кучерi баранчикiв.
  Нашої Вiтчизни - вiра-гранiт,
  Якщо за правду, фрицi не страшнi!
    
  Брязкiт вiд металу, скрипи коткiв -
  Танки повзуть крiзь межi Росiї!
  Вибуду"мо гребiнь з гострих багнетiв,
  З криком "ура" ми в атаку ходили!
    
  Краватка на шиї кольору зорi,
  Нас надихнула у битву iдея.
  Вибiр один - переможи або помри,
  Ось над редутом прапор червоний майорить!
    
  Блiдi губи, дме пурга,
  Дiвчинi полоненої руки зв'язали...
  О, до чого жорстока доля,
  У лютий мороз до ешафоту боса!
    
  Але не хотiла закiнчити в петлi,
  Сила зiбрала, у нiмця вчепилася.
  Нема" сильнiшого за нас на Землi,
  Нам не потрiбна ваша мерзенна милiсть!
    
  Так i загинула, горлянку гризячи,
  Дiвчинка росiйська, Таня Краснова.
  Але на Берлiн поведе нас шлях,
  Збуду"мо свiт без насильства, новий!
    
  Скiльки загинуло моїх братiв,
  Усi добровольцi, просто хлопчаки.
  Для пiонерiв жебракiв, босих -
  Шкiрка на снiданок, на вечерю шишки!
    
  Ми пiд Берлiном, скоро трiумф,
  Знак комсомольця груди запалю"!
  Хоч чоботи з незвички i тиснуть,
  Але надиха" колiр щастя травня!
    
  Фюрер у пеклi, ураган вiдгримiв -
  Радiсть прийшла, смiх дiтей луна"!
  Спалений то тла пекла вертеп,
  А над Вiтчизною - Червоне Сонце!
  Дiвчата заспiвали з великим пiднесенням. Лайкiв їм стали вiдразу ж мiльйони. А з грошима трохи гiрше, але теж iдуть. Тож дiвчатам нема на що скаржитися.
  Олена кивнула:
  - Давайте ще дiвчата! Я зараз у голосi. I якщо вже заспiваю, то так, що мало нiкому не здасться.
  I воятки-мутанти та слiдчi знову заспiвали;
  Потiк хвилi - кришталь прибережної,
  Бриз свiжий, нiжний, заводний!
  А снiг так сипле бiлоснiжний,
  Над матiр'ю Землею сивою!
    
  Променi кучугури золотили,
  А пластiвцi падали, як пух!
  З душi скорiше скиньте гирi,
  Щоб запал вiдразу не згас!
    
  Я босонога дiвчина,
  Зараз злий месник-партизан!
  У латках драна спiдниця,
  На Батькiвщину фашист напав!
    
  Тепер помчала в безодню ситiсть,
  Сухарик черствий на обiд!
  Фашисти, вiрю, будуть битi,
  I подвиг дiвчат оспiваний!
    
  Вибухiвку в рейки заклала,
  Хоч нiч була холодна!
  Дощем немилосердно лило,
  Лихо здавалося, що до дна!
    
  Але поїзд iз нiмцями пiдiрвала,
  Фашистським танкам не пройти!
  Хоч нема" у свiтi iдеалу,
  У серцях зберiгаю кохання мотив!
    
  Шлях дуже довгий, нiжки збила,
  Але зiбрала про нiмцiв усi!
  Отрима" Гiтлер, вiрю, в рило,
  За беззаконня сво"!
    
  Не вiдомий героїзму вiк,
  Межi нема" - не зна" смерть!
  Ми вийдемо в безмежний космос,
  Щоб сльози скорботи враз стерти!
    
  Доб'"мося нової величi,
  Над усi"ю планетою Червоний прапор!
  А ти свiй внесок: душевний, особистий,
  Неси i в прозi та вiршах!
    
  Причому, не заради пустозвонства,
  Адже слово - молот, гострий серп!
  Без огидного мощам поклонства,
  А зi творенням росiйський герб!
    
  Вiдвоювали пiдлогу Європи,
  Звiсно, потрiбен новий свiт!
  Потоки кiнноти, пiхоти,
  Простiр Всесвiту пiдкоримо!
    
  А вам час служити Росiї,
  Нащадки мили мої!
  Щоб свято було пiд синiм небом,
  Щоб стрiлою вгору голуби!
  Дiвчата трохи викинули потоки сво"ї несамовитої енергiї. Та й спiвати їм набридло. Тим бiльше, жодної Росiї вже давно нема". Людство "дина держава. У нiй навiть два верховнi координатори ": за традицi"ю чоловiк i жiнка. Їх кожнi три роки обирають за Гiпернетом. Причому не бiльше одного термiну. I повернутися можна на повторний термiн лише за тридцять рокiв. Це, щоб уникнути узурпацiї влади та встановлення авторитарного режиму. Справдi, за три роки не встигнуть верховнi координатори так змiцнитися, щоб стати диктаторами, та й традицiя демократiї вiдiгра" роль.
  Ось у США жоден президент так i не став диктатором, а Рузвельт так i залишився винятком. У Росiї у цьому планi гiрше. Один правитель наламав багато дров i продовжував собi повноваження. Але пiсля нього якось стала бiльш демократична система. Повноваження президента скоротили до п'яти рокiв та двох термiнiв. I якось до цього звикли.
  Наразi всi країни свiту не об'"дналися. Була спочатку створена гегемонiя з Росiї, США та Китаю. I до неї при"дналися iншi країни.
  Всесвiтньої iнтеграцiї сприяв, як не дивно, занепад практично всiх свiтових релiгiй. Люди порозумнiшали i зрозумiли, що все це казки i чисто людськi уявлення про Бога-Творця, а тим бiльше про iнших Бога. Насправдi все куди складнiше i простiше. Але жодна людська книга не " iстиною, всi сто не " помилкою цiлком.
  Всi релiгiї - це i свiтло, i прагнення добра, але знову ж таки, людськi. I фантазiї зi свiту та природи людей та психiки. Люди стали це розумiти, i виникла мода на нову вiру: на всесильство людського Розуму. Пiсля цього країни зникли, i сталося "днання.
  Крiм того, "днанню сприяло зменшення кiлькостi самцiв. Чоловiки вони агресивнiшi, а жiнки, навпаки, добрi. I через це людям стало простiше домовитись. I жiнки не так хочуть вiдокремитися.
  Тому людство стало "диною державою та демократичною республiкою, в якiй майже не було сепаратизму. Ну, майже тому, що окремi спроби були. I дiвчата-мутанти iз цим теж боролися. Так сепаратизм мiг призвести до нових, вже зоряних вiйн серед людей.
  Найкраще мати "дину демократiю. Тим бiльше, це "днiсть у рiзноманiттi. А не прагнення унiфiкацiї. При цьому практично все населення ма" "дину релiгiю: Архiгомотеїзм - вiру у всемогутнiсть Людського Розуму, i це всiх згуртову". Але при цьому, зрозумiло, ще зустрiчаються, хай i рiдко, рiзного роду секти. Деякi християнськi, iншi буддистськi " мусульманськi i новiтньої формацiї. Вони нечисленнi i зазвичай безпечнi.
  Але трапилися i теракти на релiгiйному ґрунтi, але також дуже рiдко.
  Свiт людей, у якому багато разiв бiльше дiвчат, нiж чоловiкiв вiдрiзнявся стабiльним поступальним розвитком, миролюбством i споко"м, майже без злочинностi.
  Але при цьому в ньому чогось i не вистачало. Ось, наприклад, пригод та боротьби зi злом.
  Хоча у вiртуальнiй реальностi таке отримати цiлком можливо.
  I щодня собi влаштовувати пригоди.
  Ось i зараз, дiвчата явно хочуть замiсть глухого слiдства стрибнути у вiртуальнi свiти.
  Там такi очiкуються на пригоди.
  Єлизавета згадала, як вона боролася взимку пiд Москвою. Моторошно холодно тодi було. А нiмцi тодi спiймали двох хлопчикiв-пiонерiв. Вони їх обшукали i роздiлили до трусiв. Потiм вигнали майже голих на снiг.
  Дiти, рокiв дванадцяти, босими ногами ступали крижаним, дуже пекучим снiгом. Це було дуже боляче. Їхнi ступнi стали червонi, як лапки у гусей. Потiм їх заганяли до теплої хати, давали вiдiгрiтися i знову на мороз.
  Пiонери вiдчували страшний бiль i стогнали. Проте не давали нiмцям жодної iнформацiї.
  Потiм ще бiльш жорстокий метод, босими нiжками дiтей ставили на вогники вiд вугiлля. А це так боляче, особливо пiсля морозу, а повiтрям розноситься запах, немов смажать баранчика. I нiмецькi дiвчата-войовницi об'"днуються.
  Ось яка жорстокiсть була виявлена. Один пацан не витримав i зламався.
  Повiдомив, що зна", де збираються наступати радянськi вiйська. Ну, це, звичайно ж, було вiдсеб'ятина. Але хлопчик випадково вгадав. I справдi, нiмцi змогли перегрупуватися та закрити прорив.
  Одного з хлопчакiв гiтлерiвцi вивели напiвголого та босого на снiг. I там i залишили на гарячому морозi, поки вiн не перетворився на льодяник. А тому хлопцевi, що зламався, сказали, що йому вже все одно ходу назад нема", i запропонували, або у витрату, або служи далi Нiмеччинi.
  Вiн вибрав службу. Однак, пiдловивши момент, змiг втекти.
  Потiм уже пiсля вiйни, будучи дорослим, зiзнався, що змалодушився Єлизаветi.
  Та зiтхнувши вiдповiла:
  - На тво"му мiсцi дуже багато хто зламався б. Не менi судити!
  Насправдi, це тiльки в книгах пiд тортурами герої зберiгають стiйкiсть. У життi все набагато складнiше.
  Хоча у цьому всесвiтi, вiйна i була виграна. Але " паралельнi свiтобудови, де бувало i набагато гiрше, нiж у них.
  I про це можна було б написати оповiдання.
  . РОЗДIЛ No 12.
  Дiвчата рушили у сво"му стрiмкому польотi до планети Земля. Там дуже велике населення i, ймовiрно, найбiльша кiлькiсть психiчних хворих. Тiльки на нiй i можна знайти хоч якусь зачiпку у пошуку та"мничих злочинцiв. I можливо вдасться зачепитися.
  Єлизавета ж будучи медiумом, згадала один iз паралельних свiтiв, де було ще гiрше, нiж у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi.
  У сiчнi 1943 з'явився у нiмцiв один ас-мутант. Теж зазнав юнакiв модифiкацiї i набув надздiбностi. Спочатку вiн бився на Середземноморськiй дiлянцi фронту з англiйцями та американцями. Став першим льотчиком Люфтваффе, який збив двiстi лiтакiв, отримавши Лицарський Хрест Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Пiсля того, як збив триста лiтакiв, отримав першим у Третьому Рейху Хрест Вiйськових заслуг у золотi та з дiамантами. Пiсля цього був переведений на Схiдний фронт.
  Там вiн взяв участь у епiчнiй битвi на Курськiй дузi. Юнак-мутант, схожий на хлопчика блондин, у якого навiть вуса i борода не росли, чисто на вигляд пiдлiток рокiв чотирнадцяти, став на цей момент неймовiрно сильним повiтряним бiйцем. I в нього не могли потрапити, а вiн сам iнтуїтивно вiдчував скупчення ворожих лiтакiв.
  I його чуття i влучнiсть стали надприродними. I вiн так хвацько вибивав радянськi лiтаки, що отримав прiзвисько бiлий Диявол, i його, боячись немов вогню.
  Тим бiльше, вiн отримав унiкальний експериментальний винищувач МЕ-309, який мав одразу сiм вогняних точок - три авiагармати та чотири кулемети, i проти нього нiкому не встояти.
  Хлопчик на iм'я Вольф, який пережив мутацiю, стрiмко набирав рахунки. I збив за два мiсяцi Курської дуги близько п'ятисот лiтакiв. I iншi нiмецькi льотчики пiдтягнулися за ним. Гiтлерiвцi зберегли перевагу у повiтрi. I змогли уникнути розгрому на сушi. Щоправда, й перемоги не було. Фашисти вiдiйшли на вихiднi рубежi, i там закрiпилися. Лiнiя фронту виявилася стабiльною.
  Втрати СРСР виявилися вищими, нiж у реальнiй iсторiї. До речi, союзники вiдклали висадку в Сицилiї. Вони боялися переносити бойовi дiї на континент. Та й Вольф Роммель, так звали льотчика-мутанта, навiв на них страху.
  Крiм того, Вольф примудрився збити лiтак iз самим Монтгомерi ще пiд час Середземноморської льотної кар'"ри. Найталановитiший англiйський полководець загинув. I англiйцi через це перенесли висадку до Сицилiї. А потiм взагалi вiд неї вiдмовилися. Та й Рузвельт також бiльше був зацiкавлений у перемозi над Японi"ю, нiж лiзти до Європи.
  Тож Вольф Роммель успiшно бився i збивав лiтаки СРСР iз великим смаком. Адже вiн недарма мутант.
  Зменшилися й бомбардування Третього Рейху та його заводiв. Це дозволило нiмцям запустити в серiю новий танк "Пантера"-2 з бiльш потужним озбро"нням та бронюванням ще у вереснi 1943 року. Танк мав непоганий захист чола: у 100-мiлiметрiв корпус, та 120 - лоб вежi. I бортiв 60 мiлiметрiв. I все пiд нахилами. Що дозволяло "Пантере-2" тримати удари радянських дрiбнiших гармат. Плюс ще й знаряддя 88-мiлiметрiв 71ЕЛ, дуже потужне i скорострiльне, що пробива" радянськi машини з великої дистанцiї. При цьому i ходовi якостi "Пантери"-2 були непоганi. У вазi 53 тонни, вона мала двигун в 900 кiнських сил. А отже, могла рухатися не гiрше за радянську тридцятьчетвiрку. Крiм того, i "Тигр"-2 надiйшов у серiйне виробництво ранiше.
  Нiмцi втримали пiд контролем найбiльше родовище бокситiв у Запорiжжi, i тому їхнi танки мали броню гарної якостi.
  Восени радянськi вiйська безуспiшно намагалися наступати в Українi та в центрi.
  Вольф Роммель отримав за п'ятсот збитих радянських лiтакiв нову нагороду: Лицарський Хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. А за сiмсот п'ятдесят лiтакiв унiкальну нагороду Лицарський Хрест Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. А за тисячу збитих лiтакiв, Гiтлер затвердив спецiальну нагороду Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами.
  А коли льотчик-мутант до Нового року перевищив пiвтори тисячi збитих лiтакiв, то отримав ще одну нагороду Зiрку Лицарського хреста Залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Так ось активно набиралися рахунки, немов у казцi.
  Вольф Роммель став феноменом, на якого дорiвнювали й iншi льотчики Люфтваффе.
  У сiчнi Червона армiя намагалася наступати пiд Ленiнградом, але пробити оборону не змогла. I в Українi радянськi вiйська не досягли успiху. Тим бiльше, що нiмецькi танки випускалися у великих кiлькостях. I особливо "Пантера" була дуже гарна в оборонi.
  За два мiсяцi Вольф Роммель збив ще понад п'ятсот радянських лiтакiв.
  Зима минула. Нiмцi збирали сили для нових наступiв. У них з'явився досконалий гвинтовий, багатоцiльовий штурмовик-винищувач ТА-152, що перевершу" радянськi машини. I реактивна авiацiя.
  Тож Сталiн вирiшив спецiально ним зайнятися. Лiнiя фронту поки що була такою, як i влiтку сорок третього року.
  Але нiмцi збирали сили для наступу. Кiлькiсть "Пантер"-2 зростала, i вони могли перейти в рiшучий наступ.
  Гiтлер на це дуже розраховував.
  А Сталiн тим часом вiв переговори з Черчиллем i Рузвельтом. Тi заявляли, що висадка у Францiї неможлива i не ма" сенсу. Тiльки даремно загинуть солдати.
  Мовляв, нiмцi ще сильнi. Щодо ленд-лiзу теж виникли труднощi. Гiтлер дещо пом'якшив полiтику щодо "вреїв i натякав, що може повнiстю вiдмовитися вiд антисемiтизму, якщо Захiд з ним помириться i допоможе.
  Сталiн розумiв, що вiн у скрутному становищi. Країна виснажена та перенапружена. Нiмцi втрималися взимку вiд поразки, а пiзньої весни та влiтку можуть взяти свої перемоги. Так що проти них краще i не потикатися.
  Була, звiсно ж, надiя на нову технiку. Танки Т-34-85 та IС-2. Але вони, зрозумiло, не такi сильнi, як Пантера-2 i Тигр-2. Так IС-2 поступа"ться в озбро"ннi, якостi снарядiв та лобовiй бронi. Просто новi танки хоч щось краще за колишнi. Особливо Т-34-76, яка не могла пробити "Тигр"-2 навiть у борт.
  Сталiн зiбрав найближче коло. Бункер був пiд землею у Кремлi.
  Поки що нiмцi активно Москву не бомбили. Але у них були в розробцi ракети ФАУ, i, зрозумiло, грiзнi реактивнi бомбардувальники, проти яких авiацiя та ППО СРСР поки що безсилi.
  Крiм того, у серiю у гiтлерiвцiв уже надiйшли новi лiтаки. I ТА-152, яка могла нести до двох тонн бомб. I бомбардувальник Ю-288, що вже несе до шести тонн, i бiльшою дальнiстю, i швидкiстю, i оборонним озбро"нням. I це вже тi, що у серiї. А " й розробки. Це насамперед чотиримоторний Ю-488, зi швидкiстю до семисот кiлометрiв на годину, що для бомбардувальника дуже багато, i нести мiг до десяти тонн ваги. I ще грiзнiший шестимоторний ТА-400. Вiн i бомб нiс бiльше, i був захищений тринадцятьма авiагарматами. Плюс ще мiг би мати й реактивнi двигуни.
  Тож зрозумiло, що столицi недовго бути спокiйною. Нiмцi також уже в серiю запустили штурмову гвинтiвку МР-44, яка була на той момент найкращою у свiтi. I вони мали вже на пiдходi серiю "Е", яка не мала собi рiвних.
  Тож зрозумiло було, що СРСР мiг цiлком програти цю вiйну. Тим бiльше на Гiтлера вся Європа працювала. I в пiхоту набирали iноземцiв, i на заводи, i таке iнше. У людських ресурсах, з урахуванням окупованих територiй, у Третього Рейху перевага значна. I якiсть озбро"нь, напевно, навiть вища.
  Хоча МЕ-262 поки що не досконалий, i запускати його в серiю зарано. Зате " ТА-152 та МЕ-309, якi вже у серiї, чудово борються. I швидкiсть, i озбро"ння на висотi. Щоправда, вага у машин чимала, що познача"ться на маневреностi. Але потужне озбро"ння дозволя" збити з одного заходу, швидкiсть пiд час пiкiрування йти, коли ЯК, наприклад, заходить у хвiст. А у вертикальному маневруваннi нiмецькi лiтаки сильнiшi i у них вища швидкiсть.
  Яковл"в повiдоми Сталiну про наявне в розробцi ЯК-3, легше i маневренiше, нiж ЯК-9.
  Сталiн вислуховував це, дивлячись на портрет Олександра Суворова. Цей полководець царської Росiї був унiкальним, i прожив майже сiмдесят рокiв, будучи непереможним. Хоча йому не давали великих армiй. А найгучнiшi перемоги над французами не принесли Росiї та п'ядi землi. Але вiн умiв перемагати, поступаючись кiлькiстю.
  Нинi нiмцi стали формувати легiони з усi"ї практично Європи. Гiтлер припинив терор проти "вреїв, i навiть почали їх набирати батальйони добровольцiв.
  З'явилася i Польська Визвольна Армiя, на противагу Польському вiйську.
  Французiв, голландцiв, бельгiйцiв, данцiв та iнших "вропейцiв, набирали до Третого Рейху, особливо до есесiвських пiдроздiлiв. З'явилися в СРСР i бiлоруськi та українськi дивiзiї. Нiмцi стали по ходу вiйни розумнiшими та гнучкiшими. I тепер у Бiлорусiї була центральна Рада, i проти партизанiв використовували мiсцевi сили. Формально Бiлорусь отримала автономiю i з'являлася подоба самоврядування. Як i в Українi. Де випустили iз в'язницi Бандеру. I почали формувати новi дивiзiї нацiоналiстiв.
  Тож СРСР не мав переваги в живiй силi. А як технiка, перевага перейшла до нiмцiв.
  Сталiн зазначив:
  - Виготовлення ЯК-3 потребу" великої кiлькостi якiсного дюралю. А його постачання зi США та Британiї рiзко скоротилися. I союзники вже нахабно вимагають у нас сплатити це золотом!
  Яковл"в зiтхнув i вiдповiв:
  - Так, поки ЯК-9 залиша"ться основним винищувачем! I його випуск слiд збiльшувати.
  Iллюшин повiдомив:
  - Випуск лiтакiв досягнув ста на день, у тому числi сорока винищувачiв. Але якiсть їхня знизилася. Багато машин важать на триста, чотириста кiлограм важче за зразковi, i через це програють нiмцям навiть у маневреностi!
  Командувач авiацiй кивнув:
  - У нас просто катастрофiчне спiввiдношення втрат у повiтряних боях - один до десятої на користь нiмцiв. I льотчики навченi слабо. Союзники перестали постачати авiацiйний бензин, а свого не вистача". I машини радянськi якiстю не вирiзняються. Плюс ще, у нiмцiв цiла плеяда з'явилася чудових асiв. Є й льотчицi. Наприклад, Альбiна та Альвiна двi новi зiрки, вже отримали Лицарськi хрести зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами, збивши бiльше трьохсот лiтакiв кожна.
  I це за короткий час!
  Сталiн кивнув i помiтила:
  - Вольф, цей льотчик-термiнатор, не один виявля"ться!
  Командувач кивнув:
  - Якби один!
  Верховний головнокомандувач запитав:
  - А що скаже Жуков?
  Маршал СРСР вiдповiв з похмурим виглядом:
  - Нам потрiбна нова зброя. Танк Т-34-85 недостатньо потужний. Його гармата все ще не пробива" нi "Пантеру"-2 у лоб, нi "Тигр"-2. Нiмцi розробили досконалiшу "Пантеру"-3, яка повинна мати бронювання "Тигра"-2, за меншої ваги та потужнiшого двигуна. Якщо такий танк надiйде до серiї, нам буде повний завал!
  Сталiн буркнув:
  - А як IВ-2?
  Жуков чесно вiдповiв:
  - Лобовою бронею вежi слабенький. Навiть проста "Пантера" його легко бере з дистанцiї з кiлометр, а пiдствольним снарядом i далi!
  Верховний зазначив:
  - А чому його броню в лоб не зробили за 160-мiлiметрiв?
  Жуков чесно вiдповiв:
  - Тому що потужна гармата i така важка. I трансмiсiю просто заклинить.
  Ми змушенi були вiд цього вiдмовитись та обмежитися 100-мiлiметрами в лоб.
  Сталiн посмiхнувся i його вигляд був недобрий. Потiм спитав:
  - А якщо зменшити броню бортiв в IС-2 з дев'яноста мiлiметрiв до п'ятдесяти, i посилити за рахунок цього лоба?
  Жуков кивнув:
  - Це цiлком можливо товариш Сталiн. Але потребу" час для того, щоб розробити нову вежу та запустити її у виробництво!
  Маршал Василевський помiтив:
  - Нiмцi, в цьому випадку, зможуть пробивати IС-2 вежу в борт з базукiв i фаустпатрона, i легших гармат. Тож це спiрне рiшення!
  Верховний рикнув:
  - Куди не кинь, усюди клин!
  Яковл"в зауважив:
  - Нам би реактивну авiацiю розвинути! У нiмцiв уже МЕ-262 борються у небi. Вони, правда, не надто ефективнi, але час iде, i у гiтлерiвцем напевно з'явиться щось краще.
  Берiя кивнув i заявив:
  - За останнiми даними, нiмцi розробляють реактивний винищувач МЕ-1100, який може злетiти в повiтря вже восени цього року. У ньому " якiсь оригiнальнi iдеї. I ще розробка йде МЕ-262 Х, який ма" бути потужнiшим i кращим за колишнi моделi i бути готовим до бойового використання.
  Сталiн запитав:
  - А подробицi якi?
  Нарком внутрiшнiх справ зiтхнув:
  - Вони секретнi, i ми працю"мо! Але з чуток, МЕ-262 повинен мати швидкiсть понад 1100 кiлометрiв на годину.
  Оточення Сталiна засвистiло вiд подиву.
  Верховний кивнув:
  - Ого! Тодi нам наче хана! А що скаже Молотов?
  Нарком закордонних справ, зiтхнувши, вiдповiв:
  - Захiднi союзники пустили вiйну на гальма. Вони формально начебто ще воюють, але фактично бойових дiй не ведуть. Нiмцi теж припинили випуск пiдводних човнiв i зосередилися на танках та авiацiї. Крiм того, замiсть ракет ФАУ заводи випускатимуть новiтнi реактивнi бомбардувальники. А це означа", що нас бомбитимуть без жалостi. Ми тривiально не зможемо за реактивними лiтаками наздогнати!
  Сталiн буркнув:
  - Це погано! Значить, на допомогу чекати не звiдки.
  Маршал Василевський вiдповiв:
  - У Росiї тiльки два союзники: армiя та флот!
  Верховний головнокомандувач кивнув:
  - Так це вiрно! Втiм, сказав подiбне не дуже хороший цар Олександр Третiй!
  Берiя зауважив:
  - Проживи б цар Олександр Третiй довше, то може був би i великим. Вiйну з Японi"ю вiн цiлком мiг виграти!
  Жуков посмiхнувся i вiдповiв:
  - Я б на мiсцi Куропаткiна побив би японцiв. I нiщо б менi не завадило!
  Сталiн буркнув:
  - Вистачить нiсенiтницi! У нас тут не АI розумiються! Потрiбно батькiвщину рятувати. Скоро Гiтлер попрет на нас всi"ю сво"ю силою, i мало не здасться. I потрiбнi конкретнi iдеї!
  Маршал Василевський, який мав славу великим стратегом, запропонував:
  - Давайте зробимо ставку на глибокоешелоновану оборону. Потрiбно якнайбiльше гармат, у тому числi i протитанкових. У нас як iз їх випуском?
  Микола Вознесенський впевнено вiдповiв:
  - Дуже навiть добре! Ми випуска"мо артилерiї рiвно стiльки, скiльки вимагають вiйськовi. А бiльше не варту", не вистачить людей для гарматних розрахункiв!
  Маршал Василевський зазначив:
  - Бiльше треба, особливо зенiток. Останнi можна використовувати i проти авiацiї, i за наземними цiлями!
  Сталiн кивнув сивою головою:
  - Потрiбно бiльше випускати 100-мiлiметрових гармат-зенiток. Вони можуть пробивати i "Пантеру-2" у лоба, i навiть упор "Тигр"-2, i при цьому збивати нав'язливi нiмецькi лiтаки.
  Вознесенський зазначив:
  - Для 100-мiлiметрової гармати ще потрiбно виготовити потрiбний снаряд. А так, " iдея самохiдки на базi шасi тридцятьчетвiрки. Зробити СУ-100, яка буде простiше у виробництвi, нiж Т-34-85, але значно потужнiша у озбро"ннi.
  Верховний iз задоволеним виглядом кивнув:
  - Ну, ти Вознесенський та голова! А тепер давайте заспiва"мо!
  I оточення хором заспiвало:
  На просторах Батькiвщини чудової,
  Гартуючись у битвi та працi...
  Ми склали радiсну пiсню,
  Про великого друга i вождя!
  
  Сталiн, це слава бойова,
  Сталiн, це юностi полiт...
  З пiснями борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  
  З пiснями борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  Ну, це з боку Червоної iмперiї збираються сили, щоб вiдобразити тиск. Але з iншого боку, i Гiтлер готу" наступ. Випуск озбро"нь у Нiмеччинi зроста". "Пантера"-2 стала краще захищена в лоб вежi, за рахунок гарматної маски в 150-мiлiметрiв пiд нахилом, i 100-мiлiметро лоба корпусу з нахилом в 45 градусiв. Це саме стiльки, що Т-34-85 не пробива" нiмецьку машину в лоба. А ось вона може його пробити iз трьох з половиною кiлометрiв.
  Таким чином, "Пантера-2" стала основним танком, i простi "Пантери" вже знiмаються з виробництва. Як i Т-4. Але їх ще випускають, щоби не обвалити обсяг виробництва. Як i Тигр, незважаючи на випуск Тигра-2, ще випуска"ться.
  Вiдразу перебудувати все виробництво на Пантеру-2 не виходить. Хоча цей танк дуже хороший. I за швидкiстю, i бронею, i особливо в озбро"ннi, де йому нема" рiвних.
  На початку березня, поки ще не розкис дороги, нiмцi зробили першу спробу наступати. I завдали удару у напрямку Ворошиловграда та Краснодонська. А також Донецька.
  Цi частини України були пiд час Сталiнградського перелому вiдвойованi Червоною Армi"ю, i нiмцi їх не встигли повернути. Гiтлерiвцям вдалося досягти тактичної раптовостi.
  Так вони пустили дезiнформацiю, що хочуть оточити радянськi вiйни на Курськiй дузi. Але вдарили в iншому напрямку, де на них не чекали!
  У боях взяли участь потужнi танки гiтлерiвцiв, i "Тигр"-2, який у порiвняннi з реальною iсторi"ю, мав потужнiший двигун у 1000 кiнських сил, а отже, швидше рухався та мiг служити непоганим танком прориву.
  Нiмцi спочатку швидко просувалися. Вони захопили i Ворошиловград, i Краснодонськ, i Донецьк, але потiм розтанули снiги, i важкi нiмецькi танки загрузли в брудi. Проте фрицi змогли повнiстю взяти пiд контроль усю Україну. I оголосили про свою нову перемогу.
  У боях також взяли участь i першi нiмецькi танки серiї Е. Зокрема самохiдка Е-10. Ця машина мала дуже передовi характеристики. По-перше, її висота становила лише 1,2 метра. I екiпаж лише двi людини лежачи. Двигун i трансмiсiя були разом i впоперек. А сама самохiдка малих розмiрiв, але з двигуном чотириста кiнських сил. I в десять тонн вдалося вкласти лобову броню 82-мiлiметри пiд великим кутом рацiонального нахилу, i бортiв 52-мiлiметри, плюс ще й ковзанки.
  Е-10 це машина, яка майже досконала. Швидкiсть до ста кiлометрiв на шосе, та сiмдесят на рокадi, до неї важко потрапити, i вона легко маску"ться.
  При цьому, дешева та проста у виробництвi. Єдиний недолiк гармата - така, як у Т-4 75-мiлiметрiв 48 ЕЛ довжина ствола. Але радянськi танки вона пробива" в лоба, хай i з невеликої дистанцiї. А сама трима" удари Т-45-85 у лоб, i ще в неї майже неможливо потрапити.
  I ще екiпаж незвичайний - двi дiвчини-вовчицi iз СС. Герда та Шарлота.
  Вони готовi битися, наче монстри. I у них колосальна, руйнiвна сила.
  I вони показали свiй бойовий майстер-клас особливо босими нiжками, i в одних лише трусиках.
  Але, зрозумiло, про них можна i не говорити так детально. Ось з iншого боку б'ються радянськi босоногi в одному лише бiкiнi дiвчата-комсомолки.
  I вони показують свiй агресивний та крутий характер. Влучно стрiляють, кидають босими пальчиками засмаглих, сильних, м'язистих нiжок подарунки анiгiляцiї i при цьому спiвають;
  Ми дочки Вiтчизни дорогий,
  Країни порад пiд прапором червоним!
  Товариш Сталiн, сокiл завзятий,
  Який свiт весь зробить чудовим!
  
  Ми з Батькiвщиною на щастя народженi,
  Щоб вирощувати хлiба та льон текстильний.
  Такi у Росiї, знай, сини,
  Що людина буде i всесильною!
  
  Гримить гроза - фашизм полiз нас,
  Вдарили армади грiзних танкiв.
  Але посуньте краще супостату в око,
  Ми не немовлята, що лакають манку!
  
  До Москви прорвався фюрер на конi,
  На бiлому та зi сталi, що шлiфують.
  Продався Адольф Гiтлер Сатане,
  Вважав, що його не зупинять кулi!
  
  Товариш Сталiн, витязь завзятий,
  Вiн iз Гiтлером у ристалищi зiткнувся...
  I виявилося фюрер не крутий,
  Кулак вождя в кадик йому встромився!
  
  Тепер фашист тремтить, мов лист,
  Так Сталiн покалiчив його сильно.
  Вiн хотiв би в цирку ставити вiст,
  А зараз Адольф лише бомж дубильний!
  
  Кошмар нацистiв свiту, Сталiнград,
  Оскiльки нашi хлопцi мiцнiше стали...
  Солдат країни рад дуже радий,
  Ми по рогах усiм супостатам дали!
  
  Берлiн до нiг дiвочим звалиться, знай,
  Дiвчата босонiж пройдуть лихо ...
  Побуду"мо на планетi незабаром рай,
  I буде дуже радiсно та тихо!
  
  Все стане в свiтобудовi добре,
  Дiвчата плащ отримають iз дiамантiв.
  Часом бува" надто важко,
  Але ми країна давнiша та атланти!
  
  У Росiї пiонер i той титан,
  У Вiтчизнi кожен воїн iз пелюшок...
  Адольфе, ти невдаха i тиран,
  Ти отримав фiнгал вiд нiг дiвчат!
  
  Коли над свiтобудовою комунiзм,
  Покров, як Богородиця розкине...
  То буде в клiтцi всякий реваншизм,
  I Iсуса Бога Свiтла Iм'я!
  Дiйсно, хлопчики-пiонери i справдi титани.
  I вони борються з неймовiрною та дикою люттю. Ось це справдi дiти-герої. Якi не зiгнуться i не зламаються, хоча нiжки босi, червонi вiд холоду i хлопчики в одних лише шортах з голими, мускулистими, засмаглими торсами.
  I при цьому, зрозумiло, показують характер не гiрше за разинцiв.
  Спiвають пiонери з великим ентузiазмом;
  Ми пiонери, дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Навала проклятого фашизму -
  На якого чека" лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А що в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi воїни Рiдної землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашої столицi,
  Обвал бомб без рахунку водоспад!
  Моя Вiтчизна навiть неба гарнiша -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч самi на зрiст так, на жаль, малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку дiлимо на трьох!
  Нехай полiцаї пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покара" їх люто!
  
  Що ми вирiшили? Робити справу свiту -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так уже охолонув.
  Бува" й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугуру!
  Але не мають страху, знайте, дiти -
  Фашиста вганять смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрицiв мерзотних роту,
  А iншi труси пруть у бiгу!
  Ми крушимо, як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемоги досягнення буде у травнi,
  Зараз, завiрюха, колючий, жорсткий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли свiтанок!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, i потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас, пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна країна!
  . РОЗДIЛ No 13.
  Ну ось, нарештi вони пiдлетiли до планети Земля. Колиски людської цивiлiзацiї. I планетi, безперечно, багатою i щедрою, як на таланти, так i на психов.
  Катерина ще спала, i цiй дiвчинi снився той славний час, коли вони воювали з талiбами. Снилося те, що було насправдi;
  У травнi 2023 року талiби, завершивши всi приготування та дочекавшись вiдкриття всiх гiрських перевалiв та потеплiння, вдарили по Таджикистану. Справдi, поки Росiя загрузла в Українi, i витрача" там величезнi ресурси, воюючи, по сутi, з усiм Захiдним свiтом, не грiх скористатися моментом i вдарити по пiвденному пiдчерев'ю СНД.
  Тим бiльше, що США заохочують. Мовляв, давайте моджахеди, наступайте, ми вас пiдтрима"мо.
  Плюс ще, ясна рiч, внутрiшнi проблеми. Жити в матерiальному планi стало гiрше, нiж за проамериканського режиму, а щодо полiтичної свободи i прав людини, то й говорити нема чого.
  Тож талiби, шукати стали вихiд у зовнiшнiй експансiї. Моджахеди встигли пiсля тривалої вiйни вiдпочити, вiдiспатися, зробити собi дiтей. I знову почали нудьгувати за битвами.
  Тим бiльше, що вони начебто виграли вiйну з Америкою i, зрозумiло, потягнуло на новi подвиги. У самому Афганiстанi, особливо на пiвночi, багато таджикiв i, зрозумiло, " потяг до об'"днання. Тим бiльше, у Таджикистанi править вже майже тридцять рокiв диктатор Рахмонов. I час би звiльнити вiд цього iдола таджикiв i пiдкорити їх волi Аллаха. До речi, у самому Талiбанi, його голова зовсiм не схiдний деспот, пану" колективне управлiння. А в усьому Аллах i шарiат i суворi iсламськi закони.
  Ну i, звичайно, тепер Росiю вже не так бояться. I поперла величезна армiя талiбiв на Таджикистан.
  Особливо хотiв вiйни син Мулли Омара та голова вiйськового крила талiбiв.
  Йому, зрозумiло, через молодiсть неймется, i " жага вiйни. Плюс, звичайно, бажання очолити весь Афганiстан. А країна немаленька, i населення її майже сорок мiльйонiв чоловiк, причому досить молоде, точнiше, середнiй вiк через велику народжуванiсть таку, що ще не пiшло бажання боротися.
  Так що сталося практично неминуче. Пiвмiльйонна армiя талiбiв атакувала Таджикистан. Ну i, як багато хто пророкував, опiр таджикiв виявився слабким. Багато хто з них здався, багато хто розбiгся, а ще якась частина перейшла на бiк талiбiв. I росiйська база в Таджикистанi потрапила до повного оточення. I її почали розстрiлювати i бити з великою iнтенсивнiстю.
  Росiйська авiацiя намагалася бомбити талiбiв, але без особливого успiху.
  Довелося вступити у вiйну на два фронти. Узбекистан поки що зберiгав нейтралiтет.
  Воїна пiшла з великою жорстокiстю. I на пiвдень перекидалося дедалi бiльше росiйських вiйськ.
  Ну i, зрозумiло, чудова четвiрка не могла такого пропустити, вступивши у жорстокий бiй iз ворогом.
  У Таджикистанi навiть взимку майже нема" снiгу, а влiтку у взуттi битися мука - ноги прiють, особливо якщо багато бiгати. I дiвчата йдуть в атаку, хизуючи, босими, рожевими п'ятами. До їхнiх жорстких, як копита верблюда пiдошв, бруд не чiпа"ться.
  Єлизавета веде вогонь з автомата, одночасно, босими пальчиками нiг, жбурляючи руйнiвний подарунок смертi.
  Пiдскакують розiрванi на шматки тiла талiбiв.
  Воїтелька вигуку":
  - За наших гарних дiтей!
  Iнша воїнка Катерина теж веде вогонь з пiстолет-кулемета. Строчить з великою влучнiстю, вбиваючи моджахедiв. Тi валяться, наче пiдкошенi снопи пшеницi.
  А чарiвна дiвчина iз золотистим волоссям, кинула голою п'ятою горошинку смертi i проворкувала:
  - Русь собою країни захищала,
  Вiд навал пекельної сарани.
  I своїми грудьми прикривала -
  Усi народи матiнки-Землi!
  I войовниця, як розсмiя"ться, показавши свiй повний зубiв рота.
  Олена, ще одна дiвчина з-помiж тих, хто показу" найвищий пiлотаж i скошу" талiбiв шеренгами, пробурчала:
  - Яблука на снiгу,
  Це дiвчаток грудей.
  Я тобi допоможу,
  Будуть крутi суддi!
  I войовниця знову жбурнула босими пальчиками ноги вбивчий подарунок анiгiляцiї. I розкидала безлiч талiбiв у рiзнi боки, вiдриваючи їм голови та кiнцiвки.
  Єфросинiя теж скошу" моджахедiв, i робить це з величезним ентузiазмом. У цьому дiвчиську стiльки напору та шаленої енергiї. Вона кида" босими пальчиками нiг великої, руйнiвної сили на смерть.
  I пiсля цього, спiва":
  - О дiвчата босi, босi, босi...
  Ми маха"мо косами, косами, косами!
  Дiвчата-войовницi так взялися за талiбiв, що просто у красунь п'яти виблискують.
  Справдi, росiйська жiнка це велика сила. I вона ворогiв скошу", наче коса з моторчиком. I реально вганя" у труни, а то й у землю.
  Воїтельки ж показують свiй шалений темперамент i ревуть:
  Ми дiвчата-комсомолки
  Дуже любимо Ескiмо.
  Голосок красунь дзвiнкий,
  Буде нове кiно!
  I войовницi взяли i показали свої дуже довгi й такi пустотливi мови.
  Бiй, звiсно ж, iз талiбами непросте завдання. I хлопцi росiйськi гинуть у чималих кiлькостях. I доводиться iз Таджикистану везти вантаж двiстi.
  Зрозумiло, у самiй Росiї люди починають бунтувати - навiщо була потрiбна вiйна з Україною? Чи слiд Росiї платити життями своїх синiв та дочок у вiйнi в Таджикистанi? Запитання, зрозумiло, цiлком природнi. Справдi, чи варту" вичинка? Заради диктатора Рахмонова втрачати життя солдатiв, i витрачати новi трильйони рублiв, на вiйну з ворогом який фанатичний i численний немов саранча.
  Крiм того, цiни зростають, а перемогами й не пахне. А тут ще й Зюганова вистачив iнсульт i паралiзувало кишенькового опозицiонера. Скiльки часу слухняний владi, вiн водив маргiналiв по колу та iмiтував квазiопозицiйнiсть. А тепер узяв i захворiв, найзручнiший для влади лiдер найчисленнiшої та найпопулярнiшої опозицiї. А святе мiсце порожнiм не бува". Прийшли iншi, молодi i набагато агресивнiшi.
  I трон захитався...
  Але поки що йде вiйна з талiбами. Ось борються в небi дiвчата з-помiж льотчиць штурмової авiацiї.
  Анастасiя Вiдьмакова - одна iз уславлених войовниць рудої мастi. Вона вiдмовилася воювати проти братньої України, але знищувати талiбiв будь ласка.
  Зрозумiло, багато воїн аси не хотiли вбивати своїх братiв слов'ян.
  А ось iз моджахедами - свята справа для православних.
  Анастасiя зробила пострiл талiбами, за допомогою босих пальчикiв ноги. Послала в афганцiв ракету i заспiвала:
  Як жили ми, борючись,
  I смертi, не боячись...
  Так босоногiй льотчицi презент!
  Iнша войовниця-ас, теж гарна, тiльки цього разу блондинка Акулiна Орлова також б'"ться iз душманами. Так, талiбiв називають, як у першу вiйну з афганцями, душманами чи духами. Противник, щоправда, сильний i великий числом. А у талiбiв та ППО сво" ". У тому числi й захоплене колишня урядова армiя.
  Акулiна Орлова робить своїм лiтаком розворот i йде вiд ракети "Стiнгер", пiсля чого дiвчина заспiвала:
  - Злий дух повзе по скелях,
  Ти спали його напалмом...
  Ну, а якщо Талiбан,
  Застосуй у бою обман!
  Ще одна дiвчина Маргарита Магнiтна. У неї волосся, наче сусальне золото. Дуже гарна дiвчина. I також категорично вiдмовилася воювати з Україною. Бо не пiднiме зброю проти братiв-слов'ян. Що викликало у багатьох схвалення. А талiби - релiгiйнi фанатики, i свого часу допомагали чеченським сепаратистам. Мало того, Талiбан був "диною у свiтi державою, яка визнала незалежнiсть Чечнi. I це, зрозумiло, наклало вiдбиток на вiдносини з Росi"ю на багато рокiв.
  Маргарита Магнiтна готова боротися. Її босi пальчики нiг натискають на кнопки. I талiбами летять колосальної, руйнiвної сили ракети. I вони розбивають бородатих афганцiв.
  Маргарита заспiвала:
  - Ех, Батькiвщино, нехай кричать, потвора,
  А вона нам подоба"ться, хай i не красуня!
  Сволоти, довiрлива,
  Якщо править чекiст,
  Значить, буде фашизм,
  Гидота людства!
  Перша проталiна,
  Похорон Сталiна -
  Русь не буде Каїном,
  Хоч вона й поранена!
  I взяли воятки хором i прочирикали:
  - Не стерпiти слов'янам приниження,
  Ми за Батькiвщину все горою.
  Не потерпимо бiльше образи,
  Каїна ми у вир головою!
  Дiвчата на штурмовиках б'ють по талiбах, i розбивають, i вбивають цих моджахедiв.
  Ось вони летять молотити духiв. А ось iз Таджикистану вивозять цинковi труни iз убитими росiйськими солдатами та офiцерами.
  Один iз таких солдатiв залишився без ноги. I спiва" вiн сумно, i зi сльозами на очах:
  - У труну увiгнали абияк,
  I найсильнiший вовкулак,
  Все втискував i всовував,
  I щiльно утрамбовував!
  Дiвчата " i на танках. Дуже цiкава росiйська машина "Ведмiдь". У нiй знову оселилися дiвчата-мутанти, пробуючи себе в iншiй iпостасi. Це дуже важкий танк, бiльш як сто тонн, експериментальна модель. Зрозумiло, в нiй i особливий екiпаж: чотири дiвчини. I у всiх iмена на Е!
  Ось, наприклад, Єлизавета натиска" босими пальчиками ноги на кнопки джойстика i вража" дзот з талiбами, i реве:
  - Слава комунiзму!
  Катерина, продовжуючи вести вогонь з кулеметiв, i натискаючи червоним соском на кнопки, реве:
  - I без Зюганова! З лисиною та п'яного!
  Олена пискнула, натиснувши голою п'ятою на педаль:
  - За походи до Iндiйського океану!
  Єфросинiя теж вистрiлила, цього разу за допомогою сво"ї пустотливої мови, i пискнула:
  - За перемоги у штурмових боях!
  I дiвчата розсмiялися. Поливають бiйцiв Талiбан свинцевим дощем. Та роблять це дуже добре.
  Єлизавета, стрiляючи по супротивнику, замислилась. Справдi, якщо людина ма" мiзки, вiн розумi", що будь-яка релiгiя, це казка i людська фантазiя!
  Але чому так по всьому свiту поширилися рiзнi релiгiї? Причому багато всупереч здоровому глузду? Насправдi взяти наймасовiшу релiгiю: Християнство. Вiрити в Бога, розп'ятого на хрестi - це безглуздо. Справдi, якщо вiрити в Бiблiю, Бог ста" якимось дивним i незрозумiлим.
  То вiн майже все людство топить водою, гинуть мiльйони людей, а ряту"ться лише вiсiм людей. То, навпаки, на хрестi блага" за катiв.
  Можна помiтити: Бог Старого Завiту дуже жорстокий, а в Новому Завiтi Христос надзвичайно добрий. I тут видно кричуще протирiччя. Справдi, Iсус, якби був Богом-Сином, повинен був спалити Содом i Гоморру. Адже там були i дорослi, i дiти, i жiнки. Хiба це не жорстоко?
  Та й багато iнших можна перераховувати дуже довго прикладiв жорстокостi. Одне вбивство дiтей Єлисе"м чого варте.
  От i подумайте, у що люди вiрять. А влада ще й нав'язу" релiгiю. Ось i зараз вони борються iз релiгiйними фанатиками талiбами.
  Адже попереджали - не радiйте з того, що США залишають Афганiстан, гiрше тiльки Росiї буде.
  Талiби, трохи вiдпочивши, i користуючись тим, що у Росiї руки вiйною з Україною пов'язанi, взяли та завдали удару. I тут це було багатьма передбачено. I Росiї довелося передплатити. Причому, зрозумiло, проти сво"ї волi занадто багато росiйських солдатiв загинуло на базi в Таджикистанi. Отже, Росiя виявилася втягнутою в ще одну вiйну. I настрої, зрозумiло, в суспiльствi стали набагато ворожi до чинного президента. Любов народу дуже мiнлива. А талiби, зрозумiло, правильно розрахували. Тим бiльше, США, в даному випадку, задоволенi - нацкували своїх ворогiв. I про їхнього президента почали говорити: мудрий старець. Мовляв, як спритно все влаштував.
  Справдi, вiк та спорту, i мудростi не завада!
  Єлизавета знову стрiля", i знову, зрозумiло, босими пальчиками нiг. У танку та взимку досить тепло. А влiтку у Таджикистанi реально спекотно.
  Дiвчина взяла i заспiвала:
  -Якщо довго, довго, довго,
  Воювати, крушивши талiбiв...
  Якщо довго, довго, довго,
  Пiд укiс у бою бiгти!
  Можливо, можливо,
  То звичайно, вiрно, вiрно...
  Хоч часом таке немов,
  Можна Африку наздогнати!
  А в Африцi цiни, ось такої висоти,
  А в Африцi грошi, ось такої ширини!
  Схудли бегемоти,
  Обморожували кашалоти...
  А народ, як папуга,
  Вирушай прямо в рай!
  Катерина вiдзначила з усмiшкою, натиснувши на кнопку джойстика танка, своїм
  червоним соском:
  - Щось мало в тобi оптимiзму!
  Єлизавета сердито вiдповiла:
  - Якщо правитель моральний калiка i пройдисвiт, то яка може бути радiсть у пiдданих!
  Олена кивнула:
  - Так! Кажуть, лиха бiда почала! Але саме надмiрне везiння i зробило його надмiрно самовпевненим!
  Єлизавета кивнула сво"ю, пiдфарбованою пiд блакитний колiр головою:
  - Так, я завжди думала, що стiльки везiння однiй людинi давати не можна, вона сiда" на бiлого коня, в сенсi почина" вважати, що йому море по колiно. I потiм, як стара, яка захотiла стати Богом, виявля"ться у розбитого корита!
  Катерина iз цим погодилася:
  - Так! Забагато було везiння, i це його розбавило. Як свого часу удача любила Наполеона, Гiтлера, Iвана Грозного, Людовiка Чотирнадцятого, а потiм вiд них вiдвернулася.
  Єфросинья помiтила:
  - Микола Другий був дуже невдачливий, але при цьому добрий i порядний цар. Ось, наприклад, дума"ш, пощастило йому хоча б трохи у вiйнi з Японi"ю. Наприклад, не загинув би адмiрал Макаров i все могло б бути по-iншому. А адмiрал Макаров загинув через цiлу серiю малоймовiрних збiгiв. Чомусь вiн не наказав тралити мiноносцями вiд мiн, i нiхто з його пiдлеглих не дав такого наказу. I мiна, швидше за все, була росiйська, i вiд однi"ї мiни не мав великий броненосець затонути. I навiть у цьому випадку адмiрал Макаров мiг би врятуватися, як, наприклад, врятувався Кирило Романов.
  Єлизавета погодилася:
  - Так, невелике везiння Миколi Другому, могло б дати Росiї набагато бiльше, нiж багато везiння iншим правителям. Наголошую, особливо нинiшньому президентовi, який, отримуючи дари Фортуни як iз рогу достатку, пускав їх у пiсок. Поки що, нарештi, везiння в нього колишнього глави та"мної полiцiї почало закiнчуватися. Але трохи фарту найдобрiшому Миколi Другому! Наприклад, адмiрал Макаров мiг перемогти японцiв на морi малою кров'ю, i тодi вiйна iз самураями не коштувала б великих жертв. А якби царська Росiя виграла вiйну з Японi"ю, то й першої свiтової вiйни, швидше за все, не було б. Так авторитет у армiї iмперiї був надто високий, i нiмцi не зважилися б оголосити вiйну!
  Олена кивнула:
  - Можливо! Хоча одним Макаровим не вичерпу"ться кiлькiсть невдач та невдачi у вiйнi з Японi"ю. Хоча, слiд визнати, супротивник був сильним. Але з iншого боку, якби броненосець "Ослябi" не затонув так швидко, навiть пiд час бою при Цусiмi, ескадра могла б цiлком прорватися до Владивостока! А так, вiйна з Японi"ю виявилася такою невдалою.
  Єфросинья помiтила:
  - Зате вiйна в сорок п'ятому роцi з Японi"ю виявилася напрочуд легкою та успiшною. Немов у Японiї закiнчився лiмiт везiння. Втiм, на жаль, перемога Сталiна привела до влади над Кита"м комунiстiв, i появу дуже сильної та небезпечної iмперiї, яка ледь не напала на СРСР за Брежн"ва. Та й зараз Китай лише прикида"ться другом. А сам хоче вiдiбрати у нас землi до Уралу.
  Катерина кивнула:
  - Так! Якби тодi перемогли японцiв, була б замiсть пiвночi Китаю Жовторосiя, i Православ'я прийшло б до пiднебесної iмперiї. А що вийшло внаслiдок легкої перемоги Сталiна над японцями? Народження атеїстичної iмперiї та могутнього монстра на кордонах з Росi"ю!
  Єлизавета вiдзначила, вискалив зубки:
  - Ось i вiр пiсля цього у Християнського Бога. Перемога над Японi"ю дала б новi десятки мiльйонiв православних вiруючих. А натомiсть у Росiї прийшов до влади агресивний атеїстичний режим. А потiм кривавий сталiнський режим принiс атеїзм i до Китаю. I виникла жорстока iмперiя Мао. Ось справдi не розумiю, чого хотiв Бог!
  Олена помiтила:
  - Або Бога взагалi нема", або Сатана набагато сильнiше, нiж говорить про це Бiблiя, або плани Всевишнього незбагненнi для нас!
  Єфросинья помiтила:
  - Зазвичай, жорстокi царi бiльше й процвiтають! Єдиним винятком був, мабуть, перший. Цар iнтелiгентний, добрий, лiберальний, джентльмен i мухи не скривдить. I водночас, успiшний!
  Єлизавета помiтила:
  - I Катерина Друга не вважалася жорстокою та злою правителькою, i теж була дуже успiшною. Щоправда, вона була повi"ю, i взагалi, людина не зовсiм хороша. Заборонила селянам скаржитися на своїх панiв. Навiть дивно, що стiльки везiння було дано такiй паскуднiй особi.
  Олена кивнула:
  - Так, i вiр пiсля цього у Християнського Бога! Коли злi та пiдлi найуспiшнiшi!
  Катерина заспiвала з люттю:
  На насильствi трима"ться свiт,
  Вулкан лютi хлюпа" з розмахом.
  Напруга вища сил,
  Прокида"ться з болем i страхом,
  Тiльки страх нам подару" друзiв,
  Тiльки бiль спонука" працювати,
  Тому я хочу все сильнiше,
  Гiперплазмою в натовп вибухнути!
  Єлизавета зiтхнувши помiтила:
  - Так, був Чингiсхан грубим язичником. Не вмiв нi читати, нi писати, а захопив пiвсвiту. I мусульмани, i християни у боротьбi з ним програвали. I ось питання, де був у цей час Всемогутнiй Бог? I чому язичництво монголiв перемогло Монотеїзм: Iсламу та Християнства?
  Єфросинья помiтила з усмiшкою:
  - Так само можна запитати: а де був Всемогутнiй Бог, коли Каїн убив Авеля? Чому допустив першу братовбивчу вiйну в iсторiї людства?
  Олена посмiхнулася i пiдбила пiдсумок:
  - Так, можна сперечатися нескiнченно, але нiколи не доведеш нi те, що Бог ", нi те, що Його нема".
  Катерина зазначила:
  - Щодо Iсуса Христа я дуже сумнiваюся. Нещаснi, забитi юдеї цiлком могли прийняти сильного, обдарованого гiпнотизера, типу Анатолiя Кашпiровського, за месiю, i обожнювати. Якщо подивитися статистку чудес Анатолiя Михайловича, то вiн крутiший за Христа.
  Єфросинiя хихикнула i заспiвала:
  - Дай Боже, слiпим очi вiдкрити,
  I спини випрямити горбатим.
  Так Бог, бути Богом, хоч трохи,
  Але бути не можна трохи розiп'ятим!
  I дiвчата знову взялися до талiбiв. Натискаючи босими пальчиками нiг на кнопки джойстика, вони скошували численних моджахедiв i укладали їх буквально пачками. Бородатi талiби гинули пiд кулеметними чергами та пострiлами осколково-фугасних снарядiв. Пiшла неабика потiха, з масовим винищенням релiгiйних фанатикiв.
  А ось Оленка зi своїм батальйоном iз гарних дiвчат, якi, незважаючи на прохолодну, зимову погоду Таджикистану, атакують талiбiв босонiж.
  Вони, щоправда, у коротких спiдницях, i тiла прикривають бронники iз кевлару.
  Бiжать красунi в атаку i спiвають:
  - Злий талiб повзе по скелi,
  Але дiвчата крутiшi за всiх...
  Довбанi його напалмом,
  Ми вiдсвятку"мо успiх!
  I блиснуть дiвчата перлинними зубками.
  А потiм Анюта босими пальчиками ноги жбурне в моджахедiв горошинку з вибухiвкою. I та рознесе талiбiв у рiзнi боки, наче кошенят.
  Дiвча взяла i проспiвала:
  - Слава Вiтчизнi, слава,
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї дiвчат у бiкiнi,
  Вiта" росiйський народ!
  Руда Алла теж веде вогонь по бородатих ворогiв, викошу" їх i спiва":
  - Смiялася Русь над цим Талiбаном,
  На всi вiки, на те вона i Русь!
  I дiвчина теж вiзьме, i по моджахедах босими пальчиками ноги забiйну лимонку жбурне. I розкида" ворогiв на всi боки.
  I як засвистить, на все горло.
  Кiлька десяток ворон виявилися оглушеними. Вони, отримавши серцевий напад, упали на голови голених наголо талiбiв, i їх пробили. Пiсля чого, войовниця прочирикала:
  - Справа дуже спереча"ться у нас,
  Вiрю, буде просто найвищий клас!
  Талiбан, я знаю, переможемо,
  Адже над нами гордий херувим!
  Марiя, ще одне з дiвчат у бiкiнi, взяла i свиснула. I босими пальчиками ноги шпурнула в ворога величезної вбивчої сили, вельми руйнiвний подарунок смертi. Покрамсала бiйцiв талiбiв, i проворкувала, скалячи зубки:
  - Навколо Росiї величезний туман,
  I пре на Вiтчизну бо"ць Талiбан!
  Олiмпiада, воiстину дiвчина-богатир. Вона велика i, водночас, у неї волосся свiтло-русяве. Войовниця ма" розкiшнi стегна, та сильний прес, який викладено шоколадними плиточками. Ну проти такого дiвчинки-звiра реально нiкому не встояти.
  I ось вона своїми потужними, мускулистими, босими ногами пiдняла цiлу дiжку з вибухiвкою i, як жбурне її в талiбiв. I помчала ця бочка з великою, вбивчою швидкiстю. I як врiжеться у моджахедiв, буквально розриваючи їх.
  Войовниця-богатир у радостi взяла i заспiвала:
  А над Муромом небо хмуриться,
  Пiднiма"ться свiтла зоря.
  Ми, як дочки Iллi Муромця,
  Сво"ю силою хвалилися не дарма!
  Справдi, куди при"мнiше воювати i вбивати талiбiв, нiж битися зi слов'янами. Тут я думаю, кожен погодиться, що братiв вбивати грiшно.
  Олiмпiада в лютi проспiвала:
  Ну, скiльки можна братiв вбивати,
  Адже людина, повiр, народжена для щастя...
  На фронт не вiдпуска" сина мати,
  I навiть влiтку на вiйнi негода!
  Пiсля чого дiвчина-богатир, як вiзьме i набере в легенi повiтря, i засвистить. У багатьох сотень ворон вiдразу ж вiдбува"ться серцевий напад, i вони непритомнiють. I їхнi гострi дзьоби летять униз, i пробивають черепи, що насiдають на позицiї росiйських вiйськ, талiбiв.
  Олiмпiада, свистами збиваючи ворон i примушуючи їх оглушеними падати, взяла i прочирикала:
  Та, та, та - стукають копита,
  Ту, ту, ту - вдарив кулемет!
  Армiя талiбiв на голову розбита,
  А армiю дiвчат нiхто не розiб'"!
  Маруся теж веде вогонь по солдатах армiї Талiбан, що насуваються. Показу" свiй характер i високий клас. Її автомат скошу" моджахедiв цiлими шеренгами.
  Дiвчина кида" босими пальчиками нiг забiйний подарунок смертi. Вибива" масу бойовикiв Талiбан, i пищить:
  - Класика вiйни,
  Це дiвцi босiй бути...
  Доньки та сини,
  Перетворимо всiх на дичину!
  Воїтельки, i справдi, краса.
  Мотрона, стрiляючи по талiбах i кидаючи босими пальчиками нiг подарунки руйнування, прочирикала:
  - Слава дiвчатам у бiкiнi,
  Вони б'ють моджахедiв.
  Ножi у дiвчат босi,
  Атакують до обiду!
  Дiвчина з тонкою талi"ю i розкiшними стегнами, стрiля" по талiбах, що насуваються. Робить це дуже вправно та влучно. Скошу" їх, немов газонокосаркою i спiва":
  - Дiвка польку танцювала,
  На лужку в ранню годину ...
  Хвiст лiворуч, хвiст праворуч,
  Це полька Карабас!
  I ось войовниця знову жбурне в ворога вбивчий подарунок босими пальчиками ноги. I масу талiбiв покладе.
  Ось борються Вiкторiя та Веронiка. Обидвi дiвчата дуже крутi. I стрiляють надзвичайно влучно.
  Вiкторiя кинула голою п'ятою забiйної сили подарунок анiгiляцiї. Порвала безлiч душманiв i пискнула:
  - Грошi тануть у гаманцi,
  Тануть капiтали.
  А росiйською мовою -
  Грошi означа" манни!
  Ще одна дiвчина натиснула червоним соском грудей на кнопку, яка врубала оглушливий ультразвук, i пустила його повiтрям. I вже тисячi ворон посипалися на голi голови талiбiв. I давай їх пробивати.
  Руда дiвчина заспiвала:
  Росiю атакують моджахеди,
  Їх дуже багато пре Афганiстан...
  Так, билися тодi в Афганi дiди,
  Тепер пiдняв меч грiзний Талiбан!
  
  Але дiвчата босi не здаються,
  Вони покажуть просто вищий клас.
  З армадою Талiбану жваво б'ються,
  I вражають прямо в око!
  I войовниця босими пальчиками ноги, як жбурне вбивчої сили подарунок анiгiляцiї. I вiд нього всiм дiста"ться.
  Алiса та Анжелiка обстрiлюють талiбiв за допомогою снайперських гвинтiвок. I роблять це надзвичайно влучно. I ведуть такий ось точний вогонь.
  Алiса взяла i заспiвала:
  Для душмана буде труна,
  Зберегти здоров'я щоб...
  Дiвчата бiгають взимку роздягненi!
  I ламають спини моджахедами!
  I потiм стрiльнула Алiса, застосувавши при натисканнi кнопки червоний сосок грудей. I вибила дюжину талiбiв.
  Алiса взяла i прочирикала, вискакувавши зубки:
  - За Вiтчизну та свободу до кiнця,
  Дiвчата босi в бiкiнi,
  Ви такi героїнi.
  Змушуючи в унiсон стукати серця!
  Анжелiка пiдтвердила:
  - Стукати в унiсон! Це круто!
  . РОЗДIЛ No 14.
  Ну гаразд, Катерину розбудили. А Єлизавета тим часом обрала для себе наступну жертву, або клi"нта для допиту. Поки що вони не знайшли жодних iстотних зачiпок.
  Але в даному випадку, дiвчина Марiанна видалася найцiкавiшою. Адже вона не просто психiчно хвора, але ще й ма" технiчну освiту, i начебто виявляла не сильнi здiбностi в дитинствi в електронiцi.
  Олена - ця руда краля, зазначила:
  - Якщо вже з чого починати, то це з неї!
  Єфросинiя з усмiшкою заявила:
  - Не найгiрша ця iдея, але... У мене " iнтуїтивне вiдчуття, що ми зовсiм не там копа"мо де треба!
  Єлизавета логiчно заперечила:
  - Iнтуїцiя не повинна замiнювати iнформацiю та аналiз. Тим бiльше, Марiанна дуже розумна дiвчина. I водночас, у неї важка форма шизофренiї. I проти цього не попреш!
  Катерина, скеля зубки, проспiвала:
  -Любимо ми все будувати пики,
  Вибираючи легкий шлях,
  I при цьому так схожi,
  На тих, хто з глузду з'їхав, трохи!
  Дiвчата-мутанти, втiм, не стали залазити у глибокi нетрi. А взяли i полетiли мегаполiсом Землi.
  Навколо них миготiли багатi i химернi хмарочоси планети, якi буквально сяяли золотом i масою майстерно виведеного камiння, i безлiчi iншої краси.
  Особливо виглядали чудово квiти, розмiрами з гарний стадiон, i на них також жили люди.
  А також бiгали i пiдстрибували безлiч дiтей. Причому, багато хто з них, це колишнi дорослi особини.
  Ось так люди впадають у дитинство та отримують тiла, в яких дуже весело, i постiйно хочеться смiятися та пiдскакувати.
  Єлизавета помiтила:
  - I чому Марiанна шизофренiчка? Тут таких божевiльних, якщо й не гiрше, мiльярди!
  Катерина кивнула:
  - Так, якщо чесно говорити... Ми матимемо реальнi проблеми, якщо ми їх не виху"мо. Точнiше, у всього людства.
  Олена, струснувши рудою шевелюрою, погодилася:
  - Йде тотальна деградацiя. I що далi, то гiрше.
  Численнi дiти миготiли босими п'ята, якi були рожевi i на вигляд нiжнi, хоча ними шльопали по досить колкiй поверхнi, в тому числi i вулиць, i стiн будинкiв, усипаних дiамантами.
  Так, тут була дуже крута композицiя.
  Єфросинья, дiвчисько з бiлим волоссям, заспiвала:
  - Ах, дитинство, дитинство ти куди поспiша"ш,
  Ах, дитинство, дитинство ти куди бiжиш!
  Менi не хочеться просто дорослої стати,
  Хочу я дiвчинкою побути знову!
  Єлизавета вiдзначила:
  - Будь-який вiк покоря"ться коханню. Але буде безглуздо, якщо ми теж почнемо наслiдувати божевiльних. Ми ж i другу свiтову вiйну пройшли - це загартування та випробування!
  Катерина помiтила з смiхом:
  - А вiйна з талiбами була ще крутiша. Точнiше, якщо не крутiше, то принаймнi при"мнiша духовно. Наприклад, деякi нiмецькi хлопчики, особливо зi свiтлим волоссям, такi милi, що їх непри"мно i гидко вбивати!
  Олена помiтила з усмiшкою:
  - Але й афганськi хлопчики, хай i чорнявi, коли в них ще нема" бороди, досить милi та при"мнi. А пiдлiткiв в армiї Талiбану багато, i теж стрiляти по них, i тим бiльше, зрубувати голови мечами, якось гидко.
  Єфросинья, хихикнувши, помiтила:
  - Афганськi безбородi хлопчики вважають за краще боротися босонiж, щоб зберегти взуття i щоб було спритнiше. Принаймнi до морозiв. А у тiй смузi морози бувають, як правило, лише взимку у горах. Але клiмат непри"мний, вночi холоднувато, вдень спекотно - зате сухо! В Iндiї клiмат дуже вологий i такий теплий i м'який.
  Єлизавета кивнула:
  - Так, в Iндiї. Там можна спати пiд мостом, навiть узимку, i в Бомбеї, наприклад, не замерзнеш навiть голяка. Але все-таки i волого, i комах багато. Тож у давнину на Землi нiде не було раю!
  Катерина проспiвала:
  Завезу вас у далекий край,
  Життя при цьому буде рай.
  Тiльки жалiться надi мною,
  Стати ви мо"ю дружиною!
  Марiанна жила в особливому будиночку схожому на полуницю. I в момент появи дiвчаток, кохалася з роботом-альфонсом. I красива блондинка буквально здригалася вiд задоволення.
  Єлизавета вiдзначила:
  - Нi! Схоже, ми сповненi iдiотки.
  Катерина запропонувала:
  - Не заважатимемо їм. Трохи зачека"мо.
  Єфросинья помiтила:
  - Робот не людський юнак, а жiнки можуть кохатися дуже навiть довго!
  Олена руде дiвчисько запропонувала:
  - Давайте погра"мо.
  Єлизавета запитала:
  - О, що?
  Вогняна красуня вiдповiла:
  - Афоризми говоритимемо. У кого дотепнiше i крутiше.
  Катерина кивнула:
  - Це логiчно, давайте, я перша!
  Єфросинiя буркнула:
  - Починай!
  Дiвчина з жовтим волоссям вимовила:
  - Хто не ма" золотого серця, не вартий i мiдного, ламаного гроша!
  Єлизавета прочирикала:
  - Якщо ти садова голова, то не зможеш скористатися врожа"м!
  Олена продовжила:
  - Якщо не вмi"ш стискати кулаки, то дiстанеш точно дулю!
  
  Єфросинья про булькала:
  - Жiночi слабкостi роблять могутнiх чоловiкiв безсилими!
  Катерина прошипiла:
  - Мова, це найнадiйнiший сачок, що для лову володiють iнтелектом комахи!
  Єлизавета дотепно додала:
  - Гола п'ята дiвчинки, допоможе знайти розкiшнi обновки i взути чоловiка, немов палицю!
  Олена прочирикала у вiдповiдь:
  - Жiнка-лисиця може i з лева зробити блiючого барана, пущеного на кожух!
  Єфросинья пропищала, скелячи зубки:
  - Краще бути вiчно босоногим хлопчиськом, нiж взутим старим на якийсь час!
  Катерина вiдзначила з смiхом:
  - Дiвчинi краще бути босоногою, нiж косоокою!
  I воїнки розреготалися. Ось це було їхньою фiшкою.
  Рудоволоса Олена помiтила, з досить задоволеним виглядом:
  - Та наше слiдство нагаду", щиро кажучи, клоунаду. Ми навiть не на мiсцi тупцю"мо, а повза"мо по колу. Ось зараз замiсть того, щоб займатися серйозною справою, слуха"мо хтивi зiтхання i крики якоїсь чокнутої дами. I вигляда"мо тотальними дурами!
  Єфросинiя "хидно вiдзначила:
  - Це вiрно! Але що ти саме нам пропону"ш зробити?
  Єлизавета, дiвчина-мутант iз блакитним волоссям, яка була в цiй четвiрцi негласним лiдером, запропонувала:
  - Давайте заспiва"мо!
  Катерина розсмiялася i запитала:
  - Це ти серйозно?
  Дiвчина з блакитним волоссям кивнула i додала:
  - Цiлком! Тим бiльше, щось крилатi афоризми не спадають на думку.
  Єфросинiя тупнула босою ногою i пискнула:
  - Звичайно ж, вiзьмемо та заспiва"мо! Нам пiсня будувати та жити допомага".
  I вони хором заспiвали;
  Славиться наша прекрасна Русь,
  Мiра космiчної славної Вiтчизни...
  Нехай не бентежить хлопчика сум,
  Будемо ми жити за святого комунiзму!
    
  Батькiвщина наша, гра" струна,
  Буде чудово всiм на планетi...
  Наша Росiя свята країна,
  Де смiються щасливi дiти!
    
  Нема" Батькiвщини - краще за країну,
  Та, що велику мiць вiдродила...
  Люди ми просто, знайте орли,
  Посунемо ми вермахту в рило!
    
  Наша Батькiвщина потужна масть,
  Вправно вiзьмемо ми чудовi карти...
  Нi не зможе Росiя пропасти,
  Якщо ми гра"мо в головнi нарти!
    
  Росiйська вiра - потужний Сварог,
  Той, що космiчної лютої сили...
  Молiмося, щоб Рiд нам допомiг,
  Золота крила махають над свiтом!
    
  Слава космiчнiй силi Землi,
  То феномена мiць породила...
  Люди нової росiйської сiм'ї,
  Росiйська армiя грiзна сила!
    
  Вiрте, для космосу ми народженi,
  Зробимо росiйських нацi"ю супер...
  Роди великi станемо сини,
  Буде противник, як яйця облупленi!
    
  Ось для Росiї найкрутiший,
  Ти пiонер, хоч роками дитина...
  Дiвчина врiже босою ногою,
  Ти супер воїн, рахуй iз пелюшок!
    
  Батькiвщина в серцi хлопчика живе,
  Тi"ї, що для космосу створена швидко...
  Ти вирушай прямо в похiд,
  Вiрю, збуду"мо палац комунiзму!
    
  Ось для Росiї стане наш свiт,
  Найкосмiчнiшим, чудово прекрасним...
  Ти наша Лада щастя кумир,
  I зi Сварогом боротися небезпечно!
    
  Вiрна сила, наша країна,
  Тi"ї, що народилася в щастя нам миром,
  Хоч атаку" Русь сатана,
  Буде велич мощi кумиром!
    
  Ось для Вiтчизни славний удар
  Дiвчина врiже голим колiном...
  Ми ж отрима"мо радiсний дар,
  I ми поставимо Гiтлера до стiни!
    
  Росiйська армiя, це орли,
  Тi, що зруйнують армiю фрицiв...
  Днi ж ординцiв, знай порахованi,
  I вам собаки, знай не вiдбитися!
    
  Вiчна слава класної Русi,
  Вiрними ми будемо прапори Рода...
  Чи зможемо свою ми Вiтчизну врятувати,
  Заради великого у щастя народу!
    
  Чи стане Росiя, як смолоскип Землi,
  Що висвiтлю" шлях до всесвiту...
  Заради великої росiйської сiм'ї,
  I продовжу"мо йти до творення!
    
  Для пiонера найкращий приклад,
  Це битва, в якiй все класно...
  Може захоче перемоги i сер,
  З нами посперечатися, повiрте небезпечно!
    
  Вiрю, що в космос ми всi полетимо,
  Зробимо хвацько приколи над свiтом.
  Десь пронiсся сам херувим,
  Будь кращим генiй, а не дебiлом!
    
  Ось до чого все, для космосу свiт,
  Вiчно чудово, немов iграшка...
  Десь вiдзначений запеклий бенкет,
  А Адольфом плаче психушка!
    
  Вiрю, що Русь буде пишно цвiсти,
  Що ми збуду"мо хороми на Марсi...
  Чи зможемо країну свою, знаю врятувати,
  Буде все дуже, повiрте чудово!
    
  Вiчна Батькiвщина, наша країна,
  Найсильнiша, рушить красиво...
  Що ж ти прешся на нас Сатана,
  Буде чудово, людям на диво!
    
  Ось що для космосу створив наш рiд,
  Вiрний космiчнiй, класнiй епосi.
  Десь зруйнований снарядами дзот,
  Нашi справи, знайте люди, непоганi!
    
  Ось що Росiя всесвiту несе,
  Найкращi у свiтi подарунки...
  Буде тобi комсомолець шана,
  I поцiлунок самий дiвчини жаркий!
    
  Ось на Венерi збудований град,
  Дуже величезний та класно красивий...
  I пiонер усьому кращому радий,
  Вiн " проповiдником країни колективу!
    
  Ось що для космосу найкраща масть,
  Це коли ти мчить по купи...
  I не дамо ми Вiтчизнi пропасти,
  Все це просто, знайте квiточки!
    
  Бог покровитель нашої Русi,
  Тi"ї, що виникла в сонцi променями...
  Так що дiвчисько, ти не сумуй,
  А пiонери б'ють кулаками!
    
  Дiвчата нашi найкрутiше,
  Можуть скосити кулеметом усю траву.
  Фюрер бiжить - атакуйте його,
  Зробимо ми похiд на затравку!
    
  Якщо доведеться, гори зметем,
  Гола п'ята дiвчат, як кувалда.
  Землю вiд рою напалму вряту"мо,
  Ну, а на шию ординцям зашморг!
    
  Дiвчина, це славний бо"ць,
  Може скосити одним помахом шеренги.
  Ти ж хлопчисько, знай молодець,
  Хоч пiонер, " пацанчик не бiдний!
    
  Ось ми вже атаку"мо Берлiн,
  Той закритий силовими щитами.
  А в нас у пiдтримцi, знай херувим,
  Як дiамантом виблискуючи мечами!
    
  Ось це космос, наша Земля,
  Можемо лiтати ми, повiрте квазаром.
  Найкраща наша сiм'я,
  Все руйну" хваленим ударом!
    
  Ось для Вiтчизни серце хлопцiв,
  Найкласнiше мiсце у всесвiтi...
  Найкрасивiших у свiтi дiвчат,
  Потужнiстю великою в просторi нетлiнною!
  Марiанна, нарештi, втомилася вiд занять коханням iз кiбернетичним альфонсом. I четвiрка войовниць-мутантiв увiйшла до її кiмнати.
  Марiанна мала багатобарвну зачiску, вигляд юний i, мабуть, навiть iнфантильний.
  Побачивши дiвчаток-богатирiв, вона засмiялася i показала мову, рикнувши:
  - Ви що, прийшли мене обслужити?
  Єлизавета проревела:
  - Ти небезпечна злочинниця, i ма"ш вiдповiсти на серiю наших, дуже каверзних питань, iнакше тебе вiдправлять до в'язницi!
  Марiанна хихикнула, i смiливо вiдповiла:
  - У в'язницю мене не вiдправлять. А в лiкарнi непогано. Теж повно рiзного роду розваг i добре годують.
  Олена вiдзначила суворим тоном:
  - Не вдавай дурницi. Це ти викрала мiжгалактичний корабель?
  Марiанна знову захихикнула i вiдповiла:
  - Да я! Я ще один всесвiт пiдiрвала, а iнший проковтнула.
  Катерина зi смiшком помiтила:
  - По тобi не видно, що ти всесвiт ковтала!
  Божевiльне дiвчисько вишкiрила зуби i проревела:
  - Я зараз захочу,
  I вас просто проковтну!
  Проковтну! Проковтну!
  Не помилую!
  Єлизавета пiдморгнула їй у вiдповiдь i заспiвала:
  Божевiльний будинок у вогнi,
  Санаторiй Сатани.
  Буде батiг на спинi,
  Ми ж вiрнi Господу!
  Марiанна раптово припинила сiпатися, її блакитнi очi набули осмисленого виразу. I дiвчина зi зрушеною психiкою запитала:
  - Ви випадково не та сама четвiрка - Е-4, дiвчата з синiм, жовтим, червоним i бiлим волоссям?
  Олена запитала:
  - А якщо й так, то що?
  Марiанна з посмiшкою заспiвала:
  - Чотири дiвчата з босими нiжками,
  У вас кинджали ", " i мечi.
  Бiжiть швидко ви, шляхом дорiжками,
  А якщо треба, то ти свищи!
  I знову як почне реготати. Ну, точно, буйно схиблена. Але при цьому слiд сказати симпатична.
  Дiвчата переглянулись. I Єфросинiя вiдзначила:
  - А що, ми й далi гратимемо в дурню, чи як? Насправдi вона хоч щось здатна змайструвати?
  Марiанна вiдразу ж пожвавiшала, повернула голову i буркнула:
  - А ви зна"те, що я вiчний двигун винайшла?
  Єлизавета кивнула:
  - Да знаю! Цей гравiомагнiтний принцип гiперiндукцiї використову"ться. Тiльки практичного толку вiд нього мало. Пристрiй громiздкий, i електрики да" небагато. Набагато простiше використовувати традицiйний контрольований i цiлком безпечний термокварковий синтез, який з одного грама пiску да" енергiї, як вiд спалювання чотирьох мiльярдiв тонн кам'яного вугiлля. Чим робити такi складнi прилади, вiд яких у кращому випадку можна зарядити супер-смартфон.
  Марiанна гаркнула:
  - Але змогла зате спростувати закон збереження енергiї!
  Катерина кивнула i додала:
  - Закон збереження енергiї спростували вже термокварковий синтез. А при термопреному синтезi вiд одного грама пiску витягу"ться енергiя, як при спалюваннi восьми квадрильйонiв тонн кам'яного вугiлля! I всi енергетичнi проблеми людства вирiшенi назавжди!
  Дiвчина-божевiльна забила босими, засмаглими, мускулистими ногами i заспiвала:
  Нам та"мницi нерозкритi, розкрити час,
  Лежать природи та"мницi, як у скарбничцi.
  Ми вирвемо потужнiсть галактики, енергiю ядра,
  Померкне сила джина з пляшки!
  Єлизавета заплескала в долонi, зазначила:
  - Ну, ти й принаднiсть! Гадаю, нанесеш по вороговi нищiвний удар.
  Марiанна знову захихотiла, i її зубки, блискучi, як перли, почали iскрити.
  Катерина запитала суворим тоном:
  - А алiбi у тебе "?
  Марiанна хихикнула i вiдповiла:
  - Нi, такої хвороби я не маю.
  Олена помiтила, зробивши запит у Гiпернет заздалегiдь:
  - Нi! Начебто вона тут грала. Ще лiтала на Венеру. I це було надзвичайно здорово, для неї, звичайно.
  Єфросинiя заспiвала:
  Про iншi свiти мрiяти,
  До зiрок у хмари лiтати.
  Створити чарiвний свiт,
  Хто ж, дiвко, твiй кумир?
  Марiанна хихикнула i запропонувала:
  - Давайте краще коха"мося. Це буде найкраще дiяння.
  Єлизавета поспiшила змiнити тему розмови:
  - А ти ще, щось винаходити не пробувала?
  Дiвчина зi зрушеною психiкою почухала собi босою, точеною ногою макiвку i вiдповiла:
  - Я намагалася створити машину часу. Це, погодьтеся, чудово. Особливо якщо в майбутн" злiтати. Та й у минулому можна було б, наприклад, гримнути Гiтлера. I змiнити хiд свiтової iсторiї.
  Олена логiчно помiтила:
  - Тодi i цей свiт, якщо змiнити iсторiю, може зникнути. Типу стародавнього фiльму: "Ефект метелика". А тут Гiтлера гримнути - зовсiм не метелик!
  Єлизавета згiдно кивнула:
  - Так, знищення Гiтлера, не обов'язково зробило б свiт кращим. По-перше, вождем нацистом мiг стати хтось розумнiший, хитрiший i гнучкий, який не став би вiдправляти "вреїв у пiч, а дiяв би тонше. I цiлком можливо завоював би свiт. Або жертв було б ще бiльше. З iншого боку, i Сталiн мiг би без Гiтлера захопити всю Європу, i далi iншi країни. I це не факт, що вiд цього було добре!
  Марiанна заперечила:
  - Якби комунiсти об'"днали весь свiт, ще у ХХ столiттi, то, можливо, ми вже весь всесвiт захопили б!
  Катерина вiдповiла:
  - Не факт. Справа в тому, що за планової економiки сталiнського типу нема" такої мотивацiї, розвивати технологiї, як за капiталiстичної конкуренцiї, особливо мiж рiзними країнами. Якби весь свiт був пiд контролем сталiнської економiки, планового типу та одним лише держсектором, то не було б мотивiв впроваджувати електронiку та iншi покращення. I могла б виникнути стагнацiя прогресу.
  Олена кивнула сво"ю головою, що червоно-мiдна, як пiонерська краватка:
  - Саме так! Ось " деякi розумники, якi кажуть: а може, краще б Гiтлер перемiг? Адже в Третьому Рейху за дванадцять рокiв вiйськовi технологiї просунулися практично з нуля, до передових позицiй, i пiд умiлим управлiнням нiмцiв, iдеальному порядку та дисциплiнi, людство б не тiльки свiй всесвiт, а й чужi реально пiдкорило б!
  Марiанна пискнула, крутнула стегнами i запитала:
  - А що, хiба не так?
  Єлизавета вiдповiла:
  - Ну, якби в Третьому Рейху була рiвнiсть усiх нацiй, i були б нормальнi лiдери, щось хороше може бути й вийшло б. Але якби повернувся рабовласницький лад, який стимул розвивати технологiї? Адже й так " раби! I вони роблять за панiв усю брудну роботу!
  Катерина пiдтвердила:
  - Так! Єдина iмперiя, це начебто б i непогано. Але якщо вона виника" на нездоровiй основi, коли людство до цього ще не дозрiло, то нiчого хорошого вийти не може. А так люди через все пройшли, пролили багато кровi i перебесилися!
  Єфросинiя з усмiшкою додала:
  - I братовбивчу вiйну пройшли, але зрозумiли, що це не той метод. Хоча загинуло понад мiльйон людей. Втiм, у другу свiтову ще бiльше полегло, i не сказати, що це чомусь людей навчило.
  Катерина помiтила з усмiшкою:
  - Загальний рiвень освiти у людей пiднявся. Особливо завдяки Гiпернету. Коли люди порозумнiшали, то зрозумiли, що i п'ять разiв на день на колiна бухатися безглуздо, i вважати диктаторiв божествами теж, i що бути один одному ворогом через колiр шкiри, гидоту та iнше. I країни почали об'"днуватись. I не завдяки новому Чингiсхану!
  Марiанна хихiкнула i вiдзначила:
  - А менi хотiлося спуститись у минуле. Довбанути по Чингiсхану з бластера, спопелити його i зайняти мiсце правительки всесвiту!
  Єлизавета вiдзначила з посмiшкою:
  - Я теж часом такого хотiла. Ось дума"ш, навiщо провидiння дало удачу Чингiсхану? Адже його iмперiя розсипалася швидко та безслiдно. Хоча, з iншого боку, у цьому " фiлософський сенс.
  Єфросинiя запропонувала:
  - Може, краще не лiзтимемо в нетрi й поїмо?
  Марiанна буркнула:
  - Я вас не пригощатиму. Краще у Гiпернетi собi замовте. Це так просто. Можна безкоштовно харчуватися тим, що за смаком вiд королiвської їжi не вiдрiзниш.
  Єлизавета засмiялася i заспiвала:
  Безкоштовна їжа та креми,
  У кафе пiд назвою Сан-Ремо!
  Олена логiчно зробила висновок:
  - Тут ми вже точно нiчого не знайдемо. Давай краще, iнших перевiримо. Iнакше кожного психа стiльки часу гаяти.
  Марiанна загарчала:
  - Я не псих, я генiй!
  Єлизавета енергiйно кивнула:
  - Усi ми реально генiї! Хiба не так?
  Катерина прочирикала:
  - Все генiальне, зосереджено...
  Але тут дiвчинi з жовтим волоссям не спало нiчого розумного i дотепного в голову.
  А руда Алла помiтила:
  - Ну, все, дiвчата, на вихiд! Тут ще " кiлька дуже пiдозрiлих адрес!
  I войовницi-слiдчi вискочили з будиночка, де проживало кумедне i, по-сво"му, генiальне божевiльне дiвчисько.
  Єлизавета струсила зi свого блакитного волосся градинки поту i вiдзначила:
  - Ще один хибний слiд. А взагалi, ми так навряд чи чогось досягнемо.
  Єфросинiя запропонувала:
  - Може, зробимо паузу та помедиту"мо? У будь-якому випадку, потрiбнi якiсь сутт"вi зачiпки. Ось, наприклад, щось пов'язане iз дитинством. А може, це зовсiм не iнфантильнiсть, щось зовсiм iнше!?
  Олена енергiйно кивнула головою та погодилася:
  - Так, медитацiя! Це, ймовiрно, виявиться iдеальним вибором та висновком.
  I всi чотири дiвчата-мутанта, обравши собi тихе, зручне мiстечко, посiдали в позу лотоса. I розпочали медитацiю. Розраховуючи, що до них рано чи пiзно прийде натхнення.
  А на землi панував вiчний день.
  . РОЗДIЛ No 15.
  
  Дiвчата пiд час медитацiї знову почали згадувати сво" славне, i надзвичайно бурхливе та багате минуле. У якому вони билися з рiзними армiями. У тому числi у вiйнах бурхливого ХХ столiття. Лiто 2023 - вiйна на пiвднi СНД. Там, де четвiрка, на вiдмiну вiд вiйни в Українi, вирiшила боротися на повну силу.
  Вiйна мiж талiбами та Росi"ю тривала. Афганiстан - це велике населення, багато молодi голодної, злої, агресивної.
  I вони в Таджикистанi воюють, поки в Росiї руки пов'язанi з вiйною в Українi, яку пiдтриму" бiльшiсть свiту.
  I талiби користуються цим.
  Але на боцi Росiї борються дуже босi й гарнi дiвчата в одному бiкiнi. Бої йдуть хвилями.
  Єлизавета стрiля" в моджахеди. Вона використову" забiйну силу кулемет типу дракон. I сипле на талiбiв кулi.
  I тi падають, насiдаючи на дiвчисько. Ось впаде збитий iз саморобної, зенiтної установки росiйський вертолiт. Його збили талiби. Щоправда, на гелiкоптерi не дiвки, а чоловiки, i їх не дуже шкода.
  А Єлизавета, дiвчина босонога i в бiкiнi. А коли ти майже голяка, то тебе конкретно нiхто не втрима", i не зупинить.
  Вiйна Пiвднi, втiм, затягу"ться. Ось уже й лiто минуло. А потiм осiнь - сира та дощова. Адже в Афганiстанi велике населення, i плюс ще мусульманськi добровольцi з усього iсламського свiту туди прибувають. I ось уже зима саме настала, а вiйна все ще трива". Єлизавета жбурнула босими пальчиками точених нiжок убивчої сили подарунок анiгiляцiї. Розкидала в рiзнi боки талiбiв i заспiвала, скеляючи перлиннi зубки:
  Ось зима, зима, зима,
  Почалася раптово.
  Шалено мете, мете -
  Буде краще завтра,
  Завтра, завтра, завтра!
  А нинi новий рiк!
  Справдi, у Таджикистанi на Новий 2024 випав снiжок. I тепер росiйськi дiвчата залишають босi, точенi слiди на снiгу, i це дуже красиво.
  Зоя взяла i заспiвала:
  Один два три -
  Процесори протрiй!
  Чотири, вiсiм п'ять,
  Пiшли в лапту грати!
  I дiвчина босими пальчиками нiг, як запустить убивчої сили уяву смертi.
  Катерина взяла i заспiвала, вискалив зубки:
  Раз два три чотири п'ять,
  Вийшов зайчик погуляти.
  Ось дiвчисько вибiга",
  Моджахеда вбива"!
  А ось вогонь веде й Олена. Таке дiвчисько, крутiше за яке не бува". I пише з убивчим апломбом. Скошу" моджахедiв без зайвих церемонiй. Пiсля чого почина" спiвати;
  Якщо нiкудишнiй тил -
  Не допоможе ратний запал.
  Ну, а якщо запалу нема",
  Тил пiде вороговi в обiд!
  I руда Олена, як вiзьме, так i жбурне презент анiгiляцiї босими пальчиками ноги. I реально стiльки душманiв розiрве, що жах.
  Олена, звичайно, не втратила можливостi заспiвати:
  Я гола бувала,
  По полю так скакала!
  По полю так скакала.
  Кулацький пiдспiвувала!
  I дiвчисько вiзьме i очима, що сяють сапфiрами, так i блисне. А очi в неї гарнi. А мова дуже навiть пустотлива. I такий моторний, i такий заводний. Ну просто, нiби це якийсь соковитий апельсин.
  Єфросинья теж б'"ться. I босими пальчиками ноги жбурля" презенти анiгiляцiї. Якi такi забiйнi та руйнiвнi.
  А поряд талiби взяли та пiдбили росiйський танк. I машина армiї Росiї почала рватися на частини, детонувала бойовий комплект. I знову гинуть чоловiки.
  Але Єфросинiї чоловiки не потрiбнi. Їх треба катувати. I дiвчина взяла та заспiвала:
  Чоловiки, чоловiки, чоловiки,
  Ви просто великi корови,
  Коли дiвки вас вбивають,
  Вони землю так очищають!
  Справдi, талiби це звiрi.
  Спiймали якось гарне дiвчисько-розвiдницю. Ну i для початку взяли її i пiднялися на дибу. Вивернули iз рук суглоби, що дуже боляче.
  Потiм на босi ноги дiвчинi повiсили колодки, якi скували їй кiсточки. I пiсля чого взяли i розпалили багаття пiд її голими, з витонченим вигином, пiдошвами.
  Дiвчинi-росiянцi було дуже боляче. Талiби, перш нiж смажити їй п'яти, взяли та змастили ступнi олi"ю. I тому пiдошва пiдгорала повiльно, i було боляче. I дiвчина стогнала та ревiла. А талiби заразом i били її по спинi та бокам батогом. Потiм вирiшили посилити тортури. Дiстали розпечений дрiт i давай лупити красуню по спинi та грудях.
  А як це боляче. Особливо, коли талiби стали росiйськiй дiвчинi крутити червонi соски розпеченими щипцями. I вона так ревла.
  А головних ватажок загону талiбiв просто балдiв вiд тортур. I скалив свої золотi зуби.
  Дiвчина-росiянка у вiдповiдь плюнула. Пiсля цього їй стали ламати пальчики босих нiг. Що дуже боляче. I дiвчисько вiдключилося вiд моторошного, нестерпного болю.
  Але талiби продовжували катувати. Спочатку привели до тями дiвчину, виливши вiдро крижаної води. А потiм встановили на її тiло датчики та електроди.
  Пiсля чого дво" хлопчакiв стали крутити педалi динамо-машини. Пiшов струм, i дiвчина засмикалася вiд пекельного болю. I справдi, коли по тiлу
  проходять електророзряди, це жахливо, слово проносяться табуни коней. Тут будь-яка дiвчина зави".
  I хлопчики педалi крутять, а оголена дiвчина диким вовком ви". I їй дуже боляче.
  А крiм струму, росiйському дiвчиську ще талiби смажать i п'яти, якi вже вкрилися великими пухирями. А також б'ють по спинi розпеченим дротом. I б'ють з люттю та вiдтяжкою.
  I заразом ще посилили муку. Стали дiвчину розтягувати та вiшати на колодку все новi й новi гирi, щоби капiтально вивернути їй суглоби.
  Головний бандит талiбiв проспiвав:
  Який бiль, який бiль,
  Буде рахунок матчу: п'ять - нуль!
  Ну що з дикунiв вiзьмеш. Вони катували так дiвча дуже жорстоко, але не особливо витончено.
  Талiби - це варвари. Ось вони за грошi, якi виручили за наркотики, закупили у Китаю цiлу армаду танкiв. Справдi, Китай - це союзник та друг Росiї ситцевий.
  I талiби поперли своїми танками на ворога.
  А ось проти них чотири росiйськi дiвчата-мутанти, цього разу вже на найновiшому Т-95. Вони, зрозумiло, босонiж i в бiкiнi.
  I що ж?
  Єлизавета пальнула по моджахедам за допомогою босих пальчикiв нiг i прочирикала:
  - Слава Батькiвщинi слонiв!
  Катерина теж лупнула по талiбах, застосувавши босу, круглу п'яту, i запитала:
  - А що за Батькiвщина слонiв?
  Єлизавета, скелячи зубки, вiдповiла:
  -Звичайно ж, Росiя!
  Катерина хихикнула i вiдповiла:
  - А я думала Iндiя!
  Олена лупнула по душманах за допомогою червоного соска грудей, перед цим знявши з себе лiфчик, i пискнула:
  - А я думала Батькiвщина слонiв Африки!
  Єфросинiя натиснула на педалi голими, круглими п'ятами i заспiвала:
  - Маленькi дiти,
  Нi за що на свiтi...
  Не йдiть в Африку гуляти....
  В Африцi акули, в Африцi горили,
  В Африцi великi крокодили!
  I вся четвiрка босоногих дiвчат заспiвала:
  Вас кусатимуть,
  Бити та кривдити....
  Не ходiть дiти до Африки гуляти!
  В Африцi розбiйник,
  В Африцi лиходiй,
  В Африцi жахливий Бармалей!
  Буде вас кусати,
  Бити та ображати...
  Не ходiть дiти до Африки гуляти,
  В Африцi жахливий,
  Шалений лиходiй,
  У нiй раптом опинився Бармалей!
  Вiн бiга" Африкою i їсть дiтей!
  Так, дiтей! Так, дiтей!
  Смiх смiхом, але коли талiби впiймали росiйського хлопчика рокiв чотирнадцяти, то взялися за нього серйозно. Спочатку роздiли i пiднялися на дибу.
  Потiм душман у чалмi i з бородою став припiкати голе, м'язисте тiло пiдлiтка лозиною з розпеченим залiзом.
  Потiм до голих грудей хлопця, кат-талiб пiднiс зiрку з розпеченого залiза i приклав до неї.
  Хлопчик закричав вiд моторошного болю i знепритомнiв. Пiсля чого, хлопчика привели до тями. I затиснули його босi, майже дитячi ноги в колодку. I стали на гаки у колодцi вiшати гирi. I це було дуже боляче. Юне тiло хлопчика сильно розтяглося, i хлопець буквально поболiв стогiн.
  Росiйського хлопчика продовжували катувати. Змастили босi пiдошви нiг олi"ю. А потiм розпалили пiд ними багаття.
  I як пацан пiсля цього дико волав. Так, це було дуже боляче.
  Хлопчик продовжував репетувати, i його били батогом талiби.
  Потiм узяли й пiдробили пацана за ребра гаками. I знову капiтально вивернули.
  Пiсля чого, талiби заспiвали:
  Усiх невiрних винищимо,
  Нехай вони пiдлiтки.
  Ось над нами херувим,
  Усiх заженемо в дошки!
  Пiсля чого хлопчику з Росiї зламали розпеченими щипцями всi пальцi на босих ногах. I робили це талiби повiльно, щоб заподiяти якнайбiльше гарненькому хлопчику болю. А потiм стали розпеченими до бiла щипцями ламати юному воїну та ребра.
  Так вони йому зламали їх так, що не залишилося у хлопчика жодного цiлого реберця. I хлопчик помер вiд болючого шоку.
  А тим часом, Анастасiя Вiдьмаком завдавала ударiв по талiбах зi штурмовика. Вона використовувала реактивнi ракети. Натискала на кнопки джойстика за допомогою босих пальчикiв нiг i наспiвувала:
  Все вище i вище, i вище
  Задер фюрер свiй нiс.
  Часом у нас зносить дахи,
  Однак талiб не дорiс!
  Акулiна Орлова теж завда" ударiв по супротивнику. Робить це дуже точно i використову" для натискання на кнопку свiй червоний сосок грудей. А поряд вибуха" росiйський штурмовик. До нього потрапив забiйний подарунок талiбiв. Можливо, щось китайське виробництво. I так капiтально довба".
  Акулiна заспiвала:
  - Якщо чоловiк, вiдразу в труну,
  Зберiгаючи життя щоб...
  Будьте ви дiвчата босими!
  I войовниця, як вiзьме та розсмiя"ться. Нiжки у дiвчини, зрозумiло, незважаючи на зиму, взуття не знають. I п'яти у неї круглi та буквально блищать. Ось це дiвчина - просто супер.
  А соски грудей у неї червонi, i сяють, немов макiвки церков. Ось це бойова, скажiмо, дiвчина.
  Так, чоловiкiв вона не любить. Хоча й iз задоволенням використову" їх для втiхи. Щоб це було чудово.
  Акулiна взяла i заспiвала:
  Про цю дiвчину босий,
  Я забути нiяк не мiг.
  Здавалося, камiння брукiвки,
  Терзають шкiру нiжних нiг!
  I Акулiна, як вiзьме i згорне свої сапфiровими очима.
  Ось воно дiвчисько вищого рiвня та класу.
  А Маргарита Магнiтна теж льотчиця.
  Ну, а поки що Маргарита довба" по моджахедах з великою, забiйною силою.
  Пiсля чого, спiва":
  Ах, якi нiжки,
  Як хорошi...
  Ти не бiйся крихта,
  Телефон запиши!
  I Маргарита вiзьме i покаже свою мову. Вона дiвчинка надзвичайно бойова.
  I її босi пальчики нiг посилають убивчi подарунки смертi.
  Акулiна Орлова заспiвала зi смiшком:
  - Маргарита, вiкно вiдчинене,
  Маргарита, ти ж пам'ята"ш, як це все було!
  Анастасiя Вiдьмакова кивнула:
  - Так, баби! Ми всi можемо, i ворогiв капiтально зiтремо!
  I дiвчата хором заспiвали:
  Наша армiя сильна,
  Охороня" свiт вона...
  Нехай талiби наступають,
  Їхнi дiвчата вбивають!
  Ось, наприклад, Федора теж б'"ться. Вона з мiномета по моджахедах садить. I якщо вже довбане, то мало не здасться нiкому. Нехай навiть у талiбу довга борода та голена голова.
  Федора тупа" босими ногами по багнюцi i спiва":
  Бачиш у небi затемнення,
  Грiзний символ...
  Чорнi крила над свiтом,
  Зграї космiчної виття!
  I iнша дiвчина Серафима кинула босими пальчиками нiжки вбивчу бомбу, розiрвала масу талiбiв i видала:
  Талiбан - прокляття вста",
  Талiбан - тотальна смерть.
  Талiбан та мертвих полицi!
  Талiбан - божевiльний веде!
  Талiбан!
  I Серафима вiзьме в рот свисток i як поду", що ворони непритомнiють i своїми дзьобами пробивають голови моджахедам.
  Дiвчата, треба сказати, такi чудовi та красивi.
  I ось видно, як талiби пiдпалили росiйський склад iз бо"припасами. Той почав горiти i снаряди рватися з убивчою силою. Талiби ревуть i радiють.
  А ось дiвчата з неба по моджахедах довбають. I видно, як з'явилися в небi Альбiна та Альвiна.
  Обидвi дiвчата просто чудовi блондинки. I дивовижно красивi. I, зрозумiло, босонiж, i в одних лише тоненьких трусиках.
  Ось це баби - вищого, скажiмо так, порядку. I що вони здатнi витворяти, далеко не кожен здатний повторити.
  А войовницi, i справдi, якщо почнуть вбивати, їх не зупиниш.
  Альбiна випустила з лiтака колосальну руйнiвну силу ракету. I розбила дзот армiї Талiбан, пiсля чого заспiвала:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Хоч нiжки босi, голi соски.
  Замочимо талiбiв у сортирi,
  Нам слабкими бути не з руки!
  Альвiна, продовжуючи посилати, за допомогою босих пальчикiв нiг, подарунки смертi. I вбивати моджахедiв, взяла та проспiвала:
  - Є в нас гарненькi дiвчата,
  Вони просто скажемо, краса....
  Голосочок комсомолок дзвiнкий,
  Наста" бурхлива весна!
  I обидвi дiвчата, як вiзьмуть i заспiвають на всю горлянку:
  Вiдпустiть мене в Гiмалаї,
  Вiдпустiть мене назовнi,
  А то я завию, а то я залаю,
  А то я когось з'їм!
  I дiвчисько, як вiзьме i стане кукурiкати. I їй це зда"ться дуже круто i чарiвно. А коли кричиш - Кукареку - це справдi жах.
  Дiвчата, тим часом, взяли i почали стрiляти з важких гармат, що справля" враження. I палять при цьому так влучно.
  Дiвчина Вiола заспiвала, скелячи зубки i влучно стрiляючи по ворогах:
  - Я найсильнiша дiвчина свiту,
  Люблю я чоловiкiв цiлувати.
  Не знають солдати крутого ефiру,
  Де дiвка забула трохи потанцювати!
  I войовниця розсмiя"ться. Так, душманiв душити красунi вмiють.
  I якщо чесно говорити, здатнi обламати роги та рису лисого.
  Тож проти таких красунь спробуй полiзти.
  Нiколетта теж довба" по талiбах. Вона дiвчина дуже бойова i агресивна. I коли смi"ться, то зда"ться, що це регiт буйної.
  Нiколетта скеля" зуби i реве:
  Ми раз, ого, розбiйники,
  Розбiйники, розбiйники!
  Пiф, паф i ви покiйники,
  Небiжчики, небiжчики!
  Нiколетта засмiялася i прочiрикала:
  - Слава космiчним пiратам!
  Дiвчата в iнших мiсцях також лютували. I ось на позицiї талiбiв обрушилися ракети. З випустила Аврора за допомогою червоних соскiв грудей, якими натискали на кнопки.
  I полетiли ракети. А моджахеди ревуть.
  Ось ще одну комсомолку катують. Не довго думаючи, їй мiж босими пальчиками нiг вставили вату, змащену бензином. I взяли без зайвих церемонiй, пiдпалили.
  Вата спалахнула. I дiвчина, як вiзьме та зареве. А тут взяли i їй у груди, прямо в червоний сосок розпечений прут засунули. I дiвчина буквально пiшла вiд болю.
  А талiби смiються. Зрозумiло, i пальчики нiг ламати вони люблять. Один iз моджахедiв навiть узяв i дiвчинi голу, круглу п'яту припалив, бiлим вiд жару залiзом. I це подiяло. Дiвча, як вiзьме i завола" вiд дикого жаху.
  Алiса це бачила через снайперський прицiл. Подивилася уважнiше. Взяла налаштувала, i як лупне. I забiйна куля, як потрапить кату прямо в живiт. I той заволав вiд дикого болю, i як почав корчитися. А дiвчина взяла i заспiвала:
  Ангели добра,
  Два бiлих крила над свiтом,
  Десь " країна,
  Де став сам Сварог кумиром!
  Анжелiка теж пальнула, i дуже влучно, потрапивши катувальнику в мошонку. Той теж, як закричить вiд влучного влучення. Ось так отримали кати.
  А дiвчата заспiвали:
  Вас поганих катiв,
  Жорстоке покарання чека"...
  У нас багато свiчок,
  Атаку" великий народ!
  I дiвчата почали шалено i влучно стрiляти. I вибивати талiбiв. Проти подiбних дiвчат i чорт не змiг би встояти.
  Алiса спiва", ведучи вогонь по противнику:
  На волосинi доля твоя,
  Вороги сповненi вiдваги.
  Але, слава Богу, " друзi,
  Але, дякувати Богу, " друзi!
  I, дякувати Богу, у друзiв " шпаги!
  I Анжелiка, продовжуючи вести, вогонь по талiбах i вбиваючи їх, прочирикала:
  - Коли твiй друг у кровi,
  Затоптаний, до кiнця.
  Ти другом не клич,
  Нi труса, нi брехуна!
  Пiсля дiвчина взяла i жбурнула босими пальчиками ноги вбивчої сили гранату. I та рознесла на трiски талiбiв. Покотилися вiдiрванi голови моджахедiв.
  Анжелiка взяла i заспiвала:
  День i нiч бомбять безперервно,
  Жалостi не вiдаючи, сорому...
  Вiд того, що хтось веде дивно,
  Гине цiла країна!
  Алiса, ведучи вогонь по талiбах, i пробиваючи їх наскрiзь, взяла i вiдзначила, спльовуючи пил:
  - У цiй Росiї такий чудовий момент,
  Що вгадати непросто - хто блазень, хто президент!
  Руда войовниця хихикнула i вiдзначила:
  - Ось так воно i бува" - дуже безглуздо мати президентом шпику!
  I обидвi дiвчата знову обрушили потоки вогню на талiбiв. I робили це надзвичайно влучно. I їхнi пострiли вражали моджахедiв.
  А в iншому мiсцi билися iншi дiвчата. I теж, зрозумiло, босi, майже оголенi.
  Оленка, наприклад, пальнула за допомогою червоного соска грудей з базуки. Пробила бiйця руху Талiбан, та ще кiлькох його напарникiв.
  Пiсля чого, прочiрiкала:
  - Тепер ми знову на парадi,
  З бандитом нам не по дорозi
  У дiвчат босих ми бригадi,
  З нами свiтло Лади попереду!
  I войовниця, як вiзьме та голою п'ятою пiдкине презент анiгiляцiї. I розiрве масу моджахедiв.
  Тут баби крутi. Ось Ольга теж веде вогонь талiбами. Це моджахеди наступають. Вони ходять в атаку густими ланцюгами. А дiвча їх без церемонiй викошують.
  Ольга пальнула з ракетницi, застосувавши свiй полуничний сосок. Вибила масу талiбiв та проспiвала:
  - Душу, серце, вiддамо,
  Ми своїй святiй Вiтчизнi...
  Висто"мо та переможемо -
  I не пошкоду"мо життя!
  I дiвчина жбурне у моджахедiв босими пальчиками ноги вбивчої сили подарунок анiгiляцiї.
  I як це чудово для дiвчаток. Як вони б'ють талiбiв.
  Веронiка теж б'"ться. Дiвчина при стрiлянинi використову" рубiновi соски грудей.
  I маса душманiв унаслiдок цього знищена. А войовниця кричить на всю горлянку:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Талiбов можу задушити.
  Мочiть душманiв у сортирi,
  Ми зробимо їх немов дичину!
  I Веронiка, як вiзьме i довба"...
  Войовниця Ганна разом iз нею. I моджахедiв винищу". Зрозумiло, дiвчисько в одних лише трусиках. Це практично. А трусики такi тонкi, i нiчого практично не приховують.
  Войовниця Ганна веде вогонь, викошуючи супостатiв. Її волосся руде, а саме дiвчата просто найвище свiтло космосу.
  I Ганна босими пальчиками нiг жбурля" гостинцi смертi, якi роздягають наповал талiбiв.
  Воїнки верещать на все горло:
  - Буяють, пруть моджахеди,
  Рухнув уперед ворог полки.
  Дiвчата несуть, знай перемоги,
  Зустрiнуть талiбiв у багнети!
  
  Шкiру свинячу вп'ються,
  Буде повалений ворог у крах...
  Дiвчата босi б'ються,
  Мiцний красунь кулак!
  I войовниця, як вiзьме i лупне, застосувавши в бою червоний сосок грудей.
  I це, скажiмо так, дуже здорово!
  Красива дiвчина рудої мастi. А вона коха" чоловiкiв.
  Ось Анна взяла i ревла на всю горлянку:
  - Даний наказ зрiвняти iз землею аул,
  Залпи "Града" руйнують гори.
  Фюрер iз плетью на Афган подув,
  I залишимо до бiса розмови!
  I дiвчисько, як вiзьме та розсмiя"ться. I її смiх немов передзвон дзвiночкiв.
  Дiвчата сповненi азарту. Ось Мальвiна теж б'"ться. Зрозумiло, дiвчисько не проти, застосувати i червоний сосок грудей. I при цьому красуня ще й спiва"
  А трапилося таке -
  Чого солдатик не просив!
  Накотилося плем'я зло,
  Багато пекельних, темних сил!
  
  Чорти чорнi - нахабники,
  Вирвалися з цi"ї трясовини!
  Ось у руках у них кинджали-
  Пiснi виття - не соловей!
  
  Кулемет трощив пiхоту-
  Дим розламаних мортир!
  Поклали разом роту,
  Не допомiг броню кiрасир!
  
  Гинути зграї нема" полювання,
  Пекло, повiрте, не курорт!
  А снаряди трощать дзоти,
  Їхнiй архангел зверху б'"!
  
  Бiси разом з писком у нори,
  Ми їх напалмом iз сiрою печею!
  Навiть плавляться i гори,
  Винищу"мо все навколо!
  
  Але не треба думати просто,
  Що супротивник, як вода!
  Велетен, вершина зростання,
  Царю Всесвiту, Сатана!
  
  Ось дихання його полум'я,
  Одного разу згоря" херувим!
  I впав Бог прапор,
  Але ми вiримо, переможемо!
  
  Вiдiйшли на пагорб трошки-
  I давай хреститись ми!
  Покрихтiли на дорiжку,
  Бога мудрого сини!
  
  I бiжимо тепер в атаку,
  Крик-ура, гуркотiв грiм!
  Скiльки чути, правда, мату,
  Але чортам кают, розгром!
  . РОЗДIЛ No 16.
  Дiвчата продовжували свою медитацiю. Думок все одно цiкавих нема", i iдеї, чесно кажучи, випарувалися. I в них нiколи ще не було такої складної i, чесно кажучи, неймовiрно слизької справи.
  I тут справдi можна згадати великi подвиги легендарної четвiрки, непереможних дiвчат-мутантiв.
  Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Єлизавети, яка ще не мутант, але вже круте i сильне дiвчисько, зайняв оборонну позицiю у руїнах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
  Сама Єлизавета у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло та у коротких штанях. Красива i фiгуриста дiвчина, з сильними стегнами, тонкою талi"ю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Єлизавета вою" вже понад два роки i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах та забитих мiсцях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж у грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчува" найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджа" про близькiсть мiни, а сама мати-земля дода" витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не бояться розпеченого металу, або гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Єлизавета трима" в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Лев", що полива" вулицi з кулеметiв.
  Поруч iз нею повзе Катерина. Теж босонога, тому що всi дiвчата з батальйону вiдмовилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви стирчать, коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Катерини брудне i довге... Трохи в'"ться. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку з вузькими плечима i великою головою, що зда"ться.
  Але Катерина пережила вже багато. Встигла побувати й у фашистському полонi, переживши жорстокi тортури та копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко, нiколи не скажеш, що її били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Катерина стрiля"... Солдат Третього Рейху, у разi араб, пада" мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Єлизавета пiдсову" в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" i його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри, на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд нагаду", що добре захищений танк зараз змiнить позицiю. "Лев" ма" 100-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс " тiльки у важких кевешок. Але гусеницi це мета. Головне позбавити машину рухливостi.
  Єфросинiя да" чергу з автомата... Солдат, невiдомо якоїсь нацiональностi, пада". Нiмцi пiдкоривши, хай навiть i морально здебiльшого, бiльшу частину схiдної пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та "вропейцiв. Зросла також кiлькiсть полякiв, якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i українськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Гiтлер пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Єфросинья спритно ухиля"ться вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола почорнiлу вiд пилу круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Єфросинiя вiдстрiлю"ться... Ще одна дiвчина Анжелiка, дуже руда, вища за середнiй зрiст i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талi"ю, не по-жiночому широкими плечима i високим грудьми.
  Олена веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки i розсипалася на порох, а нове обмундирування через Волгу не поставляють. Дай Боже перекинути ще бо"припаси та крапельку їжi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Єфросинiя майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, курна Анжелiка кривить сво" гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовля":
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiза" атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через руїни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" i зовсiм не можуть проїхати.
  Як i передбачала Єфросинья, "Лев" проїхав трохи i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився, i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Блондинка Свiтлана, наче змiйка, прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок.
  Дiвчина-капiтан знову змушена вiдповзати. Нiмцi та їх сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера, орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому i добре укрiпленому мiстi.
  Катерина жбурля" гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв, чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдрива" руку, i на нiй висить англiйський годинник iз компасом.
  Катерина з посмiшкою вимовля":
  - Що, компас показу" вам шлях у пекло?
  I гарне дiвчисько струшу" з запорошеної п'яти шматок прилиплої керамiки.
  Олена теж обтрушу" пил зi своїми пружними, на повнi груди. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат трима" позицiї, хоча йде артобстрiл. I рвуться важкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не злама" мужностi радянських героїнь.
  Ось Єфросинья бачить, як проповза" "Пантера". Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Олена почала пiдбиратися, упираючись у дерни босими пальцями нiг i лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежу" мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Чи було нi дiвчинi, майже дiвчинцi, страшно? Спочатку так, але потiм звика"ш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприйма"ш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, немов зграя диких бджiл, уламки. Олена шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi, Господи.
  Дiвчина прискорю" повзок, i ось з розбiгу жбурля" гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Луна" вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiдда"ться. Нiмецький танк почина" горiти, детону" бойовий комплект.
  Єфросинья з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi, про всевишнiй Iсусе. Одному я тобi вiрю. Одному тобi молюся.
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур зарива"ться в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагаду" совок.
  Єфросинья, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi сяють волошки, вимовля":
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Олена дуже сексуальна, у своїх чорних трусиках та голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже вправне. Вона вмi" метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось кинула зараз сво"ю витонченою, вкритою шаром пилу ногою гостренький предмет. I встромилося прямо фашисту в горло. Красива Олена залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi.
  Дiвчина пiсля чого знову поповзла, стрiляючи. Вела вогонь i Єфросинья.
  Красуня-капiтан, Єлизавета, зрубавши фашиста, прочирикала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки.
  Катерина вистрiлила, розкроїла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення.
  Єфросинья, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але зациклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Катерина, нiби пальнувши, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе.
  Ще одна дiвчина Олiмпiада, теж дуже гарна, разом iз пiонером Сергiйком приготувала мiну на дротi. Вони удвох штовхнули її... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
  Бiлобрисий хлопчик Сергiй вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши чорними, збитими п'ята, вiд падаючої покрiвлi.
  Олiмпiада погладила хлопчика по шиї i сказала:
  - Ти дуже спритний.
  Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то луна" неймовiрно оглушливий рев.
  Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Олiмпiада з досадою каже:
  - Все ще нас намагаються перелякати.
  Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Олiмпiада, висока м'язова дiвчина з широкими стегнами i плечима, типова селянка. Одяг вибухнув пiд час боїв у лахмiття, мiцнi ноги босi, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Сережцi всього одинадцять рокiв, що худне вiд недоїдання, подряпаний i брудний хлопчик в одних штанях. Бiле вiд природи волосся у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчуються крiзь тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги моторошно збитi i в опiках, забитих мiсцях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
  Олiмпiада на його фонi зда"ться великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому голод, здавалося, зовсiм не позначився на її огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiля" з важкої протитанкової рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а от у гусеницi " шанс.
  I здоровенний "Лев", отримавши важку вибухiвку в ходову частину, став, немов затятий курець, пускати димок.
  Сергiй проспiвав з "хидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'їзду закурив! Вiн, звичайно ж, велику халепу отримав!
  Олiмпiада, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже, замочи ти хоч iз тисячу фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загубить, нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдав фрицям сутт"вої шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку, блiдим.
  Єлизавета сердито тупнула босою ногою так, що полетiли бризки, i проворкувала:
  - Ми смiливо з ворогами так битимемося,
  Бо бiйцi можуть люто битися!
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Єфросинiя тим часом намага"ться пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою убiк, але не пiддалася. Розверта"ться, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю та щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Єфросинья тихо шепоче:
  - Мамо, тату, вибач!
  Катерина кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
  Олена, розбиваючи прицiл фашистам та поливаючи їх чергою, процiдила:
  - У трунi я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапила у ствол... Настав вибух, i дуло "Тигру" покорiжило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Єфросинiя прогнусавила через нiздрi:
  - Наша, вашiй не поступиться!
  Катерина зрубала кулею гiтлерiвського найманця та проспiвала:
  - А лиходiй не жарту"! Руки ноги, вiн росiйським мотузками крутить! Зуби в саме серце встромля"... Вiтчизну до дна випива"!
  Єфросинiя, хихикнувши, гаркнула:
  - Фюрер дико репету", надрива"ться!
  Катерина пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихка", посмiха"ться!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйну" цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближа"ться. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Єфросинiя бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiта" ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Олена жбурля" гранату, i люто вимовля":
  - У глибокiй смертi - прощення нема"!
  Пiсля чого дiвчина да" чергу з автомата. Швидко вiдкочу"ться. Швидко пiд'їжджа" порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застига" i не може повернутися.
  Олена свиснула, прошипiвши:
  - Ось це нова напасть. Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася i вистрiлила зi сво"ї потужнiшої зброї.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв та наелектролiзував атмосферу.
  Олена хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда, безсоромна труснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося, язики вогню лижуть небо i трiщать фiолетовi, оранжевi та червонi iскри. А кожна iскорка, нiби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Єфросинья, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi просто плаче психушка!
  Катерина на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила ногами велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф, отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка спалахнула, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Єфросинья, бачачи, як Фокке втрача" висоту, просипала:
  - Ось це семафор. На борту висить сокира.
  Нiмецький лiтак вибухнув, розкидаючи на всi далекi куточки неба, уламки. I куди фашистський осiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот.
  Катерина чхнула, розсiюючи пил, i промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Олена знову метнула шматок скла ногою, та так, що той, потрапивши у око, вийшов у фриця через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранати. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Сергiйко розгорнув катапульту i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопчик-пiонер проревiв:
  - Санта Клаус, що розрива" пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив їх розлiтатися i, при цьому, перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-2, втративши рiвновагу, зiткнувся зi "Левом". Ех, лева, де твоя грiзна назва?
  Єфросинiя посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Серьожко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Пiонер завжди готовий!
  Дiвча у вiдповiдь мотнула босою ногою.
  Дiвчина-капiтан знову почала цвяхувати. А Олiмпiада полоскотала Серьожцi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бiгати по згарищах.
  Катерина на розспiв промовила:
  - Юнiсть, це добре - старiсть, це погано!
  Олена, ця рижуха, що не суму", погодилася:
  - Нема" нiчого гiршого за старость. Це, i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчисько зробило стрибок iз переворотом. Їй представилися на мить старi бабки. Нi, не порiвняти стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Олена взяла та заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтира" в ступi хну.
  I що ж iз струнким моїм станом,
  Як подiлося юнiсть, не зрозумiю!
  Єфросинiя блиснула очима, звалила нiмця попаданням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi " така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Олiмпiада поклала у катапульту новий заряд. Це щось на зразок гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув тонкою, але спритною ногою, i гаркнув:
  - Фрiцам фас!
  I граната, разом iз вибух-пакетом, з усього розмаху пролетiла на позицiї гiтлерiвцiв.
  Так, не давався їм Сталiнград. Третiй мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вда"ться. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Єфросинья вистрiлила з пiстолета i прогарчала:
  - Все неможливо, трапля"ться можливим. Не треба робити свiтобудову дуже складною.
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори висвiтлили задимлений кра"вид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан прокричало:
  - Люблю я вбивати зло! I це найвище добро!
  Катерина лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Погра"мо дикобраз!
  Олена вiдкрила вогонь, бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилися лежати на покритому кiптявою щебенi:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Катерина грайливо пропела:
  - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон бiси, згризе вас вiрний пес!
  Єфросинiя, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситься... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом, щоби фашистiв мiцно бити!
  Катерина люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Олена збива" камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кида" гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз сво"ї потужної пащi. Гуркiт та обвал.
  Олена, спльовуючи, вимовля":
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiля". I робить це напрочуд влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалю"ться назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовля":
  - Даремно противник вважа", що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою напада", ворогiв будемо люто бити!
  I Олена перекочу" м'язи преса, який у неї дуже рель"фний.
  Ех, до чого дiвчата красивi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Сталенiда... Дуже красива дiвчина з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудря"ться мазати їх якимось зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рель"фною. Одяг на нiй, тiльки лiфчик i трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються ноги! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересува"ться по-особливому, немов бiлочка. А босi ноги так i миготять, а п'ята на диво залишаються чистими. Сталенiда стрiля", i фашист отриму" виразку у грудях.
  Дiвчина вимовля":
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Олена зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся, як я, у трусах!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Олена труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолка стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитися на нашу красу!
  Анжелiка рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Сталева дiвка хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Олена хихикнула:
  - I життя добру!
  Сталенiда, побачивши, що нiмець пада", ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Олена як заспiва":
  - Чека" на перемогу! Чека" на перемогу... Тих, хто прагне кайдани розбити! Чека" на перемогу! Чека" на перемогу! Ми зумi"мо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Єфросинiя тепер виглядала набагато рiшучою. Вона пальнула по фрицях з кулемета i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi, фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроивши босi пальцi нiг. I засвистiла наче соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом ста" шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть по вбитих батьках.
  Втiм, Єфросинiя жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Але ж не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Єфросинiя перехрестилася i вистрiлила, в фрица, що намага"ться непомiтно пiдiбратися до позицiй росiян. У того випливло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Єфросинiя точно вистрiлила i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлилася. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiвало:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Катерина зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника, звичайно, вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Катерина, ця красуня майже гола i замурзана, наче чортiвка, шпурнула одразу двома ногами гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Олiмпiада поправила Олену:
  - Гострим у бiк, а не в гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i труснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату, використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого, гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти, наче черепаха, яку застав пожежу.
  Єфросинiя заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкують i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки. I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Олена, найсексуальнiша з войовниць, розлючена: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра", можуть обстрiлювати позицiї радянських вiйськ i вбивати червоних воїнiв?
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм, з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи, як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Олену, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь i розфарбованi каменi вп'ялися в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Олена знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелi!
  Єфросинью та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з гарних войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах, якi брали в облогу СРСР.
  Катерина проспiвала з великою наснагою:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
  Олена, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправля"мо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо почали реготати, а Сергiйко з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна, як цi голi та сильнi, засмаглi ноги Олени!
  Олiмпiада, граючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще придума"ш, щось крутiше!
  . РОЗДIЛ No 17.
  Дiвчата дуже хотiли дiзнатися, що щось нове у цiй справi i мати хоч найменшi зачiпки. Але поки що вони немов риба в тинi пурхали, бовталися i не могли при"днатися до жодної конкретної мети.
  У цих умовах краще згадати свої дуже цiкавi i, по-сво"му, неповторнi подвиги.
  Єлизавета та її команда, було таке в iсторiї їхнiх пригод, вiдбивали наступ фрицiв у Воронежi.
  Нiмцi пiд снiгопад рушили свої танки та спробували прорватися з флангiв.
  Войовницi, як завжди в бiкiнi та босi, билися на морозi. Вони заривалися в кучугури i звiдти вели вогонь i кидали босими ногами гранати та вибуховi пакети.
  Дуже красивi, сексуальнi та чудово накаченi дiвчата. Засмаглi, голоногi.
  Єлизавета зрубала фрицiв i пискнула:
  - Ми дiвчата дуже гордi!
  Катерина також свиснула i прогарчала:
  - Прагнемо тiльки в першi ряди!
  Олена, це руда дияволиця, заспiвала:
  - Ми просто прими та балерини!
  Пiсля чого запустила босою ногою гранату.
  Єфросинья взяла i стрiльнула. Шпурнула лимонку:
  - Чисто битимемося! У нас не розум паяця!
  Дiвчата працювали на славу. Вони стрiляли i кидали своїми такими спокусливими ногами гранати. А що фюрер...
  Єлизавета оголила груди, i червоним соском пiддала гранату. Та пролетiла i потрапила до лав фашистiв. Вона пискнула:
  - Хай буде великий кiнець свiту!
  Катерина цвiркнула:
  - I Сварог Великий Бог прийде!
  I також, як босими пальчиками запустить гранату.
  Олена, хихiкнувши, зазначила:
  - Все ж таки цiкаво. У християн пацифiст Iсус. А у нас великий зброярiв Сварог! Видно рiзниця!
  I теж пiдкине голою п'ятою вибух пакет.
  Потiм i Єфросинья босою ногою довба" по вороговi гранатою. I проспiва", скелячи зубки:
  - Наш Бог, це Бог вiйни! А не пацифiзм!
  Пiсля цього, дiвчата запустили снiжком один в одного. Єлизавета хихикнула i помiтила:
  - Добре ще, що вистачило розуму Володимиру не приймати юдаїзм. Втiм, я гадаю, краще було б сво" розвивати. Ну, навiщо нам чужi вiри?
  Дiвчина взяла та запустила босою ногою гранату. I розкидала фашистiв.
  Катерина, стрiляючи, додала:
  - Нi, справдi зробити вiру пацифiстською. Адже можна i свiй Iрiй придумати.
  I теж босими пальцями нiг, як запустить презент смертi i рознесе пару дюжин фашистiв.
  Тут i Олена теж довбала по гiтлерiвцям. I знову босими ногами пiддала вибуховi пакунки.
  Розкидала фашистiв i пискнула:
  - Стара казка на новий лад!
  I показала мову!
  Єфросинiя всадила чергу. Скосила фрицiв i пискнула:
  - I великi змiни до майбутнього!
  I голою п'ятою запустила, ламаючи хребти фюрерам.
  Єлизавета взяла i ревла з вiдчайдушною мiною:
  - Я найкрутiша дiвка! Усiх разом кошторис!
  I босi пальцi нiг метають смерть та хаос.
  Катерина теж лупнула. Збила купу фашистiв.
  I гаркнула:
  - За честь та Батькiвщину!
  Потiм, знову її боса нога щось та запустить.
  Тут i Олена, як вiзьме та довбане гаряченьким. Сумнiва" фашистiв. Розкришить їх на частини.
  Пiсля чого вiзьме i заспiва":
  - Слава Батькiвщинi та Честi!
  Єфросинiя також презент смертi запустить i в'якне:
  - I ми будемо разом!
  I голi ноги, як запустять руйнацiю.
  Єлизавета теж, як вiзьме i цвяхне... Викосить фрицiв.
  Потiм вiзьме та чергу дасть.
  Проспiла, скелячи свою пащу:
  - Я дiвчина не проста! Шевелюра золота!
  Єлизавета, звичайно ж, дiвчина собi на думцi. Все може i готова на все. Як стрiля", просто залюбу"шся. I косить ворогiв, наче культиватор.
  I пищить:
  - Кохання веде до смертi!
  Катерина також стрiля". Голою ногою пiдда" гранату i шипить:
  - Генiальний акорд!
  I дода":
  - Усiх фашистiв у витрату!
  Олена теж стрiля" по супротивнику. Винищу" фрицiв. Викошу" гiтлерiвцiв i пищить:
  - Ще трохи i ми станемо всiх сильнiшими!
  I босi ноги красунi знову метають несучу смерть.
  Єфросинiя теж палить по гiтлерiвцях. I запуска" гранату за допомогою пальчикiв босої ноги. I цвiрiнька":
  - Не знали ми бiд, та прийшов сусiд!
  I теж смi"ться.
  Дiвчата такi чудовi. А грудастi. I так люблять, коли їх смикають за цицьки.
  Ось це красунi. Ось це вищий пiлотаж кохання та поезiї! Та славляться прекраснi дiвчата. Та хай буде з ними дуже добре.
  Єлизавета довбанула свинцевим струменем по фашистам i пискнула:
  - Вiрнiше за нас, повiрте, нi!
  I голою ногою знову запустить смертоносне!
  А тут i Катерина, як лупе. Впаде фашистiв. I пискне:
  - На нас управи не знайти!
  Олена теж, як лупне за допомогою босих пальцiв ноги, виб'" масу фрицiв i пискне:
  - I майбутн" столiття стане нашим!
  Пiсля чого її зубки блиснуть, наче дзеркало!
  Єфросинiя теж взяла i запустила гранату босою ногою. Збила фашистiв. I пиляла з апломбом:
  - Вiчна перемога! Сварог iз нами!
  Єлизавета запустила босими пальцями ноги уламок скла. Перерiзала їм ковтки фрицям i пискнула:
  - I Iсус буде з нами!
  Пiсля чого додала:
  - Як Росiйський Бiлий Бог!
  Катерина теж пiддала гранату i прокричала:
  - Слава Великiй Росiї!
  I голенькою п'ятою пiдкине вибух пакет.
  Олена труснула соском, схожим на полуницю. Всадила черга по фашистам.
  Потiм босою ногою кинула у фрицiв смерть i в'янула:
  - Та нехай у нас не буде проблем!
  I показала мову.
  Єфросинiя теж всадила чергу. Розшматувала фашистiв... I потiм граната пущена босонiжною ногою летить.
  Дiвчина-блондинка репету":
  - Хай буде з нами сила Рода!
  I всi чотири дiвчата заволали:
  - Слава Всемогутньому, Всюдисущому, Всезнаючому, Вiчному та Предвiчному Роду!
  Ну, це ще квiточки. У дiвчат-мутантiв були мiсiї i по кручi.
  А iншi красунi у паралельному свiтобудовi творять дива.
  Воїтельки знову поставленi перед вирiшенням особливого завдання. Потрiбно проникнути в замок магоплазмового чаклуна. I тут уже одним шпурлянням разючих предметiв босими ногами не вiзьмеш. Потрiбно щось iнше.
  Єлизавета струсила своїми повними грудьми. Усi чотири войовницi були дуже мускулистi, фiгуристi, одягненi лише в одне тоненьке бiкiнi. А їхнi босi ноги були добре пристосованi, щоби рвати i метати смертоносне.
  Красива i нев'януча четвiрка.
  Навколо замку розташувалися численнi бойовi роботи. Частина сталевих мастодонтiв була схожа на людей у обладунках та обвiшаних збро"ю. В iншiй частинi вигляд скорпiонiв, з пусковими установками, що точать з жала. Третi скидаються на потворних птахiв, що вiдливають сталлю. Є ще й скидаючi на пiрамiду танки.
  Таким чином, у дiвчаток безлiч ворогiв. Але страху дiвчата не вiдчувають. Все ж таки це чергова гра нанохобiтiв - цивiлiзацiї, що впала у вiчне дитинство.
  Принц Баунтi з'явився перед дiвчатами без жодних збiльшень. Звичайний хлопчик у коронi, у майцi прикрашенiй знiмками, у шортах та босоногий. Майже нормальна дитина, тiльки м'язова, дуже гарна, на вигляд одинадцяти-дванадцяти рокiв. А насправдi йому давно перевалив другий мiльйон рокiв. Та ще й роки в цьому свiтобудовi довшi за людськi. Так що, скiльки цей вiчний хлопчик прожив, i уявити собi страшно.
  А зараз гарненький юнак разом iз дiвчатами, смiючись, вимовля":
  - Ну що? Може, разом пiдемо на прорив?
  Єлизавета рiшуче шльопнула босою ногою i заспiвала:
  - Над нами вихори Авадона!
  Катерина пiдробила снiжок голою, пружною пiдошвою, пiдскочила i з палкою впевненiстю заспiвала:
  - Потоки гiперплазми за спиною!
  Вогняна Олена з пишною, палаючою шевелюрою, теж пiдгребла босою п'ятою кучугуру i прочирикала:
  - Товаришу Сталiн, ваш крутий Коба.
  Єфросинiя стрiмко скотила босими пальцями грудку снiгу i проворкувала:
  - Зумi" порозумiтися з шаленою ордою!
  Дiвчата подивилися на Баунтi... Ну, типова дитина. Загалом у свiтi ельфiв вони якось вiдвикли вiд дорослих чоловiкiв. Всi представники гламурного народу схожi на пiдлiткiв, без вусiв та бороди, iз гарненькими обличчями дiвчат. Ельфи, при цьому мускулистi, рель"фнi, з великими досконалостями, дуже лагiднi. Вмiють завести жiнку i просто iдеальнi коханцi. Вiд них завжди при"мно пахне, шкiра iдеально чиста з рiвною засмагою, а волосся росте тiльки на головi. Ельф, звичайно ж, красивий, але... Це дiвчаткам докуча", i їм хочеться чоловiка з бородою, вiд якого пахне мiцним потом, а не квiтами та жiночими духами.
  Єлизавета запитала у Баунтi:
  - Ти можеш прийняти бiльш солiдний образ. Чому вигляда"ш нерозвиненим хлопчиком?
  Принц iз променистою усмiшкою вiдповiв:
  - Як почуваюся, так i виглядаю! Я нанохоббит у квадратi, i мо" дитинство нескiнченне!
  Катерина, скеляючи перлиннi зубки i жбурляючи босими пальчиками снiжки, посмiхнулася.
  - Ну, ти прямо Пiтер Пен!
  Баунтi з усмiшкою заперечив:
  - Нi! Пiтер Пен не був нанохобiтом. Просто нашi хлопцi, розважаючись, подарували хлопчику вiчне дитинство та здатнiсть лiтати.
  Вогняна Олена свиснула, i здивовано помiтила:
  - То що, Пiтер Пен реально iсну"?
  Принц сам дуже спритно скачав босими пальчиками своїх спритних нiг снiжку i запустив її в Олену, дотепно прочiрiкавши:
  - Ах, дитинство, дитинство ти кудись поспiша"ш! Ах, дитинство, дитинство ти кудись летиш!
  Дiвча теж скачала босими пальчиками снiжку, i випустила її по хлопчику. I ринула:
  - Отримуй фашист гранату! Заспiвай на пам'ять серенаду!
  Баунтi у вiдповiдь зарядив цiлим каскадом снiжкiв. Вони потрапили до Олени, збили дiвчину з нiг, зiрвали лiфчик. Руда прокрутилася пiд градом снiжкiв, проворкувавши:
  - Ну, ти й гад!
  I буквально закопалась у кучугуру. Поповзла, вириваючи коридор.
  Баунтi з усмiшкою сказав:
  - Пiтер Пен дуже був засмучений смертю сво"ї бабусi - цим непри"мним вiдкриттям: що люди, виявля"ться, вмирають. I хлопчисько молився богам, щоб стати безсмертним. Ну, наша пустотлива Ефрiала, подарувала йому безсмертя i здатнiсть лiтати, залишивши, втiм, назавжди дитину хлопчиськом... - Принц облизав повнi губи i продовжив. - Що, втiм, його й устоювало!
  Катерина, ця спiвуча пустуня, взяла i заспiвала, малюючи одночасно босими пальчиками на снiгу, орнамент:
  - Не страшне миготiння днiв i рокiв... Одному йому на всьому свiтi! Добре таким бути чи нi. - Дiвча оголила, танцюючи, свої груди, блиснувши рубиновими сосками, i продовжила. - Добре таким бути чи нi! Навряд чи хтось вiдповiсть.
  Принц Баунтi припинив бомбардування i, скелячи зубки, прогарчав:
  - Ну досить! Тепер я вас особисто поведу на штурм.
  П'ятiрка: войовницi та хлопчик вишикувалися в лiнiю. I рушили на ворогiв.
  Першим вiдкрив вогонь Баунтi, посилаючи босими пальцями засмаглих, хлопчачих нiг голки, ревучи:
  - Ми йдемо на штурм! Буде дуже круто!
  Єлизавета пiддала голою п'ятою, викинула порцiю зарядiв, що несли смерть, вякнувши:
  - Рознесемо тебе! Ти будеш Малюта!
  I роботи розсипалися на рiзнокольоровi кульки. Трiскався метал.
  Катерина прочирикала, вискакувавши свої дорогоцiннi зубки. Пiддала босою п'ятою кiлька переливистих кульок, i заспiвала:
  - Про що мрiють дiвчата часом...
  А кульки тривiально рознесли роботiв на оплавленi запчастини.
  Запустила босими ногами вогнянi голки та Олена. Стiльки перемолола мастодонтiв. Тi, отримавши заряди, розколювалися i зверталися до попiлу.
  Олена захоплено заспiвала:
  - Вночi зiрок каскад! Буде автомат!
  Слiдом шпурнула босими пальчиками презенти смертi та повного знищення та Єфросинiя. Дiвчина захоплено промовила:
  - I буде кiбор у труну! Сокиру пошлемо у скроню!
  Вiд роботiв посипалася оплавлена потерть...
  Войовницi дружно взялися.
  Принц Баунтi не вiдставав. Хлопчик дуже був задоволений, що можна попустувати.
  Єлизавета отримала теж зарядом вiд мастодонту, i оголила груди. Вiд її червоного соска вiдлетiла блискавка, i як врiже по роботах. Тi взяли i розсипалися на трiски.
  Дiвчина захоплено прошипiла:
  - Бiлий лелека летить!
  А слiдом за нею запустила голими грудьми i Катерина. Вiд її яскраво-червоного соска полетiли бульбашки, а босi, сексуальнi ноги витягли вогняний кинджал. Таке ось чудове дiвчисько. I роботи розлiтаються, наче кеглi вiд нищiвного удару мечем.
  Воїтелька захоплено прочирикала:
  - I летiла додолу ворожа зграя! Пiд натиском стали i вогню!
  Пiсля чого красуня знову випустила з оголених грудей каскад руйнування.
  Вогняна Олена теж взяла i довбала чергою каскаду голою груди по роботах. Тi розколювалися i змiтали у повiтря. Воїтелька прошипiла:
  - Я голими грудьми рву натягнутий канат!
  Єфросинiя теж застосувала полуничнi соски для ведення бойових дiй. Адже вона дуже гаряча. I босi ноги теж дуже ефективно пустила у хiд. Почала всiх розмальовувати i перетворювати на попiл, i вогняний, схожий на рудi кобри дим.
  Пiсля чого, войовниця прочирикала:
  - Бунт, значить смерть, а смерть " бунт!
  I вся четвiрка красунi, як схоче. Адже вони i справдi те, про що говорять - супер!
  Баунтi, цей вiчний хлопчик прочирикав:
  - Звiйтесь багаттями бочки з бензином!
  I як розсмiя"ться, i вишкiрить бiлi зубки.
  Єлизавета, агресивно скелячись i демонструючи натиск войовницi високого польоту, взяла i прошипiла:
  - З нами Ленiн жовтня!
  I вiд її рубiнового соска вiдлетiла дуже важка блискавка. Вона як лупнула по машинах, як почала їх рвати i перевертати. Як пiдкинутий блискавкою вiд грудей, пiрамiдальний танк врiзався в робота, ламаючи його на частини.
  Катерина теж агресивно викинула з червоного соска рiзнокольоровi бульбашки i прошипiла з апломбом. А її груди розiйшлися хвилями:
  - Я дiвка з кулею в головi!
  А потiм, як запустить босою ногою гостинець анiгiляцiї.
  Врiзала своїми оголеними грудьми та Олена. Така вона ось дiвчина з почуттям пiдвищеної агресивностi, i водночас доброти. I як розкида" скрiзь вогнянi кульки.
  А потiм пiддасть засмаглими, босими ногами. Ось уже диво, так уже диво!
  Море здува"ться бурхливо!
  А Олена заспiва":
  - Я дiвиця вищий клас!
  Єфросинiя теж випустила яскравi блискавки зi своїх гранично оголених грудей. I як спалахне босими п'яточками. Як закрутить найяскравiшi вихори.
  I як вiд її босих пальчикiв розiйдуться несучi потоки смертi. I прощебече:
  - Буде зварений дикобраз!
  Єлизавета така чудова дiвка. А її груди, ну буквально спокусять будь-якого святого. I вiд малинових соскiв вiдлiтають рiзнокольоровi блискавки, i розбивають роботiв.
  А босi ноги викидають те, що без жодної тяганини знищу" i зварю" в попiл.
  Єлизавета бурчить iз захопленням:
  - Я вас усiх гадiв запорю! I скоро в трiски роздавлю!
  Катерина теж щебече, вишкiрила зубки i викинула снаряди руйнування та спустошення з червоних, наче маки, соскiв. Тi всi посмiтали та розплавили. А як вiд босих пальчикiв пiшли розпеченi нитки знищення... Це взагалi найкрутiший потiк.
  Катерина прочирикала:
  - У травi горiв коник!
  Вогняна Олена теж пiддала босими ногами. Видала каскад несамовитої, бурхливої смертi. Потiм надiслала стовпи свiтла, типу лазерiв, вiд полуничних соскiв. Смiла частина наступаючих роботiв у гiперплазмовий пил i прошипiла:
  - Зелененький вiн був!
  А тут спалахнула i Єфросинья, послала яскравi променi своїми босими п'яточками та голими пальцями нiг. А потiм, як вiд соскiв попливуть повiтрям руйнiвнi i плавлячi метал заряди.
  Єфросинiя прочирикала:
  - I в труну всiх потрапив!
  Пiсля чого, вся четвiрка войовниць стала iнтенсивно i дуже агресивно реготати. А вiд них такi яскравi квазарнi променi смертi розходяться.
  Єлизавета заспiвала, вискалившись великими снiговими зубами. Вiд її босих п'ят вiдлетiли справжнi, здивованi змiї та струменi блискавок. Вона просто гiпер.
  - Вища мiра, це як химера...
  Пiсля чого, дiвчина взяла i хихикнула. А вiд червоних соскiв пiшли черговi, бiльш нiж смертоноснi розряди. Вони всi буквально сметали магоплазмовим мiтлою.
  Катерина повискуючи i пограючи оголеними грудьми, з яких сипалися гiперплазмовi кулi, взяла i прошипiла:
  - Вищий пiлотаж - раком ставимо екiпаж!
  I пiсля того, як пiддасть босими ногами, як випустить несучу руйнацiю вiд оголених грудей. I знову роботи завалюються в асиметрiю багатовимiрних ворiт кiбернетичного пекла. I все шипить ... I снiг виру", клекоче окропом, а вгору спрямову"ться пара.
  А тут ще й Олена, як вiзьме та пiддасть прискорення. I теж босими п'ятами викине те, що винищу". А потiм вiдправить презенти i своїми оголеними грудьми.
  I видасть:
  - Вiд змiни доданкiв сума не змiню"ться!
  Принц Баунтi хихикнув i дотепно помiтив, вискалив у кошмарнiй, i разом з тим, дитячiй посмiшцi блискучi, як зiрки зубки:
  - Ви принади мої!
  Єлизавета знову запустила порцiю винищення босими ногами. Додала руйнiвний заряд оголеним соском. I дотепно, i по-сво"му генiально вiдзначила:
  - Ми клоуни зi злими сокирами!
  I вiд роботiв все посипалося, наче iржава i водночас палаюча стружка.
  Оригiнальна Катерина, ця войовниця з босими ногами, вiд яких виходять потоки смертi та винищення. Ось взяла i прошипiла, пославши блискавки з червоних соскiв. А кожна блискавка пробила свою мету, розплющила її, витруїла i розмазала.
  Катерина взяла i, блискуче скелячись, трясучи грудьми, вiд яких виходять блискучi рубiни соскiв i те, що несе анiгiляцiю, видала:
  - За горбом вирощують сокири буйнi голови сiч!
  I дiвчисько показало свою гостру i рожеву мову. А вiд роботiв тiльки розпеченi трiски i залишилися.
  Вогняна Олена теж не дурниця. Взяла i прошипiла, трясучи червоними сосками, i погрожуючи всiх змiсти, i розплющити:
  - Але ж iноземний отрима" вiд нас дiвок картеч!
  I войовниця послала з соскiв такий напористий вихор поразки, i вогняної палiтри смертi. А соски у дiвчини такi яскравi, а те, що походить вiд них смертоносне, що тривiально диву"шся, як проти такого в принципi можна встояти.
  А тут ще дiвка, як пiддасть i зi своїх гострих, босих нiг. I така руйнацiя, що носи буквально згорта". А вiд роботiв йдуть розсiченi нашарування.
  А Єлизавета? Вона взагалi дiвка супер! Їй, по сутi, все пiдвладне, в тому числi i те, що зда"ться абсолютно нереальним. Ось i роботи, отримавши розряд катюшi з босих нiг дiвчата, як задимяться i як розколються. I пiдуть у потiк принцепс-плазми.
  Єлизавета заспiва", розкриваючи рот з червоними губами:
  - I в зорянiй висотi, я гавкаю на фенi!
  I тут дiвчинка, як вiзьме i по роботах довбане червоними сосками. I випустить те, що згорта" метал у сушенi трубки. I це дiвчинi буквально вкотре плюнути.
  Єлизавета знову в ударi, посила" презенти полуничними сосками, руйнуючи роботiв. А босi ноги дiвчата витягують колючi винищення. А дiвка вола":
  - А розумницi фортунi їй Богу не до вас!
  Єлизавета пiддала босими пiдошвами спокусливих, мускулистих нiг. Потiм струсила з грудей презенти знищення та перемелювання субстанцiй. I цiла низка роботiв спалила.
  Пiсля чого заспiвала:
  - Поки що на бiлому свiтi...
  Олена теж випустила голими пальцями нiг потоки анiгiляцiї. Потiм з рубiнових соскiв спустила рiзнокольоровi бульбашки перетравлення та знищення. Спопелила їх i випарувала.
  Пiсля чого заспiвала:
  - Поки що на бiлому свiтi...
  Тут i Катерина надiслала босими ногами свiй культурний профiль, що вганя" механiчних мастодонтiв у труну. А точнiше у заснiженi могили.
  Дала блискавками. Потiм iз полуничних соскiв, як пiддала блискучими кулями. Немов молотом по ковадлi.
  I прочирикала:
  - Поки що на бiлому свiтi, " Гасконь!
  I войовниця вишкiрила свої вiртуальнi, але цiлком реальнi iкла.
  Єлизавета дотепно помiтила, надiславши голими пальчиками нiг те, що стира" в тривiальний порошок.
  - У Росiї не вiдомо слово боягуз!
  I войовниця, як викине з себе блискавки, точнiше, з оголених грудей. I зася" всiма фiбрами душi. I така вона виходить крута та каскадна баба.
  Катерина теж босими ногами пiддала роботокосильнi. Багатьох винищила, когось перекинула. А як пошле оголенi груди стовпи iнтенсивної смертi - залюбу"шся!
  А потiм заспiва":
  - Не знати менi кулi, якщо ви не ма"те рацiї!
  Олена теж запустила босими пальчиками, знищення, розкришила роботiв. Пiсля чого, прочирiкала, одночасно даючи магоплазмовi черги з червоних соскiв:
  - У нас у росiян найкращий у свiтi смак...
  Єфросинiя пiддала витонченими пальчиками голих нiг, потiм спустила приголомшливий укус iз грудей, а пiсля прошипiла:
  - Нiщо нам не до смаку, крiм слави!
  Єлизавета хихикнула. Взяла й спустила з босих п'ят розжарений потiк вогняної лави. Вивернула з роботiв усi запчастини. I дотепно, причому скелячи зубки, прочiрикала:
  - Рука твоя тверда!
  I вiд оголених грудей знову надiшле те, що приносить повний розгром, i аншлюс iз заходом робототехнiки.
  Катерина теж заспiвала, при цьому, використовуючи для пальби свої такi сильнi i красивi босi ноги. I посилаючи те, що смерть приносить iз гарантi"ю. При цьому, цвiрiнькаючи:
  - Ось вiрна риса...
  I вiд оголених грудей знову послано промiння, що випалю" все до попелу та вищого каскаду.
  Напiвгола Олена теж не залиша"ться осторонь. Вона своїми точеними босими ногами посила" гостинцi анiгiляцiї. Пра" роботiв. Потiм вiд грудей викида" кулi магоплазми, якi пiдсмажують металеву рать i дiвчина спiва":
  - Росiйського вишуканого стилю!
  Прекрасна Катерина пiдтриму" цей агресивний апломб. Спочатку пославши вiд полуничних грудей те, що саме трощить. А потiм видавши гостинцi вiд босих нiг. Що також для роботiв смертельно. Скеля бiлi зуби i цвiрiнькаючи:
  - Я такою ж зухвалою була!
  Єлизавета теж вiдправила по супротивнику вiд босих нiг те, що змiта" мiтлою магоплазмової вiдьми. Видала вiд грудей iнтенсивну поразку. I зiм'яла купу роботiв. Взяла цей iржавий попiл.
  Пiсля чого заспiвала:
  - Москва впiзнала дiвку...
  Катерина вiдправила по вороговi щось поразка, вiд своїх голеньких нiжок. Потiм пiддала червоними сосками грудей, i пронизливо, i оглушливо зашипiла:
  - Дуже сильною!
  Олена, розгойдуючи своїм корпусом, i яскраво-червоними сосками грудей посилаючи, щось з гарантi"ю великої смертностi i обпiкаюче, прочирикала:
  - Фiнляндiя, Iспанiя, чи потужний Гондурас...
  Катерина послала по супротивнику запалом iз пекучої магоплазми, що походить вiд босих, дiвочих п'ят. Випустила блискавку вiд полуничних соскiв, i оглушливо смiючись, заспiвала:
  - I у ваших жилах теж " вогонь...
  Єлизавета, запустивши вiд голої п'яти кiлька зарядiв у шаховому порядку, прочiрикала, скалячись:
  - Дай Боже, щоб ця пiсенька була i про вас...
  I вiд палких соскiв дiвчата полетiли, вiдливаючи всiма кольорами веселки, блискавки. Роботи просто спопелилися в щебенi.
  Олена, огнезарно скелячись, видала, показавши зубки-клики. Адже вона дiвка, скажiмо прямо, справна. I босими ногами запустить кульовi блискавки, винищуючи механiчних супротивникiв.
  А як вiд голих грудей вилетить розряд. Та всiх пiдпалить i заслiпить! I спалить до кiсточок.
  Войовниця заспiвала:
  - Де вiра, там сутичка.
  Олена пiдтримала пiсню, видавши:
  - Два слова та рукавичка!
  Пiсля цього, босими ногами як витворить таке. Що навiть Макар туди телят не ганяв. А з рубiнових соскiв вилетять, що несуть повний аут, вогнянi кулi.
  Катерина, iнтенсивно огризаючись блискавками, що походять вiд її грудей, паля всiх поспiль i розплавляючи роботiв у клоаку металу. А босими ногами i зовсiм творячи чудеса, видала:
  - Поки що живе кохання!
  I дiвчата в унiсон розреготалися. I почали шкiрити зубки, випускаючи з них сонячнi зайчики.
  Єлизавета, посилаючи босими пальчиками черговi гостинцi анiгiляцiї, що винищують дуже сво"рiдних ворогiв, взяла i прошипiла.
  - Ефес частiше, грiйте об долоню!
  I вiд грудей послала цiлий потiк бульбашок, що мiнали все живе та неживе.
  Золотоволоса Катерина знову метнула босими ногами смерть. Розкидала термiнаторiв на запчастини. Потiм блискавки, як пошле з соскiв, що навiть засвiтилися червоним.
  I проворку":
  - Ти дiвку голу не чiпай!
  Ось i Олена теж голими грудьми запустила те, що " гостинцем анiгiляцiї. I босими ногами дiвчина, як вiзьме, надiшле багатобарвнi бульбашки. I вiдлетять вони вiд п'ят, перекинуться й грюкнуть, наче атомнi бомби.
  Руда дiвка заспiвала:
  - Тiльки беззахисного не чiпай!
  А тут i Катерина наспiла. I як почне ревти i верещати. Вiд її голосу вiдлiтають металевi, розплавленi уламки. I дiвки посилають босi пiдошви, а в них вугiлля винищування.
  А дiвчина взяла i яскраво-червоними сосками послала те, що здатне звалити i пропилити до гланд бойову машину.
  I прочирикала:
  - А ворога урою!
  Єлизавета взяла i дзвiнко хихикнула. Її голосок, нiби передзвiн весняних бурульок у променях найяскравiшого у свiтi сонця. А потiм узяла i босою ногою послала цiлу бомбу з яскравими каскадами смертi. I потiм червоним соском вивернулася така блискавка, що навiть снiг забарвився у вiдблиски заграви вiд палаючих роботiв.
  Дiвчина взяла i дзвiнко прочирикала:
  - Ех, хвiст луска! Я гарна свиня!
  Вогнезарна у своїй золотiй красi, воїнка Олена, вискалив зубки, взяла i прошипiла:
  - Бу Бу бу!
  Надiслала дiвчина босими ногами подарунок анiгiляцiї, який укокошив цiлу партiю роботiв. А потiм, як завищить i червоними сосками пошле вiдблиски пекельного полум'я.
  Пiсля чого, прошипить:
  - Я, як качан капусти!
  Войовниця з великої лiтери Олена, розгублено моргаючи та посилаючи найнiжнiшу усмiшку, вимовила:
  - Погра"мо в Буратiно!
  I руда дияволиця вiзьме i пошле в супротивника, своїми засмаглими, босими ногами справжнiй електрошокер. I лупне з червоних соскiв вогняними блискавками.
  А тут уже Катерина сунулась. Босонiж ногами розмахалася, видала бульбашки видатної смертi. Потiм iз полуничних соскiв, як ллються струменi вогненної рiдини. I супостат спалаху". Горiтиме свiчкою багатовимiрного калiбру.
  Катерина взяла та видала:
  - Я люблю Труфальдiно з пеналу!
  Єлизавета взяла i тупнула босою ногою снiгом. Пройшла величезна щiлина, роботи потрапляли до неї. А потiм з малинових соскiв полилися дуже бурхливi води розплавленого металу, що виходить великими бульбашками.
  Дiвчина в'янула:
  - Ех, пенале, пенале, не пеналь мене!
  Златоволоса Олена взяла i прочирикала на скрипцi:
  - Ех, бики!
  I теж босими ногами виклика" крутi завихрення у кучугурах. А тi пiднiмаються, i роботiв зiштовхують один з одним. I розколюють на частини. Дуже цiкаво, коли дiвчина взяла i червоними сосками теж надiслала магоядерний заряд, рознесла з його допомогою цiлу армаду роботiв.
  А ось вогняна Олена теж послала босонiж, точеними нiжками, цiлий каскад винищення електронних бойовикiв. А потiм, руда дiвка взяла i вдарила рубiновими сосками потужний стовп, що перемелю" всi метали i дуже круто.
  Олена перевiряла:
  - Силою термiнатора буде бита пика!
  Катерина взяла i вiдправила пальчиками голих нiг вогняний диск, який буквально спалив багато роботiв, розiбрав їх на запчастини. А потiм надiслала ультрагравiтацiйну хвилю вiд полуничних соскiв грудей, розгромивши i розiбравши на запчастини механiчних мастодонтiв.
  Принц Баунтi свиснув, i прошипiв:
  - Бунт iнтелекту у вас! Ми тебе зметем!
  Єлизавета блискуче видала з шипiнням свiй оскал перлинними зубками. I теж перед цим запустила дуже агресивну заграву своїми босими, точеними ногами. I покрутила стегнами, i вiд червоних соскiв грудей випустила винищення смертi.
  - Будемо по-звiрячому вбивати! I на п'ять!
  Золотоволоса Олена дiяла також дуже агресивно. Ось взяла i послала босими пальчиками кульову блискавку. Та пройшлася бойовиками-кiборгами. I вiд рубiнових соскiв пiшли такi руйнiвнi елементи. I снiг шипить та iонiзу".
  Дiвчина агресивно видала, жуючи металевих тварин на дистанцiї:
  - П'ять не просто цифра, а моя душа!
  Вогняна Олена дотепно i з оскалом на устах видала:
  - Прагнула вгору душа твоя! Народишся знову з мрi"ю...
  I руда войовниця, як послала босими ногами свої розряди знищення та розплющування. I вiд робота прошилися гострi та розпеченi павутинки анiгiляцiї.
  Пiсля чого, пiшли й блискавки вiд полуничних соскiв, посипалися вони огнезарним градом.
  А потiм включила i Катерина. Так врiзала своїми босими ногами, що полетiли упирi та жорсткi подразники. А тут iз червоних соскiв виверження зробили вулкани. I всiх так взяли та попалили. Розсипалися цi роботи, стрибали уламки, наче жаби по кучугурах.
  Катерина захоплено заспiвала:
  - Але якщо ти копив, свиня, залишишся свинею!
  I дiвчата синхронно зiткнулися п'ята, так що посипалися iскри. А потiм з'"дналися i червоними сосками. I теж пiшли вогнянi блискавки. I оплавили слiди... Простяглися до замку. I ця споруда затремтiла.
  Принц Баунтi пiдстрибнув i теж ляснув хлопчачою п'ятою, при"днавшись до дiвчат. А потiм вигукнув:
  - Дiвчата, а трусики зняти?
  Войовницi з вiдповiдi почали зривати з себе рештки одягу. I це багато разiв додало їм сил. Дiвчата зарядилися. I почали викидати iз себе нескiнченну енергiю. А стiльки у них було безмежної сили. Особливо багато блискучих блискавок виверга"ться з лона Венери. I такi затятi розкотистi потоки, що спалюють i спопеляють найчисленнiшi полицi.
  I згоря" навiть самий чорний замок. Виходить трiщинами та потоками рудих мов полум'я. А потоки звиваються, наче танець змiй, i не пiд дудочкою факiра, а цiлим оркестром. I цей замок спалю"ться, звертаючись у розпечений попiл.
  Войовицi хором, постукуючи босими, дуже витонченими нiжками, i ламаючи усi перешкоди на завадi магоплазмовою енергi"ю. А рубiновi соски пiднiмали потоки гiперплазми та завихрень дикої сили. Але найголовнiша мегагiперплазма вивергалася з лона Венери у симпатичних i чудових дiвчат-войовниць. Такi чудовi тi тiла. А чорний чи чорнильний замок. I наскiльки чудовi дiвки, що можна сказати, войовницi, найвищий суперклас. I таке витворили.
  Замок рвонув, наче атомна бомба, i провалився по самi гланди в замети. Залишилася лише чорна дiра.
  . РОЗДIЛ No 18.
  Дiвчата-мутанти так i не змогли намацати, хоч якiсь зачiпки у пошуках викрадачiв мiжгалактичного зорельоту. У цих умовах залишалося одне, згадати хоч щось iз славного минулого. А там було таке...
  Дiвчата тепер вели бойовi дiї, борючись на одномiсних винищувачах. Як i ранiше, напiвголi, в одних червоних, дуже тоненьких трусиках, красунi керували машинами за допомогою босих нiг i червоних сосок грудей.
  Єлизавета натиснула на кнопки босими пальчиками. Обстрiляла обтiканий винищувач, що скидався на касатку. Але лобова броня витримала. Єлизаветi довелося маневрувати. I намагатися зайти вороговi у хвiст. Дiвчина-блондинка була дуже спритною. Її босi пальчики перемiщалися сканером i вибрали цiлi. Недарма вона пройшла чудову бойову школу.
  Починаючи з червня сорок першого року i закiнчуючи iграми РПГ з нанохобiтами. Дуже вона прагнула вивернутися. Противник, зрештою, i сам хотiв зайти в хвiст.
  У кабiнi було жарко, i засмагле тiло войовницi стало блискучим, наче його змастили оливковою олi"ю. Як гарно, коли сталевi плитки преса коричневi та рель"фнi, наче шоколад, а талiя плавно звужу"ться. А стегна у дiвчини дуже мускулистi, сталевi дроти м'язiв, перекочуються пiд тонкою, але мiцною бронзовою шкiрою.
  Єлизавета, це втiлення звiриної сили та еротизму. А коли сканером рухаються її червонi соски, то вивергаються потоки магоплазми.
  Втiм, дiвчина змушена вести маневрений бiй. Що створю" певнi проблеми.
  Але Катерина, ця дiвчина з волоссям кольору сусального золота. Просто чудовий екземпляр войовницi. У нiй по"днання краси та сексуальностi. Типова героїня Голлiвуду i бореться з реальним асом.
  Ось рiзнокольоровi потоки магоплазми потрапили по лобi її винищувача. Ста" вiд цього спекотно. З гладкого лобiка дiвчини пада" перлина поту. Вона прошмигнула повз бронзово-рожеву щiчку i шльопнула на дисплей сканера. Злегка зашипiло.
  Катерина висловилася:
  - Прямо, як бик, спочатку пiд сокиру, а потiм пiдсмажили!
  I войовниця вишкiрила свої дуже гострi, перлиннi зубки. У нiй стiльки захопленостi. I просто неземної краси. Як таку дiвчину та не полюбити. Ма" шарм.
  I голi, круглi п'ятки такi спокусливi та сексуальнi. Особливо коли вона ними по сканеру малю" вiсiмки. I викручу" винищувач, намагаючись зайти у хвiст.
  Воїтелька, звичайно ж, немов сплетена з м'язiв. У нiй клекоче енергiя, немов iз вулкана, що виверга"ться.
  Але поки що перемога Катеринi не да"ться. Вона намага"ться маневрувати, але i її противник, теж не ликом шитий. Войовниця нервово перебира" босими пальчиками нiг i шипить:
  - Нiкуди не пiдеш, волохата воша.
  Щоправда, за штурвалом не воша, а жирна котлета з нiжками, немов у таргана. Так, створили таке ось несусвiтне диво кулiнарiї нанохобiтi.
  Ну нiчого, рано, чи пiзно противник прийде до свого кiнця.
  Вогняна Олена теж у сво"му репертуарi. Така рухлива, голонога, з тонкою, гнучкою i дуже мускулистою талi"ю. Таке дiвчисько нiкому не дасть спуску.
  А її м'язи? Пiд бронзовою шкiрою перекочуються кульки м'язiв. Це жiнка-термiнатор. Але при цьому, нiжна та сексуальна. Хоча така сильна. I дуже любить кохатися.
  Скеля" свої, кольори слонової кiстки зубки i, насвистуючи, вимовля":
  - У вiцi космосу та математики знайдуться романтики!
  Пiсля чого, ворушачи босими пальчиками нiг, намага"ться зайти в тил потужному ворожому винищувачу. А той викида" бурхливi, шаленi потоки магiчної плазми та смертоносних iмпульсiв.
  Олена вiд попадань червонi" i її розпарю". I крапельки поту стiкають по лощенiй шкiрi дiвчинки. Який, мабуть, вiд неї при"мний запах i, певне, дiвка апетитна. А така руда. Волосся ся", немов полум'я смолоскипа.
  Олена, покручуючи стегнами, взяла i прочирикала:
  - Миша перемага" слона, а хитрiсть силу! Тiльки хитрiсть да"ться не з мишачими мiзками!
  Дiвка-термiнатор додала:
  - Хитрiсть лисицi народжу" яскраву перемогу, чудову шубу у трофей!
  I знову, як закрутить своїми босими, точеними ногами. Ось це вже дiвка. Справжня баба-богатир рудої мастi. I стiльки у нiй сексуальної енергiї. Видатний типаж, здатний будь-яку морду перетворити на цеглу.
  А як закрутиться Олена i затрясе оголеними грудьми. А з червоних соскiв посиплються iскри. I її винищувач закрутиться, наче заводна дзиґа.
  А Олена заспiва", скелячи такi блискучi, наче дзеркало перукаря, зубки:
  - Нi, не будуть золотими гори, Анжелiка цiль перетне! I встромить у боки Адольфа шпори - видасть повний Гiтлеру розрахунок!
  Пiсля чого, руда вiзьме та розсмi"ться! I регiт у неї, немов у баби Яги, яка стягла в Iванки-дурника гуслi-самогуди.
  Єфросинья теж, не проти, пропищати i бабахнути. Крутить за допомогою своїх босих нiг винищувач навколо сво"ї осi. Розкручу" його у рiзних паралелях. I не забува" взяти i прочерiкати:
  - Сколопендра! Виходжу на завивання!
  Єфросинья, це просто чарiвниця. Чи не дiвчина, а справжнiй гiгант альтернативної творчостi анiгiляцiї. Як розкрутить, i як довбане тараном магоплазмового струменя по ворогу. Так, це дiвка, яка " справжнiм скорпiоном антиматерiї.
  Войовниця вимовля":
  - Ось моя iмперiя! Скинемо у прiрву всi забобони!
  I все-таки, Єфросинья така жiнка, що може безпосередньо посунути залiзом по потилицi. I вiд неї не зменшиться. Вона воїнка, народжена в якихось особливих темрявi. Сутiнки повного свiтла. Спробуй з такою розберись.
  Але дiвка все одно викону" маневр i намага"ться вийти в хвiст, прозорливому вороговi.
  А той дуже швидко ухиля"ться. Не впiйма"ш його в прицiл.
  Єфросинья гарчить:
  - Та й слизький тип!
  Єлизавета теж намага"ться вловити супротивника. А той досить швидко її жалить. I не зайти до вразливого тилу. Дiвчинi згадався по"динок iз Т-4, що ма" подовжене дуло. Як важко зблизитись. Але бiй виходив дуже веселим. Ех, не довелося воїнкам битися зi сталевими кiшками. А вони кусаються саме.
  Єлизавета клацнула босими пiдошвами i пропищала:
  - Ах, контроль над народжуванiстю... Не актуально з нанохобiтами.
  I знову дiвчисько виверта" свiй винищувач. Хоча, зда"ться, ворога зачепила. Схоже, котлету пiдсмажило.
  Єлизавета сама собi шепнула:
  - А космiчна цукерка з цибулею чи часником?
  I дiвчина вiдчула у собi сильне почуття голоду. Адже вона дiвка з оскалом барсу.
  Яскравими сосками грудей покрутить на сканерi. I авiагармати, як затарахтять. I давай молотити за вакуумом. I свердлити у порожнечi дiрки, заповнюючи їх гiперплазмою.
  Єлизавета вигляда" тепер вкрай сексуально в тоненьких трусиках, що звива"ться перед сканерами.
  А ось i Катерина дуже навiть непогано вигляда", будучи майже позбавленим одягу. Вигляд у неї такий героїчний та сексуальний. Ось це дiвка-термiнатор. А при цьому, волосся кольору сусального золота, а босi нiжки ну такi моторнi. I пальчики рухаються, граючи захоплений мотив.
  Катерина у певному планi " унiком. Хоча тут усi чотири дiвчата - войовницi найвищого та мегаплазмового класу.
  Катерина прокукарекала:
  - У мене на ворога сила " i натиск... Але я в шкурi бика, от i вся розмова!
  I обидвi голi пiдошви у дiвчини, як зiткнуться та виб'ють iскри. Як поллються рiзнокольоровi струменi та каскади блискавок.
  Дiвча взяла i навiть показала мову. А через найкрутiшу войовницю вилетiли клуби диму. А босi ноги взяли i закрутилися, наче пропелер.
  Оце активна жiнка. I хто їй потрiбний? Король Людовик Чотирнадцятий, чи що?
  Катерина своїми полуничними сосками струснула. I подумала, що навряд чи хтось згадав би короля Людовiка Чотирнадцятого, якби не Дюма. Так, була така особа колись у Францiї.
  I був у нього правнук Людовiк П'ятнадцятий. Теж особистiсть дуже видатна. Хоча, куди менш вiдома у Росiї, нiж король-сонце. I справдi, Людовiк П'ятнадцятий виявився невдахою. Програв Великобританiї вiйну за Канаду. Не надто досяг успiху i в iнших битвах.
  Катерина хихикнула, погрозила сама собi пальцем. Ледве вiдволiклася, i її вже накрила магоплазмова хвиля. I так стало жарко. Катерина буквально червоно-бронзова.
  Розчервонiвшись, вона стала ще сексуальнiше i крутiше, прилiплювала погляди чоловiкiв. Хоча якi в неї були чоловiки? Тут однi iнфантильнi нанохобiти i рiзноманiтнi монстри. З останнiми дiвчина i сама не проти переспати. Або з ельфами.
  Катерина пробелькотiла:
  - Мiй ласкавий та нiжний ельф! Я так люблю тебе, не дрейф! Мiй лагiдний i нiжний ельф!
  I воїнка взяла i золотим волоссям струснула. А її пасма такi дорогоцiннi. Уявiть собi, наскiльки красиво чисте сусальне золото.
  А ось i вогняна Олена. Така дiвка крута. А соски у неї малинового кольору. Блискучi, вiдбиваючи свiтло зiрок. А коли босi пальчики її нiг ворушаться, i вiд сканера дають тiнi, i нарiзають кола по полях сканера.
  Олена знову намага"ться зайти у хвiст винищувача супротивника. Її власну машину, зда"ться, кида", наче трiску при штормi. Так, рудiй красунi доводиться нелегко. Немов iшаку, пригнiченому камiнням.
  Олена, закидаючи босi нiжки, заспiвала:
  - Ех, пiд океаном! Ех, пiд вiтрилами!
  Вдарила одну свою круглу п'яточку об iншу, i продовжила:
  - Ех, нам на багатства казково дивитись...
  I всi чотири дiвчата дружно продзвенiли срiблястими голосами:
  - Тiльки шкода нiхто не зна"! Та й ми не зна"мо самi! Скiльки золота нам треба! Ех ма, скiльки ми хочемо!
  Руда Олена, у разi, вважала себе крутою кралей. I її руде волосся нагадувало полум'я багаття. I багаття дуже пекучого. Вiд якого виходить жар.
  Дiвчина, шльопавши босими нiжками, пропищала:
  - Життя тiльки мить, мiж минулим та майбутнiм!
  I крутнула стегнами. Дiвчина взяла, розкрутилася, спробувала розкрутити винищувач. Але ворог вiдступав. I потiм вивертався i ставив блоки. Змiщувався вакуум, i трiщали напiвпросторовi вимiри.
  Олена була лютою дiвкою, i робила зашморг Мессера. Але ворог знову зумiв вiдхилитися. I вислизнув. Немов берiзка iз сачка.
  Олена взяла i процокала:
  - Ех, танк iз пiнопласту!
  Але сумною була рижуха, тiльки в мрiях гiтлерiвських стерв'ятникiв. А котлети її не могли вивести iз рiвноваги.
  Олена взяла i в'якнула:
  - Ох, скiльки акул! I навiть Фрiдрiх бiй Росiї здув!
  I взяла, як зареве...
  Єфросинья дуже крута, зубки скеля. I своїми рубiновими сосками трясе. А соски блискучi, i вiд них виходять блискавки. Дiвчина, як вiзьме i прокриче:
  - Зона, ах зона! Я хочу у жiночiй бути в'язницi! Там повно ОМОНу, i кийком по головi!
  Єфросинiя представила це, її босi нiжки засмикалися. I тiло вiдчуло негу. Ось це справдi кайф. А може навiть все таке чарiвне та космiчне.
  А тут ти з котлетами, такими жирними, вмоченими в соусi, вою"ш. Єфросинiя вирiшила поки що, за допомогою бортового комп'ютера, подивитися, з чого роблять її опонентiв. Все ж таки смакота та ще. I такi котлети апетитнi та пiдрум'яненi.
  Так виникла в кольорi голограма, i перерахування в нiй характеристик химерних виробiв кулiнарiї. А тут такi запахи, настiльки все чудово.
  А так ось, гiбрид страуса, апельсина та карася. Такий склад тi"ї котлети, що бореться проти свiтловолосої та м'язової Єфросинiї. Так, видно проблемний вид живностi. Не дуже з нею повою"ш.
  Єфросинiя iз захопленням заспiвала:
  - Iз фрицiв робимо котлети! I перекрили Єнiсей!
  Таке ось дотепне дiвчисько. У нiй такi сили, подання енергiї. I ноги у неї такi чудовi та дуже сексуальнi. Проти подiбного дiвча, якась котлета буде безсилою. А то й вiдбивну можна зробити.
  Єфросинiя виконала прийом лисяча змiйка, пульнула кумулятивним розрядом i в'якнула:
  - З огидних дiвчаток роблять вiдбивнi котлети!
  I знову босими п'яточками, як стукне.
  Єлизавета сердилась все бiльше i бiльше. Противник, наче невловимий берiзок, вислизав. А вона нагадувала незграбного пелiкана. Який своїм сачком намага"ться зловити, а все повз.
  Єлизавета в лютi прошипiла:
  - Ох вже ця матерiя... I сама не вiрю я в цi забобони!
  Катерина, яка теж нiяк не могла спiймати свою мету, запитала радiо напарницю:
  - А ти що, вiдьма?
  Єлизавета ляснула своїми голими, засмаглими колiнами i вiдповiла:
  - Усi ми баби вiдьми!
  Дiвчина явно нервувала. Її ноги тремтiли вiд збудження.
  А якi у Єлизавети, великої войовницi, червонi губки, наче цукровi уста. Вона, сама досконалiсть - втiлення еротизму. Важко вiдiрвати погляд завжди голодному на секс чоловiковi, вiд подiбних грудей. Вiд соскiв, що сяють, наче червонi маки. Ох, наскiльки прекрасна ця дiвчина, в нiй стiльки гармонiї та повно свiжої стиглостi.
  Але ось войовниця нiяк не могла розгризти подiбний горiшок iз вельми сильним противником. Ворог раз у раз зачiпав її винищувач. Ну, як таке можливо, щоб котлета так вiртуозно боролася.
  Єлизавета вкрай злилася на нанохобiтiв. Цi безсмертнi, але безмежно iнфантильнi iстоти начарували соковите засмажене м'ясо, здатне боротися не на життя, а на смерть.
  I вони справдi билися, причому вмiло i стрiмко, пересуваючись i вчасно розвертаючись.
  Єлизавета з глибоким зiтханням вiдповiла:
  - О, мiй бiзнес... Ти гориш, наче свiчка з нiтроглiцерину!
  Так, було тут чого псувати.
  Катерина теж не надто процвiтала. Дiвчина з золотим волоссям молотила ногами i просипала:
  - Нафарбувавши губи гуталiном, я виходжу на променад ... Ти Гiтлер пiдла худоба, тебе вiдправлю в пекло!
  Дiвчина схрестила свої витонченi босi нiжки. Вони вiдрiзнялися досконалiстю форм, силою та гармонiйнiстю.
  Свого часу цi нiжки тупотiли дорогами Великої Вiтчизняної Вiйни. Пройшли безлiч труднощiв. А коли йдеш боса, то це не так уже при"мно, кожна гiлочка, кожен горбок, кожна шишечка вiдчува"ться. Колють дiвчинi голi пiдошви.
  Катерина прошепотiла з посмiшкою красунi, яка не спить:
  - Ех, нiжки мої ... Нiжки босонiжки! По морозу п'ятою, шльоп! Золотi коси!
  Дiвчина, справдi, втiлення неземної краси, чистий ангел. А якi у неї вiї. Уявiть собi золоте волосся та чорнi брiвки. Ось це i " красуня.
  I прагне затиснути винищувач супротивника. Той, проте, не хоче пiддаватися. Немов ти ловиш сачком метелика. Катерина щебече iз захопленням, пiдскакуючи:
  - А ти менi подоба"шся! Подоба"шся! Подоба"шся!
  I трясе своїми повними, засмаглими, мов стиглi великi абрикоси, грудьми. I пiдспiву":
  - I для мене на свiтi друга краще нема"!
  Катерина, звичайно ж, дiвчина найвищого польоту та штибу. З нею нiхто не може зрiвнятися в частинi чарiвностi та кольору золотистого волосся. Таке ось спокусливе i дивовижне дiвчисько, що пройшло горнило не однi"ї вiйни.
  Але поки що здолати ворога не може. Немов ласо зiсковзу" з бичачої шиї.
  Катерина своїми полуничними сосками трясе i спiва":
  - А що нам потрiбне Бiллi? Сiм футiв пiд килем!
  Втомлю"ться вже дiвчина за котлетою, з нiжками таргана, ганятися. Хоча ця їжа i соковита. Але ж хочеться чогось iншого. А не лише цi"ї вiдвертої бiлiберди.
  Задовбали нанохобiтi. Вони ж такi iстоти, що можуть майже все, що дозволя" уявити людську уяву. Але такi iстоти, звичайно, за сво"ї феноменальної сили розмiняли всемогутнiсть на п'ятаки.
  Вогняна Олена взяла та розгорнула свiй винищувач. Пiшла навiть на таран, але схибилася. Противник вiдскочив, наче бiльярдна куля вiд кия.
  Руда чортiвка свої босi ноги схрестила, i труснула своїми вогняними кучерями. Олена подумала, що мав кумедний прототип. Тiльки цiй дiвчинi не пощастило кохатися з ельфами. I вона дуже багато пропустила. Адже руденька дияволиця змогла пiзнати багато таїнств пристрастi. А її сильне, мускулисте тiло, здатне зносити багато непри"мностей та негараздiв. I зносити це з посмiшкою.
  Олена глянула на небо. Скiльки зiрок. Вони розсипалися, мов рубiни, топази, аметисти, сапфiри, смарагди, дiаманти. I всi цi яскраво блискучi коштовностi на чорному, оксамитовому килимi космiчного вакууму.
  Руда дияволиця перевiряла:
  - Праворуч море, лiворуч гори! Спереду мох, ззаду ох!
  I знову дiвчисько рушило з ворогом на зближення. Вона пурхала, мов метелик, що ловить пухнастий пилок. А дияволиця, прямо скажемо, максимального рiвня.
  Олена просипiла:
  - Зiрки, ах, зiрки! Зiрки зорянi будь зi мною!
  I войовниця показала свою довгу i дуже спритну мову. Це взагалi така справа, бiй. Ось коли вона сидiла в засiдцi i полювала на нiмця, про що думала. Щоб її не спiймали! Точнiше, не засiкли першою. Але взагалi чим Олена не лисиця? Ловить фрицiв-зайцiв у засiдцi. Загалом, тридцятьчетвiрка порiвняно невеликий танк, i його зручно маскувати.
  Ех, руда видала:
  - Нашi танки бруду не бояться! Росiяни завжди вмiли битися!
  А ось що можна сказати про Єфросинiю? Чотири дiвчата, як чотири мастi бiля карт. I кожна по-сво"му прекрасна та неповторна. I дуже у цих дiвчат розвинутi iнстинкти войовниць.
  Єфросинiя взяла i заспiвала:
  - Будемо дiвчат любити!
  Вiйницi дуже симпатичнi: четвiрка козирних карт. I дуже грудастi та мускулистi. Дiвчата з м'язами, якi рель"фнi, наче дрiт. Вони крутять, крутять, а котлети здолати не можуть!
  Єфросинья з гiркотою вимовля":
  - Чим дрiбнiша мета, тим важче потрапити, чим бiльше амбiцiї, тим легше потрапити!
  Єлизавета, це дiвчина-орел, з волоссям бiлим, але вiдливаючим синьовою, пальнула по ворогу. Плеснула босими ногами i прочирикала, скалячи зубки:
  - Хто розмiню" себе на п'ятаки - лиша"ться без ламаного гроша!
  Пiсля чого, послала з червоних соскiв яскравi, густим водоспадом iскри, що сипляться.
  Дiвчинi нарештi вдалося зачепити винищувач противника, i "мнiсть, у якiй плавала котлета, запалала.
  Єлизавета дотепно вiдповiла:
  - Не змiнюй життя на п'ятаки, знецiниш iснування до ламаного гроша!
  Сонцезарна красуня Катерина теж розгорнула свiй винищувач. Випустила смертельний розряд. Дещо пiдкосила противника i видала:
  - Хто прода"ться за ламаний грiш, отриму" по п'ятака!
  I красуня Катерина шльопнула босими нiжками по екрану сканера. Ворухнула спритними пальчиками. Так, це дiвчисько просто чарiвне у своїй грацiйнiй манерi боротися.
  Нiмцi отримували вiд неї по мордах, i несли колосальну шкоду вiд дiвочих батальйонiв.
  Катерина дотепно заявила:
  - Посули золотих гiр, не вартi й ламаного гроша!
  I круглими, босими п'яточками, як дiвчисько та ворухне. Вона, просто, милашка з милашок.
  Ось такi дiвчата й вершать iсторiю! У нiй сила дюжини богатирiв, а в умiннi спокушати, не зрiвня"ться навiть Еммануель.
  Така войовниця коня босоногим кроком обжене, а в хату, що пала", безстрашно шльопаючи босими пiдошвами, увiйде!
  А вогняна Олена i зовсiм дiвчина-принаднiсть. Втiлення грiховної краси та спокуси. Так ось, у нiй безодня дотепностi.
  Руда дияволиця прочирикала:
  - Купившись на обiцянки золотих гiр, залиша"шся без ламаного гроша i з побитим п'ятаком!
  Дотепно висловилася руда. I своїми босими нiжками провела вiсiмку. I труснула розкiшними стегнами. Адже це дiвчина, про яку iз задоволенням написав би Лермонтов цiлу поему. Генiальна i, водночас, дика! Просто принаднiсть i шедевр рудої мастi!
  У нiй вогняна поезiя та стихiя. Ось знайшла красуня спосiб i пiдбила машину, де маневрувала котлета. I дуже навiть вправно зробила, пiсля чого кинулася на добивання.
  Дотепно помiтивши:
  - Золотi гори найнедоступнiшi з вершин!
  I вiд полуничних соскiв, як надiшле густу i довгу iскру. Пiсля чого агресивно заявила:
  - Золотi гори видобуваються мечем зi сталi пiд командуванням того, хто не змiню" розум на п'ятаки!
  А ось Єфросинья, теж дiвчисько не з простих рiшень. Випустила з рубiнового соска мiхур з зосередженням магоплазми, що перелива"ться, i видала:
  - Якщо розум не вартий i гроша, уста викидають золотi гори!
  А краса у дiвчинки, прямо скажемо, писана! I постать така гарна, i стегна розкiшнi сильнi. А пальчики босих нiжок дуже спритнi та швидкi. Це дiвчина, яка здатна переставити зiрки у галактицi.
  I язичок викида" афоризми:
  - Спочатку полiтики обiцяють золотi гори, потiм посилаю помирати за ламанi грошi!
  I хто скаже, що дiвчина-термiнатор не ма" рацiї? Вона натуральна бiлявка. Волосся бiле, наче снiг. I вiд неї вiдлива" свiжiстю та зимовим ароматом.
  I разом з тим, дiвчина дуже гаряча. Ось знову говорить дуже дотепно:
  - Полiтик, який обiця" золотi гори, не приносить золотi яйця!
  I своїми босими нiжками трясе та вiдбива" чечiтку на сканерi. I грають теги, i розходяться рухливi пульсари.
  Єфросинiя вимовля":
  - Полiтик любить обiцяти мiсяць, але собаче життя, гарантовано, отриму" ласий на дармову кiстку!
  Єлизавета, теж дiвчисько з замашками термiнатора, дуже спритно послала магоплазмовi бульбашки голою, засмаглою колiном. Потiм висловилася, виблискуючи перлинними зубками:
  - Не обiцяй полiтик золотi гори, i тебе здадуть за мiдний грiш!
  А якi у неї нiжки? Дуже смагляве на тлi бiле, з блакитом волосся. Як це сексуально та красиво. Навiть просто чудово, коли її босi пальчики ворушаться та граються.
  А з вуст луна":
  - Хочеш, щоб тебе не продали за п'ятак, не сули золотих гiр!
  А уста у дiвчини ароматнi i солодшi за стиглий кавун. Нарештi машина, яку вела котлета, спалахнула блакитним вогником. I почала розвалюватися. I вiд неї на всi боки вiдлiтали шматки та обгорiлi запчастини.
  А самi котлета сильно пiдгорiла, i вiд неї шипiло, наче вiд свiжого шашлику, засмаженого на багаттi.
  Єлизавета вiдчула, як її голими п'ятами проносяться розряди. Дiвчина пискнула:
  - По ногах, як по асфальту!
  I добила нарештi залишки винищувача потоками магоплазми. Адже вона воїнка найгiршого образу.
  А груди... Де ще знайти такi червонi соски, що палають жаром? Вони горять наче вугiлля. I обпалюють уяву чоловiкiв. Причому розпалюючи їх до найвищої точки.
  А ось Катерина знову зайшла вороговi з хвоста. I пiдчепила таки, цього людожера. I той спалахнув, опускаючи помаранчеве полум'я. Дiвчина почувала себе постаттю, яка ставить мат королю, i заспiвала:
  - Пiшак проходить у ферзi, полiтик не проходить без обiцянки кар'"ри, рахуючи тебе за пiшака!
  Золотоволоса красуня, як завжди, у неї просто не може бути дотепною. При цьому рiдкiсна по яскравостi краса по"дну"ться з дуже рухливим i гнучким тiлом. Така войовниця просто не може не бути першою. Але що робити, коли i три твої напарницi не менш чудовi?
  Проте Катерина таки примудря"ться збити свого агресивного опонента. I котлета спалилася. А дiвчина видала:
  - У полiтицi, як у шахах, тiльки цейтнот iз самого початку, а мат луна" постiйно!
  Золотоволосе дiвчисько було дуже задоволене. Нарештi вирiшила завдання.
  Натиснула i вогняна Олена. Вона дiвчина з характером. I її масть така руда, i така iскриста. I волосся вiдда" мiдно-червоним. А ноги босi, i дуже спритнi. У них жилки, наче зi сталi. Естетично привабливе це дiвчисько. I вирiзня"ться рель"фною мускулатурою.
  У нiй багато яскравого таланту войовницi.
  Олена прочирикала:
  -Поведешся на промову тих, хто обiця" золотi гори, потребуватимеш золотих зубiв!
  I п'ятою голою натисне. I переверта" винищувач. I пiде на тотальне зближення. А ворог вже готовий. Горить, наче пiонерське багаття. I вiд котлети жирнi, палаючi бризки розлiтаються.
  Олена висловилася в манерi рудої гарпiї:
  - Золото, цiнний метал, доки його не переводять на гори обiцянок!
  А її груди з полуничними сосками ворухнулися, наче буйки на прибої. Круталась i вилетiла стрiла з магоплазми. Потрапила в сканер, трохи оплавила прозору поверхню.
  Олена зiтхнувши вiдповiла:
  - Як часто людей приваблю" не реальне золоте серце, а уявнi золотi гори!
  Зi своїм рудим волоссям дiвчина нагадувала втiлення демонiчної сили. А котлета, випустивши апетитний запах, розсипалася.
  Єфросинья теж на сво"му, дуже стрiмкому винищувачi. Пiдпалила машинку та вiдзначила:
  - Золотий обiцянок - ненадiйний стiлець!
  Войовниця добивала подряпану i палаючу котлету. Погрожувала тараном.
  I швидко керувала винищувачем за допомогою босих, точених нiжок.
  При цьому Єфросинiя видала черговий, дуже їдкий афоризм:
  - Золото надто м'який метал, щоб обiцяти гору, спорудити фундамент благополуччя!
  I показала свiй дуже довгий, схожий на батiг, язичок. А котлета, це безглузде породження фантазiї нанохобiтiв, випарувалося.
  Ось i голограма принца Баунтi з'явилася. Вiчний хлопчик проревiв:
  - А ви можете боротись i на пiдвищених тонах! Противники були класнi.
  Єлизавета iз цим охоче погодилася:
  - Цiлком! Я навiть почала психовати!
  Хлопчик, що розмiняв другий мiльйон рокiв, iз захопленням пiдняв брови i заспiвав:
  -Чи то ще буде! Чи то ще буде! Чи то ще буде! Ой ой ой!
  . РОЗДIЛ No 19.
  Дiвчата так нiчого й не намацали, плаваючи у ментальних шарах атмосфери.
  Єлизавета махнула сво"ю босою, точеною ногою i запропонувала:
  - Давайте подивимося кiно про нашi подвиги у вiйнi з Талiбаном!
  Катерина кивнула з усмiшкою:
  - I найголовнiше, тут жодних перебiльшень нема". Хоча там i цiлу команду бiйцiв показано.
  Олена, натиснувши босими пальчиками ноги на кнопку джойстика, включила величезну, тривимiрну голограму, i з'явилося фантастично прекрасне та динамiчне зображення;
  I босоногi в бiкiнi дiвчата борються з люттю.
  Знаменита четвiрка бореться бiля селища Близькосхiдний.
  Єлизавета да" чергу i кида" босими пальчиками гранату ноги.
  Розрива" афганцiв i пищить:
  - Слава епосi комунiзму!
  Катерина теж стрiля" по вороговi. Скошу" ворогiв, жбурля" босими ногами вбивчої сили гранати i пищить:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Олена чергою з кулемета скосила шеренгу афганцiв. Кинула голою п'ятою руйнiвну лимонку i гаркнула:
  - За СРСР!
  Катерина теж довбала супротивника, зрiзала масу iсламських воїнiв i пропищала:
  - За свiт комунiзму!
  I теж, як жбурне руйнiвної i незмiрної сили презент смертi пальчиками босих нiг. I капiтально ворогiв порвала.
  Ось це дiвчата, просто супер...
  Єлизавета помiтила, скошуючи наступаючих афганцiв:
  - Прут вони буквально, як сарана!
  I дiвчина знову жбурнула в ворога гранату голою п'ятою. I неабияк ворогiв порвала.
  Катерина теж, як лупне влучною чергою по iсламських солдатах. Капiтально викосить їх i проворку":
  - За Росiю!
  I знову босими пальчиками ноги метне забiйний подарунок смертi.
  Олена, ведучи вогонь по супротивнику i буквально скошуючи афганцiв, зрiзуючи їх, немов культиватором, пискнула:
  - За Батькiвщину-мати!
  Єфросинiя, зрубуючи ворогiв i реально викошуючи воїнiв iсламської iмперiї талiбiв, i вибиваючи їх курганами, видала:
  - За Вiтчизну та новi перемоги!
  I знову, як жбурне вбивчої сили гранату пальчиками босих, точених нiг.
  Дiвчата капiтально розiйшлися. I лупили вищу кiлькiсть армiї Талiбану. I наставали великими потоками.
  Б'"ться i на танку, цей безсмертний екiпаж Єлизавети з дiвчатами, якi мутанти, i в 2024 роцi, воюючи з талiбами, ще молодшi i свiжiшi, нiж вiсiмдесят рокiв тому, коли вони билися з гiтлерiвцями пiд час Другої свiтової вiйни.
  Дiвчата тут теж в одному лише бiкiнi та босi. I при цьому чудово воюють. У Афганiстану танки застарiлi та гiршi за якiстю, нiж росiйськi, але їх досить багато.
  Деякi машини умiльцi iсламської iмперiї виготовляли iз дерева. Що, слiд сказати, дуже прогресивно.
  Єлизавета за допомогою босих пальчикiв нiг робить пострiл i пробива" афганський танк, пiсля чого гарчить:
  - Я найкрутiша баба у свiтi!
  Катерина теж довбане, використовуючи голу п'яту, рознесе супротивника i пискне:
  - За СРСР!
  Олена, недовго думаючи, вистрiлить у противника. Розiрве його на частини i пискне:
  - За комунiзм!
  Єфросинiї теж, як врiже по ворогу. Розiб'" танк афганцiв i в'якне:
  - За Вiтчизну до кiнця!
  I це дiвчата, вони просто супер. Проти таких нiякi сили не встоять. I вони, войовницi, воiстину найкрутiшi та хортнi. I проти них нiхто не зможе виступити.
  I якщо вони стали битися, то це буде просто бiй гiперменок.
  I Єлизавета знову пальне за допомогою босих пальчикiв нiг i пискне:
  - За новий СРСР!
  Катерина теж по черзi вистрiлила у супротивника i заявила:
  - Так, президент, керiвник, м'яко кажучи, не дуже! I з Україною ведемо вiйну, i з талiбами, вже загинуло за нього багато людей.
  I дiвчисько покрутило голою, круглою п'ятою.
  Олена продовжувала молотити афганцiв i прочирикала:
  - За великий комунiзм у СРСР!
  I босими пальчиками ноги додала саме руйнiвне та вбивче!
  I потiм, як лупне дiвчина Єфросинiї. I рознесе ворога i пискне:
  - За Богиню Ладу!
  Ось це їхнiй бойовий наступ.
  I войовницi, як стали косити противникiв, i як вони їм не давали пощади, винищуючи афганцiв.
  Єлизавета теж стрiльнула по супротивнику, i теж застосувала голу п'яту i проворкувала:
  - За комунiзм у країнi порад!
  I ось вона, яка бойова та войовнича баба.
  Ось уже й з неба афганцiв молотять.
  Анастасiя Вiдьмакова у бою дуже гаряча. I трощить усiх поспiль. I в небi збива" афганськi лiтаки, i завда" ударiв i суходолом. Ось таке дiвчисько агресивне.
  I вона заспiвала зi смiшком:
  - За Вiтчизну нашу матiр, усiх талiбiв вбивати!
  Акулiна Орлова пiдтвердила, вишкiривши зубки:
  - Справдi, дух " бiс, на СРСР полiз!
  I збила войовниця черговий афганський лiтак.
  Мiрабела Магнiтна, крушивши воїнiв iсламської iмперiї талiбiв у небi та на сушi, при цьому, використовуючи босi пальчики нiг, вякнула:
  - За нашу Батькiвщину!
  Ось така бойова у небi бореться трiада. I вона молотить афганцiв iз великою iнтенсивнiстю. I ворогiв капiтально збива".
  Акулiна Орлова натиснула на кнопки голою п'ятою i в'янула:
  - За велику нашу країну!
  I як пiдморгне своїм напарницям.
  I знову збива" афганцiв. I це дуже агресивнi у дiвчат заскочки.
  Анастасiя прочирикала з посмiшкою, вискакувавши зубки, збиваючи афганських льотчикiв:
  - Ми, " войовницi, що переможуть будь-яку армiю!
  I знову пiдбила афганську машину.
  Так, дiвки тут взялися за винищення воїнiв iсламської iмперiї капiтально. I трощать...
  Оленка теж б'"ться вiдчайдушно, i показу" свiй найвищий пiлотаж. I збива" ворогiв, наче вони макети.
  А талiби все лiзуть та лiзуть. I їх убивають у колосальних кiлькостях.
  Оленка жбурнула босими пальчиками нiжок, щось забiйне i заспiвала:
  - Ми бiлi вовчицi!
  Анюта з цим погодилася, викошуючи без церемонiй супротивникiв:
  - А ми найкращi у свiтi!
  I теж пiддала гранату голою п'ятою.
  I ось Алла теж стрiля" з кулемета. I вибива" масу афганцiв i реве:
  - Слава епосi комунiзму!
  Марiя теж дуже влучно стрiля" афганцями. I вибива" їх капiтально. I теж кида" гранати, використовуючи босi пальчики нiжок. I кричить:
  - Слава Сварогу!
  Олiмпiада теж б'" по супротивнику з величезною, вбивчою силою. Скошу" ворогiв з iсламської iмперiї та пищить:
  - За весь свiт у епосi комунiзму!
  I знову дiвчина скеля" зуби i влучно стрiля" по вороговi.
  I Маруся теж по афганцям пише. I червоним соском натиска" кнопку базуки, i вибива" противникiв, i пищить:
  - За Русь велику!
  Ось такi дiвчата.
  А ось Мотрона, як по афганцям довба", використовуючи босi пальчики нiг, трощить супротивника з Талiбану i верещить:
  - За Вiтчизну та свободу до кiнця!
  Ось це дiвки пiшли, i як афганцiв молотять - просто жах. I йде буквально тотальне та загальне їх винищення. Мабуть, у афганцiв настали дуже поганi днi.
  Оленка вiдзначила, ведучи вогонь по афганцям та їх скошуючи:
  - Це Батькiвщина моя!
  I голою п'ятою, як пiддасть вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Ось це дiвки, скажiмо, супер.
  Анюта агресивно вiдзначила, стрiляючи по афганцям:
  - Слава комунiзму!
  Бойова Алла, ведучи вогонь, i натискаючи червоним соском на кнопки базуки, пискнула:
  - Героям слава!
  I Марiя, довбаючи супротивника вбивчою силою, проворкувала:
  - Найкласнiшiй Батькiвщинi - слава!
  Олiмпiада додала, руйнуючи ворогiв i показуючи пiдвищенi обороти:
  - Найквiтнiшiй країнi, велика слава!
  Мотрона, довбаючи супротивника i використовуючи босi пальчики нiжок при стрiльбi, взяла i пискнула:
  - I найкрутiшим войовницям, слава!
  Маруся, теж строчачи по ворогах i буквально викошуючи їх, оглушливо проворкувала:
  - I СРСР теж велика слава на вiки!
  I дiвчата хором заспiвали:
  - Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  У Радянської влади -
  Сила велика!
  I войовницi, як розсмiяються на всю горлянку. I вискалять зубки.
  Оленка з посмiшкою вiдзначила:
  - За нашу Батькiвщину ми серце вiддамо!
  Анюта з люттю продовжила:
  - I висто"мо, i переможемо!
  Отакi вони, скажiмо прямо, чудовi дiвчата. I їм дуже подоба"ться боротися на повну силу.
  А ось i Олег Рибаков, i Маргарита Коршунова у бою.
  Хлопчик i дiвчинка, на вигляд дiти рокiв дванадцяти, а насправдi безсмертнi влучники, так агресивно борються. Що проти них нiчого не встоїть.
  Оленка, скелячи зубки i зрубуючи супротивникiв з Талiбану, з посмiшкою проспiвала:
  - За свiтле завтра ми битимемося!
  Анюта, ведучи вогонь i жбурляючи бомби босими пальчиками нiг, додала:
  - А наш бронепоїзд встиг розiгнатися!
  I руда Алла, пiдскакуючи i звиваючись, додала, пiдморгуючи:
  - Давай цiлуватись!
  Олег Рибаков провiв мечами млин, зрубуючи голови афганцям, i пискнув:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I хлопчик босими пальчиками нiжок запустив убивчий подарунок смертi.
  Дiвчинка теж мечами прорубав прийом метелика. Зрiзала супротивника i пискнула:
  - Слава радянському строю!
  I теж босими пальчиками нiг покине презенти анiгiляцiї, знищуючи ворогiв.
  I дiти, круша противника хором проспiвали:
  - Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець Талiбану...
  Яскраво засвiтить сонце,
  Злих усiх ворогiв пошмата"мо!
  Дiти, справдi, дуже крутi бiйцi. А ще вони й свистять, обрушуючи на супротивника, цiлу хмару оглушених i одурманених ворон. I це надзвичайно круто.
  Олег, рубаючи афганцiв, з усмiшкою зазначив:
  - З нами юнiсть усi"ї планети,
  Наш всесвiтнiй будзагiн!
  I хлопчик голою п'ятою пiддав руйнiвний подарунок смертi.
  Маргарита Магнiтна, руйнуючи iсламських воїнiв, теж прочирикала, вискакувавши зубки:
  - Кроку" народ усi"ю країною в комунiзм!
  I теж, як рубанет по iсламських шеренгах. I це, треба сказати, дуже жорстоко i круто.
  А тим часом талiби захопили в полон хлопчика рокiв чотирнадцяти. Вони його подiлили i прив'язали до дерева. Пiсля чого спочатку випороли, розполосувавши шкiру до кровi.
  Потiм посипали рани пiдлiтка сiллю. I це було так жорстоко. I зрештою замучили хлопця до смертi.
  I знову йдуть жорстокi бої...
  I за позицiями Талiбану б'ють росiйськi штурмовики, використовуючи авiацiю. I тут дубасять афганцiв та ракети. А вони всi лiзуть i лiзуть, наче жаба на корч.
  I цiлi кургани трупiв залишають за собою.
  Маргарита з посмiшкою заспiвала:
  - За свiтле завтра ми битимемося!
  I Олег, рубаючи афганцiв, гаркнув:
  - Зумiли розiбратися!
  I хлопчик знову босими пальчиками нiг, як метне вбивчу силу гранату.
  I цих афганцiв так впевнено i хвацько молотять.
  Ось це дiти - справжнi монстри.
  I борються безсмертнi створiння босонiж, i дуже активно трощать противникiв.
  А ось у бiй вступа" i танк iз Нiмеччини.
  Герда та її екiпаж вступають у битву з афганцями.
  I дiвчина стрiля" за допомогою босих пальчикiв нiг i бурку":
  - Слава iдеям комунiзму!
  Шарлота, яка веде вогонь за нею, пiдтверджу":
  - Iдеям радянського ладу слава!
  Христина, паля по супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок, верещить:
  - За новi свiтлi iдеали!
  I теж дуже влучно б'" по вороговi.
  I афганцям капiтально дiста"ться.
  I Магда стрiля" в супротивника i верещить, скелячи зубки:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I теж, як лупне за допомогою босих пальчикiв нiжок, по вороговi.
  Ось це бойовi, скажiмо прямо, дiвки.
  Герда, стрiляючи в супротивника, прочирикала:
  - За Росiю та перемогу до кiнця!
  I знову лупне, цього разу, застосувавши в натисканнi на кнопку джойстика, червоний сосок.
  Ось такi дiвчата. Вони зубастi i iкластi, i будь-кого порвати можуть.
  Шарлота взяла i агресивно заспiвала, вискакувавши зубки:
  - Африка жахлива, так, так. так!
  Африка небезпечна, так, так, так!
  Не ходiть дiвки - до Африки гуляти!
  Христина, вискалив зубки i лупнув по противнику, видала:
  - Не ходiть дiвки босими по iмлi!
  I голою п'ятою, як пiддасть по вороговi.
  Ось це баби - всiм бабам баби!
  I афганцiв збивають i знищують, не знаючи жалю.
  Магда, ведучи вогонь по супротивнику, i його буквально змiтаючи, агресивно видала:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I теж, як влiпить за допомогою босих пальчикiв нiжок. Ось це дiвчисько.
  Потрiбно сказати, що просто ультра!
  Ось цi дiвчата, як взялися за Талiбан, i б'ють вiдбiйними молотками.
  А талiби катували росiйську комсомолку. Спочатку подiли до гола. Потiм почали лити воду. Спочатку гарячу - окрiп, потiм холодну. Потiм, як стали бити розпеченим дротом.
  I це було так жорстоко. А потiм знову тортури та вогник до босих п'ят дiвчини. I дуже її жорстоко помучили. I почали потiм лити кислоту, що ще болючiше.
  I теж дiвку закатували до смертi.
  I потiм її скелет узяли та покрили позолотою, i повiсили на загальний огляд. I це було надзвичайно жорстоко.
  Ось таку мiць демонстрував Талiбан. I спробуй iз такою країною ти потягатись. Адже хочеться мати дiтей дiвчатам. А ним розрiзають животи. I поводяться дуже жорстоко.
  Бої, мiж iншим, палають, наче полум'я пекла.
  Олег Рибаков, рубаючи супротивника, заспiвав:
  - Слава епосi комунiзму!
  I хлопчик знову босими пальчиками нiжок, як жбурне вбивчий подарунок смертi
  Маргарита Коршунова, рубаючи афганцiв, пискнула:
  - За СРСР!
  I кине босими пальчиками нiжок те, що приносить масову загибель. Так, проти таких дiвчат нiкому не встояти.
  Хлопчик i дiвчинка в повному i лютому азартi та бойовому зарядi.
  Олег, рубаючи мечами афганцiв, заспiвав:
  - Занесло, занесло мене,
  Занесло мене!
  Сяду просто на коня,
  I фортуна чека" на мене!
  I хлопчисько, як розсмiя"ться, i знову вiзьме i рубане ворога.
  I ось вони разом iз Маргаритою, як засвистять. I безлiч оглушених ворон на голови афганцям обрушаться. Ось це, скажiмо так, здорово.
  Маргарита Коршунова прочирикала:
  - Я найсильнiша у свiтi, ворогiв знищу у сортирi!
  I пiдморгне напарниковi.
  I переважаючi сили афганцiв почали видихатися.
  Олег Рибаков пiд кiнець натиснув голою п'ятою на рубильник. I вдарив струм, вiдразу ж масу талiбiв-солдатiв, перетворюючи на скелети. I це треба зазначити - забiйно.
  Хлопчик-термiнатор заспiвав:
  -Хай славиться наша Земля!
  I як засвистить, вискалив зубки.
  Оце пацан. I реально дуже бойовий.
  А тут ще афганцями б'ють радянськi ракети. I капiтально їх вражають. I багато бiйцiв вбивають.
  Тамара та Веронiка наводять забiйнi ракети з голками та кульками, вони вибухають. I масу афганцiв одразу ж вбивають. I це так жорстоко.
  Дiвчата зараз перебувають у бункерi, i по бетонним плитам тупотять босими ногами. I наводять вбивчу силу заряди по вороговi, капiтально винищуючи.
  Ось це дiвки - просто супер.
  Тамара веде вогонь i реве:
  - З нами великий СРСР та його вождь Сталiн!
  Веронiка також подiбне пiдтверджу":
  - Надеремо дупу талiбам!
  I також, як випалить по противнику. I це дуже жорстко зробить. Дiвчата люблять вбивати - ось це дiвки.
  Веронiка якось запитала:
  - Скiльки буде двiчi по два, - п'ять?
  Тамара зi смiшком вiдповiла:
  - Чотири з половиною!
  I це виявилося дуже дотепна заява.
  Дiвчата тут такi напруженi.
  Наташа та її команда теж стрiляють по афганцям. Масово їх вбивають i ревуть:
  -Славитися нехай комунiзм!
  А потiм ще й голою п'ятою, як вiзьме i безпосередньо пiддасть.
  Ось це дiвка, всiм дiвкам дiвка.
  I грiзна понад будь-яку мiру.
  Свiтлана люто заспiвала, строчачи по афганцям.
  I в зорянiй висотi, гiрськiй тишi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi,
  I в лютому, i лютому вогнi!
  I тут Зоя веде вiдчайдушний вогонь по супротивнику.
  Ось це дiвчата - дуже лихi.
  I Августина трощить супротивникiв i реве на всю горлянку:
  - За нашу Батькiвщину, на славу СРСР!
  I тут, звичайно, проти такої команди не встояти.
  А дiвчата, зрозумiло, дуже лихi й майстровi.
  Проти них жоден прийом не пройде.
  Наташа, скошуючи чергову шеренгу афганцiв, проворкувала:
  - Я найсильнiша у свiтi, i всiх замочу вас у сортирi!
  I знову босими пальчиками нiжок жбурне вбивчої сили вибуховий пакет.
  Августина, ця дiвчина бойової могутностi, прочирикала:
  - Слава часом комунiзму!
  I теж пiдморгне своїми смарагдовими очима.
  Свiтлана у бою дуже агресивна. Крушить афганцiв i щебече:
  - Слава часом комунiстичної перемоги!
  Ось це дiвчата...
  I Сталенiда афганцiв без зайвих церемонiй винищу".
  I викошу" їх, немов у неї реальної " коса з реактивним винищувачем.
  Ось це дiвка, всiм дiвкам дiвка!
  Сталенiда, крушивши афганцiв i кидаючи босими пальчиками нiжок убивчi презенти смертi, проворкувала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi - СРСР!
  I знову дiвчина, як лупе з дикою силою по супротивнику. Ось вона, яка бойова та войовнича.
  Вiкторiя, стрiляючи по ворогах, з посмiшкою вимовля":
  - Велика слава чека" на СРСР!
  Сталенiда кивнула:
  - Так, чека"!
  I ведучи вогонь, замислилась. Чимось це нагаду" Вiтчизняну вiйну, хiба що вороговi не вдалося застати зненацька. I ставка на несподiваний удар себе не виправдала.
  Зате афганцiв так багато. Вони наступають буквально закидаючи росiйськi позицiї трупами. I це їхня шалена i дика тактика. I вони зi своїми втратами не зважають,
  I людей практично не бережуть. Тож спробуй, з такими ти солодь.
  Сталенiда кинула гранату голою п'ятою i прочирикала:
  - В iм'я СРСР!
  I показала свої дуже гострi зуби.
  Вiкторiя з нею погодилася:
  - Вождi приходять та йдуть, а СРСР залиша"ться!
  Сталенiда проворкувала з хвилюванням:
  - З нами разом СРСР назавжди!
  Серафима, ведучи вогонь по ворогах, як проворку", i, збиваючи ворога, видасть:
  - Ми будемо класичною силою!
  I теж дiвчина, як босою нiжкою запустить подарунок повного знищення.
  Вiкторiя заспiвала:
  - Славься країна комунiзму моя!
  Серафима це охоче пiдтвердила:
  - Комунiзм - це свiтло та процвiтання!
  I давай знову трощити афганцiв.
  Герда теж дуже агресивно бореться. I показу" свiй найвищий клас.
  Але проти Герди нема" жодних реальних прийомiв.
  Це дiвчина, яка дару" мрiю всьому всесвiту.
  I вона, як вiзьме та заспiва":
  - Славься моя Земля, i ми в усьому всесвiтi!
  I знову босими пальчиками нiг красуня, як припустить вбивчий подарунок смертi та анiгiляцiї. Ось це, скажiмо прямо, дiвка, що треба.
  Герда розстрiляла весь бойовий комплект, i тепер поверта"ться.
  Знаменита нiмецька четвiрка, перебивши багато афганцiв, секрету"ться.
  Ну i ще в карти рiжуться.
  Шарлота, тримаючи босими пальчиками нiг колоду карт, жорстко помiтила:
  - Ось тепер ми ведемо вiйну з талiбами, а колись воювали з росiянами!
  Герда згiдно i енергiйно кивнула:
  - Так, був такий час. I ми тодi не змогли перемогти! Христино, ти згодна?
  Христина впевнено заявила, кинувши карту босими пальчиками нiжок:
  - Це чоловiки виннi! Не виявили бiйцiвських якостей!
  Магда пiдтвердила:
  - Так, чоловiки! Якби бiльше жiнок билося, то реальнi шанси на успiх у нас були б!
  Герда вiдповiдно кивнула:
  - Боса дiвка, та ще з червоними сосками - це супер!
  Шарлота iз цим логiчно погодилася:
  - Так, дiвки босонiж, це щось колосальне!
  I войовницi продовжили кидати карти.
  Сталенiда агресивно помiтила, стрiляючи по афганцям:
  - Ми ворогам конкретно врiжемо!
  I босими пальчиками ноги дiвчисько, як жбурне гранату. I це забiйно.
  Вiкторiя впевнено сказала:
  - Хоч з одного боку Бога i нi, але з iншого, Вiн iз нами!
  Вiола, дала чергу по афганцям, викосила їх i пiдтвердила:
  - Так, з нами Бог! I величезнi сили!
  I дiвчата, як розсмiяються та покажуть мову.
  Алiна теж довба" по противнику, колосально викосить його i пропища":
  - Я найбойовiша краля!
  I теж босими пальчиками нiг, як убивчу силу вiзьме та запустить.
  Ось це дiвки, якi люблять убивати. Вони стiльки нелюдської сили.
  Сталенiда з агресi"ю заспiвала:
  - Наша сила в комунiзмi,
  Життя i серце вiддамо,
  Ми своїй святiй Вiтчизнi,
  Висто"мо та переможемо!
  Ось така вона була бойове дiвчисько. Скажiмо так - вона просто супер. I навiть войовнича.
  Вiкторiя прочирикала:
  - За СРСР, у якому мудрий цар!
  I войовниця показала мову, i пiдморгнула супротивникам.
  Ось це дiвчата...
  Оленка теж з ворогами впевнено бореться, i показу" неймовiрнi заскаки.
  I при цьому дiвчина реве на всю горлянку:
  - Я " дама супер!
  I скеля" свої перлиннi зубки.
  Анюта стрiля" по вороговi, змина" його забiйною силою, розрива" на частини i реве:
  - Я " дiвчина гiпер!
  I її босi пальчики нiг метають ударний подарунок смертi!
  I бойова Алла теж у битвi. I так вона молотить афганцiв.
  I при цьому дiвчина ще й верещить:
  - Слава часом комунiзму!
  I знову, як у ворога щось зовсiм забiйне запустить.
  I масу афганцiв розiрве.
  Марiя, строчачи по воїнах iсламської iмперiї, взяла i вiдзначила:
  - А кого в лiсi знайдемо
  I як урiже презентом iз кулемета. Ось вона, яка бойова та гарна войовниця.
  Олiмпiада стрiля" у супротивника. I робить це вкрай влучно.
  I скеля" свої зубки, i реве:
  - Слава часом комунiзму!
  Маруся агресивно помiтила, ламаючи ворогiв, i кидаючи босими пальчиками ноги, вбивчi гранати:
  - Слава новому генсеку!
  Мотрона лупнула по афганцям i заявила:
  - Аби не гомосiку!
  Оленка, стрiляючи в ворогiв, взяла i прочирикала:
  - За великий комунiзм!
  I знову, як довбане вбивчою чергою по афганцям. Ну, вона й бойова красуня. I в нiй стiльки шарму.
  Анюта, теж стрiляючи в супротивника i викошуючи його, пискнула:
  - За Росiю!
  I голою п'ятою, як пiддасть до талiбiв. Ось це дiвчина - просто реально супер.
  Руда Алла трощить супротивникiв i реве на все горло:
  - Я " ледi гiпер!
  I босими пальчиками нiжок, як закине у супротивника забiйну смерть.
  Ось вона дiвчина, скажiмо так, ультра!
  Дуже гарна Марiя, куляючи в ворога, проворкувала:
  - Я " клас мега!
  I знову довбане по ворогу голою, i дуже круглою, рожевого кольору п'ятою.
  Олiмпiада вiдзначила, зрiзуючи афганцiв та нагромаджуючи гору з трупiв воїнiв iсламської iмперiї талiбiв, буркуючи:
  - Я " найвищий клас!
  I теж жбурне босими пальчиками нiжок, щось капiтально i неповторно вбивче. Ось це дiвка, всiм дiвкам, дiвко!
  Маруся теж трощить i цвiрiнька", вбиваючи афганцiв:
  - Я влаштую ворогам розгром! Буде справжнiй дурдом!
  I дiвчина, як вiзьме та розсмiя"ться.
  I червоним соском, як натисне на кнопку джойстика. I рубане по супротивниках, чимось таким уже забiйним.
  Мотрона теж стала довбати афганцiв i проворкувала:
  - Слава зорi комунiзму!
  I її гола п'ята, як ворогiв усiх замочить. Ось вона якась гарна дiвка. I вони дiвчата, скажiмо так, класу супер.
  А може й Гiга, а то й ТЕТРА!
  Ось такi дiвчата й вирубують афганцiв капiтально. I це взагалi клас-супер.
  Оленка взяла i заспiвала, скелячи зубки:
  - Я найсильнiша у свiтi! А два плюс два - чотири!
  I як лупне по супротивнику дуже влучно. I рознесе чергового талiбу на трiски.
  I у цi"ї дiвчини такi фантазiї. А ось талiби чимось займаються.
  Ось катують дiвчину. I як вони її батогами обробляють. I потiм колючим дротом. А далi припалять їй п'яти розпеченим залiзом. I дiвчинi це дуже при"мно.
  I їй хочеться бути писаною красунею.
  Оленка заспiвала:
  - За великий комунiзм найкласнiшої СРСР!
  I знову кине гранату босими пальчиками нiг у супротивника.
  I це справдi класно.
  Анюта, стрiляючи в ворога, теж реве:
  - Який великий комунiзм!
  I влучною чергою скошу" афганцiв. Ось це дiвчисько, великої краси.
  I її гола п'ята пiддала презент анiгiляцiї.
  I руда Алла теж у боях дуже агресивна. I ворогiв, як злама" з дикою люттю. I пише собi з колосальною активнiстю.
  I босими пальчиками нiг жбурля" вбивчу силу подарунки смертi.
  Ось це дiвчина - просто клас у неї супер!
  Все це дiвоча босонога рать, здатна на дуже великi подвиги.
  Марiя, строчачи по афганцям, вiдзначила:
  -Найбiльша сила - це у нас i вищий клас!
  Пiсля чого войовниця пiдморгнула.
  I червоним соском натиснула на кнопку базуки. I це її найвищий пiлот i реальна побудова суми квадратiв катетiв.
  Олiмпiада, крушивши ворога, проворкувала:
  - За найкращi перемоги у свiтобудовi!
  I босими пальчиками нiг, як запустить презент анiгiляцiї у супротивника. I це дiйсно ста" просто, як би дiя - понад силу!
  Дiвчата, треба сказати, надзвичайно бойовi. I якщо вже що зроблять, то буде щастя людям просто на вiки. I в них стiльки радостi та реального космiчного блиску.
  Ось це войовницi - найвищого пiлотажу.
  Маруся, крушивши афганцiв, взяла i вякнула:
  - Мир вашому дому!
  I знову кинула пальчиками нiжок вбивчий подарунок смертi, розриваючи ворогiв.
  Мотрона теж лупнула по афганських вiйськах. Порвала талiбiв i в'янула:
  - За найбiльший соцiалiзм на всiй планетi!
  I її очi випустять iскорки.
  Так, це найвищий вiдбува"ться обстрiл позицiй.
  I афганцi несуть колосальну шкоду, але все одно все лiзуть i лiзуть. I вони мають колосальнi людськi ресурси. Якi, зда"ться, нiколи не закiнчуються.
  I тече все хвилею та суцiльним потоком.
  Оленка з великою посмiшкою в вискалених зубах, заспiвала:
  - Слава епосi комунiзму та росiйських царiв!
  I босими пальчиками нiжок знову жбурнула вбивчий подарунок смертi та руйнування.
  I дiвчина оглушливо, скелячи зубки (так, можна вишкiрити зуби i оглушливо!), взяла i прокричала:
  - Сильний державний,
  Царюй на славу,
  На славу нам...
  Царюй на страх ворогам,
  Царь Православний,
  Царюй на славу, на славу нам!
  Анюта зi смiшком помiтила:
  - Ти пропустила слова: Боже царя бережи!
  Оленка з цим охоче погодилася:
  - Та пропустила! Але це, на жаль, данiсть!
  Марiя, з усмiшкою дуже класної дiвчини, помiтила:
  - Цар батюшка пiшов, i замiсть нього справа Ленiна!
  Руда Алла прочирикала, скошуючи афганцiв:
  - Справа Ленiна жвава, хоч Ленiн i помер!
  Олiмпiада на це логiчно заперечила:
  - Ленiн безсмертний!
  I пiдморгнула смарагдовими очима.
  Отже видно вiдразу, тут чудовi дiвчата, здатнi безпосередньо боротися з Талiбаном. I загалом, їхня мiць, треба вiдзначити, колосальної космiчної сили.
  Маруся з усмiшкою вiдзначила, стрiляючи у ворогiв:
  - Цар повернеться, i Ленiн житиме!
  Мотрона iз цим цiлком погодилася:
  - Звiсно ж, буде! Слава Ленiну!
  Оленка з посмiшкою продовжила:
  -I царевi Миколi Другому! Всiм героям велика слава!
  Анюта з цим була цiлком згодна:
  - Всiм героям справдi слава!
  I дiвчата хором заспiвали:
  - Слава Росiї, слава...
  Танки рвуться вперед.
  Вiйська пiд червоним прапором,
  Вiта" росiйський народ!
  . РОЗДIЛ No 20.
  Намацати щось сутт"ве не вдавалося. Дiвчата в розпачi заклювали носиками i поринули у сон. Вже й так їх капiтально все це неподобство вимотало. А так може бути хоч щось та проклюнеться. I їм снилося.
  Одна з альтернативних реальностей у якiй у Третьому Рейху з'явилася льотчиця-ас Олiмпiада, войовниця-ельфiйка. Ця ефектна блондинка справила таке незабутн" враження на самого Герiнга, що той умовив Адольфа Гiтлера вiдправити войовницю на фронт. Спочатку дiвчина з великим ефектом билася у сорок третьому роцi на Середземноморському театрi повiтряної битви. I за короткий час збила понад триста лiтакiв союзникiв. Пiсля чого фюрер наказав вiдправити непереможне дiвчисько, нагороджене Лицарським Хрестом Залiзного хреста з дубовим листям, мечами та дiамантами на Курську дугу. I там мало вiдбутися, реальне бойове хрещення непереможної войовницi, чий винищувач жодного разу навiть не подряпали.
  Але цього разу, ельфiйка отримала експериментальний грiзний МЕ-309, який мав три тридцятимiлiметровi авiагармати i чотири кулемети.
  Ця машина за вогневою силою не мала собi рiвних. Та й швидкiсть у неї для гвинтового винищувача бiльша майже сiмсот сорок кiлометрiв на годину. Та це здорово, i круто.
  А сама ельфiйка, як правило, боролася босонiж i в бiкiнi, що ледве прикривало її м'язисте, засмагле тiло.
  Не маючи собi рiвних у майстерностi, войовниця також любила, коли їй роблять маси i пестять сильнi та мускулистi хлопцi. I їй це дуже подобалося.
  Звали ельфiйку Олiмпiада - iм'я унiверсальне для будь-якої "вропейської раси. Але їй вважали нiмкенею. Хоч i невiдомий був родовiд, але така ефектна блондинка може бути лише арiйкою.
  Та й вона готувалася до сво"ї першої битви з росiйськими лiтаками. Ось якраз з ранку розпочиналася операцiя "Цитадель", саме 5 липня 1943 року. Дiвчина зробила пробний вилiт i збила радянський нiчний бомбардувальник У-2, який також доставляв нiмцям проблеми. Її Олiмпiада рознесла вщент одним натисканням босим пальчиком сво"ї витонченої, дiвочої нiжки.
  Що войовниця дуже навiть сподобалося, i вона вiдповiла:
  - Завтра я ворогам влаштую Армагеддон!
  I ось це завтра настало. I її потужний винищувач Ме-309 вiдiрвався вiд злiтно-посадкової смуги та помчав у бiй. Зрозумiло було, що це дiвчисько зараз почне рвати грiлку, i таке влашту".
  Олiмпiада заспiвала:
  У небi стало дуже спекотно,
  Це дiвка-ельф лети...
  Чека" її палиця,
  Якщо хлопець не злетить!
  Дiвча побачила в небi росiйський лiтак розвiдник i збила його кулеметною чергою, щоб не витрачати авiаснаряди.
  З'явилося кiлька радянських винищувачiв ЯК-9. Ну, що ж войовниця як завжди на висотi.
  Курить iз 30-мiлiметрових нiмецьких авiагармат. А їх у МЕ-309 цiлих три. I ось одразу шiсть радянських машин спалахують немов смолоскипи, i залишаючи вогнянi хвости падають униз. Ще сьомий лiтак ПЕ-2 i його теж збива", так що радянську машину буквально розiрвало.
  Олiмпiада iз захопленням вимовля":
  - Я найкрутiша i найагресивнiша дiвчина у свiтi! Просто супер! Силачем славу недарма - сiмох одним ударом!
  Войовниця труснула своїми босими, гострими, засмаглими нiжками.
  I летить на МЕ-309 далi. Ось попереду цiла дюжина радянських винищувачiв.
  Гола п'ята дiвчини-ельфiйки тисне на гашетку. I знову маса збитих лiтакiв, десять Якiв та два Лагг-5 знищенi. Ось так феноменально працю" ельфiйка - тривiально б'" з великої дистанцiї, i в неї дуже добре виходить. Ну що ще може зрiвнятися з подiбним дiвчиськом?
  Ось унизу видно кiлька радянських "Катюш". Олiмпiада трохи знижу"ться. I б'" зi своїх тридцятимiлiметрових авiагармат. I радянськi катюшi вибухають. I рiзнi сторони вiдлiтають тяжко пораненi та вбитi росiйськi солдати. Ось це справдi чудово.
  А ось у повiтрi знову радянськi машини. Цього разу їх штук аж тридцять.
  Олiмпiада пожадливо посмiхнулася i прочiрикала:
  - Що ж, чим бiльше ворогiв, тим цiкавiша вiйна!
  I дiвчина дала з авiагармат вбивчу чергу, використовуючи свої босi пальчики нiжок. I це дiйсно вплинув просто рiвня супер. I шiстнадцять радянських якiв, десять Лаггiв, три Пе-2 та один IЛ-2 були пiдiрванi i разом зруйнованi.
  Олiмпiада iз захопленням прочирикала:
  - Ось це так! Ось це так! Я знай дiвчисько Сатана!
  I хихика"... Справдi, для радянських вiйськ це сумний день. Ось вона ельфiйка виникла, i ворогiв дуже затято б'".
  Чому б не переключиться i на радянськi танки. Ледве дiвчини знизилася, i давай палити по радянських машинах. Ось спалахнуло кiлька тридцять четвiрок, i два танки КВ. А також три самохiдки СА-76. Потiм дiвчисько пiдбило ще склад бо"припасiв, i вiсiм гармат, що дуже ефективно.
  Пiсля чого дiвчина взяла i знову переключилася на повiтрянi цiлi. Цього разу вона взялася за штурмовики IЛ-2 збивши вiсiмнадцять штук, чотири Яки, п'ять Лаггiв, три ПЕ-2, i однi бомбардувальник Ту-3.
  Ось так дiвчинка-термiнатор дуже навiть хвацько попрацювала. I ось уже видно, як вниз рухаються новi машини. У разi тридцятьчетверки.
  Олiмпiада дали з авiагармат черговий струмiнь анiгiляцiї. Пiдбила 25 радянських машин.
  Пiсля чого в неї авiаснаряди скiнчилися. I войовниця повернула назад. Щоб змiнити бойовий комплект та заправитися. У МЕ-309 швидкiсть до 740 кiлометрiв на годину - не наздоженуть!
  Олiмпiада навiть проспiвала:
  - Герої мчати вiд погонi! Чужинець увiрвався, не наздожене!
  На дiвчину чекав уже заправлений i укомплектований МЕ-309. У нiмцiв таких лiтакiв поки що всього чотири. I два з них вiдведено Олiмпiадi. Яка вою" фактично без перерви так i молотить радянськi вiйська.
  Ось знову МЕ-309 перевантажений бо"комплектом важко вiдрива" вiд злiтно-посадкової смуги. У цього винищувача - сiм вогняних точок та три авiагармати по 30-мiлiметрiв кожна - колосальна мiць. Ну, спробуй, впорайся.
  Олiмпiада з натхненням спiва":
  Я порву тебе Сталiн на частини,
  Ти марно на Вермахт попер...
  У мене буде найвище щастя,
  Довести що вусатий козел!
  I ось дiвчисько бачить новi цiлi. Так це IЛ-2 у супроводi якiв мчать на нiмецькi позицiї. Дiвчина-ельфiйка стрiля" за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вона майже гола в одних лише тоненьких трусиках.
  Навiть лiфчик зняла, щоб високих грудей було вiльнiше i легше дихало.
  Ось дiвчисько веде дуже влучний вогонь. Сiмнадцять IЛ-2 та вiсiм якiв збито з однi"ї черги з трьох авiагармат.
  Олiмпiада навiть подумала, а може кулемети взагалi прибрати. Авiапушки дозволяють вести вогонь на велику дистанцiю. А 30-мiлiметровий снаряд дозволя" збивати радянську машину з одного влучення.
  Тож дiвчина-ельфiйка дуже впевнено вiдчува". А кулемети годяться лише для ближнього бою. Правда на шиї у ельфiйки " оберiг, вiн вiдводить вiд її лiтака, кулi та снаряди, так що її поки що жодного разу не тiльки не збивали, але навiть i не дряпали. Але все одно, з дистанцiї бити ворогiв краще.
  Ось видно радянськi ПЕ-2 чи ще їх називають пiшаками. Дiвчина стрiля" босими нiжками. Дев'ять ПЕ-2 та три ЛАГГ-5 збито. Ось таке вiн дiвчисько. А нiмецькi вiйська вже настають. Рвуться в бiй грiзнi "Тигри" та "Фердинанди". Остання машина дещо модернiзована - з розташуванням двигуна та трансмiсiї одним блоком попереду машина, а сама вежа з потужним знаряддям ззаду.
  I це дозволило знизити вагу самохiдки до п'ятдесяти тонн, i вона стала набагато швидше i маневренiшою, i її бойова ефективнiсть рiзко зросла.
  А дальнiсть поразки з дистанцiї була колосальною. I радянськi машини постiйно потрапляли пiд удари.
  Олiмпiада трощила катюшi та спiвала:
  -Сталiн, Сталiн, Сталiн,
  Я сама зi сталi!
  I войовниця як вiзьме та пiдпалю" машини супротивника. А вибухають росiйськi реактивнi системи залпового вогню.
  Ось так їх активно Олiмпiада молотить i натиска" на кнопки босими пальчиками нiжок.
  Дiвчина при цьому спiва":
  Всiх спалю ворогiв вщент,
  Я дiвчисько Сатана!
  I вибухають радянськi "Катюшi", розлiтаючись далеко на частини. Особливо якщо попадання авiаснаряду виклика" детонування бойового комплекту. I радянським солдатам вiдрива" i руки, i ноги, i голови.
  Дiвчина-ельфiйка дуже точно та вiртуозно потрапила до складу бо"припасiв. I рвонуло з дуже великою силою. I пiдлетiв розбитий танк КВ-10 iз двома стволами. А також взяло та вiдiрвало голову одному з радянських генералiв.
  Олiмпiада взяла i облизуючи червонi губки проспiвала:
  Не треба голову втрачати,
  Не варто поспiшати.
  Не треба голову втрачати,
  А раптом та знадобиться!
  Ти запиши собi у зошит,
  На кожну сторiнку!
  Злих оркiв треба вбивати!
  Злих оркiв треба вбивати!
  I захопити столицю!
  Ось так розiйшлася це кошмарне i дуже агресивне дiвчисько-ельфiйка, дуже ефектна блондинка.
  А потiм вона збила ще цiлу дюжину радянський Якiв i повернула назад. I їй було весело. Ось вона, яка красива та жорстока одночасно.
  Дiвчинi згадалися тортури пiонерiв.
  Свiтловолосий, засмаглий хлопчик рокiв тринадцяти був роздягнений дiвчиськами, i пiднято на дибу. А до його босих нiг були прикрученi дубовi колодки, якi розтягли юного пiонера.
  М'язисте, жилисте тiло хлопця напружилося. I тодi Олiмпiада взяла, пiднесла до його бокiв смолоскип. Засмагла шкiра почала покриватися опiками, i було видно, що хлопцевi боляче.
  Але пiонер, стиснувши зуби i важко дихаючи, мовчав. I видно було, як по дитячому i водночас мужньому обличчю стiкають крапельки поту.
  Олiмпiада вишкiрилася. Двi iншi дiвчата-мучницi поклали пiд босi ноги хлопчаки зв'язки хмизу. I пiдпалили їх. Та так запалало багаття. I полум'я хижо лизнуло дитячi, огрубiлi вiд довго ходiння босонiж п'яти хлопчака.
  Той навiть завив вiд дикого болю, але знову закусив собi губу. У вiдповiдь нiмецькi дiвчата дiстали з камiна розпечений дрiт, i нею став хльоснути пiонера.
  Незважаючи на бiль, хлопчик не тiльки не заплакав, i не просив пощади, але навiть заспiвав:
  Ти перейшов фашист злий усi межi,
  Ваш Гiтлер бiснуватий труп хворий!
  Над Батькiвщиною нещасною, посидiлою,
  Летить орел наш Сталiн дорогий!
    
  У петлi жах звiрячої, боляче задихаюся,
  Не вiддаю перевагу стражданням диван!
  На мiстом димищем розстилаючись,
  Пожежа - таких я ранiше не бачив!
    
  Змiя повзе по мiстах Росiї,
  Невже просто так терор пройде!
  Поля фашисти кров'ю зрошили,
  Жорстокий сорок перший страшний рiк!
    
  I думаю, можливо сновидiння,
  Реальнiсть неможливо в один раз осягнути!
  Врятувати Вiтчизну Бога провидiння,
  Як тендiтний свiт, вiн тонкий - шовку нитку!
    
  Країна як пiд залiзною п'ятою,
  А гусеницi танкiв, iржавий брязкiт!
  Але грудьми серце Батькiвщини прикрию,
  Щоб смолоскип комунiзму не згас!
    
  Загинути за Вiтчизну це доблесть
  Але краще вижити та вирощувати дiтей!
  Невблаганний сторож наша совiсть,
  I слово не паршивий горобець!
    
  Я згадую Iсуса очi,
  Вiн добрий, милосердний, свiтлий Бог!
  Молюся Христу, щоб нашi днi та ночi,
  Для фрицiв були смертю: фюрер здох!
    
  На волi радiсть - кожен рух,
  Свобода - це те, що не вiдiбрати!
  Не потрiбно лiнi, каламутної насолоди,
  Адже праця батько тобi - рiдна мати!
    
  Ми переможемо, я бачу це ясно,
  Кивають, вiрить у правду - хор дiбров!
  Росiя стане настiльки прекрасною,
  Все радiтимемо ворогiв прогнавши!
    
  I ми не будемо як раби безмовнi,
  Чи не витоптати з травою свiтовою!
  Вiйська йдуть як лютi хвилi,
  Веде їх генiй - Сталiн дорогий!
    
  Ми теж будемо Сталiна гiднi,
  Зумi"мо вiд покидькiв Русь врятувати!
  Настане, час згинуть у безоднi вiйни,
  Соцiалiзму не зiйти в дорозi!
    
  Тепер мене погано, в муках вмираю,
  Але знайдемо безсмертя в серцях!
  Перемога буде, вiрю, у теплому травнi,
  А пам'ять про героїв промiнь у вiках!
  Олiмпiда пiсля цього дiстала з багаття розпеченi щипцi i почала ламати дитинi босi пальчики нiг. Ця дiвчина-ельфiйка та великий суперас почала з мiзинчика. Хлопчик здригнувся, кiсточка хруснула.
  Дитяче личко пiонера перекосилося вiд моторошного болю.
  А ельфiйка Олiмпiада продовжувала ламати дитинi кiсточки. Так iз хрускотом розпеченими щипцями вiдламувала один пальчик за iншим.
  Останнiм вона зламала найбiльший великий палець на нозi пiонера. Хлопчик сильно блiдий i вiд больового шоку знепритомнiв.
  Однак Олiмпiада, яка будучи ельфiйкою знала всi нервовi вузли i крапки на тiлi у людей, i особливо дiтей, вколола дитину голкою в шию i змусила прийти до тями.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Нiкуди не втечеш - пiонер нiби воша!
  I льотчиця ас щипцями причому розпеченими стиснула яйця у хлопчика. Той знову завив, i цього разу вже надовго вiдключився. Ух дуже великий бiль.
  Одна з дiвчат-мучительок помiтила:
  - Може, його покинути? Все одно нiчого не скаже!
  Iнша додала:
  - Ми так дитину закату"мо до смертi!
  Олiмпiада розсмiялася i помiтила:
  - Ось ви якiсь жалiсливi знайшлися, нiби бути катами не ваша робота. А я ось льотчиця-ас i нi найменшого жалю не знаю!
  Дiвча-мучителька запропонувала:
  - Може, ще спробу"мо?
  Олiмпiада схвально кивнула:
  - Ось це справдi справа! Електрика символ прогресу!
  Декiлька дiвчат-катiв потягли динамо-машину. Ось це дiйсно дуже непоганий спосiб отримання електричної енергiї. I одночасно вибивати бiль з особливо впертих хлопчакiв та дiвчаток.
  Голого хлопчика знову злякалися i привели до тями. Потiм до всiх чутливих мiсць при"днали дроти та електроди. I язику, i в п'яту точку, i корiнь життя, i сосками грудей, i до потилицi, а також i без того спалених п'ят i долонями.
  Ось так капiтально облiпили юного пiонера-героя. Пiсля цього Олiмпiада ця жiнка-ас i водночас кат стала крутити перемикач, регулюючи подачу електроенергiї. По хлопчику змученому, побитому, закривавленому i оголеному помчали немов конi пущенi в галоп i з iскристими копитами електричнi розряди.
  I юний пiонер видав пронизливий зойк, з просто нелюдським болем. Олiмпiада взяла та посилила розряд. По голому тiлу хлопчика проносилися вогники й iскри, навiть стали видно, немов при рентгенi ребра, вони просвiчували через м'ясо й понiвечену, всю в подряпинах i опiках хлопчикову шкiру.
  Здавалося, що подiбних тортур нiкому не витримати. Але хлопчик-пiонер знову з великою мужнiстю i почуттям заспiвав, весь пробива"ться вiд п'ят до потилицi електричними розрядами:
  Я пiонер i в цьому словi все,
  Воно в мо"му пала" юному серцi...
  В СРСР все миле повiр мо",
  Ми вiдкрива"мо в космос навiть дверцята!
  
  Я клятву Iллiчу тодi давав,
  Коли стояв пiд прапором порад...
  Товариш Сталiн просто iдеал,
  Знай героїзму подвиги оспiванi!
  
  Мовчати не знайте нiколи,
  I слово i на дибi правди скажемо...
  СРСР велика зiрка,
  Що ми планетi всiй повiрi доведемо!
  
  Ось у серцi юному колиска спiва",
  I гiмн свободи хлопчик викону"...
  Перемогу вiдкрили нескiнченний рахунок,
  Найкрутiше знайте люди не бува"!
  
  Ми захищали юнi Москву,
  У мороз хлопчаки босонiж i шортах.
  Звiдки стiльки сили не зрозумiю,
  I вiдразу Адольфа посила"мо до бiса!
  
  Та пiонерiв перемогти не можна,
  Вони народилися в серцi ри" полум'я...
  Мiй команда дружна сiм'я,
  Ми пiднiма"мо комунiзму прапор!
  
  Адже ти хлопчисько тому герой,
  Б'"шся за свободу всi"ї планети...
  I фюрера плешивого урою,
  Як заповiдали у ратнiй славi дiди!
  
  Пощади Гiтлер ти вiд нас не чекай,
  Ми пiонери дiти велетнi...
  Ся" сонце та йдуть дощi,
  А ми навiчно з Батькiвщиною "динi!
  
  Христос i Сталiн, Ленiн i Сварог,
  Єдинi в серцi юної дитини...
  Виконають пiонери славний обов'язок,
  Битимуться - хлопчик i дiвчисько!
  
  Ось пацану зараз не пощастило,
  Потрапив вiн у полон до фашистiв-iзуверiв...
  I надломилось у бурi цiй весло,
  Але будь хлопчик стiйким пiонером!
  
  Спочатку батогом били до кровi,
  Потiм пiдсмажили хлопчику п'яти...
  У фрицiв видно в совiстi нулi,
  Мадам одягла червонi рукавички!
  
  Пiдошви хлопця рудий палить вогонь,
  Потiм хлопчику пальчики ламали...
  Як вiд фашистiв несе сморiд,
  А у думках комунiзму сонця дали!
  
  У грудях дитину полум'я пiднесли,
  Ось обгорiла шкiра, почервонiла...
  Пiдлога тiла пiонеру пси спалили,
  Не вiдаючи у страждання свавiлля!
  
  Потiм пустили злi фрици струм,
  По жилах електрони пролiтали...
  Здатнi пустити нас на витрату,
  Щоб сплячцi дiти ви не перебували!
  
  Але не зламався хлопчик-пiонер,
  Його хоч катували як титана...
  Вiдважно пiснi отрок юний спiвав,
  Щоб зруйнувати фашистського тирана!
  
  I так вiн у серцi Ленiна зберiгав,
  Уста дитини iстину сказали...
  Над пiонером славний херувiм,
  Героями хлопчаки свiтла стали!
  Ну що ж отриму", що не завжди i кат залиша"ться у виграшi. Олiмпiада знову рветься у бiй. I ось її МЕ-309 мчить у бiй. Дiвчина ельфiйка натиска" босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика. I працюють авiагармати та кулемети. Падають пiдбитi та палаючi радянськi лiтаки.
  Ось як Олiмпiада за росiян взялася та влаштувала їм тотальний розгром, вбивство та зачистку. Скiльки радянських лiтакiв було перебито парою залпiв. Ось дiвчина збила вiдразу ж шiстнадцять якiв, десять лагiв, i чотири пiшаки. Ось така пiшла забiйна розбирання. Тридцять лiтакiв двома чергами.
  Правда у Ме-309 аж сiм вогневих точок: три авiагармати в тридцять мiлiметрiв калiбр i здатнi збити радянський лiтак одним попаданням. Ну i чотири кулемети - теж не слабкi, по чотирнадцять мiлiметрiв калiбр.
  Ось ця дiвчина-ельфiйка i трощила радянськi лiтаки з усi"ї сво"ї дурницi.
  А потiм перейшла на наземнi цiлi та взяла та врiзала по танках. Її авiагармати пробивав дахи радянських тридцятьчетвiрок дуже спокiйно i серiйно. Ось така була ця войовниця Олiмпiада. Вела таку ось убивчу розбiрку.
  I використовувала при пальбi як босi пальчики нiжок, так i червонi соски грудей, натискаючи ними на кнопки джойстика. I це була забiйна дiя.
  З горизонтальної площини Олiмпiада знищила двадцять танкiв Т-34, десять самохiдок СУ-76 та чотири "Катюшi". Пiсля цього повернула свiй лiтак для поповнення бойового комплекту. Адже вона дiвчинка вищого класу i марки.
  За нею погналося кiлька радянських винищувачiв. Але войовничка-ельфiйка не знiяковiла. Взяла й лупнула з кулеметiв. I шiсть радянських якiв, i один Ла-5 вибухнули вiд прямого попадання лiхтарем.
  Олiмпiада проревела:
  Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  I знову красуня взяла та вивернула свiй винищувач у мертвiй петлi.
  Пiсля чого благополучно домчала до аеродрому.
  А там уже були хлопчики-слуги якi в одних лише шортах, i голi до пояса, миготивши босими п'ятами, стали заправляти лiтак i поповнювати бойовий комплект.
  От i пiшла така ось чехарда. Хлопчаки-пiдлiтки працювали.
  Олiмпiада ж пересiла на вже заправлений та з бойовим комплектом iнший лiтак i злетiла. Ме-309 дещо важкувато вiдiрвався вiд злiтно-посадкової смуги. У ньому був надто повний бойовий комплект. I помчав на схiд.
  Олiмпiада вишкiрила зубки. Вона була мускулистим дiвчиськом у бiкiнi. А її босi нiжки не забаганка, а знаряддя працi. Сама ельфiйка темно-бронзова вiд засмаги, а волосся при цьому яскраве та свiтле. Зразкова можна сказати арiйка.
  I ось попереду вона бачить знову йдуть радянськi лiтаки. I наймасовiшi це очевидно винищувачi якi. Особливо ЯК-9. Не сказати, що ця машина якась особливо крута, але вона досить проста у виробництвi i тому масова. А озбро"ння таке середн" тiльки одна авiагармата, i кулемет.
  Олiмпiада з дистанцiї iз МЕ-309 вiдкрива" вогонь. I в неї дуже влучнi влучення. Радянськi машини починають палати i вибухати. Особливо вбивчi тридцятимiлiметровi авiагармати. Ось вони луплять так луплять.
  Першi два десятки радянських лiтакiв збитi першою чергою.
  Олiмпiада проревела:
  - А дещо запазухою ми трима"мо,
  До нас пiдходь, а то зарiжемо!
  I ось дiвчина-ельфiйка да" iншу чергу i вибухнуло шiстнадцять якiв та вiсiм ЛА-5, що надзвичайно вбивчий вплив.
  Пiсля чого дiвчисько-льотчиця знову викручу" свiй лiтак, i випуска" вже за наземними цiлями свої забiйнi авiаснаряди. Тi вибухають, i виробляють колосальнi спустошення пiд час потрапляння до складу бо"припасiв радянської армiї. А також танкiв. Ось це Олiмпiада - просто дiвчина-монстр.
  I якщо вже довбане то мало не здасться нiкому. Така ось тут спустошлива дiя.
  Рвонула i "Катюша" i склад реактивних снарядiв, який почав рватися так, що розсипалися уламки по всьому периметру i вбивали радянських солдатiв.
  Олiмпiада проревела:
  Я сили бiсiвської бо"ць,
  Вам будуть поради кiнець...
  Тримайтеся ви Сталiна дiти,
  Не буде вам мiсця на цiй планетi!
  I войовниця ну як вiзьме i вискачить свої зуби-клики. А потiм як вiзьме та загарчить!
  Та це дiйсно дуже круто i трохи у своїй смiшно.
  Ще одна дiвчина Хельга, що бореться на Фокке-Вульф, кричить:
  - Оце браво - кидок вправо!
  I голою п'ятою натиска" на гашетку i б'" по наземних цiлях. Фокке-Вульф дуже пристойний по озбро"нню та бронi штурмовик.
  Ось це справдi дiвчисько про яке можна сказати: монстр. Точнiше монстр - це Олiмпiада, а Хельга як сказати - монстрик. Але радянськiй армiї вони босоногi войовницi в бiкiнi докучають капiтально.
  Ось дiвчина голою п'ятою знову натиснула на гашетку, i склад iз радянськими бо"припасами злiта" у повiтря.
  I пiсля чого луна" її смiшок та висловлювання:
  - Порвемо на частини ми та Сталiна i сталiнiзм!
  Вiдбомбивши дiвчата повертаються назад. А на сушi гiтлерiвцi наступають. У них досить сильнi танки - "Тигри", "Пантери", Т-4 i потужна САУ "Фердинанд". Остання не ма" собi рiвних у свiтi i за силою зброї, i товщиною лобової бронi. Грiзна машина прорив. I нiмцi пресують Червону Армiю.
  Ось здавалося одна ельфiйка нехай навiть льотчиця такого високого класу не в змозi переламати хiд вiйни в якiй беруть участь багато тисяч танкiв i лiтакiв. А тут виходить що можливо. I фашисти починають перемагати. Причому, справа не тiльки вбили особовий склад радянських вiйськ, а й моральний вплив. А ця дiвчина-термiнатор Олiмпiада, подiбний вплив ма" капiтальний. На Червону Армiю переважно, а на Вермахт - пiдбадьорювально!
  Тут зненацька з'ясову"ться що "Тигр" танк дуже крутий з яким важко впоратися. I нiмецькi вiйська все лiзуть та лiзуть.
  Олiмпiада ж знову злiта" на МЕ-309 i б'" зi свого винищувача чимось надзвичайно забiйним. I знову радянськi лiтаки вибухають i розколюються.
  Дiвчина-ельфiйка регоче i пищить:
  - Я " баба супер!
  Хельга посила" їй повiтряний поцiлунок i пiдтверджу":
  - Навiть гiпер!
  I ось чергова дюжина росiйських лiтакiв вибуха" та розколю"ться в повiтрi. Ось це справдi робота льотчиць-асiв. Якi мають i реакцiю i швидкiсть, i лiтаки вбивчої могутностi.
  А тим часом i пiонери у червоних краватках риють польовi укрiплення. Дiти босоногi, хлопчики взагалi лише в шортах. Тiла у хлопцiв, як пiдлiткiв, так i зовсiм маленьких, покрилися на сонцi шоколадною засмагою. I вони працюють, i трудяться, наче юнi титани.
  Босi нiжки дiтей натискають на лопати i луна" пiсня:
  Для пiонера нема" слова боягуз,
  Вiн з вермахтом бореться смiливо.
  Для карт одна колода - це туз,
  Звикли битися в сутичцi рукопашної!
  А що їм не спiвати? Ось навiть iз колонiї-малолiтки привезли хлопчакiв. Вони в чорних шортиках i сiрих голошийках. Коли скинули голошийки оголися торси хлопчакiв-в'язнiв. У багатьох на тiлi наколки. I голови стриженi наголо. При цьому хлопчики виглядають досить ситими. Тому що в колонiї-малолiтцi тюремне паяння для юних в'язнiв навiть краще, нiж у утриманцiв школярiв на волi. Тобто такий парадокс - злочинцiв юного вiку годують навiть краще нiж нормальних дiтей.
  Та й працюють вони дуже лiниво. Якщо вiльнi пiонери працюють з ентузiазмом i навiть спiвають пiснi:
  Батькiвщина у пiонера СРСР,
  За неї ми будемо повiк боротися...
  Хоч i наста" свавiлля,
  Будемо ми смiливо битися!
  Малолiтнi зеки у вiдповiдь хихикають. Вони цiлком нормальнi хлопчаки, тiльки стриженi наголо i багато хто з наколками. Частина пiонерiв також ма" зачiску пiд нуль. Так менше ризик пiдхопити вошей, або ще щось погане. Один iз юних зекiв Володька хихикнув. Згадав, як при арештi його мацала медсестра в бiлому халатi. I це було й принизливо та при"мно одночасно. I руки у дiвчини в бiлому халатi були в тонких гумових рукавичках, i дотики при цьому такi лагiднi та нiжнi, що повста" чоловiча досконалiсть пiдлiтка.
  А тут ще й дiвчата-пiонервожатi в коротеньких спiдницях i з голими засмаглими ногами. I як тут не вiдпустити грайливих жартiв. У чотирнадцять рокiв гормони ще як грають.
  Володька проспiвав:
  Ах якi нiжки,
  До чого гарнi...
  Ти не бiйся крихта,
  Телефон запиши!
  . ЕПIЛОГ.
  Поки слiдство трива", вiдбуваються й iншi подiї, якi теж не позбавленi iнтересу.
  Ось зокрема Алiсу взяли та заарештували. Юнiй дiвчинi ледве виповнилося вiсiмнадцять, а їй заклали наручники полiцейськi, що вискочили з пiд'їзду.
  Дiвчина несамовито заволала:
  - Не треба! Я невинна!
  Полiцейськi захрюкали у вiдповiдь:
  - Правильно шалаве! Адже ви всi як одна невиннi.
  Дiя вiдбува"ться у сучаснiй Москвi двадцять першого столiття. I дiвчину тягнуть у СIЗО i невiдомо ще за що.
  Полiцейськi їй заломили руки, причому кайданки начепили ззаду вiд чогось боляче.
  Дiвчина у вiдповiдь прокричала:
  - Хай буде проклятий фашистський диктатор Путiн! Да"ш мир з Україною та Заходом!
  У вiдповiдь дiвчинку вдарили палицею. I вона струснула. На неї кричать:
  - Ти шпигунка! Ми тебе приб'"мо!
  Красиву дiвчину-блондинку вiдвезли до дiлянки. Там її вiдвели до кiмнати особистого огляду. З'явилися тро" жiнок-полiцейських у бiлих халатах. Вони натягли на руки гумовi рукавички. Алiса здригалася, на її тiлi залишилися синцi.
  I наглядачки без зайвих питань просто зiрвали з неї сукню. А також туфлi та колготки. Потiм лiфчик та трусики. I робили це все брутально, розiрвавши одяг. Потiм узяли i почали дiвчисько мацати. Руки в гумових рукавичках залiзли Алiсi в рот, пiд щоками помацали, пiд язиком, то красунi-блондинки мало не вирвало. Далi їй заглянули у нiздрi, посвiтивши приладом та у вуха.
  Грубi руки пом'яли груди, перевiряючи нема" в них силiкону чи наркотикiв. А потiм палець найбiльшої наглядачки надавив на пупок. Але й це ще не всi - Алiсi розчесали волосся, а воно у неї чудове, бiле з легкою жовтизною. I перевiрили кожну прять шевелюри. А також мiж пальцями рук.
  Але найпринизливiше, коли найбiльша наглядачка сунула свою лапу в Лоно Венери. Алiса у вiдповiдь вкусила жiнку в бiлому халатi за руку i вирвалася. Адже вона молода i сильна. Три наглядачки вчепилися в неї, але не могли втримати голе, засмагле тiло.
  Тодi одна з них натиснула кнопку.
  Ввалилися охоронцi чоловiка. Четверо мiцних хлопцiв схопили Алiсу за руки та ноги i розвели їх. А наглядачка в бiлому халатi i великою лапою в гумовiй рукавичцi засунула її в лоно Венери. I тут виявилося, що Алiса ще незаймана, але це не збентежило жiнку-монстра. Вона порвала незайману плевну, вiд чого полилася кров, а обшукуване дiвча заволала благим матюком. I промацала її до матки. I дуже брутально це зробила i боляче.
  Потiм її лапа полiзла у задник прохiд. Навiть вазелiном вона не змастила, тож дуже боляче це було, i знову виступила кров. А лапи у наглядачки дуже великi.
  I особистий огляд бiльше скидався на тортури, нiж спосiб виявити забороненi предмети. Далi дiвчинi обстежили ступнi та пальцi мiж нiг, пiсля чого вiдпустили.
  Але одягнутися не дали. Просто облили зi шланга холодною водою, щоб змити кров. I вiдвели до сусiднього примiщення.
  Там Алiса голу i безпорадну пiдвели до бiлої стiни i дали до рук таблицю з номером. Сфотографували i профiль, i в анфас, i напiвбоком, i твори. А потiм i на повний зрiст - голий. I теж збоку, з напiвбоку i спереду та ззаду.
  Далi у дiвчини почали записувати всi її прикмети. Причому тут були й чоловiки та жiнки у бiлих халатах. I вони це робили повiльно та ретельно. Примушували повертатися, пiднiмати ноги, i руки дивилися пiд пахвами. I навiть залазили знову рота.
  Наприклад, жiнка в бiлому халатi змусила покласти голову на квадрат, i вп'ялася пальцями в пiдборiддя. Потiм полiзла пальцями, причому без рукавичок до рота.
  Алiса вирвалася i знову заволала:
  - Я не знаю що вона цими пальцями робила, це не стерильно, нехай одягне рукавички, а потiм су"т!
  Молода жiнка в бiлому халатi не сперечалася. Вона начепила на руки медичнi рукавички з тонкої гуми i знову полiзла рота. I обшукувала, видно розраховуючи знайти гранати, i дивилася чи нема пломб у зубах.
  Ну у Алiса всi зубки бiленькi, бездоганнi, чистенькi, жодної цятки i тим бiльше пломби.
  Пiсля чого їй вимiряли зростання i зважили на терезах. Ну, це звично. Алiса була досить висока метр вiсiмдесят, i важила сiмдесят два кiлограми. Потiм їй вимiряли i розмах руку, i довжину ступнi, долонь, лiктiв, i об'"м бiцепсiв рук, литок нiг та шиї. А також розмiр голови та iнше.
  Це, звичайно ж, не боляче, але принизливо, тим бiльше народу навколо чимало, i частина з них чоловiка.
  Прийшла жiнка у бiлому халатi, тримаючи в руках електричну машинку для стрижки. Алiса зблiдла. Їй здалося, що ось вiзьмуть i зараз же їй збре" налисо її чудесне волосся не головi. Але молода та симпатична жiнку посмiхнулася i проворкувала:
  - Вам поголять тiльки кицьку!
  Почала знiмати бiле, кучеряве волосся з лона Венери. Це було лоскiтно i навiть при"мно. Крiм того ще болiло пiсля грубого обшуку та розриву незайманої плевни i це при"мне лоскотання вiдвернуло вiд страждань та ниття в юному лонi.
  Пiсля чого на неї бризнули безiнфекцi"ю, i так голу вiдвели до сусiднього примiщення.
  Там спочатку обкатали долонi чорною фарбою i залишили окремо всi пальчики, i долоню цiлком. Це взагалi нормально, i Алiса в кiно бачила.
  Але потiм їй чорною фарбою вимазали босу ступню. I теж зробили помилку спочатку повнiстю, а потiм i кожного пальчика окремо. Спочатку з лiвої дiвочої нiжки, а потiм i правої. А ось такого Алiса у кiно не бачила i була вражена. Втiм, це не боляче, але принизливо, зайвий раз показують, що ти заарештована i взагалi нiхто i нiщо.
  Хоча коли валик з чорною фарбою проходить по босiй пiдошвi це лоскiтно.
  Соромно що вона зовсiм гола, i знiма" з неї чоловiк, у формi. Але поряд iз ним жiнки. I вони скеляться.
  Алiса втiм не особливо бентежиться. Вона дуже гарна та фiгуриста. А незайманою була, бо хотiла її продати на аукцiонi та виручити великi грошi. Але для цього треба було спершу стати повнолiтньою. I вона тривiально це не встигла.
  Але зовсiм вона не така вже монашка. Цiлком, сучасне i розвинене дiвчисько.
  А ось їй стали мазати валиком iз чорною фарбою та губи. А це вже непри"мно. У самому смак у фарби гiркуватий. Зрозумiло, що вона може залишити слiди губ на банку або десь ще, але все-одно огидно.
  Ось її губи притиснули до бiлого паперу i зробили такий вiдбиток.
  Далi ще й склепок зубiв. Ну, це загалом теж зрозумiло. Вона повинна вiдкусити пластилiн i деякий час ось так постояти, щоб вiдбитки зубiв були чiткими.
  Алiса думала, що це кiнець, але їй змастили ще й вуха, як праве, так i лiве, i теж надрукували на бiлому паперi.
  I дiвчина неабияк вимазалася. Їй найбiльше хотiлося, щоб це швидше скiнчилося i її вiдвели б у душову.
  Але й цього виявилося замало. Жiнка-майор вiдзначила:
  - Вони у в'язницi часто голi, тож i з дупи вiдбитки знiмемо.
  Пiсля чого чоловiк став їй водити валиком iз чорною фарбою по сiдницях.
  А це дуже навiть соромно, надто близько пiдносить представник сильної статi, свою фiзiономiю до iнтимних мiсць. I її валик третiй. Стегна у Алiси широкi. I кiлька разiв чоловiк занурював валик у фарбу, щоб знову намазати на розкiшнi принади дiвчини.
  Потiм її садили теж на кiлька аркушiв, i знiмали кожну частину стегон вiдбитки бездоганної шкiри окремо. I так це було принизливо, перебуваючи у повному оголеннi.
  Але i це закiнчилося, хоча тяглося здавалося нескiнченно довго.
  Далi її вiдвели до сусiднього кабiнету та зробили рентген, i шлунка, i руки та нiг, i теж у голому виглядi. Також не боляче, але якось гидко, та й отримувати випромiнювання не хочеться.
  Потiм її вiдвели до душової. Причому ось так повели оголену, а руки ззаду скутi кайданками. I це також чергове приниження. Шлепають босi нiжки Алiса. А по дорозi спочатку попалася зечка, досить молода i почала показувати пальцям i вiдпускати "хиднi жарти - мовляв, як тобi будуть любити у в'язницi.
  А потiм i чоловiк-зек, вiн вилупив очi i пожирав голе дiвчисько поглядом, i в нього буквально надулося в штанах.
  Нарештi Алiса дiйшла до душi. Всерединi було порожньо тiльки стояли та дивилися як вона милася двi наглядачки у формi. I вода на щастя була теплою, ну ще не так збiднiла держава. Пiд струменями душа вiдчула Алiса майже блаженство, тiльки непри"мно, що наглядачки так її свердлять поглядами. Та й видали ще шматок господарського мила. Алiса змивала з себе чорну фарбу. I стали чистими.
  Незважаючи на те всi шмони, одна з наглядачки таки полiзла їй у рот, а iнша помацала оголенi груди, своїми лапами, у рукавичках. Чергове приниження Алiса перенесла без суперечок.
  Її наглядачки витерли не надто сухо, казенним рушником i вивели з душової. Зважаючи на все, повели до пункту видачi казенного одягу.
  Видно ув'язненої пiдозрюваної у шпигунствi сво" носити забороня"ться.
  I знову приниження, i смiшки чоловiкiв та жiнок.
  У казенному примiщеннi ще довелося постояти в черзi з кiлькох голих жiнок. Вони були молодi та досить симпатичнi, багато хто з наколками. I теж почали вiдпускати жарти на адресу Алiса. Особливо через її обритого лобка i краси.
  А одна з старших зiчок навiть стала мацати Алiсi груди. Дiвчина була скута ззаду кайданками, але ноги вiльнi. I вiн як рушить колiном їй у сонячне сплетiння. Та й впала.
  На Алiсу накинулися полiцейськi. Нанесли їй серiю ударiв, майже до втрати свiдомостi. А потiм ось так голу i потягли до карцера.
  Дiвчину нахабно мацали пiд час переходу. I Алiса знову вiдчувала i бiль, i приниження.
  Її голу в наручниках ззаду жбурнули в холодне, темне примiщення i зачинили дверi. Дiвчина виявилася, гола, безпорадна i скута у темрявi. I їй було дуже стрiмко, холодно, страшно. Плюс у карцерi ще й бiгали щури i сильно смердiло каналiзацi"ю.
  Алiса взяла i розплакалася, але сльозами горю не допоможеш. I вона це швидко зрозумiла, особливо пiсля того, як її вкусила за босу нiжку щур.
  Дiвчина роздавила кривдницю пальцями голих нiг, i з люттю заспiвала, демонструючи силу духу:
  Була проста дiвчинка - войовниця Жанна,
  Боса i в лахмiттi - пасла вона корiв.
  Але Боженька Всевишнiй з великого п'"десталу,
  Послав малiй красунi незлiченний рiй дарiв!
  
  I проста дiвчинки - воїнкою стала,
  Народ французький у доблестi, сво"ю об'"днавши...
  I запитала Британiю iз селянського удару,
  Навколо її згуртувався - могутнiй колектив!
  
  Войовниця в лютi ворогiв мечем змiтала,
  Для демонстрацiй обрала, дуже вiдважний вигляд.
  Ну, до чого могутня здавалася людям Жанна,
  У нiй кров смiливих лицарiв повiрте, закипить!
  
  Ось вона бореться вiдважне дiвчисько,
  Ламаючи орди лютi булат своїм мечем,
  I голосок красунi вже луна" дзвiнкий...
  Вона здатна рушити i в морду цеглою!
  
  Перемога за перемогою, вже вона у Парижi,
  I зда"ться над Францi"ю, горить вогнем зiрка.
  Жанна босонога злетiла сонця вище,
  Виповнилася давня, дiвчисько мрiя!
  
  Але ось непостiйна богиня " фортуна,
  I дiвчина велика потрапила в чиюсь мережу.
  Її стьобають батогом i називають дурниця,
  Невже, Жанна смiлива ма" враз померти?
  
  На дибу Жанну пiдняли i запали полум'я,
  Вогонь їй лиже п'яти, i ланцюги на руках.
  А ще недавно їй король довiрив прапор,
  I замкнули красунi всю у кам'яних стiнах!
  
  Пiд тортурами дiвчинка не промовила звуку,
  Хоч клiщi розпеченi, голi груди спалили...
  "Свята iнквiзицiя", влаштувала їй муку,
  Але вирвати навiть стогiн з дiвчини не змогли!
  
  Багаття тодi збудували, i дiвчину босу,
  А в лахмiттi всю побиту веде кат на страту.
  О Жанна дорогоцiнна, я по тобi сумую,
  Тебе в ге"ну кинула тiлесна пекла влада!
  
  Горить вона красуня, гола в яскравому полум'ї,
  Але крик дорогоцiнний, ось так i не видавши...
  За смерть її безсмертну, так мiцно вороговi дали ми,
  Воюючи з диким врагом, i Жанну не зрадивши!
  
  А ось тепер з фашистами, дiвчинка бореться,
  Майже гола боса, пройшла великий мороз.
  Тепер ти Жанна росiйська вiд жару бачу, ма"ться,
  Бо колись дiдусь їй вiдморозив нiс!
  
  Але молитвою бадьорою, святою пiонерською,
  Хвору на цю дiвчинку - повiр, вiдродимо!
  I пiснею нашою зухвалою, хоча зовсiм дитячою,
  Ми новий рух вiдразу повiр родимо!
  
  Перемога над фашистами прийде, ви зна"те,
  I буде пiдкорена, Нiмеччина повiр...
  Поки йде баталiя, i тiло сво" поранiть,
  Аж надто лютий фашизму - могутнiй видно звiр!
  
  Але ось прийшла промениста, весна, i все розтануло,
  Трава росте пухнаста, i скоро славний травень.
  Ти по Берлiну смiлива, пройдеш тодi красуня,
  I вся планета юна вiдразу перетвориться на рай!
  Пiсля чого дiвчина сяк-так присiла залiзний тапчан. Добре, що ще лiто, i в карцерi хоч i холодно, але ще терпимо. А що в ньому коїться взимку? Можна просто вгробити собi здоров'я.
  Алiса важко зiтхнула i щоб вiдволiктися спробувала собi щось уявити.
  Ось, наприклад, дитяча трудова колонiя iменi Макаренка. I до неї вiдправили хлопчика Альошку. Лише за прогулювання урокiв. I хлопчик вступив на перевиховання у дванадцять рокiв. Це навiть можна сказати i не судимiсть. Його вiдправила комiсiя до легендарної колонiї. Вже тридцятi роки, начебто не такi вже й бiднi люди. Тому хлопчик був шокований.
  Його поголили наголо, наче зека i зняли вiдбитки пальцiв i з рук i з нiг.
  Потiм першого ранку о п'ятiй годинi коли ще темно, у квiтнi вигнали разом з iншими хлопчиками на помiст. I дiти голi, в одних лише трусиках, босi. I холод собачий. Горнистi теж босоногi у шортах, але хоч у сорочка та червоних краватках.
  Хлопчики стоять так на лiнiйцi, потiм починають робити зарядку. Голова у Льошки болить, хочеться спати, але доводиться рухатися, iнакше вiд iнших хлопцiв отрима"ш потиличник.
  I так кожного дня. Харчування убогi в основному пiднiжний корм, роботи дуже багато, плюс навчання. Часу на розвагу нема". Ходять хлопчаки вiд морозiв до морозiв в одних трусах i з голим торсом. Така тут лiтня форма одягу. З першого квiтня до восьмого листопада будь-яке взуття пiд забороною. Ну, можуть, максимум голошийки дати. Хлопчики загартованi, худенькi, жиластi, вiд постiйної важкої роботи їхнi м'язи налилися важкими жуючими. Ну, їжi загалом щоб рости i працювати вистача" - пайка для дiтей розрахована науково.
  Босi пiдошву Льошки в найпершi днi вкрилися пухирями та саднами i кожен крок давався з болем, але дитяча шкiра дуже швидко грубi" i ста" мозолистою. I вже ходити босонiж ста" зручно, та й ноги звикають до весняної прохолоди, i вже не мерзнуть. А в Українi весна наста" швидко, i вже тепло. А коли ста" жарко, до в одних шортах працюючи i марширую, тобi навiть комфортно.
  Льошку голили наголо два рази на тиждень, i раз на тиждень лазня. А перед сном iз обливали холодною водою щодня. У першi днi незвичнi до тяжкої роботи м'язи хлопчики сильно хворiли. Бiль був скрiзь, нi залишилося нi кровинки, нi жилки не зворушеним болем. Але хлопчик продовжував працювати через силу, на вольових якостях.
  Потiм бiль притупився. I м'язи стали сухими та рель"фними, проступили вени та жилки на тiлi. I Льошка вже не так втомлювався. I вiдразу ж лягаючи на нари в дитячому бараку, провалювався в сон.
  Те, що колонiя була зразково-показовою, мало i плюси. Не було злодiйського свавiлля, принизливої прописки i згвалтувань, i опущених. Все було за статутом, i командири загонiв били лише за справу.
  Льошка за весну, лiто, осiнь пiдрiс, i змiцнiв. I коли настала зима йому видали казенне взуття та одяг теплiший. I вiн уже бiльше навчався i менше працював. А за двiйки били активiсти добряче. Але Льошка пацан здатний незабаром став круглим вiдмiнником.
  Ось так поки що знову не настала весна. I знову хлопчаки човгають босими ногами i в шортах по ще не розста" снiгу i калюжах.
  Льошка посмiха"ться, його зуби бiлi, то хлопцi регулярно їх чистять порошком. А тiло у хлопчика м'язисте, жилисте i здорове, хоч i пiдсмажене з сухими м'язами. Так вiн у дитячiй колонiї вже у якомусь авторитетi. Хоча, звичайно, працюють вони багато, але й спiвають чимало, i такi пiснi у босоногих, маршируючих пiонерiв звучать:
  Чого бажа" хлопчик-пiонер,
  Коли вiн на морозi вiчно босий?
  А показати iншим бiйцям приклад,
  Дiвчата-пiонерки стригли коси!
  
  Нам Сталiн вiру комунiзму дав,
  Щоб вести народ до вершини...
  Нехай лл" на нас фашист напалм,
  Ми перемагали в минулому й досi!
  
  Коли був iз Мама"м смертний бiй,
  Борючись хоробро, Русь ми вiдстояли.
  Навiки в серцi Батькiвщина з тобою,
  Побачимо комунiзму, вiрю дали!
  
  Iван Василев - Православний цар,
  Казань вiдвоював у супостатiв,
  Адже на просторах матiнки-Землi,
  Нi, духом мiцнiшi за росiйськi солдати!
  
  I Петро Перший - воїн i кремiнь,
  Могутнiй флот побудував у Росiї.
  Настав у битвах дуже славний день,
  Коли Великий став великою месi"ю!
  
  Був Петербург побудований на кiстках,
  Зате столиця славна Росiї.
  На морi ри" гордий, росiйський стяг,
  А ми Вiтчизну зробимо щасливiшим!
  
  Суворов туркiв лютував довбав,
  I показав приклад на Чорному морi.
  У нас вистачило з басурманом сил,
  Хоча часом траплялося горе!
  
  Володимир-вождь - вiдкрив шлях у комунiзм,
  Щоб щасливий став селянин, пролетар...
  А нинi в наступi фашизм,
  Але заспiва"мо п'ять тисяч, смiливих арiй!
  
  Нехай прапор червоним буде назавжди,
  Нехай Росiя у славi процвiта"...
  Прийдуть, я вiрю свiтлi роки,
  Планета стане комунiзму ра"м!
  
  Ну, а поки що хлопчик-пiонер,
  Кучугури мiря" босими ногами.
  I фюрер пре з оскалом iзувер,
  Росiю нашу топче чоботами!
  
  Але вiрю, що прийде священний свiт,
  Спокiй i щастя буде у всiй Росiї.
  I справимо ми священний, бурхливий бенкет,
  У повалений пiд червоний колiр Берлiнi!
  Льошку виповнилося в ув'язненнi тринадцять рокiв. Вiн стрижений наголо, босоногий, але вже довший на зрiст хлопчик. У дитячiй колонiї багато овочiв i фруктiв, i Льошка випромiню" здоров'я, жодного разу навiть не чхнувши незважаючи на те, що ходить тiльки трусиках, як i iншi хлопчаки. Iнодi їх шмонають, обшукують лiжка i змушують голими присiдати. Причому це роблять жiнки в бiлих халатах, наче це не дитяча в'язниця, а медична установа.
  Потiм хлопцi знову бiгом мчати на роботу. Годують тричi на день, що нормально. Є i риба, причому досить часто, а м'ясо тiльки у свята. Але хлопцi бiльш-менш ситi та здоровi. I колектив хороший, хоч i злодюжки, " i грабiжники та iншi карнi злочинцi. Але тут вони присмирiли. Непогана колонiя, i справдi дiтей переважно перевиховують. Тут вони сидять до шiстнадцяти рокiв. Потiм переведуть або дорослiшим, або вiдпустять волю. Найчастiше до речi саме на волю.
  Льошцi теж обiцяли УДВ i повернення до батькiв до нормальної школи. Тим бiльше, вiн навiть не за вироком суду був у дитячiй, трудовiй колонiї-малолiтцi.
  I хлопчисько в швидкому передчуттi свободи разом з iншими пацанами ченить босими ногами крок i спiва":
   Бути пiонерiв це знайте честь,
  I дуже багато спека у цьому словi...
  Хоча проблем у хлопчика не порахувати,
  Вiн фрицiв закличе, повiр до вiдповiдi!
  
  Хлопчик по кучугурах босонiж,
  Бiжить, не звернувши, що завiрюха кружля"...
  Дiстався по морозу прямо,
  I гiтлерiвцiв хвацько, круто трощить!
  
  Для пiонера нема" слова боягуз,
  I слова нема", вiн нiколи не скаже.
  Хоча нанiс фашистський гад укус,
  Спiйма"мо фрицiв на банальнiй крадiжцi!
  
  Ми зробимо Вiтчизну всiх сильнiших,
  Хай буде пiонера воля мiцнiша...
  I знищений фюрер ворог-лиходiй,
  А рештi вийде легше!
  
  Фашизм оскал кривавий показав,
  Але нашi жили будуть мiцнiшими.
  Адже воля росiян мiцнiша, нiж метал,
  На славу легендарний воїн Сталiн!
  
  Ми пiонери - Ленiна сини,
  Боротися з Рейхом хочеться хлопчику.
  Завiтам комунiзму ми вiрнi,
  Для нас будь-яка справа - вiр не надто!
  
  На славу нашої Батькiвщини святої,
  Б'ються дуже юнi солдати...
  Я хлопчик по кучугурах пру босий,
  Строчать на мене як злива автомати!
  
  Але забули пiонери страх,
  Як сонце у серцi яскраве пала"...
  I Гiтлеру гранатою у тем'я бах,
  Нехай отрима" ненависний Каїн!
  
  На славу нашої Батькiвщини святої,
  Б'ються i хлопчики i дiвчата.
  Не злама" стара нас з косою,
  Нехай голос луна" дуже дзвiнкий!
  Ось так i марширують хлопчик в одних лише шортах i з оголеним торсом, i тут дiти вiд десяти до п'ятнадцяти рокiв.
  Алiса важко зiтхнула. Подумала, що бути дитиною i добре i погано водночас. Але доброго все-таки бiльше - тiло юне, здорове, голова легка, i головне, що все попереду. I нема" страху перед майбутнiм, оскiльки воно вигляда" свiтлим та при"мним. А ось старим дуже погано. Тим бiльше, що Рай обiцяють не всiм. Та чи " взагалi цей рай? А раптом попереду небуття чи щось гiрше.
  Алiсi згадалася телепередача коли рили тунель далеко пiд землю. I наче там щось вило i ревло. Так ось висловили припущення що це можливо душi померлих людей так виють. Але видно не вiд гарного життя.
  Втiм, виття може бути вiд багатьох причин.
  Алiса вирiшила змiнити думки та тему обмiрковування.
  Ось, наприклад, такий варiант розвитку iсторiї:
  У березнi 1943 року, в обмiн на припинення програми знищення "вреїв, союзники оголосили перемир'я з Третiм Рейхом i розпочали переговори. Корпус Роммеля було виведено з Африки i вiдбувся обмiн вiйськово-полоненими. Через припинення бомбардувань випуск озбро"нь у Нiмеччинi був бiльшим, нiж у реальнiй iсторiї. I "Пантер" iз "Тиграми" було випущено бiльше, як i танкiв Т-4 у модернiзованому варiантi.
  А битва на Курськiй дузi так i не розпочалася. Фюрер знову вiдклав наступ, щоб випробувати на фронтi ще важчi танки: "Тигр"-2, "Лев" та "Маус".
  I першого серпня радянськi вiйська перейшли у наступ на орловському виступi та у напрямку Бiлгорода та Харкова. Бої набули затяжного та запеклого характеру. На пiвденному фланзi сильнiше угруповання Майнштей утримало лiнiю фронту. На орловському виступi було вклинення, але його зрiзати не вдалося.
  Бої показали силу танка "Пантера" в оборонi. I затяглися до глибокої осенi. У серiю з вересня сорок третього року надiйшла потужнiша "Пантера"-2, а ще ранiше "Тигр"-2, "Маус" та "Лев". I це було дуже круто.
  I ось фашисти спробували контратакувати. Розгорнулися жорстокi та кровопролитнi бої.
  Дiвчата-комсомолки билися з люттю та честю, показуючи безприкладний героїзм:
  Ми комсомолки воїни Христа,
  I з нами Ленiн i товариш Сталiн.
  Хоча фашистам тут не злiчити числа,
  Але наша воля мiцнiша за ратну сталь!
  
  Ми вiримо точно: зна"мо, переможемо,
  Вiтчизну вище країн iнших пiднiмемо.
  Нехай буде незабаром у комунiзмi свiт,
  На славу матiнки святої Росiї!
  
  Хоч комсомолкам нинi важко,
  Доводиться голими на морозi.
  Але пiднiму боса весло,
  I Гiтлер провалиться у дурнiй позi!
  
  Ми витязi лихi як завжди,
  Строчимо фашистiв з автомата ...
  Все iнше просто нiсенiтниця,
  Їм за грiхи прийде, повiр розплата!
  
  Навiщо полiз у Вiтчизну супостат?
  Йому до смаку росiйськi рабинi.
  Який же братиметься результат,
  Дiвчата косять фрицiв усiх босими!
  
  Вони лихi дiвчата повiр,
  Для них лише кулемет найважливiше...
  I незабаром у труну увiйде фашизму звiр,
  А ми ворогiв усiх стане враз сильнiшими!
  
  За що вою" дiвчина - спитай,
  Полювання їй знайти крутого хлопця.
  Щоб був на вигляд не старше двадцяти,
  I розiгнати зумiв негайно псарню!
  
  А по кучугурах босий добре,
  Мороз при"мно щипа" дiвцi п'яти.
  Войовниця вимага" одне,
  Щоб поцiлунок хлопчиська найжаркiший!
  
  I до Берлiна вiрю, ми дiйдемо,
  Ся" Iсуса всюди Iм'я...
  Всiх супостатiв разом розiб'"мо,
  Ми дiвки напiвголi, босi!
  
  Нiхто не зможе нас зупинити,
  Наскiльки ми крутi дiвчата...
  I будемо всiх фашистiв мiцно бити,
  Вони вже й так зовсiм поганi!
  
  Ми косимо, винищу"мо лихо всiх,
  Дiвча не поставити на колiна.
  I буде комунiстам, знай успiх,
  За нами Сталiн та великий Ленiн!
  
  Нагая у дiвчинки нинi груди,
  Адже хуртовина люто снiгом ри"...
  Часом важко вже й зiтхнути,
  Кучугура пiдступно, люто бiлi"!
  
  Фашистiв навiть у шубах б'" трясiння,
  А дiвчина йде майже гола.
  Не треба нам сумних у цьому дум,
  Вона гарна - гола, боса!
  
  Ми комсомолки фрицiв рiжемо враз,
  I дiвчина чудова смi"ться.
  Отрима" фюрер кулаком пiд око,
  А над Вiтчизною вiчно свiтить Сонце!
  
  Ми витязi великi скрiзь,
  I служимо дуже вiддано Росiї.
  Вiдкри"мо шлях до нездiйсненної мрiї
  Хоча вiд горя баби голосили!
  
  Нас Сталiн знай, до перемоги поведе,
  Звiльнимо, Берлiн, Париж та Лондон...
  Хай буде комунiстам усiм шана,
  I над всесвiтом прапор радянський гордий!
  У бою дiвчини очевидно реально орлицi. Кидають гранати босими, точеними нiжками. I борються наче левицi.
  Особливо люто билася Мiрабела.
  Як спотворилися їхнi бешихи, випитi з явними слiдами виродження. Чотири гiтлерiвцi впали, але п'ятий молодик зумiв ухилитися, i врiзав виснажену курсантку прикладом у скроню. Мiрабела вiдключилася.
  Опритомнiла дiвчина вже вночi, скроня болiсно нила, а сама вона прив'язана до дерева. Мiрабела опустила очi i знiяковiла, вона була майже голою, лише в трусиках. Поруч бiля вогнища сидiли фашисти, пили й гидко смiялися. Головний, мабуть, офiцер прогарчав нiмецькою:
  - Шкода що мужик, що був iз це бабою здох, його б у неї на очах помучили б.
  Iнший фашист буркнув:
  - Зате златовласа з нами, " з ким позабава!
  Мiрабела скрикнула:
  - Брехайте, Микола живий!
  Офiцери з емблемами блискавок, що означало СС, пiднялися, мов волосся на головi останнього боягуза. Завили:
  - Ого, дивися краля, прокинулася!
  - Ось повiя, вже хоче нiмецького хрону!
  Два головнi офiцери пiдiйшли до Мiрабелi i запитали:
  - Наш священний нiмецьку мову зна"ш!
  Дiвчина гордо вiдповiла нiмецькою мовою:
  - Я добре знаю росiйську мову, а ваша мова, це квакання жаби, i мекання осла. Менi навiть гидко поганити, цим лепетом свої вуста.
  Молодший офiцер вихопив кинджал, замахнувся, але старший офiцер утримав його:
  - Нi! Невже ти не розумi"ш, ця росiйська таки хоче того, щоб спровокувати нас на вбивство. Адже в цьому випадку їй смерть буде швидкою та легкою. А так ми її буквально розберемо за кiсточками, за всiма правилами ката.
  Нiмцi закричали:
  - Давай швидше, прямо зараз розберемо повiю!
  Старший офiцер, майор СС кивнув:
  - Що ж трохи папуга, але сьогоднi вона не помре! Стiльки найкращих хлопцiв арiйцiв замочила комiсарка. Вмиратиме повiльно i болiсно.
  Молодший офiцер, лейтенант СС запитав:
  - З чого почнемо?
  Майор запропонував:
  - Жарiвнi! Причому iз жирком, як належить iз котлетами.
  Нiмцi захихикали, стали непристойно показувати пальцями:
  - А може, i це їй зробити!
  Майор заперечливо мотнув головою:
  - Вона жiнка нижчої раси, нам елiта СС, це непристойно.
  Лейтенант пiдiйшов до зв'язаної дiвчини, i почав намазувати жиром п'ятки. Мiрабела загарчала:
  - Прибери руки! Ти нiмецька падаль!
  Лейтенант криво посмiхнувся:
  - Зараз ти i не так заспiва"ш! Поки насолоджуйся дотиками справжнього арiйця, до копит такої тварини як ти.
  Мiрабела вiдчувала рiдкiсну гидоту почуття огиди, навiть дотик отруйної кобри не був таким непри"мним. Але це було лише початком. Пiд ногами гарненьке дiвчисько почали розкладати невелике багаття. Тут дiвчина раптом зрозумiла, що задумали фашисти, i їй стало страшно. Адже вогонь завда" страшного, моторошного, нестерпного болю, навiть при найлегших опiках. А їй явно збиралися пiдсмажити босi п'яти. Мiрабела затремтiла, а майор вишкiрився:
  - Зараз би ти нам все розповiла, якби знала, хоч щось цiнне. Тiльки ми можемо дiзнатися у курсанта-недоросля. Тож тобi доведеться потiшити нас своїм криком.
  У вiдповiдь Мiрабела взяла i смiливо заспiвала:
  Я воїн нашої Матiнки-Росiї,
  Проста дiвка, боса завжди...
  Часом ворони бридко голосили,
  Але вiрю, що здiйсниться мрiя!
  
  Я в комсомол голодна вступала,
  Майже гола перла на мороз.
  Але скину, знай фашиста з п'"десталу,
  Вранцi Адольфу його довгий нiс!
  
  Нi повiр дiвчину-комсомолку,
  Не зможе у всесвiтi приборкати.
  I голосок тут луна" дзвiнкий,
  Пiднялася нагору Вiтчизни нашої рати!
  
  За Батькiвщину Велику Росiю,
  Дерiсь, прошу без страху пiонер...
  Хоча поля знай, кров'ю оросили,
  Але покажи, ти зробиш приклад!
  
  Для комсомолки небо - це щастя,
  Нема" для дiвчинки жодних турбот...
  Все буде в її гордiй, славнiй владi,
  А фюрер прийде долi аборт!
  
  Але час жорстко - Гiтлер наста",
  Вiн може навiть страшний перемогти.
  Ракети щедро з бомба кида",
  Здатний перетворити солдатiв усiх на дичину!
  
  Але дiвчата повiр, не знають страху,
  Кидок гранати босою ногою.
  Вона гола - спалена сорочка,
  Вою" в рахунок не знаючою ордою!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"